Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Святе Письмо

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Святе Письмо - збірка текстів "Храма Споконвічного знання Бога". В цю збірку входить саме Святе Письмо, як текст який перекладений з піктографічного письма, а також тексти які відображають філософію і ритуал Храма. Корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмі різних релігій. Важливий момент медитативної практики - це засвідчення своїх спонукань. Святе Письмо має техніку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачів, які цікавляться релігійною культурою.


  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

СВЯТЕ
ПИСЬМО

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Днiпро

МОНОЛИТ

2020

   УДК 22:215
   С 24
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   0x08 graphic
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Усі права захищені.
Ніяка частина даної книги не може бути відтворена
в якої б не було формі без письмового дозволу керівництва
"Храма Споконвічного знання Бога".

  

На обкладинці використано зображення "Никшарум"
(Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір
N 32181)

  
  
  
  
   ISBN 978-617-7369-49-2 No М.Г. Мурашкін, 2020
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

СВЯТЕ ПИСЬМО

  

0x01 graphic

   "Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
  
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде."
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

0x01 graphic

  
  
СВЯТЕ ПИСЬМО: Споконвічні знання Бога у світі, іншими мовами:
  
   "Do not change your state. Do not kill the life. Evidence your motives. Pass this knowledge to others and the eternal life is to be gained."
  
   "Не меняй своё состояние. Не убивай живое. Свидетельствуй свои побуждения. Передавай эти знания другим и жизнь вечная будет."
  






Пісенник

***

   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.

***

   Не міняй свій стан. Ой, Див, Ладо!
   Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива, Живий!
   Засвідчуй свої спонукання. О Бог, Доля, Око!
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде. О Ирій, О ...!

***

   Не міняй свій стан. О ...!
   Не вбивай живе. О ...!
   Засвідчуй свої спонукання. О ...!
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде. О ...!

***

   Не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.
   Не вбивай життя.
   Засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя.
   Передавай ці знання іншим. І життя вічне буде.

***

   Не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Ой, Див, Ладо!
   Не вбивай життя. Ой, Жив, Жива, Живий!
   Засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя. О Бог, Доля, Око!
   Передавай ці знання іншим. І життя вічне буде. О Ирій, О ...!

***

   Від Діда:
   Боже. Ти кажеш: "Не міняй свій стан". Я не міняю свій природний стан Духу, не приймаю в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.
   Але, Боже. Я не можу виконати Твій заповіт досконало.
   Я не п'ю вина, не вживаю речовини, які можуть змінити мій стан. Але стан може змінити забруднене повітря, забруднена вода. Мій стан може змінити нервова напруга. Я старанно, як тільки можна, намагаюсь не міняти свій стан.
   Якщо я буду міняти свій стан і вживати те, що порушує рівновагу, то порушиться засвідчення моїх спонукань.
   Вживання того, що порушує рівновагу, порушує і засвідчення.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!
   Боже. Ти кажеш: "Не вбивай живе". Я не вбиваю життя.
   Але, Боже. Я не можу виконати Твій заповіт досконало. Я не вбиваю людей. Не вбиваю тварин і не вживаю їх. Але рослинна їжа теж жива. І коли я вживаю будь-яку їжу, а отже і рослинну, то вбиваю живе. Якщо я зовсім не буду їсти, то вб'ю себе як живе.
   Я не їм більше, ніж треба, щоб менше вбивати живе.
   Не вбиваю живе, а маю жаль, співчуття, від чого не порушується засвідчення.
   Маю жаль, співчуття до своїх думок, живу з ними. Жалість не порушує засвідчення. Безжалісність, неспівчування порушують засвідчення думок і почуттів. Безжалісність перериває засвідчення.
   Ой, Жив, Жива, Живий!
   Ой, Жив, Жива, Живий!
   Боже. Ти кажеш: "Засвідчуй свої спонукання". Я засвідчую все, засвідчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І я отримаю життя вічне, отримаю безсмертя. Вірю в це.
   Спостерігаю за собою, за своїми думками і почуттями. Пильную. Пильно стежу за спокусами. Споглядаю їх у собі.
   Але, Боже. Я не можу виконати Твій заповіт досконало. Не можу увесь час засвідчувати свої спонукання. Відволікаюсь в своїх думках, спокушаюсь. І не засвідчую свої спонукання.
   Збираюся разом з іншими й поглиблено засвідчую свої спонукання, очищуюсь від усіляких спокус.
   У тиші поглиблено засвідчую свої спонукання, думки, почуття. Заглиблююсь в себе і зливаюся із Всесвітом, з Тобою, Боже. Очищуюсь. З'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. Після земного життя буде життя вічне, буде безсмертя. Вірю у вічне життя в потойбічному світі, в Ирії.
   О Бог, Доля, Око!
   О Бог, Доля, Око!
   Боже. Ти кажеш: "Передавай знання іншим і життя вічне буде". Я передаю знання іншим і вірю, що життя вічне буде. Передавав знання навіть в Ирій. Декілька разів завмирав, ходив туди, в Ирій, в теплу сонячну країну, де птахи зимують. Вирій за морем. Тому я завмер, пішов за море, пішов туди, звідкіля прилітають ириці; і поніс із собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род. Род - це Ти, Боже, це всі люди на Землі; весь людський рід має в собі Тебе, Боже.
   О Ирій!
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Не міняй свій стан! Боже, це Твій прояв як Див, Ладо. Прояв як їх рівновага в мені.
   Боже! І я йду за Тобою. Я не міняю свій природний стан Духу, не приймаю в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!
   Боже. Тобою сказано: "Не міняй свій стан". До нас це приходить з розумінням того, щоб не міняти свій природний стан Духу, не приймати в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює. Від того ми не п'ємо вина, не вживаємо речовини, які можуть змінити наш стан. Але Твій заповіт, Боже, не можна виконати досконало. Стан може змінити забруднене повітря, забруднена вода. Стан може змінити нервова напруга. Ми стараємося, намагаємось як тільки можна не міняти свій стан.
   Віримо у вічне життя в потойбічному світі, в Ирії.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Не вбивай живе! Боже, це Твій прояв як Жив, Жива, Живий. І я йду за Тобою, Боже.
   Я не вбиваю життя.
   Жив! Жива!
   Жив! Жива!
   Боже. Тобою сказано: "Не вбивай живе". До нас це приходить з розумінням того, щоб не вбивати життя. Але це неможливо виконати досконало. Ми не вбиваємо людей і тварин. Дехто з нас навіть не вживає тих тварин м'ясо, не їсть рибу. Але, Боже, Твій заповіт неможливо виконати досконало. Адже рослинна їжа теж жива. І коли ми вживаємо будь-яку їжу рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсім не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе.
   Ми не їмо більше, ніж треба, щоб менше вбивати живе.
   Боже. Від Тебе звемо Твій прояв, звемо Живу, звемо Жив, Живе.
   Жив - Живий, Життя.
   Жива - Життя.
   Живець - сила життєдайна. Не вбиваємо цю силу.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Засвідчуй свої спонукання! Боже, це Твій прояв як Доля, як Око.
   Я засвідчую все, засвідчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І я отримаю життя вічне, отримаю безсмертя. Вірю в це.
   Вірю в Тебе, Боже.
   Гей, Око Лада, Леле Ладове,
   Гей, Око Ладове, ніч пропадає,
   Бо Око Лада з води виходить.
   Боже. Тобою сказано: "Засвідчуй свої спонукання". До мене це приходить з розумінням того, щоб засвідчувати все, засвідчувати свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. І тоді я отримаю життя вічне, отримаю безсмертя. Але Твою заповідь, Боже, неможливо виконати досконало. Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається у своїх думках, спокушається. І не засвідчує свої спонукання. Спокуса робить своє.
   Ми збираємося разом й поглиблено засвідчуємо свої спонукання, очищуємось від усіляких спокус.
   У тиші поглиблено засвідчуємо свої спонукання, думки, почуття. Заглиблюючись в себе і зливаючись із Всесвітом, ми торкаємось Тебе, Боже. Ми очищуємось. У нас з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. Після земного життя буде життя вічне, буде безсмертя. Віримо у вічне життя в потойбічному світі, в Ирії.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Передавай знання іншим і життя вічне буде! Боже, це Твій прояв як Ирій. Я передаю знання іншим - і життя вічне буде.
   Вирій - це тепла країна, сонячна країна.
   Боже. Тобою сказано: "Передавай знання іншим і життя вічне буде". До нас це приходить з розумінням того, щоб передавати ці знання навіть в Ирій.
   Для нас Ирій - це тепла сонячна країна, де птахи зимують, де люди живуть після смерті.
   Вирій за морем. Тому дехто з нас пішов за море, пішов туди, звідкіля прилітають ириці; і поніс із собою Твої знання, Боже; знання про Тебе, Боже, про Род понесли туди. Род - це Ти, Боже, це всі люди на Землі; весь людський рід має в собі Тебе, Боже. Род - єдиний Бог у небесах, в глибинах наших небес. Род - є сам Бог. Род - Бог Життя, Долі, володар Вирію, батько Білобога і Чорнобога. Род - ПершоБог, ВсеБог, Всевідо, Вишній.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже! Ти Див, Дивлення в себе. Від того може бути Стан Живи, Життя Вічного. А це - запорука можливості насправді мати Життя Вічне.
   Коли є Див, Дивлення в себе, то відкривається ясне сонячне небо в глибинах душі, відкривається Ирій зі всією своєю райською могутністю; наче Тур.
   Тур і я - одне. І тоді завмираєш, зливаючись із Всесвітом. А від того Ладо сама приходить.
   Ой, Див, Ладо! Їх рівновага - запорука Життя Вічного.
   Ой, Див, Ладо!
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Кричу в своїх співах усім людям, усьому Роду людському:
   Не вбивай живе.
   Ой, Див, Ладо, не вбивай, не вбивай.
   Ой, Див, Жива, не вбивай, не вбивай.
   Не вбивай життя.
   Жив, Живий. Ти життя.
   Славимо Тебе, Боже, Жив!

***

   Боже. Молю у своїх співах усіх людей, увесь Рід людський:
   Не міняй свій стан,
   Ой, Див, Див та Ладо,
   Не міняй, не міняй.
   Ой, Див, Див та Ладо,
   Рівновагу не втрачай.
   Кажу кожному: "Не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює".
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Не міняй свій стан; і не вживай те, що порушить рівновагу Вогню і Води в тобі. У рівновазі Див і Ладо.
   Не вбивай живе; не зменшуй живого. Росте Жива.
   Засвідчуй свої спонукання, споглядаючи спокуси. Будь Дивом у своєму Дивленні. Зроняй сльозу, як зроняє Всевидяче Око. Споглядай спонукання і спокуси, як споглядає Сокіл. І душа, як двійник твій, стане Долею, зіллється з Богом. Бог - Доля.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде. Йди в теплу, сонячну країну, розповсюджуючи знання Бога. Вирій - тепла, сонячна країна. Там життя вічне. Вирій в тобі, в твоїх глибинах. Засвідчуй і споглядай в собі Ирій.
   Боже! Все це я кажу кожному, щоб кожен з Роду засвідчував і споглядав свої глибини. На таке очищене місце приходиш Ти, Боже. Род - Бог.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Славте Бога! Схвалюй, душе моя, Бога!
   Буду схвалювати Бога, поки я живий, співати Богу моєму, поки я існую. Буду співати його проявам. То Око, Доля, Жива, Ладо, Див. Нема надії на сильних цього світу, на людей, які заблукали у самих собі. Але вийде Дух Божий і повернеться до Всесвіту, і в той час зникнуть усі хибні думки. Щасливий той, кому Бог відкриється і буде поряд.

***

   Боже! Збав мене, Боже, від думки змінити свій стан, вжити те, що міняє мій стан. Те відхиляє мене від рівноваги Дива і Лади, Вогню і Води.
   Збав мене, Боже, від думки вбити щось живе, як це не породить більше живого. Адже росте Жива.
   Збав мене, Боже, відволікатися, спокушатися і не засвідчувати свої спонукання, думки, почуття, не пильнувати за собою, не споглядати себе, не пробуджувати в собі Тебе, Боже, Долю, Всевидяче Око.

***

   Боже!
   Я, як твій ясен Сокіл, на святеє небо, на Чорне море споглядаю.
   Що на святому небі, на Чорному морі негаразд починає.
   Я, як твій ясен Сокіл, в свої глибини споглядаю
   Засвідчуючи спонукання. Життя від того вічне маю.
   Боже!
   Маю надію, маю надію на можливості, на можливості життя вічного. А це вже добро. Добро від Тебе, Боже. Славлю Тебе!
  

***

   Боже. Ти Всевидяче Око. Ти Доля. Ти відкрився мені, Боже. Ти, як двійник, поруч зі мною. Чи піднімусь я до неба - Ти там. Ляжу я в могилу - і там Ти. Понесусь я на крилах, наче Сокіл, перенесусь я через море - і там Ти поруч, і ведеш мене до життя вічного, не даючи мені міняти свій стан і вживати вино, не даючи вбивати живе, якщо це не дає більше живого, а даючи можливість поглиблено засвідчувати свої спонукання, думи, почуття, пильнуючи за собою, споглядаючи себе, від чого Ти, Боже, встаєш в мені, стаєш поруч біля мене, як двійник моєї душі. Цей двійник у мені стає одним з тобою, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Я в дорозі чи я відпочиваю під деревом - Ти навколо мене. Десь в глибинах моєї душі Ти співаєш:
   Не міняй свій стан. Ой, Див, Ладо!
   Не вбивай живе. Ой, Жив, Жива!
   Засвідчуй свої спонукання. Ой, Бог, Доля, Око!
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде. Ой, Ирій, Вирій!
   Як мені співати Бога, коли вживав те, що змінює мій стан, порушуючи рівновагу Дива і Лади?
   Як мені співати Бога, коли вбивав живе, зменшуючи живе, вбиваючи Живу?
   Як мені співати Бога, коли я не засвідчував, не спостерігав, не споглядав, не пильнував спокуси? Не породжував Тебе біля себе, Боже, не породжував Долю, Око.
   Прости мене, Боже.
   Тягнуся до Тебе.

***

   Боже. Знаю. Щасливі ті, чий шлях без хиби, ті, хто йде знанням Бога: хто не вживає те, що міняє стан, хто не вбиває живе, породжуючи більше живого, хто засвідчує свої спонукання, не відволікаючись, не спокушаючись на непотрібне, хто передає знання Бога іншим задля життя вічного.
   Щасливі ті. То Щастя Бога. То Доля Щастя, яка від Бога.

***

   Боже. Ти Ирій. Ти його породив. Ти розкриваєшся в нас сонячним сяйвом, райським простором теплої сяючої країни, розкриваєшся Ирієм.
   Дехто з нас пішов у ту сонячну, теплу країну, відкіля прилітають птахи, прилітають ириці.
   Пташки повертаються з Вирію. Ми так і співаємо:
   Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,
   Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?
   Інші підспівують:
   Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав.
   Але сонячне сяйво теплої країни і в глибинах душі нашого Всесвіту, коли ми маємо прояв Бога. Ти в нас сонячним сяйвом, Боже.
   Славимо тебе!
   Боже. Ми передаємо твоє знання всюди. Дехто з нас пішов його передати в Ирій, в Тепличчину, відкіля повертаються пташки, ириці.
   Пташки повертаються з Вирію, Ирію...
   Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,
   Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?
   Боже. Ти кажеш: "Передавай знання іншим і життя вічне буде". Заради цього вічного життя дехто з нас пішов В Ирій, В Тепличчину передавати Твої знання.
   Ирій в нас, в наших глибинах душі - сонячним сяйвом.
   Славимо тебе, Боже!
   В наших глибинах душі - тепла країна гарячого життєдайного сонця. В наших глибинах - потойбічний світ і віра в невмирущість.
   То від Тебе, Боже.

***

   Боже. Від Тебе згори: "Засвідчуй свої спонукання". Через це ми стаємо Всесвітом.
   Боже. Від Тебе Доля, частина, та частина, яка зветься Щастям.
   Боже. Ти відкриваєшся в моїх глибинах, коли я засвідчую свої спонукання, думки, почуття; коли я споглядаю свої спокуси, пильную за собою. Тоді ти поруч, Боже. Тоді душа моя як двійник, а потім: Ти є я.
   Бог! Бог - Доля, Душа.
   Бог! Доля - Душа.
   Бог! Бог - Душа.
   Бог! Бог - Дух.
   Бог є Дух!
   Ти поруч, Боже. Допомагаєш. І я не спокушаюсь. І я ні за ким не йду.
   Не спокушаюсь.
   Кричу всім на світі: "Засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш Життя Вічне, отримаєш Безсмертя".
   Слава Тобі, Боже!

***

   Славте Бога!
   Слав, душе моя, Всевидяче Око. Буду славити Бога, поки я живий, поки рухаюсь, поки існую. Ні на кого нема надії.
   Пробуджую в собі Око - і зникають хибні думки.
   Нема хибних думок - і настає Щастя, для тих, хто має надію на спасіння.
   Око творить істинне, руйнуючи хибне.
   Око відкриває очі.
   Тільки засвідчуй свої спонукання, спостерігай себе, пильно стеж за своїми спокусами. Споглядай їх. Будь стороннім спостерігачем. Як той Сокіл, споглядай.
   Боже. Ти - спасіння.
   Славлю Бога!

***

   Бог пробуджує у вас свої прояви; пробуджує Дива, Ладу, Живу.
   Обожнюйте Бога, адже він підштовхує вас не вживати те, що змінить ваш стан і порушить рівновагу Дива й Ладу, Вогню і Води у вас. Нерівновага порушує засвідчення нами думок і почуттів наших.
   Бог підштовхує вас не вбивати живе, мати жаль і співчуття, пробуджуючи у ваших глибинах Живу, Ладу, життєву силу. Безжалісність порушує засвідчення нами думок і почуттів наших.
   Бог підштовхує вас засвідчувати свої спонукання, думки і почуття, пильнувати за собою відкриваючи його прояви у вас, Всевидяче Око у вас, Долю, Душу, Дух, Двійника у вас, Сварога, Дажбога.
   Засвідчуйте. Це веде до Бога, до Життя Вічного.
   Бог підштовхує вас йти до Вирію, йти в теплу, сонячну країну, яка у ваших глибинах. Відкривайте її. І йдіть туди. Там Рай, Щастя, там сам Бог. Відкрийте його в своїх глибинах.

***

   Славте Бога з вершини свого Духа.
   Славте Бога і всі його прояви: Див і Ладу - його Вогонь і Воду; Живу, Ладу - його життєдайну силу; славте Його Вирій - Його сонячну, теплу країну.
   Славте Його Небесний Вогонь і Воду, Його Див і Ладу.
   Славте Його Живу.
   Славте Його Вирій.
   Хай усі славять Бога. Адже Він підштовхує засвідчувати свої спонукання, спостерігати, споглядати і пильнувати за собою задля Життя Вічного.
   Славимо Його!

***

   Славте Бога. Славте ім'я Бога, Всевидяче Око. Славте Око. Бо воно є добро. Від Нього - добро. Будемо засвідчувати свої спонукання, думки, почуття. Будемо спостерігати їх. І від того Бог може відкритися; може бути добро в житті.
   Славимо Око!

***

   Боже! Ти - Око. Ти зронило сльозу. Зі сльози почалося все, усі світи. І почався шлях до Життя Вічного.
   Вклоняюсь Тобі, Боже!
   Славлю Тебе, Боже!
   Вранці, засвідчуючи свої спонукання, думки, почуття, я, як Ти, Боже, зронив сльозу. З цього в мені почали народжуватись світи. Почалась боротьба за Життя Вічне.
   Боже, Ти - дороговказ!
   Вклоняюсь Тобі, Боже!
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже! Всевидяче Око! Ти зронило сльозу, кришталево чисту. З неї почалися усі світи.
   Боже. Я, як Ти, в тиші рано-вранці, засвідчуючи свої спонукання, думки, почуття, зронив сльозу. З неї почався мій світ, боротьба за Життя Вічне.
   Боже, Ти вказав мені шлях.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Коли сонце угорі, над головою, ми збираємось у Храмі, у тиші, і поглиблено засвідчуємо свої спонукання, думки, почуття. Спостерігаємо і пильнуємо себе. Споглядаємо себе.
   Боже! Око! Ми, як Ти, зроняємо сльозу і пробуджуємо в собі світи до Життя Вічного.
   Боже, Ти - наш дороговказ!
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Око. Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту. Ми тут всі у Храмі зроняємо сльозу, очищуємось в надії, що наша сльоза також кришталево чиста, що з неї буде шлях до Життя Вічного.
   У тиші, поглиблено засвідчуючи свої спонукання, думки й почуття, ми зроняємо сльозу, як Ти, Око. Віримо, що з цього починається світ Життя Вічного.
   Славимо Тебе, Всевидяче Око!
  

***

   Око. Всевидяче Око. Ми зроняємо сльозу. Спиняємось, завмираємо, засвідчуючи в собі глибини Всесвіту.
   Спиняємось.
   Завмираємо.
   Поворушивши ногою чи рукою, сміємося у своїх глибинах. Від того всього стає смішно.
   Усміхаємося.
   Ми - Всесвіт. В наших глибинах Всесвіт. Зронена сльоза породила Всесвіт.
   Око. Ти породило погляд Сокола, Сокола споглядаючого.
   Славимо Тебе!

***

   Дякувати буду Тобі, Око, всім серцем своїм, перед усілякими силами, які біля мене. Буду співати тобі, Око. Поклонюся в бік Храму святості Твоєї, Око, Боже. Буду дякувати тобі за милосердя Твоє, за істину, яка відкрилася в мені від Тебе.
   Око. Боже. Ти влив у душу мою бадьорість.
   Боже. Дякувати тобі будуть усі люди на землі, всі, у кого влада. Бо велика слава Твоя, Боже. Бо Ти високо, а все - внизу. Все низько бачиться. Все, що нижче, нищиться. Від того, Боже, мені даються життєві сили. Ти відкриваєш Ладу, Живу. Це спасає мене. Милосердя Твоє, Боже, у віках!
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже! Ти бачиш у мені, як я сідаю, як встаю, бачиш все це здалеку. Чи йду я в дорозі; чи опочиваю під деревом, Ти - біля мене. Охоплюєш мене. Охоронець. Охоронець від усіляких спокус.
   Славлю Тебе!

***

   Молодий пане, Бог тебе кличе,
   Святий вечір!
   Бог тебе кличе, три долі дає.
   Так ми співаємо про Тебе, Боже, і про ті долі, які Ти даєш.
   А даєш Ти, Боже, ті долі багатства, які ховають недоліки наші, приховуючи всі наші вади і хиби.
   І ми стаємо Тобою, Боже, стаємо такі самі досконалі, як Ти, Безсмертні.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   А ми просо сіяли, сіяли,
   Ой, Див, Ладо, сіяли, сіяли.
   Так ми співаємо про Тебе, Боже, про Твої прояви як Див і Ладо, про їх рівновагу, тому що ми не вживаємо все те, що може порушити рівновагу, що може змінити наш стан. Не вживаємо те, що бадьорить, або заспокоює нас.
   Ми не вживаємо вино і залишаємось у своїй сутності задля життя вічного, щоб нас прийняло те життя вічне.
   Від того бо нам і відкривається життя вічне.
   Віримо в Тебе, Боже, йдемо за Тобою.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!
   Коли міняєш свій стан, то засвідчення порушується і припиняється.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!

***

   Ішла Маруся на посад,
   Стрічав її Господь сам,
   З долею щасливою,
   З доброю годиною.
   На всілякі лади співаємо, приймаючи всілякого Бога, бо Він Один, Єдиний.
   Ішла Маруся на посад,
   Стрічає її Господь сам;
   То ж не Господь сам - Пречиста, -
   Із долею щасливою,
   Із доброю годиною.
   І співаємо ми так на усілякі лади.
   Доля щаслива і добра година через Живу, через той прояв Твій, Боже, який зветься Жива.
   Доля щаслива і добра година, коли не вбиваєш живе, коли ростиш, вирощуєш те живе.
   Славимо Тебе, Боже!
   Ти даєш долю щасливу.
   Ти даєш добру годину.
   Прояв Твій - Жива.
   Не треба навіть вбивати свої хибні спонукання, думки і почуття. Треба засвідчувати їх, спостерігати і споглядати їх, пильнувати за ними. Хай собі йдуть в твоїй голові. Але ти не йдеш за ними, а робиш свою Божу справу.
   Ой, Жив, Жива, Живий!
   Ой, Жив, Жива, Живий!
   Коли вбиваєш живе, то засвідчення порушується і припиняється.
   Ой, Жив, Жива, Живий!
   Ой, Жив, Жива, Живий!

***

   Гей, Око Лада, Леле Ладове,
   Гей, Око Ладове, ніч пропадає,
   Бо Око Лада з води виходить,
   Ладове свято нам приносить.
   Гей, Ладо! А ти, Перуне,
   Отче над Ладом, гей, Перуне,
   Дай дочекати, Ладе, Купала.
   Так ми співаємо про Тебе, Боже, про Твоє Око; про те Око, що зроняє сльозу і породжує світи. Сльоза очищає.
   Ми засвідчуємо свої спонукання, думки і почуття, спостерігаємо і споглядаємо їх, пильнуємо за ними, поки сльоза не покотиться по нашій щоці. Сльоза очищає.
   Ми не йдемо за ними, за тими своїми спонуканнями, думками, почуттями. Ми їх свідчимо, ми їх спостерігаємо, ми їх споглядаємо, пильнуємо за ними і стаємо досконалими, як Ти, Боже, як Твоє Око, що зроняє сльозу і породжує світи.

***

   Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,
   Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?
   - Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав.
   Так співаємо ми про Тебе, Боже, про Ирій, про Дажбога, як Твої прояви.
   Ми передали Твої знання, Боже, в той Ирій, в ті теплі сонячні країни, де ці знання розповсюдились і ствердились задля життя вічного.
   Ирій - це та тепла, сонячна країна, в якій розповсюджене і стверджене Споконвічне знання Бога задля безсмертя.
   Славимо Тебе, Боже! Славимо Твої вічні знання, вічні заповіти!
   О Ирій! О Божий прояв!
   О Ирій! О Божий прояв!

***

   Боже. Ти кажеш: "Не вбивай живе". Я так і роблю. Але, захищаючись, я вбиваю паразитів. Я не вважаю їх живим. І я, захищаючи себе і тих, хто зі мною, їх просто знищую. Вони скорочують життя. Вони висмоктують з мене кров і скорочують моє життя. Вони зменшують життя взагалі.
   Я виконую Твій заповіт, Боже. Вбиваю паразитів. Від того життя взагалі квітне. Це моя любов, Боже. Але я не вбиваю свої спонукання, думки і почуття, які відсторонюють мене від Тебе, Боже. Я їх просто засвідчую, спостерігаю, споглядаю, пильную. І не йду за ними. Я йду за Тобою, Боже.
   Я йду за Твоїми проявами, Боже.
   Див, Ладо, Жив, Жива, Доля, Око, Дажбог, Перун, Купала, Ирій. Все це Твої прояви, Боже. Йду за ними.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Людей-паразитів вбиваю словом, Твоїм словом, Боже.
   Минуле і майбутнє у мене тільки мить. Є Ти, Боже, в дійсності.
   Славлю Тебе, Боже!
   Славлю Твої прояви, Боже! Див, Ладо, Жив, Жива, Доля, Око, Дажбог, Перун, Купала, Ирій - це Твої прояви, Боже. Славлю їх. Вишній, Вішну, Брахман, Ахурамазда, Будда, Дао, Єлохім, Ієгова, Отець Небесний, Аллах, Сварог, Білобог, Чорнобог, Стрибог. Все це Твої прояви, Боже. Славлю їх!

***

   Боже. Як би Тебе не назвали, то буде не зовсім так. Ти неназваний.
   Боже. Ти - Вищий, вище усілякого розуміння, ширше усілякого розуміння.
   Ти - Вишній, Всевишній.
   Славлю Тебе!

***

   Бог. Тебе так звуть. Ти - в мені. Ти - в нас. І Тебе я не можу ніяк назвати. Бо Ти вище за усі назви.
   Боже. Як Тебе тільки не називають люди. І Біг. І Бга. І Бхага. Але Ти вище, ніж якась назва. Ти Вищий. Хоча і ця назва не для Тебе. Бо Ти є все в нас.
   Ти і Вищий і Вишній. І Ти поза всім цим.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Твоя назва: ВсеБог, Всевідо, Вишній, Всевишній. Людина у назві хоче відбити Тебе в дійсності. Але Ти вище цього. Ти в глибинах. В глибинах мого духу. Я можу торкнутись Тебе, коли засвідчую свої спонукання, свої думки, почуття, засвідчую світ. І народжуюсь до щастя, до багатства, яке ховає недоліки і розгортає досконалість.
   Славлю Тебе, Боже! Ти - досконалість.

***

   О Бог! Ти ПершоБог, ВсеБог, Всевідо, Вишній, Всевишній. Зі своїх глибин Ти бачиш добро і зло, бачиш боротьбу БілоБога і ЧорноБога. Ти бачиш, як Сварог пильнує, щоб ЧорноБог не здолав БілоБога, щоб була надія на життя вічне у людей, життя без смерті, без страху.
   О Бог! Ти ПершоБог, ВсеБог, Всевідо, Вишній, Всевишній. Дай нам Долю багатства, щоб сховались недоліки і розквітла досконалість. Дай нам Долю щастя, стан без смерті, без страху. Щоб і у нас була можливість на життя вічне.
   Славимо Тебе!

***

   О Бог! Ти ВсеБог, Всевідо, Вишній, Всевишній. Щиро віримо у вічне життя, у вічне життя у всякому світі; і в цьому світі й у потойбічному світі; у всякому світі.
   Знаємо, що Ти даєш Долю, Долю багатства, коли ховаються недоліки і розгортається досконалість, даєш Долю щастя, даєш стан безсмертя, стан без страху. Тому ми збираємось разом і поглиблено засвідчуємо свої спонукання, свої думки і почуття, засвідчуємо світ. І це для того, щоб мати хоча б щось подібне до того, що даєш Ти, Боже, невпізнаний.
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Ти божество долі, щастя. Ти і БілоБог, і ЧорноБог, і СтриБог, і ДажБог. Це все твої прояви.
   Ти все в моїх глибинах, відкіля розквітає Всесвіт, коли я дивлюсь, коли дивлення моє над думками і почуттями, над моїми спонуканнями.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Славлю Тебе! І нічого від Тебе не прошу. Бо коли Ти в мені розквітаєш, то стаю я Всесвітом, всемогутньою силою. Стаю єдиним з Тобою. Ти те багатство, яке ховає недоліки. І тоді я досконалий, як Ти.
   Боже, славлю Тебе!

***

   Боже. Ти Див, Дивування, Дивлення.
   Ти кажеш: "Засвідчуй свої спонукання".
   Я засвідчую свої спонукання.
   Ми всі засвідчуємо свої спонукання.
   А Дивлення відкриває шлях до Тебе, до Життя Вічного, до життя без смерті.
   Славимо Тебе!
   Ми кажемо кожному: "Засвідчуй все, весь світ, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя".
   Але ми не можемо самі увесь свій час засвідчувати, займатися Дивленням. Ми спокушаємось. Спокуса іноді бере нас.
   Боже, Див. Збери нас разом, щоб ми могли хоч одну годину поглиблено засвідчувати, поглиблено зайнятися Дивленням. Одну годину, коли сонце угорі.
   Збери нас. Спаси нас.

***

   Боже. Тобі належить моя сутність. Адже Ти засновник безмежності в глибинах мого духа.
   Хто може піднятися на гору Бога?
   Хто може стояти на Вищому?
   Той, у кого руки чисті і серце не проти життя.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Якщо я буду йти по пустелі смерті, то ніяк все одно не убоюсь ні зла, ні смерті. Адже, Боже, Ти зі мною, поруч. Твої основи - як зернятко в моїх глибинах, заспокоюють мене, дають тишу. Цю тишу я підтримую, не вживаючи нічого, що порушить в мені рівновагу, рівновагу між Вогняним і Водяним, між Дивом і Ладою. І від того не припиняю засвідчення своїх спонукань. Цю тишу я підтримую жалістю і співчуттям до живого, пробуджуючи в собі Жива. Від того не припиняю засвідчувати свої спонукання.
   Тиша в моїй душі від Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   О Боже! Ти даєш Долю багатства. Ти сам є Доля багатства, багатства, яке ховає недоліки, даруючи досконалість, даруючи стан без усілякого страху.
   Боже. Ти даєш Долю щастя. Ти сам є Доля щастя. Ти занурюєш людину в це щастя як стан Життя Вічного, як стан Безсмертя.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти в моїх глибинах розгортаєшся Всесвітом. Ти Один Єдиний, та Доля багатства, яка ховає мої недоліки і розгортає досконалість, та Доля щастя, яка зветься життя вічне, життя без смерті, без страху.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже, Всевидяче Око. Було засвідчення спонукань, думок, почуттів, засвідчення світу. І Ти зронило сльозу. Від сльози зродився Світ, Новий Світ, зродилися Світи.
   Боже, Всевидяче Око. Ти кажеш: "Засвідчуй свої спонукання".
   Я засвідчую свої спонукання. Ми всі засвідчуємо свої спонукання. У нас у всіх сльози течуть по щоках. Ми близькі до Долі Твого багатства, яке ховає недоліки і дає досконалість. Ми близькі до Долі Твого щастя, до стану Життя Вічного, до Безсмертя.
   Нам буде Життя Вічне, коли ми помрем. Ми віримо в це. І це - наше спасіння.
   Боже, Всевидяче Око. Посилай нам сльози.
   Славимо Тебе!

***

   Боже, Всевидяче Око. У мене зір гострий, як у Першоптаха, як у Сокола.
   Боже, Всевидяче Око. Нема сльози. Дай сльозу. Дай відродитися в Долю Твого багатства і щастя. Дай відчути Життя Вічне. Відчути Безсмертя.
   Дай Долю багатства, що сховає недоліки, відродить досконалість, Твою досконалість, Боже. Дай відродитися в Долі Твого багатства.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ми зроняємо сльозу, спиняємось, завмираємо, засвідчуючи в собі глибини Всесвіту.
   Спиняємось...
   Завмираємо...
   Поворушивши ногою чи рукою, усміхаємось у своїх глибинах. Від того всього стає смішно.
   Усміхаємося.
   Ми - Всесвіт. В наших глибинах Всесвіт.
   Зронена сльоза породила Всесвіт.
   Око. Всевидяче Око. Ти породило погляд Сокола.
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту.
   Ми тут у Храмі зроняємо сльозу, очищуємось в надії, що наша сльоза також кришталево чиста, що з неї буде шлях до Життя Вічного.
   У тиші поглиблено засвідчуючи свої спонукання, думки і почуття, засвідчуючи світ, ми зроняємо сльозу, як Ти, Око.
   Віримо, що з цього починається світ Життя Вічного.
   Славимо Тебе, Боже, Всевидяче Око!

***

   Боже. Коли сонце угорі, над головою, ми збираємося у Храмі, в тиші й поглиблено засвідчуємо свої спонукання, думки, почуття, засвідчуємо світ.
   Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ми, як Ти, зроняємо сльозу і пробуджуємо у собі світи, йдучи до Життя Вічного.
   Боже. Ти - наш дороговказ.
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу кришталево чисту. З неї почались усі Світи.
   Боже. Я, як Ти, засвідчуючи свої спонукання, думки і почуття, засвідчуючи світ, зронив сльозу. З неї почався мій світ, боротьба за життя вічне.
   Боже, Ти вказав мені шлях.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти Око, Всевидяче Око. Ти зронило сльозу. Зі сльози почалось усе, усі Світи. І почався шлях до Життя Вічного.
   Вклоняюсь Тобі, Боже.
   Славлю Тебе, Боже!
   Уранці, засвідчуючи свої спонукання, думки і почуття, засвідчуючи світ, я, як Ти, Боже, зронив сльозу. З цього в мені почали народжуватись світи. І почалась боротьба за Життя Вічне.
   Боже, Ти - дороговказ.
   Вклоняюсь Тобі, Боже.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Бог пробуджує у вас свої прояви. Пробуджує Дива, Лада, Ладо, Жива, Живо.
   Обожнюйте Бога, адже Він підштовхує вас не вживати те, що змінить ваш стан і порушить рівновагу Дива і Ладо у вас, порушить рівновагу Вогню і Води у вас. Нерівновага порушує свідчення, засвідчення спонукань.
   Бог підштовхує вас не вбивати живе, мати жаль і співчуття, пробуджуючи у ваших глибинах Живу, Ладу, життєву силу. Безжалісність порушує свідчення, засвідчення спонукань.
   Бог підштовхує вас засвідчувати свої спонукання, думки, почуття, засвідчувати світ і пильнувати за собою, відкриваючи у вас Всевидяче Око, Душу, Дух, Долю-Двійника, ДажБога, Сварога, що веде до Життя Вічного.
   Бог підштовхує вас йти до Вирію, йти в теплу, сонячну країну, яка у ваших глибинах. Відкрийте її. І підіть туди. Там рай, щастя, там сам Бог. Відкрийте його у своїх глибинах.

***

   Славте Бога!
   Слав, душе моя, Всевидяче Око.
   Буду славити Бога, поки я живий, поки рухаюсь, поки існую. Ні на кого нема надії. Пробуджую у собі Око - і зникають хибні думки.
   Нема хибних думок - і настає щастя.
   Настає щастя для тих, хто має надію на спасіння. Око творить істинне, руйнуючи оману, руйнуючи хибне. Око відкриває очі. Тільки засвідчуй свої спонукання, спостерігай себе, пильно стеж за своїми спокусами, засвідчуй світ.
   Славлю Бога!
   Славить душа моя Всевидяче Око!

***

   Славте Бога з гори свого Духа.
   Славте Бога, його прояви Див і Ладо.
   Славте його Небесний Вогонь і Воду.
   Славте Його Вирій - теплу сонячну країну.
   Хай усі славять Бога. Адже Він підштовхує засвідчувати світ, засвідчувати свої спонукання, пильнувати за собою задля життя вічного.
   Славимо Його!

***

   Не вбивай живе! Боже, це Твій прояв як Жива, Живо.
   Дай прояв своєму жалю, співчуттям до усього живого, до своїх власних думок.
   Ой, Жива!
   Ой, Живо!
   Це прояви Бога, який не затримує приємні думки і не відсторонюється від поганих. А свідчить їх.
   Славлю Бога!

***

   Боже. Тебе колись звали Див.
   На тебе будуть казати Брахман, Ахура Мазда, Будда, Дао, Єлохім, Ієгова, Отець Небесний, Аллах. Але Ти поза назвою. Ти в глибинах моїх, неназваний як відчуття Всесвіту Вічного.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти відбираєш; відбираєш все хибне, потворне, ілюзорне, недобре, неістинне. І залишається сама природа Твоя, Божественна природа.
   У нас є Божественна природа, в наших глибинах. Вона залишається.
   Ми багаті й щасливі.

***

   Боже. Я мав Стан Життя Вічного. Знаю. Це можливість мати стан життя без смерті й без страху після того, як я піду з цього світу в потойбічний, в Ирій.
   Із вир'їчка солов'ї летять. То тепла сонячна країна. Дехто з нас пішов туди, в Ирій, в ту теплу сонячну країну пішов; пішов - відкіля солов'ї прилітають. Я залишився тут, на цій землі. Знаю, що Ирій - то першоземля богів і світу. Він - в глибинах мого духу. Бо я мав Стан Життя Вічного, стан життя без смерті.
   Боже. Дай мені можливість знову пережити стан життя без смерті й страху. Хоча я і маю в собі слід від такого стану і мене покинули всі бажання, а отже - і бажання мати Вище. Просто цікаво, що таке буває за життя, за життя на цій землі.
   Боже, славлю Тебе!

***

   Боже. Як тебе тільки не називали. І Бог. І Біг. І Бга. І Бхага.
   Але Ти в мені; Ти в нас. І Тебе я не можу ніяк назвати.
   Боже. Ти Вищий, аніж якась назва.
   Ти Вищий! Хоча і ця назва не для Тебе. І тут люди кажуть по-різному. На тебе кажуть Вишній. Потім ведійці будуть казати Вішну. Хоча Ти поза усілякими назвами. А раніше Тебе звали Див як Денне Сяюче Небо. А потім Ти став птахом, що віщує нещастя. Хоча Ти даєш Долю Щастя. Ти був Небом, а став птахом. То - люди, то людські перевертання.
   Але Ти - в глибинах Духа.
   Бог є Дух. Бог є Доля багатства, яке ховає недоліки і дає досконалість.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти Доля, Доля щастя. Ти сяйво, світло в моїй душі. Коли сонце і зірки на небі згаснуть, то світло в моїй душі залишиться. То Ти.
   Боже. Ти Доля, Доля багатства. Ти ховаєш недоліки мої і я стаю досконалим, як Ти, Боже.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти кажеш: "Засвідчуй свої спонукання".
   Я засвідчую все, засвідчую свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись у своєму справжньому Я. І я отримаю життя вічне, без смерті й страху. Адже від того Ти відкриваєшся в мені, Боже, відкриваєшся як Доля. Тоді Доля біля мене, мій Двійник. Спасіння зі мною.
   Славлю Тебе, Боже!
   Тоді я, як Першоптах, як Сокіл залишаюсь стороннім спостерігачем усіляких руйнацій в моєму Всесвіті.
   Тоді я й співаю:
   Ой на Чорному морі, на білому камені,
   Ой там сидить ясен сокіл -
   Низенько голову склонив,
   Та жалібненько квилить-проквиляє,
   Та на святеє небо, на Чорне море споглядає,
   Що на святому небі,
   На Чорному морі негаразд починає.
   Отже і я споглядаю. Споглядаю за своїми спонуканнями, за своїми думками і почуттями. Споглядаю за світом.
   І то Ти, Боже, в мені відкриваєшся.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти ПершоБог. Ти почав усе живе.
   Ти даєш Долю.
   Та не винна тому доля,
   А все винна твоя воля.
   Бо що заробляєш,
   Та й те пропиваєш.
   Так ми співаємо і не міняємо свій стан, не вживаємо те, що змінює стан, те, що порушує рівновагу і припиняє свідчення, спостереження, пильнування, споглядання.
   Див і Ладо у рівновазі.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Роди, Боже, на всякого Долю!
   Так співаємо ми про ту Долю, яку даєш Ти, Боже.
   Ту Долю, яка завжди поруч, завжди біля нас; від того і вливає у нас сили.
   Роди, Боже!
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Ти ПершоБог. Ти створив Вирій.
   Ти Род. Адже Ти обіймаєш всіх людей. Ти обіймаєш усіх, кому боляче, бо вони будуть мати Стан Щастя, Стан Життя Вічного, Життя Без Смерті, як Ти.
   Як Ти, Щастям будуть.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Не міняй свій стан.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!
   Не міняй, не міняй.
   Ой, Див, Ладо!
   Рівновагу не втрачай.
   Ой, Див, Ладо!
   Не міняй, не міняй.
   Рівновагу не втрачай.
   Не міняй, не міняй.
   Усіляке не вживай.
   Ой, Див, Ладо!
   Ой, Див, Ладо!
   Не вбивай живе.
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Лада, Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Пильнування не втрачай.
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Лада, Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Споглядання не втрачай.
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Лада, Жива!
   Засвідчуй свої спонукання.
   Ой, Див, Див, ой, Ладо!
   Ой, Див, Див, Ладо, Див!
   Ой, Див, Див, Ладо, Див!
   Засвідчуй, спостерігай.
   Пильнуй, споглядай.
   Ой, Див, Див, ой, Ладо!
   Ой, Див, Див, Ладо, Див!
   Ой, Див, Див, Ладо, Див!
   Передавай знання іншим
   І життя вічне буде.
   О Ирій, Орій, Арій!
   Ирій, Орій, Арій!
   Ирій, Орій, Арій!
   Ирій, Орій, Арій!
   О Бхага, Бга, Біг, Бог!
   Бхага, Бга, Біг, Бог!
   Бхага, Бга, Біг, Бог!
   Бхага, Бга, Біг, Бог!
   О Бог, Доля, Око!
   О Бог, Боже!
   ПраБог, ПраБоже!
   ВсеБог, ВсеБоже!
   Всевишній!
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Дивлення, Ладування і Живоявлення - це є можливість не переривати засвідчення своїх спонукань, а отже можливість мати в житті стан життя вічного, стан безсмертя, що є запорукою повернення до життя після смерті, повернення в Ирій.
   Дивлення і Ладування разом - це не міняти свій стан і не вживати те, що може порушити рівновагу. Адже порушиться засвідчення твоїх спонукань.
   Ой, Див, Ладо!
   Живоявлення - це не вбивати живе, і мати жаль, співчуття, від чого не порушується засвідчення твоїх спонукань. Мати жаль, співчуття до своїх думок, жити з ними; але робити свою справу. Жалість не порушує засвідчення твоїх спонукань.
   Ой, Ладо, Живо!
   Неперервне засвідчення своїх спонукань дає можливість відчути Тебе, Боже.
   Ой, Див, Див, Ладо, Див!
   Славлю Тебе, Боже!
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Коли припиняється неправильний ріст, то я завмираю і зливаюся із Всесвітом, а отже і з Тобою, Боже, який в мені світами розквітає. Від того ховаються всі недоліки.
   Після такого я - на шляху правильного росту. Все росте і буяє, як треба: і в мені, і навколо мене.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Я себе й інших не отруюю, себе й інших не вбиваю. Навіть не вбиваю свої власні хибні спонукання, думки і почуття. Але я й не йду за ними, а роблю свою справу, Боже: засвідчую, споглядаю, пильную і спостерігаю їх.
   Боже. Від того Ти відкрився мені й увесь світ засяяв безмежним сяйвом. Засяяли дерева біля мене, трава, кущі. Засяяла річка своїми блискавками. Засяяли гори, небо і сонце. Боже, то Ти мені відкрився своєю повнотою.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Знаю. Основна цінність - це сила росту. Але Ти, Боже, припиняєш ріст. Знаю. Це заради того, щоб був правильний ріст, а не ріст пухлини.
   Ти припиняєш неправильний ріст, даруючи долю багатства, яке ховає мої недоліки і встановлює досконалість. Від того я завмираю в рівновазі й гармонії вогняного і водяного, завмираю - і неправильний ріст припиняється.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Світ, як уся Твоя частина того надзвичайного сяйва в деревах, у воді й у небі, прозрінням у мені лунає. Тому я іду за Тобою, за світом, священним до болю. Адже він відродить те, що буде в усіх тих життях як добре, родинне, святе і зряче, тим дивленням, дивом тим.
   Боже. Ти Род. Я славлю Твою невгасиму силу. Співаю про Див і Ладу, про всі ті частини Твої, що в рівновазі сяють своїм непомірним світом, синім і жовтим на рівних. В рівновазі!

