Як приємно сидiти з друзями десь у затiнку на козацькому хуторi серед Степу Безкрайнього (у кутку серед Безмежжя Благодатного), пити запашнi узвари з рiзнотрав'я i говорити про життя-буття. Особисто менi одразу згадується богоспасаєме село Шрамкiвка серед степiв iсторичної Полтавщини, де я проводив своє дитинство: