Я мовчки ляжу на її колiна
Кошлатим псом.
Я стану тих, як вiтру вiтровiння,
I невагом.
Як нiжностi забутої  скупий уривок,
В короткiм снi.
Вона злегка погладить мiй загривок:
"До  мене йди!"
Не треба казок про холодних Каїв
I вiрних Герд ...
... А за вiкном, легесенько ступає,
Проходить смерть.

/IRuda 2016.03.23/
/Переклад. Автор оригiналу Bad/