Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Капитан -Лев Серед Морських Богинь

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Юридические услуги. Круглосуточно
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Капiтан-Лев борючись iз Морганом готовий розгромити його у власному лiгвi. Але йому доводиться пережити ще безлiч iнших, дивовижних пригод, i спiлкування з казковими iстотами, i дiвчатами-чарiвницями.

  КАПИТАН -ЛЕВ СЕРЕД МОРСЬКИХ БОГИНЬ
  АННОТАЦIЯ
  Капiтан-Лев борючись iз Морганом готовий розгромити його у власному лiгвi. Але йому доводиться пережити ще безлiч iнших, дивовижних пригод, i спiлкування з казковими iстотами, i дiвчатами-чарiвницями.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Павло Iванович лежав на верхнiй полицi у лазнi. Двi гарнi дiвчата Наташка та Вiкторiя ходили йому своїми босими, витонченими, м'язистими нiжками по широкiй, м'язистiй спинi. А ще троє дiвчат лупили дубовими та пальмовими вiниками. Ще одна дiвчина пiднесла на пiдносi Павловi кокосове пиво. I могутнiх командор та маркiз його взяв i потяг. Пиво було солодким та дуже приємним на смак. Подумалося що жити добре i життя гарне.
  Але Морган цей пiдступний пiрат все ще живий, i, напевно, хоче помститися за свої поразки. I Британiя ще сильна - особливо своєю промисловiстю, та здатнiстю швидко будувати кораблi. Плюс ще апетитнi володiння Iспанiї, якi так i чекають, коли на них накладе лапу Людовiк Чотирнадцятий.
  Францiя стає свiтовою державою i проводить експансiю в море. А вiд спiтнiлих дiвчат у лазнi такий дурманливий, i приємний, лоскочучий нiздрi запах.
  У Павла Iвановича почали злипатися очi, i вiн поринув у дрiмоту. I йому уявлялися дiвчата. Величезна армiя сто тисяч дiвчат тiльки пiхоти. I вони йдуть собi, човгають босi, засмаглi ноги. Голi ступнi дiвчат чудової краси ступають на гострi камiнцi широченої дороги, вiдтягуючи носок i лягаючи всiєю пiдошвою. Видно шоколадна шкiра... Дiвчата дуже гарнi, у них рельєфнi м'язи пiд темно-бронзовою шкiрою, тiла майже зовсiм оголенi, тiльки вузькi смужки тканини на високих грудях, тоненькi трусики на стегнах. А як красиво, немов у шоколадному батончику виглядають плиточки преса?
  Це скажемо так просто чудово. Сто тисяч воїнок суворими марширують шеренгами, озброєнi i мечами, i сокирами, i луками на м'язових плечах сагайдаки стрiл. Попереду пiхоти також двадцять тисяч писаних красунь на однорогах. Вони теж майже оголенi, але на зап'ястях i кiсточках, золотi браслети всипанi дорогоцiнним камiнням. Як це гарно. Деякi дiвчата на скакунах багатшi, вони мають i сережки, i кольє, i дiадеми. При цьому майже цiлком вiдкритi тiла, що скидається на литi статуї i з волоссям майорить за вiтром i скидається на рiзномаснi прапори лицарського вiйська.
  Крiм того, рухаються ще й колiсницi. Теж з дуже гарними, майже цiлком оголеними дiвчатами. I войовницi такi чудовi, керують бойовою мiццю та косами за допомогою босих, витончених нiжок.
  А попереду всiх на бiлому єдинорозi скаче дiвчата дивовижної, казкової, неповторної краси. Вона майже оголена, але груди i стегна прикривають намисто з дорогоцiнного камiння, а на головi корона прикрашена самоцвiтами блискучими немов зiрки вночi над пiвденним полюсом. Дiвчина настiльки прекрасна, що її не описати пером. А волосся всiх кольорiв веселки, а на вухах сережки iз дiамантiв.
  На зап'ястях i кiсточках королеви воїнiв браслети у виглядi змiйок усипаних коштовностями. При цьому нiжки у дiвчини такi босi як у решти войовниць, лише на кожному пальчику дорогоцiнним перстнем. I цi камiнцi сяють. Також перснi з самоцвiтами та на руках королеви. Має два мечi з усипаними скарбами рукоятками, цибулю за спиною, i сiдло казково розкiшне. А груди високi, налитi, тонка талiя, а стегна м'язистi i розкiшнi - чудовий екземпляр. А пiд темно-бронзовою шкiрою перекочуються немов крапельки ртутi кульки м'язiв.
  Отак виглядає королева воїнiв. А поруч Маргарита дiвчина з волоссям кольору сусального золота, теж дуже засмагла, мускулиста i красива. Ну, як вiд таких войовниць можна погляд вiдвести. Вони просто чудовi...
  А пахнуть дiвчата - сумiш мускату та найдорожчих французьких парфумiв. Чудовi вони... А нiжки, точенi, i такi витонченi, що безстрашно ступають по гострому каменю. I ступнi у дiвчат пружнi з чудовим вигином п'яти, причому рожевi, i практично не брудняться.
  Шиї у красунi сильнi, волосся або хвилями, або сплетенi в кiски, плечi не по-жiночому широкi, груди високi, i талiї звуженi, а прес плитками. А коли посмiхаються у дiвчат видно великi, слiпучi наче перли зуби. I жодного чоловiка поряд - армiя амазонок.
  Королева воїнок дивиться в пiдзорну трубу i вигукує:
  - До нас наближається гора оркiв! Я вiдчуваю їхнiй мерзенний запах!
  Герцогиня Маргарита вiдповiла:
  - Треба зустрiти їх ударом гострих стрiл. Ми їх просто вразимо з убивчою силою!
  Королева Стелла енергiйно кивнула головою на сильнiй шиї.
  - Та це дозволить уникнути жертв! Занадто багато оркiв!
  Дiйсно насувався цiлий океан кудлатих, червоно-коричневих ведмедiв, з дуже потворними мордами. Ось уявiть собi таких кудлатих монстрiв, у яких замiсть нижньої щелепи щупальця. I вони озброєнi палицями та сокирами. I моторошно смердять при цьому.
  Королева Стелла вiдзначила:
  - Ну i смердючi орки - просто жах!
  Герцогиня Маргарита погодилася:
  - Та неповторний, потворний аромат!
  Дiвчата на єдинорогах подалися на фланги, також роз'їхалися колiсницi. Вiйницi дiяли дуже злагоджено та акуратно. Видно було як перемiщаються їхнi босi, засмаглi нiжки, i миготять голi круглi п'яти. Пiхота вишикувалася пiвмiсяцiв. Дiвчата стали на праве колiно i стали лiвою ногою натягувати тятиву. I з максимальної дистанцiї, високою дугою випустили разючi стрiли.
  Маргарита також вистрiлили i заспiвала:
  Навiть магiї потрiбен гострий меч зi стрiлою,
  Ви не бiйтеся битися i в пику долi.
  Оркiв злих убивай - свiт тодi буде твiй,
  I впаде навколiшки все пекло на землi!
  Пробитi стрiлами орки падали i випускали фонтани червоно-коричневої кровi. I однi орки вiдразу налiтали, i затоптували iнших оркiв. А за ними лiзли новi орди. Це було все перемiшано. I стрiли всi сипалися та сипалися. I це реально проливався дощ, такими градинками. Королева Стелла взяла з босих своїх нiжок, довбала пульсаром. I потiк магоплазми пролетiв, i обрушився на купу оркiв, їх буквально попаливши, перевернувши та збивши. Оце був удар. А дiвчата стрiляли швидко. Тiльки встигали натягувати тятиви цибулi. I сипали стрiли, i пробивали животи та пасти лютою ордою. Не даючи нелюдам шансу. Веди вогонь дiвчинки та з колiсниць. Причому в них такi були луки, що випускали разом по три-чотири стрiли, i пробивали ворогiв наскрiзь. Ось це справдi вбивча пiшла танець. А ще тут з колiсницi й полетiв горошок iз горючою сумiшшю лупанув iз забiйним анiгiляцiйним привiтом по смердючих орках.
  Ось як вони горiли i дим сходив увесь час нагору. Наскiльки подiбне руйнiвно i згубно виглядало.
  Стелла вигукнула:
  - Ось це наш пiшов удар - покажемо безперечний дар!
  I дiвчина-королева знову як вiзьме i довбає пульсаром по ворогам. I орки пiдбитi та знищенi злiтають вище, наче це синiй кит викидає фонтани. Ось це справдi пiшло розбирання. I дiвчата натиснули, i стали стрiли метати в оркiв ще сильнiше i з бiльшою iнтенсивнiстю.
  Серед войовниць з'явилася Наташка - дiвчина з блакитним волоссям. Вона така була класна та чудова. Не войовниця, а мiсiс диво. I ось вона взяла i босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчу силу, горошинку анiгiляцiї. I як вiд цього вiзьме та рвоне. Немов паля з гiперплазми обрушилася. I пара сотень оркiв разом перетворилася на мокре i палаюче вогником мiсце.
  Наташка взяла i пропищала:
  - За Вiтчизну нашу матiр, оркiв будемо вбивати!
  Маргарита пiдтвердила, випустивши чергову стрiлу:
  - Хай будемо i всiх повбиваємо!
  Королева Стелла взяла i знову довбала, але цього разу не пульсами, а блискавками. I обрушила на оркiв просто вбивчий та руйнiвний каскад сили та загибелi. Ось вiн реально дiвчисько суперкласу. I вже якщо довбає, то мало не здасться нiкому. А блискавки у неї особливi, такi неймовiрно пекучi.
  Королева Стелла зi смiшком вiдзначила:
  - Горе тому хто битися,
  З босою дiвчинкою в бою...
  Якщо орк хорт оскаженiв,
  Я його гада вб'ю! Я його гада вб'ю! Я його гада вб'ю!
  Маргарита у вiдповiдь взяла та плюнула магiчною плазмою. I роздувся величезний мiхур, i взяв i обрушився на армаду оркiв, i давай їх спалювати, i винищувати, наче перетворюючи на попiл. I горiли цi ведмедi зi страшною силою. I їх перевертало, i перетворювало на щось страшне.
  Наташка зазначила, шпурнувши чергову гранату:
  - А що цi орки? Ось коли з фашистам воювали в АI було набагато гiрше!
  Дiйсно в тiй альтернативнiй iсторiї, було набагато гiрше, нiж у реальностi. Зокрема, Гiтлер спочатку вирiшив захопити Британiю та її колонiї, i лише потiм йти на СРСР. Що це виглядало логiчно. Крiм того на вiдмiну вiд реальної iсторiї в альтернативнiй фюрер мав бiльш мудре уявлення про СРСР та його силу. I що комунiстичний режим, будучи таким же тоталiтарним як у Третьому Рейху, робить Росiю не слабшою, а сильнiшою. У той час як демократичнi режими в США та Британiї навпаки - це їхня слабкiсть. А значить, спочатку треба бити по слабких, i захопити що легше. Щоб потiм посиливши себе взятися, за те, що сильнiше, i важче добути.
  Чому Гiтлер так не вчинив у реальнiй iсторiї? Бо недооцiнив СРСР i рахунок його слабшим. Крiм того, Британiю дуже складно захопити вона на морi i має дуже потужний вiйськово-морський флот.
  Але фюрер зазначив що є ще й Африка та Азiя. А чом би цi територiї не прихопити. Для початку завдати потужного нищiвного удару по Мальтi. Рознести спочатку англiйцiв iз повiтря, а потiм висадити десант. I тодi проблем iз перекиданням вiйськ до Лiвiї та Тунiсу не буде. Це перший хiд i реальний. Тож на схiдний фронт витрачати авiацiю не треба. А зосередити проти Мальти нiмцi можуть набагато бiльше лiтакiв, нiж англiйцi.
  Ну i це зрозумiло було зроблено пiд командування Кiссельрiнга. Але це не лише. Ще треба взяти Гiбралтар, i звiдти вiдкрити шлях прямо на Чорний континент по найкоротшiй вiдстанi. I тодi можна буде захопити Африку цiлком - це найкращий шлях. Тим бiльше, в домiнiонi ПАР дуже багато живе етнiчних нiмцiв i їх слiд звiльнити. Причому взяти Гiбралтар за нiмецьких можливостей не важко. Це можна було зробити ще у сороковому роцi. Проблема в тому, щоб уламати Франка. Однак диктатор Гiтлер серйозний. Спочатку завдав нищiвного авiаудару по Мальтi, i висадив там десант. Двi тисячi нiмецьких лiтакiв обрушилися на англiйцiв i знесли все в порошок. А потiм висадився десант, i тисячi солдатiв, i десятки тисяч фальшивих ляльок. I Мальта взяла i впала, i опорний пункт упав. I безлiч нiмецьких вiйськ стала перекидатися на допомогу Роммелю.
  Насамперед, звичайно ж, потрiбно взяти Толбук, щоб розв'язати собi руки для наступу на Єгипет. Ну i з Гiбралтаром, Гiтлер вчинив рiшуче - пред'явив Франко ультиматум або пропускаєш нiмецькi вiйська, або тебе окупують. I не думай, сили поки що у Вермахта твою армiю зiм'яти вистачить з лишком.
  Ну i звичайно Франко змушений був погодитися. I вермахт рвонув. Настав швидкоплинний штурм. Англiйцi знову не готовi i Гiбралтар впав. Пiсля чого почалося перекидання вiйськ на Чорний континент. I що пiшла армiя на захоплення Африки.
  А Роммель ударив по Єгипту. Йому перекинули чотири танковi та три моторизованi дивiзiї - перевага над англiйцями та кiлькiсна та якiсна. I посипалися британськi вiйська. I сиплються англiйцi. I була взята Олександрiя. I дiйшли нiмцi до Суецького каналу i осiдлали його. Рух йшов далi Палестина, захоплення Iраку. У вiйну вступила Туреччина проти Британiї. I Кувейт упав...
  Як це виглядало у подробицi?
  А вiйська Роммеля рвуть пустелею, не чекаючи пiдходу додаткових сил. Треба перемогти, отже, треба. Легендарний полководець "Лис пустелi" звик уже битися з переважаючими силами. I солдати його також такi. Ось, наприклад, добiрна рота воїнок з СС. Їх перекинули на початку грудня, коли фронт трiщав, нiмцi вiдступали, а англiйцi, навпаки, проривалися, деблокувавши Толбук, i погрожували скинути вермахт з африканської землi.
  Тодi бiснуватий фюрер i запропонував: перекинути жiночий батальйон тигриць. Не тому, що дами змiнять баланс сил, але щоб чоловiкам особливо iталiйським стало соромно i вони б куди агресивнiше i вмiло билися. Адже якщо загартованi суворими тренуваннями, елiтнi дiвчата попереду, то мужикам буде дуже навiть соромно.
  Воювали в одному бiкiнi, використовуючи для захисту спецiальнi креми. За пiвроку їх босi, дiвочi нiжки настiльки ороговiли, що не боялися розпечених як сковорiдка пiскiв, а вiд засмаги шкiра набула темно-шоколадного кольору. I у багатьох уже не один десяток трупiв за плечима.
  Магда i Шелла, - двi зовсiм ще юнi, але вже загартованi в боях арiйки. Вони наймолодшi в ротi, але за пiвроку вже встигли заробити залiзним хрестом Першого Класу (другий клас, вже мали все в батальйонi), безжальнi й добрi.
  Магда мала волосся кольору вогню, а Шелла бiла з домiшкою меду бiлявка. Ось вони борються, вiдбиваючи натиск британських танкiв, що контратакують. "Матiльди" з їх потужним бронюванням рухаються попереду. Далi "Кромвелi" з фугасними снарядами i машини легшi. Дiвчата закопали в пiсок. Стрiляти в лоба по таких танках марно. Треба, щоб їх не помiтили, а потiм...
  "Матiльда" та "Кромвель" важать близько тридцяти тонн, i коли вони проїжджають над викопаними в глинистому пiску окопами, ставати страшно. Зверху сипле на голi, засмаглi шиї, вiдчуваєш на собi моторошний тягар, машини викидiв. Ось та сама "Кромвель", типова праска з похилою бронею в 70 - мiлiметрiв, яку навiть 88 - мiлiметрова гармата не завжди може взяти. Пахне британським, дуже рiзким запахом бензином i машинним маслом. У дiвчат є свої сюрпризи, легкi безвiдкатки. Найпершi моделi Фаустпатронiв. Так чоловiки як це прийнято пропускають жiнок вперед, так їм випробування нового i як очiкується перспективної зброї.
  Але й виставили дiвчат, попри лицемiрне гасло нацизму: "вiйна чоловiча справа, жiнкам мир!", у пекло.
  Втiм, пiхота вiдстала, а отже є шанс вiдсидiтися в окопах i перемогти.
  Шелла вимовляє пошепки, боячись чхнути вiд пiску, що забиває нiздрi, що обсипається з окоп.
  - Тiльки витримка на полi бою, дозволить уникнути бродiння протухлого вiд пропущених термiнiв шампанського перемоги!
  Магда погодилася:
  - Хто не має витримки, то буде кисле вино поразок i гiрке пiйло втрат!
  Але ось "Матiльди", "Кромвелi", i дюжина легких "Мангустiв" вже позаду них. Тепер настав час збирання врожаю.
  Шелла, чиє колись перлове волосся посiрiло вiд пилу, i впирається босими п'ятами в гарячий пiсок, подумки звертається в дiвi Марiї та iншим святим, мовляв, не пiдведiть. Палець натискає на собачку плавно, щоб кумулятивний заряд потрапив у бензобак.
  Магда натискає на курок разом iз нею, теж неквапливо. Пiсля чого обидвi дiвчата плескають одна одною в долонi. Заряди вражають у корму, пiсля чого бензобаки пiдриває. Помаранчеве полум'я розбризкується як пiна хвиль повiтрям, чути чиїсь прокляття.
  Потiм короткi дула британських танкiв згортаються вiд поштовхiв до своєрiдних трубок.
  А дiвчата-тигрицi вiдважно кидають на ворогiв iз гранатами. I летять на всi боки уламки, рве, немов лапа вогняної кiшки промокашку броню руйнiвний потiк кумулятивних частинок.
  Ось вона жiноча лють, що говорить, що нiмкем аж нiяк не властива холоднокровнiсть. I вони вмiють битися... I нехай захлинеться атака.
  Вiдбити натиск пiхоти, що складається, як правило, з набраних шляхом облав або рiзних обiцянок, арабiв i негрiв набагато простiше. Бачачи, що танки пiдбитi, а попереду серйозний опiр вони вже за перших втрат задкують.
  Ну, а потiм i зовсiм звертаються в повальну втечу. Раз такий стиль - ображай слабких, нехай буде i так нелюдам!
  Коли атака остаточно видихнулася i дiвчата вже надвечiр продовжили свiй бiг пустелею, на ходу у них виникла розмова. Шелла спитала Магду:
  - Думаєш, все ж таки ми будемо в Олександрiї?
  Вогняна войовниця впевнено вiдповiла:
  - Думаю, що не пiзнiше, Августа, а може, у липнi, ми займемо, нарештi, Єгипет.
  Шелла логiчно i не звертаючи уваги на свербiж у мозолистих, вiд розпечених пiскiв пiдошвах, запропонувала:
  - Коли розгромлять цей цвях у нашому пiдчерев'ї, базу на Мальтi, постачання стане кращим, як пiдiйдуть новi частини, у ворога вже не буде шансiв.
  Магда озирнулася, скiльки там лишилося сонцю до заходу. Щоб нарештi лягти i гарненько виспатися. Близькiсть червоного свiтила до лiнiї горизонту заспокоїла войовницю. Вона лiниво помiтила:
  - Я думаю, фюрер не пропустить пiсля Перу-Хабор i Мiдуея повторити чудове десантування на Критi. Тiльки цього разу й справдi знесуть Мальту.
  Шелла з прокляттям крикнула в небо:
  - Та обрати Всевишнiй усi бази англiйцiв у пекло.
  Сонце остаточно сховалося за обрiй, найдовший день рокiв 21 червня добiг кiнця. А разом iз ним розпочалася операцiя "Бiлий ведмiдь". Чому саме бiлий? Хитра дезiнформацiя, щоб подумали, що йдеться про пiвнiч, а насправдi нищiвний свiнг боксера на пiвднi.
  Найбiльша Британська база справдi нагадувала пекло. На неї обрушилося понад тисячу зiбраних з усього схiдного фронту i бойових досвiдiв, якi отримали пристойний бойовий досвiд, бомбардувальникiв, разом з винищувачами супроводу. Англiйцi звичайно вже воюють давно, але такого потужного масованого удару не очiкували. Справдi, хто повiрить, що фрицi наважуватиметься оголити фронт, нехай навiть противник i тимчасово притих. Але британських воякiв тепер безжально б'ють. Наприклад, їхнi кораблi атакованi Ю-87, знаменитою "штукою". Не дуже швидкiснi, але зате володiють найвищою (для свого часу) точнiстю бомбометання вони терзають британський флот, що причаївся в бухтах. Бiльш сучаснi Фокке-Вульф не вiдстають, серед них навiть самий легендарний фон Рудель, король штурмової авiацiї. Вiдомий потоплення найпотужнiшого радянського лiнiйного корабля - лiнкора "Марат".
  Ось, наприклад, капрал Рiчард бачить, як немов санки з гiрки скочуються стерв'ятники. Як хижi риби з ополонки виринають численнi нiмецькi бомбардувальники. Вже вiковий англiєць кидає у страху трубку. Такого страшного видовища вiн нiколи не бачив. Сирени виють iз великим запiзненням, вже пiсля розриву бомб. Вибухова хвиля пiдкидає британських солдатiв, летять у рiзнi боки вiдiрванi руки та ноги. Ось одна iз залiзних касок розжарилася i потрапила офiцеру в морду. А той як завищить:
  - Черчiлль капут! Гiтлер крутий!
  Зенiтки англiйцiв почали стрiляти не вiдразу, а лише коли посипалися тисячi бомб. Противник все правильно розрахував: жодна бомба не повинна зникнути задарма. Так що круши ворога та бий. Усi сектори заздалегiдь позначенi на картi. Причому нахабнi англiйцi, навiть як слiд, не замаскувалися. Багато їх зенiтнi знаряддя стоять як на долонi та їх змiтають насамперед.
  Ось ствол 85-мiлiметрової довжиною в тридцять два фути зенiтки пiдкинуло i зiгнуло в повiтрi наче бублик. Пiсля чого вона впала, придавивши п'ятьох англiйцiв. Оце черево одному з негрiв розпороло i вивалися кишки.
  А бомби сипалися, i все палало, грюкнув склад iз пальним, почали рватися, розкидаючись мало не по всьому кiстяку снаряди, потiм довбав ще один склад. На додачу по всьому наполегливо вили встановленi в обтiчниках Ю-87 i Фокке-Вульф сирени, викликаючи жах у негрiв i арабiв з числа колонiальних вiйськ. Але, схоже, бiлi лякаються не менше.
  Ось, наприклад, два британськi фрегати зiткнулися, та так, що гримнули котли. I навiть уламки фрегатiв, що злетiли, рвалися в повiтрi, наче замiнованi поля, а крейсер елементарно пiдсiв на дно.
  Англiйський танк "Кромвель" з коротким дулом, зате з пристойною швидкiстю i досить потужним лобовим бронюванням у панiцi розiгнався i таранив свiй власний склад, навiть ще шляхом розчавив десяток своїх же божевiльних солдатiв. Хаос наростав. Ось ще й англiйський авiаносець став просiдати, а потужний дредноут вiдкрив вогонь... узбережжям, де копошилися власнi солдати.
  I в цiй пекла двi людини залишалися абсолютно незворушними. Один iз них iндiанець, розмiрено розкурював трубку, а iншим була жiнка, явно арабського походження, але воєнної форми. Удвох вони не звертаючи уваги на проносну в смерть. Точнiше цiлу орду вершникiв анiгiляцiї, рiзалися в зовсiм звичайну карткову гру. Це була гра п'ятдесяти двома картами з джокерами, та ще й за правилами, придуманими самим червоношкiрим.
  Жiнка-арабка заявила:
  - Шуму однак багато! I що так панiку влаштовувати.
  Один iз солдатiв зi спиною посiченою осколками мало не налетiв на iндiанця, але його недбало вiдкинув немов кошеня. Крапельки кровi потрапили на обличчя червоношкiрого, i вони, посмiхаючись, злизав. Пiсля чого помiтив:
  - Створювати шум доля слабких блiдолицих. Ми ж апачi вважаємо так - немає ворога добре, з'явився супротивник - ще краще!
  Смаглява жiнка помiтила:
  - Це типова слабкiсть тих, хто сповiдує вiру Христову. Люблять поговорити про жертву, але не приносять у жертву себе.
  Iндiанець швидко кивнув:
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! Вiра - золоте серце, а воля - залiзний кулак! Тiльки у блiдолицих немає нi того, нi iншого.
  Декiлька палаючих британських солдатiв кинулися у воду, щоб змити з себе полум'я. Навiть кипiло вiд входження у воду, чулися крики, дикi стогiн. А по морськiй пiнi поповзли кривавi кола, спочатку густi, потiм розходилися поступово блiдими. А воїни колись найбiльшої i найбiльшої iмперiї Землi втрачали людську подобу. Арабка зневажливо пирхнула:
  - I цi чоловiки змушують нас носити паранджу!
  Червоношкiрий хитро мружись, помiтив:
  - Мабуть, їх лякає, твiй грiзний погляд!
  Арабка єхидно скелячи зуби, заявила:
  - М'якiсть жiнки подiбна до в'язкостi бронi, тiльки куди бiльш смертоносна i унiверсальна в захистi!
  Нiмцi вважали за краще вiдразу всадити всiма силами, тактика боксера, який, розраховуючи на неготовнiсть противника, вiдразу ж кидається всiма силами на ворога. Коли десятки ворожих лiтакiв горять на аеродромах не в змозi злетiти. Коли всерединi "Ланкастерiв" рвуться їхнi власнi бомби, руйнуючи все навколо i вся. Жорстка, але ефективна тактика. Ось i симфонiя пекла досягла пiку своєї сили, а потiм почала спадати.
  Але цим, звичайно, справа не скiнчилася, в хiд вступили десантна дивiзiя. Поки англiйцi пiсля подiбної обробки, нiякi їх можна брати тепленькими. Благо вже виготовленi в необхiдних кiлькостях планери десантування та налагодженi методи їхнього буксирування. Мабуть, на сьогоднi найкращi у свiтi.
  Ось вони i летять, не як шулiки - повiльнiше, але досить швидко, та ще у супроводi музики Вагнера - улюбленого шедевра Гiтлера. Хто ще з пам'ятав фiльм "Апокалiпсис", де американцi саме цю музику використовували, атакуючи в'єтнамцiв. Як їх це лякало. Так i тут Вагнер, i гуркiтливi мотиви через пiдсилювачi. Десантники намазали собi обличчя фосфором, i розмалювалися, вони виглядають страшенно нiби демони їх пекла. Теж розрахунок на психологiчний ефект. Плюс ще у фосфор додали деякi реактиви, i трохи магнiєвої крихти, щоб хоча б на короткий час викликати свiчення. Такi моторошнi, особливо на тлi димової заграви, численних пожеж. Вони навiть кулемети є, теж закамуфльованi як пащ драконiв. Далi вже луплять спiвучi нiмецькi та трофейнi пiстолет-кулемети. I викошенi, рванi шеренги падають до чобiт переможцiв. А багато хто просто волiє здатися, незважаючи на те, що англiйцiв набагато бiльше, нiж нiмцiв.
  Iндiанець i арабка сховалися в невелику ретельно замасковану нору. Червоношкiрий зазначив:
  - Добре ми їх проорали!
  Чорновола жiнка здивувалася:
  - Ти кажеш ми? Може, маєш на увазi нас?
  Iндiанець заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Блiдоликi б'ють англiйцiв i це хороша ознака! А буде час, то настане i наше свято! Коли iндiанцi звiльнять свiй континент!
  Арабка зневажливо пирхнула:
  - А на владу над свiтом, ви випадково не претендуєте?
  Iндiанець ласкаво, нiби пояснюючи розумово вiдсталiй дитинi, посмiхнувся:
  - Хто хоче отримати занадто багато - зазвичай залишається з нi чим! Так що велика ложка - рот дере!
  Фюрер, звичайно ж, не бачив, що витворяють його соколи та яструби, але в принципi здогадувався, що нiмецька вiйськова машина вiдпрацює все чiтко. Взагалi нiмецькi вiйськовi наступальнi операцiї до Курської дуги виконувались високому професiйному рiвнi. Деякi навiть називають еталонними. Навiть дивно, що подiбна машинка забуксувала, а потiм i зовсiм розвалилася.
  I дiвчата бачать подiбний сон, свого роду пророче бачення, перерване жорсткою командою - пiдйом!
  А японцi дивним збiгом на добу ранiше знову атакували Перу-Харбор. Операцiя проходила з доброю як мурашнику органiзованiстю, властивою Країнi Вранiшнього Сонця, де дiйсно народу максимально пiдходить визначення -гвинтики. Американськi вiйська та залишки пошарпаного флоту дiяли не надто вдало. Нимица змiнив Манкурт. Це генерал замiсть вмiлої оборони вимагав негайної активностi, пiдпадаючи пiд удари противника. Особливо сильно вплинули лiнкори Японiї. Вони буквально розстрiлювали авiаносцi, i дрiбнiшi кораблi.
  Взагалi, давати морський бiй, за такої переваги супротивника великих з важкими гарматами кораблях самогубно. Тим бiльше Манкурт послав вiйська рiзними частинами, а Ямамото тримав свої сили в кулаку, перемелюючи малодосвiдчених i не найкращим чином навчених американських морячкiв.
  . РОЗДIЛ No 2.
  Немов якийсь злий рок переслiдував Америку. Така потужна база, стiльки ще є сил, особливо лiтакiв, i як це все незграбно, злочинно бездарно використовується.
  А Японцi практично не зазнають втрат. Немов їхнi вiйська та кораблi зачарованi, а самi вони опанували багато секретiв захисної магiї.
  Так що ось ця битва...
  Навiть дула розколюються вiд затоплення суден, що набiгають хвилями, а потiм десант.
  Ямамото свого часу читав мемуари про знамениту баталiю Цусiма. Тодi Рiздвяний, великогабаритний i злий, але бездарний адмiрал теж показав не кращу тактику. Вiн дав бiй на великiй дистанцiї, не прагнучи зближення i звалища, де бронебiйнi снаряди Росiйського флоту могли дати iстотну перевагу. Але навiть тодi пошкодження, ескадри Того були набагато вiдчутнiшi. Тут же таке вiдчуття - янкi розучилися стрiляти.
  Ямамото був проти вiйни зi США. Вiн висловлювався за вiдкриття пiвнiчного фронту ще сорок першому. Iмператор загалом схилявся до такого рiшення.
  Але тут їх пiдвели самi янкi та англiйцi. Зокрема, спочатку американцi вiдновили постачання зброї Китаю, а потiм пiсля окупацiї Iндокитаю разом iз Британiєю ввели блокаду, включаючи нафтове ембарго.
  Ямамото вважав, що це робилося навмисно: американцi збиралися вступити у вiйну, але при цьому залишитися чистенькими. Крiм того, Рузвельт схоже дiйсно не хотiв поразки СРСР. Адже активiзацiя американських збройових поставок до Китаю збiглася з нападом вермахту на Червону iмперiю.
  Рузвельт взагалi симпатизував порадам, але зараз йому важко доведеться. Адже генералiтет США спочатку пройшов удар по Перу-Харбор. Ну, гаразд у розвiдки бувають проколи, але ж американцi самi провокували Японiю на напад. Як це можна висувати ультиматум, але при цьому стояти перед напруженим ворогом опустивши руки. На що вони розраховували? Що Японiя злякається? Але це не характер i не виховання самураїв. Тим паче наочний приклад вже був - напад Третього Рейху, коли вiдсутнiсть мобiлiзацiї дорого коштувала СРСР.
  Вiд роздумiв Ямамото вiдвернула появу Б-17. Через свою живучу конструкцiю цей бомбардувальник прозвали "Лiтаючою фортецею". Машина з великим бомбовим навантаженням, досить пристойна швидкiсть.
  Можуть бути неприємностi.
  Але їх атакують легкi японськi винищувачi. Насамперед це "Зеро". Найбiльш вiдомий у Країнi Вранiшнього Сонця як "Рейзен".
  Ямамото добре знає таку машину. На неї вони мають особливу надiю.
  "Рейзен" був для мене однаково, що меч для самурая. Я вiдчував його як власне тiло, - так писав один з японських пiлотiв про найвiдомiший японський лiтак Другої свiтової вiйни. Hачиня з Перл-Харбора до останнiх боїв з вiдображення нальотiв на Японiю американських В-17, винищувач Мiцубiсi А6М Рейзеї (скорочено вiд "Рейсiкi зентокi" - "Винищувач нуль") брав участь практично у всiх повiтряних битвах, що проводяться iмператорським флотом. Його вiдмiнна маневренiсть та висока дальнiсть польоту стали майже легендою, i до майбутнiх днiв "Зеро" залишається i назавжди залишиться символом японської авiацiї. Його свiтова слава була завойована у перших боях на Тихому океанi, коли протягом шести мiсяцiв вiн не знав серйозної вiдсiчi.
  Ось як димить Б-17, немов жирного iндика атакував невеликий яструб. А ось iнший, почав пускати струмiнь з-пiд сопла.
  Ямамото дуже задоволений. Ось трощать цi бандури. Кажуть у США, так доносять розвiдники, вже будують бомбардувальник потужнiший i швидший за Б-29. Але Ямамото це не лякає. Є й у них щось новiше, наприклад "Сапсан".
  Кi-43 Хаябуса ("Сапсан") був найсучаснiшим винищувачем японської армiйської авiацiї на початку Другої свiтової вiйни. Цей лiтак став дуже серйозним противником для ВПС союзникiв i був одним iз наймасовiших лiтакiв армiйських ВПС.
  Основними модифiкацiями машини стали Кi-43-I (три варiанти) з 980-сильним двигуном На-25 i дволопатевим пропелером, Ki-43-II (три варiанти) з бiльш потужним двигуном i трилопатевим пропелером i Ki-43-III з 1230-сильним двигуном Ha-1.
  Такi машини повиннi компенсувати нестачу швидкiсних характеристик японських винищувачiв iз зростаючою бойовою та вогневою мiццю.
  Ямамото вигукує, погрожуючи кулаком у небо:
  - У вас американцiв тiльки одна Трiйця, а у нас воїнiв Великої Iмперiї Вранiшнього Сонця мiльйонний богiв! Так зараз сильнiше, дуже видно! - Прославлений адмiрал, несподiвано суперечить сам собi, додає. - Воюють вмiнням, а не числом богiв, що допомагають у боротьбi!
  Найцiкавiший це битви - це, зрозумiло, висадка десанту, який повинен захопити, що вцiлiло вiд розгрому та короткої (щоб потiм не довелося довго вiдновлювати захоплене!) обробки лiнкорами.
  Ударний батальйон дiвчат-нiндзя робить десантування вiдразу.
  Красивi дiвчата з Японiї, стрункi фiгури, що прикриває шар целофанової бронi. Вiн не приховує чудесних принад їх атлетичної, i водночас витонченої i тендiтної фактури, зате захищає не гiрше за кевлар.
  А якщо врахувати, наскiльки переляканi американськi солдати i при цьому з вимушеної помiрностi сексуально стурбованi, то вигляд майже оголених дiвчат змушує кидати зброю без бою. Адже таким пристрасним схiдним красуням у полон здаватися дуже приємно.
  Але не всiм отримати подiбне щастя: коли йдуть у наступ чоловiка-нiндзя, це вже не так приємно. Бо якщо й бере бранця, то лише для подальшого недовiрливого допиту iз пристрастю.
  Особливо видiляється серед нiндзей у безформних чорних балахонах бiлобрисий хлопчик у шортах кольору прапора Японiї. Вiн такий швидкий, рубаючи всiх американських солдатiв, що потрапляють на шляху, за допомогою двох мечiв-катану. Мечi довшi, нiж сам хлопчик: навiть рясно бризка кров не пристає до блискучого клинка. У цей секрет чудової сталi, виготовленої за рецептами, даними японськими богами. Вона мiцнiша i твердiша за алмази, i до неї не пристане iржа з брудом.
  I юний нiндзя Сайго, здавалося, не вiдчуває їхньої ваги, а його м'язи такi рельєфнi, як напевно розплавлена сталь тече хвилею по жолобах, як вони перекочуються пiд знежиреною шкiрою. Для хлопчика, це рельєф здається неприродним i лякаючим, що посилює панiку, i позбавляє супротивника волi навiть вистрiлити через укриття.
  Сайго знiс мечем правої руки вiдразу три голови i прогарчав англiйською мовою:
  - Немає пощади, немає пощади, немає пощади вороговi! Вас жахливих злiсний янкi, я в пилюку враз розб'ю!
  I удар ногою в стрибку, одному гомiлом, а iншим п'ятою, у вертушцi, потiм теж iншою кiнцiвкою i вже цiлих п'ять бiйцiв армiї США затихло на мiсцi.
  Пацан на всю горлянку, заспiвав:
  -Ми не жалюгiднi комашки супернiдзя б'є мордочки! Панцирь янкi промокашка - прошибаємо шпилькою!
  Взагалi захоплення Перу-Харбор, це справжнiй шедевр успiшної стратегiї, удару катаре та японської безстрашної тактики. Тут уже нiякi сили не можуть встояти перед таким натиском. Коли полум'я шаленого вогню самурайської доблестi пробиває броню американського прагматизму. Або спроби вести боягузливу вiйну. Але проти такої вiдваги та натиску...
  Пара авiаносцiв США навiть не отримали серйозних пошкоджень, як виявились захопленi, морськими нiндзями та бойовиками зi спецвiйськ самураїв.
  Хоча бiльшiсть морякiв прирiзали на мiсцi. Кров розбризкалася по палубах, дiвчата-нiндзя навмисне занурювали свої ножi в цю рiдину, щоб залишити якнайбiльше гарних дiвочих слiдiв на металевiй палубi.
  Вiйницi залишали орнаменти, намагалися будувати мальовничо. Але особливо цiкаво, коли слiдами креслять написи типу: Японiя - сила, Iмператор - вище за Христа, Самурай - це бог!
  А щоб кровi виявилося бiльше, то нiндзi рiзали ковтки, так що взагалi нi крапельки кровi в трупах не залишилося.
  При цьому дiвчата трясли косами, ворушили вушка, i дмухали в нiмецькi губнi гармошки пiсеньки. Виглядало все на диво красиво. Ну чим це не шаховий бiй? Нехай навiть одностороннi пiддавки з боку зiрково-смугастого прапора та його бiйцiв.
  Ось, наприклад, виходять чорношкiрi бiйцi, пiдняли руки вгору, розгублено бурмочуть... I нiякого бойового духу - повний облом! Очi у негрiв червонi, на тлi переляканих, чорних, i кремових осiб вони здаються демонiчними. Але це не тi демони, що вторгаються на Землю, а на кшталт тих суб'єктiв, у яких рознесли в трiски пекло. Напевно, навiть мешканцiв Тартара тремтить, коли херувими вторгаються в їхнi володiння.... Так що це їм не банзай!
  Але ось хтось iз воїнiв США все ж таки зважився дати баталiю, iгноруючи поганий розклад катехизи. А як грати, так i грати.
  Японська войовниця i на неї мужлан з тесаком, i звiрячою фiзiономiєю. Один сплюснутий нiс чого вартий. Але коли тигриця бореться з мамонтом... Перемагає молода або здатна до омолодження пантера, тигриця або iнша хижачка.
  Хоча й довелося їй трохи повозитися. Спробуй, звали бiйця, який хоч i важить пiвтора цейнтнера, але швидкий нiби й не має iнерцiї. Зелений бере його матерi!
  Войовниця все ж таки примудрилася рушити пiд колiна, i скориставшись тим, що ворог похитнувся, надрубала йому сухожилля на кистi. I в результатi тесак плюхнувся на камiння. Дiвчина-нiндзя пальчиками нiжок зiстроила сильному опоненту дулю i лягнула в п'ят у пiдборiддя.
  Але й це не звалило ворога, поки меч остаточно не вiдокремив качан вiд тiла. Диво, що шия, наче колода середньовiчного форту. Вражає розгром...
  Ось уже й над будiвлю адмiралтейства здiйнявся простий за змiстом, але при цьому дуже виразний прапор Країни Вранiшнього Сонця. А нападники лютували дедалi бiльше.
  Павло Iванович проспався, i прокинувся пiсля такого багатого та класного сну.
  I став робити зарядку, з нахилами та присiданнями. Далi тренував шию. Зробив також i прес, i бiчнi вправи.
  Пiсля чого можна трохи присiдати i навiть з вантажем.
  Пiсля чого ще можна заспiвати... Або повити... Взяти i заспiвати:
  Як важко нам зрозумiти своє призначення,
  Бути гордою нацiєю, що в небо веде всiх!
  Щоб щасливим зробити вибiр поколiння,
  Нас Сталiн бiй уперед iз мрiєю у похiд!
  
  Вiйна як бурхливий пекла смерч промчала...
  Де хати були, попiл, кров та стогiн!
  Але лише до величi повiр початок
  Нехай буде людина вище пiднесена!
  
  Менi Батькiвщина повiрте всiх дорожче,
  Вона джерело, що чистiше кришталю!
  Як дiвчину найнiжнiшу на ложi-
  Хочу любити я славу Жовтня!
  
  Моїй Вiтчизнi - бурi не завада,
  Вона безкрайнiй, бурхливий океан!
  Iсторiї значна вiха
  Написано iсторичного Романа!
  
  Доводиться боротися дуже багато,
  Адже шляху iншого на щастя немає!
  Так отримати постiль з труни
  А чи можна ананаси на обiд!
  
  Ось за Маньчжурським прем степами Китаю,
  Що там шукати у чужих краях таких!
  Адже свята перемоги у травнi,
  Полювання бачити предкiв дорогих!
  
  Але борг Вiтчизни знай найважливiше,
  Вiн у тому, щоб ревно Землi служити!
  Iти до священної променистої мети,
  Щоб Арбат був крутiшим - Брайтон-Бiч!
  
  Ми воїни Вiтчизни Русi,
  Яку всiм серцем полюбили!
  Усiх супостатiв хоробро ти рубай,
  На славу Матерi всiх країн Росiї!
  Спiвав вiн iз великим ентузiазмом. I надзвичайно круто.
  Наташа помiтила:
  - Росiя пiшла шляхом Каїна... Яка вона пiсля цього мати?
  Маргарита пiдтвердила:
  - Справдi, яка вона пiсля цього мати? Не добре вести братовбивчi вiйни!
  Павло-Лев кивнув:
  - Та недобре! Але я сподiваюся, що це лише неприємний епiзод, нехай i дуже кривавий i затягнувся!
  Капiтан-Лев заявив:
  - Давайте краще розкажiть щось цiкаве!
  I дiвчина почала розповiдати продовження чудового сну Павла Iвановича.
  Пiсля того як Гiтлерiвцi захопили Єгипет та Кувейт, то пiшли далi до Саудiвської Аравiї та Iрану. Радянськi вiйська їм не заважали - отак прямо на Iндiю. А Японiя напала на США та розв'язала свою вiйну.
  I теж приступила до солiдних захоплень в Азiї. Сталiн поводився пасивно, вважаючи що вичiкувальна тактика найкраща. Але не тут було гiтлерiвцi перемагали занадто вже легко, i зайняли Iндiю без особливого опору. А в Африцi їм бiльше заважали проблеми з логiстикою, розтягнутiсть комунiкацiй, вiдсутнiсть дорiг, рiчки та джунглi та багато iншого. Але англiйськi та колонiальнi вiйська не були великою проблемою, i їх нiмцi били граючи.
  Що ж не встояти перед фашистами демократiї? I ось знову захоплення та окупацiї...
  За сорок другий рiк була Африка захоплена цiлком у тому числi Мадагаскар. Також провели операцiю "Бiлий ведмiдь" проти Швецiї, пiдкоривши її територiю. Не довго думаючи, Гiтлер вирiшив i Швейцарiю окупувати - у неї оптика i годинник гарний, а посередники фашистам вже нi до чого. Пiсля чого головна ставка була зроблена на повiтряний наступ. У Третього Рейху з'явилися Ю-188 i потужнiшi винищувачi МЕ-209 i Фокке-Вульф багатоцiльова машина. А в сорок третьому роцi i МЕ-309 та Ю-288, машини просто звiрi. I Британiю бомбили та зносили iз землею.
  Зрозумiло не стояло дома i танкобудування. "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", "Маус" - новi машини Третього Рейху. Деякi навiть пiдводнi. I чого тiльки фашистiв не було.
  Не тiльки розумiється на небi та на Землi.
  Крiм того, нiмецькi та зарубiжнi конструктори створили САУ Е-10. Фюрер наказав зробити машину не важчою за десять тонн, щоб можна було висадити її в Британiї на десантних модулях. Але при цьому забезпечити i озброєння та бронювання та ходовi якостi достатнi, щоб боротися з англiйською бойовою технiкою.
  Так була створена машина з двома членами екiпажу, якi розташовувалися лежачи. I висота Е-10 становила лише 1,2 метра. А впхнути в цю самохiдку змогли - лобову броню в 82-мiлiметри пiд великим нахилом, бортову - в 52-мiлiметри, плюс ковзанки, гармату 75-мiлiметрiв завдовжки ствола в 48-калiбрiв, така ж як на Т-4 в модернiзованому варiантi, i двигун - в чотири. При вазi десять тонн вiн розганяв машину на шосе, до ста кiлометрiв на годину.
  Ось це справдi диво САУ - якому встигли фашисти створити до початку висадки в Британiї, яка розпочалася 5 липня 1943 року.
  I це було дуже круто. Воiстину гра не за правилами. I пiсля масованих бомбардувань. I використовувався при висадцi десанту i торговий флот та рiчковi катери. I шанси в англiйцiв встояти були галимi.
  Дiйсно, Британiя протрималася лише десять днiв i капiтулювала. Так завершилася перша фаза вiйни. I тепер Гiтлер мав вибiр - лiзти через океан на США або напасти на те, що ближче - СРСР.
  Америку справдi за океаном дiстати було надто складно. А щоб збудувати потужний флот потрiбен жоден рiк. Адже це не лiтаки i танки якi штампувати легко. Тож було зроблено вибiр на користь СРСР. Тим паче сухопутна армiя у Сталiна велика, i якщо Третiй Рейх перекине свої вiйська через океан, то може й ударити в тил.
  I вiйна була запланована на 15 травня 1944 року. До цього часу у Третього Рейху з'явилися бiльш важкi САУ Е-25, i досконалiша модель танка "Лев"-2 з розташуванням вежi ззаду, а двигуна та трансмiсiї спереду одним блоком i поперек. Це був перший нiмецький танк iз класичною компонувальною схемою. Вiн вийшов нижчий та компактнiший. В результатi величезна вага танка "Лев" у дев'яносто тонн зменшилася до п'ятдесяти трьох, за колишньої бронi. У сто п'ятдесят мiлiметрiв лоб корпусу пiд нахилом сорок п'ять градусiв, сто мiлiметрiв борту корпусу i вежi, i двiстi сорок мiлiметрiв лоб вежi. Щоправда, саму гармату замiнили на 88-мiлiметрову 71ЕЛ - вона була трохи легшою i компактнiшою, мала бiльший запас снарядiв i скорострiльнiсть.
  Крiм того, в СРСР пiсля випуску монстрiв: КВ-5 i трохи пiзнiше КВ-4 з дуже товстою лобовою бронею, але без рацiональних кутiв нахилу, подальше нарощування габаритiв було зупинено.
  Занадто часто КВ-3, КВ-4, i КВ-5 ламалися i вимагали ремонту i застрявали. I їх замiнило сiмейство нового танка IС. Спочатку IС-1 з'явився наприкiнцi сорок третього року, i на початку сорок четвертого IС-2 ваги всього в сорок шiсть тонн. I це було найкращим рiшенням.
  Щоправда, тепер 105-мiлiметрова нiмецька гармата стала надмiрною. У Третьому Рейху теж намучилися з Маусом i зняли його з виробництва, як Лев-1. Щоправда з'явилася "Пантера"-2 вагою п'ятдесят тонн, iз 88-мiлiметровою гарматою, схожа на колишню машину. Ну i "Тигр"-2 був злегка модернiзований, його вежа поменшала i вже, а двигун був встановлений бiльш потужний у тисячу кiнських сил.
  Звичайно танк "Лев"-2 кращий, але тiльки-но надiйшов на озброєння i потрiбно ще налагодити його виробництво. Основним танком, що найбiльш масово випускається в сорок четвертому роцi, стала "Пантера"-2. Вона поки що основна. "Лев"-2 ще вимагає деякого часу для розкручування виробництва. У цiлому нинi фашисти сильно, а й у Сталiна багато технiки. I танкiв та iншого. Ось у сорок четвертому роцi пiшов у серiю Т-34-85, теж хороша машина потужнiша, i здатна битися з Т-4 та "Пантерою" та простим "Тигром", пробиваючи їх у чоло. Правда проти "Пантери"-2 з бiльш потужним лобовим захистом слабка. Проти "Тигра"-2 та "Лев"-2, i це танки серйознi.
  Але в iншiй ваговiй категорiї. А Т-34-85 все-таки набагато легше вийшла, нiж "Пантера"-2, i навiть звичайна "Пантера". Лише нiмецький Т-4 був легшим за радянську тридцятьчетвiрку.
  Отже, розклад перед початком вiйни виходив цiкавий.
  Чисельнiсть танкiв з обох бокiв була приблизно рiвна - понад сорок тисяч.
  Але нiмецька танкова мiць була бiльш новою та вагомою. Та й проста "Пантера", таки значно перевершувала Т-34-76, i навiть Т-34-85 останню щоправда менше.
  В авiацiї спiввiдношення сил ще гiрше, i бiльше на користь Нiмеччини, яка мала перевагу i в бойовому досвiдi, i якостi та кiлькостi.
  Плюс ще реактивна авiацiя у СРСР i зовсiм не опонента. I видно було, що нiмцi як вiзьмуть i попрут... Особливо якщо кинуть у бiй ТА-152 дуже небезпечнi багатоцiльовi винищувачi-штурмовики, якi можуть виконувати роль фронтових бомбардувальникiв.
  Але найбiльша перевага у гiтлерiвцiв у пiхотi... Вони набрали велику кiлькiсть вiйськ за рахунок колонiй та Європи. I цього показника СРСР фашистський Рейх не переплюнути. Одна Iндiя має скiльки населення, i скiльки в нiй можна колонiальної пiхоти i гарматного м'яса набрати.
  А пiхота у нiмцiв та їхнiх сателiтiв отримала нову штурмову гвинтiвку МР-44, якої немає рiвних у свiтi, i СРСР теж не має такої. I вона активно вступає до вiйськ i там показує свiй рiвень. I по автомобiльнiй технiцi та мотоциклах у фашистiв вийшла перевага просто переважна. Ось це справдi так виходило круто.
  Ну i що тепер у Гiтлера тепер великий козир. I вiн може побити реально Сталiна. Плюс ще Червона армiя так i не навчилася битися в оборонi. Хоча укрiплень начебто понарили.
  Або лiнiю Молотова начебто добудували. Але будуть ще й лiнiю Сталiна, намагатимуться пожвавити, хоча вона й була демонтована. I Гiтлер дуже крутий. I в нього сила...
  З найновiших i найдосконалiших нiмецьких розробок це САУе-25. Уявiть собi самохiдку вагою всього двадцять шiсть тонн, але лобова броня 120-мiлiметрiв великим нахилом, бортова 82-мiлiметра з нахилами, i гармата 88-мiлiметрiв 71ЕЛ при двигунi вiсiмсот кiнських сил. Тобто подумайте, яка це мiць i швидкiсть. I що проти такої самохiдки не встояти.
  Вона можна порiвняти з бронею та озброєнням з "Тигром"-2, але набагато легше, нижче силуетом, i куди швидше i маневренiше. I це САУ на той момент - майже чудо-зброя.
  Є також велика кiлькiсть рiзних стовбурiв артилерiї. У тому числi й трофейних, анлiйських.
  Так, у фашистiв з'явилися новi бомбардувальники - Ю-488, чотиримоторнi i дуже потужнi. Їхня родзинка не тiльки потужнi двигуни, але й вiдносно мала площа крила. З чого швидкiсть гвинтового бомбардувальника сягає 700 кiлометрiв на годину. I лiтає вiн на п'ять тисяч кiлометрiв. Тобто перевершує американський Б-29, маючи оборонним озброєнням не кулемети, а авiагармати.
  Крiм того, у гiтлерiвцiв з'явилися i ТА-400 бомбардувальники з шiстьма двигунами. Також дуже потужнi машини здатнi летiти на вiсiм тисяч кiлометрiв i бомбардувати скидаючи по дванадцять тонн смертельного вантажу.
  А ще подiбну машину захищає вiдразу тринадцять авiагармат - цiла система Їжак, i спробуй до такої сунься. Рекордне озброєння та сiмсот кiлограм чистої бронi. Тож фашистiв спробуй встояти.
  Але головна неприємнiсть це реактивний бомбардувальник "Арадо", який майже неможливо збити, i гвинтовi винищувачi його не в змозi наздогнати. Така рiч ще тiльки-но почала запускатися у виробництво. Але його можливостi цього реактивного лiтака дуже великi.
  Крiм того, на вiдмiну вiд сорок першого року, є ще й Японiя з її колонiальними володiннями. I тут Гiтлер прямо сказав Хiрохiто - не личить бути самураям падальщиками. I треба вдарити по радянськiй Росiї та заходу та зi сходу. А це також чималi сили. Хоча в танках Японiя слабка, але її машини зате легкi i з дизельними двигунами, рухливi та маневренi. А авiацiя дуже сильна. Особливо винищувач "Зеро" найлегший у свiтi та маневрений. Це справжня сила. А вiйськово-морський флот у Японiї дуже сильний. I тут теж ти проти такого брухту не попреш.
  Тож спiввiдношення сил ще гiрше для СРСР. Оскiльки частину вiйськ доводиться тримати Сходi. А ще у японцiв багаточисельна та дуже вiдважна пiхота. I добре навчена iз кодексом Бусiдо.
  Тож у СРСР справи неважливi.
  I ось 15 травня 1944 року почалося вторгнення...
  . РОЗДIЛ No 3.
  Капiтан-Лев узяв i напився рому. I випив чимало i захропiв.
  I йому снилося.
  Березень 1588 року. Часи цiкавi та веселi. Григорiй Рибаченко кiлька жiнок у Японiї заплiднив. Пiсля чого повернувся до Китаю.
  Там вони разом iз принцесою леєю будують та зводять новi мiста.
  А Григорiй Рибаченко складає.
  Захоплення бази дозволило батальйону "Тигрицi" просуватися далi всередину Австралiї. Полонених погнали нiмецькi пiдлiтки. Вiйна йшла в однi ворота. Дiвчата знову бiгли голоногi пустелею. Їм це без жодних сумнiвiв дуже подобалося. Вони стали такi сильнi та загартованi. Воiстину воїни Третього Рейху та надлюдини.
  Красунi здатнi проковтнути разом цiлий континент. Але поки що їх чекала затяжна пробiжка. Четвiрка красунь мчить по пустелi з рюкзаками i тремтить.
  Герда зi смiшком зауважує:
  - Не буває легких воєн, бувають супротивники без жодної ваги!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Але навiть така вiйна досить цiкава! Почуєш себе майстром! I наш батальйон змiнює всi перешкоди!
  Шарлотта заспiвала, перевiряючи бiльшовицьку пiсню:
  - Наш паровоз уперед летить, у Нью-Йорку зупинка! Iншого немає у нас шляху, у руках у нас гвинтiвка! I не проста, а штурмова!
  Магда хихикнула i заспiвала:
  - Штурмовий мiсяць, штурмовий... Як нiхто не любить, i тобi не до сну!
  Деякий час дiвчата бiгли, мовчки, а потiм Шарлота запитала Магди:
  - А що все ще в Христа вiриш?
  Блондинка-янгол скромно вiдповiла:
  - Треба ж у щось вiрити! А Християнство це також добра вiра!
  Руда дияволиця пiдморгнула:
  - Вдарили тебе правою щокою пiдставити лiву? Хiба це розумна вiра?
  Магда рацiонально помiтила:
  - Вiра багато в чому вимагає вiри, а не доказiв! Ми ж вiримо у фюрера!
  Герда тут втрутилася, помiтивши:
  - А ми якраз i маємо докази непогрiшностi фюрера. Це його вражаючi перемоги!
  Магда була змушена погодитися:
  - Нам пощастило, i фюрер виявився генiєм, але... Адже був час, коли ми повiрили йому без жодних доказiв!
  Герда вiдповiдно кивнула i хихикнула:
  - Було, та спливло! Тепер наша вiра ґрунтується на розумних доводах! Якi, як нiколи, мiцно пiдтвердженi практикою! Ось зараз ми без проблем ковтаємо цiлий континент!
  Магда взяла i заспiвала:
  - Третiй Рейх не має проблем! Нас знають усi! Ми змогли захопити територiю для себе, ми зможемо захопити її для вас! Ми зробимо вашi грошi та землi золотими!
  Христина свиснула:
  - Та це справдi виходить круто! Ви змогли до такого здогадатися! Та й поетеса!
  Магда тут запропонувала з усмiшкою:
  - А може чогось i справдi заспiваємо?
  Христина охоче пiдтвердила:
  - Та вiзьмемо та заспiваємо! Адже ми це любимо!
  Магда заспiвала, пишучи на ходу. Її голосок просто срiбний.
  Ми ангели вiйни, бiжимо дiвчата,
  На Тора лайка, на червону хвилю...
  Зродилася дiвка видно з автоматом,
  Але чому менi сумно не зрозумiю!
  
  Мрiя з хлопцем переспати крадькома,
  Тепер напарник мiй важкий танк.
  Воїнкою бути - не надто солодко,
  Але видно до шаблi вiдчуваєш талант!
  
  Я дiвчина, прекрасна, молода -
  Але не обрала, знай собi бордель...
  Я не шукала дармового раю -
  Засвоїла один наказ - убий!
  
  Воювала за велику Вiтчизну,
  У руках тримала смiливо автомат.
  Не пошкодуй за землю свого життя,
  Коли простий горбушку лицар рад!
  
  Пройти довелося по мiнах це поле,
  Коли потужнi розриви рвалися...
  Невже днiв щасливих нема болю,
  Покотилися каменем круто вниз!
  
  Але iстина одна є у солдата,
  Нехай навiть вiн iз дiвочою косою...
  Прийде ординцям люта розплата,
  Хоча бiжу я по снiгу босий!
  
  Бути дiвчиною часом i не солодко,
  Хоча старою вiрно важче...
  Я не скажу вам байдуже - гаразд,
  Хто наймудрiший нинi з людей!
  
  Адже заради Бога боса дiвчинка,
  Бiжить кучугури мiряючи ногою...
  У якомусь сенсi я i комсомолка,
  I врiжу супостата кочергою!
  
  Христос кумир та iстинний Спаситель,
  Йому я низько в ноги вклонюся...
  Геть вiд мене проклятi спокусник,
  Нехай буде в славi вiчний Iсус!
  
  Висловлю Всевишньому сумнiви,
  Можливо недостойних нагородив...
  I попрошу для злiсних кари помсти,
  Щоб аби вистачило в цьому сил!
  
