Блiн, так люблю цi розповiдi про себе... я живу i в цьому є певна приреченiсть. я хочу жити - однобокий оптимiзм, а насправдi просто iсную. мета мого iснування - навчитись входити в iншi системи.
Стукіт в деревяні двері виглядає так: тук-тук. голос з середини:- хто там.- той, хто змерз жити назовні.впустіть у кімнату.- а ти певний що достойний зайти сюди.- так, я звільнився.