Молодецкий Александр Юрьевич: другие произведения.

Весільна подорож

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Загадка Лукоморья
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Яким буде світ після пандемії коронавірусу? Чи зміниться наше життя чи все повернеться до того, яке було? Чи торкнеться пандемія технології та прогрес? Спершу оповідання було написане російською, це переклад.

  Павло й досі вагався.
  - Ти все-таки хочеш звернутися саме до цієї агенції? - спитав він.
  - Так, звичайно, Альошка сказав вона найкраща в Одесі. - відповіла Поліна не відриваючись від каталогу.
  Павло скривився, наче надкусив лимон. Альошка йому рішуче не подобався. Колишній однокласник Поліни, він намагався залицятися до неї у старших класах, а потім, отримавши відмову, хоч і не пробував повторний захід, але, певне, зберіг якісь почуття і, начебто, просто товаришував з нею. Павло дав собі слово, що змусить Поліну перестати з ним спілкуватися, але зараз, відразу після весілля, коли вони планують весільну подорож, сваритися з цього приводу зовсім не хотілося.
  - До того ж - у них є саме той тур, що я хочу. Париж кінця XIX століття, Монмартр, імпресіоністи. Пашуля, ти ж знаєш - це моя мрія! Адже я захистила дисертацію з творчості Моне.
  Моне чи Мане - Паша не особливо в цьому розбирався, але шлюб - це вміння піти на зустріч бажанням та інтересам своєї пари, розраховуючи на взаємні поступки, тому Паша вирішив погодитися з нареченою, точніше вже дружиною.
  - Ну, добре, кошеня, значить завтра йдемо в цю агенцію. - Павло подивився на обкладинку каталогу: "Туристична агенція "Міхельсон і син", Одеса, Мала Арнаутська, 29".
  Весільна подорож у наш час - зовсім не те, що було раніше. Не потрібно збирати валізи, поспішати до аеропорту, штовхатися у черзі до музею чи намагатися сфоткатися на тлі Пізанської вежі, так щоб інші численні туристи не потрапили до кадру.
  Все змінила пандемія коронавірусу, що вирувала довгі 5 років з 2020-го по 2025-й рік. Подорожі світом на ці роки зупинилися, внаслідок постійних карантинів та локдаунів. Туристичній галузі довелося або померти або змінитись. І вона змінилася. Спочатку з'явилися онлайн-тури, де гіди ходили з вебкамерою порожніми вулицями Парижа, Венеції або Нью-Йорка і проводили екскурсії для туристів, що сидять перед моніторами своїх комп'ютерів. Потім підтягнулися технології віртуальної та доповненої реальності та ці тури стали все більш інтерактивними та схожими на справжні.
  Через деякий час виробники віртуальних турів замислилися. А чому обмежуватися лише реальними локаціями та пам'ятками, якщо віртуальна реальність дозволяє відтворити все, що завгодно? Хочеш до Єгипту часів Клеопатри? Без проблем! А може, ти любитель Лавкрафта? Тільки не розбудіть Ктулху! Або вас цікавить сімейний тур до Нарнії? У 21-му столітті можливо все.
  Нарешті вже зовсім недавно з'явилися рольові тури з ігровою механікою. Тепер ти не просто подорожуєш до Парижа, часів Людовіка XIV, як глядач, але й можеш побути в шкурі Д'Артаньяна і виконати квест з підвіскою.
  Чи повернулися звичайні подорожі, коли коронавірус нарешті перестав мучити людство? Так, але дозволити собі тепер можуть тільки дуже багаті люди. Жителі Венеції, Праги та інших популярних туристичних напрямків, спробувавши життя без натовпів туристів вже не хотіли повернутися до того, що було. І уряди більшості країн вирішили встановити непіднімний для звичайних людей туристичний збір. Таким чином, вони перевели реальний туризм у те, що може собі дозволити лише еліта. Один дуже багатий турист може принести стільки ж грошей, скільки до цього тисячі економлячих на всьому бекпекерів, а навантаження на інфраструктуру, шкоду навколишньому середовищу та визначних пам'яток, занепокоєння місцевим жителям, нарешті, - у тисячі разів менше. Та й свою копієчку з віртуальних турів вони теж отримують у вигляді плати за ліцензію - хочеш зробити віртуальний тур кварталом Червоних Ліхтарів, плати свій відсоток мерії Амстердама, хочеш зробити віртуальний тур якимось місцем з літературного твору - "копієчка" йде власнику авторських прав. Загалом, віртуальні тури стали туристичним продуктом мас, а реальні - для нечисленних представників еліти.
  Ось за таким віртуальним туром і прийшли сьогодні вранці молодята Павло та Поліна до туристичного агентства "Міхельсон і син".
  - Отже, ви таки обрали тур "Весняний Париж: імпресія почуттів"? - глянув поверх очок на відвідувачів Міхельсон.
  - Так-так, і хотіла б, щоб Пашенька був Полем Гогеном. - уточнила Поліна.
  - Я думав, ти хотіла Моне чи Мане. Про кого ти там дисертацію захистила? - розгублено спитав Паша.
  - Ні-ні. Гоген теж прекрасний, а дивись який збіг імен: Поль і Поліна, а ще Паша французькою - це теж Поль!
  - Чудовий, чудовий вибір. Ваша дружина, Павло, має смак, я вам скажу, - схвалив вибір Поліни Міхельсон.
  - Так, а нам треба якось готуватись? Вчити роль? Я про Гогена нічого не знаю. - нахмурившись, спитав Паша. Щоправда, про Мане чи Моне він теж нічого не знав.
  - Ой-вей, та Боже борони. Усе вже підготували до вас. Ви тільки платите краплину грошей та отримуєте море задоволення. Ось підпишіть тут. - простягнув договір Міхельсон.
  
