Молодецький Олександр : другие произведения.

Одеськi оповiдання -3: Справа про нещасне кохання

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Розплутуючи цю справу, Котов отримує 'виробничу' травму i задається складними питаннями. Ось до чого може призвести нещасливе кохання.

  Панорамне вiкно вiдкривало вид на захiд сонця над портом Фонв'єй, що захоплював дух. Сонце, прощаючись, сентиментально обiймало нiжно-рожевим шовком щогли розкiшних яхт, вiдбивалося слiдами яскраво-червоної помади у вiкнах дорогих готелiв та апартаментiв на набережнiй, виписувало всiма вiдтiнками червоного яскраве au revoir у небi над Монако.
  Я на мить застиг зачарований цим дивом, хоча плiвка вже перекочувала з секретного сейфа Блофельда в мою кишеню i треба було поспiшати. СПЕКТР не поздоровиться, коли я доставлю її до рук М.
  У той момент, коли я вже був готовий вiдвести погляд вiд панорами, за спиною пролунав високий i неприємний чоловiчий голос:
  - Так-так-так, Бонд. Щось забули у моєму офiсi?
  Я непомiтно пiдхопив рукою зi столу важке преспап'є у виглядi коня, що став на дибки, i, трохи повернувши голову, краєм ока оцiнив обстановку позаду.
  Блофельд iз двома пiдручними стояв у мене за спиною. Один iз них навiв на мене дуло пiстолета.
  Що ж, я зробив дурню, але менi доводилося виплутуватись i не з таких халеп.
  Зараз або нiколи! Я рiзко повернувся i викинув руку з преспап'є у бiк головорiза з пiстолетом. Важкий предмет, який я кинув, з розмаху вдарив у його груди. Ех шкода! Я сподiвався вибити з руки пiстолет. Втiм, такий варiант теж вийшов непоганим, оскiльки вiд удару головорiз похитнувся, рука з пiстолетом сiпнулася вгору i пострiл, що гримнув, пiшов у стелю. Я пригнувся, i перекинувся у бiк дверей.
  - НЕ стрiляти! Вiн потрiбний менi живим! - заверещав Блофельд.
  Чудово! Я смикнув на себе ручку дверей, готуючись проскочити в коридор, i завмер. Не вмiщаючись у дверях, весь вiльний простiр займала помiсь горили та бегемота.
  Iнакше складно описати громилу, який перегородив менi прохiд. Я з наскоку влiпив йому хвиський удар ногою в пах, але гора м'язiв (вони в нього чи й там?) тiльки посмiхнулася, оголивши ряд гострих металевих зубiв. Щелепи - саме таке прiзвисько мав цей поплiчник Блофельда.
  - Хi-хi-хi, мiстер Бонд, вирiшили все ж таки залишитися в нашiй компанiї? - знущально захихотiв лиходiй за моєю спиною.
  Ну нi! Великим пальцем я миттєво активував перстень на безiменному пальцi. Недаремно менi вручив його Q, коли готував до цiєї операцiї. Потужна нервово-паралiтична отрута, що виступила на, майже непомiтному, гострому краї персня може звалити та слона.
  Я зробив обманний прямий удар лiвою рукою, який можна було й не робити, тому що Щелепи навiть не думав ухилятися чи перехоплювати мою атаку. I ось за цим ударом я зробив хороший джеб правою i розсiк перснем супротивнику щоку вiд вуха до пiдборiддя.
  Моторошна усмiшка все ще не сходила з обличчя Щелепи, коли вiн закотив очi та впав. Я встиг вiдскочити й притиснутися до стiни до того, як його туша задавила б мене i тут же проскочив прямо по тiлу, що лежить, в коридор.
  Позаду прогримiли запiзнiлi пострiли. Шокованi падiнням їхнього монстра, який не зазнавав ранiше поразок, Блофельд i його поплiчники втратили важливi секунди, а я мчав на вихiд, перевiривши рукою плiвки у кишенi.
