Травою нiжною я огорну твiй легкий крок,
Росою чистою впаду в прим"ятий слiд.
Свiтанок - це рапсодiя для двох,
Хмiльними чарами повитий бiлий свiт.

Заграє перший промiнь у саду,
Замерехтить в ряснiй росi свiтання.
Свiтанок - я туманом припаду
В обiйми милого, у трепетне чекання.

В його долонi покладу чоло
I зашарiюсь, як мала дитина.
Свiтанок - о незмiряне тепло,
Цiлунками голубить нас невинно!

I я сльозою щастя затремчу,
Маленький страх душi омию.
Свiтанок сонцесяйную свiчу
Дарує нам, як трепетну надiю.

Я помолюсь: хай оминає нас жура,
Вогонь кохання грає в кожнiм словi.
Свiтанок - вiчна музика добра.
Свiтанок - це Елегiя Любовi.