Мурашкин Михаил Георгиевич. Святе письмо

0x01 graphic

СВЯТЕ ПИСЬМО

Днiпро

"Акцент ПП"

2017

УДК 22:215

ББК 86.3-2

М91

М91 Мурашкiн М.Г. Святе письмо. - Днiпро: "Акцент ПП", 2017. - 32 с.

ISBN 978-966-921-105-7

Святе Письмо - збiрка текстiв "Храма Споконвiчного знання Бога". В цю збiрку входить саме Святе Письмо, як текст який перекладений з пiктографiчного письма, а також тексти якi вiдображають фiлософiю i ритуал Храма.

Святе Письмо має технiку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачiв, якi цiкавляться релiгiйною культурою.

Усi права захищенi. Нiяка частина даної книги не може бути вiдтворена в якої б не було формi без письмового дозволу керiвництва "Храма Споконвiчного знання Бога", або власникiв авторських прав.

УДК 22:215

ББК 86.3-2

ISBN 978-966-921-105-7

No Храм Споконвiного

знання Бога, 2017

No Кислий В.П., 2017

No Мурашкiн М.Г., 2017

СВЯТЕ

ПИСЬМО

Не мiняй свiй стан.

Не вбивай живе.

Засвiдчуй свої спонукання.

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде.

СВЯТЕ ПИСЬМО ведийцiв, русинiв, вогнепоклонникiв (язичникiв).

***

Не мiняй свiй стан. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива, Живий!

Засвiдчуй свої спонукання. О Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. О Ирiй, О ...!

***

Не мiняй свiй стан. О ...!

Не вбивай живе. О ...!

Засвiдчуй свої спонукання. О ...!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. О ...!

Коментар СВЯТОГО ПИСЬМА "Храма Споконвiчного Знання Бога".

***

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Не вбивай життя.

Засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя.

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде.

***

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай життя. Ой, Жив, Жива, Живий!

Засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя. О Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде. О Ирiй, О ...!

***

У арiїв, якi прийшли з Балтiйського моря в степи Пiвнiчного Причорномор'я, був патрiархат; i вони вклонялись Диву, дивленню, дивуванню, Богу яскравого неба угорi й у собi. В степах Пiвнiчного Причорномор'я у арiїв був матрiархат i там вклонялись Богинi Ладi, ладу. Степи багатi травами. Ними лiкувались. Але їх i вживали, щоб змiнити свiй природний стан духу, порушити рiвновагу i гармонiю Небесного Вогню i Небесної Води. I було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан". Це розумiлось так що "не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює". Тобто не порушуй рiвновагу в собi, рiвновагу Небесного Вогню i Небесної Води. Адже це не дає людинi можливiсть засвiдчувати свої спонукання.

Вiд того спiвають: "Ой, Див, Ладо!". Спiвають про їхню рiвновагу, гармонiю.

Люди займалися жертвоприношенням. Приносили в жертву тварин. Приносили в жертву живе. Але було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе". Це розумiлось так, що "не вбивай життя". Не вбивай також свої непотрiбнi, хибнi думки. Май до них теж жалiсть, жаль, жалобу, спiвчуття. Живи з ними. Але роби свою справу, а не ту, яку пiдказують тi хибнi думки. Адже вбивство порушує можливiсть людинi засвiдчувати свої спонукання, порушує шлях до Бога.

Тому спiвають: "Ой, Жив, Жива, Живий!". Спiвають про рiст живого, про жалiсть i спiвчуття до своїх хибних думок.

Люди не володiли собою. Упадали в гнiв, лютiсть. I було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". Це розумiлось так, що "засвiдчуй все, засвiдчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I ти отримаєш життя вiчне, отримаєш безсмертя". Засвiдчення може породити в людинi Бога, Долю, Долю-двiйника, яка охороняє вiд спокус. Це йде через Око: сльоза очищує.

Тому спiвають: "О Бог, Доля, Око!". Спiвають про шлях до стану життя вiчного, до стану безсмертя.

Ще було явлення Бога, i було сказано: "Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Це розумiлось так, що "Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде". Дехто пiшов у Ирiй, в теплу сонячну країну, де життя вiчне, безсмертя, пiшов передати цi знання. А там була зустрiч з iншими iменами Бога.

Тому спiвають: "О Ирiй, О ...!". I додають усiлякi iмена Бога: Вишнiй, Вiшну, Брахман, Ахурамазда, Будда, Дао, Єлохiм, Iєгове, Отець Небесний, Аллах, Сварог, Дажбог, Бiлобог, Чорнобог, Стрибог.

Передавати знання можна i собi як iншому. Адже Ирiй - це не тiльки тепла, сонячна країна, яка десь. Але це також тепла, сонячна країна у нас, в наших глибинах.

Заповiдi Бога неможливо виконати досконало.

