Сидить старий дiд за дубовим столом 
I древнiй рукопис читає... 
Там Вiчнеє Вiйсько по Степу iде 
Й Владику Небес прославляє!

Колись я побачив все те у вi снi,
Й забути тепер вже не можу,
Чи правда є те, що десь у Степу
Живе Славне Воїнство Боже?

Чи правда є те, що Владика Небес
З Безмежжя бува шле пiдмогу?
Чи правда є те, що Владика воскрес
Й в Безмежжi вказав нам Дорогу?

Сидить старий дiд за дубовим столом
I древнiй рукопис читає...
I пише i пише, i пiд його пером,
В Безмежжi знов Бог оживає!

Небесний Владика, спасай козакiв,
На Тебе одна в нас надiя...
Не знаєм уже, що робить i як жить,
I в чом поляга наша мрiя...