|
|
||
|
Я в дитинстві помічав - ледве-ледве плине час... Юність поспіхом мина - нічия у тім вина: як-не-як - така любов, аж ніяково обом. Нелегку долаєш путь? Йди на ви - і будь-що-будь... Ми з тобою навесні зустрічались (уві сні) без вбрання, і без прикрас - рік у рік і раз у раз. Мрії (я ще й не голивсь) коли-не-коли збулись, залишили від весни про тебе соромні сни. Всього-на-всього - життя, все з гріхів і каяття, щастя декілька годин, дні нудні - один в один, повні глуму і образ, і в житті тім тільки раз буде дощ - і буде ніч, сам на сам і віч-на-віч! Час від часу, хоч-не-хоч, як молитви не тороч, коли все життя твоє перед очі постає, коли мрієш кожну мить трохи віку вкоротить... зачекай, ще буде ніч сам на сам і віч-на-віч! Хижий вітер знавіснів, наші зустрічі вві сні серед бруду і імли всі хтозна-куди спливли. Надто молодість мала: ніч (та сама) вже була, і без шат, і без прикрас, рік у рік, від часу час. Раз у раз ми пліч-о-пліч, сам на сам і віч-на-віч, рік у рік і день у день - зустрічались де-не-де... Помремо всі - та й нехай, ти до скону пам'ятай дощову грозову ніч - сам на сам і віч-на-віч. |
|