Ганс Кіфер - людина з зірки Емма Фішер - медична сестра /Грає одна актриса/
Кетхен - колишня дружина Ганса Кіфера
Гертруда - стара служниця Патера
Пауліна - повія
Штоль - лікар психіатрично§ клініки / Грає один актор /
Крумбауер - секретар магістратури
Густав Шон - Патер
Сальваторе - господар бару.
Дія відбувається в наші дні.
Перша дія.
Сцена перша.
Лікарський кабінет. За розкритим вікном видніється зоряне небо. Праворуч - вхідні двері. До зали забігає медсестра Емма Фішер, в рожевому халатику, з папкою під пахвою, і квапливо зачиняє за собою двері.
ЕММА /утримуючи двері, глядачам /. Допоможіть мені, будь ласка! За мною женуться! / Хтось намагається відкрити двері, з силою смикаючи §§. / Він зараз увірветься сюди! Чоловіки ... ну що ж ви? Потримайте двері! / Спрямовуються через зал на сцену /Ви ж бачите - жінка в небезпеці!
З других дверей до зали вбігає Л ю д и н а. У нього в руках пакунок з листків паперу.
ЛЮДИНА / намагаючись наздогнати Емму /. Фрейлейн Фішер! Зачекайте! Не бійтеся мене! Я хочу вам щось сказати!
ЕММА /тікаючи, в жаху /. Не чіпайте мене! Санітари! Доктор Штоль! Допоможі-іть...
Обидва піднімаються на просценіум, зникають за лаштунками. ЕММА / вбігаючи з-за лаштунків на сцену /. Йдіть звідси! Негайно йдіть! /Безладний стукіт. Кидається по кабінету. / Боже мій! Він зараз виламає двері! .. /Схопила трубку телефону, набирає номер./ Доктор Штоль?.. Це я, Емма... З вашого кабінету... Так, так, приходьте швидше! Будь ласка... Мене переслідують! /Знову стукіт у двері./ Чуєте?.. Не знаю. Якийсь хворий...
Кладе слухавку, прислухається. Тиша. Підходить до дверей.
Здається, пішов ...
Повертається до столу і розкладає принесені в папці рентгенівські знімки. Входить доктор Ш т о л ь.
ДОКТОР. Що тут сталося?
ЕММА /квапливо /. Як добре, що ви прийшли! Уявляєте - я несла знімки! Раптом чую за собою кроки: тук-тук! .. тук-тук! .. тук-тук!
Озираюся - хворий! Я побігла ... Він теж! Я в кабінет, а він у двері ось так: ту-ду! .. ту-ду-ду! .. Просто кошмар який-то ...
ДОКТОР / сміється / Не можете звикнути до наших орігіналів, фрейлейн Фішер?
ЕММА. Але ж уже початок першого ночі! Як він опинився... у цьому коридорі?
ДОКТОР. Саме це ви і повинні були з'ясувати.
ЕММА. Я злякалася ...
ДОКТОР. Даремно. Ви медичний працівник. Можливо, він хотів вас про що-небудь попросити... / Намагається обійняти Емму /.
ЕММА /розгублено /. Я якось не подумала про це ... / Вислизає з обіймів доктора /. Вибачте ... а, може бути, він ще там ... в коридорі?
Вибігає.
ДОКТОР /слідом Еммі, неголосно /. "Бути чи не бути - ось в чому питання ..." / Підходить до столу, бере рентгенівські знімки /. Та-ак ... ясно: пухлина тисне на мозочок. Необхідна трепанація... /Відклав у бік знімки. Потягується /. "Померти ... забутися ... і бачити сни?" /Позіхає /. О, німфа ... / Закрив очі, завмер. /
У вікні з'являється голова Л ю д и н и. Деякий час він мовчки дивиться на доктора, Потім неголосно свистить.
ДОКТОР/відкриває очі, повертається /. Хто ви?
ЛЮДИНА. Гамлет! "Чи достойно упокорюватися під ударами долі, чи потрібно чинити опір ...
ДОКТОР / піднімається і йде до вікна /. ... і в смертельному двобо§ з цілим морем бід покінчити з ними?". Тримайтеся міцніше. Я допоможу вам ... / Знімає трубку телефону /.
