Аннотация: БЕЗКОШТОВНО Продовження iсторiї "Мишка-норушка Рване вушко". Новорiчнi пригоди мишенят.
Була зима. Мама-миша i три її доньки сидiли в нiрцi i пили чай зi смородиновими гiлочками.
За вiкном завивала хуртовина i дужчав мороз, але мишкам було не страшно в їх укриттi - мама зробила нiрку на славу, в нiй було просторо, затишно i тепло.
На столi лежали шматочки бублика з маком, мама його знайшла в хазяйськiй коморi та принесла малятам.
- Чи не сперечайтеся, - зауважила мама, - злiзаєте разом, ще й мої зернятка.
- I мої, - пiдтримала маму Рване вушко. Сестри перезирнулися i зрадiли. Вони так любили маковi зернята!
- Скоро Новий рiк, - мама пiдливала всiм чай. - У школi буде свято ялинки, до малюкiв прийде Дiд Мороз, даруватиме подарунки i нам що-небудь перепаде, - мама сьорбнула чай зi свого кухля.
- Новий рiк - це таке зимове свято, казкове, загадкове, повне сюрпризiв, - розповiдала мама, поки дочки пили чай. - У хатах i школах наряджають ялинки чи сосни. Їх прикрашають скляними кулями, iграшками, паперовими снiжинками, рiзнокольоровими гiрляндами, а навколо них водять хороводи i спiвають пiснi! Всi веселяться i звуть Дiдуся Мороза.
- А навiщо? - запитала сiренька мишка.
- Вiн дарує подарунки, - вiдповiла мама.
- А який вiн, Дiд Мороз? - Рване вушко дивилася на маму з цiкавiстю.
- Дiд Мороз приходить з бiлою бородою, в довгiй шубi, валянках, в хутрянiй шапцi i в рукавицях, а ще у нього за спиною великий мiшок, де багато рiзних подарункiв для малюкiв - i iграшки, i солодощi, i сувенiри!
- От би побачити Дiда Мороза! - iз захопленням промовила сiренька мишка. Вона навiть забула про смачний бублик.
- Побачите, - пообiцяла мама-миша. - Завтра в школi свято, я вас вiдведу подивитися, може i нам що-небудь смачненьке перепаде. Дiти часто ронять цукерки, печиво, вафлi, горiхи. Буде, чим поживитися.
- Ура! Ура! Ми пiдемо на свято! - зрадiли дочки.
- Ми побачимо ошатну ялинку! - зрадiла бiленька мишка.
- Ми побачимо Дiда Мороза! - вигукнула мишка Рване вушко.
- Треба взяти кошик для смаколикiв, - збагнула сiренька сестричка.
- Допивайте чай, доїдайте бублик, злизуйте маковi зернята i спати, а завтра ми пiдемо в подорож.
- Мамо, а у нас вдома буде ошатна ялинка? - запитала бiленька мишка.
- Про це я подбаю, не хвилюйтеся, зустрiнемо Новий рiк, як слiд, - пообiцяла мама. - А тепер всiм спати!
*
Вранцi мишки ще не встигли прокинутися, а в хатi вже пахло хвоєю. Сестри схопилися з лiжок i побiгли до дверей. На порозi стояла пухнаста гiлка сосни.
- Ура! Ура! - заплескали в долонi мишi. - У нас ялинка!
- А чим ми її прикрасимо? - спохватилася бiленька мишка.
- Що-небудь придумаємо, - посмiхнулася мама, дiстаючи з торбинки настiнний годинник з зозулею.
- А це що? - здивувалися дочки.
- Це годинник, - вiдповiла мама, - як тiльки проб'є дванадцять годин, настане Новий рiк.
- А без годинника вiн не настане? - запитала сiренька мишка.
- Настане, обов'язково настане, але з годинником цiкавiше. Всi люди стежать за стрiлками, коли вони наближаються до дванадцяти. Тепер у нас буде свiй годинник.
- А де ти його знайшла? - запитала бiленька мишка.
- Господарi в комору викинули, а я пiдiбрала, в господарствi все знадобиться, - посмiхнулася мама. - А зараз вмиватися, снiдати i будемо збиратися на дитяче свято.
*
Пiсля снiданку мишаче сiмейство вирушило в школу на свято. Хуртовина стихла, на небi проглядало сонечко.
Мама-миша повела дочок мишачими стежками, вiдомими їй однiй.