  Господь розсудить, вiн суддя суворий,
  I зробить, щоб стало добре.
  А ми я вiрю, свiт збудуємо новий
  Де дiвчата пiд сонцем голяка!
  Гарно спiвала Магда Зiнгер та дiвчата пiдспiвували. Добре їм було тiкати. Але нудно трохи. Вже не так вимотує виснажливий ритм перебiгу. Тiльки пiсля Швецiї ще спекотно. Ех, iз зими та в лiто. Як це круто та класно!
  Але поки що перед дiвчатами тiльки пустеля. Зустрiвся один блокпост. Бiй виявився коротким, десяток австралiйцiв убито, чоловiка двадцять здалося в полон. I все...
  Зате вночi Магда i Герда збагнули собi щось цiкаве;
  Знову показує бої у Францiї - там вони протiкають не лише на сушi, а й у небi.
  Льотчик Марсель вже перевищив рахунок у сто двадцять лiтакiв. Невисокий юнак рокiв двадцяти, але ще не росте борода i з довгим чорним волоссям та нiжним обличчям вiн схожий на дiвчину.
  Але насправдi це вже уславлений ас, який побив рекорд Мельдерса. Гроза британських льотчикiв з феноменальною влучнiстю.
  Вважає за краще бити на дистанцiї i уникати зайвого ризику. Його лiтак ще жодного разу не отримав у боях серйозних ушкоджень.
  МЕ-109 "Ф", модифiкацiя з гарною маневренiстю, але мало озброєна з погляду Марселя.
  Щоправда, вже закiнчується розробка 30-мiлiметрової авiагармати.
  Iдеальна зброя!
  Марсель бачив її на випробуваннi - з одного влучення винищувач розносить! От би вiн iз нею розвернувся.
  На своїй машинi "Марс" таке йому привласнили з повагою прiзвисько: пiсля того як було перевищено рахунок у сотню i фельдмаршал Кiссильрiнг вручив Лицарський Хрест Залiзного Хреста з дубовим листям та мечами.
  Вище нагорода - така сама, але на додаток з дiамантами!
  Марсель ще дуже молодий i йому зовсiм не байдуже, яку чергову блiшанку йому вручать. Тому, хто першим переступить бар'єр пiвтораста машин її i вручать.
  Юнак-ас бачить першi цiлi: винищувачi та кiлька "Ланкастерiв". Бомбардувальник "Ланкастер" несе п'ять-шiсть тонн бомб i досить живучий екземпляр.
  На своєму винищувачi Марсель замiнив кулемети - авiагарматами у 20 - мiлiметрiв. Таким чином пiднявши вогневу мiць на шкоду маневреностi.
  Що завжди чимось заради чогось доводиться жертвувати. Ось i Черчiлль пiдставив життя тисяч синiв Британiї заради своїх наполеонiвських амбiцiй.
  Здалеку винищувачi Британiї здаються мошкарями, а бомбардувальники трутнями. Американських машин не видно, i це не надто тiшить Марселя. Англiйцi в небi поки що й сильнiшi i досвiдченiшi будуть, нiж дуже гордi янкi.
  Марсель ще хлопчиськом-школярем вiдвiдав iз вiзитом за програмою екскурсiй "Народне щастя" Нью-Йорк. Там вiн i зустрiвся з американськими шибениками. Спочатку йому як хлопчику iнтелiгентному сподобалися їхнi посмiшки та культурна мова. Але потiм почалося хвастощi i зазнайство. Тут справдi буквально як у тому анекдотi: якщо вам скажуть Африка бiльше за Техас, проявiть поблажливiсть до малограмотних дикунiв.
  Довелося й продертися. Марсель зовнi кволий, але швидкий iз реакцiєю першокласного жонглера. Вiн умiв постояти за себе.
  Ось i зараз однi з британських винищувачiв вирвалися - тим гiршi для нього!
  Короткий залп, щоб не вiдвели три авiагармати машину убiк.
  Вiдламанi крила - дюраль та фанера розсипалися як випущена з руки колода карт.
  Марсель тихо прошепотiв:
  - Сто двадцять другий...
  I вiдразу впорскує в двигун сумiш, намагаючись розiгнати машину. Щоб iншi напарники на "Мессершмiт" його не випередили.
  Англiйцi гордi та бiй приймають. Марсель коротко майже одиночними збиває з дистанцiї та iншу машину, а потiм без паузи третю.
  Зовнi тендiтний ас-хлопчик вiдмiнно вiдчуває машину. Жодного зайвого руху. Все має бути розрахованим, хоч пiд час повiтряного бою нiколи вважати.
  Збивши четверту машину, найкращий ас Люфтваффе змушений рiзко вiдвернути, щоб уникнути небезпечного зближення.
  Наче ти рiзко розвертаєшся, спускаючись iз гiрки. I примудряєшся опинитися пiд черевом Ланкастера. I тут шанс збити дуже небезпечну машину, здатну завдати вiдчутних втрат - сухопутним вiйськам.
  I ось наче камiння у воду рiзко входить у черево авiаснаряди... Потужна чотиримоторна машина вибухає, одразу... Мабуть, детонували бомби. Розлiтаючись уламки ушкоджують ще два винищувачi iмперiї Лева i тi з хвiстами, що димляться, йдуть у "самововку".
  Марсель iз посмiшкою вимовляє:
  - Ось вiдлiталися... А хтось казав: лев нiколи не складе крила i не заповзе в раковину!
  Але бiй ще продовжується. Нiмцi теж зазнають втрат. Обмiн ударами...
  Марсель стрiляє вже частiше, намагаючись заощадити боєкомплект. Ось сьома жертва, восьма, дев'ята.
  Кулi пройшлися крилами... Це вже небезпечно. Потрiбно залишатися гранично уважним або навпаки розслабленими покладаючись на iнтуїцiю.
  Досвiду бойових вильотiв у Марселя не так уже й багато. Вiн здебiльшого займався у першi мiсяцi розвiдкою. I талант вiдкрив як у казцi - випадково. Все ж таки iнодi буває, що людина бачить певнi зображення i як би вгадує без розрахунку куди бити. I в мiру накопичення досвiду - це бачення ставати лише яскравiшим.
  Причому ти вiдчуваєш i де готовий сунутися, твiй лютий ворог!
  А от наприклад асу Твiсту, який отримав борючись на сходi, лицарський хрест не пощастило... Побили i ще не факт, що встигне вискочити.
  Щоправда вже кажуть розробка, що може викинути льотчика разом iз крiслом, але вона поки що надто громiздка, для практичного використання у крихких винищувачах.
  Але ось i англiєць пiдвiвши напарника перетворився на свiчку ... Одинадцять - плюс ще два що зруйнував розрив бомбардувальника ... Але їх, мабуть, не включать.
  Тепер треба пройтися пiд черевом "Ланкастера" боєкомплект майже закiнчується, а машину з ладу вивести треба...
  Все ж таки замiна легких кулеметiв на бiльш важкi авiагармати додало ваги. Ось навiть майнув думка про Фокка-Вульфа. Машина спроектована на шiсть(!) вогневих точок та з посиленим бронюванням.
  За всiх переваг подiбної машини, в тому числi можливостей використовувати її як штурмовик i фронтовий бомбардувальник, перевищить чотири тонни, а значить, маневренiсть впаде. Нехай навiть потужнiший двигун повiтряного охолодження i пiднiме швидкiсть.
  Навколо тебе проносяться кулеметнi черги: англiйцi та американцi чомусь виявилися, принаймнi поки що байдужi до авiагармат.
  А ти пiрнаєш, як боксер легковаговик, пiд важкий джеб супертяжа.
  Одна з куль все ж таки тюкнула в двигун, але вiдскочила вiд алюмiнiєвого кожуха... Будь це снаряд авiагармати, могло скiнчитися вимушеною посадкою.
  А ось над тобою немов жирний iндик "Ланкастер". Вже пальцi натискають самi - без розрахунку чи прикиду!
  I знову машина спалахує... Немов вогняне пiр'я виросло на черевi алюмiнiєвого iндика.
  Марсель шепоче:
  - Не Рiздво, але все одно приємно!
  I знову громила розривається на частини...
  Остання тринадцята (а по сутi п'ятнадцята жертва) винищувач...
  I все вже - боєкомплект вичерпався i треба виходити з баталiї.
  I хлопець це робить як завжди вправно... Втiм, англiйцi вже розбитi! I встановлено рекорд - за один бiй тринадцять.
  Наступний вилiт, за кiлька годин. Вiйна йде не на жарт!
  Формально Британiя не має штурмової авiацiї, хоча машини, що виконують функцiї атак на сухопутнi частини, є. Вони зазвичай мають сильне бронювання та гарматне озброєння.
  При цьому льотнi характеристики набагато слабшi.
  Зближуються iз землею i... Марсель б'є по них вiялом, прибиваючи до позицiй. А назустрiч кидаються винищувачi, i вони одержують тютюн...
  За день Марсель зробив чотири вильоти, пiдбивши двадцять сiм лiтальних апаратiв - ось так 29 червня виявився спекотним у всiх сенсах цього слова.
  Наступного дня майже не поступався по напруженню. Британський лев, отримавши небезпечне пiдсiкання, намагався перехопити iнiцiативу. Без особливого успiху, зате вiдчайдушно...
  Марсель може вперше за всю кар'єру опинився на межi загибелi... Збив юнак вiсiмнадцять машин - перевищивши iз запасом тепер - 166 знищених лiтакiв, а це вважай дiамантовий хрест, але... Зате сам виявився пiдбитим... Намагаючись урятувати лiтак, Марсель вiдчайдушно вирулював. Машину трясло, випливало машинне масло... Ось-ось могла спалахнути пожежа.
  Але все-таки успiх не залишив юнака, i так-сяк машина сiла на поле зi скошеною травою. Щоправда, вивернуло крило i юний ас вiдключився.
  Отямився Марсель вiд вiдчуття, що його обличчя пестять хвилi теплого моря.
  Справдi, вродлива дiвчина масажувала шию i протирала садна спиртом. Навiть не одна тут, а цiлих чотири дiвчата. Юна кров одразу завирувала в жилах, а гарненькiй фiзiономiї повернулися фарби.
  Марсель хрипким голосом запитав:
  - Ви хто? Гурiї?
  Найвища i найгустiша з них засмiялася i показала дуже рiвнi i витонченi, щоправда великi як у конячки зуби. Голос звучав нiжно:
  - Я фрау Магда фон Зiнгер... Чув?
  Марсель вiдповiв:
  - Нi... Саме про вас не отримував iнформацiю!
  Тодi Магда пояснила:
  - Ми єдиний на сьогоднi танковий екiпаж, який складається з жiнок. - Дiвчина зробила паузу та додала. - А ти хто?
  - Я Марсель! Льотчик ас! - вiдповiв, вирiшивши нiчого не приховувати юнак.
  Магда на це посмiхнулася:
  - Той самий, що отримав лицарський хрест iз мечами
  Льотчик свiтового рiвня кивнув:
  - Так! Саме той!
  Фрау фон Зiнгер здивувалася:
  - А уявляла тебе бiльше i старше... Ти просто пiдлiток!
  Марсель логiчно зауважив:
  - В авiацiю якраз i намагаються набирати хлопцiв легше, i менше, це лише в десантi є крупняки. Може, допоможете менi в ремонтi лiтака?
  Магда важко нахилила голову:
  - А ти знаєш, у нас теж поломка. Танк "Тигр" вийшов iз ладу. Причому не вiд снаряда i ми його нiяк не можемо вiдремонтувати. Грiзна машина, а така, що не ремонтується.
  Марсель здивувався i по-справжньому:
  -Ви сказали "Тигр"? Я не знав, що наша армiя має такий танк!
  Магда широко посмiхнулася.
  - Ось уяви собi, є! Причому дуже навiть хороший. Ми за п'ять днiв побили лише танкiв у англiйцiв тридцять два, а ще й вантажiвки, бронетранспортери, гармати, мiномети... Такий результат за неповний тиждень... I такий конфуз!
  Марсель логiчно зауважив:
  - Коли машина ще тiльки, що створена та починає освоюватися, плюс важка - вона й має ламатися. Це вже аксiома!
  Магда змушена погодитися:
  - Та важка... З чудовою гарматою та оглядом!
  Її напарниця та навiдниця Герда помiтила:
  - Якби машину на тонн двадцять полегшити, та бронелiсти пiд нахилом - цiни б їй не було!
  Марсель обережно пiдвiвся - кiстки в нього начебто цiлi. Крокувати боляче, зв'язки потягнуло. Хлопець глянув на винищувач. Зовнi машина, не мала серйозних пошкоджень i, по iдеї, легкий ремонт, замiна шланга i в дiю.
  Марселю не хотiлося псувати статистику - досягнень загубленою машиною. Попереду ще багато днiв битви. Англiйцi висадили понад тридцять дивiзiй - це сила! У цьому випадку вирiшувалося дуже багато.
  Танк "Тигр" замаскували на совiсть. Дiвчата i в самому воювали крутiше за чоловiкiв i вмiли ховатися. Марсель навiть здивувався. Адже машина справдi не маленька. Може навiть найбiльший iз тих танкiв, що довелося йому ранiше бачити.
  Хоча немає С-2, у французiв ще бiльше, але .... Та машина ледве рухалася.
  Тут i справдi танк здатний вплинути на перебiг вiйни i змусити розбитися залiзнi орди на свiй каркас.
  Марсель у танкових двигунах розбирався куди гiрше за дiвчат i допомогти нiчим не мiг. Хiба що розважити розповiдями про повiтрянi бої.
  Цiкава Герда поставила таке запитання:
  - А коли ви збили першого льотчика, жалостi до нього не було?
  Марсель вiдповiв:
  - Щось неприємне вiдчув, але вже згодом. А спочатку зрадiв - узяв вгору над ворогом - житиму!
  Герда помiтила зiтхнувши:
  - Пiд час бою жалостi немає... Але потiм туга зелена тисне. Ось справдi - кров людська не вода!
  Марселю стало цiкаво:
  - Але есесiвцi вважають, що не можна вiдчувати почуття жалостi до iнших народiв, так вони не зовсiм ... повноцiннi!
  Герда негативно мотнула головою:
  - Маячня! Росiяни дуже повноцiнно вже другий рiк б'ються з нами. Погодься, з недорозвиненими приматами стiльки не воюють, та ще й обливаючись кровi!
  Марсель кивнув i раптом притяг Герду до себе, жадiбно поцiлувавши дiвчину в губи. Та жадiбно вiдповiла йому, прикрита лише бiкiнi, навiдниця виглядала дуже апетитно. Скинула з себе лiфчик i юнак став жадiбно обсипати поцiлунками її груди з рожевими бутончиками витончених соскiв. Та у вiдповiдь умiла, зiрвала гiмнастерку, оголила торс... Любовний жар захлеснув пару, Зiнгер i два iншi дiвчата притихнувши, жадiбно спостерiгали за дiєю.
  Торс Марселя виявився мускулистим iз красиво викладеними, рельєфними шоколадними плитками. Вiн чудово засмаг на середземноморських курортах i виявився темнiшим, меч блондинка Герда, теж мускулиста i з iдеальними пропорцiями войовниця.
  Океан пристрастi бурхливо хлюпався, переходячи з бризу зi шторм, по параболi, що наростала, ревли хвилi хтивих стогонiв i зiтхань.
  Вже вночi прибула викликана по радiо ремонтна бригада. Двигун "Тигра" виявився гаразд, а ось ковзанки заклинило. Довелося знiмати гусеницi.
  У Марселя простiше - замiнили пробитий масляний шланг, трохи пiдлатали крила i знову в бiй.
  Танк "Тигр" показав свою неважливу здатнiсть до ремонту. З ними метушнi ще на пару днiв i це в кращому разi. Запасних ковзанок потрiбного розмiру - не знайшлося.
  Втiм, дiвчата не надто засмутилися i попросилися на новий Т-4 з гарматою довгостволкою. Але як з'ясувалося таких танкiв поки що дефiцит...
  Перший день липня видався спекотний, i хоча Марсель вступив у бiй вже пiсля обiду, встиг, доки не стемнiло, зробити два вильоти збивши вiсiм машин, у тому числi й чотирьох моторний "Ланкастер".
  Англiйцям доводилося вкотре отримувати гiркi пiгулки поразок. Удар у фланг i тил виявився несподiваними, тим бiльше, що нiмцi саме проводили планову ротацiю коду шифрування.
  I Англiя програвала начисто...
  Наступного дня 2 липня нiмецькi танки вже перерiзали артерiю i цьому передував завзятий танковий бiй.
  Четвiрка дiвчат для себе зненацька знайшла танк. А саме трофейну "тридцятьчетвiрку". У Францiї зберiгалося кiлька сотень захоплених Сходi танкiв. Але Т-34 через труднощi в управлiннi та погану оглядовiсть не користувався популярнiстю у нiмецьких танкiстiв. Та й бойовi припаси до нього потрiбнi калiбру на мiлiметр бiльше за стандартнi 75 - мiлiметри нiмецьких гармат.
  Проте дiвчата, якi на випробуваннях вивчили радянську машину вздовж i впоперек мало не на колiнах попросили надати їм саме цю легендарну тридцятьчетвiрку.
  Снарядiв же вистачити поки що трофейних - не надто їх активно витрачали - є ще запаси.
  Так що "Тигр" здох i його можна поки не замiнили ковзанки використовувати лише як вогневу точку з рухомою вежею, а Т-34 на конi.
  У кабiнi тiсно, зате запас снарядiв... Кажуть, росiяни примудрялися запхати цiлу сотню, але фрау фон Зiнгер у це не вiрила. I так їм дiвчатам тiсно...
  Фiльтр i справдi в машинi неважливий i вони навiть почепили на себе спецiальнi марлевi пов'язки i рвонули.
  У вежi швидко стало дуже спекотно - дизель давав велику температуру, плюс ще липневе сонце. Адже найспекотнiший мiсяць на рiк, та ще й у теплiшiй, нiж Нiмеччина - Францiї.
  Ось i три "Матiльди" та пара "Кромвелiв" попалася... Значить перемикай передачi на максимум у виходь на борт!
  Нi "Тигр" би їх розстрiляв iз дистанцiї. А тут треба наблизитись.
  Танк начебто досить швидкий, особливо коли преш по рокадi, тут вiдчувається рiзниця. Але так тремтить, жах! Нiмецькi машини, навiть старi моделi куди бiльш плавнi ходом, а значить, з них легше потрапити.
  Але Герда пiсля кiлькох годин кохання з Марселем настiльки надихнулася i сповнена енергiї, що стрiляє на ходу в "Кромвель" i...
  Потрапила вниз корпусу, там, де броня слабша i машина просiла.
  По них садять у вiдповiдь, але це не небезпечно. Не дуже снаряди в англiйцiв. Та й потрапити в спритну i маленьку "тридцятьчетвiрку" на вiдмiну вiд "Тигра" набагато складнiше. Тiсно у нiй, але й живучiсть вiдмiнна.
  А ось i другий "Кромвель" у нокаутi... Зазвичай нижня частина корпусу традицiйно бронюється слабше(Тигр тут став винятком!), так як у неї потрапити складнiше i рiдко таке трапляється, а танки традицiйно полегшують...
  Ось i "Матiльда" свiй подаруночок отримала - як її нiс праска просiла i горить. Машина добре, до речi, захищена в лоб - 78 - мм, а вежа i по бортах i корми 75 - мм непогано.
  Але в неї низ корпусу слабший... Герда скелятися i перекриваючи оглушливий рев дизеля - "тридцятьчетвiрка" танк дуже галасливе, в ньому просто пекло. Але бiлявцi вже не звикати, вони через оглядову щiлину розгледiти примудряються. Особливо якщо перед цим її напильник розширити. Є й iнший спосiб покращити огляд: перископ зняти з "Тигра" та вiдкритий люк дивитися. Так заразом i вiд диму проблем менше... i четверта "Матiльда" у вiдключеннi...
  А потiм п'ята поповнила перелiк знищених танкiв. У корпус потрапило снарядом та вiд англiйської машини. Але снаряд не надто важкий щоб становити небезпеку, та нахил бронi, особливо верхньої частини, дає чудовий рикошет... Кулеметника Христина як тягне пiхотинцями. I давай цвяхити англiйцiв... А Герда послала "презент" точно в мiномет! Ось фонтан iз вогню та сталi, як злетить - розкидаючи смерть та десятки солдатiв iмперiї морського лева!
  Дiвчата пiсля такого сну прокинулися по командi - пiдйом! Маргарет ревла, мов буйволиця пiд струмом. I, схопившись, знову кинулися тiкати. Мчати собi по пустелi красунi.
  Герда запитала Шарлоту:
  - Як ти гадаєш, нашi танки на континентi будуть?
  Руда дияволиця зробила босими пальцями на бiгу вiсiмку i прошепотiла:
  - Думаю, що танки будуть! А може, вже i є! Транспорти можуть доставити!
  Шарлотта мала рацiю. Справдi, на узбережжi висаджувалися танки. В даному випадку це був випробуваний Т-4 та Пантери. Тяжкiшi танки важко десантувати. Навiть "Пантера" зi своєю вагою сорок три тонни, вже проблемна машина. Їх висадили всього дюжину. Крiм того з'явився i танк "Оборотень", з трьома вежами та двома гарматами 37 та 75 - мiлiметрiв вагою 22,5 тонни. Ця машина була випущена ще в тридцять дев'ятому роцi, але через незрозумiлi причини не пiшла в серiю.
  Але коли розроблявся план вторгнення до Британiї, ця порiвняно легка машина знову зацiкавила генералiв.
  Так "Перевертень" або Т-5 потрапив до Австралiї. Втiм, зараз Т-5 стала "Пантерою". Машина є неоднозначною. Досить комфортна, пристойно захищена в лоб, з бронебiйною, точною та скорострiльною гарматою, досить спритна. Але при цьому слабка захищена з бортiв важка, дорога, не надто технологiчна. Такий танк, який мав бути наймасовiшим у Панцвалi, виявився неоптимальним.
  Утiм, у Нiмеччинi вже велися роботи над "Пантерою"-2. Нова машина мала отримати бiльш потужне бронювання, двигун у 900 кiнських сил i на озброєння гармату у 88-мiлiметрiв, як у "Тигра"-2. При цьому її маса мала зрости незначно. Тут йшлося про ущiльнення компонування, не рацiональної машини. I за цей рахунок пiдняти захист.
  Фюрер придивлявся до СРСР. Вiн побоювався, що якщо Третiй Рейх загрузне в Америцi, то Сталiн може i завдати удару в спину. Тим бiльше, що у разi наступу на Москву Америка вiдокремлена океаном i зайнята власними негараздами буде дуже безпечною. Правда тут було одне але... Зi штатами Третiй Рейх формально у вiйнi, а з Росiєю у Нiмеччини перемир'я. А значить...
  Може є сенс i з США перемир'я укласти? Тiльки спочатку прихопивши у Тихому океанi все, що погано лежить! Такi ось думки i ворушились у головi у ватажкiв звiринця.
  Танк "Оборотень" мав похилу лобову броню та спаренi гармати. Ось вiн атакує австралiйську пiхоту, тому що для танкових боїв не надто придатний. Натомiсть "Пантера" чудово справляється з участю винищувача танкiв. Вона страхує свого осколково-фугасного колегу iз чотирма кулеметами. Така ось налагоджена взаємодiя танкiв.
  Вiдразу видно, що "Шерман" - "Пантере" не суперник. Хоча заради справедливостi вони не в однiй ваговiй категорiї. Нiмець, будучи важчим, звичайно ж, б'є на далеку дистанцiю.
  Iншi, легшi танки зовсiм не в рахунок! Куди їм до "Пантери". Ось в одному екiпажi борються хлопчики. Теж бiйцi рокiв тринадцяти-чотирнадцяти плоди експерименту. I, як зазначено - стрiляють пiдлiтки непогано. I воюють не гiрше за дорослих! Бойова армiя...
  . РОЗДIЛ No 4.
  Капiтан-Лев перекинувся на iнший бiк i продовжив свiй сон уже по-iншому.
  Дар'я продовжувала працювати на будiвництвi залiзницi. Як i ранiше, в смугастiй тюремнiй сукнi-рубищi i босонiж, вколювала дiвчинка, якiй щойно виповнилося тринадцять рокiв. На Православне Рiздво їй дали трохи бiльше поспати, i вона приснила ранiше пропущену частину сновидiння.
  Ефiтик i Лiза, нарештi, домчалися до моря, узбережжя було суцiльно усiяне блискучим мушлi, яких викидали спiнянi, смарагдовi хвилi. Але не це було головним, видовище, що постало перед поглядом, могло потрясти уяви знiженої людини, дитя двадцять першого столiття! У далинi бачилося вiдразу сiм вiтрильних посудин. Найбiльша з них - це сто гарматний крейсер. Чудовий красень, з великими жовтими вiтрилами, що надулися немов жiночi бiкiнi. Поруч з ним чотири дрiбнiшi посудини, але теж наїжачилися гарматами, далi масивне судно, з широкими вiтрилами, i порiвняно невеликий кораблик, з блакитними вiтрилами. Лiза вже вкотре (це увiйшло в звичку), свиснула:
  - Оце так! Просто Гiперквазарно! Справжнi вiтрильники! I можливо на них веселi та романтичнi пiрати!
  Ефiтик авторитетно заперечив:
  - Оце навряд чи! Пiрати на таких великих посудинах зазвичай не плавали. Для них скорiше характернiша, ось це бригантина. Маленька, маневрена, i при цьому не так вже й багато на нiй знарядь. Флiбустьєри, як правило, прагнуть не потопити, а захопити чужий посуд. Причому намагаючись вибирати багатшими.
  Лiза перебила, ткнувши пальцем у бiк хвиль, що плескаються:
  - Сюди пливуть човни, може, вийдемо їм на зустрiч.
  Хлопчик-генiй заперечив:
  - Невiдомо, як нас приймуть! Можливо, у них ще iснує iнквiзицiя, або щось таке. Та й наш одяг їх цiлком може збентежити!
  Лiза зачепила пiсочок пальчиками босих нiг, i жбурнула жменю:
  - А що цiлком може збентежити, чи її вiдсутнiсть. Ось вiзьму i роздягнуся, виконаю середньовiчний стриптиз!
  Юнак-вчений зашипiв:
  - Дайте швидше змотаємось, поки нас не накрили залпом.
  Пару влучникiв наче вiтром здуло, вони забилися в кущi i спостерiгали за трьома шлюпками. Вони були довгi, як пироги, i в них їхало приблизно пiвсотнi солдатiв. А деякi навiть не були людьми. Незважаючи на тривалу роботу з комп'ютером Еф володiв хорошим зором, i ще надiв спецiальнi окуляри, що багаторазово збiльшують зображення. Ось видно приблизно десяток тварин звiроподiбних, з обличчями ведмедiв, зi сплющеними носами. Було ще два типи потворнiших, висока людина з розкiшними орденами та стрiчками, мабуть їх начальник. I дивний хлопчисько на вигляд не старше чотирнадцяти, з жахливим малюнком на дитячому обличчi, скований важкими кайданами. Дивно чого хочуть вiд острова цi досить численнi вiдвiдувачi. Адже їм справдi чогось потрiбно...
  А ось на палубi великого середньовiчного крейсера видно скутi, пiдвiшенi на довгiй колоди бранцi. На вигляд вельми жахливi, переважно люди, що обросли бородою, за винятком кiлькох молодикiв, була навiть пара зовсiм ще хлопчакiв, причому безжально випоротих, на голих тiлах хлопцiв писуги вiд батiгiв. Еф зауважив:
  - Схоже, це пiйманi пiрати. Нам до них пiдходити, точнiше, наближатися не слiд. Можуть i нас прийняти за флiбустьєрiв.
  Лiза помiтила:
  - Жiнка та дитина, гарнi пiрати!
  Ефiтик швидко вiдповiв:
  - Пара скутих i вiдшматованих пацанiв не старше за мене. Та й сама бачиш, як привезли хлопчика. Можливо, вiн має зазначити, де пiрати ховають скарби.
  Дiвчина-боксер тихо заспiвала:
  - Помилуй мене, о чудовисько! Скажу тобi, де скарб! - Потiм змiнила тон. - А чого ти взяв, що саме за скарбами вони припливли?
  Хлопчик привiтно посмiхнувся:
  - Це просто найбiльш логiчне припущення! Точнiше кiношне! Але для чого вести в на острiв, жовтого хлопця, як не для того, щоб вiн щось цiнне їм показав. Хiба не логiчно?
  Лiза заперечила:
  - Може, вони його хочуть страчувати на островi!
  Еф хихiкнув:
  - Стратити дитину, та заради чого?
  Дiвчина-боксер швидше ствердно, нiж iз сумнiвом, знизала широкими плечима:
  - Ти теж дитина, а крутiше академiкiв. Може це дитина, замочила генерала, i її хочуть страчувати по-особливому, пiсля жорстоких тортур.
  Хлопчисько-генiй примружив лiве око i навiвши палець, промовив:
  - Пух! Пух! Бах! Бах! Звiльнення хлопця-партизана, спiйманого ненависними фашистами!
  Лiза ще чутно i несподiвано тонко хихикнула:
  - Так це так схоже! Орля, орля, мiй вiрний товаришу, ти бачиш, що я вцiлiв! Про горе хлопчаки нам сосни розкажуть, як сина вели на розстрiл!
  Шлюпки причалили до берега, їх пiдтягли, хлопчика викинули на пiсок, змусивши тягнути важкi кайдани. Адмiрал тим часом прорепетував мовою, начебто знайомою i незнайомою, але юним попаданцам все було зрозумiло:
  - Бiля шлюпок залишаться троє вартових, решта за мною.
  Окрiм солдатiв у шлюпках стояло ще по в'ючному жучку. Це тварина схожа на хруща, тiльки лапок бiльше i вони куди товщi, а ще спина плоска. Ефiтик подумав, що такий звiр може замiнити десяток iшакiв.
  Хлопчик-генiй тицьнув дiвчину-боксера кулачком у бiк:
  - Ось подивися, бачиш цих в'ючних тварин? Вони розмiрами iз бика, можна багато скарбiв вивести. Тож вони за багатствами попрямували. Ось тут ми їх i чатуємо.
  Лiза похитала головою:
  П'ятдесят воїнiв з мечами, шаблями, нехай примiтивними, але все ж таки мушкетами, а проти них жiнка i дитина. I твої ультрарадiобластери розрядилися.
  - Клич їх просто радiообластери, без будь-яких ультра! - порадив Еф. Потiм його тон став веселiшим. - Ну, не журись, у нас ще чарiвник є!
  Лiза так гидко скривилася:
  - А чарiвник! Я забула! Як я могла забути! Я прошу не дивуватися нiкого, якщо вiдбуватиметься чаклунство! Якщо буде, якщо буде, якщо вiдбуватиметься чаклунство!
  Еф фiлософськи зауважив:
  - На кожного знайка знайдеться свiй Незнайко. Мудрiсть завжди має межу, тiльки дурiсть нескiнченна!
  Хлопчик ледве тягнув важкi кайдани, але рухався досить швидко, що говорило про силу, приховану в жилистому тiлi. Загiн дедалi бiльше заглиблювався в джунглi.
  Бойова пара йшла за ними по п'ятах. Поки що вони ще не вирiшили, що робити. I просто рухалися у слiд загону. Полонений хлопчисько-партизанка, а це була принцеса Дарiя, вiдчайдушно шукала виходу, з делiкатної ситуацiї. Взагалi слiд було за логiкою дотягнути до ночi i темрявi спробувати зняти примiтивнi кайдани, а потiм сховатися в лiсистих горах, немаленького острова. Якi важкi кайдани, важать, мабуть, не менше, нiж найтендiтнiша ельфiйка-розвiдниця.
  Адмiрал досить грубо хльоснув юнгу батогом, по спинi:
  - Ти сучий син, iди швидше, веди нас до скарбiв!
  Принцеса-юнга-партизанка жалiбно вiдповiла:
  - Залишки надто важкi! Я не можу їх довго нести. Пошкодуйте хлопчика, який потрапив у хибне коло.
  Карлик з гачкуватим носом пробурчав:
  - Хлопчик явно бреше, тiльки я не знаю в чому. Але вiн майже не потiє, значить йому не так уже й важко. Крiм того, вiд нього якийсь дивно приємний запах. Можна подумати, що то дiвчина.
  Адмiрал хижо, поставивши торчком вуса, вишкiрився:
  - Дiвчино! Не смiш, як розповiв, що вiн убив самого "шпагу-майора". Яке дiвчисько, це може зробити?
  Карлик сердито труснув головою.
  - А який хлопчик! Хоча знаєш у Фурцiї, є легiон, що складається з одних дiвчат, в республiцi Фландрiя, вони служать в армiї майже нарiвнi з чоловiками. Тож я це не виключаю.
  Каракатао прогарчав:
  - Здеремо штани та подивимося! Заодно i випоремо!
  Трiйця катiв голосно засмiялася. Орк-катувальник знущально помiтив:
  - Любити молоденького хлопчика, не менш приємно, нiж дiвчину. Це навiть краще з погляду сексуальної рiзноманiтностi!
  Адмiрал жорстко звернувся до полоненого юнге-партизанки:
  - То де пiрати сховали скарб?
  Дар'я розгублено пробурмотiла:
  - Я хiба говорила пiрати!
  Каракатао видужав:
  - Тодi королiвськi скарби! I не вигадуй!
  Принцеса-юнга-партизанка машинально вiдповiла:
  - У горах! Звичайно їх сховали таким чином, що їх майже неможливо виявити! Невже ви д....
  Адмiрал перебив:
  - Багато думати, особливо хлопцям шкiдливо! Так що не кудахтай! У горах... Отже, швидше за все в печерi, якщо в горах.
  Дарина вдарилася великим пальцем ноги об дуже твердий корч, охнула, подумавши, мабуть, що ходити весь час босонiж, звичайно приємно, але в кайданах ще той кайф. А тут вони вступили на колючки. Брр! Крокувати по них, це свого роду, причастя до лику святих. Втiм, дiвчинка навiть вiдчула якусь гордiсть, вона виявляється здатна витримати це. Будучи принцесою i партизанкою, взяла на себе тягар простолюдинки i пiзнала жорстокий полон. Колючi рослини були коричнево-жовтогарячих квiтiв, а самi голки розташовувалися пiд рiзними кутами. Дiвча майже свиснула:
  - Тепер я вiдчуваю страждання! Почуття тi самi, але нерозумiння! Знаю, вiрте, моторошнi секрети, у вас будуть золотi еполети!
  Каракатао дуже хльоснув батогом принцесу по напiвоголених ногах:
  - У мене вже золотi погони! А коли ми захопимо весь свiт, я стану iмператором усiєї захiдної пiвкулi! А що це тебе дивує хлопчик!
  Незважаючи на бiль, почуття гумору не змiнило дiвчинцi-партизанцi:
  -Нiчому не дивуватися! Нiчого не дивуватися! Нiчому не дивуватися має кожна людина!
  Карлик з гачкуватим носом, курнув:
  - Здається, юнгу треба як слiд провчити, щоб збити грайливий настрiй. Вiн, мабуть, досi не усвiдомлює серйозностi свого становища.
  Адмiрал жартiвливо погрозив Гвiдо кулаком:
  - Ти iнквiзитор просто не розумiєш, почуття гумору. Не можна постiйно бути сухарем i кривити рило! Iнакше петля тебе випрямить.
  Дарина вирiшила, блиснуть дотепнiстю:
  - Хто лiпить по життю горбату, розправить табiр у петлi шибеницi!
  Адмiрал став уважнiше придивлятися в полоненому хлопчику, про себе вiдповiвши:
  - А що добрий хлопець. - I одразу гаркнув. - Не розумни щеня!
  Шлях по джунглях був довгим, острiвець був дуже пристойний за розмiрами та ще горбисти. Ось їм дорого перебiг звiр, що скидався на тури, але з тулубом довгастої динi. Мабуть, вiн ще не знав, наскiльки пiдступне плем'я цi люди, тому здивовано плескав очима, дивлячись на солдатiв. Три його роги були гiллястi як у лося, причому рiзних кольорiв. Загалом дуже симпатичний звiр.
  У Каракатао спалахнули очi:
  - Давно ми свiженького м'яса не пробували, застрелити його!
  У солдатiв задимилися гнiт, причому запалення i наведення мушкетiв зайняло хвилину, хоча їх заздалегiдь зарядили. Прогуркотiв залп i гiбрид туру та динi, промимрив вiд моторошного болю, i за iнерцiєю промахавши два десятки метрiв, завалився в кущах. З десяти кулi до цiєї великої мети потрапило лише чотири. Але вони були великi, а величезна тварина не вирiзнялася живучiстю. Кров, що випливає з фонтанчикiв, була помаранчевою, i злегка димiла в повiтрi.
  Втiм, i солдатам дiсталося, в одного розiрвався в руках мушкет, вибивши очi та зуби. Вiн упав, захлинаючись кров'ю. Адмiрал недобро посмiхнувся:
  - Дурнi хлопавки, i нам не потрiбнi пораненi! Добити худобу! - Удар меча поклав край стражданням пораненого.
  Той, хто сидить у засiдцi, зауважив:
  - Гукає сильно! Я розумiю, чому iнки так швидко здалися загону Пiсарро. Анi них величезне враження справив гуркiт мушкетiв. Насправдi це не так вже й страшно. Тим бiльше що армiя iнкiв мала сто(!) кратну чисельну перевагу. Адже цибуля куди ефективнiша за таку хлопавку.
  Лiза чемно заперечила:
  - Але мушкети швидко витiснили, сагайдаки зi стрiлами, не дивлячись усю свою примiтивнiсть. Ось що ти скажеш про цi пищалi?
  Хлопчик-генiй поправив:
  - Це ще не пищали, а просто мушкети. Причому заряджаються не з казенної частини, а зi стовбура, i, судячи з точностi пострiлу, дуло у них гладке. Тобто тип зброї гладкоствольний, а отже, не особливо точний. На великiй дистанцiї, така дурниця може потрапити лише випадково!
  Дiвчина-боксер запропонувала:
  - А якщо вдосконалити цю зброю, наприклад, заряджаючи iз казенної частини? Адже це буде дуже ефективно.
  Хлопчик Еф помiтив:
  - Звичайно, можна i стовбур зробити гвинтовим... Але ось у чому проблема, навiщо нам йти тривалим шляхом науково-технiчної еволюцiї, коли можна, наприклад, зробити ставку, бiльш ефективну зброю: наприклад барабанного типу. Або взагалi променевого! Або ще краще за iмпульсно-тепловий.
  Лiза здивувалася:
  - А це як?
  Юнак-вчений почав пояснювати:
  - Iнфрачервоний iмпульс, проходячи крiзь живу тканину, нагрiває її рiвня згортання бiлкiв. Причому на коротку мить i частково... але щоб убити органiзм цього цiлком достатньо. Вiдбувається закупорка судин та iнфаркт. I що цiкаво, така зброя може працювати, або вiд простої батареї, або навiть на вугiллi та згоряння дров. Причому його можна виготовляти.
  Дiвчина-боксер перебила:
  - Кустарним способом? Ти хочеш сказати, зброю, якiй немає аналогiв на землi, можна робити просто у кузнях.
  Хлопчик-генiй пiдморгнув:
  - Так! Звiсно! Саме можна, робити в кузнях чи майстернях! Це мiй великий секрет, вiриш, чи менi нi!
  Лiза спiвуче вiдповiла:
  - Я тобi звiсно вiрю! Ти хлопчик страшний генiй! Майстер рiзних поколiнь, ось проста вiдповiдь!
  Еф раптом скривився, колючки прокололи гумову пiдошву кросiвок. Ножики Єлизавети були взагалi страшенно iсколотi. Босонога дiвчина, втiм, мужньо терпiла подiбну незручнiсть. Навiть бравiрувала своєю невразливiстю. Хлопчику-генiю було соромно перед нехай i старшою, нiж вiн дiвчиськом у своїй слабкостi. Ефiтик навiть запропонував:
  - А може заспiваємо?
  Лiза заперечливо замотала головою, а потiм покрутила пальцем бiля скронi:
  - Ти що хочеш, щоби нас почули?
  Хлопчик-ген вiдповiв:
  - А буду ледве чути, заразом мелодiю запишемо на магнiтофон! I повiр, красуня, це буде чудово.
  Лiза трохи повагалася, а потiм рiшуче струснула кулаком:
  - Спiвай!
  Юнак Еф ледве чутно, але при цьому, чеканячи кожне слово, заспiвав:
  Де чорне, де бiле - немає точної вiдповiдi,
  Так багатогранний нескiнченний свiт!
  Наука нероздiльна в поезiї оспiвана,
  Знай, ми ще вершини смiливо пiдкоримо!
  
  За партою, звичайно, сидiти нам не хочеться,
  Швидше пробiгтися, з дiвчиськом вiршi заспiвати!
  Але першокласники з ранцями науки тил-пiхота,
  А в класах що старшi та офiцери є!
  
  Дорослi, розумiєш ти, що знання прекрасне,
  Дає воно могутнiсть, здатнiсть пiдкоряти!
  Коли з розумом професора тобi свiти пiдвладнi,
  Крок перший до всемогутностi, позначка у школi п'ять!
  
  Але щоб гранiт вчення, нам зуби не калечив,
  Повиннi його розбавити ми пустотливою грою!
  I не потрiбнi нам нуднi, училки старої мови,
  Адже генiальнiсть iстини - бути вiчно молодою!
  
  Дитина дивиться мультики i зовнi бавиться,
  Насправдi формується величезний iнтелект!
  По клавiшах граючи просяться всi пальчики,
  У грi хлопчик маленький вiдразу пiдловив момент!
  
  Потiм прийде вiдкриття, розкриє межi космосу,
  Подарує нам безсмертя, а старiсть до бiса геть!
  I то не Брама з Вiшою посiдали в позi лотоса,
  А поколiння нове - усiм, хто страждає допомогти!
  
  Єднiсть людства - явище досяжне,
  Росiя наша мати, весь свiт об'єднає!
  Про Батькiвщину священну - По-батьковi раниме,
  Я пiднiму меч iстини i правди мiцний щит!
  
  I ви їй будьте вiдданi - адже Русь у нас одна,
  Велика, прекрасна, могутня країна!
  Всесвiту осяяла - Росiя свiтлий шлях,
  Синам такої держави у криву не згорнути!
  Хлопчик-генiй закiнчив i потер долонi:
  - Ну як Лiза? Подобається?
  Дiвчина-боксер демонстративно позiхнула:
  - Нехай краще вiршi пише Пушкiн, а ти займайся наукою. Зрештою великий учений вище за посереднього поета!
  Юний "Лермонтов" образився
  - Це я посереднiй? Та ти знаєш, що моя iдея радiообластера здатна змiнити спiввiдношення воюючих сторiн, куди бiльшою мiрою, нiж здертим з нiмецького МР-44 автомат "Калашников".
  Лiза негативно голiвкою:
  - Може "Калашнiков" i не допомiг завоювати СРСР весь свiт: другу свiтову виграли i без нього, та й сам Калашнiков був лише одним iз безлiчi конструкторiв. Його обрали лише через милозвучне прiзвище, але у званнi не пiдвищили. А ти Ефiтик, звичайно, справжнiй, без жодних натяжок генiй! Але ось придумай, як нам звiльнити хлопчика без жодної суперзброї.
  Хлопчик-генiй почухав пальчиком лобiк:
  - Без суперзброї?
  Дiвчина-боксер хитро посмiхнулася:
  - Ось саме, без суперзброї! Без Бетмана, Супермена, Робокопа, Коннарєгена! А саме за рахунок виключно особистого розуму та доблестi!
  Юнак-вчений заявив:
  - Можна над цим подумати! Жаль, щойно я порожнiй, без озброєння! Проте, в лабораторiї, я прихопив деяких препаратiв, якi можуть дiяти як сильнi отрути. Тiльки не знаю, чи маю я моральне право, застосовувати їх проти урядових вiйськ захищаючи пiратiв.
  Лiза скривилася:
  - А в чому власне суть проблеми? Тобi жало вбивати людей.
  Юний вчений пояснив:
  - Ну, ось уявити, iнопланетяни потрапили до Чечнi, i побачивши, що федерали ведуть полоненого бойовика, нехай навiть i мучать його. Так вони раз-два i перебили загiн. Як би ти до цього поставилася Робiн Гуд у спiдницi?
  Дiвчина-боксер заперечила:
  - Але ж це хлопчик!
  Ефiтик пiдморгнув:
  - I я теж хлопчик! А загалом у лавах бойовикiв бореться чимало дiтей. Так гiпотетично такий варiант можливий. Та й НЛО з'являються досить часто! Тож поки що обмежимося простим спостереженням.
  Лiза невдоволено, штовхнувши босою ногою по колючках, буркнула:
  - Байдужiсть панцир негiдникiв, який топить у трясовинi пiдлостi особистiсть!
  Хлопчик-генiй усмiхнувся:
  - Ти сказала хороший афоризм! Що ж я намагатимусь придумати, як врятувати хлопчика. До речi, вже вечорiє.
  Тим часом загiн, що втомився, вже пiднявся вище в гори, i адмiрал наказав зупинитися i пообiдати. Тушу нещодавно вбитої тварини почали розрiзати на частини, одночасно запалили багаття. Шматки нанизували на шампур i смажили на вогнi. З них капав шиплячий жирок. Апетитний запах шашлику з iнопланетного монстра далеко розносився по повiтрю. Декiлька дюжин хижих метеликiв, з пащами повними дрiбних i гострих зубiв кинулися до жаркого. Солдати енергiйно, але без належної спритностi, замахали мечами та шаблями, а двоє почали через стовбур заряджати мушки. Ефiтик вкотре переконався у примiтивiзмi цього свiту:
  - Зброя приблизно на рiвнi п'ятнадцятого столiття!
  Лiза єхидно парирувала:
  - Та й опоненту лише п'ятнадцять рокiв! П'ятнадцяте столiття, проти п'ятнадцятого року!
  Хлопчик-генiй заспiвав у вiдповiдь:
  Героїзм не має вiку,
  У серцi юному кохання до країни!
  Пiдкорити може гранi космосу,
  Ощасливити всiх на Землi!
  Дiвчина боксер перервала:
  - Знаєш, менi дуже хочеться, їсти! Це запах гiбридного м'яса зводить з розуму. Ти ось подумай, скiльки часу ми нiчого не їли.
  Еф тихо заспiвав:
  - А де вони коханi, нiчого не видно! А ми цiлий тиждень не їли нiкого!
  Лiза огризнулася i спробувала схопити хлопця пальцями своєї босої ноги за нiс. Ефiтик ухилився i шикнув:
  - Та взагалi не хорт!
  Дiвчина-боксер заспiвала:
  - А як вiдомо ми народ гарячий! I не виносимо нiжностей телячих! Але ще смачнiше буйвол iз динею тушi! Усiх крушi звiрiв i бий байдики!
  Ефiтик сам, вiдчуваючи як шлунок, шкрябали голоднi коти, вiдповiв:
  - Переїдання гiрше недоїдання! Останнє хоч дозволяє заощаджувати долари!
  Лiза жартома заспiвала:
  Мiрить п'яничка дно склянок,
  Хоче душевний бiль залити!
  Думає, що солодкий дим дурману,
  Може гаманець позолотити!
  Її пiсню перервав гуркiт мушкетних пострiлiв. Солдати схибили, але метеликiв злякали. Миготивши гарними крилами, вони зникли в густих шарах пальм i сосен. Солдати та офiцери пустили в хiд зуби. Адмiралу принесли цiлу дюжину шашликiв, їх проперчили, полили соусом та часником. Пiсля чого полководець взявся, жадiбно чавкаючи пожирати їх.
  Тут принцеса-юнга-партизанка не витримала, аж надто аромат смаженого, болiсний для нiздрiв, голодної ельфiйки:
  - Дайте менi, будь ласка, шматочок. Я голодний, як звiр!
  Адмiрал прогарчав, мов тигр, у якого вирвали шматок м'яса:
  - Що юнга, так поводиться! Бандюга! Що з ним робити Ґвiдо?
  Карлик iз кислим виглядом вiдповiв:
  - Цей хлопчисько з нас знущається! I ви великий адмiрал це терпiтимете! Так приготуйте цiпки.
  Каракатао вiдкусив м'ясо, проковтнув шматок, облизнувся. М'ясо було дивним, особливо пiсля корабельної, особливо свiжої їжi. Пересоленої сушеної солонини та часнику. Холодильникiв ще не винайшли! Тим сильнiшою була досада на розмальованого юнгу, який, швидше за все, набрехав, про скарби, виставивши адмiрала дурнем. Тому слiдує жорсткий наказ:
  - Сто ударiв палицями по голих п'ятах! I бийте сильнiше, хлопчик живучий.
  Дарина несамовито заволала i спробувала втекти, пiдтягуючи кайдани. Але хiба пiдеш з такою вагою. Її наздогнали кiлька разiв, врiзавши прикладом по спинi та головi, поволокли. Свiдомiсть у ельфiйки залишалася ясна, не дивлячись на набиту на головi здоровенну шишку, виступила кров. Але мiцна порода не дала знепритомнiти. Потiм дiвчину-партизанку розтягли на саморобних козлах, закрiпивши у колодках руки та ноги. Карлик погладив Дар'ї рожевi, дiвочi ступнi. Здивувався, та прицмокнувши губами:
  - Дивно такi пiдошви чистi та нiжнi, наче це не хлопчик-пiрат, а знатна сеньйора.
  Каракатао досить пробурчав:
  - Тим краще! Приємнiше лупитиме! А хлопчик можливо з почесної родини, романтики йому захотiлося! Бiйте його!
  Два звiроподiбнi помiчники посмiхнулися, i гнучкi, нетовстi палицi, обрушилися на босi п'яти принцеси.
  Дарина заохала, але постаралася стримати крики. Палицi свистiли в повiтрi i обживали дiвочi пiдошви. Бiль ковзав по ногах, проходив хребет i вiддавався в потилицi. Крiм фiзичних страждань, Дар'я вiдчувала i психологiчнi муки: її наслiдну принцесу iмперiї з населення майже в трильйон живих iстот, били палицями босими п'ятами, як звичайну повiю. Лупили з усього принцесу цiпками по босих ступнях. Дарина прокусила губу, вiдчувши язиком присмак солонуватої кровi, не принизитися до крикiв, вистояти.
  А в душi накипало обурення, вирував все наростаючий гнiв.
  . РОЗДIЛ No 5.
  Капiтан-Лев прокинувся. Пiдтягнувся на перекладинi i знову пiшов у лазню. Там лiг на верхню полицю i розмрiявся:
  Хлопчик-генерал посилено працював лопатами на будiвництвi. Зима вже перевалила макiвку, i день почав рости. Олег був як завжди в шортах та босонiж. Вiчний хлопчик не мерз i працював. I заразом бiгав по жiнках. I не забував складати з великою активнiстю;
  Дiвчина-тигриця втративши обидвi ноги i руки лежала непритомна. Поруч iз нею з'явилися роботи. На сканерi з'явилося зображення грудної клiтки, два серця билися насилу, але рiвно у здоровому жiночому органiзмi.
  - Гладiатор Магда залишилася живою i їй присуджується перемога! А отже, наступне уявлення буде, за три хвилини! - Гучно, але без жодних емоцiй оголосив комп'ютер.
  - Ставки зiграли! - крикнув чийсь, явно неземного походження, голос.
  Те, що залишилося вiд Магди пiдiбрали.
  "Аполлон" (ну хто б мiг подумати) все ж таки сплакнув:
  - I ця дiвчина залишиться назавжди калiкою?
  Христина так енергiйно мотнула головою, що злетiло кiлька фужерiв:
  - Ну, ти даєш! Досягнення нашої медицини такi, що через кiлька годин вона буде як нова i не залишиться жодного пошкодження. Ну скажи мiй дурний хлопчик, де ти бачив у нас калек.
  Аполлон вiдповiв:
  - Нiде! У нашому щасливому свiтi немає i не може бути калiк! Бо Третiй Рейх, який пiдкорив свiт, дарує всiм щастя!
  Дiвчата-тигрицi пiдняли руки в бадьорому привiтаннi:
  - Зiнд Хайль! Звiсно ж щастя! Ми хочемо добра... Два бiлi крила над свiтом! У наших душах свiтло, найяскравiший свiтанок - не описати Шекспiрам!
  На жаль, знову пробудження... Магда прокинулася, вiдчувши дикий бiль у тiлi... Нелегко це ганяти пустелею i тягнути танки, навiть якщо ти вважаєшся надлюдиною. Або iстиною арiйкою - нещадною до ворогiв Рейху! У Христини втiм, болiло не менше i, вона навiть простогнала:
  - Який бiль! Який бiль - Третiй Рейх проти янкi - сто нуль!
  Магда спробувала пiдбадьорити себе та подругу:
  - Надлюдина по Нiцше має бути нещадною до iнших, але ще бiльше до себе!
  - От би самого Фрiдрiха Нiцше змусити бiгати по пiсочку i тягнути танк зрозумiв би... - пробурчала Христина.
  Магда погодилася:
  - Та згодна: хто не страждав, той не зрозумiє!
  Пiсля снiданку Маргарет потiшила дiвчат:
  - Тепер проста пробiжка, звiсно з вантажем. Прогнозується зросла активнiсть англiйцiв, поверне їх стерв'ятникiв, тож краще не ризикувати танками. Адже якими б ви дiвчата крутими не були, тягнути танк швидше, нiж вони йдуть своїм ходом, не зможете!
  Магда невдоволено буркнула:
  - Звичайно, не сам же везеш!
  Маргарет розлютилася, або вдала, що розлютилася:
  - Пiвсотнi ударом палицею по п'ятах це дурне дiвчисько!
  Тигрицi кинулися виконувати наказ панi. Магда покiрно лягла i вставила свої босi, витонченi нiжки в заздалегiдь припасований пристрiй. То була фалака! Дiвчина-тигриця вдихнула глибше, намагаючись не видати душевних мук. Маргарет сама пiдiйшла до своєї жертви, доторкнулася до неї огрубiлi, ще не встигли запилитися п'яти. Чмокнула язиком i сказала:
  - Вважай удари!
  Для биття Маргарет обрала спецiальну палицю, гумову, але зi сталевим стрижнем усерединi. Сама командир теж ще за вiком дiвчина, але через масивну, атлетичну фiгуру, що здається старшою за свої роки, понюхала гуму i друг рiзко вдарила.
  - Раз! - Вимовила страждаючим тоном Магда.
  Маргарет ударила Магду по п'ятах ще сильнiше.
  - Два! - Вимовила дiвчина.
  Командир роти СС продовжила розправу. Вiн намагалася розподiляти удари рiвномiрно, щоб бiль був максимальним, але при цьому уникати калiцтв. Магда вважала, намагаючись менше уваги звертати на палаючi пiдошви. Коли вона босонiж бiгала снiгом, бiль був не меншим, але дiвчинка терпiла i не сповiльнювала кроку, розумiючи, що її порятунок саме в швидкостi. Iнакше обморозишся, станеш калiкою i пiдеш у витрату. Так що треба, значить, треба бути iстиною арiйкою i терпiти, загартовуючи мужнiсть.
  А взагалi болю як такого i немає! Це iлюзiя. Насправдi сiонiсти вигадали бiль, слабкiсть та старiсть! А на дiлi бути богом судилося людинi, вiрнiше надлюдинi! А хiба надлюдина повинна плакати, хай навiть ти всього лише шiстнадцятирiчна дiвчинка, ще жодного разу, не цiлована хлопцем. У жодному разi!
  За рахунку п'ятдесят( слава провидiнню не збилася!), Маргарет зупинилася i заявила:
  - Молодчина! Одна на цьому покарання тобi не закiнчено. Будеш, бiгти по пустелi босонiж не змащуючи пiдошви захисним кремом. Додатковий бiль послужить тобi уроком!
  Магда слухняно кивнула:
  - Дякую командиру.
  Насправдi дiвчина-тигриця була не дуже втiшена, i так бiгти боляче, а без захисного крему ще болючiше, але розраховувала витримати. У неї мiцнi пiдошви, взуття елiтнi дiвчата одягали лише пiд час парадiв, або в тому випадку, якщо на морозi слiд провести занадто багато часу, за межами витривалостi органiзму. Але дивно, дiвчатка при такому суворому загартуваннi практично не хворiли... А може закономiрно!
  Ось у часи царської Росiї, дитяча смертнiсть була висока, зате тi, хто виживав, були на диво здоровими дiтьми i людьми! Ну, а тепер бiгти босонiж розпеченим пiском пустелi... Що ж вона i це витримає!
  Ой, ой, ой як боляче, але не морщитимемося, а краще посмiхнемося. Якщо малюк посмiхнеться: можливо, все обiйдеться!
  Магда навiть повнозвучно заспiвала, голосок полився по пустелi:
  Фортуна ти невiрна подруга,
  Сестра потреби та тяжкої працi!
  Як коротка миттєва мить дозвiлля,
  Хоча охота перемагати завжди!
  
  Народити дитину - її чути белькотiння,
  Вовчицям знати не скоро судилося!
  Ворогiв увiгнати спочатку - треба в трепет,
  Нехай у лютi кипить моє вино!
  
  Для дiви меч - найперша втiха,
  Вiн їй дарує вiру у швидкий крок!
  А десь ураган вирує пекла,
  Любов до Вiтчизни висловимо у вiршах!
  
  У вiршах, що не писалися каламутною водою,
  А тi, що кров'ю стiкав боєць!
  Але буде час нам для життя чудовий,
  Коли Всевишнiй люблячий Батько!
  
  Але на Батька сподiватися не варто,
  Оскiльки ми вже дорослi майже!
  I коли враз бажаємо кращої частки,
  Коли несправедливiсть не мовчи!
  
  Дери за кожен колос на галявинi,
  За кожну перлину та лист!
  Войовницi люто дерзайте,
  Девiз простий: бiйся i борись!
  
  Нi без боротьби успiху - свiт такий,
  Що не зiрвати плiд, якщо руки мох!
  Петля здавила горло ще,
  Джерело раптом ненароком усох!
  
  Але Батькiвщина дала нам суперсили,
  Ти воїн, рицар нова людина!
  Те, що було нам тепло i мило,
  У серцi дiва збереже навiк!
  Дiвчина-тигриця доспiла, їй пiдспiвували подруги... Вклонилася вiтру i помчала далi. До чого часом буває, прекрасний, свiту, навiть коли боляче. I що ж вона добiжить до кiнця, бо воїн... А нiмецький воїн - це навiть не шматок залiза, а щось твердiше стали! I йому застогнати, значить себе зрадити!
  На обiд дiвчатам не дали вiдпочинку, i незабаром три тигрицi впали непритомнi. Їх пiдхопили ременями i поволокли, одразу вдесятьох. Серед упрягшихся була i Магда. Як по-звiрячому палали голi пiдошви дiвчиська i нили iкри, але вона навiть не застогнала. Тiльки мова розпухла вiд спраги, i було боляче говорити. А ще за пiвгодини звалилося одразу п'ятеро войовниць. Пiсля чого була оголошена пауза i дiвчатам дозволили попити води. А потiм добровiльно-примусове пекло продовжилося...
  Дiстатись бази дiвчатам-тигрицям не вдалося, i вони були змушенi заночувати прямо в пустелi. Войовницi протягли навколо себе волохатий мотузок, пiсля чого лягли один з одним, на плащ-намет. Занурилися в сон... Магда знову бачила щось батальне;
  Ось вона та iншi войовницi скачуть на конях. Попереду на них чекають гарнi битви, тих славних часiв, коли цiнувалися мужнiсть i честь, а всi були лицарям... Усi, хто воював, зрозумiло, без таких єзуїтських прийомiв, коли по пiхотi бомбять з повiтря. А тут приблизно рiвна холодна зброя i безлiч можливостей виявити доблесть.
  Їх грацiйна гонка нарощує та нарощує темп. Поступово розiгнавшись, скакуни досягли дивовижностi швидкостi. Ось знаменитий "Семимильний крок" Третього Рейху! Коли кiнь не кiнь, а що дивне та крилате. Волосся наїзниць нiби застигло в повiтрi i тяглося золотими, перлинними, смарагдовими шлейфами... I лише iнодi, вони нервово тремтiли в такт руху, наче тоненька струночка гiтари.
  Потужнi м'язистi тiла коней витягалися в довгих, нiби лiнивих, стрибках, а потiм складалися майже вдвiчi, як величезнi пружини, щоб знову вiдштовхнутися вiд землi. Стрибки йшли один за одним, ритмiчними iмпульсами, синхронно у всiх тварин загону. Магда залюбувалася: рухи скакунiв були такими вiльними, нiби їх не сковувало. Хоча звичайно фiгуристi з рельєфною мускулатурою, напiвголi войовницi, здавалися частиною коней, скiльки вправно вони сидiли. Красунi били в боки своїми босими п'яточками, а скакуни забувши, що за ними рвуться несамовитi вороги, кинулися в цей чарiвний пiвбiг-напiвполiт!
  Магдi здавалося, нiби вона летить у винищувачi... Як їй хотiлося в цей момент стати льотчицею i рiзати британськi лiтаки - смертi Нiмеччини.
  Загiн швидко втягнувся в чагарниковi проходи. Чарiвнi вершницi-войовницi на переднiх конях пригнулися, напружено вдивляючись уперед i ховаючись за вигнутими шиями тварин. Їм мускулистим красуням гiдних найпрестижнiших подiумiв, мали першi виявити ворога, ризикуючи потрапити пiд смертельну зливу. Острови намертво сплетених гiлок раз у раз несподiвано розступалися, оголюючи новi проходи, схожi на русла рiчок. Вовчицi кiнного загону гнучкою хвилею перетiкали по них, нiби темний потiк, що зблискував сталлю.
  Магда уявила собi танкову колону, що йде на Париж. Нiмеччина тодi боролася одна, проти трьох iмперiй, що мають колонiальнi володiння: Англiї, Францiї та Голландiї, а також Бельгiї... Лицемiрний Франко вiдмовився вiдкрити другий фронт i навiть вiв сепаратнi переговори про те, що вiн отримає, якщо вступить у вiйну проти Нiмеччини.
  Муссолiнi затiяв таємне листування з Черчиллем, у тому якi нiмецькi мiста перейдуть Iталiї у разi вiдкриття другого, пiвденного фронту, а найпiдступнiший Сталiн мобiлiзував дедалi новi дивiзiї. Поради групували потужнi танковi кулаки( Ця iнформацiя раптово випливла в мозку Магди). Якби чаша терезiв завагалася, а гiтлерiвськi вiйська забуксували, то... Можна було отримати одразу кiлька фронтiв i потрапити до стратегiчно програного становища.
  Але Гiтлер виявився генiєм, не просто перемiг, а перемiг швидко. Зайшов у тил i знищив спочатку одну частину вiйськ союзникiв, та був iншу. I хоч у захiдникiв було бiльше гармат, солдатiв та танкiв, змусив їх капiтулювати! Та й не мали союзники того стрижня, того особливого фашистського духу (не даремно фашизм, вiд слова фашина-зв'язка!). От i програли, коли вiйська заходили їм у тил...
  Дух виявився сильнiшим за матерiю, а наступати можна, маючи менше сил! Чому пiд час першої свiтової вiйни не вдалося перемогти? Можливо через те, що режим кайзера не мав такої великої довiри у народу, як уряд Гiтлера... I не настiльки вправними були старi полководцi, та ще й воювати довелося на два фронти...
  Раптом Магда вiдчула як подiбно до променiв заходу сонця, згущувалися недобрi передчуття - а якщо червона Росiя нападе, i знову вони виявляться пiд подвiйним ударом? Щоправда, зараз уже немає основної пiшої сили Францiї, а отже, буде легше. Крiм того, нiмцi єдинi i зiбранi, згуртувалися навколо свiтлої нацiонал-соцiалiстичної iдеї. Такими згуртованими вони не були нiколи!
  Новi та новi чагарниковi острови на високiй швидкостi проносилися повз i зникали подали. Самi чагарники були помаранчевi в зелену цятку, iз закругленими, як риб'ячi гачки голками. Вони всi намагаються схопити коней за копита, а листя нагадує хижi пики, приблизно таким у середньовiчнi художники малювали чортiв! Товстi вогненно-рудi кiски дiвчини-богатирки Маргарет танцювали в повiтрi перед лицем Магди. Зосереджена дiвчина вчепилась обома руками в ременi управлiння, але все одно була витiснена з перших рядiв. Якось ненав'язливо з обох бокiв приклеїлися ще двi войовницi. Непорушнi наїзницi, закам'янiлi i водночас парадоксально рухливi, стрункi, витонченi i водночас потужнi. Особи вiд засмаги здаються темними, а довге волосся, що розвiвається, навпаки виблискує у свiтлi трьох захiдних сонцiв. Вiйницi суворi, очi смарагдовi, сапфiровi, бурштиновi, бiрюзовi сяють. Проте в дiвочих обличчях є щось дитяче, наївне, вiд чого хочеться зворушитися. Вона Магда їм товариш i сестра, але якщо соратницi вiдчують з її боку слабину чи зраду, то вб'ють на мiсцi! А що їм накаже Маргарет... то виконають беззаперечно!
  Свiтила, заходили i на їхньому мiсцi випливали мiсяцi. Одна за одною, такi ось яскравi й барвистi, рiзних кольорiв... Як гарно немов у небi розпускаються квiти, причому квiти з райського саду!
  Свист вiтру у вухах, приємний аромат здорових дiвочих тiл, змiшаних з терпким кiнським потом i пахучими травами. А десь попереду ховаються численнi вороги. Лопатки тварини, що пiд дiвчиною потужно i рiвномiрно, ходили з обох бокiв колиски. Вигляд м'язiв, що методично обдуваються i опадають, щось смутно нагадав Магдi. Але ось що, войовниця не могла згадати. Та й зрадницький час нiби випаровувався...
  Десь далеко позаду, ледь помiтно в перестуку кiгтистих лап, почулися крики, надзвичайно рiзкi крики упирiв, брязкiт металiв, гуркiт гiбридiв верблюда та iшака. Долинув запiзнiлий заклик труби. То мабуть Христина, на жаль, треба так залетiти, схльоснулася з упирями. Але тим гiрше для них!
  Але - ура-ура! - Майже вiдразу ж запобiгливо заревiли i головнi вершники Маргарет. Слiв не розiбрати - лише рiзкi, збудженi iнтонацiї. Наслiдуючи вказiвки рук, Магда помiтила, що пiднялися над чагарниками праворуч попереду, у пiвтори сотнi сажень, голови чужих упирiв. Вони виросли немов звiдки - не менше ста щiльних фiгур. Позначилися i вершники - темнi крапки, на спинах величезних тварин.
  Загiн Маргарет моментально i однотипно змiнив напрямок - нiби зграя рибок шмигнула убiк. Конi, здавалося, ще надали ходу, хоча це навряд чи можливо. А упирi якось уповiльнено зреагували на ворога, що дозволило Маргарет обiгнути та обiгнати їх. I в той момент, коли здалося, що небезпека минула, пролунали новi крики передбачливих. Друга ворожа група з'явилася цього разу з лiвого боку - не менше вiсiмдесяти величезних тварюкiв. Загiн тигриць, що навряд чи налiчує п'ять десяткiв войовниць, повернув як коник фiгуриста, уникаючи сутички. I знову противник дiяв уповiльнено, нiби не встигаючи за втiкачами.
  Магда раптом зрозумiла, що їх просто спрямовують, виводячи до якогось пiдготовленого мiсця. Було б грубою, згубною помилкою слiдувати цим шляхом. Юна войовниця спробувала вигукнути:
  - Обережнiше подруги! Бути передбачуваним - стати караним!
  Але її вiдчайдушний крик заглушили... Та й сама Магда вiдчула безсилля. Може саме так почував себе фюрер, коли йому доповiли, що повiтряна битва за Британiю програно! Втiм, вiйна ще тiльки начитається.
  Але Маргарет i так все зрозумiла i пiдморгнула дiвчинi:
  - Iдеальна пастка, коли жертва думає, що вона загонщик! - I зрубавши мечем гiлочку, додала. - Iдеальне пограбування - це коли клiєнт менi друг у процесi пограбування!
  Озирнувшись, Магда з тривогою помiтила, обидвi групи йдуть паралельними курсами на вiдстанi, правiше i лiвiше. Наче рiжучi кiнцi ножиць, готовi розкрити артерiю.
  - Звiдки цi iкластi взялися? - У голосi дiвчини чулися лють та розпач. - Та ще в такiй кiлькостi!?
  Прикинувши напрям, куди їх заганяли вороги, Магда спробувала визначити мiсце засiдки. Але попереду їхнього живого "катера" виникали все новi i новi чагарниковi острови, рiзних квiтiв, рухливi наче хвилi моря по поверхнi якого розтеклася солярка, барвистi, що вiдбивають потоки свiтла вже п'ять мiсяцiв. I саме це заважало орiєнтуватись.
  Маневруючи мiж чагарниками, конi почали виявляти першi ознаки втоми. Їхнi тiла рясно покривалися вологою пiною, важкi попони по краях стали темними, їдкий запах дратував нiздрi вершникiв. Магда потерла своєю голенькою, рожевою п'ята по спинi, вiдчула гарячу ковзку кiнської шкури. Головне, щоби не впала швидкiсть!
  Вiдчувши сутичку, що наближається, Магда проiнспектувала бойове спорядження. Декiлька зв'язок коротких i довгих копiй прикрiпленi в межах досяжностi сiдокiв. Пiд ними - два арабськi ятагани, витягнутi i трохи вигнутi. А ось захист вiд стрiл... Вони ж майже голi, у бiкiнi, їх же можуть перестрiляти до бiсової бабусi! Хiба це не дурiсть, йти в бiй, практично голяка, коли ворог просто загрожує покласти тебе стрiлами. I про що думали її командири. Згадалося, що якось Христина упустила: "наймасовiший, середнiй французький танк зiз-35, непробивний у чоло! А нашi танки, на жаль як шкiльна промокашка!".
  Але Маргарет, схоже, розумiла загрозу, i поспiшила заспокоїти:
  - Наша шкiра змащена чаклунським зiллям, яке захистить куди краще обладункiв!
  Магда вiдповiла жартома:
  - Хто думає про захист пiд час бою, абсолютно беззахисний перед панiкою!
  Маргарет все ж таки попередила:
  - На очi, вуха, i верхню частину шиї, зiлля дiє слабше. Тож стережись, може й потрапити!
  Магда бадьоро вiдповiла:
  - Я це розумiю... Але форс-мажор, вiн i в Африцi форс-мажор. Що вдiєш!
  Повiтря пронизало довгих звук, схожий на скрип крихiтних каменiв. Якимсь натхненням Магда зрозумiла, що це крик Маргарет. Дiвчата-красунi гаркнули у вiдповiдь, пiсля чого воїнки разом пiдняли шаблi - хтось у правiй руцi, а хтось у лiвiй, ще й спис. Магда також струснула ятаганом вигукнувши:
  - Я дiвчинка журить!
  Несподiвано Магда побачила Христину, що мчить їм навперейми, з невеликим загоном красунь: браво - це супер!
  У той же момент у двох сотнях стрибкiв попереду блиснули горизонтальнi лiнiї. То пiхотнi загони упирiв i вовкулакiв перегородили просiку, якою мчали нiмецькi войовницi. Тут уже не було бiчних вiдгалужень, цей прохiд вiв прямо до загибелi. У косих променях сумiшi заходу сонця, i мiсячного свiтанку численнi ряди ворога, блиснули всiма кольорами веселки, що вiдбивається вiд сталi.
  Новий рик Маргарет потряс простiр, i загiн дiвчат рознесло на двi групи, якi тут же ковзнули в сторони. Вони вiддалялися один вiд одного, притискаючись протилежним краям просiки. Магда вигукнула:
  - Олександр Македонський у бiкiнi!
  Досягши крапки з найменшою широтою чагарникiв, войовницi стрибнули навпроти через зеленi острови. Вiдразу ж пролунали протяжнi, наче з ослiв здирають шкiру, стогiн тварин, вiд яких захиталося як вiконне скло саме повiтря. Магда раптом зрозумiла, що чує стогiн не лише вухами, а й через свої багатостраждальнi, дiвочi ступнi. Схоже, їм також боляче, як було стрiмко войовницi пiд час пробiгу босонiж, розпеченим, так що можна навiть спекти куряче яйце пiску пустелi. Що ж, як кажуть мудрi: кiнь вiд людини вiдрiзняється тим, що наїзника не визначає голосуванням, i нiякi здiбностi не дають шансу осiдлати сiдока! Або ще: у коня чотири ноги, пробiжить швидше за людину, але й простягне копита ранiше!
  Кущi пройшли за мить, i скакуни знову вилетiли на вiдкритий простiр. На їхнiх тiлах стали помiтнi довгi подряпини, що кровоточать. Враховуючи розмiри цих нiг, подряпини були пристойною глибиною; немов китайцi (Працьовита нацiя!) траншеї рили!
  Вершницi, навколо почали квапливо почали розкручувати зброю, а також шкiрянi клаптики, прикриваючи ними коней. Щоб вироблена, зернисто блискуча шкiра, захистила скакунiв.
  Магда неприємно для себе вiдкрила, що її пальчики стали зовсiм незграбними. Чомусь зiсковзують з вузлiв, та й безодня з ними, вона все одно прикриє!
  Шалена, як полум'я багаття по сухих гiлках стрибка увiйшла до критичної фази. Сама природа затихла, завмерши в тривожнiй декорацiї. Горизонт пожер свiтило, на заходi все пофарбувалося палiтрою кровi та крижаного спокою. Попереду на сходi, мiнливе небо, вже стало свiтлiшати, переходячи в колiр палаючої вохри. Але навiть на цьому тлi, здавалося, причаїлися тiнi, смерть, i ряди упирiв i вурдалакiв, що поблискували залiзом.
  Ублюдочнi, страшно потворнi тварюки, бачачи, що їхню засiдку обтiкають флангами, рвонулися з мiсць. Незграбнi фiгурки пiших воїнiв швидко розбiгалися з позицiй, пiрнаючи в проходи в чагарниках. На їхньому мiсцi оголилися широкi ряди вкопаних пiд кутом загострених жердин - iмовiрно зброї проти нiмецьких воїнок. Верховi загони переслiдувачiв позаду, помiтивши маневр Маргарет, додали ходу, намагаючись наздогнати втiкачiв.
  Кожен з двох загонiв ворожої кавалерiї був набагато бiльший за протистоїть їй групи воїнок i мiг розраховувати на вiрний успiх при зiткненнi. Але упирi важкi, а гiбриди верблюдiв та iшакiв значно повiльнiшi. Замiсть скорочення вiдстань тiльки збiльшувалася. А що порiвняли коня, верблюда з iшаком за швидкiстю!
  Магда фiлософськи промовила:
  - Можна бути невибагливим i витривалим, але не варто сприймати свiт як верблюд i виявляти ослячу впертiсть!
  Обернувшись, войовниця зауважила, що їх переслiдують не двi, а три групи вершникiв. Це означало, що в них начебто й не було iншого напрямку, як рухатися до засiдки. Якщо вiдхилиться, то доведеться битися з бiльшою кiлькiстю противником. Ну що ж вовчицi знають, чого хочуть, не вперше воюють. Даремно противник вважає, що заманить їх у капкан. Навпаки, вони виграють час i зможуть зманеврувати. Тут Магда згадала, як сама босонiж танцювала на колючому дротi. Було й боляче, але звалитися на вугiлля, що палає внизу, ще страшнiше, а головне ганебнiше.
  Ще не розпочавши бою Маргарет, перехоплювала iнiцiативу, майстерно переграючи супостата. А коли твої супротивники, упирi та вовкулаки, поступатися їм у тактицi бiльш, нiж принизливо. I Магда хотiла вiрити, що їхнi тактичнi ходи несподiванi для супротивника. Те, що голови ворогiв вiдсiче гiльйотина. А що Нiмеччина понад усе, як свiтлi iдеї Третього Рейху!
  - Загiн на повну бойову готовнiсть! - Звичайний голос Маргарет повернув Магду до дiйсностi. - А тепер рубай.
  Пальчики дiвчини все ще поралися з крiпленнями. Так можна i коня голим залишити. Взагалi на вiйнi, як на вiйнi. Нехай пластини закриють вiрного супутника, що обмежить його рухливiсть. Поверх виробленої шкiри, темнiли геометричними рядами платiвки кiстки, вони шарудiли, сухо брязкаючи на вiтрi. Вiд їхнього передзвону дiвчина ставало весело.
  Вершницi робили останнi приготування до бою. Дiвчата-тигрицi шльопали босими нiжками по крупах коней i почали вiдв'язувати списи. Наслiдуючи їх приклад, Магда iз задоволенням зважила в руцi довге шорстке держак з гострим металевим наконечником. Войовниця прицмокнула губками - добрий спис!
  Магда вже мала досвiд стрибки на конях, i вона почувала себе цiлком впевнено. Немов амазонка в македонськiй кiннотi, не хапаючись, щохвилини, за ременi пiдтримки.
  Вiдв'язуючи ремiнь, дiвчина-тигриця навiть примудряється зберегти рiвновагу за допомогою одних м'язiв. Тепер вона була готова передавати їх Христинi (її подруга все ж таки прорвалася до неї!) i сама кидати списи скiльки б не тривала битва.
  А Маргарет продовжувала маневрувати... У головi у Магди знову зазвучала пiсня, така шалена i задерикувата, але водночас трагiчна та сумна...
  У морi грають баранчиками хвилi,
  Я на аренi гола борюся мечем!
  Погляд на противника кинула гордий,
  Бiди лихi i бiль - байдуже!
  
  Адже я колись народилася, безправною рабинею,
  Камiння тягло, трясло на спинi валуни!
  Бути у напругу, у страждання рiдна стихiя,
  Плечi пестять батогом кати-пустуни!
  
  Хтось багатий i в тiнi з пивом дрiмає,
  Я пiд палючим потоком махаю молотком!
  Це звичай, такий страшенно древнiй,
  Потрiбна покiрнiсть до вельмож вбрати з молоком!
  
  Але пощастило - якщо можна, назвати то везiнням,
  Продали дiву з шахт та вiдправили у бiй!
  I висвiтлила мене казковим осяянням,
  Стала не просто рабинею, а бабою крутою!
  
  Але не буває повiрте безмежного щастя,
  Страшний противник попався, i я поранена!
  Рубають мене в битвi злiсної на частини,
  Боже менi виставив рахунок - набiгла пеня!
  
