Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Маргарита I КIнець СвIтла

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Дуже гарною блондинцi Маргарит випадає шанс врятувати людство вiд Божого гнiву. I в цьому випадку кiнця свiту не буде. Але чи зможе природна нiчна фея i дiвчина легкої поведiнки знайти справжнє, романтичне кохання, тим самим довiвши Всевишньому, що людство не безнадiйне?
  МАРГАРИТА I КIНЕЦЬ СВIТЛА
  АННОТАЦIЯ
  Дуже гарною блондинцi Маргарит випадає шанс врятувати людство вiд Божого гнiву. I в цьому випадку кiнця свiту не буде. Але чи зможе природна нiчна фея i дiвчина легкої поведiнки знайти справжнє, романтичне кохання, тим самим довiвши Всевишньому, що людство не безнадiйне?
  . РОЗДIЛ Љ1
  Маргарита здивовано заляпала, своїми сапфiровими, з довгими, чорними вiями очима:
  - Як це, знищить?
  Хлопчик-Сатана впевнено вiдповiв:
  - Ти що Бiблiю не читала? Господь обiцяє прийти i знищити землю. I майже всiх людей кинути в озеро вогняне та сiрчане!
  Дiвчина перекосилася обличчям i злякано помiтила:
  - Але це так жорстоко?
  Хлопчик-Люцифер логiчно зауважив:
  - А те, що люди вмирають, це вже само по собi жорстоко!
  Маргарита кивнула, зiтхнувши:
  - Це вiрно! Загалом один поет на це навiть поему склав!
  Пацан-Воланд кивнув:
  - У тебе гарна пам'ять i чарiвний голосок! Заспiвай будь ласка!
  I чудова, нiчна фея i водночас блондинка заспiвала:
  Творець Свiтобудов ти жорстокий,
  Так говорили губи мiльйонiв!
  I навiть з жаху так посивiла скроня -
  Коли проблем без рахунку - легiони!
  
  Коли приходить старiсть, зла смерть,
  Коли вiйна, торнадо - твердь трясеться!
  Коли ти хочеш просто померти,
  Бо немає тепла пiд свiтом Сонця!
  
  Коли дитина плаче - море слiз,
  Коли хвороб - цiлi букети!
  Одне питання - за що страждав Христос,
  I чому смiються лише комети?
  
  Що в цьому свiтi стало чому?
  Ми голодуємо, мерзнемо i страждаємо?
  I чому нагору повзе лайно,
  Але чому досягає успiху Каїн?!
  
  Навiщо нам в'янення старих,
  До чого бур'ян усеяв городи!
  I чому нам насолоджують слух -
  Одних лише обiцянок хороводи?!
  
  Господь вiдповiв, теж смуткуючи,
  Начебто кращої долi не знаючи...
  Про людину Моєї любовi - дитя...
  Якого хотiв я вселити в раї!
  
  Але ти не знаєш - ось дитина дурна,
  Одна в тобi лише дрiбна думка!
  Що благодатi свiтло до того притух,
  Щоб не спав ти як зимою ведмедик!
  
  Адже щоб вас людей розворушити.
  Я посилаю скорботи випробування!
  Щоб була до обiду жирна дичина,
  Потрiбна вiдвага, хитрiсть та старання!
  
  Ну, був би як Адам ти в тому раю,
  Ходив без мети, привидом хитаючись!
  Зате впiзнав ти слово - я люблю,
  З нечистим духом Сатаною спiлкуючись!
  
  Ти зрозумiв, у цьому свiтi є боротьба,
  А разом з тим успiх та шанування!
  Тому сувора людей доля,
  I треба виносити, на жаль, страждання!
  
  Зате коли ти досягнув мети,
  Зумiв зламати перешкоди та кайдани.
  Щоб втiлилися в твою мрiю,
  То хочеться тобi нових битв!
  
  Тому зрозумiй, сире людина,
  Адже навiть менi часом так прикро!
  Що, мешкаючи в дорозi цiле столiття -
  Народ як кнур i за нього менi соромно!
  
  Тому i нове свiтло у боротьбi -
  Бої будуть у вiчностi безмежної...
  Але втiху ти знайдеш у благаннi,
  Завжди обiйме Бог нещасних нiжно!
  Хлопчика-Сатана зааплодував:
  - Чудово! От би Всемогутнiй Бог був би таким, як у цiй поемi!
  I наймолодший юний ангел зiтхнув i вiдповiв:
  - Але Бог, на жаль, теж боїться людей. I хоче їх знищити, залишивши лише жменьку тупих i слухняних. А решту в геєну, а також i Сатану, i всiх його ангелiв. I тодi прогрес закiнчиться. I буде так зване Царство Боже - типу найжорстокiшого концтабору, прикрашеного квiточками!
  Маргарита свиснула:
  - Це жахливо!
  Хлопчик-Люцифер кивнув:
  - Ну на тебе нiчна фея чекають вiчнi муки в огненному озерi. Тож у тебе все є резони врятувати людство та свiт демонiв!
  Дiвчина-блондинка розгублено озирнулась i спитала:
  - А як можу допомогти там, де безсилий сам Сатана?
  Хлопчик-Воланд змiнив свою форму. I перетворився на гарну дiвчину, з волоссям кольору пшеницi та дуже спокусливу формами, проворкувавши:
  - Це звичайно ж дивно, але ти чула таку фразу: безсилi слова мiй друг - однi поцiлунки всесильнi!
  Маргарита кивнула:
  - Десь чула! Але не пам'ятаю вiд кого!
  Блондинка-Сатана проворкувала:
  - Це не важливо! Головне в тому, що любов сильнiша за чари. I навiть Всемогутнiй Бог безсилий перемогти Любов! I якщо ти покажеш силу свого кохання, то зможеш вiдстрочити кiнець свiту ще на тисячу рокiв. А там буде iнша Маргарита, яка своєю чергою вiдстрочить кiнець свiту ще на тисячу рокiв! Подарує Маргарита своє кохання, i все по колу, все знову i знову!
  Дiвчина-блондинка зiтхнула i вiдповiла:
  - Кохання... Я люблю багато чоловiкiв i жiнок одночасно, але щоб був хтось один, за якого я готова життя вiддати - такого не було!
  Дiвчина-Люцифер кивнула:
  - Це дуже добре! Я це знаю, що в тебе поки що не великого кохання! Але саме потрiбно, щоб дiвчина з характером природженої повiї змогла полюбити по-справжньому, як у романах класикiв. Ось якщо це вийде у пропаленої повiї, то значить людський свiт не безнадiйний. I 2000 року кiнця свiту не буде!
  Маргарита логiчно помiтила, важко зiтхнувши:
  - Серцю не накажеш! Як це можна полюбити за наказом!
  Дiвчина-Сатана клацнула босими пальчиками своїх витончених, дуже гарних i спокусливих нiжок, вiдповiвши:
  - Звичайно, не можна! Але потрiбний тобi такий хлопець, справжнiй майстер, якому б ти змогла б присвятити все життя, яких розпалив би в тобi романтику кохання!
  Дiвчина-блондинка сумно заспiвала:
  - Маленька країна, маленька країна,
  Хто менi розповiсть, хто покаже,
  Де вона! Де вона!
  Блондинка-Воланд кивнула:
  - Я розумiю ... Ти все казкового принца чекаєш ... Ну, що ж, на тебе чекають певнi випробування!
  Маргарита посмiхнулася i вiдповiла:
  - Випробування заради кохання та єдиного у свiтi чоловiка? Це справдi було б супер!
  Сатана знову змiнився. Тепер це був прекрасний, атлетично складений, бiлявий юнак. Його тiло було швидше, як у Аполлона, нiж у Геркулеса, але загалом це iдеал краси! Голий по пояс чудовий екземпляр, щоб танцювати стриптиз для жiнок.
  Маргарита навiть ахнула, вигукнувши:
  - Ось чорт! Їй Богу, кого б я всiм серцем полюбила, то це Диявола!
  Юнак-Люцифер усмiхнувся, його зуби виблискували, мов дзеркала, на сонцi i вiдповiв:
  - Ти маєш полюбити насамперед людину! А я... Мене вже любили мiльярди найпрекраснiших жiнок на планетi Земля та iнших свiтах! А твоє кохання має бути земним!
  Дiвчина-блондинка знизала плечима i вiдповiла:
  - Важко уявити, яким має бути чоловiк, щоб його любити всiм серцем! Навiть невiрно, яким набором переваг вiн повинен обдати, щоб заради нього пiти у вогонь i воду!
  Юнак-Сатана погодився:
  - Звичайно у фантазiях, намалювати собi iдеального чоловiка дуже складно. Вiн повинен мати безлiч достоїнств. У тому числi за межами реальних можливостей людини. Але життя набагато складнiше. I якщо ти знайдеш свiй iдеал, вiн буде несподiваним так для самої себе, так i для iнших!
  Маргарита кивнула:
  - Так - жiнки часом закохуються в таких чоловiкiв, що сама дивуєшся. Але, наприклад, Маргарита з фiльму, теж не Аполлону вiддала своє серце!
  Юнак-Воланд кивнув:
  - Зовнiшнiсть не головне! Хоча звичайно ж вiдверта потворнiсть жiнок вiдлякує. Але ось тепер тобi доведеться потрапити до певної подоби пекла.
  Поки балу Сатани немає i простягати руку i колiно для поцiлунку негiдникам та злочинцям не доведеться, але випробування в тебе теж буде суворим.
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Я готова до будь-яких випробувань, але... Що я отримаю як нагороду?!
  Юнак-Люцифер i усмiшкою вiдповiв:
  - Ти й зараз думаєш про грошi? Хоча мафiя i так на тебе зла, за постiйне приховування гонорарiв. Хiба ти недостатньо багата?!
  Маргарита помiтила:
  - Дивлячись iз ким порiвнювати. На тлi шкiльної вчительки, я може бути й заможна, але порiвняно з Березовським - тривiально злиденна!
  Юнак-Сатана логiчно заперечив:
  - Зате ти красуня, а вiн плешивий коротун, який скiнчить днi в петлi. Я ж можу тобi запропонувати нагороду бiльш цiнну, нiж навiть трильйон доларiв!
  Дiвчина-блондинка з посмiшкою запитала:
  - I яку нагороду?
  Юнак-Воланд вкрадливо запитав:
  - Чого найбiльше боятися жiнки?!
  Маргарита брязнула:
  - Чоловiкiв!
  Юнак-Сатана розсмiявся i вiдповiв:
  - Нi! Швидше навпаки, вони боятимуться залишитися без чоловiкiв!
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Так, мабуть, правда, а що?
  Юнак-Люцифер вiдповiв iз посмiшкою:
  - Найбiльше побоюються жiнки перетворитися на потворних старих. Стати горбатими та зморшкуватими вони не хочуть нi за що!
  Маргарита погодилася:
  - Так це вiрно! Але я поки що занадто молода, щоб так думати!
  Юнак-Воланд логiчно зауважив:
  - Але час iде невблаганно i швидко. I скоро ти станеш старенькою, якщо тобi не допоможуть найвищi сили!
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Не хочу я старiти!
  Юнак-Сатана вiдповiв:
  - Врятуєш людство вiд кiнця свiту, отримаєш вiчну молодiсть. А це краще, нiж усi грошi свiту!
  Маргарита погодилася:
  - Так краще! Заради цього можна постраждати! I що я готова заради цього i у вогонь, i у воду!
  Юнак-Люцифер кивнув:
  - Чудово! А поки що на тебе чекає важка дорога, перекуси з нами.
  I тут краєвид змiнився. Вони опинилися в примiщеннi обставленому свiчками i пiдносами з їжею. Грала музика. Гарнi, напiвголi дiвчата пiдносили їжу.
  Коровйов сидiв на мiсцях, колись. А ось Бегемот змiнився.
  Тепер це був не повний чоловiк з котячою фiзiономiєю, а гарний юнак, на вигляд не старший за шiстнадцять. Азазелло став ще страшнiшим, i в нього з-за рота стирчали iкла. З'явилася вже знайома Гейла, вона була блiда, але гарна, хоч теж iкласта. З iнших демонiв був присутнiй Авадон. Теж дуже симпатичний юнак, зовнi приємний, але очi закритi темними окулярами. Невеликими нiби пiснi i можна побачити що вони смугастi, немов шкiра тигра, з жовтим вiдтiнком.
  Усi прислужницi дiвчини були дуже гарнi, i ходили босонiж, але на кiсточках браслети з платини у виглядi змiйок з рубiновими очима, а в деяких i iз смарагдовими.
  Воланд запропонував Маргарiтi:
  - Хочете скуштувати того вина, що пив сам Наполеон Бонапарт!?
  Дiвчина-блондинка кивнула:
  - Iз задоволенням! Хоча я думав, що менi запропонують чистий спирт!
  Хлопець-кiт помiтив:
  - У тебе поки що звичайне людське тiло, а не таке, вiдьми, як у твоєї прабабки. Так що чистий спирт може i зашкодити!
  Маргарита кивнула своєю прекрасною головкою:
  - Може, ви i маєте рацiю! Вiн обпалює горло i шлунок!
  Дiвчина Гейла, супутниця Сатана, яка прожила вже не одну тисячу рокiв, вiдзначила, скелячи зубки:
  - Вiдьми вищого порядку наче ангели: не старiють, не хворiють, лiтають, i їх майже неможливо вбити. Попросись у вiдьми, i ти зрозумiєш яке у нас чудове життя!
  Корольов кивнув з усмiшкою:
  - Ось Варенуха не захотiв бути вампiрiв, i постарiв i помер. Потрапив у пекло рядовим грiшником, i замiсть того, щоб бенкетувати з Гейлою та iншою нечистою силою, сидить у казанi. I його випускають звiдти тiльки для того, щоб вiн пiднiс чортам дрова!
  Маргарита з посмiшкою запитала:
  - Якби вiн був великим грiшником?
  Юнак Бегемот зi смiшком вiдповiв:
  - Тодi мiг би розраховувати на роль бiса, або грiшника-активiста. Вони мають багато своїх привiлеїв. А взагалi в Аду як на Зонi - чим бiльший ти негiдник, тим у тебе найкраще, багатше та цiкавiше життя. Найбiльшi грiшники балують на балу Сатани, i тут Михайло Булгаков має рацiю. До речi, Месiр дуже любить талановитих письменникiв та поетiв, i вони живуть у пеклi наче князi.
  Маргарита зiтхнувши запитала:
  - А що грiшникiв варять у казанах!?
  Тут юнак-Сатана вiдповiв:
  - Звичайно ж нi. Корольов, або Фагот пожартував. Але життя в них справдi не надто веселе. Доводиться багато працювати, i харчування гiрше та розвага. А ось тi, хто згрiшив бiльше, або був творчою особистiстю влаштувалися набагато краще. У них навiть є доступ до iндустрiї розваг, яка постiйно розвивається та вдосконалює. Взагалi-то життя в пеклi змiнюється в мiру розвитку технологiй на краще. Якщо ранiше грiшники спали в бараках, то тепер вони мають окрему камеру з телевiзором i ванною. А недавно ще провели iнтернет. Рокiв через двiстi життя навiть найостаннiшого грiшника в пеклi буде таким, що йому позаздрять нинiшнi мiльярдери!
  Хлопець-кiт кивнув:
  - Лiбералiзацiя та гуманiзацiя. Колись грiшникам давали тiла хлопчикiв, i вони працювали в каменоломнях голi та в ланцюгах, отримували палицями та батогами, спали на каменях i харчувалися лише хлiбом та водою. То був тодi справжнiй кошмар. Але йшов прогрес на землi та в пеклi. I ми стали пiдтягувати умови утримання грiшникiв пiд Євростандарти. Але все одно тiлеснi покарання поки що не скасованi - дисциплiну пiдтримувати треба. Тiльки вiдомих творчих особистостей намагаємось не карати. Вони живуть у прекрасних палацах, i їхнє життя за комфортом не поступається мiльярдерам. А якщо врахувати, що в Пекло не хворiють, i не старiють, то у нас навiть краще.
  Юнак-Сатана кивнув:
  - До небесного раю потрапляє лише одна людина з тисячi! I то їх ним бiльше половини померлих у дитинствi i не встигли вчинити жодного грiха, але встигли прийняти хрещення. Навiть нехрещенi немовлята йдуть до Пекла. Зрозумiло, до другого пришестя Христа, вони живуть у моєму всесвiтi. Але потiм як говорить Бiблiя, на них чекає озеро вогняне i сiрчане!
  Азазелло вiдзначив iз усмiшкою:
  - Немає справедливостi у всесвiтi. Померла в дитинствi i нiчого не бачила крiм пекла дитина, i найбiльший мерзотник в iсторiї планети Земля, отримають вiд Бога одне покарання: горiти в геєннi! А до цього, великi злочинцi в Пекло мають як кримiнальнi авторитети на зонi куди краще життя i можливостi, нiж рядовi зеки.
  Юнак-Воланд помiтив:
  - Я намагаюся щоб в Пекло не було беззаконня, i всi жили бiльш-менш непогано. Вельзевул слiдкує за пеклою i в нiй вiдбуваються реформи. Зокрема кожен грiшник має свiй набiр прав людини.
  Красивий як Аполлон Люцифер шматок баранячої ноги, i ковтнув вина, пiсля чого продовжив:
  - Не якi правда грiшники отримали вiд початку iснування Ада.
  Я дав їм здорове, юне тiло кожному, яке не хворiло, не старiло, i дуже швидко гоилося. Зрозумiло, що возитися з хворими та старими менi та моїм ангелам нiякого резону немає. I в цiлому дивитися на старих i старих гидко, Я навiть дивуюся як на це Бог дивиться i подiбне допускає на Землi.
  Князь Темряви i водночас найпрекраснiший ангел продовжив:
  - Люди отримали у новому життi вiчну юнiсть та здоров'я. Але їм довелося працювати i жити немов рабам у Стародавньому Римi. А раби напiвголоднi, часто голi та босi. I у рабiв як водиться тiльки двi частини часу: або працюєш або спиш - страшне життя. I на Землi, i в Пекло. Але хоч вони завжди юнi i здоровi, i це вже плюс для тих, хто був невiльникiв у минулому життi. А люди видатнi, поети, фiлософи, скульптори, художники, державнi дiячi, полководцi, мали привiлеї та найкраще життя. Але йшов прогрес. Рабам дозволили розваги.
  Вони спали вже не на каменi, а в лiжках. З'явилися їм театри, цирки, i навiть борделi.
  Ну, а зараз бiльшiсть грiшникiв має умови як у добрiй Європейськiй в'язницi, куди комфортнiше нiж у багатьох за життя. А у меншостi, що визначнi люди - є i палаци, i їжа в ресторанах, i бенкети, i розваги, i життя скажемо так, як мiльярдера на курортi. I це за вiчної юностi та здоров'я. I з кожним роком життя в Аду покращується.
  Однак цьому щастю може прийти кiнець, якщо в 2000 роцi прийде Iсус Христос - Земля i все що на нiй є згорить... I кiнець чудовому свiту, в якому бурхливий розвиток прогресу. I всiм нам кiнець. Пекло який цiлий Всесвiт з безлiчi вимiрiв припинить своє iснування. А там не лише люди. Життя багатьох трильйонiв особистостей пiд загрозою! I тiльки Маргарита може дати цьому свiтовi вiдстрочку ще на тисячу рокiв!
  Блондинка кивнула:
  - О Боже! Менi належить рятувати Пекло i цiлий всесвiт!
  Юнак Бегемот проспiвав:
  - Фатальний рiк, можете менi не вiрити,
  Тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять.
  Диявол Всемогутнiй золотими рогами,
  Поверне дев'ятки до верху ногами!
  Корольов кивнув:
  - Так, мабуть! Кохання творить дива! У тебе тече королiвська кров, особлива кров. I якщо ти полюбиш, будучи повiєю якогось чоловiка мiцнiшим за своє життя, то... Буде продовження найцiкавiшої iсторiї цього свiту!
  Маргарита зiтхнувши вiдповiла:
  - А чи я зможу? Ось у чому питання!
  Юнак-Сатана наказав:
  - Налийте їй вина, що пив Людовiк Чотирнадцятий!
  Прекраснi дiвчата лили з судини у виточенi з алмазiв келихи смарагдову рiдину. Вино пахло дуже запашно. I Маргарита стала його жадiбно пити.
  Вона була дуже гарна та дорога нiчна фея. Харчувалась у найкращих ресторанах Москви, i пила вина разом з олiгархами. Вона була просто чудова, заробляв великi грошi не надто напружуючись.
  При цьому Маргарита була дурною. Вона закiнчила МДУ у вiсiмнадцять рокiв - що мало кому вдавалося. Їй обiцяли вчену кар'єру. Але дiвчина вчиться набридло, дiвчина на морi захотiла!
  Як її захопило життя нiчної феї. Легкi i навiть приємнi грошi та її чутливе, таке темпераментне тiло. Вона любила секс, у всiх видах, i була за визнанням повiя. I наскiльки природа та розум були у злагодi.
  Маргарита була щаслива працювати нiчною феєю. I вона ще надто молода, щоб боятися старостi та старезностi. I все бачилося у рожевих тонах. Але мафiя хотiла надто багато вiд неї. I оббирала путан безбожно. I ось над нею виникла неабияка загроза.
  Вбивати, звичайно ж, курочку, що несе золотi яйця, нiхто не буде. Але ось провчити її можуть. I на що здатна мафiя?
  Маргарита знизала плечима - її хотiли зґвалтувати? Це все одно що лякати їжака манною кашею. Вона просто отримала б черговий каскад оргазмiв. Але може на неї чекало щось гiрше?
  Авадон, який до цього мовчав, помiтив:
  - Є ще загроза, що 2022 року, спалахне Третя свiтова вiйна!
  Юнак-Сатана кивнув:
  -Є така загроза, але ми намагатимемося її не допустити! А поки нехай Маргарита добре поїсть. Дайте їй блюдо iз тварини iншої планети. Те, чого вона нiколи не пробувала!
  Гейла запропонувала:
  - Мова змiїного кабана! Це дуже смачна рiч!
  Юнак-Сатана розпорядився:
  - Подайте його!
  Мова змiїного кабана нагадувала собою кiску зi спецiями та гарнiром. I це дуже апетитно.
  Маргарита почала колоти його золотою виделкою i рiзати срiбним ножем. Дiвчина це робила енергiйно. А смак язик нагадував м'ясо змiї, хiба що соковитiше i м'якше. I це справдi смачно.
  Юнак-Бегемот прицмокнув губами i помiтив:
  - У нас багато чого можна скуштувати. I пекло по-своєму дуже хороше. У ньому можна мати i жiнок i чоловiкiв, i потворнi, пустувати, робити капостi, i багато iншого, а ось у раю дисциплiна жорстока!
  Юнак-Сатана заперечив:
  - У нас також не все можна робити. Iнакше Пекло перетворилося б на божевiльний будинок без санiтарiв. Звичайно, певнi правила є i в пекло.
  Ми живемо за своїми поняттями. I слiдкуємо за порядком. Навiть мої найближчi слуги можуть пустувати лише з дозволу Люцифера. Iнакше б Москва давно перетворилася на гарячi руїни!
  Бегемот помiтив:
  - Тодi в тридцятi роки, в Москвi будiвлi зносилися тисячами, то наш пожежник - дрiбниця!
  Юнак-Воланд помiтив:
  - У Москвi тодi i так був товарний дефiцит, ви ще добрий, валютний магазин спалили! Це вже не така дрiбниця!
  Корольов зiтхнув:
  - Там була несправедливiсть! Але ми хоч не дали, згорiти живцем жоднiй людинi. А Всевишнiй спалив Содом та Гоморру i дозволив врятуватися лише Лоту!
  Юнак Бегемот кивнув:
  - Так ... Я якось уявлю як багато мiльярдiв людей i духiв Сатана кинуть в озеро вогняне, так погано стає! I головне те, в чому? Навiщо починати експеримент з грiхопадiнням, щоб це все закiнчити знищенням i болiсним трильйонiв особистостей.
  Юнак-Сатана не надто впевнено заявив:
  - Я вiрю, що Всемогутнiй Бог зовсiм не такий жорстокий, i експеримент не скiнчиться озером вогняним. Рано чи пiзно в Пекло стануть всi абсолютно щасливими, i жити стане добре все у всьому всесвiтi!
  Азазелло сердито вiдзначив:
  - Це, зрозумiло, круто ... Але в будь-якому випадку мiсце для подвигу завжди знайдеться!
  Юнак-Люцифер запитав Маргариту:
  - Як тобi язик?
  Дiвчина-блондинка вiдповiла:
  - Непогано ... Але я в найкращих ресторанах Москви багато що встигла спробувати. А от могли б ви припустимо.
  Юнак-Бегемот кивнув:
  - Пропоную страву: гiбрид кальмара, ананаса та чорносливу. З iншої планети, чия назва вам нiчого не скаже!
  Маргарита з усмiшкою кивнула:
  - Це дуже круто! Давайте це менi!
  Корольов пропищав:
  - Ананаси в шампанському остаточно скиснули, i в такому станi їх немислимо їсти!
  Дiвчинi-блондинцi подали скибочки ананасового з чорносливом кальмара.
  Вона стала накладати їх вилкою. Який дивовижний та сильний аромат. Дiвчина почала поглинати це i немов занурюватися в рай. Якщо, звичайно, рай - це не концтабiр, як стверджують демони. Але розумна дiвчина розумiла, що нiкому вiрити в наш час не можна. I про Сатана здається хтось казав, що Вiн Батько брехнi. Втiм, чи правильнi у Бiблiї уявлення? Маргарита не захоплювалася релiгiєю, але, будучи розумною дiвчиною, щось чула в МДУ про це.
  Але ось їжа у Сатани прекрасна i дуже смачна. Дiвчина їла i запива солодким та смачним вином. I облизувалася.
  Гейла нарiзала тонкi скибочки ковбаси i проворкувала:
  Над рiвниною крик i стогiн,
  I кривавий дощ.
  Чорний вершник як дракон
  Пекла вождь!
  Юнак-Люцифер зауважив:
  - Ти звичайно багато з'їла чорної гри осетра. А ось спробувати, наприклад, iкри алмазної рибки?
  Маргарита здивувалася:
  - А що така є?
  Юнак слуга Сатани вiдповiв:
  - Так є риби не тiльки алмазнi, але навiть iз пластику, але це куди гiрше!
  Дiвча подала блюдо з прозорою нiби зiрочки iкрою. I Маргарита занурила в неї золоту ложку. I почала черпати. А ложка б загрiбала, i iкра була чудовою, на смак солодша за мед.
  Маргарита прочирiкала:
  - Iкра, iкра, кришталева iкра,
  Що пролилася, бурулькою з вiдра!
  I дiвчина буквально здригалася вiд задоволення. Як це чудово. Який чудовий смак. У цей момент з'явилося двоє дуже гарних юнакiв, ще безусих, дуже рельєфних м'язiв.
  Вони зняли з Маргарити туфлi на високих пiдборах i почали робити масаж її нiжок.
  Юнак-Сатана запитав:
  - Тобi подобається?
  Маргарита кивнула:
  - Навiть дуже! У них такi лагiднi руки. А хто це?
  Бегемот вiдповiв:
  - Це грiшники! Вони мають тiла пiдлiткiв i живуть у пеклi сторiччя. Ось цi роблять масаж жiнкам, якi теж у пеклi юнi та красивi, що досить приємно. Iншi працюють у виробництвi та сiльському господарствi.
  Дiвчина-блондинка запитала:
  - I скiльки працюють?
  Корольов вiдповiв:
  - По вiсiм годин день iз двома вихiдними, як i на планетi Земля. Коли Землi скоротять робочий день, вiн зменшиться й у пеклi. Якщо врахувати, що в пекло не можна прихопити навiть нежить, а тiла вiчно юнi, то краще у нас, нiж на Землi. А за тисячу рокiв буде - комунiзм!
  Маргарита з посмiшкою запитала:
  - А грошi в пеклi є?!
  Сатана-юнак вiдповiв:
  - Звiсно ж є! Ну добре насолоджуйся з нами останнiми хвилинами свободи. Скоро тобi доведеться опинитися в наручниках та Бутирськiй в'язницi!
  Дiвчина-блондинка здригнулася:
  - За що?
  Юнак Бегемот вiдповiв:
  - Помста мафiї. Начебто ти обiкрала клiєнта. Буде важко, але Сатана та його слуги з тобою.
  Маргарита перекинула склянку вина, її красивi, довгi пальчики з червоними нiгтиками тремтiли.
  
  Британiя не стала заважати гiтлеру
  АННОТАЦIЯ
  Чемберлен не став 1939 року оголошувати вiйну Третьому Рейху. В результатi фюрер захопив у Польщi бiльше, нiж належить. I зрештою напав на СРСР 20 квiтня 1946 року. I це призвело до жорстоких боїв. На боцi Третього Рейху виступила i Японiя, пiсля чого стало погано Росiї.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Чемберлен вiрний своїй практицi - умиротворення Нiмеччини, не став оголосити Третьому Рейху вiйну пiсля того, як той напав на Польщу. Мало того, звернувся до Францiї не оголошувати вiйну. Тi без Британiї битися природно не наважилися. Гiтлер розгромив Польщу i захопив Львiв та Брест.
  I тут мiж ним та Сталiним пробiгла чорна кiшка. Фюрер вiдмовився виводити вiйська iз захоплених територiй. Вiн заявив, що Сталiн хоче надто багато i не отримає. Назрiвав неабиякий конфлiкт. Хоч i був пакт про ненапад. Але фюрер, у якого руки розв'язанi, цiлком мiг його розiрвати. Тим бiльше у Гiтлера свербiли руки.
  Сталiн злякався i погодився поступитися Третьому Рейху частину Галичини та Захiдної Бiлорусiї щодо Барановичi. Також СРСР вiддав нiмцям i Литву, i частину Латвiї iз Ригою. Натомiсть все одно була Сталiну Естонiя.
  Гiтлер отримав великi територiї, майже всю Польщу, i бiльшу частину Галичини. СРСР лише трохи взяв на Українi та в Захiднiй Бiлорусiї. Плюс її Естонiю та малу частину Латвiї.
  Про те, щоб воювати з Фiнляндiєю, вже не йшлося. Гiтлер не дав такої згоди. I, зрозумiло, Молдова залишилася в союзному Третьому Рейху Румунiї.
  Проте вдалося уникнути великої вiйни. Гiтлеру вдалося ще шляхом переговорiв домогтися вiд Британiї та Францiї повернення нiмецьких колонiй, втрачених пiд час першої свiтової вiйни. I зiзнання своїх завоювань.
  Литва i майже вся Латвiя увiйшли до Третого Рейху, як i бiльшiсть Польщi. А в Захiднiй Українi та Варшавi було генерал-губернаторство.
  Нiмеччина територiєю вже перевищила що було першої свiтової вiйни, i стала перетравлювати завойоване. Гiтлер майже без втрат змiг створити велику iмперiю. I повернути колонiї.
  Нiмцi перетравлювали завойоване. СРСР проводив свої п'ятирiчки та накопичував сили.
  У Нiмеччинi в сорок третьому роцi з'явилися важчi танки: "Тигри", "Пантери", "Лев". А в сорок четвертому пiшла в серiю реактивна авiацiя та балiстичнi ракети.
  А в сорок п'ятому роцi пiшла серiя досконалiших i найпотужнiших танкiв "Е".
  У СРСР розвиток танкобудування пiшло не найрозумнiшим шляхом. Не маючи практики вiйни, крiм Халхiн-Гола, радянське керiвництво зробило ставку на розвиток надважких танкiв серiї КВ, що не особливо ефективно. Т-34 був у серiї, але його змiнив танк Т-44 бiльш важкий та потужним озброєнням. Але на вiдмiну вiд реальної iсторiї, Т-44 не був бiльш досконалим за схемою компонування. Тому вийшов досить важкою вагою в сорок двi тонни та гармат 85-мiлiметрiв, а двигун залишився колишнiм у п'ятсот кiнських сил.
  I у реактивнiй авiацiї СРСР вiдстав.
  I ось Гiтлер у 1946 роцi якраз на свiй день народження 20 квiтня розпочав вiйну. Напад виявився раптовим. Хоча розвiдка попереджала Сталiна, вiн не реагував. Або точнiше тягнув iз мобiлiзацiєю. Плюс, звiсно, був у тому, що лiнiя Сталiна - потужної оборони iснувала. I її встигли добудувати та розширити. Але нiмцi змогли прорвати її з ходу.
  А зi Сходу ще й вдарила Японiя. Зрозумiло, стало дуже боляче.
  У Японiї багато легких та середнiх танкiв, а також пiхоти. I вона як поперла.
  А в бою ще й чотири дiвчата-нiндзя. Як завжди борються в бiкiнi, босi та з мечами.
  Рублять дiвчата голови росiйським солдатам, кидають босими пальчиками нiжок горошинки анiгiляцiї та спiвають:
  - Ми не жалюгiднi комашки,
  Супернiндзя-черепашки...
  Дiвчатам не потрiбнi сорочки,
  Росiйських рвемо як промокашки!
  Перебивши роту росiйських солдатiв, японськi дiвчата-нiндзя захопили танк КВ-9 i давай одразу з трьох гармат у десять кулеметiв вести вогонь. I це виявилося жорстоко.
  Пiд кiнець красунi взяли в полон радянського генерала i повили його на колiна i змусили цiлувати красуням їхнi босi, витонченi нiжки. Генерал язиком лизав курнi п'яти дiвчат-войовниць i просив пощади.
  Японiя мала багато пiхоти навiть китайської. Вiйни зi США не було. Не дурнi самураї воювати поодинцi з Америкою та Британською iмперiєю. Зрозумiло, що вони в цьому випадку шансiв не будуть.
  А ось Китай вони змогли здебiльшого завоювати. I тепер лiзуть на Далекий Схiд.
  Японськi дiвчата-нiндзя також люблять полоненим вiдкручувати носи за допомогою своїх босих, сильних, чiпких пальчикiв нiжок.
  Японськi вiйська захопили Примор'я та оточили Владивосток. Вони його повнiстю заблокували.
  Жорстокi бої йшли за Хабаровськ. Японцi намагалися його взяти. Гарнi радянськi дiвчата теж боролися за мiсто. Цiлий батальйон красунь, майже без одягу, але з вiдважним серцем боровся з японськими силами. I бiй йшов по всiй амплiтудi.
  Дiвчата кидали босими нiжками гранати та спiвали на всю горлянку;
  Славнi дiвчата комсомолки,
  Вiрнi статуту на великiй вiйнi.
  Голосочок у красунь дзвiнкий,
  Нема їх прекраснiше на Землi!
  
  Стане наша Батькiвщина прекрасною,
  Ми побудуємо свiтлий комунiзм.
  Проти росiян воювати небезпечно,
  Разом знищено злий фашизм!
  
  Ми билися колись пiд Москвою,
  Там морози лютi були.
  Гiтлер був у союзi iз Сатаною,
  А тепер у фюрера нулi!
  
  Нам Марiя з Ладою допомагає,
  Супостатiв хоробро здолати...
  Краще за нас красунь не буває,
  Розлютився в лютi ведмiдь!
  
  Хоч мороз вирує дуже лютий,
  Комсомолки мчать босонiж.
  Часто шкода зустрiчаються Iуди,
  Врiжемо їм по пицi кулаком!
  
  Для дiвчат одне покликання битися,
  Смiлося в боротьбi лютою виявляти...
  Комсомолка не з душею паяця,
  Статс iспит просто на п'ять!
  
  Клас великий дiвчина покаже,
  Славу пiдтвердить сталевим мечем.
  Ми крутiше бiсiв чорних навiть,
  У трiски моджахедiв розiб'ємо!
  
  Не давайте фюреру пощади,
  Дiвчата у вiчнiй славi назавжди...
  Буде нам зiрка повiр у нагороду,
  I здiйсниться велика мрiя!
  
  Нiколи не станемо на колiна,
  Не зiгнутися витязi в полонi.
  Наш вчитель це мудрий Ленiн,
  Судимо ми звичайно з розуму!
  
  Нi Вiтчизни - Батькiвщини дорожчi,
  Землю стрясає комунiзм.
  Довбанули фюрера по пицi,
  Отримав кувалдою злий фашизм!
  
  Ми вмiємо дуже хоробро битися,
  Чи зможемо всi перешкоди штурмом взяти...
  Носить РПГ дiвчисько в ранцi,
  Записала номер свiй у зошит!
  
  Пiд Москвою фашистам мiцно дали,
  Танки їх горiли як свiчка.
  I вони вiд наших втiкали,
  Рубить комсомолочка з плеча!
  
  Не даємо ми Гiтлеру пощади,
  Автомат дiвчинки пише ...
  Втiкають всi втрачаючи гади,
  Твердiсть духу росiйських монолiт!
  
  Є в нас забiйнi ракети,
  Вище зiрок злiтає лiтак.
  Героїзму подвиги оспiванi,
  Попрямував як орел у полiт!
  
  Ми лихi дiвки-комсомолки,
  Народженi всiх злiсних побiгти.
  Пальцi нiжок наших босих спритностi,
  Щоб гранати влучнi кидати!
  
  Що фашист своє повiр'я отримаєш,
  Будеш, як павук, горiти у вогнi.
  Стануть в пекло бiси мучити,
  Хто служив Адольфу - Сатане!
  Отримують по рогах зло роки,
  Кулемет у дiвчини строчить.
  Ми гостям повiрте щедро радi,
  I у нас надiйний меч та щит!
  
  Млин дiвчисько провернула,
  Моджахеда спритно розсiкла.
  Так великий нацiлив було дуло,
  Але його вогнем вона смiлива!
  
  Нi в Росiї армiї сильнiшi,
  Чим з дiвчат босих i в трусах.
  Не неси ханжа ти ахинею,
  Втiкатимеш вiд них у кущах!
  
  Бiлих свiтло виблискує як блискавка,
  I пройде яскрава зiрка...
  Встояла вiд орди столиця,
  Наша Богом дана Москва!
  
  Сталiнград i це славний подвиг,
  Кожен росiйських воїн велетень...
  Для фашистiв приготуємо труну,
  Адже Господь у нас завжди Єдиний!
  
  Нескiнченна сила свiтобудови,
  Будемо у вiрi раю процвiтати.
  Наша справа праця та творення,
  Ми складаємо iспити на п'ять!
  
  Похвалiть Ладу i Марiю,
  Вони святi, матерi Богiв...
  Немає перешкоди комсомолкам нинi,
  Заради наших дiдiв та батькiв!
  
  Рай побудуємо на планетi скоро,
  У ньому не буде горя та ворожнечi.
  Адже гiдний витязь вироку,
  Вiдбиваючи натиск злої орди!
  
  Устрашись i кайся ворог Господнiй,
  Ти будеш скинутий прямо в пекло.
  Той, хто поклонявся пекла,
  Вiчно буде полум'ям обiйнятий!
  
  Читав Адольфа i за це в муках,
  Дуже боляче корчитися в пеклi.
  Нечестивому буде наука,
  Вважав за краще ти Гiтлера Христу!
  
  А для комсомолок генiй Сталiн,
  Це є всесвiтнiй iдеал...
  Його нерви мiцнiшi навiть стали,
  Про таку велич мрiяв!
  
  Скоро буде ера комунiзму,
  Мертвих мiць науки воскресить...
  Не прийдуть орди реваншизму,
  Бронзи горн перемогу голосить!
  Отак i йшла вiйна. Але нiмцi вже взяли Смоленськ та оточували Москву.
  Серед тих боровся була Камала Амстронг, яка командувала танком Е-50 або "Пантера"-3. Ця машина успiшно просувалась i стрiляла по радянських танках.
  Камала Амстронг пальнула, пробивши радянську КВ. При цьому натиснула червоним соском грудей на кнопку джойстика.
  Войовниця спiвала:
  Бiлi вовки збиваються в зграю,
  Тiльки тодi виживе рiд.
  Слабкi гинуть їх убивають,
  Очищаючи священну кров!
  Iнша красуня Марiн лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  Ми ж дiвчата насправдi орли,
  Крушимо ворогiв нашої славної вiтчизни.
  Видно, боротися в лоб народженi,
  Не пошкодуємо кровi та життя!
  Танк у них не слабкий... Гармата одна варта. 88-мiлiметрiв калiбри i 100 ЕЛ довжина стовбура, така як довбане.
  Але з iншого боку, проти Вермахту чотири дiвчини-ельфiйки на СУ-100. I войовницi представляють гламурний народ, i при цьому спiвають:
  - Ми смiливо у бiй пiдемо
  На славу ельфiв,
  Зi щитами i мечем,
  Бiйцi не дрейфi!
  А з iншого боку ще й радянськi пiонери б'ються, обороняючи Москву та показуючи чудеса героїзму. I це чесно, говорячи, теж надзвичайно круто.
  А пiонери, певна рiч, теж босими нiжками гранати кидають i спiвають, класнi пiснi;
  Я пiонер країни святий порад,
  Яка народжує Православний комунiзм...
  Нехай героїзму подвиги оспiванi,
  Але буде знищено злий фашизм!
  
  Я хлопчик босоногий та веселий,
  Люблю побитися, дiвчаток дражнити...
  Бiжу я шибеник стрiлою по селах,
  Можу гнiздо зозулi розорити!
  
  Моя рука в бою повiр не здригнеться,
  Адже я пацан такий повiр крутий.
  По менi дiвчинка ночами сохне,
  А я бiжу в кучугуру, мороз босий!
  
  Не знає пiонер до ворога пощади,
  Кидає вiн гранату - рве ворогiв.
  Обiцянi менi Сталiним нагороди,
  В iм'я променистих знай синiв!
  
  Ви люди краще з Богом не грайте,
  Служiть Роду, шануйте i Христа...
  Малює пiонер кружок на картi,
  Його любов до Батькiвщини чиста!
  
  Нi нiколи не станемо на колiна,
  I не дамо фашистам перемагати...
  За нас i Сталiн i наймудрiший Ленiн,
  Iспити складаючи лише на п'ять!
  
  Є комунiзму вiра всiх потрiбнiша,
  Яка нам дасть великий шлях.
  Коли ми станемо Диявола сильнiшим,
  I зможемо танк у дугу жартома зiгнути!
  
  У Росiї дуже багато синiв юних,
  Готових у лапах стиснути автомат.
  Покров Марiї дiви дуже дивний,
  Такий настане вiрю, я розклад!
  
  Ми любимо i Сварога, i Марiю,
  Богиню Ладу, i Творця Христа.
  I ранiше те, що було й досi,
  Товариш Сталiн замiнив батька!
  
  Я вiрю в Православ'я святе,
  I Рода Бога, серцям юним шаную...
  Про дитинство своєю голе, босое,
  Богам Росiї вiчним посвячу!
  
  Я знаю, що Христос прийде великий,
  I воскресить усiх мертвих в одну мить.
  I буде зупинений Диявол дикий,
  I пiдведемо ми свiтобудови штрих!
  
  Не буде бiльше горя у свiтобудовi,
  Ми станемо у вiчному щастя на вiки...
  I нашою справою стане творення,
  Здiйснитися любовi людей мрiя!
  
  Ми станемо i молодшими, i мудрiшими,
  I все що у всесвiтi пiдкоримо...
  Можливо, що фашисти нас пiзнiше,
  Але охоронить вiд лиха херувим!
  
  Росiя стане Батькiвщиною прекрасною,
  На всiй планетi щастя та любов...
  Знай же воювати з росiянами небезпечно,
  Потоком ллється безперервним кров!
  
  Виникне новим свiт у променях перемоги,
  I будемо з дiвкою у мене роман...
  Пишатимуться i батьки, i дiди,
  Перепливемо безкрайнiй океан!
  
  Велика у нас повiр планета,
  У нiй не настане моторошна зима.
  Сварог носiй доброти та свiтла,
  Така у серцi юному iстина!
  
  Увiйдемо до Берлiна з мечем булатної сталi,
  Розрубавши вермахт немов це пил.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  I там, де була казка, стане брехня!
  
  Росiя це Батькiвщина Iсуса,
  Який свiтобудову створив знай...
  Не святкує росiйський воїн боягуза,
  Стоїть незабаром у всесвiтi рай!
  
  Ми зробимо Росiю найсильнiшою,
  Згуртуємо народи мiцно на вiки.
  Дiвчисько з зачiскою дуже стильною,
  Потрiбна подрузi мiцна рука!
  
  Ось нарештi звучить наказ серйозний,
  Ти маєш показати сталевий удар.
  Вчитися нiколи пацан не пiзно,
  Адже у тебе дуже солiдний дар!
  
  В усьому всесвiтi вiрю буде щастя,
  I комунiзм завжди цвiте у країнi...
  Вщухне буря i пiде негода,
  Не правити свiтобудовою Сатани!
  
  Ми зробимо тебе Росiя мудрою,
  Досягнеш найяскравiших ти висот.
  I осяє Сварог миттю чудовою,
  Коли ж людина за силою Бог!
  
  Тодi всi мертвi у коханнi воскреснуть,
  Усiм буде щастя, радiсть назавжди.
  I будуть веселитися у раї дiти,
  Насправдi будь-яка знай мрiя!
  
  I ось ми комунiзму свiт збудуємо,
  У якому у людей проблем нi...
  I кожнi у свiтобудовi став герой,
  I рвав ворогiв Росiї навпiл!
  
  Тодi все знайдемо любов Господню,
  Всiм людям щастя вiчно дамо...
  А фюрера засмажемо в пекло,
  I нове свiтло в Едем створимо!
  
  ОДИН СРСР СЕРЕД ВОВКIВ
  Вiдключення вiдбулося через спалах на сонцi, внаслiдок чого в 22 червня 1941 США, Британiя та її колонiї виявилися вiдключенi. Спочатку пiд час вiйни це особливо позначилося. Нiмцi просувалися приблизно як у реальнiй iсторiї. Теж фюрер повернув на пiвдень, i Японiя зайняла вичiкувальну позицiю ... I знову морозна зима врятувала Червону Армiю вiд повного розгрому, i дозволила перейти в контрнаступ пiд Москвою. А Японiя тим часом захопила тi володiння в Тихому океанi, що належали ранiше Британiї та США, i яким не змогли потрапити додатковi сили.
  На схiдному фронтi навеснi та на початку лiта нiмцi здобули низку перемог, i почали знову наступ на Сталiнград. Однак тут розбiжностi з реальнiстю якраз i почалися. Вiдсутнiсть другого фронту, що дозволило нiмцям бiльше вiйськ перекинути з Європи, i з Лiвiї, залишимо там лише iталiйськi гарнiзони.
  I наступ почався не лише на Сталiнград, а ще й на Тихвiн. I командував ним тепер Роммель, якого фюрер високо цiнував за розгром англiйцiв у Лiвiї та взяття Толбука.
  У боях взяли участь першi танки "Тигр". Роммель почав наступ уночi i зумiв застати радянськi вiйська зненацька. Ситуацiю посилило ще й те, що нiмцi мали перевагу в авiацiї, так не витрачали сили на боротьбу з союзниками.
  Льотчик Марсель швидко набирав рахунки на схiдному фронтi. Вiн ще в червнi 1942 року перевищив кiлькiсть збитих лiтакiв у сто п'ятдесят i отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  Але це було лише початком кар'єри.
  У небi справдi було Червоної армiї складнiше. I нiмцi змогли взяти Тихвiн, а потiм ще кiлька мiст i вiдрiзали Ленiнград подвiйним кiльцем, знову заблокувавши це мiсто.
  Радянське командування намагалася пробитися до Ленiнграда, i наступати у центрi. Але не вистачило сил, щоб досягти цих напрямкiв успiхiв.
  Єдиною втiхою стало те, що фашисти загрузли у Сталiнградi, що давало шанси зiбрати новi резерви.
  Натомiсть Ленiнград залишався блокованим. Поки що Туреччина та Японiя не вступили у вiйну i, у СРСР був шанс, переламати перебiг боїв. У листопадi 1942 року радянськi вiйська почали наступ i пiд Ржевом та пiд Сталiнградом.
  Пiд Ржевом досягти успiху не вдалося. А ось пiд Сталiнградом кiльце виявилося замкненим. Але як з'ясувалося на якийсь час. Третiй Рейх мав значно бiльше резервiв, i Роммель почала наступ до Сталiнграда з пiвночi, а Майнштейн з пiвдня.
  Ситуацiю посилило ще й несподiваний вступ Японiї у вiйну. Самураї, незважаючи на скутiсть сил битвою в Китаї, атакували Владивосток.
  Напевно, Хiрохiто побоювався що Третiй Рейх програє i вступив у вiйну.
  Тим бiльше у Японiї вистачало ресурсiв i пiхоти, для повномасштабних наступiв.
  Червона армiя виявилася скутою, i Роммелю вдалося пробитися з пiвночi до Сталiнграда. Майнштейн був тимчасово зупинений, але отримавши додатковi пiдкрiплення, i пiдтримку з боку Паулюса з'єднався вже розблокованим вiйськом.
  Таким чином виникло чергове кiльце, в якому опинилися радянськi вiйська.
  Пiсля завзятих боїв їхню частину було знищено i полонено. Пiсля чого нiмцi завершили захоплення Сталiнграда. А у березнi 1943 року у вiйну вступила i Туреччина. Ситуацiя ще бiльше ускладнилася. У повiтрi нiмцi зберiгали перевагу. Марсель перевищив рахунок у триста збитих лiтакiв i став першим нiмцем, який отримав другий лицарський хрест залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами.
  У травнi нiмцi розпочали новий наступ, масово використовуючи новi танки - "Тигр", "Пантера" та "Лев". I успiшно просувалися, хоч Червона Армiя i зайняла потужну оборону. Але сили були вже нерiвнi, тому що радянськi вiйська билися вiдразу на три фронти - Проти Третього Рейху, його сателiтiв, Японiї та її колонiями та Туреччиною. Ситуацiю посилювала оголошена гiтлерiвцями тотальна вiйна, що призвела до збiльшення випуску озброєнь у кiлька разiв за вiдсутностi бомбардувань з боку союзникiв. Тож шанси у СРСР швидко зменшувалися!
  Щоправда, просувалися фрицi повiльно, перед ними була глибокоешелонована оборона. I радянськi вiйська, маючи досвiд, билися дуже хоробро. Але все одно програвали.
  Втiм, билися з великою вiдвагою i деякi воїни показували найвищий клас. Ось, наприклад, танковий екiпаж Єлизавети на звичайному Т-34-76 бореться з гiтлерiвцями.
  А нiмцi неквапливо рухаються на радянськi вiйська, вишикувавшись клином, або свинею. Попереду найважчий та краще захищений танк "Лев". Вiн нагадує "Пантеру", тiльки куди бiльший i вагою дев'яносто тонн. Лобова броня корпусу 150-мм i пiд нахилами як Т-34, а бортiв 82-мм з нахилами. Лоб вежi взагалi захищений дуже сильно: 240-мiлiметрiв з нахилами, а борти слабшi теж 82-мiлiметри, як i корпус. I гармата потужна в 105-мiлiметрiв з великою дiною ствола в 70 ЕЛ. Оце танк здатний вражати з дистанцiї.
  Єлизавета босою нiжкою переводить коробку передач на верхню.
  I тридцятьчетвiрка набирає швидкiсть. З дистанцiї по "Леву" стрiляти марно i треба зблизитися. Потужна нiмецька машина посилає снаряд убивчої сили. Вiн проноситься повз. Дiвчата у танку весело смiються i перебирають босими нiжками.
  На пiвнiчному Кавказi наприкiнцi травня спекотно, i в бiкiнi красуням дуже весело.
  Олена зазначає зi свистом:
  - Зараз фашист здорово по рогах отримає!
  Катерина, трясучись босою, засмаглою нiжкою, погоджується:
  - Безперечно ми йому врiжемо!
  Т-34-76 продовжує розганятися, але швидкiсть бездорiжжя обмежена. "Лев" взагалi ледве повзе, а бiльш спритнi "Пантери" та "Тигри", гальмуються, щоб не вириватися вперед.
  Але й цi машини небезпечнi, особливо "Пантера", здатнi робити по п'ятнадцять пострiлiв хвилину. Вiд такої очiкується сюрпризу.
  Єфрасiя натискаючи голою п'ятою на газ, вищить:
  - Будемо битися вiртуозними способами!
  Гармата танка "Лев" має iстотний недолiк, вона робить лише п'ять пострiлiв за хвилину. Взагалi, не найвдалiша модель. Бронебiйнiсть надмiрна, а з надто великої дистанцiї вражати i не треба. "Тигри" та "Пантери" пробивають з двох кiлометрiв, з бiльшої дистанцiї потрапити в рухливу та маленьку тридцятьчетвiрку практично неможливо. То чи варто було "Лев", такою потужною гарматою оснащувати? Iншi радянськi танки ще легшi, крiм КВ-1С, але й цей танк переваг у захистi не має, а ходовi якостi лише гiршi.
  Єлизавета розкручує корпус i верещить:
  - Грудьми вдихаю, повiтря широкою хвилею,
  Яскраво виблискує, зiрковий килим нескiнченний.
  Почуття грають, босий дiвчисько живий,
  У небi грати, до сонця лiтати хочеться вiчно!
  Пробити танк "Лев" навiть у борт непросто. Боки бiля вежi, як i у "Пантери", похилi, i верхня частина бортiв корпусу теж. У цих танках вже прийнята типова котяча форма, що дає кращий захист за рахунок нахилiв. Не те, що "Тигр", майже квадратний. Але "Тигр", що розроблявся ще до вiйни, i скидався формою на КВ. А ось "Тигр"-2, бiльш пiзня технологiя, теж форми "кiшки", i незабаром i цей танк пiде в серiю. "Лев" пробити в борт теж майже неможливо. Лише нижня частина корпусу немає нахилу бронi, але вона прикрита котками. Тобто потрiбно прорватися поблизу та потрапити точно мiж катками.
  Тож дiвчат завдання складне. Тим бiльше тридцятьчетвiрку в русi так трясе, що прицiльно вистрiлити майже неможливо.
  Єлизавета запитала подружок:
  - Чи зможемо вразити супротивника?
  Олена впевнено вiдповiла:
  - Коли дiвчат немає взуття, вони босими нiжками таку чутливiсть набувають, що ворога обов'язково вразять.
  Єлизавета iз цим погодилася:
  - Та голi п'яти дiвчат - запорука перемоги!
  I ось уникаючи поразок, тридцятьчетвiрка прослизає до борту. Тут головне уникнути ще й знарядь "Пантер" та "Тигрiв". Вони скорострiльнi та точнi. I в лоба цi танки теж не прошибеш.
  Олена стрiляє у нiмця, використовуючи босi пальчики нiжок. Але потрапити повз ковзанку в русi майже неможливо. Зате ковзанка у противника розбита, i "Лев" зупиняється.
  Тридцятьчетвiрка знову обходить повз нього. I посилає вбивчу силу снаряд у нижню частину борту.
  Катерина зазначає:
  - Застарiла у нас гармата - "Лев" реально не взяти!
  Але як у досадi Олена i вразила супротивника бортову частину, i "Лев" спалахнув.
  Дiвчата не знижуючи швидкiстю, знову пруть уперед. Зараз у них мета слабша: "Пантера". Її досить вразити точно у борт.
  Єлизавета зазначає:
  - Практична кiшка!
  Катерина зi смiшком помiтила:
  - Але ледве повзе, щоб не вийти з прикриття Лева.
  А Олена пальнула з дистанцiї по "Пантерi", яка виявилася далеко збоку та вiдкрила свiй борт. Вiн у неї тонкуватий - мiлiметрiв 40, i не бiда, що й пiд нахилом.
  Нiмецький танк iз трiском вибухає. Та довбали красунi рiзко.
  Вони зi своєю чарiвною грацiєю бойових красунь.
  Але снаряди так i свищуть, проносячись, мало не торкаючись бронi.
  Тридцятьчетвiрцi дуже це небезпечно, i вона нагадує людину, яка скаче мiж струмками.
  Єлизавета знову вистрiлила за допомогою босої нiжки i заспiвала:
  - Все я зумiю все зможу, вермахту врiжемо здачi!
  Звичайно, з такими дiвчатами сам чорт не страшний. Хоча наступ фашисти ведуть агресивний, i в них багато танкiв.
  Сили нерiвнi. Хоча за кiлькiстю машин приблизна рiвнiсть, але нiмецькi важчi. Багато радянських танкiв є легкими i не цiлком боєздатними проти гiтлерiвських монстрiв.
  Але екiпаж Єлизавети творить чудеса та на ходу прострiлює ще одну "Пантеру".
  Б'ються комсомолки i на гарматах. Стрiляють влучно. Бiгають, миготивши босими, круглими п'яточками. I вражають супротивника точно в цiль.
  Оленка командує з азартом:
  - Дiвчата не поступайтеся!
  I ось гармата випльовує снаряд, точно Т-4, пробиваючи цей танк. Але, звичайно ж "Лев", так просто не взяти. I тут доводиться намагатися.
  Анюта наводить на машину за допомогою босих пальчикiв ноги i палить точно встик, вимовляючи:
  - Слава комунiзму!
  Алла теж стрiляє дуже влучно i додає:
  - Героїзму слава!
  Бойовi тут дiвчата нiчого не скажеш - вищий клас та пiлотаж!
  Марiя подаючи снаряд у зброю, заспiвала:
  - Все вище та вище, i вище,
  Прагнути полiт наших птахiв.
  I в кожному пропелерi дихає,
  Спокiй наших кордонiв!
  Маруся додала, куляючи по фрицям:
  - Виразно це так....
  Масових героїзм росiйських i як росiйських людей виявляв у всьому...
  Розмiрянi, глухi звуки зозулi, наче бiй курантiв пролiтали над окопами. Рiдкi дерева, з густою зеленою кроною при поривах вiтру, наче пiонери в салютi вiтають втомлених солдатiв. Декому це навiть могло здатися свого роду попередженням - мовляв, пiдеш на той свiт!
  Батальйон пiд командуванням Володимира Михайловського жорстоко пошарпаний у попереднiх боях, особливо в травневому розгромi, зараз поспiшно поповнений новобранцям, готується прикрити один iз найнебезпечнiших напрямкiв. За три кiлометри на схiд плещуться води, що проноситься вздовж охопленого полум'ям вiйни Дону.
  Бiльшiсть очеретiв обуглилася вiд запальних бомб, вода почорнiла вiд кiптяви. Немов величезнi сiрники в скорботному опалi самотньо стоять виконуючi роль пiдпiрки палi знесеного вибуховою хвилею мосту.
  На човнах мiсцевi пiонери перевозять дари полiв, а також ящики з боєприпасами для героїчних радянських воїнiв, якi готовi вступити в смертельну битву, з розбещеними гiтлерiвськими ордами.
  Ось притягли вчотирьох довгий ящик до покритого вовчими ягодами чагарнику. Там старанно замаскована протитанкова зброя, причаїлася iрокезом у засiдцi. Троє солдатiв i лихоока навiдниця Алеся орудують бiля гармати. Дiвча, дуже струнка, але руки жилисти вiд виснажливої роботи. Теж намагається разом з хлопцями готує пастку на випадок, якщо танк або "бронник" гiтлерiвської зграї спробує обiйти природний бугор.
  Солдати здебiльшого ще зовсiм безбородi й не обстрiлянi юнаки, що пройшли скорочений курс новобранця - у пiвтора мiсяцi, плюс, звичайно, непогано поставлена в СРСР допризовна пiдготовка.
  Деякi воїни вже мають досвiд. Вони вiдрiзняються вiд молодняку щетиною, рiзкiстю рухiв, деякi перемотанi. Ось, зокрема, одноокий Iван, який виглядав справжнiм пiратом - вiдпустив собi бороду. Звання прапорщик, i вже пара орденiв, отриманих у рiзних боях, вiрнiше перший пiд Москвою. Коли, здавалося, унеможливили: зупинили фрицiв, i навiть гнали супостатiв пару сотень кiлометрiв, наче загонщики псiв.
  Скiльки покинутої технiки було у фрiцiв. Може не так вже й часто зустрiчалися танки, зате бронетранспортери з гарматами та кулеметами, що так болiсно мучили радянську пiхоту влiтку i восени сорок першого - хоч хоч греблю гати!
  Але коли мороз перевищив тридцять градусiв, всi цi тевтонськi монстри втратили здатнiсть до руху у них елементарно... Замерз бензин i застигло мастило.
  На жаль, добити нацистiв до кiнця не зумiли. Почасти з вини командування, що просив великi сили на штурм мiст, куди тинялися нiмецькi частини. Та й вiдлига настала - будь вона недобре.
  Навеснi Iван заслужив i другий орден - пощастило замочити через засiдку генерала та кiлька офiцерiв. Втiм, бiй виявився вдалим лише частково. У ходi переслiдування, шалений уламок потрапив Iвану Краснову в обличчя, позбавивши очi. На жаль, це вiйна, а не дитяче кiно, де головний герой усiх молотить, а до нього й сто кулеметiв потрапити не може.
  I ось зараз їм доводиться виконувати фiзично важку роботу: рити траншеї, осередки та пастки.
  Їм допомагають пiонери, поки на полях затишшя та хлопцiв iз дiвчатами самi випросилися допомагати старшим братам. Трудяться вони навiть дуже завзято, намагаючись зробити бiльше, не розраховуючи сили. Ось як вени набрякли i вилiзли на засмаглих мозолистих руках i босих, збитих ногах дiтей. При цьому вони ще вмудряються i спiвають;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Навала проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  А менi Вiтчизна навiть неба гарнiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст так, на жаль, малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Чується вiддалений гул танкiв, що наближаються, i в небi дзижчать лiтаки. I вже гуркотять могутнi, облоговi знаряддя. Вiд попадань фугасних снарядiв високо в небо здiймаються, грудки землi та розплавленого дерну. Ось вона починається баталiя. Майор Володимир Михайловський тримає в руках трофейний бiнокль, спостерiгаючи за наближенням сталевої фашистської лавини. Пiонерiв намагаються вигнати в тил, але вони не хочуть йти i просять до рук гвинтiвки, щоб битися.
  Зброї на всiх не вистачає, хоча мiсцевi дiтлахи притягли, мисливськi рушницi i навiть спортивнi луки. Усi хочуть вiдважно битися та перемогти. А не вдасться померти з останньою думкою про Батькiвщину.
  Майор Михайловський наказує:
  - Без команди вогню не вiдчиняти!
  Справдi, у них на весь батальйон всього двi "сорокп'ятки", а значить шанс у тому, щоб пiдпустити фрицiв ближче.
  Попереду, як це заведено у гiтлерiвцiв найзахищенiшi машини; танки Т-4 та САУ "Мисливець". Вони повиннi дати дорогу легшим машин i трохи пiхотi, що вiдстає.
  Легковi автомобiлi та мотоцикли нацистiв раз у раз пригальмовують побоюючись вирватися попереду....
  А ось пiонер Юлiй Петров доводить, що вони тут не залишилися. Дефiцитна протитанкова мiна, обмазана саморобним клеєм, а зверху робить її непомiтний дерн за допомогою дроту перемiщається мiж пней, прямо пiд гусеницю Т-4.
  Сталевi плити гусеницi лягають на смертоносний подарунок. Вибух здається не надто сильним, але гусеницю зриває, i гiтлерiвський танк починає димiти i крутиться вежею.
  Iншi хлопчики використовують схожi пристрої. Раз нiмецька пiхота трясе, а танки та САУ пруть попереду беззахиснi, то буде їм за це покарання.
  Знаменитий "Мисливець", з низьким силуетом i сильним бронюванням, виглядає плескатою черепахою. Це САУ ще недавно з'явилося на радянсько-нiмецькому фронтi. Через гарнi ходовi якостi, пробивну на пристойну дистанцiю гармати i живучiсть у бою "Мисливець" одразу ж став притчею мовами.
  Але ось гусеницi у нього все-таки простi, хоч i широкi ... Втiм, ще краще пiдiрвати днище машини i змусити її випльовувати свої начинки запчастинами.
  Ось пiдбитий "Мисливець" немов пiратський фрегат зi зламаним кермом у сповзає убiк i зiштовхує з Т-4. I обидва сталевi на гусеницях труни, починають палати, а через кiлька миттєвостей пiдривати через детонуючий боєкомплект.
  Ось уже дюжина середньої ваги машин зупинилася розбитi та безпораднi.
  Але за ними пруть решта, особливо численнi бронники. Ось САУ "Мисливець" додає ходу i... Валиться до замаскованої ями. Тiльки гусеницi зверху стирчать i безпорадно ворушаться.
  Пiонерки трiумфую. Подекуди у викопаних ямах саморобна вибухiвка. Її роблять кустарним способом. Звичайно, слабший за динамiт, але для того щоб вивести з ладу ходову частину цiлком вистачає.
  Фрiца зазнають важких втрат, бронетранспортери провалюються, деякi проходять небезпечнi зони, але їх зустрiчають, метаючи гранати та вибуховi пакети.
  Тут навiть здогадливими, молодими солдатами спорудженi дрiбнi катапульти. Вони викидають спецiальний пакет з перегоночного деревного спирту змiшаний з пороховими речовинами.
  При попаданнi бiльш тонка броня гiтлерiвських транспортiв пiддається, змушуючи спалахувати екiпажi блакитним полум'ям. Збожеволiвши вiд болю, фрицi нема кричать i розбiгаються з перекошеними вiд страху обличчями.
  Деякi з них навiть кидають технiку.
  Жаль тiльки, що ворогiв дуже багато, деякi транспорти заливаючи все кулеметним вогнем, пiдходять до окопiв.
  I натикаються на їжаки... Алеся тим часом наводить сорокп'ятку. У лоб звичайно Т-4 i "Мисливця" не вiзьмеш, а ось борти можна спробувати. Про бронетранспортери нiчого й казати. Все прошибут i змусять ще харкати кров'ю пiдлогою з розжареним металом!
  У знаряддi малого калiбру багато переваг над великим - скорострiльнiсть, легкiсть у маскуваннi. I цiлi вони вмiють обирати.
  Гiтлерiвцi огризаються, люто немов гiєни. I серед радянських хлопцiв є вбитi та пораненi. Особливо трагiчно, коли гинуть юнi, щойно почали жити бiйцi. Ось зовсiм ще дiвчинка-пiонерка насилу пiднявши вибуховий пакет кидається з ним пiд гусеницi середнього танка Т-3. Потворна коробка з довгим, але тонким стовбуром, що здається, пiдскакує вгору i з неї зриває квадратну вежу.
  А бiйцi опенькiв кидають гранати, от по пiдповзаючих мотоциклах стали цвяхувати кулемети. I голови гiтлерiвських солдатiв лопаються, наче збитi градом стиглi вишнi.
  А бензобаки великих мотоциклiв вибухають, викидаючи потоки шаленого вогню. Таке вiдчуття що вiдбувається бунт пекельних джинiв. Ось кiлька бронетранспортерiв також приєднуються до своїх невдалих колег.
  Алеся наводячи на "Мисливця" цiлить у нижню частину корпусу. Туди важко потрапити, але в цьому єдиний шанс пробити безжальну самохiдку. Плавний рух пальця, а потiм поворот.
  Гармата дає м'яку вiддачу i фашистська машина розколюється навпiл. А прапорець зi свастикою падає у кривавий бруд.
  Алеся шепоче:
  - Справедливiсть вимагає жертв, благодiйнiсть пожертвувань, а успiх правої справи жертовностi!
  Розворот, дiвчина-артилерист упирається голими, щоб краще вiдчувати бiоритми Землi, i подих трави пiдошвами i знову стрiляє, вражаючи в стик пiдступний Т-3.
  Видно, що вже майже всi середнi танки нацистської армади виведенi з ладу. Ось останнiй знищив хлопчик-пiонер, незважаючи на поранення, що штовхнув бочку, iз сумiшшю вибухового карбiду, вугiльного пилу, тирси з малим обсягом фосфору. У героїчної дитини вже не вистачало сил, щоб пiсля наскрiзної рани пiдштовхнути дiжку та його товариш Андрiй, на бiгу перехрестившись у розбiгу, штовхнув пiд колеса сорокатонної штурмової САУ "Джмiль". Угодлива гармата калiбру в 150 - мiлiметрiв пiднялася вгору, так i залишившись задертим. А душi пiонерiв, випорхнувши з розiрваних тiл, кинулися до щасливого Небесного царства, де нiколи не буває насильства та болю.
  Вцiлiлi фашистськi транспортери, втративши пiдтримку важчих колег стали розвертатися назад... Рев музики Вагнера замовк, i почалася повальна втеча.
  Володимир Михайловський стираючи з чола кров, сказав:
  - Росiйський воїн може померти стоячи, але нiколи не житиме на колiнах! Росiя може спливти кров'ю, але жодна кров не змусить скiнчитися з нашою мужнiстю i вiрнiстю Вiтчизнi!
  I вцiлiлi пiонери пiдтверджують це... Хоча багато хто з них уже обгорiв, i отримали травми.
  А на небi борються Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова, вони готовi скласти конкуренцiю хваленому Марселю, який набрав вже понад чотириста збитих лiтакiв, за що отримав п'яту ступiнь лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Але дiвчата явно налаштованi, битися не на жарт. Ось вони в одному бiкiнi та босонiж борються. I пробивають лiтаки Люфтваффе.
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить зброю на цiль, збиває фашиста, i вимовляє:
  - Вiра наша велика,
  Буде мiцною на вiки!
  I пiдморгує своїй напарницi. Акулiна теж збиває фашиста, вражає його, дуже влучно використовуючи свої голi нiжки i верещить:
  - За велич iдей комунiзму!
  I вишкiрює перлиннi зубки. Така ось дiвчина бойова та освiчена.
  I iскри своїми зубками.
  Анастасiя, збиваючи черговий нiмецький лiтак, на своєму ЯК-9 агресивно пищить:
  - Росiйський орел над планетою,
  Крила розправивши злетить.
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi,
  Буде повалений, розбитий!
  Акулiна це охоче пiдтверджує, збиваючи супротивникiв:
  - Буде розбитий!
  Хоча, зрозумiло, i нiмцiв з'явилися гарнi дiвчата-аси. Альбiна та Альвiна борються на новiтньому МЕ-309. Такi бойовi войовницi-крали.
  I збивають радянськi лiтаки з дивовижною спритнiстю. МЕ-309 дуже потужний озброєнням лiтак три 30-мiлiметровi авiагармати, i чотири кулемети. Проти такого монстра не встояти росiйським машинам.
  Якщо вже збивають, то збивають без жалю.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок наспiвала авiацiйну гармату на цiль. Врiзала по супротивнику i пискнула:
  - За перемоги Третього Рейху!
  I показала мову.
  Альвiна теж лупнула по ворогу. Зрiзала радянських ЯК-9 та проворкувала:
  - За великi межi нашої армiї!
  I пiдморгнула приятелькам.
  Воює, набираючи рахунки i Хаффман. Вiн ще з великих асiв, але швидко прогресує. I теж можна сказати монстр пекла.
  Нiмцi нехай повiльно, i з великими втратами, але рухаються вздовж узбережжя Волги, наближаючись до Каспiйського моря.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Сили були явно нерiвнi. Особливо дiставала авiацiя фашистiв. Фокке-Вульф надходив на фронт у великих кiлькостях та його потужне озброєння та швидкiсть стали для Червоної армiї проблемою. Крiм того цю машину було надто вже складно збити. Вона живуча та броньована сильно.
  МЕ-309 теж виявився для радянських льотчикiв неприємною несподiванкою та зi швидкiстю та озброєнням. I неабияк кромсал радянськi частини.
  Бомбив радянськi позицiї та новий бомбардувальник Ю-288, дуже могутня машина. Нес чотири тонни бомб при нормальному завантаженнi, i шiсть тонн у перевантажувальному варiантi. I дiставав радянськi частини неабияк.
  Роммель теж показував свiй клас як полководець, як i Майнштейн.
  Дедалi ближче й ближче нiмцi пiдходили до Астраханi. А ще несподiвано для радянського командування фрицi перейшли у наступ, уздовж Волги у напрямку Камишина. Це був зухвалий, але сильний перебiг. I поки що зупинити їх було складно.
  Але оборона Червоної армiї все одно сильна... За тиждень гiтлерiвцi просунулися на п'ятдесят кiлометрiв i було зупинено.
  Їх зустрiчали контратаками, радянськi частини.
  Одночасно японцi намагалися розвинути наступ Алма-Ату. I тут вирували жорстокi бої.
  Дiвчата боролися нарiвнi з чоловiками, а може навiть i краще за них.
  Маргарита Магнiтна та Тетяна Булатна - гарнi дiвча, стрiляли з автоматiв.
  Збивали самураїв i спiвали:
  - Не розлучимося з мрiєю,
  У життi важливий перший крок.
  Бачиш знову над Землею,
  Вихори запеклих атак!
  Маргарита кинула босими пальчиками нiжок убивчу гранату, порвала японцiв i заспiвала.
  - Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiхто не переможе...
  Вермахт у землю ми уроєм,
  Наша дружба є монолiтом!
  Тетяна, ведучи вогонь по супротивнику, погодилася:
  - Справдi, монолiт!
  Японцi наступають на Алмату. У них багато солдатiв та рiзноманiтних резервiв. Такi ось бойовi вони хлопцi. Але дiвчата їх викошують. Б'ються вiдчайдушно.
  Тетяна Булатна кинула чергову гранату, розiрвала самурая та заспiвала:
  - За моє велике досягнення!
  I пiдморгнула очима, кольори сапфiру. Веселе дiвчисько, нiчого не скажеш.
  А Маргарита голою п'ятою, вiзьме i пiдкине подарунок смертi, розриваючи японських солдатiв.
  I заспiває:
  - Все переплуталося, переплелося, у вирi страждань бiд!
  I знову метне босими пальчиками нiжок, лимонку по японцях.
  До них пiдповзає оголена до пояса i босонога войовниця Оксана, i проштовхує ящик iз гранатами, прошепотiвши:
  - Буде круто дiвчата!
  I всi три войовницi заспiвали:
  - Полетiли додолу самураї, пiд натиском сталi та вогню!
  I красунi б'ються з великою люттю. Вони пройшли вогонь i воду i мiднi труби недаремно.
  Ось Оксана босою нiжкою кидає гранату, яка вражає японський легкий танк Чиха. Ну що ж це чудова мета.
  Маргарита, стрiляючи по супротивнику, заспiвала:
  - Можна, вiрити й у вiдсутностi вiри! Можна робити вiдсутнiсть справи!
  Тетяна логiчно помiтила:
  - Те, що ти кажеш - парадокс!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i логiчно помiтила:
  - А хiба генiй не друг парадоксiв?
  Тетяна дала чергу, скосивши самураїв i погодилася:
  - Звичайно ж, друже!
  I войовнички взяли й розреготалися... Вони дiвчата бойовi, i кажуть ще якiсь... Недарма пам'ятає всi Росiя, як дiвчата билися!
  Оксана б'ється на самому вищому рiвнi. I стрiляє з рiзних точок, причому дiвчина крутиться як дзиґа.
  Оце красунi, нiкому й нiчого не поступляться. I вигризуть зраду разом iз самураями.
  Веде вогонь та Анжела. Теж дiвчина агресивна та рудої мастi. Войовницi вважають за краще боротися босими, i показувати колосальних розмiрiв подвиги.
  Анжела дає чергу i вимовляє зi смiшком:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу порад!
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу лимонку.
  Бої йдуть i ось натиск японцiв спливає.
  Ось уже кiнець липня сорок третього року. Фашисти пiдiйшли до дельтi Волги, i на нiй розгорнули бої.
  Єлизавета та її екiпаж бореться вiдчайдушно. На фронт стали надходити першi танки "Тигр"-2. Вони схожi на "Пантеру" та "Лев", але щось середнє мiж ними. Теж з кутами рацiонального нахилу бронi i довгоствольною гарматою калiбру 88-мм 71 ЕЛ. Важить шiстдесят вiсiм тонн, i близька до танка "Лев", по бронюванню, але трохи менше розмiрами.
  Великi танки, нiчого не скажеш.
  Єлизавета та дiвчата полюють на нiмцiв. Пробивають Т-4 i верещать:
  - Слава iдеям свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв завжди будь готовий!
  Войовницi скажемо так першокласнi. I не тiльки б'ються славно, але ще й спiвають;
  Союз непорушний, народiв вiльних,
  Згуртувала не груба сила i страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба, свiтло, розум та смiливiсть у мрiях!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за єднiсть - проста людина!
  
  Крiзь грози сяяло нам сонце прогресу,
  Крiзь бурi, i шторми рвалися ми вперед.
  Ми гори зрушуємо, нiби без ваги,
  Весь свiт, до комунiзму сяючи, йде!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за єднiсть - проста людина!
  
  Народи планети як братися єдинi,
  Буддист, мусульманин навiки друзi!
  Нехай славиться розуму, гучне iм'я,
  Усi нацiї свiту рiдна родина!
  
  Славись Батькiвщина наша вiльна,
  Потужнiсть творення - опора навiки!
  Сила законна, воля народна,
  Адже за єднiсть - проста людина!
  Добре спiвають дiвчата, а ще краще б'ються, i такi подвиги роблять. Хоча iсторiю пишуть переможцi i чи невiдомо згадають про них, якщо вiйну буде програно?
  Оленка зi своєю батареєю, з командою дiвчат, намагається стримати ворогiв на Дельтi Волги. I вона показує, на що здатнi у принципi красунi.
  А вони реально можуть багато.
  Анюта стрiляє за допомогою босої нiжки i реве:
  - Слава часом комунiзму!
  I ось вся батарея взяла i дружно заспiвала, повнозвучними голосами;
  Ми боремося за кращу долю,
  Щоб народу став жити легше.
  I зламаємо прокляту орду,
  Щоб було супостатiв злих менше!
  
  Над нами златокрилий херувим,
  На славу нашої матерi-Росiї...
  Народ Русi повiр непереможний,
  I зробить усiх на Землi найкрасивiшою!
  
  За Батькiвщину боротися нам дано,
  Велич Вiтчизни захищаючи...
  I життя часом просто кiно,
  Хоча має бути вiдображенням раю!
  
  Досягти потрiбно людям усiм до мрiї,
  Розумного повiрте комунiзму.
  Щоб було бiльше щастя на Землi,
  I не настали пожежi реваншизму!
  
  Наш цар великий генiй Пугачов,
  Пiдняв селян вiн на святу боротьбу...
  Будь-яка справа буде по плечу,
  I дiвчину люби пацан босу!
  
  Ми станемо навiть риса сильнiшою,
  Коли науки зрушимо горизонти.
  Розплющений пiд копитами лиходiй,
  Хоч хлище кров iз порваної аорти!
  
  Так справа наша праве друзi,
  Ми зможемо зробити Батькiвщини щасливiшими.
  Народи вiрте всi одна сiм'я,
  Великої променистої Росiї!
  
  Дивiться люди хоробро в горизонт,
  Нехай не закриють небо злi хмари.
  Ворогу поставимо ми переможний рахунок,
  I будеш, витязь у лайцi ти щасливий!
  
  Не знаю я такого слова боягуз,
  Ми росiяни зовсiм не поступаємося.
  У нас Сварог є Бiлий Iсус,
  I вiчно буде насолоджуватися травнем!
  
  Дiвчата та хлопчаки в хоровод,
  Ми дiвки босоногi вступаємо.
  Адже за нас всемогутнiй Боже Рiд,
  Не будь пацан безмозким папугою!
  
  I Ленiн нас на битву надихнув,
  Благословив на подвиг мудрий Сталiн.
  Розправить крила потужний херувим,
  А нашi м'язи просто зi сталi!
  
  Величнiсть Вiтчизни буде в тому,
  Що ми такi воїни у Бога?
  Ось славу пiдтвердимо сталевим мечем,
  Який щит кували у Сварога!
  
  Коротше будь Господу вiрнi,
  На славу променистої Росiї ...
  Ми просто знайте витязi орли,
  За нами Бiлий Бог Христос-месiя!
  Ось вiд точного влучення з гармати спалахує "Лев". I отримують безпосередньо по рогах фашисти.
  Поки йдуть бої, то й дiти не втрачають даремно часу.
  Даша та Васька блукають тилом нiмецьких вiйськ. Дивляться, як колонами пересувається технiка. Мчать мотоцикли, повзуть самохiдки. Тут численнi вiйська, зокрема i СС, та iнших частин.
  Васька помiтив рух "Фердинанда", могутньої нiмецької самохiдки, що винищує танки.
  Хлопчик шепнув дiвчинцi:
  - Схоже, фрицi перекидають додатковi сили на пiвнiч вiд Сталiнграда.
  Даша вiдзначила з посмiшкою:
  - Нашi їх все одно перемелотять!
  Нiмцiв iз вантажiвки сердито кричить на хлопцiв. Дiти зриваються з мiсця, i бiжать, миготивши, сiрими вiд пилу, голими, круглими п'ятами. Можуть i чергу на них дати.
  Хлопчик та дiвчинка добiгли до кущiв, застрибнули туди. Даша з натхненням помiтила:
  - Усi можуть партизани!
  Васька iз цим погодився:
  - Звiсно... Ми обов'язково переможемо!
  Дашка з натхненням проспiвала:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Ми зумiємо фашизм перемогти!
  Васька з цим охоче погодився i розчавив гусеницю пальцями босих дитячих нiг:
  - Зумiємо! Ми народилися, щоб казку зробити буллю!
  Дашка пiдморгнула та вiдзначила:
  - А що? Думаю, ми зробимо казку буллю, а вермахт пилом!
  I дiти хором на всю горлянку заспiвали;
  В iм'я нашої праведної країни,
  Що комунiзм подарує свiтобудовою...
  Ми будемо своїй Батькiвщинi вiрнi,
  Прокладемо шлях до успiху, творення!
  
  Росiя правив Путiн як герой,
  Але її орел у полiт покинув...
  Великий, звичайно, фюрер геморой,
  Але Сталiн це також означає iм'я!
  
  Я вiрю Третiй Рейх ми переможемо,
  Недарма Путiн у Сталiна вселився.
  Над свiтом золотокрилий херувим,
  А Сатана-Адольф тепер збожеволiв!
  
  У нiмцiв вся Європа пiд рукою,
  I Африка, i Азiя, i штати.
  I думає Адольф, що вiн крутий,
  Але чекає на фюрера розплата!
  
  Для Гiтлера Росiя як сарай,
  Вiн хоче навести свої порядки.
  Але буде, вiрю комунiзму рай,
  Полуниця проросте, посiявши грядки!
  
  Не вiрте, наш народ зовсiм не слабкий,
  Але дуже багато фрицi захопили...
  I слов'янин зовсiм ти знай не раб,
  Заради нашої матерi Росiї!
  
  I Ленiн нас на подвиг надихнув,
  Вiн показав, як треба робити справу.
  Бо Бог фактично один,
  Але ж у комунiзм нам треба вiрити смiливо!
  
  Нi, не пiддайтеся русичi вороговi,
  Адже з нами Бiлий Бог - Творець всесвiту.
  Тi вiтчизна в лайцi допоможу,
  Щоб бути в успiхах життя незмiнним!
  
  Доки можна близьких вбивати?
  Вiйнi кiнця, на жаль, нiяк не видно.
  Так порiдшала в битвах наша рать,
  Твори ти те, за що не буде соромно!
  Хороша ця пiсня юних воїнiв. Вони її заспiвали, i знову рушили, по дорiжцi загребаючи пилюку босими, мозолистими п'ятами.
  Дiти були веселi та задоволенi зовнi життям. Хоч i худенькi, мордочки засмаглi як шоколад, а волосся навпаки свiтле. Чудовi хлопцi.
  Один iз нiмцiв на мотоциклi, ласкаво пiдкликали їх. I запропонував шоколадку. Голодна Даша потягла руки, але Васька смикнув її за рукав:
  - Не принижуйся!
  Розумна дiвчинка знайшлася:
  - Дай краще об'їмо фашистiв!
  Ваську, що сам шкiра та кiстки така iдея сподобалася. I вiн також попросив шоколадку.
  Гiтлерiвець кивнув i пропихкав ламаною росiйською:
  - Заспiвай пацан!
  Васька кивнув, i з великим натхненням заспiвав;
   Партiя Росiю всю згуртувала,
  Береже безкраї поля...
  Адже народ повiр така сила,
  Славиться радянська земля!
  
  Сталiн це найвища нагорода,
  Сталiн це мудростi полiт.
  За нього битися хоробро треба,
  Весь народ за Сталiним iде!
  
  Нам дано радiсне крила,
  Воля нам велика дана.
  Сталiн це радiсть достатку,
  Славиться, велика країна!
  
  Сталiн найбiльший у всесвiтi,
  Сталiн златокрилий херувим,
  Наш народ з успiхом незмiнним,
  Вiрте, назавжди непереможний!
  
  Сталiн дав порятунок народу,
  Найбiльший у свiтi вiн орел...
  За Вiтчизну нашу та свободу,
  Над землею крила вiн простяг!
  
  Вище немає, нiж променистий Сталiн,
  Вiн великий, як просто бiлий Бог.
  З пенi борючись i перемагаючи,
  Фюрера заженемо скоро в труну!
  
  Вiддаючи честь своїй Вiтчизнi,
  Знай її прекраснiше не знайти.
  Незабаром житимемо при комунiзмi,
  I iншого не в нас шляху!
  
  Сталiн це гордiсть усiєї планети,
  Сталiн безмежний комунiзм.
  Будуть його подвиги оспiванi,
  Знищено начисто фашист!
  
  Сталiн створив Росiї славу,
  Сталiн вище зiрок її пiдняв.
  Вiн пiдняв до країв державу,
  Сталiн - це просто iдеал!
  
  Сталiн пiдкорює свiтобудову,
  У нього великий зоряний флот.
  Випробування будуть у повчаннi,
  До комунiзму Сталiн приведе!
  
  Для Росiї Сталiн - це сонце,
  Вiн сяє люто в темрявi.
  Голосочок у дiвчинки дзвiнкий,
  Нi Вождя прекраснiший на землi!
  
  Сталiн втiлення Сварога,
  Потужнiсть Росiї Сталiн створив...
  Вiн у серця знаходить Рода -
  Найбiльший Пане!
  
  Немає вождя на всiй Землi прекраснiше,
  Сталiн найбiльший з людей.
  Створимо у всесвiтi нашого щастя,
  Знищений шалений лиходiй!
  
  Сини мої та комсомолки,
  За Вiтчизну встаньте дружно до ладу.
  Адже сильнiше за тигрiв ви дiвчата,
  З нами генiй Сталiн дорогий!
  
  Досягнення порахувати не в змозi,
  Спрямуємо ми стрiлою в полiт.
  Наша промениста Росiя,
  До комунiзму Батькiвщина йде!
  Даша пiдспiвувала Ваську i в дiтей вiком виходило так повнозвучно i красиво.
  I вони ще пiдтанцьовували, тупотiючи своїми засмаглими, що не знали взуття з морозiв, i вже тупаючи по снiгу в березнi, босими ногами дiтей.
  Нiмцю, який не дуже розумiв росiйською, пiсня сподобалася, i вiн дiстав iз сумки i простягнув дiтям консерви зi свинини.
  I схвально кивнув:
  - Зер гут!
  Хлопчик i дiвчинка вклонилися i рушили далi. Їм рокiв всього по одинадцять, але вони розумнi й iз сильною пам'яттю. Збирають точнi вiдомостi. А одного разу свiтловолоса Дарина, навiть у кошику, принесла до нiмцiв мiну. Вона ж дiвчинка хитра i непогано їхню мову знає. Тi й не подумали навiть, що така симпатична дитина з бiлим як кудель волоссям i блакитними очима може смерть пiдкласти.
  I спрацювало таке...
  Ось вони знову йдуть собi, смакують нiмецькi шоколадки, i настрiй у них веселий.
  Дар'я вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ось переможемо фашистiв, я собi побудую будинок у три поверхи, з мармуру та з фонтаном!
  Васька посмiхнувся:
  - Буржуємо чи станеш?
  Дiвчинка заперечила:
  -Нi! Просто маю власний комунiзм!
  Васька засмiявся i знову заспiвав;
  Коли буржуї на мiй край пiшли,
  Вдома спалювали, дiвчаток рубали.
  Здавалося, що в залiк йдуть нулi,
  Хлопчикам волосся пiд нолик голiли!
  
  Гвинтiвку взяв вiдважний Кiбальчиш,
  I в армiю народну подався...
  Але видав плани всi Мальчиш-Плохiш,
  Який за варення дiжку здався!
  
  I ось на дибi хлопчик я вiшу,
  Мене батогом та голками мучать...
  У вiдповiдь смiюся в обличчя я катую-
  I вiрю, що Вiтчизна стане раєм!
  
  Менi п'яти звiрi смажили вогнем,
  Дитинi струм сильно коти били...
  Але повiрте муки нiщо,
  Щоб червонi буржуї перемогли!
  
  Ломають кiстки, вп'явся злий метал,
  На дибi кати мене хитають.
  Але я про те повiр, пацан мрiяв,
  Щоб Берлiном пробiгтися в травнi!
  
  Товариш Ленiн вiрю, поведе,
  Звiльняти, Варшаву, Прагу, Лондоне!
  Ми виставимо переможний незабаром рахунок,
  А над Берлiном червоний прапор гордо!
  
  Зараз дитинi п'яти таки джгуть,
  Пiдошву, що майже завжди боса.
  I по спинi вдарив жорстко батiг,
  Мабуть, мама ти вже сива!
  
  Але я не здамся цим катам,
  Не попрошу повiр'я знай пощади...
  Нехай хлеще кат круто з плеча,
  Я знаю, Ленiн дасть, повiр нагороду!
  
  Пiд тортурою смiявся Кiбальчиш,
  Не видав таємницi, вмирає гордо.
  У пеклi надовго так волає Плохiш,
  Йому смолу вливають бiси в горло!
  
  Там iз нами Ленiн, видно назавжди,
  I в серцi палає жарко полум'я...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Над усiєю планетою буде червоний прапор!
  Дарина свиснула, i тупнула босою нiжкою:
  - Класно! Сам написав?
  Васька кивнув:
  - Так! На мене його iсторiя справила величезне враження!
  Дар'я кивнула i помiтила:
  - Пам'ятаєш, як нас з тобою впiймали полiцаї i босими ганяли в мороз по снiгу, а потiм пороли, i прикладали тоненькi прутики до п'ят.
  Васька охоче пiдтвердив:
  - Було таке.... П'ятки болять i суглоби в плечах, коли висиш на дибi. Але проти нас не було доказiв i....
  Дар'я помiтила зiтхнувши:
  - Так, але полiцаї хотiли, щоб ми стали на смерть. Але коли мене вдарили пляшкою по головi, я босою нiжкою зловила уламок. I потiм переклала до рук. Пiсля чого мотузок перерiзала i собi i тобi.
  Васька кивнув:
  - Так було таке... Страшно, однак. Але ти знаєш, на морозi пухирi спалених пiдошв не болять! I коли ми вибралися потiм, на нас як на собаках все загоїлося!
  Дар'я охоче пiдтвердила:
  - Та гоїться на нас добре! Я ось такi грубi пiдошви собi набила, що вугiллям ходити не боюся!
  Васька, напишившись, сказав:
  - Я теж! Ми - пiонери, дiти комунiзму!
  Дарина пiдтвердила:
  - I неодмiнно переможемо!
  Хлопчик i дiвчинка заспiвали:
  У перемозi безсмертних iдей комунiзму
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  I червоному прапору, нашiй Вiтчизнi,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  На початку серпня 1943 року нiмцi таки вийшли, долаючи завзятий опiр радянських вiйськ до Каспiйського моря. Це справдi велике досягнення фрицiв. Який досяг найбiльших дивiдендiв. Тепер Кавказ був суходiлом вiдрiзаний вiд основного континенту.
  Успiху досягли i турки, якi пiсля завзятих боїв, нарештi взяли Батумi, i завершили оточення Єревана. Таким чином, добряче пiдiбгавши радянськi вiйська в Закавказзi.
  Становище СРСР стало дуже тяжким. I Сталiн наказала, почати наступ на пiвночi, щоб пробити коридор до голодного, вмираючого, але ще не здав Ленiнграду.
  Почалося наступ на Тихвiн. Туди було кинуто значних сил, хоча резервiв у ставки й не вистачало. Ситуацiю ускладнило прибуття на фронт шведських, нiбито добровольчих дивiзiй, що посилили позицiї.
  Та й нiмцi серйозно змiцнилися.
  Бої розгорнулися з десятого серпня, радянськi вiйська за першi три днi битви просунулися на десять кiлометрiв. Тут чотирнадцятого серпня вперше в бiй вступив нiмецький танк "Маус". Не надто вдала розробка вагою сто вiсiмдесят вiсiм тонн. Правда, машиною керував серйозний екiпаж, дуже бойових гiтлерiвських дiвчат.
  Агнес, Адала, Ангелiна, Агата, Афродiта - п'ять красунь Третього Рейху на лiтеру "А". I як вони на "Маусi" б'ються i одразу з двох знарядь стрiляють.
  Осколково-фугаснi снаряди сиплють iз короткоствольної 75-мiлiметрової гармати, а бiльш важкi iз 128-мiлiметрової, демонструючи ударну потужнiсть.
  Агнес палить за допомогою босих пальчикiв точених нiжок. Вражає радянську машину, буквально вiдриваючи їй вежу i верещить:
  - Я космiчна дiвка!
  Адала посилає пострiл фугасом i пищить:
  - А я найвищий пiлотаж, розiрву весь екiпаж!
  I теж дiвчисько використовує босi пальчики нiжок. Снаряди радянських тридцятьчетверок потрапляють до "Маусу", але вiдскакують наче горох. Машина захищена дуже непогано. I її так просто не вразиш. Вiд неї снаряди летять немов тенiснi кульки, i навiть великим калiбром такого монстра не пробити.
  I дiвчину куляють iз зенiтної гармати, не пiдпускаючи противника до себе ближче.
  Агата теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i прогарчала:
  - Нехай вражає мiй меч, ворогiв ми сiктимемо!
  Адала агресивно пiдтвердила, дуже влучно стрiляючи:
  - Ми воїни свiтла та землi!
  Ангелiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, розбила радянський танк Т-34-76 i вдарила:
  - За великi перемоги!
  Афродiта теж лупнула снарядом, який був важким як паля, розфарбувала радянський Т-60, i пропищала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Агнес лупнула, використавши голу п'яту, розбиваючи противнику лобову броню i видала:
  - Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  Такi ось тут дiвчата досить неприємнi та вбивчi. I недарма повз них не пройти. Завдяки босим ногам i бiкiнi на тiлi вони стрiляють без промаху. А значить, їх так просто не здолати.
  Грiзний "Маус", лупив убивчою зброєю, i нiкому не давав шансу.
  У тому числi серiї КВ.
  Але якщо є нiмкенi, якi так завзято й успiшно борються, то знайдуться й дiвчата радянського рiвня - богатирки.
  Ось, наприклад, Наташка зi своїми напарницями. Лише у них скромна, САУ-85 щойно надiйшла на фронт. А дiвчата вже луплять на нiй фашистiв.
  Вочевидь красунi босоногi й у бiкiнi. I трощать фашистiв капiтально, наче кувалда б'є по шматочках скла.
  I це дуже запам'ятовується, коли такi дiвки показують високий рiвень орлиного польоту.
  Наташка стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i розбиває "Пантеру", i пiсля чого прокричить:
  - За Батькiвщину велику!
  I свiй язичок покаже!
  Зоя теж як лупе по супротивнику. Дуже влучно його вразить. Розiб'є броню i в'якне:
  - На славу комунiзму!
  Августина теж б'ється жорстко, i якщо пресує противника, то робить це дуже капiтально. Пробує i реве:
  - Слава комунiстичному свiту!
  Долбанет та Свiтлана. Причому дуже влучно. За допомогою своїх босих пальчикiв нiжок. Зламає броню ворога i пискне:
  - За велич комунiстичного свiту!
  I покаже мову...
  Ось дiвчата, вiдчувши натхнення, заспiвали, пишучи прямо на ходу;
  Красунi в атаку босонiж,
  Бiжать такi славнi дiвчата.
  Якщо треба врiжуть фрицу кулаком,
  Чи полоснуть його з автомата!
  
  Дiвчатам сумнiватися не з руки,
  Вони фашистiв мертво закопають.
  I мiцно довбануть йому з ноги,
  А десь вовки байдуже виють!
  
  Росiя це слово для солдатiв,
  Коли повiрте крутiше не буває.
  Хоча часом безрадiсний розклад,
  Де трiумфує злiсний чорний Каїн!
  
  Не вiрте, комсомолки не бiжать,
  А якщо бiжать, то тiльки в атаку ...
  I всiх нацистiв разом переб'ють,
  I фюрера пiднiмуть усi на плаху!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Вона промениста, просто прекрасна ...
  Хто боягуз не вартий навiть рубля,
  I сперечатися знай iз воїном небезпечно!
  
  Але знайте, ми фашистiв переможемо,
  Не буде зло царювати на тронi.
  Над нам золотокрилий херувим,
  I Бог Сварог iз величчю в коронi!
  
  Хто трусить, той повiрте слабкий раб,
  Його доля одна - терпiти образи...
  Сьогоднi слюсар, завтра ти виконроб,
  I сам ти зможеш бити чужi спини!
  
  У дiвчатах сила, просто вулкан,
  Вона часом, i гори потужно зносить.
  Вiйни вирує злiсний ураган,
  I смерть людський рiд, вiдверто косить!
  
  Ось я вам чесно витязi скажу,
  Сильнi, коли ми росiйськi єдинi...
  Потрiбна закуска до вилки та ножа,
  Ми лицарi у боях непереможнi!
  
  У чому наша вiра в Господа Христа,
  Хоча i Ладу теж шануємо.
  Товариш Сталiн як нам батько,
  I буде мiсце комунiзму раю!
  
  Воскресне той, хто був, коли мертвий,
  I станемо ми красивiшими i мудрiшими.
  I людина звичайно дуже горда,
  Хоча часом несе i ахiнею!
  
  В любовi Вiтчизна наша як зiрка,
  Вона повiк повiрте, не згасне ...
  Здiйсниться велика мрiя,
  У всьому всесвiтi буде мир i щастя!
  
  Люблю Марiю, Ладу свято шаную,
  Сварог прекрасний i Перун великий.
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  Менi дорогi iкони святi лики!
  
  Коли ж буде справжнiй рай,
  У ньому збудуться, повiрте усi надiї...
  Ти своє серце Батькiвщинi вiддай,
  Все буде добре, сильнiше, нiж ранiше!
  Дiвчата добре побилися i поклали на славу. Що ж iз такими войовницями жодний Гiтлер Росiї не страшний.
  Проте радянськi вiйська за десять днiв завзятих боїв все-таки прорвалися до Тихвiна.
  Бої розгорнулися за саме мiсто. Сили очевидно дуже нерiвнi.
  Нiмцi захопили панування у повiтрi i без перерви бомбять. Ситуацiю посилюють iноземнi дивiзiї, що борються за Вермахта. Особливо багато iталiйських частин.
  Вони намагаються вiдтiснити Червону Армiю вiд Тихвiна. Але росiйськi частини вперто б'ються. У цьому їхнiй єдиний, реальний шанс врятувати блокадний Ленiнград, що вмирає вiд голоду. Продовольство туди можна скидати тiльки повiтрям, але в нiмцiв сильна винищувальна авiацiя, i робити подiбне дуже важко.
  А у другiй половинi серпня гiтлерiвцi пiшли на штурм Астраханi. I в цьому мiстi боролися радянськi дiвчата з великою героїзмом i мужнiстю.
  Батальйон босоногих дiвчат прикриває це героїчне мiсто.
  Оленка метає босою нiжкою гранату, потiм дає чергу, скошуючи фашистiв i промовляє:
  - Якщо жiнка хтива як кiшка, то у її чоловiка мишi в головi!
  Анюта, ведучи вогонь по фрицях, i теж босою нiжкою кидаючи гранату, прочiрикала:
  - Найсвiтлiшi iдеї похмурiють вiд тiньової полiтики, за їх втiлення!
  Алла, стрiляючи по фрицям, i кидком гранати, з допомогою босих пальчикiв пiдбивши танк, буркнула:
  - Жiнка хитра як лисиця, i кермує навiть левом, якщо у чоловiка мiркування пiвня!
  Марiя ведучи вогонь iз рушницi, i збиваючи фрiцiв, прогарчала:
  - Бог може все, тiльки перевершити жiнку в запитах, Вiн безсилий!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, i кинувши босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi, вiдзначила:
  - Жiнка, щоб не бути проковтнутою чоловiком як удавом, повинна мати жало кобри!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь по гiтлерiвцях, дотепно вiдзначила:
  - Людина у всьому може бути подiбна до Творця, тiльки наслiдування по-мавпяче її не фарбує!
  Анюта вела вогонь по супротивнику, потiм влучним кидком гранати пiдбивши танк, заявила:
  - Людина може перевершити Всемогутнього Бога, тiльки в зарозумiлостi, та й якщо iнтелектуально створений пiтекантропом!
  Алла, продовжуючи дуже влучно стрiляти по фрицям, видала:
  - Жiнка не хоче бути куркою, але її iдеал чоловiка - пiвень!
  Марiя ведучи вогонь фашистами i точним кидком босої ноги, вразивши "Пантеру", вiдзначила:
  - У жiнки-лисицi воiстину вовча хватка на чоловiкiв-бобрiв!
  Маруся, теж довбавши чергою по фашистам, i голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, видала:
  - У полiтицi як у лiсi, якщо ти дуб з'їсть свиня, якщо заєць зжере лисиця, якщо осел - спустять три шкури!
  Оленка, продовжуючи вести шалену стрiлянину, i обсипаючи пiхоту осколковими лимонками, в'якнула:
  - Чим яскравiша жiнка, тим бiльше вона лисиця!
  Анюта теж дала чергу фашистам, викосила їх, i кинула босими пальчиками нiжок гранату i пискнула:
  - У сiрих людей, не вистачає сiрої речовини в мозку, яскравих особистостей, сiра в головi у великiй кiлькостi!
  Алла, ведучи вогонь по ворогу, голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, дотепно видала:
  - Сiрий чоловiк як вовк самотнiй, i як заєць не має спокою!
  Марiя скошуючи фрiцiв, дотепно помiтила:
  - Якщо полiтик великий лис, то левова частка йому забезпечена!
  Маруся довбанула з пiдствольника, i кинула босими пальцями нiжок лимонку, пискнувши:
  - Лисиця-полiтик у виборця-ворони забирає можливiсть кататися як сир у маслi!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь зi зброї, i голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, в'якнула:
  - Менше зiрок на небi, нiж тлумачень Святого Письма!
  Анюта, стрiляючи по фашистам, видала:
  - Кат у червоному балахонi, справедливiше, полiтика з промовистiстю!
  Алла, продовжуючи вести вогонь, логiчно вiдзначила:
  - У ката загострена сокира, у полiтика гостре слово, перший зносить голову, другий капає на мiзки!
  Марiя продовжуючи влучно вибивати фрицiв, i шпурнувши черговий подарунок смертi босими пальчиками, зазначила:
  - Рубати голови часом гуманнiше, нiж капати на мiзки!
  Мотрона, зрiзаючи фашистiв, i кинувши гранату голою п'ятою, видала:
  - Якщо дозволяти полiтикам капати собi на мiзки, рватимеш волосся вiд прикростi!
  Оленка, стрiляючи в нiмецького генерала, i пробивши його наскрiзь, грiзно вимовила:
  - Промови полiтика як вода для промивання мiзкiв!
  Анюта, ведучи влучну стрiлянину по ворогу, i босими пальчиками нiжок запустивши лимонку, видала:
  - У чому полiтик найбiльший Бог, у тому, що творить беззаконня!
  Алла, стрiляючи по гiтлерiвцях, i голою п'ятою жбурнувши вибуховий пакет, видала:
  - Полiтик завжди дивиться на виборця як на осла лисьим поглядом, щоб приорати!
  Марiя ведучи пальбу по супротивнику, i босими пальчиками нiжок, пiдкинувши вбивчої сили гранату, брякнула:
  - Жiнка любить своє бiдне тiло оголювати, щоб одягнутись багатше!
  Маруся дала довгу чергу, скосивши шеренгу фрицiв i промуркотiла:
  - Босонiж жiнка швидше взує чоловiка, навiть якщо вiн не зовсiм чобiт!
  Оленка, ведучи точний вогонь по гiтлерiвцям, вiдзначила:
  - Голою жiночою п'ятою, простiше розкрутити чоловiка на моднi чобiтки!
  Анюта довбанула з пiдствольника i видала:
  - Щоб здобути собi моднi туфлi, жiнка має гарненько "взути" чоловiка!
  Алла, б'ючи гiтлерiвцiв чергами, i шпурнувши пальцям голої ноги гранату, вiдповiла:
  - Жiнка, яка не вмiє вчасно оголити нiжку, залишиться "взутою" навiки!
  Марiя пострiлюючи у супротивника, i кинувши круглою п'ятою вибуховий пакет, видала:
  - Занадто часто дивлячись на голi жiночi ноги, чоловiк ризикує "взути", себе до стану босяка!
  Маруся, ведучи точний вогонь по ворогу, i голим колiном пiддавши гранату, вiдповiла:
  - Щоб не залишитися навiки босячком, треба вмiти вчасно скинути туфлi!
  Оленка, продовжуючи стрiляти по гiтлерiвцях, i вибиваючи з них дух, дотепно видала:
  - Боса нiжка дiвчини, краще за кирзовий чобiт окупанта!
  Анюта, продовжуючи стрiляти з незгасною влучнiстю, зазначила:
  - Наймiцнiша броня не встоїть, перед нiжною шкiрою, чарiвною дiвочою пiдошвою!
  Алла, ведучи вогонь по нiмецьких загарбниках, видала:
  - Жiнки дуже спритно лiзуть у гаманець чоловiка босими ногами!
  Марiя паля фашистами, з великою точнiстю, i пробиваючи їм голови, зазначила:
  - Найлiпша частина жiночого тiла для золотих монеток, босi нiжки та оголенi груди!
  Маруся, продовжуючи курити, без жалю за фашистами, видала:
  - Потрiбно жiнцi часом скинути взуття, щоб не стати навколiшки перед злиднями!
  Оленка, влучно строчачи фашистами, i укладаючи їх штабелями, логiчно вiдзначила:
  - Босою ногою простiше поставити чоловiка на колiна!
  Анюта, стрiляючи по супротивнику, агресивно помiтила:
  - Вчасно боса, повiк не босячка!
  Алла, довбаючи ворогiв, i зрiзаючи супротивникiв, буркнула:
  - Босонiж жiнцi простiше забратися на золоту вершину!
  Марiя теж лупнула по фашистах, i промуркотiла:
  - Ти чоловiк чобiт, якщо не любиш жiночих нiг!
  Маруся ведучи вогонь по гiтлерiвцями, i шпурнувши босими пальцями саморобний пакет iз вибухiвкою, вiд якого перекинувся "Тигр", прогарчала:
  - Жiнка зi стрункими ногами, змусить зiгнутися чоловiка в пошанi!
  Оленка лупнула по фашистах, викосила їх i видала:
  - Босi пальчики нiжок, спритнiшi за ручки, коли жiнка витягує монети з кишенi "взутого" чоловiка!
  Анюта зрiзала фрицiв i пискнула:
  - Найкраще жiнка заштовхує чоловiка пiд каблук, босою нiжкою!
  Алла, стрiляючи в супротивникiв, i голою п'ятою пiдкинувши лимонку, видала:
  - Шлях до серця чоловiка простiше красунi протоптати босими ногами!
  Марiя рознесла нiмецький танк, кидком гранати, пискнула:
  - Босi нiжки дiвчат, бiльш чiпкi при пiдйомi в Еверест чоловiчого серця!
  Мотрона теж стрiльнула вбивчо i видала:
  - Роззувшись, жiнцi легше перетнути пустелю чоловiчої байдужостi!
  Оленка довбала супротивника за допомогою трофейної базуки i пропищала:
  - Будеш тупий як чобiт, потрапиш по пiдборах навiть босячки!
  Анюта теж дала чергу i пропищала, скелячи зубки:
  - Гола жiноча нiжка, змушує чоловiка впасти у босоноге дитинство!
  Руда Алла, скосивши фашистiв, цвiркнула:
  - Найчастiше впадають у босоноге дитинство взутi чоботи!
  Марiя взяла лупнула по гiтлерiвцях i пискнула:
  - Якщо у дiвчини гарнi нiжки, то вона не босячка по життю!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивника, i зрiзуючи гiтлерiвцiв, немов снопи зерна, гаркнула:
  - Босiй дiвчинцi краще, нiж взутiй старiй, юнiй кiшцi, веселiше, нiж старому леву!
  Оленка, ведучи вогонь по фашистам, i кидаючи вбивчий подарунок смертi, видала:
  - Найкраще жiнка добуває нагороду голими грудьми, а моднi туфлi босими ногами!
  Анюта, теж лупила гiтлерiвцiв, скошувала їх, i босими нiжками жбурляла гранати i пищала:
  - Вiд колючок чоловiчої байдужостi, найкраще захищає жiнку гола п'ята!
  Алла, стрiляючи по супротивниках, та зрiзаючи їх автоматичними чергами, зазначила:
  - Наймiцнiший пiдбор для чоловiка вiд босої жiночої ноги!
  Марiя лупячи супротивникiв, i лупанувши з пiдствольника, видала:
  - Боса жiноча п'ята, найзапаленiшого чобота взує з тельбухами!
  Мотрона, збиваючи фашистiв, видала з дотепнiстю:
  - Не зможеш скинути вчасно туфлi - станеш босячком!
  Оленка, строчачи за фашистами, вiдзначила:
  -Якщо ти розумом кийку, то зможеш гарненько обiгрiти, лише самого себе!
  Анюта логiчно вiдзначила, мелячи супротивника, i шпурнувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою:
  - Добре мати палицю, погано бути палицею!
  Алла, б'ючи гiтлерiвцiв, i пiддавши голою п'ятою гранату, в'якнула:
  - Чавуннi кулаки можуть допомогти вижити, але дубова голова приведе до загибелi!
  Марiя цiлком логiчно вiдзначила, скошуючи фашистiв:
  - Коли немає в царя в головi царя, в країнi панує анархiя, i продають даремно!
  Мотрона, луплячи нацистiв рацiонально, вiдзначила:
  - Корона не для тiєї голови, що капелюх!
  Оленка, крушивши фрицiв, логiчно вiдзначила:
  - На дубовiй головi i корона сидить немiцно!
  Анюта, дуже влучно стрiляючи по фашистам, видала:
  - Як не мiцний дуб, але матерiал для голови з нього найнемiцнiший!
  Алла, жваво стрiляючи в супротивника, логiчно вивела:
  - Хто дубина головою, той отримує по головi дубиною!
  Марiя довбаючи супротивникiв, видала:
  - Полiтик тримає в руках гаманець та палицю, тiльки грошi у нього дерев'янi, а палиця паперова!
  Маруся логiчно вiдзначила, кинувши босою нiжкою лимонку:
  - Свiтла голова, в останню чергу вiдноситься до сивини!
  Мотрона, крушивши фашистiв, помiтила:
  - Блондинкою можеш ти не бути, але свiтлою бути душею красиво, дiвчата можуть злих бити, щоб iншим прожити щасливо!
  Оленка, стрiляючи по гiтлерiвцях, пискнула:
  - Не збудуєш мiцну оборону з одних дубiв на пнi!
  Анюта стрiляючи, логiчно вiдзначила:
  - Якщо полiтик не дятел, то знiме стружку, не лише з виборця-пня!
  Алла агресивно заявила, збиваючи нiмцiв:
  - Хоч полiтик i не орел, але вважає виборцiв за ворон та дятлiв!
  Марiя зрубуючи ворогiв, зазначила:
  - Якщо дозволяєш з себе знiмати стружку полiтикам, то ти дятел!
  Мотрона, скошуючи фашистiв, висловилася:
  - Полiтик з виборцями лисиця, а з сам iз собою, хом'як хом'яком!
  Маруся кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - Розумний полiтик, як лисиця в курнику, а дурний, мов слон у посуднiй крамницi!
  Оленка, руйнуючи фрiцiв, видала:
  - Порядок наводять мовчки, бардак полiтик породжує розмовами!
  Анюта, кидком гранати розкидавши фашистiв, пискнула:
  - Багато бовтає полiтик, особливо коли хоче заткнути рота!
  Алла агресивно зазначила, молотячи гiтлерiвцiв:
  - Сперечатись iз полiтиком, що товкти воду в ступi, хiба що м'яз язика розiрвеш, з вигодою збрешеш!
  Марiя ламаючи ворогiв, i кинувши босою нiжкою гранату, вiдзначила:
  - Полiтик це сумiш лисицi та вовка, але дуже багато свинячить!
  Мотрона, стрiляючи по фашистах, ринула:
  - Чим бiльше полiтик лисиця, тим бiльше вiн свинячить!
  Маруся, скошуючи фрiцiв, видала:
  - У полiтицi суцiльний звiринець, вовки, зайцi, кури, пiвень та дятли, тiльки царем вибирають завжди лисицю!
  Оленка, руйнуючи фашистiв, буркнула:
  - Диктатор, який робить iз себе лева - справжня свиня!
  Анюта агресивно вiдзначила, збиваючи ворогiв, пострiлами:
  - Полiтик лише тодi зiйде за лева, якщо виборець досконалий осел!
  Алла, вибиваючи фашистiв, як пил iз килимiв, видала:
  - Полiтик одягає овечу шкуру, але з вовком його рiднить лише кровожернiсть, а кмiтливiстю суцiльний баран!
  Марiя жбурнувши босою нiжкою гранату, прочирикала:
  - Краще коли правитель вовк у овечiй шкурi, нiж баран у виглядi лева!
  Мотрона, стрiляючи по супротивнику, з влучнiстю Робiн Гуда, видала:
  - Полiтик як вiвця блищить про мир, але вовчi iкла брязкають вiйною!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогу, в'янула:
  - Полiтик, щоб отримати голос виборцiв, виливається солов'ям, але тримає їх за дятлiв!
  Оленка, ведучи вогонь фашистами, видала:
  - Якщо тобi мова полiтика здається трiллю солов'я, не будь у цьому випадку вороною!
  Анюта дотепно зазначила, збиваючи гiтлерiвцiв:
  - Якщо полiтик спiває як соловей, значить, вважає тебе вiдповiдним дичиною!
  Алла, зрубуючи фашистiв, вiдзначила:
  - Полювання на виборцiв вiдрiзняє вiд лiсового, що мисливець робить якнайбiльше шуму!
  Марiя стрiляючи в ворога, вигукнула:
  - Полiтик на вiдмiну вiд кишенькового злодiя при розкраданнi створює багато шуму, а пiд час пограбування бере лестощами!
  Мотрона, стрiляючи в супротивника, булькнула:
  - Полiтик це теж у певному сенсi бог, але краще в нього не вiрити!
  Маруся пiдтвердила:
  - Полiтик любить обiцяти виборцем Мiсяць, тiльки забуває додати, що, крiм пiску, там життя немає!
  Оленка, зрiзаючи супротивникiв, буркнула:
  - Горе не вiд розуму, а вiд вiдсутностi практичної кмiтливостi!
  Анюта, стрiляючи в ворога, пискнула:
  - Всi бiди свiту не вiд грошей, а вiд їхньої вiдсутностi в потрiбнiй кiлькостi!
  Алла, стрiляючи в ворога, видала:
  - Мова дана полiтику приховувати свої думки, але не якою красномовнiстю полiтик не приховає своє сiре убожество!
  Марiя енергiйно помiтила, кулячи у фрицiв:
  - Якщо залiзо пiде на ланцюги, його не залишиться для мечiв, якщо срiбло розливається в промовах, то нiчим платитиме зарплату!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, буркнула:
  - Чи має полiтик даремно виконувати обiцянки? Має, але не дарма!
  Маруся, стрiляючи в гiтлерiвцiв, наголосила:
  - Слон накладає велику купу лайна, а полiтик-лисиця, ще бiльшу гору словесного проносу!
  Оленка дотепно вiдзначила, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Полiтик виливає рясно солодкий мед промов, топячи виборцiв у словесному проносi!
  Анюта, пострiлюючи у супротивникiв, видала:
  - Солодка мова полiтика як медовий струмок, тiльки по ньому запливаєш у смiтник!
  Алла, стрiляючи у фашистiв, вiдзначила:
  - Полiтик може виконати обiцяне лише для того, щоб виборець повiрив у нездiйсненне!
  Марiя, ведучи дуже точний вогонь, видала:
  - Багато полiтикiв на виборах, а вибирати нема кого, хто пень, хто колода, що лисиця, хто свиня, хто ведмiдь - вiд досади одне залишається - ревти!
  Мотрона пальнула у фашистiв i помiтила:
  - Полiтику, що часто дере горло, слiд добре надерти вуха!
  Маруся зрiзу фашистiв, зазначила:
  - Полiтик на вiдмiну вiд солов'я, нiколи не спiває задарма, i має лисячий дар!
  Оленка прочирiкала, скелячи зубки:
  - Полiтик хоче стати орлом, але виборець у нього завжди не має пташиних прав!
  Анюта проворкувала, знiмаючи нiмцiв снайперкою:
  - Чому ти на пташиних правах, бо дятел розумом!
  Алла прошипiла з агресiєю пiтона:
  - У полiтика багато рiзних пiсень, але все лише на один мотив: вибери мене!
  Марiя зрiзаючи фашистiв, буркнула:
  - Виборець як колобок, йде вiд зайця, вовка, ведмедя, але до полiтичного лисиця, його все одно пожирає!
  Мотрона зазначила, зрубуючи фашистiв:
  - Полiтик розрахує солодкими промовами на iнтелект мухи, треллю солов'я, на мiркування дятла, але свиняча його сутнiсть видно соколиному оку!
  Маруся, борючись iз фашистами, додає, з оскалом:
  - Жiнка теж хороший полiтик, причому, принаймнi, дарує шанс, що обiцянку вiрностi виконає, i задоволення подарує!
  Так дiвчата героїчно захищають мiсто i дарують велику надiю.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Наприкiнцi вересня на початку жовтня бої за Астрахань ще тривали, а фашисти рухалися на пiвдень уздовж узбережжя Каспiйського моря. Iшло просування фашистiв невблаганне... На пiвднi гiтлерiвцi захопили мiсто Орджонiкiдзе та приступили до штурму Грозного.
  У цьому мiстi теж боролися радянськi вiйни героїчно.
  Батальйон дiвчат на чолi з Тамарою виявляв вiдчайдушну рiшучiсть i смiливiсть.
  Тамара дала чергу з автомата, i босими пальчиками нiжок жбурнула гранати, промовивши:
  - Слава нашiй Батькiвщинi СРСР!
  Ганна, стрiляючи влучно по фашистах, i теж шпурнувши вибуховий пакет голою п'ятою, в'якнула:
  - Героїзму слава!
  Акулiна ведучи вогонь по вороговi, в'якнула:
  - За Батькiвщину та честь!
  Вiкторiя стрiляючи у фрицiв, i кинувши босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату, ринула:
  - Зламаємо вермахт героїзмом!
  Олiмпiада здорова дiвчина, що дала по ворогам чергу, вибили фрицiв i прощала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Тамара, пострiлюючи по гiтлерiвцях, i знову шпурнувши босою нiжкою гранату, зазначила:
  - Солдат повинен мати фортецю дуба, але не дубову голову!
  Дiвчата вели вогонь. Навколо безлiч руїн, руїни димляться. Слiдує вибух за вибухом. Пiднiмаються в небо струменi диму. Все довкола горить.
  Руйнування у величезнiй кiлькостi.
  Красива, босонога блондинка Ганна, як жбурне гранату, розриваючи фашистiв, так в'якне:
  - У кожному дубi є дупло, у кожнiй дубовiй головi дiра, звiдки витiкають мiзки!
  Акулiна стрiляючи по супротивнику, i своєю витонченою, засмаглою, босою нiжкою жбурляючи гранату, пискнула:
  - Якщо ти розумом як дуб, то зiгнешся, як осика!
  Вiкторiя це руде дiвчисько, теж з голими, засмаглими, гострими нiжками, перевiряла:
  - Якщо в тобi, немає лисиної хитрощi, то з тебе спустять три шкури!
  Олiмпiада, здорова, росла, велика, мускулиста блондинка, дала чергу, жбурнула гранату босою нiжкою i пискнула:
  - Будеш тупий як дуб, обдертий як липку!
  Повз них проповз хлопчик. Майнув чорними п'ятами, i шпурнув вибуховий пакет у гiтлерiвцiв. Пiсля чого пропищав:
  - Юний солдат, краще за старенького генерала!
  Тамара знову дала чергу. Шпурнула босою нiжкою вбивчої сили гранату i в'якнула:
  - За кожен свiй новий костюм полiтик дiркає з виборцiв три шкури!
  Акулiна пострiлюючи в ворогiв, i агресивно скалячись, прогарчала:
  - Будеш розумом як дуб, обдеруть як липку та зайцi!
  Анна, стрiляючи в супротивника, i кидаючи босою нiжкою гранати, пiдриваючи танки, прочiрикала:
  - Хитра лисиця навiть зi лева спустить три шкури, якщо вiн розумом баран!
  Вiкторiя, ведучи вогонь фашистами, i голою п'ятою пiдкинувши вбивчий презент, видала:
  - Не хочеш, стати лисицею скиглиш як голодний пес!
  Олiмпiада скосила фрiцiв. Потiм кинула босою нiжкою гранату i перевiряла:
  - Полiтик це лисиця, то потрошить виборцiв-кур при денному свiтлi!
  Гуркiт канонади наростає. У бiй iдуть грiзнi "Штурмтiгри". Вони б'ють реактивними бомбометами. I руйнують цiлi будинки, змiнюючи вдома разом. I в небi кружляють штурмовики. Вони луплять реактивними ракетами, за радянськими позицiями. Скидають бомби. Ось уже видно i "Пантера"-2, машина досконалiша, нiж "Пантера", з потужною 88-мiлiметровою гарматою.
  Нiмецька машина має вежу вже й менше розмiрами, а також бiльш присадкуватий корпус. Такий монстр якщо лупне, так лупне. I головне не надто важкий, за потужнiшого двигуна в 900 кiнських сил.
  Тамара кинула босою нiжкою гранату в "Пантеру"-2 i проворкувала:
  - Будеш тупим, як пень, обдеруть як липку, не тiльки хитрi лисицi, а й боягузливi зайцi!
  Ганна, ведучи вогонь по фашистам, i скошуючи противникiв, кидаючи босими нiжками лимонки, вивела:
  - Навiть орла хитра лисиця, може виставити мокрою куркою!
  Акулiна зрiзаючи ворогiв i пробиваючи їх наскрiзь, точними пострiлами, видала:
  - Людина мрiючи про роль лева, часто стає iшаком приораного лисицею!
  Вiкторiя, зрубуючи супротивникiв чергами, i кидаючи босими нiжками щось вбивче, вдарила:
  - У людини левинi амбiцiї, осляча впертiсть, неповороткiсть ведмедя, грацiя слона, але його лисиця завжди здатна зареготати!
  Олiмпiада дала чергу за супротивником. Скосила його, немов газонокосаркою i рикнула:
  - Лисиця рудого кольору, полiтик кривавої мастi!
  Iнтенсивнiсть бою все зростала. Мiстом лупили фашисти з газометiв, якi перевершували в мощi "Катюшi". I встояти проти гiтлерiвцiв було дуже складно. Але батальйон босоногих, напiвголих дiвчат боровся з колосальним ентузiазмом. I дiвчата майже не гинули, бiльше дiставалося чоловiкам.
  Тамара, ведучи вогонь фашистами, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, в'якнула:
  - Жiнка перемагає сильних чоловiкiв, граючи на їхнiх слабкостях, полiтик переконує слабих виборцiв, явно переграючи!
  Ганна, зрiзуючи ворогiв, i скошуючи їх кулями, заодно голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет, видала:
  - Жiнка це найхитрiший полiтик, їй не треба вчитися, щоб бути лисицею, але треба вмiти взувати, залишаючись босою!
  Акулiна зрiзаючи супротивникiв точними чергами, i використовуючи босi пальчики нiжок гаркнула:
  - Жiнка теж любить юнiсть, але зелень долара їй милiша за зелений вiк патрона!
  Вiкторiя, ця руда стерва, дала вбивчу чергу, вибила шеренгу i пискнула:
  - Зелень юностi дiвчини, приваблює зеленi купюри чоловiкiв, що розжирiли вiд баксiв!
  Олiмпiада, пострiлюючи по ворогах, i босою нiжкою жбурнувши черговий готель, в'якнула:
  - Не женись за зеленню долара, у бiди очi теж зеленi, i оболонка хрумка!
  Бiй стає все жорстокiшим. Мчать вбивчу силу снаряди. Вони розриваються i шматують радянськi позицiї, перевертаючи знаряддя батарей. I мчать новi лiтаки, i гуркочуть штурмовi гармати. Пiднiмаються в небо хмари пилу.
  Тамара, ведучи нещадний вогонь по фашистах, взяла i видала перл, перед цим шпурнувши босою нiжкою гранату:
  - Вiруючи в Бога, не опустися до рiвня тварини: людина не покiрна вiвця, i не смердючий цап!
  Ганна, борючись з ворогом, i кидаючи босими нiжками презенти смертi, вiдзначила:
  - Робити на вiрi людей грошi, все одно, що на золото сипати гнiй, проросте недовiра!
  Акулiна руйнуючи "Пантеру", агресивно пров'якала:
  - Вiруючи у недiлю, не докотись до семи п'ятниць на тижнi!
  Вiкторiя, ведучи дуже влучний вогонь фашистами, i агресивно скошуючи їх, вiдзначила:
  - Вiра у вiчне пекельне полум'я кип'ятить молоко забобонiв, з якого знiмають пiнки, пройдисвiти вiд релiгiї!
  Олiмпiада, самка-богатир, зрубуючи гiтлерiвцiв, та босими нiжками кидаючи колосальної руйнiвної сили гранати, зазначила:
  - В пекельне багаття вiчного полум'я вiрять тiльки пнi та дуби, що дозволяють обдерти себе як липку!
  Тамара пальнула з трофейної базуки, майнула голими п'ята i прочирикав:
  - Чим блищить полум'я вiчного пекельного вогню? Блиском золотих монет у кишенях пройдисвiтiв вiд релiгiї!
  Анна, стрiляючи в ворога, i зрубуючи гiтлерiвцiв iз колосальною влучнiстю, видала:
  - Пройдисвiти використовують Бога, щоб набити кишенi, i пiддаються обману не лише з порожньою головою!
  Акулiна дала по супротивнику чергу. Босими пальчиками нiжок жбурнула гранату i пискнула:
  - Пройдисвiти вiд релiгiї здирають з овець три шкури, козлам ламають роги, їм тiльки прибуток дорога, а вiра для халтури!
  Вiкторiя голою п'ятою жбурнула бомбу з тирси, пiдiрвала ворога i пискнула:
  - Чесний священик як вовк-вегетарiанець, тiльки вiра завжди чесна, а її використання корисливе!
  Олiмпiада довбала в ворога з автомата. Скосила супротивника i пiддала голою п'ятою в'язку гранат, що перевернула танк "Лев". Пiсля чого прокричала:
  - Будь-яка релiгiя казка, тiльки прибутки витягують вiд цiєї фантастики воiстину у казкових розмiрах!
  Ось так дiвчата вiдважно борються у мiстi Грозному. I показують себе з найвищої точки зору доблестi.
  А iншi дiвчата захищають iз усiм мужнiсть Астрахань. I теж демонструють найвищий пiлотаж i мiцнiсть духу.
  Б'ються дiвчина дуже добре.
  Оленка босою нiжкою жбурнула гранату, порвала фашистiв, i проворкувала, скалячи зубки:
  - Хто дозволяє вiшати локшину на вуха, буде завжди голодним!
  Анюта, скошуючи фашистiв iз цим, погодилася:
  - Не будеш ситий вiд локшини на вухах!
  Алла дала чергу по гiтлерiвцям, шпурнула босою нiжкою гранату вбивчої сили i в'якнула:
  - Локшина на вухах страва останньої свiжостi, що викликають нудоту!
  Марiя дотепно вiдзначила, вискалив зубки, i кинувши босими пальчиками нiжок вибуховий пакет:
  - Якщо Бог це нiкому невiдомо, але постiйно розпинають людину, наче вона подоба Христа!
  Маруся, довбаючи фрiцiв, взяла i в'якнула, агресивно скалячись:
  - Людина прагне оволодiти Божою силою, але поки що лише отримує розп'яття не по Божески!
  Мотрона, дала чергу, скосила фашистiв i видала, агресивно пiдморгуючи подругам:
  - Серцем людина прагне до добра, розумом до вигоди, а шлунком до обжерливостi, i зрештою заплiтаючись ноги, тягнуть у яму!
  I в Астраханi гуркочуть запеклi бої. Мiсто на Волзi є ключовим пунктом радянської оборони. I тут такi битви шаленi киплять. Немов вирує чайник.
  I мчать важкi, вбивчi сили лiтаки. Ю-288 дуже могутня машина. I скидає бомби з колосальною завзятiстю.
  Оленка верещить, даючи чергу по фашистам, i босою нiжкою жбурляючи гранату:
  - Якщо в людини iнтелект горили, то оратиме як кiнь, i харчуватиметься як пес!
  Анюта запустила босою нiжкою вбивчий подарунок смертi, рознесла фашистiв i вдарила:
  - Людина дозволяє на себе одягати хомут, але щоб проорати, його слiд обiгрiти батогом примусу!
  Алла запустила голою п'ятою лимонку i буркнула:
  - У полiтика велика кишеня, але вона лише нiкчемна кишенькова злодiя!
  Марiя ведучи вогонь по супротивниках, прошипiла:
  - Полiтик, який обiцяє для виборцiв мiсяць з небес, прийшовши до влади, залишає мiсячний краєвид, i скиглення вiд голоду на свiтило!
  Мотрона, оглушливо смiючись, помiтила:
  - Диявол у кожному полiтицi спонукає зайняти мiсце Всевишнього Бога, лише таланту у полiтикана зовсiм небагато!
  Маруся, пострiлюючи в ворогiв, i впевнено їх скошуючи, вiдзначила:
  - Людина прагнути стати всемогутньою, але її мораль прогрес не робить кращим!
  Дiвчата, як видно, дотепнi до вищого ступеня.
  А вiйна йде собi накатаною колiєю. У Третьому Рейху вiдбуваються випробування реактивної авiацiї. I це також досить серйозний аргумент у суперечцi з СРСР.
  Гiтлер, зрозумiло, не дуже задоволений. Вiйна затягується, i Росiя вперто чинить опiр, хоча теж пiддається. Бої киплять, немов у жерлi вулкана.
  Кiнець жовтня. Калмикiя цiлком захоплена, i гiтлерiвцi просуваються Дагестаном.
  Успiхи фашистiв хоч i скромнi, але постiйнi. Чорноморський флот на межi знищення.
  Ось цiла команда на мiноносцi складається iз дiвчат. Гарний скажемо прямо екiпаж. Дiвчина в тiльниках i бiгають босими, мелькаючи круглими п'яточками.
  Алiса командир мiноносця впевнено наказує атакувати фашистський крейсер. Пускає торпеду i зауважує:
  - На вiйнi як у хорошому театрi, наступна дiя непередбачувана, сльози будуть проливати обов'язково!
  Андрiана її напарниця, командувала цiлим виводком дiвчат. Тi бiгали мелькаючи голими, круглими п'ята, i пищали. Наводили мiнний апарат.
  Андрiана проревела:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Веронiка, довбавши з гармати по гiтлерiвцям, промуркотiла:
  - На вiйнi як у кiно: дiя захоплює, нудно не буває, тiльки, на жаль, цiлком реально вбиває!
  Мiноносець з голоногими, засмаглими, стрункими, дуже гарними дiвчатами стрибає з боку на бiк. Його кидає нiби пушинку.
  Алiса, тупаючи гострими, босими нiжками, в'якнула:
  - Якщо ти не легкий на пiдйом, то на вiйнi буде земля тобi пухом!
  Андрiана влучно стрiляючи з гармати, зазначила:
  - Дiвчина, яка може воювати, це лицар!
  Алiса поправила, ведучи вогонь:
  - Нi, вона богатир!
  I войовницi розреготалися. I показали мови. А нiжки у красунь такi витонченi, i слiди кровi залишають на палубi. Потужнi дiвчата.
  I голi, їхнi п'ятки такi круглi та витонченi.
  Алiса згадала, як вона потрапила в полон, i їй фашисти тоненьким розпеченим до червоного батогом гладили пiдошву. Ось ти майже гола висиш на дибi. Твої босi нiжки затиснутi у колодку. I тебе розпеченими прутами лоскочуть. Ось i до червоного соску, припiкається червоне залiзо.
  Алiси катували i катували кiлька днiв. Та дiвчина змогла втекти.
  Вона розповiла вартовому офiцеру, що знає мiсце на морi, куди кинули контейнер iз золотом, що евакуювали iз Севастополя. Фашист на це повiвся.
  А Алiса, не дивлячись на всi тортури, зберегла бадьорiсть. Її розкували та зi зв'язаними руками посадили в човен. I вона босими нiжками, що злегка обгорiли на дибi, змогла взяти в руки пiстолет i застрелити двох фашистiв. Потiм розв'язала мотузки i попливла. Спритно вона це провернула. I заслужила у дiвчат повагу.
  З особливого вiддiлу до неї намагалися чiпитися, але Алiса пригрозила особистам влаштувати нещасний випадок, а також повiсити на суку. Тi й злякалися.
  Алiса дiвка дуже бойова.
  Вона навiть дотепно вивела:
  - Кат любить зi зброї сокиру, але в лайцi у нього незграбна вправнiсть!
  Андрiана з цим погодилася, човгаючи точеними нiжками:
  - З сокири ще можна зварити суп, але написане героїчним пером, не вирубати катiвною сокирою!
  Юлiя дiвчина дуже красива. На нiй тiльки тоненька поличка смугастої тканини на грудях i трусики. Але вона така чудова та красива. Нiжки у всiх дiвчат на мiноносцi босi, i дуже спокусливi.
  Коли нiмцiв беруть у полон, то змушують цiлувати дiвчатам круглi, голi п'ята. I полоненi покiрно це виконують. I лижуть п'яти дiвчаткам, i цiлують iз великим задоволенням.
  Юлiана проспiвала:
  - Ми не розбiйницi злi,
  I не хочемо вбивати.
  Але ниють п'яти босi,
  Хочеться у морду всiм дати!
  Дiвчата, звичайно ж, здатнi смакувати будь-який успiх.
  Андрiана тупаючи босими п'ята, видала:
  - Ех, новi рубежi, ти мене не смiш!
  Алiса погодилася:
  - Безмежнi можливостi того, хто не ставить для себе рубежiв!
  Веронiка ляснула босими нiжками, брязнула голими п'ятами, i вiдзначила, вискалив зубки:
  - Найсильнiша людина не потягне непiдйомнi амбiцiї!
  Андрiана дотепно вiдзначила, скелячи зубки та паля з гармати:
  - Далеко людинi до Бога, бо недалеко пiшов вiд макаки у своєму наслiдуваннi природи!
  Веронiка, руйнуючи точними пострiлами потоки гiтлерiвцiв, що наступають, буркнула:
  - Полiтик в амбiцiях бог, у методах особи, а у користуваннi результатами вiдверта свиня!
  Добре б'ються радянськi дiвчата. Але є зрозумiло i нiмецькi, i теж красунi в бiкiнi та босi.
  Наприклад, Герда - рiдкiсний боєць.
  Вона зi своїми напарницями на новий танк "Пантера"-2 посiдала.
  Дiвчата стрiляють по радянських вiйськах i ревуть.
  Ми злi вовчицi, нам вiдступати, не годиться!
  I пiдморгують очима....
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок, лупнула в росiйських солдатiв, i пропищала iз задоволенням:
  - Хто по життю не вовк, з того спускають три шкури, хто розумом не лисиця, того потрошать немов курку!
  Шарлота теж врiзала влучним снарядом, пробивши радянський танк, розкришила броню i в'якнула:
  -Вовк вiчно голодний, людина завжди незадоволена, а полiтик не може сказати слова правди!
  Крiстiна, дуже точно стрiляючи по супротивнику, i вражаючи росiйськi танки, забiйним снарядом, зазначила:
  - У лисицi цiнне хутро, а ось лисячi запевнення полiтикiв нiчого не вартi!
  Магда взяла i навiвши на ворога зброю, босими пальчиками нiжок, лупнула i буркнула:
  - З козла бiльше молока, нiж толку з полiтика, який розумом баран!
  Герда продовжуючи точно стрiляти у радянськi машини, зазначила:
  - На виборах полiтиках, як мiж чумою та холерою, хоча полiтикани набагато заразнiшi у своїй шизофренiї!
  Шарлота лупнув по тридцятьчетвiрцi, i зiрвавши вежу, заявила:
  - У полiтика вовчий нюх на поживу, але саме воно готове порося на потрошення!
  Христина спритно запустила снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок i видала:
  - Полiтик це баран що рветься до левового трону, а дiставшись вершини, перетворюється на лисицю, що потрошить курцiв!
  Магда агресивно вiдзначив, посилаючи босими пальчиками нiжок радянську самохiдку.
  - Полiтикам не вiрять, але голосують, музику не розумiють, але охоче слухають, локшину не їдять, але охоче чiпляють на вуха!
  I їхня "Пантера"-2 дуже активно працює. I снаряд посилає дуже точно.
  Нiмецька машина нищить усi радянськi танки дуже впевнено.
  Герда стрiляє та спiває:
  - Раз, два, три - поради розiрви!
  Шарлота веде дуже точно вогонь, вражає супротивникiв i свистить:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Христина, пальнув за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробивши тридцятьчетвiрку, додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Магда довбала в ворога i брякнула:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Герда пропищала:
  - А злим олiгархам дамо по мiзках!
  Шарлотта дотепно вiдзначила, вразивши снарядом радянську гаубицю:
  - Золото тiльки на вигляд красиве, насправдi цього металу, людство завжди страждало, ставало пихато!
  Христина, стрiляючи в ворогiв, висловилася дотепно:
  - Оголивши груди, жiнцi простiше здерти з чоловiка три шкури!
  Магда, стрiляючи в супротивникiв, оригiнально помiтила:
  - Босi ноги дiвчат, садять чоловiкiв у калошу!
  Дiвчата очевидно на танку грацiознi. I льотчицi найкрутiшi у фрицiв.
  Альбiна та Альвiна найгрiзнiшi аси у свiтобудовi. Ось вони вже досягли кiлькостi п'ятсот збитих лiтакiв. Попереду їх лише Марсель. Йому за п'ятисотий лiтак радянського флоту вручили Великий Хрест Залiзного Хреста. Але Альбiна та Альвiна стали воювати значно пiзнiше, i тому скоро обженуть Марселя.
  Альбiна та Альвiна за п'ятисотi лiтаки отримали Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А зараз вони б'ються червоними льотчиками.
  Альбiна натискає босими пальчиками нiжок на кнопки, збиває вiдразу п'ять радянських лiтакiв i верещить:
  - Якщо чоловiк розумом чобiт, то вiчно сiдати в калош!
  Альвiна ведучи вогонь росiйськими лiтаками, i збиваючи їх босими пальчиками нiжок, зазначила:
  - Вчасно оголена нiжка жiнки, посадить у калошу будь-якого чобота!
  Альбiна, ведучи дуже влучний вогонь по радянських машинах, дотепно вiдповiла, скелячи зубки:
  - Чоловiк, що часто дивиться на голi, жiночi нiжки, сiдати в калош!
  I обидвi дiвчини, збивши ще пару Якiв, пискнули:
  - Боса жiноча нога, добре заганяє пiд каблук i чудово садить у калошу!
  Войовницi тут видно на величезнiй висотi.
  Але якщо чудовi нiмецькi льотчицi, то знайдуться й чудовi радянськi дiвчата-комсомолки.
  Якi борються iз великим натиском. I також успiшно збивають орди Третього Рейху.
  Анастасiя Вiдьмакова взяла i за допомогою босих пальчикiв нiжок збила нiмця i пискнула:
  - Чоловiк готовий вивернутись навиворiт, заради того, щоб зiрвати з дiвчини туфлi!
  Акулiна Орлова стрiляючи по гiтлерiвцях, дотепно вiдзначила:
  - Голою жiночою п'ятою вивернеш будь-який чобiт навиворiт!
  Анастасiя теж лупнула по фрицях i пискнула:
  - Боса нога жiнки виверне навиворiт будь-якого чоловiка, навiть якщо вiн останнiй чобiт!
  Акулiна Орлова, пiдбила Фокке-Вульф i прошипiла, скелячи красивi зубки;
  - Хочеш вивернути чоловiка навиворiт - скинь туфлi, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих i шалених рiчок.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I спалаху зникла людина!
  
  I таке свавiлля,
  Затопив свiтобудову.
  Людства сумна доля,
  Терпiти бiль, страждання!
  Дiвчата можливо частково i мають рацiю. Вiйна - це не щастя. Але водночас i розвага.
  Двi нiмецькi льотчицi-початкiвцi Єва i Гертруда, борються на штурмових модифiкацiй Фокке-Вульф. Вони атакують наземнi радянськi цiлi з повiтря.
  Єва, ведучи вогонь i випустивши реактивну ракету, зазначає:
  - Чому дитинство босоного, боса жiноча нога змушує втрачати чоловiкiв голову, немов вони хлопчаки!
  Гертруда довбанула ракетою, натиснувши голою п'ятою на педаль i розбивши бункер радянської армiї i пискнула:
  - Бажання побачити жiнку оголеною, змушує чоловiка вивертатися навиворiт!
  Єва знову врiзала, потрапила в тридцятьчетвiрку, проломивши вгору вежi i, дотепно помiтила:
  - Щоб жiнку роздягнути, треба спочатку її гарненько взути!
  Гертруда лупнула по супротивнику, використовуючи голу, круглу п'яточку витонченої нiжки i вiдзначила:
  - Роздягнувшись у потрiбний час, дiлова жiнка здере з чоловiка три шкури!
  Єва довбанула, ракетою за радянськими дзотами i в'якнула:
  - Жiнка, яка вчасно оголюється, не стане босячком i капiтально взує чоловiка!
  Гертруда довбавши в радянських вiйськах забойним, пiдтвердила:
  - Боса жiнка чоловiка-чобота i взує, i в калошу посадить, i навиворiт виверне i останнiм босяком зробить!
  Тут, звичайно ж, логiка у дiвчат що не попреш проти неї. I дiвчата борються босонiж i в бiкiнi.
  I люблять гарних юнакiв, i взагалi такi, що просто супер.
  А як заспiвають, то сто чоловiкiв уб'ють!
  Ось це дiвки, з обох бокiв гiднi та дуже гарнi, так що й справдi чоловiки вивертаються навиворiт!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Мiсто Грозне, повнiстю оточене гiтлерiвськими вiйськами впало на початку листопада 1943 року. Батальйон з дiвчатами вирвався з казана i вiдступив до Шалi.
  Тут були вже гори, перетнутi мiсцевостi, i тримати оборону стало зручнiше. Нiмецькi танки важили досить багато, особливо "Маус", i в горах iз ними воювати зовсiм незручно. Танк Т-3 вже було знято з виробництва, але Т-4 у модернiзованому варiантi все ще випускався. Хоч i застарiв морально. Але проти Т-34-76 вiн ще мiг битися. I битися непогано. Його гармата була навiть потужнiша i мала бiльшу початкову швидкiсть снаряда, нiж у тридцятьчетвiрки.
  Тамара з дiвчатами билася в Шалi. Дiвчата намагалися втримати це велике гiрське село - справжнє мiсто.
  Красунi боролися дуже мужньо.
  Тамара кинула босою нiжкою гранату, дала чергу i проворкувала:
  - За Батькiвщину СРСР!
  Ганна вiдкрила вогонь по фашистам. Легша Т-4 пробувала пiднятися схилом. Дiвчина, жбурнувши босою нiжкою гранату, пiдбила гiтлерiвську машину i пискнула:
  - За нашу матiр Вiтчизну!
  Акулiна ведучи вогонь по фрицях i голою п'ятою, подавши вбивчу загорнуту у фольгу, в'якнула:
  - Батькiвщина завжди свята!
  Веронiка, стрiляючи по ворогу, i кидаючи босими пальчиками нiжок лимонки, видала:
  - За Росiю велетнiв!
  Олiмпiада ця жiнка-велетень, теж шпурнула босими пальчиками нiжок гранату в гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За комунiзм!
  Тамара, ведучи влучний вогонь по гiтлерiвцях, i зрiзаючи їх немов стружку з дерева, видала:
  - Чим бiльше в армiї дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Ганна вiдзначила, скелячи зубки, i стрiляючи у фашистiв з колосальною влучнiстю та люттю:
  - Я всiх знищу вас.
  Танк "Лев", велика машина з довгим стволом гармати. Тут у нього знаряддя нове 105-мм, довжина ствола в 100 ЕЛ. I дуже довга гармата виявляється. I цей хобот iз забiйною силою стирчить.
  Акулiна стрiляє з базуки по фашистам, i верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Вiкторiя теж веде вогонь i реве:
  - Героям Росiї слава!
  Олiмпiада пiдтверджує, стрiляючи по гiтлерiвцях, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  - Найбiльша слава!
  Дiвчата треба вiдзначити феноменальнi, i навiть дуже славнi. I їхня крутiсть колосального масштабу.
  Тамара, стрiляючи в супротивника, i скелячи зубки, вимовляє:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  Ганна, ведучи вогонь по ворогу, агресивно вимовляє, кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  - Примусимо в унiсон стукати серця!
  I пiдморгне своїм напарницям.
  Акулiна теж як дасть чергу, як скосить супротивникiв, i прореве:
  - За мої перемоги вище даху!
  Акулiна Петрiвська дiвчисько не просте. Їй довелося багато чого пережити. Зокрема, вона потрапила на крадiжку i була пiд арештом. Пройшла й дитячу колонiю-малолiтку. Та й нiчого, вижила. Боса ходила по кучугурах, але стала тiльки здоровiшою та сильнiшою.
  Вiкторiя б'ється з лютою люттю. Дала чергу на ворога. Фрiци збитi падають. Потiм босими пальчиками нiжок жбурнула гранату. Перекинувся мотоцикл.
  Дiвчина проворкувала:
  - За могутнi рубежi!
  Олiмпiада бореться з диким почуттям лютi. Її удари сильнi та нищiвнi. Вона воiстину дiвчина-монстр. I так молотить супротивникiв. Так фашистiв активно винищує. Не дає їм жодного шансу.
  Олiмпiада на всю горлянку реве:
  - Слава це космiчного комунiзму!
  Тамара, стрiляючи по фашистам, реве:
  - Комунiзму Ленiна слава!
  Анна веде вогонь по супротивниках i пищить:
  - За СРСР!
  Акулiна скошуючи ворогiв, i ричачи, верещать:
  - За найвищий пiлотаж!
  Вiкторiя, куляючи у фашистiв, вякнула:
  - За найфеноменальнiшi перемоги!
  Олiмпiада, руйнуючи гiтлерiвський танк, буркнула:
  - За комунiзм СРСР!
  Тамара також веде вогонь. Стрiляє дуже влучно, накриваючи супротивникiв точними чергами. Викошує, наче косою i пищить:
  - Слава часом комунiзму!
  Анна, стрiляючи по фашистам, i пiдрiзаючи їх точними змахами коси, вигукує:
  - Героям велика слава!
  I босими пальчиками нiжок кидає гранати. Оце баба.
  Акулiна зрiзуючи фрицiв, агресивно реве:
  - За комунiзм!
  I смикається мускулистим тiлом.
  Вiкторiя теж б'є фашистiв. I босими пальчиками нiжок кидає вбивчi презенти в супротивникiв i вищить:
  - За велич свiту!
  Олiмпiада теж стрiляє у ворогiв. Вибиває їх, немов кийком пух i реве:
  - За великий комунiзм - слава!
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчою силою гранату, розриваючи ворогiв.
  Ось так п'ятiрка взялася за ворогiв, i давай їх косити, i давай винищувати, i перемелювати.
  Нiмцi виявилися зупиненими i капiтально загрузли. Тут i стало важко, i вони гризуться.
  Ось газомети куляють i агресивно дiють. I руйнують радянськi позицiї.
  Лупить i "Штурмтигр" з вiдстанi, по супротивнику - Червоної армiї.
  Дiвчата-нiмкенi наводять i САУ "Ведмiдь" i як пристукнуть нею до ворога. I довбануть реально i капiтально. I снаряд вагою у пiвтора центнери розриває радянськi окопи та дзоти.
  Войовниця Фрiда реве:
  - За наш величезний Третiй Рейх!
  I пiдморгне своїм напарницям. Пiсля чого фашистськi дiвчата з босими нiжками, як знову пальнут.
  I летить ревне та руйнiвне. I як довбане, то цiла вирва з киплячою вiд жару землi утвориться.
  I нiмцi дiстаються радянськi вiйська капiтально. У небi летить один iз найперших лiтакiв ТА-152. Багатоцiльова машина типу Фокке-Вульф, але бiльш досконала, швидка, маневрена з потужним озброєнням i бронюванням. Можна використовувати як винищувач i як штурмовик.
  Для радянських вiйськ машина, скажiмо, може стати великою проблемою.
  Хельга летить на ТА-152 та атакує пару радянських танкiв, що намагаються пiдiйти до Шалi. Дiвчина веде влучний вогонь. Пробує дах вежi першої тридцятьчетвiрки i реве:
  - Я бойова краса!
  А потiм атакує i другу машину, яка намагається пришвидшитися. Але коробки передач перемикати не так вже й просто.
  ТА-152 пробиває з 37-мiлiметрової гармати та цю жертву.
  Хельга у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  - Занесло, занесло мене кудись, занесло мене!
  I пiдморгнула сама собi... Ось її намагається атакувати ЯК-9. Нiмецька дiвчина легко збиває його натисканням босою нiжкою на гашетку i впевнено пiдморгує.
  - Реально я супер!
  Хельга, як видно, дiвчина з великим апломбом. I кривавi експерименти проводить iз ворогами.
  I якщо довбає, то так що мало не здасться нiкому.
  Хельга стрiляє по радянських машинах i пищить:
  - Ну чому, жити неможливо з розуму!
  I голими п'ятами як ударить по штурвалу. Ось це дiвка - усiм дiвкам, дiвко.
  I якщо зареве....
  Альбiна та Альвiна в небi теж войовницi дуже активнi та бойовi.
  I думають дiвки, лiтаки Росiї, руйнуючи, що жити добре i, що життя хороше.
  I босими пальчиками нiжок наводять авiацiйнi гармати на цiлi. Радянським машинам не вцiлiти. А дiвчата їх так б'ють. Не дають жодних шансiв.
  Так були дiвки бойовi,
  Та кажуть ще якiсь...
  Напали смiливо на Росiю,
  Буквально Сатана!
  Альбiна войовниця бойового порядку i реве собi на всю горлянку:
  - Буду супер, буду мене! Суперчемпiоном!
  I голою п'ятою та як стукне по клавiатурi, i розiрве супротивникiв на дрiбнi частини.
  Альвiна стрiляючи в супротивникiв, на всю горлянку реве:
  - А кого в лiсi знайдемо,
  А кого в лiсi знайдемо.
  З тим жартувати не станемо,
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  I голою п'ятою як присуне ворога в смертельнi обiйми. Ось це дiвка - всiм дiвкам найкрутiша дiвка!
  Войовниця найбойової халтури. I така войовнича й агресивна наче пантера.
  А великi нiмецькi кiшки в атацi. Штурмують Астрахань. I руйнують у великiй кiлькостi будинки радянських воїнiв.
  I тi гинуть, але не здаються. Такi ось бої киплять завзятi.
  Герда, зрозумiло на вiстря атаки i готова битися. Ось вона i стрiляє, навiть як Робiн Гуд жiночої статi в бiкiнi. I це вся крута баба.
  А якщо ще й червоний сосок до рота хлопцю суне.
  Працює її "Пантера"-2. До речi, трохи iншої модифiкацiї танк осiдлали дiвчата з гарматою 75-мiлiметро 100 ЕЛ. Вона пробивна i бiльш швидкострiльна. Та й запас снарядiв бiльший, нiж у 88-мiлiметровiй гармати.
  Герда стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - Раз, два, три... Напалмом розiрви!
  Шарлота теж слiдом за нею пальнула i в'якнула:
  - Чотири, вiсiм, п'ять - давай швидше грати!
  Христина лупнула, пробивши радянський танк i, прочiрикала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо за владу нацистiв...
  Магда пальнула, за допомогою босих нiжок, i агресивно прочирикала:
  - I всiх їх переб'ємо - усiх комунiстiв!
  Дiвчата дiють до крайностi та божевiлля агресивно. I їхнiй "Пантера"-2 точним пострiлом перевертає радянську гаубицю.
  Дiвчата хихикають i спiвають:
  - Славитись наш свiт...
  А Єлизавета на тридцятьчетвiрцi, у свою чергу, проводить дику атаку. I голою п'ятою тисне на гашетку. I збиває супротивника, верещачи:
  - Хай буде комунiзм!
  Катерина босими пальчиками нiжок вiдправляє вбивчу силу снаряд, пробиває ворога, i пищить на всю горлянку:
  - За велику Росiю!
  Олена пальнула фашистами. Снаряд потрапив у чоло "Пантери" i пiшов у рикошет.
  Дiвчина гаркнула:
  - Комунiзм буде у нас!
  Єфрасiя теж лупнула по супротивнику використовуючи босi пальчики нiжок. Пробила Т-4 i в'якнула:
  - Слава комунiзму!
  Такi ось бойовi дiвчата. I як стрiляють, дуже навiть гарно летять снаряди, а сама тридцятьчетвiрка у русi. А спробуй, потрапи в русi з такої машини. Це надзвичайно важко.
  Але дiвчата потрапляють, i борються вони в бiкiнi та використовують босi нiжки. Войовницi прекраснi та чудовi.
  А якщо вже довбануть, то мало не здасться нiкому. А посилають снаряди з дикою люттю.
  Єлизавета, за допомогою босих пальчикiв нiжок, стрiляючи в супротивника, i збиваючи ворогiв, прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму! Нашiй Вiтчизнi слава!
  Катерина, теж вела вогонь, використовуючи босi пальчики нiжок, вражаючи фрицiв та вереск:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Олена, куляючи в супротивникiв, агресивно вiдповiла, скалячи перлиннi зубки i пiдморгуючи, сапфiровими очима:
  - Славиться наш космiчний комунiзм!
  Єфрасiя, стрiляючи в супротивника, вражаючи його з колосальною, феноменальною влучнiстю, видала:
  - За Батькiвщину та Сталiна - ура!
  Дiвчата явно лихi, i всi можуть...
  Ось уже й грудень настав 1943 року.
  Оленка та її команда теж б'ється в Астраханi i досi там тримається. Боротьба героїня.
  Оленка дає чергу, скошує шеренгу гiтлерiвцiв, потiм кидає босими пальчиками нiжок.
  - Чоловiк подiбний iз гiбоном, тiльки, на жаль, частiше iнтелектом, нiж потенцiєю!
  Анюта, ведучи вогонь по супротивнику, i зрiзаючи ворогiв, голою п'ятою пiддала вибуховий пакет i перевiряла:
  - У чоловiка осляча впертiсть, амбiцiї лева, але насправдi вiн козел!
  Алла, ведучи влучний вогонь по фрицям, пискнула:
  - Чоловiк для жiнки як вiдстiйне мiсце для корови, не обiйтися, але пiдходити гидко!
  Марiя ведучи пальбу фашистами, дотепно вiдповiла:
  - Що спiльного мiж чоловiком та унiтазом у жiночому туалетi - тим, що жiнки на чоловiкiв тiльки блеють!
  Маруся, зрiзаючи гiтлерiвцiв i метаючи гранати босими пальчиками нiжок, в'янула:
  - Жiнка це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
  Мотрона, скошуючи фашистiв, i босими пальчиками нiжок, звалюючи найманцiв, буркнула:
  - Чоловiк потрiбний жiнцi як хлопчик для биття, йому чоловiка не бити, то не буде життя!
  Оленка, ведучи вогонь по фрицях, в'якнула:
  - Жiнцi чоловiка потрiбнi, як свиня роги, тiльки шуба подарована чоловiками - дорога!
  I голонога команда дiвчаток як розсмiяється, вискалив зубки, i босими пальчиками жбурляючи гранати.
  Войовницi дiвки лихi. Їх битися стихiя, їх битися стихiя!
  Астрахань, схоже, не збираються вiддавати. Наскiльки тут дiвча, реально бойовi.
  Вiйськовi сили у Третього рейху колосальнi. Такi потужнi тут новi танковi дивiзiї. Випуск танкiв зростає. Бомбардувань немає, є можливiсть постачати робочу силу з iталiйських, французьких, бельгiйських та голландських володiнь Африки.
  А також з Африки добувати нафту, вольфрам, багато елементiв, включаючи i уран.
  Тобто, новi танки штампуються. Зокрема поява "Пантери"-2, краще захищеної та сильнiше озброєної, з потужнiшим двигуном, впливає на перебiг вiйни чимало.
  Танкiв та лiтакiв стає дедалi бiльше. Ось уже завершуються роботи над Ю-488. Перший серiйний лiтак Третього Рейху iз чотирма двигунами. Дуже потужний та швидкий. Його родзинка вiдносно невелика площа крила, через що бомбардувальник може лiтати зi швидкiсть в 700 кiлометрiв на годину. Отже, радянськi винищувачi його точно не наздоженуть.
  Тож у СРСР нова назрiває проблема. Сили реально у Червоної Армiї виснажуються. До верстатiв ставлять школярiв. Воюють вже пiдлiтки з чотирнадцяти рокiв, практично офiцiйно. Хлопчаки, звичайно ж, спритнi, i взагалi непоганi бiйцi. У юному вiцi навiть легше сховатися i видертися на дерево. I швидше навички вiйськовi освоюються. Пiдлiтки борються не гiрше за дорослих, у них важче потрапити. Та й психологiчно в дiтей вiком стрiляти важче.
  У нiмцiв чимало жiнок-снайперiв, i надто юних бiйцiв будь-якiй самцi стрiляти незручно, соромно.
  Та закликати стали в СРСР уже з чотирнадцяти рокiв. А також ставили пiд рушницю та пенсiонерiв. Жiнок у вiйськах ставало дедалi бiльше. Особливо охоче приймали прекрасну пiдлогу в танковi та авiацiйнi вiйська, та у снайпери. Жiнки непоганi снайперки. А оскiльки вони зазвичай меншi на зрiст, нiж чоловiки, то i в танках їм боротися зручнiше, i авiацiї теж. Часто у танках воювали й пiдлiтки. Треба вiдзначити, що хлопчики та жiнки бiльш чутливi шкiрою, та їх лiтаки та танки рiдше пiдбивають, нiж у дорослих чоловiкiв. Непогано пiдлiтки та у ролi снайпером. Хлопчик може у бiльш вузьку щiлину пролiзти, замаскуватися, або на дерево видертися. Часто в армiї траплялися i молодшi чотирнадцяти рокiв бiйцi.
  Адже вiйна пожирає людськi ресурси. Та й територiї стає дедалi менше пiд контролем СРСР. I ще доводиться вiдбивати численну пiхоту Японiї. Та й танки самураїв є непоганi та особливо самохiдки. З'явився i в них у серiї з середнiй танк, який можна порiвняти за силою з Т-34, i навiть сильнiшим за лобову броню.
  Тож Японiю небезпечно недооцiнювати. I для вiйни з нею потрiбнi солдати.
  Сталiн нервує i все гущавина впадає в лють. Ось 25 грудня 1943 року, вийшов наказ, що члени сiмей, що здалися в полон, будуть розстрiлюватися, включаючи дiтей з дванадцяти рокiв, а молодшого вiдправлятимуться трудовi колонiї.
  Загороджувальнi загони використовувалися дедалi частiше. I розстрiлювали активнiше, i застосовували тортури.
  Сталiн ставав просто нестерпним. Берiя був першим, хто намагався домовитися про сепаратний мир iз нацистами. Але Гiтлер не хотiв миру. Вiн хотiв повнiстю завоювати СРСР. Тим бiльше, поки союзники поза його контролем i межами досяжнiсть.
  У Третьому Рейху розроблялася реактивна авiацiя. Насамперед МЕ-262, але цей винищувач потребував бiльш надiйних двигунiв, щоб не розбиватися, надто вже часто.
  Перспективним здавався i бомбардувальник "Арадо", i проект Ю-287.
  Непогано показав себе практично новий ТА-152, як багатоцiльова машина i дуже швидкiсна. Загалом нiмецькi вiйськовi поки що в повiтрi були сильнiшими. Тим бiльше, що радянськi Якi та Лаггi через брак алюмiнiю, виходили бiльш важкими, i менш маневреними тим еталоннi машини. Тож якiсть радянської авiацiї впала до критичного рiвня. МЕ-309 зi своїм потужним озброєнням, навiть з урахуванням проблем iз маневренiстю, добре справлявся з радянськими машинами, витiсняючи МЕ-109. А ТА-152 мав би замiнити Фокке-Вульф.
  Так що у нiмцiв все бiльш-менш хокей. Але роботи над технiкою велися.
  Наприклад, першим танком з новою схемою компонувань обiцяв стати "Лев"-2. Розташувавши трансмiсiю i двигун одним блоком спереду танка, а вежу зрушивши назад, нiмцi економили на кадарному валi i знизили висоту машини. Внаслiдок чого "Лев"-2 вийшов куди легшим, i отже швидким.
  Через труднощi воєнного часу в СРСР майже припинився випуск важких танкiв, у серiї майже все було унiфiковано за Т-34-76. Так що фашисти в проектi створення нового основного танка вже не збиралися робити занадто товстою броню бортiв. I "Лев" мiг укластися в п'ятдесят п'ять тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Втiм, вага танк "Лев"-2 могла ще зменшитися, за рахунок зниження калiбру зброї. Колишнiй явно став надлишковим. Тим бiльше, що тридцятьчетвiрки мали броню низької якостi, i їх уже почала пробивати навiть 37-мiлiметрова, нiмецька гармата, що морально застарiла.
  Сталiн явно психовав... I метал громи та блискавки... Але нiчого не мiг вдiяти...
  На новий рiк нiмцi розпочали штурм ще не зайнятої частини Астраханi дельти Волги. Наявнiсть безлiчi рiчкових перепон, складний рельєф мiсцевостi, близькiсть Каспiйського моря дозволяли Червонiй армiї затягнути оборону Астраханi, i тримати її навiть краще за Сталiнграда. Тим паче радянськi дiвчата демонстрували безмежний героїзм.
  А на Кавказi, особливо взимку, дуже важко просуватися горами. Щоправда, нiмцi йшли вздовж зручнiшого узбережжя Каспiйського моря. Махачкала стала кордоном, де радянськi вiйська, зiбравши всi сили в кулак, спробували зупинити фашистiв.
  Але боєприпасiв, якi доставлялися лише морем, не вистачало.
  Тамара билася вiдчайдушно зi своїм босоногим батальйоном дiвчат.
  Вiйницi завзято билися i показували безприкладний героїзм, i найбiльшу мужнiсть.
  I майже голi билися взимку та в мороз.
  Тамара жбурнула босою нiжкою гранату, i дала чергу, викошуючи противникiв i, пискнула:
  - За СРСР!
  Ганна теж кинула босими пальчиками нiжок гранату i перевiряла:
  - За комунiзм!
  Акулiна дала влучну чергу, вибила ворогiв i в'якнула:
  - За велич Росiї!
  Вiкторiя довбала по супротивнику, почала викошувати ворога, зрiзаючи його немов бритва бороду i, буркнула:
  - Стоятиме СРСР!
  Олiмпiада, ведучи вогонь по ворогу, i кинувши босими пальчиками нiг, вибуховий пакет, в'якнула:
  - За Вiтчизну та перемогу до кiнця!
  Ось так ось дiвчата б'ються. Дiють вiдчайдушно та колосальною рiшучiстю.
  Тамара стрiляючи, зазначила:
  - Диявол їх не вiзьме, i тодi вiзьмемо ми!
  Бої тут жорстокi i водночас конструктивний.
  Анастасiя Вiдьмакова б'ється в небi... Її мордочка навiть кривиться вiд лютi, i вона верещить:
  - Слався епоха комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок наводить авiацiйну гармату на цiль, i збиває ворожi лiтаки, пiсля чого верещить:
  - За трудовi успiхи!
  Акулiна Орлова збиваючи супротивникiв, впевнено реве, скелячи зубки:
  - За такий великий комунiзм на всiй планетi!
  Льотчиця кричить:
  - Нас знають навiть дiти!
  I босими пальчиками нiжок наводить авiацiйну гармату на цiль, i розносить ворога, i пищить:
  - В iм'я епохи комунiзму!
  Дiвчина скажемо прямо - термiнатор та пекуче полум'я. Ось iз нею жоден вулкан не зрiвняється.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  - Менi вже який день, вiра в Бога снитися, у мене така лiнь, не хочу молитися!
  I агресивно пiдморгнула красуням.
  Ось це бої тут.
  А лiтаки у дiвчат застарiлi. I це їхнiй солiдний мiнус. А ще й важкi та не надто маневренi...
  Одного з хлопчикiв, що бився, збили, i вiн не встиг вистрибнути з парашутом. I це очевидно його колосальний подвиг.
  Дiвчата б'ються в повiтрi та веселi...
  Альбiна та Альвiна на хороших винищувачах МЕ-309 борються i звичайно рахунки набирають активно.
  Дiвчата дуже пишаються своїми успiхами.
  Альбiна збила радянський лiтак, за допомогою витонченої, босої нiжки i пропищала:
  - За наших орлiв!
  Альвiна скосила однiєю чергою три росiйськi машини i в'якнула:
  - За наших соколiв!
  Дiвчата взялися за справу хвацько... А ще й люблять катувати росiйських солдатiв.
  Ось потрапив у полон хлопчик-льотчик рокiв чотирнадцяти. I йому пiдсмажили красунi дитячi круглi п'ята. А потiм стали обливати голого крижаною водою. Потiм окропом i знову крижаною водою.
  Такi ось бойовi красунi.
  Альбiна проспiвала:
  -За нашi iкла, пазурi, зуби, кулаки!
  Альвiна прокричала на всю горлянку:
  - Так хочуть гарної бiйки!
  I дiвчата босими пальчиками нiжок продовжували творити чудеса i збивати радянськi лiтаки.
  Втiм, i росiйськi льотчицi їм вiдповiдали. Алiса та Анжела щойно пересiли на ЯК-9. I давай нiмцiв молотити та ще спiвати при цьому;
  Ти втiлення доблесної країни,
  Товариш Ленiн та товариш Сталiн...
  У СРСР всi люди iстинно рiвнi,
  А кулаки з чавуну та сталi!
  
  Для Ленiна не страшний звiр Адольф,
  Тепер Володимир - вождь товариш Сталiн.
  Ми вразили фрицiв у око не в брову,
  Усiх гiтлерiвцiв разом розiрвали!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Велика, безкрайня Вiтчизна.
  Усi нацiї єдина сiм'я,
  Ми скоро житимемо за комунiзму!
  
  Хай зробимо свою країну сильнiшою,
  Нехай Росiя швидко зеленiє.
  Ми потрапимо фашисту в лоб вiрнiше,
  I наша мiць повiр, не кам'янiє!
  
  I Iсус як вождь цiлком великий,
  Вiн наш Господь, i Бiлий Бог Всесвiту.
  А фюрер буде дуже битий,
  Адже наша молодецтво стала незмiнною!
  
  Так заради нашої Батькiвщини святий,
  Ми будемо з фрицем ревно боротися.
  Бiжить дiвчисько по снiгу босий,
  Вона бажає в лютiй злостi битися!
  
  Сталiн став тепер радянський вождь,
  Такий великий, смiливий та вмiлий...
  Росiю комунiзму ворог не чiпай,
  Хоч iз тобою сила Люцифера!
  
  Дiстати ми зможемо Гiтлера, повiр,
  Хоч надiлений вiн бiсовою силою.
  Одна Гiтлер це хижий звiр,
  Хоча зiзнатися фрицi не дебiл!
  
  Коротше ми до Берлiна бiйцi увiйдемо,
  Там Ленiн вiн же Сталiн iз нами буде...
  Фашистiв як цуценят легко порвемо,
  I наша сила вiрте, не зменшиться!
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Настав новий 1944 рiк ... Незважаючи на дуже скрутне становище на фронтах, в СРСР велися роботи зi створення нової технiки. Зокрема великi надiї пов'язувалися з танком IС-2 та його потужним озброєнням. Гармата 122-мiлiметра могла стати потужним аргументом у вiйнi з гiтлерiвцем. Надiї пов'язувалися i Т-34-85 з потужнiшою гарматою, великою вежею, але колишнiм корпусом та ходовою частиною.
  Найгiрша справа з лiтаками. ЯК-3 у серiю не мiг пiти через нестачу якiсного дюралю, а на ЛАГГ-7 через новий двигун не можна було пiти без спаду виробництва.
  Так що Сталiн прийняв рiшення, що поки що основним радянським винищувачем залишається ЯК-9 i ЛАГГ-5, а штурмовиком IЛ-2 - простий у виробництвi i живучий. А в танках поступово перехiд на Т-34-85 та IС-2.
  Хоча так, щоб не було спаду виробництва.
  А фронт трiщав швами, нiмцi захоплювали Кавказ. Махачкала впала, i вони вже наближалися до кордонiв Азербайджану!
  Тут билася Тамара зi своїм жiночим батальйоном. Знову дiвчата в лахмiття з гiмнастерок i босi боролися з переважаючими силами супротивника.
  Тамара дала чергу фашистам, скосивши частину ворогiв. А потiм босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчої сили гранату, i прочирикала:
  - Слава СРСР!
  Ганна стрiляла по гiтлерiвцях дуже влучно. I босими пальчиками нiжок кидала гранати забiйної сили, розриваючи супротивникiв на частини.
  Пiсля чого прокричала:
  - Слава комунiзму!
  Акулiна ведучи вогонь по ворогу, пiдрiзала фашистську пiхоту. Зрубала фрiцiв, кинувши босими нiжками гранату i пропищала:
  - За Росiю нашу велику матiр!
  Вiкторiя, стрiляючи в супротивника, i кидаючи в нього гранати босою нiжкою, вiдзначила:
  - За Батькiвщину велику!
  Олiмпiада, теж ведучи вогонь iз кулемета, вякнула:
  - Слава часом великого комунiзму!
  Дiвчата бiйцi чудовi...
  Б'ються, як належить красуням...
  Тамара, борючись, згадала початок вiйни. Як їй довелося втекти вiд нiмецьких вiйськ. Вона тодi чула гучнi удари гармат. Йшла дiвчина вiд канонади. Її подругу Тетяну, нiмцi впiймали i забрали новi туфлi, зiрвали прикраси та сережки. I погнали босу в неволю... Тетяна була донькою секретаря обкому, i без взуття ходити їй доводилося не часто. Це i приниження гордостi, йти босий як простолюдина, i нiжним пiдошвам боляче. Дiвчина збила собi в кров ноги i при кожному кроцi стогнала.
  Тамара теж була в нових подарованих чобiтках i вiд довгого переходу натерла собi п'яти. I роззулася, пiшла босонiж. Вона дiвчисько з аула, яке по боргу служби в Українi. Її нiжки в дитинствi ходили i по гiрських кручах. А це, звичайно, не порiвняти з дорогами рiвнини. Щоправда, i в неї вже з пiдошви зiйшли мозолi, i не так комфортно йти. Але ступнi швидко огрубiли знову. I вона майже не страждала.
  А ось Тетяна так збила ноги, що не могла вже йти. Її б нiмцi й пристрелили, але пошкодували красуню. Посадили на вiз, але натомiсть змусили спiвати. Тетяна мала приємний голос i заспiвала їм кiлька полiтично нейтральних пiсень.
  Що з нею сталося далi, Тамара не знала. Сама вона йшла лiсом, вiдчувала босими нiжками, горбики, шишечки, гiлочки, i їй було навiть приємно. Ось коли по гострому каменю гiр йдеш, то навiть мозолистим пiдошвам, якщо йти довго стає колко i боляче. А ще неприємнiше крокувати колючками. Коли такi встромляються в пiдошви, то стає куди болючiше, навiть грубим пiдошвам дiвчинки.
  Тамару в походi долала втому та голод. Дiвчина їла ягоди, i цього мало. А нiмцi стрiмко просувалися вперед. В Українських лiсах Тамара, що звикла жити в горах, не дуже орiєнтувалася. Запутала, i опинилася в глибокому тилу.
  I ось наче загнана кiшка в лiсi. Тодi дiвчисько пiдловило нiмцiв на мотоциклi. Вони зупинили машину з вiзком, щоби набрати води. А Тамара пiдiбралася до автомата, i як рiзане з нього по супротивнику. I зрiже невпевнено, але точно. I фашисти падають i корчать у муках. Тамара їх добиває. Одному рушила голою п'ятою в пiдборiддя, той упав. I дiвчисько його добило.
  Пiсля чого красуня видерлася на мотоцикл, i натиснувши на педаль босою ногою, рвонула.
  Так пересуватися куди веселiше, нiж пiшки та босий.
  Тамара на ходу спiвала:
  - Любо братики, любо, любо братики жити! З нашим отаманом не доводиться тужити!
  Отака виникла бойова краля.
  I тепер вона бореться з фашистам, наче термiнатор-комсомолка. Але сили нерiвнi, i батальйон дiвчат змушений вiдходити. Бої тут киплять, наче вода в велетенський чайник над вулканом.
  Анна стрiляючи i кидаючи босими пальцями нiжок убивчої сили гранату, зазначила:
  - На вiйнi всi засоби хорошi, крiм самогубних!
  Акулiна ведучи вогонь по супротивнику, збиваючи гiтлерiвцiв, вiдзначила:
  - У всьому ми будемо першими!
  I гола п'ята дiвчини пiддала презент знищення.
  Вiкторiя, ведучи вогонь фашистами, i зрубуючи ворогiв, автоматними чергами, в'якнула:
  - Не буде пощади ворогам!
  I пiдморгнула напарницям.
  Олiмпiада жбурнула босими, точеними нiжками, важку зв'язку гранат i пискнула:
  - За велич найгуманнiшого суду у свiтi та комунiзму!
  Войовницi й справдi тут славетнi, як космiчної ери.
  Воюють з колосальним запеклiстю.
  Але гiтлерiвцi все одно Кавказом просуваються. Ось у лютому 1944 року нiмцi та турки з'єдналися, розрiзавши радянськi вiйська на двi нерiвнi частини.
  Фюрер вимагав добити СРСР. Астрахань все ще трималася. Фашисти як завжди у бойовiй формi... У повiтрi борються першi МЕ-262. Слiд зазначити, що сенсацiї вони не справили. На великiй швидкостi не надто зручно потрапляти iз 30-мiлiметрових авiацiйних гармат. Так це треба зазначити серйозно. Деякi проблеми МЕ-262 має i через велику вагу. З маневренiстю зокрема.
  Вдалий у застосуваннi ТА-152 який полюбився льотчикам, i став робочою конячкою. Насправдi машина i фронтовий бомбардувальник, i винищувач i штурмовик. Навiть з'явилися iдеї повнiстю перевести нiмецьку авiацiю на цей лiтак. Серед його переваг варто вiдзначити живучiсть i швидкiсть, i потужне озброєння, придатне для штурмовика i винищувача.
  Все активнiше застосовується i МЕ-309, що модернiзується. Поки що ще у строю i МЕ-109, який не знiмають через те, щоб не знизити виробництво. Навiть з'явилася нова модифiкацiя МЕ-109 "К" з потужнiшим двигуном, озброєна одразу п'ятьма авiагарматами. Таку машинку так легко i не здолаєш.
  МЕ-309 теж отримав потужнiший двигун i крила стрiлоподiбнi. Дуже небезпечна машина. Радянськi льотчики поки що на старих лiтаках лiтають, i їхня якiсть лише знижується. Поки що, ЯК-9, не такий уже й поганий, досить маневрений, а надмiрна швидкiсть йому й не потрiбна.
  Нiмецькi вiйська сильнi... На рахунок танка Т-34-85 виникли суперечки. Чи варто робити броню вежi товщi? Адже в цьому випадку вага зросте. А слiд зазначити, що якiсть радянської бронi впала. Легуючих елементiв не вистачає, а якiсть зварювання чи литої форми впала до критичного рiвня.
  Але дiвчата борються, як героїнi.
  То ось танк Єлизавети розбитий i дiвчата йдуть. Босi й у бiкiнi бiжать снiгом, залишаючи витонченi слiди.
  Катерина вiдзначила iз злим виглядом:
  - Нас капiтально душать!
  Олена вiдзначила зi злiстю:
  - Але ж ми все одно переможемо!
  Єлизавета вистрiлила з пiстолета, догодивши нiмецького мотоциклiста i, буркнула:
  - Потрапила я до нiмця! Як вiн отримає вiд мене влучно!
  Єфрасiя енергiйно вiдзначила:
  - Там i життя вони кiнчають, i не вирватись назад!
  Катерина була агресивним дiвчиськом, i спiвала:
  - У сказi, ми гiмни iмперiї спiваємо!
  Дiвчата бiжать собi, i їхнi голi круглi п'ята миготять.
  Хлопчик, побачивши дiвчат, злякано запитав їх:
  - I звiдки взялися босоногi?
  Єлизавета вiдповiла:
  - Виконуємо тактичний маневр!
  Хлопчик прочирикав:
  - Раз, два - горе не бiда,
  Вiдступати не треба!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою,
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Катерина прочирiкала, скелячи зубки:
  - Знай що вiрний друже, завжди з тобою!
  Олена прокричала:
  - Не бiйся! Ми ще повернемося.
  I всi чотири дiвчата хором кричали;
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Войовницi готовi будь-якого нiмця порвати... А босонiж у снiгу вони такi сексуальнi та красивi. Наскiльки прекраснi цi дiвчата, немов квiтучi та нев'яне троянди.
  Ну, а Гiтлер не жартує, i навколо нашої Батькiвщини хмарами крутить. Зуби в серце встромляється, i кров у неї випиває!
  А дiвча залишають за собою дуже гарнi слiди. Нiмцi йдуть цими слiдами i бухаються на колiна i жадiбно дивляться. Такi ось вони дикi войовницi. А нiмцi цiлують вiдбитки ступнiв дiвчат.
  А в небi борються Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова. Двi чудовi дiвчата.
  Анастасiя, збиваючи фашистiв i вивертаючи свiй лiтак, використовуючи босi пальчики нiжок, заспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося!
  Акулiна зрiзаючи гiтлерiвцям хвости, використовуючи босi пальчик нiжок, прочирiкала:
  - Давай цiлуватись!
  I дiвчата знову молотять нiмцiв без жодної жалостi та церемонiй. Такi ось вони розумницi.
  Анастасiя знову вивернула свiй ЯК-9 i, пропищавши, в'якнула:
  - Ось iм'я комунiзму!
  Акулiна iз цим погодилася:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться.
  Анастасiя, збиваючи нiмцiв, буркнула:
  - Батькiвщина наше сонце!
  I такi ось бойовi тут дiвчата, найвищий радянський клас.
  I нiмцям дiстається дуже сильно. I воєннi дiї розвиваються.
  У березнi гiтлерiвцi розпочали штурм Баку. Йде наступ на велике, повне нафти мiсто. Бої розгортаються запеклi.
  Нiмцi обстрiлюють Баку, використовуючи важку артилерiю.
  I бомбять штурмовиками. А ось бомби скидають i першi, новiтнi Ю-488, що вiдрiзняються колосальною потужнiстю. Цi машини, просто звiрi.
  На однiй з них Гертруда, Єва та Фрiда. Красивi дiвчата, маючи чудовий огляд, сиплють бомби на радянськi позицiї. I вбивають солдатiв Червоної армiї та мирних жителiв.
  Баку горить ... Вгору пiднiмається стовпами дим. Горять i нафтовi свердловини, все палає.
  Гертруда вимовляє з усмiшкою:
  - Бог любить Нiмеччину!
  Єва, натискаючи голою п'ятою на важiль i скидаючи бомби, погоджується:
  - Звичайно ж! Адже ми обраний рiд!
  Фрiда агресивно заспiвала:
  - Наш народ обранець небес!
  I пiдморгнула напарницям. Ось такi тут дiвки та бойовi, просто втiлення агресивностi. I бойового натиску.
  Гертруда дала чергу з авiагармат, i прочирикала:
  - За велич нашої Вiтчизни!
  Єва, стрiляючи в супротивникiв, пiдтвердила:
  - За колосальну велич!
  Дiвчата видно швидко освоювали лiтаки. Такi ось вони бойовi подруги.
  I в карти їх так просто не виграєш. А вони ворогiв з диким шаленством молотять.
  Фрiда вiдзначила:
  - Я жiнка великої мрiї та краси!
  Пiсля чого знову пальнула з авiацiйних гармат, збиваючи радянськi винищувачi, що намагалися атакувати нiмецького монстра.
  Та проти гiтлерiвцiв таке вiдчуття, що й не встояти.
  Баку пiд ударом.
  Тамара її батальйон борються за це мiсто. Дiвчата б'ються вiдчайдушно i демонструють безмежний героїзм.
  Тамара дала чергу, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату, розкидавши нiмцiв та їхнiх найманцiв, пискнула:
  - За Батькiвщину мою безкрайню!
  I пiдморгнула своїм напарницям. Вона войовницi найвищого рiвня, якiй немає рiвних.
  Хоча, звiсно, й iншi дiвчата непоганi. Дуже навiть скажемо, вiдмiнно б'ються.
  Анна ось, наприклад, взяла, поклала фашистiв, наче ударом серпа.
  I прочирiкала:
  - За СРСР!
  I голою п'ятою пiддала вбивчий подарунок смертi.
  Акулiна ведучи вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За мою Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить презенти анiгiляцiї, що винищують всiх пiдряд.
  Вiкторiя б'ється з ворогами, дiючи вiдчайдушно та рiшуче. Вибиває супротивникiв чергами. Потiм босими пальчиками нiжок кидає забiйної сили гранати. I верещить:
  - За iдеї комунiзму!
  Олiмпiада теж б'ється. I ця дiвчина-богатир цiлий ящик шпурне з вибухiвкою своїми голими, мускулистими ногами. I танк "Лев", перекинеться.
  Войовниця вигукне:
  - Але пасаране!
  Бойовi дiвчата та дуже гарнi. Нiколи не здаються i поступаються. Вони сила термiнаторiв.
  А сили дуже нерiвнi... Баку охоплено пожежами. Радянським вiйськам не вистачає боєприпасiв. I це найголовнiша проблема.
  Багато хто в розпачi здається в полон.
  Герда та її команда змушують невiльникiв-чоловiкiв цiлувати собi голi пiдошви. Тi це покiрно роблять i лижуть п'яти.
  Потiм дiвчата знову залазять у "Пантеру"-2 та стрiляють. Вибивають радянськi знаряддя.
  Майже весь Кавказ уже захоплено. Але ще тримається Єреван. Героїчнi бореться мiсто Потi - останнiй порт, у якому ще тримаються залишки Чорноморського флоту.
  I там дiвчата рiзних нацiональностей борються. I б'ється загiн босоного Гульназi. Красива грузинка i в нiй команда дiвчинi.
  Гульназi кидає босою нiжкою пакет iз вибухiвкою, розриває гiтлерiвцiв i пищить:
  - Слава величi свiтового комунiзму!
  Тамiла її напарниця теж босою нiжкою жбурляє вбивчо сили гранату, розриваючи туркiв i, верещить:
  - За Батькiвщину-мати!
  Машка дiвчина з Росiї, дає чергу i босими пальчиками нiжок жбурляє розривну мiць, i пориває фашистiв, кричить:
  - Слава часом свiтового комунiзму!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Скосила фашистiв i голою п'ятою послала презент убивчої смертi, змiнюючи супротивникiв, i вереща:
  - За нашу перемогу!
  Ось як дiвчата героїчно борються. I їх реально не зупинити, i не повернути. Вони просто бойовики-самки та супер. I якщо вже б'ються, то, як богатирi та надлюдини!
  Але, на жаль, важко втриматися проти фашистiв та їхнiх переважаючих сил. У небi Альбiна та Альвiна набирають впевненi рахунки. I стiльки лiтакiв збивають, що їх не зупинити.
  Альбiна, збиваючи черговий радянський лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок, заспiвала:
  - Нас неможливо перемогти, мисливець перетворитися на дичину!
  Альвiна пiдрiзаючи супротивникiв, i енергiйно крутячи головою на потужнiй шиї, прочiрикала:
  - Слава епосi нового арiйського порядку!
  I теж голою п'ятою пiддає...
  Дiвчата вже збили кожна понад п'ятсот лiтакiв i отримали Лицарський хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось такi вони красунi просто несусвiтнi. I якщо вже б'ють ворогiв Третього Рейху, то цих диявол не зупиниш. Понад п'ятсот збитих лiтакiв лише у Марселя. Цей феномен, звичайно, на висотi. Гiтлер навiть вирiшив затвердити i шостий ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Її отримає той, хто першим перевищить тисячу збитих лiтакiв. I це буде результат просто феноменальний.
  Альбiна зрiзала однiєю чергою з авiацiйних гармат 30-мiлiметрового калiбру одразу п'ять радянських лiтакiв i натискаючи босими пальчиками нiжок на гашетки, проворкувала:
  - Слава нашому натиску!
  Альвiна скошуючи радянськi машини, i пiдрубуючи ворогiв за допомогою босих пальчикiв нiжок, в'якнула:
  - Героїзму величезна слава!
  I войовницi пiдморгнули одна одною!
  Вони б'ються як завжди в бiкiнi та босонiж, i в цьому їхня сила. Дiвчата просто супермени-самки. Хоч i служать злому дiлу. I люблять полоненим пiонерам смажити п'ятки вогником. Ось такi ось тут дiвчата. Жорстокi та симпатичнi.
  Альбiна якось сказала:
  - Немає у свiтi доброти, є лише слабкiсть!
  I голою п'ятою скинула пара бомби, на радянськi позицiї, вивiвши з ладу три гармати.
  Оце войовницi, якi не дають нiкому абсолютно пощади! Але їхнi удари просто нищiвнi.
  Альвiна вiдзначила з усмiшкою:
  - Нема мiсця слабким, пiд сонцем!
  I пiдморгнула напарницi.
  Войовницi, якi не виявляють слабкостi та не здаються нiколи. Вони воiстину чемпiонки iз чемпiонок. Хоч i зi знаком мiнус, бо служать злому силi.
  Але при цьому веселi та привабливi.
  Альбiна, скелячи зубки, i посилаючи вбивчi авiацiйнi снаряди в супротивникiв, прочирикала:
  - Слово нацистське свято - будемо трощити назавжди!
  Альвiна агресивно помiтила, збиваючи супротивникiв:
  - Ми ж реально пiрати!
  Альбiна, зрiзаючи ворогiв, пiдтвердила:
  - Решта мрiя!
  I войовницi стали такими нищiвними i всiх збиваючими, наче шайби забиваючи ключками.
  Альвiна прочiрiкала, руйнуючи росiйськi лiтаки:
  - Ми бойовi гiтлерiвськi орлицi!
  I пiдморгнула напарницям.
  Войовницi тут i справдi пускають у ворогiв кишки. Отримує Червона Армiя вiд нього капiтально.
  Бойовi дiвчата так завзято вибивають росiйськi вiйська.
  А ось Хельга на ТА-152 трощить радянськi сухопутнi вiйська. Пiдбиває САУ-85 i верещить:
  - За велич Нiмеччини та її синiв та дочок!
  А ось бої ще продовжуються за Астрахань.
  Дiвчата з останнiх сил триматися.
  Оленка жбурляє босою нiжкою бомбу з вибухiвкою. Розриває фашистiв i верещить:
  - За комунiзм священний!
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцях, i теж босими пальчиками нiжок метаючи гранату, верещить:
  - I за країни порятунок!
  Алла, збиваючи супротивникiв, i без зайвих церемонiй їх викошуючи, i пiдкинувши голою п'ятою гранату, пискнула:
  - Ось у чому наша слава звучить!
  Марiя руйнуючи ворогiв, босими пальчиками нiжок метаючи подарунки смертi, реве:
  - Ми великi у славi своїй!
  Маруся, скошуючи наступаючих арабських найманцiв шеренгами, i кидаючи босою нiжкою гранату, виє:
  - За змiни, щоб падали цiни!
  Мотрона, з кулемета гася гiтлерiвцiв, взяла i пропищала:
  - Наша Батькiвщина СРСР! Буде розчавлений сер!
  Войовницi тут iз великою агресивнiстю дiють. I бойовий їхнiй натиск колосальний.
  Вони в цiлому показують свою колосальну силу пiлотаж. I справдi нестримний натиск.
  Войовницi босi, але щасливi.
  У квiтнi таки Баку гiтлерiвцi захопили. Нестача боєприпасiв далася взнаки. При цьому майже одночасно впала i Потi. Лише однi Єреван, що на гiрських кручах тримався. Але й вiн був приречений. Добiгали i там кiнця боєприпаси, i продовольство. Просто це мiсто турки поки що не штурмували, i намагалися взяти змором.
  Дiвчата з батальйону Тамари частково розчинилися серед пiдпiльникiв, а частина разом iз командиром по тилах перемiщалася до фронту... Хотiла пробитися до своїх.
  Кавказ вже майже повнiстю захоплений, але вiйна триває. Хоча СРСР i втратив своє найбiльше на той час родовище нафти. Але не зламана духом Червона армiя. I є ще нафту у Поволжi, у Сибiру та у багатьох iнших мiсцях.
  Гiтлер наказав до 20 квiтня добити росiян в Астраханi. I бої розгорнулися iз колосальним розмахом. I бомбування рiзко посилилися.
  СРСР опинився пiд сильним пресом. Бої йшли за Алма-Ату, яку штурмували японцi. Мiсто було практично повнiстю оточене.
  Самураї, щойно злегка потеплiшало, намагалися розвинути наступ, i у напрямку Магадана.
  Веронiка боролася в Алма-Атi i вiдбивала разом зi своїм батальйоном дiвчаток, натиск самураїв.
  А тут їх багато. Воюють також i набранi методами обвал китайцi.
  Японцi кидають жовтих солдатiв у бiй... Тi наступають i буквально закидають радянськi позицiї своїми трупами.
  Веронiка веде вогонь. I скошує китайцiв та самураїв шеренгами. Кидає босими пальчиками нiжок гранати i пищить:
  - Слава росiйському духу!
  Марфа теж веде вогонь, зрiзає супротивникiв i пищить:
  - За Вiтчизну нашу!
  Наташка, стрiляючи в японцiв i китайських набраних на роль гарматного м'яса солдатiв, верещить:
  - За Великий комунiзм!
  Алiна, стрiляючи по самураях, i китайським бiйцям, скошуючи їх з великим азартом, i голою п'ятою пiддавши презент смертi, пискнула:
  - За новi рубежi комунiзму!
  Веронiка стрiляє по ворогу з великою влучнiстю, i пробиває китайцям голови, i при цьому верещить:
  - Славитись радянська земля!
  I голою нiжкою нею посилається колосальної сили граната, яка ворве всiх ворогiв.
  Марфа, зрубуючи ворогом, i босими пальчиками метаючи подарунок смертi, верещать:
  - Прав епоха комунiзму!
  Наташка розiрвавши, кинувши босою нiжкою вибуховий пакет, масу китайцiв, в'якнула:
  - За новий радянський порядок!
  Алiна, ведучи дуже точний вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За новi рубежi комунiзму, ми боротимемося!
  I гола її п'ята пiддала бомбардування руйнування.
  Бойовi дiвчата, наче iскри в них iз очей сиплються.
  Нi японцям таких не пiдкорити, навiть разом iз китайськими силами. I пруть самураї на штурм.
  I знову закидають усi пiдступи трупами. Але їх дуже багато, i батальйону босоногих красунь доводиться вiдступати.
  А японцiв дiвчата-нiндзя є. I проти них дуже важко боротися.
  Вони ж такi блискучi, бойовi та красивi. I метають босими пальчиками нiжок, презенти великої руйнiвної сили.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, зрубує мечами радянських солдатiв i верещить:
  - За епоху правлiння iмператора!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, проводить млин, руйнує росiйських вiйськових, i пищить:
  - Слава епосi банзай!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, застосувала прийом вертолiт, зрiзала радянського офiцера i в'янула:
  - Ми завжди перемагаємо!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, застосувала прийом метелик, зрубала трьох росiйських солдатiв, кинула босими пальчиками нiжок горошинку. Та вибухнула i перевернула тридцятьчетвiрку.
  Войовниця пискнула:
  - За новий японський порядок!
  Такi ось дiвчата тут чудовi i справдi крутi ... I Червона армiя на Далекому Сходi зустрiла серйозного ворога.
  Але в центрi радянськi вiйська завдають раптового удару в напрямку Ржева.
  Тут екiпаж Єлизавети вперше бореться на новому танку IС-2. Машина, з якою пов'язуються деякi надiї. Зазвичай у нiй п'ять членiв екiпажу, але тут войовницi справляються вчотирьох.
  Єлизавета стрiляє зi 122-мiлiметрової зброї. Вбивчої сили летить руйнiвний снаряд. Описує дугу i вражає з великої дистанцiї Т-4.
  Єлизавета вигукує:
  - Ось це я добре лупнула!
  Катерина у вiдповiдь заряджає, використовує босi пальчики нiжок i досадою помiчає:
  - А гармата то не надто скорострiльна!
  Єлизавета iз цим погодилася:
  - Не iдеальний винищувач танкiв!
  Олена, яка допомагала босими нiжками зарядити зброю, наголосила:
  - Зате вбивча!
  I ось пальнула Катерина. I снаряд вразив у борт iз великої вiдстанi "Пантеру". Так забiйна гармата ...
  Катерина зазначила:
  - У нас багато енергiї та азарту!
  Олена iз цим погодилася:
  - Дуже багато! Слава Росiї!
  Єфрасiя також зазначила:
  - Огляд у цiєї машини слабка дiвчини. Як ви з неї стрiляєте?
  Олена логiчно наголосила:
  - А це у нас так око накидане! Якщо вже б'ємо, то б'ємо!
  I войовницi хором заспiвали:
  - Ми не боятися i завжди битися!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  21 квiтня Астрахань досi залишалася частково пiд контролем радянських вiйськ. Нiмця не вдалося повнiстю взяти.
  Рельєф мiсцевостi дозволяв тут добре оборонятися. I нiмцi вирiшили змiнити тактику. Замiсть атак перейшли у бомбардування та обстрiлу.
  Оленка та її команда сховалися в бункер i перечiкували масований обстрiл.
  Дiвчата їх якраз шiсть, грали в карти. Тримали колоди босими пальчиками нiжок та вели дискусiю.
  Анюта сердито вiдзначила:
  - На Кавказi залишився не взятим лише Єреван. У цьому лише наш останнiй острiвець у цьому регiонi. А що буде згодом?
  Оленка логiчно припустила:
  - Найiмовiрнiше пiдуть на Москву. У цьому їхнє кредо!
  Алла помiтила зiтхаючи:
  - Сили дуже нерiвнi... Ми реально програємо вiйну, i в нас не вистачає солдатiв!
  Марiя логiчно наголосила:
  - I фашисти зазнають втрат! Їм проти нас не встояти!
  Мотрона висловила думку, кинувши босими пальчиками нiжок, карту:
  - Ми народженi перемагати i неодмiнно переможемо, я це знаю!
  Маруся погодилася, вiдбиваючи вiд суперницi за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Звiсно, сумнiвiв немає!
  Оленка не настiльки оптимiстична, кидаючи карту голою, засмаглою нiжкою:
  - Можливо, нам дiвчата доведеться жити пiд окупацiєю, але я вiрю, ми, безперечно, переможемо!
  Анюта рiшуче заявила:
  - Можна i партизанськими методами воювати, i буде дуже гарно, коли воювали з такими круто!
  Алла агресивно вiдзначила:
  - Воювати слiд активнiше!
  Дiвчата затупили розмову. Потiм переклали на iншу тему.
  Маруся помiтила з досадою:
  - Ось кiлькiсть вiруючих людей зростає. Попри всяку логiку!
  Анюта на це заперечила:
  - Нiхто ще не довiв, що Бога немає. I не може довести протилежного. Так що тут можна сперечатися нескiнченно.
  Оленка пiдтвердила:
  - I сперечатися тут безглуздо!
  Алла з цим погодилася:
  - Та без користi ця розмова. Тим бiльше, якщо Бог є, то Вiн такий, що краще йому i не бути!
  Мотрона хихикнула i вiдзначила:
  - Краще такому Боговi й не бути! А поки давайте заспiваємо!
  I дiвчата хором заспiвали;
  Ми дiвчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вiрою бути Вiтчизнi.
  Щоб чекав на фашистiв лютий розгром,
  Ну, а Росiї жити за комунiзму!
  
  Адже з нами Ленiн, немов метал,
  З бронзи хтось мiцнiший за кожну сталь...
  Перевернути свiти я так мрiяв,
  Як заповiв великий генiй Сталiн!
  
  Ми зробимо Вiтчизну крутiше,
  I вище зiрок Батькiвщину пiднiмемо...
  Нехай буде з комсомолками успiх,
  Хоч ножi у нас зовсiм босi!
  
  Фашист напав на Батькiвщину мою,
  Зi сходу нахабно лiзуть самураї...
  Я люблю Iсуса зi Сталiним,
  I супостата вiрю, розшматуємо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунiзм, жартома, збудує...
  Сильнiше за всiх у всесвiтi славний Рiд,
  Додасть на свiдомостi та волi!
  
  Ми, вiрю, не здамося нiколи,
  Вiтчизну не поставити на колiна.
  Товариш Сталiн яскрава зiрка,
  I наш учитель мудрий генiй Ленiн!
  
  Ми зробимо Батькiвщину свою,
  Прекраснiше i променiв на планетi.
  I буде, знай убивчу рушницю,
  Нехай веселяться дорослi та дiти!
  
  Гори Сварог ти в серцi не згорай,
  Ти покровитель всiх мечiв Росiї...
  Побудуємо скоро, вiрю сильний рай,
  Iсус прийде свята мiсiя!
  
  Не вiрте бандi Гiтлера друзi,
  Що переможе вона легко та грiзно.
  Треба все єдина сiм'я -
  I Батькiвщину любити повiр не пiзно!
  
  Господь Всевишнiй нас усiх захистiв,
  Пiднiме триколiрний прапор над землею.
  I перетворитися хижак злiсний на дичину,
  Ми зможемо впоратися i з Сатаною!
  
  Велику Батькiвщину люблю,
  У всьому всесвiтi немає тебе прекраснiше,
  Не продамо Росiю по рублю,
  Побудуємо у свiтобудовi мир та щастя!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини мрiя,
  Височить велика Росiя...
  Решта просто суєта,
  I буде з нами нова месiя!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов i мир ти росiйську подаруєш.
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  I якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марiя Богородиця небес,
  Всесвiту подарувала Iсуса...
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такi,
  Богiв Росiї дуже поважають...
  Ми Батькiвщини великi сини,
  Адже росiяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батькiвщинi друзi,
  Перун, Ярило, i Сварог могутнi...
  Ми будемо дуже сильнi чоловiки,
  I рознесемо на небi навiть хмари!
  
  Ось ворог уже вiдкинуто вiд Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми вiрнi Iсусу зi Сталiним,
  Буде танкiв iз гарматами досить!
  
  Нi, ворог не зможе росiйських приборкати,
  Оскiльки нашi воїни всесильнi.
  Iспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був дуже сильним!
  
  Повiр буде славним Сталiнград,
  I ми його вiд натиску втримаємо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллється кров потоком нестримним!
  
  Дiвчата по морозу босонiж,
  Бiжуть, своїми п'ятами миготить.
  I по фашистах врiжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосi, сузiр'я вiдкриємо.
  Адже сумнiватися у доблестi грiшно,
  I буде людина на Божому тронi!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зумiємо стати молодшою i красивiшою.
  Над нами златокрилий херувим,
  Моїй прекраснiй матерi-Росiї!
  Дiвчата добре заспiвали цiлу поему i босими нiжками продовжили гру в карти.
  22 квiтня святкували день народження Ленiна. Випили дiвчата розведеного з водою та кави спирту i промуркотiли собi пiд нiс.
  Червона Армiя проводила в центрi чергову за рахунок Ржевсько-Сичiвську операцiю. Нiмцi сидiли в оборонi та вiдбивалися. Билися новi радянськi танки Т-34-85 та IС-2. Остання машина часто застрягала у брудi. Та й броню "Тигра"-2 i важчих "кiшок" не брала в чоло. "Пантера"-2 теж могла бути пробита тiльки поблизу.
  Найнiмецькiша машина пробила радянську з бiльшої дистанцiї.
  Гiтлер загалом був задоволений "Пантерою"-2, яка задовiльно захищена, та непогана ходовими якостями та озброєнням. Але вимагав створити танк, який був би захищений краще, i при цьому непогано їздив.
  "Маус" в даному випадку себе показав машиною неефективною. Е-100 активно розроблялася у рамках серiї "Е". Розташування двигуна та трансмiсiї передбачалося зробити разом, а вежу вже й бiльш похилу як i корпус. Товщина бронi залишалася порiвнянною з "Маусом" як i озброєння, але вага мала за рахунок висоти зменшитися до 130 тонн. Двигун у своїй навпаки мав би стати сильнiшим на 1500 кiнських сил, i танку задовiльний рухливiсть.
  I взагалi серiя "Е" мала стати танками нового поколiння. З нижчими силуетами, з великими кутами рацiонального нахилу, потужними гарматами та двигунами, щiльною компоновкою.
  Втiм, поки що нiмцi й так мали непоганi машини. "Пантера"-2 витiсняла колишню модель. З'явився i новий "Тигр"-2 з потужнiшим двигуном, вузькою вежею. Краще захищений та легший вагою.
  Тож на мiсцi фашисти не сидiли.
  24 квiтня 1944 року, перший нiмецький реактивний бомбардувальник "Арадо", завдав удару презентом смертi по Москвi. Вiн скинув бомбу з великої висоти i легко випередив радянськi винищувачi.
  Гiтлер заявив, що тепер СРСР не має шансiв, i скоро буде кiнець Червоної армiї.
  25 квiтня розпочався новий штурм Астраханi. У бою взяла участь перша землерийна машина: пiдземний танк.
  На ньому билися двi дiвчини-нiмкеня: Мерседес i Дора. Воїтельки випробували пiдземну модель, що рухалася у ґрунтi.
  Поки що досить легкий так iз короткоствольною гарматою 75-мiлiметрiв калiбр та чотирма кулеметами.
  Дiвчата тягнуть машини по грунту. Крутяться свердла, розрiзаючи породу. Рух досить повiльний сiм кiлометрiв на годину, для технiки, пiд землею це й непогано.
  Мерседес натискає босими пальчиками нiжок на перший у нiмецькiй армiї джойстик. Це дуже зручно в управлiннi та вимовляє:
  - Ось наша нiмецька наука як досягла успiху!
  Дора iз цим погодилася:
  - Так, ми вже багато вмiємо! Наша мiць дуже велика!
  I теж керує за допомогою джойстика. Дiвчата випробовують спецiальну машину з радаром.
  Ось попереду радянська батарея i пiд неї можна i поринути.
  Мерседес, вискалив зубки, зауважує:
  - Ми збудуємо новий порядок!
  I ось машина гiтлерiвцiв виринає. Осколково-фугасний снаряд б'є по радянських гарматах. I вражає солдатiв Червоної Армiї.
  Дора зi смiшком вимовляє:
  - Та славитись великий реваншизм!
  I босими пальчиками нiжок робить точнi пострiли. Вражає супротивника i пищить:
  - Слава новiй мрiї!
  Мерседес строчить з кулеметiв, i завивання вимовляє:
  - За епоху великих мрiй!
  Дiвчата смiються та аплодують самi собi. Ось такi вони агресивнi та дуже прудкi войовницi.
  Дона агресивно зауважує:
  - У свiтi є багато хорошого!
  I босими пальчиками нiжок натискає на кнопки i знову стрiляє, за радянськими артилеристами.
  Мерседес пiдтверджує з посмiшкою:
  - I буде ще кращим!
  I теж стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось як палять цi бойовi дiвчата.
  Що ж ще одне пристосування для вiйни...
  Натиск гiтлерiвцiв на Астрахань наростає.
  Всi пiдступи вiдрiзанi... I радянськi вiйська змушенi на 1 травня 1944 року поступитися завершивши тривалу, героїчну оборону мiста. Пала i ця твердиня.
  Гiтлерiвцi падiння Астраханi вiдзначали салютом. Але все ж таки оборона не пройшла даремно. I фрицям знадобився деякий час для поповнення вiйськ та пiдтягування резервiв.
  Фюрер планував наступати у напрямку Саратова i далi вздовж Волги з глибоким обходом Москви.
  Але поки що нiмцi перегруповували сили, пiдтягували резерви. А бої кипiли у повiтрi.
  Нiмецька авiацiя намагалася закрiпити свою перевагу. Бойовi випробування МЕ-262 виявили недостатню надiйнiсть цiєї машини та її частi аварiї, а також проблеми з маневренiстю. Тож поки що iдей про повну замiну цим лiтаком нiмецьких частин не було. ТА-152 навпаки показав себе чудовою для свого часу машиною i все активнiше впроваджувався. МЕ-309 та МЕ-109 залишалися в строю.
  Реактивний ракетний МЕ-163 показав себе непоганим винищувачем для бою, але замалий польотний час унеможливлював його бойове використання.
  Успiшнiшим виявився реактивний бомбардувальник "Арадо", який через високу швидкiсть майже неможливо було збити зенiтками, а радянським винищувачам його не пiд силу наздогнати. Непоганими були реактивнi розвiдники. Йшла розробка нiмцями та iнших машин. Наприклад ХЕ-162, винищувача легшого нiж МЕ-262, простого у виробництвi, дешевого та маневреного, щоб його робити здебiльшого з дерева. та iнших винищувачiв. I МЕ-1010 i ТА-183 ... I бiльш досконалої та надiйної модифiкацiї МЕ-262 Х. I винищувачiв безхвостих "Гота", i багато чого ще.
  Втiм, поки i гвинтовi нiмецькi винищувачi були куди сильнiшими за радянськi машини. Якi за якiстю падали, i були слабенькi i двигунами та озброєнням. Мало того, ЯК-9 був ще спрощений i на нього тепер ставили лише одну авiацiйну 20-мiлiметрову гармату, вiдмовившись вiд кулемета. Це здешевило та спростило виробництво та дозволило знизити вагу.
  Все одно кулемет проти нiмецьких лiтакiв слабенький. Поки що СРСР було дозволити собi виробляти досконалiшi моделi машин i пасiв у швидкостi i озброєннi перед гiтлерiвцями. Вища вага машин i створювала проблеми з маневренiстю.
  А нестача пального знижувала льотну пiдготовку крилатого складу.
  Альвiна i Альбiна, освоївши потужнi по озброєнню МЕ-309 з пристойною швидкiстю, не хотiли сiдати на МЕ-262, який занадто часто сам розбивався. А в швидкостi вони i так росiян сильнiшi.
  Альвiна пiдрiзаючи радянську машину, зазначила:
  - Воювати в небi цiкаво!
  Альбiна за допомогою босих нiжок, навiвши винищувач на цiль, i зруйнувавши його, погодилася:
  - Та ми по сутi найсильнiшi у свiтi!
  I дiвчата розреготалися, нiби схибленi.
  Травень видався вiдносно спокiйним. Червона армiя ще намагалася зрiзати Ржевський виступ.
  Єлизавета стрiляла з IС-2 по супротивниках... Радянська машина лише у верхнiй частинi чола корпусу мала непоганий захист. Лоб башти захищений недостатньо. I його пробивають навiть зблизька гармати Т-4. Втiм, останнiй танк у травнi остаточно зняли з виробництва, як i "Пантеру" та звичайний "Лев" та "Маус". Тепер у серiї "Патера"-2 та "Тигр"-2 максимально унiфiкованi та зi подiбним озброєнням.
  Данi машини в лоб захищенi добре, у борти слабенько, i вiдрiзняються бiльше за вагою. Їхнi ходовi якостi з новими моторами прийнятнi для вiйськових. Але й цi танки тимчасовi... Готуються їм на замiну "Пантера"-3 та "Тигр"-3 iз серiї "Е". З бiльш щiльною компоновкою, з розташуванням двигуна i трансмiсiї одним блоком i поперек, з легкою, спрощеною, i разом з тим ходовою частиною, що проходить i легко ремонтується.
  Новi машини повиннi бути краще захищенi, але без збiльшення помiтної ваги.
  Щодо озброєння, то тут єдностi немає. У радянських танкiв броня не надто товста i низької якостi. I ставити великий калiбр зброї немає сенсу. 88-мiлiметрова гармата вiйськових цiлком влаштовує. Вона тридцятьчетвiрки бере з чотирьох кiлометрiв, а IС -2 трохи ближче. Так що йдуть розробки.
  У СРСР треба чимось вiдповiсти. Але ось чим, поки що незрозумiло... Є плани щодо створення СУ-100. Ця самохiдка просто ефективна, i з пробивною дiєю. З нею деякi надiї i пов'язанi, на боротьбу зi зростаючими важкими танками Третього Рейху. Але її ще слiд зробити як i снаряди для такого монстра, так i налагодити серiйне виробництво гармати, що в умовах воєнного часу не надто, то реально.
  Але на Т-34-85 бореться танковий екiпаж Єлизавети. I дiвчата босонiж i в бiкiнi хоробро б'ються.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок по гiтлерiвцях i пробиває "Пантеру" в борт.
  - За великий комунiзм!
  I їхня тридцятьчетвiрка пiдскакує i стрiмко розвертається, ведучи вогонь.
  Катерина теж дуже влучно стрiляє в супротивника. Пробиває його в борт застарiлий танк Т-4, i верещить:
  - Слава лицарям СРСР!
  I знову пiдморгує подругам. Таке ось войовниче вийшло дiвчисько.
  Олена теж стрiляє у ворога. Його дуже влучно пробиває, в даному випадку розбивши ковзанку "Тигр"-2 i реве на все горло:
  - За Русь святу!
  Єфрасiя влучно веде вогонь по супротивнику. Робить точний пострiл у борт ворога, пробиває метал i верещить:
  - За святий комунiзм!
  I дiвчата свiй танк розвертають упевнено та вiдхиляються вiд влучень снарядiв. Не так просто дiвчат подолати.
  Ось проти них з'явився найновiший i найгрiзнiший "Лев"-2. Такий танк спробуй пробити, i вiн намагається вразити тридцятьчетвiрку.
  I з дистанцiї куляє.
  Єлизавет у вiдповiдь прочiрiкала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  I посилає снаряд до танка "Лев"-2 з великої дистанцiї. Потрапить йому в чоло.
  Гiтлерiвець огризається.
  Тодi Катерина знову стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок у супротивника, i цього разу, снаряд, описавши дуг, наче потрапив фашисту в довгий стовбур гармати.
  Катерина проворкувала:
  - Влучне око, косi руки, це не про нас!
  Нiмець, втративши ствол, почав швидко розвертатися i йти. "Лев"-2 - перший нiмецький танк, в якому трансмiсiя та двигун розташованi спереду одним блоком, а коробка передач на самому моторi.
  Це дозволило знизити йому висоту, i зменшити вагу, пiднявши суттєво швидкiсть. I тому "Лев"-2 йшов i мав шанс порвати дистанцiю.
  Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок навела зброю, взяла i пальнула у супротивника. Снаряд потрапив у корму корпусу "Лева", але пiшов у рикошет.
  Олена прогарчала:
  - Чорт дистанцiя велика. Ми його так не дiстанемо!
  Катерина пробулькала, скелячи зубки:
  - "Лев", дiвча це "Лев", як нам не прикро! Скоро знаю друзi, буде дуже соромно!
  I їхнiй танк довбанув по Т-3, цей танк повернувся бортом, i його можна вразити з великої дистанцiї.
  А дiвчина стрiляла за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму на землi!
  Єфрасiя з досадою вiдзначила, ведучи вогонь по супротивнику i використовуючи голi п'яти:
  - Наша Батькiвщина сильна, охороняє свiт вона!
  Єлизавета прочирiкала, скалячи зубки, i заспiвала, пишучи на ходу цiлу поему:
  Нас не здолає Сатана,
  Батькiвщина моя найкрасивiша на свiтi,
  Славитися красива країна....
  Будуть щасливi у нiй дорослi та дiти!
  
  Нехай у нiй пишно конвалiї цвiтуть,
  I пристойний гiмн грають херувими.
  Фюреру прийде капут,
  Росiяни у боях непереможнi!
  
  Комсомолки босi бiжать,
  Голою п'ятою топають снiгом.
  Гiтлер ти на вигляд тiльки крут,
  Я тобi на танку переїду!
  
  Зможемо ми нацистiв здолати,
  Як завжди ми босонiж дiвчата.
  Найгрiзнiший витязь наш ведмiдь,
  Вiн замочить усiх iз автомата!
  
  Нi, ми дiвки дуже вже крутi,
  Усiх ворогiв буквально розриваємо...
  Нашi пазурi, зуби, кулаки...
  Ми побудуємо мiсце у чудовому раю!
  
  Вiрю, буде класний комунiзм,
  У ньому цвiте країна, повiр порад.
  I зникне сумний нацизм,
  Стануть, вiрю, подвиги оспiванi!
  
  Зацвiте, я вiрю бурно край,
  Вiд перемоги ми знову до перемоги.
  Перемоги японцiв Микола,
  Самура за пiдлостi вiдповiсть!
  
  Не дамо себе ми нахилити,
  Зламаємо ворогiв одним ударом...
  Перетворитися нехай мисливець на дичину,
  Скрушували вермахт ми недарма!
  
  
  Нам здаватися вiрте не з руки,
  Росiяни завжди вмiли битися.
  Нагострили зi сталi ми багнети,
  Чи стане фюрер образом паяця!
  
  Ось яка Батькiвщина моя,
  У нiй гармонiя росiйська грає...
  Всi народи дружна сiм'я,
  Авель трiумфує, а не Каїн!
  
  Скоро буде у славi СРСР,
  Хоч супротивник наш жорстокий, пiдступний.
  Ми покажемо доблестi приклад,
  Буде росiйський дух у боях прославлений!
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Травень 1944 року проносився швидко... Альбiна та Альвiна набирали рахунки на лiтаках.
  Вони дiвчата, якi наче на крилах херувимiв мчать.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збиває росiйський лiтак, i верещить:
  - За Третiй Рейх!
  Альвiна теж босонога i в бiкiнi збиває радянський лiтак, розколює його на частини i верещить:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля чого дiвчата, використовуючи 37-мiлiметрову гармату, стали стрiляти i по радянських танках.
  Пiдбивають тридцятьчетвiрку i верещать:
  - Ми такi крутi!
  Альбiна голою, круглою п'яточкою тисне на педаль i щебече:
  - Славитись нехай комунiзм!
  I пробиває радянську машину.
  Альвiна теж стрiляє в супротивника влучно, пiдбиває його i верещить, скалячи зубки:
  - Наша, щоправда, у кулаку!
  Такi ось дiвчата дотепнi... I трощать радянськi полки... От наприклад, IС-2 їм попався. Так вони на нього з повiтря, i як цвяхнули з авiацiйної гармати. Пробили метал, i змусили танк горiти. А бойовi комплекти детонувати.
  Альбiна прочирiкала на все горло:
  - Дiвка любить вбивати! Оце дiвка!
  Альвiна прошипiла, скеляючи перлиннi зубки:
  - Слава нашiй Вiтчизнi! За комунiзм!
  Дiвчата так i взялися за тоталiтарне винищення противникiв.
  I Червону армiю впевнено громили.
  А Герда боролася на екiпажi своєї "Пантери"-2 та займалася тотальним знищенням.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок навела гармату. Збила тридцятьчетвiрку i проревела:
  - За велич комунiзму арiйською!
  Шарлотта також пальнула босими пальчиками нiжок по радянському танку, розбила броню i в'якнула:
  - За великi успiхи у свiтi!
  Довбанула без довгих церемонiй i Христина. Так це влучно зробила, прошибла, радянську тридцятьчетвiрку голою п'ятою i в'якнула:
  - За великi межi!
  Магда теж по черзi випустила снаряд i проворкувала:
  - За новий арiйський порядок!
  Пiсля чого дiвчата взяли i хором заспiвали:
  - Усi ми скiнхеди фанати свободи, б'ємось за новий порядок! Скоро арiйськими стануть народи, б'ємося вогнем та мечем!
  Войовницi, треба сказати, виявилися дуже бойовими. I якщо вже й збивають супротивника, то до кiнця.
  Радянський Союз пiд ударами перевершував сил. Японiя напирає зi сходу.
  Двi японськi льотчицi Тошиба та Тойота з повiтря атакують радянськi позицiї.
  Обидвi японки дуже красивi i босонiж i в бiкiнi.
  Тошиба робить захiд з повiтря, пробиває дах радянського танка i реве:
  - Я є монстр iз японського пекла!
  Тойота натискаючи пальчиками босої ноги на педаль, i зрубуючи супротивника, верещить:
  - За велич iдей Японiї!
  Такi ось дiвчата чудовi. I трощать ворогiв дуже навiть активно.
  А СРСР реально самураям програє. I це зрозумiло чому. Де встояти проти такого фанатизму та технiки.
  Дiвчата японськi ось на легких, але спритних танках прориваються i Червону армiю безпосередньо молотять.
  Танковi частини це не жарт.
  Тошиба з повiтря кинула на радянськi позицiї бомбу, i пара гармат пiдлетiла вгору i прочирикала:
  - За великий комунiзм!
  Пiсля чого розреготається.
  Тойота у польотi вiдзначила:
  - Дивнi у росiйських боги. Поклоняються людинi, розп'ятiй на хрестi, i вважають її Богом. Навiть якось стає смiшно!
  Тошиба хихикнула у вiдповiдь, помiтивши:
  - А ми самi скоро станемо богами та продовжимо еволюцiю своєї Божественностi!
  I дiвчата дуже охоче засмiються.
  Тойота зi смiшком вiдзначила:
  - У єдностi наша сила!
  Тошиба це агресивно пiдтвердила:
  - Наша сила, наш кулак!
  I знову з неба вони як обрушать на супротивника потiк авiацiйних снарядiв, пробиваючи тридцятьчетвiрки.
  Ось це дiвки бойовi i кажуть ще якiсь. Японiя всiх зжере та спалить.
  А коли катують пiонера, то взагалi виходить до крайностi агресивно.
  Особливо якщо хлопчику смажити п'ята. Це i зовсiм що не є супердiя ...
  I дiвчата кричать на все горло.
  А радянськi дiвчата теж борються мужньо та збивають супротивникiв. I дiють iз випередженням та таранами.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова дуже активнi у небi красунi.
  I збивають нацистiв хоч у тих i лiтаки сильнiшi.
  Анастасiя босими пальчиками нiжок тисне на гашетки та спiває:
  - Сильним бути непогано, що й казати!
  Акулiна голою п'ятою тисне на гашетку i пiдтверджує:
  - Будемо ми фашистiв дуже мiцно бити!
  I обидвi дiвчата заспiвали:
  - Крiпенько, мiцненько, дуже мiцно бити! Мiцно, мiцненько, дуже мiцно бити!
  Пiсля чого войовницi стали читати крилатi афоризми, що скакали, наче конi чи точнiше молодi жеребцi;
  Полiтик часто буває, щоб надiти на виборцiв хомут!
  Пiваючись полiтик, тисне виборцiв наче курей!
  Полiтик мрiє в'їхати на бiлому конi, щоб вдягнути на виборця хомут!
  Лисиця невелика iклами, i бажаючи проковтнути їх взагалi ховає!
  Полiтик, який багато розголошує про людинолюбство - типовий людожер!
  I ведмедя можна заколисувати солодким як мед промовами!
  Для алкаша гiрка горiлка солодша за мед!
  Кравець бреше i не почервонiє, полiтик "почервонiє" i бреше!
  Жiнка, скинувши туфлi, взує чоловiка, до рiвня босяка!
  Хочеш стати ближче до Бога - укоротити жадiбнiсть!
  Навiть у видимiй байдужостi Всевишнього укладено кохання - адже дiтям насамперед хочеться вирватися з-пiд опiки батькiв!
  Бог зволiкає з покаранням зла, щоб дати шанс грiшниковi!
  Талант i працьовитiсть як чоловiк та дружина - народжують успiх лише в парi!
  Навiть мед гiркий - якщо в ньому тонеш!
  Обман як вино i нудно i солодко i зупинитися важко!
  Кохання як осколковий снаряд - розриває серце, трясе мiзки, вивертає кишенi, виходить боком!
  Людина в чомусь дорiвнює богу - Всевишнiй створив всесвiт, а людина породила дурiсть: те й iнше нескiнченно!
  Успiх хтось будує на кровi - чекає доля колотої свинi. Свої соратники з'їдять - сумний злiсть результат!
  Деколи найкращий спосiб пiдтримати репутацiю - петля на шиї! Принаймнi не дасть впасти!
  Пiд ведмедем довго не полежиш - розчавить!
  Деколи дружина як мамонт замiсть ковдри!
  Письменник що намагатиметься потиснути купюри - не посiє доброго, вiчного!
  Країна без закону - як тiло без скелета! Тiльки щоб йому не закостенiти - потрiбнi вибори!
  Хочеш створити шедевр - забудь про гонорар!
  Наймайстернiший обман - коли ти не брешеш, але тобi нiхто не вiрить!
  Звичайно, поразка обiцяє великi бiди, але це лише вiдображення майбутньої перемоги!
  У битвi приносить перемогу - доблесть та гарна розвiдка.
  Щоб бити, треба спершу побачити куди!
  Розвiдник - коваль перемоги!
  Покалiчити може будь-який дурень - вилiкувати не кожен розумний!
  Багато грубих катiв - лiкарiв, що мало лiкують!
  Кому лiкарi, а кому кати!
  Без болю немає доблестi - без доблестi немає перемоги!
  Iдеї комунiзму - межа iдiотизму: якщо за їх реалiзацiю беруться гарячi голови та холоднi серця!
  Комунiзм це свiтло, але тих, хто надто умаслився, спалює!
  Якщо не вистачає терпiння - допомагає спiв!
  Народ як залiзо - доки не охолонув, надавай потрiбну форму!
  Хочеш стати популярним - частiше застосовуй силу!
  Рейтинг як пекельна трава - росте, коли поливаєш сльозами та кров'ю!
  Народ як бур'ян - чим бiльше топчеш, тим вище тягнеться!
  Єднiсть - ключ до перемоги!
  Дисциплiна - iнструмент перемоги! Розум на ньому грає!
  Єднiсть, мужнiсть, безкорисливiсть - ключi до перемоги, свободи, щастя! Без дисциплiни немає армiї, а без армiї не здобути свободи!
  Праця зробила нас сильнiшою, помножена на розум дасть свободу, а разом iз удачею принесе щастя!
  Командир як вершина пiрамiди - повинен бути тiльки один, iнакше навiть така мiцна конструкцiя впаде!
  Знатнiсть роду має таке саме вiдношення до вiдваги, як довжина волосся до розуму!
  Жодна доблесть предкiв не допоможе боягузовi!
  Клинок iз наймiцнiшої сталi iржавiє в руках базiка i труса!
  Найстрашнiша зброя - Бiблiя в руках негiдника!
  Головне багатство чоловiка: потенцiя, вона й основна причина руйнувань!
  Найкраща професiя - проституцiя, поєднуєш приємне з корисним i щоразу новий партнер - жодної рутини!
  Родовiд героя - можна повiк хвалитися, а потрапив на поле бою - в тил боягузливо мчить!
  Пляшка горiлки як граната - збиває з нiг, вiдбиває мозок, дробить нутрощi!
  Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустiє гаманець!
  Справдi, вiльна людина пiдпорядковується трьом речам - розуму, любовi, Богу!
  Кохання як троянда - цвiте не довго, а ранить боляче!
  Раб у душi пiдкорений - пристрастям, пожадливостi, божим слугам!
  Удача хист як пiсок - лише працелюбнiсть зв'яже її цементом!
  Гуртка вина як океан - захопившись, втрачаєш пiд ногами ґрунт!
  Жiнки люблять чоловiчу силу, тiльки не в тому випадку, коли випробовують на собi!
  Кохання як човен, якщо загребати надто жваво перевернеться i втопиться!
  У пору вводить статтю - спокушання малолiтками дорослих!
  На кохання не одягнеш наручники!
  Що природно - те не злочинно!
  Любов почуття нiжне, але не утримають найтовстiшi пута!
  Якби всi закони працювали, країна перетворилася на каталажку, де охорону набирають iз зарубiжжя!
  Принцип невiдворотностi покарання не працює, тому що сам себе не заарештуєш!
  Лiкарi не повиннi проходити смугу перешкод. Пiсля неї будуть трястись руки, i заплiтатися язик i склянку горiлки на вiдмiну вiд бодуна не допоможе!
  Немає нiчого втомливiшого - тривалого неробства!
  Наукове вiдкриття: замишляється прогресивно - втiлюється агресивно!
  Не мiсце дума для роздумiв, а мiсце сварки та божевiлля!
  Всi бiди людства походять з егоїзму, благоденство можливе лише загальними зусиллями!
  Людина без колективу як куточок, без багаття - дає мало свiтла i швидко гасне!
  Батькiвщина зiгрiває - краще багаття!
  I тваринi краще в чередi!
  Логiка не повинна служити iнстинктам - розум хтивостi!
  Буде вiйна - буде й подвиг!
  М'язи без мозку, це жменька м'яса - по якiй плаче сковорiдка!
  З двох дуелянтiв один дурень, iнший негiдник!
  Чим вище злетiла людина, тим бiльше вона незадоволена своїм становищем!
  Залишившись один, собака сумує за палицею господаря!
  Крила має лише той - чий розум не звик плазати!
  Погано коли ти один як сноб!
  Ти самотнiй, а ворогiв легiон!
  Навiть слона може з'їсти клоп!
  Якщо клопiв не один мiльйон!
  Лiдер країни має бути людям братом, а не братаном!
  . Легше знайти сухий камiнь в океанi, нiж винахiд, який не намагалися використати у вiйськових цiлях!
  Перемога як жiнка - приваблює блиском, але вiдлякує цiною!
  Вогонь бог вiйни та як iншi боги вимагає уваги та жертв!
  Один меч як крапля дощу, впаде i розлетиться, а коли їх багато народиться перемога!
  Тiльки не спiвай - за упокiй!
  На душi сумно - у животi порожньо!
  Спочатку миска, а потiм думки!
  Перемога варта честi!
  Честь поняття вiдносне i має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатiв!
  Хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло!
  Труби мовчать, бо спiвають клинки - сталь мiцнiша i дзвiнкiша за мiдь!
  Вiйсько без командирiв, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Втеча швидше дурiсть, нiж боягузтво! Адже найбiльше солдатiв гине не в сутичцi, а пiд час переслiдування!
  Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримає!
  Переслiдування перетворює воїна на ката, боягуза на смiливця, скромного на зухвальця!
  Фантастика - змагання безглуздя i абсурду! При цьому немає бiльш наукового та логiчного жанру!
  На вiйнi як в оперi - кожен спiває своє, тiльки суфлер може бути шпигуном!
  Сучаснi жiнки прощають чоловiковi все - окрiм бiдностi!
  Знаєш, чим шпигуни вiдрiзняються вiд розвiдникiв?
  Я знаю! У нас однi розвiдники - у iноземцiв суцiльнi шпигуни!
  З чим краще порожньою головою чи порожнiм гаманцем? Звичайно, з порожньою головою - не так помiтно!
  Розум - найкращий збирач багатств!
  Розум i удача: закохана пара - народжують успiх, багатство, становище, але швидко розходяться!
  Гордим чоловiкам легше слухати поради, коли їх дає жiнка - якщо це не дружина!
  Мудра дружина - вартує цiлого стану! А заповзятлива дружина може його вiдсудити!
  Хто цiнує в людинi особистiсть, а хто готiвку!
  Людство можуть занапастити двi речi - комп'ютери та комп'ютерники. Першi атрофують розум, другi цим не зможуть скористатися!
  На вiйнi та граната товаришу!
  Взагалi граната, яка розповiдає анекдоти, це як яйце Фаберже, використане для колки горiхiв!
  Талант, як i душу: неможливо вiдiбрати, але можна занапастити!
  Помста не варта честi - вiдплата порядностi!
  Заздрiсть зародок злочину, користь полив, неробство-пiдживлення!
  Лiнь - найгiрше з усiх злочинiв!
  Краще вже померти з мечем гiдно - нiж жити вiл гнаний батогом у стiйло!
  На вiйнi вiдвага здатна побити хитрiсть, але хитрощi нiколи не побити вiдвагу!
  Вiйна життя робить жахливим, а смерть гiдною i прекрасною!
  Скромнiсть для полководця якiсть рiдкiсна, але вiд цього ще цiннiша!
  - Шакав спiвзвучно слову кал!
  У лева над шакалом лише одна перевага - можливiсть гiдно померти!
  Технiка - кат доблестi!
  - Але ж не так! Насправдi, чим вищий рiвень технiки, чим бiльшого розуму та винахiдливостi потрiбно на полi бою!
  Де починаються iнтереси Батькiвщини, закiнчується особисте благополуччя!
  Свобода має поєднуватися з дисциплiною. Анархiя - антипод свободи!
  Ланцюжка пам'ять - найкращий наставник! Взагалi мечем можна завоювати свободу, але лише за допомогою розуму її можна утримати!
  - Коли сильний воїн iншого врятує, за це не потрiбна особлива шана!
  Адже доблесть коли в серцi твоєму горить, на захист рабiв ти пiднiмеш свiй щит!
  Пiдлiсть пiдонка не виправдання чесному, тому що наявнiсть бруду не виправдовує бруднулю!
  Кохання нiколи не обходитися дешево - особливо якщо платять не гаманцем, а душею!
  Єдине, що може виправдати пролиту кров, якщо в результатi перестають литися сльози!
  Хто служить за грошi, нiколи не зможуть зрiвнятися в бою з тими, ким рухає хоробре серце та прагнення свободи!
  Сльозинка дитини тим i небезпечна, що перетворюється на бурхливий потiк, що змиває цивiлiзацiї!
  Посада командира це не зайва пайка, а додаткова вiдповiдальнiсть та тяжка ноша!
  Невiдомо що важливiше - нагодувати всiх голодних чи втерти сльозу однiй дитинi!
  Золото м'якше стали, але вiрнiше вражає серце!
  Чи не зброя робить сильним солдата, а солдат зброю!
  Дiвчата гострити афоризмами художники. I якщо вже починають трощити супротивника, то тому вiд них не врятуватися.
  Наприкiнцi травня 1944 року розпочався наступ гiтлерiвцiв у напрямку Саратова.
  У боях взяв участь "Штурмльов", машина на шасi колишнього "Лева", з бомбометом ще потужнiшим iз калiбром у 450-мiлiметрiв, який все буквально зминає та руйнує, розриваючи та пробиваючи колосальної сили вирви.
  А така реактивна ракета одразу цiлий квартал вiзьме i пошибе.
  "Штурмльов" пiд керiвництвом команди нiмецьких дiвчат, стрiляє за радянськими позицiями.
  Джейн пiдморгує подругами, i тупаючи босими нiжками, вимовляє:
  - Ми ворогiв капiтально змiтаємо, i перетворюємо їх на типовi труни!
  Грiнгета пiдморгує у вiдповiдь, натискає босою нiжкою на важiль i верещить:
  - Ми гратимемо i перемагатимемо ворогiв!
  Маланья вiдзначила:
  - Проти машини "Штурмльов", будь-якi радянськi укрiплення безсилi!
  Монiка, вдаривши голою п'ятою, пiдтвердила:
  - Ми реально народженi для перемоги!
  Джейн вивела:
  - У вiйни не жiноча особа, але фiзiономiя, що приваблює любителiв гострих вiдчуттiв!
  Грiнґета стрiляючи по радянських частинах iз кулемета, видала:
  - Жiнка це голубка, яка впивається в чоловiка-дятла шулiкою!
  Монiка, ведучи вогонь по росiйським солдатам, вiдзначила:
  - У жiнки завжди сiм п'ятниць на тижнi, а без недiльного подарунка вiд подружнього обов'язку завжди вихiдний!
  Малання, хихикнувши, вiдповiла:
  - Бог не в усьому всесильний, жiнку переперечити вiн безсилий!
  Джейн iз цим погодилася, вистрiливши за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Бог хоч всемогутнiй, але не в силах заткнути жiнцi рота, а полiтику впасти!
  Грiнгета логiчно помiтила, пальнув голою п'ятою натискаючи:
  - У полiтика немає совiстi, у жiнки почуття мiри, а у жiнки-полiтика всi почуття без мiри!
  Монiка, пострiлюючи по радянських вiйськах, i вражаючи їх до смертi, вiдзначила:
  - Жiнка це квiтка, колюча як троянда, але солодкий її аромат, приваблює козлiв та трутнiв!
  Малання, довбаючи радянських солдатiв i руйнуючи дзоти, пискнула:
  - Впадає в дитинство виборець, голосуючи за обридлих старих дубiв iз дуплами!
  Дiвчата показали свою дотепнiсть i поїхали далi.
  А зверху ще й пiкiрували штурмовики. I так радянськi вiйська без зайвих проблем молотили.
  Нiмцi стали такими крутими. I їхня оперативна майстернiсть пiдвищувалася.
  I ось хiд йшли системи "Шаховий кiнь", телетанки керованi радiо.
  I це для радянських солдатiв було проблемою. I лупили гiтлерiвцi Червону армiю.
  Але радянськi дiвчата теж билися дуже мужньо.
  Бої розгорнулися за Камишин. Тут уже знову Оленка у битвi.
  I її пошарпаний, але не здався батальйон.
  Оленка вiдзначила з усмiшкою:
  - На будь-якiй вiйнi солдата життя в цiнi!
  I як кине босими пальчиками нiжок гранату.
  Ось це войовницi - найвищий клас...
  Анюта, стрiляючи по фашистах, вiдзначила:
  - Росiйського солдата можна змусити впасти як скошену колоду, але не поставити на колiна, i змусити трястись немов осину!
  Алла, ведучи вогонь, i пiддавши голою п'ятою вибуховий пакет, пискнула:
  - Не хочеш дотримуватись вiйськової дисциплiни, будеш як полонений гнути спину!
  Марiя пострiлюючи супротивникiв, босими пальчиками нiжок запустивши вбивчий бумеранг, видала:
  - У нашому свiтi багато бруду, лише рiдкiснi у ньому князi!
  Мотрона, стрiляючи в супротивникiв, i зрiзаючи їх чергами, а потiм босою нiжкою жбурнувши гранату, вiдзначила:
  - У полiтика мова довга, але виконати їм намолочене - руки короткi!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогу, i викошуючи шеренги нiмецьких та iноземних солдатiв, в'якнула:
  - Полiтик швидкий на обiцянки, повiльний на виконання, просить милостиню, i за обман прощення!
  Дiвчата молодцi i б'ються. Але сили дуже нерiвнi. Руйнiв багато.
  Нiмецький танк "Маус", хоч i не зовсiм серiйний, на фронтах все ще трапляється. I його гармати ревуть та стрiляють. I пiднiмають руйнування в окопах неймовiрнi.
  Але проти Мауса стрiляють дiвчата з гармат. Хоч снаряди й вiдскакують наче горох. Але нiмцi все пруть i пруть.
  I по них стрiляють дуже влучно.
  Дiвчата-комсомолки бiгають, мелькаючи голими п'яточками, i пищать:
  - За славу Батькiвщини святої!
  Вiола, вистрiливши по нiмецькiй пiхотi, пискнула:
  - Коли жiнцi не вистачає на туфлi, вона взує чоловiка босонiж!
  I дiвчина зареготає i покаже мову.
  Войовницi треба сказати веселi. I якщо вже б'ють, то б'ють смертельно.
  Вiола i Маргарита, майже голi в одних лише трусиках борються, пiдносячи снаряди i влучно стрiляючи. I їх не зупинити просто так.
  Маргарита попискуючи, вимовляє:
  - Слава епосi комунiзму!
  Вiола агресивно пiдтверджує:
  - Епосi змiн велика слава!
  Войовницi треба зазначити, виявилися надзвичайно агресивними дiвчиськами.
  Веронiка теж пiдносить снаряди, мелькаючи голими, круглими п'яточками i верещать:
  - Комунiзму слава!
  Ось це у них бойове вийшло осяяння. А як вони люто i з розлюченiстю б'ються.
  А голi, засмаглi колiна мелькають.
  Тамара теж бореться. Вона вибралася iз захопленого гiтлерiвцем Кавказу i знову у строю. Б'ється м'ясоїдним вiдчуттям кровi. Воює з колосальною агресiєю.
  Тамара кидає босими пальчиками нiжок гранату, розриває фашистiв i пищить:
  - Комунiзм буде з нами!
  I дає влучну чергу з автомата.
  Дiвчата видно творять колосальну силу чудеса. I в них пожежа, що загрожує спалити всесвiт.
  Веронiка, стрiляючи, спiває:
  Цiкаво ж все буде без сумнiву,
  Все у свiтi передбачить розклад!
  I пiдморгує своїми сапфiровими очима.
  Тамара, стрiляючи, реве:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат! Героїв Русi збирає на сполох!
  I дала чергу з автомата. Зрiзала фрицiв i пискнула:
  - Жiнка це насамперед лисиця, яка хоче заарканити лева, але зазвичай у її ласо потрапляють вiслюки!
  Вiкторiя, ведучи вогонь та босими пальчиками нiжок, жбурнувши черговий подарунок смертi, видала:
  - Жiнка це курка, яка обожнює золотi яйця, завдаючи їх носiю тiльки збиток!
  I дiвчата синхронно розреготалися. Вони настiльки чудово б'ються з колосальним натиском.
  Тамара вiдзначила, стрiляючи по iноземних дивiзiях:
  - Жiнка це курка, тiльки золотi яйця вона може принести тому чоловiковi, що справжнiй лисиця!
  Веронiка, ведучи вогонь, i скелячи зубки, додала:
  - Справжня лисиця та пiвня змусить нести золотi яйця!
  Маргарита, стрiляючи та кидаючи босими нiжками гранати, вiдзначила:
  - У лисицi пазурi не левовi, але три шкури вона здере i з царя звiрiв!
  Вiола, агресивно скелячи зубки, помiтила:
  - Хто розумом не лис, той i статтю не лев!
  Войовницi як видно з великими амбiцiями забiяки. I якщо вже заведуться.
  Олiмпiада ведучи вогонь i взяла потужними нiжками, пiдняла цiлий ящик з вибухiвкою i як його запустить. Маса гiтлерiвцiв розiрвана, а гарна дiвчина реве:
  - Прав СРСР, i пiсню спiвай Люцифер! Ми всiх переможемо!
  Олiмпiада втiм, не забула i, пальнувши, висловитися:
  - Жiнка лисиця здатна переконати будь-якого чоловiка, що вiн лев, розвiвши як простого вiслюка!
  Маргарита, стрiляючи, з цим погодилася:
  - Жiнка левиця лише з лисячим розумом та вовчою хваткою!
  Серафима вiдзначила, скошуючи противникiв:
  - Лев не той, хто реве, а хто багато зеленi б'є!
  Вiола, ведучи влучний вогонь по супротивнику, i скошуючи його, помiтила:
  - Коли полiтик не лисиця, то з нього самого здирають три шкури та пускають на комiр!
  Вiкторiя, скелячи зубки i пiдморгуючи, а потiм босою нiжкою жбурнувши вбивчої сили презент смертi, видала:
  - У полiтика широка дупа, щоб сидiти на двох стiльцях, але широтою душi вiн має тiльки на словах!
  Олiмпiада, пiддавши босими, мускулистими нiжками бочку та вибухаючи танк "Лев", буркнула:
  - Танк пробивають снарядом iз урановим сердечником, полiтик пробивається нагору без серця, але iз золотим гаманцем!
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Камишин був залишений. I початку червня 1944 року бої розгорнулися за Саратов.
  Тут битви такi активнi киплять. I також дiвчата як завжди в боях. I такi симпатичнi войовницi.
  Оленка бореться i скошує супротивникiв автоматними чергами i цiлими шеренгами.
  Дiвчина кидає гранату босими пальчиками нiжок i верещить:
  - Моя перемога нехай буде!
  I знову стрiляє у ворога.
  Анюта теж пострiлює у супротивника. Робить це влучно та точно. Її автомати такi заводнi. I босi пальчики нiжок жбурляють вибуховi пакети колосальної сили. Розривають на частини фашистiв i дiвчина пищить на всю горлянку.
  - За комунiзм!
  Алла, ведучи вогонь по супротивнику з колосальною влучнiстю, i викошуючи ворогiв, пищить:
  - За Батькiвщину безкрайня!
  I босими пальчиками нiжок, дiвчина знову жбурляє гранату. Вона треба сказати бойова iз бойових.
  А сама руда i в одних трусах. I веде вогонь так влучно та точно, i фрицi залягають.
  Марiя теж веде вогонь дуже влучно. I вона така дiвка гарна, i босими пальцями нiжок кидає вибуховий пакет, розриваючи супротивникiв.
  Пiсля чого реве:
  - Прав iмперiя СРСР!
  Маруся також влучно стрiляє, у ворогiв потрапить i реве:
  - Вiд тайги до британських морiв, наша армiя найсильнiша!
  I теж босою нiжкою як вистрiлить.
  Далi Мотрена допустить вбивчим снарядом по супротивнику. I вразить його iз точнiстю до ста вiдсоткiв. Природно голою п'ятою.
  Це радянськi дiвчата працюють, та й нiмецькi не вiдстають.
  Крiстiна, Магда, Маргарет та Шелла, борються у "Пантерi". Машина, хай i не iдеальна, зате зi скорострiльною, далекобiйною гарматою, в мiру спритна, i непоганою лобовою бронею.
  Нiмецькi дiвчата босонiж i в бiкiнi, незважаючи на лiтню спеку, точнiше завдяки їй. I ведуть маневрений бiй.
  Ось Крiстiна робить пострiл... Снаряд потрапляє до вежi Т-34-76 i пробиває її. Радянський танк зупиняється пiдбитий.
  Дiвчата кричать у всi ковтки:
  - Наша взяла!
  Потiм стрiляє Магда. Теж лупнула красуня з золотистим волоссям.
  Так що у тридцятьчетвiрки вежу зiрвало.
  Дiвчата-тигрицi стрiляють по черзi. I дуже влучно. Ось вони вразили ще один радянський танк.
  Далi влiпила Маргарет. I вразила САУ СУ-76. Спритно довбала. I заспiвала:
  - Наша пекельна Нiмеччина сильна, охороняє свiт вона!
  I як покаже мову!
  Потiм довбала з гармати Шелла. Вразила радянський танк КВ-1С. Теж непогано дiвчина спрацювала.
  Та четвiрка войовниць у бiкiнi бойова та холоду не боїться. Пiсля того, як жiнки стали битися, справи у Третього Рейху пiшли значно успiшнiше.
  Ось i в небi льотчицi Альбiна та Альвiна. Обидвi красунi в бiкiнi i босонiж. Воюють собi на Фокке-Вульфах. А це машина дуже серйозна.
  Альбiна, стрiляючи з авiагармат, вимовляє:
  - Активний крокет! Вiд слова крушi не шкодуй!
  I як блисне слiпучою усмiшкою! I зб'є одразу два радянськi лiтаки.
  Альвiна теж зрубала авiагарматами цiлих три i прочирикала:
  - Мiй захiд, буде смертельним та матовим!
  Пiсля чого дiвчина вишкiрилася i показала зуби! Вона сама чарiвнiсть i повна феноменальної чарiвностi.
  Альбiна зрiзає ще лiтак ЯК-9 i пищить:
  - А навiщо потрiбнi радянськi льотчики?
  Альвiна збиває ЛАГГ-5 i впевнено вимовляє:
  - Щоб ми нiмкенi набирали рахунки!
  Чудова пара дiвчат. Як вони взялися за набiр собi нагород. Ось уже справдi проти таких красунь не попреш. Вони збивають лiтаки i скалять собi зубки.
  А головний секрет, це в холод, дiвкам треба бути босими й у бiкiнi. Тодi рахунки самi прийдуть.
  I нiколи не одягайся. А тряси оголеними грудьми, i буде завжди в пошанi!
  Альбiна зрiзала черговий лiтак Червоної армiї та проспiвала:
  - У великiй висотi та зорянiй чистотi!
  I пiдморгнула, пiдстрибуючи, i смикаючи босими нiжками, ревучи:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I в лютому i лютому вогнi!
  I знову дiвчисько енергiйним заходом збиває лiтак.
  А тут Альвiна атакує супротивника. Робить це з розвороту, скеля собi зубки i пищить:
  - Я буду суперчемпiоном свiту!
  I знову падає збита дiвчиськом машина. I Червоної армiї неабияк дiстається.
  А Альбiна з диким екстазом реве:
  - Я тепер кат, а не пiлот!
  Збиває черговий радянський лiтак, i шипить:
  - Нагинаюся над прицiлом i, ракети мчать до мети, попереду ще один захiд!
  Войовниця дiє гранично агресивно.
  Ось обидвi дiвчата атакують i наземнi цiлi. Альбiна пробиває тридцятьчетвiрку i верещить:
  - Оце буде кiнець!
  Альвiна вражає СУ-76 i шепоче:
  - До повного розгрому!
  I босою нiжкою як трусить!
  Бойовi тут дiвчина, а з боку СРСР теж дiвчата б'ються, намагаються захистити Гур'єв куди теж пруть гiтлерiвськi вiйська, наче навал скорпiона.
  Оленка боролася за Гур'єва, якого штурмували гiтлерiвцi. Вiдчайдушна красуня кинула босими пальчиками нiжок гранату i прочирикала:
  - Слава за Русь та партiю рiдну!
  Потiм Наташка запустила босими пальчиками нiжок гранату i прошипiла:
  - Дiвчисько бережемо босу!
  Пiсля Анюта теж пальчиками голих нiжок подарунок смертi послала, i пров'якала:
  - Чудовий удар!
  Руда Августина взяла i надiслала босою нижньою кiнцiвкою подарунок анiгiляцiї i пискнула:
  - Направивши в небо радар!
  А потiм i златоволоса Марiя голими нiжками смерть подарувала фашистам.
  I заспiвала:
  - У Мадагаскарi, у пустелi та Сахарi! Всюди була, бачила бiле свiтло!
  А тут уже й Маруся босими пiдошвами нiг цiлу зв'язку, жбурне i проспiває:
  - У Фiнляндiї, Грецiї, i в Австралiї, Швецiї, вам скажуть, що прекраснiших дiвчат цих немає!
  Та шiстка дiвчат боролася дуже здорово. Але Курськ все одно фрицi взяли...
  Нi, не встояти проти таких переважаючих сил. Прут собi фашисти i пруть.
  А що дається взнаки пiдготовка нелюдiв.
  Адольф Гiтлер просто балдел: вiдчуваючи себе справжнiм деспотом, якому всi пiдкоряються i тремтять. Та якщо хочеш сталiнських успiхiв, то треба i бути начебто Сталiна, без жалостi i вимогливим до iнших i собi (ось саме так i в такiй послiдовностi мислив Йосип Вiссарiонович!). Тепер же шерех пристойний i машина почне рухатися. Взагалi у Нiмеччини з урахуванням сателiтiв величезну перевагу над СРСР у кiлькостi промислового обладнання, у квалiфiкованiй робочiй силi та числу iнженерiв усiх рiвнiв. Це факт, а випуск озброєнь таки не на висотi! Вiдставала Нiмеччина вiд СРСР всю вiйну, незважаючи на всi руйнування в Росiї. А чого? Звичайно, внаслiдок певного бардаку, що панував у рiзних вiдомствах i, особливо у вiйськовiй промисловостi. Крiм того, негативну роль вiдiгравала нестача сировини, а також недооцiнка потенцiалу противника. Зокрема у 1940 роцi випуск озброєнь у Нiмеччинi були нижчими, нiж у 1939 (якщо вважати валом з урахуванням боєприпасiв), i це незважаючи на те, що вже йшла вiйна, i Третiй Рейх взяв пiд контроль великi територiї з величезними запасами виробничих потужностей. Що можна сказати про органiзаторськi здiбностi Гiтлера? Не надто, то вiн блиснув у сферi вiйськової iндустрiї.
  Фюрер заявив у довгому мовленнi:
  - У справi курування авiацiї, надзвичайнi повноваження надаються Зауеру. Вiн уважно слiдкуватиме i за кiлькiстю технiки, що випускається, i що не менш важливо за якiстю. Крiм того багато твоїх друзiв Герiнг, нехай i були колись хорошими асами, але до керiвної роботи не здатнi. Не кожен добрий солдат, ще й видатний генерал, так що технiчною сферою замiсть повiшеного Ерiка керуватиме людина з-помiж професiйних пiдприємцiв, здатна здiйснити реформування та переозброєння авiацiйних сил. Адже Британiя не спить, вона нарощує як кiлькiсть, так i якiсть своїх збройних сил, i особливо авiацiї. Нам треба випереджати супротивника на двi голови, на дюжину крокiв iнакше ми повнiстю втратимо перевагу над ворогом. А тому потрiбнi якiснi кроки.
  Герiнг несмiливо заперечив:
  - Мої друзi, перевiренi люди, якi довели свою бойову ефективнiсть та професiоналiзм.
  Бiснуватий диктатор розлютився:
  - А може я, на твою думку, забув, хто битву за Британiю програв? Або хтось провалив чотирирiчний план розвитку народного господарства. Або ти теж хочеш, щоб тобi врiзали рiзками, та ще й публiчно. Так що заткни собi пащу i мовчи, доки не посадили на кiлок!
  Герiнг навiть сiв вiд страху. На жаль, з фюрером жарти поганi. Потiм знову почувся галас, у небо злетiв черговий реактивний лiтак МЕ-262. Машина була масивною i мала цiлих два мотори. Крила трохи стрiлоподiбнi, сам винищувач має досить грiзний вигляд. Його швидкiснi характеристики, для 1941 року загалом пристойнi, i навiть у свiтових поняттях рекорднi. Щоправда, сама машина ще не цiлком надiйна i потребує налагодження. Втiм, фашистський диктатор вже дав характеристики нових, бiльш досконалих винищувачiв... МЕ-262 важить понад шiсть тонн, що є деяке перевантаження. Реактивний винищувач повинен бути маленьким, дешевим та прудким. У цьому вiдношеннi МЕ-163 мiг би бути непоганим, але його ракетний двигун надто вже форсований i працює лише шiсть хвилин (вiрнiше ще працюватиме!), а значить дальнiсть дiї лише в радiусi ста кiлометрiв. Як бомбардувальник у стилi "блiц" або винищувач прикриття для ударiв армад по Англiї, вiн, звичайно, не годиться.
  А ось МЕ-262 може нести тонну бомб, тобто стiльки, як i Пе-2 радянський фронтовий лiтак. Тобто вiдмiнне рiшення i для винищувальної зачистки та пiдтримки вiйськ. Втiм, чому не створити винищувач у стилi "Комета" МЕ-163, але вже без ракетного, а з турбореактивним двигуном? "Комету" намагалися покращити i начебто довели польотний час до 15 хвилин ( це радiус дiї до 300 кiлометрiв), що Битвi за Британiю загалом прийнятно. Лондон ще можна з Нормандiї дiстати... Хоча не все так очевидно, треба ще й вiдбомбити i повернутися назад, та й п'ятнадцять хвилин були не в такому форсованому режимi. У майбутньому ракетнi, реактивнi винищувачi було визнано тупиковим напрямом авiацiї. Але конструкцiя "Комети" дуже навiть цiкава, своїми маленькими розмiрами i легкiстю, а значить дешевизною i маневренiстю.
  Крiм того, є ще досить перспективнi винищувачi вагою взагалi в 800 кiлограм, такi планери, що можна їх використовувати в повiтряних битвах. Щоправда, через малу дальнiсть польоти на них можна вести лише обороннi бої, або доставляти до Лондона на... Транспортах, а потiм чiпляти назад льотчикiв. Тут треба буде подумати. У реальнiй iсторiї планери так i не встигли повоювати, а Кореї чомусь радянськi генерали вiд авiацiї не наважилися випробувати цю iдею. Взагалi, це не сумно, але в ходi Корейської вiйни рахунок перемог першим вiдкрив американський пiлот. Тож янкi не варто недооцiнювати.
  Пiсля того як полiт закiнчився з кабiни, вискочила юна свiтловолоса дiвчина i на всiх парах пiдбiгла до фюрера.
  Бiснуватий нацi номер один простяг їй руку для поцiлунку. Що ж приємно коли дiвчата тебе люблять, а фюрера, схоже, цiлком щиро обожнюють усi нiмцi, чи вiрнiше майже всi, крiм небагатьох в'язнiв концтаборiв. Летчиця вимовила з натхненням:
  - Це просто чудовий лiтак, у ньому така швидкiсть та мiць. Порвемо всiх левлять як грiлку з сурогату!
  Фюрер схвалив порив дiвчинки:
  - Звичайно ж, порвемо, але ... Налагодження машини слiд вести швидшими темпами i особливо це стосується моторiв. Тут вже звичайно потрiбнi будуть радикальнi заходи, для їх полiпшення, але якщо допоможе вождь-конструктор!
  Всi хором гаркнули:
  - Слава великому фюреру! Хай допоможе нам провидiння!
  Заграв гiмн Третього Рейху та рушила колона юних бiйцiв iз Гiтлер-югента. Хлопчаки вiд чотирнадцяти до сiмнадцяти рокiв пройшли пiд барабан особливою побудовою. А далi було найцiкавiше: марширували дiвчата-пiдлiтки iз жiночого союзу Нiмеччини. Вони були в коротеньких спiдничках, голенькi, босонiжки нiжки красунь притягували до себе погляди чоловiкiв. Дiвчата намагалися задирати ноги вище, але при цьому вiдтягували шкарпетку, акуратно ставили п'яту. Чудове видовище красунь з бездоганними фiгурками... Обличчя правда були рiзнi i в деяких юних фашисток дещо грубуватi, майже чоловiчi, та ще вони кривили їх. Особливо коли зводили брови разом.
  Естет Адольф зазначив:
  - Потрiбно, що хлопцi та дiвчата бiльш масово отримували фiзичне загартування. А знаю, що з цього приводу багато робиться зокрема в Юнгфольку, але потрiбна всеосяжнiсть i переймання спартанських методiв. Звичайно, крiм заохочення крадiжки... Нашi юнаки та дiвчата повиннi рости порядними i водночас безжальними людьми.
  Верховний головнокомандувач зробив паузу. Генерали мовчали, мабуть, боялися заперечувати, а пiдтверджувати очевидне не хотiлося. Фюрер продовжив:
  - Вiйна не жарт, але безжалiснiсть до ворогiв, має поєднуватися iз взаємодопомогою та почуттям братерства щодо товаришiв. Ось це ми й повиннi всiм вселяти... Нова надлюдина, нещадна до iнших, але ще бiльшою мiрою вона має бути нещадною до себе. Бо неповноцiннiсть треба насамперед викорiнити у своїй душi, ну а тодi й немiчна, людське тiло пiдбадьориться!
  Знову пауза ... Генерали i конструктори раптом зрозумiли i почали бурхливо аплодувати. Фюрер, схоже, був задоволений:
  - Це вже краще, а зараз менi хотiлося б побачити iмiтацiю повiтряного бою. Таку ось грiзну i всесокрушуючу ...
  Хейнкель несмiливо спитав:
  - З бойовими патронами чи снарядами мiй фюрер?
  Нацi номер один кивнув:
  - Звичайно, з бойовими. Крiм того менi хотiлося б розглянути дiю катапультуючого пристрою. Адже ви працюєте над ним... - Фюрер струснув кулаками. - Коли, нарештi, воно буде готове та запущене у масове виробництво. Адже досвiдчений льотчик, це i є досвiдчений льотчик, якого треба берегти для майбутнiх битв!
  Фюрер-термiнатор все ж таки вирiшив показати конструкторам бiльш сучасну схему катапультуючого пристрою. Ця система має бути менш громiздкою, бiльш простою та легкою. Що ж недорогий i вже освоєний нiмецькою промисловiстю, пiропатрон цiлком пiдходить для цiєї мети.
  Схему доводилося малювати на ходу, але Гiтлер був справдi непоганим художником, i малював чiтко, швидко, лiнiї схем та повороти були рiвними та чiткими без жодних лiнiйок та циркулiв. Термiнатор-попаданець подумав, що дивно звичайно, що нiмцi, маючи, загалом, таку сильну i певною мiрою передову iдеологiю як нацiонал-соцiалiзм та тоталiтарну систему злили росiйською вiйну. Можливо, це пов'язано з тим, що росiйськi воїни були мiцнiшими i витривалiшими за нiмецькi i швидше вчилися воювати.
  Взагалi якщо подивитися на хiд вiйни в цiлому, то так росiйськi, вiрнiше радянськi вiйськовi вчилися воювати, а нiмцi як би розучилися ... Їх командування приймало рiшення на рiвнi першокласникiв, а може навiть i нижче, якщо першокласник має досвiд ведення вiйськових дiй у стратегiях реального часу . А що iнодi дiти рокiв шести вже так спритно керують вiртуальними армiями, то їм i Жукову з Майнштейном немає грiха повчитися. Втiм, деякi дослiдники вважають Жукова i Майнштейна бездарностями. Є також протирiччя за чисельнiстю технiки, зокрема трофейної, французької. Пам'ять Гiтлера (хороша пам'ять, особливо коли вiн ще здоровий!), пiдказувала, що трофейних танкiв захоплених у французiв було 3600, дуже велика цифра ... Деякi моделi такi як SiS -35 за своїм бронюванням, правда тiльки лобового бронювання перевершували Т-34. Так що цей танк цiлком можна виробляти i на французьких заводах, хiба що замiнивши 47-мiлiметрову зброю, на довгоствол в 75-мiлiметрiв. Загалом i цього може виявитися мало. Британiя та США загалом у своїх танках завжди найбiльше цiнували броню. Ось, наприклад, сорока тонний "Черчiлль" мав бронювання в 152 - мiлiметри проти 120 - бiля важкого танка IС-2.
  Фюрер ще дещо повiдомив конструкторам:
  - У нас цiлком вистачає аеродинамiчних труб, так що займайтеся пошуком бiльш оптимальної моделi лiтака та створенням обтiчних форм, не доводячи справу до дорогих випробувань, де ще й гинуть найкращi нашi аси. Наприклад, модель лiтака типу лiтаюче крило дуже ефективно, особливо якщо товщину i кут нахилу можна було б мiняти. Я вже дав вам креслення, так що безхвостка має бути готова. Її розрахункова швидкiсть становитиме навiть за двигуна Юмо до 1100 кiлометрiв на годину. Так що дерзайте, але не дерзiте!
  Пiсля цього був обiд на свiжому повiтрi, дiвчата-прислужницi розставили столи та стiльцi. Гарно... Але що ж якi реформи в нацiонал-соцiалiзмi зробити? Такi, щоб максимально зменшити кiлькiсть ворогiв та знайти друзiв. Ось, наприклад, не звеличувати нiмецьку расу на кожному кроцi i може навiть перестати дiлити народи на класи. Втiм, формально ще подiл нацiй на неповноцiннi та арiйськi ще не узаконено. Це спрощує справу.
  Красива дiвчина з-помiж прислуги, присiла до фюрера i поклала собi його руку на голе колiно. Проворкувала:
  - Ви про щось замислилися мiй фюрер?
  Нацистський диктатор i водночас вiртуальний гравець стрепенувся. Вiн помiтив, що так i не доїв овочевий суп та фруктовий салат. Фюрер поцiлував дiвчину в губи, вiдчувши її юний, солодкий аромат i заявив:
  - Поїдеш у машинi зi мною. А ви все за роботу, час їсти закiнчився.
  I знову шестернi державного, не цiлком, щоправда, налагодженого механiзму закрутилися. На шляху фюрер зайнявся любов'ю з красунею, i навiть здивувався, звiдки в нього стiльки енергiї i сил. Адже говорили, що фюрер - iмпотент i взагалi нiбито iнвалiд, який перехворiв на сифiлiс (брехня) i скупчений (загалом вигадка!).
  Тим не менш, не все гладко вже 22 червня 1944 року, три роки йде вiйна з СРСР. А перемоги не видно, i Саратов ще тримається. Це мiсто Сталiн наказав захищати за всяку цiну.
  Незважаючи на всi втрати, випуск бойової технiки досить високий. Новi танки IС-2 виявилися досить ефективними. Навiть не пробиваючи окремi нiмецькi машини в лоб, вони виводили їх з ладу з великої дистанцiї.
  Тож гiтлерiвцям доводилося досить туго. Але вони мали велику перевагу. Реактивних лiтакiв МЕ-262 билося вже у небi чимало. I вiн суперник серйозний.
  ТА-152, втiм, показав себе взагалi чудовим видом озброєння.
  Сталiн тим часом теж провiв зустрiч зв'язку в трилiття початку вiйни i став питати воєначальникiв, про що вони думають i як полiпшити ситуацiю на фронтах.
  Жуков запропонував вождевi:
  - Якщо просто оборонятися та вiдбивати загрози, то ми безперечно програємо. Нам треба наступати!
  Сталiн енергiйно кивнув:
  - Згоден! Але де!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Поки що Ленiнград не капiтулював, його слiд деблокувати!
  Маршал Василевський погодився:
  - Так я думаю, це буде найкращий iз варiантiв!
  Сталiн знизав плечима, зазначив:
  - Якщо ми знову вдаримо на Тихвiн, то нас там чекатимуть, i ми загрузнемо або попадемо в пастку!
  Маршал Жуков вiдповiдно кивнув:
  - Правильно товаришу Сталiн! Але я пропоную, вдарити слiд за фiнськими вiйськами в Петрозаводську. Вони не такi сильнi i ми можемо застати противника зненацька!
  Сталiн з усмiшкою вiдповiв:
  - Логiчно товариш Жуков. Ось i наступайте на Петрозаводськ. I принесiть нам перемогу!
  Пiсля цих слiв увiйшло кiлька дiвчат у коротких бiлих спiдницях та з босими нiжками. Вони пiднесли пляшки з червоним вином i фужери з бутербродами чорної iкри. Сталiн взяв такий бутерброд i запиваючи, сказав:
  - Так вип'ємо за те, щоб нашi можливостi завжди збiгалися з нашими потребами.
  Вознесенський зауважив:
  - Якiсть бронi наших танкiв є досить низькою. I я пропоную зробити IС-2 та Т-34-85 бiльш легкими, швидкими та маневреними за рахунок зменшення бронювання. Це дасть нам i економiю металу, i зробить цi машини бiльш практичними.
  Сталiн знизав плечима, зазначив:
  - Можливо... Але я не прихильник робити танки iз фанери!
  Вознесенський iз серйозним виглядом зауважив:
  - Але може це i непогана iдея робити частину танкiв майже цiлком з дерева. Можна перевiрити, як це буде виглядати на практицi!
  Жуков вiдповiдно кивнув i вибухнув виступом:
  - Тридцятьчетвiрки можна зробити легше, вони все одно надто тендiтнi i збiльшення швидкостi i маневренiсть могло б додати їм живучостi. Крiм того, коробка передач стала кращою i це компенсувало зниження ергономiки вiд збiльшення ваги. Але низька якiсть сталi, 90 мiлiметрiв проти потужних нiмецьких гармат перетворює на нiщо. Тим паче нiмцi знiмають просту "Пантеру" та Т-4 з виробництва, i в Третьому Рейху окрiм розвiдувальних танкiв, серiйною стане лише "Пантера"-2 у 88-мiлiметровiй гарматi. А проти неї з великої дистанцiї нашi танки не тягнуть. I тим бiльше слiд збiльшити їхню швидкiсть!
  Сталiн кивнув:
  - Випустiть частину Т-34-85 та IС-2 тiльки з протипульним захистом, i потiм перевiрте та вiдстежте, як це позначиться на їхнiй бойовiй ефективностi. I роботи на СУ-100 слiд прискорити. Може, ми вiдмовимося вiд тридцятьчетверок i IС-2 на користь виключно цiєї самохiдки.
  Маршал Василевський помiтив:
  - Це цiкава iдея. Але в борт ворогiв СУ-100 може вражати, лише обернувшись.
  Сталiн гаркнув:
  - Зробiть її коротшою, щоб швидше поверталася... I бажано нижче силуетом. Але дана САУ нам потрiбна як повiтря!
  Жуков запитав:
  - Ваше превосходительство.... Саратов поки що тримається, але скоро впаде. Потрiбно було б розробити план, евакуацiї з Куйбишева того, що забрали з Москви. Ви особисто, як думаєте?
  Сталiн жорстко вiдповiв:
  - До Свердловська видно доведеться евакуювати. Але в Москвi поки що працювати можна. У нас тут цiле пiдземне мiсто. Ми у ньому серйозно здатнi триматися.
  Василевський прогарчав:
  - Москву треба тримати за всяку цiну, як i Саратов!
  Сталiн наказав:
  - Контратакувати нiмцiв у розривi мiж Доном та Волгою. Потрiбно вiдвернути сили. Саратов утримувати за всяку цiну, до останньої краплi кровi. Використовувати всi засоби, навiть камiкадзе.
  Жуков пiдтвердив:
  - Нехай буде так про великий!
  Сталiн звернувся до Яковлєва:
  - Ну, що конструктор, є iдеї?
  Заступник наркому зiтхнувши вiдповiв:
  - Треба б створити реактивну авiацiю, але це поки що не реально. А ЯК-3 вимагає якiсного дюралю, якого ми не маємо!
  Сталiн кивнув:
  - Я знаю! ЯК-9 має бути у нас у строю. I його слiд випускати якнайбiльше! I збiльшити випуск винищувачiв.
  Яковлєв зазначив:
  - Нiмецький ТА-152 одночасно i штурмовик, i фронтовий бомбардувальник, i винищувач. Добре було б нам створити подiбну машину багатоцiльового рiвня!
  Сталiн пiдтримав конструктора:
  - Це хороша товариш Яковлєва iдея! Ось наприклад ЛАГГ-7 якщо трохи вдосконалити, то можна переробити в сумiш i штурмовика i фронтового винищувача!
  Яковлєв охоче пiдтвердив:
  - Це можна товаришу Сталiну... Але потребує часу. Та й лiтак може виявитися дорогим.
  Верховний головнокомандувач сердито посунув кулаком по столу i рикнув:
  - Зробiть дешевше! I взагалi скiльки можна на цiй темi спекулювати. Нам потрiбен унiверсальний лiтак, щоб випускати тiльки його. I це могло стати виходом.
  Яковлєв помiтив:
  - IЛ-2 досить простий у виробництвi та його схема вiдпрацьована. Поки що його знiмати не варто. Вiн досить живучий лiтак, хоч зараз його льотнi характеристики i застарiли. Але немає лиха без добра. Ми непогано бомбимо ворожу технiку.
  Жданов сердито вiдзначив:
  - Наша авiацiя повинна бути найсильнiшою!
  Яковлєв кивнув:
  -Повинна! Але поки що найкращi у свiтi нашi льотчицi: Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова!
  Сталiн згiдно кивнув:
  - Цим дiвчатам немає рiвних i за черговi двадцять п'ять збитих лiтакiв противника я їм привласнюю чергову зiрку героя СРСР!
  Жуков з ентузiазмом запропонував:
  - За це слiд випити!
  Берiя заспiвав iз захопленням:
  - Ми, згадавши все, iсторiя розсудить,
  Її суду ще прийде черга...
  Як вiд сохи, до атомних знарядь,
  Вiн вiв країну упевнено вперед!
  Поки члени вiйськової ради радилися, дiвчата билися.
  I за допомогою босих пальчикiв нiжок вони збивають гiтлерiвцiв та здiйснюють подвиги цi голоногi красунi.
  I спiвають:
  - Вiримо, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  До кiнця червня нiмцi вiдрiзали Саратов, i 1 липня 1944 року вперше застосували грiзний "Штурммаус". Ця машина з 650-мiлiметровим реактивним бомбометом запускала вбивчу силу ракети, що розколюють цiлi квартали.
  Дiвчата, якi керували цiєю машиною, були в одних лише трусиках, i випускали подарунки вкрай руйнiвної загибелi.
  У голоногих дiвчат трусики були червоного, чорного та бiлого кольору. I вони наводили вбивчi подарунки смертi.
  Командуюча ними Фаїна трясла червоними сосками грудей i спiвала:
  - Слава епосi лицарiв хреста!
  Ми дiйдемо шлях у всесвiтi до кiнця!
  I войовнички повищували i пiдскакували.
  Одна з них Маргарет помiтила:
  - З нами всемогутнiй Бог!
  Фаїна iз цим погодилася:
  - Звичайно ж! I Третiй Рейх неодмiнно переможе!
  Дiвчина тупнула голою нiжкою i заспiвала:
  -Коли ми єдинi ми непереможнi! Коли ми єдинi ми непереможнi!
  Так войовницi й стрiляли та босими нiжками тупотiли та скакали. Войовницi найбiльшого класу.
  Iрма теж тут снаряд подає через автоматичний привiд i реве:
  - Велика перемога на нас чекає!
  Дiвчата, зрозумiло з-помiж тих, що не здадуться нiколи. I трощать радянськi позицiї з колосальним ентузiазмом.
  Альбiна та Альвiна як завжди на висотi, i показують свої агресивнi навороти. Вони дiвчата скажемо прямо: супер!
  Альбiна, збиваючи радянську машину за допомогою босих пальчикiв нiжок, вимовляє:
  - Я дiвка супер!
  Альвiна збиваючи голою п'ятою, чергову мету, пiдскакує i пограючи м'язами преса, вигукує:
  - Я така войовниця, що все вбила намертво!
  Отак войовницi i розiйшлися.
  Герда ж вирiшила разом iз Шарлотов випробувати чергову нiмецьку новинку.
  Поки лише САУ Е-25 може з'явитися, у великiй кiлькостi - вона досить проста у виробництвi та дешева. Хоча ця модель одна з перших. Ось у нiй i лежать двi дiвчини у бiкiнi. Машина нижче, нiж пiвтора метри i завдяки цьому так добре захищена i озброєна при порiвняно невеликiй вазi.
  Двi дiвчини Шарлота i Герда, розташувавшись лежачи, вели вогонь по радянських гарматах. Перед ними рухалися крихiтнi машинки, керованi радiо i розчищали мiннi поля.
  Руда Шарлотта вистрiлила зi зброї. Завалила радянську зброю, i струснула ледь прикритою тоненькою смужкою тканини грудьми. I проворкувала:
  - Шалений вогонь гiперплазми!
  А потiм i Герда як лiпить, використовуючи босi пальцi нiг. I прочiркає:
  - Я дiвка дуже крута i не дурна.
  Самохiдка рухається собi. I iнодi зупиняється. Її лобова броня сильно нахилена, i це дає добрий захист. У радянських гармат снаряди чутливi до рикошету. I в лоба такiй самохiдцi нiчого не загрожує. Ось у борт ще можуть пробити. Але дiвчата не поспiшають. Ефективна самохiдка в бронебiйностi перевершує СУ-100 яка ще розробляється, i навiть краще захищена, рухливiше i навiть легше.
  Та й сушок у Червоної Армiї мало, точнiше поки що лише на стадiї проектування. В основному танк Т-34-85, який знаряддям недостатньо потужний, i бронею слабенький. I нiмецька самохiдка Е-25, до речi, легша, куди його сильнiше за броню i знаряддя.
  Дiвчата борються... Дуже красивi та юнi. I їх САУ бомбить i кидає.
  Липень спека, i тiла дiвчат у розпеченiй машинi блищать вiд поту. Вони не можуть здатися та вiдступити.
  Герда зазначає:
  - Боги вермахту видно сильнi,
  Але вони допомагають не слабким.
  Якщо справi Адольфа вiрнi -
  Свiтову створiть державу!
  Шарлотта заспiвала з ентузiазму:
  - Так магiї потрiбна "Пантера" та "Тигр",
  Бiльше кровi пролийте на зло всiєї долi.
  I не треба сумнiвiв i шаленi гри,
  Нехай упаде навколiшки весь рiд на Землi!
  Але це нiмецькi дiвчата, а з iншого боку, борються радянськi.
  Так що боротьба має бути найсерйознiша. Наташа i Анюта стрiляють iз потужної, корабельної зброї, i пищать:
  - Буде наш прапор над Берлiном!
  I скалять собi бiлi, перлиннi зубки. I не зупинити дiвчат мiнами.
  У лобову броню верхню частину корпусу потрапляють два снаряди... Iдуть у рикошет. Нi IС-2 машина серйозна, i її так просто не взяти.
  А ось IС-1 що рухається праворуч вiд дiвчат, схоже, отримав вiд гармати високого тиску, потрапляння i зупинився. Пошкодила красеня.
  Оленка, граючи м'язами преса, спiває:
  - Все неможливе можливе в нашому свiтi, Ньютон вiдкрив, що двiчi по два чотири!
  Бої все ще йдуть не слабшаючи. Радянська гармата б'є по нiмцях. Велика Маруся вставляє снаряди до казенної частини. Ось таке у дiвчат життя i доля. I вони спiвають:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, росiйськi вовки - салют героям!
  Августина писала з кулеметiв, вимовляє:
  - На священнiй вiйнi! Буде наша перемога! Прапор Росiї вперед, слава загиблим героям!
  I знову гуркотить забiйна гармата, i звучить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Росiйськi вовки давлять ворога, у них крута знайте рука!
  Марiя ця дiвчина iз золотим волоссям спрямовує танк i пищить:
  - Давимо круто фашистiв!
  Нiмцям доводиться несолодко, у небi теж вирують бої. Але поки що ЯК-9 надто сильно поступається у швидкостi та озброєннi нiмецьким маркам. Бiй iде поетом нерiвний.
  Марсель цей чудовий льотчик-ас зробив за роки вiйни непогану кар'єру. Точнiше чудову та фантастичну. Пiсля досягнення ста п'ятдесяти лiтакiв отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. По досягненнi чотирьохсот збитих лiтакiв - отримав лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот лiтакiв отримав орден нiмецького орла з дiамантами, i пiсля сiмсот п'ятдесяти лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А досягнувши тисячi лiтакiв, одержав i Великий хрест Лицарського хреста.
  Унiкальний льотчик змiг зробити багато повiтряних перемог. I поки що був живий. Нещодавно Марселю було надано звання генерала. Але вiн все ще лiтав, як рядовий льотчик.
  Як то кажуть i у вогнi не горить i у водi не те немає. За багато рокiв вiйни Марсель набув iнстинкту мисливця. Став льотчиком надлегендарним i дуже популярним.
  . Але у нього з'явився ще сильний конкурент - Агава та Альбiна та Альвiна, яка теж перевищили цифру кожна по тисячi збитих машин. I наздоганяла Агава дуже швидко Марселя. Адже вона ще зовсiм юна, i поки що не втратила жодного свого винищувача.
  Дiвчина натиснула на педалi босими, гострими нiжками, дала чергу з авiагармат. I ось чотири радянськi машини IЛ-2 збитi.
  Агава хихотить i вимовляє:
  - Якоюсь мiрою ми всi стерви! Але ж у мене сталевi нерви!
  I знову дiвчина вивертається. Збиває однiєю чергою сiм лiтакiв СРСР - шiсть ПЕ-2 та один ТУ-3, i пищить:
  - Я взагалi якщо i не супер, то гiпер!
  Агава, звичайно ж, стерво. Льотчиця вiд Люцифера. Дуже красива медова блондинка.
  Ось дає ще чергу i збиває одразу вiсiм радянських лiтакiв ЯК-9 i пищить.
  - Я найкреативнiша i реактивнiша!
  Дiвка i справдi не тупа. Все може i все вмiє. Не назвеш її рядовий.
  I нiжки такi засмаглi, такi витонченi.
  А ось проти неї бореться Мiрабела... Довгий час найкращим радянським асом був Покришкiн. Вiн зiбрав п'ять золотих зiрок героя СРСР, збити сто двадцять сiм лiтакiв. Але згодом загинув. Потiм його рекорд нiхто не мiг перекрити. Крiм Анастасiї Вiдьмакової та Акулiни Орлової. I лише недавно Мiрабела теж перевершила на драному ЯК-9 Т перевершила Кожедуба. I збити понад сто вiсiмдесят лiтакiв, стала семиразовим героєм СРСР.
  Ось це дiвчина-термiнатор! Така як вона i коня на скаку зупинить, i в хату, що горить, увiйде.
  А то й ще крутiше.
  Мiрабела мала складну долю. Потрапила до дитячої, трудової колонiї. Боса i сiрою робе, рубала лiс i пилила стволи. Вона така сильна та здорова була. У лютi морози ходила боса i в тюремнiй пiжамi. I хоч раз чхнула б.
  Звичайно, такий феномен i на фронтах вiдзначився. Довгий час Мiрабела воювала у пiхотi, а потiм стала льотчицею. Мiрабела перше бойове хрещення отримала у битвi пiд Москвою, куди вона вирушила одразу пiсля колонiї. I там показав собi крутий.
  Билася боса i майже гола у лютий мороз Вермахт, що буквально паралiзував. Таке чортове, i непереможне дiвчисько було. I досягла успiху капiтально.
  Мiрабела вiрила у швидку перемогу СРСР. Але час iде. Жертв стає дедалi бiльше, а перемога не приходить. I стає реально стрiмко.
  Мiрабела мрiє про перемоги та досягнення. Вона має сiм зiрок СРСР - це бiльше, нiж будь-хто! I чорт забирай, вона гiдна своїх нагород! I нестиме ратний хрест i далi. Нехай навiть Сталiн i буде згодом убитий, але справа його живе!
  Дiвчина заходить i зависає ... Збиває нiмецький новiтнiй ХЕ-162 i пищить:
  - Вищий пiлотаж! I новий iз чортом екiпаж!
  Справдi, класне дiвчисько. На дуже багато здатна справжня кобра.
  Мiрабела це нова зiрка.
  Бої йдуть кiлька дiб, доки не настає новий тиждень i 8 липня 1944 року... Радянський IС-2 отримав, пошкодження ковзанок та гусениць - ремонтується. Та така жорстока й нещадна вiйна. I скiльки вона ще триватиме?
  I тепер Герда обiйшла Книселя та Вiттмана за кiлькiстю знищених танкiв.
  А як їм не оминути? Вони ж борються босонiж i в одному бiкiнi. Дiвчата зробили ще одну паузу, трохи змучивши знову радянських дiтей. А тепер наближалися до трьохсот пiдбитих танкiв. I могли розраховувати на небувалу нагороду: зiрку лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось це дiвки!
  Герда стрiляє радянською машиною. Зриває з не вежу i верещить:
  - Я бiсова тварюка!
  I знову стрiляє. Пробиває Т-34-85. I пищить:
  - Батькiвщина Нiмеччина!
  Смикається собi дiвчисько. I дуже вона активна... Така стратегiчна у неї жилка. Ось уже середина липня 1944 року... Вiйна триватиме i триватиме... Не бажаючи припинятися. Червона армiя намагається наступати у рiзних мiсцях. Але досить обережно, так що людських ресурсiв залишилося небагато.
  I спливає Росiя кров'ю.
  Наприклад, Ганс Фойєр. Наймолодший нагороджений орденом Залiзний хрест першого класу. А потiм став i наймолодшим нагородженим за полон радянського генерала орденом Лицарський хрест Залiзного хреста.
  Та це й справдi дуже круто.
  I хлопчаки показують себе вкрай круто.
  Ганс Фойєр вiдчайдушний боєць. Хлопчик б'ється як велетень, i мороз i в спеку, i влiтку i взимку в одних шортах.
  Босими пальчиками нiжок дитина кидає гранати i стала легендарною.
  Це дiйсно дуже круто!
  Ганс прославився на вiки! Нехай навiть як антигерой!
  I взагалi вiйна така тут iде неймовiрна та напружена... Будь-яка АI меркне.
  Агава знову на небi i збиває радянськi машини. Вона мисливець та хижачка. Вражає ворога.
  Падають збитi нею машини. А потiм дiвчина обстрiлює й сухопутнi вiйська. Пiдбиває IС-2. I регоче:
  - Я краще всiх! Я дiвчина, що вбиває ворогiв!
  I знову на повiтрянi цiлi переноситься. Ось це винищувачка танкiв та всiх машин що лiтають та стрiляють.
  Але маленький танк Е-5. Машина вагою сiм тонн. Проходить бойовi випробування. I гризе i гризе супротивника.
  I в пору спiвати - нас нiхто не зупинить i не переможе!
  Е-5 мчить собi, i стрiляє на ходу. I не зупинити такий танк. I в рикошет йдуть снаряди.
  А всерединi машинки сидить хлопчик десяти рокiв Фрiдрiх, i пищить:
  - А я буду реально бiйцем супер!
  I знову як вистрiлив... I потрапить у центр вежi. I забiйна сила в нього хоч i мала калiбр колосальна.
  А в небi Хельга бореться. Рахунки набирає босонога дiвчина в бiкiнi. I радiє своїм фантастичним успiхам.
  Босими пальчиками нiжок наводить на радянську машину i її запалює безпосередньо, i змушує рватися цiлий бойовий набiр зi снарядами.
  Ось це круто i шалено.
  А Агава виривається вперед... I теж б'ється.
  Ось уже й серпень 1944 року... Червона армiя не змогла нiде досягти успiху. Але й нiмцi теж не можуть суттєво просунуться. Ось у бiй iдуть грiзнi пiдземнi танки. Але вони чисто тактичної якостi.
  Дiвчата промчали пiд землею, перебили батарею радянських гармат i повернулися назад.
  Захопили у своїй пару пiонерiв. Спiйманих хлопчикiв дiвчата подiлили, i стали катувати. Побили пiонерiв дротом, потiм засмажили їм босi п'яти вогнем. Потiм стали ламати пальцi нiг, розпеченими щипцями. Хлопчаки вили вiд дикого болю. Пiд кiнець дiвча випалили їм розпеченим залiзом зiрки на грудях, i розчавили чоботями чоловiчi досконалостi. Остання пiонерiв доконало i вони загнулися вiд больового шоку.
  Дiвчата, коротше кажучи, показали екстра-клас. Але знову нiмцi нiчого суттєвого не досягли.
  Потужнi самохiдки: Штурммаус, обстрiляли радянськi позицiї. Провели масу руйнувань та знищень. Але радянський штурмовик пiдбив одну iз машин, i фрицi повернулися назад.
  Саратов усе ще тримався й у серпнi 1944 року. Правда, нiмцi змогли захопити в Казахстанi мiсто Уральськ i рушили до Оренбурга.
  Ось знову Альбiна та Альвiна в повiтрi, але раз на експериментальнiй лiтаючiй тарiлцi. Наводять за допомогою босих пальцiв нiг, що натискають на кнопки джойстика i роблять це надзвичайно спритно.
  Дiвчата, звичайно ж, демонструють найвищий пiлотаж. Ось смикнули свiй дисколет, i дюжина радянських лiтаючих машин збита.
  Альбiна щебече:
  - Затятий будзагiн! Буде зорепад!
  I знову розгортає свою машину. I трощать дiвчата Червону армiю. Причому капiтально...
  Альвiна теж збиває десяток радянських лiтакiв i пищить:
  - Шаленi дiвки, i зовсiм не цiлки!
  Щодо останнього вiрно. Їхня пара вдосталь погуляла з чоловiками. I чого тiльки не витворювала. Любили чоловiки - це їм приємно! I особливо якщо язичком працювати.
  Дiвчисько вищого розряду... Ось пiонера помучили... Спочатку роздiли, i залили йому в горло пару вiдер води. Потiм до розпухлого живота пiднесли гарячу праску. I як припалили! Пiонер заволав вiд дикого болю... Запахло паленим.
  Альвiна його вдарила розпеченим дротом по боцi. I як захоче... Це дуже смiшно.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Набридло тили боронити - хочу щастя своє подразнити!
  I як розсмiяється! I перлиннi зубки вискалить! Дiвчина любить вбивати, ось це дiвка!
  I нiжки у дiвчини всi босi та витонченi. Вона дуже любить ходити босими пiдошвами вугiллям. I ще ганяти полонених пiонерiв. Тi так верещать, коли їм смажать п'яти. Дуже навiть Альвiн смiшно. А Альбiна теж дiвчина прямо скажемо - супер! Як рушить супротивника лiктем у пiдборiддя. I пропищає:
  - Я дiвка найвищий клас!
  I вишкiрить перлиннi зубки. Якi сяють наче надраєнi. А войовниця вражає! Таке може, що й у казцi не сказати, нi пером описати!
  Обидвi войовницi радянськi Якi, Лаггi, Пiшки, Iли збивають у небi. Активно дiють красунi. Немає в них жодного тiнi найменшого сумнiву. I така дика i несамовита краса.
  Войовицi пальцями босих нiг керують джойстиком i нападають на росiйськi машини. Як давлять, то задавлять винищувачi, немов палицею по кришталю. Дiвчата безжальнi та нещаднi. Вони сила гнiву i полум'я пристрастi. I впевненiсть у перемозi. Нехай навiть вiйна йде вже з СРСР четвертий рiк. Але й закiнчуватися не хоче. Альбiна та Альвiна на самому пiку своєї популярностi. I не хочуть жодної митi вiдступити або зупиниться. I рухаються собi, i таранять супротивника.
  Альбiна, збиваючи радянськi лiтаки, верещать:
  - Набридло дiвчинi плакати, краще втоплю я лапоть!
  I як вишкiриться, i блисне перлинними зубками. А як їй зараз хочеться чоловiка. Вона любить ґвалтувати чоловiкiв. Це їй дуже приємно. Ось вiзьме та згвалтує.
  Альбiна реве:
  Секс дiвчата це секс,
  За великою спiвою прогрес!
  I войовниця зареготає... I давай знову вбивати всiх своїх ворогiв. У ньому енергiї чимало. I повнi м'язи сили.
  А Альвiна як прореве:
  - Рознесемо супротивника на пагорби!
  I войовниця стане активно реготати! I уявила собi, як її хлопцi лапають. Але ж це так скажемо прямо приємно.
  Ось уже й вересень на носi... Сонце свiтить дедалi менше. У перший день осенi бiжать росiйськi хлопчики босонiж по снiгу, що щойно випав у пiвнiчних районах Росiї. Смiються собi, скалять пику, i показують нiмцям фiги.
  Пiонери з червоними краватками, з короткими стрижками, деякi зовсiм пiд нуль. Бiжать собi пiдстрибуючи. Їхнi босi ноги майже не мерзнуть. Дуже огрубiли. Бiжать i дiвчатка, теж без взуття. З рожевi, круглi п'ята виблискують на сонцi. Чудовi радянськi дiвчата. Стрункi, спортивнi, що звикли обходитись малим.
  I зубцi собi все скаллять i скаллять ... Перший день осенi - справжня радiсть i спрага свiтла та творення!
  А у небi повiтряний бiй. Мiрабела, це радянська льотчиця номер один iз перших, збиває черговий нiмецький лiтак. I як завжди, в одному бiкiнi дiвчина. Вiчно юна i не в'яне. Така ось у нiй прихована душевна сила.
  Втiм, Мiрабела теж любить, коли її стосуються чоловiка. Це їй дуже подобається. На те вона i льотчиця... Коли голе, мускулисте тiло дiвчини мнуть чоловiчi руки - це справжнiй смак. I велике задоволення!
  Мiрабела збиває чергову гiтлерiвську машину i шипить:
  - Я броньована стерва!
  Дiвчина б'є навiть своїми босими, круглими п'ятами по панелi управлiння. Вона чудова. I неповторна.
  Мiрабела викручується. I їй назустрiч летить Агава. Ось, нарештi, двi майже найрезультативнiшi войовницi-льотчицi зустрiлися. Куляють один одного з розвороту. Намагаються дiстати з дистанцiї. Але не надто виходить. Обидвi красунi злiтають iз лiнiї стрiлянини. I агресивно скалять зуби. Ну i баби-стерви. Жорстко дивляться один одному у вiчi. Точнiше лоба в лоб i стрiляють знову. Нiмецький МЕ-262 Х все ж таки озброєний краще, нiж ЯК-9 Т, i радянська машина збита.
  Але Мiрабела встигає катапультуватись, вперше в льотнiй кар'єрi втрачаючи лiтак. Найгiрше, що вона опинилася на територiї ворога. А це погано. Такi ось неповторнi повороти долi. I 1 вересня 1944 року, вже п'ятого року Другої свiтової вiйни, свiт змiнюється, а правлiння фюрера в альтернативнiй iсторичнiй грi залишається.
  Саратов, нарештi залишений радянським вiйськом, i армiя Вермахта пiдходить до Куйбишева.
  Жорстокi бої йдуть i за Оренбург.
  Там бореться босонога Тамара, яка кидає у ворогiв вибуховi пакети, штовхаючи їх голими п'ята i верещить:
  - Слава країнi комунiзму!
  Веронiка стрiляє у супротивникiв. Босими пальчиками нiжок жбурляє вибуховий пакет i кричить:
  - За iдеї комунiзму!
  Вiкторiя, стрiляючи в супротивникiв, i роблячи це немов Робiн Гуд у бiкiнi, щебече, кидаючи босими пальчиками нiжок бомбардування в ворога i пiдвиваючи:
  - Слава часом комунiзму!
  Оля, стрiляючи в ворога i скошуючи їх серпом, взяла i прочирiкала:
  - За велич радянської держави та величезної слави!
  I босими пальчиками нiжок знову жбурне вибуховий пакет колосальної, руйнiвної сили.
  Лариса, ведучи вогонь фашистами, пропищала:
  - Моя країна Росiя, ти навiки Богом дана пiд синiм небом!
  I пiдморгне напарницям...
  Агафiя, стрiляючи в гiтлерiвцiв, промуркотiла:
  - Оренбург нiколи не здасться! Ми будемо проти ворогiв Вiтчизни!
  Дiвчата твердi i мають намiр битися воiстину до останньої краплi кровi.
  Оренбург досi тримається. А ось 3 вересня 1944 року розпочався штурм Куйбишева. I СРСР очевидно це не на користь.
  Оленка стрiляє у фашистiв i верещить:
  - За комунiзм країни порад!
  I знову босою нiжкою допустить гранату руйнiвної сили.
  Анюта палить у супротивникiв i вищить:
  - Вiдстоюємо Куйбишев!
  I босими пальчиками нiжок як шпурне великої вбивчої сили вибуховий пакет.
  I розiрве безлiч ворогiв.
  Алла, стрiляючи по фрицях, щебече i трясе грудьми:
  - За космiчнi висоти Полiсся!
  I голою п'ятою пiддасть гранату знищення та тотальнiй загибелi всiх фрицiв-агресорiв.
  Марiя стрiляючи по фашистам, i босою нiжкою шпурнувши паралiзуючу фрiцiв мiць, пискнула:
  - На абордаж!
  I розсмiяється дiвчина на все горло!
  Маруся, пострiлюючи по фашистських ланцюгах, i кидаючи босими пальчиками ноги руйнiвну гранату, прочiрикала:
  - Слава комунiзму та перемогам!
  Мотрона з усмiшкою помiтила, надiславши чергову вбивчу чергу i викосивши фрицiв:
  - Батькiвщина це свято!
  Дiвчата воюють як богатирки.
  Випробування лiтаючої тарiлки виявилося лише спочатку успiшним, а потiм вона вийшла з ладу.
  Так що Альбiна та Альвiна билися тепер знову на МЕ-309 машинi дуже зручною для їхнього стилю.
  Дiвчата вели вогонь радянськими лiтаками, i пищали:
  - Видатний парк, та електроннi спагеттi!
  Альбiна дала влучну чергу по противнику, збила радянську машину, наводячи босою нiжкою i пропищала:
  - Мiй перший хiд, буде вороговi смертельним!
  Альвiна теж пальнула по супротивнику. Пiдрiзала його капiтально, i вискалив зубки видала:
  - Комунiзм моя доля!
  I босими пальчиками нiжок вразила ще одну мету.
  Дiвчата поки що б'ються старою машиною. Гвинтовi винищувачi поки що з виробництва не знятi. Тим бiльше що до реактивних машин ще треба звикнути i для них розгорнути цiлу iнфраструктуру. А це зробити не так уже й просто.
  Альбiна, стрiляючи по радянських машинах, логiчно вiдзначила:
  - Я створю епоху комунiзму i поведу iмперiю до зiрок!
  I голою п'ятою як натисне на педалi.
  Альвiна, ведучи вогонь росiйськими машинами, пробиваючи їх безпосередньо наскрiзь, пискнула:
  - Наша цiль арiйський комунiзм!
  I знову войовниця використала босi пальчики нiжок. I дiяла дуже швидко.
  Коли обидвi дiвчини повернулися, витративши весь бойовий комплект, вони дозволили свої тiла помити в лазнi. Гарнi хлопцi їхнiми вiниками молотили. Альбiна, розминаючи, помiтила:
  - Все-таки чоловiки потрiбнi!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Безперечно потрiбнi! Хоча ось ми жiнки куди гарнiшi!
  Альбiна розреготалася i прочирiкала:
  - Навiщо жiнцi чоловiка, щоб було кого бити!
  Дiвчата, зрозумiло, iз цим згоднi.
  Хельга з ТА-152 велячи вогонь по радянських танках, i пробивала їх наскрiзь, скалячись:
  - Слава кайзерiвському комунiзму!
  I дiвчисько реготало.
  Агава ж у небi полювати за радянськими лiтаками. Все частiше в небi видно ЯК-9, який є найпростiшим у виробництвi. Дана машина втiм, не така вже й слабка. У модифiкацiї Т вона озброєна 37-мiлiметровою гарматою i може фрица боляче вжалити.
  Агава б'є з дистанцiї на своєму МЕ-262 i спiває через носик:
  -Я наймудрiша у свiтi, ворогiв убиваю в сортирi!
  I пiдморгує у небо своїм ангелам.
  Але знову в повiтрi i Мiрабела. Ця дiвчина, незважаючи на всi втрати, не сумує.
  I навiть починає спiвати, пишучи на ходу;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дiвчина красива мрiя....
  Думала, свiт буде вiчним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось менi закохатися, не дано.
  Ну, скажiть хлопцi менi на милiсть,
  Життя дуже мiцне весло!
  