- Запам'ятовуйте дорогу, - попередила вона. - Якщо щось трапиться непередбачене, щоб знайшли дорогу додому.
Боягузка бiленька мишка намагалася не вiдставати вiд мами, щоб не загубитися. Їй було трохи страшно, адже дорога зовсiм незнайома, в школу вони ще нiколи не навiдувалися. За бiленькою йшла сiренька мишка, а слiдом за нею мишка Рване вушко. Вона не боялася, навiть уважно роздивлялася в темному коридорi:
- Он павутина, - сказала вона.
- Ой! - вигукнула бiленька мишка.
- Не бiйся, - засмiялася Рване вушко, - ми вже пройшли павучка, вiн не страшний.
- Там дзюрчить вода, - знову помiтила мишка Рване вушко, - а тут пахне свiжими булочками, - вона понюхала повiтря, проходячи повз вентиляцiйну решiтку.
Пройшовши ще близько ста метрiв, мишi зупинилися перед входом у великий зал. Вхiд якраз перебував пiд шафою. Поруч з нiжкою шафи валявся блискучий довгий серпантин. Мама-миша вже намотувала його на лапу i ховала в торбинку:
- Знадобиться, - сказала вона.
У великому залi було повно дiтей. Вони були в пiднесеному настрої i одягненi в рiзнi костюми: бiлочок, ведмедикiв, їжачкiв, гусарiв, снiжинок, гномiв, Мальвiн та iнших казкових героїв. Малюки водили хоровод навколо величезної ялинки в центрi залу. Вона виблискувала блискiтками серпантину, а у великих скляних кулях вiдбивалися вогнi i костюми малюкiв.
Один малюк в сторонцi їв печиво. Випадково у нього вiдвалився шматочок, але хлопчик не став пiдбирати з пiдлоги, а побiг до малюкiв в дружний хоровод.
- Ось i урожай - солодке печиво. А там, у стiльця, лежить цукерка. Хто смiливий? Може бiленька? - запитала мама-миша.
- Ой, я боюся, пi-пi, - збентежилася мишка.
- Мамо, давай я! - зголосилася мишка Рване вушко.
- Знову ти! Ну давай! - погодилася мама, i мишка спритно схопила цукерку i повернулася назад.
- А до мене горiшок котиться! - зрадiла сiра мишка, ловлячи горiшок.
- Молодець, клади в торбинку, - похвалила мама. - Чекайте мене тут.
Мама полiзла пiд диван, що стояв неподалiк i дiстала там ще двi цукерки i ялинкову iграшку.
- Так i назбираємо торбинку, - радiла вона, ховаючи видобуток.
Раптом дiти стали гукати:
- Дiду Морозе! Дiду Морозе! - звали вони.
- Йду, йду! - почулося здалеку.
До зали увiйшов Дiд Мороз.
- Дiд Мороз! - зрадiли дiти.
Мишенята теж розглядали дiдуся. Вiн був точнiсiнько таким, як описувала мама-миша: з бородою, вусами, в червонiй шубi i з величезним мiшком подарункiв.
- Я поспiшав до вас, малюки, - сказав Дiд Мороз, знiмаючи з плеча мiшок. - Хто заспiває пiсеньку Дiдусю Морозу, розповiсть вiрш або покаже свiй новорiчний костюм чи станцює, той отримає подарунок.
- Можна я! Можна я! - кричали навперебiй дiти.
- Як багато бажаючих. Берiться за руки, давайте заспiваємо разом, а потiм я буду вас викликати по одному. Хто прийшов до вас у гостi?
- Дiд Мороз!
- Хто принiс вам подарунки?
- Дiд Мороз!
- У великому мiшку є солодкий мармелад, печиво та шоколад, тут є iграшки й м'ячi, є машинки i мечi, i ляльки є, i зайчата, для дiвчаток та хлоп'яток. Хто танцює, хто спiває, Дiд Мороз всiх привiтає!
Малюки отримували подарунки вiд Дiда Мороза i дуже радiли.
Мишi в цей час непомiтно збирали цукерки i печиво, якщо хтось ненароком роняв. Уже назбиралося пiвторбинки, як раптом сталося несподiване - мишка Рване вушко побiгла до мiшка i залiзла в нього.
- Ах, - тiльки i ахнула мама, - що ж вона робить!