"Не мiняй свiй стан". Можна не вживати речовини, якi змiнюють стан, не пити вино. Але стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода, нервова напруга. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не мiняти свiй стан.

"Не вбивай живе". Можна не вбивати людей i тварин, не вживати м'ясо i рибу. Але рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числi i рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то вб'ємо себе як живе. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не вбивати живе.

"Засвiдчуй свої спонукання". Засвiдчувати свої спонукання кожну мить неможливо. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається, зваблюється. I тодi вона не засвiдчує свої спонукання, перериває процес засвiдчення. Спокуса робить своє. Тому треба рано-вранцi, коли сонце тiльки пiднiмається, або коли воно над головою, поглиблено засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, тим самим очищуючись вiд усiляких спокус.

Засвiдчуй себе.

Спостерiгай себе.

Пильнуй себе.

Споглядай себе.

Пiсенник

***

Вiд Дiда:

Боже. Ти кажеш: "Не мiняй свiй стан". Я не мiняю свiй природний стан Духу, не приймаю в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало.

Я не п'ю вина, не вживаю речовини, якi можуть змiнити мiй стан. Але стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода. Мiй стан може змiнити нервова напруга. Я старанно, як тiльки можна, намагаюсь не мiняти свiй стан.

Якщо я буду мiняти свiй стан i вживати те, що порушує рiвновагу, то порушиться засвiдчення моїх спонукань.

Вживання того, що порушує рiвновагу, порушує i засвiдчення.

Ой, Див, Ладо!

Боже. Ти кажеш: "Не вбивай живе". Я не вбиваю життя.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало. Я не вбиваю людей. Не вбиваю тварин i не вживаю їх. Але рослинна їжа теж жива. I коли я вживаю будь-яку їжу, а отже i рослинну, то вбиваю живе. Якщо я зовсiм не буду їсти, то вб'ю себе як живе.

Я не їм бiльше, нiж треба, щоб менше вбивати живе.

Не вбиваю живе, а маю жаль, спiвчуття, вiд чого не порушується засвiдчення.

Маю жаль, спiвчуття до своїх думок, живу з ними. Жалiсть не порушує засвiдчення. Безжалiснiсть, неспiвчування порушують засвiдчення думок i почуттiв. Безжалiснiсть перериває засвiдчення.

Ой, Жив, Жива, Живий!

Боже. Ти кажеш: "Засвiдчуй свої спонукання". Я засвiдчую все, засвiдчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Вiрю в це.

Спостерiгаю за собою, за своїми думками i почуттями. Пильную. Пильно стежу за спокусами. Споглядаю їх у собi.

Але, Боже. Я не можу виконати Твiй заповiт досконало. Не можу увесь час засвiдчувати свої спонукання. Вiдволiкаюсь в своїх думках, спокушаюсь. I не засвiдчую свої спонукання.

Збираюся разом з iншими й поглиблено засвiдчую свої спонукання, очищуюсь вiд усiляких спокус.

У тишi поглиблено засвiдчую свої спонукання, думки, почуття. Заглиблююсь в себе i зливаюся iз Всесвiтом, з Тобою, Боже. Очищуюсь. З'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. Пiсля земного життя буде життя вiчне, буде безсмертя. Вiрю у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

О Бог, Доля, Око!

Боже. Ти кажеш: "Передавай знання iншим i життя вiчне буде". Я передаю знання iншим i вiрю, що життя вiчне буде. Передавав знання навiть в Ирiй. Декiлька разiв завмирав, ходив туди, в Ирiй, в теплу сонячну країну, де птахи зимують. Вирiй за морем. Тому я завмер, пiшов за море, пiшов туди, звiдкiля прилiтають ирицi; i понiс iз собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род. Род - це Ти, Боже, це всi люди на Землi; весь людський рiд має в собi Тебе, Боже.

О Ирiй!

Славлю Тебе, Боже!

***

Не мiняй свiй стан! Боже, це Твiй прояв як Див, Ладо. Прояв як їх рiвновага в менi.

Боже! I я йду за Тобою. Я не мiняю свiй природний стан Духу, не приймаю в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Ой, Див, Ладо!

Боже. Тобою сказано: "Не мiняй свiй стан". До нас це приходить з розумiнням того, щоб не мiняти свiй природний стан Духу, не приймати в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Вiд того ми не п'ємо вина, не вживаємо речовини, якi можуть змiнити наш стан. Але Твiй заповiт, Боже, не можна виконати досконало. Стан може змiнити забруднене повiтря, забруднена вода. Стан може змiнити нервова напруга. Ми стараємося, намагаємось як тiльки можна не мiняти свiй стан.

Вiримо у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

Славимо Тебе, Боже!

***

Не вбивай живе! Боже, це Твiй прояв як Жив, Жива, Живий. I я йду за Тобою, Боже.

