Слова вiдлетiли
Гарбузовим лушпинням 
За вiтром, у даль надзвичайну.
Небесна безмежнiсть
Розчинного сонця
У фресках втонула печальних.
Сьогоднi шмигнуло
НадДиво велике.
За щастям в лимонову вiчнiсть.
Сумнi реквiзити -
Ядро мигдалеве,
Даруйте за цю лаконiчнiсть.
Перерваний простiр -
чисельнi столицi -
розкiшнiсть архiтектури...
Розгубленi очi -
позичений погляд -
тортури...душевнi тортури.