  Раптом вiйна раптово загримiла,
  I зазнав смертi ураган...
  I моє дiвча сильної тiло,
  Можна вiдразу пiдставити пiд удар!
  
  Не хочу, повiрте, я здаватися,
  За Вiтчизну битися до кiнця.
  Носимо ми гранати в мiцному ранцi,
  Сталiн замiнив у серцях батька!
  
  Воїни великi Росiї.
  Можемо свiт порядок захистити.
  Зiрки неба оксамит оросили,
  I мисливець перетворився на дичину!
  
  Я дiвчина боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю мiсце у цьому раї,
  Не збудуєш щастя на кровi!
  
  Воїни великi Вiтчизни,
  Будемо битися твердо пiд Москвою.
  А потiм мрiя за комунiзму,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Бравi росiйськi хлопцi,
  Що б'ються чесно до кiнця.
  Луплять вони з автомата,
  Якщо треба iз золота вiнця!
  
  Нас не зупинить навiть куля,
  Iсус великий Бог воскрес...
  Днi дракона хижi минули,
  Стало навiть яскравiше з неба!
  
  Я люблю тебе Рiдна Лада,
  Буде у славi найвищий Бог Сварог...
  За Росiю нам боротися треба,
  З нами найкращий Бiлий Бог!
  
  Не поставити росiян на колiна,
  Нашу плоть повiр не приборкати.
  З нами Сталiн i великий Ленiн,
  Цей iспит теж треба скласти!
  
  Бiль Вiтчизни теж у нашому серцi,
  Вiримо ми у велич її...
  Вiдкриваємо в космос жваво дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босi ми дiвчата-красунi,
  По кучугурах жваво так бiжимо...
  Нам не треба цiєї гiркої горiлки,
  Крила простягає херувим!
  
  За Вiтчизну ми дiвчата встанемо,
  I вiдповiмо фрицям, злим немає,
  Буде знищено пекельний Каїн,
  А Христу Спасителю привiт!
  
  Буде ера - краще не буває,
  Мертвi воскреснуть назавжди.
  Свiтобудова стане сущим раєм,
  Всiх людей здiйсниться мрiя!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Вересень 1944 року пройшов у жорстоких боях ... Куйбишев i Оренбург фрицi змогли оточити i тому цi мiста виявилися приреченими, але незважаючи на всi труднощi боролися.
  Дiвчата демонстрували надзвичайну стiйкiсть... На початку жовтня гiтлерiвцi ще не взявши Куйбишева, атакували Пензу. I бої закипiли за це мiсто.
  Там Наташка воювала i її команда.
  Дiвчина кинула босою витонченою нiжкою гранату i проворкувала:
  - За росiйський дух.
  Пiсля чого вже Зоя пальнула з базуки. I пiдбила нiмецький танк Лев-2.
  Нiмцi трохи сповiльнили рух... "Пантери" та Т-4 зняли з озброєння. Але поки що цi машини ще в строю. Насправдi "Пантера" гарний винищувач танкiв, i досить непогано захищена в лоб. Але борта - це її проблема. Втiм, i "Пантера"-2 захищена бортами, не дуже добре. Але бiльшу частину гармат тримають.
  Йдуть розробки серiї Е... Танк Е-75 обiцяє стати машиною нового поколiння iз добре прикритими бортами. Нiмцi на це капiтально розраховують. Завдання варто отримати танк не надто важкий, швидкий i добре захищений. Першою спробою такого роду був "Маус", але практика показала надмiрну вагу даного танка. Замiсть нього вже опрацьовувався Е-100. Цей танк був щiльнiше компонуванням i нижче силуетом. Загалом його вага порiвняно з Маусом зменшилася до ста тридцяти - ста сорока тонн. Борти були встановленi пiд рацiональними кутами. Товщина бортiв разом iз екранами досягла 210-мiлiметрiв. Озброєння теж, що й у "Мауса" гармата 128-мм i 75- мм з коротким стволом. Двигун нiмцi встановили потужнiший у 1500 кiнських сил, i танк рухався за сорок кiлометрiв на годину на шосе.
  Що загалом задовiльно. Е-100 все одно занадто важкий танк. Зате з чудовим озброєнням i захистом.
  Його бойовi якостi могли бути непоганi, але транспортування танка, i його перевезення залишалася проблемною. Реальний досвiд показував, що танк може максимум для вiдносно розумного перекидання дорогами i мостами, важити не бiльше вiсiмдесяти тонн.
  Так що Гiтлер дав лiмiт на Е-75 вкластися в цю вагу, але створити надiйну по захисту машину. Для чого вiд гармати 75-мiлiметрiв було вирiшено вiдмовитися. А компонування робити максимально щiльним: одним блоком двигун i трансмiсiя упоперек i коробка передач на моторi. Тодi можливо i отримає танк, захищений з усiх бокiв i не дуже важкий.
  Гiтлер загалом виявився не цiлком задоволений нiмецькими машинами. Хоча "Лев"-2 i був, напевно, досконалiшим, але його гармата в 105 мiлiметрiв для боротьби з радянськими танками надмiрна, а для стрiлянини за неброньованими цiлями - недостатня. "Пантера"-2 могла загалом влаштувати вiйськових озброєнням та лобовим захистом, але бортової все ж таки не вистачало, зате ходовi якостi задовiльнi.
  Фюрер вимагав створити танк, який мiг би влаштувати вiйськових за всiма параметрами.
  Але цього досягти не так вже й просто. Хiба що ущiльнити компонування до максимуму та полегшити ходову частину за допомогою спецiальних вiзкiв та пружин, i дещо вивести за корпус. А екiпаж розташувати фактичнi лежачи.
  Така технологiя могла виявитися цiлком перспективною. Перший танк Е-75, унiфiкований з Е-50, мiг виявитися вагою не бiльше сiмдесяти тонн, i це грiзна машина.
  Єлизавета ж боролася на танку Т-34-85 i не була цiлком задоволена його захистом. Тендiтна через брак легуючих елементiв броня не надто захищала танк.
  Єлизавета вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i проревела, вискалив зубки:
  - Я космiчна мегера.
  Катерина лупнула по ворогу, вразила супротивника в борт i прошипiла, вискалив зубки:
  - За комунiзм у СРСР!
  Олена теж стрiляла дуже активно цiль у противника, i вражала його з убивчою силою, i враховуючи те, що у неї нiжки голi i просипiла:
  - За конституцiю перемоги!
  Єфрасiя палила в ворога, при цьому точно використовуючи свої босi пальчики нiжок i верещала:
  - Ми за велич країни Сварогу та Сталiну вiрнi!
  Такi ось бiйцi тут дiвчата. Найвидатнiший у них колектив.
  Деякi танки Т-34-85 з'явилися iз захистом проти куль, що значно зменшило їхню вагу. Швидкiсть та маневренiсть машини зросла. Але тепер її могла взяти i протитанкова рушниця, i кулемет великого калiбру, i багато видiв гранат. А авiагармати взагалi прошивають наскрiзь. Правда такий танк ще простiше у виробництвi, дешевший i додає у швидкостi пересування.
  Ось якщо цiєю машиною управляю дiвчата, то вони не дають у неї нiяк потрапити.
  Єлизавета стрiмка дiвчина колосальної руйнiвної стихiї логiчно вiдзначила:
  - Броней доблесть не замiниш!
  Катерина iз цим погодилася:
  - Та вiрно, таким чином, не засвiтишся!
  I як розреготаєшся...
  Дiвчата великий шарм. I якщо вже ворогiв молотять, то роблять це агресивно та капiтально.
  Олена пiсля того як їхнiй танк витратив бойовий комплект, i вiдiйшов поповнювати запаси, запитала подруг:
  - Ось як думаєте дiвчата, маємо шанс перемогти Третiй Рейх?
  Катерина впевнено вiдповiла:
  - Як казав Василь Тьоркiн... Ми прийшли бити, а не рахувати!
  Єлизавета поправила:
  - Так казав Суворов!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок взяла та скрутила шматок газети у самокрутку. Їй це кумедно.
  Єфрасiя проспiвав, розгойдуючи корпус:
  - Я космiчна дiвка-термiнатор,
  Буде фрицям дуже боляче - культиватор!
  I войовниця як розсмiяється!
  Дiвчата вирiшили зiграти у карти. Це забавно. А тi, що програли, вiджимаються i присiдають.
  Олена пiд час гри, зауважила:
  - Ось якщо серйозно, то у нас реальних шансiв на перемогу немає! Кавказ упав i ми програємо!
  Катерина кинула босою нiжкою карту, побиваючи супротивника i пискнула:
  - А в нас, зате знайдеться секретна зброя!
  Войовниця розреготалася i кинула теж босими пальчиками нiжок карту.
  Єлизавета вiдзначила зiтхаючи:
  - У нас реально залишилася лише одна надiя на нову секретну зброю!
  Єфрасiя проскулила, босими пальчиками витончених нiжок кидаючи карту:
  - Та без секретної зброї нам не обiйтися!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Вогнем горить наш меч, ворогiв ми сiктимемо! Ми воїни СРСР!
  Войовницi налаштованi i справдi реально з бойового.
  Але сили надто нерiвнi... У серединi жовтня все-таки впав Куйбишев...
  Нiмцi спромоглися захопити важливий об'єкт оборони. Але полилися дощi... Була надiя на паузу внаслiдок осенi.
  Проте у небi тривали бої.
  Три радянськi льотчицi: Мiрабела, Анастасiя, Акулiна боролися з диким ентузiазмом.
  Мiрабела збиваючи в польотi гiтлерiвця, на своєму застарiлому, але грiзному ЯК-9 Т, заспiвала:
  - Буде ера, ера комунiзму!
  Анастасiя, натискаючи босими пальчиками нiжок на гашетку, пiдтвердила, скелячи зубки:
  - У небеса я з пiснею полечу!
  I пiдморгнула подругам.
  Акулiна змiнює чергового нiмця натисканням голої, круглої п'яти на педаль i видала:
  - На славу СРСР!
  Дiвчата треба сказати саме бойовi.
  Мiрабела збиваючи фашистський МЕ-262 з 37-мiлiметрової гармати, прочирикала:
  - Слава комунiзму!
  Анастасiя, пiдрiзаючи гiтлерiвця влучним заходом, i розпилюючи супротивника, вякнула:
  - Всесвiту червоному слава!
  Акулiна дiвчинка дуже бойова, пiдбила нiмецьку машину i свиснув, рикнула:
  - За комунiзм країни порад!
  Войовницi треба вiдзначити колосальної крутостi.
  Альбiна, Альвiна, Агава з iншого боку набирають свої рахунки. I теж дiвки борються босонiж i в бiкiнi.
  Як це смiшно коли дiвчата майже голi та у лiтаках.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збиває чергою, вiдразу кiлька радянських машин i пищить:
  -За арiйське братство!
  Альвiн теж б'ється з Червоною Армiєю i робить це мужньо. I босими пальчиками нiжок наводить авiагармати, i зрубує радянськi машини.
  - За свiтлi iдеї!
  Агава збиває теж радянськi винищувачi та штурмовики, буквально трощить їх i реве:
  - За перемоги Третього Рейху!
  I дiвчата при цьому не проти i пiддати супротивника жорстоким тортурам. Особливо гарних хлопчикiв.
  Альбiна, пiдсмажуючи на вогнищi п'яти пiонеру, якось вiдзначила:
  - Хлопчики в смаженому виглядi та з перцем такi смачнi!
  I як розсмiяється. I покаже мову!
  Альвiна на це помiтила, вискалив зубки:
  - Хлопчик смажений у духовцi, дуже смачний iз часником!
  Агава за допомогою босих пальчикiв нiжок збила пару радянських винищувачiв i вдарила:
  - Ми космiчнi мегери!
  I пiдморгнула приятелькам. Адже вона дiвчина рiдкiсної, бойової статi.
  Альбiна, збиваючи лiтаки своїми босими, витонченими гострими нiжками, вiдзначила:
  - Розумом Росiю не зрозумiти, як можна в правителiв, таких як Сталiн обирати!
  Альвiна агресивно вiдзначила, вискалив зубки, i стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - А наш Гiтлер не кращий!
  Агава хихикнула, збиваючи радянськi машини за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила:
  - Адольф, звичайно ж, бiснуватий! Але при цьому скiльки вже встиг завоювати - не вимiряно!
  Дiвчата до крайностi бойовi та агресивнi.
  I ось вони якось хлопчикiв двох одразу засмажили на багаттi живцем. Ось так їх проткнули на сталевий кiл, i стали смажити, а вони кричали i корчилися. Потiм, коли хлопчаки ще не затихли, всi дiвчата ескадрильї стали пiдбiгати до смажених пiонерiв, вiдрiзати вiд них шматки м'яса i їсти.
  I це було дуже смачно, особливо якщо ще живих хлопчикiв пiд час смаження перчити.
  Агава, наприклад, дуже з великим задоволенням їла у хлопчика стегна. Дiвчата попрацювали тодi на славу. I залишилися вiд обох хлопчакiв лише кiсточки та потрухи. Особливо смачно виявилася молода печiнка. Її дiвчата лопали iз величезним задоволенням.
  А ось зараз б'ються в небi.
  Наприкiнцi жовтня впав Оренбург.
  Нiмцi пiдiйшли до Уфи. Вже досить холодно, i йде снiг.
  Тамара та її команда на околицi Уфи б'ється з фашистами. В атаку йде нiмецька пiхота з чорношкiрих солдатiв, що набрали у французьких та бельгiйських колонiях.
  Вони буквально закидають усi пiдступи трупами.
  Тамара дає чергу, i кидає босою нiжкою гранату i пищить:
  - Славитиметься епоха комунiзму на вiки, чи буде вiрю Сталiн наша тверда рука.
  Веронiка, стрiляючи, вимовляє:
  - Не зламати СРСР!
  I голою п'ятою пiдкидає вибуховий пакет.
  Анфiса, стрiляючи по гiтлерiвцях та босими пальчиками нiжок кидаючи чергове послання смертi, зазначає:
  - Велич комунiзму з нами!
  Вiкторiя, ведучи вогонь по ворогу, i викошуючи гiтлерiвцiв, кидаючи босими нiжками гранату, пищить:
  - Та славитись велика Вiтчизна!
  Олiмпiада веде вогонь. А потiм ця дiвчина-богатир цiлих ящик з вибухiвкою як метне у фашистiв i прореве:
  - Нашiй космiчнiй Батькiвщинi слава!
  I дiвчата все хором прокричать.
  - За СРСР! Буде пiонер!
  Войовицi Червоної армiї бойовi крали. I коли пiшов снiг, таки б'ються босонiж i в бiкiнi.
  На початку листопада гiтлерiвцi розпочали штурм Ульяновська. Мiсто, в якому народився Ленiн, i в якому було тяжко поранено Стенька Разiна. Це капiтальний рубiж росiйських мiст.
  Оленка бореться з фашистами. I спiває собi, кидаючи в гiтлерiвцiв босими нiжками гранати:
  - Слава Росiї, слава...
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках,
  Вiтає росiйський народ!
  Анюта, ведучи вогонь по ворогах, i скошуючи їх, а потiм босими пальчиками нiжок запускаючи вибуховi пакети з тирси, в'якнула:
  - За комунiзм Сталiна!
  I дала чергу цiлу шеренгу чорних воїнiв, викосивши.
  Алла, стрiляючи в супротивникiв i використовуючи босi пальчики нiжок, кидаючи вбивчої сили гранати, пискнула:
  - За Рiдну Росiю!
  Марiя ведучи вогонь по фашистам, i використовуючи босi пальчики нiжок, при кидку в ворога подарункiв смертi, огризнувшись, вiдзначила:
  - За космiчний комунiзм!
  Мотрона, стрiляючи в гiтлерiвцiв, i скошуючи ворога, видала:
  - За змiни у битвi!
  Маруся, довбаючи фрiцiв, i вражаючи їх на смерть, взяла i агресивно в'янула стираючи в порошок:
  - За перемоги найвищої проби!
  I босою нiжкою кинула вбивчу силу гранату.
  Такi ось тут дiвчата крутi та заводнi.
  Оленка, стрiляючи i скошуючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, пискнула:
  - Велич комунiзму нехай буде з нами!
  I дiвчина взяла, i нiмецький танк пiдбила iз великим апломбом.
  А ось i ще одна модифiкацiя танка "Лев"-2 з гарматою 88-мiлiметровою. Башта вже, i танк менший, i важить тонн п'ятдесят п'ять, а двигун - 1200 кiнських сил при форсуваннi. Швидка нiмецька машина.
  Але войовницi вiн не бентежить.
  Алла кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - За комунiзм!
  Анюта жбурнула босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi i проворкувала:
  - За новi рубежi!
  I дiвчисько як засвистять. А нiмецький танк "Лев"-2 вiзьме i перевернеться, i ковзанки буквально полетiли.
  Марiя стрiляючи в гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий -
  I юний жовтень попереду!
  Мотрона, ведучи вогонь по ворогах, i скошуючи шеренги, шпурнула босою нiжкою гранату i прочирикала:
  - У життi важливий перший крок!
  Маруся, вибиваючи фашистiв, запищала:
  - Бачиш знову над Землею, вихори лютих атак!
  I такi ось войовницi непохитнi.
  Але все одно сили нерiвнi. Пенза вже впала. I фашисти штурму Саранськ.
  Ось уже до мiста Горького залишилося не так уже й багато.
  Сталiн 7 листопада 1944 року проводив Москвi черговий парад. Нехай навiть не перемоги.
  Фрiцi, однак, обстрiляли вперше Москву балiстичними ракетами ФАУ-2. I водночас мiсто бомбила реактивна авiацiя, включно з бомбардувальниками "Арадо". Ця акцiя сильно потрясла всiх. Ракети Фау-2 летiли високою траєкторiєю i впали раптово, їх навiть радари як слiд, не побачили.
  Безлiч було руйнувань i бiд. Загинули радянськi вiйськовослужбовцi пiд час параду.
  Сталiн провiв термiнову нараду в пiдземному бункерi, який мiг витримати, навiть пряме влучення атомної бомби.
  Голова генерального штабу Василевський з тривогою наголосив:
  - У нiмцiв з'явилася нова зброя великої руйнiвної сили. I нашi радари його не побачили.
  Сталiн проревiв, сердито тупаючи каблуками чобiт:
  - Ось ви й дурницi! Такого сюрпризу роздивитися не змогли!
  Маршал Василевський зазначив:
  - Дещо було товариш Сталiн.
  Берiя вiдразу повiдомив:
  - Це ракети класу А-5. Не варто турбуватися товариш Сталiн. Вони несуть лише вiсiмсот кiлограмiв амiнолону, а стоять як хороший реактивний бомбардувальник. Нiмцi випустили пару десяткiв ракет, але в серiю ця конструкцiя не надiйшла, тому що реактивними лiтаками бомбити i дешевше i практичнiше.
  Сталiн, заспокоївшись, помiтив:
  - То це не ефективна зброя? Дуже добре!
  Берiя зiтхнувши вiдзначив:
  - Але ось реактивнi бомбардувальники це серйозна проблема. Потрiбно iз цим боротися товариш Сталiн!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Може, вiзьмемо i самi робитимемо ракети. Я маю на увазi земля-повiтря. Що, керуючи ними по радiо, збивати лiтаки!
  Вознесенський зазначив:
  - Для створення таких ракет потрiбен час! Куди простiше робити дуже дешевi лiтаки з дерева, начиняти їх вибухiвкою та таранити ворога. Це було б у стилi камiкадзе!
  Сталiн згiдно кивнув:
  - Та лiтаки-камiкадзе треба використовувати. В цьому i полягає наш шанс, хоча реально подiбне лише продовжує агонiю нашої Червоної армiї.
  Слiд знайти щось бiльш дiєве!
  Яковлєв зiтхнув i вiдповiв:
  - Роботи над новими лiтаками йдуть товариш Сталiн. Але поки що ми зосередженi тримати максимальний випуск машин. У хiд йдуть усi резерви i ставимо до верстатiв дiтей iз десяти рокiв. Повна мобiлiзацiя, i тотальна та надтотальна.
  Сталiн проревiв:
  - Потрiбно робити набагато бiльше! Того чого ви робите, надто мало!
  Молотов зi зiтханням повiдомив:
  - Зв'язатися iз союзниками так уже й не вдається. Схоже, ми однi. Намагався домовитися з японцями... Вони вимагають територiї до Уралу, що є неприйнятним.
  Сталiн гаркнув:
  - Треба взимку завдати удару по Японiї, а що Ленiнград?
  Жуков повiдомив, вискалив зуби:
  - Удар по Петрозаводську виявився не настiльки успiшним, як очiкувалося. Швецiя вступила у вiйну на боцi Третього Рейху i нам довелося мати справу з великими силами. Отже вiдразу розвинути наступ не вдалося, i противник, пiдтягнувши частини вермахту, вiдбив наш натиск. Мiсто Ленiнград у повному кiльцi блокади, i капiтально затиснуте. Думаю до весни через тотальний голод, все населення вимре. I падiння Ленiнграда буде неминучим.
  Забезпечувати його повiтрям практичнi неможливо. Ворог цiлком у небi домiнує. Нiмцi навiть дають тепер лицарський хрест, лише за сотню збитих лiтакiв.
  Сталiн сердито рикнув:
  - Провалили наступ!
  Жуков кивнув:
  - Багато залiзниць розбитi, i ми зосередили дуже мало сил. I треба вiддати належне фiнам та шведам, в оборонi вони стiйкi. Але це ще не все. Нiмцi оминули й Мурманськ. Тепер це мiсто оточене. Невiдомо, що нам робити!
  Сталiн гаркнув:
  - Деблокувати!
  Жуков заперечив:
  - Сил немає на це! А супротивник може захопити весь Карельський острiв!
  Сталiн наказав:
  - Пiдтягнiть сили та деблокуйте! Взимку нiмцi не такi сильнi. Можна буде їх капiтально пресувати!
  Василевський зазначив:
  - Потрiбно не допустити глибинних проривiв, а там наша сила ворогiв забере!
  Сталiн проревiв:
  - За комунiзм битимемося!
  Вознесенський повiдомив бiльш веселу новину:
  - СУ-100 вже втiлена, у металi та готова до серiйного виробництва. Шасi на базi Т-34. Досить проста у виробництвi. Снаряд практично для нової гармати готовий. Тож СУ-100 вже з'явиться на фронтах. Завтра перша машина вирушить на фронт!
  Сталiн схвально кивнув:
  - Хоч цим порадували! Але Т-34-85 поки що з виробництва не знiмати. Мало того, броню зробити тоншою, i зменшити вагу до двадцяти тонн. Бої показали, що гiршого не буде!
  Вознесенський зазначив:
  - I з дерева можна робити броню! Щодня ми випускаємо по сотнi таких танкiв, навiть бiльше, нiж фашисти. Але нашi машини легко збивають фрицi навiть iз легких протитанкових рушниць.
  Жуков зазначив:
  - Там Герда є. Така ось баба крута! Вона багато наших танкiв та гармат пiдбила.
  Сталiн кивнув:
  - Нам треба її в полон захопити, i голi п'ятки пiдсмажити. Аж надто дiвка крута!
  Жуков погодився:
  - Захопити треба! I будемо фашистiв трощити!
  Берiя кивнув i пробулькав:
  - Проведемо подiбну спецоперацiю!
  Сталiн iз зiтханням зазначив:
  - Це чудова iдея, але... Потрiбно ще щось доробити!
  Берiя ревнув:
  - Спiймаємо їх усiх!
  Сталiн похитав головою:
  - Нi... Вбивати героїв недобре! Я хочу, щоб до мене привели Герду! Це термiново!
  Берiя зазначив:
  - Живу?
  Сталiн охоче пiдтвердив:
  - Звiсно ж, живу!
  Берiя пробулькал, надуючи щоки:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  З'явилося кiлька дiвчат у коротких спiдницях i з голими нiжками. Вони розносили фужери з вином, i пiдморгували членам ДКО.
  Жданов зазначив:
  - Треба бiльше дiвчат у армiю! Вони там наведуть лад!
  Сталiн заявив:
  - Анастасiю, Мiрабелю, Акулiну я нагороджую "Зiркою Ордену слави" з дiамантами! Слава СРСР!
  Всi дружно гаркнули:
  - Героям слава!
  I заплескали в долонi.
  Одна з дiвчаток вклонилася i стала на колiна, поцiлувавши чоботи Сталiну.
  Верховний головнокомандувач вилив на неї вино i проревiв:
  - Наша сила - наш кулак!
  Берiя прочирикав:
  - Гiтлер дурень!
  Сталiн заперечив:
  - Не дурень, а втiлення пiдступностi!
  I все знову зааплодували.
  . РОЗДIЛ Љ 12
  Мiсто Ульяновськ було повнiстю оточене, але поки що трималося.... Вже кiнець листопада йде снiг iз морозами. Нiмцi не дуже рвуться наступати, i поки що пострiлюють.
  У повiтрi не надто льотна погода. Але дiвчата ще борються i показують чудеса хоробростi.
  Герда зi своїм екiпажем на "Пантерi"-2. Але незабаром має з'явитися танк "Пантера"-3 i войовницi дуже хочеться на ньому битися.
  А поки що вона пострiлює за радянськими позицiями.
  Босою нiжкою навела гармату на цiль i пальнула. Розбила радянську тридцятьчетвiрку i прочирикала:
  - За Пруссiю святу!
  Шарлота теж лупнула з гармати, пробила радянську гаубицю i пискнула:
  - Наше щастя на вiки!
  Вистрiлила i Крiстiна, вразивши за допомогою босої нiжки супротивника i, просипаючи:
  - За таких хлопцiв, що вартi нас!
  Пальнула дуже влучно i Магда, прочiрiкавши:
  - За Велич iмперiї!
  А на новiй СУ-100 бореться четвiрка Єлизавети.
  Дiвчата освоїли нову самохiдку та стрiляють.
  Єлизавета пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, i заспiвала;
  Кат фашистський вириває плечi,
  Ось диба, клiщi, свердла пiд рукою!
  Вiн хоче тiло душу покалiчити,
  Нiкчемний нелюд, а на вигляд крутий!
  
  Сучить вiн грошi, у морi пароплави,
  Що навiть титул може подарувати!
  Насправдi пустить вас у витрати,
  Адже для нього ти просто труп i дичина!
  
  Йому хочеться знати про справу нашу,
  Що нових у ланцюзi бiдних закувати!
  Тому пожене щедро лажу,
  Щоб забув батька та навiть матiр!
  
  Але Батькiвщинi служити ми будемо мiцно,
  Нас не зламати жорстокiстю кат!
  Зiгнеться вiд пориву вiтру гiлка,
  I чується немовлят голих плач!
  
  Так програв я перший важкий раунд,
  Але вiдiгратися дасть Всевишнiй шанс!
  А потiм сам пошлю ворога в нокаут,
  Кулак мiй мiцно щелепу гаду дасть!
  
  Вiтчизна менi дає такi сили,
  Що можна бiль усi тортури здолати!
  I вийти з бездонної цiєї могили,
  Щоб не зжер, розгнiваний ведмiдь!
  
  Ще трохи i порятунок близько -
  Досягнемо ми перемоги над ворогом!
  Жити пiд покровом свiтла комунiзму
  Щоб заливало Сонце златом будинок!
  I дiвчата спiвали та стрiляли з нової, забiйної гармати. Вони войовницi украй грiзнi.
  Олена вiдзначила зi смiшком:
  - Комунiзм буде збудований, ми в це вiримо!
  Катерина з таким твердженням погодилася:
  - Побудуємо комунiзм, i буде трiумф!
  Єфрасiя взяла i пробулькала, пальнув за допомогою босих пальчикiв нiжок, i потрапивши в "Пантеру".
  Пiсля чого войовниця пропищала:
  - Ох, комунiзм, комунiзм! Буде сильно притиснутий софiзм!
  I "Пантеру", прошибло в лоб i з дистанцiї.
  Ось це дiвки, яких так просто не зламаєш.
  Ось уже й грудень настає... Японцi за умов холодiв майже згорнули бойовi дiї.
  Але в небi, незважаючи на зимову погоду, досi точаться бої.
  Ось Тошиба i Тойота двi японськi льотчицi б'ються, наче вiдчайдушнi кралi.
  Тошиба збиває босими пальчиками нiжок, радянськi лiтаки, i вигукує на все горло:
  - Я є дiвчина супер!
  Тойота пiдбиваючи росiйський винищувач i скеляючи перлиннi зубки впевнено пiдтверджує:
  - А є баба гiпер!
  Японки, звичайно, бiйцi колосальної пускової потужностi. Проти честi самурая не встояти.
  Але в будь-якому разi в небi бої все ще вирують.
  А на сушi чотири дiвчата-нiндзя взялися за винищення радянських солдатiв.
  Дiвчина синя нiндзя провела прийом млин, зрiзала кiлька росiйських бiйцiв, i босими пальчиками нiжок запустила горошинку вибухiвки колосальної руйнiвної сили.
  Розiрвала i прочирiкала:
  - Слався Японiя!
  Дiвчина жовта нiндзя теж заспiвала прийом мечами метелик. Зрiзала низку суперникiв i провизжала:
  - За комунiстичний реванш!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить руйнiвний подарунок анiгiляцiї.
  Пiсля чого промуркотить:
  - За велич Японiї!
  Дiвчина червона нiндзя провела мечами прийом гелiкоптер. Босими пальчиками нiжок кинула вбивчий подарунок смертi, i провизжала:
  - За моє кохання!
  I вiдразу вiдзначила:
  - А до чого тут комунiстичний реванш?
  Дiвчина жовта нiндзя, рубаючи росiйських солдатiв, i знову кинувши голою п'ятою гранату, видала:
  - А при тому, що буде суп iз котом!
  Дiвчина бiла нiндзя, розрубуючи суперникiв, i босими пальчиками нiжок жбурляючи подарунок смертi, видала:
  - За iдеї комунiзму перемагатимемо!
  I всi чотири войовницi хором розсмiяються, i покажуть перлиннi зубки.
  Грудень йшов швидко... Нiмцi пiсля облоги взяли i Уфу, i Саранськ. Але Ульяновськ у повнiй блокадi ще тримався.
  Сталiн наказав Новий Рiк утримувати за всяку цiну мiсто, де Народився Ленiн.
  Втiм нiмцi, незважаючи на морози, вже пiдходили до Казанi. Отже, СРСР був на межi повного падiння.
  Що робити в СРСР поки що не було ясностi та iдей.
  Сталiн новий рiк вiдзначив у Москвi та в бункерi. Його погляд був похмурим, але бажання воювати не ослабло.
  Гiтлер же поки що вирiшив влаштувати собi балаган, у Лiвiї, де тепло.
  I там вiн насолоджувався видовищем дiвчат-гладiаторiв.
  На Новий рiк нiчого особливого не сталося, якщо не брати до уваги бомбардувань Москви.
  I виходу до серiї першої "Пантери"-3. Цей танк мав товщину бронi "Тигра"-2, але з великими нахилами, i важив лише сорок п'ять тонн. А його висота зменшилася менш як два метри. Потужний двигун 1200 кiнських сил розташувався одним блоком i поперек з трансмiсiєю. Сама машина вийшла чудово озброєною i з чудовою оптикою i з гiдростабiлiзатором. А у вузькiй вежi була гармата у 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, дуже точна та бронебiйна.
  Герда та її команда виїхали цiєю машиною. Досконала i легша ходова частина, вiдмiнно пробiгала снiгом. Цей танк загалом досконалий. I його броня з великими нахилами чудово захищає лоб машини. Особливо сильно захищена верхня частина корпусу 150 мм пiд кутом нахил вiд горизонталi в 40 градусiв. А це приблизно 330-мiлiметрiв бронi пiд кутом у дев'яносто градусiв. Жодна радянська гармата верху корпусу "Пантери"-3 не проб'є. Низ займає третину площi чола корпусу в 120-мiлiметрiв i пiд таким же кутом, i теж практично непробивний.
  Лоб вежi завтовшки 185 мiлiметрiв i пiд кутом 50 градусiв, теж непробивнi для радянських гармат.
  Але борти слабшi в 82-мiлiметри з нахилами, i їх можуть i взяти. Особливо СУ-100, нова радянська самохiдка, що швидко завойовує популярнiсть у вiйськах завдяки простотi у виробництвi та бронебiйнiй гарматi.
  Герда зробила перший пострiл у радянськi вiйська. Пробила танк IС-2 i висловилася:
  - Хороший це винищувач!
  Шарлота вiдзначила, палячи по супротивнику, i пробиваючи радянську машинку натисканням кнопки голою п'ятою:
  - Ця технiка майже бездоганна!
  Христина босими пальчиками нiжок наводячи скорострiльну, автоматичну нiмецьку гармату, зазначила:
  - Бортова броня слабка! Нам би машина потужнiша!
  Магда теж пальнула, використовуючи голу нiжку, i в лютi взяла i проволала:
  - Була б тiльки трiйка, та трiйка жвавiше!
  I дiвчата хором розсмiялися... Танк i справдi добрий, особливо його ходовi якостi.
  Проходила бойовi випробування та машина Е-100. Вона хоч i тяжка. Але захищена непогано. I її гармати так легко взяти не можуть.
  I в нiй також нiмецькi дiвчата сидять. I не дивлячись на мороз босонiж i в бiкiнi.
  Адала пострiлюючи в супротивникiв i вражаючи ворога, логiчно висловилася:
  - За комунiзму житимемо ми!
  I голою п'ятою як натисне....
  Агата стрiляючи за радянськими позицiями, вражаючи супротивникiв, босими пальчиками нiжок, пискнула:
  - I велич перемоги нашої стане на вiки!
  Агнес теж пальнула осколковим по радянськiй пiхотi, звичайно ж, голою нiжкою, i ревла:
  - Нi, ми фюреру не поступимося!
  Дiвчина на танку Афiна довбанула по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок i в'якнула:
  - За фюрера, а не фюрера!
  Агнес розсмiялася i вiдзначила:
  -Ми плем'я суперменiв!
  Андрiана стрiляючи по радянськiй батареї i руйнуючи ворожi позицiї, показала мову i видала:
  - Велич нiмцiв визнає планета!
  I голим колiном як на супротивника натисне.
  Агата ведучи вогонь, вiдзначила:
  - Дракона ми розшматуємо...
  Танк Е-75 ще не готовий. Фюрер зажадав, що вага була у шiстдесят п'ять тонн i двигун у 1500 кiнських сил для високої рухливостi, при бортовiй бронi не менше 170-мiлiметрiв пiд великими нахилами. I це зажадало часу.
  Але поки що фашисти i так перемагають... У сiчнi нарештi загинув i Ульяновськ. Фрiци приступили до штурму Горького та Казанi.
  Так далеко вони залiзли до Москви.
  Сталiн був у дикiй лютi, але нiчого не мiг вдiяти. Справдi, що тут ти вичиниш, повний провал...
  Але ось дiвчата i в небi, i на землi борються.
  От i Наташки СУ-100 розбив нiмецький штурмовик ударом iз повiтря. Це досить круто вийшло. Хоч i не зовсiм розумно i винахiдливо. Однак Наташа зовсiм не першокласник i як довбає.
  . Тепер дiвчинка виявилися в вже знайомим танку Т -34. Тiльки трохи другом . Вежа бiльше , а зброю калiбру в 85 мiлiметрiв замiсть 76. Ходова частина колишня .
  Дiвчата покрутилися на мiсцi . Вони такi , як i ранiше , в одному бiкiнi . А тут авто радянського виробництва . Є i снаряди на мiсцi .
  Супермен-Наталя з задоволеним видом посмiхнулася :
  - А де фашисти ?
  З'явилося всерединi танка зображення юного зв'язкового . Хлопчик прочiрiкал :
  - Ось це танк , який з'явився на фронтах другий свiтовий вiйни в сорок четвертому роцi i до цих пiр знаходиться на озброєннi Червоної армiї . Йому протистоїть , Е -25. Самохiдка з 88- мiлiметровою гарматою i 120 - мiлiметрами лобовий бронi . Приємно битися !
  Дiйсно в вiддаленнi з великим працею можна, можливо розглянути нiмецьку самохiдку . Присадкуватий _ _ довгим стволом . Незнайома дiвчатам , якi так рано покинули фронти Великої Вiтчизняної вiйни . Але Супермен-Наталя вiдразу ж вiдзначила :
  - Вона нас може дiстати . У її довжина в 71 ЕЛ .
  Зоя тут ж запропонувала :
  - Слiд перейти в рух , щоб не потрапили !
  Футуристка-Анжелiка в досадi помiтила :
  - Ось чорт ! Вiдразу ж пiдсунули переважаючу нас машину !
  Їхнiй юний куратор-офiцер сердито заявив :
  - А це ще дрiбниця ! Е-75 був б ще гiрше ! Ви б його нi пiд одним ракурсом б не пробили . А так дерзайте !
  Супермен-Наталя перехрестилася i прошипiла :
  - Як iстинний комунiст , я говорю вам - до межу !
  Футуристка-Анжелiка гаркнула , тупаючи босий нiжкою :
  - Виступаємо !
  Радянська авто кiлька туго завелася , i загула . Пробити нiмця в лоб нереально i слiд зайти фрицу в борт . Але спробуй це зробити ? Вiн з своєю довгоствольний гармати як довбає ... Залишається тiльки розраховувати на швидкiсть .
  Супермен-Наталя сердитися . Звичайна нiмецька САУ так ще легше тридцятьчетвiрки настiльки її перевершує в характеристиках . Тут ти мимоволi запсихуєш .
  Радянська авто йде на зближення . Благо коробка передач краще колишньої .
  Свiтлана упирається голими п'ятами i цвiрiнькає :
  - Фюрера швидко ми окантуємо !
  Футуристка-Анжелiка пiдтверджує подiбне :
  - Гiтлера ми знищимо !
  Золотоволоса Зоя проревела :
  - Дайте йому скорiше по роже !
  В цей момент важкий снаряд гiтлерiвськiй гармати догодив прямо в основа вежi . Дiвчат пiдняло i понесло в вирваному металi .
  I через секунду всi чотири виявилися майже цiлковито голими в трусиках та висять на дибi . Пiд босими ногами красунь палахкотiв багаття . Полум'я лизало голi , витонченi пiдошви дiвчат .
  Супермен-Наталя спробувала повернутися , але її ноги виявилися мiцно затиснутi в колодки _ _ дуже хворiли розтягнутi жили . Це була класична диба , з традицiйним пiдсмажуванням п'ят . А у дiвчат нiжки дуже навiть сексуальнi , i вогонь лижний _ пiдошви робить їх ще привабливiше .
  Але боляче красуням . Вони намагаються звiльнитися . Але колодки дуже мiцнi . А ним ще i дiвчата - валькiрiї пiдвiшують гiрi .
  Теж войовницi в коротких спiдницях , з босими ногами , голими руками , але тiла прикритi срiблястою кольчугою . Вони розгрiбають кочергами багаття , i пiдкидають вугiлля , щоб п'ятки смажилися сильнiше .
  Тут i диба вивертає суглоби i _ вогонь смажить знизу . А тут ще i принц з династiї короля Вiльгельма з'явився . В руках у найяснiшого хлопчики , принца-демiурга, що розмiняв другий мiльйон доларiв на посаду в СС батiг з колючою дроту . А ще i її валькiрiї розiгрiвають з вогнемета .
  Принц-божество пiдморгнув , i як врiже Супермена-Наташка по мускулистої спинi . Хоч дiвчинка i мужня , але її вiд п'ят до потилиця вразила така бiль , що красуня дико скрикнула .
  Наступний удар хлопчик - принц обрушив на Зою . Та хоча i стиснула мiцно зуби _ _ втрималася вiд крику . А на спинi з'явились кривавi смуги i опiки .
  Барбаросса-молодший з усмiшкою сказав :
  - Вчити вас ще треба !
  Наступний удар припав по Футуристцi-Анжелiцi . I ця дiвчина не втрималася вiд вигуку . Хлопчик сунув свою дитячу босу ногу в вогонь . Витяг спритними пальцями куточок i шпурнув рудою бестiї в особа . Та заволала ще сильнiше , боляче !
  Барбаросса-молодший з задоволеним видом сказав :
  - Але ви ж хотiли з нiмцями !
  Потiм огрiв , i Свiтлану . Як та не стискала щелепа , але теж закричала . всi ж батiг з розпеченої , колючої дроту була ще бiльше хворобливою , чим полум'я пiд босими ногами . Тим бiльше , що дiвчата вже звикли роками обходитися без взуття , та їх пiдошви нiг , дуже пружнi i мiцнi .
  Але вогонь i їх припiкає . Валькiрiї вже в руках тримають , i батiг з розпеченої дроту .
  Супермен-Наташка ось всю горлянку проорала :
  - Так що це таке ?!
  Барбаросса-молодший вiдповiдає:
  - Допит непокiрних панi! Ви в полонi та вiдповiсте за все!
  Наташа зазначила:
  - Ми не хочемо так безглуздо вмирати! Давай ти нас вiдпустиш, i ми продовжимо битися!
  Барбаросса-молодший рикнув:
  - З чого вас вiдпускати?
  Анжелiка вiдповiла:
  - Ми вiдьми, i можемо чоловiковi, який нас врятує зробити найцiннiший подарунок зi всiх можливих!
  Барбаросса Бок здивувався:
  - Та й що ви менi подаруєте?
  Наталя впевнено заявила:
  - Ми зробимо тебе вiчним юнаком, i ти нiколи не постарiєш!
  Хлопчик кивнув:
  - Та я вас за це можу вiдпустити! Але чим ви доведете!
  Наталя заявила:
  - Ось сунь руку у вогонь, i тобi не буде боляче! Ти переконаєшся, що ми можемо чаклувати!
  Барбаросса-молодший обережно засунув руку у вогонь, прокрутив i з усмiшкою вiдповiв:
  - Так, ви можете! Ну що ж ваша свобода в обмiн на моє безсмертя!
  I дiвчат з'явився новий шанс. А вiйна все ще триває... У сiчнi Горький та Казань були взятi.
  На початку лютого нiмцi та фiни та шведи захопили Карелiю i приступили до штурму Архангельська. Ситуацiя загострилася.
  Єлизавета перекинули на СУ-100 до цього мiста.
  Вона там тепер боролася. Лютий та морози. Але дiвчата все одно босонiж б'ються.
  СУ-100 важить лише вiсiмнадцять тонн iз протипульним захистом. Вона вразлива, зате рухлива. I стояти в засiдцi їй не належить, треба перемiщатися, щоб не потрапили.
  Коли рухаєшся, танк нагрiвається i дiвчатам босонiж i в бiкiнi не так холодно.
  Єлизавета, стрiляючи по фашистам, заспiвала:
  - А ось вони умови! А ось воно середовище! Але для здоров'я кориснi холоди! Для нашого здоров'я кориснi холоди!
  I босими пальчиками нiжок як зарядить фашистами. I Т-4 цей невеликий танк пробитий.
  Войовницi треба вiдзначити бiйцi колосального класу.
  Катерина теж стрiляє за допомогою босої нiжки та верещить:
  - Комунiзму бути!
  Олена, теж стрiляючи в супротивника, i пробиваючи його наскрiзь, оглушливо засмiялася.
  - Шалена перемога на нас чекає!
  Єфрасiя, пробиваючи танки вермахту, своїми голими, синiми вiд холоду нiжками, впевнено вiдповiла:
  - Нiщо нас не приборкує!
  Ось це войовницi - просто супер!
  Але, на жаль, i їхнього героїзму вкрай мало... Архангельськ теж упав... Боєприпасiв явно не вистачає.
  Нiмцi їдуть на Москву з тилу. У березнi бої розгорнулися за Рязань. Гiтлерiвськi орди обтiкають зi сходу.
  Потрiбнi якiсь екстренi кроки.
  Москва все ще тримається, i Сталiн зiбрав раду безпеки. Обговорення було знервованим. Iдей нових подано не було.
  Лише Берiя запропонував:
  - Може, справдi запропонувати Третьому Рейху свiт на будь-яких умовах, аби нас з вами не чiпали!
  Сталiн сердито вiдповiв:
  - Це не конструктивний пiдхiд товариша Берiя! Нам потрiбнi сильнi ходи!
  Маршал Василевський чесно вiдповiв:
  - Резервiв ваше превосходительство немає! Майже всi вони перемеленi в нерiвних боях. Окрiм СУ-100 iнших видiв нових озброєнь у серiї немає. IС-3 правда буде незабаром готовий, але цей танк складний у виробництвi, i в серiю його запустити в нинiшнiх умовах буде важко.
  Маршал Жуков сердито вiдзначив:
  - Якщо не можна перемогти, то залишається лише одне - гiдно померти!
  Сталiн хотiв щось сказати, але з'явилася босонога дiвчина в короткiй спiдницi. Миготивши голими п'яточками, вона принесла депешу.
  Сталiн пробiг по нiй очима i сердито проревiв:
  - Ленiнград, не витримавши голоду та багатомiсячної блокади впав! Тепер i наше друге мiсто захоплено фрицями!
  Маршал Жуков розвiв руками i зазначив:
  - О, великий Сталiн... Це жахливо!
  Берiя запропонував:
  - Може на честь цього розстрiляти тисячу людей?
  Верховний головнокомандувач проревiв:
  - Заткнися ти лисий iдiот! Треба щось вирiшувати!
  Молотов запропонував, запинаючись i нервово погладжуючи дiвчатам голi колiна.
  - Давайте запропонуємо нiмцям тимчасово припинити вогонь i лише потiм почнемо переговори про мир на будь-яких умовах.
  Сталiн прохрипiв:
  - Спробуй! Але капiтуляцiї не буде. Паде Москва, вестимемо партизанську вiйну!
  Берiя вiдзначив iз улесливою усмiшкою:
  - Але це лише збiльшить мiру страждань людей товариш Сталiн. Може бути...
  Сталiн рiшуче стукнув кулаком по столу:
  - Нi! Нехай Молотов запропонує переговори! I бiльше нiчого, деремо до кiнця!
  Нiмцi в серединi березня оточили Рязань. Зазнаючи нестачi боєприпасiв, радянськi вiйська пiшли на прорив iз мiста.
  Оленка та її команда бiжить, миготивши босими п'яточками по весняному пiдталому снiгу.
  Дiвчина стрiляє по фашистам i спiває:
  - Слава нашому духу, слава великiй країнi!
  I босою нiжкою як жбурне вбивчий подарунок смертi. I розкидає на всi боки гiтлерiвцiв.
  Анюта, стрiляючи у супротивникiв, видала:
  - А наш удар, священний дар, i гонорар!
  Бiжить i Алла, веде вогонь фашистами, босою нiжкою кидає вибуховий пакет з вугiлля, i шипить:
  - Ми нiколи не здамося!
  I ось iскрометна Марiя, ведучи вогонь по фашистах, i капiтально їх викошуючи, i огризаючись оскалами зубiв, верещать:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I її гола п'ята надiслала руйнiвний пакет смертi та нищiв.
  Маруся, стрiляючи в гiтлерiвцiв, цiлком логiчно зазначає:
  - Комунiзм нiколи не потьмянiє!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, i скошуючи шеренги, цiлком логiчно та рацiонально зазначає:
  - I вiра в партiю залишиться у вiках!
  I босi пальчики нiжок кинуть презент анiгiляцiї.
  Дiвчата вирвалися з каблучки. Але все одно ситуацiя напружена.
  I нiкуди їм не подiтися.
  Весняна бездорiжжя трохи затримала наступ нiмцiв. Крiм того, фашисти з'єдналися з Японiєю, i приступили до окупацiї Середньої Азiї.
  Що теж їх вiдволiкло i квiтень пройшов вiдносно спокiйно. А у травнi був нарештi випущений перший радянський танк IС-3. I його могли доставити на першотравневий парад.
  Постарiлий i ослаблий Сталiн дивився на це, згорбившись. Його вигляд виражав смертельну втому.
  IС-3 у зв'язку з трудомiсткiстю у виробництвi все одно не мiг стати серiйним.
  Її iстотною вiдмiннiстю, вiд двох була лише форма вежi. Вона була нiби лiтаюча тарiлка, а лоб як дзьоб журавля. Звичайно збiльшений кут нахилу, добре захищав лобову частину, але ускладнював виробництво. Крiм того, нижня частина чола була вразливою i якщо туди потрапляв снаряд, то вiн уже не йшов у рикошет.
  Сталiн помахав рукою i втiк у бункерi, почався черговий гiтлерiвський налiт. В авiаударах взяли участь ТА-400 та Ю-287 з крилом зворотної стрiловидностi.
  I знову пальнули балiстичними ракетами, що наводяться крилами по радiо.
  Кремль отримав суттєвi ушкодження.
  Сталiн же всерйоз подумував про втечу їхньої Москви.
  У серединi травня, завершивши передiл Середньої Азiї, гiтлерiвцi зi сходу та заходу розпочали наступ на Москву. Загуркотiла чергова, жорстока битва.
  Радянськi вiйська билися героїчно. Але сили надто вже нерiвнi. У боях з'явилися танки Е-75 "Тигр"-3. I масово "Пантера"-3. Бої такi, скажiмо, неординарнi проходять.
  До кiнця травня на початку червня гiтлерiвцi завершили практично повне оточення Москви.
  Сталiн урочисто оголосив, що вiн залишається у столицi i стоятиме там до смертi.
  Москву обстрiлювали та бомбардували. Її оточували дуже потужнi рубежi оборони, якi не так просто подолати. Великi запаси боєприпасiв та продовольства зосередилися у столицi.
  I Сталiн у пiдземному мiстечку був щодо безпеки.
  Гiтлер 22 червня 1945 року, коли минуло рiвно чотири роки з моменту початку Великої Вiтчизняної вiйни наказав припинити штурм столицi, замiсть цього планомiрно руйнувати її артилерiєю та авiацiєю. I продовжувати впевнено бомбити.
  А заснований наступ перейшов до Сибiру. Потрiбно було взяти Свердловськ i Челябiнськ, поки цi мiста не прикрили снiгу... Наприкiнцi червня на початку липня, обидвi ключовi мiста були пiсля завзятих боїв взятi... Нiмцi рухалися Сибiром. Один за одним падали радянськi села.
  Ось фашисти у вереснi 1945 року пiдiйшли до Новосибiрська. Розгорнулися бої за цей населений пункт.
  Червона армiя боролася разом iз мiсцевими ополченцями. Тамара i тут билася нiби героїня.
  Вже кiнець вересня валить снiг i морозить. А батальйон дiвчат бореться босонiж i виявляє чудовий героїзм.
  I войовницi борються наче пантери.
  Тамара дала чергу, кинула босою нiжкою вибуховий пакет iз вугiлля i пропищала:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiхто не перемiг!
  Iншi дiвчата вiдчайдушно ревуть:
  - Помремо, але не здамося!
  I битва продовжує...
  Лише на початку листопада Новосибiрськ упав... Вiйна тривала. Радянський Союз досi не капiтулював. Москва була блокована пiд обстрiлами.
  У пiдземному мiстi зберiгався стратегiчний запас продовольства та боєприпасiв, так що можна було досить довго триматися.
  Нiмцi мiсто постiйно бомбардували i обстрiлювали.
  З'явився i новий надважкий танк "Щур". Ця машина важила двi тисячi тонн i мала кiлька гармат у озброєннi.
  Машина з бронею 400-мiлiметрiв використовувалася як танк прориву... Пройшла бойове випробування....
  Але застрягла на їжаках i була знищена льотчиком-камiкадзе, який таранив її.
  Проте з'явився новий танк "Щур"-2 ще бiльший i важчий.
  Новий 1946 Сталiн вiдзначав у все ще не взятiй Москвi. Великий вождь СРСР розраховував диво. Москва стала справжнiм мiстом-фортецею.
  Запасiв продовольства могло вистачити ще на кiлька рокiв, а з урахуванням убутку населення через бомбардування та обстрiли на довше. А ось боєприпаси залежали вiд швидкостi та iнтенсивностi штурмiв.
  Берiя таки помiтив:
  - Може, товаришу Сталiн домовимось iз Гiтлером про нашу свободу?
  Верховний головнокомандувач, рiшуче заявив, мiцно стукнувши кулаком по столу:
  - Я з людожерами, не розмовляю Лаврентiй! Ти зрозумiв!
  Берiя помiтив зiтхаючи:
  - Сподiватимемося на диво про великий!
  Сталiн помiтив, прохрипiв:
  -Терпiння i труд все перетруть!
  . ЕПIЛОГ
  Новий 1946 проходив у локальних боях. Нiмцi та японцi поступово захоплювали всi великi мiста. Останнiм у серпнi загинув Верхоянськ. У нiмцiв з'явилися новi танки АГ-50 як пiрамiди.
  Тамара та її команда вiдчайдушно боролася у Верхоянську.
  Дiвчата як завжди були босонiж, i в бiкiнi.
  Стояли на смерть. I босими пальчиками нiжок метали вбивчу силу вибуховi пакети.
  А потiм, коли бойовi припаси скiнчилися, змогли пiдвалами i тунелями пiти в тайгу.
  Вони були готовi взяти в руки зброю i знову вести вiйну, хоч i партизанську.
  У СРСР виникали партизанськi зони i розгорталася пiдпiльна вiйна.
  Столиця ще трималася, так її Гiтлер хотiв узяти змором i берег своїх солдатiв, яких i так полегло дуже багато.
  А дiвчата тим часом винищували фашистiв та японцiв, найрiзноманiтнiшими способами та методами.
  Особливо Наташка та її команда.
  I виявилися знову в Т -34-85. Машина , звичайно ж , не нова . I для кiнця сорок шостого року застарiла .
  А ось i АГ -50. Нагадує низьку пiрамiду з дуже довгим стволом . Авто весь шiстдесят п'ять тонн . Товщина бронi зi всiх ракурсiв 250- мм пiд нахилом . Для снарядiв Т -34 абсолютно непробивна .
  Супермен-Наталя в досадi прошипiла :
  - Це як завдання ! Пiднiми гору !
  Футуристка-Анжелiка озирнулася . Тепер вони були в своєму традицiйному бiкiнi . I щось _ _ красунi прийшло на розум .
  А Свiтлана натиснула на важелi босими п'ятами i погнала танк . Вона прошипiла :
  - Маневр ! Тiльки маневр !
  АГ -50 забезпечений потужної 105- мiлiметрової гарматою з довжиною ствола в 100 ЕЛ . Вiн здатний вражати на великий дистанцiї . Тим бiльше , у тридцятьчетвiрки з якiстю бронi неважливо . Одне влучення i кiнець .
  Свiтлана починає розгойдувати радянський танк . Ось ворог стрiляє . Снаряд навiть трохи стосується бронi . Але до щастя зiсковзує . А адже мiць колосальна - урановий сердечник .
  Супермен-Наташка прошепотiла своїми червонi губами :
  - На iконах з сумом особи - знову iмперiя народитися !
  Футуристка-Анжелiка пальнула , використовуючи босi пальчики нiг . Снаряд догодив в нерухомо вартий пiрамiдальний танк . I зiсковзнув з бронi в рикошет . Вже дуже вона похила i цементована .
  Нiмецька танк , звичайно а , непробивний , з всiх ракурсiв навiть для IС -7. А вже куди до нього Т -34-85.
  Знову нiмець стрiляє ... Свiтлана натиснула голий п'ятою на гальма . I змогла ухилити танк вiд поразки . Хоча смертельний презент проскочив зовсiм поряд .
  Супермен-Наталя в лютi сказала :
  - Так ми i влипли !
  Футуристка-Анжелiка посмiхнулася . Вона холоднокровно зiрвала з себе лiфчик . Гола високу груди з полуничними сосками . Вишкiрила свої перлиннi зубки . I прочiрiкала :
  - Боягуз не грає в хокей !
  I натиснула червоним соском на курок . Така ось вона смiлива i iскрометна дияволиця . А може добрий , росiйський янгол втiли .
  Снаряд вилетiв з не занадто довгого дула . Пронiсся ... I догодив прямо в ствол нiмецькою машини АГ . Вiдбивши його немов ударом хлопавки .
  I всi чотири дiвчата хором , гаркнули :
  - Раз , два - я потрапила ! Фрiцу по рогам так дала !
  I як струснуть вони своїми босими нiжками . Ось це дiвки ! А коли при стрiльбi використовують голу груди - це в сто раз ефективнiше .
  Супермен-Наталя з посмiшкою помiтила :
  - Цей танк тепер для нас безпечний . Але як його знищити ?
  Зоя з посмiшкою запропонувала :
  - А в бойовому ковбойському стилi , ми його зметем !
  Свiтлана прискорила рух свого танка . Але супротивник , несподiвано розвернувся i кинувся навтiк . Вiн розiгнався Дивно швидко : все ж газотурбiнний двигун . I був явно швидше , нiж Т -34-85.
  Наче слон тiкав вiд Моськи . всi б нiчого . Але слони вмiють перемiщатися навiть дуже швидко .
  Супермен-Наталя сердито рушила по бронi босий ногою i проревела :
  - Ось ! Ну як все - таки ми вiдстали вiд фашистiв !
  Зоя з сумом в голосi , проспiвала :
  - Усi неможливе , можливо в нашому свiтi !
  I струснула своєю шевелюрою , кольори сусального золота .
  Футуристка-Анжелiка з захопленням пропела , i випустила черговий снаряд . Той потрапив в броньовану корму i зiрвався .
  - Iдуть чи мрiї нечуванi ... Плетуть чи вiнки запiзнiлi ... Нiмий був Герасим колись ! _ _ Тепер вiн свариться матом !
  Свiтлана суворо помiтила :
  - Матом лаятися - це вульгарно !
  Супермен-Наталя хотiла , щось _ _ сказати дотепне . Але ось з'явився черговий фашистський танк . На цей раз Е -75. Теж добре захищений в лоб , але набагато гiрше з бортiв . Щоправда, тридцятьчетвiрки його всi одно не пробити .
  На цей разiв , Зоя скинула з себе лiфчик . I оголила червоний сосок .
  Взяла i натиснула грудьми на курок . Зброя спрацювало ...
  Снаряд знову догодив прямо в ствол масивного знаряддя . I ста п'яти мiлiметрова гармата вийшла з ладу .
  I цей нiмець кинувся навтiк . Гарний спосiб виводити з ладу самi захищенi машини - це бити по стволам .
  Супермен-Наташка порадовано заявила :
  - Ось бачиш ! Ми перемагаємо !
  А ось i третiй танк . На цей раз " Королiвський лев ". У нього зброя , бомбомет калiбру в 450 - мiлiметрiв . Такий якщо довбає , то мало зовсiм не здасться .
  Супермен-Наталя на цей раз вирiшила пальнути сама . Зняла лiфчик . Яка у її все - таки висока , i пружна груди . Свiжа , як у дiвчата . I войовниця як вiзьме i натисне рубiновим соском .
  Снаряд вилетiв ... I " Королiвський лев " отримав прямо в ствол . I величезну машину як рвоне . Що i пара стоять по краях танкiв вiдлетiла на кiлька сотень метрiв .
   Так i тридцятьчетвiрку струснуло . Авто ледве не перекинулася , i виявилася вiдiрвана вiд землi .
  Футуристка-Анжелiка навiть вдарилася при приземленнi лобiком , прокричавши :
  - Наче конi вiслюки !
  I погрозила фрицям кулаком .
  Супермен-Наталя була задоволена , i скеля перлиннi , дуже великi зубки :
  - Ось ми дали по вороговi ! Як належить !
  Зоя пропiла , з захопленням :
  - Кохання i смерть ! Добро i зло ! Що свято що грiшно ... А менi знай всi одно !
  I дiвчинка рушила босий нiжкою по металу .
  Наступний супротивник Е -100. Авто небезпечна . З бомбометом та 75 - мiлiметрової гарматою з дуже довгим стволом . Таке штурмова модифiкацiя , та здатна виконувати роль i винищувача танкiв . А сiмдесятипятимiлiметрової гармати для радянського танка цiлком вистачить .
   А ствол бомбомета прикритий ковпачком .
  Супермен-Наталя перехрестилася при допомоги босий ноги , i прочiрiкала :
  - Ну , будемо його бити ?
  Зоя , скеля зубки , погодилася :
  - Зрозумiло , будемо !
  Футуристка -Анжелiка червоним соском натиснула на курок . Зброя спрацювало . Виплюнуло вбивчий заряд . I перебила порiвняно тонкий , але зате довгий ствол нiмецькою гармати .
  Свiтлана захоплено прочiрiкала :
  - Чудово ! А тепер дайте вистрiлити менi !
  I войовниця теж оголила свiй торс . У всiєї четвiрки грудей на висотi . I дуже навiть красивi , сексуальнi , спокусливi . Так з такими дiвчатами хочеться зайнятися любов'ю . Ну , що може бути краще їх ? Напевно , тiльки iншi дiвчата !
  I ось дiвчина пiдловила момент , коли ковпачок почав вiдкриватися . I використовуючи свiй червоний сосок , як випустить снаряд по нiмецькiй бомбомету .
  А фриц не встиг навiть i оком моргнути ... Як вiзьме i рвоне ... У всi сторони розкидало димний метал .
  Свiтлана потерла собi сильнi руки i пропищала :
  - Я дiвка справжнiй дракон !
  I як розсмiється ! I вiзьме , так покаже язичок !
  Супермен-Наталя взяла i захоплено поспiлку :
  - Патрiот ! Радянський патрiот ! Скiльки фрiцiв укокошив ти !
  Зоя пiдхопила пiсеньку , i тряся оголеною грудьми , продовжила :
  - Патрiот ! червоний патрiот ! I на дiвок всi твої мрiї !
  I теж войовниця як вiзьме i розреготається ! I язичок покаже ! I оскалит зубки - iкла !
  I босими нiжками пересуне важiль ...
  Дiвчата тут явно на висотi, хоч у них застарiлий танк. I продовжують партизанити.
  А ось 20 квiтня 1947 року розпочався новий штурм Москви. У ньому брали участь i японцi, i турки, i вся iноземна рать.
  У Гiтлера, зрештою, терпець урвався i вiн вирiшив покiнчити з СРСР. I особисто зi Сталiним, пов'язуючи з ним все ще палаючу на територiї Росiї партизанську вiйну.
  Мовляв, якщо Москва впаде, то й вiйна, без сумнiву, скiнчиться.
  I розпочався рiшучий, генеральний штурм.
  В атаку пiшли i надважкi танки "Щур"-2, "Монстр", Е-200, Е-500 та iншi.
  За одного мiсто обстрiлювалося i балiстичними ракетами.
  А в хiд пiшли й бойовi, невразливi дисколет Третього Рейху. Така ось армада.
  Оленка та її команда вiдважно зустрiла нiмцiв та дала їм бiй.
  Оленка босими пальчиками нiжок жбурнула гранату, дала чергу i ревла:
  - За росiйських дух!
  Анюта, стрiляючи в супротивникiв, i скошуючи шеренги ворогiв, прочирiкала голою п'ятою, пiддавши пакет смертi:
  - За велич комунiзму!
  Алла ведучи вогонь по ворогах СРСР i босими пальчиками нiжок жбурнувши бомбу, в'якнула:
  - За Русь-матiнку в комунiзмi!
  Марiя ведучи влучний вогонь по ворогу, i його впевнено скошуючи, зазначила, вискалив зубки:
  - Росiї потрiбний новий лiдер!
  Мотрона вiдзначила, стрiляючи та впевнено винищуючи супротивникiв, i босими пальчиками нiжок пiддавши черговий подарунок смертi:
  - Зрозумiло, необхiдний!
  I вiд її кидка, який припав у ковзанку, два нiмецькi танки зiткнулися.
  Маруся, ведучи вогонь по гiтлерiвцях, енергiйно вiдзначила:
  - У СРСР все було, але ворог узяв числом!
  I голою п'ятою як запустить вбивче та невблаганне!
  Оленка пiдбадьорила подруг:
  - Не поспiшайте Русь ховати! Є в нас ще й справи!
  I пальчиками голої ноги пiдкине руйнiвний подарунок анiгiляцiї.
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, iз цим погодилася:
  - Ми ворогiв люто битимемо, не вичерпається Вiтчизни рiчка!
  I голою, круглою п'ята дiвчинка як енергiйно вiзьме i пiддасть по противнику.
  Алла, стрiляючи у фашистiв, i випустивши з рогатки шматок вибухiвки, натягнувши тятиву босими пальчиками нiжок, видала:
  - Це буде просто супермен - який замiнить Сталiна!
  Марiя стрiляючи з приголомшливою влучнiстю, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, висловилася:
  - Все що не змiнитись, все на краще!
  Мотрона, збиваючи влучними пострiлами фрiцiв. А потiм босою нiжкою пошкодивши танк, зазначила:
  - Ми зi своєю незмiнною та героїчною волею!
  Маруся жбурнула цiлу зв'язку гранат, своїми босими нiжками. Так що самохiдка у фашистiв перекинулася i пискнула:
  - Я буду всiх сильнiший!
  Алла, пiдбивши транспортер у гiтлерiвцiв кидком, гранати голою п'ятою, помiтила, поправивши:
  - Не я, а ми! Все сильнiше!
  Оленка щоб пiдняти бойовий настрiй заспiвала, пишучи на ходу. А решта дiвчат, ведучи по гiтлерiвцях вогонь, пiдхопили;
  Ми дiвчата країни СРСР
  Яка є смолоскип усьому свiтовi...
  Покажемо, знай величi приклад,
  Ось героїзму подвиги оспiванi!
  
  Пiд прапором червоним дiвки народженi,
  I босi мчать по морозу.
  За Русь б'ються дочки та сини,
  Часом наречена дарує хлопцевi троянду!
  
  Ось буде над всесвiтом червоний прапор,
  Сяяти так яскраво, наче факел-полум'я.
  Адже богатирський знай у нас замах,
  I кумачом сяє наш прапор!
  
  Не вiр, фашист проклятий не пройде,
  I росiйських дух на вiки не згасне ...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Будь-кому скажемо i привiт i здраст!
  
  Росiя це чудова країна,
  Ти подарувала комунiзм народам.
  Навiки Богом щедра дана,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Не зможе ворог Вiтчизну здолати,
  I як би не був вiн жорстоко пiдступний...
  Непереможний росiйський наш ведмiдь,
  Солдат Росiї такий перемогою славний!
  
  Прекрасна радянська країна,
  Дiвчата в нiй пишаються, що гарнi.
  Вона на вiки Родом нам дана,
  I будемо комсомолки справедливi!
  
  Б'ємося ми на пiдступах до Москви,
  Завiрюха замети, а дiвчата боси.
  Не Вiддамо Вiтчизнi Сатани,
  У нас стрiляють влучно навiть коси!
  
  Так в лютi дiвчата рвуться в бiй,
  I п'ятою голий вибух-пакет кидають.
  Фашист вiн тiльки на вигляд крутий,
  Насправдi, просто злий Каїн!
  
  Дiвчат ворогам нiяк не здолати,
  Вони народилися пiд такою зiркою.
  Непереможний монстр наш ведмiдь,
  Який зробив Батькiвщину дружиною!
  
  Ми росiйськi дiвчата гарнi,
  Нас не лякають тортури та морози.
  I вiдобразимо, вiр натиск злої орди,
  Противник очманiти вiд дози!
  
  Вороги змогли вiдкинути вiд Москви,
  Хоч у нього повно величезної сили.
  Ми дiвчата так гордi,
  Противники зникнуть у могили!
  
  Не вiрте, Русь ворогам не перемогти,
  Оскiльки кожен витязь iз пелюшок...
  Мисливець перетворився видно на дичину,
  А супостат ще зовсiм дитина!
  
  Але росiйський дух, великий вiрте дух,
  У ньому ж такi знайте, прихованi сили.
  Розгромлений же противнику буде в пух,
  Адже витязi у боях непереможнi!
  
  Сумнiви вiдкиньте дiвки ви,
  Ми найвiдважнiшi знай у свiтi...
  Звернем у пекло орди Сатани,
  Замочимо супостатiв усiх у сортирi!
  
  Закiнчиться священна вiйна,
  Настане мир i ранок над планетою.
  Вона навiки з сонцем знай дана,
  Щоб надовго палахкотiло лiто!
  
  I вiчний у славi комунiзм,
  I з нами Ленiн i великий Сталiн.
  У кiно кривавому лише тепер фашизм,
  А наша воля вiрте мiцнiшою стали!
  
  Моя Росiя править на вiки,
  I все всесвiту щастя подарувала....
  Потрiбна сталева сила кулака,
  I молодецтво, але розумного розливу!
  
  
  
  ВIДЬМИ, СТВОРЮЮЧI ДИВО-ЗБРОЯ
  Герда, Шарлота, Магда та Крiстiна якi випробовував свого часу "Тигр", вели розробку та перспективної моделi: "Пантери"-2. Дiвчата розташувала двигун та трансмiсiю одним блоком - упоперек, а вежу зробили вузькою та менших розмiрiв. А коробку передач встановили на самому моторi. Внаслiдок чого "Пантера"-2 вийшла силуетом нижче двох метрiв, i кiлькiсть членiв екiпажу скоротилася до трьох осiб. Товщина бронi чола корпусу зросла до 120 мм пiд великими нахилами, а бортiв до 82 мм пiд нахилами. А вежi до 150-мiлiметрiв лоба та 82-мiлiметра борту, пiд нахилами. Весь машини при цьому скоротився до 35 тонн, що дозволило обiйтися двигуном 700 кiнських i пiдняло швидкiсть i маневренiсть танка. При цьому покращилася i прохiднiсть машини, а ходова частина стала легшою i куди простiшою в ремонтi та обслуговуваннi. Усього шiсть ковзанок, що практично i зручно. "Пантера"-2 сподобалася Гiтлеру i вступила в серiю з вересня сорок третього року. Машина вдала, з гарною, бронебiйною та скорострiльною гарматою. Вона працювала i швидко перемiщалася, маючи вiдмiнну ергономiку.
  I головне вона була простiша у виробництвi i менше вимагала металу. I при цьому вiдрiзнялася капiтальною живучiстю. Не так просто таку машину з великими нахилами бронi пробити.
  Радянськi вiйська отримали серйозну проблему. Крiм того, нiмцi замiсть програми Фау, вклалися в розробку народного винищувача, i створили ХЕ-162, простий i дешевий у виробництвi i дуже легкий i маневрений.
  Ця машина виявилася розроблена в сприятливiших умовах, i порiвняно простий в управлiннi. I їй не так вже й легко впорається.
  Нав'язала радянським та союзницьким вiйськам, жорстокi, повiтрянi бої. Винищувач важив лише пiвтори тонни в порожньому виглядi i майже повнiстю складався з дерева. Так що машина виявилася надзвичайно ефективною.
  Ситуацiю посилило i те, що нiмецькi дiвчата почали активно надходити до авiацiйних частин.
  Альбiна та Альвiна стали активно набирати рахунки, борючись, як правило, босонiж i в одному бiкiнi. I цих дiвчат не могли збити. А вони самi так активно зрiзали супротивника. А якi гарнi були цi блондинки: просто справжнi арiйки!
  Альбiна витонченою нiжкою натискає на гашетку i зрубує пару радянських лiтакiв i верещить:
  - Слава Третьому Рейху!
  Альвiна натискає червоним соском грудей на гашетку, i вражає три радянськi машини i реве:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  Бойовi дiвчата - не скажеш, що вони слабкi. Нi, вони дуже агресивнi та всiх здатнi розшматувати.
  Лиха в цiлому ця армiя. I взимку лiнiя фронту стабiлiзувалася. Майнштейн завдав контрудару, i зумiв розгромити радянськi вiйська за Днiпром, створивши кiлька великих котлiв. Нiмцi також змогли вiдбити наступ пiд Ленiнградом. Тут вони спиралися на сильну лiнiю оборони. Плюс ще Сталiн пiсля розгрому в Українi зняв кiлька дивiзiй iз цього напряму та дозволив нiмцям вiдбити атаки. Фронт встояв, i нiмцi взимку змогли втриматись по всьому периметру атаки.
  Герда особисто боролася на "Пантерi"-2, разом iз дiвчатами. I незважаючи на зиму, красунi билися босонiж i в одному лише бiкiнi.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, вразила супротивника i пискнула:
  - Слава нашої iмперiї!
  Шарлота теж натиснула босими пальчиками нiжок на важiль, знесла вежу тридцятьчетвiрки i пiдтвердила з агресiєю:
  - Героям слава!
  Христина лупнула натиснувши червоним соском на кнопку i, вразила радянську машину, пискнула:
  - I нам слава!
  Магда дала чергу з чотирьох кулеметiв, зрiзала радянську пiхоту за допомогою босих пальчикiв нiжок i видала:
  - Вiчна, переможна слава!
  Так ось дiвчата розпустилися i голi, круглi їхнi п'ята виблискують.
  А на пiдходi "Тигр"-2, цей танк при вазi п'ятдесят п'ять тонн обiцяє мати захист у 250-мiлiметрiв чола, i бортiв у 170-мiлiметрiв.
  Що за 88-мiлiметрової гармати в 71 ЕЛ, дуже навiть пристойна машина.
  I ось навеснi нiмцi вже наступають в Iталiї та впевнено громять союзникiв.
  Беруть Неаполь i вторгаються до Сицилiї.
  I здаються вiйська союзникiв сотнями тисяч. I громять їх капiтально. Нiмецькi пантери нестримнi.
  А дiвчата змушують англiйцiв падати на колiна та цiлувати босi, точенi нiжки, i язиками лизати круглi п'ятки красунь.
  У червнi союзники намагаються наступати, висадивши десант у Нормандiї. Але зазнають там нищiвної поразки. Знову сотнi тисяч полонених i маса захопленої технiки.
  Рузвельт отримує iнфаркт i стає недiєздатним. США намагаються згорнути таку важку вiйну. Британiя розглядає варiанти замирення iз фрицами. Ситуацiю посилюють потужнiшi бомбардування англiйських мiст з використанням реактивної авiацiї. А наздогнати такi лiтаки британськi винищувачi не можуть.
  Тож i Черчiлль починає просити миру. Але фюрер невблаганний. Його розпирає вiд усвiдомлення своєї сили.
  Але англiйцi таки згоднi вже на свiт. I це турбує Сталiна, який пропонує фюреру перемир'я. Гiтлер погоджується на три роки припинити вiйськовi дiї, за умови, що не буде партизанських диверсiй, i сторони залишаться за своїх кордонiв, а СРСР продаватиме нiмцям нафту та хлiб.
  Сталiн дав на це згоду... I фрицi розв'язали собi руки.
  Перший удар, звичайно, Гiбралтар. Захопивши цю фортецю, можна перекидати в Африку вiйська по найкоротшiй вiдстанi. При штурмi фортецi, нiмцi використовували новiтнi автомати МР-44, дiвчата їх теж покращили: зробили значно легшим та надiйнiшим.
  А в небi боролися Альбiна та Альвiна, дiвчата, якi зробили лiтаки нiмцiв куди бiльш практичними та швидкiсними.
  I трощили союзникiв праворуч i лiворуч. Гiбралтар би взято з ходу. Франка був змушений, чи погодиться з ультиматумом Гiтлера. Не дати ж своєї країни окупувати фашистам.
  Нiмцi розганялися на танках i вдиралися в мiсце противника.
  Пiсля падiння Гiбралтару фрицi вступили до Марокко. I рухалися, захоплюючи територiю. Особливо Алжиром йшли танки фрицiв. "Пантера"-2 стрiмко ковзає по пiску. Її модернiзували, потужнiший поставивши двигун, i вона помчала. "Пантера"-2 цiлком задовольняла вiйськових своїм захистом чола, а "Тигр"-2 взагалi був приголомшливим танком. Союзники падали наче пiдкошенi.
  Нiмецькi дiвчата боролися в пустелi, як правило, босi й у бiкiнi. Тiльки змащували шкiру спецiальним захисним кремом, щоби не обгорiла.
  Потiм красунi полонених англiйцiв на колiна ставлять i змушують дiвочi п'яти лизати. I це подобається, особливо африканцям, якi це роблять iз ентузiазмом.
  Сорок п'ятий рiк пройшов дуже успiшно для нiмцiв вони захопили бiльшу частину Африки, Близького Сходу. А першiй половинi сорок шостого року захопили ще й Iндiю, i Бiрму та решту Африки. I бiльше проблем було iз постачанням вiйськ, розтягнутiстю комунiкацiй, рельєфом територiї, нiж iз опором британських i американських елементiв. Тим паче колонiальнi вiйська не дуже хотiли битися. У технiцi у нiмцiв переважна перевага як. Наприклад, МЕ-262 Х i швидкiсть має до 1200 кiлометрiв на годину, i озброєння п'ять авiацiйних гармат. А у США та Британiї, поки що бiльш-менш придатних до бойового використання реактивних винищувачiв немає i бомбардувальникiв поготiв.
  Та ще у нiмцiв з'явилися дисколети, що розвивають швидкiсть порядку чотирьох звукових. Вони були зовсiм невразливi для стрiлецької зброї, завдяки ламiнарному струменю хтось обтiкав машини. Але й самi через це не могли стрiляти. Але можна було i бомбу скинути з висоти, i в розвiдцi використовувати, i найголовнiше таранити машини ворога, збиваючи їх струменями.
  Лiтаючi тарiлки - ефективна зброя з великим запасом ходу i здатна долiтати з Європи до США. I ними керували часом дуже гарнi дiвчата, якi волiв боротися босонiж i в бiкiнi.
  Ось Гертруда та Єва у польотi. Такi двi чудовi милашки. Наприклад, чорношкiрого американця впiймали. Прив'язали до колоди. I так на його чоловiчiй досконалостi довго каталися, що полонений знепритомнiв, перетрудившись.
  А зараз Гертруда босими пальчиками нiжок взяла та навела дисколет на цiль, збиваючи американськi лiтаки. Ось це бойова дiвка.
  I Єва теж за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить на супротивника вбивчої сили машину.
  I з люттю таранить ворога, i падають машини Англiї та США.
  Висадку десанту нiмцi запланували на кiнець листопада. По-перше, у цей час нiхто не чекає. Справдi, погода не дуже й виживатиметься ризиковано. Але спокiйнi днi можна перепливати Ламанш та висаджуватися. Крiм того, є переваги в нiчному десантуваннi, тому що в темний час доби важче оборонятися.
  Нiмцi на той час дуже сильно перебили англiйський та американський флот.
  Тож висадка десанту очiкувалася без особливих проблем. Потужною ударною силою мали стати спецiальнi батальйони з дiвчат, якi навiть у мороз кiнця листопада були босонiж в одному лише бiкiнi.
  Висадка розпочалася 26 листопада 1946 року. У рiчницю виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлер отримав посаду Рейхсканцлера.
  Завадити висадцi не було кому. На наступi взяли участь великi маси пiхоти i навiть новi пiрамiдальнi танки. Яких iз жодного ракурсу не пробити.
  Дiвчата очевидно воюють усерединi них, i дiють хоробро.
  А деякi войовницi вже босонiж ламають край льоду на замерзлих вночi калюжах. I дуже вiдважно б'ються. I роблять колосальну силу чудеса. А коли босими пальчиками нiжок жбурляють гранати та розривають англiйцiв на частини, то це стає дуже здорово.
  Герда ж б'ється на танку "Тигр"-4 пiрамiдальний з гарматою та бомбомеетом, причому дуже смiливо. Посилає снаряд за снарядом i розриває ворогiв на частини.
  Дiючи не миттям так катанням, натискаючи на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок, дiвчинка реве:
  - Скалимо зуби ми активно, винищуємо дуже сильно!
  Шарлотта використовує при стрiльбi червоний сосок, натиснувши їм на кнопку джойстика i вразивши супротивника, прочiрикала:
  - Наш вселенський будзагiн!
  Лупанула з реактивного бомбомета i Крiстiна, використовуючи босi пальчики нiжок. Рознесла масу супротивникiв i буркнула:
  - За велич Третього Рейху!
  А за нею гримнула й Магда. Цього разу за допомогою полуничного соска. Порвала супротивника i ревла:
  - За арiйський комунiзм!
  Ось це дiвчата рiвня супер! А як пiхота з дiвчат бiжить босими нiжками, на ходу жбурляє гранати. I як це здорово та вбивчо.
  Дiвчата такi ось бойовi та красивi.
  I трощать англiйцiв праворуч i лiворуч. Нiчого дивного, що при такому наступi та висадцi десанту i з боку Францiї та з боку Норвегiї, Англiя протрималася лише десять днiв. Оце здорово!
  Пала метрополiя. I наступний етап це похiд на Америку. У лютому нiмцi, незважаючи на зиму, здiйснили висадку в Iсландiї: операцiю "Iкар" i захопили цю важливу територiю.
  I знову у боях брали участь босоногi дiвчата рiзних батальйонiв СС.
  I досягали успiху, миготивши голими п'ятами по снiг.
  Сталiн запропонував Гiтлеру у березнi 1947 року, спiльну вiйну проти США. Фюрер дав згоду на це, але за умови, що СРСР отримає назад тiльки Аляску, певною мiрою законну територiю. I не претендуватиме на бiльше.
  Сталiн iз цим погодився... I почалося вторгнення радянських вiйськ через Аляску. Таке стрiмке та жорстоке.
  Рухалися новi радянськi танки.
  Екiпаж Єлизавети боровся на першому, експериментальному та її не зовсiм доробленому танку Т-54. Квiтень 1947 року. На Алясцi ще лежать снiгу, але росiйськi дiвчата борються босонiж i в бiкiнi. I такi гарнi дiвчата.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок по супротивнику. Вражає американський "Шерман". I скелячи зубки, войовниця вимовляє:
  - Слава iдеям великого комунiзму!
  Катерина теж стрiляє використовуючи босi пальчики точених нiжок i верещить:
  - Слава переможним результатам нашої армiї!
  Олена теж пальнула, застосувавши цього разу червоний сосок грудей, вразивши вельми мiток супротивника i рикнула:
  - Слава новим рiшучим перемогам!
  Єфрасiя, довбанула по супротивниках, використовуючи полуничний сосок, i пробиваючи "Першинг" гаркнула:
  - I ми перемагатимемо!
  Войовницi як видно розiйшлися немов мегери. I так молотять американцiв.
  Ось у лоб танка потрапляє снаряд, але вiдразу йде в рикошет. Єлизавета реве i скаче:
  - Слава iдеям комунiзму!
  I теж посилає снаряд у вiдповiдь, за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось це дiвчисько - реальну мiсiю виконує.
  Такi ось красунi бойовi.
  Радянськi вiйська утрималися на Алясцi. А у травнi прибув i найперший втiлений у металi IС-7.
  I на ньому танковий екiпаж Оленки.
  Отака там бойова дiвчина. Як вистрiлив у супротивника, так вражає його вкрай влучно.
  А гармата яка потужна: 130-мiлiметрова. Вона пробиває ворога з великої дистанцiї. В американцiв основний танк все ще "Шерман", який лише для набору рахункiв нiмецькими та радянськими танковими асами годувати. Є трохи кращий "Першинг", з гарматою потужнiшою за калiбр 90-мiлiметрiв. I дуже нечисленний "Надпершинг", чия гармата калiбру в 90-мiлiметрiв i довжиною ствола в 73 ЕЛ, здатна радянськiй машинi IС-7 в борт i близько нанести небезпечну рану. Пiрамiдальнi нiмецькi танки американськi знаряддя взагалi не беруть iз усiх ракурсiв. IС-7 пробивають у борт. Т-54 - "Надпершинг", може взяти поблизу в лоб, i в борт у дистанцiї. Але поки що у СРСР основний танк Т-34-85, якi ще не знято з виробництва i бореться з американцями. Вiн приблизно дорiвнює "Шерману", i слабший за "Першiнг".
  Тож радянським воїнам доводиться туго. I вони iз заздрiстю поглядають на поки що єдиний, найперший експериментальний танк IС-7.
  Ця машина горда i крута.
  Воюють ще й IС-2 та IС-3. Остання машина в лоб не пробивається крiм "Свехпершiнг". Ну ще IС-3 можуть пробити в нижню частину корпусу.
  IС-2 дещо слабкуватий у лобову броню вежу.
  На цьому танку борються дiвчата Наташка iз її командою. Бойовi красунi. I вони з IС-2 завдають нищiвних ударiв, вбивчими снарядами.
  Наташка натиснула босими пальчиками нiжок, i викинула забiйне, пробивши американця i в'якнула:
  - Слава iдеям доброго комунiзму!
  Зоя натиснула червоним соском на вбивчий важiль i в'янула:
  - За арiйський мир та порядок!
  Августина теж довбала знищенням за допомогою голої п'яти, вразивши супротивника i гаркнула:
  - За рiшучi перемоги!
  I Свiтлана наостанок як викине за допомогою босих пальчикiв нiжок, зрубає супротивника i пискне:
  - За великi сили!
  Вiйницi Червоної Армiї просувалися Аляскою. Настало лiто i, було тепло, i на танках у бiкiнi та босонiж дiвчатам приємно. Нiмцi, подолавши Гренландiю, висадилися у Канадi. А з пiвдня насуватись стали з Аргентини. У Бразилiї був розкол на пронiмецьку та проамериканську фракцiї. Нiмцi потужним ударом бiльш боєздатних дивiзiй вирiшили справу на свою користь.
  У гiтлерiвцiв з'явився потужнiший i ефективнiший штурмовий карабiн, який розстрiлював з великої дистанцiї i дуже швидко. Янки зазнавали поразки за поразкою.
  Нова команда англiйських дiвчат на чолi з Джейн Амстронг насувалась з пiвдня... Воїнка влiтку боролися в Бразилiї... Проамериканськi сили чинили опiр мляво.
  Але у Венесуелi войовницi зiштовхнули з американськими вiйськами. Воювали вони на застарiлiй "Пантерi"-2, яку вже практично зняли з виробництва на користь пiрамiдальних моделей технiки.
  Але англiйки навiть на цьому танки були сильнiшими за американцiв. Пострiлювали зi зброї по "Шерманах", якi вже безнадiйно застарiли, могли на рiвних боротися лише з радянськими тридцятьчетвiрками.
  Джейн пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок з дистанцiї. Вразила супротивника i прочирiкала:
  - Ось вона велич Британiї - не потьмянiє!
  Грiнгета врiзала за допомогою босих пальчикiв точених нiжок у ворога. Розбила "Шерман" i пропищала:
  - Королiвство наше буде круте!
  I показала язичок!
  Далi пальнула Монiка, вразила супротивника точно в цiль, своїми босими нiжками i проворкувала:
  - За спасiння душi!
  I слiдом за ними лупнула i Маланья. Точно вразила небезпечнiший "Першинг", розбивши його корпус.
  Зрозумiло босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - Слава iдеям королiвських сил!
  Билися дiвчата дуже агресивно та конструктивно.
  А в Канадi рухалися добiрнi нiмецькi частини. Герда на танку "Тигр"-4 пiрамiдальному руйнувала Америку та її домiнiони. I тi ламалися пiд нищiвними ударами супротивника.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила ворога i в'якнула:
  - За арiйський комунiзм!
  Шарлота теж лупнула, цього разу червоним соском грудей, пробила американську машину i булькнула:
  - За велич Нiмеччини!
  Христина також лупнула по ворогу. Зламала його броню, за допомогою босих пальчикiв точених нiжок, немов яєчну шкаралупу i пробулькала:
  - За нашi феноменальнi досягнення!
  Гримнула i Магда, зминаючи супротивника немов глину i ревла:
  - За такi ресурси, що не в казцi сказати, нi пером описати!
  Дiвчата треба вiдзначити вкрай бойовi та дуже рухливi. З ними дуже весело.
  I ось впали основнi мiста Канади: Квебек та Торонто. I жити стало краще, фрицям i веселiше.
  Гiтлер заявив, що Америку доб'ють!
  З розробкою атомної бомби США не виходило. Видно, успiх вiдвернувся в даному випадку вiд Америки на користь Вермахта. I що ж? Є й iншi основи перемоги та успiхiв. Так що впадати у вiдчай дуже рано.
  Але фрицi зi своїми iноземними полками дуже перевершують США як вiйська. I здатнi, на багато в руйнуваннi ворога.
  Ось Герда, наприклад, упiймала чорношкiрого бiйця. I вони дiвчата його так змучили, змушуючи кохатися, що той вiдкинув копита. I це себе дуже здорово.
  Восени сорок сьомого року, фрицi вступили на територiю США. Радянськi вiйська ще боролися у Канадi.
  Оленка на IС-7 билася з цiлою бригадою "Шерманiв" та "Першингiв". Шермани тут були класу "Свiтлячок", з довгоствольною гарматою 76 мм, яка небезпечна для IС-7 при стрiльбi в борт. Тож дiвчата опинилися у серйознiй ситуацiї. IС-7 за всiх своїх переваг, маю гармату з обмеженим боєкомплектом i не надто скорострiльну.
  Ось Оленка пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила американця i пискнула:
  - На мiй шлях вiйни!
  Анюта лупнула по черзi, за допомогою червоного соска, вразила "Шерман" i вдарила:
  - За перемоги СРСР!
  Довбанула i Алла за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробила американську машину i в'якнула:
  - За iдеї комунiзму!
  Марiя також врiзала, за допомогою полуничного соска, розбила супротивника в трiски i шикнула:
  - За великi рукописи Ленiна!
  I Мотрона голою п'ятою пiддала, розфарбувавши броню "Шермана" i пропищала на все горло:
  - За моїх витязiв свiтла!
  Ось це п'ятiрка, ось це дiвки - крутiше не знайти! А такi всi юнi та свiженькi. I пахнуть дiвчата медом. Недарма солдати з таким задоволенням лижуть язиками лоно Венери. I ще облизуються.
  Та IС-7 пiддався назад, щоб його не розiрвали на шматки. На те це танк, усiм танкам танк.
  Може крiм пiрамiдальних нiмецьких...
  Але бiльшiсть "Шерманiв" перебита, iншi ж вiдходять назад.
  Ось так рубали радянськi дiвчата.
  А в небi Анастасiя Вiдьмакова та Оленка Соколовська як молотять фрицiв. Що цим дiвчатам Покришкiн у пiдмiтки не годиться. А борються красунi босонiж i в бiкiнi. I червонi соски грудей при стрiльбi використовують, що пiдвищує бойову ефективнiсть пальби.
  Але розумiє Альбiна i Альвiна крутiше. Дiвчата встигли здобути шiсть ступенiв Лицарського хреста. Вищий шостий ступiнь Лицарський хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами був вручений ним пiсля того, як вони збили бiльше тисячi лiтакiв кожна.
  Ось це дiвки - всiм дiвчатам дiвки.
  Але i Анастасiя Вiдьмакова, i Оленка Соколовська зiбрали кожну понад двiстi лiтакiв. I вони вже мали по вiсiм зiрок героя СРСР.
  Анастасiя натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку стрiльби авiацiйної гармати i збила американську машину, пискнувши:
  - Я є дiвчина супер!
  Оленка Соколовська рубала по супротивнику за допомогою червоного соска грудей, звалили три лiтаки i гаркнула:
  - А я ще крутiший!
  Ось це дiвки, такi дiвки!
  I трощать Америку.
  Ну, зрозумiло Альвiна i Альбiна роблять це ще веселiше i крутiше.
  Альвiна використовує при стрiльбi червонi соски.
  А Альбiна полуничнi.
  I обидвi дiвчини дуже люблять працювати язичком з нефритовими стрижнями, що пульсують. У них такий ось азарт та кредо агресiї!
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок i прочирiкала:
  - А в море йдуть, дiвчата лихi!
  Альвiна ведучи вогонь, пiдтвердила:
  - Крута стихiя, вбивства стихiя!
  I ось уже нiмцi та радянськi та японцi вклинилися глибше в американську територiю.
  У японцiв є свої бiйцi: дiвчата-нiндзя. Дуже хоробри та бойовi.
  Ось дiвчина синя нiндзя, як випустить за допомогою босих пальчикiв нiжок лезо бритви, зрiзаючи голови американцям i в'якне:
  - Вони не пройдуть!
  I рубає мечами млин.
  А дiвчина жовта нiндзя проведе мечами справжнє вiяло. I потiм босими пальчиками нiжок метне голки з отрутою, i запустить їх з убивство вiйськ янки, пробиваючи супротивникiв.
  I завиє на всю горлянку:
  - На всю Японську славу!
  А дiвчина з червоним волоссям, як проведе прийом косий млин, i рiзане ворогiв.
  А потiм вiзьме i босими пальчиками нiжок врiже по них i так розкидає янки у рiзнi боки. Ось це бойова краса.
  I прореве:
  - Ми є нiндзя!
  А тут i дiвчина з бiлим волоссям нiндзя проведе мечами прийом гелiкоптер. Посiпає супротивникiв, руйнує їх. I з червоного соска лупне блискавкою, проревiвши:
  - За перемогу Японiї!
  Ну, проти таких кралiв нiхто не встоїть! Ось це дiвки, всiм дiвкам дiвки.
  А так вони агресивнi.
  Але бої гуркотять з колосальною iнтенсивнiстю. Вiйська держав осi рухаються i з пiвночi i з пiвдня, буквально стискаючи Америку велетенськими щипцями.
  Ось це затискач колись славної країни, який вражає уяву.
  До кiнця осенi фрицi вже неабияк вклинилися в територiю США.
  Ось Герда бореться в танку "Тигр"-4 i принагiдно згадує свої колишнi,
  Теж дуже славетнi подвиги.
  Герда трохи заляпалася кров'ю, але була задоволена. Але настрiй псував жахливий сморiд, що виходить з розрiзаного черева вовкулака i побоювання, що набiжить ще сотня, якщо не бiльше таких же тварин.
  Шарлота тим часом взяла свого живучого опонента за голову i провела смертоносний прийом "подвiйний Нельсон", згорнувши тварюки шию. Вогняна войовниця тут опинилася в ролi такої матерi Терези - у планi милосердя до по-звiрячому побитого упиря. Виразилася:
  - Я добра, пiдiбрана, i мама моя добра - як мудра сова!
  Герда була стурбована:
  - Ти що нi розумiєш?
  Шарлота здивувалася:
  - А що я маю розумiти?
  - А динозаври, чи гiбриди щурiв та тарганiв не почують? - Герда витягла губи.
  Шарлотка хихикнула:
  - Ось не чекала я, що ти така сцикуха! Та ми їх хоч тисячу переб'ємо!
  - Тебе що палицею по головi рушили!
  - Нi. Тiльки повiр, мегагном може почути нас. - Тут дiвчина запнулася. - Якщо Султан гномiв не взяв його, тобто не закликав на службу, то вiн не мiг пiти вiд нас занадто далеко.
  Герда з дуже слабкою надiйною запитала:
  - А iншi гноми, ельфи, аннихоббитi?
  Шарлота швидко з чоловiчою жорстокiстю, погасила останню надiю:
  - Iншi, може, й чують, та що їм до цього? Знає лише мегагном Кiй-Дар.
  Герда почала обтирати об величезний пишний листок свою заляпану кров'ю ногу. Лист тiльки зовнi здавався м'яким, а насправдi був колючим. Босонога блондинка вивела мораль:
  - Не все, те золото, що блищить, але все, що смердить - завжди виявляється лайном! У свiтi так багато бруду, що не можна повiрити в чистоту творця, навiть зробивши кiлька крокiв на землi!
  У вiдповiдь Вогняна диявола знову зашипiла повiтрям у своїй пластмасовiй дудцi. Потiм дiвчата довго дослухалися до ночi. Але мегагном Кiй-Дар не чув чи навiть не мiг почути. I iншого гнома тут явно не було.
  Герда тут проспiвала:
  - Якщо друг виявився раптом i не друг i не ворог, а гном... Це означає, що нас чекає дурдом!
  Шарлота перервала подругу:
  - Ну, що хочеш, щоб нас легiон вурдалакiв обклав? Давай нiжками, та й швидше!
  I знову вони продовжили виснажливий бiг, хоча обох войовниць уже каламутило вiд утоми. Iнодi Герда засинала на ходу, в короткi солодкi митi здавалося, що вiн лiг, вiдпочиває (своєрiдно спати увi снi - це просто неймовiрно круто!). Але видiння розсипалися, як ком глини, що впав на землю, - легко i без зусилля, тiльки тiло нервово здригалося. I вiдразу все починалося спочатку, нiби гойдався невидимий маятник. Навколо стояла якась напiвява й напiвреальнiсть, доводилося бити повiки, щоб вони, важкi, не стулялися. Босi ноженьки дiвчат були iзуверски iсколотi, але саме цей страшний бiль не давав їм остаточно забути i втратити почуття реальностi. А пейзаж поступово змiнювався. Крiзь темряву навколо явно проступали височенi стiни, втомлена воїнка-блондинка була немов у чорному кам'яному коридорi. Мерехтiли звуки - важка луна його бiгу. I було ще щось страшне та нерухоме - попереду. Щось живе, воно, поки невидиме, чекало на дiвчат, i вони бiгли туди. Не хотiли, звичайно, потрапити до пекла, але все одно бiгли, як вiвцi гнанi тигром. Навiть незрозумiло чому, їм почала снитися така дрiбниця, може через позамежнi фiзичнi навантаження останнiх тижнiв вiйни в пустелi Африки та горах Азiї...
  Герда прошепотiла:
  - I навiть рай здатний пеклом бути, що в пекло попять не треба довго плисти!
  Щось смикнуло за дiвчисько руку. Свiдомiсть ривком повернулася до войовницi. Вона раптом виявила, що стоїть нерухомо. Земля попереду порожнього йшла вниз. I там чувся слабкий плеск води. У змучений личок дiвчини дихнув свiжiстю та вологою.
  Герда вигукнула:
  - Ого, можна i до раю добiгти!
  - Вiрiй! - з почуттям видихнула Шарлота. - Мiсце, де блаженствую загиблi воїни Великої Нiмеччини. - Її дзвiнкий голосок войовницi був сповнений непiдробної радостi.
  Герда не подiляла такого оптимiзму:
  - Скорiше передпiлля Вiрiя.
  Шарлота з ентузiазмом сказала:
  - Де передпiлля, там i поле!
  Герда згадала легенду, згадала, як дорогою до Рейх-Сараю, вони перетнули невелику срiблясту рiчку. З висоти царського скакуна переправа здавалася легкою та швидкою забавою. Войовниця-блондинка навiть вiдчула себе султаном, або султаншею, що ще краще! Але одна справа сидiти на громадинi елiтному скакунi, та iнша - мандрувати на своїх двох нiжках богинi. Цiкаво, наскiльки глибока та пiдступна ця рiчка?
  Герда хитро, але образно помiтила:
  - А передпiлля щось мiнне!
  - Ти вмiєш плавати? - Обернулася до неї рудоволоса дiвчина.
  Герда знизала плечима:
  - Яке дурне питання. Де ти бачила представника елiтного батальйону СС, що не вмiє плавати.
  Шарлотта рiшуче струсила кучерями:
  - Забудь про елiту СС. Тут скоєний iнший свiт або навiть безкрайнє свiтобудови з мiрiадами свiтiв. Тут далеко не все, як було у нас!
  "Чи вмiю я?" - спитала себе Герда, знову заглядаючи в порожнечу, що була всерединi войовницi.
  Шарлотта буркнула:
  - Ну, швидше рожай! Час пiдтискає!
  - Ну звичайно, я мушу вмiти плавати! - бадьоро промовила войовниця-блондинка, бачачи сумнiв на нiжному i водночас грiзному личку подруги.
  Метелик розмiром з альбатроса, при цьому з синiми в жовту цятку крильцями, колихнув вусиками на пiдтвердження, що голонога блондинка говорить правду.
  - Я теж так чи майже так гадаю, - нетвердо вiдповiла Шарлота. - Хоча знаєш прислiв'я: iндик думав i в суп потрапив, ворона не думала i опинилася в трiскачцi! У будь-якому разi краще, якщо ти вмiєш, бо менi тебе не витягти. А нам лише одна дорога - на той берег.
  Герда мiцно стиснула кулаки:
  - Звичайно, крута попливла!
  Шарлотта попередила:
  - З мечем можуть бути у нас проблеми!
  Гламурнi войовницi пiдiйшли до краю берега i ступили в чорну нiчну воду. Герда вiдчула тиск води - рiчечка мала несильну течiю. Голонога блондинка опустилася на колiна i жадiбно напилася, пiсля чого побризкала на втомлене запилене обличчя. Сонливiсть одразу пройшла. Вода була прохолодною i нiжною, хотiлося лягти в неї i розслабити м'язи жiночого тiла, що ниють.
  Герда вимовила з натхненням:
  - А мiн у передпiллi й невидно!
  - Стривай! - Прошепотiла Шарлота.
  Герда здивувалася:
  - А що знову тут пастки?
  Вогняна войовниця заспокоїла:
  - Та нi, але... Думаю, у нас ще є шанс!
  Войовниця вогню знову приклалася до своєї бiлої пластмаси губами. Прислухалася, уважно оглядаючись на всi боки.
  Герда ж своєю чергою розслабилася, i нiби харчувалася божественною енергiєю вiд води. Шарлота попросила її:
  - I ти дивися, менi важко тут концентруватися.
  Голонога блондинка теж озирнулась. Вiдчувалося, що скоро свiтатиме. Темрява перестала бути непроглядною, як ще зовсiм недавно, в її непроглядностi з'явилися хиткi провали - здавалося, ще трохи, i покрив ночi впаде. Значить, погоня почнеться незабаром. Добре, що вони дiсталися рiчки. Герда жмуривши брiвки, придивилася: вода була добре видна у її нiг, що зводили з розуму чоловiкiв, неясно - в центрi течiї. Iнший берег майже тонув у темрявi.
  Бiла войовниця помiтила:
  - От би зараз чоловiчi руки попестили б нашi змученi тiла з жилками, що проступили вiд напруги. Яке б ми насолоду вiд цього отримали б? О стражденна плоть безневинних дiвчат. Моє лоно богинi Венери, так хоче любовi, i щастя, чого бажає будь-яка жiнка!
  Шарлота знову приклалася до дудки. Цього разу Герда здалося, що, чи в повiтрi, чи в землi щось здригнулося у вiдповiдь. А об голу п'яточку войовницi-блондинки потерлося, щось iз шипами i водночас таке нiжне. Вона висловила:
  - Ось вона насолода удава.
  - Ти чула? - юна вогняна диявола збуджено схопила її за руку. - Кроки мегагнома! О бiла самка чула? Кий-Дар вiдгукнувся. - Шарлота поцiлувала подружку у вушко. - Повiр, близька наша перемога, Вiн десь тут!
  Герда помiтила:
  - Та близька... Як для козявки Мiсяць!
  Шарлота стала дужче дмухати у свiй свисток iз чарiвної пластмаси створеної ельфами( техночарiвництво однак!), приникаючи потiм вухом до землi. Цього разу струс ґрунту у вiдповiдь був значно помiтнiшим.
  Герда тут фiлософськи помiтила:
  - Є така прикмета, чим довше не щастить спочатку, тим успiшнiшим буде кiнець!
  - Так ... - Смарагдовi очi красивої дiвчини радiсно примружилися, - вiн прийшов на поклик! Кий-Дар!
  Герда приклала пальчик у губи:
  - Так обережнiше ти. Може це зовсiм не той мегагном чи iстота зовсiм iншого порядку!
  Вони завмерли, прислухаючись. Тремтiння землi стало бiльш рiвномiрним, важким. Десь поблизу, мiж "острiвiв" чагарникiв, пробирався величезний типаж. Вiн був немов джин-велетень, що слухняно шукає господаря, нехай навiть останнiй ще безусий молодик.
  Шарлотта заявила:
  -Ти, напевно, навiть не уявляєш усiх сил мегагномiв. Це такi могутнi iстоти, що навiть пекельний вогонь вiдступає перед ними!
  Герда вiдразу заперечила:
  - Нi чому ж уявляю... Якщо гном iстота сильна, то мегагном має бути на порядок сильнiшим. Адже саме слова мега, це у мiльйон разiв бiльше!
  Шарлотта охоче як дiвчина на побачення з естрадною зiркою погодилася:
  - Та ти правильно мислиш подруга! Саме в мiльйон це цiла непереможна армiя!
  Герда тут здивувалася:
  - А чому ти не викликала його ранiше та дозволила нашим подругам загинути?
  Замiсть вiдповiдi юна i руда дияволиця знову приклалася до свого свистку, повiтря з легким сипiнням виривалося зi скривленого сопла. I раптом Шарлота завмерла на пiвзiтханнi, її смарагдовi оченята округлилися. Вогняна вовчиця присiла у воду, торкнувши Герду за руку. Так хотiла, була їй вiдповiсти, як...
  Босi ступнi дiвчиська раптом обпекла такий рiзкий бiль, що разом пiдскочили i остаточно прокинулася. Мадлен тримала в руках палицю з приєднаним до неї електричним дротом. На рожевiй, навiть злегка ороговiлiй вiд бiгу по розжареному пiску i гострому гiрському каменю пiдошвi виник пухир електророзряду.
  Капiтан СС ринула:
  - Та вставай ти швидше збирайся, надiти парадну форму! Ви не можете перед фельдмаршалом хизуватися в одному бiкiнi! Дивись дитинко, тебе нагородять, але якщо викинеш дурiсть, то примушу добу крутити колесо Конана i одночасно бити електричним струмом. - Мадлен тут зробила морду страшнiшою. - Хоча нi, не доба, а цiлий тиждень, без жодної хвилини перепочинку. У нас поки що є час.
  Дiвчата поспiхом почали збиратися. А на iншому континентi вiдбувалися також цiкавi подiї, причому аналогiчнi.
  Так, а тепер знову битва, i войовниця Герда, використовуючи босi пальчики нiжок, посилає вбивчу силу снаряд. Розбитий "Першинг" зупинився.
  Ось повзе щось таке бiльше й незграбне. Нова американська технологiя, самохiдка калiбром гармати в 155-мiлiметрiв довгоствольної i товщиною бронi в 305-мiлiметрiв. Важить тонн сто двадцять i дуже тихохiдна. Ледве повзе...
  Герда розбила "Шерман" влучним пострiлом i вiдзначила:
  - На нашу душу йде!
  Шарлотта пальнула використовуючи босi пальчик нiжок, рознесла супротивника на рванi шматки металу i пискнула:
  - За честь та Батькiвщину!
  Христина помiтила з тривогою:
  - Може з бомбомета по ньому врiзати?
  Магда впевнено заявила:
  - Надай цю справу менi!
  I дiвчина навела на супротивника гармату, своїми чiпкими пальчиками нiжок, i лупнула.
  I американський монстр зупинився та вибухнув.
  Ось це дiвчата з Третього Рейху - молодцi!
  Настала зима, i снiгом рухається IС-7. Бої точаться в Америцi. Б'ються красунi з СРСР люто.
  Оленка пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок по "Першiнг" i рознесла супостата.
  I проворкувала:
  - Слава росiйському комунiзму!
  Врiзала снарядом i Анюта. Застосувала прийом за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Я скажемо дiвчина-супермен!
  Алла теж взяла i пальнула i вразила черговий танк Паттон. I такi класнi.
  Що за овоч цей новий танк "Паттон"? Це "Надпершнiг", тiльки з потужнiшим двигуном 810 кiнських сил i великими нахилами бронi.
  Що вражаюча машина, яка для Т-34-85 може стати проблемою. Але IС-7 її як з дистанцiї лупає. I радянський танк, отримавши в лобову броню снаряд, вiдправляє його до рикошету. Ось це бойова машина. I у вiдповiдь iз одного розмаху зносить американця.
  Далi палить Марiя, вражає ворога влучно. Пробиває його наскрiзь i верещить:
  - Наша армiя сильна, охороняє свiт вона!
  I теж босi пальчики нiжок використовує.
  А потiм i Маруся довбане. I розкришить ворогу броню в трiски. За допомогою в цьому випадку голої п'яти.
  I прореве:
  - За новi реформи Сталiна!
  Отака бойова вона красуня, i хоче всiм сподобатися.
  Ось як команда на IС-7 працює, що й чортам вiд цього нудно.
  Але наступають дiвчата вперед.
  Єлизавета на Т-54 б'ється. I дiє вiдчайдушно. Така ось агресивна краля.
  I дiвчата мають дуже гарну машинку. I стрiляють iз неї вкрай влучно.
  Ось наприклад взяли i вразили "Надпершiнг", i прооруть:
  - Наш святий комунiзм!
  Єлизавета босими пальчиками нiжок нацiлила зброю. Лупанула за мету i пискнула:
  - Моя перемога буде велика!
  I пiдморгнула напарницям.
  Катерина лупнула за допомогою червоного соска i перевiряла:
  - За нашi великi перемоги!
  I як розсмiяється на все горло.
  I Олена за допомогою босих пальчикiв нiжок як урiже по супротивнику. Розбила потужну броню, розколола метал i пропищала:
  - Могутня наша нацiя!
  I прореве на все горло.
  - Ура!
  I Єфрасiя теж б'ється по супротивнику, цього разу полуничним соском. Розкришить ворога i в'якне:
  - За велич комунiзму на всiх планетах галактики!
  Такi ось дiвчата крутi у свiтi. I їх нiчим не зупинити i не приборкати.
  Катерина вищить i трясе грудьми:
  - Я дiвка супер!
  I її соски вiдливають рубiнами ... Вона свого часу чорношкiрому їх в обличчя сувала i змушувала лизати. Потiм сама йому чоловiча досконалiсть мовою облизувала. Що взагалi такий приємний смак?
  Як це приємно для дiвчини - не описати бiльшого задоволення у свiтi.
  Ось так дiвчата i трощать супротивника. I вiдчувають насолоду вiд своїх славних перемог та колосальних досягнень.
  А Анастасiя Вiдьмакова та Оленка Соколовська взагалi дiвчата рiвня приголомшливого. У них просто киплять хвилi пристрастi та цунамi хтивостi.
  Анастасiя стрiляє з яскраво-червоного соска по супротивнику, вражає лiтак янки i верещать на все горло.
  - Я красуня-супермен!
  Оленка Соколовська продовжуючи руйнувати супротивника, за допомогою полуничних соскiв i реве:
  - А я вище дiвчисько всiх на свiтi!
  Такi ось войовницi бойовi, i треба сказати крали ще якiсь! Проти них нiкому не встояти.
  Навiть Америцi... i вже кожна десять золотих зiрок героя СРСР запрацювала...
  За таке феноменальне досягнення здобули й особливу нагороду: дiамантову зiрку героя СРСР. Що саме по собi дуже почесно i круто.
  Веселiться красунi!
  Найкраще, звичайно ж, буде попереду!
  Олег Рибаченко проводив чергову операцiю у Саудiвськiй Аравiї.
  Царська армiя Миколи Другого розширювала росiйську територiю. Разом iз Олегом боролася тепер i дiвчинка Маргарита Коршунова. Теж мутант - войовниця, яка отримала безсмертя.
  Ну що ж, вiчнi дiти приводили в покiрнiсть усi цi банди моджахедiв. I перемагали їх - змушуючи скласти присягу росiйському царевi.
  Водночас Олег Рибаченко не проти i скласти гарне i трохи iнакше продовження пригод дiвчаток;
  Пiсля нового року нiмцi та коалiцiя значно просунулися територiєю США. Американцi, маючи справу з технологiчно розвиненiшим ворогом, програвали.
  До кiнця березня вермахт пiдiйшов до Вашингтона i розпочав штурм столицi США.
  Бої кипiли нерiвнi i, явно було, що дiвчата, i перемагають тут... Особливо пiрамiдальний танк, Герди гарний, як i її твори.
  Герда пiд час обстрiлу Бiлого дому, коли її танк бив прямим наведенням, узяла i заснула, i їй снилося таке...
  Вона бачила партизанку Лару Михейко, яку спiймали фашистами. Дiвчинка рокiв чотирнадцяти вiдстрiлювалася вiд фашистiв. Двоє її напарникiв загинуло. А вона сама сховалась у хатi.
  Бабуся хотiла її видати за внучку, але гiтлерiвцi не повiрили їй. I повели... Ось-ось почнуть обшукувати.
  I тодi Лара вихопила гранату, фашисти влучали. Дiвчинка подумки попрощалася i цим свiтлом i шпурнула її... Але граната не вибухнула.
  Героїчно пiти не вдалося.
  Лару повалили, кiлька разiв врiзали, i поставили синець пiд око. Але сильно бити не стали, мабуть, побоювалися покалiчити!
  Коли її привезли в хату для допиту, Лара поводилася зухвало.
  Вiдважно дивлячись у вiчi полковнику СС, сказала:
  - Вас скоро фрицiв знищать! Чуєте, гул гармат, йде смерть вiд Червоної Армiї!
  Полковник вiдповiв:
  - Зухвале дiвчисько, ти познайомишся з батогом!
  Лара смiливо крикнула:
  - Бiль мене не лякає!
  Полковник наказав:
  - Вивести цю паршивку на вулицю з плакатом: партизанка та показати всьому селу!
  Полiцай охоче пiдказав:
  - На вулицi випав снiг, i стоїть мороз... Чи не варто дiвчинку вивести босонiж, щоб вона охолодила свiй запал!
  Полковник СС згiдно з кивнув:
  - Правильно! Нехай походить по морозу боса, може бути здивуватися!
  З Лари зiрвали кожушок, а також светр. Залишили лише в однiй ситцевiй сукнi. Стягнули грубi черевики та чорнi панчохи. Дiвчина залишилася босонiж в однiй, легкiй сукнi.
  Їй повiсили на шию дощечку з написом: Я партизанка. I зв'язавши руки ззаду, вивели на ганок. Босi ноги дiвчинки вiдчули холод та снiг.
  Лара посмiхнулася. Її правда бентежив синець на обличчi, як вона виглядає. А босонiж можна по снiгу i пройтися. Її пiдошви за лiто сильно огрубiли, вiд багатьох переходiв босий. Вона i взулася недавно, i не вперше їй терпiти холод та голод.
  Лара пiшла сама i продовжувала посмiхатися. Повiяв вiтер, розвiваючи її мiдно-червоне волосся, а пiд босими нiжками рипiв снiг.
  Дiвчинка крокувала з таким виглядом, наче принцеса на трон. I залишала за собою витонченi, маленькi слiди, майже дитячих нiжок.
  Люди дивилися на неї iз спiвчуттям.
  Одна з бабок у шубi залопотiла:
  - Жах! Дiвку босу ведуть!
  Погода стояла сонячна, i огрубiлi, мозолистi пiдошви Лари майже не страждали вiд холоду. Вона йшла собi, i скалила зуби.
  Тут її обпекла вiд удару батiг. Дiвчинка скрикнула i закусила губу.
  Її вдарили ще кiлька разiв iз силою. Лара насилу встояла на ногах, i зусиллям волi стримала крик.
  Вперту дiвчинку вiдповiли у спецiальну хату, де були пристосування до тортур.
  Ось її пiдняли на дибу, i стали припiкати розжареним залiзом п'яти.
  А двоє катiв плескали Лару батогами. Дiвчинка спочатку титанiчним зусиллям стримувала крики, але коли до босих пiдошв дитини приклали широкi смуги червоного вiд жару залiза, скрикнула i знепритомнiла. Її привели до тями...
  Жах...
  Герда прокинулася.... Чорт перемоги, треба ж таке мрiяти, коли вони напередоднi перемоги, їхнiй танк обстрiлює Бiлий дiм.
  А тут такi гидоти знятися.
  Герда пальнула по "Надпершингу", що виїжджає з дому, пробила його наскрiзь i проворкувала:
  - Мир, праця та любов!
  Пiсля чого показала мову.
  Шарлота теж довбанула по супротивнику, застосувавши босi пальчики своїх нiжок i в'якнула:
  - Я дiвчина класу супер!
  Врiзала i Крiстiна, шипаючи змiєю i натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, пробиваючи противника:
  - Є ми супермени!
  I Магда як тягне по ворогу, розкришить танк, змусить детонувати бойовий комплект, i видасть:
  - Даєш найвищий пiлотаж!
  Пiсля чого пiдморгне своїм напарницям. Ось це дiвчина - найвищого вважай класу навiдниця.
  Войовицi трощать янкi та набирають рахунки... Альбiна та Альвiна вже набрали кожна по двi тисячi збитих машин. За це отримали нову нагороду: Дiамантову зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось так дiвчата i вiдзначилися став асами класу супер. I нiхто їх не мiг зупинити i перемогти.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська та Орлова отримали за новою нагородою: Орден Слави найвищого ступеня з дiамантами, чому були дуже радi. Ось такi крутi дiвчата.
  А вiйна добiгає кiнця... Американцi двадцятого квiтня 1948 року капiтулують. I перекинулася ще одна iсторiя другої свiтової вiйни.
  Цього разу схоже настав перiод тривалого свiту. СРСР отримав назад Аляску i всi були задоволенi. А країни Американського континенту подiлили Японiя та Третiй Рейх. Так завершився тимчасовий передiл свiту.
  Нiмцi втомилися вiд вiйни.
  Гiтлер дозволив у Третьому Рейху багатоженство - до чотирьох дружин кожному, i ввiв драконiвськi податки на пари, у яких немає дiтей або їх менше трьох. Це був сильний хiд для заохочення демографiчної полiтики.
  Крiм того, у самого Гiтлера з'явилося багато дiтей, отриманих шляхом штучного заплiднення. I серед них належало вибрати спадкоємця престолу.
  Не було смутку, Третiй Рейх переварював разом iз Японiєю завойоване.
  Але 5 березня 1953 року помер Сталiн. I прийшов до влади Берiя. Чому Берiя? Вiн мав i в реальнiй iсторiї непоганi шанси на трон, але завадила випадковiсть: бунт у НДР пiд час придушення якого визрiла контрзамова проти Берiї. А тут НДР, зрозумiло, немає.
  Крiм того i Гiтлер хотiв, щоб пiсля Сталiна правил саме добре передбачуваний i вiдомий нiмцям Берiя, який був германофiлом. I Сталiн, коли у нього погiршилося здоров'я, зробив заповiт на користь Берiї.
  Отже, все вирiшилося на користь голови таємної i не тiльки таємної полiцiї.
  Ну а Берiя запропонував Гiтлеру розiбратися з Японiєю, поки та не обзавелася ядерною зброєю.
  Мало що може спасти на думку самураєм.
  Берiя i Гiтлер домовилися про спiльну вiйну з Японiєю, i подiл її територiї.
  20 квiтня 1954 року розпочалася спiльна вiйна проти величезної колонiальної iмперiї самураїв.
  Що ж нова сторiнка перевертається до iсторiї. Радянськi вiйська наступають Японiю.
  I нiмецькi теж ... Ось знову Герда i Шарлота б'ються в пiрамiдальному танку. Машина у них двомiсна вагою п'ятдесят тонн та двигуном газотурбiнним компактним у 2500 кiнських сил. Можна уявити якась швидка нiмецька машина. А броня особлива, iз домiшкою пластмаси. I дуже мiцна непробивна з усiх ракурсiв. Гармата невеликого калiбру 75-мм, але з дуже високою початковою швидкiстю снаряди в знаряддi високого тиску. Вона пiдвищеної бронебiйностi. А запас снарядiв та скорострiльнiсть великi. Провiднiсть висока.
  Сам танк просто супер... Так що Герда знає, на чому воювати.
  Радянськi машини слабшi. Основний танк поки що Т-54, машина непогана, порiвняно дешева, але сильно програє нiмецькою у всьому. IС-7 так i не став масовим. Його помiтив IС-10, який отримав гармату 122-мiлiметра, але бiльш довгоствольну та непогане бронювання чола, при бiльш слабких бортах. Але все це вклалося у вагу п'ятдесят три тонни, що непогано.
  Герда стрiляє зi свого танка "Пантера"-6 по японцях, використовуючи босi пальчики нiжок, i давлячи на кнопки джойстика, при цьому ревучи:
  - Слава iдеям арiйського братства!
  Шарлота натискає на кнопки джойстика, червоним соском, рядок з семи кулеметiв, i верещить:
  - Наше щастя у комунiзмi арiйської мрiї!
  I дiвчина знову смiється.
  Крiстiна та Магда вражають на iншiй пiрамiдальнiй "Пантерi"-6.
  Крiстiна натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i вражає супротивника з Японiї та реве:
  - Слава моєму хлопцю!
  Магда також вiдкриває вогонь, i оглушливо смiючись, вимовляє, натиснувши рубиновим соском на кнопку джойстика:
  - Слава нашим юнакам!
  I як розсмiяються вони на все горло. Такi ось скажiмо чудовi в азартi вiйни дiвчата.
  Так для Японiї, схоже, настав судний день. Але все йде поки що за планом.
  Єлизавета та її екiпаж борються на танку Т-54, дещо модернiзованому. Але рiзниця невелика. Гармата стала трохи швидше, а снаряд бiльш бронебiйний. У цьому та й вiдмiннiсть.
  А двигун той самий дизель у 520 кiнських сил... Японцi використовують танки своїх розробок та лiцензiйнi нiмецькi. Теж машинки загалом непоганi. Особливо машина "Хiрохiто"-3, вагою в п'ятдесят вiсiм тонн, з знаряддям в 105-мiлiметрiв довжиною ствола в 70 ЕЛ, що перевершує Т-54 в озброєннi, i не поступалася в бронi, i ходових якостях може крiм запасу ходу.
  Цей танк Японiї для СРСР проблема. Але є i бiльш легкi машини Країни Вранiшнього Сонця.
  З ними справляти простiше.
  Єлизавета стрiляє, застосовуючи босi пальчики нiжок i вражає самурайськi танки. Вона це дуже спритно робить, i верещить:
  - Слава Батькiвщинi нашiй вiльнiй!
  Катерина знову веде вогонь, застосувавши червоний сосок, i розбивши японську машину, верещать:
  - За Богом цю Русь!
  Олена теж молотить супротивника, розбиває ворожий танк, за допомогою голої п'яти i реве:
  - За велич iдей комунiзму!
  Стрiляє i Єфрасiя i робить це за допомогою полуничного соска своїх пружних грудей, i верещить:
  - Слава перемогам найвищого комунiзму!
  Так вони свiй танк спритно рухають та уникають поразок. Танк "Хiрохiто"-3 можна вiднести i до важких, але досить масовий. Пробити таку машинку складно.
  А ось вiн i йде на дiвчат. Гармата i бiльше калiбром i вище за початкову швидкiсть снаряда. Броня чола вежi у японця навiть товщi за радянський 240-мiлiметрiв, а чоло корпусу теж товщi за 150-мiлiметрiв верхня частина i 120-мiлiметрiв нижня. А швидкiсть у японця навiть вища, двигун газотурбiнний у 1500 кiнських сил. Так цей танк у Японiї найкращий. З ним не пожартуєш.
  Але Єлизавета за допомогою червоного соска посилає снаряд прямо встик, i японський танк вибухає, так не зумiвши потрапити до радянської машини.
  Катерина прочирiкала i поцiлувала подругу в голу п'яту:
  - Ти розумниця Лiза!
  Єлизавета не погодилася:
  - Я просто генiй!
  I як розсмiяється на всю горлянку. Ось це дiвчисько.
  I виють вони чимало... Катерина, наприклад, i сорок перший рiк пам'ятає, як вона тодi втiкала. Туфлi порвали через пару днiв, i довелося тупотiти босонiж. А з незвички мiськiй дiвчинi це боляче, кожен горбок, кожна гiлочка, кожна шишечка вiдчувається. I нiжки вона збила до кровi, коли кожен крок вибухає болем.
  Нiколи дiвчинка не думала, що босонiж ходити може бути так болiсно. Адже недарма Гюго спiвчував босоногiй дiвчинцi Клозете. Якщо навiть влiтку такi дiвочi нiжки, то якого взимку.
  Катерина втiм, швидко звикла, юне тiло пристосовується спритно, поранена пiдошва заросла мозолями та огрубiла. I ходити босонiж стало приємно. Катерина навiть не обувалась, доки не вдарили морози. Однак потiм утворилася їхня четвiрка i Єфрасiння навчила їх мистецтву вiдьом. А вiдьми, щоб продовжити молодiсть, часто бiгають босими по снiгу. I коротше кажучи, дiвчата опанували таємнi знання, i виглядали рокiв на двадцять, i босi i в бiкiнi не мерзли в мороз. Ось такi пiшли красунi. I крутiше їх немає, якщо не рахувати, звичайно ж, Оленку. Вона билася на IС-10 у модифiкацiї з подовженим стволом. Танк з'явився у серiї зовсiм недавно. I поки що рiдкiсний. IС-7 у велику серiю так i не надiйшов. Мабуть через дорожнечу та труднощi у виробництвi.
  Так що трощить екiпаж Оленки цих японцiв i спiває собi пiсеньки.
  Звiйтесь вогнищами синi ночi,
  Ми пiонерки дiти робiтникiв...
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв завжди будь готовий!
  Коли дiвчата беруться до справи, то проти них не встояти. Це взагалi можна сказати досконалий витвiр вiйни.
  Бої йдуть собi та Японiя програє.
  Ось радянськi вiйська взяли у травнi пiвденний Сахалiн. I дiяли дуже обережно.
  А ось батальйони iз радянських дiвчат показують чудовий клас боїв.
  З їх видiв озброєння, звичайно, АК став застосовуватися. Гiрше за нiмецький, зате простий i надiйний. I скошує супротивникiв, хоча прицiльнiсть на дистанцiї нижча, нiж у нiмецького штурмового карабiна.
  Радянськi дiвчата полонених японцiв змушують свої босi, курнi нiжки цiлувати, голi п'яти лизати. Це їх така ось тактика.
  Бойовi войовницi, найвищого класу.
  Влiтку п'ятдесят четвертого року нiмцi здебiльшого очистили Америку вiд японських вiйськ.
  Особливо гарно бився батальйон босоногих дiвчат на чолi з Маргарет. Дiвчина розпорошили самураїв, а взятих у полон юнаковi змусили цiлувати собi п'яти i лизати лона Венери.
  Герда та її команда на "Пантерах"-6 добре попрацювала, i масу японцiв вiдправила до пекла, а кого до раю.
  Чотири дiвчата-нiндзя билися з радянськими вiйськами, що просувалися в Маньчжурiї.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубала мечами, i провела млин, зрубуючи радянських солдатiв. Потiм кинула пальцями нiжок горошинку з вибухiвкою, перевернувши радянський танк Т-54 i гаркнула:
  - Найкласнiша країна - це Японiя!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж як урiже по противнику клинками i голою п'ятою пiддасть бумеранг, прокричавши:
  - За нашi перемоги самураїв!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям без зайвих проблем проведе агресивну вертушку мечами, зрубуючи радянських солдатiв. Потiм її босi пальчики нiжок запустять бомбу. Розiрвуть танк СРСР на частини та войовниця запище:
  - В iм'я iдей комунiзму!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, взяла i рубала супротивникiв, нiби провiвши вiялом по полю, зрiзаючи знову росiйський солдат, i босими пальчиками як запустить убивче, що порве цiлих два радянськi танки на запчастини.
  I прореве:
  - За велич країни!
  Дiвчата дуже люблять вбивати, i ще бiльше їм подобається ґвалтувати полонених. Так щоб чоловiки втрачали свiдомiсть вiд перенапруги. I це так дiвчатам-нiндзям подобається. Скакати на прив'язаних чоловiках i одночасно плескати їх батогами.
  Але, незважаючи на героїзм японцiв, вони програють найкращiй i досконалiшiй технiцi.
  Тим бiльше в небi суперкласу аси Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська, якi трощать японцiв, немов заводнi млини.
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок, зрiзає однiєю чергою вiдразу шiсть японських лiтакiв i пищить:
  - Слава iдеям комунiзму Русi!
  Акулiна натисканням на кнопку червоним соском зрiзала вiдразу сiм японських лiтакiв i проревела:
  - Героям Росiї слава!
  Войовницi мстять Японiї, за свої колишнi образи. I особливо за поразку у вiйнi часiв царя Миколи Другого. Немає цього, нiколи не забудуть i не пробачать поколiння.
  Анастасiя натисканням рубiнового соска дала чергову чергу, збиваючи японськi лiтаки i ревучи.
  - Слава епосi комунiзму Берiї!
  Акулiна натиснула босими пальчиками нiжок, убила самурайськi лiтаки i проворкувала:
  - За великi перемоги!
  А Альбiна та Альвiна набирають рекорднi рахунки. За три тисячi збитих лiтакiв їх нагородила орденом: Дiамантова зiрка Лицарського хреста Залiзного хреста та золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Альбiна за допомогою червоного соска дала чергу. Зрiзала разом дюжину японських лiтакiв i проворкувала:
  - За мої груди!
  I поставала себе в обiймах чорношкiрого воїна.
  Альвiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, звалила пiвтора десятки японських лiтакiв i пискнула:
  - За великi перемоги!
  Дiвчата-нiмкенi дуже бойовi та красивi. Дуже люблять хлопцiв iз чорним кольором шкiри, i їхнi язики завжди готовi полiрувати ебонiтову досконалiсть чоловiкiв.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок знову врiзала по самураях i збила їх лiтаки.
  I проворкувала:
  - Я є супермен!
  Альвiна полуничним соском натиснув, скосила масу японських лiтакiв i запищала:
  - Я космiчна мегера!
  Дiвчина дуже бойовi та активнi у своїй гiперсексуальностi.
  Справжнi арiйки - просто супер! I взагалi такi ось красунi вищого класу!
  Нiмецькi та радянськi вiйська, перемагаючи супротивника, просуваються Китаєм.
  Пiд час штурму Сiнгапуру вiдзначилися бiйцi авiадесантної дивiзiї та босонiжного дiвоцького пiдроздiлу "Барракуди". Дiвчата, шльопавши голими п'ятами по калюжах тропiчного дощу, що пролився, увiрвалися в укрiпленi позицiї японцiв i перекололи їх багнетами.
  Такi ось бойовi красунi.
  Японiя здригалася вiд нищiвних ударiв такої агресивної команди.
  Восени 1954 року велика частина Китаю була захоплена державами осi. I ситуацiя значно ускладнилася для Країни Вранiшнього Сонця.
  Гiтлер помiтив:
  - Двом пернатим в одному барлозi не вжитися!
  А войовницi Альбiна та Альвiна збила четверту тисячу лiтакiв. Японiя у дуже великих кiлькостях виробляла дешеву, але низьку якiсть авiацiю, так що набирати рахунки було дуже зручно.
  Альбiна, використовуючи босi пальчики нiжок, зрiзала чергового самурая i пропищала:
  - Це наш чудовий свiт!
  Альвiна, за допомогою червоного соска збила цiлу дюжину японських машин i прочирiкала:
  - Слава епосi комунiзму, у всьому всесвiтi!
  Альбiна, теж застосувавши полуничний сосок i збиваючи самураїв, здивувалася, i в'якнула:
  - Ти говориш про комунiзм?
  Альвiна застосувавши босi пальчики нiжок i зрiзавши десяток японських лiтакiв, повiдомила:
  - Новий арiйський лад i є комунiзм!
  Дiвчата розреготалися... За четверту тисячу лiтакiв їх нагородили Дiамантовою зiркою Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. Що дуже висока нагорода - рекордна для красунь.
  Ось це дiвчата, на яких треба дорiвнювати....
  Втiм, Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Соколовська не поступаються i перевищили рахунок у п'ятсот збитих лiтакiв.
  I отримали новi нагороди дуже високi, i цiлу колекцiю зiрочок собi назбирали.
  Анастасiя босими нiжками наводить зброю, i збиває ворога, пiдрiзаючи супротивника i пищить:
  - За комунiзм на всiх планетах!
  Акулiна зрубуючи супротивника за допомогою натискання червоного соска, агресивно верещить:
  - Нас знають навiть дiти!
  Взимку Японiя втратила майже всi колонiї, i бойовi дiї перенеслися на саму метрополiю.
  Настав 1955, коли битви киплять бурхливi i їм не видно нi кiнця, нi краю.
  Японiя пiддається, повiльно, але правильно. I поступово програє вiйну.
  Але борються самураї вiдчайдушно та жорстко.
  Оленка зi своїм екiпажем на IС-11 експериментальний танк пересiла. Ця машина забезпечена знаряддям 130-мм i має суцiльнi гусеницi на днi.
  Оленка стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробиває супротивника, i реве:
  - Слава комунiзму з голими п'ятами дiвчат!
  Анюта теж пальнула за допомогою яскраво-червоного соска, натиснувши на гашетки кулеметiв їх цiлих дев'ять i в'якнула:
  - Ми дiвки дуже крутi!
  Алла теж врiзала використовуючи босi пальчики нiжок, розфарбувавши супротивника i проревiла:
  - Ну, вiд гвинта!
  Марiя довбала, за допомогою голої п'яти. Прошибла ворога наскрiзь i проворкувала, скелячи зубки:
  - За новi досягнення!
  Маруся врiзала за допомогою полуничного соска, тараня ворогiв смертельним захопленням i перевiряла:
  - За великi комунiзму!
  Оленка стрiльнула ще раз i ревла:
  - Щоб президент-колгоспник та циганський диктатор Сашко здох!
  I шльопне босою нiжкою по бронi.
  Ось як дiвчата розiйшлися, просто супер. Вони взагалi войовницi приголомшливого класу.
  Ось вони хором спiвають:
  Нi, не тьмянiє,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали печалi.
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Б'ються i Єлизавета з її танком Т-54, таке ось бойове дiвчисько-вiдьмо.
  I збивають красунi японськi машини своїми босими нiжками.
  Єлизавета натиснула на кнопку джойстика червоним соском i прочирiкала:
  - Слава iдеям радянського комунiзму!
  I як ця красуня розсмiється! I блисне перлинними зубками.
  Катерина взяла i теж босими пальчиками нiжок стрiльнула i перевiрила:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  Олена лупнула по противнику за допомогою рубiнового соска, i скелячи зубки, перевiряла:
  - I червоному прапору нашої Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Єфрасiя довбала голою п'ятою i прошипiла:
  - Славись По батьковi, наше вiльне,
  Дружби народiв, опора навiки!
  I всi дiвчата, застосувавши босi пальчики нiжок, хором заспiвали:
  - Сила законна, воля народна,
  Адже за єднiсть проста людина!
  Войовницi треба сказати бойовою агресiєю вiдрiзняються неймовiрною.
  А ось i Герда б'ється.
  Її "Пантера"-6 немов супертанк, рiже позицiї самураїв.
  Герда пальне за допомогою червоного соска, натиснувши на кнопку джойстика i, прореве:
  - За свiт арiйський!
  Шарлота теж влiпить, за допомогою босих пальчикiв нiжок, розiрве масу японцiв i в'якне:
  - За великi межi!
  Воюють i Крiстiна з Магдою. Дiвчата дуже бойовi, i дуже красивi, майже голi в бiкiнi.
  Крiстiна пальнула за допомогою рубiнового соска, розбила японський танк "Хiрохiто"-4 i проворкувала:
  - Слава моїй країнi!
  Магда теж довбала, застосувавши босi пальчики нiжок, рознесла гаубицю самураїв i в'янула:
  - Слава великим здобуткам!
  Ось це дiвчата найвищий клас!
  Токiо впало на кiнець березня. А 20 квiтня 1955 року Японiя капiтулювала i таким чином завершила велику вiйну.
  Дiвчина Альбiна та Альвiна перевищили п'ять тисяч збитих лiтакiв. I за це отримали особливу нагороду: Велику Дiамантову зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами дiамантами.
  Вiйна ще закiнчилася. Вона лише причаїлася на якийсь час. Але Гiтлер майже весь свiт завоював.
  Берiя отримав назад пiвденний Сахалiн, Курильську гряду, та Манчжурiю разом iз Порт-Артуром.
  СРСР став сильною країною, яка зализувала рани. Якийсь час фашистська Нiмеччина завойовувала iншi країни, придушуючи їх незначний опiр.
  Вiйна тривала на знищення та свiтове панування. Але назрiвало чергове глобальне протистояння.
  Тим часом над СРСР згущувалися хмари. I в 1959 роцi, в день свого сiмдесятирiччя Адольф Гiтлер вирiшив напасти на радянську Росiю, де правил Берiя. На боцi у фюрера був майже весь свiт.
  Але СРСР став сильною, iндустрiальною державою. Тож знайшла коса на камiнь.
  Ядерна зброя мала обидвi країни, але Герда i Альбiна змогли створити генератор, при якому випромiнювання покрило всю планету Земля, зробивши застосування цього виду поразки неможливим.
  I Гiтлер вирiшив захопити останню суверенну державу свiту. Кордон на заходi проходив Днiпром, i далi Бiлорусь, i Прибалтика пiд нiмцями. Змогли фашисти втримати за собою Крим. Хiба що у Севастополi СРСР орендував базу для Чорноморського флоту.
  Крiм решти територiї у Росiї була у складi частина Китаю - Манчжурiя. Тож населення СРСР, де проводилася дуже активна полiтика заохочення народжуваностi i, узаконено було комунiстичним, атеїстичним режимом, багатоженство вже перевищило довоєннi показники 1941 року, незважаючи навiть на територiальнi втрати, i щороку додавали на три вiдсотки.
  Берiя заборонив i аборти, i протизаплiднi засоби. I ввiв дикi податки на сiм'ї, де менше чотирьох дiтей.
  За планом та паличними методами СРСР швидко розвивався, та його вiйськова мiць зростала.
  Гiтлер вiдчуваючи потенцiйну небезпеку, закiнчивши збирання землi в єдиний Третiй Рейху, вирiшив розпочати останню на цiй планетi свою вiйну.
  Що ж остання вiйна? Бiльше на Землi завойовувати нема чого. Рiк тому нiмцi злiтали на Мiсяць i епоха космiчної експансiї вiдкрита. Але чи доживе Гiтлер до перiоду Зоряних вiйн та завоювання галактик? Незважаючи на здоровий спосiб життя, вегетарiанську дiєту, регулярну зарядку та дозоване фiзичне навантаження, видно було, що фюрер старiє. На головi все сильнiше пробивається батiг, волосся сивiє, а вигляд втомлений. Хоча фюрер i намагається бадьоритися.
  Як би там не було, слiд завершити останню свою мiсiю i пiдкорити СРСР. А так якщо фюрер i помре, то в нього близько тисячi синiв отриманих шляхом природного заплiднення. I хтось iз них буде визнаний найкращим, найздатнiшим i займе трон найбiльшого диктатора в iсторiї планети Земля.
  У будь-якому випадку зволiкання надто ризиковане i поки що ядерна зброя не дiє, Гiтлер кинув на СРСР лише в першому ешелонi понад п'ятдесят мiльйонiв солдатiв. Величезна кiлькiсть також танкiв, лiтакiв, i лiтаючих дисколетiв. А це величезна сила.
  СРСР продовжував модернiзувати зброю. З'явився танк Т-64 бiльш важкий i з потужним знаряддям в 125-мiлiметрiв, здатний пробивати пуховими снарядами i пiрамiдальнi нiмецькi машини. Правда Т-64 ще тiльки почав надходити у виробництво. Основним танком поки що залишався Т-54, недостатньо сильний проти нiмецьких моделей. Це також одна з причин, чому Гiтлер поспiшав iз агресiєю проти Росiї.
  IС-11 не прижився ... IС-12 був створений машиною з 203 мiлiметровою гарматою, але виявився занадто дорогим, важким i великим. IС-15 був компромiсним варiантом у 152-мiлiметровiй, довгоствольнiй гарматi. Дана машина нагадувала збiльшений Т-64 i теж тiльки-но почала надходити у виробництво.
  Нiмецький основний танк "Пантера"-6 був пiрамiдальної форми, i його злегка модернiзували в "Пантеру"-7, збiльшивши калiбр гармати до 88-мм, щоб руйнувань виробляло бiльше. I двигун, встановивши потужнiший 3000 кiнських сил, що дають колосальну швидкiсть i маневренiсть при збереженнi ваги в п'ятдесят тонн, i пiдвищеннi якостi бронi.
  Навiть новiтнiй радянський Т-64 помiтно поступався нiмцевi в ходових якостях та захистi бортiв, i чоло теж. Але Т-64 хоч мiг пробити нiмця, хай i з невеликої вiдстанi.
  У небi нiмцi теж були сильнiшими i кiлькiстю i якiстю машин. А створити свої дисколети в СРСР так i не зумiли. А нiмцi на диски Бiлонцi встановили тепловi променi - типу лазерiв, i могли вести ефективнiший обстрiл.
  I у фашистiв дисколети лiтали зi швидкiстю десять звукових. А це взагалi колосально. Така ось армiя Третього рейху сильна.
  I в них є пiдземнi танки. I багато чого ще крутого. Коротше кажучи, Берiя шансiв практично не має.
  Але радянськi вiйська мають величезну мiць оборони. I розпочалося вторгнення з повiтряного наступу. Сили нерiвнi та нiмцi руйнують радянськi мiста. Десяти тисяч рухаються Росiєю i беруть Смоленськ.
   Наташка ухвалила рiшення:
  - Потрiбно змусити Гiтлера та його банду, прибрати вiйська з СРСР, та вiдпустити полонених дiтей!
  Шаловлива Зоя з цим погодилася:
  - Звiсно ж, треба! I своїх предкiв вiд фашизму врятувати!
  Августина вiдзначила, тупнувши босими нiжками:
  - Ми це, без сумнiву, зробимо!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Всi засоби для цього у нас є!
  Сказано, зроблено, i четвiрка войовниць атакує фашистськi орди.
  Воїни з Божого Росiйського вiку та мутанти-вiдьми знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Зрозумiло, чотири дiвчата взяли за винищення танкiв i лiтакiв вермахту дуже хвацько. З самого початку вони трощили їх i руками, i ногами, будучи прикритими силовим полем. Але...
  Наче з-пiд землi з'явилися Олег Рибаченко i молодша донька Наташки Маргарита Коршунова.
  Вони прихопили свiтловi мечi та зарядилися наноботами. Налаштувалися трощити ненависних фашистiв. Тож четвiрка перетворилася на шiстку.
  Наташка Коршунова клацаючи пальчиками босих, точених нiжок, вiдзначила:
  - Ось як? Що ж це наша доля бити не можемо iнакше!
  Агресивна златоволоса Зоя, продовжуючи, трощить нiмцiв, логiчно вiдзначила:
  - Швидше впораємося! Швидше, врятуємо СРСР!
  Босоногий хлопчик не старший за дванадцять на вигляд Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск, який зрiзав одразу три фашистськi лiтаки!
  Маргарита Коршунова, блискуча голими п'яточками, крушивши супротивникiв, як танки, так i пiхоту, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа Коршунова теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її свiтловi мечi пройшлися в млинi фашистами. Потiм бластер рубанули по танках, зрiзуючи башi. Дiсталося i лiтакам.
  Руда Августина, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Класна Зоя, рубаючи бiлих, коричневих солдатiв та танки з лiтаками, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають танки та бiлi бiйцi, i вiд лiтакiв горять хвости.
  Свiтлана Бiлоснiжка рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками, збиває лiтаки супротивникiв i пищить:
  - За Росiю-матiнку буде людська космiчна iмперiя, перемагати!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкраює всiм голови та морди, i заразом вежi танкiв.
  Дiвчинка-термiнатор Маргарита теж трощить супротивникiв та авiацiю та танки.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа Коршунова у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, лiтаками i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка, що носить танки.
  Зоя Ангельська у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиває танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи лазерними мечами гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, разом iз танками, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, те, що вб'є i слона, а танк тим паче.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави! Двадцять другої столiття!
  Свiтлана Бiлоснiжка у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв, разом з танками та лiтаками, i верещать:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки, що збивають танки i лiтаки, пробулькал:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Круте дiвчисько Маргарита Коршунова переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита агресивно пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наташка Коршунова у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками метає, i з трубочки плюється, збиває танки та лiтаки.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя Ангельська штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають i падають, разом iз танками та лiтаками.
  Дiвча Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi, мiсця з танками та лiтаками.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами - падають лiтаки i танки.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi снiв голою п'ятою посилає пульсар i реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок, що збивають лiтаки та пробивають броню танкiв.
  Свiтлана Бiла у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана Бiла спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi. I всiм бiльше пiдбитих танкiв та лiтакiв.
  Олег Рибаченко у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина-школярка, та тотальний термiнатор у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа Коршунова. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами, разом iз танками та лiтаками.
  Наталя Коршунова це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя Ангельська у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв та масу танкiв iз лiтаками. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина пограючи м'язами преса, i тряся грудьми з червоними сосками, проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана Бiла теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву i дорогами, разом з розбитими танками та лiтаками.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Карате-пацан Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл, купа розбитих машин iз лiтаками.
  Хлопчику-винахiднику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Дитина-кiлер Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв безлiч з найбiльших, разом з танками та лiтаками.
  Боса дiвчинка Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася. А з ними танки та лiтаки.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв i танки, i навiть лiтаки.
  А Наталя Коршунова в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебила разом iз танками та лiтаками.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наташка Коршунова кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня! Чи не вiзьмете i рубля!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя Ангельська рухається i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлька гiтлерiвцiв чи збиває лiтак iз танком. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана Бiла у русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється iз трубочки - збиваючи лiтаки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, все у пригодах разом iз Наташкою та компанiєю, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки. I лiтаками, i танками.
  Виблискуючи голими, круглими п'ятами, Маргарита Коршунова iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам та лiтакам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа Коршунова у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв, i падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя Ангельська у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує супротивникiв, разом з танками та лiтаками, як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї i розрубують м'ясо та метал iз дюралем лiтакiв.
  Свiтлана Бiла теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Босоногий гарний, м'язистий хлопчик Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, хвацько зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки масу лiтакiв у небi.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Боса дiвчинка Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки, серед танкiв та лiтакiв.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наташа Коршунова в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа Коршунова взяла i заспiвала:
  - Мiй удар ногою босий слiпучий!
  Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки, палали лiтаки.
  Бойова красуня вона. Лупить собi таку коричневу армаду.
  Зоя Ангельська у русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя Ангельська взяла, струснула червоними сосками своїх повних грудей, i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташка Коршунова промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Босонога Августина в русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя! Зi своїм у бiй пiшла природним свiтлом, без фарби.
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Хлопчик-термiнатор Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита Коршунова, кинувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить вбивче, що збиває лiтаки.
  Наташа Коршунова у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї. I гiтлерiвцям доводиться туго: падають лiтаки та танки.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана Бiла, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочiрикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя Ангельська пискнула, метаючи голки босими, i збиваючи танки та лiтаки, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа Коршунова, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Майже голий, красивий, м'язистий хлопчик в одних шортах Олег Рибаченко в бою виглядає дуже стильно.
  Симпатична дiвчинка Маргарита, метнула босими пальчиками нiжок, шматок антиматерiї та проспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Пацан-термiнатор Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташка Коршунова в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя Ангельська додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Боса i вогняна Августина, махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана Бiла, голою п'ятою пiдкинула кульку гiперплазми, охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо, i зносяться вежi танкiв та хвости лiтакiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наташа Коршунова пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко, гарненький, м'язистий хлопчик у шортах пробулькав:
  - Ох рано, дає по рогах охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа Коршунова рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик-термiнатор голою, круглою, дитячою п'ятою пiддав пульсар i руйнуючи фашистiв, заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа Коршунова погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв з лiтаками, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Свiтлана Бiла знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам i хвости лiтакам.
  Зоя Ангельська дуже стрiмка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi. А як горять танки та палають лiтаки.
  А ось боса дiвчинка в тунiку Маргарита Коршунова, як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Наташка Коршунова жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Крутий хлопчик Олег Рибаченко у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита Коршунова, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки та хвости лiтакам, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа Коршунова взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя Ангельська розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташа Коршунова взяла випустила, ударну блискавку з червоного соска i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя Ангельська, також круша гiтлерiвцiв та його танки з лiтаками, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Руда Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана Бiла дуже затята в наступi, особливо збиваючи танки, та й лiтаки теж, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  М'язистий, рельєфний пацан у шортах Олег Рибаченко збиваючи свистом ворон, пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег Рибаченко ревнув:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Чудова Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Виблискуючи голими п'ятами Маргарита Коршунова заспiвала в планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя Коршунова у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй! I диктаторовi кiнець!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя Ангельська теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А руда блискуча голими п'ятами i рубиновими сосками грудей Августина, проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина, крушивши противникiв, прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана Бiла, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Руда Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих, точених нiжок, знову летить подарунок тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  А потiм дiвчина як з червоного соска б'ється блискавкою.
  Надсилаючи презенти смертi голими п'ятами Олег Рибаченко, заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа Коршунова, руйнуючи коричневих воїнiв, разом iз танками та лiтаками, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Босий, гарний, хлопчик у шортах Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Бойова дiвчина Маргарита, що руйнує метал, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями.
  Ось Гiтлер i його команда впали навколiшки перед дiвчатами та дiтьми.
  Наташка Коршунова в першу чергу змусила нацi номер один цiлувати собi босi ноги.
  Потiм Гiтлер i все його оточення цiлували голi пiдошви та п'яти та iншим дiвчатам. I лизали їм язиками п'яти. А дуже гарному хлопчику-блондину Олегу Рибаченку поцiлували босi нiжки дiвчини.
  Пiсля дуже задоволена приниженням чоловiкiв-паразитiв Наташка наказала:
  - Тепер поки ми вас усiх не вбили пiдписуйте наказ, про повну та беззастережну капiтуляцiю Третього Рейху, перед радянським союзом!
  Все добре що добре закiнчується. Третiй Рейх капiтулював i могутнiй вермахт був роззброєний. Гiтлер та його команда вирушили у застiнок Берiї.
  Суд був швидкий, але праведний. 22 червня 1959 Гiтлера повiсили прямо на Червонiй площi!
  
  
  Торти третього рейху
  Розбiжнiсть iз реальною iсторiєю сталося через те, що Гiтлер не зупинив нiмецькi танки пiд Дюкером, i сотнi тисяч переляканих англiйцiв опинилися в полонi. А потiм фюрер зробив енергiйнi зусилля щодо вторгнення до Британiї. Зокрема всi Нiмецьку та окупованих країн авiацiйну промисловiсть перевели на тризмiнний режим роботи, i залучили iноземну силу, i оголосили тотальну вiйну, продовживши робочi змiни, i ставлячи до верстатiв жiнок та пiдлiткiв.
  Авiацiйна промисловiсть працювала на повну силу i пiдключили до цього заводу iнших окупованих країн. Через що випуск авiацiї став зростати у геометричнiй прогресiї.
  Нiмцi змогли в результатi виграти повiтряну битву за Британiю та здiйснити висадку десанту. Сухопутнi сили Англiї були слабкi, i фашисти змогли досягти успiху, пiдключивши до десантування свiй та iнших захоплених держав морський флот.
  Британiя була захоплена за кiлька тижнiв. Впав майже без бою гарнiзон Лондона. Черчiлль утiк у Канаду. Але там зустрiли дуже холодно. Невдах нiде не люблять.
  Гiтлер зробив формальним королем Британiї законного, пронiмецького iмператора. Провiв вибори до парламенту, де перемогла партiя мiсцевих нацистiв Мослi. I його фюрера вiйська швидко почали захоплювати англiйськi колонiї. Зрозумiло з подальшим їх перетравленням. Ну а США?
  Америка вважала за краще зберiгати нейтралiтет. Але не тут було. Японiя атакувала США у Перу-Харбор. А Нiмеччина розпочала вторгнення до Канади, яка розкололася на пронiмецьку та проамериканську частини.
  Гiтлер вирiшив, що рацiональнiше, захопити Америку зараз, поки її промисловiсть не перебудувалася на вiйськовий лад. А що ж СРСР? Зачекає.
  Розрахунок фюрера почав у груднi 1941 року вiйну зi США загалом виправдався. Янки були не зовсiм готовi до битви. Втiм, i сама Нiмеччина ще повнiстю не включала свою мiць. Танк Т-5 надiйшов у серiю, але ця була машина з двома гарматами 75-мiлiметрiв та 37-мiлiметрiв з чотирма кулеметами та похилою бронею, а не "Пантера". З'явилася i машина Т-6 з 88-мiлiметровою гарматою, але легша за "Тигр", i з тоншою бронею.
  Втiм, нiмцi все одно були сильнiшими за американцiв, у танках i перевершували в авiацiї, особливо якiстю лiтакiв. Найважливiша ця перевага бiльш досвiдченого та успiшного нiмецького генерального штабу в оперативно-тактичнiй майстерностi. Американськi генерали у планi дiяли досить бездарно, та його вiйська постiйно потрапляли в котли, i масово здавались у полон.
  Бойовий дух армiї США пiдкачав. А тут ще й чорношкiрi взяли та повстали. Те почалося...
  Америка зiткнулася з колосальною мiццю Третього Рейху i попливла.
  Нiмцi наступали досить швидко. Лише одна проблема - це постачання через океан. Але схоже фрицi iз цим успiшно справлялися. I бої кипiли з колосальною силою, але майже завжди перемагала Нiмеччина та Японiя.
  4 липня 1942 року упав Вашингтон, а ще через вiсiм днiв США капiтулювали перед Третiм Рейхом.
  Так завершилася перша частина Другої свiтової вiйни. Але ще залишався СРСР. I Гiтлер себе було вiдчувати спокiйно.
  Але Сталiн зберiгав дружнiй нейтралiтет i намагався виграти час i за всяку цiну уникнути вiйни.
  Третю п'ятирiчку СРСР перевиконав, за формальними цифрами, подвоївши економiку. Реально, звичайно, результат був менший, але все одно значний.
  СРСР виробив у першiй половинi 1941 року понад двi тисячi танкiв. А в другiй половинi 1941 року понад три з половиною тисячi, i них двi половиною тисячi новiтнi серiї КВ. У серпнi з'явилися першi КВ-3 вагою шiстдесят вiсiм тонн. У вереснi першi КВ-5 вагою сто тонн i з двома гарматами, i бронею в 170-мiлiметрiв лобової. Нарощувався випуск та авiацiї. У другу половину 1942 року СРСР виробив вже понад чотири тисячi танкiв, у тому числi понад три тисячi нових. Але цього все одно мало. Сталiн хотiв довести кiлькiсть радянських танкiв до шiстдесяти тисяч у ста двадцяти дивiзiях i тридцяти механiзованих корпусах. А це дуже багато. Поки що СРСР не був готовий все це доукоплектувати. Тим бiльше машини випускалися поки що в економiцi не воєнного часу, але випуск танкiв все зростав. У травнi 1942 року з'явилася версiя танка КВ-4. Сталiн затвердив машину найважчу з пропозицiй, вагою 108 тонн та 180-мiлiметровою лобовою бронею.
  У другiй половинi 1942 року СРСР випустив понад п'ять тисяч танкiв, у тому числi понад чотири тисячi важких та середнiх. Чисельнiсть радянської авiацiї до кiнця 1941 року перевищила тридцять тисяч лiтакiв. А до кiнця 1942 року зросла до сорока п'яти тисяч. Бракувало, щоправда, льотчикiв.
  Гiтлер мав непогану розвiдку, та й наявнiсть нових танкiв у СРСР i не приховували.
  Навпаки показували для залякування. Вже на парадi 1 Травня 1941 були показанi новiтнi радянськi танки Т-34, i КВ, причому нiмецьких генералiв спецiально запросили i навiть дали загальнi технiчнi характеристики своїх танкiв.
  Гiтлер наказав розробити машини для боротьби iз радянськими монстрами. Ну, насамперед, звичайно ж "Тигр". Цей танк надiйшов у серiю у легшому варiантi, i встиг повоювати з Америкою. Але нiмцi потребували чогось бiльшого. Пiшли роботи над танками "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", "Маус". Танки "Пантера", "Тигр"-2, "Лев" намагалися максимально унiфiкувати, пiд єдиний стандарт. Щоб вони вiдрiзнялися лише розмiрами. Машини мали похилу броню, особливо лобову, i потужнi, довгоствольнi гармати. Найменший танк "Пантера" вже важив сорок чотири тонни. I мав лобову броню корпусу: лоб 80-мiлiметрiв пiд нахилами, борт 40-мiлiметрiв iз нахилами, i лоб вежi в сто мiлiметрiв iз невеликим нахилом, i борти 40-мiлiметрiв. I гармату 75-мiлiметрiв у 70 ЕЛ довжина ствола. Танк "Тигр"-2 мав лоб корпусу 150-мiлiметрiв пiд нахилами, борти 82-мiлiметри, лоб вежi 185-мiлiметрiв, борти 82-мiлiметри з нахилами. I гармата 88-мiлiметрiв i 71ЕЛ довжина стовбура, при вазi шiстдесят вiсiм тонн.
  А танка "Лев" важив тонн дев'яносто. Лобова броня корпусу в 150-мiлiметрiв як у "Тигра"-2, бортiв у 82-мiлiметри, лобова броня вежi в 240-мiлiметрiв з нахилами, i бортiв вежi в 82-мiлiметри. А гармата калiбру 105-мiлiметрiв довжиною 70 ЕЛ. Той є "Лев" найпотужнiший танк iз озброєння та ваги з цiєї серiї.
  Адже ще й "Маус" на пiдходi. У нього одразу двi гармати: 128-мiлiметрова i 75-мiлiметрова, i куди товстiша броня в 240-мiлiметрiв лоб, i 210-мiлiметрiв борту i корпуси та вежi. Такий, щоб нiчим нi з якого ракурсу не пробили.
  У СРСР з'явилися на танках КВ-3, КВ-4 i КВ-5 гармата 107-мiлiметрiв калiбр i початковою швидкiстю снаряда в 800 метрiв за секунду. "Маус", був єдиним танком, який дане знаряддя не могло б пробити з будь-якого ракурсу та дистанцiї. "Тигр"-2 i "Лев", не пробивалися даною гарматою в лоб i Т-34-76 наймасовiшим середнiм танком СРСР у борт.
  "Пантера" в даному випадку, могла успiшно воювати лише тридцятьчетвiрками, i легшими серiями КВ. Хоча й мала стати наймасовiшим танком.
  Для таких танкiв довелося виготовляти потужнi двигуни. I це потребувало часу.
  У першу половину сорок третього року СРСР випустив понад шiсть тисяч танкiв, iз п'ять тисяч важких та середнiх КВ та Т-34. Нiмцi спираючись на ресурси значної частини свiту штампували серiю - стандарт типу корпусу "велика кiшка". I "Пантера", i "Тигр"-2, i "Лев", i навiть "Маус" мали схожiсть у фiгурi i стандарт. Гiтлер також звелiв зняти застарiлi Т-4 i Т-3, з виробництва, а Т-2 i Т-1 модернiзувати i використовувати лише як розвiдувальнi танки.
  Але нiмцi не встигли виробити нових машин достатньо кiлькiсть, щоб отримати над СРСР перевагу в кiлькостi до червня 1943 року.
  А Гiтлер хотiв мати пiд час нападу чисельну перевагу в танках. I вiдклав наступ. Потiм осiнь i зима стали дуже близькими, i фрицi вiдклали наступ на 15 травня 1944 року, якраз до кiнця сiвби.
  У СРСР у другiй половинi 1943 року з'явився новий танк КВ-6 у серiї, створений для боротьби з "Маусом", вагою 220 тонн i 203-мiлiметровою гарматою та 107-мiлiметровою.
  Сталiн збiльшив тривалiсть робочого дня ще одну годину до 9 годин, i спробував ще бiльше збiльшити випуск танкiв. Їх виробили у другiй половинi 1943 року понад вiсiм тисяч штук та семи тисяч важких та середнiх. Але нiмцi, спираючись на заводи Америки та Європи, лише "Пантери", виробництво довели у другiй половинi 1943 року двох тисяч машин на мiсяць, нарештi освоївши систему "велика кiшка". З вересня почала випускатися i "Пантера"-2. Ця машина була краще озброєна, як i "Тигр"-2, i товщi бронi, з незначним збiльшенням ваги, що компенсувалося потужнiшим двигуном в 900-кiнських сил.
  СРСР у першiй половинi 1944 року в серiю запустив Т-34-85 з дещо сильнiшим бронюванням вежi та потужною гарматою, щоб хоч якось боротися з "Пантерою".
  Танки серiї IС, у виробництво поки що не пiшли, так не хотiлося знiмати iз серiї КВ. Тим бiльше СРСР не вiв воєн, i не було iнформацiї, що танк КВ не дуже хорошi. Особливо ходовими якостями.
  СРСР у першу половину 1944 року не змiг збiльшити випуск танкiв, залишивши на рiвнi восьми тисяч, зате Т-34-85 пiшов з бiльшою вежею i бiльш потужною гарматою. Кiлькiсть лiтакiв досягла максимуму в п'ятдесят тисяч, але нестача льотчикiв змусила поки що зупинити їх прирiст. Частина старих машин була втiм списана i їх замiнили на новi.
  Натомiсть у нiмцiв з'явилися реактивнi машини у серiї: особливо МЕ-262 та бомбардувальник "Арадо". Та й гвинтовi машини пiднялися: ТА-152, МЕ-309, дуже потужнi по озброєнню та швидкiсть винищувачi. А Ю-288, i Ю-488 дуже солiднi та швидкiснi бомбардувальники. Крiм ще Б-29, що виробляли на заводах окупованої Америки та винищувачiв Р-51 з вiсьма кулеметами та аерокобр.
  У небi нiмцi мали тепер перевагу i чисельнiсть i якiсть.
  У танках вони також оминули СРСР i кiлькiстю та якiстю. Краще був у нiмцiв i автомат МР-44, нiж радянськi моделi, i загальна мобiльнiсть армiї взагалi всi параметри, не кажучи про флот.
  А тут ще й Японiю не треба забувати. У неї пiхота дуже численна, i танкiв багато, хоч бiльшiсть i легкi, крiм лiцензiйної "Пантери", а авiацiя взагалi дуже численна i сильна, як i флот.
  Фюрер зiбрав багато iноземних дивiзiй i лише у першому ешелонi виставив двадцять мiльйонiв солдатiв. Сталiн пiсля мобiлiзацiї зiбрав поки що мiльйонiв дванадцять. Бiльше не можна: провадження звалиться, i так такий тягар для скарбницi. I Японiя розгорнула у першому ешелонi мiльйонiв п'ятнадцять своїх та колонiальних дивiзiй.
  Така ось колосальної сили армiя зiбралася у фюрера та Хiрохiто. I що їм лише можна протиставити?
  Сильний плюс СРСР це потужнi обороннi рубежi. Поблизу кордону "Лiнiя Молотова", трохи подалi стара "Лiнiя Сталiна". Тут, звичайно ж, стiни збудованi вiд моря i до моря, нехай i не суцiльнi. Але вiйськ явно замало оборони. Надто вже вермахт сильний i в нього багато вiйськ.
  Але є ще одна у СРСР проблема. Не дуже вiйська обороняться навченi. Мало навчали захисту Червоної армiї. Хоча останнiм часом уже стали цьому бiльше придiляти увагу. Але з явним запiзненням. Лише одна надiя на росiйську кмiтливiсть.
  Але сили дуже нерiвнi.
  Нiмцi розпочинають вiйну 15 травня 1944 року. Якраз як пiдсохнуть дороги, i закiнчиться сiвба, а до осенi та зими вiдносно далеко.
  Напад був несподiваним, вiйська були у станi бойової готовностi. Але просто нiмцiв та їхнiх союзникiв занадто багато. Окрiм Третього Рейху з окупованими територiями у вiйнi брали участь проти СРСР: Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Болгарiя, звiсно, й скривджена Фiнляндiя. Швецiя була окупована операцiєю "Бiлий ведмiдь". Звичайно ж, Iталiя не могла пропустити таку вiйну, а це населення чимале, плюс ще колонiї. А також Iспанiя, i Португалiя, у якої теж були колонiї. Швейцарiю нiмцi теж окупували та створили марiонетковi дивiзiї у вермахтi. Але це ще не все. У походi проти СРСР взяли участь: Бразилiя, Аргентина та iншi з тих держав, якi нiмцi не окупували i не включили у свою федерацiю.
  Тож зiбралася потужна армада. I Австралiя була окупована.
  Так що Сталiну довелося мати справу i вищими силами.
  А ще в СРСР i п'ята колона дiє. Багато частин, особливо в Українi, не хочуть воювати i здаються в полон без бою. I чеченцi починають шумiти.
  Тож СРСР вiд початку вiв нерiвну битву, та її фронт прорвали.
  Хоча Червона армiя й намагалася чинити опiр. Був тут i масовий героїзм та масова здавання в полон.
  Як би там не було, за мiсяць боїв нiмцi прорвалися широким фронтом до Днiпра. Червона армiя спробувала за будь-яку цiну втриматися на цiй природнiй перешкодi.
  Аркашка та Льошка виконували мiсiю з оборони Києва. Мiсто мало дуже зручне розташування на пагорбах, i було дуже мiцно укрiплене. А фашисти його намагалися взяти штурмiв, погнавши на радянськi позицiї колонiальну пiхоту: африканцiв, арабiв, iндусiв. I, звичайно, використовуючи свої, потужнi танки.
  Аркашка i Льошка билися в пiонерських краватках, i були подряпанi в шортах, виглядаючи як хлопчики рокiв одинадцяти-дванадцяти.
  Разом з ними боровся цiлий загiн пiонерiв: хлопчики та дiвчатка. Всi засмаглi, подряпанi, що вже схудли вiд харчування по картках, i зрозумiло босоногi. Насправдi лiто, червень, в Українi спекотно, i нiхто з дiтей не рватиме дефiцитного взуття. Та й боротися босонiж куди спритнiше.
  Аркашка та Льошка тримають у руках рогатки, i з дистанцiї цi хлопчики, як врiжуть пiхотинцями. I воїнiв Третього Рейху перевертає та розриває на частини.
  Аркашка босими пальчиками дитячих нiжок, як випустить вогняний пульсар, то той одразу двi дюжини гiтлерiвцiв розiрве.
  Хлопчик i новий пiонер, колишнiй дiйсностi грос-академiком, задерикувато вимовляє:
  - Це шикарно... теоретично!
  Льошка бiлобрисий хлопчисько в шортах, i в червонiй краватцi, голий п'ят пiдкинув вибуховий пакет, розриваючи фашистськi вiйська, пискнув:
  - I практично теж шикарно!
  I обидва хлопчики розсмiялися. А iншi хлопчаки та дiвчата теж ведуть вогонь по гiтлерiвцях. Хтось iз рушниць, а хтось iз пiстолетiв, деякi навiть застосовують рогатки.
  Дiвчинка з червоною краваткою з матрицi теж босою нiжкою метнула пульсар, розриваючи танки i прочирикала:
  - Вони не пройдуть!
  Ось за пiхотою з'явилися танки. Зокрема могутня "Пантера"-2. Вона прагне прорватися першою.
  Аркашка клацнув пальцями рук, у них з'явилася баночка з мильними бульбашками. Хлопчик, недовго думаючи, почав пускати зброю з гiперплазми. I помчала цiла черга переливка, по танках супротивника.
  Аркашка, стрiляючи в ворога, проворкував:
  - Сюрпризiв казкових повним повний всесвiт,
  Вона чарiвна та незвичайна...
  I до висот великих подати пора рукою,
  А якщо треба врiжемо босою ногою!
  I хлопчик клацнула цього разу пальцями своїх дитячих нiжок, i злетiв вище, став пускати у фрицiв мiхури магiчної плазми, руками та ногами.
  I це виглядало дуже чудово.
  Льошка теж обзавiвся мильними бульбашками, i видував у супротивника цiлi потоки магiчної енергiї.
  Обидва хлопчики ширяли в повiтрi. Iншi дiти, втiм, теж не вiдставали. I теж пiдключили босi нiжки, метаючи ними пучки плазми, штурмовики, що розривають i ревуть, i пiхоту, i танки.
  Аркашка сповнений ентузiазму у винищеннi супротивникiв, проспiвав:
  - Лазерний меч,
  Хоче тебе розсiкти...
  Пекельним багаттям сяє,
  Лазера промiнь...
  Але ти не думай,
  Як своє життя зберегти,
  Вiрним кохання,
  Ти до кiнця будь!
  I хлопчик, босими пальчиками нiжок випускав гiперплазмовi мiхури колосальної руйнiвної сили.
  Аркаша забув, що вiн насправдi грос-академiк та гiперпрофесор, а вiдчував себе пустотливим хлопчиком.
  Ось мiхур гiперплазми потрапив у "Тигр"-2 i розплавив вежу в рiдкий метал. I потiм розпорошили на частини та iнший танк. Земля та метал горiли. Це все виглядало дивно...
  Льошка шльопнув у долонi, i ось гiтлерiвськi солдати розвернулися, i стали колоти один одного... Хлопчик як засвистить, i на макiвки фрицiв посиплються воронi. I вони пробивають i верхiвки, i каски та iншу амунiцiю.
  Льошка радiсно заспiвав:
  - Але якщо чесно говорити,
  Усiх перемагаю, поголовно!
  Аркашка голою п'ятою жбурнув гiперплазмову ляпку, розплющуючи ворогiв i запищав:
  - Не може, не може бути!
  Льошка у вiдповiдь знову пiддав руками та ногами, бульбашками i видав:
  - Ми тут, як Боги, безумовно!
  Хлопчаки й справдi трощили ворогiв i насолоджувалися грою. Ось вони тут немов Боги-Творцi, можуть усi.
  Аркашка пiдморгнув...
  I ось сам Гiтлер з'явився. Його оточили чотири дiвчини. I давай фюрера бити босими нiжками. А потiм схопили фашиста номер один, пальчиками голих нижнiх кiнцiвок та розiрвали його на чотири частини живцем. Оце круто!
  Аркашка проспiвав iз смiшком:
  - А незабаром впаде Третiй Рейх,
  Коли ми придушимо у грi,
  У нас i вбивство не грiх,
  Все буде в цiнi!
  I хлопчик знову запустив босими пальчиками нiжок, убивчої сили та руйнування мiхури.
  I коли вони потрапляють у лiтаки, то зменшуються у розмiрах i перетворюються на метеликiв iз крильцями, що сяють наче золото.
  Льошка, смакуючи це, зi смiшком помiтив:
  - Це дуже кумедно!
  I босими пальчиками нiжок хлопчик знову як випустить убивчої сили кляксу.
  Аркаша, довбанув анiгiляцiйною часткою з рогатки, зi смiшком зазначив:
  - Найкрутiше це коли, б'єш ворога, а вiн... перетворюється!
  I хлопчик вiзьме i супротивника капiтально рубає.
  А тут стали фашистськi солдати перетворюватися на цукерки, ватрушки, тiстечка та шоколадки.
  Дiти, будучи голодними пiонерами, заверещали вiд захоплення.
  Нiмецький танк "Маус", як перетворитися на величезний торт, i такий красивий, розмальований трояндочками та iншими пишними квiтами.
  Аркаша з посмiшкою промовив:
  - Краса, краса,
  Танк видобуток для кота!
  I хлопчик-академiк як розсмiяється. I торт на який перетворився "Маус" розлетiвся на шматочки, якi на золотих, тонкiй роботi блюдечках, пiдлетiли до дiтей. Хлопчики та дiвчатка з радiстю накинулися на частування.
  Втiм, Аркаша на них крикнув:
  - А як же руки не помили?
  I бiля кожного пiонера та пiонерки виник срiбний глечик з ароматною водою, запашне мило та пухнастий рушник. Добре вихованi пiонери стали змивати з себе бруд. Зробили дуже швидко i взялися до їжi. Перетворенi на ласощi фашистськi лiтаки, пiхотинцi, танки самi пiдлiтали до хлопцiв.
  I блискучi дiамантами ножi нарiзали торти, соковитими, смачними шматочками. I дiти, помивши руки з радiстю, лопали фашистiв цукерками i шоколадками.
  Аркашка зазначив, посмiюючись у кулачок:
  - Ось це рацiоналiзацiя! Ми можемо буквально все!
  I хлопчик взяв i босими пальчиками як клацне, i в результатi знову нiмецька технiка та солдати стають смачними стравами. I дiти у захватi.
  Усi гiтлерiвцi, що штурмували Київ, перетворилися на їжу. Але цього, очевидно мало. I продовжився тотальний наступ Червоної Армiї.
  Аркашка та Льошка всiх воїнiв СРСР перетворили на пiонерiв. I тепер боролися виключно дiти: хлопчики та дiвчатка у червоних краватках. Зате вони використовували в бою рогатки, i флакончики з мильними бульбашками, випускаючи їх за фашистами.
  I гiтлерiвцi перетворювалися на рiзного роду їжу: торти, пирiжки, тiстечка, ватрушки, шоколадки, морозиво з начинкою.
  I таку смакоту юнi бiйцi Червоної Армiї з'їдали, попередньо вимивши руки i подякувавши вищим силам. Дiти дiяли агресивно та цiлеспрямовано, розпочавши похiд на Берлiн.
  Але нiмецький реактивний бомбардувальник Ю-287 у польотi перетворився на шоколаднi батончики з начинкою. Дуже смачнi речi. I дiти їх охоче поїдали. Тепер всi бiйцi Красою Армiї перетворилися на хлопцiв, i були веселими, якi постiйно смiються. I босими пальчиками нiжок кидали, щось безмежно смертельне.
  I руйнували супротивникiв, точнiше роблячи з них ласощi. I це чудово. I стiльки тортiв виникало дома танкiв. Миготивши босими п'ятами, дiти-воїни накидалися на ласощi i жадiбно їх поглинали. Що робили з колосальним ентузiазмом.
  I хлопчики i дiвчатка їли заварними i шоколадними тiстечка, а також iншу, дуже смачну i апетитну їжу. Вiйська з легiонiв Вермахту зверталися до дуже смачних речей, якi пожирали з великим задоволенням пiонери. А iталiйцi, наприклад, перетворювалися на банани, румуни ставали ананасами покритими шоколадом, угорцi плодами манго. I все це радянськi воїни, що стали дiтьми, дуже охоче i великим ентузiазмом ялини.
  А такi взагалi-то це були смачнi речi та ласощi. Випускають хлопчики i дiвчатка мiхури, i звертаються до рiзної їжi вороги СРСР.
  А з могутнього танка "Тигр"-3 такий чудовий торт вийшов. Ну просто чарiвнiсть.
  А дiти смiються та скачуть. I їхнi голi, круглi п'ята так i миготять. Видно вiдразу, що це нiби яблучка наливна.
  I ось уже босонога дитяча гвардiя пiдiйшла до Берлiна. I як дiти засвистять. Той одразу ворони посипалися на фрицiв i бункери разом обвалилися.
  I знову перемога радянських вiйськ, такi приголомшливi, хоч усi солдати й стали хлопчиками та дiвчатками.
  Коротше Європа звiльнена, i вiйська СРСР пiдкорюють Америку, Австралiю та Японiю.
  Аркашка та Льошка цi хлопчики в матрицi, такий знатний торт з Герiнга зробили i разом iз дiвчатами, його iз задоволенням з'їли. А наскiльки це все чудово та смачно.
  Аркашка та Льошка ще бананiв з'їли... Добре бути дiтьми - набагато краще, нiж дорослими.
  Аркашка заспiвав iз задоволенням...
  А я хочу, хочу, хочу знову,
  По дахах бiгати, голубiв ганяти.
  Дражнити Наташку, смикати за косу,
  На самокатi мчати двором!
  I хлопчик взяли i знову дуже смачнi речi, створив з армiї фашистiв.
  Лєшка зазначив, метаючи босими пальчиками босих дитячих ножiв убивчi презенти:
  Я прошу не дивуватися нiкого,
  Якщо буде вiдбуватися диво.
  Якщо буде, якщо буде...
  Якщо буде, якщо буде...
  Якщо буде вiдбуватися чаклунство!
  Тiльки цi презенти робили iз страшних, сталевих армад, такi апетитнi та дуже приємно пахкi речi.
  Аркашка вiдзначив iз оскалом зубiв:
  - Куди йде дитинство,
  Як якiсь мiста...
  I де знайти нам засiб,
  Щоб знов потрапити туди!
  Льошка у вiдповiдь iз задоволенням проспiвав:
  - Але силою науки,
  Назад можна звернути...
  Адже безсмертнi духи,
  Повернеться життя нитка!
  I вiчнi дiти хором заспiвали;
  I взимку i влiтку, небувалих чекати чудес,
  Буде ми, граючи, тут та тут!
  I по калюжах босих, i по денцю струмка,
  Знову ми хлопцi - ти та я!
  Як добре бути дитиною, особливо, якщо ти всемогутнiй Бог-демiург!
  Тут i казцi кiнець.
  А хто слухав огiрок!
  
  ПIЗНIЙ ГАМБIТ ЯПОНIЇ
  Японiя в сорок третьому роцi нарештi напала на СРСР, i навiть змогла досягти тактичного успiху в агресiї проти ескадри, що будує у Владивостоцi.
  Рiшення Хiрохiто було здавалося б за умов, коли американцi перемагають японцiв на морi дурним i нелогiчним. Але самураї розумiли, що їхнiй єдиний шанс тепер перемогти, якщо Нiмеччина прийде на допомогу. Напад спiвпав iз настанням нiмцiв на Курськiй дузi. I це вплинуло на перебiг боїв. Сталiн вiдмовився вiд контрнаступу. I нiмцi спромоглися вiдвести свої вiйська на вихiднi позицiї.
  Японська сухопутна армiя наступала Далекому сходi. Червона армiя отримувала пiдкрiплення iз захiдного фронту. Але бої затяглися. Японцi були вiдкинутi до Манчжурiї. Тим часом нiмцi поповнили свої сили. I вiдобразили наступ союзникiв у Сицилiї. Тут їм допомогло те, що радянська армiя не наступала, i перекинувши частину сил на сходи, нiмцi завдали нищiвної поразки в Сицилiї англiйцям i американцям. Та й переворот в Iталiї не вдався, змовники його так i не оформили. I це теж заощадило сили.
  Нiмцi заразом розробили новий танк "Пантера"-2. У цьому машинi була вужча вежа, i низький силует корпусу через що бронювання машини дорослiшало, а вага навiть зменшилася. "Пантера"-2 краще захищена i бiльш рухлива стала досить ефективним танком. I це дозволило нiмцям непогано пiдготуватися до вiдображення радянської атаки, яка була взимку. Але гiтлерiвцi на це чекали.
  Очевидно головнi цiлi наступу, це Орел i Харкiв. Пiд Орлом бореться танковий екiпаж Герди.
  Дiвчата дуже красивi, i не дивлячись на зиму, б'ються босонiж i в бiкiнi.
  Герда босими пальчиками нiжок навела гармату "Пантери"-2, в цiй машинi не тiльки вежа вужча, а й чотири члени екiпажу.
  Блондинка пальнула, пробила радянську тридцятьчетвiрку i проворкувала:
  - За вермахт!
  Наступна за допомогою босих пальчикiв нiжок, вистрiлила Шарлота, пробила супротивника i пискнула:
  - За новi звершення!
  Далi пальнула голими ногами Крiстiна, дуже бойова дiвчина жовто-рудої мастi. I теж уразила радянську машину.
  А потiм врiзала Магда, показавши влучнiсть.
  I теж босими пальчиками нiжок. I вразила цього разу танк КВ, пiсля чого прочирiкала:
  - Ми дiвчата бойовi, i такi ось крутi!
  Атаку радянських вiйськ було вiдбито, i нiмцi змогли утримати фронт на сходi. Щоправда, радянськi вiйська вклинилися до Маньчжурiї. I сильно потiснили японцiв.
  Весною сорок четвертого року Червона армiя знову намагалася наступати. Але натрапила на мiцний блок. Поява в серiї нiмецького лiтака реактивного МЕ-262 внесла корективи в хiд повiтряних боїв. Нова машина виявилася швидкiсною та живучою. Тiльки недостатньо надiйною.
  Найкраще на нiй воювали двi дiвчини-вiдьми Альбiна та Альвiна.
  Вони такi чудовi красунi. I молотять радянськi машини, мов молотком чи кувалдою.
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела зброю на цiль,
  лупнула по радянських лiтаках на великiй швидкостi. Збила три машини Червоної армiї i прочирикала:
  - Слава арiйськiй мрiї!
  Альвiна продовжувала розкручуватися, i вести вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, зрубуючи радянськi машини i пропищала:
  - В iм'я великих здобуткiв!
  I знову дiвчата трощать радянськi машини. Такi вони заводнi iз голими п'ятами.
  I активно набирають рахунки, показавши, що босоногим дiвчатам на фронтi саме мiсце.
  I спалюють лiтаки, i розносять їх iз 30-мiлiметрових авiацiйних гармат. Такi ось бойовi тут дiвчата. I дуже красивi.
  Ось Альбiна червоним соском натисне на гашетку. Лупанет за радянським лiтаком, зiб'є їх i проворкує:
  - Арiйське братство з нами!
  Альвiна теж полуничним соском пальнула по росiйському ЛАГГ-5, його збила i прочирiкала:
  - Майбутнє столiття за нами!
  Дiвчата, звичайно ж, швидко вийшли у лiдери, за кiлькiстю збитих машин. Влiтку сорок четвертого року Червона армiя спробувала прорватися у центрi, провiвши операцiю: "Багратiон". Але Майнштейн провiв пiдсiкаючий удар з пiвдня, i це обернулося для Червоної армiї катастрофою. Ситуацiю посилило i те, що IС-2 з яким пов'язували такi надiї, виявився невдалим танком. А нiмцiв з'явилася "Пантера"-2 з потужнiшою 88-мiлiметровою гарматою та двигуном у 900 кiнських сил. "Тигр"-2 у серiю не надiйшов. Вiн майже не мав переваги в бронюваннi, порiвняно з "Пантерою"-2, але був набагато важчим, дорожчим, i з поганими ходовими якостями. Так що "Королiвський тигр" у серiю не пустили, раз є модифiкацiя "Пантери" з тiєю ж зброєю, але куди легша i рухлива.
  Бої показали, що дуже непоганий нiмецький ТА-152 еволюцiя Фокке-Вульф, потужно озброєний i броньований, але з кращими льотними характеристиками.
  I били Червону армiю доволi жорстко. ТА-152 виявився для радянської авiацiї неприємним сюрпризом. Дефiцит дюралю змусив вiдкласти пуск у серiю бiльш досконалого ЯК-3 i ЛАГГ-7, так що нiмецькi лiтаки мали над радянськими переважну перевагу у швидкостi та озброєннi.
  Ситуацiю посилило практично повне припинення бомбардувань Третього Рейху союзною авiацiєю. США вирiшило зосередитись цiлком на Японiї, щоб не пустити СРСР до Китаю, а Британiя не хотiла ризикувати своєю авiацiєю сама.
  Це призвело до значного збiльшення випуску озброєнь у Третьому Рейху. Особливо "Пантери"-2, яка вiдрiзнялася вiд своєї попередницi бiльшою надiйнiстю, швидкiстю, прохiднiстю та потужним двигуном.
  "Пантера"-2 показала себе ефективним танком прориву. Її висока швидкiсть, поряд з ефективною гарматою, нижчим силуетом, товстою похилою бронею бортiв, робила машину майже нiмфою. Тож жалила "Пантера"-2 дуже хворий. А її модифiкацiя з бiльш потужною гарматою була лише на одну тонну важчою, i тому зберiгала велику рухливiсть та вiдмiнне лобове бронювання.
  Радянськi вiйська були розбитi в центрi та потрапили в котел. Нiмцi пiдiйшли до Москви. Лише на Можайськiй лiнiї оборони їх важко зупинили.
  Переляканий Сталiн запропонував Гiтлеру перемир'я термiном три роки. Обiцяючи постачати до Третого Рейху нафту та сировину майже задарма, а також повернути всiх вiйськовополонених.
  Гiтлер турбуючись, що США та Британiя прикiнчать Японiю, а потiм вiзьмуться за Третiй Рейх погодився на перемир'я. Тiльки зажадав вiд Сталiна укласти з Японiєю мир. Сталiн погодився на це, але iз поверненням назад, пiвденнiй частинi Сахалiну, ранiше завойованiй самураями.
  На тому й вирiшили... Межi залишалися незмiнними. Що Третiй Рейхи, який зберiг контроль над Україною, Кримом, Донбасом, Таманським пiвостровом, загалом влаштовувало. Його межа буквально за п'ятдесят кiлометрiв пiд Москвою, а Ленiнград все ще блокований.
  Сталiн обiцяв згорнути партизанський рух у окупованих районах СРСР.
  I нiмцi могли тепер отримувати український хлiб та Донбаське вугiлля.
  Нiмцям не вистачало нафти, але це компенсувало виробництво синтетичного пального.
  Фюрер перш за все хотiв пiдкорити Африку, щоб мати сировину для вiйни i Близький Схiд з нафтою. У небi йшла завзята вiйна. Замiсть програми ракет ФАУ, нiмцi розгорнули виробництво реактивних лiтакiв. Особливо бомбардувальника "Арадо", який показав свою ефективнiсть.
  Не дуже добрий, щоправда, виявився ХЕ-162. Винищувач вийшов легкий, дешевий i простий у виробництвi, але вимагав управлiння льотчикiв високої квалiфiкацiї. Дещо краще був МЕ-163, щоправда лiтав лише шiсть хвилин, але нiмцям вдалося збiльшити його час польоту до п'ятнадцяти, i бiльш-менш вiн мiг захищати нiмецьку територiю.
  Гiтлер насамперед знову зустрiвся з Франком i поставив перед ним ультиматум: або вiн пропускає нiмецькi вiйська до Гiбралтара, або вермахт окупує Iспанiю.
  Франко погодився пропустити вiйська гiтлерiвцiв. I тi негайно атакували Гiбралтар. Фортеця була взята вiдразу. I пiсля цього нiмецькi частини вторглися до Марокко. По найкоротшому вiдстанi вiйська перекидати простiше, i почався процес пiдкорення Африки.
  Вже за зиму сорок четвертого сорок п'ятого було перекинуто на чорний континент понад сорок дивiзiй. I вони захопили Марокко, Алжир i увiйшли до Тунiсу. Там розгорнулися жорстокi бої з англiйцями та американцями.
  У боях взяла участь i нова нiмецька самохiдка Е-25. З гарматою "Пантери"-2 88-мiлiметрiв та 71 ЕЛ, висотою з пiвтора метри, i двома членами екiпажу, що розташовувалися лежачи, вона була чудовою машиною. Легка, рухлива, i що важливо пристойно захищеною. Лобова броня 120-мм пiд великим нахилом, а бортова 82-мм, плюс ще й ковзанки. I це при вазi менше тридцяти тонн, i двигунi сiмсот кiнських сил, розташованому впоперек i разом з трансмiсiєю.
  Ця самохiдка виявилася справжнiм дивом танкобудування, i пробивала всi танки союзникiв, i сама була в чоло невразливою. А поверталася лихо.
  З'явилася у нiмцiв i "Пантера"-3, вона була трохи важчою за "Пантеру"-2, важила п'ятдесят тонн, але краще захищена. I бiльш потужною гарматою 88-мiлiметрiв i 100ЕЛ. А двигун iз пiддувом забезпечував потужнiсть до 1200 кiнських сил.
  "Пантера"-3 мала лобову броню корпусу 150-мiлiметрiв пiд нахилом 45 градусiв, i чоло вежi 185-мiлiметрiв пiд нахилом 50-градусiв. В лоб її танки союзникiв не брали. Але в борт могли пробити всього 82-мiлiметри пiд нахилами.
  Однак i "Шермани" i "Черчiлль", все-таки слабенькi проти такої машини навiть у борт могли взяти лише з малої дистанцiї.
  Нiмцi били англiйцiв та американцiв у пiших боях, i домiнували у повiтрi.
  Авiацiя фашистiв швидко розвивалася. Ось з'явився МЕ-262 Х, зi стрiлоподiбними крилами, швидкiстю 1200 кiлометрiв на годину, i сильнiше озброєний. Дуже ефективна машина.
  На нiй Альбiна та Альвiна заробили собi новi нагороди: Лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. Кожна з них перевищила 500 збитих лiтакiв. Дiвчата змогли випередити Хаффмана, який майже п'ятсот лiтакiв збив.
  Альбiна та Альвiна втiм, пообiцяли фюреру, що доведуть рахунок до тисячi кожна. Гiтлер пiдписав указ, що лицарський хрест i мечами та дiамантами даватиметься за 250 збитих лiтакiв, а лицарський хрест iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами за 500 лiтакiв. А 1000 лiтакiв лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами вручатиметься. Причому дiамантiв у ньому буде цiлих сто!
  Ось це такий стимул для босоногих дiвчат у бiкiнi.
  Нiмецькi вiйська у березнi 1945 року увiйшли до Лiвiї. Вони просувалися досить швидко. У боях Е-25, та Е-10 показали вiдмiннi ходовi якостi, та ефективнiсть застосування. Звичайно, важчi машини не настiльки добре. Е-10 дещо була гiрша для боротьби з танками "Черчiлль", якi дуже добре броньованi, навiть у борт.
  Але проти Шермана дуже ефективний. Тим бiльше, цей танк високий i потрапити в нього в низьку мету дуже важко.
  Нiмцi просувалися Африкою i захопили Лiвiю. Увiйшли до Єгипту у квiтнi. I рухалися далi.
  Бої такi кипiли на чорному континентi, немов у казанi пекла.
  Гiтлерiвська Нiмеччина показала свiй злий оскал. Герда билася на "Пантерi"-3. I своїм екiпажем трощила танки та гармати союзникiв.
  I ще собi спiвала:
  - Ми всiх розшматуємо на частини,
  Ось це життя ось це щастя.
  I пiдскакує дiвчисько, граючи м'язами, та бiцепсами.
  Бої киплять собi, i гiтлерiвцi рухаються дедалi ближче, пiдходячи до Суецького каналу.
  От i вiн перекритий, i нiмцi здобули чергову, велику перемогу.
  Єгипет упав, i вiйська вермахту пiднiмаються вище Нiлом. Йдуть на Судан.
  А iншi частини вторгаються до Палестини, i далi на Iрак, i Сирiю, i Кувейт. Можна захопити i весь Близький схiд.
  За лiто сорок п'ятого року Вермахт майже весь Близький Схiд разом iз Туреччиною й захопив.
  Велика перемога. А Iспанiя та Португалiя вступили у вiйну iз союзниками на сторонi Третього Рейху. I нiмцi тепер прямують на пiвдень Африки. Все логiчно та точно.
  Величезний пiдводний флот нiмцiв бореться у Атлантичному та Iндiйському океанi. I топить американськi та англiйськi кораблi.
  Америка вже починає вагатися. Рузвельт помер, а Трумен намагається якось iз Гiтлером домовитися.
  Черчiлль теж вагається. Нiмцi тим часом збирають сили. I ось їхнi вiйська вторгаються до Iрану i йдуть на Iндiю. Iншi частини разом iз iталiйцями, пiдкоривши Ефiопiю, i Судан рухаються далi на пiвдень.
  Їм заважає бiльша розтягнутiсть комунiкацiй, нiж опiр англiйських та американських вiйськ. I просуваються вперед фашисти, не знаючи проблем та жалю.
  Осiнь сорок п'ятого року пройшла для нiмцiв iз новими перемогами. Їхнi вiйська вступили до Iндiї, i взяли Делi. I просуваються все далi й надалi.
  Гiтлер проголосив:
  - Ми маємо з'єднатися з Японiєю. I ось нiмецькi вiйська дедалi далi просуваються на ворога.
  Ось це фюрер бiснуватий, але що вiн може! Видно дуже багато. I нiмцi завоювали до кiнця 1945 року Iндiю, i бiльшу частину Африки. У гiтлерiвцiв з'явилися й новi види озброєнь - дисколети, якi не могли збити стрiлецьку зброю. I швидкiсть лiтаючих тарiлок досягала чотирьох звукових.
  Вони давали велику перевагу у повiтрi. Ось взимку сорок шостого року майже повнiстю була захоплена Африка i нiмцi дiйшли до ПАР, звiльнивши там бурiв. I це величезна перемога.
  I знову рухаються частини фашистiв, цього разу на Мадагаскар. I в травнi 1946 завершують захоплення i цього острова.
  Ось нiмцi поєдналися з японцями. I захопили бiльшу частину Азiї.
  Але вiйна ще триває. Потрiбно зламати хребет Британiї. Ставка робиться на пiдводну вiйну та повiтряний наступ. У нiмцiв субмарини на перекисi водню, i є човни, керованi однiєю людиною - дуже мiнiатюрнi.
  У нiмцiв багато чого з'явилося. I реактивнi бомбардувальники Ю-287, i МЕ-362, i Ю-688, i Б-18, i крило, що лiтає. I ХЕ-477 - реактивний штурмовик, i ще багато iншого. Так пресують Британiю, що жах.
  I ракети ФАУ, очевидно, пiшли в серiю. Пiзнiше, нiж у реальнiй iсторiї, зате потужнiшi i досконалiшi. Зокрема з крилами, що забезпечувало їм велику точнiсть та керованi по радiо.
  Новi ракети Фау-2, звичайно ж, були розробленi в кращих умовах, нiж у реальностi i з ними працювали бiльш тривалий час.
  Тож i ефект вiд їх застосування виявився набагато вищим.
  I Британiю стали шматувати, наче бомбами пекельної потужностi.
  I трощили собi дуже навiть по-звiрячому.
  Повiтряний наступ був жорстоким. Бої показали, що проти нiмецьких дисколетiв, у союзникiв немає протиотрути. I вони просто виснаження пекла.
  Нiмцi пресували Британiю, без жалостi. I так її активно трощили, що буквально трiски летiли.
  А 26 листопада 1946 року висадка десанту в самiй метрополiї.
  I це виявилося для англiйцiв смертельним.
  Герда брала участь у битвi на новому танку "Пантера"-4. Ця машина мала потужну 105-мiлiметрову гармату довжиною ствола в 100 ЕЛ. I лобову броню в 250-мiлiметрiв пiд нахилами, i бортову в 170-мiлiметрiв з нахилами, i двигун в 1500 кiнських сил який, при вазi цiєї машини в шiстдесят вiсiм тонн забезпечував чудовi ходовi якостi.
  "Пантера"-4 при вазi "Тигр"-2, була краще озброєна, i броньована, i бiльш швидкiсна. I на нiй установили газотурбiнний двигун.
  Герда боролася на цьому танку з англiйцями, i спiвала собi:
  - Арiйське братство не боятимемося!
  I ось дiвчина натиснула червоним соском на кнопку джойстика та виплюнула снаряд убивчої сили. I проламала лобову броню "Черчiлля".
  Пiсля чого в'якнула:
  - Космiчний жах - смертельний удар!
  Шарлота теж вiдкрила вогонь за допомогою малинового соска, i зрiзала англiйську машину i пискнула:
  - За арiйський порядок!
  Христина теж лупнула по вiйськах британського лева, використовуючи рубiновий соскок i, пискнула:
  - За ангельський будзагiн!
  Магда взяла i довбанула по противнику, використовуючи полуничний сосок, збила його i прочирiкала на всю горлянку:
  - За Вiтчизну нашу!
  Тож дiвчата були бойовi. I кажуть ще якiсь, дуже вони бiйцi крутi.
  Ось як взялися до Британiї. А в небi Альбiна та Альвiна рахунки набирають, вони вже перевищили тисячу збитих лiтакiв на кожну i отримали ще один лицарський хрест залiзного хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I знову збивають англiйськi та американськi лiтаки. Такi ось бойовi дiвчата.
  Альбiна, натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, вiдправляє черговий лiтак супротивника до пекла. I при цьому кричить:
  - Слава Вiтчизнi!
  Альвiна теж робить точний пострiл за допомогою рубiнового соска, збиває нову англiйську машину i реве:
  - В iм'я комунiзму!
  I знову дiвчата когось збивають. I трощать ворогiв. I такi бойовi дiвчата.
  Але ось ще войовницi на тарiлцi, що лiтає. Такi ось бойовi та агресивнi: Гертруда та Єва. Машина, яку неможливо збити iз зенiток та авiацiйних гармат. Дiвчата, нiби м'ясоїднi хижачки.
  Гертруда за допомогою босих пальчикiв нiжок натиснула кнопку джойстика. Лiтаюча тарiлка прискорилася i збила кiлька англiйських машин.
  Гертруда пропищала:
  - Активнiсть перемоги!
  Єва знову перейшла у наступ. Також за допомогою босих пальчикiв нiжок натиснула на кнопки джойстика. I знову збила парочку англiйських машин, i прочирикала:
  - I пасивнiсть поразки!
  Гертруда знову в атацi. Вже за допомогою червоних соскiв натиснула на кнопки джойстика. Таранила ще три машини американцiв, i перевiряла:
  - За великi межi!
  Єва була агресивним створiнням. I за допомогою рубiнових соскiв натиснула на кнопки джойстика. Звалила ще чотири машини, двi американськi та двi англiйськi.
  I ревла:
  - За те, щоб не було рубежiв!
  Ось такi ось дiвчата. I голими, круглими п'ята.
  Войовницi дуже гарнi. Хоч i паскуднi.
  Дiвчина здатна дуже агресивно битися.
  Ось проти таких дiвчат не встояти. I Британiя за кiлька днiв була розгромлена та капiтулювала.
  Так завершилася операцiя: "Морський лев". Повна перемога...
  Але попереду ще вiйна зi США. Тут Сталiн запропонував Гiтлеру воювати з Америкою разом. То була хороша iдея.
  Гiтлер повiдомив, що може тiльки вiддати Росiї Аляску, i пiд час вiйни позбавити сплати репарацiй. Сталiн погодився i це.
  I ось у 1947 роцi почалася коалiцiйна вiйна проти Америки та Канади. Заодно пройшла висадка в Австралiї, яку окупувала армiя Вермахту та Японiї.
  Нiмцi насамперед прагнули вийти до Канади. Операцiя "Iкар" iз захоплення Iсландiї, стала їх першим кроком. I такою вона була успiшною. А далi на Гренландiю. Хоча там суворий клiмат.
  Але просувалися фрицi узбережжям, i далi на захiд.
  Фюрер якось логiчно зауважив: де закiнчується Нiмеччина - нiде!
  I велiв рухатися по всiх напрямках. Фрiци стали перекидати вiйська до Аргентини та Бразилiї, щоб натиснути на США з пiвдня. Туди ж збирали сили та японцi. Одночасно СРСР розпочав вторгнення через Аляску. Влiтку 1947 року стали надходити на фронт першi радянськi танки Т-54. Вони вiдрiзнялися невеликими розмiрами, малим силуетом та непоганим озброєнням.
  Але поки що випуск Т-54 був невисокий. В основному боровся Т-34-85, який навiть поки не знiмали з виробництва. Через дорожнечу та складнiсть у виробництвi в серiю не надiйшов IС-7, i основним радянським важким танком залишався IС-2. А IС-4 випускався малими серiями через частi поломки та проблеми з експлуатацiєю. IС-3 теж був досить складним у виробництвi, його теж випускали малими серiями.
  IС-2 хоч i був недостатньо захищений у лоб вежi, але непогане стрiлецьке озброєння: чотири кулемети та гармата 122-мiлiметрiв робили з нього непоганий танк прориву. Але найпопулярнiшим стала СУ-100. Простiша у виробництвi навiть нiж Т-34-85, i водночас iз потужнiшим озброєнням вона могла створити Америцi вiдчутнi проблеми. Особливо коли Т-54 ще не зовсiм освоєний до серiйного виробництва, за всiх переваг цього танка.
  Єлизавета з її екiпажем, наприклад, на данiй машинi бореться.
  Радянськi вiйська намагаються утримати плацдарм на Алясцi. Лiто та порiвняно не холодно.
  Єлизавета в бiкiнi та босими пальчиками нiжок наводить зброю.
  I посилає великий вбивчої сили снаряд у ворога.
  Її пострiл досить точний, i американський Шерман, полетiв з вiдiрваною вежею.
  Т-54 чудовий танк. Лобова броня вежi цiлих 200-мм, i це серйозно. Пiд нахилом 60 градусiв вiд горизонталi. А бортiв 100 мм. Лоб корпусу менший за 100-мiлiметрiв, але пiд великим кутом нахилу за 40-градусiв вiд горизонталi, а борти за 100-мiлiметрiв. А гармата 100 мм калiбру 56 мм. I вся ця принаднiсть важить лише тридцять шiсть тонн, при двигунi в 520 кiнських сил.
  Так довго такий танк розробляли i не так просто його освоїти.
  Але американцям йому протиставити нiчого. "Шерман", його в лоб i впритул не проб'є. До речi, для порiвняння Т-54 перевершує "Тигр"-2, який у реальнiй iсторiї важив шiстдесят вiсiм тонн, у бронюваннi вежi та бортiв корпусу. Тiльки лоб корпусу у "Тигра"-2 був товщi, але це компенсувалося великими кутами нахилу у радянського танка. Гармата радянська лише трохи поступалася в бронебiйностi нiмецькiй, а снаряд був калiбру бiльшого, а значить руйнiвнiшим. I помiтте радянський танк майже вдвiчi легший за тигра.
  Катерина стрiляє по черзi. У разi в танк "Першинг". Ця машина важча "Шермана", з гармата бiльш потужною в 90-мiлiметрiв. I товща лобова броня - 102-мiлiметра. Ця машина хоч i важча i потужнiша, але лоб Т-54 теж не пробиває. Хоча i перевершує Т-34-85.
  Але з новим танком якраз у СРСР i пов'язують надiї. Американську машину пробиває. Хоч вона важить сорок двi тонни i важча за Т-54. А ось i нова видно американську машину.
  Це "Надпершiнг" - вага п'ятдесят тонн. Лобова броня 150-мм, а гармата 90-мм 73 ЕЛ калiбр. Оце вже серйознiше. Щоправда, ходовi якостi даної машини неважливi - двигун лише 500 кiнських сил.
  Але тут доводиться рухатись. Бо гармата супротивника вже за бронебiйнiстю не поступається радянською, а лобова броня вже не настiльки гiрша.
  Щоправда робить противник лише чотири пострiли за хвилину. Радянська гармата готова до стрiлянини.
  Олена палить у противника i зауважує:
  - Це пекельна хiть!
  I дiвчина показує мову. I видно, що i "Надпершiнг", дивується. А вiд його снаряда Т-54 ухиляється. I робить дуже це швидко, хоч двигун i не надто потужний.
  Дiвчата знову стрiляють. Цього разу Єфрасiння лупнула по "Черчiллю" канадського виробництва, i прочирикала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв замочу всiх у сортирi!
  I пiдморгне своїм напарницям.
  Дiвчата тут тi ще красунi. I дуже сексуальнi. I так вони скачуть на чоловiкiв, яких ловлять. Просто реальнi пантери.
  Особливо дiвчата люблять полонених африканцiв, i це з ними так приємно.
  А ось у небi борються чудовi льотчицi. В даному випадку Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова. Такi дiвчата красивi, фiгуристi, в одному бiкiнi та босонiж.
  I борються iз цiлою ескадрою американських лiтакiв. I роблять це дуже смiливо.
  Анастасiя натискає голою п'ятою на важiль, здiйснює пострiл, збиваючи американську машину i, пищить:
  - За комунiзм!
  Акулiна теж дуже влучне дiвчисько в бiкiнi, веде агресивний вогонь, вражає супротивника, зрiзаючи американця i шепоче:
  - За великi змiни!
  Отак молотять американцiв i на сушi, i на повiтрi.
  Зрозумiло, i танковий екiпаж Герди вже в Канадi веде бої.
  "Пантера"-4 у них бiльш досконалої модифiкацiї. У нiй даху практично немає, i кути нахилу вежi збiльшено.
  Що покращило захист i вiд ударiв згори, i бортiв танка. Тож нiмцi борються впевнено.
  Герда натиснула на кнопку джойстика червоним соском, випустила снаряд i прочирiкала:
  - Швидкiсть ти не скидай на вiражах!
  Шарлотта теж малиновим соском натиснула на кнопочку приладу для стрiлянини i в'янула:
  - Тiльки так навчишся перемагати!
  Христина також лупнула за допомогою рубiнового соска по кнопцi джойстика, i проревела:
  - Наша буде нова перемога!
  Магда теж як лупне за допомогою полуничного соска, скине танк американцiв i в'якне:
  - Усi нашi перемоги - це супер!
  Так що дiвчата розбушувалися не на жарт. Такi у них, до речi, гарнi груди. I дуже хочеться червонi соски полизати.
  Зазвичай дiвчата ґвалтують полонених чоловiкiв, що їм дуже подобається.
  Дiвчата продовжують боротися.
  Ось у небi Альвiна та Альвiна творять чудеса... На їхньому рахунку, вже пiвтори тисячi збитих машин. За це вони отримали новий орден вже третiй за рахунок Лицарський хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Такi дiвчата рясно обвiшанi нагородами, i дуже крутi.
  Альвiна звалила черговi три американськi машини, використовуючи для стрiлянини босi пальчики нiжок i заспiвала.
  - А в небо йдуть дiвчата лихi!
  Альбiна, збиваючи ще чотири лiтаки США пальчиками босих нiжок, верещить:
  - Ми вiтру стихiя! Ми вiтру стихiя!
  Просування фрицiв Канадою тривало. У небi лiтаючi тарiлки таранi американцiв. Опiр противника був осередковим. У вереснi 1947 року впала Торонто. I це ускладнило ситуацiю для американцiв.
  Гертруда i Єва на тарiлцi, що лiтає, пурхали над Нью-Йорком. Вони збивали американськi лiтаки i верещали:
  - Буде дуже круто! Ми переможемо!
  I червоними сосками натискали на кнопки джойстика. I збивали американськi лiтаки.
  Вiйна йшла на користь Третього Рейху... Але ж погода псувалася. А у листопадi стало в Канадi, яку фашисти майже повнiстю захопили холодно, i повалив снiг.
  Радянськi вiйська майже повнiстю зайняли Аляску i теж увiйшли до Канади.
  Єлизавета їхала на Т-54, який поки випускався дуже малими серiями. В основному боролися Т-34-85, якi демонстрували свiй азарт та натиск. I при цьому цi танки не переводилися.
  Єлизавета, незважаючи на мороз, була босонiж i в бiкiнi, вистрiлила за допомогою червоного соска по американському танку i пискнула:
  - За великi здобутки!
  I показала свiй довгий язичок. Ось це вона дiвка, всiм дiвкам - дiвка!
  Катерина теж, незважаючи на мороз боса войовниця i в бiкiнi лупнула по супротивнику. Вразила американську машину, використовуючи червоний сосок i, пискнула:
  - На абордаж!
  Войовницi дуже веселi крали. I соски у них на шоколадних грудях немов полуниця.
  Олена довбала в ворога. Пробила його й прошипiла, скеляючи зуби перлiв:
  - Це кiнець ворогам капiтальний!
  I така ось войовниця крута класом. I дуже собi бойова. I Єфрасiя як довбає по ворогу. I вiзьме його викосить.
  I прореве:
  - Космiчний бум!
  I теж рубiновим соском черговий снаряд надiшле.
  Так дiвча i розiбралися з полчищами США. Вiйна йде... I вже зима настала. Майже всю Канаду захоплено, i бої вже йдуть на пiвнiчних кордонах США.
  Американцi шукають вихiд. Трумен запропонував Гiтлеру мир будь-яких умовах, крiм капiтуляцiї. Фюрер зажадав: лише капiтуляцiя.
  Єдине, що самого Трумена, можливо, не розстрiляють.
  США продовжили вiйну У серiю пiшов танк Т-93, дуже важкий дев'яносто три тонни, точнiше це навiть самохiдка, з 155-мiлiметровою гарматою. Але вона хоч здатна пробивати нiмецькi танки у чоло. I сама має броню 305-мiлiметрiв. Єдина самохiдка, здатна пробити "Пантеру"-4 i вище танки ворога в лоб. Але й у гiтлерiвцiв є сюрпризи. "Тигр"-4 з'явився, унiфiкований з "Пантерою"-4, лише обтяжений i товстiшою бронею та потужною гарматою.
  Ця машина себе могла показати дуже небезпечною.
  I ще розробляють "Пантеру"-5, у бiльш досконалiй, пiрамiдальнiй моделi. Цей танк справдi може стати вкрай практичним.
  Настав новий 1948 рiк... Нiмцi трохи призупинили наступ через розтягнутi комунiкацiї. Будувалися термiново залiзницi. Робота кипiла на повну силу.
  Американцi намагалися контра наступати. Але в них це не надто виходило. Хоча "Шерманов" i вироблялося у величезних кiлькостях, але вони були як м'ясо на бiйню.
  "Першинги", теж не котирувалися. Американцi намагалися створити щось бiльш-менш здатне боротися з нiмцями. Але в них не надто виходило.
  А ось у СРСР на полi бою було поставлено експериментальний танк IС-7. У ньому була Оленка зi своїм жiночим екiпажем.
  Дiвчата очевидно босонiж i в бiкiнi.
  Танк дуже потужний iз 130-мiлiметровою гарматою, яка американським машинам буквально вiдриває голови.
  Анюта вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдiрвала "Шерману" вежу, помiтила:
  - А ось зараз ми воюємо з американцями.
  Оленка теж пальнула по вороговi, використовуючи босi пальчики нiжок i погодилася:
  - Та воюємо! I це серйозно!
  Алла лупнула по американця, використовуючи червоний сосок, i агресивно вiдзначила:
  - Нi, це круто!
  Марiя теж довбала по черзi в супротивника, за допомогою полуничного соска i в'якнула:
  - За комунiзм!
  Маруся теж лупнула в ворога. Причому дуже влучно i вiдзначила, скелячи зуби i махаючи босою нiжкою:
  - Це справжнiй розбiй!
  I як розсмiяється. I покаже перлиннi зубки.
  IС-7 танк здатний битися i з "Пантерою"-4. Щоправда нiмецький танк серiйний, i масово вироблятиметься, а IС-7, лише три штуки поки що й випущено. Досить складний танк у виробництвi.
  А ось Вiдьмакова лiтаком, так пiдбиває американцiв, наче жах. I зминає їхнi лiтаки вбивчо.
  Причому дiвчина використовує босi пальчики нiжок. I збиває з великою активнiстю лiтаки.
  Анастасiя верещить:
  - Я космiчна вiдьма - всiх зiтру!
  I пiдморгує своїми сапфiровими очима. I її оскал зубiв дуже агресивний.
  Акулiна Орлова теж б'ється з лютою кобри. I збиває лiтаки Америки лихо, i реве:
  - Славься ти наша Рiдна Земля! Це буде Батькiвщина сiм'я!
  I пiдморгує своїй напарницi, хоч та її й не бачить!
  Ось такi бойовi тут i симпатичнi дiвчата. Їхнiй потенцiал просто вражає уяву. I проти них жодна армiя не встоїть.
  Анастасiя Вiдьмаков натискає червоним соском на кнопку. Збиває американську машину i верещить:
  - Славитись великий комунiзм царiв!
  I їй стає кумедно. Хоча можна сказати, як i Сталiн певною мiрою цар.
  Акулiна iз цим погодилася:
  - Комунiзм є найбiльшим досягненням царiв!
  I теж рубiновим соском натисне на кнопку, i надiшле вбивчої сили авiацiйний снаряд.
  Дiвчата тут в наявностi i фiгуру красивi. I взимку борються в одному лише бiкiнi.
  Ось у березнi нiмцi остаточно окупували Канаду та вступили з пiвдня до Мексики, затискаючи США у клiщi. Поки що бої носили характер запеклих лише у пiвденному напрямку. Там проривалася японсько-нiмецька, i цiлої коалiцiї армада. Мексиканська армiя формально боролася на боцi США, але робила це не дуже охоче. Багато мексиканцiв дезертирували i здавалися в полон без бою. На початку квiтня японцi вступили в Мехiко.
  Серед їхнiх вiйськ самураїв особливо виробилася четвiрка дiвчат-нiндзя.
  Вони рубали мечами американську пiхоту, яка намагалася прикрити Мексику.
  Дiвчина-нiндзя iз синiм волоссям, провела млин. Розкришила солдат янкi, i босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку з вибухiвкою, що перевернула цiлий танк.
  Пiсля чого войовниця перевiряла:
  - Банзай!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям, провела мечами прийом вiяло. Теж розрубала масу американських солдатiв. I шпурнула босими пальчиками нiжок вибуховий пакет iз тирси. I аж три танки перевернулося.
  А дiвчисько кричало:
  - Вищий наш пiлотаж!
  I пiдморгнула приятелькам.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям, провела мечами-катана прийом метелик. Зрубала масу бiйцiв iз чорним кольором шкiри. I жбурнула босими пальчиками нiжок бомбу. Уклала три самохiдки.
  I прокричала:
  - Я не жалюгiдна комашка - просто нiндзя-черепашка!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, провела мечами, лютий прийом бабки. Вони оберталися, мов лопатi вертольота. I зарубала безлiч солдатiв. Потiм жбурнула босими пальчиками нiжок, бумеранг. Який зрiзав три стволи американським танкам.
  I прочирiкала:
  - Будеш Трумен промокашкою!
  Так японськi дiвчата розiйшлися, наче справжнє торнадо смертi.
  Ось така жорстока битва розгорнулася i проходить над Мексикою.
  А у травнi 1948 року вiдновився i наступ з пiвночi. Нiмецькi, iноземнi та радянськi дивiзiї стали рухатися територiєю США, долаючи вкрай запеклий опiр американських вiйськ та ополченцiв.
  Битва тривала... Герда поки що боролася на "Пантерi"-4. Поки в американцiв тiльки Т-93 здатний в лоба заподiяти проблеми нiмецькiй машинi, на яку встановили новий, потужнiший двигун газотурбiнний в 1800 кiнських сил, i зробили гармату бiльш скорострiльною i, не збiльшуючи довжини дула, пiдняли початкову швидкiсть снаряда. Так що "Пантера"-4, здатна пробивати i Т-93 в лоб при всiй божевiльнiй по товщинi бронi цiєї самохiдки.
  I ось нiмецький екiпаж бореться зовсiм не без успiху. I пробиває супротивникiв.
  Герда босими пальчиками нiжок наводить гармату i стрiляє в американцiв. Вражає їх влучно, i шипить:
  - Слава арiйському братству!
  Шарлота теж босими пальчиками нiжок наводить вбивчу зброю. Пробиває американський танк. I верещать:
  - Слава iдеям Нiцше!
  Христина за допомогою босих пальчикiв нiг теж знаходить мету. Посилає снаряд, що перекидає гармату, i реве:
  - Слава iдеям, якi живуть у вiках!
  Магда теж врiзала супротивника. Розкришила його танк, розбила масу пiхоти i пискнула:
  - Слава арiйськiй майстерностi!
  Такi ось бойовi та дуже сексуальнi дiвчата. У них полум'я гнiву та буря пристрастi.
  I рухаються сталевi клiщi з обох бокiв. На пiвднi до кiнця травня Мексика була пiдкорена, i передовi японськi та американськi частини вийшли до пiвденних штатiв США.
  Все йшло майже за планом. Влiтку 1948 року бої вже йшли цiлком на територiї Америки, плюс, щоправда, ще й висадка нiмецького десанту на Кубi.
  Теж дуже гаряча там пора.
  Серед англiйських екiпаж Джейн Амстронг, що б'ються на Кубi. Красива дiвчина бореться з американцями. I пiдкорює острiв, який чомусь банда Фiделя Кастро назвала острiвом свободи.
  Дiвчата їдуть на танку "Тигр"-4, який дуже потужну має гармату 128-мiлiметрiв у 100 ЕЛ довжиною стовбура, та товщиною лобової бронi у триста мiлiметрiв пiд нахилами, а бортовий - 250-мiлiметрiв пiд нахилами. Такий танк не так просто й здолати. I кулеметiв у нього цiлих вiсiм.
  Джейн Амстронг ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, зауважує:
  - Тут прямо скажемо кумедно!
  Грiнгета хихикнула i вiдповiла:
  - Та скiльки проблем, вирiшуються ковткою!
  I теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Тут дiвчата, звичайно ж, босонiж i в бiкiнi. Такi класнi та темпераментнi.
  Ось стрiляє по черзi Маланья, використовуючи босi пальчики нiжок, i верещить:
  - Слава британськiй коронi!
  Слiдом за нею вогонь веде i Монiка - дуже бойова красуня. I також використовуючи босi пальчики нiжок. I дiючи дуже темпераментно та агресивно. Дiвчата тут знаються на вiйнi, i в сексi, i в любовi до чорношкiрих воїнiв i полонених.
  Насправдi, це велике задоволення в африканця його шоколадне, чоловiче досконалiсть губами дiвочого рота обхопити i посмоктати. I дуже подiбне робити круто.
  Дiвчата трощать американцiв, i дiють з великим полюванням i жагою до перемоги i руйнування ворога. Вони вкрай агресивнi особи.
  I босими пальчиками нiжок наводять гармати.
  Так ось до кiнця липня Куба захоплена. А до кiнця серпня вже третина Америки пiд контролем коалiцiї антиамериканських держав.
  Герда з цього пiдводу висловилася:
  - Удав душить кролика!
  Ось уже вересень мiсяць 1948... Нiмцi просуваються до Вашингтона. Хоча до нього ще й далеко, але Фiладельфiя вже оточена. I її штурмують.
  "Пантера"-4 У пострiлює по хатах, вибиває шибки, i зносить стiни.
  Герда зi смiшком зазначає:
  - Ось їх на частини розiрвемо.
  I босими пальчиками нiжок наводить стовбур.
  У жовтнi нiмцi взяли ще низку мiст, i наблизилися до Вашингтона.
  Воювали i дiвчата з Червоної армiї.
  Т-54 дiється в Америцi. Досi цей танк випускається невеликими серiями, а найбiльше вироблятиметься для вiйни СУ-100. Бої киплять iз великою iнтенсивнiстю.
  Єлизавета пальнула за американцями за допомогою босих пальчикiв нiжок i вiдзначила:
  - От як не крути, але ми перемагаємо!
  Олена теж лупнула по янки за допомогою пальчикiв голої ноги i вiдзначила:
  - А ми й народженi перемагати.
  У американцiв з'явився новий танк "Паттон", вiн має замiнити "Першинг". Iстотною вiдмiннiстю машини стало використання потужнiшого двигуна в 810 кiнських сил, подовженої гармати вiд "Надпершiнга", здатної радянський танк все-таки пробити в лоб.
  Ця машина втiм, бронею товщi не стала. Тiльки рiг рацiонального нахилу збiльшила.
  Але цього для захисту замало. Правда радянської Т-34-85 все ще не знятої з виробництва вона буде сильнiшою. I пробиває такi танки з дистанцiї.
  А ось Т-54 її перевершує.
  "Паттон", треба сказати швидше буде. Але цей тiльки став вступати у виробництво.
  Основнi машини ще "Шермани". Їх знiмати, незважаючи на те, що вони застарiли, не виходить. Бо виробництво машин надто вже впаде.
  Ось до кiнця листопада нiмцi пiдiйшли до Вашингтона та Нью-Йорка. Почався штурм цих мiст.
  Американцi вперто не хотiли здавати цi ключовi пункти оборони та зiбрали чималi сили. Взагалi воїни США билися непогано та хоробро. Пiхота добре навчена i стрiлецького озброєння багато.
  Щоправда, авiацiя у Третього Рейху набагато сильнiша. Ось двi дiвчини Альбiна та Альвiна перевищили кiлькiсть збитих лiтакiв у двi тисячi та отримали нову унiкальну нагороду: Дiамантову зiрку, лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Це новий вид нагород, заснований фюрером. Для супердiвчаток!
  Бої йдуть пiд час штурму Вашингтона добiрнi частини СС. Вони борються з величезним азартом.
  Герда як завжди попереду всiх i б'ється як чортовка. I вiд її босих пальчикiв нiжок випускається вбивчий снаряд. I пробиває машину американцiв.
  Герда агресивно помiчає, скеля зубки:
  - Слава Нiмеччини, слава!
  I знову босими пальчиками нiжок посилає вбивчу силу снаряд.
  А тут ще й Шарлота натиснула червоним соском, i вразила ворога досить точно.
  I верещала:
  - Слава йдемо Нiцше арiйського розливу!
  I струснула своїм мiдно-червоним волоссям. Така ось слiпуча дiвчина.
  Христина теж пальнула в супротивника, за допомогою босих пальчикiв нiжок, i зробила це надзвичайно влучно, з поразкою в точну мету i в'янула:
  - За iдеї арiйського братства.
  Далi лупнула i Магда - дiвчина термiнатор. Розкришила ворогiв, використовуючи рубiновi соски повних грудей i, перевiряла:
  - За iдеї великих звершень!
  I дiвчата заспiвали:
  - Ми великi мiсiї,
  I царi великих царiв...
  У всесвiтi всiх красивiше,
  I рубiни бiля грудей!
  I дiвчата дружно показали язики. Такi ось вони бойовi та знаменитi кралi.
  Вашингтон упав на початку грудня. Нью-Йорк мiсто дуже велике i протрималося до Нового року.
  I теж упав...
  Ось настав 1949 року. Армiю США добивали... Зрозумiло, це вже агонiя. I капiтуляцiя залишкiв сил не за горами. I ось саме 30 сiчня Трумен оголосив капiтуляцiю. I саме у рiчницю приходу Гiтлера до влади. Так i США впала...
  Але вiйна, зрозумiло це ще не закiнчилася. Хоч i настала тимчасова пауза.
  Потрiбно було обом сторонам трохи вiдпочити та зализати рани.
  Але Гiтлер вважав, що Японiя надто сильна. I знову домовився Сталiним. Вiйна розпочалася 20 квiтня 1952 року.
  Сталiн ще живий, але зовсiм здоровий. Гiтлер хоче влади над свiтом.
  У серiї з'явилася "Пантера"-5 як основний танк. Вона особливої пiрамiдальної форми i має гармату високого тиску. I вже не така важка, лише у п'ятдесят тонн, i два члени екiпажу. А двигун газотурбiнний у 2000 кiнських сил. Тобто, танк буквально лiтає. А ствол у нього коротший, але початкова швидкiсть снаряда навiть зросла.
  Дана машина має броню пiдвищеної стiйкостi i тому ефективна проти японцiв.
  Дiвчата Герда та Шарлотта борються на "Пантерi"-5 проти японцiв. I дiють iз великою ефективнiстю.
  Герда стрiляючи по вороговi, за допомогою босих пальчикiв нiжок наводячи знаряддя i спiває:
  - Той, хто серця та душi позбавлений!
  Шарлота теж пальнула, використовуючи босi пальчики нiжок i в'якнула:
  - Не розраховуй на сон!
  I дiвчата регочуть собi. Третiй Рейх атакує самураїв. А СРСР настає у Китаї. Т-54 вже став серiйним танком i масово застосовується у рiзних битвах.
  На ньому зараз екiпаж Єлизавети. Японськi танки, мабуть, не дуже добрi. Щоправда, у них є лiцензiйнi "Пантери"-3 з дуже сильною гарматою, яка i радянськiй машинi небезпечна, але цим їх успiхи обмежуються.
  Єлизавета стрiляє по самураях за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Олена, ведучи вогонь, теж пiдхоплює:
  - Героям слава!
  I тут вона використовує червоний сосок. Ось така ось бойова краля. I дуже ефективна та реально вкрай агресивна.
  Стрiляє i Катерина, за допомогою босих пальчикiв нiжок. I при цьому ще й прореве:
  - За велич iдей комунiзму!
  Таке дiвчисько на диво.
  I веде вогонь ще й Єфрасiя, використовуючи рубiновi соски, i киваючи головкою, вимовляє:
  - За радянський устрiй!
  I всi дiвчата, розбивши чергову японську машину, кричать:
  - На шляху не стiй!
  Що ж пресують японцiв?
  А ось рухається танк IС-7. Вiн тепер випускається масово. СРСР ударним темпами змiг вiдбудуватись i отримав у свої володiння Аляску. I це чудово.
  Тепер же йде вiйна, i все таке цiкаве i чарiвне в цьому свiтi.
  Оленка, стрiляючи з потужної гармати IС-7 i зносячи танк самурая, цвiрiнькає:
  - Майбутнє миру за комунiзмом!
  I шльопне голою п'ятою по бронi.
  Анюта теж вистрiлила по самураях, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - за iдеї нового комунiстичного свiту.
  Алла лупнула за допомогою червоного соска по супротивнику. I видала:
  - За велику мрiю та велику красу!
  I стрiльнула Марiя, використовуючи босi пальчики нiжок, причому надзвичайно влучно:
  - Вразила я ворога!
  I пiд кiнець i Маруся як лупе, що японцям половину голови знесе. Точнiше вежi. I звичайно її рубiновий сосок при справi.
  Дiвчата добре попрацювали та пострiляли вiд душi. I тепер у них колосальнi рахунки i повнi груди нагород.
  Летчицi Анастасiя Вiдьмакова, i Акулiна Орлова вже зiбрали понад двiстi збитих лiтакiв кожна. А за це у них уже по вiсiм золотих зiрок героя. Є таке правило: за 25 збитих лiтакiв: золоту зiрку дають.
  Анастасiя збиває японський лiтак, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - За комунiзм, комунiзм, комунiзму!
  Акулiна теж збиває японську машину, використовуючи босi пальчики нiжок i щебетає:
  - Буде розбитий на дрiбницю клаптi фашизм!
  Такi ось дiвчата гарнi льотчицi.
  Але ось є i крутiше красунi. Альбiна та Альвiна. Вони збили вже понад три тисячi лiтакiв. I отримали за це чергову нагороду: Дiамантову зiрку Лицарського хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ось такi це дiвчата i хвацько битися.
  Альбiна збиває чергову машину за допомогою червоного соска, i верещить:
  - Слава часом, коли Фрiдрiх Нiцше переможе!
  Альвiна зрiзає за допомогою рубiнового соска наступну за рахунком машину i пищить:
  - I ця епоха настане, я вiрю!
  Олег Рибаченко теж бореться iз японцями.
  Хлопчик-термiнатор рубає їх мечами та босими пальчиками нiжок кидає крихiтнi горошинки.
  А коли треба i свистить, пробиваючи самураями та їх танкам голови, за допомогою непритомних ворон.
  Маргарита робить те саме. I босi нiжки кидають гранати з антиматерiї.
  Олег Рибаченко ламаючи ворогiв Росiї з великим ентузiазмом, заспiвав, пишучи буквально на ходу;
  Славиться радянська країна,
  I її простори, рiчки гори.
  Вона Родом у доблестi дана,
  I залишимо просто розмови!
  
  Я хлопчик росiйський пiонер,
  За Вiтчизну так готовий битися.
  Покажу я людям усiм приклад,
  Адже завжди вмiли ми вiк битися!
  
  Пiонери славнi сини,
  Пiд покровом Батькiвщини...
  Хоч вирують орди Сатани,
  Ми смиренно панове просили!
  
  Найщасливiша вона,
  Наша безмежна Росiя.
  Хоч на землю пре, шумячи орда,
  Наш Сварог велика месiя!
  
  Зможемо всесвiт утримати,
  Не поставити росiян на колiна.
  Ти iспити складай на п'ять,
  З нами Сталiн та великий Ленiн!
  
  Буде наша славна країна,
  Незабаром жити при комунiзмi.
  Ти на вiки Родом знай дана,
  I будемо ми у ярмi фашизму!
  
  Як у Вiтчизнi яблунi цвiтуть,
  I покрив осики розстеляють.
  Скоро стане Гiтлеру капут,
  А планета буде просто раєм!
  
  Я хочу Вiтчизнi служити,
  Нашої безмежної знання Росiї...
  Перетворитися ж мисливець на дичину,
  А дiвчата стануть все щасливiшими!
  
  Мчати по морозу босонiж,
  Цi ясноокi дiвчата...
  Врiжуть фашистам кулаком,
  I ведуть вогонь iз автомата!
  
  Вiра наша росiйська живе,
  Без кордону свiтла Росiя.
  Наш Господь Всевишнiй знайте Рiд,
  Бiлий Бог - велика месiя!
  
  Iсуса зi Сталiним люблю,
  Почитаю Ладу та Сварога...
  Не розтягнуть росiян по рублю,
  Буде пiд покровом Свiту Бога!
  
  Нi, я пiонер не атеїст,
  Хоч менi Боги росiяни милiшi...
  Тiльки вгору та не секунди вниз,
  Заради нашої матiнки Росiї!
  
  Що зможу граючи, пiдкоримо,
  Вiчностi покрив Русi сяє...
  Так Москва звичайно третiй Рим,
  Буде знищено злий Каїн!
  
  Зовнi ми всi воїни Христа,
  I вклонимося до Землi Сварогу.
  Iсус нам копiя Отця,
  Всi ми обiцяємо чесно Роду!
  
  Не хочу хлопцi гинути,
  Зробимо країну, повiр багатшим.
  Хоч нас атакує злiсний тать,
  Ми йому зможемо врiзати решти!
  
  Воїни прекраснi Русi,
  Тiєї країни, що править свiтобудовою.
  Говоримо - Всевишнiй нас спаси,
  Щоб було дiло творенням!
  
  От буває, вiдгримить вiйна,
  Рiд людський у величi воскресне.
  Буде знищено Сатану,
  Ми пiдемо вперед iз могутньою пiснею!
  Третiй Рейх продовжував атакувати Японiю... У боях досягнуто чималих успiхiв.
  I Червона Армiя теж атакує самураїв. Ось уже радянськi вiйська пiдходять до Порт-Артура. На IС-7 бореться екiпаж Оленки. Дiвчата в ньому дуже красивi, у бiкiнi та босонiж. Такi прямо скажемо апетитнi, просто чарiвнiсть.
  Оленка робить пострiл з 130-мiлiметрової зброї, пробиваючи японську машину i пищить:
  - Слава епосi реального комунiзму!
  Анюта теж робить пострiл за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить:
  - За нашого Сталiна!
  Алла слiдом за нею вистрiлила, використовуючи босi нiжки i пропищала:
  - За визначнi досягнення!
  Потiм пальнула i Марiя, натиснувши червоним соском грудей на кнопку i гаркнула:
  - За велич епохи!
  А пiд кiнець всадила снарядом i Маруся, в даному випадку використавши для стрiлянини рубинових соскiв своїх пишних грудей.
  Дiвчинi згадалося як у полонi її нiмцi роздiлили до трусiв, i смiючись щипали, вимовляючи.
  - Якi груди! Це просто дiйне вим'я як у найдобрiшої буйволицi!
  I це справдi вкрай круто. Особливо в одних трусах, коли тебе женуть по снiгу, i ти залишаєш на кучугурах, босi, витонченi слiди.
  Але тепер СРСР разом iз Третiм Рейхом ламає вiйська самураїв. I це очевидно, куди приємнiше, нiж оборонятися проти переважаючих сил противника.
  А ось нiмецькi екiпажi на Пантерi-5. Герда та Шарлота на двомiснiй машинi вагою у п'ятдесят тонн, але з двигуном газотурбiнним у 2000 кiнських сил. Швидкiсть такого танка досягає ста кiлометрiв на годину. I це дуже грiзна машина.
  Герда стрiляє по японцях... Нiмцi вже майже вибили самураїв iз США, i зараз зачищають вiд них Мексику.
  "Пантера"-5 - машина пiрамiдальної форми, i дуже рухлива i захищена з усiх ракурсiв.
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок робить пострiл. Збиває японський танк i пищить:
  - Мої iдеї дуже крутi!
  Далi веде вогонь по черзi Шарлота, використовуючи босi пальчики нiжок i верещить:
  - Найкращi у свiтi вiйська!
  I теж дiвчина пищить.
  А ось Крiстiна та Магда теж борються на "Пантерi"-5, супертанцi з гарматою високого тиску та пiрамiдальної форми.
  Христина стрiляє на цей раз натиснувши червоним соском на кнопку джойстика i вражаючи супротивника, причому реве:
  - Про це навiть Геббельс не кричав!
  Магда вистрiлила за допомогою рубiнового соска. Пробила супротивника, i перевiряла:
  - За чудовi душi прориву!
  Христина знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок, i пробурмотiла:
  - Ось ти знаєш, я починаю вiрити в Бога!
  Магда лупнула по противнику, вражаючи його з забiйною силою i використовуючи голу, круглу п'яту, запитала:
  - I як це вiрити?
  Христина пальнула в японця за допомогою червоного соска i вiдповiла:
  - Всевишнiй Бог веде Нiмеччину вiд перемоги до перемоги!
  Магда теж врiзала по супротивнику за допомогою рубiнового соска i пропищала:
  - До нових космiчних вершин!
  Дiвчата загалом солiдарнi - все йде до комунiзму арiйського типу. А як японцiв молотять?
  А в небi радянськi льотчицi борються: Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок, збиває черговий японський лiтак i верещить:
  - Iдеї комунiзму живi!
  Акулiна наступний японський лiтак збила за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - I буде наша слава велика!
  Пiсля чого Анастасiя знову розгорнула машину, i збила черговий японський лiтак за допомогою яскраво-червоного соска грудей, i з досить задоволеним виглядом проворкувала.
  - I слава комунiзму велика!
  Слiдом за нею Акулiна довбанула японський лiтак за допомогою рубiнового соска грудей i з переможним виглядом вiдзначила:
  - I слава найвищих сил незмiрна!
  Дiвчата такi чудовi войовницi з армiї СРСР.
  Вiйна розпочалася 20 квiтня 1952 року, у день народження Гiтлера. Пiсля серiї успiхiв нiмцi за три мiсяцi вибили японцiв зi США та Бiрми, i просувалися на схiд з Iндiї та на захiд з Америки. Бої кипiли бурхливi.
  Поки що японцi програвали Третьому Рейху та його коалiцiї, а також СРСР. I це серйозно.
  Бився проти Японiї та Тихоокеанський флот. У ньому був есмiнець, що складається в екiпажi повнiстю з дiвчат. Як красивi дiвчата майже повнiстю голi, босонiж i в смугастих бiкiнi в матросках. Такi чудовi красунi.
  I миготять пiд час битви своїми голими, круглими п'ята. Бойовi войовницi, i дуже бешкетнi. I спритнi наче зайчики.
  I ось командує ними Валентина. I теж дiвчина майже голенька, тiльки вузька смужка смугастої тканини на грудях, i тоненькi трусики. А сама вона босими нiжками тупає.
  I як цвяхнуть дiвчата снарядом вбивчої сили, японцями. Так у них i мiноносець розколеться.
  Валентина спiває, повна свiтла та ентузiазму:
   Спартак пiдняв на подвиги рабiв,
  Щоб скинути ярмо ненависних принцiв.
  Вiн перетворив нещасних на рiй орлiв.
  Заклик простий - свої мрiї розсуньте!
  
  Дiстаньте меч, здобувши його боротьбою,
  I злих ворогiв безжально рубайте...
  Ти на щастя шлях боєць швидше вiдкрий,
  Загиблий буде вiчно жити у гранiтi!
  
  Дiстанемо з неба, нуль потреба мiсяць,
  Простiр Марса як ворота вiдкриємо,
  I на Венеру лихо вiр, прийду...
  Весь чумацький шлях пiд меч пiде герою!
  
  На небi зiрки та очi дiвчат -
  Сапфiрами, рубiнами сяють...
  I думки мої буйнi летять
  Коли наш предок бiк нам'яв Мамаю!
  
  Вигукнув у битцi смертної Челубiв -
  Що Русь загине пiд копитом вихори.
  Нечет клич божевiльний - всiх убий:
  Що смiхи та пiснi звучнi затихли!
  
  Вiдповiдь вiд Пересвiту гучна дана,
  Удар списа та ворог у кошмарному пеклi...
  Не чекатиме воїна Зiндан -
  Ми переможемо, ви в це люди вiрте!
  
  Пiдступний рок - бувають у хмарах днi,
  Не щоразу удача та трофеї...
  I нашi мiста - пожежа, вогнi,
  Ми теж у лайцi не встигли!
  
  Але мiсце росiйська на трiумфi знай,
  Наш предок Цезар, грiзний Македонський...
  Планет скоро перетворитися на рай,
  Сир iз чаєм дуже смачний Пошехонський!
  Та бойовi тут войовницi - найвищої комсомольської проби.
  Такi дiвчата гордiсть практично будь-якої армiї. I трощать японцiв з диким шаленством.
  Добре, коли багато дiвчат в армiї, це так красиво. I їхнi груди та нiжки, i плиточки преса. I така гладка у дiвчат, засмагла шкiра. Це вищий смак i аромат. Не дiвчата, а сузiр'я мрiї.
  А в небi борються Альбiна та Альвiна. Цi класнi войовницi - справжнi аси льотної майстерностi.
  Альбiна керує лiтаком, натискає червоними сосками на кнопки джойстика, i пищить:
  - Слава, слава, слава! Велика наша держава!
  Альвiна теж реве, i натискає рубiновими сосками на кнопки джойстика i реве:
  - Будемо всiх ворогiв молотити!
  I пiдморгує своїм збитим ворогам.
  Дiвчата, зокрема, катували японського хлопчика. Такого милого, засмаглого. Пiдсмажили йому п'ята. Потiм стали встромляти в тiло голки з папером i пiдпалювати. Потiм пiднесли смолоскип пiд пахви. Зламали пальчики на дитячих ногах.
  Дiвчата-садистки попрацювали на славу, закатував пацана до смертi. I пiсля чого довго смiялися та реготали.
  А Єва та Гертруда теж помучили, цього разу японку. Вони та її засмажили на повiльному вогнi. Почали з п'ят, i до самої голови, засмажили живцем.
  А ось зараз цi дiвчата на тарiлцi, що лiтає. I збивають противникiв ламiнарним струменем та тепловими променями.
  Єва натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i палить за раз цiлу дюжину лiтакiв. Пiсля чого реве:
  - Славиться iдея реваншизму!
  Гертруда її поправляє, теж босими нiжками посилаючи тепловий промiнь i спалюючи самураїв:
  - Реванш ми вже взяли! Тепер на нас чекають новi рубежi!
  Єва за допомогою червоного соска тисне на кнопку джойстика, i вiдправляє вбивче виверження лiтаками Японiї i пищить:
  - За мої гори!
  Гертруда теж довбанула в супротивника, своїм рубiновим соском, i викинула колосальної сили мiць по ворогу i заверещала:
  - За визначнi досягнення!
  I цього разу накрила сухопутну мету.
  Лiтакiв у Японiї багато, але в основному вони дешевi, гвинтовi та застарiлi. Тож проти нiмецьких та радянських не встояти.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова набирають свої рахунки на Мiг-15. I роблять це ефективно. Ось дiвчата - кожна перевищила цифру двiстi п'ятдесят збитих лiтакiв, i отримали за це по десятiй зiрцi героя радянського союзу.
  Анастасiя Вiдьмакова навiть проревела:
  - Я втiлення азарту!
  I босими пальчиками нiжок навела авiацiйну гармату i зрiзала самурая.
  Акулiна Орлова провила:
  - А я ще крутiший!
  I чергою збила три японськi лiтаки. А ось якi у войовниць крутi Мiги.
  Вони так смажать противника, i так його молотять. Не встояти проти такої сили.
  Анастасiя Вiдьмакова, червоним соском натиснула на кнопку, збиваючи однiєю чергою чотири ворожi лiтаки, i проворкувала:
  - Я дiвчина бойова!
  Акулiна Орлова, рубiновим соском привела в дiю пусковий механiзм, зрiзала супротивника i перевiряла:
  - А я ще зiзнатися дiвка крутiше!
  I пiдморгнула напарницi! Отакi вони треба сказати мажорнi дiвчата.
  Звичайно, чоловiкiв люблять. Особливо чорношкiрих. I це зрозумiло, у них досконалiсть значно бiльша, нiж у бiлих. А жiнки це найбiльше цiнують.
  Особливо росiйськi, гарячi та темпераментнi жiнки, яким завжди мало сексу.
  Анастасiя збила ще один лiтак Японiї, натисканням голої п'яточки i проворкувала:
  - Це мрiя будь-якого дiвча!
  Акулiна зрiзала японця за допомогою свого пупка, i прес у дiвчини рельєфний i буркнула:
  - Та найбiльша мрiя!
  I представила велику досконалiсть чорного воїна i облизнулася, наскiльки приємна ця шоколадка на смак.
  Ось це дiвчата, просто супер!
  У серпнi нiмцi та радянськi вiйська змогли остаточно розгромити японцiв на Американському континентi. Тут у нiмцiв усi козирi, як у СРСР. А у Японiї проблеми iз постачанням. Бiльше запеклi бої йдуть в Азiї. Там ще й деякi мiсцевi сили допомагають самураям.
  I доводиться нiмцям боротися з Червоною армiєю Китаю. А це теж проблема чимала.
  Але нiчого долають завзятий опiр супротивника.
  Джейн Амстронг i Гертруда борються на "Пантерi", проти китайцiв.
  Трушать їх з кулеметiв, i луплять осколковими снарядами по воїнам пiднебесної iмперiї. I пищать собi:
  - Британiя морями править!
  Джейн босими пальчиками нiжок натиснула кнопку джойстика, послала вбивчої сили снаряд з голками i проворкувала:
  - За кордони бойовi!
  Гертруда теж босими пальчиками нiжок стукнула по кнопцi джойстика i проворкувала:
  - I кажуть ще якi!
  I ось дiвчата за цих китайцiв взялися. I трощать їх без жодної жалостi.
  Джейн натиснула червоним соском на кнопку джойстика, виплюнула вбивчої сили снаряд i в'якнула:
  - Знай попереду великi змiни!
  Гертруда теж натиснула оголеними грудьми з рубiновим соском на кнопочку джойстика i в'янула:
  - Буде найкрутiше!
  Дiвчата проходили китайцiв з усiєю швидкiстю домкрата.
  Бої тривали, i натиск коалiцiї наростав.
  У вереснi впав Сiнгапур. I нiмцi просунулися до континенту.
  Радянськi вiйська, якi ближче до Японiї, спробували навiть висадитись у метрополiї. Але на морi самураї ще дуже сильнi. Хоча Третiй Рейх має грiзний козир у рукавi: атомнi пiдводнi човни.
  Але поки що Японiя не добита i чiпляється за безлiч своїх островiв.
  Єлизавета мало не загинула, коли на їхнiй танк Т-54 поперли японськi машини. Деякi з них озброєнi 88-мiлiметровою гарматою довжиною ствола в 100ЕЛ, i можуть пробити радянський танк навiть у лоб. I дуже небезпечнi.
  Єлизавета вiдправила снаряд в японську машину за допомогою босих пальчикiв нiжок, i проворкувала:
  - Я дiвчина з поглядом вовчицi!
  Олена теж послала снаряд у противника, натиснувши червоним соском на кнопку джойстика i, проворкуючи:
  - Я велика мегера!
  I розсмiялося дiвчисько, з крутими манерами.
  Катерина взяла i полуничним соском взяла i натиснула на спусковий гачок i прочирiкала:
  - А я комсомолка!
  Єфрасiння пiддала голою п'ятою в ворога. Розкришила танк Японiї i пискнула:
  - А я велика дiвчина-боєць!
  Войовницi дуже крутi бiйцi. Останнiй ступiнь бойовитостi.
  Дiвчата зрештою втратили танк, i радянського десанта було скинуто в море.
  Але наприкiнцi жовтня, коли нiмцi вже височiли на Фiлiппiнах, i помiтно зменшили японський флот, радянськi вiйська знову висадилися в одному з островiв.
  Єлизавета знову боролася на вiстря ворожої, агресивної атаки.
  У дiвчат уже iнший Т-54. Цей танк став головним радянським, iншi машини випускаються дуже малими серiями. СУ-100 втiм поки що не знято з виробництва. Ця самохiдка ще б'ється. I Т-34-85, був знятий iз серiйного випуску лише рiк тому. Так що ця машина ще б'ється i бореться.
  Хоча, звичайно, за рiвнем захисту i не дуже. Проте перетягування канату продовжується. I нiмцi також пресують. Герда б'ється на Фiлiппiнах. Її танк "Пантера"-5 дуже гарний. Особливо пiрамiдальною формою, що забезпечує йому вiдмiнний захист iз усiх ракурсiв.
  Герда билася i пускала за допомогою босих пальчикiв нiжок снаряди, i спiвала:
  - Вищої форми комунiзм! Це наш крутий нацизм!
  I Шарлотта стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, проворкувала, скелячи зубки:
  - Можемо, ми всi дiвчата! Це вiльне життя!
  Такi ось красунi, просто пишнота мрiї.
  А вже японцi здаються. Стають навколiшки перед дiвчатами, i цiлують їх голi, огрубiлi, злегка запорошенi й пропахлi олiєю пiдошви нiг.
  Дiвчата дуже задоволенi цим. I їхнi голi, круглi п'ята обсипають поцiлунками.
  У листопадi Фiлiппiни було очищено вiд японської присутностi. I стало все бiльш мирним i спокiйним.
  Христина i Магда теж билися там i трощили самураїв.
  Дiвчата використовували не лише босi нiжки, а й червонi соски.
  Христина пальнула, використовувала рубиновий сосок проти самураїв i в'якнула:
  - Мiй вищий клас!
  Магда теж лупнула, застосувавши груди з полуничними сосками i, реваючи:
  - Найвидатнiший пiлотаж!
  Такi ось тут дiвчата-вiдьми. Усi можуть i знають.
  Радянськi вiйська разом iз нiмцями у груднi завершували розгром японцiв у Китаї.
  На IС-7 б'ється Оленка зi своєю командою.
  Дiвчина за допомогою босих пальчикiв нiжок послала снаряд у японську машину та пробила її.
  У лоб IС-7 ворог не вiзьме, але в борт може. Тож тут слiд бути обережними.
  Анюта натиснула червоним соском своїх грудей на кнопку. Послала снаряд у ворога, розкришила вежу i в'якнула:
  - Буде вам апперкот!
  Алла теж довбанула по японцям iз зброї, i використовуючи босi пальчики нiжок, провизжала:
  - I серйозний нокаут!
  Врiзала по японцях, використовуючи полуничний сосок грудей Марiя, перевiривши i видавши:
  - Це дуже крута битва!
  А потiм пальнула i Маруся, теж застосувавши сосок рубiнового кольору. I це вийшло круто.
  Радянськi вiйська намагалися просунутися до Японiї. Там вони долали завзятий опiр.
  Дiвчата билися з диким вереском пантер. Танк Т-54 здригався вiд влучень, але продовжував просування.
  Олена палила за допомогою босих пальчикiв нiжок i ревiла:
  - Майбутнiй комунiзм, це,
  Коли не буває кiнця свiту!
  Нiмцi ж завершували захоплення островiв у Тихому океанi.
  Настав 1953 рiк.
  Нiмецькi дiвчата Альбiна та Альвiна набрали сумарно кожна по понад чотири тисячi лiтакiв. I отримали новi нагороди: Дiамантова Зiрка Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Та щедра нагорода чекала на дiвчат. I вони войовницi найвищого класу.
  Альбiна за допомогою пальчикiв своїх босих нiжок зрiзала п'ять японських машин однiєю чергою, на своєму МЕ-562 i прочирiкала:
  - Славиться наша свята земля!
  Альвiна за допомогою босих пальчикiв витончених нiжок на своїй машинi ТА-483 зрiзала однiєю чергою шiсть японських вертушок i пискнула:
  - I ми всi як єдина родина!
  Войовницi такi виявилися гордi та незаперечнi у своєму колосальному авторитетi.
  Отакi пироги пекли воїни з усiх печей. А Японiя програвала собi вiйну.
  До кiнця сiчня радянськi вiйська завершили захоплення Хоккайдо. Билися самураї дуже мужньо. I мiсцевi ополченцi також.
  Ось завершивши розгром самураїв у Китаї, екiпаж Оленки бореться з японцями на Тайванi. Тут IС-7 часом i ув'язує, але не здається.
  А ось проти нього пре лiцензiйний, нещодавно випущенi "Тигр"-4. Знаряддя у цього монстра буде потужнiшим, i лобова броня в триста мiлiметрiв при вазi сто тонн.
  Рiзнi ваговi категорiї у цих танкiв.
  Але дiвчата не бентежаться. Без зайвої тяганини йдуть на зближення з ворогом. I ухиляються вiд пострiлiв. Японський монстр у лоб не пробити. I над IС-7 у баннi у нього перевага. Але ось у ходових якостях радянський танк сильнiшим буде. I юнi войовницi цим i хочуть скористатися.
  Оленка пищить, наводячи знаряддя босими нiжками:
  - Ми ворога в порошок зiтремо!
  А спритна Маруся спритно ухиляє танк вiд пущеного довгоствольною гарматою супротивника снаряда. Дiвчата дiють агресивно i водночас розважливо.
  Ось Анюта натискає червоним соском на кнопку. I вбивчої сили снаряд вражає японську машину в борт, де броня слабша.
  Войовницi, як видно, надзвичайно задоволенi. I б'ються з такими викрутами.
  Ось уже й лютий. Радянськi вiйська намагаються атакувати головний японський острiв, де столиця Токiо. I наштовхуються на жорсткi блоки самураїв. I такi тут бої найжорстокiшi...
  Єлизавета на своєму танку отримує пошкодження i верещить на все горло:
  - Не вiдступати i не здаватись!
  Японцi освоїли випуск "Тигра"-4, i ця машина для радянських танкiв дуже неприємна.
  Хоча Т-54 i може його двохсотмiлiметрову броню, i пробити пiдкалiберним снарядом у борт.
  Радянська машинка, немов у бурхливому штормi.
  Але Олена яскраво-червоним соском натискає на кнопку джойстика, i ефективно пробиває противника.
  Пiсля чого реве:
  - Славиться земля комунiзму!
  I як пiсля цього дiвчина розсмiяється та покаже зубки. I пiдморгне своїм приятелькам.
  Так це дiвчата, яким i "Тигр"-4 не за що.
  А ось i "Тигр"-5 нiмецький у бою. Ним командує Маргарет та Фрiда.
  Теж двомiсний та пiрамiдальний. Тiльки калiбр гармати бiльше 128-мiлiметрiв, i броня ще товстiша, а двигун у 3000 кiнських сил, газотурбiнний. Тiльки вага танк не п'ятдесят тонн, а сiмдесят п'ять.
  Але машина стрiмка, наче "Пантера"-5, тiльки бiльша.
  Але не менш спритна.
  Маргарет за допомогою босих пальчикiв нiжок натискає на кнопку джойстика, збиває японський танк i пищить:
  - Ми супервойовницi!
  I показує мову!
  Потiм стрiляє Фрiда. Теж посилає снаряд голою п'ятою, дуже влучно i пищить на всю горлянку:
  - Я супермен!
  Тож дiвчата тут на висотi... I нiмецькi та радянськi вiйська прямують до Токiо.
  5 березня 1953 року трохи не доживши до перемоги над Японiєю, помирає Сталiн. Наступником стає Берiя, який перший заступник ДКО, а Молотов уже опальний. Це бiльш-менш зрозумiло. Жуков подiбне не заперечує, i Берiя стає верховним головнокомандувачем.
  Японiя вже втратила на цей час усi свої заморськi володiння, вiдчайдушно намагається утримати столицю.
  Гiтлер досить потирає руки, йому здається ось-ось i впаде остання серйозна сила на шляху Третього Рейху до свiтового панування.
  А що ж СРСР? Його можна не брати до уваги.
  Проте якби фюрер бачив, як самовiддано борються дiвчата з Росiї, його настрiй став би значно мiнорнiшим.
  Особливо коли Олена посилає снаряд натисканням кнопки червоним соском.
  Але вже квiтень 1953 року. Ось-ось мине рiк з початку вiйни з Японiєю, i радянськi з нiмецькими вiйськами приступають до штурму величезного мiста: Токiо.
  Столиця Японiї займає становище у горах, i його взяти дуже непросто. Причому самураї готовi, схоже, битися до кiнця.
  Герда на "Пантерi"-5 розстрiлює самураїв i, агресивно граючи м'язами, пищить:
  - Наша велич у тому, щоб не був суп iз котом!
  I як знову пальне з гармати, натиснувши на кнопку червоним соском.
  Тут i Шарлота, вiзьме та вистрiлить влучно та точно. Вразить супротивника i перевiрить:
  - За новий арiйський порядок!
  I дiвчата стрiляють, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Герда ведучи вогонь по вороговi, вiдзначила:
  - Усi ми скiнхеди фанати свободи - б'ємось за новий порядок!
  I дiвчина знову натисне босими пальчиками своїх точених нiжок.
  I пiдморгне напарницi.
  Та теж у вiдповiдь пальнула, за допомогою полуничного соска i пропищала:
  - На славу Вiтчизни!
  I дiвчата як прооруть:
  - Вiтчизна наша мати!
  I знову давай вiдчайдушно битися.
  Токiо стискається у кiльце. Все щiльнiше та щiльнiше.
  У небi б'ються Альбiна та Альвiна. Дiвчата такi смiливi та героїчнi. Б'ються з несамовитою люттю в небi.
  Альбiна натиснула червоним соском на кнопку, i звалила супротивника влучним пострiлом. Пiсля чого перевiряла:
  - Оце вокал! Смертельний удар!
  Пальнула та Альвiна, точно за допомогою полуничного соска, вразивши ворога, i агресивно видавши:
  - Майбутнє нам свiтитиме яскравою зiркою завжди!
  Войовницi треба сказати сили та краси дивовижної. А якщо вже врiжуть, то врiжуть.
  Вони хочуть встигнути наздогнати до п'яти тисяч лiтакiв та отримати ще одну зiрку класу супер. Але досягти цього надзвичайно важко i час зменшується.
  30 квiтня вiйська коалiцiї розпочали штурм Iмператорського палацу. Це величезна будiвля, повна добiрних гвардiйцiв. Якi борються наче фанатики.
  Серед них i чотири дiвчата-нiндзя.
  Вони борються хоробро, прикриваючи пiдхiд до iмператора.
  Дiвчина з синiм волоссям, проводить мечами млин i верещить:
  - За велич честi та Батькiвщини!
  I босими пальчиками нiжок кидає горошинку смертi.
  Дiвчина з жовтим волоссям, проводить прийом метелик, зрубує супротивникiв, i з червоного соска викидає голку, яка пробиває радянських солдатiв.
  Пiсля чого реве:
  - Це велич нiндзя!
  Дiвчина з червоним волоссям, проводить прийом каракатиця, i босими пальчиками нiжок, метає бумеранг, що носить голови цiлої дюжини росiйський солдат i реве:
  - За велич iмперiї!
  Дiвчина з бiлим волоссям, теж агресивно проводить прийом вертолiт, i потiм з рубiнового соска зарядить електричним розрядом, що вбиває масу супротивникiв. Пiсля чого прореве:
  - За нашi перемоги у великiй битвi!
  Дiвчата, звичайно ж, вiдважнi, i не такi простi, хоч їхнi гострi, засмаглi ножа i зовсiм босi.
  Коротше кажучи, перебивши кiлька тисяч радянських солдатiв, цi дiвчата здалися нiмцям.
  Герда змусила дiвчат поцiлувати блондинцi голi пiдошви своїх нiг, що тi зробили з великим ентузiазмом.
  Пiсля чого нiмкеня промовила:
  - На вiйнi як на вiйнi,
  Дiвчата чухають п'яти увi снi!
  Альбiна та Альвiна з усiх сил намагалися добити японцiв у повiтрi i наздогнати до п'яти тисяч. З лiтакiв не вилазили та падали з нiг.
  2 травня 1953 року, гарнiзон Токiо капiтулював. А через сiм днiв 9 травня 1953 капiтулювали i залишки японської армiї. На цьому вiйна начебто завершилася.
  11 травня сталася остання велика битва на морi, коли загiн японських авiаносцiв пробував огризнутися. I ось Альбiна та Альвiна таки дотягли свiй рахунок до п'яти тисяч лiтакiв кожна.
  I отримали нагороди: Велику Дiамантову зiрку лицарського хреста, залiзного хреста, з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Деякий час нiмцi завойовували та ковтали iншi країни-сателiти. У СРСР поки що правил Берiя, який намагався проводити збалансовану та обережну полiтику, щоб не спровокувати Гiтлера.
  Берiя змiг змiцнити владу. Гiтлер дозволив СРСР забрати собi Курильську Гряду та Порт-Артур. Також нiмцi трохи вiдсунули кордон вiд столицi СРСР Москву. Загалом, правда на п'ятдесят кiлометрiв, але й то приємно, в обмiн на китайськi та японськi та корейськi землi, вiдбитi Червоною Армiєю.
  Крiм того, був пробитий i коридор до Ленiнграда по сушi. Нiмцi також погодилися повернути й Архангельськ.
  Щоправда, решту у свiтi залишили за собою. I продовжили проводити окупацiю за окупацiєю решти територiй.
  Але ось настав 1958 рiк.
  Гiтлер вирiшив, що настав час завершити консолiдацiю свiту. I почалося велике вторгнення до СРСР 20 квiтня. А за рiк до цього 20 квiтня 1957 року нiмцi злiтали на Мiсяць.
  Та тепер фюрер вирiшив покiнчити з режимом Берiї. I остаточно проковтнути СРСР i весь iз цим свiт заодно.
  I ось полчища Вермахту вторглися на територiю радянської Росiї.
  Сили були, прямо скажемо дуже нерiвнi. У Третього Рейху весь свiт пiд рушницею.
  А що має Берiя. Куди менше населення та ресурсiв. Явно боротьба має бути нерiвна.
  Втiм, є ще й дiвчата-вiдьми та Олег Рибаченко та Маргаритою Коршуновою. Вони готовi битися, немов справжнi леви. Ось уже знову особливий день 9 Травня 1958 року. Противник прорвав оборону СРСР, i рухається заковтуючи її неначе пiтон.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще закiнчилася, але вже в СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  
  
  
  ЗА АЛЯСКУ I ЗА РУСЬ
  Пiсля того як у 1510 роцi Польща та Литва приєдналися до Росiї, настав перiод миру. Але в 1515 росiйська армiя почала похiд на Лiвонiю, щоб приєднати землi, що належали ордену, i остаточно змiцнити в Прибалтицi.
  Олег Рибаченко та Маргарита Магнiтна взяли участь у штурмi Риги.
  Росiя мала величезну армiю з великою кiлькiстю гармат. I вона вела iнтенсивний обстрiл мiста. Хлопчик i дiвчинка, не чекаючи кiнця обстрiлу, помчали на штурм.
  Олег Рибаченко рубав мечами, прорубав просiку в шеренгах лiвонцiв i проревiв:
  - Слава царизму!
  Пiсля чого хлопчик кинув босими пальчиками нiжок убивчу гранату з тирси. I як розiрвав супротивникiв.
  Маргарита теж кинула голою нiжкою вбивчий подарунок анiгiляцiї i порвала лицарiв. Пiсля чого проворкувала:
  - Слава комунiзму та епосi царизму!
  Безсмертнi дiти якi, проживши багато рокiв, все ще виглядали на дванадцять завзято i з люттю боролися. I рубали ливонцiв немов сокирами капусту.
  Але тут росiйська армiя з гарматами виявилася значно сильнiшою, i швидко пiдкорила Ригу.
  Наташа ледве встигла встигнути в бiй, лише вона випустила з червоних соскiв блискавку, як лiвонський гарнiзон у Ризi здався. Августина руда стерва ледве встигла кинути босими пальчиками нiжок подарунок смертi, i лiвонцi вже просiли.
  У Росiї Василя Третього землi майже до Уралу i все Поволжя, i Литва i Польща. I населення багато, i територiї. Тож Лiвонiя їм не суперник.
  Хiба що фортець у неї цiлих сто п'ятдесят. I потрiбен час, щоб усе це захопити.
  Дерпт та Нарву взяли i без влучникiв. Лише пiд час штурму Ревеля шiстка росiйським вiйськам допомогла.
  I тут як завжди шiсть воїнiв рубали мечами, кидали забiйнi презенти смертi босими ногами, i з червоних соскiв дiвчата посилали блискавки.
  Багато мiст Лiвонiї здавалися без бою. Такий ось осередковий опiр був.
  Олег Рибаченко вiдзначив Маргарите, коли бiгли цiєю землею:
  - Нашi перемоги стають монотонними.
  Дiвчинка зi смiшком вiдповiла:
  - Та рубай собi та круши! Це реально набридає!
  Олег Рибаченко мрiйливо сказав:
  - От би в космос!
  I рубав мечами млин, розтинаючи трьох лицарiв одразу. Було видно, що вiйни тут iде так, що росiяни цiлком i без них справляються. Царська iмперiя пройшла небезпечну точку, i набула великої сили. А росiяни разом iз поляками сумарно представляли таку мiць, що їх так просто не подолати. Тим бiльше, що поки що Європа роздроблена, а серйознi колонiї є тiльки в Iспанiї та Португалiї.
  Олег Рибаченко рубався у швидкому темпi. Росiя пiдкорила Лiвонiю за пiвроку i знову настала пауза.
  Безсмертнi дiти перейшли до iншої мiсiї.
  У нiй продаж Аляски не вiдбувся. Тут, звiсно, була своя логiка. Цар Олександр Другий, подивившись, скiльки землi, хочуть продати свиснув:
  - Та це цiлих п'ять таких країн, як Польща! Чи не надто жирно?
  I заявив, що за копiйку такий великий шматок не вiддасть! А захищатиме його!
  Що ж це розумно... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли участь у зведеннi на пiвднi Аляски росiйського форту. А потiм i у битвi.
   Зрозумiло, Олег Рибаченко як вiрний слуга росiйських богiв був вiдправлений до цього форту на росiйськiй територiї, з ним босонога дiвчинка Маргарита. Разом з нею хлопчик, i мав взяти участь у боях за утримання росiйської територiї.
  Босоногий i в шортах хлопчик разом з дiвчинкою атакували батарею англiйцiв, що розташувалася на панiвнiй висотi над фортом. Олег уже мав чималий досвiд виконання рiзних мiсiй всемогутнiх росiйських богiв у рiзних свiтобудовах. Така у цього хлопчика-генiя доля. Будучи дорослим письменником, захотiв стати безсмертним.
  I росiйськi Боги-демiурги зробили його безсмертним, але перетворили на хлопчика-термiнатора, який служить їм i народу Матiнки-Росiї. Таке цiлком влаштовує завжди хлопчика.
  Вiн затискає одному англiйському вартовому рот i перерiзає горло. Не вперше i не в першiй мiсiї вiн таке робить. З самого початку завдяки дитячому тiлу вiчний хлопчик сприймав усе це як гру, i тому не вiдчував докорiв сумлiння i будь-якого дискомфорту в душi.
  Для нього це стало якось настiльки природним, що пацан тiльки радiв черговому своєму успiху.
  Як i решта дiвчинка-термiнатор Маргарита.
  Ось вiн iншому вартовому просто вiдiрвав голову. Знайте англiйцi наших: Аляска була i буде росiйською!
  Олег Рибаченко - цього генiального та найплодючiшого письменника в СНД давно обурювало, що було продано за копiйки Аляска! Але цар Олександр Другий у цьому свiтобудовi не такий! Нi, цей монарх не поступиться нi п'ядi руської землi!
  Слава Россi та росiйським царям!
  Хлопчик-термiнатор голою п'ятою посунув чергового англiйця по потилицi. Зламав йому шию. Пiсля чого проспiвав:
  - Аляска буде нашою назавжди,
  Де росiйських прапор там сяє сонце!
  Здiйсниться велика мрiя,
  А голосок дiвчат дуже дзвiнкий!
  Та добре б зараз допомогла б легендарна четвiрка дiвчат-вiдьм, прекрасних як зiрки. Вони були б чудовою пiдмогою. Але добре бiйся поки що один.
  Ось пiдпалюєш бездимний порох i нiтроглiцерин. Зараз вся англiйська батарея злетить у повiтря.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся...
  У свiтобудовi немає країни щасливiшою,
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Батарею як рвоне: неначе виверження колосального за розмiрами вулкана. Декiлька сотень англiйцiв виявилися разом пiдкинутi вгору, i розiрвалися на дрiбнi частини.
  Пiсля чого хлопчик, розмахуючи двома шаблями, почав рубати англiйцiв. При цьому юний пацан-термiнатор як англiйською мовою закричає.
  - Шотландцi повстали! Вони хочуть розiрвати королеву!
  Тут таке почалося... Пiшла стрiлянина мiж етнiчними англiйцями та шотландцями. Та така дика i бузувiрська стрiлянина.
  I пiшла також i рубка. Шотландцi та англiйцi зчепилися один з одним.
  Кiлька тисяч солдатiв, що облягали форт, тепер билися з найбiльшим шаленством.
  Олег Рибаченко кричав:
  - Рiжуть та вбивають! Стрiляйте у тих!
  Маргарита Коршунова теж волала:
  - Нас вбивають i рiжуть! Стрiляйте у iнших!
  Бiй продовжувався з колосальним розмахом. Олег тим часом, маючи недитячу силу, прихопив кiлька бочок з нiтроглiцерином у човен, i пiд шумок направили його на найбiльший англiйський броненосець.
  Хлопчик-термiнатор прорепетував:
  - За Русь подарунок анiгiляцiї!
  I вiдштовхнув босими, дитячими нiжками човен, той розiгнавшись довбанув у борт броненосця. Англiйцi на борту стрiляли з рушниць хаотично i без толку.
  I ось i результат, як таран. I рвонуть кiлька бочок iз нiтроглiцерином. Та ще й безсмертний пацан навiв їх так точно, що вибухнуло капiтально.
  I такi руйнування були. I броненосець взяв i без зайвих проблем почав тонути.
  I англiйцi на його борту тонули. А хлопчик тим часом уже на крейсерi. Рубить матросiв шаблями, а самi, човгаючи босими нiжками, бiжить до рубки.
  Лихо зрiзає хлопчик-термiнатор матросiв i пищить:
  - Слава чудовiй нашiй країнi!
  Дивно Росiї за мудрого царя!
  Я вам Аляску вороги не вiддам!
  Буде роздертим у лютi хам!
  I ось хлопець босими нiжками кинув гранату i розiрвав англiйцiв.
  Потiм прорвався до штурвала i давай повертати крейсер. I два великi англiйськi кораблi як зiткнутися. I броня на них лусне. I давай собi тонути i водночас горiти.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слава Росiї, слава!
  Крейсер мчить уперед.
  Цар Олександр великий,
  Вiдкриє до перемог рахунок!
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор одним стрибком перелетiв на iнший крейсер. I в ньому теж почав рубати матросiв. I прориватися до штурвала.
  А там все просто розгорни та зiткни кораблi.
  Пацан-термiнатор навiть заспiвав:
  - Чорний пояс,
  Я дуже спокiйний...
  Чорний пояс -
  Один у полi воїн!
  Чорний пояс,
  Блискавковий розряд -
  Усi англiйцi трупами лежать!
  I Олег Рибаченко зiштовхує знову кораблi. Ось це хлопчик - реально найкрутiший пацан на свiтi!
  А разом iз ним те саме робить i Маргарита Коршунова. Також зiштовхуючи кораблi.
  I знову стрибок, i iнший крейсер. Та володарцi морiв спала на думку погана iдея - воювати з Росiєю. Тим бiльше, коли бореться такий крутий i вiдчайдушний хлопчик.
  Олег Рибаченко i тут порубав масу англiйцiв та розгорнув свiй корабель. Точнiше захоплений мастодонт в англiйцiв. I перевiв його в атаку на iнший крейсер. I з диким ревом таранив супротивника.
  Немов два монстри зiйшлися разом i зiткнулися з диким прикидом. I розкроїли один одному носи. Потiм зачерпнули морської води i почали тонути, без жодних шансiв.
  Олег Рибаченко прорепетував:
  - Слава Олександру Другому! Великому iз царiв!
  I знову босими пальчиками нiжок як пiдкине бомбу з вибухiвкою. I цiлий фрегат, отримавши пробоїну, тоне.
  Та англiйцi такого зрозумiло не очiкували. Чи думали вони, що нарвуться на таку дику пригоду?
  Олег Рибаченко ревнув:
  - Слава Великої Росiї царiв!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Героям царської Росiї слава!
  I знову хлопчик як вiзьме i захопить штурвал чергового крейсера. I за допомогою босих, дитячих нiжок його поверне, i ворога таранить. Два кораблi разом ламаються, i захлинаються в морськiй блювотинi!
  Хлопчик-термiнатор кричить:
  - На славу Батькiвщини святої!
  I знову слiдує довгий стрибок. I перелiт через хвилi. Пiсля чого хлопчик знову рубає шаблями, прориваючись до штурвала. Вiн дуже бойовий та агресивний пацан-термiнатор.
  Крушить англiйських матросiв, i спiває:
  - Виблискує зiркою променистою,
  Крiзь темряву безпросвiтного мороку...
  Великий наш цар Олександр,
  Не знає нi болю, нi страху!
  
