Рось Анна : другие произведения.

Спогади старовинного міста

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    "Спогади старовинного міста" - міське, містичне та історичне фентезі про українську Олександрію. Ви перегортаєте сторінки книги і відкриваєте для себе таємниці старовинного міста, його спогади, переживання, історії любові, щирості, відданості. А іноді міста живуть лише одними спогадами.


   СПОГАДИ СТАРОВИННОГО МІСТА
   спогади [Анна Рось]
   ***УРИВОК 1
   - А у нас гостя, - проговорилася Христя.
   - Яка гостя? - запитав брат. - Чого ж її не пригощаєте?
   - Вона на твоєму ліжку спить, - повідомила дівчинка.
   - Спасибі, мамо, смачно, - подякував син, доївши борщ.
   Григорій встав з-за столу і пішов до кімнати, де стояло його ліжко.
   - Красива, - сказав він, повернувшись. - А хто така?
   - Чи не знаємо, - знизала плечима Христя.
   - Під вікно до нас сіла, - повідомила Пріся.
   - Річка її привела, - задумалась Полікарія, прибираючи посуд зі столу, - красу її Березівка ??побачила і не відпускає.
   - Дивно говорите, мамо, - сказав Гриць. - Я у сінник.
  
   ***УРИВОК 2
   Сутінки насувалися швидко. Нас всіх, кого забрали сьогодні, вели на околицю міста.
   - Куди ви нас ведете, нелюди? - раптово закричав старий зневірений сухорлявий єврей.
   - Іля, не треба, Іля, не треба, - вмовляла його дружина.
   - Ні, Сара, ми не худоба, щоб нас вели на забій, - кричав він. - Я далі не піду! Куди ви нас ведете?
   - Іля, підемо, - тягнула його дружина.
   - Ні, Ілля Хананович Яффі не чекатиме, коли йому вистрілять в спину, я зустріну смерть лицем до лиця! Іроди, я викликаю вас один на один!
   Пролунав постріл.
   - Іля! Іля, рідний, вставай, підемо, - ридала Сара. - Що ви наробили! - прокинулася вона від горя і накинулася на конвоїра.
   Пролунав другий постріл. Почалося хвилювання серед заарештованих. Жінки стали відчайдушно кричати і плакати.
   В цей час мене хтось різко смикнув в сторону. Я виявилася за деревом.
   - Тс, - приклав палець до моїх губ Григорій.
   Розстрілявши кілька людей, конвоїри повели інших далі. У замішанні ніхто не помітив мого зникнення.
   - Ідіть за мною, - сказав Григорій.
   Ми йшли все далі від місця, де було скоєно вбивство. Вже досить потемніло, здавалося, що Григорій бачить вночі. При світлі місяця він тягнув мене вперед, тримаючи за руку.
  
   ***УРИВОК 3
   - Чого пані притихла? - запитав Григорій.
   - Ваша мати права. Напевно, мене перенесла річка часу. Григорій, я ж не просто з іншого міста, я з іншого часу. Розумієте?
   - Я відразу зрозумів, що ви пані освічена, якась нереальна, неземна. І котлети смачно готуєте, - пожартував він.
   - А ви їх майже не поїли.
   - Дві все-таки спробував, пресмачні.
   Він замовк.
   - Ох, пані Оксана, будь моя воля, я б ніколи не відпустив вас. Я одразу полюбив вас з першої миті, як побачив. Мати мені все говорить, чого не одружуєшся ... А я тепер розумію, яка жінка мені потрібна. І нехай ви панна, а я простий хлопець, покрівельник, але ви для мене - ідеал краси, розуму, доброти.
   - Напевно, скоро я стану некрасивою, - припустила я.
   - А по мені, хоч ви сто разів будете некрасивою, але душа ваша красива.
   - Дякую, Григорій. Про душу мені ще ніхто не говорив.
  
   ***УРИВОК 4
   - Дякую, молодиця. Бог мені сьогодні ангела послав. А у мене для тебе теж подарунок є.
   Він поліз у кишеню на грудях і дістав згорнуту хустинку. Коли він її розгорнув, я побачила нитку бус з червоних коралів.
   - Візьми, молодиця, - сказав козак. - Матері моєї, Марії, намиста. У серця носив.
   - Як же я можу взяти? Це ж пам'ять про матір, - відмовилася я.
   - Візьми, кажу. Старий я вже. Передати мені скарб нікому. Як помру, хтось забере. А так я буду знати - ти берегиня. Може, коли свічку поставиш за упокій Трохима, Марії та сина мого Олексія і жінки Уляни.
   - Поставлю, - сказала я і взяла намисто. - Царство їм Небесне. А вам міцного здоров'я. Спасибі вам. Оголошують мій поїзд. Мені пора.
   - Бувай, молодиця. Нехай тебе Бог береже.
   Я поквапилася на свою платформу.
   Увійшовши в своє купе, я виглянула у вікно. Мені здалося, що козак Мамай стоїть на платформі і осіняє мене хресним знаменням.
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"