ЛЮДИНА. Не хвилюйтеся! / Жестом просить доктора покласти трубку. / Я можу повернутися назад! / Робить рух, збираючись зникнути /.
ДОКТОР. Не рухайтеся! / Поклав трубку /. Краще залазьте сюди. ЛЮДИНА. Ви не заперечуєте? Я хотів тільки запитати: чи не
могли б ви приділити мені кілька хвилин? Якщо ні, то мені дуже шкода, що я потурбував вас. / Робить рух назад /.
ДОКТОР / зупиняючи Людину/. Мене значно більше хвилює те, що ви висите тут, на шостому поверсі. Підвіконня може обірватися...
ЛЮДИНА. Він міцний! Та й мені не вперше ...
Доктор допомагає Людині влізти в кабінет, відводить подалі від вікна.
ДОКТОР. Хвилиночку! / Повертається до вікна /.
ЛЮДИНА. Ні, ні, не закривайте, я скоро піду!
ДОКТОР / не одразу /. Добре! Але не забудьте - вихід тут. / Має намір відкрити двері /.
ЛЮДИНА. Доктор!? / Заносить ногу на підвіконня /.
Пауза.
ДОКТОР / повертається, садовить Людину на стілець. Витримавши паузу /. Ну ... і чим я зобов'язаний такий приємній несподіванці? ЛЮДИНА. Ви знаєте, хто я?
ДОКТОР. Ні!
ЛЮДИНА. Мене привезли до вас минулого літа ... Так сталося, потрапив у халепу. / Торкається до чола /. Пролом черепа, травма ноги, хребта ... Саме ви приймали мене тоді!
ДОКТОР / підходить /. Так, так ... пригадую. / Оглядає голову Людини /. Череп був пом'ятий, наче старий бак для сміття. Замість ноги - безформна закарлючка. Хребет по§хав у бік, немов башта в Пізі ... Надзвичайно цікавий випадок! /Людина біжить до вікна. Навздогін. / Але не будемо про це!
ЛЮДИНА/зупинився /. Добре, не будемо ... / Повертається. / Скажіть, доктор, а що було потім?
ДОКТОР. Вас заштопали, друже. Непогана робота, судячи по тому, як виглядаєте зараз.
ЛЮДИНА. Спасибі, доктор. /Оглядає себе /. Робота дійсно хороша, можна навіть сказати - прекрасна! Але я питаю вас не про це. ДОКТОР. А про що?
ЛЮДИНА. Що зробили ви потім, після операці§?
ДОКТОР. Не пам'ятаю. Швидше за все, вас направили до центру інтенсивно§ терапі§.
ЛЮДИНА. Ні, лікарю: ви оголосили мене божевільним.
ДОКТОР. Я? Не може цього бути!
ЛЮДИНА. Так, саме ви, доктор. / Старанно вимовляючи слова, пересувається по кабінету, приймаючи потворні пози і гримасуючи /. Травма-тична церебро-сте-ні-я на осно-ві яскраво вираже-них вегетативно-вазо-моторних вестібо-лярних змін ...
ДОКТОР / насувається на Людину, в люті /. Як потрапила до вас історія хвороби?
ЛЮДИНА/тікаючи/. А як потрапив до вас я? Вночі всі вікна зачинені.
ДОКТОР. Заходити потрібно в двері!
ЛЮДИНА. У двері? Ха-ха-ха ... / Глядачам /. "Не ходіть, люди, у вікна, а ходіть, люди, у двері! Мені до Глашкі на свідашку не потрапити тепері!" / Повертається / Це занадто банально, доктор! / Падає плазом на стіл. Наспівує, бовтаючи ногами. / Ля-ля, .. ля-ля-ля ...
ДОКТОР / с обуренням /. Виходить, ви розгулюєте - де хочете? ЛЮДИНА. Виходить, що так! Ля-ля ... ля-ля-ля ...
ДОКТОР. І витворяєте все, що вам заманеться?
ЛЮДИНА. Тільки коли виникає така необхідність, доктор. Ля-ля ... ля-ля-ля ...
ДОКТОР. Я в захваті від ціє§ новини! / Скидає Людину зі столу /. Але мушу зізнатися: мені незрозуміло, яким чином вам вдається проникати ...
