Пальцун Сергей: другие произведения.

Кіт без чобіт (Кот без сапог)

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Юмористический рассказ о мудром коте. Приведен на украинском и русском языке. Публиковался на украинском языке в газете "Вісті Центральної спілки споживчих товариств України" #32 от 10.08.2006 и газете "Сільські вісті" #64 от 18.08.2017 (под названием "Мудрагель"). На русском языке в авторском переводе опубликован в сборнике "Мурмуары. Жизнь замечательных котов". Санкт-Петербург: Издательство "Северо-Запад", 2017.

© Сергій Пальцун, 2006

Кіт без чобіт


   У фінансову прірву можна спокійнісінько падати все життя. Але цього року темпи падіння зросли настільки, що я почав замислюватись над необхідністю чуда. І чудо сталося - троюрідний дядько, олігарх місцевого масштабу, пан Мірошник згадав мене у своєму заповіті. Оглядаючи в думках свої майбутні нові апартаменти в центрі міста, я з"явився до нотаріуса, і ... чудо виявилося казкою. У спадок мені дістався не промисловий гігант і не банківський рахунок, а кіт. Щоправда великий, ще й приємної димчастої масті, але навіть найбільший у світі кіт не міг вирішити навіть найменшої з моїх фінансових проблем. Довелось повернутись до виробленого раніше плану і, здавши квартиру на літо заробітчанам, перебратись жити до села. Звичайно, разом з Мудрагелем - так звали кота. Мабуть, даючи тварині ім"я, дядько хотів у такий спосіб в останнє висловити свою зневагу до мого впертого бажання займатись наукою, а не "справжнім ділом".
   Першого ж вечора, коли ми з Мудрагелем сіли вечеряти... До речі, цей котяра категорично відмовлявся їсти на підлозі, тож мені довелося збити особисто для нього високого дзиґлика, щоб котисько міг сидіти разом зі мною за столом. Так от, варто нам було сісти вечеряти, як з"явилась сусідка і почала вимагати гроші. Нам, мовляв, тут пропонують газ на вулицю провести, всі вже здали, тільки ви залишились. У вас, городських, грошей кури не клюють, тож давай, здавай.
   Клювати в мене й справді було нічого, та й нікому, але визнавати цього не хотілось, і я зажадав подивитись текст договору. Сусідка, на диво, не полінувалась, збігала до себе і повернулась із заяложеним пожмаканим папірцем. Треба було якось викручуватись і я не придумав нічого кращого, ніж підсунути папірця котові:
   - Глянь-но, Мудрагелю, що це за фільчина грамота.
   Кіт уважно подивився на листок, гидливо торкнувся до нього лапою і виголосив:
   - Махля!
   - От, бачите, навіть кіт розуміє, що це якась дурня.
   Сусідка схопила договір і розлючено грюкнувши дверима пішла.
   
   Невдовзі я дізнався, що "газівники" зникли в невідомому напрямку разом з грошима, а ще через деякий час, повертаючись ввечері з міста, почав знаходити на ґанку харчі. То миску сметани, то банку молока, то кільце ковбаси, або шмат сала... Джерело надходжень залишалось невідомим, бо сусідка після історії з договором відмовлялась зі мною розмовляти, а кіт на всі мої запитання відповідав лише осудливим поглядом, в якому світилася вимога негайно накривати на стіл.
   Деякий час я просто споживав дари невідомих благодійників, але потім цікавість науковця взяла гору, і я, подавшись вранці до електрички, непомітно повернувся і зачаївся у хаті. Минуло три години. Котисько мирно дрімав на ґанку і я вже почав думати, що змарнував день, коли раптом рипнула хвіртка й у двір зайшла Галя з сусідньої вулиці. Озирнувшись, вона підійшла до ґанку і, поклала перед носом кота масний пакет. Мудрагель принюхався, відкрив одне око, потім друге, потягнувся, сів і запитливо глянув на Галю.
   - Котику! Мудрагельчику! Ти ж все знаєш. Скажи, за кого мені йти, - дівчина поклала перед котиськом три фотографії і відступила.
   Мудрагель презирливо відсунув дві фотографії вбік, а на третю нявкнув:
   - Милий!
   - Я так і знала! - радісно скрикнула дівчина і вхопивши фотографії кинулась до хвіртки.
   Котисько повернувся до фіранки, з-поза якої я спостерігав цю сцену, і натякнув, що час вже й обідати.
   
   Повторивши експеримент ще кілька разів, я переконався, що Мудрагель став у селі чимось на зразок оракула, до якого звертались за порадою у важливих випадках. Однак заглиблюватись у дослідження цього котячого феномену не було часу, бо наближався строк сплати боргу, і колишній друг, а нині кредитор, обіцяв нацькувати на мене бандитів.
   І от якось, повертаючись з роботи, я побачив, біля свого будинку "крутий" джип. Першою думкою було дременути світ за очі, але потім я згадав про Мудрагеля. Хай б"ють, хай "вмикають лічильника", врешті-решт можна продати квартиру, але кота я їм на поталу не віддам! Я рішуче попрямував уперед.
   - Якийсь ти, лопушок, неорганізований, - зловісно блиснув з джипу фіксами бритий здоровило. - Борги не віддаєш, чекати себе примушуєш...
   Вся моя рішучість випарувалася і чолов"яга це помітив:
   - Дивись в штани не напудь. Дякуй сусідці - стуконула про твого всезнаючого кота. Ми тут з ним перетерли дещо. Якщо не бреше, котяча морда, вважай, що боргу за тобою нема...
   Джип рвонув з місця і більше не повертався.
   
