Лысенко Сергей Сергеевич: другие произведения.

Чайлдфрі(укр)

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс 'Мир боевых искусств.Wuxia' Переводы на Amazon
Конкурсы романов на Author.Today

Зимние Конкурсы на ПродаМан
Получи деньги за своё произведение здесь
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Лауреат(2-3 место) конкурса современной украинской драматургии "Драма на драбині".


ЧАЙЛДФРІ

   Дійові особи:
   Арсеній - парубок;
   Ксенія - дівчина;
   Лазар - начальник Арсенія, потім - син Арсенія;
   Ліза - підлегла Арсенія, потім - дружина Арсенія.
  

Дія перша

  
   Арсеній і Ксенія сидять в кафе. На столі два келихи з пивом. Посередині порожня попільничка.
  
   Арсеній: Чого ти хочеш від мене?
  
   Арсеній бере келих, відсьорбує.
  
   Ксенія: Мені не сидиться вдома. Мені треба побалакати.
  
   Арсеній дивиться в очі Ксені§, жмуриться.
  
   Арсеній: Не впізнаю тебе, Сеня.
   Ксенія: Я сама себе не впізнаю. Я втратила впевненість в усьому.
   Арсеній: Що з тобою відбувається?
   Ксенія: Щось незрозуміле.
  
   Арсеній кива.
  
   Ксенія: Наприклад, сьогодні на вулиці всі стояли. Я думала, вулиця для того, щоб по ній ходити. Вона починається в одному місці і закінчується в іншому. На місці можна стояти, а на вулиці - вже ні. Але замість того щоб йти, я зупинилася. Як всі.
   Арсеній: Я багато разів стояв на вулиці.
   Ксенія: З протягнутою рукою?
   Арсеній: Авжеж - не ногою! Так, я протягував руку допомоги.
   Ксенія: Я не пам'ятаю такого. Хоча ми зустрічалися з тобою. Наближалися, міняли квіти на поцілунки і відразу ж зривалися з місця. Стояти на вулиці якось непристойно.
   Арсеній: Ти справді заплуталася.
   Ксенія: На вулиці я підійшла до дівчини. Нафарбовано§ і вирядженою. Вона палила в недозволеному місці, там був знак - закреслена цигарка. Я нічого не зрозуміла, а дівчина розсміялася. Вона дістала помаду і зарекреслила зображення пивного келиху. Підморгнула мені і облизала губи. Я втекла від не§.
  
   Рука Ксені§ тримтить, коли вона бере келих.
  
   Ксенія: Далі стояв парубок. Нафарбований і виряджений. Він теж палив біля закреслено§ цигарки. Але сказав мені, що не палить. І що він - ніякий не парубок. Він був схожий на Брайана Молко.
   Арсеній: Ти палиш, Сеня?
   Ксенія: Не впевнена. Тоді мені закортіло. Але мені не вистачило впевненості попросити цигарку. Якщо стріляти, то не у Брайана Молко.
  
   Арсеній дивиться на губи Ксені§, які наближаються до келиху.
   Ксенія: Раніше я відрізняла білих від чорних. Проблеми починалися з сірих. Мишей або вовків. Я боялася одних та інших, але зналася на розмірах. Могла порівняти з собою. Але тепер навіть не знаю, наскільки я велика чи маленька. Чи велике Сонце? В порівнянні з птахами, якщо не зважати на висоту.
  
   Ксенія відсьорбує з келиху, кривиться.
  
   Ксенія: Буе!
   Арсеній: Але нещодавно ти любила пиво!
  
   Арсеній посміхається.
  
   Арсеній: Сеня?
   Ксенія: Так дивно. Ми розлучилися з тобою. А тепер знову сидимо поруч.
   Арсеній: Ти хотіла мені щось сказати. Тому я прийшов.
  
   Ксенія кива.
  
   Ксенія: Коли я не впевнена, я дивлюся на інших. Мені важливо, як вони дивляться на мене. Як відносяться.
   Арсеній: А якщо вони самі не впевнені?
  
   Ксенія знизує плечима.
  
   Арсеній: Гадаєш, я впевнений у чомусь?
   Ксенія: Ти казав, що не хочеш дітей. Я запитала, чи впевнений ти. Ти сказав, що впевнений.
  
   Арсеній розкручує пальцем попільничку.
  
   Ксенія: Ти навіть збирався стерилізуватися.
  
   Арсеній кива.
  
   Арсеній: Мені ще нема тридцяти п'яти. Тому мене висміяли в клініці. На жаль - ми не в Штатах.
   Ксенія: Ти ідіот.
  
   Арсеній посміхається.
  
   Арсеній: Ти впевнена?
   Ксенія: Ні, я ж сказала.
   Арсеній: Гаразд. Я збирався стерилізуватися не тому, що не хочу дітей. Навпаки - я §х хочу.
   Ксенія: Збоченець.
   Арсеній: Це не те, що ти подумала. Хоча, звичайно, ти була маленькою на першому побаченні.
   Ксенія: На другому, мабуть, підросла.
   Арсеній: Ще б пак! Ти нафарбувалася і стала на каблуки.
   Ксенія: Я навчилася у навколишніх жінок.
  
