Остання фотографiя мого прадiда, простого українського позапартiйного громадянина i сiльського християнина, Михайла Васильовича Гончаренка (1883-1943), розстрiляного гiтлерiвцями у вереснi 1943 року у селi Княжичi. За спогадами мого дiда Iвана, свого сина, дiд Михайло в 1930х був доволi критично налаштований до Росiйської iмперiї i її порядкiв, хоч i прожив там немалу частину свого життя i попри всi мiнуси нових порядкiв (радянської влади), в т.ч. власну розкуркулену родину, голодомори i репресiї на вiдмiну вiд бiльшої частини членiв своєї родини вважав що все таки при нових порядках простому народу в цiлому живеться краще чим при царях i дворянах, коли до звичайних, незаможнiх людей часом вiдношення було далеко часто нелюдське i нехристиянське, вiдношення як до безправної скотини, а не як до образу Божого, чому дiд Михайло якщо судити з розповiдi дiда Iвана теж був свiдком. З вузьколобим нацiоналiзмом з його ксенофобiєю до представникiв iнших народiв нащадкам простих козакiв-християн Поднiпров'я з дiда-прадiда, трудових i бойових, теж було не по дорозi, тому хоч не хоч, а перемогу соцiалiзму (бiльшовизму) в 1920х-1930х в якiйсь мiрi в родинi як i по всiй країнi багато людей сприйняли як менше зло. Коли сини Михайла, Iван i Микола вступали в комсомол у 1930х рр. казав так: "всi туди йдуть i ви iдiть, але за Бога не забувайте - Бог Вiн i в комсомолi єсть". Можна звiсно стверджувати, що дiд Михайло в 1943 постраждав за компанiю, за грiхи комунiстiв i тодiшньої влади (що в якiйсь мiрi мабуть так i є), але бiльш правильним мабуть буде просто сказати, що його убили душогуби, якi прийшли з Заходу. Убивство батька це мабуть одна з причин того, чому мiй дiд Iван хоч i ставився до партiйних комунiстiв i тодiшньої радянської доволi критично, одначе не вважав себе в правi судити людей, якi звiльнили Україну вiд убивць його батька i їх соратникiв, пiд час своїх скупих оповiдей про пережите i переосмислене кажучи серед iншого: "Сталiн i його люди - iроди i душогуби, але зупинили iнших, ще бiльших iродiв i душогубiв", "ви тодi не жили - не маєте права їх судити". Ось така вона iсторiя робочо-християнської цивiлiзацiї, iсторiя людей з рiзними долями, рiзних мов, вiр i полiтичних поглядiв, iсторiя їх подвигiв, страждань, перемог i поразок, iсторiя пошукiв i знахiдок, прикладна наука Кари i Благодатi для кожного з нас...