***

   Боже. Ти - вічна присутність в усьому. І в потойбіччі - теж. Ти відродиш померле. Не згубиш все те, що гріло дитину, родину, Всесвіт. Ти оновиш. Життя Ти нове всім даси. Адже ми вбивати не вбивали. Так, захищаючись, трохи. Всіх тих паразитів убивали, себе захищаючи. Бо жити не давали зовсім. Життя забирали в усіх. Твій прояв губили, Боже. Ми захищалися, Боже.
   Ти в потойбічнім світі оновиш життя як треба. Щоб у ньому буяло родинне життя у віках.
   Надію я маю. Живу. І славлю Тебе я, Боже!

***

   Боже. Я бачу Тебе у камінні, в небі, в землі, у воді. Священне яскраво світить в сонці, у вітрах, в птахах. В деревах могутніх - сяйво. В мені той, хто йде в потойбіччя, в той потойбічний світ, де справжнє життя все ж буде. Адже не ламав я гілки. Дитину ростив, родину.
   Боже. Ти Род одвіку.
   Вклоняюсь Тобі, і славлю!

***

   Роди, Боже, на всякого долю!
   Роди, Боже, на всякого долю!
   Роди, Боже, на всякого долю!
   Наш спів долітає і перелітає всяку безмежність.
   Роди, Боже, на всякого долю! Ту долю багатства, яка ховає недоліки, спалює їх - усі наші недоліки, яка пробуджує в нас досконалість, божественну досконалість.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Безладдя, той Див, і Лад - в рівновазі. І Ти маєш прояв, Боже.
   Твій прояв - і Див і Ладо. Тут Див - не просте безладдя. Див - то і дивлення є. Див - дивування також.
   Від того і прояв - Ладо.
   Боже. Співаймо весь час рівновазі, Твоїм усім тим проявам, Боже.
   Співаймо "Ой, Див, Ладо". Твоїм усім тим проявам спів.
   Наш спів - рівновазі Твоїй.

***

   Боже. Ти - Род Всевишній. Ти народив себе з вільного моря безладдя. Твій прояв - Див. Але Див ще твоє дивлення і дивування. Від того безладдя врівноважує лад.
   Боже. Ти - Вишній. Ти маєш прояв: і Див і Лад.
   Тому ми співаємо всі Твої прояви:
   Ой Див, Ладо!
   Потім у стані священної тиші спалюються усілякі наші недоліки. Так ми маємо прояви досконалості своєї душі. Так ми маємо Твій прояв, Боже, прояв як Род Всевишній.
   Славимо Тебе!

***

   Боже. Світ зі мною. Потойбіччя теж зі мною. Воно оновлює мене. Воно готує мене до нового життя. Я вдосконалююсь, Боже. Ти відкриваєш у мені потойбіччя.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Навесні все оживає після смерті, яку несе холод зими. Влітку все розквітає. Восени знову приходить смерть і злітає з дерев листя. Життя і смерті приходять по черзі. Але, Боже, я бачу Тебе повсюди як вічну присутність.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Є потойбічне життя. Життя по той бік, або по цей бік. Сенс - в самому житті.
   Тому я не вбиваю живе. Хай продукує живе. Не вбиваю живе, якщо воно не проти живого.
   І співаю:
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Ладо, Живо!
   Ой, Ладо, Живо!
   Боже. Ладо, Живо - це Твої прояви.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Світ священний. В ньому - чисті сили. В ньому нема сили нечистої.
   Боже. Мене світ не лякає. Бо Ти в ньому і я в ньому. Бо Ти в мені як у частині світу. І нема там ніякого страху.
   Боже, славлю Тебе!

***

   Боже. Через споглядання я бачу Тебе. І все довкілля наповнюється духовною силою. То мій Божественний Дух наповнює все навкруги. І я вклоняюся річці, яка тече через гаї. Вклоняюся горам, бо я сам став горою. Дух Божий Своїм багатством сховав мої недоліки. І я став горою.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Світ священний. Я Тебе знаходжу в ньому. Він - Твоя частина? Чи - навпаки? Цього ніяк не можу зрозуміти. Все переплуталось в моїй голові. Але я бачу Тебе, Боже, бачу Вище. Ти - Вишній. Від того нема безглуздості у моєму бутті.
   Боже. Ти - священне; священне, явлене у світі. А світ - в мені. І я ніяк не відокремлююсь від нього. Все навколо, і все в мені є проявом священного, Твоїм проявом, Боже.
   Колись я шукав гармонії і рівноваги зі світом. Тепер мав прояв Ти, Боже. І світ став мною. І я став світом.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти вміщуєш у собі увесь цей світ. Від того він мені постає таким яскравим. Він частина Твоя. Тому він священний. Сяють гори і річки, дерева і трави у лузі. Після мого дивлення і дивування - Твої прояви Боже, такі як Див і Ладо в рівновазі. І все навколо сяє. Твоїм світом сяє. Весь світ сяє.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ми повторюємо, співаючи: "Див, Ладо", - розуміючи те, що треба підтримувати рівновагу і не вживати те, що змінює наш стан і порушує засвідчення.
   Ми повторюємо, співаючи: "Ладо, Живо", - розуміючи те, що не можна вбивати живе, порушуючи засвідчення.
   Ми повторюємо, співаючи: "Див, Див, Ладо, Див", - розуміючи те, що треба через Дивлення-Дивування засвідчувати свої спонукання, не йдучи за ними.
   Ми повторюємо, співаючи: "Ирій, Орій, Арій", - розуміючи те, що треба передавати знання іншим задля життя вічного.
   Отже ми співаємо:
   Ой, Див, Ладо.
   Ой, Див, Ладо.
   Ой, Див, Ладо.
   Ой, Ладо, Живо.
   Ой, Ладо, Живо.
   Ой, Ладо, Живо.
   Ой, Див, Див, Ладо, Див.
   Ой, Див, Див, Ладо, Див.
   Ой, Див, Див, Ладо, Див.
   Ой, Ирій, Орій, Арій.
   Ой, Ирій, Орій, Арій.
   Ой, Ирій, Орій, Арій..
   Славимо Тебе, Боже, Твої прояви!

***

   Боже. Ми концентруємось на малому об'єкті, на крапельці. Потім дивимось вглиб себе. Концентруємось на тому центрі, відкіля виникають думки і почуття, виникають спонукання. Концентруємося на незмінному в собі.
   Як з'являється якась думка, то ми, фіксуючи її, усміхаємося їй. Це - наша медитація.
   Ми фіксуємо те, що ми відволіклися. А це - ознака того, що у нас поглиблене усвідомлення і ми йдемо до Тебе, Боже.

***

   Див, Ладо.
   Див, Ладо.
   Не порушуй, не вживай.
   Ладо, Живо.
   Ладо, Живо.
   Не вбивай, не вбивай.
   Див, Див, Ладо, Див.
   Див, Див, Ладо, Див.
   Засвідчуй, споглядай,
   Пильнуй, спостерігай.
   Ирій, Орій, Арій.
   Ирій, Орій, Арій.
   Передавай, передавай.
   Розповсюджуй, віддавай.

***

   Див, Ладо.
   Див, Ладо.
   Див, Ладо.
   Ладо, Живо.
   Ладо, Живо.
   Ладо, Живо.
   Див, Див, Ладо, Див.
   Див, Див, Ладо, Див.
   Див, Див, Ладо, Див.
   Ирій, Орій, Арій.
   Ирій, Орій, Арій.
   Ирій, Орій, Арій.

***

   Боже. Я про Тебе мовчу. Бо коли я щось про тебе кажу, Ти зменшуєшся, кудись зникаєш.
   Ти - є.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти десь у моїх глибинах шепочеш мені: "Не міняй свій стан, ні думкою, ні уявленням, ні дією, вживаючи яке-небудь зілля чи вино.
   Не вбивай живе, ні словом, ні поглядом грізним.
   Засвідчуй свої спонукання, і думки, і почуття.
   Засвідчуй, споглядай.
   Пильнуй, спостерігай".
   О! Від того я кожну хвилину відроджуюсь.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Я знаю Тебе. Тому міркую: "Навіщо Богу створювати якийсь Світ? Він є. Він самодостатній. Він є як таке у віках вічних, як світ і Всесвіт. Він - досконалість, в якій поховані недоліки.
   Людина через Дивлення і Дивування, через Див і через Ладу може злитися із Всесвітом і доторкнутися до Бога, стати одним з Ним, стати досконалою, коли приховуються недоліки, пережити стан безсмертя, коли нема ніякого страху ні перед чим".
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти - Всевидяче Око.
   Бог - Всевидяче Око, зронило сльозу. Зі сльози виникли Світи.
   Ми тут, у храмі ДИВленням і ДИВуванням зроняємо сльозу і перед нами виникають світи.., світи... і Лад.
   Славимо Тебе, Боже!
  

***

   Боже. Твій прояв Див, коли моє ДИВлення стає ДИВуванням, а пильна увага - крапкою. Через ту крапку, яку я знаходжу всюди, куди не подивлюся, мене поглинає Всесвіт, всі його Світи. І я торкаюсь Тебе, Боже. І ховаються всі мої недоліки. Настає Лад, Жива.
   Славлю Тебе, Боже!
  

***

   Боже. Моя пильна увага - крапка. Крапка всюди, де Ти є, Боже, коли моє ДИВлення, перетворюючись в ДИВування, утримує весь Всесвіт як крапку, торкаючись до Тебе, Боже; через що ховаються всі мої недоліки.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Знаю, є споконвічні, первинні Твої знання: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання". Хто їх дотримається, у того буде можливість мати життя вічне. Цих споконвічних знань неможливо дотриматися досконало. Але треба старатися. І з'явиться можливість мати безсмертя, життя вічне.
   Боже. Я стараюсь як тільки можу.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. В моїх снах Ти казав: "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання".
   Коли я прокинувся, то зрозумів, що свідчення своєї обумовленості веде до необумовленого стану, веде до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!
  

***

   Боже. Я кажу сам собі: "Не порушуй рівновагу стану. Не вживай те, що порушує цю рівновагу.
   Не вбивай живе.
   Не припиняй засвідчення спонукань.
   Не припиняй передавати знання обумовленості своєї".
   Боже. Я фіксую цю всю обумовленість. Але це веде до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!
  

***

   Боже. Своїм направленим життям я не змінив стан. Приймаючи трави, які виводять шлаки, я не змінюю свій стан, а повертаю його в природне русло. Але коли приймати наркотичні трави, то стан зміниться. Я це знаю. І маю заборону на вживання.
   Боже. Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти Всевидяче Око. Ти зроняєш сльозу - і з неї виникають всі світи. Отже і ми в храмі зроняємо сльозу - і перед нашими очима народжуються світи. В тих світах встають усі загиблі герої.
   Година мовчання - за загиблими. Зроняється сльоза. Наше споглядання відроджує вмерле.
   Тиша. Година мовчання.
   Ми зроняємо сльозу. З неї відроджуються світи, з неї відроджуються загиблі герої в тих світах.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   У гаях збирались,
   Добре почувались.
   Певний час не грались,
   З Богом Вишнім знались.
  
   Пильно споглядали
   Свій небесний світ.
   З неба назирали,
   Серцем себе знали
   Через погляд літ.
  
   У гаях збирались,
   Добре почувались.
   Пильно споглядали,
   Простір духу мали
   І - Всевишній Світ...
   Зник той спогад літ.

***

   Чобітками пройдусь по лугу
   і примну ту траву високу.
   Ой, прости мене, траво мила!
   Я іду, щоб ростити живе. Діточок годувати, сапати... А сапати бур'ян, що глушить те, що людям розумним треба для ще більшого росту живого, для того, щоб рости, рости...
   Ой, прости мене, траво лугів.
   Вибираю, щоб Жива жила, прояв Бога, що є тут повсюди.

***

   ПраБоже. Ти - неподвійна дійсність.
   Я теж буваю неподвійною дійсністю. В ту мить, я - це Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. В Храмі я занурююсь в стан неподвійної дійсності.
   Тоді я - це Ти, ПраБоже. Ти в мені.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я виконую Твої закони. Отже я такий, як Ти - пробуджений і просвітлений.
   Я - це Ти, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Моє мислення занурюється в просвітлений стан. І я пробуджуюсь очищений.
   То Ти в мені розкриваєшся, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Я маю сумнів, вагання. Сумнів і вагання змінюються на віру. То сумнівно і невпевнено, то з вірою і впевненістю. Все в мені змінюється. І від того Ти заполоняєш мою душу. Приходиш і стаєш над усім цим.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Руйнування ілюзій мені шепоче: "Все не таке, як тобі здається".
   Все інше.
   Руйнація ілюзій привели мене до свободи. Покров помилок і омани був знятий. І я на мить став Тобою, ПраБоже, повною свободою.

***

   ПраБоже. Омана зникла. Я позбавився від ілюзії відособленості, відокремленості. Я став Тобою, ПраБоже. Ненадовго.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я не заглушаю біль. Біль з'являється, бо я роблю помилки. Але з'являється і увага, яка веде до пробудження і просвітлення.
   Є в мені біль за все людство. Не заглушаючи цей біль, занурююсь в осяяння. То Ти, ПраБоже. Ти - осяяння.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Помилки пробуджують мене і я залишаю світ ілюзій. Невдача дає мені можливість подивитися на світ по-новому. І доторкнутися до Тебе, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Після прозріння повертаюся знову до ілюзій через нові помилки. Так.
   Прозріння від того, що є ілюзії. Але буде нове осяяння, нове відчуття істинності твоїх законів, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Розумію так: Ми не досягаєм кінцевого осяяння. Так, чи ні?..
   Але я - в дорозі. Усмішка. Йду. Славлю Тебе, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Зі своїм прозрінням і осяянням повертаюсь до повсякденного життя, до життя тут і тепер, до життя в теперішньому часі. Тому я з Тобою не розійшовся, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Після осяяння я повертаюсь до повсякденності і втілюю свої почуття в життя.
   Моє живе сприйняття осяяння не закінчує того осяяння, яке було, не перериває зв'язок з Тобою, ПраБоже.
  

***

   ПраБоже. Ти - сама Реальність. Моє Вище Я, яке я постійно засвідчую - це все та сама Реальність. Реальність - Все. Не відсторонююсь ніяк від Тебе, ПраБоже.
  

***

   ПраБоже. Розумію. Нічого для себе. Все для життя.
   Твій закон відроджує.
   Твій закон - спасіння.
   Бути осторонь - це загибель.

***

   ПраБоже. Моє просвітлення незмінне, тому що я живу в теперішньому часі тим життям, яке воно є. Тому я живу в реальності. Тому я ні з чим не звикаюсь. Ніщо не стає звичкою.
   ПраБоже. Ти - Реальність.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Розумію. Непорушна Реальність відкривається через знищення себе як помилки, ілюзії, омани.
   Свобода - коли дивишся в обличчя світу і не відсторонюєшся. Тоді торкаєшся до Тебе, ПраБоже, торкаєшся до безмежної можливості.

***

   ПраБоже. Ти просвітлення і свобода. Але через жаль, жалість, жалість у теперішньому часі.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Коли руйнуються всі мої ілюзорні побудови з думок, приходиш Ти.
   Шаную Тебе, ПраБоже! Ти - спаситель!

***

   ПраБоже. Ти - повнота сприйняття. І я - повнота сприйняття. Я відгукуюсь на зовнішній світ без усіляких попередніх суджень, відгукуюсь на саму дійсність, а не на свої уявлення про цю дійсність, про реальність, яка існує. Це так, бо Ти в мені, ПраБоже, проявлений.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я сприймаю все таким, яке воно є. Це тому, що Ти в мені відкрився.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Ти - сила, без усілякого обличчя; сила-силенна. Сила безмежна.
   Славлю Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Я про Тебе ніколи, нікому не кажу. Казати про Тебе - це створювати образи, картини. Але Ти, ПраБоже, не картини, а руйнування ілюзорних картин і забобонів; не ілюзорне уявлення, а руйнування всіх цих уявлень; ілюзорних уявлень.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Ти поза моїми думками і почуттями як обмеженнями, умовностями. Моя обумовлена свідомість не може схопити Тебе. Але коли зупиняються мої мислення і міркування, які повні забобонів й ілюзій, то Ти мене відвідуєш. Моя необумовленість Тебе відкриває. Ти відкриваєшся, коли всі структури мого хибного мислення повністю відмирають.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я очищую себе, розбираю по частинах і знищую себе хибного. І Ти в мені маєш прояв, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Коли я сиджу в Храмі, то я в спокої; хибні думки відсутні, увагою поглиблений в себе. Це можливість для Твого прояву, ПраБоже.
   Славлю Тебе потім тихо.
   Ти відчувся в мені.

***

   ПраБоже. Я - вільний. Відгукуюсь. Злився з іншими.
   Ти в мені, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Знаю. Після просвітлення будуть ще нове і нове просвітлення. Очищення ніколи не закінчується. А повертаючись до себе, я знову дивлюсь в Тебе, ПраБоже, у пошуках відповіді.
   Через жалобу приходить відповідь.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Боже. Я жив життям, повним жалю, жалості, співчуття, жив тут і тепер, жив у теперішньому часі; і Ти мені відкрився, ПраБоже.
   Це був природний стан, де здійснилось повне знищення всіх ілюзій, оман, забобонів і відбулося повернення до того, що просто є, до Тебе, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я засвідчую все, що є, через що я опиняюсь в єдності з усім цим: з усім, що є навколо і що є в моїй свідомості, свідомості чистого єднання. І тоді відкриваєшся мені Ти, ПраБоже, відкриваєшся як жалість в теперішньому часі.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я засвідчую все, засвідчую безперервно. І стаю єдиним з усім світом. Від безперервності відкриваєшся Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Боже. Коли у мене відкрита в усі сторони світу увага і усвідомлення, приходиш Ти.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Я яскраво сприймаю те, що в мені, в моїх глибинах: всі мої таємні думки, почуття, спонукання, - спостерігаючи їх, засвідчуючи. І Ти мені відкриваєшся як новий світ.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Ти мені відкриваєшся, коли я усвідомлююсь, усвідомлюю своє "Я, що засвідчує", засвідчує все навколо, засвідчує все у собі, свої спонукання, свої думки, свої почуття.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Відчуваю Тебе як теперішнє, поза часом, як вічне існування.
   Ти - поза часом; незалежний від часу. Буває таке і зі мною. От тоді я існую в теперішньому. І ніякого минулого і майбутнього.
   Теперішня вічність існування. Так відкриваєшся Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я усвідомлюю себе і Ти мені відкриваєшся.
   Свідчу. Засвідчую себе. І Ти стаєш реальністю.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я засвідчую. І тоді нема страху. Я засвідчую усілякі страхіття. Я - свідок страху. І в мені його нема. Там Ти, ПраБоже, як теперішнє позачасове, як повна відкритість усьому.
   Коли я шукаю Тебе, то кажу: "Не те, не те".
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я - є. Я є не це, і не те. Я є повна відкритість до усього, повне бачення всього.
   Я - є. Я є - це позачасова теперішня мить. І коли я це свідчу, то я вільний від часу. Тоді я - вічність, злита з Тобою, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я - є. Я це свідчу, засвідчую. І це є момент теперішнього. І це є Ти, ПраБоже, вічний, безкінечний в теперішній миті.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Засвідчую момент теперішнього часу, фіксуючи те, що я є. Від того я з Тобою, ПраБоже, одне, одне у вічній миті теперішнього.
   Свідчення позачасового теперішнього - це Ти, ПраБоже. І я з Тобою - одне.

***

   ПраБоже. Присутність як позачасове теперішнє - це Ти. Коли я це відчуваю, то стаю Тобою. Тоді я бачу, що я є в сучасному, теперішньому.
   Так я відчуваю своє існування. Відчуваю я його прямо тепер. Відчуваю себе, засвідчуючи все це.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Хай у мені все виникає і зникає. Хай виникає і зникає все поза мною. Але я не є все те.
   ПраБоже. Я є теперішня мить, в теперішньому, я - Ти, вічний, у вічному тепер.

***

   ПраБоже. Я не чіпляюсь ні за що. В мені нема ніякої напруги. Я віддзеркалюю все, що в мені і поза мною. Віддзеркалюю все, що є; все, що є у теперішньому часі. І я стаю Тобою.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я - чистий свідок, свідок всього. Я повністю відкритий, не ототожнюю себе ні з чим.
   Мандрую у вічність, не уявляючи себе ніяк, вільний у теперішньому часі сучасного.
   Я є свобода існування, як Ти, ПраБоже. Цим зливаюсь з Тобою.

***

   ПраБоже. Відчуваю, що я є. А отже відчуваю Тебе, ПраБоже, як позачасове незмінне існування. А отже повна свобода.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Боже. Я певний час існую в чистій присутності й відчутті того, що я є.
   І Ти в мені відкриваєшся.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Відчуваю єдність з усім світом. Відчуваю ту позачасовість і незмінність. І якщо, змінюючи одна одну, виникають думки у моїй голові, то я дозволяю їм йти, куди схочуть. Але я дивлюсь на них з центру тієї незмінності, яка заполоняє все своєю силою, заполоняє як єдність. Якщо разом з думками всередині у мене виникає біль, то я дозволяю йому виникати. Я дозволяю все. Але я дивлюсь, спостерігаю і свідчу все це. І відчуття єдності зростає. Адже я попри все виконую твої заповіді, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Все розгортається в теперішню мить: чисту, світлу, ясну, єдину, цілісну. Це мить теперішнього існування. Вона і є Вище, Вишнє, Вишній, Всевишній. Вона і є Ти, ПраБоже - сутність моя, що засвідчує, моя свобода, моє просвітлення, моє спасіння.
   Позачасове теперішнє, розгорнуте і вільне, постає в усвідомленні, і мене спасає.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Я дозволяю виникати у собі усіляким спонуканням, думкам, почуттям. З них я не жену від себе неприємні. І не затримую у собі приємні.
   Але я тільки стараюсь виконувати Твої заповіді, ПраБоже, щоб доторкнутись до Тебе, хто існує в теперішньому часі, незмінного, вічного, справжнього, істинного.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Свідотствую без пристрасті свої спонукання, думки, почуття. Свідотствую все в собі. Свідотствую все навколо. І осяяння приходить. Відкриваєшся в мені Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Боже. Споглядаю свої судження. Споглядаю, як я оцінюю. Споглядаю, спостерігаю, засвідчую.
   І в мені відкриваєшся Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я просто усвідомлюю своє справжнє відчуття того, що я є. Дивлюсь на свої думки, які йдуть в моїй голові. Але не йду за ними, за тими думками, а виконую Твої заповіді, ПраБоже.
   Потім знову усвідомлюю своє справжнє відчуття того, що я є.
   Потім засвідчую свої спонукання, дивлюсь на свої думки.
   І Ти мені відкриваєшся сяйвом.
   Шаную Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. Я розумію, що "Не вбивай живе" - це не вбивай себе перш за все, не вбивай себе як живе. Не давай комусь тебе вбити, чини спротив і сам вбивай, якщо тебе вбивають.
   Я стараюсь не вбивати себе як живе. Тому я їм корисну їжу, щоб не вбивати своє тіло.
   Я навіть не вбиваю свої думки, які йдуть у мене в голові. Хай собі йдуть. Я їх спостерігаю, засвідчую. І роблю своє, свою справу. Моя справа - це Твоя справа, ПраБоже.
   Я роблю твою справу, ПраБоже.
   Я виконую твої заповіді, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Ти найпрадавніший і найсучаснійший. Незмінний. Бо Ти в теперішньому часі, в теперішній миті.
   Зосереджуюсь і споглядаю, відчуваю теперішній час, теперішню мить.
   Засвідчую свої спонукання, думки і почуття в теперішньому часі, в теперішній миті.
   І Ти відкриваєшся мені сяйвом.

***

   ПраБоже. Боже. Нервова напруга буває незалежно від мене. Це емоції. А вони змінюють стан.
   Я стараюсь не міняти свій стан: не вживаю вино, не вживаю те, що бадьорить, або заспокоює. Але нервова напруга, емоції, відчуваю, змінюють мій стан.
   Твоя заповідь, Боже: "Не міняй свій стан". Я її намагаюсь виконати як тільки можу. Заспокоююсь.
   Я стараюсь.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Про Тебе казали ще прадіди. Але і мій дід торкався Твоїх заповідей.
   Дід казав: "Не міняй свій стан". Він казав, що одна крапля вина на перший погляд не змінить стану. Але не вживай, не торкайся і її.
   Дід казав, що на перший погляд нервова напруга не міняє стан. Але все одно будь у нервовому спокої.
   Дід казав: "Не вбивай живе". Він казав, що не можна вбивати життя. Але якщо людина вбивця, постійно вбиває людей, то її треба скоріше вбити, бо вона скорочує кількість життя взагалі.
   Дід казав, що вбивай комарів і блощиць, бо вони висмоктують твою кров і намагаються вбити тебе як живе. Казав дід і так: "Вбивай людину, яка намагається вбити тебе, бо вона забере твоє життя, отже скоротить життя взагалі, бо ти - за життя".
   Дід казав: "Засвідчуй свої спонукання". Він казав, що засвідчувати взагалі все, спрямовувати свою увагу на споглядання теперішньої миті. Дід казав, що треба зосередити увагу на теперішній миті, все помічати, всі свої спонукання, думки, почуття, помічати все, що навколо. І тоді відкриється Вище, Вишнє, Вишній, Всевишній.
   Тоді відкриєшся Ти, ПраБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я розумію Твій заповіт "Не вбивай живе" певним чином.
   Коли комарі п'ють з тебе кров, то не дозволяй вбивати себе як живе.
   Не вбивай себе як живе! І вбий комара.
   Коли розбійники хочуть тебе вбити, то не дозволяй їм вбивати себе як живе.
   Ти - живе! Не вбивай живе! Не дозволяй вбивати себе як живе. Вбий того, хто проти живого, проти життя. Дай простір живому. І май жалість. Тоді легко доторкнутися до теперішнього часу, до теперішньої миті, до Тебе, ПраБоже.
  

***

   ПраБоже. Тобі часто скорочують назву, називаючи Тебе Богом, кажучи на Тебе, що Ти Бог, Біг. Але Ти в своїй сутності - першопочаток.
   Ти завжди першопочаток, коли я спрямовую свою увагу на споглядання теперішньої миті і зливаюсь із Всесвітом, Світом.
   Я зосереджую увагу на теперішній миті, помічаю все: все те, що в мені, і все те, що поза мною, все те, що усередені, і усе те, що навколо. Від того бачу цей першопочаток.
   ПраБоже, Ти - першопочаток.
   Вшановую Тебе.

***

   ПраБоже. Знаємо. Ти ніяк і не називаєшся. Назва ПраБог - це умовність. На тебе ми часто кажемо скорочено: Біг, Бог, Боже. Але Ти поза усіляких назв. Ти над ними і маєш прояв, коли ми зосереджуємось і засвідчуємо все, що тепер, у теперішньому часі, у теперішній миті, засвідчуємо все, що в наших глибинах: спонукання, думки, почуття; засвідчуємо все, що зовні.
   Коли засвідчуємо все зразу, то до нас приходять осяяння, просвітлення, перетворення.
   То - Ти!

***

   ПраБоже. Ти - просвітлення. Дивлячись на своїх прадідів, які сповідують ПраБога, ми бачимо, які вони просвітлені. Вони знають Тебе, ПраБоже.
   Говорячи швидко і скорочено "Біг", "Бог", "Боже", вони мають на увазі Тебе, ПраБоже, бо вони зосереджені на усьому в теперішньому часі. Вони - зразок. Вони засвідчують свої спонукання у теперішньому часі й мають просвітлення.

***

   ПраБоже. Я спрямовую свою увагу на споглядання теперішньої миті. Зосереджуючи увагу на теперішній миті, помічаю все: як те, що в мені, так і те, що поза мною, як те, що усередені, так і те, що навколо.
   І Ти, ПраБоже, відкриваєшся, приходиш не як ім'я, назва, не як слова, а як осяяння, просвітлення, перетворення, як відчуття Вищого, Вишнього, Всевишнього.
   Славлю Тебе!

***

   ПраБоже. Ми часто кажемо скорочено: "Біг", "Бог", "Боже". Але ми відчуваємо і розуміємо Тебе, ПраБоже. Більш того, ми відчуваємо і розуміємо те, що поза тією назвою: ПраБог.
   Кажучи "ПраБог", ми ще не отримуємо Тебе. Це тільки слово "ПраБог". Ми отримуємо тебе як реальність, коли зосереджуємось на теперішньому, засвідчуючи свої спонукання, засвідчуючи все, що навколо нас; засвідчуючи все у теперішньому часі.
   Шануємо Тебе!

***

   ПраБоже. Знаю. Ти поза усіляких облич, усіляких дій, усіляких слів, усіляких імен, усіляких поклонів, усіляких богів. Ти приходиш до нас, коли є зосередженість на теперішньому.
   Зосередитись на теперішньому, на всьому, що в наших глибинах: на спонуканнях, думках, почуттях; зосередитись на всьому, що зовні.
   Зосередитись на всьому, що тепер, зосередитись на теперішньому, сьогочасному.
   І Ти відкриєшся як осяяння, просвітлення, перетворення.
   Шануємо Тебе!

***

   Коли ми кажемо "Бог", то ми кажемо все одно про Тебе, ПраБоже. Ти і не ПраБог, бо ти над усілякими словами. Ти відчуваєшся в наших глибинах, у глибині нашої тиші.

***

   ПраБоже. В нашому храмі - тиша. Бо це мова, якою до нас звертаєшся Ти.
   Тиша - це та мова, якою Ти з нами розмовляєш.
   Тиша - це мова, якою говориш до нас Ти - ПраБоже.
   І ми Тебе відчуваємо.
   Стоячи і сидячи у храмі серед восьми каменів, ми слухаємо ту тишу, стаючи Тобою.

***

   ПраБоже. Кажуть, що Сонце - ПраБог всіх богів. Але і зірки небесні - це теж Ти. І саме небо - це Ти. Ти - Все, ВсеБог. Ти той світ, який буде в майбутньому заполоняти Всесвіт і який відчувається у теперішньому, у теперішній миті.
   Славимо Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБоже. В храмі я занурююсь в тишу. І в своїх глибинах цим радію. Своєю радістю я обіймаю все навколо в честь життя. А отже в Твою честь, ПраБоже. Бо Ти твориш життя.

***

   ПраБоже. В храмі я бачу тільки теперішнє. Свої бажання, мрії і наміри перетворюю в дійсність, відриваючи їх від себе через засвідчення своїх спонукань. Тоді я стаю простотою, а отже - досконалістю, як Ти, ПраБоже.

***

   ПраБоже. Кажуть, Сварог - Бог вогню, кажуть, що Він над усіма богами.
   А Він сам себе за бороду держить, і світ за нього держиться. Через це і є торкання Його до ПраБога.
   Славимо Тебе, ПраБоже!

***

   ПраБог!
   ПраБоже. Ти - Род. А отже Ти БілоБог, Свентовид, Вишень.
   Ти - Род, а отже Ти ПершоБог, Вишній, Всевишній. Ти - Все, ВсеБог.
   Граючись словами, ми втрачаємо Тебе.
   Ми розуміємо і відчуваємо, що головний Бог - це Ти, ПраБог. Ти і ПершоБог, і Род, і Свентовид. Ти і той Сварог - Великий, Старий Бог, який прокидається на світанку. Але як ми не граємось словами, все ж розуміємо, що Ти, ПраБоже - Род, бо створив людський рід, даруєш життя людям, звірам, птахам. Ти - Род, бо Ти даєш родючий дощ, посилаєш людині Долю Щастя.
   ПраБоже - Ти Род, Вищий, Вишній, Всевишній, Предвічний Бог. Ти батько Сварожичів, Владика Світу. Коли в майбутньому у Всесвіті буде один тільки світ, то будеш Ти, ПраБоже.
   Роде ВсеБоже!
   ПраБоже!
   Але в храмі всі слова зникають. Настає тиша, настаєш Ти сам.
   Ти - Творець, Вседержитель. Але Ти - сама творчість і те, що можна держати.
   Ти - Род. Але Ти і Род і рожениця.
   Ти - розум. Але Ти світлий розум.
   Ти - просто Бог. Але Ти і Старий Бог, і Бог Богів, і СваБог, і ВсеБог. Вищий!
   Ми розуміємо, що це рівень слів.
   Усі слова зникають. І ми відчуваємо Тебе, відчуваємо те Безмовне. В тиші безмовності Ти присутній. Там нема ніяких облич, ніяких дій, ніяких слів, ніяких поклонів, ніяких богів, ніяких імен. Там відчуття Всесвіту, майбутнього світу всього, що є в теперішній дійсності. Тиша храму спонукає на це.

***

   ПраБог!
   ПраБоже. Знаю, що треба мати природний стан духу і не вживати те, що змінить цей стан; мати жалість і не вбивати живе; засвідчувати свої спонукання, думки, почуття; передавати ці знання іншим.
   О ПраБоже!
   Вшановую Тебе!
   Славлю Тебе!

***

   Ти є в моїх глибинах як свідок моїх спонукань, думок, почуттів.
   Ти дивишся з глибин мого духу, з моїх глибин на мої ж спонукання, думки, почуття. І приходить осяяння.
   Своєю думкою я хочу тебе назвати. Нові люди назвали Тебе ПраБог. У них Бог і його прояви такі: БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог.
   Про тебе кажуть, що Ти ПраБог, СтароБог, Старий Бог. Але це все умовність. Ти Вище усілякої назви.
   Славлю Тебе, не називаючи!

***

   Коли я маю природний стан духу, жалість, засвідчую свої спонукання, думки, почуття, то до мене приходить те неймовірне осяяння, яке називають ПраБогом. Пам'ятаючи про таке подібне, нові люди, які вклонялись Богу і таким його проявам, як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог, дали назву - ПраБог.
   Коли я змінюю природний стан свого духу, не маю жалю до живого, то з моїх глибин ПраБог вже не дивиться і не свідчить мої спонукання, думки, почуття. І нема осяяння.
   Не змінюю свій стан.
   Маю жалість до живого.
   Свідчу, як тільки можу, свої спонукання.
   Славлю Тебе, ПраБоже!

***

   Все!
   Бачимо. Знаємо. Співаємо про Все.
   Все ніколи не розумілося, а відчувалося, шкірою відчувалося, відчувалося як Вище.
   Потім прийшло розуміння, прийшла назва Бог, ВсеБог, виникло язичництво.
   Але коріння - у відчутті.
   Ми це бачимо, відчуваємо.
   Славимо Все!

***

   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог. Відчуваю Тебе, коли я єдиний з усім, що виникає в кожну мить, коли я - свідок, єдиний з усім, що свідчу.
   Свідчу все відразу. І Ти мені відкриваєшся як ВсеБог.
   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог.
   Шаную Тебе.

***

   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог. Нічого не бачу, бо я - все, що бачу. Я не бачу гору, бо я і є гора. Я не бачу поле, бо я і є поле. Я не бачу річку, бо я і є річка. Я не відчуваю землю, бо я і є земля. Нічого не бачу, не відчуваю, бо я - все, все, що бачу і відчуваю. Я - Все, як Ти, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ПраБоже. Я і є увесь цей простір. Все в ньому виникає і все зникає. Я - та відкритість, що є просторовою. Все падає в мене і стає мною. Відчуваю єдність з усім і відкриваю Тебе в собі.
   Все. Ти ВсеБог, ПраБоже.
   Відчуваю Тебе так.
   Відчуваю як єдність всього.

***

   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог. І це я відчуваю, коли не ототожнюю себе ні з чим, ні з якими речами і явищами, а ототожнююсь з ними всіма разом, відразу. І тоді відчуваю Тебе як ВсеБога.
   Відчуваю себе небом, морем. Єдиний з ними. Купаюсь в них. І зливаюсь з ними.
   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог.

***

   ПраБоже. Ти - Все, ВсеБог. Я це відчуваю, бо я теж Все, Все, що є, увесь світ, який виникає кожної миті. Я єдиний з усім, що в мені, з усім, що поза мною навколо, з усім простором. Я і є цей простір.
   ПраБоже. Ти дороговказ, коли відкриваєшся мені як ВсеБог, бо тоді я зникаю як проблема.
   Шаную Тебе!

***

   Боже. Ти ПершоБог, а отже і ВсеБог. Бо коли Все було Вперше, то нічого не було окремо. Все було Одне, Єдине.
   ПершоБог - ВсеБог, славимо Тебе!

***

   Все - це Перше, коли Все було Одним, Єдиним. В нім сила.
   Тому, Боже, кажуть, що Ти Вседержитель, сила-силенна. Але що Тобі держати, Боже? Ти Все, Все, що є. Ти - Перше. Це Все, Перше потім так і назвали - ВсеБог, або ПершоБог. Так назвали. ВсеБог. ПершоБог.
   Але в мені Ти відчуваєшся просто як Все, Все, що є Перше, Первинне.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Оце наше існування, наше життя. Існування і життя показують, що отаке можливе. Боже, Ти безмежна можливість Всього, Ти Все, ВсеБог. Відтвори Все добре і краще у нашому житті.
   Славимо Тебе, Тебе ВсеБога, ВсеБога Роду Людського!
  

***

   Коли відчувається Все зразу, то кажуть, що це Бог, ВсеБог, Великий Бог, Старий Бог, ПершоБог, ПраБог.
   ПраБог то Бог Богів, прояви якого ми бачимо як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог. Всі ті прояви є прояви одного - Бога, ПраБога.

***

   З кришталевої сльози, яку зронило Всевидяче Око у вічність, виникло Все.
   Ми у храмі, в колі з восьми каменів зроняємо сльозу у вічність і зливаємося з ПраБогом, з тим ПершоБогом, який Все, ВсеБог. Це Все ми відчуваємо шкірою і серцем, це Все йде з наших глибин, і піднімається вгору. Це ми відчуваємо. Коли ми це розуміємо, то потім кажемо про Верховного Бога, Небесного Бога. Ми кажемо: "Сварог, З Верху, Отець Світла". Але повертаючись до відчуттів Всього, ми відчуваємо те життя вічне, в якому усіляке розуміння відбивається далекою думкою, яка згасає у відчутті вічного.
   Ми в храмі, серед восьми каменів на всі сторони світу, як Все, зроняємо сльозу і стаємо вічністю.
   Славимо Все, ВсеБога, ПраБога!
  

***

   Бог ладом, Ладою створив усіляке існування. Він ПершоБог, ВсеБог. Він - Род. З нього почалось усе живе. І ми не вбиваємо те живе. Не вбиваємо, як тільки можна не вбивати. Вбиваємо, коли це живе вбило багато живого, йдучи проти усього Роду.
   Род, або ВсеБог - ПершоБог, Бог Всесвіту, Творець Вирію. Ми йдемо В Ирій. Ми зберігаємо все живе. Від того не відвертаємо увагу, засвідчуючи свої спонукання, думки, почуття. Від того забобони зникають і ми відчуваємо ту вічність, яка безсмертна. Ми і є те безсмертя.
   Славимо Род, ВсеБога!

***

   Род - ВсеБог, ПраБог, Творець людського роду, який в нас і поза нами. Род породив Всесвіт, який ми відчуваємо, знаходячись у храмі, в колі восьми каменів. Ми відчуваємо всією своєю шкірою, відчуваємо Все, Все зразу, зроняючи сльозу і породжуючи світи, як це колись зробив ПраБог.
   Славимо Род!
   Славимо ВсеБога!
   Славимо ПраБога!
   Славимо Все як Одне!
   Відроджуємось у віках!

***

   Те, що я кажу, казав мій дід. А йому казав його дід. І так до найпрадавніших часів, до часів Кам'яної Могили. Дід казав, що треба відчувати те, що не можна вживати їжу, або напої, які змінять стан. Казав, що не можна вбивати живе, а мати жаль; принаймні як можна менше вбивати, з'їдаючи вбите, не переїдати, але і не вбивати себе як живе, недоїдаючи. Казав, що треба зосередитись на Всьому зразу, відчуваючи це Все своєю шкірою, бачити, Дивлячись і Дивуючись, коли в голову приходять думки, почуття, спонукання, не затримувати їх і не гнати від себе. Разом з однодумцями цим займатися, коли сонце над головою в якийсь день. І тоді відчувається можливість життя вічного. Принаймні можна пережити це і відчути життя вічне.
   Боже. Я роблю те, що казав мені мій дід. І я відчуваю те Все, відчуваю безмежну можливість.
   Славлю Тебе, ВсеБога!