  Я вiддав ключi вiд свого ASTON MARTIN DBS камердинеру готелю "Амбасадор", щоб вiн припаркував автiвку, потiм поправив собi краватку i зайшов у вестибюль цього шикарного закладу, що виглядає як королiвський палац. Тiльки справжня елiта може дозволити собi номер у цьому готелi. Але Служба Її Величностi не шкодує грошей для своїх агентiв, тож я оселився саме тут.
  Був тяжкий непростий день. Адреналiн, пiсля величезного викиду, нарештi, пiшов, i тепер я вiдчував справжнiсiньке адреналiнове "похмiлля". М'язи зводило вiд втоми, голова була важка, а в горлi пересохло. Що ж, я знав чим це виправити. Я рушив через величезний хол готелю до бару. Сiвши за дубову стiйку бару, я сказав барменовi:
  - Мартiнi з горiлкою.
  - Збовтати, але не змiшувати. - пролунав поряд глибокий оксамитовий жiночий голос iз сильним акцентом. - Чи не так, Джеймсе?
  Я повернув голову на голос. Звичайно, я вже впiзнав його. Власницю цього голосу важко забути. Свiтлана Соколова - один iз найкращих агентiв КДБ. Що тут забули радянськi агенти? Яку гру вони грають?
  - Свiтлано? Яка зустрiч! Яким вiтром? - Усмiхнувся я, блиснувши всiма своїми зубами.
  Свiтлана була одягнена в довгу срiблясту вечiрню сукню з глибоким декольте, яке подавало в найкращому виглядi її розкiшнi груди. Свiтле вiд природи волосся було зiбрано в модну зараз зачiску з високим укладанням. Її називали "бабетта", оскiльки зачiска стала популярною завдяки вiдомiй актрисi Брiжит Бардо пiсля виходу на екрани фiльму "Бабетта йде на вiйну". Багатьом доводиться використовувати шиньйон для створення об'єму в такiй зачiсцi, але величезна копиця волосся Свiтлани повнiстю її власна.
  - Чистий збiг, Джеймсе, чистий збiг - лукаво усмiхнулася прекрасна жiнка у вiдповiдь на моє запитання. У сiро-зелених очах майнули пустотливi iскорки.
  I як так виходить, що слов'янський акцент у вустах чоловiкiв звучить грубо i зухвало, а у вустах слов'янок загадково та вабно?
  - I цiєї чарiвної ледi келих шамп... - почав я казати бармену, але Свiтлана мене перебила:
  - Горiлку "Фiнляндiя" зi льодом.
  Пiвгодини ми балакали нi про що, начебто були не агентами спецслужб, а старими добрими приятелями.
  Потрiбно форсувати подiї. Я замовив нам пляшку шампанського Taittinger Blanc de Blancs Brut 1943 року, ймовiрно, найкраще шампанське у свiтi, яке можна купити за грошi, i запропонував пiднятися до мене в номер.
  Поки ми пiдiймалися в мiй люкс, я дивився як спокусливо грацiйно рухаються апетитнi вигини тiла Свiтлани пiд сукнею, що обтягує, i думав про те, що вона може бути подвiйним агентом - КДБ i СПЕКТРа i що в номерi мене може чекати тепла зустрiч, зовсiм не така, як менi хотiлося б.
  Ми зайшли у номер, Свiтлана одразу пройшла до вiкна. Я пiдiбрав пальцi на лiвiй нозi - кiльце було не єдине, чим забезпечив мене винахiдливий Q. Смертельнi клинки в лiвому черевику чекали свого часу.
  Я був готовий до всього. До всього, крiм того, що сталося потiм. Свiтлана солодко потяглася, як кiшка, i сукня срiблястою змiйкою, переливаючись, зiслизнула з неї, оголюючи спокусливе тiло.
  I тут свiтло згасло. Настала абсолютна безпросвiтна темрява.
  
