Мені здається, що собі
Я вже належати не буду.
Я провідник - лиш провідник
Чужої волі звідусюди.
Те, що мені приходить в снах,
Мені навіяне... Богами?
Теперішнє... майбутнє... страх?
І порожнеча поміж снами...
В кімнаті темній метушилась,
І в стіни стукала в надії,
Що десь знайдеться вихід звідти,
Крізь чорне скло дивилась мрії.
Когось чужого... чи свого?
Світи збирала до долоней.
В пітьмі шукала довго щось
І сльози не буди солоні.
Торкнулась сивого вікна.
За ним безмежжя і дорога.
Я маю, мушу бути там,
Бо зве мене туди тривога
6.10.06