***

   Зосереджуюсь на всіх відчуттях, на відчуттях Всього.
   І мені явлене Все.
   Концентруюсь.
   Концентруюсь на Всьому.
   Все!
   Славлю Все, ВсеБога!

***

   Через свідотство своїх спонукань я відчуваю Все, відчуваю ВсеБога.
   Засвідчуючи свої спонукання, думки і почуття, я відчуваю Все, що навколо, зливаюсь зо Всім. Але Все - це і є ВсеБог.
   Славлю Все, ВсеБога!

***

   Вище. Воно Все. Воно нічого не каже.
   Воно відчувається в мені.
   Відчувається те, що не можна міняти свій стан, не можна вживати те, що змінює його.
   Відчувається те, що не можна вбивати живе ні словом, ні ділом, бо іншому живому боляче.
   І це я відчуваю.
   Я відчуваю, що треба засвідчувати свої спонукання, треба пильнувати, спостерігати, споглядати свої думки і не йти за ними, залишаючись собою.
   Відчуваю те, що треба передавати ці знання іншим задля життя вічного.
   Славлю Вище!
   Славлю Все!

***

   Ми діти природи. А Ти - Все.
   Потім на тебе скажуть "Бог", "ВсеБог", "ПраБог". Але Ти - Все.
   Коли Все, то нема нічого неможливого. Отже Ти можеш відродити нас мільйон мільйонів разів. Це безперечно маломожливе. Але для Тебе можливе. І ми відчуваємо це і виконуємо Твої заповіді. Відчуваємо, що не можна міняти свій стан і вживати те, що змінює його. Відчуваємо, що не можна вбивати живе. Відчуваєм біль іншого. Засвідчуємо свої спонукання, думки, почуття, спостерігаємо їх, пильнуємо і споглядаємо їх.
   Славимо Тебе, Боже, ПраБоже, ВсеБоже!

***

   Боже. Відчуваю, що слово "Бог" - це Твоя умовна назва. Ти Вище, Вищий, Вишній, Всевишній. Ти - безмежні могутність і сила. Ти - безмежні міць і можливість. І це треба відчувати.
   Я відчуваю, що не можна порушувати Твої заповіді, бо не буде життя вічного. Від Тебе це моє відчуття.
   Славлю Тебе!
   Ти Вищий!
   Ти Все!
   Потім скажуть про Тебе "Бог", "ПраБог", "ВсеБог".
   Твої прояви - Сонце і Дощ. Потім скажуть, що це - ДажБог. Твої прояви - це Вітри. Потім скажуть - це СтриБог. Твій прояв - Вогонь. Потім скажуть, що це - ОгнеБог. Твій прояв - це спекотне Літо. Потім скажуть, що це - КупалБог. Твій прояв - це Осінь, коли з дерев спадає листя. Потім скажуть, що це - МироБог. Твій прояв - Лад. Потім скажуть, що це - ЛадоБог. Твій прояв - це холодна Зима. Потім скажуть, що це - КолядБог. Твій прояв - усе Чорне. Потім скажуть, що це - ЧорноБог. Твій прояв - усе Біле. Потім скажуть, що це - БілоБог. Ти - це вічний теперішній час всього. Потім скажуть, що Ти - це ПраБог. Але Ти - це Все. Потім скажуть, що Ти - ВсеБог. Я Тебе відчуваю як Все, зосереджуюсь на Всьому відразу. Від того і відчуваю.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Знаю. Споконвічні слова Бога - це навіть не слова, не знання. Це відчуття. Відчуття не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати ці відчуття іншим задля життя вічного.
   Боже. Я відчуваю, що не можна міняти свій стан, не можна вбивати живе, треба засвідчувати свої спонукання, треба передавати ці відчуття іншим і життя вічне буде.
   Боже. Від Тебе - ці відчуття.
   Славлю Тебе!

***

   Споконвічні слова Бога це навіть не слова. Це відчуття: не вбивай живе...
   А якщо воно на тобі паразитує, то воно вбиває тебе як живе. Тому потрібен спротив. І я роблю цей спротив заради життя вічного. І славлю Бога.

***

   Боже. Розумію. Якщо ти комара не вбиваєш, а він висмоктує з тебе кров, то ти вбиваєш себе як живе. А не можна вбивати живе за заповідді. Тому якщо з тебе п'ють кров, то вбивай кровопивця задля життя, свого життя, життя побратимів, задля живого взагалі, з якого паразити п'ють кров.
   Боже. Славлю Тебе!

***

   Усе дає тобі відчуття, що не можна. Відчуваєш: не можна вбивати живе.
   Ти - живе. І тебе вбивають. Якщо ти не будеш вбивати, то тебе в'бють. Але не можна, щоб тебе теж вбивали. Ти - живе. А не вбивай живе! І треба зупинити вбивство тебе як живого. І ця зупинка потребує вбивства того, хто тебе вбиває.
   Діяти за відчуттями.
   Славити Все, ВсеБога, ПраБога!

***

   Знаю. Є Вище, Вищий, Вишній, Всевишній. Він - у відчуттях.
   Він не творив ніякого світу. Бо Він і є цей світ. В цьому світі постійно щось твориться, твориться добре і погане. Але Вище як Все це - є безмежна можливість. Вона може нас створити в безмежній кількості раз.
   Ми славимо це Вище всім серцем!
   Славимо Тебе, Вище!

***

   Боже. Твої заповіді я не знаю; я їх відчуваю.
   Відчуваю, що не можна вживати те, що змінить мій стан.
   Відчуваю, що не можна робити іншому боляче, вбивати іншого.
   Відчуваю, що зосередження на Всьому, засвідчення, пильнування, спостереження і споглядання цього Всього перероджує мене і просвітлює.
   Відчуваю, що передаю ці свої відчуття іншим задля життя вічного.
   Боже. Ти ВсеБог, Все можеш.
   Вклоняюсь Тобі!

***

   Боже. Бачу. Бачу, що знання Твої як відчуття.
   Так. Бачу, що споконвічні слова Бога, це навіть не слова. Це відчуття, що не можна вживати те, що змінить стан. Це відчуття, що не можна вбивати живе. Але якщо воно на тобі паразитує, то воно вбиває тебе як живе. Тому потрібен спротив. І я роблю цей спротив заради життя вічного.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти ВсеБог. Ти створив Ирій - безмежне море свободи.
   Я звільнився від усього хибного, від усіх недоліків.
   Я став вільним морем. Я став Тобою, Ирій.
   Боже. Ти спас мене.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти кажеш, що "Не вбивай живе". Але якщо воно, це живе, на тобі паразитує, то воно вбиває тебе як живе. Тому потрібен спротив. Я роблю цей спротив заради життя вічного.
   Є безумовно час, коли я припиняю усілякий свій прояв. Тоді я зливаюсь з усім, що є на білому світі. І я відчуваю Тебе як ВсеБога.
   Але є час, коли я роблю прояв. Тоді я роблю спротив заради життя вічного. Все - заради життя вічного.
   Боже. Ти - безмежна можливість. Ти - можливість життя вічного. Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти на рівні відчуттів, що не можна вживати те, що змінить стан, не можна вбивати живе, робити живому боляче, а треба свідчити свої спонукання, думки, почуття, пильнувати за ними, спостерігати і споглядати їх, щоб бути собою, володіти собою і світом, стверджуючи і передаючи Твої заповіді іншим.
   Я відчуваю те, що від Тебе, Боже.
   І славлю Тебе!

***

   Боже. Ти Вище.
   Але це і не називається. Це відчувається. Відчувається, коли не хочеш вживати те, що змінить стан. Відчувається, коли не хочеш робити іншому боляче. Відчувається, коли концентруєшся і зосереджуєшся на маленькій крапельці, зливаючись зі всім Всесвітом.
   Коли відсторонююсь, то повертаюсь до всього цього.
   Ти - Все.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти створив Ирій - широке море. То свобода, воля, звільнення від усіх недоліків. Досконалість.
   Боже. Ти Та Доля, коли немає недоліків.
   Твій Ирій відтворився у Орії, у Арії.
   Ти є безмежність можливого.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Нема нічого неможливого. Відчуваю це. Відчуваю, що Твої заповіді штовхають маломожливе зробитись більш можливим, без хиби, без недоліків.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ми обожнюємо такі Твої прояви як сонце, вода, небо, земля, вітер, дерева, трави, птахи, каміння. Ми вклоняємося всім цим Твоїм проявам, адже за ними стоїть Твоя неосяжна сила, Твої безмежні можливості. Нема нічого неможливого. І потойбічний світ може бути справжнім життям. Все може бути.
   Боже. Ми знаємо: Ти - Все. Коли Все, то для цього Всього нема нічого неможливого.
   Ми славимо тебе, Боже.
   Нема нічого неможливого.
   Але є маломожливе, малоймовірне. Тому ми виконуємо Твої заповіді, збільшуючи можливості, ймовірності.
   Славимо Тебе!

***

   Міць і Безмежна Можливість як уся Сила, що Є - це Ти, Вищий. Вклоняюсь Твоїм проявам - сонцю і дощу, вітру, вогню, ладу, усьому білому і чорному. Тебе потім назвуть Богом, ВсеБогом. Твої прояви теж назвуть. Сонце і дощ назвуть ДажБогом. Вітер назвуть СтриБогом. Вогонь назвуть ОгнеБогом. Лад буде ЛадоБог. Біле і чорне будуть БілоБог і ЧорноБог. Але Твоя Міць поза всіляких назв. Вона розквітає в мені. Твоя Безмежна Можливість - поза всяких означень. Вона говорить мені, що все можливе і нема нічого неможливого. Але є маломожливе. Тому я виконую твої заповіді, збільшуючи можливості для себе і для інших. Не міняю свій стан і не вживаю те, що може змінити його. Не вбиваю живе. Засвідчую свої спонукання, думки і почуття, пильнуючи, споглядаючи і спостерігаючи їх. Приходячи до храму, я засвідчую все, що є навколо, і все, що виникає в мені, в моєму внутрішньому світі. Всі світи зливаються і я відчуваю Тебе Вищого, Всевишньго.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Знаю. Нема нічого неможливого. Але є маломожливе, малоймовірне. Цю малу можливість я розширюю, виконуючи Твої заповіді, Боже.
   Сподіваюсь малу ймовірність зробити великою.
   Боже. Ти Все, ВсеБог. А отже Ти безмежна можливість.
   Славлю Тебе!
   Мить одна і простір весь безмежний. Мить одна і вічність як одне.
   То постають в мені.
   Славлю Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти ВсеБог, все, що є.
   Коли я засвідчую Тебе, засвідчую, зосередившись і сконцентрувавшись на всьому, що є, засвідчую також свої думки і почуття, то бачу, що іноді я відвертаюсь, відхиляюсь і відриваюсь від цього. Але, Боже, я розумію, що коли я це бачу, то маю ознаку того, що є поглиблене свідчення і я іду до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Коли крапелька, на якій я зосереджуюсь і увесь Всесвіт навколо зливаються в одне, то я відчуваю Тебе, Боже.
  
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Я відвертаюся, відхиляюся, відриваюся від свідчення всього, що є, від своєї концентрації на цьому усьому.
   Але коли я це помічаю, то знаю, що у мене було поглиблене засвідчення своїх спонукань, думок, почуттів, і тому у мене буде більше можливостей відродитися. Знаю, що йду до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Я помічаю, що відвернувся, відхилився, відірвався, коли зосереджувався на всьому, що є, коли свідчив свої спонукання, думки, почуття.
   Але і від того я радію, Боже. Адже це ознака того, що були поглиблені зосередження і засвідчення; і я наблизився до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Знаю. Знаю, що коли зосереджуюсь і концентруюсь на усьому, що є, коли починаю засвідчувати свої спонукання, думки, почуття, знаю, що буду відвертатися, відхилятися, відриватися від того, на чому зосередився, сконцентрувався.
   Але, Боже, я знаю і те, що фіксація мого відхилення, відвертання, відривання є ознака поглибленого засвідчення, і я іду до Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти ВсеБог, коли я все засвідчую; а отже засвідчую і свої спонукання, думки, почуття, то Ти відкриваєшся в мені своєю незмінністю. Ти те, що не змінюється. Не змінюється всюди. Не змінюється в мені. Ти вічний, безсмертний.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти - Все. Потім скажуть: "ВсеБог". Ти Все, що є взагалі, Все, що буде колись. Твоя можливість безмежна. Ти можеш відродити увесь людський рід.
   Ти - Род.
   Ти - Все.
   Коли я концентруюсь, зосереджуюсь на всьому, то відчуваю Тебе, Боже, відчуваю в своїх глибинах.
   Твої прояви як Дощ, Сонце, яке потім назвуть ДажБог, Вітер, який потім назвуть СтриБог, все чорне, яке назвуть ЧорноБог, все Біле, яке назвуть БілоБог, але в мені все це одне, єдине.
   Ти - Все, Один, Єдиний. Ти робиш мене єдиного, коли я концентруюсь, зосереджуюсь.
   ВсеБог!
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти ВсеБог. У Тебе безмежні можливості. Ти можеш усе через припинення неправильного росту.
   Завмираю, припиняючи неправильний ріст.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти - ВсеБог. Твої прояви як ДажБог, СтриБог, БілоБог, ЧорноБог, ОгнеБог, КупалБог, МироБог, ЛадоБог не існують самі по собі. Тому коли я концентруюсь на всьому, зосереджуюсь на всьому, що є, то відчуваю в собі Тебе, Боже.
   Славлю Тебе!
   Славлю Тебе, ВсеБог!

***

   Боже. Ти - ВсеБог, все, що є. І можливості твої безмежні. Ти можеш відродити безсмертя душі, відродити життя вічне.
   Ми виконуємо Твій заповіт - як тільки можемо.
   Вклоняємось Тобі, Твоїм безмежним можливостям. Бо Ти - це те все, що є, що коли-небудь може бути. Ти ВсеБог. Ми концентруємось і зосереджуємось на всьому, що є. І відчуваємо Тебе.
   Славимо Тебе, ВсеБога!

***

   Боже. Ти ВсеБог, з нами Ти, старший родич, Всевишній. Своєю природою Ти вписав нас у свій Род. Ти все що коли-небудь буде у майбутньому. Твоя можливість безмежна.
   Відроди рід людський, відроди.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Ти - ВсеБог. Ти все, що є, і все, що колись буде. Ти все, що існує і не існує. В тому Твоя незмінність. Цю незмінність я знаходжу в собі, коли засвідчую свої спонукання, думки, почуття, коли концентруюсь на усьому, що є. Від того знаходжу ту незмінність. Від того отримую, Долю від якої зникають всі недоліки.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти ВсеБог, все що є, все, що коли-небудь буде в майбутньому. У Тебе безмежна можливість.
   Ти маєш можливість відродити все що завгодно. Відроди героїв. Вони віддали своє життя за нове, більше життя, за життя, за лад, за Живу, за Ладу.
   Славимо Тебе, Боже!

***

   Боже. Знаю. Знаю те, що заповіді Бога, а точніше ВсеБога ми не можемо виконати досконало.
   Можна тільки старатися, наближаючи до себе ВсеБога, у якого можливість безмежна, а отже і можливість відродити нас.
   Славимо Тебе, ВсеБог!

***

   Боже. Через мале зливаюсь з великим, Всесвітом; зливаюсь з Всесвітом. Концентруючись на малій крапельці, зливаюсь зі всім; із ВсеБогом.
   Славлю Тебе, Боже!
   Славлю Тебе, ВсеБоже!
   Можливості Твої безмежні. Дійсність говорить про твої можливості.
   Ти все можеш.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Бачу, що достовірність і вірогідність мого існування цілком певні. Моє існування вже є можливість такого.
   Певне моє існування говорить про те, що таке можливе.
   Боже. Ти ВсеБог. Твої можливості безмежні й ти можеш відродити моє існування після того, як я відійду в потойбіччя, відродити знову і знову.
   Славлю Тебе! Виконую всі Твої заповіді.

***

   Боже. Знаю. Треба зосередитись на всіх відчуттях, на всіляких відчуттях. І Ти відкриєшся.
   Ти - можливість.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Концентруюсь, зосереджуюсь на усьому, що навколо, на усьому, що в мені, засвідчуючи свої спонукання.
   І Ти мені відкриваєшся, Боже.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Ти Один. Ти ВсеБог. Твої прояви: і ДажБог, і СтриБог, і БілоБог, і ЧорноБог, і ОгнеБог, і КупалБог, і МироБог, і ЛадоБог.
   Але Ти Один, ВсеБог з безмежною можливістю.
   Ти ПраБог.
   Славлю Тебе!

***

   Боже. Повинне все залежити від мене. Тому я зосереджуюсь на відчутті Всього, Всього взагалі, що в мені й що поза мною. І всі мої спонукання пропадають. Я вільний.
   Славлю Ирій - широке море свободи, того прояву Бога!

***

   Відчуваю, що буде погано -
   І мені, і всім на планеті.
   Прокидаюсь я вранці рано:
   До роботи стаю на злеті.
   Полечу, полечу над світом.
   Може, взимку, а може, літом.
   До зірок полечу. Спасіння! -
   То моє первородне насіння.
   Ризикований мій політ,
   Але зоряний вабить світ.

***

   ВсеВишній - Всього Вище!
   Вклоняємось Йому.

***

   Дивимось Ладом, тобто ізсередини себе.
   Дивимось Всевидющим Оком, тобто в свої рухи дивимось.
   І приходить Вище, Вишній, Всевишній.

***

   Див-Дива - це Дивлення-Дивування.
   Лада-Ладо - це Лад-ізсередини себе.
   Дивлення-Дивування Ладом-ізсередини себе.
   Дивлення Всевидющим Оком - це дивлення в свої рухи.
   Дивлення:
   Дивлення-дивування.
   Дивлення:
   Дивлення Ладом: ізсередини себе.
   Дивлення:
   Дивлення Всевидющим Оком - дивлення в свої рухи.
   Дивлення:
   Дивлення Всевидющим Оком в свої рухи, рухи думок, рухи почуттів.
   Всевидюще Око зроняє сльозу.
   То Вище, Вишній, Всевишній.
  

***

   Всевишній. Див, Дива, Дивлення Ладом ізсередини себе, Всевидющим Оком дивлення в свої рухи: рухи думок.
   Див-Дива, Лада-Ладо, Всевидющим Оком - внутріщнім початком дивлення.
   І Ти приходиш, Всевишній.

***

   Дивлюсь ізсередини себе в свої рухи: рух руки, рух думки, рух відчуття.
   І відкриваєшся Ти, Вишній, Всевишній.
   Шаную Тебе!

***

   Дива, Див, Дивлення Ладом ізсередини себе, Всевидющим Оком в свої рухи дивленням наближаємо Вишнє.
   Вишнє наближаємо дивленням в свої рухи, рухи думок, уявлень.
   Дива-Див, Лада-Ладо, Всевидюще Око внутрішнього початку.
   Дивлення внутрішнім початком.
   Дивлення Всевидющим Оком.
   Всевидюще Око зроняє сльозу і народжуються світи.

***

   Дива - дивування.
   Див - дивлення.
   Лада-Ладо - ізсередини себе дивлення.
   Всевидюще Око - це дивлення в свої рухи.
   Дива, Див, Лада, Ладо, Всевидюще Око - внутрішній початок.

***

   Всевишній. Твої прояви, прояви Твоїх Богів: Див-Дива, Лада-Ладо, Всевидюще Око. Вони від Дивлення Дивовижного, Ладом-ізсередини себе, Всевидющим Оком, тобто дивлення в свої рухи.
   По-перше. Див-Дива - це дивлення-дивування.
   По-друге. Лада-Ладо - це ладом, тобто ізсередини себе дивлення.
   По-третє. Всевидюще Око - це Всевидющим Оком дивлення в свої рухи.
   Дивлення в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань.
   І ми співаємо.
   Співаємо про Див-Дива:
   Ой Див, Див, Ладо Див!
   Ой Див, Див, Ладо Див!
   Ой Див, Див, Ладо Див!
   Співаємо про Лада-Ладо:
   Ой Див-Ладо!
   Ой Див-Ладо!
   Ой Див-Ладо!
   Співаємо про Всевидюще Око:
   Ой, Око-Ладо!
   Ой, Око-Ладо!
   Ой, Око-Ладо!
   Ой, Око-Лада!
   Ой, Око-Лада!
   Ой, Око-Лада!
   Лада-Ладо - всюди. Але через прояви всіх Твоїх Богів, Всевишній, ми стаємо Тобою.

***

   Всевишній. Ми дивимось; зроняємо сльозу.
   Дивимось то Див-Дива наше, дивлення-дивування.
   Дивимось Ладом - ізсередини себе.
   Дивимось Всевидющим Оком - в свої рухи.
   Дивленням-Дивуванням, Ладом, Всевидющим Оком - внутрішнім початком дивимось зроняючи сльозу.
   І Ти, Всевишній, встаєш у нас, воскресаєш.

***

   Всевишній. Знаю. Треба дивитись.
   Дивитись.
   Дивитись - це Див-Дива, Дивлення-Дивування.
   Дивитись ізсередини себе - це Лада-Ладо, ладом ізсередини себе дивитись.
   Дивитись в свої рухи - це Всевидюще Око, Всевидющим Оком дивитись у свої рухи.
   Дивитись внутрішнім початком - це і Див-Дива, і Лада-Ладо, і Всевидюще Око, дивитись всім внутрішнім початком у свої рухи; в рухи думок, почуттів, спонукань.
   Тоді Всевидюще Око зроняє сльозу, з якої виникають світи. І ми очищуємося.
   Шануємо Тебе, Всевишній.

***

   Всевишній. Знаю тайну твоїх проявів, твоїх богів: Див, Лад, Всевидюще Око.
   Див-Дива - це дивлення як дивлення-дивування.
   Лада-Ладо - це дивлення ладом, ізсередини себе.
   Всевидюще Око - це дивлення Всевидющим Оком, дивлення в свої рухи, зроняючи сльозу. Сльоза очищує.
   Дивлення в свої рухи, рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань.
   Тоді привідкриваєшся Ти, Всевишній.
   Шаную Тебе!

***

   Всевишній. Засвідчую свої спонукання. Отже дивлюсь внутрішнім початком.
   Дивлюсь. То ДИВ: ДИВлення, ДИВування.
   Внутрішній початок дивлюсь. То і ДИВ, і ЛАДО, і ОКО-сльоза.
   ДИВлюсь ЛАДОм, ізсередини себе.
   ДИВлюсь Всевидющим ОКОм, в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань.
   Потім співаю. ДИВу співаю, співаю ДИВленню, співаю зосередженню й концентрації:
   Див, Див, Ладо, Див!
   Див, Див, Ладо, Див!
   Див, Див, Ладо, Див!
   ЛАДі співаю, співаю ізсередини себе:
   Ой Див, Ладо!
   Ой Див, Ладо!
   Ой Див, Ладо!
   Співаю Всевидющому ОКУ, яке зронило сльозу, з якої виникли світи:
   Гей, Око-Ладо!
   Гей, Око-Ладо!
   Гей, Око-Ладо!
   Сльоза очищує.

***

   А ми просо сіяли, сіяли,
   Ой, Див-Ладо сіяли, сіяли...
   Так ми співаємо і пробуджуємось. Бо тут ДИВ - це наше ДИВлення-ДИВування, а Ладо - дивлення ізсередина себе. Тут дивлення Всевидющим Оком, тобто дивлення в свої рухи. Тому ми й співаємо про Око так:
   Гей, Око-Лада,
   Леле Ладове!
   Гей, Око-Ладове,
   Ніч пропадає,
   Бо Око-Лада
   З води виходить,
   Ладове свято
   Нам приносить.
   Гей, Око-Ладо!
  

***

   Гей, Око-Лада,
   Леле Ладове!
   Гей, Око-Ладове,
   Ніч пропадає,
   Бо Око-Лада
   З води виходить,
   Ладове свято
   Нам приносить.
   Гей, Око-Ладо!
   А ти, Перуне,
   Отче над Ладою!
   Гей, Перуне,
   Дай дочекатися
   Ладі Купала.
   Так ми співаємо про Всевидюще Око. Всевидюще Око зронило сльозу, і виникли всі світи. Ми теж зроняємо сльозу і в нас виникають нові світи. Сльоза очищує.

***

   Не міняй свій стан. Не вживай те, що змінює його. Не роби собі нервову напругу, змінюючи стан.
   Не вбивай живе. Себе не вбивай як живе, роблячи спротив вбивцям.
   Засвідчуй свої спонукання. Дивись ДИВом, дивленням-дивуванням. Дивись ЛАДом, ізсередини себе. Дивись Всевидющим Оком в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань. І Всевишній прийде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.

***

   Всевишній. Ми зосереджуємось, концентруємось, як ДИВ. То ДИВлення-ДИВування. ДИВимось ЛАДом, ізсередини себе в свої рухи. ДИВимось Всевидющим Оком в свої рухи. Видавлюємо з себе сльози, концентруючись на одному.
   Гей, Око-Лада!
   Гей, Око-Лада!
   Гей, Око-Лада!
   А коли приходить в голову думка, яка заважає, то стає смішно.
   І Ти поглинаєш нас, Всевишній.
   Шануємо Тебе!

***

   Слава буди в вишніх Богу,
   Дающему радость премногу,
   Рожденну, явленну
   І во ясліх безсловесних положенну.
   Так ми співаємо розуміючи, що заповіді ВсеВишнього відчуваються. Вони безсловесні положення.
   Славимо ВсеВишнього!

***

   Всевишній! Боже! Знаю. Треба. Треба дивитись в себе, дивитись ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів. Дивитись внутрішнім початком.

***

   Всевишній. Дивлюсь ізсередини себе в свої рухи. Коли думка з'являється, то стає смішно. Дивлюсь, ніби видавлюючи із себе сльозу. Дивлюсь, зосереджуючись на одній крапельці, на одній цяточці, уповільнюючи своє дихання.
   Дивлюсь, видавлюючи із себе сльозу. Сльоза очищує.
   Ти приходиш до очищеного.
   Шаную Тебе, Всевишній.
  

***

   Всевишній! Боже! Знаю. Треба. Треба свідчити себе.
   Засвідчувати свої спонукання.
   Дивитись ізсередини себе своїм внутрішнім початком, дивитись в свої рухи думок, почуттів. Не вбивати їх. Не вбивати нічого, якщо тебе не вбивають. І не міняти цей стан на інший.
   То Бог Всебог, Дідо-Всевідо. Бог Всебог - Бог-Творець, володар таїн земних і небесних.
   Шануємо Тебе, Боже!
   Нема нічого неможливого!
   Шануємо Тебе, Бог Всебог, Дідо-Всевідо - володар тайн, відающий все!
   Шануємо Тебе, Всевишній!
  

***

   Засвідчуємо свої спонукання.
   Ізсередини себе дивимось, дивимось своїм внутрішнім початком, на себе дивимось, дивимось в рух своїх думок, в рух своїх почуттів.
   І відкривається Бог Всебог.
   Відкривається Дідо-Всевідо.
   Відкривається Всевишній.
   Шануємо Тебе, Всевишній!

***

   У мені є Бог Всебог. Щоб зберігати це, я продовжую дивитись, глядіти. Глядячи ізсередини себе в свої рухи: рухи рук, рухи думок, рухи почуттів, - зберігаю в собі Бога Всебога.

***

   Ізсередини себе дивимось в свої рухи: рух думок, рух почуттів. Дивимось своїм внутрішнім початком.
   Глядіти ізсередини себе в свої рухи: рух думок, рух почуттів. То і є тайна Всевідо. То Дідо-Всевідо, Бог Всебог, Всевишній.
   Шануймо Його!

***

   Вищий. Вищий Дух.
   Вищий - Бог Богів. Вищий - Єдиний Бог. Всевишній.
   Вищий, Вишній, Всевишній.
   Ці назви теж не для Тебе.
   Ти Вищий за ці назви.
   Маса мілких думок, суєтних. Щось робиш, щось плануєш. Суєта. І раптом все відходить.
   То явлення Тебе, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вишній. Ти високо над усім граєш-сяєш. Ти Вишнє променясте сонечко.
   Ти в небі мого Вищого Духу.
   Ти виходиш з неба Вищого Духу. Ти Вишня премудрість.
   Внутрішнім початком ізсередини себе Дивлюсь Тобою.
   Шаную Тебе!

***

   Вишній. Вишній на Вишині, у Вишині.
   Всевишній. Всевишній - це Все на Вишині, Все у Вишині. І це - стан.
   Є стан, коли Все на Вишині, у Вишині. Коли зі мною такого не було, я вірив, що таке є. Але тепер я знаю, що таке є. Всевишній відкрився мені.
   Шаную Тебе, Всевишній!

***

   Всевишній. Все на Вишині, у Вишині.
   Це триває, коли продовжую Твою присутність, глядячи ізсередини себе в свої рухи: рух дихання, рух руки, рух думки, рух відчуття. Глядячи на все внутрішнім початком.
   Шаную Тебе, Всевишній!

***

   Всевишній. Глядіти ізсередини себе в свої рухи - це бути з Тобою.
   Я продовжую Твою присутність, глядячи ізсередини себе в свої рухи; рухи руки; рух думки, рух відчуття.
   Шаную Тебе, Всевишній!
  

***

   Всевишній - Ти ВсеБог, Все.
   ВсеБог - Все. Нема нічого конкретного. І думки ніякої нема. Йде саме очищення.
   Шаную Тебе, Всевишній!
  

***

   Вищий. Ізсередини себе дивлюсь в свої рухи, рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів. Дивлюсь внутрішнім початком. Не очима дивлюсь, а внутрішнім початком дивлюсь. І Ти в мені відкриваєшся, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Спостерігаю. Засвідчую свої спонукання. Ізсередини себе Дивлюсь на себе і крізь себе, Дивлюсь на рух своїх рук і ніг, на рух думок і почуттів, на рух, який навкруги, Дивлюсь без розбірливості, Дивлюсь своїм внутрішнім початком, не очима Дивлюсь, а внутрішнім початком.
   Дивлюсь ізсередини себе в свої рухи; рухи рук, рухи думок, рухи почуттів.
   І ти відкриваєшся, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Знаю. Внутрішній початок - це основа. Одні кажуть, що шлях до Тебе - це сприйнятливість, сприймання, сприйняття, коли все - як одне і нічого іншого в тобі не виникає. Інші кажуть, що шлях до Тебе - це зосередженість, зосередження, коли є одне - і нічого іншого в тобі не виникає.
   Але це одне - є внутрішнім початком. Сприйняття всього як одного йде від внутрішнього початку, через внутрішній початок. Зосередженість на одному - це зосередженість на внутрішньому початку.
   Внутрішнім початком я сприймаю все. На внутрішньому початку я зосереджуюсь.
   І Ти мені відкриваєшся, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Ізсередини себе Дивлюсь. Своїм внутрішнім початком Дивлюсь. Дивлюсь, як рухаються мої руки і ноги, як рухаються мої думки і почуття. І Ти мені відкриваєшся.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Знаю, як Тебе не втратити. Треба Тебе продовжувати, Дивлячись ізсередини себе в свої рухи; рухи рук; рух думки, рух почуття.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Ізсередини Дивлюсь внутрішнім початком на себе, фіксую рух своїх рук і ніг; фіксую рух думок і почуттів. Бути, продовжувати бути в тверезому розумі, чутливому до всього навкруги без розбірливості. Бути і Дивитись; Дивитись не очима, а внутрішнім початком; ізсередини Дивитись. І Ти приходиш, Вищий.
   Шаную тебе!

***

   Вищий. Знаємо. Щоб зберігти Це, Вище, треба Його продовжувати, Дивлячись ізсередини себе в свої рухи; рухи руки; рух думки, рух почуття.
   Ми Дивимось ізсередини себе, Дивимось в свої рухи. І Ти залишаєшся в наших глибинах, Вищий.
   Шануємо Тебе!

***

   Вищий. Я Дивився, внутрішньо Дивився, ізсередини, на свої думки. Я просто був. І Ти був у мені, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Я Дивився, внутрішньо Дивився крізь себе. І Ти повертався до мене, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Ізсередини Дивитися внутрішнім початком на себе, фіксуючи рухи рук і ніг, рухи думки і почуття. Бути, продовжувати бути в тверезому розумі, чутливим до всього навкруги без розбірливості. Бути і Дивитись; Дивитись не очима, а внутрішнім початком, ізсередини Дивитись.
   І Ти приходиш, Вищий.
   Шануємо Тебе!

***

   Вищий. Подивився на себе. І усі надмірні роздуми припинились самі по собі. Замовк.
   Припинились надмірні роздуми і з'явився Ти, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Коли дивлюсь в себе, припиняються усілякі надмірні рухи, думки. І з'являєшся Ти, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Ізсередини Дивився внутрішнім початком на себе, фіксував рух дихання.
   І Ти прийшов, Вищий.
   Шаную Тебе!

***

   Вищий. Знаю. Родючість - це головна цінність. Родючість землі, родючість жінок.
   Але родючість - це не тільки родючість тіла, тілесна родючість.
   Родючість - це також родючість душі, Духу, родючість думок, почуттів.
   Але Ти, Вищий, припиняєш в мені неправильну, хибну родючість.
   Шаную Тебе!

***

   Прожив багато. Пора вже в потойбіччя, потойбічний світ, на той світ...
   Але...
   Я не сказав найголовнішого.
   А треба?
   Треба, щоб вціліти у часі.
   А треба, щоб вціліти у часі?
   Треба!
   Мені мати казала, що треба, щоб вціліло життя.
   Навіщо їй потрібно було це?
   А вона мене народила, народила моє життя.

***

   Всевишній - це відчуття можливості життя вічного.
   Вклоняємося Йому.
   Славимо Всевишнього!
   Він - надія.

***

   Всевишній. Ти є можливістю життя вічного. Більш від тебе ніякої користі. Сама лише можливість. Але... життя вічного!
   У майбутньому Всесвіт стане зовсім іншим. Не таким, як тепер.
   І життя стане зовсім іншим!
   І люди стануть зовсім іншими!
   Або вони зникнуть, їх не буде...
   Так про яке вічне життя йде мова? Про те, інше вічне життя яке буде?
   Всевишній. Співаю тобі пісню.
   Інших варіантів не знаходжу.
   Ти - можливість життя вічного.

***

   Всевишній дає можливість життя вічного.
   Лише будьте пильними: остерігайтесь тих, що нападають на вас думок, бажань, спонукань.
   Всевишній - це можливість життя вічного.

***

   Всевишній - це можливість життя вічного. Ця можливість у будь-якому випадку залишається. Хоча і Всесвіт розшириться настільки, що всі зірки неба кудись підуть, розпадуться, зникнуть, стануть невидимими.
   На небі неможливо буде що-небудь виявити. Сама чорнота.
   На небі не буде нічого.
   Отже майбутня людина буде відірвана як від минулого, так і від теперішнього. Але... вона буде. І буде можливість життя вічного.
   Хай всі галактики зникнуть. І хай буде людина, буде Всевишній, буде можливість життя вічного.

***

   Всевишній. Ти - можливість життя вічного.
   Чотирнадцять мільярдів років тому виник Всесвіт. Загинули маси зірок, створивши речовини, з яких склалося моє тіло. Це тіло помре. Але попереду - трильйони років, щоб воно відродилось.
   Нема нічого неможливого.
   Що ті чотирнадцять мільярдів років на тлі прийдешніх трильйонів, коли розгорнеться можливість життя вічного?
   Вітаю Тебе, Всевишній, незгасна можливість.

***

   Всевишній. Ти - можливість життя вічного.
   Я народився тут на Землі, маленькій планеті Сонячної системи, народився десь у закутках Чумацького Шляху.
   Перед тим, як я народився, розпались й загинули безліч зірок, створивши ті речовини, з яких складається моє тіло.
   Моє тіло виникло.
   Можливо все.
   Нема нічого неможливого.
   Всевишній. Ти зі своєю можливістю життя вічного приймаєшся.
   Дивовижа! Загинуло безліч зірок небесних - й сконструювалось моє тіло. Вітаю Тебе, Всевишній!

***

   Відслідковую появу думок.
   В моїх глибинах Духу вони раптом з'являються.
   Думки з'являються - і я усміхаюсь.
   Від того, що з'явилась в голові думка стає смішно.
   Усмішка з'являється від кожної думки.
   Потім це назвуть: "Усмішка Будди". У Будди таке теж буде.
   Приходить Вишній, Всевишній. Потім скажуть: "Вішну".
   Вишній, Всевишній, Вішну.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБог. Ти і ПершоБог, і ПраБог. Але Твій прояв: ЖивоБог - в основі.
   Він і в моїй основі, в нашій основі.
   Коли існую і дивлюсь, дивлюсь не очима, а внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь...
   Коли дивлюсь ізсередини себе в свої рухи: рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів.
   Тоді очищуюсь. Зникають хибні думки і почуття. Зникають забобони і омани.
   І має прояв у мені ЖивоБог.
   Слава Тобі, ЖивоБог!
   Слава Тобі, ВсеБог!

***

   Існую і дивлюсь, дивлюсь не очима, а внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь.
   І саме життя ЖивоБог очищує від хибних думок і почуттів, від ілюзій і усілякої омани, від забобонів.
   Такого чистого ЖивоБог веде до життя вічного, до безсмертя, до невмирущості.

***

   Внутрішнім початком, самим життям, ЖивоБогом глядіти ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів.
   То ЖивоБогом очищувати себе.
   Чистий від хибних думок і почуттів.
   Чистий від ілюзій та усіляких оман.
   Чистий від забобонів.
   Такого саме життя, ЖивоБог веде до життя вічного.

***

   ВсеБог. Твій прояв - ЖивоБог. Він веде до життя вічного.
   Знаю.
   Але треба глядіти, дивитись ізсередини себе в свої рухи: рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів. Глядіти, очищуючись.
   І тільки тоді, такого чистого поведе саме життя, поведе ЖивоБог до життя вічного, до невмирущості.
  

***

   Ізсередини дивлюсь внутрішнім початком на себе, фіксую рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів.
   І всі ті хибні думки і почуття зникають. Зникають забобони, ілюзії і усілякі омани.
   І я чистий, очищений.
   Знаю. Такого саме життя, ЖивоБог веде до життя вічного, до безсмертя.
   Славлю ВсеБога, Його прояв - ЖивоБога!
  

***

   Ізсередини себе дивлюсь внутрішнім початком на себе, фіксую рух рук і ніг, рух думок і почуттів.
   І зникають всі ілюзії і усілякі омани. Зникають забобони, хибні думки і почуття.
   Такого чистого саме життя, ЖивоБог веде до життя вічного, до невмирущості.
   Славлю ВсеБога, Його прояв - ЖивоБога!
  

***

   ЖивоБог! ЖивоБог! Ти - прояв ВсеБога, ПершоБога, ПраБога.
   Знаю. Треба ізсередини дивитись внутрішнім початком на себе, фіксуючи рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів. Тоді всі хибні думки і почуття, всі забобони, ілюзії і усілякі омани зникають. І саме життя, ЖивоБог веде до життя вічного, до безсмертя, до невмирущості.
   Шаную Тебе, ВсеБоже, Твій прояв ЖивоБога!

***

   Не міняй свій стан. Не вживай те, що порушить концентрацію, порушить в глибинах душі Диво-Бога, порушить Дивлення-Дивування.
   Не вбивай живе. Не вбивай хід думок (хай собі йдуть хибні думки, але не йди за ними), що порушить медитацію, порушить в глибинах душі Ладо-Бога, порушить процес Ладання-Ладування.
   Засвідчуй свої спонукання. Дивись ізсередини себе в свої рухи, що приведе до Стану Життя Вічного, приведе до Живо-Бога, до процесу Живлення-Живоявлення.

***

   Не міняй свій стан.
   Ой, Див-Дива, Диво-Дива!
   Не вбивай живе.
   Ой, Лад-Лада, Ладо-Лада!
   Засвідчуй свої спонукання.
   Ой, Жив-Жива, Живо-Жива!
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Ой, Ирій, Орій, Арій!

***

   ДивБог.
   ЛадБог.
   ЖивБог.

***

   ДивоБог.
   ЛадоБог.
   ЖивоБог.

***

   ДиваБог.
   ЛадаБог.
   ЖиваБог.

***

   ДивБог.
   ЛадоБог.
   ЖиваБог.

***

   Молимося Лада,
   Молимося Вишньому Богу.

***

   Ой Див, Див та Ладо,
   Ой Див, Див та Лада!

***

   Бог ВсеБог! Вишній ВсеВишній!
   Твої прояви: Див, Ладо, Жива ведуть до Стану Життя Вічного.
   Шаную Твої прояви: ДивБог, ЛадоБог, ЖиваБог!
   Бог ВсеБог! Вишній ВсеВишній!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог! Вишній ВсеВишній!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог! Вишній ВсеВишній!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог! Вишній ВсеВишній!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!

***

   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній:
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!

***

   Бог ВсеБог - Вишній ВсеВишній: Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива, Див, Ладо, Жива!
  

***

   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!

***

   Всевидюще Око, Всевідо. Ти Вишній, Всевишній. Ти від ВсеБога, від Всього.
   Ти - від Всього!
   Вклоняємось Всьому!
   Шануємо Все!
   Все! Вклоняємось Тобі. Шануємо Тебе! Шануємо Твої прояви: Сонце, Небо, Землю, Вітер, Річку, Степи, Трави Степів, Дерева, Дуби, Птахів, Соколів.
   Шануємо Все і припиняємо неправильний ріст.
   Хай Все росте правильно!

***

   Все!
   Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Відо? ВсеВідо, ВсеВидюще Око!
   Шануймо Твої прояви: Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!
   Див, Ладо, Жива!

***

   ВсеБог. Знаю. ВсеБог - ВсеСвіт! Бог і люди - це одне. Бог і людська сім'я є одним і тим самим. Зветься це РОД. Від того серед людей є старший родич Всевишній. Але все одно все це в Тобі, ВсеБоже. Бо Ти - Все, Все, що було, є і колись буде. Твоя можливість безмежна.
   Ти - Все! Ти і Все - одне і те саме.
   Шануємо Тебе!

***

   Бог і ВсеСвіт, Природа - це одне і те саме. Бог і людина також одне і те саме. Відкриємо в собі Бога, ВсеБога!
   Треба відкрити Бога в собі. Або він в нас відкриється, в нас - очищених.

***

   ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ!

***

   ВсеБог!
   ВсеБог!
   ВсеБоже! В Тобі всі протилежності.
   Ти ДивЛадо - світлосяйний Бог.
   Коли Ти в мені маєш прояв, то все навкруги сяє, і всі недоліки зникають. Виникає досконалість.
   Ти - та щаслива доля, від якої зникають недоліки.
   ВсеБоже. Ти ДивЛадо - світлосяйний Бог.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Виконую Твою настанову: засвідчую свої спонукання. Рано-вранці просинаюсь і пів години засвідчую. Тобто дивлюсь ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. А у неділю в гаю опівдні, коли сонце над головою протягом години роблю те саме: засвідчую свої спонукання. Бачу, як я відвертаюсь, відхиляюсь, відриваюсь. Розумію, що це поглиблене засвідчення. Воно приводить до стану життя вічного. До Тебе, ВсеБоже. І це - щастя.

