Iван Михайлович Гончаренко, простий i грiшний український робочо-християнський учитель, скромний козак-нонкомформiст, нащадок воїнiв Христових обох берегiв Днiпра з дiда-прадiда, який удостоївся у Бога благодатi радостi, миру, простоти i добродушiя. Рiдний дядько видатного українського красного козака-нонкомформiста, художника, фiлософа i чудотворця, блаженного Феодосiя Київського.
Простий трудовий український красний козак, нащадок воїнiв Христових обох берегiв Днiпра, добрий учитель, рiдний дядько Феодосiя Київського, очевидець сталiнської i гiтлерiвської окупацiї України, випускник КНУ з фiлологiї, мiй дiд, блаженний Iван зi Шрамкiвки.
З родини розкуркулених. У 1932-1933 рр. пережив голодор, у 1937-1938 рр. малим хлопцем був свiдком репресiй, в т.ч. проти родичiв, згодом спiлкувався з багатьма людьми, якi йому про них розказували.
У 1943 роцi став свiдком вбивства гiтлерiвцями у рiдному селi рiдного батька, дядька i двоюрiдного брата. Ще один дядько, рiдний брат матерi, був убитий червоними партизанами. Чоловiк рiдної тiтки, сестри батька зник у сталiнських катiвнях пiсля вiйни.
Не раз повторював, що "Сталiн i його люди - iроди i душогуби", одначе, коли бачив, що в його присутностi Сталiна сильно лаяли додавав: "ви тодi не жили - не маєте право цих людей судить, ви не знаєте як воно тодi було", "Сталiн i його люди - iроди i душогуби, однак зупинили iнших, ще бiльших iродiв i душогубiв".
Знав багато народних прислiв'їв i приказок. В т.ч. "розумна голова да дурному попалася", "як мед так i ложкою", "поки Бога побачиш - чорта з'їси", "на Бога надiйся, а за чорта не забувай" i т.д.
Блаженний дiду Iване, разом з усiма святими, моли Бога за нас грiшних!