   Арсеній дивиться навкруги.
  
   Ксенія: Вони такі впевнені на вигляд. А всередині, напевно, б'ється серце. Воно б'є у всі дзвони.
   Арсеній: На вигляд вони взагалі безсердечні.
   Ксенія: Тоді що у них всередині? Порожнеча?
   Арсеній: Не обов'язково. Вони наповнені мікроорганізмами. Різною заразою. Тому що не стерилізовані.
   Ксенія: А як же діти?
   Арсеній: У моєму розумінні вони теж мікроорганізми.
  
   Ксенія п'є пиво, кривиться.
  
   Ксенія: Я думала...
   Арсеній: Знаю, ти мала час.
Ксенія: А ти хіба ні, Сеня?
   Арсеній: Я - ні, Сеня. Я працюю. Завжди.
  
   Арсеній п'є пиво.
  
   Ксенія: Чула, що у тебе зараз інша. Ця баба... Ліза.
Арсеній: Я підкорив §§.
Ксенія: Ви вже спите разом?
Арсеній: Останнім часом у мене безсоння ...
Ксенія: Ти настільки бо§шся дітей?
   Арсеній: Ми обговорювали це з тобою мілліон разів. Перед тим як спати.
  
   Ксенія кива.
  
   Арсеній: Як і раніше, я не хочу ставати рабом дитини. Міняти пелюшки і годувати §§ молоком, щойно та розреветься.
Ксенія: Для цього існує мати.
Арсеній: Мені доведеться працювати ще більше. Залишатися допізна або десь підробляти. Але ж головне якість, а не кількість. Дитина поставить хрест на мо§й кар'єрі.
Ксенія: Ти отримаєш допомогу. Вона зараз велика.
Арсеній: Вона одноразова. А діти ростуть нескінченно довго.
Ксенія: Допоможуть бабусі з дідусями. Потім - садки та школи.

Арсеній допиває пиво.

Арсеній: І взагалі - я ненавиджу цих малявок. Я настраждався від них в дитинстві.
Ксенія: Страждання не скінчилися.

Арсеній здивовано дивиться на Ксенію.

Ксенія: Ти натягуєш цілу пачку презервативів і набиваєш дівчину таблетками під зав'язку. Хіба це нормально?

Арсеній піднімається.

Арсеній: Піду замовлю ще пива.
Ксенія (навздогін): А після пива у тебе взагалі нічого не виходить.

Арсеній йде.

Ксенія (собі під ніс): Що я тут роблю?.. Дома було набагато краще.

Ксенія п'є пиво.

Ксенія: Всі дивляться на мене, немов на дурочку. Ніби я переходжу дорогу на червоне. Або забула вдягти трусики.

Ксенія заглядає собі під спідницю.

Ксенія: Люди... люди... Навкруги одні люди. Невже вони всі працюють?

Ксенія озирається в пошуках Арсенія.

Ксенія: Може, Сеня прав? Якби люди стерилізувалися, мене не оточували б люди.

Ксенія тягнеться до келиха, він порожній.

Ксенія: О ні... Ні! Що за думки? Я ідіотка...

До столу повертається Арсеній з повним келихом пива.

Арсеній: Про що ти говорила?
Ксенія: Мені погано, я не впевнена в собі.
Арсеній: Якщо тобі не допомогло пиво, я безсилий.

Ксенія відпиває з келиха Арсенія.

Арсеній: Мені здалося, ти вже напилася.
Ксенія: Я нервую.

Арсеній повертає собі келих.

Арсеній: До речі, щодо бабусь і дідусів

Ксенія уважно дивиться на Арсенія.

Арсеній: Мо§ бабуся з дідусем народилися в один рік. Настільки давно, що могли доводитися мені прабабусею і прадідусем. І вони не мали дітей.
Ксенія: А твоя мама?

Арсеній посміхається.

Арсеній: Вона мені не мама, а тато.
Ксенія: Що?
Арсеній: Вона вдягала джинси, пила пиво і дивилась футбол.
Ксенія: Тобто у тебе було два батька?

Арсеній кива.

Арсеній: Два кінця, два кільця, а посередині цвях.
Ксенія: Ти п'яний?
Арсеній: Недостатньо для моє§ роботи.
Ксенія: А де ти зараз працюєш?
Арсеній: Поблизу.

Арсеній п'є пиво.

Ксенія: Тво§ бабуся з дідусем і померли в один рік?
Арсеній: У смерті вони теж однолітки.
Ксенія: Розкажи...

Арсеній дістає мобільник, дивиться на годинник.

Ксенія: Тобі пора?
Арсеній: Я можу спізнитися...
Ксенія: Спізнись.

Арсеній п'є пиво. Потім кива.

Арсеній: Бабуся з дідусем народилися не тільки в один рік, але і в одну годину. Одночасно.
Ксенія: А померли?
Арсеній: Померли теж. Я був на похоронах ...

Арсеній нервово допиває пиво.

Ксенія: І?
Арсеній: У труні лежав один чоловік. Він не був схожий ні на бабусю, ні на дідуся.
Ксенія: Мерці рідко схожі на живих. Вони жалюгідні.
Арсеній: Вони як ляльки. Всі ревіли, а у мене ніяк не виходило видавити сльозу... Люди... Обличчя ... Вони гладили мене по голові, обіймали. Старші співчувати і боляче тиснули руку.

Ксенія співчутливо дивиться на Арсенія.

Арсеній: Папа запропонував поцілувати бабусю на прощання. А інший тато потягнув мене до дідуся. Швидко цілуй, наказав він, цілуй діда, а то зараз заб'ють труну. Якщо не встигнеш, я тебе сам заб'ю.
Ксенія: Я ніколи не цілувала мертвих.
Арсеній: Я відмовився. Коли тато викрутив мені руку, у мене полились сльози, і я побіг до мами. Яка теж тато.
Ксенія: Добре, що ти мав вибір.

Арсеній кива.

Ксенія: Тобто ти хочеш сказати, що тво§ бабуся і дідусь - одна особа?
Арсеній: Дуже гарний актор. Він видавав себе то за жінку, то за чоловіка. Міняв голоси і одяг. Він обдурив усіх. Навіть маму.
Ксенія: Але який сенс?
Арсеній: Думаю, все через любов. Він любив лише самого себе. Нікого не підпускав на гарматний постріл.
Ксенія: Зображав коханця?
Арсеній: І коханку.

Ксенія підіймається.

Ксенія: Я все зрозуміла, Сеня.
Арсеній: Сядь.

Ксенія сідає.

Арсеній: Так, дідусь з бабусею пройшли стерилізацію. Вони настільки любили один одного, що вже не могли любити дітей.
Ксенія: Але звідки взялася твоя мама? Або тато.
Арсеній: Якщо б я не працював, я подумав би про це.
Ксенія: Давай знайдемо відповідь разом.

Арсеній кива. Разом з Ксенією вони починають пошуки під столом.

Арсеній: Відповідь може бути захована де завгодно.
Ксенія: А може непомітно лежати на очах у всіх.
Арсеній: Або в кишені.

Арсеній лізе в свою кишеню, його обличчя змінюється.

Ксенія: Що там, Сеня?
Арсеній: Раніше там були гроші.
Ксенія: Тебе обікрали?
Арсеній: Нічого, я зароблю ще.

Арсеній і Ксенія вибираються з-під столу.

Ксенія: Не нервуй, я розплачуся за пиво.
Арсеній: Але ти не працюєш!
Ксенія: Є інші способи.
Арсеній: Наприклад?

Ксенія опускає очі.

Ксенія: Нехай це залишиться моєю таємницею.
Арсеній: Впевнена?
Ксенія: Ні... Я не зможу §§ приховати. Хіба що...

Ксенія піднімається і тікає зі сцени.

Арсеній: Куди ти, Сеня?

Арсеній бере в руки порожній келих.

Арсеній (собі під ніс): Така чужа... А нещодавно я лежав біля не§... У нас могли з'явитися діти. Ми не були захищені від них на сто відсотків... Завжди є ймовірність залетіти. І тоді б почалися проблеми... А мені треба працювати.

Арсеній ставить келих.

Арсеній: До речі, ось мій начальник ...

До столу підходить Лазар, вдягнений у костюм. В руках піднос з §жею.

Лазар: Вас так довго не було, що я вирушив на пошуки.
Арсеній: Мене обікрали.
Лазар: Дозвольте присісти?
Арсеній: Я з дівчиною.
Лазар: Ксюшею?

Арсеній дивується. Лазар сідає на місце Ксені§.

Лазар: Вона пробігала по вулиці.

Арсеній здивовано дивиться на Лазаря.

Лазар: Красиво і прудео. Вона зупинилася біля мене і запитала, чи добре виглядає. Я сказав, що мріяв би пробігтися з нею.
Арсеній: Куди вона побігла?
Лазар: А куди може побігти така чарівна дівчина?

Арсеній знизує плечима.

Арсеній: Думаю, що не дуже далеко.
Лазар: Ви знову думаєте не про те в робочий час.

Посміхаючись, Лазар колупає виделкою салат.

Лазар: Не ображайтеся, Сеня. Я злий, як всі начальники. Але це не значить, що я поганий. Якщо б ніхто не ганяв підлеглих, то не вставало б Сонце. І ви не пили б зараз пиво.
Арсеній: Я вже допив.
Лазар: Пиво може зашкодити вашій кар'єрі.
Арсеній: Але не так, як діти.

Лазар знизує плечима.

Лазар: На нашому підприємстві працюють навіть багатодітні. А ось п'яні - навряд чи.
Арсеній: Це загроза?
Лазар: Будь-який начальник - загроза для вас.
Арсеній: Я теж начальник, хоч і дрібніший. У мене є підлеглі.

Арсеній підводиться і дивиться кудись, маше рукою і клацає пальцями.

Арсеній: Ліза!
Лазар: Це та прекрасна бабуся, що померла сто років тому?
Арсеній: Тоді вона ще не була бабусею.

До столу підходить Ліза. В §§ руках піднос з салатом і пивом.

Лазар: Вона і сьогодні не схожа на бабусю.

Лазар §сть салат.