  Був чудовий весняний вечір. Здалеку долинала мелодія старої-доброї "Charmante Catherine". Це літній шарманщик Жан крутить ручку на розі вулиць Норвін та де Соль. Теплий вітер розносив мотив між будинками та людьми, іноді мелодію чути краще, іноді вона затихає.
  Паша, хоча ні, - вже Поль, йшов у напрямку до площі Тертр, де щодня збиралися художники і юрмилися аматори мистецтва. Сьогодні погода сприяла і тим, і іншим, тому народу було особливо багато.
  Поліну він побачив здалеку. Вона стояла боком до нього, демонструючи точений профіль свого милого личка. За теперішньою паризькою модою вона була одягнена в червону сукню з крепдешину з білими мереживними вставками, груди були затягнуті в жорсткий корсет, особливо підкреслюючи осину талію, поверх корсета був одягнений малиновий корсаж зі складним візерунком. На голові капелюх з широкими полями та пухнастим білим пір'ям. Поліна розглядала натюрморт Франсуа Батіста, який розхвалював його, сподіваючись продати подорожче модній дамі з небідних верств столиці. Поль знав Франсуа - той ще нездара, все на що його вистачає - це жалюгідне наслідування Моне та Сезану. Поль підійшов до Поліни та тихо, щоб не почув Батіста, прошепотів їй на вухо:
  - Мадемуазель, ця ляпанина не варта того часу, який ви на неї витрачаєте.
  Поліна зацікавлено зиркнула на нього з-під поли капелюха.
  - Ежен Анрі Поль Гоген. - вже голосно представився Поль і чемно підняв свій циліндр. Батиста злобно зиркнув на Поля і звернув увагу на інших любителів мистецтва - можливо, з ними йому пощастить більше.
  - Поліна Левуазьє. - кивнула у відповідь Поліна.
  - Мадемуазель Левуазьє, ви, мабуть, новачок на Монмартрі. Я ж провів тут вже багато років і знаю тут усіх та усе. Дозвольте мені сьогодні бути вашим гідом.
  - Кличте мене просто Поліна. - усміхнулася у відповідь Поліна.
  - А мене - Поль. - він галантно взяв її під руку.
  Вони неспішно пішли вздовж художників, які виставили свої роботи й Поль зі знанням справи розповідав про кожного, вітаючись з тими, з ким давно дружив і перекидаючись із ними парою фраз.
  Нарешті вони вийшли з площі та невеликою вуличкою вийшли до величезних риштуваньа на самій вершині пагорба, де кипіла робота.
  - Це найвища точка Монмартру. Тут буде базиліка Святого Серця - роботи йдуть уже понад десять років, але їх довелося призупинити, аби зміцнити ґрунт. Тут унизу старовинні каменоломні та вони можуть не витримати такої потужної споруди. - як справжній гід поділився інформацією Поль.
  - Її робитимуть із білого каменю? - зацікавлено запитала Поліна.
  - Насправді, вапняк, який використовують для будівництва сіро-жовтого кольору, але при дотику до води він покривається білим нальотом. Це буде грандіозна споруда, якщо її добудують. Є, знаєте, багато супротивників. Багато хто незадоволений місцем - адже тут починалися сумні події Паризької комуни та зведення тут церкви вважають насмішкою над французьким народом. Іншим не подобається сам проєкт - він досить незвичайний: поєднання різних стилів і часом недоречна помпезність. Зараз взагалі йде багато будівництв у Парижі та на Монмартрі, зокрема. Там трохи далі на вулиці червоних ліхтарів, поруч із площею Пігаль будують кабаре "Червоний Млин", але головна нова споруда, звичайно, помітна мало не з будь-якого місця в Парижі. - Поль узяв Поліну за плечі й повернув обличчям у бік протилежного будівництва базиліки.
  У Поліни перехопило дух. Вигляд на Париж був просто приголомшливим. Дахи будинків створювали складний лабіринт, між ними стирчали вежі численних храмів, де-не-де диміли труби фабрик і заводів. Але головне, головне - величезна металева свічка височіла по самому центру.
  - Прошу любити та шанувати - трьохсотметрова арка при вході на Всесвітню виставку, яка пройде на Марсовому полі через два роки. Наразі вона ще не добудована, але вже викликає цілу гаму почуттів у парижан та гостей столиці.
  - Дивовижна споруда! - захоплено сказала Поліна.
  - Не всі знаходять цей проєкт добрим. Французька інтелігенція взагалі обурюється та бомбардує муніципалітет листами з вимогою зупинити будівництво. Нещодавно понад триста письменників і художників підписалися під останньою вимогою. Вони називають конструкцію марною і жахливою, сміховинною вежею, що домінує над Парижем, як гігантська фабрична димова труба.
  - А ви, Поль, що ви думаєте про цю вежу? Підписали листа? - лукаво посміхнулася Поліна.
  - Я? А я знаходжу її цікавою. Така собі мереживна готика із заліза. Мистецтво має провокувати й у цьому сенсі ця вежа - справжнє мистецтво. Втім, я взагалі не знаходжу проблеми із нею. Адже це тимчасова споруда - її демонтують після Всесвітньої Виставки.
  - Як? - ахнула Поліна. - Невже стільки років будують і потім демонтують одразу?
  - Ну, не відразу, якийсь час вона простоїть, але потім, звичайно, демонтують.
  Вони замовкли й вже в тиші милувалися краєвидом Парижа. Поль ніжно обійняв Поліну. Вона повернула до нього голову і їхні губи зустрілися, спочатку ніяково та обережно, а потім зімкнулися у пристрасному поцілунку.
  
