Рось Анна. Ми повернемося, або Одна неяпонська казка

Ми повернемося, або Одна неяпонська казка

Японський острiв Садо був раєм для птахiв. Особливо вiн сподобався iбiсам, великим бiлим красеням з червоними ногами, яскравою червоною головою з жовтою радужкою очей i з витонченим зiгнутим чорним дзьобом з червоним кiнчиком. На потилицi у iбiсiв є чубчик з довгого пiр'я, а ще у цих птахiв є одна чудова особливiсть. Але про це далi в нашiй казцi.

Острiв Садо був батькiвщиною iбiсiв. Тут вони виводили своє потомство. Острiв цей був незвичайної форми. Куди б не полетiли iбiси, повертаючись, вони бачили два хребта високих гiр iз зеленою рiвниною мiж ними, де завжди було вдосталь їжi. З висоти пташиного польоту здавалося, що це два великих корабля пливуть в море, а мiж ними натягнута величезна сiтка. Причому один корабель плив трохи попереду, а другий корабель його наздоганяв.

Птахи, народженi на островi Садо, могли щасливо прожити все життя, радiючи сонцю, безкрайньому небу, квiтучим садам i веселому щебетанню своїх пташенят. Вiд негоди, морських штормiв i сильних вiтрiв iбiси завжди ховалися за високими горами, а коли знову наставало затишшя, вони виходили з укриттiв, поправляли зруйнованi гнiзда i знову весело щебетали в пошуках смачної їжi, видаючи якiсь воронячi звуки - "ка-га, ка-га, ка-га" або "каг, каг, каг".

В однiй молодiй сiм'ї iбiсiв, що жили на островi Садо, народилися первiстки - два прекрасних пташеня.

- Ах, боже мiй, як вона прекрасна, - захоплювався молодий батько, дивлячись на дочку. - Вона красунечка!

Самка iбiса весело засмiялася, бачачи, як самець захоплюється непривабливим пташеням, покритим свiтло-сiрим пухом з рожевою мордочкою i червоно-помаранчевими скорченими нiжками.

- Вона непосида, - сказала вона.

- Я назву її Мей! Та, що танцює. Мей! - придумав щасливий батько.

- Синок у нас теж молодець, - сказала самка, - виросте - перетвориться в великого сильного iбiса, такого, як ти, Iошi, - вирiшила пiдбадьорити вона свого чоловiка. - Ти тепер тато, - засмiялася самка, - тато-чiчi .

- А ти - мама, - посмiхався гордий iбiс. - Мама-хаха.

- Чiчi, - сказала самка, - малятко Мей i старший брат Iчiро зголоднiли.

- Я зараз принесу їм смачного жабеня, - самець поспiшив на пошуки їжi.

- I прихопи ще дрiбної рибки для Мей, вона її так любить, - кричала йому вслiд самка.

Iбiс розкрив свої сильнi крила i полетiв над заливним лугом. Його гострi очi помiтили рибку. "Раз Мей любить рибку, мабуть, принесу їм поласувати", - подумав вiн, знизив висоту i спритно спiймав двох невдачливих рибок. Зi здобиччю вiн полетiв до гнiзда.

Ще в тридцяти метрах вiд гнiзда вiн зауважив, що там щось негаразд. Вiн прожогом кинувся на захист самки i пташенят. Мама-хаха, розкривши свої крила над гнiздом, вкривала пташенят. Вона безстрашно кричала на ворон, але сили їх були нерiвнi. Двi ворони раз у раз пiдлiтали до гнiзда, намагаючись схопити малюкiв, але самка вiдважно била їх своїм дзьобом.

Iбiс швидко пiдлетiв до гнiзда i накинувся на кривдникiв. Чубчик над його головою розпушився. Вiн кинувся спочатку на бiльш сильного суперника i вдарив його своїм крилом. Другий кривдник спостерiгав, готуючись напасти на самку, якщо iбiс не виграє єдиноборство з першим розбiйником. Але iбiс рiзко повернувся, набрав висоту i каменем кинувся на суперника. У ворони посипалося пiр'я.

- Кар-кар! - закричали незадоволенi ворони i вiдлетiли вiд гнiзда, отримавши гiдну вiдсiч.

- Iошi, ти такий смiливий! - захоплювалася самка. - Вони тебе злякалися.

- Я так хвилювався за вас, коли побачив ворон, - вiдповiв Iошi. - Папа за вас хвилювався, хорошi мої, - обiймав вiн пташенят. - Ти молодець, мама-хаха, ти теж вiдважно захищала наших малюкiв, - вiн нiжно притулив до неї свою шию.

- Ви злякалися, малюки? - запитав iбiс дiтей, але вони нiчого не могли вiдповiсти, адже вони були зовсiм-зовсiм крихiтнi. - Не бiйтеся, - продовжував iбiс, - тато-чiчi захистить вас. Тiльки ось - невдача, рибку я розгубив. Чи не нагодував вас.

- Не страшно, Iошi, наловиш нової, - сказала самка.

- Нi, я постережу гнiздо, раптом вони повернуться, - вирiшив iбiс. - А ти, Момоко, полети, розправ крила i сама трохи поїж.

- Добре, - погодилася самка i полетiла на заплавнi луки.

ПОВНА ВЕРСIЯ КАЗКИ НА АНДРОНУМI

https://andronum.com/product/ros-ganna-mi-povernemosya-abo-odna-neyaponska-kazka/

Мей (яп. iм'я) - танець

Iошi (яп. iм'я) - хороший

Чiчi (яп.) - папа

Хаха (яп.) - мама

Iчiро (яп. iм'я) - перший син

Момоко (яп. iм'я) - дитина персика

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 04/03/2020, изменен: 04/03/2020. 6k. Статистика. Рассказ: Сказки Українські казки та оповідання Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Казка "Ми повернемося, або Одна неяпонська казка" повiдає вам одну iсторiю з життя прекрасних птахiв, японських iбiсiв, що гнiздилися на островi Садо. Щасливо жили птахи на своєму островi, доки в один з днiв там не з'явились ловцi птахiв. Хто попався в їх сiтi? Яка подорож чекала бiдолах i де їм потрiбно було жити в подальшому? З якими новими випробуваннями зiткнуться iбiси, i чи вдасться їм коли-небудь повернутися додому на рiдний острiв - читайте i дивiться чудовi iлюстрацiї вiд автора. Ви запитаєте, а чому це неяпонська казка, якщо в нiй розповiдається про життя японських птахiв? Вiдповiдь проста - казку написала українська письменниця. Разом з автором ви будете вiдкривати для себе країну, де сходить сонце - Японiю, а також зовсiм непомiтно вивчите декiлька японських слiв. Отже, перегортаємо сторiнку i опиняємося в Японiї на дивовижному островi Садо.

Рось Анна : другие произведения.

Ми повернемося, або Одна неяпонська казка