ЛЮДИНА. Та це елементарно, доктор! Ви просто не все про мене знаєте. Хвилиночку!
Ставить стілець на стіл.
ДОКТОР / з переляком /. Що ви робите?
ЛЮДИНА. Хочу відповісти на ваше запитання.
Залізає на стіл.
ДОКТОР. Припиніть негайно! Це ж мій робочий стіл!
ЛЮДИНА. Я благаю вас, докторе - заспокойтесь! Інакше я не зможу вам нічого пояснити.
Залізає на стілець.
/Вказуючи вгору /. Бачите, скільки там зірок?
ДОКТОР / спантеличений /. Так ... забагато ...
ЛЮДИНА. Як красиво вони мерехтять, переливаються, немов манять нас до себе ... відчуваєте?
ДОКТОР. Так, так ... деяким чином ... / Уважно стежить за діями Людини /.
ЛЮДИНА. Так ось, докторе: саме там, на одній з цих найчарівніших зірок я народився і виріс. І лише потім прибув на Землю. У-у ... у-у ...
Імітує політ.
Опускає стілець на підлогу.
ДОКТОР/допомагаючи Людині/. Обережно! Це ви скинули першу, робочу щабель двигуна... А тепер входите в щільні шари атмос- фери ... вгадав?
ЧЕЛОВКК/ в захваті /. Все правильно, доктор! Ви ж бачите, як все навколо мене палає, гуде ... У-у ... у-у ... у-у...
Зіскочив зі столу. Пробіг по кабінету. Зупинився. Дивиться навколо себе.
Як красиво ... пташки співають, небо блакитне ... Ой ... і чоловічок! Такий симпатичний ... Привіт!
ДОКТОР/приймаючи гру /. Привіт!
Ручкаються.
/Імітуючи політ. / У-у ... у-у ... Це вражає! Виходить ... ви гумано§д?
ЛЮДИНА. Саме так! Справжнісінький! А це ... / вказує на кабінет/ мій корабель! І ви зараз у мене в гостях.
ДОКТОР. Так, так ... розумію.
ЛЮДИНА / підходить до вікна /. Це - ілюмінатор. Я бачив з нього багато цікавого, коли подорожував по галактиці.
ДОКТОР / дивиться у вікно /. Згоден - вигляд просто дивовижний! Захоплює уяву ... / Бере зі столу рентгенівські знімки. / Скажіть, будь ласка, - а ось це ... що?
ЛЮДИНА. Мій бортовий журнал. У ньому запис ведеться особливим способом - випромінюванням бета-частинок. Я заношу туди сво§ спостереження.
ДОКТОР. Ага ... ага ... розумію. І можна буде, при нагоді, озна- йомитися з ними?
ЛЮДИНА. Безумовно! Там є приголомшливі відкриття!!
ДОКТОР / с зростаючою цікавістю /. Наприклад?
ЛЮДИНА. На Юпітері, під шаром вічно§ криги, я виявив живі мікроорганізми.
ДОКТОР. Та що ви кажете?
ЛЮДИНА. Так, так ... точно такі ж, як і у вас, на Землі. А це означає ...
ДОКТОР / перебиває /. ... що там, на Юпітері, можливе біологічне життя ... вгадав?
ЛЮДИНА. Так! Саме так, доктор! І це тільки початок! Я стою на порозі небачених відкриттів, які потрясуть всесвіт... вже у най- ближчому часі!
ДОКТОР. І у вас, напевно, є вже парочка... карколомних наукових гіпотез - чи не так?
ЛЮДИНА/спокійно /. Безумовно! Чому б не припустити, наприклад, що ми з вами є спадкоємцями зникло§ цивілізаці§ планети ... Юпітер?
ДОКТОР. Дійсно - а чому б і ні? /З хитринкою./ Але ж, наскільки мені відомо, ви народилися і виросли там ... / вказує вгору /, а не тут?
Сміється.
ЛЮДИНА. Абсолютно правильно - там, на далекій зірці туманного Оріона! Де вона, ця найдавніша цивілізація, відродилася ... за мо§м припущенням, у своєму споконвічному, первозданному вигляді!
ДОКТОР. Ах, ось воно що ... Розумію, розумію ... Ну, а що ж вчинилося з цією найдавнішою тут, на Землі?
