Сергей Из Киева : другие произведения.

Країна Діда Антона. Довгий Антон Андрійович (1903-2004), дід Антон зі Шрамківки

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  Дід Антон зі Шрамківки, одна з досить цікавих особистостей з мого дитинства, людина цікава, добродушна, життєрадісна і приємна в багатьох смислах, за яку я на жаль знаю не так багато як хотілося б, на мою думку одна зі знакових людей для Шрамківки 20 сторіччя, один з тих, хто обраний Богом щоб заступатись за село Шрамківку і його жителів перед престолом Божим аж до самого Страшного Суда, людина, більша частина життя і творчості якої пов'язана саме зі Шрамківкою, людина, з якою якоюсь мірою пов'язано багато людей і подій, які відбувалися у селі і інших селах округи, простий красний козак і грішний робочий християнин з діда-прадіда, добрий учитель і довгожитель, життєлюб і людинолюб, який як може і уміє за всіх заступається. У Бога всі живі.
  
  Народився Антон Андрійович Довгий 11 липня 1903 року недалеко від села Шрамківки, яке на той час ще являло собою групу старих козачих хуторів (Старошрамківський, Полуботівка, Іванівка та ін.) у старому козачому селі Капустинці, центрі Капустинської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії у родині місцевих козаків-українців, нащадків старих родів християн-степовиків Подніпров'я з діда-прадіда.
  
  Принагідно варто зазначити, що прізвище Довгий часто згадується у козачих реєстрах Війська Запорізького і Гетьманщини. Згодом чимало представників розгалуженого роду (родів) Довгих як представники козачого сословія потраплять на Кубань і розселяться по усіх країнах і куточках неосяжної Російської імперії і Радянського Союзу. Корені роду як і споріднених родів Бубликів та інших швидше за все йдуть з Чернігівщини, де представники цього роду належали до реєстрів дрібної шляхти Великого Князівства Литовського і Руського у складі Речі Посполитої, а згодом покозачилися.
  
  Гілка роду Довгих у Капустинцях до якої належить і дід Антон у селі називалася Прикарщикові або Прикарщиківські. За легендою це пов'язано з тим, що один з представників цього роду, прямий предок діда Антона, ймовірно його батько Андрій Петрович працював приказчиком у пана (ймовірно пана Козакевича).
  
  Якби там не було, а батьки діда Антона належали до козачого сословія села Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії і з точки зору достатку в селі були людьми далеко не останніми.
  
  Дід Антон був названий на честь преподобного Антонія Печерського, засновника Києво-Печерської Лаври, пам'ять якого якраз припадає на день його народження і охрещений у храмі села Капустинці на честь Архістратига Михаїла, місцевим священником, отцем Григорієм Білінським, доволі цікавою і знаковою в історії села людиною.
  
  З отцем Григорієм за спогадами у діда Антона була пов'язана і інша цікава історія. Навчаючись в церковно-приходській школі села Капустинці (це були схоже 1910ті рр.) на уроці Закону Божого дід Антон чимось провинився, можливо бешкетував, поводив себе занадто шумно, голосно чи просто якимось чином заважав батюшці вести урок. Розлютившись, отець Григорій вийшов з себе і кинув у нього свою шляпу (можливо бриля), ободок якої був укріплений проволокою. Ця проволока розрізала шкіру на лобі малого Антона, залишивши шрам на все життя як нагадування про ту подію, веселе і непосидюче дитинство і науку Бога і отця Григорія.
  
  В 1920х рр. дід Антон проходив службу у армії, нібито в Пирятині, але це треба уточнювати в архівах. Близько 1925 року демобілізувався і повернувся у рідне село. Допомагав батькам по господарству і цікавився всім тим чим зазвичай цікавиться молодь, зокрема молодь його епохи.
  
  В цей час вступив у комсомол, а згодом і партію. В 1929 році оселився в Шрамківці і почав працювати у структурі місцевого народного господарства, здається на цукровому заводі.
  
  У 1930х рр. за його власними спогадами, викладеними місцевим краєзнавцем, другом і співбесідником діда Антона на протязі багатьох років у статті присвяченій сторіччю від дня народження діда Антона у газеті "Драбівщина" (літо 2003 року) призначений головою колгоспу села Кононівка. Його, молоду людину, змушували подавати нагору списки заможних селян (куркулів) згідно затвердженій і виданій йому інструкції. Після того як він почав розбиратися і сперечатися з посади його звільнили.
  
  За родинними спогадами, коли він працював на цій посаді у ці неспокійні і страшні для країни роки йому видали службовий наган і на ніч вони кріпко запирали двері, кілька разів у них ломилися невідомі.
  
  Після переведення на іншу посаду був призначений по партійній лінії керівником іншого підприємства (здається кирпичного заводу). В цей час певну суму з бюджетних коштів позичив для того, щоб купити їжі для голодних працівників, щоб вони зробили свою роботу. Згодом через це, коли він буде під слідством у 1938 році, йому приписуватимуть розтрату державних коштів.
  
  У 1938 році виключений з партійних лав і заарештований, місяць перебував під слідством у тюрмі в Драбові, потім випущений на волю. Щоб спасти чоловіка його жінка подарувала слідчому їхню домашню, досить породисту собаку, можливо це спасло Антона Андрійовича від подальших проблем.
  
  Коли йому запропонували відновитися у партії він вирішив порадитись з жінкою, запитав її, чи варто це робити і вона його умовила не відновлюватись, чим він в подальшому був судячи за все дуже радий, що збавився від цієї "халепи".
  
  В подальшому до 1941 року, працював вчителем фізкультури і допризової підготовки у Шрамківській середній школі. Згодом працював на цукровому заводі села, а також сапожником, шив сапоги і ремонтував обув, зокрема до нього носили ремонтувати взуття діти Анастасії Бублик, племінниці і (судячи за все) хресної дочки його жінки Анастасії.
  
  Університети (освіта) діда Антона складалися з 4х класів церковно-приходської школи (ЦПШ), читання книг і відвідування різноманітних курсів, на які його посилали на тих посадах, на яких він працював. Протягом життя читав багато газет, цікавився життям села і країни, любив спілкування з людьми.
  
  Мав трьох дітей, Миколу, Юрія і Галину.
   Помер і похований у селі Шрамківка на 102 році життя, 7 січня 2004 року поряд з дружиною Анастасією, сестрою Оленою, недалеко від племінниці Анастасії, дочки свого родича, друга і співбесідника протягом всього життя діда Якова і її чоловіка Івана, з якими спілкувався і у гостях у яких часто бував, особливо останні роки свого життя.
   Господи, помилуй нас грішних молитвами блаженного діда Антона зі Шрамківки і діда Якова з Капустинець, простих красних козаків і робочих християнин, добрих учителів і довгожителів, наших дідів-прадідів і всіх святих! Діду Антоне, моли Бога за нас грішних і за село Шрамківку, твою обитель і творчий простір на протязі багатьох років!
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"