Аннотация: Ше одна ламентацiя (прояв суму) з приводу видимого звуження дiапазону iталiйських (iталомовних) книг в Українi.
Це для когось поезiя -
Жало розпечене,
А для мене - iглу та вiгвам.
Осяйна та холодна в своїй недоречностi,
Ще й вiдкрита усiм вiтрам.
I кохання, мов бiль, що не терпить розголос,
Або нiжне, мов горлиць спiв,
Все туманне й химерне, все, мов гомункулус,
Що чекає наївних див.
Вищi сили все лiплять героїв з привидiв,
В кожнiй пастцi жеврiє синь...
I стiкає крiзь мури глибин невiгластва
Мружносяйнiсть стражденних хвиль.