Ти душевний навпроти сидиш, 
Я душевний  навпроти тебе.
Тихо ллється в вечірню пору
Задушевна розмова така.
Двері замкнені на три шпінгалета
На три слова та три замка.
Дуже щільно засунуті штори
Дзвінкий звук не злетись з язика.
Проміж нас півлітра "Зубрівки",
Банка пива у ніжки стола,
Дві чекуньки, приховані вправно,
Та в заначці пляшка вина.
Ти вечірньою дуже порою
Стукати в двері ці постривай,
Бо ніхто тобі не відкриє
За дверима лиш шепіт луна.
Ти іди, ми тебе не чекаємо.
Сидимо ми тут тихо у двох.
Чого стукати? Тут нема нікого!
Це радіо... Радіо!

/IRuda 2016.03.23/ 
/Переклад. Автора не знаю, але йому вдячність за вірш/