Масляк Петро : другие произведения.

Аспiрантура

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Роман присвячений життю укра§нських радянських аспiрантiв в 70-х роках 20-го столiття.

Петро Масляк

А с п i р а н т у р а

Роман

Ки§в-2008

  

Роздiл I. 1978 рiк

   Ольга Шкрiбляк вискочила з вiкна п'ятого поверху аспiрантського гуртожитку 17 квiтня. Це трапилося на вулицi Ежена Потьє в одному з iндустрiальних районiв Києва. На лiжку Петра Савяка залишилася записка:" I все таки я тебе люблю". Трагiкомiзм i навiть певний мiстицизм ситуацi§ полягав у тому, що за день до того, на суботнику, саме пiд сво§ми вiкнами, Петро глибоко скопав "по-ледачому" разом зi сво§ми друзями мацiпусiнький клаптик землi, таку собi прямокутну грядочку. Розмiром метр на два. Це щоб вiд них вiдчепилися, як вiн сказав хлопцям, "цi забамбуленi комуняки". Ось саме на цю грядочку i гепнулася Олюся.
  -- Мiстика якась, - виправдовувався потiм вiн перед друзями. - До не§ кинулися перехожi, а вона цiла-цiлiсiнька. Лише язика прикусила. Викликана кимось швидка допомога все це i констатувала з превеликим здивуванням. Дива ще трапляються i в цьому глибоко прагматичному свiтi.
  -- I що §м тим студенткам треба? - гомонiли бабусi, сидячи на лавцi бiля сусiдньо§ з аспiрантським гуртожитком п'ятиповерхово§ "хрущовки".
   Вони завжди все знали в дiаметрi не менше ста метрiв вiд §хнього будинку.
   - Здорова, гарна дiвуля i так нi сiло, нi впало викинутися з вiкна, - похитала головою дебела жiнка невизначеного вiку.
  -- А звiдки ти знаєш, що вона сама вистрибнула? - запитала худа як трiска бабуся. - Може §§ викинули. Покористувалися, - i з вiкна. А пiд дверима вже iнша чекає.
  -- Кажуть, що нiкого в кiмнатi не було. Мiлiцiя вже при§жджала.
  -- Весна, - зiтхнула мрiйливо одна. - А ти хiба не така була у сво§ вiсiмнадцять?
  -- На мо§й пам'ятi це вже третя з цього гуртожитку випадає. А здали його лише в 1969 роцi. Попереднi двi загинули, а цiй "бог соломки пiдстелив", - промимрила огрядна бабуся невизначеного вiку.
  -- Це гуртожиток аспiрантiв Академi§ наук. Дiвки видно думають, що тут живуть однi генi§, великi вченi, майбутнi академiки, "як Патон". Ось i злiтаються сюди, як мухи на мед, - продовжила худа бабуся.
  -- Нi, вони бiльше схожi на метеликiв, якi злiтаються на вогонь. Вже не одна собi тут крильця обпалила, - проспiвала нiжним для свого вiку дiвоцьким голосом ще одна подруга. - Тут довкола знаходиться декiлька гуртожиткiв Iнституту народного господарства. Вони напхом напханi провiнцiйними, романтично налаштованими дiвчатами. Їм пряма дорога до цього гуртожитку.
  -- А з чийого вiкна вона випала? - знову почала огрядна бабуся.
  -- Кажуть, що з кiмнати 504. Там живе двоє аспiрантiв, - проспiвала "мелодiйна" старенька. - Чула, один з них якийсь метало- чи матерiалознавець. Я й не вимовлю, як це називається, А ось другий економiст. Так це цього економiста дiвчина.
  -- Точно, - пiдтвердила худорлява. - Кажуть, у нього тих дiвчат стiльки. Здоровий, як бугай. Отакого б у колгосп, орати на ньому можна. А вiн тут собi у бiблiотецi голову сушить.
  -- А сперма все одно вихiд собi десь повинна знайти, а то в голову полiзе, - зашамкала беззубим ротом ще одна бабуся, яка до того затято мовчала.
  -- I таке скажеш, посоромилася б, - знову втрутилася огрядна.
  -- Та що тут соромитися, сама бачиш, що навколо робиться. Це не гуртожиток, а бордель якийсь. Хiба я не права? - продовжила беззуба.
  -- Дивись, дивись, он пiшли двоє до гуртожитку, обнялися, цiлуються. А завтра вiн §й ногою пiд зад, бо його вже iнша чекає. Ось коли ми молодi були, то хiба так робили? - запитала худорлява.
  -- Тьфу ти, та й годi! Ти тiльки подивись, що вiн робить, куди полiз... I це на вулицi, при всiх. Та мене чоловiк без нiчно§ сорочки i не бачив нiколи. I трьох дiтей народили, виховали i виростили. Я §х так не вчила. Теж поводяться скромно. Ну подивiться, що вони витворяють, - обурилися тепер уже всi бабусi.
   Цим хлопцем, якого так гаряче обговорювали сусiдськi бабусi i був Петро Савяк. Тодi вiн ще не знав, що Олюся вискочила з його вiкна. Нiчого не вiдав вiн i про залишену нею записку. Так, вiн доволi рiзко порвав з Олею, але ж не просто так, з доброго дива. Зустрiв iншу. Закохався в черговий раз. Що ж поробиш, коли вiн така людина.
   В жовтнi 1977 року Савяк поступив до аспiрантури Iнституту економiки Академi§ наук Укра§ни. Дуже важко працював i єдиною розрадою у його життi були жiнки. Вiн цього i не приховував, як iншi. Мав двi любовi у життi - любов до науки, яка завжди була на першому мiсцi, i кохання до жiнок. Але щоб це ледь не закiнчилося трагiчно, вiн такого нiколи не припускав.
   Петро лiг на лiжко, де зовсiм недавно лежала записка Олi Шкрiбляк i вперше за останнi мiсяцi замислився над своєю долею.
  -- "Що буде зi мною далi, - з тривогою подумав вiн про себе, - яка в мене програма мiнiмум i програма максимум? Нi, не так. Яка може скластися ситуацiя по закiнченню аспiрантури? Згiдно зi статистикою близько 40% аспiрантiв так нiколи й не захищаються. Ти такий, чи нi? Однозначно, що нi. Ти вмреш, але захистишся. I докторську дисертацiю обов'язково напишеш. I, не зважаючи на будь-якi перепони i iнтриги, захистишся. Це в тебе всерединi сидить Завадити може лише трагiчний випадок, смерть. За всiх iнших обставин ти майбутнiй доктор наук. Так i запишемо".
   Савяк перевернувся з боку на бiк, влаштовуючись на лiжку зручнiше.
  -- "А ось далi повна невизначенiсть. Можна по закiнченню аспiрантури залишитися в Академi§ наук у Києвi, або ж по§хати викладати до якогось провiнцiйного унiверситету чи iнституту. Дев'ять до одного, що тебе залишать у Києвi. Твiй науковий керiвник є засновником академiчного iнституту, лауреат Державно§ премi§, академiк, особистий друг президента Академi§ або як про нього говорять "друг Патона". Активно спiвпрацює, як економiчний консультант, з головою ради мiнiстрiв Радянського Союзу Косигiним. Отже, ти залишишся у Києвi. Будеш працювати на свого шефа, давати йому новi iде§ i свiжi думки. Вiн тебе не вiдпустить i щоб наблизити до себе призначить ученим секретарем вiддiлу. I возитимеш ти шефа на його чорнiй "Волзi" "по-дiвчатах" i на дачу. А мiж тим вестимеш закулiснi перемовини з найпрестижнiшим унiверситетом Укра§ни. На той час станеш спiвавтором кiлькох вiдомих серед науковцiв монографiй. Через це, а також вмiння приємно спiлкуватися з людьми, тебе радо вiзьмуть доцентом унiверситету. Робота веселiша i вiльнiша. Захистиш докторську, станеш професором, одружишся на найдурнiшiй i найвродливiшiй студентцi, яка i в лiжку називатиме тебе на ви. Вона народить тобi двох-трьох дiтей, напишеш не менше 400-500 наукових робiт. Друкуватимешся за кордоном. Опублiкуєш декiлька десяткiв нiкому не потрiбних монографiй i стiльки ж вимушено потрiбних студентам пiдручникiв i навчальних посiбникiв. Поставиш собi за мету опублiкувати за кордоном хоча б один пiдручник. Зробиш це. Будеш §здити на науковi конференцi§ по всьому свiтовi. Потiм вийдеш на пенсiю, але ще працюватимеш. Потiм помреш. Все"!?
   Аспiрант знову повернувся на лiжку. Його дiєва холерична натура не дозволяла йому довго залишатися нерухомим.
  -- "Господи, так у мене ж i вибору нiякого немає. Хiба що мiж Києвом i провiнцiєю. Та i його цiлком реально не iснує. Шеф уже все вирiшив за мене. Все моє життя розписане ледь не по днях на багато рокiв наперед. Напевно, жiнки i слугують для мене єдиною можливiстю вирватися з фатально§ неминучостi мого життя. Лише через них я можу довести самому собi i iншим, що ще живий. Перервати цю "протяжну" фатальнiсть може лише фатальнiсть миттєва. Що страшнiше? Не знаю".
   Савяк встав з лiжка i пiдiйшов до вiкна.
  -- "Але ж що ти тодi хочеш вiд цього життя? - сушив собi голову i далi аспiрант. - Напевно, абсолютна бiльшiсть людей вважала б таку перспективу для себе вельми заманливою. Таке життя, якби воно вiдбулося, всi б вважали дуже цiкавим i успiшним. Що ж потрiбно тобi, Петровi Савяку? Яке життя хотiв би ти прожити? Жити на безлюдному островi? Нiколи не одружуватися i не мати дiтей? Кинути аспiрантуру, нiде не працювати, пити горiлку i бомжувати? А може в цьому життi в будь-яко§ людини просто немає вибору? Як би стати самим собою, пiзнати себе. До чого я маю внутрiшню тягу, потребу i вiдповiдний талант? Чи є мо§м покликанням економiка"?
   Всi цi думки породив в головi аспiранта дикий вчинок Ольги Шкрiбляк. Ще зi студентсько§ лави Петро примушував себе не заглиблюватися у фiлософськi глибини сенсу життя людини, вважаючи це заняття нiкому не потрiбним i навiть небезпечним.
   По закiнченню економiчного факультету Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка Петро Савяк за розподiлом працював економiстом на одному з найвiдомiших курортiв Укра§ни. Ще студентом вiн отримав запрошення для вступу до аспiрантури, але замiсть нього взяли його однокурсника, вiдомого своєю повною науковою неспроможнiстю.
   Савяк лише посмiхнувся про себе, уявляючи, яким науковцем стане його конкурент на вступ до аспiрантури. Уже з першого року навчання в унiверситетi той отримав вельми промовисте "поганяло" "Дуб". У "Кра§нi дурнiв", як Петро називав про себе Радянський Союз, "Дуб" мав всi реальнi перспективи посiсти визначне мiсце в керiвництвi Укра§нсько§ РСР а то й усiє§ держави в цiлому. Будучи за власною сутнiстю людиною дуже внутрiшньо веселою i оптимiстичною, Савяк з гумором змальовував для себе життєвi шляхи всiє§ цiє§ маси таких "Дубiв" по всiй кра§нi. Їхня зростаюча кiлькiсть неминуче мала перерости в якiсть i врештi-решт привести Радянський Союз до цiлком логiчного кiнця.
   Хлопець дуже весело прожив рiк у гуртожитку на самiй територi§ курорту. Щосуботи i щонедiлi вiн вiдвiдував танцi в курортному палацi культури i вiдпочинку. Безлiч жiнок при§жджало на лiкування з усвiдомленим чи неусвiдомленим бажанням трохи розважитися i хоча б на три тижнi вiдiрватися вiд нудного, сiрого i одноманiтного життя в своєму, як вiн казав "Мухосранську". Вiд чоловiка алкоголiка i iмпотента, вiд дебiльних дiтей, бiдностi i невлаштованостi побуту. Саме Савяк i був здатен дати цим вродливим, часто-густо освiченим i вихованим жiнкам, втечу до iншого життя з неминучим i доволi трагiчним поверненням до страшно§ дiйсностi вдома. Вiн вибирав найкращих i давав §м чудову згадку, яка грiла §х душi i серця впродовж усього §хнього життя. Вiн знав, що спецiально до нього цi жiнки при§жджали лiкуватися до цього курорту i на наступний рiк. Але хлопця там вже не було.
   Таке поєднання мiнерально§ води, лiкувальних процедур, цiлющого фiтонцидного повiтря дубово-соснових лiсiв, якi оточували курорт, з емоцiйним пiднесенням кохання, дiйсно давали разючi результати. Тому молодий головний лiкар одного з санаторi§в, на територi§ якого мешкав Савяк, Олександр Хабер, з яким хлопець подружився, писав йому, що з його вступом до аспiрантури життя на курортi якось раптово поблякло, стало нецiкавим i буденним.
  -- "Я, напевно, почну, за тво§м прикладом, готувати кандидатську дисертацiю, - писав вiн у листi до аспiранта. - I тема в мене вже вималювалася, скажiмо: "Вплив курортного кохання в купi з лiкувальними чинниками нашого курорту на пiдвищення рiвня видужування хворих." Дякуючи дружбi з тобою я назбирав лише за рiк величезний масив даних. Впевнений, що така тема є унiкальною в нашiй кра§нi. Те, що курортнi романи мають, так би мовити, мiсце в життi будь-якого курорту, вiдомо всiм. А ось, як це впливає на лiкувально-оздоровчий процес, з науково§ точки зору у нас ще не дослiджував нiхто".
   Влiтку 1977 року, саме перед вступом до аспiрантури, Савяк розкошував, як тiльки мiг. Вiн завiв роман з однiєю молодою красунею з Новосибiрська. Ї§ чоловiком був вiдомий радянський учений з Новосибiрського академмiстечка, робота якого була пов'язана з "оборонкою" i вiйськово-промисловим комплексом кра§ни. Вiн був на 30 рокiв старший за свою дружину i за §§ свiдченнями мiж ними було лише платонiчне кохання, так як немолодий учений вже рокiв двадцять був iмпотентом через опромiнення в процесi сво§х дослiджень. Тамара, так звали його дружину, сама пiдiйшла до Савяка, який зустрiчався з §§ подругою по кiмнатi i вiдбила його в не§. Вона дiяла доволi цинiчно i рiшуче, вiдверто пояснивши хлопцевi, що часу в не§ не так вже й багато, щоб просто так спостерiгати i слухати, як §§ подруга описує щодня, який вiн вiдмiнний "жеребець".
  -- Я краща за свою подругу, - сказала вона з такою хтивою посмiшкою, що Савяковi аж дух перехопило. - Подивися, - вона взяла руку хлопця сво§ми холодними пальцями i поклала на сво§ розкiшнi гарячi груди. - Мiй чоловiк виходить на саму гору в цiй кра§нi. Може вирiшити будь-якi питання. По§демо зi мною до Новосибiрська. Через три роки станеш кандидатом наук, ще через п'ять доктором. Але запам'ятай, я не збираюся заради тебе кидати свого благовiрного.
  -- Який же тодi буде мiй статус? - посмiхнувся Савяк. - А раптом я повний дебiл i не зможу написати дисертацiю?
  -- Що не дебiл, я вже знаю, отримала про тебе деяку iнформацiю. А ось iз гонором i тво§м знаменитим сарказмом можуть виникнути проблеми. Але поки що я тобi пропоную просто перепихнутися на високому рiвнi. Ти це можеш. I я це можу. Тому давай просто отримаємо задоволення вiд сексу. Про все iнше поговоримо пiзнiше. I не кажи менi, будь-ласка, що я тебе не цiкавлю. В тебе он ледь слина з рота не тече.
  -- Трохи вульгарно, мадам, ви не знаходите?
  -- Знаходжу, але давай до справи.
  -- Крiм того, як вiдомо, в нашiй кра§нi сексу немає.
  -- Добре, сексом займатися в стилi проклятого iмперiалiстичного Заходу не будемо. Давай по-простому, по-нашому потрахаємося до повно§ втрати пульсу.
   Савяк не мiг би собi нiколи вибачити, аби не скористався з такого шансу. Молода жiнка дiйсно була унiкальним творiнням жiночо§ природи. Крiм того, вона виявилася i дуже вправною i компетентною коханкою. Хлопець розходився, як на арканi жеребець. Ускладнення виникли тодi, коли §§ чоловiковi написав листа Тамарин попереднiй коханець-невдаха, в якому повiдомив, що його благовiрна гуляє на курортi, як остання курва. Той сiв на лiтака i через добу вже був на курортi. Там вiн знайшов того, хто йому писав, не вiдкриваючи дружинi таємницi, що вiн уже знаходиться на курортi. Хотiв пересвiдчитися в написаному на власнi очi. В той вечiр Савяк гуляв з Тамарою по територi§ курорту. Вони зупинилися на серединi пiшохiдного мосту через рiчку, милуючись незрiвнянним краєвидом i заходом сонця. До них пiдiйшов Хабер i вся компанiя почала весело гомонiти про принади нинiшнього лiта i чудово§ вечiрньо§ пори.
   Тамара стояла спиною до натовпу вiдпочиваючих, який сунув мостом, спершись на перила i радiсно мружилася в бiк сонця, яке в цей час повiльно ховалося за горизонт. Повз них, по§даючи очима всю компанiю, пройшло двоє чоловiкiв, один молодий i другий лiтнiй. Спочатку таку §хню реакцiю Савяк списав на чудову фiгуру Тамари, якою вiдверто милувалися майже всi мужчини. Пройшовши повз них, чоловiки зупинилися i почали про щось гаряче сперечатися.
  -- Це ж ваша дружина, чи не так? - емоцiйно переконував молодший чоловiк старшого. - То чому ж ви пройшли мимо? Чи може ви боягуз? Он вона сто§ть з тим молодиком, - вiн показав рукою на Савяка. - Вони коханцi, це i слiпому видно.
  -- Але ж §х там троє, - заперечив лiтнiй чоловiк.
  -- Третiй є другом коханця, але вiн нiякого вiдношення до вашо§ дружини не має. Хiба що як лiкар цього курорту, але аж нiяк не як коханець, - розсердився молодик.
   Вони рушили назад i зупинилися бiля компанi§, яка продовжувала весело розмовляти. Це остаточно вивело колишнього Тамариного невдаху-коханця з себе. Вiн кинувся з кулаками на Савяка, попередньо вiдштовхнувши лiкаря. Савяк миттєво вiдсторонився вбiк i нападник за iнерцiєю, перескочивши через низькi перила мосту, полетiв у воду. Всi вiдпочиваючi кинулися до перил, виглядаючи, чи вирне з води чоловiк. За мить його голова з'явилася на поверхнi. Нiхто не мiг зрозумiти, що ж таке трапилося.
  -- Тамаро, так ось як ти лiкуєшся, - став картати дружину вчений. - Хiба я за цим тебе вiдпускав на курорт?
  -- А що, власне, трапилося, чому ти тут? - зобразила на обличчi здивовану мiну Тамара. - Ми тут сто§мо, розмовляємо. Хiба в цьому є якийсь кримiнал? До речi, знайомся: це мiй курортний лiкар, а цей гарний молодий чоловiк є економiстом курорту. Можеш замовити сво§м кадебiстам, щоб сказане мною перевiрили. Я вас вiдпускаю, мо§ вiрнi пажi, - з театральним жестом звернулася Тамара до Савяка i Хабера. - До мене при§хав мiй дорогий i дуже впливовий чоловiк.
  -- Ну i витримка в цiє§ жiнки, - здивовано похитав головою Хабер, коли вони рушили по мосту до лiтнього танцмайданчика. - Зараз вона цьому генiю навiшає локшини на вуха i вiн §й, як завжди, повiрить.
   Вирiшивши йти до аспiрантури не унiверситету, а Академi§ наук, Савяк почав готувати реферат з економiки рекреацiйно-туристичного комплексу. Робота на курортi давала йому можливiсть збирати матерiал не лише для реферату, але й для майбутньо§ дисертацi§. Пiсля зарахування до аспiрантури хлопець одразу поселився до гуртожитку i на три тижнi окупував бiблiотеку Академi§ наук, намагаючись якнайкраще i найточнiше сформулювати тему дисертацiйного дослiдження i його структуру.
   Як виявилося потому, то була нiкому не потрiбна робота. Його науковий керiвник, якого всi аспiранти називали просто шеф, академiк Сидорчук, на той час був делегований Академiєю наук читати лекцi§ для керiвних кадрiв найбiльших союзних заводiв, якi розмiщалися на територi§ республiки. Економiчна ситуацiя в кра§нi постiйно погiршувалася i в ЦК вирiшили виступити з черговою кампанiєю економiчно§ перебудови. Донести до керiвникiв пiдприємств iдеологiю цих новацiй i доручили провiдним економiстам кра§ни.
   Два тижнi Сидорчук §здив по заводах, роз'яснюючи новацi§ партi§ в економiчнiй сферi. На одному з заводiв приймали особливо добре. Молодий, енергiйний, прогресивний директор найбiльшого в кра§нi машинобудiвного пiдприємства харчового машинобудування просто зачарував шефа своєю повагою, увагою, сауною i, напевно, ще чимось чи кимось у саунi. Жiнок шеф дуже любив i жодно§ нагоди в цьому сенсi нiколи не втрачав.
   Директор заводу скаржився академiковi на абсолютно волюнтаристськi методи роботи союзних машинобудiвних мiнiстерств.
  -- Закони економiки чиновники абсолютно iгнорують, - звернувся молодий директор до академiка, пiдсуваючи тому чудових копчених вугрiв, спецiально замовлених на Волинi.
   Вiн процитував слова з нашумiлого фельєтону в газетi "Правда": "жадно прильнув к географическим картам, чиновники из министерства прикрепили Ужгород к Владивостоку, а Мурманск к Хабаровску".
   - У тiй вiдомiй статтi все правильно написано. От би всi цi проблеми вивчити в масштабi всiє§ кра§ни. Це журналiстам не пiд силу, тут потрiбен толковий економiст-науковець.
   Сидорчук подарував молодому директоровi свiй пiдручник з економiки Укра§ни i обiцяв прислати "башковитого" аспiранта для дослiдження виробничих зв'язкiв заводiв §хньо§ галузi.
  -- Вiн в усьому розбереться. Йому буде дисертацiя, а ми з вами на §§ основi вiдправимо цiлком науково обґрунтовану доповiдну записку в ЦК до Москви. З конкретними неспростовними даними, розрахунками, графiками, дiаграмами i картосхемами. Просто в десятку, - радiсно потирав руки загорнутий в простирадло Сидорчук, пiднiмаючи чарку дорогого коньяку.
  -- За нашу продуктивну спiвпрацю, так би мовити, союз науки i виробництва.
  -- Це гарна iдея, - пiдняв i свою чарку директор заводу. - У нас звикли багато балакати, але ж, звернiть увагу, нiхто нiчого конкретного не пропонує. Ми нiбито знаємо, що все погано, але наскiльки погано, нiхто не каже. Бо не знає. Дiйсно, де розрахунки, аналiз, прогноз, конкретнi рекомендацi§? Їх просто немає.
  -- Ось всiм цим i займеться мiй аспiрант. У мене вже такий є. Нещодавно поступив до аспiрантури. Тема дисертацiйного дослiдження ще не затверджена. Це просто дарунок долi, я маю на увазi нашу з вами зустрiч. Пiднiмаю цей келих за те, щоб десь рокiв так через три ви стали керiвником главку в Москвi або ще краще заступником мiнiстра, а я отримав другу Державну премiю. Тепер уже не республiканську, а союзну.
  -- Тiльки пришлiть до мене найкращого аспiранта.
  -- А серед мо§х лише такi i є, - посмiхнувся Сидорчук. - У мене конкурс такий, що нiкому i не снилося. Всiм вiдомо, що пiд мо§м керiвництвом по закiнченню аспiрантури гарантований захист дисертацi§, робота в Києвi, ки§вська прописка i однокiмнатна квартира протягом року. Дуже гарний стартовий майданчик для подальшого зростання.
  -- Ось ви звiдки родом? - втупився поглядом, трохи напiдпитку Сидорчук в обличчя директора. - Ану признавайтеся, - посмiхнувся уже захмелiлий академiк.
  -- Не секрет, я народився у селi Драбiвського району Черкасько§ областi.
  -- А я родом з маленького села на Хмельниччинi. В мене стосовно цього є цiлком науково обґрунтована теорiя i методика. Я, наприклад, до аспiрантури абсолютно усвiдомлено корiнних киян не беру, - продовжував академiк. - Мотивацiя у них слабка. Навiщо дуже старатися, коли i так майже все є. Ки§вська прописка i квартира, це такий капiтал... Це я вам, як економiст кажу. Не всi вмiють ним користуватися, але це, дiйсно, великi можливостi. А провiнцiалам у Києвi все це необхiдно ще завоювати. Сво§ми руками i своєю головою, сво§м переможним незламним характером. Тому вони i стараються з усiє§ сили, не шкодуючи нi часу, нi здоров'я.
  -- Це дiйсно так, - пiдтвердив директор.
  -- Ось ви можете назвати менi хоча б одну людину, яка б народилася в Києвi i стала одним з керiвникiв нашо§ республiки? Може ви знаєте, а менi такi факти не вiдомi.
  -- А й дiйсно, я якось над цим не замислювався. Серед керiвникiв немає жодного, який би народився в Києвi. Всi з провiнцi§, - здивовано похитав головою директор.
  -- У нас в Академi§ є лише один виняток, який тiльки пiдтверджує цю закономiрнiсть, - продовжив Сидорчук. - Це наш президент Борис Євгенович Патон. Бiльше нiкого не знаю. А ось його брат справжнiй киянин: нiчого йому не треба i нiщо його не цiкавить.
  -- Викличте до мене завтра на 12 годину аспiранта першого року навчання Савяка, - звернувся Сидорчук до вченого секретаря вiддiлу. Це були його першi слова по поверненнi з вiдрядження до Києва.
   Наступного дня Савяк уже сидiв у приймальнi академiка.
  -- Заходьте, будь ласка, Сергiй Амвросiйович щойно звiльнився, - мелодiйно проспiвала вчений секретар.
  -- Добрий день, Сергiю Амвросiйовичу! Викликали?
  -- Добрий день. Сiдайте. Є розмова.
   Савяк примостився на стiльцi, тримаючи в руках папку з напрацьованими за останнi днi матерiалами.
  -- Я вже, Сергiю Амвросiйовичу, сформулював тему свого дисертацiйного дослiдження. Хочу на наступному тижнi винести §§ для обговорення i затвердження на засiдання вiддiлу.
  -- Не поспiшайте поперед батька в пекло, - обiрвав аспiранта академiк. - Тут для вас я знайшов надзвичайно перспективну тему з машинобудування.
  -- Сергiю Амвросiйовичу, в мене вже зiбрано майже увесь матерiал на дисертацiю з економiки рекреацiйно-туристичного комплексу. Беру на себе пiдвищенi зобов'язання захиститися за два роки. Це буде велика економiя для держави, цiлий рiк не треба буде менi платити аспiрантську стипендiю. Може, нехай хтось iнший займеться машинобудуванням? Це ж зовсiм нова для мене галузь. Нi курсових, нi дипломно§ роботи я з машинобудування не писав.
  -- Е нi, я обiцяв найкращого аспiранта. Професор Слiпець, який рекомендував вас до аспiрантури, переконував мене, що ви були кращим студентом "всiх часiв i народiв". Може вiн щось наплутав i це не ви є спiвавтором кафедрально§ монографi§ i одноосiбним автором 5 наукових робiт? Хiба не ви очолювали наукове товариство студентiв унiверситету? Такого доробку i в мене не було, коли я навчався в унiверситетi.
  -- Та нi, все це правда.
  -- Ну раз правда, то берiться за запропоновану мною тему з машинобудування. По§дете на завод харчового машинобудування у Славгород, зустрiнетесь з директором. Вiн вам i розповiсть подробицi. Запитання ще є?
  -- Але ж машинобудування закрита галузь. Це ж якого рiвня допуски треба буде мати вiд першого вiддiлу, щоб менi вiдкрилася вся документацiя. А раптом у мене в роду затесалися якiсь "вороги народу" або хтось з далеких родичiв, яких я i не знаю, служив у бiлих армiях.
   Сидорчук спохмурнiв.
  -- Не видумуйте такого i не жартуйте так бiльше нiколи. Це до добра не доведе. Раз вас зарахували до аспiрантури i ви є кандидатом у члени КПРС, вас уже давно перевiрили, кому слiд на цей предмет. Думаю, все буде нормально. Бiльш того, я вас посилаю дослiджувати не ракетнi чи танковi заводи, а машинобудування для легко§ i харчово§ промисловостi. Вони там випускають тiстомiсильнi машини, технологiчне обладнання для цукрово§ i текстильно§ промисловостi. Якi там секрети?
  -- Сергiю Амвросiйовичу, менi один знайомий розповiдав, що на кожному заводi харчового машинобудування союзного пiдпорядкування є як мiнiмум один-два цехи, якi працюють на оборонку. Мабуть цей ваш директор про це промовчав?
  -- А мене це й не цiкавить, - задумливо сказав Сидорчук, - раз ви такий упертий буду говорити вiдверто. Вiдкрию сво§ карти. Вам потрiбна дисертацiя, а менi програма вдосконалення виробничо-територiальних зв'язкiв галузi. Прямо скажу, я така людина, що вас не ображу. Залишитеся в Києвi, будете працювати в моєму вiддiлi, отримаєте ки§вську прописку i квартиру. Це не мало. Якщо ми спрацюємося, то з вашим потенцiалом з часом займете моє мiсце. Нiхто в цьому свiтi не вiчний. Ваш унiверситетський науковий керiвник професор Слiпець казав менi, що з вас рiзноманiтнi iде§ так i сипляться. Коли таке трапиться, одразу до мене. Виникла нова оригiнальна iдея, приходьте з нею до мене. Реалiзуємо. Все! Розмова закiнчена.
  -- Ще одна проблема, Сергiю Амвросiйовичу.
  -- Скiльки §х там у вас ще?
  -- Це вже остання.
  -- Викладайте.
  -- Цi всi союзнi машинобудiвнi мiнiстерства знаходяться в Москвi. Менi там прийдеться сидiти цiлими мiсяцями. А знайомi аспiранти кажуть, що з коштами на вiдрядження в нашiй Академi§ доволi сутужно. Iснує жорсткий лiмiт.
  -- Це дiйсно так, але це не ваша, а моя проблема. Якщо виникнуть якiсь ускладнення я пiду до президента Академi§ наук або до когось з вiце-президентiв чи академiка- секретаря нашого Вiддiлення. Менi не вiдмовлять. Працюватимете в Москвi стiльки, скiльки буде потрiбно для виконання намiчено§ програми дослiджень. Сподiваюсь, бiльше нiяких прохань немає?
  -- Так, це все.
  -- Тодi пора на обiд.
   Так аспiрант Iнституту економiки Петро Савяк став займатися машинобудуванням i всi його напрацьовки з рекреацiйно-курортного господарства пiшли "коту пiд хвiст".
   - I будете менi доповiдати раз на два мiсяцi, - звучали у вухах Савяка слова його наукового керiвника. - За рiк має вимальовуватися програма вдосконалення територiально§ органiзацi§ машинобудування для легко§ i харчово§ промисловостi.
   Дiйсно, проблем з вiдрядженнями до Москви в аспiранта не було. Виникли вони зовсiм у iншiй сферi. Поневiряння Москвою Петро називав сво§м друзям московiадою. Академiчний готель з неадекватною назвою "Якорь", знаходився в самому центрi Москви на вулицi Горького. Двоповерхова будiвля дореволюцiйно§ побудови мiцно вросла сво§ми чотирма стiнами в землю. У великих кiмнатах мешкало по 10-15 осiб з усiх республiканських академiй наук, а також з регiональних вiддiлень союзно§ Академi§.
   Абсолютна бiльшiсть цих людей при§жджала до Москви у вiдрядження на день-другий. Савяк звернув увагу на те, що це був другий i третiй ешелон академiчно§ науки - молодшi науковi спiвробiтники, iнженери, лаборанти, аспiранти. Переважали серед них молодi особи, люди бувалi, життєрадiснi i веселi. Кожного вечора вони влаштовували посиденьки з нехитрою закускою i горiлкою. "Травили" неймовiрнi iсторi§ з життя провiнцiйно§ науки. Савяк, мабуть небезпiдставно, пiдозрював, що багато чому зi сказаного ними можна вiрити. Дехто, цiлком серйозно переконував, що сто§ть на порозi грандiозних звершень. Багато хто нiяк не мiг запатентувати сво§ вiдкриття i винаходи. Такi люди оббивали пороги московських приймалень у пошуках правди i справедливостi i §хали додому повнiстю зневiренi i спустошенi. Окраденi сво§ми бездарними директорами iнститутiв i керiвниками лабораторiй, вони врештi-решт ламалися i дозволяли користуватися плодами сво§х дослiджень iншим людям. Їх, як правило, спочатку включали шостими i сьомими до спискiв спiвавторiв, а пiсля висунення колективу авторiв на державну чи академiчну премiю без будь-якого жалю викидали зi списку. Тому в кра§нi, яка починала розпадатися на очах, що Савяку, як економiсту було зрозумiлiше за iнших, визнання отримували абсолютнi нездари, невiгласи, кар'єристи i злодi§ вiд науки. Справжнi ж розробники унiкальних проектiв i генiальних вiдкриттiв спочатку марно намагалися "качати права" в столицi, а потiм тихо спивалися в сво§х Мiнськах, Києвах i Новосибiрськах, заливаючи своє горе горiлкою.
   Ки§вський аспiрант нiби потрапив до божевiльнi. На нього вилилося стiльки людських образ i несправедливостi, що хотiлося забiгти кудись подалi. Далi жити серед цих людей, в обстановцi постiйно§ §х ротацi§, не вистачало нiяких моральних i фiзичних сил.
   Крiм того, суто побутовi умови в "Якорi" теж пригнiчували неймовiрно. Особливо набридали величезнi пацюки, якi полюбляли бiгати вночi по сплячих людях. Для добре пiдпилих, а також тих, якi при§хали до Москви на один-два днi, це майже не мало вiдчутного значення. А ось жити мiсяцями в таких умовах, та ще й обробляти зiбранi статистичнi матерiали практично було неможливо.
   Через мiсяць Петро не витримав i гайнув додому до Києва.
   - "Треба §хати до свого гуртожитку i просити поради в старших товаришiв, - думав вiн. - Або брати вiдрядження до якогось мiнiстерського готелю. Хоча i там умови можуть бути не кращими. Може на квартиру десь влаштуватися? Савяк подумав про працiвницю вiддiлу статистики мiнiстерства, яка буквально нав'язувалася йому i просто вiшалася на шию. Може пожити у цiє§ молодицi? Нi, так не пiде, не зможу все одно працювати. I тут же посмiхнувся сам до себе. Тобто, працюватиму, тiльки не головою. Аспiрант знову посмiхнувся про себе, згадавши популярний у той час радянський анекдот: "головой работать надо".
   Повернувшись до Києва, Петро вiдразу пiшов до вiдомого порадника всього гуртожитку, аспiранта третього року навчання з Iнституту держави i права. Вiн знав вiдповiдi, або робив вигляд, що знав, на всi запитання.
  -- Валера, що менi робити, цей "Якорь" мене доконає, - звернувся вiн до юриста. - Порадь менi, будь ласка, що-небудь варте уваги.
  -- Привезеш менi з Москви масла i ковбаси i я тебе врятую, - посмiхнувся той.
  -- Немає проблем, - погодився Савяк. - Що треба робити, щоб я поселився в Москвi в готелi з нормальними умовами? Проблем з вiдрядженнями немає. Шеф забезпечить оплату життя в будь-якому номерi i готелi.
  -- Добре, раз ти згоден на мо§ умови, я тебе навчу. Достаєш торт "Ки§вський" i §деш у вiдрядження до Москви. Там є гарний готель Академi§ наук. Вiн так i зветься "Академический". Заходиш до вестибюля, торт тримаєш у руцi, зверху на коробку кладеш паспорт. У ньому складене вiдрядження. Все. Ти будеш поселений у кращому номерi.
  -- Що ти таке говориш, "Академический"? Я знаю цей готель. Туди поселяють членiв-кореспондентiв i академiкiв. Ну хiба що старших наукових спiвробiтникiв, як виняток. Аспiрантiв в цi "райськi кущi" i на гарматний пострiл не пiдпускають.
  -- Ти, салага, слухай, що тобi старшi товаришi радять. Не подобається, кидай якiр у "Якорi".
  -- Нi, дякую. Вже на§вся по саме горло. Прийдеться ризикувати. А кому той торт давати?
  -- Ну, ти неначе вчора народився, - покрутив головою Валерiй. - На мiсцi зорiєнтуєшся. Вони там просто божеволiють вiд наших тортiв. А "Ки§вський" взагалi поза всякою конкуренцiєю. Повези його й до сво§х мiнiстерств. Вручи завiдуючому вiддiлу. Вiн тобi за це посадить людей, щоб матерiали для тебе виписували. А ти в цей час будеш гуляти по Москвi. Ще краще, знайди собi якусь пасiю. З тво§ми зовнiшнiми даними i тортiв нiяких возити не треба. Зелений ти ще.
   Друге вiдрядження до Москви проходило вже в набагато комфортнiших умовах. Петро зробив все так, як порадив Валерiй. Дiстав через знайому торт "Ки§вський" кондитерсько§ фабрики iменi Карла Маркса, виписав у президi§ довготривале вiдрядження, купив квитки. Простуючи до вокзалу зустрiв по дорозi знайомого аспiранта Iнституту геофiзики.
  -- Ти куди пхаєшся? - запитав вiн Савяка, простягаючи для привiтання руку.
  -- Їду у вiдрядження до Москви.
  -- У "Якорь"?
  -- Нi, в готель "Академический".
  -- Га-га-га, - засмiявся знайомий аспiрант. - Розсмiшив ти мене. От сказонув: у "Академический". Молодець. Будеш скнiти у "Якорi".
  -- Звичайно, що у "Якорi", - Савяк не став переконувати у протилежному геофiзика. - Бувай. Ще зустрiнемося.
  -- Щасливо§ дороги!
   Навiяна Валерiєм впевненiсть в успiшному вирiшеннi житлово§ проблеми в Москвi десь вивiтрилася.
   - "I треба ж було менi зустрiти цього геофiзика - думав Петро. - Зiпсував зовсiм настрiй. Поженуть мене з цього шикарного готелю, соромно буде. Але ж спробувати можна. Кинути якiр у "Якорi" завжди встигну".
   При§хавши вранцi до Москви, Савяк сiв на метро i через деякий час опинився перед величною будiвлею готелю "Академический".
   - "Видно пана по халявах, - подумав вiн i вiдчинив дверi готелю".
   У великому вестибюлi з двох вiконечок, де вiдбувалося оформлення документiв на поселення, працювало лише одне. Iнше вiконечко було перегороджене табличкою з написом "технiчна перерва". За табличкою проглядав силует кобилоподiбно§ бiлявки. Вона уважно шлiфувала власнi нiгтi, часом вiдсуваючи пальцi подалi вiд обличчя i пильно §х споглядаючи.
   Аспiрант прилаштувався до досить таки велико§ черги бажаючих поселитися в цьому розкiшному готелi. Вiн почав вивчати обстановку у вестибюлi i людей, якi стояли перед ним. Вони разюче вiдрiзнялися вiд усього того з чим вiн уже познайомився в "Якорi".
   Попереду стояли два солiдних чоловiки з гарними iмпортними сумками в руках. З §х розмови Савяк здогадався, що вони при§хали до Москви з Сибiрського вiддiлення Академi§ наук. Раптом вiн почув знайоме всiй кра§нi прiзвище.
   - У мене сьогоднi о другiй годинi зустрiч з Косигiним (голова Ради мiнiстрiв Радянського Союзу в той час), сказав один чоловiк другому.
   "Боже, куди я потрапив, - подумав Петро, озираючись навколо. - Треба звiдси тiкати, а то ще пов'яжуть".
   Однак ситуацiя вирiшилася зовсiм для нього несподiвано. З другого вiконця, де бiлявка робила собi манiкюр, раптом у бiк черги когось поманили пальцем. Жiнка посмiхалася, хитала згори донизу головою дiйсно як коняка i продовжувала манити пальцем у бiк черги. Савяковi здалося, що вона дивиться на нього.
   - Ви до мене? - показав хлопець пальцем собi на груди.
   - Так, так, - радiсно захитала головою кобилоподiбна бiлявка.
   Савяк вийшов з черги i почимчикував до вiконця з написом "технiчна перерва".
  -- Це кому ви привезли цей чудовий торт? - запитала жiнка. - Вiн така неймовiрна смакота. Тiльки-но я вас побачила з тортом у руках, мимоволi слина потекла з рота.
  -- Це для вас, - посмiхнувся аспiрант, передаючи коробку з тортом до вiконця. Зверху на коробцi вже лежав паспорт з вiдрядженням.
  -- Такий молодий i вже старший науковий спiвробiтник, - посмiхнулася жiнка. - Наше майбутнє наукове свiтило. Заповняйте документи. Будете задоволенi. Ось тут мiй телефон. У наступний при§зд до столицi прошу зв'язатися безпосередньо зi мною. Якщо навiть буде не моя змiна, вас влаштують неодмiнно.
   Через п'ять хвилин Савяк уже поселявся до двомiсного номера люкс. Перед тим, як вiдпустити аспiранта до його номера, бiлявка конфiденцiйно повiдомила, що його поселяють разом з директором Iнституту космiчних дослiджень однiє§ з республiканських Академiй наук Махмудом Алаєвим.
  -- Вiн рiдний брат першого секретаря компартi§ цiє§ союзно§ республiки. Республiка маленька, якi там космiчнi дослiдження. Але звучить дуже солiдно. Ось вiн для брата i органiзував такий iнститут. Не бiйтеся, вiн у цьому номерi нiколи не живе. Просто оформляється тут для звiту. У кожного першого секретаря компартi§ союзно§ республiки у Москвi є квартира. У найпрестижнiшому мiсцi i в найшикарнiшому будинку. Саме там вiн i мешкає. Так що ласкаво просимо в iнший свiт. Будеш, хлопче, в мене жити як король. У наступний свiй при§зд, якщо тобi не важко, до "Ки§вського" торту додай ще й "Космiчний". Я сама не куштувала, але подруга дуже рекомендувала. Ти поживеш сам в цьому номерi i зрозумiєш, що воно того варте.
   Так ки§вський аспiрант вирiшив сво§ проблеми з проживанням i опрацюванням зiбраних матерiалiв безпосередньо в Москвi. Пiзнiше, вiн привозив уже цих тортiв по декiлька. Через них Савяк також значно прискорив збирання звiтних матерiалiв у машинобудiвних мiнiстерствах Москви. Академiк Сидорчук, бачачи настiльки швидко просуваються справи з пiдготовкою омрiяно§ ним доповiдно§ записки до ЦК, сам видiляв грошi на купiвлю тортiв. Але крiм грошей цi кулiнарнi вироби треба було ще й достати. Але i тут великих проблем не виникало, так як у Сидорчука скрiзь були зв'язки.
   Через мiсяць хлопець повернувся до Києва i доповiв шефу про першi результати обробки статистичних даних. Сидорчук радiсно потирав руки. Було документально пiдтверджено повний хаос у виробничо-територiальних зв'язках цiлих пiдгалузей машинобудування у масштабi всiє§ кра§ни. Назрiвала закрита доповiдна записка до Полiтбюро, яку мав передати президент Академi§ наук на саму "гору".
  -- Потiм пленум з цього питання, виклик до Москви i готуйте костюми до нагород, аж пiдскакував Сидорчук. - Я i сам не пiдозрював, що в кра§нi дiйшло до такого рiвня безгосподарностi. В будь-який момент вся економiка просто розвалиться. Сховайте цi матерiали до мого сейфу.
  -- Але ж менi з ними треба працювати, - обурився Савяк. - Хотiв i декiлька статей написати. Тези доповiдi послати на конференцi§ до Москви i Новосибiрська.
  -- Ви аспiрант мого вiддiлу, всi цi матерiали є надбанням нашого iнституту. Це не ваше особисте. Я вам вибивав вiдрядження до Москви. Наша Академiя §х оплачувала. Власнi грошi на рiзнi смаковитi витребеньки видiляв. Якби не я, ви б нiякого матерiалу не назбирали. Чи може не так?
  -- Безперечно, що так, Сергiю Амвросiйовичу. Я був неправий. Мене занесло не туди. Перевтомився. Пробачте, будь ласка.
  -- Вибачення приймаються. Вiдпочиньте трохи, ми вам тим часом змiнимо на засiданнi вiддiлу тему дисертацiйного дослiдження. Вiзьмемо щось вужче. У вас же не докторська дисертацiя. Обмежимося однiєю пiдгалуззю машинобудування. I вiзьмiть, як приклад, той флагман вiтчизняного харчового машинобудування. Згода?
  -- Згода, - ледве витиснув з себе Савяк.
  -- Зустрiнемось на засiданнi вiддiлу, - мовив Сидорчук, ховаючи розробки Савяка до сейфу.
   - "Тiльки я §х i бачив, - подумав аспiрант з гiркотою. - Це вiн уже другий раз мене "кинув". Думаю, що i не останнiй. Якби не вiн, падло, то я б уже половину дисертацi§ написав з рекреацiйно-туристичного комплексу. А тепер другий раз прийдеться починати фактично з нуля".
   Уже увесь аспiрантський гуртожиток на Ежена Потьє знав, що Савяк постiйно "товчеться" у Москвi. Економiчна ситуацiя в кра§нi поступово погiршувалася. Висока цiна на нафту на початку 70-х рокiв ХХ столiття почала вiдчутно падати. Це призвело до зменшення золотовалютних запасiв в СРСР. Вiн уже не мiг закуповувати товари за кордоном у тих масштабах, що i ранiше. Перебо§ з постачанням найнеобхiднiших продуктiв наростали. В Києвi, щоб купити масла або ковбаси, треба було вистояти великi черги. Не вистачало i багатьох iнших товарiв. У той же час у Москвi, де знаходилося багато посольств i дипломатичних представництв, ситуацiя з продуктами i iншими товарами була набагато кращою. До столицi з сусiднiх областей, де в магазинах взагалi нiчого не було, при§жджали сотнi тисяч людей з сумками i рюкзаками. Скрiзь стояли довжелезнi черги в яких постiйно виникали сварки i навiть бiйки. Черговим товаром, який пропав в аптеках Києва, стали презервативи. Для молодих, здорових аспiрантiв з вулицi Ежена Потьє це була доволi гостра i актуальна проблема.
   Довiдавшись, що Савяк у черговий раз §де до Москви, не менше двох десяткiв аспiрантiв дали йому грошi на придбання цього ходового в §хньому середовищi товару, тобто презервативiв.
  -- Там вони вiльно продаються. Можеш брати скiльки захочеш "в однi руки", - переконував хлопця аспiрант з Iнституту електрозварювання. - Без будь-яких обмежень. А ми тут просто пропадаємо без них, - вiн посмiхнувся. - Виручай, друже.
  -- Як ви собi це уявляєте? - скривив губи Савяк. - Я зайду до аптеки i попрошу декiлька сотень презервативiв? Що про мене люди подумають? Там же скрiзь черги. Ну, там упаковку, нехай двi, але ж не 400 штук. Я не хочу виглядати в черзi, як якийсь сексуальний манiяк.
  -- Не переживай так, все буде коректно, - продовжив аспiрант Патона. - Не тягни до кiнця робочого дня, а вискочи зi свого мiнiстерства ранiше. Сядеш на метро i вийдеш на зупинцi "Добринiнська". Пiднiмешся нагору i вийдеш праворуч. Попереду побачиш немалий десятиповерховий будинок. Через увесь його перший поверх проходить велика аптека. В нiй просто таки величезний вестибюль. Виб'єш у касi необхiдну суму, а далi йди до кiоску. Це простий письмовий стiл, за яким сто§ть продавщиця у бiлому халатi. За нею на стiнi прикрiплено стелажа. На ньому виставлений всiлякий дрiбний аптечний крам - бинти, лейкопластирi, йод, зеленка, аспiрин, i, головне, презервативи. Серед робочого дня бiля того кiоску взагалi нiкого немає. Це вже неодноразово перевiрено. Продавщиця скучає. Ось ти i розвеселиш §§ сво§ми 400-стами презервативами. Може скидку тобi органiзує, як гуртовому покупцю.
  -- Це тобi не Штати, забудь про скидки гуртовим покупцям, - посмiхнувся Савяк. - Ну що менi з вами робити? Давайте грошi.
   Завершався останнiй день вiдрядження аспiранта-економiста до Москви. Савяк уже збирався вирушати до аптеки за презервативами, як тут наштовхнувся на цiкавi матерiали. Запрацювався i оговтався вже пiсля 16 години. Вiн буквально вибiг з мiнiстерства i рвонув до метро. До§хав до станцi§ "Добринiнська" i вискочив, перестрибуючи через декiлька сходинок, нагору. Все було точно так, як i змалював аспiрант Iнституту електрозварювання. Подивився на годинник, стрiлка наближалася до 18 години. Стрiмко увiйшовши до аптеки, Петро побачив кiоск, пiдiйшов до нього, запримiтив презервативи на столi i вирахувавши загальну суму пiшов до каси. Вибив чек i повернувся до кiоску.
   Тiльки-но вiн розкрив рота, щоб замовити чотириста презервативiв, як продавщиця вибачилася i сказавши, що за пару хвилин повернеться, зникла в черевi величезно§ аптеки.
   Закiнчувався робочий день. До аптеки, одна за одною почали заходити жiнки i ставати за аспiрантом у чергу. Стомленi i знервованi, вони запитували у хлопця, де це подiлася продавщиця. Той вiдповiдав, що вона ось-ось з'явиться. Але провiзора все не було. Черга почала хвилюватися. Звучали §дкi, ущипливi зауваження на адресу порядкiв в аптецi. Потiм перейшли на порядки в усiй кра§нi.
   - Сталiна треба, вiн би навiв порядок. - Хтось заперечив. Почалася сварка.
   Ось у такий напружений момент на горизонтi i виникла продавщиця. Вона не поспiшаючи простувала до черги, несучи невеликого ящика у руках. Черга одразу забула про сво§ внутрiшнi конфлiкти i дружно накинулася на продавщицю.
  -- Де це ви ходите? Ми всi з роботи. Цiлий день крутилися, як бiлка в колесi i ще тут приходиться чекати. - I далi в такому ж стилi.
   Провiзор i собi не залишилася в боргу. Врештi-решт екзальтованi жiнки бiльш-менш заспоко§лися i продавщиця звернулася до Савяка.
  -- Що ви хочете?
   Хлопець нахилився до провiзора i зашепотiв.
   - Презер, будь ласка. Чотириста штук.
   Провiзор, яку "дiстали" за день покупцi, просто вибухнула.
  -- Здоровий мужик, а голосно i чiтко зробити замовлення не може! - закричала вона. - Нiчого не можна зрозумiти! Ось i працюй з такими покупцями. Я ще й винною виявилася. Скажiть по-людському, а то ви шепчете "как какой-то нерусский".
   Савяк виструнчився на увесь свiй немалий зрiст, набрав повнi груди повiтря i могутнiм басом зробив замовлення.
  -- Гандонiв чотириста штук, будь ласка! Ось, вiзьмiть, дуже прошу, чек.
   Настала мертва тиша. Черга, яка продовжувала коментувати соцiально-економiчну ситуацiю в кра§нi, моментально замовкла. Всi просто зацiпенiли. Провiзор щось почала шукати у шухлядi, рахувати i врештi-решт жалiбним голосом повiдомила, що тако§ кiлькостi в не§ немає в кiоску i вона буде вимушена ще раз йти на склад. Хоча §§ знову не було доволi довго, черга мовчала. Провiзор повернулася з великим пакунком у руках. Савяк подякував i вiдчуваючи на собi погляди жiнок i провiзора стройовим кроком рушив до виходу.
   Повернувшись до Укра§ни, Савяк замислився. Це вже другий раз йому мiняли тему дисертацiйного дослiдження. Щось треба робити. Шеф його просто вiдверто використовував. Помiняє тему дисертацiйного дослiдження i в третiй раз. Треба поговорити з Рябушем. Той закiнчив аспiрантуру, не захистився i втiк на роботу до Iнституту народного господарства. Через пару рокiв у нього вiдбувся успiшний захист кандидатсько§ дисертацi§. Савяк познайомився з ним на конференцi§ у Львовi. Вiн по§хав до Рябуша в iнститут i зустрiвся з ним на перервi мiж лекцiями.
  -- Ну що, аспiрант, - звернувся до нього Рябуш, коли вони привiталися. - Якi проблеми привели до мене?
  -- Я не знаю, як менi поводитися з шефом. Вважаю, що вiн просто безсоромно мене використовує у власних iнтересах. Вже другий раз менi тему дисертацi§ помiняв. Може й не останнiй. Що менi робити? В мене такi напрацьовки були з рекреацiйно-туристичного господарства. Тема актуальна. За два роки мiг би цiлком реально захиститися. Вiн все це поламав. А тепер менi вдруге нову тему затвердили на засiданнi кафедри. I знову вся моя робота виявилася марною. Для мене марною, звичайно. А вiн мо§ розробки забрав i собi до сейфа заховав.
  -- Теж саме вiн робив i зi мною. Скiльком людям вiн долю поламав. Це добре, що такi хлопцi як ми не ламаємося. Не так я сказав, життя ламає всiх, тiльки сильнi люди пiсля цього стають на зламi ще мiцнiшими.
  -- А я i не думаю здаватися. Просто, хотiв би розiбратися у цiй людинi i зробити правильнi висновки. Пiсля цього вже буду дiяти адекватно.
  -- По перше, я хотiв би застерегти тебе вiд того, щоб ти не на йоту не довiряв шефовi. Вiн страшенно корисливий. Але з ним не можна йти на лобове зiткнення. Це бульдозер, грейдер, танк. Розчавить. Минулого року вiн забрав i опублiкував, як свою монографiю, вже написану дисертацiю Гонтара. Той почав скаржитися i "качати права". Зараз у Полтавi в Кооперативному iнститутi. Шеф його вiдправив до провiнцi§, щоб очей не муляв. А Гонтар сам i винуватий. Навiщо було вiддавати вже готову дисертацiю i вiдкривати сво§ карти. Ти опублiкуй §§ по частинах, виступи з доповiдями на конференцiях, закрiпи за собою науковий прiоритет i авторське право. А потiм захищайся. Ось навiщо ти йому понiс тi матерiали? Тебе хтось просив?
  -- Так у нас же домовленiсть була.
  -- Нiяких домовленостей. Це твоя робота, тво§ думки, iде§. Десь за кордоном, "на проклятому Заходi", це величезний капiтал. А ти його понiс комусь i вiддав просто так. Сам винен. Не заходь до нього бiльше просто так. Тiльки коли викликатиме. I кажи йому, що все в тебе не виходить. Iдей нiяких немає, творча криза. А сам, тим часом, посилено "клепаєш дiсер". Активно публiкуйся. Все одно вiн не зможе вслiдкувати за всiма тво§ми дiями. З готовою дисертацiєю виходь на вiддiл або неси §§ до iнших спецiалiзованих рад. Нашого шефа не всi, м'яко кажучи, люблять. У нього немало могутнiх ворогiв. Скористайся цим. Я все це вже проходив. Мене минулого року осяяло i я побiг до нього з грандiозною iдеєю. Трах-бах i iдея вже стала його надбанням. Тут же була опублiкована. Ось так, аспiранте. Ти обережнiше з ним, не розкривайся до кiнця. Тодi ти будеш для нього постiйно цiкавим. А нинi ти для Сидорчука, як прочитана книга. Лише коли вiн почне про тебе забувати, можна читати знову.
  -- Дякую, вiзьму до вiдома.
  -- Вiн, взагалi, з "мухами". Кажу так, щоб тебе це не шокувало i вiдповiдно не вибивало з сiдла. Якось минулого року у липнi, заскочив шеф до вiддiлу так десь годинi о 16. Спека немилосердна, всi знаходяться в розслабленому станi. Вiн почав на всiх кричати, що ми нероби i нездари, жодно§ свiжо§ думки йому запропонувати не можемо.
  -- Негайно збираю засiдання вiддiлу, - волав Сидорчук.
  -- Уявляю, як вiн може розперезатися.
   - Всi збiглися до його кабiнету. Сiли на стiльцi, дивимося. Аж вiн бере свого портфеля i ставить собi на стiл. А звiдти днiпровський пiсочок так i посипався. Шеф цiлий день пролежав на пляжi на Трухановому островi, а пiд вечiр, коли спека трохи спала, по§хав до свого кабiнету з кондицiонером. Ось такий вiн, щоб ти знав.
  -- Я ще, звичайно, не все знаю, але тобi дуже вдячний за науку. Менi взагалi розповiдала одна людина, якiй можна вiрити, що це вiн написав вiдомий пiдручник шефа "Економiка Радянсько§ Укра§ни". Сидорчук спочатку поставив справжнього автора пiсля себе, обiцяючи йому швидке опублiкування пiдручника, але коли той вийшов друком, прiзвища нашого аспiранта вже не було. Йому пояснили, що нiбито видавництво вимагало, щоб був лише один автор. А так як аспiранта на той час послали у вiдрядження, нiхто не мiг його знайти, щоб повiдомити цю новину.
  -- Я знаю про кого ти говориш, - пiдняв кутик рота в невеселiй посмiшцi Рябуш. - Це все свята правда. Так воно i було. Я свiдок.
  -- А як твiй новий шеф в iнститутi? Я маю на увазi твого завiдувача кафедри.
  -- Цiлком нормальна людина, я просто як на свiт народився, пiсля нашого шефа, - повеселiв Рябуш. - Давай я з ним переговорю стосовно тебе. Це щоб вiн мав тебе на оцi, коли закiнчиш аспiрантуру. Iнститут народного господарства зараз будує будинок для сво§х спiвробiтникiв. Саме до твого закiнчення будiвництво планують завершити.
  -- А як твiй шеф вiдноситься до Сидорчука?
  -- Вiн просто його ненавидить всiєю душею. Я навiть не знаю чому.
  -- Зате я знаю. Одного разу я чекав Сидорчука пiсля роботи. Вiн сидiв у кабiнетi i просив, щоб я не йшов без нього.. Аж тут зайшов твiй теперiшнiй шеф. Вiн тодi ще не захистив докторську дисертацiю.
  -- Сергiй Амвросiйович у себе? - запитав вiн мене.
  -- У себе.
  -- Можна я зайду?
  -- Заходьте.
  -- Вiн стиха постукав i зайшов. Я ж продовжував переглядати якiсь папери по сво§й дисертацi§. I, раптом щось як зареве, заплаче. У твого нинiшнього шефа горлянка дай боже. Кричить, плаче, благає. Стiни тонкi, все чутно. Просить Сидорчука не блокувати захист його докторсько§ дисертацi§, бо вона вже декiлька рокiв, як готова. Це моя важка праця, безсоннi ночi, не ламайте мою долю. I раптом чую удар, аж пiдлога затрусилася. Ну, думаю, убив Притуленко Сидорчука. Хто ж тепер буде мо§м науковим керiвником? Забiгаю до кабiнету, а Притуленко впав на колiна з усього свого зросту i немало§ ваги i б'є поклони Сидорчуку. А той так єхидно на мене позирає, мовляв бачиш, до чого я людину довiв. Будеш пручатися, i з тобою таке буде.
  -- Нi, тебе Притуленко до себе на кафедру нiколи не вiзьме, - похитав головою Рябуш. - Добре, що ти менi розповiв, а то б я потрапив у незручну ситуацiю. I його б поставив у неприємне положення. Ти став свiдком таких подiй... Притуленко такого тобi не пробачить нiколи. Забудь, що я тобi говорив про Iнститут народного господарства.
  -- Забуду. Менi вже пора йти.
  -- Виявляється, я марно старався, намагаючись прилаштувати тебе у Притуленка. Хочеш, я, так би мовити "на коня", розповiм тобi анекдот про марну роботу?
  -- З задоволення послухаю. А пiсля цього вимушений бiгти.
  -- Жив-був собi один молодик. I все не одружується, i не одружується. Роки летять, а його батькам так хочеться мати внукiв. Вони до нього i так, i сяк, щоб женився. Нарештi, батько придумав, як йому здавалося, дуже вагомий аргумент. Каже: "Одружуйся сину та заводь дiтей, бо коли прийде час помирати, тобi нiкому буде i водички подати". I так цей аргумент запав у душу синовi, що той одружився i настругав аж десятеро дiтей. I §м теж саме говорив. I у них було багато дiтей. Аж ось прийшов його смертний час. Лежить вiн, помирає. Навколо зiбралося декiлька десяткiв людей. Вiн дивиться на них i каже: "а водички то й не хочеться".
  -- Ха-ха-ха. Оце розсмiшив.
  -- Бувай.
  -- Хай щастить.
  