  Але не здаюся, з останнiх сил борюся,
  Та вбивала людей, проклинала богiв!
  У цьому, звичайно, тепер гiрко каюся,
  I не можу пiдiбрати, пiдходящих тут слiв!
  Магда скрикнула i... На жаль хльосткий удар гумовою палицею, по голих дiвочих п'ятах перервав сон. Ось її грубо розбудили, хоча ступнi, що огрубiли, i так болять пiсля розпеченого пiску пустелi.
  Маргарет кричить:
  - Пiдйом! Хто спить, того вб'ємо!
  Поїли прямо на мiсцi, добре був сухий пайок, а ось води зовсiм обмаль. А потiм знову бiгом i вантажем по палаючому пiску. З ранку втiм, пiдошви палить не так вже й сильно. Магда та Христина на бiгу тиснуть один одному руки. Усмiхаються - так мило i дружелюбно, i водночас хижо.
  Так бiгти значно легше. Христина на знак солiдарностi з Магдою теж вiдмовилася змащувати собi ступнi маззю. Войовниця-тигриця рiшуче сказала:
  - Разом переможемо, разом i потерпимо! Адже ми як двi сестри!
  Магда кивнула у вiдповiдь:
  - Що бiль природний стан органiзму!
  I вони бiжать iз солiдним вантажем, забуваючи про те, що у цьому свiтi iснує затишок. Христина обмiрковує деякi свої плани... Зокрема рудоволоса красуня хотiла розбагатiти. Звичайно це бажання цiлком природне, але важко реалiзується. Адже, як правило, найбiльше хапають генерали. Та Христина розвинена дiвчина i знає життя... Треба б самiй хапнути, тiльки як? Адже вони поки що борються, точнiше мчать однiєю ротою, i кожна тигриця стежить за своєю подругою... Якщо звичайно не перебiльшення! Ех, скорiше б у бiй i побитися як слiд. А то вже занудьгували дiвчата вiд усього цього регламенту, отож i було крок правою чи лiвою. Ось навiть забуваєш, що таке свiт... А Гiтлер теж цiкавi хлопець... Начебто монарха i водночас не монарх. А якийсь особливий гiбрид влади, харизми, жорстокостi. Гiтлер це як Цезаря створив подобу своєї Римської iмперiї, але з особливим нацiонал-соцiалiстичним правом. А чим вiдрiзняються... Щоб вiдволiктися вiд болю, що наростає, босi дiвочi п'ятки пекло все сильнiше, дiвчина-тигриця спробувала розмiрковувати;
  . РОЗДIЛ No 6.
  Павло-Лев навигадував i знову став бенкетувати, а пiд шумок лагiдних голосiв дiвчат навiть заснув i йому снилося таке.
  Олег Рибаченко трохи змiстився знову пiд час бiгу. Ще одну банду розгромив i посiк своїми мечами. А ватажку врiзав босою дитячою нiжкою в потилицю. Хлопчик-термiнатор взагалi виявився дуже крутим.
  Потiм знову почав складати.
  Прекрасна четвiрка росiйських дiвчат: Наталя, Зоя, Анжелiка та Свiтлана непогано прижилися у свiтi ельфiв. Їхнi дiти росли дуже швидко як у казцi, але досягнувши розмiрiв характерних для п'ятирiчного людського вiку - зупинилися.
  Довгий час орки, що двiчi отримали жорстоку ганчiрку, не наважувалися атакувати їхнє селище. Дiвчата за допомогою ельфiв виготовили кiлька повiтряних кульок та приблизно пiвсотнi катапульт. Тепер їхнє поселення отримало надiйний захист.
  Але розвiдка на кулi показала, що орки почали накопичуватись бiля iншого населеного пункту мiста Нарцис. Виходило, що слiд допомогти своїм братам по зброї. У ельфiв структура суспiльства нагадувала перiод феодальної роздробленостi, коли монарх вважався першим серед рiвних. I iснувало щось на кшталт спiвдружностi мiст.
  Але дiвчата отримали зi столицi ельфiв нагороду: їм надавали дворянськi звання, i видавалися срiбнi хрести воїнок. Що ж тепер дiвчата набували усвiдомленого статусу. I могли насолоджуватися вже досить гучною славою. Але становище вимагало захистити iншi мiста. Нарцис, що в першу чергу знаходиться на вiстрi атаки.
  Танк Т-34 мiг здорово допомогти, але пального й справдi залишалося на денцi. А зробити дизельне паливо дiвчата не зумiли. Патронiв теж залишалося дуже мало, як i снарядiв.
  Наташка подiлилася зi своєю тривогою з Дiвчиною-герцогинею. Красуня-ельфiйка трохи подумавши, запропонувала використати для перевезення танка тарганiв iз алмазним панцирем. Довжина подiбних тварин метрiв п'ять i вони досить сильнi, хоча на вiдмiну вiд дрiбнiших земних колег не такi моторнi.
  Свiтлана засумнiвалася:
  - Чи варто взагалi тягати танк, де майже немає бойових припасiв. Чи може краще вiдправити на колесах загiн катапульт?
  Герцогиня похитала златоволосою, прикрашеною алмазним вiнком головою:
  - Катапульти можна i в Нарцисi виготовити. А от нехай орки бачать, що такий танк у нас є i як вiн смертельно розмазує!
  Анжелiка ця руда бестiя пiдтримала герцогиню:
  - Справдi так буде крутiше! А потiм ми виготовимо дерев'янi макети тридцятьчетвiрки i фашисти вже не посмiють сунутися!
  Герцогиня не зрозумiвши, сказала:
  - Фашисти?
  Анжелiка видужала:
  - Орки! Але по сутi з ними мало вiдмiнностей!
  Красива ельфiйка кивнула:
  - Розумiю! Ви з ними воювали!
  Наташа агресивно посмiхнулася:
  - Нiмцям ще пощастило, що нас немає на фронтi! А то ми б їм показали!
  I войовниця шпурнула босими пальцями нiг кинджал. Вiстря встромилося прямо в лiхтарний стiл з гiрляндою. Дiвчина пiдморгнула герцогинi - мовляв я й так умiю!
  Та схвально кивнула їй... Схвалюю порив!
  Дiвчата постiйно займалися фехтуванням i досягли успiху в цьому. Але особливо сподобалося це жбурляти разючi предмети ногами. Зазвичай це робили тiльки ельфiйки, дорослим самцям не личить ходити босонiж. Втiм, чоловiки незалежно вiд вiку здавалися дуже гарненькими, безусими молодиками. Красивi, але надто жiночнi з обличчями дiвчат. Фiгури стрункi, м'язистi з рельєфом, але дещо тендiтнi: такi ось самцi. Не тягнуть на роль сильної статi. Ельфiйки теж з тонкими талiями та стрункi.
  Земнi дiвчата щiльнiшi i вищi за них. Найбiльша це командир Наташа. Вона навiть страждала у тiснотi танка, а тут у цьому свiтi ще пiдросла. Iншi дiвчата, теж сильнi та розумнi.
  Особливо войовницi пишалися повiтряними кулями, i тим, що змогли за таких примiтивних технологiй отримати вiльний водень. Наталя подумувала i у будiвництвi дирижабля. Враховуючи, що орки не мають лучникiв, то можна використовувати дирижабль як бомбардувальник. А що чудова iдея! Тiльки як ще виготовити мотор?
  Крiм того, войовницi приготували ще з десяток вогнеметiв.
  Вiйсько ельфiв виступило на допомогу Нарцису. Попереду йшли голоногi лучницi, потiм копiйники. Ельфiйок взагалi вдвiчi бiльше народжувалося, нiж ельфiв. Це, звичайно, здорово! Втiм, чоловiки дуже непогано стрiляли i були спритнi. Але приблизно рiвнi ельфiйкам у бойовiй ефективностi, у зростаннi та силi.
  Так що часто дiвчата i юнаки були перемiшанi, i билися плiч-о-плiч. Катапульти йшли на колесах, у якi впрягли коникiв iз смарагдовими панцирями, а танк помiстили на спецiальний, кований сталлю вiз i запрягли тарганiв. Таким чином, рухалося невелике, але добре оснащене i хоробро вiйсько. А зверху кружляло двi повiтрянi кулi.
  Вони оглядали всi пiдступи до армiї. I як з'ясувалося недарма. Орки спробували перехопити тисячу ельфiв. Їх насувалося вдесятеро бiльше, i це було вкрай небезпечно, особливо на вiдкритому полi.
  Наташа помiтила:
  - А все ж таки правильно ми вчинили, взявши з собою танк!
  Свiтлана iз цим погодилася:
  - Так ми уникнемо зайвих втрат!
  Ельфи вишикувалися в бойовий порядок. Вишкiрилися вогнемети та катапульти.
  Герцогиня звернулася з короткою промовою до ельфiв:
  - Мої дорогi брати та сестри! Пiдступний, i пiдлий, паршивий наче павук ворог напав на нашу землю, i перетнув шлях славної та непереможної армiї ельфiв. Але ми не злякалися, нi! Навпаки ми вiд близькостi ворога пiдбадьорилися, i готовi до бiйки! Вiйна природний стан ельфа i вiд близькостi лайки ми вiдчуваємо тiльки пiдйом! Так не осоромимо своєї вiтчизни, вдаримо по орках, i зламаємо хребет вошивим тварюкам! Ми сильнi, ми єдинi, ми непереможнi! На славу Батькiвщини Святої!
  По шеренгах ельфiв промайнув, вiтальний гул! Ельфи надихнулися i були готовi битися! Наташа помiтила:
  - Вона гарно висловилася!
  Анжелiка iронiчно посмiхнулася:
  - Ну, прямо фюрер iз косою! Особливо менi сподобалося - вiйна природний стан ельфа!
  Наташа хихикнула, вказала попереду себе:
  - Коли справа стосується оркiв, то вбивати їх природно!
  Свiтлана доповнила:
  - Що природно, те не злочинно!
  Натовп оркiв розгортався перед ними. Тiла як у ведмедiв, а голови нагадують пiранiї тiльки набагато неприємнiше. Тобто наскiльки прекраснi ельфи, настiльки огиднi їхнi противники орки. Дiйсно вбиваючи подiбну гидоту, не вiдчуваєш жалю.
  Наташка та її подруги добре попрацювали над конструкцiєю лукiв i тятивою. Тепер дальнiсть стрiлянини значно зросла. Найсильнiшi ельфiйки натягли луки, затиснувши пiдборiддя i випрямивши праву руку. Внаслiдок чого можна дiстати оркiв з дистанцiї майже в кiлометр.
  Орда оркiв пре на них. Красунi-ельфiйки натягують цибулi. I чекають на команди.
  Орки ревуть, i вiд них мчить несусвiтний сморiд. Розмахують сокирами, сокирами та палицями. Частина зброї, наприклад, сокири - кам'янi. Але частина озброєнь явно гномна робота. Стрiляти з лукiв орки не вмiють, i в цьому їхня слабкiсть.
  Але зате кричати - їхнє кредо! I дико вити...
  Герцогиня командує:
  - Вогонь!
  I в оркiв полетiли стрiли. Гострi, розжаренi. Описавши дугу презенти ельфiї вражають волохатих тварин. Тим падають, наче сколотi, голками їжакiв. Пускають свою отруйну, коричневу кров. I буквально подихають.
  Наташа i теж робить пострiл iз лука. Прицмокує червоними губками:
  - Яка я спритна! А тепер ви!
  Анжелiка погладжує казенну частину кулемета:
  - Може час?
  Дiвчина-командир заперечливо хитнула головою:
  - Це ми приготуємо на останню частину! А поки битимемося!
  Анжелiка хихикнула, пустивши з очей iскри:
  - А що? Ми ще поб'ємося!
  I дiвчата також натягли луки. Пальнули... Орки бiгли дещо незграбно, але досить швидко. Стрiли збивали їх, що неслися ззаду, затоптували впалих. Дiвчата-ельфiйки швидко перезаряджали, i знову палили. Вогонь iз лукiв вiдкрили й юнаки-ельфи. Кожен представник iз цього народу вмiв непогано стрiляти. I втрати оркiв одразу ж зросли. Видно така дружна вiдсiч виявилася несподiваною для втiшних тварин i, вони сповiльнилися.
  Тодi красунi посилили стрiлянину, спрацювали катапульти. У оркiв полетiли горщики з палаючим маслом та спиртом. Вони цi ємностi смертi лопалися i запалювалося полум'я наче напалму. Охопленi полум'ям орки ревли i стукали по грудях кулаками. З них злазила шкiра, i їли очi. А ельфiйки та ельфи прискорено вели вогонь, палили просто площею.
  Анжелiка проревела:
  - Якщо ворог вiдмовився вiдразу, i не друг i не ворог, а маразм!
  Наташка поправила руду:
  - Зовсiм не в риму у тебе виходить! Ех, твiй склад на римований стиль не схожий! Ти голосом товстим, фальшиво спiваєш!
  Зоя логiчно помiтила:
  - Ось ми i без танка воюємо непогано!
  Свiтлана, ведучи вогонь iз лука, у вiдповiдь заспiвала:
  - Про те, що свiтло вчення, зимою та навеснi, твердимо без винятку всiєї нечистi лiсової! Ох, орки ви кудлатi, несете сморiд i нiсенiтниця - коли вся сила в атомi та технiцi хтось чоловiк!
  Дiвчата вели вогонь i смiливо пiдспiвували. Адже вони вправно провернули операцiю i навчили вiйська. А ось орки намагалися прорватися на дистанцiю. Вони вже зовсiм близько. Але вдарили струменi вогнеметiв. Прямо в вискаленi пащi чудовиськ. I тварюки стали ревти, якщо це можливо ще вiдчайдушнiше i голоснiше. Запах паленої вовни та м'яса стали ще сильнiшими. I пахло всiм рваним та вогненним неймовiрно сильно.
  Наталя сказала:
  - Кинутi в бiй передостаннi козирi! Тепер питання кидатимемо останнiй козир?
  Анжелiка рацiонально помiтила:
  - Останню тисячу набоїв краще приберегти для бiльшої битви, як i двадцять снарядiв!
  Свiтлана зiтхнувши помiтила:
  - I це нiчого не вирiшить, як у тому, як i в iншому випадку!
  Зоя несподiвано промовила:
  - А може, проїдемо? Хоч трохи придушимо гадiв!
  Наташа скептично подивилася на Зою:
  - А чи варто? Пальне залишилося тiльки на денцi!
  Зоя зi злiстю в голосi вiдповiла:
  - Тим краще! Виробимо його до кiнця!
  Наташка подивилася, як пiдходить хвиля оркiв до ельфiйок. Воїтельки стрiляють уже впритул. Деякi войовницi та воїни вже схопилися за мечi, i рубаються з тварями. Ось першi жертви серед ельфiв.
  Наталя рiшуче вимовляє:
  - Запускай танк!
  Дiвчина бiгцем заскочила на танк, потiм шмигнула у вежу. Машина оглушливо заревiла. Т-34 рушила, набираючи швидкiсть. Щойно орки побачили її як... кинулися втiкати. Мабуть чутки про це чудовисько виявилися страшними i сильно перебiльшеними. А танк ревiв, набираючи швидкiсть. Кiлька десяткiв найсмiливiших оркiв виявилися розчавленими гусеницями.
  Iншi тiльки додавали спритностi. Пiд гусеницями плескали кров, i трiщали кiстки. Наташка на все горло заволала:
  - Досить! Бережи паливо!
  Толi Зоя, незважаючи на гуркiт, почула, чи здогадалася сама, але машина зупинилася. Ельфи, трiумфуючи, прокричали:
  - Перемога! Перемога! Перемога!
  Зоя висунулася з вежi й сказала:
  - Жага нiщо! Iмiдж усi!
  Таким чином дiвчата записали собi чергову перемогу. Яку роздiлили з героїчним ельфiйським народом. Безповоротнi втрати склали лише два вбитi ельфи. Поранено виявилося бiльше тридцяти, але ж у гламурного народу все так швидко гоїться. Герцогиня наказала добити поранених оркiв. На запитання Наташi:
  - Навiщо така жорстокiсть?
  Знатна ельфiйка вiдповiла:
  - Нам вони полоненими не потрiбнi! У нас у ельфiв немає рабства, це ганьба! А якщо полонених вiдпустимо, то вони знову повернуться i вбиватимуть нас!
  Наташа знизала плечима, помiтивши:
  - Ми теж полонених нiмцiв не вiдпускаємо, а змушуємо працювати за нас! Але якщо у вас немає рабства...
  Герцогиня рiшуче сказала:
  - Нi, не буде!
  Наташка махнула рукою:
  - Робiть, як знаєте! У мене вiд цього каламутить!
  Герцогиня хихикнула i наказала:
  - Добийте!
  Анжелiка помiтила з усмiшкою:
  - Як це не естетично!
  Свiтлана безжально парирувала:
  - Зате практично! Ми маємо справжнiй секс символ!
  Наташа несподiвано агресивно заспiвала:
  Не можна бачити, не зруйнувавши,
  Не можна ощасливити всiх разом!
  Насильство як сталь змiцнює душу,
  Вбивство кує - волю, розум!
  Поранених швидко добивали. Наталя згадала початок вiйни. Та не пiшло тодi бiля Червоної армiї. Переважна бiльшiсть радянських громадян, особливо молодь, були впевненi у швидкiй перемозi. Старшi й пам'ятали першу свiтову вiйну, не настiльки оптимiстично налаштованi.
  За царя кайзерiвськi вiйська завдали ряд поразок росiйської армiї i глибоко вклинилися в позицiї. Хоча нiмцiв i зупинили бiля Риги, Вiльно, Барановичi, а австрiйцi навiть не змогли вiдвоювати свою територiю.
  Потiм Брусилов провiв прорив, вiдбивши половину Галичини та бiльшу частину Буковини.
  Австрiя зазнала непоправних втрат, i здавалося, близька остаточна перемога. Але лютнева революцiя привела Росiйську армiю у розлад, а листопадова остаточно добила. Бiльшовики змушенi були пiти на важкий Брест-Литовський свiт. Вони поступилися значними територiями, i заплатили велику контрибуцiю Нiмеччини.
  Тож пiдстав занадто вже вiрити шапкозакидальнiй пропагандi не було.
  Крiм того СРСР формально був миролюбною країною i до великої вiйни не надто готувався. Хоча реально готувалися активно. Наташа чула, що на перше червня у СРСР налiчувалося понад двадцять п'ять тисяч танкiв i танкеток. Велика це сила! I здавалося, нiмцiв було чим зустрiти.
  Але реально вiйна показала, що Червона армiя оборонятися не готова. I впала лiнiя фронту. I посипалися радянськi частини.
  Анжелiка бачачи, що Наталка задумалася, запитала:
  - Ну, що голову повiсила?
  Войовниця-блондинка плаксиво вiдповiла:
  - А того... Згадала про нашу вiйну!
  Анжелiка впевнено вiдповiла:
  - Та переможемо ми фашистiв! Те, що вони наших союзникiв розбили, може нам тiльки на користь!
  Наташа похитала головою:
  - Потенцiал у Гiтлера великий! Якщо до Європи додати Африку та Близький Схiд з Iндiєю, то дуже погано буде!
  Анжелiка показала бiцепс на правiй руцi i прошипiла:
  - Ми дуже багато можемо! I нашi можливостi великi! Ось коли повернемося, то засиплемо вермахт стрiлами та списами!
  Свiтлана помiтила з усмiшкою:
  - А Британiя i так нам не дуже допомагала. Тож невелика втрата, а США лише iмiтували постачання по ленд-лiз. Фактично ми воювали самотужки!
  Зоя логiчно додала:
  - А ресурси Африки та Близького Сходу ще треба вмiти переварити! Тож вiйна зовсiм не програна!
  Дiвчата замовкли. Герцогиня вiддавала останнi розпорядження. Самi орки були голi, тiльки вкритi ведмежою шерстю - нi грошей, нi прикрас. Вибирати їх не було чого.
  Дiвчата-ельфiйки занурювали босi нiжки в кров i залишали гарний орнамент. Виглядає це справдi естетично. Особливо по помаранчевiй травi.
  Наталя теж так зробила, помiтивши:
  - За такого клiмату взуття для дiвчат зовсiм зайве. I тут дуже гарний народ!
  Анжела важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Та ельфи гарнi, на вiдмiну вiд людей - серед гламурних створiнь не буває виродкiв! У цьому планi вони дуже естетичнi! I нiжки ельф залишають слiди, на якi дивитися приємно i можна милуватися.
  Свiтлана теж, як i руда, важко зiтхнула i помiтила:
  - Все ж таки на тлi таких красенiв i красунь бiльшою мiрою вiдчуваєш ущербнiсть людини! Як же людський органiзм недосконалий!
  Зоя, бачачи, як знову заштовхнули Т-34 на вiзок, помiтила:
  - У середньому ельф у двоє сильнiший за чоловiк, i спритнiший у рази пiвтора. I це якщо мати на увазi тренованих людей.
  Наташка надувши кульки м'язiв помiтила:
  - Ми стали набагато сильнiшими, нiж колись пожираючи їжу ельфiв! У цьому наша мiць!
  Свiтлана занепокоєно помiтила:
  - Як би, не стати знову слабшим, повернувшись у наш свiт. I невiдомо, чи довго ще буде вiчна молодiсть дiяти!
  Анжела з оптимiзмом вимовила:
  - Сподiваюся досить довго, щоб дожити до того моменту, коли наука переможе старiсть! I ми будемо непереможними!
  Зоя вдихнула в груди повiтря i вимовила:
  -Вiчна молодiсть це так чудово! Хотiлося б жити вiчно!
  Наталя мрiйливо сказала:
  - Ех, дожити б до комунiзму! Ми побачили б майбутнє нашої країни! Вловили б подих космосу! Як би менi хотiлося злiтати до iнших планет i побачити зорянi свiти!
  Зоя прошелестiла губа i вiдповiла:
  - Свiти зiрок! Це чудово! Ось ми на iншiй планетi i так цiкаво!
  Дорогою ельфам попався храм. Там вони вiдспiвували вбитих. Ритуал був зовсiм звичайним. Священики ельфiйки були майже голi, лише зi шматком тканини на стегна, i перловою дiадемою на волоссi. Вони махали кадилами, вiд яких виходив приємний запах, схожий i водночас вiдмiнний вiд ладану. А дiвчата спiвали i вимовляли подобу мантри. Горiли свiчки, якi тримали в руках дiти - дiвчатка у бiлих сукнях та коротких спiдничках, хлопчики у бiлих сорочках з рукавом та шортиках. Вони теж спiвали i танцювали босими нiжками.
  Сам храм формою нагадував православний своїм куполом, але був не золоченим, а викладеними дорогоцiнними камiннями, сяючи всiма кольорами веселки. Причому рiзнокольоровi смужки коштовностей були розташованi по спiралi.
  Зверху замiсть хреста розташовувалась квiтка, типу троянди, але на кожнiй пелюстцi свiй малюнок. Одночасно грала музика, що вiддалено скидається на орган. Служiння виглядало гарно.
  Наташка запитала у герцогинi:
  - А чому священики напiвголi?
  Почесна особа вiдповiла:
  - Тому що в такий спосiб вони демонструють свою вiдкритiсть перед вищими силами. I лише стегна слiд прикрити червоним кольором.
  Свiтловолосi ельфiйки i справдi гарнi, засмаглi, досконалi у своїй наготi. Їм дуже йшло залишатися майже голяка, особливо коли вони починали танцювати - включаючи кожен м'яз.
  Ельфiв ховали без трун, просто обтягли пелюстками i кремували.
  Зайнялося блакитне полум'я. Мабуть, якщо тiло померло, його краще не зберiгати. А душа безсмертна.
  Але потiм ельфiйки тричi пройшлися по попелу i... за допомогою спецiальних пристроїв типу пiддувальної гармошки розвiяли за вiтром.
  Наталку це здивувала:
  - Ви розсiюєте порох за вiтром?
  Герцогиня пояснила:
  - Тож їхнi душi без проблем летять до небес! Потiм iмена загиблих буде вписано в книгу героїв. А тi, хто заслужив на полi лайки титули, отримуватимуть спецiальнi статуї у храмi i їм вимовлятимуть молитви!
  Наташка вiдповiла з байдужiстю:
  - Не менi судити про вашi звичаї!
  Свiтлана помiтила з усмiшкою:
  - А менi, наприклад, теж дуже не подобаються, нашi людськi цвинтарi. Вони такi похмурi з хрестами... А в ельфiв весело!
  Анжела пiдморгнула:
  - А ельфiйки топтали попiл голими нiжками. Напевно, приємно, коли по тобi пройдуть такi кiнцiвки. Нехай навiть ти й мертвий!
  Дiвчата-ельфiйки доспiвали i ритуал закiнчився. Вiйсько рушило знову. Iшло з пiснями та музикою.
  Пiсля перемоги ельфи виглядали набагато бадьорiше. Виходило, що орки зовсiм не страшнi. А день у них довгий, тягнеться цiлий тиждень, якщо перевести на земний годинник. Так що куди подiнешся - пiдспiвуй i крокуй.
  Наташка марширувала з усiма i замислилася... Згадали бої пiд Москвою. Такi напруженi... Тодi її подруга Катерина потрапила до полону.
  Дiвчина зловили фашисти. Зiрвали одяг i стали пороти, вимагаючи видати вiдомостi про радянськi вiйська. Катерина завзято мовчала, кiлька разiв пiд час прочуханки втрачала створення. Її обливали крижаною водою i пороли знову.
  Потiм закривавлену спину присипали сiллю. Дiвчина ледь не збожеволiла вiд дикого болю.
  Її рани протирали спиртом, вiд чого сильно палило. Потiм красунi дали кiлька днiв вiджатися, i знову викликали на допит. Катерина була сповнена рiшучостi нiчого не говорити. Хоча полковник СС обiцяв їй нагороди, i гарне мiсце у новiй Нiмеччинi.
  Катька все вiдкинула, i тодi її знову роздягли i в одних трусах погнали по морозу, пiдхльостуючи батогами. Потiм, не даючи заклякли, заводили в жарко натоплену хату, там вiдiгрiвали i знову на мороз. Дiвчина мовчала i витримала тортури. Її збиралися повiсити, але потiм передумали.
  Стратили особливим способом. Зiрвали трусики i зовсiм голу виставили перед мешканцями села. I стали на морозi лити на дiвчину крижану воду. А вже був грудень i мороз стояв знатний. Дiвча зледенiла i перетворилася на статую. Крижану красуню, наче снiгова королева.
  Коли Червона армiя пiд час контрнаступу увiйшла до села, у самому його центрi на постаментi красувалася Ката. Зледенiла, блiда, з вимушеною спиною, посинiлими стегнами, нi нитки одягу. Їй, мабуть, було дуже соромно стояти геть голою перед сiльськими жителями, що зiгнали на страту.
  Нещасна дiвчина... Таку болiсну знайшла собi смерть! Наташа поклялася помститися фашистам, i не знати до них пощади!
  Ось орки звичайно не схожi на гiтлерiвцiв - просто дикi, грубi, смердючi звiрi. Втiм, їхнi трупи дуже швидко розкладаються та зникають. У оркiв немає самому, вони породження злих чарiвникiв. I не можуть бути людьми, i сприймати хоч щось людське. Рожi вискаленi та тупi.
  А серед нiмцiв багато гарних i навiть шкода їх вбивати. Немов ти завдаєш бiль рiднiй дитинi. Але тодi Наталка згадує Катю. Як її оголену заморозили живцем на очах усього села. I блондинку-термiнатора охоплює лють! I починає кипiти справжнiй ураган пристрастей.
  Зоя також воювала з перших днiв. Враження вiд вiйни виявилися дволикими. З одного боку, це романтично, а з iншого страшно. Не одразу вона стала танкiстською. Воювала деякий час у пiхотi. Бачила колони бiженцiв у першi днi i тижнi вiйни. Люди перли на схiд. Хотiли втекти вiд напастi.
  Хоча зустрiчалися й тi, хто вважав нiмцiв визволителями. Особливо багато таких було в Українi. Може тому Сталiн вважав за краще основнi сили тримати саме там. Але чесно признатися вождь усiх часiв i народiв теж осел. Не тiльки пройшов напад Нiмеччини, але ще й заборонив командирам елементiв видавати документацiю на новi танки Т-34 i КВ. Внаслiдок чого багато танкiстiв тривiально не знали, як ними керувати.
  I результат сотнi нових танкiв виявилися кинутi без бою.
  Вiдбулася найбiльша катастрофа, сорок першого року, вiд якої дуже важко вирушити.
  У сорок другому роцi Червона армiя, так i не вiдновивши бойову здатнiсть, потрапила в нову переробку - зазнавши ряду поразок вiд Вермахту.
  Дiвчата вже тодi билися вчотирьох у своєму легендарному танку. Особливо драматичним був харкiвський казан. Але дiвчата з честю вийшли з нього, пiдбивши нiмецькi танки та зберiгши на ходу свою тридцятьчетвiрку.
  Воїнкам сприяла удача, жодна з не отримала серйозного поранення, не дивлячись на найiнтенсивнiшi бої.
  Нiмецькi танки за винятком останньої модифiкацiї Т-4 поки траплялися вiдносно слабкi. Збройнi, що поступаються в бронебiйнiй силi тридцятьчетвiрцi. Але поява модернiзованих моделей давала фрицям шанс. Втiм, незважаючи на слабкiсть нiмецьких танкiв, фрицi перемагали й у сорок першому та сорок другому. Тож оптимiзму вiйна не додавала.
  Вiйсько ельфiв йшло до мiста Нарцис своїм швидким та витривалим маршем. Дорогою ельфи зупинилися, щоб поїсти. Розпалили багаття i залунали пiснi. Юнаки та дiвчата вiдкрито, не соромлячись, кохали. У цьому планi гламурна раса дуже розкута.
  Втiм, дiвчата не надто бентежилися i не могли вiдмовити i собi в задоволеннi. Чому вони мають бути ханжами? Як справжнi комсомолки та атеїстки вони зневажали цнотливiсть. Тим бiльше з ельфами кохатися дуже приємно. Всi юнаки, дуже гарненькi, мускулистi, ласкавi як кошенята, вмiють принести масу задоволення, i з запашним ароматом тiл. Ельфи завжди пахнуть дуже здорово, свiжi, наче квiти. На вiдмiну вiд людей у них не буває гнилих зубiв, або якихось хвороб, вони видають чудовi та збуджуючi аромати.
  Ну як iз такими не зайнятися коханням? I чи не стати їм подiбними?
  Як з ельфом не зiйтися в обiймах та поцiлунках? Це не люди, а набагато краще!
  Пiсля вiдносно коротких насолод дiвчата знову в походi! Грають труби та б'ють барабани. Чудове вiйсько прямує до ельфiйського мiста.
  Наташа чиє тiло млiло пiсля вишуканих ласк ельфiв, запитала Анжелу:
  - Погодься, це мiсце нагадує воєнiзований рай!
  Руда кивнула i посмiхнулася:
  - З тiєю колонiєю-малолiткою, в якiй я сидiла не порiвняти! Особливо якщо згадати плановi прочуханки!
  Наташа помiтила, безневинно посмiхаючись:
  - Зате тепер нас так просто не розколоти! Ми нi в чому не зiзнаємось!
  Свiтлана запропонувала красуням:
  - Давайте полiтаємо на повiтрянiй кулi! Дивитися пейзажi згори куди приємнiше, нiж повзати внизу!
  Наташка охоче погодилася:
  - Давай! Думаю, так буде найкраще!
  Дiвчата не стали спускати кулю вниз, а полiзли нагору канатами, чiпляючись спритними пальцями рук i нiг. Дiвчата були дуже задоволенi, що можуть виявити свою спритнiсть. Iншим канатом спускалися ельфи. Втiм, чотири мускулистi дiвчата явно перевантажили кулю, тож довелося термiново скидати баласт. Але кулька пiднiмалася важко.
  Дiвчата крутилися на ньому, i бачили не надто багато. Наташка в досадi сказала:
  - Треба було робити бiльше куль! Справжнi дирижаблi!
  Анжела запропонувала:
  - Двi з нас пересядуть на iншу повiтряну кульку - тiльки й усього! Чого панiкувати!
  Свiтлана та Зоя хором вигукнули:
  - Давайте пересядемо ми!
  I дiвчата в одному бiкiнi почали спускатися знову канатом. Анжела помiтила:
  - Баба з воза - коневi легше!
  Наташа помiтила:
  - Добре мати кiнське здоров'я, гiрше за фiзiономiю, ще гiрше за iнтелект, i зовсiм погано - хомут!
  Анжелiка дотепно додала:
  - Хiд конем розумно, ходити пiд кiнським хомутом, дурнiше не може бути!
  Кулька злетiла вгору, i оглядати поверхню планети стало куди зручнiше.
  . РОЗДIЛ No 7.
  Павло-Лев трохи поспав. Потiм видерся на корму бригантини. Там пострибав i пiдскакував. Випив гарненько рому. Закусив бараниною iз часником. I пiсля чого заснув, i йому снилося:
  Добре виспавшись, Олег зробив швидко зарядку, помився i почистив зуби. Потiм добре поїв, i отримав ще їжу з собою й iнший пакет, який має доставити до колишнього штабу. I понад триста верст по горах бiжи.
  Втiм, усi дивувалися наскiльки цей хлопчик стрiмкий. Так швидко миготять його голi, босi п'яти по гострому каменю дорiг.
  Хлопчик помчав з вантажем за плечима, i запечатаним глечиком вина, для росiйського генерала.
  I на шляху продовжував складати...
  Росiйськi вiйська скидалися на ПАР. Їм заважало не так опiр Британiї, як розтягнутiсть комунiкацiй, i лiнiй постачання. А також вiдсутнiсть в Африцi дорiг i непролазнi джунглi.
  Але царська армiя все одно проходила. I рухалася, наче титанова ковзанка. А супротивник все частiше здавався i падав навколiшки.
  Полицi з дiвчат рухалися, як правило, босонiж, i змушували цiлувати свої ступнi полоненим. Iнодi дiвчата дозволяли бранцям i обсипати поцiлунками свої груди.
  Але Анастасiя, Наташка, Зоя, Августина, Свiтлана увiйшли i Австралiю. Iдуть до столицi Сiднею. I спiвають:
  - Русь, де багато у кожного дружин,
  Де чудовий кличе дозволений...
  Де будь-яка людина немов брат,
  Символ наш, символ наш - Коловрат!
  I знову кидають босими нiжками гранати - розкидаючи англiйцiв та мiсцевих.
  Анастасiя ось знесла шаблi голову генералу Британiї i прочирикала:
  - На славу Вiтчизни!
  А Наталка кидком босої ноги, розколола танк. I заспiває:
  - Вої iм'я Русi Сварога!
  I дiвчата рухаються, Зоя дає чергу з автомата, укладає англiйцiв i пищить:
  - За новий росiйський порядок!
  Ось це дiвки! Що люблять убивати! I не зупиниться їм! I обличчя красунь сяють!
  А тут Августина як пальне. Як викосить англiйцiв i пискне:
  - За Русь Родом дану!
  А за нею цвяхить i Свiтлана. I босою нiжкою метає вбивчу i смертельну гранату.
  I теж пищить:
  - Велика моя Русь!
  I знову дає чергу... Скошує нiмцiв, без жодних церемонiй їх убиваючи.
  Ось уже Сiдней здається без бою. I виносять громадяни та вiйськовi ключi. I проголошують царя Олексiя своїм королем та iмператором.
  Ось здається i цей континент.
  А росiйськi кораблi висаджуються на Новiй Зеландiї. Одночасно легкi танки "Петро"-8 входять до Преторiї. I падає ще й ПАР. А батальйон босоногих дiвчат висаджується i на Мадагаскарi.
  I дуже гарнi дiвчата кидають голими нiжками гранати i висаджуються проти ворога. Падає Мадагаскар. I бiльшiсть Африки завойована росiйськими воїнами.
  Царська Росiя та Третiй Рейх та Iталiєю майже перемогли. Але залишилася лише сама Британiя та Iрландiя. I настала осiнь, а потiм зима. Нiмцi та росiйська авiацiя бомбили англiйцiв, перетворювали їхнi мiста на руїни. Але Черчiлль уперто не хотiв капiтулювати.
  У травнi 1941 року пiшла висадка десанту. Найпершими висадилися босоногi дiвчата з дивiзiї "Тигрицi". I давай вони трощити англiйськi вiйська. I закидати їх за допомогою пальцiв босих нiжок.
  Закидали англiйцiв напiвголi дiвчата в одних лише трусиках i грудьми, що тремтять. I це було дуже здорово.
  А бiй йшли танки "Петро", "Микола", "Олександр", "Iван", якi буквально розтрощили супротивникiв.
  А ось i новий танк "Алесей"-1 пiрамiдальної форми. Який має рацiональнi кути нахилу з усiх ракурсiв i його не проб'єш.
  У ньому напiвлежачи розташувалися Єлизавета та її команда дiвчат майже оголених в одних лише трусиках.
  Чотири гарнi войовницi, майже голенькi, стрiляють по англiйських гарматах, i буквально їх перекидають у вогонь. I стрiляють собi дiвчата, i заливають свинцем iз кулеметiв. I валяться собi англiйцi цiлими сотнями.
  I викосять противника бойовi красунi, i пускають свiй танк буквально по трупах. I килими з убитих англiйцiв розстеляються. А дiвчата їдуть на танку. Розносять собi "Матiльди" та "Черчiллi". Останнiй танк може лише подряпати машину царської армiї.
  I слiдує одна перемога Росiї за iншою. I нiмцi наступають. Але їхнi танки Т-3 та Т-4 такi слабкi на тлi росiйських машин. I ще малi примiтивнi. I високi... А танки царської армiї присадкуватий. I пруть собi, не зважаючи на пострiли.
  Ось англiйцi викидають бiлi прапори. Кiлька тисяч добiрних танкiв Росiї висадилося в першi ж години, буквально зламавши оборону.
  Анастасiя отримала кулю в голу п'яту i засмiялася:
  - Масажик!
  Пiсля чого схопила босими пальцями нiг за нiс генерала i пiдкинула його через себе. Той пролетiв i пузом човпнувся на багнети. I стiльки кровi пролилося.
  Анастасiя несамовито кричала:
  - Слава царевi Олексiю!
  Наташка теж як рушить гомiлом противника, i як прореве:
  - За новий слов'янський порядок!
  I рушить ворога головою. I розколе його черепок. I провiзить:
  - Дiвчата крутi, фанати свободи - б'ємося за новий порядок!
  А далi вже Зоя веде вогонь одразу з двох автоматiв, i босими нiжками жбурляє горошинки з вибухiвкою.
  I дiстається англiйцям пiд перше число. I, отримавши, бiйцi iмперiї туманного Альбiону кидають зброю i просто в полон.
  А ось i Аврора в бiй вступає. Крушить противника зброєю. У неї особливий з трасуючими кулями кулемет. Вiн молотить англiйцiв, наче нунчаки снiп.
  А ось i Свiтлана стрiляє. I трощить ворога.
  Розстрiлює забiйною масою... I скеля зубки.
  I реве на всю горлянку:
  - Я є баба, що взагалi справжнiй супер!
  I пiдскакує i босою нiжкою гранату метне. I рознесе у всi частини та уламки.
  I провiзить:
  - Я супермен з голими грудьми!
  I ось дiвчата собi наступають... Все глибше й глибше входять на територiю Британiї.
  Олег Рибаченко в тiлi хлопчика не старший на вигляд одинадцяти, але з погонами майора, хоч сам босонiж i в шортах, викошує англiйцiв. I дiє з несамовитою люттю.
  Веде собi вогонь i спiває:
  - Ми переживаємо свiтанок та найвищий колiр.
  А з ним дiвчинка Маргарита, яка так i не стала дорослою. Добре їй що хоч старенькою не стала!
  А це набагато гiрше, нiж бути дiвчинкою!
  Оточують собi Лондон. I ось-ось уже погрожують його взяти. А маса ворогiв здається у полон. Не поступаються собi i здаються лише гвардiйцi короля. Але їх безжально знищують. I ведуть тотальне, нелюдське винищення. Ось такий тотальний розгром вiдбувається. I автомати активно працюють.
  А в небi Альбiна та Альвiна збираються рахунки. Дiвчина вже здобули всi сiм ступiнь Георгiївського хреста. Перший ступiнь: хрест Георгiївський, другий - Георгiївський з бантом! Третя - золотий хрест. Четверта - золотий хрест iз бантом. П'ята - золотий хрест iз дiамантами. Шоста - золотий хрест з дiамантами та бантом. I сьома - зiрка золотого хреста у бантом та дiамантами!
  Ось цi дiвчата за один бiй збили по пiвсотнi машин i спiвають:
  - Ми такi красунi, що просто супер i гiпер, i взагалi чудовi красунi!
  I пiдморгнутий з оскалом iклiв.
  Ось це дiвки - Альбiна та Альвiна... I люблять ґвалтувати чоловiкiв. I самi не проти попрацювати мовою, коли бачать привабливу чоловiчу досконалiсть.
  А що дiвчата просто втiлення хтивостi та кохання, i пристрастi!
  Як люблять пульсуючi нефритовi стрижнi.
  Воїтельки вищого класу...
  Ось Черчiлль бiжить iз оточеного Лондона. Так йому добре врiзали по рогах.
  I її ноги тягнув, помчавши до Бразилiї... А ось гарнiзон Лондона капiтулював. I росiйськi вiйська майже без опору взяли Iрландiю. Та вже здавались англiйцi пiд барабанний бiй.
  Друга свiтова протягом року закiнчилася перемогою держав осi. Бiльшiсть Африки Росiйська. Однак дещо змогли прихопити i Нiмеччина та Iталiя.
  Крiм того, Третiй Рейх включив до свого складу ще й Iспанiю та Португалiю.
  А в Британiї запанували Росiйськi сили i цар Олексiй став ще й Британським монархом. Росiя також майже без опору зайняла Швецiю, а Нiмеччина - Норвегiю i ще ранiше - Данiю.
  Гiтлер окупував значну частину Європи. Створивши освiту типу Третього Рейху iз протекторатом. А Росiя вiдтворила iмперiю та включила до свого складу.
  Виникла тимчасово тендiтна ситуацiя свiту. Який тривав до певного часу.
  Царська Росiя та Нiмеччини перетравлювали свої придбання. Освоювали колонiї.
  Цар Олексiй був ще досить молодий i мiг не поспiшати iз завоюванням усього свiту.
  Але ось Гiтлер якось не стерпiв. Йому здавалося, що вiн надто мало отримав землi в Африцi, що Росiя надто велика. I разом iз сином Муссолiнi-молодшим вони розпочали вiйну проти Росiї. Бої розпочалися 20 квiтня 1955 року у день п'ятдесяти шести рокiв фюрера.
  Нiмцi розробили цiлу серiю танкiв для вiйни з царською Росiєю, i, мабуть, на це дуже сильно розраховували.
  Пантера-5 стала основним танком, розробленим для вiйни iз Росiєю.
  При вазi 75 тонн, дана машина була крутою.
  I взагалi гармата в 128-мiлiметрiв в 100ЕЛ, це дiйсно руйнiвна мiць. I якщо лупне, то мало не здасться навiть царськiй армiї.
  А є ще бiльш потужний танк: "Тигр"-5, який ще важче сильнiше броньований. I важить тонн так сто!
  А в Росiї основний танк "Олексiй"-4 вагою всього п'ятдесят тонн i гарматою всього 105-мiлiметрiв калiбр. Зате набагато досконалiший, пiрамiдальнiший i з газотурбiнним двигуном у 1800 кiнських сил, тобто дуже рухливий.
  Нiмець бiльш потужний i сильний. Особливо страшнi "Леви"-5 вагою двiстi тонн. Що, втiм, не надто пiдвищує шанси Гiтлера. Так надважкi танки надто дорогi i їх важко перевозити. Хоча деякi плюси у використаннi та застосуваннi є.
  У всякому разi, Гiтлер не витримав i рвонув на царську Росiю. I розгорнулися бої.
  Потужнi укрiпленi лiнiї росiйської армiї призупинили поступ супротивника. I нiмцi загрузли. А царська армiя перейшла в наступ в Африцi, де мала набагато бiльше сил. I першi удари на собi вiдчули iталiйцi. Їхнi вiйська надто слабкi i з низькою дисциплiною, з куди бiльш вiдсталою технiкою, щоб протистояти Росiї.
  Царська армiя вже за три тижнi боїв вибила iталiйцiв iз Сомалi та Ефiопiї.
  Вiдрiзнив дiвчата Анастасiя, Наталя, Зоя, Августина, Свiтлана. Вони, як i ранiше, такi ж юнi, як i п'ятдесят рокiв тому, коли боролися з Японiєю. Вже в Олексiя царя онуки, а дiвчата все ще хортi, крутi, агресивнi, смiливi.
  I за п'ятдесят рокiв вiйни дiвчата лишилися юними. I в них жодної зморшки та однiєї трiщини на шкiрi. Вони такi гарнi, i свiженькi, як квiточки.
  А Олег Рибаченко та його напарниця Маргарита все ще дiти - анiтрохи не подорослiшали. Принаймнi зовнi. Зате бiгають швидше за гепарди. I їх не багнет, нi куля не бере.
  Цi дiти дуже люблять метати гострi диски босими нiжками. Вони взагалi бiйцi супер!
  I будь-яку мiць ставлять навколiшки!
  Анастасiя, Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана ще й за Олександра другого воювали з турками. I тому їм уже понад сотню рокiв. Але вони не старiють, бо вiдьми. I тому що безсмертнi, у силi Рiдновiра.
  I тiкають собi представницi царської Ефiопiєю, i рубають вже iталiйцiв.
  I знову змушують їх цiлувати свої босi нiжки. А дiвчата зрозумiло краси невимовної, i з пристрастю палкою в душi. Їх не можна нiяк принизити. Вони є те, що величчю країни виглядає. I перемагають iз великою гарантiєю.
  Росiйська царська iмперiя переважно континентальна, i унiкальна росiйської нацiєю. Росiйська нацiя, змiшана з багатьох народiв, i Росiя на кшталт плавильного котла, може проковтувати iншi народи, поступово асимiлюючи їх i не пригнiчуючи. Ось чому й розрослася царська iмперiя. Поспiшаючи, царство за царством... I тепер залишилося зовсiм небагато до всесвiтньої гегемонiї. У Росiї набагато бiльше населення, нiж у Третього Рейху та Iталiї.
  Тож усi шанси захопити та переварити в неї є. Тим бiльше, якщо врахувати, що противники слабшi. I не всi задоволенi режимом Гiтлера та Муссолiнi.
  Ось i в Африцi багато мiсцевих племен i колонiальних частин пiдтримують росiян. Так i технiка росiйська для джунглiв краще пiдходить.
  Бої показали, що у нiмцiв проблеми навiть iз "Пантерою"-5, а не лише з "Тигром"-5. Та фрицi помiтно здали. Пiсля того, як царська армiя пройшла Ефiопiю i вдарила по Лiвiї, нiмецькi частини теж попливли. У боях у небi, щоправда, нiмецькi розробки здивували царських асiв - особливо дископодiбними апаратами. I трощили з лютою люттю росiйськi машини.
  Але числом, звiсно, нiмцi не суперники. Та й дисколети занадто дорогi i їх порiвняно мало. I вони самi невразливi, але й вогонь вести не можуть, тiльки таранять ламiнарним струменем. А маневренi росiйськi машини можуть i йти.
  Царська армiя в небi, втiм, сильна. А на морi ще сильнiше. Хоча i Третiй Рейх не слабкий. Але все одно сили нерiвнi.
  I щодо населення i економiчного потенцiалу, з Росiєю Третьому Рейху не впорається.
  А якщо ще й дiвчата дуже сильнi та гарнi воюють, то тут i зовсiм тотальний завал.
  Єлизавета та її команда з нiмецькими монстрами борються, та ще й примудряються перемагати. I не бентежить їх те, що фашисти мають куди бiльшi та важкi машини.
  Ось дiвчата обходять танки супротивникiв i довбають прямо в борт. I у них iз ворогом проблем не виникає. Трушать собi ворога i спiвають:
  - Затятий будзагiн! Затятий будзагiн!
  Гiтлеру буде матюк! Гiтлеру буде матюк!
  I розносять ворога з величезною легкiстю. I дiвчата не можуть, не втриматись вiд смiху.
  А ось фашисти, отримавши загривок, вiдходять. Ось уже у Лiвiї кiлька iталiйських дивiзiй здаються майже без бою. I наступають бiйцi царської армiї. Ось потужним ударом вибитi фрицi з Альп, i царськi вiйська йдуть Iталiєю. Босоногi дiвчата з армiї Муссолiнi молодшого вiтаю кольоровi ратi царської армiї. Мiльйони солдатiв усiх нацiональностей заповнюють Iталiю. I десяти тисяч рухомих танкiв "Олексiй"-4, якi за вагою в п'ятдесят тонн майже непробивнi при стрiльбi з усiх кутiв.
  Iталiя як слабкiша ланка в коалiцiї гине дуже швидко... 30 Травня царськi вiйська майже без бою захопили Рим. I впала столицi iмперiї Муссолiнi.
  I знову дiвчата з Росiйської армiї змушували цiлувати супротивника свої запорошенi, босi нiжки. Адже вони розумiють, що вороговi слiд показати його реальний статус.
  Альбiна та Альвiна набираючи рахунки, згадували, як вони вiдьми драли з японцям ще, коли Олексiй лежав у колисцi. I це дуже кумедно було.
  Дiвчата поки що не наситилися вiйною i збивають нiмцiв у повiтрi. Альбiна навiть помiтила:
  - Ось розгромимо гiтлерiвцiв, а що далi?
  Альвiна впевнено заявила:
  - Пiдкоримо Латинську Америку!
  Альбiна iз сумнiвом помiтила:
  - Ну, це ще два-три мiсяцi! А потiм?
  Альвiна хихiкнула i вiдповiла:
  - Суп iз котом!
  Альбiна сердито заявила:
  - Нi має бути якийсь реальнiший план на життя!
  Альвiна з натхненням промовила:
  - То народжуємо купу дiтей!
  Альбiна це схвалила:
  - Таке вже краще!
  Iталiя вже фактично захоплена. Муссолiнi-молодший бiжить до Францiї... Росiйськi вiйська займають Сицилiю. Усi володiння макаронникiв в Африцi вже втраченi. Залишилися лише нiмецькi анклави, а й них наступає царська армiя. Загроза повної втрати Африки, у битвi з сильнiшим ворогом.
  Нiмцi, схоже, не розрахували сил. I тепер пливуть пiд ударами царських вiйськ.
  А десятки тисяч танкiв уже на пiвднi Францiї i взяли Тулон... Дiвчата у бiкiнi стрибають мiстом i ставлять фашистiв на колiна. Примушують себе цiлувати в голi п'яти i смiються.
  А ось ще в груди можете поцiлувати дiвчинку - їй не шкода!
  Стiльки успiхiв. А на пiвднi Нiмеччини також прориваються росiйськi дивiзiї. I вже Вiдень узяли. I наступають на Мюнхен. Фашисти пiддаються пiд ударами i пiднiмають руки вгору. I здаються собi!
  Олег Рибаченко розумiється серед тих, хто бореться в перших рядах.
  I хлопчисько бере особисто в полон трьох нiмецьких генералiв. За що одержує особливу нагороду вiд монарха.
  При цьому вiчний хлопчик босоногий та шортах.
  Цар Олексiй радiє перемогам. I що вийшло? Гiтлер бiс сам у петлю влiз. Його танки серiї Е проти пiрамiдальних нiяк не тягнуть.
  Цар Олексiй нагороджує героїв та героїнь. I робить це з величезним полюванням.
  Такого батюшку царя можна лише любити та поважати. Ось уже росiйськi вiйська вибили нiмець iз Марокко. I майже вся Африка - росiйська територiя. I що? Так воно стало кращим!
  Цар Олексiй нагородив Альбiну та Альвiну найкращих льотчиць-асiв Росiї новою нагородою. Зiркою платинового Георгiївського хреста з бантом та дiамантами.
  Вiйницi це воiстину заслужили. I у них такi сили. I б'ють собi фашистiв. I виходять на фiнiшну пряму. Ось уже царська армiя пiдходить до Рурського району i там киплять запеклi бої. Не хочуть вони поступатися гiтлерiвцям. А у Францiї вже оточують Париж. Мiсцеве населення вiтає царську армiю i не зупиниться.
  Можна сказати ворог лише на рiвнi капiтуляцiї. Гiтлер кидається, i вже середина липня. I становище нiмцiв майже безнадiйне.
  Ось що означає зв'язатися з таким крутим царем, як Олексiй Другий, чи великий.
  Ось, нарештi, вже здалися залишки вiйськ вермахту в Африцi. Росiйськi вiйська пройшлися Парижем. Ситуацiя ставала критичною для нiмцiв.
  До кiнця липня Рура вже повнiстю вiдбито. I росiйськi вiйська пiдходять до Балтiйського моря.
  Гiтлер бiжить iз Берлiна до Латинської Америки. Царськi частини ступають у Данiю, а Норвегiю звiльнено, ще ранiше. Пал i Лiсабон. У серпнi вiдбувся штурм Берлiна. I столицю Третього Рейху взято. Далi царська армiя, продовжуючи наступ, звiльняє i Мадрид.
  Останньою вже у вереснi було взято фортецю Гiбралтар. Звалили цитадель... I майже закiнчилася чергова вiйна. Якоюсь напрочуд короткою i легкою виявилася вона.
  Цар Олексiй отримав титул найбiльшого завойовника всiх часiв та народiв.
  Але Гiтлер ще живий i встиг утекти. Що робити з цим нелюдом? Як не дивно, але Латинська Америка не захотiла видавати цього тирана. I тодi 1 травня 1957 року розпочався останнiй похiд проти Латинської Америки та заключна вiйна в iсторiї планети Земля. Вiйська просувалися без особливих проблем. Мiсцевi сили були надто слабкi у вiйськовому вiдношеннi, i не могли протистояти росiйським вiйськам.
  Єлизавета та її команда щойно розстрiляли батарею, тепер на їхньому шляху вороги тiльки й роблять що здаються.
  Дiвчина помiтила з смiхом:
  - Оце вiйна!
  Катерина вiдзначила з усмiшкою:
  - Остання вiйна в iсторiї людства!
  Олена запропонувала:
  - То давайте тост за мир! I майбутнє творення!
  I дiвчата навiть у захватi поцiлували один одного у босi пiдошви нiжок.
  Ну, так усе йде добре...
  Анастасiя та її команда бiжать собi, i жбурляють босими пальцями нiг у противникiв гранати. Розривають ворогiв, i скалять собi зубки.
  Наташка заспiвала:
  - Я дiвчина колосальної мрiї!
  I як запустить забiйну гранату. Та з такими дiвчатами не можна бути слабкими. Вони цього не вибачать.
  А наступатимуть собi, не даючи фашистам пощади. Нехай у разi тут не зовсiм фашисти.
  Зоя теж кидає босою ногою гранату i шипить:
  - За перемогу над ворогом!
  А далi Августина, пальне з автомата, i кине босою нiжкою гранату.
  I пискне:
  - Вiдчайдушний удар!
  А потiм i Свiтлана як натисне на супротивникiв, i зжере їх у рване тiсто.
  Ось це дiвчата.
  I в'якне:
  - Царю Олексiю наш кумир!
  Ось узято Мехiко, i захоплено Кубу. Росiйськi вiйська рухаються iз пiвночi на пiвдень. I роблять це дуже вдало. Не станеш ти їм перешкоджати. I буде велика перемога.
  А Альбiна та Альвiна у повiтрянiй битвi дуже успiшно набирають рахунки. Адже вони войовницi, яким не потрiбно виявляти слабкiсть. Вони збивають лiтаки, якi сильно вiдстали за своїм рiвнем вiд росiйських. А найголовнiше за штурвалом босоногi дiвчата у бiкiнi. Що молотять усiх пiдряд. I збивають за бiй усiх, хто попадеться.
  Ось уже Нiкарагуа пройдено. Чи не зупинити армаду машин царської армiї. I йдуть вiйська Росiї. I все частiше супротивники здаються. I женуть ворогiв колонами полонених. I ставлять ворога на колiна.
  Анастасiя бiжить собi та змушує противникiв падати ниць i цiлувати її голi п'яти.
  Стiльки ворогiв здалося. I багато хто з них капiтулює пiд барабанний бiй. I пiднiмають нагору лапи.
  Ось уже росiйськi вiйська пiдiбралися до Венесуели. Ситуацiя стає дедалi спокiйнiшою.
  Бразилiя - найбiльший противник, порiвняно легко ламається. I її змушують капiтулювати.
  Дiвчата крокують Рiо-де-Жанейро i юнаки цiлують їхнi босi слiди.
  Наташка зi смiшком зауважує:
  - Все-таки жити добре!
  Зоя з деяким сумнiвом помiтила:
  - Коли спиш ногами до стiнки не так уже й погано!
  I дiвчата як розреготаються. Вони справдi смiшнiшi нiкуди. Але що з ними зробиш.
  Тут ще й хлопчик бореться Олег Рибаченко. Вже понад пiвсотнi рокiв вiн у царськiй армiї служить. Дослужився до полковника, має безлiч нагород, а сам все ще має рокiв на одинадцять. I з ним вiчна дiвчинка Маргарита. Вона була дорослою жiнкою i дуже боялася постарiти. I в результатi - залишилася назавжди дiвчинкою. Втiм, вони стали дiтьми рокiв на сто. А потiм їм обiцяють, що вони виростуть до шiстнадцяти рокiв - що загалом добре! Хлопчику, наприклад, i голитися не треба буде!
  Хлопчик i дiвчинка кидають у ворогiв босими нiжками гранати та спiвають:
  - Радiсть вiд перемог все ширитися,
  Гiтлера ж чекає шибениця!
  Ось останнiй оплот противникiв Росiї - Аргентина. Там сховався Гiтлер.
  I ось у липнi росiйськi вiйська вступають на територiю Аргентини. Опiр був осередковим. I ось столиця впала майже без боротьби. А самого Гiтлера знайшли у серпнi 1957 року... Тi, що бовтаються в петлi. Видно свої взяли та повiсили.
  Капiтулювала i Чилi. Так закiнчилася остання вiйна iсторiя людства.
  Дванадцять дiвчат вiдьми - який володiє вiчною молодiстю святкували перемогу. А ще один хлопчик Олег Рибаченко був, схоже, дуже задоволений. Нарештi можна зажити на втiху скiльки рокiв вiн провiв в армiї.
  I росiяни вже 1947 року вийшли в космос, i 1954 року злiтали на Мiсяць. А 1967 року на Марс. I далi новi здобутки. Сонячна система поступово пiдкорялася. У 1975 роцi Олексiй другий, перебуваючи при владi вже сiмдесят рокiв, розбився в лiтаку. I так завершилося правлiння найбiльшого монарха всiх часiв та народiв.
  А новим царем став його син: Михайло другий. I Росiя перейшла у космiчну експансiю.
  Олег Рибаченко та Маргарита йду Марсом у 2005 роцi. Хлопчик зазначає:
  - Ось уже сто рокiв минуло з того моменту, як я став дитиною. I чи не час менi вирости до шiстнадцяти рокiв.
  Маргарита, яка теж виглядає як дiвчинка, вiдповiдає:
  - I я теж маю за договором вирости! Але що ми так i залишимося дiтьми?
  Олег знизав плечима... Перед ними раптово з'явилося зображення ангела-демiурга з крильцями.
  Прекрасне створення вимовило:
  - Ви виконали частину своєї мiсiї.
  Але тепер на вас чекає космос! I космiчнi свiти! Так що живiть i борiться!
  Олег Рибаченко запитав iз усмiшкою:
  - Ви обiцяли нам тiла у шiстнадцять рокiв!
  Ангел кивнув з усмiшкою:
  - А ви що з Маргаритою цього хочете?
  Маргарита замотала головою:
  - Навiть дуже?
  Ангел кивнув iз оскалом перлинних зубiв:
  - Це буде вам! Але рости до шiстнадцяти рокiв, ви будете тисячу рокiв! А потiм залишитеся в юностi вже назавжди!
  Олег та Маргарита дружно запищали:
  - Так нечесно!
  Ангела помiтила з усмiшкою:
  - Така плата за безсмертя! Але погодьтеся бути безсмертними дiтьми набагато краще, нiж смертними старими!
  Хлопчик та дiвчинка з цим погодилися:
  - Та куди краще!
  I розсмiялися голоснiше!
  Справдi, цi смертнi люди? Ось навiть найбiльшого царя всiх часiв та народiв Олексiя не стало. I попереду у них вiчнiсть, повна променистих пригод.
  . РОЗДIЛ No 8.
  Павло-Лев знову прокинувся. Спочатку похмелився. Потiм зробив зарядку. Потiм зайнявся коханням одразу з чотирма дiвчатами одночасно. I потiм вирiшив трохи сам пописати та пописати.
  Наполеон Бонапарт одружився з дочкою Олександра Першого, i порiднився з Романовими. Через вiйну стратегiя Францiї змiнилася. I замiсть походу на Москву армiя Бонапарта рушила разом iз росiянами на Османську iмперiю. Константинополь упав... I вiйська Наполеонiвської Францiї рушили до Малої Азiї, а потiм розвиваючи успiх i Палестину, Сирiю, Iрак, i далi Саудiвську Аравiю. Османська iмперiя досить велика, i знадобилося кiлька компанiй, щоб її пiдкорити, включаючи захоплення Єгипту, Лiвiї, Тунiсу та Алжиру. А потiм була пiдкорена країна Марокко - єдина на пiвнiчнiй Африцi, яку не змогла поневолити Османська iмперiя. Наполеон змiцнився. А Росiя отримала для себе Вiрменiю, Молдову та частину Румунiї.
  Вiйни тривали. Наполеон зробив i великий похiд на Iндiю через Персiю. I теж дуже вдалий. Росiя ж завоювала собi Середню Азiю. Пiсля чого настала тимчасова пауза у завоюваннях. Хоча наполеонiвськi генерали ще намагалися захоплювати землi в Африцi.
  Але 1825 року помер Олександр Перший, i тут виникли деякi проблеми.
  Зокрема, Наполеон захотiв, щоб на Росiйський престол зiйшов його син вiд росiйської принцеси. Тим бiльше, Костянтин вiдмовився вiд влади, а хто такий Микола - який по черзi на трон?
  Не визнаю... Плюс ще повстання декабристiв, яке виявилося досить кривавим. I Наполеон виступив у новий похiд. Вiн наступав одночасно i на Москву та Санкт-Петербург. Частина дворянства та князiв перейшла на бiк Бонапарта. А його армiя налiчувала понад мiльйон солдатiв як пiших, i кiнних. I Росiя виявилася пiдкорена. I малолiтнiй Наполеон-молодший сiв на Росiйський престол.
  Пiсля чого продовжувалася вiйна з Британiєю з новою силою. Цього разу французи надто велику перевагу мали на морi, i зрештою здолали англiйцiв.
  I вiдбулася висадка десанту у самiй метрополiї. I великi сили висадилися о пiвмiльйона солдатiв. I Британiя не змогла встояти проти Бонапарта. I Лондон узяли стрiмким штурмом.
  Ай-да Наполеон, Пекло-да молодець!
  I Британiя також стала французьким володiнням. Пiсля цього численний флот великої iмперiї став завойовувати i Латинську Америку, i пiвнiчну теж.
  I на закiнчення вiйна та захоплення Китаю... У тому числi й Iндокитаю...
  Наполеон прожив сiмдесят два роки i помер у вереснi 1841 року.
  Його син Наполеон Другий продовжив завойовувати решту того, що не встиг захопити батько.
  Але перевершити Наполеона Першого, або Великого, вже просто неможливо. Прожив Наполеон не знаючи поразки стiльки Чингiсхан, i зумiв цього знаменитого монгола за завоюваннями перевершити. Ось це було справдi круто. Але цього зрозумiло i уявити не можна було не порiднившись з Олександром Першим. Так що висновок: одружуйтеся з росiйськими дiвками!
  Павло-Лев трохи таким чином подумав, i почав писати щось iнше.
  Пiд час замаху Каплан на Ленiна, звичайний вуличний хлопчик ударив даму-кiлера пiд руку i кулi пролетiли повз Володимира Iллiча. I Ленiн не отримав тяжкого поранення шиї, яке звело вождя свiтового пролетарiату без часу в могилу.
  I це вплинуло на хiд iсторiї.
  Ленiн вiдчував собi бадьорiшим i свiжiшим i пiсля взяття пiд контроль Криму з якого втiк Врангель, вiдмовився пiдписати мирний договiр iз поляками. Справдi, навiщо? Руки у бiльшовикiв тепер розв'язанi. Кавказ вони взяли пiд контроль i в квiтнi 1922 року почали новий наступ на Польщу.
  Чисельнiсть Червоної Армiї перевищувала п'ять мiльйонiв, вона захопила у Врангеля i Кавказi, i навiть у Сибiру великi трофеї, i безлiч озброєнь.
  I почався новий наступ при переважнiй чисельнiй перевагi бiльшовикiв. Наступала i перша кiнна та iншi частини. Покотилася буквально лавина. Вiльно було вiдбито, i далi наступ на захiдне Бiлорусiї. Поляки вiдчайдушно чинили опiр, але не могли протистояти натиску i лютi, i чисельнiй перевагi бiльшовикiв. I ось впали i Гродно та Брест. I йшов наступ, який ляхи не могли зупинити. Iншi держави лише висловлювали своє глибоке занепокоєння.
  Але поляки не здавалися. Вони вiдiйшли до Вiсли, але вони змогли пригальмувати бiльшовицькi орди. I бiльшовикам довелося робити перегрупування. А тим часом Червона Армiя пiшла i до Естонiї, i Латвiї. Бої були, але досить слабкi. Прибалти були єдинi, частина населення вiрила бiльшовицькiй пропагандi i обiцяє золотi гори. А також свободу, рiвнiсть, братерство!
  I ось накопичивши сили у серпнi двадцять першого року, Вiсла була форсована, i Варшава була оточена. I далi поляки не встояли, а бiгли. Поки що вся Польща не була пiдкорена.
  Але тут виникли у керiвництвi суперечки - йти далi на Берлiн та до Європи чи нi? Троцький наполягав - ловити момент, доки Європа розорена та ослаблена. Бiльшiсть керiвництва теж була за експансiю. Плюс ще й нiмецькi комунiсти пiдвели голову.
  I Червона Армiя розпочала похiд на Берлiн. Одночасно розпочалося i вторгнення до Румунiї. Прийменник - окупацiя Молдови - територiї, що ранiше входила до Росiйської iмперiї. I Румунiя знову посипалася. I легко було взяти Будапешт.
  А ось наступ на Берлiн зiштовхнувся iз проблемами - нiмцi мали великi мобiлiзацiйнi ресурси. I не всi захотiли нової бiльшовицької влади. I жорстокi бої розгорнулися у Нiмеччинi. Дуже кровопролитнi, що потоки буквально лилися, проливаючись океанами.
  Ленiн втiм не знiяковiв i кидав у бiй дедалi новi пiдкрiплення. Однак i у Нiмеччинi була висока пiдтримка бiльшовикiв. I вiйна розросталася, i вiйська увiйшли до Вiдня. I так також битви вiдбуваються. I такi вiдверто кривавi, вищi за дах. Багато i вбитих та поранених. У вiйну вступила i Францiя, кинувши у бiй колонiальнi дивiзiї. I Британiя почала дiяти енергiйнiше, i кидати дедалi бiльше сил.
  Бiльшовики не змогли захопити всю Нiмеччину, i межа подiлу сфер впливу пройшла Ельбою.
  Пiсля чого нарештi настала пауза у вiйнi. Радянська Росiя була надто виснажена, щоб далi продовжувати вiйну. Єдине, це вiдвоювали Карс, Ерзерум та Танрог у Туреччини, i включили це до радянської Вiрменiї.
  Пiсля цього НЕП i щодо мирний перiод вiдновлення та творення. Спочатку ринкова економiка, а згодом i п'ятирiчки. Ну, без вiйни зовсiм обiйтися не можна. У Туреччинi сталася революцiя i туди увiйшли радянськi вiйська, створивши там пару республiк. Потiм були соцiалiзованi та Iран. Пiд час великої депресiї стався конфлiкт iз Японiєю. СРСР був вже досить сильний, а капiталiстичний свiт роз'єднаний, i в 1931 почався конфлiкт якi перейшов у велику вiйну з Японiєю. Цього разу Червона Армiя спромоглася досить швидко перемогти на сушi. Але на морi самураї були сильнi. Вiйна затягнулася на кiлька рокiв i зрештою було пiдписано мир, а СРСР вiдвоював Китай, привiвши як до влади комунiстiв. А Японiя повернула також i пiвденний Сахалiн, точнiше, його змогла Червона Армiя захопити.
  Загалом вiйна хоч i не повний, але добрий успiх. I Ленiн разом iз Троцьким наказав будувати великий флот. У Захiднiй Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер. Але в нього не було достатньо ресурсiв, щоб воювати з СРСР. Ленiну ж самому починати бойовi дiї не хотiлося - так комунiзм нести на багнетах якось стрiмко. Але врештi-решт Сталiн вигадав провокацiю, i фашистський режим, не надто правда кривавий був задавлений. А потiм була черга i Iталiї i Францiї, i Iспанiї. Лише Британiя залишилася у Європi непокореною.
  Ленiн помер 1944 року 30 сiчня. У цей час ще йшла млява вiйна з Британiєю, СРСР звiльнив вiд колонiального гнiту Iндiю i взяв пiд контроль Євразiю. Тiльки Японiя та Британiя не були у його складi. Ну i йшло проникнення до Африки. Пiсля Ленiна влада успадкував Лев Давидович Троцький. Вiн завершив захоплення Африки, i створення там всесвiтньої iмперiї, а також комунiсти перемогли в Австралiї. Однак США отримали ядерну зброю, також атомна бомба з'явилася i в Британiї. Отже, весь свiт захопити Радянському Союзу не вдалося.
  Виникли двi сили - Радянський Союз у схiднiй пiвкулi, i на Захiднiй пiвкулi США та їх союзники. Така ось хитка рiвновага. Ось так виглядав свiт за Ленiна, який прожив на двадцять рокiв бiльше.
  Павло-Лев усмiхнувся i знову почав складати оповiдання.
  Жириновський вирiшив голосувати за iмпiчмент Єльцину. Справдi, втрачати через якiсь пiвтора мiльйона доларiв бiльше половини виборцiв безглуздо. А бiльше Жириновському нiхто не дасть. Адже справдi Держдума голосуванням Єльцина у вiдставку не вiдправляє. Має ще дати висновок Верховний суд, який контролюють соратники президента, а також двi третини Ради Федерацiй. А Рада Федерацiй складається з губернаторiв та голiв рад зборiв. А хто керiвникам суб'єктiв федерацiй вигiднiший - старий цар, що спився, або новий молодший i здоровiший, жадiбний до влади президент. Звичайно ж старiший i не дiєздатний Єльцин куди зручнiше губернаторам, тому що дозволяє красти i набивати кишенi. Отже, голосування в Держдумi такого вже великого значення й не мало. I чого Жирiку платитиме бiльше? Вiн i цього не заслужив.
  Як би там не було, але росiйська мати перемогла, батьковський меркантилiзм i Жириновський взяв i проголосував одноголосно всiєю фракцiєю за iмпiчмент за п'ятьма пунктами. I в результатi голосiв вистачило та голосування пройшло. Як i iмпiчмент, першу фазу пройшов.
  Справа вирушила до Верховного суду, який мав би дати висновок. А Єльцин вирiшив помститися Держдумi, але не виходячи за межi конституцiї. I запропонував на посаду прем"єра не Степашина, а Чубайса. Що ж теж дуже сильний хiд. I спробуй комунiстам погодься, як утiм i ЛДПР. I вперше кандидатуру Чубайса дружно вiдхилили.
  Потiм Верховний суд загорнув процедуру iмпiчменту, посилаючись на вiдсутнiсть закону про iмпiчмент. I на цьому все i скiнчилося б, якби Єльцин не продовжував би вносити i вдруге кандидатуру Чубайса. Тодi депутати почали спiшно ухвалювати закон про iмпiчмент. Але це виявилося зовсiм непросто.
  Це закон конституцiйний i спробуй збери на нього голоси. Виникла полемiка. I Єльцин запропонував Чубайса i втретє... Тут комунiсти та ЛДПР злякалися, i проголосували за цю спiрну кандидатуру. Комунiсти голосували не в повному складi, i Зюганов формально засудив Чубайса, але голосiв додали якраз щоб пройшла кандидатура.
  I пiшло поїхало. Чубайс новий прем'єр i ймовiрний наступник Єльцина.
  Але закон про iмпiчмент таки ухвалили. Зiбрали таки голоси. I давай по новiй голосувати за цю процедуру. I цього разу ще бiльше висловилося за iмпiчмент i пiшло далi до ради федерацiї.
  Ну, там також виникла полемiка. Але бiльшу частину губернаторiв Єльцин, що дозволяє красти без контрольно влаштовував. I ось голосування вiдбулося. I забракло для вiдставки Єльцина голосiв.
  Прем'єром був Чубайс. Вторгнення бойовикiв до Дагестану було вiдбито, але нову вiйну в Чечнi Анаталiй Борисович не почав.
  Вiдбулися вибори до парламенту. I зрозумiло бiльшу частину голосiв отримав блок комунiстiв: "За перемогу", i "По-батьковi-вся Росiя", далi на третє мiсце вийшла ЛДПР, яка показала, що у неї є зуби, i потiм Яблуко, i далi Союз Правих Сил.
  Блок "Єднiсть" так i не з'явився.
  Держдума виявилася дуже опозицiйною. I розпочалася передвиборча кампанiя для президента. Тiльки тепер головним кандидатом для олiгархiв був Чубайс. I тепер слiд зробити, що i в дев'яносто шостому роцi виграти вибори. Лише рейтинг у Чубайса не чотири вiдсотки, а лише два. I його головний опонент - не комунiст Зюганов, а Євген Примаков. Котрий хоч i лiвий, але не зовсiм комунiст. А значить, як ранiше людей не залякаєш. Але Чубайса пiдтримали й олiгархи та Захiд. I купили екстрадних зiрок практично всiх. Включно навiть Аллу Пугачову. I почали вихваляти Чубайса який вiн добрий. А тут ще й Примакова трапився iнфаркт, i вiн здувся - iнвалiд. I знову головним опонентом влади став Геннадiй Зюганов.
  I, зрозумiло, пропаганда пустилася в усi тяжкi. Проголосуєте за Зюганова та буде громадянська вiйна. Плюс ще нагадали, як за комунiстiв було погано - тотальний дефiцит, нудне телебачення без оголених дiвчат, вiдсутнiсть КВК, порожнi полицi, навiть горiлка в дефiцитi.
  Крiм того Чубайс рiзко пiдняв зарплати та пенсiї. I цiни на нафту зросли, i захiд дав Росiї великi кредити. I давай промивати людям мiзки. Плюс ще й хлопчики з'явилися яких Геннадiй Зюганов розбещував, чи нiбито розбещував. Облили комунiстiв з нiг до голови. I всi зiрки на користь Чубайса дифiрамби спiвали. I навiть Лукашенко i то за виконуючого обов'язки президента агiтував. Як та iншi глави держав. А Зюганова порiвнювали iз Сатаною. I так мiзки майже всiм громадянам промили, що проголосували за Чубайса. I ось став рудим президентом Росiї.
  I насамперед було прийнято указ про заборону всiх комунiстичних та фашистських партiй. Держдума була розпущена. КПРФ заборонили, i ЛДПР теж - нiбито фашисти. I блок Батькiвщина вся Росiя змушена була вступити в партiю Чубайса. Виникла партiя: "Благода i процвiтання".
  Економiка Росiї зростала, цiни на нафту та газ пограничнi, i Чубайс набирав очки. I ось цей iзгой уже став справжнiм нацiональним героєм. Легко i в першому турi вибрався i на другий термiн, а потiм i на третiй. I народ це схвалював.
  Комунiсти та нацiоналiсти були пiд забороною. Чечня добровiльно та без вiйни повернулася до складу Росiї. Так керував Чубайс. I Заходом вiдносини чудовi i з Китаєм. Стабiльно та красиво.
  Все було непогано, але США пiшли з Афганiстану. I 2025 року талiби напали на Таджикистан. I Росiя була змушена там воювати. Що ж перша серйозна вiйна за Чубайса. А росiйська армiя надто вже розслабилася. I почала програвати. I в Росiї почалися хвилювання. Заодно комунiсти пiддали перцю. Тодi Чубайс зробив сильний хiд конем - оголосив Жириновського головою ради безпеки та надав йому надзвичайнi повноваження. I той зайнявся наведенням порядку, використовуючи рiзнi методи, у тому числi й столипiнськi краватки. Так почалася нова епоха у Росiї. А що було далi за iншу iсторiю.
  Павло-Лев повернувся на iнший бiк i знову мрiяв.
  Ще одне АI. Хитромудрий i з розвиненою iнтуїцiєю Гiтлер розгадав план контрудара Червоної армiї пiд Сталiнградом. Фашисти вчасно припинили штурм та перегрупували вiйська. Ситуацiю для радянського угруповання ускладнило ще й те, що погода видалася на 19 листопада 1942 нелiтна. I авiацiя, включаючи i штурмову, не була використана ефективно. Та й артпiдготовка вдалася не дуже.
  Гiтлерiвцi змогли, як у випадку з Ржевсько-Сичовською операцiєю зупинити та вiдобразити наступ радянських вiйськ, завдавши й великих втрат.
  Бої затяглися до кiнця грудня, але росiйська армiя не досягла вирiшального успiху.
  Пiсля чого була пауза. Нiмцi намагалися утриматися в Африцi. Гiтлер перекинув на чорний континент тридцять танкiв "Тигр" i значнi сили. Поставив Роммеля над усiма вiйськами. В результатi нiмецький кулак завдав потужного удару по американцях. Тiльки в полон потрапило понад вiсiмдесят п'ять тисяч американцiв. Захоплено великi трофеї.
  Англiйцi запсихували i опинилися також пiд ударом.
  Бої показали нiмецький "Тигр" не має в собi рiвних, нехай навiть i важкий.
  А ось англiйськi та американськi машини слабкi озброєнням. I не можуть пробити тигра.
  У лютому Сталiн вiдновив наступ у центрi та на пiвднi. Радянськi вiйська наступали i пiд Сталiнградом, i Воронезькому напрямi. А також били по Ржевському виступу.
  Досягти успiху вдалося лише на Воронезькому напрямку. Радянськi поринули у прорив... Але потрапили пiд пiдступний контрудар Майнштейна.
  Ситуацiю ускладнило i те, що США тимчасово згорнули бомбардування нiмецьких заводiв, розпочавши переговори щодо обмiну вiйськовополоненим. I на фронт уже встигли прибути новi "Пантери" та "Тигри".
  Майнштейн утворив пару котлiв i завдав iстотної шкоди радянськiй вiйськовiй машинi.
  У березнi знову настало затишшя... Гiтлерiвцi перенесли центр тяжiння, на Середземне море. Сталiн же поки що вирiшив вiдпочити. I нагромадити сили.
  Користуючись пасивнiстю Червоної Армiї, фашисти перекинули значнi сили на Середземноморську дiлянку. Роммелю вдалося добити в Алжирi та Марокко американцiв. I захопити масу вiйськовополонених.
  Пiсля чого почався наступ фрицiв у Лiвiї. Крiм того, фашисти розбомбили, а потiм i захопили зухвалою висадкою десанту Мальту. Успiху сприяв спад у бойових дiях на схiдному фронтi, i серiйне виробництво дуже потужне у озброєннi та бронi винищувача Фокке-Вульф.
  Нiмецька машина добре пiдходила для боротьби iз захiдною авiацiєю. Бойовi дiї показали правда недолiки "Пантер", але все одно дана машина сильнiша за англiйськi та американськi танки i досить моторна.
  Крiм того нiмецькi дивiзiї пройшли гарт схiдного фронту, куди боєздатнiший за союзницькi.
  Роммель пройшовся Лiвiєю, i вступив Єгипет. Знову союзники спробували закрiпитись на лiнiї Ель-Аман. Тут оборона у них сильна. Навiть англiйцi послабили тиск на Японiю, щоб прикрити пролом в Єгиптi.
  Гiтлер вилетiв до Iспанiї та зустрiвся з Франком. Наполегливо вимагав пропустити нiмецькi вiйська для штурму Гiбралтару. Обiцяв землi в Африцi, i розповiв про нову суперзброю. Зокрема ракетах Фау, та реактивної авiацiї. I що незабаром фашисти виграють вiйну i Сходi.
  Франко зрештою прийняв компромiс. Iспанiя у вiйну не вступає, але нiмецькi вiйська пропускає. I тодi все буде найкращим чином.
  Наприкiнцi липня вiйська Роммеля, зробивши глибинний обхiдний маневр, змогли, проминути лiнiю Ель-Амана, i вийшли до Нiлу.
  Англiйцi зазнали чергової, нищiвної поразки. Сталiн стривожений успiхами гiтлерiвцiв наказав розпочати новий наступ у центрi та по флангах Сталiнграда.
  Але нiмцi на це вже чекали. I огризалися, чинили опiр. У боях брали участь i "Фердинанди", i могутнiй танк "Лев". Втiм, останнiй дещо розчарував вiйськових. А ось "Фердинанд" в оборонi досить ефективний i добре винищував радянськi машини.
  "Пантера", теж чудово зарекомендувала себе у зустрiчних битвах. Вона чудово захищена в лоб i з потужною гарматою. Яка i далекобiйна, i скорострiльна. Все-таки п'ятнадцять пострiлiв за хвилину - круто.
  Радянськi вiйська билися до кiнця вересня, але нiчого iстотного не досягли.
  А нiмцi захопили Єгипет та Суецький канал. Що, звичайно ж, велике досягнення.
  Далi просунулися до Iраку та Кувейту, щоправда розтягнули комунiкацiї. Зате захопили райони багатi на нафту.
  Черчiлль запропонував перемир'я Гiтлеру. У Рузвельта погiршилося здоров'я. Та й з японцями не дуже ладилося. Якось вони бiльше перемагали, нiж у реальнiй iсторiї, i завдавали американцям важкої шкоди.
  Гiтлер спочатку не реагував на пропозицiю. Захопив увесь Близький Схiд.
  Сталiн поводився досить пасивно. Взимку радянськi вiйська майже наступали. I фашисти почали просування в районi Судану. Гiтлер навiть заявив: тиск на Схiд змiниться останнiм кидком на пiвдень!
  Можливо, Сталiн так i хотiв, щоб союзникам сильнiше дали по рогах. Але й себе вiн у такий спосiб пiдставляє.
  У нiмцiв з'явилася "Пантера"-2, машина з потужнiшим озброєнням, i бронюванням, а також двигуном 900 кiнських сил. Цей танк мав бронювання близьке до "Тигру"-2, але був легшим на вiсiмнадцять тонн.
  Нiмцi отримали цiлком прийнятний танк за всiма показниками. I вели наступ в Африцi.
  У червнi 1944 року англiйцi та американцi спробували висадитися в Нормандiї. Але зiткнулися з вищою якiстю силами фашистiв.
  У боях взяли участь новi нiмецькi МЕ-262, якi не мають собi рiвних у швидкостi озброєнню, а також дуже живучi.
  Нiмцi завдавали англiйцям та американцям глибокi рани. I зрештою розгромили їх узявши в полон майже мiльйон солдатiв. Така катастрофа остаточно добила Рузвельта. Президент США помер. А на виборах перемiг республiканець. Який висунув гасло - Америка для американцiв та Свiту - свiт!
  Нiмцi навеснi 1945 року остаточно завоювали Африку i змiцнилися в Європi. I вели обстрiл Британiї ракетами та авiацiєю.
  Готувалася висадка десанту у метрополiї. США фактично вийшли iз вiйни проти Нiмеччини. А Сталiн уже давно її не вiв. Така ситуацiя склалася.
  У травнi нiмцi почали наступ в Iндiї, i захопили це територiю, з'єднавшись з японцями.
  У серпнi пiсля бомбардувань почалася операцiя "Морський лев". У боях взяли участь пiдводнi нiмецькi танки "Е"-100, та "Пантера"-3.
  Останнiй танк був змiненим варiантом "Е"-50. При вазi в шiстдесят тонн "Пантера"-3 мала бiльш щiльну компоновочну схему, гарматою 88-мiлiметрiв в 100ЕЛ, i скорострiльнiстю в дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Англiйцi явно здобули не свiй день. "Пантера"-3 мала товщу i з бiльшим кутом нахилу броню, нiж "Тигр"-2. Виявився i "Тигр"-3 вагою сiмдесят п'ять тонн i 128-мiлiметровою гарматою. Варiант "Е"-75, дуже потужна та швидкострiляльна машина.
  А в англiйцiв тiльки "Тортiлла" у малiй серiї, i все ще застарiлi "Черчiллi" зi слабким озброєнням. Не дуже вражають!
  Коротше кажучи, пiсля двадцяти днiв боїв Британiя впала. I над Лондоном став розвиватись прапор зi свастикою.
  Але нiмцi, звичайно, на цьому не упокоїлися. У зимовий час була зухвала операцiя "Iкар" iз захопленням Iсландiї. Активiзувалися пiдводнi човни Третього Рейху. Пресували американцiв за повною програмою. Ну зрозумiло американцi захотiли свiту. Гiтлер зажадав вiддати Фiлiппiни та багато iншого Японiї, i дати свободу нiмцям у схiднiй пiвкулi.
  Неохоче, але американцi погодилися... Ставало все бiльш тривожним.
  Адольф Гiтлер зажадав вiд Америки виплати репарацiй. США погодилися i це. Їм дуже хотiлося швидше припинити вiйну та уникнути розгрому.
  Пiсля цього фашисти знову повернули погляд до СРСР. Звичайно, як може бути iнакше?
  Поки що Росiя не розгорнула серiйне виробництво танка Т-54 i пiзнiших IСiв... Все ще виробляється у великих кiлькостях Т-34-85, а вiн "Пантере"-3 не суперник.
  22 червня 1946 року почався наступ фашистiв на Москву та Кавказ. З самого початку фрицi зiткнулися з потужною та глибокоешелонованою обороною. З дуже завзятим опором Червоної армiї. I просувалися повiльно.
  На озброєннi у фашистiв з'явився "Королiвський лев", який мав 210-мiлiметрову гармату, 300-мiлiметрiв лобової та 200-мiлiметрiв бортової бронi, вагу в сто тонн i двигун у 1800 кiнських сил.
  Цей танк виявився для Червоної армiї дуже проблемним. Просувався швидко, i всiх трощив.
  Бомбомети Третього Рейху також дуже гарнi. Усiх i всi змiтають разом. Як довбануть, так мало нiкому не здасться.
  За два мiсяцi боїв нiмцi просунулись у центрi всi на сто кiлометрiв. Щоправда на пiвднi їм вдалося досягти бiльшого. Фашисти просувалися вздовж Волги, у напрямку Астраханi, а також їм вдалося захопити Орджонiкiдзе та Сухумi.
  Ситуацiю ускладнило вступ у вiйну Туреччини. Османи просувалися радянською територiєю з боями, i руйнуючи, грядячи.
  Гiтлер заявив:
  - Вiд бiльшовикiв нiчого не залишиться!
  У вереснi фашисти вийшли до Каспiйського моря та продовжили просування. Це був їхнiй великий стратегiчний успiх. Але Червона армiя завзято чинила опiр. Проте у груднi нiмцi та турки з'єдналися. А до березня весь Кавказ був захоплений фашистами.
  Настав 1947 рiк ... Радянськi вiйська виявилися затиснутi капiтально.
  Зате у них з'явилися резерви з танк Т-54. Ця машина досить ефективна i непогана в бронi та озброєннi. Хоча й поступається нiмецькiй "Пантерi"-3, яка втiм куди важча.
  Нiмцi запустили у виробництво "Пантеру"-4 зi 105-мiлiметровою гарматою 100 ЕЛ. Бiльш потужну машину в бронi вагою шiстдесят вiсiм тонн, бронею лобової 250-мiлiметрiв.
  Нiмцi намагалися просунутися у травнi до Саратова. I їм це вдалося, вони пiдiйшли впритул до мiста. Але Червона Армiя затримала фашистiв. Бої затяглися до пiзньої осенi. Нiмцi цiною величезних втрат таки взяли Саратов. Але остаточно видихнулися.
  Взимку Червона армiя намагалася наступати. Просунулась на сто десять
  кiлометрiв, але теж виявилася зупинена. Щоправда, Саратов вiдрiзали вiд iнших нiмецьких частин. I згодом звiльнили це мiсто.
  Весною 1948 року нiмцi знову намагалися наступати. Але знову загрузли в окопах та редутах. Застрягли в лiнiях та вигинах. I все лiто пройшло в марних стусанах. Далi осiнь i взимку наступ радянських вiйськ. Обмiн ударами та кров'ю.
  Настав 1949 рiк.
  Гiтлер завив, що Нiмеччина битиметься до самого кiнця. Нiмцi намагалися наступати. Знову взяли Саратов. Але взимку росiяни його вiдбили.
  Настав 1949 рiк.
  Нiмцi поставили газотурбiннi двигуни на танки, i намагалися пресувати. Але в них знову не виходило. Червона армiя продовжувала наносити контрудари, i пробувала проколоти фашистський захист.
  Весь рiк пройшов у ударах та погрозах. Поки не настав 1950 рiк.
  Знову катували нiмцi наступати, але натикалися на потужну оборону.
  Вони як боксер все лупили, i лупили на захист. Але без особливих досягнень.
  Правда i Червона армiя знемагала, але не просувалася.
  Ось уже й 1951 рiк... Теж серiя ударiв iз захисту. I з iншого боку немає просування. Все вперто, нiхто не в змозi просунуться.
  Ось i 1952 рiк.
  У СРСР на озброєннi танк Т-54 та IС-7. У нiмцiв модернiзована серiя "Е". Поки що обидвi сторони не досягли переваги в силах. Нiмцi кидають у бiй чорношкiрих, арабiв, iндусiв. Виснажують сили супротивникiв. А тi стiкають кров'ю.
  Але нiхто не має переваги.
  Але 1953 рiк принiс змiни. Сталiн помер... А у США прийшов до влади новий президент. I лiдер Америки надiслав ультиматум: мовляв, припиняйте вiйну, чи ми вас атомними бомбами закидаємо.
  Гiтлер теж втомився вiд вiйни, i запропонував варiант: свiт, при якому хтось що захопив, то у того i залишається.
  Наступник Сталiна Молотов висловив згоду. Але... питання вперлося в полонених.
  Радянських вiйськовополонених виявилося набагато бiльше, i нiмцi не хотiли мiняти всiх на всiх.
  Американцi заявили, що нехай СРСР за зайвих людей заплатить. Молотов висловив готовнiсть до компромiсiв.
  Пройшов обмiн i настав перiод затишшя. Гiтлер правив ще деякий час. Оголосив про запровадження нової релiгiї. Класичний монотеїзм. Щось на кшталт Iсламу, але посланник Всевишнього Гiтлер. I без деяких обтяжливих для вiруючих обмежень. Не потрiбнi Намаз, Рамадан, паломництво, паранджа.
  У Третьому Рейху запровадили багатоженство. Крiм того, проводилася генетична селекцiя. Жiнок штучно заплiднювали, з метою полiпшення породи. Одночасно стимулювалась народжуванiсть. Насаджувалась залiзна дисциплiна. Винищували євреїв, циган. Ввели низку обмежень на народжуванiсть чорношкiрих, iндусiв, арабiв та iнших.
  Режим був жорстоким i водночас тоталiтарним i досить ефективним.
  1955 року саме на 8 листопада лiтак фюрера розбився. Так перервалося правлiння найкривавiшого тирана всiх часiв та народiв. У Гiтлера було бiльше ста синiв, отриманих шляхом штучної селекцiї, але не було єдиного спадкоємця. I це, безумовно, велика проблема для диктатора. Проте наступник Гiтлера Шелленберг сам став фюрером. I потомство фашиста номер один було лiквiдовано нiбито внаслiдок нещасного випадку.
  У СРСР правил Молотов... Досить довго керував, вiдроджуючи з руїн економiку iмперiї. Але це вже iнша iсторiя...
  . РОЗДIЛ No 9.
  Павло-Лев у результатi мрiй так розiйшовся, що взяв i заснув.
  I йому снилося таке круте.
  Фрiдрiх Бiсмарк лише, що отримав нове звання фельдмаршала-капiтана, i ще не встиг одягнути новий мундир, але все одно вiдчув азарт кар'єриста. Ось вiн йде на пiдвищення, а значить бути вищим за всiх! Такий молодий, а вже фельдмаршал-капiтан! Або гiпергаупман особливого полку Люфтваффе.
  Фрiдрiх розповiв новим приятелям пару анекдотiв, потiм описав свiй останнiй повiтряний поєдинок, чим теж заслужив схвалення. Хлопчисько навiть хотiв заспiвати, але щось натхнення не осяяло.
  Пiсля посадки в кiнець, Фрiдрiх, що розiйшовся, прямо попрямував до Майнштейна. А оскiльки вiчно юний Бiсмарк вважався улюбленцем фюрера Герiнга, i взагалi еталоном арiйського воїна, нового поколiння, то вiн знав, що прославлений фельдмаршал прийме його в будь-який час доби.
  Майнштейн iз задоволенням потис Фрiдрiху руки i запитав, що його привело в таку ранню годину.
  Хлопчик iз хвилюванням у голосi заявив:
  - Взагалi ми ось-ось почнемо наступ на Московськiй дузi, а у противника дуже багато зарито в землю мiн.
  Майнштейн поспiшив, заспокоїти юнака:
  - Не бiйся капiтане Фрiдрiху! У нас цiлком достатньо саперних засобiв проти будь-якої ворожої атаки.
  Фрiдрiх мало не давлячись, поквапився, заявити:
  - Я ось вигадав простий i водночас дiєвий спосiб розмiнування полiв.
  Майнштейн пожвавiшав i подивився юному воїну в очi:
  - I який це спосiб?
  Фрiдрiха добре пам'ятаючи курс початкової вiйськової пiдготовки - який сам i написав, повiдомив:
  - Викидаєш iз стовбура мiномета шланг наповнений вибухiвкою, а потiм його пiдриваєш за допомогою мiдного дроту та електророзряду. Раз i залишилася борозна у мiнному полi.
  Досвiдчений фельдмаршал здивувався:
  - Невже так все просто?
  Фрiдрiх просто сказав:
  - Все генiальне азбучно!
  Майнштейн втiм, не надто надихнувся:
  - Це, звичайно, буде нам хороша пiдмога в будь-якому наступi, особливо якщо врахувати, що вiйна набула позицiйного характеру i, потрiбно буде проривати потужну оборону. Але й росiяни можуть запозичити у нас цей досить простий метод i посилити свiй проривний потенцiал.
  Фрiдрiх байдуже знизав плечима:
  - Але ж це справедливо для будь-якого виду зброї та тактичного прийому. Наприклад, тактика ударiв механiзованими колонами у фланки, з метою створення котлiв була правда зовсiм безуспiшно застосована порадами пiд Сталiнградом. - Хлопчик-ас хитро пiдморгнув i додав. -Завдяки нашiй перевагi у повiтрi Червона армiя не закрила котел. Хоча вони фактично перейняли нашi типовi прийоми. Або, наприклад, кумулятивнi снаряди... Все так чи iнакше противник може копiювати включаючи Не-362, який до речi росiйським потрiбнiший, нiж нам!
  Майнштейн кивнув:
  - Ось Герiнг, тому й обмежив застосування "Саламандра"-3, щоб росiяни не захопили цей винищувач i не зробили щось подiбне. А взагалi хлопчик ми подумаємо над цим рiшенням.
  Фрiдрiх з досадою сказав:
  - Швидше думати треба! П'ятого, точнiше, шостого почнеться, i... Росiяни сильнi, i вони нас уже били. Особливо друга гвардiйська армiя. Реванш просто необхiдний.
  Фельдмаршал насупився, спогад, про цей бiй його коробило. Як вiн сам був мало не побитий пiд Сталiнградом. Правда, тодi поради мали перевагу в силах, а його армiя майже повнiстю втратила постачання через сувору росiйську зиму i лютi партизани.
  Зараз у росiян немає переваги, а в нього вiйська СС i могутнi танки. Фельдмаршал впевнений у перемозi, але майбутнє, особливо третя вiйськова зима, його сильно лякає. Раптом знову повториться жах зими сорок першого року. Побоювання, що росiяни вiдкладуть свiй наступ до зими i пiдштовхнуло Майнштейна в стан прихильникiв жовтневого наступу.
  Майнштейн спокiйно наказав:
  - Ми завдаємо зараз удару по танковому заводу в Нижньому Новгородi, або Горькому "Червоне Сормово". Для цього використовуються новi типи Не-377, з потужними моторами i здатнi нести до двадцяти тонн бомб на велику дистанцiю i завдавати ударiв при пiкiруваннi, а також новiтнi Б-39 американського виробництва та iншi дальнi лiтаки в обхiд очевидно Москви, з нашого флангу. А потiм ще удар i по свердловському артилеристичному заводi. З цiєю метою тобi видадуть далекий винищувач "Мустанг"-4 з великим запасом пального. Випробуєш i цей лiтак, а потiм коли почнеться битва, повернешся до кращого винищувача Другої свiтової вiйни МЕ-362. А поки що бiжи до аеродрому.
  - Слухаю! - гаркнув Фрiдрiх.
  Хлопчиковi й справдi хотiлося битися, дуже вже паскудно в нього стало на душi.
  Тяжкий винищувач "Мустанг"-4 i справдi далекий лiтак. Американцi вважали за краще в ньому встановлювати великокалiбернi кулемети, тому що його головне завдання - це боротьба з винищувачами на великих висотах. Дальнiсть польоту, до 4600 кiлометрiв, за що доводиться платити величезною ємнiстю бакiв, що робить лiтак бiльш вразливим для вогню i менш маневреним. Поки що нiмцi та їхнi пiдневiльнi союзники дуже акуратно мацали заводи, що знаходяться на великiй вiдстанi вiд фронту. Не хотiлося зазнавати зайвих втрат...
  Але тепер Герiнг мабуть хоче трохи зменшити танкове поповнення радянських вiйськ. Що ж скуштуємо i цю машину.
  Незважаючи на свою велику вагу "Мустанг"-4 керувався досить непогано. Фрiдрiх навiть замуркотiв собi пiд нiс:
  - Льотчики пiлоти - бомби лiтаки! Чи нам з вами Батькiвщину дiлити...
  Ось їхню армаду зустрiли першi винищувачi, щойно вони тiльки перетнули лiнiю фронту. Однак безглуздо атакувати лад з п'ятисот лiтакiв (половина винищувачi), всього пiвсотнi машин. Втiм, може, тому, що бiльше у радянських льотчикiв i немає.
  Фрiдрiх вiдкрив вогонь на дистанцiї за три кiлометри, кулемети, що бачив хлопчик своїм гострим зором, пробили обшивку переднього Яка i схоже розбили лiхтар кабiни, вбив льотчика. Потiм ще стрiлянина .... Звичайно, збити одним снарядом, як наприклад при 30-мiлiметровiй зброї не можна, але все ж вiсiм вогненних крапок, теж пристойно.
  Один iз якiв озброєний 37-мiлiметровою гарматою. Це знаряддя може бути небезпечним, навiть для фортець США. Фрiдрiх накрив короткими чергами та його.
  Хлопчик-ас не промахувався, берiг при цьому патрони, розумiючи, що шлях може бути довгим.
  Модель Як-9Т поки не масова, хоча проти фортець, що лiтають, вона найбiльш ефективно. Слiд зазначити, що у великих висотах радянськi винищувачi втрачають бiльшу частину своїх льотних характеристик. Тому й iншi нiмецькi винищувачi на висотi. Фрiдрiх збив двадцять сiм винищувачiв, один майже впритул. Вiн явно хотiв таранити хлопця. Iншi близько тридцяти, пiсля чого дюжина вцiлiлих, так i не вразивши жодної мети, повернула назад. Фрiдрiх навiть здивувався:
  - Дивно не стали битися до кiнця!
  Напарник, що летiв праворуч з ним, заявив:
  - Їхнiй бойовий дух сильно впав, побачивши з якою великою перевагою, належить битися!
  Фрiдрiх огризнувся:
  - А що? Вони ще матимуть!
  Подальший шлях був до самого Горького спокiйний. Бомбардувальники з великої висоти стали скидати бомби, а пiкiруючi Не-377, з двома моторами в 4950 кiнських сил, обрушився в пiкiруваннi на завод.
  Фрiдрiх посмiхнувся, вiн, то знав, що пiкiрування пiдвищує ударну мiць авiацiї у багато разiв. Насамперед завдяки збiльшенiй точностi бомбометанiя.
  Сам вiн бомб не мав, через велику дальнiсть, пальне зайняло надто багато мiсця. А знизу били радянськi зенiтки. Ось один iз лiтаючих монстрiв все ж таки дiстали. "Ланкастер"-4 здається.
  Нiмецька армада розгортається, все вже вiдбомбуй лети назад. Внизу пекло, i сам завод та допомiжнi фабрики, бараки робiтникiв, зазнали численних пошкоджень або навiть повнiстю зруйнованi. Та ще й дерев'янi будiвлi у мiстi Горькому, де-не-де запалали.
  Веселий напарник Фрiдрiха хiхiкаючи, заявив:
  - Воювати не довелося! Просто зiм'яли цей заводик, i все, що в ньому вироблялася.
  Тут у головi Фрiдрiх майнула думка: "Але ж робiтники напевно не встигли евакуюватися, значить багато з них, у тому числi велика кiлькiсть жiнок i пiдлiткiв напевно загинуло". Та вiн чув, що на багатьох пiдприємствах директори заводiв, прагнучи за всяку цiну наростити виробництво, забороняли евакуацiю. Ставлячи людей на другий план. I ось скiльки радянських громадян загинуло.
  Щоправда, збитих льотчикiв чомусь Фрiдрiху зовсiм не шкода...
  А попереду назустрiч їхнiй армадi мчить близько сотнi радянських винищувачiв. Та схоже авiацiйна мiць у СРСР неабияк пiдiрвана, i не вистачає сил для захисту об'єктiв. Але зате хоробростi не позичати...
  Радянськi лiтаки... Ось вони Якi, Лаггi, пара немодних Мигiв, i "Спiтфайр", i аерокобра... Як зграя жайворонкiв кинулися на розлючених стерв'ятникiв. Благородство проти пiдлостi.
  Фрiдрiх як уже звик, просто б'є з великої дистанцiї... Вiн, бачачи збитi радянськi машини, просто хихикає, радiючи успiху. Але радянськi лiтаки вiдповiдають, особливо стрiмка "аерокобра". Ось спалахує блакитним полум'ям винищувач iз веселим напарником Фрiдрiха. I в рацiї чути переляканий вигук: "Покришкiн у повiтрi!".
  Фрiдрiх скеляє зуби i йде вiд черг Покришкiна, ледь уловимо маневром. Босi ноги хлопчаки (пiдлiток-воїн волiє боротися в одних спортивних трусиках, тим бiльше, що в лiтаку, навiть на великiй висотi досить жарко!), вiдчувають педалi i вiн добре вiдчуває лiтак. А заразом i кулемети.
  А ти Покришкiн отримаєш! Можеш злякати будь-кого, але не ангела смертi...
  Аерокобру трясе вiд точних влучень. Її рухи говорять Вольке дуже повiльними, наче винищувач рухається в слюдi, а через броню скло хлопчика навiть зумiв розгледiти обличчя уславленого асса. I сигарету в ротi ( погана звичка Покришкiна, загалом еталонного воїна СРСР та першого тричi героя радянського союзу!). Фрiдрiх вражає також цiлком еталонно. Якщо сама машина ще має пристойну лобову броню, то лiхтар, незважаючи на товсте бронескло, лопається пiд ударом черг. Винищувач Покришкiна замовкає, Фрiдрiх хоче добити противника, але на нього кидаються два Лагга. Хлопчик термiнатор ледве встигає втекти вiд тарана, збиваючи їх.
  Але одному з радянських Лаггiв все ж таки вдалося прорватися до Лiтаючої фортецi i таранити американську машину. Iншi винищувачi борються iз прикриттям. Фрiдрiх змiнив тактику, патронiв у нього залишилося мало i вiн намагається бити напевно i з ближчою дистанцiєю. Благо на великiй висотi "Мустанг" куди краще за дерев'яну радянську гвардiю.
  Втiм, втрата Покришкiна i великi втрати, винищувачiв, сильно впливають на новачкiв, i вони повертають назад. Хоч i лишилося їх небагато.
  Фрiдрiх кинувся переслiдувати, але на останньому п'ятнадцятому лiтаку в нього скiнчилися патрони i хлопчик повернув до своїх.
  Втiм, радянських винищувачiв пiшло не бiльше десятка. Так вони смiливо билися знищивши сiм нiмецьких лiтакiв прикриття (два припадає на Покришкiна) та один Б-37. Ще одна фортеця, що лiтає, була збита вогнем зенiток, i з нею винищувач супроводу. Найефективнiшi пiкiруючi, далекi бомбардувальники Хе-377, модифiкацiї "г" не постраждали. Загалом налiт можна вважати успiшним, хоча поки що судити вiд збиткiв, завданих радянськiй промисловостi, важко.
  А Фрiдрiха при приземленнi був зустрiнутий як справжнiй герой: ще б збив самого Покришкiна! Але хлопчик-ас вирвався з обiймiв i повiдомив ще один вилiт, вiн не завершив.
  Справдi довелося летiти до Уралу... Настрiй у Фрiдрiха вiд усвiдомлення того факту, що вiн збив самого Покришкiна - найкращого радянського аса сильно пiднялося. Лiтак вiд цього слухається хлопця бездоганно... Ось так воно вийшло: важка перемога та добрий результат. Є ще правда Кожедуб, але цей п'ятиразовий герой асс здається, що свою справжню кар'єру закiнчить саме на Московськiй дузi. А поки що вiн навiть асом не вважається...
  Фрiдрiх засвистiв у нiс i, навiть вiдключивши радiо, заспiвав на повний голос:
  Мiсяць щербатий вночi,
  Солдати росiйськi рiднi!
  Менi совiсть каже - мовчи,
  Що зробив нелюд огидний з ними!
  
