Рось Анна. Красивим може бути кожен (Хтось сказав Мяу? книга 1)

Красивим може бути кожен

Навеснi наша кiшка кудись пропала. Маленька Тетянка всюди шукала свою улюблену кiшку, в будинку, пiд сходами, за сараєм, за дровами, але нiде не могла знайти свою улюбленицю..

- Не горюй, - сказала бабуся, - скоро кiшка сама тебе знайде.

- А коли це "скоро"? - запитала Тетянка.

- Ось тiльки тато твiй приїде до нас в гостi та на риболовлю сходить, рибки наловить, тут наша Шуня знайдеться вiдразу. Iди поки, насип курочкам зерна, - сказала бабуся.

Папа не приїжджав два тижнi. Шунi теж не було видно. Правда, молоко з тарiлочки регулярно хтось випивав, а ось кашка вiвсяна часто залишалася незайманою.

Нарештi, в чергову суботу приїхав тато. Вiн вiдразу помiтив вiдсутнiсть Шунi.

- Тато, а ти привiз менi велосипед? - насамперед запитала Тетянка.

- Доню, на велосипедi кататимешся в мiстi, а у бабусi катайся на ослику, йому ж обов'язково потрiбнi навантаження. А де наша Шуня, чому вона мене не зустрiчає? - запитав тато.

- Тату, тату, ми тебе так чекали! Iди, лови рибку! - попросила дочка.

- Навiщо тобi рибка? - здивувався тато.

- Тату, ти рибки наловиш, тут i Шуня знайдеться. Ми її вже два тижнi не бачили, - поскаржилася дiвчинка.

Тут бабуся покликала їх:

- Тетянко, бери тата, швидше за йдiть сюди, наша Шуня знайшлася!

Папа i Таня поспiшили в лiтню альтанку, де бабуся сушила сушку з упалих яблук. У кутку альтанки на дерев'янiй пiдлозi стояла наша Шуня, тримаючи зубами маленький пухнастий клубочок, а поруч з Шунею лежав ще один пухнастий бiло-рижий клубочок.

Тетянка спочатку навiть не зрозумiла, що тримає кiшка. Папа сказав:

- Так, наша Шуня кошенят привела!

- Тату, тату, а звiдки вона їх привела? - здивувалася дочка.

- Народила кошенят i ховала їх два тижнi, не показувала, а зараз вони змiцнiли, вона нам принесла подаруночок! - пояснила бабуся.

Тетянка була несказанно рада новим кошенятам. Маленькi кошенята намагалися сховатися на животику у кiшки, тикали свої мордочки в м'яку шерсть матерi.

Шуня наша була триколiрною кiшкою з бiлою грудкою i красивими чорними i рудими розливами по спинцi, лапкам i хвостику. А кошенята її були рiзними. Одна кiшечка була пухнастою, бiло-рудою красунею. А маленьке кошеня був шоколадно-чорних тонiв, з чорною цяткою на носi.

- Яка красива кiшечка! - захоплювалася Тетянка. - Яка маленька, яка пухнаста! Я назву її Красунка.

- А котика? - запитав тато.

- Котика не знаю, якийсь вiн страшненький.

- Нiчого, - сказала бабуся, - виросте - буде красень, ось побачиш.

Бабуся принесла коробку з-пiд взуття, поклала туди м'яку ганчiрку i переклала в коробку кошенят. Шуня теж вляглася поруч з кошенятами.

- Вiдпочивай, Шуню, - сказала бабуся, - пiду, зварю тобi кашi. А вам пирогiв напечу, ось тiльки тiсто поставлю.

- Ура, ура, - зрадiв тато, - скучив я за твоїми пирогами!

Шуню з кошенятами залишили в спокої. Тетянка дуже скучила за татом i не вiдходила вiд нього. Вона подавала татовi цвяхи, коли вiн ремонтував паркан, потiм вони разом збирали полуницю на грядцi, а ввечерi Тетянка зголосилася пiти з татом на рибалку.