  

Пiдроздiл першого роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

1996 рiк

   - Добрий день!
  -- Доброго дня.
  -- Я маю приємнiсть розмовляти з паном професором Савяком?
  -- Так, я професор Петро Савяк. Слухаю вас.
  -- Я професор Степаненко з Укра§нського Конгресового Комiтету Америки. За фахом я доктор економiки унiверситету в Нью-Йорку.
  -- Дуже приємно.
  -- Пане професоре, я в даний час перебуваю в Києвi на запрошення Iнституту укра§нознавства. Маю доручення вiд Комiтету запропонувати Вам написати для шкiл укра§нсько§ дiаспори США i Канади пiдручник "Економiка Укра§ни". Ми в Америцi провели дослiдження вiдповiдно§ навчально§ лiтератури i визначили, що Ви є найкращим автором у цiй царинi знань.
  -- Дуже дякую за комплiмент.
  -- Це не комплiмент. У нас у США кажуть, що комплiменти для жiнок, а для чоловiкiв правда.
  -- Все одно, менi приємно.
  -- Уже в Києвi я вiдвiдав книжковий ринок на Петрiвцi. Продавцi книжок одностайнi - ви найкраще продаєтеся.
  -- Даруйте, але я не продаюся. Навiть всiх мiльярдiв, так званих "наших" олiгархiв не вистачить, щоб мене купити.
  -- Не ображайтеся, пане Савяк. Ви неправильно мене зрозумiли. Я сказав це слово не в тому сенсi.
  -- Та я просто пожартував. Може не дуже вдало, то даруйте. Давайте конкретизуємо ваше прохання. Як все це буде вiдбуватися технологiчно? Для якого класу цей пiдручник, на коли необхiдно пiдготувати рукопис? У якому виглядi? Я працюю дуже швидко. Знаючи, що ви, американцi, люди дiловi, хотiв би обговорити i таке меркантильне питання, як гонорар. Можна без папiрцiв. Так би мовити, будемо ґрунтуватися на словi джентльмена.
  -- Давайте зустрiнемося i обговоримо всi деталi. Я буду в Києвi ще цiлий тиждень. Зупинився в готелi "Укра§на", номер 28. Пропоную узгодити час зустрiчi. Я буду знаходитися у своєму готельному номерi завтра пiсля 20 години.
  -- Добре, це мене влаштовує. Буду у вашому номерi рiвно о 20 годинi завтра.
  -- До побачення.
  -- Хай щастить.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2008 рiк

   - Петре Олександровичу, доброго дня, це тебе декан турбує. Як життя-буття?
  -- Доброго дня! Дякую, тво§ми молитвами.
  -- Як завжди жартуєш?
  -- Що ти, я серйозно.
  -- У мене до тебе прохання. Виручай, будь ласка. До нас завтра на факультет приходять студенти-економiсти зi Швецi§. Там у групi є ще й два викладачi. Вони хотiли б послухати лекцiю про соцiально-економiчну ситуацiю в Укра§нi. Краще за тебе §§ все одно нiхто не прочитає. Я маю на увазi не лише змiст, але i стиль. Я просив би тебе завтра о 9 годинi ранку бути в нашiй конференц-залi. Запропонуй тему, наприклад:"Укра§на: проблеми i перспективи". По-простiше там §м. Менше цифр, щоб не стомлювати, але з закономiрностями i тво§м гумором.
  -- То не гумор, то сарказм.
  -- Хай сарказм. Я не проти.
  -- Я таку лекцiю нещодавно прочитав для викладачiв Мюнхенського унiверситету. В принципi я не проти. Але завтра нiяк не зможу.
  -- А що трапилося?
  -- Iз завтрашнього дня працюю головою журi секцi§ "Економiка" Мало§ Академi§ Наук.
  -- А вiдмiнити чи перенести цю секцiю не можна?
  -- Нi, що ти. Є наказ мiнiстра освiти i науки. Все офiцiйно. При§дуть дiти з усiє§ кра§ни. Якщо я не прийду, буде грандiозний скандал.
  -- Нi. Скандалiв нам не треба.
  -- Справа навiть не в цьому. Фактично до Києва при§жджає шкiльна наукова елiта нацi§. Ї§ треба всiляко пiдтримувати, пестувати, просувати вперед i вгору. А головне, вселити в них вiру у сво§ сили, виховати з них брахманiв, якi як каста завжди думають не про власнi, а державнi, суспiльнi iнтереси. Вони повиннi стати кращими за нас i замiнити нинiшню псевдоелiту.
  -- Це ти мене маєш на увазi?
  -- Я маю на увазi всiх нас. Ми втратили здатнiсть обирати до влади найкращих, найталановитiших, духовно найбагатших людей. Обирає у нас бiльшiсть i обов'язково схожих на саму себе. Тому при владi опиняються бовдури i йолопи найвищого розряду i ґатунку. Вони концентрують у собi всi негативнi риси нацi§. Через це все, щоб вони не робили, лише на шкоду суспiльству.
  -- Ось через це студенти i люблять тво§ лекцi§. Ти завжди так неординарно i небанально висловлюєшся. Давай тодi перенесемо цю твою лекцiю для шведiв на п'ятницю. Домовилися? На той час, сподiваюся, Мала Академiя Наук закiнчить свою роботу?
  -- Так, закiнчить. Записую собi до блокноту, 18 квiтня, лекцiя для шведських студентiв.
  -- До побачення.
  -- Хай щастить.
  
  

2000 рiк

   - Це пан Петро?
  -- Так.
  -- Доброго Вам дня i всiляких гараздiв.
  -- Доброго дня навзаєм. Це граф Покальчук? Я не помилився?
  -- Нi, не помилилися. Сповiщаю Вас, що в суботу вiдбудеться засiдання капiтулу Ордена офiцерсько§ честi iменi князя Святослава. Маю честь запросити Вас, як члена капiтулу, на наше зiбрання. Мiсце зустрiчi бiля нашого храму, як звичайно, о 12 годинi. Буде посвячення у лицарi. Прошу вiдповiдним чином вбратися, не забути нагороди i графського плаща. Пiсля посвячення традицiйне дружнє застiлля. Нагадую, що почнемо зi сповiдi, тому не можна нi §сти, нi пити.
  -- Дякую Великий магiстре за запрошення.
  -- Ви зможете бути?
  -- Звичайно, буду.
  -- Сьогоднi день Полтавщини в Укра§нi. Я родом звiдти, тому на застiлля запрошенi мо§ земляки, люди офiцерсько§ честi з Полтавсько§ областi.
  -- Коли мене запитують, звiдки я родом, я, зазвичай вiдповiдаю, що формально я родом з Черкасько§ областi, реально з етнографiчно§ Полтавщини, бо це лiвий берег Днiпра, а науково я родом з аспiрантури.
  -- Ми запрошуємо Вас з дружиною. Будуть вiдомi люди.
  -- I невiдомi, напевно, теж будуть.
  -- Ви вiдомий жартiвник. До речi, це характерна регiональна риса менталiтету етнографiчних полтавцiв. Ми постiйно насмiхаємося над собою i iншими. Недаремно всi найвiдомiшi укра§нськi пересмiшники - Котляревський, Остап Вишня, Ковiнька, Тарапунька родом з етнографiчно§ Полтавщини. А стосовно невiдомих людей... У нас в Орденi багато людей, якi є справжнiми лицаряму духу. Однi з них вiдомi всiй кра§нi, а iншi не вiдомi нiкому. Однак, цi останнi, вiдiграють дуже важливу роль у нашому суспiльствi. Латентну роль. Так i має бути в такiй органiзацi§, як наша.
  -- А Степан Романович буде?
  -- Я вже йому зателефонував. Обiцяв неодмiнно бути разом з дружиною i донькою
  -- Гаразд, я дуже радий. Тодi я вiзьму з собою молодшого сина.
  -- Будь ласка, немає нiяких заперечень.
  -- До побачення. Слава Укра§нi!
  -- Героям слава!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2006 рiк

   - Добрий день! Менi потрiбний Петро Олександрович Савяк.
   - Доброго дня. Це я. Слухаю вас.
   - Вам телефонують з телевiзiйного каналу "А". Я Олена Григорiвна, головний редактор суспiльно-економiчних передач.
   - Дуже приємно.
   - Наш канал має найбiльшу аудиторiю в кра§нi i найвищий рейтинг. Потрапити на нашу передачу вважають за честь найвiдомiшi люди в кра§нi. Ми слiдкуємо за Вашими публiкацiями в газетах, часописах, Iнтернет-виданнях. Два тижнi тому Ви опублiкували, на нашу думку, надзвичайно цiкаву статтю. Нас особливо зацiкавили Вашi прогнози щодо соцiально-економiчного розвитку Укра§ни на найближчий перiод. У вас абсолютно небанальнi i нетривiальнi думки. Нiчого подiбного менi взагалi нiколи не доводилося читати. Генiально!
   - Дякую.
   - Чи не могли б ви виступити у нас на передачi?
   - В принципi, я згоден. Проблема може виникнути з часом. Я дуже заклопотана людина, яку рвуть з усiх бокiв до себе рiзнi люди i органiзацi§. Якщо я вже десь заангажований, пообiцяв комусь, я не можу ламати свого слова. Коли б Ви хотiли мене бачити?
   - В цю п'ятницю о 16 годинi в четвертiй студi§ на вулицi Мельникова. Ви вже не раз брали участь у передачах рiзних каналiв, тому адреса Вам вiдома. Це буде прямий ефiр.
   - Це, дiйсно так. Куди §хати я знаю. Але, на жаль, я ось саме продивляюся сво§ записи в нотатнику, цей час у мене однозначно зайнятий.
   - А Ви хiба не могли б внести якiсь змiни до свого графiка? Все таки час передачi абсолютно точно визначений i ми тут нiчого вдiяти не можемо.
   - Нi, не можу. Крiм того, мене в принципi не влаштовує саме час передачi. Навiть коли б я був абсолютно вiльний. Люди в цей час переважно знаходяться на роботi. Соцiально-економiчно найактивнiша частина суспiльства мене не почує i не побачить. Навiщо влаштовувати передачi в такий перiод доби? Якби це було десь годинi о 20-iй, я б мiг помiняти сво§ плани. А так, вибачте, не можу.
   - Ви перша людина, яка за час моє§ роботи на телебаченнi вiдмовилася вiд передачi на найпопулярнiшому каналi кра§ни. Ми запишемо цю передачу i, якщо вона вийде цiкавою i змiстовною, покажемо §§ i о 20-й годинi.
   - Дякую, але я в п'ятницю, в запропонований Вами час передачi, вже маю домовленiсть про зустрiч. Ї§ я не можу перенести. Повiрте менi i не ображайтеся, я теж щиро засмучений через це.
   - Сподiваюся на подальшу спiвпрацю з Вами.
   - Я теж.
   - До побачення
   - Хай щастить
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Роздiл II. 1978 рiк.

кiнець липня

  -- Вас хоче бачити шеф, - зупинила Савяка в коридорi вчений секретар вiддiлу Галина Сергi§вна. - Зайдiть до нього негайно.
   Савяк пiдiйшов до дверей кабiнету Сидорчука i постукав.
  -- Можна?
  -- Заходьте, будь ласка, - пiдняв голову вiд паперiв шеф. - Я на вас чекаю. Як рухається робота над дисертацiєю? Чому давно не були в мене з новими iдеями?
  -- Все йде за планом, Сергiю Амвросiйовичу. Навiть з помiтним випередженням графiку.
  -- Це добре. В Москву §хати не треба?
  -- Нi, я зiбрав достатню кiлькiсть матерiалу. Зараз його треба належним чином опрацювати. Написав також декiлька статей за матерiалами дослiдження.
  -- У мене до вас прохання. До мене звернувся завiдувач кафедри економiчно§ географi§ з Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка. Це географiчний факультет, але кафедра економiчно§ географi§ дуже близька до регiонально§ економiки i розмiщення продуктивних сил. За змiстом сво§ роботи, i, так би мовити, предметом i об'єктом власного дослiдження. В унiверситетi є чудова навчально-наукова база в Каневi. Днiпро, природа i все таке iнше, - вiн засмiявся. - На цiй базi проходять практику студенти географiчного i iсторичного факультетiв унiверситету. Бувають i бiологи. Одним словом, викладачам скучати не доводиться.
   - "Господи, - подумав Савяк, - зараз вiн мене зашле на практику. Прощавайте плани провести вiдпустку вдома, вiдпочити трохи. Будеш ти, хлопче, пахати i влiтку. Ти ж сам був студентом i знаєш, що вони викладачам на практицi не дадуть розслабитися нi вдень, нi вночi".
   - Але ближче до справи, - продовжив Сидорчук. - Мiй друг, завiдувач кафедри Микола Лiсун, потрапив до скрутного становища. На кафедрi в нього однi жiнки пенсiйного i передпенсiйного вiку. Практика у географiв комплексна. Тиждень геоморфологiчна, тиждень метеорологiчна, тиждень гiдрологiчна i тиждень економiко-географiчна. Цiлий тиждень у польових умовах студентам разом з викладачем необхiдно дослiджувати економiку Канева i району, а послати на практику в заповiдник нiкого. Не по§де ж стара бабуся мотатися по спецi в серпнi мiсяцi по селах i стерегти тих песиголовцiв уночi, щоб вони п'янi не перепливали на спiр Днiпро i не дай бог не втопилися. Ось вiн i звернувся до мене, щоб я видiлив толкового молодого аспiранта-чоловiка.
   - Так я ж лише аспiрант першого року навчання, - спробував викрутитися Савяк.
   - Нiчого. Ви вже рiк попрацювали. Маєте життєвий досвiд. Та й те, що ще не забули студентськi вибрики, це теж добре. Зможете дiяти на випередження. Вам там нарахують якiсь години за роботу i щось заплатять. На багато, звичайно, не розраховуйте. Будете мати безкоштовне житло i харчування. А це вже немало для аспiранта. Канiвський заповiдник, це таке чудове мiсце. База унiверситету розташована в Канiвських горах неподалiк вiд Днiпра. Човнова станцiя, могила Шевченка. Згоджуйтеся. Я не можу вас примусити, але обов'язково врахую вашу добру волю у будь-якому випадку. Вважайте, що цим ви зробите особисту послугу для мене.
   - Я не можу вам вiдмовити. Але влiтку збирався добряче посидiти над дисертацiєю у тихому мiсцi в мо§х батькiв.
   - Ви вiдомий трудоголiк, але треба ж i вiдпочивати. Попрацюєте зi студентами. В Каневi теж є машинобудiвний завод. Студенти допоможуть вам зiбрати i обробити матерiали. Обернiть цей випадок на свою користь. З усього цього може вийти параграф, а то й роздiл вашо§ дисертацi§. Якщо назбираєте надто багато статистичних даних, буде доробок i для докторсько§. Заодно покупаєтеся в Днiпрi, засмагнете на сонцi, поспiлкуєтеся зi студентками, - хитро примружився Сидорчук. - Такий козарлюга, як ви, напевно, користується прихильнiстю кращо§ половини людства. Мабуть проходу не дають? Ви бравий молодий чоловiк, розумний i дiєвий. Успiх вам забезпечений. Згоджуйтеся!
   - Добре, - зiтхнув Савяк. - У мене немає вибору.
   - Бiльше оптимiзму, - переконував аспiранта його науковий керiвник, - переконаний, - цiє§ осенi ви зайдете до мене в кабiнет i щиро дякуватимете, що я запропонував вам практику в Каневi. Я в цьому не сумнiваюся. У нас економiстiв нiколи не було таких чудових i романтичних практик, як у географiв. Я б i сам по§хав залюбки, якби менi хтось так десь рокiв сорок тому запропонував таке. На жаль, тако§ нагоди в мене тодi не було. Переказуйте вiд мене привiт Миколi Даниловичу. Зайдiть до нього на кафедру завтра, щоб залагодити всi формальностi. Ось його службовий i домашнiй телефон. Вiн просив телефонувати на роботу i додому, аби лиш вирiшити цю проблему якнайшвидше До побачення.
   - До побачення.
   Наступного дня Савяк уже стояв перед кабiнетом Миколи Лiсуна в геолого-географiчному корпусi Ки§вського державного унiверситету на вулицi Василькiвськiй, 90. Величезний чотириповерховий корпус у довжину сягав не менше за 250 метрiв. Петро постукав у дверi кабiнету завiдувача кафедри. Але нiхто не вiдповiв.
  -- "Мабуть завкафедри на заняттях, - вирiшив вiн".
   В кабiнетi навчально-допомiжного персоналу йому пiдтвердили цю його здогадку. За 15 хвилин Микола Данилович повернувся з лекцi§ до свого кабiнету.
  -- Добрий день, Миколо Даниловичу, - привiтався Петро. - Я аспiрант Сергiя Амвросiйовича з Iнституту економiки Петро Савяк. При§хав до вас за його направленням з метою залагодження формальностей, як вiн висловився.
  -- Добрий день, сiдайте, будь ласка, - потиснув руку Савяковi професор. - Я дав розпорядження методистовi нашого навчально-методичного пiдроздiлу ознайомити вас з усiма формальними аспектами вашого тимчасового зарахування спiвробiтником нашо§ кафедри. Якщо ви не проти, ми оформимо вас через науково-дослiдницьку частину на госпдоговiрну тематику. Але виконуватимете функцi§ викладача-вихователя i органiзатора економiко-географiчно§ частини комплексно§ географiчно§ практики у Каневi. Сво§м обов'язком вважаю застерегти вас вiд можливих помилок. Ви гарний молодий чоловiк, високий, здоровий, до того ж аспiрант Академi§ наук. Обережнiше зi студентками. Повiрте моєму життєвому досвiду. В заповiднику сама обстановка, чарiвна природа, чудовi пляжi, незабутнi заходи сонця ввечерi, зорянi серпневi ночi, створюють вражаючий колорит. Географiя романтична наука, а студенти - романтичнi люди. В таких умовах виникає немало спокус... У нас є рiзнi студенти i студентки. Я дуже не хотiв би, щоб ваша робота в нас завершилася якимось скандалом.
  -- Та я...
  -- Зачекайте хвилинку. Я за своє життя i роботу зi студентами стiльки всього..., - вiн махнув рукою. - Хочу застерегти вас i вiд деяких викладачiв. Не берiть з них приклад. У нас є достатньо молодих i не дуже викладачiв, якi, вiдiрвавшись вiд родини i нудного, одноманiтного, буденного життя у Києвi, не проти випити i закусити. Тримайтеся вiд них подалi. Я не дуже вас налякав?
  -- А чого менi боятися? Я нiчого поганого робити не збираюся. Та я й нiкого з викладачiв i студентiв на вашому факультетi i не знаю. Я закiнчив економiчний факультет.
  -- Це менi вiдомо.
  -- Я взагалi жодного викладача, аспiранта чи студента географа не знаю. Навiть у гуртожитку Академi§ наук, де я мешкаю, §х немає. Вони живуть в гуртожитку в Академмiстечку.
  -- Але ви дуже швидко з ними познайомитися. Академiк Сидорчук рекомендував вас не лише як вдумливого i дiєвого аспiранта, але й людину розсудливу, розважливу i комунiкабельну.
  -- Я приймаю вашi застереження i буду намагатися не пiдвести нi Сергiя Амвросiйовича, нi вас.
  -- Ну ось i добре. Вiзьмiть на кафедрi у дiвчат програму практики i чiтко §§ дотримуйтеся. Не треба менi нiяко§ самодiяльностi.
  -- Я вже з нею познайомився. Вважаю за доцiльне внести до не§ деякi невеличкi корективи. Хотiлося б за базу дослiдження взяти не аграрний сектор, як було донинi, а промисловий комплекс, зокрема Канiвський машинобудiвний завод. Я напишу вiдповiдне науково-методичне обґрунтування.
  -- Домовилися. Удачi вам. До побачення.
  -- Дякую. До побачення.
   Першого серпня декiлькома автобусами унiверситетського автотранспортного пiдприємства галаслива студентська братiя разом з викладачами i керiвником практики вiд географiчного факультету прибула до бази практики в Канiвському заповiднику. Студенти розмiстилися в чотириповерховому гуртожитку, а викладачi пiшли до дещо вiдрубно§ частини бази, де бовванiло декiлька фiнських будиночкiв. На мiсцевому жаргонi ця частина навчально-дослiдницько§ бази унiверситету звалася "Фiнляндiєю". Доцент Сверстюк, з яким аспiрант познайомився, коли вони перевiряли наявнiсть студентiв в автобусах, мрiйливо звернувся до Савяка.
   - Будемо жити в мiсцевостi з холодною-холодною назвою Фiнляндiя.
   Савяк отримав у кастеляншi постiльну бiлизну i присусiдився в одну кiмнату до вже знайомого молодого доцента Сверстюка, з яким не лише познайомився в автобусi, але й майже миттєво заприятелював.
  -- Я беру над тобою шефство, - сказав Сверстюк, - буду тобi все розповiдати, характеризувати викладачiв i студентiв, усталений роками розпорядок дня, мiсцевi традицi§, якi вироблялися десятилiттями. Але зараз пропоную пройтися зi мною разом до центрально§ клумби. Скоро має при§хати власною машиною професор геологiчного факультету Мельник. Ото буде цирк. Ти такого нiколи не бачив, готовий битися об заклад. Не можна пропустити цю виставу. Внукам будеш розповiдати.
   Доцент Сверстюк повiв Петра до центрально§ але§, де бовванiла клумба з каннами. Обабiч але§ простяглися акуратно пiдстриженi кущi яко§сь невiдомо§ Савяковi рослини. Чоловiки сiли на лавку, продовжуючи розмовляти на довiльнi теми. Всi сусiднi лавки поволi займалися iншими викладачами.
  -- Привiт хлопцi i дiвчата, - звернувся до них Сверстюк. - Займайте мiсця в партерi, поки ще є вiльнi. А то скоро прийдеться лiзти на гальорку.
   Пройшло не менше 40 хвилин, як iз вхiдно§ частини але§ з боку Днiпра з'явилася i поволi почала наближатися чорна "Волга".
  -- А цей ваш Мельник крутий хлопець, така машина, - звернувся до Сверстюка аспiрант.
  -- А вiн вiдома людина в Укра§нi, - пiдвiвся той з лавки. - Довгий час працював за кордоном. Його знають всi геологи свiту. Має монографi§ опублiкованi "за горбом". Все. Тихо. Готуйся до вистави.
   Савяк i собi пiдвiвся з лавки. Машина зупинилася. З боку водiя вiдчинилися дверцята i звiдти поважно виплив ще не старий випещений чоловiк з козацькими вусами. Вiн привiтався з "глядачами партеру" i картинно вiдчинив заднi дверцята своє§ "Волги". Звiдки вискочив чималий мисливський пес. Вiн одразу зупинився i втупив очi в Мельника.
  -- Бест, - звернувся той до собаки, супроводжуючи сво§ слова театральним жестом. - Ану шукай жидiв i москалiв, ворогiв наших.
   Собака, нiби чекаючи цiє§ команди, кинувся до кущiв, дiйсно принюхуючись i шукаючи там когось. Гав, гав, гав, басовито долинало з кущiв. Мисливський собака затято обшукував кущi безперестанку вискакуючи на алею i знову заглиблюючись у чагарник.
  -- Ха-ха-ха, - дружний регiт викладачiв перекрив собачий гавкiт.
  -- Ти таке колись бачив i чув? - повернувся до аспiранта Сверстюк, знову сiдаючи на лавку. - Цей Мельник нiчого i нiкого не бо§ться. Визнаний геолог у свiтi, гордiсть i окраса нашого унiверситету. Докторську дисертацiю захистив у 30 рокiв. На той час був наймолодшим доктором наук у всьому Радянському Союзi.
  -- Так то його ще просто нiхто не заклав, - переконував Сверстюка аспiрант. - А то б йому, i то дуже швидко, сплели лаптi. Але, бачу, що мене на практицi чекає веселе життя. Якщо тут такi викладачi, то якi ж тодi тут студенти? Я, дiйсно, такого нiколи не бачив i про таке й не чув. Вiн же вголос назвав при всiх ворогiв нашо§ нацi§, як вiн це собi вважає i уявляє. Думав, що таких людей бiльше немає. Вимерли, як мамонти чи динозаври.
  -- Побачиш i почуєш ще й не таке. До речi, чому це ти до мене звертаєшся на Ви? Давай переходимо на ти. Ми ж з тобою люди одного поколiння. Я десь рокiв на 6-8 старший за тебе. Не проти?
  -- Нi, не проти.
  -- Ну ось i добре.
  -- А чим вiн так вiдомий у свiтовiй геологiчнiй науцi, цей професор Мельник? Окрiм, звичайно, свого мисливського собаки i надраннього захисту докторсько§ дисертацi§?
  -- Це саме вiн вiдкрив родовища золота i алмазiв в Укра§нi. Ти щось чув про алмазнi копальнi в Укра§нi? Може десь про це читав чи по радiо передавали?
  -- Нi, нiчого не чув.
  -- I не випадково. Його вiдкриття замовчуються спецiально. Є родовище алмазiв в Якутi§, за десять тисяч кiлометрiв вiд Європи, в лiсотундрi, на вiчнiй мерзлотi i при морозах у мiнус 70 градусiв Цельсiя. Видобуток там страшенно дорогий. Але то Росiя. А нам, укра§нцям, не те що видобувати, але й знати про алмази не можна. Мельник про цю полiтику добре знає. Тому так i не любить росiйських iмперiалiстiв.
  -- А де цi родовища знаходяться i як вiн §х вiдкрив?
  -- Вiн це зробив i продовжує робити на щорiчних геологiчних практиках разом зi студентами. Класична схема. Спочатку вони в аудиторiях за всiма законами геологiчно§ науки розробляють вiдповiднi маршрути, а потiм влiтку ви§жджають у поле. Ось неподалiк вiд Києва, у Вiнницькiй областi, Мельник разом зi студентами виявили найбiльшу у свiтi кiмберлiтову трубку.
  -- А що це таке?
  -- Це жерло дуже давно згаслого вулкану. В Африцi i Якутi§ такi трубки досягають дiаметра декiлькох сотень метрiв, є навiть одна така, дiаметр яко§ перевищує пiвтора кiлометри. Всi вони заповненi алмазоносною породою. Так ось, бiля села Скоморошки на Вiнничинi Мельник зi сво§ми студентами вiдкрив кiмберлiтову трубку дiаметром 6,5 км. I ще десятки iнших. Це просто золоте дно для майбутнього Укра§ни.
  -- Хiба це не легенди якiсь?
  -- Це легенди i мiфи хiба що для економiстiв, а геологи i геоморфологи знають, що увесь Укра§нський кристалiчний щит буквально помережаний кiмберлiтовими трубками. Бiльш того, у 1920 роцi в нинiшнiй Донецькiй областi петлюрiвський офiцер, за фахом гiрничий iнженер, знайшов один з найбiльших у свiтi алмазiв "Мазепа". I вивiз його за кордон. Нинi вiн знаходиться в якiйсь приватнiй колекцi§. Так ось, Донецька область i знаходиться на пiвденно-схiднiй околицi Укра§нського кристалiчного щита
  -- Вибач менi за невiгластво, але що таке Укра§нський кристалiчний щит?
  -- Та це те, що знаходиться пiд тво§ми i мо§ми ногами. Це унiкальне в геологiчному сенсi мiсце всiє§ нашо§ планети, своєрiдний пуп Землi. Тут виникла фактично перша темна пляма на розпеченiй, як Сонце нинi, прадавнiй Землi. В цьому мiсцi наша планета почала вперше тверднути. Утворилася дуже тонка земна кора, яка постiйно пробивалася з середини численними вулканами. Я зрозумiло пояснюю?
  -- Обiжаєш, товариш начальник, - засмiявся Савяк. - Я хоча й не геолог чи географ, але ж все таки аспiрант, тобто початкуючий науковець.
  -- Тодi слухай далi. З цим Укра§нським кристалiчним щитом пов'язанi родовища всiх вiдомих науцi металiв, алмазiв, iншого дорогоцiнного камiння. До речi, Мельник зi студентами знайшли на Рiвненщинi монокристал топазу, дорогоцiнного каменю, вагою 56 кг. Вони привезли його до Києва i помiстили до геологiчного музею нашого унiверситету. Вiн знаходиться на другому поверсi спецiально прибудованого примiщення на геологiчному факультетi. О! Саме пiд цим примiщенням i стояв той автобус, на якому ми при§хали до Канева.
  -- А цей дорогоцiнний "камiнець" менi можна побачити?
  -- Чому б i нi. Прийдеш до мене восени в гостi. Зiдзвонимося i я тебе поведу на екскурсiю до нашого геологiчного музею. Не пожалкуєш. Мельник i його колеги такого туди позвозили з усiє§ Укра§ни, що абсолютна бiльшiсть людей про подiбне i не чула. Бiльш того, такi речi §м навiть i не снилися.
  -- А алмази в нього є, в цього Мельника?
  -- Поведу тебе на екскурсiю i до його кабiнету. Та ти й сам з ним скоро познайомишся. Вiн чоловiк дуже компанiйський. У Мельника в сейфi у його кабiнетi на четвертому поверсi, зберiгаються в пробiрках, заткнутих ваткою, алмази, золото, платина, бурштин. Все це вiн демонструє студентам на лекцiях. Витягує з пробiрки вату i висипає тi алмази дiвчатам на долонi. Студенти передають тi дорогоцiнностi один одному по рядах. Нiякого облiку в нього немає. Цiлком можна залишити собi декiлька алмазiв i потiм перетворити §х на дiаманти. Мельник нiчого i не помiтив би.
  -- Ну що, пiшли до Фiнляндi§, пора збиратися на вечерю.
  -- Оце ти заговорив, як справжнiй географ-польовик. Молодець, швидко адаптуєшся.
   Керiвником Канiвсько§ практики був немолодий доцент кафедри гiдрологi§ суходолу Невмержицький. Йому видiлили окрему кiмнату в одному з фiнських будиночкiв, але вiн поселився за компанiю до свого молодшого друга Сверстюка. Волiв жити не самотою, а разом з молодшими за себе людьми. В Невмержицького була цiла теорiя, що постiйне спiлкування з молодшими за себе людьми додає старшому не лише оптимiзму i бадьоростi, але й реально продовжує його життя. Так, Савяк опинився в курсi всiх справ i проблем практики, якi виникали щоденно.
   Робота зi студентами виявилася нелегкою. Савяк знав свою справу дуже добре i вчився надзвичайно швидко як на сво§х, так i на чужих помилках. Доймало iнше, серед студентiв виявилося немало таких, яких навчання зовсiм не цiкавило. Були й такi, якi просто органiчно не могли вчитися в унiверситетi.
  -- I як вони тiльки потрапили до столичного унiверситету? - жалiвся вiн Сверстюку. - Нiчого робити не хочуть, а дехто просто не може. Є студенти, якi не розумiють елементарних речей. Во... Савяк виразно постукав кiсточками пальцiв по столу. - Є категорiя студентiв, якi могли б учитися, але вони майже цiлодобово гуляють i трахаються з дiвчатами. Вони зовсiм не дурнi, але вчитися не хочуть i не будуть. Ну що менi з ними робити?
  -- Як такi люди потрапляють до унiверситету, я тобi розповiм якось пiзнiше. Я член приймально§ екзаменацiйно§ комiсi§ факультету i тому весь цей механiзм менi добре вiдомий, так би мовити, з середини. А ось наводити порядок на цьогорiчнiй практицi вже пора. Сьогоднi я поговорю з Невмержицьким. До речi, через два днi на Канiвську базу при§жджає декан нашого факультету. Проведемо загальнi збори, пару чоловiк вiдправимо до Києва, а останнi вгамуються. Тимчасово, звичайно.
   Через два днi з Києва, дiйсно, прибув декан. Бiльше сотнi студентiв вишикувалися лiтерою "П" на заасфальтованому плацу поблизу гуртожитку. Декан зi стисненим кулаком почав виховну роботу. Спочатку вiн на всю губу розпiкав всю студентську братiю загалом, а потiм перейшов до персоналiй. Штучно вирiвняний майданчик, де стояли в каре студенти i викладачi, впирався в круту гору. Взагалi рельєф заповiдника i студентсько§ бази практики був сильно погорбованим. Заповiдник круто дерся вгору спадистими схилами Канiвських гiр. Лише бiля самого берега Днiпра мiсцевiсть ставала рiвною. Обабiч студентського гурту, який опустивши голови слухав виступи декана i керiвника практики, на заасфальтованiй дорозi, яка круто спадала до берега Днiпра i далi линула до Канева, стояла вантажна машина, на якiй до §дальнi привозили з мiста продукти.
   Молодий шофер порпався в кабiнi. Савяк знiвеччя за ним спостерiгав, нудьгуючи разом з iншими викладачами перед вишикуваними студентами. Водiй черговий раз нахилив голову, щось там длубаючись у кабiнi. Вiн вiдпустив ручне гальмо не заводячи мотору. Очевидно, що водiй хотiв зекономити бензин, так як машина i без моторно§ тяги могла про§хати схилом гори не одну сотню метрiв. Машина поволi рушила по дорозi, постiйно набираючи швидкiсть.
   В ту ж мить, коли водiй опустив голову, так що його зовнi в кабiнi не було видно, на машину кинув побiжний погляд один iз студентiв. Вiн побачив вантажну машину без водiя в кабiнi, яка, прискорюючись, рухається дорогою вниз. Через сотню метрiв дорога рiзко повертала лiворуч i машина без управлiння неодмiнно б врiзалася у дерево. Миттєво прийнявши рiшення i вже не дивлячись на кабiну, де в черговий раз випростався водiй, тримаючи в руках кермо, студент розштовхуючи сво§х друзiв i збивши по дорозi з нiг декана, кинувся до машини.
   Всi отетерiли не розумiючи, що ж це таке вiдбувається. Лише один Савяк, який чiтко все бачив i миттєво осягнув весь комiзм ситуацi§, почав голосно реготати. Бiльше сотнi студентiв i викладачiв з подивом переводили очi з веселого аспiранта на декана, що пiдводився з землi, а потiм на свого товариша, який стрiмко дерся урвищем до дороги з вантажною машиною. Студент вискочив на дорогу, догнав машину i скочивши на пiднiжку кабiни з боку водiя рвонув дверi на себе. В цей час шофер завiв машину. Савяк продовжував нестримно реготати. Молодий хлопець-водiй, який залицявся до студенток, через що вже не раз виникали конфлiкти, вирiшив, що його зараз будуть бити. Вiн поставив машину на ручне гальмо i зчепився зi "студентом-героєм". Так як всi присутнi i далi нiчого не розумiли i продовжувати спостерiгати за тим, що вiдбувається з роззявленими ротами, Савяк пiдбiг до хлопцiв, якi вiдчайдушно гемселили один одного кулаками, розтягнув §х i повернувшись до вишикуваних студентiв чiтко i коротко пояснив всiм причину нинiшнiх дивних подiй.
   Пiсля того, як всi пересмiялися, проводити далi виховнi заходи вже не було нiякого сенсу. Це зрозумiв i декан, який теж опинився у двозначнiй ситуацi§, весь виваляний у пилюцi i з розбитим носом. Вiн просто оголосив прiзвища двох студентiв, якi вiдправляються до Києва, де §х будуть виключати з унiверситету.
  -- Нiчого з цього не вийде, - шепнув Сверстюк аспiрантовi. - Всi цi студенти опинилися в нашому унiверситетi на просто так. У одного батько мiнiстр, у iншого дядько велике цабе в мiлiцi§. Їх нiхто не вижене з унiверситету. Вiдправити з практики, щоб далi не розкладали студентську масу, ось те найбiльше, на що здатнi декан i ректор.
   Середина практики знаменувалася традицiйним студентським святом "Днем Нептуна". В цей день студенти мало право розслабитися по повнiй програмi.
  -- Не можна §х постiйно тримати в напрузi, - переконував аспiранта Сверстюк. - Вони люди молодi, сповненi енергi§, якщо не давати перiодично §й вихiд, почнуться зриви. Тому ми i придумали з Невмержицьким це свято. Кульмiнацiєю його є те, що студенти кидають у воду всiх викладачiв. У Днiпро. Через це в той день необхiдно вiдповiдним чином вдягтися. Це щоб звести до мiнiмуму шкоду для одягу вiд такого купання.
  -- Але якщо я не захочу, щоб мене кидали в Днiпро? - запитав у свого нового друга Савяк.
  -- Хiба хочеш, мусиш, - засмiявся молодий доцент. - Нiхто тебе не питатиме, хочеш ти цього, чи нi. Нiякi протести до уваги не приймаються. Налетить на тебе весела ватага студентiв так осiб з 20-30, пiднiмуть на руки i понесуть до Днiпра. Так що в цей день рекомендую ходити в майцi i шортах. У тебе є однi дуже симпатичнi. Я бачив, як одна наша красуня на тебе у цих шортах дивилася. Саме туди...
  -- А якщо декан при§де на машинi, його теж вкинуть у воду?
  -- Нехай навiть сам ректор.
  -- Та ну тебе.
  -- Не сумнiвайся. Два роки тому декан мав необачнiсть при§хати своєю "Волгою" до заповiдника саме на "День Нептуна". До нього кинулося з усiх бокiв не менше ста студентiв. Вiн не розгубився i миттєво натиснув блокуючi кнопки на всiх чотирьох дверях. То студенти пiдняли його машину разом з ним на руки i так i вкинули у воду. Якби вийшов з машини, це обiйшлося б декану набагато дешевше. А то i сам виявився мокрим i машину прийшлося витягати з Днiпра трактором.
  -- Цiкаво, цiкаво. Менi вже хочеться подивитися на цей карнавал
  -- Треба бути просто морально i матерiально до цього готовим. Я боюся за Невмержицького. Його викликали "на килим" до ректорату. Завтра повертається. Щоб тiльки його десь по дорозi не пiдстерегли.
   Однак Iвана Петровича все ж таки пiдстерегли. Коли вiн йшов вiд рейсового автобуса до заповiдника при всьому парадi, в костюмi, бiлiй сорочцi i сво§й найкращiй краватцi з лiсу пролунав розбiйницький посвист. Це спрацювали розвiдники студентiв, якi чатували обабiч дороги на здобич. До керiвника практики з жереб'ячим iржанням кинулося не менше десятка студентiв. Вони пiдхопили Невмержицького на плечi i урочисто понесли до Днiпра. Там, занiсши якомога глибше, вкинули у воду.
   Вийшовши з води, мокрий як хлющ керiвник практики почвалав обабiч дороги до заповiдника. З новенького, нещодавнього купленого костюма стiкала вода, в черевиках квакало. Але не це найбiльше дошкуляло. Про§жджаючi машини сигналили. Водi§ висувалися у вiкно i крутили пальцем бiля скронi. Одна машина взагалi зупинилася бiля Невмержицького i стара жiнка з заднього сидiння почала виховувати керiвника практики, що, бачте, вiн такий солiдний i немолодий вже чоловiк, а купається в одязi, як той хiпi.
   На Савяка теж наскочила галаслива юрба студентiв, де явно всiм заправляли доволi екзальтованi дiвчата.
  -- А ви справитеся? - кепкував вiн зi студенток. - Я не легка ноша. Моя вага 92 кiлограми i зрiст метр дев'яносто п'ять. Може треба автокрана з заповiдника викликати? Пуп не розв'яжеться?
   - Та я б вас щодня на руках носила, - прошепотiла на вухо аспiрантовi одна студентка.
   Несучи Савяка до води у веселому галасi i порпаннi вона встигла непомiтно i легенько вкусити хлопця за вухо.
   - "Та таким дiвчатам потрап до рук в обстановцi вседозволеностi, вони i члена вiдiрвуть, - подумав вiн саме за мить до того, як поринути у води Днiпра".
   - Дякую за те, що хоча б на глибоке кинули, - крикнув вiн студентам.
   Савяк попростував до "Фiнляндi§" перевдягатися. На його лiжку лежав заклеєний конверт без адреси. Хлопець покрутив його в руках. Нi адреси отримувача, нi адреси вiдправника. Хтось явно кинув цього конверта на його лiжко крiзь вiдчинене вiкно.
   Лаючись, весь мокрий, зайшов до кiмнати i Сверстюк.
  -- Листа вiд батькiв отримав? - запитав вiн.
  -- Та нi. Це не з пошти. Знайшов на лiжку. Хтось, напевно, вкинув до кiмнати через вiкно.
  -- Ну, то тодi тобi пише якась студентка.
  -- Звiдки ти знаєш?
  -- Я ж тут не перший рiк, як ти.
  -- Перший i останнiй.
  -- Не зарiкайся, може ще й сподобається, - посмiхнувся Сверстюк.
  -- Поки що не дуже.
  -- Ось ти трохи пiдсохнеш, пiдеш у душ, перевдягнешся i життя стане веселiшим. Подивися за вiкно, який чарiвний вечiр спадає на наш заповiдник. Вечiр кохання. Та ти розпечатуй конверта. Не бiйся. I ноги помий, щоб не смердiли так.
  -- Що, дiйсно, так смердять?
  -- Та нi, це я спецiально так сказав, щоб тебе завести. А то якийсь ти надто вже обережний, виважений i правильний. Слухай анекдот про ноги. Колгоспник Iванов запитує Вiрменське радiо: чому пахнуть ноги? Те вiдповiдає, якби колгоспник Iванов знав, звiдки вони ростуть, вiн би не запитував.
  -- Непоганий анекдот. Хоча й не дуже веселий. Саме з життя.
   Савяк розiрвав конверта i знайшов там маленьку записочку. Смiючись, вiн звернувся до Сверстюка. - Та тут слова вiдомо§ укра§нсько§ народно§ пiснi: кохання, кохання, з вечора до рання... I нiякого пiдпису немає. Вiд кого це? Лише запрошення об 11 вечора бути бiля того величезного ясена, що росте наприкiнцi головно§ але§ заповiдника. Це, мабуть, якийсь жарт.
  -- Не думаю. Пiдеш?
  -- Куди i до кого?
  -- Ну куди ти знаєш, а до кого..., там i довiдаєшся. Матимеш кiлька годин iнтриги. Раджу сходити. В тебе презервативи є?
  -- Ну ти сказонув. Презервативи. На першому побаченнi?
  -- Раз вона зважилася на листа, то думаю, що §й уже не терпиться. Вважай, що вона вже всi етапи чоловiчого залицяння пройшла. А для тебе вони i не потрiбнi. Хiба не так? Ти ж науковець. Повинен знати принциповi вiдмiни статево§ органiзацi§ чоловiкiв i жiнок.
  -- До чого тут це?
  -- Ти чарiвний, зовсiм молодий чоловiк. Нiколи себе стороннiм поглядом не бачив. А я звернув увагу на те, як тебе пасуть поглядами студентки. То ж не дивуйся, що почали приходити листи.
  -- Що це ти мене так вихваляєш? Наскiльки я розумiю, ти правильно§ сексуально§ орiєнтацi§?
  -- Можеш не сумнiватися, просто я тобi сказав правду, намагаючись допомогти тобi в цiй ситуацi§.
  -- А презервативiв з собою я не прихопив. Навiть не думав про §х актуальнiсть. Колись я цього краму з Москви сотнями привозив, забезпечуючи ними ледь не увесь аспiрантський гуртожиток.
  -- Ось, вiзьми, - Сверстюк подав Петровi кiлька презервативiв. - Знадобляться в будь-якому разi. Хоча б для того, щоб упевненiше себе почувати. Потiм менi повернеш. Я тобi 400 штук замовляти не буду, - засмiявся Сверстюк, згадавши розповiдь аспiранта про по§здки до Москви. - Вони з'явилися i в Києвi. Просто так §х не купиш, але я можу дiстати потрiбну менi кiлькiсть.
  -- А скiльки це, потрiбна кiлькiсть?
  -- В залежностi вiд пори року i взагалi багатьох чинникiв. Понял? Да?
  -- Не доходить менi.
  -- I менi не все доходить. Поясни ти, професiйний економiст, будь ласка, географу-геоморфологу, тобто недоученому геологу, як дехто називає нас геоморфологiв, що це за економiка в нашiй кра§нi така? Усе ж у нас у дефiцитi. Нiчого не вистачає. Все треба не купувати, а дiставати. Що це таке? Хiба це нормально? Професор Мельник нещодавно повернувся з геологiчного конгресу у США. Вiн нам, сiрим, повiдомив, що у США, виявляється, вже давно побудовано комунiзм. По секрету, звичайно, i не всiм пiдряд. Стукачам вiн такого не говорить. Вiн §х чи то розумом, чи то нюхом вираховує стовiдсотково. Ти подивись, у Пiвденнiй Коре§, де правлять капiталiсти люди живуть, як у бога за пазухою, а в Пiвнiчнiй Коре§, де правлять комунiсти, - голод. Одна ж нацiя. Тут уже нiхто не скаже, що це залежить вiд ментальностi. Хiба не так?
  -- Що це ти, товаришу доцент, зi мною почав таку вiдверту розмову? Ти ж мене зовсiм не знаєш. Може я агент КДБ? - скривив губи у посмiшцi Савяк.
  -- Я в людях дуже добре розбираюся. Ти свiй хлопець. Однозначно незрадливий.
  -- Дякую за довiру.
  -- Ти бери, бери презервативи, - показав пальцем Сверстюк на тумбочку бiля лiжка аспiранта. Їй богу, знадобляться.
  -- Нi, я не пiду.
  -- Ну ти i боягуз. Втрачаєш такий шанс. Потiм жалкуватимеш.
  -- I нехай.
  -- Дивлюся я на тебе i очам сво§м не вiрю... Що ти за фрукт такий?
  -- Давай, я краще тобi анекдот розповiм на економiчну тематику.
  -- Слухаю.
  -- Вiрменське радiо запитує колгоспник Iванов, що таке сiмейний пiдряд? Воно вiдповiдає, що це коли дружина всiм пiдряд, а чоловiк всiх пiдряд.
  -- Га-га-га, оце ти даєш! Молодець!
   Наступним днем була недiля. Керiвника практики доцента Невмержицького, який мешкав в однiй кiмнатi з Савяком, з самого ранку викликали до телефону в адмiнiстрацi§ заповiдника. Телефонували з мiлiцi§ мiста Канева.
  -- Говорить черговий районного вiддiлення мiлiцi§, - залунало в трубцi. - Ми тут затримали двох ваших студентiв. Документiв при них не було, але вони стверджують, що знаходяться на практицi в Канiвському заповiднику i є студентами географiчного факультету Ки§вського державного унiверситету. Не знаю, як ви §х там виховуєте, але такого в нас ще не було.
  -- А що трапилося?
  -- Вчора ввечерi двоє ваших студентiв влаштували в мiському парку справжнiй маскарад. Один з них перевдягнувся дiвчиною, ходили вдвох по парку, сiдали на лавочки бiля закоханих парочок i починали витворяти таке, що тi мусили тiкати геть. Але й цього §м видалося замало. Цi поганцi пiшли вулицями мiста i далi поводилися непристойно. Потiм осiли в самому центрi бiля пам'ятника Ленiна. I знову взялися за своє. Тут ми §х i затримали. Склали протокол. Можете при§хати i, якщо це вашi студенти, забрати §х.
  -- Добре, я негайно ви§жджаю, - сказав Невмержицький i зi злiстю кинув трубку на телефонний апарат.
   Вiн повернувся до своє§ кiмнати i звернувся до Сверстюка.
  -- Треба термiново скликати Педагогiчну раду. Бо якщо миттєво не вiдреагуємо, будемо мати ще бiльшу мороку. Ми §х уже не спинимо. В мене набралося достатньо матерiалу для засiдання. Двi студентки перепливали Днiпро i ледве не потрапили пiд теплохiд "Ракета". Гiдрологи побилися з мiсцевими хлопцями в кафе "Ластiвка". Всього й не перелiчити.
  -- Тут якесь зачароване мiсце, - засмiявся Сверстюк. - Сильно впливає на поведiнку людей. Викладачi вже органiзували два неформальних об'єднання. Одне зветься Товариство канiвських крабiв, а iнше Товариство канiвських щурiв. Статут у кожного є. Нових членiв посвячують на березi Днiпра за всiма давнiми традицiями таємних товариств. Навiть випробувальний термiн встановили для бажаючих, як для вступу до КПРС. Потрiбна також письмова рекомендацiя двох осiб, дiйсних членiв цих товариств. Чудять люди.
  -- Мене Мельник переконував, - втрутився в розмову Савяк, - що Канiвськi гори знають геологи всього свiту. Це, нiбито, єдине мiсце на нашiй планетi, де гiрськi породи залягають неузгоджено, тобто те, що утворилося сотнi мiльйонiв рокiв тому залягає на поверхнi землi, а зовсiм молодi за походженням гiрськi породи розмiшуються на великiй глибинi. Просто мiстика якась. Нiбито є багато пояснень цьому поки що незрозумiлому явищу, але жодна теорiя не влаштовує науковцiв повнiстю. Вiн каже, що такi феноменальнi природнi властивостi просто в принципi не можуть не впливати на людей, §хню психiку i поведiнку.
  -- Щодо неузгодженого залягання гiрських порiд, то тут все правильно, цьому має бути якесь донинi не виявлене цiлком наукове пояснення. Але професор Мельник спецiально пiдживлює тут мiфи про якусь надприродну чортiвню, яка водиться в заповiднику. Цим деякi люди i пояснюють незрозумiлi i нерозумнi вибрики окремих студентiв i викладачiв. Це просто намагання виправдати свою, м'яко кажучи, неадекватну поведiнку. Розпущенiсть все це, - похитав головою керiвник практики. - Сам же Мельник i очолює тих знаменитих "крабiв". А "щурi" з ними ворогують. I самi ж плодять рiзноманiтнi надприроднi мiстифiкацi§, щоб веселiше жилося. Пам'ятаєш, як то було минулого року?
  -- А чому вони звуться Канiвськi краби? - запитав Савяк у Невмержицького.
  -- Є двi версi§. Одна полягає в тому, що в Мельника, як ти вже помiтив, доволi специфiчна хода. Кажуть, що коли цi краби добряче вип'ють, вони ходять, розставивши руки, нiби клешнi. Iнша версiя полягає в тому, що, добрячи лигнувши горiлки, вона засинають просто на сонцi i тому до червоного обгоряють на пляжi i через це стають червоними, як варенi краби чи раки.
  -- А що там було минулого року? - продовжив своє розпитування аспiрант.
  -- Це приклад того, як народжуються легенди i мiфи, - посмiхнувся Сверстюк. - Минулого лiта сюди до "крабiв", в §хню, як каже Мельник екологiчну нiшу, при§хав його давнiй друг професор Химера з iсторичного факультету. Вони з вечора добряче випили, спiвали бiля багаття на березi Днiпра укра§нських народних пiсень. Вранцi прокинулися i захотiли похмелитися. Горiлку ж залишили в багажнику "Волги" Мельника. А ось ключi вiд машини безслiдно пропали, десь зникли. Почали §х шукати, мобiлiзували навiть студентiв, пересипали весь пiсок на пляжi. Ключiв немає. А "труби" горять. Похмелитися хочеться все бiльше. День вихiдний. Недiля. Уже вся "Фiнляндiя" знає, що ключi пропали. Прискiпливо обслiдували всi кiмнати викладачiв у фiнських будиночках. Ключi нiби лизень злизав.
  -- Дiйсно, чортiвня якась, повiриш у неузгоджене залягання гiрських порiд, - чмихнув Савяк.
  -- Я теж брав участь у пошуках цих злосчасних ключiв, - продовжував Сверстюк. - Пiшов, так би мовити, логiчним шляхом. Де вони в принципi могли бути? На пляжi §х немає, там ледь не через сито просiювали пiсок. А Мельник з усiєю компанiєю знову туди подався. Я стою в кiмнатi Мельника самотнiй i думаю. Тiльки тут вони десь. На столi бовванiє доволi велика скляна банка з сiллю. Мельник заядлий рибалка. Вони ловили рибу, солили i сушили §§ до пива. Я пальцi засунув до соляно§ маси i намацав там ключi Витягнув §х, подивився i засунув назад до банки з сiллю.
   Сверстюк задумливо почухав потилицю.
  -- Ти далi розповiдай, там найцiкавiше, - почав пiдганяти його Невмержицький.
  -- Я про себе вiдновив картину, як воно все вiдбувалося вчора вночi. Мельник прийшов до своє§ кiмнати i жбурнув ключi вiд машини на стiл. На його бiду вони влучили просто в центр банки з сiллю. До ранку ключi пiд силою власно§ ваги провалилися в дрiбну сiль. Зверху §х не видно, збоку в прозорiй посудинi теж.
  -- Ну не тягни ти, а то аспiрант аж на мiсцi не може всидiти, - знову заговорив керiвник практики.
  -- Добре. Переходжу до найцiкавiшого. Отже, я ключi заховав назад до банки. Потiм побiг на пляж, де Мельник з колегами i студентами вже пересипали ледь не увесь пiсок на березi Днiпра. Кажу §м, що володiю дуже сильними екстрасенсорними здiбностями, але можу вiдшукати лише органiку. Метал же менi, аж нiяк не пiддається. Я, кажу, завжди приховував це навiть вiд рiдних, але зараз саме той випадок, коли далi мовчати про такi незвичайнi особливостi мого органiзму вже не можна. Треба виручати людей. А сам, витягуючи ключi, вже зазначив, що до них у виглядi брелока прикрiплений рiг яко§сь тварини.
  -- Уявляю, в якому станi знаходилися на той час Мельник i компанiя, - засмiявся Савяк.
  -- Дiйсно, Мельник аж кинувся, коли я сказав про свiй "божий дар".
  -- Там є органiка, виручай друже!
  -- Я почав ходити по пляжу, виставивши перед собою руки долонями вниз. Кажу, тут нiде немає i не шукайте марно. Треба йти до "Фiнляндi§". Вони всi за мною. Ходять хвостиком, як за поводирем. Очима §дять. Я пройшовся по територi§ викладацького мiстечка, тримаючи перед собою руки. Кажу, тут теж немає. Потiм зайшов до будинку, де живе Мельник, зазирнув до однiє§ кiмнати, iншо§. I тут §х немає, кажу знову. Врештi-решт, зайшов до кiмнати Мельника. Заплющив очi i почав робити рiзнi абсолютно дебiльнi паси руками, крутити головою з одного боку на iнший. Вони всi просто остовпiли у дверях. Кажу §м, вiдчуваю, ключi десь тут.
  -- Я собi уявляю цю сцену. Хоча мене там i не було, - посмiхнувся Невмержицький.
  -- А вони менi вiдповiдають, - продовжив Сверстюк. - Ти помиляєшся. Ми тут все вже давно перерили. В цiй кiмнатi §х у принципi бути не може.
  -- Я до столу. Кажу, дуже сильно вiдчуваю, що вони тут, долонi аж горять. Далi, кажу, йти не можу, бо буде небезпечний для мене опiк долонь. Не виходить наблизитися до скляно§ банки з сiллю ближче як на пiвметра. Нехай хтось iз вас попорпається в банцi з сiллю. Ключi там. А я сам не можу. Мельник вiдштовхнув усiх вбiк i до столу. Коли вiн витягнув ключi з солi, вигляд у нього був доволi кумедний.
  -- Уявляю собi цього рафiнованого вченого, який не вiрить нi в бога, нi в чорта, аж тут такi фантастичнi речi, - весело перебив Сверстюка керiвник практики.
  -- Не тiльки в Мельника вiдпала щелепа, але i в усiх iнших. Так народилася легенда про мо§ видатнi якостi екстрасенса. Де щось пропаде, йдуть до мене. Я вже §х i переконував i пояснював, що тодi §х добряче розiграв. Все одно не допомагає.
  -- В тебе завтра камеральний день, студенти обробляють зiбрану iнформацiю самостiйно, - пiдняв пальця догори Сверстюк, звертаючись до Савяка. - Я ж з бригадою студентiв, у яких зараз геологiчна практика, по§ду до знаменитого Костянецького яру. Грандiозне природне утворення. Тобi, як гуманiтарiю, буде дуже цiкаво на все це поглянути. По§хали зi мною. Раз ти вiдмовився вiд пригод зi студенткою, походиш по ярах, втомишся. Витратиш енергiю, а то на тебе скоро страшно буде дивитися, енергiя так i пре.
  -- А що там для мене цiкавого?
  -- Там є один нi на що не схожий шар вiдкладiв блакитного кольору. З нього нашi студенти виколупують величезнi скам'янiлi зуби акули. Акули ж не живуть на суходолi. Очевидно, що мiльйони рокiв тому на мiсцi Канiвського заповiдника простягалося тепле тропiчне море.
  -- А який вигляд у цих зубiв?
  -- Великi, страшнi, зазубренi зуби. Та ти, мабуть, бачив на пляжi на деяких студентах на ши§ намисто з цих зубiв. Вони §х збирають, просвердлюють у майстернi дiрки i носять на ши§, як папуаси. I ти собi можеш залишити пам'ять про Канiвську практику на все життя. Може бiльше нiколи i не потрапиш до цього раю.
  -- Так чому ж, все таки, тут гiрськi породи залягають не так, як скрiзь в iншому свiтi? В мо§й рiднiй економiцi винятку з правил економiчних законiв не iснує.
  -- Скажеш таке. А Радянський Союз, iншi соцiалiстичнi кра§ни? Хiба вони не розвиваються за сво§ми власними соцiально-економiчними законами? Про це тiльки i кричить вся наша марксистсько-ленiнська полiтекономiя.
  -- Нiчого подiбного немає i в принципi бути не може. Це навiть не ваше географо-геологiчне неузгоджене залягання гiрських порiд. Нiхто i нiщо не може розвиватися за сво§ми власними законами. Закон на те й є законом, що має дiяти скрiзь i для кожного. Говорити про сво§ соцiалiстичнi економiчнi закони, це все одно, нiби заявляти, що в соцiалiстичних кра§нах жiнки чи чоловiки влаштованi фiзично i фiзiологiчно зовсiм iнакше, нiж в капiталiстичних. А це вже повний маразм. Просто в нас держава намагається, i то дуже по-дебiльному, втручатися в об'єктивнi економiчнi закони. А наслiдком цього втручання i є повний дефiцит масла, ковбаси, колготок, презервативiв i всього iншого. Ось саме §хня вiдсутнiсть i необхiднiсть все це "дiставати" i вказує мислячим людям на те, що нiхто, навiть Сталiн, Ленiн i Гiтлер не здатнi вiдмiнити закони економiки.
  -- З цим неузгодженим заляганням гiрських порiд нiяко§ чортiвнi немає, - задумливо пошкрiб свою бороду Сверстюк. - Є декiлька цiлком логiчно обумовлених i науково обґрунтованих теорiй. Наприклад, школа професора Мельника розробляє концепцiю впливу на це дiйсно феноменальне явище материкового зледенiння. Наш "Дiд" зi сво§ми учнями вважає, що льодовик, як бульдозер нагорнув землю, перемiшавши шари гiрських порiд. Однак є i серйознi заперечення, а також декiлька iнших теорiй з цього приводу. Так що геохронологiчна таблиця поки що може вiдпочивати.
  -- Менi не зрозумiло, як економiсту i укра§нцю, чому мене про це не вчили у школi на уроках географi§? Так же i проситься. Унiкальне, а тому i цiкаве явище, а про нього в пiдручниках географi§, нi слова. Поясни, чому це так? Якби я суто випадково не потрапив на практику до цього казкового куточка Укра§ни, нiчого б про нього й не знав.
  -- Це ще не все, - почухав носа Сверстюк. - А що ти скажеш про той незаперечний факт, що у свiтi лише на Правобережнiй Укра§нi в районi Приднiпровсько§ височини є великi за площею дiлянки земно§ поверхнi, де взагалi вiдсутнi морськi вiдклади. Навiть на найвищих горах планети морськi вiдклади присутнi. Геологи там знаходять скам'янiлi залишки риб i iнших океанiчних мешканцiв. А у Вiнницькiй областi та в пiвденнiй частинi сусiдньо§ з нею Житомирсько§ областi морських вiдкладiв взагалi немає. Це ще одне феноменальне, з точки зору геологiчно§ iсторi§, мiсце нашо§ планети.
  -- То що ж тодi виходить, - задумливо похитав головою Савяк, - територiя Укра§ни у свiй час, на повнiстю затопленiй водою Землi, пiд час всесвiтнього потопу слугувала своєрiдним Ноєвим ковчегом для рослин, тварин i людей. Я правильно розумiю?
  -- Правильнiше нiкуди. Але хто про це знає? Тiльки купка вчених-геологiв. А про це, за логiкою речей, повинен знати кожний укра§нець. Це щоб пишатися своєю землею, сво§ми предками i поважати самих себе. Бо ж бiльше нiде у свiтi тако§ благодатно§ i феноменально§ землi не iснує. А ми про те й не вiдаємо.
  -- Знаєш, друже, - з почуттям звернувся Савяк до доцента, - я нiби потрапив у якийсь iнший свiт, iнший вимiр. Кожен день вiдкриваю для себе Укра§ну. Про Канiвськi гори нiчого не чув, про Укра§нський кристалiчний щит теж нiчого не знав, тепер довiдався не вiд фантаста, а вiд ученого, про Правобережжя, як про Но§в ковчег. А зовсiм нещодавно керiвник археологiчно§ практики розповiв менi, що всi вiдроги Приднiпровсько§ височини, якi є корiнним правим берегом Днiпра, протягом бiльш як 150 км вiд Києва до Канева, як головка твердого сиру помережанi пiдземними ходами з церквами, житлом i навiть опаленням. Чому про це нi в газетах, нi по радiо, нi на телебаченнi нi слова? Чому про це мовчать пiдручники з iсторi§? Не розумiю. Та це ж слава наша, про яку треба кричати на кожному кроцi, щоб люди поважали себе. Ми "опущенi", як нацiя, бо нiчого не знаємо про себе. Чи може я помиляюся?
  -- Зовсiм нi. Але ти сам дав вiдповiдь на те, чому всi цi факти приховуються вiд нас - укра§нцiв. Коли ще у ХIХ столiттi росiйському царевi доповiли про сенсацiйнi археологiчнi знахiдки в Укра§нi, вiн заборонив §х оприлюднювати. Сказав буквально наступне:" це робити не можна, а то малороси почнуть вважати себе пупом Землi".
  -- Ти знаєш, - пiднявся з лiжка Савяк, - в мене Укра§на просто на очах перетворюється з окремих картинок у велику, чудову, нi на що не схожу у свiтi картину. Менi один аспiрант-фiлолог цiлком науково обґрунтував, що укра§нцi є найдавнiшою нацiєю у свiтi, а укра§нська мова давнiша не лише вiд росiйсько§ чи англiйсько§, але й латини, мови римлян.
  -- Про це я нiчого не чув. Сумнiвно якось. Давай незаперечнi аргументи i факти. Хоча я й патрiот, але ж все таки й науковець, кандидат наук. Давай хоча б логiчно обґрунтованi мiркування i я §х прийму. А так голослiвно...
  -- Я тобi дам не логiчно обґрунтованi мiркування, а й конкретнi неспростовнi факти. Про них цiлком свiдомо нiхто не пише. Теж не випадково. Цей аспiрант-фiлолог сказав менi, що лише в укра§нськiй мовi людська iстота позначається словом жiночого роду. Людина, тобто вона. Таким чином, лише в укра§нцiв людиною є жiнка. В усiх iнших народiв людиною є чоловiк.
  -- Дiйсно так, - розвiв руками Сверстюк. - Ман у нiмцiв, мен у англiйцiв, человєк у росiян, чловєк у полякiв, навiть у давнiх римлян це гомо, вiн. Ти ж не назвеш гомиком жiнку.
  -- Ось бачиш! А всiм iсторикам вiдомо, що людство в сиву давнину жило в матрiархатi. А лише потiм, через тисячi рокiв, перейшло до патрiархату.
  -- Боже ж мiй, ти тiльки що запропонував абсолютно бездоганне, з науково§ точки зору, доведення того, що укра§нцi є найдавнiшою нацiєю свiту i сво§м корiнням сягають багатотисячолiтньо§ глибини матрiархату. Абсолютно бездоганно. Нiхто це спростувати не зможе.
  -- Слухай далi. Я не мiг зрозумiти, чому це рiшенням ЦК компартi§ Радянського Союзу в укра§нському алфавiтi скасували лiтеру "г". Абсолютно ж маразматична витiвка. Чим вона могла заважати комунiстичнiй партi§ i "рiдному" радянському урядовi? Виявляється, цьому була дуже вагома причина. Про це менi теж розповiв знайомий аспiрант-лiнгвiст, який мешкає в нашому гуртожитку. В росiйськiй мовi є лiтера i звук "х" i "г", але немає укра§нського звуку i букви "г". Через це будь-який науковець-лiнгвiст скаже тобi, що укра§нська мова давнiша вiд росiйсько§. Це є незаперечним фактом. Я не знаю, як це ще цi дебiли не здогадалися лiквiдувати укра§нську лiтеру "§". Ї§ теж немає в росiйськiй мовi, що теж вказує на перевагу нашо§ мови перед росiйською. Ось такi пироги.
  -- Ти вже обсох?
  -- Так. Цiлком.
  -- Тодi давай у свiтлi нашо§ розмови завiтаємо у гостi до керiвника археологiчно§ практики доцента Латиша.
  -- Його зараз немає вдома. Бачив, як вiн зi спiнiнгами в руках пiшов на рiчку. Цей доцент хоча б щось колись зловив?
  -- Це така людина, що якщо нiчого не зловить, то пiде до Канева на ринок, купить там найбiльшу рибину i ходитиме з нею по всiй нашiй базi практики. Цими сво§ми дiями спровокує декiлькох викладачiв, якi побiжать з вудочками до Днiпра. Ще й мiсце назве, де цю величезну рибину пiймав. А ще скiльки ось таки-и-и-их зiрвалося... Я вже це проходив. Мене вiн бiльше не обдурить.
  -- Вiн доволi рiзка людина, вiдчувається в ньому стiльки жовчi i сарказму.
  -- А в тебе б §х не було, якби тобi давно готову докторську дисертацiю цiлком усвiдомлено не давали захистити. Вiн у нiй доводить, при цьому цiлком науково обґрунтовано i коректно, що Києву, як столицi Укра§ни, не пiвтори тисячi рокiв, як стверджує офiцiйна радянська iсторiя, а на декiлька тисячолiть бiльше. Бiльш того, вiн стверджує, що Ки§в був столицею велико§ держави увесь час свого iснування.
  -- Якi аргументи?
  -- Та дуже простi i абсолютно неспростовнi. Вiн запитує в наших академiкiв "вiд iсторi§", скiльки рокiв Києву? Тi йому офiцiйно вiдповiдають: 1500 рокiв. Наступне запитання "вiд Латиша", а скiльки рокiв знаменитим Змiйовим валам, якi простяглися на пiвдень вiд Києва в широтному напрямку на 800 км? Кажуть у вiдповiдь - 2,5 тисяч рокiв. Це неспростовно довели данi радiовуглецевого аналiзу залишкiв дубових колод, якi були сторчма закопанi на вершинах цих валiв. У нашi днi висота Змiйових валiв досягає 10 метрiв. А 2,5 тисячi рокiв тому вона сягала 16-18 метрiв. Це висота семиповерхового будинку та ще декiлька метрiв додавалося зверху через дубовi колоди.
  -- Боже ж ти мiй, так це ж майже вдвiчi вище за наш п'ятиповерховий гуртожиток. Як таке може iснувати i про нього нiхто не знає? Навiть науковцi Академi§ наук.
  -- Повiриш, коли я запрошу тебе до себе на дачу в селi Ходосi§вка. Там саме цi вали i проходять.
  -- З задоволенням по§ду подивлюся. Про це мовчать всi шкiльнi i унiверситетськi пiдручники з iсторi§. Як води в рот набрали.
  -- Та це ще не все. Латиш в усiх цих "академiкiв вiд iсторi§" так єхидно запитує: скажiть менi, будь ласка, шановнi, то що це для захисту з пiвдня хутора чи села 2,5 тисяч рокiв тому збудували такi грандiознi споруди?
  -- А чому цей вал звуть Змiйовим?
  -- Вiн має зигзагоподiбну форму, унiкальну для збройного захисту територi§. Ось дивися.
   Сверстюк вирвав з блокнота аркуш паперу i почав на ньому малювати олiвцем.
  -- Латиш запитує далi, а може вже 2,5 тисячi рокiв тому в Києвi iснувала столиця велико§ держави? Тiльки держава зi сво§м примусовим державним апаратом здатна була мобiлiзувати сотнi тисяч людей для таких грандiозних земляних робiт. Нашi укра§нськi предки виконали об'єм робiт, який перевищує зусилля давнiх єгиптян при спорудженнi пiрамiд чи давнiх китайцiв при спорудженнi Велико§ китайсько§ стiни. А хто про це знає в Укра§нi, Європi, свiтi?
  -- Але чи були тi люди, якi жили тодi в Києвi укра§нцями?
  -- А ким же вони по твоєму були?
  -- Не знаю.
  -- Оце ще один маразм, з яким саме i воює Латиш. Єгиптян, якi тисячi рокiв тому жили в Єгиптi, ми називаємо давнiми єгиптянами, а чому тих людей, якi тисячi рокiв тому жили в Укра§нi ми не називаємо давнiми укра§нцями. Ну що, хiба Латиш не правий?
  -- Правий вiн очевидно, але йому захистити докторську дисертацiю однозначно не дадуть.
  -- А вiдомо тобi, що в Києвi археологами знайдено понад 50 скарбiв давньоримських монет? Скiльки §х знайдено i приховано, я не знаю. А скiльки ще зберiгається у землi? Напевно, в декiлька разiв бiльше. Тисячi рокiв тому, Ки§в, Укра§на вели жваву торгiвлю з Римською iмперiєю. А Росi§, Москви, тодi i в проектi не було. Так хто ж тодi "старший брат"? Суцiльний якийсь iсторичний маразмо-дебiлiзм.
  -- Згоден.
  -- До речi, ти презервативи не викинув?
  -- Ну в тебе й переходи. Вiд Римсько§ iмперi§, до презервативiв. Не стандартно мислиш.
  -- Дякую за комплiмент. Щось менi пiдказує, що невдовзi отримаєш наступного листа.
   Сверстюк, як у воду дивився. Лист дiйсно надiйшов i в попереднiй спосiб. Савяк пiдняв його з лiжка перш, нiж, як вiн казав, кинути на нього свiй органiзм. Звичайний, не пiдписаний конверт з маркою i якимось малюнком чи фотографiєю з лiвого боку.
   - "Мабуть, мама дала доньцi кiлька не пiдписаних конвертiв. Щоб та §й писала додому, - подумав вiн. - А вона ось таким чином §х використовує. Знала б матуся... Вирiшила розважитися з аспiрантом".
   Савяк втупився очима в конверт, думаючи, чи не викинути його геть. У пам'ятi спливали попередження завiдувача кафедри економiчно§ географi§. Але руки вже самi гарячково рвали конверта.
  -- "Ви не прийшли!? Далi слiдували слова укра§нсько§ народно§ пiснi: чом ти не прийшов, як мiсяць зiйшов, я тебе чекала. Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала"?
   Це було так не стандартно, що аспiрант мимоволi посмiхнувся. Iз пам'ятi випливли подальшi слова i вiн стиха замугикав: i коня я мав, i стежку я знав, i мати пускала. Посмiхаючись про себе, вiн вирiшив йти на побачення.
  -- "Що це за дiвчина така? - думав вiн далi. - Вона зовсiм не проста. Це добре спланований i продуманий акт, щоб мене заiнтригувати i примусити здатися. Зруйнувати всi мо§ сумнiви i досягти поставлено§ мети. Я б, мабуть, так не змiг. А може дочекатися третього листа? Що вона видумає на цей раз? Але в душi вже знав, що на побачення пiде".
   В листi знову було вказане вже вiдоме по першому листу мiсце зустрiчi.
   - "Бог з ним, пiду сьогоднi, - розмiрковував Петро. - Треба з цим кiнчати. А то ще почне чiплятися до мене на людях, при всiх. I таке буває. А потiм мене будуть розбирати на педагогiчнiй радi, по партiйнiй лiнi§ i повiдомляти в Академiю наук. Ну його к бiсу. Ще виженуть з аспiрантури".
   Савяк пiшов до Днiпра i поплавав уздовж берега в доброму темпi наввипередки з баржею, яка саме йшла фарватером рiчки. Пiд вечiр спека дещо вгамувалася. Аспiрант пiшов до душово§ кабiнки коли вже смеркалося. Потiм посидiв над зiбраними студентами статистичними даними. Сверстюк не показувався в кiмнатi, а керiвник практики в черговий раз по§хав за викликом деканату до Києва.
   В призначений у листi час Савяк бадьоро пiдiйшов до лавки в самому кiнцi але§. На стовпi там хтось спецiально розбив лампочку, щоб не заважала закоханим. У напiвтемрявi йому назустрiч пiдвелася висока, статна дiвчина. Кого, кого, а §§ вiн аж нiяк не сподiвався тут зустрiти. Думав, що це буде та гарнюся, яка легенько вкусила його за вухо пiд час святкування Дня Нептуна. У пам'ятi виникали й iншi студентки, погляди яких вiн ловив на собi впродовж проходження практики. Але холодну красуню Оксану, яка завжди якось скептично i навiть насмiшкувато дивилася на нього, вiн аж нiяк не сподiвався тут зустрiти. Вона усiляко демонструвала всiм разом i менi зокрема, що я для не§ нiхто. Ось i маєш. Один бог розбере цих жiнок.
   - Привiт Оксано, як ся маєш у цю чудову серпневу нiч? - запитав вiн дiвчину. - Це ти менi писала?
   - Так. Це я, Петре Олександровичу.
   Савяк пильнiше придивився до дiвчини.
  -- "Боже, - подумав вiн, - та в не§ ж навiть нiякого збентеження немає, яке було б цiлком доречним до тако§ ситуацi§. Абсолютно спокiйна i впевнена в собi. Така вiзьме мене "за одне мiсце" i вiдтрахає просто на лавцi або пiд нею. По повнiй програмi. Оце так вляпався. Треба було слухатися професора Лiсуна".
  -- То чим будемо займатися, - присiв вiн до студентки, яка вже зручно розмiстилася на лавочцi.
  -- Кохання, кохання, з вечора до рання. Як сонечко зiйде, як зiронька зайде кохання вiдiйде, - чудовим голосом, який проникав у саму душу, стиха заспiвала дiвчина.
  -- Зрозумiв, - почав аспiрант ще ближче присуваючись до Оксани i беручи §§ за руку.
   Раптом в нього абсолютно мимоволi вихопилося.
  -- Я i презервативи захопив, - вiн вiдчув, що червонiє.
   Оксана посмiхнулася i насмiшкувато поглянула на хлопця.
  -- Обiйдемося без цього. У крайньому разi на сьогоднi...
  -- Бажання дами для мене закон.
  -- Менi треба з вами серйозно поговорити. Як ви до мене ставитеся?
  -- Що ти маєш на увазi?
  -- Ну, чи подобаюся я вам? Чи думаєте ви про мене, як про ймовiрну дружину i майбутню матiр ваших дiтей?
  -- "Якого чорта, - подумав про себе Петро, але вголос сказав зовсiм iнше".
  -- Якщо пiшла така щира i вiдверта, як на мене, насправдi не дуже романтична розмова, хоча менi i невiдома §§ мета, вiдповiм як на духу, я дiйсно звернув увагу на твою красу. В тебе гарне, навiть чарiвне обличчя, осяйне волосся i чудова фiгура. Задоволена?
  -- Так, якщо це щиро i вiдверто.
  -- Щось у тобi є таке, яке примушує людей до вiдвертостi. Зауваж, як я бовкнув про презервативи.
   Оксана засмiялася.
  -- Я ще не забула.
  -- Тепер увесь табiр знатиме, як я опростоволосився, - доволi похмуро мовив аспiрант.
  -- Як це? Про нашу зустрiч нiхто не знає. Про §§ наслiдки буде вiдомо лише менi i мо§й мамi.
  -- Мамi? - знiтився Савяк. - Невже все так серйозно?
  -- А ви як думали? Стала б я виманювати вас у лiс майже вночi, щоб лише запитати, чи завжди ви носите з собою презервативи.
  -- Та годi вже про них. Дефiцитний же товар, - посмiхнувся Петро. - Взагалi, дивне в у нас якесь побачення виходить. Зовсiм не романтичне. Яка моя мiсiя? Давай я краще тебе проведу до гуртожитку.
  -- Не зараз. Зачекайте ще трохи. Я не буду тягнути час. Пропоную вам одружитися зi мною. Мама не проти. Вона при§жджала сюди на вихiдних. Навiть говорила з вами. Пам'ятаєте жiнку, яка розпитувала вас про заповiдник?
  -- Так це твоя мама? От чудасiя. А я то думав, чому це в не§ виникли до мене такi доволi незвичнi запитання. Хоча в мене склалося враження, що вона розумна, вихована, культурна жiнка.
  -- Вона, дiйсно така. Ви так терпляче §й розповiдали, були чемнi i привiтнi, що вона схвалила мiй вибiр. Мiй батько заступник мiнiстра. У нас велика квартира на Печерську. Спочатку нам видiлять окрему кiмнату, а потiм побудують кооператив у гарному мiсцi Києва. Є машина, гарна дача. Я одна у батькiв.
   Савяк заклiпав очима.
  -- Вiдверто кажучи, я просто ошелешений. Ми ж зовсiм не знаємо один одного. Скiльки тобi рокiв?
  -- Скоро виповниться дев'ятнадцять. А вам 25. 6-7 рокiв - це iдеальна рiзниця для подружжя. В мене мама кандидат медичних наук. Вона таке менi сказала. В цьому вона розбирається.
  -- А як же кохання?
  -- Ми покохаємо один одного. За рiк ви захистите кандидатську дисертацiю, батько допоможе. У нього потужнi зв'язки в Iнститутi економiки. Через 5-7 рокiв захистите докторську. Батько довiдався по сво§х каналах, що ви дуже перспективний аспiрант. Ваш шеф вас дуже хвалить. Станете директором Iнституту економiки i вiце-президентом Академi§ наук. Це як мiнiмум. Про програму максимум поки що говорити не будемо.
  -- Фантастика! Це тво§ батьки таке запрограмували?
  -- I вони теж. У вас гарна генетика. В роду не було дегенератiв i психiчно хворих. Ви розумний i дiловий. З гумором. Ви є людиною внутрiшньо незрадливою, вiрною. Iнакше б зi сво§ми, так би мовити об'єктивними даними, тут таке б витворяли. Ви просто собi цiни не знаєте.
  -- А ти знаєш?
  -- Знаю. Тому i звернулася до вас, поки вас ще нiхто не забрав. Нарештi, я ще дiвчина, якщо вас це хвилює, i дуже хочу, щоб ви стали мо§м першим i єдиним чоловiком.
  -- Ти як на базарi мене вибираєш.
  -- Ой там на току, на базарi, жiнки чоловiкiв продавали. А не дiйде до ладу, то я й свого поведу, та й продам, - знову заспiвала Оксана. - Це укра§нська нацiональна жiноча традицiя вибирати собi чоловiка. Пережитки, так би мовити, матрiархату.
  -- Звiдки ти знаєш стiльки укра§нських народних пiсень? Ти ж виросла на ки§вському асфальтi?
  -- А мене батьки змалечку вчили. Потiм у шкiльному хорi спiвала. Музичну i спортивну школу закiнчили. Вмiю непогано грати на фортеп'яно.
  -- А спортивну школу мабуть закiнчила по класу дзю-до?
  -- Нi, займалася художньою гiмнастикою. Була навiть призером першостi Укра§ни. Я не буду пхатися в науку. Мене влаштовує роль вашо§ дружини. А ви йдiть вперед i вгору. Помiркуйте над моєю пропозицiєю i якось дайте менi знати про ваше рiшення. Дуже сподiваюся, що ви пристанете на мою, нi, на нашу пропозицiю.
  -- Пiшли, я тебе проведу додому. Якось рiзко похолодало. Вiзьми мiй пiджак.
  -- Не треба. Я загартована.
  -- Савяк провiв дiвчину до гуртожитку. По дорозi вони мовчали. Повертатися до "Фiнляндi§" i лягати спати хлопцевi не хотiлося. Тому вiн пiшов до берега Днiпра i сiв на корча бiля води. Треба було якось впорядкувати розтрiпанi думки. Але довго не всидiв. Страшенно надокучали комарi.
  -- "Ну що ж оце робити, - думав вiн. - Податися на все готове у прийми без права голосу? Схоже, що §§ батьки люди хорошi. У крайньому разi мати. Яка клепка, така й бочка, яка мати, така й дочка, - згадав вiн слова вiдомо§ укра§нсько§ примовки. - Але ж я ще нiколи по справжньому не закохувався. Так, бавився собi з дiвчатами. Без-будь яких наслiдкiв для себе. Саме з тими, якi приймали мо§ правила гри. З деякими було навiть дуже добре i приємно. Будь-яке намагання небезпечно поглибити такi зв'язки я неодмiнно руйнував. Нiколи не забував, як через мене викинулася з вiкна аспiрантського гуртожитку Оля Шкрiбляк. З такими дiвчатами бiльше нiколи не мав справи. Волiв зустрiчатися лише з тими, якi не мрiяли про кохання i шлюб, а самi використовували мене для вгамування власних сексуальних пристрастей. Вiд цього були задоволенi всi сторони. Але таких дiвчат, як Оксана i таких родин, як у не§, нiколи не зустрiчав. Навiть не думав, що такi люди iснують у природi".
   Сам собi не признавався, але з нетерпiння чекав на велике всепоглинаюче кохання. Щоб як струмом ударило.
  -- "Ось i вдарило, - невесело подумав аспiрант. - Поставлений перед вибором. А наука однозначно вказує на те, що будь-який вибiр примушує людину страждати. Так воно i є. I навiщо все це менi? Я повинен добитися всього у цьому свiтi сам. Як би не було менi добре у родинi Оксани, я не зможу нiколи себе поважати. Продався ж. Квартира, машина, дача, посада, докторська дисертацiя. Мене ж просто вiдверто i цинiчно купують, як племiнного жеребця. I покупець гарний, нiчого не скажеш. I цiну дають цiлком пристойну. I, напевно, не вiдкинуть потiм, як якийсь непотрiб. А все ж не те. Не такого хотiлося. А може й просто не так. Чому нас випадок не звiв з цiєю красунею-гiмнасткою Оксаною якось iнакше. Наприклад, як зводить людей доля. Щоб ми зустрiлися випадково i до нестями покохали один одного. Щоб один без одного не могли прожити i дня. Хiба таку не можна покохати? А то виходить, що нас поєднує iдеальна рiзниця у вiцi. Якийсь медичний маразм. Я думаю, вони до сантиметра вивчили i мiй зрiст. Треба було спитати. Хоча вона й висока, але поряд зi мною буде виглядати низькорослою. Хiба це не очевидна диспропорцiя? I все iнше вимiряли... Хай тобi грець"!
   Савяк попростував до "Фiнляндi§". У кiмнатi вже знаходився збуджений Сверстюк.
  -- Ну як все пройшло, я маю на увазi побачення? - одразу накинувся вiн на аспiранта. - Всi презервативи використав?
  -- Жодного. Це хтось покепкував надi мною. Не прийшла. Думаю, що листiв бiльше не буде. Хтось добряче посмiявся в лiсi, спостерiгаючи, як я нервував бiля лавки побачень. Завтра увесь табiр буде знати.
  -- А ось менi сьогоднi повезло. Вищий сорт, така чудова дупка. I груди вищий клас. Я вiдпрацював сьогоднi за двох. Жаль, практика закiнчується.
  -- А в мене вже практично закiнчилася. - невесело i мляво сказав Савяк. - Завтра приймаю залiк i §ду до Києва. З вересня на мене чекає дуже напружена робота. Починається другий, вирiшальний для мене рiк аспiрантури.
  -- Що ти так невесело?
  -- Не повiриш, але менi звiдси §хати зовсiм не хочеться.
  -- Ага, ось i тебе дiстали своєю незбагненною аурою таємничi Канiвськi гори.
  -- Дiйсно, потяг до Природи, незбагненний поклик Природи в цьому заповiднику вiдчувається дуже сильно. Це мабуть поєднання води велико§ рiчки з лiсовими масивами Канiвських гiр, а також степового рiзнотрав'я з величезними ярами. Сюди, до всього цього, ще долучається дуже давня iсторiя. Скiфськi городища, могила нашого Генiя i Пророка Тараса Шевченка, пiдземне мiсто, яке в Каневi чи то починається, чи то закiнчується. Створюється якийсь нi на що бiльше у свiтi не схожий комплекс. Це все не може не впливати на людей, якi тут знаходяться. Через це i виникають у певнiй мiрi екстремальнi психологiчнi ситуацi§.
  -- Я ще не забув, як ти вперше вранцi вийшов на канiвський пляж, обвiв очима чудовi краєвиди i заволав щосили "Оуу, оуу. Оуу, оуу!!!" Це був безпосереднiй прояв нiчим не обмежених природних емоцiй людини, яка нарештi злилася з Природою.
  -- Тепер я розумiю, чому викладачi щороку намагаються повернутися сюди. Студенти, якi вже давно не студенти, при§жджають сюди поодинцi, а також разом зi сво§ми друзями i родинами. Можна зрозумiти i "Канiвських крабiв". Я тепер навiть знаходжу виправдання професоровi Мельнику, який вночi вдерся на пасiку в "Фiнляндi§" з геологiчним молотком, щоб скуштувати стiльникового меду. Або як "краби" декiлька ночей поспiль виспiвують укра§нських пiсень бiля багаття "пiд яблунею" або на березi Днiпра, а потiм вранцi зi студентами успiшно проходять багатокiлометровi навчальнi маршрути по горах i ярах.
  -- Той же Мельник у сво§ шiстдесят рокiв вночi перепливає Днiпро туди i назад. А тут ширина рiчки перевищує пiвтора кiлометри.
  -- Ми ж з тобою це теж робили не раз. У станi, близькому до сомнамбулiчного.
  -- Ну що ж, раз ти завтра §деш до Києва, сьогоднi вночi треба буде виконати ще один наш традицiйний обряд, який здiйснюють всi патрiотично налаштованi викладачi. Це наша традицiя. О другiй годинi ночi разом з декiлькома студентами i викладачами, вiзьмемо з собою i Мельника, пiдемо до могили Тараса Шевченка. Вклонимося нашому Пророковi, стиха проспiваємо його безсмертнi "Думи мо§...", а пiсля цього пiдемо зустрiчати схiд сонця на Скiфське городище. Ось така традицiя i такий наш звичай. У колi найкращих i найвiрнiших друзiв, що в тебе з'явилися на Канiвськiй практицi, якi однозначно тобi близькi за духом, у станi душевного пiднесення ти i завершиш свою дiяльнiсть на теренах Канiвського заповiдника.
  