***

   ВсеБоже. Я виконую Твої настанови, як можу. Не міняю свій стан; тобто не вживаю те, що змінює його: не вдаюсь до нервової напруги, не вдаюсь до крайнощів у своїх емоціях. Виконую Твою настанову і не вбиваю живе. Тобто перш за все не вбиваю себе як живе, бережу себе, не пиячу, не маю думок про самогубство. Не вбиваю інших людей, тварин. Не їм багато живої їжі.
   Виконую Твою настанову, ВсеБоже: засвідчую свої спонукання; тобто ізсередини себе дивлюсь в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. Буває, відволікаюсь, спокушаюсь, перериваю засвідчення своїх спонукань. Але я стараюсь. Передаю всі Твої знання, ВсеБоже, іншим задля життя вічного. Славлю Тебе!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь і видавлюю із себе сльозу. Зроняю сльозу.
   Всевидюще Око зронило сльозу, з якої створилися всі світи.
   У мене - те ж саме. Зроняю сльозу, і навколо створюються всі світи. Все навколо сяє світлом.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Відчуваю навколо себе все відразу. І все сяє. Це Ти відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБог. Знаю. Створювати собі кумирів - це розпалюватись і свідомо міняти свій природний стан духу. Грати в азартні ігри - це розпалювати себе і свідомо міняти свій природний стан духу. Вживати їжу і напої, які стимулюють або заспокоюють, - це міняти свій стан і духу й тіла. Я сторонюсь всього цього, дивлюсь на це згори свого внутрішнього початку, дивлюсь ізсередини себе в ті думки про створення кумирів, азартні ігри, вживання їжі й напоїв, стимулюючих і заспокоюючих, сторонюся всіх їх. І Ти, ВсеБоже, мені відкриваєшся.
   Слава Тобі!

***

   ВсеБоже. У мене увага зачіплюється за одну крапельку, будь-яку, будь-де. І - концентрується. Після чого відчуваєш все навколо, все відразу. Відчуваєш і зливаєшся з цим усім, свідчиш.
   І Ти відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо!
   Видюще Око ВсеВидюще Око!
   Світ ВсеСвіт!
   Твої прояви - це Див, Ладо, Жива.
   Засвідчую свої спонукання. Намагаюсь постійно глядіти ізсередини себе в свої рухи; рух руки, яка це пише; рух дихання, думки, почуття, рух відчуття.
   Моє глядіння, Дивлення - то Твій прояв, Див, як дивлення-дивування.
   Моє Дивлення ізсередини себе - то Твій прояв, Ладо, як ладування.
   Моє Дивлення в свої рухи - то Твій прояв, Живо, як живоявлення.
   Спостерігаю, наглядаю, назираю зміст своєї свідомості й Ти, ВсеБоже, ВсеВишній, ВсеВідо, ВсеВидюще Око, ВсеСвіт, приходиш.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Ти - Все. Твої імена і назви змінювались: Сварог, Ісварга, Сварга. Або: ДаждьБог, Дажба. Але Ти вище усіляких імен і назв. Ти відчуваєшся, якщо глядіти ізсередини себе в свої рухи, глядіти своїм внутрішнім початком.
   Шануємо Тебе!

***

   Спостерігаю і споглядаю зміст своєї свідомості. Зосереджуюсь і концентруюсь на спостеріганні й спогляданні своєї свідомості.
   І Ти мені відкриваєшся, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   Споглядаємо, спостерігаємо зміст своєї свідомості, свої думки, спонукання.
   Споглядаємо, спостерігаємо всі свої почуття, відчуття, Все!
   Засвідчуємо Все.
   І Ти нам відкриваєшся.
   Шануємо Тебе, ВсеБоже!

***

   Ізсередини себе дивимось у свої рухи: рухи рук, дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   Засвідчуємо внутрішнім початком.
   Засвідчуємо.
   Шануємо Все!

***

   Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!

***

   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо,
   Видюще Око ВсеВидюще Око,
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!
   Але -
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.

***

   ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ! ВСЕ!

***

   Скрізь збираються люди разом заради того, що є, що існує реально.
   Релігійні люди збираються разом заради того, чого нема, не існує.
   Бог - це те, чого нема.
   Але ні! Це певний стан Духу. Бог є Дух.

***

   Вірю в загублений час.
   Він показав те, що треба,
   Те, що треба для всіх нас,
   Що підіймає до неба.

***

   ВСЕ. Дивлюсь в одну цяточку і зоровим відчуттям охоплюється все навкруги, а шкірою все відчуваю.
   І Ти, ВСЕ, мені відкриваєшся.
   Шаную Тебе!

***

   ВСЕ. Дивлюсь на себе; дивлюсь крізь себе на світ.
   Ізсередини себе дивлюсь своїм внутрішнім початком.
   І мені відкривається ВСЕ.
   Шаную ВСЕ!

***

   ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе. Дивлюсь із себе; дивлюсь крізь себе; на себе дивлюсь, на світ. Внутрішнім початком дивлюсь.
   Зливаюся з усім.
   ВСЕ - це спасіння!
   ВСЕ, шаную Тебе!

***

   ВСЕ. Все - початок і кінець. Але тільки глядіти треба. Тому дивись ізсередини себе; дивись із себе, дивись на себе, дивись крізь себе на світ.
   І ВСЕ відчиниться відразу.
   Шануй ВСЕ!

***

   ВСЕ, ВсеБог. Дивлюсь із себе на себе.
   Дивлюсь із себе на себе і крізь себе на світ. І досконалість приходить.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВСЕ. ВсеБог. Дивлюсь ізсередини себе на себе. На руки, які рухаються. На думки, які віддалено виникають в моїй голові. Дивлюсь на свої рухи і на нерухомість, яка виникає.
   І ВСЕ розквітає.
   І Ти розквітаєш, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ВСЕ. ВсеБоже. Дивлюсь на себе і далі - вперед себе. Дивлюсь і на світ навкруги. Не очима дивлюсь. Ізсередини себе дивлюсь. Відчуваю ВСЕ всією своєю сутністю.
   ВсеБоже. Підвищена чуттєвість - і Ти відкриваєшся.
   Шаную Тебе!

***

   ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе. Дивлюсь із себе, крізь себе; на себе і на світ дивлюся.
   Стаю ВСІМ!

***

   ВСЕ!
   ВсеБоже!
   Дивлюсь із себе на себе!
   Дивлюсь із себе на себе!
   Дивлюсь крізь себе на світ!
   Дивлюсь із себе на себе, на світ!
   І Ти з'являєшся як стан моєї душі!
   Шаную Тебе, ВсеБоже!
  

***

   ВСЕ. ВсеБоже. Не вбиваю живе. Ми всі не вбиваємо живе. Навіть рослину не вбиваємо, якщо це не задля живого. Рослину вбиваємо лише задля нового життя, задля більшого живого. І журимось, коли це не так. І співаємо:
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зелена ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".

***

   Ой, Див, Ладо!
   Див, Ладо!
   Рівновагу не втрачай.
   Усіляке не вживай.
   Ладо-Жива!
   Ладо-Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Пильнування не втрачай.
   Не вбивай, не вбивай.
   Споглядання не втрачай.
   Жива-Сокіл!
   Жива-Сокіл!
   Споглядай, спостерігай.
   З себе споглядай.
   Споглядай, спостерігай.
   Зсередини споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.

***

   "Та не винна в тому доля,
   А все винна твоя воля.
   Бо що заробляєш,
   Та й те пропиваєш".
   Див, Ладо!
   Див, Ладо!
   Усіляке не вживай,
   Рівновагу не втрачай.
   "Людська кров - не водиця,
   Проливати не годиться".
   Душа-Жива!
   Душа-Жива!
   Не вбивай, не вбивай.
   Пильнування не втрачай.
   Не вбивай, не вбивай.
   Споглядання не втрачай.
   "Ой на Чорному морі, на білому камені,
   Ой там сидить ясен Сокіл -
   Низенько голову склонив,
   Та жалібненько квилить-проквиляє,
   Та на святеє Небо, на Чорне море споглядає".
   Жива-Сокіл!
   Жива-Сокіл!
   Споглядай, споглядай,
   З себе споглядай.
   Споглядай, споглядай,
   Зсередини споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.
   Засвідчуй, споглядай.

***

   ВСЕ! ВСЕВИЩЕ! Потім скажуть: "ВсеБог!".
   Вище поза словами.
   Вищий!
   Вишній!
   ВсеВишній!
   ВсеВишній!
   Шануємо Тебе!

***

   ВсеБоже. Коли рухаєшся ритмічно, повільно, то поглибленість свідчення більша.
   Відчуваю радість. Всеохопну радість.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на світ і на себе. Дивлюсь не очима, а внутрішньою сутністю своєю. Дивлюсь через себе, крізь себе у світ, дивлюсь за собою, за своїми рухами, думками, почуттями. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   І Ти розквітаєш в моїх глибинах, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь із себе. Дивлюсь із себе на себе і крізь себе у світ.
   Дивлюсь своїм внутрішнім, яке не можна ніяк назвати. Від того мені відкривається Все.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на світ, на світ і на себе. Дивлюсь не очима, а внутрішньою сутністю своєю; дивлюсь через себе у світ, дивлюсь за собою, за своїми рухами, подумами, почуттями.
   І я інший. Зливаюсь із Тобою, ВсеБоже, як із собою первинним, відокремленим від тіла. Неначе так і було завжди.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Бачити в собі непотрібні рухи, думки, відчуття - це бути Тобою.
   Бачу непотрібні рухи в собі.
   Стаю Тобою; наче завжди був Тобою, як собою, своїм внутрішнім початком відокремленим від тіла.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь. Внутрішньо дивлюсь, ізсередини себе. Дивлюсь на свої думки.
   Дивлюсь ізсередини себе, крізь себе на світ, на світ і на себе. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   І щастя прибуває.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Ізсередини себе дивлюсь внутрішнім початком на себе, фіксую рухи рук і ніг, рухи думок і відчуттів.
   Чуйний до всього без розбору.
   Дивлюсь не очима, а внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь.
   І щастя розквітає.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь крізь себе на світ. Дивлюсь внутрішнім початком, ізсередини себе дивлюсь.
   І радість охоплює.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь крізь себе на світ, на світ і на себе, на свої рухи, на свою нерухомість.
   Набуваю щастя.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Я своїм внутрішнім початком дивлюсь ізсередини себе; дивлюсь крізь себе на себе і на світ.
   Знаю, треба глядіти на себе і на світ, глядіти на свої рухи й на свою нерухомість. Від того відчувається безмежне і вічне.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь ізсередини себе на себе і на світ. Дивлюсь на свої рухи, на свою нерухомість.
   Щастя!
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Знаю. Треба глядіти ізсередини себе в свої рухи, в свою нерухомість.
   Через себе можна доторкнутись до Всього, і взагалі стати Всім, що навколо, стати тобою, ВсеБоже.
   Тоді все навкруги засяє.
   Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   ВсеБоже. Дивлюсь в одну крапельку, в одну цяточку, а відчуваю все навколо, все зразу, зливаюсь з усім, що є. То Ти, ВсеБоже.
   Шаную Тебе!

***

   ВсеБоже. Знаю. Треба глядіти ізсередини себе в свої рухи; рухи тіла (рук, ніг, дихання); думок, почуттів, рухи відчуттів; глядіти у свою нерухомість; глядіти крізь себе на світ, що навколо.
   Від того буде спасіння.
   Вірю. Шаную Тебе, ВсеБоже!

***

   Небо. Шкірою відчуваю все.
   Ти скрізь, Небо. Сяєш.
   Світи породжуються зі сльози, що котиться по щоці.
   Небо. Я є все.

***

   Небо. Спасіння в майбутньому і його прояв в теперішньому часі - це коли навколо все сяє. Не Твої зірки, Небо. Не Твоє Сонце... А все навколо сяє.
   І таке може бути. Таке зі мною буває.
   Небо. Тобі нічого не треба.
   Все є. Є сяйво.
   Я не хочу сперечатись і щось казати. Але, Небо, звісно, що Твоє Сонце згасне. І зірки Твої згаснуть. А те сяйво - воно було і буде. Воно спасіння, і спасіння в теперішньому часі і в майбутньому. Не будеш же жити в темряві.

***

   Хай все гине? Хай все гине?
   Що, і я загину?
   Час все плине... Час все плине...
   Що віддам я сину?
   Що ж я маю? Що я маю?
   Тільки те, що знаю.
   А проте - я не літаю.
   І не маю раю.

***

   "Та не винна в тому доля,
   А все винна твоя воля.
   Бо що заробляєш,
   Та й те пропиваєш".
  
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зеленая ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".
  
   "Людська кров - не водиця,
   Проливати не годиться".
  
   "Ой на Чорному морі, на білому камені,
   Ой там сидить ясен Сокіл -
   Низенько голову склонив,
   Та жалібненько квилить-проквиляє,
   Та на святеє Небо, на Чорне море споглядає".

***

   "ВСЕ. Дивлюсь ізсередини себе, із свого справжнього Я, істинного Я. Дивлюсь на ВСЕ. І приходить прозріння, осяяння.
   Шаную Тебе, ВСЕ!
   Славлю Тебе, ВСЕ!"

***

   Ой Див, Див та Ладо,
   Ой Див, Див та Лада.

***

   Ой Дів, Дів, Ладо, Дів.

***

   Ой Див, Див, ой Ладо!

***

   Ой, Див-Ладо.

***

   Ой, Лада, ой!

Філософія і ритуал "Храма Споконвічного знання Бога"

  
   У аріїв, які прийшли з Балтійського моря в степи Північного Причорномор'я, був патріархат; і вони вклонялись Диву, дивленню, дивуванню, Богу яскравого неба угорі й у собі. В степах Північного Причорномор'я у аріїв був матріархат і там вклонялись Богині Ладі, ладу. Степи багаті травами. Ними лікувались. Але їх і вживали, щоб змінити свій природний стан духу, порушити рівновагу і гармонію Небесного Вогню і Небесної Води. І було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан". Це розумілось так що "не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює". Тобто не порушуй рівновагу в собі, рівновагу Небесного Вогню і Небесної Води. Адже це не дає людині можливість засвідчувати свої спонукання.
   Від того співають: "Ой, Див, Ладо!". Співають про їхню рівновагу, гармонію.
   Люди займалися жертвоприношенням. Приносили в жертву тварин. Приносили в жертву живе. Але було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе". Це розумілось так, що "не вбивай життя". Не вбивай також свої непотрібні, хибні думки. Май до них теж жалість, жаль, жалобу, співчуття. Живи з ними. Але роби свою справу, а не ту, яку підказують ті хибні думки. Адже вбивство порушує можливість людині засвідчувати свої спонукання, порушує шлях до Бога.
   Тому співають: "Ой, Жив, Жива, Живий!". Співають про ріст живого, про жалість і співчуття до своїх хибних думок.
   Люди не володіли собою. Упадали в гнів, лютість. І було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання". Це розумілось так, що "засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя". Засвідчення може породити в людині Бога, Долю, Долю-двійника, яка охороняє від спокус. Це йде через Око: сльоза очищує.
   Тому співають: "О Бог, Доля, Око!". Співають про шлях до стану життя вічного, до стану безсмертя.
   Ще було явлення Бога, і було сказано: "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Це розумілось так, що "Передавай ці знання іншим. І життя вічне буде". Дехто пішов у Ирій, в теплу сонячну країну, де життя вічне, безсмертя, пішов передати ці знання. А там була зустріч з іншими іменами Бога.
   Тому співають: "О Ирій, О ...!". І додають усілякі імена Бога: Вишній, Вішну, Брахман, Ахурамазда, Будда, Дао, Єлохім, Ієгове, Отець Небесний, Аллах, Сварог, Дажбог, Білобог, Чорнобог, Стрибог.
   Передавати знання можна і собі як іншому. Адже Ирій - це не тільки тепла, сонячна країна, яка десь. Але це також тепла, сонячна країна у нас, в наших глибинах.
   Заповіді Бога неможливо виконати досконало.
   "Не міняй свій стан". Можна не вживати речовини, які змінюють стан, не пити вино. Але стан може змінити забруднене повітря, забруднена вода, нервова напруга. Тому треба старатися, намагатися як тільки можна не міняти свій стан.
   "Не вбивай живе". Можна не вбивати людей і тварин, не вживати м'ясо і рибу. Але рослинна їжа теж жива. І коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числі і рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсім не будемо їсти, то вб'ємо себе як живе. Тому треба старатися, намагатися як тільки можна не вбивати живе.
   "Засвідчуй свої спонукання". Засвідчувати свої спонукання кожну мить неможливо. Людина відволікається у своїх думках, спокушається, зваблюється. І тоді вона не засвідчує свої спонукання, перериває процес засвідчення. Спокуса робить своє. Тому треба рано-вранці, коли сонце тільки піднімається, або коли воно над головою, поглиблено засвідчувати свої спонукання, думки, почуття, тим самим очищуючись від усіляких спокус.
   Засвідчуй себе.
   Спостерігай себе.
   Пильнуй себе.
   Споглядай себе.

***

   Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.
   Не вбивай життя.
   Засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя.
   Передавай ці знання іншим. І життя вічне буде.
  

***

   У Доведизмі (Доязичництві) Бог не названий. Це Те, що вище за назву; вища сила. Але коли кажеш "Вищий", коли кажеш "Бог, або Вищий", то це вже язичництво.
   Все добро.

***

   Нові релігії - це забуті старі. Просто робиться акцент на важливому. Так, корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмі різних релігій. Важливий момент медитативної практики - це засвідчення своїх спонукань. Засвідчення руйнує попередні структури свідомості (С.С. Аверинцев). Руйнація йде тих структур свідомості, які вже застаріли, віджили своє. Через цю руйнацію застарілих структур свідомості людина може оновлюватись. Засвідчення своїх спонукань в різних формах мають і Веда, і Авеста, і Трипітака, і Дао де цзін, і Тора, і Біблія, і Коран. У Ведах, а це "Рігведа", мова йде про таку характеристику засвідчення, як пильність (Ригведа). Про ту саму пильність говорить і "Авеста" (Авеста). Буддистське Святе Письмо "Трипітака" має багато посилань на містичну практику отримання вищих станів свідомості. Так, її складова частина за назвою "Дхаммапада" говорить про ту саму практичну дію - пильність (Дхаммапада). В даосизмі, який представлений Святим Письмом "Дао де цзін", містична практика - це та сама пильність як засвідчення відсторонено споглядального характеру, коли людина дивиться на все збоку, коли вона обачна (Дао дэ цзин). В "Торі" іудаїзму мова йде про процес засвідчення, де засвідчує сам Бог, коли його Дух, Дух Всесильного буяє над водою (Тора). Через це можна розуміти, що тут мова йде про певний стан як Стан Бога, коли він засвідчує, відсторонюючись від усього. В християнстві, в його містичній практиці, теж акцент робиться на такій характеристиці засвідчення, як пильність, коли рекомендують спостерігати за собою (Библия). В "Корані" мусульман ми також зустрічаємо процес засвідчення (Коран).
   У цьому напрямку цікавий досвід "Храму Споконвічного знання Бога", де акцент робиться на засвідченні. Богослужіння в цьому храмі схоже на медитацію. Тому людина, яка вперше потрапила в цей храм і не поділяє вчення, про яке тут мовиться, не поділяє, тому що розуміє світ по-іншому, все одно не втратить час, тому що при богослужінні вона фактично медитує. А медитація йде на користь. Людина відчуває гармонію в своїй душі, заспокоєння від процесу засвідчення.
   "Храм Споконвічного знання Бога" - це вісім каменів, які розкладені по колу, як це робили адепти ще за часів доязичництва, за часів Кам'яної Могили. Ще до язичників людина робила коло з восьми каменів і проводила богослужіння в час, коли сонце в зеніті, над головою, опівдні. Символ цього храму - восьмикутна зірка. Восьмикутна зірка є фундаментом храму. Восьмикутна зірка - це не просто символ сонця. Це символ ясного сонячного неба. Тому на богослужіння збираються тоді, коли сонце над головою, опівдні.
   Восьмикутна зірка символізує Божественне, Бога, вищий стан свідомості, Стан Бога. Бог - це Доля Щастя. Доля Щастя - це є Сонячний всесвіт Духа, Сонячний стан Духа, Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя.
   Послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" сповідують ці знання. Споконвічні знання Бога - це "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Послідовники цього знання розуміють, що досконало виконати ці Споконвічні знання Бога неможливо. Наприклад, "Не міняй свій стан". Це не можна виконати досконало. Можна не міняти свій стан і не пити алкоголь, не палити, не вживати наркотичних речовин. Але стан можуть змінити забруднене повітря, забруднена вода, стрес. Тому треба старатися, намагатися як тільки можна не міняти свій стан. Другий приклад: "Не вбивай живе". Це теж неможливо виконати досконало. Можна не вбивати людей і тварин. Можна стати вегетаріанцем і не вживати м'ясо і рибу. Але досконало виконати цей заповіт теж неможливо. Це тому що рослинна їжа теж жива. І коли ми вживаємо будь-яку їжу, в тому числі й рослинну, то вбиваємо живе. Якщо ми зовсім не будемо їсти, то ми вб'ємо себе як живе. Може, треба не переїдати, щоб хоч менше вбивати живе? Третю заповідь "Засвідчуй свої спонукання" теж неможливо виконати досконало. Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається у своїх думках, спокушається. І це - нормально. Але тоді вона не засвідчує свої спонукання. Спокуса робить своє. Тому послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" збираються у храмі, тобто розкладають вісім камінців по колу; і опівдні протягом години поглиблено засвідчують свої спонукання, тим самим очищуючись від усіляких спокус. Це і є богослужіння. Послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" спочатку три рази повторюють самі "Споконвічні знання Бога", тобто повторюють: "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде", після чого протягом однієї години, коли сонце в зеніті, в тиші поглиблено засвідчують свої спонукання. Послідовники заглиблюються в себе і зливаються із Всесвітом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення і у людини з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це дає шанс після свого земного життя мати життя вічне, мати безсмертя. Людина хоч раз у житті повинна пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя.
   Поглиблено засвідчувати свої спонукання відразу не вдається. Людина відволікається. В голові з'являються різні думки, які відволікають, з'являються різні почуття. Тому для початківців рекомендують зосереджуватися на символі восьмикутної зірки, займаться дивленням. Можна зосередитись на своєму диханні, поступово уповільнюючи його, видихаючи повітря. В голові виникають думки. Але треба бути над думками, дивитися, як вони з'являються і зникають, дивитися в те незмінне в собі, звідкіля виходять думки, змінюючи одна одну. У людини може з'явитися стан життя вічного, стан безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати життя вічне після свого земного життя.
   У символі восьмикутної зірки є символи ОМ індуїзму, що сповідує "Веди", вогонь зороастризму, що сповідує "Авесту", колесо дхарми буддизму, що сповідує "Трипітаку", інь і ян даосизму, що сповідує "Дао де цзін", шестикутна зірка іудаїзму, що сповідує "Тору", хрест християн, які сповідують "Біблію", півмісяць із зіркою мусульман, які сповідують "Коран". У кожному Святому Письмі: Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані є Споконвічні знання Бога. Тому послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" сприймають все це Святе Письмо як продовження Споконвічних знань Бога. Самі "Споконвічні знання Бога" відображені в піктограмах, в піктографічному і рунічному письмі Кам'яної Могили. Арії, які йшли від Балтійського моря на південь, спочатку прийшли в степи Північного Причорномор'я, де і розташована Кам'яна Могила. Це було шість тисяч років тому. Шість тисяч років тому була заснована перша арійська культура. В степах Північного Причорномор'я трави були високі, різноманітні. Цими травами лікувались. Їх вживали. Але почали вживати і наркотичні трави. Тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан". Арії займалися жертвоприношенням. Вони приносили в жертву людину, тварину. Потім приносили в жертву коня як найдорожче. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе". Арії не володіли собою. Вони впадали в гнів, лютість, шалену розгніваність. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання". Ці знання були відображені в піктографічному і рунічному письмі Кам'яної Могили. Ці знання арії понесли далі на південь, звідкіля прилітають ириці. На півдні був Ирій, Рай. Саме звідтіля прилітали ириці. Арії пішли далі на південь, в Ирій. То Вирій. Вони прийшли в Індію й Іран. Слово "Іран" означає Арій. Арії вплинули на виникнення індуських "Вед", а також на виникнення зороастрійської "Авести". З індуїзму виник буддизм і Святе Письмо "Трипітака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповідує Святе Письмо "Дао де цзін". Зороастризм вплинув на іудаїзм, що сповідує Святе Письмо "Тору". З іудаїзму виникло християнство, що сповідує Святе Письмо "Біблію". Іудаїзм і християнство вплинули на виникнення ісламу, що сповідує Святе Письмо "Коран". "Храм Споконвічного знання Бога" приймає всі ці Святі Писання. І Веди. І Авесту. І Трипітаку. І Дао де цзін. І Тору. І Біблію. І Коран. У всьому цьому Святому Письмі є Споконвічні знання Бога. Все це Святе Письмо є продовженням "Споконвічного знання Бога".
   Висновки. Засвідчення своїх спонукань, в різних формах, як медитативної практики, фіксують і Веда, і Авеста, і Трипітака, і Дао де цзін, і Тора, і Біблія, і Коран. Тобто фіксує Святе Письмо різних релігійних напрямків. А "Храм Споконвічного знання Бога", що практикує засвідчення, може бути прикладом того, що подібність у різному релігійно-містичному досвіді може орієнтувати на мирне розв'язання тих чи інших життєвих проблем, які виникають в різних релігійних конфесіях. Подібність ми бачимо в процесі засвідчення як невід'ємну частину медитативної практики, яка пронизує Святе Письмо різних релігій. Подібність зближує.
   Література: Аверинцев С.С. Мистика // Новая философская энциклопедия. - В 4 т. - Т.2. - М.: Мысль, 2010. - С. 579; Авеста // Авеста в русских переводах (1861-1996). - СПб.: Журнал "Нева" - РХГИ, 1997. - С. 312-313; Библия. - М.: Издание Московской патриархии, 1988. - С. 1112; Дао дэ цзин // Люйши чуньцю (Вёсны и осени господина Люя) - М.: Мысль, 2001. - С. 464-465; Дхаммапада. - М.: ООО "Издательский дом "София", 2005. - С. 29-35; Коран. - М.: Издательско-полиграфическая фирма "АНС-Принт" Ассоциации "Новый стиль", 1990. - С. 187; Ригведа: Мандалы І-ІV. - М.: Наука, 1989. - С. 292. Тора. - М.: 5765 - 2005. - С. 1-53.

***

   Всім народам відкривався Бог. Це в природі людини. Але факт розповсюдження Божественного знання з території Північного Причорномор'я є.
   Ириці - це птахи, які повертаються з теплого краю.
   Ирій - це теплий, сонячний край. Одного разу частина аріїв пішла в той теплий, сонячний край, звідкіля повертаються ириці. Пішла і понесла з собою Божественне знання: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання".
  

***

   Бог - це Доля. Спочатку саме слово "Бог" мало значення "Доля" (В.В. Иванов, В.Н. Топоров), наділяюче Долею (Українська народна обрядова поезія).
   Бог є Щаслива Доля. Але тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Коли на людину напало щастя як певний Вищий Стан Духу, Стан Свідомості, то від того з'являється Двійник, або Доля, або Бог, Стан Бога. То Двійник-Охоронець від усілякої біди, недолі. І тоді смерть здається неможливістю (В. Джемс).
   Щаслива Доля сама нападає. Це спонтанний процес. Але щоб ця спонтанність проявилася, людині необхідно робити зусилля. Людина має досягти успіху самостійно (Є. Боженко). Пильно засвідчувати свої спонукання, думки, почуття, залишаючись собою, не втрачаючи себе. А втрачати себе треба тільки заради життя вічного.
   Література: Боженко Є. Доля // 100 найвідоміших образів української міфології. - К.: Автограф, Книжковий дім "Орфей", 2007, - С. 47; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - С-Пб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Иванов В.В., Топоров В.Н. Доля // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - М.: Советская энциклопедия, 1991. - С. 391; Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496; Українська народна обрядова поезія. - К.: Школа, 2006. - С. 10.

***

   Род, Родючість, Сила Росту - це цінності й Божество первинної індоєвропейської, або арійської культури, яка виникла шість тисяч років тому в степах Північного Причорномор'я.
   З такою цінністю, як Сила Росту приходить розуміння Бога як припинення неправильного росту, або Щаслива Доля, Щаслива Доля як медитативний стан гармонії і рівноваги протилежностей - Небесного вогняного сонця і Небесної прохолодої води, як яскравого Неба (Див) і Ладу (Ладо). Бог, Щаслива Доля - спонтанність. Тут щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня).
   Література: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

   Треба вміти втрачати себе заради служіння; і не втрачати себе, не розпилювати себе на дріб'язкове, заради служіння, служіння життю вічному, заради життя вічного.

***

   Бог - це Доля; це те, що дає Долю, Долю Щастя, Стан Щастя, стан, коли в гармонії, в рівновазі протилежності вогняного і водяного, вогню і води. І це основа, яка породжує.
   Гармонія-рівновага вогню і води - це ототожнюватись і розототожнюватись, втрачати себе заради життя вічного і не втрачати себе, бути собою заради життя вічного.
   Заради сили росту. Адже життя - від сили росту. Основна цінність - це сила росту.
   Коли в гармонії і рівновазі вогонь сонця і вода небесна (дощ), то все росте. Ця гармонія, ця рівновага припиняє і неправильний ріст. Вогонь ототожнення може породжувати неправильний ріст. Але коли є водяне розототожнення, то є гармонія і рівновага, а отже є і ріст правильний.
   Гармонія і рівновага протилежностей (вогонь-вода) - це певний Стан Щастя, Стан Бога, Стан Безсмертя, медитативний стан.

***

   Коли сонце зверху, то ототожнення, втрата себе заради життя вічного, екстаз, вогонь. І для гармонії, для рівноваги одну годину треба медитувати, щоб було розототожнення, щоб не втрачати себе, щоб бути собою, в енстазі, бути небесною водою заради життя вічного; розототожнення від усього іншого.
   Втрачати себе, і не втрачати себе (розпоряджатися собою, бути собою). Це повинно бути в рівновазі, в гармонії.
   Щоб був правильний ріст, а не ріст пухлини, повинна бути рівновага вогню сонця і води небесної (дощу), ототожнення і розототожнення, ек-стазу і ен-стазу (медитації), бхакті й джнані, втрачання себе і невтрачання себе, коли людина є, розпоряджається собою, відчуває себе, є собою. Правильний ріст - це коли жовте вогню сонця і синє води неба в рівновазі, в гармонії. Рівновага і гармонія протилежностей і є Бог, Породжуюча Сила, яка дає Долю Щастя.

***

   Людина має важку долю, стикається з труднощами. І за компенсаційними механізмами виникає щастя. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе (А.А. Потебня). Від чого? А компенсація труднощів. Але потрібна напружена праця.
   Література: Потебня А.А. О Доле и сродных с нею существах // Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 496.

***

   Бог - то Щаслива Доля, коли я як є в цьому світі. Коли я засвідчую думки, свої спонукання, що б'ють.

***

   "Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання".
   Це веде до певного стану свідомості. Це Стан Безсмертя, Стан Життя Вічного.
   А це шанс мати життя вічне після смерті. Це запорука того, що буде безсмертя після смерті.

***

   Поглиблено засвідчувати свої думки, почуття, спонукання - це засвідчити і свої основи, ті, які за цими думками, почуттями, спонуканнями.
   Заглибитись у себе - це заглибитись в первинний світ і водночас - останній світ майбутнього.

***

   Прадавні люди (арії, у яких Всесвіт це Див, і арії, у яких Всесвіт - Ладо), які жили в степах Північного Причорномор'я, вживали різні трави, лікувались ними.
   Але вони вживали і трави, які стимулюють, міняють стан людини. Вживали скислий виноград, від якого - вино. І було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан".
   Прадавні люди займалися жертвоприношенням, приносили в жертву тварин. І було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе".
   Прадавні люди не володіли собою, впадали в лютість, в гнів. І було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання".
   Ще було сказано: "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   Прадавні люди понесли ці знання туди, відкіля прилітають ириці. Ириці прилітають з Ирію.
   Ирій - тепла, сонячна країна.

***

   "Храм Споконвічного знання Бога". Богослужіння в цьому храмі схоже на медитацію. Тому людина, яка вперше потрапила до цього храму і не поділяє вчення, про яке тут говорять, все одно не втратить часу, тому що при богослужінні вона фактично медитує. А медитація йде на користь. Символ "Храму Споконвічного знання Бога" - восьмикутна зірка. Восьмикутна зірка - це фундамент храму. Восьмикутна зірка - це символ Бога.
   Арії йшли від Балтійського моря на південь в степи Північного Причорномор'я. В степах Північного Причорномор'я трава була висока, різноманітна. Цими травами лікувались. Їх вживали.
   Але почали вживати і стимулюючі трави, які змінюють стан людини. Тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан".
   Арії займались жертвоприношенням. Вони приносили в жертву тварин. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе".
   Арії не володіли собою. Вони упадали в гнів, лютість. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання".
   Ще було сказано: "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   Ці знання відображені в піктографічному і рунічному письмі Кам'яної Могили. Ці знання арії понесли в теплу сонячну країну, звідкіля прилітають ириці, тобто в Індію й Іран. Отже арії вплинули на виникнення індуїстських "Вед", і зороастрийської "Авести".
   Споконвічні знання Бога - це "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Досконало це виконати неможливо. Наприклад, заповідь "Засвідчуй свої спонукання". Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається в своїх думках, спокушається. І не засвідчує свої спонукання. Тому послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" збираються в храмі опівдні і поглиблено засвідчують свої спонукання, тим самим очищуючись від усіляких спокус. Це і є богослужіння.
   Послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" спочатку повторюють самі знання, тобто повторюють: "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде", після чого протягом години, коли сонце в зеніті, в тиші поглиблено засвідчують свої спонукання. Послідовники заглиблюються в себе і зливаються із Всесвітом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення і у людини з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це дає шанс після свого земного життя мати Життя Вічне, мати Безсмертя. Людина хоч раз у житті повина пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя.
   Поглиблено засвідчувати свої спонукання відразу не вдається. Людина відвертається. В голові з'являються різні думки, які відвертають, з'являються різні почуття. В голові виникають думки. Але треба бути над думками, не йти за ними, дивитися, як вони з'являються і зникають, дивитися в те незмінне в собі, звідкіля виходять думки, змінюючи одна одну. У людини може з'явитися Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати Життя Вічне після свого земного життя.

***

   Був Вогонь і була Вода (жовте і синє), Сонце і Небесна Вода (дощ). Але була і рівновага, гармонія, коли світило Сонце і в той же час йшла Небесна Вода (йшов дощ, сліпий дощ). Ця рівновага і гармонія є Єдине, Бог, ПраБог, ПершоБог, ВсеБог, Всевідо, Вишній, Всевишній. Ця гармонія в людській душі, в людському дусі, як наслідок того, коли вона засвідчує свої спонукання, думки і почуття, засвідчує світ (медитація). Від того виникає Доля багатства, Доля щастя, тобто Бог.

***

   Було Сонце. Його обожнювали. Були грім і блискавка. Їх обожнювали. Обожнювали ясне сонячне небо, природу взагалі. І це був ПершоБог, або ПраБог, або ВсеБог, Всевідо, Всевишній. А в цілому - було Вище, і його ніяк не називали. Це доязичницька віра.
   Потім з'явилося язичництво. Воно з'явилося, коли природні явища були названі. Сонце стало ДажБогом. Дощ теж був ДажБогом (Пашник). Грім і блискавка стали Перуном. Вітер став Стрибогом.
   Доязичницька віра, коли обожнювали природу і її як вищу силу ніяк не називали. Людина через засвідчення своїх спонукань, думок, почуттів, через засвідчення світу проникала в глибини себе, знаходила там незмінність, зливалася з тією незмінністю, зливалася з природою - ПершоБогом, або ПраБогом - і відчувала Стан Безсмертя. Стан Безсмертя був запорукою того, що після життя на Землі може бути Життя Вічне, без смерті, без страху. Бо в Стані Безсмертя відсутній який би то не було страх. Стан Безсмертя - це шанс мати безсмертя після того, як помреш.
   Джерела: Пашник Світовит Дмитрович. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. - Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7519 (2011). - С. 36.

***

   Бог (або Біг, Бга, Бхага) спочатку не розумівся як божество. Але Бог розумівся за своєю суттю як Доля (Доля багатства, Доля щастя).
   Бог розумівся як Доля багатства, багатства як можливості ховати недоліки. Коли ховаються недоліки, то це для людини багатство, бо приходить досконалість. Бог - досконалість.

***

   РЕЛІГІЙНА СВОБОДА І АБСОЛЮТ БОЖЕСТВЕННОГО (на прикладі "Храму Споконвічного Знання Бога").
   Релігійну свободу і Абсолют Божественного можна вважати протилежностями. Релігійна свобода - це зміни. В релігії змінюються ритуал, догми, спосіб життя. Були католицизм і православ'я, а виник протестантизм. Одне і те саме Святе Письмо, а трактування різні. На нових трактуваннях виникають і нові релігії. Це релігійна свобода. Але наскільки можна змінювати розуміння Святого Письма? Адже Абсолют Божественного незмінний. Це Абсолют. І Бог Один, Єдиний.
   Релігійні конфесії конкурують між собою. Заповіді Мойсея у Торі майже дослівно співпадають із заповідями Будди у Трипітаці. Хоча деякі іудеї скажуть, що буддизм - це зовсім не релігія, і там нема Бога. В Біблії є висловлювання проти язичників. Хоча Абсолют Божественного був і у них. Бог був і до написання Тори, до написання Біблії. Йде конкуренція. Йде конкуренція за людські уми, за людський розум. В людський мозок вкладаються певні ідеології. Але треба примирювати людей.
   Абсолют Божественного як незмінне виник в Північному Причорномор'ї.
   Як це було?
   Прадавні люди (арії, у яких Всесвіт - це Див, і арії, у яких Всесвіт - Ладо), які жили в степах Північного Причорномор'я, вживали різні трави, лікувались ними. Але вони вживали і трави, які стимулюють, міняють стан людини. Вживали прокислий виноград, від якого вино. І було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан".
   Прадавні люди займалися жертвоприношенням, приносили в жертву тварин. І було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе".
   Прадавні люди не володіли собою, впадали в лютість, у гнів. І було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання".
   Ще було сказано: "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   Прадавні люди понесли ці знання туди, відкіля прилітають ириці. Ириці прилітають із Ирію.
   Ирій - тепла, сонячна країна.
   "Храм Споконвічного знання Бога" сповідує первинні слова Бога, які є у всілякому Святому Письмі.
   "Храм Споконвічного знання Бога". Богослужіння у цьому храмі схоже на медитацію. Тому людина, яка вперше потрапила в цей храм і не поділяє вчення, про яке тут говорять, все одно не втратить час, тому що при богослужінні вона фактично медитує. А медитація йде на користь. Символ "Храму Споконвічного знання Бога" - восьмикутна зірка. Восьмикутна зірка - це фундамент храму. Восьмикутна зірка - це символ Бога.
   Арії йшли від Балтійського моря на південь в степи Північного Причорномор'я. В степах Північного Причорномор'я трава була висока, різноманітна. Цими травами лікувались. Їх вживали. Але почали вживати і стимулюючі трави, які змінюють стан людини. Тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не міняй свій стан". Арії займались жертвоприношенням. Вони приносили в жертву тварин. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Не вбивай живе". Арії не володіли собою. Вони упадали в гнів, лютість. І тоді було явлення Бога, і було сказано: "Засвідчуй свої спонукання". Ще було сказано: "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Ці знання відображені в піктографічному і рунічному письмі Кам'яної Могили. Ці знання арії понесли в теплу сонячну країну, звідкіля прилітають ириці, тобто в Індію й Іран. Отже арії вплинули на виникнення індуїстських "Вед", і зороастрийської "Авести".
   Споконвічні знання Бога - це "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Досконало це виконати неможливо. Наприклад, заповідь "Засвідчуй свої спонукання". Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається в своїх думках, спокушається. І не засвідчує свої спонукання. Тому послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" збираються у храмі опівдні й поглиблено засвідчують свої спонукання, тим самим очищуючись від усіляких спокус. Це і є богослужіння. Послідовники "Храму Споконвічного знання Бога" спочатку повторюють самі знання, тобто повторюють: "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде", після чого протягом години, коли сонце у зеніті, в тиші поглиблено засвідчують свої спонукання. Послідовники заглиблюються в себе і зливаються із Всесвітом, доторкаючись до Божественного. Проходить процес очищення і у людини з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це дає шанс після свого земного життя мати Життя Вічне, мати Безсмертя. Людина хоч раз у житті повина пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя.
   Поглиблено засвідчувати свої спонукання відразу не вдається. Людина відвертається. В голові з'являються різні думки, які відвертають, з'являються різні почуття. В голові виникають думки. Але треба бути над думками, не йти за ними, дивитися, як вони з'являються і зникають, дивитися в те незмінне в собі, звідкіля виходять думки, змінюючи одна одну. У людини може з'явитися Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це - запорука того, що є шанс мати Життя Вічне після свого земного життя.
   Індо-іранські народи використовують термін "baga", а слов'янські - "бог" для означення "багатства", та його подателя - "бога" (А. Гейштор). Про те, що це за багатство, долю якого дає Бог, нам показує Рігведа.
   Рігведа говорить про долю багатства, яке приховує недостачу (Ригведа). А це не матеріальне багатство. Це певний стан душі, Стан Духа як багатство. Бог - це сила, яка наділяє людину певним станом, Вищим станом як багатством. Тут мова йде про стан людини. Цей стан ховає недостачу, нестачу, недолік, людські недоліки, компенсує ці недоліки. Людині приноситься доля як багатство, яке приховує недоліки, приховує через переживання Вищого, Вищого стану, де ці недоліки ховаються. Цей особливий, Вищий стан позначається як "Бог", як "Вище". В релігійному містицизмі цей стан значиться як "Стан Безсмертя".
   Слово "Бог" від слова "Бхага". Бхага - наглядає над появою думок практичного, ділового характеру, думок про розподіл багатства. Наглядання - це і є багатство, це і є якоюсь мірою "Стан Бога".
   "Стан Безсмертя" - це компенсаторна реакція на страх смерті. Страх смерті ж з'являється в розвитку особистості (у 15 років - у хлопців) разом з виникненням самосвідомості (Дидье Жюлиа). Але з'являється й компенсаторна реакція на страх смерті. В нормальному стані компенсація позасвідома, тобто вона впливає на свідому діяльність, регулює її позасвідомо (Карл Юнг). І у людини виникає "Стан Безсмертя" як позасвідома компенсація страху смерті. Виникає відчуття безсмертя, усвідомлення вічного життя (Антти Ревонсуо). Смерть уявляється неможливістю (Вильям Джемс). І це не переконання, що ми будемо жити вічно, а усвідомлення, що це так і є (W. James). І абсолютно нема страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин). "Стан Безсмертя" як компенсація страху смерті приходить як позачасове (Джидду Кришнамурти). Це екстатичні спалахи, які уявляються, що лежать по той бік часу (Корлисс Ламонт).
   У психиці людини багато того, що незрозуміло, відкіля виникає. Незрозуміло, відкіля взявся прекрасний настрій після глибокої скорботи (Карл Ясперс). Незрозуміло, відкіля взявся "Стан Безсмертя" після страху смерті.
   Джерела: Гейштор А. Слов'янська міфологія. - К.: ТОВ "Видавництво КЛІО", 2015. - С. 49-69; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дидье Жюлиа. Философский словарь. - М.: Междунар. отношения, 2000. - С. 406; Кришнамурти Д. Записные книжки. - М.: Разум /Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - М.: Политиздат, 1984. - С. 250; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 127-132; Ревонсуо А. Психология сознания. - СПб.: Питер, 2013. - С. 288-305; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258; Юнг К. Психологические типы. - СПб.: Ювента, М.: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532; Ясперс К. Общая психопатология. - М.: Практика, 1997. - С. 150-483; James W. The varieties of religious experience. - New York: Longman, Green, 1902. - P. 389.