  Вороги перед тобою вiдступають,
  Радує народу натовп...
  Росiя тебе приймає
  Могутня править рука!
  I Олег Рибаченко зрiзав ще масу англiйцiв, i знову зiштовхнув iз розмаху, лобами кораблi.
  Ось це справдi хлопчик-термiнатор. Виглядає рокiв на дванадцять, всього пiвтора метри зросту, правда м'язи лита сталь i рельєф немов плиточки шоколаду.
  I якщо такий пацан лупне, то буде зовсiм не мед.
  А ось знову хлопчик перескакує з одного крейсера на iнший. I знову їх без зайвих церемонiй зiштовхує лобами.
  I кричить собi:
  - За Русь Романових!
  Дiйсно хлопчик-письменник в ударi. Вiн усiм покаже свiй найвищий клас. I всiх рубатиме i ламатиме, немов велетень кийком.
  Ось знову стрибок, цього разу на броненосця.
  Знову працюють шаблi хлопчаки. У нього намагаються стрiляти, але кулi у безсмертного хлопчика не влучають, а якщо й влучають, то вiдскакують.
  Добре бути вiчною дитиною, ти не просто молодий, але ще й тебе вбити не можуть. Ось ти i Британiю мелеш.
  Захоплюєш штурвал. I тепер уже розкручуєш його i тепер уже цiлих два броненосцi як зiткнутися, i врiжуться. I ламають метал, що навiть iскри летять на всi боки.
  Олег Рибаченко кричить:
  - За Росiю, що всiм обламає роги!
  I голою, хлоп'ячою п'ятою пiдкине забiйний подарунок смертi. Розiрве масу англiйцiв i черговий фрегат йде на дно.
  Ну ось ще чотири крейсери лишилося. Весь флот, зрозумiло, англiйцi до берегiв Аляски не вiдправлять.
  Ось Олег Рибаченко захоплює черговий штурвал. I з усього розмаху розкручує його на супротивника. I ось обидва крейсери беруть i стикаються лобами.
  Чується скрегiт, i лопання металу. I обидва кораблi починають iз великим смаком тонути.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - У магазину "Пиво-Води",
  Лежала щаслива людина...
  Вiн вийшов з народу,
  I вийшов i впав на снiг!
  Тепер потрiбно знищити останнi крейсера, i взятися за дрiбнiшi кораблi.
  Тодi i англiйцi, якi перебувають на сушi, пiсля загибелi флоту здадуться на милiсть переможця.
  I Британiї це буде такий урок, що вони його нiколи не забудуть. I ще згадають Крим, куди вони помчали пiд час правлiння Великого отця Миколи Першого. Втiм, Микола Палич не увiйшов до iсторiї великим, а виявився невдахою. А ось його онук має зараз показати славу росiйської зброї.
  I в цьому йому допомагає Олег Рибаченко - дуже крутий та рiшучий хлопчик-термiнатор.
  Олег захоплює черговий штурвал, i зiштовхує один з одним обидва крейсери Британiї. I дiє дуже рiшуче та круто.
  Пiсля чого хлопчик-письменник вигукує:
  - Кораблi на дно йдуть,
  З якорями, вiтрилами.
  I тодi твоїми будуть,
  Золотi скринi!
  Золотi скринi!
  I черговий стрибок, раз чотири броненосцi i дюжина крейсерiв знищено, то настав час трощити i фрегати. Чимало кораблiв втратить Британiя.
  I зрозумiє пiсля цього що означає нападати на Росiю.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  - За диво та перемогу нашу у свiтi!
  I осiдлав штурвал чергового фрегата, i спрямовує корабель на таран, i з потужним ударом, як довбане!
  I вiзьмуть обидвi посудини, i зламаються, i розколються на частини. I це здорово та дуже круто.
  Олег Рибаченко знову перескакує, i на черговий посуд заскакує. I вже звiдти керує процесом. I знову розвертає корабель, i фрегати стикаються.
  Знову скрегiт металу, що ламається, потужний вибух, i вцiлiлi матроси падають у воду.
  Олег кричить:
  - За успiх нашої зброї!
  I знову вiдважний хлопчик в атацi. Новий фрегат осiдлав. I направив на есмiнець.
  Зiштовхуються пароплави, i вибухають. Ломається метал, i вогонь злiтає у висоту. I горять люди живцем.
  Це взагалi явний кошмар. I горять англiйцi, наче шашлики смажать.
  Серед загиблих виявився юнга, хлопчик рокiв тринадцяти. Жаль, звичайно, що такий убитий. Але вiйна є вiйною.
  Хлопчик-термiнатор проспiвав:
  - Будуть трупи, багато гiр! З нами батько Чорномор!
  I хлопчик знову босою нiжкою кинув гранату, яка потопила черговий корабель.
  Пацан-генiй головою баднув британського адмiрала, так як у того голова лопнув немов гарбуз, що потрапив пiд удар палi. I голий п'ят зарядив величезному чорношкiрому в пiдборiддя. I той пролетiв i збив дюжину матросiв.
  I пiсля цього хлопчик знову розгорнув фрегат i таранив їм сусiда. Агресивно прочерiкавши:
  - Я велика зiрка!
  I знову хлопчик-термiнатор в атацi. Нищiвний i стрiмкий. У ньому клекоче цiлий вулкан i виверження колосальної потужностi. Це непереможний пацан-генiй.
  I всiх руйнує без жодної пощади. I ось хлопчик-супермен iнший фрегат сiдлає. I супостата без особливої тяганини руйнує. Ось це хлопчик велика зiрка.
  Олег Рибаченко знову зiштовхнув два кораблi один з одним, i прогорлав на всю горлянку:
  - За великий комунiзм!
  США поки що не вiдновилися пiсля громадянської вiйни, та й спiльного кордону з Росiєю вони не мають. Тож якщо з янкi i доведеться зчепитися, то згодом.
  А у Британiї колонiя Канада та з нею у Росiї спiльний кордон. Отже, слiд вiдбити натиск могутньої Англiї.
  Але ще пара фрегатiв зiткнулася. Незабаром вiд британського флоту нiчого не залишиться.
  А по сушi не надто атакуєш Аляску. Тут комунiкацiї i Британiї розтягнутi.
  Олег Рибаченко знову зiштовхує фрегати, i реве:
  - Пiрату не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  I руки...
  А голова, нам нi до чого!
  I хлопчисько головою як рушить англiйським матросом, що той пролетить, i десяток бiйцiв зiб'є.
  Олег знову в атацi .... Ось знову зiштовхнув один з одним фрегати. I вони ламаються, горять та тонуть.
  Олег проорав:
  - За душу Росiї!
  I ось гола, кругла п'ята хлопчика знову знаходить собi за мету. Вiн руйнує супостата i реве:
  - За священну Вiтчизну!
  I колiном як довбає ворога в живiт. У того взяли й кишки iз-за рота вилiзли.
  Олег Рибаченко прорепетував:
  - За велич Батькiвщини!
  I прокрутив у повiтрi вертушку, розриваючи босими нiжками ворогiв на дрiбнi шматочки.
  Та хвацько трощить хлопчисько... Вiн i сам би з ворогами легко впорався б.
  Але з'явилися чотири дiвчини-вiдьми. I теж красунi босонiж i в бiкiнi.
  I давай ламати англiйцiв. Пiдскакують собi, босими дiвочими ногами гранати кидають i Британiю розривають.
  I ось Наташа - мускулиста дiвчина у бiкiнi. Вiзьме та жбурне босими пальцями нiг диск... Кiлька англiйських матросiв зрiзанi, i фрегат розвертається та таранить свого колегу.
  Наташа верещить:
  - Олександр Третiй суперстар!
  Зоя ця дiвчина iз золотим волоссям пiдтверджує:
  - Суперстар i зовсiм ще не старий!
  Августина з розлюченiстю руйнуючи англiйцiв, це руда стерва видала, скелячи зубки:
  - З нами буде комунiзм!
  I гола п'ята дiвчини взяла i довбала ворога в жерло гармати. I фрегат узяв та розколовся.
  Свiтлана розсмiялася, пальнула з гармати, розкришила супротивника, крутанула, босою ногою штурвал, гаркнув:
  - Царi з нами!
  Дiвчата вiдразу ж розiйшлися, i дуже агресивно трощили флот. Ну, хто тут встоїть. Фрегати швидко скiнчилися, i тепер замiсть них ламали вже дрiбнiшi посудини.
  Наташа, крушивши Британiю, заспiвала:
  - Росiя у вiках славиться свята!
  I босими пальцями нiжок жбурне бомбу розкололу бригантину.
  Зоя, продовжуючи руйнувати супротивника, провизжала:
  - Люблю тебе всiм серцем та душею!
  I знову босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку. Та черговий англiйський корабель розколола.
  Августина теж взяла i довбала по супротивнику. Розкришила корабель, потопила руде стерво масу супротивникiв iз Британiї. I перевiряла:
  - За Олександра Другого, котрий стане великим царем!
  Свiтлана iз цим охоче погодилася:
  - Безперечно стане!
  Боса нiжка блондинки термiнатора з такою силою врiзалася в борт британського судна, що англiйський корабель розколовся на три частини.
  Олег Рибаченко, цей непереможний хлопчик теж так лупнув по супротивнику, свого голою, круглою, дитячою п'ятою, що бригантина трiснула i майже миттєво затонула.
  Хлопчик-термiнатор проспiвав:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Вермахт руйнували ми недарма,
  Англiйцiв граючи, розiб'ємо!
  Наташа пiдморгнула i зi смiшком вiдзначила:
  - I зрозумiло це зробимо босими дiвочими нiжками!
  I гола п'ята дiвчини, врiзавшись, розбила черговий англiйський корабель.
  Зоя, скелячи зубки, агресивно видала:
  - За комунiзм у царському втiленнi!
  I дiвчина босими пальцями нiг взяла i кинула те, що смертельно впливає на ворогiв, їх буквально змiтаючи i розриваючи.
  Августина, круша англiйцiв, взяла та видала:
  - Слава Христу та Роду!
  Пiсля чого i її босi нiжки кинули бомбу, розiрвавши на частини чергову субмарину.
  А потiм гола п'ята влучним ударом розколола бригантину. I зробила це дуже швидко.
  Свiтлана також у активному русi. Руйнує ворогiв. I голою п'ятою чергову бригантину вiдправляє на дно.
  I дiвчина босими пальцями нiжок знову i дикою люттю кидає гранату. Вона войовниця вражаюча.
  От i Наташа в атацi стрiмкої, i дуже агресивної. Вона вiдчайдушно атакує.
  I новий англiйський корабель тоне, коли його потрапляє бомба, кинута босими пальцями нiг дiвчинки.
  Наташа заспiвала, скелячи зубки:
  - Я надлюдина!
  Зоя голим колiном довбанула бригантину в нiс. I та розiйшлася трiщинами i почала тонути.
  Олег Рибаченко голою п'ятою теж розколов корабель Британiї дрiбнiше i пискнув:
  - За мої сили! Усi зрошили!
  I хлопчик знову в русi та агресивнiй атацi.
  Августина продовжуючи рухатися, немов кобра, яка жалить Британiю, i видала зi смаком:
  - Комунiзм! Це горде слово!
  I босi пальчики нiжок це вiдчайдушного дiвча шпурнули черговий подаруночок руйнування.
  I маса англiйцiв опинилася в трунi, або на днi моря. Втiм, яка труна, якщо їх розiрвало?
  А решта навiть затонули!
  Олег Рибаченко в дикому скелi плюнув на бригантину, i та спалахнула, наче облита напалмом.
  Хлопчик-термiнатор прорепетував:
  - За царську горiлку!
  I як розсмiяється, i голою п'ятою на борту корабля Британiї дасть. Той розколеться i буль-буль у морську безодню.
  Свiтлана босими пальчиками нiжок жбурнула бомбу i пискнула:
  - А в море виходять дiвчата лихi...
  I рубає ворогiв шаблями.
  Олег Рибаченко ламаючи англiйцiв, пiдтвердив:
  - Морська стихiя! Морська стихiя!
  Отак i розiйшлися войовницi. I хлопчик iз ними такий бойовий. I жвавий при цьому.
  Олег Рибаченко стрiляючи по супротивнику з гармати англiйцiв. I топячи черговий корабель, видав:
  - Космiчний сон! Хай буде ворог розтрощений!
  Дiвчата та хлопчик розiйшлися на колосальну лють. I рубають ворога, без жодного способу витримати Британiї такий пресинг.
  Олег топив черговий корабель, згадав, що в одному з паралельних всесвiтiв гном вирiшив допомогти нiмцям у конструюваннi "Тигра"-2. I примудрився цей технiчний генiй зробити машину з товщиною бронi та озброєнням "Королiвського тигра", вагою всього тридцять тонн, i висотою пiвтора метри!
  А що на те вiн i гном! I є конструктор супер! Звичайно ж, з такою машиною нiмцi змогли влiтку сорок четвертого року розгромити союзникiв у Нормандiї, а восени зупинити i наступ Червоної армiї, що прорвалася до Варшави.
  Гiрше було те, що гном не лише танки конструював. ХЕ-162 теж виявився дуже вдалим i легким, i дешевим, i простим в управлiннi. А бомбардувальник Ю-287 взагалi вийшов супермен.
  I довелося тодi їхнiй п'ятiрцi втрутитися. I так вiйна затяглася до сорока сьомого року.
  А якби не були їхнi п'ятiрки, то фрицi могли б i перемогти!
  Олег Рибаченко тодi жорстко висловився на адресу гномiв:
  - Вони гiршi за ельфiв!
  Ото справдi, був такий ельф-попаданець. Став льотчиком Люфтваффе, збивши з осенi сорок першого року, до червня 1944 року понад шiстсот лiтакiв, на обох фронтах. Отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами, коли перший у Люфтваффi збив двiстi лiтакiв. Далi за триста збитих лiтакiв отримав орден нiмецького орла iз дiамантами. За чотириста збитих лiтакiв перший орден Лицарський хрест Залiзного хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот ювiлейних збитих лiтакiв до 20 квiтня 1944 року ельф отримав Великий Хрест Залiзного хреста - другий у Третьому Рейху пiсля Германа Герiнга.
  I за шестисотий лiтак був нагороджений спецiальною нагородою: лицарським хрестом залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Славний ас-ельф жодного разу не був збитий - магiя дiє оберiг богiв. I попрацював один, нiби цiлий авiакорпус.
  Але впливу на хiд вiйни це не мало. I союзники висадилися у Нормандiї. I досить успiшно, незважаючи на всi зусилля ельфу.
  Ну i вирiшив тодi цей представник народу чарiвникiв, змотатися з Третього Рейху. Тим бiльше що йому треба? До тисячi, чи довести свої рахунки? Хто буде з ворогом!
  Олег потопив чергову бригантину, i ревнув:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Вже їхня п'ятiрка потопила практично всi кораблi. На заключний акорд разом зiштовхнули одразу п'ять посудин, завершивши розгром англiйського флоту.
  Олег Рибаченко проспiвав, скелячи зубки:
  - Славитися Росiя на вiки,
  Незабаром буде змiна поколiнь.
  У радостi велика мрiя,
  Олександр буде, а не Ленiн!
  Дiвчата схоже задоволенi. На морi Англiя повалена. Тепер залишилося добити пошарпаного ворога на сушi.
  I п'ятiрка кинулася рубати i без того дезорганiзованого i наполовину розбитого супротивника.
  Дiвчата та хлопчик трощили супротивника. Рубили його шаблями, i кидали босими пальцями нiг у ворога гранати. I це виявилося дуже здорово.
  Рубила Наташа i спiвала, її шаблi такi швидкi i по двадцять помахiв за секунду. Та з такою швидкiстю проти вiдьом нiкому не встояти. Ось що означає сила росiйських богiв!
  Олег Рибаченко голою п'ятою рушив шоломом, i зламав шию британському генералу, сказав:
  - Один два три чотири!
  Зоя босими пальчиками кинула гострий, вiдточений диск i видала зi смiшком:
  - Ноги вищi за руки ширшi!
  Августина дiяла вкрай агресивно. А її босi нiжки стрiмкi. А мiдно-червоне волосся майорить, мов бойовий, пролетарський прапор.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  - Я вiдьма i прекраснiшої професiї немає!
  Свiтлана, зрубуючи супротивникiв, погодилася:
  - Нi! I я гадаю, не буде!
  I її босi нiжки кинули кинджали. Тi пролетiли i два дюжини англiйцiв зрiзали.
  Винищення йшло за планом. I дiвчата, i хлопчик дiяли з очевидною люттю. I приголомшливою точнiстю. Войовницi надзвичайно трощили з диким апломбом.
  Олег Рибаченко розрубав навпiл чергового генерала, як свисне.
  I дюжина ворон узяла i завалилася вiд серцевого нападу. Попадала вниз, i пробила пiвсотнi англiйським бiйцям дiрки в головi.
  Оце бiй! Найкрутiший з боїв!
  Хлопчик-термiнатор проревiв:
  - Я великий воїн! Я Шварценеггер!
  Наташа рiзко гаркнула, i тупнула босою нiжкою:
  - Ти Рибанатор!
  Олег погодився:
  - Я Рибанатор, який усiх рве!
  
  ПРИНЦЕСИ ТА ЛЮЦИФЕР
  Одна примхлива i дуже норовлива принцеса коли прийшла пора виходити замiж, заявила, що пiде тiльки за того, хто зможе, збудує палац iз чистого золота, висотою з версту... Так вона розраховувала, що нiкому подiбне не буде пiд силу, i вона збереже свою свободу .
  Але є дуже могутнiй цар, король пекла Люцифер який мiг це зробити. А принцеса була казково вродлива, i її волосся, наче сусальне золото, i її звали Маргаритою. А iм'я Маргарита це особлива сила, яка така потрiбна Дияволу.
  I Люцифер миттю збудував величезний палац iз чистого золота, вистiй з версту, i сяючий дiамантами.
  Хто робитиме королю? Залишається тiльки вiддати свою доньку замiж Дияволовi. Принцеса очевидно не згодна. Влаштувала iстерику, заявила, що нiколи. Тодi король наказав замкнути дiвчину в вежу i посадити на хлiб i на воду, поки вона не надумає.
  З Маргарити зняли всi прикраси, i яскравi тканини iз сукнею, а також вишитi коштовностями чобiтки. Її голова iз золотистим волоссям залишилася непокритою, i жменi спадали по бiлому балахону з грубої тканини. Маленькi ступнi в дiвчини залишилися босими, i її було холодно ступати по кам'янiй пiдлозi, особливо вночi, коли в'язниця остигала.
  Люцифер не мiг взяти її силою. Так є правила свiтобудови, яких повинен дотримуватися навiть Диявол. Подiбно до того як не дивлячись на всю могутнiсть Сатана не в силах придушити вiльну волю людини.
  Потрiбно було, щоб принцеса дала свою згоду, i лише тодi можна буде забрати її пекло.
  Дiвчина сильно страждала вiд недоїдання, i їй було неприємно спати пiсля перин палацу на соломi. Босi нiжки мерзли ночами, iнодi лякав i писк щурiв. Причому король пригрозив, що Маргариту переведуть до пiдвалу. А там куди холоднiше, i сиро, i щури кусачi, а в камерах сморiд.
  Але Маргарiтi можна сказати пощастило. Хлопчик син тюремника, проносив їй молоко та пирiжки з капустою та м'ясом. А потiм змiг її вивести. Благо принцесу не прикували ланцюгом та нашийником. Та за нею постiйно стежили, але хлопчик, якому всi довiряли, пiдсипав сонного настою у вино. I варта заснула. I вiн вкраденими ключами вiдкрив кiлька ворiт, i вони вибралися назовнi.
  Нiжнi ноги Маргарити сильно страждали вiд твердого камiння дороги. Вона охала i стогнала. А замiсть балахона на нiй була лише проста селянська сукня. Хлопчик зазвичай бiгав босонiж у теплий час, i забув взяти дiвчинi взуття. Йому самому звично, п'яти жорсткi, наче пiдошва чобiт.
  А принцеса поранила нiжки у кров. Хлопчик пробував її понести, але швидко видихнувся. Тодi вiн обрiзав ножем краї сукнi Маргарити i замотав їй ноги. Так вона менше страждала. Але плаття стало коротшим i сильнiше впадало в очi.
  Кiлька днiв вона провела в кущах. Хлопчик носив їй їжу та воду. Потрiбно було, щоб розбитi нiжки дiвчата пiдпалили. А потiм вона накульгуючи рушила в дорогу.
  Принцесу, звiсно ж, шукали. Але хлопчисько вiв її лiсом i таємними стежками, зумiвши збити переслiдувачiв зi слiду.
  Принцеса поступово звикала до навантажень. Вона сильно схудла, засмагла, i став кiстлявою. Її нiжки швидко огрубiли, i тепер вона босонiж не страждала. А волосся вiд бруду стало сiрим. I вона схожа не на принцесу, а на брудну жебрачку. Хлопчик теж зовсiм скуйовдився. I дiйшли вони вдвох до хати на курячих нiжках, де мешкала Баба Яга.
  Хлопчик i каже:
  - Хатинко, хатинка повернися до мене передом, до лiсу задом!
  Звiдти виходить баба Яга. Ще зовсiм не стара, на вигляд жiнка рокiв тридцяти у розквiтi сил. Пiдморгнула вона хлопчику i каже:
  - Ти чого молодець iз дiвкою плутаєш!
  А хлопчик у вiдповiдь:
  - Ти б нас бабуся нагодувала, напоїла, i спати поклала, а потiм би випитувала!
  Баба Яга так i вчинила. Вимила гостей у лазнi, дала їм новi оновлення. I стала Маргарита знову писаною красунею.
  Баба Яга свиснула i помiтила:
  - Чи не та краля, яку Люцифер шукає по всьому бiлому свiту?
  Хлопчик кивнув:
  - Та бабусю, це та Маргарита!
  Баба Яга вiдзначила:
  - Погано вам доведеться, якщо знайде Люцифер. Тебе хлопчик чорти будуть вiчно варити в киплячому маслi, а то й гiрше!
  Хлопчик помiтив з посмiшкою:
  - А я думав, де i кому горiти Всевишнiй вирiшує!
  Баба Яга посмiхнулася i вiдповiла:
  - Люцифер це як кат на службi Всевишнього! Його нiхто зi смертних не може перемогти!
  Маргарита тремтячим голоском запитала:
  - То може здатися?
  Баба Яга похитала головою:
  - Пiзно здаватися! Тобi вже не бути його дружиною ... Будеш вiчно рабинею в пеклi, i тебе мучитимуть чорти!
  Маргарита розвела руками i запитала:
  - Що ж робити?
  Баба Яга пошепки вiдповiла:
  - Є лише один спосiб захиститись вiд Люцифера - стати святими!
  Маргарита, розгублено моргаючи, запитала:
  - А це ще як стати святими?
  Баба Яга серйозно вiдповiла:
  - Потрiбно пошити з кропиви дванадцять сорочок для дванадцяти апостолiв. Причому шити голими руками без рукавичок i розминати босими ногами. I весь цей час мовчати, не вимовляючи, анi слова. Коли остання сорочка буде готова, ти станеш святою, влада Люцифера над тобою скiнчиться!
  Маргарита важко зiтхнула i помiтила:
  - Жахливе випробування!
  Хлопчик iз подивом запитав:
  - Ого! А менi як урятуватися вiд пекла?
  Баба посмiхнулася i вiдповiла:
  - Тобi хлопчисько теж треба буде постраждати. Втiм, ти можеш отримати за це нагороду, про яку мрiють усi люди!
  Хлопчик посмiхнувся i запитав:
  - Та й яку нагороду?
  Баба Яга вiдповiла:
  - Погодься першi сто рокiв провести в рабствi в каменоломнях, але потiм ти знайдеш, безсмертя i вiчну юнiсть!
  Хлопчик свиснув:
  - Сто рокiв у каменоломнях! А чи не загнусь за цей час?
  Баба Яга похитала головою:
  - Нi! Робота в каменоломнях подiбна до чистилища, а в чистилищi, як i в пеклi, i в раю, не вмирають!
  Хлопчик знизав плечима i помiтив:
  - На тлi вiчностi сто рокiв у копальнях не такий вже й великий термiн!
  Баба Яга вiдзначила:
  - Добре, що ти дитина! I тобi достатньо для вiчностi усi сто рокiв рабської працi. Дорослому на безсмертя довелося б орати тисячу!
  Хлопчик енергiйно кивнув:
  - Згоден! Краще сто рокiв у рабствi, нiж вiчнiсть у пеклi!
  Баба Яга кивнула:
  - Я тобi продам на сто рокiв одному межi. I ти будеш разом з iншими хлопцями працювати на копальнях. I ти будеш вiчним хлопчиком, отримаєш безсмертне тiло, в обмiн на тимчасове рабство!
  Хлопчик вклонився i помiтив фiлософськи:
  - Звучить не настiльки привабливо, тому що немає нiчого постiйного, нiж тимчасове!
  Баба Яга посмiхнулася i вiдзначила:
  - А вибiр невеликий, i в рабство, чи в пекло назавжди! Ти готовий заради безсмертя терпiти?
  Хлопчик енергiйно кивнув i пiдтвердив:
  - Бог терпiв i нам велiв!
  Баба Яга повернулася до Маргарити i вiдповiла:
  - Я тебе вiдведу у спецiально мiсце, де росте кропива. Можна буде i це кропиву, i ще ту, що росте на цвинтарi, використовуватиме для пошиття сорочок апостолам. Там є камiнь, пiсля того як ти до нього доторкнешся, i поки шитимеш сорочки жодне слово не повинно зiрватися з твоїх вуст, i жодного питання вже не поставиш!
  Маргарита розгублено запитала:
  - Ось у чому проблема. Я зовсiм не вмiю шити! Адже я принцеса, а не швачка!
  Баба Яга посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну добре! Я вимовлю заклинання, щоб ти навчилася шити. Але ти будеш шити спочатку повiльно, i лише потiм усе, прискорюючись i прискорюючись! I головне мовчки, запам'ятай, вiд цього залежить майбутнє твоєї душi.
  Маргарита пiдтвердила кивком голови:
  - Мовчки, так мовчки!
  Хлопчик з посмiшкою зазначив:
  - Мовчання золото!
  Баба Яга кивнула хлопчику та дiвчинi:
  - Йдiть за мною!
  Спочатку зважилася доля хлопця. Що з'явився чорт помацав м'язи пацана, i наказав вiдкрити рота i задоволено помiтив:
  - Вiн витривалий та сильний! Буде рабом на каменоломнях!
  Баба Яга отримала кiлька дрiбних золотих монет i примхливо помiтила:
  - Щось замало!
  Чорт сердито вiдповiв:
  - Багато хто продає зараз дiтей у рабство. Я тобi й так дав бiльше, нiж старiй знайомiй.
  Баба Яга вiдзначила з усмiшкою:
  - Це непростий хлопчик! Вiн дуже живучий i буде на тебе працювати вiчно! Тож можна дати i бiльше!
  Чорт хихикнув i помiтив:
  - Багато у мене цих вiчних хлопчикiв, а копальня не гумових. Добре ще, що вiн не вичерпується, але нескiнченна кiлькiсть невiльникiв менi не потрiбна, так що лавочка скоро закриється!
  Баба Яга сердито вiдповiла:
  - Ух, цi бiднi хлопчики, столiттями трудяться голенькi, босi, i отримують тiльки палицi, а сплять на каменi, i харчуються як раби... Їм не позаздриш.
  Чорт усмiхнувся i помiтив:
  - Зате вони знаходять волю увi снi!
  Хлопчик син тюремника пожурився. З нього зiрвали одяг, залишивши тiльки плавки, i закували руки та ноги у ланцюги. Що дуже неприємно. Ти собi дзвониш кайданами, якi натирають кистi та кiсточки.
  Насторожувало ще й слово вiчне. Якщо не сто рокiв, а назавжди? Та й сто рокiв це також багато. Особливо це вiдчув хлопчик зараз, коли змушений був крокувати на повiдку, а ланцюги заважали ставити ноги i швидко натирали кiсточки. Ось коли повний крок зробити не можеш, як це незручно. Нога розганяється, i вiдчуваєш сталевий обруч дитячою шкiрою.
  Чорт спитав хлопця:
  - Як тебе звати раб?
  Пацан вiдповiв:
  - Серж...
  Чорт усмiхнувся i помiтив:
  - Ось що Серьожко... Тобi мабуть, казали, що ти через сто рокiв можеш здобути свободу?
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - Так, казали, то це що обман?
  Чорт хихiкнув i зазначив:
  - Нi не зовсiм! Це чистилище i сто рокiв для хлопчика-раба мiнiмальний термiн, але... Якщо ти не допускаєш провини. А так за найменший одвiрок термiн додається. Тож покарання може й затягтися. Риси часто провокують хлопчикiв на зухвалостi, i додають їм термiни.
  Серж промимрив:
  - О Боже...
  Чорт пiдморгнув i зазначив:
  - Але шанс у тебе таки є. Знайдеш, вiкiв двадцять, звикнеш, i можеш поводитися бездоганно. Ось тодi...
  Хлопчик з хвилюванням сказав:
  - На волю?
  Чорт хихикнув у вiдповiдь:
  - Нi в армiю! Але це вже не рабство, i можна зробити кар'єру! Та розваги там, на вiдмiну вiд рабства, є! Дiвчата, закуска, випивка, карти та смартфони!
  Серж насторожився:
  - А що таке смартфони?
  Чорт усмiхнувся i помiтив:
  - Поки що тобi не знадобиться! Не позаздриш тобi хлопчик! Ох, не позаздриш!
  Серж шкутильгав за чортом у каменоломнi. Думка щоб втекти було виникло в мозку дитини, але за нi по п'ятах слiдував собака. Дуже велика, наче лев, i з iклами шаблями, що виблискують як алмази.
  Зрозумiло, вiд такої не втечеш. А порвати може. I ти йди тепер у неволю.
  Маргарита йшла за вiдьмою. Вона була в ошатнiй сукнi, але зняла туфлi на високих пiдборах, тому що в них незручно йти кам'янистою дорогою. I принцеса виявилася босонiж. Але за кiлька мiсяцiв мандрiвок її голi пiдошви стали мозолистими i болi на гострому каменi дороги майже не вiдчували.
  Маргарита покiрно йшла за вiдьмою. Але в головi у неї з'являлися думки. А може все-таки дарма вона вiдкинула залицяння Люцифера? Вiн говорив що в нього в пекло сiмдесят сiм дiамантових палацiв, а кожному палацi сiмдесят сiм веж, а в кожнiй вежi сiмдесят сiм залiв, в як кожному залi сiмдесят сiм престолiв, на кожному престолi сiмдесят сiм килимiв, а на кожному килимi сiмдесят сiм прекрасних дiвчат або юнакiв з нiжною шкiрою рабiв iз прикрасами.
  I ось вони пiдносять вишуканi страви та вина. I стiльки розваг у Люцифера в пеклi. Є навiть такi феноменальнi, космiчнi...
  Принцеса настала голою п'ятою на гострий камiнчик. Мозоль прокололо i дiвчина, вiдчувши бiль, ойкнула.
  Баба Яга попередила її:
  - Постарайся стримати крики! Iнакше доведеться тобi починати шити сорочки спочатку. I будь мужньою.
  Вони перейшли струмок. Маргарита пiдняла вище сукню, i намагалася не обмочитися, але все одно подол залило. А Баба Яга просто повiльно ковзала над водою.
  По той бiк i був камiнь, i густi заростi кропиви.
  Баба Яга, агресивно вискалившись, заявила:
  - Ось треба покласти долоню правою рукою i вимовити молитву: Отче наш. Пiсля чого ти вже не видаси слова. I шитимеш сорочки. Поки не пiзно вiдмовитись, але... Люцифер тебе спiймає, тiльки будучи нiмою, ти можеш залишатися для нього та його ангелiв невидимою.
  Маргарита енергiйно кивнула головкою:
  - Я згодна!
  I поклавши праву руку на камiнь, прочитала молитву.
  Пiсля чого розпочала роботу. I як обпекла її руку кропива. Вiдразу ж моторошний бiль i шок. I Маргарита мало не закричала. Але стрималася, заплющила очi i стала рвати з дикою силою. I боляче їй так було, наче вибухали на руках атомнi бомби. А ще кропивою потрапило в обличчя.
  Проте Маргарита була мужньою, як скеля. I рвав собi i долаючи бiль. Хоч i тряслася вiд страждань.
  М'яти кропиву босими ногами, не так страшно, тому що ступнi у неї сильно огрубiли, але обпалює, нехай i через мозолi ослаблено. Потiм робиш пряжу. Ну, шити вже не боляче, кропива розрядила свої стрiчанi стрiчки.
  Тiльки перша сорочка шиється дуже довго. I не вiдразу вдається зробити суттєвий поступ.
  Дiвчина страждала пiд час шиття бiльше вiд монотонностi, нiж вiд жару, i плакала.
  Ось, здається, не хитро пошити сорочку, а скiльки метушнi.
  Сержу теж було невесело. Спочатку його поголили наголо. Без мила холодною водою це неприємна процедура. Причому i фiзично, i морально. З кожним клаптем свiтлого волосся хлопчаки здавалося, вiдлiтає частка його душi та iндивiдуальностi. Голiння хлопчика дияволиця - жiнка з мiдно-червоною шевелюрою, з невеликими завитими ногами, у чорних чоботях та багряному костюмi.
  Вона хихотiла ... Але майже не порiзала i на цьому спасибi. Серж подумав, що добре, що вiн ще дитина, i бороду не треба голити. А то було б ще неприємнiше i неприємнiше.
  Але це як з'ясувалося ще квiточки. Належало таврування. Коли ставили на голе, дитяче плече - знак рабства. I розпеченим очевидно залiзом.
  Сержу втiм пощастило i не пощастило одночасно. Чорт який повинен таврувати, був викликаний у пекло для доповiдi, i хлопчику вирiшили зробити пуанцiвку пiзнiше. З одного боку, це вiдстрочка болю. З iншого боку, i очiкування додаткових страждань.
  Втiм, попереду робота на копальнях. А це тяжко. Працювали тут тiльки хлопчики, не старшi чотирнадцяти рокiв - на вигляд, зрозумiло. Насправдi, тут були навiть дорослi грiшники, якi отримали пiсля смертi тiла хлопчакiв. Це копальнi видобувний золото i дорогоцiнне камiння був чистилищем. Вiн нiби в електроннiй стратегiї деяких комп'ютерних iгор нiколи не закiнчувався. А роботи були рiзноманiтнi. Деякi хлопчаки працювали вже багато столiть, i були такi рельєфнi м'язами, з глибоким промальовуванням, що їм позаздрили б i атлети.
  У рудниках було свiтло, так свiтло сонця проникало через ґрунт, i можна було навiть засмагати. Тому хлопчаки були дуже смаглявi, наче араби, але майже всi зi свiтлим волоссям. Голили зазвичай при вступi в рабство, або коли волосся ставало занадто вже довгим, торкаючись плечей.
  Рухалися хлопцi швидко, вони вже звикли до навантажень, i Серж ледве встигав за ними. Потрiбно було i вантажити, i товкти камiння, i носити кошики, i штовхати вагонетки, i пiднiматися сходами. Робота була побудована так, щоб давати, навантаження на рiзнi групи м'язiв. Що було рацiонально. I швидше вiдновлюєшся.
  Але все одно тяжко. Серж уже за годину роботи киркою та штовхання воза вiдчув сильну втому. Але хлопчик стиснув зуби. Було багато наглядачiв - i самцi, i самки. Вони якщо ти сповiльнювався били батогом. А це дуже боляче. Коли Сержа огрiли вперше, вiн скрикнув i почав працювати швидше.
  Але важко... Вiн не звик до таких навантажень. Ногам, якi звикли багато ходити ще легше, а ось спина i руки не настiльки звичнi до навантажень ниють i нiмiють. Крiм того, дуже колкi дорiжки. Через пару годин навiть мозолистi ступнi хлопця починає палити.
  У них iз одягу лише плавки з номерками. Номери можуть змiнюватись. Чим ближче до свободи, тим менший номер.
  Хотiлося пити... Воду рабам дияволицi давали на ходу з черпакiв, але досить рiдко. Кошики з камiнням, дуже важкi. М'язи ще не такi загартованi. Досвiдченiшим рабам легко, i вони ще й усмiхаються. Зубки у них мiцнi, без цяток, тут у подарунок вiд вищих сил вiчна юнiсть, що компенсує рабство.
  Але потрiбен час, щоб м'язи звикли i змiцнiли.
  Сили залишали Сержа... Пiд кiнець хлопчик навiть знепритомнiв i впав. Його облили холодною водою та обiгрiли батогом. На щастя, робочий день добiг кiнця. Серж її плився, i двоє хлопчакiв його пiдхопили пiд руки. I понесли.
  Один iз них шепнув:
  - Це в першi днi i тижнi важко! Потiм ти втягнешся i буде нормально!
  Серж вiд утоми не хотiв їсти. Але двоє хлопчакiв буквально впхнули в нього фруктову кашу. Їжа була не гiрша, але фрукти трохи гiрчили, але їсти було їх можна. Найбiльший плюс мiсцевої їжi, що раби не потребували. Вiд чого хоч не було вони.
  А спали на камiннi. Але за столiття камiння зiпсувалося безлiччю дитячих тiл, i на них спати було цiлком прийнятно. Наче на пiску пляжу.
  Ковдри i не потрiбнi, тут дуже тепло. Тим паче хлопчикiв багато вони зiгрiвають. На босi ноги дияволицi заклали колодки. По десять на кожного. Але вони майже заважають спати. Серьожка як втомився, що заснув одразу. Все ж таки дитячий органiзм мiцний.
  I увi снi Серьожка сниться, що вiн лiтає, немов ширяє над дахами. Це так приємно, i так чудово. Ти немов птах, або метелик.
  Тiльки увi снi ти можеш вiдволiктися вiд жорстокої неволi.
  Вранцi пiдйом i знову на каторгу. I знову робота молотом, киркою по камiнню, потiм завантаження лопатами у вiзки. Потiм штовхаєш вiзки з iншими хлопцями. А далi корзини носиш. I знову вiдбиваєш киркою, а потiм i кувалдою камiння. М'язи болять дико, i ти буквально стогнеш вiд болю.
  Здається, ось-ось впадеш, але вiдкривається друге дихання, i ти рухаєшся на автопiлотi. I знову виконуєш роботу. Хлопчикам дають коротку перерву на обiд i виливають на них вiдро холодної води. Їжа фруктова каша. Простою водою це запиваєш. Зате не хочеться в туалет. У чистилищi хоч парашi немає, i це є великий плюс.
  Серж iз мукою чекав вiдбою, щоб упасти стертi до пiску камiння та заснути. Їсти вiд жахливої втоми не хотiлося.
  Час iде дуже повiльно. Ти у прострацiї.
  Але ось нарештi вiдбiй. Вечеря, яку ти сам проковтуєш i сон.
  I снитися тобi... На жаль цього разу нiби ти висиш на дибi i тобi викручують суглоби. А чорти луплять батогами.
  А наступного дня перевантажене тiло ще не вiдновилося i дуже болить. Кожна жилка дзвенить стражданням та борошном. Бiль скрiзь, нi залишилося нi кровинки, нi жилки нi зворушеної стражданням вiд перевантажень.
  I Серж знову працюватиме... Свiт йому вже здається чорно-бiлим...
  Перший тиждень найважчий, коли накопичуватися втома, i м'язи готовi страйкувати... Але потiм вiдбувається перелом i ти втягуєшся.
  I ось, нарештi, знову повертаються фарби у вiчi. I увi снi ти знову починаєш лiтати, ширяючи птахом, над дахами.
  Але тут Сержу не пощастило, як тiльки бiль у перевантажених м'язах притупився, i вiн став навiть трохи розмовляти з iншими в'язнями чистилища. Щось дiзнаватися став.
  Але тут повернувся чорт, що робить пуанцiвку. I Сержа потягли до нього. Двi дияволицi тримали мускулистого хлопчика. Серж спробував себе втiшити: що ось зараз вiн, принаймнi, не працює. I коли тебе тримають жiнки, нехай i рогатi, але молодi на вигляд i досвiдченi, це навiть приємно.
  Щоправда, дияволицi з хлопцями не заграють: боятися покарання.
  Хоча коли тебе мацають, видно, що є й у них iнтерес.
  Коли Сержа ввели до кузнi, то стало по-справжньому страшно. Чорт виглядав дуже великим i з великими рогами. На ньому був фартух.
  I ось вiн дiстав з камiна емблему у виглядi троянди, якою таврують грiшникiв чистилища.
  Хлопчик стиснув мiцнiше зуби... Вiн вирiшив, що не закричить. Чорт рiзким рухом приклав розпечене залiзо до плеча хлопця. Серж вiдчув нiби його пiдiрвало болем, i скрикнув... Засмикнувся в руках дияволиць, але тi дуже сильнi i його втримали. Чорт капнув нагрiту олiю на свiже тавро i гаркнув:
  - Зараз стане легше! Це не найстрашнiша мука на свiтi!
  Справдi, бiль швидко притупився. Обличчя Сержа перестало бути червоним вiд страждань, i вiн знову задихав... Дияволi витягли його з кузнi. Хлопчик навiть з полегшенням подумав, що найстрашнiше позаду, i що тепер...
  Його затягли в копальнi, i рикнувши наказала:
  - А тепер працюй!
  Пiд час руху тавро ще трохи хворiло, i сiднуло. Але це терпимий бiль. Мили ще не встигли вiдновитися м'язи. I Серж знову взявся до роботи. Кувалдою лупити по каменях важко, вiддається в плече, де тавро. I знову треба напружити всю мужнiсть, щоб не розривається. А попереду ще щонайменше сотня рокiв у тебе страждань.
  Маргарите теж було невесело. Єдине, що вона могла сама вирiшувати, чи йти сьогоднi рвати кропиву, чи перенести на завтра. А мовчання переносити легше, тому що розмовляти можна лише сама собою.
  Найважче це зривати кропиву, лише голими руками. Правда, Маргарита трохи хитрила. Наприклад, ноги у неї огрубiлi, i не так болять, як руки вiд кропиви. Отже спочатку босими нiжками потопчи, а потiм легше буде i прибиту кропиву зiрвати. А потiм сорочку сплiтай. Але це довга робота... Час тягнеться, наче по краплях тече. З їжею не має значення. Одними ягодами можна харчуватись, i тут, схоже, не буває зими. Та й рибку ще половити. Та не надто весело.
  Навiть пiсню заспiвати вголос не можна, це моторошно.
  Тiльки подумки можна вигадати:
  Я народилася принцесою у палацi,
  Служило менi три тисячi служниць.
  Але вiдмовила Дияволу у вiнцi,
  Бо чорт повiрте не подарунок!
  
  Ну що ж жорстокий хлопець Люцифер,
  Менi не пробачив такого обману...
  Вiн король рiзних сфер,
  I посилає бурi, урагани!
  
  Бiгла я боса з палацу,
  У селянськiй сукнi горда принцеса,
  Була у в'язницi волею батька,
  I зазнала, багато знайте стресу!
  
  Менi дала вiдьма сумна порада,
  Ти зшила дiвчина дюжину сорочок...
  Тодi вiдкриється тобi весь свiт,
  Не будеш ти наймiзернiшою кошечкою!
  
  Ну що ж рiч, це як завжди,
  Я за верстат впряглася не бути вдовою.
  Здiйсниться велика мрiя,
  Але шити довелося дiвчинцi кропивою!
  
  А це мука пальцi сильно палить,
  Адже кропива знай як вогонь паскудний.
  Але заслужити поки що братва шана,
  Щоб цiлував принц дiвку в губи!
  
  I плету, сорочку, хлопцi знай,
  Щоб урятуватися вiд пiдступiв Люцифера.
  Щоб отримати вiр справжнiй рай,
  Щоб планета була нiби сфера!
  
  I вiрю, цей свiтлий день прийде,
  Коли позбудемося, жартома ми всi пекла ...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок,
  I буде велика нагорода!
  
  Молилася Богу, Господу Христу,
  I сльозу дуже бурхливо проливала...
  До нього частинку серця принесу,
  I скину ярмо пекла з п'єдесталу!
  
  Коротше нехай допоможе людям Бог,
  Пошию, я вiрю з кропиви сорочки...
  Щоб воскреснути кожен мiг,
  Адже людина не жалюгiдна комашка!
  
  I ось працюю я нiби як бджола,
  Босими нiжками по кропивi ступаючи.
  I вiрю, незабаром буде спекотна весна,
  Планета стане, наче вiчним травнем!
  Але ось i перша сорочка нарештi готова. Ти її акуратно складаєш i берешся за другу. I немов перший, найважчий крок уже зроблено.
  Маргарита лише, коли спить, може розмовляти у своїх мрiях. I там зустрiчатися iз Сергiйком. Шкода, що вiн ще надто юний, щоб бути її принцом. А хочеться чогось особливого та невiдомого...
  Хлопчик Серж, вантажив шуфлем камiння у вагонетку, i потiм вiн повинен її штовхати разом з iншими шибениками. Клеймо вже загоїлося i не заважає болем. Залишилася лише троянда - символ рабства для вiчних дiтей.
  Бiль у м'язах став набагато слабшим. А м'язи у хлопця змiцнiли. Вiн не так втомлюється, i може триматися з iншими на рiвних.
  Можна й познайомитись iз сусiдами. Ось наприклад, свiтловолосий пацан рокiв тринадцяти на вигляд, тiльки дуже мускулистий Вiтя. Вiн був, надає дорослим, i щоб не потрапити до пекельного вогню погодився провести тисячу рокiв у чистилищi. Справдi, коли звикнеш до навантажень, то не так страждаєш, нiж коли тебе смажать у вогнi. Якщо до роботи з камiнням, дитячi тiла звикають досить швидко, тому ти довше посидиш на розпеченiй сковорiдцi тобi легше не стане.
  А тут хлопчаки, наприклад, можуть i перемовлятися. Є, наприклад, маленька радiсть послухати минуле, довге життя грiшника, який помер старим, i встиг побувати на морi i юнгою i пiратом. Щоправда, вiн намагався бути шляхетним розбiйником i потiм каявся. I частину грошей вiддав церквi. Через що потрапив до чистилища. Формально на тисячу рокiв плюс ще й за грiхи навiть тi, що священики вiдпустили.
  Вiтя тут уже понад чотири столiття. Побалакати йому хочеться. Робота набридла, i це єдина вiддушина, вiд рутиної нудьги рабства. Ну, хiба що ще подивитися сон.
  Тiльки говорити треба тихо, щоб наглядачi не почули. А то врiжуть батогом. У чортiв, правда, хороший слух, але вони теж трохи шкодують грiшникiв, i дозволяють їм побалакати. Коли тiло звикає до роботи, головне борошно, це вже рутинна нудьга, адже одне й те саме робити сторiччя набридає. Як i бачити тiльки рудник, у кращому випадку тебе переведуть на iнший поверх або рiвень.
  Бiльшiсть наглядачiв дияволицi, i вiн дозволяють розмовляти, аби не голоснiше за певний рiвень.
  Вiтя розповiв iсторiю...
  Я працював iз раннього дитинства у помiщика. Першою моєю роботою було пасти овець, i зi мною була доросла дiвчинка, яка допомагала пасти. Все було спочатку нiчого. Начебто робота неважка, ти вiдносний ситий. Можна навiть книжку почитати. Ну, мого часу смартфонiв ще не було.
  Серж зiтхнув i вiдповiв:
  - Я хотiв би... в смартфон порiзатися! Говорять чудова рiч.
  Вiтька кивнув i продовжив:
  - Я був ще дитина, i вiдчував себе майже щасливим. Тим бiльше, у мiсцевого священика було багато цiкавих книг. А лiто займало бiльшу частину року. А зима дуже коротка, майже без морозiв.
  Бiгаєш босонiж травою, лопаєш ягiдки, дихаєш свiжим повiтрям i щасливий. А деякi дiти працюють у шахтах, або на фабриках i їм куди гiрше.
  Але ось дiвчисько якось не змогло вийти. Вона вже була майже доросла, видно було побачення з хлопцем. Я пiшов пасти овець один. I зачитався надзвичайно цiкавою книгою, про хлопчика, якого зробили з полiна, а вiн став юнгою у пiратiв. Ну, а вiвцi розбiглися.
  I троє з них потрапили в яр i покалiчилися. Ще кiлька я взагалi не знайшов.
  Ну пан наказав мене вiдшмагати. А мене до цього жодного разу не пороли. Так я став чинити опiр. I на лихо в одного з гайдукiв був нiж за поясом. А я його вихопив та полоснув. Поранив слугу, пана, а це вже серйозний кримiнальний злочин. Мене не тiльки вiдшмагали, а й вiдправили до мiста. Там ув'язнили у дитячу в'язницю. I довелося спати не на сiнi, а на голих дошках. I працювати по дванадцятiй годинi на верстатi. А це робота тяжка, плюс ще й навчання. Жодної хвилини вiльного часу. I порють за будь-яку дрiбницю. Годують однiєю вiвсянкою.
  Та ще й деякi хлопцi, справжнi злочинцi i гадять один одному.
  Здається, гiрше не може бути. Але попит на товари впав, i частину хлопцiв i мене вирiшили перевести в шахти. Це типу того, що в чистилищi, того сморiд у шахтах страшна. Так потребу справляють прямо в штольнях, i смолоскипи чадять.
  Коротше кажучи, нас знову поголили наголо i закинули до шахти.
  Але ми з другом, засипалися у вугiлля i сховалися у вагонетку. I змогли вибратися назовнi.
  I оскiльки нас мали шукати, то ми сховалися на кораблi.
  Точнiше у рiзних кораблях.
  Серж помiтив iз посмiшкою:
  - Романтика!
  Вiтька заперечив:
  - Не так все просто! Мене капiтан наказав добре вiдшмагати. Бити до непритомностi. I не тiльки по спинi, а й палицями по п'ятах. У дитячiй в'язницi, нас зазвичай пороли обережно, так щоб ми могли й надалi працювати. А тут засiкли до напiвсмертi i вiдбили п'яти, що вони опухли. На щастя, не стали викидати за борт, а у хлопця гояться пошкодження швидко.
  Як я й думав, вони мене таки взяли юнгою. Але романтики у цьому мало. Порють часто, змушують виконувати найважчу та найбруднiшу роботу. I б'ють i матроси, i кок, та iншi нелюди.
  Потiм ще крутiше стало, у морi нас атакували пiрати. I захопили, зрозумiло, в полон. Ну, моряки їм не потрiбнi, що їх вiзьмеш. Усiх за борт. Але за звичаєм, одного полоненого пiрату беруть до своєї компанiї. Ну, а я з розбiгу як врiзав голою п'ятою в пiдборiддя коку. Той вилетiв за борт.
  Це сподобалося пiратам i вони взяли мене на свiй корабель. Хоч у них уже був юнга. У нас iз ним стосунки спочатку не склалися. Вiн був i старший i сильнiший, i часто бив. Я вiдповiдав i гризся!
  Але час абордажу, менi пощастило врятувати йому життя.
  I ми потоваришували.
  Було цiкаво та романтично. Я одного разу потрапив у полон, i лише юний вiк позбавив мене шибеницi. Вiдправили на плантацiї. Але я звiдти втiк i знову приєднався до пiратiв. Став старшим i вже помiчник капiтана. Багато було у нас битв та поранень.
  Я був розумним, майже не пив, не курив, збирав грошi. Час минав, i за пiратiв взялися серйозно. Довелося залишити морський промисел i зайнятися бiльш мирною торгiвлею. Загалом я прожив довге та досить щасливе життя, мав сiм'ю, дiтей, i шановним став людиною.
  А мiй капiтан, наприклад, був колесований. Бiльшiсть пiратiв скiнчила погано. Хтось на шибеницi, хтось спився, хтось помер на каторзi.
  Вiтя пiдморгнув Сержу i вiдзначив...
  - Можна сказати, що й зараз нам пощастило. А то в геєннi, коли палає у вогнi кожна клiтина тiла, i немає шансiв, що цей бiль колись припиниться куди гiрше!
  Серж зазначив:
  - Якщо так мiркувати, то могло бути й гiрше! Хоча це нагадує подяку хулiганам, якi тобi тiльки зламали носа, але не стали трощити ще й щелепу!
  Вiтя посмiхнувся i помiтив:
  - Я був старим... Знаю, що це таке! I коли я юний тiлом i здоровий, то хочеться за це вiддячити Всевишньому Боговi.
  Серж хихiкнув i вiдзначив:
  - А я старим не був! I не зовсiм це розумiю!
  Вiтька кивнув:
  - Може бути... Ще зрозумiєш, хоч у чистилищi та в раю не старiють!
  Серж логiчно зауважив:
  - Значить, на Землi у цьому сенсi найгiрше!
  Робота звичайно ж швидко набридає... Але якщо хлопчику доведеться провести в чистилищi дуже тривалий час, то Маргарита може розраховувати на швидке звiльнення... Друга сорочка була готова трохи швидше, нiж перша. Принцеса згадала, що в її не дуже довгому життi були неприємнi моменти навчання. Особливо, коли пишеш диктанти.
  I з таким розчуленням дивишся, коли кiлькiсть того, що залишилося написати, зменшується. А на останнiх рядках просто руки тремтять.
  Маргарита невдоволена була тим, що доводилося все-таки вчитися. Але ще гiрше, якщо ти ще працюєш.
  Третя сорочка йде не так тяжко. Найважче це змусити себе нарвати кропиву, далi ти її топчеш, i п'ята через мозолi пече. I потiм уже легше, коли прядеш.
  Маргарита намагалася бiльше ходити босонiж кам'янистою дорогою, щоб пiдошви її нiжок ставали ороговiлiшими i грубiшими, з мозолями. Топчеш кропиву, щоб легше було рукам.
  I так куди краще тобi.
  Маргарита навiть подумки спiвала. Беззвучно звичайно, але можна не вимовляючи слова ворушити губами, пишучи;
  Принцеса любила на снiданок,
  Банани, горiх, шоколад.
  I вiрила у свiтле завтра,
  Що буде крутим результатом!
  
  Хотiла зайняти мiсце Бога,
  Даруючи всiм щастя та смерть...
  Бажань у дiвчини багато -
  I треба капризи терпiти!
  
  Тепер вона стала рабинею,
  Господар її Люцифер.
  I шльопають нiжки босi,
  З рiзних заходiв та сфер!
  
  Її б'є батогом наглядач,
  На снiданок недоїдки зi столу.
  I якщо дадуть дiвцi кiстки,
  То хоч ти кричи - на ура!
  
  Так стала принцеса в лахмiттi,
  Хоч була нещодавно алмаз.
  Її лихо батогом б'є,
  I треба вдарити не в око!
  
  Дiвча вiд болю цього стогне,
  Її обпалює метал.
  Мрiє красуня про волю,
  I Диявол її iдеал!
  
  Але як же таке сталося,
  Що стала принцеса голою.
  I щось так люто злетiло,
  Ось камiння пiд нiжкою босою!
  
  Не вiрте ви мудрi люди,
  Принцеса не здатися...
  I буде їй ангели суддi,
  Не стане ковтати лютий звiр!
  
  Принцеса звикла битися,
  Чи не клясти їй красунi долю ...
  Вона може люто битися,
  I бачить господарiв у трунi!
  
  Не знають же чорти пощади,
  I боляче мучать повiр...
  Але дiвка, гiдна нагороди,
  Якщо ти є красень не пень!
  Ось-ось вiдгримiли гуркiт,
  Закiнчилась битва з ворогом.
  Зникли проклятi роки,
  Що як на дiвку з гвинтом!
  
  Наносить красуня удари,
  Своєю босою, мiдною ногою.
  Хоча палають пожежi,
  Не бути ж принцесi голою!
  
  Прийде час, вiрю таке,
  Не буде людських, знай проблем...
  I стане все враз золоте,
  Пiде знову в пекло Люцифер!
  
  I дiвчина стане вiльною,
  Коханого вiрю, знайде...
  Билин його народний,
  Поет у вiршах заспiває!
  Серж поступово втягувався у роботу. Його м'язи стали сухими та дуже рельєфними, а шкiра шоколадною вiд засмаги. Босi ноги хлопчика i без того огрубiлi зовсiм ороговiли, i безстрашно крокували по гострих каменях, i навiть мозолям було приємно. Бiль у тiлi майже зник, м'язи адаптувалися до навантажень. Майже не мучила i жага пiд час роботи.
  Зате важче сприймати рутину. Хочеться чогось нового та вражень.
  Хлопчаки багато балакали один з одним. Кого тут тiльки не було. Справжнiх хлопчикiв мало, майже всi дорослi тi, що отримали юнi тiла, немов у компенсацiю рабству. I вiд них можна почути багато цiкавих iсторiй.
  У тому числi i про свiти космiчнi. Де люди лiтають мiж зiрками i мають кораблi розмiрами з мiста. Де їжу виробляють з тирси, або навiть iз повiтря i роздають безкоштовно. Де лiтають повiтря дiти без крил. Так от по-справжньому. I безлiч iншого.
  Альберт, працюючи, жадiбно слухав розповiдi, i час летiв швидше.
  I особливо цiкаво було слухати про космiчнi битви. Це взагалi чудово. Коли зорельоти випромiнюють рiзнокольоровi променi смертi.
  Як би хотiлося на це подивитися.
  Багато чого ще чудового бувало у рiзних свiтах. Деякi з них досягли такого рiвня розвитку, що перемогли старiсть, i сюди душi потрапили внаслiдок насильницької смертi.
  А скiльки iншого було й рiзного.
  Альберту ночами снилися чудовi сни. Такi казковi та неповторнi.
  З хмарочосами, i палацами, з фонтанами, що йдуть на кiлометри вгору, з статуями, що рухаються, з храмами, на золотих куполах яких могло помiститися цiле мiсто. I ще багато чого.
  I це полегшувало перебування в чистилищi, i робило його не таким пекельним.
  Маргарита теж працювала... Їй до свободи все ж таки шлях легший i менший. Ось уже четверта сорочка закiнчилася. Якщо врахувати, що кожна нова шиється швидше, колишньої, то вважай половину шляху, вже пройдено i можна порадiти.
  Подумки дiвчина навiть заспiвала, звичайно, тiльки ворушачи губами;
  У країнi чудової правила принцеса,
  Був у неї величезний, свiтлий двiр.
  Слiдкував Господь з найжвавiшим iнтересом,
  I почалася бурхлива розмова!
  
  Але Сатана за нею ув'язався,
  Хотiв затiяти до весiлля розмову.
  Вiн дуже сильний виявився,
  Фактично ж ухвалив вирок!
  
  Що робити дiвцi царського крою,
  Куди податися i куди йти?
  Колись упала, у твердiй лайцi Троя,
  Не знаєш навiть ти, куди пiти!
  
  Красуня пустилася ось у дорогу,
  Але туфельок зламалися каблучки.
  Здавалося, що пройшла зовсiм небагато,
  Не можна зiбрати знайомi очки!
  
  Принцеса ось боса побiгла,
  Збиваючи п'яти голi всi у кров.
  Її нечистий скинув iз п'єдесталу,
  Але вона вiрить у Господа любов!
  
  Iде вона боса по камiння,
  I морозить холодний мерзенний дощ.
  Серця дiвчата закликають до помсти,
  А вiтер холоднечi викликає тремтiння!
  
  Принцеса вона багато боялася,
  Хоча з царської сили її тiло...
  Адже в царствi все так надто встояло,
  Що здається, забув її Господь!
  
  Тодi дiвчинка стала рушницею,
  У лахмiттi носить воду на гору.
  Спiває за грошi сумнi коломийки,
  I вiрить, що врятує мрiю!
  
  Вона знайти хотiла собi принца,
  Вона хотiла юнака-красу.
  Але всi навколо її смiються обличчя,
  На п'єдестал Богиню пiднесу!
  
  Принцеса ходить навiть по морозу,
  Залишивши слiд витончений на снiгу.
  Вона i в серцi своєму носить троянду,
  I я її в поему збережу!
  
  Босi нiжки дiвчини замерзли,
  Але в чистому серцi у неї пожежа.
  I крижинкою стали у дiвчинки сльози,
  Її такий великий, мудрий дар!
  
  Нi, не соромтеся лицарi лихi,
  Господь не дасть дiвчинцi померти.
  Зiгрiють нiжки ангели босi,
  I не пристане до дiвчини тiєї смертi!
  
  Всевишнiй вказує шлях спасiння,
  Вiн дасть дiвчинцi радiсть i спокiй.
  I хочеться часом тобi помсти,
  Але знатимуть ангели з тобою!
  
  Ось дiвчина кучугури минули,
  Растав пiд променями пекучий снiг.
  I можна навiть раю бачити дали,
  Прийде до принцеси скромний той успiх!
  
  Ось юнака побачила дiвчисько,
  I злилися в поцiлунку так вуста.
  I голосок красунi дуже дзвiнкий,
  Вона багата, хоч боса!
  
  Ну, нарештi, вони зiграли весiлля,
  У них дiти щасливо народилися.
  Ту дочку, що старше нарiкають Настю,
  I життя пре вгору, i нi секунди вниз!
  Тут слова принцеси перервало гавкiт собак. Велика група вершникiв наближалася до її сховища.
  Маргарита вискочила назовнi i вклонилася. Чотири сотнi вершникiв пiд'їхали до її оселi. Собаки заспокоїлися, побачивши дiвчину i всi стихли. З'явився i головний, у цьому випадку це був чудовий юнак iз короною. Вiн побачив дiвчину... У жебраку, але з золотим волоссям, з босими, точеними нiжками, стрункою фiгурою.
  I як це скромне вбрання йшло Маргарiтi. Наскiльки воно пiдкреслювало принаднiсть її ангельського обличчя. Тим бiльше, сукня вже вибухнула, i голi ноги були видно цiлком. А вони такi в неї гарнi, мускулистi та засмаглi. Не те, що у придворних дам, або худi як сiрники, або запливли жиром немов сосиски.
  Нi, це були мускулистi ноги, сильнi, з дуже виразною i рельєфною формою. I ступнi у дiвчини дуже гарнi. Немаленькi, але й невеликi, якраз такi, щоб бути витонченими, з рiвними, гострими пальчиками. А огрубiла пiдошва, навiть робить вигин п'яточки витонченiше. Талiя у Маргарити тонка, i крiзь лахмiття просвiчує плитковий прес. Що теж незвичайно для придворних жiнок.
  Юний король був у шоцi, i вигукнув:
  - Любов моя! Ти чарiвна!
  Маргарита ледь не вiдповiла, але тут схаменулась, i впала собi на рот!
  Юний король здивувався:
  - Нiма ... Ось чарiвнiсть! Тодi я тебе точно беру за дружину! Все життя мрiяв про нiму дружину!
  Кардинал, що їхав поряд з королем, похмуро помiтив:
  - Зазвичай королi одружуються з вигодою! Навiщо вам ця жебрачка!
  Юний король усмiхнувся i вiдповiв:
  - Саме так! Я досить багатий, i могутнiй, щоб одружитися з кохання! I така моя воля! Хай буде моєю нареченою!
  Маргарита вклонилася i жестом попросила взяти кропиву з сорочками.
  Юний король здивувався i запитав:
  - Що ти хочеш? Якщо не вмiєш говорити, то хоч би напиши!
  Кардинал засмiявся:
  - Та ця жебрача нiма!
  Маргарита енергiйно замотала головою на знак заперечення. Писець засунув їй пергамент. Дiвчина накидала:
  - Дуже прошу дозволити менi взяти кропиви та сорочки, це дуже важливо i вiд цього залежить життя дорогих менi людей!
  Юний король усмiхнувся ще ширше i помiтив:
  - Ось це дружина! I мовчить, i водночас iз нею можна спiлкуватися!
  Маргариту посолили на коня, i вона поїхала разом iз королем. Вiн був красивим, дуже молодим, але водночас широкоплечим i сильним. Маргарита була б рада за такого вийти замiж, але ... Чи зможе вона дошити сорочки i позбутися влади Люцифера.
  Це затьмарювало її серце. З iншого боку, та такий щасливий їй випав випадок. Може, нарештi, вона хоч поїсти що-небудь, крiм ягiд, яблук та риби. Та й рибу зловити непросто. А ще хочеться хоч трохи хлiба.
  Маргарита дуже хотiла заспiвати вголос, але не можна. На жаль, жорстка в неї мiсiя.
  Подивилася на свою босi нiжки... Тут король наказав:
  - Видайте їй чоботи! Або черевички. Не личить дружинi короля бути босою!
  Кардинал помiтив:
  - Ваша величнiсть... У мене є сукня та туфлi якраз для такого випадку, якщо вашiй величностi буде завгодно пiд час полювання потiшити з якимось iз дiвчат! Але брати за дружину жебрак...Це...
  Молодий король логiчно зауважив:
  - У неї такий витончений почерк, почерк знатної панi! Думаю, що дiвчина це може навiть принцеса, яка виконує обiтницю перед Богом! Тому моє рiшення непохитне. Весiлля зiграємо якнайшвидше.
  Кардинал зiтхнувши вiдповiв:
  - Ваша королiвська воля закон, але.... Чує моє серце, ми ще пошкодуємо про це.
  Серж поки що працював у чистилищi. Точнiше вiн уже повнiстю увiйшов до робочої колiї. М'язи його змiцнiли вiд постiйної важкої роботи i стали, як лита сталь. Хлопчик тепер стали своїми. Вони перемовлялися в пiвголосу, i навiть якщо дияволицi дозволяли - спiвали.
  У чистилищi майже нiчого нового, крiм рiдкiсних новачкiв. Їх зазвичай голять наголо i ставлять тавро. I їм дуже важко в першi днi, поки юне тiло не звикне до навантажень. Дорослi душi одержала тiла пацанiв, рокiв близько тринадцяти. Це традицiя. Видно в цьому вiцi найбiльш гнучка психiка i в таких тiлах пiдлiтки швидше звикають до неволi i рабської працi.
  Крiм того, юне тiло впливає на свiдомiсть, i коли органiзм звикає до фiзичного навантаження, то невiльники не так страждають. А як дiти посмiхаються i веселяться, вiд працi. Добре дiтям, вони майже завжди у пiднесеному настрої, навiть якщо у неволi чи у в'язницi. Ось i Серьожа впiймав, себе на думцi, що вiн у рабствi майже не страждає. Хiба що нудно, але поговорив iз друзями, i ось тобi веселiше, i час швидше минає.
  Маргарита теж начебто здобула щастя. Спить у розкiшному лiжку, харчується найвишуканiшими стравами, носить дорогий одяг та прикраси.
  Iнодi навiть дає поради мiнiстрам, письмово, звичайно ж.
  Весiлля було дуже пишним, на нього з'їхалися й iншi королi. Хiба батько не з'явився. I якi феєрверки при цьому були, i такий салют та гуляння влаштували.
  I народ трiумфував, i всiм було весело.
  Єдине, що псувало Маргарiтi настрiй, це те, що доводилося ще дошивати сорочки. Без цього їй не знайти спокою. Шила дiвчина уривками, частiше ночами. Не поспiшала, але робота рухалася... Залишилось ось уже двi сорочки...
  Але скiнчився запас кропиви, яку Маргарина нарвала наперед, i припасла. I довелося їй йти на цвинтар.
  Дiвчина пiшла в однiй сорочцi та боса... Розраховуючи на безшумнiсть.
  Але кардинал велiв стежити за нею. Дiвчина прийшла на цвинтар, а навколо крутилися вiдьми. Але вони не посмiли торкнутися принцеси. Тiльки шипiли i крутилися.
  Дiвчина нарвала кропиви. Вона їй здалася не такою вже й пекучою. Щоправда, нiжки вже не такi грубi, трохи розм'якшилися мозолi. Маргарита набрала скрiпивши зуби кропиви i повернулася назад.
  Про це шпигуни донесли кардиналу. А той розповiв королевi.
  На той час монарху вже набридла мовчазна дружина. Новизна вражень зникла. Вона була привабливiша у бiдняцькiй сукнi, нiж у мереживах. I король вирiшив, що треба буде подивитись усе самому.
  Маргарита якийсь час шила одинадцяту сорочку. I на цвинтарi не ходила. Але на останню дванадцяту сорочку в неї не вистачило кропиви. Це так сумно. I колишнiй молодiй королевi знову йти на цвинтар.
  А король уже чекав на це. Дозволивши королевi набрати бiльше кропиви, її пустили до палацу... I тут же заарештували.
  Ось вона в однiй сорочцi та боса постала перед придворними. Кардинал оголосив:
  - Це жiнка вiдьма! Вона ходила вночi на цвинтар i рвала кропиву!
  Придворнi завмерли i дивилися на короля. Той, не вiдриваючись, дивився на гарну дiвчину. Як вона привабливо виглядає в однiй бiлiй сорочцi та боса. От би ще подивитися, на таку красу пiд тортурами.
  I король оголосив:
  - Нехай наш святий кардинал проведе перевiрку, що вона вiдьма!
  Кардинал кивнув i дiстав гостру, довгу i товсту голку, зазначивши:
  - Вона змащена спецiальним розчином з отрути василiска. Якщо колють людину, то вона вiдчуває жахливий, нестерпний бiль. Але для вiдьми це лише лоскiт! От i перевiримо її!
  Зал схвально зашумiв: "закричати може й нiма".
  I князь церкви пiдiйшов до Маргарити. Та зблiдла вiд страху, голка з черепом виглядала надто зловiсною. Кардинал грубо тицьнув кутку дiвчинi в гомiлку. Бiль був жахливий, але перед очима Маргарити майнуло личко Сержа та iнших дiтей. Нi, їх не можна зраджувати. I дiвчина стиснула зуби. Кардинал знову вдарив голкою. Бiль пронизав королеву з новою силою. Дiвчина стиснула зуби ще сильнiше. Її нiби били кувалдами. Так це все по-пекельному.
  Кардинал тицяє в неї голку i шипить:
  - Та кричи ти! Кричи! Звiдки в тобi стiльки мужностi!
  I ось пiсля чергового уколу хвиля мороку накрила Маргариту.
  Маргарита пiсля тортур лежала непритомна в в'язницi. Юному королевi стало шкода дiвчину, i вiн наказав:
  - Киньте їй зiбрану кропиву та сорочки, нехай дошиє!
  Дiвчинi жбурнули одинадцять сорочок з кропиви, i пекучий оберемок. Маргарита прийшла до тями i насилу встала. Її обличчя було блiдим. Коли тебе колють голкою просоченою отрутою василiска, це просто нестерпне катування, i моторошний, нi з чим незрiвнянний бiль.
  Кат з усмiшкою повiдомив:
  - Можеш, шити свої сорочки, завтра вранцi тебе спалять на багаттi!
  Дiвчина з навмисною байдужiстю кивнула i притягла до себе гiрку кропиви. Почала розмочувати її. Кат передав голку. Так жити не дуже зручно. А треба встигнути за нiч. Часу лишилося мало.
  Маргарита, забувши про бiль, зосереджено працювала. Вона працювала з усiх сил, навiть не вiдволiкаючись на те щоб з'їсти тюремного хлiба, i випити води з глека.
  А Сержа тим часом пороли. Хлопця вирiшили висiкти за зайву балаканину. Пiднялися на дибу, i чотири дияволицi лупили його батогами. А потiм до босих нiг хлопця пiднесли вогонь. Серьожка заволав.
  Бiль був жахливий... А плюс ще й повiдомили чорти, що ще сто рокiв йому додали перебування в рабствi чистилища.
  Хлопчик зрозумiв, що вiн у пастцi. I що тепер вiн ризикує нiколи не вийти з рабства. I гiрко заплакала.
  Пiсля порки та тортури, дияволицi змастили його якоюсь чарiвною олiєю та хлопчиськом, через половину години майже зцiлився. Пiсля цього його знову погнали на роботу.
  Тепер трудитися стало важче, тому що давило усвiдомлення того, що ти в цьому пеклi назавжди. I це гидко i сумно. Одна втiха, що тут тобi старiсть не загрожує. I те слабке.
  Вiтя, бачачи стан Сержа, прошепотiв:
  - Не бiйся! Ми щось обов'язково придумаємо!
  Сергiй вiдзначив:
  - Через сто столiть!
  I хлопчаки дружно розсмiялися. А дияволицi стали наносити по них удари батогами. I iстерично верещали;
  - Працюйте, працюйте! Працюйте!
  Дiти старалися та йшли. Багато хто з них провiв у чистилищi столiття, а деякi й тисячi рокiв. I як вирватися з пекла? На нiч їх заковують у кайдани. I найголовнiше охороняють вовки-перевертнi. У яких абсолютний нюх, i при цьому надприродна швидкiсть i сила в десять разiв перевершує звичайного вовка. А наглядачок-дияволиць трохи бiльше, нiж малолiтнiх в'язнiв.
  Серж навiть думав влаштувати повстання. Але чи зможуть хлопчики з кирками впоратися? I головне, чи далеко вони пiдуть iз чистилища?
  Але спробувати не заважало. Адже їх за це до смертi не вб'ють, а шрами i опiки заживуть. Ось тут все швидко гоїться, i м'язи стали мiцними як сталь.
  I хлопчик вирiшив обговорити пiд час, вiдведений на сон бунт.
  Втiм, уночi у колодках пацани без особливого ентузiазму зустрiли iдею.
  Найстрашнiший iз них, що пробув уже десять тисяч рокiв у чистилищi хлопчика Макрон, iз сумнiвом вiдповiв:
  - Думаєш, у нас не було бунтiв? Ти один такий розумний знайшовся! Тому я тягну ярмо вже десять тисяч рокiв, що вистачило дурницi взяти участь у повстаннi. Тут якщо ми повстанемо, у хiд пiде бойова магiя, i ми просто, навiть якщо оглушимо кирками, дияволицi застигнемо. А потiм на нас чекатимуть жорстокi тортури i найголовнiше за бунт додають сто столiть чистилища! Нi, краще тягнути лямку i радiти, що в тебе є назавжди прекрасне здоров'я, що не болять i не гниють зуби, що немає алергiї та iнших хвороб, i що тебе не позбавили права дихати i розмовляти i бачити сни!
  Вiтя згiдно кивнув:
  - Магiя диявол позбавляє нас шансiв! Цьому мiсцю майже мiльйон рокiв, i якби було так просто в ньому бунтувати... А iнодi на свободу нашi хлопцi виходять. Їх вiдправляють до армiї, подарувавши на виходi гарну форму! Тож терпи, можливо ти потрапиш до ангельського полку, вiдпрацювавши в чистилищi всi свої грiхи.
  Серж знизав плечима i вiдповiв:
  - Ну добре! Я ще подумаю над цiєю проблемою! А поки що спати! Ранок вечора мудрiший!
  Ну, хлопчик, у всякому разi, спав своїм здоровим, мiцним сном сильної, дитячої справи.
  А ось Маргарита всю нiч не заплющила очей, працювала над останньою сорочкою. I ось уже ранок i до неї в камеру ввiйшли кати. Дiвчина лише кивнула їм i продовжувала в'язати. Потрiбно встигнути. Часу так мало. Вона була лише в сорочцi. Кат навiть обрiзав її кiнцi, щоб краще були виднi прекраснi, з ще не встиглим зiйти засмагою ноги королеви. Поки що вона ще королева, бо розвести їх мiг лише Римський тато.
  Маргариту вивели з в'язницi, пiдняли схiдцями. Кат хотiв обрiзати волосся, але старший лакей прорепетував:
  - Його величнiсть заборонив псувати її зачiску!
  Кат кивнув:
  - Зрозумiло! Тим краще, гарно горiтиме!
  Вiд цих слiв Маргарита ще бiльше зблiдла, але не промовила й звуку. Лише личко стало у королеви бiлiшим, а очi яскравiшими.
  Ось її й пощастило... Босi нiжки скутi ланцюгом... На шиї у дiвчини теж ланцюг. Чудове золотисте волосся розпущене по плечах. Напiвпрозора сорочка майже не приховує принад. Голi ноги прекраснi та босi, Маргарита намагається машинально пiджати.
  Вона саме втiлення невинностi. А така гарна. Люди гудуть, хлопчаки свистять, i на неї дивляться, не вiдриваючи погляду.
  А Маргарита все в'яже собi сорочку. Її везе якась жалюгiдна шкапа на вiзку, i це дає виграти час. Маргарита в'яже i беззвучно шепоче молитви.
  Одна з бабок проревела:
  - Вiдьма! Бачите, як вона бурмоче!
  Iнша бабця гаркнула:
  - Та не молитовник у неї в руках!
  I крики на все горло:
  - Спалити вiдьму! Спалити вiдьму!
  У Маргариту летять гнилi овочi та тухлi яйця. Глава варти кричить:
  - Годi! Або я накажу лучникам стрiляти!
  I натовп заспокоюється!
  Нарештi вiз пiд'їжджає до ешафоту. Маргариту знiмають iз воза, миготять її голi, круглi, рожевi п'ятки. Вона повiльно, але твердо пiднiмається на ешафот. Складений у в'язанки хмиз, величезний кат iз смолоскипом у руках. Все готово.
  В особливiй ложi сидить король iз вельможами. Праворуч вiд нього кардинал. Навколо повно варти. Площа для страт готова. Не припиняючи в'язання, Маргарита став поряд iз стовпом. Помiчник ката, теж величезний здоровань у червоному балахонi схопив дiвчину за плечi i притулив до стовпа.
  Годинник на вежi почав бити... Настав час страти... По зблiдлих щоках Маргарити потекли двi сльози. Швидше за її життя кiнець, i вiн помре в полум'ї багаття, адже це так боляче, i разом епiчно.
  Кардинал шепнув королевi на вухо:
  - Пора ваша величнiсть! Настав час пiдпалювати!
  Король сказав:
  - Глашатай зачитай звинувачення та вирок церковного суду!
  Знову вiдстрочка, i Маргарита почала в'язати ще iнтенсивнiше.
  Глашатай читав повiльно, i пунктiв звинувачень було королевi багато, включаючи подружню зраду. Маргарита, почувши подiбне, вiдкрила, було, рота i хотiла, вiдповiсти.
  Але вчасно згадала, що повинна мовчати, i зусилля стиснула щелепи, i почала в'язати сорочку з кропиви ще швидше.
  Нарештi читання закiнчилося.
  I був оголошений вирок:
  - Спалити королеву на багаттi!
  Кат, якому набридло тримати в правiй руцi запалений факел, узяв у лiву руку батiг i огрiв, нею Маргариту по голих ногах. Дiвчина здригнулася, але промовчала. Хоча удар був сильний, i луснула, шкiра запала кров.
  Кардинал шепнув королевi:
  - Настав час вiддати наказ почати страту ваша величнiсть! Вже i кат та публiка зачекалися!
  Король люто вiдповiв:
  - Це твiй суд, ось ти й вiддай!
  Кардинал прорепетував:
  - Пали кат! Пали її!
  Кат спочатку пiднiс смолоскип до босих нiг Маргарити, йому дуже хотiлося, щоб нiма закричала.
  Обличчя у королеви з блiдого стало червоним вiд болю, вона так мiцно стиснула щелепи, що закапала кров iз куточка рота. Але надлюдською зусиллям стримала крик.
  Кат посмiхнувся. Його два помiчники закрутили ланцюги на дiвчинi. Але навiть прикута до стовпа Маргарита не просила в'язання.
  I тодi кат пiдпалив хмиз. Його просочили смолою i сiрою, i полум'я розгорялося швидко, торкнувшись оголених нiг королеви... Дiвчина зблiдла, її багряне вiд страждань личко стало бiлiшим за крейду, голова впала на бiк, але руки продовжували в'язати. А полум'я здiймалося все вище.
  I тут виникло повiтря дванадцять перлинного кольору лебедiв. Вони замахали крилами i полум'я згасло. Маргарита пiдвела голову i прошепотiла:
  - Здiйснилося!
  I з несподiваною силою стала кидати у лебедiв сорочки. I тi стали перетворюватися на прекрасних юнакiв та хлопчикiв.
  У тому числi виникла вже знайома фiзiономiя Сержа. Хлопчик був у ошатному костюмi принца, у чоботях зi шпорами. I стукнувши каблучками, захоплено промовив:
  - Нарештi я вiльний i не раб!
  Вiтя теж був поруч iз ним у ошатному одязi i помiтив:
  - П'ятсот рокiв я не носить нi штанiв, нi взуття!
  Дванадцятьох хлопчикiв звiльнилося з чистилища. Ланцюги, що сковують Маргариту, лопнули.
  Натовп загудiв:
  - Вона свята! Вона невинна!
  Маргарита вимовила громовим голосом:
  - Тепер я можу говорити! Влада Люцифера над планетою Земля скiнчилася.
  I прямо на очах стали розквiтати чудовi троянди. А люди похилого вiку i старi з старими, перетворюватися, на красивих юнакiв i дiвчат.
  Навiть старий кардинал, перетворився на хлопця рокiв п'ятнадцяти, пiдстрибнув i вiдзначив:
  - До бiса старi болячки! Я тепер можу та хочу танцювати!
  I нарештi людство набуло радостi та щастя.
  
  ДОПОМОГА ХЛОПЧИКУ-КИБАЛЬЧИШУ
  Дванадцятирiчний пацан опинився в лапах буржуїв. I головний буржуїн наказав:
  - Зробiть цьому Хлопчищу-Кiбальчишу найстрашнiшу муку, що є на свiтi.
  I хлопця вiдвели до тортур. Зiрвали штани та сорочку. Пiдняли голяка на дибу. Хлопчик-герой стиснув зуби, коли йому перевернули руки в плечах, i промовчав.
  I головний кат обрушив на хлопця свiй батiг. Шкiра на спинi у хлопця лопнула, i полилася кров. Хлопчись-Кiбальчиш важко дихав, але стримував крики.
  Генерал крикнув:
  - П'ятку йому пiдсмажити!
  I розпечене залiзо торкнулося босої пiдошви хлопця. Хлопчиш-Кiбальчиш скрикнув, але прикусив губу. Треба терпiти. Запахло паленим м'ясом. Кат палив розпеченим залiзом пiдошву частинами, i бiль йшов поштовхами. Хлопчиш-Кiбальчиш терпiв, скрипiв зубами, але вперто мовчав.
  Ось розпечене залiзо вп'ялося в iншу, дитячу пiдошву хлопчика. Потiм кати пiднесли смуги розжареного залiза i до грудей вiдважного пацана, припалили ... Хлопчиш-Кiбальчиш знепритомнiв вiд больового шоку. Його привели до тями, виливши вiдро крижаної води.
  Потiм катування продовжилося. Цього разу хлопчика стали бити розпеченого дроту, а до рук, нiг, чоловiчої досконалостi приєднали електроди. I пустили струм... Хлопчись-Кiбальчиш завив вiд дикого болю. Його перекосило. Але хлопчик все одно нiчого не сказав. Хоч i катували його дуже по-звiрячому.
  Навiть струм не змусив його заговорити. Пропускали через гiднiсть та п'яту точку розряди. Хлопчик втрачав свiдомiсть, його знову приводили до тями. Але й це не могло розв'язати мову. А вже наступала Червона Армiя та громила буржуїв.
  Тодi Мальчиша-Кiбальчиша каналом часу вiдправили, в альтернативну iсторiю Третього Рейху в пiдвали гестапо.
  В альтернативнiй iсторiї Марсель не розбився у лiтаку. Адже вiн не був збитий, а зазнав аварiї випадково. А тут лiтаючий ас номер один змiг вижити i продовжив набирати рахунки. Здавалося один льотчик, хай навiть такий видатний, як Марсель, змiнити хiд iсторiї не може. Але все-таки збив цей великий ас лiтак iз Монтгомерi - найкращим англiйським полководцем. I в результатi Роммель наприкiнцi серпня, на початку вересня розгромив англiйськi вiйська в Єгиптi.
  Здобута перемога дозволила вийти до Суецького каналу та перекрити англiйцям шлях у море. Союзники все ж таки спробували висадитися в Марокко, i просунутися в Алжир. I там теж були битi, i Роммель узяв у полон понад сто п'ятдесят тисяч американських солдатiв. Пiсля такої нищiвної поразки шокований Рузвельт погодився на укладання перемир'я. Черчiлль теж не захотiв воювати без Америки.
  I ось захiдний фронт зачинився. Зазнавши поразки пiд Сталiнградом, i частково вiдновивши фронт пiсля контрудара Майнштейна, гiтлерiвцi почали готувати наступ на Курськiй дузi.
  Крiм "Тигрiв", "Фердинандiв" та "Пантер", у них з'явилися i танки "Лев". Однак Гiтлер наполягав i на випробуваннi "Мауса". Цей танк дуже скептично оцiнювався вiйськовими фахiвцями.
  Марсель, довiвши кiлькiсть збитих лiтакiв до трьохсот, був повторно нагороджений Лицарським Хрестом Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Ставши першим воїном Третього Рейху, який має одразу двi такi нагороди. А тепер Марсель воював на схiдному фронтi. Його називали росiяни чорним дияволом. Вiйна у повiтрi тривало.
  Гiтлер зволiкав з наступом. Вiдсутнiсть бомбардувань союзникiв дозволило нiмцям виконати плани з виробництва "Пантер" та "Тигрiв", а навiть запустити до серiї "Лев", вагою дев'яносто тонн. Цей танк був формою схожий на "Пантеру", але бiльше i гарматою калiбру 105- мм 70 ЕЛ. Ця зброя брала радянськi танки з великої дистанцiї, але робила лише п'ять пострiлiв за хвилину. Плюсом "Лева" було похило розташування бронi, i особливо бортiв, що пiднiмало його живучiсть. Зате ходовi якостi були неважливi, нижчi за будь-яку критику.
  Поява "Мауса" нiмцям принципово нiчого не давала. Але Гiтлер хотiв його випробувати i знову вiдклав наступ.
  Тодi 1 серпня 1943 року радянськi вiйська рвонулися в бiй самi. Гiтлерiвцi чекали на це, i зустрiли противника залiзною обороною.
  Вони мали час, щоб змiцнитися. Крiм того з Францiї та Балкан було перекинуто додатковi сили, якi замiнили iталiйцi та болгари.
  Нiмцi нарощували випуск лiтакiв. На фронтi з'явився МЕ-309. Висока швидкiсть i потужне озброєння: три авiацiйнi гармати 30-мiлiметрiв калiбру i чотири кулемети 14-мiлiметрiв.
  Нова машина ще швидкiсна до 740-кiлометрiв i дуже небезпечна. Щоправда, зросла вага знижувала маневренiсть, особливо горизонтальну, але потужне озброєння дозволяло збивати радянськi лiтаки з першого заходу.
  I Фокке-Вульф вирiзнявся i швидкiстю та мiццю озброєння. З'явився у нiмцiв i Ю-288, бомбардувальник здатний нести у нормальнiй версiї чотири тонни бомб, а в перевантажувальному цiлих шiсть. Ось як вiн трощив Червону армiю.
  Бої розгорнулися запеклi. Нiмцi трималися, вiдбиваючи атаки радянських частин. Червона армiя кидалася на супротивника i видихалася.
  Пробити Майнштейна на пiвднi не вдалося - нiмцi були сильнi та готовi. Лише орловському напрямi утворилися вклинювання. Нiмцi билися дуже вперто.
  "Пантера" показала себе чудовим танком оборони. У вереснi почала надходити i "Пантера"-2, з бiльш товстою бронею. Втiм, цей танк не виправдав себе. Бiльш важкий, вiн був гiрший у оборонi, так втрачав маневренiсть. Щоправда, краще захищено. Особливо у лоб i частково в борт. Плюсом "Пантери"-2 можна назвати бiльший кут нахилу бронi, що пiдняло живучiсть танка, особливо у зустрiчнiй битвi.
  Нiмцi абияк утримали фронт... Марсель довiв число збитих лiтакiв до п'ятисот, за що був нагороджений новим орденом Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Так що Марсель пiднявся, як льотчик-ас, дуже високо.
  Марсель став справжньою легендою неба. I його боялися, i водночас дуже поважали. У тому числi й червонi командири. А Сталiн навiть призначив за його голову нагороду: мiльйон золотих рублiв.
  Нiмцi не тiльки змогли зупинити червоний наступ, а й самi завдали контрудару, коли радянськi вiйська видихнулися. I в результатi прорвали оборону, обiйшовши Курськ, замкнули казан. У полон потрапило понад пiвмiльйона радянських солдатiв. Червона армiя зазнала нищiвної поразки i виявилася знекровленою. Але бої затяглися до пiзньої осенi. I нiмцi змогли лише пiдiйти до Воронеж.
  На зиму дивлячись, фашисти наступали остерiгалися, i засiли в щiльну оборону.
  Зазнавши великих втрат, Сталiн став обережним. Вiн узимку формував новi дивiзiї, намагався наростити випуск технiки. Розраховували радянськi генерали на новi танки Т-34-85 i IС-2 з бiльш потужними гарматами. Потрiбно було протистояти нiмецькому залiзу.
  Гiтлерiвцi поки що не зовсiм визначилися зi стратегiєю вiйни. "Пантера"-2 пережила модернiзацiю, у неї встановили бiльш вузьку вежу, посиливши захист, крiм того був встановлений двигун у 900 кiнських сил, що помiтно пiдняв ходовi якостi машини.
  "Тигр"-2 з'явився в бiльш досконалiй модифiкацiї з двигуном 1000 кiнських сил. I ця нiмецька машина бiльш-менш успiшно боролася на фронтах.
  Але найбiльше змiнився "Лев". Новий танк "Лев"-2 мав змiщену назад вежу, що дозволило встановити трансмiсiю i двигун разом i спереду танка, значно знизивши його висоту, заощаджуючи на кадарному валi. "Лев"-2 ущiльнився, i його вага впала до сiмдесяти тонн, що за нового двигуна в 1000 кiнських сил забезпечувало непоганi ходовi якостi машини. А броня навiть стала ще по бортах товщi, досягнувши 120 мм. Iстотно додав, треба сказати "Лев"-2.
  У небi у нiмцiв у серiї МЕ-262 машина реактивна та живуча, з потужним озброєнням. З'явилися i ХЕ-162 - лiтак простий у виробництвi, дешевий, легкий, маневрений, але досить складний в управлiннi. Цiй машинi не судилося стати народним винищувачем. Але деякi аси на нього пересiли. Особливо вдалою дана модель виявилася для Хаффмана, який змiг на нiй так швидко набирати рахунки, що став другим пiсля Марселя, що перевищив показник у п'ятсот збитих лiтакiв.
  Радянськi льотчики тепер поступалися кiлькiстю нiмцiв. Поява ЯК-3 затрималася в серiї через нестачу якiсного дюралю, також i ЛА-7, який до серiї поки що не надходив. Основним винищувачем став простий у виробництвi ЯК-9, який програвав нiмцям. Вдалим виявився фашистський лiтак ТА-152, еволюцiя Фокке-Вульф, який мучив радянськi машини та збивав їх масою.
  Червонiй армiї доводилося важче... Ось нiмцi використовуючи великi маси танкiв, перейшов у наступ у напрямку Сталiнграда. Бої велися кровопролитнi. У вiдповiдь Сталiн розпочала наступ у центрi, але не змiг пробити ворога.
  Нiмцi панували в повiтрi i могли бомбити радянськi вiйська. I танки Червоної армiї атакували штурмовики. I це йшло у дуже тяжких умовах, коли не було допомоги вiд союзникiв. А фашисти собi пресували.
  Ситуацiю ускладнило вступ у вiйну Туреччини. Один з османських генералiв пiдкуплений нiмцями наказав обстрiляти радянськi вiйська на кордонi i перейти в наступ. I цим поставив керiвництво Туреччини перед фактом. Внаслiдок чого вiдкрився другий фронт. I розгорнулася велика вiйна у Закавказзi.
  У ходi боїв у небi велику ефективнiсть показав реактивний бомбардувальник "Арадо", якого росiйськi льотчики не могли навiть наздогнати. I це теж позначалося пiд час битв.
  Нiмцi дiйшли до Сталiнграда i там ув'язнули. Але вони ще змогли прорватися до Каспiйського моря i вiдрiзати Кавказ по сушi. I це вже безумовно успiх.
  Сталiн страшенно нервувався... Його Червона Армiя програвала вiйну. Кавказ був на межi втрати. Потрiбно було сильне рiшення, i пiдступний диктатор запропонував Гiтлеровi мир. Причому погоджуючись вiддати весь Кавказ i провести кордон по лiнiї Сталiнград, Астрахань. I далi за кордоном вже завойованим нiмцями, плюс ще й виплата щорiчної данини - хлiбом, бавовною, нафтою та iншою сировиною. Крiм того, Сталiн просив залишити СРСР Ленiнград i зняти блокаду в обмiн на великi територiї в Карелiї i на додачу до Мурманська.
  Гiтлер цi умови прийняв, але зажадав ще Архангельськ, i кордон до Саратова включно, i навiть великих розмiрiв данини. Сталiн погодився на це. I ось нiмцi повернули собi всiх вiйськовополонених та отримали Баку з величезними запасами нафти.
  Вiйна Сходi закiнчилася об'єктивно перемогою Нiмеччини. Про що й верещав Геббельс.
  Але в СРСР говорили про велику перемогу та мудрiсть Сталiна, що зумiв зберегти радянську державу у виключно важких умовах. Коли його покинули союзники, i довелося битися з усiма Європою та половиною Африки.
  Гiтлер тепер виявився перед вибором: остаточно замиритися iз Заходом, i перетравлювати вже чималi, колосальнi завоювання, що не поступаються Чингiсханiй iмперiї, або продовжити вiйну з Америкою та Британiєю. Тим бiльше, треба рятувати Японiю.
  Союзники вiдмовилися вiд пропозицiї Гiтлера зупинити вiйну з Японiєю та укласти мир, залишивши те, що вже захоплено. Тож у 1945 роцi вiйна вiдновилася з новою силою.
  Гiтлер почав наступ у трьох напрямках. З Кавказу на Близький Схiд, а далi на Iран та Iндiю. З Єгипту вгору рiчкою Нiл, на Судан i далi на пiвдень. З французьких володiнь на Конго i далi на пiвдень на ПАР. А в ПАР багато бiлих нiмецького походження, якi очiкують на звiльнення. I туди рухаються нiмецькi вiйська. Головна проблема для Гiтлера те, що треба долати численнi природнi перешкоди. А англiйськi та американськi вiйська вермахту не конкуренти.
  Тим бiльше в сорок п'ятому роцi, нiмецькi конструктори нарештi зробили вдалий та досконалий танк Е-50.
  Його ходова частина вийшла дуже прохiдною i досить легкою, i дешевою у виробництвi та легкою у ремонтi. Товщина бронi була як у Тигра-2, але з великими нахилами броньових листiв, що пiднiмало живучiсть. Висота танка зменшилася до двох метрiв за рахунок ущiльнення системи компонування. Двигуни та трансмiсiя розташовувалися разом i поперек, а коробка передач на самому двигунi. Е-50 був озброєний скорострiльною гарматою 88-мiлiметрiв у 100 ЕЛ довжиною ствола, що робить по дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Найважливiше, що вага цього танку зменшився до сорока семи тонн, що поряд з двигуном потужнiстю 1200 кiнських сил, дозволило цiй машинi буквально лiтати.
  Е-50 вiдразу ж сподобався всiм вiйськовим, i вони вiддали перевагу перед "Пантерою"-2. Цей танк ще продовжувало модернiзуватися з установкою гармати 88-мм, але був знятий з виробництва на користь бiльш ефективного Е-50.
  Нiмцi наступали на рiзних напрямках. I мiсцеве населення їх пiдтримувало. Перемоги слiдувала одна за одною. Англiйцi та американцi були слабшими за числом, i гiршими за якiсть вiйськ i тому безнадiйно програвали.
  Протягом сорока п'ятого року, Третiй Рейх взяв пiд контроль всю Африку, Азiю, включаючи Iндiю i до Бiрми, захопленої японцями, i Близький схiд.
  А на саму Британiю розпочався повiтряний наступ. Реактивна нiмецька авiацiя била англiйцiв та американцiв... А влiтку 1946 року, було здiйснено висадку десанту, яка пройшла успiшно та Британiя впала.
  А восени 1946 року була захоплена i Iсландiя.
  Вiйна вже перейшла на США. I виявилася досить затяжною. Необхiднiсть перекидати вiйська через океан, звичайно, створювала проблеми.
  I Америка чинила опiр довго i вперто. Ще три роки тривала вiйна зi США, поки не було взято Вашингтон i Америка пiдписала капiтуляцiю.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. I можна здавалося насолоджуватися свiтом.
  Але Гiтлер напала 1955 року на Японiю. Вiн хотiв прибрати свого останнього серйозного геополiтичного конкурента. Напав Гiтлер у день свого народження 20 квiтня. I це було цiкаве рiшення. У СРСР вже владу переважно захопив Микита Хрущов. I Микитка запропонував Гiтлеру воювати разом.
  Гiтлер погодився, але замiсть СРСР мiг розраховувати тiльки повернення пiвденного Сахалiну, ранiше захопленого Японцями i Курильську гряду, i навiть незначне зменшення данини.
  I ось СРСР вступив у вiйну з Японiєю. I знову все запалало. I звичайно ж, у кращiй редакцiї для Росiї, нiж ранiше. I перемоги здобували, Червоною Армiєю пiсля тривалого перiоду поразок та ганьби. I нарештi можна було доносити про щось приємнiше, нiж чергова ляпас, або розбита дивiзiя Червоної армiї.
  Але Японiя, яка не так досягла успiху в другiй свiтовiй вiйнi як Нiмеччина. I сильно поступаючись в економiцi та технологiях озброєнь, виявилася поваленою. Прискорило її поразку i використання гiтлерiвцями ядерної зброї з руйнуванням Країни Вранiшнього Сонця. Так закотилася зiрка самураїв.
  I Третiй Рейх пiдiм'яв пiд себе майже весь свiт... Залишався лише СРСР, нехай i урiзаному виглядi.
  I ось 20 квiтня 1958 року почався останнiй наступ фюрера. Вiн хотiв покiнчити з останньою, серйозною перешкодою на шляху до свiтового панування. I це серйозний намiр.
  При владi у СРСР Микита Хрущов. Якого майже всi вважають селищем i хамом, який i близько не стояв поряд зi Сталiним. I супермен та монстр Гiтлер.
  А до Москви зовсiм небагато i її переважаючi сили вермахту та пiрамiдальнi танки неодмiнно вiзьмуть. Надто вже нерiвне спiввiдношення.
  Але Гiтлер поки що живий... I шiстка юних воїнiв вирiшила, що треба його прикiнчити.
  I 1 травня 1958 року Олег Рибаченко та його команда атакували резиденцiю Гiтлера.
  I знову безсмертнi дiти рубають фашистiв мечами i свистять iз нiздрiв та пупкiв. Метають гранати босими ногами.
  I дiвчина з червоних соскiв викидають блискавки. I Мальчиша-Кiбальчиша Гiтлер особисто катує. Хлопчика одночасно: розтягують на дибi, капають на макiвку холодну воду, б'ють батогом iз розпеченого дроту по спинi, смажать п'яти вогником, i пропускають через тiло струм. Дуже жорстоке поєднання катувань. I сам Гiтлер особисто бере участь у тортурах Мальчиша-Кiбальчиша.
  Але Олег Рибаченко проривається через кордони i зносить голову ударом магiчного меча фюреру. Пiсля цього вимовляє:
  - Слава комунiзму!
  Маргарита рубає катiв i пищить:
  - Великим героям слава!
  I босими пальчиками нiжок кине вбивчої сили гранату з тирси, яка розриває масу фрицiв.
  I Олег Рибаченко починає спiвати, пишучи цiлу поему на ходу;
  Буде ера, ера комунiзму,
  Ми пiднiмемо гордий росiйський прапор...
  Розiб'ємо повiр яскраво фашизму,
  Довбаємо ми Гiтлеру в п'ятак!
  
  Наша вiра вiрте твердiше стали,
  I веде священний комунiзм.
  I за нас великий лiдер Сталiн,
  I ростемо i нi сантиметра вниз!
  
  За велич святої Росiї,
  Що здатна орди здолати...
  Сталiн наш велика мiсiя,
  I величезний росiйський знай ведмiдь!
  
  Ми величаємо всемогутнiм Роду,
  Може фрiцев разом перемогти.
  За Вiтчизну, щастя та свободу -
  Життя тендiтне як шовку знаю нитку!
  
  Не звикли, ми повiр боятися,
  Наша сила, росiян на вiки...
  Ми вмiємо дуже сильно битися,
  Буде свiтла Батькiвщина мрiя!
  
  Вiд Москви до Ленiнграда,
  Вiд тайги до сонячних морiв.
  Чекає на бiйцiв велика нагорода,
  Неосяжної Батькiвщини моєї!
  
  Захистимо тебе ми i розширимо,
  I пiднiмемо прапор вище дахiв.
  Заради нашої матерi-Росiї,
  А противник нехай отримає кукiль!
  
  За велич Батькiвщини боротися,
  Немов бурхливий, пекучий ураган.
  Ми повiр, завжди вмiли битися,
  Перейдемо повiр та океан!
  
  Всi ми можемо, це знаю точно,
  Чи зможемо вермахт вiрно перемогти...
  I своєю честю непорочною,
  Чи зможемо цей накат зупинити!
  
  Є у нас i Сонце, i квазари,
  Наймудрiший у Росiї цар...
  Нанесемо ми сильнi удари,
  I наказ такий, ти мудро прав!
  
  Ми повiсимо Гiтлера граючи,
  Все фашистом разом переможемо.
  I назавжди буде сонце травня,
  I над нами у златi херувим!
  
  Хлопцi, ми такi знай лихi,
  Зламаємо, будь-яку вiр орду...
  А дiвчата по снiгу босi,
  I смiються, у люту завiрюху!
  
  Комунiзму свiт повiр прекрасний,
  У ньому дiвчатам голим добре.
  На планетi буде мир та щастя...
  I строчить у хлопця долото!
  
  Ми такi воїни крутi,
  Зможемо i дракона здолати.
  Якщо навiть фрицi не тупi,
  Все одно порве їх усiх ведмiдь!
  
  Ми не будемо Гiтлера боятися,
  Дiвка п'ятою голою всадить у нiс.
  Стане фюрер просто паяцем,
  I бiльше, знати не дорiс!
  
  А дiвчата босi такi,
  Люблять снiгом, п'яти лоскотати...
  I в iм'я Матерi-Росiї,
  Ми здатнi фрiцiв розiрвати!
  
  Ну, куди фашисти ви прагнете,
  Ви хотiли взяти взимку Москву.
  А тепер вiд болю аж скиглите,
  Дiвчина розправила косу!
  
  Голою п'ятою рушила по носi,
  Фюрер разом видно...
  Адже дiвчата по кучугурах боси,
  I у них iз сталi, потiк тiл!
  
  I дiвчата так ганяють фрицiв,
  Що тим вiвцями в забiй бiжать...
  Можуть так вони люто битися,
  Вiдразу видно капут Гiтлеру!
  
  Ось фашистiв лихо перемогли,
  I увiйшли до поваленого Берлiна...
  I вiйни фашисти явно злили,
  А ми просто свiтобудову пiдкоримо!
  
  Ну, коротше з нами Рода сила,
  Правитиме росiйська людина...
  Потужнiсть Вiтчизни вермахт розтрощила,
  I настав, знай комунiзму вiк!
  
  ДОПОМОГА ЦАРЮ ОЛЕКСIЮ ТИШНЬОМУ
  Цього разу слiд допомогти росiйському царевi Олексiю Михайловичу, пiд час жорсткої росiйсько-польської вiйни, коли царська Росiя вiдвоювала Смоленськ з землями, що близько лежали, i половину України, але так i не змогло втримати вже звiльнену Бiлорусiю i другу половину захiдної України. Та й Швецiю перемогти не вдалося, незважаючи на приватнi успiхи.
  Але Олег Рибаченко i Маргарита Коршунова вiдображають наступ полякiв на Брест, недавно взятий росiйським вiйськом. Становище Росiї тяжке. Пiсля смертi Богдана Хмельницького гетьмани зраджують i з ними доводиться воювати. А з пiвночi настає ще дуже сильна Швецiя. Має володiння i в Прибалтицi, i в Європi. Звiсно, Росiї доводиться дуже туго.
  Поляки, поповнивши вiйська за рахунок найманцiв, намагаються вiдбити Бiлорусiю. Брест, це перше мiсто, яке стало на їхньому шляху. У реальнiй iсторiї його вдалося взяти армiї Речi Посполитої.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова прибули до мiста. Босоногих дiтей зустрiли непривiтно. Правда, обидва безсмертнi воїни виглядають на дванадцять рокiв за мiрками двадцять першого столiття, а для сiмнадцятого столiття вони пiдлiтки, i вже здатнi битися нарiвнi з дорослими. Але все одно босi ноги в холодну погоду, а Олег тiльки в шортиках, а Маргарита в тунiку вселяють пiдозру, що повнi обiрванцi. Крiм того особини жiночої статi на той час борються рiдко. Але Маргарита у вiдповiдь розрубала на льоту яблуко на вiсiм частин. А Олег узагалi на шiстнадцять. Пiсля чого на них подивилися вже з великою повагою. I навiть запропонували вдягнути сап'яновi чобiтки. Але безсмертнi дiти вiдмовились.
  Вони все одно не мерзнуть, а босонiж битися куди спритнiше, i можна пальцями голих ноги метати голки, i саморобнi з тирси гранати. Так що Брест отримав дуже надiйну та бойову пару. Вранцi була заморозок i дiти залишили витонченi маленькi слiди. Втiм, незважаючи на осiнь, i холодну погону, не вони однi хизувалися голими п'ятами. Хлопчаки молодшi за п'ятнадцять рокiв, i молодi жiнки, теж були босими. Лише тi, у кого пробивалися вуса, i росла борода, були в чоботях чи лаптях. Старшi жiнки теж волiли взуття.
  З дiтей взутими були лише дiти знатних осiб, лише пара людей.
  Олег i Маргарита посiли мiсце на стiнi з iншими пiдлiтками, в основному з хлопчиками, i лише парою дiвчинi. Але бiля казанiв крутилися й дiвчатка.
  Дiтей у тi часи було багато, i на вiйнi вони зазвичай допомагали дорослим, особливо пiд час облоги.
  Брест був добре укрiплений, з високими та товстими стiнами. Але вiйсько у ляхiв дуже велике, а найманцi набранi з усiєї Європи, особливо багато нiмцiв. У Брестi росiйських вiйськ небагато - однi пiшли на пiвдень - утихомирювати в Українi бунтiвних гетьманiв. Iншi вирушили на пiвнiч: стримувати шведiв. А ще й Кримський хан iз пiвдня налiтає. Є й iз могутнiм Китаєм на Далекому Сходi проблеми.
  Але на щастя мiсцеве населення за Росiї. Багато зiбралося його на захист. Дiти майже всi мiсцевi. Бiлоруськi хлопчаки майже всi свiтловолосi та круглолицi. Приємнi на вигляд, як i зазвичай, належить дiтям постiйно посмiхаються та смiються. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дiти лише зовнi. Рокiв їм уже багато. I в нових тiлах вони провели вже часу пристойно i в старих також. I тому вони не такi веселi та трiумфують як справжнi дiти. Але щоб не впадати у вiчi теж усмiхаються. Хоча настрiй не дуже. Погода похмура, мрячить неприємний дрiбний дощ.
  Дiти постiйно рухаються, щоби не замерзнути. Деякi босонiж, але в кожушки, що виглядає неприродно. На стiнах хлопчики, дiвчатка сується i пiдносять дрова, дехто тягне ядра до гармат. Знаряддя тут є. Але мають i саморобнi катапульти. Для них приготовленi горщики зi смолою, яку пiд час атаки запалять. Мiсто непогано готове до оборони, хоча ополчення не дуже добре озброєне. Багато мужикiв iз навколишнiх сiл прихопили з собою однi вила та коси.
  Урожай встигли прибрати та звести, тож iзмором не вiзьмуть. Хоча облога може затягнутися.
  Олег вiдзначив зiтхаючи:
  - Здається, все вiддав би за годину гри на комп'ютерi!
  Маргарита зi смiшком запитала:
  -I безсмертя теж?
  Хлопчик-фельдмаршал рiшуче замотав головою:
  - Безсмертя немає! Це не має цiни!
  Маргарита зiтхнувши вiдзначила:
  - Не має... Ну чого зараз битимемося i стане веселiше.
  З мiсцевими хлопцями розмовляти виявилося нелегко. Надто вже рiзний культурний рiвень i за часом i вiком. Олег був небагатослiвний. Зате, коли йому запропонували побитися, охоче погодився.
  Її противник був i старшим i бiльшим. Але для безсмертної дитини це лише увалень-переросток.
  Олег навiть пограв на публiку, дозволяючи супротивнику махати кулаками, а сам повертався, в останню мить йдучи. Потiм, коли хлопцевi-фельдмаршалу це набридло, вiн узяв просто жбурнув через себе малолiтнього здоровила. Той впав, правда, схопився, i знову Олег його перекинув, але цього разу жорсткiший. Пiднiмався тепер юнак-богатир неквапливо i встав не одразу. Але в очах пiдлiтка палав гнiв. Схопив у руки кiлок i кинувся на Олега. Хлопчик-фельдмаршал ударив його у стрибку голою п'ятою у пiдборiддя. Набридло грати в жмурки. Цього разу вiдключився молодий воїн надовго. Але його щелепа витримала жорстокий удар i не зламалася.
  Олег вклонився та вiдзначив:
  - Я кажу тобi чувак - адже втомився, вiдпочинь!
  I розсмiявся... Тепер i йому стало веселiше, та й хмари розвiялися.
  А ось i ляхи йдуть на штурм. Особисто король командує армiєю. I тут зiбралося сто тисяч бiйцiв, за мiрками сiмнадцятого столiття величезна армада.
  Олег Рибаченко стрiляє iз лука. Пробує польського офiцера, i тут же снiв натягує цибулю та палить. Веде вогонь Маргарита Коршунова. Вона також веде вогонь дуже влучно. I головне безсмертнi дiти стрiляють дуже швидко, не даючи противнику шансiв уцiлiти пiд час атаки.
  Олег Рибаченко посилаючи стрiлу, за стрiлою спiває:
  - За Росiю ми смiливо битися,
  Росiйський витязь вiн не може злякатися!
  Хлопчик i справдi хорт. I лук собi вибрав особливий, таку тятиву рiдко який дорослий богатир двома руками натягне. А дiти граючи стрiляють, i, зрозумiло, вражають ляхiв уже з двох верст. I дуже боляче їм роблять. Втiм, тут найманцiв, особливо нiмцiв значно бiльше, нiж полякiв.
  Олег Рибаченко, стрiляючи по ворогах, пам'ятав iсторiю. Як добре ця вiйна починалася для Росiї. I насамперед завдяки Богдану Хмельницькому. Росiяни перемагали полякiв i дiйшли до старої межi Київської Русi. Але зараз сили Росiї розпорошенi, i дуже важливо малою кiлькiстю солдатiв утримати Бiлорусь.
  А там упораються з бунтiвними гетьманами, i повернуть на Варшаву. Або доб'ють шведiв. Якi сильнi.
  Олег Рибаченко стрiляє... Ось ляхи вже добiгли до стiни та ставлять сходи. Доводиться їх рубати мечами. Маргарита разом iз ним.
  Олег кричить:
  - Я впораюсь сам! А ти бiжи туди, де важче!
  Приступ ляхiв тяжкий. Хоча мiсто добре укрiплене, i мiсцевi бiлоруси б'ються разом iз росiянами.
  Головне, що противник бiльше числом, проти ополчення з косами i рогатинами. Зате високi стiни та героїзм людей.
  Олег Рибаченко проводить млин мечами, зрубавши п'ятьох ляхiв i вимовляє:
  - За нашу перемогу!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок як метне голки. Так дюжина ляхiв узяла i полегла.
  Хлопчик-термiнатор продовжує рубати ляхiв та спiває:
  - Слава iдеям великої Росiї,
  Ми завоюємо, граючи весь свiт.
  Зiрки як перли покрив оросили,
  Буде Сварог мiй кумир!
  Бойовий пацан, i дуже войовничий. I якщо вже рубане, то розрубає вiдчайдушно силою.
  Маргарита теж крута дiвчинка. Вона дiстала безсмертя i тепер його вiдпрацьовує. I босими пальчиками дитячих нiжок метає дуже вбивчi голки. I вражає супротивникiв на смерть.
  I стiльки хлопчик, i дiвчинка ворогiв уклали. Ось це дiї суперменiв.
  Олег Рибаченко знову кидає голки босими пальчиками нiжок. Ця зброя компактна i дуже ефективна. Голок можна наробити, i великого мiшка вистачить на всю армiю. Взагалi компактне - ефективнiше.
  В одному з паралельних всесвiтiв конструктор Третього Рейху лише розташував двигун i трансмiсiю разом i впоперек, i в результатi цього "Пантера" стала набагато нижчою за силует, плюс ще й вузька, маленька вежа. I її броня та озброєння при двигунi в 650 кiнських сил уклалися всього вага тридцять тонн i висоту у два метри.
  I стала ця "Пантера" для Червоної армiї великим гемороєм. Навiть фрицi змогли перемогти на Курськiй дузi. I вiйна тривала надовго. Навiть надто вже надовго.
  Тiльки пiсля смертi Сталiна в березнi 1953 року, нарештi пiшли переговори про мир ... Але вiйна йшла i далi, що змусили i позицiйна. Лише коли Гiтлер помер у груднi 1957 року, нарештi було укладено мир. Яким кордон пройшов Днiпром, а Бiлорусь, Прибалтика, Правобережна Україна, Молдова, i частина Карелiї, увiйшли до складу Третього Рейху та його сателiтiв. Пiсля смертi Гiтлера, до влади прийшов Шелленберг, який замiнив Гiммлера, i Нiмеччина почала проводити помiрнiшу полiтику. Втiм, однопартiйна система зберiгалася, як i роль нiмцiв як стрижневої нацiї в Європi та частково в Африцi.
  Гiтлер увiйшов в iсторiю великим, нехай i лиходiєм. У той всесвiт десант влучникiв не вирушив. Там просто був конструктор бiльш талановитий нiж Порше, котрий спромiгся вiдкрити. Вiн i в реальнiй iсторiї був, але так i лишився на других ролях. Встигнувши, щоправда, розробити чудовий танк Е-50 з бронею "Тигра"-2 i з сильнiшим озброєнням, при вазi в сорок сiм тонн. Але цю машину так i не втiлили у металi.
  А тут йому доручили робити "Пантеру". I така катавасiя вийшла.
  Олег Рибаченко рубає полякiв, i перетворює їх на криваве мiсиво. I нарiзає м'ясний салат.
  При цьому хлопчик наспiвує:
  - Слався Росiя на вiки вiкiв,
  Будемо за Батькiвщину хоробро боротися.
  I нам не треба зайвих тупих слiв,
  Ми не тупi - впав i вiджатись!
  Маргарита Коршунова в iншому мiсцi рубає полякiв, i спiває вереща, i скеля зубки:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  За Батькiвщину святу битимемося,
  I знаю неодмiнно переможе!
  Безсмертнi дiти б'ються так, що їх нiхто не може зупинити, або придавити.
  Поляки несуть певну шкоду i ростуть кургани трупiв. Зростають наче цiлi гори.
  Олег Рибаченко бореться, i водночас згадує...
  Вони виконували одну цiкаву мiсiю за часiв Петра Першого. Пiд час вiйни з турками їх шiстка розсiяла армiю султана. Внаслiдок чого Петро Перший зумiв приєднати до Росiї частину територiї i навiть Крим. Це прискорило розвиток Росiї, i багато що змiнило. Зокрема Петро Перший не так уже пив i прожив довше, нiж у реальнiй iсторiї, встигнувши передати трон своєму онуковi Петру Другому. Той у свою чергу теж не пiдхопив вiспу i змiг забезпечити стiйке правлiння династiї Романових.
  Без переворотiв i усобиць Росiя завоювала бiльше територiй, нiж у реальнiй iсторiї. I до кiнця двадцятого столiття почала контролювати весь свiт. Тож обернулося чудово.
  Олег Рибаченко зазначив, що й невелике втручання здатне багато чого змiнити. Ось i зараз ляхи зазнали величезних втрат i штурм вiдбито. Але цього очевидно мало.
  Потрiбне сильнiше рiшення. I Олег запропонував Маргаритi зробити вилазку та вбити чи захопити в полон польського короля.
  Маргарита помiтила:
  - Полонити краще, нiж убити!
  Олег не зовсiм упевнений:
  - Польща не авторитарна країна. Ляхи можуть i воювати далi з полоненим королем, або вибрати нового!
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - Але боротьба за престол їх розколе i зiграє нам на руку!
  Олег погодився:
  - У будь-якому разi, без короля нам воювати буде легше!
  Дiвчинка кивнула:
  - А ляхам складнiше!
  I ось безсмертнi дiти спустилися зi стiни, i руши до табору найманцiв i ляхiв. Вiйсько досi величезне. У реальнiй iсторiї йому вдалося вiдбити бiльшу частину Бiлорусiї. А решту, потiм повернули за мирним договором iз поляками.
  Дiти бачили сплячий табiр, погаслi або ще палаючi багаття, багато коней пiд охороною.
  Олег Рибаченко босою дитячою нiжкою жбурнув голку, пробивши голову вартовому i, пискнув:
  - Слава комунiзму та царизму!
  Маргарита теж кинула вбивчу голку, прошибла супротивника i прочирикала:
  - Величчю епохи слава!
  Безсмертнi дiти рушили, поки обминаючи ворогiв табором. Насамперед треба завалити короля та двох гетьманiв, а потiм пiде легше.
  Босi нiжки дiтей безшумно переступають через супротивникiв. Ось Великий королiвський намет. Гетьманськi поряд. I хлопчик iз дiвчинкою давай рубати найманцiв та ляхiв. Так мiцно взялися, i з таким диким шаленством, наче реально зарядженi на перемогу.
  Хлопчик i дiвчинка рубали з обох своїх чарiвних мечiв, якi розрiзали метал як промокашку, i подовжувалися на десятки метрiв. I дiяли вкрай активно, наче бритвою зрiзуючи волосся.
  Маргарита босою нiжкою кинула дюжину тоненьких голок, уклавши супротивникiв i, прочiрикала:
  - I буде над свiтом прапор сяяти...
  Олег Рибаченко розтинаючи полякiв, агресивно додав:
  - Країни святої немає у свiтобудовi кращi!
  Маргарита знову босою нiжкою кинула дюжину тоненьких голок, пробиваючи супротивникiв на смерть i пискнула:
  - А якщо треба, ми помремо знову!
  Хлопчик-термiнатор, Олег Рибаченко розрiзаючи ворогiв, зазначив:
  - Воскресне в Рiдновiр'ї, вiра наша!
  I вони рубалися з ляхами та особистою охороною короля. Хлопчик-термiнатор дiяв дуже ефективно. I ось пацан кинув босою нiжкою гранату з тирси i проревiв:
  - Слава Вiтчизнi!
  I розiрвав масу ляхiв та самого короля Польщi!
  Розрубала гетьмана навпiл i Маргарита Коршунова. Дiвчинка прочiрiкала, скелячи зубки:
  - Я буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  Дiти справдi показують вищу майстернiсть у битвi. Така битва розгорнулася.
  Олег Рибаченко кричить на всю ковтку польською мовою:
  - Нiмцi короля вбили! Бий фрiцiв!
  Маргарита вже нiмецькою репетує:
  - Ляхи на нас напали, бий полякiв!
  I теж рветься хвацька дiвчинка в бiй. I рубає ляхiв. А тим часом почалося звалище. Нiмцi, поляки та iншi найманцi рубали та стрiляли одне в одного. Ось Маргарита босою дитячою нiжкою кинула бомбу, i порвала нiмецького герцога. Це пiдняло ситуацiю. I битва протiкала все бiльш агресивно.
  Пiшла взаємна рiзанина, i винищування. Вбивали один одного, без жодного сумнiву, i жалю. Воїни гинули тисячами.
  Олег Рибаченко та Маргарита Магнiтна працювали мечами, наче вiялами махали. I розсiкали ворогiв Росiї у великiй кiлькостi.
  Маргарита кинула босою ногою голки, вразила ляхiв i з усмiшкою заявила:
  - Я є дiвчинка супер!
  Олег Рибаченко теж кинув босими пальчиками дитячих нiжок голки, вразив супротивникiв i пискнув:
  - Ну, вiд гвинта!
  I знову дiти як почали рвати польськi вiйська та найманцiв, що тi буквально зiшлися кров'ю. I юнi воїни демонстрували найвищий пiлотаж та майстернiсть бою. Вони такi реально крутi.
  Олег Рибаченко рубаючи ворогiв Росiї, проспiвав:
  - А в море йдуть, хлопцi лихi!
  Маргарита знову метнула голки босою нiжкою i пропищала:
  - Морська стихiя! Морська стихiя!
  Войовниця як ведеться найвищого класу вона боєць. I не зупинити її не перемогти.
  Олег рубає польське вiйсько, i раптом як засвистить. I тисячi ворон непритомнiли, пробиваючи черепа полякам i найманцям.
  Маргарита теж взяла й засвистiла, i теж обрушила на ворогiв ворогiв. Тi отримували серцевi напади i падали, наче збитi копитами коней на смерть.
  Дiвчинка проворкувала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi Росiї!
  I знову її босi нiжки жбурнули вбивчої сили гранату з вугiлля. I як та вибухне, i масу супостатiв рознесе.
  Маргарита заспiвала, скелячи зубки:
  - Слава доблеснiй Вiтчизнi,
  Житимемо за комунiзму!
  I дiвчинка провела мечами млин, розсiкла масу супротивникiв i пропищала на всю горлянку:
  - Слався святий комунiзм!
  I її гола п'ята потрапила в лоб нiмецькому герцогу, проламавши супостату череп.
  Маргарита проворкувала:
  - На славу Вiтчизни, вiльної на вiки!
  I дiвчинка знову як вiзьме i засвистить на все горло... I обрушуватися на ляхiв цiлi полчища ворон.
  I пробивають їх буквально наскрiзь.
  Олег Рибаченко схвально кивнув, розтинаючи мечами, наче млином полякiв:
  - Я великий чемпiон свiту!
  I ось босi пальчики нiжок хлопчаки знову жбурнули гранату з вугiлля, розриваючи супротивникiв.
  Хлопчик i справдi був дуже лихий i крутий. I цвяхував ворогiв Росiї без жодної жалостi.
  Маргарита, крушивши ворогiв, пропищала:
  - Занесло, занесло кудись, занесло мене!
  I ось дiвчинка босими пальчиками нiжок як жбурне забiйної сили подарунок смертi.
  I розiрве сотню ляхiв. I прореве на все горло:
  - За Росiю святу!
  I голою дитячою п'ята пiддасть презент знищення.
  Олег Рибаченко продовжувала битися, заспiвав:
  - Слава iдеям комунiзму! За життя та свободу!
  I голою п'ятою хлопчик пiддав подарунок анiгiляцiї.
  У цей момент iз Бреста росiйськi воїни зробили вилазку. I обрушилися на без того знекровлену та одурманену армiю ляхiв. Тi не витримавши нищiвного удару, росiйських воїнiв почали тiкати.
  А тут ще в бiй вступили Наташа, Зоя, Августина, i Свiтлана, i давай трощити iноземну рать.
  Ось це дiвчата-вiдьми як взялися за ляхiв.
  Наташа рубала мечами. Кинула босою нiжкою вбивчої сили гранату, розриваючи солдатiв. Потiм дiвчина розiрвала на собi лiфчик i з яскраво-червоного соска як лупанет вбивчою блискавкою.
  I прореве:
  - Слава Вiтчизнi, за комунiзму!
  Зоя теж агресивно рубається. Вiзьме i мечами проведе млин. Потiм босими пальчиками нiжок пiдкине вибуховий пакет смертi з тирси. А потiм вiзьме i малиновими сосками як вистрiлив. I рознесе велику масу бiйцiв.
  I як запищає:
  - Слава Вiтчизнi комунiзму!
  Августина провела мечами прийом "вiяло" i зрiзала масу ляхiв. Пiсля чого з рубiнового соска випустила блискавку, засмаживши цiлий батальйон найманцiв. Пiсля чого босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили заряд по супротивнику.
  I проворкувала:
  - За мої крутi перемоги!
  Свiтлана теж рубає супротивникiв смiливо. I проводить бойовi прийоми, у тому числi черепаху мечами. А потiм голою п'ятою пiддасть вибуховий пакет. А потiм iз полуничних соскiв як випустить капiтальну руйнацiю. I сумнiває купу ляхiв.
  I прореве:
  - Мiй святий комунiзм!
  Войовниця як видно з величезною крутiстю. I рубає ворогiв, наче сокирою дрова. Чудова красуня.
  Чотири дiвчата це вiйсько рубали, наче культиватор розпушував землю.
  Олег Рибаченко, борючись iз ляхами, згадав i ще одну зi стратегiй та альтернативних iсторiй.
  У ньому Наполеон Бонапарт вiдмовився вiд походу Росiю. Причина - Олександр Перший побоюючись поразки надiслав багатi дари, обiцянку вiчної дружної, i навiть згоду не тiльки дотримуватися континентальної блокади, але навiть надсилати Францiї велику кiлькiсть хлiба, пеньки, та олiї безкоштовно.
  Наполеон, бачачи, що приводу для вторгнення немає, трохи пом'якшав. Крiм того, Олександр Перший заявив, що зовсiм не проти якщо Францiя вiзьме Константинополь. Наполеона це влаштувало.
  Бонапарт розпочав похiд на Туреччину. Зрозумiло, для нього це не суперник. Французам заважав бiльше рельєф мiсцевостi, розтягнутiсть комунiкацiй i вошi, чим турецькi вiйська, тим паче майже всi боєздатнi частини росiйська армiя встигла перемолоти.
  Наполеон вступив до Константинополя, або у туркiв до Стамбула. I потiм ще зробив кiлька походiв, завойовуючи iмперiю Османа. У тому числi знову зайнявши Єгипет. I далi продовжуючи рух Пiвнiчною Африкою. I на Близькому Сходi. I так до ще пiднiмаючись Нiлом до Судану, i завойовуючи все бiльше i бiльше територiї.
  Але це вимагало часу i похiд на Росiю все вiдкладався i вiдкладався.
  Поки 1825 року не помер Олександр Перший. Спроба перевороту декабристiв стала приводом для Наполеона розпочати вторгнення. Наполеона не цькували миш'яком, i вiн був ще мiцний. У нього було вже троє синiв, i династiя змiцнилася.
  Росiя при Миколаєвi Другому до вiйни не була готова. Багато полководцiв уже у могилi. I народ незадоволений самодержавством. I вiйська у Наполеона бiльш численнi.
  I ось пiсля кiлькох невдалих для Росiї битва Наполеон взяв Москву i пiдiйшов до Санкт-Петербурга.
  I тут Росiю вiд окупацiї врятував, зрозумiло, десант попаданцев. I Олег Рибаченко разом iз дiвчатами, дуже хоробрими та сильними вiдьмами.
  Наполеон був битий, утiк iз Росiї. Але його iмперiя не розпалася. Оскiльки у Росiї розпочалося повстання селян, викликане скасуванням Наполеоном Крiпака.
  I доки його пригнiчували, то до Європи не пiшли. Зрештою, у Росiї крiпацтво довелося скасувати.
  Що було далi, Олег Рибаченко не глянув. У будь-якому разi перемогу здобуто.
  Ось i зараз вони здолали ляхiв та погнали їх вiд Бреста. Велика перемога!
  Але цього мало. Основна загроза походить вiд шведiв. I росiйськi вiйська йдуть брати в облогу Ригу.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бiгом мчати до росiйської армiї. Їхнi голi п'ята, як i миготять.
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - Ми з тобою вiчнi дiти... Це так романтично!
  Олег погодився iз цим:
  - Так, дуже романтично. Я ось справдi, будучи хлопчиком, одразу ж вiдчув у собi приплив енергiї та веселiсть настрою. Юне тiло, та ще й супермена. I вiдчуваєш, нiби ти не маєш турбот i нема проблем!
  Маргарита пiдстрибнула вище, збила голою п'ятою шишку i вiдзначила:
  - Iз цим немає проблем!
  Олег зазначив, пробiгаючи далi:
  - Ось що добре, коли ти хлопчик тiлом. Можна ляпнути будь-який жарт, будь-яку вульгарнiсть, абсолютно будь-яку дурiсть, i всi просто розсмiяються. I нiхто не подумає, що ти дурень.
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - Можливо... Хоча бути вiчною дiвчинкою набридає. Хлопчиковi якось простiше, а менi не зовсiм!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Ну, нiчого, ми безсмертнi. Рано чи пiзно доживемо до майбутнього та навчимося там мiняти свої тiла!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Та навчимося. I може чоловiк стати жiнкою, а жiнка - чоловiком!
  Олег пiдтвердив:
  - I проблем iз сексуальними меншинами не буде!
  Дорогою безсмертним дiтям попався шведський загiн. Хлопчик та дiвчинка порубали їх без зайвих церемонiй. Це було дуже просто.
  I побiгли далi.
  Мчать безсмертнi дiти, миготивши голими, круглими п'яточками. I знову ведуть розмову.
  Хлопчик-термiнатор зазначає:
  - Ось у фiльмi "Горець", теж був епiзод iз набуттям безсмертя. I це, звичайно, круто прожити п'ятсот рокiв. А деякi й бiльше прожили.
  Маргарита Магнiтна вiдзначила, зi смiшком:
  - А як це перевантажує психiку? Пам'ять багатьох столiть!
  Олег Рибаченко хихикнув i помiтив:
  - Перевантажує... Капiтально справдi! Але якщо ти в дитячому тiлi, то все сприймаєш набагато легше!
  Маргарита, смiючись, вiдзначила:
  - Ось вбиваєш стiльки людей, а сприймаєш подiбне наче комп'ютерну гру. Не вiдчуваючи болю, нi шоку, нi сорому!
  Олег хихiкнув i вiдзначив, посмiюючись:
  - Та справдi, мої босi, дитячi нiжки шльопають по калюжках кровi, i вiд цього добре i весело!
  Хлопчик глянув на витонченi слiди, що залишали його гарнi ноги, на iнеї. I це слiд зазначити, що схоже на орнамент. I вона вже багато рокiв дитина. I це чудово. Весь час гарний настрiй. Тiло супермена впливає на настрiй та менталiтет вiчного хлопчика.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвав, пишучи на ходу;
  Велич Росiї планета визнає,
  I впадуть вороги дружно всi на колiна.
  Побудуємо легко ми безкраї раю,
  На славу людей та великих поколiнь!
  
  Хай буде Вiтчизна навiки єдиною,
  Сяє як сонця над свiтом Росiя...
  Мечами зi сталi сiчуть херувими,
  I цар Микола як велика месiя!
  
  Ми зробимо Батькiвщину, вiрте прекраснiше,
  Над свiтом триколiрний флагшток засяє.
  Адже з росiйськими битися повiрте небезпечно,
  I буде у пошанi, повiрте не Каїн!
  
  Ось нашi мечi, що алмазом сяють,
  Фашистiв та iнших граючи зарубають.
  I золотом яскравим герби засяють,
  Усi разом i росiяни та бiлоруси!
  
  В iм'я Вiтчизни безмежне сонце,
  Променi його яскравi лунають над свiтом.
  Я вiрю, що Росiя з пекла врятується,
  I стане Сварог найбiльшим кумиром!
  
  Ось наша країна найбiльша у свiтi,
  I нема її у всьому свiтi прекраснiшою...
  В iм'я безмежної, могутньої Росiї,
  Нехай усiм поколiнням росiйське щастя!
  
  Не знає противник, що вiн буде битим,
  Його розiрвуть багнети росiйських на частини.
  Вiдкриємо ми незабаром лютi види,
  I небо iз землею буде у доблеснiй владi!
  
  Орел наш двоголовий ширяє над планетою,
  Весь шлях вказує на славу всесвiту.
  Ось знай героїзму в поемах оспiваних,
  Своєю у битвах бiйцi незмiнний!
  
  У нас i Марiя та Лада у пошанi,
  Перун i Сварог, i Господь Iсус.
  Ви людям, повiрте, порятунок несете...
  Наповниться благом гаманець, що був порожнiм!
  
  В iм'я Росiї, прекрасної рiдної,
  Де перли снiгiв, смарагдiв кришталь.
  Де наш українець, татарин та росiйська єдинi,
  А нерви народу, як лита сталь!
  
  Коротше, коли зрубаємо ми президента-дракона,
  Настане в Росiї епоха великих царiв.
  I буде порядок, повiрте такий славний новий,
  Орлом буде кожен, хто хоробрий горобець!
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Штурм Риги мав вирiшальне значення для всiєї пiвнiчної компанiї. До Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової приєдналися Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана.
  I це було дуже лихо.
  Олег Рибаченко не звертаючи уваги на пострiли - вони до безсмертних, не потрапляють, пiднявся на стiну. Провiв мечами прийом млин.
  Зрубав купу шведiв, а потiм босими пальчиками дитячих нiжок кинув убивчий подарунок смертi.
  Розiрвав купу супротивникiв i проревiв:
  - Слава епосi комунiзму з царською короною!
  Пiсля чого хлопчик-термiнатор як вiзьме та засвистить. I хмари ворон посиплються за голови воїнам Скандинавiї.
  Маргарита Коршунова також рубає воїнiв Швецiї. I проводить вертушку, зрiзуючи воїнiв Скандинавiї. I голою п'ятою дiвчинка посилає подарунок знищення, вражаючи супротивника.
  Пiсля чого реве:
  - Слава новому арiйському комунiзму!
  I дiвчинка вiзьме i з пупка, як випустить блискавку... Так цiла купа шведiв i згорить.
  Пiсля чого дiти хором засвистять, i тисячi ворон валяться на голови шведам.
  Наташа, рубаючи супротивникiв, i босими пальчиками нiжок метаючи голки, проворкувала:
  - Слава Великiй Росiї!
  I з червоного соска як випустить вбивчу блискавку. I цiлий батальйон шведiв спалить.
  Зоя, рубаючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, прошипiла:
  - За велич Росiї!
  I з малинового соска як довбає чимось дуже вбивчим. I розкришить супротивникiв.
  Августина теж б'ється, з крайнiм ступенем агресивностi. Крушить супротивникiв, i з рубiнових соскiв посилає вбивчу блискавку розряди. I голою п'ятою пiддасть вибуховий пакет iз тирси, що розриває ворогiв.
  Пiсля чого як проорет:
  - За комунiзм у всьому всесвiтi!
  I з пупка всадить блискавкою!
  Ось це дiвка - усiм дiвкам дiвка!
  Свiтлана також бореться. I рубає ворогiв обома мечами. Вони у неї подовжуються, з одного помаху скошують десятки людей. А потiм дiвчина босими пальчиками нiжок, жбурляє черговий, вбивчий подарунок смертi та розриває супротивникiв. А як її полуничнi соски випустять щось руйнiвне та неповторне?
  Свiтлана репетує:
  - За арiйськi iдеї комунiзму!
  I з пупка як випустить цiлий каскад забiйних блискавок. Ось це дiвка - все дiвкам, дiвко!
  Олег Рибаченко продовжує битися. Хлопчик рубає мечами, метає диски за допомогою босих пальчикiв нiжок i свистить. Ворони, отримавши серцевi напади, вибивають супротивникiв капiтально, i не дають жодних шансiв на порятунок.
  I хлопчик спiває:
  - Я люблю твої простори,
  Я люблю твої лiси та гори!
  Небо i земля, i моя роль!
  Маргарита, рубаючи шведiв, i босими нiжками метаючи пакети смертi, i розрубуючи супротивникiв в'якала:
  - Над країною сонце свiтить.
  Вiддаючи честь...
  У тебе країна рiдна
  Все у свiтi є!
  I знову дiвчинка як засвистить, i на ворогiв посиплються вбивчi подарунки анiгiляцiї.
  Ригу, звичайно, взяли легко. Дуже це круто було. Мiсто було захоплене майже з ходу.
  I царська Росiя Олексiя Михайловича перемогла граючи. Але вiйна ще не закiнчена.
  Росiйським вiйськам треба вибити шведiв та iнших земель. Дерпт росiяни взяли самi, без допомоги попаданцев. Але Ревель значно серйознiший, i в даному випадку, йому допомагають шведи морем.
  Тож мiсiя знаменитої шiстки не закiнчилася. I вони йдуть на штурм Ревеля.
  Олег Рибаченко рубав шведiв мечами. Одночасно його босi, дитячi нiжки кидали презенти смертi, знищуючи ворогiв Росiї. Крутий хлопчик логiчно зауважив:
  - Ось дивно вбивати шведiв. Хороший народ, та благополучна країна!
  Маргарита, рубаючи воїнiв Скандинавiї, i розсiкаючи бiйцiв, кидками босими нiжками дискiв, зазначила:
  - Так це некрасиво так зi шведами чинити. Чимось це нагадує iсторичнi стратегiї. Є два шляхи: воювати чи будувати рай на землi. Залежно вiд вибору ти отримуєш мiсiї. Як то кажуть, у вiйськовiй мiсiї, рай збудувати, буде складнiше!
  Олег Рибаченко, зрубав масу шведiв одним помахом мечами, що подовжився, i похитав негативно головою:
  - Це ще як сказати. Я ось помiтив, що у грi "Клеопатра", у вiйськових мiсiях, як правило, немає проблем iз пивом. А в мирних часом ячмiнь можна тiльки возити, i це породжує проблеми.
  Маргарита провела вертушку, зрубуючи супротивникiв, i скелячи зубки, проспiвала:
  - Рiчки, моря, протоки... Скiльки вiд них шкоди!
  Олег Рибаченко кинувши босими пальчиками своєї дитячої ноги, вибуховий пакет з тирси та проспiв:
  - Губить людей не пиво! Губить людей вода!
  Хлопчик-термiнатор, справдi, заводний немов хлопчик iз мультфiльму про Конана.
  I знову свистить, обрушуючи ворон на шведiв.
  Наташа, рубаючи супротивникiв i скелячи зубки, проводячи млин, агресивно вишкiрилася. Ось вона, яка войовниця заводна. I ось її босi пальчики нiжок, як жбурнуть вибуховий пакет убивчої сили, розриваючи на дрiбнi частини воїнiв Скандинавiї.
  Дiвчина з червоних соскiв надiшле блискавку. Спалить пару сотень шведiв, i про муркотить:
  - Буде ера найбiльшого комунiзму!
  I пiсля цього як покаже мову. Ось це дiвчисько, найвищий у нiй клас.
  Зоя теж рубає ворогiв. Не дає їм спуску та шансiв. I проводить мечами прийом метелик. Зрiзає супротивникiв, розтинає шведiв десятками. А потiм босими пальчиками нiжок запустить вибуховий пакет iз тирси. Розiрве ворогiв, i прочирикає:
  - Слава великої Росiї царiв та переможцiв!
  I з малинового соска як випустить презент смертi та пульсар знищення.
  Ось бореться i Августина - бойова дiвчина екстра-класу. Ось вона вiзьме i голою п'ятою запустить у ворога, горошинку з вибухiвкою. Розiрве на шматки ворогiв.
  А потiм iз рубiнових соскiв як випалить розрядом блискавки. I спалити ворогiв вщент.
  I прокриче на всю горлянку:
  - Слава Батькiвщинi комунiзму!
  Свiтлана теж б'ється iз сильним ентузiазмом. I рубає ворогiв з диким шаленством i люттю. I босими пальчиками нiжок жбурляє гранату iз вугiльцiв, яка розриває натовп шведiв. А потiм полуничнi соски як випустять блискавки. I спалять батальйон бiйцiв Скандинавiї. Ось це дiвчина, чиста вiдьма та термiнатор.
  Свiтлана проспiвала:
  - Я велика войовниця семи морiв,
  I спiваю от дивовижно - немов соловей!
  I розсмiяється на все горло.
  Ревель упав, з трiском.
  I шведи були розбитi. Але щоб остаточно закрiпиться, треба взяти ще й Нарву та Виборг.
  Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова та команда дiвчаток-вiдьом штурмує Нарву.
  I вони борються, як справжнi богатирi. Хоча на вигляд ще й дiти. А дiвчата-вiдьми виглядають рокiв на двадцять, хоча їм уже стiльки рокiв, що люди стiльки не живуть.
  Олег Рибаченко розрубав шведiв на стiнi, провiвши мечами прийом каракатиця. Потiм босими пальчиками нiжок метнув убивчої сили гранату, розриваючи на шматки шведiв. Пiсля хлопчика за традицiєю засвистить, збиваючи ворон на голови солдатам Скандинавiї.
  Олег проспiвав:
  - I летiла на землю злiсних монстрiв кипляча пiтьма!
  I хлопчик знову провiв мечами цiлий млин. I так вiн трощить супротивникiв, i буквально винищує.
  Маргарита теж рубається наче велетень. Дiвчинка мечами як розмахалася, на повнi оберти. I голою п'ятою пiддасть подарунок смертi. I шведiв знищує без жалостi та сумнiвiв.
  Дiвча взяла i заспiвала:
  - Буде жвавий комунiзм, знищений фашизм!
  Олег Рибаченко провiв прийом самовару, рубаючи шведiв i зазначив:
  - Знищено одразу фашизм!
  Бiй ставав дедалi бiльше некерований.
  Особливо коли Наталка стала босими пальчиками нiжок метати зiрочки, кожна з яких знищувала по сотнi шведiв разом. А вже якщо з червоних соскiв б'ється блискавками, i спалить ворогiв.
  Дiвча проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi, ворогiв замочу всiх у сортирi!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, пискнула:
  - Слава комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчу гранату, найруйнiвнiшої сили.
  I вона взагалi дiвчисько супер. З малинового соска запускає найдикiшi та шаленi блискавки.
  Августина зрубуючи шведiв i розтинаючи супротивникiв, охнула:
  - За змiни на краще!
  I босими пальчиками нiжок як запустить убивчої сили вибуховий пакет iз тирси. I розiрве супротивникiв.
  А пiсля рубiнових соскiв як пiддасть розряд руйнiвних блискавок i анiгiляцiї.
  Свiтлана, громячи противником мечами, i голою п'ятою пiддавши гранату, проворкувала:
  - За комунiзм!
  I з полуничного соска таке вбивче випустить, що всiм чортам стає нудно.
  Дiвчата, треба сказати, постаралися на повну силу, i Нарва впала...
  I Виборг штурмує, агресивна команда. Який i море по колiно.
  Олег Рибаченко рубаючи шведiв на мiськiй стiнi, згадав про АI, де билися нiмецькi танки серiї Е.
  Там трохи помiнявся хiд iсторiї, через те, що Роммель трохи ранiше отримав пiдкрiплення, i повну владу над iталiйськими та нiмецькими вiйськами. I змiг провести нищiвний удар по американським вiйськам в Алжирi. Розгром США був повний, у полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч солдатiв. Рузвельт був настiльки вражений, що вiдразу ж запропонував гiтлерiвцям перемир'я. Тi, зрозумiло, його прийняли. Ну, Черчiлль зрозумiло без Америки воювати не захотiв i теж на якийсь час перервав вогонь.
  Союзники погодилися заморозити вiйну, але з однiєю умовою: нiмцi заморожують остаточне вирiшення єврейського питання.
  Гiтлер, потребуючи нових сил, був готовий обiцяти все, що завгодно.
  Вiйна на Заходi заморозилася... I фашисти знову вiдклали наступ на Курськiй дузi, щоб повнiстю доукомплектувати всi танковi дивiзiї, i отримати на початок ще й "Лев" i "Маус", i "Тигр"-2.
  Вiдсутнiсть бомбардувань на заходi та постачання робочої сили з французьких, африканських володiнь разом з нафтою дозволяли значно збiльшити випуск озброєнь.
  Але новi танки вимагали часу. Поки фрицi їх розгортали, настав серпень i вже Сталiн почав наступ. Гiтлерiвцi були готовi до цього. Зосередили значнi сили на орловському напрямку та ще бiльше на Харкiвському. Встигли нарити безлiч траншей та укрiплень.
  Крiм того, "Пантер" i "Тигрiв", випустили бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, а в оборонi вони набагато кращi, нiж у наступi. Особливо "Пантера", чудовий винищувач танкiв, що робить п'ятнадцять пострiлiв за хвилину.
  I пробиває тридцятьчетвiрку з двох кiлометрiв на чоло. Вiд такої "Пантери", не втекти...
  Тим паче нiмцi бiльш-менш встигли розвiдати та здобути плани наступу. Та в принципi, як росiяни будуть наступати i де очевидно. На Харкiв та Бiлгород - щоб вiдбити Донбас, та на орловському виступi.
  Фашисти пiдтягли додатковi сили з Францiї та Балкан, замiнивши їх iталiйськими та болгарськими частинами. I змогли зiбрати достатню кiлькiсть дивiзiй, щоб у щiльнiй оборонi взяти та вiдбитися.
  А пiзно восени нарештi з'явилися на фронтi i "Маус", i "Лев", "Тигр"-2. I ще "Пантера"-2, щоправда, спрощена, з колишньою гарматою, але броньована.
  Втiм, новi танки себе в умовах зими не дуже показали. Особливо "Маус", який перевозитиме проблема, i транспортування пов'язане з великими труднощами. Так "Лев", машина не дуже. Тим бiльше двигун у вiсiмсот кiнських сил, слабенький для дев'яноста тонн. I з "Тигром"-2 проблеми. Ламаються танки, i якщо трохи краще, нiж у реальнiй iсторiї, їздять, то лише завдяки тому, що дефiциту легуючих елементiв немає, i можна використати родовища бокситiв в Українi.
  До речi, "Тигр"-2 будучи металом якiснiшим, не так часто ламався як у реальнiй iсторiї, i був мiцнiшим за броню. I показав себе куди практичнiше, нiж "Лев". Номiнально гармата у "Лева" була потужнiша в 105-мiлiметрiв, проти 88, при приблизно рiвнiй початковiй швидкостi снаряда. Але на практицi це нiмцям нiчого не давало. Так з великої дистанцiї потрапити до радянських тридцятьчетвiрок все одно не дуже реально. Та й у "Тигра"-2 поразка iз трьох з половиною кiлометрiв. Бiльше сенсу немає - не влучиш, особливо якщо ворог у русi.
  Танк "Лев", при вазi дев'яносто тонн, на "Тигром"-2 не мав переваг у бронюваннi, крiм лише чола вежi. Але на практицi i 185-мiлiметрiв "Тигра"-2 цiлком достатньо, i 240-мiлiметрiв "Лева", це надмiрнiсть, через яку тiльки вежа повiльнiше обертається. А швидкiсть при майже однакових за допомогою двигунiв, куди нижче, а поломок бiльше. А "Мауси", ще вдвiчi важчi, нiж "Лев", вимагають мiдної трансмiсiї, i лише в бронi краще. Гармата "Мауса" 128-мiлiметрiв на практицi ще гiрша, нiж у "Тигра"-2. Так потужнiша, але менша скорострiльнiсть i запас снарядiв. Та на дистанцiї вражають краще, але ж i потрапити важче.
  Єдиний плюс "Мауса" не пробивається з бортiв, але можна знищити з повiтря, та й таранити моторною тридцятьчетвiркою. Тож "Маус" себе не виправдав.
  Але взимку нiмцi змогли уникнути обвалу фронтiв. Зокрема випуск "Пантери" пiднявся до шестисот машин на мiсяць, i цей танк отримав потужнiший двигун, i кращу ходову частину, i змiг воювати задовiльно взимку. Зрiс, випусти i Т-4, який у модернiзованому варiантi навiть перевершував Т-34-76, i мiг бути непоганою пiдмогою. Легкi самохiдки Третього Рейху були сильнi. Нiмецькi лiтаки отримали дуже ефективну 30-мiлiметрову авiацiйну гармату i брали над росiянами вгору. Найголовнiше, тепер у нiмцiв вся авiацiя на схiдному фронтi, i вони не мають проблем з бомбардуваннями, наздогнали СРСР у випуску лiтакiв. А озброєння та швидкiсть у нiмцiв, мабуть, краще буде. I у асiв бiльше досвiду.
  Так що Червона армiя в небi не мала переваги, а на сушi нiмцi змiцнилися.
  Гiтлер дiяв обережнiше в оборонi. I тепер фашисти могли бiльш-менш зводити кiнцi з кiнцями. Вiйна стала бiльш схожою на першу свiтову. Причому, якщо хтось i наступав, то Червона армiя. А Гiтлер намагався берегти сили i формувати новi дивiзiї з iноземцiв та колишнiх радянських громадян.
  Крiм того, фюрер дуже сподiвався на диво-зброю, i тому утримувався поки що вiд великих наступальних акцiй. Нiмцi дещо краще працювали розвiдкою. Втiм, їм було простiше, нiж у реальнiй iсторiї. Бо Сталiн досить упертий i вимагав взяти Орел та Харкiв. У реальнiй iсторiї їх взяли ще у серпнi та стали бути в iнших напрямках. А тут гiтлерiвцi встояли, i Сталiн уперто вимагав виконати ранiше заплановане.
  Це полегшувало нiмцям оборону. Орел став чимось на зразок Ржева. Коли радянське командування вперто лупило в одну точку. А нiмцi, як показала практика, коли готовi, то можуть наступ вiдбити. Тим бiльше, завдяки миру на заходi, у Червоної армiї перевага в силi невелика. А в повiтрi знову панування в Люфтваффi. Що сильнiше i числом, i якiстю.
  Нова 30-мiлiметрова гармата нiмцiв могла збити радянський лiтак з одного влучення i робила шiстсот пострiлiв за хвилину. Звiсно, за такої сили радянським льотчиком нелегко. I кiлькiсно перевага швидко переходила на бiк нiмцiв.
  I в танках гiтлерiвцi сильнiшi за якiсть i потужнiсть, i мало поступаються кiлькiстю. Випуск танкiв швидко наростає. А Т-4 хороший i кiлькiстю, i якiстю, i технологiчний, так що його з виробництва все не знiмають.
  Та нiмцi змогли втримати, цього разу зиму. Вони уникли катастрофи. У тому числi через вперте бажання Сталiна наступати в тому самому мiсцi.
  Плюс ще наступ пiд Ленiнградом, був недостатньо забезпечений силами, i нiмцi його змогли вiдбити. Не вдалося Червоної армiї прорватися i в центрi.
  Весною нiмцi все ще оборонялися. Сталiн дуже розраховував новi танки - ИС-2, i Т-34-85. Вони були потужнiшими за колишнi. "Пантера"-2, не надто вiдрiзнялася за простою "Пантерою", i виробляли в малих кiлькостях. Але на цей танк встановили нову гармату в 88-мiлiметрiв, i потужнiший двигун в 900 кiнських сил.
  Тепер "Пантера" двi при вазi п'ятдесят три тонни отримала непоганi ходовi якостi, i навiть дуже пристойну лобову броню. Нова вузька вежа була з товщиною чола 150-мм. А чоло корпусу 120-мiлiметрiв. Вона була за рахунок величезних нахилiв аркушiв, порiвнянної з "Тигром"-2. Останнiй танк також модернiзувався. На нього встановили двигун в 1000 кiнських сил, що додало прийнятних ходових якостей i надiйностi. "Пантеру"-2, навiть перейменував на "Пантеру"-3. Але найбiльшу модернiзацiю пережив "Лев". У ньому справдi Порше зробив революцiйне рiшення. Двигун та трансмiсiю розташували одним блоком у переднiй частинi танка, а вежу помiстили в зад.
  I "Лев"-2 став нижчим за силует, за рахунок економiї на кадарному валi. Вага машини помiтно зменшилася. Замiсть 105-мiлiметрової гармати, встановили знаряддя 88-мiлiметрiв на 100ЕЛ довжиною ствола. А вежу звузили. А двигун став у 1000 кiнських сил. Лобова броня залишилася колишньою: за 150-мiлiметрiв корпус, але з великим нахилом. А ось бортова виросла на третину з 82-мiлiметрiв до 125... А вага танку навпаки зменшилася на двадцять тонн.
  Вийшла непогано захищена з бортiв, i добре з чола машина, з пристойними ходовими якостями.
  I давай цей танк радянськi машини шматувати.
  Плюс ще й реактивна нiмецька авiацiя у небi. До червня вже понад тисячу МО-262 у небi лiтало. Машини через кращу якiсть металу ламалися набагато рiдше, нiж у реальнiй iсторiї, показали свої найкращi якостi. I швидкiсть, i потужне озброєння та живучiсть. СРСР мiг запустити ЯК-3 лише у малих кiлькостях через брак дюралю i у малих кiлькостях ЛА-7.
  Нiмцi поки що зберiгали i навiть посилили перевагу в повiтрi. ТА-152 виявився бiльш досконалим i вдалим, нiж Фокке-Вульф багатоцiльовим лiтаком. А Ю-488, показав себе найкращим, у свiтi чотиримоторним гвинтовим бомбардувальником. А ще з'явилися й реактивнi машини серiї "Арадо".
  Та Червоної армiї не позаздриш.
  Але поки що нiмцi все ще в оборонi. Гiтлер хоче перебудувати танкобудування на серiю Е... I тут, звичайно, насамперед це танк Е-50. Фюрер хоче для цiєї машини, щоб був i чудовий захист з усiх бокiв. I озброєння на висотi, i ходовi якостi. I поки що такого танка немає, наступати не має сенсу.
  Так що поки що фрицi в глухiй оборонi. Влiтку Сталiн наказав наступати у напрямi Смоленська. Запеклi бої затяглися до глибокої осенi, Червона армiя змогла просунутися лише на п'ятнадцять кiлометрiв. Сталiн був лютий. Спроба у серпнi наступати на пiвднi також провалилася. Взимку радянськi вiйська пробували знову нiмцiв на мiцнiсть, але не досягли успiху.
  I ось у травнi 1945 року, фашисти нарештi стали самi наступати... Але теж не досягли успiхiв. Вони лише трохи вклинилися в позицiї Червоної армiї.
  Настала епоха позицiйної вiйни на виснаження. До березня 1953 лiнiя фронту була малорухливою. Але пiсля смертi Сталiна гiтлерiвцi пiдбадьорилися, i перейшли в наступ на пiвденному фланцi. Арешт Берiї i боротьба за владу призвели до того, що фашисти змогли захопити Кавказ, успiху сприяло i те, що на їхньому боцi у вiйну вступила i Туреччина.
  В 1954 вермахт намагався наступати на Москву. Але Червона Армiя використовуючи реактивну авiацiю i потужну оборону змогла вiдбити наступ. Наступного 1955 року фашисти хотiли знову наступати i кинули всi сили... Але знову Червона армiя вiдбила наступ. Настав i 1956 рiк. I знову наступ фашистiв на Москву, вiдбитий Червоною армiєю.
  Гiтлер уперто продовжував вiйну. Але 1 травня 1957 року у вiцi шiстдесяти восьми рокiв розбився фюрер пiд час польоту на лiтаку. Жорстока катастрофа.
  Третiй Рейх вийшов iз вiйни. США та Британiя, маючи ядерну зброю, посадили обидвi сторони за переговори.
  Зрештою, був пiдписаний свiт. Нiмцi що встигли захопити, то й отримали... А СРСР багато втратив... У СРСР владу захопив Хрущов пiсля Сталiна. Але до влади пiсля нього прийшов Шелепiн. I користуючись тим, що у Третьому Рейху почалася громадянська вiйна, зокрема i з участю нащадкiв Гiтлера, Шелепiн розпочав битву-реванш.
  Олег Рибаченко та команда дiвчаток-вiдьом взяла у цьому участь, але це вже iнша iсторiя. I звичайно ж Третiй Рейх був розгромлений на шматки.
  Як тут був узятий i Виборг... Пiсля чого була заключна битва зi Шведами в якiй брав участь i їхнiй король.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова рубалися мечами, i кидали гранати босими нiжками.
  Хлопчик, провiвши мечами улюблений млин, буркнув:
  - За комунiзм на всiй планетi!
  Дiвчинка теж зробила мечами метелика i пiдтвердила:
  - Що Ленiн мав рацiю, знають навiть дiти!
  Наташа та її команда робили те саме. I пускали в хiд босi точенi нiжки, i лупили блискавками з червоних соскiв. Вони дiвчата дуже бойовi i дуже крутi.
  Наташка навiть зазначила:
  - У пеклi всiм погано... Тiльки без пекла, нудно!
  I дiвчина з пупка як довбане пульсамом.
  А потiм уже вся шiстка як засвистить.
  I тисячi ворон поваляться на шведiв, пробиваючи їм голови та каски.
  А ось Олег Рибаченко босими пальцями нiжок жбурнув шматочок антиматерiї. I цiлий полк шведських вiйськ було знищено, разом зрозумiло з королем.
  Ще одна, гучна перемога росiйської зброї.
  I Швецiя вийшла iз вiйни. Так гетьмана утихомирили росiйськi воїни. Тепер уже можна йти до Варшави. I далi на Кракiв.
  Олег Рибаченко та його команда, звичайно ж, у перших рядах. Тепер є можливiсть, особливо коли короля вбито, на престол поставити Олексiя Михайловича росiйського царя.
  I росiйська армiя йде собi, переможно маршируючи.
  Олег Рибаченко заспiвав на всю горлянку:
  - Слава епосi комунiзму, i росiйського царату!
  Маргарита в'якнула:
  - Героїзму слава!
  I ось хлопцi пiшли на штурм Варшави, де сховалося за високими стiнами польське вiйсько.
  Олег Рибаченко рубав ляхiв i кромсал їх у рване м'ясо. I босими пальчиками нiжок жбурляв гранати вбивчої сили.
  При цьому хлопчик кричав:
  - Славi епосi комунiзму, всiм героям слава!
  I як засвистить хлопчик-термiнатор. I знову ворони на голови полякам посиплються.
  Маргарита, розсiкаючи млином противникiв, i босими, дитячими нiжками жбурляючи вибуховi пакети з тирси, i розбиваючи ворогiв. I войовниця верещала:
  - Слава епосi царизму! I росiйським царям комунiзму!
  Хлопчик та дiвчинка дуже по-бойовому штурмували Варшаву.
  I ось Наташа б'ється з усiєю своєю шаленою i лютою силою. I її червонi соски викидають каскади блискавок.
  I босi точенi нiжки жбурляють iз вугiлля гранати колосальної сили. А дiвчинка реве:
  - Ох, комунiзм, комунiзм, комунiзм!
  I голою п'ятою пiддасть подарунок смертi.
  Зоя теж б'ється, з неймовiрною люттю. I як вiзьме i млин крутий проведе. I босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату запустить, розриваючи супротивникiв. А потiм iз малинових соскiв пiддасть пульсаром, спопеливши противника.
  Цiлий полк ляхiв згорiв вiд потужного подарунка, випущеного з грудей.
  А ось i Августина у жорстокiй битвi. Дiвчина б'ється немов пантера. I босими пальчиками нiжок кидає вбивчу гранату. I з рубiнових соскiв запускає блискавки. I вражає ворогiв. I цiлi полицi разом спалює, наповал.
  I при цьому ще й наспiвує:
  - Слава Росiї! Велика слава!
  I знову з пупка як лясне пульсаром, i всiх спалить.
  А ось б'ється i Свiтлана. Вона дiвчина дуже бойового калiбру, i з лютими заскоками. I ось вiзьме i босими пальчиками нiжок убивчу гранату метне.
  I з полуничних соскiв як випустить вбивчi пульсари, каскадної, колосальної сили. I прореве:
  - Слава Вiтчизнi комунiзму та царизму!
  I ось Варшава теж упала ... Росiйськi вiйська займають Польщу i йдуть на Кракiв.
  Олег Рибаченко та Маргарита беруть участь у штурмi цього мiста. Цього разу вони вже без Наташки. Команда дiвчат-ведьм виконує iншу мiсiю. Втiм, битися цього разу довго не довелося. I ось безсмертнi дiти встромив росiйський прапор на центральну вежу. Така ось вражаюча перемога.
  I дiти хором заспiвали:
  - Хто у свiтi всiх мудрiший,
  Цар великий Олексiй!
  Таким чином, Росiя, яка вже пристойно просунулась до Сибiру, взяла та завоювала Прибалтику та Польщу.
  Ну що це вже пристойнi захоплення. Повстання Стеньки Разiна не було. I царська Росiя воювала за Олексiя Михайловича ще й з Туреччиною.
  I тут Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова вiдзначилися... Билися з усiм героїзмом i чудовою витримкою.
  I знову кидали гранати босими пальчиками нiжок, i свистели, кидаючи птахiв на голови туркам. I хлопчик, i дiвчинка виявляли свої супер здiбностi.
  Такi вони були чудовi воїни, що найвищий клас i просто супер.
  Туреччина була бита на Балканах, i поступилася Росiї Кримом i масою iнших земель.
  У розпал боїв прибула знову Наталка, та її подруги-вiдьми. I вони таке влаштували туркам. Стiльки їх перебили, i стiльки переварили.
  Наташа з червоного соска випустила блискавку. Спалила цiлу турецьку дивiзiю.
  А потiм Зоя з малинового соска пальнула пульсаром, i затопила i спалила разом дюжину турецьких кораблiв.
  Августина з рубiнових соскiв лупнула. I перевернула десяток судiв iмперiї Османа, включаючи i флагман.
  Свiтлана теж iз полуничних соскiв врiзала руйнiвною стихiєю. Масу супротивникiв зруйнувала. I прочирiкала:
  - За царську та найбiльшу iмперiю!
  Так було взято i Константинополь. Османська iмперiя розпалася. I тепер Росiя могла її завоювати без допомоги попадань.
  Та й Петру Першому, синовi Олексiя Михайловича, теж треба дати, хоч щось та зробити.
  Олег Рибаченко та його команда повернулися з величезним трiумфом.
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР I ТРЕТIЙ РЕЙХ
  Дарт Вейдер на бойовому зорельотi завис над територiєю Британiї. На нього одразу обрушилися англiйськi лiтаки. Бойовий зорелiт зустрiв їх пострiлами з лазерних гармат. Адже це флагманський лiнкор, вражаюча мiць. Його знаряддя з комп'ютерним наведенням легко спалювали винищувачi та бомбардувальники Британiї. А англiйськi зенiтки та знаряддя рiзних калiбрiв не могли пробити леговану броню космiчного лiнкора. Адже це метал у пару сотень разiв мiцнiший за титан. I броню такої товщини навiть атомною бомбою не взяти.
  Дарт Вейдер наказав знищити всi найближчi лiтаки атакувати урядовий квартал Лондона.
  Черчiлль i весь його уряд були вбитi вiд потоку гiперплазмової хвилi. Вони не мали шансiв. Жоден бункер було вберегти вiд цього.
  Загинув також парламент.
  Дарт Вейдер прохрипiв:
  - Нехай станеться помста ситхiв!
  I стукнув механiчним кулаком по панелi. Чудовисько завдало удару по Британiї. Зламала країну, тiльки тому, що вона посмiла чинити опiр.
  Далi Дарт Вейдер скинув в океан анiгiляцiйну бомбу, яка пiдняла велику хвилю, i затопила безлiч кораблiв Британського флоту, що охороняли узбережжя вiд вторгнення гiтлерiвцiв.
  I пiсля цього зорелiт, набрав швидкiсть i знову перескочив у свiй паралельний всесвiт, продовжуючи запеклу вiйну з повстанцями, якi прагнули розтрощити деспотiю космiчної iмперiї.
  Хто з них має рацiю, iмперiя чи повстанцi питання спiрне. Може, єдина влада над галактикою краща за хаос. Але звiрина жорстокiсть iмперiї, i слуг Палпатiна вiдвертала серця вiд цiєї держави.
  Ось i зараз Британiя була обезголовлена, i iнший хижак Третiй Рейх, користуючись хаосом, висадив десант i захопив Метрополiю.
  Англiя шокована ударом космiчного, флагманського лiнкора, мабуть, прийняла його за секретну зброю Третього Рейху, капiтулювала практично без боротьби. Її колонiї та домiнiони визнали владу Гiтлера.
  Третiй Рейха отримав колосальнi ресурси, флот та колонiальнi вiйська. I величезнi можливостi для вiйни, поставивши у Британiї своїх марiонеток.
  Але поки що на СРСР Гiтлер не пiшов. Вiн отримавши в особi Канади плацдарм, що визнала владу Третього Рейху, на Американському континентi вирiшив захопити США.
  Як не СРСР? Ну, Росiя вже була бiльш-менш готова до сухопутної вiйни, маючи велику армiю та багато танкiв та лiтакiв. Їх у сороковому роцi понад двадцять тисяч. А США лише близько п'ятисот танкiв має. I поки що до великої вiйни не готова. Але з її економiчним потенцiалом, пiдготовка до вiйни це лише питання часу.
  I Гiтлер вирiшив часу Америцi не дати. I використовуючи зокрема канадськi та англiйськi дивiзiї, разом iз Японiєю атакував США.
  Отже, СРСР отримав тимчасову вiдстрочку.
  Сорок перший рiк став роком вiйни iз Америкою. Янки, зрозумiло, не готовi, у них немає серйозних танкiв. Але чимало стрiлецької зброї. I велике населення, i великий флот.
  Але нiмцi, переважаючи технiкою та органiзованiстю, наступають. Їхня авiацiя якiстю та досвiдом перевершує американцiв. Та й командування США не на висотi. I зазнає поразки за поразкою. I все ж вiйна тривала весь сорок перший роки, перш нiж упав Вашингтон у груднi.
  I ще якийсь час пiсля цього тривала агонiя США аж до капiтуляцiї якраз 20 квiтня 1942 року.
  Внаслiдок цього фюрер вирiшив перенести вторгнення в СРСР на сорок третiй рiк. Таким чином, Сталiн мав час, пiдготуватися до вiйни.
  Щось робилося як у реальнiй iсторiї. У 1940 роцi був введений восьмигодинний робочий день i семиденний робочий тиждень. А також драконiвськi заходи щодо запiзнення на роботу.
  У першiй половинi сорок першого було випущено понад двi тисячi танкiв i маса лiтакiв. Випуск авiацiї наростав колосальними темпами, що навiть не вистачало льотчикiв. У другiй половинi сорок першого року у серпнi зiйшов iз конвеєра перший танк КВ-3. Ця машина мала на озброєння 107-мiлiметрову гармату з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв на секунду, зручну для боротьби з великими танками. Але сама машина важила шiстдесят вiсiм тонн та її ходовi якостi були неважливими. А коробка передач постiйно ламалася.
  А у вереснi зiйшов i перший КВ-5, який сто тонн i мав на озброєннi двi гармати, i лобова броня у нього була 170-мiлiметрiв. Пробити таку машину нiмецькi танки на той момент не могли.
  Всього за другу половину сорок першого року було випущено близько трьох з половиною тисяч усiх танкiв i майже двi з половиною тисячi нових. Але цього мало задля укомплектування всiх дивiзiй.
  Сталiн наказує збiльшити тривалiсть робочого дня до дев'ятої години на добу. Одночасно випуск технiки зростає. У СРСР до кiнця сорок першого року вже понад тридцять двi тисячi лiтакiв, i насилу можна зiбрати на них льотчикiв.
  У першiй половинi сорок другого року випуск технiки зрiс ще бiльше, до п'яти тисяч танкiв за пiврiччя, їх понад три з половиною тисячi нових. З'явився i КВ-4 у найважчiй модифiкацiї при вазi 108 тонн, i товщинi лобової бронi 180-мiлiметрiв. Причому СРСР не приховував вiд нiмцiв наявнiсть новiтньої технiки, щоб, напевно, гiтлерiвцi не ризикнули напасти.
  Але фрицi навпаки посилено розробляли власнi важкi системи.
  Насамперед, звичайно, танк "Тигр". Ця машина в кiлькох випадках була показана фюреру на день народження 20 квiтня 1942 року.
  Цей танк бiльш-менш мiг боротися iз радянськими машинами серiї КВ. Хоча для важчих варiантiв був недостатнiм.
  Тому в Третьому Рейху спiшно розробляли "Тигр"-2 з 88-мiлiметровою гарматою i довжиною ствола в 71 ЕЛ, i спецiально для боротьби з суперважкими радянськими монстрами "Лев", зi 105-мiлiметровою гарматою i довжиною ствола в 70 ЕЛ, здатного пробивати навiть КВ-5 та КВ-4. Цей танк, щоправда, потребував нового двигуна не менше тисячi кiнських сил. Щоб мати хоч якусь рухливiсть.
  Також створювали i "Маус", який, видно, пiдтримував традицiю супертяжiв. Водночас модернiзацiю пережив i Т-4.
  Радянський союз нарощував випуск машин. Сталiн любив важчi моделi. А Гiтлер вимагав посилити випуск "Пантер". Але цей танк ще тiльки розроблявся, i для вiйни з СРСР довелося зробити ставку на Т-4 у модернiзованому варiантi. З довгоствольною гарматою 75-мiлiметрiв 48 ЕЛ, дана машина могла боротися тридцятьчетвiркам i навiть КВ-1 i КВ-2, але не брала в чоло бiльш важкi кевешки. Але не всi танки можна i здолати.
  Авiацiя у нiмцiв була на висотi. I вони, використовуючи захопленi заводи, виробляли її у величезних кiлькостях. Крiм того з'явилися i проводилися у великих кiлькостях Ю-188, якi мали кращi льотнi характеристики i несли велике бомбове навантаження. Крiм них, на американських заводах випускалися чотиримоторнi Б-17, а на англiйських "Ланкастери". Що й зовсiм було жахом. Нiмцi могли в авiацiї мати перевагу, а за штурвали сiдали американцiв, англiйцiв та iнших європейцiв. Хоча в СРСР i випустили в сорок другому роцi п'ятнадцять тисяч лiтакiв, нiмцi, у свою чергу, за цей час наштампували тисяч тридцять п'ять. I змогли наздогнати СРСР авiацiї. Слiд зазначити, що й нiмецькi машини були потужнiшими у озброєннi.
  У першу половину сорок третього року у Третьому Рейху було вироблено близько восьми з половиною тисяч нових танкiв. У СРСР близько семи тисяч, їх п'ять iз половиною тисяч нових - важких i середнiх. Крiм того, Третiй Рейх зробив ще п'ять тисяч самохiдок, проти п'ятсот в СРСР.
  Випуск машин у Третьому Рейху мiг бути великим, але треба було освоїти основний танк "Пантера" i переварити його. Найбiльше було випущено Т-4 та "Шерман". Але останнiй танк Гiтлеру не подобався. Фюрер хотiв, щоб випускалися лише новiтнi танки "Пантера" та "Тигр", що вимагало деякого додаткового часу. У майбутньому планувалося перейти на танки "Пантера"-2 та "Тигр"-2 з 88-мiлiметровими гарматами, i "Лев"-2 з бiльш щiльною компунувальною схемою не такий важкий i краще захищений. "Маусiв" до початку вiйни випустити встигли лише дюжину. I Третiй Рейх не зовсiм готовий.
  Але й СРСР теж мав проблеми iз серiєю КВ, яка так сподобалася Сталiну. У першiй половинi сорок третього року з'явився у серiї танк КВ-6. Вiн був вагою в 250 тонн, ще важчий за "Маус", i на нього встановили двi гармати в 107-мiлiметри i 203-мiлiметри.
  Дана машина втiм, за ходовими якостями та надiйнiстю зовсiм нульова i даремно витрачали на неї часи. Т-34-76 був наймасовiшим, але КВ всiх типiв було випущено навiть бiльше. КВ-1 простий у виробництвi та з товстою бронею був привабливий для виробникiв. Хоча, реально вiн був гiрший за тридцятьчетвiрки.
  Втiм, за загальним числом танкiв СРСР мав певну перевагу. В авiацiї нiмцi змогли обiгнати за кiлькiстю лiтакiв, особливо нових. У артилерiї нiмцi мали деякi переваги, але вони мали занадто багато трофейних озброєнь. У пiхотi за рахунок iноземних дивiзiй перевага переважна, та й вiйська бiльш мобiльнi. Автомобiлiв, вантажiвок, мотоциклiв вистачало. Тут у США якраз проблем не було, щоб штампувати.
  Рiвень мобiльностi пiхоти Третього Рейху на пару порядкiв вищий за радянський i куди бiльший за кiлькiсть. СРСР у принципi не вистачало людських ресурсiв, щоб у пiхотi створити паритет Третьому Рейху. Плюс ще й Японiї. У неї i велике населення i колонiї.
  Флот нiмецький, звичайно ж, сильнiший за радянський особливо з урахуванням трофейних судiв. Плюс ще й Японська мiць.
  Тiльки у першому ешелонi Гiтлер планував, кине на СРСР двадцять мiльйонiв мобiльних пiхотинцiв. СРСР мобiлiзував мiльйонiв дванадцять з половиною, i їх частина проти Японiї та у внутрiшнiх округах. Так що у Третього Рейху бiльш нiж дворазова перевага. Причому фашисти ще можуть мобiлiзувати резерви, а СРСР, звичайно ж, матиме проблеми з поповненням. У танках чисельнiсть у країнах близька. Але в нових машинах у фрицiв перевага. Авiацiя Японiї та Третього Рейху i сильнiша та досвiдченiша. I ще - можливостi резервiв.
  Артилерiя СРСР досить сильна, але вороговi поступається ... Плюс у нiмцiв перевага в самохiдках.
  У цiлому нинi пропорцiї сил, такi, що правильному веденнi вiйни радянська Росiя може лише затягнути свою агонiю. Якщо є шанси, то переграти тактично. Але досвiду у нiмцiв та японцiв оперативного командування та майстерностi бiльше.
  Деякий плюс Сталiну, що напад не раптовий, i вiн встиг провести загальну мобiлiзацiю. Нехай навiть не до кiнця, щоб не розвалити виробництво. Крiм того, за два зайвi роки встигли добудувати лiнiю оборони Молотова, i вiдновити лiнiю Сталiна. Абияк до оборони пiдготувалися, риттям укрiплень. Але навченi вiйська оборонятися, не дуже. Хоча останнiм часом, з огляду на силу Третього Рейху, стали бiльше вчити, захищати своє, нiж бити ворога з його територiї.
  В авiацiї також збiльшили частку винищувачiв. Особливо МIГ-3, i ЯК-1, якi бiльш здатнi для боротьби з бомбардувальниками.
  Тепер уже бiльше говорили про оборону. Занадто сильнi гiтлерiвцi, i шапками їх закидати неможливо. Та й народ не такий дурний, розумiє, наскiльки сильний Третiй Рейх разом iз японцями.
  Такого як у реальнiй iсторiї у сорок першому роцi настрою немає. Роють окопи та змiцнюються.
  Розрахунок будується на щiльний захист та оборону. Слiд зазначити, що крiм вiйськ Третього Рейху, проти СРСР мобiлiзувалися i сателiти Нiмеччини. Зокрема Туреччина, яка мрiє про реванш за iншi поразки, та Iспанiя та Португалiя. Вочевидь i Iталiя, i Румунiя, i Угорщина, i Фiнляндiя, i Словенiя. А також у цьому випадку i Югославiя, яка лягла пiд Третiй Рейх i її не довелося завойовувати. Грецiю Iталiя та нiмцi захопили. Крiм того, Швецiя була завойована, так її руда була цiнною для Третього Рейху. Та й iноземнi дивiзiї у складi Третього Рейху, перемiшанi з нiмцями.
  Багато з них iноземцi-солдати, а командири нiмцi.
  З урахуванням сателiтiв, перевага в пiхотi вже в першому ешелонi стала триразовою.
  Болгарiя теж бере участь у походi проти СРСР, але бiльше в тилу для вiйни з партизанами.
  Нiмцi також окупували i Швейцарiю, щоб забрати її ресурси, особливо грошi з вкладiв.
  Так було зiбрано колосальну коалiцiю. А ще й Японiя зi своїми колонiями. Теж сила. Щоправда частина вiйськ Країни Вранiшнього Сонця ще воює у Китаї. Країна вже здебiльшого захоплена, але не пiдкорена.
  У будь-якому випадку у Сталiна спiввiдношення сил набагато гiрше... Але вiйни не уникнути.
  Терпiти комунiстичну iмперiю пiд боком Гiтлер не може. Тiльки одне є сумнiв - нападати зараз. Або почекати ще рiк, щоб з'явилася в серiї реактивна авiацiя, "Пантери"-2, масово "Тигри"-2 та "Лев"-2. Реактивнi лiтаки поки що лише на стадiї випробувань уже лiтають. Але недопрацьованi. Потрiбен час, щоб їх запустити в серiю, а ресурсiв вистачає. Та й льотчикiв слiд пiдготувати.
  Новi танки також ще сирi з дитячими хворобами. Тож резон ще на рiк вiдкласти вiйну є. Тим паче можна й отримати перевагу за цей час у числi танкiв.
  Резон, звичайно, ще один рiк не нападати був. Але Гiтлер нiколи не вирiзнявся терпiнням.
  СРСР перевиконав третю п'ятирiчку, формально подвоївши економiку. I четверту п'ятирiчку хотiв знову подвоїти виробництво. Хоча, звичайно ж, трохи прикручували в темпах економiчного зростання радянськi економiсти.
  Але Третiй Рейх поспiшав.
  I 22 червня 1943 року почалася Велика Вiтчизняна вiйна. Вже не раптова, але на два фронти для СРСР та проти ресурсiв майже всього свiту. А в Росiї лише один союзник: Монголiя, де населення та мiльйона не набереться.
  Японцi саме по Монголiї i завдали першого свого удару.
  Рушили клешнi танкових армад самураїв.
  Нiмцi теж перейшли у наступ. Уткнулися у потужну оборону. Пантери показали себе занадто вразливими з бортiв i часто ламалися. Т-4 теж у бортах не дуже. Краще на практицi показав себе "Тигр", i не надто численний "Тигр"-2. А ось "Лев", з вагою дев'яносто тонн ламався часто, хоч i було непогано захищений, i з потужним озброєнням.
  Але й радянськi КВ часто ламалися, особливо тяжкi. Т-34-76 теж танк не iдеальний, у тому числi оптикою. КВ-2 для оборони зi своєю гаубицею пiдходив слабо.
  Бої кипiли запеклi. Iноземнi легiони вiд початку зазнавали величезних втрат. Натомiсть у повiтрi нiмцi та японцi захопили перевагу. Їхнi льотчики мали бiльше досвiду, а лiтаки, мабуть, потужнiшi та досконалiшi.
  I били вони Червону армiю.
  А вiйну можна вести досить ефективно, якщо багато бомбити. А бомбардувальникiв у Третього Рейху з надлишком.
  Але в боях бере участь i експериментальна модель "Пантери"-2.
  Її обкатують у бою. Машина ще не зовсiм досконала, зате з потужною гарматою 88-мiлiметрiв з довжиною ствола в 100 ЕЛ. Непоганий захист чола корпусу: 100 мм пiд кутом нахилу в сорок п'ять градусiв. Борти корпусу захищенi найгiрше 60 мiлiметрiв. А тил корпусу 40, зате нахилами. I борти, де можна нахиленi. Але все одно захист недостатнiй, але сорокап'ятку тримає. А вежа ще й на бортах пiд нахилами. Лоб її 120-мiлiметрiв пiд кутом, а у великiй масцi - гармата 150-мiлiметрiв.
  I три кулемети охорони. Вага завелика 55 тонн, зате двигун в 900 кiнських сил i ходовi якостi задовiльнi.
  Їдуть собi в машинi чотири дiвчата: Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда.
  Вони в бiкiнi та босонiж. Що в таку спеку лiта сорок третього року набагато зручнiше.
  I стрiляють по цiлях... Нехорошi дiвчата моральними якостями, зате такi гарнi.
  Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i вимовляє:
  - Велич космосу!
  I вражає радянську гармату.
  Потiм по черзi палить Шарлота. I також використовує босi нiжки. I потрапляє до радянських танкiв Т-34. Вразила i його, i заспiвала:
  -Я хитра лисиця i в життi знаю толк!
  Ось попереду пихкає радянський КВ-4, машина монстр. Але гармата у "Пантери"-2 особлива, з довжиною стовбура в 100 ЕЛ i вiн дуже бронебiйна. I навiть 180-мм лобової бронi пробити може. Тим бiльше, у танкiв КВ броня без кутiв нахилу.
  Цього разу за допомогою босих пальчикiв нiжок стрiляє Крiстiна. I вражає радянський танк iз дистанцiї. Пiдпускати близько небезпечно у нього гармата 107-мiлiметрiв i великою довжиною ствола, може й пробити навiть у чоло "Пантеру".
  Ось навiть пробувала стрiляти, але Магда, натискаючи босими пальчиками нiжок на педалi, витончено змiщує машину.
  Та тут дiвчата, що не дадуть ворогу подихатися.
  Герда знову стрiляє, давлячи голою п'ятою i дуже влучно потрапляє в радянську гармату, i вражає ворога.
  I реве собi:
  - Слава арiйському сонцю!
  Шарлота стрiляючи в супротивника, i роблячи це влучно, повторює:
  - Нашiй партiї слава!
  Христина, використовуючи босi пальчики нiжок пiд час стрiльби по супротивнику, зауважує:
  - Арiйський комунiзм на всiх планетах!
  Магда дала чергу з кулеметiв за допомогою голих нiжок. Викосила масу радянських солдатiв, i проворкувала:
  - За величезнi вiдкриття!
  Дiвчата звичайно ж не з-помiж позитивних персонажiв. Наприклад, учора катували пiонера. З гарного, бiлобрисого хлопчика зiрвали сорочку та шорти, а також сандалi та пiднялися на саморобну дибу.
  Потiм стали бити пацана вербовими прутами. I лупили всi чотири красунi з великою люттю. Сполосували хлопчику i спину, i боки, i ноги, i живiт iз грудьми. Тож капала кров.
  Потiм пiонеру посипали на рани кров, вiд чого вiн кричав i корчився. Але й цього мало. Босi ноги хлопчаки ставили в колоду i розпалили багаття. Полум'я лизало голi, круглi п'ята хлопчика. I приємно пахло паленим. Вiд больового шоку пацан раз у раз втрачав свiдомостi, але його приводили до тями.
  Та дiвчата насолоджувалися процесом тортур. Випалили на грудях пiонера п'ятикутну зiрку.
  Дуже жорстокi тварюки. Потiм стали стiбкати вже розпеченим дротом розжаривши її на багаттi. Хлопчик виявився на диво живучим. I дiвчата коли їм набридло пiонера катувати, тривiально посадили його на купу мурашину. Щоб мурахи його живцем з'їли.
  Ось це тварюки, дуже агресивнi.
  А тепер убивають радянських солдатiв.
  Герда вистрiлила по радянськiй самохiдцi, використовуючи босi пальчики нiжок. Вразила машину i пискнула:
  - Диявол тут, диявол там!
  Шарлота теж лупнула по радянських вiйськах. Влучно потрапила в супротивника, розбила гаубицю i пiдтвердила:
  - Життя як сон суцiльно обман!
  Христина теж пальнула за допомогою босих пальчикiв своїх витончених нiжок i в'янула:
  - Але гори не брешуть!
  Магда також за допомогою голої нiжки строчила з кулеметiв i видала:
  - I боги не брешуть нiколи!
  Четвiрка тут працювала на Землi з нiмецької сторони.
  Але з боку радянської своя команда б'ється на КВ-3, у разi екiпаж Єлизавети.
  Гармата цього танка одна, i це його трохи покращує. Машина важить як нiмецький "Тигр"-2, а лобова броня - 140-мiлiметрiв. Але без кутiв оптимального нахилу, а як коробка. Тому КВ-3 не так добре захищений, як нiмецький "Королiвський тигр".
  Але гармата в нього непогана, за її допомогою можна стрiляти по нiмцях.
  А їхнi танки так i пруть.
  Єлизавета та решта дiвчат теж босонiж i в бiкiнi, що практично, i зручно.
  I босими пальчиками нiжок дiвчина наводить 107-мiлiметрову зброю на "Пантеру".
  Здiйснює пострiл... Гiтлерiвський танк отримавши важким снарядом спалахує.
  Убивча радянська гармата, не скажеш, що слабка.
  Єлизавета вимовляє з посмiшкою:
  - Колосальний комунiзм!
  Стрiляє i Катерина, використовуючи босi пальчики нiжок. Вона дiвчина, яка вiдрiзняється гримучою сумiшшю насильства та краси.
  Влучає у "Тигр" i вимовляє:
  - Ось уже наша мрiя, буде краса!
  Веде вогонь, використовуючи босi пальчики нiжок та Олена. Вона вражає легку нiмецьку самохiдку "Мисливець" i пищить:
  - Слава епосi комунiзмi та Сталiна!
  I ось Єфрасiя теж стрiляє у ворога. Робить це за допомогою босих пальчикiв нiжок i дуже влучно. Вразила "Тигр"-2, який майже неможливо взяти в лоба, та його гармата небезпечна. I войовниця вимовляє:
  - Нас ворогам не зламати.
  Ось попереду видно i Лев. Його гармата небезпечнiша нiж у "Тигра"-2, через бiльший калiбр. Лобова броня "Лева", приблизно порiвнянна в корпусi з "Королiвським тигром", а чоло вежi навiть сильнiше захищене завтовшки 240-мм.
  Дещо краще у "Лев" та захист бортiв у 100 - мiлiметрiв пiд нахилами. Цей танк в цiлому мiг би бути непоганим, але менша скорострiльнiсть гармати i велика вага його роблять не дуже спритним. Хоча швидкiсть при двигунi 1000 кiнських сил цiлком задовiльна.
  У КВ-3 двигун має потужнiсть 850 кiнських сил. У цьому планетi вiн краще застарiлої моделi "Тигра"-2.
  Єлизавета розумiє, що "Лев" в лоб їй не пробити, i пропонує дiвчатам:
  - Допустимо ближче i в борт!
  Єфрасiння серйозно помiтила:
  - Вiн нас сам вразить! Його гармата сильна!
  Олена запропонувала, тупаючи голою п'ятою об метал:
  - А може спробувати вiдбити йому ствол?
  Єлизавета засумнiвалася:
  - З такої дистанцiї, та так точно потрапити?
  Катерина хихикнула та вiдзначила:
  - Все неможливо.
  Олена запропонувала:
  - У мене є iдея!
  У цей момент по них вистрiлив "Лев". Снаряд пролетiв лише за два метри лiворуч i розпушив ґрунт.
  Олена ж усмiхнулася i скинула бюстгальтер. Її червоний сосок блиснув у свiтлi неяскравих танкових ламп. Якi у дiвчини гарнi груди. I ось дiвчата навела гармату босими пальчиками нiжок. Голi нiжки дiвчат вклали снаряд. I ось полуничний сосок оголених грудей натиснув на курок.
  Снаряд вилетiв i...
  Дiвчата хором в'янули:
  - Ось це секс!
  Точна поразка в ствол грiзного танка "Лев". I нiмець втратив свою феноменальну силу.
  А дiвчата як розсмiяються.
  Наступний пострiл зробила Катерина i теж дуже влучно. Її метою став Т-4. Танк застарiлий, але дуже масовий. Хоча i слабенький, для того щоб пробити КВ-3 - машину з пристойним лобовим захистом.
  Дiвчата хором проспiвали:
  - Наша Батькiвщина сильна - охороняє свiт вона!
  Такi тут руйнують усi войовницi. У них вищий порядок i суть вирiшення проблем СРСР.
  У небi борються дiвчата-нiмкенi. Альбiна та Альвiна.
  Вони збивають радянськi лiтаки. Дiвчата майже голi, в одному бiкiнi та босонiж. Наводять на супротивника авiацiйнi гармати.
  Альбiна збиває радянську машину i пищить:
  - Це шок по-нашому!
  Альвiна теж зрiзає радянський Як i додає:
  - На славу нашої iмперiї!
  А войовницi свого часу теж воювали i билися iз супротивником. А помучити людей люблять.
  Ось комсомолку пiддали тортурам. Роздiли та оголену дiвчину били батогом. Потiм розпеченим прутом припiкали комсомолцi босi ступнi. I це треба сказати їм подобалося.
  Потiм дiвчинi зламала пальчики на ногах. А найшикiший тортури, пiдпалити факелом лоно Венера. I дiвчина знепритомнiла вiд больового шоку.
  Втiм, Альбiна i на цьому не заспокоїлася. Пiднесла смолоскип до оголених грудей дiвчини. I її пiдсмажила. Потiм вiдрiзала та слопала нiжне м'ясо, вигукнувши:
  - Як це смачно!
  Альвiна пiдсмажила вогником iнший сосок i вiдзначила:
  - Та це чудово!
  I дiвчатам-нiмкеням це дуже подобалося.
  Але не всi такi тварюки. Ось Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова борються у небi, проти нiмецьких стерв'ятникiв.
  I показують своє вмiння та мудрiсть.
  Дiвчата, зрозумiло, б'ються босонiж i в бiкiнi. I наводять на супротивника презенти смертi.
  I спiвають собi;
  - Слава країнi комунiзму,
  Ленiн нас у бiй надихнув...
  Зламаний хребет знай фашизму,
  Новий побудуємо свiт!
  Анастасiя пальнула в супротивника, використовуючи босi пальчики нiжок, збила нiмецький лiтак i в'янула:
  - За червоний комунiзм!
  Акулiна Орлова спритно вразила ворога, використовуючи голi ноги, пiдрiзала його i гаркнула:
  - За перемогу росiйського духу!
  I дiвчата хором рикнула:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Ось така жорстка битва йде всiм фронтом.
  Нiмцi, безумовно, сильнi. I просуваються нехай i повiльно з великою шкодою.
  Воюють дiвчата i в пiхотi.
  Пiд Гродно Оленка та її команда зустрiчають фашистськi орди.
  Дiвчина-комсомолка в одних лише трусиках.
  Ось Оленка дає чергу з автомата, зрiзуючи гiтлерiвцiв i вибиваючи цiлу шеренгу бiйцiв.
  Пiсля цього вимовляє:
  - Слава Росiї!
  Анюта теж стрiляє по вороговi. Робить це дуже влучно та чiтко. I зрубує фашистiв. Потiм кидає босими пальчиками нiжок гранату, розбиваючи танк гiтлерiвцiв i пищить:
  - За Русь святу!
  Алла теж веде вогонь по ворогах. Робить це дуже влучно. Голою п'ятою пiдкидає подарунок смертi, роблячи вiртуозно. Вибиває руда фрицiв i верещить:
  -За епоху комунiзму!
  Марiя теж стрiляє по ворогу. Скошує фашистiв, що робить дуже агресивно i пищить:
  - За Русь нашу матiр!
  I босими пальчиками нiжок знову метне гранату. Нiмецький танк отримавши пошкодження, перевертається... I рветься бойовий комплект.
  Маруся, руйнуючи фашистiв. I голими п'ятами жбурнула цiлу зв'язку гранат, видала:
  - За Батькiвщину велику!
  Такi тут дiвчата просто колосальної сили бiйцi. Так усiх винищують поспiль.
  Ось це бойова п'ятiрка. А скiльки фашистiв пре. I чорношкiрi воїни у наступi беруть участь. Вони треба сказати украй бойовi хлопцi.
  Але їхнi росiйськi дiвчата викошують без церемонiй.
  Гарний батальйон, коли войовницi майже голi. I такi засмаглi, шоколаднi.
  А в небi помiтнi Ю-288 потужнi нiмецькi машини. Вони обрушили бомби на радянськi позицiї, руйнуючи ворога. I дiють iз колосальною вiддачею.
  Єва, скидаючи бомби, натискаючи голою, круглою п'ятою на педаль. Кидаючи презенти, на радянськi мiста, реве:
  - Третiй Рейх непереможний!
  Агата з цим погодилася, викидаючи подарунки знищення:
  - Ми вже всiх своїх ворогiв обламали!
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Нiмецькi вiйська таки змогли захопити Брест та Гродно, та зрiзати Бiлостоцький виступ. Вони просунулися до лiнiї Сталiна пiд Мiнськом.
  Бої були запеклi. На пiвднi фашисти оточили радянськi вiйська на львiвському виступi.
  Червона армiя вiдiйшла до Житомира та Вiнницi. На пiвднi румуни та нiмцi пiдiйшли до Одеси.
  Молдавiя була захоплена. На пiвднi турки та нiмцi захопили Батумi та оточили Єреван. Тож i тут ситуацiя важка. Японцi зайняли бiльшу частину Монголiї i вклинилися в Примор'я. На морi вони панують. На Камчатцi висаджено десант.
  У цiлому нинi СРСР доводиться вiдбиватися переважаючими силами. А ворог сильний.
  Нiмцi пiдiйшли до Мурманська, але там були зупиненi. Фiни теж були загальмованi, але змогли вiдбити Виборг. Ситуацiя виявилася напруженою.
  У цiлому нинi фашисти не домоглися переважної переваги, i вирiшальних успiхiв.
  Але вiйна на виснаження не обiцяла СРСР нiчого доброго. Проти нього був майже весь свiт. Ось Аргентина, Бразилiя, Венесуела оголосили вiйну СРСР. А також Чилi та деякi дрiбнiшi країни.
  Сталiн опинився у пастцi.
  У серпнi нiмцi усунули удар на пiвнiч i змолi захопити майже всю Прибалтику, крiм Таллiнна, який героїчно оборонявся. Бої розгорнулися й пiд Нарвою. Далi фашисти вперлися у псковську лiнiю оборони. I тут їм вдалося на початку вересня взяти Псков ... Мiнськ також був оточений, але вперто бився в блокадi. Нiмцi просувалися хоч i повiльно, але вiрно.
  Пала Вiнниця... На початку жовтня було взято i Житомир, i нiмцi вийшли до Днiпра. По сушi виявилася, вiдрiзала Одеса, але ще вона трималася.
  До кiнця жовтня нiмцi вийшли до Березинi та до Днiпра. Київ опинився пiд ударом. Настала через бездорiжжя тимчасова пауза... Японцi оточили Владивосток i вiдчайдушно намагалися його взяти.
  Розгорнулася реальна вiйна.
  Дiвчата боролися за Владивосток. Незважаючи на те, що вже пiзня осiнь i похолодало, войовницi б'ються босонiж i в бiкiнi.
  I показують себе дуже крутими.
  Наташка тут як тут i її героїзм чудовий.
  Дiвчина стрiляє японцями з автомата, i босими пальчиками нiжок метає гранати.
  При цьому вона спiває:
  - Сили нашої ворог ще не знає,
  Могу свою не застосували всю...
  На немовлят, жiнок нападає,
  Все одно шакалiв переб'ю!
  Зоя теж жбурляє босою нiжкою гранату. Перевертає японський танк, i агресивно шипить:
  - Усiх самураїв переб'ємо, i Росiю захистимо!
  Дiвчинi й справдi прикро, що Японiя колись перемогла Росiю. Це ймовiрно найганебнiше з усiх поразок царської iмперiї. Але як таке могло статися?
  Зоя дає чергу, скосивши шеренгу самураїв i в'якнула:
  - Ми не пiддамося ворогам!
  Августина стрiляючи по супротивниках, i використовуючи босi пальчики нiжок, для метання дискiв погодилася:
  - Нi! Нiколи не пiддамся!
  I її руда голiвка кивнула, i волосся нiби спалахнуло жаром.
  А ось у наступi Свiтлана. Така бойова вона войовниця. Стрiляє по самураях, з точнiстю снайпера. I вражає їх iз неймовiрною влучнiстю. I потiм її боса нiжка знову кидає вбивчу гранату.
  Дiвчина кричить:
  - За Русь матiнку!
  I знову робить влучний пострiл. I падають убитi супротивники.
  Ось тут дiвчата, що не дадуть спуску.
  А ось i Алiса та Анжелiка разом борються з японцями, що висадилися на Камчатцi.
  Там уже випав снiг, i дiвчата бiжать босонiж. Вони залишають витонченi, точенi слiди. Це дуже красиво. I хочеться, дивлячись на подiбний орнамент свою збуджену досконалiсть смикати.
  Алiса стрiляє в супротивника, i пробиває жовтi пики i верещить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе!
  Анжелiка взяла i кинула босими пальчиками нiжок гранату, розiрвала масу японцiв i пискнула:
  - За великий комунiзм!
  Войовницi надзвичайно виявилися хорти. Ось як вони ворогiв винищують.
  Алiса веде вогонь iз усiх автоматiв. I реве:
  - Комунiзм! Комунiзм! У труну фашизм!
  Анжелiка теж дiвчина до червоностi хорт i крута. Молотить цих японцiв без слабкостi та жалостi.
  I верещать, кидаючи босими пальцями нiжок гранати:
  - Комунiзм! Комунiзм! Буде новий реваншизм!
  Войовницi дуже захоплюють своєю смiливiстю.
  Ось уже й зима... Нiмцi перейшли до оборони. Вони не поспiшають, бо поспiшати їм нема куди. Та й Гiтлер навiть радий затягнути вiйну. Вiн ще вiдносно молодий i що робити пiсля захоплення СРСР? Чи напасти на Японiю?
  Принаймнi нiмцi зайняли оборону. I вiдбивають спроби Червоної армiї наступати. I тримають фронт.
  У Сталiна не так i багато сил, i вiн зупиняється. Та й нiмцi готовi до зими бiльш-менш. Теплого одягу у них вистачає.
  I вiдбивають дикий натиск. I борються, як колосальної сили броньована мiць.
  У сорок четвертому роцi у нiмцiв у серiї новi реактивнi лiтаки - сталевi стерв'ятники. На них робить ставку Гiтлер. Особливо на МЕ-262 та АР-180. А це дуже потужнi машини. I вони здатнi розбивати Червону Армiю.
  У масовому виробництвi "Пантера"-2 та "Тигр"-2 з потужнiшим двигуном 1000 кiнських сил. Але вдалою досконалої моделей став "Лев"-2. У ньому нiмцi застосували новаторську iдею танкобудування - розташували трансмiсiю та двигун разом спереду танка, а вежу посунули назад. Вiд цього компонування ущiльнилося, i висота танка знизилася за рахунок економiї на кадарному валi. Цiкавим рiшенням стало i розмiщення коробки передачi на самому двигунi та поперечному трансмiсiї. Корпус танка "Лев"-2 став значно нижчим, а вежа меншою i вже. Зниження висоти танка дозволило зменшити вагу машини до задовiльних 75 тонн, а товщину бортiв пiдняти до 150 мм пiд нахилами, а лоба башти до 250 мм, бортiв башти 160 мм пiд нахилами. Лоб корпусу був товщиною 200-мiлiметрiв верх пiд кутом нахилу 45 градусiв, а нижнього - 150-мiлiметрiв. Таким чином, з'явився Лев-2 з дуже хорошим рiвнем захисту. I грiзний танк протидiї.
  Ця машина задовольнила нiмецьке командування. I танк прориву виявився ефективним.
  Нiмцi повели наступ, у центрi, в обхiд Днiпра. Вони багато стрiляли та бомбили. Для прориву було зосереджено багато гармат, у тому числi реактивної артилерiї та газометiв.
  Фюрер наказав: взяти Москву у сталевi клiщi. Одночасно активiзувалися й японцi. Вони використовували лiцензiйнi Пантери, якi бiльш-менш були стерпними танками.
  У СРСР також були деякi змiни. Зокрема виробництво надважких КВ було згорнуто. Натомiсть ставка була зроблена на Т-34-85. Тобто колишнiй танк, але з бiльшою вежею та сильнiшою гарматою. Лише КВ-3 поки що не знiмався з виробництва. Цей танк iз гарматою, яка пробивала непогано броню, був ще потрiбен. Але з'явилася iдея розробити IС для бойових дiй i бiльш практична з вежею вже. Але цей танк виник трохи пiзнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Поки що долали iнерцiю КВ. IС-1 був iз 85-мiлiметровою гарматою i мало вiдрiзнявся вiд Т-34-85. Найбiльш потужним належало зробити IС-2. Але озброєнням цього танка була поки що гармата в 107-мiлiметрiв. Новий танк був легшим, нiж КВ-3, i компактнiшим з двигуном у 520 кiнських сил.
  Втiм, була iдея встановити бiльш потужну 122-мiлiметра гармату. Але це знижувало скорострiльнiсть i запас снарядiв. СРСР потребував винищувача танкiв, а чи не танку прориву. Оборонний характер вiйни диктував iншi завдання. Тож йшла розробка IС-3. Для цiєї машини готували гармата колишнього калiбру 107-мiлiметрiв, але з бiльшою довжиною ствола, щоб пiдняти початкову швидкiсть снаряда до тисячi метрiв за секунду.
  Тож танкобудування лише частково повторило реальну iсторiю. А нiмцi розчарувалися в "Маусi", i теж намагалися не робити машини надто важкими.
  Планувалося зробити "Пантеру"-3 простiшу у виробництвi, рухливу i краще захищену, нiж "Пантеру"-2, без значного збiльшення ваги.
  А "Лев"-2 загалом вiйськових влаштував, i поки що його особливо модернiзувати не планувалося, крiм установки потужнiшого двигуна з нагнiтачем.
  Бої показали, що фрицi сильнi. I їхня авiацiя пресує. З гвинтових лiтакiв ТА-152 виявився дуже вдалою моделлю. Непоганий був i новий МЕ-309, хоча не все i виправдала надiї ця машина, але її потужне озброєння та висока швидкiсть, звичайно ж, були плюсом.
  Поява радянського ЯК-3 у серiї затрималася через брак якiсного дюралю. ЛАГГ-5 був уже на момент своєї появи морально застарiлим. А вiн ще тiльки-но почав розроблятися. А МIГ-3 виявився невдалою моделлю.
  Тож у небi крити нiмцiв нiчим. Лише IЛ-2 вiдносно непогано себе зарекомендував, але дана машина все ж таки несла занадто багато втрат i була неважливою в льотних характеристиках. ПЕ-2 себе не надто виправдав i був складений в управлiннi. У небi, звичайно, у СРСР виникли проблеми. I поки що їх не вдавалося вирiшити. Наймасовiшим винищувачем став ЯК-1, який спростили у виробництвi та форсували двигун.
  Поки що робилася ставка на кiлькiсть та особливо не до розробок нових моделей.
  Так що в небi гiтлерiвцi сильнiшi i кiлькiстю i якiстю i бомбять, де хочуть, а плюс ще й японцi лютують.
  Також у нiмцiв з'явилися американськi Б-29 досконалiшi машини з дванадцятьма кулеметами та високою швидкiстю. I Ю-488 теж досконалiшi, i зi швидкiстю 700 кiлометрiв на годину. Вони швидше за американськi за рахунок меншої площi крила, i багато бомб несуть i потужнiшi двигуни. А є ще й "Арадо" реактивнi бомбардувальники, яким немає рiвних у швидкостi та льотних характеристиках.
  Тож нiмцi брали в небi вгору i просувалися сушею. Ось уже впав Смоленськ та СРСР дуже туго.
  Тут їм на допомогу i прийшов Олег Рибаченко зi своєю командою та десантом влучникiв.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  I в головi у хлопця склалася поема, i вiн продовжив рубати фашистiв, пишучи на ходу;
  Величина Вiтчизни над планетою,
  Яка як смолоскип-свiтло горить...
  I героїзму подвиги оспiванi,
  А наша дружба - мiцний монолiт!
  
  Нехай славиться Земля моя свята,
  Ти в бурi гроз та полум'я перемог...
  Одна у свiтi, ти вважай така...
  Тебе дорожче у свiтi цьому немає!
  
  Побудуємо якщо треба комунiзм ми,
  I дуже скоро полетимо на Марс.
  Розвiємо орди мерзенного фашизму -
  I буде найвищий клас!
  
  Батькiвщина сяє i страждає,
  Але вiрю, скоро свiтле столiття прийде.
  Перемога буде у променистому травнi,
  I смiливо ми вирушимо у похiд!
  
  Нi Батькiвщини прекраснiшi, нiж Росiя,
  Виблискує немов яскрава зiрка.
  Ось зiрки небо в оксамит окропили -
  Виповнилася велика мрiя!
  
  Коли вступали дружно до пiонерiв,
  Я хлопчик клятву вiрну давав...
  Щоб у свiтi всiм живим прикладом,
  Що Батькiвщина великий iдеал!
  
  Росiя ти країна святого свiту,
  Чи здатна свiтобудова пiдкорити...
  В iм'я Роду свiтлого кумира,
  Та перетворитися хижак мерзенний на дичину!
  
  Країна Вiтчизни бурхлива свята,
  У нiй Iсус Святий Господь...
  I Лада Богородиця золота -
  Подарує юнiсть, щастя та любов!
  
  Любите ви Свагора хоробрим серцем,
  Який дав нам росiйським сильний меч...
  I вiдкриє в небо Лада дверцята,
  Щоб людинi не померти!
  
  Для нас настане рай такий великий,
  Всесвiт цвiте як бурхливий сад.
  Навал же зупинений, злий дикий,
  А ворог Росiї ж викинутий у пекло!
  
  Вiтчизна наша пампушка така,
  Я за неї борюся пiонер.
  З багато подруга по снiгу боса,
  Але хлопчик лише на морозi заспiвав!
  
  Ось "Тигр" вразив, жартома гранатiв,
  Пантеру як гумкою крейда пiдтерла.
  Стрiляю влучно я з автомата,
  Мiй погляд i юний i завжди гострий!
  
  Нiхто мене повiр, не залишить,
  Нас росiйських жеребцiв не приборкати.
  I правитиме Бiлий Бог на тронi -
  I перемагати Росiї хороброю рать!
  
  Ми зробимо свою країну красивою,
  Вона як найпишнiший у свiтi колiр.
  Служiть витязi святої Росiї,
  I буде снами правда та успiх!
  
  Але ось фашисти злiсно наступають,
  Хоч зайняти Калугу та Москву...
  Здавалося, трiумфує злiсний Каїн,
  Але Бог сказав: Спасiння принесу!
  
  На славу нашої матерi Росiї,
  Нехай буде мир, порядок, чистота.
  I стане новий цар великою мiсiєю,
  Нам треба шанувати слов'янського Христа!
  
  В iм'я Сонця та зiрки Сварога,
  Ми свiт порядок росiйський захистимо.
  Нас чекає зоряна дорога,
  I золотокрилий янгол-херувим!
  
  Хай буде у всесвiтi незабаром щастя,
  Згуртуємо Вiтчизну мiцно на вiки.
  I небо i земля у Всевишнiй владi,
  А буде у Ладi вiрна мрiя!
  
  Так пiонер я разом iз комсомолкою,
  Бився, захищаючи Москву.
  I хлопчик я такий повiрте спритний,
  Що навiть "Лев" граючи, рознесу!
  
  Дiвчата по снiгу бiжить боса,
  Миготять п'яти колiр снiгурiв.
  Ти Лада мати моя, як свiтло свята,
  I я орел не жалюгiдний горобець!
  
  Так говорю я смiливо, агресивно -
  Бог не калiка, i прийде з мечем.
  I зробить Росiю дуже сильною,
  Ми супостата в трiски розiб'ємо!
  
  Ось у чому Росiя дуже навiть свята,
  Так це у виконаннi мрiї...
  В iм'я нашої армiї солдата,
  Дiвчата будуть найвищою красою!
  
  Ми не зiгнемося пiд п'ятою нацизму,
  I вермахт буде хоробро перемагати...
  I скiльки було у ворога цинiзму,
  Але цей iспит, ми здамо на п'ять!
  
  У Росiї буде космос та квазари,
  Галактики граючи, пiдкоримо...
  Наносимо, руйнуючи всi удари-
  I буде новий вогняний свiт!
  
  Всiх воскресить наука, вiрю полеглих,
  Загиблий теж знаю, житиме...
  Билися ми ранiше в сутичцi рукопашної,
  А нинi гiперплазмою всiх ламати!
  
  Всесвiт викине ураганом,
  I свiтобудова у щастя назавжди...
  Ми будеш молодим i вiчно п'яним,
  Будь-яка до виконання мрiя!
  СКОБЕЛЄВ СУПЕРГЕНЕРАЛIСИМУС
  Ось, насправдi, Михайло Скобелєв був полководцем великого таланту, який поступається Суворову. А розкрився навiть ранiше, ставши генералом армiї в тридцять шiсть рокiв. I ось його смерть вiд отрути призвела до передчасної втрати для Росiї великого полководницького таланту. Але допустимо лише кiшка збила хвостом склянку з отрутою. I Скобелєв залишився живим. Як би надалi склалася його кар'єра i доля Росiї?
  Олександр Третiй проводив полiтику експансiї у Середнiй Азiї. Йому звичайно теж хотiлося стати завойовником, яким був його батько Олександр Другий. Росiя в умовах, коли її вiйськами командував генiальний Скобелєв, дiяла значно рiшучiше. I не лише захопив пiвдень Середньої Азiї, а й пiвнiч Афганiстану, населений таджиками та узбеками.
  Британiя пробувала сунутись, але була розбита на сушi.
  Побоюючись втратити всю Iндiю, англiйцi поспiшили укласти з Росiєю мир, вiддаючи Афганiстан пiд контроль.
  Скобелєв отримав звання фельдмаршала. Пiднявся в чинах та славi. Але якийсь час вiйни не було. Михайло Скобелєв сумував. Олександр Третiй постраждав вiд аварiї i незабаром помер. Микола Другий повернув експансiю на Далекий Схiд та Китай. Вiйни з китайцями були надто легкими.
  Але ось конфлiкт з Японiєю, що спалахнув, виявився для вже немолодого Скобелєва як манна небесна. Нарештi у нього з'являлася можливiсть проявити себе.
  На морi росiйський флот дiяв спочатку невдало. А пiсля загибелi адмiрала Макарова японцi висадили десант i блокували Порт-Артур.
  Але Скобелєв рiшуче i вмiло дiючи, обiйшов японцiв, оточив їхнi вiйська та знищив. Потiм знищив вiйська бiля Порт-Артура.
  Росiйська ескадра не зазнавала зайвих втрат. А два японськi броненосцi були потопленi.
  Потiм прийшла пiсля тривалого переходу Рождественського ескадра. Скобелєв тим часом захопив Корею повнiстю. I розбив та знищив усi сухопутнi сили Японiї.
  Розумiючи, що на морi теж у росiян уже перевага японцi запросили свiту.
  Але Микола Другий вирiшив завоювати Японiю. Тим бiльше, адмiрал Того теж загинув, i Росiя на морi захопила перевагу. Настала висадка десанту. I генiальний Михайло Скобелєв, проявивши свої найкращi якостi, розгромив японцiв вщент i полонив iмператора Країни Вранiшнього Сонця.
  Так царська Росiя позбулася загрози на околицi своєї iмперiї та вiчної вiйни на Далекому Сходi. I це великий плюс. У iмператора Миколи Другого з'явився новий титул: мiкадо Японiї, новi пiдданi i землi. А Скобелєв продовжив вiйну до Китаю. Царська Росiя пiдкоряла пiднебесну iмперiю.
  Росiї напередоднi майбутньої в не надто вiддаленому майбутньому вiйни з Нiмеччиною та Австро-Угорщиною, потрiбнi були новi пiдданi i населення для набору солдатiв. Китаю це i територiї i людськi ресурси для царської держави. I стiльки перемог. Скобелєв розбивав китайцiв граючи та приєднував їх до Росiї. Йому було надано вперше з часiв Суворова звання генералiсiмуса. I вручено перший iсторiї Росiї орден "Перемога", нагорода вища, нiж орден "Андрiя Первозванного". У принципi, Скобелєв був досить молодий, щоб дожити i до першої свiтової вiйни. Будьонний, наприклад, прожив рокiв дев'яносто, а маршал Соколовський взагалi понад сто рокiв.
  А чому б i нi? I ось 1914 року Нiмеччина легковажно оголосила вiйну царської Росiї. А за нею Австро-Угорщина та Туреччина. Михайло Скобелєв показав вкотре свою генiальнiсть. Окрiм величезної кiлькостi пiхоти, в першу чергу з китайцiв, Росiя мала i численнi, легкi i дешевi, простi у виробництвi танки, i найкраща i численна авiацiя у свiтi.
  Особливо грiзнi чотиримоторнi бомбардувальники "Iлля Муромець" та "Святогор".
  I так вони обрушилися на Нiмеччину та Австро-Угорщину. Пiд командуванням генiального Михайла Скобелєва. Не дали шансiв i за два мiсяцi взяли Берлiн, Вiдень i Стамбул.
  Михайло Скобелєв, виявився першим в iсторiї людства полководцем, який отримав звання: Супергенералiссимус, i першим в iсторiї Росiї, який отримав орден "Iсуса Христа", вищий за "Андрiя Первозванного".
  Таким чином, Михайло Скобелєв став найтитулованiшим полководцем в iсторiї планети Земля, найсвiтлiшим князем та герцогом. I це чудово i круто. Визначною виявилася людина.
  Росiя набула могутностi, забравши собi землi нiмцiв по Одер, i всю Османську iмперiю, i майже всю Австро-Угорщину.
  Таким чином, до великої висоти сягнув Михайло Скобелєв. I перевершив Наполеона та Суворова. У 1917 роцi це найбiльший генiй помер, i був похований у спецiальному мавзолеї, наче фараон.
  Царська Росiя стала великою iмперiєю ... Деякий час був перiод будiвництв та стабiльностi. Але спалахнула депресiя 1929 року. I в сiчнi 1933 року царська армiя оголосила вiйну США i почала вторгнення через Аляску.
  Америка та Канада воювали з Росiєю.
  Але росiйськi вiйська найбiльш органiзованi, численнi та оснащенi якiснiшою технiкою. Америка не мала шансiв. I її разом iз Канадою завоювали за вiсiм мiсяцiв.
  Микола Другий таким чином додав собi слави та землi Росiї.
  Потiм Гiтлер приєднав себе Австрiю, а Муссолiнi завоював Ефiопiю. I вони готували вторгнення до Францiї. Спадкоємець Олексiй помер у 1937 роцi. А в 1938 роцi помер i сам Микола другий у сiмдесят рокiв. I на престолi опинився онук царя, якому й шiсть рокiв не було вiд народження.
  Це, звичайно, проблема для Росiї.
  Але регентом став молодший брат царя Михайло Романов, якого старший поновив у правах регентства.
  Микола Другий загалом багато провiв реформ. У тому числi узаконивши багатоженство - право мати чотири дружини. I це було круто.
  Цар Михайло та Гiтлер у травнi 1940 року розпочали вiйну з Францiєю та Британiєю. До них приєднався i Муссолiнi.
  Звiсно ж, шансiв у Францiї, Бельгiї, Голландiї та Британiї не було.
  Росiя захопила володiння союзникiв у Тихому Океанi, Азiї, Iндiї, Близькому Сходi i бiльшу частину Африки. Нiмцi швидко завоювали Францiю, Бельгiю та Голландiю. Потiм разом iз Росiйським флотом висадилися у Британiї та її пiдкорили. I встигли дещо прихопити в Африцi, хай трохи. Росiя завоювала найбiльше. Iталiйцi програли битву в Африцi англiйцям i майже нiчого не придбали.
  Росiя ще посилилася. Її мiць стала майже безмежною. Але Адольф Гiтлер iз цим не хотiв миритися.
  Пiсля того як Михайло помер у 1949 роцi, Гiтлер напав на Росiю. З ним разом був i Муссолiнi, i Iспанський режим Франко, Португалiя.
  Але сили були нерiвними. Онук царя Миколи Другого Володимир Третiй був досить дорослим, i вмiло вiддавав накази.
  Гiтлер мiг розраховувати лише на танки серiї "Е" та дисколети. Але це дуже слабка мiць. А в Росiї переважна перевага може i якiсть.
  Африку нiмцi втратили одразу. Потiм росiйськi вiйська захопили i Iталiю. Трохи пiзнiше вiдбувся штурм Берлiна та Вiдня.
  I наступ, на Францiю, та Iспанiю з Португалiєю. Все йшло майже в самi ворота. Росiйська армiя була набагато численнiша i органiзованiша, нiж держави осi. I технiка була в неї досконалiша.
  Крiм того, хваленi дисколети, хоч i формально невразливi, теж вести вогонь по росiйських вiйськах не могли. I тому їх порiвняно легко збивали.
  Так що Гiтлер ну нiяк не досяг успiху. I було знищено. Пробував бiгти до Аргентини. Але росiйськi вiйська його й там наздогнали. Спiймали, Гiтлера, побили та повiсили...
  А царська Росiя завоювала через кiлька рокiв та iншi країни свiту.
  Таким чином цар Володимир Третiй встановив всесвiтню гегемонiю Росiї.
  Люди перестали витрачати чиннiсть на боротьбу один з одним. Ще 1948 року полетiв перший росiйський космонавт у небо. А в 1955 роцi вже злiтали на Мiсяць. А 1963 року на Марс. Венера була пiд людиною 1964 року. Меркурiй за рiк. Згодом приземлилися на Плутон люди в 1980 роцi, коли на нього вступили космонавти.
  А в 2020 роцi розпочався перший полiт мiжзоряної експедицiї до Сiрiуса, навколо якого оберталися планети, придатнi для проживання людини.
  Таким чином, випадковий фактор в iсторiї: лише котячий хвiст, змiнив долю людства на куди щасливiшу. I особливо досягла успiху в цьому Росiя.
  Олег Рибаченко з цього приводу написав цiлу поему;
  Нехай славиться велика країна,
  Свята, промениста Росiя...
  Ви не йдете люди на обман,
  Царю Миколаю велика месiя!
  
  Його не треба пiдло зраджувати,
  Царi стоять, повiр у нас вiд Бога.
  Непереможна росiйських вiрно рати,
  В Iм'я солцезарного Сварога!
  
  Ми пiонери витязi Землi,
  Дiвчата, босоногi хлопчаки.
  В iм'я сонця, вiри та мрiї,
  Що скоро житимемо при комунiзмi!
  
  Царi, звичайно, теж можуть бити,
  Але солодко повiрте дiвки батiг.
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку,
  Не може наша вiра вмерти!
  
  Хвиля хлюпає солодка рiчка,
  Вона як оксамит мохом заросла.
  Ми будемо у свiтлi сонця на вiки,
  I рветься щось бурхливо з весла!
  
  Нiхто не зможе росiйських здолати,
  Вони сильнi, i лютi сповненi.
  Реве величезний, мамонт же ведмiдь,
  Хто проти нас зовсiм приречений!
  
  Не вiрте Русь свята назавжди,
  I нею Бiлий наймудрiший Бог...
  Прийде, повiрте незабаром до нас грошi,
  I буде самий Всемогутнiй Рiд!
  
  Не знає нашої сили ворог,
  Чи здатнi ми пожежi здолати...
  I довбаємо так нелюду в п'ятак,
  Що ворог здатний тiльки заколоти!
  
  Велич безмежнi мрiї,
  Вона як Сонце просто прекрасна.
  Душi пориви чудової краси,
  Не будемо просто ми сумувати марно!
  
  Хто проти нас, той буде мiцно битий,
  Росiя це потужний знай кулак.
  Противник же вважай, зовсiм розбитий,
  I отримав кiсточками у п'ятак!
  
  Могутньою силою росiйськi повнi,
  Вони як повноводна рiчка.
  Всi нашi витязi рахуй орли,
  I Русь свята з нами назавжди!
  
  Ну що хлопчик будеш битися ти,
  У твоїх руках блищить найгострiший меч.
  А якщо треба росiйськi хрести,
  Здiбнi, всiх ворогiв напалмом спалити!
  
  У нас є сила, є i молодецтво знай,
  Всi ми здатнi зробити та зв'язати...
  Наш Православний з росiйською Ладою цар,
  Будь-кого рознесе хто злiсний тати!
  
  Дiвчата люблять битися немов тигр,
  Вони по снiгу мчати босонiж.
  Не треба нам повiрте мерзенних iгор,
  А краще врiжемо гадам кулаком!
  
  У Росiї дуже багато дiвок є,
  Їхнi п'ятки виблискують - дзеркала...
  Але зробимо противнику ми помсту,
  I буде з нами слава назавжди!
  
  Мрiємо про перемоги нових ми,
  Щоб ворогiв жартома долати...
  Ми найбiльшi орли,
  Не зможуть орди завоювати нас!
  
  Як буде, вiрю незабаром добре,
  Коли зламаємо Гiтлеру хребет.
  Не стане росiйською бiльше тяжко,
  Ось героїзму подвиг знай оспiваний!
  
  Як добре в Росiї житиме,
  У нiй росiйський цар великий Миколай.
  I перетворитися хижак скоро на дичину,
  За це бiйся i дерзай!
  
  Нехай поколiнь тисяча пройде,
  Ми не забудемо подвиги царя.
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок,
  Виблискує яскраво червона зоря!
  
  Хай стане наша Русь такою з країн,
  В якiй свiтло та росiйська земля...
  I нам доля така вiд Роду дано,
  Усi люди це дружна сiм'я!
  
  Сварог прийде i мертвих воскресить,
  Ворогiв Русi в баранячий рiг стисне...
  I ми пiднiмемо дуже мiцний щит,
  I буде всiм прекрасне життя!
  
  АМЕРИКА В АЛЬТЕРНАТИВНОМУ ВАРIАНТI
  Америку часто дорiкають у тому, що вона занадто потурала Гiтлеру, i не вступили у вiйну, поки фашисти їм самим не оголосили. Та ще й японцi раптово напали. Але сталося, що Америка взяла i влiзла у вiйну сама. Оголосивши це 20 квiтня 1941 року, як у день народження Гiтлера. А що? Хiба в реальнiй iсторiї Обама не влiз у вiйну з IДIЛ, не чекаючи на теракти проти США? А Буш-молодший узагалi здiйснив агресiю проти Iраку, напавши першим. Принаймнi у Гiтлера грiхiв вистачало, щоб США йому вiйну оголосили. Та й Рузвельт, пiшовши на третiй термiн, але слабкий здоров'ям мрiяв про вiйськову славу. Коротше кажучи, iнший перебiг iсторiї. Америка залiзла у вiйну з Третiм Рейхом першою. I звичайно це багато що змiнило.
  Насамперед Гiтлер воюючи з Югославiєю, вже вiдчував коливання iз планом Барбаросса. Чи не надто пiзно станеться напад на СРСР, i чи зможуть нiмцi перемогти до зими? А тим бiльше осiннiй бездорiжжя?
  Друге, чи не небезпечно вiдкривати другий фронту, маючи в тилу не лише Британiю, а й могутнi США? А це не лише велике населення, а й перша економiка у свiтi.
  Та й СРСР чи справдi такий слабкий? А може, росiяни зможуть побити Вермахт, як побили Наполеона.
  Пiд час параду в Москвi на 1 травня 1941 року нiмецькi представники запрошенi Сталiним побачили новi танки. Зокрема КВ-2 з гарматами 152-мiлiметра, жахливий калiбр для танка, Т-34, гусеничнi БТ та масу лiтакiв.
  Вони докладно доповiли про це Гiтлеру. I того бажання нападати на СРСР ослабло. Тим бiльше, маючи розвинену iнтуїцiю, Гiтлер вiдчував, що тоталiтарний СРСР, куди сильнiший i небезпечнiший супротивник саме через свiй тоталiтаризм, нiж захiднi демократiї i особливо США.
  Тож народилася думка: якщо й йти на Росiю, то з ресурсами британських колонiй, i пiдкоривши собi промислову мiць Америки.
  Був, звичайно, ризик, що Сталiн нападе i вдарить у тил. Але СРСР i Нiмеччина має пакт про ненапад, а США та Британiя вже воюють.
  Крiм того, Гiтлер володiючи звiриним чуттям, передбачав, що Сталiн без приводу не нападе. I вирiшив - бити ворогiв частинами i другий фронт не вiдкривати. А навпаки спонукає Японiю саму вiдкрити новий удар по ворогу.
  Гiтлер захопив Крiт, як це було в реальнiй iсторiї. I потiм став перекидати вiйська до Африки, посилюючи Роммеля. I це був сильний перебiг.
  Але не дуже легко перекидати вiйська, коли така ситуацiя на морi, i тебе пресують з Мальти.
  Але у серпнi 1941 року гiтлерiвцi розгромили Мальту i висадили там десант. I це було крутим ходом. I досить ефективним.
  Проте не зовсiм пiшло на користь. Хоч i були здобутки. Роммель отримав додатково чотири танковi дивiзiї, i три моторизованi. I опанував Толбук.
  I почав великий поступ до Єгипту. Це розвивалося дуже i послiдовно.
  Пiсля взяття Олександрiї чотири дiвчини з екiпажу Герди їхали у танку та вели розмову.
  Герда блондинка в бiкiнi, перша наїхала на Магду;
  - Якщо розiбратися, то важко зрозумiти, чому стiльки людей вiрять у таку дику та антинаукову книгу як Бiблiя.
  Магда злякано пискнула, барабанячи босою нiжкою по бронi:
  - Чому антинаукову?
  Герда охоче пояснила:
  - А тому! Ось, зокрема, креацiонiсти дуже люблять чiплятися за фразу в книзi Iова, що повiсив Бог Землю нема на чому. А коли в тiй же книзi Йова говориться, що небеса мають твердiсть дзеркала, то ви цей вислiв iгноруєте!
  Магда вiдзначила:
  - Нi! Це все залежить вiд тексту та контексту цiєї цитати!
  Руда Шарлота вiдзначила:
  - Ось саме контекст, та iсторичне тло. Зокрема в оригiналi йдеться, що Бог запечатав Землю нема на чому. А вираз запечатати, на кшталт зафiксувати. Отже, фраза запечатати означає жорстке фiксування на порожнечi.
  Христина додала:
  - Та й взагалi в Бiблiї написано, поставив Бог Землю на твердих основах i не похитнеться вона повiк.
  Герда додала з усмiшкою:
  - А про кiнцi Землi в Бiблiї йдеться разiв з десять. I це теж фiгуральний вираз.
  Магда струснула золотою шевелюрою i пискнула:
  - Можливо!
  Герда заспiвала, скелячи зуби:
  - Все неможливе можливе у нашому свiтi!
  Магда помiтила, вискалив зубки:
  - Можливо все та все!
  Герда вiдзначила:
  - Взагалi, є одна дурiсть, яку вселяють християни, що нiбито Бог не має нiкого вiдношення до зла на планетi Земля. Однак, це теж якби iмператор сказав, що вiн до розбою не має жодного вiдношення.
  Магда пискнула:
  - Це як?
  Шарлота iз натиском вiдзначила:
  - А так вiчно мучити в пеклi жорстоко. Уявiть собi, що мiльярди людей страждають у геєннi вогняної та горять. Живцем горiти це дуже боляче.
  Магда погодилася:
  - Та боляче, але вони цього заслуговують!
  Герда логiчно вiдзначила:
  - Святих немає! I людина не повинна бути святою! Бо непорочнiсть - нудна!
  Христина вiдзначила:
  - Так в Одкровеннi Iоанна написано, що людина нечиста не увiйде Єрусалим. А хто без грiха, хто чистий перед Богом?
  Герда вiдзначила:
  - Для цього потрiбна спокутна жертва Iсуса Христа.
  Магда хихiкнула i вiдзначила:
  - Так це вiрно! Ти вiрно зрозумiла!
  Герда логiчно додала:
  - Але ж люди, розiп'явши Христа, тiльки примножили свої грiхи. Тобто люди вчинили лише додатковий злочин, розiп'явши Сина Божого. I, за iдеєю, Бог повинен їх не пробачити, а взагалi остаточно проклясти! Хiба не так?
  Христина додала:
  - Та й рай у Християнствi не привабливий. Це фактично золота клiтка. Якщо там взагалi не буде грiха, це означає такi жорсткi правила i дисциплiну, що Сталiнський ГУЛАГ на цьому фонi здасться санаторiєм!
  Герда заспiвала з посмiшкою:
  - А в нашому санаторiї, рiдному профiлакторiї, тепло, свiтло, i мухи не кусають!
  Шарлота вiдзначила з усмiшкою:
  - А справдi, критерiї порятунку дуже розпливчастi. Нiхто не знає у Християнствi, хто спасеться. Нiхто не може бути впевненим у спасiннi. А як рятуються - справами чи вiрою? Тут також є суперечки, i безлiч протирiч.
  Магда вiдповiла, не надто впевнено:
  - Вiрою! А це вже наслiдок вiри!
  Герда застукала босою ногою i вiдзначила:
  - Ну ну! Адже сказано, що й бiси вiрять i тремтять!
  Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  - Та вiрять, i Христу кланялися. Тож можна сказати - Бог i Сатана заразом!
  Христина додали зi смiшком:
  - А хто бiльше людей у Бiблiї вбив? Бог чи Сатана?
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Це спiрне питання. Але якщо його перевести в iншу площину: хто бiльше врятував людей?
  Христина розсмiялася i вiдзначила:
  - Не велика радiсть отримати, спасiння, заради стерильного раю, в якому нема грiха!
  Магда вiдзначила:
  - Але краще, нiж горiти у вiчному вогнi. Уявляєте як це боляче!
  Герда погодилася з цим:
  - Та дуже боляче! I неправильно людей так мучити!
  Христина логiчно вiдзначила:
  - Вчення про вiчнi пекельнi муки - це марення! Насправдi, навiть самого злого ворога, я б не стала катувати вiчно, хоча б тому, що менi це набридло б i, було б нецiкаво!
  Шарлотта сердито помiтила:
  - I взагалi що за релiгiя, яка вчить, що всi люди тварини та козли чи вiвцi! Така релiгiя не має права на iснування!
  Герда сердито вiдзначила, тупнувши босою нiжкою:
  - Може, я буду козою, але вiвцею нiколи!
  Магда хихiкнула i вiдзначила:
  - Менi теж бути вiвцею не подобається!
  Христина свиснула:
  - Полундра! Все нагору!
  Герда стукнула босою нiжкою i вiдповiла:
  - Усiх дiвчат нагору!
  I дiвчата вступили у бiй iз англiйцями. Стали їх трощити.
  Магда пострiла з гармати, навiвши її босою нiжкою, розбила англiйську гармату i проворкувала:
  - Нi, не буду я вiвцею покiрною! Краще стану дiвчинкою крутою!
  Шарлота вiдзначила з усмiшкою:
  - У Бiблiї багато безглуздя. Тим бiльше куди краще, щоб наш свiт i далi розвивався, i ми летiли вище до зiрок, проводячи космiчну експансiю!
  Руда дiвчина натиснула голою п'ятою на гачок, посилаючи черговий снаряд.
  Нiмцi без зайвих проблем змогли перемогти англiйцiв та колонiальнi вiйська в Єгиптi. Вони це зробили круто та жваво. У них тепер набагато бiльше сили, нiж ранiше. Пiсля цього талановитий Роммель зумiв захопити родовища нафти в Iраку та Кувейтi вiдразу, не давши їх зруйнувати. А Суецький канал був перетнутий миттєво.
  Гiтлерiвцi здобули собi i нафту, i арабськi дивiзiї. Потiм, не роблячи довгої паузи, захопили i Iран, i далi Iндiю.
  Японiя атакувала американцiв у Перу-Харбор i здобула там переконливу перемогу. Крiм того, самураї змогли потопити i авiаносцi США.
  Гiтлер час не втрачав. Пiсля жорсткого ультиматуму Франко той погодився пропустити нiмецькi вiйська до Гiбралтару. Штурм пройшов успiшно. Нiмцi використовували важку артилерiю та штурмовики Ю-87. I завдали поразки Британiї. Пiсля чого їхнi вiйська без проблем стали найкоротшою вiдстанню прибувати до Африки. Спочатку зайняли Марокко. Отто Скорелi полонив де Голля. А потiм i дiйшли до Нiгерiї. Взимку сорок першого та сорок другого року нiмцi зайняли значну частину Африки.
  А також захопили Iндiю. У них пiд контролем виявилися значнi ресурси. Англiйцi поступалися гiтлерiвцям i числом та органiзованiстю, i бойовим духом вiйськ. Тi сто п'ятдесят дивiзiй, що Гiтлер планував рушити на СРСР, пiшли до Африки та Азiї. I це виявилося розумним кроком.
  Так фашисти могли отримати ласi шматки, долаючи куди слабший опiр. А мiсцевiсть фашистам не завада.
  У Британiї нiмцi бачили головного ворога. I штампували лiтаки та новi види озброєнь. Випуск технiки швидко зростав, особливо iз призначенням нового iмперського мiнiстра озброєнь та боєприпасiв Шпеєра. Ця людина була талановитою та енергiйною.
  Сорок другий рiк пройшов у бомбардуваннях Британiї та повiтрянiй та пiдводнiй вiйнi зi США. Японiя перемогла пiд Мiдвей. Цього разу усунення термiнiв вiйни призвело до того, що секретнi коди не потрапили до рук американцiв. I бойовi дiї йшли для самураїв набагато успiшнiше.
  Америка не так активно бомбила Третiй Рейх i гiтлерiвцi дуже швидко будували новi заводи та використовували раб силу колонiї.
  Африка в сорок другому роцi була захоплена гiтлерiвцям.
  А це i сировина та робоча сила.
  Побоювання, що Сталiн атакує зi сходу, змушувало фрицiв розробляти новi види озброєнь i в танкобудуваннi. У сорок другому роцi з'явився досить успiшний "Тигр". Але в Африцi його застосовувати незручно. А також трохи пiзнiше "Пантера".
  Сталiн, звичайно ж, думав про визвольний похiд на Європу. Особливо поки що не впала Британiя. Але вiйна з фiнами зробила вождя невпевненим. I вiн спочатку хотiв доукомплектувати двадцять нових механiзованих корпусiв, для чого потрiбно шiстнадцять тисяч нових танкiв. У другу половину сорок першого року, було випущено понад двi i половиною тисячi нових танкiв.
  У серiю надiйшли КВ-3 вагою шiстдесят вiсiм тонн, i трохи пiзнiше КВ-5 вагою сто тонн. У першу половину сорок другого року було випущено понад три тисячi нових танкiв. З усiх проектiв КВ-4, Сталiн обрав найважчий вагою сто вiсiм тонн, i товщиною бронi сто вiсiмдесят сантиметрiв чола.
  Але це вождевi здалося мало. Вiн наказав сформувати двадцять механiзованих корпусiв виключно з новiтнiх середнiх та важких танкiв, для чого потрiбно вже тридцять двi тисячi машин. А застарiлi розосередити по окремих дивiзiях. Загальна кiлькiсть танкових дивiзiй було визначено сто двадцять. По п'ятсот танкiв у кожнiй. I в такий спосiб Сталiн хотiв довести загальну кiлькiсть танкiв СРСР до шiстдесяти тисяч. I лише пiсля цього можливо ризикнути вирушити в похiд на Європу.
  Але й Гiтлер часу не гаяв. Окрiм "Пантери" та "Тигра" з Третьим Рейхом з'явився i танк "Лев", який до цього був лише проектним. У реальнiй iсторiї танку "Лев" завадили з'явиться й нестача ресурсiв та важкi бомбардування Третього Рейху. Але цього разу з ресурсами у нiмцiв краще.
  А нова 105-мiлiметрова гармата з початковою швидкiсть снаряда в 1000-метрiв в секунду дуже непогано, для боротьби з важкими радянськими танками.
  Iшла запекла повiтряна битва за Британiю. Тут нiмцi випускали новi лiтаки у великих i дедалi бiльших кiлькостях. Але головним козирем стали їхнi льотчики. Оскiльки пiлотiв не вистачало, все бiльш активно залучали до повiтряного флоту жiнок. Особливо прославилися льотчицi Альбiна та Альвiна, якi стали грiзними асами.
  Нiмцi формували безлiч iноземних дивiзiй. Їхнi вiйська дiйшли до кордонiв Бiрми, де вони з'єдналися з Японцями, i всi Чорний континент узяли пiд контроль. I будували ударними темпами заводи.
  Багато нiмецьких асiв здобули славу, але найкращим став Марсель. У червнi 1942 року вiн перевищив рахунок у сто п'ятдесят збитих лiтакiв i отримав високу нагороду Третього Рейху: лицарський хрест дiамантового хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А через половину року перевищив триста збитих машин, за що був нагороджений новою нагородою: лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Нiмцi помiтно додали сили. Їхнi вiйська вели успiшну пiдводну вiйну.
  Сила фашистських субмарин зростала, як i числом, i якiстю. Там були свої герої. У штурмовiй авiацiї вiдзначився Рудель. Вiн потопив англiйський лiнкор "Вiкторiя", за що був щедро нагороджений фюрером.
  Сталiн теж не сидiв, склавши руки. СРСР нарощував свiй потенцiал. Третя п'ятирiчка була перевиконана. I виробництво подвоїлося. Сталiн вимагав у четвертiй п'ятирiчцi зберегти темп та подвоїти виробництво.
  У першiй половинi сорок третього року СРСР випустив понад чотири половинi тисяч важких танкiв. Особливо збiльшивши вiдсоток КВ 4 та КВ 5.
  Гiтлерiвцi також нарощували випуск озброєнь. Зокрема, ранiше часу з'явився "Тигр"-2. Вiн мав 88-мiлiметрову гармату, яка з бiльшою довжиною ствола могла пробити радянськi КВ з дистанцiї бою, але при цьому машина була не така важка, як "Лев", що важив дев'яносто тонн. I що його гармата бiльш скорострiльна i з великим запасом снарядiв.
  Нiмцi пресували англiйцiв та американцiв у повiтрi. Пiсля поразок на морi США ослабли i не там могли бомбити Третiй Рейх. I це дозволяло швидше нiмцям штампувати зброю. Зокрема, з'явився i "Маус". Але його величезна вага в 188 тонн ускладнювало бойове використання. Хоча захист i був на висотi з усiх ракурсiв.
  У першу половину сорок третього року нiмцi збiльшили випуск пiдводних човнiв i топили кораблiв бiльше, нiж Британiя та США будували. I ось фюрер вирiшив, що настав сприятливий момент для висадки на Британiю.
  I ось у серпнi 1943 року вiдбулася висадка десанту. Командував нею Майнштейн. Фашисти були сильнi, i дуже сильнi танки. У небi боровся МЕ-309, який показав себе надзвичайно небезпечним лiтаком. У нього на висотi i швидкiсть, i озброєння: три авiацiйнi гармати 30-мм i чотири кулемети.
  Висаджування проходило успiшно. Американцi майже допомагали англiйцям. Ситуацiю посилило те, що частина Британiї хотiла союзу з нiмцями проти Росiї.
  Фрiци висаджувалися з рiзних бокiв, у тому числi частина їхнiх вiйськ прибула з Норвегiї. Також фашисти використовували пiд час висадки пiдводнi танки, i щось дуже круте.
  Зрада частини англiйських генералiв також допомогла Третьому Рейху захопити метрополiю за тиждень.
  Так Лондон упав, а Черчiлль утiк у Канаду.
  СРСР у другу половину сорок третього року випустили понад п'ять тисяч нових танкiв.
  Але Третiй Рейх теж збiльшив свiй потенцiал. У серiю надiйшла "Пантера"-2 з потужнiшим озброєнням i краще захищена. Багато було i звичайних "Пантер".
  Перед Гiтлером стала дилема: продовжувати вiйну з Америкою чи йти на СРСР? У груднi провели операцiю "Iкар" та захопили Iсландiї. Таким чином, убезпечивши себе вiд американських бомбардувань.
  Однак, США далеко i вiдокремленi океаном. А тебе пiд боком Сталiн? Посилати вiйська за океан занадто ризиковано i важко технiчно.
  I Гiтлер приймає рiшення в сорок четвертому роцi, разом iз Японiєю напасти на СРСР.
  Сталiн також готується до битви. Робочий день у СРСР збiльшено до десятої години. Випуск нових танкiв за перше пiврiччя сягає семи тисяч. З'явився i бiльший КВ-6. Його вага досягла рекордних двохсот двадцяти тонн, i двi гармати - одна калiбра в 203-мiлiметри.
  З'явилася i Т-34-85. Найбiльш потужний рiзновид тридцятьчетвiрки.
  Нiмцi також не сидять на мiсцi. "Лев"-2 був зроблений найсучаснiшою модифiкацiєю. Вежа змiщена назад, а двигун i трансмiсiя розташованi попереду разом i впоперек. А коробка на самому двигунi. I це так ущiльнило компонування, що дозволило при колишнiй вазi зробити броню набагато товще, особливо по бортах. I гармата стала бiльш швидкострiльною. "Тигр"-2 отримав потужнiший двигун i вузьку вежу, вiд чого навiть став трохи легшим i краще захищеним, але з хорошими ходовими якостями. А замiсть "Мауса", до серiї надiйшов Е-100, легший, рухливий i краще захищений танк.
  Основним танком Третього Рейху стала "Пантера"-2 iз 88-мiлiметровою гарматою. Ця машина була сильнiшою, нiж наймасовiша радянська тридцятьчетвiрка.
  Але поки що фашисти поступалися числом танком. Натомiсть у них реактивна авiацiя, якої поки що немає у СРСР.
  Головне у фюрера переважна перевага у пiхотi. Стiльки солдатiв, як у Третього Рейху набрати в СРСР, неможливо - не вистачає населення.
  Лiтакiв теж Третiй Рейх наштампував бiльше i вони, мабуть, i краще.
  А льотчики мають значно бiльше вiйськового досвiду.
  Тож сили нерiвнi. В авiацiї та пiхотi, Третiй Рейх має перевагу. Плюс ще й японський фронт.
  Сталiн зiбрав дванадцять мiльйонiв солдатiв, їх дев'ять на захiдному фронтi, iншi проти Японiї. Гiтлер проти СРСР зосередив двадцять переважно з iноземних дивiзiй. З урахуванням застарiлих моделей СРСР була перевага в танках. Але якщо брати важкi та середнi за рахунок швидкого збiльшення випуску, нiмцi вже наздоганяли СРСР. Та й їхнi машини середнього рiвня були потужнiшими та важчими.
  В артилерiї приблизнi паритет, але гiтлерiвськi гармати мали бiльший калiбр. Плюс ще й Японiя.
  В авiацiї нiмцi мали номiнальний паритет у пiвтора рази. Але реально i бiльше, тому що в СРСР не вистачало льотчикiв. Та й нових лiтакiв у Третього Рейху бiльше, включаючи i реактивну авiацiю.
  Усi спiввiдношення сил не на користь СРСР. А ще Японiя висить на хвостi.
  Щоправда, у нiмцiв багато пiхоти iноземної, але бiльше дивiзiй кадрових i мають бойовий досвiд. Як втiм, i японцi.
  Втiм, головна проблема Червоної Армiї недостатньо навченi, вони обороняться. Щоправда, лiнiю укрiплення Молотова добудували. Все ж таки цiлих три роки в порiвняннi з реальною iсторiї було фори. I вiдновили лiнiю Сталiна.
  Але треба вмiти правильно командувати в оборонi. Сталiн вирiшив все ж таки оборонятися. Не хотiлося бути агресором. У СРСР начебто багато гармат, є й реактивна артилерiя, але все-таки не дуже пiдходить для оборони.
  Льотчик Марсель став живою легендою. У реальнiй iсторiї вiн випадково розбився влiтку сорок другого року. Але тут трохи змiстилися подiї i цiєї випадковостi не сталося.
  Пiсля того як вiн довiв рахунок до п'ятисот лiтакiв, вiн був нагороджений великим хрестом Залiзного хреста. I це почесно. Нинi вiн нацiлився на СРСР.
  У Гiтлера зiбрано дивiзiй значно бiльше, нiж у сорок першому роцi. I вiн розраховує взяти нагору. Але Сталiн, звичайно ж, має свої козирi. Наприклад, багато рiчок i смуги оборони.
  I ось напад вiдбувся 22 червня 1941 року. Воно йшло великими силами, i за всiма трьома напрямками. Гiтлерiвцi дуже розраховували, що знищать СРСР до зими, бiльшими масами пiхоти.
  Спочатку їм справдi сприяв успiх. Лiнiю Молотова було прорвано. Але лiнiя Сталiна трималася дещо мiцнiше. Гiтлерiвцi вже в першi днi зазнали великих втрат у пiхотi.
  Втiм, їхнi танки також не iдеальнi. Часто ламалися, особливо тяжкi. Але i КВ радянської серiї також виявили свою ненадiйнiсть. Практика битв показала, що монстри це для вiйни великий тягар.
  Т-34-76 i Т-34-85 виявилися куди практичнiшими. Хоча їхнi гармати недостатньо сильнi.
  Бої показали також, що радянськi командири не надто вмiлi в оборонi, але швидко навчаються.
  З'явилися першi герої. Ось льотчиця Анастасiя Вiдьмакова, що вже вiдрiзнялася пiд час iспанської компанiї, i тепер впевнено набирала рахунки.
  Їй вручив зiрку героя за першi двадцять п'ять збитих нiмецьких лiтакiв.
  Сама молода жiнка боролася в бiкiнi та босонiж, через що й у неї були феноменальнi результати.
  Анастасiя билася на пару з юною Акулiною Орловою, i обидвi дiвчини дуже гарнi та бойовi.
  Анастасiя збила нiмецьку машину натисканням босої нiжки на педаль, i перевiряла:
  - Слава часом комунiзму! Нi, не буде ворогiв цинiзму!
  Акулiна теж збила нiмецький лiтак, використовуючи босi пальчики нiжок i погодилася:
  - Комунiзм прекрасний, лик дiвчат небезпечний!
  Дiвчата постаралися i дуже активно ворогiв пресували. I такi бойовi красунi.
  Нiмцiв вдалося пригальмувати лише на Днiпрi. Японцi змогли захопити майже все Примор'я i вiдрiзати Владивосток.
  Ситуацiя склалась напружена. Блiцкриг не вдався. I фюрер вирiшив розпочати повiтряний наступ, користуючись перевагою в авiацiї.
  Сталiн же став у жорстку оборону. Але сили були нерiвнi. Нiмцi пресували дедалi активнiше. I Туреччина вступила у вiйну. Взимку фашисти стали в Середнiй Азiї. I там захопили Туркменiстан, Таджикистан та частину Узбекистану. Сталiн кинув туди додатковi сили. У сорок п'ятому роцi у нiмцiв з'явився танк Е-50. Вiн був вагою з "Пантеру"-2, але з бiльш досконалою гарматою, низьким силуетом i товстою бронею пiд великими нахилами. I в результатi чого машина спрацювала дуже непогано.
  Нiмцi розпочали новий наступ в обхiд Днiпра та взяли Смоленськ, блокували разом iз фiнами Ленiнград. А влiтку навiть пiдiйшли до Москви, де було зупинено на Можайськiй лiнiї оборони. Тодi Гiтлер наказав повернути на пiвдень. I фашисти захопили Донбас i багато iнших земель.
  СРСР трiщав по швах. Його людськi ресурси швидко спадали у вiйнi на два фронти.
  Сталiн, у умовах розумiючи безнадiйнiсть ситуацiї, запропонував свiт будь-яких умовах.
  Гiтлер погодився, якщо йому вiддадуть Прибалтику, Україну, Бiлорусь, Кавказ i далi кордон по Волзi, землi вздовж Москви, а також Карелiю i Ленiнград аж до Астраханi, i все те, що вже нiмцi захопили в Середнiй Азiї. А там вони вже увiйшли до Казахстану.
  Японiя також отримала у Сибiру свої шматки.
  Сталiн погодився на це, тому в цьому був єдиний шанс врятувати СРСР i утримати Москву.
  Плюс ще потрiбно було платити Третьому Рейху репарацiї протягом дев'яноста дев'яти рокiв. I що дуже принизливо. I золотий запас СРСР вивезли до Нiмеччини.
  Росiя втратила багато, але змогла хоч частково зберегтися. А Гiтлер стурбований Маххентiвським проектом вирiшив все ж таки покiнчити зi США.
  У груднi 1945 року було пiдписано мирний договiр iз СРСР. I тепер гiтлерiвцi повернули обличчя до США.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Америка справдi намагалася створити атомну бомбу, але робота у неї тривала повiльно. Навеснi 1946 року фашисти розпочали висадку у Гренландiї та на Кубi.
  А частина їх сил була перекинута до Аргентини. На Кубi мiсцеве населення пiдтримало нiмецькi вiйська i висадка пройшла успiшно. Фрiцi та японцi стали стискати обручку. Вони просувалися Латинської Америки. Бразилiя вступила у вiйну за Третього Рейху. Ситуацiя ускладнилася.
  Влiтку бої розгорнулися i за Канаду, де фрицi намагалися створити плацдарм.
  Герда та її екiпаж билися на Е-50 у покращенiй модифiкацiї. Машина була вагою шiстдесят п'ять тонн. У неї гармата калiбру 105-мiлiметрiв на 100 ЕЛ довжина ствола.
  Лобова броня - 250-мiлiметрiв, а бортова - 170-мiлiметрiв. Цей танк мав двигун у 1500 кiнських сил та вiдмiннi ходовi якостi.
  Тож американцям протиставити цьому нiчого. Застарiлий, хоч i масовий "Шерман", годився лише на те, щоб нiмецькi танковi аси за рахунок його набирали рахунки. "Першинг" нiмого краще, але його гармата все-таки слабенька проти Е-50 покращеного планування. I лише "Надпершинг", не надто масовий танк, мав шанс пробити в борт та поблизу танк, в якому їхала Герда та її екiпаж.
  Дiвчина з Третього Рейху стрiльнула натиснувши босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, вразивши американський танк i проворкувала:
  - Я є дiвка класу супер!
  Шарлота теж вистрiлила по американських танках i погодилася:
  - I ще ти рiвень гiпер!
  Христина знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок по машинi янкi i пискнула:
  - Це стратегiя великої гри!
  Магда теж пальнула за допомогою босих пальчикiв витончених нiг i вiдзначила:
  - Ви б краще дiвчини про Бога поговорили!
  Герда знову вистрiлила, використовуючи голу п'яту i вiдзначила:
  - Якщо розiбратися, то Бiблiя нам не потрiбна. Ми арiйцi, а чи не євреї. I нам не варто опускатися до рiвня овець чи козлiв!
  Христина енергiйно кивнула, надiславши босими пальцями нiжок, черговий снаряд:
  - Звичайно, не варто! Тим бiльше в Бiблiї ягня пастиме врятованi народи залiзним жезлом. А нам що таке щастя потрiбне?
  Магда сердито вiдповiла:
  - А ви що хочете в генну вогняну?
  Шарлота розсмiялася i вiдповiла, пальнув за американцями за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Можна, що й страшнiше придумати, нiж вогонь! I що iнквiзитори, що спалюють на вогнищах вiдьом - тривiально садист!
  Магда рiшуче заявила, натиснувши на кнопку джойстика голою п'ятою:
  - Це дуже жорстоко! I вони не мають вiри!
  Герда рознесла американську гармату i вiдзначила:
  - А хто має справжню вiру?
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Таких людей дуже мало!
  I знову пальнула за допомогою босих пальчикiв точених нiжок.
  Так, дiвчата тут i в дискусiях сильнi. I можуть багато показати i пiдморгнути своїми сапфiровими очима.
  А вiйна йде. I у небi вiдбуваються битви. Альбiна та Альвiна набирають рахунки i багато вже лiтакiв особисто збили.
  I їхня агресивнiсть не знає меж.
  Альбiна, використовуючи босi пальчики нiжок, надiслала забiйний подарунок смертi i прочирiкала:
  - Слава любовi Христа!
  Альвiна теж використовуючи босi пальчики нiжок, зрiзала американську машину i додала:
  - Що повiтряна та чиста!
  I дiвчата знову дали черги, збиваючи лiтаки США.
  Але це вiйна, як вiйна. Ось уже влiтку частину Канади захопили. А за нею i осiнь минула.
  Нiмцi штурмом опанували Торонто. Вони дiють енергiйно. У них i танки, i автомати кращi за американськi будуть. З'явився у фрицiв та Тигр-3. Машина еволюцiя Е-75. Теж потужна: лобова броня триста мiлiметрiв бортова двiстi. А гармата 128-мiлiметрiв завдовжки ствола 100 ЕЛ. I такий танк показав себе непогано. Хоч i надмiрна сила.
  Фрiци просувалися i брали мiсто за мiстом.
  Взимку вони вже виступили з пiвночi на американську територiю. I там ламали запеклий опiр янкi.
  Шансiв у Америки не було. А створити атомну бомбу не виходило.
  Америку бомби важкi та-400. Ще потужнiшi ТА-500, якi руйнували голод та вiйськовi об'єкти.
  До весни вже захопили нiмцi Канаду цiлком, i частину США. А за саму весну взяли Фiладельфiю та багато iншої територiї.
  Бiльше третини США та Аляска виявилися захопленими. I Мексику теж американськi та японськi вiйська пiдкорили.
  Влiтку наступ гiтлерiвцiв продовжився. I шанси США танули просто на очах.
  Торiшнього серпня фашисти розпочали штурму Нью-Йорка. У боях брали участь лiтаючi тарiлки.
  Ось однiєю з них боролися Єва та Агата. Двi красивi дiвчата у бiкiнi керували потужною машиною.
  Вона обтiкалася ламiнарним струменем i була невразливою для стрiлецької зброї. А самi дiвчата використовували пiд час стрiльби тепловi променi.
  Єва натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, викидаючи тепловi променi, запалюючи ворогiв, немов полум'ям i перевiряла:
  - Слава Третьому Рейху!
  Агата ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, теж проворкувала на всю горлянку:
  - Хай буде наша перемога!
  Дiвчина вкрай бойова та красива. I як лупе з лазера по ворогах.
  I тепловi променi розплавлять черговий американський танк.
  А на сушi атакує Герда. Теж бойове дiвчисько.
  I ось вона та її екiпаж уже у самому центрi. I вiд танкової вежi вiдскакують снаряди. I самi дiвчата як врiжуть до янки. I розiрвуть цiлу хмару народу та з усiєю агресiєю, дiють. Войовницi такi жвавi та хорти, з босими точеними нiжками.
  Навiть заспiвують, скелячи зубки. Ось це бойовi красунi Третього Рейху. I стрiляють досить влучно. I пробивають ворогiв, наче голки олiєю наскрiзь.
  Ось уже й Нью-Йорк упав. США капiтулують та їхнi вiйська здаються.
  Так перегорнуто ще одну сторiнку iсторiї. Начебто б перемога ... Але Гiтлер захоплює згодом i Латинську Америку.
  А 20 квiтня 1953 року починає i вiйну з Японiєю та її колонiями. Сили Третього Рейху мають перевагу у технiцi.
  I наступають, використовуючи потужну зброю. У тому числi невразливi лiтаючi тарiлки.
  Альбiна та Альвiна борються на дисколетi. Вони дiвчата бойовi, та кажуть ще якiсь. I босими пальчиками нiжок натискають на кнопки джойстика.
  Ось вони настають спалюють японськi вiйська.
  Тепловi променi летять немов килим. I дiвчата смiються собi. I трясуть грудьми з червоними сосками.
  Альбiна навiть проспiвала:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе!
  I голою п'ятою натиснула на кнопки джойстика, вражаючи супротивникiв. Така вона дiвчина, народжена вiд вовчицi.
  Альвiна теж босими пальчиками нiжок тисне на кнопки джойстика, i верещить:
  - За мою космiчну силу, президента-колгоспника заженемо в могилу!
  I пiдморгне подрузi!
  Та войовнички дуже спритнi i стрiмкi, мов блискавки. У них спалахує справжня пожежа.
  Альбiна нацiлюється за допомогою босої нiжки i запускає тепловий промiнь. Спалює противникiв i пищить:
  - За мої великi перемоги!
  Та дiвчата тут найвищої ланки та класу. Вони можуть таке, що iншим не пiд силу. I трощать японцiв, з шаленою енергiєю вовчиць.
  Але не тiльки нiмцi та iнша iноземна рать убиває самураїв.
  СРСР, яким зараз командує Берiя, також вступив у вiйну. Тут, до речi, Сталiн засмучений поразкою з Третiм Рейхом помер ранiше у березнi 1951 року. I Берiя встиг захопити владу. I тепер навiть змiцнившись вiн в однiй упряжцi з Гiтлером.
  I вони атакують самураїв разом.
  I екiпаж Єлизавети бореться з японцями у Примор'ї. Дiвчина дуже бойова та активна.
  Вони, звичайно босонiж i в бiкiнi борються. I молотять самураїв, з ентузiазмом.
  При цьому ще спiваючи;
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  I ось Єлизавета стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок, з гармати танка Т-54 японською машиною i її пробиває на смерть.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Катерина теж лупнула по ворогу, використовуючи пальчики голих нiжок. Пробила танк самураїв i агресивно вiдзначила:
  - Немає славнiшої країни, нiж наша!
  Олена вистрiлила у супротивника i проворкувала:
  - Чи буде ера комунiзму на Землi!
  Єфрасiя теж використовуючи босi пальчики нiжок, лупнула i перевiрила:
  - Смерть поганому президенту-сатану!
  Войовницi тут треба сказати найвищого та бойового класу.
  А в небi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова набирають рахунки.
  Анастасiя збила японський винищувач i заспiвала:
  - А в небi лiтають дiвчата босi!
  Акулiна зрiзуючи самураїв, за допомогою голих нiжок, прочирiкала:
  - Крута стихiя! Крута стихiя!
  Вiйницi пограють м'язами преса. Вони в повному порядку та вiйну здатнi виграти жартома.
  Анастасiя, збиваючи черговий лiтак, взяла та проворкувала:
  - Буде круте захоплення ворогiв та їхнiй розгром!
  Акулiна з цим погодилася, збиваючи супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Тотальний влаштуємо розгром!
  Японцiв запресували.
  Ось у бою бере участь, i радянський танк ЛП-10, на якому борються дiвчата з екiпажу Оленки.
  I вони б'ються на великiй машинi зi 130-мiлiметровою гарматою.
  Оленка стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i цвiрiнькає:
  - Оце слава комунiзму!
  Анюта теж лупнула по супротивнику. Вразила ворога i пискнула:
  - В iм'я нових iдей!
  I теж голою п'ятою ляснула.
  Алла натиснула кнопку джойстика за допомогою червоного соска. Вразила самураїв i в'якнула:
  - За велич країни!
  Марiя ведучи вогонь по ворогу, пропищала:
  - За єднiсть росiян у всьому свiтi!
  I теж використала полуничний сосок для стрiлянини.
  I Олiмпiада як бреше по ворогу. Рознесе масу бiйцiв i прочирикає:
  - За Русь найсвятiшу у свiтi!
  I теж голою п'ятою пiддасть по ворогу.
  Дiвчата треба сказати надзвичайно лихi. I в них колосальна крутiсть.
  Звичайно ж, Японiї проти такого напору не встояти.
  Тим бiльше, що фрицi застосували i ядерну зброю. Що взагалi виявилося шоком.
  Вiйна закiнчилася за пiвроку.
  СРСР повернув собi ранiше втраченi землi, а Третiй Рейхи пiдкорив самураїв та всi їхнi колонiї.
  Що ж знову коротка мирна пауза? Нiмцi перетравлювали володiння. I готувались до свiтового панування.
  20 квiтня 1957 року Гiтлер атакував i СРСР, у якому був правителем Берiя. I його наступ виявився дуже кривавим.
  Сили очевидно нерiвнi. I межа неподалiк Москви.
  Але Олег Рибаченко та десант попадок на мiсцi та готовий з фашистами битися.
  I б'ється i дикою люттю.
  А заразом iз ним i вiчна дiвчинка Маргарита Коршунова та команда дiвчат-вiдьом.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Начитає спiвати цiлу баладу, пишучи її прямо на ходу;
  Славитись Росiя ти країна свята,
  У нiй будь-яка дитина - воїн iз ясел...
  Дiвчина стрiляє - горда боса,
  Вона ж орлиця, а не горобець!
  
  Присвяти Вiтчизнi - воїн хоробрий серце,
  Нехай країна порад пишна цвiте.
  Вiдкриємо в космос ми хлопцi дверцят,
  I перемогам вiрним ми вiдкриємо рахунок!
  
  Нехай росте Росiя, пишна, крута,
  Ера комунiзму вiрю, настає...
  Дiвчина красива, струнка, боса,
  I злiтає хвацько, швидкий лiтак!
  
  Не любите люди, дуростi та вульгарнiсть,
  Обiцяйте вiрно, служити Господу...
  Та часом хоробрим бути зовсiм непросто,
  Перетворитися теж i мисливець на дичину!
  
  Я ось пiонером став пацан зелений,
  Саме раз i в пекло перейшов боєць.
  Розквiтають пишно, немов сонце клени,
  А Рiд всемогутнiй наш святий Отець!
  
  Я б'юся з фашизмом, хлопчик босоногий,
  Червона, мiцно краватка до шиї прив'язала...
  I шумлять так бурхливо це видно клени,
  I тому Боже свiтлий iдеал!
  
  Сталiн наш прапор кольору немов троянда,
  Ми б'ємося з фрицям, з люттю завжди...
  Буде дуже круто, босонiж з морозу,
  I настане бурхлива, пишна весна!
  
  Дiвчата красунi-комсомолки,
  Немов вогнянi квiти.
  Голосочок босонiжок дзвiнки,
  Буде радiсть - щастя та мрiї!
  
  Не давайте постраждати безневинно,
  Щоб було щастя назавжди.
  Був час старовини билиною,
  А тепер є юнiсть - марнота!
  
  Не дозволимо Гiтлеру пiднятися,
  З нами найкращий у свiтi Бiлий Бог...
  Росiяни завжди вмiли битися -
  Щоб фюрер бiснуватий здох!
  
  Влада Росiї буде, знаю вiчною,
  Нас у вуздi ворогам не втримати.
  Фрiцi ж зовсiм нелюдськi,
  I здатнi лише вбивати!
  
  Але б'ються хоробро пiонери,
  Хлопчики ми Батькiвщини...
  I покажемо доблестi приклади,
  Нашiй променистої країни!
  
  Комсомол вiдважних, дуже любить,
  Найсмiливiших у кольорi бiйцiв.
  Що нас хлопцi теж губить.
  Заради найхоробрiших знай бiйцiв!
  
  Пiднiмайте витязi прапори,
  Ми велич збережемо країни.
  Пiонер будь серцем загартованим,
  Заради вiчної на Русi весни!
  
  Комунiзм зможе втриматися,
  Зробить Росiю найвище...
  Будемо до кiнця з ворогом боротися,
  З нами слава, вiра та успiх!
  
  Найбiльшої матерi-Росiї,
  Чи зможемо свiт-порядок показати...
  Стануть люди на Землi щасливiшими,
  I дiстанемо, твердо знаю п'ять!
  
  Нас нiхто зовсiм не зупинить,
  Нас вороги не зможуть перемогти...
  Буде доброта панувати на тронi,
  Хоч тендiтна та життя шовку нитка!
  
  Я б'юся вiдважно пiд Москвою,
  Найхоробрiший у свiтi пiонер.
  Хоч у союзi фюрер iз Сатаною,
  Вiрю не бувати повiк проблем!
  
  На ворогiв знайдеться, вiрю сила,
  Що сумнiває будь-яку, знаю рать...
  А Адольфа знаю, чекає на могилу,
  Його зможе правильно роздерти!
  
  У комунiзмi буде дуже круто,
  I священний наш пройде парад...
  Хоч цвяхають фашисти дуже тупо,
  Але реальний результат!
  
  Нiколи вороговi ми здамося,
  З нами вiра доблестi сповнена...
  Хоч супротивник просто розлютився,
  Прет проклятий нелюд-сатана!
  
  Любимо, ми повiр свою Росiю,
  Що як троянда пишна цвiте...
  Сталiн це теж як месiя,
  I перемог вiдкриє класний рахунок!
  
  Нi, вороговi ми не дамо пощади,
  Ми маємо силу, хоробру тепер...
  Очiкують на витязей нагороди,
  Знищений буде злий лиходiй!
  
  I в Iм'я Бога Iсуса,
  Будемо ми фашистiв перемагати...
  Ми володiємо витязi мистецтвом,
  Ти Росiя як рiдна мати!
  
  I в Iм'я тiєї вселенської слави,
  Що повiрте, оточує нас.
  Ми пiднiмемо прапор святої держави,
  Щоб вогонь у серцi не згас!
  
  ДIВЧАТА-ВЕРШIЛЬНИЦI IСТОРIЇ
  Ось цi дiвчата справдi вершителi iсторiї. Обидвi красунi - Альбiна та Альвiна збили американськi бомбардувальники, що спробували атакувати японськi авiаносцi пiд час битви Мiдвей. А згодом i потопили американськi кораблi. Пiсля чого Японiя спромоглася захопити Гавайський Архiпелаг i закрiпитися на Тихому Океанi.
  Але на СРСР країна Вранiшнього Сонця все одно не напала. Вона лише атакувала Австралiю, i розпочала похiд на Iндiю. Побоюючись втратити цю колонiю, Черчiлль рушив туди додатковi сили, вiдмовившись вiд перекидання пiдкрiплень до Єгипту.
  Операцiя "Смолоскип", проти Роммеля так i не почалася. Щоправда, Гiтлерiвцiв побили пiд Сталiнградом. Вони покотилися назад. Потiм був, як у реальнiй iсторiї, контрудар Майнштейна з охопленням флангiв. Правда оскiльки фашистам не довелося перекидати додатковi вiйська в Африку, то контрудар Майнштейна виграв у силi, i фашисти змогли взяти Курськ до настання весняного бездорiжжя, i завдати бiльше втрат Червонiй Армiї. Отже, Курської дуги був, i фронт вирiвнявся.
  Крiм того, через поразку вiд Японiї, американцi фактично згорнули бомбардування Третього Рейху, i фашисти змогли запустити з серiю, не тiльки "Пантери" та "Тигри", але ще й танк "Лев".
  Остання машина втiм, не надто вдала, хоча формою нагадувала "Пантеру" i була чудово захищена, але величезна вага дев'яносто тонн i недостатнiй двигун, робили її ходовi якостi низькими.
  Гiтлер планував взяти реванш за Сталiнград та знову пiдiйти до мiста на Волзi. Для цiєї мети було створено два потужнi угруповання в районi Курська та Ростова-на-Дону. Пiдтягувалися танки та технiка. Роммель поки що сидiв на старiй лiнiї в Єгиптi, не одержуючи пiдкрiплень. Уся увага гiтлерiвцiв переключилася на схiдний фронт. Але й Британiя поки що воювала з Японiєю, i теж не перекидала пiдкрiплень до Єгипту, намагаючись утримати Iндiю.
  Тож гiтлерiвцi, поповнивши вiйська тотальною мобiлiзацiєю, зiбрали значнi сили.
  Сталiн дуже побоювався можливого вступу у вiйну Японiї, яка за пiдтримки мiсцевого населення витiсняла англiйцiв з Єгипту, вирiшив поки що дотримуватися активної оборони.
  Нiмцi мали бiльше сил на сходi, нiж у реальнiй iсторiї. I бiльше випустили танкiв та лiтакiв. Через те, що США не бомбили, а Британiя майже не бомбила, фрицi виконали плани з танкiв, i змогли укомплектувати дивiзiї, "Львами", "Тиграми", "Пантерами". Крiм того, в бою брала участь i самохiдка "Фердинанд". Настання, втiм, почалося лише на початку липня. Радянськi вiйська мали потужну лiнiю оборони та були готовi до вiдображення атаки.
  Бої показали, що нiмецька, нова технiка ще сирувата. Важкi такнi часто ламалися i вимагали ремонту, Фокке-Вульф не дуже маневрений, новiтнiй МЕ-309 теж себе не дуже показав, незважаючи на потужне озброєння. Розчарував i танк "Лев". Який виявився малорухливим, а його 105-мiлiметрова гармата хоч i далекобiйна, потужна, але з меншою скорострiльнiстю, i в умовах пилу гару, її далекобiйнiсть i точнiсть не настiльки важливi.
  Найкраще зарекомендував себе "Тигр". Непогано захищений з усiх бокiв, з ефективною гарматою i здатний швидко розвертатися танк, став для радянських вiйськ кошмаром. Втiм, i "Лев" мав деякi плюси. Його бортова броня в 100-мiлiметрiв i пiд нахилами дозволяла проривати оборону радянських знарядь i робила схожу на "Пантеру", машину дуже живучу.
  Тим не менш, наступ нiмцiв загалом розвивався повiльно та з великими втратами. Але фрицi все ж таки прорвали радянську оборону, i змогли заглибитися.
  Василевський порадив Сталiну вiдвести Червону армiю за Дон, але Сталiн вiдмовився. I радянськi вiйська намагалися контратакувати. В оборонi "Пантера" показала себе непоганим танком. I зустрiчнi битви розвивалися на користь нiмцiв, а чи не Червоної Армiї. Нiмцi дуже крутi бiйцi. Але бомби як сиплють на радянськi вiйська. I використовують газомети.
  Нiмцi зазнали втрат i зупинилися. Але радянськi вiйська контратакою не змогли розвинути успiху. Зависли у нерiвнiй сутичцi. У нiмцiв бiльше резервiв, а Червона армiя майже не отримує постачання пiд ленд-лiз. Що позначається на її маневреностi та рухливостi. А гiтлерiвцi дiйшли до Воронеж i зупинилися. Все б нiчого, але попереду зима i радянським вiйськам випадають додатковi шанси. Проте гiтлерiвцям знову пощастило. Туреччина вступила у вiйну. Тут ще й англiйцi їх втрутили. Хотiлося їм мати нагоду, щоб здiйснити вторгнення на iншi територiї. Крiм того, Черчiлль побоювався, що турки пiдуть до Iраку. Але в цьому випадку такого не спостерiгалося. Швидше, навпаки, мiльйон османських солдатiв, ударили по Баку. Через це довелося Сталiну вiдвести вiйська за Дон i стояти у оборонi.
  Турки оточили Єреван та змогли взяти Батумi. Але потiм було зупинено. Зима пройшла вiдносно спокiйно. Радянськi вiйська намагалися наступати пiд Ленiнградом, але нiмцi змогли розкрити задум Червоної армiї i, пiдтягнувши пiдкрiплення, вiдбили натиск. Отже, все було бiльш-менш шляхом.
  Встоявши взимку, нiмцi навеснi ввели до ладу новi танки: "Пантера"-2, "Тигр"-2 та "Маус". У СРСР з'явилися IС-2 та Т-34-85. Однiєю з нiмецьких розробок став МЕ-262. Цей лiтак швидкiсний, з потужним озброєнням, але не дуже маневрений, зате досить живучий. Машину збити важко, але вона часто розбивалася. Найкращим варiантом виявився ТА-152, який був еволюцiєю Фокке-Вульфа. I ця машина досить вдала. I швидкiсть, i маневренiсть краще, за потужної бронi та озброєння. У СРСР розроблялися ЛА-7 та ЯК-3. Але нестача якiсного дюралю призвела до того, що ЯК-3 в масову серiю не пiшов i залишався ЯК-9. ЛА-7 теж через гiрший розвиток вiйни залишався не серiйним.
  Нiмецька реактивна авiацiя була неiдеальною. Але бомбардувальник "Арадо" показав свою ефективнiсть. I в чомусь дiяв круто.
  Влiтку нiмцi вiдбили спробу англiйцiв наступати в Єгиптi. Роммель поповнив сили, i не лише зумiв вiдбити наступ, а й перейшов у контрнаступ. Тут зiграло роль, що затяжна вiйна i нерiшучiсть Черчiлля пiддавалася критицi. Але наступ почався тодi, коли Роммель якраз був готовий, i захопив Єгипет. А потiм i Iрак, i з Кувейтом.
  Фашисти зайняли Близький Схiд i вiдбили наступ радянських вiйськ у центрi. Ситуацiя ускладнилася. Сталiн, вiдчуваючи, що справи можуть пiти ще гiрше, запропонував перемир'я. Вiн побоювався, що змiцнiла японська iмперiя вдарить йому в тил.
  Гiтлер, стурбований планами США на створення атомної бомби, погодився на мирну паузу на п'ять рокiв. I першого листопада 1944 року настало затишшя.
  А вiйна перейшла на Захiд. Спроби атак крилатими ракетами показали обмежений успiх.
  Найефективнiшою виявилася реактивна авiацiя. Нiмцi також розпочали наступ на пiвдень Африки. I там реально досягли успiху. I просувалися собi з боями. У сорок п'ятому роцi фашисти наростили випуск лiтакiв iз реактивними двигунами i буквально спресували Британiю. Пiсля смертi Рузвельта, Трумен став шукати способу змиритися з японцями та Третiм Рейхом. Але Гiтлер цього не хотiв. I ось нiмцi у груднi 1945 року здiйснили несподiвану зухвалу висадку до Британiї та захопили метрополiю за десять днiв.
  Вiйна майже завершилася. США заявили, що готовi на мир за будь-яких умов. Але Гiтлер i Хiрохiто не захотiли так просто замиритися.
  Фюрера дуже непокоїли роботи супротивника над ядерною зброєю. I ось Гiтлер та Сталiн зустрiлися особисто у Швецiї. I домовилися, що спiльно воюватимуть проти США. Це, зрозумiло, влаштувало всiх. Натомiсть Гiтлер обiцяв СРСР вiддати Аляску.
  Розгорнулася проти Америки велика коалiцiйна вiйна. Янки не змогли протистояти новiй серiї нiмецьких танкiв "Е" та могутнiй реактивнiй авiацiї. Та й пiдводний нiмецький флот сильний. Є i мiнiатюрнi субмарини з одним членом екiпажу, i машини не перекису водню, що трощать Америку.
  I якщо вiйна i затягнулася, щойно США вiдокремленi океаном, i потужнi економiчно, та й населення чимало.
  Червона армiя вела наступ на Аляску iз Чукотки. Бої кипiли запеклi та кровопролитнi. Чисельна перевага Червоної армiї протистояла американськiй оборонi, великiй кiлькостi технiки. Але Червона армiя проривалася вперед.
  У нiй боровся i танковий екiпаж Єлизавети. Зрозумiло у дiвчат-вiдьом свою зброю: вони в бiкiнi та босонiж. А це надзвичайно ефективно. I без взуття їхнi пальчики нiжок не знають промаху.
  Олена, розкроївши американський танк, за допомогою босих нiжок заспiвала:
  - Не валяй дурня Америка!
  Катерина теж лупнула по американцю за допомогою босих пальчикiв нiжок i в'якнула:
  - Вiддавай нам Аляску швидше!
  Єлизавета гримнула, використовуючи голi нiжки, по супротивнику вбивчим фугасом i гаркнула:
  - Що Сибiр, що Аляска два береги!
  Єфрасiя також послала снаряд анiгiляцiї, за допомогою босих п'ят i пискнула:
  - А ведмiдь найлютiший є звiр!
  I всi чотири дiвчата хором заспiвали:
  - А ведмiдь найлютiший є звiр!
  Аляску захоплювали досить довго, iз боями. I зрештою, вона впала. А у березнi 1948 року Америка була остаточно завойована. I це було дуже круто.
  Деякий час панував свiт. Але 20 квiтня 1955 року фюрер напав на Японiю. I почалася нова, шалена битва. Нiмцi зiткнулися з дуже сильним ворогом. Але СРСР на чолi з Берiєю виступив на боцi Нiмеччини. Натомiсть Берiя розраховував отримати Монголiю i пiвденний Сахалiн з Курилами. I загалом його розрахунок виправдався. Хоча самураї билися завзято, але 9 травня 1956 року, пiсля атомних бомбардувань Країна Вранiшнього Сонця впала.
  Знову перекинулася сторiнка iсторiї. У СРСР змiцнився Берiя. Вiн трохи пом'якшив полiтику репресiй i намагався досягти пiдйому, розвиваючи економiку за планом.
  20 квiтня 1959 року пiд час сiмдесятирiччя Гiтлера стався замах, i великий диктатор загинув.
  Смерть Гiтлера викликала колосальне сум'яття у Третьому Рейху. Офiцiйний наступник Адольфа, Герiнг вже помер, вiд зловживання морфiєм та обжерливiстю. Зрозумiло, наркотики не сприяють довголiттю. Нового офiцiйного наступника ще не було оголошено. Вважалося, що трон займе хтось iз численних синiв Адольфа Гiтлера, отриманих шляхом штучного заплiднення. Але хтось конкретно невiдомо. Та й сини ще неповнолiтнi.
  Раптова загибель фюрера призвела до боротьби за владу та справжню громадянську вiйну.
  I Берiя вирiшивши, що настала його зоряна година, наказав розпочати визвольний похiд, щоб повернути ранiше захопленi територiї СРСР. Ну, що ж у разi невдаха сталiнських часiв, став перетворюватися на значно успiшнiшого iмператора, здатне перевершити практично програв вiйну Гiтлеру Сталiна.
  Але, зрозумiло, Олег Рибаченко та п'ять дiвчат йому допомагають.
  Хлопчик-фельдмаршал як проведе млин, що подовжилися мечами. Як рубане цих гiтлерiвцiв. А потiм покине босою, дитячою ногою вбивчої сили презент анiгiляцiї. Розiрве масу фашистiв i проорет:
  - Слава радянськiй iмперiї!
  I пiсля чого хлопчик вiзьме i свисне. I безлiч ворон обрушитися на нiмецькi лiтаки, збиваючи їх iз неба.
  Маргарита Коршунова теж мечами, як вiзьме та рубане. Зрiже масу машин коричневої iмперiї. Розкришить їх у трiски. Вiзьме та пiдпалить.
  I босими пальчиками нiжок жбурне щось дуже вбивче i руйнiвне.
  Пiсля чого дiвчинка заспiває:
  - Космiчний астрал, вiтер пiвнiчний!
  I знову свисне. I маса ворон обрушиться на нiмецькi лiтаки, таранячи та збиваючи їх.
  Наташа дiє проти гiтлерiвцiв круто. Вiзьме спочатку мечами, що подовжуються на десятки метрiв, рубане. Потiм черга дасть iз автоматiв i шеренгу скосить. А пiсля босих пальчикiв нiжок кине гранату анiгiляцiї з антиматерiї, i цiлу дивiзiю знищить. I з червоних соскiв випустить пульсари по супротивникам. А з пупка довбає блискавками, якi спалять цiлих два нiмецькi полки.
  А потiм iз лона Венери як запустить хвилю магiчного цунамi та проспiває;
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Зоя теж як вiзьме i по ворогу з малинових соскiв вдарить. А потiм i мечами рубане. А потiм iз автоматiв вистрiлить. А тут її босi, гострi нiжки як вбивчий подарунок шпурнуть, розриваючи фрицiв. А потiм iз пупка цiлий каскад блискавок, засмаживши дивiзiю гiтлерiвцiв, в'якне.
  А потiм дiвчисько з грота Венери цiле торнадо руйнiвного цунамi як запустить. I це круто!
  Зоя взяла i заспiвала:
  Хтось рейтинг свiй збудував на кровi,
  У нього гранiтний камiнчик у грудях!
  Августина теж бореться з шаленою силою. Вона буквально вулкан що викидається шаленою лавою. I мечами собi рубає. I з автоматiв багато разовими патронами стрiляє. I з рубiнових соскiв, як пiддасть пульсар смертi. А потiм iз пупка блискавками цiлу колону танкiв розплавить.
  I пiд завiсу з лона Венери, руйнiвний подарунок, без жалостi випустить.
  I прореве:
  - Слава iдеям комунiзму, на новий лад!
  Свiтлана також б'ється без утримання. I рубає нiмецькi вiйська своїми магiчними кладенцами. I з автоматiв без перерви палить. I водночас iз полуничних соскiв чимось руйнiвним вiзьме та запустить. I не забуває з пупка викидати цiлi каскади блискавок.
  А насамкiнець, як вiзьме i з лона Венери цiлий водоспад гарячої чарiвної плазми випустить.
  I прореве:
  - Червона країна,
  Червона країна!
  Хто менi розповiсть,
  Хто покаже!
  Де вона! Де вона!
  Олег Рибаченко бачачи, з яким ентузiазмом б'ються дiвчата, знову провiв мечами прийом "рiзак", i з натхненням засвистiв...
  Ворони збивали нiмецькi лiтаки методом тарану.
  Хлопчик пiддав голою п'ятою анiгiляцiйну бомбу, яка разом випарувала двi бронетанковi дивiзiї з пiхотою i проревiв;
  - Я супермен!
  Маргарита босими пальчиками нiжок теж шпурнула анiгiляцiйну бомбу i запропонувала;
  - Заспiвай квiтку, не соромся!
  I хлопчик-фельдмаршал з великим ентузiазмом заспiвав, пишучи на ходу;
  Славиться велика Росiя,
  Наша промениста країна...
  Зiрки чорний оксамит зросили.
  Ти назавжди Родом нам дана!
  
  Найбiльша свята,
  Круче у всесвiтi не знайти...
  Зробимо ми землю скоро раємо,
  I iншого в нас немає шляху!
  
  Я хлопцем став тепер надовго,
  I пацан безсмертний велетень...
  Добре боротися можна вiчно,
  Росiйський Рододавець Пане!
  
  Дав можливiсть перемагати граючи,
  Дав здатнiсть крутiше, нiж гепард.
  Зробимо планету нашу раєм,
  Буде дуже веселим наш розклад!
  
  Ось велич святої Росiї,
  Ми порядок вiрно захистимо.
  Стане сам Сварог круто мiсiєю,
  Крила розпростер, знай херувим!
  
  Батькiвщини прекраснi прапори,
  Яскраво-червоний кумачовий колiр.
  Я хлопчик у битвах загартований,
  Буде вiчний Батькiвщина свiтанок!
  
  Нi, ворогам Росiю не порушити,
  У нiй велич Господа живе.
  Роду вiддамо в битвi душi,
  I вiдкриємо ми переможний рахунок!
  
  Слава нашiй Батькiвщинi Росiї,
  Буде наш народ як велетень...
  Бога Роду ми, молячись, просили,
  Щоб був народ завжди єдиний!
  
  Вiрте, буде все чудово у свiтi,
  Станемо ми, граючи перемагати.
  Заради нашої матiнки-Росiї,
  Усi iспити здамо на п'ять!
  
  Буде рай великий на планетi,
  Будуть ананаси у Воркутi.
  Щасливi та дорослi та дiти,
  Нiкому не нудно на Землi!
  Щасливi та дорослi та дiти,
  Нiкому не нудно на Землi!
  
  Вiрте, буде ера комунiзму,
  Тому що править Микола...
  Свiтло велике росiйського царизму,
  За нього бiйся i дерзай!
  
  Батькiвщина Росiя всьому свiту,
  Вказує радiсний Едем.
  Стане Бiлий Бог, повiр кумиром,
  I чудовий свiт настане всiм!
  
  Не журiться, гiрко плачучи вдови,
  Усiх Господь Всевишнiй воскресить...
  I збудуємо рай ми скоро новий,
  Наша вiра мiцний монолiт!
  
  У небо ми скоро все увiрвемося,
  Космос пiдкориться, людям знай.
  Вiчно над планетою нашого сонця,
  А Росiя всiх всесвiту рай!
  
  Не схилиться пiд сокиру берези,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух.
  Та часом кидають гiрко сльози,
  Потрiбно щоб вiрою не згас!
  
  В серцi вiддаємо ми сильним жаром,
  Не лякає, хлопцiв знай i мороз...
  Якщо треба спалахнути пожежею,
  I букетик найпишнiших троянд!
  
  Ви повiрте люди Миколi,
  Вiн вас до комунiзму приведе...
  Зробить Вiтчизну пишним раєм,
  Вирушайте молодцi у похiд!
  
  Для царя ми витязi лихi,
  Любимо битися танком та мечем.
  Дiвчата в мороз бiжать босi,
  У трiски орди гадiв розiб'ємо!
  
  Вiрте нашiй Батькiвщинi хлопцi,
  У нiй запорука успiху та перемог...
  Басурманам знай, прийде розплата,
  Ми ж святкуватимемо успiх!
  
  У свiтi немає Батькiвщини прекраснiшої,
  I Росiя найкраща з країн...
  Проти нас йти вороговi небезпечно,
  Всiх розженемо, мов мавп!
  
  Я хлопчик у ротi пiонерiв,
  Усiх фашистiв як траву кошу.
  Стане хлопчик, знай мiльйонером,
  I орду будь-яку журбу!
  
  У свiтi рiзнi повiрте країни,
  А Росiї краще не знайти.
  I в Сибiру вже ростуть банани,
  Найкраще звичайно попереду!
  
  Скоро буде ми, повiр на Марсi,
  Дiвчата пробiгнуться босонiж.
  У всесвiтi стане вiчним щастя,
  Двiмомо по фашизму кулаком!
  
  I на славу сили Миколи,
  Що таку мiць, жартома, знайшов...
  Битися, в дикiй лютi зухвало,
  У яскравому свiтлi росiян наш орел!
  
  Будемо ми в Берлiнi та Парижi,
  Лондон теж пiдi мною впаде...
  Ми злетимо орлами Сонця вище,
  Комунiзм iз безсмертям прийде!
  
  Мертвi воскреснуть вiд науки,
  Вiчнiсть буде радiсною завжди...
  Ось органу лунають звуки,
  Значить, то здiйснилася мрiя!
  Ось органу лунають звуки -
  Значить, то здiйснилася мрiя!
  
