Не уявляю я тепер життя.
В якому я й її немає.
I вже не буде вороття. 
Побачив я її, тепер не вiдпускає.

Не вiдпускає нi на мить.
I головне сама не знає
Й не помiчає як тремтить
Мiй голос як її питаю.

Її питаю, ну а сам...
Очей пiднять не маю сили.
Мiж нами ж є така стiна.
I як сказать, що ти єдина.

Єдина ти для мене на землi.
Як би це знала, то певно здивувалася ти,
Сказати можу це лише собi.
А ти б сама в такому чи зiзналась би?