Я не вбиваю життя.

Жив! Жива!

Боже. Тобою сказано: "Не вбивай живе". До нас це приходить з розумiнням того, щоб не вбивати життя. Але це неможливо виконати досконало. Ми не вбиваємо людей i тварин. Дехто з нас навiть не вживає тих тварин м'ясо, не їсть рибу. Але, Боже, Твiй заповiт неможливо виконати досконало. Адже рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе.

Ми не їмо бiльше, нiж треба, щоб менше вбивати живе.

Боже. Вiд Тебе звемо Твiй прояв, звемо Живу, звемо Жив, Живе.

Жив - Живий, Життя.

Жива - Життя.

Живець - сила життєдайна. Не вбиваємо цю силу.

Славимо Тебе, Боже!

***

Засвiдчуй свої спонукання! Боже, це Твiй прояв як Доля, як Око.

Я засвiдчую все, засвiдчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. I я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Вiрю в це.

Вiрю в Тебе, Боже.

Гей, Око Лада, Леле Ладове,

Гей, Око Ладове, нiч пропадає,

Бо Око Лада з води виходить.

Боже. Тобою сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". До мене це приходить з розумiнням того, щоб засвiдчувати все, засвiдчувати свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. I тодi я отримаю життя вiчне, отримаю безсмертя. Але Твою заповiдь, Боже, неможливо виконати досконало. Неможливо людинi увесь час засвiдчувати свої спонукання. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається. I не засвiдчує свої спонукання. Спокуса робить своє.

Ми збираємося разом й поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, очищуємось вiд усiляких спокус.

У тишi поглиблено засвiдчуємо свої спонукання, думки, почуття. Заглиблюючись в себе i зливаючись iз Всесвiтом, ми торкаємось Тебе, Боже. Ми очищуємось. У нас з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. Пiсля земного життя буде життя вiчне, буде безсмертя. Вiримо у вiчне життя в потойбiчному свiтi, в Ирiї.

Славимо Тебе, Боже!

***

Передавай знання iншим i життя вiчне буде! Боже, це Твiй прояв як Ирiй. Я передаю знання iншим - i життя вiчне буде.

Вирiй - це тепла країна, сонячна країна.

Боже. Тобою сказано: "Передавай знання iншим i життя вiчне буде". До нас це приходить з розумiнням того, щоб передавати цi знання навiть в Ирiй.

Для нас Ирiй - це тепла сонячна країна, де птахи зимують, де люди живуть пiсля смертi.

Вирiй за морем. Тому дехто з нас пiшов за море, пiшов туди, звiдкiля прилiтають ирицi; i понiс iз собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род понесли туди. Род - це Ти, Боже, це всi люди на Землi; весь людський рiд має в собi Тебе, Боже. Род - єдиний Бог у небесах, в глибинах наших небес. Род - є сам Бог. Род - Бог Життя, Долi, володар Вирiю, батько Бiлобога i Чорнобога. Род - ПершоБог, ВсеБог, Всевiдо, Вишнiй.

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже! Ти Див, Дивлення в себе. Вiд того може бути Стан Живи, Життя Вiчного. А це - запорука можливостi насправдi мати Життя Вiчне.

Коли є Див, Дивлення в себе, то вiдкривається ясне сонячне небо в глибинах душi, вiдкривається Ирiй зi всiєю своєю райською могутнiстю; наче Тур.

Тур i я - одне. I тодi завмираєш, зливаючись iз Всесвiтом. А вiд того Ладо сама приходить.

Ой, Див, Ладо! Їх рiвновага - запорука Життя Вiчного.

Ой, Див, Ладо!

Славимо Тебе, Боже!

***

Боже. Кричу в своїх спiвах усiм людям, усьому Роду людському:

Не вбивай живе.

Ой, Див, Ладо, не вбивай, не вбивай.

Ой, Див, Жива, не вбивай, не вбивай.

Не вбивай життя.

Жив, Живий. Ти життя.

Славимо Тебе, Боже, Жив!

***

Боже. Молю у своїх спiвах усiх людей, увесь Рiд людський:

Не мiняй свiй стан,

Ой, Див, Див та Ладо,

Не мiняй, не мiняй.

Ой, Див, Див та Ладо,

Рiвновагу не втрачай.

Кажу кожному: "Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює".

Славлю Тебе, Боже!

***

Не мiняй свiй стан; i не вживай те, що порушить рiвновагу Вогню i Води в тобi. У рiвновазi Див i Ладо.

Не вбивай живе; не зменшуй живого. Росте Жива.

Засвiдчуй свої спонукання, споглядаючи спокуси. Будь Дивом у своєму Дивленнi. Зроняй сльозу, як зроняє Всевидяче Око. Споглядай спонукання i спокуси, як споглядає Сокiл. I душа, як двiйник твiй, стане Долею, зiллється з Богом. Бог - Доля.