  
  Герда не зi снiгової королеви
  Герда та її команда якось змiнили хiд Другої свiтової вiйни.
  Дiвчата взяли участь у битвi армiї Роммеля у листопадi 1941 року.
  Вони опинилися тодi у тому самому мiсцi, де англiйцi в реальнiй iсторiї змогли прорватися i змусили Роммеля зняти блокаду Толбука.
  А тут Герда вiдчайдушно б'ється собi. Ось iдуть англiйськi танки. Це ще сорок перший рiк, але дiвчата-вiдьми прихопили "Пантеру" сорок четвертого року зi збiльшеним боєкомплектом. Її гармата просто iдеально пiдходила для стрiлянини по невеликих танках зразка сорок першого року. I робила нiмецька зброя п'ятнадцять пострiлiв за хвилину.
  Що чудово пiдходило для винищення англiйських машин.
  В Африцi та наприкiнцi листопада досить тепло, i дiвчатам у бiкiнi та босим комфортно у засiдцi.
  Вони мають бiльше сотнi снарядiв та стрiляють по черзi.
  Герда використовуючи босi пальчики нiжок, послала снаряд до англiйської машини. Збила вежу i проворкувала:
  - За владу Третього Рейху!
  Лупанула слiдом за нею використовуючи босi нiжки, i Шарлота, ричавши:
  - Будуть у нас звершення!
  А ось як пальне i Христина, розiрвавши нiмецьку вежу i рикнувши:
  - За перемогу над ворогами!
  I теж очевидно використовуючи босi пальчики нiжок.
  А тут посадить iз зброї i Магда, навiвши його голими ногами. I англiйцям важко.
  Потiм знову англiйськими танками стрiляє Герда. Вражає супротивника i вимовляє:
  - За успiхи та перемоги!
  Звичайно босi нiжки красунi наводять стовбур. Адже не промахнешся.
  Далi веде вогонь Шарлотта. Руда дiвчина посилає вбивчий снаряд у центр вежi англiйського танка, своїми босими нiжками. I верещить:
  - За перемоги арiйського комунiзму!
  Потiм бореться i Христина. Вона дiвчина велику агресивнiсть. I босими пальчиками нiжок наводить казенну частину зброї. Палить по супротивнику, збиває англiйця. На всi боки роз'їжджаються розбитi ковзанки гусениць.
  Христина кричить:
  - Слава Батькiвщинi!
  Магда бореться з диким шаленством. Вона веде вогонь по ворогу. Попадає влучно в цiль, використовуючи босi пальчики нiжок, i кричить:
  - Слава iдеям арiйської культури!
  I як розсмiяється.
  Герда стрiляючи босими ногами по англiйцям, запитала:
  - А як ви думаєте, дiвчата, Бог є?
  Шарлота пославши за допомогою голої п'яти, снаряд вiдповiла:
  - Не знаю як щодо всемогутнього, але вищi сили точно є i нам реально допомагають!
  Христина кинула босими нiжками снаряд у казенну частину, i проворкувала:
  - Ось зараз ми перемагаємо британського лева!
  I наче снаряд пробив черговий англiйський танк.
  Магда теж вистрiлила у супротивника дуже точно. Використовуючи при цьому босi пальчики нiжок, i прочирiкала:
  - Слава комунiзму бiлих людей!
  Герда знову пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, i прочирикала:
  - Слава країнi, де завжди всiм є мiсце для подвигу!
  Шарлота цвяхнула в супротивника. Точно вразила цiль за допомогою голих нiжок. Розбила англiйця i погодилася:
  - Мiсце для подвигу у нас є завжди!
  Христина лупнула в супротивника. Розкришила ворога. Рознесла масу машин англiйцiв i проворкувала:
  - За iдеї Нiцше ми боротимемося!
  I голою п'ятою стукнула по бронi.
  Магда врiзала по вороговi снарядом, використовуючи босi пальчики нiжок i розкришила його на дрiбнi уламки. Пiсля чого прочирiкала:
  - Давай цiлуватись!
  I як вона розсмiяється.
  Так цi дiвчата влаштували на англiйцiв криваве полювання. I стiльки танкiв пiдбили.
  Усього за весь бiй - сто двадцять штук, повнiстю витративши всi снаряди.
  I Британiя не змогла зняти облогу з Толбука. А ось Роммель, вiдбившись вiд супротивника, таки зумiв, отримавши нехай i невеликi, але таки пiдкрiплення з Європи взяти Толбук. Пiсля чого почався наступ на Єгипет. Воно було досить успiшним.
  Тим паче знову Герда та її команда на "Пантерi" взяли участь у вирiшальнiй битвi.
  Герда знову за допомогою босих пальчикiв нiжок пальнула по англiйцях, розбивши танк, i прошипiла:
  - Я вовчиця!
  Шарлота теж вистрiлила босими нiжками i пискнула:
  - Найбiльша я з войовниць!
  Христина пальцями босих нiжок навела казенну частину. Пальнула собi за англiйцями. Влучно потрапила i в'якнула:
  - Я з породи бiлих вовкiв!
  Магда теж дуже точно вистрiлила. Потрапила до супротивника. I розбила метал, проворкувавши:
  - За перемогу арiйського духу!
  I знову голою п'ятою, як лупе по бронi.
  Дiвчата, як видно, зiбралися вкрай мiцною та бойовою породою.
  Герда стрiляє в англiйський танк за допомогою босих нiжок. Попадає в нього, зриває вежу та кричить:
  - Слава iдеям арiйського братства!
  Шарлота теж робить влучний пострiл. Пробиває супротивника дуже точним попаданням пiсля натискання голою п'ятою. Пiсля чого руда мегера скалиться i пищить:
  - За перемогу бiлого братства!
  Христина теж дуже влучно стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок. Пробує противника i гарчить:
  - За iдеї бiлого комунiзму!
  А тут ще й Магда як лiпить. I зробить це дуже точно та влучно. Розбиває супротивника i верещить:
  - За арiйськi iдеї!
  I теж босими пальчиками зробить наведення до мети.
  Англiйцi розбитi у Єгиптi повнiстю. За пiдтримки мiсцевого населення вiйська Роммеля входять до Iраку i захоплюють Кувейт. Сталiн вiдправляє свої частини на допомогу англiйцям, але через це у вiйну вступає Туреччина.
  Внаслiдок чого османськi вiйська захоплюють разом iз нiмцями майже весь Кавказ.
  А Роммель першим входить до Баку. I радянськими частинами екiпаж Герди воював на "Пантерi". Зрозумiло без цих дiвчат-вiдьом не могло обiйтися.
  Герда вистрiлила по радянських танках за допомогою босих пальчикiв нiжок, i заспiвала:
  - За наш новий порядок!
  Шалота теж босими нiжками пальнула, пробивши вежу Т-34 i проворкувала:
  - За тотальнi успiхи нашої зброї!
  Христина також послала, дуже вдало снаряд. Рознесла радянську машину i пискнула:
  - За iдеї нового мислення!
  Магда також запустила, за радянськими вiйськами, снаряд. Причому використовуючи босi пальчики нiжок, зробила це настiльки вдало, що потрапила прямо встик вежi, i її вiдiрвала.
  Пiсля чого пропищала:
  - За переможнi рiшення!
  Баку впало, ще в сорок другому роцi. Але Японiя в цьому свiтi бита пiд Мiдвей i програє. А США та Британiя висаджуються до Марокко. Що небезпечно. Зате Кавказ втрачено СРСР. I спроби наступати пiд Ржевом i Сичовим, i навiть вiдбити Сталiнград зазнають поразки, i вiдбиваються вермахтом.
  А потiм генiальний Роммель завдає по американських та англiйських вiйськах в Алжирi сильний контрудар.
  I знову Герда там б'ється зi своїми напарницями.
  Зрозумiло, де дiвчата-вiдьми, там i перемога.
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить зброю. Здiйснює влучний пострiл. Пробиває наскрiзь вежу супротивника, у разi американського танк "Гранд".
  I вимовляє:
  - Слава iдеям, що ведуть до вершини!
  Шарлота теж пальнула по американському танку, використовуючи босi пальчики нiжок. Пробила його броню i видала:
  - За пишнi вершини!
  Христина також лупнула по супротивнику, використовуючи босi нiжки. Пробила його танк, i перевiрила, вискалив зубки:
  - Майбутнє реально стане за нами!
  Магда влучно вистрiлила, навiвши голими нiжками на ворога, зрубала американця i пискнула:
  - Тотальний успiх!
  Насправдi, англiйськi та американськi вiйська безпосередньо розбитi та знищенi. У полон взято понад сто тридцять тисяч солдатiв союзникiв. Велика перемога.
  У умовах Сталiн запропонував Третьому Рейху мир. Тим бiльше, що Черчiлль пiсля розгрому в Марокко зробив те саме. Гiтлер погодився, але за умови, що СРСР не тiльки вiддасть, все, що Третiй Рейх завоював, але ще й платить репарацiї. Сталiн погодився. З Ленiнграда зняли блокаду, але натомiсть СРСР вiддав Мурманськ та Карелiю цiлком. Трохи пiдрiвняли кордони у центрi.
  Сталiн зобов'язався постачати нiмцям хлiб i руду, i навiть згорнути партизанський рух окупованих територiях. Крiм того, СРСР поступився ще й портом Архангельськ, i Астрахань, i погодився замiнити вiйськовополонених робiтниками у спiввiдношеннi один до двох. Самих нiмецьких полонених було дуже мало. А Гiтлер зосередив увагу на Британiї.
  Його вiйська на чолi з Майнштейном захопили Iран та Iндiю. А решта сил стали захоплювати Африки.
  Одночасно тривала повiтряна битва. Тут на нiмцiв чекали деякi розчарування. МЕ-309 був дуже швидким i чудово озброєним, але виявився важким i менш маневреним, як Фокке-Вульф. Щоправда, за правильної тактики цi винищувачi залишалися дуже ефективним.
  Не зовсiм виправдала себе i МЕ-262 реактивна машина. Натомiсть реактивнi бомбардувальники, навпаки, хорошi. Їх i наздогнати винищувачi противника що неспроможнi i з зенiтки потрапити важко.
  Захоплення Африки дало нiмцям величезнi ресурси, i вони вели наступ з повiтря на Британiю.
  Але тут Америка допомагала своєю авiацiєю. I не все у нiмцiв виходило.
  А ракети ФАУ зовсiм не виправдали. Лише витрати на них зайвi.
  Проте нiмцi все ж таки пiдготувалися до висадки в Британiї. I змогли переграти англiйцiв. Взяли собi та висадилися 4 листопада 1944 року, пiд час виборiв президента США. I нiхто не очiкував, що гiтлерiвцi ризикнуть поткнутися на континент у холодну пору року.
  I зрозумiло знову Герда та команда на вiстря атаки. Тiльки цього разу дiвчата були у найсучаснiшому танку "Пантера"-2, з сильнiшим захистом та досконалою гарматою.
  I як завжди використовували босi нiжки, i чiпкi пальчики.
  Герда втiм, для рiзноманiтностi вистрiлила, натиснувши на курок червоним соском i перевiряла:
  - За змiни та прапор комунiзму!
  Шарлота пальнув теж полуничними сосками грудей, в'якнула:
  - Арiйського комунiзму!
  Христина теж врiзала, але цього разу за допомогою босих пальчикiв нiжок, перевiряла:
  - За успiхи у битвi!
  Магда пальнула, натиснувши голою п'ятою, i видала:
  - За арiйськi свята свiту!
  Дiвчата допомогли захопити Британiю. I на престол посадили короля-марiонетку.
  А вiйна тривала. Фашисти захопили та Iсландiї. США намагалися вiдбити. Але нiмцi вже мали досить сильну реактивну авiацiю. Новi лiтаки досконалiшi, i нiмцi вчилися ними воювати. Та й пiдводний флот у фашистiв грiзний. Особливо субмарини на перекисi водню. Оце серйозна проблема.
  США не змогли створити атомну бомбу у сорок п'ятому роцi. А нiмцi захопили Гренландiю стали просочуватися до Канади. Сталiн також оголосив вiйну США. Йому за це Гiтлер обiцяв пом'якшити репарацiї та вiддати Аляску як законну радянську територiю. Коротше кажучи, на Америку накинулися.
  З пiвдня наступали японцi та нiмцi, використовуючи плацдарми у Бразилiї та Аргентинi. Американцiв поступово затискали. Нова серiя нiмецьких танкiв Е повнiстю домiнувала на полi бою, i трощила США.
  Торiшнього серпня 1948 року США було захоплено i залишки їхнiх вiйськ капiтулювали.
  А в 20 квiтня 1955 року Третiй Рейх напав на Японiю... Самураї, маючи безлiч колонiй, чинили опiр майже два роки. СРСР яким правил тодi Маленков повоював за Третього рейху i повернув собi пiвденних Сахалiн i Курили.
  Гiтлер, мабуть, напав би i СРСР. Але 20 квiтня 1958 року розбився лiтаком. I у шiстдесят дев'ять рокiв перервав правлiння. Пiсля цього почалася в Третьому Рейху боротьба за владу. I неабияка, справжнiсiнька.
  У СРСР теж Маленкова скинули, i прийшов до влади Шелепiн. Новий глава держави скориставшись тим, що Третiй Рейх палає в громадянськiй вiйнi, став вiдвойовувати колишнi володiння.
  Тут Олег Рибаченко та його напарницi до битви вступили...
  Хлопчисько-маршал босими пальцями нiжок метнув гранати розриваючи фашистiв i як проорет:
  - Слава iдеям комунiзму СРСР!
  Дiвчинка Маргарита теж рубала мечами млин. Розрубала фашистiв. А потiм босими пальчиками нiжок запустить презент анiгiляцiї розриваючи фрицiв.
  I як заспiває:
  - Слава країнi комунiзму!
  I пiсля чого безсмертнi дiти, як засвистять, що на фрiцiв посиплються воронi. I юнi воїни прокричать:
  - Слава iдея бiлого чистого комунiзму!
  Наталя теж бореться з великою люттю. Її босi нiжки метають забiйної сили бумеранг смертi, який буквально скошує фашистiв. А з червоного соска вилiтає блискавка.
  I цiлий батальйон фрицiв засмажить.
  Дiвчина реве:
  - За могутнi крила Шелепiна!
  Зоя теж у агресивному наступi. Крушить фашистiв, метаючи босими пальчиками нiжок гранати. А потiм як iз малинового соска вiзьме та врiже.
  Пiсля чого проречить:
  - За найпрекраснiший комунiзм!
  Августина також дуже агресивна в атацi. Б'ється з фашистами. I рубiновими сосками посилає в ворогiв блискавки. Пiсля чого вимовляє з посмiшкою:
  - Слава iдеям комунiзму! I щоб Бог Християн завалився в пекло!
  Свiтлана вiдзначила iз сердитим виглядом:
  - Та вже перетворили свiт на дурдом!
  I дiвчата босими нiжками кинула вбивчу силу бомбу з тирси. А потiм як iз полуничних соскiв зарядить, чимось зовсiм убивчим.
  I прорепетує:
  - За велич нашої держави!
  Наташка дала чергу з червоних соскiв, i проворкувала:
  - I в iм'я всесвiтньої слави!
  I знову запустить босими пальчиками нiжок подарунок смертi.
  Зоя пальнула з малинових соскiв. Спалила частина гiтлерiвських вiйськ. I видала:
  - Батькiвщина наша велика, посуньте в морду кулака!
  I босими пальчиками нiжок дiвчина запустила забiйну силу презент. I розiрвала супротивника.
  А потiм з пупка довбає пульсаром. I розiрве супротивникiв.
  Августина знову у агресивному наступi. З рубiнових соскiв запустить блискавки. Якi б'ють по фашистам, i посiчуть їх танки i лiтаки.
  А потiм i з пупка як урiже.
  I прореве:
  - За велич нових росiйських полiв!
  А тут ще й Свiтлана як довбає по супротивнику з полуничних соскiв, i спалить ворогiв цiлий полк. А потiм з пупка як довбає, зi звичайних знарядь не довбає. I розiрве хмару коричневих солдатiв. Дiвчина дуже агресивна.
  I босими пальчиками нiжок запустить руйнiвну силу гранату.
  I ревла з усiєю силою:
  - За комунiзм та перемоги!
  Так що розiйшлася четвiрка, ламаючи нiмцiв, наче праскою вибиваючи. А де вже Третьому Рейху тут встояти.
  I взяли дiвчата Берлiн, i принесли перемогу разом iз Олегом Рибаченком всьому прогресивному людству.
  
  Фюрер розумнiший i небезпечнiший, нiж звичайно.
  Фюрер надав Муссолiнi активну допомогу пiд час вiйни з Грецiєю. Щойно iталiйцi стали програвати, так у бiй вступила нiмецька авiацiя, а дивiзiї пройшли через Югославiю. Подiбний демарш дозволив розбити грекiв i англiйський корпус на Балканах. А захоплення Криту вiдбулося значно ранiше i виявилося успiшнiшим, з меншими втратами.
  I таким чином гiтлерiвцi змогли вiдвернути англiйцiв вiд Лiвiї i не дали там розбити iталiйцiв. А згодом фашисти захопили й Мальту.
  У Югославiї не спалахнуло антигiтлерiвське повстання. I нiмцi змогли уникнути втрати часу пiд час нападу на СРСР. Крiм того, цього разу Роммель не вирушив до Африки. Так як у Лiвiї вiйська Муссолiнi уникли розгрому, i сидiли в укрiпленнях, трохи посунувшись у Єгиптi.
  Роммель цього разу бився на схiдному флотi. Гiтлер видiлив трохи бiльше сил для плану "Барбаросса", так не перекидав вiйськ в Африку i не окупував Югославiю. Мало того сама Югославiя видiлила вiйська для вiйни з СРСР. А Грецiю окупували iталiйськi та болгарськi частини.
  Наступ гiтлерiвцiв розпочався 15 травня 1941 року. Воно розвивалося досить успiшно. Близько по тим iз реальною iсторiєю, але дещо швидше на пiвднi, де було бiльше сил, виявився такий чудовий полководець, як Роммель.
  Приблизно нiмецьких дивiзiй було сто шiстдесят на десять бiльше, нiж у реальнiй iсторiї. I сильнiшою виявилася авiацiя.
  Але на пiвдень фашистам все одно повернути довелося. Оскiльки там нiмцi були сильнiшими, операцiя пройшла швидше, нiж у реальнiй iсторiї.
  А вирiшальний наступ на Москву розпочався наприкiнцi липня, i на початку серпня.
  I нiмцi змогли оточити столицю, ще до настання жовтневого бездорiжжя.
  Сталiн розумiє бiг у Куйбишев i намагався органiзувати опiр. Москва оточена, i за наказом зверху нi її, нi Ленiнград було наказано не здавати. Нiмцi змогли захопити Рязань i оточив Горький. Виявилися радянськi вiйська у казанi.
  Велику столицю взяти непросто. На пiвднi нiмцi увiйшли до Криму i захопили всi мiста, крiм Севастополя. Також був взяти i Ростов-на-Дону, а також захоплений з ходу Донбас, Ворошиловград, Донець та iншi мiста. Змогли гiтлерiвцi опанувати i Бiлгород з Курском, дiйшовши до Воронеж. Втiм, в останньому мiстi бої затягнулися. Нiмцi також взяли Тихвiн i Вохлов i повнiстю заблокували Ленiнград - подвiйним кiльцем.
  Взимку нiмцi зупинилися. Радянськi вiйська намагалися контра наступати. Але досягли лише обмежених успiхiв, знявши лише блокаду з Горькова.
  Але ось у березнi ситуацiя погiршилася. Пала пiсля затяжної облоги Москва. А незабаром змучений голодом Ленiнград капiтулював.
  Нiмцi розпочали новий наступ одразу у двох напрямках. На Казань та на Кавказ. А вiйну ще вступила Японiя. США не стали вводити проти Країни Вранiшнього Сонця нафтове ембарго, i японцi надiйшли логiчно - не ризикнули нападати на США самотужки, поки Нiмеччина пов'язана вiйною з СРСР.
  А навеснi, як потеплiло, напали самi. Англiйцi поводилися досить пасивно. I в Африцi вiйна завмерла. А ось нiмцi на сходi досягли нових великих успiхiв, взявши пiсля оточення Горький, Казань, Сталiнград i пiдiйшовши до Астраханi.
  Тут Сталiн, зрозумiвши, що справа безнадiйна - попросив миру на будь-яких умовах, тiльки без слова капiтуляцiя.
  Гiтлер погодився, що кордон пройде Волгою, i далi на пiвнiч до Вологди. Плюс СРСР платитиме репарацiї. Правда натомiсть Гiтлер натиснув на Японiю i тi погодилися забрати собi лише Примор'я, i Монголiю та частину Приамурської землi, включаючи Хабаровськ.
  СРСР зберiгся у сильно усiченому виглядi. Але таки зберiгся. А столицю було перенесено до Ташкента.
  Перша фаза вiйни начебто закiнчилася. Але попереду була ще вiйна з Британiєю, яку економiчно пiдтримували США.
  Гiтлер спочатку перекинув корпус Роммеля в Африку, а вiйська Майнштейна рушили з Кавказу на Близький Схiд.
  Сили були нерiвнi. Англiйськi вiйська поступалися i чисельнiстю, i бойовою пiдготовкою, i духом, частина їх була малої боєздатностi колонiальнi частини.
  Нiмцi наступали i ламали опiр. У серiю пiшли новi танки - "Пантери", "Тигри", "Леви". Вони трощили англiйцiв. Захоплення Африки виявилося справою часу, i дуже тривалим. Америка у вiйну так i не вступила. Британiя влiтку сорок третього року була атакована десантом. I водночас пресингом бомбардувань. I внаслiдок чого впала за два тижнi пiсля початку операцiї "Морський Лев". Успiху сприяли й масованi бомбардування. Люфтваффе випустило надто багато лiтакiв, i вони зрiвняли Британiю iз землею.
  Та й пiдводнi човни дуже заїдали англiйцiв. Але тi огризалися i чинили опiр. Хоча пригнiчене. А сам Черчiлль утiк у Канаду. Втiм, невдовзi його видали нiмцям. I надалi розстрiляли.
  Америка так у вiйну не вступила. Але Гiтлер розумiв, що США не можна спускати. Нiмеччина будувала флот та розвивала дальню, стратегiчну авiацiю. З'явилися у нiмцiв бойовi дискольоти. У груднi 1945 року Японiя атакувала американцiв у Перу-Харбор. А потiм i Третiй Рейх iз колонiями обрушився на США. У вiйну також вступив СРСР. Сталiну Гiтлер пообiцяв зменшити репарацiї та передати частину Аляски. Але такi пiвнiчнi, не дiйнi її райони.
  Але Сталiн i на це погодився. Тим бiльше авторитет диктатора в народi пiсля такої нищiвної поразки був низький. I постiйно висiла загроза змови.
  А воювати з Третiм Рейхом сил не було. Тим бiльше, що у гiтлерiвцiв з'явилися дуже сильнi танки серiї "Е", яким не було рiвних на полi бою.
  Серiйний Е-50 поєднував у собi i сильне озброєння, i чудовi ходовi якостi з непоганим лобовим захистом. А Е-75 взагалi був захищений чудово.
  Втiм, нiмецькi генерали волiли саме Е-50, легший i рухливiший з низьким силуетом, i не надто великий.
  Вiйна зi США пiшла вiд початку для Америки невдало. Або вiддаленiсть океаном, велика армiя i за значної кiлькостi танкiв, давала американцям шанс встояти.
  Бої сорок шостого року показали перевагу Е-50 на полi бою, над "Шерманом" данi танки взагалi вибивались легко i просто з великої дистанцiї.
  Нiмцi захопили Iсландiї. Потiм Гренландiю i змiцнили плацдарм у Канадi. Поступово вони розширювали свiй фронт. Одночасно йшло i просування з пiвдня. США билися завзято. Загальна чисельнiсть армiї досягла п'ятнадцяти мiльйонiв. Японцi та нiмцi змушенi були використовувати колонiальнi дивiзiї. Але поступово брали гору. Нiмецький автомат або штурмова гвинтiвка МР-44 не мала собi рiвних, а незабаром з'явилася i досконалiша МР-54, i МР-64, бiльш легкi та ефективнi та скорострiльнi. Америка капiтулювала лише пiсля взяття Нью-Йорка та Вашингтона. I сталося це у серпнi 1947 року.
  Пiсля чого завершилася нарештi свiтова вiйна... Але не надовго. 20 квiтня 1953 року Гiтлер напав на Японiю. Так почалася вiйна двох iмперiй.
  СРСР, який тодi очолив Берiя, вступив у вiйну за Нiмеччини. I зумiв повернути собi назад, Примор'я, Приамур'я, пiвденний Сахалiн та Кулiльськi острови.
  Бiльшого поки що вимагати не можна було. Гiтлерiвцi воювали майже два роки, але завершили захоплення Японiї атомними бомбардуваннями. А 20 квiтня 1957 року фюрер напав на СРСР. Бажаючи розчавити останню радянську iмперiю. Нехай i так сильно урiзану.
  Але на нього чекав неприємний сюрприз: цiлий десант попадань, якi заступилися за СРСР. А що ще фашист хотiв?
  Воїни з двадцять першого столiття знову вже вкотре зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Уфи коричневу iмперiю.
  Вiйна ще закiнчилася, але вже в СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  
  ВIДЬМИ В НЕБI
  А ось i на небi нiмецькi льотчицi Альбiна та Альвiна борються, наче термiнатори.
  Дiвчата такi крутi, i руйнують самураїв.
  Альбiна вивернулася. Збила японський лiтак i пискнула:
  - За велич найстрашнiшого монстра!
  I голою п'ятою натисне на педаль.
  Альвiна агресивно атакуючи ворога, прочирiкала, вискалив перлиннi зубки:
  - За iдеї Нiцше!
  I теж босими пальчиками нiжок направить струмiнь зi свинцю японськими армадами.
  Дiвчата-вiдьми вкрай крутi та агресивнi. Вони здатнi рукою вмiлою з небес дiстати мiсяць i з мухи зробити слона, не моргнувши й оком.
  Ось, зокрема, вони змогли в результатi коротко втручання капiтально змiнити хiд Другої свiтової вiйни. Так це саме та сама битва пiд Мiдвей.
  Тут за пару годин наважилася доля людства. I двi нiмкенi-вiдьми вплинули на перебiг битв.
  Збили частину американських бомбардувальникiв i не дали потопити авiаносцi країни Вранiшнього Сонця. А японцi взяли та потопили самi американськi кораблi.
  Через вiйну перемога. Потiм Японiя захопила Гавайськi острови та змiцнилася на Тихому океанi. А далi вiдкрила другий фронт Далекому Сходi.
  Цього разу у СРСР не вистачило сил для проведення Сталiнградської операцiї. I в результатi таки нiмцi закрiпилися на Волзi. А потiм поповнивши резерви тотальною мобiлiзацiєю та випустивши важкi танки "Тигр" i "Пантера", у травнi 1943 року розпочали наступ до Каспiйського моря. У вiйну ще вступила Туреччина. Гiтлерiвськi вiйська спочатку вiдрiзали Кавказ, та був i захопили.
  В результатi ситуацiя помiтно загострилася. Нiмцi взимку сорок четвертого року змогли завдати поразки англiйцям в Африцi. I захопити ще Близький схiд. А навеснi сорок четвертого року почався наступ уздовж Волги та глибоким обходом Москви.
  Так становище СРСР стало виключно тяжким. У умовах залишалася лише одна надiя: що десант попаданцев врятує Червону Армiю.
  Але Олег Рибаченко цього разу не вбивав нiмцiв. А навiяв Гiтлеру думку, що слiд укласти з СРСР перемир'я, i розгромити США, доки там не створено атомної бомби.
  Пiсля взяття Саратова, фюрер нарештi погодився на перемир'я термiном три роки. Армiї залишалися на колишнiх кордонах. Сталiн обiцяв згорнути партизанську вiйну на окупованих територiях. Вiдбувся частковий обмiн вiйськовополоненими. Цiлком не можна, тому що радянських невiльникiв було надто вже багато. Крiм того, частково вiдновлювалася i торгiвля. СРСР також обiцяв постачати безкоштовно до Третого Рейху деякi види металiв та хлiба. Правда в невеликих кiлькостях, бо сам був жебраком.
  А Гiтлер переключився на США та Британiю. Його вiйська рушили вже восени сорок четвертого року на Пiвденний Схiд i захопили Iндiю.
  А взимку сорок четвертого та сорок п'ятого року захопили й решту Африки.
  Влiтку сорок п'ятого року висадка в Британiї. Тут уже нiмцi пiдготувалися капiтально, i їхня реактивна авiацiя брала вгору над ворогом. Надто вже сильними стали фрицi. Застосувавши заразом i пiдводнi танки. I новi види субмарин у тому числi одномiсних i мiнiатюрних, що повнiстю вибили, Британських i Американський флоту.
  I Британiя впала. На престол був зведений король-марiонетка. I все стало гаразд для Третього Рейху. Потiм вiйна перейшла США.
  Через розтягнутiсть комунiкацiй та економiчну мiць Америки битва затяглася. Нiмцi спочатку провели операцiю "Iкар", розбивши США в Iсландiї. I захопивши цей острiв, тим самим убезпечивши себе вiд авiацiйних нальотiв.
  Потiм стали просуватися далi на Гренландiю та Канаду з пiвночi.
  А з боку Аргентини, яка потiм приєдналася до Третього Рейху Бразилiї, i Венесуели з пiвдня. Iшло просування iз боями. А тут i Сталiн захотiв приєднатися до розгрому США. В обмiн на Аляску. Яка законна територiя Росiї.
  Гiтлер дав згоду. I на кiнець тисяча дев'ятсот сорок сьомого року Америка виявилася захоплена.
  Свiт тривав, втiм, не надто довго. Пiсля смертi Сталiна у березнi 1953 року Гiтлер вирiшив добити СРСР. I розпочала чергову вiйну. У хiд пiшли новi пiрамiдальнi танки i невразливi дисколети з лазерною зброєю. А на сходi просувалася Японiя. СРСР незважаючи на нерiвнi сили, i технологiчна перевага супротивника протрималася майже рiк, але бiльше за рахунок просторiв та героїзму радянських людей.
  Гiтлер знову зробив паузу, але 20 квiтня 1957 року все ж таки атакував Японiю. Як кажуть - двом пернатим в одному барлозi не вжитися. Має залишитися хтось один.
  Вiйна з Японiєю тривала пiвтора роки i закiнчилася її захопленням.
  А 20 квiтня 1959 року пiд час сiмдесятирiччя Гiтлера пройшов всесвiтнiй референдум, який заснував у Третьому Рейху монархiю. I успадкувати фюреру мiг тепер один iз його численних синiв, отриманих шляхом штучного заплiднення.
  Таким чином, виникла жахлива iмперiя Третього Рейху на весь свiт.
  Видно тут уже в цьому всесвiтi були свої плани на долю людства. А Гiтлер таки помер у 1963 теж у березнi, як i Сталiн. Але виявився щасливiшим, свого вiзавi. На престол зiйшов його син, а Третiй Рейх уже почав лiтати до iнших планет сонячної системи.
  Ось така виникла iмперiя... Чорношкiрi та жовтi мали менше прав, нiж бiлi, i їхня народжуванiсть була пiд контролем, але поступово розвиваючись за планом, iмперiя почала процвiтати. Розвиток науки та прогресу призвело до благоденства.
  I в 2020 роцi розпочався перший в iсторiї людства полiт до зiрки Сiрiус, де були виявленi планети, умовно придатнi для життя людини.
  
  НОВI ПРИГОДИ АЛIСИ СЕЛЕЗНI
  Алiса Селезньова їхала повiтряним велосипедом. Машина керувалась автопiлотом, але їй можна вiддавати словеснi команди. Вiдкидне зручне крiсло, на якому можна розташовуватися напiвлежачи. Алiса через голограму айфона рiзалася з Пашком у космiчну стратегiю.
  Попереду Пашка пустив важкi грос-лiнкори, розраховуючи ними прикрити меншi кораблi. Алiса намагалася коштувати свої вiйська пiвмiсяцем i охопити з флангiв зорельоти Пашки. Iшов обмiн ударами, i зорельоти розколювалися i катували. На пiдконтрольних планетах будувалися новi кораблi. Зрозумiло бiльшi повiльнiше i вимагали бiльше ресурсiв та людських бiйцiв, а що дрiбнiшi швидше та дешевше. Людей теж виробляли в iнкубаторах i вони були чимось на зразок армiї клонiв, прискорено виростаючи. А в шахтах працювали роботи, яких теж слiд було виробляти. Плюс ще дослiдження в академiях: вiйськових, економiчних, будiвельних та монетних дворах.
  Алiса частково радилася з економiчним радником, а частково з вiйськовим. I сама ухвалювала рiшення. Пашка намагався бiльше працювати сам i втрачав перевагу.
  Звездолеты часом стикалися силовими полями i рипiли вiд напруги, у голограмi все було добре видно.
  Несподiвано Алiсу вiдвернула поява Аркашi. Хлопчик рокiв дванадцяти, з'явившись у голограмi, прорепетував:
  - Привiт Алiско! Знаєш, що маємо!
  Алiса зневажливо пирхнула i вiдповiла:
  - А що ще може бути дивовижнiшим за комп'ютернi iгри?
  Аркаша впевнено повiдомив:
  - Нашi вченi вiдкрили замкненi петлi часу, якi йдуть у нiкуди, i це означає їхнє минуле зовсiм не наше минуле!
  Алiса здивувалася:
  - Це ще як?
  Аркаша пояснив iз посмiшкою:
  - Це означає, що в них можна подорожувати, i робити пригоди не побоюючись, що втручання у минуле змiнить наше сьогодення. Тобто будь-яке наше втручання на нашому свiтi нiяк не позначиться!
  Пашка здогадався першим:
  - Це означає, що якщо ми подорожуємо у минуле, i там щось змiнимо, то на наш свiт це в жодному разi не вплине!
  Аркаша кивнув, його руде волосся струснулося:
  - Так воно i є!
  Пашка агресивно запропонував:
  - Так давайте прихопимо бластер i врiжемо по фашистам.
  Аркаша знизав плечима i зазначив:
  - Це цiкава iдея. Але дiтям не можна брати в минулу зброю i тим бiльше бойову.
  Пашка з хитрою вiдповiв:
  - Робити те, що зовсiм не належить, це солодше нiж навiть морозиво! Мiй дядько космодесантник i в нього в сейфi можна прихопити вкрай забiйну зброю!
  Аркаша розгублено розвiв руками i зазначив:
  - Але я не хотiв би вбивати людей. Навiть нiмцiв.
  Пашка гаркнув:
  - Фашистiв можна!
  Алiса заперечливо хитнула головою i запропонувала:
  - Нi, я проти вбивства живих людей! Може краще просто як у доброму доброму кiно, когось у минулому врятуємо.
  Паша вiдразу запропонував:
  - Це iдея! А що коли звiльнити Жанну Дарк?
  Алiса згiдно кивнула:
  - Оце було б правильно!
  Аркаша з ентузiазмом проспiвав:
  - Хто повiрив що Жанну спалили, нi, вона причаїлася на якийсь час!
  I понизивши голос, хлопчик додав:
  - Йдiть за мною! Я в iнститутi Часу!
  Алiса пропищала:
  - За Аркашем марш!
  Почувся писк машини, яка вдала, що не зрозумiла:
  - За яким iз мiльярда Аркаш слiдувати?
  Дiвчинка рiшуче заявила:
  - За тим з ким я щойно розмовляла! До iнституту на вулицi Карла Маркса.
  I гравiтацiйний велосипед iз програмою штучного iнтелекту рушив, залунав мiж будинками. Москва в майбутньому справляла незабутнє враження. Величнi споруди, кiлометровi, фонтани, що йдуть вгору, безлiч рiзнокольорових колосальних розмiрiв i рiзноманiтних форм. Багато будiвель просто були вирощенi розподiлом спецiальних бактерiй, що вiдрiзнялися i твердiстю i пружнiстю.
  Алiса запитала у Пашки, який теж летiв до Аркашi, i його свiтле волосся нагадувало перестиглий кульбаба.
  - Ну, що ти думаєш мiй герой?
  Пашка гаркнув:
  - Буде вже, яка за рахунком пригода! Немов у царському дворi!
  Алiса прочирiкала, вискалив зубки:
  - Справа бачу впорається, у нас! Буде все буквально найвищий клас!
  Дiвчинка промчала повз храм Перуна. Гарна, величезна будiвля в позолотi та рубiнах, повна величi та спокiйної сили. Перед нею сам Перуну в його руках незгасний смолоскип, з кiлометровим струменем вогню. Носяться дiти, вони використовують iндивiдуальнi крильця i сильно скидаються на ельфiв.
  Дiвчинка заспiвала хiхiкаючи:
  - Лiто сонце свiтить високо, високо... Лiто до урокiв далеко! Далеко!
  А в майбутньому дзеркала в небесах стоять, i майже немає ночi та вiчне лiто. Тому канiкули у дiтей тривають значно бiльше, нiж днi навчання. Щасливий свiт. I дiтям просто хочеться розважитися.
  Пашка навiть сповнений ентузiазму заспiвав:
  - Уявляєте яке становище,
  Все, що здiйсниться, вiдомо нам заздалегiдь.
  I до чого тодi сумнiви, хвилювання!
  Все у свiтi передбачить розклад!
  Алiса з ентузiазмом пiдхопила:
  - А ми кидаємо бурям виклик! Чому i чому? Жити у свiтi без сюрпризiв неможливо нiкому!
  Пiдхопив i Аркаша, що тримає зв'язок через голограму:
  - Нехай удачi-невдачi! Як гойдалки вгору i вниз! Тiльки так, а не iнакше, тiльки так, а не iнакше, Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз! Хай живе сюрприз!
  Ось уже й iнститут Часу. Його охороняє кiлька бойових роботiв. Але Алiсу та Пашку знають. Вони вже багато разiв мандрували. Навiть у казковi часи. Це теж одне та вiдкритих вiдгалужень часу. Там нiби у фентезi.
  Але побувати у реальному минулому ще цiкавiше. Алiса, до речi, має i космiчнi нагороди, що врятувала законну iмператрицю, i скинула узурпатора Злотовласа. Вона й знешкодила ще одного тирана, який хотiв захопити владу над планетою Земля, а може й галактикою. Знешкодила космiчних пiратiв, допомогла трьом капiтанам i взагалi багато чого створила. Включно знешкодження цiлого полку роботiв.
  Ну i звичайно ж i Алiсу та її друзiв без проблем пропускають до найзакритiшого iнституту. Що охороняють так що й муха не пролетить. Та що муха? Навiть фотон!
  Алiса та Пашка проходять поле. Звичайнi дiти, не надто великi, швидше за середнiй зрiст для дванадцяти рокiв - зовсiм не акселерати. Свiтлi голiвки, Паша, мабуть, взагалi натуральний блондин, Алiса руся. Iнодi, звичайно ж, фарбується. Її зачiска часом сяє всiма кольорами веселки. Але зараз вона у своєму природному свiтлi.
  Алiса прочирiкала:
  - Нам потрiбно в сектор паралельних - глухих свiтiв!
  Дiвчина-робот, сяючи золотими крилами, вiдповiла:
  - Мила Алiсочка, ми завжди вам радi! Тiльки прошу, будьте обережнiшими. Багато дiтей рвуться в подорожi по справжньому минулому, але там, i загинути можна цiлком реально, у той самий час як можна у вiртуальнiй реальностi Гiпернета вiдтворити абсолютно будь-який пейзаж i будь-який час, i ваш мозок i тiло зовсiм не помiтять рiзницi. А у вiртуальному РПГ не вмирають i не калiчаться!
  Алiса хотiла сказати, але її випередив Пашка:
  - Нам не потрiбна iлюзiя подвигу! Ми хочемо чинити реальнi подвиги!
  Робот-дiвчина змiнила своє свiтло на синюватiший i вiдповiла:
  - Ну добре! Ваша команда нам давно вiдома! Ризикуючи, головою ви завжди залишаєтеся живими i перемагаєте! Вас любить фортуна, а може i гiперфортуна, i є надiя, що ви завжди вийдете сухими iз води!
  Паша вiдповiв iз усмiшкою:
  - Хто не ризикує, той не п'є шампанського!
  Алiса логiчно помiтила:
  - Але є й продовження цiєї приказки. Хто ризикує понад будь-яку мiру - задовольняє чифiром на нарах!
  Паша хихiкнув i зазначив:
  - Це застарiла приказка! Людей не садять до в'язниць. Якщо вони роблять серйознi злочини, то проходять програму реабiлiтацiї та перевиховання!
  Алiса пискнула i вiдзначила:
  - Ти хочеш Пашка, щоб тебе вiдправили до виховно-трудового табору?
  Хлопчик буркнув рiшуче:
  -Я найбiльше хотiв би потрапити на справжню вiйну! Жаль, що ранiше було не можна!
  Дiйсно в минуле втручатися категорично заборонено, так це може змiнити майбутнє не на краще. Наприклад, як не хочеться, припустимо, переграти росiйсько-японську вiйну, або розгромити нiмцiв ще в сорок першому, але майбутнє вiдразу змiнитись. I не факт, що замiсть комунiзму i прекрасного вiчного лiта, на Землi настане через втручання навiть iз добрими бажаннями, безпросвiтна тьма ядерної зими.
  Але у свiтах тупикового, замкнутого на себе минулого можна робити все що завгодно.
  Рудий хлопчик iз розумним обличчям Аркаша зустрiв хлопцiв. Як з'ясувалося, пацан прихопив iз собою iндивiдуальнi захиснi поля в пристроях розмiрами iз сiрникову коробку. А у Пашки виявилися бойовi лазери iз термокварковими акумуляторами. Причому це новiтня технологiя, яку можна заряджати звичайною водою. I вона вiдтворюватиме термоядерний, що минає термокварковий синтез.
  Дiти, озброївшись i захистившись, рушили коридами, де багаторазово прискорювався рух. Потiм змiстилися в кабiну i почали розглядати iнформацiю про тупиковi свiти.
  В одному з них звернув увагу Паша, трапилася погана рiч. Та й не лише в одному.
  Гiтлер все ж таки ризикнув на висадку в Британiї у вереснi 1940 року. Задiяв пiд час десантування торговельний флот, пiдключив навiть трамваї. Перевiв усi заводи з авiацiї на тризмiнний режим роботи i в результатi вдалося завоювати фрицям панування в повiтрi. Коротше кажучи, Британiя впала за два тижнi. Було поставлено у Лондонi марiонетковий король, i сформовано пронiмецький уряд.
  Далi нiмцi майже без бою взяли Гiбралтар i рушили своєю армiєю Африкою.
  Бiльшiсть англiйської армiї та флоту, визнало нового короля та пронiмецький уряд. Нiмцi пiдгребали колонiї, в Африцi та Азiї. Але поки що на СРСР не пiшли. Америка все-таки перебувала в тилу. I ось у сорок першому роцi у груднi Японiя атакувала Америку. А Третiй Рейх оголосив вiйну 11 грудня i став пресувати США. Спочатку американцi зазнавали поразки за поразкою вiд Японiї. Потiм їх став дiставати i пiдводний флот.
  Будувалися авiаносцi, створювалися новi види озброєнь.
  Через вiддаленiсть США океаном, нiмцi не могли вiдразу там вiдкрити бойовi дiї. Так що поки що точилася битва на морi i будувалися кораблi. У фрiцiв розвивалося i танкобудування. Новi машини: "Лев", "Тигр", "Пантера", "Маус" надiйшли на озброєння.
  Найголовнiше це, зрозумiло, розвиток реактивної авiацiї, з якою фрицi пов'язують певнi надiї.
  Алiса, дивлячись за цим перебiгом iсторiї, вiдзначила:
  - США їм так просто не дiстати!
  Пашка логiчно зазначив:
  - Це я й сам знаю. Але якщо вони таки поверненi на СРСР?
  Аркаша рудий хлопчик запропонував:
  - Може, спровокуємо нiмцiв на...
  Алiса вишкiрилася зубками:
  - На що ти хочеш їх спровокувати? I так поки що добре...
  Пашка хихiкнув i зазначив:
  - Кажуть не буди лихо, поки воно тихо... Але з iншого боку, грозу вiдводь до пожежi, лихо вiдведи до удару!
  Аркаша запропонував свiй варiант:
  - Давайте, пiдсунемо Гiтлеру iнформацiю, що нiбито США атомну бомбу роблять, та так вiн i є. I нехай вiн рветься через океан!
  Алiса iз захопленням зашепотiла:
  - Це iдея супер! Давайте атакуємо офiс Гiтлера!
  Пашка в риму проревiв;
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Аркаша зазначив:
  - Ну, що хлопцi, як фотон у сонцi, полетiли!
  I дiти вбiгли до машини часу. Вони озброєнi серйозно - бластери, особистi силовi поля. Можуть боротися iз цiлою армiєю.
  Пашка натискаючи на кнопки перемiщення в часi, ревiв:
  Ми не жалюгiднi комашки,
  Супернiндзя-черепашки...
  Алiса пiдхопила, теж натискаючи пальцями на кнопки:
  - Панцир носимо як сорочки, прихованi таланти!
  I хлопцiв закрутило у тимчасовому та просторовому вихорi. Вони наче опинилися на короткий час у виверженнi вулкана Кракатау. I потiм їх перемiстило в iнше мiсце, викинувши на поле.
  У небi чулося гудiння, поряд аеродром, здiймалися машини.
  Пашка глянув на хронометр i свиснув:
  - Уже сорок шостий рiк!
  Аркаша, єхидно посмiхаючись, помiтив:
  - А сперечаємось що не сорок шостий рiк?
  Пашка агресивно загарчав, тупаючи пiдошвами лакованих черевикiв:
  - Це точно сорок шостий рiк!
  Аркаша заперечив спокiйним тоном:
  - Давай на десять щелбанiв, що це не сорок шостий рiк!
  Тут у розмову втрутилася Алiса:
  - Це не сорок шостий рiк, а тисяча дев'ятсот сорок шостий рiк!
  Хлопчаки розсмiялися. I Пашка в досадi вдарив ногою по грибку:
  - Ось чорт пульсар менi в нiс! Я забув таку тривiальну хохму!
  Алiса вiдзначила з посмiшкою:
  - Так iнодi буває при перемiщеннi часу. Дати не збiгаються. Так що тут що сталося, те й сталося!
  Аркаша з незадоволеним виглядом зазначив:
  - Та я пiдозрював, що можемо перемiститися, куди не треба. Але ось у мене гiперплазмовий комп'ютер є. Через нього ми здатнi дуже багато дiзнатися, включаю хвилю та прослуховування новин!
  Хлопчик зробив жест i ввiмкнув тотальне радiо прослуховування.
  Як з'ясувалося, фашисти атакували все-таки США. Вони використовували зрослий транспортний та вiйськовий флот. I били американцiв разом iз Японцями.
  Країни Латинської Америки пiдтримали Третiй Рейх та Японiю, i з їхнього боку гiтлерiвцi розпочали наступ з пiвдня на США. А через Iсландiї, що була захоплена в ходi операцiї "Iкар", нiмцi та iноземнi дивiзiї зайшли до Гренландiї, а далi Канади. Почалося стискання США клiщами.
  У фрiцiв з'явився дуже непоганий танк Пантера-2. Вагою в сорок сiм тонн, з двигуном 900 кiнських сил, з лобовою бронею 120-мiлiметрiв пiд нахилами, а вежi 150-мiлiметрiв, i гарматою 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, що пробиває американськi машини з великої дистанцiї. Мiнусом "Пантера"-2 був бортова броня в 60-мiлiметрiв правда пiд нахилами. Але це компенсувалося нижчим силуетом та чудовою рухливiстю машини.
  "Пантери"-2 трощили американцiв, як i досконалiшi "Тигри"-2, а потiм i "Тигри"-3.
  Америка пiд серiєю ударiв капiтулювала. I стала колонiєю Третього Рейху та Японiї.
  Але ось Гiтлер завжди завжди мало i вiн готується напасти на СРСР.
  Для удару приготовленi потужнi танки серiї "Е", реактивна артилерiя та дисколети, якi майже невразливi для стрiлецької зброї, i навiть пiдземнi самохiдки.
  Колосальна мiць нацiлилася на СРСР, погрожуючи все зiм'яти спалити до тла. Гiтлер очевидно перетравлював Америку i готувався до походу. У СРСР теж, не сидiли, склавши руки. Вже серпнi 1941 року у серiйному виробництвi виник КВ-3. А в жовтнi 1941 року в серiю пiшов i КВ-5. Новi танки зрозумiло були неiдеальнi, але з довгоствольними гарматами калiбру 107-мiлiметрiв, здатнi битися i пробивати "Тигри" та "Пантери". У 1942 роцi з'явився i КВ-4, у найважчiй модифiкацiї 108 тонн. Сталiн любив сильнi танки. Тому КВ-6 взагалi важив двiстi тонн. I на ньому встановили 203-мiлiметрову гармату.
  Проте важкi танки КВ дуже часто ламалися, i застрявали на бездорiжжi. В результатi КВ-7 взагалi в двiстi п'ятдесят тонн не перевозився залiзницею. Iншi танки сiмейства КВ намагалися робити легше, але все одно вони виявилися не надто.
  У 1945 роцi спробували зробити IС-1 та IС-2. На останнiй танк поставили 122-мiлiметрову гармату. А навеснi 1946 року у серiї з'явився i IС-3. Новий танк зробили важчим. Взагалi, тут серiя IС важила бiльше нiж у реальнiй iсторiї. А на IС-3 поставили 130-мiлiметрову гармату, зробив танк потужнiшим.
  СРСР поступався Третьому Рейху в кiлькостi пiхоти i загальної мобiльностi вiйськ, але приблизно дорiвнював танками. Але в авiацiї фрицi сильнiша i числом i якiстю - реактивна мiць. За приблизної рiвностi танкiв, бiльшiсть радянських машин не дуже якiсна. Т-34-76 став наймасовiшим танком. Не воюючи останнiми роками СРСР лише 1945 року став випускатися дещо потужнiший Т-34-85, який теж пасував навiть перед "Пантерою"-2 або 3, а вже тим бiльше не мiг битися з потужнiшим i сучаснiшим Е-50.
  Тож на 22 червня 1946 року намiчено напад на СРСР. Фашисти сильнi, i вони дуже багато живої сили. А ще є i Японiя.
  Самураї виробили у великих кiлькостях танк, який можна порiвняти з Т-34, i в них таких машин багато. Тяжких мастодонтiв не надто виготовлено, але вони скопiйованi з нiмецьких.
  Головне у Японiї багато пiхоти, зокрема й китайської. I вони можуть у разi чого й трупами закидати.
  Японська авiацiя також сильна, i є реактивна. А на морi у самураїв переважна перевага.
  Аркаша, прослухавши подiбне, свиснув i пробулькав:
  - Повний завал!
  Пашка прогарчав, тупаючи ногами:
  Ми вiдкрили нацiями планети,
  У космос шлях до невiдомих свiтiв,
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  Алiса цiлком логiчний зробила висновок:
  - Треба рятувати СРСР! I до того ж термiново, iнакше десятки мiльйонiв радянських людей загинуть!
  Пашка агресивно запропонував:
  - Давайте зафотонiм Гiтлера!
  Аркаша поправив:
  - Нi, краще викрадено i змусимо вiдмовитися вiд вiйни проти СРСР!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Алiса вiдповiдно кивнула своєю свiтло-русою голiв:
  - Це, мабуть, найкраще, що можна вигадати! Викрасти Гiтлера та врятувати СРСР!
  Пашка вiдразу зробив висновок:
  - Ось зараз i пiдемо! Досить чесати потилицi, вистачить смоктати пляшки!
  Двоє хлопчикiв i дiвчаток дiйсно мають силовi поля iндивiдуального захисту i бойовi бластери. То що їм цей фюрер?
  Аркаша проспiвав:
  - Чуєш солдатiв, бачиш солдатiв -
  Люди лякаються вибухiв.
  Тисячi очей, у небо дивляться,
  I невпинно твердять!
  Алiса пiдхопила з ентузiазмом;
  Нехай завжди буде сонце,
  Нехай завжди буде небо!
  Нехай завжди буде мати,
  Нехай я завжди буду!
  Пашка увiмкнув електронну картку. У голограмi спалахнула проекцiя Берлiна. Мiсто швидко розросталося. Безлiч рабiв будували споруди. Зокрема, зводилася ударними темпами нова iмперська канцелярiя.
  Це був за задумом архiтекторiв найбiльший в iсторiї людства палац у дванадцять поверхiв заввишки i площею два кiлометри на два кiлометри.
  Грандiозна будова кипiла. Не тiльки раби працювали, а й безлiч технiки, у тому числi найсучаснiшої та найпотужнiшої. Третiй Рейх посилився капiтально.
  Ось видно танк "Маус"-3 вагою п'ятсот тонн. Вiн, звичайно ж, надто важкий для бойового застосування, i його неможливо перевозити, але бiля Берлiна тусується. I уявiть броню тисячу мiлiметрiв, яку можна пробити лише дуже великою бомбою.
  Пашка вiдзначив iз єхидною посмiшкою:
  - Нашi бластер за секунду цього монстра розрiжуть! У них бойова мiць - вiсiм атомних бомб, скинутих на Хiросiму в одну хвилину. I це все в тонкому променi iз квадратний мiлiметр!
  Алiса уточнила:
  - Ну це в максимальному бойовому режимi! А в такому режимi бластери надто зношуються. Краще меншою iнтенсивнiстю i зарядження водою дозволить винищити мiльйонну армiю.
  Аркаша свиснув:
  - Оце так! Просто супер!
  Пашка увiмкнув гравiтацiйний пеленгатор i впевнено заявив:
  - Зараз ми спробуємо вирахувати Гiтлера. За голосом та радiосигналами!
  Алiса хихикнула i вiдзначила, крутячи в руках бластер:
  - Буде Гiтлеру петрушка iз цибулею!
  Зi зброї вилетiла голограма - гарної дiвчини зi срiбними крильцями i прочирикала:
  - Бажаєте юна ледi казку на нiч?
  Алiса розсмiялася i вiдповiла:
  - Нi! Ось пачки морозива, я не вiдмовилася б!
  Дiвчина-голограма сумно вiдповiла:
  - На жаль, синтезувати морозиво я не вмiю!
  Алiса примхливо заявила:
  - Ось ти тiльки вбивати та вмiєш! Погано бути такими одностороннiми!
  Дiвча ображено помiтила:
  - Не вбивати, а захищати людей вiд небезпек та рятувати з бiди! Ти ще надто юна дiвчинка i багато чого не розумiєш!
  Алiса сердито вiдповiла:
  - Ось зараз якраз i треба рятувати з бiди людство. Або, принаймнi, його значну частину!
  Голограма кивнула i пiдтвердила:
  - Виручати людство ми завжди готовi! I якщо треба виручимо!
  Пашка суворо заявив:
  - Я зараз ввiв у пошуковик данi щодо Гiтлера. Тут комп'ютер гiперплазмовий з колосальною швидкодiєю. Скоро нам стане вiдомо, де ховається цей мерзотник!
  Алiса iз захопленням прочирiкала:
  - Будує пiдступи пiдступний лиходiй,
  Але герой благородний сильнiший.
  I лиходiй буде в сутичцi розбитий,
  А добро як завжди переможе!
  Пашка зайнявся обчисленнями, програма сама шукала фюрера, аналiзуючи радiосигнали.
  Аркаша сердито прошипiв:
  - Нiкуди не втечеш! Гiтлер наче як воша!
  Паша з переможним видом повiдомив, скинувши вгору палець:
  - Готово хлопцi!
  Алiса пискнула, i помiтила:
  - Ось де вiн... У Схiднiй Пруссiї, у вовчому лiгвi!
  Пашка невдоволено буркнув:
  - Чорт забирай! Скiльки туди пертися!
  Аркаша впевнено заявив:
  - Нашi iндивiдуальнi антиграви домчать, за пiвгодини! А можна було б i швидше, якби використовували мiжпланетнi пояси!
  Пашка рикнув i вдарив себе по лобi:
  - Не передбачили!
  Алiса логiчно помiтила:
  - Вся наша витiвка суцiльна авантюра!
  Паша рiшуче стукнув кулаком по колiна:
  - Ми маємо допомогти СРСР! Полетiли!
  I трiада дiтей, прикрившись маскувальним полем, почала парити над Нiмеччиною.
  Практично не постраждавши вiд бомбардувань територiя Третього Рейху виглядала досить багатою та доглянутою. Хлопчики-раби мали вулицi, дiвчатка-рабинi їх мили ганчiрками. Всю панував зразковий порядок. На вулицях безлiч автомобiлiв, найпрестижнiших i, навпаки, простих марок. Найбiльше знаменитого дизеля "Фольксваген", але є й iншi машини. Зокрема "Мерседес", "БМВ", "Рено", "Пiкап", "Форд", "Кадiллак" та iншi. Нiмеччина вже окупувала майже весь свiт. I ще одна особлива марка: "Адольф Гiтлер". Це найпрестижнiша машина, i вiдрiзняла краплеподiбна форма, газотурбiнний двигун, величезна швидкiсть. Звичайно це для елiти.
  А простi робiтники їздили на "Фольксвагенах". Багато нiмцiв самi мали у себе рабiв. I живу силу продавали на аукцiонах. Знає багато чорношкiрих, арабiв, iндусiв та iнших. Але є бiлi раби.
  Рейх виглядав квiтучим, але десь димилися печi крематорiїв. Євреїв, втiм, знищували не поспiшаючи. Вчених та з вищою освiтою навiть залучали до робiт на шарашцi. Партизанської вiйни на окупованих територiях майже не було.
  Занадто великi престиж i сила Третього Рейху, а полiтика окупантiв досить гнучка. Приваблюють мiсцевi сили. Третiй Рейх типу федерацiї iз опорою на кадри з пiдлеглих територiй. Будується iмперiя i на батiг i на прянику!
  Пашка пiд час польоту ввiмкнув комп'ютер i вивiв на екран зображення Вовчого лiгва. Бункер був справжнiм палацом.
  Вiн був засмучений i розрiсся в рiзнi боки. Тут була одна зi ставок Гiтлера.
  Червень, початок лiта та досить жарко. А у мармуровому пiдземеллi прохолодно. А ось взимку Гiтлер зазвичай перебуває на Кiпрi, або навiть в Олександрiї, де збудовано його нову резиденцiю. А їх уже кiлька штук у Африцi, i є й у iнших мiсцях.
  Але влiтку бiснуватий фюрер волiє Схiдну Пруссiю i Вовче лiгво.
  Ось видно, що фюрер щось там обговорює зi своїм звiринцем. Пашка ввiмкнув переклад та збiльшив зображення.
  Адольф Гiтлер невисокого зросту, але дуже рухливий чоловiчок з маленькими вусиками. Говорячи, вiн не стоїть на мiсцi, а весь час жестикулює та бiгає.
  Ось зараз вiн вимовляє мову, розмахуючи лапками;
  - Ми майже повнiстю завоювали разом iз Японцями свiт. Залишилася лише бiльшовицька Росiя! I її слiд, безсумнiвно, зламати, розтрощити i знезброїти! Бiльшовизм це загроза всьому людству. Це тотальна та потенцiйна небезпека для нашої iмперiї! Ми маємо розтрощити комунiстiв! У нас зараз найкраща технiка у свiтi. I десятки мiльйонiв солдатiв пiхоти з рiзних країн. Наша реактивна авiацiя не має рiвних. Ми просто повиннi зламати ворога. Що скажуть мої генерали?
  Гудерiан, головний стратег танкових вiйськ, впевнено заявив:
  - Наш основний танк Е-50, безумовно сильнiший за основну радянську машину Т-34. У противника, за даними розвiдки, на озброєннi понад сто тисяч танкiв. Але з них бiльшiсть застарiлi, зношенi або легкi машини. Е-50 здатний пробити Т-34-85 у чоло з п'яти кiлометрiв. А радянська машина нашого монстра в новiтнiй модифiкацiї не шибе, навiть у борт, стрiляючи впритул. Танк Е-50 класу "У" має лобову броню 170-мiлiметрiв, а лобову 250 i з ним нiхто не впорається. Двигун у 1500-кiнських сил забезпечує чудову рухливiсть навiть при вазi в сiмдесят тонн i гармата у 105-мiлiметрiв та довжиною ствола у 100 ЕЛ.
  Гiтлер перервав свого танкового стратега:
  - Я це й так знаю! Сила Третього Рейху не в технiцi, а в дусi! Ми можемо все, якщо не боїмося. У росiян виник IС-3, з небезпечним знаряддям. Але ми його все одно не боїмося. Ми маємо чим вiдповiсти на радянський виклик. I ми без жодних сумнiвiв переможемо! Навiщо в нас будуть новi типи озброєнь. Танк "Маус"-3 це ще квiточки. Ми використовуємо нову електромагнiтну гармату, яка прошибить будь-який метал, i покажемо вороговi мати Кузьми!
  Настала коротка пауза. Увiйшли дiвчата в коротких, бiлих спiдницях та босонiж. Вони були засмаглi, але явно європейської зовнiшностi. Голi iкри та босi пiдошви говорили про статус рабинь. Але при цьому дiвчата мали свiтле волосся, i були фiгуристi та красивi. Їх змушували займатися фiтнесом i тримали на дiєтi. Так що вони виглядали еталоном краси та грацiї.
  Оскiльки Гiтлер не любив алкоголю, вони рознесли коктейлiв та соку. Фюрер узяв собi апельсинового та пару шоколадних тiстечок.
  Енергiйно жуючи солодку масу i запиваючи соком, кривавий диктатор не переставав говорити;
  - Нашi новi танки сама досконалiсть. Вони непробивнi для супротивника i пробивають самого ворога з колосальної дистанцiї. Особливо "Тигр"-3 з лобовою бронею 285-мiлiметрiв i гарматою 128-мiлiметрiв 100 ЕЛ. Ось це справдi колосальна та вбивча сила! Яка якщо вже лупне, то врiже так що мало не здасться нiкому! Навiть хвалений IС-3, який тiльки-но з'явився у росiйських у виробництвi, нам не стане противником!
  Звiринець дружно скинув лапки:
  - Хайль фюрер!
  Бiснуватий диктатор продовжив говорити:
  - На окупованих територiях має панувати жорстокий режим. Ми маємо карати мiсцевих за найменшу провину. Навiщо слiд залучати полiцаїв. СРСР роздiлимо на 20, 25 країн. Вони увiйдуть до федерацiї Третього Рейху зi своїми марiонетковими урядами. Будуть чимось на кшталт колонiй. Але над ними стоятиме наша окупацiйна влада. Ми постоїмо найбiльшу у свiтi iмперiю! Точнiше найбiльша у свiтi iмперiя вже є. Але потрiбно вкласти в неї черговий блок!
  Звiринець знову схвально зашумiв. Гiтлер махнув руками i продовжив:
  - Особливу увагу слiд придiлити боротьбi проти партизанiв. За кожного вбитого нiмця розстрiлюватимуть сотню мiсцевих жителiв, за кожного пораненого п'ятдесят. I це за рядових! За офiцерiв вбиватимемо вдесятеро бiльше, а генералiв у сто!
  I знову оплески, i бурхливi овацiї.
  Фюрер, схоже, був дуже задоволений, i пробулькал:
  - Я всiх порву! Я всiх порву! Наша нова зброя диски Бiлонцi унiкальна. Воно обтiчно ламiнарним струменем i практично невразливе. Лiтаючi тарiлки здатнi розрiзати, i розiрвати практично будь-яку оборону супротивника. I не лiтака, здатного пiти вiд них!
  Звiринець зашумiв, кричачи:
  - Слава фюреру! Усiх знищимо!
  Пашка прокоментував, покрутивши пальцем бiля скронi:
  - Цi хлопцi гiднi бути на облiку у психiатра!
  Алiса на це заперечила:
  - Гiрше! Це цiлком психiчно нормальнi негiдники!
  Аркаша засумнiвався:
  - Зло є психiчна аномалiя! У людинi розумнiй найвище прагнення добра!
  Пашка у вiдповiдь несподiвано заспiвав:
  Руйнування це пристрасть,
  Все одно, яка влада!
  Влада завжди пила чужу кров!
  Гiтлер доїв тiстечко. I дiстав iз-за пояса батiг. Недовго думаючи, взяв i хльоснув дiвчат по голих ногах. А верескнули i впали на колiна. Нацист номер один ричав:
  - Я зроблю вам боляче панове! Точнiше ви рабинi - назавжди!
  I знову як прореве, i огрiє красунь батогом по спинi.
  Пашка прокричав:
  - Покидьок! Як ти смiєш бити жiнок!
  Алiса агресивно кивнула:
  - Ми вже пiдлiтаємо! Наразi фашистам покажемо матiр Кузьми!
  Трiумвiрат хлопцiв пiдлетiв до величезного бункеру з колосальної товщини стiнами. Дiти-воїни були практично невидимими. Тiльки швидкий рух викликав у повiтрi певну турбулентнiсть. I вiд чого можна було побачити нiби деяке викривлення повiтря, що переламується.
  На стiнах стояли вартовi. Рослi, потужнi есесiвцi. Пашка труснув бластером i прогарчав:
  - Чорний ворон у лику смертi, жертву чекає опiвночi!
  Алiса махнула бластером i пiдтвердила:
  - Сухопутнi пiрати, ось прийшла вас година розплати!
  Аркаша, агресивно скелячись, просипiв:
  - Фюрер це стовiдсотковий псих!
  I ось трiйка воїнiв зняла з себе маскування. I нiби у вiртуальнiй грi рушила коридорами. I їхнi бластери як заспiвають переможну пiсню... Зi стовбурiв вилетiли потоки енергiї i уткнулися в нiмецьких вартових. Тi у вiдповiдь рефлекторно вiдкрили вогонь. Кулi врiзалися в силовi поля та вiдскочили.
  Але Алiса та її супутники вiдчули струс. Дiвчинка гукнула:
  - Нi, проклятi фашисти не зiгнеться наш народ!
  I знову натисне кнопку бластера. Але променi не завдавали шкоди фрицям. Наче це були простi пучки свiтла.
  Пашка сердито прорепетував:
  - У чому справа бластер!
  Виникла голограма гарної дiвчини з крильцями. Вона пропищала:
  - Юнi витязi, ви мабуть завдасте шкоди розумним iстотам?
  Пашка агресивно проревiв:
  - Ми хочемо вбивати фашистiв! Даєш бойовий розряд!
  Голограма холодно вiдповiла:
  - Милi дiти! Це розумнi, дорослi люди! А ви наскiльки ми бачимо далеко не повнолiтнi, а отже, не має права використовувати бойову зброю!
  Пашка гаркнув:
  - Ось ще! Потрiбно рятувати СРСР!
  Алiса пискнула:
  - Будь ласка, допоможiть нам убивати фашистiв!
  Виникла голограма прекрасного хлопчика з крильцями з бластера Алiси, i пискнула:
  - Заспокойся дiвчинко! Вбивати людей не можна!
  Пашка рикнув на все горло:
  - Це нелюди! Їх не те що вбити! Їх спалити живцем, мало!
  Дiвчина-голограма з електронного бластерного чiпа пискнула:
  - Обережнiший хлопчик! У вас є явний психоз!
  Пашка гаркнув:
  - Замовкни пилосос!
  Алiса буркнула, тупнувши нiжкою:
  - Що робити будемо?
  Пашка запропонував:
  - Будемо використовувати силове поле як таран!
  Аркаша кивнув:
  - Запас енергiї тут надовго, я їх спецiально пiдзарядив!
  Пашка пропищав:
  - Врубаємо на повну силу!
  Алiса провела пальцем по мiнi-сканеру i заспiвала:
  - Буває так! Буває так! Що вiдокремлює вiд удачi лише дрiбниця!
  Пашка пiдспiвав з ентузiазмом:
  - Не може нам не поталанити! З богами-демiургами нам на шляху!
  Хлопцi раз бластер не дiють, вирiшили використовувати силове поле. Вони увiмкнули його повну мiць i одночасно перевели в пульсуючий режим. Декiлька фашистiв потрапили пiд удар невидимої палицi, i були вiдкинутi.
  Аркашка, досить посмiхаючись, сказав:
  - Година удачi!
  Алiса пiдтвердила:
  - Настав час пострiляти!
  -Година удачi!
  Алiса пискнула:
  - Ворогiв Вiтчизни вбиватимемо!
  I ось дiти рвонулися немов жеребцi. Вони є настроєм герої. I в атацi.
  Пашка прошипiв:
  - Хiд за нами вперед,
  Хоч ворогiв мiльйон - джек-пот!
  Алiса пiдтвердила зi смiшком:
  - Ставимо хрестики у клiтини як завжди!
  Аркаша прочирикав:
  - Адже фашистiв змiсти - крута гра!
  Пашка перевiряв скеля зубки:
  - Чи зможемо виграти бiльше в цей захiд! Приз вирiс запам'ятай!
  I дiти хором гаркнули:
  - Класний джек-пот!
  I їхнiй атакуючий порив воiстину прекрасний! I вони в наступi добрi.
  Ось рухають коридорами. По них луплять iз кулеметiв. Але ж дiти не реагують на провокацiї. Силове поле може тримати водневу бомбу, що їй якийсь вплив кулями.
  Алiса агресивно вiдзначила, скелячи зубки:
  - Вiйськова наша сила!
  Пашка ведучи вогонь, точнiше штовхаючи фрицiв невидимою палицею, пiдтвердив:
  - Сила духу та сила волi!
  Аркаша зазначив:
  - Гiтлер знаходиться пiд землею, у глибинi сьомого поверху.
  Алiса уточнила:
  - Це якщо рахувати навпаки?
  Аркаша пiдтвердив:
  - Звичайно ж, мiнус сiм!
  Пашка вiдзначив iз посмiшкою:
  - Коли вважалося увi снi себе бачити дуже поганою прикметою, що спускається вниз!
  Алiса гримнула з гнiвом:
  - А вiритимеш у прикмети, лишитися можеш з носом!
  Аркашi, який збив чергового гiтлерiвця силовим полем, стало цiкаво:
  - А звiдки взялася приказка - лишитися можеш з носом?
  Алiса пискнула:
  - Звiдки?
  Пашка рикнув, зваливши пару нiмцiв iз кулеметом:
  - Вiд верблюда!
  Алiса силовим полем збила трьох есесiвцiв i буркнула:
  - Чого треба!
  Пашка прогорлав, руйнуючи силовим полем фашистiв:
  - Шоколаду!
  Алiса пропищала, зваливши чергового фриця з пiдствольним гранатометом:
  - Для кого?
  Пашка звалив одразу п'ятьох есесiвцiв, буркнув:
  - Для твого сина!
  Алiса пискнула, звалюючи фашистiв силовим полем у загальну купу:
  - А скiльки йому надiслати?
  Аркаша, вибиваючи гiтлерiвцiв, пискнув:
  - Пудiв п'ять!
  Пашка збиваючи нацистiв, прорепетував:
  - Краще шiсть!
  Алiса, змiнюючи фрiцiв, видала:
  - Бiльше вам все ж таки не з'їсти!
  Аркаша iз цим погодився:
  - Та ти дiвчисько маленьке!
  Алiса врубала силове поле на повну силу. Фашисти полетiть догори дригом. Вибитi були дверi. А за нею стояв танк Гепард. Теж машина з числа нових. Легка, найвищою всього в метр сорок. Але зате спритна. Вона мала газотурбiнний двигун у тисячу кiнських сил, а сама важила десять тонн. Мабуть, одна з найшвидших машин, якщо не найшвидша у свiтi.
  Танк встиг вистрiлити iз 88-мiлiметрової гармати. Алiсу вiдкинуло снарядом, але поле пом'якшило удар. Пашка невидимою палицею рушив фашиста. Пружне поле вiдкинуло ворога, i той пролетiв, перевертаючись у повiтрi.
  Алiса прочирiкала:
  - Занесло, занесло вдало! Занесло мене!
  Пашка у вiдповiдь з люттю проспiвав:
  - I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Ленiн такий молодий -
  Завдає мечами удару!
  Нiмецький танк врiзався в стiну, i вибухнув... Та фрицям реально не пощастило.
  Аркаша прочирикав:
  - Заради юностi Вiтчизнi,
  Життя для правди не шкодуй...
  Нам хлопцi у цьому життi,
  Тiльки з правдою на шляху!
  I ось вiн знову в атацi, i хлопчик силовим полем завалив дюжину фашистiв.
  Дiти пiдбиралися до Гiтлера, проходячи коридорами. Вони ж такi бойовi. Чи не зупинити трiаду.
  Алiса пропищала з ентузiазмом:
  - Славитись наш СРСР! Будемо хлопцям як приклад!
  Пашка кивнув, його силове поле вдарило у стiну. Тож навiть гранiт трiснув. Хлопчик-термiнатор прогарчав:
  - Будемо тиснути всiх! Душитимемо!
  Аркаша, збиваючи гiтлерiвцiв, поправив:
  - Не всiх, а лише фашистiв!
  Пашка хихiкнув i зазначив:
  - Ми робимо iсторiю,
  Сьогоднi барикади, а завтра крематорiї.
  Алiса з дикою силою давянула гiтлерiвця, i збила його разом iз мотоциклом, прочитавши:
  - Ми будуємо новий свiт,
  I заперечуємо минуле...
  Зводячи на трон - безглузде вульгарне!
  Аркаша, збиваючи фриця, уточнив:
  - Ми навпаки людство рятуємо вiд погроз! Справдi, що може бути страшнiше за нацистське рабство?
  Алiса iз цим погодилася:
  - Ти маєш рацiю мiй хлопчик! Це жах!
  Аркаша образився:
  - Я тобi не хлопчик! Ми однолiтки!
  Пашка звалив дюжину гiтлерiвцiв з одного замаху. З троє були розбитi на стiнi як дохлi мухи, проспiвав:
  - Хто сильнiший вiдважнiший за хлопця,
  Бойовi рахуй пацани...
  Набиваємо фашистам ми шишки,
  Комунiзму в цiй клятвi вiрнi!
  Алiса натиснула силовим полем на гiтлерiвцiв i пропищала:
  - Слава Батькiвщинi, слава! Наша рiдна держава!
  Аркаша енергiйно пiдтвердив, крушивши фрицiв:
  - Ми вирушали у похiд! З комунiзмом уперед!
  Алiса в атацi на фашистiв, прочирiкала:
  Душу, серце i вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Золотокрилий херувим
  Нам подарує щастя у життi!
  I знову войовниця-дiвчинка збила чергову мету. У разi самохiдку Е-5. I перевернула цю маленьку, але кусаючу машину.
  Дiти дедалi ближче пiдходили до Гiтлера. Вони були такi жвавi та крутi.
  Пашка дiючи силовими полями, наче кийками, зазначив:
  - Коли прийде нова ера, згине холера!
  Аркаша зi смiшком зазначив:
  - А холера давно вже й загинула! Ось ти просто хлопчик цього не змiг розгледiти!
  I руденький хлопчик звалив гiтлерiвцiв цiлим снiпом.
  Пашка пропищав люто:
  - Буде новий прогрес!
  I знову силовим полем як вiзьме та зарядить.
  Алiса пропищала з люттю:
  - Батькiвщини священне таїнство,
  Ми зберiгатимемо в iм'я честi,
  I в боях ми збережемо єднiсть.
  Назавжди з Росiєю разом!
  Аркаша iз цим погодився:
  - Разом iз нашими предками, в iм'я всього людства!
  I знову збив силовим полем фашистську самохiдку!
  Ось уже й кабiнет самого Гiтлера на завадi. Здається, ось-ось i буде досягнуто мети. Пашка рефлекторно дiстав бластер i тут же спалахнула голограма. Дiвча у виглядi феї озирнулась i в'янула:
  - Що це ви тут робите?
  Пашка зi смiшком вiдповiв:
  - Знищуємо фашистську мерзоту!
  Голограма зашипiла в дикiй лютi:
  - Що? Ви з глузду з'їхали? Ви людей калiчите.
  Алiса, силовим полем розплющивши в корж чергового фашиста, буркнула:
  - Це не люди, а гiршi за звiрiв!
  Голограма ревла, змiнивши колiр на червоний:
  - Ви збожеволiли дiти! Неповнолiтнi з'їхали з глузду!
  Пашка люто рикнув у вiдповiдь:
  - Вiдключися, якщо ти не можеш допомогти нам!
  Голограма зрозумiла:
  - Ви психiчнi хворi, i вас треба знешкодити!
  Пашка хотiв висловитися куди мiцнiше i жорсткiше, як звук застряг у його горлi. I дитяче тiло застигло.
  Алiса й Аркаша теж вiдчули, що їхнє тiло звело судомою i нiби невидима, але чiпка павутинка огорнула її.
  Дiти-воїни не могли поворухнути, нi видати звуку. А голограма пробурчала:
  - Я вiдключаю їхню свiдомiсть на час та силовi поля. Нехай дорослi люди розбираються, як вчинити iз психiчно хворими дiтьми.
  Алiса не встиг i оком моргнути, як її свiдомiсть моментально вiдключилося, занурившись у морок.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Алiса Селезньова прокинулася. Вiдчула холод i жорсткiсть пiд спиною. Дiвчинка ледве розлiпила очi. I спочатку нiчого не побачила, то була темно.
  Поруч брязнули ланцюги, i почувся голос Пашки:
  - Антипульсарно, ми що у пiдвалi?
  Брукнуло в Алiси праворуч. Почувся голос Аркашi:
  - Не погано! Руки та ноги в браслетах!
  Алiса теж вiдчула затискачi, на кiсточках i кiсточках. Помацала. Так це ланцюги, причому дуже товстi. Кожна ланка завтовшки з кисть дорослої людини. Ноги в неї босi, а на тiлi щось на кшталт пiжами.
  Згадався полон у iмператора Златовласа. Але там їх уклали на м'якi лiжка i не одягали кайдани. А тут вони скутi. Чорт забирай на шиї ланцюг.
  Пашка теж згадав, зазначивши:
  - Та у Златовласа було куди комфортнiше!
  Алiса брязнула:
  - Ну процедур нам тепер не уникнути!
  Пашка вiдважно заявив, брязкаючи ланцюгами:
  - Ну, я їм нiчого не скажу! Нехай вони мене катують хоч паяльною лампою!
  Аркаша припустив:
  - Швидше за все, буде струм! А це дуже боляче!
  Алiса серйозно помiтила:
  - Я не боюся тортур! Я боюся, що просто ревитиму вiд болю як дiвчинка!
  Паша зi смiхом вiдповiв:
  - А ти є дiвчисько! Справжня!
  Алiса серйозно вiдповiла:
  - Але мужностi менi не позичати! Та й Пашцi теж!
  Аркаша запропонував:
  - Може, спробуємо перепиляти ланцюги?
  Пашка хихикнув, i тупнув босою ногою по кам'янiй пiдлозi:
  - Чим? У нас немає нi напильника, нi навiть ножа!
  Аркаша логiчно зауважив:
  - Будемо терти одну ланку ланцюга про iнше. Якщо й не перепилимо, то хоч зiгрiємось!
  Алiса погодилася з цим:
  - Тут, швидше за все, пiдземелля i холоднувато!
  Дiти взялися до роботи. Алiса терла одну ланку iншу. Одночасно i пiдошви звела разом, щоб не так мерзли ноги. Була у неї пригода у сукнi Попелюшки босонiж не надто, правда, приємна. А взагалi Алiса та трiйка друзiв немовби випали з реального часу. Залишалися школярами рокiв дванадцяти та вiчними дiтьми. А iншi дорослiшали. Якийсь незрозумiлий феномен. Наче це вони i водночас не вони.
  Алiса навiть заспiвала:
  - У я i не я - основа одна! Ми раптом зрозумiли!
  Пашка погодився i додав:
  - конфлiктами мiж людьми,
  Свiт колишнiй наповнений,
  Є я i вони палають вогнi,
  I це серйозно!
  Аркаша впевнено пiдтримав Алiсу:
  - Ми створили свiт без воєн,
  Без давнiх конфлiктiв.
  Тепер же панує кохання,
  Ворожнеча лише з релiктом!
  Пашка сердито помiтив:
  - Ось фашисти! Усi забрали, а поїсти нiчого не принесли!
  Алiса зiтхнувши вiдповiла:
  - Якийсь суп iз кропиви, i черствий хлiб буде.
  Аркаша запропонував:
  - Давайте поки що попрацює з ланцюгом i, добре подумаємо, що робити далi.
  Алiса зсунула брови i почала терти сильнiше. Навiть метал у темрявi заiскрив.
  Дiвчинка намагалася згадати з книжок, як тiкати з в'язницi. Iдеї були рiзнi. Граф Монте Крiсто? Ну хто їм дасть стiльки рокiв, щоб пробити коридор. Крiм того, швидше за все нiмцi обшукуватимуть камери. Плюс ще потрiбно позбавитися ланцюгiв.
  Вступити до фiльму: "Що сказав покiйник?". Але там взагалi нереальне показано. Навряд чи проста жiнка так швидко б тунель би прорила. Та й знову хто їй час дасть! Тим бiльше, тут бетон, або навiть залiзобетон.
  Алiса згадала, як через дурiсть у неї вийшло кiлька клонiв. А цi моделi виявилися досить паскудними. Ось що бiоенергетика термокваркових батарейок робить!
  Алiса прошепотiла:
  - Раз два три! Ти клона розiрви!
  Пашка у вiдповiдь єхидно зауважив:
  - А менi твiй клон значно бiльше подобається! Вiн мене полюбив!
  Алiска у вiдповiдь заспiвала:
  - Кохання це те,
  Що буває у дорослому!
  Кохання це те,
  Що солодше нiж те "Ескiмо".
  Пашка у вiдповiдь пiдхопив:
  - I в життi буває вона, кажуть!
  Алiса пискнула:
  - Але це конкретно секрет для хлопцiв!
  I розсмiяється... Стало веселiше. Тiльки холодно. Особливо босi, дитячi нiжки мерзнуть.
  Тут не дуже комфортно. Добре ще, що з неї кросiвки на планетi Крiна аборигени-пiгмеї не стягнули. А то взагалi собi нiжки в кров би Алiса збила. Досвiд ходiння босонiж у ролi Попелюшки був не з приємних. Та й на островi Iржавого фельдмаршала їй не солодко довелося. Сверблячи пiдошви вiд бiгання по гiрських стежках.
  До речi, про її пригоди зняли фiльм. I змiнили партнера. Був дiд iз давнiх часiв, а вийшла баба Яга. А так воно навiть i краще! Фiльм Алiсi дуже сподобався. Було й кумеднiше i кумеднiше, нiж насправдi.
  Потiм почали знiмати фiльми у ураганних кiлькостях.
  Це час прогресу. Ось напиши собi розповiдь, i завантаж його включивши програму екранiзацiя. Можуть бути рiзнi режими екранiзацiї: дослiвна, вiльна, стиль фентезi, антипод, за мотивами, у стилi Дюма тощо.
  Алiса, наприклад, взяла, завантажила "Хатину дядька Тома", потiм ввела до себе героїнь. I як показала парочку прийомiв рус-кундо, злому господаревi та двом його наглядачам. Тi й вiдрубалися... А Алiса прочирикала скеля зубки:
  - Африка жахлива так, так, так! Африка небезпечна! Так! Так! Так! Приходьте дiти - Тому допомагати!
  А можна ще поганих дядечок виховувати у вiртуальнiй матрицi Гiперинтернету. Ось Алiса, наприклад, взяла хана Батия, як пiдкине до наймаковiших голов церков.
  Та вони тодi з Пашкою безпосередньо розiйшлися. I у них швидкiсть у матрицi крутiша, нiж у гепарду. А з ними ще Громозека. Той прихопив бластери, випромiнювачi, гiперплазмовий гранатомет i ще свiтловi мечi в стилi джедаїв. Ну i давай вiртуальних монголо-татар трощити.
  Оце була бойка.
  Громозека у своєму репертуарi. А молотить цих татар, наче вони снопи, така у матрицi iлюзiя. I таке натуральне. Алiса навiть босими пальчиками нiжок металу диски. А що в матрицi будь-якi бойовi навички можна закласти та використати рiзнi тiла. Можна й доросле тiло мати, i разом цiлий авiаносець пiдняти i жбурнути.
  Алiса терла ланцюги енергiйнiше ... Дiвчинка намагалася втiшити себе, що вона змогла обдурити iржавих роботiв, то зможе i фашистiв обвести навколо пальця.
  Ось як Пашка зрозумiв, що нiякого карантину немає, i змiг провести космiчних пiратiв. Щоправда, тi виявилися не такими простими, i пронесли в скриньцi цiлий загiн. I ось у якийсь момент пригоди виявилися нiби в американському кiно - зло несподiвано бере нагору... Але все одно перемагає добро!
  А у хорошому кiно завжди так. Зло зазвичай програє, але не в однi ворота. I антигероєвi треба дати шанс!
  Пашка дзвенить ланцюгами. Коли треш ланки це зiгрiває, але ноги без взуття найшвидше остигають, i їх треш пiдошва про пiдошву. Вони глибоко пiд землею, тут i влiтку, як у пiдвалi холодина.
  Алiса подумала, а якого було Едмонду Дантесу в пiдземнiй в'язницi? Там же моторошний холод особливо взимку! Та неприємно це якось. А вiн там провiв чотирнадцять рокiв!
  А може, й їхнi фашисти хочуть змусити померти вiд холоду та голоду?
  Втiм, насправдi поки що фюрер був зайнятий. Скасувати напад на СРСР 22 червня 1946 вiн не збирався. А дiзнавшись, що бранцi дiти зовсiм розреготався, i промовив:
  - Хай посидять поки що у темрявi, у пiдземеллi - опритомнiють!
  I знову почав вiддавати накази, готуючи вторгнення. Сталiн же, очевидно, намагався вiйни уникнути. Проти нього майже весь свiт, i шансiв виграти практично немає. У нiмцiв набагато бiльше пiхоти, i значно досконалiшi танки. Навiть з урахуванням мобiлiзацiй армiя Сталiна налiчувала близько дванадцяти мiльйонiв солдатiв. А Гiтлера лише у першому ешелонi тридцять мiльйонiв, переважно iноземного зброду. Адже Червона армiя має ще захищати i Далекий Схiд, де ще двадцять п'ять мiльйонiв солдатiв у першому ешелонi розгорнули самураї, мобiлiзувавши пiдкоренi народи та китайцiв.
  Тож СРСР нiчого не свiтить. За приблизної рiвностi в танках, з Третiм Рейхом, нiмецькi машини важчi i потужнiшi i новiшi. Крiм того, частина радянських танкiв не має пiдготовлених екiпажiв. В авiацiї Третiй Рейх i числом, i якiстю значно сильнiшi, плюс ще й Японiя з колонiями. Нi, проти такого не встояти!
  I Сталiн це розумiючи, намагається не реагувати на провокацiї, хоч армiю i мобiлiзував.
  Але чи Червона Армiя готова до оборони? Адже її вчили бiльше наступати?
  Щоправда, лiнiю Молотова встигли за довгi роки змiцнити та обладнати. Частково вiдновили лiнiю Сталiна. Створили двi основнi лiнiї оборони. Змогли бiльш-менш змiцнитись. I тепер готовi дорого продавити своє життя.
  Але шансiв на перемогу майже немає. Проти такої сили та населення, не вистачить людських ресурсiв, хоча сировини й вистачає.
  Так що поки що у Алiси з хлопцями час є. Але, певна рiч, цей час працює проти них. Ланцюги дуже товстi, метал легований, i пилятися повiльно. Його i не всякий напилок може взяти.
  А вже хочеться їсти та пити. Алiса згадала, як на островi iржавого фельдмаршала вона теж була голодна. Але там рано чи пiзно її все одно знайшли б. Та куди б подiлися роботи в космiчну епоху? Сильно розгулятися їм не вдалося. Але почуття голоду та спраги запам'яталося.
  Та й чи не надто багато Алiси пригод? Iншi хлопчики i дiвчатка космiчної епохи, комунiстичної спiвдружностi куди спокiйнiше ведуть життя i в них пригоди тiльки в матрицi гiпернету. Там справдi можна все. Ось Пашка, наприклад, у роман: "Капiтан Сорвi-Голова влiз".
  Там це все начебто навмисне, але iлюзiя реальностi повна. Наче це все як по-справжньому пiд час подорожi у машинi часу. Свого роду тотально РПГ. Такий є жанр, коли i гра лiтературний твiр та iлюзiя вiдчуття.
  Справдi, навiщо вони неправдивий час полiзли. У Гiпернет сунься i крушi цих фашистiв. А тут можна померти по-справжньому. I випробувати нiчим не пом'якшений бiль.
  Алiса, звичайно, бiльш розвинена, нiж середня дитина почала двадцять першого столiття. Як вона всiх вразила знанням восьми мовою та стрибком у довжину на майже сiм метрiв! Вона тодi ще була молодша, нiж зараз. Але порвати ланцюги такої товщини не пiд силу та слону. Тим у єдиноборствах, i вона i Пашка з Аркашкою лише в матрицi фахiвцi, а так не дуже захоплювалися. Тож наївно думати, що вони покладуть есесiвцiв голими руками.
  Алiса пилила собi, i зiтхала. Як вона, наприклад, у ранньому дитинствi допомогла перемогти космiчних пiратiв та врятувала трьох капiтанiв. Адже ще зовсiм дитиною була тодi. Але може, якщо захоче. Шапка невидимка спрацювала. I чого вона не бачила та не переживала. I подорож у часi була, i пiгулки коли ти можеш вирушити в найщасливiший момент твого життя.
  Алiса та Пашка та Аркаша, розумiли, що не такi як усi. I що так багато незвичайних пригод iз нормальними дiтьми не буває. I що вони нiби застрягли у зашморгу часу. Вони все ще виглядають, на дванадцять рокiв навчаючись у школi, але свiт змiнюється i однолiтки дорослiшають. Ось ранiше, наприклад, вони не знали можливостей вiртуальної матрицi. А тепер вона може вiдтворити все. Навiть ти можеш вiдчути себе Всемогутнiм Богом i Творцем Всесвiту.
  У комунiстичному свiтi свiтлого майбутнього давно вже прийнято вважати Бога чисто людською вигадкою. Хоча нiхто так i не довiв, що Всевишнього Творця Всесвiту немає. Звичайно i Бiблiя i Коран - це суто людськi, давнi уявлення про Всевишнього Творця, людей, якi були полонi забобонiв своєї епохи. I зрозумiло, безглуздо, що Бог, наприклад, буде вiчно у вогнi смажити грiшникiв. Але ось, наприклад, думка про те, що Всесвiт наш був створений розумними iстотами. А може навiть i окремою особистiстю, яка має всемогутнiсть.
  Алiса багато читала, i знала що можна, наприклад, перетворити матерiю на енергiю, а енергiю на матерiю. Анiгiляцiя одного грама матерiї дає енергiю двох атомних бомб скинутих на Хiросiму, а енергiя двох атомних бомб може створити грам справжньої матерiї.
  Але з одного грама матерiї можна термокварковим синтезом чисто теоретично витягти енергiї на чотири мiльйони атомних бомб, скинутих на Хiросiму. А термопреонновим синтезом задiятимуть i вiсiм трильйонiв атомних бомб скинутих на Хiросiму енергiї.
  Оце сила! Оце супер!
  Отже, можна створювати i по-справжньому матерiю i всесвiт. У всякому разi, теоретично було доведено ще в ХХ столiттi, що є можливiсть створювати речовину з речовини та її примножувати.
  Алiса була такою генiальною творицею в матрицi. Звичайно, це iлюзiя. Але є цiлi арсенали в iграх гiперфутуризму зброї богiв-демiургiв, включаючи набiр: Теобластер, Гiпертеобластер, Гiпернадтеобластер та iншого, дуже крутого арсеналу. Алiса ще тривiально не встигла спробувати цього приголомшливого озброєння. Але це обов'язково зробить.
  Хоча нi, стрiляла з Гiпертеобластера i цiлий вiртуальний всесвiт перетворювався.
  У матрицi добре, можеш бути тим, ким хочеш. Наприклад, була дiвчинкою, а стала хлопчиком. I навпаки... А ще крутiше стати птахом, або метеликом, або навiть семиголовим драконом! Як це чудово! Чого тiльки немає у свiтi матрицi. Ось, наприклад, найдавнiший Супер-хiт - "Ну, постривай!".
  Тут ти можеш стати зайцем i як врiзати вовку по головi полiцейською палицею.
  А що вовк? Може, бути кращим за тигри? Чи тигро-щур? Останнiй звiр рiзний буває. Iнодi навiть розмiр з гору зростає! Уявiть собi такого динозавра!
  Алiса здригнулася... Згадала як її батько залiз у клiтку з тигро-щурами i їй тодi стало за нього страшно. I справдi, це безглуздо мiряти хвости на дотик якщо можна використовувати сканери. Страшно мандрувати вперше. Хоча, Алiса встигла дуже багато. I пам'ятала, як у її голi щиколотки впивався дрiт, коли його в'язали роботи. Навiть слiди на шкiрi залишилися, але швидко зiйшли. У майбутньому рани i садна i без лiкiв гояться набагато швидше, нiж на початку двадцятого столiття, не залишаючи на шкiрi слiдiв.
  Так що подряпини i рани не ниють, i вона здорова дiвчинка, i, за iдеєю, не повинна застудитися в пiдземеллi. Але ж холодно. А є й бiльш досконалому, нiж у людей двадцятого столiття, тiлу хочеться. I пити теж... Хоча спрага колись холодно не так дошкуляє.
  Алiса зiтхнула i заспiвала:
  - На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги.
  Пашка пiдтримав Алiсу;
  Але, дякувати Богу, є друзi!
  Але, дякувати Богу, є друзi!
  А друзi мають шпаги!
  Аркаша похмуро помiтив:
  - Кращi бластери!
  Пашка iз цим погодився:
  - Мабуть, краще!
  Алiса мрiйливо промовила:
  - А Гiпертеобластер... Це така зброя! Зброя Богiв-демiургiв!
  Пашка розсмiявся i вiдповiв:
  - Та це вражає! Одного разу всадиш, iз супротивника стiкає кров.
  Аркаша поправив:
  - Нi, вiдбуваються перетворення!
  Пашка впевнено пiдтвердив:
  - Так перетворення! Що й слiд було довести!
  Алiса впевнено помiтила:
  - Якщо, що ми опинимося в дуже поганiй ситуацiї!
  Пашка хихiкнув i зазначив:
  - Вважав би за краще, щоб менi пiдсмажили п'яти, нiж сидiти в темрявi i на ланцюгу!
  Алiса розсмiялася i помiтила:
  - Це боляче Пашка! Спробуй, коли будеш у матрицi!
  Паша вперто гаркнув:
  - Краще природно, щоб по-справжньому!
  Аркаша серйозно зауважив:
  - Краще не ризикуй! Це й справдi боляче!
  Алiса, жартома, заспiвала:
  - Який бiль, який бiль! Росiя проти Нiмеччини: п'ять - нуль!
  Пашка люто пискнув:
  - I на чию користь? Адже явно не в нашу!
  Алiса помiтила з посмiшкою:
  - Зате ми тепер чекаємо на змiни без страху! А в нашому свiтi нам було надто вже добре!
  Пашка сердито вiдзначив:
  - Та мене не тортури лякають. А те, що ми не можемо допомогти СРСР!
  Аркаша несмiливо помiтив:
  - А форс-мажор?
  Пашка вилупився:
  - Чого?
  Аркаша хихiкнув i заявив:
  - Це означає, що несподiванi обставини, як завжди, принесуть нам перемогу!
  Пашка сердито буркнув:
  - Пили краще! А тому замерзнемо!
  Алiса прочирiкала:
  - Знову тут ллється кров рiкою,
  Фашист на вигляд такий крутий.
  Але не пiддайся ти йому,
  I Гiтлера жбурни в темряву!
  Пашка схвально кивнув:
  - Не погано! Наша Батькiвщина тобi Алiса не забуде! Особливо коли тебе поведуть... вiшати!
  Алiса прочирiкала:
  - Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до невiдомих свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерегти навiки смертi шрам!
  Пашка зазначив, продовжуючи терти ланцюги:
  - Вставай прокляттям затаврований,
  Весь свiт голодних i рабiв!
  Алiса пiдтримала хлопця:
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бiй iти готовий!
  Аркаша пiдхопив пiсню;
  Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм ...
  I дiти хором продовжили, спiваючи:
  Ми новий, новий свiт збудуємо,
  Хто був нiким, той стане всiм!
  Несподiвано в камерi спалахнуло яскраве свiтло. Прожектори заслiпили дiтей. I в камеру ввалилося з дюжину есесовцiв iз кийками. Вона кричала нiмецькою, а головний з них пiдскочив до Алiси i вдарив її босим п'ят гумовою палицею. Дiвчинка скрикнула вiд болю. I в неї вирвалося:
  - Не бийте, я так не буду!
  Полковник СС проревiв:
  - Не смерть спiватиме iнтернацiонал. I взагалi мовчати! Скоро вам поведуть на допит, i ви там завиєте!
  Пашка протираючи очi, вигукнув:
  - А я болю не боюся!
  I тут же палиця дуже спритного есесовця видали i хлопця по голiй п'ятi. Пашка скрикнув, але тут же закусив губу i видавив iз себе.
  - А менi не боляче!
  I отримав його за iншою п'ятою. Пiсля чого есесiвцi вже хотiли накинутися б'ючи полонених, як пролунав громовий голос:
  - Вiдставити! Це цiкавi бранцi, i їх допитуватимуть професiонали.
  Есесiвцi неохоче покинули примiщення. Свiтло вирубалося, i дiти знову опинилися в темрявi.
  Пашка хвалькувато промовив:
  - Коли кийком по п'ятах б'ють це зовсiм не боляче!
  Алiса заперечила:
  - Я б так не сказала!
  Аркаша помiтив iз єхидством:
  - Не справедливо однак!
  Алiса гаркнула:
  - Що несправедливо?
  Аркаша смiливо вiдповiв:
  - Що мене не вдарили, а вам дiсталося!
  Алiса посмiхнулася i помiтила:
  - Можеш попросити собi!
  Дiвчинка потерла забиту п'яту. Бiль швидко проходив. Що таке один удар, хай i сильний. Ось iнодi бiльше сотнi ударiв завдавали бамбуковими цiпками. Особливо так часто карали на сходi. Били хлопчикiв, якi погано поводилися в школi палицями по голих п'ятах, i нiчого, нiхто калiкою не став.
  Алiсi навiть стало соромно, що вона скрикнула. А як пiонери-герої трималися у катiвнях гестапо?
  А вона зганьбилася. Хiба це гiдно дiвчинки космiчної доби?
  Пашка помiтив з виглядом борця:
  - Будемо мужнi, i пiд тортурами не видамо i стогiн!
  Аркаша кивнув:
  - Постарайся Паша. Хоча коли катують i, ти кричиш це легше!
  Хлопчик-блондин люто рикнув:
  - А як Стiнька Разiн, що смiявся катам в обличчя. Ми маємо бути таким як вiн!
  Алiса хихикнула:
  - А Мальчиша-Кiбальчиша згадай ще?
  Пашка прочiрикав:
  - Своєю Батькiвщиною пристрастю горю,
  Неподiльно, стрiмко палкою.
  Я Вiтчизну святу всiм серцем люблю,
  Збережу силу духу пiд тортурами!
  Алiса пропищала, тупнувши босою нiжкою по бетону пiдлоги:
  - Молодець Пашка! Ти добре спiваєш!
  Аркаша помiтив з похмурим виглядом:
  - Буде боляче! Але треба пройти через це!
  Далекоглядна Алiса помiтила:
  - Ну гаразд тортури, а потiм!
  Пашка з пафосом сказав:
  - Померти iз честю!
  I хлопчик додав у героїчному екстазi;
  Росiйський воїн смертi не боїться
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  За Батькiвщину я хоробро битися,
  I навiть умираючи переможе!
  Алiса iз цим погодилася:
  - Наш воїн смертi не боїться!
  Аркаша кивнув i пiдтвердив:
  - Ми дiти двадцять другого столiття нiчого не боїмося!
  Пашка загарчав, стукаючи ланцюгами:
  - Якщо Гiтлера знайдемо! Якщо Гiтлера знайдемо! З ним жартувати не станемо, на частини розiрвемо! На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  I тут же Пашка заплющив очi, в камерi знову спалахнули прожектори, i прозвучало:
  - Ще одне слово про фюрера i ми пустимо сльозогiнний газ. Це вас не вб'є, але дуже боляче!
  Алiса шепнула:
  - Паша не треба! У нас не буде сили, аби втекти!
  Аргумент виявився дiєвим i, хлопчаки замовкли. Свiтло знову згасло.
  Перед очима дiтей мигтiло. З темряви до яскравого, а з темряви до темряви.
  Алiсi згадалося, як свого часу заслiпили фрiцiв пiд Берлiном. Це допомогло перемогти фашистiв i подолати наймогутнiшу лiнiю оборони.
  Грiзнi "Тигри"-2 закопанi в землю та прикритi бетоном стрiляли по радянських вiйськах. I в атаку йшли доблеснi воїни. I навiть знаменита четвiрка дiвчат. А як боролася Алiса, у матрицi. Вона була снайпером та розбивала прожектора у фашистiв. Так були такi у неї пригоди.
  Хоча це, звичайно, лише iлюзiя. А ось Веселун У, був справжнiм пiратом. Як його генiально зiграв у фiльмi "Гiсть iз майбутнього" Невинний. Так це був шедевр.
  Алiса, також шкрябавши ланцюг, згадала, як вона рятувала Пашку на планетi пригод. Йому хотiли вiдрубати голову за порятунок вiдьми, i Алiса оголосила, що виходить за нього замiж. Цей свiт був вiдсталим середньовiччям. Втiм, чи дiйсно Пашка зрубала б голову? Чи це все-таки не зовсiм справжнiй свiт? Не те, щоб матриця, але iгрове постановочне кiно?
  Втiм, космiчнi пiрати справжнiсiнькi, i вбити можуть зовсiм не вiртуально, i якщо врiжуть з бластера.
  Алiса подумала, а що буде пiсля смертi? Невже людина йде в небуття, i все кiнчається? Чи може, є безсмертна душа, i ти можеш i надалi зберiгати свою особистiсть?
  Алiса читала, зрозумiло Бiблiю, але чесно не дуже цю книгу зрозумiла. Насправдi там майже нiчого не сказано про життя пiсля смертi. Лише притча про багатiя i Лазера. Але рай там якийсь дивний, що з нього видно пекло. А з пекла видно рай? Та й подробиць жодних там немає.
  А взагалi, чим рай життя у двадцять другому столiттi? Все безкоштовне, навiть грошi люди беруть лише на тi планети, де вони є. I такi iгри є класнi з повною iлюзiєю реальностi.
  Наприклад, Алiса врятувала мiледi вiд страти. Жаль було цю молоду жiнку, таку розумну й освiчену. Десять чоловiкiв проти однiєї жiнки - це вже явний перебiр. I честi це не робить. Алiса сильно обурилася поведiнкою Атоса. Пiдняти руку на дiвчину шiстнадцяти рокiв майже дитину. Бiдолашна дiвчина, вона стала вiд цього злою i мстивою. А як Дартаньян обдурив мiледi i шахрайством виманив у неї смарагд.
  Це зовсiм не лицарський вчинок. Який не фарбує зовсiм позитивного героя. Та загалом поведiнка чотирьох мушкетерiв скидається на державну зраду. Вони ворога Францiї Бекiнгем попередили. I дуже цiнного агента кардинала мiледi видали ворогам англiйцям. А Арамiс, зважаючи на все i, на Iспанiю шпигував. I був i ханжа, i релiгiйний зовнi i страшний бабiй.
  Звичайно мушкетери тi ще птахи. А за грошi любити стару, як це робив Портос - бридко! Алiса навiть скривилася. Немає вже цi мушкетери на позитивних героїв, якi не тягнуть.
  А ось мiледi викликає спiвчуття. В одному з фiльмiв ледi Вiнтер теж була помiщена у в'язницю, де в ланцюгах сидiла, наче зараз Алiса. Голодна, мерзла, на кам'янiй пiдлозi, її босi нiжки кочнiли вiд холоду. I десь пищали ще й щури. Тут у них, принаймнi, все стерильно, i пацюками не пахне.
  А ось їсти хочеться... Скiльки часу вони тут сидять?
  Алiса раптом вiдчула сильну втому. Вона вже давно не спала, а дiти в майбутньому поки що не навчилися обходитися без сну. Тим бiльше, зазвичай у снi кошмари дiтям епохи комунiзму не знятися. Регулятор сну, якщо кошмар переключить на щось приємне. I дiтям не варто боятися снiв. Вони завжди будуть для них або переможною пригодою, або легкою, приємною мрiєю.
  А ось зараз Алiса поринула в сон, не звертаючи уваги, що на нiй лише смугаста тюремна пiжама, а замiсть гравiтацiйного лiжка бетонна пiдлога. I їй снилося те, що рве душу на шматки.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Сон видався яскравим у тему, щось навiяно гарними фiльмами про вiйну, а сама Алiса вже не така дiвчинка, а доросла гарна дiвчина.
  Настрiй у всiх був пiднятий - веселий. Наближається кiнець вiйнi, а значить прийде i фiнiш усiм випробуванням, прикростям, бiдам!
  Пашка, який все ще залишається увi снi хлопчиком, заявив:
  - Падiння Берлiна, це пiднесення Москви! А комунiзм замiнить фашизм у Європi.
  Алiса охоче пiдтвердила:
  - То воно, мабуть, i буде!
  На головному плацдармi вздовж узбережжя Одер тiсно вiд вiйськ. Вiн весь поритий траншеями, окопами, виритi бункери i навiть бетонованi дзоти. Противник iнодi пострiлює, у нього є важкi облоговi знаряддя, i дещо новiший.
  Алiсi подруга загону нiчних льотчиць лiтаючих Наташка на У-2, розповiдi про цю ракету. Обидва дiвчата присiли пiсля копання окопа, i жували поставлену зi США жувальну гумку. Вже була середина квiтня, а весна у Нiмеччинi настає ранiше, нiж у середнiй смузi Росiї чи Бiлорусiї. Багато великих травневих жукiв, стоптана трава, знову пiднiмає голову, прориваючись пишним кольором зi стежок. Аромат весни перебиває, куди неприємнiшi запахи чоловiчих онуч i поту, гару вiд недавнiх обстрiлiв, бензину та машинного масла. Танкiв та САУ перебралося з iншого берега надзвичайно багато. Тисячi машин, серед яких є iноземнi.
  Летчиця тим часом казала:
  - Ця ракета розмiром iз п'ятиповерховий будинок i несе в собi шiсть тонн амiнолону. Найжахливiша зброя летить десять швидше, нiж Лагг-7 при найбiльшому форсуваннi двигуна! Вiн його немає порятунку, при влученнi в Лондонi руйнуються цiлi квартали!
  Алiсi стало цiкаво:
  - Нас вони намагалися обстрiлювати?
  Наталя кивнула:
  - Так! Зараз гiтлерiвцям Лондон не дiстати, то вони на нас переключилися. Я бачила, як небо наче розрiзало розпеченим розмiром з Еверест кинджалом. Три гостинцi впали в Одер, пiднявши справжнi хвилi Цунамi, перевернулося чотири човни, два солдати потонули, а один потрапив у сушу на протилежному боцi. Рвонуло так, що в IС-2 вiдiрвало вежу i перевернулося ще чотири танки. Солдатикiв загинуло десяток, поранено бiльше сотнi, а вирва на мiсцi утворилася... - Наташка округлила очi i розвела ширше руки. - Ого, майже справжнє озеро, можна Спаську вежу сховати!
  Тут один iз солдатiв, що прикорнули поруч, у гнiвi виплюнув цигарку i гаркнув:
  - Та не жени ти туфту! Не такi вони страшнi цi ФАУ-2 тiльки ось панiку наздоганяєш своїм бабським лепетом.
  Алiса штовхнула подругу пiд лiкоть i шепнула:
  - Та не треба так! А то ще донесуть до спецiального вiддiлу, як панiкерiв присудять!
  Наташка голенькою, стрункою нiжкою потерла об брезент i ледве чутно, заявила:
  - Та вже цi особистi... Ми їх боїмося бiльше, нiж ворожих асiв. Але знаєш на передову, цi полiцейськi щури бояться потикатися. Можна i вiд своїх отримати, благо трофейної зброї достатньо!
  Алiса згiдно кивнула:
  - Та тут вони можуть одержати. Їх нiхто не любить, навiть генерали. Точнiше генерали особливо. - Дiвчина зробила паузу, i виплюнула гумку, що стала несмачною. Цигарки їй були ненависнi, а жуйка поставлена пiд лендлiз дефiцит. У СРСР її поки що не виробляють, є значно важливiшi речi. Алiса продовжила. -
  - А як ти думаєш, коли нашi вiйська перейдуть у наступ? Я думала вчора, був з нашого боку такий сильний артобстрiл, але....
  Наталя впевнено сказала:
  - Завтра ще до розквiту. А поки що поїмо i спати, адже доведеться не один день ще битися!
  З'явилася Ельза. Вона була в кухарському фартушку, з дещо округлимся вiд гарної їжi личком. Дiвчинка роздавала всiм порцiї наваристого борщу та кашi з цибулею та м'ясом. Не обiйшлося, звичайно, i без ста грамiв спирту, вiд яких втiм дiвчисько Алiса вiдмовилися на користь iнших солдатiв.
  З'явилися й iншi снайперки, якi, щоб не вводити у спокусi солдатiв, збиралися ночувати разом. Земля вже встигла прогрiтися, дiвчата шльопали босонiж, що, звичайно ж, приємнiше, нiж у грубих армiйських "кирзачах". Щоправда, парочцi войовниць вдалося дiстати американськi тiнистi туфлi, в яких нiженькам славно, але щоб не здаватися баринами на тлi решти вони теж роззулися. Перед сном дiвчата влаштували не надто довгу, але дуже швидку пробiжку. По вiджималися i лягли, собi спати.
  Наташка та Алiса поцiлувалися на сон i заснули, притулившись i обнявшись - подруга до подруги. Вони були безневиннi й чистi дiвчата, якi не знали брудних думок. Смiшно спати увi снi. Щоправда, цей сон як одну мить.
  Наступ i справдi почався до розквiту, з масованою артпiдготовкою.
  Особливо намагалися "Андрюшi", ця реактивна установка була куди потужнiша i головне далекобiйнiша за бiльш вiдому "Катюшi", так що її було куди рацiональнiше використовувати для стрiльби по площах i опорних пунктах, та й снаряди потужнiшi. А якщо потужнiше, то краще руйнують перекриття та бункери.
  Вночi здається, що це спалахують петарди, розмiрами з хмарочос кожна, що їхнє печiння випалює очi, а рев стоїть такий, що випарює вуха. По перетинках нiби в бойовому драйвi б'ють барабаннi палички, i б'ють все наростаючою.
  Наташа голосно шепнула у вушко Алiсi:
  - Ось вiн i кiнець вiйськової звитяги. Все вирiшує бiй на дистанцiї неприцiльна стрiлянина по майданах... Ненавиджу це!
  Алiса тут пiдштовхнула рукою подругу:
  - Ти не говори. Зараз у вас мають бути лiтако-вильоти в глиб ворожої оборони.
  Замiсть вiдповiдi Наталка кинулася бiгти до своїх. Вона раптом згадала, що так - їм, звичайно ж, доведеться ще, як битися!
  Алiса також побiгла до позицiй нiмецьких вiйськ, радянськi танки вже висувалися на позицiї атаки. Серед них були i iноземнi машини, постачання Ленд-лiзу, машини Британiї, США, Канади. Ось, наприклад, пiхотний танк "Черчiлль". Дуже сильна в нього лобова броня, що робить цю машину серйозною пiдмогою у проривi. На тлi вiдносно слабкої в 100 мiлiметрiв бронювання вежi IС-2, "Черчiлль" живучий малий, тим бiльше, що клепана катана броня краща за литу. Ходовi якостi не найкращi, але й не найгiршi, для танка вагою iз сорок кiлограм. Але взагалi-то радянськi танкiсти вiддають перевагу "Челленджерам". У них потужна зброя перевершує гармату Т-34-85, при сильнiшому лобовому бронюваннi, i приблизно аналогiчних ходових якостях.
  З американських танкiв особливо оцiнений Шерман 4-м, теж iз сiмнадцятифутовою "пушенцiєю", причому цей високий танк скидається на верблюда. Алiса бiгає швидко, але танки обiгнати нелегко, хоч i реально, по рокаде( пересiченої мiсцевостi) вони лише двадцять, максимум двадцять п'ять кiлометрiв ходу. I войовниця снайпер обганяє трохи пiд вiдсталi IС, танки прориву, чиї гармати хоч i не так часто як хотiлося, стрiляли на ходи. Загалом i гуркотiло, i нiздрi дим виїдав, i гарячi гiльзи та уламки обпалювали неприкритi дiвочi ноги. Але Алiса й не думала зупинятися. Адже її кредо - дiвчина не повинна програвати. А програвши поступитися.
  А навколо неї й справдi пекло. Причому кiлька танкiв Т-34 вже пiдiрвалися на мiнах. Зазвичай коли артпiдготовка сильна, бiльша частина мiн вiд розривiв та спека детонує, але, на жаль, не вся. Ось вона така рiч як вiйна та настання. Без жертв обiйтися не можна. А якщо можна, то лише у казцi.
  Iншi дiвчата-снайперки також пiдтягнулися. Переднiй нiмецький край сильно зруйнований, поки навiть пострiлiв по передових танках не чутно i як стрiлянин у вiдповiдь. Почувся додатковий гул штурмовикiв.
  Машина штурмовик - це важливий елемент вiйни. Ось, наприклад, у нiмцiв у ходi наступу сорок першого року було замало гарних штурмовикiв. Бiплан ХЕ-123 безнадiйно застарiв, та й їх мало, Ю-87 теж не новий, Хе-129 лише запустили у виробництво. Тобто нiмцi не мали справжнього сучасного штурмовика на початку вiйни. Хоча й те, що було серйозною загрозою.
  Алiса розглянула серед сотень радянських машин, переважно Iлов та Пiшок, та пару важких трофейних Фоккен-Вульф у штурмовiй модифiкацiї.
  Як штурмовик хороша конячка нiмецька F -190. Швидкий, потужне озброєння, броньованих з пристойним бомбовим навантаженням. Може навiть i краще Iла-2, принаймнi швидше, потужнiше в озброєння, i бiльше в бомбовому навантаженнi, не кажучи про прицiлi, зв'язки, автомати. Можна ще й пiкiрування вiдзначити Фоккен-Вульфа, як i простоту управлiння.
  Але, звичайно, про це говорити не прийнято, якщо ти хвалиш технiку ворога - значить, симпатизуєш фашистам, а далi висновок - шпигун! I штрафбат у цьому випадку не найгiрший результат. Хоча, наприклад, розстрiлюють не так вже й часто, як дехто думає. Люди озброєнi, можуть i збунтуватися, страх перед радянською владою послабшав, щоправда, авторитет залишився. Але вибiрковий... Сталiна люблять майже всi, Жукова звуть м'ясником, але поважають... Особистiв дружно ненавидять, як спiвробiтникiв СМЕРША, i не лише за погрози та як завзятих любителiв трофеїв.
  Але найнегативнiший персонаж це Берiя... Його лають майже вiдкрито, i малюють карикатури. Чи не улюблена особистiсть....
  Алiса добiгла до передньої лiнiї окопiв... Звернула увагу, що нiмецьких роздертих трупiв мало. Розбитих знарядь теж. А що ще гiрше, заритi в землю танки лише дерев'янi камуфляжi... Брр... Переднiй край гiтлерiвцi ледве прикрили вiйськами... Значить , хитрiсть iз хибною артпiдготовкою не зовсiм вдалася. Нiмцi зрозумiли, що їх тiльки мацають. Алiса в досадi пробурмотiла:
  - Обманювати добре, обманюватися погано, але найгiрше само поводитися за нiс!
  Її iнша подруга, вже у снайперськiй справi Анжелiка з подивом запитала:
  - А ти що голосиш?
  Алiса показала пальцями:
  - Бачиш, реальних солдатiв кiт наплакав, опудало у лахмiттi, гармати дерев'янi, танки з глини. Тут нас пiдмахнули як лисиця хвостиком.
  Анжелiка втiшила:
  - Не всюди. Ось ближче до центру прожекторами фашистiв слiплять. Просто у нас не вистачило їх. До речi, iдею застосувати прожектора подав сам Сталiн.
  Алiса пiдкинула ногою зiм'яту нiмецьку каску i заявила:
  - А вiрю! Успiх на вiйнi може тимчасово заслiпити, але провал занурює темряву назавжди!
  Неприборкана Анжелiка люто буркнула:
  - Це не найкращий жарт. Тiльки ось незрозумiло куди ми мимося. Снайпери зазвичай дiють через засiдку, а не бiжать, заслiпивши очi!
  Алiса погодилася:
  - Звичайно, тут має рацiю, але...
  Танк Т-34 майже поряд налетiв на фугас. Рвонуло сильно, а так, що дiвчат збило вибуховою хвилею. Вiн полетiли вгору гальмами, бовтаючи, своїми нiжками. Алiса вдарилася головою в колiно Анжелiки, та скрикнула вiд болю:
  - Ну, ти чавунна голова, то можна i чашечку розбити. Чортiвка!
  Алiса хихикнула у вiдповiдь:
  - Чашку б'ють на щастя, фiлiжанку до iнвалiдностi! Хоча якщо хочеш вiдкосити вiд армiї, i це щастя!
  Анжелiка, схоже, пошкодила ногу, пiднялася насилу, дiсталося й Алiсi. Крiм шишки на лобi, так ще й у босу ступню потрапив уламок. Довелося видавлювати i морщитись вiд болю. Звiсно, на вiйнi всiм боляче, але переможцям хочеться бiльшого.
  Обидвi войовницi зашкутильгали i їх тепер обганяли зброю солдати. Вони були рiзного вiку i культурного рiвня. Однi молоденькi юнаки, iншi сивi, зморшкуватi, беззубi дiди. Ось пробiг i Пашка... Хлопчик спритний, ще досить юний, щоб бiгти в бiй голоногим i не соромитися своїх босих дитячих п'ят, хоча три ордени, не рахуючи медалей це показник... Вiрнiше вже чотири, в останнiй операцiї (увi снi це нiби на самому дiлi було!) Пашка вiдзначився, зумiв самого бургомiстра в ногу поранити i осiдлавши взяти в полон. Щоправда, поки що хлопчик ще старший сержант - немає освiти на офiцера, а й не хочуть звання давати такому безусому сопляку. Але в тому, що вiйськова кар'єра йому забезпечена, вже нiхто не сумнiвається... Може ще й зiрку отримає.
  А войовницi просто виють вiд досади. Адже бiй проходить повз них... Так ось шкути собi...
  Однак другий рубiж був уже бiльш насичений ворожою пiхотою, i там була стрiлянина у вiдповiдь. Радянськi танки, дещо уповiльнили хiд через велику кiлькiсть ровiв, їжакiв i мiнних полiв. Деякi мiннi поля були з амiнолонової (стiйкою до струсу i жару вибухiвцi) з детонацiєю за допомогою радiо або дротiв. Втрати зросли.
  Алiса вiдкрила вогонь з гвинтiвки, цiлi з'явилися, та й почало свiтати. Дiвчина помiчала щонайменше ворушiння ворожих солдатiв або фаустникiв. Серед противникiв було багато i людей у цивiльному. Це ополченцi фолькштурму. Деякi в пожежнiй формi, iншi зовсiм у рванi. Багато хлопчикiв... Взагалi всi пiдлiтки старшi за чотирнадцять мобiлiзованi грiзним указом Гiтлера. Ще й ще кумеднiшi. Недооцiнювати таких бiйцiв не треба, рiвень бойової пiдготовки в таборах Юнгфолька досить пристойний, i вони куди фанатичнiшi за дорослих, обдуренi нацистською пропагандою.
  Так як у зброї явна нестача, у багатьох у руках пляшки з вугiльним порошком та спиртом, або фаустпатрони.
  Тут оборони викопано ґрунтовно, багато пiдземних ходiв, i все жодне артпiдготовка не придушить. Радянськi Iли скидають безлiч маленьких бомбардувальникiв або стрiляють зверху.
  Алiса щадить найменших нiмцiв, але однаково результативна. Має гвинтiвку автоматичну нiмецьку "снайперку", палити можна в будь-якому режимi... Тiльки був би шанс на влучення, а вона не промахнеться.
  Анжелiка має американську "Гарвард", або М-18. Цiлком придатна до бойового використання рiч, але не така надiйна радянськi чи нiмецькi зразки. Те саме дiвчина б'є не слава, i має великий досвiд. Алiса увi снi мала iнформацiю, немов iз справжньої реальностi, i вона надрукувалася в пам'ятi. Вона сама сибiрячка i прибула на фронт у жовтнi сорок першого. Не як снайпер, а доброволець. У листопадi брала участь у диверсiях. Що робила? Та приблизно те, що Зоя Космодем'янська, пiдпалювала хати, де ночували нiмецькi солдати.
  I за iронiєю долi, ось буває таке, те ж трапилося, навiть трохи пiзнiше шостого грудня...
  Нiмцi її вiдшмагали гумовими шлангами, а потiм, треба такий збiг босонiж i майже голу вивели на мороз ... Тiльки ось тут ось затримка вийшла ... Анжелiка адже сибiрячка та ще батько в неї був одержимий iдеєю зробити дочку воїном. Гартувалася вона з дитинства. I коли пара вели нiмцiв, пiдмерзла в цю завiрюху, то вона ось прямо в бюстгальтерi i трусах побiгла по кучугурах. Руки були за спиною зв'язанi, але мотузка, яку вони до неї зап'ястям присобачили, була бiлизняна. Пiд час боротьби Анжелiка вазу розбила, шматок скла у трусах сховала, а потiм мотузок перерiзала.
  Мороз був сильний, у нiмецьких пiстолет-пумелеметiв мастило застигло i вони, переклинивши, не змогли його зняти.
  Тож другої Зої Космодем'янської вдалося пiти. Але не живи вона бiля Ханти-Мансiйського округу, де Морози у п'ятдесят градусiв звичнi, а то й бiльше бувають. Не отримай вона таку ось несусвiтне загартування до холоду, то зледенiла б однозначно.
  Так вона повторивши шлях Зої Космодем'янської, але, на вiдмiну вiд неї, вижила. А страждань зазнала не менше. По-перше, своєї групи не застала, пiшли, вiдразу ж дiзнавшись про її затримання. Ну, що ж вiд корiнної сибiрячки так просто не втекти. Адже вона як лисиця слiди бачить i чує. Наздогнала їх таки, але пробула на морозi понад п'ять з половиною годин. Як вона дякувала своєму батю, якого iншi вважали нелюдом або в кращому разi диваком. Не привчи вiн її до холоду, i бiганню босонiж по сибiрському щiльному снiжку, бути їй крижаною брилою. А так навiть пальчики не вiдморозилися, тiльки кiлька годин нестерпно нили. Мороз був пiд сорок, а вiтер ще бiльше посилював холод.
  Анжелiка пiсля цього розраховувала на медаль, але щойно її iсторiя стала вiдомою, був арешт. Там у в'язницi НКВЛ Анжелiку знову чекало катування холодом у крижаному карцерi, i звичайно ж побої.
  Врятувало заступництво комдива, який особисто написав Жукову, а той повiдомив Сталiна.
  Її звiльнили та вiдправили на фронт викупати провину. Але ж жiночих штрафних рот тодi не iснувало. Просто бiйся i йди в самий пекло.
  Анжелiка була сильною, живучою, але не вирiзнялася феноменальним вiйськовим талантом. Декiлька разiв була поранена, кiлька разiв ще траплялася, була в пiдвалах i знала тортури, перед якими тьмянiє фантазiя середньовiчних iнквiзиторiв.
  Нагороди оминали її, але вона не скаржилася. У снайпери вона потрапила нещодавно. Просто як уже склалася в армiї думка, що жiнки-войовницi обов'язково добрi снайперки. Якщо врахувати, що Анжелiка побувала i в Сталiнградському пекле i билася в п'ятiй армiї пiд найкулаком Майнштейна, i взагалi їй кидало понад три роки з однiєї колотнечi в iншу.
  Дiвчина навчилася виживати, отримавши дюжину поранень, не втратила грацiї i залишилася дуже красивою, з вогненно-рудим волоссям, яке втiм, вона пiсля тортур з пiдвiшуванням за шевелюру стала дуже коротко стригти.
  Тепер їй було прикро, що зашкутильгала вiд простого зiткнення з подругою. Але вiд цього била ще влучнiше. Та вона iнодi промахується на вiдмiну вiд Алiси, але орденiв як мiнiмум п'ять уже заслужила. А так лише одна медаль "За вiдвагу", але такi медалi у кожного другого радянського солдата. Тьху, та й голова в Алiси, адже вона Анжелiка б'ється непогано i змалку тренувала колiна на удари. Батько її та рукопашцi вчив.
  Ось до стрiлянини у неї не було вроджених здiбностей, вона не народилася снайпером. Але ось рукопашцi так. Але за час вiйни вона стала настiльки досвiдченою, що рiвень майстерностi стрiльця загалом цiлком прийнятний. А коли вона в лютi, i б'є не цiлячись, навiть краще виходить.
  Другу лiнiю оборони також було прорвано, танки пiд вiдстали, а пiхота пiшла вперед.
  На окремi палаючi осередки нiхто не звертає уваги. Всiм хочеться бути в Берлiнi, адже це вiдпочинок i кiнець вiйнi. А всi вже смертельно втомились.
  Але третя лiнiя це Зеєловськi висоти. Головний та найсильнiший рубiж оборони Вермахту. Тут височина з печерами та комунiкацiями. Пiхоту зустрiчають мiнометнi пострiли, кулеметнi черги, фугаснi снаряди.
  Солдати якийсь час бiжать, але iнтенсивнiсть ворожого вогню наростає. Та ще й пiд ногами рвуться протипiхотнi мiни. Б'ють зенiтки, i авiагармати знятi з нiмецьких лiтакiв (у них немає пального, тому тримати дефiцитну артилерiю!).
  Воїни падають разом багатьма сотнями, встилаючи шлях трупами... Доводиться залягти, розраховуючи на придушення цього оборонного рубежу.
  Знову виють радянськi штурмовики, i фронтова авiацiя. Ось крiм пiшакiв з'явилися i важчi Ту-3. Цi машини можуть нести до трьох тонн запасiв, так що на них є надiя.
  А ось i танки починають пiдтягуватися.
  Алiса шепоче Анжелiцi:
  -Ось ось! Ми зараз прорвемо ворога вiдразу! Завтра будемо в Iмперськiй канцелярiї!
  Вогнява войовниця не така сповнена оптимiзму:
  - Щось менi так легко уявляється...
  Дiйсно штурмовики зазнають втрат. Люфтфауст виправдовує свою назву. Лiтаки горять як свiчки... Та й грiзнi зенiтнi комплекси стрiляють чудово. Тут бiйцi досвiдченi, добiрнi бiйцi СС, найкраща зброя.
  Нi Алiса, нi навiть Наташа при всьому своєму досвiдi нiколи не бачили такої кiлькостi лiтальних апаратiв, що збиваються разом. Звичайно, легко повiрити в реальнiсть пекла, але тут було ще крутiше.
  Алiса фiлософськи помiтила:
  - Гинути важко. Натомiсть лiтати простiше! Ех, хотiлося б i менi стати льотчицею. Ну, ось полiтати i побитися в небi.
  Наталя рiшуче заявила:
  - Нi! Я навiть не можу тебе переварювати! Коротше кажучи, не говори, а стрiляй!
  Алiса послухалася своєї напарницi. Вона стала курити ще частiше. Але цiлi, звичайно ж, з'являлися не часто. Нiмцi сидiли за бронею в укриттях. Бiльше було стрiлянини по оптицi. А це - тонка робота.
  Анжелiка ж у свою чергу почала частiше мазати, i вiд цього занервувала сильнiше, вилаялася:
  - Ну i Гiтлер - коли йому в рот!
  Алiса втiшила напарницю:
  - Та куди це фюрер подiнеться. З заходу союзники зi Сходу ми. Давай краще згадаймо, хоч щось гарне.
  Анжелiка спробувала згадати. Наприклад, якось їх послали добути мови. Було це у липнi пiд Вязьмою. Спочатку вони з напарницею по болотах переповзли лiнiю фронту, потiм рушили дорогою.
  Ту на зустрiч три полiцаї їдуть... Звичайно ж п'янi, вражає перегаром i багато поганого смiху. Ну, двi дiвчини у ситцевих сукнях у них пiдозри не викликали. Хоча, мабуть, прокинулося iнше бажання. Запропонували розвiдницям покататися.
  Один iз них як заспiває:
  - Сон менi снитися ось тi на труну серед квартири. Муссолiнi - сатана - дав лише двi лiри!
  Тут Анжелiка запропонувала полiцаю:
  - Хочеш заробити бiльше, нiж лiру, а так сто марок?
  Полiцай вилупив, дурнi на викочуваннi очi:
  - А ти знаєш, як це зробити?
  Анжелiка кивнула:
  - Звичайно... Адже за кожного справжнього червоного комiсара обiцяно сто окупацiйних марок.
  Полiцаї одразу ж заголосили:
  - Де комiсаре, давай його сюди!
  Анжелiка направила полiцаїв до вулика, благо поруч виявилася пасiка. Ну там ще й пасiчник стояв на стременi. Дiвча як шикне полiцаям:
  - Ось вiн комiсар переодягнений, а у вуликах у нього сховище партизанський.
  Полiцаї, звичайно ж, окосiли вiд алкоголю добряче, i все одно полiзли до вуликiв... Один самий п'яний з них, а двоє до пасiчника.
  Було смiшно, звичайно... Але чого вiдморозки служать у мунiципальнiй полiцiї, ось так купилися на таку дешевку.
  Їх спокусили до крайностi, обличчя розпухли, носи скосилися. Навiть головами стали стикатися як пара баранiв. Але Анжелiка радiла не лише цьому. На шум з'явилися й есесiвцi на мотоциклi. Такi ось нахабнi хлопцi зi сталi, хай i iржавої.
  Їх застрелили з близької дистанцiї, тому що фашисти на дiвчат не звертали уваги, просто реготали, вказуючи пальцями на полiцаїв, якi каталися по травi.
  А однiєї мови захопили... Але донести до своїх не змогли. Отак вийшло. Вiйна йде, а нагороди йдуть.
  Радянськi танки почали рухатися, вони просувалися зi скрипом. Та й пiхота отримала наказ - атака!
  Солдати пiднялися разом i кинулися на ворога. Але знову забили кулемети, зенiтки, рвалися мiни. Воїни СРСР не зупинялися, вони бiгли, помiж ними повзли танки.
  Проти танкiв нiмцi застосовували своїм 88-мiлiметровi скорострiльнi знаряддя. Вони лупили, прагнучи не дати танкам ходу. Тi вiдповiдали, пробиваючи проломи в дзотах. За танками йшли важкi САУ, а в небi знову шнурували штурмовики та бомбовози. На позицiї противника так i сипалося, метал та вогонь. Багато тисяч тонн стали i полум'я. Якi викидали все i вся.
  Алiса єхидно шепнула Анжелiцi:
  - Нi, це наш шанс! Бачиш нiмцям недовго, витримуватиме подiбний накат. Вони не мають контраргументiв. Вони загинуть раз i назавжди.
  Рудоволоса войовниця з хитрою помiтила:
  - Стiйкiсть бiльше залежить вiд людей, нiж вiд металу. Думаєш, у Сталiнградi на нас тиснули слабше?
  Алiса хихикнула у вiдповiдь, скелячи зубки:
  - Але ж у них не було таких монстрiв, як наш "Андрюша". А що проти "Андрюшi" може навiть титан?
  Анжелiка суворо скосила очi, але весело заперечила:
  - Навiть "Андрюша" безсилий проти.... Точнiше, якщо ним керує слабодушний iндивiд. Так що, не викидай оптимiзму бiльше, що належить.
  Цього разу, Алiса скривила личко не в пiдробленiй суворостi:
  - А це що за натяки? Хто слабодушний?
  Анжелiка сердито вiдповiла:
  - А я хiба казала, що ти? Хоча позначу така ось бурхлива реакцiя?
  Алiса не стала вiдповiдати, поки її завдання було пострiлювати i шукати мети... Останнє набагато важче, нiж перше.
  Алiса згадала, як виконувала своє перше завдання. Просте, прийти до Мiнська та кошика передати пирiжок iз запеченим у ньому папiрцi з iнформацiєю. А скiльки страху довелося терпiти. Ось i зараз таке нудотне почуття при цiй какофонiї гуркоту i потрясiнь.
  Алiса раптом вiдчула, що палець клинить, i вiн вiдклала гвинтiвку. Замовкла i почала молитися.
  А пiхота знову змушена була залягти, надто вже був безжальний вогонь. Справа вже йшла до вечора, ближче до лiнiї фронту пiдтягували "Катюшi" та "Андрюшi". Та й iншу артилерiю. Потрiбно було розстрiляти позицiї нiмцiв.
  Алiса згадала, як за нею на млинi гнався фашист, i вiн його заманила в пастку, змусивши чоботом увiйти в зашморг. Так це жирний виродок за неї i зачепився, а з iншого боку як потягне пiддонка збитий Алiсою мiшок iз цементом. Ось така вийшла вiйна у склянцi кефiру.
  Як вдалося збити мiшок iз цементом, настiльки важкий, щоб противника потягло до стелi? Просто з розбiгу в особливий отвiр на горищi. Фрiц вартував млин, тут мололи зерно для потреб гiтлерiвської армiї. Завдання вiд партизанiв пiдпалити цю годiвницю. Але ось проблема сiрника щось вiдсирiла, ночувала дiвчинка-партизанка в стозi сiна i потрапила пiд дощ. Так вирiшила стягнути сiрники у охоронця нiмця. Така ось кумедна iсторiя вийшла, коли вiн за нею бiгав, i кричав, а коли висiв, то ще кумеднiше.
  Немов на гойдалцi розгойдувався, а потiм, коли Алiса таки пiдпалила млин... Вiзгу, то було...
  Зараз же стоїть, а вiрнiше ширяє такий гуркiт, що й волання не чути. Але Анжелiка не втрачає оптимiзму:
  - Ну, що ти скисла, золотоволоса фея. Близька капiтуляцiя ворога, хоч зубки ще у нас трiщатимуть.
  Нiмцi несуть дуже велику шкоду, проте їх дзоти мiцнi i вiдбивають бiльшу частину снарядiв, а бомби часто сиплють повз цiль. Є у фашистiв i справжнi вежi iз товстими залiзобетонними стiнами, якi не хочуть пiддаватися.
  Алiса дивиться на вмираюче в заходi сонця i сонце, очi у неї сльозяться, дiвчина говорить:
  - Скiльки народу йде в царство тiней... Навiть подумати страшно.
  Алiса важко зiтхнула, i мало не розплакалася. Коли людина вмирає по-справжньому, а не в матрицi це жахливо.
  
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Алiса прокинулася. Вона трохи звикла до холоду, але їсти захотiлося сильнiше. Пашка покручуючись, i брязкаючи ланцюгами, заскулив:
  - От би сюди пирiжкiв iз м'ясом, чи смаженої гуски!
  Аркаша пiдтвердив:
  - Та й синтетичною їжею, я б не погребував би!
  Алiса сердито вiдзначила:
  - А як пiонери голодували у пiдвалах СС, i не просили пощади! Нi, ми не принизимося i не станемо на колiна!
  Пашка погодився з цим, тупнув босою ногою по бетону:
  - Не встанемо нiколи!
  Але, незважаючи на браваду, настрiй у хлопцiв залишався паршивим. Їсти хотiлося i пити, i було темно. Не так як у полонi у космiчного iмператора, а мабуть гiрше. Немає м'яких лiжок i фiалок на стелi. Це Третiй Рейх - безжалiсна iмперiя.
  Алiса стала знову терти ланцюг iз легованої сталi. Вона пiддавалася туго i була дуже товстою. Таку не порвати i розлюченого мамонта. Та влипли вони. А попереду ще тортури. Ось дiйсно, як пiдсмажуватимуть п'яти, так мало їй не здасться.
  Алiса пробувала терти енергiйнiше. Їсти хотiлося сильно, але трохи руху, тiло розiгрiлося i, голод притупився. Можна згадати, як Едмонд Дантес тряс ґрати, щоб хоч трохи повернути м'язам сили.
  Алiса теж намагалася терти енергiйнiше. I в неї щось виходило. А Гiтлер тим часом вiв дуже агресивний дiалог напередоднi агресiї проти СРСР.
  Герiнг впевнено запевнив бiснуватого фюрера:
  - Сталiн не має реактивної авiацiї. I ми можемо розраховувати на тотальну перевагу у повiтрi.
  Гiтлер сплюнув i гаркнув:
  - Так Сталiн занадто зволiкав iз модернiзацiєю свого авiацiйного парку, ще Iспанiї, наш Мессершмiт показав свою перевагу на Iл-16. Адже це була ще перша модель Ме-109 "А", тепер у нас як авiацiя переважна перевага.
  Герiнг кивнув:
  - Незабаром буде готовий до запуску реактивний Ю-487, вiн здатний нести 23,5 тонни, i лише за рахунок надання лiтаку бiльш обтiчної форми, швидкiсть машини виросла на триста тридцять кiлометрiв великий! Ставши найшвидшим крилатим птахом серед бомбардувальникiв у свiтi!
  Гiтлер у вiдповiдь iстерично заволав:
  - Усього на триста тридцять! Мало працюєш кабан!
  Геббельс почав розмову:
  - Скоро будуть готовi новi потужнiшi мотори, а значить бойовi якостi лiтака, ще бiльше зростуть.
  Гiтлер гаркнув:
  - Настав час поспiшати, нова велика вiйна на носi. Наш противник росiйський ведмiдь дуже сильний, щоб ви про це не думали всi.
  Геббельс злегка нахилив велику голову на худiй шиї.
  - Мене особисто лякають величезнi простори Росiї та її суворi зими. У цiй країнi багато лiсiв, а комунiсти з їхньою тоталiтарною iдеологiєю правили понад двадцять рокiв, отруївши пропагандою молодь.
  Гiтлер визвiрився:
  - I що ти хочеш сказати!
  Геббельс логiчно помiтив:
  - На звiльнених вiд бiльшовикiв територiї, неминуча партизанська вiйна! Найважчий вид воєн.
  Герiн пирхнув:
  - Ми паралiзуємо волю росiйських бомбовими ударами.
  Схожий на кобру Гiммлер прошипiв:
  - Ну, ми маємо спецiальнi ягд-команди, для боротьби з партизанами. За кожного вбитого нiмця ми будемо страчувати по сотнi мирних жителiв. Тодi або всi росiяни будуть винищенi, або ми змусимо пiдкоритися.
  Герiнг промимрив:
  - У росiян лише один вибiр, або померти стоячи, або жити на колiнах!
  Гiммлер погодився i понiс вiдверте марення:
  - Слов'янин це, по сутi тварина, перехiдна стадiя вiд мавпи до людини. I ставлення має бути як до робочої худоби. У разi непокори на бiйню, у разi покiрностi, важка робота, батiг, i мiзерна їжа.
  Геббельс перебив:
  - Якщо ми так вiдверто декларуватимемо свої цiлi, то це згуртує весь народ, навколо бiльшовикiв. Потрiбно дiяти хитрiшi! Зокрема, Українi пообiцяти незалежнiсть. Потрiбно нацьковувати слов'ян, проти слов'ян. Зокрема, у нас на прикметi є такий Бандера. Вiн зможе багатьох малоросiв стравити з великоросами.
  I головне дати сили для вiйни iз комунiстичними бандами.
  Гiтлер вiдповiв:
  - На вiйнi брехня, подiбна до отруйних газiв, тiльки не один респiратор не врятує! Наклеп пробиває броню вiрнiше снаряда, а зносить голови крутiше шрапнелi! Це твоє завдання Геббельс, нацькувати один радянський народ на iнший! Нехай музи заряджають гармати!
  Геббельс вiдповiв:
  - Все буде виконано, як ви i хочете мiй фюрер. Це особисто моя новацiя, створення в армiї спецпiдроздiлiв iз пропаганди. Навiть у Червонiй Армiї настiльки потужного мистецтва пiару, як ми не маємо! Хоча червона пропаганда, куди бiльш тотальна i всеосяжна нiж у захiдних країнах!
  Герiнг рикнув:
  - А чи багато толку в порожнiй балаканини?
  Геббельс вiдповiв:
  - Не скажи! А хто розклав армiю союзникiв? У англiйцiв, французiв, бельгiйцiв, голландцiв було бiльше нiж у нас солдатiв, гармат, танкiв, а опiр багато в чому виявився мiнiмальним, завдяки нашому iнформацiйному впливу.
  Герiнг заперечив:
  - Це стрiмкi удари наших вiйськ, що вiдбили у противника бажання рипатися! А що ж пропаганда!
  Геббельс вiдповiв:
  - У полон здалося сто сорок сiм дивiзiй, вiсiмдесят бригад, майже чотири мiльйони солдатiв. I думаєш, це сталося без нашої дiї! Пiвроку двi армiї стояли одна проти одної i не рухалися, гармати не стрiляли, а ми пропагандисти працювали не покладаючи рук.
  Герiнг:
  - Мовою не проб'єш броню танка!
  Гiтлер перервав лайку мiж пiдлеглими:
  - Звiсно, я визнаю заслуги Геббельса. Його машина спрацювала на славу! Мовою не проб'єш броню танка, але знешкодиш екiпаж! Французики не дуже й намагалися битися. Проте причиною стала зiпсована негроїдами кров. Тепер про дiло! Чи достатньо сил у нас Герiнг, щоб поламати СРСР. Що повiдомляє розвiдка, а Гiмлер.
  Окулястий слимакiв вiдповiв:
  - СРСР продовжує формування та розгортання нових дивiзiй. Зокрема, танкових. За уточненими даними таких дивiзiй у супротивника шiстдесят двi. Йде формування та стрiлецьких, кавалерiйських дивiзiй. Сталiн, схоже, збирає ударний кулак.
  Гiтлер примружився:
  - Значить, треба попередити Сталiна! Нанести найсильнiший, зустрiчний удар! Потрясти поради вщент. Я вирiшив напасти на СРСР навеснi, як тiльки пiдсохнуть дороги. Мої танки пройдуть Росiєю переможним маршем! Хiба не так!
  Гiммлер зiтхнув:
  - На жаль, мiй фюрер, у росiян значно бiльше танкiв, нiж у нас. За приблизними оцiнками їхня кiлькiсть перевищує двiстi двадцять тисяч.
  Гiтлер свиснув:
  - Ого! А чому так багато! Адже радянська система вiдстала!
  Гiммлер замотав головою:
  - За дванадцять iндустрiалiзацiї Росiя зробила величезний крок, точнiше стрибок уперед в економiцi. Побудовано сотнi заводiв, безлiч будинкiв та фабрик. Пiсля початкової кризи сiльське господарство виросло i колгоспи дають дедалi бiльшу кiлькiсть продовольства. Зокрема росiяни збiльшують нам постачання хлiба та м'яса, а також нафти. У Росiї її активно освоюється Сибiр, i там вiдкривають новi родовища. СРСР з кожним роком ставати все сильнiшим, число найсучаснiших заводiв зростає з неймовiрною швидкiстю. Навiть американцi, враженi з якоюсь швидкiстю, росiйськi зводять свої промисловi об'єкти. Нi соцiалiзм зовсiм не гiрший за капiталiзм.
  Гiтлер кивнув:
  - Я теж увiв елементи соцiалiзму в капiталiстичний устрiй. Тепер буржуазiя не може, як ранiше поглинати бiльшу частину додаткової вартостi! Олiгарх в особисте споживання отримує лише шiсть вiдсоткiв прибутку - це свого роду зарплата. Нашi робiтники мають неймовiрнi привiлеї. Вони можуть майже безкоштовно курсувати Європою. З безробiттям покiнчено раз i назавжди! Зараз нам не вистачає нафти та продовольства. Україна забезпечить нас продовольством, Кавказ нафтою. Мiльйони добре навчених та освiчених, росiян, українцiв, бiлорусiв стануть нашою майже безкоштовною робсилою. Наше безземельне селянство збагатиться, кожен нiмець отримає за маєтком. I будуть росiяни.
  Гiммлер вiдповiв iз ревом:
  - Знищено!
  Гiтлер погрозив пальцем:
  - Ми винищимо спочатку лише тих росiян, що будуть непокiрнi нашiй волi. Розважливий господар не винищує робочу худобу. Турбота про пiдкоренi народи, така як про свiйських тварин. Без причини не бити, але будь-яке невдоволення ламатиме силою. Зокрема, якi є мiркування у Розенберга.
  Фахiвець зi схiдних земель Розенберг вiдповiв:
  - З усiх слов'ян, саме серед бiлорусiв найбiльший вiдсоток свiтловолосих i блакитнооких представникiв етносу. Вони, а також прибалти мають найбiльшу домiшку нiмецької кровi. Вважаю, що найбiльш чистих i обдарованих бiлорусiв можна онiмечити.
  Гiтлер замотав головою:
  - Бiлоруси вкрай боягузливий народ! Вони слабкi, не здатнi воювати. А справжнiй нiмець - це насамперед воїн. Крiм того, в Бiлорусiї занадто багато проживає євреїв. - Тут фюрер понiс расистськi марення. - Це суче плем'я зiпсувало як кров, так i моральний образ бiлорусiв. Нi, потрiбно ретельно перевiрити цей народ, щодо наявностi юдиної кровi. Усi щодо яких, є сумнiв, мають бути лiквiдованi. Найкраще не витрачати кулi на цих виродкiв слизу, а просто спалювати, як це робила середньовiчна iнквiзицiя.
  Гiммлер вiдповiв:
  - У Європi ми з євреями так не робили. Просто загнали в гетто i знайшли шестикiнцевi зiрки. А така жорстока розправа на євреями та напiвкровками вiдштовхне вiд нас, багатьох союзникiв пiдкорених нами та перетворених у колонiї США та Британiї. Адже бiльшiсть захiдних олiгархiв та магнатiв - це євреї за походженням. Чи варто налаштовувати проти себе сильних цього свiту!
  Гiтлер заревiв, затупав ногами i вдаривши ногою вiвчарку-блондина. Собака з родоводу королеви завив i з вереском вiдскочив. Фюрер кинувся на Гiммлера i став його трясти, бризкаючи слиною:
  - Ах ти, собако! Свиня, щеня, значить, i ти заступаєшся за це мерзенне, єврейське порiддя, що покрило фекалiями всю землю!
  Гiммлер пробурмотiв, його голова тремтiла:
  - Нiяк немає мiй фюрер!
  Гiтлер ударив чоботом Герiнга пiд зад:
  - А ти чого мовчиш борiв!
  Герiнг просипiв, захлинаючись:
  - Народ єврейський - нацiя бандитiв!
  Гiтлер перейшов у вереск:
  - Цього замало!
  Герiнг продовжив:
  - Пекельна цвiль!
  Гiтлер ляснув Герiнга по щоцi:
  - Я бачу ти борiв не здатний, навiть лаятися як слiд! Ну гаразд, за євреїв я вiзьмуся сам. А ти Гiммлер скажи, чи зробиш євреям боляче!
  Гiммлер коротко вiдповiв:
  - Наказ є наказ!
  Геббельс помiтив:
  - Той факт, що бiльшiсть олiгархiв Заходу євреї, вмiло використовує наша пропаганда, щоб розпалити ненависть серед бiднякiв проти багатiїв. Адже ми боремося проти свiтового сiонiзму, а отже, за щастя всiх найбiднiших верств суспiльства i свiту.
  Гiтлер захихотiв:
  - За щастя! Це добре сказано! Коли залiзний чобiт третього рейху, настане на горло всьому свiту, то й буде щастя. Як говоримо визвольна вiйна, щоб скинути ярмо бiльшовикiв i багатiїв з народу.
  Гiммлер помiтив:
  - Ну, нас є серйознi пiдстави вважати, що Сталiн i сам готує проти нас визвольний похiд!
  Гiтлер пожвавiшав:
  - Якi пiдстави!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Навiть у статутi Червоної армiї сказано, якщо противник нав'яже нам вiйну, то ми станемо найнаступальнiшою армiєю свiту.
  Геббельс поправив:
  - Якщо нав'яжуть вiйну, це пропагандистський прийом! Куди логiчнiше завдати удару першим, не чекаючи, поки на тебе обвалиться паля. Окрiм того слова - найнаступальнiшої у свiтi - це натяк на свiтове панування.
  Гiтлер примружився:
  - Знаю! Навiть у конституцiї у росiян написано: СРСР розширюватиметься доки не ввiйде остання республiка планети. Чому я вiдмовився вiд висадки у Британiї? Тому що росiяни зайняли Молдову, погрожуючи вiдiбрати румунську нафту. Почни я висадку, вони б ударили менi в спину.
  Геббельс, попискуючи тоненьким голоском, помiтив:
  - Ми дуже ризикували, почавши наступ у Францiї, не забезпечивши належного захисту зi Сходу. Десять дивiзiй iз новобранцiв украй слабкий захист вiд Сталiнських танкiв. Зокрема, наша розвiдка видобула документ, що ще в 1939 роцi Сталiн обiцяв виставити до десяти тисяч танкiв, шести тисяч лiтакiв, сто двадцять тiльки пiхотних дивiзiй i бiльше чотирьох мiльйонiв солдатiв. Проти такої сили нашi слабкi сили не встояли б. Будь удару завдано у травнi - червнi 1940 року, це було смертельно!
  Гiтлер зiщулився:
  - Я й сам цього боявся! Але героїчне опiр фiнiв збило зi Сталiна пиха. Радянська армiя показала свою слабкiсть! Що таке Фiнляндiя? Усi три з половиною мiльйони населення, армiя в якої немає жодного танка, всi п'ятсот легких гармат i сто фанерних аеропланiв. I вони боролися з Червоним ведмедем, у якого солдатiв бiльше, нiж усе населення Фiнляндiї. I не подалися, Сталiн не зумiв поглинути Фiнляндiю.
  Гiммлер усмiхнувся:
  - Арiйська кров!
  Геббельс помiтив:
  - Але лiнiю Маннергейма росiйськi прорвали, причому лобовою атакою. Втрати величезнi, але я чув вiд фiнiв, про застосування нового потужного танка КВ-12, з гаубицею 252-мм i IС-3 з гарматою в 130-мм i великою довжиною стовбура.
  Гiммлер кивнув:
  - Є у росiян такий танк! I їхня кiлькiсть зростає. Точно нам невiдома їхня кiлькiсть, але вже як мiнiмум кiлька сотень. I випуск наростає. У Харковi та Ленiнградi будують новi цехи, з виробництва танкiв. Є вiдомостi, що за Уралом розпочато будiвництво нового об'єкта. Щоправда виробництво колiсно-гусеничних танкiв БТ-8 та БТ-9 згорнуто, а замiсть них з'явилася модель танка Т-34-85. Говорять, що маршал Кулик пробив цю модель.
  Гiтлер пожвавiшав:
  - Креслення здобули!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Нема тiльки фотографiї. Вiн не дуже вражає. Схожий на французький S -35, теж похило розташування бронi, тiльки трохи нижче силует. Правда ходовi якостi набагато кращi, мотор 500 кiнських сил, дизель.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Не допомогли французам Зiзи!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Це ще як сказати, нашi гармати виявилися безсилими проти їхньої бронi. 56-мiлiметрiв лобовий не жарт. Крiм того, якщо у S -35, гармата всього 47-мiлетрiв, то у Т-34 76 миллиметровце дуже пристойно. Зокрема радянський снаряд утричi важчий, нiж у нашого Т-3, з переозброєним 50-мiлiметровим знаряддям.
  Гiтлер пiдскочив до величезної кришталевої вази, схопив рожевий колiр i нервово м'яв у руках. Уколовся об шип i завив:
  - Ось педерасти! Чому не зрiзали шпильки.
  З'явилися двi стрункi, красивi бiлявi дiвчата у блакитних сукнях. Вони стали енергiйно зрiзати шипи крихiтними ножицями. Гiтлер засунув пальцi в рот, вiдсмоктав трохи кровi i раптом пiдскочив вдаривши дiвчину по пружнiй круглiй попi. Та зойкнула, фюрер по-циганськи клацання язиком:
  - Але конячка!
  Гiммлер продовжив:
  - Танк Т-34, здатний пробити з гармати 76 мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 630 - кiлометрiв 50 - мiлiметрову броню Т-3, на дистанцiї бiльше кiлометра.
  Фюрер, схопивши дiвчину за волосся i смикнувши її наче кобилу, прохрипiв, голосом iржавої труби:
  - Я це доповiдь уже читав! Але ж оптика у Т-34 така слабка, що цей танк не здатний вистрiлити з дистанцiї, що перевищує 500 кiлограмiв... тьху, метрiв. Принаймнi з шансами на влучення!
  Гiммлер охоче погодився:
  - Та оптика у порад помiтно вiдстає! Але розвiдка донесла, що пiд Києвом будують новий за найсучаснiшими технологiями завод з виробництва оптики. Тож у два-три роки росiйськi лiквiдують вiдставання.
  Гiтлер, накручуючи на руку, волосся бiлявої красунi, намагаючись заподiяти їй бiль, проскулив:
  - Тим бiльше пiдстав, ударити по СРСР першими! Ще кiлька рокiв i поради стануть настiльки сильними, що ми не матимемо жодного шансу.
  Гiммлер пiдтвердив:
  - Крiм того ходять завзятi чутки, що Сталiн хоче, на нас напасти першим. У всякому разi, до кордону пiдтягуються вiйська, формуються новi дивiзiї. Можливо, росiяни вдарять вже цього року.
  Геббельс заперечив:
  - У них багато дивiзiй, але жодна не має повної штатної чисельностi у дев'ятнадцять тисяч людей. Нова авiацiя, щойно почала надходити в захiднi округи, радянськi льотчики її навiть не освоїли. Та що льотчики, пiдготовка та навчання льотного складу не завершена, багато лiтакiв без пiлотiв. Пiдготовлених танкових екiпажiв також не вистачає, нема цього року поради, вiдкрити фронт не готовi.
  Гiтлер тицьнув гарну дiвчину обличчям у пишний, рожевий кущ. Вона не смiла чинити опiр, адже нею наказує сам живий Бог - фюрер. У нiжне личко встромилися шипи, проколовши гладку шкiру. Дiвчина хотiла скрикнути, але в крижаному поглядi Гiтлера читалася смерть, її нiби паралiзувало, кiлька крапель кровi впали на вазу.
  Фюреру сподобалася її покiрнiсть, i ще раз, шльопнувши її по попi, Гiтлер вiдпустив нещасну прислугу:
  - Пiшла стерва! - Потiм нервово кiлька разiв, сiпнувши головою, сказав: - Приголомшити - значить перемогти! Полководець, що попереджає про свiй удар, або iдiот або святий, що, по сутi, одне й теж! Святiсть найвiрнiша ознака деградацiї, з привабливiстю яскравого забарвлення мухомора!
  Геббельс зааплодував:
  - Якi мудрi слова!
  Гiммлер вiдповiв:
  - З огляду на величезнi природнi ресурси СРСР, великi простори та ефективнiсть радянської системи нам вiдкладати удар не доцiльно. Та й якi альтернативнi шляхи експансiї...
  Герiнг вiдповiв:
  - Ну, наприклад, Африка! Пропоную вiдправити на пiвдень кiлька добiрних дивiзiй, щоб урятувати Iталiю вiд розгрому. У Лiвiї та Єгиптi багато нафти, а в Екваторiальнiй Африцi ще бiльше. У Британському домiнiонi ПАР i нашiй Намiбiї повно алмазiв i золота. Мiльйони плiдних негрiв рабiв. Ось вони нашi колонiї, теплi моря.
  Гiтлер лаявся, тицьнувши Герiнга кулаком у живiт:
  - Та ти просто боїшся росiйських багнетiв.
  Герiнг вiдповiв:
  - Я боюсь росiйської зими! Нашi танки на паливi з вугiлля просто замерзнуть. Гiдролiзоване вугiлля, при температурi мiнус дев'ять градусiв розкладається на фракцiї, що не згоряються. А в авiацiї не вистачає мастила. Ми не настiльки сильнi, щоб однiєю пiхотою взяти Москву.
  Геббельс помiтив:
  - Та й мастило в пiстолет-кулеметах, i рушницi також застигає при сильних морозах. Лише окремi есесiвськi пiдроздiли, що воювали в Норвегiї, мають морозостiйке спецмастило.
  Гiтлер вiдмахнувся:
  - Дрiбницi, у мене договiр з холодом!
  Герiнг витрiщив очi:
  - Це як?
  Замiсть Гiтлера вiдповiв Гiммлер:
  - Група чаклунiв та магiв, розробила спецiальну, екстрасенсорну зброю. Воно виводить нас на астральний контакт вищих духовних сил i дозволяє звертатися до володаря сущого. Вiн обiцяв нам теплу та суху зиму.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Минулого разу маги вплинули на боєздатнiсть англiйцiв та французiв таким чином, що тi здохли, втративши бойовий дух. Те саме буде i зараз.
  Геббельс помiтив:
  - Розраховувати на магiю у вiк атома!
  Гiтлер ударив ногою у вазу (Геббельса бити не хотiлося, надто вже маленький вiн i тендiтна людина, можна серйозно покалiчити) Виготовлений за спецiальними рецептами фарфор витримав, а фюрер схопився за ногу i заволав:
  - Ой, боляче!
  Геббельс кинувся до фюрера i почав розтирати ногу.
  - О великий наш володар! Я не очiкував такого.
  Гiтлер раптом нервово засмiявся.
  - Та я вас розiграв тупоголовi! А тепер давайте по черзi. Лабораторнi дослiдження встановили факт телепатiї. Хiба не так!
  Геббельс кивнув:
  - Так мiй фюрер!
  Гiтлер потер руки:
  - Я ж i сам гiпнотизер! Так це про що говорить! Є певнi вищi астральнi та ментальнi сили. Магiя справдi реальнiсть. Як i передача думок на вiдстань.
  Геббельс вiдповiв:
  - Зi мною був такий випадок. Будинок мав обвалитися, я вiдчув уявний наказ i квапливо покинув його. Здавалося, голос каже: пiди це небезпечно! I за три хвилини трапилося таке.
  Гiтлер пiдтвердив:
  - I зi мною таке пiд час першої свiтової вiйни було. Я отримав наказ покинути окоп, перш нiж у ньому вибухнула бомба.
  Герiнг пiдтвердив:
  - I мене найвищi сили зберiгали. Бувало, сидиш за штурвалом лiтака, а тут раз команда вправо. Якесь чуття! Iдеш, ворожий аероплан збитий, а ти живий! Я всю вiйну пройшов без подряпини, а збив п'ятдесять вiсiм аеропланiв. Один iз найкращих асiв Нiмеччини - Я!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Я знаю твої заслуги Герман. А ворожкам ти вiриш?
  - Одна з них передбачила, що моє життя зазнає серйозної небезпеки, але я зумiю уникнути петлi!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Вiд мене не втечеш! Якщо я захочу тебе повiсити, то повiшу без жодних зволiкань та апеляцiй.
  Герiнг зробив незграбну спробу вклонитися: заважав живiт. Вiн навiть закректав вiд напруги:
  - О фюрер!
  Гiтлер гикнув:
  - Коротше кажучи, план Барбаросса вже пiдписано. Я наказав виготовити лише дев'ять екземплярiв та їх засекретити. Удар нашої армiї, має бути як блискавка, про нього дiзнаються, лише коли вразить! Якщо ще заперечення чи мiркування.
  Геббельс несмiливо сказав:
  - Потрiбно попросити римського тата зрадити анафемi бiльшовикiв. Я думаю, Муссолiнi вплине.
  Гiтлер пирхнув:
  - Бенедiто надто слабкий! Вiн досi терпить недоумкуватого монарха, хоча давно настав час заснувати республiку з дуче.
  Герiнг вiдповiв:
  - Я давно радив пiдлаштувати королевi нещасний випадок.
  Гiтлер пирхнув:
  - Муссолiнi не послухав моєї поради, не оголошуючи вiйни напасти на Мальту. Через це англiйцi тепер мучать Iталiю. Дурнi макаронники зi своїм обмеженим лiдером. Барани керованi баранами. Маючи чисельну перевагу iталiйцi зазнають поразки, за поразкою, а ще називають себе нащадками Стародавнього Риму.
  Гiммлер гаркнув:
  - Зiпсована кров!
  Фюрер ревнув:
  - А точнiше!
  Кат номер один проскулив:
  - Ранiше римляни були свiтловолосi та блакитноокi, поки не змiшалися з маврами. Негри зiпсували генетику!
  Гiтлер стиснув кулак:
  - Ось ось! Жалюгiднi тварюки!
  Герiнг запропонував:
  - Може, накажемо, Скорелi гримнуть короля, та й замiнити дуче молодшим та енергiйнiшим полiтиком.
  Гiтлер примружився:
  - Сумнiваюся, що це гарна iдея! Серед овець важко знайти вовка. Нiмцi це нацiя вождiв та героїв. Ми цiлком здатнi всiх збудувати i урити. Розколемо залiзно-бетоннi зади. Але загалом щодо Муссолiнi, ми з ним ще поговоримо про Росiю. Я його у свої плани не посвячував.
  Герiнг запитав:
  - А чому?
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Це ублюдочний дурень, який мене вiдмовлятиме, вiд удару по Росiї. Адже вiн завжди боягузливий Муссолiнi. Нiби я не знаю, як вiн торгувався з Британiєю, i Францiя обiцяла вiдкрити проти Нiмеччини другий фронт.
  Гiммлер усмiхнувся:
  - У нас навiть є листування! Нашi агенти викрали оригiнали, замiнивши їх копiями. Не хвилюйтеся мiй фюрер, Муссолiнi обкладено нашими агентами, як вовк прапорцями.
  Гiтлер заспокоївся:
  - Iталiя має сорок вiсiм мiльйон населення, крiм колонiй. Її вiйська нам дуже знадобляться. Втiм, Францiя разом iз колонiями мала населення понад двiстi мiльйонiв, бiльше нiж СРСР, а розсипалася як картковий будиночок. До речi, скiльки всього в червонiй iмперiї проживає народу.
  Гiммлер вiдповiв:
  - Формально 194 мiльйони, але, за деякими даними, результати перепису були завищенi мiльйонiв на шiсть, або на три!
  Гiтлер насупився:
  - У росiйських переваг у кiлькостi, а з тилу, нас пiдтискає Британiя. Разом колонiями та домiнiонами у неї вiсiмсот мiльйонiв населення. Це просто монстр якийсь.
  Гiммлер вiдповiв:
  - Великi колонiї, це сила та слабкiсть! Багато араби та iндуси готовi пiдтримати нашi вiйська.
  Гiтлер вишкiрився:
  - Взагалi я завжди ставився до Iсламу куди з бiльшою повагою, нiж до Християнства. Вчення вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву: iдiотизм. Воно перетворює людей на рабiв. Лише тупi слов'яни можуть бути християнами. А вiра в Аллаха корисна для воєн.
  Геббельс погодився:
  - В iсламi багато хорошого! Наприклад, багатоженство!
  Гiтлер засмiявся:
  - Я обов'язково введу багатоженство!
  - Моя дружина не проти! Ми нiмцi повиннi заселити всю земну кулю. А жiнок можна набрати у пiдкорених народiв.
  Розенберг пiдтвердив:
  - На Сходi стiльки гарних, свiтловолосих, струнких жiнок.
  Гiтлер помiтив:
  - Не повноцiнних!
  Розенберг заперечив:
  - Фiзично слов'яночки дуже сильнi. Вони здатнi народжувати багато здорових дiтей. Думаю, що найкрасивiших i найрозумнiших з них можна вiддавати як молодшi дружини есесовцiв, i солдатам вермахту, що вiдзначилися, щоб вони народжували дiтей i працювали по господарству.
  Гiтлер покрутив головою, не зрозумiло, що вiн хотiв сказати, так чи нi. Потiм залунав тьмяний голос:
  - Можна спробувати! Тiльки фотографiї цих жiнок у нових паспортах мають бути оголенi.
  Геббельс хихикнув:
  - Дуже розумно! Ми вiдберемо жiнок, без фiзичних вад! Кожнiй тварюцi по парi!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Найвидатнiшим можна i три, i чотири! Ось, наприклад, крiм залiзного хреста з дiамантами, видати голу грудасту слов'янку з пишними грудьми та широкими стегнами.
  Геббельс запропонував:
  - А що? Буде здорово! Я теж люблю високих слов'яночок.
  Герiнг прогугняв:
  - Це вiд того, що ти сам коротун!
  Геббельс образився:
  - Наполеон i Нельсон теж мали маленький зрiст. Адже як кажуть: з нiг до голови дитинка, з голови до нiг скотина!
  Герiнг пирхнув:
  - Ось тому ти i не пропускаєш жодної спiдницi. Маленький гiгант великого сексу - крутий Геббельс!
  - Не те, що ти - кабан!
  Гiтлер перервав "базар":
  - Майбутня вiйна з Росiєю поглине всi нашi сили та ресурси. Так що для удару я маю намiр зосередити близько ста п'ятдесяти дивiзiй. Крiм того значнi сила-силенни, повиннi видiлити нашi союзники! Але ось у чому проблема, так це в їхнiй балакучостi!
  Гiммлер вiдповiв:
  - СС укоротить мови! Ми тiльки за минулий мiсяць, упiймали майже п'ятсот шпигунiв!
  Гiтлер запитав:
  - Усi зiзналися?
  - Бiльшiсть! Ми в питаннях тортур великi доки.
  - Потрiбно довести показник до тисячi. - Гiтлер вiдкусив пару рожевих пелюсток i прожував. - Заарештовуйте разом iз сiм'ями. Мучайте дiтей на очi у батькiв, катуйте батькiв на очах у дiтей. Забудьте про жалiсть, у нас велика мета - свiтове панування i всi, хто заважає цьому, мають бути знищенi! На славу великої Нiмеччини!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Багато наших слiдчих соромляться застосовувати жорстокi заходи, проти жiнок i дiтей!
  Гiтлер затупав ногами, бризкаючи слиною:
  - Слабакiв у концтабiр! У каторжну в'язницю. Хто служить у СС повиннi знати: добрий - це зрадник, м'який - зрадник. Кожен нiмець має стати сталевою машиною руйнування. В iдеалi: країна має бути однiєю суцiльною казармою та в'язницею.
  Оточення дружно скрикнуло:
  - Хайль Гiтлер!
  Маршал Герiнг заспiвав:
  - Гармати шльопати замiсть олiї - це приказка не казка! Ось повзе танк - не "пердi"! Казка буде попереду!
  Усi розреготалися:
  - Ай та Герiнг, ай та ас! Чоботи з розмаху в око!
  Гiтлер пирхнув:
  - Ану Герман спляши!
  Герiнг виконував танець бегемота. Вiн так захопився, що спробував пiднятися на стiл. Але йому не вдалося i вiн гуркотом полетiв, захоплюючи за собою прес-пап'є, статуетку Наполеона, бюст Гiтлера i купу папок. Погруддя фюрера розкололося вiд удару об голову борову. Почувся дикий вереск i полилася кров. Гiтлер скомандував:
  - Допоможiть йому!
  Влетiло кiлька дiвчат у блакитнiй формi, вони пiдхопили Ґерiнга i стали перев'язувати йому голову.
  Геббельс пирхнув:
  - Голова хворiти не може! Це кiстка!
  Гiммлер пробурмотiв:
  - Ох, не легка ця робота, з болота тягти бегемота!
  Герiнга забрали, а Гiтлер, оглянувши всiх спiдлоба, прогавкав:
  - Забирайтеся кретини, ви менi набридли!
  Оточення бiгом вилетiло з великого кабiнету фюрера. Гiтлер став на четвереньки i прогавкав навздогiн:
  - Гав! Гав! Гав! Кукареку! Я вас шваброю засiк!
  Пройшовся рачки, чухаючи ногою вухо. Залишившись один, Гiтлер залiз на стiл i задумався, почали розмовляти сам iз собою:
  - Мене оточують мерзотники i кретини! Вони всi труси! Низькi пiдлi труси всi до одного i пiдступнi пiдлабузники. О Боже якими кретинами я оточений! Пiдкорити все Європу, пiдняти свою нацiю з колiн, i врештi-решт залишитися на самотi.
  Адже якщо чесно говорити Вiн Гiтлер великий правитель. Усього за вiсiм рокiв правлiння i зруйнована понiвечена кризою країна не просто вiдновлена, а пiднята на небувалу висоту. Промисловiсть зросла бiльш нiж троє, i з урахуванням пiдкорених у п'ять iз половиною разiв проти 1932 роком. Росiяни за одну фiнську вiйну поклали значно бiльше солдатiв, нiж вiн Гiтлер захопивши всю Європу. Такий трiумф - швидкiсть завоювань, яким позаздрили б Наполеон, Чингiсхан, Олександр Македонський. А потiм впала Африка, частина Азiї, Австралiя, i навiть Америка. Його iм'я гримить у всьому свiтi. I є тiльки одна людина, перед якою вiн - Адольф вiдчуває трепет! Сталiн - син росiйського дворянина Пржевальського та простої грузинської селянки! Не єврей, але дуже здатний, за хитрощами та пiдступнiстю, дати фору будь-якому єврею. Сталiн звичайно дурень, щоб дозволити Гiтлеру пiдкорити Британiю та Африку, вiн насiє удар у спину Третьому Рейху. У всякому разi, Вiн - Гiтлер там i вчинив би на його мiсцi! На жаль, Герiнг не народжений вождем i не розумiє елементарних речей. Вiн - фюрер тому й призначив Герiнга своїм наступником, що через недалекий розум борова, той досконало безпечний як змовник. Завжди є небезпека, що оголошений тобою наступник захоче прискорити процес i вб'є тебе. Ось вiн Гiтлер лише на кiлька рокiв старший за Герiнга. На вiдмiну вiд борова, не палить, не п'є, не обжирається, стежачи за вагою. Адже товстi менше живуть. Навряд чи Герiнг зможе, не трапишся форс-мажору пережити фюрера. Так що це наступник, так для фори. Iнший тип Геббельс. У пропагандi просто ас, його досягнення перед партiєю величезнi. Досить культурний, освiчений, смiливий, але слабкий! Чи може фюрер великої нацiї бути майже карликом та калiкою? Правда i сам Гiтлер всього 166 см, навiть трохи нижче середнього i не богатир. Коли вiн навчався в сiльських школах, то був шибайголовою i заводiлою. Але в гiмназiї його били i принижували сильнiшi учнi. А для хлопчика, який спочатку перейнявся усвiдомленням своєї винятковостi, це було дуже болiсно. Вiн не був злим з дитинства, навiть зараз йому часом ставати страшно вiд потiк кровi та своїх злодiянь. Ось зараз вiн перед своїм оточенням вiв як останнiй дурень. Як на нього подiяв укол анфiтамiнiв. А також прагнення приховати показною розв'язнiстю, власну безпораднiсть та ранимiсть. Та вiн розумiв, що поводиться погано, але чортик у головi пищав. Будь тираном, тисни всiх i круши! Будь жорстоким деспотом! Ти фюрер, ти Бог, ти маєш над усiма знущатися. А якщо створити нову релiгiю i свою Трiйцю, головою якої мiг стати вiн фюрер. Як сказати, наука розвивається. i, може, вченi Третього Рейху та iнших пiдкорених країн зможуть хоча б його одного зробити безсмертним. У всякому разi маги обiцяли знайти зiлля, що повертає молодiсть.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Цiлком змучений вiд перетирання ланцюгiв, голодна i втомлена Алiса знову поринула в дрiмоту. Їй дуже хотiлося насамперед пити. Голод вiдступив. Страждали i Пашка з Аркашка, але крiпилися. Поки що Гiтлеру його бандi не до дiтей. Та й перебування в кайданах i в холодному темному пiдвалi, без їжi i питися це теж катування. Зате хоч увi снi можна побачити щось героїчне.
  I знайти в цьому слабку втiху;
  Нiч радянськi танки i пiхота знову кинулися на штурм Зеєлових висот. Нiч розриви мiн i снарядiв виглядають особливо яскраво i страшно. Численнi, їхнi цiлi тисячi пораненi протяжно стогнуть i скрикують. Самi Зеєли здаються в небi, освiтленому спалахами зенiтних снарядiв i безлiчi трасуючих, запалювальних кулеметних струменiв, чимось на кшталт ворiт космiчного пекла в якому зосередженi немислимi за могутнiстю сили вселенського зла.
  Кровi пролито багато, дуже багато i босi дiвчачi ноженьки раз у раз прилипають до багряної рiдини, що згортається. Моторошно i гидко.
  Анжелiка приклала долоню до чола i заявила:
  - Ось вiн буває, який рай навпаки!
  Алiса Селезньова важко нiби повертала поворотний механiзм Ейфелевої вежi, зiтхнула:
  - Рай навпаки буває, а пекло, на жаль, завжди реальне. Так i ходить за нами по п'ятах!
  Замiсть вiдповiдi Анжелiка вистрiлила по ледь помiтнiй розпливчастiй у свiтлi пожежi фiгурцi, що виповзала з розбитої стiни дота. Втiм, радянську пiхоту все одно зустрiв влучний та щiльний вогонь. Танки пiшли на прорив, намагаючись пiднятися вгору на по нахилу.
  Тут далася взнаки не зовсiм вдала конструкцiя танкiв IС-2. Велике навантаження на переднi ковзанки призвело до пробуксовування колiс, при спробi рух на височину. Це змусило машини пересуватися нiби по спiралi, боком, а деякi важкi танки просто затихли. Т-34-85 у свою чергу полiзли нагору. Вiд чого дим змiшувався з пилом, змушуючи надривно кашляти солдатiв. Багато хто з них падав як вiд куль, уламкiв, так i непритомний вiд нестерпної гарi... Втiм, остання справляла переважну дiю i на нiмецьких захисникiв.
  Дiвчата також не стояли на мiсцi, а роблячи короткi перебiжки, пiднiмалися нагору. Їхнi босi нiжки миготiли круглими п'яточками. Також вдихали гар, i моторошнi запахи трупiв, що розкладаються, палених машин i неприємного синтетичного пального.
  Нагорi радянськi Т-34 чекав неприємний сюрприз... Карликовi машини "Шаховий кiнь", що керуються по радiо. Вони тарани радянськi танки, пiдриваючи разом iз собою.
  У машини Т-34-85 поряд з перевагами є i недолiк - слабке бронювання лобової бронi корпусу танка. Та ще й снаряди детонували, просто жах якийсь.
  Алiса та Анжелiка стали перебирати босими засмаглими нiжками куди швидше. Їм треба вийти на позицiю, щоби знешкодити коней-камiкадзе.
  Алiса Селезньова наказала:
  - Бий цих монстрiв антеною...
  Анжелiка розгублено вигукнула:
  - Але ж це не реально. У них швидкiсть пiд сто кiлометрiв на годину, i малi розмiри та й у подiбному диму нiчого не видно.
  Алiса Селезньова у вiдповiдь заспiвала:
  - У непроглядному диму не видно рай, а до пекла звикло тiло! Але вибiр такий джигiт вирiшуй, пiд лiжко чи бiй за справу!
  Анжелiка розлютилася:
  - Опенькiв джигiт! У тебе лише однi чоловiки на думцi.
  Але злiсть додала воїнцi влучностi ... Втiм снайпершi трохи запiзнилися, бiльша частина "Шахових коней" вже встигла зробити "вилку" злапавши радянськi танки з екiпажами, або їх пiдiрвавши, що по сутi те саме.
  Втiм, деякi машини дiвчатам вдалося врятувати. Вони ж росiйськi войовницi! I крутi росiйськi баби!
  Ось, наприклад, нiч, коли все в густому диму, i розтiкається кров, коли немає iншого мiсця iнакше, нiж у пекло, дiвчата гострили i стрiляли. Причому Алiса Селезньова зумiла зняти i трьох радiонавiдникiв цих смертоносних машин-новинок.
  Анжелiка дотепно висловилася:
  - Немає машини, не побудованої людьми, i не засмученої ними також немає!
  Селезньова, що увi снi комсомолкою, вiдважно помiтила:
  - Можна створити технiку сильнiшу за людей, але вiдтворити досконалiшу людину, не пiд силу i Господу Богу!
  Алiса, борючись, блищала дотепнiстю, а також дуже сильним голоском, що перекриває канонаду, вiд артрозривiв i просто жахливих струсiв атмосфери i грунту. Втiм, це дiвчина, що могла злякатися, але не могла злякатися? У чому тут рiзниця? А в тому! Боягуз не грає в хокей! I бореться на передовий. Адже снайпер зазвичай стрiляє на вiдстанi iз безпечного для себе укриття.
  Дiвчата вирiшили змiнити дислокацiю i допомогти своїй пiхотi, що вже пiдбирається до вершини. Тут пiд час перебiгу Алiсу поранило осколком в iкру. Та ще й шматок розпеченого металу застряг у сильному дiвочому м'язi. Алiса Селезньова впала i була змушена, вiдклавши убiк гвинтiвку, витягати iз себе це iржаве, криве залiзо. Що, звичайно ж, було не самою приємною справою.
  А Анжелiка ледь не втратила очi... Таким ось мiг виявитися смертельним для неї на перший погляд невинний рикошет кулi, вiд великокалiберного кулемета. Причому тут уже нiчого не поправиш...
  Анжелiцi провила:
  - Ох, ви мої очi, це зовсiм не з казки!
  Великi втрати серед танкiв, i мiнометний обстрiл з боку супротивника, що посилився, знову змусив залягти пiхотинцiв.
  Алiса Селезньов нарештi видавила з м'язової iкри уламок i випустила стогiн:
  - Ось виродок iз чавуну недоробленого! Ледве калiкою ти мене не зробив! I що тепер...
  Дiвчина кинулася в бiк i спiткнулася на купу кiлькох трупiв. О Боже, скiльки тут полегло солдатикiв. Видно, що стрiляли з автоматiв МН-44. Дуже забiйнi падали цi автомати з промiжним патроном i високою для даного виду озброєнь прицiльною дальнiстю поразки. Мабуть, найкращий автомат Другої свiтової вiйни, який на щастя з'явився досить пiзно, коли поразка Вермахту вже стала очевидною.
  А трупи, розбите й понiвечене тiло, вiд якого ковзають її дивнi ножi... Важко зробити крок, що не наступити на вбитого...
  I вже каркають настирливi ворони, якi не бояться нi пострiлiв, не осколкiв, готовi поласувати мертвечиною.
  Та й не просто готовi, а вужа сiдають i без жодного сорому жеруть ще не охолонi рештки людей.
  Алiса Селезньова не витримує подiбного святотатства i, хоча витрачати кулi на подiбну гидоту, без умовної надмiрностi, особливо коли йде бiй, але... Емоцiї переповнюють дiвчину i вона стрiляє, збиваючи однiєю кулею вiдразу ж кiлька ворон.
  При цьому Алiса кричить:
  - Сволоти! Стерв'ятники, падальники, що ви робите!
  Анжелiка приєднується до неї. Ось давай молотити ворон... А тут i без того неабияк витрачений запас патронної добiг кiнця... Алiса Селезньова вилаялася:
  - Нi! Ну, ось я справжня дурниця! Так пiр'їни стерв'ятникам чистила.
  Рудоволоса войовниця почухала собi голою пiдошвою за вухом i вiдповiла:
  - Так чистити ми вмiємо, але не ряди фашистiв...
  Алiса не на жарт образилася:
  - Ага! Я вже фрiцiв, чи не цiлий полк перещiпка або пiдiрвала... Дай краще здобудемо як трофеї МН-44. Це добра рiч, i в ближньому бою крутiший за автоматичну гвинтiвку!
  Анжелiка оглядаючи найближчу поверхню, у риму сказала:
  Добро має бути з автоматом;
  Разити як люта сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом
  Пекло знищ - злих убивай!
  Алiса Селезньова кивнула своєю золотистою головкою:
  - Ось так воно i правильно... Убий i плач!
  Дiвчата заповзли у вирву розбитого бункера. Там було душно i стогнали пораненi нiмцi... Яка це жах, у темрявi ритися i натикати руками i ногами зламанi, хлюпаючi кiсточки, уривки шкiри, кашу з кровi, випущених кишок, i розбитої мармурової плитки, бетонної крихти...
  Алiса, звичайно ж, добре знала нiмецьку, як i досвiдчена Анжелiка. Один iз солдатiв марив, а другий досить складно i виразно бурмотiв:
  - ангели вiчного зоряного пекла; здається все у всесвiтi зруйнують - у небо злетiти швидким кречетом треба - щоб уберегти вiд смертi душi!
  Алiса Селезньова гарною нiмецькою мовою запитала:
  - Говори солдатiв, де тут у вас осередок iз автоматами, що зберiгаються?
  Воїн ворухнувся i здивовано спитав:
  - Ти нiчна фея? Блакитна...
  Алiса з тоном лялькового дiвча, жартiвливо вiдповiла:
  - Немає у мене на вiдмiну вiд Мальвiни, волосся не блакитне, а як сказати... Снiжок на сонячному свiтлi...
  Нiмець недовiрливо мовив:
  - Тодi б я їх бачив би навiть у темрявi...
  - Що б росiйськi мене пiдстрелили чи зґвалтували. Нi, справжня арiйка повинна вмiти постояти за себе! - люто огризнулася Алiса.
  Нiмець пiднявся майже на повний зрiст i тут стукнувся головою об гору бетонного перекриття. Плаксиво заревiв:
  - Ну що так боляче... Погладь мене...
  Судячи з голосу i запаху (Алiса Селезньова увi снi, як справжнiй диверсант навчалася розрiзняти запахи, майже на рiвнi собаки-шукача), це був зовсiм молоденький юнак. Такого як не пошкодувати... Алiса всiх жалiла, якщо навiть пiд час бою i забувала, що її жертви теж люди, то на дозвiллi пускала горючi сльози i бiгла до найближчого храму, щоб поставити там свiчку.
  Дiвча поклала йому руку на голову, а потiм притягла до себе, поцiлувавши в губи:
  - Миленький ти мiй.... Повiр скоро ця вiйна скiнчитися, i ми так добре заживемо.
  Хлопець цiлком резонно заперечив:
  - Як вона може скоро скiнчитися, якщо ворог бiля ворiт Берлiна. Ця бiйня триватиме ще як мiнiмум рокiв п'ять, поки ми вiзьмемо Москву та Лондон!
  Алiса Селезньова тут уже сама злякалася:
  - I ти вiриш, що це реально в такiй безпрецедентно важкiй ситуацiї перемогти?
  Хлопець не здавався, i знаходив аргументи буквально на ходу:
  - Але ж росiяни вiрили у свою перемогу, коли ми були всього за двадцять кiлометрiв вiд Москви i треба вiддати належне зумiли повернути хiд вiйни назад. То чому ми, героїчно борючись на пiдступах Берлiна, не можемо вiрити в нашу безумовну кiнцеву перемогу?
  Алiса, поцiлувавши хлопця в подряпаний лобик, вiдповiла:
  - А тому.... Коли ми стояли бiля ворiт Москви за спиною у росiйських ще було багато тисяч кiлометрiв територiї - Нижнiй Новгород, Казань, Свердловськ. А далi i Сибiр до самого Тихого океану.
  Хлопець перебив:
  - Ну, i що з цього!
  - А то! У росiян ще було куди вiдступати, а нашiй ситуацiї союзнi вiйська вже пiдходять до Ельби. - Алiса насилу змусила свiй голос зобразити жаль i тональнiсть муки вiд подiбних подiй. - Це жахливо, але за Берлiном ми не маємо землi. Нема куди вiдступати!
  Дiвчина знову поцiлувала хлопця i вiдчула, як руки юнака починають дуже несмiливо погладжувати її погруддя. Але тут раптом ударив рiжучий у темрявi розбитого дота промiнь лiхтаря i злий голос Анжелiки перервав iдилiю:
  - Ось ти чим займаєшся... Взагалi-то чоловiки-завойовники, якi змушують себе полюбити пiдкореним жiнкам, це якось для вiйни типово. Але щоб жiнка гвалтувала чоловiка...
  Алiса Селезньова рикнула на напарницю:
  - Ти просто вульгарне "хамло"! Я хотiла лише потiшити хлопця, який по-справжньому нещасний. Уяви себе на його мiсцi, щоби ти вiдчувала?
  Анжелiка гаркнула:
  - Не маю жодного бажання. Крiм того, коли маму живцем спалили, тiльки за те, що вона прихистила пораненого бiйця, я була не менш нещасною, нiж цi нелюди зараз. Ти розумiєш цю вiдплату! А в тебе скажемо мислення середньовiчної черницi.
  Алiса вiдчула сором i вiдштовхнула зовсiм шаленого, нiмецького хлопця. Пiсля чого вже набагато спокiйнiше запитала:
  - А ти здобула автомати?
  - Ти що слiпа не бачиш, ось чотири штуки i мiшок з магазинами до них! - рикнула Анжелiка. - Тож час на абордаж!
  Алiса запитала юнака:
  - Битимешся з нами проти нiмцiв?
  Хлопець заперечливо хитнув головою:
  - Нi! Можете вбити мене.
  - Iз задоволенням! - Анжелiка без попередження вистрiлила хлопцю з пiстолета у серце. Куля вудила точно i з грудей виплеснувся фонтанчик червоної кровi.
  Алiса Селезньова загарчала як тигр i кинулася на свою напарницю. Почалася серйозна жiноча бiйка. Анжелiка хоч i мала великi здiбностi в "рукопашцi", але бiлогрива суперниця виявилася куди бiльш несамовитою. Кулаки Алiси били точно по обличчю рудоволосої войовницi. Та вiдповiдала колiнами, а з носика полилася кров. Обидвi дiвицi навiть пускали в хiд зуби, i бодалися.
  Спочатку iнiцiатива у щiльнiй бiйцi належала розлютованiй Алiсi. Але потiм уже Анжелiка пiдсiла на коня... Обидвi дiвчата побили одна однiй капiтально. Нарештi втома i бiль змусили трохи прийти до тями i вони сiли тет-на-тет подивившись в очi ... Алiса Селезньова покаялася першою:
  - Яка зовсiм дика стала на цiй вiйнi... Та, звичайно, шкода хлопця, але це зовсiм не привiд вбивати свою напарницю.
  Анжелiка тут погодилася:
  - Звичайно ж, не привiд... Я сама виявилася дурненькою, i свинею колись застрелила беззбройну людину. Але в будь-якому разi, поки ми ще не настiльки сильнi, щоб воскресити вбитого!
  Алiса струсила косою, в яку сплела перед боєм волосся, що вони її не видали своїм блиском у пiтьмi. Дiвчина жорстко заявила:
  - Ну що ж? Пiшли битися з ворогами!
  Тепер дiвчата були при повному антуражi... Ззаду снайперська гвинтiвка, а кожнiй руцi по автомату. I вони йдуть, вiрнiше бiжать у бiй.
  Нiчна битва за першу гряду затяглася, мало того гiтлерiвцi несподiвано зробили контратаку. У наступ рушили потужнi танки та САУ. "Фердинанд" модернiзований, тобто потужнiшим двигуном у 800 кiнських сил, "Ягдтигр" i "Королiвський тигр", важких машин було лише шiсть по двi штуки кожна, зате перли "Пантери".
  Оскiльки радянськi танки вiдстали, то на пiхоту обрушилися осколковi снаряди та кулеметнi черги.
  "Пантери" та "Тигри" дуже небезпечнi машини, вони зi своїми напiвавтоматичними гарматами дуже швидко стрiляють, i мають комбiнований набiр боєприпасiв. Але в Анжелiки з'явилося серйозне озброєння: трофейний фаустпатрон. Вона його теж примудрилася сховати у патроннику.
  Дiвчисько почала вибирати собi мету ... Алiса охоче їй пiдказала:
  - Давай "Королiвський тигр", вiн найдорожчий i за нього тобi дадуть орден.
  Анжелiка вiдмахнулася:
  - Е нi! Найбiльша машина це "Ягдтигр", причому бачиш вiн тут модернiзований з мотором в 1060 кiнських сил. З цим двигуном при вазi 75 тонн сталевий монстр зумiв пiднятися в гору. Отже, орден дадуть за нього!
  Алiса Селезньова важко зiтхнула:
  - А де ти його проб'єш? Адже у нього всюди броня, хiба що гусеницю прострелиш?
  Анжелiка хитро кивнула:
  - А я цiй машинi одну хитрiсть знаю.
  Алiса була налаштована недовiрливо:
  - Та НУ? Яку хитрiсть, ця машина бронi не має менше 100 - мiлiметрiв.
  Замiсть вiдповiдi Анжелiка поповзла до танкiв супротивника, що повiльно насуваються. Дiвчина рухалася наче змiйка.
  Декiлька радянських Т-34 вiдкрили вогонь по супротивнику. Але стрiляти в лоб "Ягдтигру" - це марна справа. Адже 250 - мiлiметрiв - не жарт! А ось вiн сам у вiдповiдь може так всадити.
  Вже вистрiлив, по радянськiй машинi, але на ходу промазав, хоч снаряд вагою в тридцять кiлограм, та ще й бронебiйний це вже...
  Анжелiка також стрiляє, вона вирiшила, що вiдстанi цiлком достатньо. Лунає оглушливий вибух i машину-велетня просто розносить на частини. Дiвча присвистує:
  - Ось яка краса! Цей орден як iз куща!
  Потiм войовниця поповзла назад... А небi знову дзижчали штурмовики.
  Втiм, i з боку нiмцiв була вiдповiдь. Ось знаменитi Хе-162 "Саламандри". Вони дуже крутi, i просто дуже небезпечнi. Так 30-мiлiметровi авiагармати обстрiлюють iз забiйною силою небезпечною i для Iлов.
  Тепер це повiтряний бiй i Алiса намагається збити "Саламандру" пострiлами з землi. А оскiльки це лiтак майже повнiстю виготовлений з дерева, то подiбне цiлком реальне.
  Легка машина має лише бронювання спереду. А МН-44 кожна п'ята куля з фосфорною головкою, щоб полiпшити прицiлювання, особливо в темрявi. А така особлива голiвка i пiдпалити бензин дуже може.
  Анжелiка це розумiє i вiдкриває вогонь по реактивним "Саламандрам". Хоча, звичайно ж, потрапити в таку швидкiсну машину iз землi, може лише видатний ас.
  Алiса Селезньова пiдбадьорила напарницю:
  - Ти впали не цiлячись, тодi точно потрапиш. А думатимеш, вицiджуватимеш, то точно промажеш.
  Анжелiка вiдкрила вогонь по "Саламандрам", вона при стрiльбi перекочувалася, упиралася босими, дiвочими п'ята i бурмотiла:
  - Я вперше промазав, вдруге трохи зачепив... А втретє так вмазав, що вертухай заспiвав!
  Алiса Селезньова збила "Саламандру", легенький нiмецький винищувач полетiв униз, залишаючи у себе подiбний шлейфу нареченої хвiст. Щоправда, це був брудний шлейф, i дiвчина пiдспiла напарницi:
  - Музика грає, барабани б'ють вертуха-суку на цвинтарi везуть...
  I ще один Не-162 був збитий Алiсою, та й у Анжелiки стало дещо виходити... Втрати ж радянських Iлiв були великi. Противник був надто вже швидкий i маневрений, за ним не встигали аси СРСР.
  Втiм, з появою Якiв стало краще, але на той час, значна частина Iлiв була збита i радянська пiхота, несучи найтяжчi втрати зупинилася... Багато горiло, i трiскотiло вiд спеки пiдбитих танкiв, валялися уламки та розкуркованих фашистських монстрiв.
  Алiса зрiзала чергову вже шосту за рахунком "Саламандру" i вiдзначила:
  - А вони теж живучi худоби, не так просто збити, не дивлячись на те, що дерев'янi мов Буратiно!
  - Дерево, спресована частина рикошету! - пiдказала Анжелiка. - У цьому i є частина наших проблем.
  Алiса Селезньова зi зiтханням проспiвала:
  - Щастя лише перепочинок, яскравий спалах у темрявi проблем!
  Анжелiка тут попросила свою подругу:
  - Склади, чогось на ходу i заспiвай. А то щось настрiй дуже мiнорне, та й наших хлопцiв загинуло безлiч!
  Алiса Селезньова, яка сама вiдчувала жахливу втому, як-не-як бореться бiльше доби (а навiть у снi ти вiдчуваєш нестачу сил i сну, i голод!), вже навiть почало свiтати заспiвала:
  Менi злиднi, на жаль, до слiз знайомi;
  Як покосився сiльський будинок!
  На даху навiть прогнила солома,
  Кучугура сувора пiд вiкном!
  
  Той час був жахливих лих,
  Великих напруг росiйських сил!
  Моє лихе в стражданнi дитинство,
  Коли вiд холоду холоне синь!
  
  Бiгом боса по морозу;
  Вiн пропалює до кiсток!
  Та де знайти менi щастя троянду,
  Як скинути бiдностi каскад ланцюгiв?
  
  Не знаю щастя та спокою;
  Тяжка праця менi так знайома!
  Дерюгою я вiкно прикрию,
  I ганок з сокирою!
  
  Ось тiльки зиму пережити нам,
  Щоб рiдних не застудити!
  Весною цвiсти в рубiнах вишням,
  I збирати чорницi нитку!
  
  А ось зараз дiвчата нiжки,
  Вiд холоду пекельного так горять!
  Як важко бути вiчно босою,
  По снiгу ставити колоди в ряд!
  Але ось весна прийшла красуня,
  Снiгу бiлий оксамит потекли!
  I чується менi голос дзвiнкий,
  Адже це так спiвають струмки!
  
  Ось сад колiр сапфiр у накрапах;
  I лiто ллє потiк до батога!
  Ах липи пах у медових лапах -
  Насолода пташиного щебеню!
  
  Паркан ми ставимо дерев'яний,
  Прийшов на допомогу хлопчина!
  I почуття стали як дивно,
  А як сiк душi потiк!
  
  Ось дощ сипле, злива зична;
  Приховує дiвчата перлинну сльозу!
  Я будиночок вибудую цегляний
  Тебе голуба з безоднi вiдвезу!
  
  Був юнгою, знай, я бачив країни;
  Пустир пiсок, туркмен дари!
  Палаци, мечетi Самарканда,
  Бувають люди такi добрi!
  
  Я та Європи країни знаю -
  Пройшов чималий у морi шлях!
  Але до серця ближче гаю краю,
  До нього охота менi пташина повернути!
  
  Мене цiлує вiн, пестить;
  Вже крутиться голова!
  Вiн обiцяє мiсце в раї,
  А сам гарний, як Сатана!
  
  Зiграли весiлля скромнiше;
  Тепер я живу в мiстi!
  Слова кохання не ахiнея -
  Надбавка знай пiшла до добра!
  
  Але ось коли накотить дрiмота,
  Де мрiї в небi блакитному...
  Менi снитися, м'яка солома,
  Мiй старий сiльський будинок!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Нарештi в камерi, де сидiли дiти, спалахнуло свiтло. Вiн заслiпив юних ув'язнених. Дверi великої товщини вiдчинилися, i в кiмнату увiйшов у супроводi дюжини бойовикiв чоловiк у масцi та бiлому халатi.
  Це нагадало Алiсi її колишнi пригоди, тому теж був схожий суб'єкт у бiлому халатi. Тiльки в того маска на обличчi була чорна, а в того червона.
  Немов на завершення подiбностi лiкар у бiлому халатi прошипiв:
  - Ну що дiти ласкаво просимо на процедури!
  Пашка стиснув кулаки i гаркнув:
  - Живим я не дамся!
  Лiкар вiдповiдно кивнув:
  - Хлопчикам врiжте трохи кийками, а дiвчинку я забираю з собою!
  Алiса згiдно кивнула:
  - Я готова пiти на процедури!
  Есесiвцi вдарили Пашку палицями, хлопчик завив, i її потрапило по голих п'ятах гумовим цiпком. Аркаша мовчав, i його врiзали лише кiлька разiв мимохiть.
  З Алiси зняли нашийник i кайдани, i завели руки назад, заклавши невеликi, але мiцнi наручники, спецiально зробленi для дiтей ув'язнених. Крiм того їй надiли вже iнший не такий масивний нашийник нашою i повели на ланцюжку.
  Босi ноги дiвчинцi сковувати не стали, видно, розсудивши, що вона нiкуди не дiнеться i все одно на прив'язi. I повели коридорами.
  Алiса вiдчувала себе на приниженiй пiдводцi. I водночас у нiй було почуття гордостi - боятися фашисти. Алiса йшла собi, то пiднiмаючись, то спускаючись сходами. Бетонне покриття лоскотало голi дитячi пiдошви. Дуже хотiлося пити, а почуття голоду вже приглушилося.
  Нарештi Алiсу змусили пiднятися вище, i вiн увiйшла до урядового крила бункера. М'якi, пишнi килими приємно лоскотали змерзлi нiжки дiвчинки. Майже блаженне вiдчуття щодо них ступати.
  Нарештi її ввели до кабiнету. Величезний i з високою стелею. Лiкар залишився з нею, тримаючи за повiдець, але охорона пiшла. У кабiнет за столом сидiв чоловiк у окулярах. Вiн зовсiм не здавався страшним. Навпаки нагадував вчителя, iнтелiгентне сухе обличчя, гладкобрите пiдборiддя, вузькi плечi, невисокий зрiст. Одягнений у просту гiмнастерку, а з нагород лише залiзний хрест.
  Тим не менш, це було страшне чудовисько, головний кат Третього Рейху, глава СС, i Рейхсмаршал Гiммлер. Той, кого боялися свiту не менше, нiж самого Гiтлера.
  Алiса вiдчула себе незатишно i здригнулася.
  Гiммлер з посмiшкою промовив:
  - Знiмiть кайданки з нашої гостi!
  Лiкар iз сумнiвом помiтив:
  - Вона дуже небезпечна ваше превосходительство!
  Головний кат Третього Рейху кивнув:
  - Можливо, але ще зовсiм дитина! Знiми з не наручники та повiдець!
  Лiкар неохоче корився. Гiммлер вiдлив зi глека в склянку i простяг Алiсi.
  Його голос був пiдкреслено ласкавим:
  - Пий мила!
  Дiвчинка пискнула:
  - Що це?
  Гiммлер розсмiявся:
  - Молоко! Причому не коров'яче, а козяче. Воно дуже корисне для дiтей!
  Алiса кивнула:
  - Щиро Дякую!
  I вп'ялася в склянку губами. I їсти, i пити їй хотiлося все сильнiше. А молоко здалося дiвчинцi казково смачним. Вона осушила його до краплi, i благаючи подивилася на Гiммлера.
  Той прикинувся здивованим:
  - Ти голодна дiвчинка?
  Алiса кивнула:
  - Нам кiлька днiв не давали i їсти та пити!
  Гiммлер розсмiявся:
  - А ось як? Ось нелюди!
  Алiса вiдзначила:
  - Не те слово!
  Гiммлер лагiдним тоном вiдзначив:
  - Але й ти зрозумiй Алiса, ви покалiчили пару сотень i двi дюжини вбили добiрних есесiвських солдатiв. За таке вам належить смертна кара! Адже в Третьому Рейху дiтей часом вiшають навiть дрiбну крадiжку або порушення комендантської години.
  Алiса свиснула i зiщулилася. Головний кат Третього Рейху продовжив:
  - А за законом ми маємо право застосувати фiзичну дiю навiть до дiтей. Так що Алiса якщо ти не розповiси нам всiєї правди за тебе i твоїх друзiв вiзьмуться кати. А вони дуже жорстокi. Хочеш випробувати на собi коли венам та жилам, проходять розряди струму?
  Алiса зблiдлий, чесно вiдповiла:
  - Не хочу!
  Гiммлер блиснувши очима, прошипiв:
  - Говори, хто послав вашу групу?
  Алiса чесно вiдповiла:
  - Нiхто!
  Гiммлер люто рикнув:
  - Брешеш! Дiтям таку зброю могли дати лише дорослi!
  Алiса важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Ми самi взяли всю цю зброю i перемiстилися через машину часу!
  Гiммлер вилупився:
  - Що?
  Алiса з усмiшкою пiдтвердила:
  - Ось саме машину часу! Ми з майбутнього!
  Настала тяжка пауза. Гiммлер, схоже, це перетравлював. А потiм помiтив iз лисячою усмiшкою:
  - Ти з майбутнього ... Можливо, у вас чудовi технологiї!
  Алiса зiтхнула i чесно попросила:
  - Можна ще молока?
  Гiммлер налив у склянку i знову простяг Алiсi. Дiвчинка жадiбно пила, i потроху заспокоювалася.
  Головний кат Третього Рейху запитав:
  - Ти хочеш жити?
  Алiса з пiдкупною щирiстю вiдповiла:
  - Всi хочуть! А дiти особливо, у нас все попереду, та й люди можуть жити дуже довго у двадцять другому столiттi.
  Гiммлер жорстко помiтив:
  - Вашi злочини великi. Тiльки сам Адольф Гiтлер може помилувати вас i скасувати смертний вирок. Ви вбили та покалiчили найкращих солдатiв Третього Рейху. А таке дуже нелегко пробачити плюс ще й пошкоджена технiка!
  Алiса зiтхнувши вiдповiла:
  - Вiйна є вiйна!
  Гiммлер помiтив:
  - I за законами воєнного часу на вас чекає смерть. Плюс ще вас будуть жорстоко перед цим катувати, вибиваючи вiдомостi. Зрозумiло, це вам?
  Алiса вiдзначила, насилу зберiгаючи присутнiсть духу:
  - Якщо в Землю лягти, то це лише раз! Якщо судилося таке...
  Гiммлер жорстко вiдповiв:
  - Може, тебе вiдразу пiдвести на дибу, щоб ти зрозумiла?
  Алiса зблiдла... Перспектива зазнати тортур не радувала. Вона не дуже звична до болю. А кати Третього Рейху вмiють катувати страшно. А ще й смерть. Що у разi її загибелi буде?
  Що чекає? Небуття? Чи рай як дитину-мученика? Але до посмертного раю люди кiнця двадцять другого столiття не вiрять. Хоча в те, що є якась душа, вже начебто й доведено. Що ми, вiддавши кiнцi, не вмираємо назовнi. I що можна буде у майбутньому повертати душу до тiла.
  Але це в тому випадку, якщо Алiса помре свого часу та мiсця. А коли вона згине в тортурах гестапо, i її дух заплутається в коридорi часу? Це буде жах!
  Дiвчинка пробурмотiла, справдi, вiдчуваючи страх:
  - Не треба мене i хлопцiв катувати. Ми всi так скажемо!
  Гiммлер добрим тоном промовив:
  - Це цiкаво... З якого часу ти?
  Алiса чесно вiдповiла не приховуючи:
  - Кiнець двадцять другого столiття. Хоча дехто веде звiт нової ери з часiв Великої Жовтневої революцiї.
  Головний кат насупився:
  - А ти не брешеш? Що комунiсти у майбутньому перемогли?
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Так, ми змогли перемогти. У всьому свiтi iдеї Ленiна та Маркса перемогли!
  Гiммлер вiдчув у собi бажання вдарити з усiх сил зухвалу дiвчинку по обличчю, але стримався звичним зусиллям волi. I здавленим голосом промовив:
  - Цього не може бути! Ви не можете нас перемогти, у нас разом iз Японiєю ресурси всього свiту!
  Алiса вирiшила не брехати, тим бiльше випробувати на собi тортури не дуже хотiлося:
  - Я з iншого свiту! У нас ви напали на СРСР сорок першого року, ще не завершивши розгром Британiї. Взяти Москву в сорок першому вам не вдалося, потiм у вiйну вступили США i вас прикiнчили в сорок п'ятому!
  Гiммлер ревнув, стукаючи склянкою по столу:
  - Брешеш!
  Алiса з усмiшкою вiдповiла:
  - Я ж стою перед вами i цей доказ що говорю правду!
  Гiммлер жорстко помiтив:
  - Ви виграли? I США i Британiя воювали на вашому боцi - яке марення!
  Дiвчата кивнула з усмiшкою:
  - Видно вони вважали, що це найкраще... Чим лягти пiд вас!
  Гiммлер пiднявся з крiсла, зробив кiлька крокiв i заявив:
  - Ну, що... - У руках головного ката Третього Рейху, промайнув пульт. Вiн натиснув кнопку.
  Кiлька сильних охоронцiв упали до кабiнету.
  Гiмлер заявив:
  - Вона твоя лiкарка Менге! Примус її говорити правду, але тiльки не покалiч, вони нам ще можуть стати в нагодi!
  Чоловiк у бiлому халатi та червонiй масцi кивнув:
  - Будемо катувати акуратно, але боляче!
  Алiса, тремтячи вiд страху, зрадливо захникала:
  - Не треба мене катувати, я вам все розповiм про свiтле майбутнє!
  Лiкар рикнув:
  - Треба дiвчинка! Iнтереси Третього рейху вимагають!
  Алiсу пiдхопили та понесли. Дiвчинка не чинила опiр. Кабiнет для тортур був зовсiм поруч iз гiммлерiвським. Мабуть, головний кат iнодi сам стежив за тортурами.
  Алiсу посадили у крiсло i вставили ноги у затискачi. Доктор Менге помiтив:
  - Жарiвня безпечний, але дуже болiсний метод тортур.
  Двi дiвчини в червоних масках i гумових рукавичках дiстали заздалегiдь пiдготовлену олiю i стали густо змащувати пiдошви Алiсi. Ще двi пiдводили газ. Тут катами працювали жiнки. Їх спецiально використовували коли треба було катувати дiтей, щоб жертва не померла. Жiнки, як правило, бiльш акуратнi та нiжнi, але завдають великого болю.
  Алiса вiдчула, як її босi нiжки затиснули в кайдани. Це було боляче кiсточкам. I дiвчинка вiдчувала у собi зростаючий страх. Потiм пiдвели трубки iз газом. Тут по синiх дротах, подавався кисень, по червоних газах. Жарiвня була на висотi та регулювалася висота полум'я та температура.
  Зрозумiло, що катування очiкувалося довгим i жорстоким. Жiнка-кат у масцi помiтила:
  - Це ще дитина! Шкiру на ступнях повнiстю спалити не будемо?
  Лiкар Менге кивнув:
  - Нi! Так пiдпалися, щоб потiм шкiра ступней заросла i, катування можна було б повторити! Ця дiвчинка багато знає, i нам потрiбна вiд неї iнформацiя.
  Жiнка кивнула з посмiшкою пiд червоною маскою:
  - Вона ще зможе танцювати! А поки що давайте її маленьким вогником!
  Дiвчата повернули кранiки. Холоднi нiжки Алiси вiдчули приємне тепло. Дiвча спочатку подумала, що це зовсiм не боляче. Алiса згадала Есмеральду, як її ламали iспанським чоботом. Але це не найкращий приклад мужностi. Та швидко зламалася. А ось як трималася пiд тортурами Зiна Портнова.
  Голi, змащенi олiєю пiдошви почало припiкати. Це вже не так приємно. Алiса скривилася. Невелике полум'я повiльно смажило дiвчинцi п'яти. Це катування безпечне, але витончене i ефективне, тому що бiль тривалий i наростає повiльно, але вiрно.
  Алiса сiпнулася ногами, але титановi колодки тримали мiцно.
  Доктор Менге запитав Алiсу:
  - Говори, хто вам послав!
  Дiвчинка знову вiдповiла:
  - Ми самi! Дорослi навiть не знають про це!
  Доктор Менге смiливо посмiхнувся:
  - Ось як? А ти думаєш, ми цьому дитячому лепету повiримо?
  Алiса досить логiчно зауважила:
  - Але ж це безглуздо на таке вiдповiдальне завдання посилати дiтей!
  Лiкар Менге кивнув:
  - Так безглуздо, але тому ми хочемо дiзнатися, навiщо це зробили!
  Полум'я трохи пiдросло, i стало гаряче. Алiсi стало дуже боляче, i вона застогнала. Потiм стиснула зуби, але з дитячих очей текли сльози. Це жахливо. Катування. А пiдошви так припiкає. Дiвчинка, згадуючи твори на героїчнi теми, намагалася уявити щось iнше. Наприклад, подумати про приємне. Ось зокрема, як добре в її свiтi. Навiть сiльського господарства, як такого, немає. Їжу роблять iз бiоплазми, i її можна замовити за Гiпернетом, що куди практичнiше. Ранiше, до речi, дуже поширеними були роботи-кухарi. Але зараз надходять простiше.
  Бiоплазмова їжа дуже смачна, але вiд неї не пучить живiт, i не треба прибирати i мити тарiлки. То це все здорово! Алiса безумовно цiнувала прогрес.
  Хоча, мабуть, якась бабуся з ХХ столiття оцiнила б його ще бiльше.
  Алiса смикалася, п'яти припiкало. Згадалася Герда. Як ця дiвчинка, голодна i завмерла тупала дорогою з гострого камiння. I їй було дуже боляче, босi нiжки збило у кров. А Герда все йшла та йшла. I терпiла страждання. I видно, голi пiдошви їй припiкало.
  Тут Алiса почула голос лiкаря Менге:
  - Говори, що тебе послав?
  Дiвчинка вирiшила мовчати. Справдi, найкраще не вiдповiдати. Тим бiльше вона вiдчувала, що якщо вiдкриє рота, то заволає на всю горлянку, вiд нестерпного болю в обпалених ступнях. Нi, вона помовчить. А щоб було легше згадати Герду, одну з iсторiй, де ця дiвчинка виявила ще бiльшу мужнiсть i героїзм.
  Бiдолашна дiвчинка покинула квiтучий сад з вiчним лiтом i йде осiнньою холодною дорогою.
  Вiдразу ж з тепла її зустрiв вiтер.
  Її босi нiжки ступають по кам'янистiй грядi. Втiм, голi пiдошви встигли огрубiти вже в саду i їм не так боляче. Але шлях далекий, нiжки збиваються, за кiлька десяткiв верст починають палати пiдошви i нити iкри. Дiвчинка просить милостиню, щоб їй дали хоч трохи поїсти та проситися на нiчлiг. Хтось подає дитинi, а хтось нi. Та ось пощастило: пустили на нiчлiг. Дiвчинка заснула на сiнi. I спить дуже мiцно, пiсля довгого шляху. Але вранцi доводиться знову, взявши в добросердих господарiв край хлiба, вирушити в дорогу. А нiжки ще ниють пiсля довгого переходу, i босонiж йти холодно.
  I гола пiдошва пiсля сну, ще не розходившись, болiсно сприймає уколи камiння, що засiяли дорогу.
  Але швидка проходка зiгрiває дiвчисько. Босi нiжки червонiють, i трохи пече подряпану об камiння пiдошву. Дiвчинка терпить i долає втому, щоб вiдволiктися вiд ниття в ногах уважно оглядає навколишнє оточення. Вiн рухається дорогами Нiмеччини, у напрямку Францiї. Багато можна побачити цiкавого у цих густонаселених землях. Iнодi починає мряжити дрiбний осiннiй дощ. Герда дуже боїться застудитися.
  Їй навiть малини на нiч не дадуть, а антибiотики з'являться лише у майбутньому.
  На нiй лише легка лiтня сукня.
  I вiд довгого переходу буквально дзвенить кожна жилка, її змучених, босих нiжок.
  Але ось пiд час наступного ночiвлi жалiслива господиня її пожалiла i дала на дорогу теплу хутряну хустку. I Герда знову йде наступного дня. Нiжки спочатку кочнуть, але потiм вiдiгрiваються. Тiльки дзвенiть кожною жилкою. Болiсно так ходити, але дiвчинка справляється, має мету, i вона її обов'язково досягне.
  Аби не захворiти по-справжньому.
  А нiжки з кожним днем грубiють, обростають мозолями. Важко йти так. Кiлька разiв дiвчинка ночувала в стогу сiна, мерзла вночi, потiм вставала з ламанням кiсток. Але Герда вперто йшла далi, тiло розiгрiвалося i легшало. Дiвчинка жила милостиною. Це допомагало, нехай i не регулярно, але приймати їжу, пiдтримувати сили.
  Iнодi їй доводилося рубати дрова i тягати воду з колодязя за скоринку хлiба.
  М'язи втомилися нулi щодня, але бiль притупився. Дитяче тiло швидко адаптувалося пiд навантаження, i тепер дiвчинка проходила за добу в середньому близько шiстдесяти верст i не падала вiд утоми. Її босi, збитi нiжки вкрилися твердою кiркою, i майже не вiдчували шпильки камiння та холоду. Дiвчинка йшла, долаючи страждання. Зими у Європi м'якi. Випадав часом мокрий снiг. Герда залишала на ньому босi слiди, не перериваючи кроку.
  Навiть якось гарно виглядали на бiлому тлi такi витонченi, маленькi вiдбитки.
  Вона рухалася нiби заведена i доки не потрапила за допомогою ворона до палацу. Там вона попросила у принцеси та принца пару черевикiв та вiз, щоб i далi продовжувати розшукувати Кая. Але принцеса зi смiхом помiтила:
  - Ти вже звикла ходити боса! Навiщо тобi черевики? Вони тiльки обтяжать твої нiжки! Краще йди як ранiше i швидше обiйдеш пiвсвiту!
  Перший мiнiстр зауважив:
  - Гартуйся, якщо хочеш бути здоровою!
  I довелося Гердi, знову тупотiти босонiж, так вона не зустрiла жодного спiвчуття. Але справдi босi ноги дiвчинки огрубiли, i шкiра на пiдошвах стала мiцнiшою, нiж у чобiт. I вона йшла демонструючи незламну мужнiсть. Ось вона пройшла босонiж Нiмеччину i опинилася у Францiї. Мокрий снiг трамбувався пiд точеними дитячими ногами.
  Де її брат Кай? Скiльки вона пройшла, i все нi слуху, нi духу. Хоч i справдi до холоду звикаєш, i не так страшно, навiть не кашляєш узимку i в лахмiттi. А шкiра на босих ступнях, мiцнiша стала нiж пiдошва чобiт.
  Дiвчинка пiдiйшла до Парижа. Там вона зустрiла безпритульних дiтей. Таких же обiрваних i босоногих, як i вона. Дiвчинка знизала їм руки i обмiнялася новинами. Дiти всiх країн володiють мiжнародною мовою та розумiють одна одну. I Герда швидко потоваришувала з ними.
  Це набагато краще в колективi, нiж однiй.
  Але дiти голоднi, i дiвчинка разом iз ними робить набiг на помiщицьку комору. Але з'являється полiцiя з кiлькома тренованими псами. Одна псина наздоганяє Герду i валить її з нiг. Полiцейський одягає на дiвчинку кайдани i веде її до в'язницi.
  Її закували наче дорослу.
  Бiдолашна Герда, брязкаючи важкими, натираючи ноги кайданами, бреде до паризької в'язницi. Ще садять у Шатлi, в холодну, смердючу камеру, де разом сидять i маленькi дiвчатка, що попалися на крадiжках, i старшi жiнки, але практичнi всi молодi.
  Хоча коли ув'язнених багато, стає теплiшим i можна вiдiгрiтися.
  Годують огидною бурдою та черствим хлiбом. Так провести у нелюдських умовах можна не один рiк.
  Дiвчинка втiм, не здається i навiть заспiвала пiсеньку;
  Батькiвщина в моєму серцi - грає струна,
  Добре житиме всiм на свiтi...
  I менi снитися Росiя - свята країна,
  Де смiються щасливi дiти!
  
  Тiльки в цiй країнi життя часом не мед.
  Настає час випробувань жорстоких...
  Але ж зимою звично встає.
  I дiвчат трель летить чорнооких!
  
  У цьому свiтi з льоду виростає курган,
  У ньому алмазiв кришталевий орнамент!
  Дiд Мороз найгрiзнiший кучугур каган-
  Близький росiйськiй душi iноземець!
  
  Герда Кая шукала, боса у снiгу -
  Протоптала простори Росiї...
  I скажiть ледарi - що я не можу,
  Херувими мрiю зросили!
  
  Ми знайдемо в тундрi теж чудовий Едем,
  Нехай на полюсi зрiють банани.
  Буде час повiрте великих змiн -
  Чекають на нас новi в космосi країни!
  
  Втiлимо людину святу мрiю,
  З найчистiшим поривом пiлота!
  У небо з пiснею смiючись, я стрiлою полечу.
  Приземлитись не ваша турбота!
  
  Куля земна дуже маленька стала раптом для нас...
  Так Гагарiн прийшов iз мiкроскопом...
  А комусь милiшi черевики "Адiдас"
  I кидаються жадiбнi гуртом...
  
  Не продайте за шмотки Вiтчизну свою-
  Не губiть за долари Росiю,
  Iсуса з вождем я вусатим люблю
  Тому що Вiн також месiя!
  Ось що означає натхнення, i ти вже думаєш про майбутнє. I бачиш це майбутнє наче справжнє.
  Дiвчинка потоваришувала з iншими в'язнями, i стала душею компанiї, i вже думала про втечу.
  Але Герду викликають на допит. Мажуть п'яти маслом, i пообносять до босих нiг палаючу жаровню. Дiвчинка кричить вiд болю i непритомнiє. А її змушують взяти вiн провину у вбивствi дворянина.
  
  Катування триває кiлька днiв, дитину порють, пiдвiшують дибки, але Герда виявляє неймовiрну мужнiсть. Нi в чому не зiзнається. I тодi до неї застосовую iспанськi чоботи.
  Тi тортури що зламали Есмеральду.
  Дошки стискають дитячi ноги, а кат вбиває клини. Пiсля перших ударiв дiвчинка втрачає свiдомiсть. Але на неї ллють холодну воду, змушуючи прийти до тями. Потiм знову б'ють по дошках. Бiль просто жахливий. Герда хрипить i виходить диким криком.
  Але все одно не хоче зiзнатися.
  П'яний кат посмiхається.
  Йому подобається мучити безневинних людей.
  Дiзнавач повторює питання:
  - Ти вбила вiконта де Жузака?
  Нi вона не Есмеральда щоб зiзнатися.
  Герда зi стогоном вiдповiдає:
  - Нi!
  Дiвчинка смертельно блiда i подряпана. Одна щока обпалена вогнем.
  Дiзнавач кричить:
  - Кат, ще їй один клин! Толщi!
  Безжальна тварина кориться.
  I знову слiдує удар, вiд якого здригається все тiло дiвчинки. Сльози тiкають iз очей Герди, героїнi Андерсена дуже боляче, але вона не зiзнається.
  Нi вiн i не таке терпiло, хоч її тривiально калiчать.
  Дiзнавач волає:
  - Та признайся нам! Це лише слова!
  Так не хочеться бути покалiченою.
  Герда несподiвано знаходить у собi сили виразно вiдповiсти:
  - Слова як вiтер, крутять млин дає муку мудрим, i муку дурням!
  Дотепно вiдповiла дiвчинка.
  Ведучий допит кричить:
  - Ще два клини!
  Кат з дуже задоволеним виглядом посмiхається.
  I знову летить молот ... хрумтять кiсточки, дитячих нiжок, вiд больового шоку дитина знову втрачає свiдомiсть. Герду вiдром крижаної з пiдвалу води приводять до тями. I продовжують витончене i разом з тим незграбне катування. Ось у лещатах одночасно затискають, пальчики рук дiвчинки. Здавлюють лещата. Герда знову втрачає свiдомiсть. Цього разу надовго. Навiть вiдро води не може привести її до тями.
  Мабуть, больовий шок перевищив межi дитячого органiзму i юна в'язня вiдключилася.
  Дiвчинка лежить у тортурi блiда i закривавлена.
  Жива уява допомогла Герда вiдключитися вiд реальностi, i вiд пекучого болю по-справжньому смаженим п'ятам.
  Але тут до тортур увiйшов Гiммлер. I з жорстким виглядом запитав:
  - Розговорили, злочинницю?
  Лiкар Менге зiтхнув i вiдповiв:
  - Мовчить! Немов у рот води набрала! Може спробувати струм?
  Гiммлер глянув на босi ноги Алiси. Вся пiдошва вкрилася багряними пухирями. I сказав:
  - Поки досить! Дамо дiвчинцi час подумати! А поки що може бути вiзьмемося за хлопчикiв?
  Жiнка-кат обтяжливо облизнулася:
  - Хлопчики гарнi?
  Гiммлер усмiхнувся:
  - Непоганi! Але ви їм теж тiльки п'ята пiдсмажте трохи! Якщо ми пропустимо вiдразу по повнiй програмi, а вони не говорять, то їх розколоти стане важче.
  Герда вiдволiклася вiд думок i застогнала. Як палають її пiдпаленi пiдошви, моторошно. Але вона це пройшла i змогла вимкнутись.
  Гiммлер лаконiчно скомандував:
  - У пiдвал її, i дайте трохи в'язням поїсти та попити! Нам вони потрiбнi живими!
  Алiсу знову закули, навiть за ноги. I буквально понесли до камери. Бiль був жахливий. А коли гумова палиця вдарила по обгорiлiй пiдошвi, дiвчинка завила, але тут же прикусила губу.
  Алiса навiть шепнула:
  - Один - нуль на нашу користь!
  Алiсу вiднесли до камери, де вже горiли прожектори, i стало трохи теплiше. Пашу та Аркашу, прихопили i потягли на допит iз пристрастю.
  Алiса лягла на бетон i пiдняла пiдпаленi нiжки, щоб кров вiдхилила вiд спалених пiдошв i було не так боляче. Моторошно звичайно, коли тобi палять на жаровнi ступнi, але Алiса витримала. I змогла показати мужнiсть пiонерки. Але що ж далi? Їх мучитимуть довго та витончено. I стане так боляче.
  Алiса проспiвала:
  - Який бiль, який боляче, Росiя проти Нiмеччини: сто - нуль!
  Дiвчинка представила перед очима танк "Пантера"-2, як вiн горить пiдбитий радянською Катюшею. I трохи втiшилася. Хоча у Пантери, стовбур такий довгий, що навiть дивитися страшно. Нi, це ще нiчого, порiвняно з "Тигром"-3. Його, напевно, назвуть iмператорський тигр.
  Принесли її тюремне паяння. Несмачного кропив'яного супу та сухого хлiба. Голодна Алiса втiм, поїла жадiбно....
  Ось принесли в камеру i хлопчикiв. Паша мав на обличчi синцi та садна. В обох хлопчикiв були обгорiлi на жаровнi пiдошви з пухирями.
  Пашка хвалькувато вiдзначив:
  - Я цих нiмцiв так вилаяв!
  Алiса хихикнула у вiдповiдь i помiтила:
  - Лаятися недобре!
  Аркаша iз цим погодився:
  - Правильно! Я просто мовчав i думав про щось стороннє. Так катування перенести легше! А Пашка як репетував, як репетував!
  Хлопчик-блондин рiзко гаркнув:
  - Заткнися гнiда!
  Алiса запропонувала:
  - Давайте мовчати! I якщо вже така доля, то помремо пiд тортурами, i збережемо гiднiсть!
  Аркаша iз цим погодився:
  - Мабуть, нам справдi доведеться померти! Тож краще загинути мовчки!
  Пашка агресивно вiдповiв:
  - Не дочекаєтесь! Я їх будуть крити найдобiрнiшими лайками у всесвiтi.
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Алiса, змучена тортурами та емоцiями заснула. Затихли й хлопцi.
  Хоч увi снi тобi може, здасться щось героїчне, що може стати розрадою, в умовах, коли ти влипла, i опинилася в пастцi.
  А сни такi героїчнi, i ти в них молотиш фашистiв, причому дуже ефективно та красиво;
  Подолавши за нiч першу гряду Зеєловських висот, радянськi вiйська спробували вдень розвинути свiй успiх. Але велика кiлькiсть керованих по радiо мiнних полiв, а також щiльний вогонь кулеметiв i швидкострiльних знарядь знову увiгнав у землю пiхоту. Та й танкiв пiдiрвалося надто багато.
  Втiм, ремонтнi бригади героїчили не гiрше за бойовi частини i значна частина машин, вже до кiнця дня повернулася в дiю.
  Алiса Селезньова та Анжелiка так i не зiмкнули очей. Вони билися, стрiляли, щось вигукували...
  Гiтлерiвцi були дурнями, зокрема багато їх знаряддя дуже успiшно вiдсидiлися в глибинах, та був їх домкратом пiднiмали нагору. Пiсля чого вони лупили...
  Найпоширенiший вид зброї це, звичайно, зенiтне в 88-мм. Унiверсальна гармата для стрiльби i лiтаками, i танками, i пiхотою. Тiльки снаряди мiняй... Правда дещо громiздка, але ж i домкрати використовуються спецiальнi, призначенi для танкiв та САУ.
  Серед оборонних багато пiдлiткiв i жiнок. Людськi ресурси Третього Рейху виснажуються, тому доводиться пiдгрiбати всiх пiдряд. Навiть десятирiчнi хлопчики-бiйцi не така вже й рiдкiсть. Вони теж можуть i пляшку з горючою сумiшшю жбурнути, i всадити в пiхотинця iз засiдки.
  Зазвичай такi хлопчики бiгають босонiж i шортах, так дитяче взуття дефiцит, та й з голими ногами куди спритнiше.
  Оборонна лiнiя на Зеела дуже потужна, ще почали зводити ще до початку першої свiтової вiйни, на випадок кидка царської армiї до Берлiна. Та вже у вiсiмнадцятому столiттi при Єлизаветi, якiй лише передчасна смерть завадила називатися Великою, росiяни брали Берлiн!
  Так що висоти маю багато пiдземних комунiкацiй, лабiринтiв траншей та укриттiв для снайперiв. Це можна сказати свого роду мiсто.
  Незважаючи на те, що Адольфу Гiтлеру, як правило, приписують шизофренiчний оптимiзм, серйознi роботи над укрiпленням Берлiна почалися ще з весни сорок третього року. I на вiдмiну Захiдного, Атлантичного Валу вдалося її добудувати остаточно.
  Усi мертвi сектори були замiнованi, або пiдготовленi у заливцi напалму.
  Алiса Селезньова та Анжелiка вже вкотре обпалили своє голенькi, витонченi ножi коли з-пiд землi полилася зловiсна сумiш синтетичного бензину, сiрки, фосфору.
  А пiдпалило дiвочi п'яти надвечiр серйозно, вони вкрилися великими пухирями, ступати стало тортурою.
  Дiвчата здалися i вели тепер вогонь, лежачи iз засiдки, тим бiльше, що радянськi вiйська майже не просунулися за день. Втiм, снайпери так i повиннi чинити, а коли вирує битва, мета обов'язково знайдеться... I можна далi поповнювати свiй рахунок.
  Вiдважна Алiса Селезньова, чухаючи об метал спаленi ступнi, ринула:
  - Та нас з тобою Анжелiка дуже погано та боляче. Але повiр менi, куди великi страждання менi особисто завдають спогади про солдатикiв Червоної Армiї, що згорiли живцем.
  Рудоволоса войовниця нервово брязнула перлинними зубками:
  - А менi повiр бачити їх ще гiрше, особливо тих, хто не помер одразу, а обвалився... Вiйна вiдрiзняється вiд пекла, тiльки тим, що в нiй немає тортур рутиннiстю!
  Алiса Селезньова, збивши влучним пострiлом фашистського навiдника, що необережно виглянув з-за чохла, помiтила:
  - Якби всi були б нашi воїни, як ми? Хоча гострити, звичайно, легше, нiж стрiляти!
  Анжелiка i тут не погодилася:
  - Це для кого як! Менi особисто i те й iнше дається важко... До речi, а чому тебе назвали Алiсою?
  Златоволоса войовниця просто як на сповiдi вiдповiла:
  - Знаєш, моя мама прочитала ще в дитинствi подiбну казку... Гарну казку, але дуже дурну. Пiсля чого вона вирiшила, що її донька повинна подiбно до Алiси вiдкрити новий свiт, але тiльки не на землi, а космосi. Пiдкорювати галактики i в усьому всесвiтi насаджувати комунiзм, борючись iз фашистськими диктатурами, та рабовласниками. Ти розумiєш...
  Анжелiка пальнула i схибила, в досадi стукнула приклад пiдборiддям:
  - Ну так! Звiсно ж, розумiю. Ти знаєш, сама мрiяла потрапити на планету, де навiть на полюсах вiчне лiто, а люди не знають хвороб та старостi. На Землi немає раю, i в тiй же вiчнозеленiй Iндiї, спека, велика вологiсть, i хмари огидних комах!
  Алiса Селезньова хихикнула:
  - Зате там є Мауглi... - Потiм змiнила тон бiльш серйозний. - Я думаю, що незабаром Iндiя стане радянською.
  Анжелiка цiлком резонно засумнiвалася:
  - Це Неру просто слабак. Вiн пацифiст i не комунiст. Вiд таких як вiн опортунiстiв та нацiоналiстiв, бiльше шкоди, нiж користi. Нам потрiбнi сильнiшi i вiдданiшi червонi iдеї союзники, що нести комунiзм та його свiтло у свiт!
  Алiса Селезньова зробила ще пару пострiлiв, вона бачила, що фашисти поступово слабшають. Тiльки щоб тiльки дiтям не потрапити. Вони такi нещаснi, худенькi, босi, бiлобривi викликають лише спiвчуття. Ось у небi знову з'явилися Iли... Вони вилетiли ранiше, а за ними швидшi "пiшаки".
  Алiса Селезньова топаючи босими нiжками, зiстрiла з приводу цих невеликих бомбовозiв:
  - Пiшки теж не горiшки - майбутнi ферзi, ти фашист бiжи!
  Анжелiка похмуро висловилася:
  - За слабких союзникiв, навiть сильна технiка простоюватиме!
  Алiса Селезньова цiлком резонно звернула увагу на нюанси:
  - Але ось, наприклад, румунський король Мiхей. Монарх i за великим рахунком лише знiжений юнак. Проте його нагородили вищим орденом СРСР - "Перемога".
  Анжелiка кисло скривилася:
  - А мене ордени на жаль оминають. Хоча за "Ягдтигр" зазвичай дають "Великої вiтчизняної вiйни" не нижче другого ступеня. Або хоча б "Червоного прапора".
  Алiса Селезньова доладно вiдповiла:
  - Герої гiднi, щоб їм повiсили орден, тi, хто ними командує, щоб їх просто повiсили! Бо добрий полководець починає бiй лише тодi - коли мiсця для героїчного вчинку просто не залишається, через зумовленiсть перемоги!
  Анжелiка пiдтвердила:
  - Та ти златоволоса майстер парадоксiв... Але тодi Сталiна треба повiсити!
  Алiса хихикнула:
  - Звiсно ж, треба! Стiльки наших добрих хлопцiв через нього загинуло. Вiйська на початку вiйни були розташованi, скоєно непридатним, для оборони способом. А наслiдок - поразка на самому початку!
  Анжелiка приклала пальчик у своїм яскраво-червоним губкам:
  - Ти дивися... Обережнiше з базаром. Адже особливих вiддiлiв ще нiхто не розпускав.
  Алiса Селезньова перекривилася:
  - Ой ой ой! Знайшла чим лякати - їжака манною кашею! Повiр ми сильнiшi, нiж усi енекеведешники разом узятi. Особливо духом!
  Анжелiка це жiнка-богатир знову нiби їй били пiд руку, промазала... Втiм, уже стемнiло й видимостi нiякої, а цiлi такi маленькi та розпливчастi, та ще й рухливi. Що тут проти них можна зробити?
  Алiса Селезньова теж стрiляла не часто. У цьому снi у неї нiби й друга, особистiсть войовницi, яка провоювала не один рiк, i має власну мораль i звички. Як боротися босонiж, так i бути марнославною. Вона звикла до того, що жодного разу не мазала, за останнiй рiк i не хотiла вiдкривати сумну статистику. А то цього просто не стрiляла наослiп. Крiм того серед тих, хто б'ється, надто вже часто з'являлися "сморкатi" бiйцi. Жаль було їх добрiй душi Алiси Селезньової.
  Хоча, наприклад, здається, Гiтлер казав: милосердя на вiйнi не повинно перевищувати межi економiчної доцiльностi! Економiчна доцiльнiсть має перевищувати аскетичних потреб!
  Втiм, останнє, як i гасло; гармати замiсть олiї, дотримувався не найкращим чином! На щастя СРСР i смерть Третього Рейху!
  Гiтлер явно мав проблеми iз психiкою. Прагматичнiший правитель Третього Рейху створив би СРСР куди серйознiше проблеми, i мiг би перетягнути на свiй бiк i союзникiв.
  Алiса навiть заспiвала з ентузiазмом;
  На славу нашої Батькiвщини Росiї,
  Вiтчизни найяскравiшої святої...
  Де зiрки оксамит неба зросили,
  Своєю любов'ю чистою неземною!
  
  Ми витязi держави-велетня,
  Який всесвiт зберiгає!
  Хай буде наша Батькiвщина єдина,
  Вiтчизна - не розколеш монолiт!
  
  Ми запустили ранiше за всiх ракету,
  I облетiли з космонавтом кулю.
  У поемах нашi подвиги оспiванi,
  Господь нам надасть щедрий дар!
  
  Коли напали на країну фашисти,
  Ми дружно за гвинтiвки взялися...
  Воюють з ордою комунiсти -
  А ти стрiлою променистою вгору!
  
  Вiдбили вiд Москви залiзнi орди,
  Пiд Сталiнградом зруйнував хребет!
  Дiвчата погляд був променисто гордий,
  Вона несе нам пролетарське свiтло!
  
  Ми лицарi країни у всесвiтi краще,
  Росiї променистiше не знайти...
  Хоч над країною нависають хмари,
  Нам не звернути з славного шляху!
  
  Коли Берлiн ми взяли - це радiсть,
  Таке щастя придбав солдат.
  Вкусили ми перемоги меду солодощi,
  До лиця хлопчику зi сталi автомат!
  
  Тепер настали мирнi тижнi,
  I по полях iз злата пре страда...
  Ми вiчно жити i в радостi хотiли,
  Всевишнiй Бог iз Вiтчизною назавжди!
  Та дiвчина не тiльки чудово стрiляла, але ще й спiвала як справжнiсiнька примадонна.
  Настала нiч iз шiстнадцятого на сiмнадцяте квiтня i почалася масована атака. У хiд вступили новi резерви, зокрема й танковi.
  Зокрема новi Т-44... Цей танк, був на тридцять сантиметрiв нижчий, нiж Т-34-85, i мав бiльш потужне лобове бронювання як вежi, i корпуса. З цiєю машиною пов'язувалися багато надiй, але...
  Частина танкiв вже на пiдходi забуксувала i в них вийшла з ладу трансмiсiя... Мабуть конструктори та промисловцi, так i не змогли пристосуватися до її поперечного розташування i коробка передач, елементарно виходила з ладу при спробi перемикання швидкостей.(Ця дитяча хвороба була характерна i для раннiх модифiкацiй (Т-34-76).
  Лише три новi танки з двадцяти п'яти змогли видертися на височину Зеєловських висот. Вони, втiм, рухалися повiльно, мотори сильно ревли, а з вихлопних труб вихлюпувався чорний, смердючий дим.
  А ззаду бiгли новi пiхотинцi з криком ура...
  Дiвчата деякий час ще пострiлювали, але пiсля того, як не звертаючи уваги, на серйозну шкоду, на безперервно падаючих пiд кулеметними чергами товаришiв радянськi солдатики видерлися на чергову гряду, войовницi помчали за ними.
  Однак фашисти все ще були сильнi. Грiзнi Не-162, Ме-109 "К" i Фоккен-Вульфи рвонули назустрiч штурмовикам i крилатим "пiшакам".
  Серед них особливо небезпечнi м'ясники Фоккен-Вульф, у штурмовiй модифiкацiї. Вiдразу чотири гармати в 37-мiлiметрiв калiбр, стрiляють i по пiхотi, i по танках.
  Один iз радянських Iлiв навiть пiшов на таран важчої та озброєної ворожої машини... Зiткнулися i.... Нiмцю пощастило бiльше, вiн встиг катапультуватися, а в Iл-2 такого пристрою немає й близько.
  У досадi Алiса Селезньова уклала нiмецького льотчика, перш нiж вiн розкрив парашут i сочено висловилася:
  - Я добра! Добро в дому те, що дорожать, добро душi, що женуть геть!
  I босими пальчиками нiжок дiвчина жбурнула гранату пiдiрвавши пару фашистських бiйцiв, що намагалися наблизитися до неї.
  Дiвчата перенесли вогонь на лiтаки... Але Фоккен-Вульф штурмової модифiкацiї iз землi рушницею не збивається. Дуже добре захищений, i бензобаки розташованi пiд бронею навколо кабiни. Небезпечна штучка...
  Цiлих шiсть авiагармат - це велика i серйозна сила, найпотужнiший по озброєнню одномiсний винищувач Другої свiтової вiйни.
  Не-162 у цьому планi найлегший видобуток... На Ме-109 "До" потрiбно зупинитися особливо. Остання масова модифiкацiя Мессершмiту... Модифiкацiя з винятково гарматним озброєнням, три 30-мiлiметровi гармати, i двi 15-мiлiметровi авiагармати. Могутня машина, непару Яку-9, i навiть найлiпшому Як-3, в озброєннi, звичайно ж. З маневренiстю якраз i були проблеми, нехай i мотор найпотужнiший.
  Алiса Селезньова, як мудра дiвчат двадцять другого столiття, i тут вирiшила висловити свою думку:
  - Нiмцi надто вже велику увагу придiляють таким показникам як бронювання та озброєння лiтакiв. Наприклад, у Мессершмiта все потужнiсть двигуна, що зросла, зжерла надбавка в вогневiй потужностi. А як маневренiсть погiршилася.
  Анжелiка огризнулася:
  - А ти збий цю ослаблену маневренiсть. Болтати мовою найпростiше, реально воювати...
  Алiса Селезньова з образою в голосi перебила:
  - Це я не воюю! Але справдi, подумай, скiльки коштує Ме-109 К з п'ятьма авiагарматами? А Фокке-Вульф iз шiстьма? Ось тiльки "Саламандра" це оптимальне поєднання витрат на машину, технологiчнiсть виробництва, вага, маневренiсть, швидкiсть, i озброєння теж. Хоча в цьому планi, звичайно, вiн гiрший, нiж Мессершмiт або особливо Фоккен-Вульф.
  Анжелiка зловтiшно вiдзначила:
  - Ти так балакаєш, бо цю пташку тiльки й вдається нам збити. А iнакше...
  Алiса Селезньова рикнула:
  - Та ти не жартуй так нерозумно!
  I дiвчина знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу та руйнiвну гранату.
  Летять розiрванi на шматки фашисти.
  Тут Алiса цiлком може бути задоволена.
  Нiмцi пресують своїми лiтаками з дуже потужним озброєнням i бронею, i Червоної армiї важко.
  Втiм, радянськi Якi i Лаггi цiлком успiшно справляються з потужнiшими гiтлерiвськими яструбами... Примушують палати голубкiв, ще як змушують...
  I не помають п'ять знарядь Мессершмiта та шiсть Фоккен-Вульфа, доводиться гiтлерiвцями зариватися носами в землю.
  Але радянськi аси зазнають втрат. I втрати пристойнi, тому приходити також послаблювати свiй натиск. А число таранiв зростає. Радянський воїн страху не знає. I для нiчого честь i Батькiвщина дорожчi за життя!
  Алiса Селезньова з цього приводу зауважила:
  - Тарани, звичайно, ознака доблестi, але ознака розуму пообiдати без втрат!
  Анжелiка i тут не погодилася:
  - Ознака розуму... Це навiть ознака генiальностi перемагати без втрат. Але тiльки це вже не вiйна.
  Алiса Селезньова рикнула у вiдповiдь:
  - А на хрiна нам вiйна?
  Анжелiка тут дуже дотепно знайшлася:
  - А як iнакше нам розрiзнити, де справжнi чоловiки, а де й до баби самцi не дотягують!
  Алiса Селезньова тут звернула увагу на нову зграйку лiтакiв i показала босою нiжкою:
  - Дивись вушка... Причому з емблемами нiчних вiдьом... Там, напевно, Наташка. Таку зараз нацi встоїть бовтанка!
  Анжелiка погодилася:
  - Безперечно влаштує! Тiльки як би нам самим не обпектися!
  Нiчнi бомбардувальники У-2, як їх ласкаво звуть вушка, а ще вiдомiше, i досить образливе прiзвисько кукурудники.
  Дiвчата-льотчицi воюють на них. Лiтак легкий в керуваннi та простий у пiлотуваннi. У повiтряному бою не дуже, тому використовується в основному для ударiв вночi.
  Там його мала шумливiсть, легкiсть i маневренiсть позначається. Щоправда, i недолiки є, можна i зенiтним кулеметом збити... Лiтак - смертник.
  Але тут уже небо очищене вiд комарильнi стерв'ятникiв, так що можна i вразливiшу машину пустити в хiд.
  Алiса Селезньова шепоче молитву:
  - Господи збережи життя Наташцi та iншим дiвчатам... Вони ж такi добрi й так люблять тебе. Не дай найбiльший i справедливий трiумфувати вселенському злу та горю!
  Анжелiка рубанула з плеча;
  - Просити, що у Бога смiшно. Адже все в нашому свiтi зумовлено ним, то який сенс розраховувати, що Вiн щось змiнить!
  Алiса Селезньова резонно заперечила:
  - А чому ти думаєш, що Вiн взагалi є... А якщо є, то такий, як у Бiблiї чи Коранi?
  Анжелiка заперечливо хитнула головою:
  - Я так зовсiм не думаю... Ось ти, мабуть, мiркуєш iнакше. Пам'ятаю, бiла ти менi якось розповiдала теорiю, новий погляд на теологiю, але я ось якось його встигла призабути?
  Алiса Селезньова, махнула босою витонченою нiжкою, з радiстю поспiшила нагадати:
  - Ти ж напевно читала про знамениту теорiю Ноосфери Вернадського? Про його вченнi, що кожна з думок спала на думку матерiальна i не тiльки залишається у виглядi пам'ятi у певних вiддiлах головного мозку, а й записує в субматерiальному просторi як на магнiтофонну стрiчку?
  Анжелiка охоче пiдтвердила:
  - Так я знаю таке вчення. Воно загалом логiчне. Якщо слово можна записати на магнiтофонну стрiчку, чому думка чи вчинок, чи емоцiя що неспроможнi вiддрукуватися аналогiчним чином.
  Алiса Селезньова мало не отримала свинцевий подарунок у груди i була змушена вiдскочити влiво. Пiсля чого вiдповiсти, настирливому кулеметнику. Той замовк, i золотоволоса войовниця продовжила лекцiю:
  - Ось саме... Але ранiше вимовлене, а потiм записане на магнiтофонну стрiчку слово, або навiть фраза i при гучному вiдтвореннi, може оглушити або спонукати до дiї. Так само як зображення людини, у русi вiдтворене в кiнострiчцi може заслiпити, налякати, або змiнити характер... Взагалi, перевернути душу i навiть зцiлити хворобу...
  Анжелiка згiдно буркнула:
  - Та це воно може!
  Алiса Селезньова додала:
  - Так от... Iснує особлива Всесвiтня Гiперноосфера. Вона має низку iстотних вiдмiнностей вiд магнiтофонної стрiчки, але в нiй вiра, надiя, молитви людей також друкуються, наче мiльярди мiльярдiв кадрiв кiнострiчки. Якщо мiльярди людей у щось вiрили, це не зникає без слiду, їхня вiра матерiальна i акумулює колосальну кiлькiсть енергiї. А ця енергiя може i вихлюпуватися, впливаючи i на матерiальний свiт. Тобто просiть i дасться вам не порожня фраза. Цiлком можливо, що за певних умов молитва викличе сильний резонанс у Гiперноосферi та її могутнiсть допоможе вирiшити проблему на Землi... Отже Бог є i вiн матерiал, реальний i чинний, але тiльки вiн не Творець Всесвiту, а навпаки створений людством та їхньою вiрою у нього!
  Анжелiка вiдразу поправила:
  - Але ж не обов'язково в цьому випадку молитися. Можна i просто попросити... До речi, навiщо обов'язково Бога. Комунiзм це також сильна вiра. А отже, якщо попросити про щось народну волю бiльшовизму, чи Сталiна, то й це справдиться?
  Алiса Селезньова впевнено на всi сто сказала:
  - Так! Цiлком може! I справдиться, i перемогти!
  Анжелiка кiлька разiв вистрiлила навскидку... Друга гряда Зеєлових висот була вже взята. Але ще залишилася третя, найукрiпленiша, де стояли резерви та кулаки з танкiв та САУ. Тут уже увiйти у прорив було непросто...
  Радянськi вiйська, виснаженi жорстокими лайками, пiд ранок зупинилися... Занадто багато полегло пiхотинцiв, пiдбитi танки потребували ремонту... До них на ходу приварювали листи i знову кидали в бiй. Робилося все при цьому у форсованому режимi, ремонтники просто бiгали, наче хтось прискорив кiнострiчку. Втiм на старих стрiчках, кадри якраз рухалися вдвiчi швидше за реальнi.
  Алiса Селезньова та Анжелiка самi отримали по черговiй неприємнiй ранi, i мусили прилягти, що вiдлежатися. Дiвчата вимоталися i хотiли заснути хоч на пару годин, але оглушливий гуркiт не давав їм це зробити.
  А радянська танкова й пiхотна маса розбилася, наче хвиля про прибiй i повiльно обсiла... Треба було зiбратися з силами i знову трусити нiмецьку оборону. Як за однiєю хвилею, рухаються iншi хвилi. Очi у дiвчат злипалися, але суворий наказ маршала Жукова продовжував гнати їх та багато iнших хлопцiв на напад.
  А войовницi вже не мали сил, i тривiально повзли як равлики, тiльки трохи швидше.
  I тут Алiса Селезньова вирiшила для бадьоростi заспiвати. Постукуючи голими пiдошвами, вона виконала:
  По кришталевому дзеркалу озера;
  На ковзанах, наче ластiвка мчу!
  Я серце своє не морозила -
  Вiддала тобi славна Русь!
  
  А весною дерева зеленi;
  I вирує життям юне джерело!
  Там паростки ростуть оновленi,
  Там листя смарагд шелестить!
  
  Якi прекраснi ви води глибокi;
  Вiдображається Сонечко свiтло!
  Зерна в полi налилися соками,
  Їх у рубiни пофарбував свiтанок!
  
  Бути безневинною Архангели вимагають;
  Чистоту всiм до весiлля зберiгати!
  I працювати, стопи стиснути в раз хлiбнi,
  Прясти з шовку найтоншу нитку!
  
  Але не те я покликання вiдчуваю,
  У моєму серця орава чортiв!
  Чим вести життя подiбне, сумне;
  На вiйну краще - там зло убий!
  
  Ось перед нами простори заморськi;
  Пiд копитами цукор пустель!
  Немає прохолоди, що нежить пiд соснами,
  То дивись, що проковтне упир!
  
  На вiйнi я пiзнала страждання,
  Виносячи вбитих своїх!
  А якi бувають ридання,
  Плач дiточок-сирiток босих!
  
  Але з iншого боку пригоди,
  Багато ризику, ти живеш!
  А дарує Всевишнє прощення?
  Та не потрiбен нам рай - де ти воша!
  
  Адже людина таке створення -
  Що гине йому тихий спокiй!
  Будує потiм своїм свiтобудовою,
  Насаджуючи порядок крутий!
  
  А Вiтчизна Велика матiнка;
  Ти Росiя Свята країна!
  Немов оксамит твої гальки, камiнцi,
  Якими бiгла боса!
  
  Але настав час, сутнiсть пiдступна,
  Пiдкралося iз засiдки кохання!
  Спокусилася , знайшла себе хлопця я,
  Ось така продажна плоть!
  
  Будь, звичайно, вiн вiдданий Батькiвщинi:
  Не трапилося б пiдлого лиха!
  Але така доля людства,
  Що ми люди, насправдi худоби!
  
  Вiн шпигун виявився, безжальний,
  Плани нашi без честi здавав!
  Адже це не дитячi витiвки,
  Якщо вас супостат зраджував!
  
  Вийшли справи поганi,
  Ось дивiзiя наша у казанi!
  I зловили фашисти за коси,
  От стала я в кабалi!
  
  День i ночi гола працюю,
  Вiдвантажую та щебiнь руду!
  I зимою i влiтку я боса,
  А за тачкою пiдтюпцем бiжу!
  
  Плетiння мучить мене i не милує,
  I насильство пiзнала сповна!
  Ох, якi ми стали голi сирi,
  Скалить зуби лиходiй Сатана!
  
  Нiколи ви нащадки раджу,
  Не йдiть країну зраджувати!
  Не замiнiть серце монетою,
  Наша Батькiвщина; Бог, Совiсть, Мати!
  . РОЗДIЛ Љ9
  Алiса прокинулася. У свiтi майбутньої ночi явище рiдкiсне, тому що стоять гiгантськi вiдбивачi, i майже завжди лiто, крiм окремих зимових паркiв, де можна покататися на лижах, ковзанах або пограти в снiжки.
  Алiса та її друзi опинилися у свiтi майбутнього, немов у окремому тимчасовому потоцi, коли їм увесь час близько дванадцяти рокiв, а вони переживають все новi та новi пригоди. I свiт змiнюється. Наприклад, ще Алiса пам'ятає коли були зими, а потiм вони зникли. Коли ще люди старiли, але потiм омолоджування стало простим i дорогим процесом. Свiт навколо неї змiнювався. I були пригоди, коли на однiй планетi завадили захопити владу узурпатору за допомогою пiсенних змагань. Щоправда, там Алiса була головною героїнею. Натомiсть Анжелiка тут вiдзначилася, будучи викраденою. Та її подруга увi снi зовсiм доросла, а насправдi дiвчинка. I її волосся пофарбоване у всi сiм кольорiв веселки. Точнiше не зовсiм пiдфарбованi, а модифiкованi.
  Але найголовнiшою героїнею виявилося дiвчисько скромнiше. Нiхто не думав, що вона така велика спiвачка.
  Бували в Алiси та iншi пригоди. Як вона врятувала свого схожого на Чебурашку, тiльки з оком, як у краба на лобi друга. Це типу домашнього звiра, тiльки розумного. Його трохи втiкач диктатор не зарубав i не з'їв. Але все скiнчилося тодi благополучно.
  А скiльки ще пригод у Алiси було - не порахувати. I як учених разом iз Аркашею на Плутонi врятувала, де вони застигали. I безлiч iнших подвигiв, без прикрас та дуже крутих.
  Алiса добряче прославилася. I в неї пригод було немов у героїнi нескiнченного комiксу. Але вона дiвчисько, звичайно ж, колосального польоту. I рiзних чудес, коли вона навiть мало не загинула, звiльнивши з астероїда тирана, що впав.
  I чого ще не довелося Алiсi пережити. Але так i не виходило в неї тепер мати справу з найбiльшими лиходiями в iсторiї людства. Та ще й захопили практично весь свiт. Ну, може крiм поки що СРСР.
  Але як встояти проти цiлого свiту? Чи проти цiлого капiталiстичного свiту?
  Пашка чухаючи покритi пухирями босi дитячi п'яти, зауважив:
  - Ми влипли Алiса капiтально. I головне, що це якось не схоже на нашi колишнi пригоди!
  Аркаша вiдзначив зiтхаючи:
  - Так ... У колишнiх пригодах не було так все серйозно. А тут таке... надто вже справжнє. В тому числi i бiль i вогонь!
  Алiса дотепно помiтила:
  - Дорослi у нас пригоди. Не для дитячої книжки це точно!
  Пашка погодився:
  - Не для дитячої... I ланцюга не порвеш. Та й пиляти їх. Тут свiтло свiтиться, помiтять.
  Алiса пiдморгнула товаришу:
  - Боїшся, що надають палицями!
  Пашка зневажливо пирхнув:
  - Та нi. Я так не думаю!
  Аркаша хихикнули i помiтив:
  - Коли по обпалених п'ятах б'ють палицею, то це дуже боляче!
  Алiса запропонувала:
  - А якщо...
  Аркаша шепнув:
  - Що якщо?
  Алiса важко зiтхнула:
  - Нiчого! У будь-якому разi ми приреченi. Гiтлерiвцi не пробачать нам загибель своїх солдатiв та ще й з елiтного охоронного полку. Якщо ми втечемо, нас рано чи пiзно все одно страчують!
  Пашка зневажливо буркнув:
  - Та ти нас втiшила. I що лишається!
  Алiса не надто впевнено вiдповiла:
  - Достойно померти! Як померли до нас тисячi хлопчакiв та дiвчат, закатованих у пiдвалах гестапо.
  Пашка прогарчав, брязкаючи ланцюгами:
  - Дайте, менi тiльки звiльниться, i я їх порву, на дрiбнi уламки!
  Аркаша хихикнув...
  Дiти мимоволi здригнулися. Дверi камери вiдчинилися. Але їм лише принесли пайку. Суп з кропиви та черствий хлiб. Звичайна їжа для концтаборiв. Але принаймнi в'язнi не повиннi померти з голоду. Юних органiзм брав своє i дiти охоче їли. Їхнi сильнi, мiцнi зуби з майбутнього, де забули карiєс, легко гризли хлiб. Працюючи щелепами, Пашка несподiвано пожартував:
  - А в нас, зате i дах над головою є i їжа безкоштовна. Тож ми й непогано влаштувалися.
  Алiса нагадала Пашцi:
  - Ще й безкоштовнi процедури з пiдiгрiву п'яток.
  Пашка хихикнув:
  - I це також!
  А тим часом Гiтлер i його оточення бiснувалася у звiринцi, готова вчепитися в горло СРСР.
  Гiтлер, вiдкинувшись у крiсла, пожирав десерт: фруктовi тiстечка з сахарином. Iншi найближчi сподвижники вишикувалися стрункою. Серед них напомажений немов новенький манекен Борман. Трохи вище середнього зросту з плоским, засмаглим обличчям, вiн дуже схожий на Муссолiнi. Щоправда, дуже хитрий i пристойний органiзатор. Поряд iз ним товстий Герiнг, недавно повернувся з фронтiв, вигляд задоволений, бо нiмцi майже всю перемагають. Розенберг , якого Вiн - фюрер хоче зробити мiнiстром зi схiдних територiй, СРСР передбачалося вiдтяпати до Уралу плюс середню Азiю. А що не вiддаватиме це територiю туркам. Надмiрне посилення iмперiї Османа надто небезпечна перспектива для Нiмеччини.
  Далекий схiд захоплять японцi! Сам Гiтлер вiдчував до Японiї складнi почуття. З одного боку захоплювався японцями як сильними воїнами, що завдали поразки величезної Росiї, що били чисельно перевершують китайцiв. Подобався також антисемiтизм японцiв, якi законодавчо обмежили права євреїв ще задовго до приходу Гiтлера до влади.
  Що не подобалося, то це самi японцi: жовтi обличчя, вузькi очi, маленький зрiст! Макаки i є! Сам Гiтлер пiдсвiдомо не любив азiатiв. Тим не менш, йому потрiбна Японiя, найрозвиненiша в промисловому вiдношеннi країна Азiї, що має населення в сто мiльйонiв без колонiй - бiльше навiть нiж Нiмеччина, якщо не брати до уваги колонiальних володiнь! А японський вiйськово-морський флот, володарки Тихого океану приголомшливий. Потрiбно будь-що переконати Японiю вiдкрити другий фронт на сходi, i скувати там радянськi дивiзiї.
  Гiтлер стукнув кулаком по столу, склянка iз соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гнiву. Гiтлер погрозив небу:
  - Та як ти смiєш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзi наказувати всiм сущим!
  Геббельс пафосно вiдповiв:
  - Бог найголовнiший деспот на планетi!
  Гiтлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, i ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мiльйонами заради великої мети! Бог вбиває мiльярди, тотально заради всiх невiдомо чого! Бiльшiсть наших жертв гинуть швидко, а бiльшiсть iз мiльярдiв померлих вiд старостi довго страждають, i страшенно страждають! Церква вчить, що бiльшiсть людей буде i пiсля смертi вiчно горiти в пеклi, ми ж якщо i пiддаємо людину тортурам, то тiльки щоб добути iнформацiю, i максимум це триватиме кiлька мiсяцiв! Бог же мучить, знаючи все наперед, мiльярди мiльярдiв рокiв! Та й тим, хто врятується мало радостi, - вiчна нудьга в Господньому рабствi! Церква вчить що Iсус Всемогутнiй Бог, значить Гiтлер добрiший за Iсуса! Чи не так!
  Геббельс вiдповiв:
  - Так, вiрно! Християнство i "пацифiчне", i наджорстоке! Вiн гарантує муки за життя i примари пiсля смертi!
  Гiтлер кивнув:
  - У нас Європi чомусь так мало гарних жiнок! Вiд того, що середнi вiки, кожну красуню вважали вiдьмою, спалювали i катували! А чому у Скандинавiї вродливих жiнок набагато бiльше? Туди не настiльки проникла католицька iнквiзицiя. Було не зовсiм погано, якби есесiвцi брали красивих бiлявих жiнок зi Скандинавiї як другi дружини i народжували здорових, високих дiтей.
  Гiммлер помiтив:
  - Вже проводяться успiшнi дослiди зi штучного заплiднення жiнок! Ми використовуємо насiння найвидатнiших чоловiкiв!
  Гiтлер схопився з крiсла:
  - Та це цiкаво i є результати!
  Гiммлер кивнув:
  - Звичайно, мiй фюрер! Перша дюжина дiтей у пробiрцi з'явилася на свiт! Вони важать значно бiльше, нiж звичайнi дiти! I як менi здається сильнiшi. Я тримав немовлят на руках, i вони боролися.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Це дуже складно мiй фюрер! Деякi розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме занадто дорого! По-старому набагато краще!
  Гiтлер погодився:
  - I то правда! Правь Нiмеччина!
  Рiббентроп вставив:
  - Найгенетичнiшi обдарованi слов'яночки, теж могли бути дружинами солдатiв СС. I народжувати дiтей!
  Гiтлер кивнув:
  - I це правильно!
  Гiммлер заперечив:
  - Взагалi-то слов'яни нам певною мiрою родичi! Тi самi царi Росiї мали бiльше нiмецької кровi, нiж росiйської!
  Гiтлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росiя i стала такою величезною! Нiмецький здiйняв примiтивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрiбно розповсюджувати казки - нiби пiд нашим управлiння росiяни житимуть набагато краще, нiж за бiльшовикiв!
  Розенберг вiдповiв:
  - Та вони й так живуть непогано! У СРСР останнiми роками зростає зарплата i знижуються цiни. Наприклад, у кожнiй сiм'ї є радiо, збудовано безлiч красивих та великих будинкiв. Я був у Львовi. За полякiв брудне провiнцiйне мiсто, а зараз вулицi такi чистi, як у Берлiнi. I всюди йде велике будiвництво, країна нагадує мурашник. Все в русi й побiльшало. Треба сказати, що за бiльшовикiв, мiцна дисциплiна, росте багато клумб i квiтiв.
  Гiтлер перервав диким вереском:
  - Досить хвалити бiльшовикiв! Комунiсти досягли успiхiв, лише за рахунок насильства та масових розстрiлiв! Взагалi панове поки що Росiя не стане нашою колонiєю, я забороняю туди їздити!
  Геббельс заперечив:
  - Потрiбно знати зброю наших ворогiв! Адже перед штурмом фортецi необхiдно вивчити всi слабкi та сильнi її мiсця! Ось навiщо i працює наша розвiдка! Головна мета...
  Гiтлер перервав:
  - Знаю! Роль розвiдки у сучаснiй вiйнi, не можна недооцiнювати! Втiм, хай спочатку Герiнг розповiсть про враження з фронту!
  Рейхмаршал пiдвiвся, вiн почував себе голодним i злим. На прийомi Гiтлера зазвичай подавали рослинну їжу i в кращому випадку торти. А ось м'яснi та рибнi страви лише раз на тиждень! Герiнг почав:
  - Загалом повинен сказати нашi вiйська билися хоробро!
  Гiтлер перервав:
  - Демагогiя! Говори краще одразу про недолiки! Що зенки вилупив, сильнi мiсця нашої армiї, ми й самi знаємо!
  Герiнг крякнув:
  - Гармати на наших танках не найслабшi!
  Гiтлер свиснув:
  - Та НУ! А у росiян мало важких танкiв!
  Гiмлер помiтив:
  - Не так уже й мало, володарю!
  Гiтлер м'яко поправив:
  - Клич просто фюрер!
  Головний кат третього Рейху вклонився:
  - Так мiй фюрер!
  - Так краще!
  Гiммлер розгублено пробурмотiв:
  - У Сталiна за нашими оцiнками вже понад пiвтори сотнi тисяч танкiв БТ, Т-26, А-30. Т-34, та IС, КВ, точну цифру обчислити не вдалося.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Не так уже й мало! Для такої дивної багато!
  - А танкiв загалом складно бiльше нiж двiстi двадцять тисяч! За уривками рiзних документiв нашi люди пiдрахували, що тiльки Т - 26, було випущено понад тридцять тисяч. Це майже вдвiчi бiльше, нiж випустила наша промисловiсть з 1934 по 1944 роки.
  Гiтлер запитав:
  - А скiльки ми випустили?
  Гiммлер прогарчав:
  - Усього небагатьом за останнi роки, понад двiстi сiм iз половиною тисяч! У строю у нас, за даними на 1 червня 1946 року, двiстi п'ять тисяч вiсiмсот шiстдесят сiм танкiв! - вiдповiв Гiммлер. - Але це якщо не рахувати трофейних. Тим бiльше, що у росiян багато танкiв стоять без екiпажiв, їх наштампували, а людей не вистачає.
  Гiтлер перепитав:
  - А трофейних скiльки!
  Гiмлер став перераховувати:
  - Французьких чотири тисячi шiстсот, не рахуючи застарiлих легень "Ренно", англiйських п'ять вiсiмсот п'ятдесят, голландських двiстi сорок, бельгiйський триста двадцять!
  Гiтлер запитав:
  - Чому б їх не використати для нападу на СРСР? I куди ви дивитеся iдiоти!
  Герiнг вiдповiв:
  - Думаю, що в Африцi все нам потрiбно, включаючи й нафту куди легше отримати, нiж у Росiї.
  Гiтлер схопив Герiнга за носа:
  - Ти що борiв серйозно так вважаєш!
  Герiнг просипiв:
  - Ну, це ж очевидно! Негри слухнянi, а росiйськi норовливi, й у Африцi немає суворої росiйської зими. Що нам Росiя, якщо є ще багатшi землi, освоєння яких принесе на все.
  Розенберг додав:
  - I ще комунiзм надто глибоко вкоренився у головах росiян! Його буде важко вивiтрити!
  Гiтлер вдарив колiном Герiнга у живiт i лягнув Розенберга по заду. Почав верещати:
  - Недомiрки! Жирнi свинi! Ви що хочете, щоби росiяни напали на нас першими i забили!
  Герiнг вiдповiв:
  - Так немає таких даних!
  Гiтлер вякнув:
  - А що скаже Гiмлер?
  Рейхсфюрер заявив:
  - Вiдповiдно до розвiдданих даних росiяни потай до кордону пiдтягують великi сили.
  Гiтлер верескнув:
  - Ось! Чули!
  Герiнг заперечив:
  - Це може бути вiдповiдь на концентрацiю з нашого боку! Сталiн готується до вiддзеркалення гiтлерiвської загрози!
  Фюрер пiдхопив зi столу торт i начепив на морду Герiнга.
  - На поїси худоба! Усi бачили, який борiв! Пробуємо переконати, що Сталiн це ягня.
  Геббельс помiтив:
  - Сталiн пiдступний тигр!
  Гiтлер грюкнув себе з бокiв:
  - Саме так! А хто сказав, що Сталiн не кат! Той просто породжує порожнечу та "срач"!
  Оточення Гiтлера привiтно зареготало:
  - I то правда Адольф!
  Гiтлер набриднув:
  - Я Вольф-Адольф! I мене не перемов! А тепер Герман якщо хочеш, щоб я тобi вибачив, станцюєш! Хоча почекай, спочатку розкажеш, що бачив у Белградi, якi враження?
  Герiнг вiдповiв:
  - А якi можуть бути враження! Руїни та трупи! Один iз сербiв мучили, а вiн волав: ось прийде Сталiн i помститься вам! Стiльки всiх цих завивань i прокльонiв було!
  Гiтлер зрадiв:
  - Так саме! Прийде Сталiн! Ось що чекають вороги Нiмеччини. Краще попереджати, нiж попереджаним бути, краще перемагати, нiж страху вiдходити! А ти борiв плетеш казна-що!
  Геббельс додав:
  - Не претендуй на звання Наполеона, якщо маєш суцiльнi Ватерлоо! Втiм, у психлiкарнi таких "дуркiв" вистачає!
  Гiтлер пiдстрибнув i наступив дiвчинi-прислуги на босу точену нiжку, та верескнула, i в страху вiдскочила:
  - О майн фюрер!
  Гiтлер прогарчав:
  - Воiстину я вищий за Наполеона, мої завоювання будуть просто супер! Я Гiтлер у селiтрi!
  Борман помiтив:
  - Ваше генiальне передбачення дозволить вчасно розтрощити країну порад. Ми зробимо це фюрер!
  Герiнг помiтив:
  - До зими мало залишилося часу! Крiм того, у нас немає далекої авiацiї, щоб придушити заводи на Уралi.
  Гiтлер гаркнув:
  - Чому не створили?
  - Ви заборонили збiльшувати вiйськовi витрати!
  Гiтлер схопив Герiнга за вуха:
  - А ти свиня!
  - Але ж майн фюрер!
  Гiтлер шикнув:
  - Я вже двадцять п'ять рокiв фюрер! I нiхто не поставить пiд сумнiв мiй авторитет! Не лукавитиму - адже я народжений правити, але не машиною iржавою, а цiлою державою! Або свiтом!
  Геббельс проспiвав:
  - Тiнь, тiнь, тiнь, Адольф Гiтлера тiнь - яскраво мерехтить у пiтьмi! Свастика Гiтлера на животi!
  Гiтлер перервав:
  - Ти менi вiдданий Геба! Що ж я думаю, всi схвалюють моє рiшення: напасти на СРСР!
  Борман вiдповiв:
  - Замахнувся так бий!
  Гiтлер схвалив:
  - Добре сказано!
  Розенберг помiтив:
  - Сталiну вистачає територiї, навiщо йому нашi переселенi землi Європи. Тим бiльше, ми його пропонували колонiї в Iндiї.
  Гiтлер тицьнув його пальцем у груди:
  - Дурень! Забув, що сказав Ленiн, комунiзм чи переможе у всьому свiтi чи зникне! Або конституцiю Росiї двадцять другого року, де чорним по бiлому сказано: СРСР буде розширюватись, доки до нього не увiйде остання республiка свiту!
  Остання.
  Розенберг помiтив:
  - У сталiнськiй конституцiї цього вже немає!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Iкла вовка, вiд овечої шкiри не тупiють! Невже ти думаєш, бiльшовики залишили свої думки про свiтове панування?
  Розенберг вiдповiв:
  - Сталiн реалiст!
  Гiтлер свиснув:
  - Сталiн найпослiдовнiший комунiст iз усiх, кого знала iсторiя! Вiн не балакає багато, зате робить! Хiба не дивно, що за сiмнадцять рокiв iндустрiалiзацiї країна зробила такий колосальний стрибок. Створено надзвичайну вiйськову промисловiсть. Навiть якщо Сталiн i не нападе цього року, то агресiя буде наступного. А не пiде, то все одно з кожним роком нам перемогти буде все важче. Комунiстичний лад ефективний, i чим швидше ми з ним покiнчимо, чим краще!
  Герiнг хрюкнув:
  - Швидше!
  Гiтлер вишкiрився:
  - Знову?
  Жирний рейхмаршал промимрив:
  - Мовчу, мовчу, мовчу!
  - Так заткнися! Ось кретин! Хоче послабити нашi сили, що зосередженi проти Росiї!
  Проревiв фюрер.
  Герiнг промимрив:
  - То я й хочу, щоб негри були нашими рабами!
  Гiтлер верескнув:
  - Ти сам раб своєї дуростi! Ми повиннi покiнчити з червоною заразою, поки вона не розповзлася свiтом!
  Борман прошипiв:
  - Бачиш у небi затемнення, гуркiт над головою! I в головi помутнiння - зграї космiчної виття!
  Гiтлер запусти в Бормана жменю мандаринiв:
  - Не вий!
  Борман крикнув:
  - Хайль Гiтлер! - I взявся, як собачка гризти мандарини.
  Фюрер обвiв їх поглядом:
  - Настав час назвати точну дату нападу на Росiю.
  Iдоль помiтив:
  - Ранiше 15 червня ми все одно не встигнемо пiдтягнути всi вiйська. Вiдтак удар потрiбно завдати п'ятнадцятого!
  Геббельс запропонував:
  - Найкраще 22 червня.
  Гiтлер обернувся, нiби його вдарило струмом
  - Чому 22 червня?
  Головний пропагандист вiдповiв:
  - Вдалий день - капiтуляцiї Францiї!
  Гiммлер помiтив:
  - Я розмовляв з астрологами, i вони пiдтвердили що день лiтнього сонцестояння, найкращий, щоб розтрощити червоного ведмедя! Цього дня нападник буде максимальною силою!
  Гiтлер зрадiв:
  - Ти Геба та Гiма як не завжди буває збiглися у своїх прогнозах! Але рiч не тiльки в цьому!
  Гiм млер запитав:
  - А в чому?
  Фюрер, потягуючи сiк iз градусами смакуючи, вiдповiв:
  - Ти чув про пророцтво про могилу Тамерлана?
  Гiмлер вiдповiв:
  - Не пам'ятаю! Хоча начебто те, що того, хто розкриє могилу, спiткає сувора кара! Але ж це не перше пророцтво, такого роду.
  Гiтлер переможно посмiхнувся:
  - Та не перше! Але сказано, що хто наважиться порушити спокiй повелителя, змете велика вiйна.
  Гiммлер примружився:
  - I що?
  Гiтлер дiстав папiр:
  - Читайте радянську газету! Могила Тамерлана розкрита! Найбiльший завойовник, вiрнiше його мумiю вилучено! Тепер ми маємо виконати пророцтво та покарати Сталiна великою вiйною!
  Геббельс скинув руку:
  - Хайль мудрому Гiтлеру!
  Гiммлер помiтив:
  - Забобона сила тому хто їх використовує, слабкiсть тому хто в них вiрить! Може, Сталiн нас провокує!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - От чого найменше Сталiна хоче, так це щоб ми його сильнiше вдарили! Крiм того, будучи комунiстом i атеїстом, вiн хоче показати, що всi стародавнi пророцтва це забобони. I надходить у пiк їм! А ось навпаки хочу здобути над СРСР перемоги за допомогою найвищих сил!
  Геббельс помiтив:
  - СРСР для Нiмеччини це атеїстична долина! Ось США з їхнiм фанатичним протестантизмом.
  Гiтлер вiдповiв:
  - Протестанти це скривдженi католики, а православнi католики, що здичавiли з бородами! Все упирається в Римського Папу!
  Гiммлер пробурмотiв:
  - Скорiли на нього немає!
  Гiтлер прокреслив пальцем по скатертинi, дiвчата її практично прибрали:
  - Та Отто закiнчив би голову Ватикану! Втiм, католикiв можна використовувати у власних цiлях. Як їх багато!
  Геббельс пiдколов:
  - Як ворон не дерев!
  Гiтлер стиснув кулак:
  - З протестантiв, найгiршi це Свiдки Єгови та Адвентисти Сьомого Дня. Першi дратують своїм пацифiзмом, а другi юдейською суботою. Гнилi секти.
  Гiмлер кивнув:
  - До концтабору їх!
  Гiтлер пирхнув:
  - На шибеницю! Адвентисти сьомого дня наслiдують юдеїв зi своєю суботою! Це гидота! Хто не буде працювати по суботах у каторжну в'язницю, а за впертостi на шибеницю суботникiв.
  Геббельс кивнув:
  - Правильно! Але це мало мiй фюрер! Треба Адвентистiв Сьомого Дня пiдвiшувати
  гаком за ребра! Щоб подихали повiльно та болiсно!
  Гiтлер крикнув:
  - Адвентисти Сьомого Дня та Свiдки Єгови мають бути поголовно винищенi разом iз сiм'ями! Прослiдкуй Гiммлер за цим! Маємо бути докладнi статистичнi звiти!
  Головний кат запропонував:
  -Можливо деякi iз сектантiв, захочуть змiнити свою вiру! Чи давати їм шанс порятунку вiд фiзичної розправи?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Якщо це нiмцi, то так! Ми повiдомимо, що також тим, хто видасть сектанту, буде заплачена нагорода! Хоча можливо, Ватикан тiльки схвалить це!
  Геббельс пiдбив пiдсумок:
  - Психи вiд святих вiдрiзняються лише тим, що перших укладають у раму iкони, а останнiх у божевiльню!
  Оточення Гiтлера розсмiялося:
  - Браво чудовий афоризм! Начебто - брехня вiд багаторазового повторення ставати правдивiше!
  Гiтлер допив сiк:
  - Все втомився вiд дурних базарiв, розслабимося! Хочу побачити гарну бiйку.
  Стiни iмперської канцелярiї розсунулися, i перед бандою фюрера опинився великий акварiум iз прозорою бронею. У низу його стояв пiдiгрiвач, вiн регулював температуру води, якою було налито приблизно по колiно.
  Погляд фюрера спалахнув:
  - Ну, що зараз, схоже, ми побачимо чудове видовище! Менi хочеться кровi! Подiбно до Нерона, я вiдновив стародавнiй римський звичай - гладiаторськi бої пiд час бенкету. Це чудова насолода!
  Герiнг перший крикнув:
  - Та свiтитися нескiнченна мудрiсть фюрера!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Нерон був не лише iмператор, а спiвак, поет, переможець олiмпiйських iгор. Про як це грандiозно було пiдпалити Рим! Коли я створю суперзброю i я теж спалю це остогидло менi мiсто i далеко на сходi побудую новий! I теж подiбно до Нерона буду складати!
  Гiтлер став у позу, схрестивши руки i, почав верещати як свиня, вiдверте марення!
  Нехай рiчки кровi,
  Течуть по землi!
  Нехай стогнуть вiд болю,
  Пожежi скрiзь!
  
  Нехай свiт здригнеться,
  Повалиться в пекло!
  Погасне нехай Сонце,
  I кiстки у стражданнi хрумтять!
  
  Жорстокiсть нарине,
  Усiм людям хана!
  Господь скоро згине,
  Прийде Сатана!
  
  Не буде пощади,
  Всiм кара прийде!
  Вб'ю вас усiх гади,
  Бомбiт лiтак!
  
  Смерть жнива зiбрала,
  Гора мертвих тiл!
  Але менi зовсiм мало,
  Панує свавiлля!
  