  
  
  

Пiдроздiл другого роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

1998 рiк

  -- Шановнi члени Велико§ вчено§ ради унiверситету! Розпочинаємо наше чергове засiдання, - ректор пiдвiвся зi стiльця з аркушем паперу в руках. - На жаль, вчора у нас трапився дуже прикрий випадок. З геологiчного музею, який розмiщений на вулицi Василькiвськiй, викрадено монокристал топазу. До речi, вiн є унiкальним у свiтi. Вага 56 кiлограмiв. Як таке взагалi могло трапитися? Це ж дорогоцiнний камiнь. Через його величезнi розмiри такий камiнець до кишенi не покладеш. I не винесеш непомiтно. Тут потрiбно використовувати крана. Як таке в принципi могло вiдбутися? Я запитую декана геологiчного факультету.
  -- Я абсолютно не в курсi, - пiдняв руки догори декан. - Будемо розбиратися.
  -- Та що там розбиратися, - втрутився декан юридичного факультету. - Нiчого i нiкого не знайдуть. Цей монокристал розпиляють на тисячi шматочкiв i виготовлять з них величезну кiлькiсть каблучок. Це мiльйони доларiв.
   Декан юридичного факультету нахилився до сусiда i стиха проказав.
   - Думаю, тут без сво§х навiдникiв з факультету не обiйшлося.
  -- Дозвольте менi, - пiдвiвся з мiсця член Велико§ вчено§ ради унiверситету професор Мельник. - Я вважаю цю подiю продовженням того, що вiдбулося з сейфами у моєму кабiнетi мiсяць тому. Нагадаю колегам, що тодi вночi хтось пiдiгнав пiд стiну геологiчного факультету вантажiвку i на тросах чи мотузках з мого кабiнету на четвертому поверсi спустили обидва сейфи. I вивезли у невiдомому напрямку. Мiлiцiя так нiчого i не знайшла.
  -- I тепер не знайде, - знову втрутився декан юридичного факультету.
  -- То так ви готуєте кадри для наших правоохоронних органiв? - обурився ректор.
  -- Ми готуємо добре, - система погана, прогнила зовсiм. Це вона не дiє. А люди є лише §§ заручниками. Риба псується з голови. За всi роки незалежностi Укра§ни не заарештовано i не засуджено жодного високопосадовця-злодiя. То що ж ви хочете?
  -- Ви самi виннi, - звернувся ректор до професора Мельника. - Вже увесь унiверситет знає, що у вас у сейфах зберiгаються алмази. I про те, що з кожною новою практикою §х стає все бiльше i бiльше. Ви i менi показували тi сво§ знаменитi пробiрки, заткнутi медичною ватою. До вас приходили i зовсiм стороннi люди, так би мовити, з вулицi, якi може навiть спецiально висловлювали сумнiв, що в Укра§нi є алмази. А ви §х аргументовано переконували в протилежному. А скiльком студентiв пройшло за цей час через вашi знаменитi лекцi§ i семiнари? I невiдомо ким вони стали пiсля закiнчення унiверситету.
  -- Я вважаю, - попросив слово декан географiчного факультету професор Минькiвський, що нам треба в принципi змiнювати своє ставлення до всiх матерiальних цiнностей, якi накопичив унiверситет за бiльш як пiвтора столiття свого iснування. Для нас вони традицiйно мали наукове i навчальне значення. А зараз настали часи ринкових вiдносин. Заткнутi ваткою пробiрки з чорновими алмазами для професора Мельника - це лише наочнi посiбники для студентiв, а для багатьох iнших людей - це величезний капiтал, очевидне багатство, яке скнiє в сейфах без дiла. Ось §м хтось i склав ринкову цiну.
  -- I приробив, "кажучи науково", ноги, - засмiявся член Велико§ ради унiверситету професор Колодiйчук.
  -- Думаю, що нам треба негайно, з допомогою економiчного факультету, скласти ринкову цiну всього того, що ще залишилося в геологiчному музе§, - знову взяв слово ректор, - а також посилити охорону наших матерiальних надбань. Вчена рада, з вашого дозволу, дає вiдповiдне доручення нашим господарським службам. Ще якiсь мiркування з цього приводу є? Немає? Тодi переходимо до наступного питання. Слово надається для науково§ доповiдi нашому поважному гостю, професору, академiковi, народному депутатовi Укра§ни пановi Савяку Петру Олександровичу.
  
  
  

2003 рiк

   - Тебе до телефону, - дружина подала Савяковi телефонну трубку.
  -- Дякую, зiронько. Слухаю.
  -- Доброго дня, Петре Олександровичу. Це доцент Сверстюк з географiчного факультету турбує. Ще не забули? Давненько ми не бачилися.
  -- Та все справи. Суєта-суєт.
  -- Чув про ваше призначення вiце-президентом Академi§ наук. Поздоровляю! А хто ж буде замiсть Вас очолювати Iнститут економiки?
  -- Буду сумiщати цi двi посади. А чому це ти до мене на Ви? Ми ж знаємо один одного вже бiльше двох десяткiв рокiв.
  -- Та якось незручно. Я так i залишився доцентом, а Ви так виросли. До самих небес пiднялися. То вас з Президентом показують, то з прем'єр-мiнiстром, то з американцями, то з нiмцями. Часто бачу Вас на екранi телевiзора i пишаюся перед дружиною i дiтьми, що доля колись звела мене з такою людиною.
  -- Ще раз назвеш мене на Ви i я покладу трубку.
  -- Добре. Я ось чого телефоную Вам, вибач, тобi. У нас на факультетi остання субота березня мiсяця - традицiйний День географа. Так би мовити, професiйне свято. При§жджають i телефонують люди, присилають телеграми нашi випускники з усього свiту. Ти ж також маєш вiдношення до географiчного факультету. Проводив практику в Каневi. Деякi студенти i особливо студентки про це ще не забули. У них цей рiк ювiлейний. Вiдмiчають 20 рокiв з часу закiнчення унiверситету. Спочатку урочиста частина в конференц-залi на сучасному економiчному факультетi, який безпосередньо прилягає до геолого-географiчного корпусу. А потiм вони йдуть до ресторану.
   - Вiдверто скажу, не знаю. В мене кожний день розписаний буквально по хвилинах.
   - Це ж субота, вихiдний день. До мене пiдходила органiзатор зустрiчi випускникiв Оксана Чепурун. Вона особисто просила Вас знайти час i прийти до них. Щось у не§ для Вас є. Каже, що Ви §§ пам'ятаєте по Канiвськiй практицi. Так i сказала, що Ви не могли того забути. Я не знаю, про що це вона.
   - Я не прийду, якщо ти продовжуватимеш мене називати на Ви.
   - Ну, добре, бiльше не буду.
   - Як тво§ справи?
   - Та так собi, як i в усiх, - є проблеми i негаразди. Але я тримаюся. Дружина останнiм часом дуже хворiє.
   - Прийди якось до мене в президiю. Я знайду тобi таких лiкарiв-академiкiв, якi одразу §§ поставлять на ноги.
   - Скiльки це буде коштувати? Я бiдний доцент i тому не можу собi такого дозволити.
   - Але можу дозволити собi це я. Iнститут, де працює цей академiк, отримає за послуги вiдповiдний грант i тобi не треба буде платити жодно§ гривнi. Домовилися? Тiльки ти не соромся i приходь завтра ж. У медицинi iнодi дорога кожна хвилина.
   - Добре, я неодмiнно зайду завтра. До побачення.
   - До зустрiчi.
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2006 рiк

   - Пане Савяк?
  -- Так. Це я.
  -- Вам телефонують з офiсу пана Мiненка, Зараз вiн буде з вами говорити. Ой, пробачте. Доброго дня. Не ображайтеся. У нас зараз така запарка.
  -- Доброго дня i вам.
  -- Добрий день.
  -- Добрий день.
  -- Говорить Iван Мiненко. Ви вiце-президент Академi§ наук пан Петро Савяк?
  -- Ви не помилилися.
  -- У нас завтра в Укра§нському домi вiдбудеться засiдання Комiтету порятунку нацi§. Не менi Вам розповiдати, яка полiтична ситуацiя склалася нинi в Укра§нi. Наша ненька дiйсно потребує порятунку. Я телефоную за дорученням Юлiани Василiвни. Вона дуже просила вас виступити. В дусi ваших останнiх публiкацiй у пресi. Так як ви вмiєте, бiльше нiхто не зможе виступити. Згода? Будуть присутнi представники всiх основних засобiв масово§ iнформацi§ нашо§ кра§ни, а також акредитованi в Укра§нi iноземнi журналiсти. Завтра о 12 годинi дня. Ви зможете?
  -- Задля тако§ справи я вiдмiню всi сво§ справи в цей час.
  -- Ну ось i добре.
  -- А ви не бо§теся, що я скажу щось не те? Репутацiя у мене доволi специфiчна. Кажуть, що я нiкого не люблю i гавкаю на всiх. Майже за Iваном Франком: "Ти брате любиш Русь, як хлiб i кусень сала, я ж гавкаю щодень, щоби вона не спала".
  -- А нас i не треба любити, нi мене, нi Юлiану Василiвну. Ви любiть Укра§ну i цього нам всiм буде цiлком достатньо.
  -- Достойна вiдповiдь. Ще раз пiдтверджую свою принципову згоду. Пiсля кого буде мiй виступ?
  -- Вас влаштовує четвертий номер? Першою буде, цiлком природно, Юлiана Василiвна, потiм слово нададуть пановi Куценковi. За ним виступить Субтельник. Ну, а потiм ваш виступ.
  -- Домовилися.
  -- Вас не лякає незвично велика кiлькiсть представникiв преси?
  -- Аж нiяк. У мене величезний досвiд виступiв перед рiзними аудиторiями. Декiлька разiв виступав i на телебаченнi. Почуваюся абсолютно вiльно. Крiм того, я пройшов школу вiдомого академiка Сидорчука. Це мiй науковий керiвник.
  -- Це засiдання у нас концептуальне. Хотiлося б почути оригiнальнi думки щодо виходу кра§ни з соцiально-економiчно§ i полiтично§ кризи.
  -- Оригiнальнi думки i пропозицi§ неодмiнно будуть. Взяти хоча б те, що у нас абсолютно неправильно, на мою думку, трактують нинiшню ситуацiю в кра§нi. Ось i ви наголосили на тому, що у нас соцiально-економiчна i полiтична кризи. Вони дiйсно присутнi, але є абсолютно похiдними вiд головно§ кризи нашого суспiльства - духовно§. Без §§ подолання про боротьбу з iншими кризами варто забути.
  -- Не сумнiваюся, що ваш виступ не залишиться непомiченим. До побачення.
  -- До завтра.
  
  
  
  
  
  
  

2004 рiк

   - Петре Олександровичу, доброго дня.
  -- Доброго дня.
  -- Вам телефонують з Iнституту суспiльно§ трансформацi§. Це вчений секретар iнституту Гуменюк Вiкторiя Микола§вна. Дирекцiя нашого iнституту i особисто Iгор Олегович, який ним керує, хотiли б запросити Вас взяти участь у роботi мiжнародного круглого столу. Тема дискусi§: "Соцiально-економiчна ситуацiя в Укра§нi: проблеми i перспективи". Ми вiдмiтили вашi останнi публiкацi§ в цьому напрямку. Все в них абсолютно небанальне, свiже. Цього нашому суспiльству так нинi не вистачає.
  -- Дякую.
  -- Ми хочемо запросити Вас в якостi експерта. Ваш виступ перший. Задасте основну тональнiсть дискусi§. Як ви це вмiєте. Iгор Олегович з вами зустрiчався на Х з'§здi Економiчного товариства. Ваш виступ там справив на нього неабияке, навiть найбiльше враження.
  -- Ще раз дякую. В принципi я згоден. Проблема може виникнути з часом проведення круглого столу. Я поважаю вашого директора, як людину i науковця. Переказуйте йому мiй щирий привiт. Щось придумаю, щоб вирватися на ваше засiдання.
  -- Дуже добре. Засiдання круглого столу вiдбудеться за мiсяць 10 лютого о 10 годинi ранку в примiщеннi Ки§вського будинку вчених.
  -- Приємно чути, що в мене попереду цiлий мiсяць. Необхiдно попрацювати з новими цiкавими матерiалами, якi вимагають осмислення.
  -- Сподiваємося на подальшу плiдну спiвпрацю. Ми зараз запускаємо проект разом з фiнською стороною. Нам потрiбнi авторитетнi експерти з економiчних проблем, так би мовити, на постiйнiй основi.
  -- Пiдтверджую готовнiсть спiвпрацювати з вами.
  -- Є i конкретна пропозицiя, ще до часу проведення круглого столу. На замовлення посольства Бразилi§ ми починаємо готувати книгу з умовною назвою "Як експортувати до Укра§ни". Через пiвроку ця монографiя має вийти в Бразилi§ португальською мовою. Термiни дуже стислi. Попрацюємо разом? Ми б дуже хотiли бачити ваше прiзвище серед iнших шанованих у нашiй кра§нi i за §§ межами авторiв.
  -- Радо погоджуюся. Для бразильцiв я ще нiчого не писав. Це буде корисний для мене досвiд. А його, як вiдомо, за грошi не купиш. До речi, а з чим пов'язане таке не зовсiм звичне звернення до вашого iнституту бразильського посольства?
  -- За минулий рiк обсяг зовнiшньоторговельного обороту мiж двома нашими кра§нами впав на 100 мiльйонiв доларiв. Ось вони адекватно i вiдреагували. Ми сподiваємося, що ви будете, як завжди, оригiнальнi, i не обмежитися лише аналiзом офiцiйних статистичних даних.
  -- Повнiстю з вами згоден. Офiцiйнi статистичнi матерiали про валовий нацiональний продукт Укра§ни, за будь-який з останнiх рокiв, здатнi ввести тiльки в оману. Минулого року лише укра§нськi заробiтчани в кра§нах Європейського Союзу перерахували через Вестерн Юнiон на митну територiю Укра§ни понад 17 мiльярдiв євро. Але ж укра§нцi працюють i в Росi§, i в Казахстанi, i навiть в Монголi§ i на Га§тi. Укра§нське заробiтчанство перетворилося на всесвiтнє, глобальне явище. Далi вдавати, що цих грошей в Укра§нi немає, вже не можна. Це до невпiзнання спотворює реальну соцiально-економiчну ситуацiю в нашiй кра§нi.
  -- Чекаємо вас у найближчий день-два у нашому офiсi. До побачення.
  -- Хай щастить.
  
  

2008 рiк

   - Добрий день, менi потрiбний Петро Олександрович Савяк.
  -- Добридень, це саме я.
  -- Вам телефонують з офiсу майора Мельничука.
  -- Дуже приємно, я цю людину дуже поважаю. У нашому суспiльствi так мало людей, здатних на вчинок, так, на жаль, мало людей офiцерсько§ честi i совiстi. Сучасний укра§нський чоловiк у сво§й масi це одночасно добрий господар i батько, а також однозначно боягуз. Це просто незаперечний факт.
  -- Ми радi, що ви так думаєте. Чи не могли б ми запросити вас до офiсу майора завтра о 16 годинi. Майору i його референтам дуже сподобалася ваша остання стаття в газетi "Завтра" про команду Нагваля. Нiчого подiбного нiкому з нас за все життя не доводилося читати. Особливо нас зацiкавили конкретнi принципи створення тако§ команди, так би мовити, на практицi. Ми в цей час органiзовуємо принципово нову в Укра§нi партiю, в основi дiяльностi яко§ буде кодекс офiцерсько§ честi. Нам дуже потрiбнi люди, якi мислять не стандартно, неординарнi особи, повнi нових свiжих iдей. Саме такою людиною майор Мельничук i бачить вас. Кожна ваша нова стаття засвiдчує це.
  -- Радий це чути.
  -- Нам потрiбнi, для майбутньо§ перемоги, дуже розумнi люди, здатнi до генерацi§ новаторських iдей. Ми не бо§мося, як це прийнято у владних структурах, розумних людей. Ви завжди смiливо засвiдчуєте у пресi свою думку. Ваш божий дар провидця жодного разу вас не пiдвiв. Ваш аналiз i науковi передбачення завжди актуальнi i збуваються з вражаючою точнiстю. Записи на диктофон майора у кабiнетах високопосадовцiв засвiдчили, що вас i там згадували "незлим тихим словом".
  -- Я не настiльки на§вний, щоб цього не пiдозрювати. Переказуйте найкращi побажання майоровi Мельничуку. Вiн реально є єдиною iсторичною особою в Укра§нi. Iсторична особа, це людина, якiй не за посадою, а за §§ дiяннями вдалося реально змiнити суспiльство, змiнити Укра§ну, спрямувати хiд iсторi§ на бiфуркацiйну стежку.
  -- Нас цiкавить, це ви про команду Нагваля писали суто теоретично, чи може така команда у вас чи де-iнде вже iснує? Було б дуже добре, якби вашi iде§ не залишалися лише на рiвнi теоретичних розробок, а впроваджувалися в життя.
  -- Впровадження в життя власних iдей - це не моє завдання. Найвiдомiшi мислителi сучасностi вказують на те, що реформатори не володiють знаннями, що i як робити, а тi, якi цими знаннями володiють, надто байдужi, щоб §х запровадити в життя. Але обов'язково настає час, коли знання i воля об'єднуються i тодi суспiльство стрiмко рине вперед. Ваш дзвiнок для мене однозначно засвiдчує те, що цей час уже прийшов.
  -- Чекаємо вас завтра у нашому офiсi о 16 годинi. Адресу ви знаєте?
  -- Добре, я вiдмiню на цей час всi сво§ справи. Адреси я не знаю, але §§ знає та людина з команди Нагваля, яку я б хотiв привести разом з собою. Це адмiрал Грицун. Людина офiцерсько§ честi i разом з тим аналiтик, тонкий мислитель, людина рiшуча i дiєва. Такi нашiй армi§, як виявилося, не потрiбнi. Вiн мене й проведе.
  -- До зустрiчi.
  -- Хай щастить.
  
  
  
  
  
  

