Аннотация: Чи часто бувало у вас так, що у спiлкуваннi вам не вдається бути щирою, як би Ви не старалися?
Чи часто бувало у вас так, що у спiлкуваннi вам не вдається бути щирою, як би Ви не старалися?
Iнколи я включаю синдром "Бiлявки". Чому запитаєте Ви? Тому що це так зручно!
Сьогоднi моє спiлкування з оточуючим дiлиться на двi категорiї. Я: мудра, iнтелектуальна i думаюча та Я: притворюха-муха.
Фальш - це фальш. Вона читається, яким би ти не був прекрасним актором, а з мене актриса не дуже. Заходиш в скайп, дзвониш найближчiй людинi, робиш своє зображення на весь екран i милуєшся своєю "майстерною" грою. Хм... Ну а що? Самокритика нiколи не зайва, хоча... Якщо подумати глибше, та кому ми потрiбнi зi своєю фiлософiєю життя? Я - це я. Ти - це ти. От i йди собi лiсом i залиш мене в спокої. Але ж нi... Почекайте!
Соцiум! Ми ж не в Норвегiї, щоб ховатися за зачиненими дверима десь далеко в горах де нас нiхто не знайде. Ми ж створiння соцiальнi!
Бла-бла.. Як без цього?
От здавалося б, соцiальнi мережi. Для чого вони? Для спiлкування? Нi? Ну подумайте, ми спростили собi все. По максимуму! I насправдi, це не є погано! Заїжджена тема про лiнь найкраще описана математиками. Ми справдi схильнi до спрощення в усьому та зменшення перешкод на своєму шляху. I це прекрасно! Без цього прогрес не можливий!
Можу собi уявити, що було би з нами, якби ми старалися, як це роблять переважна бiльшiсть спортсменiв, постiйно ускладнювали собi життя. Хм. Але якщо розiбратися в цьому, настiльки б цiкавiшим стало наше життя. Нi?
Справдi у всiх свої iнтереси. Всi ми рiзнi.
Так-так... Життя то череда подiй. I моя подiя почалася три днi тому, коли я сiла на електричку слiзно прощаючись з моїми рiдними, близькими та ворогами i недругами.
Прощання - це щось неймовiрне. Воно може бути таким рiзним.
Комусь я просто махаю рукою, когось обiймаю, когось цiлую.. а з кимось воно має бути особливим, за будь яких умов. I воно було!
Ми спускаємося сходами, напруження... Я йду за тобою. Це так символiчно. Бо коли ми спустимося залишаться тiльки лiченi кроки до розтавання. А їх хочеться розтягнути. Ти повертаєшся i кажеш: Йди вперед! Я хочу йти за тобою. Хочу бачити i вiдчувати твою спину. I знаєш що? Я все ж слухаюсь тебе, провожу легенько рукою по твоєму передплiччю i випереджаю тебе. А ти? Ти притискаєшся ззаду до моїх плечей i цiлуєш нiжно в шию. Незабутньо... Ми виходимо на двiр, на небi горять зорi i виблискує своїм овалом мiсяць. Нiч наповзла, приховала мою тривогу. Ти береш мене за руку. Менi не вiриться, що ось i все. I я кажу тобi: Отак? Це кiнець? Ми вже не побачимося?
Ти легко кивнув i жадно цiлуєш мене. Чому я не вiдповiдаю? Чому не вiшаюся тобi на шию? Чому iнфантильно не плачу за тобою? Я просто переживаю цей момент тут i зараз. I як би воно не було, я кайфую.. Якби не щемило в грудях, я вiдчуваю життя.. любов... почуття.
Складно говорити про стосунки коли все настiльки не визначено. Потрiбно було назвати "те що мiж нами". Разом сiсти i визначити, ну як це роблять у садочку?
"Давай дружити." А далi все зрозумiло, бо тут вiдповiдь тiльки так або нi.
У нас же все заплутано! Ми хто? Взагалi чи є "ми"? Чи маємо на це право? Не знаю... Чи є у мене бажання все iдентифiкувати? Надати термiнологiю? Означити? Авжеж!!! Хочу! Ще й як! Але чи потрiбно менi це насправдi? Так комфортно? Не знаю, це ж я. Я можу жити за будь яких умов, хiба без голови нiяк....
Так от, повертаючись до вечора-прощання. Машина пiд'їхала i ти вiдпускаєш мене, йдеш, а я не вiрю, що так закiнчується наша iсторiя. А де ж магiя?
Момент, ти йдеш до авто... крок, два... Оглядаєшся, а я ще дивлюся на тебе, i ти повертаєшся назад, пришвидшуєшся(все я к у кiно), я простягаю руки i ти обiймаєш мене, цiлуєш.. Ось вiн цей момент! ДЯкуууую! Це незабутньо. Незабутньо, як i все що було мiж нами, що є i, можливо, що буде...
Ми попрощалися але лишилися разом. Як це можливо? За сучасних умов ми створюємо матрицю альтернативної реальностi, де живемо з уявними чоловiчками i жiночками, з пiксельними людиськами з суперпривабливими аватарочками, що так вiдображають їх внутрiшнiй свiт. Iлюзiя! Iлюзiя в усьому!