У тата було кiлька днiв вiдпустки, тому вiн не поїхав, як зазвичай, у недiлю, а затримався погостювати на тиждень та заодно допомогти бабусi по господарству.

Днi йшли один за другим. Кошенята пiдростали кожного дня. Тетянка їх постiйно провiдувала. Але бабуся сказала їх не носити по двору, а тiльки спостерiгати. Ох, як їй хотiлося обiйняти цi два пухнастих клубочка.

- Бабусю, ну можна їх хоч погладити? - просила онучка.

- Добре, погладь, - дозволяла бабуся.

- Бабусю, давай я наллю Шунi молока, - знову просила Тетянка.

- Налий, люба, тiльки трохи.

Хоча Тетянка також любила маленького кошеня, але йому здавалося, що Красунку дiвчинка любить бiльше. I до того ж iменi у нього до цих пiр не було.

- Чому я "страшненький"? - думав кошеня. - Чи не назве ж вона мене таким iм'ям. А бабуся обiцяла, що я буду гарний. Але коли? - сумував вiн.

Маленький кошеня вирiшив пройтися по двору, щоб запитати у кого-небудь, чи можна стати красивим?

Кошеня побачив за парканом, як Тетянка каталася на маленькому ослику i весело смiялася.

- Тетянко, йди, будемо Маню доїти! - покликала бабуся.

Дiвчинка злiзла з ослика, погладила його, сказала:

- Осю (так звали ослика), погуляй поки, а пiду вчитися доїти нашу козу Маню. Я ще прийду, красивий мiй!

- Iа-iа, - ослик помахав головою.

Коли Тетянка пiшла, маленький кошеня наблизився до ослика i запитав:

- А можна вас спитати?

- Iа-iа, - ослик знов помахав головою.

- А ви красивий?

- Тетянка каже, що красивий, - гордо вiдповiв ослик.

- А як стати красивим? - запитав кошеня.

- Красивим треба не ставати, їм треба бути, - сказав ослик.

- А як їм бути?

- Красивим може бути кожен, - додав ослик.

- Навiть страшненький? - здивувався кошеня.

- Навiть страшненький! - пiдсумував ослик.

Кошеня клiпав вiями, нiчого не розумiючи. Ослик збагнув, що вiн переборщив, що маленькому кошенятi треба все детальнiше пояснити.

- Красивим треба бути не зовнi, а в душi, - почав пояснювати Ося, - треба робити хорошi справи, робити вчинки, робити добро.

- Якi добрi справи може робити маленьке кошеня? - перейнявся кошеня.

- Пiдемо, покажу, - запропонував ослик.

Ося i кошеня пiшли до сараю, де Тетянка доїла козу Маню.

- Дивись, коза красива? - запитав ослик.

Кошеня подивився на козу, здивувався, що ж в нiй красивого. Ось мама-кiшка красива, м'яка, пухнаста, добра.

- Слiдкуй, - сказав Ося i вони завмерли в травi.

Подоївши козу, Тетянка вiддала бабусi бiдончик з молоком, а сама почала розчiсувати Маню.

- Моя красуня, - примовляла дiвчинка, - зараз я тобi заплету косичку. Моя розумниця, Маняша-красуня.

- Зрозумiв? - запитав ослик.

- Нi, - сказав кошеня i знизав плечима.

- Ну, Маня - красуня, тому що дає всiм смачне молоко, - роз'яснив ослик, - зрозумiв?

- Зрозумiв, - задумливо сказав кошеня.

- Пiдемо сюди, - покликав ослик i вони пiшли ближче до сараю.

Бабуся зiбрала яйця, якi знесла строката курочка.

- Розумниця моя, красуня моя, - хвалила бабуся.

- Зрозумiв? - запитав ослик у кошеняти.

- Зрозумiв, - вiдповiв кошеня, - я пiду.