  * * * * * * *
  
  - Костянтине Олександровичу!
  - Котов! Прокиньтеся!
  Хтось бив мене по щоках.
  - А я попереджав вас, молодi люди, що не можна так рiзко переривати сеанс вiртуальної реальностi! Є спецiальний протокол! - почувся старечий гаркавий голос.
  Що вiдбувається? Де я? Мене схопили росiяни? Чи СПЕКТР? Думки плуталися. У головi стояв туман.
  - Ой, хоч ви менi тут не мiшайтеся. Сержанте Копейко, вiдведiть затриманого до кабiнету.
  - Шаманський, досить хльостати по щоках слiдчого полiцiї - це, як не знаєте, частина 2 статтi 345 Кримiнального кодексу України. Вiдiйдiть, у мене є нашатир.
  Раптом у нiс ударив рiзкий гострий запах, я спочатку з силою заплющив, а потiм розплющив очi. У головi прояснилося.
  
  За три днi до того, як я був рiзко i безцеремонно вирваний з вiртуальної реальностi, я сидiв у своєму кабiнетi i перегортав поточну справу.
  Отже, вчора, 17 вересня 2028 року, громадянка Крайцева Iнга Петрiвна прийшла вiдвiдати свого сина, який проживає за адресою Успенська 27, квартира 31 та виявила труп Крайцева Олексiя Iгоровича. Вiн лежав у капсулi вiртуальної реальностi, стояв жахливий сморiд, тому що ця модель була розрахована на короткi сеанси та не передбачала вiдведення вiдходiв людської життєдiяльностi.
  Судячи з висновкiв судово-медичної експертизи, помер Крайцев унаслiдок повного виснаження та зневоднення. Iмовiрно, вiн був безвилазно у вiртуальнiй реальностi понад три тижнi. Приблизно так оцiнюють експерти. Батьки Крайцева живуть у Бiлгород-Днiстровському та нечасто вiдвiдували сина. Крайцева востаннє бачила Олексiя мiсяць тому. З того часу вiн не вiдвiдував батькiв, не дзвонив, на дзвiнки не вiдповiдав. Таке вже бувало кiлька разiв, коли син йшов у загул iз друзями, тому Крайцева не одразу стривожилася. Але, зрештою, коли вiдсутнiсть звiсток вiд Олексiя перевищила всi допустимi та неприпустимi норми, Iнга Петрiвна приїхала до Одеси та знайшла бездиханне тiло.
  На перший погляд, можна закривати справу - ненасильницька смерть. Але щось мене бентежило. Ага, технiчна експертиза - вiртуальна реальнiсть симулювала сiмейне життя.
  Збожеволiти можна, людина пiшла у вiртуальну реальнiсть, щоб симулювати звичайний побут бiльшостi сiмей! Особливiстю є наявнiсть у ролi дружини якiсної вiртуальної копiї невпiзнаної дiвчини. За даними експертизи, це вiртуальна копiя реальної людини без лiцензiйного ключа, метаданих виробника та без цифрового пiдпису людини, з якої робилася копiя. Ось що мене турбувало! Тут ми маємо статтю 482 Незаконне створення цифрової копiї людини та стаття 483 Використання незаконної цифрової копiї людини. I якщо 483 стаття не є тяжким злочином, якщо не йдеться про частину 4 i частину 5, i, як правило, карається штрафом, то незаконне створення цифрової копiї - це вже вiд 3 рокiв позбавлення волi. Потрiбно було б переговорити з Шаманським i з'ясувати деталi щодо копiї. Я набрав нашого найкращого технiчного експерта Шаманського на прiзвисько Шаман.
  - Саша, привiт. Можеш зайти до мене? Є питання у справi Крайцева.
  - Це той, що надто поринув у вiртуальну реальнiсть?
  - Ага.
  Через 5 хвилин Шаманський сидiв передi мною.
  - Шаман, ось ти пишеш тут в експертизi 'якiсна вiртуальна копiя'. Що це означає i чим вiдрiзняється вiд неякiсної?
  - Якiсть копiї дуже залежить вiд якостi апаратури копiювання та часу процедури. Щоб зробити таку копiю потрiбна недешева апаратура, може не топова, але щонайменше щось рiвня VirtualMaster 5.0. Також потрiбне професiйне програмне забезпечення, не якийсь там MS VitrualPaint, а повноцiнний Above VirtualShop Pro. Ну i ...
  - Так, почекай, давай трохи менше термiнiв. Виходить ключовий момент - щоб зробити таку копiю потрiбна спецiальна професiйна апаратура i професiйнi програми, якi не кожен може собi дозволити та не в кожному магазинi продаються. Правильно я зрозумiв?
  - Так, i другий фактор - час копiювання. Щоб так якiсно скопiювати, потрiбно досить багато часу. Не менше нiж годину, а скорiше й бiльше.
  - Ага, а людина буде обiзнана, що її копiюють?
  - Ну, вона має лежати у капсулi вiртуальної реальностi. В iдеалi, повинна у цiй вiртуальнiй реальностi робити якiсь базовi дiї. Але, звичайно, людину можна обдурити й не сказати, що одночасно з її сеансом вiртуальної реальностi вiдбувається створення її цифрової копiї.
  - Добре, а чому ти вирiшив, що копiю зроблено без дозволу цiєї дiвчини?
  - Немає її цифрового пiдпису. Це обов'язкова частина будь-якої легальної копiї.
  - Ну а якщо легальну копiю нелегально скопiювали?
  - Нi, це iнший вид копiювання, у цьому випадку цифровий пiдпис обов'язково збережеться.
  - Так, виходить факт нелегального копiювання є. Питання в тому - чи це в нашiй юрисдикцiї? Прожени фото цiєї дiвчини через нашi бази та взагалi у пошуку в iнтернетi, може це якась вiдома особистiсть - спiвачка чи там акторка. А я зайду з iншого боку i попитаю про неї у батькiв Крайцева.
  Запитувати особисто не вийшло, бо мати повернулася додому, органiзовувати похорон та займатися iншими неприємними справами. Довелося зв'язатися з колегами з Бiлгород-Днiстровського, i вони надiслали оперативника. I тут одразу удача - мати впiзнала в дiвчинi колишню однокласницю Олексiя - Полiну Петрову. Щоправда, жодних її контактiв у матерi не було, родина Полiни виїхала з Бiлгород-Днiстровського ще три роки тому, у невiдомому напрямку.
  Я одразу почав шукати її у базi зареєстрованих в Одесi, але не знайшов. Доведеться розширити пошук, далеко не всi, хто винаймає квартиру, офiцiйно реєструються. Треба пройтися базами даних податкової, РАГСiв та iнших органiзацiй. Може зайняти тиждень, а то й два.
  I тут мене знову врятував Шаманський - золотий все-таки фахiвець! Знайшов по фотографiї її сторiнку у соцiальнiй мережi. Виявилося, що прiзвище в неї змiнилося - вже не Петрова, а Перебiйнiс. На сторiнцi свiжi свiтлини з весiлля та весiльної подорожi. Мабуть, так i змiнила прiзвище. Я швидко знайшов данi РАГСу - ага Павло Перебiйнiс та Полiна Петрова, 6 вересня у Палацi Шлюбiв мiської ради на Рiшельєвськiй, це прямо поряд з Оперним театром - дорого i в чергу треба за пiв року ставати. А ось i данi, де вони мешкають i телефон.
  
