Пролiтають весни, пролiтають зими
Час, мов до пiднiжжя iз  гори бiжить
Спогади зривають фарбами ясними
Молодiсть-то радiсть, старiсть - просто жить
I життя фарбує в темний колiр фарби
За зимою осiнь, знову маячить 
За квiтуче лiто пiв-життя вiддав би
Молодiсть-то радiсть, старiсть просто жить.
I зовуть нас нiжно, бабця, лiтня жiнка
А душа страждає, плачить та кричить 
Я iще не бабця, просто баба-дiвка
Молодiсть-то радiсть, старiсть-просто жить.
Що ж життя мiняє облiк та статуру
Роки, наче вiтер в лиховiть летить
Не мiнливi тiльки совiсть та натура
Молодiсть-то радiсть, старiсть-просто жить.
А душа жiноча, мов пташина в небi 
I в бiдi i в щастi всеодно княжить
Пролетить i в темiнь, свiтла їй не треба
Молодiсть-то радiсть, старiсть - просто жить.
А яка ти гарна, мила  лiтня жiнка
Можеш ще кохати, нiжить та пестить
Як зимова вишня, як та красна квiтка
 Молодiсть-то радiсть, старiсть - просто жить.