Iсторiя життя i творчостi дiда Якова, блаженного Якова Капустинського, становлення його свiтогляду i його як особистостi так само як i iсторiя села Капустинець 20 ст. очевидно буде неповною без його колеги, знайомого, сусiда i далекого родича, Федора Федоровича Перешивки, в певнiй мiрi його критика i антагонiста, судячи з розповiдей цiлком iнакої людини за своїм душевним устроєм у порiвняннi з дiдом Яковом.
Перешивко Федiр Федорович - по своєму видатна людина в Капустинцях i селах округи, український радянський вчитель i краєзнавець, певний час працював директором школи у селi Капустинцi i у селi Шрамкiвка, фронтовик. Сусiд (хати знаходились поряд), колега, начальник, критик i спiвбесiдник мого дiда Якова, Якова Павловича Бублика, блаженного красного козака i доброго вчителя з Капустинець на протязi багатьох рокiв, у якого з дiдом Яковом в молодостi були певнi непорозумiння свiтоглядного i мiжособистiсного характеру, судячи за все пов'язанi з тим, що вони були рiзними людьми, з рiзним життєвим досвiдом i на багато питань дивились з досить рiзних точок зору. Як говориться, у кожного козака свiй шлях. Разом з тим є всi пiдстави вважати, що перед смертю дiд Федiр i дiд Якiв забули i простили друг другу непорозумiння, разом стоять у престола Божого i молять Бога за нас грiшних i за богоспасаєме село Капустинцi, неповторну обитель Бога-Троїцi i Його людей на Яготинщинi.
Багато учнiв Федора Федоровича зберегли про нього добру прам'ять, сприймають його як достойного робочого християнина i справжнього красного козака, хоч i грiшного, але тут як то кажуть - один Бог святий без грiха.
Про Федора Федоровича вiдомо немало. Народився вiн у селi Капустинцi ще тодi коли воно входило до складу Пирятинського повiту Полтавської губернiї Росiйської iмперiї. Охрещений за православним обрядом у храмi рiдного села, присвяченому Архiстратигу Михаїлу.
Вчився у педагогiчному iнститутi. З 1930х рр. викладав у школах сiл округи.
Федiр Федорович Перешивко (нар. 5 серпня 1910, Капустинцi, Пирятинський повiт, Полтавська губернiя, Росiйська iмперiя - пом. 21 вересня 1999, Капустинцi, Яготинський район, Київська область, Україна) - вiдомий український вчитель, краєзнавець, директор школи i один з головних органiзаторiв краєзнавчого музею у селi Капустинцi Яготинського району Київської областi України. Дiд українського письменника, науковця i публiциста Олександра Ярового[1]. Автор багатьох краєзнавчих статей, якi виходили у мiсцевих газетах у 1950-1970х рр. Член партiї, ветеран вiйни.
Народився в родинi знаного i шанованого на всю округу народного лiкаря, сiльського фельдшера Федора Пименовича Перешивки, жителя села Капустинцi, приписного мiщанина мiста Києва i його жiнки Марти Юхимiвни.
Охрещений священником Григорiєм Бiлiнським по православному обряду у Свято-Михайлiвськiй церквi села Капустинцi. Восприємниця при хрещеннi Олена Йосипiвна Кулiнська.
Одружений з Ольгою Василiвною Карпенко, дочкою двоюрiдної сестри одного з органiзаторiв загону вiльного i червоного козацтва округи у 1917-1919 рр., українського вченого i суспiльного дiяча, в'язня ГУЛАГу Iвана Гнатовича Козуба.
З кiнця 1930х рокiв працював вчителем, а також з перервами директором школи у селi Капустинцi. У 1960х рр. разом зi своїми колегами-вчителями брав участь в органiзацiї мiсцевого краєзнавчого музею (первiсно Музей трудової i бойової слави колгоспу 'Дружба').
Заарештований 30 вересня 1937 року, утримувався пiд вартою до 17 березня 1939 року. Згодом звiльнений. Реабiлiтований лише у 1991 роцi.