  Навiщо Вiтчизну ти зрадив,
  Фашизму сволота вклонився!
  Нечистий став твiй iдеал,
  Сам сатана малює числа!
  
  Адже гiрко вiрте менi,
  Не людина я - пес-собака!
  Немає менi прощення на землi,
  Не уникнути, на жаль, розплати!
  
  I немає вже шляху назад,
  Свої мене гнати будуть точно!
  Архангели не помилують,
  Обличчя Iсуса непорочне!
  
  Але ангел злiсний Люцифер,
  Мене навiчно чортом зробив!
  Сказав, не буде, вiр проблем,
  Ти пiдкориш усi країни-сфери!
  
  Адже зло сильнiше за вiр добра,
  Зруйнувати простiше, нiж збудувати!
  Тому Бог - сатана,
  Змусить усiх крокувати вас строєм!
  
  Зi свастикою прийшов фашизм,
  Не ангел - злий нелюд Сталiн!
  Нiхто з сильних - пацифiст,
  А брат будь-який звичайно Каїн!
  
  Так ти не плач, мiй раб-слуга,
  Отримаєш у цьому життi щедро!
  I щасливий будеш назавжди,
  Якщо робити звикнеш погано!
  
  Але щось вiри немає слiв,
  Їх вимовляє цар обману!
  Вже я вiдчуваю сором,
  I гниль непроглядного туману!
  
  I хочеться, повiр у петлю,
  Я гiрший за огидного Юди!
  Напевно, я себе вб'ю,
  Якщо не дiждуся вiд Бога дива!
  Сумну пiсеньку Фрiдрiха перервала поява радянських винищувачiв. I хлопчисько-термiнатор одразу ж забув про всi свої прикрощi та муки совiстi. Ось така рiч вiйна, до бою ти готовий плакатися в жилет i навiть лiзти в петлю, а як побачиш супротивника, то все накриває тебе океан азарту i, ти кидаєшся в бiй, забувши про все. I тобi хочеться вбивати, i вразити якнайбiльше ворогiв. Це начебто вiйськової стратегiї, де винищуючи росiян, не вiдчуваєш жодних докорiв совiстi. Начебто це електроннi юнiти.
  Як завжди все чiтко, на великiй дистанцiї, а якщо противник стрiляє, то iнтуїтивно вгадуєш напрямок удару i йдеш... Така ось битва дивна битва. А хмари, незважаючи на день, здаються похмурими, в них мерехтять обличчя загиблих радянських бiйцiв, якi при цьому дивляться з докором.
  Бiй виявився загалом коротким, взагалi цього разу пройшло досить гладко, двi сутички, причому переможнi для нiмцiв та повернення...
  Фрiдрiх був одразу ж направлений до штабу, де фельдмаршал Майнштейн оголосив йому:
  - Сам великий фюрер Адольф Гiтлер, дуже радий твоєму успiху в битвi... Ти збив найкращого радянського аса Покришкiна, за голову якого призначено нагороду в сто тисяч нiмецьких марок... За це тебе нагороджують золотим кубком командування Люфтваффе, а грошi переказуються на твiй особистий рахунок...
  Фрiдрiх трохи мляво посмiхнувся.
  - Слава Великому Третьому Рейху та непереможнiй Люфтваффi!
  Фельдмаршал продовжив:
  - Крiм того, ти став першим льотчиком свiту, який перевищив число у двадцять тисяч збитих лiтаках супротивника. За це тобi буде вручено особливу медаль, iз чистого золота, iз цифрою двадцять тисяч, i на нiй будуть викладенi невеликi дiаманти! Так що можеш радiти хлопчисько - ти знову герой!
  Мимоволi, але настрiй Фрiдрiха покращав. Як i належить пацану його вiку, вiн любив нагороди. Крiм того, йому вручили вiдразу два кубки. До золотого належить ще й молодший срiбний.
  Хлопчик вiдчув себе на конi. Ось вiн, який крутий! Збив вiдомого майстра повiтряного бою, майбутнього маршала авiацiї (якщо, звичайно, той доживе!), Покришкiна, про якого написано стiльки книг i ходить безлiч легенд i чуток. Заодно й премiю отримав чималу... Наприклад, "Пантера"-5 з усiма її атрибутами, коштує 100 або 110 тисяч нiмецьких марок... Утiм Майнштейн ще не закiнчив:
  - Крiм того, фюрер розпорядився видiлити тобi ще й додаткову премiю в 200 тисяч маарiв, за те, що ти перший перевищив показник у двiстi машин. Отже, тепер твiй приклад стане прикладом для всiх, особливо якщо ми вступимо до Москви!
  Фрiдрiх потрясаючи кубками, поцiкавився:
  - А коли менi вручать медаль iз дiамантами?
  Майнштейн впевнено сказав:
  - Завтра, коли виготовлять! Та й завтра п'яте липня! День початку грандiозної битви! Нарештi не лише авiацiя, а й ударнi танковi корпуси перейдуть у наступ i нарештi ми розпочнемо реалiзацiю нашої переваги. Природно панування нашої авiацiї у повiтрi i стане серйозною пiдмогою у майбутнiй перемозi! А поки можеш поспати, наступнi кiлька днiв у вас не буде жодної вiльної години.
  Фрiдрiх вклонився фельдмаршалу:
  - Ви дуже добрi до мене. У мене є ще одне прохання?
  Майнштейн надавши собi максимально ласкавого вигляду, просив:
  - Чого ще!
  - Нехай Хельга бореться разом зi мною! - з натхненням промовив Фрiдрiх. - Я буду куди спокiйнiшим i впевненiшим, якщо дiвчина буде поруч, пiд моїм захистом!
  Майнштейн схвалив:
  - Це гарна думка! Ви будете з нею в однiй парi!
  Пiсля чого Фрiдрiх наче на крилах залишив штаб, розташований у колишнiй будiвлi Харкiвської обласної ради. Тепер його настрiй пiднявся, i хлопчик весело хихотiв.
  А ось i красуня Хельга, вона по ньому скучила, iз запалом цiлує в губи. Хлопчисько вiдповiдає їй, пiсля чого вони до кращого офiцерського ресторану. Справдi, будiвля була трохи зруйнована, але нiмцi встигли її вiдновити, i навiть добудували кiлька флiгелiв та кiлька фонтанiв. Та й сам Харкiв виглядав майже зразково. Герiнг наказав упорядкувати всi окупованi мiста СРСР, у тому числi й для вiзитiв iноземцiв. Дещо навiть будувалося, зокрема, новий палац культури, а також стадiон. Настрiй у Фрiдрiха пiднявся ще вище i коли вони усамiтнилися, то юний воїн творив чудеса, а потiм мiцно заснули в обiймах один одного.
  Фрiдрiху снилося, що вiн опинився в космiчному кораблi i там...
  Вiн капiтан космiчних пiратiв, лицарiв космосу спраглих здобичi. I команда в нього зiбралася до пари. Красивi дiвчата всiх мастей i видiв, з рiзними зачiсками, що часом вражають своєю химернiстю. Серед них i негритянки, i iндуски, i iндiанки, пекучi уродженки Сiаму, пристраснi арабськi красунi, слов'янки, арiйки... Коротше кажучи, справжнiй iнтернацiонал жiночої краси та фантазiї. I звичайно ж його кохана кохана Хельга. Ось так... У неї до речi зачiска дуже химерна: у виглядi iспанської каравели з вiтрилами з дорогоцiнного камiння. Фрiдрiх здивувався:
  - Хто тобi так майстерно уклав волосся?
  Дiвчина, посмiхаючись, вiдповiла:
  - Гномiки... Такi ось гiбриди гномiв та мухоморiв. А мухомор - втiлення краси!
  Фрiдрiх весело хихикнув:
  - Це вражає!
  Одна з дiвчат пiратiв труснула павичим хвостом на головi:
  - Ну, що мiй хлопчику, ти як наш полководець, куди пропонуєш зробити свiй налiт.
  Фрiдрiх рiшуче заявив:
  - А гадаю, що замiсть набiгiв на рiзнi торговi судна, куди краще грабнути якусь iз планет...
  Хельга заперечливо i дуже енергiйно, замотала головою:
  - Ось цього якраз i не варто робити... У нас лише двiстi войовниць на бригантинi. А ти захопити цiлу планету...
  Фрiдрiх посмiхаючись, заявив:
  - А якщо це примiтивна планета, то ми цiлком можемо впоратися. Адже золото та коштовностi можна здобути i в середньовiчному свiтi!
  Дiвчата захоплено заверещали:
  - Правильно! Правильно! Правильно! Веди нас воїн!
  Хлопчик-воїн заспiвав один, а потiм став набрати ритми:
  На зорельотi бриз по хвилях,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Батькiвщинi милої я передам,
  Що ти як смолоскип темного свiту!
  
  Вiчнiй Вiтчизнi - Бог наказав,
  Крок по Всесвiту робити широкий!
  Свято зберiгати цей iдеал,
  Щоб супостат, не мучив мерзенний соки!
  
  Космос знай лицар радiсно чекає,
  У цьому, звичайно, наша надiя!
  Полум'я розтопить лiнi нехай лiд,
  Чи стане хай краще, нiж було ранiше!
  
  Але вiтри злi нам ось загрожують,
  Виє трубою, демонiв хмара!
  Вибухiв гуркотить - страшний гуркiт,
  У небi мчить рiй ос летючих!
  
  Але зуби стиснi - смiливо вперед,
  Нашiй атацi - смерть не завада!
  Чудо я вiрю, станеться,
  Пройдено буде похмура вiха!
  
  Треба боротися в тому наша доля,
  Нема, мрiї про спокiй лiнивий!
  Я для того свою пiсеньку спiвав,
  Щоб не бути м'яким, як пiлiгрими!
  Коли Фрiдрiх закiнчив пiсеньку, перед Хельгою спалахнула яскрава голограма зоряного неба i комп'ютер солодким тоном оголосив:
  - Прямо за курсом, планета морквяних горил. Багата... Вiдомостей не маємо.
  Фрiдрiх наказав:
  - Отут ми й здiйснимо висадку!
  Цей хлопчик дуже хвацько розважався. Але є й iншi бiйцi.
  Ось Джейн Амстронг вступила на танк "Герiнг"-5 у битву з радянським IС-7 у модифiкацiї "Т".
  Грiнґета ця босонога красуня хихикнула:
  - Чорт забирай! У лоб не пробивається вiн!
  Справдi радянськi конструктори дещо змiнили машину, зробивши товщину чола в 410 мiлiметрiв, та ще й пiд великим нахилом. За це довелося заплатити великою вагою, навантаженням на переднi ковзанки та зниженням ходових якостей. Вага танк досягла вiсiмдесяти тонн, але все iнше залишилося незмiнним. У тому числi i гармата 130-мiлiметрiв з початковою швидкiстю снаряда 900 метрiв за секунду. Те, що явно недостатньо протиї "Герiнга"-5.
  Насамперед iз якостi снаряда. Новий англiйський танк частково похiд на АГ тiльки пiрамiда не чотиригранна, а шiсть. I важить шiстдесят п'ять тонн.
  Грiнґета послала другий снаряд, але той теж пiшов у рикошет. Дiвчина прошипiла:
  - Ось чорт! Вiн непробивний!
  Малання зi смiшком помiтила:
  - А ти повторюєшся! Але щоб такий танк був цiлком непробивним, потрiбно, щоб вiн важив бiльше ста тонн.
  Грiнгета запропонувала, тупаючи босою нiжкою:
  - Давайте прискоримося!
  Матильда погодилася:
  - I зайдемо до борту!
  Дiвчата заскакали та газотурбiнний двигун запрацював. Машина сiпнулася, i полетiв "Герiнг"-5. Бiльш досконала машина вiдрiзнялася дуже гарною якiстю бронi, гострим з подвiйним нахилом розташування чола вежi. А в такому разi її справдi вкрай важко пробити. Радянський танк якiстю бронi слабший, та й гармати поки не адекватний снаряд. Але поблизу вiн може бути небезпечним.
  Джейн свиснула i помiтила:
  - Цiкава машина! Радянська марка, найкраще, що ми поки що зустрiчали!
  Грiнгета iз захопленням заспiвала:
  - Радянський прапор так майорить над країною! I буде Сталiн разом iз Сатаною!
  IС-7 пальнув англiйською машиною. Снаряд ударив прямо в лоба "Герiнга". У вухах у дiвчат заклало. Наче ось-ось лопнуть барабаннi перетинки. Але броня, будучи цементованою, витримала та вiдправила снаряд у рикошет.
  Джейн з ентузiазмом прошипiла:
  - Зараз i вiн отримає!
  Грiнгета лупнула з близької дистанцiї. Дiвчина використовувала босi пальчики нiг, i... Снаряд потрапив прямо в ствол IС-7, розбивши гармату. I машина з трiском позбулася свого дула.
  . РОЗДIЛ No 10.
  Павло-Лев випив ще трохи рому, i знову став бачити сон, але вже iнший.
  Хлопчисько-князь пiдлетiв до чаклуна. Той намагався закритися особливим прообразом чарiвної матрицi чаклунства. Пiсля цього поля у ротi з'явився сильний присмак гiркоти. А чародiй, що захищається, атакований тiєю ж магiчною булавою. Тривiально варварськи втоптаний, зарядженим на чарiвнiсть загартованим залiзом. Отримавши ушкодження, друїд з пекла став занурюватися в розкопаний металевими пiдошвами гравiй.
  
  Князь Олексiй дотепно заявив:
  
  - Можна вважатися переможцями варварами, але це краще нiж бути балакунами Варварами, що програли!
  
  Пiдбiгаюча четвiрка "царiв поєдинкiв" роздратована до крайностi. Пацан-князь, ще молодший нiж ранiше, виблискуючи багряними вiд кровi п'яточками йде вiд них. Немов швидконогий олень вiд погонi псiв, що розжирiли.
  
  Їм залишається перебувати з гострою злiстю та тупим роздратуванням у своєму безсиллi. Немов кошмарна смерть, що гримить кiстками, проводила їх на бiйню. Ось вони всi просiли, бачачи, худий хребет креслення князя Олексiя, що набирає швидкiсть.
  
  Тi воїни йшли, злякано пiдскакуючи i крутячи готовими втратити голову шию. I з жалем мрiючи, щоб батiг пройшовся цими жилистими ребрами - князя-хлопчаки!
  
  Головний чаклун наче потер поглядом по тiлах по-звiрячому повалених нерозлучних приятелiв. Скiльки тут трупiв, майже наваленi кургани. I чим вiн зможе вiдповiсти?
  
  Виходить повний аут та нокаут! Групове єдиноборство хоч красиво, але їм, безнадiйно програється. Магiя, звичайно, може бути в наявностi, але користi вiд цього мало. Весь свiтовий уклад неймовiрно жорстокий i в ньому не мiсце чаклунству або якимось абстрактним роздумам. Ця судна баталiя неймовiрна, але цiлком мiг увiйти в iсторiю вiйськових легенд i казок, затьмаривши облогу Трої. Так що зараз їм князем Сотником надзвичайно хочеться поставити в ньому, цьому бою переможну точку.
  
  А вороги вже практично зламанi, у їхньому поглядi не видно нi енергiї, нi найменшої ознаки здорової сили. Вони наче змирилися з неминучою тепер поразкою.
  
  Воїн Олексiй, вiдчуваючи їхнiй настрiй, знову видав:
  
  - Мужнiсть як нiжка стiльця; добре, коли поєднується з умiнням та розрахунком, а якщо до неї додати удачi, то перемога закрiпитися на мiцному фундаментi!
  
  Удача на вiйнi, як ланка в ланцюгу, без неї зриваєшся в прiрву, але вимагає присутностi та iнших якостей!
  
  - Досить ухльостувати вiд гадюки! - Похмуро i вагомо скомандував Стифар Одноокий. - У контактний бiй! Готуємось перемогти!
  
  Красуня Олена тут висловилася:
  
  - Перемога вимагає пiдготовки, але готуватися можна не до самої Вiкторiї, а до того плану, що дає надiю її забезпечити!
  
  Олексiй самовпевнено заявив:
  
  - Коли ви, нарештi, зупинiться, я вас швидше зiскреб у сироватку.
  
  Але вони на це не зреагували. Навiть тривiально перейшли на швидкий крок, вiдновлюючи, збите дихання i тремтячими руками поправляючи амунiцiю, що сплуталася на бiгу. Пара з них уже рясно кульгала i навiть заплiталася лапами.
  
  Олена заявила:
  
  - Кульгає часом репутацiя невдахи, але в кого немає розуму, не зможе кульгати iнакше як на обидвi ноги!
  
  Князь Олексiй i на це зробив резюме:
  
  - Поправляти можна перекошений будинок, пiдiрване здоров'я, але репутацiю, що похитнулася, вiдновлюють не правки, а радикальна перебудова стилю життя!
  
  Вiдьма Оленка дуже в тему заявила:
  
  - СРСР намагалися перебудувати, не завдаючи незручностей мешканцям, а в результатi всi зручностi без причини засмутилися!
  
  Олексiй Сотников помiтив їхню невпевненiсть. Ще одного воїна хлопчисько-князь вирубав хитрим прийомом, спочатку нiби пробиваєш бiчний, але нога повертається i п'ята входить у пiдборiддя супротивника. I той у того хрумтить щелепу вилiтаючи зуби. Вони хоч зупинку? Чортос два! Вам це буде невiдкладно, а лише пiсля того як ви знепритомнiвши затихнете на камiннях.
  
  Олексiй бачить перед собою воїнiв iз магiєю, особливою якимось дивом, що збереглася на задвiрках Європи, незважаючи на все засилля iнквiзицiї.
  
  Християнство з вiри проти воєн, але найбiльше виють пiд прапорами християнської вiри!
  
  Вiйна це як гра крапленими картами, тiльки виграш завжди окроплений сльозами!
  
  Не буде другого повороту, вона їх рознесе, рахуй "пацаки" вiдразу! А якщо й буде те й хай, чи довго вони зможуть витримати пiд щитом чарiвного допiнгу?
  
  Головний чаклун, щось бурмоче i робить паси руками. Вiд чого i виникає iскристе марево. Хлопчик-князь також не простий. Взяв i перейшов на холоднокровний розважливий крок. Ще один кидається з кинджалом.
  
  Ловок потрапив на стерво, навiть перевернувся через спину. Пробує з iстеричним вигуком атакувати, метає зброю. Ось пiд час чергового вiдтвореного сальто i отримує ногою в лоб. Так ще назустрiч, тож i шолом вгинається, i кiсточки смуток! На ходу не дають пацану-князю нудьгувати. Ну що? Тепер вiн став реально крутим велетнем. Хоча й немає потреби пiдбирати розкидану дорогою зброю, але чому б i не зробити битву цiкавiшою. Адже багатьом мiльйонам людей свiт видається досить тривiальним.
  
  Свiт непередбачуваний до банальностi, але тривiально прораховується!
  
  Добре ще в середнi вiки не надто дозволяли битися жiнкам. Але будуть, мабуть, i такi у них битви. Ось першою у нього справжньою бойовою подругою стала, по сутi, рiдна сестра та мати його дiтей Оленка... Навiть дещо моторошно, стає раптом вони таки, i залишаться дiтьми? Звiсно, в руках сили з надлишком вистачає.
  
  Але й пiдлостi у ворогiв теж...
  
  Ось якийсь найманий сарацин порушивши правила, вистрибує з шаблями на арену. Починає їх шалено крутити i хитруючий викид бумеранга з лезами. Але Олексiя вже не зупинити: свастика з лезами для голiння виявилася не так вдало кинутою, хлопчик її ловить злегка правда, пiдрiзавшись пальчиками смертоносних нiг. I жбурляє назад... Коричневе обличчя найманця-сарацина по-звiрячому перекошується i вiн з криком кидається навтьоки. Але бумеранг у виглядi п'ятикутної свастики невблаганно його наздоганяє.
  
  Якоїсь митi арабу здавалося, вдалося пiти, метальна зброя пiшла трохи вбiк. Той уже встиг видавити: Аллах Акбар! Але бумеранг, нiби позбавлений iнерцiї, дисколет iномiрян повернув лiворуч. I великою аорт, що лопнула, ринула червона кров, змусивши стiкати невдаху найманця.
  
  Втiм, навiть символiчно ось так померти правовiрному вiд того, кого вважають святим чи демоном.
  
  Князь Олексiй машинально та правильно - трьома песцями перехрестився.
  
  Потiм був атакований ще одним з лицарiв, невiдомо, на що той розраховував. I ранiше Олексiй не давав приводу недооцiнювати себе. Ось його вiзавi, схоже, вирiшив використати чудо-булаву. Навiть на карачки пiдвiвся, щоб вiрнiше доповзти. А ще один єгипетський найманець спробував вiдвернути увагу юного влучника. Закричав благим матом i почав робити непристойнi жести.
  
  Князь Олексiй жбурнув у нього гострий камiнчик, вибравши повагу i пiдчепивши снаряд пальцями багряної вiд кровi ноги. Удар вибив сарацину очей, а больовий шок вiдключив свiдомiсть.
  
  Оленка вiд захоплення ляснула в долонi. Але iншi лицарi зберiгали мовчання.
  
  Ось диверсант у обладунках взяв у руку рукоять, вiдчуваючи пульсуючу в палицi магiю.
  
  I тут же удар по потилицi, шолом злетiв, i лицар, облитий кров'ю, затих.
  
  Ось ще два вцiлiлi бiйцi i пара, що прибули вiрнiше прибiгли, причому добряче захекалися на допомогу, що в даному випадку як мертвому припарку сарацин.
  
  Олексiй у вiдповiдь пiшов на супротивника каскадом сальто - мовляв, поламаю ворогiв кроликiв.
  
  Сарацин, що стояв праворуч, не встиг завести арбалет, як його пронизало наскрiзь кинутим мечем. А другого невiрного Олексiй ударив ногами так, що той вiд поштовху налетiв на оголенi мечi гвардiйцiв. З ляпасом пробилася плоть i заструмувала кров. Пробитий кладенцом влучника сарацин виявився щасливцем - помер одразу. А от того, кого нанизали на мечi, можна навiть пошкодувати, як корчиться миленький, i спливає багряний...
  
  Олексiй iз присвистом заявив:
  
  -Кров людська не вода - вiд часу не тухне, вiд поливу врожай вигоряє, спрагу лише розпалює, але все одно все одно рiд людський проливає!
  
  Оленка кричить на всю горлянку хлопчиську-князю:
  
  - То чого ти став! Добий їх!
  
  Олексiй пошкодував вiзавi, якi приголомшенi настiльки, що навiть зробили спроби пiдняти мечi, коли крутий пацан-князь провiв удар двома ногами в стрибку i розтяжцi притому проспiвав, ламаючи щелепи.
  
  - Я не Клод Вандам! Але все одно подвiйний удар!
  
  Вирiшили мабуть проти не битись до кiнця. I вiд останнiх чотирьох супостатiв вiяло особливою бойовою магiєю. Навiть друїд щось бурчав. I тряс талiсманом, розраховуючи створити особливий рiзновид магоматрицi.
  
  Пронозливий Олексiй вирiшив, що йому дозброїтися не завадить! Тим бiльше вiд противникiв занадто велика сила почала виходити, навiть у повiтрi запахло озоном.
  
  Треба взяти булаву, так вiн її й вiзьме. Адже вiн воїн, а не чортове мурло. Або як це кажуть на подвiр'ї: пацан, а не Чмо пiдзабiрне. У чому проблема? У сильнiй охороннiй магiї, яка змушує пасувати спритнiсть та силу героїчного втiлення.
  
  Але чарiвна палиця не надто покiрна, не дається в збитi i обдертi пальчики.
  
  А ще на думку не зовсiм до мiсця i часу, лiзуть рiзнi фiлософськi мiркування. Хоча чому, увi снi, де час i простiр настiльки вiдноснi, що не зрозумiти, що справжнє, а що мiраж i не мiркувати, про свiтовi проблеми.
  
  Є орачi вiд Роду, i навпаки природженi воїни всi вони заслуговують на повагу. Навiть народився найкрасивiший афоризм; Якщо нiкудишнiй тил, не допоможе ратний запал, ну а якщо запалу немає - тил пiде вороговi в обiд.
  
  Але в усi часи лiдируючою силою, яка дає перемогу, став саме тил. I росiйська армiя стала здобувати перемогу над шведами саме пiсля створення вiдповiдної матерiально-технiчної бази. Хоча коштувало це Росiї, i особливо її селянству дуже здорово.
  
  Олексiй прикинув на око шанси четвiрки чи вiрнiше п'ятiрки. У їхньому арсеналi додалося аж чотири короткi, причому можливо теж зачарованi списи, кiлька щитiв, триголова булава i два великi та ще вийшовши, здатнiсть за думкою наказу власника згинатися меча. Все разом це небезпечно як магоядерний заряд. Те, що могло не лише налякати! Та й розтоптати будь-кого.
  
  Князь Сотников, фiлософствуючи й надалi, заявив:
  
  - Цей бiй зовсiм не перший, але... Перший млинець може i вийти комом, а перший бiй тiльки перемогою, бо iнакше вiн не перший, а єдиний!
  
  - Може, юний демiург перестане нас карати? - Майже з надiєю, бачачи вагання хлопця-князя, спитав барон. Iншi лише озирнулися, розраховуючи на сприятливий форс-мажор. А може, i на раптову допомогу, щасливого лотерейного квитка. Непогано використовувати i спритне шахрайство. Начебто, наприклад, п'ятого туза в однiй колодi, або прихованого пiд козирком кепочки джокера.
  
  До них i справдi пiдiйшла п'ята карта i це була жiнка, причому настiльки велика, що її завжди приманили за юнака чи євнуха без бороди.
  
  В даному випадку гiгант, зрозумiло, залишився навiть не в меншостi, а однинi. Тяжко ступаючи, але при цьому, спокiйно дихаючи, Маркiза демоном мадам де Сталiновська нагадала, що й так очевидно:
  
  - Перед нами босоногий, подряпаний сосунок, а проти нього найкращi воїни свiту!
  
  Чаклун-друїд наполегливо прохрипiв:
  
  - Хороший сосунок... Уклав цiлий загiн пристойних, найдобiрнiших солдатiв. Хотiв би я сам стати таким жовтим!
  
  - А нас п'ятеро проти дитини! - обурилася могутня маркiза.
  
  Гiгант, щулячись, i смикаючи плечима, зазначив:
  
  - Ну ну i що? Це саме той випадок, коли зовнiшнiсть лише вводить в оману. - Он тих, хто вже впав теж було не менше п'яти, а вiрнiше цiла сотня! Де вони соколики тепер? Вдачливi хлопцi зi стогонами вiдповзають з багряного ристалища.
  
  Князь Олексiй, нiби пiдтверджуючи слова, що навiть не оглянувся, змахом лiвої руки змусив пускати кривавi бульбашки чергового сарацину.
  
  - Тому й корчать, - раптом почав наставляти войовничий всезнайка чаклун-друїд, - що нi на фунт iзюму не ставили супротивника.
  
  Олексiй Сотнiкова атакував ще один найманець, цього разу з-помiж монголiв. Вiн спробував застрелити пацана з цибулi. Хлопчик-князь, пiшовши вiд перших двох стрiл, упiймав рукою третю i змусив ворога прийняти вiстря в горло.
  
  Але барон-гiгант продовжував, що здавалося для такої великої людини дивним, наполягати:
  
  - Та я його якраз готовий переоцiнити i вiдразу присудити святому ангелу перемогу. Не хочеться вмирати в кольорi рокiв або, що ще гiрше ставати калiкою.
  
  Маркiза свиснула через нiздрi, i похитала головою.
  
  - Нi, ситцевий товаришу! - жорстко i категорично вигукнув генерал. - Адже ми тут найсильнiшi магiчнi зарядженi пiдiбралися. - Генерал просипiв. - Ось так, що ми вирiшили!
  
  За нього закiнчив сам кастильський граф:
  
  - Ось саме ми обов'язково вiдколошматимо нашого найсвятiшого херувима.
  
  Генерал перепитав:
  
  - Ну, як, згоднi?
  
  Граф замiсть вiдповiдi встромив меч у ґрунт i тут же витяг його, зобразивши звiрячу фiзiономiю.
  
  Маркiза i чародiй озвалися нелюдським озлобленим гарчанням, i барону нiчого не залишалося, як запевнити:
  
  - Боягузтво прямо протилежне обережностi, тому що перше по кривiй виводить до розбитого корита, а таке мiсце занадто сире, щоб почуватися в безпецi!
  
  Маркiза буркнула:
  
  - Ой без пафосу, давай без пишних фраз!
  
  - Та я теж можу i без зайвої мiшури. Просто пiддаватися не буду! - запевнив, тицьнувши кулаком себе в груди барон.
  
  Маркiза вiддала короткi розпорядження;
  
  - Гаразд, зайця! Ми тодi доходимо до того ромбоподiбного опорного доробку i займаємо як би оборонну позицiю. - Жiнка-велетень пригнула повiки i роз'яснила. - З одного боку використовуємо опорний пункт як додатковий захист вiд його стрiмких рухiв, а з iншого нас надiйно прикриє стiна трибуни.
  
  Граф iз задоволенням прицмокнув мовою:
  
  - Оце iдея! Тут цю дурню вже такий сюрприз чекає.
  
  Такий маневр, мабуть, дуже досвiдченої войовницi з найзнатнiшого роду Олексiя Сотнiкова до надзвичайної витоку пожежної сирени не припав до нутра. Наблизившись до згуртованої групи захисникiв, хлопчик термiнатор видав:
  
  - Хто щетиниться їжаком, той пiде у витрату як статева щiтка!
  
  I ще трохи ближче, то метрiв на п'ятнадцять вiд них. Юний витязь деякий, нехай i короткий час вивчав лiнiю оборони, що наїжилася матерiальними i магiчними засобами. Допитливо шукаючи ахiллесову п'яту в побудовi i вибираючи потрiбний момент для удару.
  
  Олексiй Сотников задумався. Йому хотiлося закiнчити швидше, але й передбачити треба рiзне та хитре, витончене.
  
  У всякому разi, i перевантажувати себе зброєю не слiд, але й голяка атакувати стрiмко.
  
  Зробивши, сальто хлопчисько-князь пробурчав:
  
  - Перемагати завжди важко, навiть дурного ворога - легкiсть настає лише, коли святкуєш перемогу розуму!
  
  I ось настав фiнальний уривок генеральної, здатної помiтити божий суд бою. Єдиний, малорослий i худенький воїн, що атакує, згадав фiльми про рiзних гуру. Юний воїн, наслiдуючи схiдну школу єдиноборств, зробив кiлька спецiальних вдихiв, наганяючи у кров якнайбiльше бiоплазми i кисню. Провiв жорсткою пiдошвою по покриттю, вибираючи гострiшi камiнцi, такий ось масажик i реактивно рвонув з мiсця, немов розлючений вепр. Обвiшана як гронами винограду зброєю п'ятiрка одразу заворушилася, трохи змiнюючи становище масивних тренованих тiл i посилюючи упор нiг. Могутня маркiза спритно i дуже метнула короткий спис.
  
  Олексiй Сотников передбачав це. Хлопчик навiть не став зрушуватись убiк, та й набрана iнерцiя вже не дозволяла зробити такий маневр. Тому вiн елементарно вiдбив важкий з гострим немов уламок алмазу наконечником снаряд виставленої навскiс рукояткою меча. Зброя трохи вiдхилилася вниз i пролетiла мiж наче звитих з дроту нiг термiнатора-попаданца. Автоматично Олексiй оцiнив силу, точнiсть та обачнiсть кидка.
  
  А пiтом противники вже виходили рясно, незважаючи на магiю, що пiдкрiплює. Хлопчисько-князь, начебто повертаючи свiй меч на колишнє мiсце, одночасно з яким вже за рахунком босоногим стрибком завiв жилисту правицю далеко влiво. Створюючи хибну мету - повнiстю вiдкриваючи свiй правий бiк. Уславлений генерал миттю як мелькання градинки за вiкном, пошкодував, що не наважився кинути спис у цей момент, а вже наступної секунди прославлений полководець, який побував у колотнечi гiдних серiалу, першим вибув iз захисного ряду. Тому що Сотников заводив свою рельєфну руку з трикутним бiцепсом далеко влiво для елементарного замаху. Другий меч полетiв наче диск, запущений iз корабельного арбалета, вдарив генерала по кiсточках i пiдсiк його як серп просо.
  
  Олексiй вякнув:
  
  - Вiдкриваючи, рахунок у банку прагнеш поповнення, вiдкриваючи рахунок побитим ворогам, хочеш зменшення, але навар у будь-якому випадку залежить вiд розважливої кмiтливостi!
  
  А дружки лютували. Саме над генералом, що впав, безцеремонно топча його тiло кованими червоними золотом чоботями, i проскочила, обертаючи важкою зброєю, Маркiза Демонов. Вона зробила запеклу спробу завалити голопузого, та ще не раз пораненого Олексiя. Дама порушила план, пiддавшись несамовитiй лютi пантери. Крiм того вона сама наслiдуючи хлопця спробувала рушити супротивника чоботищем. А в неї взуття зi сталевою пiдошвою i загострене, як кинджал.
  
  Але Олексiй у стилi Айкiдо пiдштовхнув вогняну воїнку. Так втратила рiвновагу, з великої голови злетiв шолом, волосся, що звiльнилося, спалахнуло як полум'я смолоскипа. При цьому маркiза де Плюссi Бельєр (це iронiя, Анжелiка не була такою здоровою i вправною в ратнiй справi, хоча стрiляла i недурно!) зi смаком прийняла масивною рукояткою меча по червоно-рудiй потилицi. Жiнка-звiр безуспiшно намагалася втримати нитку свiдомостi, що вислизає, отримала до того ж колiном у скроню, i впала додолу, немов гутаперчева лялька, театр марiонеток.
  
  Олексiй зiтхнувши:
  
  - У постiльних справах, чоловiк повинен брати iнiцiативу на себе, навiть якщо потрiбно стелити ворога до пекла!
  
  Три апологети вiйськової магiї, що залишилися поки що на ногах, рiзко розвернулися i гаркнули:
  
  - Смерть не стара з iржавою косою, а пристрасна дiвчина з золотою кiскою, що чекає на хлопця з нетерпiнням, нiколи не спiзнитися з побаченням, а своїм одруженням покiнчить з безпросвiтною потребою! Ось тiльки всi вiд неї сахаються!
  
  Бiйцi, видаючи мудрiсть скоромовкою, спробували вiдбити нову атаку, але росiйський меч, що потрапив прямо вище наколiнника, розрубав сухожилля, змусив барона сiсти вiд болю, опустивши руку зi щитом. Тут князь Олексiй згадавши боксерський фiльм (верх чола наймiцнiше мiсце в черепi!), а наступного моменту з пiдборiддя вiйськового опонента вибила весь дух голова хлопчиська-князя, що грiмнула трохи вище прикриває корпус пластини.
  