  Промені сонця пограли з локонами Поліни, а потім взялися за вії, вона заплющила очі та розплющила очі. Поль жив у невеликій квартирці на мансардному поверсі в будинку на вулиці Оршам, зовсім поряд із площею Тертр.
  Гоген уже встав і попивав склянку вина, визираючи у вікно. Він був голий до пояса, його біла атласна сорочка лежала на ліжку поряд з Поліною. Вона взяла її та притиснула до обличчя, вдихаючи запах коханої людини.
  - Ой, у тебе ґудзик майже відірвався. - сказала Поліна.
  - А, не біда. Потім попрошу мадам Куго пришити.
  Мадам Куго приходила щочетверга і прибиралася в холостяцькому барлозі Поля. Взагалі, Поль був одружений і мав п'ятеро дітей. Сім'я жила у Копенгагені. Гоген, власне, втік від них спочатку в Бретань, а потім і в Париж, ведучи практично холостяцький спосіб життя.
  - Ні-ні, я сама пришию - Поліна знайшла голку з ниткою і, як була оголена, сіла назад на ліжко.
  Поль дивився як вона пришиває ґудзик і раптово зрозумів, що це має бути зафіксовано на полотні.
  - Замри!
  Поліна завмерла. Поль ще раз уважно подивився, потім трохи пройшовся по кімнаті й змінив кут зору. Фон позаду жінки, що шиє, був занадто порожнім. Поль схопив мандоліну, що лежала на столі, і повісив на стіну поруч із Поліною. Ось! Так ідеально.
  Поль малював картину тиждень. Щоранку до обіду Поліна позувала з його сорочкою. Потім вони йшли в кафе їсти, а далі гуляти Парижем до темряви. А вночі, ніч була повністю віддана Купідону.
  Нарешті Гоген завершив свій шедевр. Разом із ним закінчилася і весільна подорож Паші та Поліни.
  
