Коли ти з ним була-я завмирала,
Такого щастя,спокою я ще не знала,
Я рай вiдчула,в ньому побувала,
Коли ти поряд,в небi я лiтала....

Тво§ слова мене до тiла повертали,
Його щасливим,я не пам"ятала,
Не знав вiн щастя, потiм ти з"явилась,
З"явилась в серцi,потiм в мене влилась....

Вiн залишався сам,його я покидала,
Тому що боляче робила я-,ридала,
В той час розлуки,я дивилась зверху,
Вiн сльози лив,молився,хтiв померти...

Вiн говорив про тебе,думав,мрiяв,
Хоч вiтер осенi i лiта, бiль навiяв,
Та вiн все вiрив, i молився Богу,
Щоб знов тебе побачити дав змогу...

Вiн бiль терпiв,вiн вiрив,ради тебе,
Йому у цьому свiтi,бiльш нiхто не треба,
Вiн може iншiй,вiрша написати,
Але не може вiн без серця слово дати...

i зараз вiн страждає,Бога просить,
I голос твiй вiн завжди в серцi носить,
Вiн показав спочатку,що є сила,
Але ту бiль що вiн вiдчув,всю я носила...
Завжди була для нього ти єдина,
Весь час з тобою поряд,як хвилина,
Вiн мрiяв,вiрив,що будеш ти поряд,
Не вiрив вiн,що вип"є чашу горя...

Я,як душа його,тебе я прошу,
Знiми,будь ласка,з нього ти цю ношу,
Вiн мрiє ,вiрить,молиться за тебе:
Хай в тебе буде щастя,а йому нетреба...

Коли вiн спить,я в нього зазираю,
Щоб вiн не чув той бiль,як я страждаю,
Болить у нього серце i пустує,
Я дуже вiрю,що його врятуюєш...

Я бачу сни,якi йому наснились,
Тi сни в думки йому назавжди влились,
В тих снах,вiн каже: "я тобi набридну.."
I кажеш ти : "це не реально" але видно...