  У наймолодшого воїна заiскрило в очах. Гiгант-барон захитався, незграбно хапав пальцями за повiтря, виблював кров'ю i став, наче проколота шина, завалюватись назад.
  
  Олексiй не втримався вiд хихикання та гостроти:
  
  - Зазвичай вираз працювати головою має переносний сенс, але, на жаль, термiн голова-лом, як правило, буквальний!
  
  Граф метнув у хлопця-князя кинджал, але той тут же, перехопивши, довбанув, назад, але досвiдчений воїн змiстився, вiстря лише злегка надрубало обладунки, роздерши до невеликої кровi шкiру. Але шок вiд кидка змусив воїна завалитися на бiк, тимчасово вийшовши з ладу.
  
  Чорнокнижник-друїд, який дiстався на розбирання, всерйоз застосував заклинання, що перетворили повiтря навколо атакуючого хлопчика-князя в желе. А сам, навпаки, рiзко прискорився. Та схоже реально надумав зрубати голову, що накидається на всiх огольцю.
  
  Але Олексiй, насилу долаючи опiр повiтря, трохи (благо зростання невеликий!) присiв пiд виючим десятьма сиренами мечем i кинувся зi своїми кладенцами в атаку на нижньому рiвнi. Хитрий обманний маневр, наче юний термiнатор, мав намiр зрiзати. Що зрiзати?
  
  Так, взутi в дивовижнi з химерно загнутими вгору шкарпетками туфлi копита чарiвника-друїда. Чаклун скористався цим i вже мав намiр саданути клинком по потилицi суперника, коли йому прямо в забрало уткнулася рукоять тiєї зачарованої булави. Яка для носiя фактично невагомої зовсiм не заважала агресивному попаданцу рухатися, будучи надiйно закрiпленою у Олексiя Сотнiкова на поясi.
  
  Ослiплений болем, заливаючись кров'ю вiд вибитих зубiв, чорнокнижник-воїн вiдсахнувся. Ось важка палиця вже прискоренням врiзала супротивника по "качану". У друїда через i нiздрi ринула кров, вiн звалився навколiшки i зi стоном спробував зiрвати з голови покручений шолом. Олексiй в азартi всадив злому магу меч у око, спрацював iнстинкт убивцi.
  
  Залишився останнiй, цього разу справдi останнiй ворог.
  
  На той час Граф зупинив своє хитання i навiть зiгнувся вперед, нiби шукаючи очима свого кривдника. Пiсля чого стрибнув на супротивника, махаючи як крилами млинами одразу двома. Але в цей момент Олексiй без зайвих витiвок рушив атакуючому, мiж очей чарiвною палицею. Нищiвним ударом звалив ще вiдносно молодого, але грiзного суперника втоптаний гравiй.
  
  I настала мертва тиша. Переривається лише важкими стогонами поранених. А Олексiй раптом, що, щоправда, зовсiм не дивно вiдчув страшну втому. Мечi обважнiли i хлопчисько-князь поклав їхнi кiнцi на землю... На душi сумiш радостi - ти перемiг i нудотностi - стiльки людей покалiчено та вбито.
  
  Нарештi спадкоємець престолу пiднявся з урядової ложi i урочисто оголосив:
  
  - Вiдбулося небесне правосуддя. Олексiй Непереможний перемiг! А тому беремо на себе взятi заздалегiдь зобов'язання i тепер ця земля з волi Господньої мав бути похований Скопiн-Шуйський, переходить у власнiсть Росiйської iмперiї!
  
  Публiка зааплодувала, били в долонi однi мляво, а iншi завзято... Особливо старалося лихе дiвчисько Оленка. Ще б князь Шуйський врятувався вiд смертi. Залишилося лише поставити його на ноги.
  
  Але це вона рано чи пiзно зi своїми вiдьма-рiдновiрками зробить. I Скопiн-Шуйський знову на ногах.
  
  Для початку юного князя вшановують...
  
  А коли все закiнчилося, спадкоємець оголосив королiвську волю, включаючи нагородження Олексiя Сотнiкова та зведення його до нiмецьких та шведських граф.
  
  А далi бенкети i свято... У головi виникла дуже розумна iнформацiя;
  
  Вiд чого людина старiє? Питання можна сказати риторичне. Але насправдi тут є про що замислитись. Людськi клiтини здатнi дiлитися, i найiнтенсивнiше цей процес вiдбувається у дитинствi, особливо у дитинствi та пiдлiтковому вiцi. Але коли людина немовля вона по сутi своїй не розвинена. А пiдлiток вже мало чим вiдрiзняється вiд дорослого. I тодi вiн ще не має бороди, то ознак старiння в органiзмi немає. Людина починає старiти iз припиненням зростання. До цього його органiзм лише розвивається та вдосконалюється.
  
  Але якби вдалося затриматись у пiдлiтковому вiцi? Хоча пiдлiткiв прийнято вважати сексуально стурбованими тупицями, насправдi саме в їхньому вiцi людина досягає максимального iнтелектуального розвитку. Точнiше саме в цьому вiцi найiнтенсивнiший обмiн iнформацiї в головi, i активнiсть нейронiв. Найкраще працює пам'ять, свiжий погляд на свiт. Тож велика перевага бути пiдлiтком. Але погляд на них панує iнший - важкий вiк.
  
  Дiйсно поки життєвого досвiду обмаль, i багато здається простим зрозумiлим, i рiшення залучають насамперед елементарнi. Ось чому всi лiдери тоталiтарного типу були такi популярнi серед ранньої молодi. Опеньки i знань поки що замало, а значить не дiстає мудростi.
  
  Але якщо людина, залишаючись пiдлiтком тiлесно, проживе досить довго? То в цьому випадку вони справдi можуть перетворитися на генiя.
  
  Зрадлива плоть... Ця людська слабкiсть... А чим вона викликана?!
  
  Вчений б'ються над цiєю загадкою. Адже людина не може постiйно рости. Та це йому й не потрiбне. Чим бiльше зростання, тим менша рухливiсть. I, зрозумiло, виникають рiзноманiтнi побутовi незручностi. Навiть зрiст метр дев'яносто вже народжує чималi проблеми при переїздi в поїздi, або коли лежиш на диванi, та й ковдра стає закороткою. Два метри тим паче. Хоча звичайно велике зростання вселяє страх i повагу. Зате породжує масу побутових проблем. Ось добре ми зберегти пiдлiтковий стан, але при цьому, не перетворюючись на каланчу. А як цього досягти? Правильним пiдбором в органiзмi балансу гомонiв. Коли твiй органiзм одночасно росте i не росте. У цьому випадку, ти можеш стати вiчним пiдлiтком i здобути нескiнченну молодiсть. I низка iнших переваг над простими смертними.
  . РОЗДIЛ No 11.
  Олексiя вiд спогадiв вiдворушила Альона, дiвчина запитала головного мечника:
  - Ти так задумався... Таке вiдчуття, нiби став сомнамбулою, i дихання змiнилося...
  Сотников посмiхнувся:
  - Так трохи подряпини швидше лiкуються. Ну, i згадав про пригоди свого дитинства.
  Альона витонченими з блискучими нiгтиками пальчиками нiжок збила з Олексiя прилиплу колючку i припустила:
  - Тебе теж викрали в рабство?
  Головний мечник неохоче вiдповiв:
  - Майже... Хоча в цьому випадку я згадував не це, а щось приємнiше.
  Олена раптом чесно помiтила:
  - Якщо мова вести тiльки про тiлеснi вiдчуття, то в мене рабство виявилося кращим за волю... - Тут дiвчина почала скоромовкою розповiдати. - Хоча якась там воля! На пана працювала з раннього дитинства i багато. Годували батьки звичайно, хоч i велика родина непогано. Але ось коли вiддали на служiння пану стало зовсiм погано. Як я не намагалася завжди знаходили особливо панi привiд причепитися. Поролi, бiльше батогом були по пiдошвах нiг - це дуже боляче, i ходити деякий час болiсно, але шкiра цiлiша.
  Втiм, панi могла i поцiлувати, але тут пiсля поцiлунку смикала мене за густе волосся або коси. Її цей подобалося... I роботи як правило багато - як потрапила до служiння жодного разу i не виспалася. У себе вдома теж звичайно не байдикували, але взимку хоч вiдiспатися можна. Але взагалi чесно сказати, рабство для мене особисто виявилося зовсiм не страшним. Дiзнавшись, що я подарунок султановi: нукери поводилися ввiчливо i навiть кричати на мене, не смiли. У дорозi шукали найкращу їжу, у каретi лежала на шовкових подушках, сховавшись атласною i шитою золотою ниткою ковдрою. Навiть iнодi для мене на iнструментах грали... Дiйсно, звернення як принцесi.
  Олексiй похмуро буркнув:
  - Але ж не всiм так щастить!
  Олена погодилася:
  - Не всiм далеко не всiм. - Дiвчина скривила обличчя, i її очi зволожилися. - Я бачила, як гнали в полон простих росiйських дiвчат. Пов'язанi за руки i коси, багато хто в одних сорочках, а то й зовсiм голяка. Постiйнi удари батогами ... До речi i панi нашу вдалося бачити. Вона ще молода жiнка i тридцять не було. А як за тиждень змiнилася - гладка i огрядна, схудла, очi повалилися, щоки впали - босi ноги розбитi в кров. Їй же, як нам сiльським не звично взуття берегти i ходити без нiчого, поки мороз не почне кусати п'яти. Та панi в лахмiттi з розпоротою спиною - це вже вiдплата. А пан як я потiм дiзналася, взагалi згинув. Чутки ходили, тiкаючи вiд татар у трясовинi утоп, або ведмiдь загриз. Але дехто каже, що в полон i його викрали.
  Олена тут досить посмiхнулася:
  - Їм прийшла вiдплата... До речi, панича я не бачила, але потiм дiзналася, що вiн таки вибрався з плену. Якось йому пощастило влаштуватися чимось на зразок прикажчика i рокiв через двадцять бути вiдпущеним на Батькiвщину. - Тут дiвчина знову насупилась i продовжила. - Ось братiв своїх Миколу та Мишу побачила. Теж хлопчаки мiцнi старший чотирнадцяти, молодший дванадцяти. Їх привели до жерди, до iнших хлопчикiв. Потiм їх i ще трьох моїх братiв продали на копальнi. Там вони вколювали - наймолодший Мишко, рокiв дев'яти, але теж мiцний. Це довга iсторiя, але потiм їх менi вдалося виручити - нiхто не загинув, хоча помучилися пiд батогами наглядачiв i, важко iшачи неабияк. Рудники взагалi мiсце дуже важке, краще якiсь каменоломнi на поверхнi. Втiм, рабiв чергували, щоб вони не надто швидко загинали - тиждень пiд землею, тиждень у вiдкритому кар'єрi на поверхнi. Щоправда, потiм ще важче повертатися у смердючi з отруйними випарами шахти. Але це дозволяло очистити легенi та виживати. Для Османської iмперiї настали не найкращi часи - вiйна з Iраном почала програватись, тому рабiв хоч трохи стали берегти. Ще три мої сестрички опинилися в неволi. Їм теж пощастило менше, нiж менi. Двi вирушили на плантацiї простими робiтницями, i лише одна виявилася проданою в гарем.
  Олексiй пошепки, наче це велика таємниця, спитав у Олени:
  - А твої сестри були гарнi?
  Войовниця з невидимою посмiшкою вiдповiла:
  - Та красивi... Хоч i не такi як я... Але ж бiльшiсть дiвчинi на Русi красивi i зазвичай фiгуристi завдяки свiжому повiтрi i роботi, що не дає жирiти телесам. - Олена пiдперла боки та посмiхнулася. - Однак погодься всi не можуть блаженствувати в гаремах. Та варте це задоволення дорого - хтось повинен i пшеницю з рисом вирощувати. Плюс ще бавовна в моду увiйшла, i знадобилися для плантацiй, що розширилися, новi рабинi.
  Олексiй зауважив:
  - У тебе велика сiм'я - дев'ять дiтей...
  Олена поправила:
  - Одинадцять - наймолодшi: братик i сестричка - зумiли забитися у щiлинку та вiдсидiтися пiд час набiгу. Потiм добрi люди їх пiдiбрали.
  Тут Сотников не зовсiм тактовно брязнув:
  - А батьки?
  I тут пожалкував про так, подiбне питання могло роз'ятрити стару рану. Але Олена несподiвано зберегла спокiй:
  - Батько мiй коваль-богатир вiдчайдушно бився. Убив молотом i сокирою не менше дюжини татар. Помiчник-племiнник теж рубався, i загинув у бою пробитий стрiлами. Батько дiстав сiмнадцять ран i вiдключився. Татари вважали його мертвим. Але все ж таки батяня вижив, його виходили знахарки, народними засобами. Щодо мами? Її ще й сорока не було - вона баба мiцна, молода, загартована роботою. Татари, звiсно, знущалися з неї, а потiм погнали в рабство. Продали з аукцiону на плантацiї.
  Дiвчисько-войовниця замовкла i подивилася на траву... Красивi квiти на узлiссi. Олексiй зауважив, що природа тут здається набагато пишнiшою за сучасну. Або, може, це йому так бачиться, через перемiщення в iншу епоху. Адже i на Кавказi все таке... Круче, i гарнiше, нiж у помiрнiй смузi. Особливо море, яким можна плавати годинами, досягаючи стирчать з моря, як плавцi барракуди, розташованих за десятки кiлометрiв вiд узбережжя острiвцiв.
  На них ти вступаєш i почуваєшся - нi Робiнзоном Крузо, а скорiше Христофором Колумбом. I тобi вже уява накидає яскравi ескiзи iндiанцiв або жахливих однооких пiратiв. I тодi звичайна сопка фрегат флiбустьєрiв - ось-ось пролунає крик: "На абордаж"...
  Олена ледь чутно продовжила:
  - Вона там робота, доки на маєток пашi не напали воїни iранського шаха. Пiд час бою раби розбiглися i пiсля цього слiд моєї мами загубився. Нiхто не знає жива вона чи мертва... Може десь зникла, знайшла собi iншого чоловiка, чи загинула, а кiсточки обголодали шакали. Я сподiваюся на краще!
  Олексiй логiчно зауважив:
  - Тут немає радiо i телебачення, так що проста людина може зникнути i, не ховаючись!
  Олена насторожилася i з лукавим виглядом запитала:
  - А що таке радiо?
  Олексiй тут трохи знiяковiв. Iнстинкт говорив менше, давай iнформацiї про себе. Бо розвiданий ворог майже завжди переможений. Але з iншого боку хотiлося виговоритись. Крiм того, чому б не вiдтворити радiо в сiмнадцятому столiттi? Найпростiший приймач можна i кустарним способом виготовити. Хоча, звичайно, це буде не найкращий засiб зв'язку. Але з iншого боку, якщо хiд iсторiї все одно змiнився, то сенсу зупинятися на пiвдорозi все одно немає.
  Сотник туманно повiдомив:
  - Я бував за кордоном у чудових заморських країнах. Там є така рiч, що може на великi вiдстанi передавати слова людей, пiснi чи якiсь ще звуки!
  Олена, нахиливши голову, запитала:
  - За допомогою чаклунства?
  Олексiй хихикнув у вiдповiдь:
  - Нема електрики!
  Олена подивилася на Сотнiкова уважнiше. Посвердлила поглядом i вiдразу запитала:
  - А ти знаєш, я чуючи що таке є... Типу магнетизму. Треш гребiнець, а потiм торкнешся iншої людини чи залiза i як неприємно вдарить!
  Олексiй брязнув:
  - Можна з цього гарну зброю катувань придумати!
  Оленка скривилася:
  - Ти знаєш, менi доводилося i на дибi висiти. Не думаю я, що слiд магнетизм з жорстокою метою використовувати.
  Головного мечника це не здивувало:
  - Якщо ти була поруч iз султаном, а потiм знову стала селянською дiвчиною, то, значить, справдi щось трапилося. А при переворотi тортури майже обов'язковi!
  Оленка сердито буркнула:
  - Ти так кажеш? Тебе хоч катували?
  Олексiй розгублено знизав плечима:
  -Можна сказати що так... Вибивали свiдчення силою.
  Оленка з усмiшкою запропонувала:
  - Так от, може, ти здайся ляхам i повиси на дибi. Тодi будеш iз не таким противним.
  Олексiй розсердився:
  - Ну чому ж ти засуджуєш мене за вбивства. Адже вiд моїх шабель, багато народу гине!
  Оленка логiчно помiтила:
  - Воїн не вбивця. I рублю супостатiв не гiрше за тебе. Та взагалi раз розмова перейшла в лайку краще, промовчимо.
  Олексiй погодився:
  - Мовчання золото - проба якого сильно залежить вiд мiсця та часу!
  Загострити й справдi розхотiлося. Крiм того, вже й до Суздаля недалеко, коли скачеш на змiнних конях час як би стискається. Вже сонце нiби вмирає на заходi сонця. План у Олексiя як iз захопленнi Тверi. Не добре повторюватися, але недарма повторення - мати вчення. Ось нiмцi багаторазово повторювали iз сорок першого року прийом - переодягнувшись у радянську форми, благо трофеїв вистачало, вдавали, що це радянськi вiйська виходять з оточення, а потiм вкотре... Раптовий напад.
  Олексiя навiть здивувало, що тодi вiйну не програли, бо противник i справдi був i пiдступнiшим i сильнiшим. Але з iншого боку є цiкавий феномен: найчастiше програються несправедливi вiйни. Принаймнi iсторiя Росiї.
  Ось якщо простежити, тобто якась сила, що не дає нiкому взяти одразу й надто багато.
  Але це поки що їм не загрожує, бо має вiдвойовувати законне i своє.
  Суздаль втiм, виявився не такий простий, ворота на запорi i, незважаючи на прапори, пускати схоже не збиралися. Тодi Олексiй сам вирiшив разом iз Альоною, яка знову переодяглася у чоловiчу сукню провести сувору розмову з головою гарнiзону. Двох не надто високих i широкоплечих бiйцiв, звичайно ж, пропустили.
  Ворота не вiдчиняли, зате на ланцюгах спустили спецiальну люльку. Воїни на стiнах здебiльшого найманцi, немов змагаючись вiдчайдушно кривили пики i зводили разом брови. Олексiй ледве стримався, щоби не кинутися на них, показавши своє мiсце. А головний пан, як i належить пану: пузатий, вусатий, у розкiшному камзолi з брязкальцями та зухвалим поглядом. Жорсткi очi i потрiйне пiдборiддя, що нервово тремтить.
  Удав двох гарненьких як йому здалося юнакам, польський воєвода зневажливо скривився:
  - Щось у вас зовсiм начальникiв повбивало, якщо молодики безусi розкомандувалися.
  Олексiй жорстко вiдповiв нiмецькою:
  - Через таких ось як ви тупих ляхiв i гинуть найкращi люди. А не хочете нас пускати, то краще вiдбивайте самi росiйськi вiйська, коли прийде Скопiн-Шуйський!
  Альона доброю польською мовою додала:
  - А нам це й краще! Не доведеться з вами в облозi сидiти. Заодно i король дiзнається, як ви князя Радзивiла вiтаєте.
  Поспiх у воєводи вiдразу ж здувся. Перспектива надати мiж двома вогнями: в облозi князя Михайла, що став легендарним, i гнiвом короля, i особливо князiв такого грiзного не поступається у вплив королiвського роду, подiяла.
  Пан-воєвода, зробивши найулюбленiшу мiну, попросив:
  - В'їжджайте з усiм вiйськом гостi дороги. Найкращi будинки мiста до ваших послуг.
  Пiсля чого ворота розкрилися i краще вершники не поспiшаючи в'їжджали всередину. Олексiй хотiв, щоб не дати жадiбної смертi зайвих жертв, що його вiйська накрили раптовим ударом, якнайбiльше частин гарнiзону. В цьому випадку можна буде уникнути зайвої рубки, що була у Тверi.
  Олена фiлософськи помiтила:
  - Хитрiсть компенсує чисельнiсть, але замiнити вiдвагу не можна нi кiлькiстю, нi обманом!
  Олексiй погодився, але уточнив:
  - Вiдвага без розрахунку - удар без влучення!
  Але цього разу схоже, розрахунки виявилися вiрними. Хоча ляхи й бачили, що це, швидше за все русичi, але, напевно, прийняли їх солдатiв царика. Ну, а шведiв та iнших найманцiв тим бiльше сприйняли за своїх. Вiд цього обман розкрився лише, коли сигнальники подали команду - ломи всiх, хто чинить опiр.
  Олексiй теж з радiстю зрубав i мiсцевого воєводу та кiлькох полковникiв iз почту. Це здавалося легше, нiж прополоти пасму вiд бур'яну. Тим навiть шабель не пiдняли. Ну, а потiм i на iнших разом iз Альоною перейшли...
  Не вiйна, а м'ясорубка... Щоправда, гарнiзон Суздаля сильний. Скопiн-Шуйський його в реальнiй iсторiї не змiг вiдразу взяти i це сповiльнило кидок до Москви. Але влучник якщо вже перемiстився, то користуйся знаннями та кмiтливiстю. А також силою, якщо природа так щедро обдарувала окрему людину.
  Вони ж з Оленкою билися i командували, мушкетнi пострiли вiдкидали пiхотинцiв - змушували їх осiдати, немов полин пiд косою.
  Олексiю попався супротивник дещо сильнiше, з iспанських грандiв. Декiлька випадiв шаблями досвiдчений лицар вiдбив, але пропустив удар ногою в найчутливiшу точку. Пiсля чого через шок вже не змiг парирувати вiдсiкання голови. "Кочан" впав, а золотий шолом, що злетiв, втратив при ударi об брукiвку пару десяткiв найчистiшої води дiамантiв.
  Сотников висловився:
  - Голова-алмаз, але тiльки пуста!
  Вдарили захопленi росiйськими воїнами гармати, теж виметаючи пiхотинцiв, потiм у хiд пiшли вершники... Оленка жбурнула чоботом у ляха, що намагався прицiлитися з даху з мушкету. Той, отримавши пiдбором у око, з криком повалився, заразом зачепивши карниз i обрушивши шовковi штори. Кiлька бродячих котiв з вереском розбiглося вiд падiння. Дiвча погрозило кулаком затихлої тушi снайпера-ляха:
  - I не думай так... Ми дiвчата не любимо таких залицяльникiв!
  Олексiй засмiявся:
  - Ось ти справдi дiво-демон! А чобiтки не тиснуть?
  Олена посмiхнулася, скинувши друге взуття, помiтивши:
  - Начебто нi, але все одно лише заважають битися!
  Сотников погодився з цим i теж запустив своїм чоботом у наймита, змушуючи валитися:
  - Та я почуваю себе хлопчиськом! А значить можу повернутися з босоногого дитинства!
  Гарнiзон уже добивали, а мiсцевi, зрозумiло, прийшли на допомогу росiйському воїнству. Iз закiнченням бою виявилося, що мiсцевi стрiльцi вже самi перебили багато ляхiв та iнших iнтервентiв.
  Коли все скiнчилося Олексiй, уже був настiльки втомленим, що не з'явився на бенкет, а залiг вiдсипатися в копицi сiна. Альона, яка не втрачала обраного на вигляд, лягла разом з ним i теж заснула. Потрiбно було хоч трохи вiдновитися, а то стiльки вже десяткiв годин на ногах. Та ще при цьому i б'єшся. Тим бiльше, ключовi та найсильнiшi мiста, на шляху до Москви вже взятi.
  Сотникову здавалося, що вiн нiби Гуллiвер прив'язаний чимало маленьких канатикiв до землi. Неприємне вiдчуття та ще й навколо темрява. Чорт забирай! Олексiй вiдчайдушно намагався збагнути сон це чи якийсь морок. Але й увi снi вiдчайдушно боляче. Майор-попаданець подумав, а на Землi все ж таки раю i в сновидiннях не буває.
  Зате чути виразнi, i вiн готовий дати клятву жiночi голоси. Жiнки явно не в собi. Одна мляво пробасила:
  - Ну не знала я, що блондинки бувають, таки впертi. Ось це тварина вижера, половину барила рома.
  Бiльш дзвiнкий голос iншого дiвчиська вiдповiв:
  - Брехня! Нехай не вип'є Анжелiка стiльки. Очевидно, хтось iнший зазiхнув, на видобуток!
  Дама-богатир гаркнула:
  - А слiд блондиночку розщедрити. Ось гарпiя якоюсь дорогою шкiрою обзавелася. Чи не надто жирно для босячки пуму мати.
  I тут Олексiй вiдчув, що його смикають за волосся, точнiше за... коси. I груди колихнулися...
  Що невже це мова про нього i вiн звернувся в жiнку... А менш велика дiвчина погодилася:
  - Вiн все одно грозi. Тiльки врахуй, це сильний воїн якщо вiдiйде нам...
  Сотников вiдчув як його або з неї знiмають шкуру, i груба вiдповiдь:
  - Думаєш, я з нею не впораюся. Занадто дрiбна вона, щоб Бiзонiєю тягатися.
  Олексiй обережно розплющив очi. Ну так двi дiвки, роздягають третю. Жiнки молодi, можна було б назвати й красивими, якби не видок бандитiв. Так виглядають сумiш рокерш та хiпi. Раса європейська, але дуже засмаглi дiвчата на тропiчному сонцi. Та в каютi дуже тепло, одразу видно - це десь далеко на пiвднi.
  Бiзонiя дама фiгуриста i мускулиста, немов культуристка в суперважкiй ваговiй категорiї. Звiсно ж, машина. Але чорт вони його роздягають, хоча в iншiй ситуацiї це виглядало дуже пiкантно, але зараз
  Переконавшись, що ступор раптово пройшов i чуже тiло їй чи йому тут не зрозумiєш, кориться. М'язистий i в цiй плотi Сотников вигнувся дугою i скочив на ноги. Нескладний, точнiше, тривiальний трюк для великого мечника. Правда - така досада, стеля виявилася несподiвано низькою, i вона злегка, а точнiше капiтально приклалася макiвкою. Та так що дошка розкололася, i посипалася тирса, але це Олексiя не затримало: наступної секунди вiн або вона стукнула гомiлкою, в щелепу розбiйного вигляду дiвчини, що сидiла навпочiпки. Добре приклала - бандитка полетiла, начебто цунамi шаланду знесло.
  Олексiй як прореве:
  - Свистати всiх нагору! На частини розiрву! I на стрiчки зрiжу!
  Сон обiрвався i Олексiй, вилетiвши з мiцних обiймiв Морфея раптом, побачив, що скотився зi стога сiна, корито, де напувають коней. На щастя вода виявилася чистою, i вiн не забруднився... Сотников озирнувся. Олена безтурботно спала. закинувши голi, чисто вимитi нiжки на купу соломи. На нiй залишилася лише сорочка з тонкого шовку, в якiй видно всi вигини чудового тiла.
  Звичайно весь сон пройшов, виникло бажання. Але й разом iз ним страх. Ну, нiкого Сотников не боявся, навiть легендарного Скопiна-Шуйського, а тут перелякався. Спробуй, почни чiплятися увi снi, нiколи не пробачить. Ця дiвчина з характером.
  Тим бiльше, Олексiй, яким би хулiганом не був, нiколи жiнок не ґвалтував. Якось це було для нього табу. Причому навiть тодi, коли йому хотiлося випробувати буквально i перейти будь-який бар'єр. Але ось стати ґвалтiвником? Ну нi! Це вже така грань. А може, ще гордiсть грала роль. З його фiзичною силою поглумитися над жiнкою може будь-який дурень, а от спокусити чи особливо змусити полюбити. Це завдання важке.
  I взагалi, хто придумав мiф про легку доступнiсть жiнок? Напевно, рогатi чоловiки. Але не тi, хто справдi є Дон Жуанами. Тому що завдання розвести жiнку настiльки складне, що можна порiвняти з роботою мiнера, або в кращому випадку ювелiра. Одна помилка та вибух чи коштовнiсть б'ється. Щоправда, найчастiше жiнки вiдходлива порода. Але Оленка небезпечна в п'ятдесят три роки i з такою красою бути... Нема чому вiн вирiшив, що вона незаймана? Якщо вона була в гаремi султана i, схоже, там чогось досягла. Олексiй повернувся спиною i глянув на сонце.
  Проспiв не бiльше трьох годин, але вже нiякого бажання спати далi. Ну, гаразд, нехай Олена спить, а в нього справи ще знайдуться. Суздаль мiсто велике, а ковалям є що показати.
  Олексiй задумався про єдинорога. Ця зброя завдяки конiчнiй формi казенної частини мала велику дальнiсть стрiлянини. Не надто складна гармата з'явилася лише у 1753 роцi i дозволила ставити артилерiю за лiнiями з озброєними шеренгами солдатiв. У принципi таке знаряддя, як мортира облоги могли б дати росiйськiй армiї непогану перевагу.
  Але Сотников розумiв, що є технологiчнi проблеми. Крiм того, у нього виникла ще одна цiлком резонна думка. Ось повернутися шведськi найманцi розкажуть королевi про новацiї росiйської армiї. I вiн їх перейме. Тодi переваги можуть виявитися загубленими. Ну якщо "Єдинорiг" не кожен може скопiювати, то управлiння прапорцями здерти просто. Та й це ляхи згодом зможуть. Хоча не одразу звичайно. Наприклад, новаторськi iдеї Суворова не раз битi ним турки так i не перейняли. Частково лише Наполеон дещо взяв вiд Суворова на озброєння, а дещо творчо розвинув.
  Але навiть пiд час росiйсько-японської вiйни 1904-1905 року накази кавалерiйським корпусам вiддавали по-старому - посилаючи з криками бiйцiв. Навiть багато суворовського виявилося втраченим. Ось i програли вiйну iм'я бiльше за вiйська, i зовсiм не гiрших солдатiв.
  Так було сподiвання, що поляки не надто швидко розвернутися i перебудуються. Зокрема тi ж лижнi полицi, що застосував у реальнiй iсторiї Скопiн-Шуйський, їх так пани Речi Посполитої на озброєння й прийняли. Та й нашi забули, аж до Петра Першої переваги лижних пiдроздiлiв у зимовий час так i виявилися не використаними.
  Так Олексiй, трохи повагавшись, вирiшив зробити малюнок конiчної гармати.
  У самих кузнях робота й так вирує. Справ багато, а знаряддя ще треба вмiти вiдливати. Олексiй, показавши вже зразок багнет, i бачачи, що тут гармати поки не ллють, запропонував:
  - Може менi виготовити тоненькi метальнi диски?
  Ковалi попросили показати зразки. Коли Сотников продемонстрував їх старший зi зброярiв, запитав:
  - Невже боярин ви їх метатимете?
  Олексiй не став вiдповiдати словом, жбурнув одразу три диски. З брязкотом пролетiвши, вони встромилися ребрами дошку i утворили правильний трикутник.
  Майстровi свиснули, а старший зброярiв помiтив:
  - Ти великий воїн. Як вони розташувалися. Це треба пiдтримувати балансування!
  Олексiй погодився i, зробивши сальто, наблизився до горна, витяг щипцi i заявив:
  - Треба звiсно! Але балансування насамперед у руцi того, хто кидає. А з косими руками будь-яка зброя безсила.
  Глава зброярiв пообiцяв:
  - Зробимо боярин. Будуть тобi новi гостинцi.
  Олексiй, використовуючи сучаснi знання, давав поради i з кування шабель. В основному, щоб зробити технологiчнiшим i швидшим процес. А вбрання конструкцiї мушкетiв довелося повозитися. Тут без особистої участi не обiйтись.
  Кiлька годин у кузнi Олексiй показував та експериментував, доки не з'явилася Альона. Вона повiдомила юнака:
  - Князь та воєвода Михайло тебе кличе.
  Олексiй здивувався:
  - Все-таки прибув вiн? Я думав, буде чекати Сапеги в Олександровому слободi.
  Олена резонно заперечила:
  - Якщо Сапегi i знiме облогу, то битися зi Скопiним не ризикне. Скорiше вiн спробує проскочити до Москви без бою. Там, що може, ми прямо на царика зараз i пiдемо.
  Олексiй погодився iз цим:
  - Резонно. Якщо ми в Москвi станемо, то чи довго Сапега протримається пiд стiнами лаври в оточеннi партизанських загонiв? Сенсу йти на нього немає, хiба що тили убезпечити.
  Олена холодно вiдповiла:
  - Це князевi вирiшувати! Моя особиста думка потрiбно швидше поспiшати в Тушино i там накрити самозванця. Тодi й польський король буде безсилим.
  Олексiй зауважив:
  - Вiд Смоленська Сигiзмунд вiдправив на допомогу царевi вiйсько. Потрiбно його попередити.
  Олена пiдштовхнула партнера:
  -Йди швидше! Не люблять князi чекати!
  Олексiй єхидно зауважив:
  - I не лише князi, а й княгинi.
  Скопiн-Шуйський скромно бенкетував зi своїми воїнами. Час уже був пiзнiший, i збиралися схоже на вiдпочинок. А далi мабуть новий похiд для того, що залiзо не охололо. Сам князь-богатир дуже любив свинину, i обгладував рештки голови. Свого мечника вiн привiтно зустрiв i запросив за стiл. Олексiй прийняв запрошення, i вiдразу вiдчув дикий голод. Вже ситий великий воєвода почав мiркувати сам iз собою:
  - Пан Сапега маючи майже таке ж велике, як у нас вiйсько, сидить у тилу, блокуючи Лавру. Ми можемо повернутися до нього та розбити. Втратимо час, але знайдемо надiйний тил i зберемо всi ратi в єдиний кулак. А самозванець нiкуди не подiнеться. Другий варiант - це йти на Москву. У нас уже понад тридцять тисяч ратникiв i їхня кiлькiсть постiйно прибуває. Так ми можемо здолати, особливо якщо дядько допоможе з Москви його рiзношерстий зброд. Тодi знову нашi сили стануть у кулак. Пiсля чого можна буде i на Смоленськ повернути чи Сапеги добити до зими. Є ще й третiй варiант йти до Смоленська, щоб розбити основнi сили ляхiв та не дати царику шансу втекти до Польщi. Хоча i це ризиковано, так самозванець може повиснути з тилу. Але це звичайно в тому випадку, якщо Сигiзмунд не буде розбитий раптовим та сильним ударом. Ще, якi є варiанти соколик?
  Олексiй серйозно вiдповiв:
  - Король Польщi послав на допомогу царику близько тридцяти тисяч своїх солдатiв, послабивши облогу Смоленська. Ними командує королевич Владислав. Цар може значно посилитися, якщо ми повернемо зараз на Сапеги. Та й це пан, швидше за все, не прийме бою i намагатиметься пiти на пiвнiч. Отже, у нас є варiант: або атакувати Владислава, або царика, але не зволiкати, щоб не дати їм з'єднатися. А Сапеги при нагодi скують нашi легкi, леткi загони та мужицьке ополчення на засiках.
  Скопiн-Шуйський почав повiльно цiдити вино iз кубка. Вiн задумався. Боярин Шереметьєв бачачи коливання князя, запропонував:
  - Вдаримо по самозванцю, нас Москва вже зачекалася. А потiм i Владислава як молодого ведмежа обкладемо. Ну, куди вiн подiнеться! Сил ще бiльше в нас стане, а полякам брати новi вiйська нема звiдки!
  Почулися стриманi звуки схвалення. Скопiн-Шуйський подивився тигриним i водночас лагiдним поглядом на Олексiя i м'яко запитав:
  - Говоримо головний мечник, i вчиню, як ти скажеш!
  Сотников теж вагався. Резон швидше вдарити по Тушинському злодiїв був великий. Адже цар-самозванець вносив розбрат i росiйськi полки. А вiдiгнаний вiд Москви, i тим бiльше, якщо Бог дасть удачi полонений, вiн уже практично небезпечний. Так що здавалося логiчнiше обкласти Тушино i разом вирвати отруйну скалку бiля серця iмперiї.
  Але з iншого боку i Владислав небезпечний. Крiм того, звичайно можливо, що ляхи, якщо пiти на них можуть опинитися iз Заходу, а самозванець рухається зi сходу. Тож логiка пiдказувала маневр на Тушину та атаку там. Але це логiка... З iншого боку, можливо, i генерал єзуїтiв бачить таку логiку. Може приготувати пастку. Яку саме? Олексiй поки що не уявляв, але вважав, що самозванець має напевно план на випадок їхнього руху.
  Але ось точний маршрут Владислава вони за iдеєю знати не повиннi i молодий королевич, майже на сто вiдсоткiв не чекає росiян на своєму шляху. Так, що хiд нелогiчний, але несподiваний, може виявитися сильнiшим за рацiональнiше обґрунтований, але при цьому передбачуваний. Олексiй зважився дати пораду:
  - Треба атакувати королевича Владислава!
  Скопiн-Шуйський швидко пiдбив пiдсумок дискусiї:
  - Хай буде так, на свiтанку виступаємо!
  . РОЗДIЛ No 12.
  Павло-Лев засмiявся i вишкiрив зуби. Потiм випив ще рому половину вiдра i обернувся на другий бiк i знову снив собi.
  Марсель кивнув i раптом притяг Герду до себе, жадiбно поцiлувавши дiвчину в губи. Та жадiбно вiдповiла йому, прикрита лише бiкiнi, навiдниця виглядала дуже апетитно. Скинула з себе лiфчик i юнак став жадiбно обсипати поцiлунками її груди з рожевими бутончиками витончених соскiв. Та у вiдповiдь умiла, зiрвала гiмнастерку, оголила торс... Любовний жар захлеснув пару, Зiнгер i два iншi дiвчата притихнувши, жадiбно спостерiгали за дiєю.
  Торс Марселя виявився мускулистим iз красиво викладеними, рельєфними шоколадними плитками. Вiн чудово засмаг на середземноморських курортах i виявився темнiшим, меч блондинка Герда, теж мускулиста i з iдеальними пропорцiями войовниця.
  Океан пристрастi бурхливо хлюпався, переходячи з бризу зi шторм, по параболi, що наростала, ревли хвилi хтивих стогонiв i зiтхань.
  Вже вночi прибула викликана по радiо ремонтна бригада. Двигун "Тигра" виявився гаразд, а ось ковзанки заклинило. Довелося знiмати гусеницi.
  У Марселя простiше - замiнили пробитий масляний шланг, трохи пiдлатали крила i знову в бiй.
  Танк "Тигр" показав свою неважливу здатнiсть до ремонту. З ними метушнi ще на пару днiв i це в кращому разi. Запасних ковзанок потрiбного розмiру - не знайшлося.
  Втiм, дiвчата не надто засмутилися i попросилися на новий Т-4 з гарматою довгостволкою. Але як з'ясувалося таких танкiв поки що дефiцит...
  Перший день липня видався спекотний, i хоча Марсель вступив у бiй вже пiсля обiду, встиг, доки не стемнiло, зробити два вильоти збивши вiсiм машин, у тому числi й чотирьох моторний "Ланкастер".
  Англiйцям доводилося вкотре отримувати гiркi пiгулки поразок. Удар у фланг i тил виявився несподiваними, тим бiльше, що нiмцi саме проводили планову ротацiю коду шифрування.
  I Англiя програвала начисто...
  Наступного дня 2 липня нiмецькi танки вже перерiзали артерiю i цьому передував завзятий танковий бiй.
  Четвiрка дiвчат для себе зненацька знайшла танк. А саме трофейну "тридцятьчетвiрку". У Францiї зберiгалося кiлька сотень захоплених Сходi танкiв. Але Т-34 через труднощi в управлiннi та погану оглядовiсть не користувався популярнiстю у нiмецьких танкiстiв. Та й бойовi припаси до нього потрiбнi калiбру на мiлiметр бiльше за стандартнi 75 - мiлiметри нiмецьких гармат.
  Проте дiвчата, якi на випробуваннях вивчили радянську машину вздовж i впоперек мало не на колiнах попросили надати їм саме цю легендарну тридцятьчетвiрку.
  Снарядiв же вистачити поки що трофейних - не надто їх активно витрачали - є ще запаси.
  Так що "Тигр" здох i його можна поки не замiнили ковзанки використовувати лише як вогневу точку з рухомою вежею, а Т-34 на конi.
  У кабiнi тiсно, зате запас снарядiв... Кажуть, росiяни примудрялися запхати цiлу сотню, але фрау фон Зiнгер у це не вiрила. I так їм дiвчатам тiсно...
  Фiльтр i справдi в машинi неважливий i вони навiть почепили на себе спецiальнi марлевi пов'язки i рвонули.
  У вежi швидко стало дуже спекотно - дизель давав велику температуру, плюс ще липневе сонце. Адже найспекотнiший мiсяць на рiк, та ще й у теплiшiй, нiж Нiмеччина - Францiї.
  Ось i три "Матiльди" та пара "Кромвелiв" попалася... Значить перемикай передачi на максимум у виходь на борт!
  Нi "Тигр" би їх розстрiляв iз дистанцiї. А тут треба наблизитись.
  Танк начебто досить швидкий, особливо коли преш по рокадi, тут вiдчувається рiзниця. Але так тремтить, жах! Нiмецькi машини, навiть старi моделi куди бiльш плавнi ходом, а значить, з них легше потрапити.
  Але Герда пiсля кiлькох годин кохання з Марселем настiльки надихнулася i сповнена енергiї, що стрiляє на ходу в "Кромвель" i...
  Потрапила вниз корпусу, там, де броня слабша i машина просiла.
  По них садять у вiдповiдь, але це не небезпечно. Не дуже снаряди в англiйцiв. Та й потрапити в спритну i маленьку "тридцятьчетвiрку" на вiдмiну вiд "Тигра" набагато складнiше. Тiсно у нiй, але й живучiсть вiдмiнна.
  А ось i другий "Кромвель" у нокаутi... Зазвичай нижня частина корпусу традицiйно бронюється слабше(Тигр тут став винятком!), так як у неї потрапити складнiше i рiдко таке трапляється, а танки традицiйно полегшують...
  Ось i "Матiльда" свiй подаруночок отримала - як її нiс праска просiла i горить. Машина добре, до речi, захищена в лоб - 78 - мм, а вежа i по бортах i корми 75 - мм непогано.
  Але в неї низ корпусу слабший... Герда скелятися i перекриваючи оглушливий рев дизеля - "тридцятьчетвiрка" танк дуже галасливе, в ньому просто пекло. Але бiлявцi вже не звикати, вони через оглядову щiлину розгледiти примудряються. Особливо якщо перед цим її напильник розширити. Є й iнший спосiб покращити огляд: перископ зняти з "Тигра" та вiдкритий люк дивитися. Так заразом i вiд диму проблем менше... i четверта "Матiльда" у вiдключеннi...
  А потiм п'ята поповнила перелiк знищених танкiв. У корпус потрапило снарядом та вiд англiйської машини. Але снаряд не надто важкий щоб становити небезпеку, та нахил бронi, особливо верхньої частини, дає чудовий рикошет... Кулеметника Христина як тягне пiхотинцями. I давай цвяхити англiйцiв... А Герда послала "презент" точно в мiномет! Ось фонтан iз вогню та сталi, як злетить - розкидаючи смерть та десятки солдатiв iмперiї морського лева!
  Дiвчата пiсля такого сну прокинулися по командi - пiдйом! Маргарет ревла, мов буйволиця пiд струмом. I, схопившись, знову кинулися тiкати. Мчати собi по пустелi красунi.
  Герда запитала Шарлоту:
  - Як ти гадаєш, нашi танки на континентi будуть?
  Руда дияволиця зробила босими пальцями на бiгу вiсiмку i прошепотiла:
  - Думаю, що танки будуть! А може, вже i є! Транспорти можуть доставити!
  Шарлотта мала рацiю. Справдi, на узбережжi висаджувалися танки. В даному випадку це був випробуваний Т-4 та Пантери. Тяжкiшi танки важко десантувати. Навiть "Пантера" зi своєю вагою сорок три тонни, вже проблемна машина. Їх висадили всього дюжину. Крiм того з'явився i танк "Оборотень", з трьома вежами та двома гарматами 37 та 75 - мiлiметрiв вагою 22,5 тонни. Ця машина була випущена ще в тридцять дев'ятому роцi, але через незрозумiлi причини не пiшла в серiю.
  Але коли розроблявся план вторгнення до Британiї, ця порiвняно легка машина знову зацiкавила генералiв.
  Так "Перевертень" або Т-5 потрапив до Австралiї. Втiм, зараз Т-5 стала "Пантерою". Машина є неоднозначною. Досить комфортна, пристойно захищена в лоб, з бронебiйною, точною та скорострiльною гарматою, досить спритна. Але при цьому слабка захищена з бортiв важка, дорога, не надто технологiчна. Такий танк, який мав бути наймасовiшим у Панцвалi, виявився неоптимальним.
  Утiм, у Нiмеччинi вже велися роботи над "Пантерою"-2. Нова машина мала отримати бiльш потужне бронювання, двигун у 900 кiнських сил i на озброєння гармату у 88-мiлiметрiв, як у "Тигра"-2. При цьому її маса мала зрости незначно. Тут йшлося про ущiльнення компонування, не рацiональної машини. I за цей рахунок пiдняти захист.
  Фюрер придивлявся до СРСР. Вiн побоювався, що якщо Третiй Рейх загрузне в Америцi, то Сталiн може i завдати удару в спину. Тим бiльше, що у разi наступу на Москву Америка вiдокремлена океаном i зайнята власними негараздами буде дуже безпечною. Правда тут було одне але... Зi штатами Третiй Рейх формально у вiйнi, а з Росiєю у Нiмеччини перемир'я. А значить...
  Може є сенс i з США перемир'я укласти? Тiльки спочатку прихопивши у Тихому океанi все, що погано лежить! Такi ось думки i ворушились у головi у ватажкiв звiринця.
  Танк "Оборотень" мав похилу лобову броню та спаренi гармати. Ось вiн атакує австралiйську пiхоту, тому що для танкових боїв не надто придатний. Натомiсть "Пантера" чудово справляється з участю винищувача танкiв. Вона страхує свого осколково-фугасного колегу iз чотирма кулеметами. Така ось налагоджена взаємодiя танкiв.
  Вiдразу видно, що "Шерман" - "Пантере" не суперник. Хоча заради справедливостi вони не в однiй ваговiй категорiї. Нiмець, будучи важчим, звичайно ж, б'є на далеку дистанцiю.
  Iншi, легшi танки зовсiм не в рахунок! Куди їм до "Пантери". Ось в одному екiпажi борються хлопчики. Теж бiйцi рокiв тринадцяти-чотирнадцяти плоди експерименту. I, як зазначено - стрiляють пiдлiтки непогано. I воюють не гiрше за дорослих! Бойова армiя
  Квiтень 1588 року. Йде велике будiвництво в Китаї залiзницi. I заразом пара мiст. Григорiй Кулаков робить животи китайським жiнкам.
  I працює немов справжнiй вiслюк, вкладаючи вiд зорi до зорi.
  I одночасно хлопчик продовжує складати:
  Загибель царя Миколи Другого - цього нещасного монарха припала на 2 лютого 1917 року. Саме за мiсяць до фатального зречення вiд престолу. Здавалося б не така вже й суттєва рiзниця. Але цар загинув у своїй ставцi за офiцiйною версiєю вiд скинутої нiмецької бомби. Його життєвий шлях перервався на полi бою - цiлком героїчно.
  Похорон монарха пройшов урочисто i сумно... I Пiтер, i Москва тужили. Люди гiрко плакали, хоч деякi й не приховуючи радостi, казали - що настають змiни на краще.
  Новим царем було проголошено малолiтнього Олексiя Миколайовича. Регентом за нього став царський родич Кирило Володимирович Романов. Брат Михайло був позбавлений права регентства через маргiнальний шлюб.
  Втiм, i самого Кирила Володимировича мало не позбавили прав на престол iз тiєї ж причини!
  Хоча новий сорокарiчний регент не вiдрiзнявся надлишком розуму, але, як i все нове, вселяв певнi надiї.
  В уряд увiйшло кiлька популярних i сильних мiнiстрiв - якi позитивно вплинули на економiку Росiї та постачання вiйськ.
  Крiм того, на пiдвищення пiшов, який отримав звання фельдмаршала Брусилов. Вiн став командувачем всього пiвденного крила росiйських армiй: румунського та пiвденно-захiдного фронту. З ним у росiйськiй армiї пов'язували чималi сподiвання!
  Наступ розпочався вже наприкiнцi квiтня на Львiвському напрямку. Особливо вiдзначилися корпуси пiд командуванням Калейдiна та Корнiлова. На вiдмiну вiд реальної iсторiї згубної демократизацiї Росiйської армiї не настало. Вiйська зберегли боєздатнiсть, якi чисельнiсть пiсля армiйської реформи досягла майже десяти мiльйонiв.
  Звичайно, дезертирiв було неабияк, i бажання воювати у людей послабшало. Але наказ є наказом. У Росiї залишилася i стара влада та колишнi порядки. Вiдбулося лише змiна особистостi непопулярного царя та рiзних паразитiв бiля престолу. Охочих покiнчити з самодержавством та встановити республiканську форму правлiння досить багато. Але єднiсть у тому числi вiдсутня.
  Чи потрiбний новий правитель Росiї - вiдповiдь так!
  Хто їм має стати - вiдповiдь я!
  Немає й тiєї особистостi, яка б могла стати новим главою держави. А Росiя країна традицiйно авторитарна, i якщо в нiй немає конкретного вождя змови, то революцiя не минає.
  Взагалi падiння царського режиму було майже випадковим - усi конкуруючi угруповання якось разом згуртувалися проти нелюбого царя Миколи Другого. При цьому члени царського прiзвища, включаючи брата царя Михайла Олександровича, виявили нерiшучiсть, боягузтво, що межує зi зрадою. Але саме так вийшло, що сприятливi чинники спрацювали на багатостраждальну династiю Романових.
  А зараз новий регент ще не встиг розчарувати елiту та нажити собi ворогiв. Ну, а проти дитини i змову влаштовувати гидко.
  Найнебезпечнiший перiод голодного i холодного лютого - Велика країна проскочила вiдразу - царя ховали i тужили. Потiм потеплiшало i полегшало, тим бiльше народ i елiта чекали змiн i нових перемог!
  У будь-якому разi нової, але все ще консервативної Самодержавної влади слiд довести свою спроможнiсть i перемоги їй потрiбнi позарiз!
  I перший удар, перший наступ на одностайну думку слiд було почати, на пiвденно-захiдному фронтi.
  Росiйськi вiйська вже перемагали на цiй дiлянцi фронту минулого року. Їхнiй бойовий дух виявився вищим, нiж на iнших дiлянках фронту. Австрiяки, навпаки, ранiше битi, а слов'янськi пiдроздiли дезертують сотнями тисяч.
  Сили у Брусилова цього разу зiбранi ще бiльш численнi, нiж ранiше, оскiльки удар по австрiйцям є основним. Втiм, нiмецькi частини також є, вони немов вкрапилися в редути австрiякiв. Але немає мiцної монолiтної оборони, отже розклад карт на користь найсильнiшого боку!
  Навiть у реальної iсторiї росiйськi вiйська досягли на початковому етапi операцiї великих успiхiв. I розвинути тодi настання завадило вiдверту зраду i небажання солдатiв воювати. Але цього разу боєздатною царською армiєю аж нiяк не втрачено.
  Солдати, як i ранiше, воюють за звичнi цiнностi: вiру, царя та Батькiвщину. А не за якийсь "Тимчасовий уряд" i поради, що постiйно гризуться одна з одною.
  I у них виходить значно краще.
  Львiв упав на початку травня 1917 року. А це вже мiсто значних розмiрiв. Можна оголосити про новi успiхи - свiжоспеченої влади! Румунський фронт пiдхопив естафету, почався також i наступ у Туреччинi.
  Планувалася висадка десанту на Стамбул, але поки що генеральний штаб вагався: дуже вже це виглядало ризикованим. Може краще поки що вiдтягнути вiйська супротивника сухопутним наступом. Тим бiльше, що османськi пiдроздiли вже втратили своїх найкращих солдатiв, а пiдкоренi турками народи буквально у єдиний порив повстали!
  Румунський фронт теж дiяв успiшно, росiйськi вiйська увiйшли до Трансiльванiї, а австрiяки буквально розбiгалися пiд сильними ударами. Нiмцi опинилися у дуже тяжкому становищi, тим бiльше, що у вiйну поспiшили вступити i США. Американцi бачили, що союз центральних держав приречений на поразку i скористалися приводом для потоплення корабля нейтральних країн.
  Зрозумiло, що Америка припускала також взяти участь у роздiлi переможних трофеїв.
  У серединi червня росiйськi вiйська оточили австрiйську фортецю Перемишль i звiльнили столицю Румунiї - Бухарест.
  Вихiд росiйських вiйськ до кордонiв Болгарiї призвiв до того, що царський уряд поспiшив оголосити про вихiд iз союзу чотирьох. У самiй Болгарiї почалися повстання - бажання воювати з братами-слов'янами не було жодного. А першого липня пiд тиском Росiйського уряду цар молодшої сестри Росiї оголосив вiйну: Туреччинi, Австро-Угорщинi та Нiмеччинi.
  Пiсля чого головнокомандувач росiйської армiї та регент Кирило Володимирович дав добро на висадку десанту у Константинополi. Тим бiльше, що Болгари вiдкрили проти османiв новий фронт, i десантникiв можна було пiдтримати рiшучим ударом iз сушi.
  У липнi наступ росiйських вiйськ на Австрiю припинився. Просунутися вдалося дуже значно: вступили до Угорщини та оточили Перемишль та Кракiв. Але потрiбен був час для поповнення частин, i на постачання. Загалом австрiйськi та нiмецькi вiйська втратили бiльше мiльйона вбитими та пораненими та майже мiльйон полоненими.
  Бойовий дух частин iмперiї Габсбургiв остаточно впав. Щоб заткнути пролом, нiмцi зняли в захiдний фронт вiсiм дивiзiй i перекинули ще дев'ять спiшно сформованих. I крiм того не менше десятка дивiзiй шпурнули iз захiдного фронту.
  Якщо комусь погано, то комусь за законом рiвноваги приходить благодать.
  Бойовий дух росiйської армiї змiцнився завдяки перемогам, крiм того, було захоплено величезну кiлькiсть трофеїв. Активнiсть нiмецької авiацiї через нестачу пального рiзко знизилася. Родовища нафти в Трансiльванiї втраченi, а угорськi опинилися пiд ударами тактичної авiацiї та навiть далекобiйної артилерiї росiян.
  У липнi основний тягар боїв змiстився до Туреччини. Османська iмперiя, що послабiла, не витримала удару десантних частин, болгар i сухопутних пiдроздiлiв Румунiї.
  До цього часу Туреччина вже втратила контроль над Iраком, бiльшою частиною Сирiї, Палестини та Малої Азiї. Наступ на Стамбул закiнчився падiнням 27 липня 1917 столицi Османської iмперiї. А за два днi - 29 липня було пiдписано капiтуляцiю.
  Становище Нiмеччини таким чином погiршилося ще бiльше. На захiдному фронтi почався великий наступ iз застосуванням великої кiлькостi ефективної зброї прориву: танкiв. Iталiйцi, скориставшись ослабленням австрiйських вiйськ, прорвали лiнiю оборони Альпах.
  Нiмцям додалося турбот...
  1 серпня, нарештi, почався наступ i на Захiдному фронтi. Тим бiльше, командувачам призначили енергiйного, дуже здiбного генерала Корнiлова, який вже вiдзначився в боях з австрiйцями. Росiйськi вiйська частково використали тактику Брусилiвського прориву. Вони були численнi, а бойовий дух пiсля недавнiх перемог Росiйської зброї значно зрiс. Солдатам навiть було прикро: у їхнiх колег перемога за перемогою, а вони стоять перед нiмецькими окопами - ганьблять Росiю!
  I в центрi наступаючим росiйським вiйськам сприяла удача, а 10 серпня вiдновився наступ брусилiвцiв Угорщини, та iнших пiвденних районах гиблої iмперiї Габсбургiв.
  Нiмцi не витримали злагодженого тиску росiйських вiйськ. На початок серпня Перемишль та Кракiв впали... А Будапешт оточили на початку вересня. Нiмцi подалися назад - вiдводячи розбитi частини до Вiсли. Наприкiнцi вересня росiйськi полки знову вступили в Схiдну Пруссiю. А в жовтнi вийшли до Вiсли i вiдрiзавши Кенiгсберг вiд основної частини Нiмеччини.
  Нiмцi втратили всiх своїх союзникiв, на Заходi йшов активний наступ французьких, англiйських, американських та iталiйських вiйськ. Вiйська Антанти пiдходили до Брюсселя, а росiяни вже на порозi Вiдня. Кенiгсберг у блокадi, а з пiвдня росiйськi армiї фельдмаршала Брусилова вже обходять, оточуючи Варшаву.
  У цiй безнадiйнiй для нiмцiв ситуацiї Нiмецький кайзер, iмператор Вiльгельм Другий вирiшив: капiтулювати. Не всi були згоднi з цим, але... У реальнiй iсторiї коли Нiмеччина пiшла на капiтуляцiю 11 листопада 1918 року ситуацiя для неї була значно кращою.
  По-перше, тодi проти нiмцiв був схiдного фронту. А схiдний фронт - тобто Росiя та Румунiя - це майже половина всiх сухопутних сил Антанти! Крiм того, у нiмцiв обвалилися фронти не тiльки на Заходi, а й там, де в реальнiй iсторiї у них вiйська стояли на пiдступах до Днiпра, Петрограду та Донбасу.
  Та й Австрiя вже бiльшою мiрою розгромлена, i передовi козачi частини входять до Вiдня. У реальнiй iсторiї навпаки - австрiйцi ледь не дiйшли до Дону.
  Коротше кажучи, пiдстав капiтулювати вище за дах. I 7 листопада 1917 стала датою закiнчення Першої свiтової вiйни. Вiйни головним переможцем, якою можна по праву вважати царську Росiю!
  Територiальнi придбання царської iмперiї виявились значними. Туреччина зникла з карти свiту, її подiлили так: Iрак, Палестина - Англiї, Сирiя - Францiї, Мала Азiя та Константинополь з проливали, вiдiйшов до Росiї. Так до речi i було обумовлено у 1916 роцi - про лiквiдацiю Османської iмперiї. Австрiйська iмперiя також зникла з Європейської карти.
  Росiя отримала Галичину, Кракiвську область та Буковинцю. Румунiя Трансiльванiю. Царський режим хотiв ще отримати до свого складу i Чехословаччину, але великий зовнiшнiй борг Росiї змусив стримати територiальнi вимоги. Але й так добре розширили свої володiння. Росiя отримала назад усi тi землi, якi колись належали Київськiй Русi. Таким чином завершилося збирання схiдного слов'янства.
  Крiм того Росiя отримала, що за секретним протоколом обумовилося заздалегiдь - Познаньськi землi, Клайпеду, та iншi. Данциг, щоправда, до складу Росiї не увiйшов - набув статусу вiльного мiста. Натомiсть Схiдна Пруссiя виявилася вiдрiзаною вiд основної частини Нiмеччини i росiйська iмперiя придбала в пекулий додатковий вихiд до моря.
  США та Британiя перешкоджали надмiрному ослабленню Нiмеччини. Французи отримали назад свої колишнi володiння, проте для Рура їм вдалося досягти лише статусу демiлiтаризованої зони.
  
  
  Рота дiвчат ледь не натрапила на засiдку. На щастя спрацювало чуття i дiвчата-тигрицi здiйснили обхiдний маневр, зробивши гак. I дуже агресивно обрушилися на ворога з тилу.
  Моджахеди елементарно шокованi - коли їх атакували дiвчата у бiкiнi. Бiльшiсть їх волiла врятуватися втечею. Але їх перемололи автоматнi черги. А зверху ще й завдали удару викликанi штурмовики з сиренами. Лише двi дiвчини дiстали поранення, захопивши понад чотири сотнi воїнiв Аллаха в полон.
  Втiм, на цьому, на жаль, бойовi сутички й закiнчилися. Лише окремих моджахедiв вдалося зловити у наступнi тижнi. Бунтiвний шейх причаївся, а бiльшiсть його прихильникiв розбiглася. Араби взагалi нацiя войовнича, але вести самогубну битву не будуть. Тим бiльше особистий авторитет бiснуватого фюрера надзвичайно високий - крутiше за небо! Довелося дiвчатам обмежитися бойовими подвигами у сновидiннях.
  Бiй як часто буває при надмiрному затягуваннi, вже ставало майже рутиною.
  Коли бравих командос у рiзних тонах кольору хакi, вiд помаранчевого, до блакитного i зеленого вже залишилося менше половини вiд загального числа, в їхнiх дiях настав сумбур.
  Таке вiдчуття, що бойова машина, США та Британiї почала розвалюватися. Пiонер-арiєць Ден навiть сказав:
  - Часто люди говорять дурницi, коли нема чого сказати, але ще частiше їх роблять, коли дiяння розумнiшi хоч i є, але позбавленi легкостi дурного втiлення!
  З останнiх вцiлiлих командирiв хтось з великим запiзненням зрозумiв, що снайпери-термiнатори в туманi i зверху чудово бачать їх таких крутих i масивних, озброєних без жодного перебiльшення до зубiв: усiх i всякого.
  Почулося виснажене палице, командир-генерал iз прихованими еполетами запанiкував, схопився. Услiд за ним та iншi бiйцi явно мали намiр сиганути вниз.
  Тигриця Герда скоромовкою видала:
  - Гарний хiд, її часом завжди поганий - вiдмiнний хiд iз запiзненням завжди поразка!
  Пiсля м'яко натискання дiвочими мiзинчиками на собачку автоматiв замiсть дюжини "кочанiв" у шоломах з антенами пирснули кумачовi кiстянi уламки. Пiсля чого дiвчина продовжила чергу, а Хлопчисько-пiонер-арiєць взявся за авiацiю. Ще троє лiтакiв цього разу винищувачi-штурмовики Р-47 почали вiдповзати розбитi i палаючi з неба четвертий бомбардувальник "Ланкастер" нiби схопився на гiрку i обсипався осколками.
  У тигрицi Герди свої "клiєнти" ось одразу пiвсотнi побiгло вниз, незграбно стрибаючи через валуни.
  Кулi наздоганяли їх, вражаючи i в шиї, i в потилицi. Потiм лягла ще одна пiвсотня.
  Командас, що вiдповзають бойовикiв, довелося поки пощадити. Точнiше, тигриця Герда, що б'є без промаху, перевела вогонь на повiтрянi цiлi. Знову пруть палубнi пiкiруючi бомбардувальники як зi США, так i Британiї. Мабуть, пiдiйшов до узбережжя Грецiї весь американський шостий флот у посиленому складi. I дуже небезпечно пiдпускати ближче штурмовики з реактивними ракетами та досвiдченими асами. Повiрте, Герде, це давалося нелегко з великим жалем, вона стрiляла по лiтаючих машинах, просила вибачення у льотчикiв США. Але, на жаль, не можна це залишити на потiм, треба битися. А хлопчик-пiонер-арiєць Ден переключився на пiшу рать, перекинув ногою автоматичну гвинтiвку праворуч i випустив два магазини, що залишилися спритно поєднанi американською технiкою.
  I йому теж дуже шкода цих простих, напевно, дуже непоганих американських хлопцiв.
  Та й самi iдеали США - країни свободи, багатства, прогресу дуже хорошi. Як хтось сказав - Авраам Лiнкольн, це попередник Ленiна.
  Хлопчисько-пiонер-арiєць радiсно i, водночас сумуючи, заявив:
  - Воювати можна з доброю країною, торгувати з ким завгодно, але, на жаль, нi
  Можливостi виявити милосердя навiть до гiдних поки що не здобуто перемоги!
  Хлопчисько-пiонер-арiєць Ден розрядив i цi обойми, пiсля чого з тiєю ж миттєвою швидкiстю вклав черговi вiсiм обойми. Приготованi заздалегiдь ящики помiтно пустiли. Але пацана подiбно не бентежило. Крутий Ден перевiв стрiлянину на САУ пiдвищеної прохiдностi. При цьому кинув стурбований погляд на базуку, адже там всього двадцять три безвiдкатнi снаряди...
  Тигриця Герда, яка успiшно вiдбиває повiтряну атаку, пiдбадьорила хлопчика-пiонера:
  - Багато ворогiв це багато трун, тiльки якщо ти з мiцнiстю дуба, i зi кмiтливiстю лисиця!
  Як це в даному випадку, практичнi одностороннього побиття, нi дивно, але бiльша частина англiйських та американських солдатiв, продовжила рух вгору, по трупах i калюжах кровi з кашею мозку. Ось iз групи "Крутої кооперацiї", не на приклад полiцейському спецназу з внутрiшнiх округiв США, тiльки троє до смертi перелякавшись, з вереском i переляканими криками горил при пожежi в джунглях кинули штурмовi карабiни i, скидаючи бронежилети, стрiмголов кидалися. Але не пiшли вiд куль.
  А ось iншi вiдважнi вояки все ще намагалися, нехтуючи небезпекою просуватися як титани, що штурмує Олiмп.
  Хлопчик-пiонер Ден вiддав їм честь:
  - Ви б'єтеся як нашi штрафники - так тримати!
  Хлопчик-термiнатор, розряджаючи обойми, вразив ще чотири з половиною сотнi смiливцiв, змушуючи їх ригати змiшаною з кiстковим борошном кров'ю. Перш нiж уцiлiлi бiйцi залягли, не розумiючи, що далi робити. Але це й не дивно, бо залишилися не лише без офiцерiв, капралiв, сержантiв та iнших командних чинiв, а й без найiнiцiативнiших солдатiв. Юний воїн-пiонер-арiєць це зрозумiв, бо не залишилося бiйцiв, здатних брати вiн реальне командування у небезпечних ситуацiях. Хлопчик-пiонер видав афоризм:
  - Розкомандуватися може й осел, командувати, здатний лише лев!
  У небi знову запахло неабияким середземноморським торнадо. А саме почали наближатися найпотужнiшi гуркiт важких бомбардувальникiв. Серед них видiлялися "Надфортецi" Б-29. Здоров'янi п'ятдесяти тоннi машини здатнi навiть нести вакуумну царя-бомбу десять тонн. Двоє вiдважних воїнiв подивилися поверх своїх виставлених стволiв i витягли великокалiбернi кулемети.
  Войовниця-тигриця Герда, наче Багiра з Мауглi блиснула очима i облизнула атласнi губи:
  -На обiд противник дичину, треба рiвня досягти! Але, якщо сам обiд - значить, класу зовсiм немає!
  Але що? Якщо точно потрапити, то навiть такi грiзнi машини з дванадцятьма кулеметами i потужною бронею, починають горiти, немов багаття хлюпнули авiацiйним бензином. Тут не розслаблення жодного промаху...
  А ось американцi та доблеснi пiлоти британської корони починають з великої дистанцiї випускати реактивнi снаряди. Зрозумiло, що навряд вони потраплять, але...
  Пiд прикриттям бурхливої лавини розпаленого до п'яти тисяч градусiв вогню вони розраховують прорватися на дистанцiю ближнього бою.
  Хоч реактивнi заряди потрапляють i по своїх вiйськах, ось навiть штурмовий всюдихiд розтрусило. Але є шанс, що такi жахливi виверти дозволять армадi лiтакiв i гелiкоптерiв пiдiйти ближче, i тодi сотнi тисяч куль, безлiч обрушаться на чудовий сховок обладнаний з усiєю американською добротнiстю п'ятачок. В цьому випадку не залишиться нi мiлiметра, куди не заллє пекуча сумiш крутiше за напалм i садане куля.
  Ось i зараз з неба прориваються демони з пiтьми, i палають, розсипаючись молекули повiтря, а атоми кисню, зливаються в такими ж крутими, але трохи легше азоту. I починає пахнути свiжiстю, що рiже нiздрi!
  А ось у небесах з'являються грiзнi чотирьох крилатi монстри всього з шiстнадцятьма велетенськими моторами. Секретна зброя - армiя США, найпередовiшої, вiйськово-технiчної думки. Таємна технологiя, чиї креслення були зробленi знаменитим, таємно вивезеними до США конструктором Курт Танком.
  Справжнiй крилатий лiнкор, чотирма гаубицями в 155 - мiлiметрiв, дюжиною гармат калiбру в 120 - мiлiметрiв, i двадцятьма чотирма - 30 - мiлiметровими знаряддями, i такою ж кiлькiстю 15 - мiлiметрiв. нi навiдники. I це вже не жарти, такий може й колосальної дистанцiї взяти.
  Хлопчисько-пiонер-арiєць швидко, немов стрибунець пiдвiвся на колiна, вiдкладаючи тi автомати, що хлопчик тримав пальцями нiг, продовжуючи вибивати тих смiливих, що знову i знову проривався до них. Хлопець-термiнатор (а точнiше сказати хлопчик з великим серцем) холоднокровно повiв прицiлом, намагаючись бути точнiше, тут мало з дистанцiї в п'ять миль абсолютно вловити, обличчя чорне, велике головного пiлота.
  Тут ще потрiбно пробити товсту броню лiхтаря кабiни по мiцностi, яка не багатьом поступається бронi важкого танка. Ну, нiчого вiн це зробить, головне лише забути про бiль!
  Перша з перших снайпер-кулеметниця Герда пустила дрiбну, гуркотливу чергу. Дiвчинка-тигриця била по вертольотах, а пальчики нiжок направляли автомати, що лупили по тих, хто намагався закидати i дiстати її з пiдствольникiв бойовикiв з орди командос. Ось пiдiйшли новi загони зi спецназу ВПС, Джи-2 та гвардiї лордiв. Вони рухалися синхронно, немов заводнi фiгурки у музичнiй табакерцi. Також у шеренгах i розгортали розширенi стволи пiдствольникiв та базукiв. Ось кулi по-солов'їному просвистели над їхнiми рядами, потрапили в заряди, що стирчали з гранатометiв.
  I як розiрвалися над їхнiми великими голiвками, i тисячi осколкiв разом рвали сотнi тiл. Бiла Диявол-тигриця в цей момент i сама собi здавалася демоном. А Ден-богатир, нарештi, вистрiлив, дiло на межi, але хлопчик-пiонер встиг побачити малюнок. Маленький, збутий вiд пострiлiв палець, незворушно торкнувся курка. Вiддача штовхнула юного воїна м'яко, мов морська хвиля. Хлопчик-пiонер-арiєць лише скеля в задоволенiй усмiшцi зубки, встиг-таки побачити, як розкололися з прозорої бронi завтовшки в цегляну стiну уламки, це виглядало за межею.
  Тигриця Герда оцiнила подiбне високо i дотепно:
  - Точнiсть ввiчливiсть королiв i знаряддя куртуазностi тих претендує на роль короля!
  Дiвчина-термiнатор навiть краєчком ока вловило залитi кров'ю пики п'яти пiлотiв. Велетенська машина з цiлим посиленим ударним батальйоном десанту, прозвана "Королiвським орланом", практично моментально пiшла у штопор. I з автопiлота заструмувалися спочатку боязкi, а потiм всi серпанки, що розростаються, символiзують руйнування i розсипання металу.
  Воїн Ден сам мало не загинув вiд розривiв уламкiв, але хлопчик уже випередив сталевий пасат i впав животом на землю, що ще не охолола вiд попелу, що виникла внаслiдок попадань напалмових зарядiв. Хлопчисько-пiонер-арiєць навiть показав їм мову:
  - Що хочете кришечки, як щодо юшки пiд вашими носиками?
  Тигриця Герда плотоядно вишкiрилася в її просторовому малюнку, як у прицiлi з безлiччю вимiрiв майнула цiла армiйська група. Дiвча-термiнатор перевела на них плазмовиверження гнiву, i вивернула нiжки.
  Так що дурнi проривники, раз спробували скористатися затримкою, практично безперервної стрiльби. Кинули вперед свiжi сили i тепер негайно пiднiмалися до їхнього хитрого укриття.
  Тигриця Герда встигла зробити зарядити чотири магазини по сорок вiсiм пострiлiв. Бiла дияволиця-термiнатор кинула, вольфрамовi презенти - обкривши на землю i, зробила нерухомими як камiння сто дев'яносто два "таркашки" з антенами. Перезарядила, коли по той бiк пагорба пiдсобила тигриця Шарлота. Вiд її пострiлiв затрiщали дерева, а вiд розриву потужного американського газомету пролунав сильний вибух. Справдi, удосконалена модель "Вiнчестера", що стала грiзною, вивернула сумiш газiв i так рвонуло!
  Високо до неба пiднялося лижуче сферу пурпурове полум'я, що чадить. I сотнi англiйських та американських солдатiв разом обвуглилися, залишивши вiд себе тiльки кiсточки кiстякiв, що прибрiли мишачий колiр.
  А пiонер-богатир Ден у свою чергу лютував i лупцював. Гелiкоптери, бомбардувальники, пiкiрувальники, штурмовики, винищувачi; горiли, наче бензовози. На небесах хлопчисько-пiонер влаштував неабияку розбiрку, трiскотiло i гуркотiло, наче мiж ангелами i бiсами почалася битва - реальний Армагеддон.
  Хлопчисько-пiонер невблаганний Ден навiть заспiвав, задерикувату мелодiю, що дiстає до серця:
  Свiт ображений втiленням агресiї,
  I поринув у морок небосхил!
  Сам Люцифер прийшов людям у гостi -
  У Райдузi смертi Армагеддон!
  
