Кожен слухає музику - чи то рок, чи то попс, чи то класику... Кожен реалізує себе в музиці, заспокоюється, підіймає настрій. Яка ти людина, така ж музика навколо тебе.
Музика завжди біля нас: вона всюди - у колонках з балкона сусіда, у навушниках. Особлива музика є і в співі птахів, у шумі машин, у краплях дощу на підвіконні, у дзижчанні комах... Вона і в середині нас - стукіт серця, скрип зубів, рухи легень... Музика поглинає нас, заполоняє з середини...
А я люблю слухати тишу... Так рідко можна серед всього шуму буденності знайти спокій, тишу... Найчастіше вона ховається десь у горах, на морі, або ж, навпаки у, на перший погляд, найгучніших місцях: десь на зупинці, в годину пік, на секунду все ніби завмирає і немає ні сперечань, ні гулу авто, ні реготу... Зникають усі звуки, навіть серце перестає створювати шуми. Ось в ці моменти й настає справжня тиша... А коли звуки знов заполонять тебе, то таке відчуття, ніби все навкруги злилося в одну музику, в одну пісню, жоден такт якої не повториться у 99 випадках зі ста, бо це і є життя...