У 1947-1948 рр. працював директором школи у селi Шрамкiвка, нинi Драбiвського району Черкаської областi[2].
Пiшов на пенсiю у 1969-1970 рр. До самої своєї смертi проживав у рiдному селi. Його хата знаходилась по сусiдству з хатою ще одного вiдомого вчителя села Капустинцi i всiєї округи, директора Капустинської школи у 1943-1946 рр. - Якова Павловича Бублика.
Краєзнавство
Був органiзатором багатьох краєзнавчих експедицiй учнiв мiсцевих шкiл, якi збирали матерiали i спогади про iсторiю краю, зокрема боротьбу за народовладдя у краї пiд рiзними гаслами i прапорами в 1917-1947 рр., яка в той час звiсно ж мала трактуватися з врахуванням iдеологiї правлячої партiї.
Був автором багатьох статей на iсторичну i краєзнавчу тематику, написаних на основi матерiалiв краєзнавчих експедицiй, якi виходили друком у мiсцевих газетах. Як приклад можна навести замiтку 'Комiтетчик. Сторiнки життя' написану у 1960х рр. про жителя села Комiнтерн Драбiвського району, уродженця села Капустинцi Данила Васильовича Кулiнського, у 1917-1920х рр. молодого солдата-фронтовика i революцiонера, який пiдняв червоний прапор над будiвлею Капустинського волвиконкому i погрожуючи зброєю заставив сiльського священика Григорiя Бiлiнського вiдслужити панахиду по жертвам подiй Лютневої Революцiї у Петроградi в 1917 роцi. В цiй статтi також згадуються розстрiлянi денiкiнцями жителi села Трохим Павленко (1880-1919) i Семен Данилович Добровольський (1864-1919), батько мiсцевого соцiал-демократа i боротьбиста, одного з органiзаторiв загону революцiйного, вiльного i червоного козацтва у селах округи у 1917-1919 рр. Бориса Семеновича Добровольського. В пiдшивках старих газет Яготинського району можна знайти багато подiбних замiток, присвячених учасникам подiй 1917-1920х рр., мiсцевим уродженцям.
Пройшов фронти Великої Вiтчизняної Вiйни. Пiсля вiйни, у 1970х рр. разом з iншими вчителями, зокрема Василем Петричко приймав участь у створеннi музею iсторiї села, зiбрав i опублiкував немало краєзнавчого матерiалу, в т.ч. спогадiв учасникiв революцiйних подiй 1920х рр., помагав упорядковувати матерiали, якi передавали до музею iншi люди, той же таки дiд Якiв. Органiзовував i їздив з учнями у краєзнавчi експедицiї, писав краєзнавчi замiтки про iсторiю села у мiсцевi газети Яготинського району.
Помер i похований у селi Капустинцi. Дiд українського письменника i викладача Олександра Степановича Ярового. Чимало спiлкувався з внуком про побачене i пережите, перед смертю, будучи охрещеним ще змалечку згодився щоб його поховали по християнському чину, за участю попа i з панахидою. Це зробило можливим будь-кому без застережень, незважаючи на його помилки i грiхи молодостi поминати його разом з його знайомим i спiвбесiдником дiдом Яковом, iншими дiдами-прадiдами у православних храмах i монастирях, чому дуже був радий його онук, так само як i iншi родичi i односельцi, сприймаючи це як прояв Божої милостi до Федора Федоровича i його роду.
Посилання
http://philology.knu.ua/php/3/5/alm2.pdf
http://shramkowka.at.ua/index/istorija_shkoli/0-9
Джерела
Rodovid.org
У Родоводi є генеалогiчне дерево цiєї людини
Перешивко Федiр Федорович
http://philology.knu.ua/php/3/5/alm2.pdf
http://www.reabit.org.ua/files/store/Kuivsk.kn.3.s.798-984.pdf
http://shramkowka.at.ua/index/istorija_shkoli/0-9