  Пащi дракона напалмом палають,
  Кинув своє виверження вулкан!
  Цвiтуть ниви теплого Травня,
  I вiдiйде в пекло морок ураган!
  
  Ми зламаємо тварюку з сiмома головами,
  Будемо дракона мечами рубати!
  Тiльки поети стрiляють словами,
  Рядок ковзає - мiж пальцями нитка!
  
  Знай пiонер пiд прапором червоним,
  Сталiн тобi наказав перемагати!
  Боягузом уславитися безумовно небезпечно,
  Адже за себе неможливо втекти!
  
  Цей дракон моторошний звiр стоголовий,
  Може, як лев голосно ревтиме!
  Ми ж збудуємо порядочок новий,
  Де правитиме не дурний ведмiдь!
  
  Для пiонерiв салют - червоних краваток,
  I кидайся в атаку солдатiв...
  З цибулi знiми на обiд витязь галку,
  Ми збираємо битися загiн!
  Бiйцi, що залишилися, не витримавши, залягли, залишаючись для такої надлюдської снайперки та винищувачки як тигриця Герда; вiдмiнними мiшенями. Безжально, бiла Дияволица-комсомолка випустила сто дев'яносто два патрони. Тiльки чотирьом пощастило: у них через укриття, в якi вони закопались по-щуриному, висовувалися тiльки чоботи з титановими шипами. Але люди таке плем'я, навiть в iнвалiдних вiзках цiнують життя, яке нехай стало незначним.
  Тигриця-термiнатор Герда з цього приводу висловилася:
  - Життя без пригод не варто нiчого, а без можливостi їх робити життя ставати i зовсiм негативним баластом!
  Раптом її подруга руда тигриця Шарлота почала бiгти. Сатанинське чуття змусило велику воїнку i красуню-термiнатора повернутися, немов слухняна шеренга прусських солдатiв на правий бiк. Третя англо-американська армiя пiднiмалася зi схiдного боку, їх тепер як сарани на рiк багатий на пасати, все й з базуками, гранатометами, закутi в бронежилети надбойового захисту, через що рухалися важко як нiмецькi "Королiвськi тигри".
  Шарлота, крутий Ден, i Герда свята та вбивця синхронно переключилися на них.
  - Гiльйотина готова! Ми вам усiм голови по вiдсiкаємо! - Раптом почала кричати благим матом тигриця Шарлота, вiдчуваючи, що пiсля розслабленого трансу i жалю до ворогiв, як нарештi прийшла та священна лють, яку востаннє вона вiдчувала, коли брали в полон шаха Iрану та Персiї. Ось ти вже не вiдчуваєш, саднi чи страху. Ти нiби героїня давнiх мiфiв, це коли воїни, навiть нехай прострiленi десятками чи сотнями куль осколкiв снарядiв навилiт, помирають вiд надлишку емоцiй, самi себе спалюючи в бойовому екстазi.
  - Ну, пiдходьте, йдiть жвавiше! - гарчала вогняна дияволиця-тигриця.
  Приклади в американських i британських бiйцiв командос нiби вросли в плечi, базуки та гранатомети почало знову рвати. Уся трiйця вже давно злилася з цiєю дивовижною магоноосферою, коли вже ти не мислиш людськими прокрустовими рамками. Коли твої руки та ноги з автоматичними гвинтiвками та штурмовими карабiнами є, по сутi, єдине цiле.
  Ось три воїни тепер палили, i лупили, вiдчуваючи як "царськi презенти" вилiтаю зi швидкiстю блискавки, що гуркотить як знаменитий "Андрюша", i кокають точно в тi мiсцi, куди воїни хочуть їх отруїти швидкоплинним миготiнням думки. Адже, власне кажучи, їм i подумати нiколи, а ворогiв уже покладено багато тисяч!
  Пострiли у вiдповiдь хльостки i крикливi, як лайка циган, лунали все рiдше i рiдше. Войовницi-тигрицi всякий, та втiм, щоразу i без розвороту накривали той бiк i обов'язково вiдправляли в пекло або у кращому разi у величезне кiльце свiтобудов Сварога зухвальця.
  Хоча при цьому часом i вiдчували болючi уколи совiстi: "за хоробрiсть убили".
  Вiн уже вiдчував жахливе осяяння, яке буває у нормальних людей лише раз у життi. I навiть у них межi людського рiвня, що давно вже перейшли, хоч не раз, але не буває часто, iнакше iндивiд згорить у магоплазмi. А якщо нi, то Магоноосфера спопелить суще, у тобi чи навпаки ти перейдеш на рiвень демiурга. Ось i тому воїни знали, що тепер навiть iз кулеметних черг кожна куля знаходить мету.
  Тигриця Герда, викидаючи зi зброї смерть, пробурмотiла:
  - Як легко ж люди навчаються жорстокостi, i як болiсно важко пiдняти їх на той рiвень пiдготовки, щоб вони могли уникнути жорстокостi щодо себе та захистити вiд жорстокостей iнших!
  Хлопчик-пiонер-арiєць Ден, не припиняючи писати, погодився:
  - Жаль це почуття, що вiдмирає в процесi еволюцiї i прищеплює в процесi виховання, проте не можна виховати заперечення того, що допомагає вижити! - Хлопчик-термiнатор дуже спритно змусив вибухнути пару дюжин базукiв i зло хихикнув.
  Тигриця Герда запропонувала:
  - Ну, заспiвай чогось!
  I хлопчисько-пiонер-арiєць гарно i пронизливо, перекриваючи розриви, заспiвав. Його голос мав уже безмежну чисту i силу;
  Пiонерам юним дуже важко.
  Налетiв дракона з пекла вал,
  Човен розколовся i пливе весло,
  Це нелюд на країну напав!
  
  Ось наближається Вiтчизни променистою урочистiстю,
  Може в цьому Лада пресвята дiва...
  Ти добре в сiм свiтi, злостi божество -
  Коли Творець прибитий цвяхами у дерево!
  
  Дав Рiд Правитель кожному дружину,
  Сказав - дiтей народжуйте та дерзайте!
  А Сатана вирiшив - я Русь спалю,
  Нехай тiкають усi люди немов зайцi!
  
  Але росiйський воїн силою монолiт,
  Його мечем не втихомирити гординю!
  I буде супостат звичайно битий,
  А новий свiт iз черепкiв спорудимо!
  
  Вiд православних воїнiв святих,
  Що заприсяглися за Русь з мечем боротися!
  Що вишикувалися ланцюгом вартових,
  Що тримають мiць гранат у просторому ранцi!
  
  Що може Батькiвщинi моєї бути сильнiшою,
  Надiйна Вiтчизнi нашої варти!
  Коли орел боєць не горобець,
  Коли важка важка поклажа!
  
  Ну а Сварогу - Бог Вiн цар царiв,
  Що зробив росiйський дух таким могутнiм!
  Розженемо татей немов у писк мишей,
  Багнетом проткнемо всiх нелюдiв колючим!
  
  I буде, є зневажене тiло своє,
  Орда у вогнi, що Землю образила...
  Прихильнiсть до булату та списа,
  Така ось у нас велика сила!
  
  Нi, не знести чужих повiр панiв,
  Ми воїни й у цьому несемо покликання.
  Свободу цiнує, кожен знай народ,
  Хоч посилає справжнє випробування!
  
  А за волю ми смертельний бiй,
  Не знаючи вагань у лайцi...
  I бачу, що пекулiй буде мiй,
  Щоби серця зовсiм не охололи!
  
  Стрiляти i мазати це нам ганьба,
  Ганьба ще й у сутичцi вагатися.
  Нехай буде всiм нам Божий пест докiр,
  Коли вирiшуємо битися чи не битися!
  
  I ось перемоги видно яскравий блиск,
  Залишилося тiльки сил трохи додати!
  Господь Сварог пройшовши шлях iмли - воскрес,
  Тепер всесвiту будемо з нами правити!
  Коли ти спiваєш, то в тобi енергiя тiльки додається, i ти її вихлюпуєш, наче вулкан лаву. Тiльки набагато точнiше, не промахуючись! Останнi з останнiх переляканих морських пiхотинцiв i командос летiли стрiмголов униз, уже на бiгу кинувши штурмовi карабiни та автоматичнi гвинтiвки. Трiумвiрат, пiдвiвшись трохи вище заряджала язиками i губами своє озброєння i розстрiлював їх уже тiкають, що змотують розiрванi вудки, що рятують нiкчемнi життя.
  Тигриця Герда, жартома, брязнула:
  - Нi, ви все-таки не були на червоному та бiлому гуртку Таїтi!
  Хлопчик-пiонер-арiєць Ден, жартома, прогарчав:
  - А з нашого вiкна площа Червона видно, а з вашого вiконця Бiлий дiм горить трошки!
  Бойовики падали, а при попаданнi перекидалися, наче зiрванi вертолiтнi гвинти. Воїни не прицiльно перемiщалися одразу ж на нову бiльш актуальну на даний момент мету.
  Ще два "Королiвськi орлани" пiднялися вище стратосфери, де повiтря вже непридатне для дихання. I розрахунок на свою невидимiсть там нехай навiть i вiд туману нiчого не залишилося, а сонце стоїть високо. I кидок нових лiтакiв iз метою вiдвернення уваги противника. Звiдти з колосальних дистанцiй трiумвiрат героїв спробували придушити гарматним та кулеметним вогнем, так ще мабуть i не зрозумiвши, що це їм не до зубiв. Адже незрозумiлiсть виникла, що ж сталося з першим? А питання богами поставлено руба: або - або!
  Мабуть всi хто вцiлiв, порахували себе крутiшими за чорта i вмiлiшого демiурга. Дещо розiрвалося, а шалених куль вдарили зовсiм поруч. Юнi воїни чули вереск, короткi як джеби Кличка i сильнi удари по каменю, адже не одного разу в обличчя бризкали дрiбнi, а то й твердiшi крупинки, але пальцi i руки якими вони так вiртуозно керувалися, зброя не прикипiли до спускових курок, а швидше грали.
  Хлопчик-демiург iз цього приводу видав:
  - Шалена i промениста iмперiя, де багато диких мавп!
  Юний i вiдважний воїн бачив вискаленi обличчя кулеметникiв, що лiтають на лiнкорi, i коли так i не зумiв зловити в прицiл цих пiлота, дуже вже далеко. Прозора броня в стратосферi вiдсвiчує сонячними та блискавками, що вивергаються, зайчиками. Хлопчик-термiнатор перевiв прицiл на (як вiдважному пiонеровi здалося) кулеметника. Прошепотiв молитву Сварогу. Вистрiлив, пересмикнув кулемет i всадив мiцний заряд у другого велетня, що повзе по небу.
  Кулi та уламки реактивних ракет продовжували укладатися все ближче i ближче. Хлопчисько-пiонер-арiєць обернувся i довбанув майже, не цiлячись, але бойова лють i магiчна iнтуїцiя направила руку хлопчака дуже навiть точно: "в небi розлетiлися випалюючi своїм блиском вогнiв пекла палаючi, прозорi осколки, пiлот вiд нищiвної поразки.
  Хтось iз вцiлiлих солдатiв бравої армiї США, це було незграбно, спробував зiштовхнути його убiк i без особливого успiху схопити важелi управлiння. Другий снаряд рознiс череп пульт керуючої подачею олiї та iнших команд двигуна.
  Трiумвiрат встиг синхронним натхненням, побачити перекошенi в дикому жаху фiзiономiї льотчикiв.
  Некерований крилатий лiнкор тепер несло в їх бiк, i численнi реактивнi ракети могли зараз легко вразити їхнiй вiдважний трiумвiрат з десяток вогневих точок, але всi три противники термiнаторiв, що винищували, повернулася до них спиною. Звичайно ж, ризикованi маневри, але юнi воїни дiяли, чудово знаючи, що їхнi противники їхньої країни, де нiхто не направить лiтак на ворожу колону, що свiтиться, у свiтi моралi капiталiзму нiхто навiть в останню хвилину, коли немає навiть одного з трильйона шансiв. При абсолютному фiнiшi, нiкчемному життi, немає бiйця у країн заходу духу, який скористається нагодою, завдати найжорстокiшому i заклятому вороговi, гине збитки.
  - Отримуйте, брати з iнших земель! - пiдморгуючи, прохрипiв Хлопчисько-пiонер Ден своїм пересохлим i водночас покусаним ротом. - Ось вiзьмiть i заробляйте у себе те, що призначили нам... Вiзьмiть втрачену в тлiнних тiлах свободу - вiдновлюйтеся в кiльцi свiтобудов Сварога, урдалаки золотого тiльця, що зажерлися!
  Тигриця Герда скеля iкла, ну своєрiдна вiдьма ангельської зовнiшностi з усмiшкою сказала:
  - Нафти вже не напасешся! Рубiть лiс... З деревного вугiлля робитимете бензин. Для премiювання тих, кому не вистачило труни!
  Агресивна Шарлота iронiчно i суворо додала:
  - Судитимемо суворо! А трун буде до фотона багато!
  Хлопчик-пiонер-арiєць Ден у свою чергу теж додав:
  - До фотона та розгону!
  Гелiкоптери, збитi нiким не керованi, помчали по кривiй параболi вниз. Немов у пiку. А за ними i штурмовики iз розбитими двигунами.
  Пiдбитих лiтаючих машинах, кулеметники спритно вiдскочили вiд вивергаючих свинець з вольфрамом гармат, i намагалися збити все полум'я, що розросталося. Марно лише обпалює рила, а толку нiякого. Гребiнець з красивих, карпатських дерев вирiс швидко i вчепився нещадно. Двi важкi маси справжнiх танкерiв з крилами врiзалися, немов бритва волосся зносячи верхiвки, i середнi товстiшi стовбури. Промчали фюзеляжi, на сотню метрiв довжини. Маса гримнула вглиб, давлячи чотири самохiднi знаряддя пiдвищеної дальностi, що причаїлися, "Довгий Том". Можна дiставати вiйська з великих дистанцiй i противник вже всерйоз намилився реалiзувати штурмовий потенцiал.
  Тигриця-блондинка Герда блиснула очима:
  - У шаленому темпi вже й трупiв не порахувати!
  Руда Шарлота, яка, не переставала куляти й надалi, резюмувала:
  - Ось це наша трирiчка! Наближатися Матiльда!
  Збитi бомбардувальники класу Б-29 та Б-17 розвалювались у небесах, опускаючись дедалi нижче. Максимка всадив iз РПГ. Хлопчаки збило з нiг, змушуючи мелькати покритими кров п'ятами, потiм вгору здибся довгий хвiст небес, що вiдлiтають у сферу. I вiд машин так повело. Ось шалено працюючим термiнатором, навiть жiночої статi жарти реально поганi! А з крихiтним пропелером, що чимось скидається на дитячий вiтрянок, уже грали, пiднятi розривами пасати.
  Хлопчик-пiонер-арiєць Ден додав:
  - Велике невiгластво виглядає страшним, але не є небезпечним, якщо воно не твоє!
  Бiлий термiнатор Герда погодилася:
  - Проти такого нiяк не посперечаєшся. Хоча б i хотiлося.
  Вогняна дияволиця Шарлота зловтiшно i люто, помiтила:
  - Але нас невiгласами начебто не назвеш. Бiй грамотно провели. Як за нотами Бетховена вiд бога вiйни Марса.
  Але тут, немов у спис їх самовпевненостi двi могутнi iмперiї завдали удару у вiдповiдь.
  Здiйнявся нiби з розлючених бiсiв стовп криваво-чорного вогню, що розкидав воякiв i опалили червоних термiнаторiв полум'ям. Навiть товстi дерева по всьому периметру розкидали, здираючи з войовниць-дiвчат залишки одягу. Хлопчик-пiонер Ден навiть встиг подумати, все-таки життя у нього видалося щасливим! Хоч i нелегкою - нехай i короткою ... I лише пiсля цього на вершину пагорба, що став безприкладною цитаделлю, обрушився гуркiт вибуху. Земля вийшла трiщинами i жорстоко пахнуло розжареним потоком.
  Руда тигриця Шарлота ледь не вiдключилася вiд потрясiння, але вiдчайдушним зусиллям волi сплела з тонюсенької ниточки небуття, що тримає зрив, товстелезний канат, i почала пiдтягуватися з безпросвiтної безоднi.
  Ще один ривок, за ним iнший... М'язи напруженi, прес живота грає, iкри перекочуються м'язами.
  Те саме намагаються зробити Ден i Герда.
  -Ще трохи! Давай геть лiньки! - шепоче хлопчисько-пiонер сам собi...
  Агресивна тигриця Герда шкодить i блимає смертi:
  - Навiть десять мiльйонiв демонiв не потягнуть мене до пекла! Так i знайте!
  - Якщо захочеш вiдкупитись вiд пекла, то не пошкодуєш i ста мiльярда доларiв! - Раптом заволав хлопчик-пiонер-арiєць.
  Їхнє тiло вже буквально горiло, але люто опираючись, воїни вистрибнули з безоднi. Кинулися вниз пагорба, намагаючись вийти iз зони, де палає напалм.
  Бiль у обвугленiй шкiрi та пiдпалених м'язах моторошний, що уявити собi не можна. Хлопчик-пiонер Ден навiть провив:
  - Ще трильйон, подiбний до боїв i особисто мiй дах зiрве з петель!
  Герда хитро вiдповiла:
  - Зате будемо квити!
  Вогняна Шарлота додала з невагомим скепсисом:
  - Ну, якщо не вдасться, вивести всi опiки без слiду, вони не змогли це вже нiчим компенсувати!
  Тигрицi Гердi мало не погано:
  - То що й залишимося такими страшненькими?
  Агресивна воителька Шарлотта зупинилася, i її напарники також.
  Обпаленi босi дiвчачi нiжки тремтiли, вони ледь стояли на ногах. Тепер груди дiвчат, що стали вiдритими, пiднiмалися, i опадали як цунамi вiд ядерного заряду з важкими судорожними схлипуваннями. Не по-жiночому потужнi руки тепер виявилися чорними вiд порохової кiптяви, з великими пухирями, очi зi спаленими бровами щипало.
  I воїн-юнак Ден виглядав не краще, у всiх трьох бiльше половини шкiри в опiках, i тканини м'яза пiдiгрiлися. Якби вони не були захищенi спецiальним магiчним зiллям, що дає пiдвищену стiйкiсть до температурних впливiв, то... Погано було б дiло, спалило б до тла, напалм у три тисячi градусiв не дав би простим людям, анi мiкронного шансу.
  Хоча хiба простi люди змогли б зробити таке? Або навiть соту частину того, що створила подiбна трiйця. Правда зараз, голяка, i без зброї, вони здавалося з мисливцiв, перетворилися на дичину.
  . РОЗДIЛ No 14.
  Павло-Лев не припиняв своїх кривлянь. Якщо вже гуляти так гуляти. Але при цьому чому б i не взяти i не придумати чогось цiкавого та гострого. Благо є перо i чорнило i велике бажання.
  Хлопчик-термiнатор продовжував працювати. Будiвництво просувалося на пiвнiч. Ось уже лютий i вiдбувається паломництво до Мекки.
  Але будiвництво не зупиняється.
  Скоро гiлка буде закiнчена, дiйшовши Малої Азiї. Темпи будiвництва приблизно як у Сибiру, чи навiть швидше. Теплий клiмат. Дiтей багато, i вони працюють напiвголi.
  Олег Рибаченко в одних шортах, як справжнiй античний бог. З ним поруч Маргарита. I це чудово, i коштує дорого.
  Хлопчик-письменник коли стає дуже нудно, складає по продуктах колишнiх казок;
  А бої все ще вирували. Окремi радянськi загони намагалися лiсостепом вирватися з казана. Або пройти, пропливти руслом Волги. Але їх уже м'ясоїднi гiтлерiвцi-людожери добивали. А основнi сили фрицiв обрушилися на Куйбишева...
  Восьмого липня бої почалися вже за саме мiсто, в якому завзято билися радянськi вiйська.
  Червона армiя огризалася, наче вiвчарка атакована зграєю шакалiв.
  А Фрiдрiха дослiджували, брали проби, свiтили рентгеном i чого не придумували. Включно з перевiркою реакцiї струмом. На дев'яте липня ввечерi до нього прибув сам нацi два, голова таємної полiцiї Гiммлер. Чемно привiтавшись, виблискуючи склом дзеркальних окулярiв, що надавало йому подiбнiсть з коброю, глава таємної полiцiї спитав:
  - А ви бачу особливим феноменом стали. Нашi лiкарi нiяк не можуть зрозумiти, яким чином такi серйознi поранення у вас безслiдно зникли i в чому причина такої незбагненної живучостi.
  Йоган-Ханс Фрiдрiх знизав мускулистими плечима, вiдповiв гiдно:
  - Для надлюдини та справжнього арiйця немає нiчого не можливого, у тому числi й здатностi мiцно стояти на ногах i повертатися до ладу.
  Головний кат Третього Рейху охоче кивнув:
  - Я розумiю... Велика спокуса, знайти причину i створити армiю непереможних солдатiв-арiйцiв на кшталт тебе. Для наших медикiв, тим бiльше!
  Фрiдрiх зробив дуже кисле обличчя:
  - Вам, зрозумiло - спокуса, а менi грати роль пiддослiдного кролика, радостi мало. - Юний термiнатор жорстко видав. - Хочу знову на фронт, це сором, що розпал битв найкращий воїн вiдлежується у Київському шпиталi, а сам при цьому здоровий як бик! I терпiти подiбну ганьбу...
  Старший кат Третього Рейху зiтхнув:
  - Я розумiю... Але фюрер взагалi хоче заборонити вам обергруппенфюрер Йоган-Ханс Фрiдрiх лiтати. Ви наш символ, а в останньому бою мало не загинули.
  Фрiдрiх хихикнув, помiтив:
  - Мене пiдвищили до пiдполковника, тьху до генерала-полковника СС... Що ж i на цьому спасибi, а далi кудись у генерали-фельдмаршали?
  Гiммлер жваво ледь не зiрвав з себе окуляри, кивнув:
  - Ваша кар'єра гарантована... Та й завтра ви з'явитеся у ставку до фюрера за врученням чергової, дуже почесної нагороди.
  Адольф Гiтлер вiдбув до Африки за здiйсненням особливого ритуалу, тож знову за нього всi обов'язки фюрера виконував Герман Герiнг.
  Ось зараз, зокрема, конструктори демонстрували новинку: НЕ-262. Машину зi стрiлоподiбними крилами та сильнiшим озброєнням, але теж легку та просту у виробництвi. Три авiагармати 30-мiлiметрiв дозволяли вести вогонь на поразку як повiтряних, так i наземних цiлей.
  Машина також вiдрiзнялася сильнiшим захистом, насамперед за рахунок зменшення висоти машини та розташування льотчикiв лежачи. А також у неї куди сильнiша аеродинамiка.
  Машина розганялася понад тисячу кiлометрiв на годину, i виконувала хитромудрi маневри. Навiть i викручувалась на складних вiражах, роблячи подiбне з колосальною легкiстю.
  Загалом НЕ-262 отримав схвалення - досконалiша, але водночас дешева та технологiчна машина, в пошанi у пiлотiв.
  Ще однiєю новинкою стала поява i реактивних штурмових моделей. Турбогенераторнi двигуни забезпечували їм бiльшу надiйнiсть.
  Пiд час випробування фрицi обстрiлювали танки, що знаходяться на поверхнi, як трофейнi, так i власнi...
  Зокрема, набираючий популярностi у вiйськових "Королiвський лев" найновiша модифiкацiя з шiстьма покращеними кулеметами, здатними вести круговий обстрiл. Ця машина, що володiє 128-мiлiметровим знаряддям, викидала дуже сильнi фугаси, та й броньованi цiлi вражала добре.
  На посиленнi кулеметного озброєння наполягав Гудерiан: мотивуючи це тим, що труднощi воєнного часу ведуть до того, що СРСР, як i ранiше, робить ставку на масове виробництво Т-34-76, танка, який основним нiмецьким машинам уже не небезпечний, навiть при атацi з борту.
  На розробку нових машин, Майнштейн висловив думку, що прiоритет слiд вiддати прохiдностi над бронюванням, а також - що оптимально було б отримати унiверсальний, невразливий з усiх точок поразки танк. Ну, а важчi калiбри використовувати лише на штурмових гарматах.
  Не менше запитань викликала й iдея використати "Щур" i особливо "Монстри". Аж надто малорухливими вийшли сухопутнi лiнкори. Ось навiть довелося брати за основу легший варiант "Щури", яку вдавалося розганяти по шосе до 60 кiлометрiв на годину, зате товщин бронi впала 200 - мiлiметрiв, що робило танк занадто вразливими, навiть для гармат морських калiбрiв в 203 - мiлiметра. Такi, зокрема, були на озброєннi гарнiзону Ленiнграда i полегшена модель "Щур" могла б виявитися легкою здобиччю. Але ж ресурсiв цю махину вклали чимало.
  Гудерiан наполягав на повному переглядi компоновочної схеми з метою її ущiльнення та зниження висоти танка:
  - Тут треба важливо змiнювати конструкцiю, iнакше сухопутний лiнкор виявиться пшиком!
  Герiнг перервав затяжну дискусiю:
  - Давайте краще розважимося панове - чудовою їжею та уявленням. Адже це цiкавiше буде...
  Думка сподобалася всiм без виняткiв. Справдi, так набридла вся ця вiйськова рутина важкого управлiння, iмперiєю. Тим бiльше, що Мюллер у Київському палацi вигадав щось дуже цiкаве.
  Повита Герiнга бенкетувала, з ними разом їв - бухав i прийшов як почесний гостя ас номер кол Фрiдрiх. Йому вручили велику зiрку дiамантового хрест вiйськовий заслуг, тож було чому радiти. А сюрприз i справдi виявився дуже цiкавим.
  Стiни на вигляд старовинного замку раптово розсунулися, i перед бандою жирного фюрера опинився великий акварiум iз прозорою бронею. У низу його стояв пiдiгрiвач, вiн регулював температуру води, якою було налито приблизно по колiно.
  Погляд Германа Герiнга спалахнув:
  - Ну, що зараз, схоже, ми побачимо чудове видовище! Менi хочеться кровi! Подiбно до Нерона, я вiдновив древнiй римський звичай - гладiаторськi бої пiд час бенкету. Це чудова насолода!
  Iмперський мiнiстр таємної полiцiї Гiмлер це гадюка перший крикнув:
  - Та свiтитися нескiнченна мудрiсть фюрера!
  Герiнг, що вже встиг неабияк прийняти на груди, вiдповiв:
  - Нерон був не лише iмператор, а спiвак, поет, переможець олiмпiйських iгор. О як це грандiозно було пiдпалити Рим! Коли я створю суперзброю i я теж спалю це остогидло менi мiсто i далеко на сходi побудую новий! I теж подiбно до Нерона складатиму!
  I п'яний, жирний фюрер став у позу, схрестивши руки i, почав верещати як свиня, вiдверте марення... Та якщо матюки вирази, без рими i сенсу...
  Я кiнь брикливий, не пегас,
  Можу з розмаху врiзати дзьобом у око!
  I так далi...
  Коли Герiнг iз хрипом закiнчив пiсню, оточення заплескало. Мюллер iз захопленням промовив:
  - Ми записали вашi вiршi! Вони надовго належать людству!
  Герiнг присiв, вiрнiше плюхнувся на крiсло:
  - Досить марнослiв'я! Тепер я хочу насолодитися добрим боєм!
  До акварiуму пiдбiгла дiвчина-розпорядниця i оголосила:
  - А зараз гладiаторська битва!
  Герiнг пiдказав:
  - Зi зброєю!
  Дiвчина пiдтвердила:
  - Звичайно, великий фюрер! Як ви любите!
  Жирний фюрер, точнiше виконуючи його обов'язки, струснувши потрiйним пiдборiддям, кивнув:
  - Увiмкнiть пiдiгрiв, щоб воїни билися швидше, у нас замало часу!
  На арену вибiгли двi атлетично складенi дiвчата з прямими мечами та кинджали. Вони були в одних купальних костюмах, плиту вже включили, але вона поки не нагрiлася i босоногим красуням було поки приємно! Дiвчата-гладiатори були свiтловолосi та атлетичнi. Вони розбризкували воду. Слiдом за ними вискочили ще двi дiвчини. Це вже були схiднi красунi, теж у одних купальних костюмах, при цьому посмiхалися. А якi у них зубки?
  Зброя вигнутi ятагани, тризубцi з короткими ручками. Вони також вклонилися фюреру та його бандi!
  Герiнг як кобра прошипiв:
  - Чудовi дива! Бачу, бiй буде цiкавим!
  Сяючий вiд щастя Мюллер, хвалькувато промовив:
  - Подивiться на їхнi наколки, вони з кримiнальниць! Бiйка буде жорстокою i до смертi, дiвчина пояснила правила!
  Герiнг не зовсiм не мiсце запитав:
  - А хто переможе?
  Мюллер, ще ширше посмiхаючись золотими та позолоченими зубами, вiдповiв:
  - Хто виявиться сильнiшим! Тут немає заздалегiдь розрахованого сценарiю!
  Герiнг розслабився:
  - Тим краще! Це зробить бiй ще цiкавiшим! А ставки укладати не збираєтесь, а дурнi!
  Перший заступник голови таємно полiцiї Шелленберг (вiд бачив що нацi одне з п'яних очей понесло, i треба хоч трохи повернуть вепря до реальностi!) з розумним скепсисом, вiдповiв:
  - А хто наважиться укласти ставку вiдмiнну вiд фюрера!
  Герiнг, здавалося, це мотає головою слон, кивнув:
  - А що логiчно! Всi ви наслiдуєте мене i трiщiть! Тож робити вiдкрито ставку немає сенсу! Але я поставлю таємно, щоб ви не знали. Так само i ви зробите ставку, не помiтно йде!
  Оточення Герiнга погодилося. А Майнштейн провив:
  - Ти як завжди мудрий про фюрер!
  Герiнг жорстко посмiхнувся:
  - А хто б сумнiвався у моїй мудростi! Фюрер означає вождь, а вождь iз перекладу давньонiмецького - мудрий! Але краще генiй, хоча слово генiй занадто слабке, щоб висловити захоплення мною!
  Шелленберг тут запропонував свiй варiант пiдлабузництва:
  - Великий генiй усiх часiв та народiв!
  Але Герiнг ще не зовсiм окосел вiд випитого i скривив обличчя:
  - Так називають Сталiна! Нi, придумай король шпигунства щось сильнiше! А поки що дивитимемося бiй.
  Фюрер та його оточення зробили таємнi ставки. Пролунав надривний сигнал. Дiвчата стрiмко закружляли, танцюючи нiжками.
  Потiм блондинка спробувала врiзати брюнетцi у живiт. Та виставила вiстря тризубця, подряпавши голу кiсточку.
  Дiвчисько вилаялося i стрiмким рухом, метнула кинджал, але промахнулася. Плюхнулась у воду i помчала за ним навздогiн.
  Двi iншi дiвчата вперто рубалися! Поки вони виявляли обережнiсть i не завдавали один одному суттєвих збиткiв.
  Герiнг рвучко гаркнув:
  - Енергiчнiше лiнивi стерви!
  Електрична плита пiд дiвчатами швидко нагрiвалася, босi ножi стало припiкати.
  Дiвчата почали рубатися лютiше, полилася кров. Лiфчик у блондинки вiд удару лопнув, оголивши груди. Так урiзала у вiдповiдь, вразивши супротивницю в плече. Кров капала у воду i розтiкалася нею. Блондинка пропустила випад тризубом у живiт, але вiдразу випадом у вiдповiдь вiдсiкла сосок. Обидвi дiвчата вiдступили, але вода ставала все бiльш пекучою, штовхаючи красунь уперед.
  Герiнг ревiв:
  - Коли її! Коли сильнiше! А ти стерво врiж мечем по головi!
  Обмiн ударами продовжувався. Дiвчата вже стали слабшати вiд численних порiзiв та ран. Босi нiжки почервонiли вiд гарячої води! Вже почав пiднiматися вгору пар.
  Шелленберг iронiчно пiдсмакував:
  - Ось воно пекло за життя!
  Герiнг дуже бридко, посмiхнувся:
  - Це ще не пекло, а так Адiк! Я їм ще й не таке влаштую.
  Ось чорнява красуня пропустила удар кинджалом у живiт i опустилася на колiно. Але пекучий бiль окропу змусив дiвчину схопитися.
  Герiнг вишкiрився:
  - Вмирай гарно стерво!
  Монгольська смертельно поранена красуня атакувала та отримала мечем у око. Сусiднiй бiлявцi пронизав сонну артерiю на шиї, вона захиталася i впала в киплячу воду.
  Жирний фюрер-кабан засмiявся:
  - Ось так воно набагато краще! I решту прикiнчимо!
  Завзятий бiй продовжувався. Обидвi дiвчата вже хиталися вiд неймовiрної втоми та поранень, але не могли прикiнчити одна одну. Навiть радикальний у ненавистi Роммель запропонував:
  - А може, оголосимо нiчию!
  Герiнг, завзято незважаючи на язик, що заплiтається, вiдкинув:
  - Внiчию пропонують чи дурнi чи слабкi!
  В цей момент вода скипiла, i почувся страшний дiвчачий вереск. Красунi кiлька разiв стрибнули i остаточно знесиленi звалилися в окрiп, варячись живцем.
  Герiнг пiдвiвся i почав махати руками, зааплодував:
  - До чого це чудово! Люблю чужий бiль та страждання! Особливо якщо мучиться гарна дiвчина! Воiстину героїчний результат!
  Кат Гiмлер з неприкритою досадою вiдповiв:
  - Але ж нiхто не виграв! А шкода я поставив на бiлявок!
  Гудерiан побулькал:
  - А я на брюнеток, вони бiльш мускулистi!
  Герiнг переможно сказав:
  - Обидва ви iшаки! Я поставив на те, що всi чотири загнутися i виграв! Тож викладайте грошики!
  Кiллер-ас Фрiдрiх вдав, що заснув, йому в цьому звiринцi душно, гидко, а совiсть, що прокинулася, знову почала терзати душонку хлопчику.
  Олег Рибаченко, Андрiйко, та Маргарита продовжували крутити колесо Конана. I Олег Рибаченко отримував вiд Богiв-демiургiв бачення.
  Але цього разу демiург вирiшив дати можливiсть подивитися, що коїться в Кремлi, де в пiдземному бункерi проходило обговорення нової стратегiї вiйни. Поки що Москва не зазнавала особливо нищiвних ударiв.
  Атаку iз масованим застосуванням балiстичних ракет А-4 вирiшили розпочати пiд час штурму. Причому бiснуватий Гiтлер вимагав скидати до тисячi подiбних снарядiв на день. Не кажучи про те, що 800 кiлограмiв вибухiвки фашистському диктатору здалося зовсiм недостатньо, i вiн розпорядився збiльшити її кiлькiсть до 8 тонн в однiй боєголовцi.
  Так що поки що iснувала можливiсть засiдати i в самiй Москвi.
  Однак ситуацiя швидко розпалювалася. У Середнiй Азiї рух басмачiв активiзувався надзвичайно. Мало того там раз у раз спалахували бунти, а пiдконтрольнi гiтлерiвцям англiйцi активно допомагали сепаратистським рухам.
  Берiя слiзно просив вождя:
  - Одних сил НКВС для пiдтримки спокою особливо в Узбекистанi не достатньо. Якщо мiсцевi баї вiдчують нашу слабину, великого заколоту обминути не вдасться!
  Жуков на це заперечив:
  - Ви й так сотнi тисяч цiлком боєздатних солдатiв вiд вiйськового фронту вiдтягуєте. Справжнi паразити! А у нас кожна дивiзiя на рахунку!
  Лаврентiй Палич верескнув:
  - Втратимо Азiю, не звiдки вам гарматне м'ясо набиратиме!
  Щоб покласти край лайцi, Сталiн холодно наказав:
  - Нi-таки три чи чотири додатковi дивiзiї на пiвднi не завадять. Змiцнiть фронт...Внутрiшнiй фронт Середньої Азiї! - Верховний головнокомандувач, видавивши з себе усмiшку, i хрипко вимовив:
  - Як справи у Куйбишевi?
  Василевський з тьмяним у цьому випадку цiлком зрозумiлим тоном вiдповiв:
  - Нашi вiйська борються добре, але сили надто нерiвнi. Противник намагається оточити мiсто i обiйти найбiльш захищенi сторони нашої оборони. У цих умовах загрожує нашим вiйськам нове оточення.
  Сталiн ще холоднiше i, хрускаючи словами, заявив:
  - Сталiнград для оборони не надто добре пiдходив. Потрiбно було перекидати пiдкрiплення, боєприпаси, продовольство через повноводну рiчку матiнку-Волгу. I будь-який захiдний стратег, рiшуче заявив - що це мiсто - приречений, i ми даремно втрачаємо солдатiв. - Верховний пiдняв пожовклий вiд тютюну, коричневий палець угору i продовжив. - Але ось попри всю вiйськову науку Сталiнград став справдi, чимось навiть кращим за Верден. Гiтлерiвцi спливли на вулицях зруйнованого мiста кров'ю, а ми трохи, що не переламали хiд вiйни... Хай поки що навiть не до кiнця, але якби прорив Роммеля не був - був би перелом. - Сталiн лукаво посмiхнувся i погрозив пальцем. - То чому б нам не зробити Куйбишева другим Сталiнградом?
  Головний радянський стратег серед молодого поколiння з подихом зауважив:
  - Проблема в тому, що Волга хоч i заважала постачанню мiста, але ж вона не давала його гiтлерiвцям повнiстю оточити. В даному випадку, противник має в своєму розпорядженнi таку можливiсть. I з цим фактором не можна не зважати. Як i в iнших мiстах, що вдавалося повнiстю блокувати... Але приклади героїчного опору...
  Василевський вiдповiдно кивнув повелителю:
  - Ми всi ретельно прикинемо великий... Але ви що поки що зустрiчатимете з наркомами Вознесенським та Ждановим?
  Сталiн грубо зауважив:
  - А що вони можуть порадити нового? Реально нам потрiбна саме чудо-зброя для перелому, а решта лише продовжить агонiю.
  Маршал не погодився:
  - Протитанкова зброя калiбру 85 - мiлiметрiв здатна серйозно призупинити темп ворожого наступу.
  Такою ось гарматою, потрiбно серйозно зайнятися, може навiть на шкоду знаряддям важкого калiбру та впровадженню потужнiшої системи залпового вогню, нiж катюша, а так створення перспективної протитанкової гармати калiбру в 100 мiлiметрiв, щоб зламати танки.
  Сталiн люто рикнув:
  - Iди вже стратег... Ми розберемося з артилерiєю самi... - Верховний додав. - Нашу особисту думку, можна було б частину потужностей з виробництва знарядь важких калiбрiв направити на виробництво танка IС-2. Тодi можна буде i вийти на показник ста нових машин, з яких не менше тридцяти IС-2 на добу та iншi Т-34-85. Ста машин середнiх та важких танкiв, з легкими та САУ навiть бiльше...
  Василевський згiдно кивнув:
  - Ну, це також можливий варiант. Поки нам оборонне озброєння важливiше, але... Танк саме зброя є гнучкою i дуже рухливою у своїй ефективностi оборони.
  Сталiн уже без злостi додав:
  - Ну, йди стратег... Чи менi наказати тебе викинути?
  Василевський поспiшив пiти. Генерал армiї почував себе як на голках. Сталiн, звичайно, вже не той. У ньому зник стрижень i виникла вiтрянiсть думки. Навiть
  Дивно, як вiн ранiше керував країною.
  Верховний головнокомандувач вимагав багато рiзного i незрозумiло, чого хотiв. Зокрема, зросло фiнансування чудо-зброї та атомної бомби, але при цьому не було чiткостi i приймалися суперечливi рiшення. Ось, наприклад, збiльшити випуск пiдводних човнiв у Тихому Океанi. Але при цьому пiдняти ще виробництво лiтакiв, танкiв, гармат, рушниць та автоматiв, будувати заводи, забезпечити харчування i так далi... Тобто все одразу й одночасно будуючи, вiдновлюючи та формуючи новi вiйська.
  Мати багато якiсної зброї, але щоб вона була при цьому дуже дешевою i масовою. Перевершити супостата i числом i якiсть за всiма статтями. Тобто одночасно занадто багато i всього вiдразу, як у тiй казцi про бiг за сiмома зайцями.
  А через це й виникали проблеми, особливо зв'язки iз самозарядними гвинтiвками, яких через низьку надiйнiсть то знiмали, то навпаки вiдновлювали у виробництвi. Сам Василевський вважав, що треба чинити простiше, але... Також у важкому становищi важко знайти вихiд. Тактика сорок другого року - бiльше, простiше, дешевше, вже не така хороша, так противника не перевершити числом, але й якiсний прорив такого рiвня, щоб ефективно перемагати переважаючi сили не намiчався.
  Виходило замкнене коло.... Збiльшення фiнансування чудо-зброї витрати на звичайне знижуються, як i випуск, оскiльки додавання одного веде до падiння iншого, але й без бойових Ноу-Хау можна лише дотягнути до почесної капiтуляцiї. Гранично затягнувши вiйну. Так, що важко уявити кращу стратегiю.
  Поставити до верстата сивих бабусь? Може i ця iдея не з дурних думок, на вiйнi жертви неминучi, але треба ще й сам подiбний верстат виготовити i руду з потрiбними елементами добути.
  Сталiн тим часом, зачинившись, намагався знайти вихiд iз найважчого стратегiчного затиску. Щось вiн собi подряпав у щоденнику. Тiльки зовсiм не те, що мiг би подумати обиватель про велику людину.
  У сексi як їжi - потрiбна змiна страв, гострi спецiї, мiцнi прянощi, сiль грайливостi!
  Генiй вiд розумного, вiдрiзняється тим, що знає, що все пiзнати неможливо!
  Пiсля чого Сталiн вiдволiкся i викликав Берiю... Заступник Голови ДКО та нарком внутрiшнiх справ, безперечно, друга особа в державi. Лаврентiй Палич зараз втiм, не випромiнював оптимiзму. Пiсля звiту з тих чи iнших подiй, а також мобiлiзацiйним Сталiн просив Берiю:
  - А чого ти такий сумний?
  Нарком чесно вiдповiв:
  - Велика та феноменальна дiвчина-майор Марiя Яструб безслiдно зникла, зникла безвiсти i про неї вже бiльше мiсяця нiчого не чути. Начебто її збили .... Жах!
  Сталiн лiниво махнув правою рукою:
  - Не перша вона i не остання. Стiльки вже мiльйонiв наших хлопцiв та дiвчат знайшли собi могилу, чи варто так убиватися? Незамiнних людей не буває!
  Берiя зiтхнув i вiдповiв:
  - Та не зовсiм так товариш Сталiн. Є люди, яких не замiнити через їхню унiкальнiсть, наприклад Йоган-Ханс Фрiдрiх!
  Вождь пiсля цих слiв нервово розреготався:
  - Ну ти i навiв приклад... Ну гаразд Лаврентiй шукай її разом iз сестрою Наталкою - можливостей вистачає. Якщо вона унiкальна, то сподiваюся i виживе сама. А менi поки що потрiбнi новi заходи. Зокрема перевiр усiм бронь, у Ташкентi я чув маса молодих чоловiкiв-нероб. Проведи новi мобiлiзацiї. Постав до верстата хоч бабок дев'яностолiтнiх, але випуск озброєнь збiльш i новi заводи лад.
  Берiя тут пiдказав цiкаву iдею:
  - Хоча режим Чан Кайшi i кинув усi сили на Червону армiю. Мао, якусь робочу силу з-пiд контрольних йому територiй цiлком можна взяти. Не дуже багато, так Мао вперто бореться проти марiонетки США, але як мiнiмум кiлька сотень тисяч працьовитих трудовикiв...
  Сталiн струснув вказiвним пальцем:
  - Ось саме ... А випуск лiтакiв довести до двохсот машин на добу .... За будь-яку цiну - ясно!
  Берiя бадьоро вiдповiв:
  - Зробимо! Цехи додатковi прибудуємо, кооперуватимемо з iншими пiдприємствами. Справдi хоч iз ясел до верстата поставимо, але свої темпи наростимо. Якби ще не авiапресинг...
  Сталiн додав:
  - I ще треба буде закликати нових чоловiкiв у лад i баб теж. Сформувати пiхотнi резерви. Причому великi та термiново. Потрiбно не дати Боку фону захопити Карелiю. Та й утримати Москву. Ми втратили .... Думає якщо брати безповоротнi втрати, то бiльше мiльйона, тiльки пiд Саратовом. Потрiбно це компенсувати з лишком i збiльшити кiлькiсть дивiзiй... нехай навiть на всiх не вистачить танкiв, але будуть кулемети.
  Берiя запевнив вождя:
  - Все це зробимо, товаришу Сталiн, а до кiнця року, вiрнiше i ранiше до осенi, випуск лiтакiв перевищить двiстi на добу i здебiльшого винищувачi!
  Пiсля цих обiцянок Петро Дегтярьов знову змiстився в куди кошмарнiший i неприємнiший рiзновид видiнь.
  Ну i вмiє це чорношкiрий демiург пiдсовувати неприємне обличчя. I навiщо це йому треба, питається?
  Iдея полiтати на МЕ-262 "Х" за всiєї її ризикованостi здавалася Фрiдрiху верхом привабливостi. Машини виглядала солiдно - два реактивнi двигуни, чотири 30-мiлiметровi гармати з них двi довгостволки. Пристойна стрiлоподiбнiсть крил. П'ята зброя ще не встановлена, через недостатню надiйнiсть машини, вирiшили не дуже поспiшати з форсуванням її ваги. Але швидкiсть вже здатна досягати, як звук! Хоча, безумовно, поки що у вiйнi СРСР таке чудовисько i не треба! Втiм, нiмцi дуже люблять пускати пилюку в очi! Чи це не машина, що вже наближається до сучасних винищувачiв.
  Небезпечний ас Фрiдрiх навiть подумав, чи не поставити йому черговий рекорд?
  Втiм, цей винищувач розбивався i зривався у штопор частiше, нiж будь-який iнший лiтак, хоча у ХЕ-162 багато недолiкiв виявилося усунуто.
  Хлопчик пiдiйшов до машини i погладив крило... До чого глянцева покриття, з "Мустанга" запозичена, щоб знизити тертя i зробити винищувач найкрасивiше.
  Навiть запах про лак ще не встиг зникнути... Чотирнадцяте липня. Ще сама верхiвка лiто i ще спекотно, з кожним днем спекотнiше.
  Кабiна досить комфортна, голою спиною лягаєш у крiсло i упираєшся босими пiдошвами в педалi. Панель керування розташована зручно, прямо пiд руками. У радянських винищувачах iз цим гiрше. Заводиш мотор...
  Вже пiд час зльоту Фрiдрiх вiдчув, що цей кiнь могутнiй, але не надто добре керований. У ньому немає тiєї легкостi, що властива "Саламандрi".
  Але, наприклад, швидкiсть близька до 1100 кiлометрiв, i все одно у союзникiв немає поки що нiчого подiбного. Що їх реактивнi розробки?
  У польотi втiм "Вимпел" не такий уже й поганий... Втiм, багато про рiвень пiлота залежить. А номер один костолом i дирижабль у шторм змусить слухатися. Ось розганяє його i викидає бочку.
  Головне практика - скорiше на фронт.
  Радянської авiацiї не видно. Схоже, Сталiн i справдi хоче спробувати за порадою Покришкiна накопичити авiацiйнi резерви, щоб спробувати перехопити iнiцiативу. Загалом така тактика вкрай ризикована, але колишнi спроби та помилки треба враховувати.
  Справдi масовi битви показали, наскiльки придушує Люфтваффе та захiдна авiацiя за чисельної переваги. Наскiльки тодi знижується ефект вiд кращої маневреностi та зростає фактор найпотужнiшого захисту та озброєнь.
  Реально американцi за чисельної переваги виють добре. Це багато вiйн показали, у тому числi i пiсля Другої свiтової, янкi вмiють реалiзовувати бiльшiсть i використовувати перевагу. Це ось у меншостi вони б'ються набагато гiрше. I спiввiдношення втрат можуть у разi бути просто катастрофiчними. Але коли у них усi козирi...
  Та й асiв високого класу майже не лишилося. Так що доводиться...
  Фрiдрiх змушений наносити удари по наземних цiлях, що вже не так цiкаво.
  Куйбишев, все ще не взятий нiмцями, радянськi бiйцi стiйки, а ворог не дуже рветься вмирати. Бомбардувальних ударiв наносити багато.
  Особливо лютує надiйнiша модифiкацiя важкого пiкiруючого бомбардувальника ХЕ-277. Пiсля замiни двох моторiв на один вал, потужнiший двигуном в 2950 кiнських сил i змiцненням конструкцiї, пiкiрувальник став куди надiйнiше. Довiвши, що двадцять п'ять тонн ваги не проблема для точних ударiв.
  А ефективнiсть цiєї руйнацiї з Ю-87, не порiвняти. Остання машина вже майже знята з виробництва. Є найкращi замiни...
  На пiдходi - це Фрiдрiх знав точно ХЕ-377, реактивний пiкiрувальник, який не має собi рiвних для цього класу машин i здатний бомбардувати на пристойних дистанцiях.
  А ось i "Сова" двомiсна машина... Вiсiм найпотужнiших авiагармат... У цьому випадку, перероблена в штурмову модифiкацiю...
  Першi три лiтако-вильоти винятково удари про зброю та iншi цiлi. У Фрiдрiх, до речi, з'явилася нагорода золотого гарматного хреста в рубiнах - спецiально заснована особисто для нього, як досягла рубежу в двi тисячi пошкоджених i знищених знарядь. Нагорода цiнна... Хоча знищення знарядь нiколи не вважалося таким почесним як лiтакiв та танкiв.
  А ось щодо танкiв. Орден винищувача танкiв iснує дано, але ось затверджено черговий вищий його рiзновид з дiамантами! Натякнули: дiйдеш до тисячi отримаєш i її.
  На четвертому вильотi Фрiдрiх виявив та розстрiляв групу з п'яти танкiв. На МЕ-262 швидкiсть, звичайно, вища, але якщо ти в трансi, то значення подiбне не має, взагалi нiякого. Нiби ти не мчить по небу, а майже застиг, не чуючи, реву...
  Фрiдрiх навiть як би перехрестився.
  Ще лiтако-вильоти... I бомбардування. Руйнування мосту.
  Нiч видалася жаркiшою, цiла танкова колона i чотири нiчнi У-2. Останнi зрiзанi, а танки обрушилися заряди.
  Тут, звичайно, видно й слабкi мiсця реактивної машини. Важко сповiльнитися i вести вiдмiнний пiкiрований вогонь. Фрiдрiх навiть поскулив:
  - Ось вона геометрiя! А з нею тригонометрiя!
  Довелося зробити кiлька заходiв, а з ними i скiнчилося паливо, машин садив уже зовсiм близько вiд фронту.
  А спробуй реактивного монстра посади... Ледве крила не обламалися, а колесо погнулося i загрузло. Але до стрiлянини не дiйшло. Не до цього було i Фрiдрiх за допомогою пiхотинцiв, що наспiли, абияк свою бандуру виволок.
  Тiльки лайки i матюка було при цьому. Та ще й погроз. Хлопчик-льотчик навiть вивiв мораль:
  - Терпiння i працю, все перетруть окрiм - бажання нарiкати на долю i тягнути гуму!
  Наступного дня довелося вiдмовитися вiд МЕ-262 i пересiсти на свого колишнього надiйного ковзана МЕ-309.
  Однак цiлей для полювання виявилося i цього разу мало. Авiацiя схлинула, танки та САУ закопанi в землю. Схоже, Сталiн вже змирився з програною битвою i лише хотiв змусити фрiцiв попiтнiти. Фрiдрiх це розумiв. Куйбишев приречений, але в мiських кварталах можна багато i довго битися, навiть якщо вiйська оточенi з усiх бокiв.
  Лише нiч з'явилися IЛ-2 та танковi групи. Причому дрiбнi...
  Серед броньованих машин знову виявилися IС-1 з небезпечними гарматами в 85 - мiлiметрiв. Фрiдрiх навiть спостерiгав бiй мiж ними та трьома "Шерманами" з довгостроками.
  . РОЗДIЛ No 15.
  Павло-Лев складав надто довго та багато. Внаслiдок чого вимотався i в нього вже почали злипатися очi i зрештою вiдважний командар поринув у глибокий сон. I снилося йому щось бурхливе.
  Олег Рибаченко вже у Москвi разом iз Маргаритою Коршуновою. Там вiн також помолився у храмi. Вiдвiдав Кремль i рвонув у напрямку Санкт-Петербурга. Разом iз ним бiгла й дiвчинка Маргарита. Вiчнi дiти миготiли босими п'ятами по снiгу.
  А Олег Рибаченко продовжував складати та записувати;
  За визначнi досягнення Володимира Рибаченка чи Фрiдрiха Бiсмарка викликали до штабу для вручення чергової нагороди. Так поки що не придумали нового ступеня лицарського хреста на вiдзнаку, його нагородили ще раз: Великою зiркою Лицарським Хрестом Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  А якщо у росiян є двiчi герої СРСР, то чому не бути i двiчi нагородженими вищим восьмим ступенем лицарського хреста. Тим бiльше, за традицiєю таких ступенiв, саме всього iснує вiсiм.
  Володимир цiлий тиждень не вилазив iз лiтакiв i сильно втомився. Загальний його рахунок досяг за час компанiї: двi тисячi вiсiмсот двадцяти двох лiтакiв, двi тисячi сто п'яти танкiв i самохiдок, i близько трьох тисяч рiзноманiтних знарядь i мiнометiв, i реактивних пускових установок.
  Досягнення скажемо прямо: феноменальнi! I в них справдi є щось диявольське.
  Володимир Рибаченко без особливого ентузiазму прийняв нагороду. У нього i так всi груди в орденах та медалях.
  Куди, як гиднiше вiдчувати себе зрадником свого власного народу. Тут уже й ордени не на радiсть.
  Надворi вже 5 грудня. Але морози спали i лише прохолодно, i трохи стрiмко. Але снiг ще не встиг як слiд випасти i вже танув. I хлопчик, як i ранiше, бився в плавках, одягнувши мундир лише на час нагородження.
  Що ж хай воно й буде так? Якщо ти став монстром, то вже йди дорогою скорбот до кiнця.
  Чомусь Гiтлер не хотiв з хлопчиком розмовляти, i його зустрiчав нацi два. Втiм, не зрозумiло ще хтось iз них гiрший i огиднiший. I той i iнший типи - дуже одiознi. Володимир Рибаченко подумав - ну i прокляття. Коли воював з англiйцями та американцями чудово себе почував. А зараз нiби паршивий i сильно побитий пес. I соромно i паскудно ... А головне нiчого вiн з собою вдiяти не може, i повернути проти фашистiв смiливостi не вистачає.
  Герiнг зустрiв його досить тепло, але не надто був балакучий.
  Мабуть, у жирного заступника фюрера голова надто вже хворiла з похмiлля. А мораль така - знай собi мiру.
  Володимир також смертельно хотiв спати.
  I ось насилу дочекався закiнчення церемонiї.
  Плюхнувся в пишну постiль i поринув в обiйми бога Гiпноза
  I тут Володимир-Фрiдрiх нарештi побачив довгоочiкуване продовження свого феєричного та героїчного сну;
  Ось вiн на ристалищi, пересуваючись, наче цирковий гiмнаст на шкарпетках, уявляючи, що вiн нiндзя рухається, перебираючи пальчиками тонюсеньким канатом.
  Треба взяти булаву, так вiн її й вiзьме. Адже вiн воїн, а не чортове мурло. Або як це кажуть на подвiр'ї: пацан, а не Чмо пiдзабiрне. У чому проблема? У сильнiй охороннiй магiї, яка змушує пасувати спритнiсть та силу героїчного втiлення.
  Але чарiвна палиця не надто покiрна, не дається в збитi i обдертi пальчики.
  А ще на думку не зовсiм до мiсця i часу, лiзуть рiзнi фiлософськi мiркування. Хоча чому, увi снi, де час i простiр настiльки вiдноснi, що не зрозумiти, що справжнє, а що мiраж i не мiркувати, про свiтовi проблеми.
  Є орачi вiд Роду, i навпаки природженi воїни всi вони заслуговують на повагу. Навiть народився найкрасивiший афоризм; Якщо нiкудишнiй тил, не допоможе ратний запал, ну а якщо запалу немає - тил пiде вороговi в обiд.
  Але в усi часи лiдируючою силою, яка дає перемогу, став саме тил. I росiйська армiя стала здобувати перемогу над шведами саме пiсля створення вiдповiдної матерiально-технiчної бази.
  Володимир-Фрiдрiх прикинув на око шанси четвiрки чи вiрнiше п'ятiрки. У їхньому арсеналi додалося цiлих чотири короткi, причому можливо теж зачарованi списи, кiлька щитiв, триголова булава i два великi та ще й вийшовши, здатнiсть за думкою наказу власника згинатися меча. Все разом це небезпечно як магоядерний заряд. Те, що могло не лише налякати! Та й розтоптати будь-кого.
  Рибаченко-Бiсмарк фiлософствуючи i надалi, заявив:
  - Цей бiй зовсiм не перший, але... Перший млинець може i вийти комом, а перший бiй тiльки перемогою, бо iнакше вiн не перший, а єдиний!
  - Може, юний демiург перестане нас карати? - Майже з надiєю, бачачи вагання хлопчика, спитав барон. Iншi лише озирнулися, розраховуючи на сприятливий форс-мажор. А може, i на раптову допомогу, щасливого лотерейного квитка. Непогано використовувати i спритне шахрайство. Начебто, наприклад, п'ятого туза в однiй колодi, або прихованого пiд козирком кепочки джокера.
  До них i справдi пiдiйшла п'ята карта i це була жiнка, причому настiльки велика, що її завжди заманили за юнака.
  В даному випадку гiгант, зрозумiло, залишився навiть не в меншостi, а однинi. Тяжко ступаючи, але при цьому, спокiйно дихаючи, Маркiза демоном мадам де Сталiновська нагадала, те, що й так очевидно:
  - Перед нами босоногий, подряпаний сосунок, а проти нього найкращi воїни свiту!
  Чаклун-друїд наполегливо прохрипiв:
  - Хороший сосунок... Уклав цiлий загiн пристойних, найдобiрнiших солдатiв. Хотiв би я сам стати таким жовтим!
  - А нас п'ятеро проти дитини! - обурилася могутня маркiза.
  Гiгант, щулячись, i смикаючи плечима, зазначив:
  - Ну ну i що? Це саме той випадок, коли зовнiшнiсть лише вводить в оману. - Он тих, хто вже впав теж було не менше п'яти, а вiрнiше цiла сотня! Де вони соколики тепер? Вдачливi хлопцi зi стогонами вiдповзають з багряного ристалища.
  Володимир-Фрiдрiх, нiби пiдтверджуючи слова, що навiть не оглянувся, змахом лiвої руки змусив пускати кривавi бульбашки чергового сарацину.
  - Тому й корчать, - раптом почав наставляти войовничий всезнайка чаклун-друїд, - що нi на фунт iзюму не ставили супротивника.
  Володимира-Фрiдрiха Рибаченка-Карасєва атакував ще один найманець, цього разу з-помiж монголiв. Вiн спробував застрелити пацана з цибулi. Хлопчик, пiшовши вiд перших двох стрiл, спiймав рукою третю i змусив ворога прийняти вiстря в горло.
  Але барон-гiгант продовжував, що здавалося для такої великої людини дивним, наполягати:
  - Та я його якраз готовий переоцiнити i вiдразу присудити святому ангелу перемогу. Не хочеться вмирати в кольорi рокiв або, що ще гiрше ставати калiкою.
  Маркiза свиснула через нiздрi, i похитала головою.
  - Нi, ситцевий товаришу! - жорстко i категорично вигукнув генерал. - Адже ми тут найсильнiшi магiчнi зарядженi пiдiбралися. - Генерал просипiв. - Ось так, що ми вирiшили!
  За нього закiнчив сам кастильський граф:
  - Ось саме ми обов'язково вiдколошматимо нашого найсвятiшого херувима.
  Генерал перепитав:
  - Ну, як, згоднi?
  Граф замiсть вiдповiдi встромив меч у ґрунт i тут же витяг його, зобразивши звiрячу фiзiономiю.
  Маркiза i чародiй озвалися нелюдським озлобленим гарчанням, i барону нiчого не залишалося, як запевнити:
  - Боягузтво прямо протилежне обережностi, тому що перше по кривiй виводить до розбитого корита, а таке мiсце занадто сире, щоб почуватися в безпецi!
  Маркiза буркнула:
  - Ой без пафосу, давай без пишних фраз!
  - Та я теж можу i без зайвої мiшури. Просто пiддаватися не буду! - запевнив, тицьнувши кулаком себе в груди барон.
  Маркiза вiддала короткi розпорядження;
  - Гаразд, зайця! Ми тодi доходимо до того ромбоподiбного опорного доробку i займаємо як би оборонну позицiю. - Жiнка-велетень пригнула повiки i роз'яснила. - З одного боку використовуємо опорний пункт як додатковий захист вiд його стрiмких рухiв, а з iншого нас надiйно прикриє стiна трибуни.
  Граф iз задоволенням прицмокнув мовою:
  - Оце iдея! Тут цю дурню вже такий сюрприз чекає.
  Такий маневр, мабуть, дуже досвiдченої войовницi з найзнатнiшого роду Володимиру-Фрiдрiху Рибаченку-Бiсмарку до надзвичайної спраги пожежної сирени не припав до нутра. Наблизившись до згуртованої групи захисникiв, хлопчик термiнатор видав:
  - Хто щетиниться їжаком, той пiде у витрату як статева щiтка!
  I ще трохи ближче, то метрiв на п'ятнадцять вiд них. Юний витязь деякий, нехай i короткий час вивчав лiнiю оборони, що наїжилася матерiальними i магiчними засобами. Допитливо шукаючи ахiллесову п'яту в побудовi i вибираючи потрiбний момент для удару.
  Володимир-Фрiдрiх задумався. Йому хотiлося закiнчити швидше, але й передбачити треба рiзну та хитру, витончену дiю.
  У всякому разi, i перевантажувати себе зброєю не слiд, але й голяка атакувати стрiмко.
  Зробивши, сальто хлопчик-рейнджер пробурчав:
  - Перемагати завжди важко, навiть дурного ворога - легкiсть настає лише, коли святкуєш перемогу розуму!
  I ось настав фiнальний уривок генеральної, здатної помiтити божий суд бою. Єдиний, малорослий i худенький воїн, що атакує, згадав фiльми про рiзних гуру. Юний воїн, наслiдуючи схiдну школу єдиноборств, зробив кiлька спецiальних вдихiв, наганяючи у кров якнайбiльше бiоплазми i кисню. Провiв жорсткою пiдошвою по покриттю, вибираючи гострiшi камiнцi, такий ось масажик i реактивно рвонув з мiсця, немов розлючений вепр. Обвiшана як гронами винограду зброєю п'ятiрка одразу заворушилася, трохи змiнюючи становище масивних тренованих тiл i посилюючи упор нiг. Могутня маркiза спритно i дуже метнула короткий спис. Володимир Рибаченко передбачав це.
  Хлопчик-термiнатор навiть не став зрушуватись убiк, та й набрана iнерцiя вже не дозволяла зробити такий маневр. Тому вiн елементарно вiдбив важкий з гострим, немов уламок алмазу наконечником снаряд виставленої навскiс рукояткою меча. Зброя трохи вiдхилилася вниз i пролетiла мiж нiби повитими з дроту нiг термiнатора-попаданца. Автоматично Володимир-Фрiдрiх оцiнив силу, точнiсть та обачнiсть кидка.
  А пiтом противники вже виходили рясно, незважаючи на магiю, що пiдкрiплює. Хлопчисько-рейнджер, начебто повертаючи свiй меч на колишнє мiсце, одночасно з яким вже за рахунком босоногим стрибком завiв жилисту правицю далеко влiво. Створюючи хибну мету - повнiстю вiдкриваючи свiй правий бiк. Уславлений генерал миттю як мелькання градинки за вiкном, пошкодував, що не наважився кинути спис у цей момент, а вже наступної секунди прославлений полководець, який побував у колотнечi гiдних серiалу, першим вибув iз захисного ряду.
  Тому що Бiсмарк-Рибаченко заводив свою рельєфну руку з трикутним бiцепсом далеко влiво для елементарного замаху. Другий меч полетiв наче диск, запущений iз корабельного арбалета, вдарив генерала по кiсточках i пiдсiк його як серп просо.
  Володимир-Фрiдрiх вякнув:
  - Вiдкриваючи, рахунок у банку прагнеш поповнення, вiдкриваючи рахунок побитим ворогам, хочеш зменшення, але навар у будь-якому випадку залежить вiд розважливої кмiтливостi!
  А дружки лютували. Саме над генералом, що впав, безцеремонно топча його тiло кованими червоними золотом чоботями, i проскочила, обертаючи важкою зброєю, Маркiза Демонов. Вона зробила запеклу спробу завалити голопузого, та ще не раз пораненого Володимира-Фрiдрiха. Дама порушила план, пiддавшись несамовитiй лютi пантери. Крiм того вона сама наслiдуючи хлопця спробувала рушити супротивника чоботищем. Але Володимир у стилi Айкiдо пiдштовхнув вогняну воїнку. Так втратила рiвновагу, з великої голови злетiв шолом, волосся, що звiльнилося, спалахнуло як полум'я смолоскипа. При цьому маркiза де Плюссi Бельєр (це iронiя, Анжелiка не була такою здоровою i вправною в ратнiй справi, хоча стрiляла i недурно!) зi смаком прийняла масивною рукояткою меча по червоно-рудiй потилицi. Жiнка-звiр безуспiшно намагалася втримати нитку свiдомостi, що вислизає, отримала до того ж колiном у скроню, i впала додолу, немов гутаперчева лялька, театр марiонеток.
  Володимир-Фрiдрiх зiтхнув:
  - У постiльних справах, чоловiк повинен брати iнiцiативу на себе, навiть якщо потрiбно стелити ворога до пекла!
  Три апологети вiйськової магiї, що залишилися поки що на ногах, рiзко розвернулися i гаркнули:
  - Смерть не стара з iржавою косою, а пристрасна дiвчина з золотою кiскою, що чекає на хлопця з нетерпiнням, нiколи не спiзнитися з побаченням, а своїм одруженням покiнчить з безпросвiтною потребою! Ось тiльки всi вiд неї сахаються!
  Бiйцi, видаючи мудрiсть скоромовкою, спробували вiдбити нову атаку, але росiйський меч, що потрапив прямо вище наколiнника, розрубав сухожилля, змусив барона сiсти вiд болю, опустивши руку зi щитом. Тут Володимир-Фрiдрiх згадавши боксерський фiльм (верх чола наймiцнiше мiсце в черепi!), а наступного моменту з пiдборiддя вiйськового опонента вибила весь дух хлопчиська, що трохи грiшнула трохи вище за прикриваючу корпус пластини. У наймолодшого воїна заiскрило в очах. Гiгант-барон захитався, незграбно хапав пальцями за повiтря, виблював кров'ю i став, наче проколота шина, завалюватись назад.
  Володимир-Фрiдрiх не втримався вiд хихикання та гостроти:
  - Зазвичай вираз працювати головою має переносний сенс, але, на жаль, термiн голова-лом, як правило, буквальний!
  Граф метнув у хлопця кинджал, але той тут же перехопив, довбанув назад, але досвiдчений воїн змiстився, вiстря лише злегка надрубало обладунки, роздерши до невеликої кровi шкiру. Але шок вiд кидка змусив воїна завалитися на бiк, тимчасово вийшовши з ладу.
  Чорнокнижник-друїд, який дiстався на розбирання, всерйоз застосував заклинання, що перетворили повiтря навколо атакуючого хлопчика в желе. А сам, навпаки, рiзко прискорився. Так, схоже, реально надумав зрубати голову, що накидається на всiх огольцю. Але Володимир-Фрiдрiх, насилу долаючи опiр повiтря, трохи (благо зростання невеликий!) присiв пiд виючим десятьма сиренами мечем i кинувся зi своїми кладенцами в атаку на нижньому рiвнi. Хитрий обманний маневр, наче юний термiнатор, мав намiр зрiзати. Що зрiзати? Так, взутi в дивовижнi з химерно загнутими вгору шкарпетками туфлi копита чарiвника-друїда.
  Чаклун скористався цим i вже мав намiр саданути клинком по потилицi суперника, коли йому прямо в забрало уткнулася рукоять тiєї зачарованої булави, яка для носiя фактично невагомої зовсiм не заважала агресивному попаданцу рухатися, надiйно закрiплений у Володимира Рибаченка на поясi. Ослiплений болем, заливаючись кров'ю вiд вибитих зубiв, чорнокнижник-воїн вiдсахнувся. А важка палиця вже прискоренням врiзала супротивника по "качану". У друїда через i нiздрi ринула кров, вiн звалився навколiшки i зi стоном спробував зiрвати з голови покручений шолом. Володимир Рибаченко в азартi всадив злому магу меч у око, спрацював iнстинкт убивцi.
  Залишився останнiй, цього разу справдi останнiй ворог.
  На той час Граф зупинив своє хитання i навiть зiгнувся вперед, нiби шукаючи очима свого кривдника. Пiсля чого стрибнув на супротивника, махаючи як крилами млинами одразу двома. Але в цей момент Володимир-Фрiдрiх без зайвих витiвок рушив атакуючому, мiж очей чарiвною палицею. Нищiвним ударом звалив ще вiдносно молодого, але грiзного суперника втоптаний гравiй.
  I настала мертва тиша. Переривається лише важкими стогонами поранених. А Володимир-Фрiдрiх раптом, що, щоправда, зовсiм не дивно вiдчув страшну втому. Мечi обважнiли, i хлопчисько поклав їхнi кiнцi на землю... На душi сумiш радостi - ти перемiг i нудотностi - стiльки людей покалiчено та вбито.
  Нарештi спадкоємець престолу пiднявся з урядової ложi i урочисто оголосив:
  - Вiдбулося небесне правосуддя. Володимир Непереможний перемiг! А тому беремо на себе взятi заздалегiдь зобов'язання i тепер ця земля з волi Господньої переходить у власнiсть Росiйської iмперiї!
  Публiка зааплодувала, били в долонi однi мляво, а iншi завзято... Особливо намагалося лихе дiвчисько Олена Рибаченко
  А коли все закiнчилося, спадкоємець оголосив королiвську волю, включаючи нагородження Володимир-Фрiдрiха та зведення його до нiмецьких та шведських граф.
  А далi бенкети i свято... У головi виникла дуже розумна iнформацiя;
  Ось яким чином людинi вдалося витягти енергiю з кваркiв? Преони, з яких складаються кварки, мають певну структуру зв'язку мiж собою, яка таким чином структурує колосальнi iмпульси. Тобто, якщо простiше уявiть собi жахливо швидких, але дуже маленьких коней на колосальному просторi. Причому цi конi ще й крилатi. Їхнi рухи настiльки стрiмкi, що з боку, здається, що коней дуже багато i вони заповнюють весь простiр, навiть створюючи видимiсть, нехай рухомий, але в той же час цiлком певних кристалiчних ґрат. А насправдi коней, дуже мало i вони займають лише незначну частку простору, i лише осягнуто колосальна швидкiсть i жахливий iмпульс створюють iлюзiю щiльної i мiцної суцiльної когорти скакунiв, що тримає матерiю. Можна назвати цю систему гiперструною, коли конi начебто незлiченнi, але насправдi їх раз, два й усе.
  У свою чергу подiбна гiперструна не дає розвалу ядру, i є стрижнем електромагнiтних зв'язкiв в атомi. Iмпульс преону та зв'язкiв мiж ними надзвичайно великий, як i швидкiсть руху цiєї частки. Тiльки вона прихована в особливому десятимiрному (як вважали вченi на початку двадцять першого столiття) або що вже сучаснi уявлення дванадцятимiрному просторi, такiй мiнi-гiперструнi. У нiй це, фантастична багаторазово перевищує свiтлову швидкiсть суперкрихiтної частки з колосальним iмпульсом настiльки помiтна.
  Однак якщо перевести струну з десятивимiрного стану в тривимiрне, крихiтна частка преон набуде гiпершвидкостi, яка настiльки перевищує свiтлову, що це призведе до миттєвого розпаду надшвидкiсної кульки. Виникне безлiч iнших частинок, iз меншою швидкiстю, але бiльшою масою. Тобто скакун, що як би вирвався з десятивимiрного пробiгу, немов у струм високої напруги в трансформаторi розмiнюється на безлiч не настiльки швидких скакунiв. Як при розмiнi однiєї десяти тисяч рублевого папiрця вийде тисяча копiйок. Свого роду вiдбудеться народження гiперплазми, здатної виявляти рiзноманiтнi властивостi. Як за швидкiстю поширення, так i за масою особливого шостого стану матерiї. Адже кожна копiйка, що вийшла вiд розмiну десяти тисячної купюри, начебто й менш цiнна, але реально може бути i важчою за колишнiй папiрець.
  Теоретичнi розрахунки показують, що вже чотиривимiрний простiр має об'ємну та енергетичну ємнiсть уже у вiсiм разiв бiльшу, нiж тривимiрний.
  Як це вам показати наочно?
  Тривимiрний простiр куб, а чотиривимiрний тесеракт. Тобто у чотиривимiрному просторi там, де у тривимiрному скакунi обскаче куб, буде заповнений тессеракт, яких у вiсiм разiв бiльше за обсягом куди. Отже одна й та сама частка в чотиривимiрному у вiсiм разiв сильнiша за iмпульс i швидкiсть, нiж у тривимiрному. А для п'ятивимiрного та трьох мiрного простору рiзниця становитиме шiстдесят чотири рази. Тобто тесеракт ще й у кожнiй своїй окремiй кубiчнiй частинi вiдтворює собi подiбне. А шестивимiрне матиме вiдмiнностi у 512 разiв. А десятимiрне має ємнiсть бiльшу в 2097152 рази, порiвняно з тривимiрним. Тобто при термокварковому синтезi звiльняє енергiї бiльше, нiж у два мiльйони разiв бiльше, нiж за повної анiгiляцiї. Тобто маленький, але надзаряджений iмпульсами кiнь перетворюється, вискочивши з бар'єру в два мiльйони iнших скакунiв. А якщо взяти аналогiю ще простiше. Цiннiсть копiйцi в десятивимiрному свiтi зростає бiльш нiж у два мiльйони разiв. I повернувшись назад, замiсть того, щоб знецiнитися iз диво автомата, висипаються гори монет.
  Але в даному випадку це не монети, саме потоки звiльненої енергiї.
  Але звичайно далеко не завжди можна i повну анiгiляцiю зробити, i вичавити всю енергiю преону. Так само як i воднева бомба, далеко не всю свою мiць при злиттi ядер водню звiльняє. Але принцип перекладу мiжпреонової струни, схожий на термоядерний.
  Цей процес ще називають гiперядерним. Як свого ламаєш дванадцяти мiрний вольєр для коня, що б, щоб при зламi з одного коня виник табун iз ста тридцяти чотирьох мiльйонiв скакунiв. I вiн мав вирiшальнi значення i для створення нової зброї та вирiшення енергетичних проблем людства. Тим бiльше, що термокварковий синтез цiлком можна зробити керованим, звiльняючи iмпульси преонiв малими порцiями контролюючи масу отримуваних частинок. Тобто випускаючи жвавих коней, що штовхають вiз, виконують певну роботу окремими косяками. Такi ось з'явилися термокварковi ректори.
  Принцип термопреоннової реакцiї, загалом, схожий, тiльки в ньому в надструнах заховано ще бiльше вимiрiв, з ще бiльш казковим за допомогою iмпульсом. Струна в струнi, як матрьошка i цiлком можливо, що подiбна матрьошка структурно нескiнченна. Тобто для спрощення аналогiй вольєр у вольєрi. Коли конячка однинi, множитися до по сутi нескiнченної кiлькостi разiв. В аналогiчнiй системi може бути вилучено енергiї з урахуванням дванадцятивимiрної пастки, вольєра iмпульсу в 134 мiльйони разiв бiльше... Далi швидше за все iмпульси дедалi дрiбнiшi i дрiбнiшi частинок саме дванадцятимiрної надструнi. Так, а дванадцять кратно i трьом, чотирьом фундаментальним поняттям матерiї, а сама звiльнена енергiя при переходi в тривимiрний простiр зростає в цифру 8 ступеня три помноженого на три, тобто бiльше, нiж 134 мiльйони разiв при повному видобуваннi корисної енергiї.
  Втiм, серед фiзикiв надатомного столiття iснує думка, що гiперструна мiжпреонних зв'язкiв дванадцятивимiрна, а не десятивимiрна (як вважалося за застарiлими вiдомостями), поки що синтез i термокварка i термопреонна не дозволяє повнiстю використовувати всi можливостi прихованi в ядрах атома. Через недосконалiсть процесу розширення струни з безлiчi вимiрювань до трьох стандартних. Через це гiперплазма, або енергетичнiше заряджену їй субстанцiю, що називають принцепс-плазмою. Цi шости, сьомi, i далi стани матерiї, настiльки рiзноманiтнi з усiх точок зору.
  Теоретично термопреоннова бомба може перевершувати анiгiляцiйну майже в 18 квадрильйонiв разiв. А анiгiляцiйна у бiльш нiж чотириста разiв сильнiша за досконалу термоядерну. Тобто бiльше семи квiнтильйонiв разiв термопреонновий синтез ефективнiший за повнiстю використаний термоядерний.
  Ось теоретично, яким жахливим може бути термопреонновий заряд, але поки що його потужнiсть всього в сто, двiстi або трохи бiльше мiльярдiв разiв перевершує аналогiчний за масою термоядерний.
  Чому так? У надатомнiй епосi вольєри з нано-мiкро-частинками свого роду скакунами ламають вкрай примiтивно, а саме методом стиснення. Тобто взяти найпростiшу аналогiю, то тиснуть кварк як яблуко пресом, але замiсть соку витiкає енергiя скакунiв, що вирвалися i зламаних вольєрiв. Тобто коли конструкцiя гiперструни вiд сильного стиску руйнується, тесеракти змiнюються, то й вiдбувається груба поломка їх структур та вимiрювань. Але, безумовно, не повна i абсолютна, як хотiлося людям певному етапi цивiлiзацiї. Крiм того, чим сильнiше ти стискаєш, тим бiльше вольєрiв ламається i вивергається енергiї з гiперплазмою.
  Прокинувшись пiсля цiлої доби сну, Володимир-Фрiдрiх Карасьов-Бiсмарк ще довго не мiг прийти до тями.
  А ось дiвчата з нiмецької команди Герди продовжували збирати врожай. Вони ж такi агресивнi та нахабнi войовницi.
  А їхнiй пiрамiдальний танк сама досконалiсть. Красунi боролися з батареєю, причому особливо не ховаючись. А що їхнiй танк АГ-50 у планi захисту - межа досконалостi.
  Ось вiд нього й вiдскакують снаряди.
  Герда прошипiла, розбивши чергову гармату:
  - Зима зараз... А погода осiння. Якийсь рiк нi селу, нi до мiста!
  Шарлота теж зiтхнула i промимрив:
  - Так... Пересуватися стало важче. Але питання - кого менi взяти в мужья.
  Герда цiлком рацiонально помiтила:
  - А навiщо тобi чоловiк? Краще мати гарем!
  Руда бестiя засмiялася i прочирикала:
  - Ну, все ж так прийнято... Але я б щоночi мала нового чоловiка! Так бiльше насолоди!
  Христина теж засмiялася. Розбила радянську гаубицю, i прошипiвши, помiтила:
  - У свiтi багато безглуздя. Чоловiк один iз них!
  Магда взяла i хихикнула, пiдморгнувши своїм напарницям:
  - Ви вже про одруження подумали... А про вiру у Всевишнього, що забули?
  Герда жорстко сказала:
  - У нас у Третьому Рейху своя релiгiя. I зовсiм не християнська. Тож не варто пiднiмати тут дискусiю.
  Шарлота поставила iнше питання:
  - А ось як ви думаєте... Чи є iншi цивiлiзацiї, крiм людської?
  Христина впевнено заявила:
  - Звичайно ж, є! Медичний факт!
  Герда обережно поправила свою жваву подругу. Потерла голою нiжкою по металу:
  - Не зовсiм медичний факт. Просто логiка та тривiальний розрахунок пiдказують, що вони мають бути!
  Магда труснула золотистою шевелюрою i пропищала:
  - А ви вже налаштувалися проти них воювати?
  Герда рiшуче сказала:
  - Якщо Батькiвщина вимагатиме, то ми битимемося! Така наша доля - у космосi, чи пiд водою!
  Шарлота захоплено заспiвала, рознiсши чергову радянську гармату:
  - Кохання та смерть! Добро та зло! А битися належить лише одне!
  I кругла п'ята войовницi обережно поправила оглядовий прилад. I руда стерва химерно вишкiрилася.
  Христина хихикнула i з тривогою помiтила:
  - А якщо технiчний рiвень iнопланетян виявиться вищим за наш? То що тодi?
  Магда на це злякано зiщулилася. Її босi нiжки здавались такими беззахисними.
  Герда жорстко проревела:
  - I тодi ми переможемо! У росiян були краще сорок першого року танки, нiж у нас, а ми все одно перемогли! Тож не все технiка вирiшує!
  Христина iз цим охоче погодилася:
  - Зрозумiло, далеко не всi!
  . РОЗДIЛ No 16.
  Капiтал-Лев прокинувся i подався робити зарядку. Насправдi бiльше спати нiчого. Потрiбно серйозними справами займатись. Спочатку секс iз дiвчатами. Потiм гарна лазня. Пiсля пробiжка та уроки фехтування. А пiд кiнець плавання у теплому. Пiсля чого найкраще, це випити пальмового пива i в постiль на бочок. Щоб бачити чудовi та класнi сни.
  Варнава та ще три людини серед них чорношкiрий Обломов вдалися на нараду, незабаром до них приєднався капiтан Монiтор i шестеро його пiдручних з яких двоє не мали жодного вiдношення до людської раси. Олег швидко накреслив схему мiста.
  - Основнi багатства вже зануренi на кораблi i ось-ось можуть пiти. - почав вiдважний розвiдник. Та ще, в дорозi до них це я знаю точно приєднуватися троє суден тоннажем i озброєнням корабля, що не поступається. Треба поспiшати, напасти ранком - Зробив висновок Олег. Тут припустив хлопець ще варiант. - З маскуванням пiд костюми супротивникiв.
  Монiтор спокiйно сказав:
  - Я згоден з цим хлопчиськом. Треба вдарити вдосвiта, ваш корабель вони сподiваються, добре знають i не вiдкриють вогонь.
  - Це непогана iдея, але спала на думку iнша думка. - Промовив лише Варнава, що здався простачком.
  Монiтор з iронiчною посмiшкою (ну що може вигадати, нехай велика, але похилим чолом голова цього громили!), спитав:
  - Яка ж?
  Носiй iменi, що став у людському свiтi легендарним завдяки Iсусу Христу, хитро заявив:
  - Якщо всi багатства з мiста вiдвозяться, то навiщо наражати себе на ризик, штурмуючи мiсто. Можна зробити набагато простiше.
  Монiтор зробив пару судомних ковткiв iз кубка, пiсля чого тицьнув собi кулачищем, пробуючи на мiцнiсть щелепу. З хитрою думкою вбити клин мiж капiтаном i його першим помiчником (хто мiг подумати, що це хлопчик не просто юнга!) ватажок морських розбiйникiв заявив:
  - Сумнiваюся план, запропонований хлопчиськом, простий i ефективний.
  Варнава на це знову заперечив. Причому говорив пiдкреслено лiниво, i тягуче:
  - А ось i я не маю, є iнше мiркування. Оскiльки наш золотий хлопчик потопив головний корабель, що супроводжував, то найкращим було б нам взяти на себе його функцiї.
  Монiтор пожвавiшав i, нахилившись, запитав:
  - Тобто що ти маєш на увазi?
  Варнава хитро пiдморгнув i наче старий сич проворкував:
  - Ми могли б супроводжувати навантаженi транспорти, завiзши їх не в метрополiю, а наше пiратське гнiздечко.
  Монiтор у досадi стукнув кулаком по столу i заїв:
  - Так просто, а якщо вони, перш нiж доручити нам це, захочуть особисто зустрiтися з Папiрус дон Хапугою?
  Варнава напхався i випнув широкi, як фортечний мур груди:
  - Ну то й що? Я думаю iз задоволенням зiграти цю роль. - Отаман флiбустьєрiв пiдняв угору великий палець. - Адже я плавав п'ять рокiв пiд Контрабасним прапором i чудово наслiдую їх на нього акцент.
  Монiтор, якому дуже докучало, що не йому особисто на думку прийшла ця думка, промимрив, навмисне знижуючи тембр голосу:
  - А якщо тебе зустрiне той, хто знає цього адмiрала особисто?
  Варнава розкрив глибоку пащу в удаваному позiху i проворкував:
  - I це не смертельно, тодi нашi матроси завдадуть заздалегiдь пiдготовленого удару.
  Монiтор скептично зрушив брови i скривив i без того примхливий рот.
  - А ти думаєш, що зумiєш пiти?
  Варнава виглядав дуже впевнено:
  - Зi мною буде мiй помiчник, воїн, який не має собi рiвних у мистецтвi володiння мечем. Боєць - Олег. - Варнава ще бiльше випнув груди. - Вiн сподiваюся, зумiє мене врятувати.
  Монiтор вiдмахнувся широкими лапами:
  - Що ж я з тобою не пiду i голову в пащу леву не засуну. Краще нехай мої хлопцi, раз зосередяться узбережжям, щоб накрити тi гармати, що вам не вдасться знищити залпом.
  Варнава посмiхнувся i запевнив товариша:
  - Добре я поки що постараюся здобути перемогу не проливши кровi. Потрiбно вибрати собi пiдходящий костюм контрабасiвцi одягаються розкiшно.
  - I ще прихопи мiшок або краще скриню золота у подарунок. - подав реплiку Олег. Хлопчиковi також прикро, що думка про вправне обман прийшла в голову не i йому особисто, а тому, кого вiн i ймовiрно iншi вважали тупим солдафоном.
  Цього разу Монiтор визвiрився:
  - А це ще до чого така марнотратство?
  Хлопчик тихо промовив:
  - Золото затуманить їм очi, краще димової завiси. З його допомогою ми притупимо пильнiсть ворога.
  Монiтор тут розгубився i пробурмотiв:
  - Пiрати зазвичай забирають золото, а не дарують.
  Олег хихiкнув i пояснив:
  - Ось саме таким чином, нiкому й на думку не спаде, що ми флiбустьєри. - I гарно додав цiлком очевидну iстину. - Деколи треба вiддати, щоб отримати.
  - Тiльки використовуйте своє золото, я вам не дам жодної монети. - огризнувся Монiтор.
  - У нас свого вистачить. - поблажливо вiдповiв Варнава.
  Крiзь зуби пiрат пробурчав:
  - Добре бути забезпеченим.
  Тут спостережливий Олег перехопив жадiбний погляд, кинутий зовнi прилизаним та аристократичним пiратом.
  Варнава розвалистою ходою вирушив у найбагатший гардероб адмiрала. Там почав примiряти на себе одяг грандiв Контрабаса. У жоднiй країнi цiєї пiвкулi не одягалися так вишукано i на широку ногу, як у них. Що втiм, з огляду на багатство iмперiї i не дивно. I чим вищий ранг, тим розкiшнiший костюм. Варнава виявився занадто великим, i нi як не мiг пiдiбрати вiдповiдний одяг. Вiн уже був зневiрений, але пiсля тривалих пошукiв йому пощастило, в позолоченiй скринi вiн виявив комплект одягу, розрахований на графа Колочичова теж дуже здорового суб'єкта. У новому костюмi смаглявий i бородатий Варнава виглядав дуже ефектно.
  - Чим я не герцог. - Промовив вiн, то жмурячись, то розгладжуючи зморшки при цьому вдивляючись у досить добре вiдполiроване дзеркало. - Я найзнатнiший гранд!
  Пiрат-главар навiть притупив вiд захоплення, тiльки велика чорна i трохи, неохайна борiдка псувала враження.
  - Покличте Кровососа, хай трохи мене пiдрiвняє.
  Незважаючи на грiзне прiзвисько Кровосос виглядав досить нешкiдливо. Цей тип, перш нiж потрапити на каторгу, працював перукарем. Вiн улесливо посмiхався, потiм дiставши приналежностi, акуратно постриг i злегка пiдголив грубу фiзiономiю флiбустьєра. Несмiлива пропозицiя збрити бороду повнiстю пiшов рик.
  - Я що баба чи дитя щоб розлучатися зi своєю гiднiстю. - Варнава здавалося, розлютився i енергiйно махав кулачищами. - Ви цирульники худоби, скарабеї i лише спотворюєте обличчя.
  Кровосос вiдсахнувся, хто його знає старшого капiтана, чи не пiрне ножем. Набачився вiн таких типiв за своє життя. Коли за дрiбницю один оговтується на той свiт, iнший на каторгу.
  - Ну, чого тремтиш, ти хто пiрат чи цикун. - Варнава спробував надати собi образа величi, що йому добре вдавалося. - Тепер слухай, схожий я на контрабасського адмiрала?
  Кровосос постарався потiшити грiзного отамана:
  - Так! У кожному вашому русi видно аристократичне походження.
  Варнава надувся i згiдно сказав:
  - Згоден я з породи тих, хто звик наказувати. Ось тепер i ти став пiдлабузником. - I мiцний поштовх широкою долонею у плече. - Ну гаразд iди, виконав роботу добре.
  Варнава милостиво вiдпустив Кровососа, потiм позiхнув, до свiтанку залишилося вже зовсiм небагато хоч трохи поспати. Хоча вiн народився у свiтi, де вночi освiтлення постiйно вагається, i буває при чотириразовому повнi свiтло як на Землi в ясний день, але все одно - цикли i є цикли. Ритми деннi та нiчнi.
  Величний корабель впливав у бухту, по нiй ще плавали уламки, затонулого корабля, причому бiльша частина гармат була вже на днi i водолази або точнiше особи рiзних рас взяли на собi таку роль, безуспiшно намагалися дiстати пошкодженi гармати. А з ще бiльшим ентузiазмом i скарбницю, що знаходиться на кораблi, та iншi цiнностi.
  Губернатор Фрейдi мучився головним болем. Нiч i справдi видалася кошмарною, краса i гордiсть флоту iмперiї Контрабас лiнкор "Спекельний" злетiв у повiтря. Тепер вантаж напевно затримається в порту, принаймнi до пiдходу iнших кораблiв супроводу. Це ще пiвбiди, але сам факт, що такий корабель загублений у його мiстi, що в цьому випадку подумає король та iмператор усiєї Контрабаса? Як пiднесуть це пiдлабузники-вельможi, в цьому випадку однiєю вiдставкою не вiдбудешся.
  Вийшовши зi свого зробленого з рожевого мармуру палацу, вiн мало не обмер. Гарний корабель, що так нагадує той на якому Папiрус дон Хапуга вирушив мстити арфiстам розпростер вiтрила. Рухався, правда, вiн, не поспiшаючи, але це пояснювалося неймовiрним безладом, що панує в бухтi.
  - Всевишнiй Господь почув нашi молитви. - проворкував губернатор, пiднiмаючи вгору густi, немов у Брежнєва, що перепив, брови. - У таку важку годину прийшла пiдмога. - грубим жестом воїн покликав багато прикрашеного чоловiка середнiх рокiв. - Гей Фошанге приготуй знатний стiл, я запрошу адмiрала до палацу.
  Старший лакей розкланявся i почав кричати на слуг, змушуючи їх спiшно готувати знатний снiданок.
  Коли, нарештi, посудина зайняла належне їй мiсце, навiюючи повагу, i всiм була видна емблема "Тигр" i гордий контрабасiвський прапор. Зберiгаючи подобу суворої дисциплiни, хибнi контрабасiвцi, а насправдi пiрати, вишикувалися на плацу, блищачи яскравими ретельно видертими латами. Потiм спустився пишно одягнений Варнава. Його супроводжував виконуючий роль секретаря Польща Фонограма, вiн вiдрiзнявся вмiнням метати ножi i природно воїн Олег, який взяв роль хлопчика слуги. Найнеприємнiше, але довелося одягнути все ж таки туфлi. Так як випадок урочистий захiд у порт, i вiн слуга не простий для пiдношення келихiв, а саме особистий. Два високi чотирирукi воїни несли за ним скриню повну золота.
  У порту квапливо збирався оркестр, вiн надривно заграв. Потiм поступово мелодiя вирiвнялася, i звуки стали стрункiшими.
  На зустрiч вибiг офiцер, звернувши увагу на еполети, вiн вiддав честь i сказав:
  - Бажаю всiх небесних благ пан адмiрал. Губернатор уже чекає на вас.
  Варнава поблажливо махнув своєю лапищею-ковшем.
  - Вольно, доповiсти його превосходительству, що я вже йду.
  Палац мiсцевого владики розташовувався в глибинi розкiшного саду. Бiля входу стояли двi великi ящiрки з гарматами на спинi, вдалинi пасся кактусовий слон. Безпосередньо бiля входу до палацу росли двi височенi за десять метрiв гвоздики з бутоном, в який легко мiг сховатися не тiльки стрункий Олег, а й дорослий чоловiк.
  Варта з списами на входi розступилася. Було видно, що мушкети ще не такi моднi. Сам палац справляв сприятливе враження, широкi вiкна надавали йому веселого вигляду. На стiнах розвiшано багато картин, зброї, щитiв iз рiзними гербами. Олег крокував за Варнавою i злегка морщився, жали новенькi лакейськi туфлi немилосердно.
  А ось сам губернатор, легкий на згадцi. Досить товстий, але намагається прямо триматися. Дуже м'яким голосом король навколишнiх мiсць сказав:
  - Я радий вiтати такого знатного гостя.
  Варнава церемонно вiдповiв на ввiчливiсть:
  - Я теж дякую долi, що послала менi зустрiч iз таким гостинним будинком.
  Губернатор, намагаючись зробити тон ще бiльш улесливим, сказав:
  - Минулого разу про високо шанований дон Папiрус ви вiдмовилися вiдвiдати мiй палац, посилаючись на невiдкладнi справи. Тепер ви надали нам честь.
  Тут Варнава зрозумiв, що мало не влип, що було б, якби губернатор бачив ранiше за цього адмiрала. Його чекала б у кращому разi шибениця або щось жорстокiше, наприклад стовп, коли прибивають цвяхами за руки та ноги.
  Вiдповiдь втiм, холодна:
  - Та виявився зайнятий, справи служби. - I несподiвана палка фраза. - Але скiльки можна нехтувати гостиннiстю!
  Губернатор тихо спитав:
  - Як пройшла ваша експедицiя до берегiв держави язичникiв Арфи?
  Варнава щиро вiдповiв:
  - Блискуче! Вдалося пограбувати одне дуже багате арфiйське мiстечко, причому без великих втрат.
  Очi губернатора округлилися:
  - Сподiваюся, ваше iм'я не було засвiчене, адже поки що ми формально, не воюємо з Арфою.
  Варнава знову не покриваючи душею вiдповiв:
  - Все пройшло чисто, я навiть сам здивувався.
  - Видобуток багатий? - у голосi губернатора вiдчувалася заздрiсть.
  - Не бiдна, нам допомагав сам Бог. - Тут ватажку довелося трохи пересилити себе. - На знак нашої глибокої вдячностi та довiри ми даруємо вам скриню iз золотом. - Варнава навiть розвiв руки, демонструючи щедрiсть.
  Губернатор був охоплений жадiбнiстю. Втративши солiднiсть, вiн кинувся до скринi i вiдкрив кришку:
  - Ба та тут цiлий стан. Недарма цi нероби тягли його насилу. Про Папiрус дон Хапуга. - Вельможа вклонився. - Я ваш боржник вимагайте вiд мене будь-що.
  Ватажок пiратiв без образникiв вiдповiв:
  - Я думаю, найкращою нагородою буде вiддане служiння коронi. Я чув, що цiєї ночi ви втратили лiнкор "Спопеляючий" прозваний на честь пекельного племiнника нашого найбiльшого монарха. Я вважаю, що це надто чутливий удар, у той момент, коли столиця потребує фiнансiв.
  Губернатор промимрив:
  - Ви маєте рацiю.
  Варнава гордо вимовив:
  - Тому я пропоную, що передати командування та супровiд такого цiнного вантажу треба менi. У мене, у свою чергу, вистачить гармат, щоб вiдбити його вiд будь-якого пiратського нападу.
  Губернатор був радий виконати будь-яке прохання адмiрала:
  - Звичайно, я надам вам всi необхiднi повноваження. Я думаю, з таким бравим воїном нашi вантажi будуть, наче в паннiй правицi.
  Варнава хруснув пальцями:
  - Тодi негайно вiдпливаємо.
  Губернатор знову пролебезнiв:
  - Хоч би поснiдайте адмiрал. Зробiть нам честь, крiм того, кораблям теж потрiбен час, щоб зiбратися.
  Ватажок флiбустьєрiв поблажливо упустив:
  - Ну гаразд, трохи пiдкрiпитися не завадить.
  Варнавi не хотiлося збуджувати пiдозру надмiрною поспiшнiстю, та й швидше за все святковий стiл у губернатора буде чудовий.
  Гарненького Олега, як прислугу залишили за дверима, а лжеадмiрала пригощали, немов самого короля. Такi страви пiдносили, причому навiть хлiба i торти, випеченi як вiтрильникiв, i королiвських палацiв. Красиво, химерним орнаментом викладенi шматки нарiзаної риби, мису, овочiв, фруктiв та безлiчi приправ. А вина i зовсiм казковi, що блажають повелителя розбiйникiв. Та тут виявилося достатньо спокус, щоб залишитись ще на деякий час.
  Варнава справляв трапезу грубо, наче останнiй мужлан не знайомий з етикетом. На нього почали звертати увагу, але сам губернатор вдав, що все йде як слiд.
  Пiсля кiлькох пляшок дорого вина, Варнава не втратив голову, його тiло, як i ранiше, було богатирським, але зате мова стала надмiрно рухливою i вимагала роботи.
  Недовго думаючи пiрат заспiвав, його глибокий бас звучав приємно, деякi присутнi Офiцери почали пiдспiвувати;
  Ви готовi пiти за мною,
  Не залишитися в лахмiттi з торбою!
  Щоб видобуток як мед текла,
  Щоб золотом пролилася рiчка!
  
