В очах твоїх потонула,
Розтанула в нiжностi рук.
Я небо i землю забула,
П"янiя вiд райських мук.

Трава нам стала постiллю
У ясну серпневу нiч,
Мов Таврiя i Подiлля
Зустрiлися вiч на вiч.

Мов хвиля Чорного моря,
Поглинула розум i страх.
Ми нiби не знали горя,
А сльози стояли в очах.

Укрила нас нiч з тобою
Вiд злих та недобрих очей.
I буде завжди зi мною
Безумство тiх п"яних ночей.