Я пiшла нарештi збиратися в унiвер. Ну як збиратися, для початку хоть проснутися, кава кращий варiант на даний момент. Взявши дим'ящу кружку i пiдiйшовши до вiкна я почала згадувати з чого все началось.
Мене звати Маша. Сергеєвна Марiя Iнокентiвна. Менi 20 рокiв i я студентка Львiвського унуверситету iменi I. Франка на 2 курсi економiчного факультету. Так як в мене маленький рiст, то нехто недає менi моїх повноцiних 20 рокiв i вважають мене малявкою. Зi своїм ворогом номер1, Монстровим Максимом Iгоровичем я познайомилась на першому курсi, 1 вересня. Ця сволоч назвала мене малолеткою, яка якогось фiга приперлась на студентську вечiрку, тодi коли вечiрня казка вже закiнчилась. А я почтi в нього влюбилась!!! Як можна не закохатися в високого, атлетичного, синьоглазого брюнета, який як магнiт притягує дiвчат. Ну я i тодi невстояла, до того моментупоки вiн не вiдкрив свiй поганий рот. I з того часу почалась наша вiйна. Так як в мене фантазiя багата, ну i досвiд деякий є,на ньому я i випробую свої вмiння. Зiбравшись в унiвер , я взяла свiй айфончик i подзвонила своїй кращiй подрузi Мартi
- Привiт коза. Я вже виходжу. Ти де???
- Привiт мелка. Я теж вже зiбрана i збираюсь вибiгати. Зустрiчаємся як завжди на зупинцi.
- Окей! Вже бiжу. - проговорила я i вiдключилась.
Вдягнувши курточку, взувши кеди i взявши сумку i кiнувши в неї телефончик i ключi, вибiгла з квартири.