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. Йди в теплу, сонячну країну, розповсюджуючи знання Бога. Вирiй - тепла, сонячна країна. Там життя вiчне. Вирiй в тобi, в твоїх глибинах. Засвiдчуй i споглядай в собi Ирiй.

Боже! Все це я кажу кожному, щоб кожен з Роду засвiдчував i споглядав свої глибини. На таке очищене мiсце приходиш Ти, Боже. Род - Бог.

Славлю Тебе, Боже!

***

Славте Бога! Схвалюй, душе моя, Бога!

Буду схвалювати Бога, поки я живий, спiвати Богу моєму, поки я iсную. Буду спiвати його проявам. То Око, Доля, Жива, Ладо, Див. Нема надiї на сильних цього свiту, на людей, якi заблукали у самих собi. Але вийде Дух Божий i повернеться до Всесвiту, i в той час зникнуть усi хибнi думки. Щасливий той, кому Бог вiдкриється i буде поряд.

***

Боже! Збав мене, Боже, вiд думки змiнити свiй стан, вжити те, що мiняє мiй стан. Те вiдхиляє мене вiд рiвноваги Дива i Лади, Вогню i Води.

Збав мене, Боже, вiд думки вбити щось живе, як це не породить бiльше живого. Адже росте Жива.

Збав мене, Боже, вiдволiкатися, спокушатися i не засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, не пильнувати за собою, не споглядати себе, не пробуджувати в собi Тебе, Боже, Долю, Всевидяче Око.

***

Боже!

Я, як твiй ясен Сокiл, на святеє небо, на Чорне море споглядаю.

Що на святому небi, на Чорному морi негаразд починає.

Я, як твiй ясен Сокiл, в свої глибини споглядаю

Засвiдчуючи спонукання. Життя вiд того вiчне маю.

Боже!

Маю надiю, маю надiю на можливостi, на можливостi життя вiчного. А це вже добро. Добро вiд Тебе, Боже. Славлю Тебе!

***

Боже. Ти Всевидяче Око. Ти Доля. Ти вiдкрився менi, Боже. Ти, як двiйник, поруч зi мною. Чи пiднiмусь я до неба - Ти там. Ляжу я в могилу - i там Ти. Понесусь я на крилах, наче Сокiл, перенесусь я через море - i там Ти поруч, i ведеш мене до життя вiчного, не даючи менi мiняти свiй стан i вживати вино, не даючи вбивати живе, якщо це не дає бiльше живого, а даючи можливiсть поглиблено засвiдчувати свої спонукання, думи, почуття, пильнуючи за собою, споглядаючи себе, вiд чого Ти, Боже, встаєш в менi, стаєш поруч бiля мене, як двiйник моєї душi. Цей двiйник у менi стає одним з тобою, Боже.

Славлю Тебе!

***

Боже. Я в дорозi чи я вiдпочиваю пiд деревом - Ти навколо мене. Десь в глибинах моєї душi Ти спiваєш:

Не мiняй свiй стан. Ой, Див, Ладо!

Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива!

Засвiдчуй свої спонукання. Ой, Бог, Доля, Око!

Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде. Ой, Ирiй, Вирiй!

Як менi спiвати Бога, коли вживав те, що змiнює мiй стан, порушуючи рiвновагу Дива i Лади?

Як менi спiвати Бога, коли вбивав живе, зменшуючи живе, вбиваючи Живу?

Як менi спiвати Бога, коли я не засвiдчував, не спостерiгав, не споглядав, не пильнував спокуси? Не породжував Тебе бiля себе, Боже, не породжував Долю, Око.

Прости мене, Боже.

Тягнуся до Тебе.

***

Принципи "Братерства Всiх"

***

Не мiняй свiй стан. Не вбивай живе. Засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде.

Не мiняй свiй природний стан духу, не приймай в себе те, що мiняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.

Не вбивай життя.

Передавай цi знання iншим. I життя вiчне буде.

"Братерство Всiх". Чотири принципи "Братерства Всiх": 1. Сповiдальний: Дотримування "СПОКОНВIЧНИХ ЗНАНЬ БОГА", вiддзеркалюючих глобальнi (загальнолюдськi) принципи й цiнностi. 2. Матерiально-економiчний: Науково-технiчнi розробки i їх втiлення задля вирiшення глобальних (загальнолюдських) проблем. 3. Полiтичний: Обмеження приватної власностi на землю та нерухомiсть згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними та екологiчними нормами, виробленими колегiально. 4. Морально-етичний: Безкорислива допомога людям, якi вирiшують глобальнi (загальнолюдськi) проблеми; i в першу чергу - членам "Братерства Всiх".

