Аналiз термiнiв за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у рiзногалузевих мiкросистемах - слова, запозиченi з iнших мов. Багато термiнiв - слова iнтернацiональної лексики з грецькими i латинськими коренями. З грецької мови прийшла значна частина медичних, природничих, суспiльно-полiтичних термiнiв, хiмiчнi назви, термiни астрономiї та географiї, математики i фiзики, мовознавства i лiтературознавства, напр,: бiологiя, бактерiя, йод, озон, економiя, полiтика, автономiя, догма, галактика, клiмат, теорема, метафора, драма. Запозичення з латинської мови також пов'язанi з медициною, бiологiєю, фiлософiєю, соцiально-економiчними науками, технiкою, мовознавством, напр.: вакуум, гербарiй, еволюцiя, агiтiцiя, iнфекцiя, мотор, кримiнал, модус, абревiацiя, iнфiнiтив, станцiя, трансляцiя, оренда. Запозичення iз захiдноєвропейських мов можна узагальнити так:
а) з нiмецької мови прийшли слова на позначення вiйськових понять (штаб, гауптвахта, солдат, офiцер, юнкер), торгiвлi, виробництва, технiки (шахта, бухгалтер, агент, акцiя, вексель, маклер, верстат, клапан, гвинт, ланцюг, сигнал);
б) з французької мови українська запозичила термiни суспiльно-полiтичного життя (парламент, депутат, генерал, бюро, демонстрацiя), мистецтва (сюжет, увертюра, п 'єса, сюїта, режисер, ансамбль), вiйськової галузi(армiя, авiатор, екiпаж, десант, парашут, арсенал, гарнiзон), технiки (шасi, карбюратор, реле, зонд, ресора);
в) з англiйської прийшли слова на позначення понять з мореплавства (шхуна, док, мiчман), спорту (фiнiш, футбол, бейсбол, фристайл, хокей, нокаут), технiки (трамвай, ескалатор, комбайн, блюмiнг, бульдозер, тролейбус), економiки (менеджер, спонсор, бюджет, лiзинг, консалтинг, дисконт, бартер), iнформацiйної технологiї (iнтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, принтер, сканер, хаб, джойстик, трекбол, тачпад);
г) з голландської мови українська запозичила морськi термiни (боцман, кiль, шлюпка, трап, пеленг, каюта, матрос, гавань, бакен, шкiпер);
д) з iталiйської мови прийшло в українську багато слiв-термiнiв музичного мистецтва (вiолончель, дует, соло, композитор, тенор, пiанiно, фортепiано, адажiо, арiя, опера, сопрано, бас) та iн.
Загальнонаукова, мiжгалузева i вузькоспецiальна термiнологiя
Галузевi термiносистеми взаємодiють одна з одною, мають спiльний термiнологiчний фонд. Iзольованих термiносистем немає, вони мiстять унiфiкованi щодо норм сучасної мови термiни на мiжгалузевому рiвнi.
Залежно вiд ступеня спецiалiзацiї значення термiни передiляються натри групи:
1. Загальнонауковi термiни, якi вживаються майже в усiх галузевих термiнологiях, наприклад: система, тенденцiя, закон, концепцiя, теорiя, аналiз, синтез тощо. Треба зауважити, що такi термiни в межах певної термiнологiї можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучностi, теорiя походження мови. До цiєї категорiї вiдносять i загально-технiчну термiнологiю (машина, пристрiй, агрегат).
2. Мiжгалузевi термiни - це термiни, якi використовуються в кiлькох спорiднених або й вiддалених галузях (економiчна наука має термiнологiю, спiльну з iншими соцiальними, природничими науками, наприклад: амортизацiя, екологiчнi витрати, санацiя, технополiс, приватна власнiсть).
3. Вузькоспецiальнi термiни - це слова чи словосполуки, якi позначають поняття, що вiдображають специфiку конкретної галузi, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш.
Способи творення термiнiв
Українська наукова мова має давнi традицiї термiнотворення, її термiносистеми формувалися на власнiй мовнiй основi, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Спiввiдношення нацiонального та мiжнародного було й залишається каркасом у концептуальному пiдходi до термiнотворення.
Для термiнологiчної системи характернi такi способи творення:
1) морфологiчний спосiб (за вiдповiдними словотвiрними моделями);
2) семантичний, що реалiзується за допомоги розвитку спецiальних значень у словах природної мови; 3) рiзнi типи запозичень (словотвiрне та семантичне калькування).
Науковi термiни української мови утворюються такими основними способами:
1. Вторинна номiнацiя - використання наявного в мовi слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмiчна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренцiя, вiдчуження, ринок працi. Це найдавнiший спосiб термiнотворення.
2. Словотвiрний - утворення термiнiв за допомоги префiксiв (надвиробництво, пересупозицiя), суфiксiв (маркування, гумування, оборотнiсть), складанням слiв i основ (адрес-календар, гальваноклiше, лiтературознавство, держава-монополiя, матерiаломiсткiсть), скороченням слiв (СЕЗ - спецiальнi економiчнi зони). Цей спосiб термiнотворення найпродуктивнiший.
3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять: вихiднi вiдомостi, основний текст, академiчне видання, спiльний множник, зустрiчний позов, державне замовлення, капiталодефiцитнi країни.
4. Запозичення - називання наукового поняття iншомовним словом: контролiнг, лiверидж, бюргшафт, дисимiляцiя.