Роздiл III. 1978 рiк

вересень

  -- На наступному тижнi, з понедiлка, всi аспiранти Iнституту економiки §дуть на сiльськогосподарськi роботи до радгоспу "Бориспiльський", - звернувся до аудиторi§ заступник директора з господарсько§ частини Гуров.
   Савяк скучав на загальних зборах колективу iнституту в актовiй залi.
  -- "Ну от i маєш, - подумав аспiрант, а в голос викрикнув до Гурова".
  -- У мене з наступного понедiлка вiдрядження до Москви.
  -- А у мене захист наближається, - продовжила iнша аспiрантка.
  -- Нiякi заперечення не приймаються. Рознарядка райкому партi§, - як вiдрiзав заступник директора iнституту. - I молодшi науковi спiвробiтники теж по§дуть. Ми маємо забезпечити явку кiлькох десяткiв чоловiк. Списки вже складенi i кожен з вас повинен розписатися напроти свого прiзвища. Академiкiв, членiв-кореспондентiв i старших наукових спiвробiтникiв не чiпатимемо, а останнiм прийдеться добряче фiзично попрацювати. Фiзично праця, як вiдомо, облагороджує, - посмiхнувся Гуров.
  -- I не кривiться так, - глипнув вiн у бiк Савяка, - ваше вiдрядження вiдмiняється. Кра§нi не вистачає помiдорiв, огiркiв i капусти. Треба допомогти.
  -- I масла, i м'яса, i телевiзорiв, i холодильникiв, i всього iншого, - тихенько мовив Савяк до свого сусiда. - А пiслязавтра нас направлять до Запорiжжя плавити метал, бо i його теж бракує.
  -- Не бiйся, не направлять, - засмiявся сусiд. - Там квалiфiкацiя потрiбна, а на сiльгоспроботах - нi.
  -- Та ну тебе, ти ж економiст. Що це ти таке кажеш, - обурився Савяк. - Чи є така робота, навiть у принципi, де не потрiбна була б квалiфiкацiя? Тако§ роботи в природi i суспiльствi не iснує.
  -- Ну це ти пiдходиш теоретично, а я тобi розтлумачую, так би мовити, з практичного боку проблеми. До речi, як громадянин Радянського Союзу. Саме того, кому повинне заздрити "все прогресивне людство". А воно, це людство, чомусь вперто не заздрить, хай йому абищо. В колгоспi, як показує досвiд "соцiалiстичного будiвництва", нiяка квалiфiкацiя не потрiбна. Збиратимеш помiдори, i то дуже успiшно, з квалiфiкацiєю економiста. А хтось iнший збиратиме §х же з квалiфiкацiєю друкарки, електрозварювальника чи артиста цирку. Ось такi маємо пирiжки i пирiжечки.
  -- Плакало моє замовлення на московськi презервативи, - до Савяка пiдсунувся молодший науковий спiвробiтник Гарбарчук. - Ну як оце §хати до колгоспу без презервативiв? Що там робити без них?
  -- Ти ж у колгосп §деш, а не йдеш у "Кляйне iтальянiше бордельєро", - посмiхнувся Савяк.
  -- Це не колгосп, а радгосп. Треба аспiрантовi бути точним у дефiнiцiях, - i собi посмiхнувся Гарбарчук.
  -- Та один бiс.
  -- Не зовсiм так, - перебив його молодший науковий спiвробiтник. - Радгосп-мiльйонер "Бориспiльський" належить до найбiльших i найрентабельнiших сiльськогосподарських пiдприємств Укра§ни. Я це тобi кажу як спецiалiст з аграрно§ економiки.
  -- Увага, не розмовляйте, будь ласка, - пiдвищив голос заступник директора iнституту. - Нас будуть у найближчий час перевiряти на дотримання правил пожежно§ безпеки. Ви вже, мабуть, знаєте, що була пожежа в президi§ Академi§ наук. Постраждав архiв вiддiлу кадрiв. Прийдуть перевiряти i нас. Треба бути готовими. Щоб iз сьогоднiшнього дня я не бачив на робочих мiсцях нiяких електричних нагрiвальних приладiв. Завтра пройдуся по всiх вiддiлах особисто.
  -- Ти чув, що трапилося з архiвом вiддiлу кадрiв? - зашепотiв до Савяка Гарбарчук. - Просто мiстика якась. Бiльшiсть особових справ спiвробiтникiв Академi§ зовсiм не постраждали вiд вогню. А ось яка особова справа обгорiла найбiльше за всi iншi, нiколи не здогадаєшся.
  -- Так кого ж це?
  -- Аспiранта Погорiлого з вiддiлу економiчного прогнозування нашого iнституту.
  -- Ти це серйозно?
  -- А ти хiба не знав?
  -- Та мене в той час i в Києвi не було. Я був на практицi в Каневi. Але коли ти сказав про мiстику, я про Сашка Погорiлого саме i подумав.
  -- У саме яблучко потрапив.
  -- Якби я вiрив у бога чи чорта, сказав би, що тут дiяли якiсь надприроднi сили. Але якщо я є початкуючим науковець, то стверджую, все це дурня, кажучи науково, собача. Чисто§ води випадковiсть. Могли, скажiмо, коли гасили пожежу, залити водою особову справу Вiтi Водогонова. То що ж, це i тодi був би якийсь знак згори? Просто кумедний життєвий випадок, не бiльше.
  -- Пiшли вже, збори закiнчилися, - смикнув за рукав Савяка сусiд. - Треба йти додому збиратися.
  -- Та що тобi збирати? - посмiхнувся Савяк. - Презервативiв все одно немає. Зубна щiтка, зубний порошок, мило, змiна спiдньо§ бiлизни, спортивний костюм. Все це ти нарихтуєш за лiченi хвилини.
  -- Треба додому зателефонувати, що мене в гуртожитку цiлий мiсяць не буде. Зi знайомими дiвчатами попрощатися, щоб не плакали, де це я пропав. I ваабще...
  -- Складається враження, що ти нi про що iнше окрiм дiвчат i думати не можеш, - махнув рукою Савяк. - А як же тодi наша наречена, тобто наука?
  -- Я цiлком нормальний, як кажуть медики, практично здоровий молодий чоловiк традицiйно§ сексуально§ орiєнтацi§. Я люблю наукову дiяльнiсть, сиджу над виготовленням "дiсера" денно i нощно. Можу я в суботу i недiлю трохи розслабитися? Щоб у мене не було нервового зриву. Навiть не можу, а повинен. За логiкою речей.
  -- Ну ось у радгоспi i розслабишся. Вдень будеш працювати фiзично, а увечерi, якщо ще залишаться фiзичнi i моральнi сили, упадатимеш бiля жiнок.
  -- Петре, справа в тому, що як писав Оноре де Бальзак, нашi думки матерiальнi. Якщо людина чогось дуже бажає i про це увесь час думає, §й на виручку приходить щасливий випадок.
  -- Ти хочеш сказати, що якщо ти увесь час думаєш про дiвчат, то врештi-решт щасливий випадок тебе зведе iз сексбомбою?
  -- Саме так, Петре, - запевнив аспiранта Гарбарчук. - I дiвчат буду мати стiльки подужаю, i кандидатську та докторську дисертацi§ захищу, i академiком чи професором стану. Напишу немiряно монографiй i пiдручникiв. Буду §здити на науковi конференцi§ по всьому свiтовi. I знаєш чому?
  -- Чому ж?
  -- Бо я увесь час про це думаю. I ти теж досягнеш у цьому життi всього, якщо будеш мати постiйнi думки про своє найвiддаленiше майбутнє. Вони неодмiнно матерiалiзуються. Зустрiнемося так рокiв через 20-30. Це моє життєве кредо. Хай воно стане i тво§м життєвим кредо.
  -- А як можуть матерiалiзуватися нашi думки стосовно грошей. Скiльки б я про них не думав, а бiльше аспiрантсько§ стипендi§ не отримаю.
  -- Скажи менi вiдверто, Петре, - пильно подивився на Савяка Гарбарчук. - Ти про грошi увесь час думаєш?
  -- Нi, не думає про них постiйно.
  -- Саме так. Якби ти про них увесь час думав, ти б §х i мав. Менi показували американську книжку, англiйською мовою видана у Нью-Йорку, то в нiй описуються безлiч прикладiв того, як бiдна людина намалювала у себе на стелi в обшарпанiй кiмнатi 100 тисяч доларiв, цифру саму, i щодня прокидаючись, дивилася на не§ i мрiяла про цi грошi. I через рiк заробила саме цю суму. Тодi цей чоловiк дописав ще одного нуля i через рiк уже заробив мiльйон доларiв.
  -- Так то ж у них. А у нас скiльки не малюй нулiв, заробиш дулю. У нас же не дiють нiякi об'єктивнi закони економiки. Це ти знаєш не гiрше за мене.
  -- А що у нас немає пiдпiльних мiльйонерiв? Та §х набагато бiльше, нiж ти собi уявляєш. Цi люди постiйно думають про грошi i тому §х i мають. А вiдмiнити об'єктивнi економiчнi закони нiкому не дано. Вони просто спотворенi адмiнiстративно-командною системою. Але не бiльше. Якщо ти думатимеш лише про свою дисертацiю, то лише §§ i матимеш. Треба думати ширше, смiливо диверсифiкувати сво§ бажання i прагнення.
  -- "Наступна зупинка, вулиця Ежена Потьє", - залунало в салонi тролейбуса.
  -- Пiшли ближче до дверей, - запропонував Савяк Гарбарчуку. - Наступна зупинка наша.
   Наступного дня цiлий автобус аспiрантiв i молодших наукових спiвробiтникiв вирушив вiд президi§ Академi§ наук до Борисполя. Савяк з друзями оселився в довжелезному бараку на околицi мiста. З одного боку цiє§ споруди був вхiд до чоловiчого бараку, з iншого, - до жiночого. Посерединi примiщення було роздiлене стiною.
  -- Будемо жити справжнiм колгоспом. Сто чоловiк в одному примiщеннi, - звернувся Савяк до сво§х товаришiв. - Треба обрати голову колгоспу.
   Його пiдтримав аспiрант вiддiлу теоретичних проблем економiчно§ науки Дмитро Магела.
  -- Вношу пропозицiю обрати головою нашого науково-практичного колгоспу Петра Савяка. Iншi пропозицi§ є? Немає. Ставлю на голосування. Одноголосно, при одному, що утримався. Ось ти i голова, або кажучи по зекiвському, товариш начальник.
  -- А тепер, Савяк, дави промову. Так би мовити традицiйний атрибут постобранського перiоду. Слово надається головi нашого колгоспу, товаришу начальнику Савяковi. Всi слухають уважно, - закричав Дмитро. - Тiльки щось небанально-нетривiальне. Понял, да?
  -- Чи вiдомо вам, хлопцi, - виступив наперед Савяк, - яка разюча вiдмiна мiж укра§нсько§ i росiйською мовами в сферi управлiння? Головнiй сферi функцiонування будь-якого суспiльства. Нi? Яка ганьба, що ви цього не знаєте. У нас усiм керує голова, а у них прєдсєдатєль. Вiдчуваєте рiзницю? У нас управлiння визначається органом, який самою природою призначений для цiє§ функцi§, а у них сєдалiщем, тобто задом.
  -- Понял, да? - перекривив Савяк Дмитра.- Слухайте мене сюди, хлопцi. Нас тут двадцять п'ять, а мiсць понад сто. Я згоджуюся бути головою лише серед наших. До речi, хтось знає, якi ще органiзацi§ пришлють сьогоднi сво§х кращих представникiв на роботу в радгоспi?
  -- Кажуть, що тут ще будуть представленi дiячi "Ки§влiфту", якийсь там за номером таксопарк, спортивне товариство "Авангард" i "Курортбуд" чи то "Ки§впромбуд". Щось у цьому родi, - доповiв Магела. - Але вiдносно будiвельникiв ще не все хрозумiло. Можливо §х i не пришлють або вони житимуть в iншому барацi.
  -- З будiвельниками i лiфтерами, думаю, проблем не буде. Мене турбують спортсмени i таксисти. I тi й iншi за власними життєвим шляхом є людьми доволi вiдмiнними вiд простого загалу. Не знаю, хто серед них може створити для нас бiльше проблем, - зiтхнув Савяк.
  -- Та що нам до них? - здивувався один аспiрант. - Нехай, що хочуть, те й роблять. Ми за них не вiдповiдаємо.
  -- Не скажи. Нам з ними жити разом цiлий мiсяць. Хош не хош, а прийдеться спiлкуватися i перетинатися, - заперечив Савяк. - Спортсмени цi не є простими людьми. Вони презентують центральну раду товариства "Авангард". Зараз це простi функцiонери в цьому товариствi, а колись були, можливо, олiмпiйськими чемпiонами, чемпiонами Європи i свiту. Вони побували в стiлькох кра§нах свiту, що нам i не снилося. Бачили таке, що ми i не уявляємо. Чи може я не правий?
  -- Хлопцi, з цим товариством "Авангард" у нас щодня, коли ми §здили 38 автобусом вiд гуртожиткiв на вулицi Ломоносова до Червоного корпусу, була кумедна ситуацiя, - посмiхнувся один з аспiрантiв. - Iсторики першими на не§ звернули увагу. На вулицi Горького, по якiй проходить 38 маршрут, у напiвпiдвальному примiщення висiла велика табличка. Дрiбними було написано товариство "Авангард", а величезними лiтерами: Центральна рада. Здалеку тiє§ дрiбноти зовсiм не було видно. Ми бачили лише великi лiтери. Хтось тодi з iсторикiв, хлопець з гумором, висловив своє обурення, що Укра§нську Центральну Раду загнали до напiвпiдвалу. А колись же вона керувала всiєю кра§ною.
   Дверi бараку рвучко вiдчинилися i на порозi постала висока i кремезна постать чоловiка середнього вiку.
  -- Драстуйте, - привiтався вiн. - Ми зi спортивного товариства "Авангард". Нас десять чоловiк. Будемо знайомитися. Ви з яко§ органiзацi§?
  -- Ми з Iнституту економiки Академi§ наук, - виступив наперед "голова" Савяк, - переважно аспiранти. Думав, вас буде бiльше.
  -- По-перше, у нас невелика органiзацiя. По-друге, декому рiзними шляхами вдалося уникнути цiє§ по§здки. А менi це навiть подобається. Хоча б мiсяць вiдпочину вiд своє§ дружини i дiтей. Це того варте.
  -- Ви, напевно, олiмпiйський чемпiон з боротьби або метання ядра, - помiряв поглядом кремезну статуру "авангардiвця" Савяк.
  -- Зовсiм нi. Я шахiст. Але серед наших дiйсно є призери олiмпiйських iгор i свiтових чемпiонатiв з рiзних видiв спорту. З вiком, хто не пiшов на тренерську роботу, перекидає папiрцi в рiзних керiвних структурах спортивних товариств. То якi лiжка нам можна займати?
  -- Оцi ми вже зайняли, а всi останнi вашi. Можете вибирати.
  -- Хлопцi, налiтай, - скомандував кремезний шахiст сво§м друзям, якi юрмилися бiля дверей. - Пропоную нашiй командi розмiститися ближче до вiкон. Ми вже в минулому роцi тут жили. Все просто до болю знайоме.
   Дверi знову розчинилися i до бараку зайшла чергова група чоловiкiв.
  -- Ми з 5-го таксопарку, - привiтався перший. - А ви з яко§ органiзацi§?
  -- Ось ми з Академi§ наук, - вiдповiв за всiх Савяк, а цi хлопцi, що стеляться бiля вiкна, зi спортивного товариства "Авангард".
  -- Якi лiжка тут ще вiльнi? - звернувся до Савяка головний серед таксистiв.
  -- Не так вже й багато залишилося, - махнув рукою в бiк виходу аспiрант. Ще прийдуть хлопцi з i "Укрлiфту" i можливо з "Курортбуду" чи щось таке i буде повний комплект.
  -- А ви з якого iнституту Академi§ наук? - повернув голову до Савяка таксист.
  -- Ми, якi зайняли лiжка якнайдалi вiд дверей, з Iнституту економiки.
  -- Економiсти, значить?
  -- Так точно.
  -- Бiля вiкна, як я зрозумiв, спортсмени.
  -- Не помилився.
  -- Ну тодi ми розмiстимося мiж ними i вами, а "лiфти", коли прийдуть, спатимуть як сторожовi собаки пiд дверима. Хто прийшов першим, той i займає кращi мiсця.
  -- Скажеш таке.
  -- Це я жартую так, звикайте, академiки, - посмiхнувся таксист.
  -- Ти тут, як я розумiю, за старшого? - знову звернувся до Савяка балакучий таксист.
  -- Та який я старший, - пiдвiвся з лiжка аспiрант, - я мабуть серед вас усiх тут саме наймолодший. Це хлопцi з нашого iнституту мене головним серед себе призначили. На вас це не розповсюджується.
  -- Чому це так? Гей, авангардiвцi, чи є хтось проти, щоб цей хлопець у нашому бараку був за старшого? Заперечення є? Ось бачиш, немає. Як тебе звати?
  -- Я, Петро.
  -- А я, Ярослав.
  -- А може серед таксистiв є заперечення проти моє§ кандидатури, - подивився Петро в бiк таксистiв, якi вже застелили лiжка i з задоволення простяглися на них.
  -- Ми не проти, - загукали з того кутка.
  -- Можеш вважати себе старостою барака, - потиснув руку Савяковi Ярослав. - "Лiфтiв" i питати не будемо. Все одно вони будуть у меншостi.
  -- Якщо ви мене обрали, то мусите слухатися, - звернувся з промовою до "колгоспу" Петро. - Нiчого по бараку не розкидати. Раз на день за розробленим мною графiком будемо робити вологе прибирання. Лiжка повиннi бути заправленими. До всього iншого я не буду торкатися. Конфлiкти будемо залагоджувати спiльними зусиллями. Я можу вiдiгравати роль координатора. Хочете пити - пийте, з дiвчатами хочете гуляти - гуляйте. Однак не варнякати i вiкна не бити. Нам треба триматися разом.
  -- Це вiн дiло каже, - пiдтримав аспiранта один зi спортсменiв. - Я вже тут не перший рiк. З власного життєвого досвiду знаю, що до наших дiвчат iз жiночо§ частини бараку будуть приходити мiсцевi хлопцi. Конфлiкти неминучi. Вони самi одного дня прийдуть нас бити. Прихоплять з собою палицi, кастети i велосипеднi ланцюги. Тому у нас повинен бути свiй "пахан". А цей аспiрант хлопець величенький. Це ми вже все проходили.
  -- Раз такi справи, я пропоную засвiтитися тим, якi здатнi фiзично i морально до самооборони, - запропонував Савяк сво§м новим друзям. - Щоб я знав, хто на що здатен. Чи є серед вас боксери, борцi, колишнi десантники, морськi пiхотинцi i таке iнше?
  -- Серед нас є олiмпiйський чемпiон iз дзюдо i один боксер, - вiдгукнувся один iз спортсменiв.
  -- Це добре, - пiдiйдете до мене, коли закiнчимо розмову, - сказав Савяк.
  -- Я служив у повiтряно-десантних вiйськах, озвався один iз молодших наукових спiвробiтникiв.
  -- А я й не знав, - щиро здивувався Савяк.
  -- А я володiю прийомами джиу-джитсу, - озвався один з таксистiв. - Двiчi на тиждень ходжу до спортзалу тренуватися.
  -- Вони прийдуть увечерi, коли ми будемо потомленi вiдпочивати, - продовжив розмову бувалий спортсмен. - Треба пiдготувати добрячi дубцi i сховати §х пiд лiжка.
  -- Ну ти, стратег, досить дурню городити. Хто це на нас збирається нападати? - пiднявся з лiжка один таксист. - Давайте краще вип'ємо.
   Вiн витягнув з рюкзака пляшку горiлки.
  -- Зносьте до столу все в кого що є з §стiвних припасiв.
   Таксист продовжував порпатися в рюкзаку, витягуючи звiдти закiптюжений чайник, загорнутi в матерiю i газети гранчастi склянки, сало, цибулю, укра§нський хлiб.
  -- Присувайте до столу лiжка, - скомандував вiн "колгоспу".
   Всi одразу повеселiли i почали зсувати до столу сво§ лiжка.
  -- I в мене пляшка є, - сповiстив громаду кремезний спортсмен-шахiст.
  -- I я в долi, - витягнув пляшку єдиний серед аспiрантiв i молодших наукових спiвробiтникiв кандидат економiчних наук Статкевич.
   Вiн понiс до столу крiм пляшки горiлки ще й сало, круто зваренi яйця i дуже пiдозрiлу на вигляд лiкарську ковбасу. Не вiдставали вiд нього i iншi "колгоспники", зносячи до спiльного котла сво§ невибагливi припаси.
   Дверi знову вiдчинилися.
  -- "Лiфти" прийшли, - крикнув хтось.
   До бараку ввалилося декiлька чоловiкiв. Дехто вже був явно напiдпитку.
   - А "Курортбуд" з вами? - голосно викрикнув хтось з таксистiв, перелазячи через лiжка до столу.
   - Таких не знаємо, - пролунало у вiдповiдь.
  -- О, так тут уже випивка i закуска є. Це по нашому. Приймайте до столу, - заволав перший iз "лiфтiв".
  -- Приєднуйтеся, будете четвертою органiзацiєю. I в бараку, i за столом, - поманив "лiфтiв" до столу кремезний шахiст. - А то ми тут микитимо на трьох. Пiдходьте хутчiш. Лiжка потiм вибиратимете. Та тут уже i вибирати нiчого. Багатенько ж вас. А якщо хтось в лiфтi застряне, а ви тут у колгоспi. Пiдсувайтеся до столу. Виймайте все §стiвне.
   Кремезний шахiст виявився неперевершеним "наливайком". Склянки були миттєво наповненi з однiє§ пляшки саме настiльки, щоб вистачило всiм.
  -- За що п'ємо? - запитав хтось iз таксистiв.
  -- За успiшну роботу i багатий урожай, - запропонував тост один з аспiрантiв.
  -- Хай буде так.
  -- А тепер склянки знову розставимо для наступного завантаження, - знову скомандував шахiст. - Тост проголошує наш чемпiон олiмпiйських iгор з дзюдо, єдина людина, яка сюди в колгосп при§хала власною "Волгою", заробленою на Олiмпiадi в Сеулi, Тобi слово, Колю.
   З лiжка зi склянкою в руках пiдвiвся вже не молодий, але ще стрункий i сильний чоловiк вище середнього зросту.
   - Всiм слухати, - постукав по сво§й склянцi Савяк, - намагаючись вгамувати веселу кампанiю.
   - Тост спортивно-медично-ветеринарний.
   - А хiба такi бувають? - закричав хтось iз аспiрантiв.
   - Тихо, ви, - заволав старший серед таксистiв.
   - Щоб ви жили, жили, жили, i всi жили вам служили, а найтовщая жила, та й найдовше вам служила.
   - Ха-ха-ха. Оце так сказонув. Ну, молодець, спортсмен.
   - Наливай, шахiст, тост вiд таксистiв, - взяв вiжки у сво§ руки Савяк.
   - Щоб на життєвому шляху кожен з нас зустрiв бабу з величезним карданом, тобто задом. Тост автомобiлiстiв.
   - Професiйний тост. Наливай, шахiст ще. Закусуйте, не соромтеся. Ось тут, рекомендую, чи§сь пирiжки. Вищий клас. I ось це сало дуже смачне.
   - Ще раз наливай, профi, - показав на пляшку аспiрант. - У тебе просто талант якийсь, божий дар. Тост вiд "Укрлiфту".
   - У вiрменського радiо запитують, що найлегше i найважче у свiтi. Воно вiдповiдає: чоловiчий член. Вiд однiє§ думки пiднiмається, але якщо вже опустився, то нiяким домкратом його не пiднiмеш. Так давайте вип'ємо за те, щоб в усiх нас член пiднiмався завжди так легко, як лiфти в цековських будинках.
   - За§дайте, тут ще залишилося, - пiднявся зi свого мiсця шахiст. - Пропоную тост, так би мовити на коня. Найкоротший тост вiд нашого старости, представляю для славних працiвникiв лiфтового господарства старосту нашого барака, аспiранта Академi§ наук Петра. Тобi, Петре, слово. Тiльки найкоротший. I щоб в тему. Зараз перевiримо, який з тебе начальник i науковець. По§хали.
   - За любов, а хто не може, за дружбу, - виголосив тост Савяк, пiдвiвшись з лiжка. - Не розходитися, - закричав вiн, бачачи, що дехто вирiшив, що застiлля вже закiнчилося. - А зараз вiд кожно§ з чотирьох органiзацiй необхiдно розповiсти по однiй веселiй iсторi§, - скомандував Петро. - Так, щоб це було весело i ще одна вимога, нехай це буде не видумана життєва iсторiя. Як на духу. Хто почне першим?
   У дверi постукали.
   - Заходьте, - закричало одразу декiлька чоловiкiв.
   На порозi барака виникли двi усмiхненi симпатичнi молодi жiнки.
  -- Хлопцi, у вас можна солi позичити? - запитала одна з них.
   Савяк взяв зi столу цiлу пачку солi, яку хтось завбачливо привiз з собою
  -- Вам скiльки?
  -- А ось у нас тут з собою сiльничка, - показала Петровi на не§ молодша i вища жiнка. - А у вас тут всi такi чоловiки симпатичнi? - продовжила вона весело i лукаво дивлячись на аспiранта.
  -- Я, Петро, - не розгубився Савяк. - Давай зустрiнемося сьогоднi ввечерi бiля ставка. В мене є до тебе конкретна пропозицiя, - i собi лукаво посмiхнувся вiн.
  -- Я, Люда, а це Вiка. Знаю я вашi чоловiчi пропозицi§. Охолонь трошки. Не жени коней. Ви ще не всю горiлку випили, - остудила молода жiнка пiдiгрiте спиртним лiбiдо Савяка. - Пiшли, Вiка.
  -- Та ми вже все випили, - не вгавав аспiрант.
   Дверi зачинилися за молодими жiнками.
  -- Ну що, пiймав облизня? - засмiявся один з таксистiв. - Дiвчина, як бритва.
  -- Ще побачимо, хто тут пiймає облизня, - раптом несподiвано для себе розсердився Петро. - Ця дiвуля кле§ть з себе бозна що. Хiба вона за сiллю приходила?
  -- А як же, до тебе прибiгла, тiльки-но побачила.
  -- До жiнок треба свiй пiдхiд мати, - почав свою iсторiю один з таксистiв. - Вони зовсiм не такi, як ми чоловiки. Органiзацiя §хня набагато складнiша i тонша.
  -- Ну ти i фiлософ.
  -- До чого тут фiлософiя. Я розповiм вам абсолютно життєву iсторiю, яка трапилася зi мною i в якiй участь брала зовсiм незнайома менi жiнка. Я з незнайомими людьми щоденно зустрiчаюся у таксi. Така робота.
  -- Ну ближче, як то кажуть, до тiла. Не тягни кота за хвiст, - позiхнув у кулак один iз спортсменiв.
  -- Слухайте далi. Одного дня я так накрутився у таксi по Києву, що вже мабуть не мiг сприймати навколишню дiйснiсть у повнiй мiрi. Кiнець робочого дня, вечiр i втома починала даватися взнаки. Треба було §хати до таксопарку. А я знаходився в протилежнiй частинi мiста. В цей час до мене i сiла на заднє сидiння молода, елегантна i гарна жiнка. Я §§ i взяв лише тому, що менi з нею було §хати по одному маршруту. Сутенiє. Їдемо далi. По дорозi якийсь чоловiк по тому ж маршруту просить пiдвезти. А чому б i нi?
  -- Та ви нiколи нiкого не пiдвезете, - знаю я вас, - засумнiвався один спортсмен.
  -- Не треба перебiльшувати, - обiрвав його оповiдач. - Слухайте далi. Я звертаюся до пасажирки, яка ледве бовванiє на задньому сидiннi, чи не проти вона, щоб я ще одного пасажира по дорозi прихопив? Вона не була проти. А цей хлопець, якого я взявся пiдвозити, як упав на сидiння бiля мене, так рота i не стуляв, поки я його не висадив. Втомлений змiною, я так з ним розговорився, що зовсiм забув про ту елегантну красуню на задньому сидiннi.
   - Таке цiлком може бути, коли пасажирiв декiлька, один виходить з переднього сидiння i ти цiлком ймовiрно можеш забути, що в тебе на задньому сидiннi ще хтось є. Особливо, коли пасажир забився в куточок, а ти не вмикаєш свiтло в салонi, - пiдтримав свого колегу один з таксистiв.
   - Я не брешу, навiщо це все менi, - продовжив розповiдь таксист. - Так ось, коли цей молодик вийшов, менi страшенно захотiлося перднути. Ну як з рушницi стрельнути. Я пiдвiвся, тримаючись за кермо, i перднув так, що аж вiкна в таксi затрусилися. I так смердюче в мене вийшло. I ось я чую ззаду, аж пiдскочив, такий нiжний голосок. - Можна я вийду. Зупинiть негайно, будь ласка. Тiльки тодi я згадав, що в мене на задньому сидiннi була ще одна пасажирка. Ї§, бiдну, мо§м бздом, як вiтром здуло. Ще й грошi кинула менi на переднє сидiння за транспортування. Хоча, в принципi, це я §й повинен би був платити за такi "послуги". Ось така не видумана iсторiя з життя таксистiв.
   - А тепер естафету приймає славне товариство "Авангард".
   - Ну, давай, Валера, розкажи, що з тобою трапилося цим лiтом. I теж з бздiнням пов'язане, - звернувся до одного з спортсменiв кремезний шахiст.
   - Та якось соромно i розповiдати, - махнув рукою той.
   - А ти не соромся, тут усi сво§ люди. Ми вже не раз на брудершафт випили.
   - Ну, тодi слухайте. Одного душного вечора в серпнi я познайомився в барi з симпатичною дiвчиною. Пiзно це вже було. Ми добряче погомонiли, немало випили i вона запросила мене до себе додому. Розстелила лiжко в кiмнатi, а сама пiшла в душ. Я залишився в кiмнатi один. I тут менi, як i тобi, - вiн махнув у бiк попереднього оповiдача, - так приспiчило перднути, що хоч iз гармати стрiляй. Ну, думаю, завоняю всю кiмнати. Я озираюся довкола i бачу дверi до сусiдньо§ кiмнати. Типова радянська двокiмнатна квартира з прохiдною кiмнатою. А далi терпiти вже немає нiяких сил. Я прожогом заскочив до тiє§ кiмнати, хотiв намацати вимикач, але не знайшов одразу. Ось тут я i перднув, та так, що аж вiкна задрижали. Ступив далi i вдарився об лiжко. Цей удар спровокував те, що я перднув ще раз. Втративши рiвновагу рукою торкнувся лiжка i намацав там ковдру. А сморiд сто§ть неймовiрний. Я вже в темнотi трохи адаптувався i тому побачив вiкно. То я ковдру з лiжка зiрвав i до вiдчиненого вiкна почав гнати цей сморiд, махаючи перед собою ковдрою. I знову бабах ногою об стiлець. Тут я пiшов по стiнi i таки намацав вимикач. Увiмкнув свiтло i застав дуже цiкаву картину. На лiжку, обнявшись i перелякано дивлячись на мене, лежало двоє голих людей. Молодi чоловiк i жiнка. А в мене, самi бачите, зрiст пiд два метри, пика зi здивування i переляку страшна. I я теж голий, як i вони. Не знаю, що вони там собi подумали, але ця дiвуля в лiжку почала так репетувати, що мокра i гола прибiгла моя дiвчина. Виявилося, що в цiй кiмнатi спала з кавалером §§ сестра. Жахливий випадок. Я не став нiчого пояснювати i миттю злиняв з цiє§ нещасливо§ для мене квартири.
   - Ха-ха-ха, - зареготав Савяк. - Уявляю собi цю картину.
   - Цiкаво, якою б була твоя реакцiя, якби з тебе голого зiдрали ковдру, та ще й перднулиз усiє§ сили над вухом? - звернувся до того шахiст.
   - Не знаю, не знаю.
   - А що там нам розкажуть науковцi? - звернувся до аспiранта один з таксистiв. - Тiльки щось абсолютно правдиве. Не треба нам нiяких наукових теорiй. Мене вiд них верне.
   - У нас Гонтар великий мастак розповiдати анекдоти, - запевнив компанiю Савяк.
   - Ми нiчого не маємо проти анекдотiв, але є домовленiсть про правдивi iсторi§, - не вгавав шахiст. Сам же ти i запропонував.
   - Будь ласка, - розправив спину Гонтар. - Давайте я вам розповiм про те, що трапилося з моєю дружиною минуло§ зими. Такого, я думаю, ви нiколи ще не чули.
   - Ну, давай.
   - Десь у лютому мiсяцi, вже цього року, увечерi пiсля роботи моя дружина ледве влiзла до переповненого вагону метро. До§хавши до своє§ зупинки, де виходить багато людей, вона почала проштовхуватися поближче до дверей. У цей час вагон зупинився i §§ понесло потоком людей до виходу. Самi знаєте, як це буває. Люди намагалися по дорозi схопитися за поручнi, щоб утриматися на ногах. Раптом хтось збив дружинi з голови дорогу норкову шапку. Де дiлася та шапка, вона не мала нiяко§ можливостi визначити. Схоже, що хтось, користуючись ситуацiєю, просто зняв §§ з голови моє§ дружини i одягнув на свою. Дружину винесло на платформу i понесло до ескалатора. Стало вiльнiше.
   - Та що тут цiкавого? - не витримав хтось iз таксистiв. - Давай по коротше.
   - Ну не перебивай ти, - заступився за колегу Савяк. - Продовжуй.
   - Значить, винесло мою дружину на перон, а вона головою крутить сюди-туди, шукаючи свою шапку. Дивиться, аж перед нею в натовпi бiжить високий чоловiк у §§ шапцi. Вона за ним, а вiн вiд не§ здається тiкає. При цьому вiн навiть пару разiв озирнувся. Класичний випадок. Дружина теж побiгла за ним. Вiн на ескалатор, вона вiд нього не вiдстає. Чоловiк вибрався нагору i побiг вперед далi. На вулицi хурделиця, мороз, а дружина простоволоса за ним. Догнала цього чоловiка аж бiля свого пiд'§зду, пiдскочила до нього i зiрвала з голови шапку. Той ошелешено зупинився, повернувся до дружини i не кажучи нi слова подивився на маленьку, тендiтну, простоволосу жiночку з його шапкою в руках. - Ах ти ж сволота така, злодюга, гад повзучий, щоб ти здох, - вилаяла його дружина i заскочила до свого пiд'§зду. Швиденько зайшла до лiфту i пiднялася на наш десятий поверх. Зайшла до квартири i жалiється менi, як з нею сьогоднi вчинили i як вона геро§чно вiдвоювала назад свою шапку.
   - Я вже здогадуюся, що було далi, - посмiхнувся шахiст.
   - На те ти й шахiст, щоб прораховувати ситуацiю на декiлька крокiв наперед, - втрутився Савяк знову. - Але все ж дайте людинi закiнчити.
   - Я став допомагати дружинi роздягатися. А в не§ хороша дублянка з великим каптуром. Ось у цьому каптурi ми i знайшли шапку дружини. У метро, хтось у натовпi, намагаючись ухопитися за поручень пiдняв догори руку i в тiснявi збив з голови моє§ дружини шапку. Вона i закотилася в каптур. Ми одразу кинулися з дружиною надвiр, але того бiдного чоловiка вже нiде не було. Ось така не видумана iсторiя.
   - Цей нещасний чоловiк потрапив у саму справжню безвихiдь, - замислено насупив брови один таксист. - Навiть не смiшно. Я ставлю себе на його мiсце i думаю, що вчинив би точно так же, просто стояв би i дивився. Аби на нього наскочив якийсь бандит, чи просто якийсь iнший чоловiк зiрвав з цього мужика шапку, вiн однозначно б оборонявся. А мала, слабка, беззахисна, тендiтна жiнка. Та ще тебе i вилаяла. Це не пiддається нiякому поясненню для людини, яка не посвячена в цю iсторiю.
   - Ти правий, - пiдтримав свого колегу iнший таксист. - Якщо здоровенному мужику заявити в мiлiцiю, що його пограбувала маленька жiночка, його ж кури засмiють. Цiкаво, що вiн придумав вдома, щоб якось пояснити причини пропажi своє§ шапки. В себе, мабуть, наплiв iсторiю дружинi i дiтям, що його пограбувала озброєна банда, або що шапку украли на роботi. Я не знаю, що в таких випадках взагалi можна говорити i як виправдовуватися.
   - Та хiба той чувак думав про те, щоб вiдняти свою шапку? - озвався хтось з "лiфтiв". - На нього просто напав повний ступор. Правець. Так буває з кожним, коли вiн не здатен реально оцiнити ситуацiю. Людина просто нiчого не розумiє, повний паралiч, щелепа вiдвисла, свiдомiсть затьмарюється. Роби з ним, що хочеш.
   - Ну добре, на сьогоднi досить про шапки. Тим бiльше, що погода зовсiм не зимова, такого жаркого вересня я на своєму вiку не пригадую. Чия там черга травити iсторi§ з життя? Нашi вже вiдстрiлялися, спортсмени теж, таксисти починали. Ага, слово надається славнiй органiзацi§ "Укрлiфт". Хто буде вiд вашого колективу? - запитав у "лiфтiв" Савяк.
   - Щось нiчого цiкавого i веселого у голову не лiзе, - почухав носа широкою долонею з короткими пальцями старший серед лiфтiв.
   - Та не може такого бути, - запротестував таксист, який розповiдав свою iсторiю. - У нас у будинку, де я живу, з лiфтами вiдбуваються постiйнi iсторi§. То хтось застряв, то когось зґвалтували. Одна дама навiть дитину у лiфтi народила. А ти кажеш, що нiчого цiкавого не вiдбувається.
   - Я не знаю жодно§ весело§ iсторi§ з лiфтами, - пiдвiвся з лiжка один лiфтер. - Треба вийти вiдлити. Цi лiфти постiйно запльованi i навiть засцянi, а то й купу хтось у кутку накладе. Повiрте менi, хоча ви й користуєтеся постiйно лiфтами, паскуднiшого мiсця в столицi ви не знайдете. Це дуже невеселе мiсце i ми не знаємо жодно§ iсторi§, яка була з ними пов'язана i викликала хоча б у когось посмiшку. Скiльки людей там загинуло, ви навiть собi не уявляєте.
   - Аби ви в своєму господарствi навели хоча б елементарний порядок, такого б не було, - i собi пiдвiвся один спортсмен.
   - Ну так це ви, жильцi, самi в лiфтах таке i витворяєте. Що це я лiфтер приходжу до вас у будинок зi своє§ Куренiвки, щоб вiдлити в твоєму лiфтовi? I зараз, якщо ти помiтив, я йду до туалету, а не вiдливаю в бараку. Так що винити треба громадян кра§ни розвинутого соцiалiзму. Ну як ми можемо казати, що через кiлька рокiв побудуємо комунiзм, коли сцимо, серемо в лiфтах, розписуємо §х непристойностями, перетворюємо на смiтник, пiдпалюємо кнопки, як якiсь дикуни. Лампочки в лiфтах хтось спецiально ради забави постiйно розбиває. Ми просто не встигаємо §х вкручувати. Та i запаснi деталi до лiфтiв нам видiляють по лiмiту. В кра§нi не вистачає не лише харчiв i одягу, але й деталей до лiфтiв. А лають нас, нiби це ми виннi. Дивнi ми, - радянськi люди.
   - Та вас нiколи не докличешся, - раптом визвiрився один з таксистiв, теж встаючи з лiжка. - Можна годинами сидiти в лiфтi. Умреш, народиш i в штани накладеш, а ви все не йдете. Сволота така, - схопив вiн за барки одного з "лiфтiв".
   - Не битися, цього нам ще не вистачало, щоб ми один одного перебили, - пiдскочив до чоловiкiв, якi зчепилися Савяк. - Якщо пика чешеться i зуби тиснуть прошу пройтися ввечерi по околицях нашого бараку. Мiсцевi вам мiзки моментально вправлять на мiсце. Ану потиснiть один одному руки.
   - Та пiшли ви всi куди подалi. Найшли цапа-вiдбувайла в особi "Укрлiфта". В кра§нi повний бардак. I таксисти такi, i науковцi, i спортсмени, а виннi виявилися однi ми.
   - Ти спортсменiв не займай. Ми успiшно захищали честь кра§ни на всiх олiмпiадах i чемпiонатах Європи i свiту, - заволав олiмпiйський чемпiон..
   - Ну ось тепер i засунь ту честь собi в дупу. Ти олiмпiйський чемпiон, а тебе кра§на, честь яко§ ти захищав, як останнiй непотрiб послала збирати капусту до колгоспу. Хiба не так?
   - Я зараз тобi всi кiстки поламаю, гнида проклята, - раптом тонким голосом закричав олiмпiйський чемпiон i кинувся до "лiфтiв", перестрибуючи через лiжка.
   Савяковi з товаришами ледве вдалося вгамувати розпалених горiлкою чоловiкiв.
  -- Ми переселимося з цього барака, - кричав старший з "лiфтiв". - Нас тут не поважають. Ви на себе подивiться, ще раз прошу. Таксi не можна зупинити, а якщо стане бiля тебе, то туди вiн не хоче §хати, а туди треба платити не по лiчильнику. А ви науковцi-економiсти. Що в нас за економiка така, нiчого не вистачає. Хiба це не ви виннi. Нi ж, вони накинулися на нас всi разом. Бiльшого бардака як в економiцi i серед таксистiв нiде немає, а винними виявилися ми. Несправедливо.
  -- Та годi вже. Закрили тему. Давайте лягати спати, бо завтра прийдеться добряче попрацювати, - намагався заспоко§ти "барачникiв" Савяк. - Раз ви мене обрали головою, мусите слухатися.
  -- А я, особисто, не збираюся собi тут пупа надривати, - позiхнув хтось з таксистiв. - Так собi, робота у стилi "день до вечора". Та тут усi так працюють.
  -- Ось, ось, так як ви працюєте на сво§х таксi, так же ви працюватимете i в радгоспi, - знову почав заводитися один з "лiфтiв".
  -- Все, припиняємо дискусiю, - знову втрутився Савяк. - Вона нам нiчого не дає. Всi хорошi. Така в нас система, а ми вимушенi в нiй крутитися. Я б не хотiв, щоб ми зараз усi пересварилися. Нам же жити разом цiлий мiсяць. Давайте краще спати, завтра рано вставати.
  -- Спати ми завжди встигнемо, - позiхнув один з таксистiв, але я все одно нiколи не повiрю, щоб "лiфти" так i залишилися боржниками зi своєю не видуманою iсторiєю. Ну, дорогенькi ви нашi, придумайте щось таке, так би мовити "на коня". Щоб ми спокiйно заснули.
  -- Ну бог з вами, - i собi позiхнув один iз лiфтiв, який заспоко§вся найпершим. - Слухайте iсторiю вже тепер вiд моє§ дружини. З лiфтами аж нiяк не пов'язану, але, як на мене, доволi смiшну i абсолютно правдиву.
  -- Слухаємо, слухаємо, - одразу закричало декiлька чоловiкiв, якi вже приготувалися спати i зручнiше вмощувалися на старих продавлених лiжках.
  -- Давно це було, - як казку почав один з лiфтiв, - минуло§ зими. Як зараз пам'ятаю, в лютому мiсяцi поверталася моя дружина пiсля роботи додому. А ми отримали квартиру в новому мiкрорайонi, до якого з тролейбусно§ зупинки треба йти через пустир. Вiн увесь розритий будiвельниками, то тут, то там валяються якiсь залишки залiзобетонних конструкцiй i всiлякий iнший будiвельний мотлох. У той день слизота була страшенна. Люди нашого мiкрорайону протоптали через цей пустир доволi широку стежку. Ось по нiй з тролейбусно§ зупинки, ковзаючись по кризi i рухалася моя дружина до нашого будинку. Попереду не§ так само повiльно повзли iншi мешканцi нашого мiкрорайону, i позаду теж.
  -- Та давай все таки швидше, а то вже хтось хропе на повну потужнiсть, - мляво запротестував хтось з аспiрантiв. - I я зараз засну.
  -- Тихо ти, - обiрвав свого товариша Савяк. - Це i є казочка нанiч. Не перебивайте!
  -- Добре, переходжу до само§ сутностi подi§, яка вiдбулася одного лютневого вечора в нашому мiкрорайонi, - продовжив лiфтер. - Дружина поспiшає додому, хоча i рухається по тiй стежцi, як корова на льоду. Попереду не§, ледве пересуваючи ноги i балансуючи всiм тiлом, рухається чоловiк з повним лотком яєць у руках, Моя дружина обганяє його, йде вперед i раптом чує, як позаду не§ лунає лайка i чути, що важке тiло гепнулося на землю. Вона повертається i бачить в мороцi пустиря, що позад не§ на землi скорчився чоловiк, якого вона тiльки що обiгнала. Чоловiк стогне i не пiднiмається з землi. Моя дружина кинулася до нього, намагаючись його пiдвести i питає: "мабуть жодного яйця цiлого не залишилося"? А той §й: "яйця, дякуючи богу, цiлi, а ось ногу, схоже, що поламав." I тут дружина з жахом бачить, як до них повiльно пiдходить той чоловiк з лотком яєць у руках, якого вона обiгнала. Впав не той чоловiк з курячими яйцями, а зовсiм iнший, який так же як i моя дружина обiгнав того "яйценосного", але не встиг обiгнати мою дружину.
  -- Го-го-го, - одразу зареготало декiлька чоловiкiв.
  -- Найкраща iсторiя, яку я колись чув, - констатував старший з таксистiв. - Ну все, давайте спати.
  -- А що ми будемо робити завтра? - запитав один з аспiрантiв.
  -- Ти що, перший раз в цьому радгоспi? - вiдгукнувся один зi спортсменiв. - Ми тут кожний рiк працюємо. Збиратимемо в основному помiдори, кабачки, iншу городину. У нас дуже чiтко вiдпрацьована технологiя. Поля стережуть спецiально найнятi з Києва охоронники з собаками. Ми знаємо, що §м заборонено вiдпускати собак з повiдка. Тому цим i користуємося. Та що тут довго розповiдати. Самi завтра побачите. Давайте вже спати, бо очi самi заплющуються.
   Назавтра пiсля снiданку увесь барак вiдбув на роботу до величезного поля помiдорiв. Вiдбiрнi овочi червонiли на сонцi, викликаючи апетит. Хлопцi з'§ли один, другий, третiй i бажання §сти помiдори пропало зовсiм. Аспiранти зривали i складали помiдори в ящики, останнi пiсля наповнення овочами несли до дороги, де помiщали один на одного у цiлi пiрамiди.
  -- В обiд при§дуть машини i вiдвезуть §х на овочеву базу у Вишневому пiд Києвом, - сказав аспiрантам §хнiй бригадир з радгоспу.
  -- А де це пропали нашi спортсмени? - запитав Савяк у одного з аспiрантiв. - З самого ранку §х не видно.
  -- Мабуть працюють на iншому полi, - скривив губи той. - Тут цих полiв дуже багато. Кабачки, баклажани, огiрки, цвiтна капуста. Останню я практично нiколи в Києвi в овочевих магазинах не бачив. Де вона дiвається? На ринку є, i то дуже дорогаЈ зараза, а ось на прилавках державних магазинiв практично не буває. Добре, що нас не вiдправили збирати кабачки, так хоча б якогось помiдора до дзьоба вкинемо.
   Увечерi аспiранти втомленi повернулися до свого бараку. Їх зустрiли чудовi аромати овочевого рагу. Спортсмени в повному складi сидiли за столом i вечеряли. Посеред столу бовванiла пляшка горiлки.
  -- А ви що, до §дальнi не ходили? - запитав спортсменiв Савяк.
  -- Яка там §дальня, - махнув рукою кремезний шахiст. - Ви ж самi бачили, чим i як нас там годують. Як для свиней готують. А у нас тут чудова свинина з базару, вiдбiрнi овочi просто з поля. I солодкий стiл, торт "Ки§вський". Та й пляшка найкращо§ горiлки є, яку вдалося знайти, так би мовити, для апетиту. Приєднуйтеся. Вчися, студент, як треба жити.
  -- Вчись чи не вчись, але ми грошей не маємо, щоб так шикарно жити, - вiдповiв хтось з аспiрантiв.
  -- Ось я i кажу, вчися, аспiрант, - пiдвiвся кремезний шахiст, звiльняючи мiсце для прибулих.
  -- Та ми вже повечеряли.
  -- Як каже одна моя сусiдка, коли гостi кажуть, що вони вже §ли вона вiдповiдає: та гiмно ви там §ли.
  -- Ну до цього ще не дiйшло, але судячи з того, як нас почали годувати, до гiмна вже недалеко.
  -- Так починайте, нарештi, i нас вчити, як так можна розкiшно жити, - попросив Савяк.
  -- Будь ласка. Ви цiлий день за поганi харчi, тобто практично безкоштовно, працювали, а ми в цей час створювали матерiально-технiчну базу власного комунiзму. Пояснюю, так би мовити, для науковцiв. У нас є "Волга", нашого славного олiмпiйського чемпiона. Група наших людей заходить з одного боку величезного поля цвiтно§ капусти, яка найбiльше цiнується на ринку, i нiби починає там §§ збирати. Охоронник з собакою кидає уже складену у ящики цвiтну капусту i починає бiгти, тримаючи пса на повiдку до цiє§ групи, яка робить вигляд, що хоче вкрасти капусту. Поля тут, як ви вже самi бачили, величезнi. Коли вiн прибiгає, то бачить, що у нас в руках нiчого немає, немає i нiяких сумок чи кулькiв. Навiть за пазухою нiчого не сховано. Ми ж нiчого й не збиралися красти. Просто робили вигляд. А в цей самий час до ящикiв з готовою продукцiєю прибуває "Волга" i завантажує багажник i заднє сидiння. Потiм все це веземо на ринок, де i здаємо дефiцитну продукцiю гуртом. Там у нас уже є вiдповiднi люди. Отримуємо грошi або мiняємо на iншу продукцiю, наприклад, кавуни. Потiм все починається спочатку.
  -- Але ж у нас немає "Волги", - зауважив Савяк.
  -- Але ж розум у вас є? До того ж, ви професiйнi економiсти i тому повиннi мати економiчне бачення i мислення. Попросiться бригадою працювати на станцiю. Туди якi тiльки вантажi не прибувають для радгоспу. Нас уже не беруть Ми там добре засвiтилися. А ви зовсiм тут люди невiдомi. Поки вони вас розкусять... Будемо обмiнюватися результатами своє§ працi.
  -- А як нам найнятися на роботу на станцiю? - запитав у шахiста Савяк.
  -- Пiди до бригадира i скажи йому, що ви не проти працювати на розвантаженнi комбiкормiв. Ось тобi пляшка, вручиш начальнику. Можна до чвертi вагона одразу ж загнати налiво. Покупця я вам знайду, грошi подiлимо.
  -- Ми на таке не пiдемо. Грабувати державу?
  -- Ти що вчора народився? Ну ти даєш, товариш начальник. Це держава нас грабує, а не ми §§. У нас всi люди, якi зараз сидять за цим столом, побували за своє життя на змаганнях не в однiй кра§нi свiту. I нiде так погано, як у нас не живуть. Є держави, де взагалi нiяких ресурсiв немає, навiть води питно§ власно§ немає. А вони всi багатi i щасливi. Регочутьна вулицях i в кавярнях вiд щастя, як дурнi. Менi спочатку здавалося, що у них не всi вдома. А потiм через декiлька днiв i я такий ставав, щасливий.
  -- Та ну тебе, таке скажеш.
  -- Гей, хлопцi, - звернувся шахiст до аспiрантiв, - з вас хто-небудь у США, Нiмеччинi, Японi§ чи Австралi§ був?
  -- Нi, - пролунало у вiдповiдь
  -- А ось я був. Найбiльше всього вражає те, що ми - переможцi у вiйнi, живемо незрiвнянно гiрше, нiж так званi переможенi, тобто нiмцi i японцi. Нiмеччина пiд час вiйни за декiлька рокiв щоденних бомбардувань авiацiєю союзникiв була вщент зруйнована. Японiя теж. До того ж на не§ американцi ще й ядернi бомби скинули. А як вони живуть. Що ми святкуємо 9 Травня?
  -- Як що? День Перемоги.
  -- Але ж перемогли реально не ми, а вони. Це говорить тобi людина, яка була в "переможених" кра§нах.
  -- Ти, мабуть, аспiрант думаєш, що живеш у Радянському Союзi, як у раю. А в iншому свiтi люди голодують i страждають? Чи не так?
  -- Ну, так нас вчили.
  -- Я був у Швецi§. Так там комунiзм уже давно побудований. А у нас: мрак, бардак i перетак. Тому ми не крадемо у держави, а беремо у не§ лише мiзерiю того, що краде вона у нас. Я вас переконав?
  -- Ну, ми так не можемо.
  -- Ох i дурнi ж ви. Тут у радгоспi є ще одне дуже прибуткове мiсце. Робота на тiй же радгоспнiй залiзничнiй гiлцi. В радгоспi є власний винзавод. Частину вина вони роблять з фруктiв свого садка. Знаменита в Радянському Союзi бормотуха "Плодоягiдне". Його росiяни iз Центрально§ Росi§ мiльйонами лiтрiв випивають. Iншу частину вина завод розливає у пляшки з сировини, яка надходить у залiзничних цистернах з Закарпаття, Криму i Одесько§ областi. Якщо тобi, хлопче, - звернувся шахiст до Савяка, - вийде домовитися працювати там, будете озолоченi.
  -- Як це, тобто, яким чином?
  -- Коли прибувають залiзничнi цистерни на запаснi колi§ винзаводу, до них з усiх бокiв бiжать мiсцевi жителi з двома вiдрами в руках. Одне вiдро порожнє, а iнше наповнене водою. В порожнi вiдра супроводжуюча бригада наливає вино, а натомiсть у цистерни виливає таку ж кiлькiсть води. Зрозумiли? Вибрали з цистерни двадцять вiдер добiрного виноматерiалу, мусите стiльки ж залити води. Таким чином, кiлькiсть рiдини у цистернi залишається сталою, але ось якiсть вина, м'яко кажучи, дуже суттєво страждає. Через це зробiть собi раз i назавжди практичний висновок, нiколи не купуйте вино, закорковане у пляшки в районах, де не росте виноград. Там де вино не виробляють, а лише розливають.
  -- А я про такi тонкощi виноробства i не пiдозрював, - похитав головою Савяк. - От спасибi тобi, що просвiтив.
  -- На пiвднi, там у кожного є своє вино, яке набагато краще за заводське. Тому нiхто його вiдрами красти не буде. Хiба що цiлими цистернами. Але цим займається начальство, а не простi люди.
  -- Нi, це нам не пiдходить, - повернувся до сво§х Савяк. - Завтра нас вiдправляють в якостi вантажникiв на плодоовочеву базу в мiсто Вишневе пiд самим Києвом.
  -- О, i там у нас зв'язки є, - запевнив аспiрантiв кремезний шахiст. - Напроти плодоовочево§ бази знаходиться м'ясомолочний комбiнат. Потужне виробництво. До овочiв i фруктiв дуже пасує ковбаса, грудинка, балик "Дарницький" i т.д. i т.п. i т.д. А до м'ясива теж не менше пiдходять овочi i фрукти. Iдеальне територiальне поєднання для налагодження взаємовигiдного спiвробiтництва. Чи не так? Ось ми, коли працювали на плодоовочевiй базi одразу налагодили спiвпрацю з ковбасниками.
  -- Я вже був на цiй базi, - пiдхопив розмову один з аспiрантiв. - Там така охорона. А на цiй ковбаснiй фабрицi, напевно, ще складнiше щось винести.
  -- Та не смiши ти людей. Виносять просто через прохiдну. Я одного дня по закiнченнi робочого дня, пам'ятаєте хлопцi той випадок? Ще б пак, - засмiялися "авангардiвцi". - Так ось, робочий день закiнчився i ми зайшли до рейсового автобуса, щоб §хати додому до Києва. Я тодi сiв на вiльне мiсце i почав дрiмати. Але поспати не вийшло. Попереду мене влаштувалися на сидiннях двi дiвчини. Вони постiйно реготали, як дурнi. Спочатку я не мiг второпати, чому це вони так радiють. Поряд з ними стояли два пiдпилих молодика, якi говорили цим дiвчатам якiсь банальностi. Зовсiм не смiшнi, а дiвчата заливаються, як циган сироваткою, не дають подрiмати. Тiльки я хотiв зробити §м зауваження, щоб хоча б трохи §х вгамувати, аж зирк i зрозумiв причину §хнiх веселощiв. Був початок вересня, спекотний день, але цi два залицяльники були в бiлих сорочках з довгими рукавами. Зовсiм не по погодi i не по §хнiй роботi вбранi. Рукави вони пiдсукали i розстебнули ґудзики на комiрi сорочок. А один розстебнув ґудзика i на животi. I ось коли вiн нахилявся над дiвчатами, щоб сказати §м чергову дурницю, з отвору на грудях майже до обличчя крайньо§ дiвчини висувався край палицi твердокопчено§ ковбаси. Це, дiйсно, виглядало дуже кумедно i реакцiя дiвчат була цiлком вiдповiдною. Збоку взагалi здавалося, що то не ковбаса, а статевий член. Увесь автобус почав реготати. Хлопцi зрозумiли в чому справа i вимушенi були застебнутися.
  -- То що ж у них на ши§ було прив'язано по палицi ковбаси?
  -- Там §х було декiлька. Кожен нiс через прохiдну по декiлька палиць гарно§ сухо§ ковбаси, яко§ в магазинi не купиш. Це скiльки цiє§ ковбаси виноситься за день, мiсяць, рiк? Страшно подумати. А в масштабах всiє§ кра§ни. Ця держава, врештi-решт не витримає i в один чудовий день просто розсиплеться, як картковий будинок. Ну як, економiсти, з науково§ точки зору, скiльки таке може тривати?
  -- Не знаю, - стенув плечима Савяк. - Роками, десятилiттями. Слово честi, не знаю. Але ж цiлу свиню чи iндика ти так просто через прохiдну в будь-якому випадку не винесеш.
  -- То ти просто нiчого аспiрант не знаєш, - посмiхнувся олiмпiйський чемпiон. - Для цього є iншi способи. Одного разу я проходив пiд парканом м'ясомолочного комбiнату до своє§ "Волги", яку припаркував бiля нього. Менi приспiчило посцяти. Уже стемнiло i я прилаштувався мiж парканом i своєю машиною. Аж тут мене зверху щось важке, як вдарить. Я з переляку навiть обiсцявсяувесь. Кинувся тiкати спочатку, думав мене хтось убити хотiв. Але все було тихо, нiде нiкого. Придивився я, аж на землi лежить чималий зав'язаний мiшок. Я його розв'язав, взяв з машини лiхтарик i зазирнув всередину. А там вiдбiрнi шматки свинини. Чудовий балик. Кiлограмiв двадцять, не менше. Я цей мiшок затягнув до багажника машини i хода звiдти. Скiльки ж таких мiшкiв за нiч перекидають через паркан. А потiм виходять з пустими руками через прохiдну. А скiльки iснує всiляких iнших способiв крадiжки м'яса, про якi ми i не пiдозрюємо? А в масштабах всiє§ кра§ни. Страшно навiть подумати.
  -- Це була б непогана тема дисертацi§ з економiки, - втрутився в розмову ще один аспiрант. - Але хто ж дасть таку дисертацiю захистити? Нiхто. Це повний роздовбон i амбець.
  -- Хлопцi! Досить базiкати, присувайтесь до нас ближче, бо рагу вже стає холодним.
  -- Дякую, - Савяк витягнув свою ложку i приєднався до компанi§ спортсменiв. - Дуже смачно, - похвалив вiн §жу.
  -- Тут у нас у бараку з того боку живе одна молодиця, - повернув голову до Савяка шахiст. - Декiлька рокiв тому посiла шосте мiсце на чемпiонатi свiту з художньо§ гiмнастики. Вона ще зовсiм молода, але для цього виду спорту вже не пiдходить. Там нинi домiнують шiстнадцятилiтнi. Тому §§ списали в нашу контору. До речi, за §§ шосте мiсце командi Радянського Союзу з художньо§ гiмнастики нарахували залiковi очки. Це вважається у нас дуже великим досягненням. Вона в мене розпитувала про тебе. Дiвка трохи в цьому сенсi "з мухами". Дуже перебiрлива, нiхто з нашого товариства §§ не цiкавить. Але в принципi вона дiвчина хороша. Схоже, що в тебе з'явився реальний шанс. Давай я вас познайомлю.
  -- Знайом, все одно тут по вечорах робити нiчого. Хiба що горiлку пити. Але це швидко набридає.
  -- Не скажи, тут дiйсно є чим вночi займатися, - засмiявся шахiст - То що, пiшли?
  -- Коли?
  -- Та хоча б i зараз.
   Чоловiки вийшли з бараку i, обiйшовши його з боку, опинилися перед дверима жiночо§ частини.
  -- Дiвчата, до вас можна? - постукав у дверi "авангардiвець".
  -- Що вам треба? - вiдгукнувся за дверима жiночий голос
  -- Покличте, будь ласка, Ларису з товариства "Авангард", - закричав шахiст.
   Через деякий час прочинилися дверi i з барака вийшла молоденька жiночка. Вельми симпатична, з нiжним обличчям i чудовим станом. Ледь почервонiвши, вона вiдвела очi вiд Савяка i звернулася до свого товариша по службi.
  -- Ти щось хотiв, Валера?
  -- Знайомся ось. Це аспiрант Iнституту економiки. Живе i працює з нами. Староста нашого бараку. Хороший, веселий хлопець.
  -- Петро, - вiдрекомендувався хлопець.
  -- Лариса, - ще бiльше зашарiлася молода жiнка. - Дуже приємно.
  -- I менi теж.
  -- Ну ви тут собi гомонiть, а я пiшов. - Валерiй повернувся i пiшов до чоловiчо§ частини бараку.
   Лариса стояла мовчки, вiдвiвши погляд вбiк.
  -- Пропоную сьогоднi сходити у кiно на вечiрнiй сеанс, - звернувся до не§ Петро. - Ти не проти? Я не знаю, що там сьогоднi йде. Але вечiр схоже буде не гiршим за вчорашнiй. Просто грiх сидiти в цьому бараку.
  -- Ну, давай сходимо, прогуляємося. - подивилася просто в очi хлопцевi якимось дивним "з поволокою" поглядом Лариса. - Вiдверто кажучи, менi в кiно не хочеться. Я вже була вчора в мiсцевому кiнотеатрi. Там дуже душно. Мiсцевi аборигени приходять у кiнозал з насiнням i вiдпускають всiлякi реплiки по ходу фiльму. Потiм по дорозi додому до нас причепилися якiсь п'янi iдiоти. Ледве вiд них вiдкараскалися. Давай краще просто пройдемося навколишнiми полями i лiсопосадками.
  -- Я не проти. Коли за тобою зайти?
  -- Зайди о 9 вечора. Я буду готова.
   За двi хвилини 9-та Савяк при повному парадi, в польових, звичайно, умовах стояв бiля дверей жiночо§ частини бараку. Тiльки-но вiн пiдняв руку, щоб постукати у дверi, як тi зi скрипом прочинилися i на порозi з'явилася Лариса. На нiй було легеньке картате плаття, яке так вiдверто пiдкреслювало принади §§ чудово§ фiгури, що хлопець аж слину ковтнув.
  -- "Мiнiмум косметики i максимум природного жiночого шарму, - вiдзначив вiн про себе".
  -- А де ж традицiйне жiноче запiзнення на побачення на 15 хвилин? - з милою посмiшкою запитав Ларису аспiрант.
  -- Я не люблю запiзнюватися сама i не дарую тим, якi запiзнюються на зустрiч зi мною, - серйозно вiдповiла Лариса. - А це що у нас дiйсно побачення? Я думала, що ми просто прогуляємося.
  -- Ну добре, якщо тобi так бiльше подобається, назвемо цi нашi здибанки дiловою зустрiччю. Скажiмо, з метою дихання свiжим повiтрям i розведення теревенiв.
  -- Як чудно ти висловлюєшся.
  -- А чому ти дивуєшся, я ж, все таки, аспiрант. Та ще й з Академi§ наук.
  -- Але ж не з Iнституту лiтератури?
  -- Ти ж уже знаєш, що я економiст.
  -- Така нудота, напевно, ця економiка?
  -- Це як до не§ пiдходити. Там немало смiшного i веселого, особливо в економiцi нашо§ кра§ни.
  -- Я не розумiю. Про що це ти?
  -- Ну й добре, пiшли вздовж лiсосмуги до того лiска, який бовванiє попереду.
  -- Пiшли.
   Петро разом з Ларисою неквапливо рушили вперед.
  -- А ти правда аспiрант Академi§ наук чи просто менi голову морочиш?
  -- Клянуся на Бiблi§, - вiдповiв Савяк. - Другого року навчання.
  -- I що ти дослiджуєш?
  -- Займаюся економiкою машинобудування. Та там нiчого цiкавого немає взагалi. А для таких дiвчат, як ти i поготiв.
  -- Чому це так?
  -- Розкажи менi краще про себе. Валерiй сказав, що ти посiла шосте мiсце на останнiй Олiмпiадi. Це дiйсно так?
  -- Клянусь на Бiблi§, - перекривила аспiранта Лариса.
  -- "А вона не така скромна, як здається на перший погляд. - вiдмiтив про себе Петро. - Треба з нею дiяти смiливiше. Вона явно не з лякливих i вже побувала в бувальцях".
  -- Ну як це професiйно займатися спортом? - хлопець нiби ненароком торкнувся руки Лариси. - Постiйнi тренування, по§здки за кордон, травми. Це мабуть займає весь час i на особисте життя майже нiчого не залишається.
  -- Самi тренування i змагання, звичайно, вимотують i постiйно тримають у напрузi. Але найстрашнiшим у професiйному спортi є травми. Уникнути §х практично не можливо. Деяких спортсменiв вони просто переслiдують. Фiзична травма, це i травма психологiчна. Особливо, коли таке трапляється просто перед вiдповiдальними змаганнями. Ти готова виступити на найвищому рiвнi i впевнена у сво§й перемозi. А за день до змагань все летить шкереберть. У вашому барацi живе один наш "авангардiвець". Так вiн пiд час чемпiонату свiту з боксу зламав собi руку. Нiкому нiчого не сказав i довiв бiй до переможного кiнця. Уявляю, як йому, бiдному, болiло. Менi його було так жалко.
  -- "Жалiслива, ти моя, - подумав Савяк, - Може ти й мене пожалiєш? Просто знаходитися в такiй обстановцi удвох з такою жiнкою... Хiба це не знущання з чоловiка? Менi вже й поблизу тебе, зiронько, стояти важко. Так хочеться пригорнути тебе i одразу перейти до справи, Бо вже все менi аж пече. Це сама природа створила таких жiнок на погибель нам чоловiкам. Вiд не§ йде така сильна жiночнiсть, що аж страшно стає. Хто ж це може опиратися такiй притягальнiй силi? Ї§ ж просто фiзично вiдчуваєш."
  -- Ти мабуть закiнчила Iнститут фiзкультури, як i ваш олiмпiйський чемпiон?
  -- Це не обов'язково. Я навчалася в Ки§вському педагогiчному iнститутi, закiнчила його музично-хореографiчний факультет. У моєму видi спорту це дало менi вiдчутнi переваги перед iншими. Художня гiмнастика це не лише спорт, але й мистецтво, музика, танцi.
  -- "От ти б, зiронько, безсоромно подумав про себе аспiрант, та впала б на мене на шпагат. - Вiн згадав одного знайомого, який був просто поведений на таких думках. Тому цей хлоп по§хав заробляти грошi на пiвнiч, кинувши к бiсу свою науку, щоб повернувшись до Києва мати за коханку балерину з кордебалету оперного театру. А ти смiявся над ним. Сам не кращий. - присоромив хлопець себе".
  -- Ось повалене дерево. Дивися, як зручно впало, - звернувся хлопець до Лариси. - Просто проситься, щоб на нього присiли. Сядемо вкупочцi ми пiд калиною i над панами я пан, - заспiвав хлопець лукаво.
   Лариса мовчки вмостилася на деревi. Поряд сiв i аспiрант. Вiн лагiдно взяв дiвчину за руку.
  -- Чому це в тебе така холодна рука? - запитав вiн у дiвчини. - Як крига.
  -- Це тому, що серце гаряче, - вiдповiла та, не забираючи руки.
  -- Так чим будемо займатися, - притягнув до себе Ларису хлопець i нiжно поцiлував у губи.
   Дiвчина не виривалася, не пручалася, але й не вiдповiдала на поцiлунок. Савяк вiдчув, що далi терпiти йому вже несила. Поруч з ним сидiла суперрозкiшна молода жiнка, яка вже давно пiзнала чоловiка. Це вiдчувалося в усьому. Життєвий досвiд не мiг пiдвести хлопця.
  -- "Та вона, мабуть, вiдчуває все те, що i я, - подумав вiн i ще раз поцiлував дiвчину, розтуляючи §§ вуста i лiзучи язиком §й до рота".
   Лариса вiдсунулася. Раптом з §§ очей бризнули сльози.
  -- Ти будеш зi мною добрим? - тихо промовила вона.
  -- "Якого це чорта, - розсердився про себе Савяк. - Чому це я повинен бути добрим i нiжними, - подумав вiн, - коли в мене одне бажання, затрахати тебе, рибонько, до втрати свiдомостi. I це я вмiю робити. Нiхто ще не скаржився".
  -- Я так тебе кохаю, - прошепотiла Лариса. - Я тебе тiльки перший раз побачила i одразу закохалася. Ти чоловiк моє§ мрi§. Саме тебе я бачила у сво§х снах.
  -- "Тьфу ти, що вона плете? - знову здивувався про себе аспiрант. - Та в не§ дiйсно не всi вдома. Чоловiк §§ мрi§? Що вона не розумiє, не вiдчуває, що в мене одне бажання, зняти з себе цю прокляту сексуальну напругу. Що в мене яєчка вiд збудження ось-ось вибухнуть. Не онанiзмом же менi займатися? Якщо сьогоднi я §§ не трахну, цiлу нiч не зможу заснути. Менi все так болiтиме, що i згадувати страшно. Я це вже проходив. Так що не слухай ти §§, хлопче. Вперед. На штурм бастiону. I нехай вона не обдурить тебе сво§ми солодкими словами про кохання. Вона вилiплена з того ж тiста, що i ти".
   Однак внутрiшнiй голос пiдказував аспiранту, що треба дiяти iнакше.
  -- "Не поспiшай, бо вона втече додому i ти залишишся нi з чим. Не оголошуй, що збираєшся "йти на Ви". Треба дiяти iнакше".
   Вiдвертi слова, якi вже хотiли зiрватися з вуст аспiранта i не менш вiдвертi дi§ вiдiйшли на другий план. Стратегiя переважила тактику. Так Савяк завжди дiяв у своєму життi. Вiдступав, щоб перемогти.
  -- I я в тебе закохався з першого погляду, - нiжно погладив вiн обличчя дiвчинi. - Нi про що iнше вже не мiг i думати, - знайшов у собi сили вiдсунутися вiд Лариси Савяк. -Мене до тебе тягнуло i тягне, як магнiтом. Я по справжньому вперше закохався. Шукав будь-яко§ можливостi з тобою зустрiтися i познайомитися. Запитував у тво§х спiвробiтникiв про тебе. Не давав життя вашому шахiстовi, поки вiн не звiв нас.
  -- Це правда?
  -- Та хiба ти сама не бачиш у якому я станi. - Я сам себе боюся, тому i вiдсунувся вiд тебе. Хоча мо§м найбiльшим бажанням є тримати тебе вiчно в обiймах.
   Савяк знову присунувся до Лариси. Вiн притягнув §§ до себе i знову поцiлував у губи. На цей раз Лариса вiдповiла. Вона вся дрижала i важко дихала
  -- Боже. Моя ти рибонько. Цiлувати тебе є найбiльшою насолодою у свiтi. - ледве видушив з себе вiд хвилювання аспiрант. - Ти маєш неперевершений смак поцiлунку. В мене таке враження, що ти тiльки що §ла суницi. Яка ж неземна насолода тебе цiлувати.
   Аспiрант нiби ненароком, простягаючи руки до обличчя дiвчини, дуже легко провiв гарячими долонями по сосках §§ грудей. I одразу ж радiсно вiдмiтив про себе, що вони дуже рiзко набубнявiли. "Дiло буде, але все ж не поспiшай, - стримував вiн себе". Однак, його тiло вже починало брати гору над розумом. Статевий член досяг найвищого ступеня напруження i почав болiти. Виручило вiд природи притаманне хлопцевi почуття гумору. Про себе вiн процитував Iвана Котляревського з безсмертно§ "Ене§ди":" почепленi за теє тiло, що так грiшить спiшило i не боялось цього зла."
   Намагаючись нiби зручнiше вмоститися бiля дiвчини, Савяк забрав сво§ руки вiд §§ обличчя, яке вiн нiжно пестив i знову, нiби ненароком провiв долонями по §§ сосках. Лариса вся затрiпотiла.
  -- " Ще рано, продовжував стримувати самого себе Петро. - Тягни скiльки стане сили, - переконував вiн себе. - Вона явно не з тих, з якими ти переважно мав справу. У пам'ятi сплинули слова однiє§ дами з курорту, яка казала iншiй, що бiльше не пiде з тобою гуляти. Вже другий раз з ним зустрiчаюся, а вiн донинi мене не трахнув. Даремно трачу час. Завтра пiду з iншим. Ця не така. Ї§ просто треба довести до того стану, коли вона вже на зможе пручатися. Впаде в такий фiзичний стан зацiпенiння, коли з нею можна буде робити все, що завгодно. Потiм вона буде жалкувати, картати себе, але в тому станi нiчого з собою вдiяти не зможе. Як казав менi один аспiрант з Iнституту онкологi§, що такий стан зацiпенiння в процесi любощiв притаманний якомусь там вiдсотку жiнок. Зараз i не пригадаю якому. Та це й не має нiякого значення. Пора чи рано?"
   Савяк черговий раз притулився до Лариси. Вiн глибоко поцiлував §§, вiдчуваючи, що в то§ настало запаморочення. В цей час вiн нiби пiдважив нiгтем знизу правий сосок дiвчини. Вона солодко застогнала. Савяк спробував ще раз. Але схибив i схоже зробив дiвчинi боляче. Вона вiдвела йому руку геть, хоча й не вiдсунулася вiд хлопця.
   Аспiрант черговий раз поцiлував гiмнастку i почав нiжно пестити §й груди, поступово спускаючи одну руку по животу все нижче i нижче. Уже й не пам'ятав, коли розстебнув плаття. Лариса важко i переривчасто дихала, намагалася пiдвестися. Але сили полишили §§. Савяк легенько просував руку все нижче i нижче, поки не досяг мети. Дiвчина продовжувала солодко стогнати i просто висiла на руках в аспiранта.
  -- Пора, - скомандував сам собi хлопець, повiльно опускаючи дiвчину в траву бiля дерева i... витяг з Закону Укра§ни "Про захист суспiльно§ моралi", стаття 11. Умови продажу i розповсюдження друковано§ продукцi§ сексуального i еротичного характеру.
   Продаж i розповсюдження друковано§ продукцi§ та полiграфi§ сексуального чи еротичного характеру дозволяється лише за наявностi позитивного висновку Нацiонально§ експертно§ комiсi§ Укра§ни з питань захисту суспiльно§ моралi i в спецiально вiдведених мiсцях.
   Реалiзацiя еротично§ друковано§ продукцi§ засобiв масово§ iнформацi§ сексуального чи еротичного характеру, що не зареєстрована вiдповiдно до Закону Укра§ни "Про друкованi засоби масово§ iнформацi§ (пресу) в Укра§нi", забороняється.
   Розповсюдження друковано§ продукцi§ або полiграфi§ еротичного i сексуального характеру поштою дозволяється лише в непрозорiй герметичнiй упаковцi, а продаж еротичних друкованих видань - у герметичнiй упаковцi. На обкладинцi забороняється детальне зображення статевих органiв.
   Оргазм, досягши апогею пiшов на спад i хлопець вiдкотився по травi у бiк, наштрикнувшись спиною на якусь гостру зламану гiлку. По голому тiлу лазили мурашки, але Савяковi була несила навiть поворухнутися. Хлопець скинув з органу своє§ чоловiчо§ гiдностi той предмет, який згiдно нинiшнього Закону i тридцять рокiв тому мав знаходитися i знаходився "в непрозорiй герметичнiй упаковцi" i кинув його на землю. Через деякий час вiн повернув голову в бiк Лариси i побачив, що та щось обдумує, дивлячись на мiсяць. Пройшло ще кiлька хвилин i вона промовила.
  -- Ти мене не любиш, - вона пiднесла руку, намагаючись утримати хлопця вiд заперечення. - Не треба тих нiчого не значущих фраз, якi вживають чоловiки в таких випадках. Я вже давно не дiвчинка. Я тебе теж не кохаю. Можливо, ми могли б один одного покохати, якби зустрiлися за iнших обставин i в iншому мiсцi. Я цього хочу, але не хочеш ти. Чому ти мовчиш? Давай вiдверто. Я права?
   Савяк мовчав. Потiм споквола потягнувся рукою до Ларисиних грудей. Та вiдсунулася.
  -- Чому це ви жiнки одразу пiсля кохання починаєте розбирання польотiв? - запитав вiн - Все так добре вийшло. В мене, в крайньому разi. А ти хочеш сво§м аналiзом все зiпсувати. Давай не будемо. Зустрiнемося завтра тут же i поговоримо.
  -- Ми не пара. Тобто, ми с тобою чисто сексуальна пара, що для багатьох жiнок, а може й для переважаючо§ бiльшостi, є недостатнiм. Адже, як я помiтила, тобi навiть зi мною немає про що говорити. У нас немає нiчого спiльного, крiм сексу. Як ми можемо жити поряд роками?
  -- Ми б знайшли з тобою чим зайнятися, - посмiхнувся Савяк.
  -- Та ну тебе, - розсердилася Лариса. - найвишуканiший i найрiзноманiтнiший секс з однiєю жiнкою таким, як ти, дуже швидко до смертi набридне. Хай навiть я буду стрибати голою зi стрiчками чи булавами по столу чи звiшуватися з люстри. Ти зможеш по хорошому, в сексуальному планi, звичайно, з будь-якою жiнкою. Але я не зможу по хорошому з будь-яким чоловiком. А з тобою, в першу чергу. Менi треба, щоб мiй чоловiк належав лише менi. Тодi я буду щасливою. А ти нiколи не будеш належати однiй жiнцi.
   Лариса пiдвелася i почала вдягатися.
  -- Проведи мене до барака. Завтра я по§ду до Києва. Не шукай мене там, будь ласка. Дай менi спокiй. Нiчого в нас не вийде. Здається, я тобi цiлком доступно пояснила?
   Савяк мовчав. Вiн отримав вiд дiвчини все що хотiв i бiльше вiд не§ вже нiчого не мiг вимагати. Хлопець розумiв, що його випадкова коханка цiлком права. Вiн згадав, як два мiсяцi тому, повертаючись до Києва з Москви лiтаком познайомився з однiєю стюардесою. Вона пiдiйшла до сидiння перед ним, де весело торохтiла маленька дiвчинка i почала розпитувати §§, де та живе i мiж iншим почала розповiдати про себе, стрiляючи очима в бiк аспiранта i посмiхаючись йому. Той одразу зрозумiв, що вона хоче i вже наступно§ ночi гарцював як жеребець у квартирi цiє§ стюардеси в центрi Борисполя. Вранцi стюардеса майже дослiвно повторила йому все те, що цiє§ ночi сказала йому Лариса. - Друго§ зустрiчi не буде, - запевнила вона. Забудь мiй номер телефону i квартири. I виставила його з самого ранку на вулицю.
  -- Дай я тебе поцiлую на прощання, - сказала Лариса, стаючи навшпиньки перед аспiрантом. - Бiдний ти, нещасний мiй хлопчику. Хто тебе пожалiє i полiкує завтра? Охочi знайдуться, але чи надовго? Коли ж ти подорослiшаєш? Нi, ти так i залишишся хлопчаком на все життя. Прощавай.
   На наступний день Лариса по§хала до Києва, а через декiлька днiв з Iнституту економiки прислали на замiну iншу бригаду. Савяк знову поринув у доволi одноманiтнi аспiрантськi буднi.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Пiдроздiл третього роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