*
А мишка Рване вушко сидiла в мiшку. Чого тут тiльки не було! Цiлий скарб. Мишка розглядала, який подарунок вибрати для мами на Новий рiк, як раптом рука Дiда Мороза опустилася в мiшок i взяла подарунок.
- А маленькому Андрiйку ми подаруємо ... мишку! - вигукнув Дiд Мороз.
Всi малюки засмiялися, побачивши в руцi Дiда Мороза живу мишу.
- Мишка! - зрадiв Андрiйко. - Я так давно хотiв якогось звiрка! Спасибi, Дiдусю Морозе! - дякував хлопчик.
- Дай трохи. Напевно, краще їй дати зерняток пшеницi.
У клiтцi у мишки вже лежав шматочок сиру, шматочок шоколаду, зернятка гречки, морква.
- На тобi пшенички, пригощайся, - Андрiйко пiдкладав частування. - Мамо, чого вона не їсть? - запитав вiн у мами.
- Напевно, за домом сумує, - вiдповiла мама.
- Нiчого, вона мене полюбить, я ж її полюбив, - хлопчик гладив мишку пальцем, який просунув мiж прутiв клiтини.
Подарунок Дiда Мороза, снiговик, стояв без дiла поруч на журнальному столику, там же, де була клiтка. Бiля столика стояла ошатна ялинка, на якiй висiли кулi, їжачок i зайченя, зробленi з намистин i бiсеру, ще цукерки в блискучих обгортках.
Мишка Рване вушко сумувала в клiтцi. Вона переживала не за себе, що вона потрапила в клiтку, а за свою маму, за сестер.
- Мама зараз горює i сестри теж, - думала мишка. - Я необачно прошмигнула в мiшок Дiда Мороза, але там було стiльки подарункiв! А менi хотiлося подарувати подарунок мамi. Ось, що з цього вийшло. Краще б я попросила подарунок у Дiдуся Мороза, - шкодувала мишка, - вiн точно дав би даруночок, адже вiн такий добрий. Ну, нiчого, я що-небудь придумаю.
*
Увечерi Андрiйко пiшов спати в своє лiжко. Мишка Рване вушко пiдiйшла до дверцят клiтки i спробувала пiдняти засувку. Вона була дуже туга. Снiговик дивився на мишку.
- Що, не виходить? - запитав вiн.
- Нiяк, - зiтхнула мишка, - мiцний засув.
- Допомогти? - несподiвано запропонував снiговик.
- Якщо можеш - допоможи, - зрадiла мишка.
Снiговик пiдiйшов до клiтки i пiдставив пiд засув палицю, яку тримав у руцi.
- Раз, два взяли, - напружився вiн.
Мишка теж з усiєї сили потягнула засув.
- Iще взяли, - напружився снiговик.
Засув трохи пiддався i пiдвiвся вгору.
- Виходить, - зрадiла мишка.
- Раз, два взяли, - снiговик уперся в палицю.
Мишка i снiговик потягнули щосили, i дверцята раптово вiдкрилися.
- Ура! - зрадiла мишка Рване вушко.
- Андрiйко засмутиться, - зiтхнув снiговик. - Ти йому так сподобалася.
- Але тепер вiн буде з тобою грати, - обнадiяла його мишка i глянула на кришталевi намистини i бiсер, що лежали на журнальному столику. - Придумала! - сказала вона.
- Що? - здивувався снiговик.
- Я Андрiйковi зроблю мишку з намистин, дивись, - мишка взяла шматок нитки i стала нанизувати на неї намистинки.
У мишки Рваного вушка виходило дуже вправно.
- Хто тебе навчив? - поцiкавився снiговик.
- Мама нас всьому вчить, ми часто вишиваємо, - з гордiстю сказала мишка, нанизуючи бiсер.
- Ось i готово, - сказала вона через десять хвилин.
- Стривай, - зупинив її снiговик. - Забери зернятка, моркву, сир, шоколад. Кришталевiй мишцi вони не потрiбнi. I в клiтцi буде чисто, - вiн складав в мiшечок з-пiд бiсеру частування.
- Дякую тобi за все! - подякувала мишка. - З Новим роком тебе!
- Щасливо дiстатися! - побажав друг.
- Дякую, - мишка взяла мiшечок з частуваннями i побiгла до щiлини, яку вона помiтила в стiнi.
*
Мишка дуже поспiшала. "Треба знайти школу, - думала вона, - звiдти дорогу я знаю. Де ж школа?"