   Настала осінь. Заробітчани подалися в рідні краї, а я подумую, чи не здати квартиру якомусь молодому подружжю. Дуже вже нам з Мудрагелем подобається домашня сметана.

Липень 2006 р.



© Сергей Пальцун, 2017


Кот без сапог


   В финансовую пропасть можно спокойно падать всю жизнь. Но в этом году темпы падения выросли настолько, что я понял - необходимо чудо. И чудо случилось - троюродный дядюшка, олигарх местного масштаба, господин Мельников упомянул меня в завещании. Строя радужные планы на будущее, я явился к нотариусу, и ... чудо оказалось сказкой. В наследство мне достался не счёт в банке, и даже не свечной заводик, а кот. Правда, крупный и приятной глазу дымчатой масти, но даже самый большой кот не мог решить даже самой маленькой из моих финансовых проблем. Пришлось вернуться к разработанному ранее плану и, сдав квартиру на лето гастарбайтерам, перебраться в деревню. Естественно, вместе с Умником - давая коту имя, дядюшка, похоже, хотел выразить напоследок своё презрение к упорному желанию племянника заниматься наукой, а не "настоящим делом".
   В первый же вечер, когда мы с Умником сели ужинать... Кстати, котяра категорически отказывался есть на полу, так что пришлось сколотить высокую табуретку, чтобы он мог сидеть со мною за столом. Так вот, стоило нам сесть ужинать, как явилась соседка и начала требовать денег. Нам, мол, предлагают газ на улицу провести, все уже сдали, только ты остался. У вас, городских, денег куры не клюют, так что давай, сдавай.
   Клевать у меня, правда, было нечего, да и некому, но признавать этого не хотелось, и я пожелал лично ознакомиться с условиями. Соседка, вопреки ожиданиям, не поленилась, сбегала к себе и вернулась с замусоленным листком. Надо было как-то выкручиваться, и я не придумал ничего лучше, чем подсунуть бумажку коту:
   - Глянь-ка, Умник, что это за филькина грамота.
   Кот внимательно посмотрел на листок, брезгливо оттолкнул его лапой и изрёк:
   - Муррра!
   - Вот, видите, даже кот понимает, что это какая-то фигня.
   Соседка схватила бумажку и, демонстративно хлопнув дверью, ушла.
   
   Вскоре я узнал, что "газовщики" вместе с деньгами исчезли в неизвестном направлении, а ещё через некоторое время, возвращаясь вечером из города, стал находить на крыльце еду. То миску сметаны, то банку молока, то кольцо колбасы... Источник поступлений оставался неизвестным: соседка после истории с газом со мной не разговаривала, а кот на все вопросы отвечал лишь высокомерным взглядом, в котором светилось требование немедленно накрывать на стол.
   Какое-то время я просто потреблял дары неведомых благодетелей, но потом научное любопытство взяло верх, и я, отправившись утром на электричку, незаметно вернулся и притаился в доме. Прошло три часа. Котяра мирно дремал на крыльце, и я уже начал думать, что зря потратил день, но тут скрипнула калитка и во двор вошла Галя с соседней улицы. Оглянувшись, она подошла к коту и положила перед ним маслянистый пакет. Умник принюхался, открыл один глаз, потом второй, потянулся, сел и вопросительно глянул на Галю.
   - Котичек! Умничек! Ты ж всё знаешь. Скажи, за кого мне выходить, - девушка разложила перед котярой три фотографии.
   Умник презрительно отодвинул два фото в сторону, а на третье мяукнул:
   - Миилый!
   - Я так и знала! - радостно воскликнула Галя, и, схватив фотографии, бросилась к калитке.
   Котяра обернулся к занавеске, из-за которой я наблюдал эту сцену, и намекнул, что пора бы уж и пообедать.
   
   Повторив эксперимент ещё несколько раз, я убедился, что Умник стал в деревне чем-то вроде оракула. Однако углубляться в исследование этого феномена не было времени. Приближался срок уплаты долга, и бывший друг, а ныне кредитор, обещал натравить на меня бандитов.
   И вот однажды, возвращаясь с работы, я увидел возле дома "крутой" джип. Первой мыслью было драпануть куда глаза глядят, но потом я вспомнил про Умника. Пусть бьют, пусть "счётчик включат", но кота я им на растерзание не отдам! И я решительно двинулся вперёд.
   - Какой-то ты, лошок, неорганизованный, - зловеще блеснул из джипа фиксами бритый амбал. - Долги не отдаёшь, ждать себя заставляешь...
   Вся моя решительность испарилась, и амбал это заметил:
   - Смотри в штаны не наделай. Скажи спасибо соседке - стуканула про твоего всезнающего кота. Мы тут с ним перетёрли кое-что. Если не врёт, кошачья морда, считай, что долга на тебе нет...
   Джип рванул с места и больше не возвращался.
   
   Наступила осень. Гастарбайтеры подались в родные края, а я подумываю, не сдать ли квартиру каким-нибудь молодожёнам. Очень уж нам с Умником нравится домашняя сметана.

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"