Козаки - одна з старожитнiх самоназв людностi Євразiї, Степу Безкрайнього i волелюбного Поднiпров'я, Київської Русi-України, а отже українського народу. Самоназва козак має багато рiзних значень, зокрема в старовину вона вважалась святим словом, яке не прийнято було вживати всує i яке означало щось на зразок "вiльна людина по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй". Те, що на Поднiпров'ї i у степах Скiфiї воля вважалась величезним даром Божим людям, про це згадує у своїх книгах ще Геродот.
Самоназва "козак" на Поднiпров'ї стала популярною у часи Степового Вiйська-Орди, створеного дiдом Чингiзом (Чингiзханом) i його нащадками i соратниками, степовими ханами-отаманами, людьми Вiчного Божого Вiйська-Орди за їх власним переконанням, серед яких були i слов'яномовнi православнi християни в т.ч. предки сучасних українцiв, бiлорусiв i росiян. Особливо поширеною вона стала завдяки Хмельниччинi, в епоху, коли польськi лiтописцi писали, що вся Київська Русь-Україна покозачилась.
Поряд iз самоназвою козак для передачi смисла "вiльна людина по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй" корiннi жителi Поднiпров'я з давнiх давен використовували також самоназви людина, слов'янин, русин (рус, русич), християнин, українець тощо.
Боже, бережи козакiв! - одна з найкоротших i дуже ємких козацьких молитв.
На Поднiпров'ї нашi предки, православнi козаки-християни з давнiх часiв казали, що Бог створив всiх людей козаками, але згодом люди про це забули. Тому Iсус Христос, Бог-Спаситель, Втiлене Боже Слово прийшов на Землю Пiднебесну щоб спасти людей вiд рабства грiха i неправди i нагадати їм, хто вони i звiдки, що вони створенi Богом козаками, по Його образу i подобiю. Так з'явилась на Землi спiльнота козакiв-християн, воїнiв Христових, якi як можуть i умiють Вiчне Боже Слово, Вiчнi Життя, Добро i Правду бережуть заради спасiння всього людства.
Боже, бережи козакiв! Слава вiльнiй Українi i святiй Русi! Дядьку Федосю i всi святi, молiть Бога за нас грiшних! Фрипулья!