  * * * * * * *
  
  З Полiною ми зустрiлися у Мiському саду. Це найстарiший сквер Одеси, органiзований ще братом славнозвiсного засновника мiста де Рiбаса. Дiлянку, що дiсталася в центрi мiста, вiн засадив акацiями, якi потiм стали символом Одеси, як каштани стали символом Києва. Окрiм акацiй Фелiкс де Рiбас замовляв собi саджанцi та насiння рiзних рослин з Iталiї та Iспанiї. Деякi екзотичнi рослини йому надiйшли iз вiдомого Софiївського парку.
  Пiсля того, як де Рiбас передав свiй сад у подарунок мiсту, його значно розширили та прикрасили. З кiнця дев'ятнадцятого столiття з боку Дерибасiвської вхiд у сад охороняє бронзова сiм'я левiв, привезена до Одеси iз Францiї. По центру мiського саду стоїть великий фонтан парфумiв - унiкальна споруда, iдея створення якої належить французькому парфумеру Крiстофу Ланкарену. Щогодини з фонтану замiсть води розпорошується ароматичний склад. Тут же i свiтломузичний фонтан, насолодитися яким можна ввечерi. Купа iнших визначних пам'яток зосередилася на цiй невеликiй зеленiй дiлянцi в самому центрi мiста: пам'ятник Утьосову, дванадцятий стiлець зi знаменитого твору Iльфа та Петрова, дерево Любовi та багато чого iншого. Тут i велика гарна альтанка, де зараз розташувався духовий оркестр i грав вальс "Пiд небом Парижа". Ми сидiли поряд з альтанкою i дивилися як зграйка бабусь повiльно танцювали пiд музику, однiй з них вдалося отримати собi партнера - iмпозантного лiтнього чоловiка, i вони, на диво, добре вальсували. Iншi рухалися, як могли, їхнi рухи не завжди вiдповiдали до мелодiї та часом були зовсiм хаотичними. Всi насолоджувалися останнiми теплими днями осенi.
  - Ой, це так жахливо, що Альошка помер. Я й уявити не могла. Вiн, знаєте, був закоханий у мене у школi. Гарний хлопчик, але не мiй типаж.
  - Ага, це велика трагедiя. Але мене бiльше турбує ваша цифрова копiя. Ви нiкому не давали дозволу на створення вiртуальної цифрової копiї?
  - Нi, звичайно! Менi таке на думку прийти не могло. Та й навiщо? - нахмурилася Полiна.
  - Добре, згадайте, будь ласка, останнiй мiсяць-два, може пiв року навiть - у вас десь був сеанс вiртуальної реальностi i, якщо був, то де i коли?
  - Так, i не один. Отже, з останнього - це, звiсно, ​​весiльна подорож. Нам порадили турфiрму "Мiхельсон i син" i це було просто шалене захоплення! Недешево, але воно того варте. Я навiть i уявити собi не могла, наскiльки це цiкаво i взагалi приголомшливо.
  Схоже Полiна налаштувалась переказати менi всю свою подорож, у мене не було на це часу, тому я перебив
  - Добре, а ще якiсь сеанси?
  - Ага, ну ще з останнього було на нашiй дiвочiй вечiрцi перед весiллям. Ми замовили стриптиз iз доповненою реальнiстю i там була частина у вiртуальнiй реальностi. Теж дуже цiкавi вiдчуття.
  - А що за фiрма це органiзовувала?
  - 'Несвята Катерина". Ах-ха-ха, кумедна назва, так?
  - Зрозумiло, а ще щось було?
  - Так, десь за мiсяць до весiлля, Пашенька подарував менi новi груди. - Полiна вигнула спину гордо демонструючи, як виявилося, витвiр рук пластичних хiрургiв.
  - А тут який зв'язок?
  - А ви не знаєте? Я робила у клiнiцi Вайнаряна i там у них уже понад рок замiсть загального наркозу можна вибрати занурення у вiртуальну реальнiсть. Для цього потрiбний спецiальний операцiйний стiл iз вбудованою капсулою вiртуальної реальностi, тому коштує недешево. Але я цього загального наркозу боюся. Це ж хiмiя, там пiсля нього вiдходити треба пару днiв, та й узагалi... Коротше, я обрала варiант iз вiртуальною реальнiстю. Там правда нiчого особливого не було - гуляєш просто по парку красивому, нiякої особливо iнтеракцiї, метелики, пташки, таке iнше. Але зате вийшов з реальностi - i вже з новими грудьми!
  - Зрозумiло, ще щось?
  - Ну... - Полiна задумалася, зморщивши задерикувато пiднесений вгору носик. - Ось так зараз бiльше нiчого не згадаю.
  - Добре, якщо згадаєте чи у вас якiсь пiдозри з'являться про те, хто i коли зробив вашу копiю - зв'яжiться зi мною. Ось моя вiзитiвка. - простягнув я їй одну зi своїх вiзитiвок.
  
