Рось Анна. Книга 4 Засiдка, або Невгамовна бабуся Розi

Засiдка, або Невгамовна бабуся Розi

Заплутати слiди

Лисиця, перехитривши охоронця з полiцейської дiльницi, утекла i поспiшила до лiсу. "Де б сховатися? - думала вона, петляючи навколо дерев i сосен та плутаючи слiди. - Додому менi не можна йти, там мене будуть шукати. Треба шукати Сiрого вовка, вiн щось придумає, - вирiшила лисиця. - Так, але де ж знайти Сiрого? I поїсти б чогось, зранку анi крапельки в ротi".

Так лисиця добрела до старого, високого дуба. "О, кабанчик тут", - зрадiла лисиця.

- Кабанчику! - покликала вона.

Кабан пiдняв голову, озирнувся навколо i пiдiйшов до лисицi:

- Чого кричиш на весь лiс, ворон лякаєш?

- Що робиш? Що ти там шукав?

- Жолудi я збирав на обiд. Саме час жолудi збирати. Вони такi смачнi, - прицмокнув кабан.

- Справдi? - недовiрливо сказала лисиця, пiднiмаючи жолудь i розкушуючи його. - Фу, яка гидота, - плюнула вона. - Може, пригостиш чимось смачнiшим? Я така голодна!

- Тихо, тихо ти, не здiймай галас, - зупинив її кабан.

- Чого це ти такий полохливий став? - здивувалася лисиця.

- Тут за кожною ялинкою засiдка, - тихо сказав кабан. - I в будинок тебе запросити не можу. У мене там теж засiдка.

- Ти тут, а засiдка там? А кого вони шукають? - насторожено запитала лисиця.

- Отож Сiрого вони шукають. Через першокласникiв, яких ви хотiли викрасти.

- Так, шкода, що їжачок i бобер все зiпсували, а то б каталися ми зараз, як сир у маслi, - мрiйливо зiтхнула лисиця.

- А тепер ви, як сир на сковорiдцi, вас всюди розшукує полiцiя. Шукачi так i шастають. Туди-сюди, туди-сюди. Я ледве за жолудями прошмигнув. Скоро самому доведеться голодному сидiти, - поскаржився кабан.

- А де Сiрий, не знаєш? - запитала лисиця.

- Сказав, зачаїться у моря, нiби морський вовк. Трохи порибалить, повiтрям подихає.

- Романтика! - сказала лисиця. - Бiля моря, кажеш, шукати його? Гаразд, спасибi, кабанчику. Удачi тобi!

- I тобi не хворiти, - вiдповiв кабан, продовжуючи збирати жолудi пiд дубом.

Який молодець

Ягня пiдметав опале листя у дворi бабусi Розi. У жовтнi листя на деревах пожовтiло, а як тiльки на початку листопада почалися першi заморозки, листя почало падати на землю. Воно шарудiло, нiби краплi дощу. Кап-кап, шур-шур. Iнодi листок падав прямо на голову ягняти. Персик струшував його на дорiжку i весело смiявся. Настрiй у нього був вiдмiнний, до того ж крiзь хмари просвiчувало ласкаве листопадове сонечко. В руках у ягняти була невелика мiтла i вiн спритно з нею управлявся, пiдспiвуючи забавну пiсню:

Буде чисто у дворi,

Я все листя пiдмету,

А як завтра пiде снiг -

I його я приберу.

Я бабусi допомiг,

А iще зiбрав дровець,

I мене похвалять всi:

- Ах, який ти молодець!

На ганок вийшла бабуся Розi, щоб потрусити половик. Вона побачила порядок у дворi, рiвно насипанi купки листя i сказала:

- Ах, який ти молодець! Яка чистота! Жодного листочка! Жодної бур'янинки! Ой, почекай, а що ти будеш їсти взимку, якщо немає жодної травинки, жодної бур'янинки. Вирiшено, я дзвоню подрузi Найдi, вона охороняє ферму i, напевно, знає, чим харчуються маленькi ягнята взимку.

А лисиця в цей час проходила повз паркана, за яким спiвав такий м'який, такий пухнастий i солоденький ягнятко. Лисиця навiть закрила очi i облизнулася, але побачивши на ганку бабусю Розi, вона пiшла собi далi.

Добра подруга

Бабуся Розi увiйшла в будинок, зручнiше всiлася на диванi i взяла домашнiй телефон. Вона набрала цифри на круглому циферблатi i незабаром почула:

- Алло!

- Найдо, здрастуй, дорога!

- Розi, ти? Як я рада тебе чути!

- Як ся маєш? Все пасеш свою отару? - запитала Розi у подруги.

- Пасу, на життя не скаржуся, - засмiялася Найда в телефонну трубку. - Робота на свiжому повiтрi, знову ж таки, сир, молоко. А ягнятка - вони такi милi.

- А чим вони взимку харчуються? - поцiкавилася Розi.

- Сiном, зерном, кукурудзою, морквою, - перерахувала Найда.

- Де б менi сiна купити? - задумалася Розi.

- А тобi навiщо?

- Тут у мене онук з'явився, Персиком звуть.

- Ягня? - здивувалася Найда.

- Так, - засмiялася Розi.

- А де ж твiй малюк Барбос?

- О, вiн уже вирiс, в полiцiї працює, полiцейським псом, - гордо сказала Розi.

- Треба ж! Як час летить. Так тобi сiна треба?

- Так.

- Так я тобi зараз пришлю Озю.

- Озю? - здивувалася Розi.

- Це козел наш, допомагає пасти овець. Вiн ватажок отари.

- А хiба не баран ватажок отари?

- Нi, куди йому, баран дорогу не запам'ятовує, тому отару очолює козел або коза.

- У вас своя наука, - Розi здивовано пiдняла брови.

- Зараз познайомишся з Озею, поки отара в загонi.

- Добре буду чекати. Дякую подруго.

- Дзвони, якщо треба, або приїжджай в гостi, - запросила Найда.

- Їздити нема коли, а дзвонити обiцяю, - посмiхнулася Розi.

ПОВНА ВЕРСIЯ КНИГ НА ЯКАБУ

https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Anna_Ros_

В СЕРIЮ ВХОДЯТЬ КНИГИ:

Книга 1 Смiливий їжачок, або Дуже дороге слово "нi"

Книга 2 Вiрний друг, або Пес Барбос спiшить на допомогу

Книга 3 Веселий цирк, або Ближнiй бiй

Книга 4 Засiдка, або Невгамовна бабуся Розi

Книга 5 Раз Дiд Мороз, два Дiд Мороз

Книга 6 Перший улов, або Кiт Матрос йде на справу

Книга 7 Велика мандрiвка, або Канiкули почалися

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 14/02/2020, изменен: 10/12/2022. 7k. Статистика. Рассказ: Сказки Українські казки серії ПЕС БАРБОС ЙДЕ ПО СЛІДУ Иллюстрации/приложения: 2 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Перед вами четверта книга iз серiї "Пес Барбос йде по слiду". Ви пам"ятаєте, що бабуся пса Барбоса прихистила у себе ягня Персика? Хто захоче вкрасти ягня i як поведе себе бабуся Розi? Що вона задумає i вiд кого отримає похвалу? Прочитавши книгу, ви дiзнаєтеся, хто ще оселиться в домi доброї бабусi i який ще герой серiї пiде служити в полiцiю. Читайте i про все дiзнаєтеся. Приємного читання.

Рось Анна : другие произведения.

Книга 4 Засiдка, або Невгамовна бабуся Розi