Фiлософiя i ритуал "Храма Споконвiчного знання Бога".

***

У Доведизмi (Доязичництвi) Бог не названий. Це Те, що вище за назву; вища сила. Але коли кажеш "Вищий", коли кажеш "Бог, або Вищий", то це вже язичництво.

Все добро.

***

Новi релiгiї - це забутi старi. Просто робиться акцент на важливому. Так, корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмi рiзних релiгiй. Важливий момент медитативної практики - це засвiдчення своїх спонукань. Засвiдчення руйнує попереднi структури свiдомостi (С.С. Аверинцев). Руйнацiя йде тих структур свiдомостi, якi вже застарiли, вiджили своє. Через цю руйнацiю застарiлих структур свiдомостi людина може оновлюватись. Засвiдчення своїх спонукань в рiзних формах мають i Веда, i Авеста, i Трипiтака, i Дао де цзiн, i Тора, i Бiблiя, i Коран. У Ведах, а це "Рiгведа", мова йде про таку характеристику засвiдчення, як пильнiсть (Ригведа). Про ту саму пильнiсть говорить i "Авеста" (Авеста). Буддистське Святе Письмо "Трипiтака" має багато посилань на мiстичну практику отримання вищих станiв свiдомостi. Так, її складова частина за назвою "Дхаммапада" говорить про ту саму практичну дiю - пильнiсть (Дхаммапада). В даосизмi, який представлений Святим Письмом "Дао де цзiн", мiстична практика - це та сама пильнiсть як засвiдчення вiдсторонено споглядального характеру, коли людина дивиться на все збоку, коли вона обачна (Дао дэ цзин). В "Торi" iудаїзму мова йде про процес засвiдчення, де засвiдчує сам Бог, коли його Дух, Дух Всесильного буяє над водою (Тора). Через це можна розумiти, що тут мова йде про певний стан як Стан Бога, коли вiн засвiдчує, вiдсторонюючись вiд усього. В християнствi, в його мiстичнiй практицi, теж акцент робиться на такiй характеристицi засвiдчення, як пильнiсть, коли рекомендують спостерiгати за собою (Библия). В "Коранi" мусульман ми також зустрiчаємо процес засвiдчення (Коран).

У цьому напрямку цiкавий досвiд "Храму Споконвiчного знання Бога", де акцент робиться на засвiдченнi. Богослужiння в цьому храмi схоже на медитацiю. Тому людина, яка вперше потрапила в цей храм i не подiляє вчення, про яке тут мовиться, не подiляє, тому що розумiє свiт по-iншому, все одно не втратить час, тому що при богослужiннi вона фактично медитує. А медитацiя йде на користь. Людина вiдчуває гармонiю в своїй душi, заспокоєння вiд процесу засвiдчення.

"Храм Споконвiчного знання Бога" - це вiсiм каменiв, якi розкладенi по колу, як це робили адепти ще за часiв доязичництва, за часiв Кам'яної Могили. Ще до язичникiв людина робила коло з восьми каменiв i проводила богослужiння в час, коли сонце в зенiтi, над головою, опiвднi. Символ цього храму - восьмикутна зiрка. Восьмикутна зiрка є фундаментом храму. Восьмикутна зiрка - це не просто символ сонця. Це символ ясного сонячного неба. Тому на богослужiння збираються тодi, коли сонце над головою, опiвднi.

Восьмикутна зiрка символiзує Божественне, Бога, вищий стан свiдомостi, Стан Бога. Бог - це Доля Щастя. Доля Щастя - це є Сонячний всесвiт Духа, Сонячний стан Духа, Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" сповiдують цi знання. Споконвiчнi знання Бога - це "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде". Послiдовники цього знання розумiють, що досконало виконати цi Споконвiчнi знання Бога неможливо. Наприклад, "Не мiняй свiй стан". Це не можна виконати досконало. Можна не мiняти свiй стан i не пити алкоголь, не палити, не вживати наркотичних речовин. Але стан можуть змiнити забруднене повiтря, забруднена вода, стрес. Тому треба старатися, намагатися як тiльки можна не мiняти свiй стан. Другий приклад: "Не вбивай живе". Це теж неможливо виконати досконало. Можна не вбивати людей i тварин. Можна стати вегетарiанцем i не вживати м'ясо i рибу. Але досконало виконати цей заповiт теж неможливо. Це тому що рослинна їжа теж жива. I коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числi й рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсiм не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе. Може, треба не переїдати, щоб хоч менше вбивати живе? Третю заповiдь "Засвiдчуй свої спонукання" теж неможливо виконати досконало. Неможливо людинi увесь час засвiдчувати свої спонукання. Людина вiдволiкається у своїх думках, спокушається. I це - нормально. Але тодi вона не засвiдчує свої спонукання. Спокуса робить своє. Тому послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" збираються у храмi, тобто розкладають вiсiм камiнцiв по колу; i опiвднi протягом години поглиблено засвiдчують свої спонукання, тим самим очищуючись вiд усiляких спокус. Це i є богослужiння. Послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" спочатку три рази повторюють самi "Споконвiчнi знання Бога", тобто повторюють: "Не мiняй свiй стан, не вбивай живе, засвiдчуй свої спонукання. Передавай цi знання iншим i життя вiчне буде", пiсля чого протягом однiєї години, коли сонце в зенiтi, в тишi поглиблено засвiдчують свої спонукання. Послiдовники заглиблюються в себе i зливаються iз Всесвiтом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення i у людини з'являється можливiсть пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя. А це дає шанс пiсля свого земного життя мати життя вiчне, мати безсмертя. Людина хоч раз у життi повинна пережити Стан Життя Вiчного, Стан Безсмертя.