  * * * * * * *
  
  Я сидiв у кабiнетi i думав. Думати - це головна зброя слiдчого. Це опера бiгають iз пiстолетом, б'ються, ризикують життям. Мiй пiстолет лежить у сейфi, я згадую про нього раз на мiсяць, щоб пострiляти в тирi i почистити. А ось голова завжди при менi i зараз вона сповнена роздумiв у справi Крайцева. Хоча, його справа зрозумiла, скорiше у справi Полiни Перебийнiс.
  Отже, Крайцев був закоханий у Полiну зi школи. Потiм їх шляхи розiйшлися, вона взагалi вийшла замiж, а вiн якось здобув її вiртуальну копiю, органiзував собi вiртуальний свiт iз вiртуальною дружиною - своїм невдалим коханням. I так захопився, що помер вiд виснаження. Чи це був такий спосiб самогубства?
  Потрiбно пробити контакти Крайцева - де вiн мiг узяти таку копiю. Нехай це нелегальна копiя, але її, до того ж робили на замовлення, нiхто ж не робитиме вiртуальну копiю нiкому невiдомої дiвчини i продаватиме її кому завгодно, поки вона не потрапить до рук закоханого в неї юнака. Очевидно, що Крайцев її замовив. Виходить, по-перше, вiн не втрачав якогось контакту з Полiною, по-друге, має контакти з тим, хто робить нелегальнi копiї. Бiдолаху вже не допитаєш, але з'ясувати його коло спiлкування можна i потрiбно.
  Тепер по Полiнi. Не думав я, що вiртуальна реальнiсть так увiйде до нашого життя. За останнi два мiсяцi вона мала щонайменше три сеанси вiртуальної реальностi!
  Вiртуальна реальнiсть отримала величезний поштовх у розвитку пiсля початку пандемiї коронавiрусу. Пандемiя коронавiрусу, точнiше карантини та локдауни, якi уряди країн застосовували для боротьби з нею, завдали величезної шкоди багатьом галузям економiки. Тим довелося пристосовуватися. Так сталося i з туристичною сферою. Зрозумiвши, що пандемiя це надовго, спочатку з'явилися онлайн-тури - гiди ходили своїми звичайними маршрутами i пам'ятками, демонструючи їх глядачам, що сидять бiля монiторiв по всьому свiту. Але хотiлося бiльше - хотiлося ефекту присутностi. Не просто бачити стару брукiвку, блукаючи вуличками Вiчного Мiста, а вiдчувати її пiд своїми ногами. Не тiльки тинятися набережною Барселони, а вiдчувати лагiдний вiтер у своєму волоссi, солоний присмак Середземного моря на своїх губах, нюхати запах паельї з прибережного кафе. Не, лише побачити, а торкнутися, вiдчути, вiдчувати. Це не передаси звичайною веб-камерою, та й найкрутiшою камерою.
  А коли є попит - завжди з'являється i пропозицiя. Туристичнi фiрми та приватнi iнвестори вклали величезнi грошi у розробку технологiї та технiки для вiртуальної реальностi за п'ять рокiв пандемiї. Спочатку з'явився ефект присутностi, потiм стали залучати всi почуття людини, не тiльки зiр, i, навiть iнтерактивнiсть - вiртуальний свiт став реагувати на поведiнку людини - можна було нагодувати голубiв на П'яцца-Дель-Дуомо у Мiланi або поговорити з продавцем морозива на мосту через Босфор в Стамбулi. I тут туристичнi фiрми швидко оцiнили всi цi можливостi. Якщо можна зробити вiртуальний тур реальним Парижем, чому зупинятися на цьому? Можна зробити тур Парижем 19-го столiття! Бажаєте побачити штурм Бастилiї? А може навiть взяти участь? Будь ласка, будь-яка примха за вашi грошi. Чи, може, побувати в Смарагдовому мiстi i поборотися з летючими мавпами? У лiтературнi свiти теж можна створити тури. Це настiльки розширило цiльову аудиторiю туристичної галузi, що коли пандемiя нарештi закiнчилася - вiртуальний туризм все одно залишився найбiльш масовим.
  До того ж жителi популярних туристичних напрямкiв, вiдпочивши, нарештi, вiд натовпiв безцеремонних туристiв, вирiшили, що бiльше не хочуть їх терпiти. Бiльшiсть мiст i країн запровадили величезний туристичний збiр для туристiв, якi в реальному свiтi приїжджають до них. Не все, звiсно, ​​скажiмо, Одеса так i залишилася вiдкритою для всiх охочих. Це вiдразу перевело реальний туризм на елiтний продукт для сильних свiту цього. Похвалитися тим, що реально побував у Венецiї, Нью-Йорку чи Пекiнi, тепер можуть лише мiльйонери. Вони витрачають величезнi для звичайної людини грошi у своїх поїздках, замiнюючи цим не одну тисячу бекпакерiв i небагатих туристiв, що заповнювали популярнi пам'ятки ранiше. I нiяких тобi натовпiв, якi не дають зробити вдале фото! Шкода навколишньому середовищу i визначним пам'яткам, незручнiсть мiсцевим жителям - все це в рази менше. А свої грошi туристичнi Мекки, все одно, отримають i не тiльки з багатих туристiв, але i з вiртуальних турiв - за рахунок лiцензiйних вiдрахувань, свої авторськi отримують також i правовласники авторських прав творiв за якими створено вiртуальний тур.
  Саме такою турфiрмою, що продає вiртуальнi тури, включаючи найсучаснiшi "iгровi", була фiрма "Мiхельсон та син", послугами якої скористалися Полiна з її чоловiком.
  Але не тiльки туризм. Вiртуальна реальнiсть проникла у багато сфер нашого життя. Звичайно ж, у сферу розваг - стриптиз з елементами вiртуальної та доповненої реальностi, яким скористалася Полiна - один iз таких прикладiв. Таких фiрм як ця "Несвята Єкатерина" - в Одесi не один десяток.
  Нарештi, зовсiм нещодавно, вiртуальна реальнiсть дiсталася i медицини. Пiд час сеансу вiртуальної реальностi притуплюються всi почуття у реальному свiтi, нервова система починає бiльше реагувати на те, що вiдбувається у вiртуальному свiтi i не реагувати на те, що вiдбувається у реальному. Фактично це можна використовувати як такий собi наркоз, без введення будь-яких препаратiв. Серед поборникiв здорового способу життя i взагалi всiх, хто побоюється якоїсь "хiмiї", ГМО-продуктiв i всього такого, сеанс вiртуальної реальностi замiсть наркозу пiд час операцiй став дедалi популярнiшим. Ну не знаю не знаю. Я не був би так упевнений у нешкiдливостi сеансiв вiртуальної реальностi. Ця мода дiсталася i до нас - ось у моднiй зараз клiнiцi пластичної хiрургiї Вайнаряна вже використовують таке спецiальне обладнання, яким i скористалася нещодавно Полiна.
  Загалом, на будь-якому з цих сеансiв вiртуальної реальностi, могли зробити її копiю. Треба шукати перетин з фiгурантами справи, зв'язки цих органiзацiй iз Крайцевим. Я склав вказiвки для оперативних спiвробiтникiв перевiрити зв'язки Крайцева з клiнiкою Вайнаряна, фiрмою "Несвята Єкатерина" та турфiрмою "Мiхельсон та син". Не все ж таки менi бiгати, треба й оперативникам давати роботу.
  