Раптом в пiд'їздi мишцi попався маленький кошеня. I кошеня, i мишка оторопiли вiд несподiванки. Кошеня був ще занадто малий i не знав, що треба ловити мишей.
- З-з-здрастуйте, - несподiвано сказав вiн.
- Пi-пi, привiт, - вiдповiла мишка. - Ви не пiдкажете, де тут школа.
- Школа поруч, йдiть прямо i прийдете, - сказав кошеня. - Там Андрiйко вчиться.
- А ви чого сам? Скоро Новий рiк, покваптеся додому, - порадила мишка.
- У мене немає дому, - зiтхнув кошеня.
- Зараз, - мишка порилася в мiшечку i дiстала шматочок сиру. - Це вам.
- Дякую! - зрадiв кошеня.
- Бажаю вам знайти новий дiм в Новому роцi, - побажала мишка i зникла за дверима пiд'їзду.
*
Мама-миша i обидвi дочки сидiли за столом i сумували. Вони раз у раз поглядали на стрiлки годинника, якi невблаганно наближалися до дванадцяти годин. "Тiк-так, - цокав годинник, - тiк-так".
Поруч стояла прикрашена гiлка сосни, в нiрцi пахло хвоєю.
Коли мишi зовсiм втратили надiю побачити Рване вушко, раптом хтось зашурхотiв "шкряб-шкряб".
- Рване вушко!? - скрикнули мишки.
Бiленька одразу вiдчинила дверi i на порозi з'явилася мишка Рване вушко з повним мiшечком частувань.
- Це тобi, мамо! - мишка простягнула мамi мiшечок.
- Доню, моя люба, вiдважна моя мишка! - кинулася до неї мама.
- Сестричка! Ми так хвилювалися! - пищали сестри, обiймаючи i маму, i мишку Рване вушко.
- Ку-ку, ку-ку, - почала кувати зозуля в настiнному годиннику.
- Новий рiк! - вигукнула бiленька мишка.
- З новим роком! З новим щастям! - мама цiлувала своїх рiдних доньок. - Всi за стiл, - запрошувала вона, - будемо пити чай з цукерками!
- Як добре вдома, - сказала мишка Рване вушко.
- Мандрiвниця наша, - бiленька мишка стала танцювати свiй мишачий танець. Всi смiялися, дивлячись на неї.
*
Вранцi Андрiйко побiг подивитися на свою милу мишку. Вiн пiдбiг до столика, на якому стояла клiтка. Вона була порожня, а на нiй лежала мишка з кришталевих намистин i бiсеру.
- Мамо, де моя мишка? - очi Андрiйка наповнилися сльозами.
Мама з подивом помiтила, що мишки дiйсно немає.
- Вона перетворилася в кришталеву мишку, - вiдповiла мама, - давай її повiсимо на ялинку.
Андрiйко взяв снiговика i обiйняв його. Вiн дивився на кришталеву мишку, яка висiла на нитцi i виблискувала, трохи похитуючись.
- Я так полюбив мишку, - сумував малюк.
Мама вийшла з кiмнати.
Незабаром вона повернулася:
- Подивися, кого тобi вночi принiс Дiд Мороз.
- Кошеня! Я так давно хотiв кошеня! - Андрiйко поставив снiговика на стiл i взяв на руки кошеня.
Маленький кошеня притиснувся до нового хазяїна.
- А як його звуть, мамо? - запитав малюк.
- Ти господар, як назвеш, так i буде, - на порозi з'явився тато.
- Я назву його Тiм, - вирiшив Андрiйко i погладив кошеня.
А маленький кошеня дивився на кришталеву мишку на ялинцi i згадував, як сiра мишка побажала йому "новий дiм в Новому роцi".
"У мене є дiм, - думав кошеня. - У Новий рiк трапляються дива!" Вiн згорнувся клубком на руках у хлопчика i замурчав.
А снiговик не ображався нi на Андрiйку, нi на Тiма. Вiн був упевнений, що вони обов'язково подружаться. Снiговик подивився на кришталеву мишку на ялинцi i посмiхнувся. Адже вiн один знав секрет чарiвного перетворення сiрої мишки в кришталеву. Тепер i ви знаєте, друзi. Тс! Ми нiкому не розповiмо.
А ПЕРШУ КАЗКУ ПРО МИШКУ ВИ МОЖЕТЕ ПРОЧИТАТИ ТУТ.
Це казка
