Уривки iз життєпису Феодосiя Київського, блаженного красного козака-нонкомформiста Київської Русi-України, самобутнього подвижника i заступника за людей вiльної України i святої Русi 20 сторiччя, грiшного, але яскравого i благодатного представника цивiлiзацiї козакiв-нонкомформiстiв обох берегiв Днiпра. Господи, помилуй нас грiшних молитвами блаженного Феодосiя i всiх святих! Слава вiльнiй Українi i святiй Русi! Фрипулья!
Народився в селi Княжичi в часи нiмецько-фашистської окупацiї Київської Русi-України у типовiй українськiй i радянськiй козацько-християнськiй родинi, батьки простi трударi-колгоспники, батько бойовий красний козак-фронтовик, який саме був на фронтi у складi Червоної Армiї, згодом нагороджений орденами i медалями i сильно контужений. Обоє батькiв, так само як i дiди-прадiди - православнi християни, часом грiшнi, в мiру працьовитi i богомiльнi.
Серед родичiв i односельцiв було чимало людей, постраждалих в часи громадянської вiйни, розкуркулення i колективiзацiї, голодомору i репресiй 1930х рр., учасникiв бойових дiй, контужених i загиблих у 1940х рр. Рiдний дiд, колгоспний фельдшер Михайло Васильович Гончаренко, учасник Першої свiтової вiйни разом з братом i племiнником та iншими родичами i односельцями були розстрiлянi гiтлерiвцями у Княжичах вереснi 1943 року. У тому ж 1943 роцi у Гоголевi червоними партизанами-сталiнцями був застрелений разом з дружиною Тетяною брат баби Андрiй Васильович Деревець, який працював у окупацiйнiй адмiнiстрацiї, обоє нащадки корiнних козацько-християнських родiв села, представникiв козачого сословiя Чернiгiвської губернiї, у 1944 роцi пропав у сталiнських застiнках чоловiк рiдної сестри дiда Михайла Євфросинiї, уродженець Броварiв Федiр Медко, який працював у окупацiйний адмiнiстрацiї Борисполя тощо.
Потай охрещений матiр'ю Тетяною Михайлiвною Гончаренко i її рiдною сестрою Анастасiєю, його хрещеною на честь преподобного Феодосiя Чернiгiвського, день пам'ятi якого 18 лютого близький до його дня народження, а потiм i смертi, що виглядає доволi знаковим для людей набожних i суєвiрних, адже вказує на Феодосiя як на людину якщо i не святу, то "напевно вiдмiчену Богом".
В дитинствi багато хворiв, проявляв себе як обдарована, активна i доволi неслухняна дитина. У 15 рокiв перенiс операцiю на ногах, що зробило його кульгавим, калiкою (блаженним Калiкою Київським) на все життя, але сприяло його духовному розвитку, на що вiн сам неодноразово звертав увагу у розповiдях про свiй життєвий шлях, випробування i подвиги як в приватних розмовах з рiдними i друзями так i в публiчних виступах та iнтерв'ю.
Вчився у 8-рiчнiй школi села Княжичi, потiм у школi села Требухiв, потiм у Художньому училищi в Києвi бiля Лаври, потiм у Художньому Iнститутi (Академiї) бiля Львiвської площi.
З вiрою в Бога, основами православ'я i богослужiння познайомився вдома, як i бiльшiсть сiльських дiтей з його оточення змалку разом з батьками хоча б iнколи читав вранiшнi i вечiрнi молитви, часом вiдвiдував храми i монастирi Києва i областi. З iншого боку теж змалечку зазнав впливу радянського матерiалiстичного свiтогляду i риторики (чимало родичiв були партiйнi, пов'язанi з наукою i технiкою, зокрема питаннями механiзацiї сiльського господарства, в тому числi рiдний дядько i активний спiвбесiдник Федора-Феодосiя, Микола Михайлович Гончаренко), пов'язаних з питаннями суспiльної справедливостi, народовладдя, соцiалiзму i комунiзму, прогресу i вiри у Свiтле Майбутнє, що однозначно зiграло свою роль у його зацiкавленнi iсторiєю, фiлософiєю, технiкою, екологiєю, питаннями перебудови/розвалу Радянського Союзу, незалежностi України, глобалiзацiї i майбутнього життя людства на планетi Земля i у Всесвiтi, якi вiн дослiджував i вирiшував протягом свого непростого, повного випробувань i спокус, але плiдного на рiзнi творчi звершення життя, життя гiдного нащадка простих воїнiв Христових Поднiпров'я з дiда-прадiда.
Член Нацiональної спiлки художникiв України i разом з тим яскравий представник неофiцiйного мистецтва, андеграунду i нонкомформiзму, що було нетиповим явищем для часiв СРСР. Нащадок козацьких родiв Поднiпров'я (Броварщини), жителiв сiл Княжичi, Гоголiв i Требухiв. Популяризатор понять "Безмежжя? i "Фрипулья? (Фрiпулья), якi активно використовував для вираження свого свiтогляду. Поєднував у своїй творчостi i свiтоглядi елементи самих рiзних свiтоглядiв i вiровчень. Учасник вiдновлення релiгiйного i культурно-мистецького життя у Києвi i областi, приймав участь у вiдродженнi Спасо-Преображенського монастиря у рiдному селi. Родич українських вчених у сферi сiльського господарства i громадських дiячiв Iвана Деревця i Iвана Тетянича.
Серед тем, пiднятих київським козаком, художником i фiлософом, його життям i творчiстю - тема радостi, чудес i благодатi божої у самих рiзних формах i проявах, тема воздаяння за грiхи, життя i творчiсть людей в контекстi Вiчностi, тема Києва як мiста Безмежжя Благодатного, тема вiдродження забутого українського авангарду i взагалi строкатого свiтогляду представникiв українського красного козацтва 1920-х, як вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй, духа вiд духа i плотi вiд плотi козацько-християнського народу, суспiльства i цивiлiзацiї Поднiпров'я, України.