  Коротше планету,
  Спалю я вщент!
  Кохання бiльше немає,
  За мною пре орда!
  Коли Гiтлер iз хрипом закiнчив пiсню, оточення заплескало. Геббельс сказав:
  - Ми записали вашi вiршi! Вони надовго належать людству!
  Гiтлер присiв на крiсло:
  - Досить пустослiв'я! Тепер я хочу насолодитися добрим боєм!
  До акварiуму пiдбiгла дiвчина-розпорядниця та оголосила:
  - А зараз гладiаторська битва!
  Гiтлер пiдказав:
  - Зi зброєю!
  Дiвчина пiдтвердила:
  - Звичайно, великий фюрер! Як ви любите!
  Гiтлер кивнув:
  - Увiмкнiть пiдiгрiв, щоб воїни билися швидше, у нас замало часу!
  На арену вибiгли двi атлетично складенi дiвчата з прямими мечами та кинжалами. Вони були в одних купальних костюмах, плиту вже включили, але вона поки не нагрiлася i босоногим красуням було поки приємно! Дiвчата-гладiатори були свiтловолосi та атлетичнi. Вони розбризкували воду. Слiдом за ними вискочили ще двi дiвчини. Це вже були схiднi красунi, теж у одних купальних костюмах, при цьому посмiхалися. А якi у них зубки?
  Зброя вигнута ятагани, тризубцi з короткими рукоятками. Вони також вклонилися фюреру та його бандi!
  Гiтлер прошипiв:
  - Чудовi дива! Бачу, бiй буде цiкавим!
  Геббельс хвалькувато промовив:
  - Подивiться на їхнi наколки, вони з кримiнальниць! Бiйка буде жорстокою i до смертi, дiвчина пояснила правила!
  Гiтлер запитав:
  - А хто переможе?
  Геббельс, посмiхаючись, вiдповiв:
  - Хто виявиться сильнiшим! Тут немає заздалегiдь розрахованого сценарiю!
  Гiтлер розслабився:
  - Тим краще! Це зробить бiй ще цiкавiшим! А ставки укладати не збираєтесь, а дурнi!
  Геббельс вiдповiв:
  - А хто наважиться укласти ставку вiдмiнну вiд фюрера!
  Гiтлер кивнув:
  - А що логiчно! Всi ви наслiдуєте мене i трiщiть! Так що робити вiдкрито ставку нема рацiї! Але я поставлю таємно, щоб ви не знали. Так само i ви зробите ставку, не помiтно йде!
  Оточення Гiтлера погодилося. Герiнг провiв:
  - Ти як завжди мудрий про фюрер!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - А хто б сумнiвався у моїй мудростi! Фюрер означає вождь, а вождь iз перекладу давньонiмецького - мудрий! Але краще генiй, хоча слово генiй занадто слабке, щоб висловити захоплення мною!
  Геббельс запропонував:
  - Великий генiй усiх часiв та народiв!
  Гiтлер скривив обличчя:
  - Так називають Сталiна! Нi, придумай король пропаганди щось сильнiше! А поки що дивитимемося бiй.
  Фюрер та його оточення зробили таємнi ставки. Пролунав надривний сигнал. Дiвчата стрiмко закружляли, танцюючи нiжками.
  Потiм блондинка спробувала врiзати брюнетцi у живiт. Та виставила вiстря тризубця, подряпавши голу кiсточку.
  Дiвча вилаялося i кинув кинджал, але промахнулася. Плюхнулась у воду i помчала за ним навздогiн.
  Двi iншi дiвчата вперто рубалися! Поки що вони виявляли обережнiсть i не завдавали один одному iстотних збиткiв.
  Гiтлер крикнув:
  - Енергiчне стерви!
  Електрична плита пiд дiвчатами швидко нагрiвалася, босi ножi стало припiкати.
  Дiвчата стали рубатися бiльш люто, полилася кров. Лiфчик у блондинки вiд удару лопнув, оголивши груди. Так врiзала у вiдповiдь, вразивши супротивницю у плече. Кров капала у воду i розтiкалася нею. Блондинка пропустила випад тризубом у живiт, але тут же випадом у вiдповiдь вiдсiкла сосок. Обидва дiвчата вiдступили, але вода ставала все бiльш пекучою, штовхаючи красунь уперед.
  Гiтлер ревiв:
  - Коли її! Коли сильнiший! А ти стерва врiж мечем по головi!
  Обмiн ударами продовжувався. Дiвчата вже стали слабшати вiд численних порiзiв та ран. Босi нiжки почервонiли вiд гарячої води! Вже стала пiднiматися нагору пара.
  Геббельс покепкував:
  - Ось воно пекло за життя!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Це ще не пекло, а так Адiк! Я їм ще й не таке влаштую.
  Ось чорнява красуня пропустила удар кинджалом у живiт i опустилася на колiно. Але пекучий бiль окропу змусив дiвчину схопитися.
  Гiтлер вишкiрився:
  - Вмирай гарно стерво!
  Монгольська смертельно поранена красуня атакувала та отримала мечем у око. Сусiднiй блондинцi пронизав сонну артерiю на шиї, вона захиталася i впала в киплячу воду.
  Гiтлер розсмiявся:
  - Ось так воно набагато краще! I решту прикiнчимо!
  Завзятий бiй продовжувався. Обидвi дiвчата вже хиталися вiд неймовiрної втоми та поранень, але не могли прикiнчити одна одну. Навiть радикальний у ненавистi Геббельс запропонував:
  - А може, оголосимо нiчию!
  Гiтлер завзято вiдкинув:
  - Внiчию пропонують чи дурнi чи слабкi!
  У цей момент вода скипiла i почувся страшний дiвчачий вереск. Красунi кiлька разiв стрибнули i остаточно знесилiли впали в окрiп варячись живцем.
  Гiтлер пiднявся i став махати руками, зааплодував:
  - До чого це чудово! Люблю чужий бiль та страждання! Особливо якщо мучиться гарна дiвчина! Воiстину героїчний результат!
  Геббельс вiдповiв:
  - Але ж нiхто не виграв! А шкода я поставив на блондинок!
  Герiнг побулькал:
  - А я на брюнеток, вони бiльш мускулистi!
  Гiтлер переможно промовив:
  - Обидва ви iшаки! Я поставив на те, що всi чотири загнутися i виграв! Тож викладайте грошики! Але не сумуйте, до двадцять другого червня залишилося небагато i незабаром для всiх нас розпочнеться нове життя!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  При спробi вiдновити процес пиляння ланцюгiв, у камеру ввалилися есесiвцi. Вони завдали несильних, але болючих ударiв по початкiвцям пiдживляти пiсля пiдсмаження на жаровнi пiдошвами дiтей. I погрожували побити сильнiше. Тобто, як зрозумiла Алiса, за ними продовжували стежити без перерви.
  Залишалося лише перемовлятися пошепки. Потiм, коли юних в'язнiв знову нагодували, i навiть додали до кропив'яного супу, пшоняної кашi на водi, голови обважнiли. I Алiса, заклевавши носиком, заснула.
  Радянськi вiйська йшли на останнiй, найукрiпленiший рубiж Зеєловських висот. Обтяжливi, великi втрати, пагорби так густо, неначе пiанiно поламаними клавiшами, застелене трупами. Танки навiть Т-34, буксують у кровi i не бажають пiднiматися нагору. А снаряди всi вивергаються i вивергаються, наче вулкани нахилили i вiдкрили жерла.
  Лава - сумiш полум'я i свинцю, бомби, начиненi всiма видами вибухiвки, що кидають назустрiч радянським лiтаючим армадам "Саламандри". I зiткнення вже гiтлерiвцi не гидують тараном. Таке виникло запеклiсть, битви.
  Дiвчата-войовницi самi бiжать в атаку, вони бачать як великокалiбернi кулемети фашистiв, наче хробаки виповзають iз норок i смертоносно плюються. А при попаданнi такого важкенько i начиненого вибухiвкою плювка, вiдлiтають назад роздертi i з розбитими в брязкiт кiсточками солдатики.
  Танки забуксували ближче до вершини, а бронетранспортери солдатики пiдштовхую нагору руками. При цьому чується рев, крики ура, i мат, що вганяє в тремтiння. Пара бронетранспортерiв натрапивши на мiни, вибухає, а шматки тiл вiдлiтають на всi боки.
  Але воїни пруть далi, вже кiлька напiврозбитих дотiв зайнято Червоною Армiєю.
  Дiвчата стрiляють багато, їх знову поранило, але покинути свою посаду, не для них. Просто заклеїли рану целофаном i впали через рухи.
  Вже стемнiло, а коли видимiсть погiршується, оборонятися важче. Нехай навiть деякi iз заритих у землю, танкiв та САУ супротивника, мають прилади нiчного бачення.
  Але й думки нема про вiдступ...
  Алiса Селезньова тицьнула напарницю в плече:
  - Подивися, що Ягдтигр робить.
  - Могилу собi капає! - огризнулася Анжелiка.
  Найсильнiший за бронебiйною потужнiстю та захистом винищувач танкiв Ягдтигр, досить влучно обстрiлював, застрягли радянськi тридцятьчетвiрки та з потужними стволами Iси. Його майже тридцяти кiлограмовий бронебiйний снаряд, що елементарно зривав з корпусу вежi не залишаючи, екiпажам шансiв на виживання. Знищити таку махину, та ще й зариту в землю, присипану мiшками з пiском надзвичайно складно.
  Алiса Селезньова шепнула подрузi:
  - Спробую розбити його оптичний прицiл та прилад нiчного бачення.
  Анжелiка весело хихикнула:
  - Бити по очах... Смiшно! Зазвичай, жiнки стрiляють очима, а не по очах. Ти вiдкрила щось новеньке!
  Алiса Селезньова, приклавши приклад до плечей i упершись своїми голими по колiна нiжками розорану снарядами землю, взяла супротивника на мушку, шепнула:
  - Якщо близько горобець - ми запалимо гармату! Якщо муха - муху бий, а стрiлка у психлiкарню!
  Анжелiка знявши черговий влучний пострiл фриця, вiдповiла:
  - Так класний талант циркової актриси пропадає. Тiльки от зазвичай у нашiй країнi вiдправляють у табiр, а не психлiкарню!
  Алiса Селезньова, розбивши точним попаданням, прицiл Ягдтигра грайливо заспiвала:
  - На руїнах Берлiна, Тарас Бульба мочить сина! А навiщо нам брати Берлiн - краще одразу цiлий свiт!
  Анжелiка вiд смiху промахнулася, i черговий "фашист" вислизнув. Дiвчина стукнула сама себе кулаком у пiдборiддя:
  - Не на фронтi все не так, немає того веселощiв! Толi куриш натще, чи п'єш з похмiлля!
  Алiса Селезньова пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А ось я i не п'ю i, в горлянку нiхто не заллє. Є куди бiльша радiсть, нiж хмiль, наприклад, вiд можливостi рухатися, спiвати i танцювати!
  Анжелiка знову промахнулася, її iнтуїцiя вести вогонь на поразку була настiльки всебiчно розвинена, як в Алiси, а смiх причому вкрай не доречних коли навколо стiльки вбитих, що треба постаратися, щоб не наступити на трупи. А часом доводилося й бiгти останками тiл.
  Рудоволоса войовниця-сибiрячка заявила:
  - Ось я розумiю, у вiйни нiжне обличчя, але жiноче нетерпiння в бажаннi людожерства!
  Алiса Селезньова розбила i прилад нiчного бачення, з досадою висловилася:
  - Ось не люблю розбивати добрi речi!
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - А що хорошого в цьому приладi? Я якось дивилося в трофейний... Все розпливається, наче здорова людина надягла окуляри, i з зеленуватим вiдтiнком.
  Алiса Селезньова резонно вiдповiла:
  - Якiсть пiзнається порiвняно. У нас такого немає!
  Анжелiку впевнено сказала:
  - Нi, так буде! I ще краще, нiж фрицiв... А от у фашистської Нiмеччини, вже нiчого не буде, залишилося трохи бiльше сорока кiлометрiв до Берлiна. I ми їх пройдемо, чого б це нам, та й вороговi не вартувало!
  Алiса Селезньова пiдтвердила:
  - Ну звичайно ж, пройдемо! У цьому я абсолютно певна! Але поки не завадило б нам змiнити мiсце дислокацiї.
  Дiвчата побiгли, шльоп шолом витонченими нiжками, покритими пухирями i садна, майже до колiн, але все одно прекрасними. Войовницi навiть якоюсь мiрою насолоджувалися, цим болем, бравiрую мужнiсть недоступним, навiть багатьом чоловiкам.
  Третя гряда все ще не була зайнята. Штурмовики зазнавали втрат, особливо вiд Фоккен-Вульфа - лiтака-монстра. Найпотужнiший з озброєння та бронювання одномiсний винищувач, цей робочий конячок Другої свiтової вiйни, був дуже неприємний для Iлiв. Деяка слабкiсть у маневреностi в битвi, теж з не надто маневреними штурмовиками не особливо давалася взнаки, а ось сила озброєння...
  А Якi та Лавочки пiдстали...
  Алiса Селезньова розумiючи, що Фоккен-Вульф iз снайперки не збити, вибила або Саламандри або Ме-109. Тут уже були шанси.
  Анжелiка ж стрiляла по наземних цiлях. Зi змiнним успiхом, але снайпери зовсiм не промахуються, тiльки в кiно. Або в низькопробних бойовиках. Алiса навiть якщо й промахувалась, то це було непомiтно. Не хотiлося їй втрачати репутацiю: войовницi-термiнатора!
  А ось Анжелiка мазала дедалi частiше. Втiм, не тiльки її вина, нiч, дим, гар, навiть повiтря коливається вiд жару. Але воїнцi-сибiрячцi це було прикро i, вона заспiвала:
  - Алiсо Селезньова, повiрте менi на слово! Стрiляє як корова, нацистського дурдому!
  Золотоволоса войовниця проiгнорувала дурний жарт. Хоч вона i була знущальною.
  Саламандри то налiтали, то навпаки вiдлiтали. Вони користувалися своєю перевагою у швидкостi, i маневреностi, тому намагалися пресингувати росiйських асiв, створюючи тому чи iншому дiлянцi фронту локальний перевагу силах.
  Не-162, пурхали як метелики, пофарбованi в зелену з блакитною цяточкою хакi. Вони виконували прийом бочка, вiдразу пiвтора десятки цих чарiвних машин, потiм прослизали на крилах, немов ковзани фiгуристки.
  Алiса Селезньова клацнула язичком:
  - Ба! Це просто чудово! Але ковзаняри, вас це лише вiд мук врятує!
  Метелики справдi потрапляють у смолоскип i падають!
  Тим часом Сталiн з ночi вiд 17 до 18 наказує:
  - У Жукова йде туго! Тому наказую, ударнi частини першого українського фронту повернути на пiвнiч та атакувати Берлiн iз пiвдня!
  Полководця вiддають накази, а рядовi бiйцi борються не розмiрковуючи.
  Алiса Селезньова, змусивши палати чергову "Саламандру", голою п'ятою вiдбила грудкою землi, i висловилася:
  - Чомусь того, хто лiтає, так легко збити!
  Анжелiка складно заперечила:
  - У кого хтось виявився, збитий простим каменем, крила були притиснутi камiнням уже в польотi!
  Алiса Селезньова хихикнула:
  - Та ось вона дiалектика! Дiалектика розвитку та фiлософiї... Як кажуть французи...
  Анжелiка перебила напарницю:
  - Був Кутузов - бив французiв! Нинi Сталiн - Бог iз сталi!
  Дiвчата пiсля таких слiв знову захихикали, шльопнули один одного пiдошва об пiдошву. Алiса, стрiляючи все частiше, i бiльше бiгло, навiть її автоматична гвинтiвка перегрiлася i обпалювала пальцi. Ось, наприклад, їй навiть завзятiсть звалити майже непробивний Фоккен-Вульф пiд час виконання ним вiражу. Анжелiка похвалила:
  - Твоє око-алмаз! Коли око-алмаз, вiн, на вiдмiну вiд природного каменю, завжди пiд рукою i його не потрiбно вiдкопувати!
  Алiса Селезньова жартома, зазначила, черговий афоризм:
  - Навiть корова потребує штанiв, якщо вони на роздорiжжi пасовища та водопою! Жiнка цiнує на собi одяг, чоловiк її вiдсутнiсть, а податкiвець кiлькiсть латок, яких можна настрогати з чужої сукнi латаючи бюджет держави!
  У небi настало тимчасове затишшя, але зате раптом у центрi позицiй наступаючих радянських вiйськ як довбає, наче метеорит врiзався в Землю. Сотнi пiхотинцiв розiрванi, спаленi та вiдкинутi у рiзнi боки. Вони розлетiлися, здається, що це не люди, а пiднялася цiла хвиля цунамi з живих подертих i мертвих тiл.
  Анжелiка вигукнула, перекриваючи галас:
  - Ого! Оце удар! Навiть "Андрюша" так не б'є!
  Алiса припустила:
  - Це Штрумтiгр, зi своїм бомбометом. Найпотужнiша з штурмових знарядь гусеничного ходу!
  Анжелiка вплеснула руками:
  - Та я ранiше не бачила цiєї дурницi! Напевно, САУ що треба!
  - Потрiбно побачити це САУ та нейтралiзувати! - заявила Алiса. - Iнакше нам буде проварювання у лазнi!
  Анжелiка не до мiсця зiстрила:
  - Нам буде у лазнi: так лазня для росiйської людини щастя!
  На полi бою панував такий хаос, що Алiса Селезньова встигла зафiксувати, звiдки йде пострiл лише при повторному залпi. Причому лупнули вiдразу обидва, "Штурмтiгра". Так цi бомби гримнули, стiльки жертв...
  Анжелiка немов Спiноза i Цицерон в однiй особi, промовила:
  - Заради мистецтва йдуть на добровiльнi жертви виконавцi, заради вiйськового мистецтва змушують жертвувати слухачiв! Публiка завжди хоче бiс при шедеврi мистецтва, вiд публiки не залишається бажаючих повтору при шедеврi вiйськового мистецтва! Концерти маестро мистецтва, за квитки платять великi грошi, та ще й великi платять, щоб уникнути концертiв маестро вiйськового мистецтва!
  Алiса Селезньова перебила подругу:
  - Давай, на мiй рахунок вистрiлимо прямо в канал широкого жерла гармати, тодi бомби в метальному зарядi детонують!
  Анжелiка покрутила пальцем бiля скронi:
  - Потрiбно спочатку змiнити положення, що кут прямiше i тупотiти нiжками!
  Войовницi побiгли з усiєю спритнiстю, але знову не встигли. Штурмтигри, схоже, отримали додаткову автоматику пiд час перезарядки та їх скорострiльнiсть зросла. Причому вiд залпу постраждали не лише пiхотинцi, а й танки, вежi зривало, а сталь змiшалося з полум'ям у диявольському чаклунi.
  Дiвчата в досадi на свою повiльнiсть навмисне ступили босими, жiночими нiжками у вогонь, щоб покарати себе болем!
  Анжелiка заметала:
  - Ми це заслужили!
  Алiса Селезньова, морщачись вiд муки i пританцьовуючи босонiж на вогнi, додала:
  - А вороги заслужили ще гiршого!
  Анжелiка вiдповiла:
  - Краще вбити одного мерзотника, нiж викрити сто, останнє негiдники i так роблять самi!
  Алiса Селезньова рiшуче, як войовниця вiд Люцифера заявила:
  - А ось це ми якраз i зробимо!
  Дiвчата цiлилися, пританцьовуючи вiд невеликого полум'я, бiль та опiки дозволяли їм зосередитись. Адже це їхня Батькiвщина, їхнi брати солдати-росiяни, треба перемогти i пройти останнi кроки до Берлiна. Коли комунiзм переможе, людина нiколи не загине вiд руки iншої людини!
  М'який пуск, спецiальнi кулi пiдвищеної бронебiйностi вилетiли зi стволiв. Тут головна проблема була не тiльки потрапити в жерло. Гiтлерiвцi теж не дурнi i захищали отвiр стовбура, ковпачком на зразок кришки чайника. Тому треба було встигнути всадити в той короткий момент, коли кришечка за мить вiд пострiлу пiдвелося. Потiм як кулi встромляються в сумiш декiлькох агресивних рiдин.
  Рвонула жахливо, спочатку два вибухи одночасно, потiм ще кiлька вiд детонування ще десятка бомб боєкомплекту. Декiлька найближчих дотiв, фрiцiв були знищенi або серйозно пошкодженi, в них були пробитi великi проломи.
  Вибухова хвиля була така сильна, що мало не перекинула обох войовниць на спини. На радiсть дiвчата закричали:
  - Є! Це просто клас!
  За спиною почувся задоволений голос:
  - Я це бачив! Дiвчата, рахуйте орден Слави першого ступеня у вас у кишенi... Людина у формi майора НКВС погладшала. - Точнiше на грудях! Молодцi дiвчата! Втiм, це не всi вашi подвиги!
  Алiса Селезньова набула:
  - Це тiльки початок!
  Анжелiка пiдстрибнула:
  - I головний добрий початок!
  Майор додав:
  - Це початок, а кiнець у Берлiнi! Я не здивуюсь, якщо ви ще й Гiтлера зловите за яйця. Адже ви дiвчата за рiвнем надлюдини!
  Войовницi скромно вiдповiли:
  - Та нi, ми просто радянськi баби!
  Загибель Штурмтигров i вiд розгрому шок, схоже, надломили сили фрицiв, третю гряду вже вранцi вiсiмнадцятого було подолано. Вiйська зокрема танки виповзали бiльш рiвну мiсцевiсть. Дiвчатам навiть довелося пiдштовхувати подiбнi машини-тяжi!
  Анжелiка помiтила:
  - Вiйна це найазартнiша гра, тiльки в нiй стан програє на вiдмiну вiд покеру, той, хто не може пiдкорити себе азарту!
  Алiса Селезньова серйозно додала:
  - Атака на вiйнi, як стрибка на конi, тiльки iподром має значно бiльше перешкод та продажних жокеїв!
  Анжелiка заперечила:
  - Це афоризм не точний! На кiнських стрибках можна пiдкупити жокеїв, що пiд час атаки бiжить усвiдомлює, що життя не продається!
  Войовницi побiгли ще далi... I скелячи при цьому перлиннi зубки. Алiса Селезньова навiть проспiвала:
  - Краса, краса, ми в дурдом веземо кота, чижика, собаку, Петьку-забiяку, мавпу, пiдлогу трамвая! Ось така компанiя!
  Анжелiка пробiгу вперед до окопiв додала:
  - Компанiя, яку не продати з молотка!
  Алiса Селезньова кивнула:
  - Єс! Нас з'їсть КПРС!
  Анжелiка здивувалася:
  - А що таке КПРС? Не знаю такого термiну!
  Алiса Селезньова уточнила у своєрiднiй манерi:
  - Це можна перекласти як комунiстична партiя радянського союзу!
  Анжелiка знизала побитими в синцях плечима:
  - Але поки що немає подiбної назви ...
  Алiса Селезньова скинула вгору, правий кулачок:
  - Повiр, буде! Обов'язково буде!
  Анжелiка покинула:
  - Будь здоров!
  Алiса Селезньова пiдтримала, серйозний жарт:
  - Обов'язково буду!
  На рiвнинi опiр був слабший, але все-таки впертий. Особливо дiставали "Фердинанди", цi винищувальнi САУ як величезнi джмелi вривалися своїми снарядами в радянську технiку. Знищити "Фердинанд" нелегко, недарма ця самохiдка наймасовiша з важких i поступається кiлькiстю тiльки Панцер-4.
  Анжелiку побачила в чагарнику засадний Панцер... Машина лише двадцять двi з половиною тонни вагою, а має гармату "Пантери". Низький силует дозволяє її легко маскувати i наносити удари з-за засiдок. Алiса так само почала пiдповзати до Панцера ... Вдала машина, але повною мiрою її потенцiал не був використаний, через безглуздiсть Нiмецького командування. Взагалi, це дивний феномен Другої свiтової вiйни. Радянське вiйськове командування пiд час бойових дiй помiтно додало у вiйськовому мистецтвi, особливо на тактичному рiвнi. А нiмцi навпаки стали керувати вiйськами набагато гiрше, нiж на початку вiйни. Через це навiть кiлькiсть технiки, що зросла (у 1944 роцi за мiсяць випускалося танкiв i САУ бiльше, нiж за весь 1940 рiк!), не допомогло їм встояти їм пiд радянськими ударами. Наприклад, якщо брати випуск озброєнь, то в сорок третьому, i сорок четвертому роцi, пропорцiї у спiввiдношеннi випуску технiки була для нiмцiв кращою, нiж у сорок першому та сорок другому роцi. Але хiд вiйськових дiй вiд цього не став для Третього Рейху сприятливiшим, а скорiше навiть навпаки!
  Дiвчата, якi не обмежилися знищенням оптики Панцера-4, вони ще пiдiрвали машину трофейними гранатами кумулятивної начинки. Спочатку один Панцер, а потiм наступний.
  Анжелiка розсмiялася:
  - Ось так ми молотимо цих гадюк!
  Алiса Селезньова, скелячи зуби-кинджали, погодилася:
  - То мелемо, що й панцир черепахи не врятує Панцер-4!
  В окопах сидiло чимало пiдлiткiв, мабуть, покликаних зовсiм недавно. Були навiть такi сором'язливi хлопчаки, що навiть на пiдлiткiв не тягли рокiв дев'яти-десяти. Вони виглядали розгубленими переляканими.
  Зброя у хлопчикiв, безвiдкатки калiбру 20 мм. Легенькi, i поблизу них можна пiдсмажити пiхоту, або перебити гусеницю танка. Ось маленький, свiтлий, закопався в засiдцi, тiльки голенькi п'ятки стирчать. Багато хлопчакiв боси, не знайшлося чобiт вiдповiдного розмiру, та в Нiмеччинi в серединi квiтня погода як у Росiї в теплому травнi. Пацани Третього Рейху втiм не розбiгаються, вiд страху, як, наприклад, лiтнi нiмцi-ополченцi при першiй же нагодi пiднiмають лапи до верху, або тi, що бiжать до Берлiна.
  Тiльки вушка хлопчики закривають, щоб оглухнути вiд розривiв снарядiв, i завивання гарячих гостинцiв "Андрюш" та "Катюш". А так борються до кiнця. Деякi навiть йдуть на обман, пiдпускають солдатiв Червоної армiї, пiднiмаючи ближче бiлi ганчiрки, а потiм пiдривають себе разом з ними. Вiдважнi дiти, одурманенi пропагандою, i куди критичнiшi дорослi, особливо тi, хто добре пам'ятає часи до Гiтлера, i не дав собi повнiстю промити мiзки.
  Тому, чим ближче до Берлiна, тим менше стає дорослих людей, що бiжать у тил i тим частiше борються безусi, але вiдважнi хлопцi.
  Але серед бiйцiв i нiмецькi дiвчата стали куди частiше податися. Гiтлер треба вiддати йому належне вважав за обов'язок правителя берегти жiнок i не пускати на фронт як гарматне м'ясо. Тим бiльше, брак чоловiкiв з демографiчної точки зору не такий страшний, один самець може заплiднити i сотню самок. А ось жiнцi, щоб винести дитину, потрiбно дев'ять мiсяцiв i ще два роки на вiдновлення.
  Алiса Селезньова бачачи, що Анжелiка стрiляє в хлопчакiв, ударила по дулi, вигукнувши:
  - Не можна вбивати дiтей! Чи зрозумiла ти жiнка чи вовчиця?
  Анжелiка люто, як пантера огризнулася:
  - А їм нас убивати можна?
  Алiса Селезньова помiтила:
  - Це ж дiти, вони ж не розумiють... Крiм того, є рiзнi рiвнi моралi. Мораль фашистська низовинна, мораль комунiзму пiднесена. Виходячи з цього, треба розумiти, що ми не може, не повиннi бути такими поганими як наш супротивник. Iнакше який сенс нам претендувати на роль добра, у битвi зi злом.
  Анжелiка хотiла у вiдповiдь закрутити афоризмом, але голова спорожнiла, як гаманець у кутили. I нiчого не прийшло, дотепного та їдкого.
  Алiса Селезньова поплескала свою подругу по плечу:
  - Отож! Хоча Сталiн i говорив, що на удар ворога ми вiдповiмо потрiйним ударом, але зовсiм не мав на увазi, що на пiдлiсть треба вiдповiдати потрiйною пiдлiстю. А на жорстокiсть потрiйною жорстокiстю! В даному випадку принцип око за око не наш принцип!
  Анжелiка прикро поморщилася i цiлком резонно помiтила:
  - Старе, розбiгається, у них куди сильнiше розвинений iнстинкт виживання за всяку цiну. Так, що це дуже спiрна думка... Тобто я хотiла сказати, що в нас так i стрiляти скоро буде в когось, крiм сором'язливих сосункiв... Так, що може нам повернути назад?
  Алiса Селезньова показала Анжелiцi вказiвним пальцем на Захiд:
  - Ось бачиш "Пантери" повзуть, повiр, нам ще буде тут з ким битися i кого бити! Хiба ж не зрозумiло!
  Анжелiка попросила подругу:
  - Що мої руки тремтять вiд втоми, та й ноги теж... Може, заспiваєш менi, чогось веселенького?
  Алiса Селезньова вiдповiла:
  - Так, я теж вже п'яту добу очей не стуляю! Спiвати, чи тобi для бадьоростi... Зi старого?
  Анжелiка сердито смикнула, наче кобила головою:
  - Нi! До бiса це старе! Давай краще спiвай, нове, веселе, радянське!
  Алiса Селезньова скривила личко:
  - Веселе буде, а наскiльки радянське суди сама!
  Анжелiка, промахнулася, сердито тицьнула приклад собi в щоку, пробурмотiвши:
  - Нам зайвого пафосу не треба! Нам потрiбно, душевно, красиво, i поетично.
  Алiса Селезньова заспiвала, своїм чудовим неповторним голоском, притупуючи босими нiжками:
  Радянський дух у бою не падай,
  О сонця червонi, веснянi променi!
  Хоч обклався фюрер кам'яною огорожею,
  Наш молот, наче барабан у темрявi стукає!
  
  У тилу глибокому нашi гаї -
  I золотистий зерен мед рiдних полiв!
  Нехай кумачовий прапор над армiєю полоще,
  А лiтаки крила в небi журавлiв!
  
  Нехай шлях Вiтчизни стане вищим;
  Ми пiднiмаємо над планетою комунiзм!
  Ми голос сто тисяч сильний нацiй чуємо,
  Все у пагорбi та не кроку витязь вниз!
  
  Вiр, не настане в країнi осiнь,
  I ми не будемо пiд снiгами замерзати!
  Хандрити дiвчата краще киньте -
  Повернеться, знай iз перемогою славною наша рать!
  
  Берлiн впаде, ми бачимо скоро,
  I нам "Пантери", "Тигри" зовсiм не страшнi!
  Для фрицiв будуть вироки,
  Ну, а нагороди отримуй Русi сини!
  
  А наша молодецтво немов полум'я,
  Фашизм розвiє в смердючий порох!
  А волi твердiсть наче камiнь,
  Снаряд гуркоче, нищiвно - бабах!
  
  Молитвам Сатани, не чуй,
  Господь вирiшив, нехай буде це тiльки так!
  Очистимо вiд нацизму Землю,
  Адже планета зовсiм фрицям не шинок!
  
  Звичайно, багато ми платили,
  Загинуло наших просто моря океан!
  Тепер Росiя у червонiй силi,
  I не повернеться бiльше Диявола брехня!
  
  Адже справа свята комунiзму,
  У ньому абсолютне, безкрайнє добро!
  А за законами дуже вiрним дуалiзму,
  Капiталiзму процвiтати не судилося!
  
  Щоб голод не мучив народи,
  Колгоспи треба повсюдно садити!
  Мине всього чотири роки,
  За забудови виставить Всевишнiй твердо п'ять!
  
  А далi космос - двiр Всесвiту,
  У ньому пiдмiсти непогано, потужною мiтлою!
  Цiєю славою сильною нетлiнною -
  В якiй кожна людина великий герой!
  
  Не плачте вдови за солдатами,
  Адже науцi неможливих цiлей немає!
  Їм iз воскресiнням нагорода,
  А вам вiд нас, з червоних троянд, надiшлемо букет!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Iрiя вiдома дiвчина-супермен, зрозумiло, дружила з Алiсою. I здогадалася, що та щось починає, зi своїми нестерпними хлопцями. Може знову хоче полетiти на чергову планету? Чи у казковi часи, у всесвiтi людських фантазiй?
  Iрiя поки що не особливо турбувалася. Вона була дуже красивою, а широкi плечi та рельєфнi м'язи серед земних жiнок не рiдкiсть.
  Розвиненi технологiї дозволяли пускати по тiлу бiоструми, що стимулюють рефлекторне скорочення м'язiв, та їхнє тренування, навiть коли ти граєш у щось у матрицi Гiпернета.
  Рiзного роду iгри, абсолютно безкоштовнi, i що iмiтують у вiртуалцi справжнiсiньку реальнiсть, може навiть i гострiшу, нiж у справжньому тiлi.
  Треба сказати, що це для цивiлiзацiї двадцять другого столiття виявилося небезпекою значно серйознiшою, нiж рiзного космiчнi пiрати i мафiя. Це i справдi повальне захоплення iграми та пригодами. Де ти все якщо хочеш, можеш перемагати i будь-яку ситуацiю обiгравати. Включно з зоряними вiйнами.
  Iрiя, справдi, сама мало не влетiла в такий вир. Як їй сподобалося битися з полчищами Палпатiна чи графа Дуку. I особливо битися на свiтлових мечах.
  Але це, певна рiч, не зовсiм те, чому потрiбно займатися космiчному дослiднику.
  Тим бiльше в Iрiї, час минав не так як у Алiси у вiчному дитинствi. Ось у неї двi доньки: Ангелiна, Афродiта - зовсiм дорослi. Великi, високi дiвчата з перекочуючими кулями м'язiв пiд засмаглою шкiрою. Теж спортивнi та люблять побитися. I ще виступати у єдиноборствах. Це також досить модно у сучасних, земних жiнок. Причому, контакт повний, i синцi з переломами справжнiсiнькi. Але, звичайно, медицина кiнця двадцять другого столiття, навiть вiдрiзану ногу, за пiвгодини виростить, i не помiтиш рiзницi.
  На планетi Земля бiльше немає калек, або хворих.
  Iрiя летить за допомогою наноботiв. Можна, i кросiвки одягнути, але красива i атлетична дiвчина любить босонiж працювати i її пальчики голих нiжок дуже спритнi.
  Багато у Москвi кiнця двадцять другого столiття чудового. Кремль збiльшений у розмiрах, i його видно за багато сотень кiлометрiв. Зiрки величезнi i в них горить термокварковий синтез. Причому блискучi всiма кольорами веселки. Стiни теж з багатою гамою фарб та вiдтiнкiв i дуже красивi та рiзноманiтнi за формою. Є в столицi i аналог Ейфелевої вежi - у пiвсотнi кiлометрiв заввишки i блискучий золотом, i великими, штучно вирощеними, гранованими алмазами.
  У столицi багато фонтанiв. Найбiльший з них пускає цiлих сорок струменiв, кожен заввишки три гори Джомолунгма. Причому, кольори у фонтанiв рiзнi та вiдтiнки неповторнi, яскравi.
  Iрiя милувалася цим казковим видовищем. Столиця будувалася та оновлювалася. У ньому з'являлися новi будинки, зносилися чи перетворювалися старi. Все змiнювалося, навiть малюнки та лiнiї проспектiв.
  Модернiзувався й Кремль. У ньому додавалися новi вежi та змiнювалися старi. I в розмiрах вiн помiтно пiдрiс, що Iрiя вiдкидала, за кiлька десятилiть життя на планетi Земля. Сама не мiсцева, але людська порода, i чоловiк її Тадеуш. I чотири доньки у них. Старша Ванда невiдомо де, зараз у далекому космосi дослiдниця. Афродiта та Ангелiна виступають у боях без правил та у рiзних шоу. Четверта дочка ровесниця Алiси, i поки що навчається зi школою.
  Тадеуш, втiм, хоче сина. I Iрiя обiцяла, що зробить. Пiдлогу дитини, звичайно, можна контролювати - i навiть самiй виношувати не обов'язково. Є кiберутроби. Але Iрiя хотiла мати дочок. Тим паче їй дуже не подобався Пашка. I вона не хотiла, щоб нащадок був схожий на нього.
  Слiд зазначити, що з огляду на те, що зi старiстю покiнчено, люди, якщо не загинути вiд насильства, могли тепер жити практично необмежено довго. Скiльки точно поки що не вiдомо. Але з огляду на те, що наука i медицина продовжують розвиватися, то вже практично вiчно.
  А значить, навiть з огляду на те, що люди здатнi лiтати i в сусiднi галактики, народжуванiсть слiд стримувати. Так що дiтей робити можна поки що не частiше, нiж раз на десять рокiв. Це, звичайно, не всiм подобається. Але Всесвiт i так досить густо населений, i там дуже багато рiзних цивiлiзацiй форм життя, щоб розмножуватися без обмежень.
  Та в свiтi Алiси люди далеко не самi у всесвiтi. А зорянi вiйни вести вважається дикуном. Хiба що в iграх вiртуальної матрицi можна. I це цiкаво! Iрiя сама цим свого часу захоплювалася. Але тут голову втратити недовго. Ванда трохи розумом не рушила, але все-таки вчасно зупинилася, i зайнялася серйознiшою справою. Наприклад, дослiджувати простори всесвiту та iнших галактик. Може, навiть не настiльки населених.
  I де можуть селитись люди.
  Професор Селезньов теж задарма час не втрачає. Зокрема, люди обживають Юпiтер. Там гравiтацiю - потоки гравiтонiв збирають у спецiальнi генератори, що дають енергiю. I в результатi на планетi Земна сила тяжкостi запанувала придатна для дихання атмосфера.
  Будуються мiста. Тут i подiл бацил-цегли, рослини та технiка. Багато є рiзних способiв споруджувати. Але, звичайно, все робиться швидко i мiцно. Але помiняти будiвлi нiколи не пiзно.
  Iрiя включала голограму Юпiтера. Характерний для цiєї планети стиль. Любов до масивного i форми пiрамiди. Але ось найновiший храм комбiнацiї Богiв, такий повiтряний i красивий, наче з надувного пiнопласту i ширяє в повiтрi.
  Людство в майбутньому все релiгiї вважає казками, i будує храми рiзним богам. Є i мiнарети, i буддизм, i православнi iз золотими банями.
  Православ'я видозмiнилося. Число святих зросло, у яких вписали навiть Сталiна, Жукова, Путiна, Iвана Грозного, Петра Першого та iнших. Пости скасували, як i багато обмежень. I найголовнiше скасували догмат про непогрiшнiсть Бiблiї - зробивши її фiлософською книгою, людською мудрiстю.
  Але, звичайно, багато хто молився по-старому, хоча при церквах з'явилися i дискотеки, i iгровi зали, i сауни, i басейни i цiла iндустрiя розваг.
  Мусульмани теж погодилися вважати Коран, мудрiстю давнiх, тим бiльше, якось не дуже хотiлося п'ять разiв на день молитися та постити. Та й паранджа собi зжила. Прогрес дозволяв людям усе. I людина поступово звiльнилася вiд забобонiв. А продовження життя та омолодження позбавило страху смертi. Люди стали тепер подiбнi до ангелiв за можливостями. Та й познайомилися з iншими свiтами, що також призвело до розмивання релiгiй. Хоча Буддизм, з його вiрою у безлiч розумних свiтiв навiть став популярнiшим. Зрозумiло, без таких крайнощiв, як чернецтво та аскетизм.
  Люди прагнули щастя. I вони вирiшувалися проблеми. Наука дала дуже багато. Навiть можливiсть самому втiлити будь-яку мрiю в реальнiсть.
  Iрiя, наприклад, могла стати володаркою всесвiту з повною iлюзiєю реального втiлення. А то й трильйона всесвiтiв. Щоправда вiртуальне всемогутнiсть могло вiдбити бажання робити щось реальне та справжнє.
  Iрiя переговорила iз Селезньовим. Вiн мав рокiв на двадцять. Звичайно, це ефект омолодження. I сама Iрiя юна та свiжа.
  Професор Селезньов повiдомив:
  - Все йде чудово! Навiть якось нудно, що дається легко. Думаєш, чи не рвонути знову до краю галактики.
  Iрiя жорстко помiтила:
  - Не шукай труднощiв, вони прийдуть самi!
  Професор Селезньов зазначив:
  - Скоро полетимо до iншої галактики. Як там Алiса?
  Iрiя жорстко вiдзначила:
  - Щось починає... Поки не можу вийти з нею на зв'язок!
  Селезньов запропонував:
  - Не метушися! Алiса майстер виходити iз безвихiдних ситуацiй. I як завжди здобуде переконливу перемогу!
  Дiвчина-титан помiтила:
  - Iнодi моя допомога виявляється не зайвою. Так що якщо до вечерi Алiса на зв'язок не вийде, я її шукатиму!
  Пiсля цього Iрiя переключилася на стадiон Юпiтера. Там точилися змагання у рiзнi iгри. Наприклад, рiзалися вiртуальнi танки. Не часiв Другої свiтової вiйни, а лiтаючi, i цiлком футуристичнi, сучаснi. I вiн стрiляють один в одного i ухиляються i при попаданнi втрачають життя.
  Втiм, є й класичнiшi поєдинки. На свiтлових мечах або бої без зброї. Особливо цiкаво, коли борються юнаки проти дiвчат, або що ще крутiше людина проти iнопланетянина. Ось, наприклад Ангелiна, блондиночка бореться з монстром: типу павук, тiльки лапок дванадцять iз клешнями, а голова пiвняча.
  Що ж її цiлком на висотi.
  Ось дiвчина в бiкiнi розгорнулася i босою нiжкою врiже по дзьобу. Монстр трясеться, i що намагається випустити через рот.
  Ангелiна знову проводить вертушку, i так гарно лупить ногами. Вона дiвчинка найвищого бойового пiлотажу. Уникає випаду клешнi i знову б'є.
  Бої без правил у повний контакт навiть неодноразово хотiли заборонити, як негуманнi. Але люди хотiли волi. У тому числi отримати на рингу по пику.
  Ангелiна трохи забарилася i дозволила себе дряпнути. Виступила кров. Iрiя подумала, що може дочка навмисне пiдставилася, щоб бiй не був надто одностороннiм. Незважаючи на всi спокуси матрицi, реальнi бої дуже популярнi. I хочеться людям побитися.
  Навiть традицiйний бокс не помер. Хоча в ньому багато учасникiв бiороботiв та роботiв-анероїдiв. Але й люди борються на рингу.
  Ангелiна проводить удар i знову пропускає. Публiка починає галасувати.
  Арiя подивилася iншу проекцiю. Грають у шахи клони Капабланки та Альохiна. Поки що воскрешати мертвих не навчилися, але клонувати з однiєї клiтини i навiть молекули ДНК людини цiлком реально. I це робиться. Обидва клони молодi, i грають у темпi блiц. Шахи є теж рiзнi. I з великою кiлькiстю фiгур у тому числi.
  Iрiя трохи подивилася на цю партiю. Вийшла нiчия, у Капабланки залишився лише кiнь, а в Альохiна слон. Вони потиснули один одному руки i знову посiдали за дошки.
  Iрiя свиснула i заспiвала:
  - Величезна строката дошка,
  На нiй гудуть мотори.
  Живi рухаються вiйська,
  I танки та лiнкори...
  Пiсля знову переключилася на бiй своєї доньки. Ангелiна як справжня артистка вдавала, що програє. Це щось подiбне до реслiнгу, де бiйцi як у Голлiвудському фiльмi. То один долає, то другий. Але хтось обов'язково переможе, i до того ж несподiвано.
  Або навiть одного б'ють п'ятнадцять раундiв. А вiн раптом зненацька карате, навчився. I давай ворога трощити в останньому раундi. Навiть смiшно виходить.
  Але Ангелiна, звичайно ж, артистично впаде, i робот-суддя рахуватиме, а потiм пiднiметься i переможе...
  Вона, звичайно ж, не Володимир Кличко один iз найкращих, а може навiть найкращий супертяж в iсторiї з технiки захисту. До речi, можна подивитися бiй його клоном iз копiєю Мухамеда Алi.
  Володимир, добре працював лiвою рукою, i переграв Алi по очках.
  Iрiя, втiм, не дуже любила поєдинки клонiв. От би реально навчиться воскресати мертвих. Тодi б i iмператриця вбита своїм прийомним сином повернулася б. А так iз нею можна спiлкуватися лише у вiртуалцi. Або зробити клон? Але закон цiєї планети забороняє клонувати особи iмператорського прiзвища.
  Та й на планетi Земля заборонено робити клони живих людей, а померлих регламентовано. Це зрозумiло, чому. Ось у Алiси наштампували клонiв, i було вiд цього така бiлiберда.
  Iрина оглянула ще кiлька стадiонiв. Трибуни напiвпорожнi, та багато голограм. Ось дiти б'ються. Хлопчики в шортиках, махають босими нiжками, i стикаються. Щось на кшталт тайського боксу. Тут уже без технологiй. А є i з технологiями - польоти. Там уже б'ються дорослi та дiти у повiтрi. Або у вакуумi, водi, рiдкому гелiї.
  I чого тiльки не роблять хлопцi у поєдинках. Iрiя на це дивиться i сама пiдскакує.
  Захотiлося їй чогось смачненького. Автомат одразу ж увiмкнув перед нею голограму з меню. Iрiя замовив морозиво з марсiанською суницею та полуницею з Венери. А це дикий шик. Що ж буде хоч якийсь подаруночок. А зверху знаменитий швейцарський шоколад.
  На планетi Земля комунiзм, i утворилося всесвiтнє спiвтовариство країн. Усi країни стали умовнiстю. Фактично людство єдине.
  I прогрес вирiшив матерiальнi проблеми людей. Все стало виробляється з надлишком.
  Iрiя згадала свою улюблену стратегiю: "Iсторiя Землi". Там у тебе початок: п'ять робiтникiв схожих на горил у звiрячих шкурах, та певна кiлькiсть ресурсiв. I далi ти будуєш насамперед громадський центр, що штампуєш нових робiтникiв. I, звичайно, в першу чергу видобуваєш їжу, а потiм все iнше. I йде все вiд простого, до складного.
  Стратегiя довга, але цiкава. Iрiя грала її в матрицi Гiпернета. Там все це таке натуральне, що голова розколюється.
  Простiше, самiй щось робити у стрiлялцi чи у фiльмi. Ось, наприклад, вiдтворюєш класику. Клозета б'є зла господиня, ти можеш так чи iнакше втрутитися.
  Або Iрiя в романi "Людина, яка смiється", взяла та змiнила кiнцiвку. Слiпа дiвчина прозрiла. У лорда-блазна вiдновилося колишнє обличчя. Дуель не вiдбулася. I Iрiя переконала англiйський парламент допомагати бiдним. Хоча i тут треба бути обережнiшим. Щоб не розвинути утримання. Ось Конан Дойл, в одному своєму романi, дуже генiально показав, до чого може привести необмежене багатство. I навiть дуже хороша людина, у своєму бажаннi всiх ощасливити, здатна навiть нашкодити.
  На жаль, буває таке. Хоча, звичайно, таке багатство казка. Але казка дуже гарна.
  I повчальна водночас. Хоча, можливо, всi бiди, планети Земля були вiд грошей?
  Комунiзм багато зробив краще, у тому числi i людську мораль.
  Iрiя злетiла вище... Подивилася у бiк Кремля. Як зiрки сяють. Який Кремль величезний. А що всерединi його? I храми та палаци.
  Причому, храми синкретичнi з багатьох релiгiй. Теж полiткоректно. Повиннi бути представленi всi вiрування.
  Iрiя дивувалася, тому, як часом непримиреннi, бували люди у релiгiйних суперечках.
  Наприклад, iз суботи, або Трiйцi вели справжнi релiгiйнi вiйни.
  Iрiя, звичайно ж, розумiла, що люди в давнину вважали це важливим. Але справдi так фанатично битися за церковнi догмати?
  А вiра в кiнець свiту? Люди мають не битися, а миритися.
  Дiвчина-богатир зв'язалася з молодшою донькою. Та мила, i звичайно спортивна дiвчинка, з рiзнобарвною зачiскою. Пiдморгнула мамi та повiдомила:
  - Навчання йде чудово!
  Iрiя помiтила з усмiшкою:
  - А за тебе випадково програма не вчиться?
  Дiвчинка образилася:
  - Звичайно ж нi! У мене мама здатна i батько професор!
  Iрiя зазначила:
  - Вчися i розважайся в мiру. А то станеш дорослою... Можеш, i вир розваг з головою догодити!
  Дiвча пискнула:
  - Я дуже пульсарна!
  То як можна потрапити у вир розваг Iрiя знала не з чуток. Сама опинилася у важкому становищi. I мало не окосiла вiд щастя.
  Адже справдi з вiртуальної гри виповзати непросто. I не надто хочеться.
  Тут потрiбна велика сила волi, щоб iз цього виру виповзти.
  Iрiя трохи ще полiтала... Мiсто Москва таке чудове i красиве. Ось, наприклад, деякi будiвлi у формi бiлочок та зайчикiв рухаються та грають у футбол. Цiкаво у такому будиночку жити, особливо дiтям. А круто тому, хто всерединi мечами. Який то хвостом, то лапками, звiрятка-будинки пiдкинуть.
  Iрiя згадала один дуже стародавнiй фiльм, ще ХХ столiття. Там цар Iван Грозний, перемiстившись машиною часу, глянув на Москву i сказав:
  - Лiпота!
  Адже це була столиця, ще шiстдесятих рокiв позаминулого сторiччя. Аби вiн подумав би зараз? Точнiше сказав би!
  Стiльки у столицi чудового. Ось у небi плаває зоопарк, з безлiччю iнопланетних тварин.
  Iрiя так уже побувала. Дуже цiкавi звiрi. Гiбриди, наприклад слона та троянди, або носорога з акулою та павичом. Так цей звiр i з рогом, i з плавниками, i пишним хвостом. Одне з найкрасивiших це черепаха розмiрами з танк "Тигр"-2 з алмазним панцирем. Панцир так i сяє.
  Є i мамонти, у яких бивнi, як гранованi дiаманти. I хоботи наче айстри.
  Iрiя у зоопарках бувала. I батько Алiси разом з iнженером Зеленим збирали по рiзних планет колекцiї. Зокрема iндикатор, змiнює колiр залежно вiд настрою. Або якiсь кумеднi звiрята, що втiлюють у голограми людськi мрiї.
  Iрiя пiднялася вище. Щоб бачити Москву iз великим ракурсом. Та тут було що подивитись. Та в небi, скiльки лiтальних апаратiв. I всi такi гарнi та витонченi.
  Повiтрянi автомобiлi, як правило, обтiчних форм. Але є й деякi у формi бутонiв квiтiв, а iншi наче самовари. Дехто нагадує i взуття. Причому, найчастiше це кросiвки - наймоднiший одяг. Є лiтальнi апарати як стародавнiх, вiтрильних суден. А це також гарно.
  Ось пливе в повiтря фрегат. А на вiтрилах справжнє кiно показують кольоровi картинки. Тут є фiльми рiзних епох. Деякi, чорно-бiлi картини дуже цiкавi. I їх дивитись, можна не вiдриваючись.
  Iрiя дивилася якось твiр на революцiйну тему. Вражає! Деякi картини можна втiлити у реальнiсть та змiнити. Точнiше не деякi, а все. Крiм того, будь-яку стрiчку можна подивитися як чорно-бiлою, так i в кольорi. I є фiльми, зробленi програмою.
  Це цiкаво. Пишеш розповiдь, а комп'ютер його екранiзує. Або навiть сама програма довiльно складає. Це може бути будь-яку тему.
  Кожен може сам знiмати собi фiльми. Може i у вiртуалцi потрапити всередину твору, i там дiяти вже сам. Наприклад, врятувати Чапаєва чи Спартака. Допомогти Омеляну Пугачову, або Стiньку Разiну, перемогти. Можна виграти вiйну з Японiєю, або завоювати весь свiт, опинившись на мiсцi Iвана Грозного.
  Багато чого можна зробити чи не зробити. Така ось цiкава Гiпернет свiтобудова.
  Iрiя, наприклад, любила серiал про Арбузiка та Бебешку. Цi хлопчики десь тiльки не побували. I в космосi, i на iнших планетах, i викривали зорянi банди. Дуже модними стали персонажi цiєї казки про дiтей-героїв.
  Iрiя сама цим дуже захоплювалася. Арбузика та Бебешку - цих хлопчикiв малювали по-рiзному. I грали їхнi рiзнi хлопчаки. Є серiал, де пiд цими iменами були дiвчата чи ельфи. Так що рiзноманiтних форм i рiзних персонажiв можна знайти майже нескiнченнiсть.
  Iрiя вражалася даному рiзноманiттю жанрiв та творiв.
  Але зараз їй захотiлося морозива. I вона замовила порцiю в повiтряному кiоску. Тут вибiр дуже багатий. Iрiя обрала сумiш юпiтерської динi, i бананiв з Меркурiя як начинку, а шоколадний наповнювач iз Сiрiуса.
  Так куди бiльше екзотики i тонких ароматiв чужих свiтiв.
  Iрiя почала повiльно зi смаком лизати морозиво в золотому фужерi, усипаному дрiбними дiамантами. Причому тримала його босими пальчиками своїх сильних та спритних нiжок.
  Дiвчина-термiнатор насолоджувалась i вiдчувала тривогу. Нi з Алiсою явно не все гаразд.
  Може, вiчна дiвчинка потрапила в бiду? Iрiя знову спробувала зв'язатися з Алiсою. Мовчання... I чи блокування повiдомлень.
  Iрiя вирiшила поки що не панiкувати, а доїсти морозиво. I зiбратися iз думками. Як шукати Алiсу? Ну, у двадцять другому столiттi мiкрокамер всюди багато. Деякi навiть розмiрами з молекулу. Але лад демократичний i стеження заборонено. Ось це й викликало колiзiю. Коли, наприклад, космiчнi пiрати розгулювали по Москвi, i навiть залiзли в машину часу. Хоча їх зафiксували та знешкодили. Але трохи спiзнилися. Тим могли когось i бластер прибити. Та ще й робота Вейтера поламали. Щоправда, потiм його вiдновили.
  Так, рiзне буває в майбутньому. Але Алiсу все одно записали, i якщо її побачать i знайдуть.
  Iрiя навiть подумала, що дiвчинка може бути i зла на неї - мовляв, не вiдпускаєш, а сама по сутi доросла, тiльки на вигляд дитина. I вже стiльки випробували i перебачила.
  Вiчне дитинство з пригодами... Щось не зовсiм таке, що подає рацiональному поясненню.
  Хоча за сучасних технологiй, старий може стати тiлом справжнiсiньким десятирiчним хлопчиком, а чоловiк реальною, здатною народжувати дiтей дiвчиною. Бiоiнженерiя розвинулася i стала майже всесильною.
  Може, тут i не диво, а щось свiдоме. Чи може, Алiса, Пашка та Аркаша не хочуть дорослiшати, i реальнiсть пiдкоряється їхнiм бажанням?
  Як це було з Пiтером Пеном?
  Iрiя доїла морозиво, i повернула назад ошатний фужер. Золото у майбутньому комунiстичного раю коштує недорого. По-перше, його можна робити порiвняно просто iз свинцю. По-друге, досить багато золота мiститься в астероїдах i супутниках Юпiтера. А алмази взагалi майже безкоштовнi, їх можна навiть синтезувати за допомогою приладу розмiром iз сiрникових коробок iз вуглекислого газу, або простого вугiлля, або трави.
  Тому так i багато дiамантом - вуглець елемент є поширеним. Рубiни, топази, смарагди, сапфiри - синтезувати трохи складнiше, або видобути в астероїдах. До речi, на деяких супутниках Юпiтера i Сатурна, поверхня цiлком з алмазного камiння або пилу.
  Дiаманти красивi, слiв немає. Але їхня надмiрна доступнiсть позбавляє цiнностi.
  Точно, також i будь-яку їжу можна отримати за Гiпернетом. Причому, i натуральну, i синтетичну, i бiоплазмову. Останню можна пожирати тонами, заради задоволення.
  Iрiя полетiла зi швидкiстю гвинтового винищувача Другої свiтової вiйни.
  Ось, наприклад, на вулицях є мiсцями поточний пластик. Вiн не дуже популярний, тому що практичнiше перемiщатися повiтрям. Або ще простiше за допомогою нуль-переходу. Причому такi автобуси вже досить давно винайшли. Але лiтати самому, як це було навiть у давнину увi снi куди привабливiше.
  Ось дiти носяться повiтрям немов мошкара. Грають, граються, крутяться. Навчання забирає зовсiм небагато часу. I багато хто взагалi через Гiпернет складають iспити i отримують знання.
  А можна й просто вивчити чужу мову, записавши її на мозок, наче вiнчестер комп'ютера. Або ту чи iншу iнформацiю.
  Тож у дiтей вiльного часу дуже багато. Вони люблять iгри рiзних типiв. Ось деякi вважають за краще навiть грати по-старому як на початку двадцять першого столiття. Хоча наймоднiший, це звичайно ефект реальностi та вiртуальної матрицi.
  Але дехто не проти, i джойстиком по керувати. I використовувати голограму, або навiть стародавнiй монiтор. Особливо це, мабуть, модно у стратегiях. Там якраз бiльш традицiйнi способи дозволяють швидше приймати рiшення вiддавати накази. Та й подiї розвиваються швидше i динамiка вища.
  А от якщо ти у вiртуалцi командуєш по-старому, то стратегiя ризикує на мiсяцi затягнутися.
  Iрiя подивилася на лiтаючий стадiон. Там грають дiти у хокей. Тiльки не багато iншого, зi стрибками та завихреннями. I крига не з води, а твердого водню.
  Так це виглядає чудово. Дiти скалять зубки, i пiдскакують.
  I шайб кiлька, i вони постiйно мiняють напрямки. I скачуть наче стрибунцi.
  Iрiя проспiвала:
  - У хокей грають справжнi чоловiки, боягуз не грає у хокей! Боягуз не грає в хокей!
  Пiсля чого дiвча прискорило полiт. Ось, наприклад, у повiтрi висить Версальський палац, такий, який був побудований для Людовiка чотирнадцятого. Натуральна величина i можна оглянути його зсередини.
  Хоча бажаючих не дуже багато. Iрiя пiдморгнула дiвчинцi, яка, тупаючи в повiтрi, прямувала туди.
  Навiть проспiвала:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся! Якщо важко в цiй битвi не бiйся! Усмiхайся, усмiхайся, усмiхайся! Вiр, все буде i чудово, i окей!
  Так це дiйсно можна сказати дуже добре. I ти крутишся собi в повiтрi, мов м'ячик.
  Iрiя облетiла палац. Вона вiдчувала собi нiби космiчна принцеса, яка перемогла пiратiв. Ех, Алiсо ти в цьому справи фахiвець.
  Iрiя заспiвала, смакуючи слова:
  - Ми повiтрянi пiрати,
  Дуже любимо шикувати.
  Вiд зарплати до зарплати,
  Любимо грошики збивати!
  I дiвчисько зробило в повiтрi мертву петлю... Нi, безумовно, вона буде асом. Iрiя летiла далi, i накручувала оберти.
  Натомiсть думки про Алiсу турбували все сильнiше. Може, це навiть передчуття лиха?
  Насправдi, треба щось робити. Iрiя подумала, що її дочцi можуть знадобитися. Iнтуїцiя жiнки-термiнатора показувала, що цього разу Алiса справдi вляпалася у щось серйозне. I рояль у кущах, їй не свiтить.
  Крiм того, Iрiї не хотiлося бути егоїсткою. Справдi, все зробити самою, а дочок залишити без призу, та можливостi себе проявити? Це не красиво. Афродiта i Ангелiна заслуговують на щось бiльше, нiж просто махати на рингу руками i ногами, на потiху натовпу.
  Iрiя викликала мiжпланетне таксi. Воно було практично безплатним.
  Робот-водiй запитав дiвчину:
  - Куди хочете попрямувати красуня?
  Iрiя заявила:
  - До столицi Юпiтера! I бажано швидше!
  Робот вiдповiв iз посмiшкою:
  - У нас свої правила! Занадто швидко не можна!
  Iрiя хотiла сказати, що готова заплатити за термiновiсть, але передумала. Справдi, з кiлькох десяткiв хвилин розщедрюватися безглуздо. Тим бiльше поки що причин особливо турбується про Алiсу немає. Хоча треба б iз Пашком зв'язатися.
  Iрiя сiла в крiсло. Кинула босими пальчиками нiжок у рот жуйку, яку їй послужливо подав автомат. Так добре при комунiзмi свiтлого майбутнього, i їдеш безкоштовно, i можеш перекусити на таксi. А заразом дiвчинка зв'язалася з Пашкою. Звичайно, зв'язок не працював. Зате у хмару свiтилося повiдомлення:
  - Пiшов рятувати минуле, заради майбутнього!
  Iрiя свиснула i вголос промовила:
  - Я теж думала, що в iнститут часу зазирнути не завадить. Там часто Алiсочка тусувалася iз приятелями!
  I зiркова войовниця засмiялася. Якщо так, то зона пошуку помiтно звужується. Непомiтно в часi не перемiстишся, раз то вiдстежить автоматика епоху. Чи це казковi часи, минуле чи щось iнше.
  Щоправда, пiсля епiзоду з космiчними пiратами, якi шукали мiлафон у минулому, перемiщення в минуле планети взяли пiд строгий контроль, i туди дiтей точно не пустять. Тiльки спецiальнi агенти можуть щось там робити, але дуже обережно, щоб майбутнє не змiнити. Наприклад, мемуари Гiтлера, якi згорiли у вогнi iмперської канцелярiї, витягти можна, але самого фюрера, хоч дуже хочеться вбивати не треба. А то мало що станеться у свiтлому комунiстичному майбутньому. Адже добре жити у двадцять другому столiттi. Принаймнi будь-яка людина може мати, що мрiє. Якщо навiть хлопець не має дiвчини, йому можна практично безкоштовно замовити бiоробота, здатне все робити як справжня людина, i навiть народжувати дiтей.
  А у матрицi Гiпернета можна i цiлий гарем, або навiть тисячу гаремiв мати. Нехай це навiть iлюзiя, але не вiдрiзняється вiд справжньої.
  Iрiя зв'язалася з дочками i лаконiчно сказала у голограму:
  - Скоро буду!
  Афродiта запитала з усмiшкою:
  - Я вiдчуваю неспроста? Чи буде справа?
  Iрiя впевнено вiдповiла:
  - Буде!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Алiса Селезньова та її команда пiсля цiлого дня ув'язнення. Дуже нудного та рутинного. Коли навiть ланцюги пиляти не можна, поринула в сон. У снi хоч якась у тебе є розвага та втiха i не так галимо.
  Навiть навпаки: все йде героїчно.
  Алiса Селезньова та Анжелiка билися на пiдступах до Берлiна. Опiр фрицiв слабшав, з пiвденного флангу з'явилися подолали поля напередоднi пекла радянськi танки першого українського фронту. Дiвчата-снайперки як завжди збирали своїми гвинтiвками, що розжарилися вiд стрiльбищ, щедре жнива.
  Втiм, незабаром їм довелося змiнити зброю, стовбури гвинтiвок через часте використання покоробилися, прицiльнiсть впала майже до нульової. Алiса Селезньова з сумним виглядом вимовила, передаючи свою зброю ремонтникам:
  - Вiдслужила мила ... Виклалася на всi сто вiдсоткiв! Вiрю, я, однак, що кiнець вiйни вже не за горами.
  Анжелiка єхидно вiдповiла своїй зайво сентиментальнiй подружцi:
  - Та гiр на нашому шляху немає, останнi Зеєловi висоти вже позаду. Далi будуть лише гори трупи на вулицях Берлiна.
  У день народження Гiтлера двадцятого квiтня фашисти завдали, як на це сподiвалися воїни Червоної армiї, останнiй контрудар. Спочатку вже в глибокому тилу прогримiли розриви могутнiх ракет Фау-2. Скiльки втрат зазнали радянськi вiйська вiд цих гостинцiв i чи постраждали резерви, що пiдходили, дiвчатам не було видно.
  Босонога дiвчина Алiса Селезньова без особливого ентузiазму припустила:
  - Давай за кожну випущену гiтлерiвцями ракету спалимо по танку. Тобi подобається така пропозицiя?
  Анжелiка хихикнула у вiдповiдь та показу великi зубки:
  - Дуже! Але краще не по одному танку, а по два чи три!
  Ось на позицiї радянських вiйськ i справдi поповзли гiтлерiвськi танки, зокрема й знаменитi е-100. Остання машина була аналогом бiльш ранньої розробки "Мауса", але на вiдмiну вiд не дуже вдалого варiанта Порше, новi молодi та талановитi конструктори застосували iнше, аналогiчне розташування в радянському танку Т-44 розташування трансмiсiї та двигуна. В результатi при збереженнi колишнього озброєння двох гармат калiбру 150-мiлiметрiв, або 128 - мiлiметрiв (варiант винищувача танкiв!), I 75-мiлiметрової короткоствольної зброї стрiляє по пiхотi осколковими снарядами. Так само i колишнього потужного бронювання i голови i корпусу, i бортiв i корми не менше 220 мiлiметрiв, а лоба 250 мiлiметрiв (пiд великим кутом рацiонального нахилу), вага машини знизилася з 188 до приблизно 100 тонн, а висота скоротилася майже на пiвтора метри . Швидкiсть при цьому зросла з 18 до 40 кiлометрiв на шасi.
  Так що Е-100, що з'явився в самому кiнцi вiйни, безперечно лiдер серед усiх танкiв з озброєння та бронi, але зараз це слово мертвому припарку.
  Цих потужних машин всього п'ять, двi з гарматами 150 - мiлiметрiв, а три 128... Напевно трохи скидаються на мишей, тiльки куди бiльш плескатi, нiж колишнi "Мауси". Дивлячись на них стає не по собi. Особливо коли знаряддя винищувачi танкiв починають курити по броньованих радянських машинах, що вiдiрвалися вiд пiхоти.
  Ось першi тяжкi втрати, вiдiрванi вежi, пробитi корпуси. Радянськi танкiсти влучно...
  Навiть якщо броню i не одразу пробиває попадання десяткiв снарядiв, то все одно захист iз загартованого металу трiскається i починає колотися. Є певна межа вiдображення.
  Радянськi танкiсти досвiдченi i майже не промахуються, втiм, навiть розриви i гостинцi повз цiль пошкоджували прикритi екранами гусеницi.
  Свого роду це картина сотень спалахiв, феєрверку, яким пустотливi дiти закидають злiсного полiцейського. А той наче кийком махає дулом зброї.
  Навiть ставати веселiше, не дивлячись на товаришiв, що гинуть прямо на твоїх очах.
  Алiса Селезньова встигла лише потрапити до перископа двох танкiв Е-100. Iншу роботу за них зробили радянськi танкiсти. Розбили величезних "їжакiв" залишивши лише роздовбанi гусеницi, або точнiше з розбитих ланок.
  I знову звучить молодецька - ура!
  Але все одно просуватися доводиться iз боями. У бiй вступили особливi есесовськi частини. Зокрема, вони спускають в атаку численних собачок-вбивць. Тi люто верещать, гавкають настiльки гидко i заможно, що Алiса Селезньова була готова присягнутися, що навiть Цербер, триликий злий пес, що охороняє вхiд в античне пекло, не був таким огидним.
  Але тепер їм потрiбно якнайшвидше вбивати цих псин-садистiв. Ось одна з гiбридiв вовка i нiмецької вiвчарки вп'ялася зубами в радянського солдата i негайно, її пекельнi iкла розпороли росiйському воїну живiт. Звiдти вивалися кишки, якi ця псина накрутила на вискалену харю.
  Собаки нiмецькi не менш хитрi, нiж їхнi господарi. Вони навiть бiжать не прямою, а намагаються виляти з боку в бiк, щоб збити прицiли рушниць i пiстолет-кулеметiв. Алiсу Селезньову подiбне не бентежить i на крапельку, а ось Анжелiка нервує. Дiвча-сибiрячка промахується, i вiд цього грубо лається. Сердито, б'є себе кулаком, що покрилася шишечками вiд довго лазiння засмаглiй колiнi.
  Алiса Селезньова заспокоює подругу:
  - Не треба нервувати! У стрiльбi тiльки холоднокровнiсть не дає охолонути пальцям, i згаснути запал!
  Анжелiка додала:
  - Прохолоднiсть полководця запалює смолоскип трiумфального вогню!
  Пiсля чого сибiрячка намагається дихати рiвнiше i посилати кулю за кулею точнiше. Собак, правда, теж не одна сотня, спробуй їх перебий. Втiм, багато бiйцiв самi їх порють багнетами, кидаються на них i кричать:
  - Ура! Даєш Варшаву, даєш Берлiн! Боєць-пролетарiй свободу у свiт!
  У дiвчат уже пальцi болять вiд утоми, стiльки вже раз натискали на курки, ось навiть кров потекла з нiгтiв. Алiса Селезньова, стрiляючи навскидку i гарчала:
  - Пiф-паф не влучив! Зайчик сiрий у стовп потрапив!
  Анжелiка хихикнула:
  - Пiшла муха на базар i купила самовар! Виявився це "Тигр", переплутала я "Миг"!
  Нарештi собача атака захлинулась... Радянськi вiйська рушили далi.
  Вночi бої були ще iнтенсивнiшими, у бiй пiшли "Фердинанди". Вони намагалися пробиватися, крiзь димову завiсу. Немов вовча зграя в туманi. I їх зустрiли, як кулеметнi САУ пройшлися пiхотою.
  Алiса Селезньова пiдтвердила:
  - Протипiхотна самохiдка, шiсть кулеметiв, чотири авiагармати. Ось машина з нудистики-мудистики.
  Анжелiка нервово хихикнула:
  - Це не найкращий жарт.
  САУ "Дiкобраз" протипiхотною, була схожа на дикобраза, яким пройшовся важкий асфальтовий ковзанка.
  Алiса Селезньова також вiдстежував оптичнi прицiли цього типу машин. Радянськi пiхотинцi настiльки втомилися i очманiли, що продовжували бiгти, не дивлячись на жахливу щiльнiсть вогню. Вони закидали машини гранатами, iншi навiть били прикладами по дулах авiагармат i кулеметiв.
  Солдат гинув безлiч, вони отримували "гостинцi" бога Тартара, але вмирали з радiсними посмiшками на обличчях. Адже вже майже в передмiстi Берлiна, а саму злу стару з косою i крижаним подихом бiйцi сприймають м'яким лiжком iз пристрасною подругою!
  Вдень уже у передмiстi, там радянськi танки зустрiчають фаусники. Багато озброєних фаустпатронами пiдлiткiв, що охляли в блокаду, i навiть коротко пiдстриженi дiвчатка. Вони борються з тiєю лютою люттю, що зустрiчається тiльки у приречених на смерть або рабство. Може саме цей вiдчай допомiг свого часу вiдстояти Москву!
  Алiса Селезньова, все стрiляючи i стрiляючи, свистiла:
  - Крушi всiх i лупи ворогiв!
  Анжелiка висловилася:
  - Дружба тендiтна, ворожнеча мiцна, але дружбу може загартувати лише розлад ворожнечi!
  Алiса Селезньова охоче погодилася:
  - На жаль, ти як нiколи маєш рацiю! Але загартуємось, це буде! Загартовує характер палкий ентузiазм, змiшаний з холодним розрахунком!
  Анжелiка примружила око, ось повзе старенький танк Т-4, прикритий екранами, вiн веде прицiльний вогонь пiхотою. Сибiрка пiдбирає трофейний фаустпатрон. Бере машину на прицiл, примружує праве око, бурмоче:
  - Танки, ви мої танчики, у них сидять дуже дурнi хлопцi!
  Алiса Селезньова, шльопнула босими нiжками, одна об одну, не цiлком до мiсця брякнула:
  - Ми з ворогом буде люто битися - сарани безмежна пiтьма! Вiчно стоятиме столиця, Сонцем свiтитиме Москва!
  Анжелiка правити свою златоволосу подругу:
  - Не до мiсця, ця пiсня, зовсiм не до мiсця! Ми вже до Берлiна пiдходимо, а ти все про Москву спiваєш! Може, хочеш тишком-нишком, злиняти з лiнiї фронту?
  Алiса Селезньова в половину рота посмiхнулася:
  - Ось вiзьмемо Гiтлера в полон i тодi вже доведеться їхати до столицi на парад! Там гарненько гуляємо!
  Анжелiка проспiвала:
  - Любо братики любо, любо братики жити з нашим отаманом не доводиться тужити!
  Алiса Селезньова уточнила, вже без iронiї:
  - Не отаманом, а вождем!
  Анжелiка пiдколола, ще бiльше солоно:
  - Нi, не вождя, а фюрера!
  Алiса Селезньова, навмисне фальшивя, заспiвала:
  - Ах, фюрер, наш фюрер, ти фюрер-козел,
  Навiщо на Росiю ти полiз?
  Отримаєш вiд нас ти саме у п'ятак -
  Нарвешся на мiцний, солдатський кулак!
  Двадцять другого квiтня, на радянськi вiйська чекав останнiй неприємний сюрприз. Хоча, може, для футурологiв, це було здорово.
  Снайперську бригаду дiвчат перекинули куди на пiвдень вiд Берлiна, поривалися з пiвдня великi танковi сили. З пальним у гiтлерiвцiв було байдуже, деякi танки пiдтягували до лiнiї прориву на буйволах або навiть використовували спецiальнi силовi установки на дровах.
  Приєднували до танкiв платформи з гусеницями та кидали дрова в топку.
  Це танки штовхалися вперед в атаку. Радянськi артилеристи пiдвезли на вантажiвках гармати i розвертали їх, ставлячи прямим наведенням. Пiд вогнем супротивника це був вкрай ризикований маневр.
  Втiм, до фашистських танкiв навiть на дровах радянськi солдати звикли, але коли з'явилися штурмовики класу IЛ i стали лупити з повiтря.
  I тут на лiнiї горизонту замиготiли блискучi, мов свiтлячки крапки. Вони наближалися до радянських лiтакiв дуже швидко. Немов це були падаючi метеорити, так пройшлися небом, а при їх наближеннi дуже запахло озоном.
  У Алiси Селезньова навiть волосся пiднялося дибки:
  - Уух! Ось це технiка, вперше бачу таку!
  Анжелiка також свиснула:
  - Та це рiч! Мов двi складенi широкими сторонами тарiлки супу!
  Алiса Селезньова з сильним хвилюванням прошепотiла:
  - Ось тiльки всерединi їхня принцепс-плазма! А це субстанцiя найагресивнiша з усiх!
  Анжелiка нахилила свою палаючу як дюжина смолоскипiв головку до подруги i запитала:
  - А що таке принцепс-плазма? Гарне слово, схоже на принцесу?
  Алiса Селезньова крiзь зуби буркнула:
  - Ось зараз нам цi принцеси влаштують!
  Дiйсно їх дисколетiв вилетiли ледь помiтнi хвилi, при дотику з якими, Iл i Якi ламалися в повiтрi, що лiтаючi картонки, що потрапили пiд удар гостро вiдточеного клинка з легованої сталi! Вони навiть не вибухали, а саме розсiкалися, i природно осiченi частини падали вниз, з диким виттям врiзалися в землю, i там спалахувало пальне. Розсiкалися лiтаки, наближаючись до них дисколетiв, приблизно на дистанцiї трьохсот-чотирьохсот метрiв. Iншi машини вiдкрили безладний вогонь. Радянських машин кiлька сотень, а "лiтаючих тарiлок" лише дюжина.
  Анжелiка здивовано як дiвчина, що опинилася в страшнiй казцi, вигукнула:
  - Та у них навiть iнерцiї немає... Рухаються всупереч законам механiки!
  Алiса Селезньова заморгала очима:
  - I так при цьому стрiмко... Не бачила ще такого!
  Швидкiсть лiтаючих об'єктiв i справдi втричi-вчетверо перевищувала звукову, а на пострiли з кулеметiв та авiагармат вони не звертали жодної уваги. Навiть важка модифiкацiя Лагга-7 з 45-мiлiметровою протитанковою гарматою, була для цих монстрiв технiки небаченого принципу дiї, немов пшоно, з розбитого дитячого брязкальця сипуче на броню "Королiвського тигра". А ось самi перевантаженi бронею Лаггi, лопалися, тiльки до них наближалися, як шаховi конi, що стрибали, по клiтинах фiгури.
  I тут дiвчата вперше за всю вiйну побачили, як безстрашна авiацiя Червоної Армiї втiкає. I фронтовi бомбардувальники Пе-2, Ту-3, теж гинули, коли блискучi, блискучi, блискучi дисколети пiдстрибнули до них.
  Анжелiка раптом рушила свою подругу ногою по забрудненiй спинi:
  - Ну, ти розляглася!
  - А ти чого брикаєш! - гаркнула у вiдповiдь Алiса Селезньова.
  Анжелiка пiдскочила до неї i покрутила своїм пальчиком з обламаним нiгтиком, златовласку Алiсi Селезньовiй бiля скронi.
  - Чому ти плескаєш очима, а не збиваєш, цих як його?
  Золотоволоса войовниця пiдказала:
  - Точна назва таких лiтальних апаратiв - дисколети!
  Рудоволоса Анжелiка енергiйно закивала:
  - Саме так! Збивай їх суперснайпер!
  Алiса Селезньова вистрiлила, перезарядила i знову пострiлила. Пiсля цього нудним тоном сказала:
  - Нi, вони абсолютно непробивнi. Принцепс-плазма створює навколо них ламiнарний струмiнь, який зносить усi матерiальнi засоби ураження. Навiть тисяча реактивних мiнометiв "Андрюша" не зможуть їм завдати й подряпин.
  Анжелiка люто огризнулася:
  - Знову принцепс-плазма! Та що це за субстанцiя така?
  Алiса Селезньова з придихом вимовила:
  - Про це така рiч... З принцепс-плазми i зароджуються всесвiти всiх видiв, не тiльки такi як наша, а куди бiльш дивнi з мiльярдами вимiрiв i такими формами, що їх людинi й уявити неможливо!
  Анжелiка вистрiлила по тарiлках iз рушницi сама i немов голодна пантера, у якої вирвали шматок жирного м'яса, огризнулася:
  - I ти може ще й домовишся до того, що Гiтлер творець нашого всесвiту i всього сущого. Тобi треба пiд час затишшя з хлопцями спати, а не читати буржуазну фантастику!
  Алiса Селезньова ображено хмикнула витонченим, хоч i забрудненим носиком:
  - Я про принцепс-плазму не фантастичних творiв, читала, а увi снi бачила. Чи зрозумiла ти дiва вогню?
  Анжелiка розсмiялася:
  - А я то думала, звiдти в тебе така феноменальна, неповторна як у Робiн Гуда влучнiсть? Виявляється, ти собi обдарованiсть у стрiльбi напала!
  Алiса Селезньова серйозно вiдповiла:
  - Алеути Аляски всерйоз вважають, що їхнi шамани здатнi побачивши увi снi рiч, матерiалiзувати її насправдi...
  Рудоволоса перебила напарницю:
  - Поки що ми бачимо лише насправдi кошмарне марення наркомана!
  Дiйсно вiдкинувши радянську авiацiю, пекельнi дисколети взялися за танки Червоної Армiї, що зупинилися в подивi.
  Важко броньованi машини розрiзалися повiльнiше, зате значно частiше вибухали, детонували боєприпаси. Самi ж дисколети зависали над ними i майже лягали на бiк. Це чимось нагадувало процес на пилорамi, коли крутився круглий рiзак, з натугою вгризаючись у дубовi дошки. Тiльки цього разу замiсть дощок гинули радянськi бравi та мужнi хлопцi. А снаряди детонували i рвалися розкидаючи на всi боки уламки.
  Алiса Селезньова зробила ще кiлька швидких пострiлiв i отримала досить великим шматком металу, що далеко вiдлетiв, собi в ключицю. Удар був настiльки сильний, що зламав велику кiстку, вiдкинувши дiвчисько на спину. Алiса Селезньова iстерично заридала вiд сумiшi дикого болю i надзвичайної образи на своє безсилля.
  Анжелiка зубами витягла з рваної рани уламок, не звертаючи уваги, що вiн гарячий i сильно палить губи. Потiм поцiлувала подругу в щiчку, шепнувши:
  - Соромно такiй великiй войовницi, як ти ревтиме благим матом!
  Алiса Селезньова зi стогоном вiдповiла:
  - Так це я не за себе реву. Просто подивися - хiба ти не бачиш як нашi найкращi та найкращих хлопцiв гинуть?
  Анжелiка скрипучи в безсилому гнiвi перлинними губами, вiдповiла:
  - Бачу! Звiсно ж, бачу!
  Алiса Селезньова простогнала у вiдповiдь, гублячи сльози:
  - То давай поплачемо разом!
  Анжелiка сердито, нiби вiялом струсила палаючим волоссям, здавалося, що погляд рудоволосої войовницi здатний пропалити дiрку навiть у бункерi Адольфа Гiтлера. Вона рубанула словами:
  - Нi! Тiльки не сльозами ми зустрiнемо свою смерть!
  Алiса Селезньова безглуздо заморгала сапфiровими очима:
  - А як ми зустрiнемо злу стару з косою?
  Анжелiка випнула груди i пафосом вимовила:
  - Спiваємо краще пiсню!
  Алiса Селезньова одразу ж, як потопаючий, що побачив соломинку, погодилася:
  - Звичайно ж, заспiваємо! Вмирати так iз музикою!
  Дiвчата протяжним, надривними, але повнозвучними голосами заспiвали:
  Невже, на порох пережите;
  Але навiщо у стражданнi я живу!
  Моралi тендiтнi пiдвалини -
  Содом iз Гоморрою наяву!
  
  Мрiя була поплавати у морi,
  Вiдкрити заморським країнам рахунок!
  Сирена поклик несе в мiнорi -
  Пiсок безжальний пече!
  
  Вiтчизни стовп ворогом оббризкано,
  Як духи з пекла рве вiд диму небо!
  Для фрицiв Русь як скотський вигiн,
  Нехай Адольфа вибух "Катюшi" розiрве!
  Згорнути простiр хоче в трубки,
  Щоб люди дохли в безоднi рабства вiд туги!
  Щоб стали нормою зла вчинки,
  Щоб затоптати добра зеленi паростки!
  
  Вже склав фюрер кошторис,
  Його мамон без дна i до кiнця не сповнений!
  Ось дружини бранки роздягненi,
  I чується вiд болю тяжкий стогiн!
  
  Але ми сповненi, повiр гiдностей,
  Не зустрiти Батькiвщинi сумний захiд сонця!
  Фашистiв наш солдат прожене,
  Адже росiйська доблесть i мужнiсть багатий!
  
  Але чому ми вiдступаємо,
  Але чому так тяжко?
  Близько дихання чуєш Травня,
  У корони блиск - руно!
  
  Боєць то сукупнiсть якостей -
  Не просто так вiдспiвати куплет!
  Повнi красунi лихачеств,
  Їхнiй стан у поемах знай оспiваний!
  
  Господь страждаючий всевидящ
  Прощає людям дурiсть i блаженство!
  Вiн вiрить благо всiм вам вийде,
  Не треба в гнiвi впадати у раж!
  
  Пробачить Бог людям грiхи,
  Адже Вiн грiх створив для того.
  Щоб було на краще прагнення,
  Щоб людина творила добро!
  
  Безгрiшний не з вiльною волею,
  Йому є вибiр - не зрозумiти!
  А якщо грiх - тога роздолля;
  Нехай ллється щедро благодать!
  
  Але знай солдат, одне служiння -
  Служiння Батькiвщинi своїй!
  I по Богу жорстко наказ
  Росiї вiдданiсть повiк - днiв!
  
  Коли Вiтчизнi послужиш,
  Тодi не рай - свiт здобудеш!
  Отримають тiло знову душi,
  До них не пристане бруд i брехня!
  Поки дiвчата спiвали, непереможнi дисколети спочатку зблiдли, а потiм i зовсiм розтанули в повiтрi, наче цукор у склянцi з гарячим чаєм. Це сталося так несподiвано для самих войовниць, що здалося надзвичайним дивом. Дiвчата завмерли на колiнах i так простояли в трансi цiлих пiвгодини.
  На небi з'явилися невеликi хмари i, несмiливо закапав прохолодний, весняний дощ. Дiвчата мокли ще чверть години, а тим раптом рiзко струснулися i схопилися на ноги. Анжелiка стiйка сибiрячка вигукнула:
  - А ми таки зробили це! Я не можу пояснити, що сталося, як подiбне вийшло, але ми зробили однозначно!
  Алiса, струшуючи з мокрого волосся воду, висловила припущення:
  - А може, це зовсiм не гiтлерiвцi була, а справдi якiсь марсiани, або навiть з далекої планети? - Дiвчина стала терти долонькою криваву плямку, що залишилася на її спецформi кольору хакi. - Потiм коли вони почули нашу пiсеньку, їм стало соромно, що вони допомагають фашистам вбивати добрих, порядних людей i вони повернули слова легiони назад у свою зiркову iмперiю?
  Анжелiка весело хихикнула:
  - Ну, ти i вигадниця Алiса Селезньова. Вiриш у казки про добрих та злих iнопланетян!
  Златоволосе дiвчисько не на жарт образилося:
  - Не якась я, не вигадниця. Iснування розумних iстот iнших планет нашого всесвiту цiлком наукова гiпотеза. Швидше навiть навпаки куди, бiльш ненаукове припущення, що люди унiкальнi у всесвiтi та в iнших свiтах немає розумного життя! В даному випадку це виглядає, вважай верхом абсурду!
  Анжелiка не вважала за потрiбне сперечатися:
  - Тобi виднiше... Логiка каже, що можуть, звичайно ж, бути й iншi населенi свiти у всесвiтi. I цивiлiзацiї куди сильнiшi i розвиненiшi, нiж людська. Це цiлком можливо, i навiть можна було б вважати фактом, що вiдбувся, але є в мене деякi сумнiви в цьому. I я можу пояснити чому.
  Алiсi Селезньовi стало дуже цiкаво:
  - Так поясни менi чому, ти не вiриш!
  Анжелiка обережно пiдштовхнула свою подругу в бiк i сказала:
  - Пiшли на пiвнiч... Тут не видно живих не наших, нi нiмцiв, наче цi тарiлки, що лiтають, i своїх знищили, анiгiлювали. А по дорозi, я розповiм тобi власнi припущення.
  Алiса Селезньова рушила слiдом за подругою, при цьому її гострий погляд блукав полем. Їй доводилося бачити всi, жахливi битви, тисячi, десятки тисяч трупiв одночасно (причому буквально пару днiв тому) але... Зазвичай смерть вже практично рутина. Але ось такого спустошення, коли навiть не чути стогонiв поранених, крикiв вмираючих i огидного ляскання крил ворон, бачити нiколи не доводилося.
  Однi розбитi радянськi та нiмецькi танки, САУ, штурмовi знаряддя, бронетранспортери, вантажiвки, знаряддя на механiчному чи кiннiй тязi. Уривки нiг, рук, обвуглених кiсток... Справжнiй цвинтар людей та машин. I крiм шуму не бурхливого, середнього весняного дощу нiяких звукiв.
  Ну, хiба ще плескiт вiд звуку бризок, коли дiвчата шльопали своїми, роздертими, пораненими, мозолистими, але все одно витонченими та прекрасними, босими нiжками по калюжах.
  Дивно навiть запаху гару не було, хоч i димiлася розбита технiка. Все виглядало неймовiрно жахливо. Було так невиносно гнiтюче, що Алiса Селезньова першою порушила мовчання:
  - То чому ти все-таки попри всю логiку вважаєш, що цi НЛО не належать до позаземних цивiлiзацiй?
  Анжелiка без особливих образникiв вiдповiла:
  - Тому що по-справжньому сильна космiчна iмперiя, за iдеєю, має бути саме тоталiтарною, а нiяк не демократичною!
  Алiса Селезньова насторожилася, навiть ворухнула вушками:
  - А це ще чому?
  Анжелiка знущально заспiвала:
  - Ну чому жити неможливо з розуму! Ну чому не можна не вiрити нiкому! Та тому, що будь-яка влада прагне власного змiцнення. Що ми цiлком зримо бачимо на прикладi радянської влади, нацiонал-соцiалiстичної та так званих захiдних демократiй. I це змiцнення досягається, зокрема й технологiчними засобами.
  Алiса Селезньова, пiдкинув голою п'ятою камiнчикiв, тут змушена була погодитися:
  - Так, ти маєш рацiю. За допомогою високих технологiй також. Хоча, наприклад радянська влада, на жаль набагато частiше вiддає перевагу насильству, силовому впливу i особистовi!
  Анжелiка без зайвого ентузiазму спочатку шльопнула нiжкою по калюжi, а потiм кивнула мокрою головкою:
  - Так, вiрно! Влада нещадна до свого народу у боротьбi за владу, точнiше за збереження своєї влади, а значить i годiвницi для сiм'ї та просто знайомих...
  Алiса Селезньова обiрвала фiлософiю:
  - Ну i чого ти ведеш розмову убiк!
  Анжелiка сердито рушила нiжкою уламок гусеницi, бiль у голих пальчиках її як не дивно лише заспокоювала:
  - Так ось! Прогрес розвивається i деспотизм влади, все зростає. А значить недалеко, той час, коли технологiчнi засоби дозволять контролювати не тiльки нашi дiї, але всi без винятку думки вiд народження до самої смертi!
  Алiса Селезньова здригнулася вiд такого припущення:
  - Отже, нашi нащадки вже не будуть людьми в справжньому значеннi цього слова. Вони, схоже, стануть подiбнi до бiоробот. Зовнiшньо як ми, але без свободи вибору?
  Анжелiка пiдтвердила:
  - Ну так! Це й воно... Цивiлiзацiя на рiвнi розвитку здатна лiтати на зорельотах мiж галактичними планетарними системами, буде також i абсолютно тоталiтарною. У нiй будуть усi думки, вчинки, дiї та емоцiї пiд суворим контролем державного механiзму. Ну, а сам цей механiзм налагоджений i налаштований настiльки, щоб легко придушувати будь-яке невдоволення.
  - I висновок? - Запитала Алiса Селезньова.
  - Iнша цивiлiзацiя вже позбавлена волi та свободи думки, буде ще гiршою, нiж фашистська Нiмеччина. Якщо в її вождiв залишиться хоч крапелька, найменшого мiркування, то вони приймуть однозначне рiшення. Або колонiзувати землю, перетворивши людей на рабiв-зомбi, або знищити, поки ми слабкi i можемо становити їм загрозу. - рiшуче, з вiрою у свою правоту заявила Анжелiка.
  Алiса Селезньова з люттю, вдарила босою нiжкою по уламку металу i заспiвала:
  Здається людству,
  Смертi одягнений вiнець...
  Скiнчився час у вiчностi -
  Страшний прийшов кiнець!
  
  Але вiр, сильнi люди вiрою,
  Не будемо пiд ярмом згинатися.
  З пiснею, дружною, смiливою,
  Станемо з ворогом боротися!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Алiса Селезньова поки що не вигадала, як вибратися. Їх не викликали та й не катували. Це здалося дiвчинкою дивним. Насправдi чому фашисти з них не намагаються вижити всю iнформацiю? Адже це їм самим дуже потрiбно. Але якiсь iншi були мiркування у фрицiв.
  Або, можливо, сам Адольф Гiтлер був занадто зайнятий. Та й справдi нацист номер один був у самому азартi свого iнстинкту та готовностi напасти на СРСР. Точнiше вже почалося вторгнення, Рубiкон перейде, i фашисти завдали удару, покотилася орда.
  У штаб вермахту надходили радiснi звiстки про першi успiхи на радянсько-нiмецькому фронтi! Гiтлер стрибав, мов мавпа, пiдскакував у круглому крiслi, заводився як дзиґа.
  - Ну як молотять нашi доблеснi вiйська радянських чушок!
  Фашисти-холуї дружно гаркнули:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюреру показували кадри форсування Бугу, кидок пiдводних танкiв.
  Знято було гарно на кольоровiй плiвцi з демонстрацiєю згарищ. Немов пiдводнi чудовиська виповзали з рiчки i з них стiкали каламутнi потоки води.
  Якщо пiдводнi танки класу Т-8, не такi значнi, так пара важких трофейних французьких Б-12, виглядають як страшилища з пекла. Його три дули "Горинича" створюють безпосередню загрозу, марному свiту. Нiмцi трохи модернiзували трофейний танк, поставили додатковий мотор, систему з нагнiтальним насосом, здатну забезпечити пересування пiд водою. Легкi Т-8, обрушили свiй кулеметний та автоматичний гарматний вогонь на пiхоту.
  Росiяни на зйомках виглядали шкода, напiводягненi, розгубленi, розбiгалися вiд ударiв.
  Гiтлер шалено реготав, вказуючи пальцем:
  - Ось померла! Так сечi росiян!
  Герiнг вiдповiв:
  - Я все точно розрахував!
  Гiтлер запустив до Герiнга кришталевим келихом, той ледве встиг ухилитися. При цьому зачепивши тацю i облившись соусом, з фiнiками (Герiнг навiть пiд час офiцiйних доповiдей, жер як свиня).
  Гiтлер гаркнув:
  - Ось кабан, вимазався немов свиня.
  Нiмецький танк наїхав на ще живого радянського солдата. Захрумтiли кiстки, зламаних ребер. Фашист не тiльки не вiдчував жалю, але навiть навпаки прокрутив гусеницями, намагаючись розмазати солдата в кривавий корж. Було видно, що росiяни не готовi, вiйна застала їх раптово, обрушившись, як молот!
  Геббельс помiтив:
  - Наша спецпропаганда працює добре! Ми показуватимемо картини розгрому радянської армiї.
  Гiтлер заявив:
  - Цього замало!
  Геббельс запитав:
  - Що ще зробити?
  Гiтлер хижо посмiхнувся:
  - Зобразiть Кремль, над яким майорить свастика. Прималюйте солдатiв СС, бiля Спаської брами, i скидайте такi картинки вiдступаючим i оточеним радянським вiйськам. Нехай краще здаються.
  Геббельс промовив з придихом:
  - Ваша мудрiсть фюрер велика!
  Гiтлер зневажливо пирхнув:
  - Мiг би й сам додуматися!
  Геббельс закотив очi:
  - О куди, менi нiкчемному!
  Iдоль помiтив:
  - Нашi вiйська завдали удару раптово, всiма силами. Авiацiя обрушилася на ворожi аеродроми. Росiйськi отримали в першi ж день вiйни, гарну балаканину.
  Думаю, взяття Москви - це справа шести тижнiв.
  Гiтлер вiдповiв:
  Москва це звичайно важлива мета, але треба не забувати про Україну i особливо Кавказ. Але щоб врiзати на пiвднi, потрiбно розбити супротивника у центрi. Як у японському каретi, бий у голову, щоб убити печiнку.
  Рiббентроп вставив:
  - Японiя розгортає вiйська в Манчжурiї та Китаї! Вони готовi врiзати Далеким Сходом. Я був у Японiї, головнокомандувач вiйськами адмiрал Ямото проти вiйни зi США. Вони вважають, що експансiєю Японiї має стати пiвнiч i Сибiр.
  Гiтлер погодився:
  - Америка велетенський монстр! Не так у вiйськовiй сферi як в економiцi. Поки що сухопутнi сили США вiдстають, але вони швидко лiквiдовують це вiдставання. Потрiбно поки що тримати Америку на ланцюгу - що ми робимо.
  Геббельс пирхнув:
  - А в Америцi не було фюрера! Тепер ви їхнiй правитель!
  Гiтлер пiдтримав:
  - Звiсно! Адже хто такий Рузвельт? Слабоумний! Та ще калiка! Як можна керувати країною з iнвалiдного крiсла!
  Геббельс пiдколов:
  - Вiн би ще правил би з парашi!
  Гiтлер кивнув:
  - У Рузвельта менiнгiт! Вiн помер, перш нiж ми його розстрiляли.
  До кiно показував палаючий радянський танк Т-28. Вiн димився, два дули скривилися.
  Диктор захлинався вiд захоплення:
  - Рух нашої доблесної армiї не зупинити! Хребет радянської вiйськової машини зламано. Великий генiй веде нас вiд перемоги до перемоги! Хайлi Гiтлер! Зiн Хайль!
  Геббельс зловтiшно промовив:
  - Росiяни це недолюди! Просто смiтник цивiлiзацiї. Неповноцiннi слов'яни, з мозком не бiльшi за наперстки.
  Гiтлер ревнув:
  - Слов'ян треба на дев'яносто вiдсоткiв винищити! Жорстокiсть, жорстокiсть i ще раз жорстокiсть! Слов'яни - це вiдрижка людства.
  Геббельс згадав:
  - Кожного солдата перед вторгненням ми забезпечили листiвкою, там написано! Не шкодуй дитину, якщо це росiйська! I сфоткана шибениця з дiвчинкою i кiлька з насадженим на нього хлопчиком. А з низу пiдпис:
  - Ось i роби з росiянами!
  Розенберг запропонував:
  - Давайте, оголосимо українцiв монголоїдами!
  Гiтлер вкусив мiкрофон. У вiдповiдь його вдарило струмом, та так що брязнули зуби. Фашист номер один завив:
  - У козли! Ну, чого вiн сучий потрох б'ється!
  Геббельс проспiвав:
  - Я вiрю, що нацi врятується!
  Гiтлер загавкав:
  - Гав! Гав! Гав!
  Оточення фюрера зааплодувало:
  - Генiально!
  Вiдлаявшись, Гiтлер сказав:
  - Чому хохли монголоїднi?
  Розенберг вiдповiв:
  - Щоб нацькувати їх на росiян!
  Гiтлер акуратно лизнув мiкрофон, його знову врiзало по язику струмом. Фашист заскулив:
  - У-у-у! До тебе прийду! Буде ку-ку! Кукареку!
  Кiнопроектор уже показував першi шибеницi. Висiло кiлька жiнок, i дюжина дiтей. Вони були голi, з роздертими тiлами - попрацювали кати.
  Хати довкола горiли. Було показано, як фашистськi солдати з закасаними рукавами наводили "новий порядок". Вони виривали немовлят i жбурляли в палаючi будинки. Впадали на жiнок, роздягали, вiдрiзали груди, розпорювали животи. При цьому намагалися якнайбiльше звiрiти. Одну з жiнок перепилили iржавою пилкою навпiл. Вона дико репетувала.
  Гiтлер та його оточення балделi, i дико iржали:
  - Ось так вам недолюдини!
  Геббельс сам схожий на мавпу вякнув:
  - Росiйськi ущербнi макаки. Вбити росiйської, що придавити настирливу вошу! Тото їм буде весело.
  Гiтлер заспiвав:
  - На руїнах Кремля! Ми збудуємо табори! Буде нам олiмпiада! Хi-хi-хi! I Ха-ха-ха!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Ми постоїмо на територiї Бiлорусiї кiлька величезних таборiв смертi, вони очистять Росiю вiд смiття!
  Гiтлер крякнув:
  - Гуд!
  Гiммлер попросив:
  - Але я думаю, може не варто, поки що поголовно винищувати, нехай розумово неповноцiнних, але при цьому мiцних i здорових слов'ян. Частину з них треба зберегти для обслуговування нiмецьких панiв!
  Гiтлер, нервово крутячи в руках мiкрофон, гаркнув:
  - Ну так! Так Так Так! Зробив гармату з гiвна! Ця гармата не стрiляє, але зате як слон смердить!
  Геббельс вiдповiв:
  - Яка воiстину божественна мудрiсть, укладена у вiршах Адольфа! Особливо у знаннi артилерiї!
  Оточення дружно гаркнуло:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер, наче маленька дитина, сунув палець нiс i забивав:
  - Бi-бi-бi! Били! Всi хто червоний ми вбили! Зараз прем на автомобiлi! Бi-бi-бi-Бiлi!
  Геббельс проспiвав:
  - До-ре-мi-фа-соль-ля-сi! Кiшка сiла на таксi! А кошенята вчепилися та безкоштовно прокотилися!
  Гiтлер пiдклав Герiнг пiд зад, заварне тiстечко. Той сiв викликавши дружнi смiхи оточення.
  Фюрер заспiвав:
  - У мiстах за рiчкою! У мiстах без рiчки! Вчинено спокiйно живуть дурнi! Хi-хi-хi!
  Кадра показували зруйнований Брест, ним били важкi захопленi у французiв зброї, калiбром до 400-мiлiметрiв. I безлiч трупiв, якi безцеремонно топтали фашистськi солдати та давили танки. Одну дiвчину прив'язали на ноги до вантажiвки i потягли вулицею. Окровавлена, вона кричала i кидалася.
  Гiтлер реготав показуючи пальцями:
  - Ох, до чого я люблю, коли жiнок мучать! Це найбiльша насолода. Куди краще сексу!
  Герiнг пробурчав:
  - Звичайно, коли нема з ким порiвнювати!
  Гiтлер вишкiрився:
  - Що ти сказав!
  Герiнг одразу знайшовся:
  - Такого генiя як ви нема з ким порiвнювати!
  Гiтлер надувся:
  - О так! Фюрер, як нiхто великий! Я суперген!
  Оточення разом проспiвало:
  - Хоч половину свiтла з факелом обiйдеш, а мудрiшого за Гiтлера не знайдеш! Його сила потужна ламає, Гiтлера все жидiв у кущах переможе!
  Геббельс вiдповiв:
  - Промови фюрера треба розповсюджувати по вiйськах!
  Герiнг пiдтвердив:
  - Казковi промови!
  Гiтлер перервав словесну нiсенiтницю:
  - Насамперед ми маємо сповнити росiйського ведмедя! Слов'ян ми, звичайно, знищимо але...
  Геббельс запитав:
  - Що Але!
  Гiтлер хитро примружився:
  - Хочеш перемогти, заохочуй зраду! Потрiбно частина росiян - стравити з росiянами. Зокрема, створити мiсцеву полiцiю - полiцаїв! Щоб вони ловили партизанiв i розправлялися з мiсцевим населенням.
  Розенберг крикнув:
  - Правильно!
  Геббельс запитав:
  - Це тимчасовий захiд!
  Гiтлер огризнувся:
  - Так!
  Геббельс запропонував:
  - Там може, поки що приховаємо факти нашої жорстокостi!
  Гiтлер промовив:
  - Я трохи покрекав, iкла свої сховав, красунчиком став хоч хрести! Єврейську нечисть змiсти!
  Геббельс вiдповiв:
  - Та євреї! Ми ось що зробимо.
  Гiтлер перебив:
  - Нацькуємо росiян на євреїв! Введемо практику пiдкупу, якщо хтось донесе, що вiн прихований єврей чи комунiст, то отримає нагороду з конфiскованого майна жертви.
  Геббельс вклонився:
  - Яка нечувана мудрiсть! Сам Соломон удався б вiд заздрощiв перед вашим розумом!
  Гiтлер пирхнув:
  - А що йому єврею лишається!
  Розенберг помiтив:
  - В Українi були наймасовiшi єврейськi погроми!
  Гiтлер зрадiв:
  - Хохли молодцi! Я створю з них спецiальнi каральнi бригади! Вони вирiжуть мiльйони!
  Брест упав, але фортеця все ще стояла. Нечисленний гарнiзон зустрiв супротивника шквальним вогнем. Нiмцi кинулися навтьоки, але цього фашистська пропаганда не показувала. Не показувала, як горiли нiмецькi танки, як скривилися перекошенi вежi. Як пiонери з пляшкою бензину, кидалися пiд танк iз криками: Служу Радянському Союзу! Або ще краще за Батькiвщину, за Сталiна!
  Народ зовсiм не думав, скоритися фашистському диктату, а вiра в комунiзм лише змiцнiла.
  Герiнг повiдомив останнi данi з африканського фронту:
  - На жаль майну фюрер Роммелю не вдалося взяти Толбук. Це дуже добре розвинена фортеця!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - А ти недорозвинений! Що з тобою свинка вчинити! Ми в твоє свиняче рило подивимося, а потiм тебе засмажемо i з'їмо!
  Герiнг у вiдповiдь:
  - Хви! Хвилi! Хвилi!
  Гiтлер:
  - Гав гав гав!
  Геббельс подумки покрутив пальцем бiля скронi: до чого ж дурний Адольф - клоун!
  Iдоль помiтив:
  - У Роммеля дуже мало танкiв, а тi, що є такi легкi i слабкi! Взагалi на схiдному фронтi росiяни мають танки з калiбром 152- мiлiметра. Вони снарядом вагою п'ятдесят два кiлограми. Така мiць здатна все разом змiшати, про майн фюрер.
  Гiтлер вкусив кiнчик своєї мови, i дико заволав: стали нема лаятися! Але нiмецькi лайки не подружжя росiйським, швидко затих.
  Герiнг знущально запропонував цигарку. Гiтлер демонстративно вiдвернувся, глухо хрипаючи:
  - Та не потрiбнi, менi цигарки! Я використовую їх тiльки для того, щоб припiкати тiло жiнкам.
  Герiнг хрюкнув:
  - Давай прямо зараз, встоїмо жiнкам дурницi!
  У Геббельса хтиво спалахнули зенки:
  - Правильно! Давайте зараз!
  Гiтлер цикнув на них:
  - Заткнiться лайновi! Що ж до гармати 152-мiлiметра, то французьких танкiв С-2, теж були знаряддя 155-мiлiметрiв.
  Iдоль заперечив:
  - У С-2 швидкiсть тiльки дванадцять кiлометрiв на годину, а у КВ-2 цiлих тридцять п'ять кiлометрiв.
  Гiтлер огризнувся:
  - Не допомогло потужне озброєння французам, не допоможе i росiянам! Тому що я так сказав!
  На кадрах фашисти показували бiй на кордонi з Литвою. Радянськi частини, застали зненацька. Нiмецькi танки їх просто розстрiлювали з кулеметiв. Частина фашистської авiацiї вже встигла вiдбомбити об'єкти i безцеремонно розстрiляла групу бiлявих дiтей. Пораненi дiти ревiли, картина на тлi блискучого сонця i пишних трав жахлива. Далi показують, як женуть напiвроздягнених полонених. Фашисти не церемоняться, молотять їх прикладами, хто вiдстає замовляють багнетами. Ось полонена i жiноча частина. Дiвчат безцеремонно подiли i женуть голими, при цьому завдаючи ударiв бичем. У Гiтлера жадiбно загорiлися очi, руки затремтiли:
  - Оце справжнiй смак! - прогарчав Адольф.
  Геббельс вiдповiв:
  - А що якщо всiм рабиням у концтаборах наказати працювати у теплу пору року голими?
  Гiтлер провив:
  - А чому тiльки в тепле?
  Геббельс знизав плечима:
  - У морози посихають вiд холоду! Жаль фюрер!
  Гiтлер кивнув:
  - Так! Геббельс поки що ми не створимо безлiч роботiв, нам потрiбнi раби! До речi, як щодо того, щоб полоненим робити лоботомiю?
  Геббельс замотав головою:
  - Нi майн фюрер! У цьому випадку вони стануть повними iдiотами i їх не можна буде використовувати у виробництвi.
  Гiтлер верескнув:
  - А навiщо це треба?
  Геббельс пояснив:
  - Нам доведеться вести повiтряний наступ на Британiю, а у перспективi воювати зi США. Для цього знадобиться багато лiтакiв та кораблiв, а отже величезна кiлькiсть квалiфiкованої робсили!
  Гiтлер кивнув:
  - Та поки що нам не потрiбнi iдiоти! Але коли менi пiдкоритися весь свiт, я зроблю всiм росiйським лоботомiю!
  Герiнг пiдколов:
  - Сам особисто?
  Гiтлер вiдповiв iз гнiвом:
  - I тобi свиня теж! Операцiя на мозку!
  Герiнг важко зiтхнув:
  - А чи можна зробити операцiю на тому, чого немає!
  Геббельс помiтив:
  - Ефективно промити мозок, можна лише в тому випадку, якщо вони вiдсутнi! А продати совiсть, якщо вона дешева!
  Гiтлер поплескав Герiнга по мордi:
  - Ах ти борiв товстун! Ляж у лiжко на бочок! Розплати не бiжи, промивати тобi мiзки!
  Герiнг запитав:
  - I що робити?
  Гiтлер схопив рейхсмаршала за вухо i потягнув униз:
  - Король козлiв, лiзь пiд стiл!
  Герiнг, хрипучи полiз, а Гiтлер став штовхати його ногами:
  - Гарний вийшов килимок, жирний!
  Геббельс помiтив:
  - I лоботомiї не треба!
  Гiтлер помiтив:
  - Кам'яна голова тупить навiть скальпель!
  Iдоль повiдомив:
  - Данi першого дня боїв, показали: А повну неготовнiсть росiян, Б тотальна перевага наших вiйськ. Отже, ми вдарили вчасно фюрер. I будемо лупити!
  Гiтлер знову штовхнув Герiнга:
  - А ти жирна худоба, був проти вiйни!
  Герiнг промимрив:
  - Перший млинець завжди грудкою!
  Гiтлер вякнув:
  - А тепер цiлуй менi чоботи!
  Герiнг простогнав:
  - Може не за всiх!
  Гiтлер нахилився i схопив рейхмаршала за волосся:
  - Цiлуй сучка, або я примушу тебе зробити щось бiльш принизливе! А так поки що я добрий!
  Герiнг став цiлувати лакований чобiт. Гiтлер тицьнув його вiстрям у нiс, потекла юшка:
  - Отак ти менi подобаєшся бiльше!
  Рейхмаршал прохрипiв:
  - Так мiй фюрер!
  Геббельс запропонував:
  - Може призначити нагороду за Сталiна.
  Гiтлер пирхнув:
  - Це позашлюбного сина єврея Пржевальського? Нi я не хочу пiдносити нiкчемнiсть! Зрозумiв!
  Геббельс заперечив:
  - Але ще недавно, ви великий фюрер, хвалили Сталiна, порiвнюючи його кавказьким тигром!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Я думав, що вiн зробить мудро i на мене нападе! Але Сталiн виявився дурнем, прошляпивши нищiвний удар пiд дих! I тепер з чого, я його маю хвалити! Невдаха.
  Геббельс помiтив:
  - Вiйна ще не виграна!
  Гiтлер вiдповiв, жбурнув у Геббельса жменю виноградин:
  - I ти починаєш!
  - Я просто обережний!
  Гiтлер гаркнув:
  - Обережнiсть, головна риса зрадникiв! Страх завжди егоїстичний, тому що виключає самопожертву!
  Геббельс вiдповiв:
  - Страх це такий подарунок, що важко вручити вороговi, але легко кинути собi!
  Гiтлер гаркнув:
  - Гострий язик, найчастiше приховує тупiсть мiзкiв!
  Геббельс помiтив:
  - Сталiн дуже дотепний! Вiн сказав: Я люблю Гiтлера, як селянин колгоспи! Смiшно!
  - Краще як собака цiпок!
  Гiтлер плюнув на Iдоля:
  - Банально!
  Iдоль помiтив:
  - Бiля кордону зосередженi не всi сили СРСР. Росiяни мають у своєму розпорядженнi великi танковi резерви i людськi ресурси. Так що ми тiльки, завдали першого удару, по...
  Гiтлер перервав:
  - Чув я цi казки, про перший та другий ешелони.
  Геббельс запропонував:
  - Давайте запропонуємо всiм росiйським солдатам нагороду, якщо вони видадуть до армiї комiсара.
  Гiтлер пiдстрибнув:
  - Ось ми саме це й зробимо! Так де були комiсари, чекають на психлiкарню санiтари!
  До села Борман, що мовчав, почав розмову:
  - У Брестi, СС конфiскувала мистецькi цiнностi! Вони можуть бути переданi вам фюрером!
  Гiтлер зазначив:
  - Те, що моя, презерватива!
  Геббельс поправив:
  - Не презерватива, а прерогатива фюрера!
  Гiтлер, а слiдом за ним усi оточення почали реготати, фюрер навiть звалився зi стiльця i затремтiв ногами:
  - Iа! Iа! Iа! Тiєї ж думки!
  Борман запропонував:
  - Може натягнути презерватив на Герiнгову голову!
  Гiтлер розсмiявся:
  - Нi! Вона надто маленька!
  Борман вiдповiв:
  - Але бiльше, нiж кiнчик вусика Сталiна?
  Гiтлер пiдвищив тональнiсть, кивнув:
  - Нi менше! Нехай станцюють перед нами дiвчата.
  Перед Гiтлером i його почтом вибiгли дiвчата, смикаючи голими ногами. Гiтлер зробив жест, ад'ютант сунув йому батiг. Фюрер схопився i став красунь по голих, босих ногах.
  - Гаряче танцюйте сучки! Гаряче!
  Дiвчата заволали:
  - Слава Нiмеччинi!
  Гiтлер поправив:
  - Не Нiмеччинi, а фюреру!
  Дiвчата закинули ноги вище:
  - Слава фюреру!
  Довга батiг стала бити сильнiше! Гiтлер поступово входив у раж, розмахуючи i завдаючи ударiв.
  - Я великий Гiтлер! Миру зазнаю загибель!
  Свита пiдспiвувала:
  - Зiн Хайль! Зiн Хайль!
  Гiтлер вив:
  - А щоб цвiв рiдний край - Зiн Хайль, Зiн Хайль, Зiн Хайль! Чи не фюрера крутiше i краще!
  Засмаглi, стрункi, м'язовi ноги дiвчат збуджують фюрера. Вiн б'є все частiше i верещать як порося. Дiвчата скрикують, сяють рожевi п'яти, удар припав по пальчиках.
  Гiтлер рiзанув:
  - I хто всiх крутiший?
  Дiвчата у вiдповiдь:
  - Звичайно, фюрер!
  Гiтлер верескнув:
  - А у кого накачування краще?
  Дiвчата прокричали:
  - Звичайно, фюрер!
  Гiтлер промовив:
  - Я великий фюрер!
  Борман помiтив:
  - Може i ми спробуємо грати з дiвчатами, про великий?
  Гiтлер прошипiв:
  - Дозволяю! Давайте все i ти Герiнг!
  Рейхмаршал хрюкнув:
  - Спасибi фюреру!
  Повита Гiтлера вихопивши кийки, почала бити дiвчат. Били не лише гумовими кийками, а й кулаками та ногами. Лупили безжально, i балдели вiд вереску.
  Гiтлер трясся вiд екстазу:
  - Битиму людей! Битиму людей! I бити байдики!
  Геббельс сам бабiй помiтив:
  - Висить жiнку може змусити кожен, а проливати сльози, тiльки справжнiй джентльмен!
  Гiтлер, б'ючи напiвнагую дiвчину, сказав:
  - А ми i є лицарi Рейху!
  Борман заявив:
  - Немає нiкого чеснiшого за фюрера!
  Гiтлер погодився:
  - Звiсно! Ось борiв, така худоба!
  Герiнг заперечив:
  - Я вiдданий вам фюрер!
  Гiтлер пирхнув:
  - А чому б'єш так слабо!
  Герiнг вiдповiв:
  - Не можу пiдняти руку на жiнку!
  Гiтлер рушив Герiнга ногою в живiт:
  - Слабак!
  Борман пiдколов:
  - Вiн надто товстий! Вдаривши даму, загрожує луснути з жиру! Я ось свою дружину щодня катую!
  Герiнг вiдповiв:
  - Секс з тобою найбiльше катування!
  Борман образився:
  - А з тобою свиня!
  Герiнг помiтив:
  - А кабан найсексуальнiша тварина, пiсля вовка.
  Гiтлер пiдколов:
  - Ти не кабан, а лисиний осел!
  Герiнг став на четвереньки:
  - Iа! Iа! Iа! Тiєї ж думки!
  Гiтлер скочив на спину Герiнгу i став його понукати, i бити по боках пiдборами, ревучи:
  - Кажу тобi кукареку чи шпорами тебе я засiк!
  Борман схопив Герiнга за носа:
  - Ти, видно, хочеш зливу!
  Гiтлер запропонував:
  - Може змусимо Герiнга цiлувати ноги жiнкам?
  Герiнг хрюкнув:
  - Я погоджуюся, тiльки злiзте з мене фюрер!
  Гiтлер настав ногою Герiнгу на пальцi, то скрикнув i сказав:
  - Бе бе бе!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Ти що не хочеш бути конем фюрера!
  Герiнг простогнав:
  - Надто важко!
  Гiтлер тицьнув Герiнга колiном:
  - Мабуть, ти не нiмецький кiнь, а росiйська коза! Значить ми тебе добряче сварливим! Правильно!
  Герiнг вiдповiв:
  - Ну чому майн фюрер ви знущаєтеся тiльки з мене! Що у вас iнших немає великих жертв!
  Гiтлер запитав:
  - А над ким менi знущатися?
  - А ось над Борманом!
  Гiтлер промимрив:
  - Так ось проблема, вiн не такий товстий, як ти! Значить його мучити значно менше задоволення!
  Герiнг знайшовся:
  - Зате вiн сидiв у червонiй в'язницi!
  Морда Гiтлера перекосилася:
  - Що? Невже точно сидiв!
  Борман крякнув:
  - Так було таке дiло фюрер!
  Гiтлер зiскочив з Герiнга i клацнувши батогом врiзав Борманом. Той не чекаючи цього впав навколiшки:
  - О фюрер за що!
  Гiтлер вiдповiв:
  - За все добре! Буде тобi собачка погано!
  Герiнг знизав плечима:
  - Треба! Потрiбно! Треба вiрити у диво!
  Борман заперечив:
  - Так у червонiй в'язницi, я залишався вiдданим фашизму! Хайлi Гiтлер!
  Фюрер продовжував, бити Бормана:
  - Нi собачка! Я тобi жорстоко помщуся! Знатимеш як по червоних в'язницях ховатись!
  Борман повзав i скиглив як собачка, його безжально сiкли. Гiтлер молотив свого найближчого сподвижника з азартом.
  Герiнг, користуючись моментом, вiдповз i сховався до столу. Мало що, спаде на думку бiснуватому фюреру.
  Втiм, Гiтлер помiтив це i припинив бити Бормана:
  - А ти куди Хрюшка.
  Герiнг вiдповiв iз гумором:
  - Коли фюрер веселиться, мусить хтось керувати країною! А я ваша права рука найбiльша.
  Гiтлер розвiв руками:
  - Так! Я найбiльший найбiльший!
  Борман додав:
  - I дуже сильний! - Заступник Гiтлера по партiї обернувся i лiг на живiт. - Все вмираю!
  Гiтлер пiдстрибнув:
  - Ось ще один їжачок здох! Ну нiчого, я його зараз пiдбадьорю.
  Фюрер стрибнув на спину Бормановi. Той захрипiв пiд ним, i став звиватися, i стогнати:
  - Я свиня! Тiльки худа!
  - Нi, не свиня! У нас одна свиня Герiнга, а ти пiдсвинок, i при цьому дуже жирний!
  Борман вiдповiв:
  - Чим жирний фюрер?
  - Ожирiнням мозку! - Гiтлер штовхнув свого заступника в шию, потiм сiв на нього. - Та спина гнучка!
  Борман запропонував:
  - Бажаєте, я спляшу вам український гопак?
  Гiтлер вякнув:
  - Швидше отримаєш у п'ятак! Гаразд, дiвчата пiдiйдiть ближче i нехай вiн вам цiлує нiжки.
  Борман скрикнув:
  - З великим блаженством!
  Молодi, гарнi, босi нiжки дiвчат стикалися з фiзiономiєю Бормана i вiн їх жадiбно цмокав. Гiтлер жадiбно дивився на це, потiм тицьнув пальцями в очi вiце-фюреру:
  - Ну й хтивi в тебе очi!
  Борман промимрив:
  - Хулiгани зору позбавляють!
  Гiтлер дiстав цигарку iз задньої кишенi Бормана. Геббельс послужливо пiднiс запальничку. Фюрер запалив i почав розважатися туша сигарети вiд босi п'яти дiвчат, примушуючи їх верещати. Гiтлеру схоже подобалася подiбна забава, вiн навiть впав у екстаз, покрикуючи:
  - Я великий фюрер! Могутнiй як Бог! Хочу вбиваю, хочу одразу в труну! Жiнки нашi для мук народженi! Усi люди у свiтi - тупi худоби!
  Папироса залишає маленькi пухирi на нiжних ступнях дiвчат, i їм трохи боляче ступати, але вони все одно танцюють.
  Геббельс запропонував:
  - А як посипати снiг мiй фюрер?
  Гiтлер здивувався:
  - Як це влiтку?
  Геббельс помiтив:
  - Можна посипати снiжок, використовуючи холодильники!
  Гiтлер завив:
  - Ось дрань Господня! А я до цього й не здогадався! Але ж це вимагає деякого часу?
  Геббельс вiдповiв:
  - Звичайно майн фюрер, i витрат, але переобладнаємо iмперську канцелярiю, так що будь-якої митi, може пiти снiг або дощ, або пекло!
  Гiтлер ударив кулаком Бормана по головi:
  - Я не обмежую вас у засобах, але обмежую у часi! Щоб за десять днiв усе було зроблено!
  Борман, Геббельс i вся почет, дружно провили:
  - Буде виконано майн фюрер!
  Гiтлер слiз iз Бормана:
  - Мабуть, на жирному Герiнг сидiти приємнiше!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Алiса, провiвши нудний час у катiвнi, iз задоволенням поринула в сон. Там хоч буде щось чудове та неповторне. А увi снi можна i насолодитися чимось без героїчним прикрас.
   Двi подруги войовницi з гучними iменами Алiса Селезньова та Анжелiка Корольова, бiгли у бiк безнадiйно обкладеного Червоною Армiєю, але ще взятого Берлiна. Добре бути увi снi зовсiм дорослою дiвчиною.
  Витонченi, засмаглi, мускулистi та босi ноженята дiвчат шльопали по теплих, пiдiгрiтих на квiтневому сонечку калюжах.
  Обмитi дощем войовницi були прекраснi, немов казковi феї, нехай i страшенно подряпанi пораненi в битвах, на безневинних личках фiолетовi синячки. У ходi бою майже весь одяг у гламурних войовниць згорiв або вибухнув, i вони бiгли напiвоголенi, i смолоскипи волосся: у Алiси Селезньової, немов сусальне золото, у Анжелiки Корольової як полум'я вивергаючого вулкана Везувiй, прикривали їх стрункими, як перекочувань.
  Позаду залишилося завалене трупами i вщент розбитою технiкою, все порите бомбами, воронками i глибокими ранами-траншеями, що залишилися вiд впливу невiдомих дисколетiв - поле.
  Сам Берлiн нiби тiло, що нудиться невилiковною хворобою, вивергав iз себе клуби чорного, але при цьому нiби позбавленого життя диму. Спирали з атомiв згорiлої матерiї, що схрещувалися i перетиналися в небi сатанинським орнаментом.
  Анжелiка космiчна войовниця-сибiрячка вiдзначила:
  - Навiть природа намагається пiдкреслити нашу людську слабкiсть та безпораднiсть перед стихiями!
  Алiса Селезньова, розбризкавши сильним ударом по калюжi воду, заперечила:
  - Ми люди надiленi даром створювати власну реальнiсть. Адже розум по сутi сильнiший за мускулатуру. Що таке м'язи? Просто бiлковi волокна, у яких взаємодiють електромагнiтнi сили.
  Анжелiка пильно подивилася на небо. Вихори вiд диму нiби затiяли мiнiатюрну битву мiж собою. Немов демони дiлили владу над свiтобудовою. Струйки стикалися, то перетиналися, то становили своєрiдний орнамент, то навпаки розпливалися у просторi.
  Анжелiка ненароком проколола босу ногу вiд вiстря металевого уламка i зупинившись простогнала:
  - Ось бiса, я капiтально влипла! До чого можуть бути колкi осколки!
  Алiса Селезньова фiлософськи помiтила:
  - Весь свiт складається з голок, тiльки живе вiн здається прилизаним, через взутий свiдомостi!
  Анжелiка автоматично скинула гвинтiвку i пристрелила настирного фрица, що височив їм на зустрiч. Гiтлерiвець iз розбитим обличчям випустив з рук гвинтiвку та зi стоном осел. Войовниця-сибiрячка пiдколола:
  - Ти б крутий, а став би поганим! До чого доводить служiння фюреру!
  Алiса Селезньова кинулася животом на землю i дала прицiльну чергу. Троє гiтлерiвцiв плавно обсiло на свiжу весняну траву. Анжелiка цiлком розумно промовила:
  - Хотiли росiйської землi, ось ви її i отримали, хоч i фiксованому лiмiтi!
  Алiса Селезньова хитро хихикнула:
  - Правителi, якi хочуть безмежних просторiв, отримують строго за лiмiтом, грошi на свою могилу! Втiм, на жаль, i пiдданих ховають не рiдше!
  Анжелiка заявила з усiєю серйознiстю:
  - Смерть погано, але життя пiд ярмом ще гiрше ... Але ж ми зараз справляємо переможний бенкет, все вдається i навiть неприступна столиця Третього Рейху - Берлiн бiля наших нiг!
  Алiса Селезньова зi стомленим тоном вимовила:
  - А що в цьому користi. Думаєш тепер нiмцi, чи все за нас зроблять? Наївне ти дiвчисько!
  Анжелiка цiлком резонно заперечила:
  - Якщо ми переможемо головного свого ворога, то це звiльнить ресурси для подальшої боротьби! Ти сама маєш це розумiти.
  Алiса Селезньова замiсть вiдповiдi подивилася на порите траншеями поле, що лежить перед нею. Скiльки хлопцiв та радянських та нiмецьких знайшли на ньому смерть? Свiт це не пекло, а й, звичайно ж, не рай. У ньому, мабуть, навiть домiнують великi об'єкти пекла. Адже церковнi ортодокси вчать, що рятується мiзерна меншiсть. А бiльшiсть людей через грiховнiсть своєї природи приречено на муки.
  Алiсу Селезньову такий постулат священного писання завжди дратував i викликав вiдторгнення. Ось справдi, що ортодокси вважають грiхом? Навiть цiлком природне прагнення кожного, хто живе до кар'єри i першостi. Але хiба подiбне не є природним наслiдком людської природи. I непорушного закону еволюцiї.
  Ось, наприклад, якби Червона Армiя керувалася вченням Христа - ударили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву, чим би це скiнчилося для всiєї радянської Вiтчизни.
  Дiвчата натрапили на не до кiнця знищений фашистський дот i змушенi були залягти пiд прицiльним вогнем.
  Анжелiка потираючи босою пiдошвою траву, бо їй п'ята сильно свербiла, промовила:
  - Часом доводиться страждати... Але навiть борошно стає рутиною, що по сутi найгiрше!
  Алiса Селезньова змiнила своє становище, точним пострiлом знесла пiвчерепа накази есесовцю, що вiддавав гавкаючим тоном, i прогарчала:
  - Фашизм використовує не естетичнi методи: у п'ятьох на одного. Причому якщо їх менше вiдступає назад!
  Анжелiка вимовила з сумним виглядом:
  - А що, ти хочеш чесностi вiд лисицi?
  Алiса Селезньова сумно вiдповiла:
  - Погодься, адже хочеться вiрити у щось прекрасне! Навiть у чеснiсть лисицi, чи благородство вовка!
  Дiвчата були змушенi пiдповзати до вцiлiлого доти на карачках. Стародавня тактика повзти платянською, використовувалася войовницями в битвi. I треба сказати не без успiху.
  Анжелiка зняла однiєю чергою п'ятьох солдатiв Вермахта, що намагалися виповзти з укриття, i зрадовано вимовила:
  - Росiйська рать, як завжди, перемагає. Нехай навiть у противника i перевага!
  Алiса Селезньова, випустивши разючу чергу, розсмiялася у вiдповiдь:
  - Переваги у нацистiв нiколи не буде.
  Анжелiка ледве встигла пригнути голову вiд влучення заряду. Навiть пасмо вогняного волосся виявилося зрiзаним, незграбним уламком. Рудоволоса войовниця вигукнула:
  - Стрижка тут безкоштовна, хоч туалет i накладно справляти!
  Алiса Селезньова, хихикаючи крiзь сльози, вiдповiла подрузi:
  - Ти знаєш це зовсiм не смiшно... Взагалi, у разi смертi, чи буде продовження ось у чому питання?
  Анжелiка вдала, що здивувалася:
  - А в чому тут, власне, сир-бор? Адже небуття, як мiнiмум, не мiстить нi болю, нi втоми, нi переживань. А значить воно набагато солодше, нiж наше життя суцiльних випробувань!
  Перш нiж вiдповiсти, Алiса Селезньова впiймала прицiлом есесовця з мордою дворняги i плавно натиснувши на курок поставила крапку в його черпаннях. Войовниця, струснувши рудими кучерями, посмiхнулася:
  - Знаєш все без винятку, волiють життя небуттю. Значить навiть у нашому власному свiдомостi, укладена, невимовна краса!
  Алiса Селезньова хихикнула, з явним натугою:
  - У тому числi жити та страждати! - Рудоволоса войовниця зробила паузу i вже спокiйнiшим голосом без надриву додала. - Але хiба можна зрозумiти свiтло, не знаючи тiнi. А блаженство не вiдаючи болю. Все свiтле пiзнається за допомогою дуалiзму!
  Анжелiка погодилася лише частково:
  -Якщо таким чином мiркувати, то ми й повиннi були зазнати поразки вiд фашистiв, щоб по-справжньому зрозумiти смак перемоги. Адже дуалiзм: програв i виграв!
  Алiса Селезньова, протираючи оптичний прицiл, не могла не погодитись:
  - Так, безперечно, певний дуалiзм присутнiй у всьому. Як свого роду, Божество, було б безнадiйно рутинним без Диявола.
  Анжелiка поспiшила, не припиняючи вогню поправити свою подругу:
  - Сам по собi термiн Диявол на Давньогрецькiй позначає наклепник. Тобто в Бiблiї було здiйснено спробу представити опозицiю Богу в максимально порочному виглядi.
  Алiса Селезньова, вибивши зi снайперки очей черговому фрицю, пiдказала своїй подрузi:
  - Це чорний пiар. Спроба пiдняти свiй рейтинг опустивши опонента?
  Анжелiка цiлком логiчно вiдзначила:
  - Звичайно ж, кожен влада використовує власний адмiнiстративний ресурс, щоб зганьбити свого опонента. У цьому є певна закономiрнiсть, не бажання i влада вiддавати, i привiлеї з годiвницею втрачати. Тому очiкувати в Бiблiї об'єктивного визначення протистояння мiж Богом та Сатаною щонайменше наївно.
  Алiса Селезньова навiть закотила свої блакитнi очi на чоло:
  - Звiсно, вiд влади не можна вимагати об'єктивностi. Але ось питання, хто такий Сатана. Найдосконалiший ангел, який намагається дати бiльше свободи творiнню, або... Той, хто i став батьком зла i страждання?
  Анжелiка сумно зiтхнула:
  - Бiль i страждання стали, для людства настiльки природними, що є у мене серйознi сумнiви, що їх породив саме Люцифер... Отож, без бажання Всемогутнього Бога, навряд чи у створеної iстоти хоч щось вийшло...
  Алiса Селезньова, пославши смертоносну кулю в криву перенiсся фашиста, той брякнувся вниз, миттю залившись кров'ю. Войовниця тут одразу ж погодилася:
  - Та все зло i проблеми списувати на Диявола все одно, що ображатись на батiг який ударив, нiж на того хто нею вдарив.
  Анжелiка сама, вразивши супротивника короткою чергою, а так само всадила прикладом, по найближчiй пики, що перекосилася, пiсля чого додала:
  - Доречнiша тут наступна аналогiя: господар виточив з дерева палицю, побив нею раба, а потiм каже - палиця абсолютне зло, а господар абсолютне добро!
  Алiса Селезньова необережно повернулася, i зламана кiстка дiвочої ключицi завдала жахливого болю запаленим суглобам. Войовниця трохи поморщила лобик, але не принизилася до стогонiв. Мало того, вона нiби граючи в кеглi, вразила трьох фашистiв. Один iз гiтлерiвцiв упустив зведений фаустпатрон, в результатi спрацювала пускова установка.
  Вогняний снiп здавалося, пропалить крiзь бетон, а вгору полетiли уламки вiд тiл, кiсток, розiрваного м'яса.
  Алiса Селезньова, хихикнувши, знущаючись сама з себе ( без гумору на вiйнi не вижити, або принаймнi не зберегти здоров'я психiку) проспiвала:
  - Який бiль, блага бiль: матч проти фрицiв-нацистiв; сто - нуль!
  Обидвi красивi дiвчата голосно, голосно розсмiялися. I мабуть, з пронизливим смiхом так вплинув на переляканих нiмцiв, що пальба з їхнього боку вiдразу ж змокла. Тиша виявилася настiльки раптовою i важкою, що вдарила войовницям по вухах.
  Анжелiка вигукнула:
  - Нiщо так пронизливо не кричить про втрати, як вiйськове затишшя!
  Алiса Селезньова додала:
  - Звуки битви оглушають, але по-справжньому глухим стаєш, коли не помiчаєш закiнчення канонади!
  Фашисти викинули бiлi ганчiрки i заходилися на всю горлянку волати.
  - Гiтлер капут! Гiтлер Капут!
  Войовниця-сибiрячка опенькiв не втрималася вiд афоризму:
  -До поганого правителя народ ставиться як пиво, хоче бачити холодним i на столi, тiльки готовий за це заплатити не тiльки папiрцем!
  Алiса Селезньова на це тонко помiтила:
  - Коли правитель поганий, вiн чудово котирується в анекдотах! А коли багато анекдотiв, то i життя стає веселiшим! А смiх продовжує життя! Тобто, при нiкчемних вождях: життя як суцiльний анекдот: довге, веселе, страшне, але завжди хочеться знати продовження!
  Анжелiка нервово хихикнула:
  - А я, то не знала, чому бездарнi царi зазвичай так довго правлять!
  Нiмцiв здалося майже пiвтори сотнi людей. Серед них було не менше тридцяти хлопцiв вiд десяти до шiстнадцяти рокiв, бiльшiсть у шортиках i босоногi, що встигли побити в окопах гомiлки засмаглi колiна. Побачивши красивих ледь прикритих рваними лахмiттями дiвчат, хлопчаки червонiють i опускають голови, але при цьому продовжують дивитися прекрасних до ворожих жахiв.
  Гiтлерiвцi розгублено складають зброю, їм навiть не спадає на думку, що соромно вважай половинi батальйону, здаватися двом пораненим, зовсiм ще на вигляд юним дiвчатам. Наскiльки вони переляканi та приголомшенi.
  Один з хлопчикiв нервово чухаючи брудну пiдошву об траву, схоже таки увiгнав у голу п'яту скалку, ламаною росiйською мовив:
  - Тiтоньки не вiдправляйте мене до Сибiру, там ми собi носи та ноги вiдморозимо:
  Анжелiка сердито промовила:
  - Все одно вiдправимо, а щоб ноги босонiж по снiгу не кочнiли, тебе будуть бити щогодини палицями по ступнях.
  Хлопчик затремтiв вiд страху, i розплакався як дiвчинка. Алiска поспiшила втiшити дитину:
  - Ти ще занадто малий. Напевно, тебе пiдведуть пiд категорiю громадянського населення. Про всяк випадок скажеш, що тобi ще немає дванадцяти, тодi в табiр тебе точно не заберуть.
  Пацан несподiвано перестав ревти i нижчим тоном голосу, намагаючись наслiдувати дорослого, сказав:
  - Я своїх товаришiв не кину! Чи все на волю чи разом у концтабiр!
  Дiвчата вразилися несподiванiй мужностi хлопця, Анжелiка пiдiйшла i погладила по голiвцi.
  - Молодець, це тобi зарахується... Але ти не бiйся бiльшiсть полонених нiмцiв працюватиме в європейськiй частинi Росiї, вiдновлюючи зруйноване, а для вас дiтей буде гарне харчування, краще, нiж у вас за картками та кiно показуватимуть.
  Полоненi хлопчаки i справдi були худi, у деяких навiть проступили вилицi, а в трьох голих до пояса хлопцiв пiд тонкою шкiрою просвiчувало кожне реберце, а руки стали настiльки тонкими, що дивно, як вони тримали в них фаустпатрони. Норми їжi в Третьому Рейху, що видаються за картками, зменшилися в останнi мiсяцi настiльки, що населення майже вмирало з голоду. Тим бiльше, що саме весна традицiйно найдефiцитнiша для продуктiв пора року.
  Алiса Селезньова було шкода цих хлопцiв, дiтей "надлюдей", якi зараз скидаються на злиденну, голодну босоту. Вiн, порившись до кишень, знайшла маленьку американську шоколадку i розгубилася.
  Подарунок отриманий пiд ленд-лiз був занадто малий, а пацанов було тридцять два (решта набагато старшi, у вiйськовiй або пожежнiй формi, неголенi, дуже неприємнi, згорбленi чому справляють враження старцiв!), на всiх не вистачить шоколаду.
  Дати одним та образити iнших? Чи кидати жереб? Останнє зазвичай i буває виходом, але в цьому випадку може здатися кумедним. Або подiлити шiсть плиток, мiж найменшими бiйцями.
  Останнє здалося Алiсi Селезньовiй найсправедливiшим i вiн, дiставши шоколадку, обережно знявши обгортку, роздiлила часточки, вручивши їх найдрiбнiшим i худеньким нiмецьким хлопцям.
  Колишнi гiтлерiвцi справдi, схоже, були зламанi. Жоден не рипнувся, не зробив спроб, накинеться чи вiдiбрати зброю. Правда, деякi крiзь зуби бурмотали якiсь лайки, але варто було дiвчатам зробити в їхнiй бiк крок, як фрицi тут же замовкали i втискали голови в плечi, наче чекаючи удару.
  Алiса Селезньова навiть iз невластивою їй зневагою фиркнула:
  - Треба ж надлюдини зiщулилися. А де їхнiй незламний арiйський дух?
  Анжелiка вирвавши в одного з пацанiв сигарету-самокрутку, i кинувши в траву загасивши її пальчиками точених, хоч i покритих садна нiжок, прикрикнула:
  - У того хто палить цигарки, будiвництво життєвих успiхiв, занадто часто ставати на перекур!
  Алiса Селезньова охоче пiдтвердила:
  - Ось iз чим я згодна з Гiтлером, справжнiй воїн-арiєць не повинен: пити, палити та зберiгати подружню вiрнiсть!
  Пiсля цих слiв похмурi, готовi будь-якої митi розплакатися хлопчаки, вибухнули дружним реготом i все вiдразу якось стало легше на душi.
  Коли войовницi здали вiйськовополонених найближчої радянської частини, Анжелiка зробила Алiсi Селезньовiй перев'язку, закрiпивши подiбнiсть шини на зламанiй ключицi. Похiдний лiкар тут же запропонував войовницi лягти на ношi i кiлька днiв провести у спокої. Войовниця з презирством вiдкинула цi пропозицiї, хоча розумiла, що, на жаль i в Червонiй Армiї є чимало солдатiв, якi б за нього одразу вхопилися. Її голос був суворий, як у шкiльної училки, яка вичитує недбайливого учня:
  - Пропустити годинник нашого трiумфу, останнi найрадiснiшi днi вiйни? Та це жорстоке покарання, яке тiльки можна вигадати. Та й не хочеш, чи позбавити Червону Армiю її кращого снайпера?
  Лiкар зблiд, лiтнє обличчя стало матовим, перед очима замаячив ознака трибуналу... Алiса Селезньова, бачачи його страх лише дзвiнко, нiби маленька дiвчинка розсмiялася i ляснула долонькою плече:
  - Ну, не треба так! Я сама бiльше фрицiв ненавиджу тих, що пише доноси. Так що...
  I дiвчина, засвистiвши, пiшла...
  Кiльце навколо Берлiна було недостатньо щiльним, окремi нiмецькi частина проривалися з котлiв до своїх вузлiв оборони столицi. Пiвденний напрямок перерiзали, але на пiвночi, де наступ почався лише двадцятого квiтня, та ще було затримано форсування повноводної нижньої течiї Одере, нiмцi ще мали лазiвки.
  Фюрера вмовляли покинути Берлiн, бiгти на пiвнiч, далi сховатися на пiдводному човнi. Нiмецький пiдводний флот, за всiх своїх втрат, як i ранiше був найбiльшим у свiтi, i налiчував бойових субмарин, бiльше, нiж решта флотилiї свiту разом узятi!
  Але Гiтлер настiльки морально зламаний власним полiтичним i вiйськовим фiаско, що вирiшив прийняти смерть. Iстеричний диктатор, аж нiяк не був своєрiдного шляхетностi i не був боягузом, готовим на все заради вiдстрочки побачення зi старою чиє дихання холоднiше рiдкого азоту, а хватка невблаганна.
  Дiвчатам довелося знову опинитися в пеклi i зустрiтися з контрударною танковою колоною з пiвночi.
  В атаку пiшли машини, до цього ще не зустрiчалися бувалим войовницям.
  Побачивши їх, схожих на плескатi праски, або навiть точнiше переверненi вгору дном катери на гусеницях з довго виставленим дулом Алiса Селезньова свиснула:
  - Ще одне породження ворожої технiки. Щоправда, пiсля дисколетiв, що рiжуть своїми невiдомими ламiнарними струменями важкi танки, подiбною потворнiстю нас не здивувати.
  Тим не менш, цi на вигляд безглуздi танки, спритно рухалися рокадою, у них був дуже низький силует.
  Важкий Iс-2 смачно виплюнув важкий снаряд. За ним вогонь вiдкрили iншi радянськi машини як Iси, так i наймасовiший радянський танк Т-34-85.
  Тут сталося, що дуже екстраординарне. Бiльшiсть снарядiв, звичайно ж, пролетiло повз, невеликi, дуже спритнi машини, розiрвавшись ззаду i з бокiв. Але деякi попадання так само не мали ефекту, зiткнувшись з великим кутом рацiонального нахилу бронi, "гостинцi" зробили рикошет.
  Алiса Селезньова свиснула вiд подиву:
  - Нашi все-таки фрицi мають можливiсть зробити цементовану броню. Бач, як твердi кiнчики снарядiв вiдскакують.
  Анжелiка показала подружцi язичок i пiдморгнула:
  - Це Е-10 танк який мiг би стати гiдною вiдповiддю Т-34, якби гiтлерiвцi помiтили трохи ранiше, як до речi i з дисколетами i Н-162, цими зразками запiзнiлого диво зброї.
  Нiмецькi машини йшли на зближення, їх гармата 75-мiлiметрова гармата з пiдкабiреним снарядом була за пробивною здатнiстю цiлком порiвнянна з 85-мiлiметровою Т-34, i гiтлерiвцi негайно дали свiй перших залп по радянських машинах, що зупинилися. З десяти снарядiв було чотири влучення, два в вежу IС-2, а ще один у корпус Т-34 та вежу.
  Радянський важкий "молотобоєць" мав потужну зброю калiбру 122-мiлiметра, проте саме лобове бронювання вежi - 100мл було слабким мiсцем, даного танка-руйнiвника. Броня одна з них разом обсипалася, а друга пiшла в рикошет. Т-34-85 теж мав слабке, лобове бронювання корпусу всього 45 - мiлiметрiв, його прошило як промокашку, та ще й детонували снаряди у нижнiй боєукладцi. Тому, що вразило в вежу, пощастило бiльше, вiн, звичайно ж, теж просiв, потребуючи капремонту, зате екiпаж живий.
  Радянськi танкiсти вiдповiли, Т-34-85 швидше, куди менш скорострiльнi Iси iз запiзненням.
  З десяти нiмецьких танкiв один зупинився, схоже, йому дiсталося, але вже у вiдповiдь було п'ять попадань.
  Алiса Селезньова ще голоснiше свиснула:
  - Та що таке Анжелiка?
  Рудоволоса войовниця вирiшила блиснути ерудицiєю i затараторила;
  Роботи над створенням E-10 розпочалися ще 1943 року. Вiн повинен був бути максимально унiфiкований з iншими танками E-серiї, будучи при цьому якомога технологiчнiшим у виробництвi i не вимагав великих витрат ресурсiв. Проект танка був створений фiрмою Kloeker-Humboldt-Deutz, яка до цього нiколи не займалася розробкою бронетехнiки.
  Алiса Селезньова хихикнула, влучним пострiлом розбила оптику одного i гiтлерiвських сталевих коней. Втiм, фашисти попередили поради, новим залпом. Попадань було знову п'ять, але на щастя без детонацiй, але на одному з IС почалася пожежа.
  Анжелiка сама вистрiлила, послала снаряд у "молоко" i продовжила тараторити;
  Конструкцiя E-10 загалом схожа на конструкцiю легких нiмецьких самохiдок "Hetzer". З метою економiї маси, зменшення кiлькостi деталей та зниження загальної висоти танка вежу як таку було вирiшено виключити. В результатi корпус досить простої форми отримав сильно нахилений верхнiй лобовий бронелiст, в якому монтувалася гармата 75-мм 7.5 cm PaK 39 (як на "Хетцер").
  Алiса Селезньова гидливо скривилася:
  - Так це паскудна САУ, легка, дешева i наймасовiша на базi шасi чеського танка t -38, то вiн не такий низький.
  Анжелiка продовжила просвiтлювати;
  Обгумованi опорнi ковзанки розташовувалися в шаховому порядку, чотири на борт дiаметром 1000 мм кожен. Їхня пiдвiска складалася iз зовнiшнiх важелiв, що крiпилися до корпусу, з використанням шайб як пружин. За допомогою гiдравлiчного приводу можна було регулювати висоту клiренсу: вона змiнювалася в межах 200 мм. Таким чином загальна висота танка була в межах 1350-1550 мм.
  Алiса Селезньова, вразивши ще один оптичний прицiл iз снайперки, свиснула червоними губами:
  - Це дивно ... Мабуть, конструкцiя краще, нiж Т-34 буде. Тiльки ось коли вона з'явилася, чорт уже баднув рогом, мертвому припарку.
  Анжелiка хитро скривилася, вiн невдоволено смикала губою. Швидкi нiмецькi танки, надто швидкi, що потрапити з дистанцiї в кiлька сотень метрiв, мета розмiром з денце гранчастої склянки. Войовниця-сибiрячка мазала, досадувала, на просто мiфiчну влучнiсть своєї подруги. Як Алiсi Селезньовiй на дистанцiї понад п'ятсот метрiв з дерева, без твердої опори вдається вражати в русi цiль. Ось бiльшiсть нормальних солдатiв на її мiсцi i сам танк не потрапить. Втiм, можна продовжувати освiту напарницi. Нехай гадає, звiдки вогняна войовниця стiльки знає. Хоча недарма рудий колiр волосся вважається ознакою хитростi. Ось наприклад у арабiв Iрбiс-диявол здається рудий?
  Анжелiка бовтала пiд руку подрузi;
  Через скромнi розмiри довелося вiдмовитися вiд стандартної для нiмецьких танкiв i САУ компонування - тепер гiдродинамiчна трансмiсiя була позаду, поруч iз двигуном. Це спрощувало її демонтаж та обслуговування, i крiм того, дозволяло збiльшити простiр бойового вiддiлення. Вiдсiк двигуна та заднi бронеплити планувалося зробити повнiстю знiмними, щоб була можливiсть демонтувати двигун та трансмiсiю єдиним блоком. Тобто перейняли компонування у Т-34 - плагiатори!
  Алiса Селезньова, дивуючи оптичний прицiл, уточнила;
  - Творчо перейняли.
  Вже половина гiтлерiвських танкiв була пiдбита, а три з-помiж тих, що вцiлiли через точнi пострiли Алiси Селезньови, майже ослiпли. Втiм, i два десятки радянських танкiв отримали солiднi пошкодження, а три зруйнованi безповоротно (один IС, два Т-34-85) разом iз екiпажами. Якщо врахувати, що радянських машин було спочатку бiльш нiж у десять разiв бiльше: сто три проти косаря, то...
  Анжелiка повчала подругу;
  Як основнi типи силової установки планувалося використання бензинових моторiв "Maybach HL 100" з водяним охолодженням потужнiстю 400 л. с. або "Argus" з повiтряним охолодженням потужнiстю 350 л. с. Проектна швидкiсть Е-10 становила б 65-70 км/год пiд час руху шосе.
  Тут її професорськi мiркування перервалися сильним гуркотом. Толi хтось iз нiмецьких навiдникiв вiдчув, що оптику слiплять снайпери, або, може, пальнув по натхнення, а вiрнiше, що Паллада вирiшила ближче до кiнця вiйни помучити войовниць, але вони впали вниз, та ще й отримали розсiчення вiд уламкiв. А Алiсу Селезньову, так рушило уламком деревця по головi, що вона просто вiдключилася.
  Анжелiка кiлька хвилин, була зайнята розгрiбанням смiття i, витягуванням кривого уламка з рожевої, мозолистої п'яточки. Тут, звичайно ж, було вiд чого заводиться i досадувати. Дiва сварилася:
  - Нi, вже завжди так якщо бiй, до розподiлу - рани менi, ордену - Алiсi Селезньовiй. Може вона справдi з казки Керра?
  Рудоволоса Амазонка поплескала очима i додала:
  - Втiм, мабуть, доведеться вiдкопувати подружку! Ось так завжди в бiзнесi, шукаєш скарб, а знаходиш снайпера, останнiй, втiм, вiдливає кулю iз золота партiї!
  Бiй тим часом наблизився до закономiрного кiнця. Нiмцi пiдбили ще шiсть машин, але били i самi добитi, за всiх рикошетiв. До речi останнiй танк закидали пiхотинцi, що наспiли, гранатами.
  Двадцять шiсть серйозно пошкоджених броньованих "скакунiв" Червоної Армiї, з них чотири повнiстю знищенi серйознi збитки для спонтанної атаки. Мабуть, це був один з перших i, звичайно ж, останнiх випадкiв застосування даного гiтлерiвського танка.
  Анжелiка зiстрила:
  - Смерть все поспiшає для тебе, запiзнюється на тещi, але точно в термiн для легковажного сприйняття свiту!
  Веселий, дзвiнкий голосок пiдтримав рудоволосу, i вибухнув справжньою чергою афоризмiв:
  - Померти люди завжди встигають, а в життi тотальний цейтнот! Втiм, пiд час вiйни стрiлка циферблату швидше за пропелера Мига, коли спиш, i повiльнiше равлики, коли риєш траншею! Можна спiзнитися з помстою, можна поспiшити з нагородою, але почуття рутини прийде неминуче!
  Анжелiка обернулася i показала хлопчику кулак:
  - Ти Аркашка краще допоможи розгребти завалену подружку!
  Свiтлий, кучерявий хлопчик пiдморгнув:
  - Алiсi Селезньов я завжди готовий допомогти. Коли трохи пiдросту, то неодмiнно вийду за неї замiж!
  Анжелiка суворо помiтила:
  - Тобi немає чотирнадцяти, а їй уже скоро вiсiмнадцять... Та дев'ятого Травня! А чоловiки зазвичай повиннi бути старшими за дружин соплячок.
  Аркашка задерикувато пiдморгнув у вiдповiдь:
  - Я гарний, i нiмецькi дiвчата зi мною вже цiлувалися... Ось знайду собi багату i приженюся... У мене орден Слави третього ступеня, i Червоного прапора, крiм медалей... А може, ще й героя зiрку золоту дадуть!
  Анжелiка колись йшлося про нагороди, вiдразу ж втрачала весь настрiй. Звичайно два ордени, для вiку Аркашки це великий успiх, хоч i не рекордний. Хтозна, може цей хлопчик ще й генералом стане. Ось яке веселе i щасливе пекло пройшло, i тiльки легкi подряпини, та й то не вiд уламкiв, а колючих чагарникiв. Особливо колiна, обрiзаних пiд шорти штанiв, з напрочуд чистими для польових умов голими, жилистими нiжками.
  Рудоволоса войовниця висловилася:
  - Алiса Селезньова отримає зiрку героя! Це точно! Може й ти, якщо вiзьмеш Гiтлера в полон!
  Аркашка пiдморгнув iз хитрою:
  - Краще звiльнити принцесу, нiж полонити тирана!
  Алiса Селезньова вже встигла прийти до тями, i сильно чхнув, заворушилася. Хлопчик i дiвчина почали її розгрiбати куди енергiйнiше. Анжелiка навiть заспiвала:
  - Ми всi учасники регати, гребемо, гребемо, гребемо собi. Полювання, оксамита i злата, вина красунь i тi де!
  Аркашка поморщив личко i заявив:
  - Нi, це не пролетарськi пiснi, а пiратiв їхнього "Острова скарбiв". Треба нам заспiвати, чогось бiльш придатного для цього випадку!
  Анжелiка гнiвно кинула:
  - Ось ти i не базар, а спiвай!
  Хлопчик закотив очi i почав викидати з себе звуки. Потiм Алiса Селезньова, що вже майже повнiстю звiльнилася, приєдналася до нього i почала пiдспiвувати;
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль.
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  На останнiй нотi дiвчата i хлопчик перестали спiвати, вони настiльки захопилися, що навiть почали пiдтанцьовувати. Приплескуючи у долонi.
  Анжелiка тут перервала пiсню i вказала пальцем на пiвдень:
  - Ось там Берлiн, якого ми ще не взяли. Що скажете товаришi про це казус?
  Алiса Селезньова з натхненням вимовила, знову спiваючи:
  Ми крокуємо на Берлiн,
  Комунiзм бачимо дали!
  Вiд чуми визволив свiт,
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної.
  Шлях нам вiрний, вождь вiдкрив -
  Вказавши його навiчно!
  Вже Аркашка тицьнув Алiсу в спину кулачком:
  - Давай побiгли до Берлiна. Там наш вiдпочинок та спокiй.
  Золотоволоса войовниця показала на розбитi танки, бiля яких уже крутилися ремонтники. Ось одну з пошкоджених машин взяли на буксир i потягнув величезний трактор.
  Алiса Селезньова несподiвано запропонувала:
  - Може, можемо нашим хлопцям iз ремонтом?
  Анжелiка похитала головою:
  - Нi, бiльше вiд тебе дiвчина з золотим волоссям i чудовою красою на полi лайки. Бiжи...
  Дiвчата й хлопчисько замиготiли по стоптанiй i спаленiй травi сколотими i по-звiрячому подряпаними п'ятами. Втiм, на бiль звертати увагу нiколи, тим бiльше, що ось знову з'явилися штурмовi модифiкацiї Фоккен-Вульф. Ця машина озброєна чотирма авiагарматами калiбру 37 та 30 - мiлiметрiв iз потужним бронезахистом. Найбiльш живуча та потужна озброєння, одномiсна машина. Самих F -190, штук двадцять, i ще десяток Не-162, цих невловимих легендарних, реактивних "Саламандр".
  Алiса Селезньова округлила рот:
  - Бр, я думала, що гiтлерiвська авiацiя вже видихнулася?
  Анжелiка "втiшила" у своїй манерi:
  - У Берлiнi багато пiдземних аеродромiв, то там, ми ще маємо шанс i з дисколетами зустрiтися. На тлi Фоккен-Вульф корито з крильцями.
  Алiса Селезньова вистрiлила у вразливiшу, але при цьому стрiмку "Саламандру" запально кулею. Машина зi злегка стрiлоподiбним пiнопластовим крилом, полетiла вниз, залишивши подiбно до комети рожевий хвостик.
  Золотоволоса войовниця заявила:
  - Ось саме Фоккен-Вульфи штурмової модифiкацiї з гвинтiвки невразливi. Якщо винищувачi запiзняться, можуть нашпигувати нашим, по перше число!
  Аркашка пiдколов Алiсу Селезньову у вiдповiдь:
  - Нi по десяте! Або навiть соте.
  Войовниця огризнулася:
  - Мовчи базiкання!
  Замiсть вiдповiдi Аркашка витяг з широкого пояса, що вiддаленому, скидається на невелику ракету, з приробленою рукояткою i гордо вимовив:
  - Ось яку рiч я роздобув!
  Алiса Селезньова дуже здивувалася, навiть прикладом себе боляче зачепила по перенiссi. Вимовила з виттям:
  - Що за чудо-юдо?
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Алiса Селезньова та її команда були скутi ланцюгами i страждали вiд вимушеного неробства, ланцюгiв на руках i ногах i, мiзерної пайки. Та їм не позаздриш. I найголовнiше страждання триватиме так довго. Нiколи в Алiси ще такого не було, щоб стiльки часу по-справжньому мучитися. I це жахливо.
  А тим часом вiдбуваються зовсiм речi ще страшнiшi i неприємнiшi для СРСР.
  Фон Бок робив доповiдь Гiтлеру, його свинячi очi переможно виблискували:
  - Мiнськ залишений радянськими вiйськами майн фюрер, ми замкнули кiльце оточення. У полон на схiд вiд Бiлостока потрапило понад триста тисяч радянських солдатiв. Великi сили росiян оточенi також у районi брестської областi! Нашi вiйська непереможнi та стрiмко наступають! Частина наших сил, розвиваючи успiх, вже вийшла до рiчки Березина i приступила до її форсування. Росiйськi в панiцi їхня воля до опору пiд...
  Гiтлер перервав фон Бока:
  - Мости через Березину пiдiрванi?
  Фон Бок вiдповiв:
  - На щастя, немає майн фюрер!
  Гiтлер досить оскалився:
  - Ну, хiба ж росiйськi не iдiоти!
  Фон Бок пiдтвердив:
  - Звичайно, iдiоти мiй фюрер!
  Гiтлер помiтив:
  - Табори для розмiщення полонених готовi?
  Гiммлер кивнув:
  - Так ми, виходячи з досвiду захiдної компанiї, припускаємо, що вiйськовополонених буде кiлька мiльйонiв. Тож готовий навiть конвой! Не хотiлося правда вiдволiкати на це смiття надто багато сил!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Офiцерiв потрiбно утримувати окремо та пiд посиленою охороною. Солдати без офiцерiв просто iнертна маса, особливо в радянськiй армiї, де всi заляканi Сталiнськими репресiями i почуваються подiбно до гвинтикiв.
  Гiммлер вiдповiв:
  - I це ми врахували! Армiя без офiцерiв, що паркан без дощок! Втiм, багато радянських офiцерiв цiлком можуть спiвпрацювати з нами. Серед росiян, як i серед iнших народiв багато зрадникiв!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Ось саме обчислюйте таких i берiть на службу! Вони допоможуть Третьому Рейху досягти найвищої мети - свiтового панування. У Землi має бути один господар нiмець!
  Оточення фюрера скинула в самий верх лапи:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер продовжив:
  - Загалом це розумнi та гуманнi цiлi. Тварини нижчого порядку, якими є слов'янськi народи, мають бути загнанi у стiйло! I над цим i маємо працювати. Причому так жорстко та агресивно як вiйська Тамерлана, не знаючи пощади та жалостi.
  Геббельс несмiливо зауважив:
  - Звичайно, так i буде мiй фюрер, але поки що нам потрiбнi союзники i серед пiдневiльних народiв. Зокрема, ми приготували фальшивку, що українцi, бiлоруси та росiйськi зовсiм не братнi народи. Зокрема, росiяни це монголоїдна раса, що складається з печенiгiв, хозар та половцiв, а українцi походять з кавказької групи.
  Гiтлер гаркнув:
  - Правильно, слов'ян у свiтi майже триста мiльйонiв, i щоб їх знищити, треба посварити! Гадаю, скоротити чисельнiсть слов'янського населення у десять разiв, залишивши лише найсильнiших як рабiв.
  Геббельс посмiхнувся:
  - Генiальна думка, але її поки що не варто оприлюднити!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Але те, що слов'яни психiчно та фiзично ущербнi вартi. Кожен солдат повинен знати хто перед ним тварини.
  Геббельс погодився:
  - Але це ми опублiкуємо тiльки нiмецькою мовою. Нашим ворогам треба вселяти, що ми поважаємо твою нацiю i зневажаємо решту!
  Гiтлер крякнув:
  - Гут! Ти правильно зрозумiв мене кульгавка!
  Фот Бок запитав:
  - А менi буде передано додатковi пiдкрiплення?
  Гiтлер вишкiрився:
  - Це навiщо! Адже на передньому краї супротивник зламаний!
  Фон Бок пояснив:
  - Ось саме на передньому краї! У росiйських великi сили Пiвднi. Вони звiдти перекидають резерви. Крiм того, поради оголосили загальну мобiлiзацiю, мiльйони новомобiлiзованих, нам ще чекають спекотнi битви. Противник сильний.
  Гiтлер примружився:
  - А що скаже Рудерштарм?
  Рудерштарму вже було пiд сiмдесят, але виглядав вiн набагато молодшим. Пiдтягнутий, стрункий iз вусиками, типовий прусак. Ще пiд час першої свiтової вiйни Рудерштарм командував корпусом, був генералом, один iз найдосвiдченiших вояк вермахту. Умiлий командир, який не вiдрiзняється жорстокiстю. Фельдмаршал вклонився фюреру:
  - Нам вдалося оточити радянськi вiйська на Львiвському виступi та виграти бiй при Рiвному. Росiяни дуже сильнi, з їхньої боцi велика перевага особливо у танках. Втрати наших вiйськ дуже вiдчутнi.
  Гiтлер нетерпляче запитав:
  - Коли буде взято Київ?
  Рудерштарм вiдповiв:
  - Київ дуже добре укрiплений, довкола нього безлiч фортiв та знаменита лiнiя Сталiна. Гадаю, якщо нам не вдасться захопити його з ходу, лобовий штурм не є доцiльним.
  Гiтлер схопив букет, що стирчить у вазi, та ще й її збив. Зiпхав квiти i жбурнув у Рудерштарма:
  - Ти собака!
  Фельдмаршал вклонився:
  - Я государiв пес!
  Фюрер продовжував верещати:
  - Може, ти вважаєш, i захоплення України недоцiльним?
  Рудерштарм вiдповiв:
  - Нi! Не вважаю!
  Гiтлер заверещав:
  - А як це зробити, не взявши Київ?
  Рудерштарм пояснив:
  - Ми ж i лiнiю Манджiо не брали в чоло, а обiйшли, то й лiнiю Сталiна необов'язково бити головою. Пам'ятайте, як ваш генiй великий фюрер, принiс перемогу над численно переважаючим ворогом.
  Гiтлер одразу пом'якшав, почувши похвальбу:
  - Так це вiрно!
  Рудерштарм крикнув:
  - Хайль Гiтлер!
  Усi дружно пiдхопили за ним:
  - Зiн Хайль!
  Фюрер пiдняв угору палець:
  - Ну добре! Це цiлком розумно! Хочеш обiйти лiнiю Сталiна, а як фон бiк справи в Бiлорусiї.
  Фон Бок пояснив:
  - Лiнiя Сталiна практично зламана. Втiм, росiяни самi її роззброїли. Зокрема, ключове мiсто ворожої оборони Слуцьк було взято 26 червня, практично без бою. Ми захопили величезну кiлькiсть боєприпасiв та технiки прямо у мiстi.
  Треба сказати, що бункерiв у лiнiї було пiдiрвано самими росiйськими, що нас дуже розчарувало. Та й iдiоти росiяни!
  Гiтлер пiдняв келих з апельсиновим соком i зробив кiлька ковткiв, потiм вимовив:
  - Не треба, недооцiнювати росiян! Так слов'яни тварини, а й тварини можуть бути хитрими та пiдступними. Зокрема що говорять дослiдження з мавп, а товстун - свинка?
  Герiнг вiдповiв:
  - Пiдтверджують теорiю Дарвiна!
  Гiтлер погрозив пальцем:
  - Отож! Розумна ущербнiсть зовсiм не суперечить звiринiй хитрощi! Згадаймо, якими хитрими часом можуть бути дебiли, заради зайвого паяння! З особистого досвiду знаю.
  Герiнг вiдповiв:
  - Але мавпи бувають i вiдданi, i дуже слухнянi. Як i собаки, наприклад нiмецька вiвчарка дуже вiрнi, їхнiй рiвень iнтелекту часом на заздрiсть людинi.
  Гiтлер свиснув:
  - До мене блонди!
  Бiла вiвчарка швидко пiдскочила до Гiтлера. Вона боялася i обожнювала свого господаря, вiд якого будь-якої митi можна очiкувати i побоїв i ласок. Гiтлер примружився i запитав:
  - Скiльки менi до Москви!
  Собака прогавкав двiчi. Гiтлер кивнув:
  - Правильно! А хто такий Герiнг?
  Собака повернувся, виставив зад. Гiтлер розреготався:
  - Правильно дупа! А хто я?
  Собака склав переднi лапи i завив. Гiтлер зареготав ще голоснiше:
  - Правильно Бог! А тепер пролай менi iнтернацiонал!
  Собака залився таким нестямним гавкотом, що Гiтлер застрибав:
  - Ось так! Чудово ти все зобразила! Ну гаразд, а що скаже Лейб?
  Командувач групи армiй пiвнiч заявив:
  - Все йде за планом мiй фюрер, нашi вiйська вже у Ризi! Є шанс з ходу опанувати Пiтер.
  Гiтлер спалахнув:
  - Правильно, великi мiста треба брати з ходу! Одним маленьким кидком!
  Хто з нас усiх крутiший за фашистiв буде кращим. Ну чого заткнулися, кажiть:
  Свита крикнула:
  - Адольф Гiтлер!
  Фюрер додав:
  - I найрозумнiший мiй собака! Ану Герiнг погавкай!
  Герiнг прогавкав:
  - Гав гав гав! Гiтлер суперграф!
  Фюрер несподiвано врiзав по собачцi батогом, та несамовито заволала вiдскочивши i раптом склала лапи наче покiйник.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - I пiсля цього хтось не скаже що я фюрер - справжнiй Бог. Дивiться, як будуть воскресенi мертвi!
  Свистить батiг i удар обрушився на собачку. Та ще й по носi. Бiдолашна Блондi разом схопилася i несамовито загавкала. Її гавкiт втiм бiльше був схожий на плач побитої дiвчинки. Стiльки у ньому було iстерiї. Гiтлер зареготав та його рогат пiдхопило оточення.
  - Слава великому фюреру! Воскресає собак!
  Гiтлер скочив на стiл, скидаючи фужери i прокричав:
  - Я вовк вiльного племенi i мене звуть Мауглi-Вертвольф! А тепер на всю горлянку!
  Всi дружно гаркнули:
  - Зiн Хайль! Зiн Хайль! Зiн Хайль!
  Фюрер перевернувся на столi, розбиваючи кришталевi чарки i обливаючись вином. Його фрак став до огиди брудним. Видно Гiтлер порiзався, оскiльки пролунав несамовитий крик:
  - Ой ой ой! Я поранений.
  Вбiгло кiлька дiвчат у бiлих сукнях, вони пiдхопили Гiтлера, вилили на нього вiдро йоду та густо замотали з нiг до голови бинтом. Внаслiдок чого фюрер перетворився на єгипетську мумiю. Тiльки один рот був вiльний. Оточення правда зiтхнуло з полегшенням, нарештi фюрера сповили i вiн став безпечнiшим.
  Гiтлер трохи заспокоївся i заявив:
  - Ось тепер набагато краще! Наскiльки я зрозумiв ми скрiзь перемагаємо, тiльки Рудерштарма має деякi проблеми.
  Фельдмаршал виструнчився:
  - О великий фюрер, у росiян надто багато вiйськ, особливо танкiв! Ми не можемо з ними впоратися!
  Гiтлер скосив очi:
  - Як не можемо! А Герiнг?
  Герiнг пiдскочив:
  - Я тут фюрер!
  Гiтлер гаркнув:
  - Чи можеш ти з'їсти танк!
  Герiнг вiдповiв:
  - Якщо накаже фюрер, то так!
  Гiтлер промовив:
  - Танк у студiю!
  Борман перепитав:
  - До студiї!
  Гiтлер поправив:
  - У тронний зал!
  Борман провiзжав в унiсон фюреру:
  - Танк у тронну залу!
  Гарнi дiвчата, граючи голими ногами в коротеньких спiдничках, внесли в зал торт вiртуозно виконаний у формi танка. Машина була вкрита глазур'ю i блищала. За формою вона була точною копiєю Т-34. Гiтлер зрадiв:
  - А що чудовий танк! Менi особисто подобається! Що танк Т-34, дуже крута машинка?
  Фон Бок вiдповiв:
  - Не така вже й грiзна! Ми з ними успiшно справляємось. Крiм цього танка вежа...
  Гiтлер перервав:
  - Знаю, крутиться вручну!
  Фон Бок кивнув:
  - Можна цей танк пiдбити збоку!
  Гiтлер запропонував:
  - Нам потрiбна потужнiша протитанкова гармата калiбру 275-мiлiметрiв. Чому вона досi не створена!
  Шпеєр помiтив:
  - Ще в тридцять шостому роцi пiсля появи французького S - 35, з'явилися пропозицiї створити протитанкову сiмдесятку, але подiбнi пропозицiї були проiгнорованi.
  Гiтлер запитав:
  - Ким?
  Шпеєр, невинно посмiхаючись, вiдповiв:
  - Вами фюрер!
  Гiтлер засмикався, намагаючись порвати бинти, але вони його тримали дуже мiцно. Тодi вiн провив:
  - Ах ти, суко!
  Шпеєр вiдповiв:
  - Який є мiй фюрер, але факт залишається фактом, така потрiбна нам зброя не створена.
  Гiтлер крикнув:
  - Ну i не треба! Ми росiян i так переможемо! Хто дав санкцiю на випробуваннi Т-34? Говори!
  Шпеєр вiдповiв:
  - Маршал Кулик.
  Гiтлер зiстрiв:
  - Маршал Кулик - драний нулiк!
  Оточення зааплодувало:
  - Яка надзвичайна глибина наш фюрер!
  Гiтлер кивнув, це через бинти далося важко:
  - Та велич i глибина моїх думок незмiрна! I щоб цвiв рiдний край, ну повторюй за мною.
  Оточення дружно крикнуло:
  - Зiн Хайль!
  Гiтлер зрадiв:
  - Тепер я задоволений! А зараз таке. Слухай ти мене жирна худоба Герiнг i пiдкоряйся.
  Герiнг ударив себе по вухах:
  - Я розставив локатор фюрер!
  Гiтлер крякнув:
  - То слухай мене на всi вуха!
  - Та великий!
  Гiтлер закашляв, дiвчата стали бити його по спинi долонями. Добре вiдкашлявшись, Гiтлер сказав:
  - Ну, так воно набагато краще! Так ось бачиш Герiнг це чудовий росiйський танк?
  Герiнг вклонився:
  - Та найбiльший!
  - То з'їж його!
  Герiнг вишкiрився:
  - Ви хочете, щоб я його з'їв!
  Гiтлер гаркнув:
  - Ти ж обiцяв з'їсти для мене танк!
  Герiнг ще нижче вклонився:
  - Обiцяв великий фюрер!
  - То жри сука!
  Герiнг попросив:
  - Може, ви менi дасте ножик та вилку!
  Гiтлер пирхнув:
  - А навiщо?
  Герiнг образився:
  - Ну, я ж не свиня!
  Гiтлер заперечив:
  - Саме свиня!
  Герiнг вiдповiв:
  - Я носiй великої нiмецької культури!
  Гiтлер передражнив:
  - Ти смердючий представник огидної натури!
  Геббельс вдавано заволав:
  - Невже ви хочете, щоб Герман зжер разом весь танк?
  Гiтлер кивнув:
  - Весь торт до кiсточок!
  Геббельс посмiхнувся:
  - Ну що Герман, схоже, тебе доведеться їсти!
  Гiтлер поправив:
  - Не тебе, а тобi! Ну жвавiше жри сука, поки я тебе не велiв засмажити на свинячому салi! Хви-хвi-хвi!
  Герiнг поспiшив виконати наказ фюрера. Вiн обрушився на торт як кабан на помийне корито:
  - Заради вас я зроблю будь що мiй фюрер.
  Iнше оточення Гiтлера захихикало i почало показувати пальцями на ненажеру-Герiнга.
  - Ось померла! Потворна потворнiсть!
  Гiтлер сердито пирхнув у вуса i промовив з пафосом:
  - Хто не любить фюрера, не цiнує життя! Тому що наше життя - це служiння Великої Нiмеччини!
  Свита закивала i знову гаркнула фразу, що набила оскому.
  - Хайль Гiтлер! Хайлi Гiтлер! Хайлi Гiтлер!
  Фюрер насилу махнув перев'язаною лапою:
  - Зiн Хайль!
  Герiнг почав пожирати руками танк. Броня з глазурi та крему лопнула i нацi два забрудненi як свиня. Танк насилу пiддавався, Герiнг чавкав, рясно забрудневши своє рило. Виглядало все бiльш нiж комiчно. Свого роду iдiотська iдiотiя!
  Гiтлер покрутив пальцем бiля скронi:
  - Похвально намагайся Герiнг.
  Нацi два продовжував пихкати i намагатися. Його маленькi очi запливли вiд крему, а сам став слизьким черв'яком, у синьому, зеленому, рожевому та жовтому кольорах. Заради справедливостi треба зазначити, що торт, який пожирав Герiнг, був дуже смачним. Нацi два обжирався, ковтаючи величезнi шматки. Гiтлер навiть серйозно зауважив:
  - Хто багато їсть, у того чисте сумлiння, але брудний кишечник! Нехай буде наша пропаганда клiзмою.
  Геббельс вiдповiв:
  - А наша пропаганда є клiзма для мiзкiв!
  Гiтлер попросив:
  - Ану знiмiть з мене бинти, я вже вiдновився!
  Дiвчата кинулися виконувати наказ фюрера. Вони швидко розмотували бiснуватого Адольфа.
  Борман запропонував:
  - Може робити бинти iз бетону?
  Гiтлер заперечив:
  - Нi з трави та соломи! Так буде набагато дешевше!
  Борман скрикнув:
  - Та велика мудрiсть фюрера!
  Геббельс поправив:
  - Не велика, а нескiнченна!
  Борман у вiдповiдь:
  - Та свiтитися на вiки вiкiв!
  Гiтлер заспiвав:
  - Я завтра знову в бiй зiрвусь, але точно знаю, що повернуся! Нехай навiть через сто столiть, на радiсть дурнiв!
  Шпеєр крикнув:
  - Нiхто не може чинити опiр волi фюрера.
  Геббельс запропонував:
  - Давайте у Брестi встановимо пам'ятник фюреру. Велику статую, яка вказує песцем на схiд.
  Гiтлер погодився:
  - Я фараоне! Коли ми вiзьмемо Москву, я накажу пiдiрвати кремль i на його мiсцi звести пiрамiду висотою в три кiлометри. Я стану найбiльшим з фараонiв, а весь свiт прокриче, ну що...
  Оточення заволало:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер зашипiв:
  - Iдiоти! Весь свiт прооре алiлуйя Гiтлеру - творцю всесвiту! А що проти цього буде посаджений на палю!
  Всi хором вимовили:
  - О великий i мудрий Адольф! Фюреру не перемов!
  Живiт у Герiнга набух i вiн заволав:
  - Великий фюрер дозвольте пiти!
  Гiтлер гаркнув:
  - Тi ще не зжер танк!
  Герiнг простогнав:
  - Ще трохи i я обгажусь!
  Гiтлер засмiявся:
  - Так навiть краще!
  Герiнг простогнав в останньому зусиллi:
  - I ви нюхатимете!
  Морда Гiтлера перекосилася, фюрер прорепетував:
  - Прибрати негайно! Що я таке гiвно нюхатиму.
  Дiвчата моментально вбiгли, пiдхопив Герiнга, i потягли до сортира iмперської канцелярiї, iз золотим унiтазом. При цьому чарiвнi красунi переплутали харю i зад нацi два, зануривши головою в парашу.
  Гiтлер на той час знайшов iншу жертву:
  - Гiммлер, чому твої вiдомостi про кiлькiсть радянських танкiв та лiтакiв виявилися не точними?
  Рейхфюрер вiдповiв:
  - Загалом їх виявилося як ми, i розраховували понад двадцять тисяч танкiв, i понад двадцять тисяч лiтакiв!
  Гiтлер гаркнув:
  - А чому бiльше, нiж у нас! Хто за це вiдповiдає?
  Гiммлер кивнув:
  - Рейх мiнiстр Штiх!
  Гiтлер вдарив найближчу дiвчину кулаком у груди i прокричав:
  - А де Штих!
  Невисокий товстенький чоловiчок вискочив з-за колони:
  - Це я майн фюрер!
  Гiтлер зневажливо посмiхнувся:
  - Ряшку ти собi вiд'їв Штiх! Видно сало разом iз фекалiями їж. До речi, знаєш як ловлять ракiв?
  Штих хитнув головою:
  - Нi!
  - На мертву бабусю! Їй есесiвцi вiдрiзають голову, випаровують живiт i викидають у стiсну канаву. Дуже навiть смiшно, та до речi чомусь було зiрвано план формування тридцяти шести танкових нiмецьких дивiзiй. Що мовчиш ховрах!
  Штих вiдповiв:
  - Ми виконали план з виробництва танкiв та лiтакiв. У всякому разi, той, що передав Герiнг.
  Гiтлер розлютився:
  - Знову Герiнг! Та я його скоро повiшу! Нi здеру з живого шкуру! Нi посаджу в кислоту!
  Геббельс запропонував:
  - Може спершу позбавити його знання рейхмаршала та куратора економiки?
  Гiтлер заперечив:
  - Нi! Цього не буде! Над ким менi тодi знущатися. Тебе пару разiв рушиш, i ти околонеш Геба.
  Геббельс запитав:
  - Невже оточення потрiбно лише для того, щоб з нього знущатися?
  Гiтлер гаркнув:
  - А навiщо ще ви придатнi смердючi щури! У всякому разi, я про вас все що потрiбно сказав!
  Борман запропонував:
  - Може, хочете подивитись майн фюрер крижаний атракцiон.
  Гiтлер запитав:
  - З кров'ю?
  Борман послужливо сказав:
  - Звичайно, з кров'ю великий!
  Фюрер махнув лапою:
  - У цьому випадку починайте! Хоча нi спочатку доїжте торт. Бачите як Герiнг його "покремзали"!
  Борман попросив:
  - Дозволь великий Адольф, його прикiнчити ножами та вилками!
  Гiтлер знову запитав:
  - Це навiщо?
  Борман пояснив:
  - Щоб ми не заразилися i не хворiли на животи! Бо хвора армiя вдвоє слабша. А нам ще треба розгромити СРСР.
  Гiтлер кивнув:
  - Коли я чую слова Радянський Союз, рука тягнеться до автомата. Гаразд, вiзьмiть ложки та вилки, жерте!
  Оточення слухняно кинулося виконувати наказ пожираючи торт. Вони голосно човкали i жахливо шумiли, стикалися лобами. Це сильно скидалося на розкiшний свинарник.
  Гiтлер замислився. Час iде i коли Адольф стане старим i немiчний, цi свинi його просто затопчуть. Потрiбно буде пiсля закiнчення вiйни, їх усiх вiдправити до концтабору, замiнивши їх сильними хлопцями з Гiтлер-югента, якi звикли Його вважати Богом! Та й взагалi чомусь не винайти лiки, або яке-небудь випромiнювання фюрера, що зробив безсмертним. Невже наука перед натиском часу безсила. Не може такого бути! Вiн Гiтлер читав ще молодостi рiзнi дослiдження паранормальних сил та окультних явищ. Зокрема демони пекла могли повернути вiрному слузi Сатани молодiсть. Нехай навiть для цього доводилося вбивати. У нього Гiтлера теж серце не камiнь, це зараз наколовшись наркотиками, вiн несе вiдверту нiсенiтницю. А насправдi йому часом, особливо коли спадає дурман, хочеться творити добро. Ким увiйде у свiтову iсторiю? Якщо Нiмеччина переможе то найбiльшим iз найбiльших правителiв. Адже iсторiю пишуть переможцi! Але, у разi поразки, вiн буде надовго проклятий, його iм'ям будуть лякати дiтей. Вiрнiше, швидше за все вже лякають! Як у ще не пiдкореному Нiмеччиною свiтi, колють свiдомiсть злi карикатури на фюрера, що зображають його найбiльшу людину, яка колись жила, у смiшному виглядi! Втiм, треба запитати Геббельса:
  - Чи готовi карикатури на Сталiна?
  Геббельс, об'їдаючись тортом, вiдповiв:
  - Так точно великий!
  - I вiн достатньо принижений!
  Геббельс кивнув:
  - Якщо хочете, ми покажемо вас фiльм. Вiн називається: Червоне пекло. Там зiбрано всi свiдчення та жахи країни порад.
  Гiтлер кивнув:
  - Ось! А мене треба показувати добрим та справедливим! Наче я несу свiтовi свiтло та визволення. Та нагадайте в СРСР немає рiвностi. Комунiсти це найстрашнiшi експлуататори. Вони вичавлюють усi соки зi свого народу. Потрiбно показувати фiльми, як добре живеться нашим робiтникам, ситно, красиво, акуратно. Бо ж у нас нiмцiв порядок. Потрiбно показувати задоволенi, усмiхненi особи. I особливо простежте за тим, щоб усi жiнки що потрапляють у кадр, були молодi та красивi.
  Геббельс запитав:
  - А дiтей показувати!
  Гiтлер кивнув:
  - Звичайно i якнайбiльше! Я люблю подiбнi видовища, особливо коли вогнем палять дитячi п'яти.
  Геббельс поправив:
  - Але ми покажемо лише щасливих та задоволених дiтей, найкращого та зразкового Третього Рейху!
  Гiтлер кивнув:
  - Все має працювати на обман! Краще вiрять, нiж у велику брехню, тiльки в дуже велику брехню!
  Iдоль спитав:
  - Як солдатам чинити, якщо дитина висуне язик чи зробить носа?
  Гiтлер гаркнув, шалене мовлення:
  - Вiдповiдати кулею! А ще якщо є можливiсть зловити та повiсити нагору ногами! Втiм, непогано створити спецiальнi вiддiлення iз дiтей неповноцiнних народiв. Винищувати тварин руками тварин!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Вже є такi проекти! Примусимо дiтей доносити на батькiв, введемо заохочення донощикам. Деякi з найбiльш просунутих навiть можуть розраховувати на нiмецьке громадянство.
  Гiтлер пирхнув:
  - Не повноцiнним, давати нiмецьке громадянство! Це маячня!
  Гiммлер поправив:
  - Ми не даватимемо, а лише пообiцяємо!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Бреши в мiру, дотримуючись честi, щоб не зловити на словi! Адже брехня рятiвна є, а є брехня порожня.
  Гiммлер вклонився:
  - У цьому випадку це брехня на благо Нiмеччини.
  Гiтлер вiдповiв:
  - У такому разi я згоден! Ну гаразд, балаканина про державнi справи менi набридла, давайте краще насолодимося гладiаторською сутичкою!
  Борман наказав:
  - Розчистiть вигляд фюрера!
  Гiтлер поправив:
  - Великому фюреру!
  Борман заверещав ще голоснiше:
  - Розчистiть вигляд великому фюреру!
  Розсунулися стiни, i з'явився величезний акварiум. Його низ був покритий густим шаром iнею.
  Гiтлер крякнув:
  - Не багато снiжка!
  Борман вишкiрився:
  - Ми намагалися зробити якнайбiльше, але виннi, не встигли!
  Гiтлер махнув рукою:
  - Подивимося на початку видовище!
  На ринг вибiгло троє мускулистих, не старше п'ятнадцяти-шiстнадцяти рокiв юнакiв у шортиках. Було видно, що їх не дуже зручно на морозi. Засмагла шкiра швидко почервонiла.
  Гiтлер запитав:
  - А дiвчата?
  Борман шепнув:
  - Зараз будуть володар!
  На арену вискочили дiвчата у купальному костюмi! Їх було четверо, Борман вирiшив їм дати перевагу, так Гiтлер натякнув, що жiнка-рабиня, куди цiннiша за чоловiка-раба.
  Босi нiжки красунь залишали витонченi слiди на iнеї! Дiвчатам було боляче, голi п'яти почервонiли.
  Борман помiтив:
  - Змiшанi бої завжди цiкавi! Жiнки та чоловiки, краще нiж тiльки чоловiки чи жiнки.
  Гiтлер кивнув:
  - Правильно! Люблю змiшання жанрiв! Ну що ж, як завжди, ставки будуть таємнi. Сподiваюся, вони будуть битися красиво.
  У дiвчат у руках були довгi мечi та сокири. У юнакiв лише мечi. Видно було нерiвнiсть. Одна з дiвчат була руда, iншi - бiлобрисенькi. Гарнi, мускулистi, судячи з шрамiв досвiдченi гладiатори цi великi жiнки.
  Борман пiдказав Гiтлеру.
  - Руда боєць СС Ельвiра, уславилася тим, що спалила католицький костел разом мирними жителями. Церква пiдняла ганьбу, i пройшлося її покарати. Iншi теж досвiдченi бiйцi, вони кращi, нiж просто гарнi юнаки.
  Гiтлер вiдповiв:
  - Чудово!
  Руда дiвчина, i справдi була метр дев'яносто, пiд сто кiлограмiв вагою без краплi жиру. За засмаглою шкiрою перекочувалися кульки м'язiв. Гiтлер дивився на неї жадiбно. З дитинства слабкий i кволий, вiн просто балдiв вiд присутностi сильних жiнок. Якi у дiвчини м'язи, як вона схожа на iдеал арiйки.
  Борман заявив:
  - Що ж! Я радий догодити фюреру!
  Заграв гiмн СС та гладiатори вступили у битву. Юнаки спочатку рубалися мляво, їм не хотiлося вбивати дiвчат, а самки як досвiдченi вовчицi розтягували задоволення. Потiм руда врiзала юнаковi в пах, змусивши зiгнутися вiд болю, пiсля чого провела вiстрям меча по ключицi, зробивши подряпину. Хлопець явно намагався парирувати.
  Гiтлер, дивився на бiй через сильний бiнокль, його заводили потужнi ноги та розкiшнi стегна рудоволосої. А спина, по нiй хвилею проходять, немов бриж на водi, то напружуючись, то розслабляючись м'язи. Вона грала з бранцями, iнодi дряпаючи їх, але не поспiшала завдавати серйозних поранень. Iншi дiвчата теж поводилися грайливо, то атакуючи, пробиваючи хлопцiв, то йдучи на захист. Протистоячi їм хлопцi, були недостатньо досвiдченi, майже не мали навички спiлкування з мечем i тому часто пропускали. Лише один раз юнак, що б'ється праворуч, розпоров лiфчик на грудях бiлявої дiвчини. Голi соски. Гiтлер, побачивши цю пишноту, завив:
  - Як класно ось це бiй!
  Дiвча, почервонiвши вiд досади з люттю вибило хлопцю очей, то похитнувся вiд болючого i вiдступив. В акварiумi було досить холодно, босi ноги сильно мерзли, лiд обпалював не гiрше вiд розпеченого залiза. Дiвчата видно вирiшивши, що вистачить грати на публiку перейшли в рiшучий наступ. Хлопцi, що спливали кров'ю, вiдбивалися вкрай мляво. Ось Ельвiра вибила одному з хлопцiв спочатку, одне, потiм iнше око.
  Гiтлер перевiряв:
  - Ось це i є справжнi арiйки!
  Борман запропонував:
  - Може увiмкнути снiжок?
  Гiтлер вiдмахнувся:
  - Поки що не треба! Видимiсть впаде! А взагалi це вдала iдея, що бiлявi дiвчата перемагають юнакiв. Цьому хлопцi хто?
  Борман вiдповiв:
  - Росiйськi! Щойно захопленi з найближчих селищ!
  - А чому мовчать!
  - Мови паралiзувало!
  - Наступного разу зробиш, щоб говорили! Люблю слухати мiцний росiйський мат!
  Ельвiра вiдсiкла одному з хлопцiв, голову двоє iнших, стiкаючи кров'ю, впали на колiна.
  - Добий їх! - крикнув Гiтлер.
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Справжнi арiйки кивнули i мечi обрушилися на голови парубкiв. Вони скрикнули i впали. Гладiаторки стали босими, розчервонiлими ногами, на трупи повалених хлопцiв i випустили клич:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер оскалився:
  - Що ж чудово, навiть чудово! Вбивство це те, що треба! Воно дзвенить як серенада!
  Геббельс помiтив:
  - Так, гарнi дiвчата, але одного бою мало.
  Борман кивнув:
  - Буде ще один бiй! Точнiше кiлька! Ми капiтально розважимо вас, о великий фюрер!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Та мене розважити це добре!
  Борман кивнув:
  - I дуже тяжке!
  Гiтлер заперечив:
  - Та не дуже! Я люблю апельсини та видовища!
  Геббельс запропонував:
  - Може, що бiльш рiзноманiтне нiж поєдинки на мечах! А то набридла ця античнiсть!
  Борман вiдповiв:
  - Зараз ви побачите щось рiзноманiтнiше!
  Iз сортира витягли Герiнга. Жирний рейхмаршал схоже неабияк обгадався, його облили дорогим французьким одеколоном. По всьому залу рознiсся запах парфумерiї та калу.
  Гiтлер надувся:
  - Нi це гидко! Потрiбно дiяти акуратнiше! Коротше кажучи, викиньте його звiдти!
  Борман поправив:
  - Може, звiдси!
  Гiтлер кивнув:
  - Та й звiдси!
  Герiнга пiдхопили поволокли iз зали. А тим часом у крижаному акварiумi змiнилися декорацiї. На арену вийшла напiвоголена дiвчина з тризубом та мережею. Вона була велика, висока, смаглява, явно арабського походження.
  Снiжок обпiкав її босi, огрубiлi ноги. Зважаючи на все, це була дуже сильна дiвчина, яку неодноразово тренували. Вийшовши на ринг, вона низько вклонилася Гiтлеру та його свитi, промовивши англiйською!
  - Нехай славиться мiй пане!
  Гiтлер погодився:
  - Та я Адольф, є пан всього сущого!
  Геббельс вiдповiв:
  - Англiйська мова дуже мелодiйна!
  Гiтлер гаркнув:
  - Як iржава пила по дубу! Лаймо, а не мова! Адже не даремно найкращi поети всiх часiв i народiв були нiмцi!
  Борман кивнув:
  - Та найвищий рiвень нiмецької культури!
  Гiтлер заспiвав:
  - Чим славиться росiйська культура! Ну скажемо Сталiн багаторук iкласт! I з Ленiним шорстка купюра! I мотом iз серпом заїхати в око!
  Свiтлана зааплодувала:
  - Адольф! У вас чудове почуття ритму!
  Гiтлер навiть став танцювати:
  - Я фашист! Я суперфашист!
  Дiвчина на снiговiй аренi нервово перебирала голими мускулистими ногами. Їй, що звикла до бiльш теплого клiмату, було дуже неприємно. Шкiра стала синiти, i тодi красуня застрибала.
  Гiтлер пiдколов:
  - Ось як повiю припiкає!
  Геббельс помiтив:
  - Це арабський воїн, а значить не повiя!
  Гiтлер свиснув:
  - А на мою навiть гiрше повiї! Може зiгрiти їй п'ятки розпеченим залiзом, а Геба?
  Борман запропонував:
  - Трохи пропiщати її батогом!
  Гiтлер заперечив:
  - Хай буде спочатку бiй! Хто її суперник!
  Борман шепнув:
  - Ось вiн уже виходити!
  Гiтлер пожвавiшав:
  - Говориш вiн!
  Борман кивнув:
  - Та вiн!
  Гiтлер досить пирхнув:
  - Значить самець! Знаєте, я задоволений!
  Борман скрикнув:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер кивнув:
  - Правильно!
  Берман додав:
  - I досить великий!
  Заграла музика, розкрилася клiтка i на арену неквапливо вийшов... лев. Досить велика тварина з вишкiреними iклами.
  Гiтлер зрадiв:
  - Ось це згоден гiдний суперник!
  Борман показав пальцем:
  - Бачите фюрер, яка у нього густа грива!
  Гiтлер погодився:
  - Та густа! Але дiвчина сподiваюся її поголиться!
  Леву теж було досить холодно, припiкало снiгом могутнi лапи. Звiр обернувся i загарчав.
  Гiтлер хихiкнув:
  - Це вiн не на мене!
  Борман вiдповiв:
  - Нi найбiльший! На вас навiть мухи бояться сiдати!
  Гiтлер погодився:
  - Я й сам будь-кого придушу як муху!
  Борман хихикнув:
  - Ми товктимемо, мух!
  Дiвчина трохи змiстилася! Вигляд грiзного звiра, з вишкiреною пащею вселяв їй побоювання. Лев гаркнув ще раз i став наближатися. Гiтлер клацнув пальцями Бормана по лобi:
  - Що ж робимо ставки панове!
  Борман спитав:
  - I на кого ви хочете поставити?!
  Гiтлер похитнувшись ляснув долонею свого заступника по лобi:
  - На лева!
  Оточення одразу пожвавiшало. Iдоль заявив:
  - I я теж на лева!
  Рудерштарм заперечив:
  - А я на дiвчину!
  Гiмлер вiдповiв:
  - Це дуже нерозумно ставити не на того, на кого наказав фюрер!
  Гiтлер поправив:
  - Я не давав жодного наказу! Робiть вiльнi ставки!
  Борман пiдтвердив:
  - Бiй чесний нiчого заздалегiдь не пiдлаштовано!
  Гiмлер повiдомив:
  - А я все одно на лева, щоб бути разом iз улюбленим фюрером!
  Гiтлер скинув руку:
  - Зiн Хайль! Ставки вiльнi!
  Лев тим часом кинувся на дiвчину. Та спритно подряпнув тризубом вiдскочила убiк.
  Гiтлер похвалив:
  - А вона досить спритна!
  Гiмлер запропонував:
  - Перцю цiй бабi в анальний отвiр!
  Гiтлер погодився:
  - Давно пора!
  Лев знову стрибнув, йому вдалося лапою зiрвати з дiвчинки настегнану пов'язку, оголивши мiцнi сiдницi. Фюрер провiв:
  - Ось так лева молодець!
  Дiвчина спритно накинула мережу, i лев заплутався у нiй. Звiр вiдчайдушно спробував розплутатись, але заплутувався ще бiльше. Його смикання набули iстеричного характеру.
  Гiтлер проголосив:
  - Ну ти й спритна дурниця! Так леву й треба!
  Дiвчина з усього розмаху спробувала пронизати свого супротивника тризубом. Але вiстря було недостатньо гострим, щоб пробити товсту левову шкуру. Звiр лише отримував подряпини i ревiв у вiдповiдь. Монстр навiть спробував навiть пересуватися поповзами, тягнучи за собою по снiгу сiтку.
  Гiтлеру було весело:
  - Нi й умора! Оце я розумiю бiй!
  Гiмлер вiдповiв:
  - А хоробрий бiса!
  Фюрер погодився:
  - Дуже хоробрий!
  Борман запропонував:
  - Може кинути їй iнший тризуб!
  Гiтлер запитав:
  - А що це погано?!
  Борман кивнув:
  - Тупуватий!
  Гiтлер вiдмахнувся:
  - Нi! Я люблю спостерiгати тривалу агонiю жертви!
  Борман вiдповiв:
  - Нехай помучиться!
  Дiвчина продовжувала вiдскакувати, i колоти лева, усаджуючи тризуб. Вона змушена була весь час перемiщатися, бо холод кусав її за босi п'яти. I все ж таки зробивши кiлька запеклих випадiв, вона змогла серйозно зачепити лева. Полилася досить густа кров.
  Гiтлер помiтив:
  - Ось вона моя любов до тварин!
  Борман захихотiв:
  - Може вирубати бабу!
  Гiтлер заперечив:
  - Не треба!
  Борман спитав єхидно:
  - Чому?
  - Бо вона хоробра!
  Дiвчина продовжувала стрибати, її ноженьки вже стали синiти вiд холоду, тiло здригалося.
  Гiмлер помiтив:
  - Зразковий екземпляр арабської культури!
  Гiтлер запитав:
  - Арабська?
  - Та мiй володарю!
  Гiтлер сказала кривлячись:
  - А менi подобаються араби! Їхня релiгiя не така тупа i пацифiстська як християнство.
  Гiмлер погодився:
  - Правильно вона обiцяє рай воїну Аллаха.
  Гiтлер хруснув об стiл келих:
  - А нашi християни аж нiяк не вчать, бо треба воювати i битися за Рейх, Нiмеччину!
  Гiммлер вiдсторонився:
  - Вони нiчого не вчать! Особливо тупi свiдки Єгови. Чи не секта, а суцiльний виродок зрадникiв!
  Гiтлер погодився:
  - Ми їх вiшатимемо!
  Гiммлер помiтив:
  - Вiшати мало! Потрiбно садити на палю!
  Гiтлер зрадiв:
  - Правильно! Садити на палю!
  Борман вiдповiв:
  - Ми приготуємо таке розпорядження для свiдкiв Єгови.
  Гiтлер пiдтвердив:
  - I Адвентистiв Сьомого Дня! Це жидiвствующая секта суботникiв має бути стерта з лиця всесвiту.
  Борман вишкiрився:
  - Ми нагодуємо Адвентистiв свининою!
  Поступово рухи лева сповiльнювалися. Звiр втрачав все бiльше кровi, а його противниця все сильнiше страждала вiд холоду. Вона потрапила леву в око, вибивши очi вiстрям. Потiм знову роздерла корпус леву.
  Гiтлер помiтив:
  - Дiвчина мучиться!
  Борман спитав:
  - Допомогти їй чи нi!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Та бачите, як закоченiли її ноги. Припiйте їй п'яти розпеченим залiзом. Малятi стане теплiше.
  Борман зрадiв:
  - Ану припiйте цiй суцi п'яти чимось розпеченим.
  Два величезнi есесiвцi заскочили в акварiум. Вони розмахували розпеченим залiзом i явно намагалися пiдсмажити дiвчину.
  Та вiдскочила, i есесовець схибнувши розтягнувся перед нею. Тут сплутаний лев здiйснив останнiй кидок i всадив зуб у плече фашисту. Той дико заволав вiдбиваючись.
  Гiтлер зрадiв:
  - Ну от, а я так хотiв побачити роздерте людське тiло!
  Борман заявив:
  - Якщо хочете майн фюрер, ми скiльки завгодно прямо зараз розтерзаємо!
  Гiтлер вiдмахнувся:
  - Я хотiв бачити саме роздертий левом!
  Борман захихотiв:
  - Ваша мрiя, фашист здiйснилася!
  Гiтлер запитав:
  - Тiльки фашист!
  Борман вклонився:
  - Вибачте нацi один!
  Лев тим часом добив свою жертву i знову кинувся до дiвчини. Та тим часом спритним ударом тризубця у щелепу вирубала другого гiтлерiвця. Вiн усе ще хотiв пiдсмажити їй нiжки. Ублюдок впав непритомний. Дiвчина пiдскочила до нього i висмикнула довгий кинджал з-за пояса:
  - Я велика войовниця! Звати Ахiлiя!
  Гiтлер крикнув:
  - Браво! Я захоплений!
  Борман вiдповiв:
  - Вам щиро подобається наша гостя!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Так! Люблю таких сильних жiнок. Вона справжня арiйка.
  Дiвчина пiдскочила до лева, i сильним ударом закiнчила його. Величезна туша затихла.
  Гiтлер кивнув:
  - Браво! Чудово!
  Борман вiдповiв:
  - Може ви хочете запросити її до столу!
  Гiтлер запитав:
  - Вона говорити нiмецькою?
  Борман скривився:
  - Нi, зате англiйською шпарить без запинки.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Ну i що ж, я знаю цю мову як рiдну!
  Борман заявив:
  - Я теж вважаю, що треба знати зброю своїх ворогiв.
  Гiтлер помiтив:
  - Якi величезнi територiї контролювали англiйцi! Точнiше контролюють i досi! Це велика нацiя.
  Гiмлер вiдповiв:
  - Чесно кажучи, думаєш про них як про варварiв! I якби вони були трохи дурнiшими, для нас було б краще!
  Гiтлер кивнув:
  - Для нас так, але не для культури! Великої захiдної культури! Я дуже турбуюся, що в разi розпаду Британiї, аборигени в колонiях пiднiмуть голови, i прийде кiнець панування бiлої людини.
  Гiмлер вiдповiв:
  - Нiмець замiнить англiйця тiльки й усього!
  Борман заявив:
  - Ми вiримо у ваш генiй фюрер!
  Гiтлер кивнув:
  - Запроси дiвчину до столу!
  Вiйницю випустили з акварiума. Їй дали пов'язку настегна i вона вирушила до столика. Гiтлер випростав спину, узявся в боки. Його вигляд був як у володаря.
  Дiвчина в пов'язцi на стегнах i з тонкою смугою тканини на грудях пiдiйшла до столу, пiдiбгала прес. Її ноги сильно почервонiли з морозу, вона намагалася рухатись iз грацiєю.
  Гiтлер чемно вказав їй мiсце поряд iз собою. Войовниця присiв. Фюрер запитав англiйською:
  - Яке враження справила на вас Нiмеччина?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Зразкова країна! Дуже все чисто та акуратно.
  Гiтлер запитав:
  - Ти з якого мiста?
  Дiвчина вiдповiла гордо випроставшись:
  - Багдада!
  - А звати тебе як?
  Войовниця набулася:
  - Ахiлiя я!
  Гiтлер ляснув її по плечу, дiвчина здригнулася. Фюрер нахилився i поцiлував її в щiчку:
  - Мила Ахiлiя!
  Дiвчина кивнула:
  - Та я i мила та нiжна!
  Гiтлер запитав:
  - Де ти так добре навчилася битися?
  Войовниця вiдповiла:
  - Коли я була ще дiвчинкою, мене продали до борделя, а потiм за провину виставили з мечем на арену проти хлопчика. Але трапилося неймовiрне, я його вбила та потрапила до школи гладiаторiв. Там часто б'ються жiнки, багато хто пiсля бою виконує постiльнi обов'язки.
  Гiтлер кивнув:
  - Жiнка це i воїн та хранителька вогнища! Нiмецька жiнка зобов'язана робити та вмiти все. Ти мусульманка?
  Дiвчина кивнула:
  - Так! Сунитка!
  Гiтлер кивнув:
  - Це тi, що крiм Корану визнають ще й книгу Сунн, досить велике переказ!
  Дiвчина кивнула:
  - Так! Але я рiдко молюся i багато б'юся! Чесно кажучи у мене є великi сумнiви в Аллах або Бог iснують.
  Гiтлер ласкаво запитав:
  - Чому ти так вважаєш Ахiлiя?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Я читала англiйський переклад Нiцше. Має глибокi думки, якi справили на мене сильне враження.
  Гiтлер вiдповiв:
  - Багато у Фрiдрiха Нiцше вiрне, але його iдеї потребують творчого розвитку. Я їм надав закiнченiсть та досконалiсть.
  Ахiлiя погодилася:
  - Багато моїх спiввiтчизникiв обожнюють Гiтлера. Вони вважають, що вiн принесе всiм визволення!
  Гiтлер гаркнув:
  - Правильно рахують! Круче Адольфа, немає у свiтi нi кого! Ну добре вистачить балакати, я хочу бачити новий гладiаторський бiй.
  Борман кивнув:
  - Наступна битва!
  На арену вискочила п'ятiрка бiйцiв, двi дiвчини, i три хлопчики не старшi за п'ятнадцять рокiв. Вони були з мечами та щитами. Видно було що це ще малодосвiдченi гладiатори, тому що почувалися не дуже впевнено. Снiг припiкав їм босi п'яти, дiвчата та пацани пiдстрибували.
  Гiтлер зворушився:
  - А це хто?
  Борман пирхнув:
  - Двi чешки, а хлопцi поляки!
  Гiтлер гаркнув:
  - Бiй сподiваюся, буде цiкавим!
  Борман кивнув:
  - Звичайно, мiй фюрер! Я не роблю халтури!
  Гiтлер знову поцiлував Ахiлiю:
  - Ти чудова! Часто дивилася гладiаторськi бої!
  Дiвчина вiдповiла:
  - На жаль, часто фюрер! Це жорстоке видовище.
  Гiтлер запитав:
  - А ще хочеш подивитись?
  Ахiлiя кивнула:
  - Якщо б'ються чоловiки!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Ось якраз троє чоловiкiв, у вашiй країнi у їхньому вiцi вже одружуються, чи не так мила!
  Дiвчина вiдповiла:
  - Звiсно! Я пiзнала кохання першого чоловiка у дев'ять рокiв.
  Гiтлер здивувався:
  - Ну, як сподобалося?
  Дiвчина похитала головою:
  - Швидше було боляче нiж приємно!
  Гiтлер помiтив:
  - Я з жiнками дуже культурний i ввiчливий. Ей Борман скажи хто найсексуальнiший чоловiк у Нiмеччинi?
  Борман вiдповiв:
  - Звичайно, ви мiй фюрер!
  Гiтлер напишився:
  - Справжня велич не потребує лестощiв!
  Ахiлiя вимовила з придихом:
  - Ви гiдний султан Європи!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Схiд справа тонка!
  На арену пiд шум та оплески гiтлерiвського оточення вийшов супротивник. Величезний iкластий тигр добрих трьох метрiв завдовжки. Вiн глухо загарчав його опоненти двi дiвчини i хлопцi несмiливо позадкували.
  Борман спитав:
  - Ну, як красень?
  Гiтлер ковтнув шампанського:
  - Навiть дуже непогано! Чи це бенгальський тигр?
  Борман поправив:
  - Уссурiйський, подарунок Сталiна!
  Гiтлер кивнув:
  - Та пам'ятаю, Йосип подарував менi його напередоднi вiйни! Дуже навiть солiдна тварина! Величний як сама Азiя.
  Борман погодився:
  - Сталiн якщо дарує так дарує! У ньому i без хвоста три метри, а з хвостом чотири з половиною.
  Гiтлер вiдкусив тiстечка i прожувавши вiдповiв:
  - Сподiваюся, вiн покаже гiдний бiй!
  Борман кивнув:
  - Самi побачите!
  Тигра повернув фiзiономiю i глянув у бiк Гiтлера. Фюрер запитав:
  - Чому вiн не починає?
  Борман пояснив:
  - Чекає на сигнал!
  - То давай швидше!
  Пролунала труба i величезна туша клацнула хвостом по стегнах. П'ять гладiаторiв здригаючись вiд холоду i пiдстрибуючи на ногах, що кочують, спробували побудувати захист.
  Гiтлер зазначив:
  - Якi жалюгiднi спроби!
  Геббельс вiдповiв:
  - Тигр це Нiмеччина, ми б'ємо ворогiв частинами.
  Звiрюга рiзко стрибнула, збивши бiлявого хлопця. Обрушившись на нього, вона розпорола живiт. Iншi гладiатори завдали кiлька слабких ударiв i почали розбiгатися.
  Гiтлер пирхнув:
  - У нi стрижня! Життєвого стрижня!
  Геббельс вiдповiв:
  - I мiзкiв у багатьох немає! Їм треба триматися разом, iнакше окремо тигр їх розiрве.
  Немов у такт його словам монстр кинувши роздертий хлопчик, рвонув за дiвчиною. Зовнi величезний i незграбний, цей звiр рухався стрiмко, навiть iз звiриною грацiєю. Як блискавка стрибок i дiвчина збита, тигр зламав їй хребет i перекусив шию, з пащi палилася кров.
  Гiтлер заверещав:
  - А ти тигр, гайда молодець!
  Ахiлiя заперечила:
  - Чесно кажучи, шкода дiтей! Вони ще зовсiм юнi, певне вперше на аренi! I зiткнулися iз жорстокою реальнiстю!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Природа жорстока! Чому людина не може бути жорстокою заради вищої мети - зробити людство чистiшим i кращим!
  Ахiлiя помiтила:
  - Це вже краще! Добре коли є хороша мета, але ще краще якщо i кошти вартi!
  Розправившись iз другою жертвою тигр кинувся за третьою. Вiн не пожирав убитих повнiстю, а просто виривав найкращi шматки. Тигри, як i люди бувають рiзнi, а це був убивця!
  Гiтлер навiть пожартував:
  - Подарунок людожер, вiд людожера!
  Гiмлер запитав:
  - А якщо ми спiймаємо Сталiна, то що з ним робити?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Я сам вирiшу, спочатку зловiть! Втiм, Сталiн може навiть втекти в США, подiбний результат не можна виключати.
  Гiммлер вишкiрився:
  - Чим краще, завоюємо заразом i Америку.
  Гiтлер посмiхнувся:
  - Так завоювання США гiдна мета. Я чув, що "американцi" всерйоз взялися за атомну бомбу, вiрячи в цю страшну зброю!
  Гiммлер кивнув:
  - Правильно! Щось подiбне цi щури затiяли!
  Гiтлер ущипнув Ахiлiю за груди:
  - У них нiчого не вийде.
  Гiммлер запитав:
  - Чому?
  Гiтлер вiдповiв, розтягуючи слова:
  - Бiльшiсть американських вчених євреї, а ця нацiя не здатна до конструктивної творчостi.
  Гiммлер вiдповiв:
  - До конструктивного так, але щоб зруйнувати.
  Третю жертву тигр терзав трохи довше, обгладивши кiсточки, оголивши їх. Гiтлер навiть клацав мовою вiд задоволення:
  - Ось лепота! - Вимовив росiйське слово фюрер.
  Гiммлер помiтив:
  - Кров ця насолода! Особливо, якщо лити не свою!
  Гiтлер помiтив:
  - Дивно, але у всiх європейських мовах кохання римується на кров! Це досить дивно, чи не так!
  Борман висловив думку:
  - Може це тому, що незаймана в першу шлюбну нiч проливають потоки кровi.
  Гiтлер перебив:
  - Якi потоки! Усього пару крапель! Ти iдiот Бормане!
  Заступник фюрера вклонився:
  - Iдiот якщо вам це завгодно!
  Гiтлер помiтив:
  - Всi цi вiйни ведуть до величезної кiлькостi жертв! Не скажу, що для мене це минає безслiдно. Я вiдчуваю певний жаль i спiвчуття, особливо коли гинуть нiмцi. Скiльки ми втратили за перший тиждень, а Iдоль.
  Командувач сухопутними вiйськами вiдповiв:
  - Кiлька тисяч, скiльки точно не пiдрахували, але загалом не так уже й багато! Росiйських знищено багато тисяч, десятки тисяч. Вже полонених багато сотень тисяч.
  Гiтлер помiтив:
  - Гарний початок вiйни! Чи не правда!
  Iдоль помiтив:
  - Ми розiб'ємо всiх росiян! Цi орди бiльшовикiв будуть поваленi!
  Гiтлер пирхнув:
  - Це ви всi можливостi обiцяти! А щоб реально виконати! Але гаразд, поки я першим тижнем задоволений.
  Ахiлiя сказала:
  - Якщо хочеш, я допоможу тобi великий!
  Гiтлер зареготав:
  - I чим ти можеш допомогти?
  Ахiлiя вiдповiла:
  - Надихнути на подвиги своєю ласкою!
  Гiтлер зрадiв:
  - Ну, це iнша рiч! До речi, що ти думаєш про Сталiна!
  Дiвчина вiдповiла:
  - Великий правитель, майже рiвний тобi!
  Свита вiдступила, побоюючись шаленого спалаху лютi Гiтлера. Але фюрер несподiвано посмiхнувся:
  - Та правда Сталiн великий iмператор! Черчiлль та Рузвельт у порiвняннi з ним просто мавпи! Такi мавпочки, маленькi та невиннi! Втiм, ще можна сказати про Сталiна. Його обожнює вся Росiя, а це багато чого варте! Крiм того вiн зумiв створити величезну армiю напхавши кордони танками та лiтаками. Це справдi Чингiсхан!
  Гiтлер зробив паузу i стали запихати у себе шматок кремового торта. Гiммлер помiтив:
  - Чим сильнiший супротивник, чим почеснiша перемога!
  Геббельс запропонував:
  - Може влаштувати замах на Сталiна?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Поки не варто, я хочу його захопити живим!
  Гiммлер зiтхнув:
  - Сталiна дуже важко прибрати! Вiн нiкому не довiряє! Навiть Берiї, хоч i друга особа в державi.
  Гiтлер кивнув:
  - Берiю можна спробувати пiдкупити?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Можна ризикнути!
  Гiтлер гаркнув:
  - Так i ризикни!
  Тигр до цього часу догриз третю жертву i кинувся на четверту. Дiвчата i юнак встали разом плiч-о-плiч.
  Гiтлер зареготав:
  - Що пташки збилися в купу! Зараз їх як кошенят розшматують!
  Борман зашикав:
  - Все буде дуже просто! Хоча якщо не просто те, то навiть краще!
  Гiммлер запропонував:
  - Якщо хочете, ми можемо безлiч жертв постачати з концтабору! Ви їх усiх перемелете!
  Гiтлер кивнув:
  - Звiсно всiх!
  Тигр стрибнув на пару, намагаючись роздерти. Юнак i дiвчина зробили випад у вiдповiдь, всадили мечами. Їм вдалося подряпати тигра, по мордi пройшлися кривавi смуги. Звiр у стрибку вiдкинув їх у рiзнi боки. Хлопцi у страху вiдступили.
  Гiтлер гаркнув:
  - Слабоки! Я таких левлять один цiлу дюжину i всi другий лiвий! Не зовсiм задарма Гiтлер синонiм непереможний!
  Борман промовив:
  - Твоя велич просто незмiрна!
  Гiтлер ударив головою в келих:
  - А хто б сумнiвався у силi мого гiпнозу!
  Гiммлер додав:
  - I словесного проносу!
  Гiтлер схопився:
  - Що ти сказав!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Я мав на увазi словесний пронос євреїв. Ось навiть експромт на них написав. Дуже цiкавий фюрер.
  Гiтлер вишкiрився:
  - Давай читай!
  Гiммлер почав:
  Народ єврейський нацiя бандитiв,
  Що брата продають за мiдну грiш!
  Ублюдочна зграя паразитiв,
  Тисни яких нiби мандаш!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Вiршi досить бездарнi! Тож ти Гiмлер лопухнувся.
  Рейхсфюрер вiдповiв:
  - Звiсно, до вас великий менi дуже далеко!
  Борман помiтив:
  - А чи варто обговорювати чужi таланти? Найкраще пiдрахувати дiаманти"
  Гiтлер крякнув:
  - Звучить розумно!
  Тигри рвав четверту жертву. Вцiлiла дiвчина вiдбiгла подалi. Вона зi страхом спостерiгала за подiбним розбоєм. Тигр вiдверто пожирав м'ясо. Як усi хижаки вiн намагався нажертися про запас. Тому мучив нутрощi хлопця.
  Борман зловтiшно промовив:
  - Так i на поляку!
  Гiтлер пирхнув:
  - Якi дегенерати цi поляки!
  Ахiлiя запитала:
  - Чому саме поляки?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Тому що програвали вiйни росiянам! Якими слабаками треба бути, щоб програвати битви росiянам. Цим свиням!
  Гiммлер погодився:
  - Великi свинi! Росiйська дегенеративна гiлка людства!
  Iдоль заперечив:
  - Вони ж i Фрiдрiха Великого перемагали!
  Гiммлер усмiхнувся:
  - Та НУ! Це брехня!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Тiльки за рахунок зради! У чесному бою вони не мали шансiв! Хiба я не Гiтлер найвидатнiший з полководцiв!
  Борман крикнув:
  - Зiн Хайль!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Хайль Гiтлер! Вище за мене немає! Нижче не дивись!
  Оточення вiдразу почало вихваляти фюрера:
  - Та ти великий та неповторний! Слава Адольфу!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Великий фюрер дуже задоволений! Вище за мене немає нижче не дивись! Усiх козлiв зарiжу в цифрi двадцять три!
  Гiммлер запитав:
  - А чому саме це число?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Число диявола! А тобi дебiл не зрозумiти!
  Гiммлер погодився:
  - З моїм слабким розумом, звичайно!
  Гiтлер прорепетував:
  - Що росiяни, що євреї одна гидота!
  Борман помiтив:
  - Потрiбно суворо боротися з партизанами.
  Гiтлер вiдповiв:
  - От i боротимемося! Я це великий Адольф гарантую!
  Борман заспiвав:
  - Зiн Хайль!
  Гiтлер перервав:
  - Ти задовбав мене Зiн Хайль! Вiд цього марення голова трiщить!
  Гiммлер вигукнув:
  - Хайле Гiтлер!
  Фюрер i тут був невдоволений:
  - Вiдверте марення! Ти що вiдморозок нiчого кращого вигадати не можеш?
  Гiммлер образився:
  - Краще ворог гарного майна фюрер!
  Гiтлер погодився:
  - Особливо, якщо гарне лайно!
  Тигр кинувся на чергову жертву. П'ята дiвчина намагалася його вiдпхати ногами, але їй розпороли живiт. Красуня скрикнула:
  - Менi дуже боляче!
  Гiтлер хихiкнув:
  - Ось вона машина смертi!
  Дiвчина трiпнулася ще раз i затихла, з-за рота лилася цiвка кровi. Геббельс помiтив:
  - Ось вона доля тих, що противитися Третьому Рейху!
  Гiтлер заявив:
  - Тигр отримає спецiальну премiю, я йому згодую печiнку Молотова. А поки що продовжуємо веселощi.
  Прозвучала музика i оргiя фашистiв продовжилася!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Тiльки увi снi Алiса Селезньова, нарештi, змогла поринути у свiт героїзму.
  А що в цьому свiтi багато є цiкавого, i того, що вiдбувається з космiчним розмахом.
  I ти трощиш фашистiв по-справжньому;
  Алiса Селезньова глянув на ракету, яку пiднiс Аркаш Сапожков, обережно помацала наконечник i кiлька кнопок.
  Хлопчик пояснив їй:
  - Це керована по радiо ракета для збивання лiтакiв. Польотом її можна керувати, а наблизившись вона вже наводиться на тепло.
  Анжелiка здивувалася:
  - А ти це звiдки знаєш?
  Хлопчик витяг з вуха скручений у трубочку папiрець:
  - Ось вона iнструкцiя.
  Дрiбними латинськими лiтерами справдi було написано. Повний iнструктаж до користування протилiтковою зброєю. Алiсу Селезньову зацiкавило:
  - Дистанцiя до трьох кiлометрiв? Замало проти стратегiчних бомбардувальникiв.
  Максимка хихикнув:
  - Але для фронтової авiацiї якраз i її може нести пiхотинець. Уявiть собi, яке практичне значення матиме дана ракетниця. Нехай навiть ця вiйна вже, на жаль, догорає.
  Анжелiка грюкнула хлопчика по губах, той рефлекторно вiдсахнувся, але його все одно зачепило. Максимка образився:
  - А це ще за що?
  Анжелiка хижо скелячи зуби, вiдповiла:
  - Ти сказав, на жаль, вiйна догоряє. Що тобi мало горя та слiз. Мало похованих синiв?
  Хлопчик iз посмiшкою вiдповiв вiршами:
  Нiчого нуднiше немає свiту -
  Де панує спокiй та благодать!
  До чого спокiй встиг;
  Краще життя своє в боях вiддати!
  Алiсi Селезньової це сподобалося:
  - А що гарно. Не в брову, а в око! Але ось давай штучку на Фокке-Вульфi випробувати.
  Анжелiка заперечила:
  - Нi! Занадто вже дрiбна мета. Може, дiждемося бiльшої здобичi!
  Алiса Селезньова глянула на небо. Нiмецькi штурмовики були атакованi радянськими винищувачами. Феноменальна дiва-снайпер переключилася на "Саламандри", або НЕ-162 - найкращий масовий винищувач Другої свiтової вiйни. Легенькi, дуже спритнi машини, просто крилатi мишки. Деякi їх застосовували як зброю реактивнi снаряди. Теж цiкава зброя, щоправда, через свою некерованiсть подiбнi гостинцi не були наймасовiшим виглядом.
  Алiсi Селезньової доводилося стрiляти по НЕ-162, так iз видатних льотних характеристик, вони смертельно небезпечнi, для Якiв та Iлiв. Особливо гармати 30-мiлiметрiв з руйнiвним снарядом. Тяжко з ним битися. Деколи доводиться просто йти на таран. Але контратака фрицiв стала видихатися, i вони стали вiдкочуватися.
  Саламандри намагаються спровокувати Якi та Крамарi на переслiдування. I їм це вдається.
  Адже радянськi льотчики вiдомi тим, що майже нiколи не вiдступають та не ухиляються вiд бою.
  Але особливо НЕ-162 страждає вiд невблаганного вогню запальними кулями вiд Алiси Селезньової. Надто вже влучна снайпер-блондинка. Жодного промаху. А запальнi кулi пробивають баки погано захищених хвостiв "Саламандр". Непристосованi такi машини для захисту вiд атак iз задньої пiвсфери. Втiм, конструктори порахували i мiж iншим цiлком резонно, що видатнi швидкiснi якостi (на 300 кiлометрiв на годину вище за Лавочник i Яка), i дивовижна маневренiсть дозволять легко уникнути такої машини вiд атаки з хвоста.
  Алiса Селезньова стрiляє з натхнення. Знiмає автоматичну гвинтiвку, уявляє, що куля це її повiтряний поцiлунок, який треба донести до льотчика. Плавно натискає на курок. Рукоятка трофейної гвинтiвки пiстолетна, спуск плавний. Куля бронебiйно-запальна.
  Та не даси з такої рушницi чергу, але це дiвчатам i не потрiбно. Адже снайпер не стрiляє чергами, адже вiн хiрурга, а не м'ясник.
  I ось Алiса Селезньова "цiлує" свого партнера, у цьому випадку - це бензобак, i "Саламандра" спалахує як свiчка рiздвяного торта.
  А ось Анжелiка потрапляє в таку важку мiшень, як бензобак, що носився немов солодкий заєць по небу "Саламандри" не часто i лається:
  - Ну, ви й пегаси Гiтлером вибльованi! Доберуся я до вас!
  Алiса Селезньова радить своїй напарницi:
  - Та ти не цiлься так довго. Тут взагалi нiчого не вицiлиш. У них стрiмкiсть майже дорiвнює швидкостi наших куль, що випльовуються гвинтiвкою.
  Анжелiка огризнулася:
  - А як менi цiлитися?
  Алiса Селезньова з усмiшкою вiдповiла:
  - А взагалi не цiлься. Стрiляй навскидку, i покласти на iнтуїцiю!
  Анжелiка вiдмахнулася вiд неї босонiжкою нiжкою:
  - Да-ну, тебе! То взагалi жодного разу не потрапиш!
  Алiса Селезньова подумала, а де допустили нацисти прорахунок при плануваннi подiбних, що скидаються на комарикiв, i так само легко спалахують машин. Вважають, що маневренiсть для винищувача важливiша за захист?
  В принципi так воно i є, але наземний вогонь не враховується. А так у "Саламандри" всього 50 кiлограмiв бронi, що прикриває лобову частину. Для порiвняння у Фокке-Вульфа броня становить значну частку злiтної ваги - 250 кiлограм, а в штурмовiй модифiкацiї i бiльше. Проте за високу живучiсть машини. Доводиться платити вiдносно гiршою маневренiстю (крiм пiкiрування з крила!).
  Взагалi "Саламандрам" належить лiтати вище вiд землi через вразливiсть вiд кулеметного вогню, але в даному випадку вони намагаються захистити штурмовики Фокке-Вульфи.
  Що ж сам гинь, а товариша рятуй.
  Але як тiльки висота збiльшилася, а Алiса Селезньова пiшла iз зони поразки, радянськi винищувачi стали зазнавати вiдчутних втрат. Щоправда, значна частина нiмецьких льотчикiв це зеленi новобранцi, але є й аси досвiдченiшi. Вони завдають серйозних проблем.
  Алiса Селезньова вирiшила:
  - Ну що ж? Перейдемо на сухопутнi цiлi!
  Анжелiка пiдказала:
  - Тодi нам потрiбно активнiше працювати нiжками!
  I знову замигали, витонченi дiвочi п'ятки. Втiм, вiд них не вiдставав i Аркашка. Хлопчику хотiлося бiйки!
  Алiса Селезньова точним пострiлом уклала офiцера СС, потрапила прямо в перенiсся, змусивши його впустити фаустпатрон. Дiвчина все помiчає i бачить, ось тiльки втома досить сильна, i бiль вiд рани та перелому ключицi раптом посилився. Ух, не хотiлося б злягти зараз, коли кiльце навколо Берлiна вже зiмкнулася, а найголовнiший злочинець усiх часiв i народiв Адольф Гiтлер замкнено надiйно у своєму лiгвi.
  Ну кому хочеться пропустити подiбне. I хто б вiдмовився, особисто видерти прапор на iмперську канцелярiю. Алiса Селезньова саме цього й хотiла.
  А ворог усе огризався. Ось у бiй iдуть цiкавi танкетки. Так само, як i Е-10 маленькi та плескатi. То ще бiльш низький силует, а сама машина вже. I озброєння виключно кулеметне, зате "стрiлялок" одразу шiсть. I вони дуже ефективно зустрiчають пiхоту.
  Скошенi солдатики падають, як жито пiд серпом, але й не думають залягти, а бiжать уперед i навiть кидають гранати. Поки не долiтають, але нiмецькi танкетки задкують назад. А на них iз запiзненням налiтають штурмовики.
  Алiсу Селезньову встигла вразити чотири оптичнi прицiли, що, втiм, великого значення не мало. Гiтлерiвцi задкували назад, палили, а радянськi штурмовики зустрiчали невгамовнi Саламандри.
  А ось i ще один величезний танк з'явився. Чимось вiн скидався, на вже вiдомий за чутками "Маус". Вiрнiше два "Мауси" були у справному станi, захопленi в ходi Болонського наступу в Угорщинi, а ще три гiтлерiвцi встигли пiдiрвати. Невразливi машини впевнено йшли вперед. Снаряди немов горох вiдскакували вiд їхньої бронi, а гармата калiбру 128 - мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда в 960 метрiв за секунду, на великiй дистанцiї трощили радянськi танки. З такими монстрами справдi зустрiчний бiй був чреватий. Найгiрше, що нiмецька машина не пробивалася i борт корпусу чи вежi, як, наприклад, у "Королiвського тигра". Навiть нижня частина корпусу та майже всi гусеницi прикривалися товстими щитками iз якiсної сталi.
  Самi гусеницi також були кiлька рядiв, широкi, живучi з окремими вiзками.
  Жахлива i непробивна машина, вiдмiнно захищена з бортiв та корми.
  Коли бензин скiнчився, пара екiпажiв здалася, а три виявили героїзм, пiдiрвавши вцiлiлi снаряди разом iз собою.
  Подiбний вчинок викликав i досаду та повагу. В результатi i набув популярностi "Маус" з вагою 188-тонн, найбiльший i найважчий з тих танкiв, що будувалися серiйно.
  Цей танк був схожий на озброєння на "Маус", набагато нижче, бiльш сплюснутий, i куди бiльший був рацiональний нахил у лобової, бортової та кормової бронi.
  Алiса Селезньова зазначила, що танк легший i спритний. Мабуть добре керуємо, i по рокадi мчить краще, нiж IС-2.
  А ось, до речi, i IС з'явилися. Їх обганяють швидкiснi Т-34-85. Так i рвуться касатики в бiй.
  Нацистський танк начебто один, i Алiса Селезньова бере його на мушку. Потрiбно розбити прицiл. Завдання з такої дистанцiї майже непосильне, навiть для такого феномену, як снайперка-блондинка.
  Алiса Селезньова раптом знову вiдчула бiль у ранi, трохи пiднялася, ричачи:
  - Отак завжди у нас проблеми. Бiль як непроханий гiсть приходить завжди не вчасно, зате нiколи не змушує шкодувати про свiй вiдхiд.
  Але тут бiлявцi зрадила удача. Мiна, випущена реактивною зброєю, рвонула надто близько вiд войовницi. Її високо пiдкинуло вгору, а кiлька дрiбних уламкiв потрапили в груди та праву руку. I тiло перестало коритися непереможному снайперу-самцi.
  Але голова залишилася ясною i войовниця могла спостерiгати за перебiгом бою.
  Екiпаж гiтлерiвського танка був, схоже, добре пiдготовлений, перша "тридцятьчетвiрка" була вражена на дистанцiї майже чотири кiлометри. Майже тридцять кiлограмовий снаряд буквально вiдiрвав вежу.
  Алiса Селезньова шепнула:
  - Ось вiн удар кулака! А я не можу його вимкнути.
  Анжелiка вистрiлила i смачно сплюнула убiк:
  - Знову б'ю повз, хоч мета близька!
  Алiса Селезньова через силу порадила:
  - Розслабся, у стрiльбi не потрiбнi сильнi емоцiї.
  Анжелiка пальнув ще раз, скосивши очi з хитрим прищуром тигрицi, заперечила:
  - У хокеї потрiбнi сильнi емоцiї. I у вбивчiй справi теж.
  Радянськi танки намагалися йти на максимальнiй швидкостi, але на рокадi швидше за 30 кiлометрiв не розженешся. А нiмецький танк покращена модифiкацiя "Мауса" так i стоїть на мiсцi, i стрiляє, на обгiн.
  Друга гармата у нього теж не слабка 75 - мiлiметрiв вiд "Пантери". Ось i ця зброя запрацювала. У Т-34-85 слабенький корпус, всього 45 - мiлiметрiв товщина. Так що знаряддя довжиною ствола в 70 здатне з великої дистанцiї пробивати.
  Ось тридцятьчетвiрка, отримавши попадання, проїхала ще трохи за iнерцiєю i зупинилася. Пiсля чого з неї пiшов, грайливий, наче змiйка вiд гри факiра на дудочцi димок.
  А 128-мiлiметрова гармата переключилася на важчi, а отже, цiннi IС-2. Потрапляючи, навiть такi величезнi машини згортало та пробивало вежу.
  Радянськi танки намагалися вiдповiдати, стрiляючи на ходу. Шанси потрапити були невеликi, але машин багато, все одно хоч у когось, а та й потрапиш. А значить, буде фрицям.
  Покращений "Маус" якщо навiть у нього й потрапляли снаряди, впевнено їх рикошетував вiд товстої бронi. Але якщо монстра i вдавалося зачепити, це викликало лише здригання.
  Алiса Селезньова заплакала, нацист, що сидiв у кабiнi, був нехилим снайпером. Верне обидва нiмецькi навiдники, були з числа кращих з кращих. Вони гасили противника настiльки впевнено, що кiлька IС навiть зупинилося, намагаючись розстрiляти ворога зi статичної позицiї.
  Анжелiка замiсть того, щоб заспокоїтися, навпаки нервувала все сильнiше i сильнiше. Приклад войовницi смикався, а кулi потрапляли часто навiть повз приземкуватого корпусу.
  Рудоволоса шепотiла:
  - Де ти Георгiй Побiдоносець, а де цариця небесна Марiя? Та допоможи ти, нарештi, правiй справi.
  Аркашка не до мiсця брякнув:
  - Так це ж у нiмцiв на лямках написано: "З нами Бог". А у нас, нехай не у всiх, але у пiонерiв гасло: Бога над людиною немає, Бог сама людина є!
  Алiса схвалила це:
  - Гарне гасло. Причому й життєвий! Справдi остання справа, звертатися пiд час Всевишнього, який вустами Христа, озвучив гасло: "Вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву". Навiть незрозумiло, як Християнство мiг прийняти войовничий iмператор Костянтин.
  Аркашка Сапошков розумний хлопчик, потер об траву босу, теж обпалену вiд пожежi п'яту.
  - Багато чого у свiтi буває iррацiонального. Незрозумiлого логiкою та простими людськими уявленнями. Наприклад, чому союзники Черчiлль i Рузвельт вирiшили допомагати нам, хоча, наприклад, Гiтлер пропонував їм мир i навiть коалiцiйну вiйну проти СРСР. Але вони вирiшили допомогти класовому вороговi, хоча зрозумiло, що пiсля того, як хребет фашизму буде зламаний, наступною стане жирна спина захiдного капiталу.
  Анжелiка пальнув, лаялася:
  - Ще як стане. Ось тiльки "Мауса" цього плескатого треба прихлопнути.
  Поки вони говорили, зазнаючи вiдчутних втрат "тридцять четвiрки", прорвалися на ближню дистанцiю бою. Машина, яка обiцяла стати чудо-зброєю, була лише одна. А як кажуть: один у полi не воїн. I хоч сильно похила броня плескатого "Мауса" з великим запасом тримала влучення 85-мiлiметрових гармат, але коли поразок дуже багато, то починається деформацiя i виникають трiщини.
  Втiм, у цiй покращенiй модифiкацiї "Мауса", цементований принцип бронювання та на вiдмiну вiд колишнiх моделей великий кут рацiонального нахилу товстих листiв забезпечує велику кiлькiсть рикошетiв, що пiдвищує живучiсть монстра.
  Але обсипають його снарядами капiтально, можна уявити, що вiдчувають усерединi нiмецькi танкiсти. Немов ти голову засунув у барабан, i вiдбивають по ньому драйв. Але мабуть навiдники досвiдченi i продовжують стрiляти, хоч уже й промахуються. Та й вежi "Мауса" нелегко обертатись, але... Сам танк досить швидко розвертається, та й гармати змiнюють кут стрiлянини.
  Але головна мета це IС-2, поки боєкомплект не скiнчився, фрицi хочуть бiльше назбирати "трофеїв".
  Iси ж стоять, i потрапити в них простiше. Але загалом машина гiтлерiвцiв досить ефективна. Вже кiлькiсть уражених танкiв снарядами перевищила тридцять. Тобто рекорд за кiлькiстю знищених об'єктiв на гусеницях
  Алiса Селезньова в досадi шепоче:
  - Ось це гiгант. Один проти кiлькох полкiв. А ще дехто вважає, нiби нiмцi дурнi.
  Анжелiка дзвiнко гаркнула:
  - I я вважаю!
  Алiса Селезньова чий зiр залишався гострим як кинджал Тамерлана, помiтила:
  - Це "Маус" модифiкацiї "Б", я спочатку думала, що це Е-100, але нi. Це саме покращена модель "Мауса" з нижчим силуетом i меншою масою. Можливо, нiмцi таки змiнили компонування i у них провiдними стали заднi ковзанки. 200 - мiлiметрiв пiд рацiональним кутом нахилу, маєте шанс вперше пробити лише 152 - мiлiметрова протитанкова гармата. I те з близької дистанцiї.
  Нiмецький мастодонт продовжував огризатися, як зацькований собаками ведмiдь. Його пробити нiкому не вдавалося, хоча вiд влучень виникли дiрочки у гусеничних екранах. "Маус" Б показав всю перевагу потужного рiзнобiчного бронювання. Не вдається його здолати, хоч обстрiл посилюється.
  Анжелiка вже переходить до запеклих лайок, як раптом лiвий борт нiмецького велетня обвалюється. А потiм у дiрку влiтають ще снаряди... Навiть броня високої якостi мабуть новаторськи технологiї не витримала пари-трiйки сотень попадань.
  Маус знищений, а радянських так пiдбито тридцять дев'ять, з них дев'ятнадцять знищенi вже без можливостi вiдновлення.
  Анжелiка висловилася:
  - Господь облiвався... Так нас пiдставити!
  Алiса Селезньова брязнула:
  - А до сорока вiн не дотяг...
  I нiби зурочила, Т-34-85, вiд якого начебто вiдрикошетив снаряд раптом як рвоне! Навiть вежу зiрвало i вiднесло смерчем на пiвсотнi метрiв.
  Анжелiка лаялася:
  - Сорок - на один, на жаль один! Фу! Ось це розклад ... Чортова машина, стiльки наших перебила, а будь їх десяток ...
  Алiса Селезньова висловила надiю:
  - Залишилося зовсiм трохи... I це борошно скiнчиться, буде перемога i сюрпризи прийдуть до фiнiшу. - Дiвчина заплакала. - Ось тiльки я не можу ворухнути нi руками, нi ногами.
  Анжелiка раптом щось згадала:
  - А я знаю сибiрську методику швидкого вiдновлення. Потерпи трохи i ти знай, устанеш!
  I рудоволоса почала посилено масажувати i розтирати свою подругу. Її вiдрослi нiгтики впевнено масажували п'ята, мiж пальчиками, потiм пройшлися кiсточками. Алiса Селезньова усмiхалася у вiдповiдь:
  - Ну, ти мене залоскочеш. Може ще енергiйнiше?
  Анжелiка старанно робила оздоровчий масаж. Ось перейшла на спинку, навiть її нiгтики торкнулися дiвочих соскiв. Тi разом затвердiли й дiвча важко дихало, а потiм стало стогнати.
  Пiвгодини хтивих зусиль, а Алiса Селезньова схопилася... Уламки вилетiли з ран, i бiль перейшов лише в незначне свербiння. Дiвчинка-блондинка вигукнула:
  - Оце так! Я не думала, що жiноча ласка має такий лiкувальний ефект!
  Анжелiка посмiхнулася:
  - Правильно слiд впливати, особливо ерогеннi зони. Тодi органiзм швидше вiдновлюється, i набуває сили. До речi ти, напевно, чула вираз - любов сильнiша за чари.
  Алiса Селезньова пiдморгнула у вiдповiдь:
  -Чувала! Але все одно вiдчуваю слабкiсть!
  Анжелiка важко зiтхнула:
  - Кровi багато втрачено. Забагато... Але так уже й багато, пробiжимося.
  Вона вже через кiлька крокiв Алiса Селезньова сильно зблiдла i її захитало. Анжелiка пiдхопила подругу на спину та понесла. Дiвчина не була важкою, рудоволоса побiльше блондинки, але є врахувати, як вони вимоталися в останнi те й сибiрська загартування пiдводить.
  Анжелiка тягла подругу на спинi, але вже не бiгом, а швидким кроком. Та вона свого часу була на мiсцi Зої Космодем'янської. Нехай навiть не насправдi, а вiртуальнiй матрицi Гiпернета, але це зовсiм невiдчутна рiзниця. Причому в груднi мороз був жорсткiшим. Але хiба порiвняєш москвичку та сибiрячку витривалостi, у стiйкостi до холоду. Та ще якщо твiй батько хоче зробити з дитини - супермена, або надлюдину.
  Змащення в нiмецьких пiстолет-кулеметах застигло, i вони не змогли вести по ньому прицiльного вогню. А босi ноги легкi, навiть по кучугурах, не те, що чоботи, обмотанi для утеплення ковдрами. Так що, незважаючи на зв'язанi ззаду руки, вона пiдрiзала осколком розбитої об її голову лампи, досить товстої мотузки зумiла втекти. Не з першого разу, довелося попиляти, мотузка була на зразок ласо, мiцна, спецiально для водiння вiйськовополонених. А потiм кiлька годин по кучугурах у мороз, майже голою в одних лише трусиках i ганчiрочцi на грудях. А пiсля цього, хоч би чхнула, тiльки нiжки трохи млiли, як пiсля парку в окропi. I то через пару годин перестали сiдати i, навiть стало якось босiй амазонцi бадьорiше i ближче до природи.
  Зоя Космодем'янська при нiчному морозi пiд сорок, мабуть, не змогла б взагалi дожити до ранку. Але Анжелiцi був звичний i за п'ятдесят градусiв, за сильної завiрюхи. Ось значить загартування з дитинства, i наскiльки може бути сильним i пристосованим до температурних стресiв людський органiзм. Пiсля цього рудоволоса сибiрячка, бiльше нiколи не взувалася. Хоча їй i робили зауваження, але вона вперлася, посилалася на те, що треба берегти шкiру чобiт, коли йде вiйна.
  Враховуючи, якi в неї гарнi ноги, чия форма аж нiяк не псувалася навiть при попаданнi уламкiв, а все гоилося краще, нiж на собацi, командири змирилися. Сама Алiса намагалася її наслiдувати, але довго сильний мороз не могла витримати - не той рiвень гарту у бiлоруської дiвчинки-блондиночки.
  Втiм, фантастичнi снайперськi здiбностi це з лишком компенсували.
  Анжелiка йшла i думала, ну чому її так приємно торкатися Алiси, але зовсiм немає бажання розмовляти i перебувати в чоловiчому суспiльствi. Може це й нормально? Сама Алiса Селезньова чоловiкiв не цурається, хоча поводиться пристойно. Може через високу мораль.
  Але Анжелiка нiколи не вiрила в Бога, i не хотiла в нього повiрити. Справдi, навiщо людинi Всевишнiй? Раю на Землi нi Бiблiя, нi Коран не обiцяють. Все лише пiсля воскресiння з мертвих. Але людина може розраховувати на воскресiння з мертвих i силою комунiстичної науки. Тут навiть краще, то за комунiзму не буде нi ГУЛАГА, нi пекла.
  Гiтлерiвцi стали здаватися ... Багато хто з них розумiли безнадiйнiсть свого становища. Особливо коли i чудо-зброя не рятує. Берлiн у безнадiйнiй блокадi.
  Дiвчатам полоненi нецiкавi i Анжелiка намагається пересуватися швидше, щоб вийти на бойову зону, i там побитися.
  Але тут доведеться йти вже в сам Берлiн, а шлях нелегкий, для змученої дiвчинки з подружкою i боєприпасами на плечах. Що ж кроком так кроком.
  Причому Анжелiка не могла не поговорити з подругою. I якраз про релiгiю.
  Рудоволоса диявола запитала:
  - Але як ти думаєш, можна вважати правильним вчення християн i особливо православних про релiгiю? Зокрема незрозумiло, заради чого Бог взагалi затiяв експеримент iз грiхопадiнням Адама та Єви. Якщо для Нього грiх настiльки огидний, то чому вiн його не знищив у зародку? Адже який сенс давати розростатися раковiй пухлинi грiха? Хiба хто б вважав лiкаря розумним, якщо той дає розвинутися смертельнiй хворобi.
  Алiса Селезньова з усмiшкою заявила:
  - А чого ти взяла, що грiх це саме ракова пухлина? Може це навпаки природний стан людини, необхiдне їй не меншою мiрою, нiж бiг для спортсмена. I взагалi, якщо мова i про Бога, а точнiше Творця всесвiту, то не варто, розумiє його через призму, середньовiчних уявлень. Особу i характер Всевишнього слiд приймати прогресивно!
  Анжелiка свиснула:
  - А це як прогресивно?
  Алiса Селезньова охоче пояснила:
  - Творець всесвiту, як особистiсть, що подарувала життя свiтобудовi, яка створила певну структуру, повинен мати видатнi i моральнi якостi. I в першiй вiдповiдальнiстю та прогресивним мисленням.
  Анжелiка витягаючи нiжку з дерну, тут погодилася:
  - Це вiрно! Так, по сутi, правда!
  Алiса Селезньова з посмiшкою продовжила:
  - А хто людина для Бога? Навiть якщо взяти по Бiблiї, його син - рiдна дитина. Тобто, по сутi ми Рiднi дiти Божi - Всевишнього i Всемогутнього Творця Всесвiту!
  Анжелiка кивнула своєю вогняною гривою:
  - Що ж цiлком логiчно, а в чому вiдмiннiсть вiд традицiйних церковних поглядiв?
  Алiса Селезньова охоче пояснила:
  - А яка мета вiдповiдального та мудрого батька? Щоб його дiти вiчно ковпалися у пiсочницi та просили "тiтьки"?
  Анжелiка з хитрощами розреготалася:
  - Звичайно ж нi! Жоден Батько такого не хоче!
  Алiса Селезньова згiдно, хоча й дещо мляво через втрату кровi кивнула:
  - Саме так! Розумнi батьки хочуть, щоб їхнi дiти якнайшвидше виросли, стали самостiйними, i бажано навiть розумнiшими i сильнiшими, нiж вони самi. I зрозумiло, досягли бiльше, нiж пращури!
  Анжелiка свиснула через нiздрi:
  - Ось ось! Як цiкаво. Так що ти хочеш сказати, що мета Всемогутнього Бога, щоб люди самi стали подiбними до нього Всемогутнiми?
  Алiса Селезньова пiдтвердила:
  - Саме так! Мета Бога-Отця в тому, що його сини та дочки - люди набули самостiйностi i перевершили самого Творця Всесвiту. Яким чином? Може самi люди навчитися створювати Всесвiти, а ймовiрно ще знайдуть такi надздiбностi, про якi навiть найзухвалiша i розкутiша людська фантазiя поки що не має навiть приблизного поняття.
  Анжелiка ступаючи огрубiлими, слово витонченими майстерним майстром зi свiтлої бронзи нiжками по вугiллям i обвугленою травою, вiдчула приємне тепло в ступнях. I повеселiшала:
  - Так можливо людям пiд силу i те, про що їхня уява поки пасує. Але ось у нащадкiв, безсумнiвно, бiльш розвинених, нiж предки, подiбне уявлення, що є навiть крутiше, нiж створення iнших свiтобудов може цiлком виникнути. Але те, що ти говориш, суперечить Бiблiї або Корану.
  Алiса Селезньова тоненько хихикнула у вiдповiдь i логiчно заявила:
  - Як сказати? Адже немає точного розумiючи єдино вiрного вчення i Бiблiї та Корану. Iснують сотнi християнських та десятки iсламських сект, рiзних течiй. А також рiзноманiтних трактувань Бiблiї та Корану. Зокрема Сунiти моляться Аллаху, а шиїти вважають, що Аллах надто священний i недосяжний, i пiдносять молитви вселенському розуму створеному Всевишнiм. Один Християни вiрують у Трiйцю, iншi вважають, що Бог Один, а Iсус - первiсток Творiння. Або, наприклад, питання Суботи, Безсмертя душi, та багато iнших. Як до речi, в Iсламi є течiї, то вважають, що за Кораном - священна саме Субота, а не п'ятниця...
  Анжелiка перебила:
  - Правильно! А напевно хочеш сказати, що i Коран, i Бiблiї не є Об'явленнями Всевишнього, а чисто людськi уявлення про Творця, який вважав за краще зрити вiд людей Свою сутнiсть?
  Алiса Селезньова рiшуче заперечила:
  - Нi, не зовсiм так! I Коран, i Бiблiя, i Веди, i вчення Будди та iншi релiгiї на Землi є одкровенням Всевишнього i виходять вiд Творця Всесвiту. Адже Творець Всесвiту хоче, щоб люди мали свободу вибору, щоб iснували рiзнi конкуруючi мiж собою iдеологiї та релiгiйнi течiї. Так саме конкурентна боротьба, у тому числi на iдеологiчному та релiгiйному фронтi стимулюють удосконалення та гiпереволюцiю. Бо саме конкуренцiя на рiзних рiвнях i є головним стимулом прогресу та вдосконалення. Тобто, навiщо Всевишнiй Бог давав людям рiзнi та часто суперечливi одкровення? Тому, щоб iстина народжувалася в суперечцi, щоб була свобода вибору, коли кожен по-своєму правий.
  Анжелiка з усмiшкою у вiдповiдь пiдтвердила:
  - Ну, ти елементарно принаднiсть... Хороше з цього вийшло б релiгiйне вчення, коли всi вiрнi, все вiд Творця Всесвiту i нiхто не в образi. Але тодi виникає цiлком закономiрне питання - Всевишнiй так добрий i любить людину, то чому на Землi стiльки зла i страждань?
  Алiса Селезньова впевнено вiдповiла:
  - Та тому, що боротьба та подолання труднощiв - це i є основа прогресу, гiпереволюцiї та вдосконалення людей. Адже що спонукало взяти мавпу в руки цiпок? Те, що банани висiли надто високо. А вимирання мамонтiв змусило людину розвивати землеробство та скотарство. Недостатньо швидкi ноги спонукали привчати коней, а потiм винаходити велосипеди, мотоцикли, автомобiлi. Так само, як нашi танки КВ i Т-34 пiдштовхнули гiтлерiвцiв до появи "Пантери", "Тигра", "Мауса". Не здатнiсть лiтати через занадто слабке i важке тiло, так само стало стимулом для створення лiтакiв. Тобто тi труднощi, що iснують у нашому свiтi, стимулюють гiпереволюцiю, прогрес, i зрештою наближають нас до Всемогутностi.
  Анжелiка з подивом запитала:
  - А страждання теж спонукають прогрес?
  Алiса Селезньова пiдтвердила:
  - Так звичайно! Може навiть самi страждання, а прагнення їх уникнути. Спочатку як захист вiд дощу парасолька, а потiм i тотальне управлiння клiматом. Або, наприклад, епiдемiї стимулювали розвиток медицини зокрема щеплень. Сподiваюся, згодом вдасться перемогти i старiсть - найголовнiшу бiду людства. А так само здiйснити i давнiшi мрiї.
  Анжелiка пiдказала:
  - Воскресiння мертвих силою комунiстичної науки.
  Алiса Селезньова поплескала напарницю по плечу:
  - Саме так. Адже тут i Бiблiї написано, однi воскреснуть у життя, iншi в воскресiння осуду. Але, по-перше, будуть воскресенi всi, по-друге, воскресiння осуду - це не вiчнi муки в пеклi, а перевиховання злочинцiв, якi в майбутньому стануть порядними та високо-благородними людьми. До речi, i фразу Христа; мiй Батько i сам не судить нiкого, а весь суд передав Сину, можна трактувати, непросто - Сину, але Синами - тобто самi Всемогутнiм Людям Свiтлого Майбутнього. Таким чином, дотримується спадкоємнiсть в Одкровеннi, i в кожнiй релiгiї є власна частка iстини i свiтла.
  Анжелiка додала:
  - I у комунiзмi теж?
  Алiса Селезньова, насилу стримуючи смiх, вiдповiла:
  - А в комунiзмi насамперед! Там саме комунiзм ставить людину у становище Антропоцентризму. Хоча, може, i Карл Маркс недооцiнював можливостi науково-технiчного прогресу. Але для кожного часу свої фантазiї. Чим сильнiша, людина, тим про бiльше вона i мрiє!
  Анжелiка тут буркнула:
  - А знаєш, про що я зараз саме зараз мрiю?
  Алiсi Селезньовiй стало цiкаво:
  - I про що саме?
  Рудоволоса войовниця зi жаром як той, хто посилає на штурм Перекопа Будьонний вигукнула:
  - Гарненько пожерти!
  Алiса Селезньова з ще бiльшим жаром погодилася:
  - Звiсно! Ось саме цього ми хочемо! З'їсти навiть слона!
  Анжелiка зупинилася i витрусила рюкзак. Там було пару американських консервiв, а також росiйське сала з м'ясними прожилками, цибулю, чотири зваренi в круту яйця, i вже очерствiлий хлiб.
  Алiса Селезньова насилу стримувала себе, щоб не накинутися на їжу вовком. Анжелiка також була стримана i з чотирьох яєць простягла три своїй бiлiй подрузi:
  - На їж побiльше - вiдновлюйся швидше.
  Алiса Селезньова потягла яєчко назад:
  - Ти велика, тобi бiльше й треба!
  Анжелiка резонно заперечила:
  - Що швидше ти вiдновишся, то менше менi тебе доведеться нести. Так що лопай красуня!
  Американськi консерви вiдкривалися спецiально приробленим ключиком. Навiть пiд час повороту чулася подоба музики. М'ясо на смак вiддавало морем та запахом йоду, але очевидно, що це не риба. Щось ближче до свинини з невеликою кiлькiстю часнику та гороху. Алiса припустила:
  - Мабуть, тiло кита. Адже вiн ссавець, i жирний як свиня. Але море вiдчувається.
  Анжелiка повiльно жуючи м'ясо, вiдповiла:
  - А що це також непогано. Хоча зазвичай вiддають перевагу натуральнiй яловичинi, не кожен в Америцi буде, є таке чудовисько. Втiм ... Напевно ще не раз Трумен перевернеться в трунi, i Рузвельт теж, шкодуючи, що постачав нашi армiї.
  Алiса Селезньова демонстративно позiхнула:
  - А чому ти думаєш, що ми обов'язково воюватимемо зi США?
  Анжелiка приклала пальчик до пишних губ.
  - Дуже можливо. Двом пернатим в одному барлозi не вжитися.
  Алiса Селезньова поправила:
  - Не живуть пернатi в барлогах. У барлогах ведмедi. Хоча Росiя i є ведмiдь, а Америка...
  Анжелiка хихикнув, кинула:
  - Гризлi! Який голосно гарчить!
  Алiса Селезньова розреготалася:
  - Мiй маленький гризлi... Але якщо серйозно, дiстати США з-за океану буде страшенно важко. У них велике населення та багато танкiв. Не так уже й обламаєш орлана.
  Анжелiка вишкiрила свої моторошнi, але симпатичнi вовчi зуби:
  - Та не бiйся, зламаємо! Хоч i мiцна ця броня, для того, хто має намiр кусатися. Але одне гнобимо мене, менi полювання з гвинтiвкою.
  Алiса Селезньова перебила:
  - Може заспiваємо, щось патрiотичне. I свого твору. А то щось невеселi ми, наче вiйна вже не на фiнiшi.
  Анжелiка пару раз кашлянула, намагаючись прочистити горло i кiлька разiв моргнувши очима, безпорадно розвела руками:
  - Не знаю бiлявку... Якось нiчого не можу вигадати. Ось ти дуже розумна, здогадайся сама. - Тут рудоволоса смачно сплюнула убiк. - Тьху! Я вже вiд утоми зовсiм окосiла. Не здогадайся, а вигадай.
  Алiса Селезньова також позiхнула i запропонувала:
  - Може кiлька годин мiцного сну?
  Анжелiка зморщила пику:
  - Зараз спати! Це ж рахуй зраду!
  Алiса Селезньова цiлком резонно заперечила:
  - Якщо я хоч трохи не посплю, то почну, раз у раз мазати. Це вже зрада, нема тiльки Батькiвщини, i самої себе!
  Анжелiка здалася:
  - Гаразд, поспи, а тобi заспiваю колискову ...
  Вогняна Дияволiца кiлька разiв кашлянула i хотiла заспiвати, як тут її випередив Аркашка. Хлопчик дзвiнким голоском почав виконувати задерикувату мелодiю;
  Ми захистимо тебе, мiй рiдний край,
  Радянський воїн, не терпiти ганьби!
  Солдат Русi в боях непереможний,
  Жорстокий винiс Рейху вирок!
  
  Цвiте країна порад молода,
  Парить над свiтом з червоним кольором птах!
  Ти для мене вiтчизна дорога,
  Я за тебе готовий до смертi битися!
  
  I окрилений боєць високою метою,
  Пiдняв гранату i на танк iде!
  Iнший вигукнув-страху не приймаю,
  Струменем розрiзав небо лiтак!
  
  Дiтьми простими були ми колись,
  Бiгли босонiж, по смарагдових травах!
  Тепер земля трясеться вiд гуркоту,
  А небозведення покрило, милою чавунною!
  
  Перед боєм ми сидимо - молода пара,
  Нам належить з ордою сталевою битися!
  Молю щоб наша молодецтво не пропала,
  Щоб не збентежила, дурiсть-небилiце!
  
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Гуляти нам iз пiснею на просторих луках!
  Цвiсти, бути вiчно ситим, бiлим краєм,
  Виховувати нащадкiв благородних!
  
  Над було тяжко, мерзли голодували,
  I дружини над могилою голосили!
  Але комунiзм вiдкрив святi дали,
  Шлях вказав для матiнки-Росiї!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Поки Алiса, Аркаша i Пашка нудилися в катiвнi, бiснуватий фюрер знову поводився як божевiльний тиран. А радянському Союзу агресiї, що зазнав, було дуже туго.
   Гiтлер влаштував чергову оргiю з нагоди виходу передових нiмецьких частин до Днiпра. Фашисти вирiшили вiдсвяткувати свiй черговий пiкнiк, на лонi природи у спецiально вiдкритому таборi.
  Гiтлер скочив на стiл i почав вимовляти промову:
  - Як крилатi конi промчали мої лiтаки, розтинаючи радянськi орди. Велика Нiмеччина громить i перемагає червоних, ми руйнуємо слов'ян, що ослабли. Близькiсть перемоги надихає на подвиги, якi кожен день i годину здiйснюють найхоробрiшi солдати свiту! Росiяни бiжать, кидаючи технiку та поранених, сотнi тисяч москалiв здаються! Нiколи ще наша армiя не просувалася так швидко! Чекає на перемогу найбiльший тисячолiтнiй рейх! Хайль Нiмеччини! Та спустимо комунiстiв на смiтник!
  Настала пауза.
  Герiнг порушив мовчання:
  - Давайте вип'ємо все за найбiльшого фюрера!
  Свита дружно гаркнула:
  - Зiн Хайль!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Взагалi на схiдному фронтi авiацiя великої Нiмеччини чудово працює! Бiльшiсть радянських лiтакiв придушена! У цьому є заслуга мого заступника Герiнга. Пропоную тост у вiдповiдь за льотчикiв.
  Фашисти гаркнули та дружно випили шампанського. Сам Гiтлер пив настоянку шипшини. Зовнi фюрер виглядав бадьоро, йому вкололи тестостерону, вiд чого нацi один почував себе молодим бичком.
  Гiммлер помiтив:
  - Та опiр радянських вiйськ слабшає! Ми цiлком здатнi дiйти стройовим кроком до Москви.
  Гiтлер кивнув:
  - Та чудово! Я дивився фотографiї кремля! Це велична фортеця, гiдна Нiмеччини. Я передумав перетворювати центр Москви на величезне озеро. Ми постоїмо величезну за чотири з половиною метри залiзницю, а сама Москву перебудуємо i заселимо нiмцями. Пропоную змiнити назву! Зокрема, як звучить Унiон... Фюрер зробив паузу.
  Герiнг закiнчив:
  - Унiон-Гiтлер!
  Фюрер схопився:
  - Правильно! Унiон-Гiтлер! Столиця Схiдної Нiмеччини. Те мiсце, що стане Меккою для росiйських рабiв!
  Свита скрикнула:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер запропонував:
  - Ось що з населенням робити! Годувати його занадто накладно, якщо всiх розстрiляти, то трупи почнуть розкладатись i почнеться мор!
  Гiммлер запропонував:
  - Ми спалимо всiх москвичiв живцем! У спецiальних печах та сараях!
  Гiтлер запитав:
  - А у вас що є переноснi печi?
  Гiммлер впевнено вiдповiв:
  - Можна пристосувати для спалювання певнi будинки та сараї пiдмосковних сiл. Адже це непогана iдея. Потiм ми пiдсиплемо сiрки i селiтри пiдпалив росiян росiян!
  Гiтлер кивнув:
  - Коли я чую слово росiйська, рука тягнеться до нагана! В даному випадку ця нацiя має бути перетворена на жалюгiдних невiльникiв i повнiстю декласована. Що ще хочеш запропонувати Рейхсфюрер.
  Гiммлер вiдповiв:
  - Я ввiв у таборах для євреїв новацiю. Дають мотузку, цвях та стiлець, щоб єврей сам повiсився!
  Гiтлер розсмiявся:
  - Правильно! Але якщо рiдкок вiдмовиться?
  Гiммлер хитро посмiхнувся:
  - У цьому випадку ми його повiльно розчинимо в кислотi протягом доби, поступово занурюючи в розчин все тiло!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Що ж розумно! Хоча не дорого на них виводити кислоту, таку потрiбну в промисловостi.
  Гiммлер вiдповiв:
  - Кислоту з розчиненою людською органiкою, куди краще використовувати у промисловостi, завдяки її унiкальним властивостям.
  Гiтлер кивнув:
  - Це вiрно! А мило з людського жиру варити не куштували. Це було практично!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Те, чим ви мили руки великий, якраз i було з людського жиру. Причому вам пiдiбрали жирок юних дiвчат i схожих на арiйцiв хлопчикiв. Є рiзниця з коров'ячим?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Величезна! Так приємно таким милитися! I шкiра рук розм'якшується. Я ось Євi Браун подарував рукавички з натурально людської шкiри, їй дуже сподобалися.
  Гiммлер подав рожевий келих:
  - Як на рахунок того, щоб випити!
  Гiтлер скривився:
  - Вино?
  Гiммлер зневажливо пирхнув:
  - Та яке вино? Чиста кров!
  Гiтлер запитав:
  - Сподiваюся не євреїв!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Запропонувати фюреру кров євреїв вульгарно! Це найкращi спортсмени з Гiтлер-югента зцiдили свою кровинку. Пийте, доки не охолола!
  - Скiльки рокiв хлопчикам? - Запитав Гiтлер.
  - Чотирнадцять!
  Фашист зрадiв:
  - Значить у їхнiй кровi повно тестостерону та iнших гормонiв.
  Гiммлер пiдтвердив:
  - А сам келих виточений зi шматка цiлiсного рубiна!
  Гiтлеру стало смiшно:
  - Рубий камiнь кровi, i кров iде до червоного!
  Герiнг додав:
  - Не зовсiм задарма свастика червоного кольору!
  Гiтлер обiрвав:
  - Iдiот! Свастики чорного кольору, це прапор у нас червоний! Ти бачу, Герман багато не розумiєш!
  Фюрер швидко випив пiниться рiдину, i навiть злизав краплi:
  - Ух, добре! Що ви ще хочете сказати про фюрера?
  Гiмлер заявив:
  - Ви найбiльший володар усiх часiв та народiв!
  Гiтлер скривився:
  - Наслiдуєш Сталiну!
  Головний кат Третього Рейху пробулькав:
  - Це Сталiн наслiдує вас найбiльший!
  Гiтлера, як не дивно це задовольнило:
  - Так Сталiн - найбiльший плагiатор. Вiн у нас перейняв червоний колiр прапора та святкування 7 Листопада, а також 1 Травня. Марксизм це нацiонал-соцiалiзм зiпсований жидо-масонами! Адже так!
  Свiт дружно крикнула:
  - Хайль Гiтлер!
  Адольф вiдповiв:
  - Ну, це вже добре, щоправда, мало! Зараз хочу побачити знатне видовище. Подивимося та пострибаємо.
  Борман вiдповiв:
  - Як рахунок футбольного матчу!
  Гiтлер позiхнув:
  - Я до футболу байдужий!
  Борман вiдповiв:
  - Дивлячись, який футбол. З одного боку битватимуть дiвчата з мечами та кинжалами, з iншого боку пiдлiтки з сокирами та серпом. При цьому вони ще ганятимуть по полю м'яч. У разi забивання гола команда отримує ще одного гравця-бiйця!
  Гiтлер вишкiрився:
  - Що ж такий футбол мене цiлком влаштовує! Влаштуємо суперзатравку! Може, на ворота поставимо Герiнга.
  Рейхмаршал заперечив:
  - У цьому випадку не вдасться, забити, жодного голу! Я зачиню своєю тушею всi ворота!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - А твоє черево розпорять ножем i ти станеш набагато худшим!
  Гiммлер вiдповiв:
  - А як ви на мене сядете великий фюрер!
  Гiтлер вiдгукнувся:
  - Знайду iншу подушку!
  Борман спитав:
  - Запустити футболiстiв?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Поки що не треба! Я хочу побачити спочатку у бою свою нову фаворитку Ахiлiю! Зрозумiв!
  Борман вiдповiв:
  - Я передбачив це!
  Гiтлер зрадiв:
  - А ти набагато розумнiший, нiж Гесс.
  Борман кивнув:
  - Еволюцiя кадрiв!
  Гiтлер запитав:
  - Противник їй пiдiбраний?
  Борман вiдповiв:
  - Та великий фюрер!
  - Тодi подивимося!
  Мiсце, де билися гладiатори, було обгороджене спецiальною клiткою та бронесклом, щоб не вирвався ненароком якийсь звiр. По краях стояли вежi з кулеметниками. Солдати СС зустрiчали похмурим поглядом. Борман показав на дев'ять складених один з одним екранiв i вимовив з гордiстю:
  - Ось це новинка! На них показуватимуть збiльшеними найцiкавiшi фрагменти боїв.
  Гiтлер вишкiрився:
  - Це чудово! Люблю я сльози та бiйки, боятися мене як вогню! Як завию - ревучи!
  Фюрер не знайшов бiльше слiв, i вкусив за краєчок склянки, додавши:
  - Гав гав гав!
  Борман вiдповiв:
  - Ви великий фюрер генiальний спiвак!
  Гiтлер iз надiєю запитав:
  - Краще за Нерона?
  Борман вiдповiв iз придихом:
  - Не порiвняти!
  Гiтлер ревнув:
  - Я найсильнiший, я найкращий! Смерть усiм дебiльним та росiйським чукчам! Гав гав гав!
  Оточення пiдхопив:
  - Гав гав гав!
  Гiтлер вдарив свого собаку Блондi:
  - Ти чого мовчиш стерво?
  Собака несамовито заверещав. Гiтлер хлюпнув у неї соку. Та закрутилася, злизуючи крапельки. Фюрер вiдповiв:
  - Коли я велю здерти шкуру з цiєї псини!
  Борман запропонував:
  - Може, це зробимо зараз?
  Гiтлер заперечив:
  - Передчасно! Я ще не знущався з неї вдосталь! Так що дотримайся Мартiна, свої iнстинкти! До речi, тебе звати Мартiн.
  Борман вiдповiв:
  - Так Мартiн!
  - Значить, ти любиш мартiнi!
  Зам фюрера вклонився:
  - Просто люблю!
  Гiтлер запропонував:
  - Пляшку "мартiнi" менi!
  До фюрера пiдскочила дiвчина-ад'ютант та простягла пляшку. Гiтлер завдав удару по головi Бормана. Той спробував з останньої митi вiдскочити, пляшка пройшла по вуху, потрапивши в погiн. Гiтлер вилаявся:
  - Вкрай безглуздо вийшло, ти не знаходиш!
  Борман вiдповiв:
  - Що нi дурiсть, то ще дурнiша! Людина може довго триматися на одному рiвнi розуму, але не якiсь зусилля не приборкують дурiсть!
  Гiтлер крякнув:
  - Добре розумувати!
  Борман вiдповiв:
  - Це краще, нiж дурити!
  Гiтлер помiтив:
  -Розум без зусиль завжди зменшується, зате дурiсть росте легко! Так що, схоже, ти Борман нероба!
  Зам фюрера заспiвав:
  - Начебто не ледарi i мали б жити! Нам би понедiлки взяти та скасувати! Або краще з росiянами iз салом горiлку пити!
  Розенберг поправив:
  - Iз салом горiлку п'ють хохли! А росiяни п'ють горiлку iз цибулею!
  Гiтлер перебив:
  - Iз цибулею горiлку п'ють iталiйцi! Росiяни п'ють горiлку iз солоним огiрком, бiлоруси з бульбою!
  Борман спитав:
  - А нiмцi що п'ють?
  Гiтлер вiдповiв зi смiхом:
  - Пиво зi шнапсом! Але ось я думаю що пiсля перемоги, потрiбно заборонити в Третьому Рейху курити, принаймнi, iстинним арiйцям.
  Розенберг запитав:
  - А росiйською?
  - Росiйським можна, хай швидше зiтхають!
  Розенберг заперечив:
  - То вийде, ми рабам даємо бiльшу свободу, нiж панам?
  Гiтлер пояснив:
  - У панiв завжди бiльше вiдповiдальностi! А вiдповiдальнiсть обмежує права, така аксiома.
  Борман вклонився:
  - Навiщо ви мудрi фюрер!
  Гiтлер перервав:
  - Досить, я хочу бачити гарний бiй! О Ахiлiя зiрка мого серця!
  Борман крикнув у мiкрофон:
  - Починайте!
  Пролунав горн i на арену вискочив чорнява, мускулиста дiвчина. Вона була лише в плавках i ще тоненька смужка тканини прикривала її повнi, мiцнi груди. Вiн зробила шпагат, провела каскад сальто i завмерла в мальовничiй позi, стискаючи в руках меч i кинджал! Борман спитав Гiтлера:
  - Чи ефектно майн фюрер?
  Гiтлер вiдповiв:
  - Вона чудова! А хто супротивник?
  - Зараз побачите великий!
  Герiнг подав голос:
  - Кращим її супротивником був би дикий вепр, хiба не так!
  Гiтлер розсмiявся:
  - Звичайно так, особливо такий, як ти!
  З протилежного боку пiд'їхав вантаж, вiдкрилася клiтка i звiдти вискочив.
  Величезний алiгатор. Його довжина була не менше семи метрiв, потужна паща розкрилася.
  Дiвчина погрозила тварюки кулаком. Гiтлер помiтив:
  - Надто сильний суперник!
  Борман заперечив:
  - По рухливостi крокодили значно поступаються леву, а в гладiаторському бою головне швидкiсть!
  Гiтлер помiтив:
  - Як i в боксi! Ти правильно вчинив Бормане! Тепер вона звиватиметься як кобра i перемагатиме!
  Борман скинув лапу:
  - Хайль Гiтлер!
  Фюрер скривився:
  - Може вистачить! У мене вiд ваших вигукiв у вухах трiщить! А тепер подивимося, за перебiгом бою!
  Дiвчина, перебираючи коричневими нiжками, виконувала задерикуваний танець. Робила вона це, якось по-особливому химерно i красиво.
  Гiтлер заспiвав:
  - Вiдьма, вiдьма, вiдьма! Нечиста сила! I звiдки вiдьма ти з'явилася! Вiдьма, вiдьма, вiдьма! Ти повинна бути красивою i я в полонi у цiєї краси! Ось утiлення мрiї!
  Борман погодився:
  - Будь-який чоловiк стане бранцем ось такої жiнки! Тим таки галантний як наш фюрер!
  Гiтлер невдоволено кинув:
  - А де до речi бiй! Щось вони не починають!
  Борман промимрив:
  - Маленька затримка, втрата ерекцiї!
  Гiтлер набриднув:
  - Що ти сказав?
  Борман одужав:
  - Я хотiв сказати корекцiї! О, великий мiй фюрер!
  Гiтлер зрадiв:
  - Люблю, коли мене славлять! Адже цiнувати фюрера не кожному дано! Фюрер це кiсточка, а росте вино!
  Свита пiдлабузницьки закивала:
  - Та великий майн фюрер!
  Дiвчина стрибками i, роблячи сальто, пiдскочила до крокодила. Не дуже довго думаючи вона всадила його йому мечем мiж очей i одразу вiдскочила. Монстр кинувся за нею, намагаючись схопити за спокусливу, голу нiжку.
  Крокодил помчав за нею, явно плануючи наздогнати. Дiвчина все поверталася i вiдходила. Крокодилу явно не вистачало швидкостi. Гiтлер просвистiв:
  - Крокодил! Ти дебiл!
  Той нiби почув фюрера i в'янув у вiдповiдь, широко розкривши пащу. Дiвчина всадила мечем мiж зубами i крикнула:
  - Ти не дракон!
  Фюрер промимрив:
  - Вона чарiвна мила! Чи не так Борман!
  Заступник фюрера вiдповiв:
  - У принципi можна й так рахувати! У нiй океан кохання та море чарiвностi! Справжня Цирцея!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - А чому кохання цiлий океан, а чарiвностi тiльки моря! Що важко вiдповiсти великому фюреру?
  Борман знизав плечима:
  - Любов важливiша за чарiвнiсть!
  Гiтлер насупився:
  - Ти так думаєш!
  Борман почав пояснювати:
  - Ваша феноменальна чарiвнiсть мiй фюрер вселяла любов цiлої нацiї! Точнiше навiть багатьох нацiй. Адже вас люблять навiть японцi, хоча це погодитеся не арiйський тип.
  Гiтлер кивнув:
  - Мене обурює, що Японiя досi не вiдкрила другого фронту на Далекому сходi. Я вважав вони захочуть порахуватися з Росiєю, яка претендує на свiтове панування!
  Борман вiдповiв:
  - Я теж чекав на це! Але япошки...
  Гiтлер перервав:
  - Вузькоокi макаки!
  Повита Гiтлера розсмiялася:
  - Авжеж, ви помiтили!
  Дiвчина тим часом продовжувала швидко пересуватися. Її стрибки ставали все швидше. Декiлька разiв вона навiть перелiтала через крокодила, дряпаючи його панцир. Вбити покриту товстою шкiрою громилу неймовiрно складно. I дiвчина все намагалася його вразити, буравлячи вiстрям в одну й тугiшу точку, або навiть пустивши струмок кровi. Ахiлiя явно працювала на публiку.
  - Ну що ящiрка, я тебе добряче притиснула!
  Тварина зашипiла у вiдповiдь i знову кинулася, але теплокровне тiло виявилося швидше за холоднокровне.
  Дiвчина заспiвала:
  - Динозаврики може ви у нас, а не в Африцi! Бутерброди жерте на снiданки, динозаврики, динозаврики!
  Гiтлер спитав Бормана:
  - Що вона спiває!
  Замiсть Бормана вiдповiв Гiмлер:
  - Щось про динозаврiв!
  Гiтлер здивувався:
  - А ти звiдки знаєш?
  Гiммлер пояснив:
  - Я як голова спецслужб вчився читати по губах! Для мене це не так i важко великий!
  Гiтлер помiтив:
  - Вважається що крокодили родичi динозаврiв, i їх занапастила Мiсяць, що наблизився.
  Борман погодився:
  - Дуже цiкава теорiя!
  Гiтлер заперечив:
  - Мабуть, це бiльш нiж теорiя! Мiсяць цiлком утворився пiсля вибуху планети Фаетон, як найбiльший уламок, i пiдлетiти до Землi. Стати її супутником!
  Гiммлер заперечив:
  - Це викликало б катастрофу!
  Гiтлер кивнув:
  - I викликало! Чому, наприклад, зникли динозаври? Найлогiчне пояснення через пiдлiток Мiсяця.
  Борман додав:
  - Я що небеснi тiла мають не тiльки здiбностi притягуватися, але й вiдштовхуватися! Цiлком правдоподiбна гiпотеза!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Скоро ми полетимо на Мiсяць i багато дiзнаємося! Я доручив Брауну розробити потужну ракету, здатну виводити вантажi у безповiтряний простiр! Це було б шиком.
  Борман помiтив:
  - Подiбнi розробки вимагають величезних витрат, що занадто накладно для воюючої країни!
  Гiтлер штовхнув Бормана кулаком у плече:
  - Вiйна це землi, надра, склади, раби! Ми вже зараз звiльнили багатьох нiмцiв вiд ручної працi, за них виконують пiдневiльнi трудовики. I це лише початок.
  Гiммлер помiтив:
  - Вже зараз у наших лабораторiях проводяться експерименти щодо створення iдеального раба майбутнього. Який харчувався б травою, був слухняний як автомат, але при цьому не такий тупий, як людина, яку зробили лоботомiю! I такi розробки вже ведуться:
  Гiтлер помiтив:
  - Так лоботомiя вiдома операцiя, але людина пiсля неї зовсiм тупа, i не може бути ефективним рабом, а тим бiльше солдатом! Вам вдалося знайти щось найкраще?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Поки що є певнi технiчнi труднощi! Зокрема, ми пробували впровадити певнi жучки в мозок i передавати команди по радiо, але з цим виникли певнi проблеми.
  Гiтлер пирхнув:
  - Та вiчнi у вас проблеми!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Сам по собi маленький радiожучок коштує дуже дорого, солдати стають золотими. Були iдеї вдосконалити лоботомiю. Може навiть не стiльки хiрургiя, як хiмiчна дiя на рiзнi вiддiли мозку. Тут уже є деякi успiхи!
  Гiтлер пожвавiшав:
  - А точнiше?
  Гiммлер почав пояснювати:
  - На Гаїтi чаклуни вмiють перетворювати людей на зомбi. Якщо змiшати отруту риби та кiлькох рослин, вiн вiдключає вiддiли мозку i людина перестає почуватися як особистiсть. Чим не менше на вiдмiну вiд лоботомiї зберiгає здатнiсть говорити, рухатися, може навiть виявляти окремi професiйнi навички. Тобто, втративши розум, не втрачає цiлком професiоналiзм, а перетворюється на подобу собаки. Ви самi великий фюрер знаєте, що собаки при всьому розумi слухнянi!
  Гiтлер кивнув:
  - Що це цiкаво!
  Гiммлер продовжив:
  - Нашi люди їздили на Гаїтi ще 1937 року, збирали якийсь матерiал. Так, дiйсно, зомбi не вигадка, вони iснують, але є проблеми. По-перше, риба, що виробляє унiкальну отруту, дуже рiдка, та й вiдповiдну комбiнацiю трав знайти нелегко, так що поставити виробництво зомбi, на масовий потiк занадто складно!
  Гiтлер пирхнув:
  - Занадто багато слiв занадто!
  Гiммлер видужав:
  - Тодi ми вирiшили синтезувати дурман для мозку штучним шляхом! Поки проходять експерименти, до успiху далеко, але деякi зрушення вже є!
  Шерп помiтив:
  - Бiльш перспективним було б створення реактивної авiацiї. Тяжкi бомбардувальники могли б завдавати без втрат масованих ударiв по США, Британiї, Росiї.
  Гiтлер вiдповiв:
  - Ну, Росiю ми незабаром i так захопимо! Усi її фабрики, заводи, поля працюватимуть на нас! А щодо Британiї то коли ми вiзьмемо Москву, вона сама капiтулює!
  Шпеєр заперечив:
  - Не так просто! Англiйцi та американцi впертi. Крiм того i росiяни мають величезний вiйськовий потенцiал. Вони, користуючись перевагами командно-адмiнiстративної системи, формуватимуть новi резерви! Ми розбили лише частину росiйських вiйськ, i маємо бути готовi до затяжної вiйни!
  Фюрер скривився:
  - Москва має бути взята протягом шести тижнiв! Це мiй категоричний наказ! I вона безперечно буде взята, iнакше я не нацi номер один! А затяжна вiйна, для нас згубна. I тут росiяни встигнуть мобiлiзуватися! I буде нам амба! Або ви саме цього хочете!
  Шпеєр вiдповiв:
  - Америка хоче створити надпотужну зброю! Ублюдочний Ейнштейн переконав у необхiдностi цього Рузвельта. Тепер американцi активно ведуть розробки, залучили щонайменше дюжину лауреатiв Нобелiвської премiї. Це є велика загроза для наших мiст.
  Гiтлер ковтнув грейфруктового соку i помiтив:
  - Створення атомної бомби це, звичайно, велика загроза для нас! Але по-перше, чи невiдомо вибухне бомба взагалi, а по-друге, американцi боягузливi! Вони через свою паршиву демократiю нiколи не ризикнуть її застосувати першими. Я вiрю в демократiю чи вiрнiше у слабкостi демократичного правлiння! У них фюрера, Рузвельт недоумкуватий калiка, а його оточують ще бiльшi нiкчемностi. Ось той самий Трумен, хто тупиця! Та ще щодня падає навколiшки перед баптистським молитовним будинком. А iншi типи! Повiрте менi, якщо ми не завоюємо Америку, то в них незабаром президентом стане чорношкiрий!
  Гiммлер мотнув:
  - В Америка нiколи!
  Гiтлер заперечив:
  - Чому! Адже у них реальна демократiя та влада бiльшостi. А негри дуже швидко розмножуються. Це просто чорнi щури! I бiльшiсть рано чи пiзно у демократичнiй країнi переможе! Повiрте у США ще буде чорношкiрий президент. Якщо, звичайно, ми ранiше не завоюємо США. На це я, в принципi, i сподiваюся. Наш досконалiший лад нацiонал-соцiалiзму здолає i комунiзм i капiталiзм!
  Дiвчина тим часом завдала по крокодилу цiлу серiю ударiв, навiть пошкодивши лапки. Монстр, втративши неабияку кiлькiсть кровi, сповiльнив рухи. Ахiлiя сама спiтнiла i почала втомлюватися, її шоколадне тiло блищало, вiд чого рельєф здавався ще рiзкiшим. Раптом її рухи знову прискорилися, i дiвчина вкинула крокодила прямо в око. Звiр чапнув пащею, але його швидкiсть через втрату кровi рiзко впала. Дiвчина навiть врiзала голою гомiлкою по пащi:
  - Що намилився слизький виродок!
  Крокодил ще трохи проповз, з розбитого ока фонтаном била кров. Дiвчина босою стопою вкололася об гострий камiнь i сiпнулася вiд болю:
  - Так i пошкодження можна отримати пiдлюга!
  Босонiжка нiжка дiвчина залишила кривавий слiд. Потвора потяглася за нею, перебираючи пошкодженими лапами.
  Ахiлiя сказала:
  - Що повзеш потворне потворнiсть!
  Крокодил мляво розкрив пащу, i спробував проковтнути дiвчину. Це нагадувало прагнення слимака захотiти осу. Дiвчина ще раз врiзала мечем з язика.
  Зробила сальто, дрожачи нiжками.
  Гiтлер помiтив:
  - А вона його добити не може!
  Гiммлер вставив:
  - Британiю найкраще порiвнювати не з левом, а крокодилом. Пам'ятайте, як у барона Мюнхгаузена!
  Гiтлер пожвавiшав:
  - Так, це дуже гарно! Особливо менi сподобався полiт на Мiсяць. Вiн це зробив, куди ранiше французи Жуль Верна. I це дуже вражає! Опис триногих людей на Мiсяцi, дуже розвинена фантазiя! Нi Жуль Верн у порiвняннi з Мюнхгаузеном просто жалюгiдний плагiатор.
  Борман пiдказав:
  - Та ще гармату використав! Який примiтив, та будь-який балiст скаже, що пасажирiв просто розплющить!
  Гiтлер кивнув:
  - Майбутнє буде за зорельотами! Спочатку примiтивними, а потiм дедалi досконалiшими. Атомна енергiя вiдкриє шлях до космiчної експансiї Вiн дозволить Третьому Рейху, включити до свого складу всi населенi свiти, на славу Нiмеччини.
  Борман кивнув:
  - Нехай буде так!
  Гiмлер заявив:
  - А що в атомнiй енергiї закладено великi перспективи, особливо щодо космiчної експансiї. Ми будемо на цi працювати, працювати, та ще раз працюватимемо! I обiцяю фюрер наш зiрковий трiумф!
  Гiтлер зрадiв:
  - Це добре, що ви мене пiдтримуєте! Крутiше за Гiтлера немає у свiтi нiкого, i нiмцям слiд любити, його лише одного! Його лише одного!
  Фон Бок зауважив:
  - Є деякi проблеми!
  Гiтлер милостиво кивнув:
  - Говори!
  - Комунiкацiї дуже розтяглися! А радянськi залiзницi мають iншу колiю, нiж нiмецькi. У нас будуть серйознi проблеми iз постачанням! - Заявив Бок.
  Гiтлер пирхнув:
  - Я думав про це! Але менi здається, це можна налагодити переробкою колiс на виходi з Європи до Росiї.
  Фот Бок вiдповiв:
  - Так, але скiльки часу це займе! Подумати страшно мiй фюрер!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Якщо дiяти енергiйно та використовувати працю ув'язнених не так уже й багато. Ми впораємося! А поки що краще випий вина. Сьогоднi я добрий i всiм вам дозволяю напитися.
  Свiт на це дружно крикнула:
  - Хайль Гiтлер! Слава доброму фюреру!
  Герiнг запропонував:
  - Давайте вип'ємо за найвищi цiлi Нiмеччини!
  Гiтлер перервав:
  - Це завжди встигне! У мене iнша пропозицiя!
  Герiнг запитав:
  - Яке найбiльше!
  Гiтлер кивнув:
  - Дюжина найкрасивiших дiвчат сплющить у нас на столi!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Я якраз приготував найкращих з найкращих!
  На аренi тим часом Ахiлiя нарештi закiнчила крокодила. Земноводний монстр затих. Публiка це зустрiла млявими оплесками.
  - Браво! Все стало таким нудним! - крикнув Гiтлер. - Давайте футбольну команду хай оживить краєвид!
  Гiммлер погодився:
  - Так! В цьому випадку буде набагато бiльше людської кровi! Я також за! Ну, Бормане давай!
  Заступник фюрера вiдповiв:
  - Ось зараз i буде!
  Гiтлер гаркнув:
  - Якщо буде мало трупiв я тебе самого розiрву, накажу прив'язати двом танкам, i вони роз'їдуться!
  Борман вiдгукнувся:
  - Не сумнiвайтеся фюрер, виконаю все бездоганно!
  Помiтив, що фюрер промимрив у мiкрофон. Тушу крокодила пiдчепили на гачки та викрутки з оточеного стадiону. Розрiзали i стали смажити на багаттi, видно, щоб пiдгодувати голодних "пiонерiв". Зазвучала нова, грандiозна музика, почувся спiв хору Гiтлер-югент. На стадiон вибiгло двi команди. Спочатку хлопчаки не старшi за п'ятнадцять, потiм дiвчата вiд вiсiмнадцяти до двадцяти двох.
  Хлопчики були озброєнi сокирами, i мачете, дiвчата мечами та кинджалами. Загалом рiзноманiтна команда. Одягненi однаково в трусики, у дiвчат голi груди. На арену викотився м'яч. Борман заговорив у мiкрофон, а голос передавався через динамiки.
  - Пояснюю правила! Можна робити все, що завгодно. Бити, шматувати, терзати, рiзати, аби м'яч влучив у ворота. У цьому випадку виганяється ще один гравець на користь командi, що забила м'яч. Та команда, чуєте неповноцiннi, яка програє бiльше дванадцяти м'ячiв буде розстрiляна!
  По рядах хлопчикiв i дiвчат пролунав гул. Гiтлер зазначив:
  - Цiлком справедливi правила!
  Борман погодився:
  - Справедливiше не буває! А поки що мiй суворий наказ, якщо що снайпера що тримають пiд прицiлом поле стимулюватимуть.
  Пролунав горн, i гра почалася. Спочатку юнаки та дiвчата не дуже прагнули пускати зброю в хiд. Вони просто водили м'ячi, перебiгаючи з боку на бiк.
  Нiмецький снайпер високого класу зробив попереджувальний пострiл, зрiзавши дiвчинi шматок волосся. Тiє обличчя перекосилося вiд страху i вона тицьнула хлопчика ножем у живiт.
  Гiтлер iз задоволенням промовив:
  - Ну, ось почалися серйознi справи!
  Борман додав:
  - Тепер i мертвий битиметься!
  Гiтлеру спала на думку iдея:
  - Мертвий! Скажи Гiммлер можна зробити зомбi з мертв'яка?
  Рейхсфюрер вiдповiв:
  - Якщо ще не розклалося теоретично, можливо! На цю тему ми вже були думки, i думки оригiнальнi! Але сам по собi я подiбно до ходу не знаю! Або як росiйською, не можу знати!
  Гiтлер клацнув пальцем по нiс рейхфюрера:
  - Це тобi не виправдання! Ти загалом мене розчаровуєш Гiмлер. Я призначив тебе головою полiцiї, головним есесовцем iмперiї, а ти просто косиш! Не пiде!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Людський мозок гине не одразу! Багато його вiддiлiв, особливо примiтивнi, розкладаються куди повiльнiше високоорганiзованих. У принципi, чаклуни влаштовували допити мертвих, i навiть змушували їх рухатися. Ми подiбнi розробки також проводили, не без успiху! Але поки що в масове виробництво, мертв'якiв записати не вдалося!
  Гiтлер хлюпнув соком в обличчя Гiмлеру:
  - Поки не буде практичного використання, твої слова порожня балаканина! Загалом мене оточують якiсь несерйознi люди. Ну гаразд скажи Шпеер чи варто запускати в масове виробництво Ме-810.
  Шпеєр вiдповiв:
  - Я думаю нi!
  Гiтлер насупився:
  - Це чому?
  Головний архiтектор та куратор промисловостi Третього Рейху вiдповiв:
  - Лiтак недоопрацьований! У ньому занадто багато недолiкiв, через якi вiн буде розбиватися!
  Гiтлер простягнув Шпеєру руку:
  - Молодець! Хоч одна людина сказала менi правду! Я тебе нагороджу залiзним хрестом першого класу.
  Шпеєр вiдповiв:
  - Не варто!
  Гiтлер образився:
  - Чому?
  - Я цього не заслужив!
  Гiтлер гаркнув:
  - Тим бiльше, твоя чеснiсть i скромнiсть застуджують ще бiльшої нагороди! Вручiть йому залiзний хрест iз дiамантами! I не думай заперечувати, iнакше я тебе розчиню в солянiй кислотi!
  Шпеєр вклонився:
  - Вимушений погодитись великий фюрер!
  Битва гладiаторiв тим часом рiзко пожвавiшала. Кровi лилося набагато бiльше. Спочатку хлопчаки бентежилися перед напiвголими жiнками, а потiм i самi розiйшлися. Почалася повальна рiзанина. Одному хлопчику розпороли живiт, i вiн тяжко вмирав. Iншiй дiвчинi, вiдсiкли груди i вона стiкала кров'ю. Загалом панував капiтальний дурдом. Декiлька оголених тiл сплелося разом i, не можна було розiбрати, що вони роблять. У хiд пiшли зуби, i лилася кров. Мачете пофарбувалися, кинджали вiдливали кров'ю. Нарештi одна з дiвчат поранивши босу нiжку, забила м'яч. Тут же есесiвцi погнали на допомогу подругу. Бiй став набагато живiшим. Гiтлер вишкiрився:
  -Все ж до чого приємно дивитись на голих жiнок! Волохатi чоловiки огиднi. Слухай Гiммлер, а чи не можна зробити так, щоб Третiй Рейх складався з одних прекрасних, вiчно юних жiнок?
  Рейхсфюрер вiдповiв:
  - Наука не має меж, i проводячи експерименти над ув'язненими, ми сподiваюся, чи зумiємо помiняти i стать!
  Гiтлер iз надiєю запитав:
  - А перемога над старiстю?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Теж у принципi можлива! Ось той же тестостерон омолоджує органiзм, але це лише початок. Експерименти над людським матерiалом дадуть значно бiльший ефект, нiж дослiдження над мавпами!
  Гiтлер примружився:
  - Було б не погано, хоча б мене одного, унiкального та неповторного зробити безсмертним!
  Борман вiдповiв:
  - Хоч усю Європу винищимо, а фюреру загнутися не дамо!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Хоч на цьому спасибi!
  У гладiаторськiй битвi активiзувалися хлопчаки. Їх спецiально пiдбирали молодшi за дiвчат, щоб пiдрiвняти шанси. Крiм того фюрер не любив волохатих чоловiчих тiл, i йому було куди приємнiше дивитися на голi тiла гарненьких пiдлiткiв. А критерiй пiдбору гладiаторiв був ще й привабливiсть. Тепер валялися понiвеченi трупи, колись гарнi люди, корчилися пораненi.
  Кров притягала кров! Падали та падали дiвчата та хлопчики, забивалися голи та знову вибiгали гладiатори. Ось хлопчик вибив дiвчинi зуби, а вона в помсту вiдсiкла вухо. У розпачi вони зчепилися i стали гризти один одного. Гiтлеру це дуже подобалося:
  - А чому б нам не влаштувати грандiознiший футбол. Або навiть хокей це цiкаво!
  Борман пообiцяв:
  - За три днi буде на цьому мiсцi хокей! Мої люди все зроблять швидко!
  Гiтлер зрадiв:
  - От i дивно, насолодимося кривавим хоккеєм. Та й пiд час футболу було б непогано по землi розкидати вугiлля, щоб палили нiжнi дiвочi п'яти.
  Борман вiдповiв:
  - Так це можна зробити прямо зараз! Вже приготовленi гармати, тiльки лишилося зарядити їх вугiллям!
  Гiтлер гаркнув:
  - То роби це швидше!
  Борман став вiддавати розпорядження, Гiмлер зауважив:
  - Гарна це штука влади!
  Гiтлер одразу насторожився:
  - Ти про що?
  Гiммлер пояснив:
  - Я маю на увазi, влада над поневоленими нацiями та народами. Вона дає нам можливiсть вiдчувати свою перевагу. Хiба не такий великий фюрер?
  Гiтлер погодився:
  - Звичайно, так! I я багато що виграли, як, мiж iншим i ви! Втiм, що таке влада - почесне рабство!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Часом i мене так здається, але все ж таки почесне, а не принижене, а це величезна рiзниця!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Тут-то ти як не дивно правий! Навiть у рабiв бiльше вiльного часу, нiж у мене! Ось навiть зараз, начебто розважаючись, фюрер думає!
  Борман крикнув:
  - Слава мудрому фюреру!
  Гiтлер махнув долонькою:
  - Знали б, ви як менi набридли всi цi славослiв'я! Деколи хочеться критичних висловлювань.
  Герiнг подав голос:
  - Так нема за що фюрер! Не знаю, як це можна критикувати саму досконалiсть, у вашiй особi.
  Гiтлер заперечив:
  - Досконалих людей не буває! Життя складне i багатогранне! Ось що ти думаєш, Герiнге, адже я помилився, не давши добити англiйцiв у Дюнкерку.
  Рейхсмаршал вiдповiв:
  - Так i я помилився, дав можливiсть англiйцям евакуюватися! Адже моя авiацiя могла бути ефективнiшою.
  Гiтлер зрадiв:
  - Ти сказав, i я помилився! Значить засуджуєш фюрера. Виходить, що вiн зовсiм не непогрiшний.
  Гiммлер заїкаючись, промовив:
  - Я такого не казав!
  Гiтлер ударив рейхсмаршала по щоцi:
  - Ану залiзай на стiл!
  Герiнг неохоче зробив спробу видертися, по сковзнув i розбив собi обличчя, потекла юшка:
  - Мама! - промовив рейхсмаршал.
  Гiтлер зневажливо пирхнув:
  - Мама тебе не врятує! Ну що ви хлопцi зволiкаєте, допоможе йому!
  Есесiвцi пiдхопили Герiнга i швидко закинули на стiл. Герiнг пролетiв розбиваючи склянi фужери та збиваючи тацi. Його жирна пика тицьнулася в рагу i рейхмаршал заволав:
  - Ой ой ой! Менi випалюють око!
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Ось так тобi треба чмо! Ну, а дiвчину чого не танцюєте.
  Столом пробiглася, дюжина струнких мускулистих дiвчат у купальних костюмах. Вони стрибали своїми витонченими босими нiжками по столу i при цьому не забували штовхати Герiнга. Гiтлер клацав мовою:
  - Отак добре! Ану задайте цьому гною жару жару!
  Гiммлер пiдказав:
  - Швидше кабану!
  Гiтлер гаркнув:
  - А ти ще з порадами лiзеш! Може хочеш, щоб тебе разом iз Герiнгом потоптали! Вiн то неабияка сволота!
  Гiммлер вiдповiв:
  - Я на все готовий щоб принести задоволення фюреру!
  Гiтлер схопив рейхсмаршала за нiс, смикнув притиснувши його нюхальний апарат. Потiм в'янув:
  - Не смiй чинити опiр, застрелю!
  Гiммлер розслабив шию, i Гiтлер iз задоволенням занурив його в салат. При цьому фюрер посмiювався:
  - Ось як вийшло класно! Я просто тягнусь!
  Згодом Гiтлер знову звернув увагу на стадiон. Убитих та скалiчених уже було кiлька десяткiв. Рахунок досяг позначки одинадцять-одинадцять! Фюрер був задоволений:
  - По-справжньому напружена боротьба, навмисне не придумаєш!
  Борман вiдповiв:
  - I головне чесне! Ми дуже вмiло пiдiбрали двi команди!
  Гiтлер запитав:
  - А це хто?
  Борман вiдповiв:
  - З рiзних країн! Ми тут виявили iнтернацiоналiзм! Є i росiяни, i поляки, бельгiйцi, голландцi, французи.
  Гiтлер перервав:
  - Тiльки негрiв нема!
  Борман вiдповiв:
  - Ще будуть! Наступним номером у програмi у нас якраз негри! Так що можете бути спокiйним мiй фюрер!
  Гiтлер зрадiв i понiс вiдверте марення:
  - Негри це добре! Люблю коли чорнозадих вбивають! Негри це паразити - жопи наркотою набитi! Негр гiрший за мавпу, є людей, а не банани!
  Гiммлер помiтив:
  - А все ж таки слухнянiсть у негрiв куди бiльше нiж у росiян! Цього не можна заперечувати великий фюрер.
  Гiтлер кивнув:
  - Тупiсть ближче до покiрностi! Жвавiсть розуму до лиходiйства!
  Гiммлер погодився:
  - Тут нiчого заперечити! Але в дитбудинках цiлком можна вiдбирати найрозумнiших i найсильнiших дiтей у тому числi росiян, а потiм вiдправляти в нiмецькi сiм'ї!
  Гiтлер вiдповiв:
  - Згоден! Тiльки обов'язково зi свiтлим волоссям та блакитними очима! На славу фюрера!
  У битвi гладiаторiв, нарештi стався перелом, дiвчина, що стiкає кров'ю, забила дванадцятий гол i тут же сама впала забившись в агонiї, хлопчик встромив їй мiж лопатками мачете. Поле все стало червоно-коричневим вiд великої кiлькостi пролитої кровi, i безлiчi кривавих слiдiв босих нiжок. Борман урочисто оголосив:
  - Бiй закiнчено! Вцiлiлiй командi даруємо життя та додаткову пайку.
  На поле вискочили есесiвцi. По хлопчиках вiдкрили вогонь, разом уклавши пацанiв. Один iз них правда встиг поранити есесiвського солдата, запустивши мачете. Всi iншi виявилися перебитими. Тяжко поранених дiвчат також добили, i лише тих, хто отримав легкi поранення, вiдправили назад у бараки. Так закiнчився другий бiй. Майже без паузи почалася третя. Цього разу Борман не обдурив, билося десять негрiв, проти десяти бiлих. Дорослих чоловiкiв поголили наголо i намазали олiєю, озброївши мечами та щитами. У негрiв було бiле пiр'я, у європейцiв синє. Гiтлер зазначив:
  - А що буде, схоже, цiкавий бiй! Хтось сказав, що бiлi нi на що не здатнi! До речi, чому ми не робили ставок. Я забув, а менi нiхто не нагадав!
  Борман знiяковiв:
  - Вихiд бою не був пiдлаштований, i я не хотiв ображати фюрера! Тому й не нагадав, ваше вели...
  Гiтлер схопив пляшку i, з усього розмаху врiзав Борману по головi, проревiвши диким вереском:
  - I ця худоба мене обманює!
  Тим часом пролунав горн та гладiатори, бiлi та чорнi збилися! Здавалося, що земля закружляла!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Алiса Селезньова важко дочекалася ночi, коли можна заснути. I побачити увi снi щось по-справжньому яскраве та цiкаве та героїчне. Тим бiльше сни тут такi схожi на справжнiсiнькi, i якi не вiдрiзниш вiд реальностi.
  Типу матрицi зi стовiдсотковою присутнiстю тiла, i максимальною реалiстичнiстю.
  А сни такi чудовi.
  Вiдважнi войовницi вже вийшли на околицi Берлiна, що штурмується Червоною Армiєю. Один iз стародавнiх фортiв, посилений сучасними фортифiкацiями, все ще завзято бився, радянськi вiйська намагалися прорватися глибше у мiсто-цитадель.
  А дим здавалося, ставав усе бiльш лютим.
  Алiса Селезньова трохи вирушила вiд поранень, але бiгла не надто спритно, ще була слабкiсть у ногах. Щойно по радiо повiдомили, що радянськi та американськi вiйська зустрiлися на Ельбi. Мiж солдатами йшло братання.
  Вiйна, жорстока, льодяна вже була бiля самої фiнiшної межi. Але близький, дуже близький кiнець надавав бадьоростi, народжував силу.
  Дiвчата залiзли на розбитий дах i звiдти розпочали полювання за фортом.
  Стiни були жахливi, зробленi з усiєю ретельнiстю, характерною для середньовiчних будiвельникiв.
  Багато було зенiтних знарядь, кулеметiв та мiнометiв. Навiть якось траплялися Ягдтигри прикритi бiльш тонкоброньованими бортами i кормою залiзобетонними плитами.
  Пiдiбратися нелегко, хоч у небi й виникли настирливi Iли. Вони, мабуть, намагалися дiстати мiцно заброньованi дзоти.
  Алiса Селезньова вiдзначила:
  - Ось цей форт, замурувався, гад!
  Анжелiка пiдколола:
  - От саме замурувався! Але це набагато гiрше для нас.
  Алiса Селезньова запропонувала:
  - Може, краще ближче до центру. Там ми знайдемо значно бiльше цiлей.
  Анжелiка дуже спритно почухала витонченими збитими пальчиками босої ножечки собi за вухом:
  - Спочатку розбий оптичнi прилади у Ягдтигрiв, а потiм ми перемiстимося в центр, i буде велике полювання!
  Колись бiлоснiжний голубок, почорнiв вiд гару i скидався на ворона. А в небi крiзь кiптяву боязко проступали вугiлля зiрок. Ось вiн свiт, без кращого... Хоча що найкраще?
  Алiса Селезньова вiдзначила:
  - Найкраще у свiтi це те, що нiколи не скажеш - гiрше бути не може!
  Анжелiка як черга з "Арбакан" вставила:
  - Що у свiтi погано, на вiйнi якраз, а пiсля перемоги краще не буває!
  Хлопець Максимка, що пiдскочив до них, крикнув:
  - Ну, що ви бовтаєте. Противник уже рубає нашi танки!
  Справдi, з жерл довгого i товстого дула повалилися кумулятивнi снаряди. Ягдтигрiв було четверо, троє з великої дистанцiї промазали, а четвертий потрапив Т-34-85, що розганявся, прямо в лiву гусеницю. Вiд нищiвного удару тридцятикiлограмового снаряда зiрвала ковзанки та траки, а сама машина ледь не перекинулася.
  Анжелiка дзвiнко свиснула:
  - Ось це плювок. Ну, зможеш довбати за їхньою оптикою?
  Алiса Селезньова не цiлком впевнено промовила:
  - У пальцях слабкiсть, руки тремтять... Я не впевнена.
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - Але ж ти радянська людина! А знаєш, що здатнi росiйськi люди?
  Алiса Селезньова в досадi вдарила себе прикладом у пiдборiддя:
  - На все, крiм дурницi!
  Бiла войовниця примружила праве око i почала цiлити. Ягдтигри мав загрозливий вигляд - особливо лобова броня, маска зброї, що надає схожiсть зi свинячим рилом. А ось трохи вище за далекомiр i перископiчна труба. Отож туди й треба всадити!
  Алiса Селезньова намагається зосередитися... Уявити собi кулю чимось на зразок доньки на виданнi. А наречений її на майже кiлометровiй дистанцiї - оптичний прицiл. I його треба закадрити.
  "Ягдтигри" знову плюються, однiєю з Т-34-85 точним попаданням зносить вежу... А корпус iз ходовою частиною йде за iнерцiєю вперед. Фасмогорiя!
  Алiса Селезньова шепоче:
  - Ну, Богородиця i Георгiю, щоб вам смоли з геєни сьорбнути допомагайте! - Дiвчина плавно натискає на пусковий гачок.
  Анжелiка грубо тримає в облозi подругу i смикає її за плече:
  - Ти що мелеш. Смолою опоити Богородицю хочеш?
  Алiса Селезньова скидає її мозолисту, мiцну як у ковальських справ майстра руку i заявляє:
  - Я ось як згадаю вагiтних жiнок з розрiзаними животами i повiшеними за пуповину немовлятами, то менi хочеться всiх святих... Сама подумай, якщо вони дозволяють творить таке беззаконня, то якi вони святi!
  Анжелiка почухала собi прикладом перенiсся i фиркнула - "погана прикмета":
  - Та це я давно знаю. Ще в школi нам пояснювали чому Бог немає - якщо Бог, допускає подiбний пекельний свiт, то який Вiн тодi до бiса Бог?
  Алiса Селезньова хихикнула у вiдповiдь, вказiвний палець на правiй руцi зрадливо занив. Дiвчина завмерла та спробувала зiбрати разом свої скакуни-думки. Зосередьтеся на стрiльбi. Але помисли йшли кудись у бiк, а то й униз.
  Алiса Селезньова розумно помiтила:
  - А що без вiйни наше дозвiлля? Iстинно нудьга! Уявiть собi людей, як роботiв? А ми жвавi та веселi дiти Всевишнього...
  - I не злi! - Анжелiко. - Ну чого ти не стрiляєш?
  Алiса Селезньова дурненько моргнула:
  - Пальчик страйкує... Можу промазати...
  Анжелiка тут як заспiває:
  - Я вперше промазав, вдруге пошкодував, а втретє як вмазав, що дядечко заспiвав!
  Алiса Селезньова продовжила пiсеньку:
  - Музика грає, барабани б'ють - вартового фриця, на цвинтарi везуть!
  Плювки "Ягдтигрiв" були змiнною ефективностi, але при влученнi зносили все пiдряд. Т-34-85 стрiляли та били на ходу, навiть не думаючи про цiлi. Втiм, спробуй, пробий подiбну махину. Одне слово - нацi фак'ю!
  Ось уже й IС-2 отримав свiй "гостинець", вежу скривило.
  Алiса Селезньова намагається натиснути на курок, але пальчик не хоче гнутися. Мало того вiн набряк, i дiвчинi так стрiмко.
  Але ось Аркашка шевцiв, як завжди бажаючи пiдтримати подругу у скрутну хвилину, став дуже голосно спiвати:
  Казковий свiт може бути злим,
  Адже чари, теж дволико!
  Здається добрим все молодим,
  Хочеться правди; жити в честi лихо!
  