  * * * * * * *
  
  Наступного дня я отримав першi результати: жодного зв'язку з пiдприємствами, що цiкавили мене, у Крайцева не було. Хлопцi ще покопають, але поки що нiчого не знайшли. Щодо клiнiки Вайнаряна - взагалi все чисто. По 'Несвятiй Катеринi' у полiцiї були якiсь пiдозри щодо проституцiї та ще були претензiї вiд мiграцiйної служби минулого року. Але нiчого такого, чого б я не очiкував вiд такої контори.
  А ось по фiрмi "Мiхельсон та син" - тут цiкаво. Начебто пристойне пiдприємство, але давно на пiдозрi у полiцiї. Ну там податкова пiд нього копає - це одне. А ось оперативочки, що господар - Мiхельсон Соломон Абрамович водить шашнi з представниками органiзованої злочинностi, що там у нього проскакують якiсь незрозумiлi фiнансовi операцiї з ними - це вже цiкаво, дуже цiкаво.
  Взагалi, з приводу цiєї турфiрми щось таке недомовлене я вiдчував. Щось важливе я пропустив, можливо, у розмовi з Полiною. Я задумався. Прокрутив ще раз у головi розмову з громадянкою Перебiйнiс. Ну, звичайно, - "Нам порадили турфiрму "Мiхельсон та син"..."! Я схопив телефон. То де вона тут?
  - Алло, Полiна, привiт. Це слiдчий Котов. Я хотiв дiзнатися, а хто вам порадив фiрму "Мiхельсон та син"? Хто? Крайцiв? Ага, дякую!
  Як я мiг таке пропустити? Ось вiн - зв'язок Крайцева з фiрмою "Мiхельсон i син "! Я мiг дiзнатися про нього вiдразу ж iз розмови з Полiною, але якось прогаяв цей момент. Отже, вiзьмемося за Мiхельсона.
  
  * * * * * * *
  
  Я викликав на мiнiпланерку Шаманського та нашого оперативника Федоренка - вiн займався розслiдуванням оборудок контори "Мiхельсон та син".
  - Так, колеги, все сходиться на цьому Мiхельсонi. АЛЕ! Доказiв, щоб прийти з обшуком недостатньо. Та й не факт, що у них потрiбна апаратура завжди на мiсцi, може, вони її десь ховають, взагалi за мiстом, а потiм, коли треба привозять i використовують. Що ми можемо вдiяти? - почав розмову я.
  - Коли апаратура для копiювання використовується - є можливiсть засiкти її вiддалено. Метрiв iз двадцяти, абсолютно реально. Думаю, таке можна зробити без обшуку. А як засiчемо - можна одразу брати їх. - запропонував Шаманський.
  - А як же змусити її використати? Не будемо ж ми сидiти поруч iз їхньою конторою мiсяць-другий, поки не засiчемо апаратуру копiювання? - замислився я.
  - Треба брати на живця! - запропонував Федоренко.
  - Це як? - уточнив я. Шаманський теж вичiкувально глянув на опера.
  Федоренко на секунду-другу задумався, а потiм запропонував:
  - Є у мене один сексот. Дрiбний фраєр, крутиться саме поруч iз Михельсоном. Поки нiчого через нього такого не з'ясував, але вiн може пiдкотити до Соломона Абрамовича з дiловою пропозицiєю. Мовляв, треба зробити вiртуальну копiю людини, за хорошi грошi. Людина, мовляв, прийде до неї замовляти вiртуальний тур, щоб заодно i зробили. Якщо Михельсон таким промишляє - упевнений, що вiн клюне. Цей фраєр у нього на довiрi, а вiд грошей Соломон Абрамович ще нiколи не вiдмовляється, головне щоб сума була досить великою.
  - Добре, але це треба, щоб хтось таки прийшов i замовив цей самий тур. I вже в процесi вони вмикають апаратуру копiювання, а там уже ми тут як тут. Я оформлю це через начальство, але кого ми пошлемо як живець? - спитав я Федоренко.
  Виникла тривала пауза. Федоренко подумав i вiдповiв:
  - У мене нiкого немає - усiх оперiв Мiхельсон уже давно знає, а в шушваль з приблатнених, яких ми пiдгодовуємо, Мiхельсон не повiрить. Потрiбна солiдна людина. Ну чи хоча б не з блатного середовища.
  Ми знову замислилися.
  - А може ви й пiдете, Костянтине Олександровичу? - раптом запропонував Шаманський.
  - Так, а навiщо менi брати вiртуальний тур?
  - Ну не знаю, якщо ви один пiдете якось пiдозрiло. Мало хто так чинить. Великої групи ми не наберемо. - Шаманський замислився.
  - Напевно, треба, щоб пара йшла. Це звичайна справа. На, молодого нареченого, ви, вибачаюся, не потягнете. А ось варiант - солiдна людина з коханкою - зловивши мiй погляд, Шаманський, що знiяковiв, додав - або просто сiмейна пара хоче освiжити свої вiдносини.
  - Я думаю, чудова iдея! - пiдтримав Шамана Федоренко. - кого вiзьмете як "дружину"? Є у вас там хтось на прикметi?
  Пiсля незручної паузи я вiдповiв: - Нi, я не маю нiкого.
  - Е-е-е, а може якась знайома? - спитав Шаманський.
  - Я б не брав на справу громадянської людини. - втрутився Федоренко. - Знайдiмо когось у вiддiленнi.
  - Свiтлана з експертного вiддiлу може бути хорошим варiантом. - запропонував Шаманський.
  - Це Соколова? - уточнив я, хоча крiм Свiтлани Соколової в експертному вiддiлi була тiльки Людмила Василiвна, якiй до пенсiї було всього кiлька рокiв.
  - Так, треба запропонувати їй. Я чомусь певен, що вона погодиться. - сказав Шаманський.
  - Це, звичайно, не оперативний спiвробiтник, але набагато краще, нiж звичайний цивiльний. Тим бiльше я не очiкую, що Мiхельсон влаштує стрiлянину пiд час затримання. - зрадiв Федоренко.
  