Лазар: І навіщо було вмирати?

Ліза сідає за стіл.

Ліза: У ті часи всі вмирали. Дурний приклад - заразний.
Лазар: Смерть - це дурно?
Ліза: Коли вмираєш, звичайно дурно.

Ліза теж §сть свій салат.

Лазар: І що ж відбувалося в ті роки?
Ліза: Йшла війна.

Лазар здивовано дивиться на Арсенія.

Арсеній: Велика Вітчизняна.
Лазар: У порівнянні з чим?
Арсеній: Про таке не жартують, Лазаре. Чоловіка Лісавєти вбили на війні.
Ліза: Його вбили, тільки не назовсім. Щоб він встиг попрощатися. Він при§хав додому. Такий гарний, такий коханий. Весь в орденах та медалях, йому дали §х напрокат.

Ліза пережовує. Лазар наколює виделкою шматочки салату.

Ліза: Я прохала його не вмирати. Пообіцяла йому дітей і пельменів, хоча в морозилці давно не було м'яса. Навіть морозилки ніяко§ не було. Чоловік не повірив - він закрив очі і вмер.
Лазар: А ви?
Ліза: І я. Закрила очі назавжди. А за вікном гуркотіла війна. Наші боляче били німців. Ті кричали.
Арсеній: Розкажи про життя після смерті.

Ліза знову жує. Запиває пивом.

Ліза: Потім я завела собі нового чоловіка. Він теж воював. Цілком можливо, що на іншій стороні. Але чомусь Сталін його не чіпав. І чоловік чіпав мене... Поки не з'явилася Ліля.
Лазар: Ліля?
Арсеній: Згідно легенди - моя мама. Ось тільки Лісавєта мені не бабуся, тому все це брехня.
Ліза: Ми так довго працюємо разом, що могла б вже і стати.
Арсеній: Я пущу тебе в ліжко лише після стерилізаці§.

Ліза піднімає келих, робить кілька ковтків.

Лазар: Добре пиво?
Ліза: Що?

Лазар показує на келих.

Ліза: А... Я просто п'ю його.
Лазар: У вас алкогольна залежність.
Арсеній: Від усього залежність. Від води, хліба, Інтернету ...

Лазар кривиться.

Лазар: Перестаньте бути дурниками.

Арсеній і Ліза переглядаються.

Лазар: Алкоголь - це зло.

До столу підбігає Ксенія. Вона захекалася.

Ксенія (Арсенію): Це вона?
Ліза (Арсенію): Твоя колишня?

Хвилина мовчання. Ксенія і Ліза свердлять поглядами одна одну.

Лазар: Значить, так!

Всі дивляться на Лазаря.

Лазар: Я начальник Арсенія. Арсенію потрібно працювати.

Лазар підіймається, бере Арсенія під руку і веде зі сцени. Арсеній озирається і сумно дивиться на дівчат.

Ксенія: Я йому не хлопчик на побігеньках.
Ліза: Я не розбираюся в сучасних орієнтаціях.
Ксенія: Але це не заважає тобі бігати за спідницею Сені.

Ліза відсьорбує з келиха.

Ліза: Та у нас ще нічого не було!
Ксенія: Але тобі хотілося?
Ліза: Не буду брехати. Такий гарний хлопчина...
Ксенія: Він бо§ться дітей.
Ліза: Він же сам ще дитина. І ти - дитина.
Ксенія: Іди в дупу!

Ксенія підіймається, щоб піти.

Ксенія: Або краще я піду.
Ліза: Сядь!

Ксенія слухняно сідає.

Ліза: Коли немає Арсенія, кажу я.

Ксенія кива.

Ліза: Ще здалеку я помітила твою невпевненість. Ти точно як я в молодості.
Ксенія: А на вид ти не старша за мене.
Ліза: Тим паче, я вже померла, а тобі ще жити і жити.

Ліза гладить Ксенію по голові.

Ліза: Раніше мені теж здавалося, що світ змінюється. А насправді змінювалася я.
Ксенія: На вулиці всі машини поміняли напрямок.
Ліза: А може, це ти? Ти побігла не вгору, а вниз по вулиці.
Ксенія: Перехожі перетворилися на стату§. Вони навіть не моргали.
Ліза: Мабуть, ти бігла дуже швидко.

Ксенія знизує плечима.

Ліза: Залишилось дізнатися, де ти була.
Ксенія: Не впевнена, що можу тобі довіряти.
Ліза: Я годжуся тебе в бабусі.
Ксенія: І?
Ліза: І я не боюся смерті.

Ксенія замислюється.

Ксенія: Ти п'єш пиво.
Ліза: Я багато чого п'ю. Мені ось виписали пігулки.
Ксенія: Протизаплідні?

Ліза кива і лізе в кишеню штанів.

Ліза: Лайно!
Ксенія: Невже?
Ліза: Та ні - там чисто. Тобто мене обчистили.

Ліза знову суне руку в кишеню.

Ксенія: Не турбуйся. Я якраз бігала за грошима.

Ліза продовжує обшукувати себе.

Ксенія: Я не дуже впевнена, але, можливо, випивка з'§дає всі гроші. І ніякого злодія не було.
Ліза: Або ти - злодійка.