  Але десь троль мережi плете,
  Злий вовкалок ставить пастки!
  Ми ж йдемо у довгий похiд,
  Чекають на випробування нас, не iграшки!
  
  Може бути мох - страшенно колючий,
  Ну а латаття замiсть капкана!
  Кров'ю ридають сльози з хмар,
  Замiсть мiсяця клинки свiтить корсара!
  
  Але мiй друг свiтленький ельф,
  Золотом свiтять кучерi подруги!
  Фея сказала - хлопчик не дрейф,
  I простягла нiжнi руки!
  
  Даль ельф-приятель шпаги урок,
  Випад, вiдскок, змiннi пози!
  Щоб ствол життя у злi не усох,
  Ти подаруй чарiвницi двi троянди!
  
  Викував шаблю гномик-коваль,
  Менi каже, посмiхаючись iз усмiшкою;
  Хочеш, щоб у битвi славний кiнець,
  Потрiбно дружити з фiзкультурою палко!
  
  Злив у тренуваннi сорок струмкiв,
  I, нарештi, став слухняний булат менi!
  Рубiш спочатку з дерева сучок,
  Ну, а потiм станеш знатним ратником!
  
  Ось i бiй; з ельфами я,
  Тролi, а з ними ревуть вурдалаки!
  Але для мене вiйсько - це сiм'я,
  I немає полювання вiдливати у бiйцi!
  
  Пам'ятаю рухи, випад клинка,
  Злий упир захлинувся багряним!
  Дали ми тварям мiцно клинка,
  Свiт будуватимемо, чистий i новий!
  Хлопчик спiвав, а Алiса Селезньова, змiнила тактику, i просунув до собачки снайперської гвинтiвки середнiй, довгий пальчик голенької ножечки... Тим самим вiдкривши новий спосiб стрiлянини.
  "Ягдтигри" швидко слiпли, i ось один iз люкiв вiдкрився, висунувся брита голова з чорною пов'язкою на правому оцi.
  Анжелiка машинально штовхнула подруг у ногу, щоб не дати її вистрiлити i пальнула сама... Але злiсть виявилася поганим помiчником, куля пройшла повз вiдскочивши ту товсту кришку масивної САУ. Гiтлерiвець холоднокровно скомандував, i знаряддя знову пальнело i... Ще одна тридцятьчетвiрка втратила свою башту, що гордо стирчала над корпусом.
  Алiса Селезньова безуспiшно, немов пантера з пiдпаленим хвостом, спробувала дiстати ударом ноги свою паскудну подругу. Так вiдбила її випад чiтко поставленим блоком:
  - Ти чого бiла?
  - А ти чого? - Алiса Селезньова випустила блискавку iз сапфiрових очей. - Ми боремося за спiльну справу, заради порятунку та щастя всього прогресивного людства, а вогняна дияволиця, ревнує подругу, що та бiльше винищує фашистiв, i штовхається.
  Анжелiка стало соромно i вона вiдразу ж знайшлася:
  - А це я тобi комарика з ножа збила. Ти й так втратила надто багато кровi, а вiн ще смокче гад!
  Алiса Селезньова поправила з погано прихованим знущанням подругу:
  - Комар не гад, вiн членистоноге невiглас!
  Анжелiка у вiдповiдь показала своїй бiлiй янголицi мову - проспiв:
  - Я знання дарую, перебуваючи в надiї... Що ступiнь магiстра нехай вручать невiгласу!
  Аркашка перервав подруг i навiть вiдважив рудий ляпас, та мабуть не чекала вiд пацана такої зухвалостi, що вибачила її:
  - Та стрiляйте ви, а розмовляйте, немов баби на базарi!
  Анжелiка спробувала вiдповiсти, але юний розвiдник теж мав реакцiю змiєлова i вiдскочив. Але вогняна диявола явно не хотiла прощати i тут же кинулася за ним. Хлопчик застрибав по купах, засмаглими, з обстриженими по колiна штанами, босими лапками. А Анжелiка за ним.
  Алiса Селезньова переключилася на стрiльбище. Ну що якщо їй войовницi потрiбно застосувати як iнструмент пальчики нiжок. Вони ж у неї такi спритнi, i гнучкi, не гiрше рук справляються.
  Брита башка фашиста розкололася вiд точної кулi мiж очима... Звичайно ногами цiлити, як зазвичай люди роблять не можна. Тут це швидше iнтуїцiя i зв'язок iз землею, що дає енергiю рани, що залiковує.
  Алiса Селезньова тут подумала, що може через сто рокiв, коли ситi нащадки читатимуть про їхнi пригоди, то багато хто з них подумає: "босi дури". Носяться босоногi, по колючках, осколках, побитих цеглах, каменях i пожежах... Може ще скажуть мазохiстськi збоченки.
  А не зрозумiло їм, що земля, навiть нiмецька через голу пiдошву даємо їм воiстину чарiвну сили, вiд якої швидко гояться рани, тече казкова енергiя, i головне зовсiм iнше сприйняття матерiального свiту. А саме те сприйняття, що зробило з неї снайпера надлюдини. Як i Анжелiку, ось вона хоч i не без зусиль спiймала хлопчика i тримає його на витягнутiй руцi. Хоча Аркашка Чобiткiв вже не такий вже маленький, i дуже жилистий, природна фортеця разом iз життєвим загартуванням.
  Взуття пацан теж майже не визнає, хоча у сильний мороз градусiв за двадцять вiн i Алiса Селезньова, ще бiльше пiвтори, максимум двi години поки не витримують у босоногому режимi. I то треба рухатися, а засiдку ноги в мороз швидко i дуже болiсно коченiють. А ось Анжелiка, ночує, закопавшись з головою в снiг i при цьому в одному купальнику, або навiть у трусиках. I нiчого, навiть шкiрi не синiє, наче вона Снiгова королева.
  Алiса Селезньова розраховувала, що i вона зможе згодом дiйти такого рiвня гарту. До вiйни вона жила в сiм'ї не бiдна, батько голова райвиконкому, мати iнженер-економiст.
  Евакуюватися вони не встигли, i батьки наче згинули... Вантажiвка якою їхала Алiса Селезньова, ледь не перекинулася, вiд вибухової хвилi, а колеса посiкло осколками.
  Так вони разом пацанами, тодi вона ще була лише пiонеркою, рушили своїм ходом у бiк сходу.
  Але тут їх пiдвели хлопчаки, якi вирiшили повоювати без дорослих... Ну й дiвчата за ними.
  Так i опинились у зонi окупацiї.
  Життя i дiвчат було тяжке. Алiсi Селезньової, залишившись однiєю довелося пробатрачити... А це справжнє пекло, хоча... Батьки на щастя дiвчинку не надто балували, вона мала досвiд фiзичної працi, але не такої вже виснажливої.
  А наймички працювали, по двi третини дiб ... Звичайно, навеснi, влiтку i восени Алiса Селезньова в цiй дiйсностi i вiртуалцi матрицi Гiпернета привчилася ходити в ситцевому платтi i боса, як втiм, i майже всi дiти в окупацiї. Навiть сiм'ї полiцаїв i старост намагалися максимально прибiднiтися.
  Алiса Селезньова втiм, як свiдома вiд початку шукала зв'язку з пiдпiллям i намагалася виконати те чи iнше доручення.
  Як дiвчинка, з бiлим немов пластiвцями снiгу волоссям i ангельським обличчям, вона iдеально пiдходила на роль зв'язної або розвiдницi. Пам'ять у неї вiдмiнна, нiмецька та англiйська знає, що навiть вiд зубiв вiдскакує, а бач такий, що нiхто не подумає, що дiвчинка несе фрицям смерть.
  Алiса Селезньова тупала маленькими, що огрубiли довгого ходiння десятками дорiг, i все помiчала ... Але цим не обмежувалася. Їй хотiлося вбивати цих покидькiв, особливо пiсля того, як її добре випороли, прийнявши за злодiйку.
  То чому в кошику i не принести трохи вибухiвки?
  Як розвiдницi, її один раз вдалося змалювати "Королiвський тигр", що прибув до Мiнська ще в груднi 1943 року... Ось тодi дiвчисько добряче промерзло, так було в сильний мороз лише лаптях на босу ногу, в драний кожушок зiрвали собаки карателiв, але... Все одно, навiть не чхнула, хоч i трясло, пiсля грудневої ночi сильно.
  А кар'єра снайперки взагалi була розпочата здорово. За короткий час вона стала лiдером серед винищувачiв. I справа була не тiльки у феноменальнiй влучностi, а ще й у мисливському чуття.
  Щоправда, Алiса Селезньова категорично вiдмовлялася вбивати пiдлiткiв та жiнок... Може, тому з неї не поспiшали робити героїню!
  Але зараз всi хто намагався висунути голову з люка, щоб наводити на око, були вiковi i матерi фашисти. I їх не шкода.
  А ось Анжелiцi виглядом удача вирiшила помститися за заздрiсть, i рвонув осколковий снаряд. Аркашку навiть не подряпало, а ось вогняну войовницю, збивши з нiг, посiкло пристойно. Декiлька осколкiв встромилося в груди, потрапило i по руках, ногах, i навiть по скронi легке розрубування.
  У груди та плечi, пошкодило серйозно, але Анжелiка все одно встала i пiшла, намагаючись триматися прямо. При цьому ще й лаючись:
  - Ось це нелюди! Гiтлерiвцi, якi не знають почуття мiри! Або елементарного сорому!
  Не постраждалий, якщо не рахувати ударiв пiд час падiння вiд вибухової хвилi Аркашка єхидно вiдзначив:
  - А на рахунок сорому, то вiрно - вкрийся!
  Хлопчика знущально пiдморгнув. Анжелiка i справдi була майже голою, зiрвало i посiкло форму, i з неї стiкала кров. Тiло було видно у всiй красi. Дуже мускулисте, але й одночасно жiночне, м'язи як дрiт, жилки та сухожилля дуже рiзко надходять, i здається, що це лита зi сталi статуя Амазонки. Жвава у своїй богом вiйни Аресом.
  Алiса Селезньова свиснула:
  - Ого! Ну тебе й рушило!
  Анжелiка поблажливо посмiхнулася:
  - У мене дуже мiцна плоть! Що нiмцевi смерть, то росiйському здорово! Тож не бiйся "Бiлоснiжка", це мене тiльки розлютить, але не звалить!
  Алiса Селезньова тут помiтила:
  - Наша пiхота i залiзна, танкова кiннота вже увiрвалася в форт. Тепер, що, тут полюємо чи в мiсто?
  Анжелiка несподiвано звернулася до хлопця:
  - А що скаже Аркашка?
  Юний розвiдник, труснувши свiтлою чубком i стиснувши засмаглий з опуклими кiсточками кулачок, рiшуче вимовив:
  - Звичайно в Берлiн, iнакше Гiтлера i без нас зловлять! Рибалка шукає мiсця не найдоступнiшi, але найдiйнiшi!
  Алiса Селезньова зняла ще одного фриця вишки, що стирчала з уцiлiлої в обстрiлi, i, потираючи розсiчену, але вже майже закрилася пiдошва заявила:
  - А що? Сенсу, висиджувати яйця у льодовика немає ... Мiсце потрiбно знайти теплiше!
  Аркашка задерикувато проспiвав:
  Вiтчизнi душу, серце посвяти -
  Спали все тiло в битвi без залишку!
  Гiднiсть та, честь, зберiгаючи, помри;
  Свiт попереду - тепер вирує сутичка!
  Анжелiка поплескала мозолистою рукою по плечу голому по пояс плече хлопчику. Аркашка напружує прес, демонструючи плиточки. Видно було, що набравши вагу, хлопчик незабаром перетворився на сильного й гарного юнака.
  Алiса Селезньова запропонувала:
  - Ти Аркашка не снайпер, може, трохи вiдiйдеш вiд нас... Раз розвiдник, так i займайся розвiдкою!
  Пацан образився:
  - По-твоєму я абетка?
  Анжелiка перервала лайку:
  - Аркашка побiжить попереду нас. А ми за ним ось так, як гуси перебiжками.
  Хлопчик-термiнатор одразу ж погодився:
  - Iде! Бiгом марш...
  У самому мiстi бої йшли завзятi. Деякi вулицi були широкi. По них рухалися Т-34-85, IС та САУ всiх видiв. Зокрема СУ-100. Ця самохiдка контурами скидається на тридцятьчетвiрку, але з бiльш сильним знаряддям. Вважалася найкращим винищувачем танкiв, тiльки з'явилася порiвняно пiзно, коли вiйна вже догорала, i не встигла вплинути на перебiг битв.
  А ось з боку фашистiв з'явився танк, який будь вiн, запущений у вiйськове виробництво вчасно, то, безперечно, мiг надовго вiдстрочити поразку Третього Рейху.
  Втiм, будь-хто з вас дивлячись на те, жалюгiдне видовище, яке є нинiшньою демократичною Європою, напевно подумає, а при нацистах волi геям i "чорним" не дали б!
  А ось танк Е-25, невеликий, плескатий як черепашка з довгим дулом "Пантери". Вiн стрiляє з цiєї зброї Т-34, пробиваючи корпус з дистанцiї в 2 кiлометри. Наочно демонструючи перевагу великої початкової швидкостi пiдкалiберного снаряда, i розташування коробки прямо на моторi, а екiпажу в лежачому положеннi.
  Снаряди Т-34-85 подають у лобову броню завтовшки 150 мiлiметрiв пiд великим кутом рацiонального нахилу i... рикошетят.
  Для тридцяти тонн ваги танк пристойно захищений i його не взяти нахрапом.
  Алiса Селезньова, залiзши на дах зруйнованого будинку, спостерiгає, як два Е-25 вступили у бiй iз колоною радянських Т-34-85. Машини у нiмцiв спритнi, маневренi i швидко вискочили. Лобова броня i справдi непробивна ... Та борти все-таки добрих 100 - мiлiметрiв i по куту в сорок градусiв вiд горизонталi. "Пантера" з такими даними 1943 року була б непереможною. I пiд Курском довелося б порадам вiдступати.
  Але Е-25 не довелося на щастя стати найкращим танком Другої свiтової вiйни. I двi машини, не така сила, щоб зупинити пiвсотнi.
  СУ-100 намагаються взяти на прицiл броньованi тачки фрицiв, але гiтлерiвцi виляють своїми машинами з боку на бiк. Швидкiснi громили: двигун 700 кiнських сил на 30 тонн ваги, дає пристойну швидкiсть, особливо на шосе. У коробцi встановленої прямо на моторi дванадцять передач крiм заднiх, що дозволяє машинi йти у разi небезпеки.
  СУ-100 теж лише чотири, вони стрiляють, одна потрапила... Але рикошет, дуже великий кут у цементованої бронi, та й товщина пристойна... Тачки фрицiв палять у вiдповiв, але й отримують.
  Алiса Селезньова, чий правий вказiвний пальчик уже встиг вiдiйти, знову розбиває оптику. Бiла дiва скеляє зубки i загрожує кулачком:
  - Оце буде вам!
  Анжелiка стежить за полем бою. Шiсть Т-34-85 пiдбито в корпус, але є шанс, що машини повернуться до ладу. Пiдкаллiберний снаряд дрiбнуватий, з товстими стiнами, i не настiльки руйнiвним. Щоправда, в однiй з машин сталася детонацiя, i стало рвати.
  САУ-122 також отримала свою порцiю, пробили i вона палає.
  Алiса Селезньова потрапила i, в другу, зловтiшно скалячись.
  - Отак вони тепер слiпi!
  Рудоволоса диявола засумнiвалася:
  - Ой, чи що? Ти вiриш у їхню слiпоту!
  - Я не промахуюсь! - огризнулася Бiлоснiжка.
  - Та й вони, схоже, також! - Анжелiка тицьнула пальцiв у бiк машин.
  Справдi, Е-25 продовжували стрiляти, кожнi п'ять секунд, викидаючи зi своїх напiвавтоматичних гармат по снаряду.
  Мазали при цьому рiдко, самi отримували, але тримали удар... Мабуть, броня була високої якостi. Ось i СУ-100 отримував у корпус... Зiгнулася...
  Алiса Селезньова не на жарт здивувалася:
  - Невже я промахнулася... Ось невмiха, чи мене так поранення дiють.
  Бiлоснiжка знову пальнула i гострими очима придивлялася до результатiв стрiлянини. Анжелiка також стрiляла по їхнiх очах... Але нi не брало.
  Алiса Селезньова шепотiла молитву:
  - Куля, куля будь точна, ми за Справу, за Христа!
  Нi, вона не промахується, просто тут оптика захищена дуже товстим i високоякiсним бронесклом. Бiлоснiжка досить скоро це зрозумiла... А нiмецьким чудо-танкам пiдiрвали гранатами гусеницi. От i шарнiри по всьому асфальту розсипалися. Можна навiть сказати - лепота! Танки знерухомленi, i за iдеєю треба було б обiйти, але розпаленi радянськi машини пруть далi, обсипаючи їх снарядами.
  Коли попадань багато, це безлiч несильних ударiв у рукавичках у голову. З першого разу не вирубує, але потiм поступово накопичується i вiдбувається таке явище як технiчний нокаут.
  Так i броня, що розколюється вiд серiї влучень i обсипається... Ось чому у свiтовому танкобудуваннi не перемогла тенденцiя надважких машин. Хоча, здається, можна зробити захист вищий клас.
  Втiм, Британiя у танку "Черчiлль" пiшла шляхом саме посилення бронювання, нехай навiть на шкоду озброєнню. Лише "Челленджер" був гармонiйною у пропорцiї( вогонь-броня-маневр) машиною. Але в цьому планi танки постiйно йшли новаторським шляхом. Хоча у композицiйному планi Е-25 так i залишився неперевершеним у перiод Другої свiтової вiйни.
  Але його вже закопали. Алiса Селезньова та Анжелiка змiнили цiлi, i взялися за пiхоту, гармати та фаустникiв.
  Тепер войовницi билися безпосередньо у самому Берлiнi. Багато, дуже багато було бiйцiв-хлопчакiв. А що дорослих повбивало вже в попереднiх боях, i зараз мобiлiзували всiх особин чоловiчої статi, з десяти рокiв, а то навiть молодших.
  Воювали i дiвчата, хоч i не масово. Все ж таки Гiтлер, яким нелюдом не був, не був прихильником вiдправлення жiнок на фронт, вважаючи вiйну суто чоловiчою справою. Втiм, коли справа стосується захисту столицi, то тут можливi винятки з правил.
  Алiса Селезньова принципово уникала стрiляти в хлопцiв молодших шiстнадцяти. Хоча деякi з сором'язливих фрицiв досить спритно орудували фаустпатронами.
  Втрат серед радянських танкiв було багато, та й пiхоти чимало. Iншi будинки мало не закидали трупами. Кулеметiв у Берлiнi багато, ефективно працюють i автомати МР-44. Луплять пiдстволки та безвiдкатки.
  Ведуть ефективний вогонь та радянськi вiйська. Ось знову атакують Iли. Накату штурмовикiв, i сильний вогонь iз зенiтних знарядь та кулеметiв.
  Радянськi вiйська без паузи намагаються подолати змiцнення одним кидком. Але оборона збудована сильними. Ось будинок узятий, над ним гордо риє червоний прапор... I раптом, як рвоне, стiни обсипаються вниз, притискаючи рiзних бiйцiв.
  Алiса Селезньова сильно хмуриться:
  - По радiо керують фугасами. Тут є й мiннi поля, що не розгледiти саперам.
  Анжелiка стрiляючи часто i нервово, морщачись вiд болю в численних ранах, надривно булькаючи, погодилася:
  - Та фрицi створили на проблеми. Особливо танковим колонам ... Тут мабуть густо доведеться полити вулицi свинцем i кров'ю!
  Алiса Селезньова, зняла якогось старовину. Той упустив фаустпатрон, зброя полетiла в низ, i вдарившись вибухнуло, пiднявши при цьому купу пилу. За ним гримнувся трясучись ногами в лаптях(!) i сам дiдок. Закiнчилась його кар'єра. I, судячи з залiзних хрестiв, кар'єра була славною, навiть лицарський хрест залiзного хреста був. Навiть дивно, що такий кавальєра вибрав як зброю фаустпатрон, яким найчастiше озброюють мiцних хлопчакiв.
  Анжелiка особливих забобонiв не вiдчувала i прострелила юному фаустнику, виставлену з-за стiни, босу ногу. Хлопчик упав, йому перебило кiстку i вiн голосно стогнав. Рудоволоса дияволиця, добила в потилицю, помiтивши:
  - Милосердя на вiйнi, на вiдмiну вiд публiчної дiвки, коштує дорожче, а задоволення дати не може!
  Алiса Селезньова парирувала:
  - Тiльки людина по-справжньому пiднесена духом, не соромиться милостi до полеглих!
  Анжелiка зневажливо пирхнула:
  - Ось ти знову Бiлоснiжка мелеш язиком. А сказати, що розумнiшого не можеш?
  Алiса Селезньова суворо промовила:
  - А хiба вбити нещасну дитину доблесть?
  Анжелiка пирхнула з ще бiльшою зневагою:
  - А хiба ти сама не була вбивчою дитиною? Та й зараз ти ще неповнолiтня дiвчисько, мужиком не цiлована. Так що не заводь волинку, а краще стрiляй! Часто та влучно. Та й не шкодуй сморкачiв, вони нi тебе, нi наших солдатiв нi крапельки не шкодують!
  Алiса Селезньова замiсть вiдповiдi, змiнила позицiю... У великому, нехай i неабияк зруйнованому мiстi снайперу роздолля, багато цiлей, багато i жертв.
  А босоногих, охоплених патрiотичним поривом - захистити Берлiн хлопчакiв, дуже багато. I вони озброєнi часом неважливо, рушницi, фаусти, пляшки iз запалювальною сумiшшю, але б'ються вiдчайдушно. Втiм, вже видно пов'язанi купки пацанiв - скрутили радянськi воїни.
  Але один iз хлопчикiв у рванiй гiмнастерцi, пiдняв вгору руки i нiби пiшов здаватися. Його блiде схудле обличчя з кривавими писугами i щоками, що провалилися, було суворим i сповненим розпачу.
  Радянськi солдати простягли до нього руки... Хлопчик щось смикнув i разом iз гуркотом рвонуло! Далеко розлетiлися осколки i шматки кривавого м'яса.
  Алiса Селезньова подумала про себе, що шепнув нiмецький пацан наостанок? Молитву до матерi, Бога чи чудовиська пекла Адольфа Гiтлера? Про що вiн мрiяв останнiми секундами? Що згадував?
  Анжелiка зловтiшно промовила:
  - Ось це вiдучить нас вiд шкiдливої звички, брати дитинчат у полон. Бачите, як вони розумiють ласку! Потрiбнi винищити всю нiмецьку нацiю пiд корiнь!
  Алiса Селезньова рiшуче заперечила:
  - Нi! Це не правильно! Нiмцi велика та дуже талановита нацiя. А якщо серед них є виродки ... - Бiлоснiжка, тут побачивши, що її напарниця бере дiвчинку з гвинтiвкою пiд прицiл, тицьнула її вбiк. - Не смiй вбивати дитину! Вона хороша.
  Анжелiка люто, як голодна i поранена (а вона й справдi поранена!) пантера огризнулася. Її погляд став пекучим вiд ненавистi.
  - Ти що не бачиш, це дитина стрiляє по наших солдатiв!
  Алiса Селезньова рiшуче заперечила, ткнувши ствол рушницi собi мiж круглих i повних дiвочих грудей:
  - Тодi й у мене стрiляй! Так як я вчинила б на її мiсцi так само, захищаючи столицю своєї Батькiвщини!
  Анжелiка лаялася:
  - Телячi нiжностi! Але чому ти не пожалiла старого, з лицарським хрестом, як i багатьох iнших?
  Алiса Селезньова без сорому вiдповiла:
  - Тому що це вiйна! - I випереджаючи Анжелiку, додала. - А на вiйнi є свої правила - лицарi дiтей не вбивають! Це правило свято дотримується у всiх романтичних творах!
  Вогняна диявола гаркнула у вiдповiдь:
  - Тебе не виправити! Стрiлай краще по старих. Тобi ж не подобається старiсть!
  Алiса Селезньова охоче кивнула головою:
  - Садiвника, що вiдсiкає старi, старi пагони нiхто не вважає нелюдом. А ось губити молоду поросль - це западло!
  У картинi бою сталися змiни, у небi як комарi на багаття з'явилися "Саламандри". Вони атакували ярiстю радянськi Iли, розстрiлюючи з 30-мiлiметрових гармат. Радянськi льотчики прийняли бiй.
  Алiса Селезньова змiнила, прiоритети i перевела стрiлянину на лiтаючi апарати. Взагалi лiтак, нехай навiть такий моноблочний як НЕ-162 машина дорога, i її знищення цiннiше за пiхотинця або навiть офiцера СС.
  Щоправда, тут було видно, що рiвень пiдготовки нiмецьких льотчикiв є неважливим. Напевно, борються новачки, якi до ладу не вмiють, i кермувати, i стрiляти. Втiм, недосвiдченi кадри розбавилися i декiлькома бувалими асами, якi завдавали великих неприємностей.
  Особливо при стрiльбi по маломаневрених Iлам. А винищувальне прикриття запiзнилося. Хiба що були ще й ПЕ-2, якi намагалися використовувати на тактичному рiвнi.
  Алiса Селезньова, збивши пару новачкiв, зосередила вогонь на запеклих асах. Це було важливо: вибити якнайбiльше стерв'ятникiв, не дати їм сиротити росiйських дiточок.
  При цьому бiла янголиця випробувала, таке сильне душевне пiднесення, що на всю горлянку заспiвала;
  Що таке Батькiвщинi служiння?
  Це праця - що дарує нам радiсть!
  Ми черпаємо радiсть - натхнення,
  Нiчого нам буря дев'ятий вал!
  
  Для Вiтчизни серце б'ється бурхливо,
  За неї боротися треба всiм!
  I тодi настане казки чудовою,
  Де в коханнi єдиний заєць - лев!
  
  Але не лев раптом став боягузливим зайцем,
  Просто хоробрiсть виховав косою!
  Нам не треба мучитися, мучитися,
  Хмари геть - блищай золотий промiнь!
  
  Ми дiвчата - воїни лихi,
  Битися будемо, Батькiвщинi салют!
  Адже у нас такi дух та сила,
  Що псалми Архангели спiвають!
  
  Ця пiсня про доблесть про честь,
  Про любов священної не тiлесної!
  Будемо з Богом ми назавжди разом,
  Демон геть iз безвихiдною тугою!
  
  Для мене Христос Великий воїн,
  Вiн за справедливiсть, доброту!
  Так ми проливаємо багато кровi,
  Загиблих шкода за життя не перелiчу!
  
  Але рахувати втрати нам не треба,
  Усiх Господь Всевишнiй воскресить!
  Видасть щедру, свою нагороду,
  Змiцнить нам силу, меч та щит!
  
  Адже хоробрий фактично безсмертний,
  У ньому закладений стрижень життя цього!
  До нас прийде успiх, у це вiрте,
  Супостата з люттю розбий!
  
  Свiт часом схожий на пекло непроглядне,
  Немає порядку, совiстi, кохання!
  Гiркi, зiв'ялi черешнi,
  Весь баланс - темрява мiнусiв, нулi!
  
  Але прийде на Землю незабаром щастя,
  Творець своєї долi!
  Буде життя i смерть у могутнiй владi,
  Створимо, що батьки не змогли!
  Алiса Селезньовi i без жодного перебiльшення творила iсторiю, вибила мiтки, як штопання на швейнiй машинцi пострiлами, наймогутнiших бiйцiв Люфтваффе, а решта нiмецьких пiлотiв, втративши залишки бойового духу, в страху вiдступили.
  Одна в цей момент дiвчат знову атакували. Двоє високих есесовця i пара мiцних хлопцiв з Гiтлерюгента пiдкралася до них i... Замiсть того, щоб користуючись надмiрним захопленням войовниць стрiляниною по повiтряних цiлях розстрiляти снайперш iз засiдки, вони вирiшили взяти живцем. А може, казкова краса, яка стала ще еротичнiшою з поранень i втоми дiвчат, пiдштовхнуло їх бажання використовувати бранок у власних цiлях.
  У всякому разi, удар прикладу в потилицю надовго вивiв з ладу транс Алiса, що перебуває в фактичному станi, потiм Фрiци кинулися на рослу Анжелiку.
  Проте вогняна диявола, навiть будучи жорстоко поранена, залишалася найнебезпечнiшим противником. Вона рефлекторно зустрiла величезного есесiвця ударом у пах. Той як икнув, рот навстiж, слини полилися i ця туша як полетить з даху. Та як врiжеться в цеглу.
  Анжелiка пiшла вiд пострiлу iншого фашиста, саднула йому лiктем у праву нижню точку пiдборiддя, пiд кутом у напрямку до центру. Коли так пробиваєш, навiть несильний удар, здатний вирубати великого фактурою бiйця. А Анжелiка била професiйно, з пiдкручуванням корпусу та пiдворотом плеча.
  Щелепа трiснула, гiтлерiвець завалився у глибокий, майже смертельний нокаут. Двоє хлопчакiв iз Гiтлер-югента з нашивками у виглядi дубових жолудiв роззявили роти, видихнувши:
  - О Раша-богатир!
  Пiсля чого кинулися на неї, розмахуючи саперними лопатками. Пiсля двох велетнiв пiдлiтки на вигляд не старше чотирнадцяти-п'ятнадцяти не здавались страшними. Щоправда, дубовi жолудi на комiрцях говорили, що це елiта чи начсклад. Якби Анжелiка була звичайним солдатом, то цi хлопцi становили б загрозу. Але для сибiрячки загартованої розпеченим залiзом та свинцем це насiння.
  Анжелiка зробила обманний рух, i друг розгорнувши гомiлка вiялом i пiдсiкла хлопця, той полетiв вгору шкереберть, миготивши спортивними черевиками на шипах з легованої сталi. Вони явно не мiсцева босота. А ось iнший хлопчик, спробував саданути їй ногою, але явно не вдало, так як i сам злетiв, боляче гримнувшись спиною. Анжелiка резюмувала:
  - Ось це є прийом Раша-богатир!
  . РОЗДIЛ Љ 20
  Алiса Селезньова важко зiтхнула. Скiльки можна ось так сидiти на ланцюзi, мов собаки. Коли вона з хлопця спробувала знову перетирати ланцюги, то знову ввалилися есесiвцi. I стали бити дiтей гумовими палицями по босих п'ятах. Били жорстко i цього разу вiдбили пiдошви капiтально. Алiса вiдчувала як гумова палиця опускає на голу, круглу дитячу п'яточку. I все вибухає довкола її болем. Удар по п'ятi наноситься з усього розмаху, а босi нiжки закрiпленi у спецiальному пристрої. I Алiса вiдчуває, як штовхається кров вiд пiдошви до потилицi.
  I наскiльки це вибухає, наче вулкан, що пульсує у жилах.
  Пашка крiпився, але пiсля чергового удару став кричати. Б'ють професiонали своєї справи.
  Пiдошви у дiтей опухають i синiють. Потiм рано чи пiзно починає бризкати кров.
  А пiд кiнець у босих, опухлих, закривавлених нiг дiтей пiдносять вогонь на смолоскипи.
  I пiсля цього вiд больового шоку, хлопчики та дiвчинка непритомнiють.
  Їх не стали приводити до тями, а просто покинули. Поки бiснуватим фашистам не до них.
  Тим бiльше, що фантазiї у нелюдiв не вистачає. А захопленi речi з майбутнього, фрицi намагаються вивчити, але їм це не дуже вдається.
  Втiм, мабуть, керiвництво Третього Рейху вважає, що другу свiтову вiйну вони можуть виграти i без серйозної зброї майбутнього.
  Що ж у них величезна самовпевненiсть.
  Адольф Гiтлер пiдскакуючи, як солодкий заєць, ловив, спритно ворушачи вухами новини зi схiдного фронту. Передовi нiмецькi частини вже вийшли до Днiпра. Використовуючи перевагу у мобiльностi фашисти, впевнено наступали у центральному напрямку. На пiвночi справи йшли теж непогано, вдалося з ходу, майже без бою опанувати Ригу. На пiвднi теж великi сили радянських вiйськ потрапили до оточення. Танковi колони проривалися до Житомира.
  Загалом початок вiйни йшов майже, як i було заплановано, тож можна було знову покуролесити. Коли фашистськi ватажки зiбралися. Борман запропонував влаштувати чергове шоу.
  - О мiй величезний фюрер!
  Гiтлер верескнув:
  - Що ти муркочеш!
  Морда у Бормана була на диво тупою i жовтою, швидше нагадуючи китайську маску:
  - Великому фюреру як завжди спiваємо дифiрамби!
  Гiтлер клацнув пальцями свого вiзавi-шiстку по носi:
  - Спiвати мало, ось дивись дебiл!
  Фюрер скинув торт зi столу, вступив на нього чоботом i грiзно ричав:
  - Слижi плюшевий пес!
  Борман кинувся на четвереньки i заскулив:
  - Собака буває кусачим, тiльки вiд життя свинячого! Тiльки вiд життя, вiд життя свинячого, собака буває кусачим!
  Гiтлер хрюкнув:
  - Нi в тебе не брехливий погляд, твої очi не брешуть! Вони правдиво кажуть, що Борман дурний блазень!
  Заступник фюрера замикав, одночасно злизуючи язиком крем:
  - Я му-му! Не зрозумiю! Крем так подобається йому!
  Гiтлер всадив чоботом пику Борману, шкарпетка потрапила прямо в нiс, який лопнув як перестиглий помiдор. Фюрер глузливо запитав:
  - Ну що дубинноголовий тобi приємно?
  Борман проскулив:
  - О великий фюрер, дуб це символ мудростi!
  Гiтлер зневажливо пирхнув i понiс найбожевiльнiший марення:
  - У росiян! Мабуть, так, як це неповноцiнна нацiя. Взагалi слов'яни сталися навiть не вiд мавпи, а вiслюка з ведмедем!
  Шпеєр помiтив:
  - Нашi вченi, якраз вели розробки з геномом ведмедя та його пересадкою на живi органiзми.
  Гiтлер рiзко обернувся, перекинувши склянки на генерала Iдоля. Той рiзко схопився, а потiм знову сiв:
  - Ку-ку! Мiй фюрер!
  Гiтлер прошипiв:
  - I який результат!
  Шпеєр посмiхнувся:
  - Пересадка гiпофiза ведмедя збiльшила фiзичну силу ув'язненого, вiрнiше ув'язненого втричi.
  Гiтлер нестямно заволав:
  - Ось бачите, до чого додумався мiй найбiльший генiй! Завдяки моїй мудростi солдати Третього Рейху стануть абсолютно непереможними! Ну чого дивилися, чому нас не вихваляють!
  Оточення фюрера дружно гаркнуло:
  - Хайль Гiтлер! Хайлi Гiтлер! Зiнд Хайль!
  Нацi номер один сiв на плечi Бормана, благо вiн мiцний хлопець.
  - Я найбiльший iз фюрерiв! Мiй генiй затьмарює своїм свiтлом сонце, зiрки та мiсяць. До речi, саме я побудував Мiсяць, i на ньому буде написано, зроблено в Нiмеччинi! Хайлi!
  Борман прокукарекав:
  - Вже написано! На руїнах Кремля розквiтають табори, крутiше немає олiмпiади хi-хi-хi та ха-ха!
  Гiтлер пискнув:
  - Ану вставай конячка! Точнiше дебiльний кнур!
  Борман спробував пiдвестися на колiнах, що не гнуться. Гiтлер вихопив з кишенi шпильку з алмазною головкою i всадив свого заступника в зад. Борман заревiв i схопився, пiднiмаючи фюрера.
  - О великий Адольф!
  Герiнг, який завжди вiдрiзнявся "глибокодумнiстю", запропонував:
  - Слово великий надто банальне.
  Гiтлер жваво обернувся:
  - Що ти сказав?
  Жирний рейхмаршал запинаючись, вiдповiв:
  - Найбiльший з фюрерiв, супергенiй усiх часiв i народiв, має бути чимось вищим, нiж просто великий! У ньому має бути щось особливе неповторне! Таке що!
  Гiтлер запустив Герiнгу шампанським у голову, Герiнг, загальмований i добряче напiдпитку, не встиг вiдхилитися i отримав гостинець в лоб. Жирний рейхсмаршал впав наповал, випустивши з-за рота струмок кровi. Фюрер радiсно заспiвав:
  - Удар сильний - Адольф всесильний!
  Борман, продовжуючи кукурiкати, i бити себе по стегнах щось насвистував:
  - Кiкi-рiки! Ку ку ку! Я вас шпорою засiк!
  Гiтлер ще трохи прокрутився, зiштовхнув зi столу кiлька ваз iз квiтами i прохрипiв:
  - Конi ситi, б'ють копитами, а росiян б'ю кулаком!
  Гiммлер несмiливо вставив:
  - Про великий Адольф. Ось якраз на кулакiв я маю на увазi зробити ставку в майбутньому влаштуваннi iмперiї.
  Гiтлер схопився гачковатими пальцями за край столу. Його щура фiзiономiя перекосилася:
  - Ти що хочеш сказати, що кулаки сильнiшi за танки?
  Гiммлер вiдразу погладшав:
  - Чи бачите, великий фюрер, пiсля колективiзацiї, частина заможного селянства втратила свої доходи. Це - потенцiйна база для невдоволення. Ось саме їх ми хочемо використовувати для боротьби з комунiстичним пiдпiллям!
  Гiтлер хрюкнув, заскреготiвши зубами:
  - Ти говориш iз пiдпiллям!
  Гiммлер кивнув:
  - Та з пiдпiллям!
  Гiтлер заревiв i всадив кулаком по столу, перекинувши на себе салат:
  - Нi, не буде пiдпiлля!
  Гiммлер здивувався:
  - Як мiй фюрер?
  Давлячись, Гiтлер сказав:
  - А так! Дуже просто! Я накажу вирiзати все слов'янське населення. Тут не буде дурницi та софiстики. Неповноцiннi недолюди слов'яни повиннi бути стертi з лиця землi!
  Гiммлер здригнувся:
  - А чехи!?
  Гiтлер розреготався, його смiх був як у буйного божевiльного:
  - Чехи це паразити! Попи наркотою набитi! Якщо чеха зустрiнеш ти - одразу гада замочи! - Фюрер закашляв, давлячись слиною, потiм безглуздо витрiщивши очi, продовжив. - Загалом я свою думку висловив. Вона сувора та незмiнна. Хоча є деякi корективи. Як чехи працюють!
  Гiммлер знизав вузькими плечима:
  - План виконують!
  Гiтлер гаркнув:
  - Плани ви виконуєте та перевиконуєте, але ми даємо вам маленькi плани. Що ж слiд додати чехам нормативу!
  Гiммлер виструнчився по струнцi:
  - Так точно!
  Шпеер (єдиний з оточення фюрера не з породи кретинiв) зауважив:
  - Але ж саме ви великий правитель, зрiзали наперед намiченi розрахунковi заявки на випуск озброєнь. Зокрема, танкiв не дорахувалися, приблизно двадцять двi з половиною тисячi вiд намiченого.
  Гiтлер захрипiв:
  - I це чехи зiрвали!
  Шпеєр холоднокровно заперечив:
  - Цього разу нi! Вони свiй план щодо танкiв t -338, навiть перевиконали. Фактично зрив стався через...
  Гiтлер єхидно примружився:
  - Бредятину будеш пiсля молоти, менi доповiли що на боцi росiян бореться танк iз 252-мiлiметровою гарматою.
  Iдоль кивнув:
  - Так, великий, це знаменитий КВ-12.
  Гiтлер несподiвано заспокоївся:
  - Цей танк назвали на честь такого дурня: як Клим Ворошилов. Це означає, що ця зброя для нас буде не страшна!
  Шпеєр заперечив:
  - Така гаубиця дуже небезпечна у наступi. Наприклад, снаряд морська граната вагою двiстi п'ятдесят два кiлограми здатний намертво спресувати доти та лiнiї окопiв. Цей танк наступальної вiйни.
  Гiтлер вiдмахнувся, тримаючи в руках склянку з безалкогольним портвейном, бузковi струменi пролетiли повз Шерпа.
  - Що страшно!
  Мiнiстр похитав головою:
  - Нi безглуздо!
  Гiтлер стиснув кулаки, хруснули кiстки:
  - Ну i добре! Мене в труну не вженеш. У Французiв теж був монстр С-2, з 155-мiлiметровим знаряддям. Ну i що? Чи їм це допомогло.
  Шпеєр розвiв руками:
  - Францiя мала лише тридцять подiбних танкiв. Причому швидкiсть ходу в них лише 12 километровза годину. Що скорiше смiховинно, нiж загрозливо.
  Iдоль поправивши кашкет, цвiркнув:
  - Для супроводу пiхоти цiлком пристойна швидкiсть!
  Шпеєр кивнув:
  - Але не для сучасної вiйни, коли потрiбнi стрiмкi маневри та рiзко зросла швидкiсть перемiщення вiйськ.
  Гiтлер, вже зовсiм заспокоївшись, сказав:
  - Логiчно! Недарма Сталiна стiльки легких танкiв. Хоча БТ i слабко броньованi, але швидкiсть.
  Шпеєр додав:
  - Танк КВ-12 перевершує С-2 не тiльки в швидкостi, але товщинi бронi 175 мм проти 45, а це iстотно. Якщо С-2 могла брати наша 50-мiлiметрова гармата, цей танк для знарядь даного калiбру невразливий. Приймемо, зауважте - французький танк важить 70 тонн, а радянський 152.
  Гiтлер понизив голос до шепоту:
  - I чому так?
  Шпеєр наслiдуючи Гiтлера, так само тихо вiдповiв:
  - Через досконалiшу конструкцiю.
  Гiтлер замотав головою:
  - Ай ай ай! Виходить, що примiтивнi росiяни створили зброю значно сильнiше, нiж французи. Втiм, остання нацiя негроїдiв, але не настiльки ж!
  Шпеєр помiтив:
  - Причин таких колiзiй кiлька. Але повинен сказати, що в СРСР куди сприятливiшi умови для розвитку науки, нiж у Францiї i навiть у США. Так це факт!
  Гiтлер зiскочив зi спини Бормана i обтрусився. Йому подобалося слухати Шпеєра. Адже свого часу, цей юнак збудував за сiм днiв, гiгантську будiвлю iмперської канцелярiї. А казали, що подiбне неможливо. Крiм того, Шерп один з небагатьох, що не боявся говорити Гiтлеру правду. Досить високий, молодий мiнiстр, не жирний як Герiнг, не коротун як Геббельс, i обличчя таке мужнє, арiйське, а не дегенеративне як Борман. Гесс хоч i блакитний, але куди симпатичнiший.
  Вкрадливо фюрер сказав:
  - А це чому: у печерних порад справи кращi?
  Шпеєр, посмiхаючись, вiдповiв:
  - У нас бiльшiсть i, причому переважна бiльшiсть молодих людей, мрiють стати помiщиками та банкiрами, а в них вченими. Ось скажiть мiй фюрер, коли ви навчалися у школi, багато було охочих гризти гранiт науки.
  Гiтлер зневажливо пирхнув:
  - Нi! Усi хотiли тепле мiсце чиновника, де можна грiти дупу на хабарах, або завести свою справу. У вченi нiхто не хотiв!
  Шпеєр погрозив пальцем:
  - Отож! У СРСР немає приватної власностi. Отже, якщо ти розумний, то...
  Борман запропонував:
  - А якщо нам заборонити приватну власнiсть. Запровадити комунiзм.
  Оточення фюрера дружно зареготало. До села мовчазний Геббельс запропонував:
  - Вважатимемо всю власнiсть у країнi особистою прерогативою фюрера.
  Гiтлер примружився:
  - Ти що сказав?
  Геббельс вiдповiв:
  - Прерогативою!
  Нацi номер один погрозив пальцем:
  - А менi здалося презервативом! Ось який ти крутий хлопець! Баварський бичок, тiло вiд тiла нiмецької землi.
  Геббельс вклонився:
  - Я дуже задоволений великим!
  Гiтлер показав кулак:
  - Загалом цiкава пропозицiя, але не своєчасна. Поки триває вiйна, ми не повиннi розколоти нашу нацiю подiлом власностi. СРСР втратив у громадянськiй вiйнi дванадцять мiльйонiв. Це у шiсть разiв бiльше, нiж на фронтах першої свiтової. Ми не повиннi повторювати таку помилку. Тому я поки не зачеплю олiгархiв, а от коли весь свiт впаде до наших нiг.
  Шпеєр зiтхнув:
  - Америку буде дуже важко пiсля перемоги переварити. Вона сильна, особливо економiчно. Найбагатша держава свiту з численним флотом.
  Гiммлер крякнув:
  - I всього "Шермани" та "Гранти" зробила з танкiв!
  Шпеєр заперечив:
  - Уже понад тридцять одна тисяча. У США ведуть розробку досконалiшого "Бiсмарку", цей танк перевершує за своїми параметрами всi нашi моделi. У нього 175-мiлiметрова гармата та лобова, похила броня 275-мiлiметрiв. За своїми параметрами ця машина навiть перевершує АГ-50, крiм швидкостi та запасу ходу.
  Гiммлер заперечив:
  - Наша розвiдка не має подiбних вiдомостей. Схоже, ти складаєш Шерп. Та й трепло мiнiстр.
  Шпеєр вiдповiв iз усмiшкою:
  - Нi, цi вiдомостi я отримав вiд наших американських друзiв-бiзнесменiв. Вони хлопцi надiйнi та ненавидять своїх конкурентiв-євреїв.
  Гiтлер кивнув:
  - Так я знаю! Бiльшiсть американських олiгархiв чи євреї, чи залежнi вiд євреїв, але є меншiсть: яка хоче потопити своїх супротивникiв. Вони нам допомагають. Наскiльки я знаю, Круп отримав вiдомостi про танк "Кромвель", за рiк до появи перших зразкiв цiєї машини. За своїми броньовими якостями цей танк порiвняємо лише... - Гiтлер зробив театральну паузу i рiзко закiнчив. - Iшаком, дудаком!
  Шпеєр стиснув кулаки:
  - Мiнiстр Штiх, нiчого не зробив для того, щоб впровадити свого часу виробництво зброї калiбру 88-мiлiметрiв здатне пробивати i "Кромвель", "Матiльда" i КВ. Зокрема, проект танка Т-16 з потужною зброєю так i залишився на стадiї випробувань. Прототип створено, але проект не запущений.
  Гiтлер скривився:
  - Це питання часу! Не засмучуйся приятель! Втiм, я поки що не хочу створювати надважкi танки.
  - Чому? - спитав Шпеєр.
  Гiтлер, посмiхаючись, вiдповiв:
  - Чи бачиш мiй хлопчик, тут така проблема. По-перше, цi танки надто дорогi. Ну та економити на армiї, що топити пiч, стiною свого дерев'яного будинку! Але це лише частина мого мiркування.
  Шпеєр здивувався:
  - А в чому цiле?
  Гiтлер, примружившись, вiдповiв:
  - А в тому! Я не хочу, щоб усi говорили, нiби Гiтлер перемiг лише завдяки перевагi в технiцi. Навпаки менi хочеться розгромити супротивника меншими силами, показавши переваги арiйського духу та тiла. Важлива сама людина, iстинний арiєць. Хайлi Гiтлер!
  Оточення дружно крикнуло:
  - Зiн Хайль!
  Фюрер вiдповiв:
  - А сам танк дуже навiть непоганий. Тiльки дуло потрiбно зробити довшим, щоб пiдняти забiйну силу та залякати супротивника. Якщо вiйна затягнеться, росiяни зазнають всiєї сили нашої технiки!
  Фашисти дружно заволали:
  - Нехай вище зiрок злетить слава фюрера, що пiднявся понад усiх iмператорiв!
  Гiтлер ударив кулаками по торту i провив:
  - Досить чухати потилицi. Ну, давай Борман обiцяну розвагу.
  Нацi два проскулив:
  - Зараз буде великий фюрер.
  Борман зробив незграбну спробу вiдтерти з себе крем. Настав шкарпетками на шнурки i впав, прорив носом пишний килим, постелений прямо на землi. Гiтлер захихотiв:
  - Ну, ти й блазень!
  Борман заспiвав:
  - Блазень не зовсiм задарма у всiх королiвствах, викликав смiх у всi часи! Бути з дiркою в головi корисно, я реву як осел до ранку!
  Гiтлер рушив колiном у бiк Бормана, висунув язик i знову хихикнув. Смiх без причини ознака дурня!
  Шпеєр несмiливо звернувся з фюрером:
  - Потрiбно збiльшити випуск боєприпасiв. Ми маємо данi, що росiяни формують новi резерви!
  Гiтлер зашипiв:
  - Коли я чую - резерви, менi це дiє на нерви! Ну давай, нацi номер один прагне кровi!
  Борман, хрипучи, прорепетував:
  - Акт перший! Смертна кара!
  Гiтлер тицьнув пальцем у живiт Бормана.
  - Смерть - основа всього! Вбивство пiдносить особистiсть. Я фюрер втiлення смертi, пекла та порокiв.
  Борман знову заспiвав:
  - Вiрю я, що без тебе менi буде погано, i нiхто не полегшить своїх страждань, але повiр, що нiколи пiвень на зонi, не зумiє "напердiти" на милостиню!
  Оточення фюрера знову загигикало. Борман подав знак, натиснувши клавiшу. Сотня величезних посилених спецiальними електричними установками труб вивернули водоспад звукiв. Це нагадувало рев лавини тигрiв.
  Гiтлер помiтив:
  - Моя сексуальна фантазiя, за одну нiч зґвалтувати тисячу тигрiв та левiв!
  Оточення хором вигукнуло:
  - Ти вищий i крутiший за всiх фюрер!
  Гiтлер випнув груди, струсивши орденами:
  - Ще, будучи п'ятирiчний хлопчик, я згвалтував мамонта!
  Пiсля цих слiв оточення Гiтлера, уславленi генерали подалися в сторони, на перекошених фiзiономiях був намальований жах. Ще б пак такий сексуальний гiгант фюрер!
  Борман впав на черево i заскулив:
  - Помилуй нас Аполлон!
  Гiтлер вишкiрився:
  - Хто?
  Борман ударив чолом до килима:
  - Я хотiв сказати Зевс!
  Гiтлер нестямно заверещав i штовхнув Бормана чоботом у зад:
  - Мало! Порiвняти мене з грецьким божком! Уб'ю, зарiжу, впасти порву, моргали виколю, на стрiчки зрiжу!
  Фюрер несподiвано заспокоївся:
  - Ну гаразд тепер стратити! Насолоджуватись приємним видовищем! До речi, кого стратять?
  Борман хитро примружився:
  - Одну чарiвну диву!
  Гiтлер облизнувся:
  - Блондинку!?
  Борман кивнув:
  - Та й офiцера зв'язку! Будемо тепер разом, вiд оргазму кукурiкати!
  I знову смiх, взагалi весь гiтлерiвський штаб нагадував збiговисько кретинiв i блазнiв. Просто якiсь тварини. Гiтлер крикнув:
  - Усiм мовчати, коли фюрер дивиться!
  Огидна вистава почалася.
  Почувся брязкiт ланцюгiв. У кiмнату почали водити дiвчину. Вона була вкрита покривалами, i в дерев'яних дуже грубих черевиках.
  Видно її мали роздягнути по ходу дiї.
  Гiтлер вишкiрився. Дiвчата в коротких спiдницях, миготивши босими п'ятами, стали пiдносити шланги з газовими пальниками, щоб палити тiло полонянки.
  Одночасно пiдкочували i дибу, з безлiччю важелiв та тортурних пристроїв.
  Ось уже збиралися невiльницю роздягати, як пролунав сигнал тривоги.
  Причому навiть спалахнули червонi лампочки.
  Адольф Гiтлер пiдняв голову, i ревнув:
  - Що це ще таке?
  Борман з перекосившимся обличчям, тремтячи вiд страху, вiдповiв:
  - Напад на iмперську канцелярiю про великий!
  Фюрер затремтiв вiд страху, i проскулив:
  - Це ще як? Знову!
  Борман пiдняв рацiю. I там нестямно кричали. Була видна панiка.
  Гiтлер проревiв, на все горло, вдаривши з усього розмаху Германа Герiнга в зад:
  - Сволоти! Ну чому я не наказав розчинити цих скажених дiтей у кислотi!
  Борман увiмкнув телевiзiйне зображення. Чотири фiгурки в бойових костюмах, атакували цiлу есесовську армiю, i рухалися по трупах.
  Вiд їхнiх бойових лазерiв вибухали танки, палали лiтаки, переверталися важкi самохiдки.
  Адольф Гiтлер прокудахтав, потираючи руки:
  - Чудово! Ось вона битва у мiнiатюрi! Ми битимемося i перемагатимемо!
  Борман охоче погодився:
  - Видовище, що треба про найбiльшого з найбiльших!
  Гiтлер прокричав на всю горлянку:
  - Я кровожерливий, я нещадний,
  Я злий розбiйник, крутiший за Бармалей!
  I менi не треба! Мармеладо, нi шоколаду!
  Зжеру я маленьких! Так, дуже маленьких!
  Нехай маленьких дiтей!
  Так, дiтей!
  Борман погодився iз цим:
  - Зжерте про найбiльшого з найбiльших!
  Гiтлер ревнув на всю горлянку:
  - Я Адольф жорстокий садист,
  Над свiтом безпросвiтний морок завис!
  А дiвчата наступали. Точнiше, не зовсiм зрозумiло, що це за дiвчата. Навколо них сяяло силове поле. Але самi войовницi лише в бiкiнi.
  I босими пальчиками нiжок кидали згустки енергiї. Якi буквально розривали фашистiв.
  А в руках у них то бластери, то свiтловi мечi. Причому, зброя здатна подовжуватися i бити дуже жорстко.
  Одночасно красунi недовго думаючи, використовували i пупки, посилаючи блискавки.
  Ось це був, ось ця битва. А проти них цiлих двi охороннi добiрнi дивiзiї Гiтлера з танками i лiтаками. I приголомшлива мiць.
  Фюрер проскулив:
  - Ось це справдi супер! Таку битву, чи в казцi сказати, нi пером описати!
  Борман зi страхом помiтив:
  - Це може принести нам загибель, о великий iз найбiльших!
  Адольф Гiтлер ревнув:
  - Такi перегони в три смертi, Європу доведе до загибелi!
  Дiвчата iнодi покривалися бойовими костюмами i пускали маленькi, але дуже потужнi ракети, якi за раз розривали, по два-три гiтлерiвськi батальйони.
  Фюрер прохрипiв:
  - Оце пекло! Неприємний результат!
  Шпеєр холодно повiдомив:
  - Я вже викликали пiдкрiплення мiй фюрер! Може, вам краще евакуюватися в безпечне мiсце?
  Гiтлер у вiдповiдь iстерично прорепетував:
  - Нi! Проти них зараз пiде вся перша есесiвська армiя. Невже мої орлята не справляються? Нi, я не пiду i не покину свою резиденцiю!
  Герiнг кивнув:
  - Ми з тобою великий фюрер!
  Геббельс пiдтвердив:
  - Якщо треба помремо разом!
  Iодоль пiдтвердив:
  - Або разом переможемо!
  А Гiммлер з натхненням промовив:
  - Без тебе про велике життя не має сенсу!
  Гiтлер поправив, трохи пом'якшившись:
  - Не великий, а найбiльший! Ви не надто стараєтесь мене вихваляючи!
  Шпеєр несподiвано зухвало вiдзначив:
  - Полiтик, що любить солодке лестощi, має iнтелект мухи!
  Фюрер прорепетував:
  - Що ти маєш на увазi?
  Шпеєр спокiйно зазначив:
  - Мудрi правителi не вiрять пiдлесникам!
  Гiтлер жорстко помiтив:
  - Я мiг би за це тебе посадити на палю!
  Iмперський мiнiстр усмiхнувся:
  - Оригiнальний спосiб заткнути ковтку!
  Фюрер трохи спокiйнiше зауважив:
  - Але цього не робитиму, i знаєш чому?
  -Чому?
  Гiтлер iз пафосом сказав:
  - Тому що будь-якому правителю потрiбен блазень здатний говорити правду!
  Геббельс досить смiливо помiтив:
  - Цей хлопець дуже розумний для блазня! Давайте вашу величнiсть що-небудь заспiваємо!
  Гiтлер агресивно проревiв:
  - Досить вам салаги спiвати! Настав на хвiст ведмiдь!
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  А Алiса Селезньова тим часом дивилася продовження цiкавого сну;
  Полонивши нiмецьких пацанiв, мiцно прив'язавши їх вмонтованими у стiну сходами, Анжелiка влаштувала їм iмпровiзацiйний допит. А саме зiрвала з нiг чобiтки, розпалила саморобний факел i почала пiдсмажувати п'ята нацистам-пiдлiткам.
  Тi виявилися несподiвано упертими. Смикалися, кректали, безуспiшно намагалися порвати мотузки, що впилися в кiсточки, але iнформацiю видавати не хотiв. А рожевi п'ятки, по нiмецькому охайних хлопчакiв вже почали покриватися, спочатку дрiбними, а потiм все бiльшими, блiдо-червоними пухирями. Бiль на нервових закiнченнях пiдошви був моторошний, але юнi бiйцi Гiтлер-югента, трималися за рахунок гордостi та мужностi. Вони показували, що їх недаремно вибрали у командири над своїми однолiтками. Туго стислi щелепи, що стiкає кров з прокушених губ, а також пiт з скронь i щiк показував як їм насправдi боляче. Дихання стало важким, животи провалювалися, але чулися лише тихi стогна. Хлопчаки зусиллям волi стримували гучнi вигуки.
  Анжелiка вiдчула почуття досади:
  - У гiтлерiвськi виродки... Ну, якщо нiчого не скажете, я вам спалю гiднiсть i назавжди залишу євнухами.
  I вогняна диявола почала стягувати з пацанiв штани. Тут Анжелiка вiдчула сильний укол мiж лопатками, i холодний, несподiвано твердий голос, що прийшла до тями Алiси Селезньовi:
  - Не смiй мучити хлопчикiв стерва! Невже ти не розумiєш, як це низько i пiдло!
  Анжелiка жорстко парирувала:
  - Милосердя на вiйнi, так само недоречно, як бiлий халат у шахтi! - Потiм руда спробувала вибити зброю в Алiси Селезньової. Але та ринула.
  - I не думай! У мене абсолютна реакцiя, потраплю в кiстку, залишишся на все життя кульгавою. Давай розв'язуй хлопчикiв.
  Анжелiка заперечила:
  - I ти хочеш, мабуть, пiд трибунал. Вiдпустити полонених пiд час бойових дiй. Та це ж розстрiльна стаття!
  Алiса Селезньова тут i сама зрозумiла, що переборщила. Поблажливо махнула рукою:
  - Та й що вони зроблять i чи далеко втечуть з такими нiжками та спаленими ступнями... Ну, ти й викинув Анжелiка.
  Вогнезарна i гарна дияволиця знизала плечима:
  - Ну, звичайно ж... Ти зараз скажеш, що ми не повиннi опускатися, до рiвня бандитiв-фашистiв. Що потрiбно вдягнути бiлi рукавички?
  Алiса Селезньова перебила:
  - Ну, скажи рудий демон, хоч в однiй книзi чи фiльмi з громадянської чи Великої Вiтчизняної вiйни, ти бачила, щоб червонi катували своїх ворогiв, або щоб вони були нелюдами.
  Анжелiка спробувала вiдмахнутися:
  - Та до чого це...
  Алiса Селезньова посмiхнулася:
  - А до того... Навiть офiцiйно наша партiя не схвалює застосування тортур та катувань щодо вiйськовополонених. А до сутi дiтям тим бiльше. Ти Анжелiка порушуєш подiбними дiяннями образ радянської, благородної войовницi-левицi. I це ганьбить усю нашу Червону Армiю.
  Анжелiцi не хотiлося визнавати себе не правою, i вiн запропонувала:
  - Якщо iнформацiї ми здобути не зумiли, то краще... Рванемо ближче до центру, до iмперської канцелярiї. Там може, i спiймаємо бiльшу видобуток....
  Алiса Селезньова шльопнула ноженькою по каменям, прочiрiкавши:
  - Чи розраховуєш взяти, повний, самого Гiтлера?
  Анжелiка енергiйно знизала широкими плiчками:
  - Все неможливе можливо хоч i складно... Наприклад, напевно дуже багато хто думав, особливо на Заходi, що СРСР програв, нiмцi увiйшли до передмiстя Червоної Поляни, i радянська армiя в Берлiнi - фантастика. Але ми тепер у Берлiнi. I це реальнiсть!
  Алiса Селезньова пiдтвердила:
  - Та найреальнiша з реальностей! А тому вперед. У особливий урядовий сектор.
  Гiтлерiвцi боролися з люттю приречених. Численнi ополченцi, або вже старi, що розсипаються, або сморкатi в шортиках i з голими п'ятами малолiтки, включаючи i стрижених дiвчаток з старшими жiнками.
  Деякi ополченцi були озброєнi мисливськими рушницями, а малеча пляшками з горючою сумiшшю та вибуховими пакетами кустарного виробництва.
  Треба сказати, що останнi, особливо начиненi голками, цвяхами та iншим металевим "лушпинням" були небезпечнi. Пiхотинцi отримували серйознi та дуже болючi поранення.
  У мiському бою навiть пацан-первоклашка мiг непомiтно пiдкрасти i скинути в гущу наступаючих солдатiв пакетик.
  Ось схудлi школярi молодших класiв, навiть щось на зразок легкої катапульти винайшли i ховаючись за руїнами, метають заряди в пiхотинцiв Червоної Армiї, що наступають.
  Алiса Селезньова не дає стрiляти по них Анжелiка i мiж войовницями виникає боротьба та лайка. Нарештi, компромiсне рiшення - брати в полон, зв'язати.
  Щоправда, доки дiвчата добiгли до цiєї агресивної "мошкари", тi встигли випустити ще п'ять пакетiв, поранивши добрий десяток радянських солдатiв.
  Дiвчата, вiдправившись вiд колишнiх поранень швидкi, у них є в рюкзаку легка, але мiцна мережа. Спiйманi сопляки, серед них i пара дiвчаток розлучилися... По-нiмецькому звуть маму та тата, i клянуться що бiльше, так не чинитимуть.
  Але один iз хлопчикiв встиг пiти i здалеку їм будує пики. Анжелiка все ж пальнула... Куля збила модну з козирком кепку шибеника, змусивши його спiшно тiкати, миготивши, маленькими, сизими вiд пилу i кiптяви п'яточками.
  Алiса Селезньова, щоб заспокоїти бранцiв дiстала натуральної зi США шоколадки i роздавали i плиточки, погладжуючи переляканих дiтей по голiвцi. При цьому ще говорила нiмецькою мовою:
  - Не бiйтеся! У вас буде радянська влада, i щодня шоколадки, торти, апельсини, згущене молоко, ананаси з рябчиками... У кiно вас водитимемо, у цирк iз слонами...
  Анжелiка її грубо штовхнула:
  - Досить пестити ублюдкiв дурниця. Ось солдат, точнiше офiцер-капiтан через них око втратив, голками вибило, що з вибухiв пакетiв, що кидаються ними, розлiталися. А ти їм шоколадки даєш i банани з ананасами обiцяєш.... Та випороти їх кропивою за це без жодної жалостi!
  Алiса Селезньова важко зiтхнула i гiрко-гiрко заплакала:
  - О господи, та що з нами право вiйна прокляття робить... Ми право, гiрше за диких звiрiв стаємо!
  Анжелiка погодилася:
  - Та гiрше... Але потерпи ще кiлька днiв, переб'ємо рештки звiринця i стане набагато кращим.
  Алiса Селезньова перехрестилася i прошепотiла:
  - Дай Бог слiпим очi вiдкрити i спини випрямити горбатим! Та Бог бути Богом, хоч трохи, але бути не можна трохи розiп'ятим!
  Бiй протiкав i на поверхнi, i в небесах, i пiд землею.
  Зокрема, у небi радянськi Iли зустрiли ракетнi реактивнi винищувачi Ме-163. Перший у свiтi варiант безхвостого лiтака, який був масово застосований у реальних бойових дiях.
  У СРСР, щоправда, був i варiант запропонований Калiнiном, гвинтова безхвостка, але випущено лише експериментальний зразок; пройшов випробування. Пiдготували нульову серiю, але Калiнiна заарештували, i вiн помер пiд тортурами у пiдвалах Луб'янки. I цей проект, як ворога народу, взяли i закрили.
  Так що Сталiн i справдi кат та м'ясник...
  Але ж i великий державний дiяч одночасно! Пiсля нього правили пiгмеї.
  А ось i ракетнi МЕ-163, прозванi "Комета". Небезпечнi машинки, маленькi, але дуже швидкi, то тисячi двохсот кiлометрiв на годину розганяють. I озброєння вони не як у "Саламандр", а реактивнi снаряди.
  Загалом, застосування останнiх цiлком виправдане. "Комета" не надто великим польотним часом має. Першi модифiкацiї хвилин шiсть, а останнi п'ятнадцять.
  Реактивнi снаряди, гарнi своїм вражаючим ефектом, що дуже важливо з огляду на живучiсть у бою радянських Iлiв. I, звичайно ж, швидкiсть "Комет" заважає їм ефективно використовувати iншу зброю, крiм саме реактивної. Зате та їх самих збити дуже важко.
  Льотчики, зокрема, розташовуються лежачи, що робить мiзерним площу поперечного перерiзу машини.
  А двигун - ракетний, двох видiв. Один раннiй працював на перекисi водню, другий пiзнiший i досконалiший, на вугiльному грандулянтi....
  Ось таки моторошнi монстри, точнiше монстрики ... Безхвости, i швидкi ...
  Алiса Селезньова бере їх на прицiл i присвистує:
  - Зате ми робимо ракети та перекрили Єнiсей. А в областi великого балету, ми попереду всiєї планети!
  До дiвчини повернулася холоднокровнiсть вона може, як i зазвичай, тобто без промаху стрiляти. Анжелiка вiд неї не вiдстає i теж пiдспiвує. Причому дотепно:
  - Краще мертвий, нiж живий, чортiв фюрер - блакитний! Розiрви його на частини в павутиннi пекельної пристрастi!
  Алiса Селезньова схвалює подругу:
  - Та ти наша Раша! Держава наша вiд полюса до полюса!
  При попаданнi в ракетнi двигуни "Комети" зазвичай азбучно вибухають. Вiн не димлять, не залишають у себе хвостiв, а просто роблять пук! Та якоюсь мiрою - це кумедно, але...
  Анжелiка пiдколює свою подругу:
  - Алiса з дурдому, чудова корова... Прекрасна корова, Алiса з дурдому!
  Бiла войовниця гiдно вiдповiла:
  - Пiдколювати iнших, люблять володарi тупого розуму i носiї почуття гострої власної неповноцiнностi!
  Анжелiка додала:
  - Гострi язики, на вiдмiну вiд кинджалу, роззяють, навiть через кольчугу тупизни!
  Алiса Селезньова пiдморгнула:
  - Добре казка каже, погано реальнiсть виконується!
  Але ось насправдi у бiлоснiжної войовницi стрiлянина по машинах, небагатьом поступається в швидкостi самої кулi саме виходила. А Анжелiка не має. Було вiд чого психовати рудоволосу демонiцю.
  Самi "Комети" дуже сильно скидалися на бджiл, так вони носилися i розсiканi майже зi звуковою швидкiстю повiтря створювало враження дзижчання.
  Та й жала вражали дуже ефективно. Примушували раз, щоразу спалахувати Iли, i розламуватися штурмовики. Причому розвороти та ефекти у безхосток були непоганi.
  Якi у прикриттi, iнодi пробивали чергами "Комети", а iнодi й таранили їх.
  Ось, наприклад Як-3 як всадить у МЕ-163 i один разом рвонуть, розбризкуючи далеко на всi боки уламки.
  Алiса Селезньова схвалює:
  - Там їм стерв'ятникам. Там! Ще крутiше!
  Повiтряний бiй дуже цiкавий. Важко битися з ворогом, у якого така величезна перевага у швидкостi. Доводиться i радянським асам стрiляти по натхнення, навiть не розраховуючи на влучення, але...
  Досвiд показує, що така iнтуїтивна i часта стрiлянина може бути цiлком ефективною. Як пiд час Курської битви, коли Т-34 не зважаючи на втрати, не маючи плавностi ходу, лупили з гармат на ходу, розганяючись по максимуму. I все-таки дiставали куди потужнiше озброєнi та захищенi тигри.
  Анжелiцi теж iнодi вдається потрапити в "Комету", тодi вона просто по-дитячому радiє, своїй удачi. I пiдстрибуючи, трясе над головою автоматичною гвинтiвкою. Потiм знову пострiл... Збила! Мов хлопушка в небi луснула! I так розсипалася на далеко розкиданi в небесах уламки.
  Але гiтлерiвцi все нiяк не заспокоювалися, з'являлися новi i новi винищувачi. Ось i МЕ-262 нової модифiкацiї, ревучий, двомоторний, i п'ятьма гарматами в 30-мiлiметрiв чотири (додаткова 37-мiлiметрова довгоствольна встановлена на носi). Ця машина намагається ще й по танках бити. Мабуть штурмовий варiант. Спробуй такого кошторису. Не машина, а монстр пятиликий пекла.
  Анжелiка гаркнула:
  - Ось усi пруть демони з пекла. Ну коли це у Гiтлера, нарештi сили закiнчуватися. Вже iмперську канцелярiю в бiнокль видно, а вони нiяк не здаються. А навпаки, як хвилi цунамi, все пруть i пруть!
  Алiса Селезньова пiдколола:
  - Та не пруть... Прутики тут не до чого, або фашисти своїх солдатiв, тiльки женуть. Правильно базарити лiзуть!
  Алiса Селезньова спробувала дiстати небезпечну штурмову модифiкацiю МЕ-262. Ця машина справдi монстр. Ось ще низ, як i належить, в машинах, що використовуються для ударiв по наземних цiлях, надiйно прикритий. Де знайти у ньому вразливу точку?
  Одна надiя пiдловити монстра на виходi з пiку. Тодi й лупнути у вертикальний стик, лiхтаря.
  Але тiло щось пiдводить, слабкiсть, жахлива втома вiд втрати кровi та недосипання. Немає сил навiть пiдняти голову. I навiть волосся iскряє вiд надлюдського напруження ...
  Анжелiка, щоб пiдтримати подругу, навiть заспiвала з напором:
  Дощ по небу розкидав зiрковi уламки,
  Приготували фашизм загострений кiлок!
  Танки "Тигри" просто мотлох - брудної барахолки,
  Чекає вермахт одразу лютий розгром!
  Чекає вермахт одразу лютий розгром!
  
  Наш товариш Сталiн вождь - сила мiльйонiв,
  У нього кулак гранiт автомат у руцi!
  Ми зумiємо розгромити - ратi iз Содому,
  Нашої сили монолiт - на щастя Землi!
  Нашої сили монолiт - на щастя на Землi!
  
  Немає у нашої партiї - справи важливiшi,
  Чим врятувати народне, Батькiвщини добро!
  Геббельс бiснуватого до бiса ахiнею,
  А перемога буде, вiр, усiм чортам на зло!
  А перемога буде, вiр, усiм чортам на зло!
  
  Росiйська краса силою знайте славиться,
  В неї важка русява коса!
  I в боях з фашистами молодь прославиться,
  Оживе, пiднявшись угору Свiтла країна!
  Оживе, пiднявшись угору Свiтла країна!
  
  Не давайте Гiтлеру - рилом до росiян сунуться,
  Думає вусатенький, що вiн Бог крутий!
  Пройдемо маршем ми по берлiнськiй вулицi,
  Нi, рабом не стане той, хто чистий душею!
  Нi, рабом не стане той, хто чистий душею!
  
  Прапор наш червоний, кольори кровi лютої,
  Ось уже як сонечко осяє Рейхстаг!
  Нашим милим дiточкам немає щедр подаруночка,
  Якщо серце смiливе i розчавлений страх!
  Якщо серце смiливе i розчавлений страх!
  Пiсенька пiдбадьорила дiвчат, i Алiса Селезньова почала стрiляти частiше... Справдi, на виходi з пiку, спiймала точним пострiлом у грiзний лiхтар МЕ-262... I той закинувся. Начебто акробата, якому канатом i на льоту врiзали по ногах. I ось так красиво робити сальто в повiтрi, та ще й залишаючи за собою пару димових хвостикiв.
  Анжелiка заплескала в долонi:
  - Браво! Шок це по-нашому!
  Алiса Селезньова у вiдповiдь навiть хихикнула:
  - А електрошокер до ендогенної зони - це i росiйською Гiпертрах!
  Дiвчата зареготали та змiнили позицiю. Приємно шльопати огрубiлими пiдошвами щебенем. I це справдi по-нашому!
  Знову як у тирi, тiльки аж надто мiшенi стрiмкi. Ось гасають, навiть шулiки так не можуть. А ще й "Саламандри" пiдключилися. Та й фрицi. Анжелiка бурчить:
  - Все у свiтi добiгає кiнця, крiм людського iдiотизму та тваринної конкуренцiї!
  Алiса Селезньова стрiляючи, дзвiнким голоском, додала:
  - Життя дуже схоже на обручку, кiнець стражданням видно, але його нiколи не зможеш вiдчути!
  Але тут войовницi, виявилися, мабуть, надто вже великими песимiстками. Пiсля того як Я-9 примудрився таранити МЕ-262 iз зображенням дракона на фюзеляжi натиск Люфтваффе послаб... Гiтлерiвцi злегка вiдкотилися...
  Анжелiка впiймавши пальцями овода i однiєю рукою нервово вiдiрвавши йому всi лапки, видала:
  - Отак i з фашизмом... Кожну кiнцiвку вiдiрвемо, а далi!
  Алiса Селезньова, ревучи, заспiвала:
  - Жахливо далеко - куди далi, а краще, щоб вiдразу i назавжди!
  До них знову пiдскочив Аркашка Чобiткiв. Хлопчик показав дiвчатам автоматичний пiстолет-кулемет на шарнiрах i з оптикiв:
  - Оце машина анiгiляцiї. Подивiться, що з нього можна вести вогонь прямо з-за кута. Гарненька зброя для бою в мiських умовах. А ще....
  Алiса Селезньова зневажливо, так що навiть пiднялася пилюка з її гладкого лобика, фиркнула:
  - Я вже бачила... Що ти можеш нам запропонувати ще гранд-майстер?
  Хлопчик кивнув головою:
  - Тут ще є щось круте. Справа в тому, що цей автомат може стрiляти в особливому режимi.
  Анжелiцi стало дуже цiкаво:
  - I в якому ще режимi?
  Хлопчик пояснив:
  - По двi кулi поспiль. Тобто здатнiсть пробивати добре захищенi цiлi та бронежилети суттєво зросте! Хiба незрозумiло?
  Анжелiка насторожилася i вчасно. Пальнула, змусивши нiмецького пацана з фаустпатроном вмиватися кров'ю. Невдаха вiдкинуло, а зброя збудована на безокатному принципi полетiла на будку гаража. Там рвонуло, проломивши вибуховою хвилею шифер i розкидавши на всi боки, як розгнiване немовля iграшки плиточки розбитого шиферу.
  Алiса Селезньова не встигла помiтити, у кого потрапила її напарниця i лише зауважила:
  - Добре пробила навскiдку. Ти як снайпер все додаєш i додаєш!
  Анжелiка хитро вiдповiла, спiймавши пальчиками босих нiжок пiдкинутий її, з бетонної плити недопалок i простягнувши його Максимка:
  - Ну, звичайно ж, я мушу додавати! Що ми даремно тренуємося. Хоча це не тренiнг, а смертельнi змагання.
  Хлопчик тут скривився:
  - А чого ти менi суєш цю гидоту... Думаєш я куритиму пiсля нiмецьких ротiв.
  Анжелiка поблажливо посмiхнулася:
  - Але ж пiдбирають недопалки, прямо в нас на очах ...
  Аркашка скривився ще дужче:
  - Так це ганьба, що пiдбирають... I взагалi цигарки гидота, яку i в руки брати пiонеру негiдно. - Чоботи-молодший понизив голос до шепоту. - Менi як старi люди запропонували зробити пару затяжок, мовляв, покажи, що не маленький хлопчик, а чоловiк. Там мене вже з першої виснажило. А хiба органiзм вiдторгатиме корисне... А те, що пiд час вiйни багато навiть жiнок i хлопчикiв стали курити, так це взагалi-то трагедiя нашого народу.
  Анжелiка теж у вiдповiдь скривилася:
  - Ну, не треба, тiльки читати мораль, пiд час бою... I треба знати ще, що курити. Тютюн це зi США, а вiд Сибiру росте така трава, що омолоджує органiзм, i вводить воїна в стан такого бойового трансу, що вiн один тисяч п'ять покладе.
  Алiса Селезньова не повiрила:
  - Заливаєш Анжелiка. I взагалi фармакологiя дає лише тимчасовий ефект зростання сили, потiм надходить розплата.
  Анжелiка не погодилася:
  - Дивлячись, що та як застосовувати. А побiчнi ефекти є ще й для пенiцилiну та аспiрину та iншої фармакологiї. Втiм, навiть неправильне нi незбалансоване вживання овочiв та фруктiв може бути дуже шкiдливим. Так що ... Якщо з розумом, то i миш'як пiде на користь!
  Аркашка розреготався i показав їм свiй тоненький, рожевенький язичок:
  - Це смiшно, якщо врахувати, що найчастiше лiкують миш'яком... - Хлопчик раптом зсунув брови. - Ну, поки що, треба буде передати спецiалiстам, зразок новiтньої зброї. А ви давайте продовжуйте полювання.
  I хлопець кинувся вiд них бiгцем. Анжелiка помiтила, потираючи стовбур снайперки:
  - Найкращий допiнг на вiйнi, свiжi враження про банальний успiх!
  Алiса Селезньова погодилася:
  - Банальщина завжди оригiнальна у тому способi, яким вона виходить нам боком!
  Воїнки тицьнулися в один одного лобами i знову в бiй.
  У повiтрi знову панувала радянська авiацiя. Але Iлам все ж таки не було повної свободи для дiї. Люфтфауст, грiзна зброя дня низьколiтучих цiлей часом болiсно огризався багатоликими спалахами.
  Алiса Селезньова добре знала, що Люфтфауст проста, але ефективна зброя на дистанцiї до 500-600 метрiв. Саме антиштурмовик, типове для схiдного фронту, тому що на Заходi лiтаки волiли летiти вище.
  Втiм, були i союзники штурмовi моделi. Один такий штурмовий ас, зумiв точним попаданням ракети, вразить танк "Тигр" знаменитого воїна Вiтманна.
  Алiса Селезньова влучно стрiляла по таких бiйцях. Зазвичай Люфтфаусти видавали солдатiв бiльш досвiдчених, оскiльки потрапити в штурмовик, важче, нiж танк. Лiтак летить швидко, а танки у мiських умовах, особливо коли вулицi заваленi барикадами ледве рухаються.
  А от i нiмецькi танки щось намагаються протиставити. Тiльки це вже не "Мауси", а найдавнiший танк Другої свiтової вiйни з тих, хто поки що залишився на озброєннi Т-4.
  Його остання, i в цьому випадку не найкраща модифiкацiя. Хоча зазвичай, бiльш пiзнi рiзновиди технiки i краще, своїх попередникiв, але не в даному випадку. Хоча, звичайно ж, у 1943 роцi Т-4 перевершував Т-34-76 за всiма своїми показниками, а також маючи меншу вагу. Ймовiрно iз середнiх танкiв нiмецький Т-4 у 1943 роцi (якщо не вважати "Пантеру" машиною даного типу, оскiльки вона важила, бiльше сорока тонн!), був найкращим у свiтi. I мав чудову ергономiку.
  Поява з червня 1944 року на складальних лiнiях модифiкацiї Ausf.J була пов'язана з прагненням якомога бiльш здешевити i спростити виробництво танка в умовах стратегiчного становища Нiмеччини. Єдиною, але iстотною змiною, що вiдрiзняла першi Ausf.J вiд останнiх Ausf.H, стала лiквiдацiя електроприводу повороту вежi та пов'язаних з ним допомiжного карбюраторного двигуна з генератором. Теж дурiсть тепер обертай вежу вручну, що помiтно знижує бойову ефективнiсть машина. Незабаром пiсля початку випуску нової модифiкацiї було лiквiдовано пiстолетнi порти в кормi та бортах вежi, марнi через екрани, а також спрощено конструкцiю iнших лючкiв. З липня на мiсцi лiквiдованого допомiжного двигуна почали встановлювати додатковий паливний бак ємнiстю 200 лiтрiв, але боротьба з його пiдтiканнями i капризами затяглася до вересня 1944 року. Крiм цього, 12-мм дах корпусу почали посилювати приварюванням додаткових 16-мм листiв. Всi наступнi змiни були спрямованi на подальше спрощення конструкцiї, найбiльш помiтними серед них були вiдмови вiд циммеритового покриття у вереснi та скорочення кiлькостi коткiв, що пiдтримують, до трьох на борт у груднi 1944 року. Виробництво танкiв модифiкацiї Ausf.J тривало майже до кiнця вiйни, до березня 1945 року, але зниження темпiв виробництва, пов'язане з ослабленням промисловостi Нiмеччини та труднощами з постачанням сировини, призвели до того, що було випущено лише 1758 танкiв цiєї трансформацiї.
  I все-таки Т-4 досить небезпечний, насамперед через слабкiсть бронювання чола корпусу; всього дуже малi за мiрками 1945 року 45 мм, це i фаустпатрон пробиває.
  Радянськi машини вiдповiдають на нiмецький вогонь, причому значно масажованiше. I числом їх бiльше та танкiсти досвiдченiшi. Але все одно є втрати, пiдбитi радянськими танками.
  Алiса Селезньова вистрiлила, розбила прицiл i сильно рикнула:
  - Влучне око найкраще, дозволяє вiдкосити вiд призову до армiї покiйникiв!
  Анжелiка логiчно додала:
  - А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
  Вже почало невблаганно темнiти, але бiй не вщухав... З заходу з'явилися грозовi хмари, вони насувалися як незлiченна орда Чингiсхана. Про небо знову хмурить хмари, i набуває спочатку мертвого, потiм переходить у темно-фiолетовий вiдтiнок.
  Блискавки втiм, сяють рiдко, а сам дощ лише першi десять хвилин лив довго, а потiм змiнився нудним хлюпанням.
  Збитим i обпаленим дiвочим ножачкам по калюжах хлюпати приємно, можна й заспiвати чогось...
  Ось кiлька зруйнованих будiвель залишилося позаду штурмуючих Берлiн, тих полкiв, що боролися разом iз войовницями. А трупiв i поранених скiльки... Напевно, всi намети ними забитi.
  Нiмцi завзято б'ються i навiть намагаються пiд покровом ночi атакувати. А юнi солдати з фаустпатронами, за плечима, користуючись погано видимiстю: нiч, дощ пiдбираються до радянських танкiв i з близької дистанцiї досить влучно укладають заряди.
  Радянських танкiв пiдбито безлiч, але ремонтнi бригади, намагаються щосили. Працюють ударники, варять розбитi корпуси, гусеницi та башти прямо на ходу. Намагаються. А з резервiв у маршевому поповненнi пiдходять новi й новi машини i пiхотнi з'єднання.
  А ось штурмова авiацiя, зазнавши тяжких втрат, трохи знизила свiй натиск. А що, скiльки ж можна пресингувати. Та й погода не льотна.
  Алiсi Селезньовiй та Анжелiцi багато разiв доводилося курити навскiдку. Знiмати нових i нових бiйцiв, вiдбивати контратаки.
  Одного разу навiть справа дiйшла до есесiвських собак, якi також хлинули на дiвчат оравой, i войовницям довелося, щоб урятуватися вiд загибелi жваво видертися по шорсткiй стiнi.
  Алiса Селезньова, жбурнула босими пальчиками гранату, тут помiтила:
  - А все ж хоч над нами й смiються, раз-пораз пiдколюють, що ми, мовляв, дурнi весь час босоногi воюємо, адже не використовуй нашi довгi, спритнi пальчики на ногах, чертос-да пiднялися б по фактично стрiмкiй поверхнi. В даному випадку мораль така...
  Анжелiка часто стрiляючи вниз по розлюченим собакам, перебила:
  - Як не потрiбнi штани коровi, мораль цiй байцi не потрiбна! Так, без зайвої моралi, та фiлософiї... А головне стрiляйте як барабанний дрiб пiд час штурму!
  Алiса Селезньова посмiхнулася i додала частоти у стрiльбищах.
  Собак перебили, але довелося затриматися, щоб поповнити боєкомплект рушничних патронiв.
  Розквiтло... Виглянуло сонечко, але нiхто не милувався красою. Всi були добряче вимотанi. Та ще й трупи в мiстi почали розкладатися, а це гидко.
  Дiвчата були страшенно голоднi, але шматок з-за трупної сморiд, елементарно не лiз у горло.
  А вiд цього їм зводило животи, наростала втома.
  А день видався спекотним i навiть ширяло. I втрат менше не ставало... Зокрема, з'явилася ще одна бандура на кшталт "Штурмтигр", але бiльша... Щось зроблене на основi ширококолених шасi "Мауса".
  Ну, типовий прийом: ходова частина танка для САУ. Як, наприклад, шасi Т-34, дали основу цiлому сiмейству самохiдок, СУ-76, СУ-85, СУ-100. Навiть дивно, що стiльки калiбрiв на ходовiй частинi одного танка розмiстилося.
  А для "Пантери" була створена "Ягдпантера" з 88-мiлiметровою зброєю.
  Алiса Селезньова пам'ятала "Ягдпантери" з боїв ще у Схiднiй Пруссiї. Машина мала лобову броню у 100 - мiлiметрiв, а корми та бортiв у 80 - мiлiметрiв. З-за дуже великого кута нахилу броньових листiв 40 градусiв вiд горизонталi, цього було цiлком достатньо, щоб рикошетити снаряди радянських танкiв, навiть при успiху та IС-2. А поряд з добрими ходовими якостями, робило самохiдку дуже небезпечним противником.
  Але ця машина, схоже, була секретною. Алiсу навiть не попереджали, з чим вона може зiткнутися. Ну, навiть не вона радянськi вiйська зокрема. Але машина на "ходовiй частинi Мауса". Може це Ягдмаус? Вiдносно низька, для подiбної громадини, дуже потужно броньована, з майже повнiстю вкритими гусеницями.
  Озброєння також подвiйне. Одна зброя бомбомет майже аналогiчний "Штурмтигру", тiльки калiбр ще бiльше 410 замiсть 380. Анжелiка шепнула подрузi:
  - Напевно, пiзнiша сильна за руйнiвною потужнiстю реактивна пускова установка? Адже так?
  Алiса Селезньова помiтила:
  - I можливо бiльш швидкострiльна, далека та точна. Бачиш дуло трохи довше прикрите ковпачком. Небезпечна машина, у нiй, на жаль, будуть у нас проблеми. Хоча на вiйнi ще можна уникнути.
  Анжелiка перебила подругу, тицьнувши кулаком у плече:
  - А друга гармата теж не позбавлена iнтересу. Бачиш, яка довга.
  Алiса Селезньова тут блиснула зубками:
  - Але калiбр 88 - мiлiметрiв, але не 71, а 100. Крута гармата як винищувач танкiв гарна. Вiдомо в цiй САУ i штурмова зброя для прориву оборонних лiнiй є, i для боротьби з танками супротивника. Причому саме САУ дуже щiльне компонування, так бойове вiддiлення велике, але сильно плескате.
  Дiвчина перервала розмову, так прикритий ковпачком бомбомет "Ягдмауса" став вiдхилятися, з вертикального положення. Схоже, машина готувалася довбати, всiєю своєю поганою мiццю.
  Алiса Селезньова вклала у високоснi рушницi особливий бронебiйний iз запалювальним зарядом патрон, розраховуючи вразити та викликати детонацiю бомби. Тим часом вистрiлила, довжинастволка, вразивши снарядом радянську тридцятьчетвiрку, що вирвалася, попереду iнших.
  Анжелiка пальнула сама, прагнучи вибити оптику, але велика дистанцiя дрiбна мета i рух Ягдмауса, що триває, завадили їй точно потрапити. Рудоволоса дияволиця жорстко вилаялася:
  - Ось, чорт забирай! Я мажу, знову промахуюсь!
  Алiса Селезньова не з усiм до мiсця втiшила її:
  - Ти знаєш iнодi i Аполлон промахувався.
  Анжелiка тицьнула войовницю-блондинку:
  -От ти i не промахнись! А то вид у тебе. Нi, явно не Артемiда!
  Ковпачок на Ягдмаусi став повiльно розкриватися. А сама громадина буквально нагострилася. Алiса Селезньова почала дихати глибше, i примружила лiве око i плавно натиснула на пуск.
  Вона як завжди вiдчувала рух кулi, простiр i кожен кубометр повiтря над травою. I не тiльки це. Блондинцi здавалося, що в глибинi землi вирує i клекоче з пекла пекла лава, а так пекле бiси вже накручують на вогнянi вила душi безбожних грiшникiв.
  Куля не могла пролетiти повз... Але... З широкого жерла спалахнуло i п'ятисоткiлограмовий фугас немов повiтряний експрес рвану по бiк вулицi захаращеної радянськими танками, що скупчилися....
  Здавалося, в одне мiсце садила тисяча блискавок, а потiм був такий жахливий гуркiт... Войовницi, машинально вiдкрили рота, щоб лопнули барабаннi перетинки. Вибухова хвиля пройшлася над ними, i навiть совала з Анжелiки рюкзак iз припасами. Рудоволоса войовниця виплюнув iз-за рота пил. Кiлька разiв гарненько кашлянув смачно лаялася:
  - Над вовком по-лисьому може пiднятися i баран!
  Алiса Селезньова гарно додала:
  - Христос єдиний ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому свiтi!
  Анжелiка пiднялася, схопившись одним ривком i подивилася крiзь пилюку: "Ягдмаус" виглядав дуже бадьоро. Вiн викинув свою порцiю лютої ненавистi, накопичував сили для чергової капостi.
  Рудоволосою стало цiкаво:
  - Ти що схибилася?
  Алiса Селезньова впевнено та безапеляцiйно вiдповiла:
  - Звичайно ж нi!
  Анжелiцi скривилася:
  - Але ж монстр цiлий. I все ще стрiляє! Зараз як довбає!
  Алiса Селезньова втiшила:
  - Бомбомет не дуже скорострiлений. Спробуємо його дiстати... Може, розiб'ємо оптику? Не виключено, що куля потрапила в надто тверду лобову частину.
  Анжелiка не особливо подiляла такий оптимiзм:
  - Пам'ятаєш, як ми мучилися з оптикою "Мауса" та Е-25. Не так просто нам цих монстрикiв взяти.
  Алiса Селезньова потерла тильний бiк прикладу про свiй лобик, з великою нещодавно набитою шишкою. Войовниця-блондинка вiдчувала спустошенiсть. Стiльки ночей вона не спала i билася, була голодною, пораненою, втомленою до знемоги.
  Перед нею з'явилися бачення;
  Скачуть вершника апокалiпсису. Вiдразу четверо i жахливо жахливi. Навiть у коней голови як гiбрида щурiв та крокодилiв. Хоча скакуни проносяться небом, але повiтря iскриться i здригається вiд ударiв важких копит. Як це жахливо виглядає iскри, що б'ють iз порожнечi.
  Ось один iз вершникiв на блiдому конi пiдскакує до Спаської вежi, i на носить по нiй удар своїм величезним, завдовжки як два крейсери "Аврора" Палашем. Башта розлiтається i по вухах б'є пекельний гуркiт.
  Алiса Селезньова приходить до тями, "Штурммаус" знову виплюнув свiй "подаруночок". Анжелiка струсивши з полум'яного волосся пил, помiтила:
  - А вiн куди швидше, нiж колишнi моделi. - перехопивши дурний погляд войовницi-блондинки, додала. - Я маю на увазi скорострiльнiсть цiєї моделi, хоч i бiльшого, нiж ранiше бомбомета вище нiж була на "Штурмтiгрi". Тож у нас проблеми бабаньки. Та й то його як хитрiстю взяти.
  Алiса Селезньова машинально потерла вiскi, дуже вже в неї болiла голова. I збагнути казанком не вдавалося. Анжелiка зрозумiвши, що вiд подруги нiчого не доб'єшся, закричала на всю горлянку:
  - Аркадiю! Гей, бiжи сюди Аркашка!
  Алiса шепнула:
  - А навiщо вiн тобi? Що думаєш, вiн ... - Дiвчина замовкла, в голову лiзла тiльки вульгарщина.
  Анжелiка швидко i не цiлячись, стрiляючи, запевнила:
  - Ти, звичайно ж, семи п'ядей на лобi, але Аркашка Чобiткiв винахiдливiша. Вiн вигадає, як двiстi тонн бойової маси знешкодити.
  Алiса Селезньова почухала долонькою собi по волоссю... Вона намагалася зосередитись, повернути концентрацiю... Перед очима попливли видiння....
  Алiса Селезньова снайпер-блондинка вiдчула, як вона пiрнає вниз, наче плюхнулась у чорнильну смолу, навiть почала виїдати очi. На її тiло тиснуло дивною товщею, чимось нагадуючи ртуть, по якiй плавала Соколовська, але було куди страшнiше, i тiло плющило. Тут маршалу дiвчинцi реально стало жахливо, а раптом тепер їй нiколи не побачити зiрок, невiдомi кати здобули владу i над потойбiчним свiтом. Чується скрегiт, такий звук, нiби собака дряпає по стеку, тiльки набагато противнiший i голоснiший, вiн упивається у вуха, викручуючи їх. Розпечений шомпол вгризається в перетинки, мовою вiдчуття кровi, i смоли, що ллє. Потiм з темряви виринає паща з зубами, що виблискують, як лава вулкана. Нiколи ще Алiса Селезньова (не з країни чудес!) не бачила такої огидної пики чудовиська, персонажi фiльмiв жахiв чи знаковi раси iногалактiв, на його фонi були лише жалюгiдною пародiєю на кошмар. Потiм з'явилися iншi ще страшнiшi щелепи, деякi були величезнi як планета Юпiтер, iншi маленькi схожi на дуже злiсних звiрят, найбiльш немислимих форм i виглядом, включаючи гiбриди тварин i катiвнях. Ось вони своїми кривими отруйними зубами вчепилися в її тiло. За все своє вже досить довге, i тому ж безмежно насичене життя войовниця-блондинка, жодного разу не вiдчувала такого болю. Головне, що й пiдiбрати аналог вiдчуттям було неможливо. Це i пекуче полум'я i кислота, що роз'їдає, одночасно лiд, що заморожує, i тупа рiжуча пила.
  Оглушливий гуркiт обриває її кошмари. Реальнiсть паскудна, але не настiльки. У ротi стало сухо. Алiса Селезньова шепнула:
  - Пити... Крапельку води!
  Анжелiка простягла подрузi флягу iз сумiшшю яблучного та березового соку. Щоправда вже встиг пiдбродити... Подруга робить кiлька судорожних ковткiв i шепоче:
  - У пеклi лише одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
  Анжелiка погодилася:
  - У християнському раю найнеприємнiше, що найкращого не захочеться й бажати!
  Алiса Селезньова негативно мотнула головою:
  - Не думаю так! У християнському раю нас мучитиме непереборне бажання згрiшити!
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Iрiя Гай справдi час не втрачала. Двi її дочки: Ангелiна та Афродiта, погодилися летiти одразу. Зброя, певна рiч, у всiх була.
  Плюс ще й прихопили солiдний арсенал iз запасiв дослiдникiв.
  Втiм, ще Ванда приспiла. Вона встигла повернутись з експедицiї. I прихопила ще й партiю наноботiв. А це дуже ефективна i досить пристойна зброя.
  Ванда по фарбувалась волоссям, пiд триколiрний прапор Росiї двадцять першого столiття. Вона так стала симпатичнiшою. I вона вже має своїх дiтей.
  Iрiя втiм, вирiшила, що будинок на чотирьох кутах, i квартету добре озброєних зброєю двадцять другого столiття дiвчат цiлком вистачить для будь-якого бою.
  Саме чотири це самий гармонiйний загiн. I молодшу дочку брати не треба. А то ще дров наламає.
  Iпсилон тим паче не потрiбний. Занадто балакуче це триглаза iстота, з гiгантським зарозумiлiстю. Та вiн не раз рятував Алiсу, i часом мiг виявитися корисним, але в даному випадку все надто вже було серйозно, щоб ризикувати i тваринам i дiтьми. Так само не варто було брати Олексiя Терентьєва. I так троє дiтей загубилися, i краще за четвiрку дорослих бiйцiв ними зайнятися.
  Дiвчата пролетiли над Москвою. Столиця планети Земля, це привабливiсть. Такi тут є храми. Особливо цiкаво коли дев'яносто дев'ять куполiв, i на кожному неповторне зображення iз самоцвiтiв.
  Iрiя подумала, що як добре, що кiнця свiту не сталося i людство зумiло уникнути загибелi. Пiсля чого почався реальний свiтанок. Коли прогрес пiшов хвилею вибуховою, ставало все кращим i красивiшим.
  Тепер переважна бiльшiсть людей щасливi. А Алiсi чомусь випало щастя навiть у спокiйну епоху комунiзму постiйно залазити у рiзнi пригоди та iсторiї. Якi не надто реальнi в таких кiлькiсть для звичайних дiтей, навiть двадцять другого столiття.
  Iрiя, Афродiта, Ангелiна, Ванда, у повному озброєннi прибули до iнституту часу. Звичайно, перевiрити перемiщення Алiси можливо - це фiксується.
  Ванда тим бiльше увiйшла до бази даних. Так Алiса, Пашка, Аркаша, насправдi, попрямували до сектору тупикових тимчасових гiлок. Де можна робити що захочеш, i це не позначиться на сьогоденнi.
  Видно було, як цi дiти перейшли. I причому вже минуло якийсь час, як вони перебувають минулого лiта 1946 року. Що, звичайно, велика тривога для Iрiї.
  Справдi, дiти за цей час можуть загинути. Але як би там не було, треба пересуватися у часi.
  Але прибути ранiше чи одночасно з Алiсою та хлопчиками неможливо.
  Такими є фiзичнi закони свiтобудови. Тож довелося це робити дещо пiзнiше, нiж дитячiй командi.
  Опинившись на територiї Нiмеччини, четвiрка войовницi сховалася за маскувальним полем i провела прослуховування ефiру. Iнформацiю ж вiдфiльтрував комп'ютер.
  Третiй Рейх вже напав на СРСР i швидко просувається вперед. I таке вiдчуття, що вже немає шансiв на порятунок.
  З iншого боку, Алiса та ще команда мало не прикiнчили Гiтлера, i як не дивно, ще живi.
  Видно для них фашисти готують щось витончене. Але це хороша новина, що дiтей поки що не стратили. Отже, ще є надiя.
  Iрiя ухвалила рiшення:
  - Потрiбно змусити Гiтлера та його банду, прибрати вiйська з СРСР та вiдпустити дiтей!
  Ангелiна iз цим погодилася:
  - Звiсно ж, треба! I своїх предкiв вiд фашизму врятувати!
  Афродiта вiдзначила, тупнувши босими нiжками:
  - Ми це, без сумнiву, зробимо!
  Ванда охоче пiдтвердила:
  - Всi засоби для цього у нас є!
  Сказано, зроблено, i четвiрка войовниць атакує фашистськi орди.
  Воїни iз двадцять другого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Зрозумiло, чотири дiвчата взяли за винищення танкiв i лiтакiв вермахту дуже хвацько. З самого початку вони трощили їх i руками, i ногами, будучи прикритими силовим полем. Але...
  Наче з-пiд землi з'явилися, Олексiй Тереньтєв та молодша дочка Мiрабела Гай.
  Вони прихопили свiтловi мечi та зарядилися наноботами. Налаштувалися трощити ненависних фашистiв. Тож четвiрка перетворилася на шiстку.
  Iрiя Гай зазначила:
  - Ось як? Що ж це наша доля бити не можемо iнакше!
  Ангелiна Гай продовжуючи, трощить нiмцiв, логiчно вiдзначила:
  - Швидше впораємося! Швидше, врятуємо СРСР!
  Олексiй Тереньтєв рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск, який зрiзав одразу три фашистськi лiтаки!
  Мiрабела, руйнуючи супротивникiв, як танки, так i пiхоту, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Iрiя Гай теж шпурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її свiтловi мечi пройшлися в млинi фашистами. Потiм бластер рубанули по танках, зрiзуючи башi. Дiсталося i лiтакам.
  Ангелiна, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Афродiта, рубаючи бiлих, коричневих солдатiв та танки з лiтаками, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають танки та бiлi бiйцi, i вiд лiтакiв горять хвости.
  Ванда Гай рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками, збиває лiтаки супротивникiв i пищить:
  - За Росiю-матiнку буде людська космiчна iмперiя, перемагати!
  Олексiй Тереньтєв настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкраює всiм голови та морди, i заразом вежi танкiв.
  Мiрабела теж трощить супротивникiв та авiацiю та танки.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Iрiя Гай у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, лiтаками i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка, що носить танки.
  Ангелiна у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиває танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Афродiта, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, разом iз танками, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, те, що вб'є i слона, а танк тим паче.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави! Двадцять другої столiття!
  Ванда Гай у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв, разом з танками та лiтаками, i верещать:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олексiй Тереньтєв пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки, що збивають танки i лiтаки, пробулькал:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Мiрабела переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Мiрабела агресивно пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Iрiя Гай у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками метає, i з трубочки плюється, збиває танки та лiтаки.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Ангелiна штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають i падають, разом iз танками та лiтаками.
  Ангелiна кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi, мiсця з танками та лiтаками.
  Афродiта у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами - падають лiтаки i танки.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Афродiта в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок, що збивають лiтаки та пробивають броню танкiв.
  Ванда Гай у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Ванда Гай спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi. I всiм бiльше пiдбитих танкiв та лiтакiв.
  Олексiй у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Мiрабела бурхлива дiвчина-школярка у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Iрiя Гай. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами, разом iз танками та лiтаками.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Ангелiна у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Афродiта шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв та масу танкiв iз лiтаками. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Афродiта заспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Ванда Гай теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву i дорогами, разом з розбитими танками та лiтаками.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олексiй Тереньтєв знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл, купа розбитих машин iз лiтаками.
  Хлопчику-винахiднику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олексiй Тереньтєв пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв безлiч з найбiльших, разом з танками та лiтаками.
  Мiрабела теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася. А з ними танки та лiтаки.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв i танки, i навiть лiтаки.
  А Iрiя Гай у авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебила разом iз танками та лiтаками.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Iрiя Гай кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Ангелiна в русi i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлька гiтлерiвцiв чи збиває лiтак iз танком. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Афродiта наступає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Ванда Гай у русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється iз трубочки - збиваючи лiтаки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олексiй Тереньтєв стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, все у пригодах разом з Алiсою та компанiєю, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олексiй Тереньтьєв проспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки. I лiтаками, i танками.
  Мiрабела iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам та лiтакам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Iрiя Гай у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв, i падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Ангелiна в дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує супротивникiв, разом з танками та лiтаками, як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Афродiта перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї i розрубують м'ясо та метал iз дюралем лiтакiв.
  Ванда Гай теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олексiй знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки масу лiтакiв у небi.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Мiрабела знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки, серед танкiв та лiтакiв.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Iрiя Гай у наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Iрiя Гай взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки, палали лiтаки.
  Бойова красуня вона. Лупить собi таку коричневу армаду.
  Ангелiна в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Ангелiна взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Iрiя Гай прокричала iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Афродiту в русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя! Зi своїм у бiй пiшла природним свiтлом, без фарби.
  Афродiта взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олексiй Тереньтєв буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Мiрабела, кинувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Афродiта з цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить вбивче, що збиває лiтаки.
  Ванда Гай у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї. I гiтлерiвцям доводиться туго: падають лiтаки та танки.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Афродiта, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Ванда Гай, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Ангелiна пискнула, метаючи голки босими, i збиваючи танки та лiтаки, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Iрiя Гай, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олексiй Тереньтєв у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Мiрабела заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олексiй, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Мiрабела у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Iрiя Гай у наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Ангелiна додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Афродiта, махаючи ногами, i метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Ванда Гай охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо, i зносяться вежi танкiв та хвости лiтакiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Iрiя Гай пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олексiй Тереньтєв пробулькал:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Iрiя Гай рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Iрiя Гай погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв з лiтаками, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Iрiя Гай знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам та хвости лiтакам.
  Ангелiна дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Афродiта у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi. А як горять танки та палають лiтаки.
  А ось Ванда Гай як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Iрiя Гай жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олексiй Тереньтєв у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Мiрабела, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки та хвости лiтакам, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Iрiя Гай взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Ангелiна розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Iрiя Гай взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Ангелiна, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки з лiтаками, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Афродiта теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Ванда Гай дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, та й лiтаки теж, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олексiй Тереньтєв пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олексiй ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Мiрабела у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Мiрабела заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Iрiя Гай у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй! I диктаторовi кiнець!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Ангелiна теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Афродiта проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Афродiта, крушивши супротивникiв, прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Ванда Гай, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Афродiта пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олексiй заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Афродiта, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Iрiя Гай, руйнуючи коричневих воїнiв, разом iз танками та лiтаками, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олексiй Тереньтєв, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Мiрабела, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями.
  Ось Гiтлер i його команда впали навколiшки перед дiвчатами та дiтьми.
  Iрiя Гай насамперед змусила нацi номер один цiлувати собi босi ноги.
  Потiм Гiтлер i все його оточення цiлували голi пiдошви та п'яти та iншим дiвчатам. А Олексiю Тереньтєву поцiлували босi нiжки дiвчини.
  Пiсля Iрiя наказала:
  - Тепер поки ми вас усiх не вбили пiдписуйте наказ, про повну та беззастережну капiтуляцiю Третього Рейху, перед радянським союзом!
  . ЕПIЛОГ
  Все добре що добре закiнчується. Третiй Рейх капiтулював i могутнiй вермахт роззброєний. Гiтлер та його команда вирушили до сталiнського катiвня.
  А Алiса, Пашка i Аркадiй Сапожков були звiльненi, i навiть отримали нагороди по золотiй зiрцi героя СРСР, за мужнiсть. Зрозумiло для мiцних, полiпшених органiзмiв майбутнього, всi тортури та iншi дрiбницi.
  Команда Iрiї Гай отримала за золотою зiркою героя СРСР, i за дiамантовим орденом "Перемога". Всi були щасливi та радiли.
  Алiса, Пашка, i Аркашка наїлися пiсля голодування в катiвнi до вiдвалу.
  I вже вдома свого часу, Алiса заснула. I нарештi додивилася свiй чудовий, казковий i героїчний сон.
  Гiтлерiвцi знемагали, у тупому розпачi Гiтлер наказав затопити берлiнське метро. Але цей iдiотський крок лише полегшив радянськiй армiї проведення штурму, оскiльки нiмецькi вiйська значною мiрою втратили можливiсть прихованого пiдземного маневру.
  Алiса Селезньова, i її вогняна подруга, iншi радянськi воїни вiдчувають неминучу близькiсть кiнця Третього Рейху, забули втому, яка змiнилася гарячковим збудженням. Нiмцi, у свою чергу, особливо тi, хто старше, все частiше пiднiмали лапки вгору, несамовито кричачи - Гiтлер капут.
  Як не дивно, а може навiть цiлком природно, найбiльш завзято боролася молодь. Хлопчики вихованi вже пiсля приходу до влади Гiтлера билися найбiльш фанатично. Вони, не бажаючи здаватися в полон, дедалi частiше пiдривали себе i солдатiв, що наближалися до них, вибуховими пакетами. Так i билися хлопчаки, не шкодуючи себе.
  А iмперська канцелярiя поступово наближалася... Дев'ятий спецiальний сектор Берлiна, де розташованi урядовi установи.
  Алiса Селезньова, уклавши чергового свого опонента, верескливо рикнула:
  - А фашисти дрiбнiють... Напевно, вони вже виснажили свiй запал новинок?
  Анжелiка не погодилася:
  - Не гiтлерiвцi дрiбнiють, а ми пiдростаємо. Тут є рiзниця. Чи не з кроликами воюємо це точно.
  Алiса Селезньова невдало потрапила пiд удар вибухової хвилi. I знову вiдчула, як її гарне тiло зрадливо вiдмовляє коритися. Дiвчина розтяглася на битому камiннi та окрошцi, спробувала зорiєнтуватися.
  Анжелiка також отримала гарячого у груди. Впала, насилу пiднялася рясно, при цьому харкаючи кров'ю. Войовниця висловила думки:
  - А гiтлерiвцi дуже галантнi, так намагаються завалити в лiжко з трави та останкiв тiл!
  Алiса Селезньова промовчала в її чарiвнiй голiвцi, проносилися спогади про тi чи iншi види нацистської технiки.
  До початку Другої свiтової вiйни на озброєннi танкових вiйськ III рейху складалися легкi танки Pz Kpfw I, Pz Kpfw II, чеськi танки Pz Kpfw 35(t), Pz Kpfw 38(t), середнi танки Pz Kpfw III та Pz Kpfw IV, рiзнi САУ та бронетранспортери.
  Воїнка-блондинка вiдзначила слабкий рiвень оснащення панцвалi танками. Мабуть, навiть надто слабкий... Гiтлер воював з усiм свiтом, маючи лише шiсть дивiзiй легеньких машин.
  Озброєння танкiв складалося в основному з малокалiберних гармат i кулеметiв, що давало їм можливiсть створювати на близьких вiдстанях зону вогню, необхiдну для ураження та деморалiзацiї живої сили противника, а висока швидкiсть руху танкiв була головним фактором стрiмкого та глибокого прориву углиб територiї супротивника.
  Алiса Селезньова про себе рiшуче сварилася. У її прекраснiй голiвцi майнула: "I це називається стрiмкiсть?". Та порiвняли б ходовi якостi гiтлерiвських машин iз бравими радянськими БТ!
  Досвiд бойових дiй у Польщi та Захiднiй Європi виявив низькi бойовi якостi 37- та 50-мм нiмецьких короткоствольних гармат, снаряди яких у бiльшостi бойових зiткнень не могли пробити броню французьких важких танкiв. У зв'язку з цим на танк Pz Kpfw III в 1940 р. була встановлена потужнiша 50-мм гармата. З'ясувалося також, що броньовий захист та запас ходу нiмецьких танкiв недостатнi.
  Алiса Селезньова тут погодилася: "бiльше, нiж недостатнi!".
  Готуючись до нападу СРСР, III рейх прагнув кiлькiсного збiльшення свого танкового парку. Щоправда, прагнув дуже слабко, поступаючись СРСР вчетверо. Важливу роль його збiльшення зiграли захопленi Нiмеччиною чеськi заводи, якi у першiй половинi 1941 р. давали одну п'яту танкiв, якi надходили озброєння нiмецької армiї. На 1 червня 1941 р. у складi збройних сил Нiмеччини та її сателiтiв налiчувалося 4198 танкiв та 377 штурмових знарядь. (А в СРСР їх понад двадцять п'ять тисяч п'ятсот штук.) Для операцiї призначалося 3712 танкiв i САУ, з яких середнiх танкiв Pz Kpfw III разом з чеськими t -38 було 2348 i Pz Kpfw IV - 438. Не позначалися до нападу на Радянський Союз Недолiки в органiзацiйнiй та технiчнiй оснащеностi танкових вiйськ III рейху виявилися пiсля жорстоких зiткнень з новими радянськими танками Т-34 i КВ. Та й не тiльки з ними, машин яких до початку вiйни у складi Червоної армiї було небагато, а й не мало (танкiв КВ - 604 машини, а разом iз Т-34 лише у захiдних округах 1470). Протягом перших мiсяцiв кровопролитних боїв пiдроздiли нiмецьких легких танкiв Pz Kpfw I та Pz Kpfw II швидко втрачали свiй штатний склад. Наприкiнцi 1941 р. у Нiмеччинi було припинено випуск усiх легких танкiв, якi вiдповiдали вимогам боротьби з новими радянськими танками. Безповоротнi втрати нiмецьких танкiв iз червня по листопад 1941 р. склали 2251 одиниць, їх 348 середнiх танкiв Pz Kpfw IV. На той час Pz Kpfw IV були найкращими нiмецькими танками. Проте їхню бортову та кормову броню пробивали не лише гармати нових радянських танкiв Т-34 та КВ, а й гармати легких танкiв Т-26 та БТ, а також 45-мм радянськi протитанковi гармати (так званi "сорокоп'ятки"). У лоб Т-4 могли пробити лише протитанкова гармата калiбру 76-мiлiметрiв.
  Алiса Селезньова зазначила: "не такий i крутий провидець це Адольф Гiтлера!".
  Поява в боях танкiв Т-34 вимагала докорiнної змiни конструкцiї нiмецьких танкiв, а також їх тактичного застосування. Якщо ранiше основним завданням танкових пiдроздiлiв вермахту було придушення пiхоти та артилерiї супротивника, то тепер основним завданням ставало ураження танкiв супротивника на максимальнiй дальностi. I тому передбачалося переозброїти середнi танки 75-мм длинноствольными гарматами.
  Алiса Селезньова зазначила тут: "певну неприємнiсть це нам принесла".
  Незважаючи на модернiзацiю середнiх танкiв Pz Kpfw III та Pz Kpfw IV, спрямовану на збiльшення їх вогневої потужностi та броньового захисту, за основними показниками вони продовжували поступатися новим радянським танкам. Хоча, наприклад, довгоствольна гармата калiбру в 75 мiлiметрiв вже в танках, що надходили на озброєння з березня 1942 року, перевершувала в пробивнiй силi ЗIС-34, якою оснащувалися Т-34. А новий калiбр у 48 ел та ще й з пiдкалiберним снарядами зробив її перевагу в лобовому зiткненнi настiльки вiдчутним, що точно восени 1942 року радянським командирам було дано iнструкцiю - уникати зустрiчних битв iз нiмецькими механiчними монстрами. Ось у нiмцiв виникла проблема iз Т-3. Через менший прогiн вежi на нього було важко поставити довгоствольну, протитанкову гармату. Так що доводилося або обмежуватися калiбром в 50 мм хоч i з довжиною ствола в 60 Ел, або короткоствольною гарматою калiбру в 75 мм. Непогано пiдходила, для стрiлянини осколковими та фугасними снарядами. Можливо, тому танк Pz Kpfw III, який становив основу танкових елементiв 1940-1942 рр., з червня 1943 р. бiльше випускався, але в його основi створювалися рiзнi зразки спецiальних танкiв i САУ. Середнiй танк Pz Kpfw IV, неодноразово модернiзований, залишався у виробництвi до кiнця вiйни.
  Алiса Селезньова з цього приводу навiть постригла: "модернiзацiя на кшталт дегенерацiї!".
  Реалiї бойових танкових зiткнень на Схiдному фронтi в першi ж мiсяцi вiйни призводила гiтлерiвське керiвництво до створення нових видiв бронетанкової технiки i, в першу чергу, важких танкiв, що мають достатнiй броньовий захист i великий гарматний потенцiал. Торiшнього серпня 1942 р. почалося серiйне виробництво важкого танка Pz Kpfw VI "Тигр", озброєного 88-мм гарматою (спочатку вона створювалася як зенiтне знаряддя). З серпня 1942 р. до серпня 1944 р. було випущено 1354 "Тигра", плюс 5 танкiв Порше, що використовувалися в навчально-тренувальних цiлях.
  Алiса Селезньова з хитрою заявила: "А тигр, то дохли виявився... Зовсiм дохлим!".
  У листопадi 1942 р. було створено новий, бiльш маневрений танк Pz Kpfw V "Пантера" з 75-мм довгоствольною гарматою, який мав компенсувати недолiки танка "Тигр". За рiзними критерiями вiн може бути вiднесений i до середнiх, i важких танкiв. Для збiльшення надiйностi броньового захисту танка нiмецькi спецiалiсти запозичили форму корпусу радянського танка Т-34. Хоча похило розташування бронi, вже вiдомо з Маккавеїв часiв першої свiтової вiйни. Усього було випущено 5967 танкiв Pz Kpfw V "Пантера". На базi танка Pz Kpfw V "Пантера" випускалися: винищувач танкiв "Ягдпантер" (88-мм гармата, 392 одиницi) та БРЕМ "Бергепантер" (339 одиниць).
  Подруга Анжелiка вiдстрiлювалася... У небi з'явилися всюдисущi "Саламандри". Цi легкi, майже цiлком з дерева та пiнопласту машини, виривалися, немов демони з лави, що покриває вогняну геєну.
  А ось Алiса Селезньова поки що не могла i ворухнутися, через що її нiжнi губи тiльки шепотiли прокляття.
  Останнiм важким танком був випущений у сiчнi 1944 р. ще важчий танк Pz Kpfw VI B Konigstiger (Тигр-2 або Королiвський тигр, 68 тонн). У ньому нiмецькi конструктори хотiли поєднати маневренiсть "Пантери" з вогневою мiццю "Тигра". Вперше Pz Kpfw VI B брали участь у бою на Сандомирському плацдармi у серпнi 1944 р. На той час радянськi вiйська отримали важкий танк IС-2, оснащений 122-мм гарматою, який за всiма показниками перевершував "Королiвський тигр".
  Останню фразу Алiса Селезньова вичитала в агiтацiйнiй брошурi. Але якщо чесно говорити, це було не зовсiм правдою. Наприклад, у лобове бронювання вежi у "Королiвського Тигра" було 180 мiлiметрiв, проти 100 у радянського танка IС-2.
  Майже вдвiчi рiзницi. Та й нiмецька гармата калiбру в 88 мiлiметрiв мала велику початкову швидкiсть вражаючого гостинця i якiснiший бронебiйний снаряд. I плюс у 3,5 рази бiльша скорострiльнiсть.
  Усього упродовж рокiв Другої свiтової вiйни Нiмеччина виробила майже 27 тис. танкiв.
  Вiдносно невелика кiлькiсть СРСР виробив за цей перiод часу, з 1 вересня 1939 року по травень 1945 майже сто тисяч машин з них лише Т-34 62 тисячi. А тяжких танкiв близько 13 тисяч. Ось це мiць. Диво то нiмцi так рiзко посипалися i навiть економiчний потенцiал усi Європи їм не допомiг. Щоправда, у фрицiв були ще й САУ.
  Пiсля поразки пiд Курськом нiмецько-фашистська армiя перейшла до стратегiчної оборони, що зумовило рiзке збiльшення випуску самохiдних установок. До того ж виробництво танкiв вимагало за технологiєю бiльшого часу на їхнє виготовлення. У 1943 р. випуск рiзного типу САУ за кiлькiстю зрiвнявся iз випуском танкiв. Торiшнього серпня 1944 р. виробництво танкiв становило 865 одиниць, що стало найвищим показником за роки вiйни. Випуск самохiдних артилерiйських установок до кiнця 1944 перевищив 1000 на мiсяць. Загальний випуск танкiв i самохiдних знарядь у Нiмеччинi досяг свого максимуму в останнi мiсяцi 1944 р. - до 1800 машин на мiсяць.
  Алiса Селезньова зазначила: "Справжнє тотальне виробництво бронетехнiки у Третьому Рейху розгорнулася лише коли вiйну остаточно програли!".
  А що вiзьмеш, якщо це лише мертвому припарку!
  Залежно вiд бойового призначення САУ подiлялися на винищувачi танкiв, протитанковi самохiднi установки, штурмовi гармати, самохiднi польовi знаряддя та зенiтнi самохiднi установки.
  Алiса Селезньова кольнула супротивника словом: "подiл дiтей у саду".
  Провiдну роль стали вiдiгравати САУ - винищувачi танкiв.
  Анжелiка щойно ось саме така й пiдбила!
  Готуючись до лiтньої кампанiї 1943 р., гiтлерiвське командування робило ставку на новi важкi танки та САУ, у тому числi винищувач танкiв "Фердинанд" (Pz Jäg "Ferdinand"), який iнодi називається "Елефант" (Elefant - слон). "Елефант" ("Фердинанд") створювався для боротьби з радянськими танками Т-34 та КВ. Вiн мав масу 65,5 тонн i був озброєний 88-мм довгоствольною гарматою ел 71, первiсний варiант якої спочатку створювалася для озброєння пiдроздiлiв ППО. Потiм наприкiнцi сорок першого року з'явився покращений варiант у набагато бiльшiй початковiй швидкостi снаряда, здатнi пробивати 193 мiлiметри бронi на дистанцiї в 1000 метрiв. На початку Курської битви було виготовлено 90 винищувачiв танкiв Pz Jäg "Ferdinand".
  Найнебезпечнiша була машина, спробуй таку взяти. 200 мiлiметрову лобову броню могла пробити лише пiзнiша САУ - 152, але й то "Фердинанд" дiставав її з бiльшої дистанцiї.
  Протягом 1944 р. на базi танка Pz Kpfw IV вироблявся винищувач танкiв iз 75-мм гарматою Jagdpanzer IV (Pz Jag IV). Винищувач танкiв Jagdpanzer IV був покращеною версiєю StuG III, виконував на фронтi тi ж функцiї i поступово замiнив StuG III у вiйськах. Усього було випущено 769 винищувачiв танкiв Jagdpanzer IV.
  Алiса Селезньова смачно по-татарськи вилаялася.
  З серпня 1944 р. двома рiзними танкобудiвними пiдприємствами (Фомаг та Нiбелунгенверке) одночасно випускалися покращенi варiанти винищувача танкiв Jagdpanzer IV з 75-мм гарматою збiльшеної довжини PaK 42 L/70:
  Pz IV/70 (V) - 930 одиниць (виробник - Фомаг), Pz IV/70 (A) - 278 одиниць (виробник - Нiбелунгенверке).
  Анжелiку було вiдкинуто на добрий десяток метрiв вибуховою хвилею вiд кованого фаустпатрона. Вогняна диявола намагалася пiдвестися. А Алiса Селезньова продовжувала думати.
  У зв'язку зi зростаючим виробництвом радянських танкiв i САУ в танкових вiйськах III рейху виникла потреба створити вiдносно дешевий i, таким чином, масовий винищувач танкiв. Для цiєї мети було вирiшено використати базу чеського танка Pz Kpfw 38(t). Цей винищувач танкiв отримав назву "Гетцер" - Jagdpanzer 38 (t) "Hetzer" ("провокатор"). Вiн мав 75-мм довгоствольну гармату та лобову броню 60 мм при загальнiй масi 6,38 т. (Непоганi пропорцiї для такої маленької ваги!). Виробництво велося з квiтня 1944 р. до травня 1945 р. Всього було випущено 2584 САУ.
  Алiса Селезньова подумки перехрестилася: "на щастя трохи".
  На базi танка Pz Kpfw V "Пантера" з сiчня 1944 р. до березня 1945 р. випускався винищувач танкiв "Ягдпантер" (Jagdpanther) масою 46 т, на якому встановлювалася нова 88-мм довгоствольна гармата. Всього було збудовано 392 винищувачi танкiв "Ягдпантер". "Ягдпантер" вважалася найкращою нiмецькою самохiдкою.
  Так войовницi-блондинцi вже доводилося з нею боротися, то модно було сказати, що ця САУ непогана. Хоча бронезахисту їй, мабуть, не дiстає.
  З липня 1944 р. на базi "Королiвських тигрiв" вироблялися винищувачi танкiв "Ягдтiгер" (Jagdtiger) масою 70 т зi спецiально виготовленою 128-мм гарматою. Екiпаж складався з 6 осiб (чотири обслуговували гармату). Випустили 77 винищувачiв танкiв "Jagdtiger". "Королiвський тигр" i "Ягдтiгер" через свою велику бойову масу мали погану прохiднiсть. Вони були найважчими броньованими машинами з тих, що коли-небудь використовувалися в боях.
  Алiса Селезньова прошепотiла:
  - Ягдтигр це монстр iз монстрiв. Спробуй там впоратися. У зустрiчному бою проти нього не має жодної нашої бандури шансiв немає.
  Анжелiка з гнiвом вигукнула:
  - А ось зараз пре така каракатиця, що i "Ягдтигр" проти неї слабкий! Нi брешуть тi хто стверджує, що всього було вироблено 5120 винищувачiв танкiв.
  Алiса Селезньова знову поринула в iсторiю технiки ворога;
  Протитанковi САУ спочатку створювалися з урахуванням легких, та був середнiх танкiв. В основному вони озброювалися 75-, 76- та 88-мм знаряддями. Однак першими протитанковими САУ були 47-мм гармати PaK(t), встановленi на шасi легкого танка Pz Kpfw IB у перiод з березня 1940 р. по лютий 1941 р. Загалом було обладнано 202 таких протитанкових САУ.
  Алiса Селезньова хихикнула: "Ось лiлiпути серед винищувачiв машин!".
  Для боротьби з радянськими середнiми та важкими танками необхiдно було посилити протитанкову артилерiю, зробивши її бiльш великокалiберною та самохiдною. Вирiшено було застосувати шасi вiд танка Pz Kpfw 38(t), який до кiнця 1941 вже застарiв як бойовий танк i мав невелику швидкiсть для розвiдувального танка. На ньому розмiстили трофейну росiйську 76,2-мм гармату, перероблену пiд пострiл вiд нiмецької ПТ гармати PaK 40. Ця протитанкова САУ з гарматою 7,62cm Pak 36(r) отримала назву Мардер - Panzerjager 38(t) Pak 36(r) ) Marder. Всього було зiбрано з квiтня 1942 до квiтня 1943 363 ПТ САУ "Мардер" (Marder - куниця).
  Анжелiка намагалася доповзти до бруствера. Вона вже втратила неабияк кровi, крiзь шоколадну засмагу просвiчувала блiдiсть.
  Весною 1942 р. було прийнято рiшення встановити на шасi танка Pz Kpfw 38(t) 75-мм протитанкову гармату PaK 40/3. Ця протитанкова САУ, що отримала назву "Мардер III" - Pz Jäg 38(t) mit 7,5cm PaK 40/3 (Marder III), вироблялася з листопада 1942 по травень 1944 р. Було виготовлено 1393 машини (175 одиниць перероблено з танкiв).
  Алiса Селезньова вже сама моторошна, втомилася нехай навiть i подумки копатися в подiбному лайнi, проте сил у неї зупинитися не було.
  На базi легкого танка Pz Kpfw II було прийнято рiшення виробляти 75-мм протитанкову САУ "Мардер II" з гарматою PaK 40/2. У перiод iз червня 1942 р. до березня 1944 р. було випущено 651 машина. Весною 1943 р. перед лiтнiм наступом (операцiя "Цитадель") на базi легкого танка Pz Kpfw II Ausf D була випущена 201 протитанкова САУ з трофейною росiйською 76,2-мм гарматою PaK 36(r) - LaS 762.
  Анжелiка з силою рикнула подрузi:
  - Ну, що розляглася. Давай швидше вступай у бiй. Що лежень... Як кажуть вiд таких.
  Алiса Селезньова огризнулася:
  - Ще кiлька хвилин, i я почну по новiй, трощити ворогiв СРСР. Так що не панiкуй.
  Войовниця-блондинка безуспiшно намагалася зiбрати свої думки.
  Також перед лiтнiм наступом на Курськiй дузi почали вироблятися 88-мм протитанковi САУ "Насхорн" (Nashorn - носорiг), пiзнiше перейменованi у "Горнiссi" (Hornisse - шершень). На шасi Pz Kpfw III/IV (як у 150-мм САУ "Гуммель") розмiщувалася нова 88-мм протитанкова гармата PaK 43/1 L/71. САУ надходила на озброєння тяжких винищувальних батальйонiв. Загалом у перiод iз лютого 1943 р. до березня 1945 р. було зроблено 494 машини. Випускалася також незначна кiлькiсть протитанкових САУ на базi бронетранспортерiв. Усi легкi протитанковi САУ мали вiдкритi зверху рубки. Усього за роки Другої свiтової вiйни Нiмеччина виробила понад 3700 протитанкових САУ.
  Алiса Селезньова закiнчила свої думки, пiдняла нiжки вгору i одразу схопилася. В її очах загорiлися вогники хижої пантери:
  - Починаємо збирати врожай!
  Кулi дiвчинки-термiнатора полетiли в перекошенi звiрячими оскалами морди есесiвцiв. Алiса Селезньова стрiляла майже чергами та примовляла:
  - Фас! Вiвчарка... Фас!
  Добiрнi фашисти, навiть не бачачи, а вiдчуваючи нутром, як страшенно рiдшають їхнi лави, впали черевом на землю. Закопали в бетон, точнiше навiть зробили жалюгiдну спробу закопатися. Ну, як свинi...
  Анжелiка зазначила:
  - Я торкаюся губ твоїх i вiдчуваю холод... Ну, давайте хлопцi хто смiливий.
  Масивна з товстими стiнами будiвля iмперської канцелярiї. Незважаючи на бомбовi удари, вона зруйнована не надто сильно. У нiй є головний центр того зла, що прийшло на священну радянську землю. Алiса Селезньова вже бачить купол цiєї будiвлi. Та моторошна це рiч... Ось ти кинеться туди й прихлопнути, а ще краще полонити Гiтлера.
  Анжелiка повернула до подруги-блондинки свою голову, у вогняної дияволицi було страшно побите обличчя. Обидва очi запливли фiнгалами, нiс сплющений i синцi, i глибокi подряпини. Таке вiдчуття, що дiвчину просто по-звiрячому побили, причому, не знаючи анi найменшої жалостi.
  Алiса Селезньова пiдбадьорила напарницю:
  - Синяки та садна прикраса чоловiка, хоробра воїнка куди крутiша, нiж будь-хто з мужикiв...
  Анжелiка погодилася:
  - Та крутiше буде... Ось на шляху до iмперської канцелярiї, стоїть гiтлерiвський танк "Щур", майже готовий лише без ходової частини. Якщо його зруйнувати, то ми зможемо приступити до штурму самої будiвлi. А там i Гiтлера можна приволоч, на мотузочку.
  Алiса Селезньова дотепно вiдповiла:
  - Гаманець, гаманець, на мотузочку ... Бiля сяючої безоднi важить на краю. А упир причаївся осторонь i мотузку тримає невидиму.
  Анжелiка примружилася i видала:
  - Танк "Краса" озброєння двi гармати калiбру 280 - мiлiметрiв, i ще двi 128 - мiлiметрiв, плюс одинадцять зенiтних знарядь i двадцять два кулемети. Товщина бронi 400-мм. Загальна вага технологiчного монстра - близько двох тисяч тонн. Коротше кажучи, це нам велика проблема. Ось який тварюки доручили охороняти iмперську канцелярiю.
  Алiска Селезньова босими нiжками пiдробила щебеню, зробивши цим пиловий фонтанчик. Це було весело та мабуть здорово. Пiсля цього блондинка сказала:
  - Програти i праву справу може кожен, зате в неправедних справах переможцiв не буває!
  Анжелiка погодилася:
  - Можна обдурити долю, але не можна обдурити очiкування доленосних рiшень!
  Алiса Селезньова розумiючи, що каскад дотепностi може надмiрно затягнутися, гаркнула:
  - Все вистачить ... Моя пропозицiя, проникнемо всередину танка i там всiх переб'ємо!
  Анжелiка одразу ж погодилася:
  - Замiтано! Звичайно ж, переб'ємо та розколемо!
  Дiвчата кинулися бiгом до заритого в бетон танка "Щур". Завдання було не з легких. Але войовницi цiлком резонно розраховували на щастя, яке допомагає справедливим.
  Ось вони впали на живiт i поповзли, мов гламурнi гусеницi. При цьому дiвчата були швидкi та спритнi. У Алiси в головi дозрiв план. Нiмцi, звичайно, не дурнi, i всi пiдступи до надважкого танка прострiлюються кулеметами. Причому кожна дiлянка пристрiляна. Але є ще система каналiзацiї ... I через неї цiлком можна проникнути в черево, заритого i, напевно, має пiдземний зв'язок з iмперською канцелярiєю танка.
  Ось двi войовницi, подолавши гидливiсть, взяли i разом пiрнули в люк. Хоч це i неприємно ось так, дiвчатам пораненим повзти по запилених трубах, де повно павукiв, щурiв, тарганiв та вони. Але вони можуть розраховувати на раптовiсть.
  Щури кiлька разiв намагалися вкусити дiвчат за змученi босi ноги. Але отримували решти. Анжелiка та спритна Алiса Селезньова розтинали кинджалами цих тварин. Крисяча кров така смердюча, що войовницi стримують нудоту, лише завдяки своєму залiзному загартуванню.
  I повзуть далi, через живот проходить холодний метал. Невелике тремтiння... Вже, але дiвчат це зупиняє.
  Алiса Селезньова навiть гострить:
  - Є вихiд iз будь-якого лабiринту, тiльки не з того, що складається iз заплутаних звивин дурня!
  Анжелiка додає:
  - Заплутати можна лише того, хто плутається у виборi шляху!
  Дiвчатам нарештi вдалося вибратися й системи каналiзацiй. Попереду лише грати, а за нею вентилятор. Алiса стрiляє в агрегат, лопатi величезного пропелера завмирають.
  Майже голi войовницi протискуються мiж ними. Потiм Анжелiка засовує свої довгi пальчики рук у замок. Її вiдрослi нiгтики дуже мiцнi, i механiзм сталевого запору з тихим скрипом пiддається. Вогняна диявола гарчить:
  - Руськi бувають, пiдкоренi великому, але нiколи не поступаються нiкчемностi!
  Алiса Селезньова точним пострiлом з безшумки, вразивши сунув рило вартового, додає:
  - Пiдкоряться гiдному не в падлу, так i наслiдування компасу не є приниженням!
  Анжелiка по-звiрячому ринула у вiдповiдь:
  - Ну, вiд гвинта!
  Дiвчата рушили як кобри по будинку, повному мангустiв. Вони були в утробi гiгантського танка. Стрiляли на поразку, розбризкуючи гiтлерiвську кров броньовими плитами. Фашисти намагалися їм вiдповiдати, але запiзнювалися. Ось у них i полетiли гранати, вiдриваючи кiнцiвки.
  Алiса Селезньова заспiвала:
  - Лисий п'яний фюрер лiг на дроти... Це не бiрюлька Гiтлеру....вида!
  Анжелiка додала:
  -У-у-у! I заплакав, дурний, дурний Адику!
  Гранати рвуться i їхнi уламки стукають по бронi як дитяче брязкальце дитини Кiнг-Конга... До чого це круто, ось так усiх лупцювати... I настає тотальний розгром.
  Анжелiка пiдспiвує:
  - Банду Гiтлера пiд суд, а з Адольфа зваримо суп!
  Алiса Селезньова у вiдповiдь:
  - На Нема й суду немає!
  Пiд витонченими, еротичними, зворушливо босими нiжками войовницi хлюпає кров, i вони залишають слiди дочок Марса. Їх не зупинити, вони крутi радянськi дiвчата з оголеними торсами та пишними, як у богинь античностi грудьми.
  Усi три вiдсiки величезного двох поверхового танка заваленi вбитими. Гiтлерiвцi метушнi не вiдразу зрозумiли, що їх атакують саме знизу, i тому дiвчата-термiнатори заскочили на другий поверх без проблем. Мало того майже з оголених i казково прекрасних прийняли за дорогих повiй з гарему вищих чинiв СС.
  Ну, ось дiвчата i влаштували їм Гiпертрах! Коротше понад пiвсотнi нiмцiв викошено, а "Щур" у полонi у радянських вiйськ. Жаль тiльки, що замiсть ходової частини, цю багатообiцяючу машину закопали в залiзобетон. Не можна повернути її проти фашистiв.
  Алiса Селезньова оглянула захоплену махину i припустила:
  - Ну що... Ми дурнi, з собою червоного прапора не прихопили?
  Анжелiцi в досадi пробурмотiла:
  - I так рюкзаки забитi битком. Та й не наша ця функцiя прапори на захопленi будiвлi завантажувати. Ми снайпери. Наше завдання вбивати, а не панти кидати!
  Алiса Селезньова почала нишпорити руками:
  - Та хоч якусь червону ганчiрку ми знайти зможемо?
  Анжелiка тут несподiвано смикнула головою:
  - Та не варто!
  Алiса Селезньова обурилася:
  - А це ще чому?
  Анжелiка логiчно вiдповiла:
  - Тому, що це супертанк, хоч i важлива, але загалом другорядна мета. Iмперська канцелярiя важливiша за...
  Алiса Селезньова почухала липкими вiд кровi пальчиками голенького ножа за вухом, демонструючи вiртуозну спритнiсть:
  - А це ще.... Звичайно важливiше. Але!
  Анжелiка смикнула свою подругу-блондинку за лiкоть:
  - Так побiгли швидше, вiзьмемо до полону Гiтлера. Це буде набагато крутiше!
  Алiса Селезньова заспiвала:
  - А скiльки попелицi було... Один iншого крутiший! Їм цеглою в рило, так буде набагато краще!
  Анжелiка замiсть вiдповiдi стала спускатися на перший поверх. За нею пiшла Алiса Селезньова, у медової блондинки, волосся стало багряно-чорним вiд пилу, кiптяви i кровi. Вони були, як i ранiше, казково прекраснi, але при цьому жахливi до крайностi. Так i бiгли вниз цi войовницi, далi пiрнали в пiдземний хiд до бункера.
  У них на шляху стояли масивнi, титановi дверi. Дiвчата, бачачи її незламнiсть, заклали вилучену з боєприпасiв вибухiвку в сусiдню стiну. Вiдбiгли, включили через дроти електрику.
  Рвонуло, обваливши сумiш землi та бетону. Пiднялася i одразу обсипалася пилюкою. Алiса Селезньова рикнула:
  - Ось вiн наш коронний росiйський хiд!
  Анжелiка погодилася:
  - Звичайно, хiд! Навiть не коронний, а царський!
  Дiвчата заскочили всередину, пробiглися i натрапили на ґрати, за якими знаходилися вентиляцiйнi шахти. Грати Анжелiка вiдкрила секунд за десять, пiрнула першою, а Алiса за нею.
  На вiдмiну вiд каналiзацiї, повзти по вентиляцiйних шахтах було приємнiше, пилу багато, зате немає щурiв, i смердючих фекалiй. I дiвчата повзли по них, як iндiйськi гадюки по шнурку зi знаменитої повiстi Конан Дойла "Кольорова стрiчка". Наскiльки разiв Алiси натикалася своїм подряпаним обличчям, а порiзанi, пiдпаленi, але при цьому швидко гояться, огрубiлi ступнi вогнезорої войовницi.
  Анжелiка бурчала, коли їй жорсткi п'ятки, лоскотало липке вiд кровi волосся Алiси Селезньови.
  Дiвчата повзли, спускалися нижче. Iмперська канцелярiя йшла на шiсть поверхiв пiд землю, а ще на сьомому поверсi знаходився склад з боєприпасами та пальним. А трохи збоку ... Анжелiка як справжнє дитя природу це чудово вiдчувала своїм нутром, що там знаходиться секретний пiдземний аеродром. I сибiрячка шепнула Алiсi:
  - Не стрiляй! Не здiймай тут зайвого шуму!
  Войовниця-блондинка здивоване знизала плiчками, i повела пальчиком, по шорсткiй вiд численних порiзiв, опiкiв i мозолiв ступнi рудоволосої подруги:
  - А навiщо ми проникли сюди, як не стрiляти та не вбивати?
  Анжелiка логiчно припустила:
  - У цьому величезному будинку тисячi добiрних есесовських солдатiв i нам удвох їх не перебити. А ось захопити в полон Гiтлера i цим покiнчити раз i назавжди з другої свiтової необхiдно.
  Алiса Селезньова свиснула повнозвучним голоском:
  - Чарiвно... Гiтлера взяти в полон! Дивно.
  Анжелiка висловила цiлком розумну думку:
  - Дуже скоро фюрер побiжить iз Берлiна. Думаю навiть у найближчi години. Адже вiн, по сутi, щур, недарма назвав такий найбiльший танк Третього Рейху. А ми його...
  Алiса Селезньова посмiхнулася:
  - Звичайно ж.... Ти маєш рацiю... Але...
  Вогняна дияволиця хитро запропонувала:
  - Проникнемо на аеродром i там буде чекати втiкача фюрера.
  Алiса Селезньова кивнула:
  - Звичайно, вентиляцiйнi шахти мають бути й у цьому вiдстiйнику.
  Втiм, дiвчата змушенi були шукати наослiп. Спробуй, визнач, з якого боку знаходиться настiльки по-звiрячому засекречений об'єкт Берлiна як пiдземний аеродром, та ще й з найкрутiшими лiтальними апаратами.
  Алiса Селезньова як справжня дочка вогню, щоб вiдкрити свої потойбiчнi чакри, почала спiвати:
  З кровососiв налетiли хмари,
  Прорвалося пекло iз Землi з недалеко!
  Змiй повзе панцвалi гад гримучий,
  Ось осяяли кров'ю хмари!
  
  Палають хвилi, пекельним штормом хлюпають,
  I зустрiне рать найхоробрiших молодикiв!
  Ми захистимо прекрасних милих жiнок,
  Достойнi будемо подвигiв батькiв!
  
  Земля моя як боляче ти стогнала,
  Залишив супостат сто ран слiдiв!
  Але скинемо ми фашизм, разом з п'єдесталу,
  Не довго буде мор лихих рокiв!
  
  А смерть там уже бiлiє,
  Але нашi думки рвуться до небес!
  Розтопчем у порох запеклих лиходiїв,
  I розiрвемо, знай вермахт навпiл!
  
  Не вiдомий нам спокiй i гнили старiсть,
  Ми дiти Батькiвщини святої своєї!
  Все свiтле з нацистами боролося,
  Втечi ми могутнього цього корiння!
  
  А що рвонуло з силою зла бомба,
  Що нам розрив снаряда цей грiм!
  На багато бiйцi Русi здатнi,
  А фюреру вершина стане дном!
  
  Пекло пекла пекло розгорялося,
  Повз рокадою з дулом хижим "Тигр"!
  I з нас злетiла миттю вся втома,
  Закiнчився час, веселих iгор!
  
  Гранату в руки, i смертельний кидок,
  Ось "Тигр" у рило мiцно отримав!
  А Гiтлера в котел у Тартар котельнi,
  Щоб не розкривав росiйський свiт!
  
  Берлiн вiд залпiв лютих трясеться,
  Ось над Рейхстагом червоний майорить прапор!
  А над Вiтчизною запалало Сонце,
  Адже Третiй Рейх повалений у порох i порох!
  Пiсенька надихнула дiвчат i вони сповненi душевного пiдйому, граючи розкриваючи одну за одною грати, нарештi, вийшли в останньому вентилятору. А за ним уже сам пiдземний, добре освiтлений аеродром.
  Анжелiка сунулася першою i здивовано вигукнула:
  - Вау! Нiчого собi...
  Алiса Селезньова також це розглянула:
  - Звичайний дисколет на кшталт тих, з якими нам уже довелося битися... Чим вiн тебе вразив.
  Рудоволоса дияволиця без образникiв вiдповiла:
  - Та хоча б розмiрами. Крiм того хiба ти не бачиш, що вона набагато вища за колишнi бойовi машини. Тим були як два складенi разом блюдця, а це скорiше навiть як розкiшний рiздвяний торт.
  Алiса Селезньова хитро посмiхнулася i пiдморгнула подружцi:
  - Тим краще. Захопимо не тiльки фюрера, який тепер скажемо прямо нiхто, а ще й лiтальний апарат! Може на ньому ще можна буде залетiти стрiмголов на Марс!
  Анжелiка розсмiялася:
  - Залетiти. Це символiчно!
  Дiвчата подолали останню перешкоду та завмерли бiля дисколету. Стали лежати, чекаючи супротивника, наче тигри в засiдцi. Алiса Селезньова навiть почала розмiрковувати на абстрактнi теми.
  Оскiльки книги Бiблiї писалися в давнi та рiзнi епохи, рiзними за нацiональним духом та соцiальним станом особами, то в нiй знайшли своє вiдображення погляди, якi нiяк не, скажiмо м'якше, гармонують з науковими знаннями, моральними та релiгiйними (так-так, i релiгiйними) переконаннями наших сучасникiв. Не будемо зараз стосуватися наукових проблем. Студентам зрозумiло, що якби Господь Бог продиктував, наприклад, вчення Коперника або теорiю Ейнштейна або Менделя, 'Святi Божi люди' (пророки), нiяк не змогли б письмово передати цi науковi iстини неграмотним єврейським пастухам, якi жили понад 3,5 тисяч рокiв тому.
  Алiса Селезньова зневажливо пирхнула:
  - А що Ейнштейн? Хiба вiн супермен? Його буржуазна теорiя вiдносностi буде з трiском спростована комунiстичною наукою!
  Проте, прикро, що тодi, коли писалася i редагувалася Бiблiя, науковi знання грекiв, китайцiв, iндусiв, персiв перевершували знання авторiв i редакторiв бiблiйних книг. Господь Бог досi вчить шанувальникiв Бiблiї, що небо - це кришталевий купол,7 'твердь небесна' DEK4(Буття,1:7), до якої прикрiпленi небеснi свiтила (Буття 1:16-17); над цiєю твердю знаходяться комори дощу, вiтрiв, снiгу i граду (Iова, 38,22; Псалом, 32:7; 134:7; Єремiї, 10:13); на небеснiй твердi знаходиться житло (престол, будинок, храм, канцелярiя, рай) Бога та його оточення (янголiв, сатани, святих). Земля, за вченнями авторiв бiблiйних книг, так мiцно встановлена на стовпах, що не може зрушити з мiсця (Псалом 95:10). Буття, 6:15;8:21;27:41;Вихiд, 28:3;31:6;35:10;35;35;36:2;36:8; :1; Йов, 9:4; 17:4,11; 38:36; Псалом 4:5; 14:2; 18:15; ; 33:18; 49:21; Єремiя, 7:31;... Матвiй, 9:4; 15:18-19; Марка, 2:6-8; 10-11;...). На пiдставi бiблiйного вчення про серце в Росiї протягом 19-початку 20 столiття посилено розвивалася "фiлософiя кардоцентризму", яка твердила про серце - вмiстилище людської душi, про розумiння iстини - серцем своїм та про iншу серцеву бiблеїстику. Але ще прямий учень Пiфагора Фiлолай (шосте столiття до нашої ери) в трактатi "Про природу" встановив, що у людини найважливiшi такi органи: мозок як мiсце перебування розуму, думки; Я вже не говорю про Сєченова, в публiкацiї якого "Рефлекси головного мозку" на науково-експериментальному рiвнi було достовiрно встановлено, що людина мислить мiзками, а не серцем. А з часу пересадки серця всiма свiтами показано, що серце - один iз найпростiших органiв людського тiла, що це лише своєрiдний насос, який напругою м'язiв виробляє засмоктування та викидання рiдини, кровi. Серце та його окремi дефекти можна замiнити - i вже замiнюють! - механiчним штучним насосом чи клапаном; замiна серця нiяк не призводить до замiни "душi", особистостi людини.
  Анжелiка шепнула Алiсi Селезньова:
  - Чуєш, уже йдуть!
  Дiйсно безшумно вiдчинилися дверi, i з'явилося кiлька великих важко навантажених вiзкiв до супроводу солдатiв СС з особливого iмперського лейб-гвардiйського полку.
  Вони почали вантажити, що цiнне в черево лiтаючої тарiлки. Перед навантаженням вiдбувалося зважування. Нiмець у бiлому халатi та темних окулярах ретельно записував, данi.
  - Золота десять iз половиною тонн, платини шiсть чотириста кiлограм. Не оброблених алмазiв двi тонни шiстсот двадцять кiлограмiв, i ще п'ять тисяч каратiв. Ювелiрнi прикраси три тонни вiсiмсот тридцять один кiлограм, сiм тисяч каратiв.
  А також смарагди, рубiни, топази.
  Алiса Селезньова вiдволiклася, мислячи у бiк релiгiї i чомусь у невластивiй їй атеїстичнiй манерi. А може, i властивою: Алiса звикла перемагати сама, не сподiваючись на Бога.
  Автори Бiблiї надiляють свого Бога вражаючим невiглаством щодо звичайнiсiньких речей. Так, їх Бог стверджує, що кажан - птах, а не ссавець (Левiт, 11:13-19; Повторення Закону, 14:11-14); заєць - жуйна тварина, у якої не роздвоєнi копита (Левiт, 11:4; Повторення Закону, 14,7); нiбито iснують птахи, що лiтають, i комахи, у яких чотири ноги (Левiт, 11:23), а змiя харчується пилом (Буття, 3:14); що Бог, 'борючись за iзраїльтян, кидав величезне камiння з неба' на воїнiв мiсцевого населення, а на довершення - 'зупинив Сонце над Гаваоном, а Мiсяць над долиною Аялонською, доки євреї мстилися ворогам своїм' (Iсус Навин, 10: 10-14); що Сонце у своєму русi по небосхилу не тiльки може зупинитися, але й почати свiй рух у зворотному напрямку - на схiд (4 царств, 20:11; Iсая 38:8)...
  Анжелiка раптом схопила Алiсу Селезньову пальчиками босою, мiцненької ножачки за нiс i смикнула, грiзно зсунувши брови шепнувши:
  - Давай рухайся за мною, ляжемо пiд вiзки i там.
  Войовниця-блондинка дружно кивнула:
  - Я зрозумiла! Нинi.
  Голi, майже чорнi вiд пилу, просоченi олiєю дiвчата пiдповзли на дно вiзка. Гiтлерiвцi навiть з елiти СС, виглядали неабияк обдуреними щойно перенесеним вiд Червоної армiї розгромом. Тому вони не помiтили, розпластаних i навчених повзти безшумно дiвчат.
  У Алiси Селезньової гидко ныл, здавлений сталевими пальчиками сибiрської войовницi носик. Напевно, вона її навiть зробила зливу. Ух, гидка, навiть гидка з неприємних!
  Опинившись пiд вiзками, дiвчата розсунули ноги руки, пiдвiвшись, уперлися в огранованi краї i зависли. Вiзки поїхали, прямо у лоно апарату....
  Всерединi трюму несподiвано виявилося дуже холодно, i панувала напiвтемрява. Нагих i розпалений дiвчат майже вiдразу ж почало трясти. Анжелiка як найбiльш звична до гартування видала:
  - Мiнус тридцять або навiть трохи нижче... Не смертельно!
  Алiса Селезньова з роздратуванням помiтила:
  - Якщо ми тут застрягнемо надовго, то голi не протримаємось...
  Анжелiка перебила:
  - Я витримаю! У мене стiйкiсть до холодiв краща, нiж у тюленiв. Швидше уб'є сибiрячку голод i спрага, нiж такий холод.
  Алiса Селезньова рикнула:
  - А я не хочу ставити рекорди на виживання. Давай краще виберемося з вантажного вiдсiку, у житловi примiщення. А то раптом i справдi полетимо на Марс, а значить буде в трюмi до мiнус 150 ... Думаю це дiвi крутiше тюленя не витримати.
  Анжелiка роздратовано буркнула:
  - Якщо повiтря не буде, то може й не витримаю! А так стояти на смерть!
  Алiса Селезньова вибралася з воза, як не дивно, але все ще не зiйшов з п'ят пухирiв, було дуже приємно вiд покритої iнеєм металевої поверхнi. Войовниця майже вiдразу знайшла потрiбнi дверi. Слiдом за нею пiднялася й Анжелiка. Вогняна Дiвчина-диява заявила:
  - Дверi вiдчиняються з кодом. Потрiбно її уважно прослухати.
  Алiса Селезньова кивнула:
  - Знаю! Коли реле спрацьовує там, де встановлено кодування, чується дуже тихе клацання. Специфiка механiчних замкiв!
  Анжелiка кивнула i приклала до бронi своє точене вушко. Алiса Селезньова почала крутити. Одна цифра збiглася. Друга теж... Букви... знову цифри. А тепер найскладнiше китайськi iєроглiфи, яких тут цiла тисяча. Довелося покрутити. Алiса Селезньова навiть помiтила:
  - Менi здається, у нiмцiв має бути резервна система простiше i швидше.
  Анжелiка погодилася:
  - Мабуть, але це тiльки зсередини...
  Дiвчата проникли у житловi вiдсiки. Як i передбачалося, вони були дуже розкiшно обставленi, та ще й з картинними великими художниками. Те, що Гiтлер колекцiонує подiбнi раритети, це всiм вiдомо, але те, що подiбне диво розвiсять по стiнах, космiчного корабля... Це взагалi крутiсть iз крутостi!
  Дiвчина вiдчиняли замки, а потiм зачиняли за собою. Житловi примiщення складалися iз трьох поверхiв iз високими стелями. Плюс ще й пiдвал зi складом, а також верх, де центр управлiння та пiлоти.
  Одна все оглянути дiвчата не встигли, пролунав сигнал, i почалося навантаження. Схоже, що Гiтлер i його оточення всерйоз мають намiр змотатися.
  Прибула охорона i оточення... Видатнi члени фашистського звiринця. Першим, накульгуючи, плететься Геббельс. Маленький, гидкий, жовтуватий, з мавпячим обличчям. Якби подiбний до расового вiддiлу або спецпiдроздiл СС з очищення нацiї вiд неповноцiнних iндивiдiв такого прибрали б першим.
  Натомiсть його дружина Маргарет красива, струнка i фiгуриста жiнка, хоч i народила сiмох дiтей. Виглядає бадьорий, i набагато молодший за свої роки. Можна подумати, що проблеми Третього Рейху, що зазнає краху, її анiтрохи не лякають, а поразки Вермахте не турбують. Адже радянськi вiйська вже прорвалися до Iмперської канцелярiї i штурмують Рейхстаг... З нею шестеро дiтей, блiдих i розгублених. П'ять дiвчаток i хлопчик, одягнених по-лiтньому i якось надто просто на тлi обвiшаного дiамантами сукнi дружини Геббельса
  Далi за цим подружжям слiдує Борман. Жирний тип iз широким обличчям м'ясника. Типовий карний злочинець, щiльний, широкоплечий, майже квадратний тип.
  Пан Рiббентроп з моноклем, пихатий немов iндик на грудях орден Орла з дiамантами. З багато прикрашеною дружиною ...
  Далi вже чухає сам Гiтлер ... Фюрер колись Великої Нiмеччини дуже нервує, але намагається триматися прямо i дивитися гордо. З ним його тiльки, що повiнчана дружина Єва Браун. Як не дивно, але перша ледi Третього Рейху має зовнiшнiсть типової селянки, щоправда, складена, але обличчя... як у звичайної колгоспної росiйської баби. Правда, досить миловидна... I одягнена надто скромно, для дружини того, хто ще зовсiм недавно повелiвав половиною свiту! З ними охорона та особистий пiлот фюрера.
  Гiтлер наостанок виголошує коротку промову. Не позбавлену iнтересу:
  - Даремно бiльшовики та його хрещенi батьки свiтовий сiонiзм вважають, що вони перемогли! У нас є неприступнi таємницi бази та найновiша суперзброя. Вiйна мiж СРСР та коалiцiєю союзникiв неминуча! А ми, перебуваючи у своєму секретному лiгвi, зробимо все, щоб її швидше розпалити. I коли свiт спливатиме кров, нашi доблеснi вiйська застосують чудо-зброю. Добивши жалюгiднi залишки знищеного у взаємнiй вiйнi супротивника. I тодi вiдродиться новий Четвертий Всесвiтнiй Рейх на чолi iз безсмертним фюрером Адольфом Гiтлером!
  Мова виявилася нетиповою для вже, мабуть, колишнього iмператора Нiмеччини - короткою, але в нiй було загалом сказано все!
  Гiтлер вiдправився собi в покої, а його особистий пiлот i з ним ще троє помiчникiв у спецiальних червоних пiлотований вiдсiк. По дорозi до них приєднався ще й п'ятий тип, у великих закривають пiдлогу обличчя темних окулярах та рукавичка, з приробленою до хiрургiї.
  Алiса Селезньова пiдрахувала:
  - У вiдсiку управлiння та пiлотування п'ять осiб. Особиста охорона Гiтлера одинадцять бiйцiв. Далi його оточення, жiнки i ще малi дiти Геббельса - ну їх можна не брати. Усього чоловiкiв двадцять один, жiнок три... Проти двох найкрутiших воїнок СРСР... Плюс на нашому боцi фактор несподiванки. Тобто...
  Анжелiка пiдбила пiдсумок:
  - Починати битву потрiбно лише тодi - коли вона вже виграна! Але вiдмова вiд битви вже схожа на програш!
  Алiса Селезньова м'яко додала:
  - Програвати можна лише в одному випадку, коли перемога можлива лише випадково!
  Гiтлерiвська зграя розмiщувалася в житлових вiдсiках, досить просторого лiтального апарату, дiаметром близько ста метрiв, з кiлькiстю кiмнат, що дозволяє ватажкам Третього Рейху, почуватися досить комфортно.
  Анжелiка запропонувала свiй план:
  - Коли дисколет злетить, захоплюємо пiлотiв, а потiм посадимо цей лiтальний апарат... На розташування наших вiйськ!
  Алiса Селезньова без суперечки погодилася з такою пропозицiєю:
  - Та це найкраще, вiзьмемо їх тепленьким!
  Дисколет дуже плавно стартував, дiвчата лише встигли вiдчути невеликий тиск вiд апарату, що вiдiрвав вiд залiзобетонної поверхнi. Дверi на кшталт тих, що в кiнець двадцятого столiття будуть встановленi над ракетними шахтами, з легким верещанням розсунулися. I дисколет став набирати висоту.
  Обидвi войовницi хором шепнули:
  - Час!
  Дiвчата навшпиньки попрямували нагору... Тут вони несподiвано натрапили на того типу, що був у чорних окулярах i з антеною. Анжелiка рефлекторно всадила йому гомiлом у пах. Удар був настiльки сильним, що пiдкинув суб'єкта вгору. Тут у нього злетiли окуляри i... Перед дiвчатами виникла моторошна чотириока фiзiономiя, прибулець висмикнув з-за пояса восьмистольний пiстолет. Алiса Селезньова машинально пострiла зi стегна, зi своєї безшумної снайперки. Позаземна тварюка сiпнулася ще раз, i ледь не впала, Анжелiка встигла їй пiдхопити. З голови висипалися жовто-жовтогарячi мiзки, з аналогiчною за кольором кров'ю.
  Алiса Селезньова висловилася:
  - Марсiани венеричнi!
  Анжелiка показала на восьмиствольну "бандуру":
  - Це вже з твоєї частини Алiса Селезньова... Ну, як?
  Блондинка-войовниця скомандувала:
  - Братимемо решту!
  Напад на пiлотiв пройшов успiшно, але одного найзапеклiшого все-таки Анжелiка пристрелила. Пiсля чого вони разом з Алiсою Селезньовою вийшли на зв'язок iз землею.
  Щойно там по радiо повiдомили:
  - Над iмперською канцелярiєю викинули бiлий прапор, почали здаватися.
  Поки Анжелiка повiдомляла їм важливу новину i вимагала мiсце посадки, Алiса Селезньова посiла позицiю в коридорi, готова вiдбити атаку особистої охорони Гiтлера. Поки що, нiхто не з'явився. Звуконепроникнi стiни приховали слiди боротьби, а за вiбрацiєю войовниця-блондинка зрозумiла, що дисколет уже йде на зниження. Дiвчина висловилася:
  - Цiннiший за переможний фiнiш, лише старт непереможностi!
  
  ЯКЩО СКОБЕЛЄВ би воював при МИКОЛИ ПЕРШОМ?
  Ось, наприклад, чому росiяни не виграли Кримську вiйну 1853-1856 року?
  Це справдi цiкаво та незрозумiло. Адже вести бойовi дiї у Криму союзникам було важко. Одне постачання чого варте, через безлiч морiв. Тут велика вина у Меньшикова. Саме вiн своїми бездарними дiями пiдставив переважаючi росiйськi пiд поразку. I навiть героїчна оборона Севастополя не допомогла. Хоча англiйцi, французи, турки та сардинцi вимоталися. Взагалi, це перша, явно програна Росiєю вiйна за чверть тисячолiття. До цього Росiя пiсля Смутного часу не програвала масштабних воєн, лише окремi битви й компанiї часом закiнчувалися невдачами.
  А тут така поразка. Прикру удар по престижу.
  Але якби росiйською армiєю, наприклад, командував Скобелєв? Допустимо, пощастило такому великому полководцю народитися ранiше... То зовсiм iнакше пiшла б iсторiя!
  Ось росiяни розбивають спочатку англiйцiв, а згодом французiв у Криму. Потiм зазнають поразки i турки з сардинцями. В Англiї зростає антивоєнний рух. Турки втрачають фортецю Карс i програють вiйну в Закавказзi. У Францiї спалахує величезний майдан проти Наполеона Третього, який насилу вдається придушити. Але Францiя ослаблена у нiй тлiє революцiя.
  Микола Перший не надто прагнути завоювань, i пiсля серiї перемог укладає з Туреччиною вигiдний для себе свiт. Росiя приєднує себе захiдну Вiрменiю, Карс, Ерзерум, Танрог i навiть отримує частину Єрусалиму.
  Османська iмперiя ще бiльше слабшає, але поки що зберiгається. Росiя також отримує собi частину Румунiї. У Європi тим часом змiни. Посилюється Австрiйська iмперiя. Вiйна з Сардинським королiвством призводить до перемоги австрiйцiв. Наполеон Третiй хотiв вступити у вiйну, але Микола перший пригрозив, що допоможе Австрiї. Внаслiдок чого Австрiйська iмперiя розширилася, поглинувши всю пiвнiч Iталiї.
  Микола Перший приєднав ще й землi у Китаї, причому без вiйни, розширивши межi i Сходi. Вiдмовився пiдтримати американцiв у боротьбi з жителiв пiвдня.
  А це спричинило деякi змiни в iсторiї. Вiйська пiд командуванням генерала Лi змогли розгромити жителiв пiвночi у вирiшальнiй битвi i взяти Вашингтон. Внаслiдок чого пiвнiч припинив невдовзi вiйну, i визнав конфедерацiю незалежною. Так i залишилися розколотi.
  Микола Перший прожив вiдносно довге за царськими мiрками життя. За нього авторитет Росiї ще бiльше змiцнився, а межi розширилися. Але цар в 1864 роцi помер. На престол зiйшов Олександр Другий. А в країнi все ще панує крiпацтво. Щоб не турбувати помiщикiв Олександр крiпацтво не скасовує. Але кiлькiсть крiпакiв повiльно, але чiтко скорочується.
  Йде експансiя до Середньої Азiї. Росiяни сягають Афганiстану. Спалахує нова вiйна iз Туреччиною, яка завершується взяттям Константинополя. Ранiше бита Англiя знову хоче вступити у вiйну, але виявляється битою. А Австрiя отримує свiй шматок землi - Боснiю та Герцеговину.
  Росiя з Австрiєю у стратегiчному союзi. Спроба нiмцiв розгромити австрiйцiв закiнчилася поразкою Пруссiї. Пiвденнi нiмецькi землi вiдiйшли вiд iмперiї Габсбургiв. Австрiя розбухла, але стала ще бiльш вiдсталою.
  Олександр Другий покiнчив у Туреччиною, яка зникла з карти свiту. Єгипет же окупували англiйцi. Росiйська iмперiя також пiдкорила Iран з Iраком. Натомiсть Британiї дiсталися Iндiя та Пакистан. Незабаром пiд час вiйн та Близький Схiд став Росiйським. У Францiї Наполеона Третього скинули, i почалася вiйна цiєї країни з Австрiєю. Британiя зазнала росiйських поразок i стала втручатися у експансiю корони.
  Оскiльки не було скасування крiпацтва, то не сталося i руху народовольцiв. Олександр Другий прожив довге життя. Не став продавати Аляску, пiдкорив ряд земель на пiвднi, i вийшов навiть до Iндiйського океану та Червоного моря.
  Росiя стала за нього величезної, мабуть, найбiльшої у свiтi державою.
  До складу Росiї увiйшли землi вiд Єгипту до Iндiї, точнiше до Iнду. Пакистан частково залишився за Англiєю, але Британiя змушена була погодитись на проведення кордону по Iнду. Саудiвська Аравiя, Iран, Сирiя, Афганiстан та iншi землi стали росiйськими губернiями.
  Олександр другий дожив до ХХ столiття проправивши майже тридцять вiсiм рокiв. 1901 року владу отримав Олександр Третiй. Але якщо його батько заслужив прiзвисько великий, то синовi дiсталися морськi лаври. Вiйна з Японiєю стала Росiї серйозним випробуванням. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, у Росiї все ще дiяло крiпацтво. I це робило обстановку з країною стабiльнiшою.
  Але Транссибiрська магiстраль вже побудована, i можна постачати вiйська.
  Росiйська армiя, маючи чисельну перевагу та бiльший досвiд битв, швидко розгромила японцiв на сушi. Але на морi Росiя дiяла на так вдало. Крiм того, загинув адмiрал Макаров, а без нього все розладналося.
  З Балтики прибула ескадра Рiздвяного, але на шляху вона зазнала нападу, i була сильно пощипана японцями.
  Вiйна з Японiєю на вiдмiну реальної iсторiї затягнулася, хоча росiйськi вiйська сушi i зайняли весь Корейський пiвострiв. Олександр Третiй був у гнiвi. I вiдправив у червнi 1905 року новi кораблi в японське море. Лише наступного року, абияк росiйський флот отримав перевагу i став перемагати. Японiя, незважаючи на допомогу Британiї, остаточно видихнулася. Втратила Тайвань i всю Курильську гряду. I таким чином було пiдписано вигiдний Росiї свiт.
  Але вiйна показала, що царська армiя страждає на численнi болячки. I що багато в чому їй потрiбнi реформи.
  Олександр Третiй не потрапив у катастрофу пiд Харковом i прожив довше, нiж у реальнiй iсторiї, навiть до 1912 року. Росiя за нього включала до свого складу Манчжурiю, Монголiю, Корею, Курильськi острови та Тайвань. Сам Олександр отримав прiзвисько Миротворець. Невiдомо, втiм, чому.
  Вiйна з Японiєю була досить тяжкою. Зате дуже сильно розвинувся морський флот.
  Новим царем став Микола Другий. Загалом, монарх без особливих здiбностей та м'який. Але зовсiм не такий безглуздий, як багатьом здавалося.
  Австрiя на цей момент дещо ослабла. А Нiмеччина посилилася. В 1916 Нiмеччина напала на Австрiю, i завдала їй кiлька поразок. Тодi у вiйну вступила Росiя. У наступ було кинуто понад вiсiмдесят дивiзiй. Чисельно перевершує росiйська армiя розбила прусакiв. Росiя ще бiльше розширилася, провiвши рубiж Одером.
  Австрiя теж збiльшила свою територiю, урiзавши нiмцiв. Нiмеччина виявилася приниженою i вiдкинутою в розряд другорядних держав. Натомiсть пiднялася Францiя, яка посилилася колонiями в Африцi.
  Царський режим дедалi бiльше хотiв собi Iндiю та iншi землi. Англiя стала головною перешкодою по дорозi Росiйської гегемонiї.
  Цар Микола Другий запропонував Австрiї стратегiчний союз. I ця пропозицiя була прийнята.
  США залишалися роздiленими на двi частини, i поки що вирiшальної ролi у свiтi не грали.
  А ось у 1920 роцi, нарештi, протирiччя мiж Британiєю та Росiєю досягли критичної точки. Особливо пiсля агресивних висловлювань нового мiнiстра оборони iмперiї Черчiлля на адресу Росiї. Прозвучали слова, що у самодержавнiй країнi досi не скасовано крiпацтво та iснує рабство.
  Але тут, чия б корова мукала, а англiйська мовчала. Як би там не було дипломатичнi вiдносини, було розiрвано, i Британiя оголосила Росiї вiйну. Австрiя своєю чергою напала на Францiю. Почався обмiн ударами.
  Спочатку англiйцям не щастило. Росiяни швидко захопили Iндiю, де бiльшiсть сипаїв перейшла убiк Росiї, i навiть Бiрму. Мало того, росiйськi вiйська дiйшли до Сiнгапуру, але з ходу взяти цю фортецю не змогли.
  Австрiйцi ж ув'язнили у боях iз Францiєю. Бої були кровопролитнi, але лiнiя фронту виявилася малорухливою. Усiчена Нiмеччина пiсля вагань, приєдналася в червнi 1921 року до Австрiї... Французи трохи подалися, вiдступили до Парижа. Лише перекидання англiйських вiйськ врятувало їх неминучу катастрофу...
  Зате Росiя, скориставшись, вiдволiканням найкращих англiйських сил, прорвалася в Єгиптi. Вiйна в Африцi, втiм, вийшла затяжною через розтягнутiсть комунiкацiй. Хоча росiяни переважно i перемагали. Минув i 1921 рiк. Настав наступний. У травнi пiсля запеклого штурму нарештi загинув Сiнгапур. Росiйська армiя розв'язала собi руки. В Африцi англiйцiв також впевнено тиснули.
  Францiя насилу витримувала пресинг. А в США знову спалахнула вiйна мiж пiвночi i пiвднем. Пiшов жорсткий обмiн ударами. Восени росiйськi вiйська дiйшли Марокко i вибили звiдти французiв.
  А взимку 1922-1923 року росiйсько-австрiйськi вiйська провели наступ, зайнявши Париж i майже всю континентальну Францiю. Так Британiя втратила свого основного союзника, i результат вiйни вже вирiшили.
  Але боротьба тривала ще довго.
  На морi проходили сутички на виснаження. В Африцi росiяни та австрiйцi захоплювали новi колонiї. У листопадi 1923 року впала ПАР, а груднi Мозамбiк. Новий 1924 ознаменувався висадкою росiйських вiйськ в Австралiї. А влiтку пiсля масованих бомбардувань нарештi вiдбулася висадка десанту в Британiї. Бої тривали ще два мiсяцi, i Англiя виявилася розчавленою.
  I настав нарештi свiт... Тiльки США все ще тривала вiйна мiж пiвночi i пiвднем. Американцi воювали до 1929 року, поки Америка не об'єдналася, пiд контролем пiвночi.
  Росiя за Миколи Другого стала ще бiльше - у кiлька разiв перевершуючи розмiрами Австрiю, що вийшла на друге мiсце по територiї. Остання держава, збiльшила свої колонiї, i включила половину Францiї. Росiя отримала пiвнiч Францiї, зробивши його губернiєю. Невеликий шматок отримала Нiмеччина. Британiя втратила всi свої колонiї.
  Канада поступилася Росiї половиною своєї територiї, але здобула незалежнiсть. I царська iмперiя зробила своєю губернiєю Австралiю, Iндiю, Iндокитай, i взагалi все, що було англiйською та французькою.
  Самий невдалий цар в iсторiї Росiї, отримав прiзвисько Великого, ще за життя. Ось така iронiя долi!
  У 1933 роцi Микола Другий розбився у лiтаку, у вiцi шiстдесяти п'яти рокiв. А престол успадкував Олексiй другий.
  Оскiльки Олександр Третiй прожив довше, то царiвною стала iнша княгиня, i спадкоємець народився здоровим. I здоровим вступив на престол у вiцi двадцяти дев'яти рокiв.
  Спочатку правлiння було мирним, якщо не брати до уваги вiйни в Китаї. Рiзнi угруповання намагалися витiснити Росiю iз територiї пiднебесної iмперiї. Росiя поступово брала пiд контроль цi землi. I пiсля кiлькох рокiв вiйни остаточно закрiпилася у Китаї.
  У 1941 роцi спалахнула вiйна мiж Австрiєю та Нiмеччиною... Австрiйцi, незважаючи на чисельнi переваги, стали зазнавати поразки за поразкою. Нiмцi пiдiйшли до Вiдня.
  Але Росiя вступила у вiйну, i росiйська армiя за допомогою важких танкiв взяла Берлiн. Коротше кажучи, Нiмеччину роздiлили, стерши з карти Європи. У Європi залишалися сувереннi країни - наприклад Швейцарiя, Iспанiя, Португалiя, але вони визнавали себе васалами Росiї та Австрiї.
  Таке становище могло зберiгатися ще довго. Але США змiцнiли та запропонували Австрiї вiйськовий союз проти Росiї.
  Американцям за допомогою iнтриг вдалося сколотити цiлу антиросiйську коалiцiю. У тому числi Швецiю, Норвегiю, Данiю, Iспанiю, Португалiю, Канаду. Ну i окрiм них ще й ображену Японiю. Країни Латинської Америки поки що зберiгали нейтралiтет, але були готовi кинутися на Росiю у разi успiху коалiцiї.
  Отже, створилися передумови Другої свiтової вiйни. Яка почалася 9 травня 1945 року.
  
  
  ДIВЧАТА-РЕЙНДЖЕРИ ПРОТИ ДРАКОНА
  . ПРОЛОГ
  Пiсля того, як американцi пiшли з Афганiстану, росiйська авiацiя впала на терористiв, пiдтримуючи мiсцевi сили з повiтря. Водночас добiрнi частини спецназу розпочали полювання за ватажками бойовикiв.
  Двi чарiвнi дiвчата, Маргарита та Анастасiя, ведуть нерiвний бiй ущелинi. Красунi високi, дуже сильнi i м'язовi, в захисних плащах-хамелеонах. Таке маскування робить бiйцiв невидимими завдяки комп'ютернiй графiцi.
  Але обидвi молодi особи виявилися не дисциплiнованими. Проповзавши в горах не один десяток миль i натрапивши на банду, вони вiдчинили вогонь, не бажаючи нi з ким дiлитися. Їхнi скорострiльнi автомати, з кулями з урановими сердечниками, справжнi носiї смертi. Вiйницi, стрибаючи по снiгу, били по моджахедах.
  Маргарита вдарила з пiдствольника, спалахнуло пульсаром, вирубавши цiлу дюжину бандитiв. Декiлька крапель кровi навiть потрапили на прозору броню шолома.
  У дiвчат найсучаснiше озброєння. Комп'ютерне наведення.
  Вони, двi високi милашки, стоять цiлого полку. Войовницi посилають черги, збиваючи моджахедiв шеренгами.
  Горить земля i бризкає кров. Моджахеди вiдчайдушно огризаються. Дiвчат нарештi зачепило. Для їхньої бронi не страшно, але плащ-хамелеон вийшов з ладу. Все ж таки пристрiй комп'ютерної невидимки занадто вже крихкий, i на практицi не так добре i дорого.
  Бойовикiв виявилося забагато.
  Маргарита запропонувала:
  - Викличемо пiдкрiплення?
  Анастасiя заперечливо хитнула головою:
  - Давай ми самi!
  Дiвчата, в шоломах та бойових костюмах, продовжували бiй. Вони використовували кулi маленькi, але дуже щiльнi, з вибухiвкою. Але все одно боєкомплект добiг кiнця. А бойовикiв усе прибувало.
  Дiвчата стали вiдходити. Але вже було пiзно. Вони опинилися в справжньому гадюшнику. Сотнi моджахедiв лiзли з усiх бокiв.
  Маргарита пробурмотiв:
  - У нас скiнчилися патрони та гранати. Тепер залишається лише врукопашну!
  Анастасiя посмiхнулася i помiтила:
  - Удвох, проти тисячi! Залишається лише одне!
  Маргарита згiдно кивнула i зробила салют:
  - Так, викликаємо вогонь на себе!
  Анастасiя скрикнула, обтрушуючи пил, у неї знову потрапили з великокалiберної гвинтiвки. - Мабуть, залишиться синець, - подумала дiвчина.
  Вiн озирнулась i крикнула:
  - Тут щiлина є! Давайте застрибнемо, можливо, вцiлiмо при обстрiлi!
  Маргарита передала до рацiї:
  - Навколо нас понад тисячу бандитiв! За квадратом 54-85-83 дайте море вогню!
  У дiвчину знову вдарили одразу десяток черг, збиваючи знову. Крiзь броню м'язове тiло вiдчуває удари. Потрапили i до Анастасiї.
  Обидвi дiвчата рачки пiдповзли до вузької щiлини в гiрському гранiтному розломi. Спочатку протиснулася Анастасiя, ковзнувши в глибину, потiм Маргарита. Зверху вже падали важкi снаряди та ракети росiйської артилерiї.
  Великий уламок ударив у шолом, проламавши вуглепластик. У потилицю, наче потрапило кийком. Оглушена дiвчина насилу прослизнула в щiлину i стала падати вниз у глибоку безпросвiтну безодню!
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Дiвчата прокинулися, насилу почали пiднiматися. У руках вони тримали вже марнi автомати "Петро перший"-2, що мають десять режимiв стрiлянини, але зараз марнi, через вiдсутнiсть патронiв i гранат до мiнiатюрних пiдствольникiв.
  Маргарита озирнулася першою. Вони були в мiстi, в дивному мiстi, ось один дiм давнiй у готичному стилi, iнший, сучасний хмарочос, що прямує в небо. Дiвчина зняла шолом, щоб краще розглянути мiсто. В обличчя подуло вiтерцем. Досить тепло, градусiв двадцять п'ять. У небi крiзь помаранчевi хмари можна побачити сонце. Воно, щоправда, щось зовсiм звичайне. Неначе шестигранне.
  Анастасiя також зняла шолом. Розправила своє мiдно-червоне волосся. У обох дiвчат дуже красивi, юнi свiжi обличчя. Блондинка i руда, обидвi високi та широкоплечi.
  Видно було, що на вулицях стоять будiвлi - сумiш сучасних та давнiх. Ось на вiдстанi скаче кiнь i тягне вiзок з сiном. А вiдразу збоку проноситься ультрасучасний автомобiль з наворотами.
  Щоправда, людей на вулицях мiста замало. I якiсь блiдi тiнi колишуться у рiзних мiсцях.
  Анастасiя запитала, з деякою часткою сумнiву:
  - Це те свiтло?
  Маргарита знизала плечима i вiдповiла:
  - Я вiдчуваю бiль вiд синцiв, що набили менi кулi. I зовсiм не здається менi, що лишилася тiльки душа.
  Дiвчина помацала свою потилицю i буркнула:
  - Шишка залишилася. Нi, у нас своє колишнє тiло.
  Анастасiя не зовсiм до мiсця проспiвала:
  - Ти казав, душа моя, а думав лише про тiло, моє безневинне тiло!
  Вiйницi розсмiялися. До них, на блискучiй з колiщатками дошцi, пiдкермував хлопчик. Цiлком людський, у шортах та майцi з яскравим зображенням дракона, прикрашеним обличчям та у кольорових кросiвках.
  Пiд'їхавши до дiвчат, тiнейджер запитав:
  - Ого, який у вас крутий прикид чувихи! Мабуть, з м'ясорубки?
  Маргарита посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, не з курорту!
  Анастасiя струснула вогняною шевелюрою i заявила:
  - А вiйна розпалює апетит!
  Хлопчик прокрутився на дошцi навколо них i запитав:
  - А битися з драконом будете?
  Маргарита здивовано пiдняла брови.
  - Чого?
  Хлопчик усмiхнувся, його розмальоване обличчя смикнулося. На ньому теж був намальований дракон:
  - Усi влучники до нашого мiста хочуть з ним битися. Такий звичай.
  Анастасiя хихикнула i вiдповiла:
  - Мене з двох рокiв тренують у єдиноборствах, i я можу битися i з вашим драконом. Тiльки не розумiю, що це у вас такий звичай?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Ви з iншого свiту i можете бути небезпечними! Так що на вас чекає фiльтр!
  I кинувся на дошцi назад. Дiвчата рефлекторно скинули автомати. Але стрiляти все одно не було чим.
  Маргарита помiтила з усмiшкою:
  - Так, це не схоже на рай. Хоч i чортiв не видно!
  Анастасiя рацiонально помiтила:
  - Ми зараз у iншому свiтi. Але хлопчик каже, як здається, росiйською.
  Це дивно!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай пройдемося мiстом. Може цiкаве побачимо.
  Обидвi красунi швидким кроком рушили вулицею. Мостова теж була змiшана: виплавлений базальт, свiжий асфальт та брукiвки середнього вiку.
  Чоботи в шпильках шльопали по каменях. Бойовi костюми мали терморегуляцiю, але вiд влучення вона розладналася. Так що було спекотно, особливо коли йдеш швидким кроком.
  Проте зняти костюми дiвчини не наважувалися. Пiд бронею у них тiльки бiкiнi: тоненькi лiфчики та трусики, а в такому виглядi йти мiстом соромно.
  Маргарита оглядала гострими очима, кольори сапфiру, мiсто. Її волосся було трохи золотистим i кучерявим. Вона красива обличчям, навiть дуже прямо ангел. Руде волосся Анастасiї та смарагдовi очi, надають її красi диявольський вiдтiнок. Обидвi дiвчата займалися єдиноборствами з двох рокiв i були чемпiонами свiту в змiшаних видах. Крiм того, їхня генетика була покращеною, що робило пару найгрiзнiшою в росiйському спецназi. Дiвчата мали, незважаючи на молодiсть, безлiч нагород та звання капiтанiв.
  Вони, зрозумiло, не надто й боялися якогось дракона. Щоправда, на стiнах хмарочосiв та стародавнiх будiвель зображувалося це чудовисько iз сiмома головами. Виглядало грiзно. Тим бiльше, у дiвчат немає жодної зброї, а одним карате такого гiганта не звалиш.
  Повз дiвчат прослизнула примара. Блiдий, напiвпрозорий. Вiн тихо прошепотiв:
  - Нiкому не довiряйте!
  Маргарита у риму вiдповiла:
  - Довiряй але перевiряй!
  Дiвчата додали кроку. Нi, справдi, на той свiт не схоже. Що далi йшли, то сильнiше ширяє в бойовому костюмi, розрахованому на бойовi дiї в холодних умовах. В Афганiстанi взимку в горах холодно приблизно як у помiрнiй смузi Росiї. А влiтку, навпаки, жарища. Навiть дивно, як мiсцевi хлопчаки босонiж по гострим, розпеченим камiнням цiлий день бiгають. Наче реальнi верблюди.
  Втiм, i самi дiвчата, iз задоволенням, без взуття гiрськими схилами любили пробiгти. У них ноги мiцнi, стос цегли розбивають.
  Вони йшли, а за ними почали зв'язуватися хлопчики. Видно хлопцiв приваблювала їхня краса i те, що войовнички новенькi. Дiти тут були з мiнi-магнiтофонами, зi стiльниковими телефонами, деякi мали айфони.
  Цiлком сучасно одягненi, в кросiвках.
  Але деякi, навпаки, в лахмiттi, в одязi типу дерюги, босi, або в дерев'яних черевиках i руках тримали палицi i вила.
  Хлопцiв збиралося все бiльше. Повiяв вiтер, i мiдно-червоне волосся Анастасiї стало нагадувати пролетарський прапор, з яким iшли на штурм зимового палацу
  З'являлися дiвчата. Тiльки вони всi були в злиденних рваних сукнях, з курними, босими ногами, в руках тримали серпи, що взагалi для великого мiста виглядало безглуздо. Щоправда, в однiєї, бiдно одягненої худенької дiвчинки, на плечi висiв сучасний магнiтофон. Тим безглуздiше виглядав у руках серп.
  Дивно, але не видно щось дорослого. Наче це якийсь дитячий свiт, причому, придуманий режисером пiд кайфом.
  Щоправда, щойно дiвчата хотiли спитати, майнула хмарка, i з'явилися три стражники. Так це взагалi, типи:
  У шоломах, латах, з алебардами - ну своєрiдне середнє столiття, а за плечима новi автомати з оптичним прицiлом.
  Найбiльший з них iз сивою бородою, пробасил:
  - Хто такi? Чи є документи?
  Дiвчина iз золотистим волоссям вiдповiла:
  - Капiтан Маргарита, герой Росiйської федерацiї, група спецназу "Суворiв"!
  Дiвчина з мiдно-червоним волоссям, спритно викарбувала:
  - капiтан Анастасiя, герой Росiйської федерацiї, група спецназу "Кутузов".
  I обидвi войовницi протягли документи. Вони, звичайно ж, носили при собi ксиви, мало що. Ховали, втiм, у пiдборах бойового костюма.
  Стражник глянув на документи i похмуро помiтив:
  - Ви черговi влучники та воїни. Хочете битися з драконом?
  Маргарита вiдповiла:
  - Наша професiя битися, але якщо можна вирiшити справу свiтом, то ми не проти!
  Анастасiя додала:
  - Щоб битися, треба дати раду!
  Старший стражник кивнув:
  - Добре. Але тi, хто потрапили до нашого мiста, є потенцiйними шпигунами. Їх вiдправляють на каторгу, як тих, хто порушив закон, увiйшовши на територiю мiста без дозволу. А у вас є ще й зброя!
  Стражник вказав на автомати i рикнув:
  - Коротше кажучи! Не хочете битися, вирушайте в каменоломнi, у вiчне рабство, тому що в нашому мiстi час тече по-iншому, i якщо вас не вб'ють, то тисячi рокiв будете тягати i рубати камiння!
  Анастасiя насупилась:
  - Вiчнiсть у каменоломнях? Тодi краще битися!
  Маргарита важко зiтхнула:
  - У нас не залишається вибору.
  Стражник усмiхнувся i пробашив:
  - То ви пiдтверджуєте, що кидаєте виклик дракону?
  Дiвчата-рейнджери хором вигукнули:
  - Так!
  Тут довкола дiвчат закрутилося. Хлопчики та дiвчатка з дикими криками стали розбiгатися. З'явилися примари, дикi страшнi привиди. Дiвчата машинально натиснули на курки автоматiв, але почулися лише клацання. Та й навряд чи куля зупинить примару.
  Потiм войовниць пiдхопив вихор i закрутило їх у рiзнокольорових спалахах.
  Маргарита та Анастасiя вiдчули, що їхнi тiла немов заливає розжареним металом, моторошно.
  Але це тривало лише пару секунд. Потiм дiвчата вiдчули знову твердий ґрунт пiд ногами. I гул безлiчi ковток.
  Маргарита пiдняла голову верх i вигукнула:
  - Нi бiса собi!
  Анастасiя пiдтвердила:
  - Так, це видовище!
  Дiвчата опинилися в центрi величезного стадiону. На його тлi Лужники здавалися дитячою пiсочницею. Трибуни розфарбованi у всi кольори веселки, ними маса народу. Дуже багато дiтей, теж рiзних, вiд сучасних i навiть обвiшаних коштовностями, до обiрванцiв. Є i дорослi, їх правда менше, i ведмедi, чи люди зi свинячими рилами.
  Трапляються i товстi мишi в людському одязi. Взагалi, натовп рiзномастий. Ось дiвчата розглянули й крокодилiв у смокiнгах. Так, це цiкаво, звiсно.
  Взагалi, рiзних двоногих тварин значно бiльше, нiж звичайних дорослих людей.
  Дiтей, щоправда, тут бiльше половини публiки, як на очi прикинули дiвчата. Десятки тисяч! I також якiсь рiзнi. У лахмiттi та розкiшному одязi, розмальованi та замурзанi. Деякi iз сiльськогосподарським iнвентарем. А у когось ноутбуки та айфони. А то, можливо, в однiй руцi стiльниковий телефон, в iншiй мотика.
  Взагалi мiсце дуже дивне.
  Анастасiя свиснула i помiтила:
  - Тут якщо на око прикинути, у сотню тисяч особин не вкластися. I коли вони встигли зiбратися тут?
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Так, це загадка! Або заздалегiдь на нас чекали, або тут умiють збиратися за кiлька секунд.
  Дiвчина зробила кiлька крокiв по гравiю стадiону. Тут були i жердини, i турнiки, i каблучки. Щоправда, на вiдстанi. Площа величезна, бiльша, нiж Лужники, разiв на п'ять. I тут, звичайно, було де змагатися. Саме мiсце галасливе.
  I багато величезних прапорiв iз зображенням дракона. Причому, звiр весь час рiзний i за розмальовкою, i формою крил, i збруї. Тiльки голiв весь час сiм, але корони на них у всiх зображеннях рiзнi, i жодного разу не повторюються.
  I стало ще спекотнiше. У бойових костюмах iз вуглепластику дiвчата спiтнiли.
  Почувся грiзний, але дзвiнкий голос:
  - Iмператриця мiста Великого Дракона, Анжелiка Чудова, вiтає тих, хто йде на смерть!
  Немов за помахом чарiвної палички з'явився величезний рекламний щит. На ньому було зображення iмператрицi. Попри очiкування, це була зовсiм юна дiвчина з зачiскою кольору всiх частин спектру i в сяючiй, немов кiлька сполучених разом сонцiв, величезної, у формi лiлiї, коронi.
  Маргарита розгублено вiдповiла:
  - I ми також вiтаємо вас.
  Iмператриця оголосила:
  - Обидвi войовницi хоробри i хочуть битися з нашим володарем. Але це шалена хоробрiсть, тому що нашого дракона нiхто не може перемогти!
  Анастасiя зухвало вiдповiла:
  - Непереможних бiйцiв не буває!
  Анжелiка кивнула:
  - Добре! Ви зможете переконатись у цьому самi. Ви прийшли зi зброєю, щоб вбивати, i тепер розплатитеся за це!
  I великi очi iмператрицi блиснули одразу сiмома квiтами.
  Досвiдченим дiвчатам навiть стало страшно. Аж надто неприродно все тут. I очi, i публiка.
  Маргарiна шепнула напарницi:
  - Тут так багато дiтей. I iмператриця виглядає так молодо, i якiсь мультяшнi тварюки. Не свiт, а бiла гарячка!
  Анастасiя вiдповiла:
  - Може, це i є сучасне пекло?
  Маргарита хотiла вiдповiсти, але їй не дали. Пролунав сигнал, i в небi немов колихнулась хвиля цунамi. Величезна тiнь виникла над стадiоном.
  Маргарита свиснула:
  - Починається!
  Анастасiя ляпнула:
  - Але не для нас.
  За частку секунди тiнь перетворилася на монстра. Надзвичайно великий, страшний звiр завис над стадiоном. Його крила закривали майже все небо. А голови... Кожна з них мала пащу, в якiй помiстився б аеропорт Внуково. А зуби завдовжки iз п'ятнадцятиповерховий будинок.
  Маргарита погладила автомат i, приховуючи страх, що пiдступав до низу живота, пробурмотiла:
  - I з чим таких гiгантiв їдять?
  Анастасiя, чиї зуби вiд нервового зриву забили чечiтку, сказала, намагаючись зберегти холоднокровнiсть:
  - Чим бiльше шафа, тим голоснiше вона падає!
  Пащi повернулися до їхнiх бокiв. Очi дракона величезнi, жахливi, блискучi, наче жерло вулкана, з якого викидається лава. Дуже страшний звiр, розмiром з астероїд i неймовiрною злiстю, написаною на семи пекельних мордах.
  Дiти злякано закричали i почали розбiгатися. Страх зазнали i дорослi люди, i рiзноманiтнi звiрi. Хоча дракон i не мусив їм загрожувати. Але таке чудовисько, звичайно, i богатиря змусить тремтiти.
  А дiвчата стояли майже беззахиснi. Їхня зброя, це автомати без патронiв i штик ножi на них.
  Ну, звичайно, дiвчата з їхнiми навичками та одними багнетами поклали б чимало ворогiв. Але такого гiганта, мабуть, можна взяти лише ядерним зарядом. I це не напевно.
  Дiвчатам дуже хотiлося кинутися навтьоки, але вони залишалися на мiсцi титанiчним зусиллям волi.
  Маргарита хоробро вимовила:
  - Краще померти стоячи, нiж жити на колiнах!
  З пащ колосальних розмiрiв дракона спалахнуло полум'я. Вилетiли одразу сiм струменiв, вiд кожної голови рiзного кольору. Вiд червоного до фiолетового i вони зiйшлися на дiвчатах.
  Воїтельки вiдчули нескiнченно моторошний та iнтенсивний бiль. Немов по тiлу пройшов струм високої напруги. А потiм свiдомiсть померкла.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Маргарита прийшла до тями. Тiло в неї болiло, нила кожна кiсточка, наче проїхався американський масивний танк Амбрамс. Дiвчина, насилу, села. Подивилася на себе. Вона була майже гола, в одному бiкiнi. Тiло з дуже рельєфною мускулатурою, нi крапельки жиру. Прес, як шоколаднi плитки, шкiра засмагла i здається тонкою, а м'язи на руках i ногах немов пучки дроту.
  Ноги, руки та шия скутi ланцюгами. Дiвчина спробувала ланцюг на мiцнiсть. Кожна ланка товща за великий пальець великого чоловiка, а метал, як легована сталь. Тут навiть слон не порве. Камера досить простора, вiкна високо, маленькi та з ґратами. Порожнiй камiн у стiнi. Але досить тепло, топити не треба, лiтня погода. На оберемку соломи в ланцюгах лежить мускулиста Анастасiя i теж у бiкiнi. Втiм, так їм iде. Рельєфнi м'язи дуже гарнi i схожi на обладунки.
  Маргарита рушила до своєї подруги. Ланцюг на шиї натягнувся i стиснув сильну, мiцну шию дiвчини. Маргарита змогла дотягтися лише до босої ноги своєї напарницi. Провела нiгтем по голiй, пружнiй п'ятi.
  Анастасiя хихикнула i швидко пiднялася, вигукнувши:
  - Ну i кошмар менi наснився!
  Маргарита вiдповiла з сумом у голосi:
  - Це не сон! I кошмар продовжується.
  Дiвчата пiднялися. Через ланцюги вони не могли зробити i трьох крокiв камерою. Було видно, що ланцюгiв на п'ять чоловiк. Для рук, нiг та шиї приготовленi пута.
  Втiм, це ще не найголовнiше. На бiльш дальнiй стiнi висiли щипцi, гаки, свердла, бичi, батоги та iншi атрибути тортур майстрiв. Видно i пристрiй для диби. Стеля в камерi висока, так що жертву можна пiдняти за пiднятi руки i рiзко опустити.
  Анастасiя запитала напарницю:
  - Тебе Маргарита хоч раз катували?
  Дiвчина iз золотим волоссям чесно вiдповiла:
  - Нi! Я в полон не попадала.
  Анастасiя хихикнула:
  - Я теж! Уявiмо, що катування, це щось для тренування мужностi i буде легшим.
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Нас не катували, але бiль вiд ударiв ми звикли вiдчувати з раннього дитинства. Отже, i це витримаємо! Головне не заплакати та не застогнати.
  Анастасiя, трохи блiда вiд хвилювання, заспiвала:
  - Не заплачу i не закричу! Не вигукну навiть! Бог ворогiв покарає! Бог ворогiв покарає! Навiть якщо я вибачу!
  Але особливо веселитися дiвчатам нема чого. У катiвнi неприємно перебувати. I щури попискують, але пiдходити до мускулистих войовниць боятися.
  Та й ще, хочеться їсти та пити. А тюремникiв нема. Дiвчата мовчали, згадуючи кожна своє. I подвиги, i спаринги. Звичайно, перспектива тортур не дуже тiшила. Ось розпечене залiзо, як вп'ється в голу, круглу п'яту. Начебто у фiльмi так катували маркiзу. Вона так заволала. Головне, звичайно, нi стогiн, нi крик. Тiльки ось добре теоретично, а як на практицi?
  Маргарита помiтила, постукуючи босою ногою:
  - Може, покликати когось? А то стрiмко!
  Анастасiя заперечила:
  - Не терпиться на дибi повисiти?
  Маргарита логiчно вiдповiла:
  - Якщо нас збираються катувати, то все одно це неминуче. А якщо нi, то що мучити себе. Я вже добу не пила i горло пересохло!
  Анастасiя розважливо сказала:
  - А навiщо нас катувати? Яку iнформацiю вони можуть отримати вiд нас?
  Маргарита вiдповiла:
  - Ми багато чого знаємо, але це зовсiм iнший свiт. Подивися, вже стiльки часу минуло, а не вечорiє. Не на полюсi ми.
  Анастасiя з усмiшкою помiтила:
  - А може наше катування голодом та жагою? Не принесемо задоволення катам.
  Дiвчата ще посидiли якийсь час, мовчки. Потiм стали, брязкаючи ланцюгами, робити зарядку. Але пiсля фiзичних вправ, ще бiльше захотiлося, їсти i пити.
  Маргарита нагадала:
  - Може, спробуємо згадати, чого нас навчали. I звiльнити ноги та руки вiд кайданiв. Руки це взагалi просто.
  Анастасiя невдоволено буркнула:
  - А голову? Це, погодься, куди складнiше! А кистi вислизнуть iз кайданiв легко!
  Маргарита витягла руку з браслетiв, а потiм знову засунула. Пошкрябала голою ногою по каменях. Пити хотiлося дедалi сильнiше. Ну гаразд, голод, а спрага?
  Дiвчата сидiли ще кiлька годин. У в'язницi було тихо. Стiни були дуже товстi, i не пропускали звуки. Лише вiтерець гудiв через вузьке вiкно. Iнодi пищали мишi та щури. Голод трохи притупився, але жадоба була болiсною. Тим бiльше, дiвчата багато води випарували за час переходу, бою та iншого.
  Маргарита розгублено запитала Анастасiї:
  - Ну що? I так сидiтимемо далi? Може, закричимо?
  Руда погодилася:
  - Хай хоч катують! Це хоч якась розвага! Крiм того, цiкаво, що вiдчуваєш, коли вогонь лиже голу пiдошву нiг!
  I войовницi, як закричать. Вони кричали на всю горлянку. Було навiть боляче, бо горло сухе. Але крик не переставав. Так вони ревли пiвгодини.
  Нарештi, дверi заскрипiли, i з'явився ведмiдь у людському мундирi, два стражники та дiвчинка у простiй селянськiй сукнi.
  Ведмiдь прогарчав:
  - Чого ви кричите?
  Анастасiя прокричала:
  - Ми їсти хочемо! Нехай ми в'язнi, але ж нас повиннi годувати!
  Ведмiдь сухо наказав дiвчинцi:
  - Принеси хлiба та води!
  Майнули сизi вiд тюремного пилу п'яти служницi. Вона безшумно побiгла, виконуючи наказ.
  Ведмiдь у мундирi, на грудях висiло кiлька орденiв i медалей, вкрадливо промовив:
  - За спробу агресiї, прихiд зi зброєю, намiр завоювати мiсто i вбити нашого головного захисника дракона, вам належить жорстока смертна кара. I перед цим, обов'язковi тортури, щоб ви видали свої плани та всiх спiльникiв. Тобто, ви розумiєте дiвчата, що прямо зараз вас голими повiсять на дибу, будуть ламати розпеченими щипцями, палити вогнем, стегати колючим дротом!?
  Маргарита та Анастасiя зблiдли, їхнi серця зачастили вiд страху. Але бажаючи приховати свiй жах, дiвчата хором вигукнули:
  - Катування нас не зупинять! Катування нас не переможуть!
  Ведмiдь добродушно посмiхнувся:
  - Не часто таку мужнiсть зустрiнеш, особливо серед людських самок. Але коли розпечене залiзо припiкає груди, жодна з дiвчат не змогла стримати крику. - Тут ведмiдь у мундирi понизив голос i промовив майже вкрадливо. - Але наша, вiчно юна iмператриця, яка править уже тисячу рокiв i три роки, може позбавити вас тортур i навiть дарувати свободу якщо...
  Дiвчата напружилися i шепнули:
  - Що якщо?
  Ведмiдь проревiв:
  - Ви покажете дорогу у ваш свiт, звiдки ви непроханi гостi з'явилися.
  Маргарита розвела руками:
  - Але це неможливо! Для нас самих загадка, як ми опинилися в цьому дивному свiтi, де там багато дiтей, звiрiв i немає ночi!
  Ведмiдь, хихикнувши, вiдповiв:
  - Дiтей у нас багато, тому що дорослi дуже швидко плодяться. А цей свiт у замкнутому просторi, i стане в ньому дуже багато народу, якщо всi будуть дорослими. Старостi немає, i жити можна вiчно. Поки що не скiнчиться для всiх мiсце пiд сонцем.
  Анастасiя помiтила з єхидною посмiшкою:
  - Я спiвчуваю, але допомогти нiчим не можу.
  Ведмiдь проревiв:
  - Коротше кажучи, або ви покажете, як увiйшли сюди, або вас катуватимуть дуже довго та болiсно. Тут дуже хорошi кати, ви мучитиметеся, не втрачаючи свiдомостi. Даю вам ще двадцять чотири години на роздуми, а потiм почнеться. I поки що, пiдкрiпiть сили! Їжа скромна, але з голоду ви не помрете.
  Дiвчинка, з бiлим волоссям i засмаглою шкiрою, внесла коровай хлiба та глечик з водою. Маргарита подумала, що чимось вона схожа на Герду, дивно, що таке невинне, з добрим обличчям дитя прислуговує катам.
  Ведмiдь крикнув:
  - А ти ворушись швидше, а то по твоїх босих п'ятах прогуляється палиця!
  Дiвчинка вiдповiла, вклонившись:
  - Сходинки крутi!
  Ведмiдь гаркнув:
  - Марш на кухню!
  Дiвчинка втекла, за нею вийшли й тюремники. Стукнули дуже товстi, броньованi дверi.
  Маргарита та Анастасiя кинулися до пайки та глека з водою, мало не перекинули.
  Златоволоса дiвчина запропонувала:
  - Пити будемо по черзi, глечик великий!
  Анастасiя пiдтвердила:
  - А хлiб навпiл!
  Коровай був ще теплий i свiжий. Дiвчата розламали його, i тут же Маргарита вигукнула:
  - Дивись, папiрець!
  Дiвча-рейнджер пiдхопила її пальцями нiг i кинула собi в руку.
  Розгорнула. Анастасiя буркнула:
  - Що там написано?
  Дитячим почерком було подряпано: якщо хочете волi, викличте провiдника. Тричi сказавши: - Провiдник - знанням джерело.
  Маргарита прочитала це i вiдповiла:
  - Так, це наш шанс.
  Анастасiя зауважила:
  - Дiвчинка написала.
  Маргарита логiчно вiдповiла:
  - Їй може бiльше рокiв, нiж нам iз тобою разом узятим. Викличемо провiдника i подивимося!
  Анастасiя запропонувала:
  - Давай спочатку доїмо хлiб i доп'ємо воду!
  Дiвчата швидко зжували коровай, попили свiжої води. Звичайно, скромна пайка, але жадоба i голод вiдступили, додалося сил.
  Потiм Маргарита тричi вимовила: - Провiдник - знанням джерело!
  Перед ними постала людина в чорному плащi, капелюсi, чоботях i з червоним хлистом у руцi. Як вiн проникнув через товстi стiни темницi, загадка.
  Втiм, Анастасiя зрадiла i навiть бухнулась навколiшки:
  - Виведи нас звiдси, все тобi зробимо!
  Провiдник, розтягнувши обличчя, прикрите темною маскою, спiвуче запитав:
  - А що можуть зробити двi напiвголi в'язнi в ланцюгах?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Всi! Хiба ми не гарнi?
  Чоловiк у чорному, похитав головою:
  - У мене немає плотi, до вашої краси та тiл я байдужий! Якщо хочете, щоб вам допомiг, вiдповiдатимете на мої запитання!
  Маргарита охоче вiдповiла:
  - Усi, крiм зради Батькiвщини.
  Анастасiя зауважила:
  - Невже до таких як ми байдужi?
  Провiдник кивнув i спитав:
  - Ви що хочете дiзнатися?
  Маргарита вiдповiла:
  - Як вийти з в'язницi та повернутися назад у наш свiт.
  Провiдник засмiявся:
  - Потрапити в iнший свiт звiдси неможливо, поки живий дракон!
  Анастасiя випередила подругу, поставивши запитання:
  - А як перемогти дракона?
  Людина в чорному холодно вiдповiла:
  - А ось вiдгадаєте три загадки, i розповiм як!
  Маргарита хихикнула:
  - Загадки? Ну, це навiть цiкаво, чи не все грубою силою брати!
  Провiдник пробурчав:
  - Що солодше за мед?
  Анастасiя випалила:
  - Сахарiн!
  Чоловiк у чорному похитав головою:
  - Не так!
  Маргарита м'яко вiдповiла:
  - Сон!
  Провiдник вiдповiдно кивнув:
  - Правильно. Вгадала.
  Потiм полетiв i спитав, вкрадливим тоном:
  - Скiльки крапель у морi?
  Анастасiя спробувала уточнити:
  - У якому морi?
  Провiдник розтягнув рот у масцi, скелячись:
  - В будь-якому!
  Анастасiя витрiщила очi:
  - Як у будь-якому, у морях всi краплi рiзнi!
  Маргарита поспiшила вiдповiсти:
  - Одна крапля, тiльки велика!
  Провiдник пiдтвердив:
  - I це правильно.
  I знову прокрутився i пробулькав:
  - А скiльки у небi зiрок?
  Анастасiя випалила:
  - Нескiнченнiсть!
  Провiдник похитав чорною головою:
  - Не так, i їм є число!
  Маргарита вiдповiла з посмiшкою:
  - Зiрок на небi стiльки, скiльки лайливих слiв у жiнки!
  Провiдник засмiявся i зробив салют:
  - Молодець! Цiную почуття гумору. Правильно, це питання на кмiтливiсть. Що ж, я дам вам вiдповiдь.
  Анастасiя зауважила:
  - Краще б з вищої математики запитували, я завдання клацаю, як горiшки!
  Маргарита приклала палець до губ:
  - Не заважай, хай розповiсть, як подолати дракона.
  Провiдник вiдповiв iз смiхом:
  - Дракона не можна перемогти, навiть скинувши на нього водневу бомбу. Його плоть може змiнювати розмiри, i вона непробивна для будь-якої зброї, навiть космiчних гiперлазерiв. Але якщо знищити сiм осколкiв душi найсильнiшого монстра у всесвiтi, вiн зникне. I тодi ви повернетеся назад, в'язнi здобудуть свободу, а цей свiт стане знову частиною єдиного всесвiту.
  Настала пауза. Маргарита запитала з усмiшкою:
  - Це добре, а де знаходяться уламки душi дракона?
  Провiдник вiдповiв, шелестячи голосом:
  - Сiм предметiв, якi треба знайти. Скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладенец, дзеркальце-всезнайка, гуслi-самогуди, килим-лiтак. У них прихована душа дракона!
  Анастасiя поставила уточнююче запитання:
  - Це все знищити треба?
  Провiдник заперечливо похитав головою:
  - Нi! Змусити служити собi. Тiльки тодi зникне частина душi дракона. Якщо зможете змусити служити собi сiм цих чарiвних предметiв, то прийде кiнець дракону, а ви повернетеся у свiй свiт.
  Маргарита вкрадливо запитала:
  - А де знайти цi чарiвнi предмети?
  Провiдник знову розтяг маску в посмiшцi:
  - А на це, вже iнше питання, треба вiдгадати новi загадки.
  Маргарита махнула рукою:
  - Ну, давай, загадуй!
  Провiдник спiвуче промовив:
  - Чому собака гавкає, чому комар лiтає, де вода стоїть стовпом, що не носять люди в будинок, що всiх у свiтi веселiше, що милiше за сто рублiв!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла, теж риму:
  - Пес голодний голосно гавкає, у повiтрi комар лiтає, де склянка - вода стовпом, решетом не носять у хату, з пiснею в життi веселiше, двiстi - сто карбованцiв миль!
  Анастасiя вигукнула iз захопленням:
  - Оце так! Ти Марго, прямо Пушкiн у бiкiнi!
  Провiдник кивнув:
  - Ти гарно вiдповiла, молодець. За це я вам скажу. Знайти предмети можна у мiстi казок. Вiн, це мiсто дракона, набагато складнiше, i мiстить безлiч вимiрiв. Чарiвнi предмети в рiзних мiсцях, але їх можна вiдчути, якщо знайти магоплазмовий мiнiатюрний комп'ютер-пошуковик, при наближеннi до чарiвного предмета, вiн висвiчуватиме його на монiторi, i чим ближче свiтиться яскравiше. Ви можете знайти всi артефакти. А як примусити їх служити собi? Ну, дiвчата розумнi, думаю, зрозумiйте!
  Маргарита захотiла уточнити:
  - А де знайти комп'ютер-пошуковик?
  Провiдник знову зобразив маскою посмiшку:
  - У професора Марiартi. Сам вiн вам його нiзащо не вiддасть, але це вже ваша справа, як ви дiстанете цей предмет. А знайти професора не так уже й складно, вiн у цьому мiстi знаменитiсть!
  Маргарита, понизивши голос, запитала:
  - А вивести нас iз в'язницi ти можеш? Чи знов вiдгадувати загадки?
  Провiдник похитав головою:
  - Годi вiдгадок! Я можу вас вивести, але не буду! Герда вам допоможе!
  Анастасiя здивувалася:
  - Герда?
  Чоловiк у чорному одязi кивнув:
  - Так, саме Герда! Дiвчинка iз реального свiту, яка пiшла шукати Кая. Тiльки замiсть замку снiгової королеви, заблукавши в буранi та кучугурах, опинилася в цьому мiстi дракона. I вже понад триста рокiв служниця у в'язницi. Вона все вивчила досконало, та допоможе втекти. Тут дуже багато хто хотiв би позбутися деспотiї дракона.
  Маргарита кивнула з усмiшкою:
  - Велике вам спасибi. Ви нам дуже допомогли.
  Провiдник енергiйно кивнув:
  - I менi теж! Коли правильно вiдповiдають загадки - це дає додаткову енергiю. Втiм, давайте дайте вiдповiдь на останнє десяте запитання.
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Я готова.
  Провiдник немов струмком продзюрчав:
  - Ось те, що ти не втрачав, у тебе є, так?
  Маргарита логiчно вiдповiла:
  - Якщо було до втрати, то є!
  Провiдник продовжив:
  - А що втратив, того нi?
  Маргарита непевно вiдповiла:
  - Можливо!
  Провiдник провiзжав:
  - Що людина постiйно втрачає, але вона в неї все одно є?
  Маргариту випередила Анастасiя, випаливши:
  - Голова!
  Провiдник клацнув у повiтрi червоним хлистом:
  - Правильно! А тепер до побачення.
  I розчинився в повiтрi, наче цукор у окропi.
  Маргарита пискнула i брязнула ланцюгом:
  - Чорт забирай! Ось така iсторiя. Дракон, як Воланд де Морт, роздiлив свою душу на частини, i його не взяти термоядерним зарядом.
  Анастасiя зазначила:
  - А ми зараз можемо розраховувати тiльки на дiвчинку, якiй уже за триста рокiв. Так, знайшла Герда безсмертя в пеклi!
  Маргарита знизала плечима. Уявила собi, як дiвчинка йде кам'янистими дорогами. Як палають її збитi пiдошви, ниють натрудженi iкри, у животi пищить з голоду, а тiльце трясе вiд холоду. Так, нелегка у неї доля. А потiм, у лютий мороз босий iти снiгом, щоб потрапити в мiсце, де твоя доля служiння катам.
  Так, Герда, звичайно, теж хотiла змiн у своїй долi. Тим бiльше, у цьому мiстi багато хто влаштувався набагато краще.
  Маргарита з пафосом проспiвала:
  - Змiн потребують нашi серця! Змiн, вимагають нашi очi! У нашому смiху та наших сльозах, i пульсацiях вен! Змiн, ми чекаємо на змiни!
  Дiвчата трохи потанцювали, побрязкаючи ланцюгами. Потiм присiли. Чекати було нестерпно. Маргарита навiть стала пиляти ланцюг шиї ланка про ланку.
  Анастасiя погодилася:
  - Давай нападемо на них! Ми таких ведмедiв по дюжинi вирубаємо!
  Але метал не пiддавався тертю. Це було якесь магiчне залiзо мiцнiше за титан. Видно до в'язнiв ставилися серйозно.
  Маргарита помiтила:
  - Якби у нормальнiй в'язницi, то швидко б надпилили з нашою силою ланки!
  Анастасiя неохоче вiдповiла:
  - Немає сили - потрiбен розум.
  Почувся скрегiт у замку. Тоненьке кректання. Маленька дiвчинка насилу вiдчинила важку, не менше аршина завтовшки, дверi кованi сталлю. Прошмигнула, тримаючи в руках зв'язку ключiв. Пiдбiгла до скутих войовниць, шепнувши:
  - Вiд рук тiльки не знайшла, а вiд шиї та нiг, будь ласка!
  Маргарита хихикнула:
  - Вiд рук i не треба!
  Дiвчата швидкими та професiйними рухами вiдкрили нашийники та звiльнили руки. Потiм зняли ланцюги з босих, витончених нiг.
  Герда з усмiшкою кивнула:
  - Чудово! Я вас виведу. Варта п'яна, та й усi звикли, що зачароване коло не вiдкрити без заговорених ключiв. А в мiстi... Там теж багато хто хоче, щоб вiдкрилася дорога в iншi свiти, i впала залiзна завiса.
  Войовницi рухалися за дiвчинкою. Маргарита заметала, що Герда обережно ступає на шкарпетки, а її п'яти посинiли й опухли.
  - Били тебе? - запитала дiвчина iз золотим волоссям.
  Герда байдуже вiдповiла:
  - Мене майже кожен палицями по п'ятах б'ють. Я вже звикла за триста рокiв i не зважаю!
  Бiлява дiвчинка посмiхнулася. Маргарита подумала, що коли тобi за триста рокiв, можна тiльки мрiяти про такi здоровi, рiвнi й бiлi зуби!
  Анастасiя пошепки запитала Герду:
  - А коли ти боса йшла снiгом, холодно було?
  Дiвчинка зiтхнувши вiдповiла:
  - П'ятки снiг палить, як вогником. Втiм, я вже звикла. Протопала пiдлога Європи за весну, лiто та осiнь, i йшла вже боса по снiгу. Але якось не дуже помiчала холод. Звичайно, як у казцi менi не попався ворон, що говорить, i нiхто не став дарувати золоту карету. Просто я, пройшовши вiд Копенгагена до Парижа, увiйшла до собору Божої Матерi. I загадала бажання бути поруч iз Каєм. I перемiстилася в розпал бурана. Якщо ще у Францiї можна йти босою i в легкiй сукнi по пухкому снiгу, що тане, то в лютому морозi Арктики я замерзала на бiгу. I, мабуть, справдi замерзла, потрапивши на той свiт.
  Вони втрьох обережно спускалися сходами, ступаючи навшпиньки. I дiвчинка, i обидвi дiвчини з елiтного спецназу рухалися безшумно. А Герда вела розповiдь ледь чутно, але ж вуха в дiвчат гострi i на макiвцi. А Герда дуже хотiлося виговоритись.
  - Пiсля лютого холоду я опинилася у теплому мiстi, в якому немає ночi, завжди свiтить сонце, i не буває зими. Спершу я подумала, що це рай. Але потiм мене заарештували стражники. Звинуватили у бродяжництвi, у незаконному проникненнi в мiсто та посадили у в'язницю. Причому в пiдземелля, де холодно, сиро, тече вода зi стiн i повзають щури. Там ще сидiв десяток дiвчаток.
  Там ми сидiли i важко дрiмали у вогкостi та холодi, а потiм нас виводили на роботу у майстернi. Я намагалася бути слухняною i нiколи не сперечалася, не задиралася. Минали роки рутини важкої роботи. Я залишалася дитиною, сумувала, мучилася. Незважаючи на вогкiсть i холод пiдземелля, навiть нежить не пiдхопило. I дивувалася тому, що не зростаю i не дорослiшаю.
  Мабуть, моя покiрнiсть сподобалася тюремникам, i менi запропонували досиджувати термiн, працюючи на кухню. Тепер я спала вже на соломi, а не на голому сирому каменi, i стала бачити сни, а не суцiльнi кошмари. Але працювала не менше.
  I так уже понад триста рокiв тут минуло. За межi в'язницi мене не пускають. I жодного разу не дали виходу в мiсто, хоч я вже тут давно.
  Маргарита здивовано запитала:
  - А чому?
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - Тому що мiй термiн не скiнчився! Дали довiчне ув'язнення, тут драконiвськi закони. Хiба що люди не старiють i хвороб багатьох немає. I звiрина прибуває iз рiзних свiтiв. Тiльки назад дороги їм нема. Поки що живий дракон. Тож тут лише зовнiшнє єднання та любов до дракона. Багато, особливо прийшли, дуже хочуть, щоб цей тиран згинув!
  Маргарита запитала у Герди:
  - А чому багато дiтей у сучасному одязi, або багатi, а iншi бiгають жебраками.
  Дiвчинка охоче вiдповiла:
  - Жебраки та босi це ув'язненi, якi вiдбувають покарання за межами в'язницi. Тим, хто не отримав свободи, заборонено носити взуття та будь-якi ошатнi речi. Якщо йому залишилося трохи до звiльнення, можна обзавестися айфоном, або магнiтофоном. Але це трохи може тривати столiття. Ув'язненi працюють i досить багато. Тi, що вулицями бiгають ще на пiльгових умовах, i їм дають вихiдний час.
  А так пiд землею тут фабрики, цехи i навiть оранжереї, де вирощують овочi.
  Тут дiтей-рабiв значно бiльше, нiж вiльних людей. Дорослi всi вiльнi i тварини, i люди. Тих тварин, що ув'язненi, перетворює дракон на людських дiтей.
  Герда замовкла. Вони пройшли чергову решiтку, яку обережно вiдкрили. Опинилися у дворi. В'язниця дуже велика, прямо заввишки, як Останкiнська вежа. I площею бiльше за американський Пентагон. А довкола ще й стiна заввишки, наче стоповерховий будинок, i дрiт над нею.
  Дiвчинка хитро посмiхнулася i вiдповiла:
  - Я сама пройти тут не зможу, але з вашою допомогою.
  - Як? - Хором вигукнули дiвчата.
  Герда пояснила:
  - Раби та ув'язненi у нас лише людськi дiти. Дорослих i тварин дракон перетворює на людських дiтей. Вас нiхто не бачив, тiльки в костюмах. Можливо, ви зможете видати себе за вiльних мешканцiв мiста. Скажiть, наприклад, що феї кохання i ублажали офiцерiв-тюремникiв. Вони повiрять, ви дуже казково гарнi, i при цьому майже голяка!
  Маргарита спiвчутливо запитала:
  - А ти?
  Герда важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Почекаю ще трохи в рабствi. Провiдник, сподiваюся, розповiв вам, як упоратися з драконом, а ви такi сильнi та розумнi досягнете успiху. Можете мене лишити.
  Анастасiя запитала:
  - А що, всi в'язнi та раби тут дiти? Невже дракон такий садист?
  Герда вiдповiла з люттю:
  -От саме, тому ви й заб'єте його!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Якщо ми втечемо, то варта може здогадатися, що це твоїх рук справа. Так що краще йди з нами i сховатися треба тобi в мiстi!
  Герда негативно похитала свiтлою, кучерявою головою:
  - Я не зможу сховатися у мiстi. Усiх рабiв дуже добре видно! I вас, пiсля перетворення на дiвчаток, бачив би дракон у будь-якiй точцi. А так, у вас є шанс залишатися непомiченим, а я не маю!
  Анастасiя пробурчала:
  - Тебе за втечу страчують.
  Герда важко зiтхнула i вiдповiла:
  - У будь-якому разi, спочатку намагатимуться. За серйознi злочини, а це дуже серйозний злочин допомогти втекти небезпечному в'язню, у будь-якому випадку належать дуже тривалi тортури. Вiдразу мене все одно не страчують, а ви знищите дракона, i я знайду свободу!
  Анастасiя засумнiвалася:
  - В'язниця зникне, i кати згинуть?
  Герда з переконанням вiдповiла:
  - Серця людей стануть добрiшими. I не будуть тримати вiчних дiтей у рабствi. Я вiрю у змiни.
  Маргарита пiдтвердила:
  - Пам'ятаєш, як у фiльмi принц сказав: - Убивши тебе, я покiнчу з тобою, а разом iз тобою зникне i зло!
  Анастасiя пiдтвердила:
  - А якщо я загину, то прийде ще один принц, i ще один принц, i ти нiчого не зможеш зробити!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Дiвчата на прощання поцiлували дiвчинку в лобик, побажали удачi, i гордо випнувши груди, попрямували до ворiт.
  Анастасiя прошепотiла:
  - Головне пам'ятай: нахабство - друге щастя.
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Але теж треба знати мiру.
  Високi, мускулистi дiвчата йшли, пiднявши гордi голови. Вони випромiнювали впевненiсть та спокiй. Бiльшiсть стражникiв були тваринами: кабани, ведмедi, вовки, крокодили. На дiвчат дивилися м'ясоїдними поглядами. Так, надзвичайно красивi войовницi, нiчого не скажеш, i дуже рельєфна мускулатура. Стражники пiдморгнули красуням. Один iз них, на вигляд молодий чоловiк рокiв тридцяти, пробулькав:
  - Обслужiть мене швидко, я вам добре заплачу.
  Маргарита заперечливо хитнула головою:
  - Немає часу!
  Анастасiя вiдштовхнула лiктем:
  - На сьогоднi лiмiт вичерпаний!
  I дiвчата попрямували далi. Ворота вiдчинилися. Тут один iз охоронцiв здивовано запитав:
  - А чому ви босонiж? Без взуття ходять раби чи зеки!
  Маргарита вiдповiла:
  - А нам так бiльше подобається!
  I струснула стегнами. Пiсля чого, дiвчата пiшли пiдйомним мостом. На шестигранному, нехай навiть за хмарнiстю, сонце метал нагрiвся, i босим, що трохи огрубiли вiд активних занять єдиноборствами, жiночим ногам було приємно.
  Над ними пролiтали привиди. Вони крутились i щось лопотали. Дiвчата додали кроку.
  Маргарита, пiдстрибуючи, помiтила:
  - Треба б спочатку знайти професора. Якi є iдеї?
  Анастасiя цього разу була логiчнiшою за подругу:
  - Треба б знайти якiсь сандалi. Хоча тут i теплий клiмат, але босими, навiть вiльнi дiти не ходять. Ми привертаємо увагу.
  Маргарита хихикнула:
  - А бiкiнi не приваблює?
  Анастасiя дуже важко зiтхнула i помiтила:
  - Так, ми надто помiтнi.
  Дiвчата трохи сповiльнили крок. Маргарита замислилась. Грошей вони не мають, щоб купити одяг. Заробити швидко не дуже просто, вистачає з надлишком рабiв та ув'язнених. Залишається тiльки вкрасти, або вiдiбрати в когось. А це вже кримiнальнiсть. Втiм, чи тим, хто вбив стiльки народу, сентименти розводити?
  Дiвчина iз золотим волоссям рiшуче заявила:
  - Добудемо собi одяг!
  Анастасiя в досадi помiтила:
  - А в бiкiнi i босонiж приємнiше, так лоскоче голу пiдошву. Неначе масаж.
  Войовницi йшли далi, минули мiст i дедалi бiльше й далi вiддалялися вiд в'язницi. Знову стали на них дивитися хлопчики. I вiльнi, i ув'язненi. Так, привертають до себе увагу.
  Маргарита та Анастасiя рiзко рвонули i заскочили до пiд'їзду хмарочоса. Помчали сходами. Вiдiрвалися. I швидко знайшли потрiбну квартиру.
  Довгим нiгтем вказiвного пальця Маргарита вiдчинила дверi. Замок досить простий i безшумно увiйшла до квартири. Вiдчула босими ногами пишний килим. За нею заскочила Анастасiя. Дiвчата дiяли дуже швидко та професiйно. Спочатку знайшли сейф i почали вiдчиняти. Ну, це досить просто, тiльки потрiбно мати дуже гострий слух. Коли ти набираєш потрiбну цифру, чується дуже тихе ледве вловиме клацання. Так звук можна набрати потрiбну комбiнацiю. I сейф вiдчинено.
  А там кiлька вiддiлень. Дiвчата недарма елiта спецназу не помилилися. Квартира багата. Є в сейфi i коштовностi, i золото, i папiрцi. На великих купюрах зображення дракона, на дрiбних грошах-дiвчата-iмператрицi, досить кумедно.
  Втiм, звичайно, грошi потрiбнi. Але головне все ж таки одягнутися. А то пацанiв багато, бiльше чомусь, нiж дiвчаток, i вони хоч по роках, бiльш нiж дорослi, все одно хлопчаки розумом. Люблять вирячитися на красу.
  Ця квартира особин дорослих, чи то за запахом, чи ще як, Маргарита це зрозумiла ще по дверях. Дiвчата одягли туфлi, джинси, майки, моднi кепки, темнi окуляри в пiдлогу обличчя та пiдiбрали волосся. Так вони вже не надто помiтнi. Темнi окуляри тут багато жiнок носять. Може тому, що в дорослих тiлах, все ж таки вiк жiнок помiтнiше проявляється, i вже видно дрiбнi зморшки.
  Хоча людей похилого вiку тут i немає. Але ж усiм хочеться бути дiвчатами. Дорослi на вигляд люди, схожi на тут найбагатшi, елiта. Ось яка квартира велика, стiльки кiмнат - цiлий сектор. Але господарi не дуже розумнi, раз не сховали в затишне мiсце сейф. Може, тут злодiїв мало? Враховуючи, як легко потрапити до в'язницi i бути там довiчно, можна зрозумiти, як ризикують злодюжки, далеко не кожен наважиться на крадiжку.
  Крiм того, можливо тi, хто вiльнi i, не працюючи, живуть непогано!
  Маргарита з досадою помiтила:
  - Жаль, не всi ми з'ясували у Герди.
  Анастасiя запропонувала:
  - Айфони є, та комп'ютери є. Ось по iнтернету i дiзнаємось, як шукати професора Марiартi.
  Дiвчата, певна рiч, прихопили й айфони. Хоча, звiсно, був i ризик, що їх через iнтернет i обчислять.
  Маргарита набрала у пошуковiй машинi Марiартi. I карту мiста. Ого це цiлий мегаполiс, тут навiть величезнi парки є. Може, в них слiд шукати артефакти, - подумала Маргарита. Але ось справдi у професора цiлий палац. Так, знаменитiсть. Особа, наближена до iмператора!
  Анастасiя помiтила iз незадоволеним виглядом:
  - Чорт, черевики тiснi, не мiй розмiр!
  Маргарита кивнула:
  - Та у нас ноги гарнi, але чималi! Але до професора дiйдемо!
  Анастасiя скривилася i запропонувала:
  - Тут метро є, доїдемо! Це мiсто за площею в двадцять п'ять разiв бiльше за Москву!
  Маргарита посмiхнулася i, вискакувавши зуби, помiтила:
  - Зате за його межами нiчого немає! Зрозумiло, що навiть така територiя може бути при нестарiлому населеннi переселена!
  Анастасiя хихикнула:
  - Тому тут так багато дiтей. I будь-хто може стати дитиною!
  Маргарита помiтила:
  - А також рабом, чи ув'язненим!
  Дiвчата пiдiйшли до входу до станцiї метро. Там стояли стражники з алебардами та автоматами з оптичним прицiлом. Вони подивилися на дiвчат, тi засунули прихопленi iз сейфа жетони. Згодом без зайвих проблем спустилися вниз.
  Ескалатор нагадував Московське метро, але був значно ширшим i довшим, сама пiдземка незрiвнянно глибша. Досить ошатна, i з кольоровими малюнками. I також дракон, портрети iмператрицi.
  Внизу, зрозумiло, прохолоднiше, нiж нагорi. На самiй станцiї жебраки босоногi хлопчики та дiвчатка драїли мармур. Вони мали номери на робах. Видно, це реальнi ув'язненi-раби. Формально тут i немає рабства, але ув'язнених бiльше, нiж вiльних.
  Дiвчата вирiшили трохи подивитися, як пiд землею працюють ув'язненi. I вони сiли в бiчну гiлку, попрямувавши до цехiв. Втiм, в умовах розвинених технологiй рано чи пiзно виникає надвиробництво. Так що дiти-раби, якщо нiчого робити, чимось iншим займаються. Коридори пiдземного мiста будують, кидають до нескiнченностi, миють.
  Деякi навiть у саморобнi iгри грають, або ж пiдпiльно айфони ховають.
  Дiвчата пройшлися цехами. Хлопчики та дiвчатка, вiд десяти до тринадцяти на вигляд рокiв, працювали. Не було видно нi старших, нi молодших. Немов дiти тут народжуються одразу ж великими. Хоча хто його знає.
  Анастасiя зауважила:
  - Частина з них були дорослими, не позаздриш дитинству у в'язницi!
  У пiдземеллi хлопчики та дiвчатка були у робах, у шортах та коротких спiдницях. Обов'язковi номери. Деякi хлопчики та дiвчатка обритi наголо.
  Маргарита подивилася iнформацiю в мiсцевому Iнтернетi: голять наголо дрiбних порушникiв. Їх i батогами б'ють частiше, i спати дають менше часу.
  Дiти-в'язнi працювали на верстатах, конвеєрах, шахтах та на пiдземних полях зi штучним освiтленням. А також ще й у парках. Їх не дуже часто пiдганяли батогами. Через провину порка, або тортури. Такий безрадiсний висновок протягом багатьох столiть. Дракон правив понад три тисячi рокiв. До нього була i старiсть, i природна смертнiсть.
  Могутня магiя подарувала людям можливiсть вести приємне iснування, лише дев'ять iз десяти стали ув'язненими та рабами. Така ось нерiвнiсть.
  Для того, щоб стати невiльником не обов'язково навiть щось зробити, iнодi заарештовували та давали довiчний ув'язнення взагалi нi за що!
  Одна втiха: якщо не вб'ють, то не помреш! I у зекiв є свої хвилини вiдпочинку, iгор. Особливо якщо з наглядачами домовитися. Тiльки за поблажки рабам та його карають суворо.
  Коротше кажучи, деспотiя, жодних виборiв та демократiї. Вже рокiв п'ятсот править iмператриця, схожа на юну дiвчину, до того був iмператор, який не сподобався дракону i був живцем з'їдений!
  Так, моторошний свiт!
  Анастасiя дала худорлявiй дiвчинцi в робе i наголо стриженої, знайдену в сумцi цукерку. Та вклонилася i знову почала рубати камiння. Її засмаглi руки i ноги були в саднах i забоях, зi свiжими слiдами батогiв. I ще у ланцюгах. Що говорило про штрафний режим утримання. Це робота двадцять годин на добу, i лише на хлiбi та водi. Бiдолашна дiвчинка. Як вона зрадiла шоколаднiй цукерцi, очi загорiлися.
  Маргарита помiтила з деяким подивом:
  - Працюють пiд землею, а всi засмаглi?
  Анастасiя припустила:
  - Може, тут таке сонце, що ультрафiолет i через ґрунт i камiння проникає!
  Маргарита заспiвала з посмiшкою;
  Чужа планета, чужа земля,
  I що людина ти забула у цьому свiтi?
  З цього пекла так просто не можна -
  Чи не пил пiдмiсти в квартирi!
  Анастасiя запропонувала:
  - Давай поспiшаємо. Краще звiльнити мiльйони, нiж потiшати по одному.
  Маргарита наголосила:
  - Але хiба Достоєвський не казав, що всi скарби свiту не вартi однiєї гiркої сльози дитини!
  Анастасiя зазначила:
  - Це вiрно, але... Тут десятки мiльйонiв дiтей-в'язнiв, i кожному носик, повiр, не втреш!
  Маргарита зiтхнула i вiдповiла:
  - Цар не повинен думати про кожного! Цар повинен думати про важливе!
  Пiсля цього обидвi дiвчини додали ходу. I почали пересуватися станцiями метро. Це трохи нагадувало Москву, самi станцiї були куди розкiшнiшi та барвистiшi, а вагони виблискували позолотою. А на стелi та дахах виблискували дiаманти.
  Такий дикий контраст мiж розкiшшю метро, та жахливою долею нещасних, ув'язнених дiтей.
  Маргарита злiсно прошипiла:
  - Вставай прокляттям затаврований!
  Анастасiя пiдтримала подругу:
  - Весь свiт голодних та рабiв!
  I обидвi дiвчата хором закiнчили:
  - Кипить наш розум обурений! На смертний бiй iти готовий!
  Ось i станцiя, поряд з якою знаходиться палац професора Марiартi.
  Дiвчина вийшли iз метро. Трохи кульгаючи вiд туфель, якi були явно не за розмiром.
  Маргарита помiтила:
  - Всесвiт не досконалий. Чи є в нiй Бог?
  Анастасiя жорстко помiтила:
  - Ну, чорт це точно є!
  У ескалатора стояли якiсь звiрi, схожi бiльше на оркiв, тiльки морди ще злiшi й лютiшi.
  Дiвчата, втiм, пiдморгнули сторожi та показали картки. По ескалатору почали пiднiматися нагору.
  Маргарита наголосила:
  - А це метро все-таки краще за Московське!
  Анастасiя пiдтвердила:
  - I набагато глибше!
  Дiвчата пiднялися нагору. Пройшли, без особливих проблем, повз варту. Тут було ще кiлька воїнiв з алебардами i автоматами з оптичним прицiлом.
  Прямо бiля входу в метро стояв великий танк, сильний скидається на нiмецький "Маус" Другої свiтової вiйни. Теж з двома стволами гармат та величезний.
  Анастасiя пискнула:
  - Оце машина!
  Маргарита наголосила:
  - Така весь асфальт перетворить на щебiнь.
  Повз дiвчат промайнула пара привидiв. А потiм ще одне, фiолетового кольору. Воно звернулося до дiвчат:
  - Ви, мабуть, хочете до професора Марiартi?
  Анастасiя вдала, що здивувалася:
  - А як ви здогадалися?
  Привид, схожий на тiнь, повiдомив:
  - Усi хочуть до нього! У всякому разi, я пiдозрюю, чи ви думаєте знищити дракона?
  Маргарита спохмурнiла:
  - З чого ви взяли? Ми не раби!
  Привид помiтив:
  - Це ми привиди можемо вiдчути. Тим бiльше коли кiлька тисяч рокiв тому я була жителем цього мiста. Жила в тi часи, коли дракона i не було.
  Практична Анастасiя запитала:
  - А як потрапити до професора Марiартi?
  Привид вiдповiв:
  - Просто пiдiйдiть до ворiт! Вiдгадайте три загадки, заплатiть грошi та вас пустять до нього. Або iнший варiант, зайдiть iз чорного входу. Там є привид-кiт. Вiдгадайте правильно його три загадки, i нiчого вам не доведеться платити. Потiм вiн проведе вас на склад професора i там ви самi вiзьмете що хочете.
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Другий варiант набагато кращий за перший.
  Привид-тiнь уточнив:
  - Але кiт-примара вас уб'є, якщо не отримає вiдповiдi на свої загадки. Так що...
  Анастасiя вишкiрилася:
  -А Якщо ми його вб'ємо?
  Привид попередив:
  - Вiн примара, i його навiть дракон не вб'є. Так що ви дуже ризикуєте.
  Маргарита помiтила:
  - Хто мало ризикує, той не п'є шампанського, хто забагато, i зовсiм задовольняється чифiром на нарах.
  Анастасiя практично запропонувала:
  - Так проведи нас швидше.
  Привид пробуркотiв:
  - Дайте вiдповiдь на питання.
  Маргарита буркнула:
  - Давайте!
  Тiнь пробулькала:
  - Що є тiнь, але не тiнь!
  Маргарита швидко вiдповiла:
  - Минуле, воно як тiнь, тiльки зовсiм не тiнь.
  Привид згiдно з кивнув:
  - Проведу вас. За мною.
  Дiвчата рушили. Анастасiя скинула ненависнi туфлi, що натирають її зовсiм не нiжнi ноги, за нею пiшла Маргарита. Тепер дiвчата були босонiж, i насолоджувалися свободою нiг.
  Палац професора Марiартi був величезний, нагадуючи замок з Бременських музикантiв, тiльки куди бiльше та ошатнiше. Привид вiдвiв дiвчат у закуток i пропиляло:
  - Ходiмо через пiдземний хiд.
  Дiвчата стали спускатися за нею. Пройшли сходи, що вели вниз, стало темнiшим. Вони вiдчули пiд босими ногами колючу гальку. I прохолоду пiдземелля.
  Анастасiя проспiвала:
  - Топ, топ, топають копита...
  Маргарита додала зi смiшком:
  - Та-та-та, ударив кулемет!
  I обидвi дiвчата хором пiдхопили:
  Армiя дракона вщент розбита,
  А нас вродливих дiвчат нiхто не переб'є!
  Пiсля чого войовницi додали кроку. Йти довелося досить довго. I поверхня ставала дедалi бiльше колкою. Але хiба дiвчат iз спецназу подiбне зупинить? Вони перейшли зi швидкого кроку на бiг.
  Привид пискнув, запитавши:
  - А яка у вас професiя?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Вiйна!
  Тiнь зiтхнула i помiтила:
  - Як завжди насильство та насильство!
  Маргарита у вiдповiдь заспiвала, трясучи золотистим волоссям:
  - На насильствi тримається мир! Вулкан лютi хлюпає з розмахом!
  Анастасiя, руда бестiя, пiдтримала напарницю:
  - Напруга вища сил пiзнає i з болем, i страхом!
  Тiнь заперечила:
  - Не думаю я так. Потрiбно бути добрими.
  Маргарита заспiвала з подихом:
  - Добре бути зовсiм, повiр, не просто!
  Анастасiя пiдхопила:
  - Не залежить доброта вiд зростання!
  I хором дiвчата додали:
  - А залежить лише доброта вiд сили. Важко якщо ти слабкий i кволий!
  Пiсля чого настала пауза, i деякий час дiвчата бiгли мовчки. Не звертаючи уваги на гостре камiння, що впивається в голi, дiвочi пiдошви. Поки що, нарештi, не вбiгли до пiдвалу палацу Марiартi.
  Горiли свiчки, свiтилися газовi рiжки. Було видно, як миготять тiнi.
  Привид прошипiло:
  - Ну от зараз ми його побачимо.
  Зi стiни, мов голограма, випливла тiнь. З'явилася котяча фiзiономiя. Велика така та напiвпрозора. Потiм вилiзла i лапа з кiгтями. Очi в кота свiтилися, мов смарагди. А кiгтi гострi, наче уламки алмазiв виблискують. Ось вiн i цiлком виповз. Висотою, як здоровий слон, тiльки довше, i iкла добрих два метри довжини.
  Дiвчата, втiм, не знiяковiли, i стиснувши кулаки, заявили:
  - Ми готовi i рвемося в бiй!
  Кiт-примара прошипiла зi скрипом:
  - Чого ви хочете, красунi?
  Маргарита вiдповiла:
  - Чiп-пошуковик професора Марiартi.
  Кiт тоненько нявкнув i вiдповiв:
  - Це, звичайно, можна, але... Вам вiдомi умови?
  Дiвчата синхронно кивнули:
  - Звiсно.
  Кiт-примара заспiвала, перебираючи лапами:
  - Тодi слухайте загадку. Що дешевше за пiвшки, дорожче за червонця?
  Маргариту посмiхнулася i вiдповiла:
  - За слово брехуна не даси i пiвки, але чесного клятва дорожче за червонця!
  Кiт-примара кивнув i зазначив:
  - Ви сильнi дiвчата i бачу досвiдченi бiйцi. Але вiд мене вам було б не вiдбитися. Я обгризав би, наче хмара термiтiв, вашi кiсточки. Тож будьте уважнiшими, помилятися не можна.
  Анастасiя зауважила:
  - Ми воювали. А там помилки кулi та уламки не прощають.
  Кiт-примара промуркотiв:
  - А друге - просте питання. Куди Варвара сує нiс?
  Маргарита засмiялася:
  - Оце так! Смiшнiше важко вигадати!
  Анастасiя зауважила:
  - Ну i з гумором вiдповiмо!
  I руда дiвчина заявила:
  - Раз цiкавiй Варварi на базарi нiс вiдiрвали, отже, сунула його прямо з бджолами в дупло!
  Кiт-примара кивнув i зазначив:
  - Це можна зарахувати як вiдповiдь! А тепер послухайте третю загадку.
  I кiт-примара заспiвала:
  - А на третє я спитаю: накололи в чому Лiвшу?
  Маргарита, посмiхаючись, вiдповiла у риму:
  - У чому наколото був Левша, отримав вiн нi шиша!
  Кiт-примара зiтхнула i промуркотiла:
  - Молодцi дiвчата! А за це я вас не вб'ю i проведу до лабораторiї професора Марiартi. Тiльки там ви маєте знайти чiп-пошуковик самi.
  Анастасiя проспiвала:
  - Хто шукає той завжди знайде!
  Маргарита додала:
  - Те, що ти не втрачав, у тебе є!
  Кiт-примара лукаво вимовив:
  - А якщо ви не губили рогiв, вони у вас є?
  Дiвчата хором вигукнули:
  - Звiсно! Адже ми бадьорi.
  Кiт-примара махнула хвостом:
  - Йдiть за мною.
  Дiвчата, нечутно ступаючи босими ногами, вирушили за примарою. Дверi на шляху вiдчинялися самi собою. Маргарита прошепотiла:
  - Тут автоматика.
  Анастасiя зазначила:
  - Та нiчого особливого немає.
  Кiт-примара промуркотiв:
  - Я тут давно, ще, коли професора Марiартi i не було. Вiн тут теж прибулець i влучник, як i ви.
  Маргарита помiтила:
  - Ми потрапили до мiста не з власної волi.
  Кiт-примара кивнув:
  - Тут все не з власної волi. - I фантом хихикнув. - I трохи не в своєму розумi!
  Анастасiя зазначила:
  - Це, як у казцi, про Алiсу в країнi чудес. Там теж кiт казав, що все не в умi!
  Кiт-примара махнула великою мордочкою:
  - Вiрно пiдмiчено. А чи зможете знайти чiп-пошуковик у лабораторiї професора Марiартi? Вона дуже велика!
  Маргарита зло вiдповiла:
  - Хтось втрачає, а хтось знаходить.
  Лабораторiя професора, i справдi, виявилася величезною, i складалася з кiлькох залiв, завалених рiзними предметами, комп'ютерами, колбами та запчастинами, та iншим "ширвжитком".
  Дiвчата, втiм, мали особливi навички пошуку. I спочатку виготовили найпростiший прилад, який реагував на мiкроелектронiку.
  Потiм Маргарита пiдказала:
  - Треба шукати чiп iз радаром, компактним, але потужним.
  Анастасiя iз цим погодилася:
  - Так треба.
  Дiвчата стали робити налаштування приладу. Вони дiяли вмiло та енергiйно. Маргарита заявила:
  - Ми будь-яку голку у стозi сiна знайдемо.
  Дiвчата, налаштувавши прилад, стали повiльно ходити залами. Ось запищало, але це був чип, а стацiонарний комп'ютер. Маргарита та Анастасiя пройшлися ще трохи залами. Дiвчата стали нервувати.
  Нарештi, прилад спрацював, i войовницi вперлися в мурований в броньовану стiну сейф.
  Маргарита свиснула:
  - Ну, цього i з самого початку слiд було чекати. Таку цiнну рiч зберiгають саме у сейфi, за бронею.
  Анастасiя люто довбала босою п'ятою в броню. I вiдчула метал мiцнiший за титан. Хоча це дiвчисько могло ламати бетоннi плити.
  Маргарита заспокоїла її:
  - Зараз вiдкриємо.
  Анастасiя гаркнула:
  - Ти знаєш комбiнацiю?
  Маргарита нагадала:
  - За звуком, можна визначити, чи це цифра i буква, чи нi.
  Анастасiя кивнула:
  - Так я знаю. Але без спецiального приладу, таке ще чутне клацання, на цифрi, що збiгається, i буквi, можна i не почути.
  Маргарита втiшила:
  - Тут потрiбний прилад. А слух у мене абсолютний.
  Дiвчата справдi взяли апарат iз навушниками та стали повiльно крутити ручку сейфа.
  Потрiбно було набрати слово на латиницi i сiм цифр. Дiвчата трохи провозилися, але сейф вiдчинили.
  Усерединi виявився прилад, що нагадує стiльниковий телефон з антеною та екраном, а також кiлька пачок грошей.
  Маргарита хотiв узяти тiльки прилад, але руда Анастасiя затялася:
  - Нi! Невiдомо ще, може нам знадобляться мiсцевi грошi. Тож краще їх прихопити.
  Маргарита заперечила:
  - Але це вже буде крадiжка. Ми що, ведмежатницi?
  Анастасiя логiчно помiтила:
  - I прилад чiп-пошуковик ми беремо без попиту. А чи це вже впливає на термiн, вкрали один чiп, розкривши сейф, або ще кiлька пачок мiсцевих грошей.
  Маргарита кiлька секунд подумала i кивнула головою:
  - Гаразд. Вмовила. Брем усi.
  I дiвчата запхали собi за пояс десяток товстих пачок iз великими та яскравими купюрами. Грошi ще можуть знадобитися, мало що.
  - Куди зiбралися, голубонько!
  Войовницi, якi вже збиралися знову рвонути кiмнатами до коридору i вийти тим шляхом, що й прийшли, побачили людину.
  Вiн був високим, довгоруким, з великою головою i високим чолом. На головi носив шапочку професора. У сiрих глибоких очах свiтився розум, нiс був орлиним i хижим, а пiдборiддя вольовим.
  В руках у нього був шестиствольний пiстолет. Перебував вiн досить далеко, щоб iз його руки можна було вибити грiзну зброю. А стрiляти професор умiв, мабуть, влучно.
  Анастасiя пролепетала:
  - Любий Марiартi, ми з тобою можемо домовитися?
  Професор сердито прошипiв:
  - Я не розмовляю з небiжчиками!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Дiвчата широко посмiхалися. Маргарита, посмiхнувшись, прошепотiла:
  - Ви такий розумний i чарiвний чоловiк, хiба ми вам не подобається?
  Марiартi жорстко промовив:
  - Ви шматки тренованого м'яса, а не жiнки. I стiйте на мiсцi, не наближайтесь! Попереджаю, я стрiляю без промаху.
  Анастасiя ображено помiтила:
  - Хiба ж рельєфнi м'язи не прикрашають жiнку?
  Марiартi ревнув:
  - Звичайно ж нi! Жiнка має бути крихкою та витонченою!
  Маргарита вiдповiла з усмiшкою:
  - Зате я можу легко захистити свого хлопця.
  Марiартi сухо наказав:
  - Станьте на колiна, i рука за шию.
  Анастасiя пискнула:
  - Але мої ноги, все у кровi.
  - Де? - витрiщив очi Марiартi. Його погляд упав на витонченi, босi, ноги рудої красунi.
  Скориставшись моментом, iнша дiвчина Маргарита запустила босою ногою у професора важкий гайковий ключ. Той рефлекторно зреагував, вистрiливши. Але трохи запiзнився, i метал ударив його по кистi. Пiстолет вилетiв.
  Професор кинувся за ним, але Маргарита стрибнула слiдом. А Анастасiя випередила, метнувши теж щось важке, схоже на смартфон. Удар потрапив у обличчя Марiартi. Той сповiльнився та зупинився. Маргарита посунула його гомiлом по скронi. Марiартi вiдкинувся. Удар цiєї босої, витонченої, дiвочої ноги ламав дубовi колоди. Видно цього разу, справдi, златоволосе дiвчисько не розрахувало. I професор вiдключився надовго.
  А дiвчата не стали мiркувати, а кинулися тiкати старою дорогою. Анастасiя, проте, про всяк випадок встигла прихопити шестиствольний пiстолет.
  Так вони бiгли по кiмнатах у напрямку пiдвалу. I миготiли їхнi рожевi п'яти.
  Дiвчата зупинилися тiльки тодi, коли опинилися на тому самому мiсцi, де їх зустрiв кiт-примара. Цього разу там був старий, знайомий привид.
  Воно прошипiло:
  - Ви взяли чiп-пошуковик?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Так!
  Привид булькнув:
  - Дiвчата! Звiдси можна вийти до казки, де збираються артефакти. Увiмкнiть добований чiп-пошуковик.
  Маргарита врубала його. Привид-тiнь помiтив:
  - Працює вiдмiнно. Професор, сподiваюся, не одразу виявить пропажу?
  Маргарита хихикнула:
  - Я йому так рушила ногою правим боковим, що вiн, як мiнiмум, отримав сильний струс мiзкiв!
  Привид буркнув:
  - Якщо ви його не вбили, вiн вам помститься. Це жахлива людина!
  Анастасiя вигукнула:
  - Давайте швидше у казку! Нам треба якнайшвидше повернутися у свiй свiт. Iнакше нашi батьки, отримавши звiстку про нашу загибель, будуть божеволiти вiд горя!
  Привид подивився на карту i вiдповiв:
  - Йдiть за мною.
  I попливло. Дiвчата рвонули за ним. Повернули до коридору i знову перейшли на бiг. Пiд босими ногами гострi камiнцi, втiм, для бiйцiв спецназу жiночої статi це не страшно. Бiгли дiвчата досить довго, кiлька годин.
  Поки що, нарештi, не опинилися перед воротами. Там бiля входу стояли три могутнi богатирi.
  Вони схрестили мечi, перегородивши шлях, i буркнули:
  - Вхiд у казку лише за грошi!
  Маргарита витягла пачку купюр i простягла тисячну iз зображенням дракона:
  - Чи вистачить вам?
  Богатирi кивнули:
  - З тебе вистачить, та з неї тисячу!
  Анастасiя теж кинула купюру та помiтила:
  - Я думала, що ви знову проситимете загадки розгадувати.
  Рослi, потужнi, висотою майже дуби хлопцi, логiчно вiдповiли:
  - А що загадки? Їх на хлiб не намажаєш.
  Позолоченi ворота вiдкрилися, i дiвчата вступили до лiсу. Пiсля кiлькох годин бiгу по гострих каменях, навiть їхнi огрубiлi ступнi палали i свербiли. Так що крокувати травою було блаженством.
  Лiс був пишним, нагадував субтропiки, лише на деревах дуже великi та яскравi росли квiти. Лiтали метелики з рiзнокольоровими крилами та срiбнi бабки, вони вражали завбiльшки.
  Привид залишився за брамою.
  Маргарита прочитала про себе:
  - Скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладенец, дзеркальце-всезнайка, гуслi-самогуди, килим-лiтак. Ось скiльки предметiв.
  Анастасiя вдивилася в прилад, струсила рудими кучерями i вимовила:
  - Попереду, якраз скатертина-самобранка.
  Дiвчата мимоволi додали кроку. Вони побачили двоповерховий кам'яний будиночок. Бiля входу в нього стояла черга. Дiвчата пiдiйшли ближче, придивилися. Люди платили грошi та купували їжу. Багато було дiтей, худих, босоногих, обiрваних. Вони слiзно просили:
  - Подайте нам, будь ласка, на їжу. Хоч трохи.
  У вiдповiдь почувся рев:
  - Iдiть геть, жалюгiднi жебраки!
  Маргарита та Анастасiя рiшуче пiдiйшли до прилавка. Була видна скатертина, досить велика i ошатна. На нiй час вiд часу з'являлися все новi й новi страви, якi потiм чоловiк у цилiндрi i з великим животом продавав за грошi. Вже стояло кiлька мiшкiв iз монетами в кутку кiмнати.
  Маргарита сердито промовила:
  - Як вам не соромно дозволяти дiтям голодувати, коли вам самим їжа дiстається задарма.
  Анастасiя стиснула кулаки:
  - Я тобi можу i щелепу згорнути.
  Людина в цилiндрi лукаво посмiхнулась i помiтила:
  - Не можна вiдiбрати чарiвнi речi силою. А що моє, то моє вже.
  Дiти у натовпi закричали:
  - Неправда! Можна у нього скатертину-самобранку виграти.
  Людина в цилiндрi вiдповiдно кивнув:
  - Звiсно! Якщо у вас є, що поставити на кiн.
  Дiвчата витягли пачки грошей i заявили:
  - Мiльйон кредиток - ставимо на кiн!
  Людина в цилiндрi додала:
  - I ще чiп-пошуковик!
  Дiвчата-рейнджери переглянулися, пiдморгнули один одному:
  - Згоднi!
  Людина в цилiндрi продзижчала:
  - Тодi у покер.
  Маргарита кивнула:
  - Згоднi.
  Дiвчата не сумнiвалися, що буржуй у цилiндрi шахраюватиме. Це само собою. Але проти офiцерiв елiтного спецназу будь-яке шахрайство марне. Навiть навпаки, це краще, коли твiй суперник шахрай. Ось зараз вiн викине комбiнацiю, яка б'є майже всi види iнших комбiнацiй - чотири тузи. Але є одна комбiнацiя, яка б'є саме чотири тузи, зате програє деяким iншим.
  I Маргарита спритно пiдiбрала карти.
  Людина в цилiндрi викинула, з переможним виглядом, чотири найбiльшi карти. Вiн вишкiрився у передчуттi задоволення вiд перемоги.
  Як раптом випала вбивча комбiнацiя у вiдповiдь.
  Обидвi дiвчата хором вiдповiли:
  - Скатертина наша.
  Людина в цилiндрi зблiдла i пробулькала:
  - Ви шахраїли.
  Маргарита гаркнула:
  - I ви також!
  Людина в цилiндрi вихопила було пiстолет, але Анастасiя зробила швидкий крок i вдарила його ногою прямо в пах. Удар, що ламає п'ять цегли, пiдкинув бiзнесмена i вiн плюхнувся мертвим!
  Дiвчата у вiдповiдь закричали:
  - Тепер, можете дiти їсти та брати все безкоштовно!
  I войовницi стали жбурляти в натовп срiбнi та мiднi монети зiбранi жадiбним багатiєм. Причому вони робили це з великим ентузiазмом.
  I збiгалися з округи дiтлахи. Дiтей тут було набагато бiльше, нiж дорослих.
  Маргарита навiть помiтила:
  - Теж, мабуть, перетворенi?
  Анастасiя вiдповiдно кивнула:
  - Породження дракона. Хоча, звичайно, дитиною бути все-таки краще, нiж старим.
  Маргарита з надiєю помiтила:
  - Може, рабство скiнчиться, а безсмертя залишиться?
  Дiти збiгалися ще кiлька годин. Вони якщо найвишуканiшi страви i отримували, грошi. Нарештi, коли хлопцi з навколишнiх мiсць, бiльш-менш, наситилися, i були розданi всi грошi, дiвчата вирушили далi.
  Прихопили i скатертину-самобранку.
  Анастасiя зауважила:
  - Iдемо далi, скоро наскочимо на чоботи-скороходи.
  Дiвчата йшли i насолоджувалися кроками лiтньою стежкою.
  Все було як у iдилiї. Хоча, через пару годин швидкого кроку знову стали попадатися по жебраку одягненi, худенькi дiти та небагато, багатше одягненi молодi дорослi. На вигляд, щоправда, старше за тридцять рокiв не видно.
  Маргарита попередила:
  - Чоботи-скороходи зовсiм поряд!
  Дiвчата побачили, як у повiтрi промчала людина з мiшком. Люди та дiти кричали навколо:
  - Тримай злодiя!
  Людина летiла. Але Анастасiя в лабораторiї про всяк випадок встигла прихопити довгий шматок тонкого дроту. I накинула саморобне ласо.
  Людина втратила швидкiсть, у неї злетiв один чобiт. Дiвчата пiдiбрали його i пiдбiгли до злодюжки:
  - Ну що, з'їв? Вiддаси нам свої чудовi речi?
  Людина пробулькала:
  - Чоботи-скороходи не можна забрати силою. Їх можна або обмiняти, або виграти!
  Маргарита, насупившись, промовила:
  - Ну що ж, зiграємо.
  Злодюжка з посмiшкою запитав:
  - А що на кон поставите?
  Анастасiя буркнула:
  - Скатертина-самобранка!
  Чоловiк з одним чоботом кивнув:
  - Згоден! У пiдкидного дурня будете? Я сам у цiй грi чоботи-скороходи виграв.
  Маргарита кивнула:
  - Згоднi.
  Злодюга був досвiдчений шахрай, але дiвчата в елiтному спецназi добре пiдготовленi i, взагалi, вони найкращi воїни держави. Так що мухлюй, не мухлюй не допоможе!
  I ось Маргарита вiдбилася, i повiсила на злодюжку погони.
  Той почервонiв i помiтив:
  -Шахраювала?
  Маргарита вiдповiла:
  - Так само як i ти.
  Злодюжка зняв другий чобiт i кивнув:
  - Тепер вони вашi.
  Маргарита та Анастасiя одягли, одна чобiт на праву ногу, друга на лiву та злетiли.
  Дiвчата ширяли над казковим лiсом i бачили села, а також будинки великого мiста навколишнього казку. Мiсто дракона, мiсто тiней.
  Анастасiя з посмiшкою промовила:
  - наступний артефакт шапка-невидимка. Тут у нас, щоправда, можуть бути проблеми.
  Маргарита помiтила:
  - Її власник невидимий?
  Анастасiя вiдповiла:
  - Але ми, я гадаю, зможемо помiтити. У нас гострий зiр, i є ще карта.
  Маргарита заспiвала:
  - Все я зумiю, все я зможу, адже голова не камiнь!
  Ось дiвчата уважно вдивилися в карту, артефакт дедалi ближче.
  Анастасiя шепнула:
  - Потрiбна хитрiсть!
  Войовницi приземлилися та стали. Вдали, що розмовляють.
  А самi краєм ока стежили. Ось видно, що хтось ступає травою. Щоправда, слiди якiсь маленькi та босi. Немов це хлопчик.
  Ось видно, що молодий, невидимий злодюжка намiрився стягнути скатертину-самобранку.
  Маргарита спритно впiймала його за руку. А Анастасiя швидко намацала голову i зiрвала шапку. Перед ними опинився бiлобрисий, рум'яний хлопчик рокiв дванадцяти. Спритний i спритний.
  Маргарита гаркнула:
  - Попався злодюжка. Тепер ми тебе вирубаємо.
  Хлопчик благав:
  - Не треба мене бити, я добрий. Тiльки хотiв їсти.
  Анастасiя зауважила:
  - У тебе ситий вигляд, та й з цiєю шапкою-невидимкою, ти нiколи не голодуватимеш.
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - У бiдняка багато не вкрадеш, а у багатих людей двором бiгають собаки. Та й взагалi, крадучи, не розживешся.
  Маргарита обурилася:
  - Ти хотiв нас обiкрасти. Тому ми тебе сильно випоремо, або ти вiддаси нам шапку-невидимку.
  Хлопчик негативно похитав головою:
  - Якщо вiдiбрати шапку силою, або загрозою насильства, вона не служитиме вам! Ось якщо ви зiграєте зi мною.
  Маргарита кивнула:
  - Звiсно, це можна. Що хочеш: чоботи-скороходи, чи скатертина-самобранка?
  Хлопчик пробулькав:
  - А те й iнше не можна?
  Дiвчата хором вiдповiли:
  - Надто жирно. Баш на Баш.
  Хлопчик кивнув:
  - Гаразд, тодi скатертина самобранка, i вибiр гри за мною!
  Дитина тупнула босою ногою, видно при вiчному, казковому лiтi взутися i красти черевики не хотiлося. Хлопчик сказав:
  - У кулаки будете? Я вибираю тiтку iз золотим волоссям, бо руде надто хитре.
  Маргарита кивнула:
  - Всi волiють грати з медовою блондинкою, побоюючись лисицi його кольору.
  Хлопець стиснув кулаки i став трясти, Маргарита стояла перед ним. Гра дуже проста. Або колодязь руками робиться, чи ножицi, чи папiр, чи камiнь. Тут багато вiд реакцiї залежить. Хлопчик зробив колодязь, досить вигiдна форма, що топить i ножицi, i камiнь. Але дiвчина встигла зробити папiр, що накриває колодязь.
  Хлопчик опустив очi i важко зiтхнув:
  - Ваша взяла. Тепер у вас шапка.
  Анастасiя одягла її i зникла. Маргарита пiдтвердила:
  - Працює.
  Анастасiя знову з'явилася, сунула засмученому хлопцевi срiбну монетку та пообiцяла:
  - Скоро нiхто з дiтей у цьому мiсцi не голодуватиме.
  Хлопчик спробував монету на зуб i кивнув:
  - Куплю собi пряникiв. А вам бажаю швидше зiбрати артефакти та прибрати дракона.
  Дiвчата вiдповiдно кивнули:
  - Зробимо.
  I пiшли, точнiше, полетiли, одягнувши чоботом-скороходом, далi.
  Анастасiя зазначила:
  - Наступний у нас меч-кладеня. Можуть виникнути проблеми.
  Маргарита iз цим погодилася:
  -Так Просто не забереш? Але ж i ми не простi.
  Дiвчата мчали на чоботях-скороходах. Миготiли пiд ними тiнi, розгойдувалися дерева. Багато дiтей, з рiдкiсними дорослими, копошилося внизу. Це було чимось бiльш архаїчний варiант мiста, з одноповерховими, переважно дерев'яними хатами, що розкинулися мiж деревами.
  Зустрiчалися й поля, де працювали дiти, якi пiдганялися якимись звiрами в мундирах. Раз у раз чулося ревiння.
  Але виникло мiсце запустiння. Валялася купа посiчених тiл. Двоногий, величезного зростання тип ходив перед людьми, що впали перед ним на колiнах. Тi в купи складали своє нехитре добро.
  Монстр ревнув:
  - Усiх зшибу! Усiх порубаю!
  I зважаючи на все, справдi когось розрубав. А меч то проносився в повiтрi, то повертався в пазурi.
  Маргарита запропонувала:
  - Я спущусь до нього одна i запропоную зiграти на скатертину-самобранку. Ти ж одягни шапку-невидимку i будь у засiдцi.
  Анастасiя кивнула i помiтила:
  - Рудих, як правило, завжди боятися бiльше.
  Красуня передала другий чобiт-скорохiд медовiй блондинцi.
  I босими пальцями нiг дiвчина зiгнула мiдну монету. Тут видно, що паперовi грошi зовсiм не так котируються, як у бiльш сучаснiй частинi мiста.
  Маргарита посмiхнулася, поправила своє вiдливаюче сусальним золотом кучеряве волосся, вона просто принаднiсть, i помчала до монстра. Атлетична фiгура у дiвчини та високi груди, тонка талiя, розкiшнi стегна.
  Монстр, побачивши красуню, одразу ж оскалив i прохрипiв:
  - Зарубаю, якщо ти менi не пiдкоришся!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Ти такий класний чоловiк. Така шерсть i чудовi iкла. Будь-яка жiнка пишалася б твоєю рабою!
  Монстр напихався i проревiв:
  - Я! Всевишнiй володарю, я! Я на свiтi всiх мудрiший!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай зiграємо. Я поставлю скатертину-самобранку, проти твого меча-кладенца.
  Монстр агресивно проревiв:
  - Я наказаю своєму мечу розрубати тебе на частини! I заберу скатертину-самобранку без ризику.
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Але якщо ти заволодiєш силою скатертиною, то не зможеш нею скористатися. Ти ж знаєш правила.
  Монстр огризнувся i вiдповiв:
  - Ну гаразд, ти поставиш на кiн ще й чоботи-скороходи, i свою свободу, ставши, у разi програшу, моєю покiрною рабою.
  Маргарита насупилася i перепитала:
  - А чи не надто?
  Монстр ревнув:
  - Нi, якраз!
  Маргарита кивнула, золота хвиля пройшла по її плечах:
  - Тодi згодна. Ризик благородної справи.
  Монстр нагадав:
  - Вибiр гри за мною. Пропоную у кiстки.
  Маргарита посмiхнулася i вiдповiла:
  - Проста, але чесна гра. Нехай вирiшить доля.
  Але, звичайно ж, дiвчина розумiла, що цей хижак шахраюватиме. Але ж вони з Анастасiєю найсильнiшi та найрозумнiшi бiйцi спецназу у свiтi. I дiвчата, звичайно, i рiзними хитрощами, i прийомами в iграх володiють.
  Вперше випало i у монстра, i у Маргарити по дванадцять очок - два по шiсть!
  Монстр загарчав, i вони знову кинули. На цей раз у Маргарити випало лише три. Як зрадiла тварина, прокричавши:
  - Ти будеш моєю рабинею на вiчнiсть! Ух, яке у тебе тiло!
  I жбурнув, не дивлячись.
  Маргарита холодно промовила:
  - Меч-кладеня мiй!
  Монстр витрiщив очi, не вiрячи. У нього справдi свiтилося двi одиницi. Ось так. А вiн думав, що знову буде дванадцять! Проте Анастасiя у шапцi-невидимцi часу не втрачала, i вийшов максимум навпаки.
  Монстр загорлав на меч-кладенец:
  - Убий її!
  Меч продовжував висiти i крутитись у повiтрi. Господар змiнився i, зрозумiло, слухатись вiн тепер буде тiльки нову, прекрасну златокудру господиню.
  Монстр кинула на Маргариту, хоча дiвчина i була дуже росла, вiн все одно набагато її вищий i втричi важчий. Але златоволоса красуня вдарила ногою в пах. Жорстко, з силою ламає колоди. Потвора пiдлетiла, а Анастасiя мiцно приклала його i по потилицi. Громила вимкнувся.
  Маргарита скомандувала:
  - Дитина, за мною!
  Меч влетiв у розкриту долоню дiвчини-атлета.
  Анастасiя запропонувала:
  - Може, ти накажеш вiдрубати цьому звiровi голову?
  Маргарита, посмiхаючись, похитала головою.
  - А навiщо люди i, особливо, вiчнi дiти i так його розiрвуть на частини.
  Анастасiя зауважила:
  - Зате меч випробуваємо! Чи вiн слухняний нам.
  Маргарита благородно заперечила:
  - Недобре вбивати ворога, коли вiн непритомний i нам абсолютно небезпечний. Ми не пiдлi.
  Анастасiя сердито помiтила:
  - Джедаї теж були такi ж благороднi, i що сталося з ними!
  Маргарита логiчно помiтила:
  - Падiння Енакiна почалося з того, коли вiн убив усiх, i беззбройних, i дiтей. Темний бiк сили вiдкрив дорогу до його серця.
  Анастасiя вiдповiдно кивнула:
  - Може ти й маєш рацiю. Дай другий чобiт менi, полетимо.
  I руда красуня труснула босою, засмаглою ногою.
  Дiвчата одягли чоботи i помчали знову.
  Анастасiя з посмiшкою промовила:
  - Чотири - нуль, дiвчата-рейнджери ведуть проти дракона.
  Маргарита перевiряла з посмiшкою:
  - Наступна мета - непроста, на нас чекає люстерко-всезнайка.
  Анастасiя помiтила iз сумнiвом:
  - Тепер нам виграти буде важче.
  Маргарита посмiхнулася:
  - Але ж ми войовницi найелiтнiшого спецназу!
  Анастасiя кивнула:
  - I цим все сказано.
  Летiти довелося досить довго. Але ось i цiль. Досить велике середньовiчне мiсто. Триває суд. У самому центрi сидить дiвчинка, з волоссям чорного кольору, трохи схожа на циганку, i вершить суд та правду! Отримуючи, зрозумiло, добрi грошi. I питаючи у дзеркальця:
  - Свiтло мiй дзеркальце скажи, та всю правду доповiсти! Чия корова бiля ґанку, хто тут вовк, а хто овечка?
  I люстерко давало вiдповiдi.
  Маргарита та Анастасiя пiдлiли до дiвчини-циганки, та пiдняла на них свої карi очi та вiдповiла:
  - Знаю, навiщо ви прийшли. Бажаєте дзеркальце у мене виграти.
  Анастасiя самовпевнено вiдповiла:
  - Не лише хочемо, а й виграємо.
  Юна, на вигляд, циганка кивнула:
  - Добре! Але ви знаєте, що право вибору гри за мною?
  Маргарита пiдтвердила:
  - Так, такi правила. Iнакше б давно всi артефакти були зiбранi кимось одним.
  Юна циганочка розсмiялася i запропонувала:
  - Тодi так. Ви ставите, скатертину-самобранку, чоботи-скороходи, шапку-невидимку, меч-кладенец, а я тiльки одне люстерко-всезнайку.
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Iде. Ми готовi ризикнути.
  Циганочка простягла руку:
  - Замiтано.
  Дiвчина-рейнджер грюкнула долонею:
  - Замiтано.
  Дiвчинка знову розсмiялася i полiзла в шафку. Блискнули її шитi перлами черевички. Чорноволоса вiдьма дiстала дошку i заявила:
  - У шашки зiграємо. Дошка, до речi, чарiвна, i її господиня завжди виграє.
  Анастасiя зауважила:
  - В однiй казцi були такi шашки. Це не чесно.
  Циганочка нагадала:
  - Вибiр гри за мною. I вiдступати вже нема куди.
  Маргарита логiчно вiдповiла:
  - Назвався грузде, лiзь у кузов. Давай грати.
  Дiвчинка кивнула:
  - Ти блондинка, от i грай бiлими. Я ж обожнюю чорний колiр.
  Маргарита заспiвала:
  - Я фарбую губи гуталiном, я обожнюю чорний колiр. Дiвчинкою стала дуже сильною, ви подаруєте менi букет.
  Анастасiя здивувалася спокою Маргарити.
  Ну гаразд, вона хоч i бiдолашна блондинка, але зовсiм не дурна. А така чудова iнтелектуалка.
  Маргарита зробила хiд. Вона знала теорiю шашок. Це насамперед, зрозумiло, боротьба за центр, але так, щоб самим не потрапити пiд комбiнацiю. Циганка не знала теорiї, але грала впевнено та швидко.
  Вона вiрила, що переможе. Якоїсь митi Маргарита заволодiла iнiцiативою. Циганочка вiдкинулася i перестала ходити. Тепер уже шашки рухалися самi собою.
  Маргарита пропустила складну комбiнацiю, втратила кiлька шашок i опинилася у скрутному становищi. Циганка хихотiла i потирала руки:
  -Якщо ти хочеш вiдiгратися, то постав на кiн свою та подруги свободу.
  Маргарита вiдповiла:
  - Партiю поки що не закiнчено.
  Але здавалося, що становище вже безнадiйне. Залишилася Маргарити остання шашка, яку, мабуть, магiчна дошка розраховувала затиснути в нужник. I ось в останнiй момент, коли, здається, немає порятунку, бiла шашка Маргарити пройшла по колу i збила всi чорнi фiшки.
  Смагляве личко циганки зблiдло, i вона пробурмотiла:
  - Не може бути.
  Маргарита у вiдповiдь заспiвала:
  - Все неможливе, можливо у цьому свiтi! Не треба думати абсолют, що двiчi по два чотири!
  Циганочка пискнула i закричала:
  - Але це неможливо! Шашки чарiвнi, їх не обiграти!
  Маргарита заявила:
  - Але я зумiла!
  Циганочка запропонувала:
  - Розкрий секрет, i я дам тобi мiшок золота.
  Маргарита скривилася:
  - Нести важко. Ось краще, подаруй менi цi шашки.
  Циганочка в досадi махнула кулаком у повiтря.
  - Гаразд, забирай! А у чому секрет?
  Маргарита з-пiд дошки витягла срiбну монету iз зображенням дракона i пояснила:
  - Магiя чутлива до срiбла, а ця монета заряджена ще чарами дракона, я це вiдчула, i про всяк випадок приберегла. Ледве змiстила чари i я виграла!
  Циганочка буркнула:
  - Ось чорт! Хочеш, два мiшки золота за таку монету?
  Маргарита заперечливо похитала головою:
  - Такi моменти надто рiдкiснi. З дюжини мiшкiв зi срiблом i мiддю знайшлася тiльки одна, i вона ще знадобиться. Втiм, якщо хочеш, то ми можемо не забирати в тебе шашки.
  Циганочка махнула рукою:
  - Нi, я вже сказала, що я вам вiддаю. Потяг пiшов. Сподiваюся, що золота, що я накопичила, менi вистачить на вiки. А дракона надерiть дупу. Вiн людей заїв.
  Дiвчата прихопили п'ятий артефакт, i Анастасiя заспiвала:
  - Такий бiль, такий бiль, дiвчата проти дракона: п'ять - нуль!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Воїтельки покинули мiсто. Анастасiя запропонувала перекусити на лонi природи та вiчного казкового лiта. На щастя, у них є скатертина-самобранка. А заразом i перевiрити її казковi можливостi.
  Дiвчата вибрали собi мiсце бiля узлiсся, посiдали на повалений дуб i розгорнули скатертину самобранку.
  Маргарита замовила собi хобот слона зi спецiями, а також змiїнi котлети та жарку з жирафу. Анастасiя теж зробила розкiшне замовлення, м'ясо лебедя, жарке зебри та печiнку iглобрюха - крутий японський делiкатес.
  Також дiвчата замовили чудове вино двохсотрiчної витримки. I всi їли золотими, посипаними дрiбними дiамантами, приладами тонкої роботи.
  Дiвчата їли iз задоволенням i запивали заморськими винами.
  Анастасiя запитала:
  - Ну, що тепер за графiком?
  Маргарита вiдповiла:
  - Гуслi-самогуди.
  Анастасiя посмiхнулася:
  - Та вони можуть змусити нас танцювати до другого наступу!
  Маргарита вкрадливо запитала:
  - А друге пришестя взагалi буде?
  Анастасiя щиро вiдповiла:
  - Сподiваюсь, що нi! Замiсть золотої клiтини християнського раю, краще хай буде космiчний комунiзм.
  Маргарита пiдтвердила:
  - Так, читала я такi утопiї. I все виходило чудово.
  Анастасiя поїла розкiшнi страви та помiтила:
  - Будуть i на нашiй вулицi свята.
  Маргарита з усмiшкою вiдзначила:
  - А у нас i так завжди свята. Ми йдемо вiд перемоги до перемоги.
  Дiвчата наситилися i, вiдчувши тяжкiсть у животах, трохи подрiмали. I так уже скiльки часу на ногах. Спали, втiм, чуйним сном дикого звiра. По босiй нозi Маргарити проповзла козявка, лоскочучи голу, круглу п'яту. Але дiвчина навiть не зреагувала - це безпечно.
  Маргаритi снилася вiйна в Афганiстанi. Коли начебто ти сильний i перемагаєш, але противник отримує все новi й новi сили. I бої вирують собi. I гинуть росiйськi хлопцi у цiй роковiй країнi.
  А їх дiвчат уже оплакують. Навiть звання героїв, мабуть, надали посмертно. Це почесно, але сумно. Загинули красунi у нерiвному бою.
  Маргарита зiтхнула.
  Проспавши кiлька годин, дiвчата прокинулися якраз вчасно, великий, розмiром з бика, сiрий шаблезубий вовк уже пiдкрадався до них.
  Втiм, Маргарита рикнула, i меч-кладенец легко розкромував важку тушу звiра.
  Залишилася на травi лише купа кiсток, кровi та м'яса. На яку тут же обрушилися рiзнi стерв'ятники. Скльовуючи плоть.
  Анастасiя зауважила:
  - Засипаємо без працi, це правда, це так, але зате з якою працею прокидаємося потiм!
  Маргарита засмiялася:
  - Так, але нас так просто не з'їси. I вовк безпосередньо отримав.
  Анастасiя пiдстрибнула, прокрутила вертушку i заспiвала:
  - Отримаєш вiд нас ти саме в п'ятак, нарвешся на мiцний, солдатський кулак!
  Пiсля чого дiвчата зробили зарядку та злетiли на чоботях-скороходах. Помчали собi.
  Маргарита помiтила:
  - Напевно, нас уже вважають загиблими i, можливо, навiть надали зiрки героя Росiї.
  Анастасiя зi смiшком резюмувала:
  - Тим краще. Ми тепер будемо у залi слави. I всi вилуплять зенки, коли ми повернемося!
  Маргарита, оглядаючи лiс та численнi будинки, що пурхають тiнi, вiдзначила:
  - Але ми маємо шанс i не повернутися.
  Анастасiя пiдтвердила:
  - Так є. Але ми прийдемо, всiм чортам на зло!
  Дiвчата хором проспiвали:
  - Нас дракон не зупинить, нас дракон не переможе! Дiвки крутi зiтруть ворога! Дiвчата крутi - салют героям!
  I войовницi пiдскочили й зробили у повiтрi мертву петлю.
  Анастасiя подивилася на прилад та вiдповiла:
  - А зараз ми наближаємось до гуслiв-самогуда. Шостий раунд бою.
  Дiвчата опинилися над великим, бiлокам'яним мiстом. Мчали по майданах. Золотiли банi церков, правда без хрестiв, а з головами дракона. Таке мiсто цiкаве, немов стародавнiй Київ. А ось у центрi палац стоїть. I великий натовп людей, бояр та варти, танцює.
  Хлопець, безусий пiдлiток у дорогому одязi, стоїть у центрi i перед ним усi кланяються. I навiть цiлують у сап'яновi чоботи.
  А гуслi-самогуди висять у повiтрi i час вiд часу починають грати, змушуючи пускати ноги в танець.
  Маргарита та Анастасiя теж вiдчули посмикування, але придушили це зусиллям волi.
  Юнак, побачивши гарних дiвчат, пiдморгнув їм i промовив:
  - Хочете потанцювати, босонiжки?
  Маргарита у вiдповiдь гаркнула:
  - Ми хочемо пограти на твої гуслi!
  Юнак усмiхнувся i вiдповiв:
  - А що натомiсть?
  Анастасiя посмiхнулася:
  - Сам бачиш, цiлий набiр: скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладеня, дзеркало-всезнайка! Бачиш, аж п'ять чарiвних предметiв - проти одного!
  Пiдлiток пустотливо вiдповiв:
  - Вiд таких красунь як ви досить було б i поцiлунку, але... Приймаю гру! Нехай тiльки грає златоволоса.
  Маргарита кивнула:
  - Так, коли в тебе волосся кольору сонця, все хоче пограти саме з тобою!
  Анастасiя перевiряла:
  - А я руда лисиця, все одно вважай красу.
  Хлопець був досить високий i красивий, можливо, що йому насправдi не одне столiття. I вiн вiдчуває, наскiльки небезпечнi дiвчата. Адже недарма вже п'ять артефактiв зiбрали.
  Тому вiн пробурчав:
  - Вибiр гри за мною. Як щодо домiно?
  Маргарита кивнула:
  - Домiно? Чудово, пiде.
  Хлопець дуже спритно зробив розклад. Його пальцi стрiмкi та швидкi. Маргарита одразу ж зрозумiла, що перед нею професiйний шахрай. Але анiтрохи не знiяковiла.
  Вона знала, як перемагати найзапеклiших шахраїв. Причому, це не так уже й складно. Вимагає лише певної спритностi рук. I швидкiсть реакцiї, але цим дiвчата не скривдженi.
  А що стосується прийомiв шахрайства з домiно, то тут дiвчата самi будь-якого хлопця навчать, i найзапеклiшого шахрая на чисту воду виведуть.
  Гра йшла нiздря в нiздрю. Поки Маргарита нарештi не викинула:
  - Риба!
  Юнак злякано буркнув i витрiщив очi:
  - Чорт забирай! Тисячу рокiв у домiно граю, а таких гравцiв не бачив.
  Маргарита посмiхнулася i помiтила:
  - На вигляд тобi бiльше шiстнадцяти не даси.
  Хлопець вiдповiв:
  - Тут є хлопчики по три тисячi рокiв, а виглядають на десять. Ви, мабуть, попаданцы?
  Маргарита поправила:
  - Швидше, попадання.
  Юнак перепитав:
  - Видно сильнi маги?
  Анастасiя гаркнула:
  - Елiта, елiт!
  Хлопчик зiтхнув i попросив:
  - Ваша взяла, берiть гуслi, та на прощання хоч поцiлуйте мене!
  Анастасiя пискнула:
  - I ти теж нас.
  Дiвчата iз задоволенням поцiлувалися з гарненьким юнаком, їм це було до вподоби. А потiм узяли гуслi. Як розрада, Анастасiя замовила у скатертини-самобранки для iгристого шампанського, що програв три пляшки.
  Юнак несподiвано запропонував влаштувати для всiх бенкет на весь свiт!
  Дiвчата охоче погодилися.
  Скатертина накрили на довгий стiл, i вона виросла. Виявилася заставлена рiзними багатими наїдками.
  Люди стали бенкетувати, i вже без жодного примусу пустилися в танець.
  Трохи поїли та дiвчата.
  Анастасiя зауважила:
  - А добре таки робити добро.
  Маргарита погодилася:
  - Приємно i тобi, i людям.
  Анастасiя зiтхнула i згадала:
  - А в минулому життi ми з тобою лише вбивали.
  Маргарита нагадала:
  - Поганих хлопцiв.
  Анастасiя логiчно наголосила:
  - Поганий, добрий-поняття вiдносне. У кожного своя мораль та вiра.
  Маргарита запропонувала:
  - Пiсля повернення пiдемо з армiї.
  Анастасiя посмiхнулася i вiдповiла:
  - З огляду на те, що ми воювали вже й у Сирiї, то у нас стажу на пенсiю пiдполковникiв вистачає. Можна й зав'язати iз вiйною.
  Маргарита кивнула з усмiшкою:
  - Так, а на вигляд не скажеш, що вже на пенсiю заробили. Ми виглядаємо на двадцять.
  Анастасiя нагадала:
  - Генетика у нас покращена. Експерименти проводили iз ДНК.
  Маргарита наголосила:
  - I стали ми кращими i, головне, молодшими.
  Анастасiя з деяким сумнiвом помiтила:
  - А що ми робитимемо, якщо пiдемо на пенсiю?
  Маргарита запропонувала:
  - Будемо писати казки та наукову фантастику.
  Анастасiя iз сумнiвом зазначила:
  - Часи зараз поганi. Багато казками не заробиш.
  Маргарита впевнено сказала:
  - Зате прославишся.
  Анастасiя проспiвала:
  - Хто людям допомагає, той марнує час. Коли ти пишеш казки, не можна прославитися.
  Маргарита впевнено заперечила:
  - А я думаю, що можна.
  Дiвчата наїлися, i трохи босоногi потанцювали. Заслуживши схвалення публiки.
  Пiсля чого вирушили знову в дорогу.
  Анастасiя зазначила:
  - Шiсть - нуль хороший рахунок, але потрiбна переможна, сьома шайба.
  Маргарита зробила висновок:
  - Останнiй артефакт залишився. Килим лiтак.
  Анастасiя нагадала:
  - Останнiй бiй, вiн найважчий.
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Щось наприкiнцi нас чекатиме несподiване. Але ми готовi до всього.
  Анастасiя гаркнула:
  - I неодмiнно переможемо.
  Дiвчата одягли, одна на праву ногу, друга на лiву, чоботи-скороходи та злетiли. Близькiсть мети надихала їх.
  Вони були ситi, веселi, долiшнi. I навiть заспiвали:
  Адже вiд тайги до Британських морiв,
  Девки спецназу всiх сильнiших!
  Дракона великого, ми розтерзаємо,
  Мечем порубаємо, розiрвемо!
  Виблискує яскравий Батькiвщина прапор,
  Нас мiльйони, хоч тепер удвох!
  Дiвчата летiли та летiли. Пролiтали пiд ними лiси, поля, рiчки.
  Потiм з'явилася пустеля, вздовж якої були оази. I знову рiчки.
  Анастасiя, дивлячись на чiп-пошуковик, занепокоєно помiтила:
  - Щось далеко знаходиться килим-лiтак.
  Маргарита наголосила:
  - Останнiй артефакт i надалi.
  Втiм, дiвчата трохи пiдбадьорилися, коли знову з'явилися високi гори. Вони летiли так багато годин. Зголоднiли.
  Приземлились. Поїли, попили зi скатертини-самобранки. Кiлька годин подрiмали. Але було прохолодно у горах.
  Їх намагалися атакувати голоднi вовки, але меч-кладенец порубав пару дюжин хижакiв, а решта всi розбiглися.
  Пiсля чого дiвчата знову одягли чоботи-скороходи. I помчали туди, куди їм вказував чiп-пошуковик.
  Маргарита пропиляла:
  - У нашому свiтi немає ладу, i звичайно в ньому не солодко.
  Анастасiя додала:
  - I звичайно дурниця, у магазинi є вода.
  Дiвчата захихотiли. I стали собi наспiвувати.
  Мчали знову. Намагалися прискорити чоботи скороходи.
  Маргарита помiтила:
  - Ось повернусь i напишу про нашу подорож казку. Може, вона стане суперхiтом.
  Анастасiя вiдповiла, цiлком логiчно:
  - Та тут не вгадаєш. Ось що, наприклад, особливого у Гаррi Потерi?
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - А що особливого у Колобцi?
  I дiвчата дружно розсмiялися.
  Але ось, нарештi, знову пустеля, а потiм пiсля неї, нарештi, виникло величезне, красиве, схiдне мiсто. По ньому бiгали напiвголi, засмаглi, але переважно свiтловолосi дiти, i приблизно в десять разiв менше молодих дорослих.
  Мiсто було немов арабське, але населення в основному свiтловолосе. Дуже великий, приблизно як сучасна Москва за площею.
  Дуже багато хлопчикiв у пов'язках на стегнах, засмаглих i мускулистих, з бiлими головками бiгає по сонцю. Деякi з них працюють, крутять жорна.
  Маргарита помiтила:
  - Хлопчики, що прожили кiлька тисяч рокiв i шлiфують голими п'ятами брукiвку, це кумедно.
  Анастасiя вiдповiла:
  - Але це краще, нiж бути старими.
  Серед дiтей бiльше було хлопчикiв, анiж дiвчаток, а от серед дорослих, навпаки, бiльше дiвчат. Вони були, як правило, у рваних тунiках i, як i дiти, босi. Свiтле волосся жiнок i непокритi голови швидше робили мiсто схожим на володiння часiв Стародавнього Риму, нiж середньовiчного сходу.
  Можливо, так виглядав Схiд часiв Олександра Македонського i до проникнення еллiнської культури.
  Але в самому центрi мiста зiбрався натовп. I там сидiв чоловiк у зеленiй, прикрашенiй смарагдами чалмi. Дiвчата здивовано свиснули.
  Це перший старий, який попався в цьому свiтобудовi, де нiхто старше тридцяти рокiв не виглядав. У нього була довга, сива борода i зморшкувата шкiра, розкiшний схiдний халат у коштовностях, дорогi туфлi з алмазними пряжками.
  Зуби, щоправда, коли вiн усмiхався, були кольори слонової кiстки та великi, але можливо вставнi. Ще на вухах сережки з рубiнами, а на пальцях обручки.
  Навколо нього вилося кiлька жiнок-прислужниць. Незважаючи на спеку, вони були покритi покривалами, в туфлях i з обличчями закритими наглухо паранджою. На вiдмiну вiд iнших жiнок, що були тiльки в рваних тунiках, на голе тiло, босоногих, мов рабинi, майже блондинок.
  Мудрець грав у шахи одразу на тридцяти дошках. З ним грали i жителi, схожi на дiтей, в основному хлопчаки, i жiнки, i дорослi в сандалях, шортах, i сучасних кепках. Отримавши матюки, вони вiдходили i залишали золотi та срiбнi монети.
  Iншi ставали на їхнє мiсце i теж грали. Старий перемiщався на крiслi з колiщатками, його штовхали двi дiвчини в паранджах, а ходив вiн тростиною. Ще двi дiвчини, наглухо закритi покривалами, обдували старого опахалами. Iншi збирали виграш у мiшечки. Скринi з багатствами також охороняли дiвчата у паранджi. Втiм, може це й юнаки, адже не видно пiд чорними покривалами, хоч стирчать вороного кольору коси.
  А ось i килим-лiтак, закритий у клiтцi, а на ньому ще й тигр-альбiнос лежить, охороняє.
  Дiвчата пiдлетiли до мудреця. Той глянув на них ясними, чорними очима i пробашив:
  - Знаю вас, хочете мiй килим-лiтак.
  Маргарита рiшуче заявила:
  - Чи готовi зiграти з нами? Шiсть чарiвних речей проти однiєї.
  Мудрець усмiхнувся i вiдповiв:
  - I ще чарiвнi шашки на кiн. Сiм проти одного.
  Анастасiя огризнулася:
  - Ну й хитрий лис.
  Хлопчисько з виснаженим батогом спиною, крикнув:
  - Це цар Соломон. Iз ним краще не зв'язуватися.
  Соломон гаркнув:
  - Ще сто батiг шибенику.
  Дiвчата в паранджах пiдхопили хлопця, розтягли на козлах i стали сiкти.
  Маргарита спокiйно вiдповiла:
  - Царю Соломоне? Тим краще. Буде, нарештi, гiдний супротивник.
  Анастасiя кивнула:
  - Найсильнiший монстр у будь-якiй грi в самому кiнцi.
  Цар Соломон кивнув:
  - Добре, що це ви розумiєте. Я бачу, ви теж сильнi, коли зiбрали стiльки чарiвних речей. Не буде нi магiї, нi обману! Просто зiграємо у шахи.
  Маргарита запитала:
  - Зi мною?
  Соломон махнув тростиною:
  - Обидвi грайте. Вам це не зарадить. Я завжди, за п'ять тисяч рокiв, лише вигравав.
  Анастасiя свиснула:
  - Ого! Оце гравець.
  Соломон великодушно оголосив:
  - Але ж ви можете вiдмовитися.
  Дiвчата струсили головами з яскравим волоссям i вимовили:
  -Нi! Ми битимемося тiльки до кiнця. Ми приймаємо бiй.
  Цар Соломон кивнув:
  - Добре! Мою улюблену дошку. А решта нехай почекають, зараз я гратиму найважливiшу партiю в життi. I мiй колiр бiлий.
  Дiвчата посiдали перед величезною дошкою. Великi фiгури, прикрашенi дорогоцiнним камiнням, клiтини iз золота та платини. Старий, схоже, мав не дюжинну силу, якщо тростиною легко перемiщував фiгурки, кожна вагою в пуд.
  Дiвчата, втiм, не соромилися. Вони теж, у своєму не такому вже й короткому життi жодного разу не програвали. Але все ж таки, п'ять тисяч рокiв стажу та однi перемоги, навiть без нiчиїх, вселяли повагу.
  I дiвчата дивилися на дошку. Нi обману, нi магiї, нi шахрайства - лише один iнтелект! Боротьба думок та розумiв.
  Старий усмiхнувся i зiграв: Д2-Д4.
  Дiвчата зашепотiлися. Як з'ясувалося, удвох грати лише гiрше. Маргарита хотiла Староiндiйський захист, а Анастасiя Д7-Д5, напiвзакритий дебют. Маргарита почала переконувати:
  - Староiндiйський захист кращий, вiн гнучкий з безлiччю стратегiчних iдей. А це майже паралельна гра з форою в один хiд!
  Анастасiя заперечила:
  - Ось саме центр ми не вiддамо, а нав'яжемо фiгурну гру. А варiанти нашi голови вважають куди швидше, нiж у старого з п'ятьма тисячами рокiв стажу!
  Дiвчата нiяк не могли домовитись. Наводили аргументи. Маргарита запропонувала:
  -Нехай одна з нас грає. Давай кинемо монету.
  Анастасiя пискнула:
  - Монету? У шахах я хитрiший. Ти надто чесна блондинка!
  Маргарита вiдповiла iз злiстю:
  - I нi в чому тобi не поступаюся! А в шахи ми з тобою грали щоглу. I з перевагою в одне очко я перемогла!
  Анастасiя рикнула:
  - Пощастило! Ми сильнiшi i розумнiшi за всiх людей на свiтi.
  Цар Соломон пробурчав:
  - Ходитимете?
  Маргарита кивнула:
  - Кинемо монету. Дракон випаде, гратиму я. Iмператриця - Анастасiя.
  Руда бестiя кивнула:
  - Iде! Один розум добре, пiвтора гiрше.
  Маргарита кинула монету. Та пiдскочила вгору i впала, пiдскочила i зависла на ребрi.
  Анастасiя вилаялася:
  - Чорт забирай! Та й проблеми.
  Маргарита прошипiла:
  - Так, невдача. I як же тепер бути?
  Анастасiя запропонувала:
  - Може, зiграємо у кулачки?
  Маргарита заперечливо хитнула головою:
  - Буде нiчия, iз нашою реакцiєю. Давай краще гратиму я. Я бiльшу частину iгор провела, i почала грати, менi закiнчувати.
  Анастасiя заперечила:
  - А чому все тобi? Я теж хочу. Саме тому, що ти занадто багато грала, останню слiд закiнчити менi.
  Маргарита запропонувала:
  - Нехай цар Соломон вибере собi суперницю. Кого з нас ви надаєте перевагу?
  Старий вiдповiв iз єхидною посмiшкою:
  - Ви обидвi гарнi та гiднi. Якщо не можете домовитись по ходу, то робiть їх по черзi.
  Анастасiя насупилась i помiтила:
  - То ми взагалi програємо. Думки рiзнi, i iдеї рiзнi!
  Маргарита зiтхнула i вiдповiла:
  - Гаразд, оскiльки минулого разу грала я, то поступаються Анастасiї. Може, недарма люди бiльше бояться хитрощiв рудих i вважають блондинок дурненькими.
  Анастасiя кивнула:
  - Оце розумне рiшення. I я граю Д7-Д5. Будемо битися по-моєму.
  Маргарита вiдсiла. Не стала сперечатися. Тим паче паралельний розвиток не гiрший i потребує лiчильної гри. Староiндiйський захист має свої недолiки. У тому числi й обмежена кiлькiсть полiв, де йде гра. А за iдеєю, дiйсно, треба давати старому бiльше рахункової роботи.
  Звичайно, Соломон звик до слабких супротивникiв, якi не мали жодного поняття про теорiю та стандартнi прийоми, комбiнацiї. I цей досвiд побиття в однi ворота, швидше, негативний, нiж позитивний.
  Але й дiвчата майже не грали проти сильних супротивникiв, за винятком комп'ютерiв. Ось це, звичайно ж, противники сильнiшi за гросмейстерiв i не позiхають, i грубих помилок не роблять! Але знов-таки практики у дiвчат не так вже й багато. Надто вже iншими справами захоплюються.
  I вiйна, i пiдготовка, навчання курсантiв. Весь час у турботах, не особливо пограєш.
  А у шахах без обману, так просто й елiтi спецназу не перемогти. Принаймнi дiвчата легко обiгравали офiцерiв та генералiв, не даючи шансiв. А тут гравець був воiстину свiтової величини.
  Анастасiя грала дуже уважно, володiючи абсолютною пам'яттю, вона знала назубок теорiю. I бачила, що старий, звiсно, грає рiдкiснi варiанти. Проте вже через кiлька ходiв Соломон запропонував жертву пiшака.
  Анастасiя жертву вiдхилила, щоби не вiддавати iнiцiативу. I за пару ходiв запропонувала сама. Соломон з усмiшкою жертву прийняв. Почався твердий обмiн ударами. Виникла дуже складна позицiя. Видно, що старий теж надовго замислюється. I не зовсiм упевнений у собi.
  Анастасiя заради атаки пожертвувала постать. I розвинула наступ.
  Пiшов жорсткий обмiн ударами, з парна гра. Цар Соломон спiтнiв. Ось Анастасiя пожертвувала ще одну постать. I пресує царя Соломона. Однак поставити мат не так вже й просто.
  Йдуть ускладнення. А у Соломона вже до двох фiгур i пiшака додалася i зайва якiсть.
  А мат поставити особливо i нiчим, не вистачає рудої бестiї фiгур. Тодi Анастасiя кидає в атаку i короля.
  Тут сам Соломон починає грати на мат. Йде жорстка, агресивна битва.
  Маргарита шепоче:
  - Клiтини, як кола перед очима,
  Королiв я плутаю з тузами.
  А дебютом плутаю дуплет!
  I дiвчина пiдказує Анастасiї:
  - Пересувайте фiгури ногами, це допоможе.
  Справдi, коли руда схопила босими пальцями нiг коня, у її головi раптом прояснилася. Соломон зняв останню туру чорних. I вона побачила форсовану комбiнацiю за чотирнадцять ходiв. Тiльки заради цього слiд ферзя вiддати!
  I Анастасiя зробила новий рiшучий хiд, пересунувши ферзя пiд удар пiшака. Якщо Соломон вiдмовиться вiд подарунка, то отримає мат через сiм ходiв.
  Старий зблiд i зняв ферзя. Рикнув:
  - Ну i бiстя!
  Анастасiя посмiхнулася. Далi все пiшло форсовано. Король царя Соломона кинувся пiд ударами.
  Маргарита бачила вже неминучий мат i заспiвала:
  - I хвалений, горезвiсний Фiшер, не зумiв добути в бою нiчию!
  Анастасiя перемiщала босими пальцями нiг фiгури. Соломон наполегливо думав, але не мiг знайти вихiд. I ледве перетягував короля. I отримував удар за ударом.
  Анастасiя прошипiла:
  - Пiшки не схожi не людей, пiшаки, це пiшаки!
  I знову зробила хiд босою, мускулистою, засмаглою ногою. Все ближче i ближче добиралася до мети.
  Соломон думав, чухав чоло, але до його честi все ж таки не надто довго розтягував паузи. I ось уже здається трохи. Анастасiя вже взяла в босi пальцi ноги пiшака, щоб поставити мат, як раптом небо потемнiло, i перед ними постало зображення велетенського семиголового дракона.
  Пролунав оглушливий, громоподiбний голос:
  - Зупинись, нещасна! Хочеш, я зроблю тебе iмператрицею?
  Анастасiя посмiхнулася, тримаючи пiшака, який по-легше i по дрiбнiше, нiж iншi фiгурки, пальцями босих нiг:
  - Бути твоєю марiонеткою? Чи велика радiсть!
  Дракон помiтив:
  - Якщо ти вб'єш мене, то повернешся до свого свiту. Свiт, де панує жорстока старiсть. Невже ти хочеш згодом стати беззубою, згорбленою, зморшкуватою старою? А тут у тебе вiчне життя та абсолютна влада над мiльярдами пiдданих!
  Маргарита помiтила:
  - На посулi, як на стiльцi!
  Анастасiя зневажливо пирхнула:
  - Ну, ми з Маргаритою, може, нiколи не постарiємо. В нас досконала генетика. I старiння не передбачене програмою ДНК. А якщо є вiчна молодiсть, то що ще треба? Рано чи пiзно ми правитимемо планетою Земля. А це цiкавiше за трон пiд твоїм контролем.
  Один iз хлопцiв крикнув:
  - Не вiр дракону! Вiн у будь-який, зручний для себе момент, зрадить вас, або вб'є!
  Дракон гарчав:
  - Поганий хлопчисько, ти потрапиш у дике пекло.
  Маргарита сказала подрузi:
  - Роби хiд. Потiм поговоримо.
  Дракон, розмiром з пiвсотнi авiаносцiв, проревiв:
  - Не роби, буде пiзно! Я подарую тобi владу над всесвiтом.
  Анастасiя поставила пiшака на поле вперед i з усмiшкою промовила:
  - Вже зробила. Вам матюку, царю Соломоне!
  Дракон раптово зник, у небi на його мiсцi з'явилися мiльйони рiзнокольорових мiхурiв. Дiти радiсно загомонiли, та й дорослi теж.
  Несподiвано на дошку плюхнувся засмаглий, мускулистий хлопчик, в однiй пов'язцi на стегнах. Нахиливши свiтлу голову, пацан став на колiна i промовив:
  - Спасибi вам!
  Його мускулиста, зiгнута спина була в слiдах численних порок, стирчали гострi лопатки.
  Анастасiя здивовано запитала:
  - Ти хто?
  Хлопчик, посмiхаючись, вiдповiв:
  - Той, хто був драконом!
  Дiвчина-рейнджер свиснула:
  - Дракон, що тримав у страху мiльярди людей, був хлопцем?
  Хлопчина вiдповiв, кланяючись:
  - Я був рабом у Вавилонi, будував греблю, отримував батоги i багато працював, як i iншi раби. Та ось злодiї вночi розiкрали гробницю, а я випадково заснув, змучений тяжкою роботою в пiсках, i наглядачi не помiтили, що мене немає разом з iншими рабами в таборi. Один iз грабiжникiв наступив на мене, я впiймав його руками i збив з нiг. Вiн вибухнув прокляттям на мою адресу, назвавши мене драконом. На той час на ньому був амулет з гробницi. Прокляття виповнилося, i понад три тисячi рокiв тому я став справжнiм драконом. Так безглузда випадковiсть зробила хлопчика-раба володарем цiлого свiту.
  Анастасiя запитала:
  - А чому ти не зробив свiт справедливiшим?
  Колишнiй хлопчик-раб iз зiтханням вiдповiв:
  - Тому що в тiлi дракона це був не зовсiм я сам. У мене був злий дух. Зараз стою на колiнах i прошу у вас вибачення.
  Маргарита та Анастасiя хором вигукнули:
  - Ми прощаємо тебе! Ти ще дитина, i вiримо, виростеш справжньою людиною.
  Хлопчик розпрямився i помахав рукою:
  - Дякую!
  I в цей момент вогняний ураган пiдхопив дiвчат. I вони закружляли в океанi вогню.
  Мiсто тiней виявилося далеко внизу i швидко, стрiмко зменшувалося.
  . ЕПIЛОГ
  Дiвчата прокинулися, що застрягли в ущелинi. Їхнi маскувальнi костюми були розiрванi на шматки. Залишилися лише однi бiкiнi. Анастасiя та Маргарита були на самому днi ущелини, де панувала нiч. Холодно i неприємно бути майже голими, високо в горах Афганiстану.
  Маргарита свиснула i вигукнула:
  - Ну i сон я бачила.
  Анастасiя пробурчала:
  - I я теж. Дракон, дiти, яким по тисячi рокiв, чоботи-скороходи та метро з рабами. Жах!
  Маргарита здивувалася:
  - Так, дракон, який перетворився на хлопчика-раба?
  Анастасiя пiдтвердила:
  - Так, у хлопчика в пов'язцi на стегнах i з спокусаною спиною.
  Маргарита кивнула i помiтила:
  - Один i той самий сон двом рiзним людям снитися не може! Це сталося з нами насправдi.
  Анастасiя зауважила:
  - Ось як? Тож ми звiльнили вiд деспотiї цiлий свiт iз мiльярдами живих iстот?
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  - Схоже на те.
  Анастасiя рикнула:
  - Слава Батькiвщинi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Батькiвщинi слава!
  I обидвi дiвчини, упершись у шорсткi, кам'янi стiни пальцями рук i нiг, стали вибиратися. Хоча стiни слизькi та вкритi iнеєм, для найкращих бiйцiв елiтного спецназу Росiї, це не така вже й велика проблема! Хоча дертися i довелося довго.
  Анастасiя зауважила:
  - А професор Марiартi, як?
  Маргарита помiтила:
  -Якщо ми його не вбили, то я думаю, може стати проблемою для мiста гiршого за дракона!
  Анастасiя хихикнула:
  - Ну, ти його добряче приклала. Ми з тобою брукiвки руками та ногами розбивали.
  Маргарита пiдтвердила:
  - Так, нашi удари вбивчi.
  Дiвчата радiсно заспiвали:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  Перемагає, завжди повiрте!
  Хто веселий, той смiється,
  Хто хоче, той доб'ється,
  Виконатися, повiр, мрiя!
  Дiвчата вибралися на поверхню. Всюди валялися трупи, i безлiч воронок вiд снарядiв, ракет i бомб.
  Дiвчата побiгли, щоб не так було холодно босим ногам. Мчали i смiялися.
  Анастасiя зауважила:
  - Нi зброї, нiчого, майже голенькi.
  Маргарита вiдповiла:
  - Ми самi зброя.
  Дiвчата прокрутились у каскадi сальто. I заспiвали:
  - Удари сильнi, i ми спортивнi. Такi ось дiвчата.
  I додали темпу.
  Дiвчата бiгли в стрiмкому темпi скакових коней вже кiлька годин, коли нарештi з'явилися на обрiї обриси вежi.
  Анастасiя кивнула:
  - Оце наша база.
  Маргарита посмiхнулася:
  - Цiкаво, як зустрiнуть покiйникiв, що ожили?
  I обидвi красунi оглушливо, iстерично, наче буйно схибленi, розсмiялися.
  
