Душа мов мушля, в нiй перлиной полоненой  
Живе кохання, що я потай вiд усiх 
Ще пещу iнодi...хоч в вирiї будденном
Вона загрузла в трясовинi злих утiх 

Прикмета у ловцiв перлин давно вiдома 
У мушлi iдеальнiй не знайти на жаль
Нiчого... Тiльки бiль, страждання, стогiн, втома
Вiдкриють таємницi давнiй цiй скрижаль


А щоб добити скарб потрiбно знову душу
Убити, розiрвати на шматки й тодi
Засяє сонце, що зiгрiє навiть в стужу-
Моє кохання, що даровано тобi.



16/09/09