1996 рiк

   - Це приймальна вiце-президента Академi§ наук Укра§ни пана Петра Савяка? Добрий день.
   - Добрий день. Ви говорите з референтом академiка Савяка Вiрою Степанiвною.
   - Дуже приємно. Я професор радiофiзичного факультету Ки§вського унiверситету Валерiй Iванович Рубан. Не могли б ви мене з'єднати з Петром Олександровичем.
   - Петре Олександровичу, знiмiть, будь ласка, трубку. Вам телефонує професор Рубан.
   - Дякую, Вiро Степанiвно. Слухаю вас.
   - Добрий день, Петре Олександровичу. Вас турбує Валерiй Рубан з Ки§вського унiверситету. Не забули ще мене? Колись разом жили в аспiрантському гуртожитку на вулицi Ежена Потьє. Працювали спiльно в аспiрантськiй радi. Пiд вашим мудрим керiвництвом.
   - Таке не забувається. Якi в тебе проблеми?
   - З вами хотiв би зустрiтися наш ректор. Вiн випадково довiдався, що ми давнi знайомi. Я його переконав, що з вами можна розмовляти цiлком вiдверто. В нашого ректора до вас цiлком конкретна пропозицiя. Вiн розповiсть вам усе при особистiй зустрiчi. Менi доручено узгодити мiсце зустрiчi i час. Є можливiсть, якщо це, звичайно, вас влаштує, зустрiтися завтра о 13 годинi в кабiнетi ректора.
   - Зачекай, хвилинку.
   - Вiра Степанiвна, подивiться, будь ласка, чи зайнятий я завтра о 13 годинi?
   - Звичайно, що нi. Це ж обiдня перерва.
   - Я не проти, але давай так, якщо можеш, при§жджай до мене зараз же. Ти ж знаєш, де знаходиться президiя нашо§ Академi§ наук?
   - Знаю.
   - У мене приймальня на другому поверсi, кiмната 22. Там на стiнi висить табличка з мо§м прiзвищем i всiлякими там регалiями.
   - Я одразу ж ви§жджаю.
   Через годину до кабiнету Савяка зазирнув Рубан.
   - Можна, Петре Олександровичу?
   - Заходь. Ми ж, здається, з тобою завжди були на ти. Чи може я щось забув?
   - Та то ж коли було. Ви вiце-президент, вiдомий учений, якось воно незручно.
   - А ти професор, менi теж не зручно. Давай не будемо придумувати всiлякi вiртуальнi речi. Працюємо у звичному для нас режимi спiлкування. Сподiваюся, що це допоможе нам говорити максимально вiдверто.
   - Домовилися.
   - То що ж хоче вiд мене ректор? Ти ж, напевно, знаєш. Це щоб я був готовий до зустрiчi. Готовий, значить захищений. А так вiд мене цiлком вiрогiдно можуть вимагати прийняття якихось спонтанних необдуманих рiшень.
   - Справа доволi делiкатна. Ректор дуже посварився з деканом економiчного факультету. Просто на ножах. А вигнати його просто так не можна. Колектив за нього горою. Але справа навiть не в цьому, ти ж знаєш декана економiчного факультету, вчився з ним в аспiрантурi. Вiн дуже авторитетний. Має безлiч публiкацi§, знаний i за кордоном. Консультує уряд з економiчних питань. Таку людину просто так потурити не можна. Школа академiка Сидорчука. Вiн умiв добирати кадри. Цього в нього не забереш.
   - У чому реальна причина конфлiкту?
   Рубан знiтився пiд пильним прискiпливим поглядом Савка.
  -- Не знаю, чи можу я це говорити.
  -- Та викладай уже все. Досить ламатися.
  -- Наш ректор має прiзвисько Бурбон. Це його викладачi iсторичного факультету так назвали. Прижилося. Вiн такий безцеремонний i нестриманий, що вижене мене з роботи, якщо я буду поширювати iнформацiю.
  -- Довiрся менi. Я тебе не пiдведу. Якщо дiйсно дiйде до такого, пiдеш у нашу Академiю заступником директора iнституту. Не пропадеш, я тобi гарантую.
  -- Не сумнiваюся, ти, ви дуже авторитетнi. Та й бiльшого авторитета в економiчнiй науцi у нас нинi немає. Це факт. Ось через це в ректора i виникла iдея запропонувати вам деканство на економiчному факультетi. Факультет буде переведено в ранг iнституту. Крiм того, при ньому вiдкриють ще й приватний iнститут менеджменту i маркетингу. Ви будете посiдати одразу обидвi посади i вiдповiдно отримувати грошi i там, i там. А щоб це не виглядало як пониження, вам запропонують ще й посаду проректора. За три посади, ви будете отримувати десь вдвiчi бiльше, нiж отримуєте зараз. Ректор навiть знає про вашу платню. Як на мене, то я б згодився.
  -- Так що ж там мiж ними трапилося, ти так менi i не розповiв?
  -- Економiчний факультет дуже популярний серед абiтурiєнтiв i §хнiх батькiв. Унiверситет наш найпрестижнiший у кра§нi. За влаштування сво§х дiтей на навчання батьки платять дуже великi грошi. Ректор звик все тримати пiд сво§м контролем. А декан економiчного факультету став проводити самостiйну полiтику. Ось тут i криється реальна причина конфлiкту.
  -- Дякую за вiдвертiсть.
  -- Ви можете собi, як економiст, самi вирахувати, що до тiє§ офiцiйно§ подвiйно§ платнi, яка вас чекає в унiверситетi, будете мати ще значний лiвий пiдробiток.
  -- А що, коли я теж почну проводити незалежну полiтику, як i теперiшнiй декан економiчного факультету? Чому б i нi. Тим бiльше, що, як ти кажеш, я ще авторит етнiший за Герасимчука.
  -- Ректор розпитував мене, як ви вiдноситися до жiнок. Я йому розповiв про нашi походеньки пiд час навчання в аспiрантурi. Вiн вирiшив вас купити i ще в однiй, так би мовити, iпостасi. Щоб ви вже не могли нiчого проти нього зробити. Ректор ще за радянських часiв органiзував в унiверситетi справжнiй бордель зi студенток. Для себе i для iнших. Кажуть, що найкращi екземпляри поставляються на саму гору. Спецiально для вас, враховуючи вашу репутацiю, вiдшукали супердiвчину. Ще незайману. Якщо ви згодитися, вона ваша. Справжня троянда. Ректор пiдозрює, що ви можете вiдмовитися вiд запропоновано§ посади. Тодi, як останнiй аргумент, до кабiнету ректора зайде та дiвчина. Спочатку §§ вам запропонують як приз, а якщо ви вiдмовитися, вона нiби ненароком зайде. Вас познайомлять. Ректор вважає, що нiхто вiд тако§ пропозицi§ вiдмовитися не зможе.
  -- Перекажи ректоровi, що ти менi телефонував, але зi мною не зустрiчався. Я обмiркую пропозицiю ректора i тобi зателефоную сьогоднi ввечерi.
  -- Петре Олександровичу, принесли квитки на лiтак до Стокгольма. Ви просили нагадати, коли це станеться, - пролунав голос референта з гучномовця.
  -- Ну все, Валерiю, хай щастить. До зв'язку.
  -- До побачення, Петре Олександровичу.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2002 рiк

Байковий цвинтар у Києвi

  -- Дякую, Петре Олександровичу, що прийшли. Ви знали покiйного?
  -- Особисто ми не були знайомi, але я його бачив у рiзних президiях з залу. Колись сидiли i в однiй президi§ разом, але так i не були представленi один одному. Але справа не в тому, менi вiдомi дiяння цiє§ людини за його земного життя. Я його глибоко поважав, коли вiн був живий, i в мене з того часу не з'явилося жодно§ пiдстави, щоб не поважати його покiйного.
  -- Тут зiбралися його бойовi побратими. Скiлькох врятував вiн офiцерiв-укра§нцiв у Чечнi. Поранених, змордованих у полонi. Вони не встигли звiльнитися з росiйсько§ армi§ i пере§хати до Укра§ни. Так §х росiяни спецiально кинули в саме пекло. Скiльки §х там, нещасних, загинуло? Не за Укра§ну вiддали вони своє життя, а за §§ катiв. Хiба може бути страшнiша смерть? Їх кинули проти чеченцiв, таких же пригноблених росiйським iмперiалiзмом, як i укра§нцiв. Це щоб якомога бiльше укра§нцiв загинуло вiд рук чеченцiв i щоб якомога бiльше чеченцiв загинуло вiд рук укра§нцiв. Щоб сiяти ненависть серед народiв. А дядя Толя, як звали його сво§ i чужi, мав такий авторитет серед чеченцiв i взагалi серед усiх, що беззбройний проходив через усi заслони i вивозив укра§нцiв додому. Скiльки родин завдячують йому порятунком сво§х синiв, батькiв, братiв, коханих.
  -- Вiчна йому пам'ять i вiчна слава.
  -- Зараз пройдуть маршем його бойовi побратими. Потiм виступлю я i ще декiлька чоловiк, якi його знали найближче. Ви не хочете виступити? Як ви вмiєте.
  -- Я можу сказати декiлька слiв про цю людину в загальному сенсi його значення, як iсторично§ постатi. До речi, як вам вдалося добитися його поховання на Байковому цвинтарi? Тут скiльки всякого людського смiття i мотлоху поховано, в той час, як справжнi геро§ Укра§ни покояться на 12-му кiлометрi Одесько§ траси.
  -- Ми подали вiдповiднi документи до мiськради i отримали, як ви вже здогадалися, вiдмову. Я знаю, що мiй телефон прослуховується, тому став телефонувати до рiзних мiст i областей кра§ни в нашi регiональнi вiддiлення до його бойових побратимiв. Повiдомляв про вiдмову поховати дядю Толю на Байковому цвинтарi i через це пропонував всiм прибувати до Києва на похорон з важким залiзом А це, на нашому жаргонi, зброя. Кулемети, гранатомети тощо. I що ж ви думали, мене викликав мiський голова i особисто вручив дозвiл на поховання нашого героя на Байковому цвинтарi. Тiльки вiдмiнiть, будь ласка, свiй наказ про важке залiзо, попросив вiн.
   Завершилися урочистi хвилини прощання. Просто на асфальтовiй дорозi, яка вела до кiлькох нових могил, розстелили на целофановiй дорiжцi скатертини i почалася тризна.
   Савяка огорнув сум. "Яка втрата для Укра§ни. Бiльше таких видатних людей наша нацiя нинi не має. Наскiльки все в iсторi§ залежить вiд особистостi, - думав академiк, стоячи бiля свiжозакидано§ могили дядi Толi".
   Попереду бовванiв дуже гарний пам'ятник. Вiн вразив Савяка своєю оригiнальнiстю. Академiк рушив до нього. Сидорчук Сергiй Амвросiйович, заслужений дiяч науки Укра§ни, лауреат Державно§ премi§ i премi§ iменi Шлiхтера, засновник Iнституту економiки, прочитав вiн на гранiтному обелiсковi.
  
  
  
  
  
  
  

2004 рiк

грудень

  -- Здравствуйтє, Пьотр Алєксандровiч.
  -- Добрий день, а це ще хто росiйською?
  -- Ще не забув, академiк, аспiранта Латукова. Разом жили в аспiрантському гуртожитку на вулицi Ежена Потьє. I боролися за виживання в аспiрантськiй радi. Тодi ти нами добре керував. Без тебе б нас виселили з родинами з гуртожитку на вулицю.
  -- А, це ти, Геннадiю? Якщо я чогось не наплутав, ти був аспiрантом Iнституту соцiологi§. Чи не так?
  -- Я вже давно пiшов з цього iнституту. Зараз маю власний бiзнес.
  -- Якi в тебе проблеми?
  -- В мене все нормально. Ненормально в кра§нi, в Києвi.
  -- Що ти маєш на увазi?
  -- Не знаю, до якого табору ти належиш, але я не розумiю i не сприймаю всього того, що вiдбувається в Києвi. Якусь Помаранчеву революцiю придумали. Всi неначе подурiли. Сотнi тисяч людей мiтингують на вулицях. Нiхто нiчого не робить. Не сьогоднi завтра все завалиться.
  -- А, ось ти про що. Я теж здурiв, i мо§ студенти, i аспiранти, мо§ колеги. Мо§ сини ночують в мороз пiд Адмiнiстрацiєю президента. Я ходжу з помаранчевим бантом на грудях. Вперше в життi я вiдчув свою причетнiсть до чогось великого, справжнього. За Хемiнгуеєм це свято, яке завжди з тобою. А ти хiба не з киянами? Може ти голубий?
  -- Ну... За кого ти будеш голосувати? Я ось нещодавно побував на Батькiвщинi в Росi§. Рiдну Калугу вiдвiдав. Зарплата там набагато вища, нiж в Укра§нi, пенсi§ вагомiшi, стипендi§ у студентiв незрiвняннi з стипендiєю мого сина в Києвi. I президент в Росi§ дуже хороший.
  -- Ну так в чому ж тодi справа.
  -- Що ти маєш на увазi?
  -- Чому тодi ти сидиш досi в Укра§нi, коли в тво§й рiднiй Росi§ такий рай? Це ж росiяни придумали: "i дим отєчества нам сладок i прiятєн". Що ж ти мене агiтуєш, а сам туди повертатися не хочеш? Ти що, хiба ненавидиш Росiю?
  -- Скажеш таке. Я дуже люблю Росiю, росiйську мову, росiйську культуру i росiйського президента.
  -- Не бреши?
  -- Чесне слово, люблю всiм серцем.
  -- В тво§х словах немає формально§ логiки. А ще давнi греки казали, те, що не має формально§ логiки є маразмом. Людина, яка щось чи когось любить, постiйно мрiє про те, щоб навiки з'єднатися з об'єктом своє§ любовi. А ти до цього часу не ви§хав на Батькiвщину. Можна подумати, що проклятi нацiоналiсти не пускають росiян переселятися до себе додому.
  -- Розмова у нас не виходить.
  -- А ти що ж думав. Я знаю, що ти належиш до борцiв за росiйську мову в Укра§нi. Пишеш про утиски тебе бiдного росiйськомовного. Їдь до себе в Калугу i слухай там чудову росiйську мову щодня. I телевiзор дивися виключно росiйською, i радiо. Хiба я не правий?
  -- Давай будемо закiнчувати цю розмову.
  -- Нi, ти постривай. Давай начистоту. В тебе на Печерську чудова чотирикiмнатна квартира. Зараз вона коштує, страшно сказати, пiвмiльйона доларiв. Продаєш §§ i купуєш у сво§й рiднiй Калузi п'ятикiмнатну, будинок у передмiстi, дачу на додачу, новий джип. I ще залишаться грошi для того, щоб безбiдно жити до кiнця тво§х днiв у гаряче коханiй Росi§. Подумай над моєю пропозицiєю. Це я тобi пропоную як економiст. Дуже вигiдна оборудка.
  -- Я жалкую, що тобi подзвонив. Прощавай.
  -- Хай щастить.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

2006 рiк

  -- Добрий день.
  -- Доброго дня.
  -- Телефонують з офiсу Черкаського земляцтва. Я хотiла б почути Петра Олександровича Савяка. Я Марiя Григорiвна, секретар земляцтва.
  -- Дуже приємно чути землячку.
  -- Навзаєм. Для нашого земляцтва було б дуже престижно бачити нашого славного земляка, вiдомого ученого, академiка серед керiвництва нашого земляцтва. Як ви ставитися до того, щоб брати участь у нашiй роботi?
  -- Я аж нiяк не проти. Нас, черкасцiв, не одна сотня тисяч у Києвi. Колись у Росi§ укра§нцiв офiцiйно називали черкасами. Так що наша мала Батькiвщина, Черкаська земля, не проста частина Укра§ни. Це §§ серце. I Тарас Григорович Шевченко, наш Учитель i Пророк, не випадково народився i вирiс на Черкащинi. У мене немало знайомих киян, вiдомих в Укра§нi людей, якi походять з цiє§ благословенно§ землi. В чому, на вашу думку, полягає мiй внесок у роботу нашого земляцтва?
  -- Напишiть, будь ласка, статтю про нашу область. Так як ви вмiєте. Про §§ економiку, i не тiльки. У вашому знаменитому публiцистичному стилi. I щоб перспективи соцiально-економiчного розвитку нашого краю були розкритi. Щоб люди бачили наше свiтле майбутнє. Не забудьте про ваш гумор i стаття вийде на всi сто. Щоб було доступно i мало, разом з тим, науковий змiст.
  -- Згода. В мене саме є цiкавий матерiал про наш край. Так би мовити чисто§ води ексклюзив. Ще нiде не публiкувалося.
  -- Дякую, що не вiдмовляєте землякам.
  -- В мене залишилися ностальгiчнi почуття за сво§м дитинством i юнiстю, якi пройшли на Черкащинi. Чудова укра§нська земля.
  -- Ми всi родом, як то кажуть, з дитинства.
  -- Коли мене запитують звiдки я походжу, завжди вiдповiдаю, що як людина я родом з Черкасько§ областi, а як науковець, я родом з аспiрантури Академi§ наук.
  -- Хотiлося б з вами зустрiтися у найближчий для вас зручний час.
  -- Тiльки-но закiнчу писати статтю на ваше замовлення, як одразу зателефоную i ми домовимося про зустрiч. Згода?
  -- На наступному тижнi я §ду у вiдрядження в нашу область. Мене не буде в Києвi цiлий тиждень. Ви часто буваєте на Черкащинi?
  -- На жаль, дуже рiдко. Рiдних там у мене вже майже нiкого не залишилося. Живуть двоюрiднi сестри i брати.
  -- Наше земляцтво в особi знаних у кра§нi бiзнесменiв планує реалiзувати на Черкащинi декiлька бiзнес-проектiв. Чи не хотiли б ви взяти в них участь, як розробник стратегiчних напрямкiв соцiально-економiчного розвитку областi на найближчi десять рокiв?
  -- Це саме те, чим я зараз займаюся для iнших регiонiв кра§ни.
  -- Тодi ми з вами попрацюємо ще i в цьому напрямку. Нам дуже згодяться вашi iде§ i знамените стратегiчне мислення.
  -- Домовилися.
  -- Зичу вам здоров'я i нових творчих злетiв. До побачення.
  -- Хай щастить. До зустрiчi.
  
  
  
  

Роздiл IУ. 1979 рiк

   Ще, будучи студентом Ки§вського державного унiверситету, Савяк протягом кiлькох рокiв увечерi вiдвiдував заочно-стацiонарнi курси iноземних мов, де вивчав англiйську. В той час, як його товаришi студенти пили горiлку в гуртожитку i гуляли з дiвчатами, хлопець двiчi на тиждень скнiв над вивченням iноземно§ мови. Курси знаходилися в центрi мiста на вулицi Жаданiвського. Савяк повертався до гуртожитку вже пiсля 11 години вечора. Декiлька разiв мав конфлiкти з хулiганами, яким нiчим було себе зайняти i тому вони шукали собi пригод на нiчних вулицях столицi, чiпляючись до перехожих.
  -- "Скiльки цiкавого у свiтi, - думав студент. - Ну як це люди не можуть собi знайти нiякого розумного заняття, крiм абсолютно бездумного щоденного тиняння вулицями. Боже, скiльки таких людей, якi через власне невмiння i небажання чимось корисним займатися в цьому життi щодня заливають очi горiлкою".
   По закiнченню курсiв iноземних мов Савяк отримав не лише вiдповiдний диплом, але й цiлком пристойний рiвень володiння англiйською i французькою мовами. Це йому дуже знадобилося пiд час навчання в аспiрантурi.
   У 1979 роцi в США мав вiдбутися Всесвiтнiй економiчний конгрес. Савяк вперше у свiтi розробив абсолютно оригiнальну теорiю розмiщення економiчних об'єктiв на основi §х територiально§ сумiсностi, нейтральностi i несумiсностi. Це було нове слово в економiчнiй теорi§. Пам'ятаючи настанови сво§х старших товаришiв вiн нiчого не сказав про це своєму науковому керiвнику i подав статтю до наукового журналу в Москвi. Його запевнили, що стаття буде опублiкована в наступному номерi всесоюзного наукового часопису. Залишалося лише декiлька днiв до того, як його науковий прiоритет буде зафiксований.
   - "Коли шеф довiдається про це, буде грандiозний скандал, - розмiрковував аспiрант. - Подiбних досягнень i в нього немає. I §х вiн фактично випустив iз сво§х рук. Треба буде вiддячити сво§м старшим друзям, якi пiдказали менi, як треба вберегтися вiд наукових домагань свого наукового керiвника. Я фактично уник ролi наукового донора для Сидорчука, - думав аспiрант. - Але рано чи пiзно вiн про це довiдається i тодi менi кiнець. Треба щось придумати."
   - "I як я до цього не допетрав ранiше, - аж пiдскочив хлопець. - Треба перекласти тези доповiдi англiйською мовою i переслати §х до Нью-Йорка. Там "за горбом" будь-яка свiжа думка на вагу золота. А ось у нас §§ не випустять. Потрiбна вiза шефа i першого вiддiлу. А то ще й посадять. Скiльки в нас нинi сидить по таборах дисидентiв, якi без дозволу "рiдно§ радянсько§ влади" опублiкували щось за кордоном. Треба дописати, як автора, i то обов'язково спереду, свого наукового керiвника i нехай вiн сам вiдправляє тези доповiдi по сво§х каналах до США. I з першим вiддiлом нехай домовляється. Перекладу сьогоднi статтю i завтра понесу §§ Сидорчуку. Цiкаво буде подивитися на його реакцiю. Чи зможу я наперед ледь не до слова передбачити все те, що вiн менi скаже? Цiкаво."
  -- Сергiю Амвросiйовичу, - почав на другий день розмову зi сво§м науковим керiвником Савяк, принiсши тези доповiдi на Свiтовий економiчний форум. - Я ось тут написав цi тези укра§нською i англiйською мовами. Продивiться, будь ласка, укра§нський варiант.
   Шеф втупився в текст, який складав всього три аркушi паперу А-4. Вiн уважно читав текст, поки Савяк задумливо дивився у вiкно, де з 12-го поверху величезна площа столицi з §§ людським i машинним мурашником була як на долонi. Шеф нарештi вiдiрвав очi вiд паперiв i пильно подивився на свого пiдопiчного.
  -- Ви цього нiде ще не публiкували? - запитав вiн свого аспiранта.
  -- Звичайно, що нi, - вiдповiв той.
  -- Добре. Тут нiчого нового, звичайно, немає, не знаю, чи пiдiйде це для американцiв, але спробувати треба. Але ви повиннi знати, що ця стаття може потрапити до Америки лише за одних умов. Я буду з вами гранично вiдвертий. По-перше, я, звичайно, накладу свою вiзу для §§ опублiкування за кордоном. Тут все залежить вiд нас з вами. А ось далi справжня стiна. Перший вiддiл вас не пропустить. На це я вам даю повну гарантiю.
  -- А що ж необхiдно зробити, щоб цю статтю хоча б вiдправити поштою до США?
  -- Вихiд один, менi вони нiколи не вiдмовлять. Якщо треба буде я пiду до президента Академi§ або в ЦК. Але для цього треба, щоб попереду було моє прiзвище. Це щоб ви мною, як щитом закрилися. Зрозумiли? Це єдиний вихiд.
  -- Немає проблем. Я завтра все перепишу, як слiд.
  -- Чудово! I давайте цi тези i саму статтю, нехай §§ друкує друкарка у вiддiлi. Чому ви будете витрачати ще й сво§ грошi для друку? I листа вiдправимо по академiчнiй лiнi§. I тут ви не будете лишнiй раз витрачатися. Яка там стипендiя в аспiранта.
  -- Я дуже вам вдячний.
  -- Не треба менi дякувати, там у вас доволi нетривiальнi думки. Думаю, ця наша теорiя зацiкавить свiтову економiчну громадськiсть. Бiльш того, ви, як знавець англiйсько§ мови, по§дете до Нью-Йорка. I не дивiться так недовiрливо на мене. Це я вам гарантую. Я вже послав сво§ тези до регiонального передконгресового з'§зду в Парижi. По§ду туди. А вас ми вiдправимо до США. Як вам така перспектива?
  -- Грандiозно! Я завжди мрiяв подивитися на американськi хмарочоси. Але ж нi у мене, нi в мо§х батькiв немає грошей на цю по§здку.
  -- Ви що, донинi не зрозумiли з ким маєте справу? Я в Академi§ наук можу все. Пiду до Президента i домовлюся про видiлення коштiв на ваше закордонне вiдрядження. Ви мабуть i не знаєте, що в президi§, де ви не раз бували, iснує спецiальна валютна каса. Вона i видає грошi на вiдрядження вчених за кордон. Деякi нашi дiячi щомiсяця за державний кошт здiйснюють туристичнi по§здки по всьому свiтовi. Пiд мо§м мудрим керiвництвом ще й не про таке довiдаєтеся.
  -- Вперше про таке чую.
  -- Сподiваюся, що ви не будете поширювати цю iнформацiю?
  -- Можете на мене покластися.
  -- Ось i добре. Отримаєте рублi i долари, по§дете потягом до Москви, а звiдти уже, в складi науково§ делегацi§ Радянського Союзу, полетите до Нью-Йорка.
  -- Уже завтра я дам вам на пiдпис тези нашо§ доповiдi.
  -- До побачення.
  -- До побачення, Сергiю Амвросiйовичу.
   Савяк схопив папери, вклав §х до папки i вийшов з Iнституту економiки. Повз нього промайнув тролейбус i хлопець, зробивши непоганий спурт, догнав його на зупинцi.
  -- "Ех, треба було сiсти на метро, але до його станцi§ незручно добиратися. А то буду чугикати в тролейбусi хвилин сорок. Добре, що тролейбусна зупинка знаходиться просто перед гуртожитком, - думав аспiрант ще раз перечитуючи папери."
  -- Привiт, - пролунало в нього над вухом i на сусiднє сидiння просто впав колишнiй аспiрант Сидорчука Iван Покотило.
  -- Ти куди? - повернув до нього голову Савяк, подаючи для привiтання руку. - Ще ж робочий день не закiнчився.
  -- Для мене вже закiнчився. Все, своє я тут уже вiдпрацював. Шеф вiдправляє мене доцентом до Полтавського кооперативного iнституту. Я вже розрахувався з Академiєю наук. Добре, що дав захиститися. Обiцяє через ректора, свого друга, дати менi через рiк квартиру. Буду очолювати кафедру.
  -- За що це тобi такi щедроти?
  -- А, все одно я §ду. Розповiм. Тiльки ти нiкому, зрозумiв?
  -- Зрозумiв. Могила. Це менi потрiбно не з цiкавостi, а задля життєвого досвiду. Хочу знати, що i мене може чекати в майбутньому. Вже другий рiк аспiрантури. Не встигну й озирнутися, як прийдеться думати про подальшу долю.
  -- Слухай тодi. Я написав пiдручник з економiки. I дописав шефа як спiвавтора на його настiйливi прохання, бо дуже вже вiн гальмував мiй захист. Мав я таку необачнiсть похвалитися перед ним, що вже текст пiдручника готовий. I дисертацiя теж. Вiн в тому пiдручнику навiть сторiнки не написав. Шеф одразу взявся мiй пiдручник друкувати. I ось вiн виходить друком, а там мого прiзвища взагалi немає. Один Сидорчук залишився. I час же як добре вибрав. Через мiсяць у мене захист. Вже й реферат зданий до друку. Тiльки но я за§кнувся, чому це мене немає серед авторiв, коли цей пiдручник я особисто написав, як захист одразу перенесли на невизначений термiн.
  -- Чув я про цi тво§ поневiряння, та не знав причини. Шеф казав, що в тебе дисертацiя ще "сира".
  -- Дуже "сира", аж вода крапає. Я тодi пiшов до Сидорчукаi кажу, що нi на що бiльше не претендую. Дайте менi швиденько захиститися i вiдправте мене додому в Полтаву. Через мiсяць я став кандидатом наук. То дисертацiя була зовсiм погана, недороблена i як ти кажеш "сира", а то вмить стала дуже хорошою, актуальною i потрiбною народному господарству всiє§ нашо§ неозоро§ кра§ни. Ось такi справи.
  -- Виходить, що i я зробив ту ж дурницю, що i ти, - покрутив головою Савяк.
  -- Що i ти пiдручника вже нашкрябав? - щиро здивувався Покотило.
  -- Та нi. Понiс йому тези, власноручно написано§ статтi на Всесвiтнiй економiчний конгрес у США. Вiн так само, як i у випадку з тобою, попросив спереду написати своє прiзвище. Завтра вiн викине моє прiзвище, залишиться одноосiбним автором i сам по§де до Нью-Йорка. От чортiв Фантомас.
  -- I ти теж пiдмiтив разючу подiбнiсть нашого шефа до цього героя вiдомих французьких фiльмiв. Його всi Сидорчуковi аспiранти так про себе називають. I голос в нього якийсь металiчний. Неживий.
  -- Оце я влип. Викине вiн мене зi статi.
  -- Нi, тебе вiн не викине.
  -- Чому це так?
  -- Вiн тебе бо§ться.
  -- Та ну тебе, скажеш таке.
  -- Їй богу. Щось у тобi є таке... Не знаю що. Вiн вважає, напевно, що ти єдиний здатен замiнити його на мiсцi завiдувача такого вiдомого академiчного вiддiлу. Всiх iнших вiн пiдсвiдомо i за людей не має. Все, ось i наша зупинка. Виходимо. Ти йди до гуртожитку, а я зайду до гастронома. Куплю пляшку горiлки i вперше за останнi мiсяцi добряче нап'юся. Добре, що §ду з Києва. Бачити нашого дорогого шефа кожний день, серце не витримає, розiрветься.
  -- Бувай.
  -- Бувай. Тобi вже добре, а я мушу йти писати "по-аглицькому". Завтра вранцi треба вiддати друкарцi. Ще й прийдеться сидiти бiля не§, бо такого там надрукує...
  -- Прощавай.
  -- Хай щастить.
   Пiднесений настрiй у хлопця, який спровокувала перспектива по§здки до Америки, зовсiм вивiтрився. Вiн зайшов до своє§ кiмнати на п'ятому поверсi гуртожитку. Сусiди десь сидiли по бiблiотеках i сво§х iнститутах. Iдучи до столу, Савяк перечепився через край зварювального апарату, який чомусь стримiв з пiд лiжка Станiслава.
  -- От чорт, - вилаявся аспiрант, розминаючи забиту ногу.
  -- "Ну що цей Станiслав за людина, - подумав вiн. - Скiльки всiляких абсолютно протилежних якостей в ньому намiшано."
   Станiслав був аспiрантом Iнституту електрозварювання. Мав такi долонi, як у чорнороба. Свою дисертацiю вiн "виварював" власними руками. Днями i вечорами пропадав у лабораторi§. В гуртожитку ж ночами, не даючи сусiдам спати, креслив графiки i обробляв експериментальнi данi. Був кращим аспiрантом директора Iнституту, вiн же президент Академi§. Малий i худорлявий, вiн крiм науки мав ще невгамовну i ненаситну пристрасть до жiнок i футболу. Працював у дивному ритмi, якому нiколи не зраджував: два тижнi роботи в лабораторi§, тиждень пияцтва i гульок з жiнками, тиждень - заробiтчанство. У вихiднi днi за будь-яко§ погоди грав у футбол або на майданчику пiд гуртожитком, або йшов до компанi§, яка збиралася у парку на Сирцi. Варив гаражi, виконував зварювальнi роботи на дачах, створював з простих гратiв на вiкнах справжнi мистецькi шедеври. Савяк знав майже напевно, що якщо йому десь у Києвi на вiкнах першого поверху траплялися грати-мистецькi шедеври - це була робота Станiслава. Бiля них спинялися випадковi перехожi, щоб помилуватися справою рук людських.
   Петро перекладав його статтi англiйською мовою. Потiм вони виходили друком десь у Лондонi чи Токiо. Станiслав завжди показував §х Петровi, серед п'яти чи то й шести вiдомих в Академi§ людей-спiвавторiв, прiзвище Станiслава завжди стояло останнiм. Спочатку науковий керiвник, потiм заступник директора iнституту, потiм завiдувач лабораторi§, потiм ще хтось i нарештi той, який все це зробив. Така практика в колишньому Радянському Союзi була повсякденним явищем.
  -- Добре, що хоча б не викинули тебе взагалi, втiшав Станiслава його сусiд по лiжку в кiмнатi аспiрантського гуртожитку.
   Проходили стандартнi два тижнi важко§ безперервно§ i одноманiтно§ роботи i Станiслав не на жарт розслаблявся. Цiлий тиждень вiн не з'являвся до гуртожитку. Повертався змарнiлий, iнодi добряче пошарпаний, але бадьорий i знову готовий до виснажливо§ i нудно§ науково§ роботи. Савяк до того на власному життєвому шляху не зустрiчав людей, якi б працювали i жили в такому доволi неприродному ритмi.
   Роблячи масаж забитих об зварювальний апарат пальцiв право§ ноги, Петро посмiхнувся про себе, згадавши, як йому вдалося вiдшукати хлопця на квартирi його чергово§ пасi§ у Станiславовi "критичнi" днi. Президент Академi§ розшукував свого аспiранта для того, щоб той доповiв японцям результати сво§х дослiджень. Вони прибули спецiально до Києва, прочитавши статтю ки§вських учених у чиказькому журналi. На §х щире здивування жоден зi спiвавторiв статтi нiчого до пуття §м не мiг пояснити. Савяк отримав персональне доручення знайти i доставити Станiслава до кабiнету директора iнституту.
   Удвох з молодою жiнкою, пасiєю Станiслава, вони приводили у "божеський" вигляд загулялого електрозварника. Потiм вiн на таксi привiз хлопця до Iнституту електрозварювання. До кабiнету директора §х доставив персональний директорський лiфт, який зупинявся лише на першому i десятому поверсi, саме в кабiнетi президента. Майже в урочистiй обстановцi вiдбулася передача тiла хлопця, який ще не повнiстю протверезiв директоровi iнституту. Савяковiприйшлося ще й вiдпоювати того мiцною кавою, бо лише вiн один знав способи виведення Станiслава з такого стану. А так, як "загульний" тиждень ще не минув, зробити це було нелегко. Станiслав вiдiйшов i змiг на належному рiвнi прокоментувати технологiчний процес електрозварювання за власною методикою. Петро слугував перекладачем.
   Савяка вiдпустили додому i це була фатальна помилка "пожежно§" команди. Пiд час перерви на каву, Станiслава покликали до телефону. Телефонувала його пасiя. Почувши знайомий голос, хлопець моментально вiдчув поклик власного невгамованого єства. Тому вiн, цiлком природно для себе, наплював на японцiв, президента Академi§ i свого наукового керiвника, навiть на власну долю i втiк догулювати своє. Нiщо i нiхто не могли вибити його з запрограмованого органiзмом ритму. Петро б не дав йому цього зробити, так як знав його як облупленого. А так трапилося те, що мало трапитися. Станiслав попросився до туалету i хутко зник.
   Був грандiозний скандал. Зiрвалася реальна мiждержавна угода. Цього вже Станiславу, при всiй його генiальностi, як ученого, пробачити не могли. З аспiрантури його не вигнали, але по §§ закiнченнi дали захиститися i спровадили до полiтехнiчного iнституту в Чернiгiв. Подальша його доля для Савяка була невiдома. Десь там i зачах у провiнцi§.
   До глибоко§ ночi сидiв аспiрант за столом i так i сяк переробляв тези доповiдi, доводячи §х до досконалостi. Нарештi пiдвiвся, погладжуючи втомленi очi. Бiльше нiчого вже зробити не мiг.
  -- "Таким чином, якщо по§ду до США, моя доповiдь викличе фурор, - радiсно мiркував хлопець. - Але з однiєю умовою, що мене не викине Фантомас iз авторського списку."
   На обличчi раптом засяяла радiсна посмiшка. Шеф же §де до Парижу. Як це я про це забув. Савяк потягнувся як кiт i подумав про те, яку тактику необхiдно вибрати пiд час виступу. Аж нiяк не суху радянську. Треба буде пiдiбрати вiдповiдний темi виступу анекдот, повнiстю адаптувати його до тексту доповiдi i почати з нього. Це американцi дуже люблять. Не треба бути таким "замороженим", як офiцiйнi радянськi делегацi§. Перекладу англiйською i з врахуванням §хньо§ ментальностi i розумiння гумору врiжу по повнiй програмi. Щось таке веселе i повнiстю аполiтичне.
  -- "Не поспiшай, - переконував вiн себе, - щоб потiм дуже не розчаровуватися . - Я не §ду, я не §ду. Їде Сидорчук. Їде Фантомас."
   З цими словами, якi вiн увесь час повторював про себе, аспiрант i лiг спати. Вранцi встав, зробив всi традицiйнi процедури зi сво§м тiлом i по§хав з англiйським текстом до Iнституту економiки. Майже двi години возилися вони разом з друкаркою над друком трьох сторiнок тексту англiйською мовою.
   - Я б уже одним пальцем по лiтерi особисто надрукував би цей тест набагато швидше, - жалiвся Савяк вченому секретаревi вiддiлу. - Сергiй Амвросiйович у себе?
   - Заходьте, вiн уже про вас запитував.
   Савяк прочинив дверi кабiнету Сидорчука i запитав, чи може вiн зайти.
  -- Зачекайте десять хвилин, - вiдповiв йому шеф. - Я зараз закiнчую диктувати текст програми.
   Савяк розвалився на стiльцi, зiваючи i прикриваючи рота рукою.
  -- Вибачте, не виспався, - звернувся вiн до вченого секретаря, - пiвночi правив нашi з шефом тези на Всесвiтнiй економiчний конгрес.
   Жiнка єхидно посмiхнулася, але промовчала.
  -- Заходьте, академiк Сидорчук чекає на вас, - проспiвала вона, тримаючи в руках телефонну трубку.
  -- Можна, Сергiю Амвросiйовичу?
  -- Заходьте.
  -- Добрий день.
  -- Вiтаю.
  -- Я принiс тези доповiдi для вашо§ вiзи.
  -- Добре, я §х вiзую. Пошвидше узгодьте з першим вiддiлом i вiдправляйте. Прийдеться §хати до Нью-Йорка вам особисто. В мене, на жаль, нiяк не виходить. Вчора, пiсля того, як ви пiшли, мене викликали до Ради мiнiстрiв. Включили до складу комiсi§ з розробки основних напрямкiв розвитку народного господарства на наступну п'ятирiчку. Я буду куратором цiлого напрямку. Термiни дуже стислi i я не можу собi дозволити вiдлучатися з кра§ни на цiлий тиждень. Це виключається на всi найближчi мiсяцi. Нiчого не поробиш, завдання ЦК. I рада б душа в рай, та грiхи не пускають. А ви §дьте. Я вже про все домовився з президентом. Грошi вам видiлять.
  -- Що менi треба робити в першу чергу?
  -- Вашi дi§ дуже простi i тепер уже абсолютно не творчi. Вiдсилаєте до США тези нашо§ доповiдi i чекаєте виклику. Отримуєте запрошення на двох, але хай це вас не хвилює. Я ще раз нагадую президенту про грошi. Отримуєте в однiй касi рублi, а в iншiй касi сво§ долари. Їдете до Москви, а звiдти летите до Нью-Йорка. Виступаєте на конгресi. Зриваєте оплески. Повертаєтеся додому. Менi сувенiр iз Штатiв. Все. Запитання є?
  -- Запитань немає.
  -- Тодi за роботу.
  -- До побачення.
  -- До зустрiчi.
  -- I ще одне, - зупинив Сидорчук свого аспiранта на порозi кабiнету. - Нiчого не пускайте на самоплив. Нiчого в цiй справi не передоручайте комусь iншому. Купiть навiть самi конверт "авiа". А то дiвчата куплять простий. Вiн дешевший, але буде плисти до Нью-Йорка цiлий тиждень, а то i всi два. Можете не встигнути отримати запрошення. А раптом i там знайдеться хтось такий, який вiдправить його по морю синьому.
  -- Добре. Я все проконтролюю i зроблю особисто сам.
   Через два тижнi Савяк отримав запрошення з Нью-Йорка. Вiн не гаяв нi хвилини i почав оформляти всi необхiднi документи. Їх було немало. Врештi-решт пiшов до президi§ для отримання валюти. На вiдповiдних документах, якi йому вручив Сидорчук, красувався пiдпис самого президента Академi§. Отримавши радянськi грошi i валюту на вiдрядження, хлопець рушив до виходу. Мiж двома дверима будинку президi§ був цiлий невеликий вестибюль. Коли вiн вiдчинив дверi, до нього через iншi вхiднi дверi до президi§ зайшов однокурсник i одногрупник, який теж був аспiрантом Академi§ наук, але навчався в Радi по вивченню продуктивних сил. Обличчя Миколи було якогось неймовiрного брунатно-зеленого кольору. Воно набрякло так, що Петро ледве впiзнав свого однокурсника. Чисельнi подряпини i садна вкривали всю фiзiономiю Миколи. Не дуже допомагав i товстий шар "штукатурки", який був нанесений на обличчя.
  -- Привiт, - привiтався Микола.
  -- Привiт.
   Помiтивши, що Савяк хоче зупинитися, щоб перемовитися з ним, Микола скоромовкою вибачився, що дуже поспiшає, i швидко пiшов до других дверей. Савяк якусь мить постояв, пересмикнув плечима i рушив до залiзнично§ каси за бiлетами на Москву. По дорозi назвав себе "валютником", згадавши, як декiлька рокiв тому в Москвi судили i розстрiляли декiлькох людей за певну суму знайдених у них доларiв. У пам'ятi виникли нагадування Сидорчука, щоб не забув з собою документи на валюту. От маразм, похитав вiн головою. Совдепiя, чортова.
  -- Ти що вже сам з собою говориш? - зупинився бiля Савяка його знайомий аспiрант з Iнституту ядерно§ фiзики. - Це перша ознака генiальностi або божевiлля. Вибирай сам, що тобi бiльше подобається. Межа мiж ними дуже тонка. Ти обережнiше. Дисертацiю добиваєш? Розслабся, вiдпочинь, по§дь до батькiв, порибаль. Я серйозно. А то ще дах по§де.
  -- В мене голова мiцна. Божевiльних у роду не було, так що й менi не загрожує. А перевтомитися кожний може. Вiд цього нiхто не застрахований.
  -- Я саме про це тобi i торочу. Зi мною минулого року трапився такий кумедний випадок. У примiщеннi нашо§ президi§. Я тодi дуже iнтенсивно працював, зарапортувався повнiстю. Ось саме тодi мене за якоюсь формальною дурницею i викликали до вiддiлу кадрiв. Я зайшов до них, а мене запитують: як ваше прiзвище? А я стою, як баран, посерединi кiмнати, на якого витрiщають очi кiлька жiнок рiзного вiку i комплекцi§. I, повiриш, власного прiзвища не можу згадати. Перемикнуло щось у мо§й головi i все. Одна з них знову мене питає про прiзвище. Тут я i видав §м, кажу: не пам'ятаю. Вони всi бiля мене почали бiгати, водою по§ти, заспокоювали, що в них таке вже не раз було. А потiм одна, мабуть найдосвiдченiша, так лагiдно мене запитує, чи є в мене якiсь документи, якi засвiдчують мою особу. Є, зрадiв я. Так виймiть §х i прочитайте. I я, як зачарований, витягнув власне аспiрантське посвiдчення i прочитав своє прiзвище. I так менi полегшало, нiби я вiдкриття генiальне зробив. Урочисто так читаю - Бондаренко, Валерiй Григорович. Ось i добре, каже та жiнка. Вам треба вiдпочити, вiзьмiть путiвку до нашого санаторiю-профiлакторiю. Я зараз туди зателефоную.
  -- Ну i як ти вийшов з цього стану?
  -- По§хав до тiтки на хутiр i уникав будь-яко§ iнформацi§ два мiсяцi. Навiть радiо не слухав. Вiдпустило.
  -- Наука не легка справа. А ти не знаєш, що трапилося з Петришиним? Нещодавно в президi§ промайнув у мене перед очима як привид. Я його ледве впiзнав. Обличчя схоже на вiдбивну котлету. Хто це його так?
  -- Так ти не знаєш цiє§ iсторi§?
  -- Що за iсторiя така?
  -- Ну про те, що трапилося з нашим спiльним знайомим.
  -- Нi. Нiчого не вiдаю.
  -- Тодi слухай. Вiн живе в гуртожитку в Академмiстечку. З дружиною i донькою вони захопили 13-метрову кiмнату у блочному гуртожитку, поставили свого замка. В сусiднiй кiмнатi блоку мешкає родина аспiранта з Iнституту кiбернетики. Чоловiк там знаходиться абсолютно пiд п'ятою у дружини, а вона ще та мегера.
  -- Зачекай, а до чого тут рублена котлета, тобто фiзiя Петришина?
  -- Не поспiшай, бо нiчого не зрозумiєш. Дружина Петришина на роботу, доньку вони вiдправили до батькiв, а Iван i скористався з ситуацi§. Вiн пiдробляв, а може i зараз пiдробляє, в торговельно-економiчному iнститутi. Консультував студентiв з курсових i дипломних робiт. Так вiн почав запрошувати студенток на консультацiю до себе в гуртожиток. Не знаю, як вiн §х там консультував, але все закiнчилося грандiозним скандалом i мордобоєм. По найвищiй шкалi. Навiть вiкно в його кiмнатi розбили.
  -- Ти диви, а я й не знав. Що, дружина застукала? Вона ж у нього, як на мене, доволi врiвноважена. Щоб так начистити пику. Щось на не§ не схоже.
  -- Дружина, як це майже завжди буває, нi про що не здогадувалася. А ось ця мегера Iвана вмить розкусила. I вислiдила. Вона логiчним шляхом вирiшила, що за прикладом Iвана може скурвитися i §§ чоловiк. I вжила превентивних заходiв.
  -- Так це вона Iвана так вiдгемселила. Що вона монстр якийсь? Iван же хлопець не слабкий i в рiзних бувальцях побував.
  -- Мегера виявилася добрим органiзатором. Мобiлiзувала свого чоловiка, Iванову дружину i коли той почав по повнiй програмi "консультувати" якусь студентку, вони вдерлися до кiмнати. Та ще й лижнi палицi з собою прихопили.
  -- Так ось звiдки в нього така кiлькiсть подряпин. Вони його здалеку дiставали. То вiн дiйсно, бiдний, потрапив у складну ситуацiю.
  -- Звичайно, що то слiди не нiгтiв тiє§ бабеги, а наслiдок обробки лижними палицями. Цей Iван такий чудак. Батьки його люди не бiднi i дали синовi грошi на кооперативну квартиру. А в Свiтлани, дружини Iвана, тепер є потрiбнi для суду два свiдки його подружньо§ зради. Квартира вже готова, хоча все ще i незаселена. Але тепе𠧧 у Iвана, вважай, що i немає. Рятуючись вiн повного розорення вiн написав заяву до суду, що свiдки, бачте, брешуть. На ньому були синi плавки, а вони заявляють, що зеленi. Зелених в нього взагалi немає. Ось так. Консультував студентку в плавках. Смiх, та й годi. Чудасiя якась. Трагiкомедiя.
  -- А чому вiн до президi§ в такому виглядi попхався?
  -- Оббиває пороги, шукає справедливостi. Цирк на дротi. А ти що в президi§ робив?
  -- Отримав грошi на вiдрядження до Нью-Йорка. По§ду на Всесвiтнiй економiчний конгрес.
  -- Тебе посилають до Штатiв? Ну ти й даєш. А як же твiй "гарячо любiмий" шеф? Ви разом полетите?
  -- У нього тут пiдвернулася якась термiнова робота по лiнi§ ЦК. Нiяк не може вирватися.
  -- Ну ти i везунчик!
  -- Дуже сподiваюся, що це не увiйде в систему.
  -- Та ти не тiльки везунчик, але ще й нахаба.
  -- Ну я побiг далi. Бувай.
  -- Зустрiнемося по твоєму поверненнi. Хочеться послухати, як цi проклятi iмперiалiсти там "розкладаються i загниваються". Аж сюди сморiд долинає.
   Через тиждень Савяк вiдбув до Москви, де формувалася радянська делегацiя на Всесвiтнiй економiчний форум. Крiм аспiранта, там не було жодно§ молодо§ людини. Всi цi "маститi" вченi, або як §х iменував про себе Петро "старi пердуни", з подивом витрiщалися на аспiранта, поки §х iнструктували всiлякi "дядьки", розповiдаючи про те, як вони мають себе поводити у самому "лiгвi iмперiалiзму".
   Окремi секцi§ Всесвiтнього економiчного конгресу повиннi були вiдбуватися в Європi. Одна секцiя мала працювати в Парижi, а iнша в iталiйському мiстi Пiзi, вiдомому своєю падаючою вежею. З Савяком до Москви з Києва §хав в одному купе доктор економiчних наук Будулаєнко. Хоча вiн працював в Науково-дослiдному економiчному iнститутi Держплану, аспiрант чув про нього вiд свого шефа, як про людину грубу, прямолiнiйну, скандальну.
  -- Що, §деш замiсть свого шефа? - запитав Будулаєнко в аспiранта.
  -- На жаль, Сергiй Амвросiйович нiяк не мiг вирватися.
  -- На жаль? I скажеш же таке. Ти аж свiтишся увесь вiд щастя. На жаль. Ти хоч не кажи бiльше такого нiкому. До Парижа?
  -- Нi, §ду до Нью-Йорка.
  -- На жаль, звичайно, - знову єхидно посмiхнувся Будулаєнко. - А мене нi в Нью-Йорк, нi в Париж. Самi §дуть туди, а мене в Пiзу посилають. Вiн зареготав, свiдомо зробивши наголос у назвi цього всесвiтньо вiдомого iталiйського мiста на останньому складi.
  -- Ти чого зуби скалиш, аспiрант, - раптом розсердився Будулаєнко. - Якби тебе туди послали, ти б так не посмiхався. А то аспiрант, а §де до Штатiв, а я доктор наук, заввiддiлу, а мене в Пiзу посилають, знову завiвся вже серйозно Будулаєнко.
  -- Я б iз задоволенням по§хав би до Iталi§. Сфотографувався б бiля Колiзею i Пiзансько§ вежi. Це на все життя пам'ять.
  -- Та пiшли вона всi... - вилаявся Будулаєнко. - Сволота. I в першу чергу твiй дорогий шеф. При тому наголошу, що вiн сволота рiдкiсна. Скiльки кровi вiн з мене випив. Не пускав на захист докторсько§ дисертацi§ три роки. Я не мiг зрозумiти в чому справа. Так менi популярно пояснили. В мене тодi була така гарна i розумна аспiрантка. Думав на нiй одружитися. Прийшлося вiддати на поталу твоєму дорогому шефовi. Ти не знаєш цiє§ iсторi§. Це трапилося ще до тебе. Вiн §§ використав i викинув, як непотрiб. Так вона i не захистилася. Ти, мабуть, думаєш, що бога за бороду схопив, раз вiн тебе вiдправив до Нью-Йорка? Прийдеться вiдпрацьовувати, нiде не дiнешся.
   Савяк згадав, що йому розповiдала про Будулаєнка вчений секретар §хнього вiддiлу. Одного вечора вона була вимушена затриматися на роботi пiсля 18 години. Сидорчук сидiв у своєму кабiнетi i тому й вона залишилася понаднормово, зателефонувавши додому. Всi в iнститутi вже давно розiйшлися. Пройшла сьома година вечора, настала восьма, а академiк все не поспiшав залишити власне робоче мiсце. Раптом до приймальнi Сидорчука вiдчинилися дверi i зайшов Будулаєнко.
  -- Це ще було до вашого вступу до аспiрантури, - розповiдала жiнка. - Будулаєнко звернувся до мене: Сергiй Амвросiйович у себе?
  -- Так, у себе.
  -- Вiн сам?
  -- Один однiсiнький.
  -- Можна до нього ?
  -- Заходьте, будь ласка.
  -- Вiн зайшов, а я займаюся сво§ми справами далi. Нi, не пiдслуховую пiд дверима, Навiть потреби в мене тако§ не було. Тим бiльше, що стiни такi тонкi, що i так все чути. I ось раптом Будулаєнко почав ревiти як дикий звiр. Ревiти i плакати. Вiн здоровенний. Говорить як Iєрихонська труба. Такий завжди грубий i безцеремонний. А це плаче, немов дитина мала. А потiм знову як зареве, як олень пiд час гону. Кричить, що це моя праця, це мо§ безсоннi ночi, це моя доля, а ви не пускаєте мене на захист. Моя докторська вже три роки, як готова. Думаєте менi легко було цi три роки прожити. I так далi. I раптом такий страшний гуркiт, аж пiдлога здригнулася. Ну все, - думаю. - вбив Будулаєнко шефа. Я заскочила до кабiнету Сидорчука i застала картину, яку нiколи не забуду. Шеф сидить за столом i так єхидно посмiхається, а Будулаєнко впав на колiна з усього свого немалого зросту i лiзе на них до шефа руку цiлувати.
  -- Який жах.
  -- Я вискочила з кiмнати, сiла в лiфт i спустилася донизу. Потiм, вражена побаченим, ледь дочвалала до тролейбуса. З того часу Будулаєнко мене терпiти не може. Пам'ятає про те, що я бачила i чула. Знає, що я бачила, як вiн перед шефом плазував. Нiби й люди всi розумнi, вихованi, iнтелiгентнi, а такi пристрастi бушують, що не приведи господи. Куди там тому Шекспiровi. Майте це на увазi.
  -- Дякую, буду мати. Але щось подiбне трапилося i за моє§ присутностi. Тiльки людина була iнша. А так майже один до одного. Це, напевно, у шефа вiдпрацьований сценарiй доведення самостiйних людей до потрiбно§ кондицi§. I той чоловiк теж на колiна падав.
  -- То й хто це був?
  -- Не можу сказати.
  -- То виходить, що я вам розповiла i вас застерегла, а ви зi мною не можете бути вiдвертим?
  -- Можу лише сказати, що то була людина з Ки§вського iнституту народного господарства.
  -- А, так я й сама здогадалася.
  -- Що ти задумався, аспiрант, - перервав думки Савяка Будулаєнко, витягуючи з дипломата пляшку коньяку i закуску. - Давай вип'ємо за вдалу по§здку i незабутнi враження. Ти ще зовсiм молодий, зелений, а вже до Штатiв §деш. Це треба обмити.
  -- Та я, практично, не п'ю, - сказав Савяк.
  -- Теоретично i я теж не п'ю, але практично iнодi собi трохи дозволяю. Лiкарi рекомендують, - вишкiрився вiн. - Та й що тут пити. Коньяк дуже хороший, з Вiрменi§ привiз. Я там нещодавно на конференцi§ був. Пляшка на двох. I закуска непогана. Я вгощаю. Знаю, що аспiранти народ бiдний. Так що ти не виламуйся. Сам я ще не забув сво§ аспiрантськi роки. Ми з тобою обидва великi чоловiки. Це нам не завадить i не зашкодить. Тiльки пiде на користь.
   В Москвi Савяк отримав паспорт з вiзою. До США летiла невелика делегацiя з Радянського Союзу. Майже всi москвичi. Лише один представник Сибiрського вiддiлення союзно§ академi§ наук i Савяк вiд Академi§ наук Укра§нсько§ РСР. Всi академiки i один аспiрант.
   Все те, що побачив Савяк у США в цiлому i Нью-Йорку, зокрема, його страшенно вразило, надовго вибивши iз звично§ колi§. Не надовго, а, напевно, назавжди. Неймовiрне багатство i небачена свобода Америки просто зачарували хлопця.
  -- "У нас за маслом, за ковбасою, за всiм iншим страшеннi черги, не вистачає найнеобхiднiшого i найпотрiбнiшого, а тут така небачена розкiш i благополуччя." Савяк нарахував у супермаркетi 231 вид ковбаси, збився i вилаявшись про себе послав всю марксистсько-ленiнську полiтекономiю за вiдомою кожному дорослому жителю Радянського Союзу адресою.
   Скрiзь юрмилися веселi i життєрадiснi люди всiх нацiй i рас. Яскравi упаковки товарiв, неоновi вогнi реклами, радiсно збудженi люди, створювали в Нью-Йорку обстановку безперервного свята. Повсюдно блукали неймовiрно розгодованi афроамериканцi, вагою не менше, як 150 кiлограмiв.
  -- "Чи знають цi люди, що таке колгосп? - запитував вiн сам себе. - Вся моя освiта в унiверситетi i аспiрантурi, як економiста, пiшла коту пiд хвiст. Всi цi марксистсько-ленiнськi етики, естетики, полiтекономi§, iсторiя партiя i всi нашi iншi суспiльнi науки повна мура, - думав хлопець, проходячи Бродвеєм. Що я §м буду тут доповiдати? Про переваги соцiалiстичного способу виробництва перед капiталiстичним? Та мене ж кури засмiють. Я буду виглядати, як повний дебiл, iмбецил i олiгофрен в однiй купi. Треба швиденько прочитати текст i не встрявати в будь-якi дискусi§, а то ще бовкну щось не те i мене почнуть переслiдувати в "Странє дураков", тобто Радянському Союзi. Саме цi дурнi i вчили мене в Москвi, як я повинен дискутувати з капiталiстами. Повний амбець. I нiкому ж нiчого не скажеш, нi з ким не подiлишся. Група однозначно нашпигована агентами КДБ. Про це мене мiй досвiдчений шеф попереджав ще у Києвi."
   Савяк витрiщився на величезний хмарочос, намагаючись вмiстити його у вiзирне вiкно фотоапарату. Але той нiяк не влазив.
  -- "Тепер я розумiю, - чому в нас так важко потрапити за кордон, - думав вiн. - Зрозумiло, чому ми обгородженi з усiх бокiв горезвiсною "Залiзною завiсою". Людям тут просто вiдкриваються очi. Бо в Радянському Союзi §м вбивають у голову з самого малечку, що вони живуть як у раю, а в капiталiстичних кра§нах голод, холод, страйки, сутички з полiцiєю i суцiльна боротьба трудящих за сво§ права. Як ми святкуємо 1 Травня, День мiжнародно§ солiдарностi трудящих? Ходимо, як останнi дебiли з транспарантами, виражаємо свою солiдарнiсть з пригнобленими народами США, Нiмеччини, Францi§ чи Швецi§. Ото, мабуть, вони потiшаються над нами. Це §м треба бути солiдарними з пригнобленими народами Радянського Союзу. Але аж нiяк не навпаки."
   Савяк сфотографував групу просто непристойно товстих афроамериканцiв, якi ледве переставляли по вулицi ноги.
  -- "Ось би переселити всiх цих людей iз США, де §х так пригноблюють, до Радянського Союзу, де §х так люблять, - думав вiн далi, йдучи вулицями цього всесвiтнього Вавiлону. - Цiкаво, через скiльки днiв вони б почали проситися назад? Боже, - вiн спрямував свiй фотоапарат ФЕД на одну чорношкiру жiнку, яка вiд ожирiння ледве пересувала вулицею ноги. А он ще пiшли двоє. I теж страшенно "замученi". От би озвучити кадебiстам мо§ думки, - посмiхнувся вiн. Та думаю, що вони теж так думають. У крайньому разi, розумнi."
   Савяк попросив сво§х супутникiв, а вони рухалися групою, ледь не тримаючись за руки, щоб тi сфотографували його напроти вiтрини розкiшного магазину, де було виставлена неймовiрна кiлькiсть видiв м'яса з усього свiтi. Особливо вразило його черепахове м'ясо i м'ясо крокодила.
  -- Ти хоч нiкому цi знiмки у своєму Києвi не показуй, - засмiявся супроводжуючий з консульства. - А то ще iнфаркт станеться.
   - "Тобi, падло, - вилаявся про себе Савяк, - можна тут смiятися. Живеш, як у бога за пазухою. I нiяких Голодоморiв у них нiколи не було. Це у мене в Черкаськiй областi в 1933 роцi вiд штучного голоду померло у батька з 6 членiв родини двоє, а у матерi з 14 аж 10. Села оточили до зубiв озброєнi каральнi загони росiян, забрали все §стiвне. У дiтей навiть гарбузове насiння з §хнiх кулачкiв видирали. На запитання: коли знiмуть озброєну облогу, вiдповiдали:" пока нє здохнет последнiй хохол".
   - Подивись, - схопив за руку Савяка наймолодший серед академiкiв сибiряк. - Та не туди ти дивишся. Вгору подивися. У них скрiзь, де треба i не треба, почепленi прапори США. Скiльки §х є - тисячi.
   - У них виховання патрiотизму i поваги до нацiональних символiв знаходиться в кровi, - знову втрутився представник радянського консульства. - Чоловiки вистригають у себе на головi цi нацiональнi смужки i зiрочки. Пiсля того, як торнадо зруйнує §хнє мiсто, вiдновлення його i вiдбудова починається з того, що на ру§нах встановлюються американськi прапори. Я сам бачив таке мiсто в Техасi. Все розвалене i розбите стихiєю, лише гордо майорять сотнi нацiональних прапорiв. Такi вони американцi. Тому, мабуть, i є найпотужнiшою державою свiту. Вони дуже люблять свою кра§ну, пишаються нею, а отже люблять i поважають самих себе. А звiдси й §хнi багатство i достаток. Нашi думки матерiальнi, як кажуть фiлософи.
   - Пам'ятаєте, як ми §хали вранцi з аеропорту до мiста через райони iндивiдуально§ забудови? - звернувся Савяк до своє§ групи. - Особисто мене найбiльше вразило те, що бiля багатьох будинкiв була вишикувана вся родина. Грав гiмн Штатiв i молодий батько пiднiмав на щоглi американський прапор. А поряд, приклавши руку до лоба у вiйськовому вiтаннi, стояли вишикуванi в ряд молода дружина i двоє чи троє дiтей. У нас такого не побачиш. Їх же нiхто не примушує так роботи. Це йде в них вiд душi i серця.
   - Ну досить уже про це, тема закрита, - раптом оговтався консульський працiвник. - Якби було безпечно, я б вас завiз до Гарлему. Там би ви побачили зовсiм iншу Америку.
   Савяк продовжував жадiбно ловити кожен епiзод свого перебування у США.
  -- "Проклята наукова звичка до аналiзу, - думав вiн. - Приходиться не просто дивитися, а увесь час аналiзувати i порiвнювати. Тому, мабуть, я i не можу по справжньому закохатися в будь-яку дiвчину. Я одразу починаю §§ аналiзувати, розкладати на складовi, а через це уже не здатен сприймати людину, як цiлiсний образ, як особистiсть.
  -- Подивися на цю вiтрину, - знову зашепотiв до Савяка сибiряк, смикаючи його за рукав i скоса дивлячись на §хнього супроводжуючого. - Скiльки видiв твердого сира. Сотнi! Фантастика.
  -- "А я, дурень, ще й дискутував з аспiрантом Iнституту механiки Дорошенком, подумав Савяк, пожираючи очима чергову розкiшну вiтрину з неймовiрною кiлькiстю найрiзноманiтнiших продовольчих товарiв. - Вiн доволi єхидно запитував мене, як члена КПРС, чому це за нiмецько-фашистсько§ окупацi§ Укра§ни не було жодного голодомору, а за часiв росiйсько-радянсько§ окупацi§ §х було аж три? Добалакався цей Дорошенко. Тепер сидить десь у Мордовi§ у концентрацiйному радянському таборi. А ти в Нью-Йорку i лише тут уторопав те, чого не мiг зрозумiти вдома. Людина не здатна осягнути, зрозумiти себе i своє життя, якщо в не§ немає бази для порiвняння. Це факт. Менi розповiдав колись батько, як пiсля вiйни в §хнє розбите i спалене черкаське мiсто при§хав лектор iз Москви. Люди жили в землянках i пухли з голоду. Зiгнаним на лекцiю мiщанам лектор розповiв, що в Радянському Союзi вже в основному побудований комунiзм. Залишилося зовсiм небагато. Треба про це лише оголосити по радiо. Фантастика. Але багато хто в це вiрив. Щоб вони подумали i сказали, якби §х привезти сюди в Америку. Тут уже давно побудований комунiзм. Але вони й не думають про це заявляти на увесь свiт.
   Свiтовий економiчний конгрес проминув для ки§вського аспiранта, як один день. Повний вражень, з масою вiзитiвок вiд людей з усього свiту, з запрошенням вiд Гарвардського унiверситету спiвпрацювати в подальшiй розробцi висунуто§ академiком Сидорчуком ново§ економiчно§ теорi§, Савяк сiв до лiтака, який летiв до Москви. Поряд з ним, ледве втиснувся на сидiння високий, дебелий, молодий американець. Вони одразу познайомилися. Петро назвав себе, вичавивши з себе типово по-американському з наголосом на першому складi - Пi-i-i-тер. Джордж - вiдказав американець
  -- Чому ти §деш до Москви? - запитав у нього аспiрант.
  -- Буду там працювати, - сказав Джордж. - Вчив росiйську мову у Вашингтонi, але дається вона менi дуже важко. Страшенно невиправдано складна мова. Англiйська набагато простiша.
  -- Згоден. Виправдано простiша в одному i складнiша, знову ж таки виправдано, в iншому.
  -- Дечого я взагалi не можу зрозумiти.
  -- Я згоден з тобою. Для iноземця всi цi вiдмiнки, напевно, справжня кара небесна. Багато слiв, якi вiдмiнюються, "як §м хочеться" i тому §х просто треба завчити на пам'ять. А в англiйськiй мовi дiють чiткi правила.
  -- А ти росiянин?
  -- Нi, я укра§нець з Києва.
  -- Але чому ж це ти летиш не до Києва, а до Москви?
  -- З Києва немає рейса до США.
  -- Це мабуть дуже маленьке мiсто?
  -- Та нi, майже 1,5 мiльйона жителiв.
  -- I немає рейсу до Америки? Як таке може бути?
  -- Я не знаю.
  -- А чим ти займаєшся?
  -- Я аспiрант Iнституту економiки Академi§ наук Укра§ни. Виступав на Всесвiтньому економiчному конгресi в Нью-Йорку.
  -- Оу, то ти великий учений-економiст.
  -- Не насмiхайся. Я учений-початкiвець. Може колись стану, як у нас жартують, БСУ (большой совєтскiй учоний). А поки що я МСУ.
  -- Це значить маленький, як я зрозумiв?
  -- Не прибiдняйся. Ти вже непогано знаєш росiйську мову.
  -- На жаль, все ще недостатньо. Тому буду зубрити i зараз у лiтаку.
   Джордж витягнув товстого пiдручника i став доволi безцеремонно, без будь-яко§ нiяковостi, уже не звертаючи нiяко§ уваги на свого сусiда, грубим, басовитим голосом повторювати росiйськi слова i цiлi фрази.
  -- Не так. Треба вимовляти ось так, - зупинив його Савяк. - Тебе росiяни просто не зрозумiють.
  -- Дякую. Допоможеш менi? А то якщо я не засвою росiйську мову на належному рiвнi, мене вiдправлять додому. Менi протежували родичi, але в нас така система, що якщо не будеш справлятися з роботою, нiякi зв'язки тобi не допоможуть. Робота в мене в посольствi буде неважка, а платня висока. Попрацюю пару рокiв в Москвi, наберуся досвiду i мене переведуть до посольства яко§сь багато§ цивiлiзовано§ кра§ни. Я тебе не образив?
  -- Чого тут ображатися. Що є, те є. Ти й сам зможеш порiвняти, як це вже вдалося менi в Нью-Йорку. Хоча Москва i разюче вiдрiзняється вiд усiх iнших мiст Радянського Союзу в кращий бiк i є, так би мовити, його вiтриною, але все одно... Сам побачиш i порiвняєш.
  -- А чи правда, що в росiйськiй мовi є такi слова, менi про це говорили в США, якi дуже вживанi в повсякденному спiлкуваннi, але §х немає в словниках? Хiба таке може бути навiть у принципi? Я в це не повiрив.
  -- Ти в Росi§ сво§ американськi принципи засунь собi до дупи, - грубо сказав Савяк. - Повiдомляю тобi по-простому, щоб ти усвiдомив. Це зовсiм iнша кра§на i люди тут нiби з iншо§ планети. Зрозумiв? Тут таке ко§ться, що тобi в тво§й Америцi i не снилося.
  -- Але все одно не розумiю, чому цих слiв немає в словнику?
  -- Їх заборонили в 1917 роцi бiльшовики-комунiсти, як пережиток проклятого буржуазного минулого. Вони масово руйнували церкви, вбивали мiльйонами людей, що §м там якiсь слова. Заборонили, i все. За §х вживання давали 5 рокiв в'язницi.
  -- Та не може такого бути. За якiсь паршивi слова?
  -- Це тобi не захiдна демократiя. Пiсля смертi Сталiна настало полегшення. За вживання цих слiв уже не судять, §х в Росi§ всi вживають постiйно i повсюдно, навiть члени полiтбюро, але офiцiйно §х нiби i досi немає. Тих, хто §х не вживає росiяни не вважають за сво§х i дуже не поважають.
  -- А що це за слова? Ти можеш допомогти менi завчити хоча б два-три?
  -- Гаразд. Давай заучимо декiлька. Пропоную обмежитися трьома найбiльш вживаними. I словосполучення необхiдно хоча б одне засво§ти. Наприклад три слова, якi американцям вимовити легше: х... в ж...у. Ще раз повтори. О, це вже краще. I ще раз. Та в тебе добре виходить, а кажеш, що немає хисту до засвоєння iноземних мов.
  -- А коли, в яких ситуацiях i як часто цi слова необхiдно вживати?
  -- Чим частiше, тим краще. Можна закiнчувати ними будь-яке речення. Багато хто з росiян, особливо в Центральнiй Росi§, може §х вживати практично замiсть будь-яких iнших слiв. I люди його добре розумiють. Давай ще розучимо декiлька таких слiв.
  -- А якi ситуацi§ найбiльш сприятливi для вживання цих слiв? Я так i не второпав до кiнця.
  -- Будь-якi ситуацi§. Весело росiяниновi, i вiн §х вживає, сумно - теж. Трапилася якась бiда чи радiсть, здивований чи вражений росiянин чимось i тут вискакують цi слова з нього, як з драного мiшка. Випив, закусив, i вживає цi слова. Особливо прийнятнi вони на дипломатичних прийомах, на полюваннi, рибнiй ловлi, весiллi. Всiх ситуацiй i не перелiчиш. Ти ж уже знаєш, що в росiйськiй мовi, на вiдмiну вiд англiйсько§, артиклiв немає. Ось росiяни i прилаштовують цi слова замiсть артиклiв.
  -- А як жiнки на це реагують? Є специфiчнi слова, якi вживають чоловiки, а якi жiнки?
  -- Ось ми зараз вивчимо слово, яким називають жiнок, особливо високопоставлених. Воно близьке до вашого слова ледi i вживають його майже в тих же ситуацiях, що i в англiйськiй мовi. Все таки росiйська мова, як i англiйська, належить до iндоєвропейських мов. Хоча i сьома вода на киселi, але все ж донинi збереглося декiлька слiв, якi мають близьке звучання. Як у вас слово ледi вживається до авторитетних жiнок з високим суспiльним статусом, так i в росiйськiй мовi слово б..дь застосовується до вельми поважних пань i панянок. Це слово для американцiв вимовити особливо важко i тому будемо наполегливо працювати над правильною вимовою.
  -- Ну давай. Чiтко за мою: б..дь!
  -- Бл'яд, - на все горло ревнув американець.
  -- Та тихiше ти, - просичав Савяк. - Не так. Росiяни тебе не зрозумiють. Треба пом'якшувати всерединi i наприкiнцi слова.
  -- Блйад. - знову ревнув Джордж.
  -- Тихiше, прошу тебе. На нас уже починають озиратися. Знову не так. Давай ще раз за мною. Прислухайся, як я кажу i повторюй. Зрозумiв? Ось слухай, як я кажу: б..дь. Будемо працювати до тих пiр, поки в тебе не вийде абсолютно без акценту.
   До Москви Джордж, стараннями ки§вського аспiранта, прибув повнiстю готовим до спiлкування з росiянами на найвищому дипломатичному рiвнi.
  -- "Цiкаво, що ж було далi, - думав Савяк, - лежачи на верхнiй полицi плацкартного вагона по§зда, який нiсся крiзь нiчний морок до Києва. Вiдчуваючи рiдний сморiд вiд туалету, нiяк не мiг заснути аспiрант у вагонi, який скажено торохтiв i розхитувався з боку на бiк. - Я вдома в Радянському Союзi".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Пiдроздiл четвертого роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