  Ми сидiли в мiкроавтобусi на Малiй Арнаутськiй, навпроти турфiрми "Мiхельсон та син". Мiкроавтобус був забитий апаратурою, Шаманський вже "шаманив" над нею. Свiтлана пiдфарбовувала вiї, дивлячись у дзеркало.
  - Хвилюєшся? - запитав її я.
  - Трохи - знiяковiло посмiхнулася вона.
  - Ну, час iти. - поторопiв нас Федоренко. - Ви, головне, не хвилюйтесь. Поводьтеся природно.
  
  - Отже, хочете чогось особливого. З вогником? Їх є у мене! - радiсно посмiхнувся нам старий Мiхельсон.
  - Щось таке з екшеном. Набридла, знаєте, ця щоденна рутина. Хотiлося б чогось яскравого та цiкавого. - сказав я, гортаючи каталог.
  - I щоб пристрасть була. - уточнила Соколова. Молодець, добре грає!
  - Ось, молодi люди, звернiть увагу на роздiл "Екшн", дуже цiкавий цей тур "Конан Варвар - Кiммерiйськi сни" або цей "Джеймс Бонд - Розкiшне Монако". Берiть щось iз цього i будете задоволенi. Нi, куди там задоволенi - будете у дикому захватi. Це я вам говорю. А слову Соломона Абрамовича можна вiрити, ви менi повiрте.
  - Хм, завжди хотiв вiдчути себе агентом 007. - замислено сказав я.
  - А я - дiвчиною Бонда! - пiдiграла менi Свiтлана.
  - Вирiшено, беремо цей тур. - я полiз у кишеню за гаманцем.
  - Ой-вей, то ви вже таки вибрали? Зазвичай люди беруть iз собою каталог i думають кiлька днiв, а то й тиждень. - здивувався Мiхельсон.
  - Люблю спонтаннi рiшення. - сказав я. Блiн, щось я не подумав, що люди не одразу беруть тур, може, в нього й апаратура копiювання ще не привезена? - Чи не вийде прямо зараз?
  - Ну чому ж не вийде, молодi люди, чому не вийде? Все вийде! Не хвилюйтесь! Пiдпишiть тут i тут - i буде вам щастя. - Мiхельсон протягнув менi договiр.
  Ну ось i добре, другий раз все погодити, пригнати сюди мiкроавтобус з апаратурою i зiбрати всiх необхiдних людей було б непросто.
  
  * * * * * * *
  
  - Костянтине Олександровичу, можливо, все ж таки, здайтеся лiкарю. - винувато запропонував менi Шаманський. Саме вiн тодi, без дотримання потрiбного протоколу, вiдключив мiй сеанс вiртуальної реальностi i вiдчував певну вiдповiдальнiсть за це. Свiтлана пережила це без проблем, можливо, завдяки молодостi, а ось менi якось досi недобре. Якийсь шум у вухах, перiодично, кольоровi плями перед очима, неприємний металiчний присмак у ротi.
  - Обов'язково звернуся, Сашко, але не зараз. Зараз треба кувати залiзо поки воно гаряче. Тобто колоти Мiхельсона, поки вiн не прийшов до тями i не обклався хитрими адвокатами.
  Я налив собi мiцнiшу каву i попросив привести затриманого громадянина Мiхельсона.
  - Громадянин начальник, це свавiлля! Ми нi в чому не виннi. Нi, це навiть не свавiлля - це якийсь антисемiтизм. Я буду скаржитися! Може бути ви, антисемiт... Котов? А? Зiзнайтеся, ви - антисемiт! - з наскоку почав тиснути на мене Соломон Абрамович, зупинивши своє швидке гнiвне мовлення тiльки, щоб розглянути моє прiзвище на бейджику.
  - Громадянин Мiхельсон, киньте дурити. Ось протокол обшуку - все як треба - з понятими, ось - пiдпис оперуповноваженого, ось - дозвiл прокурора. У вас вилучили незаконно придбану апаратуру для створення вiртуальної копiї людини, яку ви без дозволу використовували на своїх клiєнтах, створюючи нелегальнi цифровi вiртуальнi копiї.
  - Це ще треба довести! Якщо я маю апарат, це ще не означає, що я його використовую. Ну гаразд, штраф за придбання буде, але використання ви менi не шийте! Ви анекдот про самогонний апарат знаєте, пане слiдчий?
  - Так, я знаю цей анекдот. Все доведемо, не турбуйтесь. Ось, ознайомтеся, у схованцi пiд шафою у вашому офiсi виявлено нелегальнi копiї громадянки Перебийнiс та ще п'ятьох громадян, особи яких ми поки що не з'ясували. Впевнений, експертиза доведе, що копiї було зроблено на вашiй апаратурi.
  - А ось i доведiть! Доведiть! - Початковий запал Мiхельсон зник i це була вже така собi iстерика.
  Обличчя Мехльсона раптом якось розпливлося в моїх очах i на мить здалося менi схожим на обличчя Блофельда з мого вiртуального туру. Я струснув головою - марення зникло.
  - Доведемо, обов'язково доведемо. А ось погляньте. - я розкрив перед ним справу Крайцева якраз на дуже непривабливiй фотографiї з мiсця подiї.
  - Що це? Хто це? - розгублено запитав Мiхельсон, промокаючи лоб хусткою.
  - Це Крайцев Олексiй Iгорович. Вiн замовив у вас вiртуальну копiю свого нещасного кохання - Полiни Перебiйнiс. А потiм помер вiд виснаження у вiртуальнiй реальностi, де вiн оселився разом iз цiєю вiртуальною копiєю.
  - Бiдолашний, бiдний хлопчик. Ой-вей, це треба було такому статися. Але ж я не винен! Я... Ми, ми тут не до чого! - Мiхельсон зовсiм знiтився. Фотографiя жертви вiртуальної реальностi подiяла на нього тому, що я розраховував - збила з нього впевненiсть i нахабство.
  - Виннi, виннi. Якщо не за законом, то, за совiстю. Але у вас i за законом тут iз нелегальним копiюванням вiд трьох до семи рокiв свiтить, Соломоне Абрамовичу.
  - Ну як це? - вже зовсiм тихо промимрив Михельсон.
  - А ось так. Ви краще слухайте мене сюди. Вiд трьох до семи це може бути три, а може бути й сiм. А це, як кажуть, - двi великi рiзницi. Ви мене розумiєте, Соломоне Абрамовичу?
  - Так-так - Мiхельсон уважно слухав, дивлячись з-пiд окулярiв.
  - Якщо ви спiвпрацюватимете зi слiдством, то може бути три. А може навiть умовно, хоча не гарантую. А якщо опиратиметеся, то й усi сiм. Розклад зрозумiлий?
  - Звичайно, я спiвпрацюватиму, пане слiдчий. Якi можуть бути сумнiви? Тiльки одразу запишiть - Яшенька нi в чому не винен. Я тiльки казав йому натискати кнопки, i вiн натискав, вiн взагалi не знав, що це незаконно. Вiн добрий слухняний син, якщо тато Соломон щось говорить йому, то вiн робить. Винен лише я. А я вам все розповiм! Усе! Я даю слово. А якщо Соломон Абрамович пообiцяв, то Соломон Абрамович дотримається слова, ви вже повiрте.
  - Добре. Давайте послiдовно. Нам важливо знати, хто вам продав апаратуру. Хтось замовляв копiї та навiщо. I ще багато чого. Ось вам ручка, стос паперу. Влаштовуйтесь зручнiше, у нас попереду довгий день.
  