Поглиблено засвiдчувати свої спонукання вiдразу не вдається. Людина вiдволiкається. В головi з'являються рiзнi думки, якi вiдволiкають, з'являються рiзнi почуття. Тому для початкiвцiв рекомендують зосереджуватися на символi восьмикутної зiрки, займаться дивленням. Можна зосередитись на своєму диханнi, поступово уповiльнюючи його, видихаючи повiтря. В головi виникають думки. Але треба бути над думками, дивитися, як вони з'являються i зникають, дивитися в те незмiнне в собi, звiдкiля виходять думки, змiнюючи одна одну. У людини може з'явитися стан життя вiчного, стан безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати життя вiчне пiсля свого земного життя.

У символi восьмикутної зiрки є символи ОМ iндуїзму, що сповiдує "Веди", вогонь зороастризму, що сповiдує "Авесту", колесо дхарми буддизму, що сповiдує "Трипiтаку", iнь i ян даосизму, що сповiдує "Дао де цзiн", шестикутна зiрка iудаїзму, що сповiдує "Тору", хрест християн, якi сповiдують "Бiблiю", пiвмiсяць iз зiркою мусульман, якi сповiдують "Коран". У кожному Святому Письмi: Ведах, Авестi, Трипiтацi, Дао де цзiн, Торi, Бiблiї, Коранi є Споконвiчнi знання Бога. Тому послiдовники "Храму Споконвiчного знання Бога" сприймають все це Святе Письмо як продовження Споконвiчних знань Бога. Самi "Споконвiчнi знання Бога" вiдображенi в пiктограмах, в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Арiї, якi йшли вiд Балтiйського моря на пiвдень, спочатку прийшли в степи Пiвнiчного Причорномор'я, де i розташована Кам'яна Могила. Це було шiсть тисяч рокiв тому. Шiсть тисяч рокiв тому була заснована перша арiйська культура. В степах Пiвнiчного Причорномор'я трави були високi, рiзноманiтнi. Цими травами лiкувались. Їх вживали. Але почали вживати i наркотичнi трави. Тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не мiняй свiй стан". Арiї займалися жертвоприношенням. Вони приносили в жертву людину, тварину. Потiм приносили в жертву коня як найдорожче. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Не вбивай живе". Арiї не володiли собою. Вони впадали в гнiв, лютiсть, шалену розгнiванiсть. I тодi було явлення Бога, i було сказано: "Засвiдчуй свої спонукання". Цi знання були вiдображенi в пiктографiчному i рунiчному письмi Кам'яної Могили. Цi знання арiї понесли далi на пiвдень, звiдкiля прилiтають ирицi. На пiвднi був Ирiй, Рай. Саме звiдтiля прилiтали ирицi. Арiї пiшли далi на пiвдень, в Ирiй. То Вирiй. Вони прийшли в Iндiю й Iран. Слово "Iран" означає Арiй. Арiї вплинули на виникнення iндуських "Вед", а також на виникнення зороастрiйської "Авести". З iндуїзму виник буддизм i Святе Письмо "Трипiтака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповiдує Святе Письмо "Дао де цзiн". Зороастризм вплинув на iудаїзм, що сповiдує Святе Письмо "Тору". З iудаїзму виникло християнство, що сповiдує Святе Письмо "Бiблiю". Iудаїзм i християнство вплинули на виникнення iсламу, що сповiдує Святе Письмо "Коран". "Храм Споконвiчного знання Бога" приймає всi цi Святi Писання. I Веди. I Авесту. I Трипiтаку. I Дао де цзiн. I Тору. I Бiблiю. I Коран. У всьому цьому Святому Письмi є Споконвiчнi знання Бога. Все це Святе Письмо є продовженням "Споконвiчного знання Бога".