Ліза продовжує обшукувати себе.

Ліза: От зараза! Чим же мені тепер розплачуватися?

Ксенія кладе на стіл купюру.

Ксенія: Я виручу тебе, але не просто так.

Ліза посувається ближче і ніжно бере Ксенію за коліно.

Ліза: Згодна.
Ксенія: Ти пройдеш стерилізацію.
Ліза (здивовано): Навіщо?
Ксенія: Заради Сені. Він повинен працювати в стерильних умовах. Ніяких мікроорганізмів і дітей.

Ліза відсувається від Ксені§.

Ксенія: Тільки так ти спокусиш Сеню. Завалиш в ліжко і народиш йому сина.

Ліза хоче встати, але Ксенія хапає §§ за руку.

Ксенія: Ти ж хочеш цього?
Ліза: Сеня злякається. Він звільнить мене.

Ксенія суворо дивиться на Лізу.

Ксенія: Його самого звільнять.
Ліза: Невже?

Ліза посувається ближче до Ксені§.

Ксенія: Мені сказав Лазар. Йому потрібен серйозніший привід, ніж пияцтво.

Ксенія бере келих Лізи, сьорбає пиво.

Ксенія: Недавно я дала Лазарю, а він дав мені грошей. Вони лежать в кишені, ціла пачка. Вистачить на все - і на пиво, і на стерилізацію.

Ліза радісно кива.

Ксенія: Сеня кинув мене, і я хочу йому помститися... Я відведу тебе в клініку. Тобі більше тридцяти п'яти, вони стерилізують тебе без проблем. На папері.

Ліза допива пиво.

Ліза: Тоді пішли, злодійка.
Ксенія: Пішли.
  
Дія друга

Кухня в квартирі Арсенія. Стіл такий же, як і в кафе. На ньому порожня попільничка і два келихи пива. Арсеній і Ліза сидять навпроти один одного, поблизу грається син - Лазар.

Лазар: І-і-і! Ма! Па! Тра-та-та!
Арсеній (Лізі): З таким лобом вже пора в армію. А він все в іграшки ... Я ще розумію - комп'ютерні. Але грати в такі ... Ідиотизм ... Він хоч нормально вчиться?
Ліза: Здається, нормально. Це звичайна школа
Арсеній: Пам'ятаю. Інші були занадто глибокі для нас.

Лазар підкрадається і хапає Арсенія за ногу. Він крутить §§ за годинниковою стрілкою. Арсеній кривиться.

Арсеній: Ох і сильний!

Арсеній вириває ногу і відштовхує Лазаря. Той зі сміхом котиться в гору іграшок.

Арсеній: Може, здати його в спортивну школу?
Ліза: У класі Лазаря і так одні спортсмени. Всі хлопчики ходять в спортивній формі. І в кепках.
Арсеній: А дівчатка?
Ліза: Лазар ними не цікавиться. Він каже, що збирається зробити стерилізацію.

Арсеній нервово п'є пиво.

Арсеній: Він абсурдист. Треба було назвати його Йонеско.
Ліза: Ти теж раніше хотів стерилізуватися ...
Арсеній: У його віці я дивився на дівчат. Одного разу ми мили вікна, однокласниця стала на підвіконня, і світло пронизало §§ плаття. Я побачив усе. Я не міг відірватися від того місця, де колись з'являться груди.
Ліза: Як §§ звали?

Арсеній замислюється.

Арсеній: Таке старе ім'я... А! Точно: Ксенія.
Ліза: Та сама?
Арсеній: Та сама, але без грудей. Без зачіски і косметики.

Лазар підкрадається до Арсенія, підскакує і б'є його в живіт.

Арсеній: Добре, що в мене прес.

Лазар з реготом повертається до іграшок.

Арсеній: А якби на моєму місці сиділа ти?
Ліза: Мені було б боляче.
Арсеній (Лазарю): Сина, жінок у живіт бити не можна.
Лазар: Чому, па?
Арсеній: Всередині може сидіти дитина. Ти зробиш §й боляче.
Лазар: А якщо тітонька сти-лі-зу-ва-ла-ся?
Ліза: Стерео...
Арсеній: Тоді всередині нікого не буде. І ти зможеш вдарити.
Лазар: Добре, па.
Ліза: Я ж казала, що він молодець.

Лазар підкрадається до Лізи, підскакує і б'є §§ в живіт. Ліза хапа ротом повітря, згинається і падає зі стільця.

Арсеній: Хороший удар, синку.
Ліза: За що?
Арсеній: У тебе ж там нема дитини. Ти стерилізована.
Лазар: Стилізована...

Лазар повертається до купі іграшок. Тим часом дзвонять у двері.

Арсеній(Лізі): Сходи відкрий.

Ліза підіймається з підлоги. Хитаючись, йде зі сцени.

Арсеній(Лазарю): У твоєму віці я читав пригодницькі романи. Ти чув про Лу§ Буссенара?

Лазар крутить головою.

Арсеній: Хаггарда? Сабатіні? Жюля Верна?

Лазар кидає в Арсенія машинку. Тим часом у кухню входять Ліза і Ксенія.