ЛЮДИНА. Судячи з усього - дивовижна, незбагненна метаморфоза, доктор!
ДОКТОР. З глузду з'§хати можна - як цікаво ... І яка саме? ЛЮДИНА. З'єднавшись з місцевими приматами, вона дала дивну поросль мутантів гомо сапієнсів, подібних до яких я не зустрів більше на жодній з відомих мені галактичних планет.
Пауза.
Ритмічна музика на барабанах з характерними ритуальними вигуками. Танець гумано§дів і мутантів - гомо сапієнсів.
Але ми трохи відволіклися, доктор. Ось це / вказує на стіл / - еле-ктронний пульт управління.
ДОКТОР / здивований /. Справді?! От ніколи б не подумав... / Доторкається до столу. /
ЛЮДИНА. Обережно! / Доктор відсмикнув руку. Вказуючи на стіл. / Він запрограмований на моє біополе. Там, всередині, знаходиться надчутливий електронний мозок!
ДОКТОР/вражений /. Боже мій! Які таємниці ви мені відкриваєте. ЛЮДИНА. А ось це / підходить до стільця / моє робоче крісло пілота.
ДОКТОР/по-дитячому грайливо /. А можна в ньому посидіти? ЛЮДИНА. Так, так ... будь ласка!
ДОКТОР / на стільці /. У-у ... у-у ... ту - ду - ду-у-у ... ту-ду-у ... Просто чудово! / Імітує політ на кораблі /. Ніколи нічого подібного не відчував! У-у .. у-у ... ту-ду-у-у ...
ЛЮДИНА/в захваті /. Я ж казав вам, доктор! Я ж казав-таке можна випробувати тільки тут, на моєму кораблі - і ніде більше!
Стрибає навколо столу.
ДОКТОР / продовжуючи політ /. Згоден з вами - ніде більше! У-у ... у-у ... ту-ду-у ... Але, в такому випадку, вам доведеться трохи потіснитися, мій друже! У-у ... у-у ... ту-ду-у ...
ЛЮДИНА. Що ви маєте на увазі, доктор?
ДОКТОР/ жартома /. А. те, що наступного разу, можливо, і для мене знайдеться місце на цій чудесній літаючо§ тарілці ... у-у ... у-у ...
ЛЮДИНА/зупинився /. Давайте розмовляти серйозно, доктор! Ви прекрасно знаєте, що літаючих тарілок не існує. Що все це не
більше, ніж маревні фантазі§ людей з гіпертрофованою, хворою уявою!
ДОКТОР/наступаючи /. Але, якщо я не помиляюся, саме ви казали мені весь час про ці самі тарілки! Мордували весь персонаж вдень і
вночі, доводячи, що ви не хто інший, як прибулець з космосу! ЛЮДИНА / тікаючи /. Так, доктор, ви маєте рацію - мордував! Так,
доктор, - доводив! Вдень і вночі! Але ж я мав на увазі зовсім інше!
Вибігає на просценіум. До зали.
Я намагався лікаря колись переконати,
Що мрію в небі, наче вільний птах, літати.
Мені замало ніг оцих і рук,
Приший мені ще крила - ти ж хірург!
А лікар відповів спокійно собі в вуса:
Ти краще, мрійник, не літай, а полікуйся.
/ Повертається /. Часи змінюються, доктор. Люди теж. Таке життя. І якщо я мріяв колись про літаючі тарілки, то тепер ... тепер, доктор, я насолоджуюся прогулянками ... по Чумацькому шляху.
ДОКТОР. По Чумацькому шляху?
ЛЮДИНА. Саме так, доктор. Я з'являюся там рано вранці, коли ще не розвиднілося ... Роса лягає на землю, як величезне крило метелика, а в повітрі пахне м'ятою і першими ромашками. А навколо так тихо, що можна почути, як співають солов'§, вітаючи наступаючий світанок. І ти один, як в перший день створення, вдихаєш нічні запахи, заколисаний передзвоном порожніх бідонів ... дзень, дзень ... дзень-дзень-дзень ... дзень-дзень ...
Засинає на підлозі.
ДОКТОР / підходить /. Вибачте ... про які бідони ви тут говорили? / Будить Людину /.
ЛЮДИНА / прокидається /. Бідони? Які бідони?