Висновки. Засвiдчення своїх спонукань, в рiзних формах, як медитативної практики, фiксують i Веда, i Авеста, i Трипiтака, i Дао де цзiн, i Тора, i Бiблiя, i Коран. Тобто фiксує Святе Письмо рiзних релiгiйних напрямкiв. А "Храм Споконвiчного знання Бога", що практикує засвiдчення, може бути прикладом того, що подiбнiсть у рiзному релiгiйно-мiстичному досвiдi може орiєнтувати на мирне розв'язання тих чи iнших життєвих проблем, якi виникають в рiзних релiгiйних конфесiях. Подiбнiсть ми бачимо в процесi засвiдчення як невiд'ємну частину медитативної практики, яка пронизує Святе Письмо рiзних релiгiй. Подiбнiсть зближує.

Лiтература: Аверинцев С.С. Мистика // Новая философская энциклопедия. - В 4 т. - Т.2. - М.: Мысль, 2010. - С. 579; Авеста // Авеста в русских переводах (1861-1996). - СПб.: Журнал "Нева" - РХГИ, 1997. - С. 312-313; Библия. - М.: Издание Московской патриархии, 1988. - С. 1112; Дао дэ цзин // Люйши чуньцю (Вёсны и осени господина Люя) - М.: Мысль, 2001. - С. 464-465; Дхаммапада. - М.: ООО "Издательский дом "София", 2005. - С. 29-35; Коран. - М.: Издательско-полиграфическая фирма "АНС-Принт" Ассоциации "Новый стиль", 1990. - С. 187; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 292. Тора. - М.: 5765 - 2005. - С. 1-53.

***

Всiм народам вiдкривався Бог. Це в природi людини. Але факт розповсюдження Божественного знання з територiї Пiвнiчного Причорномор'я є.

Ирицi - це птахи, якi повертаються з теплого краю.

Ирiй - це теплий, сонячний край. Одного разу частина арiїв пiшла в той теплий, сонячний край, звiдкiля повертаються ирицi. Пiшла i понесла з собою Божественне знання: "Не мiняй свiй стан. Не вбивай живе. Засвiдчуй свої спонукання".

***

Бог - це Доля. Спочатку саме слово "Бог" мало значення "Доля" (В.В. Иванов, В.Н. Топоров), надiляюче Долею (Українська народна обрядова поезiя).

Бог є Щаслива Доля. Але тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Коли на людину напало щастя як певний Вищий Стан Духу, Стан Свiдомостi, то вiд того з'являється Двiйник, або Доля, або Бог, Стан Бога. То Двiйник-Охоронець вiд усiлякої бiди, недолi. I тодi смерть здається неможливiстю (В. Джемс).

Щаслива Доля сама нападає. Це спонтанний процес. Але щоб ця спонтаннiсть проявилася, людинi необхiдно робити зусилля. Людина має досягти успiху самостiйно (Є. Боженко). Пильно засвiдчувати свої спонукання, думки, почуття, залишаючись собою, не втрачаючи себе. А втрачати себе треба тiльки заради життя вiчного.

Лiтература: Боженко Є. Доля // 100 найвiдомiших образiв української мiфологiї. - К.: Автограф, Книжковий дiм "Орфей", 2007, - С. 47; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - С-Пб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Иванов В.В., Топоров В.Н. Доля // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - М.: Советская энциклопедия, 1991. - С. 391; Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496; Українська народна обрядова поезiя. - К.: Школа, 2006. - С. 10.

***

Род, Родючiсть, Сила Росту - це цiнностi й Божество первинної iндоєвропейської, або арiйської культури, яка виникла шiсть тисяч рокiв тому в степах Пiвнiчного Причорномор'я.

З такою цiннiстю, як Сила Росту приходить розумiння Бога як припинення неправильного росту, або Щаслива Доля, Щаслива Доля як медитативний стан гармонiї i рiвноваги протилежностей - Небесного вогняного сонця i Небесної прохолодої води, як яскравого Неба (Див) i Ладу (Ладо). Бог, Щаслива Доля - спонтаннiсть. Тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня).

Лiтература: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

Треба вмiти втрачати себе заради служiння; i не втрачати себе, не розпилювати себе на дрiб'язкове, заради служiння, служiння життю вiчному, заради життя вiчного.

***

Бог - це Доля; це те, що дає Долю, Долю Щастя, Стан Щастя, стан, коли в гармонiї, в рiвновазi протилежностi вогняного i водяного, вогню i води. I це основа, яка породжує.

Гармонiя-рiвновага вогню i води - це ототожнюватись i розототожнюватись, втрачати себе заради життя вiчного i не втрачати себе, бути собою заради життя вiчного.

Заради сили росту. Адже життя - вiд сили росту. Основна цiннiсть - це сила росту.

Коли в гармонiї i рiвновазi вогонь сонця i вода небесна (дощ), то все росте. Ця гармонiя, ця рiвновага припиняє i неправильний рiст. Вогонь ототожнення може породжувати неправильний рiст. Але коли є водяне розототожнення, то є гармонiя i рiвновага, а отже є i рiст правильний.