  Для того потрiбно робити так,
  Щоб не в грiш виявився п'ятак!
  Щоб кожен iз нас умiв,
  Встилати шлях килимом iз тiл!
  
  Ох пiрати ви дiти мої,
  Не якiсь хрестики - нулi!
  Кожен iз вас це богатир,
  Швидше килиму стир!
  
  Абордаж це для чоловiкiв,
  Чи не шукати в поразку причин!
  Краще просто пуститися в танець,
  Вiрю я, що ваш дух не згас!
  
  Поведу вас в атаку друзi,
  Ми пiрати - рiдна родина!
  Будемо битися начебто чортiв,
  Та iнших бiльше немає iдей!
  Шуму створювала ця пiсня багато.
  Граф Санта-Клаус дон Парадний увiйшов до примiщення, вiн запiзнився на запрошення губернатора i тому виявився страшенно злим. Побачивши здоровенного дитину, що спiває малопристойнi пiсеньки, вiн з хвилюванням запитав:
  - А це ще що за блазень?
  Губернатор вiдповiв:
  - Ти бачиш найбiльшого адмiрала Папiрус дон Хапуга!
  - Та який це дон Хапуга? - розлютився, тупаючи чоботицями по мармуру граф. - Це просто блазень бобовий.
  - Не може бути, вiн має еполети. - пробурмотiв опустивши голову i густо почервонiвши губернатор.
  Граф несамовито прокричав:
  - Так цей товстий гаденець самозванець, я кiлька разiв зустрiчався з адмiралом, вiн зовсiм не схожий на ряжену горилу.
  - Заарештуйте його! - прокричав намагаючись приховати збентеження губернатор.
  Вже неодноразово тертий Олег зрозумiв, що справу погано чиркнув сiрником i пiдпалив заздалегiдь пiдготовлений ґнот. Скриня тiльки зверху була покрита тонким шаром золотих монет, а внизу i посерединi був порох. Хлопець про всяк випадок передбачив шляхи вiдходу. Плюс, звичайно, i економiя дорогоцiнного металу, коли поєднуєш приємне з корисним. А точнiше виконуєш, причому успiшно двi функцiї. Вибух має стати сигналом для загальної атаки пiратiв. Цiлий загiн стражникiв уже пiдбiгав до дверей, i Олег жбурнув скриню в них. У кидок вiн вклав увесь свiй розпач i лють, тому досить важка рiч полетiла досить далеко. Вибух був страшний, обвалилася пара колон, було вбито понад тридцять людей, а вибухова хвиля вiдкинула Олега до стiни, ледь не розплющивши юнака.
  Мiцнi кiстки хруснули, проте це лише розлютило Олега, розмахуючи мечем, вiн кинувся добивати вцiлiлих ворогiв. Варнава також не марнував часу, жбурнувши стiл i притиснувши губернатора, вiн вихопив шаблю i налетiв на графа.
  Мiж ними спалахнув жаркий поєдинок.
  Санта-Клаус кричав, хрипаючи наче зламаний грамофон:
  - Горила облiзла, я тебе проткну наскрiзь шпагою.
  Варнава у вiдповiдь репетував:
  - Пiвень я зрубаю тобi голову.
  Перевага капiтана пiратiв у зростаннi та вазi позначилася потужним ударом масивної шаблi, вiн перерубав шпагу, а потiм майже розсiк свого суперника навпiл.
  Щоправда, вмираючи граф обрубком шпаги, трохи подряпав йому живiт, проступила кров.
  Втiм, Варнаву це не могло зупинити, вiн продовжував махати праворуч i лiворуч. На нього кидалися стражники i, отримавши добрий удар, осiдали. Вiд вибуху вибило дверi i, бачачи хлопця, що люто бився, капiтан додав ходу до нього. Олег голосно прокричав:
  - Отамане, бiжiть звiдси, я затримаю їх.
  Варнава, зарубавши чергового, супротивника пробурчав:
  - Незабаром пiдiйдуть нашi друзi, а ми й так протримаємось.
  Застосувавши прийом, подвiйний гвинт Олег зрубав одразу трьох i став поряд iз капiтаном. Хлопчик шепнув:
  - Головне, щоб не застосували мушкети.
  Зовнi було чути, як корабель залп, потiм, розвернувшись, пальнув iнший раз.
  Олег ривком скинув ненависнi туфлi. Запустив пiдбором прямо в око одному з офiцерiв, якi намагалися прорватися. Благо каблук срiбний i лупить сильно, вилетiло око, зависнувши на нервовому стеблi.
  Як i вважали пiрати, раптовiсть дозволила їм частково захопити та частково знищити ворожi гармати. Гарнiзон фортецi потрапив пiд жорна, багато солдатiв було вбито вiдразу, вони впали, навiть не усвiдомивши небезпеки. Майже триста загартованих у боях морських розбiйникiв увiрвалися до мiста. Контрабасiвцi гинули сотнями, лише окремi з них вiдстрiлювалися чи намагалися рубатися.
  Крутий Олег i Варнава, та ще два пiрати, не стояли на мiсцi, а перейшли в наступ, охорона палацу досить швидко впала в панiку. Вони смикалися i вiдступали, закидаючи своїми мертвими тiлами мармуровi сходи. Хлопець увiйшов у дикий раж, нiби в нього й не було бурхливої ночi, ось очистивши кiлька кiмнат, вони вирвалися з колоритної споруди, де здавалося, що навiть стiни випромiнювали загрозу.
  Зрубавши трьох, Олег окинув околицi орлиним поглядом. Усi найближчi пiдступи до мiста були охопленi пожежами, видно численнi фiгурки, що копошилися як мурахи i стикалися одна з одною.
  - Нашi перемагають! Тепер головне, щоб не одна золота монета не спливла з наших рук. - Несподiвано бойовий хлопець виявив ознаки користолюбця. Перехопивши здивований погляд Варнави, хлопчисько-термiнатор додав:
  - Я хочу стати не просто пiратом, а думаю органiзувати свою власну республiку флiбустьєрiв, а для цього нам знадобляться фiнанси.
  - Своя республiка? - Варнава цього разу непiдробно позiхнув i свиснув через широкi нiздрi-лiйки. - Навiщо так складно малюк? Управлiння країною це сама нудна рiч у свiтi.
  Олег на це заперечив6
  - Не думаю, менi дуже подобалося грати стратегiї iз вiйськово-економiчним управлiнням. Це дуже приємно почувати себе царем чи iмператором.
  Варнава безглуздо заморгав:
  - Я щось не розумiю, про що ти говориш. Хоча ти загалом маєш рацiю, влада солодка i цей напiй хочеться нескiнченно вливати собi в горлянку. Але й вiдповiдальнiсть за вчинки зростає.
  Олег хихикнув у вiдповiдь:
  - Мене це не лякає. Давайте додамо краще прудкостi, а то битва пройде без нас.
  Юний корсар побiг уперед. Залишки гарнiзону билися вiдчайдушно, всiм була вiдома жорстокiсть пiратiв, якi зазвичай не брали полонених, а якщо й брали, то продавали в жорстоке рабство, а iнодi вимiнювали на брязкальця, мушлi, а часом i золото шестируких дикунiв-людожерiв, якi вважали м'ясо людей страшним делiкатесом. Втiм, це могло лише продовжити агонiю, оскiльки в рукопашнiй сутичцi пiрати були сильнiшими. Крiм того, начальника гарнiзону генерала Косалапенка було вбито на самому початку бою, i його просто не було кому замiнити, тим, що першому помiчниковi, полковнику Варатту Монiтор точним пострiлом з мушкета розмозжив голову.
  Десяток ящiрок iз гарматами зважилися на контратаку. З обох бокiв вони помiстили гострi смуги металу, а зверху били з гармат. Це завдавало корсарам деякої шкоди. Олег перший пiдбiг до ящiрки, пiд час бою хлопчик дуже ефектно, так що й другим каблуком збив з даху противника, скинув туфлi, що нарiзали ноги, i тому летiв як сокiл. Схопившись на спину, вiн одним махом зрубав обох стрiльцiв, потiм, помiнявши цiль, кинувся на другого ящера. Похапцем хлопчик розрiзав собi голу ступню, спiткнувшись об метал. Втiм, рана була поверховою i в гарячцi бою вiн не звернув на неї уваги.
  Iншi бачачи цього "нiндзя" кинулися навтьоки.
  - Я не дам вам пiти! - волав пiдскакуючи вище Олег. Проте ящiрки виявилися надзвичайно спритними, активно перебираючи лапками, вони стрiмко мчали до лiсу. Як не був швидкий шалений юнак, вiн зумiв наздогнати лише одного звiра, прикiнчивши сiдокiв. Решта хлестали своїх "коней" з усiх сил. Тодi Олег метнув меч, вiн встромився в складчастий зад i застряг. Тварина лише додала ходу.
  - Ну гаразд згадай спринт помри, але наздожени.
  Збоку було смiшно дивитися, як така туша тiкає об хлопця, якому на вигляд не даси бiльше чотирнадцяти рокiв, по сутi гладколицюватого хлопчика. Розлючений Олег усе додавав, на його щастя почався лiс, i величезнi плазуни сповiльнили хiд. Наздогнавши ворога, юнак висмикнув меч, потiм застрибнув на хвiст.
  Монстр ударив у пальму i скинув хльосткого Олега. Хлопець дуже врiзався скупчення колючих лiан. Гострi шипи встромилися в тiло проколiв шкiру. Але лише розлютило хлопця. Скинувши залишки розiрваного, закривавленого одягу i схопившись за схожу на канат гiлку, вiн немов Тарзан з криком дикою здiйснив гiгантський стрибок, потiм, зловивши iншу гiлку другий i застосував прийом "трiснутий жорнiв" вiдсiк голови двом бiйцям, безуспiшно.
  - Ну що решта втiкачiв! Сподiваєтеся втекти, не вийде. - промовив пiдморгуючи Олег i додав ходу. Пiсля того як вiн вiдкрив новий спосiб пересування, наздоганяти ящiрок стало плевою справою.
  - Я мавпа! - кричав вiн. - Гiперраус! - Так звали героя фiльму дикуна, який побив рекорди застарiлого Тарзана.
  Далi вiн розганявся, роблячи дикi стрибки, яким позаздрила будь-яка мавпа. Декiлька разiв бiйцi стрiляли у слiпу, але при цьому промахувалися. Олег смiявся їм у вiчi. Коли, нарештi, були вбитi останнi противники, юнак вмостився на холку ящiрки i направив її прямо у бiк мiста, прагнучи швидше вибратися з джунглiв. У гiлках час вiд часу виблискували оскали чотирируких горил, але напасти на збройного навiть маленького воїна, вони не наважувалися. Крiм того, цi звiрi не зовсiм тупi i бачили, як лихо Олег розправився з бiльшими солдатами, нiж вiн сам.
  - Що макаки скельте, слабо вам сюди поткнутися. - Юнак помахав мечем, але примати не пiддавалися на провокацiю.
  Коли вiн прибув до мiста, бiй майже закiнчився. Останнiм не взятим пунктом була мiсцева в'язниця, там за високими брамами було затиснуто те, що залишилося вiд гарнiзону, а також мiсцева сувора стража, яка в основному складалася з iномiрцiв. Вони любили познущатися з в'язнiв i тому розумiли, що їм не буде пощади.
  Воїн Олег вискочив на ящiрцi i став навпроти ворiт, потiм послав ядро до центру.
  Удар вразив, залишивши вм'ятину в залiзi, але мiцну браму витримали. Всадивши голою п'ятою, що пiдповзає праворуч канонiру в нiс, той залився кров i затих, воїн Олег, сплюнув крiзь зуби i почав перезаряджати неслухняну гармату. Це зайняло чимало часу. У вiдповiдь у парубка полетiли стрiли. Олег спритно ухилився вiд зарядiв поразки, а три стрiли навiть зрубав нальоту.
  - Ну, що потрапили мазили.
  Пострiли з мушкетiв також пройшли повз, щоправда, було кiлька попадань у товсту шкiру ящiрки. Вiд болю вона, було, сiпнулася, але була зупинена хлопцем.
  - Не бiйся для твоєї шкури, це так насiння. - хихикнув хлопчик.
  Перезарядивши гармату, хлопець взяв прицiл точнiше i знову вдарив у стiйку ворiт. Ядро знову вiдскочило.
  - Ось, чорт забирай! Ця зброя надто слабка! - Олег лаявся i, раптом йому на думку прийшла цiкава думка.
  - Спробую їх вiдкрити зсередини.
  Хоча зовнi стiна в'язницi виглядала неприступно, було видно, що в окремих мiсцях стiни прогнили, i цегла стала шорсткою, отже, за певної спритностi по них можна було забратися. Тiльки ось вартовi занадто багато чи не зб'ють його ненароком. Втiм, Варнава недарма мав бойовий досвiд, вiн наказав:
  - Берiть лавки, колоди, несiть сухе хмиз, пiдпалюватимемо, супостатiв. А ви швидше котите "царицю"
  Пiрати не звертаючи уваги на стрiли, i окремi мушкетнi пострiли пiдпалили брами, влаштувавши "димовуху".
  Iншi волокли прикритий дровами возок iз бочкою пороху - так називали "царицю". Дрова не давали прострiлити її iз мушкетiв. Поставивши її перед брамою, пiрати пiдпалили гнiт i вiдскочили.
  . РОЗДIЛ No 16.
  Павло-Лев перекинувся на iнший бiк i почав знову бачити класнi сни.
  Пiсля того, як хвороблива скалка - Мiхельсон, був вирваний, Пугачов знову рушив до Царицина. Слiд було захопити ключове для оборони мiсто i повернути на Дон. Як з'ясувалося, основнi царськi вiйська ще досить далеко, i є шанс їх розбити частинами.
  Три донськi полки надiслали своїх гiнцiв до самозваного царя, обiцяючи, що вийдуть назустрiч i приймуть присягу.
  Неподалiк Царицина бiльш, нiж двадцятитисячна рать Пугачова зустрiлася з чотирма з половиною тисячами козакiв.
  Омелян Пугачов одягнувся в розкiшне, князiвське вбрання i начепив на себе рiзнi багатi ордени, щоб були захопленi як трофеї в рiзних мiстах та маєтках. I розгорнув прапор гольштидського полку, який нiс за ним зроблений полковником Олег Рибаченко.
  Пугачов був вище середнього зросту, широкоплечий, з дуже виразним, неабияким обличчям i виглядав дуже ефектно.
  Донськi складали присягу i клялися у вiрностi царевi. Омелян Пугачов виголосив промову. Ватажок повстанцiв умiв говорити просто та красиво.
  - Iнтереси нашої Батькiвщини, iнтереси нашої святої Вiтчизни Росiї. Вимагають позбавлення її вiд м'ясоїдного павука, як помiщикiв i крiпосного дворянства сосущего кров зi свого народу. I це кров, що вони поглинають зi смаком, вiдiллється горючими сльозами жирним оводам! Наша справа розкрити очi ошуканим, розпрямити плечi горбатим, покiнчитися з ненависною тиранiєю i згубним режимом!
  Хай запанує в Росiї: свобода, рiвнiсть i братерство!
  Пугачов говорив iз натиском i темпераментно, козаки були в захватi. Армiя Омеляна поповнилася новими кiнними i добре навченими бiйцями.
  У момент складання присяги Олег Рибаченко несподiвано звернувся на одного, невисокого зросту, з колючим поглядом людини. Десь вiн уже бачив це опуклий, лисiючий лоб, i блакитнi, виразнi очi.
  Сама людина була у звичайнiй селянськiй вiрменi i тримала у своїх руках рогатину, але вiдчувалося з першого ж погляду хто нiякий це не мужик. Хоча бiдне вбрання i рогатина в руках тримається впевнено.
  Олег Рибаченко, покращивши момент, пiдiйшов до нього i витягнувшись у фрунт прокричала:
  - Ваше превосходительство, полковнику Олегу Павловичу Рибаченко до ваших послуг!
  Чоловiк швидко вiдповiв:
  - Я зовсiм не превосходительство, а звичайний солдат Полушкiн!
  Олег Рибаченко суворо зрушив брови, жорстко вiдповiв:
  - Нi, пане Олександре Васильовичу! Ваш героїчний вигляд занадто яскравий, щоб його ховати пiд вiрменем!
  Суворов забобонно перехрестився i посмiхнувся:
  - Помилуй Бог... Все-таки впiзнали! Що тепер!
  Пiонер-вундеркiнд запропонував свiй варiант:
  - Поговоримо з царем-батюшком, а там видно буде!
  Омелян Пугачов був у чудовому настрої. Його армiя сильна, а завтра буде штурм Царiцина. Пiсля чого можна буде, пiдiм'явши пiд себе Дон, рушити до Москви. Поки що цариця проти нього знову не нагромадила сили.
  Полоненого Суворова государ зустрiв привiтно. Той теж з цiкавiстю поглядав на Пугачова. Високий лоб, i виразнi брови говорили про розум ватажка повстання, а його впевнений громовий голос видавали звичку наказувати. Олександр Суворов не вiдчував страху i поставив Ємельяну кiлька питань з вiйськової сфери i отримавши вiдповiдь, виявився задоволеним:
  - А ви ваша величнiсть не дурний мужик!
  Пугачов суворо запитав Суворова:
  - За кого ти мене шануєш?
  Генерал-поручик з усмiшкою вiдповiв:
  - Помилуй Боже, звiдки менi знати...
  Омелян жорстким тоном запитав:
  - Служитимеш менi чи...
  Мужицький цар провiв рубом долонi горлом. Суворов мовчав. Вiн був надто розвиненою i самостiйною людиною, щоб зберiгати вiрнiсть присязi тiльки тому, що це присяга. I легiтимнiсть Катерини Другої вбила свого чоловiка бiльш, нiж сумнiвна. За великим рахунком, зараз має правити спадкоємець Павло. А Катька у будь-якому разi царевбивця!
  Тут питання не в тому, справжнiй це цар чи нi. Омелян на Петра Третього зовсiм не схожий. Взагалi Петро Третiй лiтня дитина, а це мiцний, сильний козак природжений воїн i король. А знатнiсть роду Олександр Васильович нiколи не ставив у заслугу i не вважав, що вона дає якусь перевагу.
  Омелян, у якому ще повно енергiї встав зi столу i взявся, ходити. Козачий цар не надто високий, проте, на голову вище за Суворова, людину нижчу за середнiй зрiст i худорляву. Пугачов у плечах широкий i має недужою силою. Гне пальцями п'ятаки, розрубує на льоту шовкову стрiчку. Омелян особисто рубався шаблею i показав себе сильним воїном. I Суворов це знає. Йому симпатичний козачий отаман. З одного боку простий, з iншого з явним неабияким розумом.
  Суворов по-нiмецькому запитав:
  - Кому на Русi служити добре?
  Омелян Пугачов теж нiмецькою вiдповiв:
  - Добре служити своєму царевi, по батьковi та народу... - Пiдперши боки кулаками, Омелян вважав за потрiбне додати. - I своєму народу насамперед!
  Суворову сподобалася кмiтливiсть та державний розум Пугачова, i вiн вiдповiв:
  - Я вибираю службу своїй Батькiвщинi та Народу!
  Пiсля чого генерал-поручик простяг Омеляну свою зовнi худу, але сильну i чiпку руку!
  Вони мiцно потиснули один одному руки i Омелян оголосив:
  - Жаль тебе графським титулом i званням фельдмаршала! Ти будеш головним над моїми вiйськами! Пiдготуй їх до штурму Царiцина!
  - Слухаю вашу величнiсть! - Оголосили Олександр Васильович Суворов, i вклонився козачому царевi.
  Так почалася велика дружба Омеляна Пугачова та Олександра Васильовича Суворова.
  Найгенiальнiший росiйський полководець усiх часiв присягнув простому народовi. Суворов i сам розумiв: потрiбнi змiни, i це дуже погано, що бiльшiсть росiйських людей перебуває у ганебному рабствi. Хiба у великiй країнi може бути таке злиднi з одного боку i надмiрна розкiш з iншого? Нi, Суворов як людина прогресивна i передова не тiльки в ратнiй науцi розумiв: змiни назрiли!
  Знай пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв!
  Кажуть: ми хочемо змiн -
  Скинути ярмо важких ланцюгiв!
  Олег Рибаченко теж пiдтримав, перехiд на бiк пугачiвцiв, i повсталого народу, такого великого генiя та видатного полководця. Хлопчик-вундеркiнд захоплено заспiвав. Вiн написав на ходу цiлу поему;
  Народився у двадцять першому столiттi я,
  Хлопчик-вундеркiнд з великою кмiтливiстю.
  Була iнтелiгентна сiм'я,
  Яку, часом навiть надто шкода!
  
  Але ось трапилося диво, я влучив,
  У вiйну, кривавої нема - свiтову...
  Де вивергається з небес напалм,
  I здається, вiд болю закричу я!
  
  Як вийшло - править свавiлля,
  Вiйна в кривавiй лютi жахлива.
  I не було дитинi ранiше справ,
  Не розумiв, що Батькiвщина чудова!
  
  Тепер править плем'я Сатани,
  Приперлися iноземнi солдати...
  Давайте будемо Сталiну вiрнi,
  А фюреру не уникнути розплати!
  Я вiрю, скоро буде брати мир,
  Що Гiтлеру хребет зламають лихо...
  Хоч Мефiстофель фюрера кумир,
  Але в майбутньому повiрте, чи стане тихо!
  
  Однак у свiт суворий я потрапив,
  Черевики у хлопчика схудли...
  Навколо вогонь i лютий напалм,
  I не розраховуй пацан на милiсть!
  
  Земля кругом палає, все горить,
  Я босонiж бiжу зi своїм дiвчиськом...
  Адже наша дружба немов монолiт,
  А голосок назавжди буде дзвiнкий!
  
  Але гуркiт променистої вiйни,
  Стихати не хоче, дуже фюрер загрожує...
  Прут легiони - пекла, Сатани,
  Висить розiп'ятий хлопчик мiж сосен!
  
  Я сама дитина, по снiгу боса,
  Iду, зi мною подруга Маргарита...
  Вона менi стала як рiдна сестра,
  Я вiрю, що фашисти будуть битi!
  
  А що таке п'ятою на кучугуру,
  Мене морози знайте, не зламають...
  Швидше зажену фашиста в труну,
  Нехай буде знищений мерзенний Каїн!
  
  Ну, а поки все косяком iде,
  Фашисти перемагають дуже швидко.
  Але прикiнчить фриця, тим шана,
  I хочеться вдарити, якщо чесно!
  
  Не знаю де ми взяли стiльки сил,
  У лахмiттi, босий мчусь я по морозу...
  I кров фашистiв я в бою пролив,
  Моя подруга фрицiв мочить теж!
  
  О Маргарита дiвчинко моя,
  Адже ти була зi мною в класi...
  Ми разом ти практично рiдня,
  Побудуємо переможемо я вiрю щастя!
  
  Твої босi нiжки на снiгу
  Безжально з морозом посинiли...
  Але не пустила дiвчинка сльозу,
  Адже не немовля в тiснiй колисцi!
  
  Вона гарна, i дуже хоробра,
  Строчить по фрицях з гвинтiвки влучно.
  Незлiченний Третiй рейх орда,
  Але з Маргаритою також ми не дiтки!
  
  Нам вiк не завада, фрици знай,
  Пiд Гiтлером не прогинатимемося...
  I на планетi комунiзму рай-
  Настане i за це варто битися!
  
  Все зможемо вiрю ми перенести,
  Адже хлопцi такi - мiцнiше стали...
  Хоч на двох - не бiльше двадцяти,
  Ми супостат дуже мiцно дали!
  
  Але в цьому свiтi щось так iде,
  Зовсiм не так в iсторiї реальної...
  Фашист, проклятий Лондон враз бере,
  Наче фюрер надто генiальний!
  
  Британiя пiд фрiцiв чоботом,
  А пiсля супостатiв, Нью-Йорк штурмує...
  Америцi прийшов крутий розгром,
  А хочеться фашистам засунути дулю!
  
  Ну що таке - право не зрозумiю,
  Фашисти перемагають повсюдно.
  Я взяв вибухiвку - сунув усе на суму,
  Пiдiрвати мiст у нацистiв буде приємно!
  
  Ну що ж я хлопчик-велетень,
  Пiшов iз ворогом вiдчайдушно битися...
  А Гiтлер це просто дебiл,
  Який просто блазень з обличчям паяця!
  
  Його я вiрю, зможемо здолати,
  Бої киплять, як вихор пiд Сталiнградом.
  Непереможний русичiв ведмiдь,
  I злити Росiю даремно не треба!
  
  Але фюрер дуже бiснуватий,
  I як на зло, фашист i перемагає...
  Ну чому ж трiумфує кат?
  Та хiба так насправдi буває!
  
  Ось Вермахт захопив у нас Кавказ,
  Як у нацистiв стали танки...
  Йому я рушу кулаком пiд око,
  I зробимо фашистом прямо в банки!
  
  У боях кривавих краватка пов'язала,
  Став босоногий хлопчик пiонером.
  I для мене ваш Сталiн iдеал,
  У всьому вiн для людей є великим прикладом!
  
  Пiднятися треба вище над собою,
  На славу нашої матiнки-Росiї...
  Адже цей фюрер просто хворий,
  Поля росою з кровi сильно зрошили!
  
  Ми не поступимося Гiтлеру землi,
  Фашист, клятий росiян не зламає...
  Вiйну про Бог великий розiрви,
  I ти вiзьми Берлiн у променистому травнi!
  
  Нi, ми не дiти, це довiв,
  "Тигр" фашистський, вiд гранат палає...
  Хоч Гiтлер великий до небес амбал,
  Але дива повiр, у боях бувають!
  
  I ось фашистiв мiцно треплемо ми,
  Зi мною в боях пiшов крутий Суворов...
  На славу нашої Батькiвщини сини,
  Я стану величезним костоломом!
  
  Так пролетарiй росiянин не боявся,
  Ти сильний, що хлопчик кожен знає...
  У геєннi буде вогненний лиходiй,
  I Iсус спасiння подарує!
  
  Дiзнатися можна багато в цих боях,
  Не знає фюрер - вiн козел смердючий...
  Фашисти п'янi - просто на бровах,
  I над Вiтчизною розлетiлися хмари!
  
  Ми народженi, повiрте перемагати,
  Суворов, Ленiн, Сталiн - велетнi!
  Ти запиши швидше собi в зошит,
  Що ми навiчно з Батькiвщиною єдинi!
  Настало 20 квiтня 1947 року. Святкувалося п'ятдесят вiсiм рокiв вiд дня народження найбiльшого злочинця всiх часiв та народiв: Адольфа Гiтлера. Звiсно, у Третьому Рейху колосальних розмахiв свято. I демонстрацiя рiзних видiв зброї.
  На полiгонi було продемонстровано дисколет, який досяг швидкостi вдесятеро стрiмкостей звуку. Це рекордне досягнення думки. Найцiкавiше, що нiмецька машина пiднялася i на висоту двiстi двадцять кiлометрiв. Фактично район космосу. Що, звичайно, вiдкривало новi перспективи.
  Також було здiйснено запуск супутника, який завис на навколоземнiй орбiтi. I закрутився, у вивертах.
  Тепер уже йшла розмова, щоб i людина облетiла навколо земної кулi.
  Фюрер наполягав, що це має бути пара: чоловiк та жiнка. I, звичайно, арiйцi. Iшло натягування космонавтiв. Пройшло випробування i нової ракети, яка подолала земне тяжiння та пролетiла понад десять тисяч кiлометрiв нагору.
  Фюрер зауважив:
  - Тепер ми здатнi досягти будь-якої точки земної кулi!
  Фон Браун з усмiшкою помiтив:
  - I злiтати на Мiсяць мiй фюрер!
  Гiтлер пожвавiшав i помiтив:
  - I коли нога арiйця вступить на мiсяць?
  Фон Браун впевнено вiдповiв:
  - Якщо працюватиме, то це справа лише кiлька рокiв!
  Гiтлер хихiкнув i мрiйливо промовив:
  - Добре було б дожити i до польоту на Марс! I я вiрю, що ми це можемо!
  Фон Браун з усмiшкою вiдповiв:
  - Ви добре виглядаєте мiй фюрер. Думаю полiт на Марс, можна буде здiйснити протягом... Ну, десяти рокiв!
  Гiтлер хихiкнув:
  - Ну, якщо так я спокiйний! Але взагалi слiд швидше покiнчити з Росiєю. Занадто довго ми з нею поралися!
  Тут фюрер повернувся до Майнштейна i прошипiв:
  - Чому до мого дня народження - мiсто Ленiна Ульяновськ досi не взято?
  Майнштейн здригнувся, вiдповiв:
  - Цi росiяни такi завзятi! Їхнiй фанатизм просто вражає!
  Гiтлер жорстко заявив:
  - Це ви мене вражаєте своєю тупiстю рейхсмаршал! Не можете вирвати скалку з тiла! Батькiвщина Ленiна має бути неодмiнно взята!
  Майнштейн намагаючись надати голосу впевненостi, заявив:
  - Росiяни зазнають великих втрат. Користуючись тим, що ми поки що на iнших напрямках не наступаємо, вони стягнули до мiста величезнi сили. Це дозволяє створити велику щiльнiсть оборони. Але втрати Червоних великi. Вважаю, людськi ресурси Росiї на межi виснаження, i їх надовго не вистачить!
  Фюрер жорстко зауважив:
  - З Америкою ми менше воювали. Хоча економiчно США куди потужнiша за Росiю!
  Майнштейн рацiонально зазначив:
  - Росiйськi фанатичнiшi за американцiв. I вони не мають впливово п'ятої колони. Та й виготовляють зброї вони багато. Слiд зазначити, таранiв американськi льотчики майже не робили. А росiян є спецiальнi лiтаки-камiкадзе. I їх менше не стає!
  Роммель пiдтвердив:
  - Навiть бiльше стає. Росiяни все частiше використовують i пiвторки iз шипами, начиняючи вибухiвкою. Проти важких танкiв їхня артилерiя безсила, але автомобiль з вибухiвкою розбиває i танки, i пiхоту. Причому, звичайно, машину пiдбити важче, особливо в мiстi.
  Майнштейн охоче закивав головою:
  - Ось саме! Цi камiкадзе на авто стали проблемою для наших танкiв. Особливо у великих мiстах. Автомобiль куди дешевше за танк, i швидше. Росiяни помiтили це. I незважаючи на бомбардування, випускають досить багато технiки!
  Гiтлер лаявся i запитав:
  - Чому не придушили промисловiсть авiацiєю?
  Кiссiльрiнг зазначив не дуже охоче:
  - Росiяни активно перевели багато заводiв пiд землю. Вони справдi творять чудеса. У Сибiру випускають озброєння, будують ангари. У них наче у гiдри - замiсть однiєї голови виростають двi.
  Фюрер свиснув i гаркнув:
  - Потрiбно руйнувати їхнi заводи та пiд землею. Що можуть зробити нашi вченi?
  Гiммлер, який курирує науку в Третьому Рейху, з усмiшкою вiдповiв:
  - Одна з наших досконалих розробок - вакуумна бомба. Вона здатна продавлювати глибиннi бункери i руйнувати пiдземнi комунiкацiї. Розрахунки кажуть, що кумулятивний боєприпас зможе пробивати на десятки метрiв у глибину.
  Гiтлер сухо запитав:
  - Коли буде готова така бомба?
  Гiммлер впевнено вiдповiв:
  - Ще кiлька мiсяцiв. Нова дуже потужна зброя. Але воно дасть росiянам по рогах!
  Кiссiльрiнг вiдзначив з деяким ваганням:
  - Тут ще проблема знайти тi чи iншi пiдземнi заводи. Росiяни їх ховають у Сибiрськiй тайзi. Взагалi дуже важко воювати з народом, який має такi простори. - Рейхсмаршал авiацiї розвiв руками i додав. - I така хороша органiзованiсть, i воля до боротьби.
  Фюрер випив трохи молочного з шоколадом коктейлю. I спокiйно промовив:
  - Та росiйськi вольовий народ... I Сталiн не дурень. Але все ж таки... Ми арiйцi i зобов'язанi перемагати! А тут такий опiр - дикий фанатизм!
  Гiммлер помiтив iз деяким цинiзмом:
  - Але й зрадникiв серед росiян чимало. Наприклад, генерал Власов. Його армiя теж бореться iз червоним. Але, на жаль, багато й дезертирiв.
  Борман пiдтвердив, мотаючи головою на товстiй шиї:
  - Ось саме мiй фюрер! Я казав, що творити Визвольну армiю не варто. Вони збiгатимуть до ворога!
  Гiммлер заперечив:
  - Дивлячись ще хто! Наприклад, бiйцi iз Захiдної України борються з росiянами непогано. I практично немає серед них дезертирiв. Чеченцi теж дуже непоганi воїни i з росiйськими в ножах. Прибалти досить надiйнi. Серед кавказцiв багато наших прихильникiв. I вiйська тубiльнi iз Середньої Азiї дедалi менше дезертують, особливо коли ми звiдти витiсняємо росiян. - Глава таємної полiцiї посмiхнувся i продовжив. - Найчастiше дезертирую саме росiяни та бiлоруси. Вони бiльш такi народи лояльнi до радянської влади. Але й ми не такi простi. Пiд виглядом перебiжчикiв скидаємо агентiв. Багатьох перебiжчикiв розстрiлює спецiальний вiддiл. Ми про це постiйно говоримо. I треба зазначити, що не так уже й багато переходить колишнiх радянських громадян до ворога. Мало того, партизанський рух у багатьох мiсцях йде на спад. В тому числi завдяки дiяльностi мiсцевих сил!
  Борман на це поспiшив заперечити:
  - Неправда, мiй фюрер! Вони партизани ще активнi. У Бiлорусi, незважаючи на створення марiонеткової ради, все ще сильнi партизанськi зони. Є партизани в Українi. Набагато слабшi вони у Прибалтицi. Але на Кавказi в горах теж дiють загони опору. Взагалi партизанський рух у росiян не помер. Хоча ми й завдаємо бандитам тяжких втрат.
  Гiммлер не дуже впевнено заперечив:
  - Коли вiзьмемо Москву - партизанщина видихнеться!
  Фюрер запитав Гiммлера:
  - Адже бiлоруси, свiтловолосi та блакитноокi. Вони схожi на арiйський типаж, правда?
  Глава таємної полiцiї, розвiвши руками, вiдповiв:
  - Безперечно так мiй фюрер!
  Гiтлер невдоволено буркнув:
  - А такi паскуднi... Ух! Найдикiший партизанський край!
  Гiммлер зауважив:
  - Євреїв у Бiлорусiї багато, вони каламутять воду. Але є формування полiцаїв, є пара бiлоруських есесовських дивiзiй. Не всi вони проти нас. Крiм того, може оголосити амнiстiю i повернути народ з лiсiв!
  Фюрер розгублено пробурмотiв:
  - Ця iдея не найкраща... Але ми подивимося! Незабаром наступати на Москву. I тут вiйну слiд закiнчити цього ж року!
  Майнштейн iз тривогою помiтив:
  - Росiяни перетворили пiдступи до Москви на неприступну фортецю. Тут суцiльна лiнiя оборони. Нам доведеться долати сумiш залiза та бетону!
  Гiтлер стукнув кулаком по столу i вякнув:
  - Нам слiд навчитися ламати будь-якi стiни! Бо на те ми Третiй Рейх! Для початку нам потрiбно мати штурмовi машини. Зокрема "Штурмтигр"-4 пiрамiдальної форми та досконалiший!
  Порше охоче рапортував:
  - Вже виготовлено штурмову модифiкацiю АГ! Ми повнiстю готовi до серiйного виробництва! Та й "Штурмтигр"-3 у ходi бойових дiй себе виправдав. Хiба ж не так?
  Майнштейн з досадою помiтив:
  - Дуже вже тi, що живуть росiяни! I убий сто разiв, а вони живуть! Їх спали сто разiв, а вони живуть! Їх залий свинцем, а вони живуть... i борються!
  Фюрер стукнув кулаком по столу i заверещав:
  - Якщо до 1 травня Ульяновськ не буде взятий, я зриваю вам усiм погони! Якесь паршиве мiсто все ще тримається!
  Роммель логiчно зауважив:
  - Не варто квапити вiйська, це веде до помiтних втрат! Наша авiацiя та артилерiя завдає Червонiй Армiї величезної шкоди. Може, не варто форсувати. Чим бiльше росiян ми перемолотимо пiд Ульяновськом, тим менше у них залишиться сил - захищати Москву! I це головне!
  Фюрер зi скепсисом вiдповiв:
  - Давно менi обiцяють, що ресурси у росiян виснажуватись!
  Роммель впевнено заявив:
  - Але вони справдi тануть мiй фюрер! У Росiї до верстатiв ставлять десятирiчних дiтей i старих. Є випадки, коли на не тяжкi роботи мобiлiзують навiть дошкiльнят. Проти наших вiйськ дедалi частiше борються жiнки та дiти. Це навiть очевидно! СРСР пiдскребає останнi резерви i тримається, вичерпуючи силами!
  Майнштейн це пiдтвердив:
  - Поради буквально догоряють мiй фюрер! Не варто занадто нервувати i поспiшати!
  Гiтлер звернувся до японського посланця:
  - А чому самураї поводяться так пасивно! Чому не пiдтримають нас впевненим наступом?
  Японський мiнiстр закордонних справ вигукнув:
  - Холоди скiнчилися мiй фюрер! I ми почнемо великий наступ. Не гаючи даремно, час ми приготували новi тисячi танкiв. Росiяни отримають пiд хвiст i будуть упевнено розбитi! Повiрте, фюрер - Хiрохiто прагне покiнчити з червоною загрозою не менше, нiж ви про велику!
  Гiтлер безпосередньо запитав:
  - Коли розпочнеться великий японський наступ?
  Мiнiстр закордонних справ впевнено вигукнув:
  - У травнi великий фюрер! Як тiльки пiдсохнуть дороги!
  Нацi номер помiтив:
  - Це не перешкода! А поки що слiд дотиснути росiян на крайньому пiвднi. Вся Середня Азiя має бути наша!
  Японець зауважив:
  - Ми штурмує Алма-Ату, i скоро ця фортеця впаде!
  Фюрер пiдказав:
  - Ви спершу оточите столицю. I тодi вона буде приречена!
  Глава МЗС впевнено вiдповiв:
  - Ми це зробимо про великий фюрер!
  Гiтлер запропонував з усмiшкою:
  - А зараз подивимося традицiйнi гладiаторськi бої.
  Подiбну пропозицiю сприйняла почет з помiрним ентузiазмом. Коли це тiльки починалося, був азарт та бажання переглядати грандiознi битви. Але зараз це якось набридло. Гiтлер продовжував базiкати i питати зброєносцiв.
  Шмайстер розповiдав про нову розробку МР-64, яка вiдрiзнялася бiльшою надiйнiстю, та прицiльною дальнiстю стрiлянини. А також про модифiкацiю МР-54, яка дозволяє стрiляти, не вилазячи з окопа i не висовуючись з-за кута.
  Майнштейн вiдзначив iз посмiшкою:
  - Нашi, вже застосовують її у вуличних боях. I добрi вiдгуки залишають! Результативнiсть - вiдмiнна!
  Фюрер сердито буркнув:
  - Чудова, а ви стiльки пораєтесь з Ульяновськом i Тулою! Це буквально ганьбить Вермахт!
  Майнштейн розгублено розвiв руками:
  - Росiяни вражають завзятiстю... I треба вiдзначити, що зросла майстернiсть радянського командування.
  Фюрер замовк i подивився на майданчик Колiзею. Вибiгло кiлька десяткiв напiвголих, у пов'язках на стегнах хлопчикiв. Билися чорнi проти китайцiв.
  Цих зовсiм не шкодували i тому забезпечили велику масовку. Щоб було веселiше, пiд босi ноги хлопчакiв пiдкидали палаючi вугiлля i бите скло.
  Бiй майже вiдразу ж перетворився на звалище. Хлопчакiв озброїли мечами та кинджали. Вони були навченi якось, i вiдразу ж рясно полилася кров, i засмикалися змученi тiла. Хлопчики пошматованi, розрiзанi, сколотi один одним падали, i болiсно вмирали.
  Їх топтали та добивали iншi хлопчаки. Причому битва була сумбурною, i нiхто не дотримувався командного принципу. Як то кажуть - все проти всiх.
  Фюрер глянув на цю битву. Йому дуже подобалося, коли вмирають i страждають хлопчики. Гiтлер у пiдлiтковому вiцi пережив чимало принижень вiд хлопчакiв. I подумки мстився їм. Фашисти катували юних пiдпiльникiв iз ще бiльшою злiстю та витонченiстю, нiж дорослих.
  Сам Гiтлер особисто брав участь у тортурах. Вiн застосовував вогонь, дуже любив смажити хлопчикам пiдошви нiг, пахви, груди, або навiть статевi органи смолоскипом.
  Дiвчинка фюрер катував набагато рiдше. Вони його у дитячi не принижували. Зазвичай Адольф вiддавав перевагу катуванням дорослих жiнок. I чого тiльки не вигадував.
  Жорстокий тиран, але надзвичайно щасливий. I впевнено переможець, сильних ворогiв. Але Росiя упирається. I упирається сильно.
  Взимку навiть Червона Армiя завдавала чутливих контрударiв, i добивалася тактичних успiхiв. Наносила ордам Вермахта, солiдну шкоду, i проводила операцiї на оточення. Хоча нiмцi й вiдновили фронт, але те, що Червона армiя ще жива - росiяни довели.
  Фюрер звернувся до Гiмлера:
  - А як рахунок воїнiв-зомбi?
  Глава таємної полiцiї чесно вiдповiв:
  - Вони надто тупi! Випробування у боях показали нерацiональнiсть їх використання! На вiйнi потрiбна кмiтливiсть!
  Гiтлер посмiхнувся, i рикнув:
  - Та це правда! Голова важлива! Але й вiдданiсть диктаторовi також. Потрiбно все-таки як агiтувати росiян, щоб вони не демонстрували фанатичну стiйкiсть.
  Геббельс пробулькав, попискуючи:
  - Ми скидаємо на радянськi вiйська листiвки! У тому числi з карикатурами Сталiна. I це дiє!
  Гiтлер хихикнув i вiщав:
  - Хай буде мiй Рейх, як меч у всесвiтi вiчний!
  Повита гаркнула:
  - Зiг Хайль!
  Фюрер надувся. Зовнi комiчний диктатор не був дурнем. Йому вдалося швидко пiдняти економiку Третього Рейху з колiн. Причому частково завдяки сильнiй владi. Жорстке правлiння дало ефективнi результати. Нiмеччина пiдвелася. Частина комунiстiв стала нацистами. Вермахт зумiв перемогти у короткий час усi європейськi армiї.
  Гiтлера порiвнювали з Наполеоном. Але бiснуватому фюреру вдалося перевершити цього великого iмператора. Вермахт пiдкорив Лондон та Нью-Йорк iз Вашингтоном. Багато держав було захоплено нiмцями.
  Але поки що фрицi ще не взяли Москву. Завзятiсть росiян дратувало. Надiї, що пiсля падiння та захоплення нiмцями Кавказу, Червона армiя припинить опiр не виправдалися.
  Скорiше навiть навпаки, росiяни як пружина. Чим сильнiше їх притискаєш, тим бiльша завзятiсть. Дивно, але пiсля появи Пантери-2, здавалося тридцятьчетвiрка, безнадiйно застарiлий танк. А пiсля того пiшла серiя Е тим паче. Але росiяни i на цiй машинi творять чудеса.
  I не хочуть здаватись. Їхня завзятiсть титанiчна. Гiтлер навiть подумав, що, можливо, росiян слiд вiднести до арiйських народiв. Аж надто вони класнi вояки. I реактивнi пусковi установки мають сильнi. I артилерiя численна. А солдати завзятi, особливо жiнки.
  Вiйна показала, що розрахунок слабкiсть СРСР виявився перебiльшеним. Але з iншого боку - не напасти, значить пiдставити себе пiд удар.
  Сталiн сорок першого року мав двадцять п'ять тисяч танкiв. I це очевидна величезна сила, коли проти них лише три з половиною тисячi нiмецьких. Але фрицi перемагали з такими силами. Тепер маючи десятки тисяч нових танкiв, не можуть впоратися з росiйськими застарiлими та полегшеними моделями!
  Фюрер iз натхненням прогарчав:
  Нехай рiчки кровi
  Течуть землею...
  Нехай стогнуть вiд болю,
  Пожежi скрiзь!
  На гладiаторському полi залишилося лише пара живих, по-звiрячому поранених хлопчакiв. Решта загинула. I вцiлiлих гладiатором буквально палили вогнем. I вони вкрай болiсно вмирали.
  Фюрер танцює, проспiвав:
  - Бiлi вовки збиваються у зграю!
  Тiльки тодi виживе рiд...
  Слабкi гинуть, їх вбивають
  Очищаючи священну кров!
  