  * * * * * * *
  
  Я закрив пухку теку зi справою Мiхельсонiв. Багато-багато розповiв Соломон Абрамович. Не надурив. Цiкаво, з якою метою люди використовують вiртуальнi копiї. Ну, з Крайцевим зрозумiло. А ось копiю громадянина Карапетяна замовив його дiловий партнер. Виявляється, вiн так вiдпрацьовував рiзнi варiанти переговорiв - копiя досить правдоподiбно реагувала на них i можна було спробувати передбачити, як реагуватиме справжнiй Карапетян. Громадянка Черняєва замовила копiю свого колишнього чоловiка. Нi не через велике кохання. Навпаки - створила вiртуальну тортурну i розважалася там катуючи цю копiю. Можна було зробити те саме, просто намалювавши Черняєва в будь-якому редакторi вiртуальної реальностi, зробивши його фотокопiю. Але нi, громадянка Черняєва була впевнена, що тiльки повна вiртуальна копiя дасть їй справжнi емоцiї та навiть якийсь зв'язок iз реальним колишнiм чоловiком. За рештою трьох копiй слiдство поки ще ведеться. Хто продав обладнання Мiхельсон теж здав, ними займеться СБУ.
  Я задумався. Як багато в нашому життi стало вiртуальним. Ця несправжня реальнiсть уже скрiзь. Iнодi задумаєшся, а це все ще реальнiсть чи вже нi. А може... Раптом ми не змогли зупинити пандемiю коронавiрусу у 2022-му роцi? Раптом уряди вирiшили максимально iзолювати людей i розсадили всiх по капсулах вiртуальної реальностi. Можливо, все, що я бачу - це несправжнє, згенероване комп'ютером. А насправдi я, як i всi iншi люди, лежу в капсулах i тягну жалюгiдне життя овочiв? Вiд цiєї думки у мене перехопило подих, серце забилося з величезною швидкiстю, в очах потемнiло. Я зробив кiлька спроб вдихнути, i тiльки з третьої спроби в мене вийшло. Панiчна атака вiдступила.
  Тремтячою рукою я налив собi кави i вiдкрив сейф, щоб покласти теку. Мiй погляд привернув кiльце, що лежало на полицi сейфа. Це ж кiльце iз секретом, яке менi дав Q! З трепетом я взяв його двома пальцями i пiднiс до свiтла. Тьху ти, знову привидiлося. Це виявився ґудзик вiд кiтеля. Пiвроку тому, з якоїсь нагоди, одягнув форму i з кiтеля вiдлетiв ґудзик. Поклав його до сейфа, щоб не загубився i потiм знову пришити.
  Так, все завтра до лiкаря. Це все наслiдок неправильного виходу iз сеансу вiртуальної реальностi. Я поклав ґудзик назад i дiстав iз сейфа пляшку коньяку. "Шабо", п'ять зiрок. Ще жодного разу не вiдкривав. Вiдкривши коньяк, я долив його до кави. Збовтати, але не змiшувати - посмiхнувся я.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"