УПА 1940х - один з безлiчi виявiв i пiдроздiлiв Вiчного Вiйська Божого, Вiйська Робоче-Християнського пiд всiма гаслами i прапорами, Вiйська, яке в кожну епоху iсторiї людства присутнє в життi кожної людини, Вiйська, яке проявляє себе у жертовному подвизi i боротьбi за правду, свободу i народовладдя, у часи перемог i поразок, у захистi i самозахистi себе, своїх рiдних i близьких, свого народу i всього людства, iнших людей Землi Пiднебесної не лише через праведникiв, але i грiшникiв i безлiчi iнших речей? Звiсно, що так. Правлячi отамани УПА i РККА як i Вiйська Запорiзького i Вiйська-Орди Степу Безкрайнього старих часiв врештi решт апелювали до одної i тiєї ж, дуже давньої свiтоглядної загальнолюдської i козацько-християнської традицiї, проявляючи i тлумачачи її кожен на свiй лад. А хiба це коли хтось принципово заперечував? Старi дiди-степовики, а за ними i дядько Федiр вчили цiлком правильно - у кожного козака свiй шлях, кожен з нас коваль свого i загальнолюдського, загальносвiтового щастя, художник Вiчної Картини. По плодам пiзнаємо їх. Царство небесне i вiчна пам'ять всiм людям тої епохи. Господи, помилуй!