ДОКТОР. Дзень-дзень ... дзень-дзень-дзень ...
ЛЮДИНА. Ах, бідони .../ Потягується. / Про мо§, звичайно! / Піднімається /. Я вожу на вантажній машині молоко в клініку. Щоранку, з сусідній молочно§ ферми. Чудове молоко: парне, тільки що з-під корівки. І ніяких тобі пестицидів ...
ДОКТОР / в люті /. Вам довірили водити вантажівку?!
ЛЮДИНА / тікаючи /. Не вантажівку, доктор! Не вантажівку, а унікальний космічний модуль, про який я мріяв усе життя! У-у ... у-у ...
Пересувається по кабінету, зображуючи політ на кораблі.
/ Сідає верхи на стілець /. Так що тепер я не відчуваю себе нещасним: я §м, сплю, працюю, гуляю по галактиці. Але мене чомусь всі вважають ... / Стукає себе по лобі /. Але я не ... / Той самий жест /. Ви скажете, що навколо нас такі ... / Знову жест. / Хоча вони впевнені, що не такі ... / Повторює жест, регоче. / Але повірте мені, ви маєте рацію - вони дійсно всі такі ... / Регіт. Піднімається і дістає з внутрішньо§ кишені досить об'ємний згорток /. Ось ...
Кладе пакунок на стіл.
ДОКТОР. Що це?
ЛЮДИНА. П'єса. Я вже місяць ношу §§ з собою.
ДОКТОР. Ви хочете, щоб я прочитав це?
ЛЮДИНА. Ні! Я хочу, щоб ви зіграли це. Разом зі мною. А так само всі ті, хто різав, пиляв, рубав, зашивав мене. Адже я вже, в деякому роді, як би суспільний продукт. Тому і п'єсу ми повинні зіграти самі, сво§ми силами.
ДОКТОР. Тобто, як це зіграти?
ЛЮДИНА, Як звичайно грають у театрі. Не відмовляйтеся, доктор! Я даю вам чудову можливість виправити свою помилку. Тобто, допомогти мені довести, що я не ... / Жест /.
ДОКТОР / рішуче /. Це неможливо!
ЛЮДИНА. Чому?
ДОКТОР. Я лікар, зрозумійте! Це зовсім інша професія. Та у мене і немає акторського таланту!
ЛЮДИНА "Бути чи не бути ... ось в чому питання ...?" Хто
любить Шекспіра, той завжди знайде в серці місце і для театру.
ДОКТОР. Але шеф мені платить не за те, щоб я грав на сцені. ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся, доктор, повірте мені. Професор погодиться, коли прочитає мою комедію, і дасть дозвіл на постановку.
ДОКТОР / в подиві /. Що? Ви збираєтеся показати все це глядачам? ЛЮДИНА. Безумовно!
ДОКТОР / бере зі столу п'єсу /. Ось це? / Насувається на Людину /.
ЛЮДИНА / задкуючи /. Так!
ДОКТОР. На сцені?
ЛЮДИНА. Ну звичайно! Адже п'єси для того й пишуться, щоб §х могли побачити глядачі. Який сенс §х писати, якщо вони роками, десятиліттями припадають пилом на книжкових полицях і підвіконнях у драматургів і завлітів?
ДОКТОР / б'є згортком Людину/. Я тобі покажу п'єсу! Я тобі покажу глядачів! Псих! .. Придурок! .. Дебіл! .. і т.д.
ЛЮДИНА / захищаючись /. Ай-яй-яй ... Що ви робите, доктор? Припиніть! / Біжить у зал /. Люди! Допоможіть мені! .. Будь ласка! .. / Глядачам. / Театр - це магія! Чари! Життя зовсім в іншому вимірі. У театрі можна сказати те, чого не зможеш сказати ніякими словами. Адже в житті ми часто мовчимо, бо§мося вголос вимовити те, що думаємо. А думаємо ми багато про що! І все бачимо і розуміємо, що навколо ... Тільки чомусь мовчимо, не говоримо про це! Або не хочемо ... А в театрі ... в театрі зовсім інше! Найтонші відтінки душі людини відкриваються глядачам, коли на сцені ... /На адресу докто ра/справжній талант! Попросимо! Попросимо доктора!
