|
|
||
|
Я в дитинствi помiчав - ледве-ледве плине час... Юнiсть поспiхом мина - нiчия у тiм вина: як-не-як - така любов, аж нiяково обом. Нелегку долаєш путь? Йди на ви - i будь-що-будь... Ми з тобою навеснi зустрiчались (увi снi) без вбрання, i без прикрас - рiк у рiк i раз у раз. Мрiї (я ще й не голивсь) коли-не-коли збулись, залишили вiд весни про тебе соромнi сни. Всього-на-всього - життя, все з грiхiв i каяття, щастя декiлька годин, днi нуднi - один в один, повнi глуму i образ, i в життi тiм тiльки раз буде дощ - i буде нiч, сам на сам i вiч-на-вiч! Час вiд часу, хоч-не-хоч, як молитви не тороч, коли все життя твоє перед очi постає, коли мрiєш кожну мить трохи вiку вкоротить... зачекай, ще буде нiч сам на сам i вiч-на-вiч! Хижий вiтер знавiснiв, нашi зустрiчi ввi снi серед бруду i iмли всi хтозна-куди спливли. Надто молодiсть мала: нiч (та сама) вже була, i без шат, i без прикрас, рiк у рiк, вiд часу час. Раз у раз ми плiч-о-плiч, сам на сам i вiч-на-вiч, рiк у рiк i день у день - зустрiчались де-не-де... Помремо всi - та й нехай, ти до скону пам'ятай дощову грозову нiч - сам на сам i вiч-на-вiч. |
|