2004 рiк

  -- Привiт, Петре Олександровичу. Не забув ще Семена Альтмана? Пам'ятаєш аспiрантську олiмпiаду з економiки в Iркутську? Ми тодi з тобою подiлили перше-друге мiсця. Пам'ятаєш мене? Можна я бiля тебе сяду?
  -- Привiт, сiдай, будь ласка. Не хвилюйся, хоча вже майже 30 рокiв промайнуло, але таке не забувається. Ти де i ким працюєш зараз?
  -- Доктор економiчних наук, академiк РАН, лауреат Державно§ премi§, радник президента Росi§ з економiчних питань.
  -- Солiдний доробок.
  -- А ти як? Читав тво§ статтi в рiзних журналах свiту. Ти дуже авторитетний.
  -- Дякую. Я теж знайомий з тво§ми публiкацiями. Не даремно ж ми з тобою конкурували за перемогу в олiмпiадi. А стосовно того, чим я займаюся, то це фактично теж саме, чим займаєшся ти, тiльки в iншiй державi.
  -- Як тобi органiзацiя чергового Всесвiтнього економiчного конгресу в Польщi?
  -- Мене майже все влаштовує. Хiба що за винятком деяких деталей i дрiбничок. А так приймають нас по вищому розряду.
  -- Що у вас там вiдбувається у Києвi? Революцiя? Я такого, вiдверто кажучи, вiд укра§нцiв не чекав. Здивували ви в Росi§ дуже багатьох. У нас у кра§нi надзвичайно строката iнформацiя поширюється про подi§ в Укра§нi. Знаючи загальну полiтичну ситуацiю в Росi§ i будучи близьким до мiсцевого владного бомонду я нiкому в нас не довiряю. Хотiлося б послухати думку очевидця подiй. Це правда, що американцi масово поставляють до Києва сво§ валянки, щоб люди не замерзали на вулицях i для пiдтримки бойового духу мiтингуючих впорскують наркотики в апельсини. Я думаю, що це повний маразм.
  -- Правильно, Сьома, мислиш. Оцi вашi писаки навiть не здатнi второпати, що валянки американськими навiть у принципi не можуть бути. Вони навiть не знають, що це таке. Ти ж володiєш англiйською мовою. В нiй навiть такого слова, як валянки немає. Валянки, це елемент чисто росiйсько§ культури. Цi дебiли з таким же успiхом могли писати, що Ки§в завалений американським балалайками. Або матрьошками.
  -- Та досить нас критикувати. Розкажи, що там у вас реально вiдбувається. Ти ж це бачиш кожний день.
  -- Не лише бачу, але й беру безпосередню участь.
  -- Ну це вже все дуже серйозно. Я не можу собi уявити, щоб у Росi§ в революцi§ i вуличних баталiях брали участь академiки.
  -- А я цих академiкiв стiльки зустрiчав на мiтингах на Майданi, бiля Верховно§ Ради, адмiнiстрацi§ Президента, бiля Кабмiну. Я ходжу з великим оранжевим бантом на сво§й дублянцi. I таких людей сотнi тисяч. Вiдчуваєш власну причетнiсть до чогось великого. Хоча я як реалiст не маю iлюзiй, що нашi полiтики зможуть використати народний порив. Але все одно, мене радує як власна причетнiсть до iсторi§, так i те, що пiсля Помаранчево§ революцi§ наша кра§на вже не буде тiєю Укра§ною, яка була до не§. В цьому i є головний сенс будь-яко§ революцi§.
  -- А як реагують на цi подi§ студенти i аспiранти, як найпрогресивнiша i найдiєвiше частина суспiльства?
  -- Я викладаю в найпрестижнiшому унiверситетi. Занять немає Всi студенти на барикадах I всi мо§ аспiранти теж. Вночi, в мороз i снiг, блокують всi головнi адмiнiстративнi споруди Києва. Люди живуть в наметах. Сотнi тисяч киян взяли на квартири революцiонерiв з iнших мiст i областей кра§ни. Я нiколи не сподiвався на таке пiднесення.
  -- Я намагаюся через Iнтернет виходити на вашi сайти. Там пишуть, що щодня на Майданi збирається декiлька сотень тисяч чоловiк. Я навiть прочитав, що одного дня зiбралося пiвтора мiльйона чоловiк. Хiба таке можливе?
  -- Можливе, i я тому свiдок. Я вже ввечерi ледве вибрався з натовпу мiтингуючи. Вiн простягався на багато кiлометрiв у центрi столицi.
  -- А де ж беруться грошi? Ти ж як економiст знаєш, що без грошей нiчого не органiзуєш.
  -- Люди приносять на Майдан грошi. Там є спецiальнi скриньки, куди всi бажаючi можуть покласти скiльки хто може i хоче. I я неодноразово приносив туди грошi. Студенти кидають по 50 копiйок чи гривню, а при менi один чоловiк вiддав 500 доларiв. Я бачив, як iнвалiди на вiзках клали до цих скриньок грошi. Люди несуть теплий одяг i §жу. Уже зiбрано понад 10 мiльйонiв гривень.
  -- Фантастика. Тепер у вас своя iсторiя, абсолютно вiдмiнна вiд росiйсько§. Нiчого подiбного у нас не могло i в принципi трапитися. Укра§нцiв у нас просто не розумiють. Лише нинi я побачив, настiльки ви укра§нцi вiдмiннi вiд росiян. Зовсiм iнший народ.
  -- Це дiйсно так. Ми вiдмiннi не лише за власним менталiтетом, але навiть суто зовнi, тобто маємо iнший антропологiчний тип. Рiзна природа, рiзне харчування, рiзна iсторiя витворили дуже вiдмiнну генетику наших сусiднiх народiв. Бiльш того, генетична основа росiян, на вiдмiну вiд укра§нцiв не слов'янська, а угро-фiнська. А тут уже нiчого не вдiєш. Проти генетики не попреш. Тут i корiняться всi цi постiйнi конфлiкти мiж двома нацiями, неможливiсть одних зрозумiти образ мислення i дi§ iнших. I цi тво§ запитання, поставленi менi сьогоднi, ще один раз це пiдтверджують. Ось так, мiй друже-академiку.
- А дiти в тебе є?
  -- Двоє синiв.
  -- Вони теж брали участь у революцi§?
  -- Звичайно. Вони розповiдали, що коли йшли удвох пiд Адмiнiстрацiю Президента i в той день намiчався, вже всi знали про це, напад спецзагонiв мiлiцi§ на демонстрантiв, щоб деблокувати цей будинок, незнайомi люди §х хрестили, нiби благословляючи на подвиги i просячи у Господа для них заступництва.
  -- Мабуть, вони схожi на тебе?
  -- Здоровi, гарнi, розумнi хлопцi.
  -- Слово надається нашому почесному гостю з США доктору Джорджу Симплу, - пролунало у величезнiй залi.
   Вченi заплескали в долонi, вiтаючи вiдомого у свiтi вченого економiста, лауреата Нобелiвсько§ премi§ з працями якого Савяк був знайомий. До трибуни швидкими кроками рушив високий, майже зовсiм сивий чоловiк кремезно§ статури.
   "Боже ж ти мiй, - подумав Савяк . - Так це ж той американець, якого я двадцять п'ять рокiв тому вчив росiйськiй мовi у лiтаку. От чудасiя."
  -- Ти знаєш, що впоров цей Симпл бiльше двадцяти рокiв тому у Москвi? - повернувся до Савяка Альтман. - Ти уявляєш, цей америкос назвав нашого мiнiстра культури б...дю. Так i сказав, здравствуйте, б...ь. Ви хорошо виглядiте. Та так голосно, що i мертвий би почув. Це ж хтось його в Америцi так навчив. Ось i вiр §м, американцям, пiсля цього.
  
  
  
  
  
  
  

2008 рiк

   - Шановнi телеглядачi, а зараз слово для презентацi§ Партi§ офiцерсько§ честi, яка висунула сво§х кандидатiв на виборах до Ки§вради, надається позапартiйному академiковi Савяку Петру Олександровичу. Прошу вас.
   - Кияни, укра§нцi! Ми з вами тiльки й чуємо вiд усiх партiй i кандидатiв у мери нашо§ столицi про те, що в нас то соцiально-економiчна, то екологiчна, то полiтична криза. I нiхто i словом не прохопився, що всi цi кризи є абсолютно похiдними вiд головно§ кризи нашого суспiльства, кризи духовно§. Поборемо §§ i всi iншi кризи самi по собi вiдiмруть.
   - Кияни, укра§нцi, вам не соромно? Вас не спалює сором за те, що в Укра§нi в цiлому i Києвi зокрема, панує так звана Укра§нська православна церква Московського патрiархату? Ви вже мабуть помiтили, що ця церква як злодiй ховається зi сво§м патрiархатом. Немає жодно§ вивiски, де було б написано, що це Московський патрiархат. I не дивно. Москва виникла лише через 300 рокiв пiсля того, як хрестили киян. Чи вам про це невiдомо? Ви ж учили iсторiю в школi. Хто такий патрiарх? Найдавнiший, найстарший, першопрестольний. Так як Москва може бути старшою за Ки§в? Це ж очевидний дебiлiзм. Хiба не так? У Москвi Ки§вський патрiархат може бути, але в Києвi Московський патрiархат - це суцiльна i очевидна дурниця.
   - Кияни, укра§нцi. У вас є розум? Москва погрожує вам i вашим дiтям ядерною зброєю, влаштовує постiйнi провокацi§ проти Укра§ни i укра§нцiв, а ви ходите молитися до §§ церков? Ганьба вам! Немає вам виправдання. Подумайте, чи богу ви молитися в цих церквах чи може там за образами ховається сам диявол з ядерними ракетами.
   - А тепер про iнший елементи чи складову частину духовно§ кризи в Києвi, в Укра§нi. Етнiчнi укра§нцi, чому ви на виборах не голосуєте за етнiчних укра§нцiв, тобто за сво§х людей. Мери всiх найбiльших мiст кра§ни не є етнiчними укра§нцями, включаючи i столицю I це ж ви §х вибрали. Вам навiть немає на кого скаржитися. Ви що, належите до найдурнiшо§ нацi§ у свiтi? Зовсiм нi. Ви просто не вiдаєте, що укра§нцi як нацiя створили наймилозвучнiшу у свiтi народну пiсню. Немає на Землi жодно§ iншо§ нацi§, крiм укра§нцiв, яка б мала цiлий мiльйон народних пiсень. Укра§нськi народнi пiснi стали народними у багатьох кра§нах свiту, навiть у Японi§. А ви про це й не знаєте.
   - Укра§нцi нагодували свiт, осво§вши чорноземи по всiй нашiй планетi. Скрiзь на Землi, де є хоча б гектар чорнозему живуть укра§нцi. Генетично укра§нською, завезеною переселенцями з Укра§ни до Росi§, Казахстану, Канади, США, Аргентини, Бразилi§ пшеницею i годується нинi увесь свiт. А ви знаєте про це? Нi, не знаєте.
  -- А в ХХ столiттi укра§нцi вивели людство в Космос. Вам про це вiдомо? Серед всiх головних теоретикiв i практикiв освоєння космiчного простору немає жодного неетнiчного укра§нця. Засядько, Кибальчич, Цiолковський-Наливайко, Кондратюк-Шаргей, Корольов, Глушко, Челомей, Янгель, Дудчак, Яримович запустили першу у свiтi ракету, вивели в космос перший супутник, собаку i Юрiя Гагарiна. Вони ж придумали i реалiзували в життя iдею американських Шатлiв. Знаменита американська ракета "Трайдент", що в перекладi укра§нською означає "Тризуб" названа так незвично, бо §§ винайшов американський укра§нець Гнатюк. I нинi президентом НАСА у США є укра§нець. I першою заступницею у нього теж є укра§нка. Якщо серед 300 мiльйонiв американцiв не знайшлося нiкого, крiм укра§нцiв, щоб керувати §х космiчною програмою, то ви належите до славно§, богом обрано§ нацi§. Ви просто про це не знаєте.
  -- Голосуйте за партiю офiцерсько§ честi i ми захистимо вас, як захищали завжди. Хто такий нинiшнiй укра§нський чоловiк? Добрий господар, хороший батько i... боягуз. Так ось, щоб не воювали ви на територi§ Укра§ни, ми воюємо за §§ межами. Десятки мо§х побратимiв, людей офiцерсько§ честi i совiстi загинули, але не зрадили нi себе, нi вас. Всi iншi партi§ зрадили вас вже не один раз. То хто ж ви тодi такi, якщо не розумiєте навiть цього? Ви i далi будете голосувати за зрадникiв? Ганьба вам!
  -- Наш номер у виборчому бюлетенi шостий.
  

2008 рiк

  -- Доброго дня, Петре Олександровичу! Телефонує декан факультету мiжнародних вiдносин Ки§вського гуманiтарного унiверситету Савчук.
  -- Доброго дня.
  -- Ви не забули, що сьогоднi ви запрошенi на 16 годину для участi у дискусi§ "Укра§на в НАТО: проблеми i перспективи"?
  -- Нi, не забув, я саме зупинив свого автомобiля бiля вашого унiверситету. Через чотири хвилини буду в конференц-залi.
  -- До зустрiчi.
  -- Учасниками нашо§ дискусi§ є вiдомi вченi i громадськi дiячi, народнi депутати, - звернувся до аудиторi§ декан факультету мiжнародних вiдносин. - Першим виступити попросився вiдомий вчений-економiст, який знаний у кра§нi сво§ми поки що безпомилковими прогнозами розвитку соцiально-економiчно§ ситуацi§ в кра§нi i свiтi, доктор економiчних наук, професор, академiк Савяк Петро Олександрович. Вiн людина дуже зайнята i через двi години має бути на прийомi в посольствi Бразилi§. Надаємо йому слово, так би мовити, для розiгрiву аудиторi§.
  -- Дякую, Валерiю Миколайовичу. Може мо§ слова багатьом здаватимуся парадоксальними, але я особисто не бачу про що в заявленiй темi можна дискутувати. Це для мене все одно, що заявити тему дискусi§, ким краще бути, багатим i здоровим, чи бiдним i хворим. Вiдповiдь, як на мене, є очевидною. Я розумiю, що цiлi фракцi§ в парламентi, цiлi парламентськi партi§ нав'язують цю дискусiю нашому суспiльству, але для мене це дискусiя, вiдверто кажучи, "для дурних". Нi, вибачайте, для дуже дурних. За нас вибiр давно зробила геополiтика i iсторiя. Хоче це хтось визнавати, чи нi. Подобається це комусь, чи нi.
  -- Поясню свою позицiю детальнiше. У свiтi я нарахував 82 кра§ни, якi письмово чи усно задекларували своє бажання увiйти до ЄС i НАТО. I натомiсть не iснує жодно§ держави свiту, яка б хотiла увiйти до СНД чи стати членом очолюваного Росiєю вiйськового Ташкентського пакту. Тут хтось, напевно, чогось не розумiє. Ми з розумними людьми i кра§нами, з багатими i щасливими, чи з бiдними i нещасними? Якщо Укра§на i §§ народ хоче бути багатими i щасливими, то нам треба вступати до ЄС i НАТО. Якщо ж ми хочемо бути бiдними i нещасними, то нам треба бути в СНД i в Ташкентському пактi. Ми з вами тут зiбралися, щоб дискутувати про цi очевиднi речi? Тодi це не для мене. Це не мiй iнтелектуальний рiвень.
  -- Я там бачу, що хтось тримає плакат, нiбито через входження Укра§ни до НАТО §§ хочуть вiдiрвати вiд слов'янського свiту. Ви його сховайте, щоб не ганьбити себе. Я таким студентам, якi заявляють очевиднi дурницi, ставлю одразу двiйку i назавжди. Це не унiверситетський рiвень. Всi розумнi слов'яни вже давно в ЄС i НАТО. Якщо той студент з плакатом цього не знає, я нагадаю: Польща, Словенiя, Словаччина, Болгарiя, Македонiя, Хорватiя. Навiть Болгарiя, яка довго була в сферi впливу Росi§, вже давно там. Укра§на реально залишилася останньою, дiйсно слов'янською державою, яка ще не в НАТО. Нагадаю вам, що росiяни i бiлоруси не мають генетичного слов'янського походження. У перших походження, тобто генетичне корiння угро-фiнське, а у других прибалтiйське. Я не знаю, кому в цiй аудиторi§ це не вiдомо. Мабуть, тiльки пановi з плакатом. А, вiн уже його заховав.
  -- Ви тут дискутуйте, про абсолютно зрозумiлi для мене речi, якщо вам це цiкаво, а я очевидними дурницями займатися не хочу. Це не мiй рiвень. Крiм того, я людина дуже зайнята. Хай щастить.
  

2006 рiк

  -- Шикуйтеся в чергу бiля трапа лiтака i готуйте вашi бiлети, - сказала миловидна стюардеса до гурту людей, якi щойно висипали з аеропортiвського автобуса.
   Савяк витягнув свого квитка i ще раз пересвiдчився, що його мiсце знаходилося бiля iлюмiнатора.
  -- Якщо не помиляюся, а я нiколи не помиляюся, - звернувся до нього з посмiшкою спортивного вигляду чоловiк, - ви академiк Петро Савяк?
  -- Так, ви i на цей раз не помилилися.. Якщо цих запевнень вам мало, готовий поклястися на Бiблi§. Якщо вона у вас, звичайно, при собi.
  -- Я Роман Гарчук, прес-секретар колишнього прем'єр-мiнiстра Укра§ни.
  -- Дуже приємно, - простягнув руку для вiтання Савяк i вiдчув сильний потиск сухо§ гарячо§ долонi.
  -- Їдете вiдпочивати, Петре Олександровичу?
  -- Так.
  -- В Iспанiю §дете вперше?
  -- Нi, вже був, але не в Барселонi. Давно хотiв вiдвiдати цю каталонську столицю, та все якось не випадало.
  -- А я лечу до Iспанi§ вперше. Думаю, воно того варте. Ви на тиждень чи два?
  -- На тиждень. Зараз у мене дуже напружений час. Одночасно в роботi у рiзних видавництвах знаходяться мо§ чотири книжки. Вiдчуваю, що вже перевтомився. Але без роботи я просто не можу. Ось везу з собою лептоп, щоб попрацювати i в Iспанi§.. Хочу диверсифiкувати свою дiяльнiсть i написати такий невеличкий роман, в американському сенсi цього слова, з умовною назвою "Аспiрантура". Мабуть настав час висвiтлити для широкого загалу життя аспiрантiв. Нiчого подiбного я не зустрiчав. У крайньому разi в нас. Про всiх пишуть, а ось аспiранти чомусь залишилися за бортом.
  -- Служба, яку я очолюю, постiйно шукала, аналiзувала i використовувала в сво§й дiяльностi iде§ ваших статей, опублiкованих в рiзних газетах, журналах i Iнтернет виданнях. Ви навiть не уявляєте собi, скiльки ваших думок лягло на стiл прем'єр-мiнiстру.
  -- Приємно чути. В цьому роцi в мене особливо багато публiцистики.
  -- Вiдiйдiть, будь ласка, вiд трапу вбiк, - звернулася до черги стюардеса.
   Черга слухняно вiдiйшла лiворуч. До трапу пiдлетiв розкiшний "Мерседес" з супроводжуючими двома джипами. З нього вийшов вiдомий всiй кра§нi полiтичний дiяч з дуже гарною молодою жiнкою i подрiботiв сходами трапу до лiтака. За ним декiлька чоловiкiв потягли великi валiзи.
  -- Ого, - єхидно посмiхнувся Савяк. - Без нiякого паспортного i митного контролю. Ось, де корiння всiх наших бiд. Це корупцiя. А декiлька рокiв тому "наша" преса насмiхалася над тими, якi стверджували, що один дiяч вивiз за кордон цiлий мiльярд. Писали, що цього не могло просто бути. Цей мiльярд, буцiмто, не мiг пропустити митний контроль. От дебiли! Який там митний контроль. Просто до трапу лiтака. Можна хоч атомну бомбу вивезти, нiхто й не здогадається, - звернувся академiк до Гарчука.
  -- Ну тут це дiйсно так, а в Iспанi§ корупцi§ немає i там цьому дiячевi прийдеться заповняти митну декларацiю.
  -- Ось уявiмо собi, що я навiть вiдверто i щиро задекларую, що везу до Iспанi§ цiлий мiльярд євро. Невже мене хтось там зупинить Це для них просто знахiдка. Укра§на цей мiльярд втратила, а Iспанiя набула.
  -- Давайте ми цього дiяча в Iспанi§ розiграємо на всi сто. Поцупимо хоча б одну його валiзу. Вони такi примiтнi. Цiкаво, яка буде реакцiя. Ми неодноразово бачили, як у зарубiжних фiльмах люди помилково беруть в аеропорту не сво§ валiзи.
  -- Нi, я пас. Ви як хочете, може вас для цього i послали, а я в такi iгри не граюся.
  