Ксенія: Привіт, Лазар!
Лазар: Жюльверно!
Ксенія (Арсенію): Він перечитав книг?
Арсеній: Навпаки.
Ліза: Синку, потисни тітці Сені руку.

Лазар підходить до Ксені§ і б'є §§ в живіт. Ксенія скрикує і падає на підлогу.

Арсеній: В принципі, його можна зрозуміти. У твоєму животі нема дитини?

Ксенія гнівно дивиться на Арсенія.

Ксенія: Не раджу лізти мені в живіт!

Ксенія підіймається з підлоги.

Ксенія: Те, що всередині - моє діло.
Ліза: Яка ділова!

Ксенія підходить до столу, сідає на стілець. Лазар кидає в не§ іграшки.

Арсеній: Бачу, ти стала впевненою.

Ксенія посміхається.

Ксенія: Я почала нове життя з нуля. За мо§м вікном тепер тиха вулиця. Навіть не шумлять літаки і вітер. Мені затишно на своєму третьому поверсі. Я знайшла хлопця і роботу. Не на кожен день, а коли мені це дійсно потрібно. Я люблю самотність у будні, а не на свята або вихідні. Ось чому я йду працювати вдень, а з хлопцем - увечері. Він чайлдфрі, і нам не загрожують діти.

Лазар кида в Ксенію іграшку.

Арсеній: Подякуй бога, що він не кидається залізними танчиками.

Арсеній показує Ксені§ синяк.

Ліза: Як не соромно!
Арсеній: Помовч, жінка. Я тебе ніколи не любив. Якщо б не стерилізація, я б тебе й пальцем не зачепив.

Лазар підкрадається до Арсенія і знову б'є того в живіт. Арсеній валиться на підлогу.

Ліза: Дякую, синочок.
Арсеній (з підлоги): Так що там з життям?
Ксенія: Наше життя занадто коротке, щоб жити погано.

Арсеній повертається на свій стілець.

Ліза: Здається, про це написано в будь-якій книзі.

Ксенія знизує плечима.

Ксенія: Я не читаю книг.
Арсеній: Навіть Лу§ Буссенара?

Ксенія крутить головою.

Арсеній: Стівенсона? Купера? Сальгарі?
Ксенія: Калігарі? Я бачила фільм ...
Ліза: Це інше

Ксенія дивиться довкола.

Арсеній: Одразу попереджаю: у нас немає чого красти.
Ліза: Арсеній не працює, а я не хочу.
Арсеній: Іграшки дорожчають.
Ліза: І Лазар росте.
Арсеній: І долар росте.

Арсеній і Ліза беруть по келиху і п'ють пиво.

Ксенія: Бачу, вам вистачає на пиво.
Арсеній: Його наливають всім багатодітним сім'ям.
Ліза: Одна дитина - це зараз багато.

Ксенія кива.

Ксенія: Діти - це важко.
Ліза: Нас все влаштовує...
Арсеній: Ми поки справляємося...

Лазар підкрадається до Ксені§, замахується.

Арсеній (Ксені§): Стережись!

Ксенія відскакує. Удари Лазаря розсікають повітря.

Арсеній: Ну все, харош.
Ксенія: Зупиніть його!
Ліза: Досить, сину.

Лазар слухняно повертається до іграшок.

Лазар: Мама стилізувалась, але я все рівно вижив.
   Арсеній: Швидше за все, довідка була липовою.
Ліза: Як ти смієш таке говорити? Ти! Батько...
Арсеній: Я тобі не батько.
Ліза: Зате я мати!

Ксенія показує пальцем на Арсенія.

Ксенія (Арсенію): Тепер мені зрозуміло, чому у тебе був батько замість матері.
Арсеній: Чому?

Ксенія показує пальцем на Лізу.

Ксенія (Лізі): І чому ти померла, а зараз жива.
Ліза: Чому?

Ксенія посміхається.

Ксенія: Тому що ви абсурдиста!
Лазар: А ти - злодійка.

Арсеній, Ліза і Ксенія здивовано дивляться на Лазаря.

Лазар: Вона тирить усе! Перевірте кальмари.

Арсеній і Ліза лізуть руками в кишені.

Арсеній: Оце так діло!
Ліза: Лайно собаче!
Арсеній: У мене там грілося морозиво.
Ліза: А у мене був розбитий термометр. Жодно§ ртутного кульки не залишилося.

Арсеній і Ліза накидаються на Ксенію і легко скручують §§. Арсеній намагається засунути руку в кишеню Ксені§.

Ксенія: У мене нема кишень. Це муляж.
Арсеній: Віддай морозиво!
Ліза: Верни кульки!

Арсеній і Ліза тягнуть Ксенію до столу і садять §§ на стілець.

Арсеній: Вважай, що ти в полоні. Ти будеш сидіти тут, і чекати покарання. А нам треба порадитися. Лазар догляне за тобою.

Арсеній і Ліза йдуть зі сцени.

Ксенія (собі під ніс): Я відчувала, що не варто сюди йти... Але мені чомусь захотілося §х побачити. Подивитись на своє відображення в §хніх очах.

Лазар підходить ближче.