***

   Природа як священне, сакральне самодостатня. І людина може ставати такою ж самодостатньою. І це Бог. Бог - це Все, ВсеБог.

***

   Бог - Багатство. Бог - це Доля Багатства, Доля, що ховає недоліки.
   Доля Багатства, що ховає недоліки (Ригведа), має прояв у людині. Коли недоліки сховані, то проявляється Божественне, тобто досконалість. Бог є досконалість. Це певний стан. Стан досконалості. За компенсаторними механізмами у людини стан з недоліками змінюється на стан, коли ці недоліки приховані, і має прояв досконалість, тобто Божественне. Цей стан досконалості, або Божественності відчувається як безсмертя, як життя вічне коли смерть уявляється як неможливість (В. Джемс), коли нема ніякого страху.
   Бог - це щось вище, неймовірне. Це вища сила, міцність. І тому з самого початку ця сила не мала ніякої назви. Просто говорили: "Вищий", "Вишній", "Всевишній". В Рігведі це Вішну. Назвою грались. Вища сила - поза усілякої назви. Вона відкривається в людині поза усіляких слів.
   Вище спочатку розуміли як Див, тобто стан сонячного яскравого неба, коли присутні ДИВлення, ДИВування. Слово "Див" арії несли з Балтійського моря на південь, в степи Північного Причорномор'я. В степах Північного Причорномор'я Вище розуміли як Ладо, коли в родині лад, між людьми лад, в серці лад. Тому співають: "Ой, Див, Ладо". Співають рівновагу, гармонію. Арії, а точніше протоарії, несли Вище, Вищу силу як Див до Індії й Ірану. Назвою "Див" грались. Вона перетворювалась і в хибне. Наприклад, у аріїв зороастрійців. В Індії Див перетворився в Девів. В Індії Вище перетворилось у Вішну. Там виникло розуміння Вищого як Бхага. "Бхага" (або "Бага") було присутнє і у Святому Письмі Авесті зороастрійців, іранських аріїв. Ці арії, або скіфи, які пішли до Індії й Ірану з Північного Причорномор'я, а потім повертались назад, принесли з собою слово "Бага", яке в Північному Причорномор'ї перетворилось у слово "Бог".
   Ирій - небесна вода. Бог породжує Ирій, порождує небесну воду в світі й у душі людини як стан досконалості, стан безсмертя.
   Джерела: Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб.: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258.

***

   Слово "Бог" виникло від слова "Бхага", яке фігурує у Ведах, від слова "Бага", яке фігурує в Авесті. Арії, які пішли з Північного Причорномор'я в Індію й Іран і вплинули на виникнення індуїзму і зороастризму, мали в Святому Письмі Веда (Ригведа) і Авеста такі слова, як "Бхага" і "Бага". Але багато аріїв поверталось з Індії й Ірану назад у Північне Причорномор'я. Це скіфи. Скіфи і принесли в Північне Причорномор'я такі слова, як "Бхага" і "Бага". З цих слів і утворилось слово "Бог". В деякому обрядовому фолькльорі співають "Біг". Бхага, Бага, Бог, Біг - є слова одного походження, арійського.
   Арії зороастрійці вплинули на семітські народи, на їх Святе Письмо Тору і Біблію. Але вища сила семітів в їх Святому Письмі значиться як Єлохім, Ієгова, Саваоф. Слово "Бог" в їх Святому Письмі - від аріїв. Бог - це Багатство, доля багатства, яка приховуе недоліки (Ригведа). Цю долю багатства приносили і богам, таким як Індра, і вони ставали досконалими. Коли приховуються недоліки то людина стає досконалою, переживає стан досконалості.
   Джерела: Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258.

***

   Вище в доязичницькій народній вірі не мало назви. Не мали назви і його прояви, такі як ДИВлення-ДИВування, Лад. В язичництві Вище, або Вишній, чи Всевишній вже значиться як Бог, а його прояви теж звуться як божества, Див, Ладо. Дивлення і Дивування перетворюються в такий прояв Бога як Див, а Лад перетворюється в такий прояв як Ладо.

***

   Народна віра. Народна віра сповідує віру життя. Тут людина народжується від любові і кохання. І це щастя. Народжується дитина. Дитина розвивається і радіє життю, реалізує свій потенціал. Людина продовжується в своїх дітях, передає своє найкраще дітям. Цим твориться вічне життя, життя вільне. Творець і творіння є у всьому. Ми є діти Бога і самі творці.
   Народна віра - це доязичництво. У доязичництва Бог в своїх проявах - це Вогонь (потім у язичників - це Сварог), Датель буття (потім у язичників - це ДаждьБог), Вода (потім у язичників - це Дана), Вітер (потім у язичників - це СтриБог). Прояв Бога - це і БілоБог, і ЧорноБог.
   Ми - діти Бога. Наша віра - це віра в торжество життя. Ми не раби Божі. Ми - діти Бога, його частинки.

***

   Знаки-письмена Кам'яної Могили. Є три знаки.
   ХРЕСТ. ХРЕСТ - це перекреслення. Символічна заборона. Заборона на зміну стану. Символічне закреслення вживання того, що заспокоює або стимулює людину.
   АНТРОПОМОРФНЕ ЗОБРАЖЕННЯ. АНТРОПОМОРФНЕ ЗОБРАЖЕННЯ символічно зображує живе, що його не можна вбивати.
   РЕШІТКА. РЕШІТКА - це символ того, що людина саджає себе за решітку постійної практики засвідчення себе, своїх спонукань, думок, почуттів кожну хвилину свого життя.

***

   Слова Доязичницької народної віри (Не міняй свій стан; не вбивай живе; засвідчуй свої спонукання; передавай ці знання іншим і життя вічне буде) мають прояв у всілякому Святому Письмі. У Ведах. В Авесті. В Тріпітаці. В Дао де цзін. В Торі. В Біблії. В Корані. Там є слова від Бога і слова від мудреців, пророків. Все це Святе Письмо приймає.
   У Доязичництві Бог і не називався. Це сила, яка вища, за усілякі назви. Потім почали казати "Вищий", "Вишній", "Вішну". З часом з'явилися назви "Бог", "Біг". Це від таких слів, як "Бхага", "Бага", "Бга". Але Божественна сила Вища і назви не потребує. Вона самодостатня.

***

   Розкладалося вісім каменів по колу, на всі сторони світу.
   Потім в інші часи між вісьма каменями ставились ще камені. І це було капище. Виникло язичництво. Але вісім каменів по колу - це був первинний храм. На цьому місці сповідали Споконвічні знання Бога. Ці знання не можна виконати досконало. Наприклад, "Засвідчуй свої спонукання". Неможливо засвідчувати свої спонукання весь час, кожну мить. Людина відволікається, відвертається, відхиляється, відривається, спокушається, зваблюється. Тому в храмі Споконвічного знання Бога протягом години, коли сонце в зеніті, опівдні, після того, як три рази повторили Споконвічні знання Бога, починають поглиблено засвідчувати свої спонукання. Поглибленість - це і є сутність богослужіння. Людина очищується, просвітлюється, преображається і може доторкнутися до Бога. Поглибленість значиться, коли ми фіксуємо, що відвернули свою увагу від того, на чому зосередились.

***

   Коли ти засвідчуєш свої спонукання, вони не реалізуються; ти їх засвідчуєш.
   А коли реалізуються спонукання, ти їх не засвідчуєш.

***

   Вісім каменів по колу - це ФУНДАМЕНТ храму.
   Потім між вісьма каменями ставились ще камені - це КАПИЩЕ язичницьке.
   Можна бути НЕЗГОДНИМ зі мною, але богослужіння подібне до медитації, а медитація - корисна, і ви не втратите час, якщо побудете на богослужінні.
   Сповідуються Споконвічні знання Бога. Їх не можна виконати ДОСКОНАЛО.
   Наприклад, "Засвідчуй свої спонукання". Неможливо засвідчувати увесь час, кожну хвилину свого життя. Людина відволікається, СПОКУШАЄТЬСЯ, зваблюється.
   Тому проводиться богослужіння як ПОГЛИБЛЕНЕ засвідчення своїх спонукань, думок, почуттів. Ми думки не женем від себе. Ми їх засвідчуємо.
   Це ОЧИЩУЄ.
   І виникає МОЖЛИВІСТЬ пережити стан життя вічного, стан безсмертя, стан Бога. А це ШАНС, ЗАПОРУКА того, що таке буде після нашого життя на цій землі.

***

   Не можна сказати, що слова Бога які народились у людей в степах Північного Причорномор'я ніде більше не виникали. Але частина арійських племен, які жили в степах Північного Причорномор'я, пішла до Індії й Ірану, поселилась там і вплинула на тих людей, які жили в тих місцях.
   Арії пішли туди, відкіля прилітають ириці, прилітають птахи, пішли і понесли знання Бога. Ці знання мали вплив. Хоча знання Бога народжуються всюди. Але не всюди вони мають значний прояв. Буває, що до цих знань зовсім не прислухаються. Але з часом приходять все нові й нові пророки і поновлюють вплив цих знань. Іноді пророків не розуміють і розпинають на хрестах, як це було з Ісусом Христом. Іноді до пророків прислухаються. Але коли вони перестають впливати, йдуть із життя, то люди беруться за старе і забувають споконвічні знання Бога.
   Так було із Заратуштрою. Він повернув людей до Божественного, нагадав їм про це Божественне. Він нагадав їм про те, що не можна вживати хаому, тому що вона змінює у людини її стан, тобто має наркотичний вплив. Також він нагадав людям про те, що не можна займатися жертвоприношенням і вбивати тварин. Але коли Заратуштра пішов із життя, то люди знову почали вживати хаому і навіть присвятили цьому молитву. Вони також повернулись до жертвоприношення.
   Хоча все це - духовна сфера і тому всі ці ритуальні процедури проводяться символічно, а не реально. Символічно п'ється хаома, символічно приносяться жертви. Тварини вбиваються символічно.

***

   Святе Письмо різних релігій за формою дуже відрізняється, написане різними мовами. І не тільки форма, але і сутність усілякого Святого Письма різна. Її висловлювали різні мудреці й пророки на різних мовах. Такі Святі Писання як Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран мають свою особливість. Їх сутність своєрідна, неповторна. Але сутність, яка торкається Бога, Є одна і та сама у всілякому Святому Письмі. Адже Бог Один, Єдиний, Абсолютний.
   Сутність знаходиться у первинних, споконвічних знаннях Бога. Це: "Не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання". В різних Святих Писаннях різних релігій ці заповіді представлені по-різному, своєрідно. Але суть їх одна і та ж сама. Тому усіляке Святе Письмо слід сприймати як продовження первинних, абсолютних слів Бога.

***

   Бог в релігійному житті людини. В житті ми зіштовхуємося не з релігією, а з людиною, або з групою людей, які сповідують певні принципи. Ці принципи у людини виходять з її попереднього стану, який можна назвати "перетворення", "преображення", "просвітлення", або "осяяння", стану, коли людина здобула себе, оволоділа собою, очистившись від ілюзій і упередженостей. В філософії "перетворення", "преображення", "просвітлення", або "осяяння" значаться як "трансцендентне". Трансцендентне від слова "транс". Слово "транс" є коренем другого слова "трансцендентний" (В.А. Пустоваров).
   Транс - це певний стан людини, який компенсує її недоліки і дарує стан досконалості. Бог - це доля багатства, завдяки якому приховуються недоліки (Ригведа). А отже тут теж дарується досконалість, досконалість як у Бога.
   Людина переживає стан надлюдського характеру. Цей стан очищує людину, оновлює. Людина характеризує цей стан як "Вищий", стверджуючи, що вищого за це нічого нема. Це "Вище" і є Бог, який відчувається людиною в її глибинах. Ці всі відчуття ірраціональні й приходять через інтуїтивне прозріння. Вони компенсують недоліки і дарують досконалість, урівноважують в людині протилежності. В містико-міфологічній культурі - це протилежності вогняного і водяного. Це може фіксуватись і на державному рівні, в державних прапорах. Наприклад, синьо-жовтий прапор України - це синя вода і жовтий вогонь сонця.
   Завдяки переживанню певного стану, стану Бога, людина здобуває саму себе. Тобто релігія є засобом самоутвердження людини у світі, її самовизначення, здобуття нею самої себе (Анатолій Колодний).
   У релігії ми маємо справу з внутрішнім світом людини, з її ірраціональністю духу. Ця ірраціональність духу спонтанно компенсує крайнощі акцентуації, тим самим пом'якшуючи негативні наслідки комплексу неповноцінності (Альфред Адлер).
   Через стан Бога, відчуваючи свою досконалість в процесі "перетворення" ("преображення"), людина в кінці кінців самоусвідомлює себе, знаходить себе. Це результат переживання вищого стану її свідомості. Такий стан набуває абсолютного значення і значиться як Всевишній.
   Переживши перетворення, людина відчуває в собі буття Бога, буття, яке над її тілесністю. Це результат інтуїтивного прозріння як надсвідомого стану. Надсвідоме вказує на Вище, надлюдське. Надсвідоме підносить людину над собою. Людина дивиться зверху на все. Навіть - на свої спонукання, думки, почуття, не йдучи за ними і не затримуючи їх потік. Надсвідоме дарує людині вищу реальність. Це духовна реальність. Бог є Дух. І Святе Письмо говорить про духовну сферу, в не про тілесно-природну, матеріальну.
   Людина через своє внутрішнє одкровення, або осяяння торкається до того, що не можна ніяк означити. Але це для людини Вище, бо вона нічого вищого ніколи не відчувала. Це внутрішній світ людини, який вона означає як "Вищий", "Вишній", "Всевишній". Тому тут будь-яка релігійна система постає не як картина світу, а як картина людини (Анатолій Колодний), в якій є місце для особистого людського стану. Тут є місце стану самовизначеності у світі, здобуття людиною самої себе як надлюдського (Анатолій Колодний). Цей стан приходить до людини через процес очищення, очищення від усього застарілого, яке віджило своє, очищення від хибних думок, ілюзій, і всіляких упередженостей.
   Язичницьким релігіям притаманна природність. Тут є ставлення до Природи-Бога. Тут Закон - це Закон самої Природи, Природи-Бога. Цей закон притаманний як явищам, так й істотам. Надприродне ж виступає як надсвідоме. Все це характерне і неязичницьким релігіям, якщо певним чином перекладати Святе Письмо: Веди, Авесту, Трипітаку, Дао де цзін, Тору, Біблію, Коран. Адже на кожне слово Святого Письма є певна кількість синонімів, і його, це Святе Письмо можна перекласти по-різному. Святе Письмо багатозначне.
   Прадавні первісні люди вклонялись природним стихіям. Був культ предків, культ богів племені. Але це був шлях до надсвідомого як надприродного. Антропоморфність була завжди і всюди в кожній релігії.
   Всеобожнення природи не виключає одкровення. Язичництво не виключає одкровення, яке є в буддизмі, християнстві або ісламі. В одкровенні закреслюється хибне в культурі, те, що в културі віджило своє. Тому всі релігії - це певна "антикультура". Адже культура часто відриває людину від життя. І це відривання штучне. Тому потрібна і "антикультура" релігії, щоб повернути людину до її витоків. Аскетизм в буддизмі, християнстві й ісламі відривають людину від штучної віджилої культури. Певний вид аскетизму є і в язичництві. Це коли людина саджає себе за решітку постійної практики засвідчення себе, своїх спонукань, думок, почуттів кожну хвилину життя.
   У релігії є заперечення життя тіла і природи. Але це заперечення хибних проявів тіла і природи. Адже для прояву "надприродного", тобто "надсвідомого" потрібні практика і заперечення. І тут "надприродне" не те, що за межами природи. Тут "надприродне" є "надсвідоме".
   Язичники як визнавці Бога-Природи визнають Божественне як трансцендентно, так й іманентно. Іманентно вони розуміють Бога як розлитого у Світі. Тут Всевишній розлитий у всьому Всесвіті. Божественне присутнє всюди. В явищах. В істотах. А людина споріднена з Богом. Люди - як сини отця, "отця ДажБога", наприклад. Людина пізнає Бога, тому що Бог присутній в самій людині.
   Бог - це божественна людина, божественний чоловік, божественна жінка. Арійське відчуття таке, що ти є другом і сином Бога. І ти є самим Богом, а не його рабом. Неправильний переклад і розуміння Тори і Біблії робить людину рабом божим.
   Є стан свідомості як "відчуття святості". Тут людина - Космос. Адже в її психіці закодований увесь Космос. Потрібне тільки споглядання, щоб цей Космос розвернувся, розгорнувся. Споглядання себе, засвідчення своїх спонукань потрібні, навіть коли ти співаєш молитви. Споглядання своїх спонукань потрібне постійно.
   Є Всевишній-Природа. А стан "відчуття святості" єднає людину з цим Всевишнім-Природою, і людина "виходить за межі свого тіла". І це - певний стан, стан Бога. Всесвіт стає співмірним свідомості-надсвідомості, і - навпаки. Тоді людина, як дитина, безпосередньо переживає Бога. Тому тут язичники кажуть: "Сини Сварога", "Діти Перуна", "ДажБожі внуки".
   Стан Бога "повертає душу" людині, відновлює втрачене, очищує. І все для того, щоб після смерті повернутися знову до життя. Народитися - відірватися від Сонця, вмерти - повернутися до Сонця (В. Шухевич). Але можна і не повернутися до Сонця, не повернутися до життя, якщо ти не був потрібен тому життю. Якщо ти при житті не робив нічого для життя, не вирощував живе, а вбивав його. Не пив живу воду, не продукував живе тому після земного життя не повернешся, бо ти не потрібен живому.
   Є розуміння того, що історія релігії - це історія не вмирання чи знищення Богів (надприродного), а історія їхнього переселення за межі позначеного на карті світу: з поля - на гору, з гори - на небосхил, із небосхилу - на небо, а з неба - в трансцендентне (Ю.К. Недзельська). А з трансцендентного - в транс певного виду, в надсвідоме певного виду, яке значиться як стан самодостатності.
   Є стан самодостатності людини. Але і природа самодостатня. Хоча через трансцендентне ми занурюємось в антропологічне. Трансцендентне від слова "транс". Слово "транс" є коренем другого слова "трансцендентний" (В.А. Пустоваров). Певний вид трансу як стан самодостатності є компенсаторної природи. В цьому трансі людина втрачає чітку орієнтацію в часі (А.П. Забияко), переживаючи "Стан Безсмертя". Тут є і посттрансовий ефект - амнезії (А.П. Забияко). А від того не можна виразити зміст цього трансу в досвіді словами. Все це характерне для містицизму як сутності релігійного.
   Джерела: Адлер А. О нервическом характере. - СПб - М.: "Университетская книга" АСТ, 1997. - С. 106-115; Забияко А.П. Транс // Энциклопедия эпистемологии и философии науки. - М.: "Канон" РООИ "Реабилитация", 2009. - С. 999; Колодний А. Природа і визначення релігійного феномену // Українське релігієзнавство. - N 71-72. - К.: УАР, 2014. - С. 42-46; Недзельська Ю.К. Екуменічний діалог як шлях до єдності християн // Релігійні процеси в перспективі їх виявів. - К.: 2012. - С. 205; Пустоваров В.А. Путь судьбы. Исследование. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - С. 28; Ригведа. Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258; Шухевич В. Гуцульщина. - Част. 4 // Матеріяли до українсько-руської етнології. - Львів, 1904. - Т. 7.

***

   В житті ми зустрічаємося не з релігією, а з людиною, або з групою людей, які сповідують певні релігійні принципи. Ці принципи у людини виходять з її попереднього стану, який можна назвати "перетворення", "преображення", "просвітлення" або "осяяння", стану, коли людина здобула себе, оволоділа собою, очистившись від ілюзій і упереджень. В філософії "перетворення", "преображення", "просвітлення" або "осяяння" значаться, як щось "трансцендентне". Трансцендентне - від слова "транс", яке є коренем іншого слова - "трансцендентний" (В.А. Пустоваров).
   Транс - це певний стан людини, який компенсує її недоліки і дарує стан досконалості. Бог - це доля багатства, завдяки якому приховуються недоліки (Ригведа). Відтак тут також дарується досконалість, досконалість як у Бога.
   Людина переживає стан надлюдського характеру. Цей стан очищує її, оновлює. Вона характеризує цей стан як "Вищий", наголошуючи, що вищого за це нічого іншого немає. Це "Вище" і є Бог, який відчувається людиною в її глибинах. Ці всі відчуття ірраціональні й приходять через інтуїтивне прозріння. Вони компенсують недоліки і дарують досконалість, урівноважують в людині протилежності.
   У містико-міфологічній культурі - це протилежності вогняного і водяного. Це може фіксуватись і на державному рівні, в державних прапорах. Наприклад, синьо-жовтий прапор України - це синя вода і жовтий вогонь Сонця.
   Завдяки переживанню певного стану, стану Бога, людина здобуває саму себе. Відтак релігія постає у ролі засобу самоутвердження людини у світі, її самовизначення, здобуття нею самої себе (Анатолій Колодний).
   У релігії ми маємо справу з внутрішнім світом людини, з її ірраціональністю духу. Ця ірраціональність духу, як наголошує Альфред Адлер, спонтанно компенсує крайнощі акцентуації, тим самим пом'якшуючи негативні наслідки комплексу неповноцінності (Альфред Адлер). Через стан Бога, відчуваючи свою досконалість в процесі "перетворення" ("преображення"), людина зрештою самоусвідомлює себе, знаходить себе. Це результат переживання вищого стану її свідомості. Такий стан набуває абсолютного значення і значиться як Всевишній.
   Переживши перетворення, віруюча людина відчуває в собі буття Бога, буття, яке наявне для неї над її тілесністю. Це є результат інтуїтивного прозріння як надсвідомого стану. Це надсвідоме вказує віруючій особі на щось Вище, надлюдське. Надсвідоме підносить людину над собою. Людина дивиться зверху на все. Навіть на свої спонукання, думки, почуття, не йдучи за ними і не затримуючи їх потік. Надсвідоме дарує віруючий людині вищу реальність. Це - духовна реальність. Бог є Дух. Саме тому Святе Письмо говорить про духовну сферу, а не про тілесно-природну, матеріальну.
   Віруюча людина через своє внутрішнє одкровення, (або осяяння) доторкується до того, що не можна якось означити. Але воно для цієї людини є Вищим, бо вона нічого вищого ніколи не відчувала. Це - внутрішній світ віруючої людини, який вона означає як "Вищий", "Вишній", "Всевишній".
   Тому тут будь-яка релігійна система постає не як картина світу, а як картина людини (Анатолій Колодний), в якій є місце для особистого людського стану. Тут є місце стану самовизначеності у світі, здобуття людиною самої себе як чогось надлюдського (Анатолій Колодний). Цей стан приходить до людини через процес очищення, очищення від усього застарілого, яке віджило своє, очищення від хибних думок, ілюзій і всіляких упереджень.
   Язичницьким релігіям притаманна природність. Тут є ставлення до Природи-Бога. Тут Закон - це Закон самої Природи, Природи-Бога. Цей закон притаманний як явищам, так й істотам. Надприродне ж виступає як надсвідоме. Все це характерне і неязичницьким релігіям сьогодення, якщо певним чином перекладати Святе Письмо: Веди, Авесту, Трипітаку, Дао де цзін, Тору, Біблію, Коран. Адже на кожне слово Святого Письма є певна кількість синонімів і його (це Святе Письмо) можна перекласти по-різному. Відтак Святе Письмо постає багатозначним.
   Прадавні первісні люди вклонялись природним стихіям. Був культ предків, культ племінних богів. Але це був шлях до надсвідомого як надприродного. Антропоморфність була завжди і всюди в кожній релігії.
   Всеобожнення природи не виключає одкровення. Язичництво не виключає одкровення, сліди якого є в буддизмі, християнстві й ісламі. В одкровенні закреслюється хибне в культурі, те, що віджило своє. Тому всі релігії - це певна "антикультура". Адже культура часто відриває людину від життя. І це відривання є штучним.
   Тому потрібна й "антикультура" релігії, щоб повернути людину до її витоків. Обстоюваний аскетизм в буддизмі, християнстві й ісламі відриває людину від штучної віджилої культури. Певний вид аскетизму є і в язичництві. Це коли людина саджає себе за решітку постійної практики засвідчення себе, своїх спонукань, думок, почуттів у кожну хвилину життя.
   У релігії є заперечення життя тіла і природи. Але це заперечення хибних проявів тіла і природи. Адже для прояву "надприродного", тобто "надсвідомого", потрібні практика і заперечення. При цьому "надприродне" постає не тим, що знаходиться за межами природи. Тут "надприродне" скоріше є "надсвідомим".
   Язичники як визнавці Бога-Природи, визнають Божественне як трансцендентно, так і іманентно. Іманентно вони розуміють Бога як щось розлите у Світі. Тут Всевишній поширений у всьому Всесвіті. Божественне присутнє всюди - я явищах, в істотах, іншому. Людина ж у їх баченнях споріднена з Богом. Люди постають як сини отця, наприклад, "отця ДажБога" в РУНВірі. При цьому людина пізнає Бога, тому що Бог присутній в ній самій.
   Бог - це божественна людина, божественний чоловік, божественна жінка. Арійське відчуття таке, що ти є другом і сином Бога. І ти є самим Богом, а не його рабом. Хибний переклад і розуміння Тори і Біблії робить людину "рабом божим".
   Є стан свідомості як "відчуття святості". Тут людина - Космос, бо ж у її психіці знаходиться закодованим увесь Космос. Потрібно тільки споглядання, щоб цей Космос розвернувся, розгорнувся. Споглядання себе, засвідчення своїх спонукань потрібне навіть тоді, коли ти співаєш молитви. Споглядання своїх спонукань потрібне постійно.
   Є Всевишній-Природа, а стан "відчуття святості" єднає віруючу людину з цим Всевишнім-Природою. При цьому вірянин "виходить за межі свого тіла". Для нього це є певний стан, стан Бога. Всесвіт стає співимірним свідомості-надсвідомості, і - навпаки. При цьому людина, як дитина, безпосередньо переживає Бога. Саме тому язичники кажуть, що вони - "Сини Сварога", "Діти Перуна", "ДажБожі внуки".
   Стан Бога "повертає душу" віруючій людині, відновлює втрачене, очищує. І все це нібито для того, щоб після смерті повернутися знову до життя. Народитися - відірватися від Сонця, вмерти - повернутися до Сонця (В. Шухевич). Але можна і не повернутися до Сонця, не повернутися до життя, якщо ти не був потрібний тому життю, якщо ти при житті не робив нічого для життя, не вирощував живе, а вбивав його. Якщо ти не пив живу воду, не продукував живе, а відтак після земного життя не повернешся, бо ж ти не потрібний живому.
   Є розуміння того, що історія релігії - це історія не вмирання чи знищення Богів (надприродного), а історія їхнього переселення за межі позначеного на карті світу: з поля - на гору, з гори - на небосхил, із небосхилу - на небо, а з неба - в трансцендентне (Ю.К. Недзельська). А з трансцендентного - в транс певного виду, в надсвідоме певного виду, яке значиться як стан самодостатності.
   Є стан самодостатності людини, але природа ще більш самодостатня. Хоча через трансцендентне ми занурюємось в антропологічне. Певний вид трансу як стан самодостатності є виявом компенсаторної природи. В цьому трансі людина втрачає чітку орієнтацію в часі (А.П. Забияко), переживаючи "Стан Безсмертя". Тут є і посттрансовий ефект - амнезії (А.П. Забияко). Саме тому не можна виразити зміст цього трансу в досвіді словами. Все - це характерне для містицизму як сутності релігійного явища.
   Джерела: Адлер А. О нервическом характере. - СПб - М.: "Университетская книга" АСТ, 1997. - С. 106-115; Забияко А.П. Транс // Энциклопедия эпистемологии и философии науки. - М.: "Канон" РООИ "Реабилитация", 2009. - С. 999; Колодний А. Природа і визначення релігійного феномену // Українське релігієзнавство. - N 71-72. - К.: УАР, 2014. - С. 42-46; Недзельська Ю.К. Екуменічний діалог як шлях до єдності християн // Релігійні процеси в перспективі їх виявів. - К.: 2012. - С. 205; Пустоваров В.А. Путь судьбы. Исследование. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - С. 28; Ригведа. Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258; Шухевич В. Гуцульщина. - Част. 4 // Матеріяли до українсько-руської етнології. - Львів, 1904. - Т. 7.

***

   Розповсюдження знань Бога. Рігведу можна вважати як спомин про ті місця, де жили арії, поки вони не прийшли до Північної Індії. Тими місцями вважаються береги Балтійського моря. Адже сузір'я, які описані у Ведах усі північні, їх можна бачити з неба паралелі Балтики (Юрий Миролюбов). Індійський вчений Тіляк вважає, що в Рігведі описані північні сузір'я, які вказують на те, що ведійці колись були на берегах Балтійського моря. Вони були там, де живуть литовці. Адже у литовців мова близька до санскриту (Юрий Миролюбов), близька до тої мови, якою написана Рігведа.
   Арії йшли від Балтійського моря до Північного Причорномор'я. Тому природа в споминах Рігведи - якраз цієї місцевості. Англійські дослідники Крегем Кларк і Стюарт Піггот вказують на те, що у Ведах не згадуються банани, оливки, пальми, пустелі, мавпи, верблюди, жирафи, а є згадки про ос, лососів, рисі, оленів, ведмедів, вовків, бджіл, тобто про північ від Чорного моря (Василь Кобилюх). Дж. Неру в книзі "Відкриття Індії" зазначає, що оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра і Дону, тому що народні танці патанів (оріїв) дивно нагадують танці українців (Василь Кобелюх).
   Первинна арійська культура виникла у Північному Причорномор'ї. За археологічними і лінгвістичними джерелами рання область існування носіїв прадавньої індоєвропейської, або арійської культури в 4-3 тис. до н.е. локалізується в південно-руських степах (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). Тут, у Північному Причорномор'ї і виникли первинні цінності релігійної культури, символи безсмертя у петрогліфах Кам'яної Могили (Борис Михайлов). Ці символи безсмертя арії понесли далі на південь. Вирій (Ирій, ірій, рай) - це міфічна сонячна країна, де птахи зимують (Олена Таланчук). Ириці - це пташки, що повертаються з вирію. Туди і пішли арії. В Ирій, в теплу сонячну країну, пішли і понесли первинні Божественні символи які вказували на те, що не можна змінювати свій стан, не можна вбивати живе, а треба засвідчувати свої спонукання.
   Тепла сонячна країна, куди йшли арії - це був Іран і Північна Індія. В Індії арії вплинули на виникнення індуїзму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Веди". В Ірані арії вплинули на виникнення зороастризму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Авеста". З індуїзму виник буддизм і Святе Письмо "Трипітака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповідує Святе Письмо "Дао де цзін". Інтенсивно взаємозбагачувались дві традиції: даосько-китайська й індо-буддистська (Н.А. Абаев, С.П. Нестеркин).
   За зразками буддистів у даосів з'явилися заповіти: не пити вина, не вбивати живих істот (Л.Е. Янгутов). А це фактично ті самі заповіти, які виникли у петрогліфах Кам'яної Могили в Північному Причорномор'ї і вказували на те, щоб не міняти свій стан і не вбивати живе.
   Буддистський патріарх Бодхідхарма, якого називали "блакитноокий чужоземний монах", прийшов у Китай з Індії і заснував школу Чань (Э. Руссель).
   Це чань-буддизм Китаю. В Японії - це дзен-буддизм. Взаємозв'язок даосизму і дзен очевидний (Генрих Дюмулен). Даосизм подібний дзен, витоки якого приніс з Індії блакитноокий монах. Тобто арійське вчення з Північного Причорномор'я через Індію, через ведизм і буддизм вплинуло на китайську і японську релігійні культури.
   Зороастризм вплинув на іудаїзм, що сповідує Святе Письмо "Тору". Іранець Заратуштра мав вплив на єврейських пророків з приводу сприйняття ними ідеї божественності (Гордон Чайлд). Безумовно зороастризм вплинув на іудаїзм у знаннях про походження зла, про діяльність людини у розвитку світового процесу (Мэри Бойс).
   З іудаїзму виникло християнство, що сповідує Святе Письмо "Біблію". Але і на християнство вплинув зороастризм (Мэри Бойс).
   Іудаїзм і християнство вплинули на виникнення ісламу, що сповідує Святе Письмо "Коран". Але всюди, у всілякому Святому Письмі проглядаються в різних формах заповіді, які виникли ще в піктографічному письмі Кам'яної Могили Північного Причорномор'я.
   Висновки. Всім народам відкривався Бог. Це - в природі людини. Але факт розповсюдження Божественного знання з території Північного Причорномор'я є.
   Ириці - це птахи, які повертаються з теплого краю.
   Ирій - це теплий, сонячний край. Одного разу частина аріїв пішла в той теплий, сонячний край, звідкіля повертаються ириці. Пішла і понесла з собою Божественне знання: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання".
   Джерела: Абаев Н.А., Нестеркин С.П. Человек и природа в чаньской (дзэнской) культуре: некоторые философско-психологические аспекты взаимодействия // Проблема человека в традиционных китайских учениях. - М.: Наука. Глав. редакция восточной литературы, 1983. - С. 62; Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. - М.: Наука. Глав. редакция восточной литературы, 1987. - С. 281; Дюмулен Г. История дзэн-буддизма. - М.: ЗАО "Центрполиграф", 2003. - С. 287; Иванов В.В., Топоров В.Н. Индоевропейская мифология // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - М.: Советская энциклопедия, 1991. - С. 527; Кобилюх В. Праукраїна і санскрит. - Тернопіль: Мандрівець, 2013. - С. 209; Миролюбов Ю. Ригведа и язычество. - К.: Кит, 2009. - С. 105-107; Михайлов Б. Петрогліфи Камяної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія]. - К.: МАУП, 2005. - С. 161; Руссель Э. Духовное совершенствование в современном даосизме // Восхождение к Дао. - М.: Наталис, 1997. - С. 326; Таланчук О. Вирій // 100 найвідоміших образів української міфології. - К.: Автограф. Книжковий дім "Орфей", 2007. - С. 123; Чайлд Гордон. Арийцы. Основатели европейской цивилизации. - М.: ЗАО "Центрполиграф", 2010. - С. 13; Янгутов Л.Е. Трактат "Лихолунь" как источник по истории китайского буддизма // Источниковедение и историография истории буддизма. Страны Центральной Азии. - Новосибирск: Наука, 1986. - С. 114.

***

   Досконала людина однакова у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані.
   Досконала людина, в якій є прояв Божественного - це коли вона пильна, через що свідчить свої спонукання. "Оживи життєві сили і високі (сили), о пильний!" (Веда: Ригведа).
   Пильний оживляє. Тому йому шана. "Мітру, багатопасовищного пильнуючого, ми шануймо" (Авеста).
   Через пильність людина досягає найвищого. "Пильністю Магхаван досяг першості серед богів" (Трипітака: Дхаммапада).
   Але пильністю людина певною мірою відсторонюється від життя. "Хоча вона живе прекрасним життям, однак вона в нього не занурюється" (Дао дэ цзин).
   Це незанурення не таке глибоке. Але потрібне. Воно компенсується протилежністю. І тоді людина в рівновазі, в гармонії. Вона всесильна як свідок. Але "Всесильний Свідок між мною і тобою" (Тора), тобто іншою людиною. Саме свідчення надто суб'єктивне. "Я Сам свідотствую про Себе, і свідотствує про Мене Отець" (Библия), тобто вищий стан духу свідчить в людині. "Я свідчу про себе самого, а й Отець" (Святе Письмо: Біблія). Це свідчення надсвідоме. "Хто має ясне знамення від свого Господа, і йде за ними свідок від Нього" (Коран); від того надсвідомого.
   "Засвідчуй свої спонукання" (Святе Письмо). Надсвідоме - це певний суб'єктивний світ, який пильнує і засвідчує свої спонукання, думки, почуття. Це породжує преображення і просвітлення.
   Джерела: Авеста //Авеста в русских переводах (1861- 1996) - СПб.: Журнал "Нева" - РХГИ, 1997. - С. 313; Библия. - М.: Издание московского патриархата, 1988. - С. 1140; Дао дэ цзин // Древнекитайская философия. - В 2т. - Т.1. - М.: Мысль, 1972. - С. 122; Дхаммапада. - М.: ООО Издательский дом "София", 2005. - С. 35; Коран. - М.: Издательско-полиграфическая фирма "АНС-Принт" Ассоциации "Новый стиль", 1990. - С. 187; Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 292; Святе Письмо. - Дніпро: Акцент ПП, 2017. - С. 5; Святе Письмо: Біблія. - Рим.: Місіонер, 2007. - С. 121; Тора. - М.: 5765 - 2005. - С. 53.

***

   Останці. Є арії-останці. Українці - останці. Колись вони залишились на берегах Дніпра, коли всі пішли туди, відкіля прилітають ириці, коли всі вирушили до Індії.
  

***

   Бог - це доля багатства, яка ховає недоліки; Бог - багатство, яке ховає недоліки; Бог - це та доля, коли сховані недоліки, коли є досконалість; Бог - багатство, завдяки якому ховаються недоліки, стають похованими недоліки (Ригведа). Але Бог - це ВсеБог, коли зосереджуєшся зразу на всьому, що є. Така медитація веде до Вищого.
   Джерело: Ригведа: Мандалы I-IV. - М.: Наука, 1989. - С. 258.
  

***

   Споконвічні знання Бога. Ці знання відображені в піктографічному і рунічному письмі Кам'яної Могили та інших останках первинних храмів. Приймається те Святе Письмо, в якому в тій чи іншій формі відображені ці Споконвічні знання Бога, а саме: "Веди" індуїзму, "Авеста" зороастризму, "Трипітака" буддизму, "Дао де цзін" даосизму, "Тора" іудаїзму, "Біблія" християнства, "Коран" ісламу.
   Віровчення Споконвічного знання Бога - це такі заповіді: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде". Святе Письмо "Веди", "Авеста", "Трипітака", "Дао де цзін", "Тора", "Біблія", "Коран" є продовженням Споконвічного знання Бога. Споконвічне знання Бога, а також його продовження у Святому Письмі "Веди", "Авесті", "Трипітаці", "Дао де цзін", "Торі", "Біблії", "Корані" - це первинне від Бога.

***

   Свідчиш все із себе: і думки, й усе, що навколо, свідчиш. Свідчиш - сльози навертаючи на очі. І тоді ти в стані ПраБога, Бога, в стані справжнього існування.

***

   Коли кажуть Бог, то мають на увазі ПраБога.
   Є Єдиний Бог, Верховний Бог, Небесний Бог, Бог Богів.
   Бог - Вседержитель, батько природи і владика світу, воля якого править долею світу, сила якого утримує все. Бог - владика неба, джерело Божественної Сили. Такого Бога називають Великий Бог, Старий Бог чи ПраБог. Бог - це ПраБог.
  

***

   Бога вважали владикою неба, джерелом Божественної Сили і називали Великим Богом, Старим Богом чи ПраБогом.
  

***

   Назви богів змінювались в історії. Колись існував один ПраБог неба - Див. А Лада - життєвий початок природи. Лада - втілення таких першоджерел Всесвіту як Вогонь і Вода. Лада - це і Вогонь і Вода.
   Співають так: "Ой, Див, Ладо".
  

***

   Восьмикутна зірка - це знак Великої Богині. Але це знак і Великого Бога, ПраБога. ПраБог двостатевий. В ньому і жіноче і чоловіче в рівновазі. Синьо-жовте в рівновазі - то символ ПраБога. Синє - то жінка, жіноча стать, вода. Жовте - то чоловік, чоловіча стать, вогонь. Але жіноче і чоловіче в рівновазі. Вода і вогонь в рівновазі.
   ПраБог. ПраБог творить життя. ПраБог животворящий.
   ПраБог. ПраБог - це ВсеБог. Коли ми маємо на увазі все, коли ми кажемо про Все, - то розуміємо, що нема нічого неможливого.
   У ПраБога є заповіді: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання. І вони не в думках, ті заповіді, а в почуттях.
   Засвідчуй свої спонукання. Спостерігай їх в теперішньому часі. Спостерігай свої думки, почуття. Об'єктивуй їх. Дивись на них. Дивись тепер, в теперішньому часі, в теперішню мить. І ця мить стане осяянням.

***

   ПраБог. ПраБог творить життя. ПраБог животворящий. ПраБог є Бог живих.
   Потім скажуть так: Бог є не Бог мертвих, але живих. "Бог - не мертвих, але живих!" (Мт. 22:33).
  

***

   Язичники, які сповідували Бога і такі Його прояви як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог, дивились на своїх прадідів, які сповідували ПраБога, сповідували певні первинні заповіді. Язичники приймали ці перші первинні заповіді. Ці заповіді потім приймали й інші віри, інші релігії. Бо в їх Святому Письмі були ці заповіді. Ці заповіді присутні у Ведах індуїзму, Авесті зороастризму, Трипітаці буддизму, Дао де цзін даосизму, Торі іудаїзму, Біблії християнства, Корані мусульманства. Ці заповіді абсолютні, незмінні. Вони - від Бога, а точніше - від ПраБога.
  

***

   Слово "Бог" - від язичників. Вони шанують Бога і такі його прояви як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог. Але вони поглядають на своїх прадідів, які сповідують ПраБога. Хоча саме слово "ПраБог" - це теж від язичників. Прадіди сповідували те, що ніяк і не називали. Вони мали певний прояв у світі й вели певний образ життя. Молода людина селилась поряд і, спостерігаючи цей прояв життя, виконуючи заповіді, отримувала просвітлення. Це просвітлення язичники називали ПраБогом.

***

   Прадіди язичників вірили в те, що ніяк і не називалося, в те Вище, Вишне, Всевишне. А самі вони вірили в Бога і в такі Його прояви як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог. А те, в що вірили їх прадіди, вони назвали ПраБогом.
   У ПраБога не те, щоби вірили. Його відчували і вшановували. І просто виконували як тільки могли заповіді й отримували осяяння, Стан Безсмертя, Стан Життя Вічного, де нема ніякого страху. А вірили вони, що це осяяння є запорукою того, що після цього земного життя їм буде Життя Вічне.

***

   Доязичники, тобто прадіди вірили в те, що не мало ніякої назви. Вони передавали це молодим безпосередньо. Язичники назвали це ПраБогом. Самі ж язичники вірили в Бога і в такі Його прояви як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог.
  

***

   Доязичництво - це ПраБог, СтароБог, Старий Бог який не називався, а казали: "Вищий", "Вишній", "Всевишній".
   Язичництво - це Бог і Його прояви, такі як БілоБог, ЧорноБог, СтриБог, ДажБог.
   Язичництво пригадує того ПраБога, бо то першопочатковість, найбільша прадавність. ПраБог найдавніший, найдревніший.
   Саме слово "ПраБог" - це назва язичників, і це теж відносність. Бо Він неназваний. Він таємний. Він пронизує як язичництво, так й індуїзм, зороастризм, буддизм, даосизм, іудаїзм, християнство, мусульманство. Він Один, Єдиний. Він був, коли ще не були написані Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран. Він ще означений на каменях Кам'яної Могили як свідчення спонукань. Люди свідчили свої спонукання, думки, почуття і їм відкривалося те Вище, що не має назви. Потім, пам'ятаючи осяяння, язичники дали назву ПраБог.
  

