Рось Анна. Просто Маня

Просто Маня

Найда

Почалася ця iсторiя, коли мої батьки купили новий будинок. До цього ми жили у двокiмнатнiй квартирi п'ятиповерхiвки, тато, мама, я i бабуся. Так, ще й кiшка Селя. Папа завжди хотiв свiй будинок. I ось вiн у нас з'явився.

А що, менi будинок сподобався, у мене навiть з'явилася своя кiмната i у бабусi теж. Правда, Селя пiдселилася у кiмнату бабусi, але бабуся Валя не ображалася, говорила - так веселiше. Ображався я на Селю. Чому вона не вибрала мене? Звичайно, бабуся її годує, ось вона i прижилася у неї, щоб вранцi вiдразу на кухню водити.

Зате, наївшись, Селя скорiше бiгла до мене та намагалася якось розбудити. Я вставав, вмивався, снiдав, чистив зуби, i ми з Селею виходили на подвiр'я. Тут було привiлля! Ми з нею бiгали, ховалися один вiд одного за сараєм, за стосом дров. Iнодi Селя забиралася на яблуню i виглядала мене, а я, користуючись моментом, сiдав покататися на гойдалках. Лiто! Канiкули! Добре!

Якось раз, у вихiдний, ми з татом i мамою зiбралися поїхати на озеро купатися. Папа вигнав машину за ворота.

- Олено, - сказав тато мамi, - там ганчiрка якась валяється за парканом бiля куща, прибери її.

Мама вийшла за ворота, нахилилася, взяла ганчiрку в руки, а в нiй виявилося маленьке вмираюче щеня.

- Подаруночок вiд сусiдiв, - сказала мама, - пiдкинули цуценя. Матвiйко, дивись! - покликала вона мене. - Що з ним робити? Чи не викинеш же. Жива душа.

- Щось менi пiдказує, що поїздка на озеро вiдкладається, - почухав потилицю тато.

Я з цiкавiстю розглядав цуценя. Мама занесла його на подвiр'я. Малюк був зовсiм крихiтний, не мiг стояти на ногах, його очi ще не вiдкрилися.

- Бабусю, - покликав я, - йди дивитися цуценя!

- Може йому молочка? Або водички? - запитала мама.

Бабуся вже несла блюдце з молоком, але, побачивши цуценя, сказала:

- Так вiн ще занадто маленький, щоб з блюдця пити.

Селя теж прибiгла подивитися на найду. Вона стрибнула на лавку i здивовано розглядала незваного гостя. Селя, звичайно, була незадоволена, що когось збиралися поїти її молоком з її ж блюдця. Вона змахнула хвостом i, образившись, зiстрибнула з лавки.

- Постав, може, вiдчує молоко i буде лизати, - запропонував тато.

- Так вiн же не стоїть на ногах, - вiдповiла мама, - як же вiн буде їсти?

- Хлопчик чи дiвчинка? - запитав тато.

- Здається, дiвчинка, - припустила мама, - пiду за пiпеткою, будемо її годувати, а що робити?

- Скидається на цуценя вiвчарки, але ясно, дворняжка, тому й викинули. Вiвчарку б не пiдкинули, - повiв вусами тато.

- А як ми її назвемо? Вона така манюня, - сказав я.

- А хто тобi сказав, що ми її залишимо, так нам всiх собак з вулицi будуть пiдкидати, - вiдрiзав тато.

- Але не викинеш же ти за ворота безпорадну iстоту, - осудливо сказала мама, набираючи в пiпетку молока.

- Їсть, значить, буде жити, - зауважила бабуся, дивлячись, як собака жадiбно смокче молоко з пiпетки.

- Ну, раз вона так мало їсть, нехай залишається, - погодився тато.

- Давайте назвемо її Манюня, - запропонував я.

- Ага, виросте, як кiнь, i буде Манюня, - засмiялася мама. - Нi, вона Маня. Просто Маня.

- Гаразд, - зрадiв я. - Маня, так Маня.

Ось так в один сонячний ранок я став господарем собаки. Я, звичайно, давно мрiяв про собаку, i ось вона сама знайшлася, навiть не довелося у батькiв випрошувати. А раптом з неї ще справжня вiвчарка виросте! Буде будинок вартувати. Загалом, я був дуже задоволений. Тiльки Селя ображалася.

Повна версiя на АНДРОНУМI

https://andronum.com/product/ros-ganna-prosto-manya/

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 12/07/2019, изменен: 12/07/2019. 6k. Статистика. Сборник рассказов: Проза Українські казки та оповідання Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Майже кожна дитина мрiє про чотириногого друга. Чи є у вас домашнiй улюбленець, або ви тiльки збираєтеся його завести, думаю, що iсторiї про друзiв наших менших вас зацiкавлять. Тим бiльше, що ця книга про реальну собаку. "Просто Маня" - збiрка оповiдань, де головний герой - собака Маня, яку пiдкинули сiм'ї. Новi господарi пошкодували вмираюче щеня i залишили у себе. Цуценя чекало ще чимало випробувань, але завдяки турботi маленького хлопчика Матвiя i його сiм'ї собака вижила. У Манi багато друзiв, з якими трапляються кумеднi iсторiї, про якi ви дiзнаєтеся, прочитавши книгу. Розповiдь ведеться вiд iменi маленького Матвiйка, який дуже любить своїх чотириногих друзiв. А вiрна, вiддана собака займає особливе мiсце в життi хлопчика.

Рось Анна : другие произведения.

Просто Маня