Кошеня пiшов в альтанку, де стояла їхня коробка. "Де я вiзьму молоко? Де я вiзьму яєчко? - думав кошеня. - У мене ж нiчого немає".

Пiдiйшовши до альтанки, кошеня побачив, що його сестричка Красунка забилася в куток, а до неї наближається величезна страшна ворона.

- Ш-ш-ш, - зашипiв кошеня i кинув на ворону.

Ворона вiдступила, але хотiла клюнути кошеня.

- Ш-ш-ш, - зашипiв кошеня i кинувся до Красунки, щоб закрити її своїм маленьким тiлом.

- Киш! - пiдiйшов тато та настрахав ворону.

Бабуся спостерiгала всю картину i весело смiялася. Тетянка почула шум i теж прибiгла. Вона побачила, як маленьке кошеня прикриває собою Красунку.

- Ось спритний який, - хвалила бабуся, - ворону вiдiгнав вiд Красунки.

- Бабусю, я назву його Шустрик! - придумала Тетянка.

Вона взяла кошеня, посадила на долоньку, носиком торкнулася чорної плямочки на носi кошеня.

- Шустрику, красавчику, герой наш! - хвалила дiвчинка.

Щастю кошеняти не було меж. 'Вона сказала красавчик! Я красунчик!" - радiв кошеня.

Коли Тетянка опустила кошеня на пiдлогу альтанки, Шустрик побiг до кiшечки-сестрички.

- Ти не сильно злякалася? - турбувався малий. - Тебе не образила ворона?

Красунка ще не вiдiйшла вiд страху. Вона посмiхнулася i сказала:

- Дякую, Шустрику! Ти навiть красивiше за мене!

Шустрик був гордий i задоволений.

- Нехай тiльки прийде сюди ця ворона, - пригрозив вiн, - я її я-а-к вижену!

Ослик Ося теж прийшов на шум. Вiн побачив, як всi хвалять маленького безстрашного кошеня.

- Я ж тобi казав, що красивим може бути кожен, - посмiхнувся Ося.

Минув рiк. Шустрик перетворився на великого дорослого кота. Вiн часто ходив до сараю, де вони з козою Манею i осликом Осею розмовляли на рiзнi теми, а часом безтурботно бiгали в травi.

А Осю, Маню, Красунку i Тетянку нiхто не ображав. Навiть сусiдський пес побоювався приходити до них у двiр, бо Шустрик був кращим, вiдважним захисником друзiв. Вiн часто сидiв на деревi i оглядав околицi. А люди, що проходили повз, говорили: 'Дивись, який гарний кiт! Це Шустрик'.

Всi в селi знали Шустрика i його забавну iсторiю.

ПОВНА ВЕРСIЯ КНИГИ НА АНДРОНУМI

Книга 1 https://andronum.com/product/ros-ganna-htos-skazav-myau-kniga-1/

Книга 2 https://andronum.com/product/ros-ganna-htos-skazav-myau-kniga-2/

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 30/01/2021, изменен: 08/01/2022. 11k. Статистика. Сборник рассказов: Сказки БЕЗКОШТОВНО - Українські казки Иллюстрации/приложения: 7 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Казка "Хтось сказав МЯУ?" не тiльки про кiшок, хоча тут без них, звiсно ж, не обiйшлося. Кiшки, кошеня, песик, ослик, їжачок та їх забавнi друзi розкажуть вам багато цiкавих iсторiй зi свого життя. Казка складається з двох книг. У першiй книзi ви дiзнаєтеся, чи може бути красивим страшненький кошеня, де гуляла маленька Нiчка, як кiт Барсик став героєм дня, хто написав оголошення, хто народився без вусiв, хто не злякався гусей, хто перемiг великого щура i багато цiкавого. Перша казка "Красивим може бути кожен"

Рось Анна : другие произведения.

Красивим може бути кожен (Хтось сказав Мяу? книга 1)