***

   У тих, хто сповідує ПраБога, є така заповідь: "Не вбивай живе". Але якщо мене вбивають як живе, то я повинен робити спротив. І теж вбивати. Це фізично. Але вбивати можна й іншим шляхом. Наприклад, поганою їжею, або забрудненим повітрям. І я повинен робити спротив, бо забруднене повітря вбиває і мене і всіх навколо. Тобто - вбивається життя.

***

   Все ніколи не розумілося, а відчувалося, шкірою відчувалося, відчувалося як Вище.
   Потім прийшло розуміння, прийшла назва Бог, ВсеБог, виникло язичництво.
   Але коріння - у відчутті.

***

   Бог у нас, в наших глибинах. І Він свідчить. Отже він свідчить наші думки, почуття, свідчить наші спонукання. Через нас Він свідчить Все навколо, свідчить Все, Він ВсеБог.
  

***

   Бог і його заповіді - це практична сфера. Заповіді Бога не розумілись, а відчувались. А потім це розвинулось в розуміннях, в уявленнях і думках такого Святого Письма як Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран.

***

   Все, ВсеБог не розуміється. Він відчувається. Щоб Його відчути треба щось робити, тобто виконувати Його заповіді.
   Отже Бог, ВсеБог має прояв в нас, коли ми дуже ретельно виконуємо Його заповіді. Все, ВсеБог - це не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати знання. Тобто це практика. Потім ця практика розвинулась в певне розуміння під такими назвами як Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран.

***

   Все, ВсеБог, або Бог, як говорили потім язичники, не розуміється, а відчувається, коли ми дивимось в себе, дивимось туди, відкіля виникають наші думки, і фіксуємо появу цих думок.

***

   Бог, або ВсеБог, Все - як у доязичників, - це практична сфера. Не міняти свій стан, не вбивати живе, свідчити свої спонукання, передавати знання, через що це Все і відкривається людині своєю могутністю, своєю безмежною можливістю.

***

   Бог - це Все, з абсолютною можливістю, можливістю відродити Все, відродити в безмежній кількості разів.

***

   Все, ВсеБог проявляється в нас, коли у нас порушуються і розпадаються іллюзії і забобони. Він тоді має прояв.

***

   Що людина повина робити з собою?
   Не міняти свій стан. Як тільки можна не міняти.
   Не вбивати живе. Як тільки можна не вбивати.
   Засвідчувати свої спонукання. Як тільки можна постійно засвідчувати.
   Що людина повина робити з іншими?
   Передавати знання іншим. Як тільки можна частіше передавати.
   Задля Життя Вічного.

***

   Веди.
   "О Агні... Оживи життєві сили і високі (сили), о пильний!" (Веди: Ригведа. Мандала III 3:7).
   Авеста.
   "Мітру багатопасовищного пильнуючого, ми шануємо" (Авеста. Яшт. Михр-яшт 17, 28, 64, 119).
   Трипітака.
   "Пильністю Магхаван досяг першості серед богів. Люди хвалять пильність" (Трипитака: Дхаммапада 2Бдительность 10:30).
   "Той, хто пильний і невтомний, хто постійно зосереджений, чиї вчинки чисті, хто діє обачливо і стримано і живе в згоді із законом, - слава його примножиться" (Трипитака: Дхаммапада 2Бдительность 4:24).
   "Якщо дорожиш своїм "Я", пильно охороняй його" (Трипитака: Дхаммапада 12"Я" 1:157).
   "Відсутність пильності - порок того, хто стоїть на сторожі" (Трипитака: Дхаммапада 18Скверна 7:241).
   "Слідкуйте за своїми подумами" (Трипитака: Дхаммапада 23Слон 8:327).
   "Ось початок всіх початків для благородних монахів: спостереження за відчуттями" (Трипитака: Дхаммапада 25Монах 16:375).
   "Коли сам себе захистив і пильний, будеш ти жити щасливо" (Трипитака: Дхаммапада 25Монах 20:379).
   "Слідкуючи за мовленням і пильно загнуздуючи розум, не роби нічого дурного тілом" (Трипитака: Дхаммапада 20Путь 9:281).
   Дао де цзін.
   "Хоча він живе прекрасним життям, але він у нього не занурюється" (Дао дэ цзин 26). "Навіть якщо дається можливість прославитись, він залишається у вищому ступені обачливим" (Дао дэ цзин 26).
   "У всіх є чим зайнятись, один я дивлюсь на все це збоку" (Дао дэ цзин 20). "Всі люди проявляють свою здатність, і тільки я один схожий на нісенітного і негідного" (Дао дэ цзин 20).
   Тора.
   "Всесильний свідок" (Тора. Брейшит.Ваецэ 31:50).
   Всесильний свідотствує. Він свідотствує в наших глибинах наші спонукання, наші думки свідотствує, наші почуття.
   Біблія.
   "Я свідчу про Себе Самого, - а й Отець" (Библия: Ин 8:18).
   "Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець" (Библия: Ин 8:18).
   "Про Себе свідотствую Я Сам і Мій Отець" (Библия: Ин 8:18).
   "Уважно слідкуйте за собою" (Библия: Лк 17:3).
   "Уважайте на себе!" (Біблія: Лк 17:3).
   "Тому будьте пильними!" (Библия: Лк 17:3).
   Коран.
   "Хто має ясне знамення від свого Господа, і наслідує за ним свідок від Нього" (Коран. Сура 11. Худ 20:17).

***

   Коли просинались рано-вранці, то півгодини засвідчували свої спонукання. А раз у десять днів, або раз на тиждень збирались разом задля поглибленого засвідчення (сучасною мовою, поглиблене засвідчення - це медитативне засвідчення).
   Ставили чотири камені, роблячи квадрат. Потім між цими каменями ставили ще по каменю. І виникало коло з восьми каменів. І це був храм. В цьому храмі, в цьому колі, коли сонце над головою, протягом однієї години поглиблено засвідчували свої спонукання. Іншими словами, словами сучасної мови, медитативно засвідчували свої спонукання, думки, почуття. Від того зливались із Всім, відчували Все, ВсеБога, для якого нема нічого неможливого, відчували стан Життя Вічного, відчували, що смерть неможлива, відчували безсмертя.

***

   Споконвічні знання Бога - це знання, але знання не думок. Це знання відчуттів. Вони відчуваються. Відчувається, що не можна вживати те, що змінить твій стан. Відчувається, що не можна вбивати живе. Відчувається те, що треба постійно засвідчувати свої спонукання. Але складно постійно засвідчувати свої спонукання. Тому в певний час, а це година, коли сонце над головою, поглиблено засвідчують свої спонукання, думки, почуття. Фактично фіксують те, що відсторонились, відхилились, відвернули увагу в своїх думках, уявленнях. Це потім назвали медитацією.

***

   ВсеБог - це Все, що є і що колись буде, а також те, що є поза цим, і що колись буде поза цим. Це те, що є і чого нема і ніколи не буде. Те, що є завжди і чого не буде завжди.

***

   Можна пити чай і каву. Але не можна стільки її пити, що зміниться стан. Людина фіксує, що стан змінився. І вона повинна поглиблено свідчити свої спонукання, щоб не втратити рівновагу і гармонію. Змінюючи свій стан, можна взагалі втратити можливість свідчити.
   Від однієї або двох крапель вина можна не помітити, що у вас змінився стан. Але якщо випити вина більше, то можна засвідчити, що у вас змінився стан. Засвідчення є. Але воно дуже слабке. При певній кількості випитого вина засвідчення пропадає. І ви - в ілюзії.
   Можна слухати музику. Але можна так її слухати, постійно слухати, що у вас зміниться стан. Коли змінюється стан значно, то людина значно втрачає можливість засвідчувати свої спонукання.

***

   Бог свідчить.
   Бог - в наших глибинах. Коли Він засвідчує, то Він засвідчує наші спонукання, думки, почуття. Від того ми відроджуємось.

***

   "Всесильний свідотствує між мною і тобою" (Тора. Брейшит. Ваецэ. 31:50).
   Всесильний свідчить.
   Всесильний - в наших глибинах і Він свідчить. Оце і є те абсолютне, що має назву Ієгова.
   Всесильний в нас, в наших глибинах. І коли Всесильний свідчить, то це і є те Божественне, Абсолютне, яке ми часто шукаємо.
   Джерела: Тора. - Москва: 5765 - 2005. - С. 53.
  

***

   Саме слово "Бог" то язичництво. До язичників говорили про щось Вище; казали: Вищий, Вишній, Всевишній. І те Вище розуміли як Все, Все, що є і Все, що колись буде, розуміли Все і Його безмежні можливості. Потім до цього Всьго прийшло слово "Бог", заговорили про ВсеБога. І це вже було язичництво. ВсеБог мав прояви: ДажБог, СтриБог, ОгнеБог, КупалБог, МироБог, ЛадоБог, БілоБог, ЧорноБог. Але зосереджувались і концентрувались на Всьому, зливаючись із Всім.
   Отже зосереджувались на Всьму, концентрувались на Всьому, зливаючись із Всім. Потім це означили як медитація.
   Відчуття всією своєю сутністю Всього Цього й зосередження на Всьому Цьому дарує відчуття Життя Вічного, відчуття Безсмертя, відчуття того, що смерть - це неможливе.
   Ставили чотири камені на всі сторони світу, роблячи квадрат. Між цими чотирма каменями ставили ще по одному - на всі сторони світу. Виникало коло з восьми каменів на всі сторони світу як символ Всьго. Це коло і був храм, в якому зосереджувались і концентрувались на Всьому, зливаючись із Всім в годину, коли сонце над головою.
   Свідотство Всього, Всього, що навколо, Всього, що в глибинах душі: спонукання, думки, почуття. Все це засвідчення веде до відчуття Життя Вічного. Це потім назвуть медитацією. Але початок - в такому прояві концентрації Всього як Див, Дивлення-Дивування.

***

   Слово "Бог" - це вже язичництво. До язичництва було просто Все, Все, що є і Все, що колись буде зі своєю безмежною можливістю. Потім почали казати: "ВсеБог, Бог". І заповіді Божі спочатку не розуміли. Їх відчували.
   Є Все. На Ньому концентруються, зосереджуються, Дивлячись, Дивуючись через свідчення своїх спонукань, думок, почуттів.
   Відчувають Все, що навколо, навкруги. Також відчувають, коли в глибинах душі проходять спонукання, думки, почуття. Медитативно (поглиблено) відчувають Все, зливаючись з усім рано-вранці, або коли сонце над головою. Стараються відчути Все - у кожну мить свого життя.

***

   Доязичництво складно повністю відділити від язичництва. Адже язичництво увійшло в культуру основними словами. Саме слово "Бог" - це вже язичництво. Бо у Доязичництві - це просто "Все", "Вище", "Вищий". І заповіді від цього Всього не розумілися, а відчувалися, відчувалось, що не можна міняти свій стан, не можна вбивати живе, треба постійно засвідчувати свої спонукання, спостерігати і пильнувати їх, споглядати за ними. Дивлячись зосереджено в одне місце, відчувати Все.
   Потім означили це Все як Бог. І сказали: "ВсеБог". Означили його прояви. Сонце і Дощ означили як ДажБог, Вітер - СтриБог, Вогонь - ОгнеБог, Чорне - ЧорноБог, Біле - БілоБог. Означали як "Вище", як "Вищий", бо Вище цього нічого не знаходили.

***

   Саме слово "Бог" - це вже язичництво. В Доязичництві "Вище" ніяк і не називали. Це було "Все" і його відчували. Потім в язичництві почали давати назви, казати "ВсеБог" і називати його прояви: Сонце і Дощ назвали ДажБогом, Вітер назвали СтриБогом, Вогонь - ОгнеБогом, Чорне - ЧорноБогом, Біле - БілоБогом. Також було означення "Вище", "Вищий", "Всевишній", бо нічого Вищого за це не знаходили.

***

   Доязичництво - це про Все. Все - Всевишній, Вишній, Вищий і його прояви: Сонце і Дощ, Вітер, Вогонь, Лад, Чорне, Біле.
   Язичництво - це Бог-ВсеБог і його прояви: ДажБог, СтриБог, ОгнеБог, ЛадоБог, ЧорноБог, БілоБог.
   Доязичники вклонялись таким проявам Всевишнього як Сонце і Дощ, Вітер, Вогонь, Лад, Чорне, Біле.
   Язичники вклонялись проявам ВсеБога, проявам, які мали назви. Сонце і Дощ називались ДажБогом. Вітер називався СтриБогом. Вогонь - ОгнеБогом. Лад - ЛадоБогом. Все Чорне - ЧорноБогом. Біле - БілоБогом.

***

   Доязичництво не може себе повністю відділити від язичництва. У язичників є таке слово "Бог". Доязичники ще не мають цього слова, але Бога просто відчувають як міць, могутність, безмежна можливість. У них це Все, щось Вище. Кажуть: "Вищий", "Вишній", "Всевишній". Потім з'явиться слово "Бог" як знання. З'явиться слово "ВсеБог".
   Доязичництво все це Вище відчуває. Потім з'являться пояснення цих відчуттів. З'являться образно-символічні теорії про Вище. Це Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран. Доязичництво все це приймає як продовження відчуття Вищого, але в думках.

***

   Доязичництво неможливо повністю відділити від язичництва. Так слово "Бог" - це вже язичництво. В доязичництві казали просто: "Все". І заповіді не розумілись, а відчувались. Відчувалось, що не можна вживати те, що змінить стан, не можна вбивати те, що живе.
   У Доязичництві казали просто: "Все". В язичництві не Все, а ВсеБог і його прояви. Не Сонце і Дощ, а ДажБог. Не Вітер, а СтриБог. Не Біле, а БілоБог. Не Чорне, а ЧорноБог.
   У Доязичництві є Все. Коли мова про Все, то нема нічого неможливого. Тому це Все є Вище, Вишній, Всевишній. Вище - тому що відчували і розуміли, що Вище цього нема нічого взагалі і ніколи не буде.

***

   Всевишній поза думками, поза мовою. Всевишній відчувається і заповіді його відчуваються серцем поза усіляких думок.
   Відчувається, що не можна міняти свій природний стан. Відчувається, що не можна вбивати живе, бо йому боляче. Не можна вбивати навіть словами, бо від слів теж боляче. Треба засвідчувати, спостерігати, споглядати і пильнувати за своїми спонуканнями, думками, почуттями задля Життя Вічного.

***

   Бог не викладав ніяких теорій. Первинні слова Бога - це чиста практика, певні практичні вказівки, які відчуваються. Це: "Не міняй свій стан; не вбивай живе; засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим". Потім ця практика була розгорнута в образно-символічних теоріях, таких як Веди, Авеста, Трипітака, Дао де цзін, Тора, Біблія, Коран.
   Первинні слова Бога, а точніше практичні відчуття, які зафіксовані в піктографічному письмі, були доповнені теоретичними висловлюваннями пророків і мудреців. Але первинні слова Бога - це перш за все практика, яка веде до Життя Вічного, до Безсмертя.
   Декому це Життя Вічне, це Безсмертя і не потрібне. Є різні люди. Але втрачається сенс, коли Життя Вічне відштовхується.

***

   Вищий, Бог - це ВсеБог, Все що є. Це і застигання, завмирання в людині також. Це Все, що є незмінністю, незмінне. Ця незмінність є і в людині як застигання, припинення неправильного росту, завмирання, тиша, спокій.
   ВсеБог, Все як таке припиняє неправильний ріст, виникає завмирання, тиша, спокій, зникнення хибних думок, ілюзій.
   Вищий, Бог - це ВсеБог. Все - є. Коли ми все це сприймаємо, то завмираємо і припиняємо неправильний ріст.
   ВсеБог - це Все як таке, як незмінність, абсолютність, самодостатність, тиша, завмирання, припинення неправильного росту. Адже людина як частина всього - це ріст, вирощування, родючість. Але ріст може бути і неправильним, не для життя, може бути хибним.
   Ти фіксуєш Все і завмираєш в тиші, припиняєш неправильний ріст.
   ВсеБог як Все - це безмежна можливість. Знаходячи в собі і поза собою це Все, людина розширює можливості.

***

   Нема нічого неможливого. Можливо відродити людину мільярди разів. Але є маломожливе. Ми посилюємо можливість, виконуючи заповіді Вищого, Всього, ВсеБога. Ці заповіді у нас не в розумі, а у відчуттях. Ми відчуваємо серцем, що не можна міняти свій стан і вживати те, що змінює його, не можна вбивати живе навіть словом, відчуваючи біль цього живого, як йому погано. Ми відчуваємо, що треба постійно засвідчувати свої спонукання, спостерігати і споглядати їх, пильнувати за ними. Ці знання передавати іншим задля Життя Вічного, щоб все це відчували інші.

***

   Нема нічого неможливого. Є маломожливе. Але виконуючи заповіді, ми зменшуємо цю маломожливість, збільшуємо можливості.
   Є Все. Все, або Бог, ВсеБог. Для Всього нема нічого неможливого. Коли ми зосереджуємось на Всьому, засвідчуючи свої спонукання і думки, які відвертають нас від цього Всього, то ми можемо відчути це Все як таке, тобто відчути Бога. І це запорука того, що ми будемо цим Всім завжди.

***

   Нема нічого неможливого. Можливо Все. Все це і є Бог, ВсеБог. Все, що колись буде - це теж ВсеБог.
   Можливо після смерті відродитися мільйони разів, мільйони разів відродитися.
   Але треба зменшити маломожливе виконанням заповідей: не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати ці знання іншим, щоб Життя було Вічне.

***

   Можливо Все. Нема нічого неможливого. Тому можливо після смерті відродити нас і наше життя, мільйон разів відродити. Але є маломожливе. Виконуючи заповіді, ми зменшуємо цю маломожливість, збільшуємо можливості відродитися. Хоч через мільйони років відродитися. Але мільйони разів відродитися і відродити наше життя.

***

   Відродитися після смерті, мільйони разів відродитися - це маломожливо.
   Але нема нічого неможливого.
   Можливо Все.
   Все - це і є Бог, ВсеБог.
   Концентруємось, зосереджуємось на Всьому, засвідчуючи свої спонукання, думки і почуття, які відсторонюють нас від Всього цього. І тоді є шанс зменшити неможливе і відродитися.

***

   Є маломожливе. Відродитися після смерті - це маломожливе.
   Але нема нічого неможливого.
   Маломожливе можна зменшувати виконанням заповідей Всього, ВсеБога: не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати знання іншим, щоб Життя було Вічним.

***

   Таємниця одна: Див, Ладо і Жив.
   Див - це Дивлення і Дивування; тобто концентрація. Ладо - це Лад; тобто медитація.
   Результуючою цього процесу є Жив, Жива, Живлення; тобто повернення до життя оновленого.

***

   Є можливість мільйони разів відродитися після своєї смерті.
   Нема нічого неможливого. Але треба зменшити маломожливість і збільшити можливості відродитися, відродитися після смерті.
   Зменшує маломожливе виконання заповідей Бога.

***

   Відродиться той, хто захищався, але його вбили.
   Герої будуть відроджені.

***

   Зосередимось на Всьому зразу, сконцентруємось.
   Все можливо.
   Нема нічого неможливого для Всього, для Бога.
   Приходять думки, почуття і відсторонюють нас від Всього, від нашого зосередження, від нашої концентрації.
   Але ми це спостерігаємо, пильнуємо. Від того відроджуємося.
  

***

   Родючість. Не тільки тілесна але й духовна, породження духовних скарбів. Це основа, основа життя.
   Але є ще Божественне; тобто припинення родючості хибної, припинення неправильного росту.

***

   Слов'янське розуміння Бога - це персоніфікація явищ природи і віра в духів, що населяють усе навколо. Бог - це кожна істота, якщо вона оточена шануванням, поклонінням, культом. Вклонялись сонцю, місяцю, вітру, грому, землі, вогню. Тобто тут культ природи - основа світогляду. Сприймались як Божественне не тільки часткові прояви природи (прояв як сонце, прояв як місяць, прояв як вітер, прояв як грім, прояв як земля, прояв як вогонь), але і як об'єднуюча цілісна сила-можливість цієї природи. Це був Вищий, Вишній, Всевишній, ПраБог, або ВсеБог. ПраБогу давали теж ім'я. Наприклад, ПраБог - це Сварог. Давньоіндійське svargah - це "небо". Але тут перш за все ПраБог - це Великий Старий Бог, Володар Всесвіту, Той, хто Володіє Собою, Той, хто має Вищий Стан, Стан Безсмертя.
  

***

   Праарійська, праукраїнська мова була раніше, ніж санскрит. А потім праарії пішли до Індії і праукраїнська мова перетворилась у ведійську мову, в санскрит - під впливом дравідів та інших народів.
   Праарії пішли і до Балтики.
   Коріння шукають в праукраїнській мові, де залишився ДИВ, ДИВЛЕННЯ-ДИВУВАННЯ як основа усілякої медитації. Від чого настає Ладо, Лад.
   Так і співають:
   - А ми просо сіяли, сіяли,
   Ой, Див, Ладо, сіяли, сіяли (Українська народна обрядова поезія).
   Джерела: Українська народна обрядова поезія. - К.: Школа, 2006. - С. 89.

***

   У нас в голові різні уявлення про Бога. Вони пов'язані з певними назвами. У китайців - це Дао. У індусів - це Брахман. У евреїв - це Ієгова. В українців - Вищий, Вишній, Всевишній, ПраБог, ВсеБог. Коли ми відвертаємо, відхиляємо увагу від чогось, і це фіксуємо, реєструємо, то ми знаходимось не у сфері уявлень про Бога, а на шляху практичного отримання Вищого Стану, Стану Бога.
  

***

   От ми живемо. В певних умовах, в певних обставинах, з певними думками.
   Це можливо?
   Можливо!
   Можливість, як сказати російською: "налицо, возможность налицо".
   Бог - це ВсеБог. Коли мається на увазі Все, то можливість безмежна. Все може після нашого життя на цій Землі створити нас в безмежній кількості раз. Створити наше життя, як ми живемо. В певних умовах, в певних обставинах, з певними думками.

***

   Як би ми не сконцентрувались, як би ми не зосередились на тому, щоб тільки бачити виникнення у нас думок, ми все одно будемо відхилятися, відвертати свою увагу. Але якщо ми фіксуємо це, якщо ми бачимо, що відхилились, відвернулись, то це вже поглибленість нашого засвідчення. Ми не йдемо за приємними уявленнями, думками і почуттями. І ми не відштовхуємо погані уявлення, думки і почуття, які прийшли до нас. Ми над ними - спостерігаємо, споглядаємо і засвідчуємо їх.
   Ми над ними і ми йдемо до Стану Божественного, зливаємось з Усім, із Всім, з Вищим, ВсеБогом.

***

   Все - Род Людський, Вище.
   ВсеБог - це Род, Око Рода, Всевишній.
   Всевишній - це і Брахман, і Ахурамазда, і Будда, і Дао, й Ієгова, і Отець Небесний, і Аллах.
   Все - Род Людський, Вище.

***

   ХРИСТИЯНСТВО ЯК ДВОВІР'Я В УКРАЇНІ. В Північне Причорномор'я, на землі України християнство прийшло фактично в текстах Євангелія. А так все інше: ритуали, обряди, свята - від язичників. Взяти хоча б свято пасхи. Що таке пасха? А це маца - тонкі, прісні коржі. В Україні ж на Великодень випікають паски, фарбують і розписують яєчки. Пасху встромили в язичницькі поминальні обряди (И.И. Иванова). І так - в усьому. Христа з Євангелія вкручували в ритуали, обряди і свята язичників. А язичницькі свята, ритуали і обряди підлаштовували під зміст євангельських текстів про Христа. Хотіли позбавитись язичництва. Але язичництво нікуди не ділося. Воно проникло в тексти самого Євангелія, в тексти самої Біблії. Взяти хоча б саме слово "Бог". Слов'янське bogъ - "бог" зв'язане з іменем Бхага (В.Н. Топоров). Тобто це слово ведійського походження, від "Вед", від "Авести". А в Біблії і Торі фігурують такі імена Всевишнього як Елохім, Єгова, Саваоф, Аданай.
   У Києво-Руській державі різні племена язичників вірили в своїх богів. Князь Володимир у 982 році намагався поєднати язичницькі племена і їх богів в один пантеон. Але у 988 році все закінчилось тим, що князь Володимир поєднав християнство з язичництвом, створивши двовірність. Адже язичництво як національна віра і культура нікуди не поділось. Хоча єдність по своїй суті, по суті розуміння Божественного була з самого початку. Адже всі боги язичників - це прояви одного Бога, Бога єдиного, Бога ВсеБога. ДажБог, СтриБог, БілоБог, ЧорноБог, ОгнеБог, ЛадоБог, МироБог, КупалоБог - це прояви одного ВсеБога, або ПершоБога. А це не було враховане. І тому на наші терени прийшло християнство насильницьким способом. Створилося християнізоване язичництво, або оязичнене християнство. Такий синкретизм в наш час постмодерну, коли ми бачимо взаємопроникнення релігійних культур різних народів, значно розширився. В сучасну Україну прийшли і Крішна, і Заратуштра, і Бахаула, і Будда, і Мухаммад, і чимало інших посланців Бога. Прийшли такі імена Бога як Брахман, Ахурамазда, Дао, Аллах. Прийшов великий масив різних богів. Але все це не сприймалося вороже. Адже релігійний плюралізм українського народу існував з прадавніх часів, з часів хрещення Київської Русі.
   Багато чого з сутнісних основ релігійних культур, які приходили на терени Північного Причорномор'я, тобто на територію України, вже було в культурі українців. Адже за археологічними та лінгвістичними джерелами індоєвропейська культура виникла в 4-3 тис. до н.е. в степах південноруських, тобто в степах України (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). А культура виникає, коли виникають певні цінності. Головною цінністю індоєвропейської культури, яка виникла на теренах Північного Причорномор'я, є ріст, процес росту. Але основою був не просто процес росту, а сила, сила росту, животворення (А.П. Забияко). Культ родючості від родючої землі.
   Родюча земля вплинула на те, що в культурі, в цінностях цієї культури головне. І головне значення віддавалось родючості. Але ця родючість в культурному житті племен, які жили на цій землі, розумілась не тільки як родючість тілесна. В культурі малась на увазі родючість і духовна, родючість Духу, породження і ріст думок, почуттів. А якщо це торкалось релігійної культури, то мався на увазі не тільки ріст, але й припинення усілякого росту, припинення усілякого неправильного росту. Тому в релігійній культурі сповідувався не просто Бог і його природні прояви як ДажБог, СтриБог, БілоБог, ЧорноБог, але і ВсеБог.
   Коли думки торкаються взагалі всього, то вони припиняють своє існування. Все - неохопне. Бог ВсеБог - це бог-творець, творець нової людини, в якої вмерло і припинило існування все застаріле, віджиле, застарілі і віджилі своє думки, перестав йти неправильний їх ріст, який породжує ілюзії, породжує хибні думки. З приводу цього Бог ВсеБог виступає як володар таїн земних і небесних (В.М. Шевченко). А всі тайни зводяться до того, що людина дивиться ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів; дивиться внутрішнім початком на все (М.Г. Мурашкин), засвідчує свої спонукання. Коли дивишся на все зразу, то нема ніякої конкретики і тому всі ілюзорні й хибні думки і почуття зникають. І людина відчуває Бога Всебога. Так проходить припинення неправильного росту, росту неправильних думок і почуттів. Це пов'язане з тайнами Бога, Бога ВсеБога, коли людина через ДИВлення-ДИВування як медитативну практику прозріває у вищі стани своєї свідомості, відчуває стан безсмертя. Тут ВсеБог розуміється як ПершоБог.
   В українській міфології на вершечку Прадуба сидить сокіл - Род, прадавній ПершоБог (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). Прадуб - це першодерево з молодильними яблуками безсмертя (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). З відчуттям цього безсмертя і пов'язаний Бог ВсеБог, або ПершоБог. Людина може відчувати стан безсмертя як реальність. Так в язичництві домінує особистісне сприйняття Божественного через обряд, медитацію, споглядання, транс (А.М. Колодний).
   "Стан Безсмертя". "Стан Безсмертя" - це компенсаторна реакція на страх смерті. Страх же смерті з'являється у розвитку особистості (у 15 років - у хлопців) разом з виникненням самосвідомості (Дидье Жюлиа). Але з'являється й компенсаторна реакція на страх смерті. В нормальному стані компенсація позасвідома, тобто вона впливає на свідому діяльність, регулює її позасвідомо (Карл Юнг). І у людини виникає "Стан Безсмертя" як позасвідома компенсація страху смерті. Виникає відчуття безсмертя, усвідомлення Вічного Життя (Антти Ревонсуо). Смерть уявляється неможливістю (Вильям Джемс). І це не переконання, що ми будемо жити вічно, а усвідомлення, що це так і є (W. James). І абсолютно нема страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин). "Стан Безсмертя" як компенсація страху смерті приходить як позачасове (Джидду Кришнамурти). Це екстатичні спалахи, які уявляються, що вони лежать по той бік часу (Корлисс Ламонт).
   У психиці людини багато незрозуміло відкіля виникаючого. Незрозуміло, відкіля взявся прекрасний настрій після глибокої скорботи (Карл Ясперс). Незрозуміло, відкіля взявся "Стан Безсмертя" після страху смерті.
   Розповсюдження знань Бога, яке вперше відчулось при виникненні індоєвропейської культури, почалось з Північного Причорномор'я. Адже арії, а точніше праарії (арії - це індуси й іранці. Слово "арій" фігурує у "Ведах" і "Авесті") йшли з Північного Причорномор'я на південь і несли знання Бога.
   Племена з Північного Причорномор'я дійшли до Північної Індії. Індуїстську Рігведу можна вважати спомином про ті місця, де жили арії, поки вони не прийшли до Північної Індії. Тими місцями вважаються береги Балтійського моря. Адже сузір'я, які описані у Ведах, всі північні, їх можна бачити з неба паралелі Балтики (Юрий Миролюбов). Індійський вчений Тіляк вважає, що в Рігведі прописані північні сузір'я, які вказують на те, що ведійці колись були на берегах Балтійського моря. Вони були там, де живуть литовці. Адже у литовців мова близька до санскриту (Юрий Миролюбов), близька до тої мови, якою написана Рігведа.
   Арії йшли від Балтійського моря до Північного Причорномор'я. Тому природа в споминах Рігведи - якраз цієї місцевості. Англійські дослідники Крегем Кларк і Стюарт Піггот вказують на те, що у Ведах не згадуються банани, оливки, пальми, пустелі, мавпи, верблюди, жирафи, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл, тобто про північ від Чорного моря (Василь Кобилюх). Дж. Неру в книзі "Відкриття Індії" зазначає, що оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра і Дону, тому що народні танці патанів (оріїв) дивно нагадують танці українців (Василь Кобилюх).
   Первинна арійська культура виникла в Північному Причорномор'ї. За археологічними і лінгвістичними джерелами, рання область існування носіїв прадавньої індоєвропейської, або арійської культури в 4-3 тис. до н.е. локалізується в південно-руських степах (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). Тут, в Північному Причорномор'ї і виникли первинні цінності релігійної культури, символи безсмертя у петрогліфах Кам'яної Могили (Борис Михайлов). Ці символи безсмертя арії (праарії) понесли далі на південь. Вирій (Ирій, ірій, рай) - це міфічна сонячна країна, де птахи зимують (Олена Таланчук). Ириці - це пташки, що повертаються з вирію. Туди і пішли арії. В Ирій, в теплу сонячну країну, пішли і понесли первинні Божественні символи, які вказували на те, що не можна змінювати свій стан, не можна вбивати живе, а треба засвідчувати свої спонукання.
   Тепла сонячна країна, куди йшли арії (праарії) - це був Іран і Північна Індія. В Індії арії вплинули на виникнення індуїзму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Веди". В Ірані арії вплинули на виникнення зороастризму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Авеста". З індуїзму виник буддизм і Святе Письмо "Трипітака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповідує Святе Письмо "Дао де цзін". Інтенсивно взаємозбагачувались дві традиції даосько-китайська й індо-буддистська (Н.А. Абаев, С.П. Нестеркин).
   За зразками буддистів у даосів з'явились заповіти: не пити вина, не вбивати живих істот (Л.Е. Янгутов). А це фактично ті самі заповіти, які виникли в петрогліфах Кам'яної Могили у Північному Причорномор'ї, і вказували на те, щоб не міняти свій стан і не вбивати живе.
   Буддистський патріарх Бодхідхарма, якого називали "блакитноокий чужоземний монах", прийшов до Китаю з Індії і заснував школу Чань (Э. Руссель).
   Це чань-буддизм Китаю. В Японії - це дзен-буддизм. Взаємозв'язок даосизму і дзену очевидний (Генрих Дюмулен). Даосизм подібний дзену, витоки якого приніс з Індії блакитноокий монах. Тобто арійське вчення з Північного Причорномор'я через Індію, через ведизм і буддизм вплинуло на китайську і японську релігійні культури.
   Зороастризм вплинув на іудаїзм, що сповідує Святе Письмо "Тору". Іранець Заратуштра мав вплив на єврейських пророків з приводу сприйняття ними ідеї божественності (Гордон Чайлд). Безумовно зороастризм вплинув на іудаїзм в тлумаченні про походження зла та про діяльність людини в розвитку світового процесу (Мэри Бойс).
   З іудаїзму виникло християнство, що сповідує Святе Письмо "Біблію". Але і на християнство вплинув зороастризм (Мэри Бойс).
   Іудаїзм і християнство вплинули на виникнення ісламу, що сповідує Святе Письмо "Коран". Але всюди, у всілякому Святому Письмі проглядаються в різних формах заповіді, які виникли ще в піктографічному письмі Кам'яної Могили Північного Причорномор'я.
   Християнство, яке прийшло на терени України, в своїй сутності божественного зародилось якраз на цій землі.
   Сутність божественного в християнстві зароджувалась у Північному Причорномор'ї. Цю сутність праарії понесли на південь до Ірану. В Ірані виник зороастризм, мітраїзм. Бог Мітра оволодів багатьма народами. Мітраїзм вкрив усе Середземномор'я. За дослідженнями В.Н. Топорова, відомо про вклад образу Мітри і в формування деяких аспектів ранньохристиянського вчення і ряду попередніх йому концепцій. Ці концепції були принесені християнством в Північне Причорномор'я. Але деякі з них відціля і пішли. Пішли ті, які торкались божественного безпосередньо.
   Висновки. Всім народам відкривався Бог. Це в природі людини. Але факт розповсюдження Божественного знання з території Північного Причорномор'я є.
   Ириці - це птахи, які повертаються з теплого краю. Ирій - це теплий, сонячний край. Одного разу частина аріїв (прааріїв) пішла в той теплий, сонячний край, звідкіля повертаються ириці. Пішла і понесла з собою Божественне знання: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання".
   Джерела: Абаев Н.А., Нестеркин С.П. Человек и природа в чаньской (дзэнской) культуре: некоторые философско-психологические аспекты взаимодействия // Проблема человека в традиционных китайских учениях. - Москва: Наука. Глав. ред. восточной литературы, 1983. - С. 62; Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г., Ярошовець В.І. Філософія. - Київ: Центр учбової літератури, 2010. - С. 530; Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. - Москва: Наука. Глав. ред. восточной литературы, 1987. - С. 281; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - Санкт-Петербург: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дидье Жюлиа. Философский словарь. - Москва: Междунар. отношения, 2000. - С. 406; Дюмулен Г. История дзэн-буддизма. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2003. - С. 287; Забияко А.П. Индоевропейцев древних религия // Религиоведение: Энциклопедический словарь. - Москва: Академический проспект, 2006. - С. 391; Иванова И.И. Двоеверие // Религиоведение. Энциклопедический словарь. - Москва: Академический проспект, 2006. - С. 275; Иванов В.В., Топоров В.Н. Индоевропейская мифология // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - Москва: Советская энциклопедия, 1991. - С. 527; Кобилюх В. Праукраїна і санскрит. - Тернопіль: Мандрівець, 2013. - С. 209; Колодний А.М. Історіософія релігії: монографія. - Київ: УАР, 2013. - С. 102; Кришнамурти Д. Записные книжки. - Москва: Разум / Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - Москва: Политиздат, 1984. - С. 250; Миролюбов Ю. Ригведа и язычество. - Київ: Кит, 2009. - С. 105-107; Михайлов Б. Петрогліфи Кам'яної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: монографія. - Київ: МАУП, 2005. - С. 161; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 127-132; Ревонсуо А. Психология сознания. - Санкт-Петербург: Питер, 2013. - С. 288-305; Руссель Э. Духовное совершенствование в современном даосизме // Восхождение к Дао. - Москва: Наталис, 1997. - С. 326; Таланчук О. Вирій // 100 найвідоміших образів української міфології. - Київ: Автограф, книжковий дім "Орфей", 2007. - С. 123; Топоров В.Н. Бхага // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - Москва: Сов. энциклопедия, 1991. - С. 201; Чайлд Гордон. Арийцы. Основатели европейской цивилизации. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2010. - С. 13; Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. - Київ: Наук. думка, 2004. - С. 123; Юнг К. Психологические типы. - Санкт-Петербург: Ювента, Москва: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532; Янгутов Л.Е. Трактат "Лихолунь" как источник по истории китайского буддизма // Источниковедение и историография истории буддизма. Страны Центральной Азии. - Новосибирск: Наука, 1986. - С. 114; Ясперс К. Общая психопатология. - Москва: Практика, 1997. - С. 150-483; James W. The varieties of religious experience. - New York: Longman, Green, 1902. - P. 389.

***

   Святе Письмо - це тексти чисто символічні. В них порушені часові, просторові та інші реалії. Через порушення реалій передається внутрішній стан людини. Бо мета Святого Письма - передати вищий стан людської свідомості, який значиться як Всевишній. Цей стан переживається як "Стан Безсмертя", трансовий стан. В трансі людина втрачає чітку орієнтацію в часі й просторі (А.П. Забияко). І щоб передати цей стан іншій людині в комунікативному процесі порушуються часові й просторові реалії. Вони порушуються при передачі, тому що у людини, яка переживала цей стан, порушені й навіть втрачені чіткі орієнтації в часі й просторі. Втрачені чіткі орієнтації в часі й просторі (А.П. Забияко) і ці втрачені орієнтації передаються через перекручення, викривлення і спотворення часової і просторової реалії задля того щоб виразити внутрішній стан людини, стан вищий, стан Всевишнього, який відкриває можливості.
   Це торкається усілякого Святого Письма: Вед, Авести, Трипітаки, Дао де цзін, Тори, Біблії, Корану. Тексти набувають казкового забарвлення. Вони символічні й багатозначні. Впливають на чуттєву, ірраціональну сферу людини. Тому релігійні тексти Святого Письма ми відносим до текстів художніх, текстів, які створили релігійні пророки і містики як митці.
   Щоб продемонструвати, як перекручує і викривляє об'єктивні реалії Святе Письмо для того, щоб передати внутрішній стан людини, яка переживає Вище, або Всевишнього, розглянемо Біблію.
   У Біблії часова і просторова дійсність викривлена, але відображає "Стан Безсмертя", який переживається людиною.
   Викривлення часової дійсності ми можемо спостерігати, коли Ісус Христос каже про те, що перш ніж був Авраам, Він є. Ісус Христос каже так: "Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився" (Біблія: Йо 8:56). Але юдеї йому кажуть: "Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?" (Біблія: Йо 8:57). Тоді Ісус Христос каже юдеям так: "Перш ніж був Авраам, Я є" (Біблія: Йо 8:58). Тобто Ісус Христос викривляє час, адже Авраам жив задовго до нього і він не міг зустрічатися з Авраамом реально в своєму житті. Але Ісус Христос, викривляючи час, передає свій внутрішній стан, Вищий стан, стан Всевишнього. Коли у людини є цей Вищий стан, то вона відчуває абсолютне своє існування. Ісус Христос і передає цю абсолютність, викривляючи реальність часу, викривляючи дійсний час, ставлячи своє існування поза часом.
   Ісус Христос, передаючи стан свого духу як Вищий стан, як Вишній, перекручує і просторові реалії. Він каже: "Я - хліб, який з неба зійшов" (Біблія: Йо 6:41). Але юдеї не можуть зрозуміти, як це він зійшов з небесного простору, який у нього над головою як безкінечність. Вони кажуть: "Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?" (Біблія: Йо 6:42). Але Ісус Христос зійшов з просторів вищого свого духу як небесного. Він зійшов не з просторів реального неба, яке у нього над головою, а з просторів свого вищого небесного духу. Тобто тут ми бачимо перекручування просторової дійсності задля передачі свого стану свідомості, Вищого стану як Всевишнього.
   У Біблії багато такого, що протирічить фізичній реальності. Але якщо розуміти біблійні символи як внутрішній світ людини, то нема ніяких протиріч. В уявленнях людини все може бути.
   Біблія починається словами "На початку" (Біблія: Бут 1:1). Якщо цей початок розуміти як внутрішній початок людини, то все стає на свої місця і нема ніяких протиріч. Внутрішній початок - це все в біблійних історіях проходить як уявлення людини, яка пояснює шлях до Всевишнього.
   Джерела: Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. - Рим: Видавництво отців Василіан "МІСІОНЕР", 2007. - С. 118-123; Забияко А.П. Транс // Энциклопедия эпистемологии и философии науки. - Москва: "Канон" РООН "Реабилитация", 2009. - С. 999.

***

   Те Вище ніяк не можна і назвати. Але Воно відчувається, відчувається як Вище, відчувається, що Вище Цього нічого нема. Тому це Вишній. І Це Все, Все, що є, і Все, що може бути. Тому це ВсеВишній. Потім ВсеВишнього назвуть Богом. Але Це Вище усіляких назв. І те, що йде від цього Вищого відчувається, а не розуміється. Відчувається "Не міняй свій стан", що слід розуміти, як "не руйнуй свій стан наркотичним зіллям, алкоголем, тютюновим димом, психотропними речовинами". "Не вбивай живе" слід розуміти, як "не вбивай живу природу - колиску людства". "Засвідчуй свої спонукання" слід розуміти, як "дивись ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань. З'ясовуй свої бажання у відповідності з вічними законами природи". "Передавай ці знання іншим і життя вічне буде" слід розуміти, як "життя - це вічний розвиток. Гармонія рятує світ. Людина, яка розвивається, гармонійно подовжує і збільшує потенціал свого життя".
   Заповіді ВсеВишнього відчуваються, а не називаються. І самого ВсеВишнього не називають, а відчувають, дивлячись ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів, рухи спонукань.
   Потім з'являться йому назви: "Бог", "ВсеБог", "ПраБог", "ПершоБог". З'являться назви його проявів: "ДажБог", "СтриБог", "БілоБог", "ЧорноБог", "ОгнеБог", "ЛадоБог", "МироБог", "КупалоБог".

***

   Уповільнюючи дихання, видихаючи повітря, зосередитись на маленькій крапельці, видавлюючи із себе сльозу. Сльоза очищує. Всевидюще Око зронило сльозу - і з неї виникли світи.

***

   Див - це ясне сонячне, сяюче небо. Але таке небо - є наш внутрішній початок. Див - це ДИВлення-ДИВування, від якого виникає медитативний стан ясного, сонячного, сяючого неба як символ нашого внутрішнього початку. Виникає освітлення душі, осяяння.

***

   Дивимось - то наше ДИВлення-ДИВування, то є ДИВ.
   Дивимось ізсередини себе - то дивимось Ладом.
   Дивимось у свої рухи - то дивимось Всевидющим Оком.
   Дивимось внутрішнім початком - то і Див, і Ладо, і Всевидюще Око.
   Від того Всевишній.