Гармонiя i рiвновага протилежностей (вогонь-вода) - це певний Стан Щастя, Стан Бога, Стан Безсмертя, медитативний стан.

***

Коли сонце зверху, то ототожнення, втрата себе заради життя вiчного, екстаз, вогонь. I для гармонiї, для рiвноваги одну годину треба медитувати, щоб було розототожнення, щоб не втрачати себе, щоб бути собою, в енстазi, бути небесною водою заради життя вiчного; розототожнення вiд усього iншого.

Втрачати себе, i не втрачати себе (розпоряджатися собою, бути собою). Це повинно бути в рiвновазi, в гармонiї.

Щоб був правильний рiст, а не рiст пухлини, повинна бути рiвновага вогню сонця i води небесної (дощу), ототожнення i розототожнення, ек-стазу i ен-стазу (медитацiї), бхактi й джнанi, втрачання себе i невтрачання себе, коли людина є, розпоряджається собою, вiдчуває себе, є собою. Правильний рiст - це коли жовте вогню сонця i синє води неба в рiвновазi, в гармонiї. Рiвновага i гармонiя протилежностей i є Бог, Породжуюча Сила, яка дає Долю Щастя.

***

Людина має важку долю, стикається з труднощами. I за компенсацiйними механiзмами виникає щастя. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Вiд чого? А компенсацiя труднощiв. Але потрiбна напружена праця.

Лiтература: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

Бог - то Щаслива Доля, коли я як є в цьому свiтi. Коли я засвiдчую думки, свої спонукання, що б'ють.

***

"Не мiняй свiй стан.

Не вбивай живе.

Засвiдчуй свої спонукання".

Це веде до певного стану свiдомостi. Це Стан Безсмертя, Стан Життя Вiчного.

А це шанс мати життя вiчне пiсля смертi. Це запорука того, що буде безсмертя пiсля смертi.

***

Поглиблено засвiдчувати свої думки, почуття, спонукання - це засвiдчити i свої основи, тi, якi за цими думками, почуттями, спонуканнями.

Заглибитись у себе - це заглибитись в первинний свiт i водночас - останнiй свiт майбутнього.

***

Змiст

СВЯТЕ ПИСЬМО...........................................5

СВЯТЕ ПИСЬМО ведийцiв, русинiв, вогне-

поклонникiв (язичникiв)..................................7

Коментар СВЯТОГО ПИСЬМА "Храма

Споконвiчного Знання Бога"............................8

Пiсенник.....................................................11

Принципи "Братерства Всiх"..........................19

Фiлософiя i ритуал "Храма Споконвiчного знання Бога"...............................................................20

М91 Мурашкiн М.Г. Святе письмо. - Днiпро: "Акцент ПП", 2017. - 32 с.

ISBN 978-966-921-105-7

УДК 22:215

ББК 86.3-2

Лiтературно-художнє видання

СВЯТЕ ПИСЬМО

Вiдповiдальний за випуск Г.М. Гарченко

Формат 60х84 1/16. Папiр офсетний. Гарнiтура Times. Друк рiзографiчний.. Умовн. друк. арк. 1,86.

Наклад 1000 прим. Зам. N0_96

Видано та вiддруковано в ТОВ "Акцент ПП"

вул. Ларiонова, 145, м. Днiпропетровськ, 49052

тел. (056) 794-61-04(05)

Свiдоцтво суб'єкта видавничої справи

серiя ДК N 4766 вiд 04.09.2014.

На обкладинцi використано зображення "Никшарум" (Свiдотство про реєстрацiю авторського права на твiр N 32181)

Зв'язок з автором здiйснюється через електронну пошту й мобiльний телефон:

Е-mail: michailmurashkin@gmail.com

Мобiльний телефон: 097 45 90 308

095 5 81 91 21

Оставить комментарий © Copyright Мурашкин Михаил Георгиевич (smeu1@rambler.ru ; smotrytskyy@gmx.de) Размещен: 01/04/2017, изменен: 01/04/2017. 45k. Статистика. Сборник рассказов: Религия КНИГИ Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Святе Письмо - збiрка текстiв "Храма Споконвiчно-го знання Бога". В цю збiрку входить саме Святе Пись-мо, як текст який перекладений з пiктографiчного пись-ма, а також тексти якi вiдображають фiлософiю i ритуал Храма. Новi релiгiї - це забутi старi. Просто робиться ак-цент на важливому. Так, корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмi рiзних релiгiй. Важли-вий момент медитативної практики - це засвiдчення своїх спонукань. Святе Письмо має технiку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачiв, якi цiкав-ляться релiгiйною культурою.

Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Святе письмо