Ксенія (собі під ніс): Тепер я в полоні. І біля мене це чудовисько.
Лазар: Сама ти чудовисько. Хоч і замасковане грудьми.
Ксенія: Знайомий голос.
Лазар: Звичайно, це мій голос.

Лазар підходить до столу і бере келих. Жадібно п'є пиво.

Ксенія: Лазар? Ти в тілі дитини?
Лазар: Дурепа. Я і є Лазар.

Лазар намагається засунути руку під одяг Ксені§. Ксенія чинить опір.

Лазар: Зараз я покличу батьків. І скажу, що ти приставала до мене.
Ксенія: Приставала?
Лазар: Саме так. Хотіла мене поцілувати.

Ксенія з жахом дивиться на Лазаря, який лапає §§ за груди.

Ксенія: Ти не можеш бути тим самим Лазарем.
Лазар: Чому?
Ксенія: Минуло надто багато років. Ти вмер.
Лазар: Моя мати теж вмерла. Це нічого не значить.
Ксенія: Я бачила, як ти вмер. Ми спали з тобою, а потім тебе не стало.
Лазар: Може, тобі наснилося?

Ксенія крутить головою.

Ксенія: І як же ти став дитиною?
Лазар: Мені складно прикидатися нею. Добре, що дозволяють битися.

Лазар б'є Ксенію по спині. Ксенія відкриває рота.

Лазар: Тільки крикни - і я скажу, що ти мене поцілувала.
Ксенія (пошепки): Нікчема.
Лазар: Тихіше.

Лазар знову суне руку під одяг Ксені§.

Ксенія (пошепки): Досить мене лапати.
Лазар: Про це мріють всі хлопчики. Потискати дорослу жінку.
Ксенія: І скільки це триватиме?
Лазар: Поки я не підросту.

Ксенія стогне, на §§ обличчі видно сльози.

Лазар: Ти почала інше життя, а про мене забула. А між іншим, похорон не було.
Ксенія: Я не люблю дивитися на мертвих. І цілувати §х.
Лазар: Тобто ти мені відказуєш глобально?

Лазар перестає мучити Ксенію і повертається до іграшок.

Ксенія: Тепер я не можу бути з тобою. Я пере§хала в іншу квартиру. Я змінилася.

Лазар починає гратися машинкою.

Лазар: Т-р-р-р! У-ж-ж-ж!
Ксенія: Лазар?

Лазар тупо дивиться на Ксенію. Потім кидає в не§ машинку.

Ксенія: Ти більше нічого не хочеш мені сказати?

Лазар крутить головою.

Ксенія: Іди до мене, малюк.

Ксенія розстібає кілька гудзиків.

Лазар: Ма! Па!

На сцену вибігають Арсеній і Ліза.

Арсеній: Що трапилося, синку?
Лазар: Вона мене поцілувала!

Ксенія застібається.

Ксенія: Це неправда!
Ліза: Шльондра!

Ліза хапає Ксенію за волосся, та кричить. Лазар задоволено усміхається.

Арсеній: Перестань, мати. У не§ гарне волосся.
Ліза (ображено): А у мене?
Арсеній: Не впевнений.

Ліза гнівно смикає Ксенію за волосся, та кричить.

Ліза: Що таке? Ти втратив впевненість?
Арсеній: Це сталося сьогодні. Коли я зупинився на вулиці, до мене підійшов Брайан Молко. Нафарбований і виряджений. Він сказав привіт. Попросив цигарку. Щось було не так...

Ліза відпускає волосся Ксені§.

Ксенія: Але ти не куриш.
Арсеній: Тоді навіщо я зупинився?
Ліза: Може, ти не зупинявся?
Арсеній: Я думав про це. Але куди діти Брайана Молко?

Арсеній, Ліза і Ксенія замислюються.

Лазар: Його нема серед нас. Як ми можемо відштовхуватися від нього?
Ліза: Малюк має рацію.
Арсеній: Він став занадто розумним.
Ліза: Або ми отупіли.

Арсеній, Ліза і Ксенія замислюються.

Лазар: Що тут незрозумілого? Ось, старі, дивіться.

Лазар підходить до столу, Арсеній, Ксенія та Ліза про всяк випадок прикривають животи руками.

Лазар: Припустимо, я назвусь Джонні Деппом. І попрошу у вас пива. Ви дасте мені?
Арсеній: Ніколи в житті.
Ліза: Ти занадто малий.
Лазар: Але якщо б ви не знали, що я маленький. І не знали, хто такий Джонні Депп.
Арсеній: До чого ти хилиш?
Ліза: У нас і так мало пива.
Лазар: Абстрагуйтеся!

Ліза прикриває рота рукою, Арсеній намагається витягнути з штанів ремінь.

Арсеній: Ми вибачали тобі все, синку.
Ліза: Але ми не потерпимо лайки.

Арсеній ніяк не може витягнути ремінь, Ліза допомагає йому. Лазар задкує.

Лазар: Ви впевнені, що хочете відпороти мене?
Арсеній: Особисто я - ні.
Ліза: А я останнім часом сама не своя.

Арсеній гнівно дивиться на Лізу.