***

   Всевишній - це відчуття можливості життя вічного.

***

   Всевишній - можливість життя вічного. А що може бути вище за це?
   Все інше якось трохи нижче.

***

   Заповіді ВсеВишнього - відчуваються. Відчуваються, як практичне, для дії.
   Потім виникає розумове оформлення як Святе Письмо. В Святому Письмі виникають розумові нашарування, нашарування не практичні, інтелектуальні - від мудреців і пророків. Від мудреців і пророків Веди, Авести, Трипітаки, Дао де цзін, Тори, Біблії, Корану як інтелектуальні нашарування. Серед цих нашарувань є і споконвічні знання Бога: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання".

***

   Людині відкривається стан, вищого за який нічого для неї нема. Це Всевишній. Потім Це назвуть: Бог, Брахман, Ахурамазда, Нірвана, Дао, Єгова, Отець Небесний, Аллах.

***

   Бог - це Доля, коли зникають недоліки. Коли зникають недоліки - це досконалість. Бог - це досконалість.

***

   Бог нищив? Бог нищив у собі міста, людей, нищив образи, відсторонюючись від них.
   І що, Бог людям погрожував? Він погрожував образам людей, які в ньому.

***

   Вишній - міститься на великій відстані від землі; Вишній, який виходить з неба, від Бога і є Сам Бог, Всевишній.

***

   Вишній. Вишній - це Верхній.
   Вишній. Вишній - Божество, Бог.
   Вишній. Вишній знаходиться, міститься на великій відстані від землі.
   Вишній. Високо над усім грає-сяє вишнє. Вишнє - сонце вишнє.
   Вишній. Вишній виходить з неба, від Божества, від Бога. Вишня премудрість.

***

   Вищий, Бог - це ВсеБог. А коли ми споглядаємо і свідотствуємо Все, то припиняється рух, припиняється неправильна і хибна родючість, неправильний і хибний ріст, зростання.
   Всевишній, Бог - це не просто Біг, ВсеБіг. Це біг в зворотному напрямку, від усього неправильного, невірного, хибного.

***

   Вищий - це Все, Всевищий, Всевишній. Коли люд збирався в гаю в гурт, то на всі сторони світу навколо гурту розкладали каміння. Розкладали вісім каменів по колу. Це був храм. В цьому колі засвідчували свої спонукання: ізсередини себе Дивились в свої рухи, рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів, Дивились навкруги, Дивились своїм внутрішнім початком. Дивились, гляділи не очима, а своїм внутрішнім початком.

***

   Бог - це ВсеБог. А коли Все, - то нема ніякої конкретики. Все призупиняється. Це стан не дії, спостереження себе, споглядання себе, засвідчення своїх спонукань, злиття з Всесвітом. ВсеБог - Всесвіт.
   Призупиняється неправильна, хибна родючість, неправильний і хибний ріст. Все просто є. І ти є як Всесвіт, ВсеБог.
  

***

   Є споконвічні знання Бога, або первинні знання Бога як практична дія задля життя вічного. Ці знання-практики мають продовження як розвиток думок у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані. В цих Святих Письменах присутні споконвічні знання Бога. Але тут і спотворюються ці споконвічні, первинні знання Бога, привносяться нові елементи, які суперечать споконвічному знанню, чисто практичному знанню без всяких забобонів. Ми не прагнем очищати Веди, Авесту, Трипітаку, Дао де цзін, Тору, Біблію, Коран від того, що не від Бога. Треба просто бачити, що там від Бога як абсолютне, і що від мудреців і пророків, які несли знання відносне, знання, яке могло застарівати з роками.

***

   Споконвічні знання Бога не розуміються зовсім. Вони відчуваються як практична дія.

***

   Настанова - це цільова направленість. Від Всевишнього людина має настанови, цільові направленості: настанову не міняти свій стан, настанову не вбивати живе, настанову засвідчувати свої спонукання, настанову передавати знання Всевишнього.
  

***

   І зосередження, і сприймання повинні бути разом. Одне змінює інше. Але Дивишся внутрішнім початком. І приходить Вищий.

***

   Відхиляєшся від зосередженості на крапельці і перемикаєшся на сприйняття всього. Відхиляєшся від сприйняття всього і перемикаєшся на зосередженість. При цьому всьому ізсередини себе Дивишся в свої рухи думок, Дивишся внутрішнім початком. Через зосередженість відчуваєш Все, Дивлячись на Все внутрішнім початком. І приходить Всевишній.

***

   Зосереджуватись на чомусь і в той же час сприймати все, сприймати свої думки, сприймати Все, що навколо, навкруги - це веде до Вищого. Зосереджуватись на одному чомусь і водночас сприймати Все - це веде до того, що Все навкруги починає сяяти. Це і є Вищий, Вишній, Всевишній. Одночасно зосереджуватись на чомусь і сприймати Все: і свої думки і Все навколо - це вища медитація. Поодинці є медитація зосередження і медитація сприйняття.

***

   Ізсередини себе дивитись внутрішнім початком, дивитись, як рухаються руки і ноги, дивитись, як рухаються думки і почуття, диви­тись, як рухається Все навколо, як Все навкруги існує, як існуєш ти сам.
   Ізсередини себе дивитись внутрішнім початком. Це шлях до Вищого.

***

   Внутрішнім початком дивитись, ізсередини дивитися; ізсередини себе дивитися.
   Це шлях до Вищого.

***

   Внутрішній початок - це основа. Одні кажуть, що шлях до Вищого - це сприйнятливість, сприймання, спрйняття, коли Все як одне і нічого іншого в людині не виникає. Інші кажуть, що шлях до Вищого - це зосередженість, зосередження, коли є одне і нічого іншого в глибинах людської душі не виникає.
   Але - це одне - є внутрішній початок. Сприйняття всього як одного цілого йде від внутрішнього початку, через внутрішній початок. Зосередженість на одному - це зосередженість на внутрішньому початку.
   Внутрішнім початком людина сприймає Все. На внутрішньому початку вона зосереджується. Через все це відкривається Вищий.

***

   Вищий відкривається. Спостерігати. Засвідчувати свої спонукання. Ізсередини себе Дивитися на себе і крізь себе, Дивитися на рух своїх рук і ніг, на рух думок і почуттів, на рух, який навкруги, Дивитися без розбірливості, Дивитися своїм внутрішнім початком, не очима Дивитися, а внутрішнім початком.
   Дивитися ізсередини себе в свої рухи; рухи рук, рухи думок, рухи почуттів. І відкривається Вищий.

***

   Шлях до Всевишнього. Очима Дивимось в одну крапку, в одну цятку - зосереджуємось. В ту ж мить сприймаємо Все, ДИВлячись внутрішнім початком, ДИВлячись ізсередини себе в свій рух тіла, думок, почуттів. І це шлях до Всевишнього.
   Але нам треба не міняти свій стан, щоб не преривати Дивлення ізсередини себе, не переривати засвідчення своїх спонукань.
   Нам треба не вбивати живе, щоб не переривати Дивлення ізсередини себе, не переривати засвідчення своїх спонукань.
   Воно і так переривається - те Дивлення, те свідчення. Але коли міняєш свій стан, вбиваєш живе, то воно особливо і надовго преривається - те свідчення.
   Більш того змінюючи стан і вбиваючи живе, ми заганяємо постійне переривання свідчення в свою підсвідомість. І тоді нам фактично неможливо нормально свідчити свої спонукання.
   Дивитись ізсередини себе на свої рухи, глядіти внутрішнім початком, засвідчувати свої спонукання якомога більше не перериваючись. І це - спасіння.

***

   Не міняючи свій стан, ми зберігаємо свою генетику.
   Не вбиваючи живе, ми зберігаємо генетику інших.
   Засвідчуючи свої спонукання, ми призупиняємо діяльність, щоб менше робити чогось іншого, крім заповідей; не робимо нічого іншого, крім заповідей.
   Передаючи знання іншим, ми розширюємо можливість Життя Вічного. Адже нема нічого неможливого.
   Людство загине. Тоді для деяких праведників, спасенників, хто старався як тільки міг виконати споконвічні знання Бога, буде довше відродитися. Тому треба старатися щоб людство не зникло, не загинуло.
   Якщо людство загине, зникне, то людина, яка виконувала споконвічні знання Бога, відродиться дуже не скоро. А якщо людство не загине, то не загине і генетична інформація. Тоді людина, яка виконувала споконвічні знання Бога, відродиться скоріше, тому що не треба буде створювати генетичну інформацію. Вона буде поміж людей, в людях.

***

   Родючість - це головна цінність. Родючість землі, родючість жінок.
   Але родючість - це не тільки родючість тіла, тілесна родючість.
   Родючість - це також родючість душі, духу, родючість думок, почуттів.
   Але Вищий припиняє в людині неправильну, хибну родючість.

***

   Родюча земля; родючі жінки. "Родючість - ріст - вирощування". Це основа менталітету доязичницької народної віри. Це основна цінність культури народу Північного Причорномор'я.
   Ріст - основна цінність. Але коли є ріст, то є і припинення неправильного росту; тобто Бог. Бог - це те багатство, коли припиняється неправильний ріст. Бог - багатство, як та Доля, коли приховуються недоліки (Ригведа). Приховуються недоліки, а отже квітне досконалість.
   Ізсередини Дивись внутрішнім початком на себе (М.Г. Мурашкин) і сховаються недоліки, розквітне досконалість.
   Джерела: Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 129; Ригведа: Мандалы I-IV. - Москва: Наука, 1989. - С. 258.

***

   Ізсередини себе дивитися внутрішнім початком, ізсередини себе дивитися крізь себе, як рухаються твої руки, ноги, як рухаються твої думки, почуття, дивитися крізь себе на Все; ВсеБога. Це - ВсеБог.

***

   Дивитись - це дивитись ДИВленням-ДИВуванням. Це Див.
   Дивитись ізсередини себе - це дивитись Ладом. Це Ладо.
   Дивитись у свої рухи - це дивитись Всевидющим Оком. Це Всевидюще Око.
   Дивитись ізсередини себе у свої рухи: рух руки, рух думки, рух відчуття.
   І відкривається Вишній, Всевишній.

***

   Бог Один, Єдиний у всіх, всіх релігіях: у індуїзмі, зороастризмі, буддизмі, даосизмі, юдаїзмі, християнстві, ісламі. Але кажуть, що дороги до Нього різні.
   Ні - дорога до Нього одна. Початок цієї дороги, може, і різний у різних релігіях. Різний, тому що люди мають різні особливості. Але то людське, не Божественне.

***

   Деякі печери були святилищами. В них ставили вісім каменів по колу, восьмикутник, восьмипромінник. Восьмипромінник - символ гармонії. Він і бог Орій, і богиня Лада, і Коло, і сонце, і злагода, і сила Тура, і пошана до предків.
   Число вісім, восьмикутник - це знак богів, символ гармонії, енергія сонця. Енергія сонця - восьмипроменеве світло.
   Коло - символ сонця. Сонце - Коло. Коло - це Свічадо.
   Боготворили те, що дає життя і силу: сонце, воду, небо (повітря), землю, праотців.
   Працювали до одинадцятої години. Потім відпочивали. Коли спека спадала, о шістнадцятій, поверталися до праці.
   Збиралися біля могил померлих. Біля могил люди воскресали, просвітлювались.

***

   Ведійська культура була започаткована в Північному Причорномор'ї вісім тисяч років тому. Про це каже і Балгангадхар Тілак. В степах Північного Причорномор'я виникла первинна культура.
   Роси збудували міста на півночі Німеччини - Прусії (Шварин, Миров, Росток).

***

   "Знати", по-санскритськи пишеться "gnatum", а вимовляється як "джнатум" ("знати"). Тут "З" переродилось в "g", або "дж".
   "Знахар", "знати" - від слова "знаходити".
   Слово "Бог" спочатку було іменем людини. У Геродота - це хоробра людина за іменем Богій.
   Слово "Бог" від слова "Буг", Південний Буг. Тут Буг є Бог.
   Оком називається сонце.
  

***

   Вішну - від Вишень. Вишень - посланець з Вище. Спочатку не було богів, окрім Вишень.
   Див - найдавніший.
  

***

   Біблія починається словами "На початку". Але що це за початок? Це внутрішній початок. Задля отримання Вищого людина Дивиться (Дивитись від слова "ДИВ"). Але вона Дивиться не своїми очима. Вона ізсередини себе Дивиться. Вона ізсередини Дивиться внутрішнім початком на себе. Не очима Дивиться на себе, а внутрішнім початком. Коли ти так дивишся, то ти просто Є. Тому Христос і каже: "Перш ніж був Авраам, Я є" (Святе Письмо Старого та Нового Завіту: Біблія). В іншому перекладі звучить так: "Прежде, нежели был Авраам, Я есмь" (Библия). Ще один переклад: "Прежде, чем появился Авраам, Я уже был" (Священное Писание - Перевод Нового мира). І ще переклад: "Ещё до того, как Авраам родился, Я уже был!" (Слово жизни. Новый Завет в современном переводе).
   Ще до того, як Авраам, Христос, Мойсей, Мухаммад, Крішна, Заратуштра, Будда, Лао цзи народились, Я вже був! Тобто: "Я є вічний". Тобто: "Я є цей внутрішній початок як вічність". Це повинне в людині відкритися.
   Джерела: Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. - Москва: Российское библейское общество, 2011, - С. 1139; Священное Писание - Перевод Нового мира. - Wallkill, New York. U.S.A.: WATCHTOWER BIBLE AND TRACT SOCIETY OF NEW YORK, INC, 2007. - Р. 1362; Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Заповіту. - Рим: Видавництво Отців Василіян "Місіонер", 2007. - С. 123; Слово жизни. Новый Завет в современном переводе. - Stockholm: PICORP, 1992. - Р. 113.

***

   Сила Сонця - Ярило.
   Сила Води - Перун.
   Чи навпаки?
   І так. І по-іншому вірно. Адже це прояви одного ВсеБога, Всевишнього.

***

   Бог у своєму прояві як ЖивоБог пробуджує людську свідомість і змушує задумуватися. Адже до важливостей життя відноситься очищення від хибних думок і почуттів, очищення від забобонів, очищення від ілюзій і усілякої омани. Через очищення, через чистоту проявляється в людині Бог, ВсеБог і Його прояв ЖивоБог. Тому і дивиться людина ізсередини себе в свої рухи: рухи рук і ніг, рухи думок і почуттів. Дивиться не очима, а своїм внутрішнім початком, очищуючись задля життя вічного. ЖивоБог - Життя Вічне.
  

***

   Бог - це не те, що ви думаєте, не те, що ви вважаєте. Бог відчувається.
   Бог руйнує ілюзії, хибні думки, забобони. Він не створював нічого. Творить природа. А Бог - це та природа, яка розчищає шлях можливостей для творення.

***

   Сім'я-Родина з прадавніх часів в Україні. Прадавні часи - це період язичництва. В українській міфології формується уявлення про божественне як Род, Рід.
   Род, Рід - в українській міфології - втілення роду, родова єдність, єдність нащадків. Род розумівся також і як дух. Це дух-господар, заступник, покровитель польових робіт, урожайності, плідності худоби (В.М. Шевченко). Але цей дух-господар розумівся як стан людини, коли вона була господарем над своїми спонуканнями, коли людина володіла собою.
   Важливою особливістю психіки є можливість відділити своє "я" від зовнішнього середовища, а в більш складних формах психічного - немовби побачити себе зі сторони (А.М. Иваницкий). Така особливість розширює можливості людини в її спілкуванні з новими людьми. Людина більш володіє собою. Тому може виступати заступником. Отже Род як дух-господар і заступник - це також дух людини, яка володіє собою.
   Род у списку язичницьких божеств пов'язаний з жіночою сутністю, з жіночими міфологічними образами Рожаниці, і стоїть поряд з головними богами. Роду робили особливі жертвоприношення їжею. Це був хліб, сир, медовий напій. Для жертвоприношення варили кашу.
   Культ Роду - це не тільки єдність нащадків, але й Рожаниці, які мали відношення до багатьох істот. З цього приводу особливу роль грала Берегиня. Тобто культ Роду - це був також і культ Рожаниць. Тут Рожаниці були носіями ідеї продовження роду. Рожаниці визначали долю (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). Тобто Род, Рід - це фактично розпорядник неба, бог-дух. Род, Рід - це Першобог. В свою чергу Першобог - це творець Вирію.
   Вирій - тепла вічнозелена сонячна країна далеко за морем на сході, де живуть боги й душі померлих, зимують птахи та змії (В.М. Шевченко).
   З Родом пов'язана родючість. Але це родючість не тільки тілесна. Тут мається на увазі родючість і духовна, і душевна, а не тільки народження тіла.
   В українській культурі важливе місце займає таке поняття як Родина. Родина - це не просто сім'я - батько, мати і діти. Родина має значно ширше розуміння: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки (С.В. Піддубний).
   Висновок. Сім'я-Родина з прадавніх часів в Україні - це сім'я, вплетена в більш широкий загал: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки. Сім'я-Родина в Україні з прадавніх часів - це запліднення за допомогою родичання, створення єдиного роду.
   Джерела: Иваницкий А.М. Изучение причинных связей между физиологическими и психическими феноменами при исследовании восприятия // Мозг и психическая деятельность. - Москва: Наука, 1984. - С. 210; Иванов В.В., Топоров В.Н. Род // Мифы народов мира. Энциклопедия. - В 2т. - Т.2. - Москва: Советская энциклопедия, 1992. - С. 385; Піддубний С.В. Великий код України-Русі. - Київ: ФОП Стебеляк, 2017. - С. 430; Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. - Київ: Наук. Думка, 2004. - С. 79-307.

***

   Є назва "Бог". Але знаходимо й іншу назву Бога - Бог Всебог. Бог Всебог - Бог-Творець, Великий Бог, Старий Бог чи Прабог (Я.Ф. Головацький). Але Всебог - це ще і Вишній, Всевишній. Тобто відома й інша назва Бога - Всевишній. Всевишній - Вишній (В. Войтович). Бог, Бог Всебог, Всевишній (В. Войтович) - ці всі назви як одне показують, що Все як Вище має абсолютну можливість. Коли Все як Вище, то нема нічого неможливого. Є маломожливе. Але нема нічого неможливого. Отже можливе і Життя Вічне. У всякому разі Стан Життя Вічного людина може пережити у своєму особистому житті. Тому божественна Жива дарує життя, незалежно від волі Верховного Божества (В. Войтович). На це є процес отримання Стану Життя Вічного, процес, який починається з концентрації, зосередженості, з дивлення-дивування. Слова "дивлення" і "дивування" носять в собі слово "див". Див - божество неба (О.В. Белова). Але це небо також в глибинах людської душі через дивлення-дивування.
   Процесс отримання Стану Життя Вічного починається з концентрації і зосередження як дивлення-дивування. На це є початок - Див. У гаївках Див згадується у парі з Ладом: "Ой, Див-Ладо..." (В. Войтович). А лад - це вже медитативний процес. Тобто концентрація як Див переходить в медитацію як Ладо. А закінчується цей процес Станом Життя Вічного. Концентрація - медитація - Стан Життя Вічного. З цього приводу можна сказати, що божества і Ладо, і Лада пов'язані з Живою.
   Ладо - Бог життя. Жива - Богиня життя. А Лада не лише Богиня Всесвіту та мати Сонця, а й Жива (Б. Рыбаков). З божеством чоловічим Ладом чи Живом вшановували слов'яни і відповідну йому жіночу істоту під назвою Лади чи Живи (Я.Ф. Головацький). Свято Лади було також і святом Живи (В. Войтович). Ладу називають Вишнім Божеством "Молимося, Ладі, молимося Вишньому Богу" (В. Войтович). Лада не зовсім зрозуміле "вишнє божество" (В. Войтович). Але зрозумілість приходить, коли в глибокому медитативному стані є момент і останнього стану - Стану Життя Вічного.
   Ладо (Лад, Ладобог, Жив) - Бог Всеєдиного Ладу (В. Войтович). Однозначне з Ладом було божество Жив чи Живий - божество життя (В. Войтович). Людина переживала Стан Життя Вічного і фіксувала цей стан як Божественний, Вищий, Вишній, Всевишній. Вона уособлювала Стан Життя Вічного в окремій Божественній постаті Живи. Тому Божественна Жива дарує життя, незалежно від волі Верховного Божества (В. Войтович).
   Жива - Богиня життя. Жива - Богиня, яка животворить (А.Н. Афанасьев). Жива - це зріла жінка. Богиня уособлює життєву силу, яка протистоїть смерті (В. Войтович). Коли протистоїш смерті, то це певний стан людини. Тобто переживається стан, коли смерть уявляється неможливою (В. Джемс).
   Висновок. Процес, результатом якого є виникнення у людини Стану Життя Вічного, пов'язаний з такими божествами як Див, Лад, Жив.
   Див - це концентрація, зосередженість, дивлення-дивування.
   Лад - це медитація, пильнування, спостереження, споглядання.
   Жив - це Стан Життя Вічного, свідчення. Стан Життя Вічного в різних релігійних культурах існує під різними назвами. В брахманізмі - це Мокша. В буддизмі - це Нірвана. В дзен-буддизмі - це Саторі. В йозі - це Самадхі.
   Джерела: Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. - В 3т. - Т.3. - Москва: Современный писатель, 1995. - С. 336; Белова О.В. Див // Славянские древности: Этнолингвистический словарь. - В 5 т. - Т. 2. - Москва: Международные отношения, 1999. - С. 91-92; Войтович В. Генеалогія богів давньої України. - Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2007. - С. 71-163; Головацький Я.Ф. Виклади давньослов'янських легенд, або Міфологія. - Київ: Довіра, 1991. - С. 12-32; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - Санкт-Петербург: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Рыбаков Б. Язычество древних славян. - Москва: Наука, 1981. - С. 374.

***

   Прояв у людині Стану Життя Вічного пов'язаний з такими Божествами і процесами як: ДИВ - ДИВлення-ДИВування (концентрація), ЛАД - ЛАДання-ЛАДування (медитація), ЖИВ - ЖИВлення-ЖИВоявлення.

***

   ВсеБог і Його прояви як Див, Лад і Жив.
   Див. Див-Дива - це Дивлення-Дивування (концентрація).
   Лад. Ладо-Лада - це Ладання-Ладування (медитація).
   Жив. Живо-Жива - це Живлення-живоявлення. (Стан Життя Вічного).

***

   Коли відчуваєш у собі достатність і жалість, то легко засвідчуєш свої спонукання. І тоді присутнє Все ВсеБог, або Всевідо, Всевишній.
   Своїм розумом ти розумієш, що не можна міняти свій стан. Не можна вживати те, що його змінює, і викличе недостатність. Це відчувається як початкова достатність, самодостатність.
   Також розумом ти розумієш, що не можна вбивати живе. Не можна робити зайвих, непотрібних дій, які нічого не принесуть для життя, а викличуть жорстокість. Це відчувається як початкова жалість.
   Коли є достатність і жалість, то людина свідчить свої спонукання і відчуває ВСЕ, ВсеБога.

***

   Бог - це ВсеБог, Все, що було, є, і колись буде. Це Все, що може бути взагалі й не бути. Для Всього нема нічого неможливого. І такі прояви ВсеБога як Див, Ладо і Жива в своїй послідовності закінчуються Станом Життя Вічного, що є запорукою можливості Життя Вічного в реальності.
   Див - це Дивлення-дивування.
   Ладо - це Ладування.
   Жива - це Живоявлення. Живоявлення - це Стан Життя Вічного.

***

   У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, про жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, про бджіл. Тобто про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря. Це помітили англійські дослідники Вед Крегем Кларк, Стюарт Піггот.

***

   "Арії принесли із собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа країни аріїв". Ці слова С. Радгакрішнана вказують на божественність природи в розумінні аріїв.

***

   У літописах згадується слово "останці". Це ті, хто залишився жити (на берегах Дніпра), хоча племена вирушили до Індії, за розумінням Б. Рибакова. А О. Трубачов казав, що прабатьківщина аріїв - це пониззя Дніпра. Також Джавахарлал Неру вказував, що арійська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра та Дону. Джан Бовле показує, що арії вийшли з території України. Оскар Менгин вказує, що з ПраУкраїни прийшов санскрит на територію Індії.

***

   Бог - це ВсеБог. Вишній - це ВсеВишній. Відо - це ВсеВідо. Видюще Око - це ВсеВидюще Око. Світ - це ВсеСвіт!
   Його прояви - Див, Ладо, Жива.
   Треба засвідчувати свої спонукання. Намагатися постійно глядіти ізсередини себе в свої рухи; рух руки, яка це пише; рух думки, рух почуття.
   Наше глядіння, Дивлення - то Його прояв Див, як дивлення-дивування. То - концентрація.
   Наше Дивлення ізсередини себе - то Його прояв Ладо, як ладування. То - медитація.
   Наше Дивлення в свої рухи - то Його прояв Жива, як живоявлення. То - Стан Життя Вічного.
   Спостерігаємо, наглядаємо, надзираємо зміст своєї свідомості й ВсеБог, ВсеВишній, ВсеВідо, ВсеВидюще Око, ВсеСвіт приходить.
   Шануємо Його!

***

   Спостерігання і споглядання змісту своєї свідомості. Зосередження і концентрація на спостеріганні й спогляданні своєї свідомості.
   І відкриваєтся - ВсеБог.

***

   Молитва від Діда, ПраДіда:
   Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Бог ВсеБог!
   Вишній ВсеВишній!
   Відо ВсеВідо,
   Видюще Око ВсеВидюще Око!
   Світ ВсеСвіт!
   Все!
   Можливість безмежна!

***

   Мій Дід. Він був християнином. І волхвом був.
   Він казав: "І до християн, і до волхвів Бог був. І я був".

***

   Я кажу те, що казав мій Дід. А моєму Дідові казав його Дід. І так далі... До самої Кам'яної Могили. Мій Дід був християнином. І волхвом був. Але він казав, що до християн і до волхвів тут вже було знання від Бога.
   Я живу в сучасному світі. На цю землю прийшов не тільки Христос. І Крішна прийшов. І Заратуштра прийшов. І Будда прийшов. І Лао Цзи прийшов. І Мухаммад прийшов. Багато посланців Бога прийшло. Від Бога вони стверджують те, що вже на цій землі було ще з часів Кам'яної Могили. Приймаю все, що від Бога, що є скрізь як абсолютне і незмінне в кожному Святому Письмі. В Ведах. В Авесті. В Трипітаці. В Дао де цзін. В Торі. В Біблії. В Корані.

***

   Хід Богослужіння.
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюєимо три рази:
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Пояснюємо процес засвідчення: засвідчуємо свої спонукання - це дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів. Дивимось. Споглядаємо. Спостерігаємо. Пильнуємо. Засвідчуємо.
   Храмові дійства - медитативні засвідчення своїх спонукань, молитви та інші священнодії. (Одна година опівдні, коли сонце над головою, в зеніті - з 11:30 до 12:30.).
   4. ВСЕ і такі його прояви, як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення, Небесне і все інше - це можливість безмежна.
   БОГ і такі його прояви, як ДИВ, ЛАДО, ЖИВА, НЕБО і все інше - це ВсеБог.
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Відо? ВсеВідо
   Видюще Око? ВсеВидюще Око!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: "не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".

***

   Проводимо Богослужіння опівдні, коли сонце над головою, в зеніті - з 11:30 до 12:30.
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його прояви як Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але:
   не міняй свій стан, не вбивай живе. засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".

***

   Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його змістовні прояви, такі як Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його змістовні прояви, такі як Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".

***

   Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Медитативно засвідчуємо свої спонукання (одну годину) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, рухи відчуттів.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви: Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога, і його прояви: Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Див, Ладо, Жива!".

***

   Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо Споконвічні знання Бога (три рази):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Проводимо медитативні засвідчення своїх спонукань (протягом однієї години) - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань.
   4. Повторюємо молитву про ВСЕ і його прояви: Дивлення-Дивування, Ладування, Живоявлення; про ВсеБога і його прояви: Див, Ладо, Жива:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Див, Ладо, Жива!".

***

   Богослужіння опівдні (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу.
   2. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога:
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Засвідчуємо свої спонукання.
   Споконвічні знання Бога неможливо виконати досконало. Це настанови. Можна тільки старатися. Наприклад, неможливо засвідчувати свої спонукання кожну мить свого життя. Людина відхиляється, спокушається. Тому проводиться богослужіння. Протягом години поглиблено, медитативно засвідчуємо свої спонукання - тобто дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань. Коли ми фіксуємо, що відхилились від засвідчення, це ознака, що ми поглиблено свідчимо.
   4. Повторюємо молитву:
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".

***

   Богослужіння (з 11:30 до 12:30).
   1. Розкладаємо вісім каменів по колу (це КАПИЩЕ первинне).
   2. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога (це НАСТАНОВИ задля старання):
   "Не міняй свій стан.
   Не міняй свій стан.
   Не вбивай живе.
   Не вбивай живе.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Засвідчуй свої спонукання.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Передавай ці знання іншим і життя вічне буде".
   3. Засвідчуємо свої спонукання (це ПОГЛИБЛЕНО (медитативно) опівдні протягом години дивимось ізсередини себе в свої рухи: рухи дихання, думок, почуттів, відчуттів, рухи спонукань).
   4. Повторюємо молитву (це МОЖЛИВІСТЬ):
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна.
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим і життя вічне буде".

***

   У Святому Письмі (у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані) багато того, що від людини (від мудреців, від пророків), що застаріло. Але абсолютне не застаріває. Воно просвітлює. Щоб воно і далі просвітлювало, треба його продовжувати, глядячи ізсередини себе у свої рухи; рухи тіла (рук, ніг, дихання), думок, відчуттів, рухи почуттів. Але і відчувати настанови: не змінювати свій стан, не вбивати живе.

***

   Процес росту, неправильного росту, припиняється, коли мова йде про все.
   Людина не може охопити думкою все. Думка завмирає. Відчуття, почуття, спонукання теж завмирають. Це значиться як ВсеБог.

***

   Індоєвропейська культура, або праарійська культура виникла в степах Північного Причорномор'я шість тисяч років тому. Культура виникає, коли виникають певні цінності. Культура виникає, коли виникають певні заборони, які охороняють ці цінності. Головна цінність індоєвропейської культури - це РІСТ, сила росту, росту рослини, дитини, родини.
   А Бог - це припинення неправильного росту, це те багатство, доля щастя, від якого зникають недоліки і має прояв досконалість. Бог - це ВсеБог. Коли відчуваєш все відразу, то припиняються неправильні думки в голові, припиняється неправильний ріст думок, спонукань. Людина спостерігає, споглядає, пильнує. І зникає неправильний ріст.

***

   Рослину не вбивають, якщо це не задля живого. Рослину вбивають лише задля нового життя, задля більшого живого.
   "Прилетіла перепілонька
   У зеленую дібровоньку,
   Прилетіла, зажурилася:
   "Ой, зеленая ж дубрівонько,
   Ой, бідная ти голівонько,
   Що рано тебе спустошено,
   На траву-сіно покошено,
   Зосталося лиш тройзіллячко.
   Перше зіллячко - барвіночок,
   Друге зіллячко - василечки,
   Третє зіллячко - любисточок".
   Українська народна обрядова поезія. - Київ: Школа, 2006. - С. 4.

***

   Богослужіння. Богослужіння має чотири пункти (етапи):
   - перший має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу на всі сторони світу. Восьмикутна зірка - це первинне капище, символ ВСЬОГО, символ Бога, ВсеБога, сяючого Неба, Сонця;
   - другий має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога, повторюємо настанови. Споконвічні знання Бога - це настанови не міняти свій стан, не вбивати живе, засвідчувати свої спонукання, передавати ці знання іншим. Настанови виконати досконало майже неможливо;
   - третій має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчуємо свої спонукання поглиблено протягом години, опівдні (з 11:30 до 12:30), коли сонце над головою. Засвідчувати свої спонукання поглиблено (медитативно) - це дивитись ізсередини себе крізь себе, на себе і на світ;
   - четвертий має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. Молитва - це можливість. В молитві говориться про можливість.
   "Бог? ВсеБог!
   Вишній? ВсеВишній!
   Світ? ВсеСвіт!
   ВСЕ! Можливість безмежна!
   Але: не міняй свій стан, не вбивай живе, засвідчуй свої спонукання, передавай ці знання іншим".

***

   Богослужіння. Богослужіння має чотири пункти.
   Перший має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу. Це первинне капище - символ ВСЬОГО, ВсеБога, Бога, сяючого Неба.
   Другий має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Ці настанови - досконало виконати майже неможливо, але треба старатися.
   Третій має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчуємо свої спонукання. Це робимо поглиблено (медитативно) - в тиші годину ізсередини себе дивимось крізь себе на себе й на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Четвертий має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. В молитві говориться про можливість.

***

   Богослужіння.
   Перший пункт має назву КАПИЩЕ: розкладаємо вісім каменів по колу. Це первинне капище - символ ВСЬОГО, символ Бога.
   Другий пункт має назву НАСТАНОВА: повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Ці заповіді-настанови - досконало виконати неможливо, а треба старатися.
   Третій пункт має назву ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: годину поглиблено засвідчуємо свої спонукання. Це медитативно дивимось ізсередини себе крізь себе на себе і на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Четвертий пункт має назву МОЖЛИВІСТЬ: повторюємо молитву. Це молитва-можливість.

***

   ХРАМОВІ ДІЙСТВА.
   Храмові дійства при богослужінні у своїй послідовності мають чотири етапи, а отже і чотири назви: капище, настанова, поглибленість, можливість.
   Капище. Розкладаємо вісім каменів по колу, на всі сторони світу. Це первинне капище, символ ВсеБога.
   Настанова. Повторюємо три рази Споконвічні знання Бога. Це заповіді-настанови задля старання, адже досконало виконати їх складно, майже неможливо.
   Поглибленість. Поглиблено (медитативно) опівдні (з 11:30 до 12:30) виконуємо заповідь-настанову: "Засвідчуй свої спонукання". Для цього треба глядіти ізсередини себе у свої рухи і в свою нерухомість, дивитись крізь себе на себе і на світ, дивитись внутрішнім початком.
   Можливість. Повторюємо молитву ВсеБога, яка містить у собі можливість безмежну.
  

***

   Богослужіння.
   КАПИЩЕ: розкладають вісім каменів по колу. Це первинне капище.
   НАСТАНОВА: повторюють (три рази) Споконвічні знання Бога. Це настанова задля старання.
   ПОГЛИБЛЕНІСТЬ: засвідчують опівдні (з 11:30 до 12:30) свої спонукання. Це поглиблено дивляться ізсередини себе на себе і на світ.
   МОЖЛИВІСТЬ: читають молитву. Це показ можливості.
  

***

   Богослужіння. Розкладаємо вісім каменів по колу. Це капище.
   Повторюємо знання Бога. Це настанова задля старання.
   Засвідчуємо свої спонукання. Це поглиблено дивимось ізсередини себе на себе і на світ опівдні (з 11:30 до 12:30).
   Повторюємо молитву. Це показ можливості.

***

   Богослужіння. Розкладаємо вісім каменів по колу і повторюємо знання Бога.
   Але основа богослужіння - це засвідчення своїх спонукань, коли людина протягом години дивиться ізсередини себе у свої рухи, у свою нерухомість. Це відбувається одну годину, опівдні, з 11:30 до 12:30.
   Потім читаються молитви.
  

***

   ХРАМ СПОКОНВІЧНОГО ЗНАННЯ БОГА - це доязичницька народна віра. Джерелом віровчення визнається Святе Письмо, основою якого є фольклорне письмо, а також піктографічне письмо Кам'яної Могили, що мають продовження у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані.
   Ирій - це тепла вічнозелена сонячна країна, відкіля прилітають ириці. Частина прааріїв зі степів Північного Причорномор'я пішла туди, відкіля прилітають ириці й понесла знання Бога іншим народам.
   Доязичницьку народну віру неможливо повністю відділити від язичництва. Адже саме слово "Бог" - це слово українських язичників. Просто робиться акцент на первинних споконвічних знаннях Всевишнього: "Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим й життя вічне буде". Ці заповіді-настанови не просто розуміються, а відчуваються. Це настанови, і їх неможливо виконати досконало. Можна тільки старатися. Тому і проводяться богослужіння задля поглибленості в стараннях.
   Для богослужіння віруючі збираються у гаях, розкладають вісім каменів по колу на всі сторони світу. Це є первинне капище-храм. Восьмикутна зірка є символом Всевишнього, ВсеБога, Бога, символом Сонця. Опівдні, коли сонце в зеніті, над головою, проводиться богослужіння. Так, настанову Всевишнього "Засвідчуй свої спонукання" неможливо виконати досконало. Неможливо людині увесь час засвідчувати свої спонукання. Людина відволікається у своїх думках, спокушається. І це - нормально. Але тоді вона не засвідчує свої спонукання. Спокуса робить своє. Тому віруючі у колі-капищі поглиблено медитативно засвідчують свої спонукання, тим самим очищуючись від усіляких спокус. Послідовники заглиблюються в себе і зливаються із Всесвітом, доторкаючись до Всевишнього. Відбувається процес очищення і у людини з'являється можливість пережити Стан Життя Вічного, Стан Безсмертя. А це дає можливість після свого земного життя мати життя вічне, мати безсмертя.
   В українській релігійно-містичній культурі процес свідчення людиною своїх спонукань - це споглядання себе, спостерігання і пильнування за собою, коли виникає душа як доля-двійник. З уявленнями про душу як двійника людини пов'язаний образ Долі.

***

   Головне і основне у богослужінні - засвідчення своїх спонукань (засвідчення поглиблене), тобто глядіти ізсередини себе опівдні годину (з 11:30 до 12:30).
   До цього розкладаються вісім каменів по колу (коло-капище) і повторюються знання (знання-настанови).
   Після цього читається молитва (молитва-можливість).

***

   Храмові дійства: коло - капище, споконвічні знання - настанови, засвідчення - поглиблене (медитативне), молитва - можливість.

***

   Коло - Капище, Знання - Настанови, Засвідчення - Поглибленість (медитативність), Молитва - Можливість.

***

   Цінності, які надає українська культура, українська нація - це цінності загальнолюдські. І без цих цінностей людству не жити зовсім. Тут, в українській культурі, саме життя - головна цінність. Як без нього?

***

   Жовте - Див.
   Синє - Ладо.
   Рівновага і гармонія між жовтим і синім - Жива.
   Жива - життя. Але це не просто життя, а справжнє життя, істинне життя.
   І це - Все, Все є, Всебог.

