Нащадки людей Небесного Владики і Його Вічного Війська, Грізної Божої Орди у степах Полтавщини. У мене стійке відчуття, що мої предки, рід "полтавських мужиків" Бубликів з Полтавщини, так само як їх численні родичі і земляки, жителі земель Переяславського і Полтавського полків Війська Запорізького, а згодом Переяславського і Пирятинського повітів Полтавської губернії - самі натуральні спадкоємці по духу і дуже ймовірно, що і по крові дідів-степовиків, козаків-черкасів, воїнів Небесного Владики і Його Вічного Війська епохи Божої Орди Степу Безкрайнього 13-16 ст., які в часи суттєвої перебудови військово-ординських структур на Подніпров'ї, на Київській Русі-Україні у 15-16 ст. осіли на Полтавщині, в невеликих хуторах і селах, які входили до складу так званого "князівства Мансура, нащадка Мамая і предка князів Глинських". В усякому разі, що на Полтавщині місцевому народу, простим полтавським мужикам, тобто трудовим і бойовим козакам-християнам з діда-прадіда, грішним, але вільним людям по волі Божій, а не царській чи панській вдалося зберегти і на свій лад виразити і передати нащадкам віру у Вічне Військо Небесного Владики, що у Степу Безкрайньому за Правду воює, у Божу Орду, яка "душогубам біда" і що Бублики до цієї "степової секти" теж належали - це для мене майже беззаперечний факт. Козацькому роду нема переводу, Військо Боже - Військо Вічне, Божа Орда не зникне нікогда. Господи, помилуй!