Сергій з Києва : другие произведения.

"Останній бій Миколи Чаленка"

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  Історія Країни Рад 1920х рр. і Великої України (Русі) у її складі очевидно вимагає грунтовного переосмислення. Тут можуть допомогти будь-які уламки тої епохи, які збереглися до наших днів, в т.ч. життєписи, тобто історія життя і творчості різних людей які тоді жили і працювали, грішили і каялися. Одна з таких історій - історія молодого козака-українця Миколи Чаленка, далекого родича і односельця діда Якова з Капустинець, з яким він цілком міг спілкуватися у дитинстві. Ця історія про Миколу Чаленка, начальника міліції в Березані Київської області в 1921 році загиблого від рук ідейних противників дійшла до нас завдяки замітці у газеті, колись опублікованій місцевим краєзнавцем Галиною Рих. Звертає на себе увагу сам стиль замітки, дещо пафосний, але типовий для тої неповторної епохи. Зараз так вже не пишуть. Царство небесне і вічна пам'ять грішному козаку Миколі і усім його одноліткам, як побратимам так і ідейним противникам:
  
  "Відгреміли останні постріли громадянської війни. Молода Країна Рад приступила до мирної праці, піднімала з руїн і розрухи народне господарство. Але в віддалених селах, на глухих лісових стежках ще довго тривала так звана "мала війна" з куркульськими бандами. В 1920-1921 роках одним з організаторів боротьби з бандитами був комсомолець Микола Чаленко.
  
  Народився у 1902 році в селі Капустинцях Яготинського району. Батько Миколи, Василь Петрович був безземельним селянином, одвічним наймитом. Мати, Явдоха Іванівна, кожну зиму пряла і ткала для багатіїв, а влітку прилучалася до великого гурту заробітчан-біженців. Виростаючи в злиднях і нестачах Микола і його старший брат Григорій рано пізнали наймитську працю, смак чужого хліба, виростали міцними плечистими.
  
  Після революції здавалось доля посміхнулась нарешті бідняцькому роду Чаленків. Одержали від Радянської влади землю. Але прийшли каральні загони петлюрівців потім гайдамаків, денікінців і геть розвіяли наймитські мрії. Тоді Григорій і 17-річний Микола взяли до рук зброю і подалися в партизанський загін. В боях брати не лише швидко опанували азбуку класової боротьби, але й опанували політграмоту, загартувалися ідейно.
  
  Гарні червоні бійці вийшли з Чаленків - сміливі, відважні. На жаль, старший Григорій не дожив до такого близького дня перемоги, в одному з боїв впав від денікінської кулі.
  
  Микола думав повернутися в Капустинці, виконати братів заповіт - орати рідне поле і ростити хліб. Але партія покликала комсомольця знову на передній край боротьби - в 1920 його призначили начальником міліції в селищі Березань. Тоді в навколишніх селах палахкотіло два бандитських вогнища: в семенівських лісах лютував Лашун, в корніївських лісах - скаженів якийсь Сагайдачний. Обидва не раз робили нальоти і на Березань.
  
  Вісімнадцятирічний начальник міліції майже не злазив з коня. Разом з бійцями загону ЧОН ганявся по лісах за бандитами, влаштовував засідки, допомагав організовувати перші комнезами і ТСОЗи, агітував за комуни.
  
  Люто ненавиділи його бандити, нахвалялися помститися. 7 листопада 1921 року в приміщенні школи зібралися члени нечисленного тоді комітету незаможних селян, щоб відзначити четверту річницю Великого Жовтня. Виступали голова комнезаму Олександр Семенович Загайний, начальник міліції Микола Васильович Чаленко. І раптом запізніла сторожа крикнула: "Банда!".
  
  Свій останній бій проти майже сотні бандитів дев'ятнадцятирічний Микола Чаленко прийняв на центральній площі селища, на очах у людей. Вмирав як і личить комсомольцеві мужньо й безстрашно.
  
  Незагоєною раною в серцях батьків Василя Петровича і Євдокії Іванівни залишилась смерть синів - Григорія і Миколи. Обидва загинули за революцію, за світлу бідняцьку долю.
  
  Пізніше батько В.П. Чаленко продовжив справу синів, був фундатором і головою першої в селі артілі "Нове життя".
  
  Життя і героїчна смерть першого начальника міліції Березані, який у 19 років віддав за Радянську владу найдорожче - життя, заслуговує на увагу і добру пам'ять.
  
  Проходять роки, ідуть з життя очевидці героїчних подій, перші хоробрі в боротьбі за владу Рад, але пам'ять про них має жити вічно".
   Г.Рих директор Березанського історико-краєзнавчого музею на громадських засадах.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"