***

   Род у списку язичницьких божеств пов'язаний з жіночою сутністю, з жіночими міфологічними образами рожаниці, і стоїть поряд з головними богами. Культ Роду - це не тільки єдність нащадків, але й рожаниці, які мали відношення до багатьох істот. З цього приводу особливу роль грала Берегиня. Тобто культ Роду - це був також і культ рожаниць. Сім'я-Родина з прадавніх часів у країні - це сім'я, вплетена в більш широкий загал: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки. Сім'я-Родина в Україні з прадавніх часів - це запліднення за допомогою родичання, створення єдиного роду.
   Прадавні часи - це період язичництва. В українській міфології формується уявлення про божественне як Род, Рід.
   Род, Рід - в українській міфології - втілення роду, родова єдність, єдність нащадків. Род розумівся також і як дух. Це дух-господар, заступник, покровитель польових робіт, урожайності, плідності худоби (В.М. Шевченко). Але цей дух-господар розумівся як стан людини, коли вона була господарем над своїми спонуканнями, коли людина володіла собою. Важливою особливістю психіки є можливість відділити своє "я" від зовнішнього середовища, а в більш складних формах психічного - ніби побачити себе збоку (А.М. Иваницкий). Така особливість розширює можливості людини в її спілкуванні з новими людьми. Людина більш володіє собою. Тому може виступати заступником. Отже Род як дух-господар і заступник - це також дух людини, яка володіє собою.
   Род у списку язичницьких божеств пов'язаний з жіночою сутністю, з жіночими міфологічними образами рожаниці, і стоїть поряд з головними богами. Роду робили особливі жертвоприношення їжею. Це були хліб, сир, медовий напій. Для жертвоприношення варили кашу.
   Культ Роду - це не тільки єдність нащадків, але й рожаниці, які мали відношення до багатьох істот. З цього приводу особливу роль грала Берегиня. Тобто культ Роду - це був також і культ рожаниць. Тут Рожаниці були носіями ідеї продовження роду. Рожаниці визначали долю (В.В. Иванов, В.Н. Топоров). Тобто Род, Рід - це фактично розпорядник неба, бог-дух. Род, Рід - це Першобог. В свою чергу Першобог - це творець Вирію.
   Вирій - тепла вічнозелена сонячна країна далеко за морем на сході, де живуть боги й душі померлих, зимують птахи та змії (В.М. Шевченко).
   З Родом пов'язана родючість. Але це родючість не тільки тілесна. Тут мається на увазі родючість і духовна, і душевна, а не тільки народження тіла.
   В українській культурі важливе місце займає таке поняття як Родина. Родина - це не просто сім'я - батько, мати і діти. Родина має значно ширше розуміння: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки (С.В. Піддубний).
   У Північне Причорномор'я, на землі України християнство прийшло фактично в текстах Євангелій. А так все інше: ритуали, обряди, свята - від язичників. Взяти хоча б свято пасхи. Що таке пасха? А це маца - тонкі, прісні коржі. В Україні на свято Великдень: паска - обрядовий великодній хліб, а до нього крашені яєчки, писанки. Пасху встромили в язичницькі поминальні обряди (И.И. Иванова). І так - в усьому. Христа з Євангелій вкручували в ритуали, обряди і свята язичників. А язичницькі свята, ритуали і обряди підлаштовували під зміст євангельських текстів про Христа. Хотіли позбавитись язичництва. Але язичництво нікуди не поділося. Воно проникло в тексти самих Євангелій, в тексти самої Біблії. Взяти хоча б саме слово "Бог". Слов'янське "bogъ" - "бог" пов'язане з іменем Бхага (В.Н. Топоров). Тобто це слово ведійського походження.
   Культура виникає, коли виникають певні цінності. Головною цінністю індоєвропейської культури, яка виникла на теренах Північного Причорномор'я, є ріст, процес росту. Але основою був не просто процес росту, а сила, сила росту, животворення (А.П. Забияко). Культ родючості - від родючої землі. Родюча земля вплинула на те, що в культурі, в цінностях цієї культури головне. І головне значення віддавалось родючості. Але ця родючість в культурному житті племен, які жили на цій землі, розумілась не тільки як родючість тілесна. В культурі малась на увазі родючість і духовна, родючість духу, породження і ріст думок, почуттів. А якщо це торкалось релігійної культури, то мався на увазі не тільки ріст, але й припинення усілякого неправильного росту. Тому в релігійній культурі сповідувався не просто Бог і його природні прояви як ДажБог, СтриБог, БілоБог, ЧорноБог, але й ВсеБог. Коли думки торкаються взагалі всього, то вони припиняють своє існування. Все - неохопне. Бог ВсеБог - це бог-творець, творець нової людини, в якої вмерло і припинило існування все застаріле, віджиле, застарілі й віджилі своє думки, перестав йти неправильний їх ріст, який породжує ілюзії, породжує хибні думки. З приводу цього Бог ВсеБог виступає як володар таїн земних і небесних (В.М. Шевченко). А всі тайни зводяться до того, що людина дивиться ізсередини себе в свої рухи: рухи думок, рухи почуттів; дивиться внутрішнім початком на все (М.Г. Мурашкин), засвідчує свої спонукання. Коли дивишся на все відразу, то нема ніякої конкретики, і тому всі ілюзорні й хибні думки і почуття зникають. І людина відчуває того Бога ВсеБога. Так приходить припинення неправильного росту, росту неправильних думок і почуттів. Це пов'язане з тайнами Бога, Бога ВсеБога, коли людина через ДИВлення-ДИВування як медитативну практику прозріває у вищі стани своєї свідомості, відчуває стан безсмертя. Тут ВсеБог розуміється як ПершоБог. В українській міфології на вершечку Прадуба сидить сокіл - Род, прадавній ПершоБог (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). Прадуб - це першодерево з молодильними яблуками безсмертя (А.К. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський, В.І. Ярошовець). З відчуттям цього безсмертя і пов'язаний Бог ВсеБог, або ПершоБог. Людина може відчувати стан безсмертя як реальність. Так, в язичництві домінує особистісне сприйняття Божественного через обряд, медитацію, споглядання, транс (А.М. Колодний).
   "Стан Безсмертя". "Стан Безсмертя" - це компенсаторна реакція на страх смерті. Страх же смерті з'являється у розвитку особистості (у 15 років - у хлопців) разом з виникненням самосвідомості (Дидье Жюлиа). Але з'являється й компенсаторна реакція на страх смерті. В нормальному стані компенсація позасвідома, тобто вона впливає на свідому діяльність, регулює її позасвідомо (Карл Юнг). І у людини виникає "Стан Безсмертя" як позасвідома компенсація страху смерті. Виникає відчуття безсмертя, усвідомлення Вічного Життя (Антти Ревонсуо). Смерть уявляється неможливістю (Вильям Джемс). І це не переконання, що ми будемо жити вічно, а усвідомлення, що це так і є (W. James). І абсолютно нема страху ні перед чим (М.Г. Мурашкин). "Стан Безсмертя" як компенсація страху смерті приходить як позачасове (Джидду Кришнамурти). Це екстатичні спалахи, які уявляються, що вони лежать по той бік часу (Корлисс Ламонт).
   У психиці людини багато незрозуміло відкіля виникаючого. Наприклад, незрозуміло, відкіля взявся прекрасний настрій після глибокої скорботи (Карл Ясперс). Незрозуміло, відкіля взявся "Стан Безсмертя" після страху смерті.
   Розповсюдження знань Бога, яке вперше відчулось при виникненні індоєвропейської культури, почалось з Північного Причорномор'я. Адже арії, а точніше праарії (арії - це індуси й іранці. Слово "арій" фігурує у "Ведах" і "Авесті") йшли з Північного Причорномор'я на південь і несли знання Бога.
   Племена з Північного Причорномор'я дійшли до Північної Індії. Індуїстську Рігведу можна вважати немовби спомином про ті місця, де жили арії, поки вони не прийшли до Північної Індії. Тими місцями вважаються береги Балтійського моря. Адже сузір'я, описані у Ведах, всі північні, які можна бачити з неба паралелі Балтики (Юрий Миролюбов). Індійський вчений Тіляк вважає, що у Рігведі описані північні сузір'я, які вказують на те, що ведійці колись були на берегах Балтійського моря. Вони були там, де живуть литовці. Адже у литовців мова близька до санскриту (Юрий Миролюбов), близька до тої мови, якою написана Рігведа.
   Арії йшли від Балтійського моря до Північного Причорномор'я. Тому природа в споминах Рігведи - якраз цієї місцевості. Англійські дослідники Крегем Кларк і Стюарт Піггот вказують на те, що у Ведах не згадуються банани, оливки, пальми, пустелі, мавпи, верблюди, жирафи, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл, тобто про північ від Чорного моря (Василь Кобилюх). Дж. Неру в книзі "Відкриття Індії" зазначає, що оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра і Дону, тому що народні танці патанів (оріїв) дивно нагадують танці українців (Василь Кобилюх).
   Первинна арійська культура виникла в Північному Причорномор'ї. Тут, в Північному Причорномор'ї виникли і первинні цінності релігійної культури, символи безсмертя у петрогліфах Кам'яної Могили (Борис Михайлов). Ці символи безсмертя арії понесли далі на південь. Вирій (Ирій, ірій, рай) - це міфічна сонячна країна, де птахи зимують (Олена Таланчук). Ириці - це пташки, що повертаються з вирію. Туди і пішли арії. В Ирій, в теплу сонячну країну, пішли і понесли первинні Божественні символи, які вказували на те, що не можна змінювати свій стан, не можна вбивати живе, а треба засвідчувати свої спонукання.
   Тепла сонячна країна, куди йшли арії - це були Іран й Північна Індія. В Індії арії вплинули на виникнення індуїзму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Веди". В Ірані арії вплинули на виникнення зороастризму, вплинули на виникнення такого Святого Письма як "Авеста". З індуїзму виник буддизм і Святе Письмо "Трипітака". Буддизм вплинув на китайський даосизм, що сповідує Святе Письмо "Дао де цзін". Інтенсивно взаємозбагачувались дві традиції даосько-китайська й індо-буддистська (Н.А. Абаев, С.П. Нестеркин).
   За зразками буддистів у даосів з'явились заповіти: не пити вина, не вбивати живих істот (Л.Е. Янгутов). А це фактично ті самі заповіти, які виникли в петрогліфах Кам'яної Могили в Північному Причорномор'ї і вказували на те, щоб не міняти свій стан і не вбивати живе.
   Буддистський патріарх Бодхідхарма, якого називали "блакитноокий чужоземний монах", прийшов до Китаю з Індії і заснував школу Чань (Э. Руссель).
   Це чань-буддизм Китаю. В Японії - це дзен-буддизм. Взаємозв'язок даосизму і дзену явний (Генрих Дюмулен). Даосизм подібний дзену, витоки якого приніс з Індії блакитноокий монах. Тобто арійське вчення з Північного Причорномор'я через Індію, через ведизм і буддизм вплинуло на китайську і японську релігійні культури.
   Зороастризм вплинув на іудаїзм, що сповідує Святе Письмо "Тору". Іранець Заратуштра мав вплив на єврейських пророків з приводу сприйняття ними ідеї божественності (Гордон Чайлд). Безумовно, зороастризм вплинув на іудаїзм в тлумаченні походження зла, та діяльністі людини в розвитку світового процесу (Мэри Бойс).
   З іудаїзму виникло християнство, що сповідує Святе Письмо "Біблію". Але і на християнство вплинув зороастризм (Мэри Бойс).
   Висновок. Сім'я-Родина з прадавніх часів у країні - це сім'я, вплетена в більш широкий загал: родичі по батькові, по матері, племінники, внуки. Сім'я-Родина в Україні з прадавніх часів - це запліднення за допомогою родичання, створення єдиного роду.
   Джерела: Абаев Н.А., Нестеркин С.П. Человек и природа в чаньской (дзэнской) культуре: некоторые философско-психологические аспекты взаимодействия // Проблема человека в традиционных китайских учениях. - Москва: Изд-во "Наука". Глав. редакция восточной литературы, 1983. - С. 62; Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г., Ярошовець В.І. Філософія. - Київ: Центр учбової літератури, 2010. - С. 530; Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обычаи. - Москва: Глав. редакция восточной литературы изд-ва "Наука", 1987. - С. 281; Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - Санкт-Петербург: Андреев и сыновья, 1993. - С. 306; Дидье Жюлиа. Философский словарь. - Москва: Междунар. отношения, 2000. - С. 406; Дюмулен Г. История дзэн-буддизма. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2003. - С. 287; Забияко А.П. Индоевропейцев древних религия // Религиоведение: Энциклопедический словарь. - Москва: Академический Проект, 2006. - С. 391; Иваницкий А.М. Изучение причинных связей между физиологическими и психическими феноменами при исследовании восприятия // Мозг и психическая деятельность. - Москва: Наука, 1984. - С. 210; Иванова И.И. Двоеверие // Религиоведение: Энциклопедический словарь. - Москва: Академический Проект, 2006. - С. 275; Иванов В.В., Топоров В.Н. Род // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.2. - Москва: Советская энциклопедия, 1992. - С. 385; Кобилюх В. Праукраїна і санскрит. - Тернопіль: Мандрівець, 2013. - С. 209; Колодний А.М. Історіософія релігії. Монографія. - Київ: УАР, 2013. - С. 102; Кришнамурти Д. Записные книжки. - Москва: Разум /Мир Кришнамурти, 1999. - С. 112-237; Ламонт К. Иллюзия бессмертия. - Москва: Политиздат, 1984. - С. 250; Миролюбов Ю. Ригведа и язычество. - Киев: Кит, 2009. - С. 105-107; Михайлов Б. Петрогліфи Камяної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія]. - Київ: МАУП, 2005. - С. 161; Мурашкин М.Г. Записи 2000 года. - Дніпропетровськ: СІЧ, 2006. - С. 127-132; Піддубний С.В. Великий код України-Русі. - Київ: ФОП Стебеляк, 2017. - С. 430; Ревонсуо А. Психология сознания. - Санкт-Петербург: Питер, 2013. - С. 288-305; Руссель Э. Духовное совершенствование в современном даосизме // Восхождение к Дао. - Москва: Наталис, 1997. - С. 326; Таланчук О. Вирій // 100 найвідоміших образів української міфології. - Київ: "Автограф", книжковий дім "Орфей", 2007. - С. 123; Топоров В.Н. Бхага // Мифы народов мира: Энциклопедия. - В 2т. - Т.1. - Москва: Сов. энциклопедия, 1991. - С. 201; Чайлд Гордон. Арийцы. Основатели европейской цивилизации. - Москва: ЗАО Центрполиграф, 2010. - С. 13; Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. - Київ: Наук. думка, 2004. - С. 79-307; Юнг К. Психологические типы. - Санкт-Петербург: Ювента, Москва: Издат. фирма "Прогресс-Универс", 1995. - С. 532; Янгутов Л.Е. Трактат "Лихолунь" как источник по истории китайского буддизма // Источниковедение и историография истории буддизма. Страны Центральной Азии. - Новосибирск: Наука, 1986. - С. 114; Ясперс К. Общая психопатология. - Москва: Практика, 1997. - С. 150-483; James W. The varieties of religious experience. - New York: Longman, Green, 1902. - P. 389.

***

   Обряди змінювались. За християнським обрядом на Вербну неділю людину хльоскали вербою, примовляючи: "Вербохльос, бий до сльоз - не вмирай, красного яєчка дожидай".
   Але цей обряд сягає язичницького обряду, коли зеленою вербою ледь-ледь торкалися тіла, символічно передаючи людині силу росту рослини.
   Сила росту була цінністю. Це - найголовніша цінність.
   У доязичницьких обрядах теж зеленою рослиною торкалися тіла, символічно передаючи силу росту. Але ВсеБог як ВСЕ - це завмирання, припинення неправильного росту.
   Є сила росту і є припинення неправильного росту. Це дві головні цінності доязичницької народної віри.

***

   Ой Див, Див та Ладо,
   Ой Див, Див та Лада.

***

   Ой Дів, Дів, Ладо, Дів.

***

   Ой Див, Див, ой Ладо!

***

   Ой, Див-Ладо.

***

   Ой, Лада, ой!

***

Принципи "Братерства Всіх"

***

   Не міняй свій стан. Не вбивай живе. Засвідчуй свої спонукання. Передавай ці знання іншим і життя вічне буде.
   Не міняй свій природний стан духу, не приймай в себе те, що міняє цей стан, що бадьорить, або заспокоює.
   Не вбивай життя.
   Засвідчуй все, засвідчуй свої спонукання й думки, залишаючись собою, залишаючись в своєму справжньому Я. І ти отримаєш життя вічне, отримаєш безсмертя.
   Передавай ці знання іншим. І життя вічне буде.
  
   "Братерство Всіх". Чотири принципи "Братерства Всіх": 1. Сповідальний: Дотримування "СПОКОНВІЧНИХ ЗНАНЬ БОГА", віддзеркалюючих глобальні (загальнолюдські) принципи й цінності. 2. Матеріально-економічний: Науково-технічні розробки і їх втілення задля вирішення глобальних (загальнолюдських) проблем. 3. Політичний: Обмеження приватної власності на землю та нерухомість згідно з санітарно-гігієнічними та екологічними нормами, виробленими колегіально. 4. Морально-етичний: Безкорислива допомога людям, які вирішують глобальні (загальнолюдські) проблеми; і в першу чергу - членам "Братерства Всіх".

***

ПРИЙНЯТО

рішенням Загальних зборів

учасників Релігійної організації
"Релігійна громада доязичницької народної віри
"Храм Споконвічного знання Бога"

Протокол N1

від 28 квітня 2017 р.

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

СТАТУТ
Релігійної організації "Релігійна громада доязичницької народної віри "Храм Споконвічного знання Бога"

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

м. Дніпро

2017 р.

   1. Загальні положення
   1.1. Релігійна організація "Релігійна громада доязичницької народної віри "Храм Споконвічного знання Бога" (далі за текстом - Громада Храму) складається з віруючих, які в установленому законом порядку добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення своїх релігійних потреб - сповідання і поширення народної віри.
   1.2. Джерелом свого віровчення Громада Храму визнає Святе Письмо, основою якого є фольклорне письмо, а також піктографічне письмо Кам'яної Могили, що мають продовження у Ведах, Авесті, Трипітаці, Дао де цзін, Торі, Біблії, Корані (канонічних книгах індуїзму, зороастризму, буддизму, даосизму, іудаїзму, християнства, ісламу), в яких вірно записане Слово Боже. Святе Письмо є беззаперечним та остаточним авторитетом для Громади Храму, який не допускає, щоб хтось відводив її членів від Святого Письма, привчаючи до послуху будь-яким людським повчанням.
   1.3. Члени Громади Храму спільно сповідують свою віру у домашніх храмах, що є складовими Громади Храму, а також - єдиною громадою поклоняються Богу, духовно зростають, проповідують Святе Письмо та займаються місіонерською і благодійною діяльністю відповідно до заповідей Споконвічного знання Бога.
   1.4. Громада Храму здійснює свою діяльність відповідно до цього Статуту, Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та інших нормативно-правових актів України, якщо вони не суперечать Святому Письму.
   1.5. Діяльність Громади Храму грунтується на принципах добровільності, рівноправності, самоврядування і законності. Громада Храму створюється і здійснює свою діяльність відповідно до своєї власної ієрархічної структури, обирає, призначає та замінює свій персонал згідно цього Статуту.
   1.6. Громада Храму є незалежною релігійною організацією, але з часом вона може добровільно вступати в союзи (асоціації) релігійних об'єднань, а також - виходити з них згідно рішення Загальних зборів членів Громади Храму та відповідно до статутних положень релігійних об'єднаннь.
   1.7. Громада Храму визначається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Громада Храму користується усіма правами юридичної особи, має самостійний баланс, власний розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своєю назвою і символікою, штамп, бланк та інші необхідні реквізити зі своїм найменуванням.
   Емблемою Громади Храму є символ Никшарум, який являє собою восьмикутну зірку зеленого кольору на білому фоні. В середині та на першому (верхньому) кінці цієї зірки - пусте місце. На другому кінці (за ходом годинної стрілки) відображено символ індуїзму - "ОМ" (зеленого кольору). На третьому кінці зірки - чаша з вогнем зороастризму (чаша стального, а вогонь жовто-червоного кольорів). На четвертому кінці - "колесо дхармы" буддизму (коричневого кольору). На п'ятому кінці зірки - "Інь-Ян" даосизму (чорно-білого кольору). На шостому кінці - шестиконечна зірка іудаїзму (синього кольору). На сьомому кінці зірки - хрест християнства (коричневого кольору). На восьмому кінці - півмісяць із зіркою ісламу (червоного кольору).
  

0x01 graphic

  
   1.8. Громада Храму є неприбутковою організацією - усі її доходи використовуються виключно на її утримання, для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Громада Храму володіє, користується і розпоряджається майном, яке є її власністю.
   1.9. Громада Храму може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, в тому числі арбітражному і третейському. Громада Храму відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним її майном.
   1.10. Для виконання своїх статутних завдань Громада Храму може співпрацювати з іншими релігійними організаціями, державними установами, підприємствами, громадськими організаціями та окремими громадянами України, а також - з релігійними, громадськими організаціями та громадянами іноземних країн.
   1.11. Громада Храму не бере участі у діяльності політичних партій і не надає їм фінансової підтримки. Члени Громади Храму мають право на участь у політичному житті на рівні з іншими громадянами України. Діяльність Громади Храму є гласною, а інформація про її установчі та програмні документи - загальнодоступною.
   1.12. Повна назва Релігійної організації: "Релігійна громада доязичницької народної віри "Храм Споконвічного знання Бога". Скорочена назва: "Храм".
   Повна назва Храму англійською мовою: "TEMPLE ANCESTRAL KNOWLEDGE OF GOD". Скорочена назва англійською мовою: "TEMPLE".
   2. Мета, предмет діяльності та завдання Громади Храму
   2.1. Мета Громади Храму: сповідання і поширення Споконвічного знання Бога.
   2.2. Предмет діяльності Громади Храму: реалізація права на свободу віросповідання, задоволення релігійних потреб прихильних до Громади Храму громадян.
   2.3. Завдання Громади Храму:
   2.3.1. Навчати людей слухатись Споконвічного знання Бога в усьому, що Це знання говорить.
   2.3.2. Допомагати людям спільно сповідувати свою віру у домашніх храмах.
   2.3.3. Заохочувати людей до особистого поклоніння Богу.
   2.3.4. Робити все для того, щоб люди духовно зростали.
   2.3.5. Проповідувати серед людей Святе Письмо.
   2.3.6. Займатися серед людей місіонерською діяльністю.
   2.3.7. Займатися заради людей благодійною діяльністю.
   2.3.8. Робити все відповідно до заповідей Споконвічного знання Бога.
   2.3.9. Розвивати та зміцнювати єдність членів Громади Храму.
   2.3.10. Навчати людей істинам Святого Письма та практичного застосування Слова Божого у щоденному житті.
   2.3.11. Залучати людей до активної участі в практичних справах Громади Храму через реалізацію своїх талантів, здібностей та духовних дарів.
   3. Діяльність Громади Храму, її права та обов'язки
   Для досягнення статутних завдань Громада Храму має право на здійснення наступної діяльності:
   3.1. Громада Храму спрямовує свою діяльність на людей різних вікових груп та соціальних категорій, які проживають на території України. Форми, способи та періодичність проведення богослужінь та інших релігійних заходів Громада Храму визначає самостійно.
   3.2. Богослужіння, релігійні обряди, церемонії, процесії, священнодії та інші заходи Громади Храму безперешкодно проводяться в храмових будівлях і на прилеглих територіях, у квартирах і будинках громадян, а також у приміщеннях, наданих на договірних засадах державними чи громадськими організаціями, або громадянами, також - просто неба, на майданах, стадіонах та в інших громадських місцях, на кладовищах, у місцях окремих поховань, у крематоріях, на території населеного пункту реєстрації Громади Храму. За потреби Громада Храму погоджує проведення вищезгаданих заходів із відповідними органами місцевого самоврядування.
   3.3. Богослужіння, релігійні обряди та священнодії Громади Храму також проводяться у лікарнях, госпіталях, будинках для інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і в'язницях та в інших установах на прохання членів громади храму та інших громадян, які там перебувають, та за згодою або офіційним погодженням з адміністрацією цих закладів.
   3.4. Громада Храму проводить богослужіння, духовно-просвітницькі заходи, концерти та програми, фестивалі, табори, таборування, соціальні проекти та інші масові заходи, а також - внутрішньохрамову роботу через організацію груп навчання Святого Письма та груп спільності різних релігій (індуїзму, зороастризму, буддизму, даосизму, іудаїзму, християнства, ісламу), шкіл та курсів різних релігій (індуїзму, зороастризму, буддизму, даосизму, іудаїзму, християнства, ісламу), семінарів, тренінгів, презентацій та конференцій.
   3.5. Громада Храму звершує священнодії та інші дійства у відповідності з віровченням.
   3.6. Громада Храму забезпечує дозвілля з духовним змістом дітей, молоді та дорослих, створюючи гуртки та студії творчості, клуби та центри, табори відпочинку, спортивні секції, конкурси, змагання, бібліотеки, читальні зали тощо.
   3.7. Громада Храму створює об'єкти та установи духовного, соціального та оздоровчого призначення, реабілітації та ресоціалізації для залежних людей і людей з обмеженими фізичними можливостями, а також служби догляду та допомоги людям похилого віку, бездомним, безпритульним, сиротам, вдовам, важкохворим, малозабезпеченим, потерпілим від стихійного лиха та від різних форм насилля тощо.
   3.8. Для формування здорового способу життя та виховання духовно-моральних цінностей Громада Храму проводить просвітницьку роботу у співпраці з державними установами, органами державного самоврядування, благодійними та громадськими організаціями, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я тощо.
   3.9. Громада Храму, у встановленому законом порядку, отримує та розподіляє гуманітарну допомогу, здійснює закупівлю продуктів харчування, предметів першої необхідності, медикаментів, медичних засобів та обладнання для подальшого безкоштовного розповсюдження серед малозабезпечених та незахищених категорій населення, а також надання лікарням, навчальним закладам, геріатричним будинкам тощо.
   3.10. Громада Храму створює і направляє групи милосердя (або окремих членів Громади Храму) для благодійної праці в лікарнях, санаторіях, пансіонатах, дитячих будинках, притулках, інтернатах та інших закладах, а також для допомоги одиноким, пристарілим, хворим, неповносправним, малозабезпеченим і багатодітним сім'ям, сиротам, вдовам тощо.
   3.11. Громада Храму організовує підрозділи та відділи, які є структурними одиницями Громади Храму і не мають власних статутів і прав юридичної особи.
   3.12. Громада Храму, у встановленому законом порядку, має право засновувати благодійні заклади (притулки, інтернати, лікарні, їдальні, медичні асоціації, реабілітаційні центри, будинки милосердя тощо) та організації (громадські та благодійні) з правом юридичної особи.
   3.13. Громада Храму, у встановленому законом порядку, може заснувати виробничі, будівельні, видавничі, поліграфічні й інші підприємства та навчальні заклади з правом юридичної особи, в тому числі спільні з подібними за віросповіданням громадськими національними або закордонними релігійними організаціями.
   3.14. Громада Храму має право встановлювати та підтримувати міжнародні зв'язки та прямі особисті контакти з окремими фізичними та юридичними особами, включаючи виїзди за кордон для участі в зборах та релігійних заходах (конгресах, конференціях, фестивалях тощо), направляти громадян за кордон для навчання в духовних навчальних закладах та місіонерської діяльності, а також запрошувати іноземних священнослужителів, релігійних діячів та проповідників, викладачів і наставників для ведення духовної діяльності, виконання релігійних обрядів та викладання, у встановленому чинним законодавством порядку.
   3.15. Для популяризації серед населення відомостей про свою діяльність Громада Храму, у встановленому законом порядку, може засновувати студії дизайну та поліграфії, відео- та звукозапису, а також власні засоби масової інформації (друковані видання, радіо, телебачення, Інтернет-ресурси та інші), а також користуватися послугами існуючих ЗМІ, розповсюджувати продукцію релігійного змісту на різноманітних носіях: друкованих, електронних, цифрових, зовнішніх тощо. Громада Храму виготовляє, експортує, імпортує і розповсюджує предмети релігійного призначення, релігійну літературу тощо.
   3.16. Громада Храму має право представляти і захищати свої права, законні інтереси своїх членів, а також інших громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та громадських об'єднаннях.
   3.17. Громада Храму зобов'язана: дотримуватися законодавства України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, що стосуються сфери її діяльності, а також норм, передбачених цим Статутом; надавати на запит органу, що приймає рішення про державну реєстрацію, рішення керівних органів та посадових осіб Громади Храму, а також річні та квартальні звіти про свою діяльність в обсязі відомостей, що подаються до податкових органів та допускати його представників на заходи, що проводяться Громадою Храму.
   4. Членство в Громаді Храму, служителі Громади Храму
   4.1. Членами Громади Храму можуть бути повнолітні люди, незалежно від національної чи расової приналежності, які увірували в Святе Письмо як особисте спасіння.
   4.2. Ритуал Громади у Храмі здійснюється за Святим Письмом. Кандидати до вступу в "Братерство Всіх" проходять підготовчі навчання і співбесіду зі служителями та допускаються до вступу членським Зібранням Громади Храму на основі рішення Ради служителів Громади Храму.
   4.3. Кожен член Громади Храму джерелом свого віровчення визнає Святе Письмо, а також Веди, Авесту, Трипітаку, Дао де цзін, Тору, Біблію, Коран, в яких вірно записане Слово Боже, записане Споконвічне знання Бога, та дотримується цього Статуту.
   4.4. Членство у Громаді Храму є добровільним. Кожен член Громади Храму повинен брати активну участь у житті й діяльності Громади Храму: вивчати Слово Боже, зберігати єдність, розповідати іншим про Споконвічне знання Бога, служити Богу своїми духовними дарами та здібностями, жити побожним життям, поклоняючись Богу, а також належати до громади одного з домашніх храмів, яка є складовою загальної Громади Храму.
   4.5. Кожен член Громади Храму є служителем, тому його служіння є однаково важливим та цінним як для Громади Храму, так і для Бога. Тому член Громади Храму може бути обраний до керівного служіння в Храмі відповідно до духовних дарів, Божого поклику та вимог Споконвічного знання Бога до служителів.
   4.6. Член Громади Храму має право: брати участь у богослужіннях, релігійних обрядах, церемоніях, процесіях, священнодіях та інших заходах Громади Храму; брати участь у роботі членських Зібрань Громади Храму з правом голосу; звершувати служіння в Храмі; обиратися до керівних органів Громади Храму з подання Ради служителів Громади Храму; користуватися майном Громади Храму в порядку, визначеному Храмовою радою; користуватися іншими правами, передбаченими Статутом Громади Храму та рішеннями керівних органів Громади Храму.
   4.7. Якщо член Громади Храму у своєму житті не керується вченням Святого Письма, а також вченнями Вед, Авести, Трипітаки, Дао де цзін, Тори, Біблії, Корану та не згідний зі статутними положеннями Громади Храму, до нього можуть бути застосовані храмові дисциплінарні заходи, а саме: взяття на храмове зауваження, або вилучення з Громади Храму за рішенням Ради служителів Громади Храму з подальшим поданням цього рішення для членського Зібрання Громади Храму. Метою дисциплінарних заходів до членів Громади Храму є виправлення неправильної поведінки та повернення до світогляду Споконвічного знання Бога з метою відновлення у храмовій спільноті, яке відбувається за рішенням Ради служителів Громади Храму з подальшим поданням для членського Зібрання Громади Храму.
   4.8. Кандидатури служителів Громади Храму затверджуються керівними органами Громади Храму відповідно до Статуту. Керівні служіння у Храмі здійснюють люди, які відповідають критеріям служителів Споконвічного знання Бога, самовіддано виконують свою працю, мають необхідний досвід та зарекомендували себе здібними у служінні.
   4.9. До керівних органів Громади Храму належать: Головуюча Рада Громади Храму, Храмова рада та Рада служителів Громади Храму, у які входять лише члени Громади Храму: благовісники, керівники відділів служінь, служителі домашніх храмів, а також, за необхідністю, інші досвідчені служителі.
   4.10. Згідно вчення Споконвічного знання Бога, Громада Храму, піклуючись про потреби своїх служителів, може надавати їм фінансово-матеріальну допомогу відповідно до їхніх потреб.
   4.11. Вищим колегіальним органом Громади Храму є членське Зібрання Громади Храму (далі за текстом - Зібрання). Зібрання вважається легітимним, коли на ньому присутні не менше 2/3 членів Громади Храму. Усі рішення приймаються на основі принципів єдності за вченням Споконвічного знання Бога (є правомочними, якщо за них проголосувала більша частина присутніх).
   4.11.1. До виключної компетенції Зібрання входять:
   - прийняття у члени Громади Храму та виключення з членів Громади Храму за поданням Ради служителів Храму;
   - обрання (переобрання) служителів Храму: благовісників; затвердження членів Храмової ради і Ради служителів Громади Храму з подання Благовісницької ради Громади Храму;
   - вибори та перевибори членів ревізійної комісії Громади Храму;
   - затвердження стратегічних рішень та періодичних звітів служителів Громади Храму:
   Благовісницької ради Громади Храму, Ради служителів Громади Храму, Храмової ради, зборів членів домашніх храмів, ревізійної комісії Громади Храму;
   - внесення змін і доповнень до цього Статуту;
   - прийняття рішень про утворення громадських організацій, благодійних закладів, заснування підприємств;
   - припинення діяльності Громади Храму (злиття, приєднання, поділ та перетворення);
   - вирішення майнових питань;
   - обрання старшого благовісника Громади Храму та затвердження питань рукопокладення служителів Храму;
   - розгляд важливих господарсько-фінансових та внутрішньохрамових питань Громади Храму;
   - прийняття рішення про придбання та відчуження храмового нерухомого майна, земельних ділянок та інших матеріальних цінностей, якщо ці питання не входять до компетенції Храмової ради, майнових та особистих немайнових прав і обов'язків Громади Храму;
   - доручення окремих питань керівним органам Громади Храму.
   4.11.2. Зібрання скликаються керівними органами Громади Храму при потребі, але не рідше одного разу на рік. Головує на Зібранні старший благовісник Громади Храму, або один з благовісників Громади Храму за його дорученням. Усі питання порядку денного, які виносяться на розгляд та голосування Зібрання, узгоджуються одноголосним рішенням керівних органів Громади Храму.
   4.12. Для ефективної та оперативної організації внутрішньої роботи Громади Храму скликаються Збори членів домашніх храмів (далі за текстом - Збори), до компетенції яких належать дисциплінарні питання, питання членства в Громаді Храму тощо. Збори скликаються Радою служителів Громади Храму, або відповідальним за домашній храм за умови погодження з Благовісницькою радою. Збори вважаються легітимними, якщо на них присутні 2/3 від загальної кількості членів домашнього храму. Оскільки домашній храм - це мала група людей, що входить до числа Громади Храму, то її рішення приймаються за принципом єдності з приводу Споконвічного знання Бога. Головувати на Зборах може один із благовісників Громади Храму, або служитель домашньої громади.
   4.13. Для якісного управління домашнім храмом, з подання Ради служителів Громади Храму, Збори затверджують служителя домашнього храму, який має право звершувати священнодії в межах своєї компетенції та доручення Зібрання, веде душеблаговісницьку роботу, проводить богослужіння домашнього храму та організовує його діяльність.
   4.14. У періодах між Зібраннями та Зборами на постійній основі працює Рада служителів Громади Храму, Храмова та Благовісницька ради.
   4.15. До складу Ради служителів Громади Храму входять служителі усіх домашніх храмів, благовісники, інші досвідчені служителі. До компетенції Ради служителів Громади Храму належить розгляд стратегічних питань життя Громади Храму, догматичних та духовних питань, особистої душеопіки членів Громади Храму, а також життя і розвиток домашніх храмів, членство людей у Громаді Храму, дисциплінарні питання, утворення нових храмів та вибір служителів Храму. Головує на Раді служителів Храму старший благовісник Храму, або один із благовісників Храму за його дорученням, питання порядку денного узгоджуються Благовісницькою радою Храма, рішення приймаються на принципах єдності з приводу Споконвічного знання Бога.
   4.16. До складу Храмової ради входять керівники відділів служінь Громади Храму та благовісники Громади Храму, інші досвідчені служителі Храму. До компетенції Храмової ради належать організаційні, господарські, структурні та майнові питання, вибір відповідальних за напрямки служіння, питання зовнішніх зв'язків Громади Храму. Головує на Храмовій раді старший благовісник Храму, або один із благовісників Храму за його дорученням, питання порядку денного узгоджуються Благовісницькою радою, рішення приймаються на принципах єдності з приводу Споконвічного знання Бога. Керівники відділів служінь Громаді Храму призначаються Радою служителів Храму з подання Благовісницької ради Храму та з подальшим представленням їх перед Зібранням.
   4.17. До складу Благовісницької ради Храму входять благовісники Храму. До компетенції Благовісницької ради Храму належать: відповідальність за духовне життя Громади Храму, священнодії, богослужіння, представницька функція, вибір служителів Храму, підготовка та проведення Храмової ради, Ради служителів Храму, Зібрань та Зборів. Головує на Благовісницькій раді Храму старший благовісник Храму, питання порядку денного пропонують благовісники. Рішення Благовісницької ради приймаються на принципах єдності з приводу Споконвічного знання Бога.
   4.18. Щорічно старший благовісник Храму скликає робочу конференцію (семінар), на якій члени Ради служителів Храму, Храмової та Благовісницької ради Храму звітують про зроблену за рік роботу та планують роботу на наступний рік. Рішення, прийняті на робочій конференції (семінарі), оприлюднюють перед Зібранням.
   4.19. Для повсякденного служіння та ведення поточних справ Громади Храму, у відповідності зі Святим Письмом, Громада Храму на Зібраннях обирає благовісників Храму та старшого благовісника Храму.
   4.20. Обрання та переобрання благовісників Храму здійснюється Зібранням за поданням Благовісницької ради Храму та узгодженням з Радою служителів Храму. Обрання благовісників Храму здійснюється на принципах єдності з приводу Споконвічного знання Бога; вибір вважається чинним, якщо кандидатуру підтримало не менше 2/3 членів Громади Храму, присутніх на Зібранні.
   4.21. Обраний на благовісницьке служіння проходить випробувальний термін впродовж одного року. Після закінчення цього терміну керівні органи Громади Храму, за погодженням, виносять його кандидатуру для підтвердження Зібранням до посвячення на служіння (рукопокладення).
   4.22. Старший благовісник Громади Храму один раз на рік звітує перед керівними органами Громади Храму та Зібранням.
   4.23. Обвинувачення на благовісника Громади Храму приймається Благовісницькою радою Храму відповідно до вимог Споконвічного знання Бога та в подальшому розглядається керівними органами Громади Храму.
   4.24. При неналежному рівні духовного стану благовісника, невиконанні своїх прямих обов'язків та неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, керівні органи Громади Храму мають право порушити питання про припинення повноважень благовісника перед Зібранням.
   4.25. Благовісники Громади Храму відповідають за проведення богослужінь, духовне виховання членів Громади Храму, здійснюють храмові дійства - медитативні засвідчення своїх спонукань, молитви та інші священнодії, які можуть, за погодженням із керівними органами Громади Храму, доручати членам Ради служителів. Члени керівних органів Громади Храму теж несуть відповідальність за духовний стан Громади Храму, сприяють і допомагають благовісникам та виконують їхні доручення відповідно до покладених на них обов'язків.
   4.26. Благовісники Громади Храму відповідальні за організацію роботи у всіх її напрямках, з усіма категоріями членів Громади Храму, відвідувачами та його служителями. У випадку тимчасової відсутності старшого благовісника його обов'язки, за його дорученням та погодженням із Благовісницькою радою Храму, виконує інший благовісник Храму. Кожен із благовісників Храму відповідальний за доручений йому відділ служіння.
   4.27. Благовісник Громади Храму - духовний керівник Громади Храму, який також представляє інтереси Громади Храму та окремих його членів перед органами влади, різними громадськими організаціями, від імені Громади Храму оформлює клопотання, угоди, контракти та інші ділові документи. За дорученням Громади Храму представником цих інтересів може бути інший представник керівних органів Громади Храму.
   4.28. Громада Храму, для допомоги благовісникам Храму, з подання Благовісницької ради Храму та Зборів після затвердження Радою служителів Храму, відповідно до вимог Споконвічного знання Бога, обирає помічників, які опікуються духовними питаннями людей та дбають про їхні матеріальні (фізичні) потреби. Помічники також піклуються про матеріальний стан Громади Храму та його членів, є служителями домашніх храмів, можуть бути відповідальними за окремі напрямки служіння чи відділи Громади Храму, за дорученням благовісників Храму звершують священнодії у межах своєї компетенції.
   4.29. Особа благовісника Громади Храму, чи помічника Громади Храму засвідчується відповідним посвідченням, виданим за протоколом Зібрання про його обрання.
   4.30. У духовно-виховній роботі, окрім благовісників Храму, можуть брати участь інші духовно-авторитетні члени Храму. У своїй діяльності вони керуються відповідними рішеннями Зібрання, дорученням благовісників Храму та інших керівних органів Громади Храму.
   4.31. Роботу з утворення нових храмів і поширення Споконвічного знання Бога координують благовісники, їх помічники та місіонери Храму. Помічники обираються Зібранням з подання керівних органів Громади Храму серед його служителів, відповідно до своїх духовних дарів. Місіонери - це люди, які виявили бажання працювати з метою утворення нових храмів, у своїй діяльності підзвітні благовісникам та керівним органам Громади Храму. Новоутвореними храмами опікується материнський Храм, який об'єднуватиме їх у спільноті дочірніх храмів для росту, розвитку та проведення спільних проектів.
   5. Майновий стан Громади Храму
   5.1. Громада Храму володіє, користується і розпоряджається майном, яке належить йому на праві власності.
   5.2. У власності Громади Храму можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення його діяльності.
   5.3. Громада Храму має право власності на майно, придбане або створене ним за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
   5.4. У власності Громади Храму також може бути майно, що знаходиться за межами України.
   5.5. Громада Храму має право звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями й отримувати їх.
   5.6. Фінансові та майнові пожертвування, як й інші доходи Громади Храму, не оподатковуються.
   5.7. Громада Храму не проводить примусове обкладання своїх членів.
   5.8. Право власності Громади Храму охороняється законом України.
   5.9. Кошти Громади Храму складаються із добровільних пожертвувань, внесків за заповітами в Україні та за її межами.
   5.10. Громада Храму має право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються йому на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами, а також здійснювати будівництво культових та інших споруд у порядку, встановленому чинним законодавством для об'єктів цивільного призначення.
   5.11. Кошти Громади Храму витрачаються на досягнення статутних завдань Громади Храму, оплату праці духовних і господарських працівників Храму, а також на добровільні пожертви та внески.
   5.12. Громада Храму може продавати, дарувати, передавати за заповітом, давати в користування (здавати в оренду) належне йому майно.
   5.13. Розпорядниками храмових коштів є благовісники Храму разом з помічниками та членами керівних органів Громади Храму.
   5.14. Громада Храму, як суб'єкт цивільного права, відповідає своїм майном згідно своїм зобов'язанням і не відповідає за зобов'язання інших організацій чи підприємств (закладів), що є складовою Громади Храму або діють при ньому як громадські організації, мають свої власні статути, що зареєстровані у встановленому законом порядку. Також Громада Храму не несе відповідальності за зобов'язання окремих його членів.
   5.15. Громада Храму здійснює користування землею у порядку, встановленому Земельним Кодексом України та іншими законодавчими актами України.
   5.16. Громада Храму має право на використання складських приміщень для зберігання та розповсюдження гуманітарної допомоги, релігійної літератури, предметів релігійного призначення тощо.
   5.17. Для здійснення прозорої фінансової діяльності Громада Храму створює Ревізійну комісію, що складається з Голови Ревізійної комісії, керівника адміністративного відділу, бухгалтера та інших членів Громади Храму, які мають відповідну освіту. Комісія збирається при потребі, але не рідше чотирьох разів на рік. Комісія переобирається щорічно Зібранням з подання керівними органами Громади Храму, термін каденції Голови комісії - два роки.
   6. Трудові правовідносини у Громаді Храму
   6.1. Громада Храму має право приймати на роботу громадян України. Умови праці встановлюються за угодою між Громадою Храму і працівником та визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі, реєструється у встановленому законом порядку. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови праці служителів Храму.
   6.2. На громадян, які працюють у Храмі за трудовим договором, поширюється законодавство про працю нарівні з працівниками державних і громадських підприємств, установ та організацій.
   6.3. Працівники Храму підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню відповідно до чинного законодавства України.
   6.4. З метою соціального забезпечення та соціального страхування працівників Храм робить внески до фонду Державного страхування та Пенсійного фонду в розмірах і порядку, які встановлені чинним законодавством України.
   7. Порядок внесення змін і доповнень до даного Статуту
   7.1. Зміни і доповнення до Статуту Громади Храму вносяться за рішенням Зібрання відповідно до пункту 4.11.1 цього Статуту і набувають чинності з моменту їх державної реєстрації.
   8. Порядок припинення діяльності Громади Храму і вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності Громади Храму
   8.1. Діяльність Громади Храму може бути припинена у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням чи ліквідацією).
   8.2. Рішення щодо припинення діяльності Громади Храму приймає Зібрання відповідно до пункту 4.11.1 даного Статуту.
   8.3. Для виконання дій, пов'язаних із припиненням діяльності Громади Храму, за рішенням Зібрання відповідно до пункту 8.1 цього Статуту, Зборами обирається Ліквідаційна комісія (до складу якої входять представники керівних органів Громади Храму), яка діє згідно чинного законодавства України.
   8.4. У разі припинення діяльності Громади Храму майнові питання вирішуються відповідно до його Статуту та чинного законодавства.
   8.5. Після припинення діяльності Громади Храму майно, надане їй у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його власникам.
   8.6. На майно культового призначення, що належить Громаді Храму, не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів.
   8.7. Після розрахунків із кредиторами та здійснення інших обов'язкових розрахунків все рухоме і нерухоме майно Громади Храму, його кошти та решта цінностей передаються безпосередньо релігійним організаціям, як неприбутковим організаціям.
   8.8. У випадку виникнення розколу у Громаді Храму юридичні права Громади Храму лишаються за його існуючими керівними органами, підпорядкованими старшому благовіснику Храму. Відповідно, усіма правами та усім майном Громади Храму користується та частина його членів, що підпорядковується правомочним керівним органам Громади Храму.
   9. Закони, обов'язкові для виконання Громадою Храму
   9.1. Забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників) Релігійної громади, членів Релігійної громади, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
   9.2. Доходи (прибутки) Релігійної громади використовуються виключно для фінансування видатків на утримання релігійної громади, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
   9.3. Доходи Релігійної громади використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.
   9.4. У разі припинення діяльності релігійної громади (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення) її активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету.
  
  

ЗМІСТ

   СВЯТЕ ПИСЬМО 3
   СВЯТЕ ПИСЬМО: Споконвічні знання Бога у світі,
іншими мовами. 4
   Пісенник ............ 5
   Філософія і ритуал "Храма Споконвічного знання Бога" 96
   Принципи "Братерства Всіх" 177
   Статут 178
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Літературно-художнє видання

Укладач:

МУРАШКІН Михайло Георгійович

  

СВЯТЕ ПИСЬМО

  

Формат 60х84 1/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 11,16. Обл.-вид. арк. 8,04.

Наклад 1000 прим. Зам. N12/151.

Видання та друк у повній відповідності

до оригінал-макета ПП "Монолит"

49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 56

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

серія ДК N 273 від 08.12.2000 р.

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

- 44 -

  
  
  
  
   Святе Письмо / Уклад.: М.Г. Мурашкін. - Дніпро:
С 24 Монолит, 2020. - 192 с.
   ISBN 978-617-7369-49-2
   Святе Письмо - збірка текстів "Храма Споконвічного знання Бога". В цю збірку входить саме Святе Письмо, як текст який перекладений з піктографічного письма, а також тексти які відображають філософію і ритуал Храма.
   Корисну медитативну практику можна знайти у Святому Письмі різних релігій. Важливий момент медитативної практики - це засвідчення своїх спонукань.
   Святе Письмо має техніку медитативної практики. Тому буде корисно широкому колу читачів, які цікавляться релігійною культурою.

УДК 22:215

  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"