Арсеній: У тебе з'явився інший?
Ліза: Не впевнена.

Арсеній нарешті витягує ремінь. По черзі дивиться на Лазаря, Лізу і Ксенію.

Арсеній: Тепер я не знаю, кого я буду пороти.
Ксенія: Я взагалі з іншого життя

Арсеній здивовано дивиться на Ксенію.

Арсеній: Давай сядемо.

Арсеній і Ксенія сідають за стіл.

Арсеній (Ксені§): Колись ми зустрічалися з тобою. Мені подобалося, як ти посміхаєшся. Подобався твій одяг та взуття. Ти натискала на кнопки ліфта, який вже §де, і ніколи не наступала на стики плит. А потім ми розлучилися. Я дуже боявся дітей, щоб спати з тобою. Пам'ятаєш, ми зустрілися з тобою в кафе? Я розкрив усі сімейні таємниці.
Ксенія: Про сво§ двох батьків?
Арсеній: І про бабусю з дідусем, які були однією людиною.
Ксенія: Пам'ятаю.

Арсеній п'є пиво.

Арсеній: Так от: це неправда.
Ксенія: Я так і зрозуміла.

Ліза грає в іграшки з Лазарем.

Арсеній: Мо§ бабуся з дідусем до сих пір живі. Вони не стерилізувалися, але хтось вкрав §х дитину. Після цього вони стали чайлдфрі.
Ксенія: У ті часи можна було стати навіть ворогом народу.
Арсеній: Вони зробили правильний вибір.
Ліза: А тепер вони збираються до нас у гості.
Арсеній: Хочуть подивитися на того, хто переміг стерилізацію.
Ліза: Вони будуть через декілька хвилин...
Арсеній: І це вб'є §х.
Ліза: Тому що чайлдфрі бояться дітей.

Ліза і Лазар підходять до столу.

Ксенія: Але Лазар вже не дитина!
Арсеній: Вони такі старі, що навіть ми для них - діти.

Арсеній і Ліза вказують на Лазаря.

Арсеній: Ти повинна його вкрасти.
Ліза: Хоча б на один вечір.
Арсеній: Але можна і назовсім.

Ксенія мотає головою.

Ксенія: Ні, я почала нове життя.
Арсеній: Тоді де моє морозиво?
Ліза: І мо§ ртутні кульки?
Лазар: І навіщо ти взагалі прийшла?

Ксенія знизує плечима.

Ксенія: Мені не сиділося вдома... Мій хлопець застряг у пробці, коли відкривав пляшку.
Лазар: Нема в не§ ніякого хлопця! І навіть роботи нема. Хіба по ній не видно?

Арсеній і Ліза кивають.

Лазар: Коли ви виходили, я визначив, що вона давно не була з чоловіком.
Арсеній: Тоді чому вона бреше?
Ліза: Може, щоб підібратися ближче?
Арсеній: І обікрасти нас!

Арсеній і Ліза знову хапають Ксенію під руки.

Лазар: Або §й подобається дивитися на тих, хто живе гірше, ніж вона.

Ксенія опускає голову.

Лазар: Дивитися на тих, хто допиває останнє пиво. І страждає від дітей.

Арсеній і Ліза заламують Ксені§ руки.

Лазар: Одного вона не врахувала. Що я той самий Лазар. А Ліза стерилізувалася по-справжньому.
Арсеній: І в мене не було термометра в кишені.
Ліза: А у мене - морозива.

Лазар хапа Ксенію за груди.

Лазар: Ти така ж, як раніше.

Ксенія кива.

Лазар: Я маю на увазі руки. Вони спритні і швидкі. Зараз ти вкрадеш мене й сховаєш.

В цей момент лунає звук важких кроків, в кухні блимає світло.

Арсеній: Це бабуся з дідусем. Вони вже близько.

Арсеній і Ліза відпускають Ксенію, вона починає тремтіти, Лазар впивається пальцями в §§ плече.

Арсеній: Бабуся з дідусем не повинні побачити Лазаря.
Ліза: Це видовище вб'є §х.
Лазар (Ксені§): Дій!

Лунає дверний дзвінок.

Ліза: Я відкрию.
Арсеній: Краще я.

Лазар дивиться навкруги.

Лазар: Так куди ти мене засунеш?

Арсеній і Ліза йдуть зі сцени. Ксенія бере келих, допиває пиво.

Ксенія: В дупу!
   Ксенія посміхається. Лазар задкує.
  
   Завіса

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com А.Алиев "Проклятый абитуриент"(Боевое фэнтези) А.Емельянов "Мир Карика 11. Тайна Кота"(ЛитРПГ) М.Атаманов "Котёнок и его человек"(ЛитРПГ) А.Ардова "Жена по ошибке"(Любовное фэнтези) С.Панченко "Ветер. За горизонт"(Постапокалипсис) М.Атаманов "Искажающие реальность-6"(ЛитРПГ) Ю.Гусейнов "Дейдрим"(Антиутопия) В.Соколов "Мажор 4: Спецназ навсегда"(Боевик) Д.Сугралинов "Дисгардиум 4. Священная война"(Боевое фэнтези) Н.Александр "Контакт"(Научная фантастика)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"