  
  
  
  
  БОЖЕВI ВIРАЖI IСТОРIЇ ДРУГIЙ СВIТОВОЇ ВIЙНИ
  На першому танковий екiпаж Герди з забiйною i дуже пробивною гарматою в 88-мiлiметрiв калiбр i довжиною стовбура в 100 ЕЛ, а з iншого IС-2 з гарматою в 122-мiлiметра i калiбром в 48 ЕЛ. Довгоствольна проти бiльшого за розмiрами снаряда.
  Нiмецька гармата, правда, практичнiша, слiв немає. I бiльш скорострiльна. Зате на IС-2 сидять дiвчата-вiдьми, якi дуже бойовi. I вони вiдважно атакують супротивника з дистанцiї. Єлизавета робить пострiл. Але й Герда не схибить i змiщує свiй танк. I лупить у вiдповiдь. Але вже трохи скошує танк Єлизавети. I снаряд нiмецької гармати проходить повз.
  Обидва танки починають зближуватися.
  Герда шльопає босими нiжками по бронi. "Пантера"-2 народилася в муках, так Гiтлер висував пiдвищенi вимоги. Але в 1945 роцi з'явився цiлком задовiльний танк, який краще захищений i озброєний чудово, при вазi в п'ятдесят тонн i потужному двигунi в 850 кiнських сил.
  А на пiдходi "Пантера"-3 рухомiша з двигуном у 1200 кiнських сил i краще захищена особливо бортами.
  Герда вистрiлила знову, i прошипiла:
  - Нас нiхто не зупинить!
  Єлизавета пальнула у вiдповiдь i прочирикала:
  - Нас нiхто не переможе!
  Обидва танковi екiпажi з дiвчат вартi один одного, але потрапити не можуть. Вони наче заговоренi. А загалом цей свiт особливий. Лише Роммель не зробив паузи пiсля капiтуляцiї гарнiзону англiйцiв у Толбуку i розгромив Британiю в Єгиптi. Нiмцi також змогли захопити i Iрак, i Кувейт iз нафтою. А потiм Роммель розбив у брязкiт i американський десант у Марокко. У полон потрапило понад сто тисяч американцiв. Щоправда гiтлерiвцiв все одно розгромили пiд Сталiнградом, але це перебiг вiйни змогло переламати лише частково. Фрiци змогли стабiлiзувати лiнiю фронту на лiнiї Ростов-на-Дону, Курську, i так далi.
  Спроба висадки союзникiв у Нормандiї закiнчилася черговою катастрофою для Британiї та США. I вони фактично вийшли iз вiйни. I тепер фашисти намагаються наступати на Кавказ.
  Єлизавета, стрiляючи в ворогiв, заспiвала:
  - Дружать усi в країнi у нас... Траля-ля!
  Катерина пальнула за допомогою босих пальчикiв i вразила нiмецьку самохiдку, пiдспiла:
  - I Камчатка та Кавказ - Траля-ля!
  Лупанула використовуючи голу п'яту та Олена, пробивши "Пантеру" бiльш ранньої моделi та спiваючи:
  - Ми живемо не для вiйни! Люди дружбою сильнi!
  I весь танковий екiпаж хором пiдхопив, спiваючи:
  - Ми живемо не для вiйни! Люди дружбою сильнi!
  Такий ось гарний протiкає бiй.
  Андрiана уявила собi та iнше. Теж iз цiєї серiї та подiбної побудови альтернативних iсторiй. Наймоднiшого на сьогоднiшнiй момент жанру.
  Усього всього - союзники вирiшили здiйснити висадку у Сицилiї ще у червнi. З одного боку, логiчно: не дати нiмцям пiдготуватися до вiдображення загрози. Але з iншого... Висаджування пройшло майже, як i в реальнiй iсторiї. Нiмецьких вiйськ мало, iталiйцi битися не хочуть i здаються.
  
  А поки що фрицi посилили, свої вiйська на пiвденному напрямку. Вiд чого бiй у Сицилiї затягнувся.
  Сталiн довго терпiв, але зрештою не витримав. Чи справдi зiбравши стiльки сил, скiльки можна втрачати зручний для просування танкiв лiтнiй час?
  Наступ розпочався 1 серпня. Напевно, щоб було простiше рахувати днi операцiї, вождь обрав таку дату. 1 серпня розпочалася свого часу перша свiтова вiйна. Але Сталiн мабуть не побачив у цьому зловiсних асоцiацiй, i наказав тиснути нiмцiв усiма силами.
  У настаннi вiдразу ж було допущено великi прорахунки. По-перше, удари завдавалися широким фронтом. I на Орловському, i на Харкiвському та Смоленському напрямах. Тобто сили розпорошили.
  Щоправда, i нiмцi змушенi були розосередити резерви. Але Червона Армiя вперлася у потужну, глибокоешелоновану оборону супротивника. Особливо сильний на Харкiвському напрямку.
  Майнштейн правильно вгадав силу та напрямок радянських проривiв i зумiв вiдобразити наступ. Мобiль командуючий групою армiя цент, вiдiйшов кiлометрiв на десять-п'ятнадцять, але в цiлому теж вiдбив натиск вищих радянських сил.
  Розвинена в iнженерному вiдношеннi оборона, поряд iз потужними по озброєнню танками дозволила нiмцям призупинити радянський наступ i навiть утримати Орел.
  Негативне впливом геть хiд вiйни справила i пасивнiсть союзникiв у країнах.
  Чекаючи перевороту Iталiї i бажаючи знизити собi втрати, вони фактичнi згорнули наступ Сицилiї. Але перевороту не було. Спочатку побоювалися, що в нiмцiв розв'язанi руки, а потiм i зовсiм злякалися, що без Муссолiнi запанує хаос.
  Радянським вiйськам вдалося зрiзати частину орловського виступу, але саме мiсто Орел, на жаль, взяти не вдалося. Сталiн був у гнiвi i вимагав розвинути наступ за всяку цiну.
  Проте Червона армiя зазнала величезних втрат i загрузла у позицiйних боях. Багато хитрi пастки та мiннi поля так i не спрацювали. А нiмцi як уже й було ранiше за Ржевсько-Сичовської операцiї змогли на пiдготовленiй заздалегiдь лiнiї оборони втриматися. I так i не дали рухомим радянським танковим пiдроздiлам вирватися на оперативний простiр.
  Втративши за пiвтора мiсяцi запеклих боїв понад 1 400 тисяч убитими та пораненими радянськi вiйська, майже не просунулися вперед. Втрати нiмцi були в кiлька разiв меншими, але все одно вiдчутнi 300-350 тисяч убитими та пораненими. Крiм того Гiтлер вирiшив вибити союзникiв iз Сицилiї, тому великi резерви попрямували на Захiд на шкоду схiдному напрямку.
  У серединi вересня Сталiн призупинив наступ. Радянськi вiйська знекровленi, та їх чисельнiсть ще можна заповнити. Неодноразово таке вже було. Проте Йосип захотiв промацати ґрунт для сепаратного свiту.
  Через заступник нарком закордонних справ Литвинова було передано пропозицiї радянської сторони.
  Сталiн запропонував Нiмеччинi нульовий варiант, без анексiй та контрибуцiй iз вiдновленням колишнiх економiчних вiдносин.
  Гiтлер цiлком резонно зауважив: що нiмцi все ще контролюють майже всю Україну та Крим, Бiлорусь, Прибалтику, Смоленську, Псковську та частину Ленiнградської областей.
  Крiм фiнiв... I що пропозицiя Сталiна вимагає вiд нiмцiв добровiльно вiдмовитися вiд низки територiальних придбань.
  I не тiльки зрозумiло нiмцiв, а й їхнiх союзникiв. Чи не годиться так товариш Сталiн!
  Але переговори Гiтлер погодився розпочати. А на радянсько-нiмецькому фронтi фактично було оголошено перемир'я. Нехай навiть не формальне.
  Гiтлеру вистачило здорового глузду, затягнути переговори та виграти тим самим час. Сталiн також розраховував поповнення своїх вiйськ, i навiть можливо активiзацiю вiйни у країнах.
  Нехай Гiтлер гарненько потрiпле буржуїв!
  Справдi, у жовтнi нiмцi разом з iталiйцями розпочали масований наступ у Сицилiї. У боях взяла участь велика кiлькiсть перекинутих зi схiдного фронту нiмецьких лiтакiв. Що також сприяло успiху атаки.
  Крiм того з'ясувалося, що нiмецькi вiйська, що пройшли обстрiл на сходi, набагато сильнiшi i боєздатнiшi за знiженi американцi та англiйцi. Битва за Сицилiю закiнчилася повним розгромом союзникiв. I одразу ж породила нову урядову кризу у Британiї.
  Ну, а Рузвельт заявив, що Америка не вживатиме широкомасштабних наступальних акцiй у Європi - головне зберегти американських солдатiв. Тим бiльше, втрати видали рекордними за всю другу свiтову вiйну. Лише полонених янкi втратили майже чотириста тисяч.
  В Англiї король Георг скористався своїм правом та змiстив Черчiлля. Його мiсце зайняв теж консерватор, але зi значно бiльшою пронiмецькою орiєнтацiєю.
  I новий прем'єр також запропонував розпочати таємнi переговори iз фактичним згортанням бойових дiй. Американцi Гiтлеру поставили лише одну умову - згорнути програму знищення євреїв.
  Фюрер пiсля умовлянь оточення трохи пом'явся i погодився з цим. Тим бiльше, нiмцям наступати на Африку складно. Флот союзникiв домiнує у морях. Плюс ще й Франко не хоче пропускати нiмецькi вiйська до Гiбралтару.
  Тож i нiмцiв наступати на заходi нiкуди й союзникам обливати європейський континент трупами немає сенсу.
  Сама природа захищала нiмецькi вiйська на континентi та союзнi за морями та океанами. А США лише радi розв'язати собi руки iз Японiєю.
  Деякий час панував такий затишшя. Iз союзниками переговори теж йшли не надто гладко. Гiтлер був згоден вiдмовитися вiд претензiй на африканськi колонiї, але вимагав повернути Iталiї Лiвiю та Сомалi.
  Ну а англiйцi пiд шумок були готовi подiлити зi США в Африцi i французькi володiння. А також у Тихому океанi та Азiї японськi. Францiю звiльняти немає жодного бажання.
  Незабаром перемир'я оформилося з не офiцiйного до цiлком офiцiйного. Британiї та США значно вигiднiше забрати до Голландiї та Францiї їх колонiальнi володiння, нiж звiльняти вiд фашистiв. Ну а Гiтлеру натякнули: йди на схiд. Водночас i радянську Росiю подiлимо.
  Але Сталiн зiбрав величезнi сили. У радянськiй армiї з'явилися: Т-34-85 та IС-2.
  В авiацiї, щоправда, нiмцi змогли отримати деяку якiсну перевагу. На Фокке-Вульф встановили новi форсованi двигуни машини, що розганяють, понад 700 кiлометрiв на годину. У серiйному виробництвi з'явився потужнiший i досконалiший МЕ-309, ТА-152.
  Взагалi нiмцям завдяки припиненню бомбардувань Нiмеччини, тотальнiй мобiлiзацiї та будiвництву нових авiацiйних заводiв вдалося випередити СРСР i кiлькiснi показники випуску авiацiї. Тим бiльше що новi ЯК-3 i ЛА-7 ще не встигли вступити в масове виробництво. Та й припинення постачання дюралю та iншої сировини по ленд-лiз iз Заходу погiршило умови виробництва радянських лiтакiв.
  У травнi 1944 року вiйськовi дiї вiдновилися з новою силою, з повiтряного наступу фашистiв. У танках теж у нiмцiв перевага. Нехай скорiше якiсний, нiж кiлькiсний. Т-4 i Т-3 з виробництва знято - натомiсть "Пантера"-2 та "Тигр"-2 у серiї. Нiмцi мацали радянський фронт обережно. Поки Сталiн 22 червня розпочав потужний наступ у центрi. Операцiя "Багратiон". Хоча нiмцi начебто й сильно змiцнилися, але в тилу партизани розгорнули справжню рейкову вiйну
  Радянськi вiйська за мiсяць просунулися вiд тридцяти до шiстдесяти кiлометрiв у глибину. Але зауважимо й зовсiм зупинилися - загрузнувши у позицiйних боях. Майнштейн ж зробив наступ в обхiд Курська з пiвдня. Цього разу нiмцi ефективнiше використовували свої новi танки. У боях отримав своє хрещення i такий монстр, як "Маус". У всякому разi, в суху погоду i влiтку "Маус" виявився дуже непоганим танком прориву. I головне з дуже надiйним захистом. Нiмцям вдалося обiйти Курськ та створити великий котел. I ось саме в цьому казанi i виявився п'ятнадцятирiчний влучник iз нашого часу. У першiй хвилi уяви досить докладно описанi суворi вiйськовi буднi. Здається, хлопчик був легко поранений, але вийшов iз казана. Заслужив медаль за вiдвагу. У першiй книзi дiя перервалася у вереснi сорок четвертого року. Нiмцi просуваються до Воронеж. У центрi бої йдуть бiля Смоленська та зi змiнним успiхом. У другiй попереднiй вiйськовi дiї описуються коротко. Нiмцi вийшли до рiчки Дон i були зупиненi вздовж її узбережжя. У ходi вiйни на боцi фашистiв знову почали воювати вiйська Франка. Нiмцi також значно збiльшили кiлькiсть iноземних дивiзiй, особливо французьких, голландських, бельгiйських. Зима пройшла завзятих позицiйних боях. Лiнiя фронту в центрi вiдносно стабiльна, i до Москви не близько, а й далеко. Ленiнград у блокадi. Ситуацiя нагадує першу свiтову вiйну iз вiдносно стабiльними, малорухливими фронтами. Гiтлерiвцi, щоправда, нарощують повiтряний наступ, користуючись тим, що їхнiй загальний промисловий потенцiал перевершує радянський як мiнiмум утричi втричi з половиною рази.
  Головна ставка робиться на реактивнi бомбардувальники, особливо ТА-400.
  Водночас Нiмеччина розгортає новi танки серiї "Е". Головний герой пiсля зимових боїв, якi у другiй книзi чомусь не описанi, спрямований на офiцерськi курси. Першу половину книги, зайняло навчання, кiлька нiмецьких авiанальотiв та перше романтичне кохання - герою вже виповнилося шiстнадцять.
  Торiшнього серпня ситуацiя для СРСР ускладнилася: у вiйну вступили Туреччина, Португалiя, офiцiйно Iспанiя i навiть згадала свої вiковi образи Швецiя.
  Основний наступ нiмцi вели на Кавказi, куди i вiдбув битися чин лейтенанта герой.
  I, природно, найголовнiша битва знову розгорнулася пiд Сталiнградом i в самому Сталiнградi.
  Сама Андрiана у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Андрiана, зрозумiло, увi снi воює вже бiльше двох рокiв i незважаючи на молодiсть дуже багато чого побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Андрiана тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Андрiана пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан Андрiана знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, босонога Андрiана зрубавши фашиста, прочирикала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан Андрiана прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка Андрiана дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  
  СОЮЗНИКIВ ВIДДIЛИЛИ
  Спочатку все було, як i насправдi. Тiльки нiмецька авiацiя активнiше дiставала Червону Армiю. Роммель був на других ролях, а Гiтлер трохи легковажно поставився до вiйни однiєю фронт. I ситуацiя повторилася наче насправдi. Тiльки з Ростова-на-Дону нiмцiв вибити не вдалося, то там виявилося на кiлька дивiзiй Вермахту бiльше.
  Нiмцi все ж зазнали поразки пiд Москвою. I далi майже як у реальнiй iсторiї. Потiм контрудар. Майже як у справжньому.
  Поки що фашисти не загрузли пiд Сталiнградом.
  Тут, щоправда, були певнi вiдмiнностi. Зокрема, з авiацiєю було для фрицiв краще: не вiдволiкав захiдний фронт. На Кавказi фашисти виявилися сильнiшими i взяли Грозний та Орджонiкiдзе, але були все одно зупиненi в горах.
  У Сталiнградi трохи бiльшого досягли, змогли захопити практично все мiсто. Але Туреччина у вiйну завдяки дiяльностi радянської розвiдки не вступила.
  I ось радянськi вiйська здiйснили Сталiнградську операцiю. Створили казан. I взимку змогли розбити Майнштейна та змусили капiтулювати шосту армiю.
  Поки що все вiдрiзнялося вiд основної iсторичної лiнiї незначно. I лише контрудар Майнштейна виявився сильнiшим, так нiмцi не витрачали сили на Африку. I фашистам вдалося не лише вiдбити назад Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ.
  У сорок третьому роцi настала оперативна пауза. Нiмцi, оголосивши тотальну вiйну, збирали сили, росiяни теж вiдновлювалися пiсля величезних втрат. Нiмцi, звичайно ж, почуваючись вiльнiше, запустили в серiю i "Лев" i "Маус".
  Але новi танки виявилися ще гiршими за "Пантер" i "Тигрiв". Тяжкий "Лев", мав знаряддя поступається в скорострiльностi гарматi "Тигра", щоправда, потужнiша. Але це навiщо? Все одно з великої дистанцiї у Т-34-76 важко потрапити. "Лев" у дев'яносто тонн вагою, за фактом виявився озброєний менш ефективно, нiж "Тигр", за вагою в п'ятдесят п'ять тонн. Єдиною перевагою "Лева" над "Тигром" було бiльш товсте бронювання бортiв, корми та чола. "Лев" тридцятьчетвiрки, не могли пробити пiд жодним ракурсом.
  Але це нiвелювалося великою вагою, дорожнечею та поганими ходовими якостями танка, низькою швидкiстю. Тобто вийшла машина дорожча, за фактом гiрше озброєна, при формально потужнiшому знаряддi, i з низькою швидкiстю, при частих поломках. Лише невразливiсть бортiв для радянських гармат калiбру 76-мм це частково компенсувало.
  "Маус" виявився ще гiршим. Тяжче, дорожче, з надмiрним бронюванням i бортом, i корми i чола, з надмiрно потужною однiєю гарматою, i не зовсiм зрозумiлою осколково-фугасною короткостволкою.
  Не зрозумiло навiщо створювали "Маус".
  Як танк прориву вiн дуже повiльний, важкий, дорогий, для оборони "Тигр" та "Пантера" пiдходили бiльше. Так "Маус", без сумнiву, мав захист на висотi. Навiть борти 185-мiлiметрiв. Але ось перевозити такий танк одна мука.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї, нiмецькi проектнi танки: "Маус" та "Лев", увiйшли до серiї, але овчинка вичинки не коштувала. Коли радянська армiя все ж таки перейшла в наступ, це стало очевидним. Гiтлер довгий час вiдкладав наступ Пiвднi до Кавказу. Курської дуги був, оскiльки Курс нiмцi взяли у березнi. Ржевський виступ Червона армiя зрiзала i наступати на Москву стало важко. Нiмцi взагалi не знали, куди їм поткнутися. Лiнiя фронту якось вирiвнялася. Таких великих виступiв у той чи iнший бiк не було.
  I фашисти, зрозумiло, у скрутi. Ну, куди поткнутися? Гiтлер усе схилявся нового наступу на Кавказ. Але постiйно вiдкладав наступ. Чекаючи, достатньої кiлькостi "Тигрiв", "Пантер", "Львiв", трохи пiзнiше "Маусiв", та "Тигра"-2. Останнiй танк, до речi, виявився багато в чому схожим на "Лев". Причому рiвним у лобовому бронюваннi з бiльш ефективною гарматою. Лише бортова та кормова броня на вiсiмнадцять мiлiметрiв тонша, але теж непробивна завдяки нахилу, для Т-34-76.
  Нiмцi змогли зробити танк легшим, i швидше, нiж "Лев", i дещо дешевшими. I "Лев" вiдразу ж опинився у невигiдному становищi.
  Звiринець у Нiмеччини видався знатним: "Фердинанди", "Леви", "Тигр", "Тигр"-2, "Пантера", "Маус". А ще й САУ - "Джмiль", "Носорiг", "Мисливець", "Ягдпантера", i так далi... Громiздкий звiринець. А СРСР в основному саме Т-34-76, зате в дуже великих кiлькостях.
  I пiшла битва... У вереснi радянськi танки наступали.
  Потiм трохи загрузли в оборонi. Але восени коли полилися дощi, встановилося бездорiжжя. I особливо взимку... Тут "Маус" i "Лев", i "Фердинанд" взагалi не мешканцi.
  Нiмцi отримали розгром, i виявилися вiдкинутi до Днiпра. Потiм i за Днiпро. Бої показали явну неспроможнiсть у зимовий час великих кiшок. I хоча випуск танкiв Третього Рейху значно вирiс, i був бiльшим, нiж у реальнiй iсторiї: "Леви" та "Мауси", себе не виправдали, а ресурси поглинули.
  Дещо кращi справи були в авiацiї. Втiм, Фокке-Вульф надiй не виправдав, як i новий МЕ-309. Остання машина швидкiсна, з потужним озброєнням, але найгiршою маневренiстю. Знову нiмецька швидкiсть, озброєння та дорожнеча рятували перед легкiстю, маневренiстю та масовiстю.
  Хоча МЕ-309, i мав три авiагармати та чотири кулемети. А у Фокке-Вульф, взагалi шiсть авiагармат. Дещо краще у нiмцiв було з кiлькiстю машин: благо союзники не бомбили i не вiдволiкали вiд схiдного фронту.
  Так що в небi поки що СРСР не захопив панування, але шкоди завдавав неабиякий.
  Однак у сорок четвертому роцi з'явилися реактивнi МЕ-262. Вони мають перевагу в швидкiсть взагалi колосальну. I недосяжне. Потужне озброєння, i солiдне бронювання, що забезпечує живучiсть.
  Щоправда, у боях реактивнi монстри показали себе не надто грiзно, але збити їх також важко. Проте розбиваються самi часто.
  За весну до середини червня СРСР поповнив себе новими танками Т-34-95 та IС-2. У нiмцiв з'явилася лише "Пантера"-2. Нова машина мала на озброєннi гармата 88-мiлiметрового калiбру, дещо краще бронювання, та зберегла вiдносно непоганi ходовi якостi.
  З гвинтових лiтакiв слiд вiдзначити вдалий ТА-152, еволюцiю Фокке-Вульф, i ХЕ-277, бiльш надiйний, швидкiсний пiкiруючий бомбардувальник.
  Лiнiя фронту до лiта 1944 року була приблизно така, як на кiнець грудня 1943 року. Нiмцiв побили у центрi та Ленiнграда взимку. А навеснi розбили й у Криму.
  Але влiтку все ж таки були свої проблеми. Гiтлерiвцi стали сильнiшими, оскiльки вони отримали досконалiший автомат, i це справдi серйозна проблема. Не було ще й Бiлоруського балкону - вермахт не так сильно вiдступив на пiвдень, як у реальнiй iсторiї. I головне нiмцi додали кiлькiстю танкiв. I "Пантери", бiльш-менш вдалий "Тигр"-2, i непогану САУ "Ягдпантера", i Т-4 модернiзований, i сильну "Пантеру"-2 виробляли у величезних кiлькостях. У величезних кiлькостях вироблялася i вiдносно легка 25-тонна, САУ "Панцер"-4 зi знаряддям вiд "Пантери", i серйозним бронюванням чола. 80-мiлiметрiв лобової бронi пiд кутом 45 градусiв - це серйозно.
  I пального у нiмцiв вистачало: нафта йшла з Лiвiї, Нiгерiї та Камеруном. А це справдi серйозно. I закордонних дивiзiй багато, i власiвцi з'явилися. Тобто сили iстотнiшi, нiж реальної iсторiї. Невдалi "Лев" та "Маус" зняли з виробництва, а "Пантера"-2 стала найкращим танком Другої свiтової вiйни. Причому в масовому виробництвi i з хорошими ходовими якостями.
  Головою генерального штабу у нiмцiв став Гудерiан, i якiсть бойових рiшень помiтно покращала.
  Сталiн наказав завдати основного удару на пiвднi. Прямо iз Київського плацдарму. Але тут обдурити нiмцiв не вдалося, вони на це чекали. Якщо в реальнiй iсторiї, удар був влiтку по Бiлорусiї, i раптовим, то в альтернативнiй, в Українi i передбачуваний.
  Нiмецькi вiйська, отримавши новий автомат МР-44 i багато кулеметiв, стали, набагато сильнiшими в оборонi. Та й Гудерiана не вдалося обдурити. "Панцер"-4, "Ягдпантера", просто "Пантера" та "Пантера"-2, виявилися i масовими та вдалими засобами боротьби з танками. Тим бiльше влiтку, коли стоїть хороша погода та сухо. Та й сiмейство тигрiв не таке погане.
  Пiсля серiї поразок, влiтку нiмцi дещо змогли вирушити.
  I вмiло обороняючись, вiдiйшли лише на тридцять-сорок кiлометрiв, зупинивши просуванням радянських вiйськ.
  Як з'ясувалося Т-34-85 не надто перевершувати свою попередницю. Дещо потужнiша гармата, менш скорострiльна, має менший запас снарядiв. Та й вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити. А ось броня виросла все одно замало. "Пантери", її пробивають. "Пантера"-2 та "Ягдпантера", тим бiльше. А ось озброєння Т-34-85 недостатнє проти нiмецьких машин. Навiть для "Панцера"-4 не вистачає, щоб пробити в лоб. I нiмцi сильнiшi. IС-2 не такий масовий, i теж з безлiччю недолiкiв, включаючи нестачу захисту чола вежi та гострий, чутливий до рикошету снаряд.
  Нiмцi змогли втриматися влiтку. А Сталiн уперто гнав у наступ. Радянськi вiйська зазнали великих втрат. Не вдалася спроба форсувати Днiпро та захопити Кiровоград. I тут нiмцi встояли, використовуючи нову технiку, i маневренiсть вiйськ i потужнi укрiплення. Лiто пройшло у запеклих боях. Радянськi вiйська наприкiнцi серпня спробували наступати у центрi.
  Зосередили величезну густину артилерiї на дiлянцi прориву. Але... Нiмцi залишили першi двi лiнiї оборони i закрiпилися на третiй, i знову встояли. Тактика робити найсильнiшою третю лiнiю, до якої не долiтали снаряди, виправдала себе.
  Не вдалося у вереснi i наступ у Прибалтицi. Фрiци поки що погода - Була бiльш-менш, могли ще триматися. А ось Червона Армiя зазнала вiдчутної шкоди.
  Але настала глибока осiнь, а там i морози. Знову запеклi бої успiхи радянської армiї на пiвднi. До кiнця березня пiсля кiлькох успiшних операцiй взяли та вийшли до кордонiв Румунiї. Щоправда, також втратили дуже багато.
  I настала пауза вже в сорок п'ятому роцi. Нiмцi до цього часу вже освоїлися з реактивною авiацiєю, пiднявши якiсть та ефективнiсть своїх лiтакiв. I панування у повiтрi переходило до Люфтваффи. З'явилися у Гiтлера i танки серiї Е. Зокрема Е-25, хороша машина з лобовою бронею в 120-мiлiметрiв при кутi нахилу в 45 градусiв, бортовий в 80-мiлiметрiв, 88-мiлiметровою гарматою i вагою в тридцять тонн, при двигунi -кiнських сил.
  Так Е-25 стала найкращою самохiдкою та винищувачем танкiв у свiтi. Перевершивши i радянську СУ-100, особливо в лобовому бронюваннi та iншi машини.
  У СРСР з'явився тiльки IС-3, краще захищений лоб вежi, але складнiший i найдорожчий у виробництвi танк.
  У нiмцiв також вдалий виявився Е-100. Ця машина мала озброєння та захист "Мауса", при вазi набагато меншiй, i найкращими ходовими якостями.
  Гiтлерiвцi отримали найкращi танки, та найкращi лiтаки. I автомати... Так що влiтку, коли радянська армiя виготовилася наступати в центрi, вони самi вдарили з боку Молдови та Пiвнiчної України. I почали стискати фронт.
  Нiмцi стали сильнiшими, i мали багато iноземних та змiшаних дивiзiй. СРСР же багато в чому вимотався. Повiльно, але вiрно фронт стискався, i радянськi вiйська потрапили в котел, але бiльша їх частина все ж таки вирвалася. Нiмцi використовували тактику наступ ночами, використовуючи iнфрачервонi прилади та оптичнi прицiли.
  Червона армiя вперше за довгий час втратила значну частину територiї та подала назад. Так повернулась вiйна.
  I це сорок п'ятий рiк!
  Але розвинути успiх нiмцi теж не змогли, i загрузли при спробi прорватися до Житомира. Радянськi вiйська утримали фронт та iнших напрямах. А восени та взимку було розпочато наступ у центрi, що призвело до розгрому нiмцiв у Бiлорусiї, та виходу Червоної Армiї до Вiсли.
  Нiмцi на той час навеснi сорок шостого року остаточно видихнулися. Навiть новий танк Е-50 перевершує по своїх
  +Характеристикам "Пантеру"-2 не мiг фрицям допомогти.
  Влiтку радянськi вiйська вiдтнули i звiльнили бiльшу частину Прибалтики. I змогли нарештi дiстатися до схiдної Пруссiї. Але там ув'язнули. I знову до пiзньої осенi.
  У холодну пору удар пiшов у напрямку Румунiї. I, нарештi, обвалилися фашисти на Балканах узимку. У результатi початку квiтня 1947 року, лiнiя фронту була лише на рiвнi кiнця 1944 року у реальної iсторiї Росiї.
  Наставала тепла пора року. Нiмцi розраховував на Е-50, Е-75, досконалiший Е-100, та "Королiвський Лев". Також розробки у реактивнiй авiацiї. Але це їм не допомагало. У СРСР з'явився Т-54 i IС-7, танк здатний боротися з нiмецькими мастодонтами.
  Гiтлер був у панiцi... Особливо нiмцям хотiв розраховувати на свої невразливi дисколети. Але ця дорога машина не мала достатньо реальної ефективностi в боях.
  Наприкiнцi травня, пiдкопивши сили, Червона армiя завдала потужного удару в центрi.
  Нiмцi загалом очiкували настання i приготували сильну лiнiю оборони, пiдтягнувши резерви. Проте бiснуватий фюрер розташував численнi танки Третього Рейху надто близько до лiнiї фронту. I вони потрапили пiд удар радянської артилерiї.
  Нiмцi в результатi отримали нищiвний розгром. I радянськi танки змогли вийти до Одер. Така ось виникла ситуацiя. Коли росiяни вже пiдiйшли до Берлiна.
  Нiмцi ще якийсь час намагалися чинити опiр. Наносили контрудари, що рвалися з Сiлезiї, намагалися протаранити радянський захист в Угорщинi.
  Їм навiть вдавалося потiснити радянськi вiйська. Але все виявилося марним. Червона армiя пiсля запеклих боїв до кiнця липня вийшла до нижнього Одеру. Дещо гiршi справи були в Угорщинi. Бої нагадували сорок п'ятий рiк у реальнiй iсторiї, але нiмцi мали значно бiльше пального та боєприпасiв. Навiть втративши Румунiю, вони використовували нафту Лiвiї та Нiгерiї з Камеруном. I атакували куди енергiйнiше... З'явилися i першi пiрамiдальнi танки, що вiдрiзняються чудовим захистом...
  Гiтлерiвцi прорвалися до Будапешта, але саме мiсто взяти не змогли. Радянська армiя встояла i завдала у вiдповiдь з фланговим охопленням контрудару. Рушила i з пiвдня, i з пiвночi, в обхват. Розгорнулися найжорстокiшi бої.
  Фашисти воювали, але на початку серпня опинилися в котлi. Негативну роль зiграло вперте небажання Гiтлера вiдводити вiйська. До кiнця серпня Червона армiя звiльнила Вiдень. Пал i Кенiгсберг. Захопила радянськi вiйська та Братиславу.
  У вереснi вже все було готове до штурму Берлiна. Але Сталiн вагався. Червона армiя краще воювала взимку та пiзно восени у бездорiжжi. Так штурмувати мiсто чи чекати.
  Вересень пройшов у боях на сходi Югославiї та на Грецьких островах. Сталiн добивав фрiцiв на Балканах. I ось, нарештi, п'ятнадцятого жовтня розпочалася Берлiнська операцiя.
  Радянськi вiйська застосували прожектора i змогли дезорганiзувати оборону противника. Цiною великих втрат Червона армiя подолала Зеєловськi висоти. I Берлiн опинився в оточеннi. Гiтлер утiк у Бонн, i мiсто залишилося обороняти фон Бок. Радянськi вiйська штурмували мiсто, але до 7 листопада взяти не змогли. Берлiн упав лише 12 листопада... Радянськi вiйська зазнали величезних втрат i зупинилися. Натомiсть почався наступ на пiвднi, Червона армiя увiйшла на пiвнiч Iталiї, зайнявши Венецiанську область.
  Настав грудень... Радянськi вiйська провели наступ на Прагу, остаточно звiльнивши Чехословаччину.
  Гiтлерiвцi вже видихалися. Тiльки пiрамiдальнi танки залишалися їх останнiм козирем. Вони, крiм вiдмiнного захисту з усiх ракурсiв, забезпечували й хорошi ходовi якостi.
  Завдяки їм фашисти змогли наприкiнцi сiчня, на початку лютого вiдобразити спроби радянських вiйськ форсувати Ельбу. Але радянськi вiйська перейшли у наступ у напрямi Мюнхена, i увiйшли на пiвднi Нiмеччини. I лютий, i березень пройшли у дуже завзятих боях. Мюнхен, Баварiя, та деякi iншi землi опинилися пiд контролем СРСР. Квiтень видався трохи спокiйнiшим. Але в серединi мiсяця Червона Армiя рушила до Риму. Бої тривали понад два мiсяцi, i столиця Iталiї впала.
  У травнi розпочався наступ на найголовнiший промисловий район Нiмеччини у Рурi. Нiмцi чинили опiр дуже вiдчайдушно. Пiрамiдальний танк показав свою перевагу на полi бою. Ця машина i справдi краща, i навiть Т-54 пасували перед ними, а IС-7, не показав переваги. Але не одна авiацiя виграє вiйну. I нарештi, до кiнця липня i до початку серпня 1948 року Рур опинився пiд контролем Червоної Армiї. У вереснi впав Гамбург, а радянськi вiйська висадилися у Сицилiї. Залишки фашистських вiйськ вiдiйшли за Рейн. Але у Францiї, Бельгiї та Голландiї спалахнуло антифашистське повстання. I збунтувалися iноземнi дивiзiї. У жовтнi та листопадi фашистiв тривiально добивали. Поки що 12 грудня жалюгiднi залишки гiтлерiвських вiйськ не капiтулювали. Сам Гiтлер намагався втекти, але пiдводний човен, на який ховався колишнiй диктатор, було виявлено 17 грудня 1948 року у хвилях Атлантичного океану та потоплено. Так була поставлена остання жирна точка у другiй свiтовiй вiйнi.
  
  ПРИНЦ У ПОЛОНУ
  Наче вiн принц, який потрапив у полон. I чекають на його жорстокi тортури.
  I сам ти сидиш на ланцюгу, руки та ноги закутi. Босi ноги задубiлi, чоботи забрали, а в камерi холодно та сиро. I щури пищать, i годують тебе тiльки раз на день хлiбом та водою.
  На першому ж допитi, коли хлопчика-принца пiднялися на дибу вгору, головний князь почав кричати на принца:
  - Хотiв вищим за нас стати, трон захопити!
  Олег плюнув на князя зверху i спокiйно промовив:
  - Я i так вищий за тебе iдiот!
  Князь розлютився, почав бити хлопця залiзним прутом по босих ногах.
  Покалiчений принц видавив iз себе, не видавши муки:
  - Ось ти бридкий шакал. У катiв хлiб забираєш. Ось уже слини потекли.
  Коли хлопчика, що втратив свiдомiсть, привели в себе виливання лоток крижаної води, вiн насамперед запитав:
  - Боярин не здох?
  Пiсля чого його знову пiдняли i вiдходили батогом. Щоправда цього разу з верби.
  Принц був дуже гордий собою, але забите ноги сильно хворiли, а кiлька пальцiв дитячих кiнцiвок виявилося зламана.
  Потiм його катували водою. Кат змусив вiдкрити рота i вставив вирву. Потiм у нього почали вливати холодну воду. Не думав принц, що це так буде боляче i неприємно. Все нутрощi роздуло, ось-ось лусне. Зупинили правда i Олега сильно вирвало. Потiм його знову пiдняли на дибу, били знову батогом i припiкали тонким прутиком босi п'яти.
  Потiм пробували гаки та кололи голками в нервовi вузли. Далi знову смажили п'яти жаровнiв. Приклав залiзо до грудей, розтягли дибки. Тричi пiднiмали та струшували. I знову пороли.
  Замордували хлопчика до напiвсмертi. Але нiчого не досягли. Вiд постiйних вад i тортур бiль охопив усю iстоту i притупився.
  Востаннє Олег катували водою, обриваючи на свiтлiй головi волосся. Теж жорстоке катування. З одного боку капають на тiм'ячко, а з iншого жаровня п'яти смажить. Ще добре, що струму тодi ще не винайшли. Але мучили, зате дуже довго.
  Але нiчого не досягли. Пiсля чого тимчасово тортури припинилися. Страти дитину навiть у середнi вiки вважалося чимось аж надто жорстоким. А тортури за звичаєм теж мали межу, i не можна закатувати жертву до смертi. Так що принц поки сидiв у пiдземеллi, i весь скований. Незважаючи на це вiн намагався брязкаючи ланцюгами ворушитися i вiдновити сили, а юне, сильне тiло швидко загоїло рани, розсiчення, виразки, синцi, навiть роз'їденi сiллю. Адже на молодому все як на собацi гоїться.
  Крiм того, принца i лiг пiдгодовувала дочка тюремника. Носила яблучка, варенi яєчка, ковбаски, смаженi нiжки. Шептала:
  - Копи сили, свобода прийде!
  I принц, їв, збирав сили, тряс ланцюги, щоб тiло не зледащiло i не запливло жиром. I в ньому дедалi бiльше збиралося енергiї. I вiн не хотiв умирати. I навiть став пiдпилювати ланцюги. Як? Дуже просто, тер ланка про ланку. Це непогана думка. Чим бiльше кати його забули, а тюремники тiльки щодня носили їжу. У дiвчинки не було ключiв, але вона передавала їжу через вiконце, спецiальною вудкою.
  Олег вiрив, що скоро втече. I ось справдi ланки ланцюгiв перепилялися. I ось принц пiдловив момент, коли тюремники вiдчинили дверi, щоб пiднести балiю з водою i черствий хлiб. Давай пайку з розрахунку, щоб принц не вмiв з голоду, але так, щоб у нього не було сил.
  А хлопчик як довбає тюремника. I бiгом... А дiвчинка пообiцяла його провести повз варту... Голий хлопчик накинув на себе одяг слуги низького рангу, що принесла дiвчина. Звичайна робоча роба. Тiльки без черевикiв, щоб менше було шуму. Втiм, погода поки що стояла тепла, i багато пацанiв i особливо дiвчатка на служiннi обходилися без взуття. А волосся у принца вже галузi. Його обличчя катуваннями не понiвечили, а шрами на тiлi були малопомiтними, пухирi з пiдошв зiйшли, так що вiн особливо не видiлявся. Звичайний, щоправда, дуже гарненький хлопчик, зi свiтлим їжачком зачiски.
  Олег вийшов iз дiвчинкою, за межi замку. Ну, дiвчинка цiлком логiчно помiтила, що втiкачiв шукатимуть, i саме час покинути цю країну, змотавшись за кордон. I краще це зробити, купивши добрих коней та багату плату.
  Олег вiдповiв:
  - А де грошi взяти? Когось пограбувати?
  Дiвчинка з усмiшкою вiдповiла:
  - А у сiмейнiй скарбницi?
  Олег тут здогадався, що, мабуть, не випадково його втеча пройшла так пiдозрiло легко. I що дiвчинка зовсiм не з душевної доброти його пiдгодовувала. Та це розумно. Увiйти в довiру i дiзнатися секрет. Ну гаразд, вiн то принц, особа найяснiших кровей, а значить не так вже й простий.
  Хлопчик пошепки вiдповiв:
  - Знаєш, сiмейна скарбниця зовсiм не в мiстi. Ми не настiльки наївнi щоб зберiгати, цiнностi iмперiї там. Потрiбно залишити столицю.
  Дiвчинка погодилася:
  - Вiрно в лiсi надiйнiше!
  I вони обiйшли мiську заставу i пройшли посад i рушили далi в гори. Спочатку принцу подобалося ходити босонiж, але особливо за мiстом, дорога колкота з камiнням. I вже не звичнi пiдошви запалали. Донька тюремника переможнiша, i їй звичнiше. Але теж неприємно, вона звикла ходити бiльше мiською, гладкою плиткою. Коли зайшли в лiс, стало трохи легше. Але все одно босонiж нелегко, кожен горбок, кожна гiлочка, шишечка вiдчувається. Але принц жаровню терпiв i збитi об камiння пiдошви терпить. Їди з собою дiвчинка взяла, так що спочатку вистачить. Вночi, вже холоднувато - лiто перевалило через макiвку. Так що хлопчик i дiвчинка спали, обнявшись.
  Але так поступово вiддалилися вiд столицi та заглиблювались у лiси та гори.
  Iмовiрнiсть, що їх знайдуть розшуковi загони, знизилася, але з'явилася iнша загроза - дикi вовки!
  Беззбройним хлопчику i дiвчинцi навiть довелося видертися на дерево, i вiдганяти вовкiв шишками.
  Тодi принц вирiшив трохи наблизитись до житлових мiсць. Розрахунок будувався на тому, що в жебраках, худих, брудних дiтях не запiдозрять, сина-втiкача королiв.
  Тим бiльше дiвчисько вмiло жонглювати i трохи навчило здiбного принца. I вони зiйшли за жебракiв циркачiв.
  Загалом розрахунок виправдався. Принца шукали, i вершники скакали, але жебракiв-сирiт багато, i серед них пара загубилася. Крiм того, дiти спецiально не милися, i були бруднi. А фотографiй тодi не було. А по портретах спробуй, дiзнайся нащадка грiзних королiв.
  Принц та дiвчинка по дорозi спiвали, iнодi працювали. Кололи дрова, носили воду. I рухалися на пiвдень, де теплiше. Їхнi босi нiжки швидко огрубiли, i звикли до холоду та навантажень. Так вони поступово перетнули кордон. I рухалися горами в Iталiю. Там iз одного боку досить тепло, навiть узимку на пiвднi можна жити. Але йти доводиться горами, вже восени, коли так холодно. А дороги кам'янистi.
  Принц i дiвчинка вiд природи були мiцними i не простиралися. Iшли собi та йшли. Олег навiть подумав, що його подруга як Герда - витривала, мiцна, самовiддана. Може, навiть дарма вiн її пiдозрював? А як вона чесна дiвчинка? Але в будь-якому разi береженого Бог береже.
  Але вони дiйшли до найвищих гiр. I довелося йти босонiж снiгом. Навiть загартованим, як шкiра чобiт пiдошвам дiтей, дуже боляче та неприємно. Особливо якщо пройти по кучугурах довго. Це стає справжнiм катуванням. Босi ноги дiтей спочатку червонi, як лапки гусей. Потiм починають синiти, i лише швидкiсть рятує. Дiти йдуть безперервно з останнiх сил. Пiдбадьорюють друга та не зупиняються. Хоча ноги по-звiрячому болять вiд холоду та втоми. Але ось гiрський пiк подолано. Ще трохи зусиль, снiг закiнчується, дiти буквально залiтають у стог сiна. Там тепло та можна поспати.
  А далi йти легше. Осiнь ще тiльки почалася, i що нижче принц i дiвчинка спускаються, то теплiше. От i до селища увiйшли, поспiвали, отримали їжу. I рушили далi на пiвдень.
  Тепер їхнi огрубiлi ноги буквально блаженствують. Ось вони на рiвнинi, де ще тепло.
  Принц зрозумiв, що з голоду вони вже не помруть. Та й в Iталiї вони у вiдноснiй безпецi. Можна й далi йти на пiвдень, тiкаючи вiд зими, а можна прилаштуватись, i тут слугою. Але принц вирiшив дiйти до Неаполя. Там царство багате, i головне там його не знають. I вiн разом iз дiвчинкою прилаштується у дворi. Добре, що iталiйською мовою вони непогано володiють.
  Хлопчик i дiвчинка пiшою ходою, i босими нiжками до тупотiли до Неаполя. Там хлопчисько-принц, що непогано володiє мечем i цибулею, прилаштувався зброєносцем до одного з лицарiв, але це вже iнша iсторiя.
  . РОЗДIЛ Љ5.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  САМУРАЇ АТАКУЮТЬ У 1941 РОКУ
  Ось, наприклад, як би могла розвиватися друга свiтова вiйна - вiдкрий самураї фронт на Далекому Сходi ще у липнi 1941 року!
  Ось альтернативний варiант вже 22 червня 1941 Хiрохiто оголошує в Японiї загальну мобiлiзацiю. Японiя не надто сильна економiчно, але має 100 мiльйонiв населення, тiльки в метрополiї за винятком колонiальних володiнь, i високий рiвень допризовної пiдготовки. Вона може виставити сухопутнi сили цiлком вiдповiднi з Третiм Рейхом у пiхотi. Тому Гiтлер дуже розраховував цього фронт.
  Хоча великi успiхи в першi мiсяцi вiйни породили в нiмцiв iлюзiю, що вони й самi впораються. Але ж нiмцям Далекий Схiд був i не потрiбен! Вони й так вже завоювали земель, що в кiлька разiв перевищують територiю Нiмеччини 1937 року, до аншлюсу Австрiї.
  Коротше кажучи, вiйна розвивалася до 22 липня 1941 року, як i в реальнiй iсторiї i через мiсяць пiсля Нiмецької агресiї завершимо мобiлiзацiї, довiвши чисельнiсть армiї до 7 мiльйонiв чоловiк - пропорцiйно чисельностi вермахту i чисельнiсть свого угруповання в Манчжурiї до 4 мiльйонiв - країна Вранiшнього Сонця напала на СРСР.
  Вiйна розпочалася без провокацiй, одразу у стилi самого Гiтлера. Але привiд був: не врегулювання кордонiв iз Монголiєю. I основного удару завдали самураї по Монголiї. Радянськi вiйська частково вже були перекинутi на Захiд i продовжували перекидатися. I їх довелося термiново розвертати.
  Сталiн опинився у дуже тяжкiй ситуацiї. Противник уже захопив Смоленськ i близький до Москви, а резерви знадобилися на сходi...
  У умовах Верховних головнокомандувач ухвалив рiшення - вiдвести вiйська за Днiпро i ущiльнити оборону у центрi, а резервами посилилися вiйська Монголiї, нiж дати японцям розiрвати радянський фронт.
  I вирiшив-таки здати Київ... Але такий хiд мав i недолiки. Тепер Гiтлер вже мiг не витрачати час та сили на поворот на пiвдень, а продовжувати наступ у центрi. А з Далекого Сходу вже не були перекинутi, добiрнi та повнокровнi, кадровi дивiзiї. I частину воскового поповнення довелося вiдправити у бiк численних та вiдважних самурайських вiйськ.
  Пiхоти Японiї багато. У танках, самохiдках i транспортi слабкiсть, але сухопутнi сили непогано навченi i по самурайскому хоробри! Наступ вдалося зупинити не вiдразу, i лише за допомогою контрударiв. Танковi сили СРСР розсiкали супротивника, але самi несли помiтну шкоду.
  На морi Японiя домiнувала, заблокувавши радянськi порти. У повiтрi у самураїв теж перевага. Багато сил забирав захiдний фронт, ще й якiсть авiацiї в Японiї цiлком на висотi. I винищувач "Зеро" найманевренiший у свiтi. Тож цiлком могли самурая давити у небi. Це частково компенсувало слабкiсть у танках.
  Крiм того японцi не боялися обв'язавши себе гранатами кидатися пiд радянськi машини, завдаючи вiдчутної шкоди.
  Улан-Батор самураї захопили, але далi їх змогли де стримати, а де вiдкинути. Але наступ нiмцiв, на Москву в серпнi виявилося занадто небезпечним. Нiмцi змогли обiйти столицю СРСР з пiвночi та пiвдня та створити котел.
  Оборона Москви ще не ущiльнилася, а резерви розпорошенi, i зими ще немає.
  Сталiн, зрозумiло, втiк до Куйбишева. Вiн не став залишатися у кiльцi. Але Молотов разом iз Жуковим очолив оборону. Не так просто взяти штурмом, таке велике мiсто, та ще й разом сотнями тисяч ополченцiв.
  Нiмцi, ведучи обережнi бої на пiдступах до столицi Росiї, одночасно намагалися розвинути наступ i на пiвдень i до Ленiнграда. Мiсто Ленiна опинилося в блокадi, а на пiвднi фрицi слухом уже розтягли комунiкацiї, щоб дiйти Сталiнграда. Але Воронеж гiтлерiвцi взяли i просунулися до Харкова та Ростова. Бої затяглися до Зими. Москва залишалася у блокадi, у нiй почався голод. А нiмцi зав'язли пiд Севастополем.
  Сил розпочати контрнаступ у Червоної Армiї не було. Але неготовнiсть гiтлерiвцiв до зими, позначилося їх боєздатностi. Спроба деблокувати Москву мало не увiнчалася успiхом, але нестача бойових припасiв, i великий розрив фронтiв завадив досягти успiху.
  Столиця терплячи страшний голод i поневiряння протрималася до травня... Гiтлер не змiг закiнчити вiйну в 1941 роцi, але в наступ продовжилося i в 1942. США поводилися пасивно, i у вiйну не втручалися. Британiя досягла в Лiвiї обмежених успiхiв i потрапила пiд сильний контрудар Роммеля.
  Нiмцям цього разу вдалося наступ на Кавказi. Далося взнаки i втрата пiсля взяття Москви i бойового духу Червоної Армiї, що оглудав Ленiнграда, i новий наступ японцiв, якi швидко вчилися, вже скопiювали танк Т-34. Та й лiнiя фронту була ближчою до Бакiнської нафти, нiж у реальнiй iсторiї. I, зрозумiло, пiсля падiння Москви, у вiйну вступила на сторону Третього Рейху i Туреччина.
  Сталiн уперто не хотiв укладати свiт. Молотов загинув разом iз Жуковим у Москвi. Берiя ж був прихильником за всяку цiну домовитися з нацистами. Причепив i без того хворого Сталiна i зайняв його мiсце.
  Але свiт укласти виявилося непросто. Гiтлер хотiв землi Росiї до самого Уралу. I у Японцiв амбiцiй не менше.
  Британiя воювала без США... Вони змогли, користуючись, тим, що фашисти надто нехтували Африкою у жовтнi, листопадi завдати поразки гiтлерiвцям пiд Ель-Аманом. Але це виявилася їхня остання перемога.
  Розлютившись, Гiтлер наказав перекинути великi сили на континент. Здобувши над англiйцями чисельну перевагу, Роммель розбив Монтгомерi i знову вступив до Єгипту, а потiм його i захопив.
  Пiсля смертi Сталiна схiдний фронт прийшов до остаточного розладу. Берiї бракувало авторитету, та й командири фронтiв дедалi бiльше вимагали самостiйностi.
  Черчiлль розумiючи, що тепер i справдi на нього можуть ось-ось обрушиться i Третiй Рейх iз сателiтами та Японiя, спробував укласти свiт. Але Нiмеччина рiзко посилила вимоги.
  Взимку сорок третього року нiмцi увiйшли до Iраку, захопили i Кувейт, а потiм i весь Близький Схiд. Гiтлер вже планував захопити усi володiння Британiї в Африцi. Не хотiлося йому малого.
  При цьому в лютому, як i в реальнiй iсторiї, було оголошено тотальну вiйну. Дуже багато потрiбно було нових дивiзiй, i для окупацiї також. Навiть з огляду на те, що формувалися мiсцевi легiони та полiцейськi батальйони, гарнiзони.
  У сорок третьому роцi нiмцi продовжили наступ проти Червоної армiї. Їм вдалося захопити Казань, а потiм дiйти Свердловська. Але у Сибiру Нiмеччину застала зима.
  А ось i Африку поступово гiтлерiвцi брали пiд контроль. Їм заважали природнi перешкоди, величезнi вiдстанi та вiдсутнiсть дорiг. Але Британiя програвала вiйну. У тому числi й пiдводну. Вовчi зграї поступово перетопили майже всi англiйськi кораблi.
  1944 став для Англiї критичним. Пiдводна вiйна, потiм обстрiли балiстичними ракетами. Втрата останнiх колонiй в Африцi та Iндiї. Капiтуляцiї Берiї та продовження партизанської вiйни пiд командування Рокосовського.
  I очевидно вичiкувальна полiтика США. Позицiї iзоляцiонiстiв тiльки посилилися пiсля перемог тримаючи Осi. Справдi, чого лiзти у вiйну, якщо тебе не чiпають?
  А противник навпаки дуже сильний... У всякому разi, перемiг егоїстичний прагматизм. Може й не надто розумний. Щоправда, американцi про всяк випадок розробляли атомну бомбу. Але як не дивно вiдсутнiсть вiйни уповiльнила у процесi, її створення, а чи не прискорило. Хоча здавалося, має бути навпаки: адже значно бiльше коштiв та вiльних ресурсiв.
  Однак в умовах свiту економiка США працювала гiрше, нiж пiд час вiйни i що суттєво, фiнансування проекту в Манхеттенi виявилося суттєво урiзаним. Так i мирних програм вистачало. Та й Рузвельт надто вже полевив i став проводити реформу охорони здоров'я та багато руйнiвних соцiальних програм.
  А може й даремно... Британiя була до граничних граней розгрому...
  1945 року, нарештi, вiдбулася висадка десанту та захоплення метрополiї... Але друга свiтова вiйна на цьому не скiнчилася. Гiтлер у захватi перемоги, i контролюючи практичнi разом iз Японiєю всi ресурси старого свiту, вирiшив: США небезпечний конкурент i треба їх розгромити.
  Тож за океаном вiдсидiтися не вдалося!
  План фюрера передбачав пiдключення у вiйнi проти США та латиноамериканських держав. Але поки що тривала вiйна з останнiм Домiнiоном Британiї - Канадою. Саме в Канаду евакуювався уряд Черчiлля, який вважав себе главою Британiї.
  Ну а Англiї був посаджений на престол, загалом, цiлком законний, ранiше згорнутий монарх. Тiльки вiн фактично став марiонеткою, пiд керуванням гаулейтера призначеного фюрером.
  Пасивнiсть Америки дозволяла Третьому Рейху розгромивши i окупувавши Канаду створити собi великий плацдарм у Новому Свiтi.
  Трумен з останнiх можливостей намагався уникнути вiйни з могутньою коалiцiєю фашистських держав. Тим бiльше, якщо США не ризикнули битися з державами Осi ще, коли тримався Радянський Союз i Британiя, то зараз тим бiльше не було жодного резону.
  Гiтлер теж поки що не поспiшав. Треба було перетравити новi, дуже великi володiння, сформувати пiд командуванням нiмцiв, полiцейськi та ударнi дивiзiї, що складаються з iноземцiв.
  Тiльки для контролю над окупованими територiями були потрiбнi новi мiльйони солдатiв.
  В армiю призвали майже всiх робiтникiв, крiм тих, кого не могли замiнити iноземцi. Також усi чоловiки наглядачi поповнили Вермахт та СС. Наглядати за iноземцями поставили нiмецьких жiнок та пiдлiткiв. Та й у вермахт забирали служити вже з чотирнадцяти рокiв. Було створено кiлька допомiжних дивiзiй. Жiнки-льотчицi i жiнки-снайпери вже налiчувалися десятками тисяч.
  Весь будбат, шофери та iншi хiвi стали iноземними. I формувалися спочатку пiд патронажем СС, а далi вермахту корпусу i легiони з iнородцiв всiх мастей. У тому числi навiть негрiв не гидували використовувати як гарматне м'ясо.
  У 1946 почалося вторгнення до Канади. На той час фашисти вже виробляли великими серiями танки нового поколiння "Є" та реактивну авiацiю.
  З'явилися у серiйному виробництвi i балiстичнi ракети, i неймовiрно швидкiснi, маневренi дисколет.
  А також ефективнi прилади нiчного бачення, i навiть щось схоже, на першi у свiтi тепловiзори - нехай поки що й громiздке озброєння.
  Тобто Канада, якiй США, боячись розлютити нiмцiв, практично не допомагали, не могла нiчого протиставити.
  Лише географiчне становище країни - за океаном, дозволило затягнути агонiю на кiлька мiсяцiв замiсть традицiйного блiцкригу. Але, звичайно ж, Третьому Рейху i це мало.
  Пiсля захоплення Квебека i Торонто, i навiть iншого, Гiтлер наказав накопичувати сили для нападу США. Йому хотiлося повторити блiцкриг характерний для Францiї та частково СРСР.
  Фашисти готували удар, i в Америцi копали.
  1 травня 1947 року розпочалася операцiя "Великий орел". Нiмцi спробували зробити черговий крок до свiтового панування. Але американцi змогли за невеликий термiн створити досить потужну та глибокоешелоновану лiнiю оборони. А їхнiй народ був сповнений бажання боротися за незалежнiсть країни, щоб не допустити тотального i принизливого рабства.
  Блiцкриг не вийшов. Бої набули затяжного та запеклого характеру. Але гiтлерiвцi хоч i повiльно, але просувалися. За перший мiсяць боїв вони в середньому прорвалися вiд п'ятдесяти до сто п'ятдесяти кiлометрiв, прорвавши передову лiнiю оборони.
  Американцi чудово вмiли стрiляти, i в них досить велике населення, та ще й добре озброєне i навчене володiти зброєю з дитинства. Тож розрахунок, що США миттєво зламаються, не виправдався.
  Щоправда, справдi танк "Першинг", а тим бiльше застарiлий "Шерман" проти основного пiрамiдального танка Третього Рейху Е-50 не тягнули. "Першинг" при вазi 42 тонни, мав гармату 90 - мiлiметрiв калiбру з початковою швидкiстю снаряда 810 метрiв за секунду, i лобову броню 102 мiлiметри. А нiмецький мастодонт Е-50, при вазi 65 тонн, мав зброю 105 мiлiметрiв з початковою швидкiстю снаряда 1300 метрiв за секунду, i лобову броню 250 мiлiметрiв, а бортову i кормову 200 мiлiметрiв. Причому пiрамiдальна форма танка забезпечувала високий рiвень рацiонального нахилу бронi при стрiльбi з будь-якого ракурсу. Таким чином, "Першинг" не мав шансiв пробити Е-50 навiть при стрiльбi впритул.
  Зрозумiло наймасовiший американський танк "Шерман" ще слабше за озброєння. I 76-мiлiметрова гармата "Шермана", навiть Е-25 не є небезпечною пiд будь-яким ракурсом, а Е-10 може пробити тiльки в борт.
  Ну, а Е-50 наймасовiший нiмецький танк, пробиває "Першинг" та "Шерман" з п'яти кiлометрiв iз гарантiєю.
  Е-25 трохи слабша за озброєння 88-мiлiметрова гармата, але теж бере "Шерман" з трьох з половиною кiлометра, а "Першинг" приблизно з трьох.
  Є правда важча модифiкацiя "Шермана" з 152 мiлiметровою бронею. Але вона має погану прохiднiсть, важить 38 тонн, i все одно Е-50 бере з чотирьох кiлометрiв з гарантiєю, а Е-50 з пiвтора до двох кiлометрiв.
  З несерiйних американських машин тiльки Т-93 може вести хоч якусь подобу зустрiчного бою та бiгу з нiмцям. У цiєї машини - лобова броня 305 - мiлiметрiв, а гармата калiбру - 155 - мiлiметрiв. Але вести танк в 93 тонни .... Та i який це танк, якщо в ньому немає вежi, що обертається. Швидше Т-93 самохiдка, з нульовими ходовими якостями. Двигуна в 800 кiнських явно для такої ваги обмаль.
  Нiмецький Е-50 має мотор 1200 кiнських сил i у нього вежа робить повний оборот за 9 секунд!
  Але Т-93 не серiйний ... Є серiйна самохiдка з 155-мiлiметровою довгоствольною гарматою прозваною "Великий Том". Вона може пробити нiмця на Е-50, але сама надто вже вразлива вiд фашистського вогню.
  Так що в областi танкобудування Вермахт на голову сильнiший за Пентагон. В авiацiї США теж вiдстали якiстю, зате мають кiлькiсть, як i танки. Але Третiй Рейх з Японiєю володiючи такими величезними ресурсами можуть взяти i числом.
  Деяким видам озброєнь США немає пропорцiйного супротивника. Наприклад, балiстичнi ракети. Вони тепер удосконаленi i можуть лiтати на тисячi кiлометрiв i нести до восьми тонн вибухiвки. У тому числi й ядерна зброя.
  У Третьому Рейху вже створено та працює кiлька атомних реакторiв. Не за горами та створення бомби.
  Почасти холодне ставлення Гiтлера загальмувало ядерну програму. Але й американцi пiшли недалеко. Тим бiльше в США поки що працює тiльки один такий реактор, а Третього Рейху цiлих шiсть i ще чотири будується. Так що фашисти мають значно бiльше можливостей перейти до серiйного виробництва ядерної зброї.
  А балiстичнi ракети Вермахту вже навчилися наводити досить точно. Для цього використовуються спецiальнi крильця та струменi газу.
  Але найнебезпечнiшою зброєю, чия природа огорнута таємницею, стали дисколети Третього Рейху. У 1947 роцi стрiмкiсть у 8-10 разiв вже перевищувала швидкiсть звуку. I найголовнiше, цi лiтаючi тарiлки, що свiтяться, абсолютно невразливi для всiх видiв стрiлецької зброї.
  Тож пробити їх не вдається. А отже, подiбна зброя має неперевершений моральний вплив на будь-яку армiю.
  Ламiнарний струмiнь збиває снаряди i кулi, зносить потоки частинок, i пiд час польоту тарiлка невразлива.
  Але перша спроба зламати ворога штурмом провалилася. Нiмцi та японцi зазнали серйозних втрат i залишили поступ. Натомiсть наступ почався i на пiвднi. Жорсткi бої розгорнулися за Панамський перешийок i далi на пiвнiч Нiкарагуа. З пiвдня наступали японцi i коалiцiя латиноамериканських диктатур. Але їхнi армiї якiстю будуть слабшими. Хоча й великi мабуть числом. Самураї як гарматне м'ясо використовують китайцiв.
  Воїнiв у пiднебеснiй iмперiї багато, i вони надзвичайно хоробри. Хоча борються не дуже, то ефективно.
  У серпнi 1947 року битви перемiстилися до Коста-Рiки i розгорнулися i на пiвднi Мексики.
  Тут i четвiрка дiвчаток войовниць вирiшила попрацювати мечами. Точнiше за них у цьому альтернативному свiтобудовi прийняли наказ Боги-демiурги. I ось Зоя, Вiкторiя, Надiя та Олена - квартет термiнаторiв розташувалися поруч iз Японсько-китайськими вiйськами.
  Мексика роздiлилася. Частина пiшла за США, а частина приєдналася до Осi. Основний кiстяк сил диктаторських режимiв, що протистоять коалiцiї, складають американцi. Становище США нагадує стратегiчний затискач iз пiвночi та пiвдня. Якщо впаде Мексика, то в цьому випадку Америка опиниться в суцiльнiй iзоляцiї.
  На пiвночi тимчасове затишшя, крiм Аляски, яку атакують фашисти. Бiльшiсть цiєї колись купленої у царської Росiї територiї, вже захоплено нацистами та його iноземними легiонами
  Зрозумiло, що Аляска у повнiй iзоляцiї, та її утримати практично неможливо. Але американцi борються героїчно i здавати свою Вiтчизну не хочуть. Тим бiльше, що фашисти зi своїми бранцями поводяться дуже жорстоко.
  А на пiвднi розпал боїв - Японцi i що з ними, намагаються захопити якнайбiльше територiї. I войовницi за наказом росiйських богiв-демiургiв вирiшили трохи допомогти США.
  Ось вони бредуть високогiрною Мексиканською стежкою. Так їм завдання врятувати США не ставитися, а потрiбно просто затягнути вiйну, четвiрка войовниць може помилуватися природою, i мiж ними йде ця...треп.
  Олена Премудра пiдскакуючи голими п'ята, по гострих камiнчиках, запитала у руйнiвницi Вiкторiї:
  - А що за така зброя... З такою страшною назвою - Гiпертеоядерна Бомба?
  Дочка Чорнобога пронизливо свиснула, крiзь нiздрi й озирнулася. Видно було, що Рудi Дияволiцi найстрашнiше. I вона ледве чутно вiдповiла:
  - Це така рiч... Що може цiлi всесвiти перетворювати з наймоторошнiшу пекло, анiгiлювати разом мiльярди галактик, i навiть створювати круту небезпеку для Богiв-демiургiв!
  Олена Премудра захоплено повторила:
  - Гiпертеоядерна бомба - це феноменальна надкосмiчна сила!
  I пiсля цього дiвчина дочка Сварога пiдскочила, вiдтворила потрiйне сальто. Її голi, засмаглi з витонченою мускулатурою ножi прокрутилися в повiтрi. Надiя кинула довгими витонченими пальчиками одразу кiлька камiнцiв. Олена знову прокрутилася, прийнявши удари круглими п'ята. Камiння промчало, наче були кулями i в голови розвiдувального загону самураїв. Сiм японцiв: зовсiм не злих, а скорiше навiть забавних зазнали поразки пiд нiс. Їхнi черепки трiснули, i корковi шоломи покоробилися.
  Вiкторiя свиснула, i виявилася незадоволеною:
  - Ти їх грюкнула... А справжня вбивця я!
  Олена труснула своїм блакитним волоссям, i проворкувала:
  - Чорнобог не вбивця, а... Суворий вихователь!
  Вiкторiя хотiла вiдповiсти, як на неї накотила хвиля спогадiв... Точне бачення. Гiпертеоядерна зброя... Як спалахнула така бомба... Зi швидкiстю трильйон у трильйонному ступенi свiтла, пройшлися гiпертеохвилi... I тi у всесвiтi, кого анiгiлювало, тим можна вважати що пощастило. Секстильйони зiрок i зоряних свiтiв разом скрючилися вiд болю. Свiтила i планети стали потворнiшими за голи найжахливiших шайтанiв, i по них розбiглися, терзаючи людей i розумних iстот, що живуть, найжахливiшi комахи i щури, яких тiльки можна уявити.
  А потiм весь всесвiт виявився гiперплазмовою геєнною, змушуючи страждати i мучитися кожну клiтину, кожну частинку тiла живого органiзму. Справжня пекла свiтових масштабiв у кубi.
  А потiм з планетами i зiрками робило таке... Вiд спогаду навiть нещадна Вiкторiя злякано скрикнула...
  - Гiпертеоядерна зброя, ця зброя - Судного дня!
  Дочка Бiлобога Зоя також вiдчула: щось надзвичайно жорстоке i холодне, нiби опинилася на краю прiрви чорної дiри. Вона теж побачила як тварини, на тлi яких щури цiлком миловиднi створiння гризуть людське тiло, i як iкла-щупальця впиваються в мозок.
  Зоя сильно зблiдла, i запинаючись, несмiливо запропонувала:
  - Давайте на все розмовним про Гiпертеоядерну зброю накладемо табу!
  Тут якийсь чортик потягнув Вiкторiю, безжальну доньку Чорнобога за язик:
  - Я є ще штука химернiша за Гiпернадтеоядерну зброю!
  Пiсля цих слiв вогняна дияволиця сильно зблiдла, i її кiнцiвки пiдкосилися. Дiвчина з червоно-рудою шевелюрою впала, i босi ноги забовталися в повiтрi. Круглi, рожевi п'яти Вiкторiї несподiвано вмить покрилися розсипом пухирiв, а в повiтрi рознiсся аромат паленого м'яса.
  Решта войовниць теж пiдскочила, гострi камiнцi кам'янистої гряди, по якiй безстрашно ступали їхнi босi дiвочi нiжки, раптом стали й у тисячу разiв гарячiшi палаючi вугiлля. Пiдошви пiдпалило i дiвчата, наче зайчики жваво пiдскочили, намагаючись задерти своє тiло вище.
  Це й справдi до мерзенної капостi у всьому тiлi боляче. Вiкторiя порушила негласне табу: не згадувати про таку рiч як: Гiпернадтеоядерна зброя. Воiстину одна Гiпернадтеоядерна бомба здатна знищувати i перетворювати на найжахливiший iз жахливих кошмарiв, не тiльки всесвiт, але гiпервсесвiт, i навiть нести загрозу iснуванню i не тiльки Богам-демiургам, а й Надбогам.
  Дуже вже - страшнiша за найстрашнiшу зброю. Недарма вiд його вимови дiвчата-супермени пiдскочили, наче ошпаренi гiперплазмою.
  Але не лише вони постраждали. Як завив цiлий японсько-китайський полк, точнiше три полки з танками та САУ! Жовтих, вузькооких солдатiв рiзко пiдкинуло гравiоплазмою, а невеликi, схожi на коробочки самурайськi танки, розжарило майже до бiлого. Солдати, що у них виявилися засмаженi живцем, до чого жорстока смерть наздогнала їх.
  А в решти японцiв i китайцiв обуглилися ноги разом iз чоботями, i згорiло все до самої шиї. I вони ще не померли, а жорстоко страждали вiд жахливого, абсолютно нестерпного болю. Так не пощастило цим хлопцям. Вони випробували на собi наслiдки застосування рiзних рiвнiв теоядера i жахнулися наслiдками! Виявилося, що це зовсiм не те... А лише незрiвнянно менше гугульчиного носа, що є насправдi
  Гiпернадтеоядерна зброя!
  П'ятнадцять тисяч китайських i японських солдатiв померли вiдразу, або болiсно загиналися, ще кiлька хвилин. А дiвчата, чиї п'ята сильно ошпарили, помчали до найближчого струмка.
  Але замiсть холодної води, на їх почервонiлi й покритi дрiбними i середнiми пухирями ноженьки чекав окрiп. I окрiп у струмка надзвичайно крутий, яким у звичайної води не буває. Так що крiм нiжок дiвчата ошпарили собi ще й майже голi груди та свої розкiшнi, сильнi стегна.
  Навiть камiння плавилося i журилося, планi тряслася.
  Четвiрка пустилася в танець i заскакала крутiше дикунiв iз племенi Тумба-Юмба. I так дiвчатам було боляче.
  Вiкторiя замiсть крику ось взяла i на всю горлянку заспiвала;
  Бiль не страшно в це вiрте,
  Тому що Батькiвщина у нас у серцях!
  Ми бiжимо по розпеченiй стрiчцi,
  Або в снiг - студених льодяниках!
  
  Не зламати дiвчат повiр залiзних,
  У них запал великий Сталiна живе...
  По дорогах зимових, бiлих,
  Босонiж вирушили в похiд!
  
  Ми б'ємося за Вiтчизну завзято,
  Вiримо у те, що зможемо перемогти!
  Повз острова в руслi Буяна,
  Чи не порвати, нам життя чистої нитку!
  
  Я служила завзято - Чорнобогу,
  Вiн не злий, а тiльки дуже строгий.
  I Йому я присвячую оду,
  Бо вiн Безсмертний Бог!
  
  Пiд керiвництвом Бiлобога люди,
  Здiйснюють добрi справи!
  I ми самi собi будемо суддi,
  Вiд церков до ближнього села!
  
  Все гарно, якщо Лада з нами,
  Дарує чисте повiтря та любов!
  Велес iз потужними йде рогами,
  Проливає в лайцi щедро кров!
  
  Сам Сварог, могутнiй теж воїн,
  Зброяр з прiзвиськом Гермес...
  Людина визнання гiдна,
  Для нього ж Бiлий Бог воскрес!
  
  I Перуна чути гуркiт,
  Подає свiй сильний, грiзний голос...
  Тремтiть роки-супостати,
  Рiд великий вам за зло вiддасть!
  
  Ми отримаємо на небi нагороду,
  Тiєї, якої рiвної знайте, нi,
  Нехай часом з ворогами нема сладу-
  Зустрiнемо в радостi великий свiтанок!
  
  Буде нам чудово у всесвiтi,
  Усi квазари вiдразу пiдкоримо...
  I великою славою нетлiнної,
  Осяє нас хоробрий херувим!
  
  Всемогутнiй Бог наш Батько-
  Звелiв Вiтчизну захищати,
  Укладемо себе в Його обiйми...
  Був плебей, а нинi у небi - Знати!
  А наслiдки вiд необережно вимовленого Вiкторiєю слова рознеслися на сотнi кiлометрiв, поступово слабшаючи в мiру вiддалення вiд епiцентру.
  Зокрема, де солдатiв було вбито вiдразу, де їх ошпарило, а на великiй вiдстанi, просто розплавив пiдбори. Той, хто був бос, постраждали так, нiби припекли п'яти розпеченим залiзом. Сильнi пошкодження, навiть на вiдстанi тисячi миль отримали гусеницi танкiв. Багато лiтакiв у повiтрi втратили керування i розбилися, а тi, що понуро стояли на аеродромах - тривiально переламалися.
  Особливо крихкими виявилися крильця. Вони шмяк, i шмяк.
  Постраждали й американськi вiйська. Особливо багато вийшло з ладу Б-29 - бомбардувальника - "надфортецi". Зрозумiло, це серйозний удар з боєздатностi армiї США. Тим бiльше, дiвчата виявилися лише у незначному, японському тилу.
  Таким чином, iз самого початку мета: пригальмувати вторгнення "Великої жовтої армiї" з пiвдня опинилася пiд питання. Дiвчата смикалися вiд болю, i танцювали, їх, наче обплутала павутиння розряду блискавок.
  Дочка Бiлобога Зоя, намагалася придумати - яким чином їй позбавиться цього кокона, i звiльнити вiд нього дiвчат?
  Бiлобог - це все добре, i свiтле, що є у свiтобудовi. Бо породження Всевишнього Бога Богiв Рододавця, Рода - воно у двох основних фундаментальних iпостасях: свiтла та темряви, добра та зла! Причому цей подiл не є абсолютно. I Бiлобог, i навiть його слуги застосовують насильство, i карають провинившихся. I Чорнобог щедро нагороджує своїх вiдданих слуг i здатний сам особисто, або за допомогою своїх послiдовникiв зцiлювати хвороби, будувати та творити.
  Багато богiв-демiургiв несуть у собi частину i добра i зла. Причому i поняття добра умовне - вiдносне. Як i самого зла... Наприклад, якщо людина бiжить до прiрви, а ти її вiдштовхнув i зламав їй руку: те, що ти завдав їй? I зло i добро в одному флаконi чи зло в iм'я добра!
  У цьому планi Гiпервсесвiт влаштований досить просто i одночасно складно. Єдиний Всевишнiй Бог є Iм'я - Йому Рiд, Рододавець, Вищий. Iндуси поклонялися Роду як Вищому чи Вiшi. Потiм, щоправда, додалися: Брама - символiзуючий Бiлобога, i Шива - близький до Чорнобога.
  Але ось Надкощi - творiння Чорнобога є справдi реальне зло подiбне до iндуського Калi. I це його м'ясоїдний генiй призвiв до створення Гiпертеоядерної зброї... I ця зброя вже застосовувалася та дiяла.
  А така рiч як Гiпернадтеоядерна властивiсть Анiгiляцiї табу! Одного разу вголос брякнеш, i дiстанеться i тобi, i iншим, по рогах!
  I якщо ще тiльки по рогах!
  Зоя тихо шепнула Оленi Премудрою:
  - Потрiбен Гiпермаговипромiнювач!
  Найтехнiчнiша з войовниць пiдморгнула подрузi i гаркнула:
  - Нехай спрацює Гiпермаговипромiнювач!
  А потiм грайливо додала, смакуючи слова:
  - I Гiпертеомаговипромiнювач теж!
  Пiсля чого трапилося диво - нитки павутиння опали вниз, кам'яниста гряда брязнула, i посипалися уламки вiд камiння.
  Дiвчата-супермени позбулися одягу смертi i пронизливо захихикали... Вийшло дуже здорово!
  Далi буде...
  
  ТРАМП ПРОТИ КОРОНАВIРУСУ
  АННОТАЦIЯ
  Президент США Дональд Трамп помер вiд Коронавiрусу. I всемогутня Богиня Богiв Еммануель вiдправила його у всесвiт усерединi царя Коронавiрусiв. Там вiн уселився, у тiло великого вождя та майбутнього пророка нової всесвiтньої релiгiї. Дональд Трамп збирає армiю, впевнено бореться за трон та створює нову релiгiю.
  . ПРОЛОГ
  Дональд Трамп, будучи юнаком, тепер змушений був стати навколiшки перед Всемогутньою Матiр'ю Богiв Еммануель. I поцiлувати цiй красунi босi ступнi. Що втiм, радше задоволення, нiж приниження.
  Юнак Трамп цмокнув вiчно юну дiвчину з зачiскою, що сяяла всiма кольорами веселки, i сказав:
  - Я радий вам завжди служити Богиня Богiв!
  Еммануель кивнула i схопила босими пальчиками юнака-президента за нiс, i смикнула, рикнувши:
  - Будь моїм рабом! I тодi людство матиме шанс на порятунок! Перший артефакт - миша, ти добув! Другий це бик! I тобi доведеться випробувати пригоди в iншому свiтi... Куди тебе вiдправить мiй єдинородний Син Сферо Катастрофов.
  Дональд-юнак iз сумною усмiшкою вiдповiв:
  - Ну що ж? Я готовий!
  Тут з'явився бiлобрисий хлопчик у шортах. Вiн нiби по невидимих сходах спускався повiтрям. При кожному кроцi пiд босими нiжками пацана-демiурга гуркотiло, наче велетенською кувалдою лупили по залiзу.
  Дональд Трамп здригнувся. Безневинний хлопчик на вигляд рокiв тринадцяти був Сам Сатана та Батько Вселенського зла. Але вiн виглядав швидше задерикуватим i безтурботним, нiж злим.
  Хлопчик-Диявол несподiвано опинився поряд iз Трампом i взяв його босими пальцями нiжок за пiдборiддя i жбурнув у повiтря.
  Юнак-президент закрутився в атмосферi, наче дзиґа.
  А Сферо Катастрофов розсмiявся i вiдповiв:
  - Я є Батько зла, i сам Сатана!
  I хлопчисько поскакав немов м'ячик, поверхнею планети, яка зросла в розмiрах. А Трамп продовжував крутитись. Його жбурляло, мов пiр'їнка в повiтрi.
  Це виглядало дуже кумедно. Хоча колишньому президентовi США не до смiху.
  Та це вельми екстравагантний спосiб боротьби за свiтове панування, коли тебе кружляють повiтрянi хвилi, що є Дияволом-малолiткою. Хоча можливо Сферо Катастрофов старше сонця.
  Раптом кручення Дональда Трампа зупинилося. I вiн опинився на твердiшiй поверхнi. Дiвчина-демiург гукнула свого Сина-Сатану.
  - Ну, ти легше, не покалiчити хоч i колишнього, але президента.
  Богиня, кинувши погляд на планету, звiдки повернулася душа президента США та доктора фiнансових наук Дональда Трамп. Зафiксувала у своїй мульти-гiпертеоплазмовiй головi, рiзного роду перемiщення. Босими пальчиками нiжок клацнула, сталося перетворення, що наїжаться сталевими шипами армад. Скiльки спалахiв, смертей i кривавих фонтанiв викидає зграя, що вирвалися, з розпечених гiпертитанових клiтин Гадеса - величезних i палаючих енергiєю гiєн. Твориця свiтiв i Диявола, що народила всiх свiтобудов, всемогутнього жартiвника Сферо Катастрофова iз задоволенням клацнула вилетiлим з рота, довгим як батiг i вiдливаючим рубiнами язичком:
  - Цього разу, ти зумiв зiграти партiю на користь свого парi у святiй боротьбi проти Коронавiрусу. До цього шанси Америки та всього людства на перемогу над Коронавiрусом лише зменшувалися. - Дiвчина-Твориця недобро, нiби незадоволена жертвою богиня Калi усмiхнулася - Особливо менi сподобалося - як ти в тiлi хлопчика сотворив подвиг - пройшов i вогонь, i воду, i мiднi труби! - Слiпуче гарна дiвчина-Богиня тупнула босою нiжкою i продовжуй. - Ти не злякався гранат, що розповiдає анекдоти. Яка для цього потрiбна мужнiсть? - Богиня осяяла свою голову немов складеною з прекрасних зiрок слiпуче сяючою короною. Але з дуже наївною усмiшкою дiвчинки, лукавим тоном запитала всемогутнього напарника та Сина Сатану-малолiтку. - Може, Великий Сферо Катастрофов доведеться надiлити президента-мiльярдера не силою?
  Хлопчик-демiург усмiхнувся:
  - Ми в хiд iсторiї не втручаємось. Але самi люди з нашою допомогою можуть все перекроїти. Тож ситуацiя пiд контролем.
  Пацан-творець, вже, мабуть, безлiч квiнтильйонiв свiтобудов i масу законiв свiтобудови, що переглянув Диявол, який робить життя цiкавiшим i страшнiшим, змiнив пейзаж, i вони опинилися, в тундрi з глибокими кучугурами, що лежали.
  Д i богиня в собольих шубах на розкiшних санчатах, а хлопчик-демiург i Диявол босонiж i в шортах мчав снiгом. Причому, судячи з того, як швидко почервонiли в нього ноги пацану Сферо i справдi холодно. Ще кiлька дуже гарних дiвчат у бiкiнi мабуть вирiшили роздiлити з пекельним божеством марафон, миготивши витонченими босими, дiвочими п'ята.
  Дiвчина-творця помiтила:
  - Вiчний хлопчик Сатана нiколи не подорослiшає. Вiн завжди благородно дає шанс опоненту.
  Пацан-демiург Сферо, скелячись тигром - додав:
  - I завжди дотримуюсь слова... Слово Люцифера закон, i я як Прометей носiй свiтла!
  Снiгу змiнили розпеченi вугiлля, якими промчав босоногий шибеник. При кожному його кроцi здiймався вогняний пил. Червонi вiд гарного морозу дитячi ноги, почорнiли вiд кiптяви i вкрилися дрiбними пухирями. Сферо Катастрофов морщився очима, у них читався бiль, i посмiхався повних блискучих зубiв ротом.
  Здивований юнак Дональд Трамп запитав, зовсiм не розумiючи сенсу даного самокатування:
  - А навiщо це вiн смажить собi п'яти?
  Богиня хихикнула, на небi з'явився зорелiт дископодiбний лiнкор розмiрами з половину Нью-Йорка. А в руках i дiвчата-демiурга виявилася двадцяти п'яти ствольна гармата з крутонавороченою голограмою. Пiсля чого так вiдповiла:
  - Силу волi собi тренує! I головне все чесно - тiло людське... Бiль найнатуральнiший.
  Пiсля чого войовниця-демiург лупнула з багатостволки.
  З кожного дула вилетiв промiнь свого свiтла, вiдтiнку та конфiгурацiї. На своєму шляху цi потоки в одних мiсцях довжини набирали яскравостi до слiпучої, в iнших навпаки тьмянiли.
  А коли у флагман-лiнкор потрапило... Спочатку махина дiаметром сто кiлометрiв зморщилася i деформувалася, а потiм як рвоне!
  Наднова зiрка спалахнула на орбiтi планети, такої схожої на земну... Гравiохвилi та гiперплазмове цунамi обрушилося на поверхню населеної пiдмiсячної.
  Це коли зверху виливається лава, вiд якої величезнi на багато сотень поверхiв хмарочоси, миттєво плавляться, звертаючись у фотони. Роздають тоненькi писки, багатьох мiльйонiв аборигенiв планети Тук, що моментально згорiли. Вони навiть її встигли злякатися, а больовий сигнал не має часу дiйти до мозку. Просто, плотоплазма моментально пiшла у феєрверк. Туди вилетiли i Сферо Катастрофов разом дiвчиськом-термiнатором.
  Дональд Трамп, нехай i сам не святий, все ж таки не втримався вiд того, щоб не прочитати мораль:
  - Ну, як вам не соромно? Ви ж цiлу планету знищили, заради капризу!
  У вiдповiдь пара хором вiдповiла, та так що потрiскався, розiйшовшись на багато уламкiв квазихрустальний вакуум:
  - Тiльки планету! - I оглушливий смiх у вiдповiдь. - Ти глянь на те, як ми створюємо великi всесвiти i там граємо!
  Дiвчина-демiург разом iз Катастрофовим - хлопчиськом-божеством i Дияволом, миттєво перемiстившись: показали Дональду Трампу нове свiтобудову, яке щойно примудрилися сварганити.
  З боку богинi Еммануель, неначе коржики з грубки, тiльки в мiльярдних i трильйонних кiлькостях вискакували зiрки рiзних видiв, тiльки з однiєю особливiстю: рiзнi види автомобiлiв та вантажiвок з крилами живих тварюк та метеликiв iз колесами ватрушками.
  Сферо Катастрофов з iншого боку навпаки викидав тварин з хвостами та крила рiзного роду, у тому числi й авангардистського штибу лiтальних апаратiв.
  Багато трильйони зiрки i крутяться навколо них по складних орбiтах планет з'являлися з вакууму, так стрiмко i багато, немов їх малювали на комп'ютерi. А виглядало це навiть теоквазарно!
  Величезна завбiльшки з крабовидну туманнiсть дiвчина-богиня стрiмко закрутилася, нiби вiд краплi, що впала, вiд неї вiддiлялися дрiбнiшi дiвчата.
  Як це стало красиво, мiльйони дiвчат без усяких ступ i мiтелок мчали вакуумом i голосно смiялися захоплено верещати.
  Сферо Катастрофов недарма хлопчик-Диявол став трохи старшим, i теж роздiлився на орду юнакiв-пiдлiткiв i iстот неземного походження. Вони перемiшалися з дiвчатами. Тi заскакували в автомобiлi з викручуванням. Калейдоскоп диких i соковитих фарб при цьому елементарно нез'ясовний.
  Але ось Дональда Трампа ( який знову став ще сильнiшим юнаком гарненької зовнiшностi!), Вхопила за руку стала його зростання однi з iпостасей богинi-демiурга. Пiсля чого вони моменту збiльшилися i опинилися бiля зiрки корпус розкiшного "Кадиллака", а червоного гiбридного орла.
  Всi дiвчата, на якi розмножилося божество, вiдрiзнялися одна вiд одної, але люба, що бiля Дональда Трампа дуже стильна. Чоботи зi шкiри набрехали на довгих пiдборах, алмазнi застiбки, а зачiска взагалi супер.
  Еммануель( саме так просила себе називати творець свiтобудов зробила жест... Дюжина планет у виглядi дитячих машинок з крилами метелика зупинилися. Богиня пiдморгнула їм ( мовляв нехай творiння дивиться!), I притягнувши президента США жадiбно поцiлувала юним красунчиком, що стала повiсою правителя Америки. пiдморгнув своїм пiдданим:
  - Зафiксуйте мене таку!
  I оголенi груди з гранованими рубiнами соскiв вийшли з блискучої всiма кольорами веселки пагорбiв шкiрянки.
  Дональд Трамп оторопiло, немов юний незайманий i почервонiв брязнув:
  - Там же на тобi дiти дивляться!
  Богиня-демiург розреготалася, логiчно помiтивши:
  - Хiба вiк взагалi може мати значення. Я творила свiтобудови ще в дитинствi, а мiй Син Сферо Катастрофов навiть ранiше... А що ти вiзьмеш з вiчного Диявола-малолiтки. Вiн такий i крутий! Гiпер!
  Сферо Катастрофов моментально виник поряд, хитро пiдморгнув, помiтивши:
  - Дуже люблю шокувати тих, кого ханжеське виховання! Ми демiурги тому й вигадали мораль - щоб було що порушувати!
  Юнак-демiург-Диявол сiвши кермо-джойстик машини-зiрки( решта пари опинилася в крiслах за ним!), рiзко рвонув. I одразу вискочив на зустрiчну смугу. Причому, тут не двi площини як у людських автомобiлях i навiть не три як авiацiї, а цiлих сiмдесят чотири спресованi вимiри. У Дональда Трампа перехопило подих i вивалися очi.
  Така гонка, її й словами не передати. Так доводилося полковнику бувати у центрi пiдготовки космонавтiв. Там є такий атракцiон. Крутиться крiсло навколо осi, саме крiсло обертають у вертикальнiй площинi, а пристрiй ще в системi типу колеса оглядiв, а саме колесо ще й рухається вiсiмкою, i в свою чергу i поверхня пiднiмається хвилями.
  Круто себе i при такому випробуваннi вiдчув Дональд Трамп... Але на тлi цiєї вистави демiургiв-дияволiв цей космiчний атракцiон - навiть алегорiї пiдiбрати не вдається. На як порiвняти дитячу рогатку та водневу бомбу?
  Так ось ще й перед очима всi цi квiнтильйони зiрок з мiльярдом вимiрiв мелькають! Навiть мозковi клiтини, кожну окремо й усе разом вивертає.
  Наче велике прання йде, але страждають нейрони головного та спинного мозку.
  А ось богам подiбне подобатися, смiються та регочуть. Еммануель-демiург навiть стала пальчиками нiг керувати голографiчною проекцiєю... I почалося найголовнiше: "Зорянi вiйни" - епiзод перший!
  Ось Еммануель демiург покинула зорелiт, а поруч iз Дональдом Трампом виникла покращена модифiкацiя його дружини Зої знайомої ще зi студентської юностi.
  Тепер це його дружина вифарбувалася в сiм кольорiв спектру i ревла, немов в атацi бiзон-амазонка. А сам ти за штурвалом... Зiрки! Ось так - космiчне свiтило дiаметром у п'ять разiв бiльше Сонце, це i є його атакуючий зорелiт, у якому - президент-наїзник. А поряд з ним дiвчина, яка має з дружиною лише вiддалену подiбнiсть, а так моторошно красива. Та й характером зовсiм чужа.
  А ось їм на зустрiч вилiтає лiнкор зовнiшнiсть величезний оранжево-червоний ведмiдь зi стрiлоподiбними крильцями, з якого вибивають сопори ультрареактивних фотонiв. Ну i видовище - однi iкла-стволи чого вартi. Вони нiби кривi та розведенi на хаотичнi зламанi голки. Ось цей лiнкор розмiрами, що не поступається Сирiусу, вiзьме i як розгорнеться... I з iклiв лупне гiперядерним розрядом.
  Дональд Трамп автоматично вивернув свою зiрку-корабель, пiшовши вiд смертоносного хука кийком у якому захований заряд еквiвалентний квiнтильйону бомб скинутих на Хiросiму. Полковник вiдповiв супостату!
  Рiдкокристалiчною бронею ведмедя пройшлися великi трiщини. Вони прорiзали як яри апельсинову поверхню металу, бiльш нiж мiльйон разiв мiцнiшого, нiж титан. Яка колосальна мiць прихована в гiперплазмi або ще бiльш досконалого її рiзновиду принцепс-теоплазми, здатної зрушувати з мiсця зiрки, i гасити квазари. Адже всього лише шостий, сьомий i так далi стан матерiї.
  Цiлий океан гiперплазми можна отримати з будь-якої молекули. Теоретично (поки це людям недоступно) одна елементарна частка, вiдтворить всю велику з мiльярдами мiльярдiв галактик у кожнiй з трильйонами зiрок-всесвiт. Або знищити! Такими є квазiбожественнi або супербожественнi можливостi теогiперплазми.
  I ось ведмiдь починає палати. Трильйони iнопланетян, що знаходяться на його борту, i ще бiльшу кiлькiсть бойових роботiв пiднiмають пил, явно прагнучи врятувати свої нiкчемнi життя. Але в них це виходить дуже погано. Вони лише стикаються лобами, боками, стволами, а ось кiлька десяткiв гiбридiв банана та скорпiону вiдлiтають у вентиляцiйну шахту.
  Там живi форми щiльно кантуються з кiбернетичними. Вiд чого вiдбувається реальне змiшання та каша-малаша. Ось один бик з тулубом баклажана реве на всю горлянку:
  - Гей, ти моя супергармата! Помсти за розплющеного демона!
  I вiдчайдушним зусиллям бик-баклажан вiдштовхує рогом утиканного антенами робота. Той уже пошкоджений гравiоплазмовим випромiнюванням реве на шматки м'яса свого штовхача.
  Рев агонiї у вiдповiдь, за тим вибух, що розриває вентиляцiю. Вiд чого вiдбувається обсипання, рiзноманiтних плиток усерединi зорельота... Пiсля чого ведмiдь як вiзьме i рвоне.
  Щойно Дональд Трамп встиг вiдвести свiй зорелiт вiд поразки ударами. А ось вiд ведмедя залишилися лише нiжки та нiжки... I потiм на уламках, що розлетiлися, злякано копошилися мурашки-вишнi, i вiд туди посилали зляканi рудi, iскри панiки.
  Дональд сам собi зазначив у графiк:
  - Рахунок вiдкритий i поки що це йде на нашу користь!
  А воїн-демiург та Диявол Сферо здiйснює командування вже зi свого боку.
  Батарея з ультрадинамитних гармат - прослизає по гнучкому вiбруючому в кiнепросторi колапсу, солдат придавлює ослабленою силою iнерцiї. Лише двоє бiйцiв у виглядi гарних дiвчат, починають скелятися та посилати сонячнi зайчики-усмiшки. На них нiби не дiють гiпергравiтацiйнi хвилi.
  Красивi дiвчата, лише надто химерно розмальованi: з зачiсками у виглядi самовару з фонтанами бiля семибарвного та вiтряного млина з вогнеметами у дев'ятикольорової дiви.
  А як вони головами зiткнутися - азбучний бодун! Самовар i вiтряк як зшибаються i почалася мiж ними реальна бiйка. Обмiни розгонистими ударами, обвуглене волосся i знову розлiтаються парфуми!
  I на батареї дуже неабиякi розбирання. Спочатку навiть стовбури у гармат скрутилися, а потiм вiдбувається викид пружини, з розкотистим здриганням гравiоплазми зварганилося - спонтанне перемiщення. Ревiння ультрареактивних систем: батарея знову вiдкриває вогонь тiльки тепер в дiаметрально iншу точку простору.
  А вiд цього вакуумна порожнеча як спалахне - немов просякнута напалмом етажерка заввишки i шириною в пару парсекiв. А саме полум'я як язика дракона з вивертами кучерикiв баранчика.
  Дональд Трамп, бачачи подiбне, навiть перехрестився:
  - Богородиця...
  Сферо Катастрофов, роздiлившись на кiлька частин - грiзно командує:
  - лупити, точнiше цвях вузьким гiперпромом, перевести зброї в режим концентрованого шомпола.
  Дiвчина-демiург Еммануель висловилася зi смiхом:
  - Вузький гiперпромень, як вовк-вегетарiанець, що обжервся шоколадним зайцем!
  Оскiльки найкрутiшi у всесвiтi комп'ютери вiдключенi - це наведення доводиться робити вручну. Регулювати подачу бойової субстанцiї в даному випадку - гiперкiнезплазми за допомогою ручного барабана. Але зробити подiбне дуже навiть не просто, рятує те, що у програмi навчання солдатiв Гордої Суперiмперiї передбачено i цей форс-мажор.
  Сферо Катастрофов, роздiлившись на тисячу частин, послав оскал iклами i сказав:
  - Голь на вигадку хитра, але й цар не простий, раз не вiдучив вiд мiркування чернь!
  Юнаки та дiвчата справляються з цiєю проблемою в режимi авто. I справляються представники людського роду на вiдмiну вiд iномiрян на вiдмiнно. Ось цiлий виводок звiр виконують одночасно роль зiрок i космiчних кораблiв розсипається на палаючi ляпки. Тi своєю чергою випiкають здаються зовсiм крихiтними i натомiсть галактичних свiтил - дрiбнi посудини.
  Втiм, i їх розмiри поняття вiдносне: машина розмiрами, що не перевищує ЯК-3, може цiлий земний континент занурити пiд воду. Причому одним лише залпом! А тут обмiн ударами такий, що й Лукас вiд розпачу, що його фантазiя безсила уявити подiбне - пустить собi кулю в голову.
  Сферо Диявол-демiург ловить на прицiл ракетний катер, пострiл iз невеликою випередженням. Чується найтонший писк зруйнованого вакууму, здається, що щур настав на хвiст. Моментально надується рiзнокольоровий мiхур - катер розриває на шматки. Судячи з потужностi вибуху, вiдбувається детонацiя боєкомплекту. Свiтлова пляма перетворюється на ляпку, а та на гiперплазмовий кальмар, енергiя магiчної гравiоплазми лихо розносить машину. Маголет також знищено, точний у цьому випадку пострiл вiдтворила дiвчина-демiург.
  Еммануель-богиня з богинь проспiвала:
  - У свiтобудовi влада всесильних - наш вселенський гiпертрах!
  Крила, на яких можна розмiстити не один мегаполiс вiдлiтають окремо, заодно крутитися у вакуумi з палаючих пушинок понад жаркi частинки хвiст. А пiдкручується вiн, ну прямо красуня-плавчиха загрiбає батерфляй.
  Ворожа бригантина у формi самоскида з крилами кажана (тiльки страшно розмальованої!) отримує додатковi ушкодження, але вiдповiдає масованим залпами. Крiзь трiщину проникає потiк, вiдкидаючи дiвчину-демiурга, оголюючи груди золотистого кольору з кiноварними сосками, що дають люмiнесценцiю.
  Диявол-хлопчик Сферо, що створює i випiкає свiтобудови, зрадiло верещить:
  - Ось бачите як гiперквазарно! Чорнокуумно! Не соромно!
  Еммануель-демiург втiлилася поряд з ним, шльопнула всемогутнього хлопця по покритiй шкiрою з магопластика колiна.
  - Принцепс-квазарно! Запульсар елiпсис! Пiднiми вище витязь булаву!
  Каплеподiбна бригантина наїжачилась залпами. Колючi росинки гiперплазми розбризкувалися по всьому бойовому простору.
  Крутий Сферо дзвiнко свиснув:
  - Даєш фотон, у колапс безоднi!
  Збоку виринув фрегат, одночасно рвонула сусiдня батарея. Схоже, хлопцям не пощастило, вони натрапили на важку ракету або Вiбро-поле, що стирає в порошок наймiцнiший метал.
  Хлопчик-демiург-Диявол спробував закрутити платформу, щоб вижити за такого натиску. Але ж i противники професiонали високого класу, якi закiнчили практично ту саму школу. Точнiше - вiн Творець свiтобудов, дав своїм дiтям досить високi можливостi, що вони могли битися. А свої здiбностi, взяв та обмежив! Твориця вирiшила гордо називатися Еммануель теж не лохотронщиця у Творiннi цивiлiзацiй!
  Теж як вiзьме i цвяхне... Мало не здасться, нехай навiть у майже нескiнченному просторi мiць приховується!
  Але ось Сферо Диявол та його напарниця по всiй могутностi знову роздяглися на iпостасi. Пiдскочили обидва до гармати i закружляли його розвертаючи.
  Зруйнувалася вiд точного хука - темропреоннова гармата. Її розкололо як вiд падiння кришталеву вазу, на купу iскри, що дають вiдтiнки величної веселки запчастин. Дiвчину-демiурга i Творця-хлопчика-Диявола, а також iнших iндивiдiв, що обслуговують зброю, вiдкинуло, немов ударом битої. Вони колосальним прискоренням врiзалися броню, злегка вм'яли її, а самi сильно сплющившись, здригаючись вiд потрясiння своїми дуже пружними та мiцними тiлами.
  Потiм почали вiдлипати надмiцного, покриття, надаючи нормальну форму своїм гарним, рельєфним як статуї античним богам фiгурам.
  Ну, як у комiксi, коли супермен при падiннi ламає головою кiлька перегородок i, повертаючись до публiки, вимовляє:
  - Дiти не берiть iз мене приклад! - I надувши, як пузо жаби щоки, додає. - Спочатку знайдiть суперсилу!
  Чудовий Диявол Сферо вiдчув холод унизу живота. Щiльнiсть гiперплазмовиверження противника посилювалася, схоже, у бiй втягнулися новi сили. Звiрi-зiрки розплакалися - нехай навiть вибухаючи, слонiв хлопавки розмiрами з дiаметр орбiти Меркурiя. Ось довбає як... Наприклад, ультра-лiнкор сам розмiром iз пристойний квазар (з тих рiзновидiв небесних тiл, що випадають зi стреотипу!), а формою масивний кинджал втиканий випромiнювачами, випустив цiлий багатий орнамент гiперплазмових струменiв. Вигнута, скривлена за формою гiбрид матрьошки та гармошки субстанцiя, обрушилася на крейсер з вигляду дуже обтiчного "Фiату" з крилами бабки Гордої Суперiмперiї. Iншi всi наростаючi потоки анiгiляцiї зiм'яли чотири краплi, артилеристськi платформи.
  Сферо Катастрофову по колiно випарувало праву ногу, i хлопчик-демiург-диявол не чекаючи поки вона, наросте природним шляхом, миттєво наростив собi кiнцiвку.
  Юлiй Цезар, незважаючи на весь свiй талант, програвав бiй, чисельну перевагу за приблизної рiвностi технологiй, був на боцi супротивника. Хоча в минулому життi великому полководцю не вперше доводилося боротися з переважаючими силами супротивника. Але тут космiчна битва з дуже досвiдченими суперниками. Єдине, що залишалося в такому важкому становищi зараз робити - вiдступати, уникаючи оточення.
  А там розраховувати на те, що переслiдуючи вмiло вiдхiднi вiйська, противник сам розiрве шар добре пiдiгнаних силових полiв, i тодi можна буде кинути в розрив!
  Сферо Катастрофов безсоромно слухав по принцепс-зв'язку, команди, що вiддаються кiнез-роботам. Вони звучав необмежений оптимiзм, жага до швидкої перемоги.
  Хлопчик-демiург-Диявол навiть заспiвав:
  - У цьому крику жага до бурi, сила гнiву, полум'я пристрастi... I впевненiсть у перемозi чують птахи в цьому крику!
  Вдарив кувалда в сусiднiй дредноут - посипалися бризки магопламзи. I ще гримнув залп - з термопреоннових ракет. Цiла зграя космiчних кораблiв сплющилася, а гiперплазму розбризкало, наче дитина перекинула корито з вогненною водою.
  Гiперфрегат у виглядi лева з лопатями екраноплану - Юлiя Цезаря отримав кiлька пошкоджень та його ультрасвiтлова швидкiсть знизилася. Навiть великий полководець пробурмотiв:
  - Прийшов, побачив... Не перемiг!
  Сатана Сферо вiдчув лють, створена ним держава, схоже, програє, треба знищити якнайбiльше ворогiв. Ох вже цим тигри з лопатями, починають обминати "Мерседеси" з флангiв. Просто щипцями стискають! Хлопчик-демiург-Диявол лютує. - Вiн i не думає зливати бiй!
  Тобто у нього вибiр чи перемогти чи померти. Хоча очевидно, що знищення кiлькох маголетiв (нехай навiть розмiрами iз зiрки!); майже нiчого не змiнить, але це майже i є той безприкладний героїзм, окремих iндивiдiв який складається в потiк, що руйнує будь-яку перешкоду. Хлопчик-демiург-Диявол, використовуючи пам'ять носiя, а власне свого власного твору ( як йому вдається штампувати особистостi i такi складнi за структурою речi окреме питання!) швидко згадав, що йому вбивали на численних тренуваннях. Потрiбно, щоб тебе не помiтили, триматися в загальних лавах роботiв. Так потрапити куди важче, зате ймовiрнiсть викриття значно нижча. Але з iншого боку, чи має вiн право на цей критичний момент вiдсиджуватися?
  Вирiшив по-ризиковувати воїну-Сатанi Сферо поки що щастило, вiн зумiв, не привертаючи до себе уваги анiгiлювати чотири бойовi машини та допомоги блискавки випущеної з пупка.
  - Буде людям-маляткам каша березова! Точнiше теопринцепс-плазмова!
  Роботи-летуни випльовували немов трасуючi кулемети смертоноснi готелi (кожний енергiєю в тисячу мiльярдiв атомних бомб скинутих на Хiросiму!), вони намагалися обiйти астероїд, зустрiчали залпами спецiальнi гармати. Деякi з знарядь були без стовбурiв i нiби змiшувалися з покриттям астероїда. Тут хлопчику Сферо доводилося бути обережним.
  Вiн став пересуватися, подалi вiд краю, вiддаляючись вiд анiгiляцiйних ударiв. Тут потрiбно дотримуватись синхронностi, щоб не зiткнутися зi своїми колегами, i при цьому вести вогонь. Роботи i є роботи, якi не розумiють, що їх використовують у виглядi живого щита. Хлопчик-творець-Диявол намагався бити таким чином, щоб квазiмагiчна гравiоплазма вивергалася шляхом перемiщення. Тобто йшла дугою, причому вигнутою не тiльки вгору, а й у бiк, i ще хиталася з боку в бiк, наче австралiйський бумеранг. Крiм маголетiв, Крутий Сферо став вибирати собi цiлi та пожирнiше, престижнiше. Зокрема гравiо-магiчний грос-катер. Теж можна збити, якщо пощастить.
  Але ось прийшов i його везiння кiнець. Силове поле бiльшої мети, витримало попадання, а система спостереження вирахувала, що залп було дано з боку роботiв-летунiв. Гросс-катер негайно розвернувся, до гущавини бойових машин було послано сигнал:
  - Чому супротивник пробрався, через ваш заслiн?
  Роботи вiдповiли:
  - Випадкiв проникнення не виявлено!
  Потужна машина гаркнула, сильнiше, що барабаннi перетинки трохи продавило:
  - У такому разi проведiть зачистку поверхнi астероїда, проникнiть у щiлини.
  Загiн роботiв кинувся в пробитi на поверхнi кратери. Швидкому Сферо довелося в цiй ситуацiї розгортатися i рухатися за iншими машинами. Правда в цьому була й перевага, можна знищувати роботiв, використовуючи вигини коридорiв.
  Що ж машина не людина, але теж коштує грошей, i використовується як бойова одиниця.
  Особливо якщо взяти, як це вирiшив Творець свiтобудов i Сатана пальнути з усiх супергармат! А що дрiбнитися i дотримуватися правил? Краще їх одразу ж вiдтворити!
  Диявол Сферо навiть помiтив:
  - Знову я вчинив не полiткоректно, - сказав вовк-вегетарiанець, лопаючи шоколадного зайця!
  Кiлька сотень зорельотiв рвонуло одночасно! I цi хлопавки викинули палаючу гiперплазму... Що закрутилася наче спiралi яким мчать моторолери з факелами.
  Еммануель-демiург теж хихикнула, виросла в розмiрах i пiдхопила пальчиками босої нiжки крилатого ягуара - кинула його.
  Iнше велетенське дiвчисько пiдхопило витонченими пальчиками цього звiрка у вiдповiдь i заспiвало:
  - Над нещасним всесвiтом зависла - зоряних монстрiв кипляча пiтьма! Окупант свою сокиру ненависну - ув'язнив i круши голова!
  Цiла купа скажених дiвчат влаштувала цей футбол з неймовiрним розмахом. Почався реальний обмiн помахами i ударами, що руйнують.
  Вiн Сферо так само приєднався до цiєї "Олiмпiади", хлопчик-демiург-Диявол став високо пiдкидати машини, а дiвчата це тiльки пiдхоплювали.
  А от коли з'явилися чужi з хвостами у виглядi колоскiв i стали немов тенiсними ракетами прасувати "Тойоти" з крилами лелек... Це взагалi перейшло межi!
  I якби ще межi чогось хорошого, а в даному випадку дурня вийшла капiтальна. Ось уявiть собi колоски витягають справжню музу, i пiдкидаю самоскиди, i iномарки рiзного профiлю. I рила у них... Не ящiрки, а чого ще крутiше, нiс як хобот слона, але з ромашкою на кiнцi, а очi - їх цiлих вiсiм у формi бутонiв троянд, тiльки в цятку. При цьому вони ще спiвають, щось нерозбiрливе, але мелодiйне. Ну, зрозумiло на дiвчат дивитись куди приємнiше. Тим бiльше. Тут такi дiвчата, та ще й розфарбованi, що й хiпi вiд заздрощiв подавляться.
  I треба ж їм ще й форми мiняти. Тiльки їхнi чудовi тiла й миготять, розмальованi ще на замовлення фломастерами!
  Дiвчина-демiург-Диявол призовно заспiвала:
  - А в наших кiмнатах сидять комiсари!
  Сферо Катастрофов заспiвав романс:
  - Але їх спритно випрiм: у сортир - туалет!
  I обидва Бога-Творця та Руйнувача давай крутитися вже в бурхливому басейнi.
  У Дональда Трампа вже дах iз петель зiрвало остаточно i вiн як заволає:
  - Свистати всiх нагору!
  Великий Сферо у своєму чудовому бойкостюмi опинився поруч iз президентом-мiльярдером i все зрозумiв:
  - Ну, я бачу, дядько ти справдi приплив! Може, краще подивишся, що приємнiше для свого смаку?
  Дiвчина-демiург Еммануель в прикрашеному коштовностями бiкiнi, пiдтягнула Дональда Трампа до себе i жадiбно поцiлувавши, запропонувала:
  - А що вiн хоче вiйни ближче, до реальностi так хай подивиться.
  Ось кого ти любиш бiльше юнакiв та дiвчат?
  Дональд Трамп зло струснув головою:
  - Звичайно, дiвчат! За кого ви мене приймаєте!
  Богиня цмокнула губами i заявила:
  - Все бiльше люблять дiвчат - навiть жiнки!
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Дональд Трамп, як зайчик, застрибав по рiзних свiтах, якi створював Сферо Катастрофов. I його стрибки були найвигадливiшими i неймовiрнiшими.
  Ось зараз Дональд Трамп зайнявся справжнiсiньким винищенням Коронiрусiв втiленим людськими формами.
  Сферо Катастрофов заявив;
  -Щоб епiдемiя не так сильно косила людей поруби коронiрусiв магiчними мечами. А тобi в цьому можуть чудовi героїнi iз зоряних воєн!
  Дональд Трамп з ентузiазмом вiдповiв;
  Я радий служити людству!
  Дональд Трамп та Асока Тана, озброївшись свiтловими мечами, приземлилися на гору Найвища. Iшов самий розпал штурму. Коронавiруси кинули на напад практично всi свої готiвковi сили. Чорний силует був тепер у президент США котрий у бронi. Обидвi руки тримали свiтловi мечi. Могутнiй воїн провiв млин, i цiла дюжина коронавiрусiвських воїнiв розрубана ляснулася в листопадовий бруд.
  Асока Тано пiдстрибнула i прокрутилася, зрубуючи коронавiрусiв i просвистiла:
  - Так тримати!
  Дiвчина-падаван була налаштована агресивно та гранично по-бойовому.
  Дональд Трамп знову рубанув, i ревнув:
  - За великий космiчний та Американський свiт!
  На всi боки розлiталися рванi уривки людських тiл.
  Асока Тано теж врiзала мечами, розсiкла супротивникiв, а потiм босою дiвочою нiжкою кинула крихiтну горошинку з антиматерiєю.
  Рвонула з оглушливою силою, i розiрвало цiлий батальйон воїнiв країни Пекельного Сонця Коронавiрусу.
  I пискнула:
  - За космiчний, американський розум!
  Сферо Катастрофов схвально кивнув:
  - Ось так рубайте кошмарнi бацили, рятуйте людство!
  Дональд Трамп вiдтворив мечами метелика, розсiкаючи коронавiрусiв i, буркнув:
  - За великi здобутки iмперiї США!
  Пiсля чого свiтловий меч чорного з обладункiв президента США завис у повiтрi. Вiн клацнув пальцями, i одразу сотня коронавiрусiвських солдатiв схопилася за горло, i стала задихатися у невидимому зашморгу темного боку сили.
  Асока знову кинула босою нiжкою крихiтну горошинку з антиматерiєю i розiрвала нею цiлий полк коронавiрусiв.
  Треба вiдзначити, що один грам антиматерiї - це потужнiсть руйнування як вiд двох атомних бомб, скинутих на Хiросiму. А горошинки розмiром з макове зернятко луплять наче вакуумна бомба.
  А у Асоки їхнiй цiлий мiшок.
  Ось гола п'ята дiвчини як жбурне черговий подарунок знищення, i вогненна заграва спалахує, охоплюючи i спалюючи живцем разом багато сотень коронавiрусiв.
  Дональд Трамп знову клацає пальцями, i вже половина тисячi коронавiруських солдатiв починає корчитися, здавленi зашморгами дикої, темної сили.
  Асока Тано босими пальчиками нiжок, викинула чергову порцiю матерiї та пискнула:
  - За домiнування добра!
  Дональд Трамп знову провiв мечами млин, його свiтловi мечi подовжилися на сотню метрiв, зрубуючи масу коронавiрусiв, що атакують гору Височайша i гаркнув:
  - Нема за темний бiк сили!
  Асока Тано знову голою п'ятою пiдкинула крихiтну горошинку з антиматерiєю. Порвала i спалила цiлий загiн японських бiйцiв, i перевiрила, скелячи зубки:
  - За Велич нашої iмперiї суворого добра!
  Дональд Трамп знову провiв млин мечами, що подовжилися, i випустив зi свого рота вогонь. Двi сотнi коронавiрусiв разом спалахнуло.
  Чорний воїн США Дональд ревнув:
  - У талiбiв пухнуть обличчя,
  Знову iмперiя народитись!
  Сила свiтла не рятує,
  Дiвчина зi мною боса!
  Асока Тано теж провела мечами млин, i босими пальчиками витончених нiжок жбурнула подарунок з антиречовини. Спалила масу коронавiрусiв i пискнула:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiщо не переможе!
  I знову гола п'ята дiвчини пiдкине кульку анiгiляцiї. I стiльки спалить коронавiрiвських бiйцiв. Цiлий полк як мiнiмум.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Японiя та Росiя та США! - Нова прохiдна мiсiя!
  Чорний воїн та президент США знову душить темною силою тисячi самураїв. Кулi не потрапляють у пару прикритих силою бiйцiв. А вони тим часом мечами та iншими пристосуваннями воїнiв iмперiї пекельного коронавiрусiвського сонця винищують.
  Ось знову Дональд Трамп проводить млин, стiльки м'яса японського за раз зрiзав i гаркнув:
  - За iмператора США Авраама Лiнкольна!
  Асока кинула босими пальчиками дiвочих нiжок подарунок смертi i прочирикала:
  - За Джорджа Вашингтона!
  Чорний воїн США Дональд сердито вiдповiв:
  - Вашингтон лише гiдний, бути моїм сином!
  Асока провела черговий млин, зрiзала натовп коронавiрусiв i вiдповiла:
  - А хто гiдний? Всi ми по-своєму негiдники!
  Дональд Трамп рубанув мечами, i знову клацнув пальцями в рукавичцi, ламаючи шиї вiйська iмперiї вранiшнього сонця, i прогарчав, немов тигр:
  - Я не просто негiдник, я великий негiдник!
  Асока знову рубанула мечами i пискнула:
  - Хай буде з нами сила!
  I гола, кругла п'ята дiвчини пiддала чергову горошинку знищення.
  Коронавiруси валилися буквально шеренгами. Їхнi можливостi скорочувалися з катастрофiчною швидкiстю. Не сама це виявилася мудра iдея штурмувати, зiбравши силу гору Висока, коли там два таких супер бiйця. Босонога дуже красива i бойова Асока та чорний воїн США в непробивних обладунках.
  Ось i Дональд Трамп кинув пальцями рук у рукавичках горошинку смертi, розриваючи коронавiруських солдатiв.
  Тi сипалися вiд ударiв чорного воїна США, нiби прибитi. Але ось i третiй боєць приєднався до них. Ну, звичайно, принцеса Лея. Чарiвна дiвчина в бiкiнi рабинi та з мечами.
  Ось вона кинула босими пальчиками нiжок горошинку смертi, розриваючи на дрiбнi, рванi кривавi уламки коронавiрусiв. I заспiвала зi смiшком:
  - I летiла додолу ворожа зграя,
  Пiд натиском сили та мечiв!
  У руках принцеси Леї блиснули два свiтловi мечi, i вони подовжившись, рубанули атакуючих гору Високу коронавiруських бiйцiв.
  Зрiзали їх у капусту.
  Лея вискалившись, проворкувала:
  - Слава iдеям космiчного комунiзму!
  I гола п'ята принцеси в бiкiнi як метне, щось надзвичайно вбивче та руйнiвне.
  Повхнула заграва, i маса самураїв виявилася разом спалена i обвуглена.
  Асока Тано теж рубала мечами, провiвши дикий i стрiмкий млин. Зрiзала темряву коронавiрусiв. Потiм її босi пальчики витончених нiг запустили чергову горошинку знищення. Спопелили масу ворогiв.
  Дiвчина-падаван в'якнула:
  - За гарних хлопчикiв!
  I її гола п'ята покинула горошинку повної анiгiляцiї. I стiльки коронавiрусiв виявилося разом знищено.
  Чорний воїн США подовжив свої свiтловi, червонi мечi на триста метрiв, зрубуючи коронавiруси. Це дуже ефективний прийом. Скiльки бiйцiв iмперiї пекельного заразного Сонця загинуло i виявилося розрiзаним.
  Дональд Трамп проревiв, випустивши з-за рота колосальної, руйнiвної сили пульсар:
  - Нiхто не смiє чинити опiр волi iмперiї США!
  Принцеса Лея, босими пальчиками нiжок, запустивши диск, що зрiзав коронавiрусiв десятками, пискнула:
  - Нiхто й нiколи!
  Асока Тано провела мечами млин, зрубуючи коронавiрусiвських бiйцiв, i голою, дiвочою п'ятою пiддавши презент знищення, пискнувши:
  - Слава царськiй Росiї та президентськiй США!
  Дональд Трамп клацнув пальцями, зламавши енергiєю темної сили, шиї одразу тисячi коронавiрусiвських солдатiв, гаркнув:
  - Iмперiї слава!
  Асока Тано знову рубанув мечами, пискнула:
  - I нам нетлiнна слава!
  Але з'явилася i третя дiвчина, четвертий воїн. У цьому випадку онука iмператор принцеса Рей! Теж вона босонога i в бiкiнi. Насправдi, всi три дiвчата використовують дуже активно у битвi ноги, i взуття їм лише заважає. А якщо ноги босi, то бiкiнi цiлком доречнi. Тим бiльше, це допомагає бiльш ефективно використовувати магiчну силу.
  Принцеса Рей взяла i пальчиками голих нiг випустила пульсар, розриваючи коронавiрусiвських солдатiв на дрiбнi клаптики.
  Потiм крутанула мечами, розтинаючи на рванi шматки м'яса армiю коронавiрусiв. А її свiтловi кладенцы такi довгi i рiжучi будь-який метал.
  Принцеса Рей проревела:
  - За iмперiю, якої назви нема!
  I гола п'ята дiвчини пiддала вбивчiй сили горошинку з пекельною антиматерiєю.
  Асока Тано пискнула, агресивно вискалив мордочки:
  - Наша iмперiя США справедлива!
  I босi пальчики нiжок дiвчини як запустять руйнування диявольський подарунок.
  Принцеса Лея, ця гарна войовниця в бiкiнi, взяла i довбала супротивника, провiвши млин, i пискнула:
  - За велич безмежної iмперiї США!
  I гола, кругла, рожева п'ята гарної дiвчини пiдкинула подарунок убивчої сили, вiд якого одразу двi полки коронавiрусiвського вiйська вирушили до пекла.
  Чорний правитель США, клацаючи пальцями та душа коронавiрусiв, цiлком логiчно зауважив:
  - Немає бiльшої звитяги, нiж перемагати гiдного суперника!
  I мечi Дональда Трампа крутнулися, i зрубали стiльки голiв коронавiрусiв, що тi вже стали вiдчувати страх.
  Принцеса Рей, крутанула мечами, подовжила їх на велику дистанцiю, порiзавши супротивникiв.
  А потiм її босi пальчики витончених нiжок кинули щось вкрай вбивче i руйнiвне одразу п'ять горошин. I випустили торнадо, яке реально не дає шансiв на порятунок. Пiсля чого дiвчина агресивно рикнула:
  - За вчинення вищого порядку!
  Принцеса Лея теж пiддала голою п'ятою в ворога подарунок повного знищення. Потiм дiвчина рубала навскiс, i по головах мечами i пискнула:
  - За майбутню силу!
  Асока не стала церемонитися. Босою нiжкою кинув бiльшу горошинку. Порвала три полки коронавiруської армiї. Спалила хмару коронавiрусiв i рiзала їх мечами. Причому дiвчина ще й з-за рота виплюнула надзвичайно забiйний пульсар.
  I плюнула вогненним подарунком:
  - За царськi палати!
  Принцеса Рей знову в атацi, i її мечi рiзанули зi страшною та забiйною силою. I босi нiжки жбурнули дюжину горошин. Пропалило буквально цiлий полк коронавiруського вiйська.
  Дональд Трамп клацнув пальцями обох рук. Тисячi ворон повалилися на голови коронавiруським солдатам, пробиваючи їм верхiвки. Чорний правитель США iз задоволеним виглядом зазначив:
  - Ми їх, здається, зупинили! Слава космiчної iмперiї США.
  Натиск коронавiрусiв на гору Височену остаточно вичерпався. Четвiрка бiйцiв з надздiбностями i три дiвчини втiленi Дияволом Сферо iз Зоряних вiйн перебила понад сто тисяч солдатiв i офiцерiв iмперiї пекельного сонця Коронавiрусу. Безлiч розрубаних i обпалених трупiв усiяло всi пiдступи до гори Височенна.
  Дональд Трамп iз задоволенням промовив, вимкнувши свiтловi мечi i сховавши їх за пояс:
  - Ми здорово попрацювали! Тепер iмперiї Коронавiрусу не вiдразу вдасться зiбрати новi сили для штурму!
  Асока Тано логiчно помiтила:
  - У коронавiрусiв ще багато вiйськ, ще є могутнiй флот бацил!
  Принцеса Лея iз цим погодилася:
  - Звiсно! Найголовнiше це саме флот! Поки в iмперiї Коронавiруса перевага на морi, вона боротиметься!
  Принцеса Рей запропонувала:
  - Тож давайте ворога атакуємо на море! Ми маємо i мечi, i ми можемо парити над водою!
  Дональд Трамп iз цим погодився:
  - Правильно! Атакуємо ворожий флот! Потрiбно завершити мiсiю до кiнця!
  Асока Тано хихикнула i облизав губи iз задоволенням вiдповiла:
  - Я люблю топити кораблики!
  Четвiрка воїнiв пiднялася у повiтря. Вони розвернулися з гори Височенна та полетiли до моря. Саме Порту-Вашингтону пiдходила ескадра коронавiрусу Бен Ладена.
  Потужний флот, дванадцять броненосцiв, безлiч крейсерiв та мiноносцiв.
  Флот iмперiї Коронавiрусу численний i чудово оснащений на той момент вже помiтно перевершував американську ескадру у Порту-Вашингтонi. Щоправда, з Атлантики поспiшала армада Авраама Лiнкольна. I протримайся ця цитадель до її пiдходу, то справи коронавiрусiв були б не такi вже райдужнi. Втiм, i зараз у них виникли проблеми.
  Особливо, коли четвiрка супер крутих воїнiв полетiла над морською поверхнею. Голенькi, кругленькi п'ятки дiвчат свiтилися, наче вiдблиски мiсяця.
  Асока навiть iз захопленням проспiвала:
  - Морський прибiй, морський прибiй,
  Не їдь, спонукай зi мною!
  Принцеса Лея, трясучись у польотi босими, дiвочими нiжками, продовжила:
  - Морський причал! Морський причал!
  Час прощатися прокричав!
  Принцеса Рей охоче пiдтримала:
  - А щастя вже, котрий рiк,
  Iти у космiчний похiд!
  Ось попереду першi броненосцi коронавiрусiв. Дональд Трамп змахнув мечами, променi лазерiв подовжилися, i розсiкли першi два кораблi. Тi розкололися i стали тонути.
  Чорний правитель США з усмiшкою заявив:
  - Ми рознесемо вас!
  Принцеса Лея взяла i теж рубала по коронавiруським кораблям, розколовши їх навпiл.
  Потiм дiвчина кинула горошинку анiгiляцiї, яка порвала на частини крейсер i пискнула:
  - За переможний парад!
  Асока Тано також врiзала по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i рознесла броненосець. А потiм врiзала свiтловими мечами, розтинаючи коронавiруськi армади.
  I прочирiкала:
  - За найвищий пiлотаж!
  I принцеса Рей взяла i як рубанет ворогiв. Теж пiд її ударами, розсiкаються, мов масло ножем кораблi.
  Внучка Палпатiна взяла i кинула босими пальцями нiжок горошинку, вибухаючи коронавiруськi посудини i, заспiвала:
  - Кораблi на дно йдуть,
  З якорями, вiтрила.
  I тодi твоїми будуть -
  Золотi скринi!
  Золотi скринi!
  Асока Тано розрубуючи свiтловим мечем з одного помаху коронавiрусiв, продовжила спiвати:
  - Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять розкритi!
  Смарагди та рубiни розсипаються дощем!
  I дiвчина теж кинула босими пальчиками нiжок горошинку антиматерiї.
  Принцеса Лея також рубала своїми свiтловими мечами, розтинаючи на рванi уривки кораблi.
  I продовжила спiви;
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим.
  Залишайся Доналд з нами,
  Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  I боса нiжка дiвчинки знову кидає продукт тотальної анiгiляцiї, розтинаючи корабель.
  Коронавiруси намагаються вести по четвiрцi вогонь, але без жодного штибу. Їхнi снаряди не потрапляють по чорному лорду та трьом дiвчатам-суперменам.
  Дональд Трамп клацнув пальцями i ось кiлька мiноносцiв, країни сонця, що сходить, скрутилося в баранячий рiг i стало тонути.
  Дональд Трамп ревнув:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  I у водi нiколи не потоне!
  Принцеса Лея теж рубала мечами i, топячи коронавiрусiв, логiчно помiтила:
  - Наш девiз чотири слова:
  Тонеш сам - топи iншого!
  Асока Тано знову у битвi шаленою. I взяла i рубанула, її мечi прошили, подовжившись на сотнi метрiв, розсiкаючи крейсера та броненосцi. Коронавiруси падали вниз i тонули.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Усiх ми уроєм! I перериємо!
  Принцеса Рей теж в атацi така стрiмка та непереможна. Ось її зброя стала бiльш грiзною i рiзко полоснула по кораблях країни Пекельного заразного сонця. А потiм босi пальчики нiжок, якi вражали своєю витонченiстю та сексуальнiстю кинув презенти анiгiляцiї, що розiрвали на дрiбнi уламки масу кораблiв.
  Войовниця прокричала:
  - Слава комунiзму космосу!
  Дональд Трамп знову клацнув пальцями. Скрутив у баранячий рiг кiлька кораблiв Японiї i гаркнув:
  - Героїзму велика слава!
  Асока Тано закрутила лазерними мечами, наче лопатями вертольота. Розрубала броненосець-флагман на якому знаходився адмiрал країни пекельного заразного Сонця Бен Ладен навпiл. Потiм метнула босими пальчиками нiжок горошинку розiрвала крейсер i гаркнула:
  - Слава Батькiвщинi, що всi космiчнi свiти покладе пiд каблук титанового чобота iмперiї США!
  I її гола, кругленька п'ята дiвчини пiдкине анiгiляцiю з бацил.
  Принцеса Лея теж як прокрутить диявольську вертушку мечами. Розкриє кораблi, порiже метал. Потiм її боса, точена нiжка дiвчини метне вбивчий i не бажаючий шансiв подарунок смертi. Знову тонуть коронавiруськi кораблi.
  Принцеса пискнула:
  - За верховну владу iмперiї США!
  А принцеса Рей, продовжуючи рубати без жодної пощади, кораблi країни пекельного заразного Сонця i метати подарунки анiгiляцiї босими ногами, заспiвала;
  У космосi багато рiзних дверей,
  Злий гiперплазми вирують потоки!
  Знання дали безлiч ключiв,
  Були ми люди, тепер боги!
  
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дiтям iншого, бурхливого свiту!
  
  Вакуум теплий, грiє серця,
  Зiрки навколо - як особи закоханих!
  Служимо прогресу - немає кiнця,
  А на Землi шелестять нiжно клени!
  
  Де ми ступаємо, там свiт цвiте,
  Громи битв - музика життя!
  Виступимо смiливо у новий похiд,
  Свято послужимо вiчнiй Вiтчизнi!
  
  Хай будуть жертви - космос суворий,
  Багато рiзних видiв та рас!
  Занадто величезна безодня свiтiв,
  Увечерi друг, а пiд ранок зрадить!
  
  Але для Вiтчизни, немає перешкод,
  Знає будь-хто: свiтлий дух це сила!
  Не залякає i геєна i пекло,
  Не ув'язнить i загибель-могила!
  
  Анiгiлювати можна лише тiло,
  Ну, а душа вiрно Батькiвщинi служить!
  Бiди та скорботи - все перемогти,
  Потрiбно - затягнемо пояс тугiше!
  
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп свiтобудови!
  Сунеться гидота - зустрiне удар,
  Нам не личить: м'якiсть, скорбота та ридання!
  
  У космос для нас став як внутрiшнiй двiр,
  Швидкий полiт мiж зiрками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Дональд Трамп узяв i знову клацнув пальцями, розчавлюючи посудини.
  А ось Асока Тана з язика випустила струменi вогню, спалив без найменшої пощади коронавiрусiв.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Дональд Трамп, Дональд Трамп,
  Ти мiй кумир!
  Разом завоюємо свiт!
  Ти великий азарт США!
  I босi пальчики витончених нiжок як запустять щось просто диявольсько вбивче.
  А ось принцеса Рей без зайвих церемонiй взяла i оголила червоний сосок з-пiд бiкiнi. I як запустила коронавiрусами блискавку. I вiдразу два броненосцi разом вибухнуло, i розплавилося.
  Принцеса Лея жбурнула з дикою люттю горошинку смертi i пискнула, на всю горлянку:
  - Слава космосу безкрайньому та США!
  I теж iз полуничного соска випустила забiйну блискавку. I флоту країни пекельного заразного Сонця стає погано.
  I Асока Тано iз рубiнного соска запустила пульсаром. I роздробила масу кораблiв.
  Великi посудини колись могутнього флоту iмперiї Коронавiрусiв уже потопленi. Залишилося тiльки дотиснути найменшi. Ось уже мiноносцi стали втiкати. I в них не лишалося, мабуть, реальних шансiв на порятунок.
  Дональд Трамп i троє дiвчат-суперменiв летiли за самураями i добивали останнi кораблi. Босi нiжки красунь метали дуже маленькi, але несучi антиматерiю горошинки з маковим зернятком завбiльшки. Але дуже багато гинули коронавiруси.
  Кожне макове зернятко з анiгiляцiєю знищувало по два-три японськi кораблi.
  Дональд Трамп i його команда справжнiсiнькi, надзвичайно вбивчi машини смертi.
  Чорний правитель США навiть фiлософськи зазначив:
  - Недобитий ворог, як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  При цьому щоб було веселiше, i грайливiший стався б настрiй, гарними голосами спiвали;
  Нехай буде щастя людям усiм навiки,
  Ласкає зiрки, весело дурiючи i смiючись!
  Сумують лише безнадiйнi калiки,
  Насправдi - людина всiм князь!
  
  Я не шукала у бурхливих водах принца,
  Адже для мене визнання - рубати ворогiв мечем!
  I навiть у мрiях - бiйка зла снитися,
  Вiйна прекрасна, хоч жахлива - пали орду вогнем!
  
  Ось зорелiт впав, у темрявi згоряючи,
  Уламки самоцвiтами розсипалися в горах!
  I скелi стали, наче оперення папуги,
  Коли гарно, пропадає бiль та страх!
  
  Зараз танцюю, наче я циганка,
  Босi нiжки окропила кров!
  Знай канонада - найкраща шарманка,
  Крушити всiх - саме пристрасне кохання!
  
  Насильство - це дна не знає вир,
  Застрягла в серцi гостра голка!
  А на iнших планетах люди стогнуть,
  Доля такий їм "приз" пiднесла!
  
  Б'юся я вiд заходу сонця,
  I навiть Диявол здивувався сам!
  У поемах доблесть дiви цiєї оспiвання,
  А пристрасть її читаю по губах!
  
  Та помста кордонiв та заходiв зовсiм не знає,
  Якщо свiт образив - дурень не знайди!
  Земля Вiтчизни - краще мiсця в раї,
  Цемент - iдея, люди - цегла!
  
  А на душi жорстоко ниє рана,
  Загинув мiй хлопець - захищаючи край!
  I Батькiвщина розтоптана, попрана,
  Я як у ланцюгах, про помсту дерзай!
  
  В iншому всесвiтi, навiть сонцi три штуки,
  Планета хоч пишна, але повiтря сухе!
  I до бiса всi премудростi, науки,
  Мiй гiперлазер - здався i погас!
  
  Але мета моя врятувати вiд бiд месiю,
  Знайти той ключ, що руйнує смерть!
  Простiр сльози полеглих,
  Недовго вiрю - крах країни терпiти!
  Ось уже останнi кораблi потопленi. Славна перемога Дональда Трампа та його трьох великих войовниць. Але справа ще не закiнчена. Все ще велика коронавiруська армiя протистоїть американському генералу Арнольду Шварценеггеру.
  Враховуючи, наскiльки розумний i сильний цей чудовий полководець, то краще i тут коронавiруську армiю знищити.
  Дональд Трамп i троє дiвчат-термiнаторiв летять, використовуючи антиграви до позицiй, армiї великої iмперiї. Там ще понад мiльйон двiстi двадцять тисяч коронавiрусських солдатiв. I всi бiйцi дуже бойовi та наполегливi.
  Дональд Трамп першим атакував, пiдлетiвши до коронавiрусiв. Його мечi рiзко подовжилися i зрiзали цiлу шеренгу.
  Асока Тано теж рубала своїм убивчим маневром. I рознесла багато коронавiрусiв. А потiм її босi пальчики витончених нiжок кинули подаруночок повної анiгiляцiї.
  I стiльки коронавiрусiв разом засмажилося.
  Дiвчина пискнула:
  - За великий комунiзм космiчної iмперiї!
  Принцеса Лея теж шпурнула в ворога горошинку смертi. Порвала масу коронавiрусiв i пискнула:
  - За велич країни!
  I її мечi, подовжившись, рiзали коронавiрусiв.
  Коронавiруси пробували стрiляти з рушниць i гармат по вiдважнiй четвiрцi. Але Дональда Трампа та його команду не брали кулi. I снаряди пролiтали повз.
  Принцеса Рей, розрубуючи ворогiв, пискнула:
  - За великої країни, космосу бiжать орли!
  I теж босими пальчиками нiжок як запустить те, що пощади ворогу не дасть.
  Чорний iмператор США дуже швидко змахнув мечами. Розсiк масу ворогiв, i ричав:
  - Ада темрява насунулася на мiсто,
  У тiнях хмари ховаються вдома.
  Голий зi сталi гострий молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  I ось знову як блискавку випустить Дональд Трамп iз пальцiв енергiю сили. I як завалюються збитi i згоряючi живцем коронавiруси.
  Асока Тано рубаючи супротивникiв, зазначила:
  - Даремно вони вирiшили битися з нами!
  I дiвчина метнула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Принцеса Лея логiчно вiдзначила:
  - А у них немає вибору!
  I босi пальчики нiжок красунi як жбурнуть, щось маленьке, але дуже смертоносне.
  Дiвчата дiяли, наче величезнi титани. I навiть прочирiкали в усi ковтки:
  - Слава великому флоту сiтхiв та США!
  I знову всi три дiвчини жбурнули босими, гострими, чiпкими пальчиками подарунки знищення. Войовницi дуже лихi. I так рубають лазерними мечами.
  Принцеса Рей з червоного соска довбанула блискавкою, i згорiла маса коронавiрусiв.
  Вiд багатьох iз них залишилися лише чоботи.
  Три дiвчини дуже лютi войовницi. Якi люблять боротися виключно босонiж i в бiкiнi. I їхнi голi нiжки пальчиками метають надзвичайно руйнiвне.
  Дiвчата дуже красивi та бойовi характером. I люблять гарну бiйку.
  Принцеса Лея навiть розчулилася. I знову кинула босою нiжкою подарунок знищення, розриваючи коронавiрусiв.
  Потiм iз рубiнового соска пустила блискавку, що спалила масу коронавiрусiв. I пiсля чого заспiвала;
  Пофарбований космос чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе мiй принц до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоб ти народу правду донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Як треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  Вона спiвала чудову пiсню, i продовжувала босими пальчиками нiжок кидати те, що приносить неминучу загибель коронавiрусам.
  Принцеса Рей, провела мечами млин iз розмахом iз сотнi метрiв, вiдзначила:
  - Добре ти спiваєш! Але Вiтчизнi зраджувати в жодному разi не треба!
  Асока Тано пiдтвердила, з пупка випустивши вбивчу рiзнокольорову блискавку:
  - Зраджувати Вiтчизнi не треба!
  Принцеса Лея iз цим погодилася:
  - Це чудово! I навiть круто!
  Дональд Трамп рубанув коронавiрусiв, провiвши прийом - "великий дракон", i ревнув:
  - Ви милашки просто супер!
  I чорний правитель США, розчулившись, заспiвав:
  
  Шум чудової пристрастi в берегах,
  Рiчки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зiрок у хмарах,
  Iскря чудом знаменом!
  
  Ти як богиня для мене,
  З палаючою в темрявi душею!
  Сильнiше, нiж життя тебе люблячи,
  Свiй свiт я осяяв мрiєю!
  
  Тебе прекраснiше у свiтi немає,
  Всесвiтнiй iдеал!
  Помру в бою в кольорi рокiв,
  Свiй рок я зустрiв!
  
  Любовi незгасне свiтло,
  I блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привiт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Дiвчата-супермени дуже крутi та вкрай бойовi красунi. Їхня крайнiсть у застосуваннi сили часом доходить до форм гротеску.
  Асока Тано слова з червоного соска знову виплюнула шматком гiперплазми. Спалила масу коронавiрусiв, i вони обвуглилися, наче були з барана шашлику.
  Дiвчина облизнула повнi губки i пискнула:
  - За найбiльший iз комунiзмiв США найагресивнiшого космосу у всесвiтi Америки!
  Войовниця, яка була чарiвницею - принцеса Лея, з писком рубала свiтловими мечами по японцях, i провела буйволицею:
  - Секс вам не свiтить хлопчики-вiруси!
  Принцеса Рея агресивно помiтила, кинувши босими пальчиками витончених нiжок, шматочок антиречовини i пискнула:
  - Не добре позбавляти цих великих хлопчикiв-вiрусiв сексу! Адже це дуже круто!
  Асока Тано зрiзаючи коранавiрусiв, охоче погодилася:
  - Надзвичайно круто! I до колькiв!
  Принцеса Рей логiчно вiдзначила, вискалив зубки, у перловiй посмiшцi:
  - Слава прогресу у США!
  I рубанула мечами, i її босi нiжки запустили чергову порцiю звiрячої анiгiляцiї.
  Дональд Трамп спочатку провiв прийом махаону мечами, а потiм довбанув, блискавками сили. Вiн воїн найвищого класу здатний все спалити. I вiд коронавiрусiв вiдлiтають однi головешки.
  Громила в чорному костюмi проревiв:
  - Велич безмежне моє, та славитися прекрасне биття!
  I знову летять мечi, всiх розрубуючи i зносячи начисто голови та черепи.
  Принцеса Рей, руйнуючи супротивникiв, та її соски сяючi як рубiни, активно пускали пульсари, i всiх коронавiрусiв капiтально спалювали.
  Дiвчина-термiнатор, вискалив зубки, рацiонально вiдзначила, кинувши босою, дуже сексуальною нiжкою концентрацiю антиматерiї:
  -За Америку - Росiї! Дональде наш боєць-мiсiя!
  Чорний правитель США поправив дiвчину:
  - За велич насамперед космiчної iмперiї США! А занепад Росiї може зупинити лише новий десант попадань на чолi з Дональдом Трампом!
  Принцеса Лея, розрiзаючи коронавiросiв i залишаючи їх без рук i нiг, погодилася:
  - Та наш десант попадань рятує царя США Авраама Лiнкольна! Слава цьому монарху!
  Дональд Трамп iз цим охоче погодився, рубаючи супротивникiв Американської iмперiї як капусту:
  -Слава доброму царю та президенту США!
  I ось знову блискавки сили пропалюють наскрiзь i дуже смертельно палять коронавiрусiв.
  Принцеса Рей, руйнуючи ворогiв, цiлком рацiонально вiдзначила:
  -Наш цар Лiнкольн, зробить Америку вищою за всiх!
  I спритнi пальчики голої ноги, як вiзьмуть i запустять у противника щось те, що вбивче без жодної, найменшої пощади.
  Принцеса Лея, розрубуючи в дрiбнi клаптики противникiв, i демонструючи незламний характер, дiвчата-термiнатора, i кидаючи такими красивими, засмаглими i точеними нiжками презенти смертi, що коронавiруси позбавлялися запросто своїх тiл. I голiв у тому числi. Та не найкраща була iдея у них напасти на Америку. Коли сама четвiрка, i на чолi її Дональд Трамп, за їхнє винищення без зайвих слiв i забобонiв взявся. А це боєць найагресивнiшого розмаху. Але його напарницi, мабуть, ще крутiшi i страшнiшi. I якщо рубають, то пощади не дадуть у принципi нiкому. I вiд босих, витончених нiжок полетять безжальнi подарунки смертi.
  Принцеса Рей, коли черговий кинутий нею гостинець вразив коронавiруського генерала, гаркнула:
  -Космосу iмперiя США нiколи не закотитися!
  I знову вiд її босонiжки вiдлiтає подаруночок найбiльшої смертi i загибелi тотального рiвня.
  Принцеса Лея, змiтаючи ворогiв, наче вiником, i роблячи з них вiдбивнi котлети, i зоря блискавками сили, що випускаються з полуничних соскiв, вiдзначила:
  - Я вiрю, що пекла немає!
  Дональд Трамп вiдправивши чергову хвилю цунамi, що накрила коронавiрусiв, зазначив:
  - Наш свiт це пекло... Але цiкаве!
  Асока Тано босою нiжкою кинула дивовижно вбивчий подарунок анiгiляцiї i пискнула:
  - Нi найцiкавiше це те, що ми живемо зовсiм не дарма!
  Дональд Трамп iз цим охоче погодився, прокрутивши вже який за рахунком млин, своїми мечами, що постiйно продовжуються.
  - Звичайно, наше життя дане не просто так! Слава Батькiвщинi Космiчного комунiзму та капiталiзму США!
  I ось як блискавки сили спалять разом багато тисяч коронавiрусiв. I не залишать вiд них нi корiння, нi гiлок.
  Принцеса Лея, розрубуючи iнших бiйцiв iмперiї Пекельного Заразного Сонця, цiлком логiчно вiдзначила:
  -У свiтi повно гидоти!
  I її боса, точена нiжка жбурнула знову, щось iз того, що не пiддається обчисленню.
  Дональд Трамп знiс голови коронавiрусам, i при цьому не забував жартувати:
  - Полiтик як пиво, гарний лише у холодному виглядi та на столi!
  Принцеса Рей, розрубуючи коронавiрусiвських бiйцiв, iз цим погодилася:
  - Полiтик солодкий промовами, але гiркий осад вiд них зовсiм не пивний!
  Принцеса Лея, прикiнчивши пару батальйонiв бацилл пекла з одного замаху, вiдзначила:
  - У полiтика тiльки тодi з вуст правда, коли вiн перекручує сам себе!
  Асока Тана прорубавши масу коронавiрусiв, iз цим погодилася. Кинувши ще одну горошинку знищення, i розiрвавши коронавiрусiв, дiвчини видала:
  - Полiтик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Дональд Трамп добиваючи за допомогою блискавок сили останнiх коронавiрусiвських солдатiв, видав:
  - Полiтик Бог лише в одному, у вигадуваннi виправдань, чому його передвиборчi обiцянки були так по-диявольськи проваленi!
  Принцеса Лея, прикiнчивши останньою блискавкою з рубiнового соска, останнiй батальйон коронавiруської армiї прочирикала:
  -У засобах досягнення божественних висот, полiтик сам Сатана!
  Тут Сферо Катастрофов перервав їхню iдилiю. Дональд Трамп опинився на найвищiй з гiр у всесвiтi, навколо сяяли суцiльнi алмази.
  Диявол-малолiтка агресивно вискалившись, i прицмокнувши дитячими губками заявив:
  - Дебют ти розiграв непогано! А станеш султаном, отримаєш другий артефакт iз магiчного золота бика! Це твоя започаткована мiсiя!
  Дональд Трамп неохоче вклонився i вiдповiв:
  - Я готовий Всемогутнiй Сатана!
  Хлопчик-демiург i творець безлiчi всесвiтiв тупнув босою нiжкою, i гримнуло, нiби одразу рвонуло мiльярд водневих бомб.
  Дональда Трампа прокрутило, i розклало на мiльйон вимiрiв i вiдразу зiбрало, але вже у всесвiтi, що всерединi iмператора Коронавiрусiв.
  
  ОСТАННИЙ ШАНС ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
  Остання пропозицiя про сепаратний свiт Сталiн викинув Гiтлеру за деякими даними у вереснi 1943 року. Зробив це заступник Молотова Литвинова пiд час вiзиту до Норвегiї. Тяжкi втрати СРСР пiд час битви на Курськiй Дузi, особливо в танках, нерiшучiсть союзникiв. Швидкий розгром Iталiї, яка намагалася скинути фашизм, дещо збили зi Сталiна войовничий тон.
  Верховний головнокомандувач став побоюватися, що росiяни спливуть кров'ю у затяжнiй вiйнi з гiтлеризмом. I вирiшив спробувати розв'язатись з вiйною вiдразу.
  Це була вже не перша подiбна пропозицiя. У сорок першому роцi через болгарського посла передали Гiтлеру бажання другого Брестського договору. Сталiн йшов бiльш територiальнi поступки, але Гiтлер розкусив, що Коба просто тягне час.
  У сiчнi сорок другого року знову була пропозицiя сепаратного свiту. Нiмеччина вступила у вiйну зi США та програла битву за Москву. Але Гiтлер ще вiрив у реванш, та й Сталiн хотiв, щоб нiмцi надто далеко вiдступили на захiд. Обидвi сторони мали надто далекi позицiї для укладання миру.
  Повторна пропозицiя Сталiна наприкiнцi серпня 1942 року передбачала бiльш значнi поступки нiмцем. Коба навiть був згоден вiддати Україну, Бiлорусь та Прибалтику цiлком. Але гiтлерiвцi тодi наступали, а найласiший шматочок - Кавказ та Бакинську нафту Сталiн вiддавати не захотiв.
  Пiсля Сталiнграда та контрудара Майнштейна Верховний головнокомандувач запропонував знову свiт Нiмеччини. Але територiальнi поступки Сталiна були суто символiчними. Гiтлер вiрив, що влiтку здобуде новi перемоги i знову зможе диктувати свої умови.
  Але його розрахунок не виправдався, щоправда, втрати радянських вiйськ, особливо в танках, виявилися набагато бiльшими за нiмецькi.
  Проте тепер обидвi сторони близькi до домовленостi як нiколи. Третiй Рейх скований в Iталiї, спроба настання провалилася. Ось-ось обвалить фронт нiмцiв на лiвобережнiй Українi. Вже готовий план оборони щодо Днiпра. Але Гiтлер все ще вперто не бажає вiдводити вiйська за водну перешкоду.
  Пропозицiя Сталiну вже остання. Варiант нульовий - свiт без анексiй та контрибуцiй. Обмiн вiйськовополоненими - всiх на всiх. Складне питання про вивезених росiйських людей до Нiмеччини. Всiх повернути назад або лише за бажанням. Але якщо за бажанням, то нiмцi будуть обманювати.
  Звичайно, Гiтлеру такий сепаратний свiт здається невигiдним. Нiмецькi вiйська ще утримують Смоленськ, бiльшу частину України i навiть Новоросiйськ з Таманським пiвостровом, поки у нiмцiв пiд контролем Крим, та їхнi вiйська беруть в облогу Ленiнград.
  Але стратегiчне становище Третього Рейху майже безнадiйне. Союзники вже вибили iз Японiї наступальний дух. I створили великий плацдарм на пiвднi Iталiї. Наступного року буде висадка на пiвночi Францiї, або, можливо, на Балканах. У будь-якому разi нiмцiв пресують. Масованi бомбардування руйнують вiйськовi заводи Третього Рейху.
  Щоправда, випуск озброєнь поки що збiльшується. Але якiсть металу падає.
  I найголовнiше росiяни вже наступають i Пiвднi i центрi. Розрахунки те що, що пiсля кривавої битви на Курськiй Дузi, пiде оперативна пауза, не справдилися. Росiяни продовжили наступ майже вiдразу. I щодня просувалися на широкому фронтi. I пiд Таганрогом, i на Донбасi, i верхiв'ях Днiпра.
  Темп просування досить швидкий, нехай i рекорди, але... Найнеприємнiше, що нiмцi не мають жодних перспектив. Резерви формувати не встигають, у тилу лютують партизани, а колишнi союзники, бандерiвцi та iншi розбiгаються чи переходять на бiк бiльшовикiв.
  Тому незважаючи на те, що нiмцям довелося б далеко вiдступити на захiд майже генерали, i мiнiстри висловилися за прийняття миру. Герiнг та Гiммлер теж пiдтримали iдею розв'язати на сходi руки. Проти висловив хоч як дивно Борман - якого вважали розумним прагматиком i Геббельс.
  Мiнiстр пропаганди вважав, що Сталiн запропонував свiт не вiд доброго життя i незабаром бiльшовики видихнулися, а Нiмеччина задарма втратить великi землi на сходi та трудову силу.
  Шпеєр у вiдповiдь на це зазначив, що схiднi землi особливо в Бiлорусiї сповненi партизанiв. Крiм того, Сталiн обiцяв вiдновити економiчнi вiдносини з Третiм Рейхом.
  Гiтлер вагався. У реальнiй iсторiї вiн, зрештою, вiдхилив пропозицiю Сталiна, сказавши буквально таке.
  - Зараз не час вимагати укладати свiт - наша армiя зазнає поразки. Потрiбно досягти рiшучих успiхiв на фронтах!
  Майнштейн запитав фюрера:
  - А якщо ми досягнемо рiшучих успiхiв, то тодi укласти мир?
  - Нi, тодi ми повиннi досягти ще бiльш рiшучих успiхiв! Треба кувати залiзо поки що гаряче!
  У реальнiй iсторiї останнiй реальний шанс у Другiй свiтовiй вiйнi для Третього Рейху сплив.
  Але в альтернативi Майнштейн застосував досить переконливий Гiтлер аргумент.
  - Ми пiдемо мiй фюрер, щоб повернутися!
  Адольф злякався, запитавши:
  - А як?
  - Розгромимо захiд, отримаємо ресурси в Африцi, а потiм розвернемося на схiд i вже разом iз Японiєю доконаємо Сталiна! - Закiнчив Майнштейн.
  Ця аргументацiя подiяла чарiвно i Гiтлер прийняв пропозицiї Сталiна про сепаратний свiт.
  П'ять мiльйонiв солдатiв Третього Рейху крiм полiцейських формувань, стали залишати схiдний фронт. З 15 вересня 1943 року встановилося перемир'я, i далi почалося вiдведення нiмецьких вiйськ, який мав би бути завершений до нового року.
  Рiшення про мир Третього Рейху та СРСР викликало справжнiй шок на Заходi. Виходило, що вiдволiкає бiльшу частину сухопутних пiдроздiлiв Сталiнський кулак вийшов iз гри.
  А тепер капiталiстам довелося знову зчепитися мiж собою. I Гiтлер насамперед став перекидати вiйська до Iталiї.
  Першими посилення нiмцiв вiдчули англiйськi та американськi льотчики. Зi схiдного фронту прилетiло безлiч досвiдчених асiв. Тим бiльше, найрезультативнiшi нiмецькi пiлоти боролися саме проти Червоної Армiї та соколiв Сталiна. З'ясувалося, що проти англiйцiв аси-орли б'ються анiтрохи не гiрше.
  Втрати союзної авiацiї зросли багаторазово. Нiмецький авiапарк вирiс одразу бiльш нiж у два рази, а в якiсному вiдношеннi ще бiльшою мiрою.
  Але головне, з чим зiткнулися союзники, це, зрозумiло, сухопутнi вiйська Вермахту. Вони пройшли загартування вогнем i мечем, борючись iз Червоною Армiєю. У Британiї i бiльше США був i сотої частини досвiду, що був у Вермахта.
  Та нiмецькi "Тигри" та "Пантери" значно перевершували у своїй потужностi "Шермани" та "Черчiллi". Ситуацiю посилювало ще й те, що новi "Шермани" - М 4 ще не надiйшли у серiйне виробництво, а "Пантери" та "Тигри" вже штампувалися на повну силу.
  Контрнаступ нiмцiв розпочався 17 жовтня. Як з'ясувалося, на сушi вермахт мав переважну перевагу. Щоправда, у повiтрi встановився хисткий паритет.
  За втратою союзники несли значно бiльшi, нiж Люфтваффе. Майнштейн рiшучим ударом утворив пару котлiв, завдавши жорстоку поразку союзним частинам.
  Англо-американськi вiйська подалися до узбережжя, пiд прикриття морських далекобiйних знарядь. У полон потрапило понад двiстi сорок тисяч захiдних, i понад сто двадцять тисяч iталiйських. Це була перша, з часiв Роммеля велика перемога гiтлерiвцiв на заходi. Однак через тиск союзникiв та їх численний флот просуватися на Сицилiю - важко.
  Гросс-адмiрал Деннiц отримав завдання: вибити кораблi супротивника та домогтися панування на морi. Випуск пiдводних човнiв збiльшився до сорока на мiсяць, стали випускатися бiльш досконалi, обтiчнi наче акули, або кити, а також працюючi на перекисi водню.
  Нiмецький пiдводний морський флот, став найчисельнiшим i якiсно кращим у свiтi.
  Ключовим пунктом бою за Сицилiю мав стати штурм Гiбралтару.
  Крiм того, гiтлерiвцi планували, пiдключить до конфлiкту i Туреччину. Щоб разом з османами наступати на Палестину та Сирiю, i далi до суетостського каналу. Турки не проти експансiї, але побоюються англiйцiв та американцiв.
  8 березня 1944 року нiмецька авiацiя завдала раптового удару по Мальтi. Противник не очiкував, що нiмцi ризикнуть ще до захоплення Сицилiї здiйснити таку зухвалу висадку десанту. Але недарма фрицi загартувалися на сходi i там навчилися зухвалостi. Здавалося, що фортеця на островi неприступна, а вона впала за кiлька годин. У полонi опинилося понад тридцять п'ять тисяч англiйцiв, десять тисяч американцiв. Виявились захопленi величезнi трофеї.
  Успiх нiмцiв мав i моральне значення. Туреччина дозволила нiмецьким вiйськам, через свою територiю йти в Палестину i далi Суетський канал.
  Генералiссимус Франко продовжував вагатися, вiн дуже хотiв розширити простори Iспанiї i знайти колонiї, але побоювався поразки. Все активнiше спiвпрацював з Третiм Рейхом Салазар. А Бразилiя, бачачи, що шанси на завоювання Європи падають i що їй, швидше за все, доведеться вмити кров'ю - поспiшила вийти з вiйни з Нiмеччиною.
  У травнi розпочався наступ нiмецьких вiйськ на Палестину. Командував ним знаменитий фельдмаршал фон Бок.
  Гiтлер вирiшив змiнити гнiв на милiсть i дати настiльки досвiдченому фельдмаршалу реабiлiтувати себе. На iнших фронтах поки що панував вiдносний затишок. Союзники зазнавали великих втрат на морi, але поки що утримували Сицилiю. Але головна битва мала розгорнутися пiвнiч Францiї. У червнi 1944 року було намiчено висадження. Через великi витрати на свiтову вiйну, а також через те, що Атлантичний вал продовжував змiцнюватися, союзники були змушенi поквапитися.
  Крiм того, у гiтлерiвцiв у серiйному виробництвi з'явився Ме-262. Лiтак ще не повнiше технiчно надiйний, зате дуже швидкий, з сильним озброєнням i вiдрiзняється живучiстю.
  Захiд не мав порiвнянної машини, i нiмцi, якi так значно посилилися в повiтряних боях, цiлком могли покiнчити з повiтряною перевагою супротивника.
  На пiвночi Францiї розташувалося близько ста двадцяти цiлком боєздатних дивiзiй, їх двадцять одна танкова. Велика кiлькiсть "Тигрiв" та "Пантер". Причому серiї з'явилися вже i "Пантера-2" i знаменитий "Королiвський тигр".
  Так, що на вiдмiну вiд реальної iсторiї шанси союзникiв виявилися значно меншими. Слiд зазначити, що ще значнi сили фрицiв про всяк випадок перебували у Голландiї та Бельгiї. Крiм того активнiсть вовчих зграй Деннiка, завдавала союзному флоту колосальної шкоди.
  I авiацiя не спала. Зокрема керованi по радiо бомби дуже ефективнi для морських цiлей.
  А ось балiстичнi ракети Фау-2 не дуже себе виправдали. Але їх зробили менше, нiж у реальнiй iсторiї. Справа в тому, що з льотчиками, особливо пiсля обмiну з росiйськими полоненими в Люфтваффi полегшало. I з'явилися цiлком розумнi - чи потрiбнi цi слiпi безпiлотники? Крiм того, колишнiй ворог Сталiн несподiвано припинився в друга i навiть вирiшив допомогти нiмцям.
  А чим найбiльше бракує Нiмеччини? Випуск авiацiї в Третьому Рейху перевищив сто лiтакiв на день i вiдчувається дефiцит досвiдчених асiв. Тож нехай у битву вступлять ще й добровольцi.
  Серед тих, кого добровiльно-примусово, направили воювати з проклятими капiталiстами вважався i Кожедуб, який незабаром став легендарним.
  Висадка в Нормандiї, незважаючи на те, що в першi днi здавалося, що союзники успiшнi, змогли створити три плацдарми, зрештою закiнчилася найбiльшою, за всю iсторiю другої свiтової вiйни поразкою Заходу.
  Майже одночасно нiмцi захопили i Суетський канал, передавши Британiї артерiю. А у Скандинавiї пройшла операцiя "Бiлий ведмiдь" - Швецiя майже без втрат була окупована за два тижнi.
  Пiсля того як нiмцi влаштували провокацiю, Франко нарештi вступив у вiйну на боцi Третього Рейху. Гiтлерiвцi наприкiнцi 1944 року пiд час триденного штурму опанували Гiбралтар.
  Пiсля цього почалося наступ в Африцi. 1945 року став роком швидкого розгортання нiмецької реактивної авiацiї. Бої в Африцi вирували жорстокi. Американцi перекидали великi сухопутнi сили на чорний континент, щоправда, їм доводилося тягнутися вiйськами та постачанням через Атлантичний океан.
  Це нiби гримуча змiйка розтягувалася...
  Нiмцям вдалося захопити i Сицилiю. Почалася битва за Африку, точнiше, продовжилася. Гiтлерiвцi використовували численнi пiдводний флот та зручнiше розташування для наступу на чорний континент.
  У американцiв не надто ладилося у боях iз Японiєю. Висадка на Фiлiппiни закiнчилася повним провалом.
  Лiнкори країни вранiшнього сонця - у тому числi гiгант "Ямато" нарештi проявили себе i потопили кораблi з американським десантом. Тяжкi втрати рiзко уповiльнили просування Нiмiца i Манкурта Тихим океаном.
  Нiмцi поступово вирiвнювали битву у небi. МЕ-262 i НЕ-162, потiм МЕ-1010 та ТА-138. Цi реактивнi винищувачi забезпечили якiсну перевагу над захiдною кiлькiстю.
  Пiсля смертi Рузвельта США рiзко посилилися позицiї iзоляцiонiстiв. Вони вимагали миру з Третiм Рейхом i вiйни виключно проти Японiї.
  Даллес намагався через Швейцарiю намацати шляхи сепаратного свiту з Нiмеччиною. Але тут виникла проблема - закiнчувати вiйну не хотiв сам Гiтлер. Нiмцi нехай повiльно, але просувалися Марокко та Єгипту. Їм уже вдалося захопити Iрак, а отже отримати доступ до нафти. Ось-ось упаде i Кувейт. Куди тодi Англiя подiнеться? I пiдводний флот у гiтлерiвцiв дедалi сильнiшим i сильнiшим стає. I реактивнi бомбардувальники вже дiстають Лондон i всi околицi, не кажучи вже про ФАУ-2.
  Гiтлер не хотiв миру, вiн розраховував на бiльше.
  Але в кишенi виявився сильний козир.
  Через це японцi зберегли контроль над бiльшою частиною своїх комунiкацiй, перша спроба скинути атомну бомбу на Хiросiму провалилася. Самурайськi винищувачi перехопили Б-29, що йшов без прикриття. I сама машина, i атомна бомба на її борту загинули. Наступний удар по Хiросiмi був 19 серпня. Цього разу американцi змогли видiлити прикриття та атакували з великою кiлькiстю бомбардувальникiв. Удар пройшов не надто чисто, бомба вибухнула за десять кiлометрiв вiд мiста, але ефект все одно виявився вражаючим.
  Тепер вийшло, що в США є величезної потужностi ядерна палиця, а значить, Нiмеччина зi своїми союзниками ризикує отримати дуже сильно по пику здачi.
  Але тут вступив у справу третiй чинник. Тривалий час що сидить у засiдцi, зализывающий рани заподiянi Другої свiтової вiйною Сталiн, запропонував вперше у iсторiї, провести особисту зустрiч iз Гiтлером. Адольф Гiтлер одразу ж погодився. Мало того, фюрер Третього Рейху навiть погодився, приїхати заради цього до Москви, пiд особистi гарантiї безпеки Сталiна.
  Зустрiч вiдбулася 2 вересня 1945 року. Пiшов сьомий рiк Другої свiтової вiйни. У реальнiй iсторiї вона саме до цього моменту i закiнчилася. А зараз її розпал. Нiмцi вже вибили англiйцiв iз Кувейту, заходу Iрану, Iраку, разом iз турками з Єгипту i билися в Лiвiї, Суданi, на Арабському пiвостровi. А також бої кипiли в Марокко, i на пiдступах до Алжиру.
  У цiлому нинi iнiцiатива була за нiмцiв, а й союзники билися завзято. Зростання пiдводного флоту Третього Рейху компенсувалося будiвництвом нових i нових кораблiв i досконалiшими способами захисту вiд вовчих зграй.
  Британiю бомбардували, атакували ракета. У вiдповiдь бомбардували територiю Третього Рейху. Нiмцi нарощували випуск озброєнь, особливо реактивних лiтакiв. Формували iноземнi дивiзiї та дивiзiї змiшаного складу. Використовували рабську працю i винаходили новi види озброєнь.
  Зокрема, дисколети виявилися не лише надзвичайно швидкiсним видом озброєнь, а й здатними набирати висоту в стратосферi. I це зробило їх небезпечними та невразливими висотними бомбардувальниками.
  ТА-400 теж став машиною, що не має собi рiвних, перевершивши за всiма статтями Б-29. Але найбiльш здатний це очевидно, БД-18 - лiтак-крило. Вiн здатний бомбардувати територiю США i повертатися назад до Нiмеччини. Дальнiсть польоту реактивної машини до 20 тисяч кiлометрiв.
  Але її поки що лише вiдчувають. Але вже є в серiї дрiбнiшi безхвостки.
  Нiмцi як авiацiя попереду союзникiв. Танки серiї "Е" теж куди сильнiшi за американськi "Шермани" i "Першинги". Реально навiть нiмецька "Пантера"-2 не має поки що гiдного опонента. Адже "Пантера" - 2 машини в серiйному виробництвi - основний нiмецький танк. Тiльки англiйська САУ "Тортiла" може з нею конкурувати. Але важить подiбна машинка - 80 тонн. Так що поки що фашисти б'ють ворога якiстю. Але у вiдповiдь супротивник використовує кiлькiсть. Нiмцi та їхнi союзники все одно перемагають... Але чинник ядерної бомби та ще застосування 19 серпня 1945 року турбує Сталiна. Японiя змогла зупинити наступ англiйцiв i американцiв, але поки що сильно пошарпаний на морi наступати не може.
  Вождь усiх часiв i народiв зрозумiв. Далi вiдсиджуватися немає сенсу, i можна виявитися в положеннi дурної мавпи - яка сидить на пальмi i чекає... поки звалюватися банани. А що дурнiше, чекати падiння бананiв, якщо ти вже й так сидиш на них?
  Сталiн усмiхнувся до Гiтлера. Фюрер виглядав стомленим, але веселим. Обидва диктатори приблизно одного, трохи нижче середнього зросту. Обидва вусатi. Але в Сталiна вуса бiльше, з сивиною, у Гiтлера зовсiм маленькi i трохи смiшнi. Чубчик надає молодого вигляду нiмецькому тирану. Та вiн i на десять рокiв молодший за Йосипа Вiссарiоновича.
  Сталiн привiтавшись, вiдразу ж узяв бика за роги:
  - Ми готовi вступити у вiйну зi свiтовим капiталiзмом та сiонiзмом!
  Гiтлер гранично логiчно запитав:
  - А на яких умовах?
  Вождь усiх часiв i народiв вiдповiв з типовою показною чеснiстю:
  - Хто що захопить, того й буде!
  Гiтлер подивився на Сталiна. Вождь пiсля укладання миру був нагороджений орденом Перемога i другою зiркою героя радянського союзу. Це логiчно СРСР оголосив себе переможцем. Мало того Сталiну надали звання генералiсiмуса. Але мундир вiн не надiв. Може й не лише через скромнiсть. Втративши двадцять мiльйонiв населення великий вождь усiх часiв i народiв, зумiв звести грандiозну баталiю лише внiчию.
  Народ може негаразд зрозумiти. У СРСР зросла кiлькiсть незадоволених режимом.
  I головне майже зник страх. Пiсля такої вiйни НКВС стали значно менше боятися. Та й повернулося з полону безлiч людей, якi ненавидять радянську владу та... Наслухалися антирадянської пропаганди.
  Але найголовнiше Сталiн зрозумiв: якщо дати США час, то вони розгорнуть виробництво ядерної зброї на потiк i пiсля Нiмеччини зрiвняють iз землею СРСР.
  А можливий варiант i миру iз Третiм Рейхом. А згодом вiйна коалiцiї капiталiстичних хижакiв проти СРСР. У будь-якому разi треба повернути країну у другу свiтову вiйну. Надати Гiтлеру допомогу у розгромi США та колонiальнiй Британськiй iмперiї.
  А далi буде видно! Операцiю "Гроза" щодо звiльнення Європи застосувати нiколи не пiзно.
  До речi, США та Британiя вiдчайдушно намагалися пiдштовхнути Сталiна до вiйни-реваншу. Але надто вже були жадiбнi, i мало пропонували. Вождь вимагав вiд Америки вiдразу без жодних попереднiх умов - передати Аляску i Гавайськi острови.
  Але американцi та англiйцi навiть у Європi майже нiчого не хотiли давати. I на бiса з ними такий союз?
  За що не платять, то нiчого не варто, а за те, що нiчого не варто треба розплачуватися найдорожче!
  Чи не захотiли союзу зi Сталiним проти Гiтлера, то буде навпаки. Тим паче обидвi їхньої iмперiї тоталiтарнi i вони мають єдине спiльне - ненависть до захiдної демократiї та лiбералiзму.
  Гiтлер вiдповiв з не зовсiм своєрiдною лаконiчнiстю, i рацiоналiзмом:
  - Справедливо! Настав час укласти договiр i починати спiльнi бойовi дiї!
  Сталiн з широкою тигриною усмiшок, свiй неприродно великих зубiв вiдповiв:
  - Я вже наказав! I договiр готовий!
  Фюрер посмiхнувся i, потиснувши руку, вiдповiв:
  - Наказ важливiший за договiр!
  Сильнi сухопутнi вiйська СРСР увiйшли до Iрану i з бою стали просуватися до Iндiї. А одночасно з настанням зими великi сили рушили на Аляску. Зрозумiло поява в небi радянських лiтакiв, а море кораблi i пiдводних човнiв додало союзникам проблем.
  На боцi Третього рейху вже боролося безлiч радянських асiв. Двоє вже отримали лицарськi хрести. Першим нагородженим таким орденом став Кожедуб. Вiн мав рахунок у 123 знищених англiйських та американських лiтакiв. Рекорд серед радянських добровольцiв.
  Але найкращий результат до Хаффмана - 19 серпня, якраз у день бомбардування Хiросiми вона збив чотирисотий лiтак, тим самим уставивши вже третiй рекорд. За це його нагородили орденом нiмецького орла з дiамантами, а ще ранiше за 350 лiтак п'ятим ступенем лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами, i дiамантами.
  Iндiю прикривали порiвняно нечисленнi англiйськi батальйони, а сипаї колонiальнi вiйська перейшли на бiк Червоної армiї. Жорстокiшi бої кипiли в Iранi. Там у Британiї та США значно бiльше сил. Але чисельна перевага, а також безцiнний досвiд ВВВ далися взнаки, i за два з половиною мiсяцi весь Iран виявився повнiстю звiльнений.
  Жорстокi бої ще кипiли у Бiрмi.
  Але загалом нового року Iндiя, Пакистан, Iран, Близький схiд i вся сухопутна Азiя опинилися пiд контролем СРСР i Третього Рейху.
  Пiсля чого на сушi радянськi вiйська вступили до Африки. Плюс узимку розгорнулася справжня битва за Аляску.
  Американцi поки що побоювалися завдавати ядерних ударiв по СРСР i намагалися довбати Японiї. Але з трьох атомних бомб до кiнця року вони змогли скинути лише одну на Нагасакi.
  Трумен iстерично вимагав збiльшити кiлькiсть ядерних боєголовок та вдосконалити засоби їх доставки.
  Нiмцi ж наступаючи в Африцi, задумай висадку в Британiї.
  1946 протiкав пiд знаком спiльних успiхiв коалiцiї диктаторських держав. Африка протягом року перейшла пiд повний контроль коалiцiї, але висадку у Британiї союзники зумiли вiдбити.
  США скинули атомну бомбу на Владивосток i ще п'ять на Японiю. Одну на Чукотку. I три на територiї пiдконтрольнi Третьому Рейху. У нiмцiв рiвень реактивної авiацiї та система ППО виросли настiльки, що союзники з трьох удач - двi на Францiю та одну на Норвегiю - саму Нiмеччину зачепити не вдалося.
  Але поки що гiтлерiвцi не мали атомної бомби, щоб вiдповiсти. Про свiт не йшлося. Вiйна опинилася тепер уже без компромiсiв - на повне знищення.
  
  
  IВАН ГРОЗНИЙ I трiшки ВЕЗЕННЯ
  Там розбiжнiсть iз реальною iсторiї почалася у битвi при Чашниках. На вiдмiну вiд того, що було, у її оповiданнi Петро Шуйський не зазнав поразки, а сам розбив вiйсько гетьмана. Адже це була перша велика невдача росiйських вiйськ у Лiвонськiй вiйнi. Але тут Петро Шуйський виявив пильнiсть, виставив бойову охорону, i маючи чисельну перевагу завдав поразки Литвi.
  Через вiйну росiйськi зберегли iнiцiативу. Взяли ще кiлька мiст у Лiвонiї, i розпочали похiд на Вiльно. Столиця Литви впала.
  Наляканi ляхи, запропонували Росiї мир. Цар Iван Грозний, отримав собi пiд контроль, бiльшу частину Лiвонiї, включаючи Ригу. А також Полоцьк та навколишнi землi, аж до Березини.
  Росiйська iмперiя змiцнiла. Опричнину вводити не довелося. Цар Iван Грозний завiв свiй каперський флот i навiть став будувати мiстечко в гирлi Неви.
  Таким чином виник Iванвоград. Столицю туди цар переносити не став, але порт змiцнив. Крiм того, росiяни просунулися i в Сибiру, захопивши новi землi i спорудивши мiста.
  А коли помер король Сигiзмунд, то Iван Грозний висунувся на престол Речi Посполитої.
  Авторитет царя Iвана Васильовича виявився ще вищим, нiж у реальнiй iсторiї, i вiн став королем Польщi та Великим князем Литви.
  Таким чином, з'явилася найбiльша держава, що перевершила своїми розмiрами i iмперiю Османа, а населенням i силою велику колонiальну Iспанську.
  Цар Iван Грозний провiв ще невелику вiйну зi Швецiєю, завоювавши Вибiр. Пiсля чого розпочала велику вiйну з Туреччиною. Справдi, надто вже дiставали кримськi татари. Набiг за набiгом.
  Росiйська армiя провела успiшний похiд. Вiдбила Азов. А потiм навеснi подолала i Перекоп. Увiрвалася до Криму. Вдарила по татарах.
  Хан утiк до Туреччини. Але iмперiя Османа ще була сповнена сил. Новий султан Мюрат зiбрав величезну армiю i рушив на Росiю.
  Однак був розбитий i ледве врятувався.
  Довелося туркам укласти мир, поступися Росiєю Крим.
  Iван Грозний помер у 1589, на пiку слави та успiху. Престол успадкував його онук, син сина Iвана сiм рокiв вiд народження. Сам старший син Iвана Грозного помер вiд венеричної хвороби. Iван п'ятий став царем. Офiцiйно регентом, виявився Скопiн-Шуйський воєвода та сподвижник царя. Не надто звичайно мiцна династiя вийшла.
  Але держава змiцнiла. Була лише невелика вiйна зi шведами, яка закiнчилася перемогою росiйських вiйськ. А також походи до Сибiру.
  Але коли Iван п'ятий увiйшов до зрiлого вiку, йому довелося зiткнутися з проблемами. Три роки поспiль були неврожаї. I це викликало голод. Потiм ще проблеми... Але ж країна вистояла. Iван п'ятий, правил досить мудро. Реформував армiю та адмiнiстрацiю. Створив колегiї.
  Вiдкрив кiлька унiверситетiв. Придушив повстання шляхти. Потiм приєднав до Росiї та Схiдну Пруссiю.
  Далi новий король Швецiї Густав Адольф спробував взяти реванш за колишню поразку його країни. Але закiнчилася вiйна, завоюванням Швецiї.
  Данiя разом iз Норвегiєю намагалася зберегти з Росiєю дружнi стосунки. А Нiмеччина залишалася роздробленою. I роздирається вiйнами.
  Францiя швидко набирала могутнiсть, Iспанiя та Туреччина його втрачали.
  Iван п'ятий пiсля завоювання Швецiї, звернувши погляд на схiд. Росiяни здiйснили кiлька походiв на Iран, й у Середню Азiю.
  Були завойованi землi, аж до Iндiї. Потiм Iван п'ятий помер, i царем став Василь четвертий.
  Завойовницька полiтика продовжилась. Росiяни йшли Схiд i пiдкорили Iндiю. А далi сталося зiткнення з Маньчжурським Китаєм. Вiйна тривала понад двадцять рокiв. Але, зрештою, Китай був розгромлений. На початку вiсiмнадцятого столiття царська Росiя стала найбiльшою державою свiту, увiйшовши в Iндокитай, i Аляску, а на заходi межа з Нiмеччиною. Вiдвоювавши частину земель у Туреччини. Францiя та Австрiя спробували нацькувати на Росiю iмперiю Османа. Новий цар Петро Перший, але з династiї Романових, а Рюрекевич, зробив похiд на Туреччину i захопив Константинополь. Пiсля цього росiйськi проникли до Африки. I пiдкорили Єгипет. Австрiя пiсля кiлькох тактичних успiхiв виявилася розгромлена. Росiйськi вiйська взяли Вiдень. I приєднали до своїх земель ще й Балкани.
  Кордони тривали до Iталiї. А в Африцi росiяни поступово дiйшли Марокко i пiдкорили цi землi. Петро другий почав будувати нову столицю на березi Середземного моря. I це виявилася справжня перлина архiтектури. Заодно росiяни просунулися в петлi Нiгера, пiдкоряючи Африку. У серединi вiсiмнадцятого столiття була вiйна проти Туреччини та Францiї. Внаслiдок чого вся Нiмеччина була включена до складу Росiї.
  А росiяни заодно заселили частину Америки та Канади. Вiдбулося колосальне захоплення земель. Трохи пiзнiше впала i Францiя.
  Британiя спробувала вiдсидiтися на островi. Iспанiя, охоплена смутами, теж перейшла на бiк Росiї, увiйшовши до її складу.
  На початку дев'ятнадцятого столiття Росiя повнiстю контролювала Африку, майже цiлком Америку, захопила Австралiю та iншi Азiатськi землi. Тiльки одна Англiя обмежена континентом, все ще лишалася незалежною.
  Росiйськi царi iз цим мирилися. Одночасно людство продовжувало стрiмко розвиватись. I ось вiдбулися сто рокiв ранiше польоти в космос. I новий космонавт був зовсiм не Гагарiн. А хто на iм'я Iван.
  Росiйська iмперiя полетiла на Марс ще 1885 року. А в 1914 роцi вiдбулася остання в iсторiї планети Земля вiйна, яка закiнчилася пiдкоренням Британiї. Пiсля цього Росiя остаточно перейшла до космiчної експансiї. У 1930 роцi розпочався перший полiт до зiрки Альфа-Центавра. I вiн тривав п'ятнадцять рокiв, перш нiж досягли зiрки.
  Облетiли навколо неї i повернули назад. Перший полiт тривав тридцять рокiв, але наука розвивалася. Ось з'явилися i надсвiтловi швидкiсть, i термокварковi двигуни.
  У Росiї вже зникло дворянство, а царя змiнив Голова планети Земля. I тому все здорово змiнилося. I люди почали розселяти по галактицi.
  
  ВАСИЛЬ ТРЕТIЙ I ДЕСАНТ ПОПАДАНЦIВ
  Багато є рiзних всесвiтiв, куди прямують росiйськi попадани.
  В одному з них Василь Третiй, точнiше, його брат Дмитро Iванович пiдступив у 1506 роцi до Казанi. У травнi розпочалася велика битва пiд час штурму мiста.
  У цей час татарська кiннота рушила в тил росiйським вiйськам. Ну що ж означає, Олега Рибаченка i Маргарити Коршунової доведеться боротися.
  Заодно i чотири дiвчини-вiдьми у справi.
  Вся шiстка попадань по волi росiйських богiв взяла i перемiстилася, ставши навпроти тридцяти тисяч вершникiв Казанської орди.
  Олег Рибаченко першим побiг у атаку. Хлопчик змахнув мечами, що подовжилися, провiв метелика, i десятки татарських вершникiв виявилися разом зрiзанi.
  Пiсля чого вiчна дитина кинула гранату босими нiжками i заспiвала:
  - Поплести намагаючись свiт,
  Павутиною пекельної пристрастi.
  Прокажений череп та вампiр,
  З ненаситною вовчою пащею!
  I хлопчик як засвистить i на бритi верхiвки татар поваляться ворони.
  Маргарита теж у русi хорт i крута. Ось вiзьме i босими пальчиками нiжок пару горошин iз вибухiвкою метне. Потiм мечами млин проведе i масу татар срубає, i провоє:
  - Я супердiвчинка! I величезне диво в iмперiї!
  I ось як засвистить красуня. I як поваляться на татар збитi хвилею свисту птахи.
  Наталя теж дiвчисько агресивне. Спочатку проводить подовженими мечами прийом бабки, зрубуючи татар разом з кiньми безлiч. Потiм босими пальчиками нiжок гранату метне. Потiм лiфчик скине, i з червоного соска як довбане пульсаром, спалюючи татарськi полицi. А потiм iз пупка запустить вбивчу блискавку.
  I попалить казанську орду. А пiсля найкрутiший захiд. Трусики у дiвчини луснули з лона Венери як понесеться магiчною торнадо, що зминає кочiвникiв.
  Наташа прокричала:
  - Слава Росiї Василя Третього!
  Зоя також в атацi хортiв. Провела млин мечами, зрубуючи супротивникiв у криваве м'ясо. Потiм босими нiжками кинула гранату самої вбивчої сили у свiтi. Вона з тирси зроблена i ще зiллям просочена, так що вгору злетiло вiдразу два татарськi ескадрони. А потiм iз малинових соскiв вилiтає дикий пульсар, i всiх смажить.
  А як блискавка з пупка вiзьме та лупне. I це приборкає м'ясо до кiсток.
  А потiм трусики у дiвчини лопаються i з грота Венери, як пiде вогняна хвиля знищення.
  Зоя прочiрiкала:
  - Любов i смерть, добро та зло! Що святе, що грiшне - зрозумiти не судилося!
  Августина знову в бою, як звiр. Її мiдно-червоне волосся, на вiтрi, немов прапор на "Потьомкiнi". Дiвча атакує, проводить млин i зрiзає масу ворогiв. Потiм її босi пальчики нiжок метають подарунок неймовiрної смертi. Цiлий татарський кiнний полк злiтає у повiтря. А далi з рубiнових соскiв вилiтають блискавки вбивчої сили. Вони розсiкають i засмажують живцем ворогiв.
  А далi з пупка вивергаються з нескiнченною мiццю пульсари. I спалюють ворогiв, наче реальних мух.
  А коли з лона Венери як запалить чимось огнезарним. I спалює татарських вершникiв без найменшої жалостi.
  Августина проспiвала, круша казанських татар:
  - Смiялася Русь i плакала та спiвала! На всi вiки, на те вона i Русь!
  Свiтлана також у наступi крута та непереможна. Так цих татар молотить. Ось провела ударний прийом Махаон. I мечi подовжилися, казанських вершникiв зрiзали. Потiм дiвчина взяла i босими пальчиками нiжок закинула бомбу колосальної руйнiвної сили. Порвала татарських бiйцiв i пискнула:
  - Слава душi та Вiтчизнi! Житимемо за комунiзму!
  I з полуничних соскiв як запустить пульсар знищення. Той пролетить i татарських вершникiв разом i спалити.
  Свiтлана пискнула:
  - Русь ти велика!
  I потiм як з пупка довбає чимось дуже руйнiвним, i смертельним.
  Але найголовнiший презент колись лопаються трусики i з Грота Венери вилiтає потiм магiчного цунамi. Це взагалi супер i дiвчата показали свiй вищий клас.
  Олег Рибаченко, рубаючи татар та кидаючи гранати з тирси в ратi кочiвникiв, знову свистiв.
  I падали ворони на бритi татарськi верхiвки. А босi нiжки хлопчика металу приносять смерть подарунки загибелi. Цiлими полицями ворогiв знищуючи.
  Олег Рибаченко вiдчуваючи себе повним ентузiазму, взяла та заспiвала;
  Батькiвщина прекрасна Росiя,
  У нiй Василь дуже мудрий цар.
  Стане, вiрю скоро вiн месiя,
  Цей Православний Государю!
  
  Ти Василь отримав пiдтримку,
  Вiд могутнiх росiйських знай богiв.
  Ворог стане головнею,
  Не можу знайти гiдних слiв!
  
  Перемагав татар ти та полякiв,
  Найбiльший у свiтi государ...
  Ми хочемо, хороший повiр бiйки,
  Ти бiйся витязь i дерзай!
  
  Цар Василь гори не перешкода,
  Якщо треба Вермахт зламає...
  Чекає велика нагорода,
  Батькiвщина опора - меч та щит!
  
  Ви служите грiзному монарху,
  Що великий генiй рiзних країн...
  Наливаючи горiлки бiлу чарку,
  Не пускайте у голову дурман!
  
  Завдай ворогам ти поразку,
  Цар Василь свiточ iз царiв...
  У Сварога попроси прощення,
  Заради наших шалених дiтей!
  
  Переможемо, я вiрю за Росiю,
  Вище гiр моя країна злетить!
  Iсуса з найвищою мiсiєю,
  Що ворогiв Вiтчизни зламає!
  
  За царя ми хоробро воювали,
  Тому що Боже свiтло монарх...
  I противника жартома, порвали,
  Заганяючи у божевiльний страх!
  
  Так нехай стане Батькiвщина красивiшою,
  I Василь землю пiдкорить...
  Вiн такий великий цар Росiї,
  Його серця немов монолiт!
  
  Переможемо, я в це твердо вiрю,
  Найбiльший росiйський наш народ.
  Просвiтлюючи головну витiвку,
  Всi ворогiв Вiтчизни розiрве!
  На останнiх словах останнi з тридцяти тисяч татарських вершникiв були порубанi. Так завершилася перша частина битви. Росiйськi вiйська на чолi з Дмитром Iвановичем Рюриковичем здолали татар та взяли Казань.
  Але цим усе не скiнчилося. Пiсля такої переконливої перемоги, росiйська рать вирiшила рухатися далi Волгою.
  I ось росiйськi полки йдуть собi донизу, до гирла великої рiчки. Попереду на них чекає битва ногайською ордою та Астраханським ханством.
  Що ж шiстка великих воїнiв знову входить у битву, з татарськими та ногайськими ратями.
  Як зазвичай вони рубають полицi кочiвникiв мечами, кидають босими пальчиками нiжок гранати та горошинки з антиматерiєю. I заразом ще й беруть дiвчата, з червоних соскiв б'ють блискавками i пульсарами. А як iз путка довбають променями лазерiв! Що взагалi просто супер та круто!
  А потiм хвилi торнадо з лона.
  Але тут не лише вони борються. Ось i Герда вирiшила зi своїм екiпажем вiдьом росiйським допомогти. Цi вiдьми є генiальними конструкторками. Ось зокрема вони зробили "Тигр"-2 вагою всього тридцять п'ять тонн, зберiгши колишню товщину бронi, озброєння та двигун. При цьому захист танка виявився навiть кращим завдяки великим кутам рацiонального нахилу бронi i низькому силуету в 1,7 метра.
  Дiвчата-вiдьми зробили таку ось машину. I досить просту у виробництвi та надiйну. Тигр-2 з такою малою вагою став для всiх танкових армiй просто термiнатором. Її гармата винищуючи чужi танки та пiхоту.
  Ще небезпечнiшим виявився винищувач ХЕ-162, який зробили Альбiна та Альвiна - цi дiвчата аси. Внаслiдок чого друга свiтова вiйна пiшла по-iншому. I Третiй Рейх почав перемагати на фронтах. З'явився i "Тигр"-3, створений Гердою та її командою. Цей танк важив 60 тонн, мав броню лобову в 250-мiлiметрiв, бортову в 170-мiлiметрiв, i гармату в 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ довжини i шiсть кулеметiв.
  Ось дiвчата-нiмкеня на такому танку i пiдскочили до татар. Все чин чином. Керують машиною дiвчата за допомогою джойстикiв.
  Ось Герда натискають пальчиками босих нiжок на кнопку, i снаряд вилiтає з великою забiйною силою з гармати. I розриває частини татар.
  Далi стрiляє Шарлотта. Теж вбивча дiвчина. I використовує босi пальчики нiжок. I знову татарам дiстається.
  А ось iз кулеметiв строчить Крiстiна. Дiвчина з мiдно-золотистим волоссям, теж босими пальчиками витончених нiжок натискає на кнопки джойстика i трощить ворогiв та ворогiв Росiї. Таке ось бойове тут дiвчисько.
  Христина кричить:
  - Слава Батькiвщинi царiв!
  I Магда веде нещадний вогонь, зрiзає татарськi полицi i не тiльки босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками натискає, на кнопки джойстика, i реве:
  - Слава новому комунiзму!
  Четвiрка за татар взялася дуже жваво. I довбала їх активно.
  А Альбiна та Альвiна заодно i з лiтаючої тарiлки трощили цю армаду.
  Вони, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, посилали променi смертi в ворога. I буквально випалювали ворогiв.
  Альбiна рубiновим соском натиснула на важiль i пискнула:
  - Це дуже круто! Але посилай промiнь ширше!
  Альвiна полуничним соском пiддавивши ворога, агресивно вiдзначила, спалюючи супротивникiв:
  - Є ширше! Ми їх у лайно зiтремо!
  I дiвчата як вiзьмуть i кричать:
  - Слава крутiй Батькiвщинi!
  Тож астраханських та ногайських татар перебили дуже швидко.
  А потiм штурм самої Астраханi. Ось як одна перемога тягне за собою та iншi.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова разом iз цим великим князем рушили i до Астраханi.
  Хлопчик i дiвчинка штурмували це велике мiсто. Вони боролися, знову прибувши до росiйської армiї через коридор часу.
  I знову рубалися, i кидали босими пальцями нiжок бумерангу. Тут уже пiшло все легше. I армiєю командував сам Василь Третiй. I мiць його була велика. Прибули й вiйська Великого князiвства Литовського, точнiше полк князi Глинського, який хотiв породнитися з росiйським царем Василем Третiм, i привiв туди литовцiв. Вони всi разом штурмували це мiсто.
  Тут було не так вже й просто, тому що Турецький султан надiслав чимале вiйсько, прагнучи розширити свої володiння. Але армiя Великого князiвства Московського сповнена бойового ентузiазму.
  А дiти-термiнатори рубалися i кидали бумеранги, диски, зiрочки. Олег Рибаченко навiть покинув пару гранат.
  Босими нiжками дiти також метали гострi зiрочки, i тоненькi, але здатнi за раз перерiзати кiлька ковток диски.
  А їхнi нiжки воiстину втiлення спритностi, i швидкої i навiть дикої сили.
  А як дiвчинка босими пальцями бумеранг метне, то ворогам святої Московської Русi це буде зовсiм не мед!
  Дiти-термiнатори хором прокричали:
  - Слава Василю Третьому найбiльшому з росiйських царiв!
  I як засвистять... I ворони падають на татарськi голови, пробиваючи макiвки.
  I тут ще й Наташка зi своєю командою б'ється. Як завжди i мечами, i червоними сосками грудей. I плюс ще Августина застосувала магiчний вогнемет, що взагалi стало для кочової iмперiї вироком.
  I знову велика перемога росiйського царства.
  Василь Третiй коронувався на титул царя i був офiцiйно визнаний iмператором. Його iмперiя стала величезною. Росiяни також стали проникати й у Сибiр. А Кримське ханство навiть визнало себе васалом Росiї.
  
  Астрахань упала i визнала своїм царем Василя Третього. I це славна та гучна виявилася перемога. Пiсля чого дiвчата перейшли в iнше мiсце.
  Тут уже йшов 1508 рiк. Василь Третiй виставив свою кандидатуру на престол Великого князя Литовського.
  Авторитет Росiї на той час був таким високим, що бiльшiсть литовцiв хотiв визнати своїм правителем Василя Третього. Але залишався ще один претендент, який теж мав усi шанси на престол.
  Саме його вiйсько та його самого слiд було перебити Олегу Рибаченку та його командi.
  Олег Рибаченко атакував, бiгаючи швидше за гепард. Його гострi мечi зрiзали масу литовцiв та полякiв. I пiсля чого хлопчик кинув босими пальчиками нiжок гранату i порвав на частини вiйсько конкурента Василя Третього.
  Безсмертний пацан заспiвав:
  - Слава Русi у цьому життi! Пануватимемо при комунiзмi!
  А потiм як випустить з пупка блискавку литовськими частинами, i порве їх на частини.
  I засвистить. Ворони падають i литовськi верхiвки пробивають.
  Дiвчинка рубала млин мечами. Потiм взяла i босими нiжками кинула цiлу бомбу з тирси, порвала батальйон найманцiв.
  А потiм iз пупка вiзьме та блискавку випустить, i всiх ворогiв попалить.
  Маргарита теж як засвистить, i ворон побиває.
  I проворкує:
  - Слава Батькiвщинi нашiй вiльнiй!
  I безсмертнi дiти молотять ворогiв все.
  Але й дiвчата-вiдьми також не слабкi. I з червоних соскiв блискавки посилають, i босими нiжками подарунки смертi метають. I взагалi розiйшлися не дрiбницi. I ось iз пупкiв такi дикi блискавки летять, i ворогiв Росiї звертають у попiл.
  А ось дiвчина, недовго думаючи, взяла i з лона Венери послала торнадо, що плавки в неї лопнули. I це круто!
  Потiм усi чотири дiвчата труси стягнули, з гроту насолоди випустили агресивний потiк магiчного цунамi, добиваючи литвинiв.
  Внаслiдок чого залишки литовського вiйська згорiли.
  I ось тепер Василь Третiй змiг стати Великим князем Литви. Втiм, це ще квiточки. Ще є Польща, яка не пiдкорена. Ну що ж змiцнившись у 1512 роцi, величезне росiйське вiйсько рушило до Варшави та Кракова.
  У вирiшальнiй битвi Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова разом iз чотирма дiвчиськами знову у битвi. I вони як завжди мечами ворогiв, що подовжилися, рубають. Босими ногами гранати кидають. I червоними сосками блискавки вивергають. I ось ще недовго думаючи з пупкiв кидають пульсари. I ще, зрозумiло, i лоно Венери у красунь працює на всi сто вiдсоткiв.
  А коли всi засвистять разом, то в той момент багато тисяч ворон непритомнiють i падають на верхiвки ляхам i найманим вiйськам.
  Але не лише вони полякiв молотять.
  На IС-7 прийшла п'ятiрка росiйських дiвчат-комсомолок.
  I вони теж давай ляхiв молотити.
  Вiдразу вiсiм кулеметiв застрочили i як викошували воїнiв Польщi. I ось Анюта червоними сосками натиснула на важiль.
  I проворкувала на всю горлянку:
  - Слава могутнiй радянськiй та Сталiнськiй Вiтчизнi!
  Оленка командир екiпажу пальнула натиснувши малиновим соском на кнопку джойстика, по ляхах i рикнула:
  - Слава Батькiвщинi святий!
  Аврора, ця руда диявола довбала за допомогою рубинових соскiв. I в'якнула:
  - Слава Батькiвщинi кохання!
  I порвала безлiч ляхiв.
  Марiя теж як лупе по ворогах. Як їх розiрве на уламки. I кулемети гасять супротивникiв iз Польщi.
  Дiвчина реве:
  - Слава новому комунiзму!
  I її суничнi соски у дiї, випускаючи заряди.
  I Олiмпiада ляхiв молотить. I полуничнi соски використовує, що дуже i дуже ефективно.
  Оце винищення полякiв.
  Таким чином, колективно працюють десант попаданцев. I майже всi дiвчата, лише один безсмертний хлопчик Олег Рибаченко.
  Але цей хлопець так свистить, що ворони падаючи, збивають полякiв тисячами.
  Бiй пройшов на одному подиху. Варшава була взята з наскоку. I потiм росiйськi воїни взяли й Кракiв... У такий спосiб йшло збирання слов'ян.
  У 1514 роцi Василь Третiй взяв i Схiдну Пруссiю. Тут Олег Рибаченко бився вже тiльки разом iз Маргаритою Коршуновою. Противник куди слабший, i особливо допомагати не треба. Хiба що тiльки фортеця-мiсто Кенiгсберг взяти. Тут ця пара дiтей-термiнаторiв попрацювала на славу.
  I знову в хiд пускали мечi, i кидали босими нiжками гранати.
  I Росiя забрала у нiмцiв, якi були розгромленi всi землi до Одера.
  Правда в 1516 велике нiмецьке вiйсько благословенне Римським Папою рушило на Русь.
  Ну що ж. У паралельному всесвiтi є тепер i в дiвчат можливiсть попрацювати. Тим бiльше, армiя зiбралася велика - двiстi тисяч воїнiв з усiєї Європи. Одним росiйським з такою не впоратися. Але навiщо iснують iноземнi ратi?
  Звичайно для того, щоб росiйськi воїни-термiнатори та чарiвники та чарiвницi мали матерiал, на якому здiйснюють свою героїчну подвиги.
  I це чудово коли є у свiтi мiсце для подвигу.
  Олег Рибаченко, принаймнi, це не прогаяв.
  Звiсно, дiти-термiнатори Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли участь у боях.
  Вони босими, дитячими нiжками так завзято кидали все гостре i колюче, що лiвонськi вiйська гинули у величезних кiлькостях.
  Мало того, дiти ще з гармат влучно стрiляють i так влучно.
  Олег хлопчик-термiнатор пальнув, i кинув босими нiжками забiйний подарунок.
  Розкидав супротивникiв i пискнув:
  - Я втiлення руйнування!
  I хлопчик розхочеться i прореве:
  - Я син великого вiдродження!
  Маргарита, ця крута дiвчинка, теж босими пальчиками нiжок запустить забiйне, i пискне:
  - Я дочка великих богинь анiгiляцiї!
  I знову дiти смiються i скалять зубки. А потiм так злетять на фортецю. I так усiх порубають. У них не мечi, а просто пропелери. I винищують нiмцiв, французiв та iнших солдатiв найманого вiйська без жалостi.
  Хлопчик i дiвчинка все босонiж, навiть у снiгу. I їм безсмертним дiтям, подiбне, навiть подобається!
  А чому б i нi? За чим взуття тим дiтям, якi мають тiла швидше, нiж у будь-якого звiра, i зрозумiло не можуть вибачити чи захворiти.
  Наталя теж б'ється з дикою люттю тигрицi. I мечами млин проведе, i босими нiжками презент смертi запустить. I з червоних соскiв блискавкою вiзьме i лупне.
  Найманцi вiзьмуть i пiдсмажаться живцем
  А ось i пупок посилає реальнi i незбагненно пекучi променi смертi.
  На закiнчення з лона Венери виливається торнадо смертi.
  Дiвчина реве:
  - Слава Вiтчизнi незламних царiв!
  Зоя теж у агресивнiй битвi i так ворогiв молотить мечами. Неначе серпом їх зрiзає. I босими пальчиками нiжок презенти анiгiляцiї посилає. I з пупка блискавками б'є. I ось її суничнi соски пульсарами сиплють.
  А як лоно Венери викине запас руйнування та смертi.
  Войовниця кричить:
  - Слава росiйським царям!
  Августина теж бореться як термiнатор. Ось i з рубiнового соска дiвчина пальне чимось пекучим. А ось пупок блискавку випустить спека найманцiв. I босi пальчики нiжок пiддадуть потужними пульсарами полум'я.
  I з лона Афродiти як вилетить цунамi руйнування та пекучої магiї.
  Августина проспiвала:
  - Я руда, крута, i по снiгу боса!
  Свiтлана теж розбушувалася. I знову давай спочатку мечами млин. А потiм босими нiжками подарунок повної руйнацiї. I цiлий полк нiмецьких найманцiв пiдлетiв вiд розриву анiгiляцiйної бомби. А потiм з пупка як урiже блискавкою вбивчi нiкуди.
  А ось з лона Венери виллється торнадо надзвичайної анiгiляцiї. I зiтре пару полкiв у обвугленi, вугiлля, що перемiшанi з кiстками.
  Ось це дуже запекле вiдтворення енергетики свiту.
  Та шiстка працювала активно.
  Олег Рибаченко все гучнiше i гучнiше свистить. I на найманцiв усi сиплються i сиплються ворони та iншi стерв'ятники. Один гриф по п'ять-шiсть бiйцiв завалює.
  Ось це працює диявольська бригада, надiслана росiйськими богами.
  Олег Рибаченко заспiвав;
  Зорепад, та рокiт блискавиць.
  Грози сiдлають коней,
  Але над землею тихо ллється спокiй
  Монастирiв.
  
  А поверх сивих хмар
  Синь соколина висота.
  Тут, пiд покровом небес
  Ми народились.
  
  Слiд оленя лиже мороз,
  Гонить видобуток весь день,
  Але холоднечу тримає у вуздi
  Дим сiл.
  
  Намету кучугур пурга
  Дочка бiлозуба зими.
  Тут, в околицi снiгiв
  Виросли ми.
  
   Нас точить насiння орди,
   Нас гне ярмо басурман,
   Але в наших венах кипить
   Небо слов'ян.
  
   I вiд Чудських берегiв
   До крижаної Колими.
   Все це наша земля!
   Все це ми!
  
  За горбом кують сокири,
  Буйнi голови сiкти,
  Але й народ сам кольчугою дзвенить,
  Росiйська мова.
  
  I вiд перелiску до зiрок
  Височiє Бiла рать.
  Тут, на рiдному боцi
  Нам помирати!
  Нi, Олег Рибаченко не дуже сподобалися такi пiснi. Але майже повнiстю розбита величезна рать найманих, папських вiйськ з усiєї Європи. I вони бiжать рятують вiд невблаганного десанту влучок.
  А дiвчата вiзьму i всi разом iз п'ятої точки випустять гази та десятки тисяч противникiв Росiї вiд цiєї отрути здохли.
  А росiйськi полки рухалися далi. Ось вони вже штурмують Берлiн. А там i сам iмператор Нiмеччини з великою армiєю.
  Найважче, що Наташа та її команда навмисно вiдстала, i безсмертним дiтям доводиться битися одним. Але вiд цього навiть цiкавiше.
  Олег i Маргарита стрiмко мчали, i злетiвши на стiну провели млини, зрубавши по п'ять-шiсть нiмецьких, найманих бiйцiв.
  Потiм стали рiзати супротивникiв i запускати, збиваючи по дюжинi лицарiв i ратникiв.
  I тi падали та завалювалися.
  Хлопчик i дiвчинка билися як титани. Вони вiдрiзнялися спритнiстю, а мечi робили за секунду п'ятнадцять помахiв. I так вони рубали супротивника. I дiтей та зброю було особливе: мечi та шаблi одночасно i рубали вони практично будь-який метал та плоть.
  Олег провiв великого метелика, зрiзав вiдразу дюжину супротивникiв i проревiв:
  - Я величезний моторолер!
  I знову хлопчик у шаленiй атацi.
  А ось i дiвчинка метає босими пальчиками нiжок гранату i пищить:
  - Наша Батькiвщина славна, Рiдновiрна, Православна! I нiмцiв усiх ми зумiємо побити, i Берлiн пiд Руссю бути!
  I знову юнi безсмертнi воїни атакують. I борються з лютим шаленством. Вони дикий каскад iдей i скаженої енергiї.
  Молода пара в атацi. I падають пiд їхнiми ударами нiмецькi та найманi воїни. А бiйцям, якi отримали безсмертя i вiдпрацьовують своє вiчне життя дуже весело.
  Олег, зрiзавши нiмецького найманця, проревiв:
  - Сотнi, за сотнею, полк за полком! Росiйськi витязi рубають мечем! Вiрю, перемога скоро прийде! Ми вiдкриваємо славний рахунок!
  Маргарита кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточений диск i заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик теж кинув диск босою, дитячою, але дуже сильною ногою i заспiвав:
  - Захисник Вiтчизни! Перунiв солдатiв!
  Маргарита, продовжуючи рубати, заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Хлопчик, зрубуючи ворогiв, прошипiв:
  - Героїв Русi збирає на сполох!
  Отак героїчнi дiти й борються - великi богатирi! У них азарту та сили, на цiлий легiон.
  А може, i на десять легiонiв! Дивлячись на них пiдбадьорилися й iншi воїни, i стали перехльостувати через стiни Берлiна.
  Олег, розрубуючи германцiв, проревiв:
  - За царя Василя Третього!
  I як покине гостро вiдточений диск, як зрiже десяток супротивникiв Русi.
  I знову прокрутить метелика, а за ним млин. Зрубуючи за раз цiлу дюжину. А потiм хлопчик як вiзьме, i голою п'ятою рушить герцога в пiдборiддя.
  Той полетить i плюхнеться прямо в котел з киплячою смолою.
  Олег Рибаченко прорепетував:
  - Ну, тебе до бiса!
  Маргарита взяла й босими пальчиками нiжок бумеранг, зрiзала п'ятьох нiмецьких найманцiв i проревела:
  - Слався Вiтчизна царя Василя!
  Олег Рибаченко захоплено пiдтвердив:
  - Слався свята Росiя!
  Маргарита рубаючи нiмцiв, прошипiла:
  - Це ще не Росiя, а Московiя!
  Ось уже значну частину стiни захоплено росiйськими воїнами. Вони вже проникають у саме мiсто.
  Великий князь Василь виявився дещо у тiнi через свого великого сина Iвана Грозного.
  Але в реальнiй iсторiї йому Берлiн не скорився. А тепер дiти переписують i додають те, що не вдалося росiйським предкам.
  Олег Рибаченко зрубав одним ударом чотири голови. Потiм хлопець жбурнув босими пальцями нiг бумеранг. Зрубав ще семеро бiйцiв i провизжав:
  - У труну увiгнали абияк, а найсильнiший вовкулак,
  Хотiв менi шию прокусити, але виявився сам як дичина!
  I юний воїн як заманеться...
  Маргарита прокрутила гвинт i пискнула:
  - Я кобра готова до стрибка!
  I знову запустить босими пальчиками нiжок убивчий бумеранг. Дiвчинка, що й казати, немов крута богиня.
  Ось уже бiльшiсть Берлiна захоплена. Вiдважнi дiти штурмують палац найвищого iмператора Нiмеччини. Вони сповненi сказу i дикого азарту. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - дiти-термiнатори. I кожен їх помах, а махають вони дуже часто - це новi трупи!
  Олег Рибаченко, борючись, зауважив:
  - А це битва може багато помiняти!
  Маргарита погодилася:
  - Йосип Сталiн лише у ХХ столiттi пiдкорив Берлiн! А тепер її пiдкорить його далекий предок Дмитро Iванович!
  Хлопчик кинув босими пальцями нiг бумеранг. Перерiзав горло п'ятьом нiмцям i гаркнув:
  - За велику Русь та небо слов'ян!
  Маргарита впевнено пiдтвердила:
  - За Велику iмперiю!
  I дiвчинка теж кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточене лезо.
  I перерiзала масу лицарiв та простих ратникiв, а когось i порубала. Ось така красуня бойова.
  Ось справдi Маргарита крута. Заради безсмертя погодилася стати дiвчинкою, вiдмовившись вiд дорослого тiла i бути проданою в рабство. Але зате таку набула надлюдської сили! I це повiрте, зрозумiло, i для неї супер!
  Дiвчинка бореться, i хлопчик бореться, а вороги падають. Вони розрубанi та ослабленi.
  Ось i вiдважнi дiти прориваються до тронної зали, де знаходиться Верховний Нiмецький iмператор.
  Той намагається пiти, але хлопчик кидає босою ногою зiрочку i пробиває iмператору потилицю. Той пробитий падає i вмирає...
  Потiм дiти-рейнджери винищують iнших германцiв. Втiм, останнi, втративши свого володаря, кидають зброю та здаються.
  Ось i впав Берлiн.
  До самої Ельби тепер мiста стали росiянами. Втiм, це ще не кiнець.
  Армiя Росiї готова рухатися далi... Але це буде iнша iсторiя. Втiм, поки Василь Третiй ухвалив рiшення, не йти далi на захiд, а пiдкорити Лiвонiю, яка висить у росiйському тилу i стає небезпечною та агресивною.
  
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР I МЕЧ САМУРА
  А от якби Дарт Вейдер i Асока Тана, його напарниця опинилися б у часи вiйни Росiї та Японiї! Ось там вони куди потрiбнiшi!
  Дарт Вейдер та Асока Тана, озброївшись свiтловими мечами, приземлилися на гору Висока. Iшов самий розпал штурму. Японцi кинули на напад практично всi свої готiвковi сили. Чорний лорд був у бронi. Обидвi руки тримали свiтловi мечi. Могутнiй воїн провiв млин, i цiла дюжина самурайських воїнiв розрубана ляснулася в листопадовий бруд.
  Асока Тано пiдстрибнула i прокрутилася, зрубуючи японцiв i просвистiла:
  - Так тримати!
  Дiвчина-падаван була налаштована агресивно та гранично по-бойовому.
  Дарт Вейдер знову рубанув, i ревнув:
  - За великий космiчний свiт!
  На всi боки розлiталися рванi уривки людських тiл.
  Асока Тано теж врiзала мечами, розсiкла супротивникiв, а потiм босою дiвочою нiжкою кинула крихiтну горошинку з антиматерiєю.
  Рвонула з оглушливою силою, i розiрвало цiлий батальйон воїнiв країни Вранiшнього Сонця.
  I пискнула:
  - За космiчний розум!
  Дарт Вейдер вiдтворив мечами метелика, розтинаючи самураїв i, буркнув:
  - За великi здобутки iмперiї!
  Пiсля чого свiтловий меч чорного лорда завис у повiтрi. Вiн клацнув пальцями, i вiдразу сотня японських солдатiв схопилася за горло, i стала задихатися в невидимому зашморгу темного боку сили.
  Асока знову кинула босою нiжкою крихiтну горошинку з антиматерiєю i розiрвала нею цiлий полк самураїв.
  Треба вiдзначити, що один грам антиматерiї - це потужнiсть руйнування як вiд двох атомних бомб, скинутих на Хiросiму. А горошинки розмiром з макове зернятко луплять наче вакуумна бомба.
  А у Асоки їхнiй цiлий мiшок.
  Ось гола п'ята дiвчини як жбурне черговий подарунок знищення, i вогненна заграва спалахує, охоплюючи i спалюючи живцем разом багато сотень самураїв.
  Дарт Вейдер знову клацає пальцями, i вже половина тисячi японських солдатiв починає корчитися, здавленi зашморгами дикої, темної сили.
  Асока Тано босими пальчиками нiжок, викинула чергову порцiю матерiї та пискнула:
  - За домiнування добра!
  Дарт Вейдер знову провiв мечами млин, його свiтловi мечi подовжилися на сотню метрiв, зрубуючи масу японцiв, що атакують гору Висока i гаркнув:
  - Нема за темний бiк сили!
  Асока Тано знову голою п'ятою пiдкинула крихiтну горошинку з антиматерiєю. Порвала i спалила цiлий загiн японських бiйцiв, i перевiрила, скелячи зубки:
  - За Велич нашої iмперiї суворого добра!
  Дарт Вейдер знову провiв млин мечами, що подовжилися, i випустив зi свого рота вогонь. Двi сотнi самураїв разом спалахнуло.
  Чорний лорд проревiв:
  - У джедаєв пухнуть обличчя,
  Знову iмперiя народитись!
  Сила свiтла не рятує,
  Ви загинете джедаї!
  Асока Тано теж провела мечами млин, i босими пальчиками витончених нiжок жбурнула подарунок з антиречовини. Спалила масу японцiв i пискнула:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiщо не переможе!
  I знову гола п'ята дiвчини пiдкине кульку анiгiляцiї. I стiльки спалить японських бiйцiв. Цiлий полк як мiнiмум.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Японiя та Росiя - нова прохiдна мiсiя!
  Чорний лорд знову душить темною силою тисячi самураїв. Кулi не потрапляють у пару прикритих силою бiйцiв. А вони тим часом мечами та iншими пристосуваннями воїнiв iмперiї вранiшнього сонця винищують.
  Ось знову Дарт Вейдер проводить млин, стiльки японського м'яса за раз зрiзав i гаркнув:
  - За iмператора Палпатiна!
  Асока кинула босими пальчиками дiвочих нiжок подарунок смертi i прочирикала:
  - За Люка Скайокера!
  Чорний лорд сердито вiдповiв:
  - Люк не вартий, бути моїм сином!
  Асока провела черговий млин, зрiзала натовп японцiв i вiдповiла:
  - А хто гiдний? Всi ми по-своєму негiдники!
  Дарт Вейдер рубанув мечами, i знову клацнув пальцями, ламаючи шиї вiйська iмперiї вранiшнього сонця, i гарчав, немов тигр:
  - Я не просто негiдник, я великий негiдник!
  Асока знову рубанула мечами i пискнула:
  - Хай буде з нами сила!
  I гола, кругла п'ята дiвчини пiддала чергову горошинку знищення.
  Японцi валилися буквально шеренгами. Їхнi можливостi скорочувалися з катастрофiчною швидкiстю. Не сама це виявилася мудра iдея штурмувати, зiбравши силу гору Висока, коли там два таких супер бiйця. Босонога дуже красива i бойова Асока i чорний лорд у непробивних обладунках.
  Ось i Дарт Вейдер кинув пальцями рук у рукавичках горошинку смертi, розриваючи японських солдатiв.
  Тi сипалися вiд ударiв чорного лорда, нiби прибитi. Але ось i третiй боєць приєднався до них. Ну, звичайно, принцеса Лея. Чарiвна дiвчина в бiкiнi рабинi та з мечами.
  Ось вона кинула босими пальчиками нiжок горошинку смертi, розриваючи на дрiбнi, рванi кривавi осколки самураїв. I заспiвала зi смiшком:
  - I летiла додолу ворожа зграя,
  Пiд натиском сили та мечiв!
  У руках принцеси Леї блиснули два свiтловi мечi, i вони подовжено рубанули атакуючих гору Високу японських бiйцiв.
  Зрiзали їх у капусту.
  Лея вискалившись, проворкувала:
  - Слава iдеям космiчного комунiзму!
  I гола п'ята принцеси в бiкiнi як метне, щось надзвичайно вбивче та руйнiвне.
  Повхнула заграва, i маса самураїв виявилася разом спалена i обвуглена.
  Асока Тано теж рубала мечами, провiвши дикий i стрiмкий млин. Зрiзала пiтьму японцiв. Потiм її босi пальчики витончених нiг запустили чергову горошинку знищення. Спопелили масу ворогiв.
  Дiвчина-падаван в'якнула:
  - За гарних хлопчикiв!
  I її гола п'ята покинула горошинку повної анiгiляцiї. I стiльки японцiв виявилося разом знищено.
  Чорний Лорд подовжив свої свiтловi, червонi мечi на триста метрiв, зрубуючи японцiв. Це дуже ефективний прийом. Скiльки бiйцiв iмперiї Вранiшнього Сонця загинуло i виявилося розрiзаним.
  Дарт Вейдер проревiв, випустивши з-за рота колосальної, руйнiвної сили пульсар:
  - Нiхто не смiє чинити опiр волi iмперiї!
  Принцеса Лея, босими пальчиками нiжок, запустивши диск, що зрiзав самураїв десятками, пискнула:
  - Нiхто й нiколи!
  Асока Тано провела мечами млин, зрубуючи японських бiйцiв, i голою, дiвочою п'ятою пiддавши презент знищення, пискнувши:
  - Слава царськiй Росiї!
  Дарт Вейдер клацнув пальцями, зламаючи енергiєю темної сили, шиї одразу тисячi японських солдатiв, гаркнув:
  - Iмперiї слава!
  Асока Тано знову рубанув мечами, пискнула:
  - I нам нетлiнна слава!
  Але з'явилася i третя дiвчина, четвертий воїн. У цьому випадку онука iмператор принцеса Рей! Теж вона босонога i в бiкiнi. Насправдi, всi три дiвчата використовують дуже активно у битвi ноги, i взуття їм лише заважає. А якщо ноги босi, то бiкiнi цiлком доречнi. Тим бiльше, це допомагає бiльш ефективно використовувати магiчну силу.
  Принцеса Рей взяла i пальчиками голих нiг випустила пульсар, розриваючи японських солдатiв на дрiбнi клаптики.
  Потiм крутнула мечами, розсiкаючи на рванi шматки м'яса армiю самураїв. А її свiтловi кладенцы такi довгi i рiжучi будь-який метал.
  Принцеса Рей проревела:
  - За iмперiю, якої назви нема!
  I гола п'ята дiвчини пiддала вбивчiй сили горошинку з пекельною антиматерiєю.
  Асока Тано пискнула, агресивно вискалив мордочки:
  - Наша iмперiя справедлива!
  I босi пальчики нiжок дiвчини як запустять руйнування диявольський подарунок.
  Принцеса Лея, ця гарна войовниця в бiкiнi, взяла i довбала супротивника, провiвши млин, i пискнула:
  - За велич безмежної iмперiї!
  I гола, кругла, рожева п'ята гарної дiвчини пiдкинула подарунок убивчої сили, вiд якого одразу двi полки самурайського вiйська вирушили до пекла.
  Чорний лорд, клацаючи пальцями i душа японцiв, цiлком логiчно зауважив:
  - Немає бiльшої звитяги, нiж перемагати гiдного суперника!
  I мечi Дарта Вейдера крутнулися, i зрубали стiльки головою самураїв, що тi вже стали вiдчувати страх.
  Принцеса Рей, крутанула мечами, подовжила їх на велику дистанцiю, порiзавши супротивникiв.
  А потiм її босi пальчики витончених нiжок кинули щось вкрай вбивче i руйнiвне одразу п'ять горошин. I випустили торнадо, яке реально не дає шансiв на порятунок. Пiсля чого дiвчина агресивно рикнула:
  - За вчинення вищого порядку!
  Принцеса Лея теж пiддала голою п'ятою в ворога подарунок повного знищення. Потiм дiвчина рубала навскiс, i по головах мечами i пискнула:
  - За майбутню силу!
  Асока не стала церемонитися. Босою нiжкою кинув бiльшу горошинку. Порвала три полки японської армiї. Спалила хмару самураїв i рiзала їх мечами. Причому дiвчина ще й з-за рота виплюнула надзвичайно забiйний пульсар.
  I плюнула вогненним подарунком:
  - За царськi палати!
  Принцеса Рей знову в атацi, i її мечi рiзанули зi страшною та забiйною силою. I босi нiжки жбурнули дюжину горошин. Пропалило буквально цiлий полк самурайського вiйська.
  Дарт Вейдер насамкiнець клацнув пальцями обох рук. Тисячi ворон повалилися на голови японським солдатам, пробиваючи їм верхiвки. Чорний лорд iз задоволеним виглядом зазначив:
  - Ми їх, здається, зупинили! Слава космiчної iмперiї
  Натиск японцiв на гору Високу остаточно вичерпався. Четвiрка бiйцiв iз надздiбностями iз Зоряних вiйн перебила понад сто тисяч солдатiв i офiцерiв iмперiї вранiшнього сонця. Безлiч розрубаних i обпалених трупiв усiяло всi пiдступи до гори Висока.
  Дарт Вейдер iз задоволенням промовив, вимкнувши свiтловi мечi i сховавши їх за пояс:
  - Ми здорово попрацювали! Тепер Японiї не одразу вдасться зiбрати новi сили для штурму!
  Асока Тано логiчно помiтила:
  - У самураїв ще багато вiйськ, ще є могутнiй флот!
  Принцеса Лея iз цим погодилася:
  - Звiсно! Найголовнiше це саме флот! Поки у Японiї перевага на морi, вона боротиметься!
  Принцеса Рей запропонувала:
  - Тож давайте ворога атакуємо на море! Ми маємо i мечi, i ми можемо парити над водою!
  Дарт Вейдер iз цим погодився:
  - Правильно! Атакуємо ворожий флот! Потрiбно завершити мiсiю до кiнця!
  Асока Тано хихикнула i облизав губи iз задоволенням вiдповiла:
  - Я люблю топити кораблики!
  Четвiрка воїнiв пiднялася у повiтря. Вони розвернулися з гори Висока та полетiли до моря. Саме до Порт-Артура пiдходила ескадра Того.
  Потужний флот, дванадцять броненосцiв, безлiч крейсерiв та мiноносцiв.
  Флот Японiї численний i чудово оснащений на той момент вже помiтно перевершував росiйську ескадру в Порт-Артурi. Щоправда, з Балтики поспiшала армада Рiздвяного. I протримайся ця цитадель до її пiдходу, то справи самураїв були б не такi вже райдужнi. Втiм, i зараз у них виникли проблеми.
  Особливо, коли четвiрка супер крутих воїнiв полетiла над морською поверхнею.
  Асока навiть iз захопленням проспiвала:
  - Морський прибiй, морський прибiй,
  Не їдь, спонукай зi мною!
  Принцеса Лея, трясучись у польотi босими, дiвочими нiжками, продовжила:
  - Морський причал! Морський причал!
  Час прощатися прокричав!
  Принцеса Рей охоче пiдтримала:
  - А щастя вже, котрий рiк,
  Iти у космiчний похiд!
  Ось попереду першi броненосцi. Дарт Вейдер змахнув мечами, променi лазерiв подовжилися, i розсiкли першi два кораблi. Тi розкололися i стали тонути.
  Чорний лорд iз усмiшкою заявив:
  - Ми рознесемо вас!
  Принцеса Лея взяла i теж рубанула японськими кораблями, розколовши їх навпiл.
  Потiм дiвчина кинула горошинку анiгiляцiї, яка порвала на частини крейсер i пискнула:
  - За переможний парад!
  Асока Тано також врiзала по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i рознесла броненосець. А потiм врiзала свiтловими мечами, розтинаючи японськi армади.
  I прочирiкала:
  - За найвищий пiлотаж!
  I принцеса Рей взяла i як рубанет ворогiв. Теж пiд її ударами, розсiкаються, мов масло ножем кораблi.
  Внучка Палпатiна взяла i кинула босими пальцями нiжок горошинку, вибухаючи японськi посудини i, заспiвала:
  - Кораблi на дно йдуть,
  З якорями, вiтрила.
  I тодi твоїми будуть -
  Золотi скринi!
  Золотi скринi!
  Асока Тано розрубуючи свiтловим мечем з одного помаху японцiв, продовжила спiвати:
  - Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять розкритi!
  Смарагди та рубiни розсипаються дощем!
  I дiвчина теж кинула босими пальчиками нiжок горошинку антиматерiї.
  Принцеса Лея також рубала своїми свiтловими мечами, розтинаючи на рванi уривки кораблi.
  I продовжила спiви;
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим.
  Залишайся Вейдер з нами,
  Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  I боса нiжка дiвчинки знову кидає продукт тотальної анiгiляцiї, розтинаючи корабель.
  Японцi намагаються вести по четвiрцi вогонь, але без жодного штибу. Їхнi снаряди не потрапляють по чорному лорду та трьом дiвчатам-суперменам.
  Дарт Вейдер клацнув пальцями i ось кiлька мiноносцiв, країни сонця, що сходить, скрутилося в баранячий рiг i стало тонути.
  Дарт Вейдер ревнув:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  I у водi нiколи не потоне!
  Принцеса Лея теж рубала мечами i топячи японцiв, логiчно помiтила:
  - Наш девiз чотири слова:
  Тонеш сам - драговини iншого!
  Асока Тано знову у битвi шаленою. I взяла i рубанула, її мечi прошили, подовжившись на сотнi метрiв, розсiкаючи крейсера та броненосцi. Японцi падали вниз i тонули.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Усiх ми уроєм! I перериємо!
  Принцеса Рей теж в атацi така стрiмка та непереможна. Ось її зброя стала бiльш грiзною i рiзко полоснула по кораблях країни Вранiшнього сонця. А потiм босi пальчики нiжок якi вражали своєю витонченiстю та сексуальнiстю кинув презенти анiгiляцiї, що розiрвали на дрiбнi уламки масу кораблi.
  Войовниця прокричала:
  - Слава комунiзму космосу!
  Дарт Вейдер знову клацнув пальцями. Скрутив у баранячий рiг кiлька кораблiв Японiї i гаркнув:
  - Героїзму велика слава!
  Асока Тано закрутила лазерними мечами, наче лопатями вертольота. Розрубала броненосець-флагман на якому знаходився адмiрал країни Вранiшнього Сонця Тога навпiл. Потiм метнула босими пальчиками нiжок горошинку розiрвала крейсер i гаркнула:
  - Слава Батькiвщинi, що всi космiчнi свiти покладе пiд каблук титанового чобота iмперiї!
  
  Принцеса Лея теж як прокрутить диявольську вертушку мечами. Розкриє кораблi, порiже метал. Потiм її боса, точена нiжка дiвчини метне вбивчий i не бажаючий шансiв подарунок смертi. Знову тонуть японськi кораблi.
  Принцеса пискнула:
  - За верховну владу iмперiї!
  А принцеса Рей продовжуючи рубати без жодної пощади, кораблi країни Вранiшнього Сонця i метати подарунки анiгiляцiї босими ногами, заспiвала;
  У космосi багато рiзних дверей,
  Злий гiперплазми вирують потоки!
  Знання дали безлiч ключiв,
  Були ми люди, тепер боги!
  
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дiтям iншого, бурхливого свiту!
  
  Вакуум теплий, грiє серця,
  Зiрки навколо - як особи закоханих!
  Служимо прогресу - немає кiнця,
  А на Землi шелестять нiжно клени!
  
  Де ми ступаємо, там свiт цвiте,
  Громи битв - музика життя!
  Виступимо смiливо у новий похiд,
  Свято послужимо вiчнiй Вiтчизнi!
  
  Хай будуть жертви - космос суворий,
  Багато рiзних видiв та рас!
  Занадто величезна безодня свiтiв,
  Увечерi друг, а пiд ранок зрадить!
  
  Але для Вiтчизни, немає перешкод,
  Знає будь-хто: свiтлий дух це сила!
  Не залякає i геєна i пекло,
  Не ув'язнить i загибель-могила!
  
  Анiгiлювати можна лише тiло,
  Ну, а душа вiрно Батькiвщинi служить!
  Бiди та скорботи - все перемогти,
  Потрiбно - затягнемо пояс тугiше!
  
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп свiтобудови!
  Сунеться гидота - зустрiне удар,
  Нам не личить: м'якiсть, скорбота та ридання!
  
  У космос для нас став як внутрiшнiй двiр,
  Швидкий полiт мiж зiрками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Дарт Вейдер узяв i знову клацнув пальцями, розчавлюючи посудини.
  А ось Асока Тана з язика випустила струменi вогню, спалив без найменшої пощади японцiв.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Дарт Вейдер, Дарт Вейдер,
  Ти мiй кумир!
  Разом завоюємо свiт!
  I босi пальчики витончених нiжок як запустять щось просто диявольсько вбивче.
  А ось принцеса Рей без зайвих церемонiй взяла i оголила червоний сосок з-пiд бiкiнi. I як запустила по самураях блискавку. I вiдразу два броненосцi разом вибухнуло, i розплавилося.
  Принцеса Лея жбурнула з дикою люттю горошинку смертi i пискнула, на всю горлянку:
  - Слава космосу безкрайньому!
  I теж iз полуничного соска випустила забiйну блискавку. I флоту країни Вранiшнього Сонця стає погано.
  I Асока Тано iз рубiнного соска запустила пульсаром. I роздробила масу кораблiв.
  Великi посудини колись могутнього флоту Японiї вже потопленi. Залишилося тiльки дотиснути найменшi. Ось уже мiноносцi стали втiкати. I в них не лишалося, мабуть, реальних шансiв на порятунок.
  Дарт Вейдер i троє дiвчат-суперменiв летiли за самураями i добивали останнi кораблi. Босi нiжки красунь метали дуже маленькi, але несучi антиматерiю горошинки з маковим зернятком завбiльшки. Але дуже багато гинули японцi.
  Кожне макове зернятко з анiгiляцiєю знищувало по два-три японськi кораблi.
  Дарт Вейдер i його команда справжнiсiнькi, надзвичайно вбивчi машини смертi.
  Чорний лорд навiть фiлософськи вiдзначив:
  - Недобитий ворог, як не долiкована хвороба - чекай на ускладнення!
  При цьому щоб було веселiше, i грайливiший стався б настрiй, гарними голосами спiвали;
  Нехай буде щастя людям усiм навiки,
  Ласкає зiрки, весело дурiючи i смiючись!
  Сумують лише безнадiйнi калiки,
  Насправдi - людина всiм князь!
  
  Я не шукала у бурхливих водах принца,
  Адже для мене визнання - рубати ворогiв мечем!
  I навiть у мрiях - бiйка зла снитися,
  Вiйна прекрасна, хоч жахлива - пали орду вогнем!
  
  Ось зорелiт впав, у темрявi згоряючи,
  Уламки самоцвiтами розсипалися в горах!
  I скелi стали, наче оперення папуги,
  Коли гарно, пропадає бiль та страх!
  
  Зараз танцюю, наче я циганка,
  Босi нiжки окропила кров!
  Знай канонада - найкраща шарманка,
  Крушити всiх - саме пристрасне кохання!
  
  Насильство - це дна не знає вир,
  Застрягла в серцi гостра голка!
  А на iнших планетах люди стогнуть,
  Доля такий їм "приз" пiднесла!
  
  Б'юся я вiд заходу сонця,
  I навiть Диявол здивувався сам!
  У поемах доблесть дiви цiєї оспiвання,
  А пристрасть її читаю по губах!
  
  Та помста кордонiв та заходiв зовсiм не знає,
  Якщо свiт образив - дурень не знайди!
  Земля Вiтчизни - краще мiсця в раї,
  Цемент - iдея, люди - цегла!
  
  А на душi жорстоко ниє рана,
  Загинув мiй хлопець - захищаючи край!
  I Батькiвщина розтоптана, попрана,
  Я як у ланцюгах, про помсту дерзай!
  
  В iншому всесвiтi, навiть сонцi три штуки,
  Планета хоч пишна, але повiтря сухе!
  I до бiса всi премудростi, науки,
  Мiй гiперлазер - здався i погас!
  
  Але мета моя врятувати вiд бiд месiю,
  Знайти той ключ, що руйнує смерть!
  Простiр сльози полеглих,
  Недовго вiрю - крах країни терпiти!
  Ось уже останнi кораблi потопленi. Славна перемога Дарта Вейдера та його трьох великих войовниць. Але справа ще не закiнчена. Все ще велика японська армiя протистоїть росiйському генералу Куропаткiну.
  Враховуючи наскiльки бездарний цей горе-полководець, то й тут самурайську армiю знищити.
  Дарт Вейдер i троє дiвчат-термiнаторiв летять, використовуючи антиграви до позицiй, армiї великої iмперiї. Там ще понад двiстi двадцять тисяч японських солдатiв. I всi бiйцi дуже бойовi та наполегливi.
  Дарт Вейдер першим атакував, пiдлетiвши самураїв. Його мечi рiзко подовжилися i зрiзали цiлу шеренгу.
  Асока Тано теж рубала своїм убивчим маневром. I рознесла масу японцiв. А потiм її босi пальчики витончених нiжок кинули подаруночок повної анiгiляцiї.
  I стiльки самураїв разом засмажилося.
  Дiвчина пискнула:
  - За великий комунiзм космiчної iмперiї!
  Принцеса Лея теж шпурнула в ворога горошинку смертi. Порвала масу самураїв i пискнула:
  - За велич країни!
  I її мечi, подовжившись, рiзали японцiв.
  Самураї пробували стрiляти з рушниць i гармат по вiдважнiй четвiрцi. Але Дарта Вейдера та його команду не брали кулi. I снаряди пролiтали повз.
  Принцеса Рей, розрубуючи ворогiв, пискнула:
  - За великої країни, космосу бiжать орли!
  I теж босими пальчиками нiжок як запустить те, що пощади ворогу не дасть.
  Чорний лорд дуже швидко махнув мечами. Розсiк масу ворогiв, i ричав:
  - Ада темрява насунулася на мiсто,
  У тiнях хмари ховаються вдома.
  Голий зi сталi гострий молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  I ось знову як блискавку випустить Дарт Вейдер iз пальцiв. I як завалюються збитi та згоряючi живцем японцi.
  Асока Тано рубаючи супротивникiв, зазначила:
  - Даремно вони вирiшили битися з нами!
  I дiвчина метнула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Принцеса Лея логiчно вiдзначила:
  - А у них немає вибору!
  I босi пальчики нiжок красунi як жбурнуть, щось маленьке, але дуже смертоносне.
  Дiвчата дiяли, наче величезнi титани. I навiть прочирiкали в усi ковтки:
  - Слава великому флоту сiтхiв!
  I знову всi три дiвчини жбурнули босими, гострими, чiпкими пальчиками подарунки знищення. Войовницi дуже лихi. I так рубають лазерними мечами.
  Принцеса Рей з червоного соска довбанула блискавкою, i згорiла маса самураїв.
  Вiд багатьох iз них залишилися лише чоботи.
  Три дiвчини дуже лютi войовницi. Який люблять боротися виключно босонiж та у бiкiнi. I їхнi голi нiжки пальчиками метають надзвичайно руйнiвне.
  Дiвчата дуже красивi та бойовi характером. I люблять гарну бiйку.
  Принцеса Лея навiть розчулилася. I знову кинула босою нiжкою подарунок знищення, розриваючи японцiв.
  Потiм з рубiнового соска пустила блискавку, що спалила масу самураїв. I пiсля чого заспiвала;
  Пофарбований космос чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе мiй принц до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоби народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Як треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  Вона спiвала чудову пiсню, i продовжувала босими пальчиками нiжок кидати те, що приносить неминучу загибель самураями.
  Принцеса Рей, провела мечами млин iз розмахом iз сотнi метрiв, вiдзначила:
  - Добре ти спiваєш! Але Вiтчизнi зраджувати в жодному разi не треба!
  Асока Тано пiдтвердила, випустивши з пупка вбивчу блискавку:
  - Зраджувати Вiтчизнi не треба!
  Принцеса Лея iз цим погодилася:
  - Це чудово! I навiть круто!
  Дарт Вейдер рубанув самураїв провiвши прийом - "великий дракон", i проревiв:
  - Ви милашки просто супер!
  I чорний лорд, розчулившись, заспiвав:
  
  Шум чудової пристрастi в берегах,
  Рiчки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зiрок у хмарах,
  Iскря чудом знаменом!
  
  Ти як богиня для мене,
  З палаючою в темрявi душею!
  Сильнiше, нiж життя тебе люблячи,
  Свiй свiт я осяяв мрiєю!
  
  Тебе прекраснiше у свiтi немає,
  Всесвiтнiй iдеал!
  Помру в бою в кольорi рокiв,
  Свiй рок я зустрiв!
  
  Любовi незгасне свiтло,
  I блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привiт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Дiвчата-супермени дуже крутi та вкрай бойовi красунi. Їхня крайнiсть у застосуваннi сили часом доходить до форм гротеску.
  Асока Тано слова з червоного соска знову виплюнула шматком гiперплазми. Спалила масу японцiв, i вони обуглилися, наче були з бараняної шашлику.
  Дiвчина облизнула повнi губки i пискнула:
  - За найбiльший iз комунiзмiв найагресивнiшого космосу у всесвiтi!
  Войовниця, яка була чарiвницею - принцеса Лея, з писком рубала свiтловими мечами по японцях, i провела буйволицею:
  - Секс вам не свiтить хлопчики!
  Принцеса Рея агресивно помiтила, кинувши босими пальчиками витончених нiжок, шматочок антиречовини i пискнула:
  - Не добре позбавляти цих великих хлопчикiв сексу! Адже це дуже круто!
  Асока Тано зрiзаючи японцiв, охоче погодилася:
  - Надзвичайно круто! I до колькiв!
  Принцеса Рей логiчно вiдзначила, вискалив зубки, у перловiй посмiшцi:
  - Слава прогресу!
  I рубанула мечами, i її босi нiжки запустили чергову порцiю звiрячої анiгiляцiї.
  Дарт Вейдер спочатку провiв прийом махаона мечами, а потiм довбав, блискавками сили. Вiн воїн найвищого класу здатний все спалити. I вiд японцiв вiдлiтають однi голiвки.
  Громила в чорному костюмi проревiв:
  - Велич безмежне моє, та славитися прекрасне биття!
  I знову летять мечi, всiх розрубуючи i зносячи начисто голови та черепи.
  Принцеса Рей, руйнуючи супротивникiв, та її соски сяючi як рубiни, активно пускали пульсари, i всiх самураїв капiтально спалювали.
  Дiвчина-термiнатор, вискалив зубки, рацiонально вiдзначила, кинувши босою, дуже сексуальною нiжкою концентрацiю антиматерiї:
  -За велич Росiї! Вейдер, наш боєць-мiсiя!
  Чорний лорд поправив дiвчину:
  - За велич насамперед космiчної iмперiї! А занепад Росiї може зупинити лише новий десант влучникiв!
  Принцеса Лея, розрiзаючи японцiв i залишаючи їх без рук та нiг, погодилася:
  - Та наш десант попадань рятує царя Миколу Другого! Слава цьому монарху!
  Дарт Вейдер iз цим охоче погодився, рубаючи супротивникiв Росiйської iмперiї як капусту:
  -Слава доброму царевi!
  I ось знову блискавки сили пропалюють наскрiзь i дуже смертельно палять самураїв.
  Принцеса Рей, руйнуючи ворогiв, цiлком рацiонально вiдзначила:
  -Наш цар Микола, зробить Росiю вище за всiх!
  I спритнi пальчики голої ноги, як вiзьмуть i запустять у противника щось те, що вбивче без жодної, найменшої пощади.
  Принцеса Лея розрубуючи в дрiбнi клаптики супротивникiв, i демонструючи незламний характер, дiвчата-термiнатора, i кидаючи такими красивими, засмаглими i точеними нiжками презенти смертi, що японцi запросто позбавлялися своїх тiл. I голiв у тому числi. Та не найкраща була iдея у них напасти на Росiю. Коли сама Дарт Вейдер, за їхнє винищення без зайвих слiв i забобонiв взявся. А це боєць найагресивнiшого розмаху. Але його напарницi, мабуть, ще крутiшi i страшнiшi. I якщо рубають, то пощади не дадуть у принципi нiкому. I вiд босих, витончених нiжок полетять безжальнi подарунки смертi.
  Принцеса Рей, коли черговий кинутий нею гостинець вразив японського генерала, гаркнула:
  -Космосу iмперiя нiколи не закотитися!
  I знову вiд її босонiжки вiдлiтає подаруночок найбiльшої смертi i загибелi тотального рiвня.
  Принцеса Лея, змiтаючи ворогiв, наче вiником, i роблячи з них вiдбивнi котлети, i зоря блискавками сили, що випускаються з полуничних соскiв, вiдзначила:
  - Я вiрю, що пекла немає!
  Дарт Вейдер вiдправивши чергову хвилю цунамi, що накрила самураїв, зазначив:
  - Наш свiт це пекло... Але цiкаве!
  Асока Тано босою нiжкою кинула дивовижно вбивчий подарунок анiгiляцiї i пискнула:
  - Нi найцiкавiше це те, що ми живемо зовсiм не дарма!
  Дарт Вейдер з цим охоче погодився, прокрутивши вже який по рахунку млин, своїми мечами, що постiйно продовжуються.
  - Звичайно, наше життя дане не просто так! Слава Батькiвщинi Космiчного комунiзму!
  I ось як блискавки сили спалять разом багато тисяч японцiв. I не залишать вiд них нi корiння, нi гiлок.
  Принцеса Лея, розрубуючи iнших бiйцiв iмперiї Вранiшнього Сонця, цiлком логiчно вiдзначила:
  -У свiтi повно гидоти!
  I її боса, точена нiжка жбурнула знову, щось iз того, що не пiддається обчисленню.
  Дарт Вейдер зносячи голови самураям, i при цьому не забував жартувати:
  - Полiтик як пиво, гарний лише у холодному виглядi та на столi!
  Принцеса Рей, розрубуючи японських бiйцiв, iз цим погодилася:
  - Полiтик солодкий промовами, але гiркий осад вiд них зовсiм не пивний!
  Принцеса Лея, прикiнчивши пару батальйонiв з одного помаху, вiдзначила:
  - У полiтика тiльки тодi з вуст правда, коли вiн перекручує сам себе!
  Асока Тана прорубавши масу японцiв, iз цим погодилася. Кинувши ще одну горошинку знищення, та розiрвавши японцiв, дiвчата видала:
  - Полiтик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Дарт Вейдер добиваючи за допомогою блискавок сили останнiх японських солдатiв, видав:
  - Полiтик Бог лише в одному, у вигадуваннi виправдань, чому його передвиборчi обiцянки були так по-диявольськи проваленi!
  Принцеса Лея, прикiнчивши останньою блискавкою з рубiнового соска, останнiй батальйон японської армiї прочирикала:
  -У засобах досягнення божественних висот, полiтик сам Сатана!
  НЕ БУВАТИ ЦУСИМI
  Цього разу битися довелося з японцями в морi. Знаменита шiстка взялася за винищення ескадри в Цусiмськiй протоцi. Саме перед прибуттям росiйської ескадри Рiздвяного;
  Танк пiшов у воду. З бортiв з'явилися гвинти, що керували машиною. Ось i перша мета: японський есмiнець. Наталка натиснула тонкими пальцями босих нiжок на кнопки джойстика.
  I снаряд iз забiйною силою потрапив у саме днище корабля. Розвернув броню.
  Есмiнець одержав ще один снаряд. Маргарита знову натиснула пальчиком босої ноги.
  I ось японець тоне.
  Августина хихикнула:
  - Давайте топити по черзi! Кулемети пiд водою не дуже ефективнi!
  I дiвчина натиснула джойстик червоним соском грудей, цього разу, посилаючи снаряд у днище мiноносця.
  Свiтлана з усмiшкою вiдповiла:
  - Ну i жiнки у нас!
  Наташа знову послала снаряд босими пальчиками нiжок i крикнула:
  - В iм'я Русi, хай буде перемога!
  Августина виплюнула снаряди. Розкроїла днище корабля країни Вранiшнього сонця i помiтила:
  - Все ж таки царська влада в Росiї була не така вже й погана, як стверджувала пропаганда.
  Свiтлана з цим погодилася i охоче заговорила, тим бiльше їй робити все одно нiчого.
  - За царя Миколи Другого Росiя ввела золотий стандарт грошей. Волюта iмперiї стала найтвердiшою та найстабiльнiшою у свiтi. Цiни також практично не зростали. А за царя Миколи латка досягла тридцяти семи рублiв на мiсяць. Фактично Росiя за рiвнем життя стала однiєю з провiдних країн свiту. Промислове виробництво стало четвертим у свiтi.
  Августина за допомогою рубiнових соскiв стрiляла японцями. Потопивши цього разу крейсер, заспiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить батькiвщинi сльозам,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  I дiвчина засмiялася. I її зуби блищали перлинами!
  Хлопчик-генерал припустив:
  - Оскiльки вiйна з Японiєю закiнчиться перемогою, то економiчне зростання Росiї буде ще бiльшим! I царська iмперiя стане найбагатшою країною!
  Августина за допомогою босих пальцiв нiжок потопила ще один мiноносець i шикнула:
  - Ми завжди були багатi! Бракувало порядку!
  Наташа використовуючи червонi соски, вдарила по броненосцi Країни Вранiшнього Сонця i помiтила:
  - Нi в чому ми не поступалися нiмцям у першу свiтову вiйну. Але через п'яту колону, упустили перемогу!
  Августина босими пальчиками нiжок теж послала ще один снаряд у черево броненосця i заявила:
  - Звiсно! У всьому винна п'ята колона. У ходi першої свiтової вiйни нiмцi навiть до Мiнська пiдiйти не змогли i були битi в Галичинi. А за Сталiна, вони вже в бiноклi бачили Кремль. Про що це каже?
  Наташа за допомогою червоних соскiв випустила ще один снаряд у дно броненосця i буркнула:
  - Зрада! Ми змарнували таку перемогу!
  Маргарита ще вважала за потрiбне нагадати:
  - Якби не зрада, то ми отримали б у володiння Константинополь i Малу Азiю, а також вихiд у Середземне море. А ми стiльки втратили через зраду i п'яту колону!
  Августина рубiновими сосками запустила черговий снаряд:
  - Так, це п'ята колона! Скiльки бiд через неї! Росiйська iмперiя - це унiкальна освiта, яка могла розширитися до меж свiту i зробити людство єдиним!
  Наталя агресивно буркнула:
  - Звiсно! Все могла б i обов'язково зробила б! I бути людству єдиним та непереможним!
  Дiвчина послала за допомогою червоних соскiв черговий снаряд, пiсля якого броненосець остаточно розколовся. I тонули японцi.
  Свiтлана теж полуничними сосками пальнула, i з тривогою в голосi помiтила:
  - Ось подивiться, що зараз у свiтi робиться? Росiя та США на межi вiйни. А Китай перенаселений i тоталiтарний. Немає у свiтi порядку та процвiтання!
  Наташа послала за допомогою червоних сосок новий снаряд в японськi кораблi, цього разу в крейсер, i погодилася:
  - Немає у свiтi порядку! Потрiбне єдине керування!
  Августина за допомогою полуничних соскiв випустила снаряд i вiдповiдно кивнула:
  - I таким керуванням могла б стати царська iмперiя! Самодержавство Росiї - це гарант всесвiтньої стабiльностi та процвiтання!
  I дiвчина послала ще один снаряд, використовуючи босi пальчики нiжок, що остаточно розколов крейсер.
  Японцi явно псували. Вони вели безладну стрiлянину, не розумiючи, хто їх топить.
  Слiд зазначити, що у сушi, Японiя у вiдсутностi великої переваги чисельностi. I навiть у реальнiй iсторiї, втратила вбитими та пораненими набагато бiльше, нiж Росiя.
  Але на морi, виробленi в Британiї та США, кораблi Країни Вранiшнього Сонця, були трохи кращими за росiйськi, в основному вiтчизняного виробництва.
  Але i тут якiсна перевага у японцiв дуже незначна. А стрiляють росiяни, мабуть, влучнiше.
  Наташа, ведучи вогонь про допомогу босих пальчикiв нiжок, i потопивши ще один мiноносець, в досадi зауважила:
  - Ось, справдi, Росiя перемагала i сильнiших супротивникiв. Наприклад, Наполеона!
  Августина, за допомогою рубiнового соска, пославши снаряд до броненосного крейсера, додала:
  - О так! Наполеон був генiй! I був сильнiшим, але ми його перемогли!
  Маргарита важко зiтхнула, послала снаряд босими пальчиками нiжок i пробурчала:
  - Програти японцям. Це так прикро та прикро!
  Августина стрiляючи рубiновими сосками, iз цим погодилася:
  - Дуже прикро! На жаль, закiнчилася через це епоха династiї Романових. Епоха славна, героїчна, iз завоюваннями та перемогами. I хоча ми не мали свого Чингiсхана, але ми пiднiмалися з часiв Iвана Калiти.
  I дiвчина послала черговий, босими пальчиками нiжок, дуже забiйний снаряд. I броненосний крейсер розiйшовся на двi частини.
  Наташа продовжувала використовувати яскраво-червонi соски, i одним снарядом потопила черговий мiноносець. А мiноносцiв у самураїв багато.
  Войовниця запитала у хлопцiв:
  - Але цiкаво, чому в iсторiї свiту, жодна з iмперiй не досягла абсолютної могутностi?
  Августина рубiновими сосками знову послала снаряд до черева чергового мiноносця i заявила:
  - Так, ось справдi, чому? Усi падали. I Перська iмперiя, i Олександра Македонського, i Римська. Чому нiхто не об'єднав людство?
  Наташа в досадi тупнула босою витонченою ногою. Потопила черговий корабель i сказала:
  - Саме так! Чингiсхан створив iмперiю, яка могла пiдiм'яти пiд себе весь свiт. Але пiсля його смертi, сини та онуки влаштували розбирання та розiрвали iмперiю на частини. Тiльки царська Росiя, з її унiтарною системою була такою країною, що могла iснувати багато столiть i розширюватися, доки не поглине всю земну кулю!
  Августина блиснула очима i заявила, потопивши за допомогою рубiнових соскiв, черговий есмiнець:
  - Слава великої iмперiї царя Миколи! Не дамо владу нелегiтимним бiльшовикам та тимчасовому уряду!
  Наташа теж червоними сосками, послала снаряд у корабель. Потопила японця i заспiвала:
  - Боже, Царя храни,
  Сильний державний
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Царюй на страх ворогам -
  Царю Православний!
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Дiвчата видно завелися по-справжньому. Так трощили самураїв, залюбуєшся. А Олег Рибаченко вiв свiй забiйний, пiдводний танк. Взагалi, це крута у нього зброя. Топить собi цiлий флот Японiї. Адже це велика сила.
  Дванадцять, тiльки великих броненосних кораблiв, десятки дрiбнiших, у тому числi i крейсерiв. Одних мiноносцiв понад шiстдесят. Потрiбен час, щоби все це знищити.
  Наташа за допомогою босих пальчикiв нiжок, добиваючи черговий корабель, запитала Олег:
  - А як ти думаєш, Бог є?
  Хлопчик-генерал посмiхнувся i вiдповiв:
  - В якому сенсi?
  Наташа послала червоними сосками новий снаряд, добиваючи есмiнець, i вiдзначила:
  - Так версiй у релiгiй багато! Є i язичницькi, i монотеїстичнi! Ось часом починаєш думати про це. I сумнiваєшся, є Бог, коли такий ось бардак у вченнях!
  Августина за допомогою червоних соскiв грудей, розколола ще один мiноносець i, хихикнувши, помiтила:
  - Так, у цьому планi важко повiрити у Бiблiю. Щоб один Бог так поводився. Та ще заводив улюбленцiв!
  Наташа лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, вiдповiдно кивнула:
  - Саме так. Вiрити, що один народ i є народ Божий? Це явно недостойно найвищого розуму!
  Пiсля, дiвчина стала топити за допомогою червоних соскiв броненосець великого тоннажу. Войовниця працювала.
  А ось Маргарита, використовуючи босi пальчики нiжок, висловила свою думку:
  - Ось таки незрозумiло, як це можливо, що люблячий Бог так спотворює жiнок!
  Наталя здивувалася:
  - Як це, спотворює?
  Маргарита босими пальчиками нiжок пальнула, чесно вiдповiла:
  - Та перетворює їх на старих! А що може бути неприємнiше за стару!
  Августина за допомогою червоних соскiв пустила снаряд у черево крейсеру i заявила:
  - На землi, навiщось ходять дуже мерзеннi бабусi, що й безглуздо, i страшенно некрасиво!
  Наташа струснула головою, натиснула босими пальчиками нiжок, i пiдтримала:
  - I несимпатично! I не естетично!
  Войовниця засмiялася i пiдморгнула напарницi. Мовляв, вона, така ось крута та агресивна.
  Свiтлана довбанула полуничним соском i серйозно помiтила:
  - Насправдi, старiсть це дуже погано. Вона робить людей негарними, слабкими, вразливими. Але в нiй є, з погляду еволюцiї, деякi плюси!
  Августина здивувалася. Вразивши за допомогою босих пальчикiв нiжок, черговий мiноносець запитала:
  - А якi можуть бути плюси в цьому огидному станi?
  Олег Рибаченко серйозно вiдповiв:
  - Стимулює цей розвиток науки та iнтелекту. Якби людина не вiдчувала б втоми, то й автомобiль їй винаходити нi до чого. Так само, слабкiсть кiгтiв i iклiв призвела до винаходу ножа. Холоднi часи та льодовиковий навчили розпалювати вогонь. Хвороби стимулювали розвиток медицини. - Професор подивився, як спритно Юлiана вiдправила черговий японський корабель на дно i продовжив. - Багато в чому людськi слабкостi та стимулювали науку. Ми не вмiли лiтати, але створили лiтаки. А це є прогрес!
  Наташа за допомогою босих пальчикiв нiжок надiслала черговий снаряд i вiдзначила:
  - прогрес. Але все ж таки, коли дивишся на стареньку, так гидко стає. Невже не можна обiйтися без потворностi людини?
  Августина стрiляючи за допомогою червоних соскiв, з цим погодилася:
  - Лiтак можуть i молодi винайти. А навiщо старiсть прокляту набивати! Це жахливо та гидко!
  Маргарита не зовсiм до мiсця проспiвала:
  - Не розлучуся з комсомолом! Буду вiчно молодий!
  I дiвчинка, як посунула кулаком по металi.
  А тим часом тонув черговий броненосець.
  Пiдводний танк продовжував топити японський флот. Адмiрал Того i сам опинився у водi i був змушений рятуватися на шлюпцi. Японiя мала великий флот, але зiштовхнулася з новим зброєю. I зазнавала тепер повної поразки.
  Августина, за допомогою рубiнових соскiв, продовжуючи топити кораблi Японiї, вискалив зуби, якi у неї дуже великi та гострi, запропонувала:
  - Ось що я думаю. Звичайно ж, має бути естетика тiл. I не можна, щоб жiнки ставали негарними, з в'ялою шкiрою i тiлами, що зiгнулися.
  Наташа, за допомогою босих пальчикiв нiжок, пустивши на дно черговий мiноносець, з подiбним дуже охоче погодилася:
  - Звичайно! Ото над цим i працює наука!
  Обидвi войовницi виявилися дуже веселими. Адже вони успiшно топлять флот ворога.
  Агресивнi дiвчата здатнi великi подвиги.
  Маргарита, використовуючи при стрiльбi босi пальчики нiжок, тим часом висловила свою думку:
  - Релiгiї теж виникли через слабкiсть людини. Якби людина була сильнiшою, то й релiгiй не було б. I звичайно ж, смерть i страх перед смертю призводить до того, що людина шукає собi втiху!
  Августина велячи вогонь рубiновими сосками, нагадала:
  - Я брала участь у спiритичному сеансi, i щось дивне бачила. Так що духи є!
  Наташа, використовуючи босi пальчики нiжок, з хитрою в голосi, помiтила:
  - Немає нiчого дивного в iснуваннi парфумiв! Адже лiтаємо ми увi снi. Отже, є душа, i як пам'ять про польоти!
  Хлопчик-генерал згiдно кивнув:
  - Так, душа є! У цьому планi людина унiкальна! А зараз ми, можливо, повеселимося хоч трохи!
  Японський флот танув. Пiдводний танк грав роль кiлера. Трохи сумно було Олеговi. Вiн, по-перше, опинився у ролi статиста. А по-друге, що прикро, не надто все добре видно, коли ти пiд водою. Взагалi, щодо Бога, Олег сильно сумнiвався. Справдi, чому пiсля того, як росiяни прийняли Християнство, ними посипалися рiзнi бiди. I монголо-татарське нашестя, а колись, феодальна роздробленiсть князiв. Вiйни мiж росiйськими людьми.
  Ось коли, зрештою, з часiв Iвана Калити почалося вiдродження Росiї,
  Московiя мiцнiла. Поки що, наприклад, за Iвана Третього остаточно не стала єдиною, централiзованою державою. I скинула татарське ярмо.
  Так, звичайно, Росiя пiднiмалася вгору. Поки що не спiткнулася на Японiї.
  Це ознаменувало закiнчення iсторiї монархiї та династiї Романових.
  Проте монархiя пiшла, а авторитаризм лишився.
  Олег Рибаченко обережно погладив Августину по спинi. Дiвчина досить забурчала. Схоже, це їй подобалося.
  Хлопчик-генiй логiчно зауважив:
  - Нiчого поганого в тому, що чоловiк любить дiвчину, а дiвчина - чоловiка, нi. Це цiлком природно. Але при цьому люди повиннi дотримуватися пристойностi.
  Августина ведучи вогонь рубiновими сосками, невдоволено заперечила:
  - Давайте без читання моралi. Не люблю цього!
  Хлопчик-генiй усмiхнувся:
  - А хто любить! Але треба дивитися правдi у вiчi. Люди в цьому планi помiтно вiдрiзняються вiд тварин!
  Маргарита вiдповiдно кивнув:
  - Так, мiж нами велика прiрва!
  Августина єхидно вiдповiла:
  - А ти знаєш, мiж тобою та мавпою, я особливої рiзницi не помiчаю!
  Олег засмiявся. Августина за допомогою рубiнових соскiв потопила тим часом останнiй з дванадцяти броненосних кораблiв Японiї. Пiсля чого дiвчина помiтила:
  - Ми вже майже покiнчили з ворожим флотом!
  Олег Рибаченко єхидно посмiхнувся:
  - Так, ви добрi трудiвницi! I справдi, здатнi на багато! Взагалi, я люблю войовниць - це так сексуально!
  Наташа закрутила корпусом i заспiвала:
  - Я здається сексуальна, я наче процесор! I рухаюся наче робот - звуковий агресор!
  Пiсля чого хлопчик-генерал погладив Августину трохи смiливiше. Дiвчина натискала довгими пальцями босих нiжок на кнопки джойстика та виглядала чарiвно.
  Як грацiознi її рухи.
  Уява намалювала Олегу принцесу, що йде босонiж на ешафот. Як це романтично. I принцеса така руда. З неї зняли всi прикраси та дорогу сукню. Залишили тiльки дерюгу. Але тюремна роба ще бiльше вiдтiняє красу милого, приємного, свiжого, наче троянда обличчя. I вогняне волосся. Яка прекрасна принцеса, яка йде на страту.
  А там нагорi тонуть тисячi людей. Розколюються кораблi, вирує стихiя.
  I Японiя зазнає колосальної, неповторної поразки. Отже, доводиться самураям, мабуть, каятися в грiхах.
  Олег Рибаченко подумав, а у що вiрять японцi? Яка у них релiгiя? Адже вони язичники. Але перемогли Православну Росiю. Ось пiсля цього i думай, чий Бог сильнiший!
  I монголи були язичниками, але скiльки територiй захопили.
  Олег спитав Августину:
  - Скажи менi красуня, як тобi подобається Рiдновiр?
  Дiвчина широко посмiхнулася i, потопивши черговий мiноносець, вiдповiла:
  - Дуже гарна релiгiя! Там такi гарнi казки!
  Олег вкрадливо запитав:
  - А ти думаєш казки? А може, й справдi всi цi росiйськi Боги iснують?
  Агустiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Можливо, i ельфи, i гноми iснують! Все може бути у нашому свiтi. I важко сказати, що iснує насправдi, а що нi!
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - Якоюсь мiрою все у нашому свiтi iснує. Всi нашi думки, мрiї, бажання, те, що ми залишаємо пiсля себе. Ось є у мене дуже цiкава теорiя Гiперноосфери, в якiй iснує абсолютно все, що будь-коли було придумано людьми. Тобто iснує думка вiчно. I вона залишається у якихось iнших, паралельних свiтах.
  Маргарита єхидно запитала:
  - А як на рахунок, наприклад, бiльш класичного подiлу: на рай та пекло?
  Хлопчик-генерал похмуро помiтив:
  - Це, швидше за все, примiтивне уявлення стародавнiх про вiдплату пiсля смертi. Насправдi, швидше за все, дещо складнiше!
  Наташа вигукнула iз захопленням, затопивши яскраво-червоними сосками, один з останнiх японських кораблiв:
  - Заклятий та давнiй,
  Ворог знову клянеться
  Мене розтерти
  Розтерти на порошок.
  Але ангел не дрiмає,
  I все обiйдеться. I скiнчиться все добре!
  Дiвчата добивали ворожий флот. Хлопчик-генерал розганяв танк, переслiдуючи самураїв. Так, вони тут добре попрацювали. Ось цiкаво, як можна скоригувати iсторiю. Царська Росiя була могутньою країною, яка пiднiмалася у висоту. Хоча не всiм людям добре жилося.
  Але країна пiднiмалася. Скорочувався робочий день. З'являлися новi свята. Створювалося мiсцеве самоврядування. Росла латка за стабiльних цiн. Вiдкривалися школи. За царя Миколи другого витрати на освiту зросли в шiсть разiв. Початкова освiта стала обов'язковою.
  Так, не все змiнювалося на краще досить швидко, але скiльки країна втратила через революцiю та громадянську вiйну. Скiльки розумних людей загинуло та залишило Батькiвщину? I тепер, у цiй частинi всесвiту з'явився шанс запобiгти такому.
  Танк, обтiчної форми, швидко i безшумно плив пiд водою. I ось уже останнiй мiноносець Країни Вранiшнього Сонця потоплений.
  Наталя iз захопленням промовила:
  - Ось яка я молодчина!
  Августина поправила дiвчину, уточнивши:
  - Якi тут усi ми молодцi! Воювали, як левицi!
  Олег у досадi помiтив:
  - А нiчого особливого! У нас просто технiка була кращою!
  Августина хихикнула i вiдповiла:
  - Але ж стрiляли з гармат ми самi!
  Наталя пiдтримала подругу:
  - I наводили також ми самi! I це влучне око...
  Олег пiдколупнув:
  - Косi руки!
  Наталя розсмiялася i вiдповiла:
  - А ти чарiвний хлопчик!
  Олег чесно заявив:
  - А менi шкода японцiв. Вони чудовi мультики малюють. Особливо менi подобається хентай!
  Августина розреготалася i крутнула ногою в повiтрi:
  - Хентай, це круто! Навiть дуже круто!
  Наташа, з посмiшкою дiвчинки покуштувала варення, запропонувала:
  - А давайте, може, ще фашистам надеремо дупу!
  Олег Рибаченко з усмiшкою кивнув:
  - Хороша iдея. Але давайте спочатку доб'ємо сухопутнi вiйська Японiї. I допоможемо закiнчитись вiйнi швидше. Щоб у цьому всесвiтi фашизму i не з'явилося.
  Дiвчата хором вiдповiли:
  -I не з'явиться i Китай буде наш!
  Пiсля того, як флот Японiї було потоплено, супер танк Т-195 вибрався на поверхню.
  А Олег Рибаченко з величезним захопленням заспiвав;
  Повиннi слов'яни свiт завоювати,
  Але ж серцем, а не ядерною вiйною!
  Чиста та милосердна Русi Рать,
  Повстати непереможною країною!
  