  У нашому свiтi йде вiйна,
  Звiдусiль виходять погрози...
  Десь плаче худа вдова,
  I упускає Всевишнiй сльози!
  
  На священнiй вiйнi,
  Вермахт трощить планету...
  Це марш сатанi -
  I герої оспiванi!
  . РОЗДIЛ No 17.
  Павло-Лев прокинувся, трохи попарився у лазнi. Зайнявся коханням з дiвчатами. Погуляв покуралесив. I став навiть люто складати:
  Їхнi винищувачi заскакали по ущiльненому, вiд незлiченних розрядiв вакууму. При цьому викрутки були найдикiшi, як звалище ворон. Дiвчина-бирюлька, пiшовши вiд двох за допомогою прийому "Юла", i пославши у свою чергу анiгiляцiйний гостинець, заспiвала:
  Преється дурна фiшка,
  З залпом малеча,
  Крик тебе з'їм!
  Бах-бах, без перепочинку,
  Яскравi спалахи,
  Смерть без проблем!
  Дiвча подумала: ось на неї помчав хлопець, а можливо при iншому, вони б танцювали в парi! А зараз вони танцюють мiж випромiнювань, такий дивовижний танець i стрибки. У неї чотири кiзенкварковi кулемети, i двi гравiоядернi гармати, калiбру 20 - М. У противника гравiоядерних гармат цiлих три 30 - М. Явна перевага в мощi бою. Винищувач бiрюльки, отримавши три подряпини, що оплавили пелюстки, вiд жару i кiнез-частинок машинка покоробилася. Дiвча-бирюлька, скинула з обличчя крапельки поту i проспiвала:
  - Гiперплазма не вода! З ВКВ - одна бiда! Якщо фiшку зустрiнеш ти - у гiперплазмi замочи!
  Юнак заспiвав у вiдповiдь:
  - Хто ти? Хто ти? Не бери мене на понт!
  Гравiоядерна гармата 30-М позначає ударну потужнiсть iмпульсу в 30 мегатонн або 2 тисячi бомб скинутих на Хiросiму. Моторошна рiч, але матричний захист i напiвпросторове поле на пару порядкiв знижує ефект бойового впливу. Струменi з iмпульсiв по вакууму чик-чик, а вiдносна просочена полями порожнеча теж у вiдповiдь спiває, як струни гiтари, зачепленi кiнескварковими пальцями.
  Цей космос просто краса,
  По ньому енергiя бiжить!
  Нехай сузiр'я гарчить кота,
  Променiв не доктор Айболiт!
  Не далека, дурна людина,
  Думає що вакуум - нiщо!
  Але прогресу божевiльний бiг,
  Змiнив всесвiту все обличчя!
  З'явився новий iнтелект,
  Що вже не мислить пусткою!
  З звивин довготою в парсек,
  Чи не скласти рядок з комою!
  Космос може, тих хворих лiкувати,
  Що не смiють у висоту дивитись!
  У кого душа суцiльна дичина,
  Зайчик писк, а чується ведмiдь!
  Хто професор - одразу генерал,
  Не зрозумiє, що вакуум спiває!
  Естафету життя передав,
  Звернися творiння в полiт!
  Наш розмiр не знає меж,
  Крiзь мене мчать кораблi!
  Ось сяють спалахи немов блiц,
  Перетворюючи тварин вiдразу на нулi!
  Хоч кiнцевий кожен - хто живий,
  Але бiс пари вакуум на всiх!
  I якоюсь мiрою вiн святий,
  Ну, а на вас, я вiрю, чекає успiх!
  На жаль: вас поняття розтяжне, i дiвчинi-бирюльцi не пощастило, хоча її смерть в спалаху анiгiляцiї i була безболiсною.
  Юний альфонс витер скупу чоловiчу сльозу та резюмував:
  - А на вiйнi, а на вiйнi - заїла совiсть: муки скрiзь! I будь ти фiшка чи домiно, нiяк не сховатися нам пiд крило!
  Але бiй є бiй i пощади у ньому нiхто не просить! Ось ще один ультра-дредноут отримав ушкодження, не сумiснi в життя, i почав просiдати. Але саме в цей момент хлопчик-сонечко пiдчепив корабель, що згорає, на гачок. Пружиниста волосiнь натяглася. Тим, хто знаходився всерединi дредноута, стало так стрiмко, живi iстоти наче пропустили через м'ясорубку. Втiм, дотягнути корабель до сачка не вдалося, рвонуло i кiлька мiльйонiв домiно-звiрят вирушили по той бiк свiтобудови. Хлопчик-сонечко вiд досади розплакався, як п'ятимiсячне немовля i при цьому тер щiчки кулачками:
  - Ну, чому менi так не щастить! Який раз улов зривається.
  Дiвчинка-дзвiночок його втiшила:
  - По-перше, братик потрiбно використовувати не один гачок, а три! Друге може, пошукаємо iншу, тихiшу запруду.
  Хлопчик заперечив:
  - А як же люди? Якщо я пiду, вони змерзнуть...
  Дiвчинка розреготалася:
  - Зараз, я друзiв покличу, або ми щось краще, придумаємо!
  Гiпермаршал Давi-Давi присвистував, через нiс. Вiн вирiшив розслабитись у басейнi з двома самками-генералами. При цьому дiвчата хлюпалися i гладили Гiпермаршала по метало-дiамантовiй оболонцi.
  - Ти сама досконалiсть, ти сама досконалiсть, вiд фотона до кварка - вище за всякi похвали!
  Давi-давi пiдспiвував, розплескуючи дорогий коньяк, змiшаний iз шампанським i настоянкою їхнього перегiнного гiбриду металевих ягiд - їжакових мангустiв.
  - Принцес-плазми блаженство, я люблю задiк жiночий! Тому в Архiсексi - супермен-iдеал!
  Дiвчина-плута, а за сумiсництвом генерал проворкувала, несподiвано змiнивши тон:
  - Домiношки зараз задкують! Вони схоже хочуть перебудуватися, або навiть створити разом iз бiрюльками єдиний фронт!
  Гiпермаршал Давi-давi наказав:
  - Перебудувати фронт, i не намагатися розрiзати бiрюлек i домiношок навпiл. Ви сподiваюсь, мене зрозумiли.
  Генерали та маршали з голограм проревiли:
  - Так точно Гiпермаршал!
  Давi-давi спитав у самок-фiшок:
  - Чи може послабити тиск на бiрюльки? Схоже, головний ворог у нас домiно-норки.
  Генерал погодилася:
  - Двома руками одночасно навiть у боксi не б'ють!
  Однак i бiрюльки не хотiли здаватись чи пасивно зливати бiй. Десяток крейсерiв з усiєю люттю атакували авiаматку. Величезна махiна, нагадувала болотяний ком, що випускає комарi-винищувачi. Її заодно прикривали платформи фiшок. Бригадир Перекоп, золота фiшка-восьминiг сам знаходився на подiбнiй платформi, хоча, за iдеєю, мав лише здiйснювати координацiю. Його гучний голос протяжно трубив:
  - Використовувати побудову "пiдкова" мiдноголову. Весь вогонь по найближчому крейсеру плi.
  Згустки руйнiвної енергiї помчали до ворожих кораблiв. Снаряди анiгiляцiї встромилися корпус найближчого крейсера бiрюлек. Великi пелюстки завiбрували вiд важких влучень, пара з них трiснула. Яскраво-червоний шматочок площею в п'ять разiв бiльшим, нiж стадiон Лужники ковзав, перевертаючись по вакууму. Одночасно заряди встромилися в вежу, з коренем вивернувши основи. Капiтан Вефа пiсля миттєвого заслiплення побачила, що все навколо неї обертається з запаморочливою швидкiстю, а поряд прилипла опалена половина тiла лейтенанта Губа. Пiдлога бiрюльки простогнала:
  - Який жах, я нiчого не вiдчуваю, нi тiла, нi...
  Капiтан Вефа перебила:
  - Набагато гiрше вiдчувати бiль! Схоже, нас закрутила на уламку.
  Губа буркнув:
  - Iнодi й бiль, вiдрада, особливо коли нiчого немає... - З-за рота лейтенанта ринув пухнастий гейзер кровi.
  Капiтан Вефа кричала:
  - Я врятуюсь, обов'язково врятуюсь!
  Дiвчина-бирюлька згадувала, як вона грала у карусель-бол! Там вони ганяли вiдразу кiлька м'ячiв по полю, намагаючись забити у ворота. Начебто звичайний футбол, але саме поле обертається, а його поверхня то пiднiмається, то опускається. I виглядає просто Супер. Зате пiсля гри в головi такi мультики - просто прощай мозок! Якось вона заперечила хлопця що зможе зiграти бiльше трьох матчiв поспiль... Не витримала довелося робити мiнет. Тепер вiдчуття аналогiчне, тiльки крутить набагато швидше!
  Вефа спробувала зв'язатися зi своїми:
  - Хлопцi я на уламку i мене закрутило...
  Їй вiдповiли, голос спотворений рiзними просторовими викривленнями здавався писком мишеня:
  - Тримайся капiтан! Ми самi з ус...
  Крейсер вибухнув, уламки розлетiлися, нiби у порцелянову вазу потрапив камiнь, i при цьому ще разом запалали, немов ємностi був спирт. Декiлька рятувальних модулiв встигли вискочити iз зорельоту. Вони були як кольоровi, дитячi пiгулки, трохи поверталися.
  Кафа вдарила себе по обличчю, уткнувшись пальчиками в мiнi-матрицю, що захищає тiло вiд крижаного дихання вакууму.
  Загинули i друзi - сумно,
  Скорботи, всiх загиблих пом'яни!
  Повернулися в порох первiсний,
  Але пам'ять збережуть - небеснi вогнi!
  Зруйнувався i другий крейсер-сигарета бiрюлек. Вiд нього все навiть обсипалося, в одному напрямку якось кумулятивно. Але й платформа фiшок вiд численних попадань кiзенкваркових променiв та гравiоядерних випромiнювань розкололася i почала опускатися на авiаматку.
  Бригадир-фiшка Перекоп заволав на всю горлянку:
  - Вiдведiть уламок убiк! Використовуйте квазiкiнез.
  Декiлька крутих бригантин бiрюлек по гiперболi обiйшли платформи, обрушили свої "подарунки" на пружну вежу, що прикриває Авiаматку один з небагатьох зорельотiв у всiх трьох флотах кулястої форми. Одна випустила вiбро-ракету просочену приворотним зiллям, що дозволяє обходити матричний захист i випромiнювання, що детонують. Вони увiйшла в броню Авiаматки, як кинджал у свинячу тушi, потiм спалахнуло. I вирiс грибок-товстонiжка, блискучий помаранчевим та фiолетовим.
  Бригадир Перок прокукарекав:
  - Квазар у ротi рiдня i я вiршi плету! Не варто й рубля - пiдстилка до пiвня!
  Бригантиною, що майже смертельно поранила величезну, трохи бiльше Марса Авiаматкою командував пiрат Кварк-гак. Звiсно, не лише великi грошi спонукали корсара пуститись на вiдчайдушну авантюру, а точнiше стати гарматним м'ясом. Тут йшлося про помсту фiшкам, за давнiй набiг на колонiї сузiр'я Башмака. Сам Кварк-гак не бiрюлька, а гiбрид чобота та ялинки, вiн пам'ятав, як йому довелося пережити всю цю гiперплазмову бiлiберду. Коли на своїх чудернацьких зорельотах прилетiли фiшки, i стали на дистанцiї бити з гравiоядерних гармат. Через це i виникли суперспалахи.
  Кам'янi замки та дерев'янi будинки знесло разом. Майже всiх жителiв мiст Сокiл та Гомер просто спопелило. Потiм була висадка десанту, крiм самих фiшок були ще й найманцi: моторошнi динозаври. Вони всi якось легко i вiльно запивали у спецiальнi валiзки. Стрiляли з випромiнювачiв i все скарб ховали в них. Потiм майбутнiй Кварк-крюк дiзнався, що в цих "кейсах" вiдбувається процес стягування кристалiчної та одночасно пружної структури вакууму, i мiжкваркових зв'язкiв. В результатi вiдстань мiж структурами частинок скорочується в тисячу разiв, i як результат обсяг предмета стає в мiльярд разiв меншим. Хлопчик-чобiт уцiлiв випадково, забившись у клацання бункера-пiдвалу. Ну а потiм його пiдiбрала рятувальна служба суперраси Чемпiонiв. Це цивiлiзацiя продукт особливої гiпереволюцiї, могутньої, але волiє нi в що не втручатися.
  Хлопчик потрапив до iмперiї бiрюлек, де вивчився на офiцера, а потiм став капером. Так i йшло його життя - набiли, вiйни, грабiж. До фiшок Кварк-гак був нещадний, i за його голову призначили пристойну нагороду. I ось тепер Авiаматка палає.
  Капiтан радiсно заспiвав:
  Зруйнуємо фiшок ми вщент,
  Не буде кругляками добра!
  I фiшок лише одне врятує,
  Мороз iз мiшком на Новий Рiк!
  Останнє в пiску якраз не жарт, скiльки разiв у ту чи iншу вiйну втручався Дiд Мороз. Виглядав вiн щоразу по-рiзному, але завжди не зраджував звичцi трясти довгою, як хвiст квазарної комети, бородою i своєму мiшку. Вiн нiкого не вбивав, але мiг так вплинути на характер командирiв, що вони перетворювалися на стiйких пацифiстiв та стовiдсоткових добрякiв. А це змiна характеру у жорстокому свiтобудовi, аж нiяк не на радiсть. Крiм того, Дiд Мороз роздавав подарунки, казково смачнi цукерки, морозиво, кулiнарнi вироби. I все це було так чудово, пiднiмало настрiй, i вороги розорювали один одному обiйми: мiсяцi три мири гарантувало. Ну, а потiм воля вiльна та злi iнстинкти штовхали до вiйни.
  Пiратська бригантина уникає поразки, але її сусiдцi не пощастило, наче кит ударив по вакууму, тiльки бризки складаються не з води, а гiперплазми. I вiд рибки-зорелiта залишилися лише спогади.
  Кварк-гак кричить, до спазму в голосових зв'язках, наче це може вплинути на розраховану з граничним коефiцiєнтом гучностi апаратуру:
  - Термiново йдемо по спiралi. Викручуємо амплiтуду у змiнному дiапазонi! Чи не вiшати нiс на гак!
  Його помiчниця бiрюлька-тарган Вiфа обурилася:
  - Iти напередоднi перемоги? - Дiвчина дуже хотiла додати: "зрада", але замовкла, побоюючись суворої вдачi отамана.
  Кварк-гак просвистiв у нiс:
  - Ти що не розумiєш, що може зараз так рвонути, що ми згоримо як зношенi черевики!
  Дiвчина-фiшка не втрималася вiд афоризму:
  - Краще ходити босонiж, нiж бути черевиком! - I тут же зiщулилася, побоюючись удару по загривку.
  Втiм, кварк-гак показав, що надiлений почуттям гумору:
  - Дуже вагоме визначення! Хто в душi не босяк, того не взуєш!
  Бригадир Перекоп теж нервував i багато кричав. Пожежа на авiаматцi спалахувала, i шанси її загасити танули як лiд на сковородi. Хоча у гасiннi i були задiянi досить потужнi роботи-пожежнi. Бригадир репетував все сильнiше, i тупав ногами:
  - Застосуйте гiперiнертний газ! Не давайте противнику використовувати пiдживлення вогню за допомогою мультиполiв вакууму.
  Гiперинертнi гази iнодi використовують як квазiзахиснi поля, але це вiдносно ефективно лише щодо ультралiнкорiв з величезною масою i надматрицею. Чому гiперiнертнi? Через наявнiсть в ядрi кiнез-заряду, що повнiстю нейтралiзує плазму та процеси окислення, та частково гiперплазму. Втiм, докладнiше про Гiперфiзику, i особливо Принцесу-фiзику, краще поговорити з професiоналами на дозвiллi.
  Бригадир бачив, що невблаганне полум'я пiдбирається до центрального термокваркового реактора. А це вибух жахливої сили, який Знищить все у величезному дiаметрi, i начхати на всi захисти... Перекоп наказав:
  - Всiм винищувачам покинуть черево Авiаматки. Евакуювати все, що тiльки модно! Тфу обмовився - все, що можна!
  Полковник Гю, скоромовкою запитала бригадира:
  - Нам самим теж пара свиснути вiд сюди!
  Перекоп прокричав:
  - Я наказую тобi разом iз товаришами рвати звiдси!
  Гю здивувалася:
  - А, ти?
  Перекоп рiшуче заявив:
  - Останнiм корабель покидає капiтан!
  Гю розумiючи, що сперечатися марно повернулася на пiдборах i при цьому заспiвала:
  - Капiтан iз гойдалки - гладить пiстолет! Капiтан з гойдалки стирав вiдразу валет! - I стрибнув у модуль, занурившись у протиперевантажувальне крiсло. Мабуть, вона думала вiд командира - сентиментальний дурень!
  Бригадир вiддав накази i водночас накладав вiн вiсiмку - символiзує нескiнченний розум. Адже за великим рахунком - смертi немає!
  Роботи та смертники-фiшки билися з гiперполум'ям, до кiнця. А коли рвонув реактор...
  Гю вже встигла вiдлетiти на пристойну вiдстань i заспiвала:
  - Заколосився мохом весь трактор, у полi росте долото! Пiсля того як гримнув реактор - буде ще не те! Скоро кваркiв пишнi стада: покриють мiста та поля та луки! Вакуум не терпить дурiсть брехня, посiємо в порожнечi з болтами, гак i жито! Жери це ти як хочеш!
  Голограма її коханця: блискучого кавалера Тута проворкувала:
  - Ну, що рвонуло!
  Спалахнуло саме в цей момент, i модуль iз полковником Гю струснуло так, що фотони за iнерцiєю вiдстали, i дiвчина на мить вчинив у непрогляднiй темрявi. Полковник навiть зiстрила:
  - Швидше за свiтло, тiльки темрява невiгластва - вона наздоганяє, найшвидших!
  У голiвцi виникли образи хтивого кохання, як вона скакала на конi. Ух ти так прикольно!
  Бiля тарганових бiрюлек рвонув п'ятий крейсер, iншi вiдходили пiд захист своїх колег. I труби вiйськових оркестрiв грали все голоснiше та голоснiше!
  Юний прапорщик вступив у бiй на цей iз винищувачем звiрка-домiно. Тут вже було на рiвних, так перевага фiшки в озброєннi з лишком компенсувала рiзниця в досвiдi. Противник прем'єр-капiтан намагався всадити малодосвiдченому колезi пiд хвiст. Робив викрутки, але прапор йшов.
  У цей момент, гачок дiвчинки дзвiночка пiдхопив ультра-лiнкор фiшок, i поволок його. Величезна пляшка з крильцями комах, причому дурниця розмiрами з Мiсяць, безуспiшно намагалася зiрватися, iз закорюки дiвчинки-зiрки. Це виглядало чудово, як ранiше не бачене видовище, космiчної риболовлi. Юний прапорщик заспiвав:
  - Найдорожче менi на свiтi рибалка! Стирчати з гачком, готовий я цiлий вiк! I не вiдженеш вiд риболовлi, навiть палицею! Люблю риболовлю як спортсмен, як людина!
  Прем'єр-капiтан заспiвав у вiдповiдь:
  - Гiперплазма, суперкварк - не зловити тебе нi як!
  Прапорщик вiдстрибував вiд анiгiляцiйних смуг, а потiм раптом як розгорне, i всiма гарматами лупнув, застосувавши прийом "Дзиґа":
  - Ось тобi подарунок! Це потiк гiперплазми, що надiйно дає урок! Жили рве дзига!
  Винищувач фiшки отримав суттєвi ушкодження, одна з двох гравiоядерних гармат буквально сплющила, закапав розплавлений метал. А кiнекварковий кулемет i зовсiм вiдiрвався, полетiвши по космосу, як здута вiтром шапка.
  Прем'єр-капiтан брудно вилаявся:
  - Зеленогубий ублюдок. Та я тебе зрозумiю!
  Успiх окрилив прапорщика, став атакувати куди злiше, спiваючи:
  - Я агресивний, сивий! I iнтерес у хлопця цiлком спортивний!
  Прем'єр-капiтан гарчав:
  - Та ти й клеїський панчер! Може, народився жiнкою.
  Ображати опонента недобре! I ось доля помстилася моральному виродку! I йому був Бах-бах!
  Прапорщик пiдбив попереднiй пiдсумок:
  - Воротар виявився дiрявим, а форвард не спав!
  Ультрамаршал Кхе-кхе вирiшив перекусити пiд час бою. А що сите черево в бою не глухо! Облизуючись, командувач таргановими бiрюльками заспiвав:
  - Усi вважають i взимку, i навеснi, незмiнне меню моє м'ясне! Про мене склалася думка мiнлива! А як хотiв би я хоч раз показати гостре око! Приборкати потужнiсть атома!
  Маршал Кашель запропонував:
  - Може використовувати побудову: десять голок?
  Кхе-кхе заперечив:
  - На мiй погляд, куди краще пiдiйде клубок чи "Дракон"! Ох драконе, мiй драконе, задраконю... У принцес-плазмi полiв вас зарою!
  Кашель, трохи знiяковiвши, помiтив:
  - Наша побудова надто розпорошена для системи "Дракон", так можна i цугцванге виявитися!
  Кхе-кхе хихiкнув:
  - Ось цугцванг, то цугцванг, не поставить пiшака мат! - Потiм перейшовши на серйозний тон, бурмочучи та ковтаючи шматки м'яса. - Будемо використовувати побудову: Двадцять голок! Це значно ефективнiше!
  Здалеку картину грандiозної космiчної баталiї, можна було прийняти за колосальний вивiдок рiзнокольорових змiй, що клубилися. Причому фарба дорогоцiнна i так переливається... I яскравi блиску вiд вибухiв. Рвонув i так з'їдений влученнями флагманський ультра-лiнкор бiрюлек, зорелiт розмiрами з Марс. Чудернацький спалах наднової зiрки i загибель пiвмiльярда солдатiв i в кiлька десяткiв разiв бiльшої кiлькостi роботiв. Так все виглядає, коли йде вiйна - красиво та смертоносно!
  Пляшки-лiнкори своєю чергою пробували побудуватися, у єдиний кулак, чи клин! Причому на вiстря поставити найбiльший, розмiром iз Землю флагман, на якому знаходився Архiмаршал Буль-буль. Командувач домiно-норками буквально надсаджувався, пiдбадьорюючи своїх пiдлеглих:
  - Ми як нiколи близькi до перемоги! Наша сокира, як i ранiше, гостро! I на кварки зiтреться трухлява сфера! Не допоможе їм гном! Не пройде й афера!
  Однак спроба зiбрати всi сили в зiрковий клин призвела до того, що оголилися i почали просiдати фланги. Це як з журавлем, нiс витяг - хвiст ув'язнув! Перемеленi крейсера пляшок осiдали на пишнi кущики, що стали розквiтати в космосi, з квiтами, що викликають сумнi асоцiацiї. Командувач правого флангу Пух прочiрикал:
  - Звичайно, все разом добре, але збитися до купи погано!
  Звездолети сузiр'я Пузиря почали вiдкочуватися.
  Генерал пробурчав:
  - Востаннє пропоную здатися! Iнакше...
  Анжу перебила диким наспiвом:
  - Це наша доля, жити не можемо iнакше! - Диявол несподiвано опинилася поруч iз генералом i шепнула:
  - Пiстолет, пiстолет, хто тобi дав мозок?
  Зброя прошепотiла:
  - Ти найбiльша з дияволиць!
  - То дай генералу Колбаску в нiс! - скомандувала Анжу.
  Пiстолет забив, гостренькими лапками, що тут же виросли. Колбаско випустив зброю i одразу отримав важку рукоятку в нiс. З розбитої нюхалки бризнула кров. Перевертень у погонах провив:
  - Вогонь!
  Бiйцi в масках завагалися, а Анжу заспiвала:
  - Ану автоматки, славнi хлопцi! Що робити може бути заспiвом?
  Автомати в руках полiцейського спецназу почали звиватися як змiї. Тренованих бiйцiв забило тремтiння. Найбiльший з них пробурмотiв:
  - Та це крутiше "Володаря кiлець"!
  Анжу хихикнула:
  - Нi буде краще: володарю в торець!
  Бiйцi дружно, наче по командi почали смiятися. А автомати: вирвавшись iз рук пустилися в танець. Еле мечем збила надто велику муху, та лопнула, свiтла ельфiйка ледве встигла втекти вiд бризок. Дiвчина у риму сказала:
  - Якби мухи раптом стали б коровами, з солодким, як мед молоком! То разом iз червоними хмарами-грозами, шпарили нас окропом!
  Ларi попередила:
  - Тут треба бути обережним, махаючи мечами! Це вже буде уяви, а не iдилiя!
  Дiм струшуючи пiт. помiтив:
  - Та тут i Алiса в Задзеркаллi б збожеволiла. Ось подивися, лiтають, сам не знають звiдки взялися - кремлiвськi зiрки!
  Еле вигукнула:
  - I башти теж!
  Дiйсно по Москвi немов Годило крокувала кремлiвська Спасська вежа. У неї виросло вiдразу шiсть нiжок, лапи з сiмома пальцями i в кожному пальцi по п'ять суглобiв, а нiгтi у виглядi столових виделок. Це була вежа з курантами, стрiлки крутилися, наче вентилятор i їх побiльшало. На додачу до всього вежа розкрила рота i почала спiвати. Голос у неї справдi був громовий, гiдний Кремля, а двоголовi орли крутили крилами, роблячи пiсню ще голоснiше:
  Де ти свiтиш червона зiрка,
  Адже тебе забрали в мене!
  Думала ми разом назавжди,
  Притулити змусили орла!
  Двi корони свiтять у нього,
  Погляди два: на Захiд, на Схiд!
  Зiркам не залишилося нiчого,
  Золото пiшло - один пiсок!
  Я сумую як мати за синами,
  Навiть свiтло менi здається не милим!
  Добре, що хоч не горобця,
  А орла хазяїн створив!
  Я стояла вже сто рокiв три,
  Нерухливо - берегла країну!
  Даний наказ - покiрно в далечiнь дивись,
  Щоб не прогавити лихо чи орду!
  Пер фашист - хотiв мене бомбити,
  Скалив вермахт злi iкли!
  Тендiтний свiт - вiн тонше шовку нитку,
  Зрубаний бiр - опаленi пеньки!
  Ось тепер ожила - ноги в танець,
  Набула здатностi зробити крок!
  I тепер безсилий Карабас,
  Бо свiтом править маг!
  Ох, охота вище мене злетiти,
  Щоб погляд обшукав усю країну!
  I тепер сильнiший за всiх ведмiдь,
  Не реве без толку - чому!
  Два полконики позадкували вiд Анжу, але ельфелiнки: Еле i Ларi пiдскочивши до них, синхронно всадили ногами пiд дих:
  - Не в заразу! Мочимо одразу! Наймiцнiший ельфа дух - у полковникiв дух стух!
  Еле перекинулася на руки, i миготивши голими п'яточками, почала жонглювати покинутими полковниками револьверами. Сама зброя просто верещала вiд захоплення. Дiйсно нiжнi та пружнi, чистi як дзеркало ступнi ельфiйки, так гарно переливались при свiтлi вже чотирьох свiтил. Фломастер намалював ще одного хлопчика-зiрку у виглядi гiбрида банана та мурашки, i дiвчинку-свiтило: сумiш грушi та зайчика з трьома рожевими кiсками. Вiд їхнього свiтла навiть очам стало трохи боляче, а спека рiзко посилилася.
  Пiстолетики там часом лiтаючи, лоскотали свiтлiй ельфiйцi п'яточки, згинаючи дульце i пiдспiвували:
  А ельф лизав цукерку мовою,
  I дивуючись руки, розставляв!
  Ось троль, у мареннi розмовляючи потай,
  Намагався знайти свої iдеал!
  Еле крокуючи на руках помiтила: як ви гарно спiваєте! Пiстолетики, адже у вас душi романтикiв.
  Генерал з розбитим обличчям похитуючись насилу пiдвiвся i одразу бухнувся навколiшки, намагаючись пiдповзти до Анжа:
  - О, велика пресвята дiва припини таке безжальне й нещадне катування мозку! Адже ти все можеш!
  Анжу зареготала:
  - Ось чорт забирай! Я не Пресвята i зовсiм не дiва! Я вибрала собi суть дияволицi i цим сказано. Що стосується того, чого я можу, то... Не знаю, ось зараз ставати занадто спекотним i менi аж нiяк не посмiхається бачити в небi одразу чотири свiтила, що ще вудять рибу.
  Дiм запропонував:
  - Може, нехай вони у футбол зiграють?
  - А як м'яч використовують Землю. - пiдколола Ларi. - Хочеш пожити на планетi, яку перекидають нiжками.
  Дiма посмiхнувся i цiлком щиро промовив:
  - Якщо такими, як у вас з Еле, особливо коли ви роззуєтеся щось iз задоволенням! Хiба це не гарно.
  Анжi пiдняла однiєю рукою генерала, за волосся, її погляд став колючим:
  - Зiзнавайся сволота кришував наркомафiю!
  Колбаско простогнав, обрюзгша фiзiономiя тремтiла як кисiль:
  - Була велика справа, але не я один! Тут навiть найвищi чини замiшанi, покладу всiх кого знаю, тiльки пощади.
  Анжi поблажливо хихикнула:
  - Я сама зараз все вичавлю з твого мозку. До крапельок, скачавши те, що ти знаєш, чого хочеш приховати, i що давно забув!
  Генерал безуспiшно спробував чинити опiр, його руки були вiдкинутi як травинки, довгi пальчики дияволицi схопили перевертня у погонах за голову. Анжу отруйно сказала:
  - Ти менi ще приплатити маєш, за безкоштовну операцiю на мозку! - Дивись дорогоцiнний, це не так уже й боляче. - Гострi кiгти дияволицi, встромилися прямо у вiскi генералу, просвердливши черепну коробку. Колбаско затих, очi заскленiли. Анжу скривилася, їй здалося, нiби вона занурюється у лайно. Тiльки необхiдну iнформацiю, без мерзенних подробиць, не нишпорити по смiтнику пiдсвiдомостi.
  Дiм посмiхаючись, дивився на Еле жонглюючим пiстолетами i невпевнено тицьнув долонькою Ларi:
  - А ти так умiєш?
  Темна ельфiйка невдоволено буркнула:
  - Скiльки рокiв ми разом чоловiк i ти мене не знаєш?
  Дiма навiв приклад:
  - У фiльмi "Кажан" чоловiк не зумiв дiзнатися дружину, хоча вона лише трохи прикрила обличчя. А ще стверджував, що вона прочитана книжка. Так я вас дружини, мабуть, як слiд, не знаю!
  Ларi недобро вишкiрилася:
  - Зате ми тебе знаємо як облупленого! Тiльки ось усi пальчики занозували, тебе лупив. Ух, то ти й не навчився бути лицарем.
  Дiма не жарт образився:
  - Ну чого ти взяла! Ти ж мене бачила у справi!
  Еле, вiдповiла за неї:
  - Це вона так жартує! Ох, Дiме ну як тобi не соромно не знати таких елементарних речей, про своїх дружин?
  Ларi помiтила:
  - Якщо хочеш облупити людину як яйце, май на увазi, що уламки шкаралупи: гострiша за бритву!
  Еле додала, не перестаючи жонглювати своїм химерними, босими нiжками:
  - Холоднокровнiсть, найкращий наперсток, щоб утримати дотепного чоловiка! Як втiм, i увага. Взагалi ми давно сексом не займалися...
  Ларi зневажливо пирхнула:
  - Серед людей я поки що не знайшла гiдного зразка!
  Еле хихикнула, пiстолетик лоскотав п'яточку:
  - А чоловiк?
  Ларi зневажливо пирхнула:
  - Чоловiк, наївся груш!
  Дiма образився:
  - Взагалi вашi жарти зайшли занадто вже далеко! Я цiную почуття гумору, але не настiльки, коли воно переходить у вiдверте знущання на чоловiка!
  Ларi скривилася:
  - Ти буркнеш як старий, а я не...
  Анжу перервала сiмейну смiття, що назрiває, вона закiнчила мозкове сканування i привела генерала в себе. Голосок дияволицi висловлював повне задоволення:
  - Я зараз вiдсканувала цьому хлопцевi мiзки i тепер знаю! I знаю, навiть те, чого цей генерал не знає.
  Дiма з надiєю запитав:
  - Здаси його органiзацiю, весь наркосиндикат у ФСБ?
  Анжа негативно махнула головою, зневажливо видала:
  - Нi, у мене є iдея краща! I набагато крутiше!
  . ЕПIЛОГ.
  Павло-Лев хихикнув. Це непогано, але можна щось ще скласти непогане i водночас кумедне.
  Внаслiдок спалаху на Сонцi ядерна зброя перестала дiяти. I мiж НАТО i Росiєю спалахнула справжнiсiнька вiйна. Приводом стало бажання допомогти Українi. I не лише Європа, а й США взяли участь у походi на Росiю. Адже ресурсiв у країни з населенням всього в сто сорок мiльйонiв стiльки територiї та природних ресурсiв - просто немiряно. А Китай, як i зазвичай, вирiшив зайняти вичiкувальну полiтику. Мовляв сиди i чекай поки пропливе повз тебе труп ворога. I вийшло з одного боку всi дивнi НАТО, не виключаючи i США, оскiльки Трамп теж не проти поживитися росiйськими природними ресурсами. А з iншого боку ослаблена, повибивана армiя лише однiєї Росiї. Навiть Лукашенко вирiшив оголосити, що його хата з краю, i вiн визнає захист лише своєї територiї.
  Бойовi дiї з самого початку пiшли пiд диктовку НАТО, включаючи i переважну перевагу в повiтрi. Тут за супротивника i кiлькiсне i якiсне перевага. I танки рушили лавиною. Наприклад, одних "Амбрамсiв" тисячi, а потужнi "Леопарди", "Челленджери". Навiть у Швецiї є дуже цiкавий танк без вежi, але з стволом, що обертається, i бiльше скидається на лiтаючу тарiлку на гусеницях. А росiйськi танки неабияк вибитi.
  Та й Трамп зовсiм не друг виявився. Та й чи є у Росiї друзi? Коротше кажучи, довелося зiткнутися з блоком НАТО - який у шiсть разiв перевершує Росiю i багаторазово в економiцi. I ця лавина почала просуватися. I спочатку росiйськi вiйська пiд тиск переважаючих сил були змушенi покинути контрольованi областi України, а потiм i натовськi рушили в глиб Росiї.
  Почалася операцiя пiд назвою "Свобода Росiї". Цiль взяти пiд контроль територiї пiд приводом звiльнення вiд диктаторського режиму Путiна. I ось все ближче i ближче армада пiдходить до Москви i як Росiї врятуватися?
  Але ось на виручку Росiйськi Боги в яких надто багато хто не вiрив вiдправили, казкового монстра Чебурашку. Бо тiльки Чебурашка може зупинити полчища супротивника.
  Ось вiчний хлопчик Олег Рибаченко разом iз кумедним звiрком iз великими вухами приземлився пiд Москвою. Хлопчик був босонiж i в шортах. Вiн тримав обома руками смiшного звiрка. I поставивши його на траву, промовив:
  - Тепер Чебурашка нам смiливо битися!
  У вiдповiдь кумедне звiрятко, закрутив лапами i заспiвав:
  Воїн Чебурашка смертi не боїться,
  Якщо битися треба, значить битися...
  Воїн Чебурашка всiх вас переможе,
  Силою безмiрною, пiдкорить всесвiт,
  Буде ворог розбитий!
  I ось згори летять лiтаки армiї НАТО. Їхнi сотнi рiзних марок.
  Олег Рибаченко зазначає:
  - Даєш магiю Чебурашки!
  Звiрятко розкрив свої вуха-локатори, тупнув нiжкою, i став рости в розмiрах. Це реально нагадувало надування повiтряної кулi або жуйки. Олег теж босий, дитячою нiжкою тупнув i заспiвав:
  Ти був колись дивний,
  Iграшкою безiменною...
  До якої у магазинi,
  Нiхто не пiдiйде,
  Тепер ти Чебурашка,
  I кожен двiрняжка,
  При зустрiчi одразу лапу подає!
  I ось справдi звiрятко взяв i роздувся. I розвiв свої лапи ширше. Ось це дiйсно iстота колосальних розмiрiв, але на вигляд, як i ранiше, мила i доброзичлива. I ось воно розставило руки ширше, розкрило свiй рот i взяло i випустило вiдразу цiлий каскад великих мильних бульбашок.
  I прямо на очах сталося диво: численнi лiтаки стали перетворюватися i тiстечка, на ватрушки та цукрову вату. А льотчики, що сидять у них, зверталися до маленьких дiтей, рокiв семи-восьми. Ось це було чудово. I авiацiя стала смакота повiльно опускалася на траву i чагарники.
  Олег вигукнув з ентузiазмом:
  Чебурашка-дружечок,
  Де сховав свiй мiшечок?
  I це диво охопило собою весь повiтряний простiр. На багато сотень кiлометрiв лiтаки натовської армiї перетворювалися на дуже апетитнi кондитерськi вироби, кремовi тiстечка, i булки з родзинками великих розмiрiв, на грона драже, цукрову вату у величезних кiлькостях, i багато чого iншого. А льотчики ставали хлопчиками вiку першокласникiв. I це виглядало чудово та весело.
  I льотчики-хлопчики накидалися на кондитерськi вироби iз задоволенням їх пожираючи. I при цьому ще повискуючи вiд захоплення. Дiйсно чудовi пригоди. I як чудово повернуться знову в дитинство.
  А ось i танки їдуть усiх мастей. Величезний, але такий кумедний i милий Чебурашка як вiзьме та тупне ногою. Пiшла землею i травою, i чагарникам хвиля. I вона коли торкалася танкiв, то вони вiдразу ж перетворювалися на величезнi, дуже апетитнi прикрашенi квiтами, метеликами, бiлочками, рибалками з крему всiх кольорiв веселки торти. I це чудово. А з тортiв вискакували маленькi хлопчики в шортах i босонiж, коли дiти йдуть до школи. I вони оглушливо реготали. Ось це справдi було цiкаво та здорово. Такi класнi перетворення.
  Куди краще колись дорослi стають дiтьми, нiж навпаки. Ось це справдi жахливо коли дитинство йде. Галiмо бути старими, i паскудно. А тут така радiсть - повернення в дитинство.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  Куди йде дитинство,
  В якi мiста...
  I де знайти нам засiб,
  Щоб знову потрапити туди,
  Воно пiде нечутно,
  Коли все мiсто спить,
  I листiв не напише,
  I навряд чи зателефонує!
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i прочiрикав:
  - Зате я тепер вiчна дитина! Як це здорово та чудово!
  I ось армiя НАТО на багато сотень кiлометрiв перетворилася на торти, прикрашенi найкласнiшими i чудовими малюнками з крему. А солдати стали чи чоловiки хлопчиками, а жiнки дiвчатками. I всi вони тепер веселяться та спiвають. Хлопчики у шортах, а дiвчатка у коротеньких спiдницях. I миготивши босими, маленькими нiжками дiти заспiвали:
  Пам'ятаю як ми з дiвчатами грали,
  На планшетi у вiртуально цитаделi...
  Там юнiти атакуючи вагалися,
  У вир байта неслися вдалину без мети!
  
  Ми там зводили страшнi агрейди,
  I бiйцiв, як пачки, смiливо штампували...
  Адже душею не просто знайте дiти,
  Новий вiк розкинув комп'ютер дали!
  
  Ми зумiємо знайти цю свiтла мрiю,
  Щоб зробити весь свiт безпечнiшим i красивiшим...
  Створимо миттю всю красу,
  Дiстанемо до зiрок та галактики навiть!
  
  Ось в атаку прьом на полк Наполеона,
  Наша сила величезна i кiнця бою немає...
  Заради наших небесних повiрте законам,
  Подвиг воякiв буде оспiваний!
  
  Меч з гiперплазми рубає пристойно,
  Може розсiкти всi обладунки повiр...
  Хлопчик здатний вчитися добре,
  Вiн школi знань як лютий звiр!
  
  Дiтям не треба довбати немов дятел,
  З першого разу здатний пробити...
  Скаже хлопчик зубрiжка нам вистачить,
  Будемо ми краще дiєслова вчити!
  
  Монстр з пекла попертися в атаку,
  Зустрiне хлопчик з розбiгу мечем.
  Срубає голову стоголовому гаду,
  Пiсля додасть у витрату цеглою!
  
  Ось ми вже у вiртуальному розбираннi,
  Там де юнiт на юнiтi сидить...
  Хлопчик малює на шкiрi наколки,
  Скоро отримає на картку кредит!
  
  Загалом не треба нам дуростi слухати,
  Краще швидше на комп'ютерi грати...
  Вiрю, що Господь прийме в Едем душу,
  Тiльки не треба моралi читати!
  
  Ось Олiмпi ми разом iз Богами,
  I роздрукували iз цифрами байт...
  Бiгають дiти з босими ногами,
  Буде такий нам згодом лайф!
  Ось так армiя НАТО перетворилася на торти та iншi смакоти, а всi солдати повернулися в дитинство. Бойовi машини пiхоти та БТР теж стали тортами та шоколадками. Такий чудовий клас показав Чебурашка. Тут i казцi кiнець, а хтось слухав молодець!
  Павло Рибаченко перекинувся на iнший бiк i продовжив складати цього разу iнше.
  Гiтлеру попався непоганий порадник, котрих дещо змiнив у плануваннi технiки. Змiнив суттєво, адже недарма це гном-попаданець, а гноми у технологiях - сама досконалiсть! Замiсть марних робiт над "Левом" та "Маусом", найкращi нiмецькi конструктори зайнялися створенням маленької та рухомої самохiдки Е-10. У неї вклали багато iдей. Двигун та трансмiсiю одним блоком i поперек. Членiв екiпажу лише два та обидва лежачи. Висота самохiдки лише 1,2 метра. При цьому лобова броня 82-мiлiметра, пiд дуже великим нахилом, а бортова 52-мiлiметра i прикрита катками. Важить ця машина всього десять тонн, а двигун чотириста кiнських сил - дуже рухлива машина i вiдмiнно маскується, малопомiтна. Гармата як у модернiзованої Т-4, 75-мiлiметрiв i довжина калiбру 48-ЕЛ. Така можна сказати мiць. При малих розмiрах та простотi у виробництвi. I з'явилася така самохiдка ще за часiв Курської дуги. Внаслiдок цього гiтлерiвцi змогли уникнути розгрому. Вiйна тривала надовго. Слiдом за Е-10, з'явилася i Е-15 з потужнiшою гармат в 75-мiлiметрiв калiбр, але довжина ствола в 70 ЕЛ, як у "Пантери". I лобова броня товща в 100 мiлiметрiв, а бортова в 82 мiлiметра. Важила самохiдка тепер шiстнадцять тонн, але двигун виявився потужнiшим у 550 кiнських сил, тому вона була рухомою та швидкою. Бої затяглися.
  Крiм того, у нiмцiв з'явився непоганий i головне простий у виробництвi i дешевий винищувач ХЕ-162, який захистив територiю Третього Рейху вiд бомбардувань союзникiв. I небеса виявилися прихованi. I випуск озброєнь зростав. З'явилася у фашистiв та САУ Е-25. Вона була озброєння 88-мiлiметровою гарматою з довжиною ствола 71ЕЛ. Тобто їй пiд силу з великої дистанцiї всi танки та радянськi та антигiтлерiвськi коалiцiї. А лобова броня 120 мiлiметрiв пiд великим нахилом, а бортова 100 мiлiметрiв, i важить це диво в двадцять шiсть тонн, при двигунi 700 кiнських сил. Тобто i чудовий захист, i ергономiка, i швидкiсть.
  Ось це справдi диво-самохiдка. Яка трощить радянськi вiйська.
  Висадка десанту в Нормандiї провалилася. Союзники зазнали нищiвної поразки. Одних полонених було взято понад пiвмiльйона. Пiсля чого мiж союзниками та Третiм Рейхом було укладено перемир'я. У гiтлерiвцiв з'явився власний унiверсальний танк "Пантера"-4.
  Машина при вазi в сорок п'ять тонн мала лобову броню корпусу сто п'ятдесят мiлiметрiв пiд величезним нахилом, бортову сто мiлiметрiв з нахилами, i гармата 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, з вежею в двiстi мiлiметрiв лоб i сто двадцять мiлiметрiв борту. А двигун при вазi сорок п'ять тонн газотурбiнний, на потужнiсть пiвтори тисячi кiнських сил. Ось це справдi мiць i швидкiсть. Та й танк "Пантера"-4 - це реально супер. Яка всiх трощить i знищує.
  Радянськi Т-34-85 та IС-2 явно нiмцям поступаються за всiма статтями. Окрiм "Пантери"-4, з'явився i "Тигр"-4, який важив тонн сiмдесят. Лобова броня двiстi п'ятдесят мiлiметрiв, а по бортах сто сiмдесят мiлiметрiв. А гармата у "Тигра"-4 в 105-мiлiметрiв в 100ЕЛ довжина ствола. Ось це машина, i двигун у тисяча вiсiмсот кiнських сил. Ось це справдi мiць.
  I лiнiї радянської оборони були прорванi.
  Ось чотири нiмецькi дiвчата їдуть на "Тигрi"-4.
  Це легендарний екiпаж: Герда, Шарлота, Христина та Магда. Чотири дуже красивi дiвчата в одному лише бiкiнi та дуже крутi.
  Герда вистрiлила першою зi сто п'яти мiлiметрової гармати. I вiд її снаряда перекинулася гаубиця. I пiшла детонацiя боєприпасiв. Вони вибухали i розсипалися по полю шаленим феєрверком.
  Дiвчата-вовчиця пискнула:
  - Ну, ми i валькiрiї!
  Шарлотта вистрiлила за нею. Пробила танк Т-34 i проворкувала:
  - Оце пульсарний пiлотаж!
  Далi вистрiлила i Христина. Її жертвою став танк IС-2, i вона прочирикала:
  - Мої нерви не зi сталi,
  Ви мене зовсiм дiстали!
  А потiм пальнула i Магда, пробивши СУ-100.
  Ось танк насувалися у сорок п'ятому роцi дiвчата. У СРСР виник правда танк IС-3. Але виявився досить складним у виробництвi, хоч i мав добре захищену вежу, особливо чоло. У цьому планi IС-3 у порiвняннi з IС-2 прогрес. Але Т-54 у серiю поки що не пiшов. Натомiсть бiльше почали випускати СУ-100. Ця самохiдка хоч щось могла зробити нiмецьким машинам особливо в борт, хоча й не мала вежi, що оберталася, сама була вразливою.
  Гiтлерiвцi у будь-якому разi мали фору в повiтрi з бомбардувальникiв "Арадо", якi майже невразливi для винищувачiв та засобiв ППО через свою колосальну швидкiсть. Та й Ю-287 з'явився теж реактивний i грiзний. Та й чотиримоторний Ю-488 хоч i гвинтовий, але завдяки потужним двигунам i малiй площi крила розвивав швидкiсть до семисот кiлометрiв на годину, на сто кiлометрiв бiльше, нiж схожий американський Б-29. Тож у гiтлерiвцiв вистачало козирiв у вiйнi з СРСР.
  Зрозумiло був i МЕ-262 машина iз чотирма 30-мiлiметровими гарматами, не найкраща модель, але потужна та швидкiсна, i його було дуже важко збити. Хоча вiн i досить часто розбивався, i поступався ХЕ-162 у льотних характеристиках, i був набагато складнiшим у виробництвi, важчим, гiршим у маневреностi та дорожчим. Так що це палиця з двома кiнцями.
  Нiмецькi вiйська просувалися Сталiнград. Тiльки цього разу вони врахували колишнi помилки, i рухалися на мiсто армiя А i Б за напрямками, що сходяться. Далi був план оволодiвши Сталiнградом просуватися вздовж узбережжя Волги, далi йти узбережжям Каспiйського моря.
  I це поки що вдавалося. Тим бiльше, на випадок штурму Сталiнграда, вже були непоганi домашнi заготiвлi. Насамперед це звичайно ж "Штурмтигр", якi з'явився в серiї ще сорок третього року, щоправда випускався в малих кiлькостях. Уявiть, який потужний у нього був бомбемет - 380-мiлiметрiв калiбр. I бив iз убивчою силою. Недолiк правда вiдносно низька точнiсть та скорострiльнiсть, але будiвлi зносив одним пострiлом. Але це не все. На базi Е-100 з'явився потужний "Штурммамонт".
  На рахунок танка Е-100, то цю машину вирiшили в серiю не пускати з низки причин. Але на базi шасi зробили ще потужнiший бомбомет у 500-мiлiметрiв, який лупив з дикою силою. Ось це була смерть та руйнацiя.
  I природно з'явилася i "Штурмпантера", рухомiша, швидкiснiша з бомбометом калiбру менше 280-мiлiметрiв, але зате куди швидше стрiляти.
  Та було чим штурмувати Сталiнград, i цього разу подвиг трьохсот спартанцiв радянським вiйськам не вдалося повторити. Хоча билися вони доблесно.
  Зокрема, навiть пiонерськi загони в боях брали участь. I це було здорово та весело.
  Олег Рибаченко вiчний хлопчик разом iз Маргаритою Коршуновою вiчною дiвчинкою зрозумiло бився пiд Сталiнградом.
  Пiонерський загiн у руїнах умiло маневрував. Дiти були босонiж, так їм набагато спритнiше, i можна використовувати пальчики нижнiх кiнцiвок у бойових цiлях. Тим бiльше ще тiльки початок вересня i в нижнiй Волзi ще тепло.
  Олег кинув вибуховий пакет i перевернув нiмецьку самохiдку i пискнув:
  - Наша Батькiвщина СРСР!
  Ось рухається ще одна самохiдка Третього Рейху. Це Е-5, дуже мiнiатюрна модель, всього з одним членом екiпажу i керована джойстиком. Справдi у Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами один член екiпажу справляється, або у важкiй модифiкацiї МЕ-262 теж є аж сiм авiагармат, то чому б самохiдкою не керувати однiй людинi?
  Так i з'явилися маленькi САУ Е-5, якi досить зручно через невеликi розмiри застосовувати в мiських умовах, або в лiсовiй мiсцевостi.
  Але дiвчинка-термiнатор Маргарита Коршунова його спритним кидком горошинки з вибухiвкою розколола. Ось так дiють дiти-воїни.
  Дiвчинка задумалася... Справдi, що далi. Вiйна тут пiшла навперекiй. У реальнiй iсторiї вже Японiя повинна капiтулювати i знову: Мир, Праця, Май! А тут знову бої за Сталiнград. I скiльки ще тупотiти до Берлiна?
  У реальнiй iсторiї, до речi, вiд Сталiнграда з 19 Листопада 1942 року, до Берлiна i капiтуляцiї Нiмеччини 9 травня тупотiли два з половиною роки. Що загалом не так вже й багато.
  Якщо згадати скiльки, наприклад, тривала вiйна мiж Росiєю та Україною, то безсумнiвно Сталiна на тлi Путiна - генiй! Але щось пiшло не так. Якийсь надто хитрий радник у Гiтлера з'явився. Чи не гном до речi?
  Так саме гном - здатний влаштувати розгром.
  Дiти борються вiдчайдушно та вiрять у свою перемогу. Оскiльки вони пiонери та дiти Ленiна, а справа Ленiна жива.
  Павло-Лев продовжив бачити сни:
  Андропов не застудився у вереснi 1983 року в Криму. Просто охоронець встиг вчасно пiдстелити плед на холодний камiнь, на який сiв генеральний секретар. I не сталося застуди, яка стала згубною для перспективного вождя. Продовжився курс на модернiзацiю та оновлення СРСР. Також йшло наведення ладу та змiцнення трудової i не лише дисциплiни.
  Стали робитись i першi кроки. Зокрема запровадили держприйняття, i почав розвиватися госпрозрахунок, змiнюватись навчальнi програми. Економiка СРСР оживала. З'явився термiн прискорення, але без перебудови та демократизацiї. Андропов розумiв, що в гласностi країна не готова. Навiть навпаки, дисидентiв стали переслiдувати жорсткiше. I посилилася реабiлiтацiя сталiнiзму. I Молотова повернули до ЦК.
  Ну i звiсно ж боротьба з алкоголiзмом - ну як без цього? Причому ще жорсткiше, нiж за Горбачова. I не лише з алкоголем, i з тютюнопалiнням. I тут ухвалювалися антитютюновi закони. I корупцiю випалювали нещадно.
  Чорнобильської аварiї не трапилося - дисциплiна та заходи безпеки стали суворiшими. I йшла країна на пiдйом. У зовнiшнiй полiтицi також були змiни. Пiшло зближення з Китаєм. I воно було досить успiшним. Включно з договором про будiвництво газопроводiв до Пiднебесної iмперiї.
  В Афганiстанi також були успiхи. Вiйськовi перемоги радянських вiйськ i вмiла пропаганда пiдiрвали рух душманiв. В Афганiстанi почав розвиватися пiонерський i комсомольський рух. I якщо радянська влада змогла придушити iсламський екстремiзм у Середнiй Азiї, те саме вдалося i в Афганiстанi.
  I з'ясувалося все неможливе - можливо.
  Головну силу шанують. Та й економiку слiд розвивати. У СРСР вона була на пiдйомi.
  Рейган правда спробував упустити цiни на нафту. Але вiрний друг СРСР Садам Хусейн узяв та забрав Кувейт. I знову нафту подорожчала. Та й молодець виявився Андропов у вмiннi заводити друзiв.
  Було б усе добре, але у вiцi сiмдесяти п'ять рокiв 1989 року Андропов таки помер. Але замiсть Горбачова залишили iнший наступник. У цьому випадку Марат Кузнєцов. I вiн продовжив курс Андропова на модернiзацiю країни у стилi неосталiнiзму! Зокрема, були забороненi аборти, що давно слiд було зробити, враховуючи проблеми з народжуванiстю. Було розширено застосування страти, i навiть узаконено тортури. Або як iз називав активний допит. Вiн i ранiше був, але його вирiшили законодавчо регламентувати. Ну i таке iнше, тому подiбне. Марат був ще досить молодий i мiг розраховувати на тривале правлiння iз довгостроковою перспективою. Зокрема, кримiнальну вiдповiдальнiсть запровадили з десяти рокiв. А що чим СРСР гiрший за Британiю? Там теж iз десяти рокiв, як у бiльшостi штатiв Америки.
  Далi було проведено такi реформи - збiльшено тривалiсть робочого дня, та запроваджено новi пiльги та нагороди багатодiтним сiм'ям. Як кажуть пiшла писати губернiя. А антитютюнова та антиалкогольна компанiя все посилювалися. Навiть почали садити якщо покуриш у недозволеному мiсцi. А якщо хлопець затягнеться, то його одразу ж заарештовують. Там з хлопчика знiмають вiдбитки пальцiв i з рук i з босих нiг, фотографують, голять наголо, i п'ятнадцять дiб на хлiбi та водi змушують працювати. Ось такi методи - трудотерапiя.
  Дiтей у теплу пору рекомендують позбавляти взуття, навiть сандалiї, щоб вони ходили босонiж - гартувалися i їхнi ступнi не були б м'якими. Так незабаром стало системою. Якщо на вулицi теплiше за десять градусiв то мiлiцiя вже ловила дiтей i змушувала їх роззуватися. А декого вiдводили до дiлянки.
  Втiм, незабаром було прийнято закон: з усiх зняти вiдбитки пальцiв, i з рук i з нiг. Так боролися iз злочиннiстю.
  У зовнiшнiй полiтицi зближення з Китаєм - навiть братня дружба i конфронтацiя iз Заходом. Вона загострилася, коли Садам Хусейн вторгся в Саудiвську Аравiю i захопив свердловини - вiд чого цiни на нафту рiзко пiдскочили.
  Iран тепер СРСР теж друг незважаючи на войовничий атеїзм усерединi країни. Та в СРСР православ'я домагаються. Закривають парафiї, садять батюшок, i те саме i з Iсламом, мул за грати, лекцiї з атеїзмом, рiзнi фiльми на антирелiгiйну тему. Коротше кажучи - атеїзм став новою релiгiєю.
  Марат Кузнецев навiть нову конституцiю ухвалив. У нiй зокрема запроваджувався пост голови СРСР iз великими повноваженнями. На цю посаду проводилися всенароднi вибори. I закрiплювалося у конституцiї, що СРСР як країна розвиненого соцiалiзму, а й атеїстична держава.
  Також вперше нову конституцiю ухвалили на всенародному референдумi - зрозумiло дев'яносто дев'ять та дев'яносто дев'ять сотих вiдсотка. I голову СРСР Марата Кузнєцова обрали при явцi майже стовiдсоткової, з таким самим майже стовiдсотковим результатом. Ну де тут до нього iншим президентам - особливо у США!
  Так СРСР став президентською чи точнiше головувальною республiкою. Водночас продовжувала розвиватись за планом економiка. Автомобiльних заводiв налаштували, i тепер iз машинами проблем не було. Та й загалом товарiв народного споживання вироблялося дедалi бiльше. Технологiї розвивалися, виникали роботи, зокрема i досить досконалi. Найгiрше було з продовольством, але й тут технологiї розвивалися. Щоправда через демографiчну полiтику та активне стимулювання народжуваностi, за практично повної вiдсутностi протизаточних коштiв, населення СРСР росло дуже швидко, перевищивши три вiдсотки на рiк.
  I вулицями бiгало багато красивих, здебiльшого свiтловолосих, босих дiтей. Але швидке зростання населення народжувало проблеми з їжею. Хоча технологiї й у сiльському господарствi розвивалися. Наприклад навчилися робити яйця та консерви з нафти. I чого ще не винаходили.
  Наприклад з тирси стали хлiб робити. Що теж було непогано.
  Ну, зрозумiло, i танки робили. Ось з'явилася машина як танк нового поколiння. I вiн був особливої пiрамiдальної форми. I показував свiй найвищий клас. А де б ще повоювати? Як показати свiй вищий клас? А взяти та захопити весь Близький Схiд. Адже це було б круто!
  I як злетiли цiни на нафту. А радянськi вiйська вже висадилися у Венесуелi. I вони вже там. I готовi задавити США. Потiм була вiйна мiж пiвденною i пiвнiчною Кореєю. Бiльш численна та дисциплiнована армiя КНДР захопила Пiвденну Корею. I встановила там тоталiтарний режим. Ось така з'явилася бойова загроза i для Японiї.
  СРСР почав показувати свої iкла... Вiйна все розросталася. Ось з'явилися новi рубежi. СРСР взяв та ще Фiнляндiю пiд свiй контроль поставив. Просто ввiв вiйська у стилi блiцкригу. I її оголосили радянською республiкою.
  Ну i звичайно ж, були реформи i в освiтi. Запровадили десятибальну систему освiти. I це було чудово. А у школах узаконили тiлесне покарання. Причому пороли публiчно. Ось голеньких хлопчикiв розпинали на козлах, а потiм лупили по них батогами. Так практикувалося i завдання ударiв гумовими палицями дiтям по босих п'ятах. Ось уявiть хлопчику перед покаранням змащують пiдошви спиртом, щоб не було зарази i б'ють з усього розмаху. I це як боляче. I дiвчаткам теж б'ють по босих п'ятах. I роблять це привселюдно.
  Причому карають школярiв за кожну дрiбницю. I хлопчакiв все частiше голять наголо - щоб вони були схожi на ув'язнених. I дiвчаток стали стригти коротше. Щоправда наголо поки що справа не дiйшла, зате коротша - щоб акуратнiше стало.
  У СРСР був власний iнтернет, але з-за кордону все-таки пiдступало щось нове i свiже. Людям хотiлося альтернативних виборiв та свободи.
  Хлопчакiв раз у раз лупили палицями - щоб звикали до побоїв i жорстокостi. З дитячого садка навчали дiтей воювати. I це було правилом без виняткiв.
  А неповноцiнних дiтей стали просто знищувати. Насправдi навiщо потрiбнi дебiли та дауни? Ну i звичайно питання про шизофренiки та iнших психiчно хворих людей постало - не краще, чи їх позбавити мук?
  У СРСР неповноцiнним не мiсце. Щоб не псували раси. Так це справдi вкрай круто.
  Босонiж у шортах тiкають дiти до школи. I гартуються у спартанському стилi. А щойно i по п'ятах прогуляються гумовi палицi.
  Та й ще стали змушувати всiх вимовляти клятву вiрностi народу та владi та Батькiвщинi СРСР. Нехай клянуться з дитячого садка. Марат Кузнєцов пiдтвердив, що в СРСР настає епоха гiрша, нiж за Сталiна. I ось уже розмови йдуть про те, що потрiбно не тiльки клятви змушувати приносити.
  Ось чому б не покращити якiсть населення. Наприклад, жiнок штучно заплiднювати за допомогою олiмпiйських чемпiонiв. Щоб генетика була кращою. Насправдi - тим хто розумом i силою не блищить - нiчого й плодиться. А розмножувати слiд тих, хто гiдний.
  I яйцеклiтини можна пересаджувати та зайнятися покращенням людської породи. Справдi, розмножуватися повиннi гiднi. А ось жiнцi в утробу можна i яйцеклiтину пересадити i сперматозоїд.
  Коротше кажучи, в СРСР тепер сильна влада, яка веде країну до комунiзму. I багато музики та пiсень. I колосальнi забудови. Ось уже навiть до Чукотки вiд самого Архангельська збудували залiзницю. I навiть одвiчна мерзлота в даному випадку не проблема. I залiзниця працює. А чому б Аляску назад не повернути? I ось сепаратисти за допомогою МДБ (а комiтет державної безпеки став мiнiстерством!), провели референдум та вiдокремилися вiд США. А потiм i приєдналися до СРСР.
  I радянськi вiйська перебралися через Чукотку. I почали будувати вже тунель пiд протокою мiж Чукоткою та Аляською, а також мiст. Що було дуже круто. Коротше кажучи: Слава СРСР! I Аляска, ще одна радянська соцiалiстична республiка!

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"