Новоселецкая Алиса Юрьевна: другие произведения.

Один день з життя Родіона Раскольнікова

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Загадка Лукоморья
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Такие вот я пишу сочинения на олимпиадах по световой литературе =)

   Один день з життя Родіона Раскольнікова
  Тяжкі краплі дощу голосно розбивались о дах, заставляючи моє тіло кожен раз здригуватись від холоду під тонким пошарпаним лоскутком тканини, що слугував мені ковдрою. Я з огидою натягував §§ на обличчя, намагаючись зігрітись. Але пальці на ногах, які проглядувались скрізь дірки в шкарпетках, одразу ж починали мерзнути.
   "Треба встати та випити чаю", - повільно пропливла думка у мене в голові. Я живу під дахом. Це єдиний мій порятунок і в той же час прокляття. Скільки б я віддав, щоб повернутись до мами. Але це зайве...
   Спати в одязі чудово тим, що зранку не обов"язково одягатись. Я похмуро споглянув кімнату. Невеличка, хоча тут вмістилось якимось чином моє ліжко, лишивши трохи вільного місця для стільця та мене самого. Я дістав дзеркало, що мені принесла господарка дому, у яко§ я знімаю квартиру. Жорстка щетина чорними голками проросла в мене на обличчі. Треба поголитись. Сьогодні досить важливий день, але в той же час так само безглуздий, як і всі інші.
   "Родіон Раскольніков, знову пропускаєте лекці§? Ви ж знаєте, що це впливає на Ваше навчання? Можливо, у Вас є деякі труднощі, але життя - складна річ, чи я не прав?.." - з"явились у мене перед очима слова ректора разом з ним самим, одягнутим в сорочку та брюки від першого кравця міста.
   - Та що він собі думає?! - з ненавистю закричав я, в люті кидаючи ковдру з дзеркалом на підлогу. Серце закалатало, наливаючись кров"ю. - Спробував би він пожив цих стінах, що давлять... Здавлюють тебе, стаючи меншими кожного ранку.
   Гусяча шкіра пройшлась по тілу, повернувши мене до реальності. Я у розпачі озирнувся навкруги. Підібравши перекручену ковдру, я кинув §§ на ліжко. Натягнув чоботи, з яких повилазило хутро. Тепер стало ще холодніше. Знявши пальто, яке треба було б викинути ще рік тому, зі спинки стільця, я вийшов за двері. Моє життя - суцільна клітка, з яко§ немає виходу. На чай вже часу не лишилось.
   На вулиці було похмуро та безнадійно, так як і в мо§й душі. Якщо така субстанція взагалі існує. Скептична посмішка скривила мо§ губи.
   Я не йду до університету, де мав би старанно навчатись. Я не йду до театру або друзів, бо не маю ані грошей, ані часу. Я просто шукаю роботу. Все, що в мене є (а в мене нічого нема, окрім клітки бідності та оточуючого мене суспільства) я б з радістю продав, але це, на жаль, не можливо.
   Холодний, з присмаком зими, вітер знайшов всі діри в моєму одязі, заставляючи мене підняти комір та загорнутись щільніше в легке пальто. Дощ розлив водяні пастки, якими намагався змусити відчути осінь.
   Сьогодні нічого не зміниться. Завтра теж. Поки я не вирвусь з ціє§ клітки бідності, то залишусь в цьому стані до кінця свого життя. Затягуюча чорна діра рутини, яка розкладає тво§ думки, роблячи слухняним рабом міста і суспільства.
   "Ти ніхто!.." - шепче буденність на вушко, різким сміхом пронизуючи всього тебе.
   - Ти чув, померла стара Равініна, а вона була такою багатою, що... - почув я голос зліва від себе. Але порив вітру, неначе насміхався з мене, розвіяв слова в своєму тілі.
   - Тепе𠧧 діти б"ються за §§ спадок? - Засміявся співрозмовник.
   Але я вже не слухав. Люди помирають. Який гарний вихід!
   "Клітка бідності, невже ти думала, що ти зможеш стримати мене? О, дорогенька, як ти помиляєшся! Я змушу тебе випустити мене за будь-яку ціну... Смерть? Страшно? Ні. Головне все продумати. Прискіпливо. Детально. Вона поплатиться за те, що насміхалась над тими, хто був замкнутий! Вона заплатить за це грошима, але спочатку сво§м життям..."
   Раптом страх паралізував мою свідомість.
   "Що це?! Мо§ думки?.. Ні. Ні! Ні!! Не я... Чи?.. Невже?.. Так, вбити цю стару вошу. Змусити §§ відплатити. Ні! Що це зі мною?.." - Я хитаючись йшов туди, де бачив дорогу і світло, неначе це жевріла надія зрозуміти, що ко§ться. Я вийшов до річки. Широка, холодна, безлюдна. Вона вигравала сріблом та золотом. Як гроші.
   - Стара... Ти отримаєш своє! - Процідив я крізь зуби.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"