Роздiл У. 1980 рiк

   У дверi сильно постукали. Савяк прокинувся, увiмкнув настiльну лампу на тумбочцi бiля лiжка i подивився на будильник. У дверi знову постукали. Хлопцi пiдвели i собi голови вiд подушок, але бачачи, що Савяк уже встав, натягли ковдри на голови.
   - "Якого чорта, - вилаявся про себе аспiрант. - Третя година ночi".
   - Iду вже, - закричав вiн, бачачи, що нiхто з його друзiв не ворушиться.
   Савяк натягнув на себе спортивнi штани i позiхаючи та лаючись про себе пiшов вiдчиняти дверi. За дверима стояв немолодий чоловiк непримiтно§ зовнiшностi зi стосом паперiв у руках.
  -- Менi потрiбен Савяк Петро Олександрович.
  -- Це я.
  -- Вам вручається повiстка, - сказав чоловiк, - розпишiться. За двi години маєте прибути до Радянського райвiйськкомату. З собою мати найнеобхiднiшi речi. Ну там зубна паста, мило i таке iнше. Одягнiться по-теплiше i по-простiше. На вулицi випав снiг.
   Чоловiк попрощався i попростував довгим коридором гуртожитку до наступних кiмнат. Там вiн знову вимогливо постукав у дверi.
   Позiхаючи, хлопець повернувся до кiмнати, читаючи повiстку. Його друзi зустрiли його появу в'§дливими жартами.
  -- Це тобi за те, що так обiйшовся зi своєю Мартою. I це ти зробив на 8 березня. Кинув дiвчину напризволяще. Ось тобi доля i вiддячила. Це може у тебе вже була восьма Марта?
  -- Якби я бiльше нiчого не робив, а тiльки волочився за дiвчатами i то б менi навряд чи вдалося б знайти в цьому мiстi аж вiсiм Март. Це iм'я у нас чомусь не дуже популярне. А як на мене, то воно дуже милозвучне.
  -- Ти ж i так вибираєш собi всiляких екзотiв i ендемiкiв, засмiявся аспiрант-бiолог Андрiй, - який нещодавно замiнив у кiмнатi хлопця, якого вiдправили до провiнцiйного ВНЗ. - Тобi вже звичайнi дiвчата з нормальними iменами не цiкавi. Тобi подавай або балерину, або гiмнастку, або стюардесу, або... Марту.
  -- Та спiть собi вже далi, - визвiрився Петро. - Мене просто нудить вiд ваших щасливих фiзiомордiй. Чому це мобiлiзують мене, а не вас? Ну, звичайно ж, ви хворi. У вас бiлий вiйськовий бiлет. А ось я здоровий. Хоч до Марти пiд спiдницю, хоч у Червону Армiю.
  -- А хiба нi? - не змовчав Андрiй. - Якби я жив так як ти, маю на увазi такий темп i ритм, давно сконав би. Факт. Дисертацiя в тебе фактично готова, йдеш на свiтовий рекорд клепання дiсерiв, спортом займаєшся, на свiтовi конгреси §здиш, та ще й дiвчат, як бугай, по Києву перебираєш. Через це тобi i випадає йти захищати наш мирний сон. - Синок, - замекав Андрiй як цап, - прийми мiй материнський наказ. Захищай нашу рiдну Батькiвщину вiд бусурманiв американцiв. Боже, врятуй нас вiд НАТО, яке спить i бачить, як би це потривожити нашу мирну творчу працю.
  -- Можна подумати, що це НАТО пiдняло мене по тривозi серед ночi, - посмiхнувся Савяк. - Ну ви i заздрiсники. Повернуся назад з пiстолетом i пристрелю вас, як останню бiлогвардiйську сволоту. Я йду виконувати свiй конституцiйний обов'язок, а вiдтак не дам спати i вам. Ви повиннi мене проводжати до вiйськомату, нести мiй рюкзак i поливати сльозами мою просту солдатську шинель.
  -- Ти не дуже веселися i жартуй, - застерiг Савяка Валерiй. - головне, щоб вас не вiдправили до Афганiстану, виконувати свiй iнтернацiональний обов'язок. Оце вже "полнєйший роздолбон". Зараз там постiйно нарощують "обмежений" контингент радянський вiйськ. Я як кiбернетик уже вирахував, що ймовiрнiсть загибелi в Афганiстанi становить 20%. Це, повiр менi, навiть з науково§ точки зору доволi суттєва ймовiрнiсть. А з точки зору людини, яку туди перекидають служити, це вже реальна смертельна загроза для життя. Я ж тобi пропонував влаштувати звiльнення вiд армi§. Майже задарма. Ти не схотiв. То на кого тепер тобi скаржитися?
  -- Я такого не люблю.
  -- Ах, вони такого не люблять. Вони такi хорошi i правильнi. Подивимося, що ти заспiваєш, коли за твою дупу вiзьмуться дуже милi люди, якi звуться душманами.
  -- Та припини ти, невiдомо чому мене викликають. Хiба це обов'язково §хати до Афганiстану?
  -- А та красуня лiкарка Марта могла i сама зорганiзувати для тебе будь-який документ, як вiдмазку вiд армi§. А ти як з нею обiйшовся? Ну чому ти так ставишся до жiнок? 8 березня ти з нею порвав, а сьогоднi 10 березня. Рiвно через два днi прийшла помста i розплата. Та вона ж справжня вiдьма!
  -- I ти ще питаєш, чому я §§ кинув, - посмiхнувся Савяк.
  -- Але вiд армi§ вона тебе все ж могла врятувати. А так може ти геро§чно загинеш у Афганiстанi. Вона ж буде носити квiти на твою могилку i зрошувати §§ сво§ми дрiбними сльозами.
  -- Iдiть ви до дiдька зi сво§м карканням.
  -- Кинув Марту, а тепер жалкує, а ми ще й виннi, - знову завiв своє§ Валерiй. - Скiльки ти будеш морочити дiвчатам голову?
  -- Доки не зустрiну свою єдину.
  -- Такi як ти нiколи не зупиняться. Хiба що iмпотентом станеш. До речi, як це Марта тобi нiчого не пiдсипала, щоб ти остепенився.
  -- Вiзьми мо§ верблюжi шкарпетки, згодяться, - простягнув Петровi вовнянi шкарпетки Валерiй, якi вiн привiз з науково-практично§ конференцi§ у Казахстанi. - Прогноз на найближчi три доби - мороз до 20 градусiв. А ми вже розкатали губу на ранню весну. Зима повертається.
  -- Та таких морозiв цiє§ зими i не було. Може синоптики помиляються?
  -- Градусiв на 5, як завжди прибрешуть. А взагалi, - Валерiй визирнув у вiкно, - снiг знову випав. I не малий. Це однозначно перед похолоданням. Прийдеться тобi до вiйськомату чалапати по нерозчищених вулицях. Зараз нiякий транспорт не ходить.
  -- Хоча б якийсь автобус пригнали. Хiба не можна було мобiлiзувати когось з автопарку. Це ж усе в §хнiй компетенцi§. Але для цього треба думати, а думати в нас нiхто не хоче.
  -- Це щось серйозне, раз цiлий гуртожиток на ноги пiднiмають, - похитав головою бiолог. - У того дядька цiлий стос повiсток. А таких дядькiв запустили в дiю немало. Це ж мобiлiзацiя тисяч людей. Може вiйна починається?
  -- Скажеш таке, - похнюпився Савяк. - Хоча, хто його знає. Може американцi теж захотiли виконати свiй iнтернацiональний обов'язок у Афганiстанi. А чому б i нi? Хiба §м не кортить. Чи може ми тримаємо монополiю на iнтернацiональний обов'язок?
  -- Досить уже базiкати, а то ще запiзнишся, - як проповiдник здiйняв до гори руки Валерiй. - Iде вже, синку. I дивися менi там, смiливо i безстрашно захищай мирний сон всiх тво§х дiвчат, яких ти кинув пiд час навчання в аспiрантурi. Вони будуть дуже радi, коли довiдаються, що ти вiддав за них своє молоде, квiтуче життя. Академiя наук в особi твого любого шефа Сидорчука посприяє, щоб тебе поховали на Лук'янiвському вiйськовому цвинтарi. 8 Березня одинока могила лейтенанта Савяка буде просто утопати у квiтах, якi принесуть невтiшнi тво§ пасi§. Амiнь.
  -- Дякую, що ви мене вже вiдспiвали. I без вашого скиглення нудно, - аспiрант саме зашнуровував сво§ армiйськi черевики, якi використовував вкрай рiдко. - Все, я готовий.
  -- I як ми будемо без тебе? Хто ж нас привiтає вранцi? Пiднiме з лiжка добiрною лайкою? Хто ж це нам не даватиме вночi спати, приходячи додому пiсля 2 години ночi? Хто буде примушувати нас робити зарядку i застилати сво§ лiжка? Яке нудне чекає на нас життя. Бiльше не дойматимуть нас дiвчата, де це переховується єдиний i неповторний §хнiй наречений. Хто ж буде ввечерi зганяти нас на засiдання Аспiрантсько§ ради? Слава тобi господи, вiдпочинемо хоча б трохи, - причитав як за покiйником Валерiй.
  -- Iди з богом i пам'ятай вiйськову кафедру Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка, - цi слова аспiранта-бiолога дiстали Савяка вже в дверях. - Це вона, матiнка рiдна, дала тобi звання молодшого лейтенанта. Будеш тепер командувати мотострiлецьким взводом. У вiйну такi люди бiльше двох тижнiв на фронтi не витримували. Або гинули, або ж з важкими пораненнями потрапляли до шпиталю. Вони першими пiднiмалися в атаку i йшли попереду взводу, так би мовити, ведучи людей вперед власним прикладом.
  -- Я пiшов. Якщо мене хтось питатиме, скажiть, що мене мобiлiзували. Мене шеф може шукати.
  -- Який там шеф. Навiщо ти йому здався. А ось дiвчата питатимуть неодмiнно. I навряд, щоб хоча б одна повiрила, що ти пiшов на вiйну. Кожна буде думати, що ти ночуєш в iншо§. Ось так, солдат.
  -- Скажiть, будь ласка, черговим на входi до гуртожитку, що якщо менi телефонуватимуть, про мою подальшу долю i мiсце перебування можна довiдатися в Радянському райвiйськоматi. Хай щастить.
  -- Iди вже, нарештi, бравий вояк Швейк. I щоб без медалi чи ордена не повертався. Це тобi наш спiльний аспiрантський наказ.
  -- Ну все, досить базiкати. Бувайте.
  -- Приходьте ще.
   Савяк причинив дверi своє§ кiмнати i накинув на плече рюкзак. Життя черговий раз пiднесло йому сюрприз. На цей раз не дуже приємний. Хлопець чимчикував безлюдними вулицями нiчного Києва, згадуючи своє навчання на вiйськовi кафедрi, знаменитого сво§ми дурними витребеньками майора Мiндальова. Їхнiй другий взвод економiстiв довiв цього солдафона, влаштованого на тепле мiстечко служби в унiверситетi по великому блату, до стану повно§ прострацi§.
   Згадалося, як йому вдалося на спiр органiзувати в Червоному корпусi унiверситету фiктивно-показовий продаж збро§. Метою акцi§ було доведення того простого факту, що в Радянському Союзi, не зважаючи на всi зусилля партi§ i багаторiчний терор, дiють все тi ж економiчнi закони, що i в кра§нах Заходу. Через це продати в нашiй кра§нi можна все. I купити теж. Якщо ти чогось не змiг купити, значить у тебе просто не вистачає iнформацi§, квалiфiкацi§ або грошей. Було укладене парi за всiма правилами, що Савяковi протягом години не вийде продати автомат Калашникова в самому центрi Києва, та ще й на режимному об'єктi, яким є головний корпус унiверситету. Цими сво§ми дiями Савяк мав ще й засвiдчити свою квалiфiкацiю, як майбутнього економiста-фiнансиста.
   Всi дi§ хлопця фiксувалися групою спостерiгачiв, якi розiгрували з себе натовп студентiв, що просто тусувався в коридорi. Була проведена значна пiдготовча робота. Зокрема, запросили "для чистоти проведення експерименту" навiть сво§х дiвчат однокурсниць.
   На превеликий подив студентiв Савяковi впродовж години все таки вдалося домовитися про цей ґешефт. Акцi§ передувала вiдповiдна рекламна кампанiя, органiзована i проведена самим студентом. Пiд час вправ з розбирання i збирання автоматiв, якi тривали аж чотири академiчнi години, студенти непомiтно винесли з напiвпiдвалу вiйськово§ кафедри автомата i поклали його, замотаного у простирадло, зняте з лiжка в студентському гуртожитку на вулицi Ломоносова, на пiдвiконня. З метою посилення ефекту власних дiй Савяк запропонував, щоб акт продажу вiдбувався в правому крилi Червоного корпусу, де розмiщувався юридичний факультет. Всiм було цiкаво, чи звернуть увагу на пiдозрiлу тяганину у себе пiд носом майбутнi Пiнкертони i Шерлоки Холмси.
   Менш як за годину до закiнчення встановленого термiну з мiста прибуло троє людей з грошима. Всi були просто ошелешенi. Прийшлося вiдступати по всьому фронту, запевняючи покупцiв, що автомат навчальний, а не бойовий i його неправильно зрозумiли. Покупцi одразу вирахували пiдозрiлу групу студентiв, якi замiсть того, щоб розiгрувати з себе постiйно веселих i галасливих студентiв, мовчки перелякано витрiщилися на "бригаду". Покупцi швидко ретирувалися. Хлопцi так же непомiтно повернули автомата на мiсце в навчальну аудиторiю. Там вони продовжували до повного автоматизму складати i збирати автомати. Потiм здали §х до спецiально обладнаного сховища.
  -- В тебе якась дивна здатнiсть проникати в сутнiсть речей. I iлюструвати цю сутнiсть на конкретних прикладах, - похвалив Савяка один з його товаришiв. - Ти органiзував парi з продажу збро§, а насправдi розкрив набагато глибшi речi. Фактично, тобi вдалося спростувати основнi постулати марксистсько-ленiнсько§ полiтекономi§. Дисидент ти наш.
  -- Нiчого я не спростовував. I на думцi такого не мав, - почав виправдовувати Савяк, знаючи, що серед студентiв у кожнiй групi є хоча б один стукач. - Я i сам був здивований, що так вийшло. Ви ж самi бачили, як я перелякався, коли побачив цих покупцiв. Такi страшнi морди. Це, як кажуть юристи, явно була органiзована злочинна група.
  -- I скажеш таке. В Радянському Союзi органiзовано§ злочинностi немає. Ти що газети не читаєш чи не дивишся телевiзора? - засмiявся один студент. - I сексу немає, - хитро посмiхнулася §хня однокурсниця.
  -- Та ну вас з вашим сексом, - розсердився Савяк. - Пора подумати про виконання умов парi.
  -- Ну не скажи. Хай би хтось iнший говорив про вiдсутнiсть сексу, але не ти, - знову посмiхнулася все та ж студентка. - За умовами "контракту" я повинна поцiлувати тебе при всiх у губи. Вона пiдiйшла до хлопця i пильно дивлячись йому у вiчi взяла його за вуха.
  -- Ну нам тут уже робити нiчого. Пiшли хлопцi i дiвчата, - почав виганяти студентiв з кiмнати гуртожитку сусiд Савяка, який спав на лiжку бiля вiкна. - Дверi зачиняти на замок?
  -- Не питай мене даремно про мою любов, - заспiвала одна iз студенток, причиняючи дверi, коли Савяк i дiвчина, яка програла парi §хньо§ групи i не побоялася виставити себе в якостi призового подарунка для хлопця.
  -- Та не бiйся ти, я тебе ґвалтувати не буду, - сказав Савяк, вiдчуваючи, що дiвчина йти далi поцiлункiв не хоче.
  -- Поцiлувати тебе я вже давно мрiяла, але не бiльше. Сексу ж у нашiй кра§нi немає, ти ще про це не забув? Але я була на сто вiдсоткiв впевнена, що ти парi програєш, - похитала головою дiвчина. - Як таке навiть у принципi могло статися?
  -- Марксисти вважають, що кожному суспiльно-економiчному ладу притаманнi власнi закономiрностi i закони розвитку. Зокрема i в сферах економiчного державного будiвництва, - почав пояснювати iдею свого парi дiвчинi Савяк. - Але я довiв, що людство розвивається за соцiально-економiчними законами i закономiрностями, якi мають загальний характер i специфiку сво§х виявiв, характерних кожнiй кра§нi, але не бiльше того.
  -- Напевно, це дiйсно так, - згодилася "призова" дiвчина. - Якщо в Радянському Союзi, в самому центрi столицi Радянсько§ Укра§ни, на об'єктi, куди пускають лише за службовими посвiдченнями можна серед бiлого дня просто так торгувати зброєю, то ця кра§на однозначно приречена на зникнення.
  -- Скiльки рокiв, по твоєму, ти даєш на iснування Радянського Союзу? Починаючи з сьогоднiшнього дня - запитав у дiвчини Савяк. - Давай укладемо секретне парi з тобою вдвох. Щоб нiхто не знав. Без всякого призового фонду. Просто менi цiкаво, чи володiєш ти даром провидицi.
  -- Тим бiльше, що мене студенти називають за очi вiдьмою, - посмiхнулася студентка. Хiба не так?
  -- Щось у тво§х очах дiйсно є чарiвливо-вiдьомське. Ти не ображаєшся?
  -- Ношу звання вiдьми, як вiдзнаку чи орден. Люди просто не знають, хто така вiдьма насправдi. Вже забули про iстинне значення цього слова.
  -- Так все таки, скiльки ти рокiв даєш Радянському Союзовi?
  -- А ти?
  -- Я рокiв 15, не бiльше.
  -- Ну ти i вжалив, 15 рокiв. Я думаю рокiв 50-100.
  -- Погана з тебе вiдьма.
  -- А з тебе поганий вiдьмак. А куди ж тодi дiнеться найпотужнiшi у свiтi армiя, наймогутнiший ракетно-ядерний потенцiал, КДБ, мiлiцiя, внутрiшнi вiйська. Ця кра§на назавжди.
  -- Вiдьма з тебе дiйсно нiкудишня. Ти що слiпа? Не бачиш, що навколо тебе ко§ться i дiється? Як перед сходженням снiгово§ лавини в кра§нi накопичується критична маса проблем. I головнi з них саме i знаходяться в царинi твоє§ спецiальностi, тобто економiки. А для того, щоб ця лавина зрушила з мiсця, а пiсля того §§ вже нiхто i нiщо не спинить, достатньо найлегшого поштовху.
  -- Ну добре, я приймаю парi, - дiвчина рушила до дверей. - Не треба затримуватися надовго, а то ще нашi однокурсники подумають казна що.
   Це був 1976 рiк i через 15 рокiв Радянський Союз дiйсно розсипався, як картярський будиночок. Згадуючи про той епiзод Савяк нерiдко пишався сво§ даром провидця. Пiд деякий настрiй i враховуючи подальшi дивнi епiзоди з його життя, такi речi хлопця навiть лякали.
  -- " Я ж i не думав про це, не аналiзував ситуацiю науково у часi, бо якби почав це робити, то теж сказав би, що ця "Страна дураков" проiснує вiчно. Ця цифра 15 була мною просто взята "зi стелi". Я нiби §§ озвучив, а на вухо менi §§ прошептала якась невiдома сила. Мiстика якась. Хоча з точки зору науки це проста наукова iнту§цiя. Це коли людина живе в певнiй ситуацi§ i вiдчуває §§ не лише розумом, але й тiлом, душею, так би мовити, власною шкiрою. Через це вона iнодi здатна видавати "на гору" такi одкровення, якi §й i не снилися.
   Негаданим наслiдком органiзованого Савяком на вiйськовiй кафедрi парi, стала подiя, яку донинi згадують всi, так чи iнакше причетнi до не§ люди. Одного дня, коли треба було здавати до спецiально§ кiмнати зброю, раптом виявилося, що не вистачає одного пiстолета Макарова. Почали перевiряти примiщення, де студенти його розбирали i саму наявнiсть чи вiдсутнiсть людей у взводi. Виявилося, що вiдсутнiй один студент Сашко Климчук. На кафедру вiн зайшов, студенти бачили, як вiн iз зав'язаними очима розбирав i збирав автомата, а ось далi вiн зник. Доповiли куратору взводу майору Мiндальову. Той помiтно зблiд.
  -- Де вiн живе, в гуртожитку? - витер пiт з чола майор. - Що ти за командир взводу, коли не знаєш, де знаходяться тво§ люди? - накинувся вiн на Савяка.
  -- Нi, вiн киянин, живе на вулицi Свердлова.
  -- Хтось знає його адресу? - запитав Мiндальов.
  -- Та це десять хвилин йти пiшки вiд Червоного корпусу. Його адресу не забудеш. Ки§в-3, Свердлова, 3, квартира 33.
  -- Бери ще двох студентiв i дуй до нього додому. Тiльки так, щоб нiхто на кафедрi не довiдався. Ви знаєте, чим це менi загрожує? - раптом заверещав майор. - Та мене розжалують у капiтани i зашлють служити в якийсь Мухосранськ. Викрадено зброю пiд час мого чергування. Тако§ НП ще нiколи в нас не було. I чому це повинно було статися саме за мого чергування?- заскиглив Мiндальов заламуючи руки.
  -- Ми вже бiжимо, товаришу майор.
  -- Тiльки не треба його, гада, бити. Приведiть його сюди. Пiстолет буде у тебе Савяк. Я сам з ним, цим поганцем, побалакаю.
   Хлопцi вискочили з Червоного корпусу i побiгли вниз до Хрещатика бульваром Шевченка. Потiм звернули на Пушкiнську i, перейшовши на швидкий крок, повернули праворуч на Свердлова. Попереду внизу бовванiв велелюдний Хрещатик. Праворуч здiймався багатоповерховий будинок пiслявоєнно§ побудови. Тут ще збереглися старi комунальнi квартири.
   - Адресу не забули? - звернувся до хлопцiв Савяк. - Це комунальна квартира. Декiлька сусiдiв. Так що ми не зможемо там дуже розперезатися. Просто, якщо вiн, звичайно, вдома, заберемо пiстолета i притягнемо, як би вiн не впирався, до майора. Хай вiн далi сам з Сашком розбирається.
   На дзвiнок дверi квартири вiдчинив через довгий час, якийсь алкоголiк зi страшенно набряклим обличчям. Крiм того, воно було помережане синцями i саднами.
  -- Вам кого, - язиком, який слабо його слухався, пробурмотiв "алканавт".
  -- Сашко Климчук вдома? - виступив наперед Савяк. Не чекаючи вiдповiдi вiн вiдсторонив "алканавта" вбiк i увiйшов до довгого спiльного коридору. За ним прослiдували його товаришi. "Алканавт" став щось ображено нерозбiрливо мимрити.
  -- Що ти там плетеш? - запитав його Савяк. - Де Сашко?
  -- У нього зараз виховний момент на кухнi. У нас сусiдка, така сука, далi вже терпiти не можна. Ось вiн §§ i виховує. Це в кiнцi коридору на кухнi.
   Хлопцi пройшли через довгий коридор до кухнi комунально§ квартири. Вiдчинивши дверi, вони побачили незабутню картину. Посеред задрипано§ кухнi, де панувало якесь пiдозрiло смердюче повiтря, стояла на колiнах вже немолода негарна жiнка з розкуйовдженим волоссям. Ї§ засмальцьований халат ледве сходився на дебелому животi. Над дамою, приставивши §й до голови пiстолета Макарова, стояв червоний вiд лютi Сашко Климчук. Його всього трусило.
  -- Кажи, суко, повторюй за мною. Клянися i божися, що бiльше нiколи нiчого не чинитимеш мо§й родинi i менi. Чуєш? Iнакше, я тебе, курво, зараз пристрелю, як собаку.
   Савяк одразу зрозумiв, в чому тут рiч i згадавши своє життя в комунальнiй квартирi на Черкащинi вирiшив пiдiграти Сашковi.
  -- Ну не треба, хлопче, §§ вбивати. Навiщо це тобi потрiбно. Ой, в тебе палець побiлiв на спусковому гачку. Зараз пiстолет вистрелить, - закричав Савяк.
   Пiд колiнами жiнки почала швидко зростати калюжа смердючо§ сечi. Вона втратила свiдомiсть i впала на правий бiк. Климчук намiрився вдарити пiстолетом §§ по головi.
   - Досить уже! - закричав Савяк до нього. - Хлопцi, хватайте його!
   Хлопцi кинулися до Климчука, хапаючи його за руку i видираючи з не§ пiстолета. Жiнка заворушила i сiлi в калюжi сечi посеред кухнi. Божевiльними очима вона озиралася на всi боки. Савяк вирiшив знову допомогти своєму однокурснику.
  -- Не тут §§ треба страчувати. Не на кухнi. Пристрелиш §§ якось на вулицi, увечерi, щоб нiхто не бачив. У вас пiд будинком же знайшли труп вбитого з пiстолета чоловiка? Так нiкого й не знайшли, хто його застрелив. I тепер таке буде. Якщо вона ще викине якогось коника, я тобi ще й глушника дам, щоб нiхто не почув пострiлу. А зараз нам пора.
   Всi разом вони виштовхали осатанiлого Сашка з його квартири. Вiн увесь час дико озирався. Потiм студенти потягли хлопця, який намагався впиратися, вгору вулицею Свердлова. Савяк засунув пiстолета собi за пасок штанiв i подумав про те, що так вiн вулицями Києва ще не ходив нiколи.
  -- Ти що ж це таке витворяєш?! - накинувся вiн на Климчука. - Замiсть унiверситету захотiв до буцегарнi?! - продовжував кричати Савяк на Сашка, який почав поволi заспокоюватися.
  -- А ти сам попробуй з нею поживи в однiй квартирi. Вкинула нам у борщ дохлу мишу. А вчора виявилося, що вона на кухнi в нашу печеню гiмна накидала. Ти не знаєш, що таке жити в комунальнiй квартирi.
  -- Я в нiй вирiс. Крiм того, живу в гуртожитку. Тиждень тому ми смажили картоплю на кухнi. Вийшли на хвилину до своє§ кiмнати за сiллю, повернулися, а нi пательнi, нi картоплi немає. Можу продовжити приклади з життя нашого гуртожитку. Хоча в тебе, схоже, зовсiм не той контингент, що у нас.
  -- Я вже не знав, що менi робити далi. I коли в руках опинився пiстолет, мене неначе струмом ударило. Я вирiшив скористатися моментом. Але ж там набо§в не було. Що, мене посадять?
  -- Нiчого тобi не буде, - заспоко§в його Савяк. - Мiндальов скандал однозначно замне. Це йому вигiдно. Виматюкає тебе добре, i по всьому. Але бiльше такого нiколи не роби. Ти пiдвiв не лише майора, але й усiх нас.
   Пiстолета здали до збройово§ кiмнати, а Климчука вiдправили до кабiнету майора Мiндальова. Увесь взвод принишк бiля його дверей. На диво, за дверима панувала абсолютна тиша. Потiм почулося майорове важке дихання. Частота його наростала. I ось, нарештi, майора прорвало.
  -- Ти є...а вош, - закричав вiн диким голосом. - Та я, та я... - вiд хвилювання майор забув, яким словом позначаються нашивки з зiрками на його плечах. Чути було як вiн ляскає себе рукою по погонах. - Та я ось цього мiг позбутися, - так i не згадав вiн потрiбного слова.
   З цим Климчуком були постiйнi проблеми пiд час §хнього навчання на вiйськовiй кафедрi. То вiн на полiгонi з усього маху шубовсне разом з автоматом i протигазом у величезну бомбову вирву з водою. Вiн вилiз звiдти увесь в багнi, кинув автомата на землю i заволав що було сили: хай живе мирна праця хлiбороба. Пiд час маневрiв на величезному полiгонi пiд Конотопом, коли економiсти пiсля закiнчення унiверситету проходили двомiсячнi вiйськовi збори, Климчук прославився на всю дивiзiю. Бiжучи в атаку на окоп умовного противника, вiн дуже затримався з кидком гранати i жбурнув §§ лише перед самим стрибком у окоп. Хоча вибухiвки в гранатi не було, але був запал. Його цiлком вистачало, щоб вiдiрвати людинi пальцi на руцi. Коли Климчук стрибнув до окопу в нього пiд ногами вибухнув запал. Хлопець вискочив з окопу i побiг назад не розбираючи дороги i збиваючи з нiг наступну хвилю атакуючих. При цьому вiн кричав не сво§м голосом, що до окопу не можна стрибати, бо всiм повiдриває яйця. Вся маса атакуючих, тримаючись за матню, побiгла назад. Савяк, який координував дi§ декiлькох взводiв з укриття командного пункту реготав так, що йому почало нестерпно колоти в боцi.
   Влiтку, за рiк до закiнчення унiверситету, економiсти по§хали на практику до Миколаєва на один iз суднобудiвних заводiв цього мiста. Климчук i тут вiдзначився. I то не один раз. Потяг прибув з Києва до Миколаєва близько 23 години. Треба було йти до адмiнiстрацi§ заводу, щоб §х поселили до гуртожитку. Зрозумiло, що до ранку проблему житла було неможливо вирiшити. Хлопцi тинялися вокзалом i довкола нього, аж поки не дiйшли до того стану, коли вже будеш спати в будь-яких умовах. Вони разом, а потiм поодинцi i групами, намагали влаштуватися на нiч. Але нiчого з того не виходило. То §х зганяла з мiсця мiлiцiя, то спати було вкрай незручно.
   Савяк знайшов собi доволi пристойне мiсце для сну на столi кiоску, який розмiстився бiля стiни вокзалу. Його затуляла вiд набридливих лiхтарiв велика бiла акацiя. Але тiльки вiн почав дрiмати, як до столу прийшов Климчук i намагався залiзти на полицю цього ж столу, де зазвичай кладуть якiсь папери i всiлякий дрiб'язок. Вiн таки туди якось протиснувся, але спати в таких екстремальних умовах вiн, звичайно, не мiг. I Савяку заважав. Врештi-решт, Сашко покинув своє вкрай незручне "лiжко" i вiдправився шукати iнше.
  -- "Зараз вiн щось таке втне, - подумав Савяк, зручнiше вмощуючись на столi."
   I дiйсно, невдовзi з боку залiзничних колiй за будiвлею вокзалу долинули якiсь розпачливi крики. Почулися мiлiцейськi свистки i тупiт важких чобiт.
   - "Б'юся об заклад з ось цiєю стiною вокзалу або з цiєю акацiєю, що це дiяння Климчука, - подумав Савяк i пiдняв голову." Заснути нiяк не вдавалося. "Треба йти подивитися, що трапилося, - вирiшив Савяк. - Можливо потрiбна моя допомога?"
   Хлопець злiз зi столу i вирушив до вокзалу. В його великому вестибюлi збуджено снував сюди-туди Сашко. На нього всi витрiщалися, як папуаси на Мiклухо-Маклая. Хлопець спочатку не зрозумiв причини, але коли Сашко повернувся в iнший бiк, все стало очевидним. Бiлi штани Климчука, зшитi з джинсово§ тканини, на задньому мiсцi були густо замащенi в щось чорне.
  -- Що з тобою трапилося? - звернувся вiн до однокурсника. - В тебе вся дупа чорна, як у нiлота, в якомусь мастилi закалявся. Де тебе носило?
  -- Хай йому абищо, - вилаявся Климчук. - Спати хочеться страшенно, а заснути нiде. Я згадав, що бiля вокзалiв на запасних колiях вiдстоюються вагони по§здiв. Звечора прибувають, цiлу нiч стоять неподалiк вiд вокзалу, а вранцi вiдправляються додому. Якщо до вагона залiзти, можна доволi комфортно поспати до самого ранку. Я взяв з собою ще двох хлопцiв i ми пiшли вздовж вагонiв. У одному з них вiкно було вiдчинене i лише шторкою зафiранене. Я став внизу, а менi на плечi видряпався Мишко. Ти й сам знаєш, яка в нього страшна пика. А я в той час зовсiм про це й не подумав. Мишко шторку пiдняв догори i почав залазити у вiкно. А звiдти як заверещать хором двi жiнки: рятуйте, вбивають, ґвалтують! Вони так страшно кричали, побачивши Мишкову фiзiю, що той гепнувся повз мене на колiю, ледве не скрутивши собi в'язи. Але й зализувати рани не було коли, вiд вокзалу вже тупотiли мiлiцiонери. Ми кинулися бiгти в рiзнi боки. Я проскакував пiд якимось вагоном i за щось зачепився задом. А в мене крiм цих штанiв бiльше нiчого немає.
  -- Попросиш, щоб дiвчата випрали, або випереш сам.
  -- А я в чому ходитиму?
  -- Вiзьмеш у мене шорти.
  -- Не пiдiйдуть, ти он який здоровенний.
  -- Паском добряче затягнешся, щоб не спадали. Я мiг би тобi i сво§ штани вiддати, але
   вони вже точно не пiдiйдуть.
   На цьому пригоди Климчука в Миколаєвi не закiнчилися. Хлопець явно мав незбагненну властивiсть притягувати до себе найрiзноманiтнiшi нещастя. При цьому дiставалося переважно не йому, а оточуючим його людям, нерiдко просто випадковим перехожим. Хоча економiсти проходили практику в адмiнiстративному корпусi суднобудiвного заводу, Сашка незрозумiло чому потягло на стапелi. Як його туди пустили, так i залишилося таємницею, але вiн натиснув на якусь кнопку чи важiль у крана, що тримав у пiдвiшеному станi на нiч величезного генератора. Той миттєво впав на дошки, якi лише вчора виклали, але не закрiпили на палубi корабля, що будувався. Всiх, хто стояв на цих дошках враз пiдкинуло на декiлька десяткiв метрiв вгору. Дошки спрацювали як пружини або лук. А стрiлами стали безневиннi люди. Полетiв угору i Климчук. Потiм вiн розповiдав, що побачив все мiсто, як на долонi. Всi робiтники впали на тверде i загинули, а Сашко гепнувся точно посерединi велико§ купи китового жиру, який використовували для змащення. I жодно§ тобi подряпини. Опинитися з ним поряд, значить потрапити до велико§ халепи. Хлопець створював навколо себе якусь смертельно небезпечну ауру, з яко§ сам завжди виходив неушкодженим.
  -- "Якщо Климчука теж мобiлiзували, як i мене, чекай загально§ бiди, - думав Савяк, наближаючись до вiйськомату".
   На його подвiр'§ вже юрмилося багато по-походному вбраних людей рiзного вiку. Климчука серед них не було видно.
  -- " Та його тут i бути не може, - раптом здогадався Савяк. - Вiн же прикрiплений до iншого вiйськомату Києва. За мiсцем прописки."
   Савяк знайшов серед натовпу, який невпинно зростав, кiлькох знайомих i постiйно рухаючись, так як температура повiтря доволi щвидко знижувалася, почав випитувати у людей, що ж таке трапилося. Але нiхто нiчого напевно не знав. Ходили найнеймовiрнiшi чутки: вiйна, несанкцiонований вибух атомно§ бомби, епiдемiя яко§сь невiдомо§ смертельно§ хвороби i навiть такi екзотичнi, на кшталт наближення до Землi астеро§да i висадки iнопланетян.
   На подвiр'я вiйськомату почали по одному за§жджати автобуси. Їх було так багато, що деякi не вмiщалися там i вимушенi були залишитися на вулицi. Працiвники вiйськомату нi до яких пояснень не вдавалися. Це ще бiльше нагнiтало обстановку.
  -- Скажiть хоча б куди нас везуть? - звернувся Савяк до вiйськоматiвського майора, але той лише втомлено махнув рукою, мовляв вiдчепися, не до тебе менi зараз.
   Мобiлiзованi чоловiки розсiлися по автобусах i тi повiльно почали ви§жджати на вулицi сонного Києва i простувати у поки що невiдомому для людей напрямку. Поступово генеральний напрямок став вимальовуватися, коли автобуси ви§хали на мiст Патона. Було очевидно, що §х везуть на схiд. Багато хто, зiгрiвшись у автобусi, майже одразу заснув, але аспiрант не спав, спостерiгаючи за дорогою. Ви§хали на Харкiвське шосе, пройшли Бориспiль, Яготин i в'§хали до Полтавсько§ областi. Савяк знав, що вона буквально нашпигована вiйськовими частинами i великими аеродромами стратегiчно§ авiацi§.
  -- "Невже справджуються найжахливiшi чутки, - думав аспiрант, визираючи у вiкно автобуса. - Завезуть до Велико§ Кручi, Миргорода чи Полтави, навантажать до лiтакiв i вiдправлять "виконувати свiй iнтернацiональний обов'язок". В Афганiстанi душмани нiяк не дочекаються на наш прилiт".
   Про всi цi вiйськовi аеродроми вiн чув ще змалечку, живучи на Черкащинi. Пiд час Друго§ свiтово§ вiйни сюди з Британi§ прилiтали тисячi величезних американських лiтаючих фортець. По дорозi на Полтавщину вони бомбардували Нiмеччину. Потiм всi цi лiтаки поверталися до Британi§, скидаючи над Нiмеччиною тисячi авiацiйних бомб вагою 0,5 - 1, 0 тонна. I так роками. За цей час Нiмеччина перетворилася на суцiльну ру§ну.
  -- "Ми переможцi, зруйнували Нiмеччину дотла. Перш, нiж вiдбудовуватися, §м прийшлося мiсяцями розбирати завали. Але як нинi живуть захiднi нiмцi i як живемо ми, так званi переможцi. Хто ж тодi насправдi є переможцем, якщо вони у вiйнi втратили в декiлька разiв менше людей вбитими i пораненими, а тепер живуть у десять разiв краще за нас? - думав Савяк, намагаючись вiдчистити скло вiкна автобуса вiд криги, яка все бiльше на ньому намерзала. Що ж ми тодi святкуємо 9 травня? Факти, як вiдомо, є рiччю надзвичайно впертою i проти яких не попреш, повнiстю спростовують всю теоретико-методологiчну базу моє§ дисертацi§. Вся марксистсько-ленiнська полiтекономiя на прикладi знищених вiйною Нiмеччини i Японi§, а на останню навiть атомнi бомби скидали, цiлком реально йде котовi пiд хвiст. Цим кра§нам з допомогою задiяння механiзмiв капiталiзму, вдалося постати, як птах Фенiкс з попелу. В той же час ми ледве животiємо в тенетах постiйного дефiциту на все, що тiльки можна придумати. Надлишок у нас лише дурнiв, - посмiхнувся про себе Савяк. - То кому тодi потрiбна моя наскрiзь пробрiхана дисертацiя, де "обґрунтовуються" переваги соцiалiстичного способу виробництва над капiталiстичним? З цими невеселими думками аспiрант i прибув до Пирятину.
   У вiйськовiй частинi, куди §х доставили, панував справжнiй хаос i знаменитий радянський мрак, бардак i перетак. Почала надходити iнформацiя, що крiм Ки§всько§ областi мобiлiзували ще й Полтавську.
   - Це точно вiйна, - до хлопця пiдiйшов знайомий аспiрант-радiофiзик. - Ти бачиш, що робиться?
   Робилося дiйсно щось незрозумiле. Не було найпростiшого i найнеобхiднiшого. Людей з 44-м розмiром взуття взували у 42-й. Не вистачало шинелей, шапок, штанiв. Нiхто не подумав про мороз i тому Савяку уже зараз неважко було спрогнозувати масовi обмороження i загибель сотень людей. Як офiцеровi Савяковi все ж вдалося всунути сво§ ноги 45 розмiру в чоботи на розмiр меншi. Ноги взяло, як у лещата. За такого морозу це повний облом i капець.
  -- Ось список твого взводу, - до Савяка пiдiйшов якийсь мiсцевий майор, подаючи йому аркуш паперу. - Номер твоє§ машини 42-85 ПОА. В нiй уже сидить водiй. Твоє мiсце поряд з ним. Вишикуй свiй взвод, зроби перекличку, перевiр наявнiсть людей. Потiм посади §х до кузова i чекайте наказу вирушати. Через пiвгодини по§демо.
  -- А куди ми будемо простувати?
  -- Цього я сказати не можу. Рухатися будемо в колонi. Про всяк випадок запам'ятай номер передньо§ машини.
  -- А хто вони, люди мого взводу, з яко§ областi i органiзацi§?
  -- Я не знаю, сам розберешся. Можу тiльки назвати номер машини, яка повинна §хати перед тобою: 23-05 КИА. Запиши на своєму клаптику паперу. Позаду йтиме бронетранспортер. Iди вже до свого взводу. Тво§ зеки мабуть не дочекаються "товарища начальника".
  -- Якi зеки? Що це ви менi пiдсовуєте таке?
  -- Та це я пожартував.
  -- Що, вони в такий мороз i вiтер будуть §хати у вiдкритому кузовi? - здивувався Савяк.
  -- А де ж iще, - посмiхнувся майор. - Ти з шофером у кабiнi, а вони у кузовi. Тут у нас не курорт.
   Савяк рушив вздовж колони, шукаючи свою машину. Знайшовши §§, залiз до кабiни i познайомився з водiєм, а потiм iз списком у руках став на колесо машини i зробив перекличку, так як усi вже сидiли в машинi. - Малашенко, - озвався здоровенний чолов'яга явно кримiнально§ зовнiшностi. - Iншi солдати взводу на його перший погляд були людьми з однiє§ органiзацi§ i дуже бувалими.
  -- "Це не збiрна команда, це люди з однiє§ органiзацi§, якi знали один одного ще до мобiлiзацi§, - зробив висновок Савяк пiсля переклички."
  -- То що, начальник, так i §хатимемо на морозi у вiдкритiй машинi? - повернув до нього голову Малашенко, який схоже був серед взводу старшим.
  -- Вiдставити. Називайте мене товариш лейтенант. Зрозумiло? - твердо i строго сказав аспiрант. - Старшим по кузову призначаю солдата Малашенка.
  -- Ми ж всi тут обморозимо собi все що можна i не можна, - продовжив тепер уже в якостi старшого Малашенко. - Придумайте щось, товаришу лейтенант.
   Савяк стрибнув з машини на землю i почав думати, що можна таке зробити, щоб уберегти людей вiд палючого морозного повiтря. Мороз посилювався i з ним зростала i сила вiтру.
  -- "За такого бардаку неважко буде щось необхiдне поцупити для сво§ людей, - подумав хлопець i почав нишпорити по вiйськовiй частинi. В одному мiсцi вiн побачив вкритий брезентом танк. - Це саме те, що менi потрiбне".
  -- Малашенко, - крикнув вiн, - пришлiть негайно до мене двох солдатiв.
   З машини поспiхом зiстрибнуло два чоловiка i бiгом направилися до свого командира. Втрьох вони стягли з танка брезент i понесли його до машини.
   - Будемо крiпити брезент на кузовi, - наказав вiн солдатам. - Зараз я знайду мотузки i все, що вiдшукаю iнше.
   Через декiлька хвилин §хня машина почала разюче вiдрiзнятися вiд усiх iнших
   - Спасибi, начальник, не забудемо, - знову звернувся до Савяка Малашенко.
   - Скiльки вам можна повторювати, що я не начальник, а товариш лейтенант Савяк Петро Олександрович. Зрозумiли?
   - Зрозумiли, товаришу начальник, - хором вiдгукнувся кузов.
   - "Ну що я з ними буду робити? - похитав головою аспiрант залазячи до кабiни, бо вже пролунала команда рушати".
   Колона повiльно рушила i, ви§хавши з територi§ частини, заледве повзла вулицями мiста на пiвнiч.
  -- Щось не схоже, щоб нас вiдправили до Афганiстану, - звернувся Савяк до шофера. - Ми §демо в протилежний бiк вiд основних полтавських вiйськових аеродромiв.
  -- Дай то бог, - вiдгукнувся водiй.
  -- Ти де працював до мобiлiзацi§? - запитав аспiрант у водiя.
  -- Водiєм у колгоспi в Полтавськiй областi.
  -- А ви звiдки?
  -- Я з Києва.
  -- Повезло, тобi лейтенанте, - посмiхаючись, похитав головою шофер. - Ти знаєш з кого складається твiй взвод?
  -- Нi, не знаю.
  -- Це так званi "хiмiки" з Кременчука. Колишнi зеки, яких умовно звiльнили, щоб вони працювали на хiмiчному заводi. Там умови роботи дуже важкi i тому нiхто навiть за великi грошi на цьому пiдприємствi не те що працювати, а й хоча б просто перебувати не хоче. Ось держава i знайшла вихiд. З одного боку нiби звiльняє з колонi§ людей, а з iншого - вiдправляє на роботу в примусово, так би мовити, добровiльному порядку. Будеш ти мати з ними мороку. Це щось мало трапитися дуже страшне, щоб зекам дали зброю. Думаю, не сьогоднi так завтра вiйна. Ти знаєш, як нас у Решетилiвському районi проводжали? Як на вiйну.
  -- Що ж таке трапилося?
   Їхня величезна колона рухалася на пiвнiч через велике село Полтавсько§ областi Обабiч дороги стояли жiнки. Вони плакали i махали руками. Деякi намагалися вручити солдатам якусь §жу.
  -- Їхнiх чоловiкiв теж мобiлiзували, - запевнив Савяка водiй машини. - Шукають сво§х близьких. Дають §жу чужим чоловiкам, сподiваючись, що хтось десь нагодує i §хнiх.
   Почало сутенiти. Колона не зупиняючись рухалася на пiвнiч. Вздовж дороги, обабiч не§, обганяючи колону, проносилися танки. Картина була якась сюреалiстична.
   - "Менше доби тому я спав у своєму лiжку в гуртожитку на вулицi Ежена Потьє, а зараз у вiйськовiй формi з пiстолетом, зарядженим бойовими набоями §ду у невiдомому напрямку. От життя!"
   В кабiнi було тепло i Савяк почав дрiмати.
   - Не спи, будь ласка, - звернувся до нього водiй. - Говори зi мною, а то i я засну.
   - Добре, спочатку розповiдатиму про себе, а потiм про своє життя. Так ось слухай.
   Чоловiки гомонiли, гомонiли, та й поснули. Прокинувся Савяк вiд того, що §хню машину сильно трясло. Автомобiль §хав по полю, навколо нiяко§ колони не було. Аспiрант схопив водiя за плече i сильно труснув.
  -- Дивись, куди ми за§хали, - закричав вiн на водiя, поки той очманiло вдивлявся в дорогу.
  -- От чорт. Треба доганяти колону, - трусячи головою заговорив шофер. - А куди §хати? Не знаю.
  -- Коли ти заснув, то в який бiк повернув кермо, лiворуч чи праворуч?
  -- Зараз перевiрю.
   Водiй схилився над кермом, iмiтуючи своє засипання, нiби його зморив сон i вiн почав хилитися на кермо вперед i вбiк. Машина почала звертати лiворуч.
  -- Бери трохи праворуч i тисни на газ, - скомандував аспiрант. - Ми вже далеченько вiд'§хали вбiк вiд дороги.
  -- По цих полях не розженешся. Якби не мороз, ми б загрузли тут по самi борти.
   Цiлу нiч доганяли вони колону. Аж у Чернiгiвськiй областi взвод лейтенанта Савяка прилаштувався у хвiст величезно§ "змi§" з бойово§ технiки, яка звиваючись повiльно повзла на пiвнiч.
  -- Мабуть везуть у Десну, - констатував Савяк. - Там величезний полiгон. Це не вiйна, а великi маневри, вiйськовi навчання.
  -- Дай то бог, - сказав водiй, протираючи сво§ очi.
   Серед дня прибули на полiгон. Мороз ще посилився. Вiн доповнювався палючим пiвнiчно-схiдним вiтром.
  -- З Росi§ дме, - звернувся до водiя Савяк, - а отже нам-укра§нцям нiчого хорошого чекати вiд цього не можна.
  -- Що ви маєте на увазi?
  -- Та так нiчого, думки вголос.
  -- Пора б нам уже i чогось пожувати, - зауважив шофер. - Менi дружина хотiла нарихтувати в дорогу вузлика, так я, дурень, вiдмовився. Дивлячись на те, що тут вiдбувається, годувати нас нiхто не збирається.
  -- А менi i взяти з собою не було чого, - позiхнув Савяк. - Живу в гуртожитку. Гол, як сокол. I дружини в мене немає.
  -- Ну як ви хлопцi, ще живi, не померзли? - зазирнув пiд брезент аспiрант до свого взводу.
  -- Тво§ми молитвами, начальник, - вiдказав Малашенко, - тобто товариш лейтенант.
   Прибiг посильний.
  -- Вас викликають до штабного намету.
  -- Спiшитися з машини. Старшим за моє§ вiдсутностi призначаю рядового Малашенка. Нiкуди вiд машини не вiдходити. Розпалити багаття, грiтися бiля нього. Чекати на подальшi розпорядження.
  -- А коли дадуть похавать? - запитав Малашенко.
  -- Не знаю. Вернуся iз наради i тодi все розповiм. Нiчого вiд вас приховувати не буду. Як би ситуацiя не складалася. Ми з вами одна команда i будемо триматися разом до кiнця.
  -- Красиво спiваєш, товаришу лейтенант.
  -- Вiдставити. Щоб бiльше я такого не чув.
   Савяк попрямував до величезного штабного намету, який бовванiв оддалiк серед рiдкого чагарника. Там уже зiбралося багато командирiв. В основному це були, як i Савяк, командири взводiв та командири рот. Савяковi представили §хнього командира роти, який був старший за хлопця десь рокiв на п'ять.
  -- Товаришi офiцери, - пролунала голосна команда i до намету увiйшов генерал. Всi виструнчилися.
  -- Змальовую загальну обстановку, - звернувся до присутнiх генерал, - попередньо подавши команду, вiльно. - Керiвництво нашою державою вирiшило перевiрити мобiлiзацiйну готовнiсть i здатнiсть окремих областей на випадок вiйни чи iнших екстраординарних подiй. З цiєю метою абсолютно раптово для всiх вiдповiдних мобiлiзацiйних служб було вiддано наказ про мобiлiзацiю солдатiв i офiцерiв запасу двох сумiжних областей Укра§ни. Все це, як ви самi бачите, вийшло в нас не дуже добре. Але не це головне. Головне попереду i до нього треба пiдготуватися якнайретельнiше. Через три днi ми маємо бути готовими до вiдбиття атаки умовного противника. На наш полiгон викинуть з десантних лiтакiв знамениту Таманську авiадесантну дивiзiю. Нашим завданням є вiдбити атаку цих стрибунцiв. При§де мiнiстр оборони кра§ни маршал Глушко. Ваше завдання по поверненню до сво§х взводiв, рот i батальйонiв розпочати риття окопiв. Лопати, ломи, кирки скоро доставлять. Є запитання?
  -- Дозвольте, товаришу генерал, - виступив наперед Савяк. - Мiй взвод не спав цiлу нiч i нiчого не §в. Я обiцяв солдатам дати вичерпну iнформацiю про це по поверненню.
  -- Це не до мене. Я вiдбуваю до штабу. Всi поточнi справи вирiшуватиме полковник Санталлiн.
   З усiх бокiв на полковника посипалися запитання i скарги. З §хнього змiсту можна було встановити грандiознi масштаби хаосу, який панував серед мобiлiзовано§ маси людей. Нiхто не знав, коли i де будуть польовi кухнi, де будуть ночувати люди тощо. Санталлiн, як стало зрозумiлим пiзнiше, i сам нiчого не знав, хоча нiбито i вiдповiдав за облаштування тисяч людей на морозi.
   - "Це ж повний "песець", - думав аспiрант, йдучи до мiсця дислокацi§ свого взводу. - Такий бiлий i пухнастий, а може i блакитний. Зеки мене просто розiрвуть на шматки. I закопають десь у лiсi. Ось тiльки лишень привезуть вiдповiдний реманент".
   Савяк пiдiйшов до свого взводу i скомандував.
  -- Становись, рiвняйсь.
   Пiсля цього провiв перекличку. Всi були на мiсцi.
  -- Я не хочу вам пудрити мiзки, - звернувся вiн з промовою до сво§х солдат. - Я мiг би вам переповiсти все те, що нам сказав генерал, але зроблю це сво§ми словами. Схоже, що §сти нам сьогоднi нiчого не привезуть взагалi i спати будемо як конi, стоячи на морозi. Якi є пропозицi§?
  -- Дякую, товаришу лейтенант, що ставишся до нас, як до людей. Ми обдумаємо ситуацiю, порадимося i я внесу пропозицi§ на ваш розгляд, якщо вони будуть, - звернувся до свого командира Малашенко.
  -- Уже є пропозицi§ вiд мене. Йдучи сюди вiд штабу я запримiтив великий намет з буржуйкою посерединi. Треба нам перенести нашу дислокацiю до цього намету. Якщо ми запiзнимося, §§ займе хтось iнший. Взвод, напра-во! Кроком руш!
  -- А спати як будемо, стоячи? - запитав один настирливий "хiмiк".
  -- А ти що пропонуєш? - визвiрився на нього Малашенко. - Лейтенант дiло говорить. На морозi i такому вiтрi все одно не заснеш. Будемо куняти стоячи, iншого виходу немає.
   Цiлу нiч голодний як собака Савяк, а з ним ще десятки людей стояли в наметi. Вiд "буржуйки" нестерпно пекло, а з iншого боку вiд промерзлого брезенту намету вiяло колючим холодом. Аспiрант, вiн же лейтенант, стоячи засипав i його голова падала на плечi зека, який стояв попереду нього. Це була справжня мука.
  -- "Фактично друга нiч без сну, - констатував про себе Савяк, - мочачись пiд деревом у лiсi. - Навiть чаю немає. Приходиться §сти снiг. Це все добром не закiнчиться, що це за кра§на така, невже i чай уже в дефiцитi?"
  -- Товаришу лейтенант, - звернувся до нього Малашенко, коли Савяк вигулькнув з лiсу. - Можна до вас звернутися?
  -- Молодець, уже навчився до мене правильно звертатися, - похвалив хлопець свого заступника.
  -- Треба порадитися, давайте вiдiйдемо у бiк, треба переговорити наодинцi, - почухав засопливленого носа Малашенко. - Що нам далi робити?
  -- Ми отримали команду, треба рити окопи глибиною по груди.
  -- Ого! В такий мороз, без сну i без жратви? Вони що, всi там подурiли?
  -- Зараз пiдвезуть лопати i все таке iнше.
  -- Я хочу поговорити про iнше. Треба щось §сти. Я пропоную послати декiлькох чоловiк по найближчих селах, реквiзувати щось пожувати, - стиха мовив Малашенко. -Iншого виходу просто не бачу.
  -- Найближчих сiл просто не iснує в природi. Я бачив карту. Тому тут i полiгон, що найближчi населенi пункти розмiщенi дуже далеко.
  -- Це погано. Слухай, товаришу лейтенант, я нiколи не повiрю, що штабнi пацюки не мають чого нi §сти, нi пити. Давайте реквiзуємо у них якусь дещицю, нехай подiляться з нами. Чи може я не правий?
  -- Та мене ж через вас пiд трибунал вiддадуть. Це менi аж нiяк не потрiбно.
- Не бiйся, лейтенанте, нiхто тебе не видасть. Якщо нас спiймають, всю вину беремо на себе. Ти, мабуть, думаєш, що раз ми колишнi зеки, то й совiстi зовсiм не маємо. Ти нас виручив, бо з iнших машин, ми добре бачили, знiмали обморожених, а ти нам знайшов брезент, хоча i не був зобов'язаний це робити. Ти хлопець ще дуже молодий i правильний. Ми з тобою просто повмираємо з голоду.
  -- Робiть як знаєте, - втомлено махнув рукою Савяк. - Ми вже другий день нiчого не §ли.
   Малашенко з кiлькома солдатами §хнього взводу, прихопивши автомати, заглибилися в лiс. Куди §м йти розповiв Савяк в якого була топографiчна карта. Через годину вони повернулися, несучи в руках ящик з тушонкою.
  -- Ми з автоматами в руках зупинили штабного бобика, надавали прикладами по ши§ якомусь капiтану, який там сидiв i взяли всього один ящик. А там тих ящикiв... Ти, лейтенант, на§вна людина. Нашу жратву вантажними машинами розвозять по квартирах, гаражах, на ринок i до магазинiв.
  -- Ну що ж ти робиш, - закричав Малашенко на одного "хiмiка", який, вiдкривши бляшанку багнетом з нього ж пожадливо лигав мерзле м'ясо. - Зараз ми його пiдiгрiємо на вогнi. Приставай лейтенант до гурту. Щось ця тушонка не викликає в мене довiри. Не знаю, скiльки рокiв вона пролежала на складi. Чи то вона бомбажна, чи нi? Через цей чортiв мороз нiчого не розбереш. Хоча б нам не отру§тися.
   Цiлий день солдати рили окопи i облаштовували §х належним чином.
  -- Не лiнуйтеся, - пiдганяв §х Савяк. - В цих окопах вам прийдеться ночувати.
   Наступна нiч теж практично була безсонною. Савяк сидiв, притулившись до Малашенка в окопi i куняв.
  -- "Це вже межа можливостей людського органiзму, - мiркував вiн. - Ще одна така нiч i люди почнуть масово засинати в будь-якому мiсцi на снiгу i вiдповiдно масово замерзати. Хоча б уже швидше налетiли цi таманцi."
   - Куди ти лейтенант? - спросоння заворушився Малашенко, коли Савяк вилiз з окопу.
   - Треба перевiрити вартових, а то ще замерзнуть.
   - Що вони малi дiти, спав би собi, - забурчав Малашенко.
   - Ти як хочеш, а я не можу спати.
   Вранцi Савяк сидiв зi сво§м взводом в окопi, прислухаючись до звукiв, якi долинали з неба, але окрiм крикiв ворон нiчого не було чутно. Лише пiсля 10 години ранку в небi почувся вiддалений гуркiт важких транспортних лiтакiв.
   - Ну тепер тримайтеся, салаги, зараз нам на голови посипляться парашутисти.
   На височеннiй вежi, яка здiймалася над лiсом, з'явилися якiсь маленькi фiгурки. Савяк приклав до очей бiнокля i закричав до свого взводу.
  -- Увага, на вежi знаходиться мiнiстр оборони Радянського Союзу. Буде дивитися, як ми воюватимемо з десантниками.
  -- Ой, не можу я терпiти далi! - раптом заволав один "хiмiк". - Так у животi крутить, боюся, що зараз накладу в штани. I в мене теж саме, i в мене, - закричало ще декiлька чоловiк.
   Савяк i сам ледве стримувався, щоб не побiгти до кущiв. Але натомiсть вiн скомандував.
  -- Припинити розмови! Зараз вони десантуються.
   Величезнi транспортнi лiтаки з'явилися над полiгоном i пiд ними розцвiли куполи парашутiв.
   - Ой, не витримаємо далi, лейтенант! Придумай що-небудь, ти ж у нас аспiрант, науковець. На тебе вся надiя. Бо якщо накладемо в штани, тут же нiде i в нiщо навiть перевдягнутися. Так i будемо ходити обiсраними.
  -- В мене самого крутить так, що не можу далi терпiти. Взво-о-од, слухай мою команду! Коли я закричу, взвод, за мною, в атаку, вперед, всi вискакуємо з окопiв з автоматами в руках i з дружним криком "ура" бiжимо он до того густого чагарника. Там i засядемо в кущах. Взво-о-од, за мно-ою, вперед!
   Савяк вискочив з окопу i вiд рiзанини в животi заволав диким голосом "ура". Його взвод волаючи ще сильнiше, побiг слiдом. Спрацював "табунний" iнстинкт i за взводом Савяка рвонули вперед i iншi взводи, роти i батальйони. Хоч як репетували §хнi командири, зупинити цю спровоковану спонтанним виступом аспiранта масу вже нiхто не мiг. Лаючись, офiцери i собi вискочили з окопiв i побiгли вперед.
   Заскочивши до лiсу, Савяк ледве встиг зняти штани, як його "прорвало". Поглянувши на результати своє§ дiяльностi хлопець не на жарт перелякався. У випорожненнях була кров.
  -- "Оце так на§вся тушонки, - похитав вiн головою. - Так i сконати недовго."
   Поряд кректав, випорожнюючись, брутально лаючись i проклинаючи армiю, "рiдну" радянську владу i саму комунiстичну партiю його "хiмiчний" взвод.
   По Ки§вському вiйськовому округу всiм командирам дивiзiй i полкiв за неймовiрний бардак i хаос у пiдпорядкованих §м вiйськам було оголошено догану. А ось мiнiстровi оборони Радянського Союзу, який про реальний стан справ навiть не пiдозрював, "всрана" атака взводу Савяка страшенно сподобалася.
  -- От молодцi, - хвалив вiн солдатiв. - Це мо§ земляки полтавцi так вiдзначилися, - говорив вiн своєму оточенню. Дiяли абсолютно нестандартно. Замiсть того, щоб чекати приземлення десантникiв у окопах, як це було передбачено сценарiєм навчань, вони з них вискочили i атакували парашутистiв саме в момент приземлення. Чудова тактика. Тi бiдолахи десантники на таке зовсiм не чекали i повнiстю знiтилися. А менi Маргелов розповiдав, якi в нього орли. А §х перемогли вiдмобiлiзованi сiльськi хлопцi. Я вiдзначу всiх командирiв, якi дiяли так прогресивно i нестандартно.
   Мiнiстр пiдписав наказ про дострокове присвоєння чергових вiйськових звань командирам дивiзiй i полкiв Ки§вського вiйськового округу. А через те, що наказ вищого керiвництва в армi§ автоматично вiдмiняє наказ нижчого, то всi бездарнi i корумпованi командири за повний розвал i не здатнiсть керувати вiйськами отримали пiдвищення i нагороди.
  -- Ти чого повiв свiй взвод вперед? - запитував у Савяка, задоволено потираючи руки §хнiй генерал.
  -- Я подумав, що в момент приземлення ми §х зможемо перемогти, а в окопах ми б нiчого не висидiли.
  -- Тебе просто менi доля послала, - посмiхався генерал. - Мене забирають до Москви. Що хочеш у мене проси.
  -- Якщо можна, то зробiть так, щоб мене бiльше нiколи до армi§ на збори не викликали.
  -- Не бiйся. Я знаю, всi переживають, щоб §х не вiдправили до Афганiстану. Поки я буду служити в Генштабi, тобi це не загрожує. I все таки скажи, як на духу, що ж тебе примусило так зробити?
  -- Iнту§цiя. Однозначно, що iнту§цiя. Мене просто щось викинуло з окопу. Чесно кажучи, я до того й не помишляв атакувати. Так вийшло.
  -- "Про себе ж Савяк подумав, що так вiн тепер довiку буде називати забрудненi штани. Iнту§цiя."
  -- Товаришу генерал, у мене до вас є прохання щодо мого взводу. Хлопцi хворi, обмороженi i зовсiм виснаженi. А §х одразу вiдправлять на роботу в своєму Кременчуцi. Чи не можна §м i менi з ними влаштувати лiкування i вiдпочинок в якомусь шпиталi?
  -- Це все в мо§х руках. Давай вiдправимо §х до Чернiгова. Я зараз зателефоную начальнику шпиталю в цьому мiстi. Там умови цiлком пристойнi.
  -- Ми всi добряче отру§лися. I я в тому числi. Треба пiдлiкуватися.
  -- Чим тут можна було отру§тися? Вас же практично не годували.
  -- В одного солдата була банка консервiв. Мабуть виявилася не свiжою.
  -- Зараз я зателефоную i з Десни прибуде кiлька санiтарних машин. По§деш у мене з шиком. Дай тобi бог здоров'я.
   За двi години до штабного намету пiд'§хало декiлька санiтарних машин. Савяк попрощався з солдатами свого взводу i особисто з Малашенком. Їх везли до медсанбату у Деснi. Аспiранта посадили до машини, яка мала §хати до шпиталю в Чернiговi. По дорозi вони за§хали до розташування iнших рот i там взяли ще декiлькох осiб. Серед них переважали обмороженi люди. В одного солдата на щоцi червонiв чималий набряк.
  -- Флюс, - ледве розтуляючи губи сказав вiн, зловивши на собi погляд Савяка.
   Санiтарна машина ви§хала на шосе i помчала на Чернiгiв. Раптом один iз хворих божевiльно вирячивши очi на дорогу, пiдхопився на ноги i почав кричати, намагаючись схопити за кермо машини.
  -- Дитину задавили, дитину задавили, - страшно кричав вiн. - Зупини машину, ще одну дитину задавили.
   Вiн рвався до водiя, вiдштовхуючи сусiдiв, якi намагалися його вгамувати. Нiякi вмовляння не дiяли. Чоловiк розпалявся все бiльше.
   Савяк зняв свого офiцерського паска з бляхою i намотавши його на руку, рiзко i владно скомандував.
  -- Ану сядь, дебiл!
   Але це не допомогло. Тодi аспiрант рубанув бляхою по руках божевiльного, боячись, що той таки добереться до керма i кине машину до кювету. З рук чоловiка потекла кров. Вiн враз затих i сiв.
   Коли при§хали до Чернiгова, зустрiчати §х вийшла цiла бригада в бiлих халатах. Савяк лише встиг повернути голову вбiк, як флюгер за вiтром, угледiвши чарiвну дiвчину в ладно припасованому по фiгурi накрохмаленому халатi, як отримав сильний удар кулаком в обличчя вiд божевiльного. Не тямлячи себе вiд лютi хлопець витягнув божевiльного солдата з машини i почав методично гемселити його кулаками. Мiж ними кинулася симпатична медсестра, через яку хлопець i втратив пильнiсть. Вона зi знанням справи прикривала руками пах хлопця, щоб туди не влучив ногою збожеволiлий солдат. Це викликало мимовiльну посмiшку у Савяка i вiн вiдступив убiк.
  -- Що це з ним? - запитав вiн у медсестри. - Вiн всю дорогу кричав, що задавили дитину i намагався зупинити машину.
  -- Типова бiла гарячка, - нiжно проспiвала сестричка. - Мобiлiзували всiх пiдряд. А ми тепер маємо мороку. Тобi до нашого шпиталю, а цього повезуть у дурдом. Пiшли оформлятися. Спочатку зареєструєшся, а потiм вiдведу тебе в душ i до твоє§ палати.
  -- Ти з усiма така добра, чи просто я тобi сподобався? - посмiхнувся до медсестри Савяк.
  -- Звичайно, що з усiма. Це моя робота. Сюди вашого брата привозять щодня. I кожен хоче отримати не лише лiкування, але й добре i привiтне слово. Не думай, що ти якийсь особливий. Не зазнавайся.
  -- А що, хiба я не особливий?
   Медсестра змiряла його поглядом.
  -- Нiчого собi. Так, особливий, особливий, це навiть за кiлометр видно.
  -- А спинку менi в душi не помиєш?
  -- Розмрiявся. Клiзму можу поставити. До речi, тобi лiка𠧧 прописав.
  -- Молодець, вмiєш ти розвiяти романтичний настрiй чоловiка своєю клiзмою. Вищий клас вiдбривання кавалерiв. Нiяких бiльше аргументiв у нього бiдного вже не залишається. До речi, а ти звiдки про мою хворобу знаєш. Я ж ще у вас не обслiдувався.
  -- Тут через тебе серед лiкарiв цiлий переполох трапився. Телефонував про тебе один генерал, якого до Москви забирають. Говорив про те, що ти отру§вся i що ти геройський хлопець.
  -- Цiкавi справи.
  -- Ось твiй одяг. Пiсля того, як вийдеш з душа, перевдягнешся у свiжу бiлизну.
  -- Це що ж, я маю залазити ось у цi бiлi кальсони? У вас тут трусiв хiба немає? Воно ж на мене не налiзе. Я мужчина крупний.
  -- Твоя бiлизна, враховуючи характер захворювання, дуже зiпсована. Труси у нас непередбаченi. Я i так проявила добру волю i попросила знайти тобi найбiльшi пiдштаники. Ти, дiйсно, у нас мужчина хоч куди.
   Савяк скинув з себе одяг i голий попростував до душу. Медсестра спокiйно його розглядала без тiнi посмiшки на обличчi.
  -- Як тебе звати? - запитав вiн, - вмикаючи гарячу воду.
  -- Людмила, - вiдповiла та. - Довго не мийся, бо ти в мене не один.
  -- Але ж я офiцер, а вони повиннi мати якiсь привiле§?
   Савяк вийшов з душа, натягнув на себе сорочку, кальсони, сорочку, стару запрану пiжаму невиразного кольору й штани iншого покрою i вiдтiнку.
  -- Я готовий. Веди мене.
   Люда провела Петра до його палати. Це була простора кiмната в якiй стояло не менше десяти лiжок. Всi вони пустували.
  -- Так це я один житиму в цих хоромах?
  -- Навiть не сподiвайся. Скоро хворi тут лежатимуть i в коридорах. Вашi вiйськовi навчання в цьому сенсi б'ють всi рекорди. Маса загиблих, обморожених. Та й усi iншi хвороби присутнi. Ти ж уже й сам помiтив, що i божевiльня без роботи не залишиться. Найбiльше травмованих. Хiрургiя вже переповнена.
  -- А ти i вночi працюєш?
  -- Приходиться чергувати i вночi. Позмiнно. Чому це тебе так цiкавить?
  -- Може безсоння нападе, буде з ким хоча б словом перекинутися.
  -- Ти скiльки ночей не спав?
  -- Три.
  -- То про яке безсоння ти говориш. У найближчi днi ти в мiй бiк i не подивишся. Процедури, §дальня i сон. Точнiше сон на першому мiсцi. Тобi прописали купу порошкiв, уколiв, клiзмачi, здаси всi аналiзи. Скучати не прийдеться.
   Через три днi Савяк вiдiспався, змiцнiв i Люда, як цвях засiла в його мозку. I не лише в ньому... Нi про що iнше думати вiн уже не мiг. Банальне статеве збудження увесь час зростало. Такого з ним ще не було. Хоч на стiнку дерися.
   Одного разу, коли Люда зробила йому черговий укол, хлопець не витримав i схопив §§ за руку. Та спокiйно, але невблаганно випручалася. Савяк вибачився i пiшов до своє§ палати з процедурно§ кiмнати. Сьогоднi Люда чергувала вночi.
  -- "Коли всi заснуть пiду до не§ в сестринську, - вирiшив хлопець. - Щось тут не те. Напевно, вона менi пiдсипає в порошки якусь збудливу гидоту, щоб посмiятися надi мною. Цiпок у мене стримить постiйно, чого ранiше нiколи не було. Соромно заходити до §дальнi. Це, очевидно, ненормальне явище. Вона, напевно, мститься менi, що я з нею так розмовляв пiд час знайомства."
   Коли всi поснули Савяк прослизнув до сестринсько§. Люда сидiла за столом i щось писала. Вона пiдвела здивованi очi на хлопця.
  -- Хочу поговорити з тобою
  -- Я слухаю тебе.
  -- Давай вiдверто.
  -- Я не проти.
  -- Що ти менi пiдсипаєш у порошки? У мене постiйна ерекцiя i взагалi такий стан, хоч на стiнку дерися.
  -- Я здогадуюся.
  -- Так все таки це ти таке зi мною виробляєш?
  -- Нi, не я. Це тобi лiкар прописав. У тебе важке отруєння, постраждали клiтини печiнки. Я тобi колю речовини, якi стимулюють вiдновлення цих клiтин. Побiчним ефектом такого лiкування є статеве збудження. У рiзних людей воно вiдбувається по рiзному. Це все має дуже iндивiдуальнi прояви.
   Сестра була права в тому сенсi, що на Савяка цi уколи дiяли дуже сильно. Вiн i так мав природну схильнiсть до сексуального збудження вище вiд норми i зараз уже просто не тямив себе. Мабуть все це було написано в аспiранта на обличчi, бо коли вiн пiдiйшов до дiвчини та рвучко пiдвелася на ноги. Хлопець почав цiлувати медсестру. Всерединi нього нiби щось вибухнуло. Вiн схопив дiвчину на руки i кинув на диван. Та мляво пробувала пручатися. Савяк уже не контролював сво§х дiй. Розiрвав халат, не маючи часу на його розстiбання. Пiд халатом у дiвчини нiчого не було. Нi лiфчика. Нi трусiв. Це значно спростило надзавдання аспiранта.
  -- Пробач менi, пробач, Людо, почав вiн виправдовуватися, коли закiнчив.
  -- "Боже,- думав вiн, - ти ж зґвалтував §§. - Посадять тебе. Ще й пiд трибунал пiду. Все таки я мобiлiзований до армi§."
   Але хлопець враз заспоко§вся. Люда тулилася до нього, щось шепочучи нiжне. Хотiв ще щось сказати, але дiвчина затулила йому рота сво§ми нiжними пальчиками, якi могли так майстерно робити уколи.
  -- Iди, вiдпочивай, ти ще дуже слабкий. Коли знову стане нестерпно, приходь у моє чергування. Я полiкую. Тiльки не залицяйся до iнших медсестер. Особливо до Свiтлани. Ти §й дуже подобаєшся, але нiхто не любитиме, не лiкуватиме тебе так як я. Запам'ятай це.
   На наступне чергування Люда принесла хлопцевi цiлу тарiлку м'якого сиру.
  -- Менi лiкар сказав, що тобi його бажано багато §сти. А у шпиталi його не дають.
   Савяк пролежав у шпиталi пiвтора мiсяцi i на кожне своє чергування дiвчина приносила йому чудовий, вiдбiрний сир.
  -- Де ти його береш у Чернiговi? - чiплявся спочатку вiн до Люди. - На базарi вiн страшенно дорогий. А в тебе зарплатня мала.
  -- Батьки з села передають.
  -- Боже ж ти мiй, який я нездогадливий его§ст. Так це в тебе вчора голодне запаморочення було. Всю зарплату на ринок вiдправила? Це щоб виходити такого дурня як я?
   - Ти не дурень. Будеш колись великим ученим i навiть не згадаєш про мене. Всi ви чоловiки такi. Але з тобою я нi про що не жалкую. Сподiваюся, що i ти теж ?
   - Щоб ти менi бiльше м'якого сиру з ринку не приносила! В туалет викину.
   - Добре, бiльше не принесу. Через три днi тебе виписують.
   З вiйськових маневрiв до шпиталю люди потрапили у лютий мороз пiсля 10 березня. У валянках, шапках ушанках, ватних штанах. Декого привезли ще й у бiлих маскувальних халатах. Виписувалися в основному у травнi. Травень в той рiк був незвичайно спекотним. Проводжати одного з чудакiв-солдатiв зiбрався весь шпиталь. Був дуже гарячий день i всi в Чернiговi ходили в тенiсках i легких платтях. Чудило-солдат вийшов з другого корпусу у валянках, ватних штанах. Поверх них вiн начепив ще й маскхалата. Вигляд такий, нiби людина тiльки-но втекла з закрито§ лiкарнi для душевно хворих. Всi реготали i показували пальцями на диво-солдата.
   - Чому ви регочетеся? Я не пройду i сотнi метрiв по центру мiста, як мене затримає мiлiцiя. Так, як у мене нiяких грошей при собi немає мiй органiзм вiдправлять за казенний рахунок додому. А як будете добиратися ви? Ми ж уже нiкому не потрiбнi. Нами погралися у "войнушки" i викинули на смiтник. До наступного разу.
   За Савяком за§хали батьки. Вiн склав теплу вiйськову форму на заднє сидiння батькових "Жигулiв" i в гiмнастерцi, чоботах i галiфе, провiв рукою по неслухняному чубовi. ПорядЈ тиснучи йому руки, стояли його товаришi, якi ще залишалися у шпиталi. Савяк пiдвiв голову. У вiкнi третього поверху в сестринськiй кiмнатi невиразно бовванiла якась самотня бiла постать.
  
  

Пiдроздiл п'ятого роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

1999 рiк

  -- Петре, пам'ятаєш аспiрантуру, наш гуртожиток на вулицi Ежена Потьє, нашу дружбу? Якi ми тодi були молодi. I де та молодiсть дiлася? Розвiялася, як дим. Двадцять рокiв пройшло, а здається, нiби вчора було.
   Цi слова мовив до Петра Савяка його давнiй побратим, колишнiй аспiрант Iнституту мiкробiологi§ Михайло Сокаль.
   Чоловiки зустрiлися в кав'ярнi на вулицi Прорiзнiй. Iнiцiатива Сокаля. Вiн зовсiм неждано-негадано зателефонував Савяковi i попросив зустрiтися. При§хав на дорогому джиповi з шофером, який припаркувався на тротуарi.
   - Запрягаймо конi в шори, конi воронi§! Та й по§дем доганяти лiта молодi§... - ностальгiйно проспiвав Савяк.
  -- Пам'ятаєш, як ми воювали з адмiнiстрацiєю гуртожитку i президiєю Академi§ наук, якi всiляко намагалися виселити звiдти наших дружин. Ти вже тодi першого сина мав. До речi, як там Лариса i хлопцi?
  -- В основному нормально.
   - Хочеш послухати анекдот, про "в основному."
   - Давай.
   - Нiч пiд новий 1999 рiк. Дружина i §§ чоловiк сидять за святковим столом удвох перед телевiзором з келихами шампанського в руках. Чекають на Новорiчне звернення Президента Укра§ни. I ось вiн постає на екранi. Починає читати текст, який бiжить на екранi перед телевiзiйною камерою. Говорить. Шановнi спiввiтчизники! Протягом 1998 року життя в нашiй кра§нi, в основному, стало кращим. Заробiтна плата, в основному, пiдвищилася. Iнфляцiя, в основному, знизилася. Екологiчна ситуацiя, в основному, полiпшилася. I так далi, i тому подiбне, i все в основному. Дружина i звертається до чоловiка, - поясни менi, будь ласка, що таке означає це "в основному". Той думав, думав, дивлячись святковий концерт, але нiчого так i не придумав. А концерт така сiрятина i нудота беспросвiтня, що дружина не витримала i каже, - пiшли краще спати. Я йду до ванни, а ти чимчикуй до спальнi. Щоб коли я повернуся, ти був уже готовий. Ось вона повертається i запитує в чоловiка - ти готовий? А вiн §й вiдповiдає, в основному. А це як? Труси зняв, але цiпок не стримить. Ось так, в основному.
   - Ха-ха-ха, - засмiявся Савяк. - Гарний анекдот. Головне, що важливо для науки, концептуальний. Треба взяти його на озброєння.
   - Але, на жаль, я навiть не можу сказати про сво§ справи, що вони є нормальними, хоча б в основному.
   - Розповiдай про себе, свою родину i сво§ справи, ми з тобою стiльки рокiв не бачилися. То як у тебе йдуть справи?
   - В основному нормально, - посмiхнувся Сокаль. - Аспiрантуру закiнчив, захистився. На початку 90-х рокiв грошi в нашому iнститутi перестали платити зовсiм. З'явилася можливiсть по§хати на роботу до Фiнляндi§. Я з не§ скористався. Вiдверто скажу, мив пробiрки в однiй §хнiй науково-дослiднiй бiологiчнiй лабораторi§. Назбирав трохи грошенят, повернувся до Укра§ни, органiзував власний бiзнес. Справи йшли по-всякому, але в основному успiшно. Тобi вiдверто скажу, як тепер люблять висловлюватися, я доларовий мiльйонер. За мо§ми пiдрахунками маю десь близько 12 мiльйонiв доларiв. Щоправда вони вкладенi у справу, але i я не ображений.
   - Я радий за тебе, але лише в основному. Ти ж серед усiх нас був одним з найталановитiших. Що ж поробиш. Наука втратила, бiзнес набув.
   - А пам'ятаєш, як ти тодi органiзував в гуртожитку аспiрантську раду? Як ми в той час згуртувалися навколо тебе i перемогли. В тебе такi яскраво вираженi органiзаторськi здiбностi. Ти ж не забув про наше аспiрантське братство?
   - Та хiба таке забувається? Вся колишня аспiрантська рада, практично в повному складi, нинi або депутати, або успiшнi бiзнесмени, або ж професори i академiки. Ям польський у Гарвардi викладає, а Ємець у Прiнстонi. Всi без винятку вибилися в люди. А сьогоднiшня наша зустрiч з тобою це тiльки пiдтверджує ще раз. Жодного винятку немає. Пам'ятаєш, як ми з тобою вiдбирали людей до аспiрантсько§ ради? За патрiотично-iнтелектуальною ознакою. Претендент повинен бути патрiотичним i розумним громадянином. Повинен був любити Укра§ну. Оце i всi вимоги.
   - На нас тодi навiть хтось у КДБ написав, що ми, прибираючи примiщення клубу гуртожитку, викинули i спалили на смiтнику портрети Карла Маркса i Фрiдрiха Енгельса. Тодi звiдти прислали якогось хлопа, який ворушив паличкою попiл на смiтнику. Повний дебiлiзм. Тих портретiв у клубi взагалi не було. Був портрет Ленiна, але його нiхто не чiпав.
   - Я думаю, що в КДБ написав той дiяч з Iнституту iсторi§, в якого у кiмнатi висiв портрет Брежнєва. Вiн так хотiв стати членом аспiрантсько§ ради, а ми його туди не пустили. Ото було лайно. Нещодавно його побачив на екранi телевiзора. Вiн, виявляється, у партi§ тiє§ навiжено§ дами, що в народi зветься Конотопська вiдьма. Щось ти зовсiм не здивований.
   - А де таке лайно могло сплисти ще? Тiльки в унiтазi.
   - Я чув, ти лицар одного з орденiв Укра§ни. Скажи менi вiдверто - це мафiя? Я спецiально прочитав один роман про лицарiв ордена Святого Духа. У вас, напевно, i екзекутор є?
   - Я не знаю, хто тобi про це сказав. Взагалi, це органiзацiя, яка не любить свiтитися. Але ти загнув: екзекутор, мафiя. Це просто чоловiчий клуб, де збираються люди, якi вважають себе лицарями, не зважаючи на §хнє походження. У кожного з них є якесь власне духовне покликання. У нас є немало офiцерiв, для яких поняття офiцерсько§ честi не є пустим звуком. Є i ваш брат бiзнесмен. А ти кажеш, екзекутор. Начитався всяко§ романтично§ дурнi, яку пишуть в романах, щоб вони краще продавалися.
   - А менi вже цi екзекутори вночi сняться.
   - Що це в тебе за проблеми такi? Ану викладай.
   - Та сина мого наркомани з нашо§ вулицi тероризують, щоб вiн у мене грошi крав i §м вiддавав. Уже двiчi побили. Скалiчать же колись . На мiлiцiю нiяко§ надi§ немає. Скiльки я не звертався, а вiз i нинi там. От я i подумав про тебе, може все таки допоможеш? За грошима справа не стане. Що тiльки не передумав. Ночей не сплю. Хто менi може допомогти? Не наймати ж менi кiлера. Тому я до тебе, як до бога. Допоможи. Ти, я чув, зустрiчаєшся з рiзними людьми. Раз ти в духовному орденi, то там мають бути люди з найрiзноманiтнiших органiзацiй. Подумай.
   - Я вже думаю, - спохмурнiв Савяк. - Вже думаю, як би тобi допомогти. I не за грошi. Наш орден займається благочиннiстю, допомагає сиротам. Ось туди i пiдуть тво§ грошi. Нi менi, нi комусь з ордена вони не потрiбнi. Давай так. Я розвiдаю все, що можна зробити, i тобi зателефоную. Мiй телефон, напевно, прослуховується. То буду говорити натяками. Деталi операцi§ обговоримо при особистiй зустрiчi.
   - Згода, я буду дуже чекати на твого дзвiнка, бо вже просто немає сили далi терпiти.
   - Зачекай ще трошки. Не нароби дурниць. Я знаю, що ти людина рiшуча. Але нехай наркомани потiшаться ще день-два.
   Через день Савяк зателефонував по мобiльному телефону.
  -- Давай зустрiнемося знову. Є новини. Треба обговорити деталi.
  -- До речi, де ти зараз?
  -- Я знаходжуся на Голосi§вському проспектi. Через 45 хвилин у мене закiнчуються заняття в унiверситетi. Ти не мiг би пiд'§хати десь за годину у кав'ярню бiля готелю "Голосi§вський"? Там є така маленька затишна кав'ярня. Знаєш, де це?
  -- Знаю, до зустрiчi.
   За годину Савяк i Сокаль вже сидiли напроти один одного за столиком на двох.
  -- Радий тебе бачити, - посмiхнувся до Савяка Сокаль. - В тебе є для мене якiсь приємнi новини?
  -- Навзаєм. Сподiваюсь, що ти будеш радий, коли довiдаєшся, що твою проблему можна вирiшити.
  -- Дуже дякую. Тiльки яким чином це можна зробити. Я вже втратив всяку надiю. В мене не життя, а постiйна депресiя.
   - Давай обговоримо технологiю операцi§. Пам'ятаєш, як ми чисто по науковому органiзовували нашу боротьбу в аспiрантськiй радi? Малювали рiзнi схеми, навiть писали формули. У нас в аспiрантськiй радi було два юриста з Iнституту держави i права. Один з них, ти не забув, показний такий хлопець на прiзвище Марчук, нинi очолює один з комiтетiв у Верховнiй радi, а Степанченко створив потужну юридичну фiрму. Хiба мiг хтось перемогти таку команду?
   - Це ж ти пiдбирав людей рiзного фаху i рiзного психологiчного типу. Фактично тобi вдалося реалiзувати пiзнiшу iдею, здається Карлоса Костанеди про команду Нагваля. До нашо§ аспiрантсько§ ради входило 16 осiб, а ця команда Нагваля саме i складається з 16 людей рiзного психологiчного типу. Разом вони становлять нiби якусь надлюдину, для яко§ немає перешкод i яка здатна вирiшувати будь-яке завдання. Ти не хотiв би реалiзувати на практицi iде§ Кастанеди i створити в Укра§нi команду Нагваля для розвитку держави в усiх можливих i неможливих напрямках? Фiнансування проекту я беру на себе.
   - Ми про це ще поговоримо окремо. Коли вирiшимо тво§ проблеми. Тому зараз до справи. До нашого ордену входить колишнiй полковник Терлецький. Вiн командир молодiжно§ воєнiзовано§ органiзацi§. Багато хто з цих славних хлопцiв воювали на Кавказi, в Приднiстров'§, в Косово. Хлопцi молодi, бойовi, рiшучi i з дуже значним життєвим досвiдом. У тво§й фiрмi є закритий мiкроавтобус?
   - I не один.
   - Нам потрiбний саме один. У тебе є водiй, якому ти довiряєш?
   - Так, є.
   - Тодi завтра видiли один мiкроавтобус з довiреним водiєм. Бiля кiнотеатру "Загреб" до нього о 12 годинi дня сядуть четверо бувалих хлопцiв. Вони володiють усiм арсеналом рукопашного бою. Один з них чемпiон з бойового гопака. А син нехай десь о пiв на першу годину призначає побачення сво§м наркоманам на тихiй вулицi бiля твого будинку. Ми будемо §хати попереду на твоєму джиповi. Показуватимеш дорогу. Коли прибудемо на мiсце, пальцем покажеш менi цих наркоманiв. Я вийду з джипу, цi наркодiлки мене не знають, i покажу §х хлопцям. А далi почне дiяти, i то дуже рiшуче, наша команда Нагваля.
   На наступний день Сокаль випустив бiля свого будинку сина, як наживку. За ним повiльно §хав джип i закритий мiкроавтобус "Фолксваген". Наркомани не забарилися. Один з них схопив сина Соколя. - Дєньгi прiньос, - заволав вiн несамовито лупцюючи хлопця по головi. Савяку нiчого не треба було i показувати. Хлопцi все зрозумiли i так. Вiдлетiли вбiк дверцята мiкроавтобуса i звiдти вискочили здоровеннi молодi чоловiки в камуфляжi. Вони миттєво скрутили наркоманiв i заштовхали §х до мiкроавтобуса.
  -- По§хали до мене додому, я розрахуюся, - запропонував Сокаль Савяковi.
  -- Нi, я не хотiв би пропустити такого спектаклю, - посмiхнувся Савяк. - Давай кермуй за сво§м мiкроавтобусом. Думаю i тобi буде цiкаво. Хотiлося б менi здогадатися, що буде далi.
  -- Їх що, повезли вбивати? - перелякано запитав Сокаль. - А ми з тобою ще станемо свiдками?
  -- Тобi ж §х смерть не потрiбна, хоча таке лайно дiйсно краще було б убити. Їх треба так провчити, щоб вони твого сина обходили десятою дорогою.
   Мiкроавтобус попрямував на лiвий берег Днiпра i звернув у напрямку на мiсто Бровари. Потiм вiн скотився з асфальтовано§ дороги i застрибав на ковбанях дороги, що вела в густий сосновий лiс.
  -- Цих наркоманiв, напевно, тво§ екзекутори тут уб'ють i закопають десь пiд деревом. Ще й могилу собi примусять викопати, - знову занервував Сокаль.
  -- Не бiйся i довiрся менi, - знову посмiхнувся Савяк. - Я не лише професор i академiк, але й вiдомий полiттехнолог. Ти ж знаєш, що я людина оригiнальна, з фантазiєю. Люблю посмiятися, повеселитися. Живу так, щоб було що згадати. Не марно ж я три роки разом з тобою вчився в аспiрантурi. I не де-небудь там, а в самiй Академi§ наук. Насолоджуйся спектаклем.
   "Фольксваген" зупинився на великiй галявинi. По нiй то тут, то там бовванiли великi мурашники. Вiдсунулися дверцята машини i з кабiни витягли обох наркоманiв з мiшками на головi. Їх кинули на землю i почали знiмати штани. Потiм здерли i труси.
  -- Ти диви, яке лайно ми привезли, - засмiявся один з бойовикiв. - Усю машину вам загадили. Наклали в штани з переляку. Розводь, Миколо, вогонь, - звернувся вiд до двометрового русявого хлопця. - Зараз спалимо цi смердючi штани i труси.
   - Хлопцi, якi ж ви засцянi i засранi, - з огидою сказав один з бойовикiв. - Гидко об вас навiть руки марати.
   Наркоманiв пiдхопили попiд руки i з розгону посадили голими дупами, кожного на персональний мурашник. Тi почали дико кричати i вириватися. Застосувавши больовi прийоми §х змусили вгамуватися. Крик стояв такий, що аж у вухах лящало.
  -- Щоб ви забули дорогу до сина Сокаля. Якщо вiн ще хоча б раз поскаржиться батьковi, що ви бодай не так подивилися на нього, картайте тодi самих себе. Вiдрiжемо яйця i запхаємо до вашого смердючого рота. На цьому ж мiсцi. Зрозумiли мене?
  -- Понялi, ми больше нiкагда нi будєм.
  -- Укра§нською, сволота! Укра§нською говорити, плакати i верещати. Бо будете сидiти на мурашниках у мене доти, доки мурахи через дупу не почнуть лiзти iз рота.
  -- Ну все, спектакль закiнчився. Можна §хати додому, - скомандував Савяк.
   Машина рушила з мiсця i невдовзi вже неслася вулицями Києва.
  

