Як же буває далеко до мрi§..Живучи кожен день як останнiй ,знати,що тебе не побачу, не почую, не доторкнусь, в ти не зрозумiєш, не не полюбиш, не пригорнеш...
Любий читачу,хай тобi нiколи не доведеться вiдчути те, що вiдчувала я тодi, що вiдчуваю зараз!Нехай тво§ очi нiколи не проливають таких рясних , пекучих i болючих слiз, що ллються i тодi лилися з мо§х очей. Хай тобi нiколи не доведеться звертатися до неба з такими розпачливими й безнадiйними молитвами, що §х у ту годину проказували мо§ вуста..
Два роки день у день,мiсяць в мiсяць я люблю його!В тi днi я не могла бачити , вiдчувати Бога, бо перед мо§ми очима стояло його творiння, i я зробила собi з цього творiння iдола.Кохаючи його до безтями я втрачала рахунок днiв, все линуло, проходило:люди, §хнi обличчя, характери.Мрi§ залишались мрiями.Бачучи його на вихiдних я могла насолодитись хвилиною солодко§ насолоди..Вiн був для мене всiм, краще його не уявляла,не бачила, про краще не мрiяла!Хотiла завжди бути з ним, роздiляти хвилини радостi, дiлитись мрiями!Хотiла,але вiн не хотiв.Боляче зараз,боляче буде i , напевно , не пройде!Чому?Боже,чому?
Нiчого не даючи взамiн на мо§ почуття вiн змушував любити себе,думати про себе, милуватись собою.Говорять , що болить сердце,у мене ж болить все тiло!!Я боюсь, що так буде завжди..В мо§й головi будуть недоказанi слова, думки про те, чого нiколи не буде,тiло буде хотiти дотику,губи поцiлунку, а взамiн тiльки пекучi сльози з очей.Вiдпусти мене, не тримай, Я Благаю..
Починалось все як завжди, звичайна, випадкова зустрiч , котрi майже нiчого не значила.Життя перевернулось з нiг на голову,ннiчого не зрозумiвши,я продовжувала жити як жила,але не довго до першого поцiлунку, дотику, до перших обiймiв.Я знала, що не одна така,але нiчого не могла зробити з собою!Думки линули до нього, очi бажали бачити, губи вiдчувати, розум вiдключався будучи з ним!Менi здавалось , що завжди так буде, але нi, почались зустрiчi через одну недiлю,двi, мiсяць..знову зустрi,i так протягом двох рокiв..Треба було показати гордiсть,але пiзно!Вiн знав всi мо§ болючi мiсця, i ЗАВЖДИ наносив удар прямiсiнько в них.Терпiла,i нiчого не могла зробити!Година проведена з ним, i я пробачала цому все.Його обiйми були болючi, але я тонула в них..
Зараз це кiнець.Пiсля двох рокiв приниження я не витримала,чи вiн, нiхто й не зрозумiв як все кiчилось, майже так , як нiхто не зрозумiв як почалось...Нiби i нiчого не було,нiби й не кохала..