Досвiд минулих поколiнь козакiв Поднiпров'я, збережений у їхнiх життєписах, словах i творчостi. Спроба осмислення. Школа красних козакiв i робочих християн дiда Якова i його братiв. Iроди i душогуби зазвичай погано закiнчують. Або самi по собi, або з чужою помiччю. Краще не мати з ними нiчого спiльного (Страшна Орда - душогубам бiда). Але якщо маєш до них якесь вiдношення (родичi, друзi, знайомi, спiвбесiдники i т..д. i т.п.) - не спiши нiкого судити, просто роби все що вiд тебе залежить, щоб виправити ситуацiю, кайся сам i по мiрi сил допомагай ставати на шлях покаяння iншим. В усякому разi дiд Якiв судячи за все намагався поступати саме так, що допомогло йому з Божою помiччю пережити непростi для народу i країни 1930-тi-1940-вi роки, що вiн сприймав в подальшому нi що iнше як чудо Господнє, явлене на ньому грiшному. Господи, помилуй нас грiшних молитвами дiда Якова, наших дiдiв-прадiдiв i всiх святих!
Брат дiда Якова, дiд Данило Бублик, прикордонник УРСР, убитий в 1941 роцi пiд Перемишлем у першi днi вiйни. За спогадами рiдних як i всi Бублики - незлобивий, веселий i життєрадiсний хлопець. В Одесi у нього залишились жiнка i дитина. Одна з причин не любити гiтлерiвцiв. Однак дiд Якiв, наскiльки про нього вiдомо, умiв значно бiльше пробачати (навiть загибель рiдного брата) i не тримати зла на людей, бачити людське навiть в iродах i душогубах, по можливостi по-християнськi нiкого не судити (i не бути судимим), що багатьом його родичам i землякам було досить непросто зробити, адже однi з них зазвичай ненавидiли гiтлерiвцiв (за вiйну), а iншi сталiнцiв (за голодомор, розкуркулення i репресiї). Брата (людей) на жаль все одно не повернеш, а iродам i душогубам - Бог суддя. Досвiд минулих поколiнь козакiв-українцiв показує, що вони погано закiнчують, особливо якщо вчасно не каються. Кайтеся, православнi, поки не пiзно. Дiду Якове, моли Бога за нас грiшних, разом з нашими дiдами-прадiдами i усiма святими!