Хоч Вiчне Вiйсько здiйняло новий прапор, 
Та Бог по Милостi Своїй про нас не забува, 
Хвала Йому, ми можем жити й воювати, 
Хоча з кiсток наших росте тепер трава... 

Над Степом Рiдним знов Сонце Правди сяє, 
I посмiхається Йому вже рiдний наш онук, 
А душогуб ... вiн знову в землю попадає, 
Щойно потрапить до крiпких Вiйська рук!

Хай буде вам наука цяя давня,
Дороговказом вiрним на усе життя,
Щоб не забули Вiчне Боже Вiйсько,
Щоб знали нашу Правду до пуття!

Молiться Богу й пам'ятайте Вiйсько,
Що знає дуже добре всi вашi грiхи,
I якщо можете, прощайте завжди людям,
То може й вам простять вашi борги!