2000 рiк

   - Доброго дня, Петре Олександровичу.
   - Доброго дня.
   - Вам телефонує вчений секретар спецiалiзовано§ вчено§ ради з захисту докторських дисертацiй професор Остафiйчук.
   - Радий вас чути. Якi проблеми?
   - Петре Олександровичу, завтра в нас захист докторсько§ дисертацi§ на здобуття наукового ступеня доктора економiчних наук ректором Кримського унiверситету менеджменту i маркетингу Лавровим. У мене є небезпiдставнi побоювання, що якщо ви не зможете прийти у нас не буде кворуму i захист буде зiрвано.
   - Але ж у нас у радi, якщо я не помиляюся, аж вiсiмнадцять членiв. Хiба може вплинути на кворум моя вiдсутнiсть?
   - Петре Олександровичу, я знаю, що ви людина дуже зайнята, але зараз саме той випадок, коли я звертаюся до вас за допомогою. Прийдiть, будь ласка, на захист. Я знаю, що ви член не однiє§ спецiалiзовано§ вчено§ ради, але ситуацiя в нас завтра може вийти з пiд контролю. Якщо ми не зможемо домовитися, вам буде телефонувати науковий консультант докторанта, який нинi є мiнiстром економiки нашо§ кра§ни.
   - Не треба на мене тиснути. Завтра в мене у цей же час засiдання спецiалiзовано§ вчено§ ради Д. 27. 001. 05 в Ки§вському нацiональному унiверситетi iменi Тараса Шевченка. Там захищає кандидатську дисертацiю мiй аспiрант. Нарештi менi вдалося знайти людину, яка здатна реально замiнити мене на посадi директора iнституту. Я не можу не прийти на це засiдання.
   - Я думаю, що ми зможемо вас привести на голосування машиною. Згоджуйтеся, будь ласка, ми потрапили у безвихiдне становище.
   - Чомусь ранiше цих проблем не було. Що ж таке трапилося!
   - Професор Коваленко у лiкарнi, професор Балюк у закордонному вiдрядженнi, професор Корпан раптово помер. Є й iншi проблеми з явкою членiв спецiалiзовано§ вчено§ ради. Ми з головою ради вже порахували, що якщо не прийдете ви, засiдання буде зiрване.
   - То ви кажете, що Корпан помер? Коли це трапилося? Я вчився разом з ним в аспiрантурi. Я був аспiрантом першого року навчання, а вiн третього.
   - Саме сьогоднi вранцi. Таке життя, нiчого не вдiєш.
   - Буду вiдвертим. На це засiдання я i не збирався приходити. Не поважаю самого докторанта. Я ще не забув, що вiн витворяв у Криму на початку 90-х рокiв, коли був головою §хньо§ Верховно§ ради.
   - Вiн уже не та людина, якою був у той час. Багато що вiн зрозумiв i усвiдомив. Патрiотами Укра§ни поступово стає все бiльша частина населення нашо§ держави. Це цiлком об'єктивний процес, так i має бути.
   - Не знаю, не знаю... навряд чи зможу бути на засiданнi.
   - Ось Леонiд Семенович тут поряд зi мною сто§ть. Вiн дуже просить, щоб я передав трубку йому. Добре?
   - Згода.
   - Петре Олександровичу, доброго дня! Це Лавров телефонує. Дуже прошу вас прийти на засiдання спецiалiзовано§ вчено§ ради i пiдтримати мене.
   - Так ви чудово володiєте укра§нською мовою, Леонiде Семеновичу. Вiдверто скажу, не чекав такого вiд вас.
   - З початку 90-х багато що трапилося, вiдбулося. Все це просто не могло не змiнити мене. Зовсiм нещодавно я очолював кримську делегацiю бiзнесменiв до США. Там нас приймали як укра§нцiв. Дуже великою була програма зустрiчей з укра§нською дiаспорою. Як вони люблять Укра§ну, як вболiвають за нею. Цьому i нам треба повчитися у них. А пiд самий кiнець стався випадок, який я донинi не можу забути. Нас приймали у Нью-Йорку. З усiє§ Америки з'§халися кращi представники американського укра§нства. З Калiфорнi§, Голiвуду прилетiв власним лiтаком знаменитий американський актор Чак Морiс зi своєю дружиною Галею. Я його розумiю, така красуня. Жодна голiвудська зiрка з нею не зрiвняється.
   - А я i не знав, що у Чака Морiса дружина укра§нка.
   - Та ми тут в Укра§нi взагалi нiчого нi про Укра§ну, нi про укра§нцiв, нi про свiтове укра§нство не знаємо.
   - Абсолютно згоден.
   - Величезна зала в Нью-Йорку була заповнена американським укра§нцями, якi при§хали зустрiтися зi сво§ми братами з Укра§ни. Вони i не знали, що серед нашо§ делегацi§ було немало патрiотiв Росi§, а не Укра§ни. Ми сидiли за чудово сервiрованими окремими столами. Коли назвали моє прiзвище, в залi запала мертва тиша. I раптом у цiй дзвiнкiй тишi пролунав нiжний голос дружини Чака Морiса Галi: "так це ж вiдомий сепаратист Лавров". Галя щось почала збуджено розповiдати Чаку Морiсу англiйською. I тут вiн пiднiмається з мiсця i починає рухатися до мене. Ну, думаю, зараз вiн як зацiдить менi в пику сво§м знаменитим ударом ногою.
   - I чим же завершилася вся ця iсторiя?
   - Я теж пiдвiвся з мiсця з чаркою в руках i почав спiвати:" несе Галя воду, коромисло гнеться, а за нею Чакi, як барвiнок в'ється." Галя теж пiдвелася, пiдiйшла до мене. Ми обнялися i я вперше в своєму життi вiдчув власну причетнiсть до укра§нства, до велико§ укра§нсько§ нацi§. Ось така iсторiя.
   - Добре, ви мене переконали, Леонiде Семеновичу. Завтра я буду на вашому захистi. До побачення.
   Дякую. До зустрiчi.
  
  
  

2007 рiк

  -- Петре Олександровичу, доброго дня!
  -- Доброго дня i вам.
  -- Це телефонує ваш колишнiй студент Яхно.
  -- Радий тебе чути, Анатолiю. Як справи?
  -- Вiдверто кажучи, не дуже.
  -- Якiсь проблеми? Викладай. Я слухаю, хлопче.
  -- Хотiв з вами порадитися. Я вже не раз просив вашо§ поради i благословення на тi чи iншi справи i все в мене виходило дуже добре. Сподiваюся, що i на цей раз ваша дружня порада стане менi в нагодi.
  -- Слухаю тебе, Анатолiю.
  -- Моя бабуся вiдписала менi землю у селi Софi§вська Борщагiвка саме за окружною дорогою в Києвi. Ця дiлянка просто прилягає до цiє§ траси. Належала нашiй родинi з дiда-прадiда. Так i звалася в нашому селi Яхнiвщина.
  -- Поздоровляю тебе, це великi грошi.
  -- Виявилося, що це велика бiда, Петре Олександровичу.
  -- Слухаю тебе.
  -- Вчора до мого офiсу прийшли два здоровенних молодики. Охоронi показали сво§ посвiдчення i записалися на прийом. Вони тiльки що пiшли вiд мене i я одразу зателефонував вам, хоча треба було б телефонувати до мiлiцi§.
  -- Я вже здогадався, про що йдеться. Добре, що не кинувся згаряча телефонувати до мiлiцi§. А тепер викладай подробицi.
  -- Цi хлопцi дуже спокiйно i ввiчливо розповiли менi, де працює моя дружина i вчиться моя донька. Повiдомили всi маршрути §хнього пересування протягом дня. Сказали, де знаходиться наша дача, квартира i таке iнше.
  -- I все?
  -- Нi, наприкiнцi розмови запропонували, щоб я дуже дешево продав §м свою землю бiля Окружно§ дороги, бо, бачте, §хнiй шеф хоче збудувати там торговий центр.
  -- Не погрожували?
  -- Нi.
  -- Ну тодi моя тобi порада, коли прийдуть наступного разу чи зателефонують, торгуйся з ними як бiзнесмен i негайно продавай ту землю.
  -- Я не збирався цього робити. Земля нинi постiйно дорожчає. Я втрачу дуже велику суму грошей. Жалко ж.
  -- А дружини i доньки тобi не жалко? Перший варiант: §х обох зґвалтують для початку. Другий варiант: §х згвалтують i уб'ють. Землю в тебе все одно заберуть. За будь-яких умов. Вважай, що §§ в тебе вже й немає.
  -- Та що ж це таке ко§ться в нашiй кра§нi?
  -- Я не маю часу i бажання вступати з тобою в дискусiю чи то пояснювати загальну ситуацiю в державi. Просто зроби так, як я тобi порадив. Цi люди, якi приходили до тебе, посланi з-само§ гори, раз вони тобi не погрожували. Ти нiчого проти них не вдiєш. У нас витворилася класична у свiтовiй iсторi§ система, де корупцiя возвеличена в ранг державно§ полiтики. При владi знаходяться злочиннi олiгархiчнi клани. Реалiзоване гасло:"бандитам-волю". Ти просто мимоволi зiткнувся з витвореною ними системою. А проти системи не попреш. Ї§ здатна зруйнувати лише революцiя. Я зрозумiло пояснив?
  -- Зрозумiло. Добре, Петре Олександровичу, зроблю все так, як ви кажете. Дуже вдячний за пораду. До побачення.
  -- Хай щастить.
  

Роздiл УI. 1980 рiк

Захист дисертацi§

  -- Добрий день, Сергiю Амвросiйовичу, - привiтався Савяк, стоячи на порозi кабiнету шефа. Можна зайти?
  -- Заходьте, будь ласка. Сiдайте. Що ви хотiли?
  -- Сергiю Амвросiйовичу, я прийшов стосовно процедури захисту своє§ дисертацi§. Вона вже повнiстю готова, вiддрукована, вiдредагована, помилок нiяких не виявлено, я добре посидiв над нею з професiйним редактором, досвiдченим лiнгвiстом. Кiлькiсть публiкацiй, якi вимагає для захисту ВАК, бiльш нiж достатня. Дисертацiя розглядалася на нашому вiддiлi i отримала вiдповiдну рекомендацiю до захисту.
  -- Це все я знаю.
  -- Ну тодi прошу Вашого благословення на подачу §§ до захисту на очолювану Вами спецiалiзовану вчену раду.
  -- А хтось, так би мовити, збоку §§ читав? Ви давали §§ на рецензiю до iнших, стороннiх i незацiкавлених наукових установ i навчальних закладiв?
  -- Так, Сергiю Амвросiйовичу. Мою дисертацiю розглядали на провiднiй кафедрi економiчного факультету Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка. Вона отримала загальний схвальний вiдгук. Їздив я з нею i до Львова. Там, як вам вiдомо, є професор Балiй, один з кращих у кра§нi спецiалiстiв з економiки машинобудування. Йому дисертацiя дуже сподобалася. Є вiдповiдна, засвiдчена офiцiйним чином рецензiя. Хотiв би, щоб спецiалiзована вчена рада призначила професора Балiя мо§м першим опонентом. Попередня його згода вже є.
  -- Ви вже немало попрацювали в органiзацiйному сенсi. А кого ви бачите другим опонентом?
  -- Кандидата економiчних наук, старшого наукового спiвробiтника Науково-дослiдного економiчного iнституту Держплану Завiзiона. Це один з провiдних спецiалiстiв у цiй галузi в нашiй республiцi. Має вiдповiднi монографi§ з машинобудування. I його попередня згода є. Вiн переглянув дисертацiю i хотiв би, щоб §§ окремi роздiли увiйшли до розробок §хнього iнституту, якi здiйснюються на замовлення Ради мiнiстрiв.
  -- Але ж ви ще не закiнчили аспiрантури.
  -- Формальних перешкод з боку ВАКу стосовно цього нiяких немає. Бiльш того, таке випередження графiку лише вiтається. Я там був i все вияснив. Щоправда, за §хньою статистикою, такi випадки доволi велика рiдкiсть, але все ж трапляються. Думаю, що i вас похвалять за такi швидкiснi методи пiдготовки наукових кадрiв найвищо§ квалiфiкацi§.
  -- Ну не знаю, не знаю...
  -- Так все вже готове. Вам нiчого особисто не треба робити i нi про що не треба турбуватися. Якщо я подам дисертацiю на найближче засiдання спецiалiзовано§ вчено§ ради, я отримаю дозвiл на друкування автореферату. А пiсля цього, за вимогами ВАКу, вже через мiсяць має вiдбутися i сам захист. Я стiльки сил, здоров'я i душi вклав у цю дисертацiя, що зараз просто щасливий, коли вона повнiстю готова до захисту.
  -- Ну не знаю, не знаю... I коли ви тiльки все встигаєте? Дисертацiя у вас, по правдi сказати, доволi сирувата. Треба ще над нею попрацювати. Може в наступному роцi ви зможете довести §§ до стадi§ готовностi... Вiдверто скажу, не знаю, не знаю...
  -- Сергiю Амвросiйовичу, так все вже готове. Найкращi спецiалiсти в цiй галузi це стверджують. Є вiдповiднi документи з печатками. Що, менi починати черговий раз все з початку?
  -- Ви не гарячкуйте. Як ви тiльки скрiзь встигаєте? Я чув ви одружилися. Дружина у вас красуня писана. Чому це ви §§ вiд нас ховаєте? Мене на весiлля не запросили. Хоча б подивився на ту дивну красу...
  -- Так у нас все було дуже скромно. Можна сказати, що то було студентське весiлля. Нi аспiрантсько-студентське. Дружина ще студентка другого курсу. Ми зустрiлися зовсiм випадково. Для мене це кохання з першого погляду. Майже одразу й побралися.
  -- Дружина ще не вагiтна?
  -- Та нi, в нас нi житла, нi роботи, нi ки§всько§ прописки. Воюємо з адмiнiстрацiєю гуртожитку, яка хотiла б усiх дружин аспiрантiв виселити на вулицю.
  -- Познайомте мене якось з вашою дружиною. При§дьте, наприклад, на цих вихiдних до мене на дачу. Нам треба поближче спiлкуватися. А то все робота, робота...
  -- Сергiю Амвросiйовичу, так що ж будемо робити з моєю дисертацiєю?
  -- Тепер все залежить лише вiд вас. Розмова закiнчена. До побачення.
  -- До побачення, Сергiю Амвросiйовичу.
   Савяк вийшов з кабiнету шефа в приймальню.
  -- Так коли захист? - запитала вчений секретар вiддiлу.
  -- Вiдкладається, - махнув рукою аспiрант.
  -- Зрозумiло, - невесело похитала та головою.
   Савяк вийшов з корпусу iнституту i посунув проспектом не розбираючи дороги. В головi ро§лися сумнi думки.
  -- "Зрозумiло, чого вiн хоче, недвозначно на це натякнув. Повторення пройденого. Але я нi на колiна перед ним падати не буду, нi дружину йому не вiддам, як деякi. Треба шукати вихiд. Думай, думай, це ж про тебе кажуть, що в тебе розуму палата. Але що ти йому можеш зробити? Ти аспiрант на "пташиних правах", а вiн вiдомий у кра§нi академiк. Дуже вже рiзнi у вас ваговi категорi§."
   Савяк спочатку хотiв сiсти на тролейбуса, але потiм передумав i вирiшив пройтися вуличками, якi вели до Львiвсько§ площi. Хотiв виробити стратегiю i тактику подальших дiй. Навколо вирував традицiйний ки§вський натовп, який рухався вниз до унiвермагу "Укра§на", але Савяк у ньому почувався доволi комфортно i шукав вихiд iз ситуацi§ в яку потрапив.
  -- "Якщо ти впадеш перед ним на колiна, втратиш самоповагу i нiчого в цьому життi путнього не зробиш, - мiркував хлопець, пробираючись вулицею. - Таке не забувається. Це саме той солiтер, який щохвилини отруюватиме тобi життя. Станеш таким, як Будулаєнко. Не дай боже! Вiддати цьому Фантомасу дружину? Про це не може бути й мови. Ти ж не вiдомий бiблiйний персонаж, який задля досягнення власно§ мети дуже успiшно пiдкладав свою дружину пiд фараона. Це все не для тебе.
   Савяк наштовхнувся на якогось чоловiка i вибачившись пiшов далi.
  -- "Вiн вiд мене не вiдчепиться, треба його поставити в такi умови, щоб вiн був змушений вiдступитися вiд мене i дати дозвiл на захист дисертацi§. Але як?"
  -- Добрий вечiр, зiронько, - Савяк нiжно пригорнув i поцiлував дружину, зайшовши до своє§ кiмнати в гуртожитку.
   З того часу, як вiн одружився, §х бiдно обставлена i обшарпана оселя сяяла чистотою i порядком. На столi, замотана всiляким ганчiр'ям, щоб не охолола, стояла його вечеря.
   - Мий руки i сiдай до столу, коханий Петрусю, звернулася до нього дружина.
   - Ти в мене молодець, зiронько, - Савяк ще раз пригорнув дружину, цiлуючи §§ зi свого зросту в пахучу макiвку голови.
   Дружина почервонiла, опустила очi i ховаючи власне збентеження забрязчала посудом. Савяк не зводив з не§ очей, любуючись §§ красою i чарiвною грацiєю юностi.
  -- "Боже, яка вона гарна, нiжна i працьовита, - думав вiн. - Класична укра§нська жiнка найвищого ґатунку. Кожен ранок встає ранiше за мене, готує менi снiданок. Пiсля роботи мене вже чекає неодмiнна смачна вечеря. Я ж свою зiроньку шукав роками i з першого погляду зрозумiв, що це вона. Нiкому §§ не вiддам i нiкому не дозволю пхати своє свиняче рило в нашу родину. Нiкому. Так i запишемо."
  -- Зiронько, менi треба пройтися до парку на Нивках i обдумати там деякi питання майбутнього захисту. Зачини, будь ласка, за мною дверi, - звернувся Савяк до дружини.
  -- Як у тебе справи? - дружина нiжно притулилася до Петра. - Шеф приймає дисертацiю до захисту?
  -- Через мiсяць, як я планував, захиститися не вийде. Але до кiнця року, можливо i стану кандидатом наук.
   Дружина зазирнула Савяковi в очi.
   - Тебе щось турбує? - нiжно запитала вона, гладячи аспiранта по спинi. - Ти сьогоднi якийсь не такий. Подiлися зi мною, тобi легше стане.
   - Все в мене нормально. Просто перевтомився протягом попереднiх двох мiсяцiв. Накопичилася втома. Останнiм часом я працював дуже iнтенсивно.
   - Знаєш, я нiкуди не пiду зараз, - звернувся хлопець до своє§ юно§ дружини. Вiн гладив молоду жiнку по головi. Знав, що це §й дуже подобалося. Та тулилася до нього, зазираючи в очi.
   - Все буде добре, зiронько, я обiцяю.
   Вони лежали на вузькому, роздавленому тiлами багатьох поколiнь аспiрантiв лiжковi, обнявшись i мiцно притулившись один до одного. Нарештi дружина тихо заснула. Савяк не мiг спати, розмiрковуючи над тим, як йому виплутатися з ситуацi§, що склалася. В головi ро§лися думки, фантастичнi, реалiстичнi, iмовiрнiснi. - "Ти i тут мислиш, як науковець-аналiтик, - думав вiн, лежачи в лiжку. З мене б вийшов непоганий розробник шляхiв виходу з критичних ситуацiй, або як пишуть на Заходi, кризовий менеджер." До ранку вимальовувалося декiлька варiантiв.
   Першим у ймовiрнiснiй iєрархi§ стояв варiант дискредитацi§ шефа через його очевидне ловеластво. Савяк зупинився на цьому варiантi, як найконструктивнiшому. Треба було лише знайти даму з вiдповiдними особливостями характеру i зовнiшнiми даними, яка б погодилася флiртувати з Сидорчуком привселюдно, а потiм зчинила публiчний скандал. Але де §§ знайти? Хто б мiг порадити таку жiнку?
  -- "А доцент географiчного факультету Сверстюк, - раптом луснув себе по лобi аспiрант. - Вiн хлопець дуже бувалий, зi студентами i особливо студентками на короткiй нозi. I пасi§ в нього серед студенток є. Це однозначно. При цьому вiн безпомилково знаходить таких, якi абсолютно безпринципнi у вiдповiдному сенсi. Вони здатнi самi запропонувати викладачевi iнтрижку заради оцiнки, курсово§ роботи чи залiку за практику. Такi студентки здатнi на все. Нехай Сверстюк запропонує одну з цих студенток для мене. I нехай факультет направить таку дiвулю, примiром, на практику до нашого вiддiлу. Чи то на наукове стажування. Або ж для консультацiй спецiалiста-академiка з написання курсово§ чи дипломно§ роботи. Останнiй варiант мабуть є найкращим. Це можна зробити в будь-який час року. Я сам §§ шефовi i запропоную. Йому саме видалили передмiхурову залозу, ось вiн i хоче перевiрити себе з молодою, як це в нього вийде без цiє§ залози."
   Наступного дня Савяк уже з ранку почав телефонувати на кафедру географiчного факультету Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка, де працював доцент Сверстюк.
  -- Ви не могли б покликати до телефону доцента Сверстюка, - звернувся вiн до когось з навчально-допомiжного персоналу, коли на кафедрi зняли трубку.
  -- Зараз у нас засiдання кафедри, перетелефонуйте за годину, - вiдповiли йому на iншому кiнцi дроту.
  -- Дякую.
   За годину до телефону пiдiйшов доцент Сверстюк.
  -- Петре, радий тебе чути, - весело закричав вiн у трубку. - Як ся маєш?
  -- Та ось вирiшив, як ми i домовлялися на Канiвськiй практицi, зайти до тебе в гостi на факультет. Ти обiцяв зводити мене до вашого геологiчного музею. Показати той знаменитий топаз. Хотiв би також побачити i тi знаменитi алмази професора Мельника.
  -- Приходь завтра, якщо зможеш, пiсля першо§ пари. Я вiдчитаю §§, а потiм влаштую тобi екскурсiю. Багато чого не обiцяю, але чаєм з коньяком пригостити можу. А потiм зайдемо до Мельника i в його кабiнетi вип'ємо щось суттєвiше. Як ти на це? Взагалi, пропоную окошитися в кабiнетi Мельника. Завтра в нього теж перша пара. Потiм матиме "вiкно". В мене є пляшка дуже хорошого коньяку. Посидимо, згадаємо Канiвську практику. I взагалi...
  -- Добре, тодi з мене закуска. I пляшку коньяку "Тиса" теж вiзьму. В мене дружина з Закарпаття. Треба поговорити наодинцi. Є одна проблема.
  -- То ти одружився? Ну ти й даєш! Нiколи б не подумав. Ти що за тиждень владнав таку справу?
  -- Майже вгадав.
  -- Добре, домовилися. Спочатку посидимо в кабiнетi Мельника. Вiн тобi покаже сво§ алмази. Трохи почаркуємося на брудершафт, згадаємо минуле. О 12-й годинi в професора наступна лекцiя. Ми пiдемо до мене додому. Ти й не знаєш, що я нарештi отримав квартиру. Поруч з нашим факультетом унiверситет побудував новий будинок. Чеський проект. Побачиш, як я живу. Поки що сплю на розкладачцi, але пiсля гуртожитку це просто рай.
  -- До зустрiчi.
  -- Бувай. Чекаю завтра о 10-й ранку. Аудиторiя 308. Це третiй поверх. Праве крило геолого-географiчного корпусу.
   Наступного дня за десять хвилин десята Савяк вже стовбичив бiля дверей аудиторi§ N308. Рiзко задзеленчав дзвiнок i iз аудиторi§ висипали веселi студенти. За ними з папкою з паперами в руках повагом вийшов Сверстюк. Побачивши Савяка вiн радiсно посмiхнувся i потиснув йому руку.
  -- Ну як справи, козаче?
  -- Одружився, кажучи науково, спонтанно. Що тут ще можна сказати. Зараз все ще знаходжуся пiд дiєю чар медового мiсяця, хоча вiн вже i перевищив термiн мiсяця.
  -- Поздоровляю! Бажаю, щоб твiй медовий мiсяць не закiнчувався нiколи. Уявляю собi, що то повинна бути за жiнка, яка тебе "залободала". Знаючи, так би мовити, тво§ запити. Я §§ можу собi змалювати, до того нiколи не бачачи, наступним чином: дуже гарна, сором'язлива, весела, з чудовою фiгурою, розумна, працьовита, батьки вчителi сiльсько§ школи, родом з однiє§ iз захiдних областей Укра§ни. Де ти §§ таку вiдкопав?
  -- А ти знаєш, практично все, що ти сказав, правда, - засмiявся Савяк.. Як це тобi вдалося так точно змалювати мою дружину? Починаю ревнувати, знаючи тво§ походеньки. Чи дiйсно ти §§ нiколи не бачив i не знаєш.
  -- Зате я добре знаю тебе. Вивчив, кажучи науково, в польових умовах Канiвсько§ практики, але не думав, що ти так швидко знайдеш свiй iдеал. Не чекав твого одруження так швидко. Вiдверто скажу, думав, що ти одружишся на якiйсь студентцi десь так пiсля сорока рокiв. Це коли повнiстю вигуляєшся.
  -- Ще в одному ти правий. Моя дружина студентка другого курсу. I я дiйсно не збирався одружуватися в найближчi роки. Але зустрiвши §§ одразу зрозумiв, що треба дiяти миттєво, а то заберуть iншi. Ось i все. Треба було §§ брати негайно.
  -- Чому це ти так не романтично: брати. Ще б сказав, що знайшов рiдкiсного жучка до своє§ колекцi§ i тому якби його не забрав ти, забрали б iншi. Нi, мабуть закохався по самi вуха?
  -- Та є трошки.
  -- Та не трошки. Ти аж сяєш увесь, коли про не§ говориш. Як кiт на салi.
  -- Що, так видно?
  -- А ти як думав. Ну добре, пiшли на екскурсiю.
   Чоловiки попрямували довжелезним коридором геолого-географiчного факультету, спустилися на другий поверх i через скляний перехiд швидко промайнули до геологiчного музею. Бiля самих дверей §х зустрiв молодий спiвробiтник i провiв до металiчно§ кругло§ пiдставки на якiй чудовим рожево-бузковим вiдтiнком сяяв неземною красою величезний монокристал топазу.
  -- Оу! - мимоволi вирвалося в Савяка. - Яка краса! Аспiрант декiлька разiв обiйшов навколо монокристалу топазу, розглядаючи це диво природи.
  -- Нацiональне надбання, - пiдняв догори лiву руку Сверстюк.
  -- I це видобуто в Укра§нi? - не повiрив Савяк.
  -- Всi експонати цього музею видобутi чи знайденi виключно на територi§ Укра§ни, - запевнив аспiранта молодий спiвробiтник музею. Я зараз влаштую вам невелику екскурсiю. Думаю, ви будете немало здивованi i враженi, як людина i вчений-економiст.
   По завершенню екскурсi§ Савяк дiйсно був здивований i вражений. I не лише як економiст, але й як укра§нець.
  -- Якими незлiченними багатствами ми володiємо,- хитав вiн голово, коли вони з Сверстюком йшли до кабiнету Мельника.
  -- Не поспiшай, зараз професор тебе доконає сво§ми алмазами, - засмiявся доцент. До речi, пляшка з тобою?
  -- Звичайно. I закуска теж.
  -- Тодi, пiшли швидше.
   Вони пiднялися на четвертий поверх i рушили в геологiчну частину корпусу. В кабiнетi завiдувача кафедри сидiв за столом i щось писав професор Мельник. Побачивши сво§х молодших колег вiн радiсно посмiхаючись пiдвiвся §м назустрiч.
  -- Радий вас бачити знову, - звернувся вiн до Савяка, тиснучи тому руку. Вiдчуваю певнi ностальгiчнi нотки в душi за цьогорiчною Канiвською практикою. Ваша присутнiсть додала певного шарму. В цьому чудовому мiсцi Укра§ни людина стає такою близькою до природи, що мимоволi вiдчуває себе §§ мiкроскопiчною часткою. Такого вiдчуття в Києвi ви нiколи не звiдаєте. Нiколи в життi. Бiльша частина людства так нiколи цього злиття з Природою й не має. Особливо десь там у кам'яних джунглях Нью-Йорка чи Лондона.
  -- Ось Петро хотiв би на власнi очi переконатися, що в Укра§нi є алмази. Вiн про це нiде не читав i про таке навiть не чув. Покажiть йому, будь ласка, знаменитi на геологiчному факультетi вашi наочнi посiбники. Я маю на увазi алмази в пробiрках.
  -- Та немає проблем. Зараз я попрошу, щоб дiвчата приготували нам чай, до чаю в мене, якщо ви не заперечуєте, є печиво i коньяк. Наступна моя лекцiя о 12-й десять буде цiкавiша, нiж зазвичай.
  -- Коньяк i закуска мо§, - запротестував Савяк..
  -- Сховай пляшку, аспiрант, ще згодиться, - застережливо пiдняв руку Мельник. Вгощаю я.
   Вiн зателефонував на кафедру, щоб дiвчата приготували чай, витягнув зi столу печиво, коробку цукерок. З великого сейфу вiн спочатку витягнув почату пляшку гарного вiрменського коньяку, а потiм почав виймати пробiрки з чорновими алмазами. Все було саме так, як йому i змалював на Канiвськiй практицi Сверстюк. Простi лабораторнi пробiрки були заткнутi медичною ватою. Всерединi виблискувало рiзного розмiру дорогоцiнне камiння. Мельник витягнув ватку i висипав вмiст пробiрки хлопцевi на долоню.
  -- Оце в тебе нинi справжня "дiамантова рука", - засмiявся Сверстюк.
   Чоловiки випили чай з коньяком, з'§ли печиво, по цукерцi, погомонiли про все потроху. Потiм аспiрант i доцент попрощалися з професором Мельником i пiшли назад до географiчного факультету.
   - А тепер викладай, чому ти до мене прийшов, - дружньо поплескав по плечу Савяка Сверстюк. - Не думаю, що тобi так припекла та екскурсiя до геологiчного музею. Бачу, що тебе щось тривожить. Увесь час ти думками лiтав десь у захмарнiй височинi. Добре, давай викладай сво§ проблеми тут. Додому я тебе сьогоднi не запрошую. Там такий бедлам. Нiчого дивитися. У мене є ключ вiд ґрунтознавчо§ лабораторi§. Зараз у нiй занять немає. Посидимо, вип'ємо по чарцi, розповiси менi про сво§ проблеми i разом обмiзкуємо, що нам робити. Згода?
   - Пiшли.
   - Ну ось i добре.
   Молодi чоловiки зайшли до лабораторi§ i сiли до викладацького столу. Посерединi велико§ кiмнати стояв довжелезний лабораторний стiл, перегороджений по всiй довжинi скляною шафою з безлiччю пробiрок i iншого лабораторного обладнання.
   - А тепер слухаю тебе, - звернувся Сверстюк до аспiранта, наливаючи йому i собi чарку коньяку.
   - До тебе, як до бога, - похмуро мовив Савяк.
   Вiн розповiв доценту про сво§ проблеми iз захистом кандидатсько§ дисертацi§ i домаганнями Сидорчука його дружини. Змалював вiн i власне бачення виходу з ситуацi§, що склалася.
   - А ти знаєш, твiй план дiйсно може спрацювати, - згодився Сверстюк.
   Вiн раптом повеселiв, хмикнув про себе, щось згадуючи, i налив другу чарку.
   - За нас, - пiдняв вiн келиха. - Бо ми того вартi.
   - За любов, а хто не може - за дружбу. - згадав тост з Канiвсько§ практики Савяк.
   - Ти знаєш, - уже зовсiм розвеселився Сверстюк, - у мене є одна така студентка-дипломниця на прикметi. Страшна авантюристка. Нi перед чим не зупиниться. До того ж, що важливо в нашiй справi, гарна, розумна, чудова фiгура. Але така курва, яких я ще в життi не зустрiчав. Зi мною переспала, щоб потрапити до аспiрантури. Завiдувач нашо§ кафедри дуже старий i хворий. Вiн у справи кафедри майже не втручається. Я його офiцiйно заступаю на цiй посадi, а його тримають, щоб був на кафедрi доктор наук i професор. Така у нас установка. Все таки ми кращий столичний унiверситет. Тому фактично я приймаю рiшення про видiлення мiсць до аспiрантури. Вона про це довiдалася i ходила за мною, аж поки я з нею не перепихнувся. Та я не дуже й вiдбрикувався. Якщо §й гарантовано пообiцяти мiсце в аспiрантурi, вона пiде на все, що я §§ не попрошу. Проблема може виникнути в тому, що я не бачу, як §§ переддипломна практика в економiчному iнститутi Академi§ наук може бути пов'язана з дипломною роботою з геоморфологi§ i палеогеографi§.
   - Це я беру на себе, - зрадiв Савяк. - В економiцi є таке поняття, як природно-ресурсний потенцiал. Ось ми §й разом з тобою i сформулюємо тему дипломно§ роботи з цього питання. Вийде така собi геолого-економiчна робота. Як то зараз пишуть: на стику наук. Нинi це дуже модно. А у нашому вiддiлi з цiє§ науково§ проблеми накопичено багатий статистичний матерiал. Якщо вона все задумане нами зробить дуже швидко i не встигне зiбрати матерiал для дипломно§ роботи, я §й його передам сам. Лише б вона згодилася.
   - Не сумнiвайся. Я сьогоднi ж з нею переговорю. Детально проiнструктую, що твого дорогого шефа спочатку треба буде заарканити, флiртувати з ним на людях, а потiм вчинити скандал i написати заяву до вашо§ парторганiзацi§ про сексуальнi домагання i моральний занепад. За аморальну поведiнку з посиланнями на конкретних свiдкiв нiкого по головi гладити не будуть. Яку б вiн посаду не займав. Це точно.
   - Я таких прикладiв знаю немало. Всi вони закiнчилися катастрофiчно для кар'єри людини, яку привселюдно звинуватили у аморальнiй поведiнцi. А менi ти якусь роль виписав у своєму сценарi§?
   - Звичайно, серед свiдкiв саме ти будеш на першому мiсцi. Застукаєш §х у кабiнетi, так би мовити, на гарячому. Треба, щоб були й iншi свiдки, крiм тебе. Це вже ти постараєшся.
   - Вчений секретар там завжди стовбичить у приймальнi. Крiм того, все це треба органiзувати перед самим прийомом у прийомний день академiка. Останнiй час шеф посадив до своє§ приймально§ ще й чийогось протеже. Кажуть, що його батьки працюють в ЦК чи в Радi мiнiстрiв.
   - Можна i до мiлiцi§ звернутися.
   - Нi. Мiлiцi§, прокуратури залучати до цiє§ справи не будемо. Надто ризиковано.. Партбюро, це те, що треба. Вони будуть вимушенi реагувати. Нехай напише в заявi, що якщо не буде реакцi§, вона прийде на партiйнi збори, де виступить перед всiм колективом i представником райкому партi§ з публiчними звинуваченнями.
   - Твоєму шефовi прийдеться §§ вмовляти i вiд не§ якимось чином вiдкараскатися. Ось ти тут йому i допоможеш. При цьому лише пiсля того, як буде призначено дату захисту твоє§ дисертацi§ i отримано дозвiл на друкування автореферату. Пiсля цього зворотного руху вже не буде. До речi, в тебе автореферат повнiстю готовий?
   - Хоч сьогоднi здавай до типографi§.
   - Ось ти в той же день його туди i подаси.
   - Але якщо я §§ шефовi запропоную, винним в усьому вiн вважатиме мене. Хiба не так?
   - Нiчого подiбного. Хто тебе запроторив на Канiвську практику?
   - Дорогий шеф. Просили ж з унiверситету.
   - I тепер скажеш, що з нашо§ кафедри просять допомогти студентцi зiбрати матерiали для написання дипломно§ роботи. Повiдомиш, що вона якась там родичка завiдувача кафедри чи декана. Ось так. I не тягни ти з цiєю справою. Завтра ж зайди до шефа з нашою дiвчиною. Сьогоднi я з нею домовляюся про все, а завтра ви з нею зустрiчаєтеся в приймальнi Сидорчука i ти §§ заведеш до нього. Пiсля цього вiдпочивай собi. Ти ж §§ нiколи i в очi не бачив, тебе за не§ телефоном попросив викладач географiчного факультету з яким ви познайомилися на Канiвськiй практицi. На яку ти, до речi, потрапив дякуючи своєму Фантомасовi. Так що сам вiн i винен.
   - Ну добре, побачимо, що з цього вийде.
   - Все вийде як треба, за пару мiсяцiв станеш кандидатом наук, або я нiчого в цiй кра§нi не тямлю.
   - До зв'язку.
   - Бувай.
   Уже ввечерi молодi чоловiки телефоном узгодили всi деталi операцi§ i час зустрiчi в приймальнiй академiка.
   - Як звати ту студентку? - запитав Савяк.
   - Наталка.
   - Ну тодi все. Боже поможи.
   - На бога надiйся, а сам не плошай.
   На наступний день у приймальнiй Сидорчука аспiрант уздрiв показну дiвчину в мiнiспiдницi, яка бiльше вiдкривала, нiж прикривала. Хтива посмiшка, чуттєвi пухкi губи без помади, доповнювали загальну картину.
   - "Вона §х що, оцтом намазує? - подумав Савяк про неприродно червонi губи студентки, знайомлячись з нею".
   Вiн уже попередньо переговорив з шефом
   - Мабуть якась замучена навчанням дiвчина, - сказав вiн Сидорчуку. - Дуже вже вона рветься в Академiю наук.
   - Молодь треба пiдтримувати, це наша змiна, - заспiвав своє§ шеф. - Тим бiльше, що просять з унiверситету. Сьогоднi вони в нас просять, а завтра, може, прийдеться просити в них нам. У мене он внук пiдростає. Нiчого не поробиш.
   - "Облишив би ти цю свою дурню про пiдтримку молодо§ змiни для партзборiв, - подумки розсердився Савяк. - Ти саме той, хто пiдтримає Поки всю кров з людини не висмокчеш, про захист треба забути".
   - Сергiю Амвросiйовичу, можна? - Савяк прочинив дверi до кабiнету. - Я оце привiв до вас студентку-дипломницю з унiверситету. Звати Наталя. Вона навчається на геогра..., Савяк замовк на пiвсловi, спостерiгаючи, як Сидорчук витрiщився на дiвчину, яка як кiзонька впорхнула до кабiнету i хтиво вирячилася на академiка.
   - Дякую. Можете бути вiльним, у вас багато роботи, треба дисертацiю переробляти, - перервав аспiранта Сидорчук, бачачи, що той хоче ще щось сказати. - Ми тут самi розберемося. Сiдайте, Наталко.
   Савяк рушив до дверей, боковим зором вiдмiчаючи, як студентка вмощується на стiльцi.
   - Та ви поближче сiдайте, я не такий страшний, як мене малюють, - засмiявся академiк . - Мабуть мiй аспiрант вас добре налякав? Я, дiйсно, людина вимоглива, але з жiнками все ще галантний кавалер, - почув аспiрант, зачиняючи дверi.
   - Що за одна? - запитала в нього вчений секретар.
   - Студентка унiверситету, збиратиме в нас матерiал для своє§ дипломно§ роботи, - вiдповiв Савяк.
   - А-а-а. - невизначено протягла жiнка.
   - За не§ просили з географiчного факультету Ки§вського державного унiверситету. Я §§ до цього нiколи й не зустрiчав.
   - Бачила, що ви з нею лише тут познайомилися. Мабуть протеже декана чи ректора? В аспiрантуру до нас мiтить?
   - А бог його знає. Може й вiзьмуть до аспiрантури, якщо шефовi сподобається.
   - Така сподобається...
   Уже за тиждень увесь iнститут знав, що у Сидорчука "завелася" нова пасiя. Студентка дiйсно виявилася авантюристкою найвищого ґатунку. Вона поводила себе надзвичайно зверхньо з усiма, намагалася втручатися у справи вiддiлу. На зауваження вченого секретаря, що треба поводити себе скромнiше, студентка-практикантка при всiх вiдповiла: "Ви хто тут така? Нiхто. А ось я коханка академiка Сидорчука". Про не§ в iнститутi гудiли всi "курилки". Коли потрiбний "фон" було створено Савяковi зателефонував Сверстюк i запропонував тому завтра о 14 годинi без стуку увiрватися до кабiнету шефа. Той так i зробив i побачив незабутню картину. Перед Сидорчуком стояла вигнувшись Наталя. Вона задерла мiнiспiдницю, трусiв на нiй не було. Футболка висiла на спинцi стiльця, тут же був i бюстгальтер. Шеф затуманеними очима споглядав студентку. З рота в нього цiвкою текла слина. Побачивши Савяка, вiн пiдхопився з крiсла. Наталка опустила спiдницю, надягла футболку i взявши до рук бюстгальтера пiдбiгла до академiка i завдала йому по обличчю дзвiнкого ляпасу. Дiвчина вискочила в приймальню i почала кричати, що §§ просто на власному письмовому столi хотiв зґвалтувати академiк Сидорчук. При цьому вона дико розмахувала перед носом вражених вченого секретаря i декiлькох вiдвiдувачiв сво§м бюстгальтером як прапором. Всi отетерiли. Потiм студентка вибiгла до коридору i там продовжувала репетувати.
   - Ви бачили. Ви бачили..., - тремтячим голосом звернувся до Савяка шеф. - Що це було?
   - Не знаю, - вiдповiв той. - Перший раз в життi таке бачив. Ви хоча б дверi зачинили на ключ.
   - Навiщо? Нiчого ж не було! Це чисто§ води провокацiя! Де ви §§ взяли на мою голову?
   - Та я §§ зовсiм не знаю. Вперше з нею познайомився у вашiй приймальнi. Це ж ви послали мене на Канiвську практику. Може вони тепер вважають, що i студентiв до нас будуть присилати на практику? Я не знаю, яка була домовленiсть у вас з професором Лiсуном.
   - Немає нiяко§ домовленостi. Ви там вийдiть до приймально§, скажiть вiдвiдувачам, що сьогоднi я не приймаю. Захворiв щось я, мабуть по§ду додому.
   - Академiк Сидорчук сьогоднi не прийматиме, - звернувся Савяк до вiдвiдувачiв, виходячи до приймальнi з кабiнету. Люди, якi сидiли вздовж стiни з паперами в руках, обступили його.
   - В мене захист на носi, що менi робити? Я при§хав з Луцька, - звернувся до Савяка один вiдвiдувач.
   - Приходьте завтра.
   - Що це тут у вас таке ко§ться? - запитав iнший чоловiк. Я при§хав з Харкова. Не знаю, де менi до завтра переночувати. Хто ця дiвчина? Я такого нiколи не бачив.
   - Та це в однiє§ вiдвiдувачки трапився нервовий зрив. Перепрацювалася. Таке може трапитися з кожним.
   - А-а-а, - протягнув той чоловiк невпевнено. - Тепер зрозумiло.
   Наступного дня Савяка викликали до Сидорчука. Той був страшенно розлючений.
   - Ви знаєте, що утнула ваша протеже?
   - Та не моя вона протеже!
   - Все одно, ця, з дозволу сказати, студентка, написала в партбюро нашого iнституту заяву, що я хотiв §§ зґвалтувати у власному кабiнетi. Там ще написано, що ви один з головних свiдкiв, а також вчений секретар i багато вiдвiдувачiв. Уже викликали вченого секретаря. Вона пiдтвердила, що iнцидент мав мiсце. Тепер будуть говорити з вами i тими людьми, якi записалися на прийом. Учений секретар уже передала до партбюро §хнiй список. Що ж менi оце робити?
   - Я, як член партi§, не можу брехати на засiданнi партбюро. Крiм того, в мене i нiяко§ особисто§ зацiкавленостi немає вас вигороджувати. Дисертацiя в мене готова, але не знаю, коли зможу §§ захистити. Я, звичайно, можу себе пiдставити i сказати, що нiчого не було i вона все це вигадала...
   - А що ж було? Що було?!
   - Стояла гола перед вами. Я сам це бачив. На власнi очi. А хто §§ роздягнув, цього я не знаю.
   - Сама, курва, роздяглася! Присягаюся вам.
   - Ну добре, я буду свiдчити, що нiчого не було, нiчого не бачив. Але ж учений секретар вiддiлу вже сказала, що таки було. I ще десяток людей засвiдчать, що ця студентка розмахувала у них перед носом бюстгальтером i звинувачувала вас публiчно. Це нiчого не дасть. Просто крiм вас неприємностi будуть i в мене. Думаю, треба, щоб вона забрала заяву.
   - Але як це зробити? Ї§ нiде не можуть знайти.
   - Залягла на дно. Це щоб справу загострити, якщо в iнститутi спробують спустити цю справу на гальмах. Ось пiсля цього вона i вирне знову.
   - То чого ж вона хоче?
   - Може грошi? Не знаю. В мене є до вас конкретна пропозицiя. Раз склалася така ситуацiя, що я можу через вас вилетiти з партi§ i аспiрантури, давайте укладемо джентльменську угоду. Менi потрiбний протекцiя i страхування на такий випадок. Його може, в певнiй мiрi, звичайно, гарантувати мiй негайний захист. Якщо я стану кандидатом наук, то як економiст завжди знайду собi пристойну роботу навiть без партквитка. Я свiдчитиму на всiх цих парткомiсiях на вашу користь. Бiльш того, пiд час Канiвсько§ практики я познайомився з багатьма впливовими викладачами з географiчного факультету. Є люди, з якими я можу говорити абсолютно вiдверто. Думаю, в цих викладачiв знайдуться вагомi аргументи, щоб примусити цю студентку забрати заяву. Все треба робити дуже швидко. Ви завтра на засiданнi спецiалiзовано§ вчено§ ради рекомендуєте до захисту мою дисертацiю, даєте дозвiл на друкування автореферату дисертацi§. Призначається конкретна дата захисту, тобто через мiсяць, а я заради вас ризикую партквитком i сво§м реноме. Сподiваюся, воно того варте.
   - Добре, домовилися. Тiльки зробiть так, щоб вона завтра ж забрала заяву.
   - Я вам гарантую, що пiсля рекомендацi§ моє§ дисертацi§ до захисту, я життя покладу на вирiшення цiє§ проблеми. Нi хвилини не сумнiвайтеся. Вiддячу вам по повнiй програмi.
   - Зробiть все, що можете, я про це нiколи не забуду.
   Наступного дня дисертацiя Савяка була рекомендована до захисту. В той же день вiн вiднiс до типографi§ Ки§вського державного унiверситету, де у Сверстюка працював друг, автореферат. Його прийняли в роботу поза всякою чергою. Ще через день Савяка знову викликали до шефа.
   - Ви знаєте, ця шльондра забрала заяву, та ще й усно засвiдчила, що неправильно зрозумiла мо§ намiри через драму в особистому життi. Як вам вдалося таке зробити? Ви ж всi цi два днi були зайнятi своєю дисертацiєю?
   - А навiщо ж тодi iснують телефони? Я на Канiвськiй практицi, на ваше щастя, подружився з одним молодим, але дуже авторитетним доцентом. У нього надзвичайно сильний характер i студенти його бояться як вогню. Всiм вiдомо, що якщо вiн на комусь зi студентiв окошиться, того неодмiнно виключать з унiверситету. А в цiє§ курви, хоч i є протеже, але слабенький. Ось мiй друг §§ i притис. Та так сильно, що пiд реальною загрозою виключення з унiверситету вона i вимушена була забрати заяву.
   - Дорогий ви мiй! Я не знаю, як вам i дякувати.. Але я в боргу нiколи не залишуся. Пiсля закiнчення аспiрантури вас зарахують поки що молодшим науковим спiвробiтником до мого вiддiлу . Через три мiсяцi здають новий академiчний будинок в зеленому районi Києва Феофанi§. Одержите квартиру i ки§вську прописку. Хороший вам буде з дружиною вiд мене подарунок до весiлля. Це я особисто вирiшу з Президентом. I останнє. Через мiсяць ви захищаєтесь. У Москвi у ВАКу ваша особова справа може валятися багато мiсяцiв. Ви ж отримаєте пiдтвердження дуже швидко. Задоволенi?
   - Дуже дякую, Сергiю Амвросiйовичу. Ви собi i не уявляєте, який я радий.
  

Пiдроздiл шостого роздiлу.

Наслiдки аспiрантури

2007 рiк

  
  -- Петре Олександровичу, доброго дня.
  -- Доброго дня i вам.
  -- Це телефонує декан факультету мiжнародних вiдносин Савчук. Хотiв вам щиро подякувати. Подав заяву на вiдрахування цей попiк так звано§ Укра§нсько§ православно§ церкви Московського патрiархату Горлопанов.
  -- Приємно чути. Але яке вiдношення до цiє§ iсторично§ подi§ маю я, професор Савяк?
  -- Безпосереднє. Саме ви i спонукали це лайно до такого вчинку. Вiн громадянин Росi§, сюди до Укра§ни однозначно посланий росiйським ФСБ. Чудово володiє укра§нською мовою. Два роки агiтував у Закарпаттi, що нiяких укра§нцiв в природi не iснує, а є русини-росiяни. Потiм його перекинули до Києва, де вiн "задєлався" попом. I тут почав у церквi проповiдувати, що нiяких укра§нцiв немає, а є русини-росiяни.
  -- Менi це вiдомо. Таких агiтаторiв з Росi§ до нас заслано тисячi. В основному вони служать "ченцями" з мобiлками в монастирях УПЦ Московського патрiархату. I напряму по цих мобiлках спiлкуються з "богом", тобто дияволом iз ФСБ.
  -- Менi все це теж добре вiдомо, але ми нiяк не могли вiд цього попiка вiдкараскатися. Вiн нам розкладав студентiв, намагався втручатися в навчально-виховний процес тощо. А ви його просто знищили словом. Як це вам вдалося?
  -- Як вам, напевно, вiдомо, цей Горлопанов написав на мене ректору заяву, що я не так викладаю дисциплiну "Кра§нознавство", неправильно виховую студентiв i таке iнше. Це була його помилка на яку я чекав i яку я, признаюся, сам i спровокував. Як я це зробив, нехай залишиться моєю таємницею. Пiсля цiє§ помилки шансiв у пана Горлопанова проти мене вже не залишилося. Я зруйнував весь його авторитет серед студентiв за лiченi хвилини.
  -- Як це вам вдалося?
  -- Я прийшов за розкладом на загальну лекцiю з "Кра§нознавства". В аудиторi§ 120 студентiв i на першiй партi в оточеннi "почту" сидiв розвалившись i презирливо посмiхаючись цей Горлопанов. Усi пiдвелися, вiтаючи мене, залишилися сидiти лише цей московський попiк i його почет, троє студентiв.
  -- От лайно!
  -- Не довго вiн посмiхався. Я одразу звернувся до студентiв iз повiдомленням, що на мене написав донос ректоровi студент Горлопанов. Всi мовчали. А чи вiдомо вам, хто є найвiдомiшим донощиком у свiтовiй iсторi§? "Хто, хто це, загукали студенти". Iуда, вiдповiв я. Це вiн донiс на свого вчителя Iсуса Христа. Ось так i Горлопанов, як колись Iуда, донiс на свого вчителя, тобто мене. Якщо такi iуди служать попами в так званiй Укра§нськiй православнiй церквi Московського патрiархату, то я цiй церквi не заздрю. Вона не має майбутнього. А пановi Горлопанову хотiв би нагадати, чим закiнчив Iуда. Та вiн мабуть i сам знає. Горлопанов зiрвався зi свого мiсця i вискочив у коридор. За ним вибiг всього лише один студент.
  -- Ну ви й молодець! Ми вам так вдячнi. В противному разi вiн колотився б у нас цiлих п'ять з половиною рокiв.
  -- I хто ж платив за його навчання?
  -- УПЦ Московського патрiархату. Хотiли пiдготувати з нього мiжнародника, щоб вiн колотився вже по всьому свiтовi. Ось такi справи. Ще раз щиро вам вдячнi.
  -- Будь ласка. Приходьте ще.
  -- До побачення.
  -- Хай щастить.
  
  
  
  

2008 рiк

квiтень

  -- Добрий день.
  -- Доброго дня.
  -- Це телефонує голова Ради бiзнесменiв нашо§ столицi Соломончук Леонiд Борисович.
  -- Слухаю вас, Леонiде Борисовичу.
  -- Петре Олександровичу, ви голова журi Мало§ Академi§ Наук з економiки?
- Їй богу, клянусь на Бiблi§.
  -- Хап-ха-ха. Хап-ха-ха. Ви веселий чоловiк
  -- I ви теж, я ще нiколи не чув, щоб хтось так смiвся. Хап-ха-ха, це щось новеньке. Невже пов'язане з "прихватизацiєю"?
  -- Майже вгадали. Але ви все одно веселiшi за мене.
  -- Я страшенно стараюся бути веселим, але не завжди це виходить. Ви щось хотiли? Зачекайте хвилинку, будь ласка, менi телефонують по iншiй лiнi§. Все, я вiдповiв. Слухаю вас ще раз, Леонiде Борисовичу.
  -- Мiй син у цьому роцi подав власне наукове дослiдження на конкурс до вашо§ Академi§. Саме по секцi§ "економiка". Робота в нього дуже хороша, ним особисто виконана. I консультант, чи то пак науковий керiвник, у нього дуже солiдний, декан факультету менеджменту i маркетингу Економiчного унiверситету.
  -- То що ви хочете? Щоб я йому через ваш дзвiнок додав лишнiх балiв? Цього не буде!
  -- Петре Олександровичу! Ви мене не правильно зрозумiли. Не ображайтеся, я зовсiм не цього хочу. Мiй син, не знаю в кого вiн вдався, зовсiм не схожий на мене. Я такий, вибачайте за вiдвертiсть, що i з горла у людини вирву ласий шматок, який менi сподобався. А мiй син має сильну волю i характер, але в нього якась природна вiдраза до того, щоб дурити людей. Вiн набагато розумнiший за мене i за власною природою, схильний до наукового аналiзу i синтезу. Єдиний його недолiк, як на мене, вiн не вiрить у сво§ сили, у власну перемогу.
  -- Я таких людей зустрiчав ще навчаючись в аспiрантурi. Вони були розумнiшими за мене, але якщо в них не було наукового керiвника, який би постiйно пiдтримував §х внутрiшню самооцiнку, вони ламалися i так нiчого в науцi й не змогли досягти.
  -- Ось i я цього боюся. Я не вiчний. Як житиме мiй хлопчик у цьому страшному свiтовi, коли мене не стане? Вiн же такий добрий i на§вний. Тут нiякi грошi не допоможуть. У цей перiод життя для молодо§ людини велике значення має приклад якогось авторитета. Для мого сина такою людиною є ви.
  -- Якщо ви зi мною щирi, я готовий допомогти вашому синовi.
  -- Абсолютно щирий. Моєму синовi нiчого не вiдомо про цей дзвiнок. Можете повiрити менi на слово, що нам не потрiбнi нiякi нагороди по лiнi§ вашо§ Академi§ чи стипендiя Президента. Мiй син буде навчатися за кордоном у найкращому унiверситетi США. В мене для цього є бiльш нiж достатньо грошей. Але ви для нього кумир. Вiн мрiє i хоче бути таким як ви. Ваш портрет з журналу висить у нього у спальнi над письмовим столом. Якщо ви його просто похвалите, скажете, що нарештi зустрiли людину, яка зможе замiнити Вас в економiчнiй науцi, мiй Костя розправить крила i кажучи словами Шевченка "неба дiстане, коли полетить". I скажiть ще §м усiм, що §хнi знання так потрiбнi Укра§нi, рiднiй Батькiвщинi. Де б вони не вчилися, нехай повертаються додому.
  -- Добре, домовилися. Я все зроблю, щоб пiдняти бойовий дух вашого сина i не лише його одного. Хай щастить.
  -- Дякую. До побачення.
  
  
  

2008 рiк

серпень

Свiтовий конгрес укра§нцiв

  -- Головуючий: Слово для виступу надається професору Петровi Савяку.
  -- Вельмишановнi учасники конгресу. Тут у цiй залi представлена елiта укра§нсько§ нацi§ з усiє§ нашо§ планети. Ми з вами ведемо вiдверту розмову про те, як нам вирiшити численнi проблеми, що обсiли нашу державу i нацiю. На жаль, я донинi не почув головного, на чому зосередити власнi iнтелектуальнi, матерiальнi ресурси i сили. Проблем, як це можна зробити висновок iз попереднiх виступiв, у нас безлiч. Але ми нiколи не досягнемо успiху, якщо з усiх цих проблем не виберемо двi-три найголовнiшi i почнемо §х реально вирiшуючи, зосередивши на цьому напрямку всi нашi нацiональнi ресурси. Чи не так, панове?
  -- Так, так, давно пора, - залунало з залу.
  -- Раз так, я висловлю власне бачення проблем Укра§ни i укра§нсько§ нацi§. По-перше, в основi всiх iнших проблем, якi нинi переживають наша кра§на i нацiя, знаходиться духовна криза нацi§. Без §§ вирiшення розв'язати всi iншi проблеми - справа цiлком утопiчна. Отже, ми з вами визначили головний напрямок наших дiй i зусиль. Що ж необхiдно зробити, щоб започаткувати вирiшення цiє§ проблеми? Саме про це, на жаль, я так нiчого на Конгресi й не почув. Тому хочу запропонувати, виходячи з мого життєвого i наукового досвiду, власне бачення виходу з кризиЈ а приймати чи не приймати його за основу, справа ваша.
  -- На мою думку, з метою вирiшення головно§ проблеми нацi§, тобто §§ духовно§ кризи, необхiдно зосередити всi зусилля духовно§, бiзнесово§ i будь-яко§ iншо§ елiти укра§нцiв на вирiшеннi двох питань. По-перше, необхiдно створити клуби "Укра§нський голокост". У цi клуби на конкурснiй основi треба вiдбирати неуражених СНIДом, наркоманiєю, алкоголiзмом хлопцiв i дiвчат, якi зустрiчаюсь мiж собою в цих клубах, створюватимуть укра§нськi родини. Потiм, пiсля укладання шлюбу, клуби пiдписуватимуть з цими родинами вiдповiднi угоди. Змiст цих угод полягає у наступному: вони будуть мати, якщо вiдсутнi вiдповiднi медичнi протипоказання, не менше 5 дiтей. Клуби ж "Укра§нський голокост" забезпечуватимуть цi родини житлом, роботою, освiтою.
  -- Так це ж ви пропонуєте безпрецедентний крок, - залунало з залу.
  -- А ми-укра§нцi i є безпрецедентна постгеноцидна нацiя, парирував Савяк. - Нiколи в iсторi§ людства жодна велика нацiя не втрачала внаслiдок геноциду тако§ кiлькостi людей. Давайте не будемо, так би мовити, голо теоретизувати. Вiзьмемо для прикладу мою родину. У родинi моє§ матерi у 1933 роцi вiд голоду з 14 членiв померло 10! У родинi батька з 6 осiб померло чотири. У родинi матерi дружини з 10 чоловiк померло 9. У родинi §§ батька з 9 осiб померло 7. Хiба є подiбнi прецеденти ще десь у свiтi?. У крайньому разi я про таке не чув i нiде не читав. Може вам щось про такi факти за межами Укра§ни вiдомо? Нас знищували спецiально. За розробленою в Радянському Союзi програмою. Всi цi померлi люди були переважно дiтьми. Вони могли вирости i стати генiями чи просто хлiборобами, робiтниками чи вченими, народити гарних дiтей, жити i радiти. А §х безжально знищили. I винних, виявляється, немає. Хiба це правильно? Але ж цей геноцид проти укра§нцiв тривав майже все ХХ столiття. Три голодомори! А ви менi кажете про якiсь там прецеденти.
  -- Ганьба, - залунало в залi.
  -- У нас у Верховнiй Радi деякi полiтичнi сили полюбляють пропонувати прожекти пiдвищення народжуваностi в Укра§нi. Кажуть, давайте збiльшимо iнвестицi§ в село i воно вiдродиться. Це чергова утопiя. Середнiй вiк сiльських жителiв у Центральнiй Укра§нi давно вже перевалив за 60 рокiв. Та ви цим 80-рiчним бабусям хоч по 20 мiльйонiв доларiв кожнiй дайте, вони народжувати дiтей не будуть. Фiзично не зможуть. Хiба не так? Бо й на цьому конгресi це питання пiднiмалося. Невже не зрозумiло, що такими засобами ми проблему не вирiшимо. Для мене це очевидно. Нацiя дуже швидко вимирає. Причиною цього ненормального явища є духовна криза, а не Чорнобиль, екологiя тощо, як намагається тут дехто нас переконати. За минулий рiк лише за даними офiцiйно§ статистики в Укра§нi зроблено 35 мiльйонiв абортiв. Ви тiльки вдумайтеся в цю цифру. Хiба це не духовна криза? Без запропонованих мною клубiв "Укра§нський голокост" цю проблему не вирiшити. Якщо в когось є ще хоча б одна iнша реальна пропозицiя на рiвнi конкретного проекту, я готовий §§ вислухати. Так є, чи немає?
  -- Немає, - пролунало з залу.
  -- Так, немає i бути не може, якщо ми, звичайно, не страуси i не збираємося замiсть того, щоб справу робити, ховати голову в пiсок.
   - Правильно, - знову пролунало з залу.
   - Другий напрямок подолання духовно§ кризи укра§нсько§ нацi§, знову ж таки, на мою думку, полягає у створеннi свiтово§ укра§нсько§ корпоративно§ держави. Ї§ двома опорами, стовпами, якщо хочете ногами, мають бути держава Укра§на i органiзована нею свiтова укра§нська дiаспора. Якщо це ми зумiємо зробити, укра§нська нацiя стане найпотужнiшою у свiтi. Ми маємо тисячi мiльйонерiв укра§нського походження по всiй нашiй планетi, величезний iнтелектуальний потенцiал. Хочу нагадати присутнiм, що понад 60% всiх радянських мiжнародних шпигунiв найвищо§ квалiфiкацi§ мали укра§нське походження. Єдиний наш недолiк, ми недостатньо органiзованi. Це ми могли собi дозволити, коли в нас не було власно§ держави. Тепер, коли вона в нас є, це однозначно абсолютно неприпустима розкiш. Треба створити, можливо вже сьогоднi, органiзацiю, яка буде збирати i акумулювати грошi з укра§нцiв усього свiту i пускати §х на вирiшення головних нацiональних проблем i, перш за все, проблеми духовно§ кризи нацi§.
   - Так i вiзьмiться за це самi, раз ви професор i академiк, а також знаєте що необхiдно робити, - знову залунало з залу.
   - Мною пiдготовленi в письмовому варiантi всi конкретнi пропозицi§. Я готовий, якщо отримаю вiд вас вiдповiднi повноваження, очолити рух за подолання духовно§ кризи укра§нсько§ нацi§ i почати формувати вiдповiднi структури. Дякую за увагу.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"