  - Отже, мої любі, що скажете? - хитро посміхнувся Міхельсон.
  - Це просто неймовірний захват! У мене немає слів. - засяяла Поліна.
  - Ну, бачите, Соломон Абрамович вам обіцяв, Соломон Абрамович дотримав слова. Ось на цій флешці фотографії та відео. Як було обумовлено - від першої особи та з трьох різних точок. А ось маленький подарунок від компанії. Ах так, чому подарунок? У вашому випадку, le petit cadeau. - Міхельсон простяг Поліні картину.
  Це була репродукція знаменитої картини "Жінка, що шиє" Поля Гогена. Та не просто репродукція! Хтось, ймовірно, за допомогою якоїсь програми, зумів дуже акуратно, гармонійно, практично невловимо, але змінити риси жінки на картині, так що вона явно нагадувала Поліну.
  - Боже, яка краса! - Поліна була на сьомому небі від щастя.
  Паша зовсім не поділяв її захоплення, але розсудливо зберігав усмішку на обличчі. Картина Гогена помітно відрізнялася від ідеалізованих зображень жінок часу імпресіоністів. Художник чомусь зіпсував прекрасну наготу натурниці на картині досить великим животом, дуже реалістично зобразивши складки на ньому. П'ята точка теж неприємно дивувала зайвою громіздкістю, та й сама поза швачки не відрізнялася витонченістю. "Ну хоч не Рубенс" - подумав Паша, згадавши пишнотілих красунь, яких вони проходили на курсі образотворчого мистецтва в школі.
  
  Коли за відвідувачами зачинилися двері, Міхельсон поспішив до операторської.
  - Яша, порадуй старого, скажи, що все вийшло.
  Міхельсон-молодший відсунув пакет чипсів, витер руку на свій живіт і простягнув Соломонові Абрамовичу флешку.
  - Тату, ви мене ображаєте. Звичайно, все вийшло як слід. Ось повна віртуальна цифрова копія цієї пані. Ваш клієнт буде задоволений, як слон.
  - Це добре. Я пообіцяв цьому Альоші, а якщо Соломон Абрамович пообіцяв, то Соломон Абрамович дотримується слова, ви вже повірте.
  - Тату, а скажіть - для чого всі ці складності? Взяв би віртуальну модель будь-якої мамзелі з інтернету - їх там навалом, приробив би до неї обличчя цієї пані та було б йому щастя. Deep fake - таке ще років десять тому робили на ура. - Яша-Яша, малий ти ще, нічого не розумієш у цьому житті. Це ж кохання. Людина хоче точну копію своєї коханої жінки, а не якоїсь там мамзелі. А кохання - воне дорого обходиться. Великих грошей, а не цей дешевий deep fake.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"