Причини запозичення термiнiв рiзноманiтнi:
o запозичення термiна разом з новим поняттям: бонус "додаткова винагорода", "додаткова цiнова знижка", "комiсiйна винагорода";
o паралельне використання власного i запозиченого термiна в рiзних сферах (наприклад, науковiй i навчальнiй): рамбурсува-ти - повертати борг; iмпорт - ввiз; асимiляцiя -уподiбнення; лабiалiзацiя - огублення;
o пошук досконалiшого термiна, внаслiдок чого паралельно функцiонують запозиченi i власнi термiни: пролонгацiя - продовження термiну чинностi угоди; iнтерстелярний - мiжзоряний; бартер - прямий безгрошовий обмiн товарами;
o вiдсутнiсть досконалого власного термiна, який би вiдповiдав сучасним вимогам: лiквiдат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фiнансовi вимоги у зв 'язку з її лiквiдацiєю.
Науковцi по-рiзному ставляться до термiнологiчних запозичень. Деякi термiнознавцi - так званi пуристи - заперечують потребу запозичати термiни з iнших мов, натомiсть пропонують творити термiни з ресурсiв власної мови (такi спроби були в нiмецькiй, чеськiй, росiйськiй мовах, у 20-х роках XX столiття - i в українськiй), проте насправдi це не завжди вдається. Iншi науковцi розглядають запозичення як об'єктивну реальнiсть мовного життя, але вважають, що iншомовних слiв у термiнологiї не повинно перевищувати 15%, оскiльки наявнiсть бiльшої кiлькостi запозичень призводить до втрати нацiонального обличчя. Варто обмежити вживання запозичених слiв за наявностi власних термiнiв (винагорода - диспач; звуження - iнфлювання (нацiональної валюти)) та паралельне вживання запозичень iз тим самим значенням з кiлькох мов (акцептант (лат.) - трасант (нiм.); жиро (iтал.) - iндосамет (нiм.); ревалоризацiя (фр.) - ревальвацiя (лат.)).
Термiни рiзноманiтнi за структурою, походженням i способами творення. За структурними моделями термiни передiляють на:
o однокомпонентнi, термiни, наприклад: паритет, резолюцiя, субстрат, паралiнгвiстика.
o двокомпонентнi термiни - май частi ше це словосполучення iменник + iменник, наприклад: ректифiкацiя кордону, стратегiя спiчкування, дискурс культури, унiверсамi культури; або прикметник + iменник, наприклад: унiтарна держава, цивiльна вiдповiдачьнiсть;
o трикомпонентнi конструкцiї, до складу яких можуть входити прийменники:
o багатокомпонентнi аналiтичнi термiни, що мають чотири i бiльше компонентiв, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрiй, визначення авторських i сумiжних прав.
1. Системнiсть: кожний термiн входить до певної термiносистеми, у якiй має термiнологiчне значення, а за межами своєї термiносистеми вiн може мати зовсiм iнше значення.
2. Точнiсть: термiн повинен якнайповнiше й найточнiше передавати змiст поняття, яке вiн позначає, неточний термiн може бути джерелом непорозумiнь мiж фахiвцями.
3. Прагнення до однозначностi у межах своєї термiносистеми: якщо бiльшiсть слiв загальновживаної мови багатозначнi, то бiльшiсть термiнiв - однозначнi, це зумовлено їх призначенням, але повнiстю усунути багатозначнiсть (найчастiше двозначнiсть) не вдається.
4. Наявнiсть дефiнiцiї: кожний науковий термiн має дефiнiцiю(означення), яка чiтко окреслює, обмежує його значення.
Деякi термiнознавцi називають i такi ознаки (або вимоги) до термiна:
• нейтральнiсть,
• вiдсутнiсть емоцiйно-експресивного забарвлення,
• вiдсутнiсть синонiмiв,
• iнтернацiональний характер,
• стислiсть,
• вiдкритiсть i динамiзм системи, що виявляється у процесах термiнологiзацiї, ре- i детермiнологiзацiї, постiйному поповненнi системи новими термiнами;
• прозорiсть внутрiшньої форми термiна, що полiпшує Його сприйняття i збереження у термiносистемi.
Серед системи термiнiв кожної галузi вирiзняють двi складовi - термiнологiю i термiносистему.
Термiнологiя - це:
1) роздiл мовознавства, що вивчає термiни (у цьому значеннi все частiше використовують слово термiнознавство)
2) сукупнiсть термiнiв певної мови або певної галузi.
Наприклад, можемо говорити про англiйську, польську, росiйську, українську та iншi термiнологiю, а також про термiнологiю математичну, юридичну, хiмiчну, технiчну тощо.
Галузевi термiнологiї, тобто сукупнiсть термiнiв конкретних галузей, називають термiносистемами, або термiнологiчними системами.
Системнiсть термiнологiї зумовлена двома типами зв'язкiв, якi надають сукупностi термiнiв системного характеру:
• логiчними (якщо мiж поняттями певної галузi науки iснують системнi логiчнi зв'язки - а вони є в кожнiй науцi,- то термiни, якi називають цi поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
• мовними (хоча термiни позначають науковi поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а вiдповiдно їм властивi всi тi зв'язки, якi характернi для загальновживаних слiв - синонiмiчнi, антонiмiчнi, словотвiрнi, полiсемiчнi, граматичнi, родо-видовi тощо}.
Термiнологiя виконує такi основнi функцiї: позначає науковi поняття i задовольняє потреби спiлкування фахiвцiв за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, вiдповiдатиме вимогам до термiнiв.