Аплодисменты.
ДОКТОР / виходить на просценіум /. Так, згоден. / На адресу Людини. / Талант - це потрясіння!
Оплески.
/ Спускається в зал, підходить до Людини /. Але де ми §х візьмемо? Це ж така велика рідкість - справжній талант! Тим більше, ви пропонуєте обійтися сво§ми силами.
ЛЮДИНА. О-о ... доктор, ви явно недооцінюєте свій контингент. / Таємниче /. Там / жест вгору / §х мало тому, що вони всі ... / вказує на зал / перебувають тут!
ДОКТОР. Ну вже ... скажете таке. Хоча ... в чомусь ви, можливо, і мають рацію. / Піднімається на сцену. Знімає телефонну трубку /. Фрейлейн Фішер? Це доктор Штоль. Зайдіть, будь ласка, до мене. / Кладе слухавку, шукає щось у кишені, в столі /.
ЛЮДИНА / з цікавістю, присівши на стілець /. Що ви шукаєте, доктор?
ДОКТОР. Ручку... загубилася десь... / Продовжує пошук /, ЛЮДИНА. А вона у лікаря Габермоля!
ДОКТОР. Звідки ви знаєте?
ЛЮДИНА. Ви забули §§ вчора у нього в кабінеті. Доктор Габермоль сліпий, як сич. Він засунув §§ до себе в стіл. Четвертий поверх, другий кабінет, третя полиця справа.
ДОКТОР. Створюється враження, що ви бачите крізь стіни? ЛЮДИНА. Нічого дивного, доктор: блукання вночі по таємничим астральним тунелям - улюблене заняття психів - сновид. Адже вдень ми не належимо собі. Вдень нам промивають мозок, напихають транквілізаторами, заганяють під душ Шарко і вгамовують електрошоком. Зате вночі ... Вночі, доктор, ми йдемо далеко звідси. Туди, де тільки ми і наші мрі§. І весь світ стає нашим і ми розчиняємося в ньому ..
Фонограма / етюд /.
Ви запитаєте-чому ручка? Саме цією ручкою, доктор, і були напи- сани ті кілька слів, після яких мене засадили сюди, в психушку. Сподіваюся ... тепер ви розумієте, чому я тримаю в полі зору предмет, від якого так багато залежить у твоєму житті.
ДОКТОР. І в цьому, я бачу, ви досить успішні. Але про що п'єса, ви можете сказати?
ЛЮДИНА / хреститься /. Блаженні - святі, сказав Христос. Я візьму §х до себе на небо... Про що п'єса? Це історія життя одніє§ людини. Звичайна історія, а може і ні ... Коли на тебе звалюються нещастя, вже не знаєш - куди йти, в які двері стукати? Але ж таких, як я, багато і кожен смиренно несе свій хрест, сподіваючись на кращу долю. Можливо, моя п'єса і допоможе кому-небудь.
Входить Емма.
ЕММА / вражена /. Це що таке? Я розшукую його по всіх поверхах, а він сидить тут! Скажіть, доктор, як він до вас потрапив?
ДОКТОР. Через вікно, Емма.
ЕММА / вкрай здивована /. Тобто... як це через вікно?
ДОКТОР. Саме так - через ось це вікно. / Відводить Емму в сторону. / А тепер заспокойтеся і скажіть мені: вам доводилося коли-небудь грати на сцені?
ЕММА. Вибачте, доктор, але я ... щось погано вас розумію. Я мед- сестра, а не актриса - ви не забули про це?
ДОКТОР. Ні, не забув. Я добре пам'ятаю, хто ви. Але справа в тому, Емма, що ось ... шановний автор ...
ЕММА. Хто шановний автор? Ось цей?
ДОКТОР. Так, Емма, ось цей! ... написав п'єсу ...
ЕММА. Яку п'єсу, доктор? Він же писати не вміє.
ДОКТОР. Вміє, Емма, вміє, і навіть дуже добре ...
ЕММА. Але він же псих, придурок ... про що ви говорите? ДОКТОР. Про те, Емма, що ось цей псих ... вибачте - шановний автор, Достоєвський, можна сказати, написав / бере зі столу згорток / ось цю п'єсу і просить нас з вами зіграти §§ на нашому вечорі.