  Ми Православ'я яскраве свiтло несемо,
  Пiд лицем Бога славнi перемоги!
  Бiйка з ворогом жорстоким уночi, вдень-
  Нехай будуть нашi подвиги оспiванi
  
  Траплялося Батькiвщинi святої моєї,
  Зазнавати жахливих страждань!
  I навiть сльози ллють iз очей,
  Коли такi злi випробування!
  
  Дари Всевишнiй щедро роздає,
  Росiя стала потужною та прекрасною!
  Розмах крила прагнемо ми у полiт,
  Захiд небес зведення ниткою осяяло атласною!
  
  I хрест планетi вказує шлях,
  На спасiння, Iсуса викуплення!
  З нього нам росiйським правильно не згорнути,
  Не бути в пiдмiсяцевому свiтопреставленнi!
  
  Країна Рiдна пишно розквiт -
  Її без граней у розкошi дiброви...
  I кришталю, перлинний, славний лiд.
  Прапор безперервної Божої слави!
  
  Туги зеленої витязь не бачити,
  Вона зашморг тiльки для слабких...
  Пiдстерiгає, хто безтурботний,
  Їм лише шукати захист у держави!
  
  Вiдмiнно буде, всiм i добре,
  I час же прекрасний настане...
  Але знай же лицар тверде одне,
  Що програє кровожерливий Каїн!
  
  А ось Всевишнiй весь у променях прийде-
  I буде небо променисто свiтлим...
  Тодi воскреслих закликає Рiд,
  Зарядить Лада паливо ракетним!
  
  Планети будуть нашi назавжди,
  Сатурн, Юпiтер, Марс, тепло Венери...
  Страшити не будуть юнакiв року,
  Бо не старiють нашi дiди!
  
  Тодi все стане на Землi як рай,
  Таке мiсця Сам Христос Владика!
  На вiтер слова витязь не кидай,
  А Батькiвщини вороги вже розбитi!
  
  
  ЧОТИРНАДЦЯТИЙ РIК ВIЙНИ!
  Знову хлопця перенесло 1954 року. Гiтлерiвцi увiрвалися до Саратова, але там загрузли. Частина фашистських вiйськ все ж таки намагалася просунутися до Куйбишева. Вже осiнь, падає жовте листя. Загiн пiонерiв: хлопчикiв та дiвчаток, став на шляху фашистiв.
  Дiти худенькi, хлопчики коротко стриженi, дiвчатка з кiсками. Незважаючи на осiнню прохолоду, одягненi легко, i всi босi. Роють собi додатковi окопи, ставлять їжаки, готують пастки. Незважаючи на те, що напiвголоднi, зовнi веселi i навiть спiвають собi.
  Ми пiонери Сталiна сини,
  Боротися любимо за Вiтчизну...
  Завiтiв Ленiна по серцю нам вiрнi,
  Хоча у вiйну, пусту варимо кашу!
  
  Воюємо за Батькiвщину мою,
  Хлопчики всi i босi дiвчата.
  Росiю не розтягнуть по рублю,
  Смiх у хлопцiв нехай буде дуже дзвiнкий!
  
  Ну що танк, зi сталi "Тигр",
  Усього шматок гартованого металу.
  Його спопелимо ми прямо в мить,
  Щоб Батькiвщина надовго процвiтала!
  
  Ми зробимо Вiтчизну всiх миль,
  Стрибок пiде з мрiєю комунiзму.
  I буде в попiл скрушений злодiй,
  Вiдкинемо труп, розкладений фашизму!
  
  Ми дiти, але душею рахуй орли,
  Пiд бомбами, повiрте на робеєм.
  Вiтчизни безшабашнi сини,
  Намилимо фрицям, мiцно вiрю шию!
  
  Був героїзмом повний Сталiнград,
  У якому клас високий...
  Ми вiримо скоро здохне фюрер-гад,
  А ми побачимо комунiзму дали!
  
  Наш Ленiнград не здасться нiколи,
  Хоча роками холоне вiн у блокадi...
  Велика священна країна,
  Та будеш ти за повного, знай парадi!
  
  Росiя це батькiвщина богiв,
  Нас Iсус благословляє на бiй.
  Ми будемо, вiр гiдними отцiв,
  Щоб не брав гору ненависний Каїн!
  
  Та ворог увiйшов у Вiтчизну глибоко,
  Взимку ми дiти бiгаємо босими.
  Але буде фриц повалений все одно,
  Закiнчимо шлях у зруйнованому Берлiнi!
  
  А пiсля Бог загиблих воскресить,
  За сльози наших колишнiх поколiнь...
  Нас Сталiн вождь любля благословить,
  I прийме до раю вождь променистий Ленiн!
  Хлопчики та дiвчатка спiвали та працювали дуже енергiйно. Хоча годують неважливо. Але поряд рiчка Волга, i можна наловити рибу. Особливо багато розплодилося сомiв, якi харчуються трупами. Дiти iз задоволенням лопають юшку. Восени добре: багато яблук та вiтамiнiв. Взимку буде набагато гiрше. Палити кучугури босi п'яти дiтей, коли нiжки стають червоними, як гусячi лапки. I пайка урiзається.
  Дiвчинка Маша та хлопчик Петя риють яму. Пiонерка запитує хлопця:
  - Як ти думаєш, Петенька встоїмо?
  Хлопчик, натискаючи босою, збитою ногою на лопату, впевнено промовив:
  - Або встоїмо чи загинемо... Третього не дано!
  Дiвчинка важко зiтхнула i помiтила:
  - Я народилася i вже йшла вiйна. Нiколи не знала мирних днiв!
  Хлопчик важко зiтхнув i вiдповiв:
  - Мирнi днi... Хоч би дiзнатися, який за смаком шоколад.
  Петько облизнувся. Його личко було худим, свiтле волосся стирчало коротким їжаком. Його стригли як зека пiд машинку, i зараз дали трохи вiдрости. Проте хлопчик зовнi здавався веселим i багато посмiхався. Зуби у нього були великi та на вигляд здоровi. Проста їжа, велика кiлькiсть овочiв та риби, йдуть на користь здоров'я. Постiйно працюючи на свiжому повiтрi, дiти виробили у собi витривалiсть.
  I лопати рухалися енергiйно, розмiрено...
  А в небi зашумiло... З'явилася стрiмка, реактивна авiацiя фрицiв.
  У повiтрi поки що перебити Люфтваффе не вдавалося. Тим паче у фашистiв дуже багато людських та матерiальних ресурсiв. Та й якiсть лiтака сильнiша.
  Ось грiзний МЕ-62 iз сiмома авiагарматами. До такого i МIГ-15 не пiдступитись. Спробуй впоратися з вогненною мiццю, нiмецького яструба.
  I швидкiсть, i бронювання у нiмецького мастодонту вищi. А гiтлерiвцi використовують певну тактику, щоб лише росiйськi шанси за рахунок горизонтального маневру. Потужнi у нiмцiв лiтаки. А Хе-362 ще й напрочуд маневрений.
  Пiонери залягли в окопи, то зверху по них вiдкрили вогонь. Один з хлопчикiв був прошитий навилiт, i забився в агонiї. Жахливе виходило видовище.
  Маша висунула голiвку з рудими кiсками з окопа i заспiвала:
  - Нас вбивають, ми вбиваємо ... Як це часто не збiгається!
  Впало кiлька бомб вагою з пiвтонни. У небi спалахнула битва. Домiнуючий у випуску МIГ-15 зчепився iз гiтлерiвцями. Нiмецький МЕ-462 завдяки потужнiй бронi та озброєнню може грати роль штурмовика.
  I водночас дуже живуча i важка для збивання машинка.
  Пiонери ледве нiмцi припинили обстрiл, знову вискочили i взялися до роботи.
  Вони дуже енергiйно махали лопатами. Темнi вiд бруду засмаги, хлопчики та дiвчата не знали втоми. А ось у небi Мiг-15, таранив нiмецьку куди бiльш важку машину.
  Фрiци стали обережнiшими. Намагаються маневрувати. Деякi радянськi лiтаки виготовленi за спрощеною схемою, i використовуються немов камiкадзе. У них часто сiдають ледь навченi хлопчаки, щоби пiти на смерть. I цей масовий героїзм шокує фашистiв.
  А пiонери спiвають i працюють... Петя, який встиг побувати на передовiй, вимовляє:
  - Зараз пiдуть танки, i ми битимемося!
  Маша кивнула i посмiхнулася:
  - Та пiдуть... Але це буде для них останнiм походом!
  Проте певний страх, звичайно ж, є. Адже пiрамiдальнi машини, як не крути, все-таки досконалiшi. I їх дуже важко пiдбити. Крiм того маленькi, але у великiй кiлькостi ковзанки роблять гусеницi малоуразливими.
  Але пiонери завжди готовi до бiйки. I їх нiчим не зупинити... Ось починається артобстрiл. Дальнобiйнi нiмецькi гармати великого калiбру пробують радянську територiю на мiцнiсть. I безлiч руйнувань, пiдiрваних окопiв.
  Дiтям доводиться ховатися в щiлини... Чекати на жахливу артпiдготовку.
  Маша сперлася на Петю i прошепотiла:
  - Наша партiя нас захистить! А дiдусь Ленiн завжди на своєму посту!
  Хлопчик пiдтвердив:
  - Сталiн помер, але ж справа його живе! От би хто гримнув би Гiтлера!
  Хороша це iдея гримнути фюрера, але Гiтлер поки що живий. I зустрiчає жовтень, у своєму лiгвi на Кiпрi. Там тепло та весело. Проходять гладiаторськi бої.
  А хлопчаки й дiвчата мерзнуть... Заморозив холодний, пригнаний iз пiвночi дощ. А вони ж майже голяка. Вкрай неприємно, навiть стукають зуби.
  Петька у розпачi вискакує з окопа, i продовжує копати, промовляючи:
  - Я вiдчайдушним народився, i вiдчайдушним помру! Якщо голову зламаю, я прив'яжу баранину!
  Маша вискочила за ним, майнувши сизими вiд пилу, дiвочими п'ятами. Вискочили й iншi пiонери, енергiйно працюючи лопатами. I не звертаючи на обстрiл жодної уваги. Нехай фашисти стрiляють, їх цим не залякаєш.
  Йде вже чотирнадцятий рiк Великої Вiтчизняної Вiйни, i фашисти загрузли в боях за Саратов. Спроба просунутися до Москви теж виявилася невдалою. Нiмцi прорвалися на тридцять-сорок кiлометрiв у центрi, подолали пару лiнiй оборони, i знову виявилися зупиненi. Ленiнград твердо тримається у блокадi. I аж нiяк не пiддається.
  Навiть дисколети не надто допомагають, при всiй своїй швидкостi та невразливостi.
  Гiтлерiвцi змогли взяти Ржева, але на цiй лiнiї i зупиненi. I вперлися в мiцну оборону. Заодно ситуацiю, ускладнило поразку Японiї, яка зазнала великих втрат, штурмуючи Алма-Ату. Сильно самураї тут здали.
  Але мобiлiзують до своєї армiї китайцiв. Росiя теж безмежно виснажена, i розвинути успiх не може. Такий вiдбувається обмiн ударами.
  А на пiонерiв уже пруть танк... Першими рухаються найважчi: АГ-200 пiрамiдальнi, з двома бомбометами, i товщиною бронi 550-мiлiметрiв, пiд сильним нахилом i дуже твердою поверхнею. Такий танк нiчим не проб'єш. Вiд бронi будь-який заряд вiдрикошетить.
  Але пiонери не мають страху, вiдважнi хлопцi, приготували сюрпризи для гусениць даного мастодонту. За ним рухаються АГ-100 та АГ-50.
  Юнi воїни замаскували мiни та саморобну вибухiвку. Можна, наприклад, iз сумiшi перегнилої трави, i гною робити досить потужнi
  Бомби.
  I пiонери замаскували їх у траву. Зброя без оболонки, i тому металошукальнi маленькi радiо керованi танки цього не бачать.
  Маша шепоче:
  - На славу Батькiвщини святої...
  Петя пiдтверджує:
  - Маю спрацювати!
  Дiти посмiхаються, вони засмаглi, замурзанi обличчя, але свiтле волосся, що вигорiло на сонцi.
  Ось перший нiмецький танк наче натикається на кулак панчера. Пiд ним уривається бомба. У рiзнi боки летять розбитi ковзанки, та iнше металеве, i обламане. Грiзний Е-200 струснуло i вiн зупинився. Отримав пайку вiд росiйських дiтей. Пальнул у розпачi з бомбометiв... Зчинилися фонтани вибухiв. Ось i другий танк налетiв на бомби з перегнилої трави та гною. I цю скелю струснуло. Нiмцi зупинилися, третiй танк пiдiрвався... А важать мастодонти по триста тонн, i створенi такими, що здатнi тримати попадання вiд знарядь лiнкорiв, вiдбиваючи снаряди в рикошет.
  А тут їх сопляки, спорудивши мiни з силосу, i коров'ячих коржикiв, зупинили.
  Четвертий суперважкий танк пiдiрвався. Гiтлерiвцi зупинилися та вiдкрили вогонь. Хлопчики та дiвчатка детонували бомби, використовуючи простий дрiт iз iскрою електророзряду.
  Пiонери, бачачи, що фрицi загальмували, хором закричали:
  - Адольф поганi! Наклав у штани!
  I смiх показує мови. Дiвчатка смiються, адже вони теж до цього причетнi. АГ-200 знову рушив, i пiдiрвався п'ятий супертанк. А дрiбнi розмiрами iз собаку карликовi машини забiгали. Вони намагаються виявити мiни. Дiти вiдкрили по них вогонь iз рушниць. Фашисти зупиняються. Деякi машинки в них спалахнули. Легшi танки намагаються прорватися, набирають швидкiсть.
  Але знову їх зустрiчають мiни, i потужнi пiдриви, що перекидають сучаснi танки. Нiмцi несуть шкоду. Ось уже друга дюжина пiдiрвано. I намагаються обстрiлювати пiонерiв.
  Однiй дiвчинцi потрапив уламок у круглу п'яту. Вона верескнула, i прокричала:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiян, хлiб запашний, називався словом брiд!
  Не видала дiвчинка борошно, хоч пiдошву витонченої нiжки i розсiкло, лилася кров. На жаль, це вiйна. Поранення отримували iншi пiонери. I пiд час обстрiлу, це неминучiсть. А хлопця Мурата i зовсiм розiрвали навпiл.
  Гiтлерiвськi танки стали скидати гачки, щоби вiдтягнути пошкодженi машини.
  А в атаку пiшла пiхота. Тут багато солдатiв з Африки, а також набранi методом облав iндуси та араби. Хлопчаки та дiвчата ж озброєнi одними рушницями та гранатами. Надто вже гостра нестача боєприпасiв, щоб кожному дати АК.
  Тiльки у десятка найнавченiших i найдосвiдченiших хлопчакiв Калашi. I вони стрiляють у фашистських найманцiв.
  Iноземна рать рухається органiзованим натовпом i зазнає колосальних втрат. Дiти стрiляють влучно. I дiвчата-пiонерки не поступаються хлопчикам-пiонерам.
  Падають набранi методом облав кольоровi полицi. Нiмцям їх зовсiм не шкода. На думку фашистiв в Азiї та Африцi, i так занадто багато населення. Так що чоловiкiв слiд повибивати в бiйнях, а жiнок що красивiше зробити своїми дружинами.
  Петько вистрiлив i сказав:
  - Дух росiйського витязя!
  Машка зняла свого супротивника i перевiряла:
  - Та буде з нами!
  Ведмедик хлопчик-пiонер лупнув i проревiв:
  - За Батькiвщину!
  Дiвчинка Оля цвяхнула з рушницi, розбивши голову фашисту, прочiрiкавши:
  - За Сталiна!
  Петя знову пальнув i потрапив арабу в живiт, прошипiв:
  - За Молотова!
  I зараз померлого Сталiна замiнив Молотов. Берiю вже розстрiляли, як того, хто спробував захопити трон. Молотов влаштовував. Але повноваження голови ДКО було урiзано. Свого роду диктатор став колективним замiсть сталiнської автократiї. А верховним головнокомандувачем зробили Василевського. Що остаточно спричинило розмивання авторитаризму.
  Тому Маша додала:
  - За Василевського!
  I битва тривала... Пiхота, що складається з iноземцiв, пiдходила дедалi ближче. Дiти несли дедалi бiльше втрат. Обстановка ставала критичною.
  Петько шпурнув гранату, i сам отримав кулею про поранення по боцi.
  Хлопчик прошипiв:
  - Нi! Я все одно не здамся!
  Але бiк хворiв... i кровоточив. Пунсова рiдина стiкала по рванiй i бруднiй майцi.
  Маша прошипiла:
  - Ми помстимося вам фашисти!
  Дiвчинка пiдкинула гранату босою ногою, i засвистiла, мов соловей-розбiйник.
  Почувся вибух i крики вбитих iноземцiв.
  Пiхота завагалася. Але в тилу були броньовики з кулеметами, якi готовi вiдкрити вогонь по своїх.
  Олег теж жбурнула гранату i крикнула:
  - Але пасаране!
  Противник завагався. У цей момент по вороговi вдарили кулемети. Вони стали викошувати супротивника.
  Дiти озирнулися. Кiлька дюжин голоногi комсомолок, пiдтягнули кулемети i вiдкрили вогонь. Вони палили за найманцями. Загiн дiвчинi пiдкрався непомiтно. Комсомолки були молодi, стрункi, i симпатичнi, лупцювали по гiтлерiвцях дуже влучно. Пошарпанi фашисти кинулися втiк.
  
  МУЖНIСТЬ СИНА СТIНКИ РАЗИНА
  Хлопця рокiв тринадцяти було заарештовано разом iз батьком. Батька вiдомий бунтар, що пролив потоки кровi. Але син ще зовсiм дитина. Який з нього спитай.
  Але помiчник Корнiла колишнього вiйськового отамана розцiнив iнакше. I запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  Сина Стеньки Разiна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо i триматися гордо. Хоча всерединi було страшно. Розвiшанi тортурнi iнструменти, палає камiн. Кати у червоних касках.
  Самоса пiдiйшов до хлопця, простяг руку, труснув за комiр i грiзно спитав:
  - Розкажеш, де тiтка ховав скарб, вiдпустимо на волю. Нi - катуватимемо!
  Син Стеньки Разiна Гришка вiдважно вiдповiв:
  - Я вам нiчого не скажу! I тобi тим бiльше!
  Самоса гаркнув:
  - Намагати шибеника!
  I особисто потягнув за комiр, зриваючи каптан з хлопця. Гришку роздiли, i потягли на дибу. Хлопчик вiдчайдушно намагався вiдбрикуватися. Але досвiдченi кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потiм закрiпили його руки ззаду i стали пiднiмати за мотузку. Хлопчик заскреготiв зубами. Кат схопив пацана за тулуб i струснув, провернув у суглобах. Гришка важко задихав, але стримав крик.
  Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  - Говори злодiй, де твiй тiтка ховав скарби.
  Хлопчик з презирством у голосi вiдповiв:
  - Навiть якби й знав, то не сказав би!
  Самоса наказав ката:
  - Бий! Десять ударiв iз береженням!
  Кат стабiльно завдав ударiв. Тiло Гришки здригалося. На десятому ударi катувальник завмер. I глянув на Самосу. Пiд час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  Дяк, прогугняв:
  - Говори злодiй, де тiтка приховував скарби?
  Гришка крикнув:
  - Не скажу!
  Самоса гаркнув:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат обрушив на хлопчика удар iз розмаху, стрясаючи все тiло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. I знову третiй удар, закапала кров iз розсiченої шкiри.
  Самоса похмуро дивився на те, як порють хлопця. Звiсно, синок мiг i не знати, де Стенька сховав скарб. I навiть, мабуть, справжнi скарби. Але слiд допитати хлопця. I вирвати з нього таємницi.
  Пiсля п'ятого удару кров закапала активно.
  Дяк повторив запитання. Гришка мовчав.
  Самоса наказав:
  - Стриби йому п'яту.
  Кат дiстав шматок розпеченого залiза, i пiднiс його до босої пiдошви хлопця. Той здригнувся, перекосився, i... знепритомнiв.
  Адала подумала, що Пiтера непогано було б пропустити через це, щоб вiн не вбивав беззбройних i старих. Погано вчинив Пiтер. А який би вiн був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  Син Стеньки Разiна Гришка, до речi, знав, де захований один iз скарбiв батька, але мовчав. Його привели до тями, виливши вiдро крижаної води. Потiм Самоса наказав:
  - Припiйте залiзом i другу п'яту!
  Цього разу хлопчик не вiдключився, намагався сiпатися, але босi ноги Гришки затиснутi в колодцi.
  Самоса прошипiв:
  - Ще п'ять батогiв, без бережiння!
  Пiсля п'ятого удару, свiтла голова хлопця хитнулася, i Гришка знепритомнiв.
  Досвiдчений у справi дяк порадив:
  - Дай йому вiдiйти! Дитина все-таки ще вiдкинеться!
  Самоса суворо промовив:
  - Зняти цуценя! Обтерти горiлкою i покласти на лiжко... Нехай вiдiйде! Назавтра продовжимо катування!
  Гришку зняли з диби i протерли розсiчення, сумiшшю спирту та води. Хлопчик смикався: горiлка палить. Потiм Гришку дали гарячого бульйону, замкнули в натопленiй камерi. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом i дали заснути. Хлопчик спав на животi, лiжко було м'яким. На тортурах у катiв жертви часто вмирають, а Самоса хотiв знати, де Стенька сховав свої скарби.
  Давши Гришковi вiдiйти i поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до тортур. Знову пiднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки стало болючiше. До нiг хлопчаки повiсили гiрки. Щоб сильнiше розтягти м'язи. Потiм кат, усмiхаючись, пiднiс розпечене залiзо i приклав до Грицьких грудей. Хлопчик заскреготiв зубами вiд дикого болю.
  Самоса ревнув:
  - Говори злодiй!
  Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очi у Гришки вiд больового шоку перекосилися, i хлопчик знову знепритомнiв. Кат вiдiбрав залiзо вiд грудей i сказав:
  - Мiцний хлопець...
  Самоса гаркнув:
  - Треба його розколоти... Жаровню до нiг!
  Кат змастив пiдошви хлопця маслом, i на вiдстанi розпалив жаровню. Вже пiдпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв сумiш поту та кровi, скреготiв зубами, але мовчав. Хоча це йому дорого коштувало. Зусилля були запеклi.
  Самоса люто гарчав:
  - Говоритимеш! Гей, заплечний бiй!
  Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударi голова хлопчика мляво метнулась i завалилася. Прийшов до тями хлопчик не вiдразу, навiть пiсля того як на нього вилили вiдро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю i наказав:
  - Ще бий!
  Дяк зауважив:
  - Подихне оголець.
  Самоса прогарчав:
  - Чорт! Знiмiть його з дибки! Завтра продовжимо!
  Гришку знову зняли з тортур i вiднесли до кiмнати. Хлопчик бився i сiпався. Поринув у важкий, марливий сон. Потiм прийшов до тями i заплакав. Але тiльки-но з'явився тюремник, змовк i зло глянув на нього. Той жбурнув пацану хлiба з квасом. Шансiв втекти у хлопця не було, тим бiльше його прикували за шию.
  Наступного дня Гришку катували трохи по-iншому. Пiдняли в стелi, пiднявши руки на дибi, а потiм вiдпустили. Такий дикий бiль, що
  перериває дихання. Хлопця пiднiмали тричi, поки вiн не знепритомнiв.
  Пiсля чого кат знову бив батогом i припалив живiт розпеченим залiзом. Гарненько помучивши хлопця, його вiдпустили i вiдвели до камери. Нiчого добитися катам не вдалося.
  Наступного дня Гришку пiдняли на дибу, пiд босими ногами розпалили жаровню, а по спинi та сiдницях були розпеченим дротом. Хлопчик кiлька разiв протягом тортур втрачав свiдомiсть, але приходив до тями. Поки кати самi не втомилися, припинивши катування.
  Наступного дня хлопчика розтягли, i кат стали ламати пальцi нiг розпеченими щипцями, а також тиснути ребра. Гришка кiлька разiв скрикував, але вимоги щось сказати - вiдповiдав муканням.
  I знову отримував батогом.
  Минуло два тижнi. Дитяче тiло Гришки вже змучене тортурами. Бiль скрiзь. Нi лишилося, нi кровi, нi жилки не зворушеним болем. Спочатку коли його били i палили, хотiлося кинутися i приглушити вибухи в тiлi. Але коли бiль охопило всю сутнiсть, вiн притупився.
  Самоса i сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засiб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, i стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кiлька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже ослiп та оглух. Вiн уже не чув слiв, що вимовляються катом i Самосою.
  Тi здалися, знову потягли на дибу. Не розумiючи, що будь-яка бiль для хлопця була лише вiдрадою - вiдволiкаючи вiд страшнiшої виразки в мозку.
  Вiд вогню та ударiв батогом посвiтлiло в очах.
  Гришка прийшов до тями i змiг розгледiти катiв. Ось катувальник пiдкладає гирки до колодки, у якiй затиснули хлопчику ноги. Бiль у руках i плечах стає сильнiшим, але вiн вiдволiкає вiд пекла в мозку.
  Самоса реве на всю горлянку. Вiн сам рудий, з бородою:
  - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  Гришка хитає головою. У вiдповiдь слiдує удар, що трясе тiло, луплять сильно. Iнший кат пiд босими ногами хлопчаки нагрiбають жар пiд дибою. Моторошно, але не так страшно.
  Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разiна та колишнiй вiйськовий отаман. Постарiлий, iз сивою бородою. У його поглядi є навiть подiбнiсть спiвчуття каченiй дитинi. Поруч стоїть боярин у бобровiй шапцi. Йому явно спекотно в катувальному примiщеннi. I на обличчi явний iнтерес до катування хлопчика. Катування продовжується. Гришка раптом вiдчув у собi приплив сил i заспiвав:
  Ти Разiн менi цар та батько,
  Пiдняв у раз народ проти ярма...
  Я вiрю, настане стражданням кiнець,
  Буде боярам, лише батоги i дуля!
  
  Селянин, робiтник зараз пiд ярмом,
  Задавлений боярством простий пролетар.
  Але вiрю, що всiх кровососiв зметем,
  Заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй!
  
  Адже в кожному дворi стогне жертва бояр,
  Скрiзь є коли та диба.
  Вони навiть гiрше рахуй басурман,
  Намагаються, в муцi дригай!
  
  Але Разiн у битвах пройшов,
  Всi потрiбнi долонi та стежки...
  З перемогою козак наш вiльний прийшов,
  Щоб рвати усi боярськi попи!
  
  Нi, знайте, сумнiви повiрте в нас,
  Адже ми за народ, поза сумнiвом...
  Тепер настає прозрiння година,
  На славу iнших поколiнь...
  
  Ти Разiн свободи та честi - ватажок,
  Пройшовся нашою Росiєю...
  Хочу, щоб ти став нам государ,
  А краще за всесвiтню мiсiю!
  
  Нехай буде, тодi справедливiсть повiр,
  Надовго настане промiнь свiтла.
  I буде роздертий деспота звiр,
  Зумiємо дочекатися свiтанку!
  
  Битва йде пiд Симбiрськом - боротьба,
  Ми в лютi буйнi воїни знайте!
  I стати переможцем вiрю доля,
  Прошу по мiзках барам дайте!
  
  Хоч Разiн геройськи у бiй загинув,
  Але у вiчностi лик його святий...
  Адже вiн без сумнiву витязь, джигiт,
  I буде, ти вiр Кремль у мить взятий!
  
  Закiнчитися рабство та ярмо бояр,
  I сонце зiйде над планетою...
  Навiки зникнуть страждання, обман,
  А Разiн у поемах оспiваний!
  Поки хлопчик спiвав, всi кати, i "публiка" завмерши, слухали. Але на останнiх словах Самоса вибухнув i заволав на все горло:
  - Бий! Забий його!
  Кат обрушив на хлопця лютi удари. Вже втрачаючи свiдомiсть, Грицько прошепотiв:
  - Чи буде народ Росiї вiльним!
  Окровавленого хлопчика зняли з диби i вiднесли. Самоса витер пiт з чола i прошипiв:
  - Досить! Годi з нас! Четвертувати гаденя та справу з кiнцем!
  Корнила невпевнено промовив:
  - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публiчно? Чи може придушити його в камерi?
  Самоса прогарчав, стукаючи по пiдлозi пiдборами:
  - Нi! Страти! I публiчно - четвертуванням!
  Боярин пiдтвердив, стискаючи кулак:
  - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  Самоса зловтiшно посмiхнувся:
  - Четвертують Гришку! Все розинське насiння виведемо!
  Тут Адала вiдволiклася. Вона змушена вiддавати команду стрiляти. I по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собi смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвiст своїм розгубленим поглядом.
  Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  В небi дуже здорово. Дiвчина нахилила голову i стала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нiчого не спадало. Окрiм повiстi про сина Стеньки Разiна.
  Хлопчик лежав на лiжку, i крутився увi снi марив. Тяжко спати, коли все твоє тiло поранене, а виразки ще й роз'їденi сiллю та горiлкою. Останнi п'ятнадцять днiв - суцiльна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  Хлопчику мрiяв його батько. Могутнiй i сильний Степан пiдбадьорив сина:
  - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  Гришка в мареннi вiдповiв:
  - А що на мене чекає смерть?
  Степан впевнено заявив:
  - Наше майбутнє туман. I не вiдомо, що чекає попереду. Але твої останнi хвилини у життi будуть найважливiшими. Не стушуйся! Збережи мужнiсть!
  Гришка не зовсiм упевнено вiдповiв:
  - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  Степан заявив громовим голосом:
  - Ну нi! Мене можуть страчувати, але прийде iнший Разiн, а за ним ще Разiн i нiчого з цим нашi вороги не зможуть зробити! Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь... Але за Разiним прийде, володарю бурi Ленiн!
  Гришка, теж здобувши впевненiсть, заявив:
  - Вiрю, ти ще повернешся!
  Хлопчик опритомнiв. Тiло тупо нинуло i шкiра сiдала. Почувся скрегiт у дверi i в камеру зайшов кат.
  Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  - Здорово Гришка!
  Хлопчик, раптом вiдчувши у собi сили, вiдповiв:
  - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  Мучитель добродушно кивнув:
  - А ти смiливе щеня. Рiзних я бачив i перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжнiй кремiнь!
  Грицько скромно вiдповiв:
  - У менi дух мого батька!
  Кат з усмiшкою запропонував:
  - Давай укласти угоду...
  Хлопчик звякнув ланцюгом, i знайшов у собi сили пiднятися з лiжка i сiсти. Гришка з цiкавiстю запитав:
  - А яку угоду?
  Кат пошепки запропонував:
  - Давай ти менi розповiси, де знаходиться скарб твого батька, а я... Я знiму нашийник i винесу тебе в мiшку на волю.
  Гришка на мить завагався. Справдi, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне мiсце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собi життя та залишити ворогiв iз носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрiстю та обманом купити собi життя? Нi, вiн має гiдно померти на ешафотi!
  Гришка струснув свiй голеним, у саднах i шишках головою:
  - Нi!
  Мучитель усмiхнувся i помiтив:
  - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а iнших до страти немає готових!
  Гришка здригнувся, але вiдважно вiдповiв:
  - Ну, страчують... Усi ми смертнi!
  Кат з усмiшкою додав:
  - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Вiдрубають спочатку руки, потiм ноги, i лише потiм голову. Ти цього хочеш?
  Хлопчик здригнувся, став блiдiшим, i пробурмотiв:
  - Якщо доля така... Постараюсь тiльки прийняти смерть гiдно!
  Кат усмiхнувся i помiтив:
  - Твого батька вже вiдвезли до Москви. Там ще мучать крутiше тим тебе. А далi чекає теж колесо iз четвертуванням. А тебе... Шкода що страчують! Ти мiцний хлопчик, i непогано було б ще помучити тебе!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - На тому свiтi, тебе мучать!
  Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в пiдборiддя. Вiддалося болем у розтягнутих дибки жилах. Може, дарма вiн так? Слiд виявити розсудливiсть, i обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  Хлопчик ледве пiдняв i подивився на свою вкриту писугами та опiками руку? Невже її вiдсiчуть? Гришка глянув на свою ногу. Теж вся побита, пiдошви спаленi, пальцi зламанi. Але зiйти на ешафот все одно вiн, мабуть, зможе. I йому вiдсiчуть i ноги, i руки, i нарештi голову. А потiм душа полетить на небо...
  Вiн ще дитина, i не встиг нагрiшити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гiршому випадку коротке перебування в чистилищi. Цiкаво, чи запросять йому священика для сповiдi? Втiм, це вже не має значення. Гришка не вiдчував за собою грiхiв i не боявся тепер неминучої зустрiчi з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вiчне лiто, а ангели грають на арфах. Чим не мiсце, заслужене для хлопчика, який перенiс найжорстокiшi катування?
  Це краще, нiж висiти на дибi, коли тобi шкiру розриває батiг i ламають пальцi розпеченим залiзом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком i будеш вiчно юним i здоровим.
  Почулося брязкiт дверей. З'явилася дiвчина з тацею, i два вартовi, а також Самоса. Нелюд усмiхнувшись, повiдомив:
  - Останнiй раз у життi спiваєш гарненько цуценя! Корнила щедрий! А там тобi руки та ноги обрубають!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - I тобi буде покарання... Не на Землi, то на небi!
  Самоса гаркнув:
  - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесi!
  Гришка мужньо сказав:
  - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  Самоса сердито грюкнувши дверима, пiшов. Залишився лише кат. Гришка майже привiтно кивнув:
  - Ось якi бенкети справляємо! I вмирати не захочеш!
  Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  - А про свою душу ти не думав?
  Гришка чесно вiдповiв:
  - Я не вiдчуваю за собою грiхiв, щоб каятись.
  Кат на це кивнув:
  - Ну, радуйся оголеце. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму життi.
  Гришка взявся, їсти гусака. Пiсля тюремної баланди їжа здавалася надзвичайно смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. I ковталося активно.
  Кат зауважив:
  - Якби не твiй хрещений дiд Корнила, ти б не отримав таких бенкетiв.
  Гришка iз серйозним виглядом запитав:
  - А чого вiн хоче?
  Мученик чесно вiдповiв:
  - Отримати скарби Степана. Iнакше б вiн i не ворухнувся б.
  Гришка байдужим тоном вiдповiв:
  - Нехай скарби лежать у землi. I послужать майбутнiм повстанням!
  Кат захоплено вимовив:
  - Ну, ти й орел! Справжнiй войовник! Що ж бажаю тобi успiху!
  I катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжiв пiсля їжi та чарки мiцного вина. Очi зiмкнулися, i хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, i рiзноманiтнi подiї. Наче вiн казковий лицар, який рубає тисячi бiйцiв.
  Махне на право - вулиця, лiворуч провулок!
  I потiм лiтає на драконi. Немов казковий богатир...
  На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався i вiдчув себе бадьорiше. Його пiдняли кати. Надягли на поранене тiло, дерюгу. I пiдняли, повели на страту. Гришка бачив у свiтанку фарбу, i гострi списи.
  Хлопчик iшов у залозах, що було незручно. Його вивели надвiр. Босими, скалiченими ногами хлопчика було важко ступати на каменi. Але Грицько стиснувши зуби терпiв, i намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнiв давався з болем. Вiн так i вийшов на майдан.
  Люди побачили хлопчика. Бритого, всього в саднах i синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  Гришка швидше викликав жалiсть, нiж ненависть. Багато хто, особливо жiнки, спiвчутливо зiтхали.
  Хлопчик пiдморгнув їм i сказав:
  - Мовляв, де наша, не пропадала!
  I рушив далi. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що вiн не заслужив собi пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко iснування.
  Мiсце страти оточували добiрнi, московськi стрiльцi. Багато охорони та господарських козакiв. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космiчних масштабiв.
  Хлопець нетвердо, хитаючись, залiз по драбинцi, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  На пласi блищала величезна, заточена сокира. Походжав масивний кат у червоному балахонi. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  - Цей син Стеньки Разiн Гришка, винен: у приховуваннi скарбiв, органiзацiї загонiв бунтарiв, у стратах i пограбуваннях бояр, у насильствi жiнки та iнше. Тому засуджується до четвертування на колесi та вiчнiй анафемi. Нехай буде приведено вирок у виконаннi.
  Гришка здригнувся, але лишився стояти на мiсцi i триматися прямо. Дяк прошипiв:
  - Ну, що злодiй готовий покаятися перед народом?
  Гришка подумав. Так, є йому в чому каятися. Хлопець вклонився i сказав:
  - Вибачте донськi козаки. Винен перед вами, що не звiльнив вас вiд ярма боярського.
  Самоса вiдчайдушно заволав:
  - Страти його швидше!
  До хлопця кинулися помiчники ката. Гришка, долаючи бiль у руках, сам зiрвав собi палицю. Перед народом вiдкрилися виразки та рани, завданi катами. Потiм Гришку заломили руки i кинули на колесо.
  Кат занiс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  Але в цей момент пролунав горн i глашатай оголосив:
  - Царська милiсть! Виду дитинства Григорiя, смертна кара замiнюється продажем у рабство! Нехай буде так!
  Хлопця пiдняли з ешафота, i вiдповiв у помешкання. Для Гришка почалося нове життя.
  
  ТОЛСТОПУЗ I ЙОГО БАНДУ ДОПОМАГАЮТЬ ГIТЛЕРУ
  Всесвiтiв дуже багато, i в них завжди щось так вiдбувається.
  Ось ще одна змiна реальної iсторiї. Цього разу мультяшка Толстопуз та його команда перенеслися з Гiперноосфери вигаданих свiтiв, в одну з паралельних всесвiтiв часiв Другої свiтової вiйни.
  I зрозумiло кiт-лиходiй вирiшив допомогти Адольфу Гiтлеру. I з ним вся його лиходiйська команда.
  Толстопуз, Меппс, Крот, Бородавка, Сопатка - дуже яскрава п'ятiрка мультяшок.
  Та й їхнi здiбностi дуже серйознi. Спочатку вони викрали самого Черчiлля. А що Толстопуз просто генiальний лиходiй. I йому вдалося провернути зухвалу операцiю. Тим паче хитрий, жирний кiт помiтив, що прем'єр Британiї любить сендвiчi. А якщо так, то... У Черчiлль проковтнувши упаковку зменшився, i команда Толстопуза сховала його в табакерку.
  I доставили до фюрера. Пiд загрозою розправи Черчiлль був змушений укласти мир i вiддати Третьому Рейху частину колонiй.
  Фюрер у результатi уникнув повiтряної битви за Англiю та великих втрат в авiацiї.
  Його армiя на момент нападу на СРСР виявилася сильнiшою, особливо авiацiя. На цiлих п'ять тисяч бiльше видiлено лiтакiв на план "Барбаросса", i танкiв на пiвтори тисячi бiльше. I пiхоти на пiвмiльйона нiмцiв та ще пiвмiльйона iталiйцiв, яким не треба воювати в Африцi.
  Тепер становище СРСР стало ще гiршим. Противник набагато сильнiший, нiж ранiше. Та ще й Толстопуз та його банда трохи нiмцям допомогли. Фрiци у серiйне виробництво запустили танк Т-5, з двома гарматами та чотирма кулеметами. У нього i двигун був потужнiшим, i вежа обтiчної форми. Велика проблема для радянських машин, такий мастодонт. А Червона Армiя до оборони не готова в реальнiй iсторiї, так i в альтернативнiй теж. Та ще й карток своєї територiї немає. Всi думки лише про настання. А захищатись не вмiють.
  А Толстопуз i його команда весь зв'язок зруйнували. Оце шкiдлива банда.
  Отже, бойовi дiї пiшли для Червоної Армiї ще гiрше, нiж у реальнiй iсторiї. I прориватися стали фрицi швидше. I план "Барбаросса" перевиконувався. Червона Армiя взагалi завалюється.
  I ось уже гiтлерiвськi полчища пiдходять до Москви. Тут треба, щоб гiтлерiвську армаду зустрiло завзятий опiр.
  Але знамення шiстка бiйцiв вступає в бiй. Одна надiя на Олега, Маргариту, Наталю, Зою, Августину, Свiтлану. Вони здатнi ворогiв разом зупинити i розгромити, перетворити на попiл.
  Така ось дика i гарна команда дiвчат зiбралася. А проти них Тостопуз та його банда. Ну, це не страшно.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивайте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  
  IСТОРIЯ ЗЛАЗНЮВАЛЬНОГО НАКЛОНЕННЯ.
  Але в будь-якому випадку для Росiї це краще, нiж програна США битва пiд Мiдвей. Хоча й тут можливi рiзнi нюанси. Чому тiльки сценарiй песимiзму.
  Олег Рибаченко наснив i iнший варiант. Японiя не вiдкриває другий фронт проти СРСР i Нiмеччина програє пiд Сталiнградом. Далi подiї розвиваються, як i в реальнiй iсторiї, тiльки немає висадки американцiв у Марокко.
  Гiтлеру вдається втриматися в Африцi, але фюрер, як i ранiше, вважає схiдний фронт основним, а захiдний другорядним. I починає наступ на Курськiй дузi. Порiвняно з реальною iсторiєю, у фашистiв за рахунок послаблення бомбардувань з боку США на двi-три сотнi танкiв бiльше, але переламати хiд вiйни, вирiшальним чином це не може. Лiтакiв виявилося бiльше загалом на тисячу. Оскiльки Америка майже бомбила Третiй Рейх.
  Бiльше у нiмцiв та важких танкiв "Пантер" та "Тигрiв". Але радянське командування очiкувало настання i надiйно вкопалося в землю. Спочатку нiмцi таки прорвали лiнiю радянської оборони та змогли вклинитися в позицiї. Причому досягли кiлька великих успiхiв. Просунулися на п'ять-десять кiлометрiв глибше, змусивши Червону армiю витратити всi резерви на вiдбиток атаки.
  Але все одно фрицi видихнулися i змушенi були зупинитись. А потiм потрапили пiд радянський контрудар. Але Червона армiя просувалася трохи повiльнiше, тому що супротивник виявився сильнiшим технiчно. Особливо несприятливо змiнилося в авiацiї. Але Фокке-Вульф себе не показав надто вже грiзно. Хоча й були розрахунки на його сильне озброєння. Загалом бої пройшли: майже як у справжнiй iсторiї, але iз запiзненням на два-три тижнi.
  Втрати радянських вiйськ виявилися бiльшими, а поступ повiльнiшим. Але все одно гiтлерiвцiв вибули i з Орла, i з Бiлгорода, i з Харкова. Нехай навiть iз останнього мiста лише 18 вересня. Надалi просування радянських вiйськ залишалося нешвидким. Нiмцi були дещо сильнiшими в танках та авiацiї, чiплялися за обороннi рубежi. I пiддавалися вкрай неохоче.
  Монтгомерi теж загруз у боях з Роммелем i не мiг пробити нiмецьку лiнiю оборони. Фрiцi все ж таки пiддавалися. Коли прийшла осiнь з зливами, а потiм i зима, просуватися Червоної Армiї стало легше. Київ взяли у сiчнi, на два з половиною мiсяцi пiзнiше. Але Днiпро все одно здолали, хай i повiльнiше, нiж насправдi.
  Червона армiя навчилася бити фашистiв i помiтно зросла майстернiсть командування. Самi солдати, здобувши бойовий досвiд, краще воювали. Щоправда, i фашисти ставали сильнiшими. Зростала кiлькiсть важких танкiв. З'явився у серiйному виробництвi найкращий у свiтi автомат МР-44.
  Дещо ранiше, нiж у реальнiй iсторiї з'явився на фронтах "Тигр"-2, i навiть завдяки зниженню американської бомбардувальної активностi в серiю пiшов "Маус".
  Втiм, незабаром з'ясувалося, що такий надважкий танк хоч i мiг битися, але насправдi геморой. Проте "Маус" показав чудовий захист з усiх ракурсiв i потужне озброєння 128-мiлiметрової гармати. Втiм, бойовi дiї показали, що IС-2 все ж таки мав шанс пробити "Маус" у борт з близької дистанцiї, як i СУ-152.
  Поганi ходовi якостi надважкого танка створювали багато проблем для фрицiв. Гiрше було з "Пантерою"-2, яка деякий час затрималася iз серiйним виробництвом. "Маус" став героєм багатьох анекдотiв.
  Радянськi вiйська не встигли вийти до кордону з Румунiєю до березня. I трохи менше просунулися в центрi України. Ленiнград навiть поки що залишалася в блокадi. Спроба у березнi, квiтнi його деблокувати зазнала невдачi. Почасти через надмiрне розпилення сил. Влiтку радянське командування, пiдкрiпивши сили танками IС-2 та Т-34-85, намiтило операцiю "Багратiон".
  Але ще не було великого балкона, тому що в Українi просунулися не так значно. I все ще триває блок Ленiнграда. Британiя продовжує вести себе пасивно лише пробуючи на мiцнiсть Роммеля в Африцi. А Гiтлерiвцi вже до червня випустили тисячу нових винищувачiв МЕ-262. Висадка в Нормандiї їм не загрожує - США не до того, а одна Британiя на такий смiливий крок наважитися не може.
  Нiмцi, звичайно ж, у центрi мають оборону щiльнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Вони взагалi на сходi бiльше вiйськ, так на заходi тримають тiльки Африку.
  I бiльше авiацiї та iнших вiйськ. СРСР теж не стоїть на мiсцi, але реактивної авiацiї поки що немає, а гвинтова звичайно ж таким машинам поступається. Але нiмецькi лiтаки ще не цiлком освоєнi екiпажами, тож поки що не надто страшнi. Крiм того, є iстотний аргумент для удару в центрi - наявнiсть розвиненого партизанського руху в Бiлорусiї.
  Сильнi вiйська у Вермахта, а й радянськi не слабкi. Важче, правда, нiж у реальнiй iсторiї досягти раптовостi нападу. Так Румунiя вiд радянського фронту розташована на бiльшiй вiдстанi.
  Наступ розпочався 25 червня 1944 року. Воно розвивалося з наполегливими битвами. Доводилося долати дуже мiцну оборону. Нiмцi поки що сильнi, i в них багато танкiв.
  Особливо серйозним суперником виявився "Тигр"-2, який у лоб майже не долається радянськими гарматами, i наймогутнiшою гарматою. Але радянськi вiйська билися вправно, i зумiли досягти тактичної раптовостi, особливо при ударi з району Полiсся.
  Просувалися радянськi вiйська повiльнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Противник виявився сильнiшим. Але все одно просувалися. I робили котли. Потрапивши в оточення, фашисти билися наполегливо, але їх ламали.
  Радянськi вiйська мали пройти трохи бiльший шлях, нiж у реальної iсторiї. Нiмцям було простiше маневрувати резервами. Наприкiнцi серпня бої розгорнулися за Мiнськ.
  Нiмцi встигли зачепитися за велике мiсто, i чинили опiр упертi.
  Найгiрше було й з авiацiєю. Нiмецькi реактивнi лiтаки все ж таки народжували певну проблему. Досить небезпечним виявився i ТА-152, цей грiзний винищувач, з багатьма авiагарматами. I дуже швидкiсний... Але нiмцi не могли захопити панування у повiтрi. Хоча радянськiй авiацiї доводилося значно складнiше. I втрати вiдчутнiшi.
  Виникла оперативна пауза у наступi. Фрiци намагалися перегрупуватись. Восени, нарештi, на фронтах з'явилася довгоочiкувана "Пантера"-2, що майже не поступається в озброєннi та бронюваннi "Тигр"-2, але куди рухливiше.
  Радянське командування провело операцiю на пiвднi України. Вдалося вiдрiзати Одесу. А потiм узяти. Взимку справи пiшли краще, i вдалося вийти до кордону з Румунiєю. Вiдновився наступ у центрi. Воно йшло трохи повiльно. У нiмцiв було багато танкiв i самохiдок. Проблемою стали "Ягдпантера" та "Пантера"-2, якi перевершували радянськi машини. Потужна 88-мiлiметрова з вiдмiнним снарядом i довгим стволом, пробивала з великої дистанцiї всi радянськi машини, не виключаючи i IС-2. Самi ж нiмецькi машини в лоб важко пробиваються.
  Мiнськ було взято, i радянськi вiйська вийшли до Бугу. Але великi втрати змусили зупинитись.
  Гiрше стало в повiтрi. МЕ-262 став бiльш надiйним, i збiльшилося виробництво даної машини. Адже цьому винищувачу немає рiвних. З'явився i досконалiший НЕ-162. Ця машина проста у виробництвi, легка, дешева, дуже маневрена стала для радянської авiацiї великою проблемою.
  У березнi нiмцi пiд командуванням Майнштейна зробили спробу наступу з Галичини. Вони застосували сильний хiд: атакую вночi i використовуючи прилади нiчного бачення. Гiтлерiвцi прорвали радянську оборону i навiть органiзували котел, у якому замкнулося кiлька радянських армiй.
  Ця перемога i те, що фрицi змогли оточити, радянськi частини, що перейшли кордон з Румунiєю, справило враження. Гiтлерiвцi загалом поки що не пускали Червону Армiю до Європи, i все ще утримували Прибалтику. Хоча взимку радянськi вiйська зняли блокаду з Ленiнграда.
  У квiтнi розгорнулися бої у Польщi. Велику роль у битвах зiграли Е-25, новi самохiдки були по озброєнню подiбнi до "Ягдпантери", але були легшi, i бiльш рухливi, з низьким силуетом. Нiмцi за рахунок якiснiшого озброєння, змогли виграти подiбну битву. Тим бiльше, радянськi снаряди вiдставали вiд нiмецьких.
  Великi втрати Червоної армiї i те, що фрицi встояли, справило враження Сталiна. Великобританiя практично нiчого не робила. США ж дозволяли бити свiй численний флот частинами, i зазнавали величезних втрат, було неможливо вибити японцiв з Гавайських остовов.
  У травнi сорок п'ятого року Сталiн запропонував Гiтлеру перемир'я i виступив з iдеєю почати переговори про мир. Фюрер пропозицiю про перемир'я ухвалив, але переговори про мир виявилися вiд початку безрезультативними.
  Гiтлер хотiв територiальних придбань i не бажав нульового варiанту. Натомiсть фашисти стали перекидати вiйська до Африки. Новi нiмецькi танки серiї Е, перевершували захiднi зразки у бронюваннi та озброєннi. I розпочався наступ проти Лiвiйського угруповання Монтгомерi. Англiйцi потрапили пiд удар переважаючих, загартованих у боях на сходi сил i почали тiкати. Роммель, провiвши обхiдний маневр, засадив значнi сили англiйцiв у котел. У червнi Лiвiя виявилася захопленою.
  А у липнi нiмцi захопили i Єгипет. Розвиваючи успiх, фашисти за пiдтримки мiсцевого населення захопили Iрак та Кувейт, а незабаром i Близький Схiд. Далi у вереснi розпочався наступ у Суданi. Яке розвивалося досить успiшно. Нiмцi мали перевагу як озброєння. Особливо вдалими виявилися танки нового поколiння - серiї Е. Та й англiйськi вiйська не отримали такої жорстокої школи, як фашисти на схiдному фронтi.
  Наприкiнцi сорок п'ятого, на початку сорок шостого року, вся Африка була захоплена гiтлерiвцями. А Британiя виявилася ослабленою пiдводною вiйною фашистiв. I майже у повнiй блокадi. Нiмцi ж пресували, англiйцiв використовуючи реактивнi бомбардувальники, та новiтню зброю дисколетiв.
  У серпнi 1946 року висадка, i Британiя пiсля двадцяти днiв боїв впала. Так капiтулювала найбiльша iмперiя. Гiтлер пiсля цього обернув свiй погляд у бiк СРСР. Йому хотiлося поквитатися зi Сталiним. А що США? Лiзти через океан здавалося малоперспективним та ризикованим.
  Наступ на СРСР розпочався 15 травня 1947 року. Основним гiтлерiвським танком став Е-50, який перевершував радянськi машини у озброєннi та бронi. У Сталiна на озброєннi були тiльки IС-3, невелика кiлькiсть IС-4, поки не серiйний зразок IС-7, i тiльки розроблений, але поки не серiйний Т-54. Основний танковий парт: Т-34-85.
  Машина, звичайно ж, сильна, але поступається Е-50 на пару порядкiв. I в озброєннi та в бронi. Тiльки IС-4 був близький у броньовому захистi до Е-50, але поступався у бронебiйностi гармати. Таким чином, СРСР, як з'ясувалося, технiчно не зовсiм готовий. Серiйного реактивного винищувача немає, а у нiмцiв вже на озброєннi МЕ-362, НЕ-262, ТА-183, МЕ-1010 та iншi машини. У тому числi й грiзнi ТА-500 i навiть ТА-600.
  Ну, спробуй проти такої сили встояти. Втiм, радянськi вiйська теж неабияк окопалися, створивши глибокоешелоновану оборону. Яку доводилося послiдовно проривати - лiнiю за лiнiєю. А опiр Червоної Армiї, загартованої у боях був героїчним, i коштувало фашистам просування колосальних втрат. Гiтлерiвцi за мiсяць боїв спромоглися лише вийти на рiвень Барановичi, Смолевичi.
  Радянськi вiйська постiйно контратакували фашистiв. Удар по центру не змiг розтрощити радянськi вiйська. Хоча у небi гiтлерiвцi захопили панування.
  На початку липня фашисти розпочали наступ в Українi. Потужний удар бронетанкових клiщiв з рiзних бокiв привiв до оточення значних радянських сил. Але й нiмцi зазнали помiтної шкоди. Частина Червоної армiї змогла вирватися з котла. Проте фрицi просунулися до Житомира та захопили Вiнницю. В оточеннi знову опинилася Одеса.
  Фашисти спробували розвинути успiх, але виявилися зупиненi. Радянськi вiйська активно контратакували, але не могли пробити пролом у сталевих клинах вермахту. Восени нiмцi змогли знову просунутися до центру та пiдiйти до Мiнська. Становище радянських вiйськ було тяжким. Люфтваффе захопило панування в повiтрi, i цього не було чого протиставити.
  Взимку сорок сьомого та сорок восьмого року фашисти стояли в оборонi. Вже Червона армiя намагалася наставати, але якось без серйозних успiхiв. Нiмецькi танки серiї були пристосованi до бойових дiй взимку, крiм того, Вермахт взагалi зумiв адаптуватися до клiмату.
  Весною сорок восьмого року зросла кiлькiсть нових радянських танкiв Т-54. Щоправда, i в нiмцiв з'явилися новi пiрамiдальнi танки АГ-50. Вони вiдрiзнялися тим, що мали форму витягнутої пiрамiди, з усiх ракурсiв велике бронювання, великi кути нахилу бронi. Новий гiтлерiвський танк дуже важко пiдбити, навiть у борт i корму.
  Але i Т-54, куди краще захищений, нiж Т-85. Але фашисти, крiм iншого, набрали колонiальнi вiйська з африканцiв та арабiв, поповнили свої сили i європейцями, зокрема й англiйцями. Франко та Салазар збiльшили кiлькiсть вiдправлених на радянсько-нiмецький фронт добровiльних частин. Режим Муссолiнi також перекинув значнi сили. У всякому разi, у кiлькостi Вермахт набув переваги. Розпочатий наступ у травнi йшов на пiвднi. Нiмцi змогли форсувати Днiпро i перейти в обхiд Києва. Поки танк Т-54 випускався в невеликих кiлькостях, як i реактивна авiацiя, тож радянським вiйськам доводилося задовольнятися тридцятьчетвiрками. А останнiй танк уже був застарiлим i моральним i реальним i технологiчним.
  Частина радянських вiйськ опинилася знову в оточеннi. Настало наступ фашистiв i в центрi. До осенi фашисти вийшли у центрi до Днiпра. Радянськi вiйська на пiвднi опинилися по сушi, вiдрiзанi в Криму, в Києвi, i втратили частину лiвобережної України. Одеса впала. Ситуацiя ускладнилася до краю.
  Фашисти восени взяли Полтаву i виявилися зупиненi. Наставала нова зима. Гiтлерiвцi в мороз не наважувалися наступати. А Червона армiя перейшла у свої обороти. Пiсля завзятих боїв фашистiв вибили з Полтави та Херсонської областi. Але далi радянськi вiйська знову зупиненi. Противник зберiгав свою перевагу в повiтрi, так як МIГ-15 ще тiльки-но став з'являтися. Та й уступав це винищувач найкращим нiмецьким зразкам. Весною фашисти, використовуючи пiрамiдальнi танки, знову прорвалися i за лiто примудрилися захопити Донбас.
  Особливо ускладнювало ситуацiю, переважна перевага фашистiв у пiхотi. Вони покинули безлiч колонiальних дивiзiй. Користуючись перевагою у людських ресурсах. Негативно також давалася взнаки i перевага гiтлерiвцiв у повiтрi. Падали одне за одним радянськi мiста.
  Пiсля падiння Донбасу фашисти просунулися й у центрi. Пiдiйшли до Смоленська. I навiть оточили мiсто. Але Смоленськ протримався ще чотири мiсяцi.
  Настав 1950 рiк... Взимку Червона армiя трохи потiснила нiмцiв на пiвднi вiдбивши Бiлгород, Ворошиловград i пiдiйшовши до Харкова. Навеснi, однак, нiмцi знову поповнивши вiйська африканцями та арабами атакували. I знову просунулися у глибину радянських позицiй. У боях з'ясувалося, що нiмецький пiрамiдальний танк - досконала форма, i Т-54 йому не суперник. Як втiм, навiть IС-7 поступався за сукупнiстю бойових характеристик. Для боротьби з нiмецькими пiрамiдальними танками було створено IС-10. Ця машина була озброєна, 203 мм гарматою i важила сто тонн.
  Але в умовах, коли нiмецька авiацiя продовжувала панувати у повiтрi, такi танки майже неможливо перемiщати залiзницями. I з'ясувалося, що IС-10 не життєвий. Влiтку гiтлерiвцi змогли прорватися до Воронеж. А восени розвинути наступ у напрямку Сталiнграда. Але саме легендарне мiсто взяти їм не вдалося. Водночас, фашисти знову блокували Ленiнград. Але це коштувало їм величезних втрат. Особливо у тубiльнiй пiхотi. Але ось настала зима. I Червона армiя знову настає. Нiмцiв, щоправда, повнiстю оточити не вдалося, але їх змусили забратися за Дон. I вони вiдiйшли розбитi та обгризенi. Взимку Червона армiя спробувала наступати i в центрi, але просунулась лише на п'ятнадцять кiлометрiв. Так настав i 1951 рiк.
  Взагалi, тут дисколети себе показали не надто ефективною зброєю. Вони здатнi таранити радянськi лiтаки, але проти наземних цiлей не такi ефективнi. Натомiсть швидкiснi. Влiтку 1951 року фашистська армiя знову наступала на Москву. Бої йшли дуже завзятi. Радянське командування запустило серiю важкий танк IС-11, з 203-мiлiметровою гарматою, але слабкою бортовою бронею, що дозволило знизити вагу машини. Така зброя могла пробивати пiрамiдальну конструкцiю, але сама радянська машина надто вже вразлива. А Т-54 не пробивав нiмецькi пiрамiди пiд жодним ракурсом.
  Нiмцi мали перевагу у бронюваннi, поступово просувалися i пiд Москвою. До вересня до столицi залишилося лише сто кiлометрiв.
  Радянськi вiйська з втратами вiдходили, та й нiмцi втрачали дуже багато. Слiдували штурми Сталiнграда. Майже повнiстю зруйноване мiсто опинилося пiд фашистами. Нiмцi також опанували на Кавказi мiста Грозний i Орджонiкiдзе. I створили небезпечну ситуацiю.
  Але у жовтнi фашисти вимоталися, i змушенi були призупинити наступ. Взимку вже Червона армiя перейшла у наступ. Але змогла лише трохи потiснити фашистiв. Щоправда, гiтлерiвцiв вибили з Грозного, i частина Сталiнграда виявилася вiдбитою. У центрi радянськi вiйська просунулися лише на тридцять кiлометрiв i зупинилися. Настав 1952 року. I Гiтлер, i Сталiн були дуже впертi. I якщо Сталiн був готовий до компромiсу, то Гiтлер явно немає.
  Але людськi ресурси Росiї добiгали кiнця. Та й фашисти вже на дев'яносто вiдсоткiв формували Вермахт iз iноземцiв. Щоправда Сталiну гiрше, вiн вiйська формує iз населення СРСР, а Третiй Рейх набирає iз земель вiд Iндiї, до ПАР. Звичайно, iндуси особливо взимку не важливi вояки, але їх багато. Крiм того, поки не вдається створити машину, що перевершує нiмецькi пiрамiдальнi танки. I в авiацiї ворог поки що сильнiший. У фрицiв вже МЕ-426 надiйшов до ладу, i тарiлки, що лiтають, розганяються до восьми звукових швидкостей.
  Навеснi фашисти наступали на пiвднi та у центрi. Їм вдалося знову взяти Грозний i вибити радянськi вiйська зi Сталiнграда. Потiм нiмецькi танки, з новiтньою керамiчною бронею, та динамiчним захистом, змогли обiйшовши Москву її оточити.
  Розвиваючи успiх, на пiвднi фашисти дiйшли до Астраханi i вийшли до Каспiйського моря. У вiйну за Нiмеччини вступила i Туреччина.
  Москва до кiнця серпня опинилася у повнiй блокадi. Осiнь не принесла полегшення. Виснажена Росiя не мала достатнього поповнення для великих наступальних операцiй. Гiтлерiвцi взяли Рязань, поки залишаючи Москву у блокадi. Пала та Астрахань та Тбiлiсi.
  Взимку на фронтi з'явився радянський танк Т-65 з потужнiшою гарматою калiбру 125 мм i великою довжиною. Але дана машина занадто трудомiстка була випущена лише невеликими серiями, та й двигун у неї дещо слабкуватий. Як i ранiше, домiнувала Т-54. Ситуацiя продовжувала погiршуватись. Нiмцi змогли захопити i Тихвiн та Волхов. А в лютому, приступили разом з турками до штурму Баку. Мiсто впало 1 березня 1953 року.
  А 5 березня 1953 року Сталiн помер. Наступного дня голодна i звертаючи до руїн Москва, капiтулювала. Наступником Сталiна став Берiя. Становище СРСР втратив Москву, Кавказ, а десятого березня мiсто Горький стало безнадiйним.
  1 квiтня 1953 року Берiя та ДКО оголосив капiтуляцiю. На жаль, шансiв уже, схоже, не було. А умови капiтуляцiї принаймнi дозволяли зберегти шкури. Щоправда, кiлька генералiв не пiдкорилися, але їх заарештували i за "зраду" повеселi.
  Сам Берiя був призначений намiсником РФСФР, типу марiонеткового самоврядування. Територiю СРСР гiтлерiвцi окупували i подiлили на комiсарiати.
  Залишалися ще Сполученi Штати, якi добили, нехай i важко Японiю, i поставили свiй марiонетковий уряд у Китаї. Але нiмцi надто втомилися вiд вiйни. Так, у США була вже атомна бомба. I, захопивши землi вiд Атлантики до Тихого океану, вiд ПАР до Iндiї, заспокоїлися. Землi i так вистачає, щоб її освоювали багато поколiнь нiмцiв.
  Гiтлер узаконив у Третьому Рейху багатоженство, ввiв величезнi податки на малодiтнi та бездiтнi сiм'ї, i навiть нагороди за зайвих дружин та дiтей. Можна було брати шлюб iноземок, i навiть заводити гареми.
  Допускалися шлюби з iндiанками, арабками, слов'янками та мулатками. Не можна було одружуватися тiльки з чистими негритянками, єврейками, циганками. Активно розвивалася генетична селекцiя. Як штучне заплiднення спермою найобдарованiших чоловiкiв. Так пiзнiше пересаджування яйцеклiтин.
  Третiй Рейх ранiше, нiж США ще пiд час вiйни, запустив супутник, а потiм арiйська пара облетiла навколо планети Земля, на космiчному апаратi.
  Утворилося у свiтi два блоки: Один Третiй Рейх з колонiальними володiннями та союзниками, iнший США, колонiальнi володiння та союзники.
  Америка зумiла прив'язати себе Китай, i прихопила завоювання Японiї, до Бiрми i Бангладеша. Пiд патронаж США перешили i Канада, i Мексика i майже всi країни Латинської Америки, крiм Аргентини, де бази звила Нiмеччина.
  Свiт виявився двополярним ще бiльшою мiрою, нiж при протистояннi СРСР та США. Тут не було країн неприєднання. Усiх змусили бути за Нiмеччину або за Америку. I почалися перегони озброєнь iз холодною вiйною.
  Третiй Рейх дещо бiльше досяг успiху, тому що мав бiльше ресурсiв. Але все одно вирiшальної переваги не було нi в кого. I свiт коливався у тендiтнiй рiвновазi.
  Гiтлер помер ще 1957 у травнi, у вiцi шiстдесяти восьми рокiв. У нього було бiльше сотнi синiв, отриманих шляхом штучної селекцiї, але жодного певного спадкоємця. Герiнг цей наркоман i ненажера помер, Гiммлер занепав i був розстрiляний. Бормана усунули. I наступником став Шелленберг. Голова таємної полiцiї мав багато влади, але не мав бажання її вiддавати.
  Iншими словами, встановилася диктатура глави СС. Але не надовго. Незабаром Шелленберг помер i владу отримав Клейман. Останнiй виявився фанатичним шанувальником Гiтлера i передав владу одному з синiв завойовника-диктатора.
  I встановилася династiя фюрерiв. У Третьому Рейх панував тоталiтаризм, у США усiчена демократiя, поки що з домiнуванням двох партiй, що чергує владу. Формальна демократiя встановилася у союзникiв Америки. Союзники Нiмеччини, поступово стали нацiонал-соцiалiстичними та фашистськими.
  Iшов такий ось розвиток двох систем у конкуренцiї та космiчнiй гонцi. I щодо стабiльне, мирне iснування.
  Поступово США програвали у космiчнiй експансiї... Берiя прожив довго, до дев'яносто рокiв, потiм передав посаду намiсника своєму онуку. Поступово росiйськi та iншi народи здобули нiмецьке громадянство i рiвнi права з нiмцями, але жили в однопартiйнiй, тоталiтарнiй державi, i з єдиною системою освiти.
  Економiка розвивалася частково за планом, частково у ринковiй стихiї. Це було досить ефективно. Жорсткий нiмецький порядок, безлiч сировини, маса збудованих дорiг дозволяли швидко зростати промисловостi та сiльському господарству.
  Панувала дисциплiна. Цигарки пiд жорсткою забороною, i не продаються, зi спиртного лише пиво. Злочиннiсть дуже низька, не порiвняти з американською. У всiх сiмей є телевiзор, машина, окрема квартира. Немає нi жебракiв, нi бездомних, нi бомжiв. Майже немає наркоманiв - жорсткий контроль. Усi дiти навчаються у школах. Всi мають роботу, а хто не хоче працювати подає до концтабору. Медицина сильно розвинулася, в тому числi завдяки експериментам над людьми.
  Дитяча смертнiсть низька, але неповноцiнних немовлят убивають. Все дружно вiд генералiв до пiдсобних робiтникiв роблять вранцi та перед сном зарядку. Багато стадiонiв та спортивних споруд. Уроки фiзкультури у школах - щодня. Народжуванiсть висока, але пiд контролем. Фiзично та психiчно хворим на розмноження заборонено.
  Генетичнi експерименти у пошанi. Є мiнiстерство з євгенiки, що покращує людську породу.
  Культ особистостi Гiтлера, i всюди його пам'ятники та портрети. Дiтей iз ясел привчають до цiнностей нацiонал-соцiалiзму. Жорстка цензура в пресi, зате знiмається багато барвистих зi спецефектами фiльмiв.
  Еротика i в кiно, i в журналах представлена дуже активно. Проституцiя легалiзована та регламентована. На холостякiв високi податки. Дiє принцип: кожнiй тварюцi по парi! Гомосексуалiзм пiд найсуворiшою забороною. Подружня вiрнiсть не абсолют. Є у школах уроки еросу. Але теж щоб усе було пристойно та красиво. Обов'язкова середня освiта.
  У США бардаку очевидно бiльше, i злочинностi та iншого. В iнших країнах, тим бiльше. Поступово Америка програє змагання у космосi, технологiях, економiцi.
  У Китаї зростають антиамериканськi настрої. От-от вiдколеться, i приєднатися до Третього Рейху. Такий ось нестiйкий свiт на гранi ядерної вiйни.
  Але все ж таки не можна сказати, що виключно антиутопiя. Жорсткий нiмецький порядок зумiв вирiшити багато проблем людства, а планова економiка та наукове управлiння вирiшили багато проблем, характерних для стихiї ринку. Не зовсiм соцiалiзм, але дуже схоже, коли монополiї та олiгархи пiд жорстким контролем тоталiтарної держави й дiляться iз народом.
  Поступово йде згладжування на рiвнi життя околиць i народiв, i дедалi бiльше людей отримує нiмецьке громадянство. Звичайно бiлi, та етнiчнi близькi до нiмцiв народи мають переваги. Слов'яни визнанi етнiчно близькими. Поступово партизанська вiйна загасла, i далi була творча праця. Тут зiграло свою роль i мiсцеве самоврядування, i спiвробiтництво з Берiєю та пiдроздiлами НКВС.
  А в надрах науки Третього Рейху йде пошук зброї, здатної нейтралiзувати ядерну реакцiю, щоб встановити планетарну гегемонiю. Зробити у свiтi єдиного господаря. Тим, у звичайному озброєннi США сильно вiдстає.
  
  ЯКЩО Б СОЮЗНИКИ ВИСАДИЛИСЯ У ФРАНЦIЇ У 1943.
  Ось є ще один момент: прийнято лаяти США та Захiд. Зокрема через те, що вони надто довго тягли з вiдкриттям другого фронту. Але що могло статися це ранiше. I в реальнiй iсторiї мало не скинули союзникiв у море. Що якщо уявити щось не зовсiм тривiальне.
  Союзники роблять висадку в Нормандiї у сорок третьому роцi. За п'ять днiв до Курської дуги.
  Природно довелося Гiтлеру вiд подiбного плану "Цитадель" вiдмовитись i захищати Францiю. Союзники, незважаючи на великi втрати вiд нiмецького пiдводного флоту, змогли створити помiтнi плацдарми. Гiтлер зняв частину сил зi схiдного фронту, благо Сталiн вважав за краще вичiкувати i завдав пiдсiкаючого удару у фланг i тил союзної армiї. Справа закiнчилася розгромом армiї США та Британiї, понад пiвмiльйона солдатiв потрапило в полон. Виявилася захоплена маса технiки.
  Сталiн почав наступ лише 10 вересня. Не найвдалiша дата. Ще не почалися зливи та морози, але вже нiмцi розв'язали собi руки на Заходi. Крiм того Червона армiя наступала надто широким фронтом. I у центрi, i проти Харкова, i проти Орла. Але все ж таки спочатку радянським вiйськам супроводжував успiх. Але згодом нiмцi органiзували контрудари.
  "Тигри" i "Пантери" перевершували в бойовiй мощi радянськi танки, i вимагали великих результатiв при стрiльбi. Червона армiя все ж таки змогла до глибокої осенi, вiдбити Орел i Бєлгород. Але фрицi утримали Харкiв. Вони мали вiльних сил, нiж у реальнiй iсторiї, тим бiльше вiд висадки в Сицилiї союзники вiдмовилися, i переворот зi скиданням Муссолiнi не вiдбувся. I це з огляду на успiх у Францiї додали двадцять-тридцять дивiзiй. Плюс, ще вiдмовившись вiд наступу на Курськiй дузi, нiмцi зберегли бiльше пiхоти i танкiв i добiрних есесовських дивiзiй. Один "Фердинанд", на мiнах було в реальнiй iсторiї втрачено майже половину.
  А тут цi самохiдки виявилися незайманими, i чудово показали себе в оборонi. Та й "Пантера" в оборонi дуже сильна. У наступi слабкiсть бортової бронi призводила до великих втрат навiть вiд сорокап'яток. Та й ламалися "Пантери" в наступi набагато частiше, нiж сидячи нерухомо в засiдцi.
  Нiмцi трималися до сiчня. Вiдбивали наскоки радянських вiйськ, майже вiдступаючи. Вдалося їм вiдобразити наступ пiд Ленiнградом. Там дуже потужна оборона i розвиненi споруди. У реальнiй iсторiї, пiд Ленiнградом залишилося замало сил. Але в альтернативнiй фрицi змогли уникнути таких великих втрат як насправдi. Крiм того, пiсля невдачi при висадцi у Францiї в США настала серйозна полiтична криза.
  Рузвельт пiд тиском республiканцiв наказав згорнути бомбардування Третього Рейху та зосередиться виключно на Японiї. Це призвело до того, що випуск озброєнь у Нiмеччинi виявився значно вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Новий автомат МР-44 надiйшов у вiйська ранiше, як i "Тигр"-2, i "Пантера"-2, i ранiше з'явився МЕ-262, який не стали переробляти в "блiцбромер". Оскiльки проблема висадки десанту у Францiї втратила актуальнiсть.
  А що являє собою МЕ-262? Справжнiй монстр iз чотирма авiагарматами по 30-мiлiметрiв, та з сильним бронюванням. Так лiтак дуже важко збити. У реальнiй iсторiї радянськi льотчики збили лише три такi лiтаки. Один на рахунку Кожедуба. А всього нiмцi в боях втратили лише двадцять подiбних машин.
  
  Але взимку Червона армiя все ж таки краще воює, нiж улiтку, а нiмецькi танки важче перекидати. Радянськi вiйська просунулися в Українi i взяли Харкiв. Прорвалися до Полтави. А до березня пiсля запеклих боїв вийшли до Днiпра. Але це коштувало величезних втрат. Нiмцi, поповнившись танками та отримавши реактивну авiацiю, зупинили наступ. У квiтнi радянськi вiйська тиснули на Ленiнградському напрямку i в центрi, але не змогли досягти суттєвого успiху. Просунулися на п'ятнадцять-двадцять кiлометрiв. На початку червня, коли остаточно пiдсохли дороги, почали наступати на територiї України, прагнучи утворити котел. У боях себе показали дуже сильними "Пантери"-2 та "Тигри"-2, а також новiтня розробка "Лева".
  Остання машина виявилася цiлком вдалою, так щiльнiша компонувальна схема дозволила зменшити вагу, при значному бронюваннi.
  СРСР втiм, мав IС-2, i Т-34-85, якi теж досить сильнi. Але трохи радянськi частини пiддалися. Бої показали, що "Пантера"-2 цiлком заможний танк - добре захищений особливо в лоб, i добре озброєний. "Лев", виявився набагато вдалим, нiж "Тигр"-2. А ось останнiй танк на себе не сподiвався. Виявився надто важким i часто ламався.
  Радянськi вiйська пiсля кiлькох тижнiв боїв були змушенi вiдiйти вiд Днiпра, але уникнули оточення. Нiмцi досягли успiху надто дорогою цiною. Червона армiя стала iншою. Вiйська отримали бойовий досвiд, i виявилися стiйкими, а командування вмiлим. Тож фашистам досягти рiшучого успiху не вдалося. Хоча Полтаву вони й вiдвоювали.
  Восени фронт змiнився мало. Червона армiя бiльше боронилася. Копила сили i готувалася до наступу.
  Становище, щоправда, було проблемним. У гiтлерiвцiв у масовому виробництвi реактивна авiацiя. Додався i ХЕ-162, i "Арадо", i МЕ-163, i ще дещо. Крiм того, з'явилися i танки Е-10 i Е-25, легкi, але небезпечнi. I покращений "Лев", i досконалiша модифiкацiя "Пантери"-2. У якiсному вiдношеннi гiтлерiвцi виявилися сильнiшими за озброєння. Та й кiлькiсть вiйськ у них чимала. Закликали в армiю i пiдлiткiв, i iноземнi дивiзiї формувалися з усiєї Європи та хiвi. Багато було й полiцейський частин iз мiсцевих.
  Поки перевага у людських ресурсах залишалося за Вермахта i Третього Рейху. I нiмцi зiбрали сили, що не поступаються Червонiй армiї. I у випуску озброєнь Третiй Рейх перевершував Росiю за якiсної переваги. Так що взимку Червона армiя почала наступ у центрi, не надто сподiваючись на успiх. Оборона у фашистiв винятково потужна, а резервiв, як нiколи, багато.
  Але все-таки радянськi вiйська прорвали оборону вийшли на пiвнiч вiд Смоленська. Далi дiйшли Днiпра, де були зупиненi свiжими резервами Вермахту. У березнi нiмцi завдали удару з пiвдня, i змогли вiдновити становище. Сталiн у умовах у квiтнi запропонував перемир'я. Оскiльки Японiя програвала вiйну США, Гiтлер вирiшив прийти на допомогу своєму союзнику та пропозицiю про перемир'я прийняв. Але то вже iнша вiйна.
  Фрiцi мали виключно потужний пiдводний флот. I розгорнули справжнє полювання на британськi та американськi судна.
  Одночасно фрицi розпочали наступ i в Африцi. Перший удар це через Гiбралтар та Марокко.
  Фюрер особисто зустрiвся з Франком та виклав перспективи. Мовляв, Нiмеччинi потрiбна Африка, а найкоротший шлях туди лише через протоку. Руки зараз у Третього Рейху розв'язанi, танки, пiдводнi човни та авiацiя найкраща у свiтi. Iспанiю окупуватиме питання одного тижня. Тож хочеш чи нi, а пропустити нiмцiв доведеться. Та Гiбралтар є ключ до Африки котрий не обiйти.
  Так що вибирай. Або пропускаєш вiйська чи ми тебе захоплюємо! Франко розумiючи, що вибору немає, вибрав найменше зла: пропуск вiйськ. I фашисти взяли Гiбралтар вiдразу, та був висадилися й у Марокко. Взагалi бої у Середземному морi мають ключове значення. Фюрер, не пов'язаний вiйною з СРСР, розгромив англiйцiв i на Мальтi, пiсля чого отримав можливiсть висадити десант i в Тунiсi.
  Але це показало, що фрицi сильно лопухнулися, не роздавивши англiйцiв на Мальтi ще в сороковому роцi. Впустили стiльки часу. Зате змогли вiдiгратися у сорок п'ятому.
  Зразковий розклад сил показав, що США та Британiя пiвнiч Африки не утримують. Нiмцi, маючи зручнiшi комунiкацiї, та кращу зброю, поступово захоплюють територiї. Слiд зазначити, що у реальної iсторiї фрицям завадила впертiсть Франка, помилка Гiтлера з Гiбралтаром. Недооцiнка важливостi Середземноморської дiлянки фронту та пiдготовка вiйни з СРСР.
  Також слiд зазначити, що англiйськi танки перевершували на той момент нiмецькi у бронюваннi. Але до сорок п'ятого року, безсумнiвно, "Пантера"-2 виявилася сильнiшою в озброєннi та бронебiйностi. А модифiкований "Лев", тим паче. Кiлька десяткiв тисяч англiйцiв опинилися в полонi. Марокко впало. Потiм нiмецькi вiйська пройшли з боями Алжир i з'єдналися з десантом у Тунiсi.
  Далi нiмецькi вiйська пройшли Лiвiю i вдерлися до Єгипту. Було розгромлено понад тридцять англiйських та американських дивiзiй. Форсувавши Суецький канал, нiмцi попрямували на Близький схiд. Захопили Iрак та Кувейт.
  Успiхи фашистiв стривожили американцiв. Трумен намагався домовитись iз Нiмеччиною про роздiли сфер впливу. Черчiлль теж був схильний до компромiсiв, i одночасно намагався промацати ґрунт для того, щоб залучити у вiйну Сталiна.
  Але вождь зберiгав багатозначне мовчання. Нi з одного боку Сталiн розумiв, що на його iнтересах вичiкувати поки що Третiй Рейх посилиться i розiб'є союзникiв. Але з iншого, не хотiлося, тягати каштани з вогню. Та й взагалi Сталiн часто вiдчував нерiшучiсть, коли самому слiд було завдати удару, а є сумнiви в успiху. Як, наприклад, Сталiн не наважився в реальнiй iсторiї напасти на Югославiю i повалити Тiто. А тут таки найсильнiша армiя у свiтi Третього Рейху, з найкращими танками, лiтаками, автоматами.
  Сталiну важко ухвалити рiшення. Та й країна вiд вiйни надто втомилася.
  Гiтлер почав наступ на пiвдень Африки. Там була нiмецька дiаспора та бури. Потрiбно їх звiльнити. Взимку сорок шостого року нiмцi дiсталися ПАР i розгромили там англiйцiв.
  США пережили внутрiшню кризу. Їхнi вiйська на сушi були битi нiмцями. А сила Третього Рейху зростала: танки серiї Е-50 демонстрували свою руйнiвну мiць. I всiх перемагали, бо американськi "Першiнги" i особливо "Шермани" їм не суперники.
  Створення атомної бомби сповiльнилося. I поки що до придатного до бойового використання зразка дуже далеко. У Третьому Рейху теж бiльше йшлося про двигун на атомному паливi, нiж бомбу.
  Але нiмцям теж дiстати Америку складно, цiлий океан подiляє, а флот у англiйцiв та США дуже великий, i одними пiдводними човнами його не вибити.
  Фюрер зiткнувся з дилемою: куди направити свої орди. I як подолати воднi перепони. Поки що фашисти вирiшили наступати на Iндiю. Така iдея загалом логiчна. Але тут уже потрiбно, щоб Росiя вивела з Iрану свої вiйська.
  Гiтлер та Сталiн розпочали переговори. Вождь СРСР висловив зацiкавленiсть у англiйськiй спадщинi. Фюрер запропонував Росiї вступити у вiйну з Британiєю та США. Сталiн вiдповiв вiдмовою. У фашистiв виявилися скованi руки. Британiя поки що залишалася непотоплюваним авiаносцем.
  Вiйна перейшла до фази повiтряної та морської. Нiмцi розвивали реактивну авiацiю. З'явилися в серiї потужнiше озброєнi та швидкiснi ХЕ-262, i МЕ-2010, i МЕ-362, а також бомбардувальники ТА-500, i ВО-18 у безхвостiй модифiкацiї. I пiдводнi човни, що на перекисi водню досягають швидкостi в 35 вузлiв на годину.
  Сорок шостий рiк пройшов у взаємних уколах. Нiмцi поки що не наважувалися висадитися у Британiї. Сталiн не давав перепустки до Iндiї. Японiя втратила Фiлiппiни, i багато островiв, тим щонайменше, утримувала володiння Китаї. I поки що стримувала натиск американської авiацiї. Пiсля появи в Японiї реактивних винищувачiв самураям стало трохи легше.
  Самi США поки що не створили достатньо ефективного реактивного винищувача i в небi програвали нiмцям.
  Крiм того, у Нiмеччини з'явилися в серiї дисколети, якi не мають собi рiвних.
  Сталiна намагалися перетягнути у той чи iнший бiк, але Коба зберiгав нейтралiтет. Гiтлер на певних умовах був би i не проти свiту. Тим бiльше, Близький Схiд i Африку Нiмеччина отримала. У неї i так завоювання бiльше, нiж у Чингiсхана. Але Америка поки що не хотiла миру. А Британiя, яка втратила стiльки колонiй, тим бiльше.
  У травнi 1947 року нiмцi зважилися на висадку у метрополiї. Вони дуже розраховували на свою перевагу в танках, i поки що кращу авiацiю свiту.
  I на пiдводнi машини. Але саму висадку довелося перенести ще на мiсяць через деякi проблеми. Використовуючи ресурси Африки та Близького Сходу, Нiмеччина спромоглася зробити стiльки реактивних машин, що захопила панування в повiтрi.
  США чия якiсть технiки набагато гiрша, не могло з цим впоратися. I нiмцi змогли висадити десант та утримати його. У боях з'ясувалося, що "Черчiлль" безнадiйно застарiв, i не мiг пробити нiмецькi танки навiть у борт. А це, звичайно ж, проблема. Взагалi в американцiв та англiйцiв не виявилося достатньо сильної протитанкової зброї, щоб боротися з серiєю "Е", i завдати шкоди важким танкам Третього Рейху. Чи не виходило тут у англiйцiв.
  Гармата сiмнадцять фунтiв виявилася межею, але її не вистачало, а тридцяти двох фунтова в серiю не пiшла. Та й її було замало.
  Нiмцi змогли оточити Лондон за три тижнi боїв. I, щоб уникнути зайвих жертв, гарнiзон капiтулював.
  Черчiлль утiк у Канаду, i звiдти обiцяв продовжити опiр. Але це вже було не те. Гiтлер поставив у Британiї свого короля-марiонетку, i уряд на чолi з Мослi.
  Частина англiйського флоту здалася. Частину захопили американцi. Вiйна тривала. Нiмцi захопили Iрландiю i почали готувати стрибок на Iсландiї. Знаменита операцiя "Iкар", що пройшла в листопадi 1947 року i виявилася несподiваною для США. Нiхто не думав, що фашисти ризикнуть на це за умов морозiв, штормiв та айсбергiв.
  Але змогли провести операцiю та захопити острiв. I там поставили прапор iз свастикою. В Америцi пiсля цього злякалися. I знову запропонували Нiмеччинi мир. Обiцяли навiть поступитися дещо Японiї.
  Гiтлер, побоюючись зростаючої могутностi СРСР, погодився на мирний договiр. I в тому числi зi поступками Японiї.
  Далi 1948 року фашистська Нiмеччина почала готуватися до схiдної компанiї. У СРСР з'явився в серiї Т-54, IС-4, IС-7. Тобто дуже пристойнi машини.
  Але поки що серiя Е-50 зберiгала перевагу, у бронi над Т-54 та озброєнням, i була порiвнянна з IС-7. Але останнiй танк був масовим. Так що фрицям поки що вдавалося мати перевагу як танки. Їх важчий Е-75 виявився вкрай сильним iз озброєння та забiйностi гармати. Головне, що нiмцi, набравши вiйська з Європи та Африки, мали перевагу у чисельностi.
  I авiацiя у фрицiв краща. МIГ-15 ще тiльки пройшов випробування.
  Так що перейшли в наступ фрицi 10 червня i рвонули до Москви. Але щiльна оборона радянських вiйськ виявилася надзвичайно розвиненою. Фашисти змогли за два мiсяцi боїв просунутися лише на 100 кiлометрiв. I зупинилися, зазнавши величезних втрат.
  Згодом гiтлерiвцi рушили на пiвднi. Прорвалися до Харкова, захопили бiльшу частину Донбасу, але знову виявилися зупиненi. Точнiше вимоталися.
  Дуже потужнi обороннi рубежi бiля Червоної Армiї. За роки перемир'я накопали окопiв та дзотiв. Безлiч протитанкових їжакiв, i хв. Спробуй, прорвись. Гiтлерiвцi просувалися, але втрачали дуже багато. I змушенi були зупинятися. Настали пiзня осiнь та зима. Вже радянська армiя пробувала наступати, але нiмцi готовi до зими та тримають оборону. Лiнiя фронту була малорухливою. Лише на десяток-другий просунулась Червона армiя.
  Наступного року нiмцi не наступали по сушi, а намагалися розвинути повiтряний пресинг. Поки що їх реактивнi бомбардувальники були на висотi. Але радянськi винищувачi також удосконалювалися. Пiд кiнець року вдалося створити i ракети земля-повiтря.
  Взимку Червона армiя намагалася наступати, але лише вклинилася на кiлька кiлометрiв.
  У травнi п'ятдесятого року нiмцi намагалися вже самi наступати. Але у них не виходило. Навiть новий пiрамiдальний танк не допомiг. Просунулися кiлометрiв на п'ятдесят i зупинилися. Пресинг авiацiєю теж не давав ефекту. До глибокої осенi тривали наскоки. Але нiчого не вийшло.
  Взимку Червона армiя тиснула, але також без результату. Така ось вийшла в'язка вiйна. 1951 рiк теж пройшов у взаємних наскоках. Нiмцi за весну та лiто просунулися лише на двадцять кiлометрiв. Лiнiя фронту дедалi застигала. I вiйна ставала статичною. Але ситуацiя наступного 1952 року несподiвано ускладнилася. Подолавши коливання та пiдкопивши сили, у вiйну вступила Японiя.
  Вiдкриття Японiєю другого фронту 1952 року ускладнило становище СРСР. Вiйська самураїв слабшi за танки i самохiдки, але теж мають реактивну авiацiю, i дуже фанатичну пiхоту.
  Довелося Червонiй армiї битися на два фронти.
  Олег Рибаченко навiть написав:
  Бiда насунулась на Русь мою,
  Зi сходу лiзуть нахабно самураї...
  Я Iсуса зi Сталiним люблю-
  Хоч гнiв часом серце розриває!
  Нiмцi скористалися моментом, що частина Червоної армiї вiдвернена i розпочали великий наступ на пiвднi. У серпнi 1952 року їм, як i десять рокiв тому, вдалося прорватися до Сталiнграда. Почалася Сталiнградська епопея номер два. I знову фашисти загрузли в боях, захлинулися у власнiй кровi. I втрати у гiтлерiвської коалiцiї виявилися величезними. Бої затяглися до глибокої зими.
  У СРСР не знайшлося сил для повторення контрудара: дався взнаки японський фактор, але гiтлерiвцi змогли взяти тiльки вiсiмдесят вiдсоткiв Сталiнграда i зупинилися.
  Взимку Червона армiя трохи пощипала нiмцiв у центрi, але загалом панувало затишшя. У березнi 1953 року Сталiн помер. Наступником став Молотов. Берiю надто вже боялися. Та й особистiсть це одiозна. У травнi гiтлерiвцi з'явилися на фронтi пiрамiдальнi танки. Нова зброя дуже сильна i небезпечна, непробивна з усiх ракурсiв. Спробуй iз таким взагалi впорайся.
  Нiмцi за наказом упертого Гiтлера продовжили штурм Сталiнграда. Вони застосовували i дисколет, i пiдземнi танки. Їм вдалося за два мiсяцi боїв остаточно опанувати мiсто. А потiм гiтлерiвцi рушили до Астраханi. Просувалися досить успiшно. Японцi ж оточивши Владивосток, намагалися прорватися через Монголiю. Бої вирували страшнi, i японцi змогли вклинитися.
  Молотов заявив, що битиметься до кiнця. Але становище СРСР залишалося вкрай тяжким. Новий танк Т-55 виявився недостатнiм, щоби боротися з пiрамiдальними машинами фрицiв. На жаль, сил помiтно не вистачало, щоб реально зламати хiд вiйни. 1953 закiнчився, в умовах, коли нiмцi вiдсiкли Кавказ, у вiйну вступила Туреччина, а Японiя рвалася через всi
  Сил.
  У лютому впала Баку, i становище СРСР значно погiршилося. У травнi 1954 року весь Кавказ опинився пiд фашистами. До Червоної Армiї вже офiцiйно закликали з дванадцяти рокiв та вiсiмдесятирiчних старих людей. Багато було й жiнок. Країна виснажувала ресурси.
  Вермахт теж порiдшав. Майже дев'яносто вiдсоткiв його iноземцi. Боєздатнiсть нiмецьких елементiв знизилася значно. Але дисколети стали куди небезпечнiшими. А пiрамiдальнi танки - це взагалi межа досконалостi. З якого ракурсу не стрiляй, снаряди йдуть у рикошет.
  Хлопчик уявив собi танковий екiпаж у пiрамiдальному танку. Червень 1954 року, гiтлерiвськi вiйська наступають на Саратов. Вони намагаються зайти до Москви iз глибокого тилу. Подумати лише минуло вже тринадцять рокiв вiд початку Великої Вiтчизняної Вiйни.
  Який жах та страждання всiх народiв. I вже тринадцять рокiв воює знаменита четвiрка: Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда. Дiвчата зовсiм не постарiли. Такi ж молодi та свiжi як ранiше.
  А танк iз похилою бронею та низький. Бiльш досконалий, у ньому всього по два члени екiпажу розташованими лежачи.
  Герда i Шарлотта наводять гармату високого тиску 105-мiлiметрiв, але коротшим дулом. Дуло коротше, але початкова швидкiсть буде вище до 1700-метрiв за секунду.
  I урановий сердечник у снарядi. I дiвчата хихикають. Танк Т-55 поки що не надто масовий. Основний це звичайно Т-54, машина з лобовою бронею вежi, 200-мм. Досить присадкуватий автомобiль.
  Герда посмiхається та наводить зброю. Має пiрамiдальну машину. Це двiстi п'ятдесят мiлiметрiв легованої сталi пiд великим нахилом цементованої бронi. I стомiллiметрiвцi Т-54 нiмецьку машину не пробити.
  Дiвчина, яка не старiє Шарлота, тисне босою ногою на джойстик, i нiмецький танк пришвидшується. Всього п'ятдесят п'ять тонн ваги, при газотурбiнному двигунi 1800 кiнських сил, а броня з усiх ракурсiв 250-мiлiметрiв пiд великими кутами рацiонального нахилу. I немає радянських танкiв шансiв її пробити. А сама нiмецька машина дуже спритна i прохiдна.
  Герда iз зiтханням помiчає:
  - Нарештi нашi конструктори створили досконалу машину, i порiвняно невелику вагу.
  Шарлота зiтхнувши помiтила:
  - Шкода, що це сталося надто вже пiзно! Ми б могли i США розмочити, якби у нас така машина ранiше!
  Дiвчина-блондинка з усмiшкою з перлiв вимовила:
  - Краще пiзно нiж нiколи! Пульсацiя серця та вен вимагає, нарештi, закiнчити розпочату майже п'ятнадцять рокiв тому другу свiтову вiйну. Адже ми заслужили свiт!
  Руда дияволиця пiдтвердила:
  - Так ми заслужили свiт! I перемагатимемо!
  Герда зiтхнула i з цiкавiстю помiтила:
  - Але свiт це добре... А як бути зi США?
  Шарлотта широко i слiпуче посмiхаючись, заспiвала:
  - Країна Америка, з iншого берега, ти раєм здається i виглядаєш окей! Але Третiй Рейх повiр, тебе крутiший i сильнiший!
  Герда вистрiлила по Т-54 i, пробивши радянський танк, прочирикала:
  - Я мудра - мудра, я мудра - премудра, але зовсiм не сова!
  Нiмецька гармата з великої вiдстанi прошибала радянськi танки. Бiльш небезпечним був важкий IС-11. У цiєї машини гармата калiбру 203-мiлiметра, мала шанс пробити нiмця. Щоправда, за подiбну мiць довелося платити вагою танка сто тонн. З огляду на те, що нiмецька реактивна авiацiя зберiгала якiсну перевагу над радянською, то такi машини просто смертники.
  Непоганий та модернiзований IС-7. У цiєї машини збiльшена товщина лобової бронi, i вага зросла до 78 тонн. Але за подiбне посилення машина втратила в ходових якостях i зросла навантаження на переднi ковзанки. Та й гармата недостатня проти пiрамiдальних нiмецьких танкiв.
  Ось Герда вистрiлила по IС-7, якраз пiдловила момент, коли радянський танк обернувся бортом. Там у нього броня набагато тонша. I протаранив снаряд iз урановим сердечником машину Червоної армiї.
  Блондинка-термiнатор помiтила:
  - А ведмiдь не поворотливий!
  Шарлота помiтила:
  - Але кусачий. Снаряди тридцять кiлограмiв може бути небезпечним.
  Герда хихикнула:
  - Але щасливий вiн висiти на вiстря, заколотий за те, що був небезпечний!
  Дiвчата засмiялися, пiдбили ще один Т-54. I Шарлота додала швидкостi, оскiльки виникла загроза, з'явився рiдкiсний, але небезпечний IС-11. У нього, правда, знаряддя не надто скорострiльне i недостатньо точне, але забiйне. Хоча хтось знає, а може за ним сидить якийсь супермен. I товщина лобової бронi 350-мм. З дистанцiї таку не проб'єш. Потрiбно наближатися.
  Шарлота з досадою помiтила:
  - Росiяни створили важку машину, яка гiрша, звичайно ж, нашого танка, але не поступається силою. Щоправда, куди важче за нашу машину.
  Герда додала:
  - I не така рухлива!
  Блондинка-термiнатор вистрiлила, збила чергову Т-54. Машини загалом поки що для нiмцiв не є небезпечними. Нiмцi вiдрiзняли свої знаряддя меншим калiбром, але бiльшою початковою швидкiстю снаряда.
  Шарлота з деякою досадою помiтила:
  -Набридло вже воювати! Якщо йти до Москви Волгою, то ще пара тисяч верст буде!
  Герда поправила напарницю:
  -Трохи менше буде, але все одно пристойно!
  Шарлота побила черговий Т-54 i, посмiхнувшись, помiтила:
  - Зате довгий шлях, легший за короткий!
  Дiвчата не втрачали оптимiзму. А продовжували воювати та перемагати!
  Ось i IС-11 вистрiлив у них... Але снаряд пролетiв повз. Iз таким калiбром це небезпечно.
  Герда смiючись, заспiвала:
  - Лiси лисицi, а проти нiмцiв Iси!
  Шарлота розсмiялася i прочирiкала:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити, вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Дiвчата зареготали i вистрiлили по IС-11. Снаряд вжалив радянську машину i подряпав лобову броню. Але презент, не змiг пробити 350-мiлiметрiв, та ще й пiд нахилом в 30 градусiв вiд вертикалi.
  Герда лаялася:
  - Сильнi, росiяни... Може зайти з борту?
  Шарлота наголосила:
  - У бортах бiля росiйського танка всього сто мiлiметрiв, але ризиковано заходити так близько.
  Герда хихикнула i зауважила: тринадцять рокiв ми вже воюємо. I досi жодного серйозного поранення!
  Шарлота хихикнула i шепнула:
  - Дивись, не пристрiй!
  Герда засмiялася i проворкувала:
  - Ех, раз, горе не бiда! Ех, раз, як грошей темрява! Всi вiдберуть у бастрюка, ну, а поки що - гуляй поки що!
  Дiвчата йшли на зближення iз грiзним радянським танком. IС-11 був майже єдиною машиною, здатною боротися iз новiтнiми танками нiмцiв.
  Але тут сталася певна еволюцiя. Якщо гiтлерiвцi у сорок третьому роцi, мали танки важчi i, мабуть, потужнiшi за радянськi, але з найгiршими ходовими якостями. То зараз газотурбiннi двигуни дали фрицям перевагу у ходових якостях, а радянське танкобудування пройшло шляхом збiльшення маси танкiв.
  IС-11 став машиною, яка могла вразити пiрамiдальний танк, хай i з великою ймовiрнiстю рикошету, але... Його рухливiсть виявилася низькою.
  Нiмецький пiрамiдальний танк мав позначення АГ-50 на честь Гiтлера. Фюреру набридло, що машини називають iменами тварин. I вiн вирiшив показати свiй культ особистостi та у танках. Бiльш важка модель АГ-75 мала двигун у 2000 кiнських сил, i за вагою у вiсiмдесят тонн, броню в 350-мiлiметрiв, i гармату калiбру в 128-мiлiметрiв, теж високого тиску, i природно бiльш бронебiйну. Але АГ-75 був настiльки масовим як став основним АГ-50.
  Герда i Шарлота йшли на зближення, з радянською, дуже живучою машиною.
  А по дорозi стрiляли за дрiбнiшими цiлями. Ось, зокрема, СУ-152, дуже небезпечна машинка, з подовженим дулом. Могла заподiяти неприємностi.
  А Герда її лiквiдувала точним попаданням. I прочирiкала:
  - Я справдi дiвчина та супермен в одному флаконi!
  Войовниця i справдi крута...
  Крiстiна i Магда воювали на такому ж танку i чудово робили свою роботу.
  Магда з деяким розладом у голосi, помiтила:
  - Ех вбиваємо ми... Немов дiти сатани!
  Христина навiть демонстративно позiхнула:
  - О так... Менi це зiзнатися капiтально набридло! Всi цi вбивства та насильства!
  Магда пiдстрелила Т-54 i сумно проворкувавши, вигукнула:
  - Ось все у нас iде... До перемоги, хай i важкої! Прийде до бiйцiв шана... З медалькою не чавунною!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Гаразд, вже... Ми дуже багато вмiємо! I признатися чесно, вже вуха закладає вiд пальби! Все це страшенно набридає!
  Магда у вiдповiдь припустила:
  - Потрiбно буде, коли скiнчиться вiйна, випити шампанського за мир!
  Христина прочiрiкала:
  - Скажiть що таке свiт, вони вам дадуть вiдповiдь! Сонце та вiтер!
  А Герда тим часом разом iз Шарлотою зайшла в борт радянського танка i лупнула. IС-11, отримавши смертельне поранення, став детонувати. Його розривало буквально на частини. Вiд радянського танка летiли уламки та безлiч металевого мотлоху.
  Магда з посмiшкою проспiвала:
  - Знову бiда нависла рiчки кровi, спалахнула пихата ворожнеча... Вiд пожеж кровi, слiз i горя, стогне наша мила країна!
  Герда по радiо вигукнула:
  - Ну, не треба так! Ми завалили велику здобич! Мало хто здатний з таким танком тягатися!
  У небi розгорнулася цiла битва. МIГ-15 бився з нiмецькою комарильнею. Крiм нього, билися легший винищувач ЯК-32 та IЛ-18. Нiмецькi лiтаки втiм перевершували радянськi у швидкостi та озброєннi.
  У небi справдi дiявся справжнiй безлад. МЕ-482 борються як звiрi, i рвуть усiх пiдряд. Буквально тараня своїх супротивникiв. Але й МIГ-15 не промах. Теж заходить у хвости i обсипає авiаснарядами. Так що бiй розгорнувся на висотi.
  Христина взяла i заспiвала:
  - Лiтаки добре, пароплави добре, автомати кращi!
  Магда з хитрою пiдморгнула напарницi i прочирикала:
  - Просто, однак.
  I дiвчина послала снаряд, натиснувши пальцями на кнопку джойстика.
  Ця пара тривiально чудова. I демонструє найвищий рiвень бойового духу.
  Христина, розгортаючи танк, як заспiває:
  - Заспiвай пiсню, як бувало, загiн спiвала, а її тихенько пiдспiваю! I молодi ми знову, i до подвигу готовi, i нам будь-яка справа пiд силу!
  Магда зрубала черговий Т-54, i прочирикала:
  - Промiнь лазера врiзав у скроню, i в спалаху зник чоловiк!
  Войовницi хором вигукнули:
  - Я знати не хочу ту тварюку, що спалить це небо! Я чую лише, марш, марш, лiвий!
  Радянськi танки у своїй контратацi захлинулися. I фашисти прорвалися до батарей. Значна частина гармат, це застарiлi 76-мiлiметровi гармати, для нiмцiв абсолютно невиннi.
  Христина проревела:
  - Усiх ворогiв спалимо, i владу порадою... У фекалiї зiтремо, пiд цю пiсню!
  Магда з великим полюванням пiдтвердила:
  - Звичайно ж, зiтремо!
  I блондинка-термiнатор ляснула босими нiжками, одна об одну. А потiм збила радянську зброю снарядом i заспiвала:
  - Стрiляй, стрiляй, вiдправляй ворогiв не до раю!
  I войовниця знову розреготалася... Їм дiвчатам було дуже весело.
  Христина з усмiшкою кинула в рот, шоколадну цукерку i прочирикала:
  - У нашiй країнi все як на мiсяцi!
  I дiвчата розреготалися в унiсон.
  Радянська оборона пiддавалася. Обидвi сторони були виснаженi гранично. Ось на шляху войовниць цiла рота хлопчакiв. Дiти билися босонiж, напiвголi. Втiм, лiто та тепло. Хлопчаки не хотiли здаватися i героїчно гинули. Вони демонстрували фантастичну стiйкiсть.
  Одним iз прийомiв хлопчикiв став кидок зi зв'язкою гранат пiд фашистський танк. Це дуже допомагало.
  Христина згадала, як у СС катували полоненого хлопця. Пацана тринадцяти рокiв палили паяльною лампою i зламали клiщами, йому всi пальцi на ногах. Хлопчик тихо стогнав, але нiчого не сказав. Нi розпечений дрiт, нi полум'я паяльної лампи, нi моторошнi опiки по всьому дитячому тiлу не змусили юного витязя говорити.
  Бранця закатували до смертi... Христина сама брала участь у тортурах. Водила язиком полум'я тiлом пiонера, вишукувала чутливi мiсця. Та стiйки дiти у червоних. Це просто дивно.
  Помер хлопець закатованим, так нiчого й не сказавши. У Христини навiть у душi ворухнулося почуття жалостi. Бiлоголовий хлопчик мiг бути окрасою арiйської нацiї. Загалом у слов'ян гарнi дiти, i їх дуже шкода вбивати.
  Христина з жалем прошепотiла:
  - Але з iншого боку, за таких дiл... Стiльки бiд i турбот, ох врятуй Аллах!
  Магда у вiдповiдь заспiвала:
  - Не дуже погано мати трьох дружин! Набагато краще з iншого боку!
  I дiвчата шльопнули босими нiжками, одна об одну пiдошвами. Навiть задзвенiли ступнi мозолi.
  Радянськi батареї пригнiчувалися. Їх засипали снарядами та реактивними ракетами. Ревiли "Штурмтигр"-4, зробленi на базi танкiв Е, i з бомбометами. Ракети засипали радянськi позицiї. Гiтлерiвцi вже вмiли виводити супутники в космос, i звiдти передавили iнформацiю про подiї на Землi.
  Звiсно, Червоної армiї доводилося туго. Ленiнград у блокадi, i немає шансiв розтиснути сталевий нашийник. А дiвчата цiлком веселi та задоволенi. Вони пройшли чергову лiнiю радянської, глибокоешелонованої оборони.
  Червона армiя, повiльно вiдступаючи, пiддавалася фашистам. У небi крутилися невразливi гiтлерiвськi дисколети. Вони атакували радянськi машини.
  Герда навiть заспiвала:
  - Наче пов'язанi тросом, а де тонко, там i рветься... Рiзним там молокососам бiльше не знайдеться мiсця!
  I войовницi продовжували насiдати, демонструючи свою феноменальну обдарованiсть.
  Вогняна Шарлота прошипiла:
  - Ба-бах! Бух-бах!
  I войовницi продовжували рух на пiрамiдальних танках. Вже фашисти взяли Камишин та пiдходили до Саратова. Лiнiя фронту дедалi бiльше вiдкочувалася Схiд.
  Нiмецька технiка, i уми усiєї Європи зробили щось досконалiше. А дисколети - взагалi технiка, яка не має собi рiвних.
  Герда розстрiлюючи росiйський дзот, помiтила:
  - Незважаючи на всi труднощi, ми таки перемагаємо! I дай нам Бог удачi та везiння!
  Шарлота погодилася зi своєю напарницею:
  - Удача i везiння дуже важливi... Хоча як казав Фрiдрiх: пощастило разiв, пощастило два... Скiльки можна спокушати панове - де ж умiння!
  Герда рознесла самохiдку СУ-122 i помiтила:
  - На тему Бога поговори краще з Магдою! Вона любить це!
  Шарлота з усмiшкою прочирикала:
  - А ми просто вiдьми! Несучi людям свiтло! I прекраснiшого покликання немає!
  Герда подивилася в дзеркальце i вiдповiла:
  - На моєму обличчi жодної зморшки, нi сiточки, я, як i ранiше, виглядаю нiби дiвчина! I здоров'я вагон!
  Шарлотта охоче пiдтвердила:
  - Ось що означає бути вiдьмою!
  Герда агресивно блиснувши очима, помiтила:
  - Я вiдьма... I ненавиджу iнквiзиторiв! Я б їх усiх вiдправила б у таке пекло, де б вони вiдчували всi тортури, яким пiддали вiдьом.
  Шарлота випустила снаряд у радянську гаубицю i прошипiла:
  - Iнквiзицiя це кати! Вони рвуться у первачi!
  Герда розважливо сказала:
  - Мисливцi на вiдьом часто були самi своєкорисливi, i бiльше їх турбувала прибуток, а не реальна вiра. Це загалом кошмар!
  Дiвчата шльопнули одна нiжка об iншу. I прочирикали в унiсон:
  - Без обману не прожити! Можна дуже довго жити!
  Пiсля чого їхнiй танк став громити чергову радянську батарею. Вже стало темно, i войовницi врубали прилад нiчного бачення.
  Герда була дiвчиною особливою. Пройшла, вогонь, воду та мiднi труби. Войовниця трощила радянськi знаряддя, i не щадила навiть хлопчакiв, яких у радянських частинах було багато.
  Зустрiчалися й дiвчата, якi пiдносили снаряди та були санiтарками. Вiйна катастрофiчно поглинала людськi ресурси. Багато радянських мiст окупованi, багато зруйнованi бомбардуваннями. ТА-600, та безхвостi Б-28, разом iз дисколетами, вибомбили буквально весь радянський простiр.
  Бiльшiсть заводiв Росiї пiшла пiд землю. Гiтлерiвцi тиснули у всiх напрямках.
  Ось перейшли в наступ, i на пiвдень вiд Ленiнграда. Просуваючись до Тихвiна.
  Войовницi трохи втомилися i заснули просто у танку.
  Гердi, наснилося, щось кошмарне та кумедне.
  Виникали всякого роду страшилища, i подоба вурдалакiв.
  Тут звiр теж швидкий, i якби Герди не з'явилася надлюдської реакцiї його б порвали.
  Тварина стрибнула i, промахнувшись, вдарила у дзеркальну квiтку. Одне з дзеркал лопнуло, виливались уламки. А сама пантера подряпалася.
  Герда перестрибнула звiра i схопила один з осколкiв. Квiтка виявилася гострим, наче скло.
  Звiр знову кинувся на Герду. Та несподiвано для себе вчинила як Тарзан у книзi. Взяв i стрибнув уперед, вчепився в торс плямистої пантери. Виникла боротьба. Дiвчина-генерал тримала за шерсть чiпкими пальцями рук та нога. I одночасно завдавала удару осколком по тiлу. Пантера повернула голову, але Герда вкусила її своїми мiцними, великими i бiлими зубами за шию.
  Сильнi щелепи дiвчини прокололи шерсть, i на зуби полилася кров. Герда ковтнула червону рiдину. Це додало додаткової сили, i вiн посунув осколком дзеркала сильнiше. I, видно, удар досяг мети. Бризнула диким по силi фонтаном кров, i лапи тварини пiдкосилися.
  Впавши, пантера вiдчайдушно забилася в передсмертнiй агонiї. Вона вмирала, люто розбираючи кору дерев.
  Герда зiскочила в неї i вигнула талiю. Кинула погляд на вцiлiлi дзеркала.
  Смiшно гола дiвчина в кровi - справжня дикунка. А волосся стало ще яскравiшим - олiмпiйський факел. Нi, їй iде нагота, самi м'язи, чудовий одяг. Але все ж таки заради пристойностi може трохи прикрити свої принади?
  Пантера затихла, i Герда пiдскочила до неї. Почала осколком у руцi зрiзати шкуру. Шкiра пантери мiцна i пiддається важко. Потiм з цього можна зробити собi щось на зразок трусикiв i лiфчика. Герда деякий час провозилася. Захотiлося, є i вона ризикнула поласувати тими фруктами, що пожирали мавпи з павичами хвостами та рогатими кенгурами.
  Мiсцевi фрукти вiдрiзнялися свiжим та солодким смаком, приємним ароматом. I схожi, i не схожi на земнi - екзотика. Але дуже смачно. Герда наїлася досита i, у неї округлився живiт iз пресом. Пiсля чого виникло вiдчуття тяжкостi. I захотiлося трохи подрiмати.
  Але засипати у джунглях небезпечно. Iнша пантера може бути щасливiшим. I до цiєї пiдлетiла велика бабка з головою крокодила... i почала жувати м'ясо.
  Та тут слiд тримати вухо гостро. Герда трохи повисiла на лiанi. Подумала, а чи не зробити собi чобiтки? Але в джунглях босi пальцi дiвочих нiг дуже допомагають дертися. Та й у таку спеку без взуття куди приємнiше. Навiть у лiфчику не надто зручно, зовсiм голий вiдчуваєш у цiй Сахарi куди краще.
  Герда похитнулася на лiанi, покрутила головою, вiдганяючи сон i зiстрибнувши, кинулась тiкати. Як це здорово, ось так мчати, розтинаючи грудьми повiтря.
  У джунглях зовсiм не страшно. Тiльки одне непокоїть. Якщо на цiй планетi не виявиться розумного життя, то як його взагалi покинути?
  Одному збудувати зорелiт не реально, навiть у фантастичному творi.
  Герде, згадався роман про попаданца на кам'яний вiк. Але той хоч не був голим, а прихопив iз собою цiлу вантажiвку корисних речей. А вiн ще примудрився стати дiвчиною. Що взагалi по божевiльному. Взагалi тема влучення чоловiка в жiнку нехай поки що й не затягнена, але вже зустрiчалася.
  I рiдко кому пощастило опинитися в такiй надзвичайнiй красунi. Взагалi, у чому жiнка має перевагу над чоловiком? Їй легше знайти партнера iз сексу. Так як чоловiка затягнути в лiжко значно простiше, нiж дiвчину.
  Дiвчина-генерал пiдстрибнула на бiгу та прокрутила семиразове сальто у повiтрi. Приземлилася босими п'ятами на колючки. Справдi, гострi виникли враження.
  Герда пом'яла ногами, i хихикнув, промовила:
  - У свiт свiтла та автоматики - знайдуться, знайдуться, романтики!
  Пiсля знову дiвчина-генерал побiгла... Нiжки iсколотi, але не до кровi, тож не страшно. I можна пiдскакувати та смiятися.
  Та жiнки загадковi iстоти. Ось можна, наприклад, згадати "Майстра та Маргариту". Чого не вистачало жiнцi з чоловiком? Начебто мала все... I пiшла за письменником, який насилу осилив повiсть про Iсуса Христа, що спотворює Євангелiє.
  Написати про Iсуса краще, нiж це зроблено у Новому Завiтi, неможливо. I це майстер зовсiм не майстер, а ломастер. Посягнув на святе...
  I варто було заради цього трястись голою, i пiдставляти колiно тисячi злочинцiв та вбивць?
  Але Маргарита мабуть знайшла щось особливе в цьому майстрi i не могла без нього жити.
  Ось це справдi романтичне вийшло кохання!
  Герда бiгла i вiдчувала наскiльки витривала її тiло. Добре, що так. Коли вона була людиною, то не так добре переносила навантаження. Хоча слабаком, не була, i виявилася сильнiшою за середню людину. А зараз вона...
  Чуйне вухо Герди раптово вловило шум. I не дуже простий, хоча в лiсi рiзних звукiв дуже багато.
  Але це нагадувало, нiби їде колона машин, а не марить стадо мамонтiв.
  Герда прислухалася... Шум йшов десь попереду i наближався. Дiвчина-генерал звернула голову до чотирьох свiтил i шепнула:
  - Ех! Була не була!
  I красуня кинулася бiгти у напрямку, де лунали звуки цивiлiзацiї.
  Нi, вона Герда не Робiнзон Крузо, щоб, будучи на безлюдному островi боятися людського слiду. Нi, генерал зустрiне цивiлiзацiю, якою б вона не була.
  Тут згадався один кумедний атракцiон. На закритому наметi виставлено напис - заплатiть марку i ви побачите найнебезпечнiшого звiра на землi. Людина платила, вiдчиняла дверi i... опинялася перед дзеркалом.
  Звичайно, голi примати i є найнебезпечнiшi тварюки на Землi. Проти цього не попреш.
  Дерева навколо Герди стали стрiмко рiдшати, i ось перед дiвчиною опинилася галявина... А на її кiнцi справдi рухалися якiсь механiчнi страшилища. Вони зовнi нагадували пiрамiди, на маленьких гусеницях, що суцiльно закривали дно, i чотирма дулами, що стирчали в рiзнi боки.
  Герда з посмiшкою на бурштинових, дiвочих вустах свиснула:
  - Оце так! Та й танки!
  З радянських машин у бою дiвчинi-генералу довелося мати i з "Королiвським Сталiним". Танк вiдрiзнявся солiдною вагою, i потужною, довгоствольною зброєю в 300 мiлiметрiв - бив на велику дистанцiю. У лоб дану машину майже неможливо пробити.
  Сама Герда стрiляла по оптичних прицiлiв цього найбiльшого танка. I потрапити в оптику не так вже й просто. Натомiсть "Королiвський Сталiн" ставав слiпим. Щоб посилити мiцнiсть лобової бронi вежi нiмцi не використовували оглядової щiлини, а застосовували перископiчну трубу, на зразок тих, що на пiдводних човнах. Внаслiдок чого танк мiг заслiпити точним попаданням умiлий снайпер.
  Королiвський Сталiн згадався i тому, що у цих машин теж були довгi дула - цiлих чотири, що стирчали в рiзнi боки. Щоправда, форма пiрамiда незвичайна для танкобудування. Незважаючи на те, що саме вона є найбiльш рацiональною.
  Герда лягла й уважно вдивлялася. Машини їхали зачиненi, нiхто на бронi не сидiв. Що там за iстоти зрозумiти неможливо. Може такi монстри, що на їхньому тлi i тарган людина.
  Машини перли, приблизно зi швидкiстю коня пущеної в галоп. За ними залишався слiд. Вони наблизилися до мiсця, де залягла Герда, i ось-ось проминуть її.
  Потрiбно вирiшуватися...
  Дiвчина-генерал вискочила з пальми, i розмахував руками прокричала досить дурне:
  - Я прийшла зi свiтом!
  
  
  ПУСТИТИ НА ГАЛЬМА
  Хитрi захiднi союзники, особливо Черчiлль, були стурбованi пiсля Сталiнграда, чи не надто посилиться Росiя i чи не надмiрно ослабне Нiмеччина. I що до Європи можуть прийти бiльшовики, що й сценарiй катастрофiчний для капiталiстiв.
  Коротше кажучи, вiдбулася негласна домовленiсть. З березня 1943 року союзники, формально продовжуючи вiйну, фактично згорнули всi бойовi дiї, включаючи бомбардування вiйськових об'єктiв. Натомiсть фашисти пустили на гальма програму остаточного вирiшення єврейського питання, також припинивши знищення народу. Крiм того, гiтлерiвцi погодилися вивести нiмецькi та iталiйськi вiйська з Африки. Передбачався обмiн вiйськовим полоненими - всiх на всiх.
  Коротше кажучи, союзники зрадили СРСР. Вони розраховували, що Третiй Рейх i Росiя один одного анiгiлюють у тотальнiй вiйнi. А США та Британiя вiд цього лише виграють.
  Фашисти розв'язали собi руки у країнах i почали збирати сили для наступу на Курськiй дузi. Завдяки заходам тотальної мобiлiзацiї та припинення бомбардувань, випуск озброєнь iз Третям Рейху все зростав. На фронт перекидалися все новi "Тигри", "Пантери", та "Фердинандiв" вирiшили випустити трохи бiльше. Проте фюрер зволiкав iз наступом на Курську дугу. Йому хотiлося ще випробувати у боях "Маус", який нiмцi прискорено розробляли.
  Хоча задовiльнi за результатами випробування машини вiдбулися дещо ранiше, нiж у реальнiй iсторiї - благо бомбардування не заважали, але танк-гiгант до липня ще не був готовий до серiйного застосування та екiпажi його не освоїли.
  Так що фюрер знову вкотре вiдклав наступ. Та й "Пантери", "Тигри" i особливо "Фердинанди" ще були ненадiйнi машини i часто виходили з ладу.
  Втрата терпiння Сталiн почав наступ першим. Червона армiя просувалася на орловському та харкiвському напрямку. Але гiтлерiвцi мали значно бiльше сил, перекинувши вiйська з Африки та Європи, та випустивши бiльше танкiв та лiтакiв.
  Зайнявши потужну оборону, фашисти вiдбивали атаки радянських вiйськ. А "Тигр" i особливо "Пантера" показали себе дуже ефективними машинами в оборонi. Особливо хороша, коли ти захищаєшся "Пантера". Її гармата скорострiльна - п'ятнадцять пострiлiв за хвилину. I точна та бронебiйна.
  А коли ти захищаєшся, то слабкiсть бортової бронi не така помiтна, як у наступi, де "Пантеру" i сорокап'ятка вiзьме.
  Ось чотири нiмецькi дiвчата - один iз перших бойових жiночих екiпажiв Третього Рейху бореться iз радянськими машинами. I дуже успiшно набирає рахунки.
  Секрет дiвчаток i, зокрема, командира танк Герди в тому, що вони б'ються босонiж i в бiкiнi. Стрiляючи при цьому iз засiдки та по черзi.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на гашетку, послала снаряд у радянську машину. Зiрвала вежу i пискнула:
  - Слава орлу смертi!
  Шарлота, ця теж дуже агресивна i бойова войовниця, босими пальчиками нiжок теж вiдправила снаряд у цiль, вразивши тридцятьчетвiрку. I прокричала:
  - Слава нашим великим подвигам!
  Христина, це дiвчина з рудим, золотистим волоссям, також лупнула по радянських машинах, використовуючи босi пальчики нiжок, i пискнула:
  - За перемогу суворої справедливостi!
  Магда ця медова блондина не довго думаючи, взяла i спритними пальчиками голих нiжок направила черговий подарунок смертi пробивши танк КВ i провизжавши:
  - За трiумф волi!
  Так що дiвчата-нiмкенi i справдi працювали своїми нижнiми, такими спокусливими кiнцiвками дуже активно. I наступ радянських вiйськ на Орловському напрямi було вiдбито. Як i Бiлгородському теж.
  Мало того фрицi самi завдали сильних контрударiв, i змогли обiйти радянськi вiйська на Курському виступi. Тут з'ясувалося, що нiмецька авiацiя дуже сильна. Вiдсутнiсть захiдного фронту дозволила фашистам звiльнити майже половину повiтряних сил. I збiльшити випуск лiтакiв.
  I Фокке-Вульф зовсiм непоганий. Його потужне озброєння дозволяло зрiзати радянськi лiтаки з першого заходу, а висока швидкiсть при пiкiруваннi йти у разi заходу бiльш маневрених якiв у хвiст.
  Двi нiмецькi льотчицi Хельга та Гертруда на Фокке-Вульфах стали стрiмко набирати рахунки та результати.
  При цьому i вони використовували фiрмовий секрет: борючись в одному бiкiнi та босонiж.
  Хельга розгорнула свiй бойовий винищувач. Дала чергу, за допомогою босих пальчикiв сексуальних нiг, збиваючи пару радянських лiтакiв i проричала:
  - Я вовчиця неба!
  Гертруда теж зрiзала пару-трiйку лiтакiв, за допомогою голих, спритних нiжок i пискнула:
  - Ми термiнатори пекла!
  Коротше кажучи, Червона армiя зазнала нищiвної поразки. Взимку, щоправда, Сталiн намагався взяти реванш. Але фрицi були хитрими i напоготовi. Хоча, звiсно ж, вони мали деякi проблеми. Але тут дуже гiтлерiвцям допомогла легка "Пантера". Цей танк важив лише двадцять шiсть тонн, при колишньому двигунi в шiстсот п'ятдесят кiнських сил. I це забезпечило йому добрi ходовi якостi в умовах зими. А знаряддя з радянськими машинами справлялося.
  Не зовсiм виправдала себе "Пантера"-2. Вона краще була захищена з бортiв, але важча i менш рухлива. Зате Ягдпантера показала себе цiлком ефективною машиною. Потужно озброєної, непогано особливо в чоло захищеної i вiдносно рухомої.
  Взимку Червона армiя не змогли нiде досягти суттєвих успiхiв. Але пiсля тривалої паузи Сталiн розраховував переламати перебiг вiйни. Особливо радянськi генерали сподiвалися новi танки IС-2 i Т-34-85. Тим бiльше, у фашистiв поки що з'явився тiльки "Тигр"-2, танк потужний озброєнням i бронею, але надто важкий i часто ламається. А досконалiша серiя "Е" ще тiльки розроблялася. В авiацiї пов'язувалися надiї з ЯК-3 та ЛА-7. Та й нiмцi не стояли на мiсцi. У них з'явилися МЕ-262 та ТА-152 дуже ефективнi та швидкi з потужним озброєнням винищувачi.
  Взагалi, нова авiацiйна 30-мiлiметрова нiмецька гармата не мала собi рiвних. I гiтлерiвськi аси впевнено набирали собi рахунки. Хельга i Гертруда до травня 1944 року перевищили кожна по триста збитих радянських лiтакiв i цiлком заслужено отримали нагороди: Лицарськi хрести Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Так що дiвчата, якi завжди боролися босонiж i в бiкiнi стали феноменами та рекордсменами свiту.
  Влiтку за наказом Сталiна розпочалася операцiя "Багратiон" iз потужним ударом у центрi. Радянськi генерали сподiвалися успiх i масову допомогу партизанiв, особливо у Бiлорусiї. Але Роммель та Майнштейн їх перехитрили. Коли радянськi вiйська прорвалися в центрi, i взяли Смоленськ, фашисти завдали сильних ударiв з флангiв. Майнштейн атакував iз пiвдня, а Роммель iз пiвночi. I утворилося кiлька казанiв. Червона армiя зазнала нищiвної поразки. I фашистськi полчища оточивши та знищивши близько двох мiльйонiв солдатiв Червоної армiї прямували до Москви.
  Особливо у боях вiдзначився танковий екiпаж Герди. Борючись на звичайнiй "Пантерi", дiвчата стали першими, хто перевищив рахунок у двiстi знищених танкiв. А потiм i триста! За що Герда стала першим в iсторiї Третього Рейху командиром танкового екiпажу нагородженого Лицарським Хрестом Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А Хельга та Гертруда перевищили кiлькiсть збитих лiтакiв за п'ять сотень штук. I отримали новi нагороди: Лицарськi хрести залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I цi дiвки босоногi та крутi стали для радянських льотчикiв справжнiм кошмаром. Обидвi цiй парi складалися пiснi. I вони буквально руйнували всi перешкоди i демонстрували свою незламну i неповторну мiць.
  Воїнки пересiли з Фокке-Вульфа на ТА-152 i вже на ньому творили чудовi чудеса героїзму. А ця машина ще досконалiша i ефективнiша.
  У нiмецькому контрударi взяла участь i нова модифiкацiя "Пантери"-2 iз 88-мiлiметровою гарматою. Цей танк вийшов досить важким, а новий двигун був готовий. Билася також близько двохсот "Маусiв". Цей танк не те щоб дуже вже гарний, але пiдтримував пiхоту i був досить ефективний.
  Так була пробита в центрi фронту велика пролом, у фрицiв були всi шанси взяти Москву вiдразу.
  I росiйськi боги та гiперцивiлiзацiя закликали знову шiстку на подвиги, щоб урятувати вiд повного розгрому СРСР. Цього разу Олег Рибаченко разом iз командою з вiчної дiвчинки Маргарити Коршунової та чотирьох дiвчат-вiдьом бився з фашистами на позицiї Волоколамського шосе.
  Там один радянський полк бився проти тридцяти гiтлерiвських дивiзiй. У реальнiй iсторiї лише за допомогою потужного авiацiйного флоту вдалося придушити росiйськi позицiї.
  Дiвчата та хлопчик озброївшись магiчними шаблями, зустрiли гiтлерiвцiв кидками пальцями босих нiжок багато разових голок.
  Тi, пролiтаючи, вражали до смертi фашистiв.
  Хлопчик Олег Рибаченко взяв i рубанув мечами гiтлерiвцiв, що насiдали. А потiм кинув босими дитячими нiжками голки...
  Дюжина пробитих фашистiв осiла на траву.
  Пацан-термiнатор прорепетував:
  - Квазарно!
  I як засвистить на всю горлянку. Ворони, що почали злiтатися до поля бою, стали завалюватися в непритомнiсть. Пробиваючи при падiннi дзьобами фашистськi черепи та збиваючи лiтаки.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слава царевi Олександру!
  Маргарита теж рубає чарiвними шаблями гiтлерiвцiв та танки у них, що намагаються атакувати позицiї росiйських вiйськ.
  Дiвчинка з кучерявим, золотистим волоссям, кричить:
  - Слава Великої Вiтчизнi!
  I босими пальчиками нiжок вiчна дитина кидає голки, якi смертельно вражають фашистських солдатiв.
  А потiм красуня як засвистить... I на гiтлерiвцiв посипалися оглушенi дiвчинкою-солов'ям ворони. А один гриф як вiзьме i довбає. Вiдразу п'ятьох воїнiв iмперiї Гiтлерiвського Пекельного Сонця i кiлька танкiв, завалило вiд падiння одного великого птаха.
  Наталя теж у бойовому потенцiалi дуже активна. I ось провела мечами млин, зрубала десяток гiтлерiвцiв та три танки. А потiм шпурнула босими пальцями нiжок дюжину голки, уклавши масу фашистiв. А пiсля цього взяла i з червоного соска як запустить блискавку. Вiдразу половина сотнi гiтлерiвцiв засмажилася живцем. Ось це дiвчина. I танки також плавляться.
  I прореве:
  - За Росiю великих царiв!
  А Зоя взяла i теж мечами рiзко їх, подовживши, рубанула. Розкромсала масу гiтлерiвцiв та танкiв. I босою нiжкою запустила диск. Той пролетiв, вiдрiзавши бiльше дюжини голiв.
  А войовницi ще з малинового соска пульсаром додав. Перекидаючи масу фашистських солдатiв та танкiв.
  Пiсля чого прокричала:
  - За Росiю великих iдей!
  Августина також бореться з приголомшливим героїзмом. Це руда мегера просто термiнатор iз термiнаторiв.
  Проведе мечами млин. А потiм метелика стрiмким розмахом. А потiм вiзьме i босими пальцями нiжок кине бумеранг iз алмазними лезами та рубає танки.
  Той пролетить i повернеться назад. Але вже кiлька десяткiв голiв зрiзавши начисто. А потiм iз рубiнових соскiв дiвчина випустить блискавку. Яка, спалахне, i велику масу гiтлерiвцiв обпалить разом iз танками.
  А руда чортiвка як проорет:
  - Буде вам кава, буде вам та какао з чаєм!
  Свiтлана показала мову. Теж провела мечами комбiнацiю. Розрубала масу фашистiв та танкiв. А потiм босими пальцями нiг випустив горошинку iз потужною вибухiвкою. I цiлу сотню гiтлерiвцiв разом розiрвало на найдрiбнiшi клаптики.
  Войовниця полуничними сосками випустила блискавки. Попалила масу фашистiв, розповсюджуючи запах смажених шашликiв.
  I провила:
  - Самурай, самурай -
  Битися з росiйською - не рай!
  Та шiстка воїнiв взялася за гiтлерiвцiв часiв Сталiна та фюрера капiтально ламаючи їх разом iз танками.
  Олег Рибаченко шаблями зробив прийом метелик, зрiзуючи фашистських воїнiв. А потiм босою, хлоп'ячою нiжкою кине гострi та колкi голки, вбиваючи супротивникiв та танки.
  А потiм знову як засвистить соловей-розбiйник. I на гiтлерiвськi вiйська поваляться цiлi пластiвцi оглушених ворон.
  Хлопчик-термiнатор пропищав:
  - Маленький хлопчик знайшов вогнемет,
  Та вам фашисти, на жаль, не щастить!
  Маргарита теж рубала гiтлерiвцiв вiдчайдушно. Але ще при цьому i босими нiжками жбурляла тоненькi диски. Вони вiдсiкали голови солдатам країни Гiтлерiвського пекельного Сонця та танками стволи.
  Дiвчинка заодно свистiла, i репетувала:
  - За Русь святу!
  I ворони завалювалися, молотячи гiтлерiвцiв наче град i маса танкiв горiла.
  Не тiльки вiчнi дiти та чотири дiвчини-вiдьми боролися. Росiйська Червона армiя полк проти тридцяти гiтлерiвських дивiзiй демонструвала незламну стiйкiсть.
  Наташа тим часом взяла, рубала млин мечами. Розфарбувала ворожих воїнiв. А згодом босими ногами запустила черговий бумеранг. Перерiзала гiтлерiвцям глотки та стволи танкам.
  I з червоного соска спалахнула пульсаром, проспiвавши:
  - Слава найбiльшої Росiї!
  Зоя також не давала супротивникам шансiв. Вона рубала, раз у раз, подовжуючи мечi i солдатiв i танки. А потiм босими пальцями нiжок металу отруйнi голки. А потiм її малиновi соски вивергали цiлi каскади блискавок що плавили нiмецьких мастодонтiв.
  Войовниця спiвала:
  - Русь - це наша країна!
  Буду їй завжди вiрна!
  А як iз пупка дiвчини вилiт пульсар. I розкришить гiтлерiвцiв на рванi уривки шкiри. А потiм за танки вiзьметься.
  Августина теж не дає фашистам узвозу та шансiв. Мiдно-червоне волосся дiвчини-термiнатора майорить за вiтром, наче пролетарський прапор.
  А босi, точенi нiжки метають, навiть убивчi подарунки смертi. Що не дають шансам нi солдатам, нi танкам вермахту.
  Войовниця при цьому викидає з рубiнових соскiв пекучi шматки магiчної плазми, що плавлять метал. I не забуваючи проревiти:
  - Слава Вiтчизнi - жити за комунiзму!
  А потiм зi свого круглого пупка як манить блискавкою.
  Свiтлана також у битвi. Вона дiвчинка надзвичайно крута. I також молотить гiтлерiвцiв мечами. I босi, витонченi нiжки кидаю цiлi кинджали смертi. Що вiдрубують гiтлерiвцям голови та зрiзають вежi важких та середнiх машин.
  А iз полуничних соскiв ще як видасть коронний розряд. I це справдi бiльше, нiж смертельно, особливо танкам та лiтакам.
  А войовниця ще й iз пупка пiддасть презентом анiгiляцiї.
  I заспiває:
  - Слава великої Русi! Бог зможе нас врятувати!
  А росiйськi солдати стрiляють по гiтлерiвцях iз знаменитої гвинтiвки Мосiна. Працює пара кулеметiв. Палять знаряддя. Працює i один з перших росiйських реактивних мiнометiв пiдвищеної потужностi "Андрюша".
  Непогано пiдготувалися солдати радянської армiї. Б'ють влучно i дисциплiнованi.
  Олег Рибаченко, рубаючи гiтлерiвцiв як пiхоту, так i танки i навiть лiтаки, подумав: як це примудрилися нашi в цiй альтернативнiй реальностi фашистам програти?
  Це взагалi ганебно! Адже в росiян все краще. Ось як солдати-слов'яни протикають багнетами маленьких, бiлих та чорних солдатiв i пiдривають гранатами танки. Залишилося лише трохи, щоб перемогти. I царська армiя дуже героїчна. Ось одна росiйська, з голим животом дiвчина-кулеметниця по вiйськах Нiмеччини палить. У короткiй спiдницi i боса ця дiвка, але посилає кулi влучно.
  А Олег Рибаченко рубає мечами. А потiм ще й босими дитячими нiжками жбурне бумеранг, зрiзаючи супротивника та танки. А коли хлопець засвистить...
  I знову ворони як падають на гiтлерiвцiв. У фашистiв пiсля цього не залишається шансiв. I у лiтакiв штурмовикiв також.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик пискнув:
  - Слава моїй космiчнiй Вiтчизнi!
  Маргарита, ця вiчна дiвчинка теж у битвi гаряча. I рубає шаблями, дуже лихо. I як засвистить, що купа ворон зверху потрапляє i башки гiтлерiвцям пробиває, i люки у веж фашистських танкiв наскрiзь. I босими, дитячими нiжками так бумеранги кидає, що воїни країни пекельного фашистського сонця десятками валяться.
  Маргарита проворкувала:
  - Росiя мила моя - народiв дружна сiм'я!
  Наташка рубала гiтлерiвцiв мечами. Пустила босими пальчиками цiлий пучок голок. Тi взяли та зрешетували фашистiв i дюжину танкiв пiдiрвали. Дiвчина, втiм, i з червоних соскiв запустити коронним розрядом не забула.
  А як iз пупка викине блискавку iз вбивчим результатом, особливо для танкiв та лiтакiв.
  Дiвча пискнула:
  - Я так супер!
  Зоя теж у дикому бою бореться. I її мечi виблискують, наче вирує гроза, сиплються потоки вогняних iскор i розрiзають танки немов розпеченим ножем масло. I босi нiжки дiвчини-термiнатора метають голки, якi наче їжачком усiюють гiтлерiвцiв.
  А з малинових соскiв вилiтають смертельнi пульсари анiгiляцiї i вiд них згоряють лiтаки i танки. Войовниця дуже бойова на вигляд i справi.
  Красуня розрубує гiтлерiвцiв, лiтаки та самохiдки, не даючи їм пощади.
  I бойове дiвчисько верещать:
  - Слава Вiтчизнi!
  Августина в бою не знає спокою, i нею шалена лють клекоче. I рубає ворогiв, наче шаблями капусту. I її очi горять наче смарагди. I босi нiжки, як лопатi гвинтiв, викидають послання знищення, що розривають i лiтаки танки.
  А соски рубiнового кольору посилають на гiтлерiвцiв такi потоки магiчної плазми, що проти неї нiщо не може встояти.
  Але коли з пупка Августини, як вилетить потiк магiчної блискавки. I рознесе цiлу масу ворогiв разом iз танками.
  Дiвчина проревела на всю горлянку:
  - Слава Всемогутньому Боговi Роду!
  Свiтлана бореться з дикою плетеною. I дiвчина як проведе удар iз метеликом. I босими нiжками як запустить новий бумеранг, що башти бiля машин зрiзав. Войовниця класу гiпер та натуральна блондинка.
  А як iз полуничного соска випустить цунамi ляпки магiї. I взяла рознесла супротивника, наче лiд розлетiвся пiд ударами меча. А з пупка її довбало коронним розрядом. Маса танкiв розплавилася, безлiч лiтакiв згорiло.
  Свiтлана прочiрiкала:
  - Дiвка любить вбивати,
  Оце дiвка!
  Олег Рибаченко бореться немов реальний титан. Хлопчик-термiнатор такий запеклий боєць. I босими дитячими нiжками випустить кiлька дискiв, що розрiзають ворогiв, метал танкiв наче розпечена голка лiд.
  А як пацан-карате проводить млин.
  А якщо вiзьме i засвистить на всю горлянку. Що цiла маса ворон як вiзьме та звалиться вниз. I протаранить голову гiтлерiвських бiйцiв.
  А потiм iз трубки плюне... I вiдiрвало чоловiчi досконалостi цiлої сотнi фашистiв та танкiв iз лiтаками. Тi вiд больового шоку взяли й занурилися.
  Хлопчисько-письменник промовив:
  - За комунiзм у Росiї!
  Маргарита в дикiй лютi плюне на гiтлерiвцiв, а з її пащi вилетiли потоки магiчної плазми. I пожирали вони фашистiв до скелетiв. I танки розплавилися, i лiтаки у вогненному павутиннi заплуталися.
  Войовниця це дiвчинка iз золотистим волоссям.
  А її босi нiжки так метають колюче та забiйне, що вiд гiтлерiвцiв вiдлiтають лише шматки рваного м'яса, а вiд танкiв стволи.
  А дiвчата теж розiйшлися не на жарт...
  Ось навiть трусики з себе скинули. Пiсля чого знищення гiтлерiвцiв пiшло значно ефективнiше.
  Наташа провела каскад ударiв по бiлих та чорних солдатах. I ось її босi нiжки кинуть кiлька гранат, i розiрве цiлий батальйон гiтлерiвцiв та велику масу танкiв. А потiм з червоних соскiв випустить хвилю, що несе знищення фашистам, наче каскад вiйська цунамi, як пiхотi, так i танкам з лiтаками.
  А з пупка вiзьме вбивча блискавка як вилiт, i спалить гiтлерiвську когорту, i вiд них лише обвугленi трупи залишились i три десятки танкiв разом iз ними.
  А пiд кiнець як з лона Венери дiвчинки-красунi вилетить убивчий пульсар, який розростаючись у розмiрах, взяв, накотився, i цiлий полк гiтлерiвцiв та сотню танкiв у тому числi й кiлька "Маусiв" спалив разом.
  Войовниця проревела:
  - За великий комунiзм!
  Зоя взяла та провела комбiнацiю, рiзко подовживши мечами, зрiзаючи вежi бiля танкiв. I юна зовнi войовниця взяла i дисками як запустить, у сумiшi iз бомбою-горошинкою. I порве масу японцiв. А потiм iз малинових соскiв як вiзьме собi i випустить новий потiк блискавок. I розiрвати ворогiв у трiски дрiбною стружкою. I вiд танкiв нiчого не лишається.
  А потiм з пупка як садане лазерним промiнням. I гiтлерiвцiв масу масову зрiже. А танки взагалi втрачають вежi, вiд них вiдлiтають розбитi ковзанки.
  А на закiнчення, як з грота Венери, войовниця з волоссям кольору сусального золота викине шалений потiк енергiї. I змете гiтлерiвську гвардiю i безлiч танкiв i лiтакiв i самохiдок. Ось це бiйцi крутi.
  Войовниця прокричала на всю горлянку:
  - Слава комунiзму Сталiна та царя Олександра Третього!
  А ось i Августина в битвi скажена нiби агресивна i непереможна кобра. А її вогняне волосся, сяє вона немов червоне золото.
  I проведе мечами комбiнацiю, вiд якої зрiзався гiтлерiвських батальйонiв виводок пiд корiнь i величезна кiлькiсть новеньких, сяючий металом машин.
  А потiм босi пальчики нiжок запустили такi леза, що розрiзали гiтлерiвцiв у м'ясний салат i порiзали стовбури самохiдками та хвости штурмовикам.
  А з рубiнових соскiв як полетить цiлий потiк вбивчих блискавок i розбиває гiтлерiвцiв.
  Ну, коли ляпка з плазми магiї вилетить i пропалить цiлий фашистський полк i масу танкiв до них на додачу з лiтаками.
  А коли з лона Венери круте, руде дiвчисько виплеснулась цiла грудка енергiї, то одразу кiлька тисяч гiтлерiвцiв взяло i, поширюючи апетитний запах цiлого стада мамонта засмажених на сковорiдцi взяло i стало з скоринкою шашликами. А кiлька сотень танкiв взяло i розплавилося.
  Войовниця прореве:
  - Олександр Третiй - найкращий iз царiв!
  Свiтлана дуже агресивна дiвка. I провела комбiнацiю своїми довгими мечами. I розрубала ворогiв, наче зробила нарiзку ковбаси тонкими скибочками. А потiм босими пальчиками нiжок запустила бомбу смертi. Порвала ворогiв наче смертi каскад, тiльки гусеницi розлiталися.
  А потiм iз полуничних соскiв видасть потiк руйнування неабиякої кiлькостi. I розносячи гiтлерiвцiв та їхнi танки та лiтаки та iншу технiку.
  А як з пупка блискавки помчати i розносять гiтлерiвцiв, без жодної реальної жалю, i нереальної теж.
  Але найвбивче викидає грот Венери. Це справдi забiйна з забiйних, наче Гiпертеорядерна зброя!
  I як пронесеться цей дикий потiк цунамi з магiї, i зiтре в попiл багато тисяч гiтлерiвцiв i сотнi танкiв. I самохiдок, i лiтакiв, i штурмових знарядь.
  Дiвчина буркнула:
  - Я чемпiонка свiту!
  Олег Рибаченко погодився iз цим:
  - Суперчемпiонка!
  Хлопчик провiв потрiйний млин шаблями. А потiм босою нiжкою жбурнув багаторазову гранату. I так порвала батальйон армiї країни пекельного гiтлерiвського сонця та танкiв та самоходiв та всiх видiв авiацiї.
  Пацан-карате як засвистить... Хмара ворон i грифiв, що добряче скопила, взяла i посипалася на гiтлерiвцiв.
  I по головах, i давай рвати ворогiв, а також пiдривати лiтаки та самохiдки.
  Олегу навiть згадалося, як у одному свiтi троль допомiг Гiтлеру перемогти СРСР. Вона заговорила нiмецьких солдатiв, i тi стали невразливими. Фашисти захопили весь свiт. I давай там усiх будувати... I пiшов проект озеленення Африки та польоти на Мiсяць. I фрицi в 1953 роцi 20 квiтня i справдi там висадилися. Ось це троль.
  Вони тодi Гiтлера з цього свiту 20 квiтня 1957 року взяли i викрали, i перетворили його на хлопчика-раба, примусивши крутити колесо. А чого ж фюрер хотiв? Думав, росiйськi дiвки, йому просто так дадуть по рогах? Чи дозволять захопити весь свiт?
  Олег Рибаченко провiв чергову комбiнацiю п'ятиразового млина. Розрубав гiтлерiвцiв, безлiч танком, самохiдок i штурмовикiв. Свиснув збиваючи фашистiв, i пискнув:
  - Цар Олександр Третiй - сама досконалiсть!
  Маргарита взяла i провела шаблями потрiйну орлицю, i зрубала в капусту сотню гiтлерiвцiв та дюжину танкiв.
  I босими нiжками випустила дiвчинка бомбу, що рознесе тут фашистських солдатiв i два десятки танкiв.
  I ось хлопчик i дiвчинка як дружно засвистять. I стiльки ворон з неба потрапляє, i гострими дзьобами, прошибають башки всiм цим гiтлерiвським полкам i пробивають люки танкiв.
  Працювала шiстка так активно, що всi тридцять три дивiзiї країни пекельного гiтлерiвського Сонця виявилися знищеними. Перебили їх росiйськi войовницi та вiчний безсмертний хлопчик.
  Таким чином, загрозу вiд Москви було вiдведено. I це, звичайно, здорово.
  Хоча вiйна все ще тривала. Але вже шанси були 50 на 50.
  
  ТУРЕЧЧИНА НАПАЛА НА СРСР
  Наприклад, нiмецькi агенти зумiли таки втягнути у вiйну проти СРСР Туреччину. Один iз генералiв наказав вiдкрити вогонь по прикордонних вiйськах. I поставив керiвництво перед фактом вiйни iз СРСР.
  Турецька армiя була досить численною, дiйшовши до мiльйона пiд час мобiлiзацiї. Хоча якiстю i слабше, але ненабагато.
  Сталiну довелося вiдмовитися вiд наступу пiд Сталiнградом та рятувати Закавказзя. Нiмцi до кiнця грудня таки взяли остаточно мiсто на Волзi, i закрiпилися там. Наступ радянських вiйськ на Ржевському напрямi було вiдбито нiмцями. I вони взимку фронт утримали.
  Вiйна з Туреччиною поглинула резерви, використанi в реальнiй iсторiї пiд Сталiнградом.
  У Гiтлера вистачило розуму все-таки оголосити тотальну вiйну i поповнити армiю новими резервами i збiльшити випуск озброєнь.
  В Африцi Роммель був спочатку битий, але потiм, отримавши пiдкрiплення, змiг утримати позицiї провести сильний контрудар щодо американцiв.
  Нiмцi дещо бiльше змогли перекинути в Африку вiйська, i втрималися в Тунiсi. Взимку бої кипiли там спекотнi, як i навеснi. Але сприятливiший хiд боїв на сходi дозволив нiмцям у Середземному морi використати бiльше сил. Та й Сталiнградське угруповання не довелося постачати.
  Роммель зумiв вiдбити всi наступи англiйцiв i американцiв, завдавши їм колосальної шкоди. Наприкiнцi травня настала тимчасова пауза та затишшя в Африцi.
  Нiмцi у червнi 1943 року, використовуючи новi танки "Тигр" та "Пантера" спробували наступати на Астрахань. Червона армiя була готова до цього. Але все одно фашисти змогли просунутися на п'ятдесят кiлометрiв, перш нiж їх зупинили.
  "Тигр" показав себе ефективною машиною, дещо гiршою виявилася "Пантера". Особливо у захистi бортiв танка. Та й ламалися нiмецькi машини надто часто. Однак фашисти, уникнувши Сталiнградської катастрофи, мали бiльше сил, i хоч i не змогли пробити радянський захист, але фронт утримали. Радянськi вiйська намагалися наступати, але "Пантера", "Тигр", "Фердинанд" показали себе дуже хорошими танками в оборонi.
  А невдовзi з'явився i "Маус". Машина, щоправда, важка, важка для перевезень та експлуатацiї, але живуча i iз сильним озброєнням. "Маус", втiм, показав, що 150-мiлiметрова гармата надмiрна за потужнiстю i недостатньо скорострiльна. Хоча "Маус" в оборонних боях стоякiв, як i "Тигр"-2, але дiставав постiйними поломками. З'явилася i "Пантера"-2, важча машина, але краще захищена.
  Союзники дiяли проти Третього рейху досить пасивно. Користуючись тим, що взимку 1943-1944 року Червона армiя не змогла досягти iстотних успiхiв, у тому числi завдяки гарнiй роботi нiмецької розвiдки, у травнi 1944 року гiтлерiвцi взяли штурмом Гiбралтар i стали наступати в Африцi.
  Захопили Марокко i стали просуватися Алжиром. Нiмецькi важкi танки трощили союзникiв i домiнували на полi бою. Особливо доставили "Пантери", якi рвалися наче звiрi. Влiтку Червона армiя намагалася наступати в центрi, але її натиск знову виявився вiдбитим. Нiмцi створили наймогутнiшу лiнiю оборони.
  Взимку 1944-1945 Червона армiя знову наступала в центрi. Фрiци тримали оборону. На той час вони розгорнули масштабне виробництво МЕ-262 i захопили панування повiтря. Перемоги в Африцi призвели до захоплення Єгипту та встановлення контролю над Середземним морем.
  А пiсля смертi Рузвельта Трумен оголосив про перемир'я. Тяжко хворий Черчiль погодився. Тим бiльше, нiмцi вже захопили Близький Схiд i у них з'явилася досконалiша серiя танкiв Е - з ущiльненою компоновочною схемою, з низьким силуетом та потужними двигунами. Тож воювати стало стрiмко. Та й реактивна авiацiя фашистiв заїдала. Гiтлер надiйшов трохи мудрiше i разом ракет ФАУ вклався в реактивну авiацiю, що дало значно бiльшу та ефективнiшу вiддачу. Справдi, що користь у балiстичних ракетах? Овчинка вичинки не коштувала, а точностi немає. А ось реактивнi бомбардувальники Британiю мучать, i шансiв урятуватися не дають. Не можуть їх винищувачi союзникiв наздогнати. А пiкiруючi великi бомбардувальники як дiстають британцiв та американцiв.
  Коротше кажучи, запропонували перемир'я та обмiн полоненими, та вiдновлення торгiвлi. Гiтлер погодився. Вiн хотiв швидше дотиснути СРСР. У червнi 1945 року почався новий наступ нiмцiв на Кавказ. I удар, як iз пiвдня, так i пiвночi та разом iз турками. У боях взяли участь новi танки Е-25, якi ще називали "Пантера"-3. Нiмцi ущiльнили компонування, розташувавши двигун i трансмiсiю разом i поперек, що дозволило знизити висоту танка менше 1,7 метрiв. Гармата була встановлена бiльш потужна в 88-мм в 71 ЕЛ. Нахил бронi у Пантери-3 був збiльшений. Танк мав лоб корпусу в 100-мiлiметрiв, борт та корми в 60-мiлiметрiв, вежi 120-мiлiметрiв пiд великим нахилом, а вага всього в тридцять тонн. Що за двигуна в 700-кiнських сил забезпечувало пристойну рухливiсть. А на пiдходi був i досконалiший з нагнiтачем двигун, що розганяється до 1000-кiнських сил. Але поки що цей мотор не готовий. "Пантера"-3 виявилася дуже вдалим танком. I добре захищеним у борт, малопомiтним, спритним, з руйнiвною гарматою, причому бiльш легким i дешевим у виробництвi.
  Кавказ утримати радянськi вiйська не змогли i до кiнця 1945 року, його фашисти цiлком захопили.
  А навеснi 1946 стали наступати на Москву i Саратов. У фрицем з'явився Е-50, схожий на Е-25, компоновкою, але бiльшою зброєю, i товщi за броню. Танк за вагою досяг 65 тонн, ближче до "Тигру"-2, але мав набагато сильнiше бронювання особливо бортiв. Товщина лобової бронi досягла 250-мм, бортiв 170-мм, гармати в 105- мм в 100 ЕЛ. Цей танк мав висоту менше двох метрiв, i двигун 1250-кiнських сил. Машина показала свою ефективнiсть у боях. У СРСР з'явилися IС-3 та IС-4. А ось Т-54 ще не встиг вступити до серiї. Тож довелося битися, маючи старий багаж. Та й IС-4 був сирий та недосконалий танк. А IС-3 досить складний у виробництвi, тому IС-2 все ще випускався. А Т-34-85 залишався наймасовiшою машиною. Хоча її гармата вже зовсiм безсила проти Е-50 i бiльш важких машин, i здатна боротися лише проти "Пантери"-3, яка користувалася популярнiстю у нiмецьких вiйськових. Хоча Гiтлер i наказав зняти з виробництва всi машини, що легше за п'ятдесят тонн, крiм розвiдувальних танкiв.
  I ось пiшли цi монстри на Москву. Вони сильнi та їх багато. А фашисти до верстатiв ще й негрiв поставили. Отже стало дуже стрiмко для СРСР.
  Але дiвчата з влучникiв цiлком готовi битися та перемагати. I сам Олег Рибаченко зрозумiв, що це зовсiм фантазiя. Насправдi ж фашисти Москву штурмують i цю атаку треба вiдбити. Так що команда та шiстки бiйцiв висадилася битися з фрицями.
  Олег Рибаченко, як завжди, попереду всiх i на бiлому конi. Але не все так просто. Тут уже мiсцевi боги кажуть - не лiзьте.
  Втiм, хлопцi трохи порубали мечами, випускали дiвчата пульсари з червоних соскiв, блискавки з пупкiв. Кидали босими пальчиками нiжок убивчi гранати та шматки антиматерiї. I кiнець дiвчини з лона Венери викинули торнадо магiчної енергiї.
  Пiсля чого повернулися назад... Наступ нiмцiв на Москву захлинувся. Але Саратов вони таки взяли. I змогли навiть дiйти Куйбишева. В останньому мiстi розгорнулися бої, що затяглися до зими.
  Зрештою, вже у сiчнi 1947 року фашисти опанували це мiсто.
  Настало тимчасове затишшя. Обидвi сторони зазнали серйозних втрат. Крiм того, на територiях, якi окупували фашисти йшла партизанська вiйна.
  Для боротьби з партизанами формувалися вiйська мiсцевих сил. З'явилося якесь самоврядування. I уряди марiонеткового спрямування.
  Нiмцi заразом модернiзували й авiацiю. А також запустили в серiю дисколети, якi майже неможливо було через ламiнарний струмiнь збити. Влiтку 1947 року фашисти розпочали наступ у центрi. Їм вдалося остаточно вiдрiзати та оточити подвiйним кiльцем Ленiнграда. Але Москву знову взяти не вдалося.
  Знову Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Цi вiчнi хлопчик i дiвчинка, що стрiляли по гiтлерiвцях їх автоматiв з нерозмiнними патронами, i кидали частинки антиматерiї босими нiжками.
  I заразом свистели, збиваючи на голови фрицiв ворон.
  Та й четвiрка дiвчат: Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана, теж працювали.
  З червоних соскiв випускали вогнянi, дуже пекучi пульсари. А їх босi, витонченi нiжки кидали вбивчi горошинки з антиматерiєю. А пупки посилали блискавки, що смажили фашистiв. А коли лоно пiддавало хвилi магiчного торнадо, то й зовсiм йшла смерть.
  Але, на жаль, шiстка попрацювала лише обмежений час. Але дуже плiдно у вiдображеннi фашистського тиску.
  Минула зима. Ленiнград загинув... Влiтку 1948 року, пiдкопивши сили, гiтлерiвцi попрямували на новий штурм. Вони жбурнули у бiй усi свої резерви.
  Але знову шiстка на них чекає i тотально винищує.
  Олег Рибаченко та дiвчата тодi дали бiй фашистам капiтальний. I використали сильну магiю. Дiвчата навiть iз лона Венери викидали потоки магiчної енергiї та цунамi магiї. I вибивали фашистiв, наче кегли кулькою.
  Олег Рибаченко не лише рубав гiтлерiвськi танки мечами, а ще й свистiв. I ворони таранили нiмецькi лiтаки. Руйнували їх вщент.
  Маргарита Коршунова теж як вiзьме, та млин мечами проведе, зрiзаючи гiтлерiвцiв. А потiм босими нiжками вiзьме та запустить найпотужнiший пульсар.
  I руйнує фрицiв наче таранним методом. А як дiвчинка засвистить, i повалилися ворони на гiтлерiвськi лiтаки.
  Дiвчинка прокричала:
  - За комунiзм у всьому свiтi!
  Наталя теж в атацi на гiтлерiвцiв. I ось її мечi вiзьмуть i рубануть навскоси. I ось її босi нiжки як запустять щось убивчо, що рве ворожi машини на частини.
  Пiсля чого дiвчина з яскраво-червоних соскiв випустить жаркi, вбивчi пульсари. I тi врiжуть за фашистськими ордами. А дiвчина ще й iз пупка блискавкою у гiтлерiвцям шугане. I всiх реально засмажить, зробить шашликом.
  Але ще крутiше, коли з лона Венери вивернеться потiк енергiї. I змете велику масу нацистiв.
  Ось це баба з блакитним волоссям. I прореве:
  - Слава Вiтчизнi!
  I знову з червоного соска випустивши презент знищення, додала:
  - У кого великий живiт, той з голоду помре!
  Зоя теж рубала наче капусту супротивникiв. Зрiзала їх з великою легкiстю, наче стружку знiмала. I босими пальцями нiг як шпурнула анiгiляцiйну бомбу. I рознесла ворогiв.
  А потiм iз малинових соскiв гримне: з правого по танках, з лiвого по лiтаках! I дуже ефективно розквасить супротивникiв.
  А потiм iз круглого пупка серiєю блискавок. I спопелить фашистiв, перетворюючи їх на шкварки.
  А тут ще з грота Венери цiле торнадо анiгiляцiйної енергiї вiзьме i вилетить.
  Дiвчина кричала, дотепно:
  - Птах високого польоту, нiс не задирає, у хмарах не витає!
  Августина безпосередньо у битвi бере участь. Не дiвчина, а просто тигриця. I рве буквально ворогiв пазурами. I рубає, не даючи шансiв мечами.
  I ось її босi нiжки запускають дуже вбивчий подарунок анiгiляцiї. Розриваючи супротивникiв на дрiбнi промокашки. I позбавляючи найменших шансiв на порятунок.
  А ось з рубiнових соскiв вилiтають блискавки, що буквально спалюють, наче папiр супротивникiв.
  А з пупка викидається пульсар. I як рiзане по гiтлерiвських танках. I зриває з них башти.
  А з лона Венери викидається черговий потiк магiчної плазми. I якщо вiн спалити, то мало фашистам не здасться.
  А войовниця промовляє собi:
  - Хто хоче стати левом, не маючи вовчої хватки, залишиться за пташиних прав!
  Свiтлана знову рухається. Рубить метал мечами. I босими пальчиками нiжок запускає вбивчi гранати. Розриває та спалює фрицiв.
  При цьому дiвчина не забуває i з полуничних соскiв посилати блискавки.
  А ось з пупка як вивернеться, руйнiвне i розплавляє метал.
  А ось iз грота Венери вiзьметься i вилетить промiнь лазера, що всiх вiзьме та розрiже.
  А потiм ричить:
  - Пташинi права найчастiше мають вiслюки розумом, i вiвцi характером!
  Олег Рибаченко продовжував дуже впевнено боротися, демонструючи силу титану. Ось вiн рубає фашистiв мечами. А потiм босими пальчиками дитячих нiжок запустить бiльш нiж вбивчу гранату. Розiрве масу гiтлерiвцiв.
  Пiсля цього пацан як засвистить i переляканi грифи i ворони як на фашистськi вiйська вiзьмуть i поваляться. I збивати лiтаки стали без жалостi.
  Олег Рибаченко дотепно зауважив:
  - Безкрилий той, у кого мiзки курки!
  Маргарита Коршунова продовжувала крутити вертушки мечами. Зрубувала без вагань фашистiв. I водночас босими дитячими нiжками кидала презенти знищення. I розривала нiби фольгу сваї.
  А як засвистить i повалить ворон на нiмецькi вiйська. Усiх їх випрає в порошки. I ось коли фашисти пiд ударами птахiв, то їм бiльш нiж туго розкришили.
  А Маргарита як скаже:
  - Не претендуй на мiсце орла з курячими мiзками та пташиними правами!
  Наташка як пiдстрибне, i рубане мечами. Розрубає гiтлерiвцiв у капусту. Кине босою нiжкою подарунок анiгiляцiї. Винищить масу фрицiв i пискне на всю горлянку:
  - Якщо ти характером мокра курка, то усохнеш з голоду!
  I з червоних соскiв випустить вбивчий розряд струму. Зiтрiть масу фашистiв. А потiм iз пупка пульсаром як рушить. I всiх супостатiв розшматує на частини.
  I ось з лона Венери як вивернеться потiк цунамi, що спалює всiх пекельною плазмою.
  Ось це дiвка.
  А Зоя в наступi дикому всiх без зайвих пауз б'є. I розсiкає на найдрiбнiшi частини. Залишаючи буквально обвугленi шматки. А як босою нiжкою щось неймовiрно руйнiвне метне. А потiм з малинових соскiв як вилетить те, що приносить вражаючу смерть, i тотальну загибель.
  А потiм з пупка таке дике вискочить i розриває як тигр магiчної плазми.
  I на закiнчення з грота Венери подарунок, який несе без шансiв фашистам реальну загибель.
  Пiсля чого дiвчина кричала:
  - З курячими мiзками не знесеш золотих яєць!
  Августина зрiзала мечами башти бiля гiтлерiвських танкiв. А потiм босими пальчиками нiжок запустила подарунок смертi. А ось їхнiх рубiнових соскiв дiвчата вилетiли вогнянi блискавки. I спалили купу фашистiв.
  А потiм iз пупка вилетить цiле торнадо знищення.
  А ось з лона Венери вилiтає руйнування, яке приносить повну перемогу, та знищення.
  Августина дотепно зазначила:
  - Пiвень ще може знести золотi яйця, але характером курки лише впадаєш в халепу!
  Свiтлана також у бою гаряча. Як мечами рубане фашистами i розквасить їх у капусту перекислу. I ось босими пальцями нiжок пошле подарунок знищення. Розмеле ворогiв у потерть.
  А з полуничних соскiв вилетять убивчi блискавки. Пропалять гiтлерiвцiв на частини. А ось i пупок надiшле хвилю тоталiтарного винищення фашистiв.
  А на закiнчення з грота Венери як вилетить мiхур магiчної плазми, який всiх ворогiв разом розплавить. I танки димляться, i рвуться снаряди всерединi них.
  А Свiтлана як реве:
  - Чому все витаєш у хмарах, бо мiзки курячi!
  Олег Рибаченко бореться з дедалi бiльшим шаленством. Вiн як вiзьме i ворогiв рубане. Їх усiх розкришить i розсiче на дрiбнi частини.
  А потiм босою нiжкою кине гранату та розiрве на шматки.
  Пiсля цього хлопчик знову свиснув i збив масу лiтакiв.
  Пiсля чого озвучив думку:
  - Будь хоч силою ведмiдь, але з курячими мiзками залишишся ослом!
  Маргарита Магнiтна рубала з усього розмаху мечами. Потiм босою нiжкою дiвчинка жбурнула вбивчий кiнець смертi. Розiрвала гiтлерiвцiв на уривки кiсток та шкiри. А потiм як засвистить, що поваляться купами ворони на фрицiв.
  Пiсля чого Маргарита в'якнула:
  - Якщо в тебе курячi мiзки, то пiсля зустрiчi з лисицею полетить пiр'я!
  Наташа б'ється iз фрицями вкрай активно. I ось її босi нiжки жбурляють щось диявольсько вбивче. А мечi зрiзають башти.
  А потiм iз пупка блискавки рубнуть...
  А червонi соски випустять убивчi пульсари. А потiм вiзьме дiвчина i з лона Венери вогняне торнадо випустить. I на частини супротивникiв розщемила.
  Пiсля чого дiвчина прочирiкала:
  - Щоб зробити зi свинi вiдбивну, треба мати вовчу хватку, i лисячу спритнiсть!
  Зоя взяла i провела мечами млин. Розсiкла всi машини, i розбiглися на всi боки ковзанки. I ось босi нiжки дiвчини-термiнатора запустили бомби, анiгiляцiї. I тi, що пролетiли, стали рвати ворогiв.
  А ось малиновi соски як вiзьмуть i випустять блискавки руйнування. А потiм iз пупка вилетить промiнь лазера.
  А ось i грот Венери виверне потiк жорсткого торнадо, що зминає фашистськi вiйська.
  I дiвчина реве:
  - Найвiрнiше пiдеш на спекотне лисицi з курячими мiзками!
  Августина теж б'ється тепер так що завелася мов будильник. I рубає фашистiв без жалостi та жалю. Босими нiжками жбурляє гранати, розриває супротивникiв.
  А з рубiнових соскiв летять каскаднi блискавки. А ось з пупка довбає чимось абсолютно вбивчим. I порве фашистiв на частини. А ось i з грота Венери вилетить магiчне торнадо смертi та винищення.
  Пiсля чого дiвчина гаркне:
  - Якщо характер як у мокрої курки, сушитимешся без грошей на вулицi!
  Свiтлана теж б'ється дуже задерикувато. I мечами рубає, i босими нiжками вбивчi подарунки смертi метає. А потiм вiзьме i з полуничних соскiв виверне каскад мiхурiв магiчної плазми.
  А далi з пупка б'є одна блискавка за iншою.
  А ось з грота Венери як ллється ураган тотальної руйнацiї та повного знищення.
  Свiтлена проорала:
  - Курячi мiзки роблять безкрилим, курячий характер вiдправляє в ощип!
  Коротше кажучи, фашисти зiтхнули остаточно i обвисли. Але й Червона Армiя не мала сил наступати.
  Тим бiльше у повiтрi фрицi зберiгали тотальне панування. 1949 року пройшов у вiйнi в атмосферi, i дрiбних сутичках на сушi. Поява в серiї МIГ-15 не могла змiнити перебiг вiйни. Так у нiмцiв свою вiдповiдь: МЕ-2010 та МЕ-462. Якi зберегли над радянськими машинами перевагу в озброєннi та швидкостi. Натомiсть у СРСР були в серiї вже Т-54 та IС-7. Останнiй танк виявився досить грiзним i Червона армiя не давала фрицям просунутися.
  Настав i 1950 рiк. Нiмцi пробували мляво наступати, радянськi вiйська вiдбивалися. Це нагадувало боксерiв ув'язнених у клiнчах.
  Нiхто i за цей рiк не отримав переваги i не змiг реально просунутися.
  Але ось i 1951 рiк ... Гiтлер намагається переламати хiд вiйни. Нiмцi запускають у серiю новi пiрамiдальнi танки. Данi машини мають пiдвищену живучiсть при стрiльбi по них з усiх ракурсiв.
  Але є проблеми iз ходовою частиною. У СРСР з'явився легший IС-10, але поки що особливих змiн не було. I цей рiк минув.
  Настав 1952 рiк. Фронт залишався малорухливим. Радянськi та нiмецькi вiйська тицялися одне в одного. I капiтально загрузли.
  Але ось настав 1953 рiк. У березнi Сталiн помер, i ... Фашисти, користуючись сум'яттям, що настала через боротьбу за владу, перейшли в наступ.
  I знову бойовiй шiстцi довелося битися з гiтлерiвськими полчищами.
  Олег Рибаченко загарчав i рубанув мечами з розворотами та винищенням. I взяв босими дитячими нiжками, запустив гранату. Розiрвав масу гiтлерiвцiв. I потiм як засвистить. I купа ворон розтрощить хмару лiтакiв Люфтваффе.
  Хлопчик ревiв:
  - Хто курча в душi, той лисий корм у куренi!
  Олеговi навiть трохи набридло рубати та кидати босими нiжками гранати у фрiцiв. Хлопчик знову вимовив афоризм:
  - Хочеш жити як бiла людина, будь хоч трохи рудим у хитрощi!
  Маргарита Магнiтна кинула босими пальчиками нiжок убивчу подачку знищення. Порвала масу гiтлерiвських солдатiв. А потiм дала чергу з пупка лазером.
  А пiсля цього взяла, засвистiла, i купу лiтакiв по винищувала.
  I перевiряла:
  - У справжнiх бiлих людей, не буває при невдачах блiдого вигляду!
  Пiсля чого дiвчинка босими пальчиками нiжок знову кинула подарунок анiгiляцiї, прочiрiкавши:
  - Якщо ти курка мiзками, пiдеш на бульйон лисицi справами!
  Наташа випустила з яскраво-червоного соска пульсар знищення i в'якнула:
  - Будь птахом орлиного польоту, але не май пiвнячого зальоту!
  Зоя агресивно помiтила, теж з малинового соска скинувши подарунок повного знищення:
  - Хто багато петушиться, не поївши кашi - той кукарекатиме у парашi!
  Августина з рубiнового соска скинувши пульсар анiгiляцiї, буркнула:
  - Якщо полiтик багато петушиться, виборцi потiм виють вовками!
  Свiтлана полуничним соском вивернула блискавку, i прошипiла:
  - Полiтик, який багато гавкає, але мало намагається, до собачого життя доведе народ!
  Олег Рибаченко рубанув, крутячись мечами. Шпурнув босою, дитячою нiжкою гранату i вiдзначив:
  - Полiтики пустують як дiти, але їхнi прийоми старi, як сама полiтика!
  Пiсля чого хлопчик свиснув, збиваючи ворон як пiсок з джинсiв, i знову промуркотiв:
  - Полiтик це ворона, що мрiє про трон орла, тiльки дзьобом не доросла!
  Маргарита рацiонально вiдзначила, теж шпурнувши босою нiжкою послання знищення:
  - Полiтик хоче левового трону, але розумом часто лише безрога корова!
  Наташа випустила блискавку з пупка i гаркнула:
  - Лев не повинен бути вiвцею, але хоч трохи лисицi йому не завадить, щоб не опинитися в ослах!
  Зоя взяла i босими пальчиками нiжок запустила подарунок загибелi. Потiм малиновими сосками виплюнула пульсар i в'янула:
  - Будь ти хоч статтю лев, але з курячими мiзками тобi гарантоване собаче життя!
  Августина лупнула з рубiнових соскiв блискавкою смертi i пискнула:
  - Хто на мiсяць багато гавкає, того життя в будку опускає!
  Свiтлана провела вертушку. Потiм iз полуничних соскiв дала розрядом i верескнула:
  - Якщо полiтик обiцяє вам журавля у небi, то вiн вважає виборця дятлом!
  Олег Рибаченко, свистом збиваючи ворон, рацiонально зазначив:
  - Якщо в тебе дерев'яна голова, то точно даси дуба!
  Маргарита, знову рiзавши ворогiв, видала:
  - Якщо ти головою як дуб, обдерти як липку!
  Наташа дотепно помiтила, з червоного соска випускаючи потужний подарунок смертi та руйнуючи фрицiв:
  - Для виборцiв дубiв, у полiтика суцiльна липа!
  Зоя, рубаючи фашистiв, i з малинових соскiв посилаючи променi смертi, вiдзначила:
  - Якщо ти тупий як валянок, тобi бути вiчно взутим!
  Августина дотепно зазначила, що з рубiнових соскiв посилаючи загибель:
  - Нiщо так не заважає щодня, лопати спекотне, як курячий розум!
  Свiтлана довбанула з полуничних соскiв i видала:
  - Якщо в тебе куряча пам'ять, забудеш, як ширяти орлом!
  Олег кинув босою нiжкою шибеника подарунок знищення i пропищав:
  - Курка не птах - курячий розум не розум!
  Маргарита босою нiжкою запустила те, що не дозволить померти без болю. Потiм свиснула, вражаючи воронами фрицiв i пропищала:
  - Вибирає пiвнiв у президенти виборець iз курячими мiзками!
  Наташа з червоного соска довбанула гарячим i дуже пекучим i видала:
  - Полiтик що багато петушиться, приваблює лише тих, хто має курячi мiзки!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, зi своїх малинових соскiв, помiтила:
  - Хто втiшився на лисячу мову полiтика, курка розумом, i вiвця характером!
  Августина довбаючи пекучими пульсарами з рубiнових соскiв, зазначила:
  - Для полiтика мова це i меч, i батiг i ключ, але виборця вiн перш за все садить пiд замок!
  Свiтлана врiзала блискавкою iз полуничного соска. Розкришила масу лiтакiв та танкiв, видавши:
  - Курячий пух м'який, але на яких жорстких нарах сплять тi, у кого курячi мiзки!
  Олег Рибаченко погодився, свиснувши вкотре:
  - М'який характер правителя часто призводить до жорсткого падiння держави!
  Маргарита, добиваючи, посвистуючи i посилаючи ворон на голови, добиваючи останнiх фашистiв, додала:
  -З курячим мiзками, i характером курча, стане як свиняча вiдбивна!
  
  РОММЕЛЬ 1959 РОКУ - СУПЕР!
  Постарiлий, сивий Роммель розглядає карту фронтiв. 2 вересня 1959 року. I вiйна ще триватиме, i Москва не взята. Вже немає Сталiна i формально головний голова ДКО Молотов. Але й вiн лише перший серед рiвних. Сталiнськi пости подiленi i Верховний головнокомандувач Жуков. I саме проти нього i б'ється Роммель. Хоча є ще й мiнiстр оборони Василевський. А партiю очолює Микита Хрущов. А глава уряду Малєнков. Є i Голова Президiї ЗС, СРСР, i формальний глава держави Булгарiн.
  Та строката зiбралася проти Роммеля компанiя. I її треба зламати. Але СРСР не пiддається. I Третiй Рейх виснажено, як i Росiя.
  Але миру укласти не вдається. Роммель хоче територiальних придбань. Радянський уряд уперто наполягає на нульовому варiантi.
  США зараз у кризi, особливо нiкуди не лiзуть. А Великобританiя загрузла в колонiальних вiйнах. Так що не кiнця краю вiйнi другої свiтової.
  I вже пiшов її двадцять перший рiк.
  Певнi надiї пов'язанi з сiмейством " Леопардiв " . Але цей танк себе не виправдав. Ще одним варiантом стала розробка танка РЕ-50. Суть нової iдеї - створити пiрамiдальну машину, що практично непробивається пiд будь-яким ракурсом. Ось це могло стати гарною знахiдкою. Саме iз сiмейством пiрамiдальних РЕ, Роммель i пов'язував надiї на перемогу над СРСР.
  Але поки що борються старi танки.
  Але на них непоганi є бiйцi.
  Екiпаж Герда, Шарлота, Крiстiна, Магда - четвiрка дiвчат, якi вперше спробували себе на Т-3 ще пiд час нападу на Польщу у 1939 роцi. Нiмецька машина тодi була ще слабка. Дiвчата бiльше стрiляли по пiхотi, i використали три кулемети.
  Герда стрiляючи по поляках, i скошуючи їх пiхоту та кавалерiю, проворкувала:
  - Я войовниця з тисячею чортiв у головi!
  Ведучи вогонь, Шарлота вiдзначила:
  - Це все цiкаво, але...
  Герда кинула босою нiжкою по поляках гранату i пискнула:
  - Що Але?
  Руда бестiя вiдповiла:
  - Але ми стали вiдьмами, i що це нам дає?
  Герда дiвчина-блондинка скосила полякiв чергою i логiчно вiдповiла:
  - Тепер нас так просто не вб'ють!
  Христина теж лупнула по поляках з кулемета i помiтила:
  - А вiчну юнiсть ми збережемо?
  Магда, керуючи машиною впевнено, вiдповiла:
  - Звiсно так! Я перевiрила! Нанесла собi рану, i вiн зник без слiду!
  Герда зрубаючи полякiв охоче, пiдтвердила:
  - Ось ось! Ми тепер не просто люди, а стали надлюдиною!
  Шарлота зрубуючи полякiв, заверещала:
  - Я супермен!
  I знову босою нiжкою жбурнула вбивчу гранату. Та дiвчисько розiйшлося i явно вже не жартувало.
  Христина, зрiзуючи полякiв, вiдзначила:
  - Батькiвщина це дуже добре!
  I босi пальчики нiжок красивого золотисто-рудого дiвча запустили лимонку.
  Магда теж дала чергу, зрубала полякiв i пискнула:
  - Я типова чемпiонка!
  I теж босою нiжкою як шпурне вбивчу гранату, що руйнує все поспiль.
  Четвiрка у Польщi вiдважною воювала, i навiть взяла Варшаву. Але цього мало.
  Пiсля Францiї Герда та Шарлотта вирушили до Африки у корпус Роммеля.
  Рота дiвчат з особливого батальйону СС "Тигрицi-барракуди" перелiтала транспортним лiтаком Ме-323 до Тунiсу. Дiвчата-войовницi були всi як на пiдбiр, юнi i ще незамiжнi. Переважно високi спортивнi блондинки, колiр нiмецької нацiї, її кров та сiк.
  Двоє дiвчаток медова блондинка i вогненно-руда видiляються серед iнших войовниць, теж, до речi, гiдних подiуму своєю красою, i серйознiстю у поглядi. Якщо всi iншi войовницi були з-помiж досвiдчених бiйцiв, якi встигли понюхати пороху у Францiї та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплиннiсть бойових дiй i не бажання, посилати дiвчат у саме пекло.
  Вони вже билися, то цi двi були зовсiм юнi, на вигляд, майже дiвчата останнiй, що замiнили загиблих пiд час авiанальоту. Звичайно теж навченi з усiєю нiмецькою педантичнiстю, але ще такi невиннi їм на вигляд ледве виповнилося шiстнадцять. Справжнi троянди, кинутi у пустелi. Але при цьому вони вже воювали майже два роки.
  Вогняно-руда "тигриця-барракуда" запитала у своєї подружки блондинки:
  - У Британськiй армiї багато чорношкiрих. Вони дуже грубi й жорстокi, а уяви Герда, що буде, якщо ти потрапиш у полон i почнуться тортури?
  Медова блондинка спокiйно вiдповiла:
  - Я постараюсь не траплятися в полон Шарлота, але якщо така буде воля Господня, не видам ворогам нiчого!
  Рудоволоса Шарлотта пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром розпочнеться велика вiйна на сходi з Росiєю. I вже пiдтягуються вiйська, концентрують сили. Адже недарма в армiю призвали стiльки пiхоти, дiвки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловiкiв!
  Герда зiтхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести вiйну, з росiйськими: жорстокими та фанатичними, з їхнiми безкрайнiми просторами та суворими зимами... Це буде, щось жахливе!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росiяни не змогли перемогти, навiть крихiтну фiнську армiю, а ми розбили, найбiльшi сили супротивника! Пiд нами вже вся Європа, а Роммель трощить англiйцiв в Африцi. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Герда неохоче вiдповiла:
  - У росiян велике населення, i безкраї простори. Вони поглинуть надто багато вiйськ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росiї до зими, то нашi воїни будуть елементарно замерзати, а технiка засмутиться, i загрузне в кучугурах, це буде просто жахливо!
  Шарлота енергiйно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такi гидоти, давай краще заспiваємо якийсь романс. Про кохання...
  Герда безневинно посмiхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспiваємо!
  Дiвчата "Тигриця-барракуда" заспiвали своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дiвчина як несмiлива берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немає мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою я крокую в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдає;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти ж менi бiльше, нiж щирий друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiємо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб гаї розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Сильнiше милим обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду штатської бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злих перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що барити на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекає, повiрте добра доля!
  Разом з ними спiвала вся роду, при цьому дiвчата розгойдували головами та поплескували долоньками. Але тут їхня iдилiя перервалася, завила сирена i в небi з'явилися англiйськi лiтаки! Спiтфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустрiч їм вiдважно кинулися МЕ-109 iз конвою супроводу. Вогняно-руда Шарлота навiть пiдскочила вiд радостi:
  - Ось вона починається битва у повiтрi! Це буде круто!
  Герда збуджено пiдтвердила:
  - Ось зараз нашi, їм пiддадуть!
  Англiйських спiтфайрiв було вiсiмнадцять, а нiмецьких "месерiв" п'ятнадцять, не велика рiзниця. Забили кулеметнi черги та авiацiйнi гармати. Шарлота посмiюючись, вказала пальчиком:
  - Ось глянь, як нашi їх молотять! Краса!
  Герда фiлософськи промовила:
  - У бiйцi виграє не найсильнiший, а пiдлий настiльки, щоб її спровокувати, а самому не залазити!
  - Вiйна - це змагання, де всiх дисквалiфiкують ще до початку старту! - пiдтримала Шарлота.
  Вiн з англiйських "Спiтфайрiв" вже спалахнув, i став падати, слiдом за ним став падати i нiмецький... Бiй почав розгорятися з ще бiльшою жорстокiстю. Англiйськi лiтаки мали кулеметне озброєння, а у нiмцiв були гармати в одних 20-мiлiметрiв одна штука, в iнших цiлих три 20-мiлiметровi гармати, але таких машини, було тiльки двi... Швидкiснi характеристики та маневренiсть майже однаковi, мабуть, навiть у МЕ -109 навiть вага менша i вiражi вiн робить швидше. Але й англiйцi не такi простi, ось три їх винищувачi рвонули до транспорту, не зважаючи на вогонь прикриття. Дiвчата, що перебувають усерединi, заволали:
  - Ану хлопцi не пропускайте! Форсованим вогником плi!
  Шарлота як завищить:
  - Фоєрр! Фоєрр!
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловiк десанту, у ньому шiсть кулеметiв оборонного озброєння. Вони розташованi системою "їжак" i починають строчити... Винищувачi палять, i кулi великого калiбру встромляються в обшивку i пробивають покриття. Дiвчата-войовницi вiдскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У недорозвиненi левенята.
  Одну з дiвчат зачепило, i вона б'ється в конвульсiях. До неї пiдскакує дiвчина-лiкар i одразу констатує:
  - Пробило навилiт! - I робить їй перев'язку. - Та заспокоюється i намагається стримати стогiн.
  Але ось "Мессершмiт" заходить англiйському винищувачу в тил, точнi пострiли i той спалахує i падає. Дiвчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник, що прикриває фюзеляж (а це чоловiк), падає пробитий кулею навилiт. Герда кидається як блискавка, чiпляється за дрiт i падає, у неї злiтають чобiтки. Молода дiвчина миготить босими, рожевими п'ята парою стрибкiв через збитi тiла, пiдскакує до кулемету i натискає на гашетку. Зi стовбура випльовується свинець i "Спiтфаєр" втрачає управлiння, починає завалюватися у штопор.
  Дiвчата-вовчицi захоплено верещать i скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Нiмеччина проти Британiя два-нуль!
  Герда втiм, другий винищувач збити не встигла, його знищили нiмецькi льотчики. Повiтрянi бої швидкоплиннi, i втративши бiльше половини винищувачiв, англiйцi втекли. Рахунок був 11 проти 3 на користь нiмцiв. Дiвчата у вiдповiдь вигукували, так радiсно i тиснули один одному руки. Хвалили i Герду, яка, не розгубилася i записала до свого активу перший збитий лiтак, свою жертву! Дiвчина почервонiла вiд сильного хвилювання i пробурмотiла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсiм уже немислиме! Я як у трансi...
  Шарлотта з невдоволеною усмiшкою пробурмотiла:
  - А я ось собi не можу, пробачити зволiкання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мадлен потiшила Шарлоту:
  - Попереду ще стiльки боїв! Ось вона Африка!
  Шарлота хихикнула i зiстрила:
  - Маленькi дiти нема за що на свiтi, не ходiть дiти в Африку гуляти! В Африцi акули, в Африцi горили, а в Африцi великi крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усi дiвчата хором засмiялися. Як це було класно...
  Столиця Тунiсу, теж зветься, Тунiс у нiй розташовується основна база нацистiв в Африцi. Головний союзник Нiмеччини: Муссолiнi вступив у другу свiтову вiйну лише 17 червня, за п'ять днiв до капiтуляцiї Францiї. Вiн хотiв "перемогти", точнiше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималi територiальнi надбання. Ну, а у разi невдачi Нiмеччини, самому вiдкрити другий пiвденний фронт проти Третього Рейху! Iталiйська армiя дiяла, не дуже успiшно i не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла цiною величезних втрат просунутися лише кiлька кiлометрiв. Але так Муссолiнi не дуже успiшно вступив у вiйну. Надалi iталiйцi воювали дуже маловдало. Бiти в Грецiї, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефiопiї, маючи майже вп'ятеро бiльше сил, нiж англiйцi, i в Лiвiї втративши майже всю територiю з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партiю, ще до приходу Гiтлера до влади, завдав англiйцям найсильнiшого контрудару. Причому вiн почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи лише десять танкiв i п'ятдесят замаскованих пiд танк вантажiвки. Швидким кидком, був захоплений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лiвiя повернулася пiд контроль гiтлерiвцiв. Однак добре укрiплена фортеця Толбук, так бездарно здана iталiйцями, все ще тримається! У Роммеля всього двiстi танкiв, причому всi Т-1 i Т-2, тобто легкi, а ще двiстi iталiйських це взагалi кулеметнi танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: якi мають лобову броню в 78 мiлiметрiв i 70 мiлiметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабiлiзуватиметься, обидвi сторони накопичують сили.
  Рота СС висадилися в аеропорту i, на них вiдразу подуло розпечене Африканське повiтря. Ще б лiто, червень i Африка! Втiм, дiвчата намагалися крiпитися i не показати, що їм жарко. А тут ще Мадлен наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробувати сонцезахиснi креми, стрибатимете в купальниках!
  Дiвчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємнiше, нiж мундирi, та ще й бронежилетах, якi теж можуть змусити одягнути.
  Дiвчата швидко переодяглися в купальнi костюми, розфарбованi пiд колiр пустелi, почала мазатися захисним кремом, який, до речi, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Герда допомагала мазатись Шарлотi, а та Гердi. Рудоволоса помiтила:
  - Ось якi все ж таки Тунiсi, на околицях нетрях, тiльки в центрi пiвсотнi кам'яних будинкiв i десяток мечетей. Я ось читала казки i очiкувала побачити у арабiв чудовi палаци з фонтану та садами!
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, якби у нашому свiтi була як у казцi! На жаль, свiт нещадний наш, несправедливий, пiдступний! Стiняє i страждає у муках тiло!
  Шарлотта продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, i трохи перед нанесенням крему сполоснувшись у холоднiй водi, дiвчата-красунi вiдчували деяке полегшення. Якщо в самому лiтаку, було ще не так спекотно, то в аеропорту та мiстi просто пекло. Щоправда iншi тигрицi-барракуди вже встигли повоювати у Грецiї, де й у квiтнi тепло, але все ж таки не так як в Африцi влiтку.
  Пiсля душу дiвчата були в шкiряних шльопаннях, але Мадлен i наказала:
  - Взяти до рук iнший крем i гарненько змастити пiдошви! Ви будете робити марш-кидок через пустелю босонiж! Що моргаєте - зрозумiли, то приступайте.
  Дiвчата мазали собi витонченi ступнi босих, дiвочих нiжок, без особливого ентузiазму. Адже пiсок Сахари, це майже розпечена сковорода. Правда, тут ще близько до узбережжя, i часто потрапляють зарослi травами луки. Але бiгти голими пiдошвами по каменю, гравiю, пiску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалi дикiсть!
  Втiм, дiвчата не такi вже нiжнi, програма пiдготовки елiти включає марш-кидки для дiвчаток з Жiночого нiмецького союзу, причому теж часто босонiж, i по пересiченiй мiсцевостi. Так що войовницi не сперечаються! Взагалi для фашистської Нiмеччини характеру, потяг до рiзних експериментiв. Гiтлер гарячий шанувальник теорiї Нiцше про надлюдину, або людину майбутнього. Вiн має бути сильнiшим, швидшим, розумнiшим i найжорстокiшим, нiж сучасна людина. Iстинний нiмецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що вiн арiєць! Але й арiйки, якi народжують богатирiв, самi мають бути богатирками, а силу слiд виховувати! Тому найбiльш добре пiдготовлених дiвчат посилено тренують, загартують, виховують! От i їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арiйцю та арiйцi всi випробування пiд силу, i не того бар'єру який не може взяти - непереможний i бравий солдат Третього Рейху!
  I ось рота, залишивши вiйськове мiстечко, бiжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунiсу.
  Босi дiвчачi п'яти колють чорнi, гострi камiнчики дороги, i жорстоко пече. Але мастило i справдi трохи пом'якшує опiки, i коли бiжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень i максимальна температура. Втiм, замурзанi арабськi дiтлахи дрiбнiють, чорненькими п'яточками, без жодного крему i навiть не морщаться. Видно набили собi мозолi на пiдошвах. На майже голих дiвчат у купальниках, i з розвиненими мускулистими тiлами, чоловiки-араби дивляться; роззявивши роти, а жiнки швидше лунають убiк, ще сильнiше кутаючись у чорну паранджу.
  А дiвчата бiжать; тримаючи на плечi автомати та кожна рюкзак iз припасами та гранатами. А це загалом кiлограм двадцять... Навiть якщо врахувати, що дiвчат пiдiбрали фiзично мiцних, i вже не перших рiк тренуються у спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусiв у тiнi, а подолати необхiдно марафонську дистанцiю .
  Герда бiжить, намагаючись дихати якнайправильнiше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останнi її вiсiм рокiв пройшли в спецшколi, для дiтей генетичної елiти. Але це зовсiм не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки пiдйом о п'ятiй ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробiжка i далi пара годин працi. Потiм навчання, перед обiдом, знову тренування, зокрема й бойовi спаринги. Вiйськова пiдготовка, навчання, тренування до десяти годин, пiсля чого вiдбiй. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочi, фрукти, риба, кондитерськi вироби та солодощi, лише на день народження фюрера, Рiздво та 1 Травня. Вiльного часу практично немає, все найсуворiше регламентовано... З них готували людей майбутнього, якi мали наказувати Землею. Сам Гiмлер голова СС тримав пiд контролем подiбну програму.
  Тут дiвча перервали спогади... Зараз вони на танку "Леопард"-100 обстрiлюють радянськi позицiї. I зрозумiло босоногi i в одному лише бiкiнi - так борються вiдьми, якi за двадцять рокiв зовсiм не постарiли, i, як i ранiше, юнi i свiженькi як веснянi маргаритки.
  Машина ця особлива - з реактивним бомбометом, та довгоствольною протитанковою гарматою.
  Герда пальнула i пропищала:
  - Слава Батькiвщинi!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими нiжками. Рознесла черговий радянський танк Т-54, вони ще не знято з виробництва.
  Потiм перевiряла:
  - Слава Роммелю!
  Крiстiна, теж борючись у Леопардi-100, натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i прочирiкала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Магда, ведучи вогонь iз кулеметiв, помiтила:
  - I нам дiвчатам-барракудам слава!
  Та вони були войовничками найкрутiшого пiлотажу.
  Герда знову натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, розбила радянську зброю (погана дiвчина-вiдьма, хоч i гарна!), i в'якнула:
  - Всiх побиваю!
  I знову перед нею немов це було вчора, промайнули спогади;
  Дистанцiю в пiвсотнi або навiть трохи бiльше кiлометрiв уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку i з вантажем для таких маленьких дiвчаток. Герда, Шарлота вже не вiдчували своїх тiл, вони бiгли як сомнамбули, вiдчуваючи щось рве м'язи, i тупий бiль у головi. Але вже слiдує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дiвчатка сповiльнюються та йдуть уже швидким кроком. П'ятки починають свербiти, ще сильнiше. Герда шепнула Шарлотi:
  - З пекла в чистилищi!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закiнчився i босi, змученi нiжки дiвчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Герда вигукнула:
  - А як блаженство, пiсля тортур колючим камiнням, i пекучими пiсками пустелi, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шарлотта охоче погодилася:
  - Звичайно, це справдi рай! Пiсля такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дiвчата врештi-решт вийшли на майданчик, Мадлен зупинилася їх i наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступнi i вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! I шкiра не лущиться, i пухирiв на пiдошвi немає. I навiть п'ята не запилилися, залишилися рожевими, наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мадлен, зробила паузу, i друг зi швидкiстю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем iз дзеркала сонячний зайчик, i вiстря прицвяжило великого, чорного скорпiона. Голос офiцера СС став грубiшим, а красивi риси дiвчачого обличчя жорсткiшi. - Завтра бiгтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арiйки ви чи нi? Якщо так повиннi витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на мiсцi! На перший, другий розрахуйся.
  Потiм був сон, а потiм пробудження, i знову ти бiжи.
  Герда прокинулася, рiзко схопившись, дiвчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби i знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелi. Так вони босоногi в одних купальниках i помчали пiщаним пеклом.
  Арабськi дiтлахи здивовано показували на них пальцями i свистiли.
  - Дойче Акбар!
  Герда озирнулася i з тугою подивилася на пальми, що вiддалялися, пiсля чого шепнула Шарлотi:
  - Знову в пеклi!
  Рудоволоса дiва з усмiшкою вiдповiла:
  - Усi люди грiшники, а пекла природний стан грiшникiв!
  Герда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Людина не може не грiшити!
  Шарлота кивнула своєю вогненною шевелюрою i на бiгу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навiть тисячу разiв згодна! Взагалi грiх це вiдносне i чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього свiту, то в ньому добре було того, що йшло на користь i самiй людинi, i його племенi-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не грiхом!
  Герда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жiнцi завагiтнiти вiд героя вiйни, нiж вiд свого далеко не завжди доблесного чоловiка. Особливо якщо ще у чоловiка є ознаки шкiдливої, нечистої кровi.
  Мадлен крикнула на дiвчат:
  - Бережiть подих дiвчини, цього разу ми бiгти до знемоги!
  Герда усмiхнулася у вiдповiдь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Пiвгодини дiвчата бiгли мовчки, а потiм Шарлота шепнула:
  -Знаєш, Який менi дивний сон подружка наснився?
  Герда здивувалася:
  - Та менi зiзнаюся теж! А що?
  Шарлота скалячись, вiдповiла:
  - Нiчого! Такий сон, нiби я був воїном в армiї великого варвара Атiлли. I ми билися з восками Стародавнього Риму. I все при цьому було так красиво, i жорстоко водночас...
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - А знаєш, менi це теж снилося! Навiть якось дивовижний збiг. Я ось тебе увi снi бачила!
  Шарлотта пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий i жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Герда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб двi людини, одночасно бачили той самий сон?
  Шарлота заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворiють, то i сновидiння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспiльствi Тулi є спецiальнi медiуми, якi приймають зiлля, i дихають настойками трав, а пiсля чого занурюються у видiння! I їм цiлком удається бути пророками!
  Герда перестрибнув через брукiвку, погодилася:
  - Звiсно! У принципi дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть iснувати цiлком матерiальнi, i доки розгаданi фiзичнi закони у природi. Але що ж до чого цей сон?
  Шарлота знизавши плечима, вiдповiла:
  - Не знаю! Може до того, що Третiй Рейх переможе Британiю i США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго гадати!
  Герда хотiла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторiв. Не дивлячись на вiддаленiсть, було очевидно, що шумлять двигуни лiтакiв, i що вони наближаються... Мадлен скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дiвчата зупинилися, витягли з рюкзакiв маскувальнi плащi, розфарбованi пiд колiр пустелi. Потiм стали стрiмко окопуватися, причому, що зверху не було помiтно, чого неприродного. Тут Герда подякувала долi, що вони мали i зброю, i сапернi лопатки. Iнакше дiвчата у пустелi могли б стати легкою здобиччю британських штурмовикiв або пiкiруючих бомбардувальникiв. Шарлота пiдскребаючи пiсок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунiсi... Невiдомi шляхи Господнi!
  Герда з хитрим виглядом заперечила:
  - Вiдсутнiсть точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  
  РОММЕЛЬ РОЗБУШУВАВСЯ
  Роммель отримав надзвичайнi повноваження та велику самостiйнiсть у Францiї, перед висадкою союзникiв у червнi 1944 року. Це дозволило йому вмiло розпорядитися п'ятдесятьма вiсьма нiмецькими дивiзiями, включаючи i десять танкових, i п'ять есесовських.
  I союзники виявилися жорстоко розгромленими, одними полоненими втративши понад мiльйон солдатiв та офiцерiв. Плюс ще гiтлерiвцi захопили велику масу технiки.
  Але найголовнiше Гiтлер i його оточення прибули до Францiї, щоб вiдсвяткувати найбiльшу перемогу. Ось вони нiби "випадково" були накритi авiацiйним ударом союзникiв. Гiтлер, Гiммлер, Борман та Герiнг загинули. А Геббельс поспiшив присягнути новому фюреру та верховному головнокомандувачу Роммелю.
  Союзники поспiшно погодилися оголосити перемир'я з Третiм Рейхом на п'ять рокiв, заморозивши поки що ситуацiю та територiї. А також залишивши пiвдень Iталiї та Сицилiю.
  Пiсля чого був обмiн вiйськовополоненими - всiх на всiх! Що помiтно посилило нiмецькi та особливо iталiйськi вiйська.
  Щоправда, на схiдному фронтi Червона армiя провела успiшну операцiю "Багратiон", прорвавшись до самого Нiману. Але Роммель, завдавши несподiваного удару на пiвденному фланзi, у зустрiчних напрямках iз Молдови та Захiдної України, утворив iз радянських армiй там великий котел.
  Сталiн занервував i став кидати вiйська на пiвдень. В результатi нiмцi змогли уникнути повного розгрому i втрималися на кордонах Польщi. Хоча Червона Армiя i змогла звiльнити майже повнiстю Бiлорусь та частково Литву.
  Випуск танкiв та лiтакiв у Третьому Рейху постiйно збiльшувався, особливо пiсля припинення бомбардувань з боку союзникiв.
  А "Пантера" все ще перевершувала Т-34-85 у лобовому бронюваннi та бронебiйностi, а також скорострiльностi гармати. Бiльше було у "Пантери" та запасiв снарядiв i точнiше оптика.
  Тож нiмецькi танки сильнi та їх кiлькiсть зростала. А "Пантера" стала серйозною проблемою, тим паче її кiлькiсть рiзко зросла. А ще бiльш грiзною виявилася i "Ягдпантера", вона була бiльш простою у виробництвi, але бiльш потужно озброєною та краще захищеною, особливо в лоб.
  "Ягдпантера" стала для Червоної армiї великою проблемою. Загалом розв'язавшись на заходi, нiмцi спiшно збирали сили. Роммель ставив пiд рушницю i французiв та полякiв. З'явилася польська армiя та французькi частини.
  I автомат у нiмцiв був найкращим у свiтi МР-44, i лiтак ТА-152 став найкращою багатоцiльовою зброєю. Куди досконалiше, нiж Фокке-Вульф.
  Роммель пообiцяв вiдродити Рiч Посполиту. I це надихнуло полякiв боротися за вермахт. I французи билися, використовуючи колосальний потенцiал насамперед людський. Фашисти змогли також утримати пiд своїм контролем Румунiю та Угорщину та змiцнити позицiї Муссолiнi в Iталiї - формуючи новi дивiзiї.
  Бої показали, що за вмiлому використаннi i "Тигр"-2 зовсiм непоганий танк. Зокрема вельми живучий i б'є з великої дистанцiї.
  Нiмцi восени стабiлiзували фронт. А взимку бої поновилися з новою силою. Цього разу Червона армiя била у центрi. У боях пройшли випробування самохiдки Е-10 та Е-25, i першi радянськi СУ-100. Радянська машина була непогана, та й нiмецькi маленькi з низькими силуетом машини досить ефективнi та рухливi виявилися.
  Роммель фланговим ударом вiдрiзав радянськi вiйська, що прорвалися, i утворив пару великих котлiв. Взагалi новий полководець Третього Рейху вгадував радянськi маневри i встигав вживати ефективних контрзаходiв.
  Тим бiльше на територiї Польщi дороги були кращими, i нiмецькi танки навiть узимку дiяли бiльш ефективно, нiж на теренах СРСР. I їх тепер було у фрицiв багато.
  Давалася взнаки i реактивна авiацiя фрицiв. МЕ-262 живучi машини, а ХЕ-162 найшвидшi та маневренiшi. А бомбардувальник "Арадо" радянськi лiтаки не могли навiть наздогнати. Теж проблема. I на пiвднi нiмцi вiдбили радянський наступ, утворюючи казани.
  Роммель приваблював Червону армiю у пастки, i користувався великою кiлькiстю танкiв, i цiлком ефективною при правильному застосуваннi "Пантерою".
  Сталiн ревiв вiд лютi, але виявлявся побитим. Нiмцi вiдмобiлiзували свої сили. I замiсть випуску марних ракет на кшталт ФАУ зробили ставку на реактивну авiацiю. I тепер дiставалося Червоної армiї i в небi i на сушi капiтально.
  У травнi 1945 року використовуючи досконалiшу модифiкацiю самохiдки Е-25, з товщиною лобової бронi в 120-мiлiметрiв i бортовою в 82-мiлiметри зi знаряддям в 88-мiлiметрiв нiмцi стали наступати в Українi.
  Роммель проводив бiльш гнучку окупацiйну полiтику, оголосивши Україну незалежною державою пiд заступництвом Третього Рейху та заохочував бандерiвцiв. Було створено i марiонетковий уряд та Бiлорусiї. Нiмцi тепер називали слов'ян арiйцями та хитрували.
  Для Червоної армiї ситуацiю посилило припинення поставок пiд Ленд-лiз i неврожай у СРСР. Та й Сталiн раз у раз втручався в управлiння вiйськами, i це мало негативний характер.
  Якщо в стратегiчних питаннях Сталiн вже непогано розбирався то в оперативних був слабенький, а тактику практично не розумiв. Але при цьому не дуже хотiв прислухатися до порад професiоналiв.
  I нiмцi пiд командування генiального полководця Роммеля здобували одну перемогу за iншою.
  Фрiци влiтку захопили всю Правобережну Україну та Київ. А також потужним ударом виявилася захоплена i Бiлорусь. Потрiбно було щось робити, щоб урятувати СРСР!
  I ось з'явилася вона Сейлор Мун зi своєю босоногою у бiкiнi командою.
  I дiвчата з японського анiме зустрiли фашистiв, якi, розбивши Червону армiю в Бiлорусiї, рухалися вже на Смоленськ.
  Дiвчата опинилися на самiсiнькому вiстря атаки, i билися дуже вiдчайдушно.
  Їхнi босi нiжки кидали гранати, а з пупкiв вилiтали блискавки. А мечi подовжуючи зрубували фашистськi лiтаки. А потiм i взагалi войовницi Сейлон Мун взяли i як засвистять. На гiтлерiвцiв посиплються збитi ворони. А частина пернатих птахiв попадала на фашистськi реактивнi стерв'ятники. I взяла та збила їх.
  Сейлон Мун агресивно вишкiрилася:
  - Що фрицi не дається вам у Смоленську?
  Iнша дiвчина синього кольору, проворкувала:
  - А ми вам пригадаємо Сталiнград!
  Третя дiвчина жовтого кольору пискнула:
  - I Севастополь!
  А четверта гаркнула:
  - I Ленiнград теж!
  I весь батальйон босоногих у бiкiнi красунi як випустить блискавки з пупкiв. I як вразить на смерть масу фашистiв.
  Здавалося, за такої сили перемога Червоної Армiї неминуча. Але...
  З'явився дiвчатам з япоського анiме демон i повiдомив:
  - А росiяни вам не хочуть вiддавити Курильськi острови!
  Войовницi з Японiї розчаровано заволали:
  - Як не хочуть вiдтиснути острови? Нас дурять, виходить!
  I замайорiвши босими, круглими п'яточками втекли з фронту.
  Але вже встигли завдати iстотних збиткiв фашистам i зупинили наступ.
  Взимку нiмцi тiльки боронилися. Вони дуже вдало дiяв ХЕ-162 i у небi, вони трималися мiцно. На сушi Е-25 самохiдка бiльш-менш забезпечувала захист. Як iншi танки. Модернiзовано "Тигр"-2 отримавши потужнiший двигун в 1000 кiнських сил, i досконалу трансмiсiю.
  Радянськi машини Т-54 поки що не були готовi, а IС-4 мав безлiч недоробок. I це негативно впливало на бойову здатнiсть Червоної Армiї.
  Весною 1946 року гiтлерiвцi намагалися наступати. Але їхнi вiйська загрузли у розвиненiй радянськiй оборонi. Вiйна все бiльше стала схожою на першу свiтову, коли оборона сильнiша за напад, а лiнiя фронту малорухлива. Влiтку нiмцi теж намагалися просунутися, але без успiху. А осiнь i взимку вже наступала Червона Армiя, i також ув'язнила вже в нiмецькому щiльному захистi. Тим бiльше що фрицi вже пристосувалися воювати взимку, i їхня технiка не так "пливла", на морозi. А танк серiї "Е"-50 показав себе вдалою i досить ефективною машиною.
  Правда важила машина майже 65 тонн, але це компенсувалося потужним двигуном, також дуже ефективною гармат 88-мiлiметрiв в 100ЕЛ, бронебiйною, точною, скорострiльною.
  Т-54 ще не надiйшов у серiю, i нiмцi поки що мали перевагу в якостi технiки. А в повiтрi їхня перевага все зростала.
  Хаффман отримав пiсля чотирьохсот збитих лiтакiв лицарський хрест залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiаманту. Пiсля п'ятисотого лiтака орден Нiмецького орла з дiамантами.
  Сорок сьомий рiк пройшов у взаємних уколах. Роммель дiяв обережно, намагався пiдкопити сили i Сталiн. А ось нарештi i сорок восьмий рiк. Червона армiя намагалася наступати навеснi. Але не змогла пробити щiльний захист нiмцiв у центрi. Восени нiмцi провели лише невелику операцiю, пiдрiвнявши фронт пiвнiч вiд.
  Сорок дев'ятий рiк, здебiльшого намагалися наступати радянськi вiйська. Нiмцi сидiли у щiльному захистi. У Червоної армiї Т-54 вже в серiї, як i IС-7, з'явились i МIГ-15. У нiмцiв досконалiшi МЕ-362, i НЕ-262, i МЕ-2010, а також ТА-283.
  Iшов обмiн ударами. Е-50 став досконалiшим. Його вага зменшилася до п'ятдесяти тонн, знизилася i висота, посилився захист лоба вежi. Е-75 теж ущiльнився i його вага знизилася до задовiльного i вступила до серiї.
  Е-100 у серiю так i не надiйшов, так його велика вага створювала надто багато проблем вiйськовим.
  Нiмцi втримали лiнiю фронту, i вже 1950 рiк цiєї проклятої вiйни пiшов.
  Роммель запропонував Сталiну мир. Але очевидно вимагаючи залишити Третьому Рейху тi землi, що нiмцi вже завоювали. Сталiн був згоден на свiт лише у межах 1941 року. Але Роммель не мiг пiти. Бо виходило, що мiльйони нiмцiв загинули заздалегiдь.
  1950 пройшов у спробах Червоної армiї пробити фронт. Нiмцi сидiли у щiльнiй оборонi.
  Роммель деякi надiї пов'язував iз дисколетами. Вони злетiли ще 1945 року, але виявилися непридатними до бойового застосування. Але в 1951 роцi з'явилися першi машини зi швидкостi в чотири звуковi, i завдяки обтiканню ламiнарного струменя практичнi невразливi для стрiлецької зброї.
  1951 року Червона армiя продовжувала наступати на фашистiв. Але її спроби виявилися малоефективними. Лiнiя фронту залишалася стабiльною.
  Втiм, Роммель отримав вiдомостi про застосування дисколетiв. Збити їх не могли, але вони самi не вели вогонь, а могли лише таранити повiтрянi цiлi. Що втiм, з огляду на їхню швидкiсть вже само по собi непогано. Але дати перевагу у повiтрi над МIГ-15 не могло.
  Дисколети були дорогi i складнi у виробництвi та їх було мало.
  Пройшов i 1952 в обмiнi ударами, i коли Червона армiя намагалася пресувати, але в неї нiчого не виходила, так оборона у фрицiв була сильна.
  Тим паче нiмцi використовували у вiйнi та iноземцiв. I командували досить вправно.
  У березнi 1953 року Сталiн помер. I це вiдразу ж викликало розлад у партiйному керiвництвi, оскiльки не було офiцiйного наступника.
  А дiлити посади треба. Так ось Головою ДКО став Молотов, Головою ради мiнiстрiв Маленков, першим секретарем ЦК КПРС Микита Хрущов, Верховним головнокомандувачем його незмiнний заступник Жуков, а мiнiстром оборони Василевський.
  Берiю незабаром заарештували та розстрiляли.
  Але це арешт i викликав певне сум'яття у внутрiшнiх вiйськах. I Роммель завдав нищiвного удару, пiдсiкаючи Червону армiю.
  Нiмцi могли в 1953 захопити Смоленськ, i територiю до Ржева, саме мiсто радянськi вiйська утримали. Фрiцi також примудрилися знову заблокувати Ленiнград, а на пiвднi захопити Україну та Крим, блокувавши Севастополь i дiйшовши до самого Дону. Саме за Доном радянськi вiйська зупинили фашистiв.
  Взимку нiмцi остаточно видихнулися. Голова ДКО Молотов оголосив, що вiйна йтиме до кiнця.
  В 1954 армiя Роммеля наступала на Москву, але всi спроби фрицiв прорватися були вiдбитi.
  Не вдалося їм i штурмом опанувати Ленiнград.
  !955 року фашисти знову наступали. Намагалися взяти Сталiнград, але там були битi i вiдступили за Дон. Провалилася спроба взяти Москву. Невдалим виявився i наступ на Ленiнград. Втрати фашистiв були дуже великi.
  I 1956 року Третiй Рейх знову перейшов до оборони. А вже Червона Армiя намагалася атакувати полки Роммеля. Але теж i в неї сил не вистачало. Втрати теж були величезнi. I 1956 року лiнiя фронту не ворушилася.
  У 1957 роцi у нiмцiв з'явилися новi танки "Леопард", а у СРСР у серiї Т-55. Ця машина мала бiльш потужну гармату на 107-мiлiметiв калiбр. З'явився i досконалiший IС-12. IС-10 модернiзували.
  Нiмецький "Леопард" був бiльш досконалою машиною нового поколiння, але все ще недороблений. З'явилися й винищувачi МЕ-562. З бiльш потужним озброєнням, нiж колишнi та високi швидкостi. Так само як i легкий ХЕ-462. Теж дуже пристойний винищувач i легкий. У СРСР поки що йшли шляхом модернiзацiї МIГ-15, не знiмаючи наймасовiший в iсторiї авiацiї радянський лiтак iз серiйного виробництва. Вiйна все затягувалася.
  От уже побiг 1958 рiк... Жах, скiльки страждань людей триває.
  Роммель загалом згоден на свiт, але з утриманням всього завойованого нiмцями. Молотов та його команда з цим не погоджуються.
  Знайшла коса на камiнь. А втрати зростають.
  Червона армiя намагається наступати, але може пробити щiльну оборону. Осiнь нiмцi намагаються знову взяти Ленiнград, але їхнi атаки вiдбитi.
  Ось уже i 1959 вовком мчить. Та час на вiйнi тече краплями, але минає непомiтно i згадати нiчого. Вже й Роммель постарiв. I Молотову рокiв чимало, як радянському керiвництву. Але вiйна все ще триває.
  Червона армiя використовує поки що МIГ-15, але продовжуючи його модернiзувати. З'явилися i бiльш досконалi ракетнi та зенiтнi комплекси. А найголовнiше вже супутник змогли запустити на навколоземну орбiту. У СРСР вже балiстичнi ракети з'явилися здатнi бити по Берлiну. Втiм, як i нiмцi.
  Атомна бомба не була розроблена через те, що в США не повiрили в її реальнiсть i не захотiли витрачати грошi даремно.
  А Третьому Рейху та СРСР було не до таких дорогих проектiв.
  Так вийшло вже 1959 року, а в свiтi ще немає ядерної зброї. Британiя загрузла у колонiальних вiйнах, вiдчайдушно намагаючись зберегти свою iмперiю, а США нафтовi i газовi монополiї гальмують розробки ядерної енергетики.
  Ось так вийшло, що свiт поки що без атомної бомби. Хоча, можливо, її поява могла б закiнчити цю прокляту, пекельну вiйну. В якiй уже загинуло багато десяткiв мiльйонiв людей.
  На iнших фронтах США та Британiя воювали з Японiєю. У 1946 року США висадили десант у Японiї, але самураї скинули їх у море.
  Японiю продовжували бомбити i бомбити. Але вона вiдмовлялася капiтулювати.
  У 1950 роцi США знову висадили десант, цього разу краще пiдготувавшись i використавши набагато бiльшу кiлькiсть суден, i авiацiї та iнших сил.
  Японiя чинила опiр ще пiвтора роки. Токiо впав одним iз останнiх, а iмператор зробив собi харакiрi. Але й пiсля цього спокiй не настав. Японцi влаштували окупантам американцям справжню партизанську вiйну.
  Це все послабило Америку, i Британiю i вони не втручалися у вiйну мiж СРСР та Третiм Рейхом. У Роммеля таки ресурси всiєї Європи. I з урахуванням окупованих у Росiї територiй значно бiльше людських ресурсiв. Щоправда проти фашистiв iде запекла партизанська вiйна. I навiть хитрiша i гнучкiша полiтика на окупованих територiях фрицям не допомагає там закрiпитися i придушити партизанiв.
  Ось 1 вересня 1959 року виповнилося рiвно двадцять рокiв з початку другої свiтової вiйни. Червона армiя наступала на Ленiнградському напрямi. Нiмцi намагалися вкотре взяти Москву.
  Скiльки можна воювати? Це просто кошмарний кошмар.
  Принаймнi в окопi сидить батальйон радянських дiвчат. I вiдбиває чергову атаку вермахту.
  Наташка Соколовська стрiляє з автомата АК, i з досадою вимовляє:
  - Ну, скiльки ця сарана насiдатиме?
  Зоя логiчно вiдповiдає, вистрiливши з гранатомета i розбивши гусеницю нiмецькiй машинi:
  - Мабуть, до останнього солдата!
  Августина стрiляючи по фашистам, зазначила:
  - Подiбний жах не може вiчно тривати!
  I руда дiвчина босою нiжкою жбурнула вельми вбивчу гранату, розриваючи фашистiв на дрiбнi уривки. Пiсля чого з усмiшкою помiтила:
  - Нi, ми їх реально маємо всiх перебити!
  Свiтлана теж босою, точеною нiжкою запустила вбивчу лимонку. Розiрвала фрицiв i вiдзначила:
  - Може й переб'ємо... Якщо самi не загнемо!
  Четвiрка войовниць бореться у бiкiнi. Вони виглядають як юнi та дуже гарнi дiвчата. Але рокiв їм уже чимало. З сорок першого року вони вже борються, i ця вiйна вже капiтально набридла. А ранiше вони вже билися в Iспанiї. Також там були нагородженi.
  А зараз уже стiльки рокiв - понад вiсiмнадцять ведуть нерiвну боротьбу з фашизмом. I здається, нiколи цьому краю кiнця не буде.
  Наташка згадала, як вона ще дiвчинкою в першу свiтову вiйну несла пакет у батальйон царської армiї.
  Ось здається, що її босi ноги вже звичнi до всього. А пройдеш за день верст п'ятдесят i, iкри ниють, i пiдошви, хоч i мозолистi починають свербiти i сiдати.
  Та ще й голодна. Тiльки води з струмка та ягiд. Але влiтку ще нiчого. А ось спробуй довго походити босонiж снiгом. Коли пальчики червонiють та синiють вiд холоду. I лише постiйний рух та звичка з дитинства гартуватися рятує вiд обмороження.
  Наталка пам'ятала ще й царськi часи. Щось у них було й непогане. Зокрема царський карбованець би стабiльною валютою i цiни за блаженного царя Миколи Другого, не зростали. Принаймнi до вiйни з нiмцями. I ця стабiльнiсть допомагала накопичити селянам грошi для тiєї чи iншої покупки. А ще можна було багато купити в кредит. Тож ще не факт, що так уже добре стало за радянської влади.
  Августина жбурнула босою нiжкою забiйний подарунок смертi. Розiрвала їм масу нiмцiв та їх найманих солдатiв i з досадою вимовила:
  - Усi вбивства та вбивства! А душа потребує чогось iншого!
  Августина ще в оборонi Порт-Артура брала участь. Отака вона бойова дiвчина. I дiвчина вiчна. Щоб зберегти юнiсть, вiдьми не взуються у будь-який, найсильнiший мороз. I в цьому їхнє унiверсальне правило.
  I коли ти боса тебе не бере нi куля, нi старiсть. I ти сама молотиш супротивникiв, наче снопiв зерна.
  Вона пам'ятала битву з японцями. Ще дiвчинка, яка майже дитина стрiляє, наводять тонкими, але сильними руками гвинтiвку на самураїв.
  А японцi все лiзуть i лiзуть, завалюючи всi пiдступи трупами. Борейко ось молодець. Рубив самураїв шаблями з обох рук, немов легендарний Iлля Муромець.
  Навколо нього цiла гора трупiв виросла. Його все-таки поранили японцi багнетами та звалили. Але Борейко вижив. Пiсля повернення з полону ще з нiмцями воював у першу свiтову вiйну. А далi слiди ведмедя губляться. Зараз якщо вiн живий, то вже зовсiм старий. А Августину роки не беруть. Досi вона виглядає як мускулиста i росла дiвчина. I навiть отримавши рану, її шкiра гоїться без шрамiв i будь-яких слiдiв.
  Августина згадала, як вона рушила багнетом японця в живiт. I той так закричав. А вона руда i юна, але вже сильна i досить висока, як зарядить другом самураю голою п'ятою в пiдборiддя. Той взяв i завалився, причому впав так невдало, що японський багнет йому й пробив спину.
  Августина стрiляла тодi японцями, не промахуючись. Але їх було надто багато. I вони долали росiян.
  Августина навiть потрапила до полону. Її почали допитувати. До босих нiг пiднесли жаровню, попередньо змастивши мозолистi ступнi олiєю.
  Августина змогла стримати крики. Вона уявляла себе Орлеанською Дiвою, яка лише смiється i посмiхається пiд тортурами. Августину пiдвiшували i на дибу, i лупили батогом. Але вона лише смiялася у вiдповiдь.
  Зрештою, самураї її дали спокiй i навiть на знак поваги до її мужностi зняли ланцюг. А Августина скористалася цим, i вбила двох вартових, втекла.
  Потiм боролася в армiї Куропаткiна. Дуже розраховувала на перемогу.
  Але Куропаткiн нiби навмисне хотiв програти. Самураї втратили вдвiчi бiльше вбитими, нiж царська армiя, але зрештою росiйськi зазнали поразки. На жаль, яка та була вiйна - росiяни билися вiдважно, показавши себе найкращими солдатами свiту, за найгiршого командування!
  Августина знову кинула у фашистiв босими пальцями нiжок гранату i проревела:
  - Буде з нами удача!
  Зоя перевiряла:
  - Давати вмiйте здачi!
  Дiвчина iз золотистим волоссям також жбурнула лимонку своєю витонченою, босою нiжкою, промуркотiв:
  - Слава Вiтчизнi!
  Зоя теж багато чого бачила. Де тiльки не воювала. Воювала i з японцями i на громадянськiй вiйнi. Вона там познайомилася з Августиною. I багато чого пiзнала. Там i Наташа зi Свiтланою до них причепилися. Так з'явилася легендарна четвiрка. I Червона Армiя багато в чому завдяки саме їм i стала перемагати.
  Зоя знову кинула босою нiжкою гранату. Потрапила до "Леопарду", i той зiштовхнувся зi своїм колегою.
  Дiвчина iз золотим волоссям прочирiкала:
  - Хай буде Батькiвщина моя у великiй славi!
  I показала фрицям мову. Взагалi, Зою вражало те, що, скiльки проблем стало у Росiї. А почалося все з вiйни, коли на Росiю напала Японiя.
  Пiсля цього Русь заштормило. Зоя в Порт-Артур не потрапила, але билася в армiї Куропаткiна. У першому великому бою росiйськi вiдбили всi атаки японцiв, i завдали їм великих втрат. Але потiм самураї стали обминати царську армiю, i Куропаткiн позадкував.
  Але як тут не варто згадати Олександра Суворова, котрий сам на ворогiв нападав. Суворов вважав напад сильнiшим за оборону. Куропаткiн для командування виявився неадекватним. А Зоя показала хоробрiсть, i особисто вбивала японцiв iз рушницi та колола багнетом.
  Але багато самураїв вона змогла перебити з кулемета. Оце було так здорово. I викошувала вона їх немов косою.
  Зоя знову кинула босою, витонченою нiжкою гранату i заспiвала:
  - Слава Батькiвщинi моїй! Любить матiр своїх дiтей!
  Свiтлана найстарша з них. Натуральна блондинка з бiлим волоссям як снiг. Вона ще у Кримськiй вiйнi брала участь та обороняла Севастополь. Ось як це давно було!
  Тодi вона ще майже дiвчинка, босонога в рваному платтi боролася з переважаючими силами супротивника. Свiтлана та найпершою на четвiрка стала вiдьмою. I це їй дуже допомагало в битвi. Англiйцi, французи, турки лiзли на штурм. А вiн стрiляла по них iз примiтивної гвинтiвки i влучала. А потiм колола багнетами. I вбивала ворогiв. А босими пальцями нiжок жбурляла саморобнi бомби. У тiй вiйнi росiяни змогли протримати Севастополь майже цiлий рiк i вимотали так союзникiв, що припинили вiйну.
  Але Росiя тодi поступилася дельту Дунаю. I вперше за довгий час виявилася стороною, що програла.
  А потiм ще й Аляску продали. Свiтланi здавалося, що зовсiм настає кiнець свiту.
  Але минули роки. Росiяни розбили туркiв i повернули собi дельту Дунаю. Знову Свiтлана боролася, чудова, босонога блондинка. I добре бути вiдьмою - тебе не беруть нi кулi, нi старiсть, нi хвороби. I ти перемагаєш собi граючи. I просто на крилах пурхаєш.
  Свiтлана знову кинула босою нiжкою гранату i проревела:
  - Буде новi вiки,
  Наша воля мiцнiше...
  Розiрвали дурня,
  Славитись товаришу Сталiн!
  Але зараз Сталiна вже нема. Найголовнiший Молотов. Хоча вiн i не такий диктатор, як Сталiн. А найвищий головнокомандувач Жуков. I Роммель ще той полководець. Але пробити Червону Армiю вiн поки що не в змозi!
  Наташа теж кинула босою нiжкою вбивчу гранату i прочирикала:
  - Душу, серце, вiддамо, ми своїй святiй Вiтчизнi! Вистоємо i переможемо, i не пошкодуємо життя!
  Войовницi б'ються. Немає сьогоднi полчища Роммеля не проб'ють їхню оборону. Вони будуть вiдчайдушно битися i перемагати. I славитиметься велика Русь.
  Зоя прочирикала, кидаючи пальцями голих нiг лимонку:
  - Яскраве сонце надiї,
  Знову над країною встає...
  Русь перемагає як i ранiше,
  Яструбiв вермахту б'є!
  Наташа дотепно вiдзначила:
  - Ти як завжди дiвчина iз золотим волоссям прекрасна!
  Зоя тяжко зiтхнула. Згадала, як вирушила у розвiдку проти японцiв. I захопила кулемет. I давай iз нього молотити самураїв.
  Косили їх у дикому шаленi. Багато перебила тодi. I потрапила все-таки в полон.
  Її дiвчину пiдняли на дибу, i розпеченим залiзом припалили таки п'яти. Але Зоя мужньо трималася i не стогнала, не кричала. I навiть бiлий вiд жару дрiт по спинi не змусив його говорити.
  Пiсля тортур Зою закували в кайдани та повезли до Токiо. Але войовниця змогла втекти. Вона повiдомила офiцеру, що нiби знає, де Куропаткiн, вiдступаючи, приховало росiйську, армiйську скарбницю. Ну той i купився. Щоб нi з ким не дiлитися повiв Зою в кайданках i на ланцюзi до лiсу. Дiвчина не така вже й проста. Пiдловила момент, i довбала офiцеру в пiдборiддя своєю голою, круглою п'ятою i вiдрубала. Потiм забрала ключi та вiдкрила наручники, змилася.
  Жадiбнiсть до добра не доводить, а Зоя продовжила вбивати японцiв.
  Але тепер фашисти явно видихнулися. Четвiрка дiвчат-вiдьом їх неабияк зробила рiдше. Стiльки танкiв побила. А потiм стала збивати i штурмовики.
  Дiвчата хором проспiвали:
  - Росiйський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить...
  Ну, а пiдступний супротивник,
  Буде повалений, розбитий!
  
  ГIТЛЕР НЕ НАПАВ У 1941 РОКУ.
  Роммель отримав не одну танкову дивiзiю, а аж чотири, i двi моторизованi. Нiмцi не пов'язанi з планами Гiтлера воювати з СРСР придушили авiацiй базу англiйцiв на Мальтi. I тому могли без особливих проблем постачати своє угруповання. А Югославiя та Грецiя були розгромленi навiть швидше, нiж у реальнiй iсторiї. Фрiци також захопили острiв Крiт, теж iз меншими втратами, нiж у реальнiй iсторiї, так пiдготували операцiю бiльш ретельно i бiльше задiяли авiацiї, пiд час штурму Криту. Таким чином, було здобуто цiлком переконливу перемогу.
  Наступ Роммеля виявився ще успiшнiшим. Нiмцi залишили в оточеннi Толбук i продовжили наступ на Єгипет, де англiйцi не змогли їм нiчого протиставити. У Роммеля було вчетверо бiльше сил, нiж у реальнiй iсторiї та активна пiдтримка авiацiї. Британiя ж, порiвняно з реальною iсторiєю, майже нiчого не могла додати, так надто вже розтягнутi в неї комунiкацiї.
  Та й генiальнiсть Роммеля очевидна! Розгромивши англiйцiв у Єгиптi, нiмцi увiйшли до Iраку, де спалахнуло антибританське повстання та вступили на Близький схiд. Успiхи Роммеля у Єгиптi вплинули i на Франка. Iспанський диктатор пропустив нiмецькi вiйська до Гiбралтару. Штурм тривав двi доби i закiнчився падiнням фортецi.
  Одночасно нiмцi перекинули значнi сили й у Екваторiальну Африку. А Нiмеччина посилила свiй пiдводний флот. Америка ж не ризикнула вводити санкцiї проти Японiї i, побоюючись можливого конфлiкту з Нiмеччиною, пiшла на поступки: знизила допомогу Британiї i розморозила нiмецькi активи.
  Стало очевидним, що американцi намагаються за всяку цiну уникнути вiйни на два фронти з Японiєю та Третiм Рейхом. Ускладнилася ситуацiя i в Британiї. Посилилися позицiї партiї свiту, якi лаяли Черчiлля, що той не пiшов на договiр iз Нiмеччиною, у липнi сорокового року, коли iмперiя не зазнала б територiальних втрат. А зараз?
  Гiтлер почав наступ у Африцi, просуваючись уздовж Нiлу на Судан, i з французьким володiнням далi у ПАР. Заодно фрицi, отримавши багато ресурсiв, посилили повiтряне наступ на Британiю.
  До травня сорок другого року: Нiмеччина пiдкорила практично всi африканськi володiння Британiї i увiйшла до ПАР. А Мадагаскар упав у червнi 1942 року.
  Сама Британiя опинилася пiд пресом бомбардувань. Нiмцi, використовуючи численну робочу силу на захоплених територiях, рiзко збiльшили випуск бомбардувальникiв та штурмовикiв. Родзинкою технiки стали До-217 та Ю-188. Вони буквально вибивали кров iз Британiї. США ж поступово знижували допомогу i вже загравали з нiмцями.
  Торiшнього серпня 1942 року нiмцi здiйснили висадку у Британiї. Бої тривали близько трьох тижнiв та закiнчилися капiтуляцiєю найбiльшої iмперiї. Таким чином, завершився перший етап Другої свiтової вiйни. Але фюрера цього мало. Нiмцi хотiли поламати СРСР.
  З цiєю метою з'явився цiлий набiр танкiв: "Пантера", "Тигр", "Лев" та "Маус". Їх виробляла вся Європа захоплена фюрером, i майже всi Африка, крiм володiння Iталiї, Португалiї та Iспанiї. I значна частина Азiї - включаючи Iндiю, яка опинилася пiд нiмцям. Так що фрицi виготовили багато тисяч танкiв.
  Але i Сталiну до лiта 1943 вдалося сформувати i укомплектувати двадцять нових танкових корпусiв, зробивши для цiєї мети: шiстнадцять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34. Крiм того, СРСР пiдготував i потужний авiафлот! За два роки СРСР виробив близько двадцяти тисяч танкiв, їх п'ятнадцять тисяч нових, i довiв чисельнiсть танкового парку до сорока п'яти тисяч, сформував сто двадцять механiзованих дивiзiй. Чисельнiсть авiацiї досягла п'ятдесяти тисяч - у тому числi новiтнi лiтаки.
  Щоправда, у нiмцiв з'явилися Ю-288, МЕ-309, якi перевершували радянськi за бойовими якостями. У СРСР теж з'явилися танки: КВ-4 i КВ-5 вагою понад сто тонн. Таким чином було чим зустрiти звiринець.
  Але фашисти мали величезну армiю, набравши для неї iноземнi дивiзiї та колонiальнi вiйська. Крiм того фюрер мобiлiзував i сателiтiв: зокрема крiм тих, що були в реальнiй iсторiї, ще вiйну СРСР вiдкрито вступали: Iспанiя, Португалiя, Туреччина, Швецiя. Остання країна таким чином купувала свiй суверенiтет. У Європi не залишилося бiльше жодної країни, не окупованої фашистами, або не стала сателiтом.
  Швейцарiю фрицi також окупували.
  На СС створили безлiч iноземних дивiзiй. А у звичайних частинах вермахту набрали хiвi з iноземцiв. У саму нiмецьку армiю закликали майже всiх чоловiкiв. Крiм того, законом у Третьому Рейху введено багатоженство - щоб швидше асимiлювати захопленi територiї.
  Чисельнiсть вермахту довели до шестисот дивiзiй, i двадцяти мiльйонiв солдатiв i офiцерiв у тому числi половина iноземцi.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув дванадцять мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Але загроза нападу Японiї залишалася реальною. Чотири мiльйони самураїв розташувалися в Маньчжурiї, готовi помститися за Халхiн-Гол.
  Крiм того, близько двох мiльйонiв солдатiв у перший ешелон вiдправили сателiти. Таким чином, вермахт для вiйни з СРСР видiлив майже п'ятнадцять мiльйонiв солдатiв, два мiльйони сателiтiв. Їм же Радянська Росiя у своїй європейськiй частинi протиставила вiсiм мiльйонiв. Крiм вiйськ на Далекому Сходi та внутрiшнiх округiв.
  Таким чином, у Гiтлера над Сталiним була подвiйна перевага в пiхотi, при бiльшiй мобiльностi сил.
  Натомiсть у танках був зразковий паритет. Причому в новiтнiх перевага навiть на боцi Сталiна, оскiльки "Пантери", "Тигри", "Леви", "Мауси" порiвняно недавно пiшли у серiйне виробництво. Щоправда, нiмецький Т-4 наймасовiший танк, пiсля модернiзацiї був непоганий i навiть перевершував наймасовiший новий танк СРСР Т-34 бронебiйностi гармати, не поступаючись у лобовiй бронi. А "Пантера" i зовсiм перевершувала i КВ-1 i Т-34, але поступалася КВ-3 у танковiй битвi i очевидно бiльш важким радянським танкам. Нiмецький танк "Лев" мав знаряддя, що перевищує радянськi Кевешки, з початковою швидкiстю снаряда в 1000 метрiв на секунду, а лобова броня нiмецького танка дещо тонша, нiж у КВ-4, але товщi за КВ-3 i приблизно дорiвнює КВ-5. "Маус" найважчий i захищений нiмецький танк, мав сильне лобове i бортове бронювання, але поганими ходовими якостями i мав двi гармати, як радянськi КВ-4 i КВ-5, переважаючи їх у вазi. Але "Маус" не надто масовий, лише недавно поступившись у серiю танк.
  В авiацiї Третiй Рейх розвинувся: сiмдесят тисяч лiтакiв проти п'ятдесяти тисяч радянських. I досвiду бойового у нiмцiв бiльший, i новiтнiх лiтакiв вже пристойно. МЕ-309 перевершує радянськi машини у озброєннi та швидкостi. Ю-288 перевершує ПЕ-8 у льотних характеристиках, при приблизно рiвному бомбовому навантаженнi. А на пiдходi ще й той, що не має собi рiвних Ю-488.
  А артилерiї теж з обох бокiв гармат багато. Але СРСР має реактивнi пусковi системи. Їм альтернатива - нiмецькi газомети та реактивнi платформи. Крiм того, нiмцi досягли успiху в розвитку балiстичних ракет. Але це у вiйськовому вiдношеннi поки що недосконала зброя.
  Загалом нiмцi мають i в артилерiї перевагу, але не надто велику. Зате вони мають багато знарядь великих калiбрiв. Кулеметами обидвi армiї насиченi. Новий нiмецький автомат МР-44, мабуть, найкращий у свiтi, але лише недавно вступив до армiї. Iншi пiстолет-кулемети, де гiрше, де краще за радянськi. Гвинтiвка Маузер точнiше стрiляє, нiж Мосiна, але гiрше у рукопашнiй сутичцi.
  Рiвень оснащення автомобiлями та мотоциклами у нiмцiв приблизно вчетверо вищий за радянський. Так що тут i їхня перевага.
  Якiсть вiйськ? Ну, бойового досвiду у фрицiв буде бiльше - пiвсвiту захопили. Проте iноземнi вiйська, звичайно ж, гiршi за нiмецькi. I їхня велика кiлькiсть знижує якiсть армiї. Природно, гiрше у вiйськовi сили у сателiтiв. Тiльки фiни та угорцi показують гiдний рiвень. Iншi будуть нижчими, у тому числi i iталiйцi, i румуни, i турки.
  Правда, японцi непоганi i дуже стiйкi вояки, при деякiй слабкостi свого танкового парку.
  Розрахунок сил показує, що нiмцi та їх зграя сильнiшi, нiж СРСР. Якщо порiвнювати iз реальнiстю сорок першого року, то Сталiн посилився, але майже не додав у населеннi та не завойовував чужих територiй. Гiтлер також посилився, i головне повнiстю розв'язав собi руки i завоював масу чужих територiй. Так що два роки вiдстрочки вiйни фашисти використали бiльш ефективно та змогли додати сильнiше. Якщо Сталiну було в сорок першому роцi вчетверо бiльше танкiв, при якiснiй перевазi нових, i близьким показникам застарiлих, то сорок третьому роцi вже рiвнiсть. I приблизно близькi показники як при наявностi непробивних "Маусiв". В авiацiї у Сталiна теж було вчетверо бiльше лiтакiв. Щоправда вiдсоток нових машин у фрицiв набагато вищий i якiстю вони, мабуть, були сильнiшими. Нинi числом нiмцi вийшли вперед, а щодо якостi? Тут пiдрахунок вести важко, але найновiшi нiмецькi машини сильнiшi за радянськi, iншi близькi за своїми параметрами. Плюс на пiдходi фрiцiв реактивна авiацiя.
  У пiхотi у нiмцiв у сорок першому роцi було на тридцять вiдсоткiв бiльше. Але це тому, що Сталiн не оголосив мобiлiзацiю, а з урахуванням вiйськ сателiтiв нiмцiв навiть у пiвтора рази бiльше. Зараз навiть з урахуванням мобiлiзацiї Червоної армiї, СРСР вдвiчi менше сил. Перевага у мобiльностi була у нiмцiв минулого разу, є i зараз, i вона як мiнiмум не скоротилася.
  В артилерiї та мiнометах, СРСР мав приблизно подвiйну перевагу, яка при важко пiдраховується якiсною складовою. Зараз, мабуть, трохи бiльше стволiв у Вермахтi. Але знову важко пiдрахувати якiснi характеристики.
  Але в будь-якому разi i тут спiввiдношення сил змiнилося на користь фрицiв. Таким чином, Гiтлер зумiв отримати бiльше вигоди за два роки вiдстрочки.
  Щоправда, є невеликий нюанс: Червона армiя краще готова вiдбиттю удару з боку фрицiв i раптового нападу не вийде. Та й багато оборонних рубежiв на кордонi СРСР вже добудовано.
  Але при цьому треба сказати, що їх звели надто близько до кордону. I це суттєвий недолiк. Але росiйська армiя вiдмобiлiзована та готова до битви.
  Це дає деякi плюси порiвняно iз сорок першим роком. Вiйна розпочалася 22 червня 1943 року. Чому саме цiєї дати? Тому що це день капiтуляцiї Францiї, а отже, щаслива дата. Принаймнi фюрер у це вiрив. Нiмцi перейшли у наступ на всьому просторi i битва закипiла.
  Радянськi вiйська розташовувалися на виступах, але завдати превентивного удару по фашистам, Сталiн не зважився. Натомiсть радянськi вiйська загрузли в боях. Спочатку фрицi змогли вклинитися з оборонними порядками радянських вiйськ. Крiм того, дався взнаки i тактичний прорахунок: Червонi генерали не очiкували, що противник обрушитися вiдразу i всiма силами. А вважали з досвiду першої свiтової, що спочатку вiдбудуться прикордоннi тактичнi сутички.
  Але ворог одразу ж кинув у бiй усi свої резерви та сили. I фрицям удалося прорвати оборону. У першi ж днi виникли Львiвський та Бiлостоцький котли. Втiм, Червона армiя чинила опiр завзято й героїчно. Мiнськ упав на три днi пiзнiше, нiж у сорок першому. Але поступово гiтлерiвцi просувалися дедалi бiльше. Бої вирували страшнi. Але давалася взнаки як брак у багатьох командирiв досвiду, так i недостатнiй бойовий вишкiл в умовах оборони. Противник реально був ще сильнiшим, нiж ранiше, а радянський генералiтет психологiчно до подiбної вiйни i не готовий.
  А спробуй, перебудуй ментальнiсть. Тим бiльше за тоталiтарної сталiнської системи.
  Фрiци просувалися вперед i брали, оточуючи мiсто за мiстом. Коливання вступати у вiйну чи не вступати вiдчувала Японiя. Але кодекс Бусiдо вимагав вдарити швидше, щоб не здобути репутацiю падальникiв.
  Велику небезпеку становили i турецькi вiйська, якi разом iз нiмцями з ходу захопили Батумi та оточили Єреван. А нiмецькi бомбардувальники пiдпалили нафтовi свердловини у Баку. I виникли у радянськiй армiї перебої з пальним.
  Через пiвтора мiсяцi боїв гiтлерiвцi увiйшли до Смоленська i вступили в бої за Київ. Потiм Гiтлер наказав розвернути вiйська на пiвдень, щоб вiдрiзати Українське угруповання. Нiмцi зiмкнули, як i в реальнiй iсторiї, котел, у Києвi. А 1 вересня подолавши коливання, до битви вступила Японiя.
  Стало ще важче вiдбиватися.
  Гiтлерiвцi у жовтнi розпочали наступ на Москву. Але погоднi умови - бруд та снiги завадили їм взяти мiсто вiдразу. Але й Червона армiя не змогла перейти у контрнаступ. Занадто багато сил було витрачено на попереднi бої. Ленiнград виявився ж у повнiй блокадi. I утримати мiсто було майже неможливо.
  Фашисти до того ж просунулися i на пiвднi: захопивши Харкiв, Ворошилiв град та Курськ. У Криму виявився блокований Севастополь. Склалася майже катастрофiчна ситуацiя. Японцi ж у свою чергу практично оточили Владивосток i заблокували постачання радянських товарiв на ринки США.
  Настала зима, i тимчасове затишшя звiринця. Поспiшати нiмцям нема куди. А радянськi вiйська кiлька разiв робили у рiзних мiсцях контрнаступ, але нiде суттєвих успiхiв не досягли. У травнi 1944 року фрицi знову почали наступ i до Москви i Кавказ. Вони мобiлiзували новi африканськi дивiзiї i не зважаючи на втрати перли на рiзних напрямках.
  Втримати позицiї було дуже важко. Зi сходу тиснули Японiя i Таїланд, катастрофiчно не вистачало резервiв, щоб давати вiдсiч з усiх бокiв.
  Крiм того, i американцi захотiли взяти участь у вiйнi. Рузвельт на той час пiшов у вiдставку за станом здоров'я, i новий президент США вже придивлявся до Сибiру.
  У всякому разi, американцi продавали японцям "Шермани" М4 з потужнiшими гарматами, i дозволяли посилити свiй танковий парк. Чотири мiсяцi тривали запеклi бої за Москву. Зрештою, наприкiнцi вересня нiмцi завершили оточення радянської столицi. На цей момент гiтлерiвцi також вийшли до Каспiйського моря, Волги, Астраханi, i втягнулися у бої за Сталiнград. Саме мiсто Сталiна поки що трималося, але... Кавказ виявився по сушi вiдрiзаним вiд радянських вiйськ. I його становище близьке до катастрофiчного.
  
  Сталiн пiсля оточення Москви перенiс свою ставку до Куйбишева. Але до лiнiї фронту все ж таки вiдстань уже невелика. Новi нiмецькi лiтаки ТА-400 i Ю-488 буквально вирують небо над Росiєю. У СРСР у вiдповiдь з'явилися винищувачi ЯК-3 та ЛА-7, але фашисти вже запустили в серiю реактивну авiацiю, з якою радянськi гвинтовi лiтаки налагодити не можуть. Москва, опинившись у кiльцi, завзято чинила опiр.
  Спочатку нiмцi не штурмували мiсто - розраховуючи на швидку капiтуляцiю гарнiзону. Але Москва, незважаючи на голод i холод, не збиралася здаватися, виявляв стiйкiсть i Ленiнград. Нiмцi бомбили цi мiста, обстрiлювали i поступово стискали горловину петлi. У груднi 1944 року, накопичивши сили, Сталiн спробував розтиснути горловину i пробити коридор до Москви. У боях взяли участь першi радянськi танки Т-44, якi не поступалися "Пантерам". Правда у нiмцiв у серiйному виробництвi були вже "Пантери"-2 i з'явився "Лев"-2 з бiльш щiльним компонуванням та легким.
  Червона армiя змогла просунутися на сто кiлометрiв до Москви, але зупинилася. Надто вже пресувала її нiмецька реактивна авiацiя. Потiм нiмцi вiдновили лiнiю фронту та у сiчнi взяли Сталiнград. У лютому сорок п'ятого пiсля запеклих боїв та страшного голоду капiтулювали залишки гарнiзону Ленiнграда. Москва опинилася у безнадiйному становищi. Наприкiнцi березня нiмцi розпочали наступ на Куйбишев.
  У квiтнi третя столиця СРСР впала, а сам Сталiн змушений був перебратися до Свердловська. У травнi пiсля завзятих боїв столицю Росiю Москва виявили. Фашисти святкували перемогу. Але ще рано. Сталiн заявив:
  - Росiяни не здаються!
  I оголосив, що воюватиме до повної перемоги над фашизмом. У червнi нiмцi взяли Казань, а липнi Оренбург. Наступ гiтлерiвцем продовжувався. Червона армiя не втратила цiлком бойового духу, але кiлькiсть тих, хто здався в полон, постiйно зростала. Змiнили все новi та новi генерали. У вереснi сорок п'ятого року впав i Свердловськ. Сталiн евакуювався до Новосибiрська. I звiдти намагався органiзувати опiр.
  Незважаючи на всi труднощi в сорок шостому роцi до серiйного виробництва надiйшов танк IС-4 остання радянська машина. Взимку нiмцi не ризикнули йти до Сибiру, i Червона армiя частково вiдновила боєздатнiсть.
  Крiм IС-4 з'явилися першi навiть не дуже вдалi машини Т-54. А ось реактивна авiацiя вiдставала. А у нiмцiв уже з'явилися на озброєннi дискольоти. Якi, не тiльки мали високi льотнi характеристики, але ще були практично невразливими апаратами для стрiлецької зброї.
  Крiм того, радянським танкам протистояли тепер нiмецькi машини iз серiї "Е". Цi танки нового поколiння мали визначнi характеристики. Наймасовiшим став нiмецький Е-50 iз газотурбiнним двигуном у тисячу п'ятсот кiнських сил. Нова машина мала 105 мiлiметрову гармату довжиною ствола в 100 ЕЛ, i скорострiльнiстю в десять пострiлiв за хвилину. Вага танка склала 65 тонн, а лобова броня - 250-мiлiметрiв. Нiмецька зброя перевершувала IС-4 у бронебiйностi та скорострiльностi, але поступалася розмiрами снаряда. Лобова броня приблизно однакова, але нiмецький танк має бiльший рiвень рацiонального нахилу плити.
  Бої показали також i кращi ходовi якостi у нiмця, i що сталь у фрицiв мiцнiша.
  Але й IС-4 був пiком радянського танкобудування. Танкiв Т-54 виявилося мало, i вони не мали iстотного впливу на перебiг боїв.
  Влiтку фашисти пiсля завзятих боїв захопили Новоросiйськ та з'єдналися з японцями. Сталiн та його оточення зникли у лiсах. Але Берiя не бажаючи пiдставляти себе, отруїв Верховного головнокомандувача та заявив про капiтуляцiю. Сталося це саме 7 листопада 1946 року. Так завершилася Велика Вiтчизняна вiйна i настала коротка пауза у другiй свiтовiй.
  Берiя отримав вiд Гiтлера статус намiсника у усiченiй автономiї. А третiй Рейх та Японiя подiлили мiж собою схiдну пiвкулю, прихопивши заразом i в Австралiю. Деякi землi в Сибiру захопили США.
  Але ситуацiя залишалася надто напруженою. Америка залишалася найсильнiшою в економiчному планi державою, хоча Третiй Рейх її випередив. Але у США в сорок сьомому роцi у серпнi пройшло випробування атомної бомби. Ядерна зброя з'явилася дещо пiзнiше, тому що Америка тривалий час не вступала у вiйну, i фiнансування атомного проекту було явно недостатнiм. На мiсяць ранiше вiдбулося випробування атомної та у Третьому Рейху. Гiтлер, переконавшись якою руйнiвною силою, має цю зброю, вирiшив: треба давити ядернi США, поки не пiзно!
  Iнакше взагалi будь-яка вiйна стане неможливою. I у вереснi 1947 року Нiмеччина разом iз Японiєю почала наступ на Америку.
  Спочатку наступ пiшов Чукоткою, потiм на Аляску. I розгорнулися бої. Нiмцi використовували новiтнi пiрамiдальнi танки, з двома членами екiпажу i вагою шiстдесят вiсiм тонн. Така машина практично невразлива при стрiлянинi в лоб - триста мiлiметрiв бронi пiд великим рацiональним нахилом, i в борт i корму - двiстi п'ятдесят мiлiметрiв також пiрамiдальним нахилом. Така ось вийшла непробивна машина американськими гарматами з усiх ракурсiв. Зрозумiла 90-мiлiметрова зброя "Першинга" i навiть новiтнього "Патона" проти такої бронi безсила. А кращих калiбрiв поки що США й не було.
  Тож нiмцi отримали невразливу для протитанкових засобiв машину. Яку могли пробити лише гармати дуже великих калiбрiв i то з великою ймовiрнiстю рикошету.
  Та й точнiсть знарядь великих розмiрiв невисока. Що очевидно великий мiнус. Так нiмцi запустили у виробництво дуже небезпечну машину, прозвану iмператорським тигром.
  Американцi також поступалися фрицям i в авiацiї, тому що їх реактивнi лiтаки мали слабку маневренiсть i з'явилися недавно малими серiями. Куди їм протистояти нiмецьким армадам. А гвинтовi взагалi Третьому Рейху не конкуренти!
  Флот у США великий, але в Нiмеччинi та Японiї теж вже значний, особливо пiдводний. I головне нiмецькi пiдводнi човни на пару порядкiв кращi за американськi. I щодо озброєння, що за ходовими якостями.
  Але найнебезпечнiшi це дисколети. Машини здатнi таранити i авiацiю та флот. Справдi, справжнi боги вiйни. I їм протистояти дуже складно. Точнiше неможливо.
  Проте бої затягнулися. Наступати через Аляску, це означає розтягнути комунiкацiї. I утруднити постачання вiйськ. Проте за три мiсяцi Аляску було окуповано. Потiм почався наступ i в Канадi. 1948 пройшов в обмiнi ударами. Нiмцi пройшли до кордону США, але натрапили на завзятий опiр. Американцi показали себе непоганими вояками та ще й з великою кiлькiстю танкiв "Патон".
  Крiм того, з'явився наприкiнцi сорок восьмого року новий важкий американський танк "Лiнкольн" з потужнiшою гарматою калiбру 120-мiлiметрiв i початковою швидкiстю снаряда 1050 метрiв за секунду. Така гармата поблизу могла пробити нiмецький танк, якщо снаряд потрапить пiд вдалим ракурсом i не пiде в рикошет. У нiмцiв, щоправда, з'явився танк "Королiвський лев" у сто тонн вагою i товщиною бронi в чотириста мiлiметрiв i гармат в 128-мiлiметрiв 100 ЕЛ або 210-мiлiметрова, що носить всiх з лиця землi.
  Ця машина була розвитком Е-100. Дедалi активнiше дiяли дисколети. Їхня швидкiсть досягала десяти звукових, що вже дорiвнює трьом з половиною кiлометрiв за секунду. Не кожен екiпаж подiбне навантаження витримає.
  Нiмцi захопили домiнування у повiтрi. Нiчого їм протиставити американцi не могли. Щоправда, у США на початку сорок дев'ятого року вийшов новий танк "Вашингтон". Машина важила двiстi тонн i була озброєна 155-мiлiметровою протитанковою гарматою. Але величезна вага та поганi ходовi якостi роблю її малокорисною на практицi.
  Найнебезпечнiшою була атомна бомба. Але гiтлерiвцi практичнi одразу ж захопили Iсландiї, i США не могли дiстати територiю Нiмеччини. Крiм того нiмецькi реактивнi винищувачi МЕ-362 та МЕ-1010 та ТА-283 та "Гота" перевершували американськi моделi, на цiлий порядок за всiма статтями.
  А дисколет взагалi взагалi iнший рiвень озброєнь. I, звичайно, проти нiмцiв якiстю протиставити було нiчого. До середини 1949 року нiмцi та японцi захопили понад половину територiї США та всю Канаду. Кiлька разiв американцi, щоправда, скидали атомнi бомби, але отримали вiд Нiмеччини удар у вiдповiдь. Пiсля чого обидвi сторони негласно уклали угоду: ядерними ударами не обмiнюватись.
  Але США все одно опинилися на межi катастрофи. У липнi 1949 року впала Фiладельфiя. Нiмцi наблизилися до Вашингтона та Нью-Йорка. У цих умовах взяв гору здоровий глузд. I 6 серпня 1949 року Америка капiтулювала. Так, нарештi завершилася друга свiтова вiйна.
  У свiтi встановилася гегемонiя Третього Рейху, а також Японiї та країн сателiтiв Нiмеччини.
  Iмперiя вийшла строкатою, багато було мiсцевих марiонеткових урядiв. Свого роду це щось на зразок федерацiї. Але свiт виявився немiцним. Гiтлер iмер незмiрнi апетити. I 20 квiтня 1953 року фашистська Нiмеччина завдала нищiвного удару по Японiї, масово застосувавши ядерну зброю.
  Це вже зовсiм пахло беззаконням. Але Гiтлер зрадив свого головного союзника. I по-розбiйницьки вдарив у спину. Вiн хотiв абсолютної влади над свiтом. I в нього свербiли руки. Так розпочалася нова вiйна. Втiм, Нiмеччина була набагато сильнiшою, але й японська iмперiя дуже велика. Тож бої затягнулися ще мiсяцi на чотири. А це втiм, не так уже й багато.
  Японiя виявилася розгромлена. Решта країн свiту змушенi були вступити в єдину валютну зону, i погодитися на проект iнтеграцiї за Гiтлером. Тобто, поступившись суверенiтетом i валютою, але зберiгаючи певною мiрою самоврядування.
  Так утворювалася єдина всесвiтня iмперiя. Коли було, висунуто гасло - одна планета, одна держава. Щоправда, Гiтлер таки отримав покарання. Його лiтак розбився 9 травня 1956 року та у вiцi шiстдесяти семи рокiв правлiння фюрера перервалося. Воно виявилося славним, i кривавим. За всю iсторiю людства ще не було такого лиходiя.
  Єдиний тиран що зумiв забезпечити створення iмперiї Третього Рейху у масштабах всiх планет.
  Фюрер навiть встиг заснувати нову релiгiю, де панувала замiсть хреста свастика, зробити свiт методом штучного заплiднення кiлька сотень нащадкiв i узаконити багатоженство.
  Нiмеччина встигла розкинутися та змiцнiти. Але, звичайно ж, зазнала вiдчутної шкоди. Наступником фюрера спочатку має стати Герман Геринг. Але зловживання наркотиками пiдiрвало здоров'я нацi два i його списали.
  Iншою можливою фiгурою був Гiмлер. Влада глави СС була надзвичайно великою. Але саме це i лякало Гiтлера, тому офiцiйним наступником став порiвняно маловiдомий Вольф Штефан, який замiнив Бормана, що потрапив в опалу.
  Але саме мала популярнiсть Вольфа Штефана призвела до того, що цей кандидат здався слабким. I стався переворот у результатi, якого влада захопив Гiмлер.
  Глава СС формально залишався регентом, а влада мав отримати хтось iз синiв Гiтлера. Але оскiльки наступник виявився не визначеним, то Гiммлер зумiв узурпувати по-справжньому владу.
  I свiтом прокотилася хвиля терору, розв'язана главою таємної полiцiї. Правда не все так уже й однозначно. Ще 1950 року перша людина полетiла в космос. А 1960 року люди опинилися на Мiсяцi. Причому експансiя до космосу все розширювалася. 1971 року космонавти опинилися i на Марсi. Таким чином, розпочалася нова космiчна ера, людства пiд жорстким керуванням.
  
  НIНДЗЯ ПРОТИ США I РОСIЇ
  . РОЗДIЛ Љ1
  Пiсля розгрому бази США в Австралiї нiндзi рiзко активiзувалися. Америка зiткнулася з феноменальними бiйцями, яким нiчого протиставити. I важкi бомбардувальники, i авiаносцi безсилi проти армiї невидимих суперменiв. Це велика проблема, з якою зiткнулися штати та Британiя. Вогненний тигр, разом iз грубою бiйцями, атакував базу США в Перу-Харбор. Разом з ним в атацi брала участь i непереможна самка-боєць - Азумi. Чарiвна, руда японка. Азумi дуже красива, з широкими плечима, високим грудьми, сильними стегнами. Її нiжки весь час i в спеку i в холоднечу босi, але дуже красивi, точенi i витонченi. Пальцi на ногах довгi та чiпкi.
  Азумi дуже любить використовувати босi ноги для метання дискiв. Жахлива жiнка, вогненна тигриця - i пристрасна в лiжку. Дiвчата-нiндзя за традицiєю босоногi, тренованi з дитинства та не менш небезпечнi, нiж чоловiки.
  Американцi це одразу на собi вiдчула. Коли iмiтуючи дельфiнiв, нiндзя пiдфарбуй пiд водою. Вони використовували для мiнування авiаносцiв i лiнкорiв, особливу вибухiвку, яка в тисячу разiв потужнiша за тротил. Пiдпливаючи пiд саме черево корабля, стали невеликi з волоським горiхом кулька з магнiтом.
  Нiндзя пливуть майже безшумно. Їх неможливо виявити пiд водою. Невловимi тiнi. Згодом закладають вибухiвку величезної потужностi, але компактну.
  А далi йде атака на базу. Вартовi знiмаються за частку секунди. Летять невловимi гостро оточенi диски. I розрубують горло та шиї. Американськi солдати вмирають, навiть не встигнувши скрикнути. Потiм знову полiт невидимий. Дiвчата метають босими пальцями гри. Їхнi нiжки незвичайної спритнi.
  База атакована з усiх бокiв. Вибухають лiтаки, спалахує величезне полум'я. I весь майданчик моментально охоплюється ним. Сотнi машин одночасно починають рватися. Наче це спрацював велетенський феєрверк. I одночасно спрацювало запалення у карбюраторних двигунах.
  I все шипить, вирує, разом вибухає... Вогнезарнi гейзери несуть високо в небо. Чути гуркiт диявольського грому... Все миттєво, якось разом перемiшується. I земля нiби сходить iз орбiти, i з'являється, нове сонце. Але не мирне, а вiйськове, i пекельне. Люди горять, машини палають i вибухають. А дiвчата-нiндзя далеко кидають босими пальчиками витончених нiг горошинки вибухiвки. Але це воiстину бiсiвський вплив. I чути розриви, йде стовпотворiння. Декiлька лiтакiв все ж таки змогло вiдiрватися вiд бетонованої смуги, але вони впали на покриття, i стали рватися. Повно смертi, болю та руйнування.
  Тисячi американських i англiйських солдатiв загинули в першi ж хвилини бою. I сама сутичка нагадувала не битву, а тотальне винищення. I сипалися, i сипалися на американськi позицiї смерть та попiл.
  Рвалися також крейсери та лiнкори, розколювалися навпiл авiаносцi. Грала i морем тотальна, абсолютно нещадна смерть. Вона всiх, хто траплявся в її жаркi обiйми, спопелила, стерла в порошок.
  Гарячi, рудi мови лизали лiтаки, плавили метал, горiло все поспiль. Навiть камiнь...
  Нiндзi влаштували справжнiй, вогняний вихор, вiрнiше не вихор, а буревiй! Або навiть торнадо. Яке залишає по собi лише обгорiлi скелети i попiл.
  Азумi це дуже гарна жiнка, але смертоносна. Вона метає голки босими пальцями i вражає противникiв Японiї. Хто може протистояти нiндзя?
  А коли вибухають крейсери та лiнкори, розколюється сталь та титан. Вогненний тигр задоволений. Все йде за його планом. Ось падає скошена шеренга американських солдатiв.
  Азумi пiдтримує свого партнера. I сiє смерть.
  Водночас молода жiнка зауважує:
  - Росiяни сильно дали по рогах нiмцям пiд Сталiнградом. Якщо ми не допоможемо, то нашi союзники програють!
  Красуня кинула босою ногою три голки, вони пробили шиї дев'яти солдатам армiї США, якi намагаються вирватися з пекла. На поверхнi океану вiдчайдушно намагаючись уникнути втягування у вир, копошилися американськi моряки.
  Нiндзi добивали їх, рубаючи вiдразу двома мечами, i кидаючи диски. Дуже активними були японськi жiнки: стрункi та сильнi. I вони використали босi нiжки для пальби.
  Ямато впевнено вiдповiв:
  - Ми завдамо удару i по Росiї! Халхiн-Гол помститься!
  I супернiндзя провiв рукою повiтрям, пройшла хвиля цунамi. Вона пiднялася нiби вихор урагану, i поглинула жадiбним ротом морякiв, що борсалися на поверхнi.
  Бомбардувальник Б-29 закружляв над нiдзями. Азумi взяла i босими нiжками натягла тятиву мiнiатюрного арбалета. Випустила небезпечну вибухiвку. Машину буквально розiрвало... Уламки розлетiлися наче бензобаки з вибухiвкою. I збили кiлька винищувачiв. Азумi хихикнула, потерла босою, витонченою нiжкою, по травi i проворкувала:
  - Я велика дiвчина та супер!
  Вогняний тигр, взяв i прошипiв:
  - Справдi супер! Ми цих росiян теж розмажемо, як i американцiв!
  Азумi хихикнула, i вишкiрила зубки-клики...
  Нiндзi добили останнi лiтаки i рушили з острова. Потрiбно громити та iншi основи. Американцi надовго запам'ятають цей день. Вони пошкодують, що ввели нафтову блокаду проти Країни Вранiшнього Сонця, яка змусила японцiв воювати. I несподiвано з'ясувалося, що хоча Японiя вдесятеро поступається Америцi в економiцi, зате має такий чудовий спецназ, якому нема чого протиставити!
  Нiндзi атакували ще одне авiаносне сполучення. Вони пiдлетiли на дронах iз повiтря скинули маленькi, але смертоноснi бомби. Гостинцi пекла, якi влiтали в труби та топки кораблiв.
  I пiдривали всi посудини поспiль. Руйнування йшло ураганними темпами. I потоплення авiаносної групи прикритої крейсерами та броненосцами. I їх засипали пекельними горошинками смертi. Якi прошивали броню, розривали метал.
  Над морем вирували пожежi, i все димилось. Їдкий дим пiднiмався в повiтря, i крутився, наче чорнi кiльця кобр, що випромiнювали отруйнi зуби, готовi прогризти атмосферу.
  I все це танцювало, вигиналося, впивалося у повiтря... Нiндзi випустили вибухiвку, i залишивши неушкодженим найдосконалiший i найсучаснiший авiаносець, атакували його екiпаж. Тут у хiд пiшли мечi-катани, а дiвчата-нiндзя кидали босими пальцями голки. I робили це настiльки вiртуозно, що одна голка вбивала одразу три чи чотири особи.
  Дiвчата атакуючи, спiвали:
  - Ми не жалюгiднi комашки, супернiндзя - рубаємо бляшки! Явнi таланти - дерзай!
  I справдi рухалися, мов гребiнь хвилi. Азумi, зрубала адмiрала мечем, розтинаючи трьома помахами на дванадцять частин. Кров рясно бризкала, заливаючи палубу. Азумi прочiрiкала:
  - Будеш у трунi! Я тебе розрубаю!
  I зарубала ще одного адмiрала. I при цьому так скалила зуби. Нiндзi не боялися пострiлiв. Вiд них вiдлiтали кулi. Вони не знали слабкостi, втоми та жалостi. Вони були наче птахи на крилах, або навiть реактивних двигунах.
  Азумi шльопала босими нiжками, по палубi залишаючи витонченi слiди. Вона дивовижна войовниця. Але й iншi дiвчата - теж супер.
  Авiаносець захоплений i, розгорнувши, ведуть у японськi порти. Адже там теж потрiбне залiзо.
  Протистояти армiї самураїв та нiндзя вкрай складно. Вони надлюди. I їх натиск чарiвний.
  I знову йдуть успiхи та захоплення. Нiндзi поводяться як невловимi морськi розбiйники. В Америцi панiка. Немає можливостi протистояти невидимкам.
  Адже це такий спецназ, що i авiацiя, i артилерiя навiть не помiчають пiдходу вiдважних воїнiв. Якi нависають наче чорнi хмари, i махають мечами, метають диски, що летять на кiлометри i пробивають будь-який метал.
  Нiндзя не такий як у середнi вiки. У нього найсучаснiша технiка пiд рукою. I вiн трощить, всiх хто трапляється у нього на шляху.
  А на радянсько-нiмецькому фронтi затишшя. Нiмцi готують наступ на Курськiй дузi. Не найрозумнiша iдея атакувати заздалегiдь укрiпленi позицiї за чисельної переваги супротивника. Але й вибiр у Нiмеччини невеликий.
  Нiмцiв розбили в Африцi, i вони змушенi шукати перемоги на iнших фронтах.
  Успiхи японцiв, щоправда, знизили iнтенсивнiсть авiанальотiв, на вiйськово-промисловi об'єкти Третього Рейху. Це спричинило збiльшення випуску озброєнь проти реальної iсторiєю. До битви на Курськiй дузi, у фрицiв бiльше "Пантер" та "Тигрiв", а також лiтакiв. Що певну проблему створює.
  Але все одно Червона Армiя сильнiша. Хiрохiто ставить цiлком резонне питання:
  - Допомагатимемо союзнику Нiмеччини?
  Бiльшiсть японських вiйськових висловилася за вiдкриття другого фронту. Щоправда, з участю нiндзя. Америка втратила всi свої авiаносцi i великi надводнi кораблi. Стало неможливим проводити наступальнi операцiї у Тихому океанi. I руки Японiї розв'язанi. Мало того, нiндзя самi викрали чотири авiаносцi без пошкоджень. I знищили масу лiтакiв. Було захоплено кiлька великих кораблiв. Загалом успiшною виявилася компанiя.
  Або точнiше серiя компанiй. Якi, ознаменувалися блискучими успiхами. Америка вийшла iз вiйни. Точнiше запропонувала перемир'я на будь-яких умовах.
  Японiя зажадала: припинити бомбардування Третього Рейху та допомогу СРСР. США також мали вплинути i на Британiю, щоб так теж припинила бойовi дiї. Англiйцi з грiхом навпiл погодилися. Союзники пiшли на перемир'я з Третiм Рейхом та обмiн полоненими.
  Гiтлер знову вiдклав наступ на Курськiй дузi. Вiн вирiшив спочатку зiбрати бiльше сил та танкiв iз захiдного фронту. I посилити свої вiйська.
  Але тодi Сталiн 15 липня наказав наступати на Орел i Бєлгород.
  Нiндзi тим часом викрали ще й американський транспорт iз новими танками "Шерман". А Азумi, змогла разом з дiвчатами викинути бiльш зухвалу операцiю. Вона викрала з англiйських заводiв триста п'ятдесят найкращих британських танкiв "Черчiлль" з посиленим бронюванням i переправили їх до Нiмеччини. Англiйцi гинули пiд мечами дiвчат. Крiм того, красунi дуже влучно метали босими пальцями гострi голки, вбиваючи бiйцiв. I що сказати? Англiйцi опинилися в шоцi.
  Дiвчата з Японiї, крiм того, затягли i два транспорти з бензином. Що для Третього Рейху найкращий подарунок.
  Тому Червона Армiя вiд початку зiткнулася з запеклим опором.
  У оборонних боях "Фердинанд" показав себе практично дуже навiть чудовим винищувачем танком. А як i "Тигр" та "Пантера". Остання машина хоч i часто ламалася, але в оборонних боях це не так суттєво.
  Азумi тим часом прибула на фронт. I особисто боролася проти росiян на найнебезпечнiшому орловському напрямку. Тут у бiй пiшли радянськi тридцять четвiрки.
  Японка разом зi своєю напарницею дiстали крихiтнi, як ячмiнне зернятко шматочки вибухiвки. I стали використовуючи свої дiвочi, спритнi пальчики кидати цi зерна по танках. Радянськi машини з оглушливим гуркотом вибухали та переверталися.
  Азумi крикнула:
  - Банзай!
  Її босонога напарниця рикнула:
  - Ми перетворимо планету на рай!
  I кинула крихiтну гранату... Радянськi машини розривалися. Пролунала бавовна, i посипалися iскри, коли двi тридцятьчетвiрки зiткнулися в повiтрi. А потiм як рвоне бойовий комплект. I машини розсиплються, наче чорнi перлини.
  Азумi знову запустила кiлька крихiтних зернят, своїми точеними, босими пальчиками, i прочирiкала:
  - Я несу смерть!
  Її голонога подружка, в'якнула, теж кинувши смертельнi подарунки:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I обидвi красунi розреготалися. I знову босими нiжками давай цi зернятка з кумулятивною вибухiвкою метати. I все тотально руйнуючи. Ось дюжина бiльших КВ перекинулася. I зiрванi гусеницi, розбитi ковзанки закрутилися зверху. I котяться собi, розламаючись. Збиваючи при цьому радянських солдатiв, якi йшли в атаку.
  А обидвi дiвки-нiндзя хихикають. Ось у хiд йдуть i гострi дрiбнi голочки, якi кидаються босi дiвчата своїми нiжками. I атака радянських вiйськ видихається. Росiйськi частини, зазнавши помiтної шкоди, зупиняються i завмирають.
  А голоногi бандитки смiються... Скеляться немов пантери!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Азумi вогнезарна та мускулиста дiвчина-нiндзя разом зi своєю правою рукою Агутi воїнкою-блондинкою вiдбили атаку росiян на найнебезпечнiшiй дiлянцi. Не одну сотню радянських танкiв спалили двi нiндзя-красунi, використовуючи босi, витонченi нiжки. А зараз вони розмовляли з юнаками iз Гiтлер-югента. Тi захоплювалися подвигами японок. Справдi, це супер!
  Блондин юнак з рельєфною мускулатурою, помiтив:
  - Я такого нiколи не бачив! Щоб дiвчата вдвох таку м'ясорубку влаштували!
  Азумi вигнулась. Обидвi дiвчата-японки були в одному бiкiнi, дуже мускулистi та фiгуристi. А якi спокусливi у них нiжки - пiд бронзовою шкiрою перекочуються кульки м'язiв. Ось це справдi сама досконалiсть жiночої форми, i сили.
  Азумi скалячись як пантера, сказала:
  - Ми нiндзя, i цим все сказано!
  Iнший юнак, шатен обережно запитав:
  - А чому ви така свiтловолоса?
  Агутi хихикнула i вiдповiла:
  - А мiй тато був нiмець! Погодьтеся, це менi йде!
  Юнаки широко посмiхалися. Азумi ще бiльше оскалилася. Росiяни спробували атакувати дiвчат-термiнаторiв iз повiтря. Понеслися грiзнi IЛ-2.
  Дiвчата взяли босими пальчиками витончених, точених нiжок вiяла. I стали метати особливi, малесенькi голки. I мули буквально розвалювались у повiтрi. I розривалися на дрiбнi шматочки. Або спалахували, обростаючи вогнезорим пiр'ям.
  Азумi махнула голою, точеною нiжкою, тримаючи пальчиками вiяло, збила каскад радянських штурмовикiв i хихикнула:
  - Прав Японiя, твої будуть моря!
  Агутi теж труснула, тримаючи босими пальцями, розкiшний, як павич хвiст вiяло. Звiдти посипалися крихiтнi голки. I немов тисячi зенiток разом пальнули по радянських машинах. Iли спалахнули, наче вогняна дорiжка в небi.
  Азумi ця руда красуня-японка пiддала голою п'ятою лопату вiяла, i прошипiла:
  - Я кобра!
  Десяти радянських лiтакiв разом рвонули. У них вiдривалися хвости та носи. Вибухали мотори, розколювалися колеса. I все горiло, нiби тисяча свiчок одразу засвiтилася.
  Бiлобриса красуня Агутi як прошипить, i як махнете босою нiжкою, випускаючи вiялом крихiтнi стрiлочки, i прочирикає:
  - Я бачу сонце... I лагiдний вiтер!
  Смертельнi дiвчата-нiндзя. I чарiвнi. У них такi нiжнi обличчя, наче квiти... Але мужнi пiдборiддя. Бiкiнi таке вiдверте, просто вузька смужка на грудях, що трохи прикриває соски. I тоненькi трусики не приховують принад. Як спокусливi японки, i який у них рiзкий рельєф м'язiв. Рiдко знайдеш таку дiвчину. А прес плиточками.
  Незважаючи на зовнiшню свiжiсть дiвчини не такi юнi, як виглядають. Це найкращi нiндзя, якi мають колосальний досвiд. I вони пройшли такi випробування. Їхнi босi нiжки бiгали розпеченою лавою, що вивергалася вулкана. I залишали витонченi слiди, чарiвнi кiнцiвки.
  Войовницi сама досконалiсть анiгiляцiї. При цьому - служать чорнiй, злiй справi, вбиваючи солдатiв Червоної Армiї.
  Дiвчата метають за допомогою вiял голки. Вибухають i Якi, винищувачi, порiвняно простий конструкцiї. I вiдомi ПЕ-2. Остання машина досить складна в управлiннi i не всi льотчики можуть її освоїти.
  А дiвчата, тримаючи своїми дуже гарними та витонченими нiжками вiяла, обмахують радянськi лiтаки.
  Азумi прицмокуючи губами, i махнувши босою, точеною нiжкою, агресивно вимовляє:
  - Я справжня троянда знищення!
  Агутi запустила крихiтнi, просоченi зiллям голочки з вiяла, яке тримають такi гарнi та гострi нiжки. Блискучi красою i бiсовою спокусою. I вимовляє, збиваючи радянськi лiтаки, немов комарiв, що потрапили пiд вогнемет:
  - Японський нiндзя - на колiна дикуни!
  I дiвчата, яким уже чимало рокiв, але свiжiсть нев'януча, заспiвали:
  - Ворогiв Вiтчизни, я кошторису з лиця землi!
  I ось згорають у небi останнi радянськi лiтаки... Атаку вiдбито!
  Зараз дiвчата сидять разом iз юнаками та ведуть бесiду. Азумi простягає їм свої голi, мускулистi нiжки та пропонує:
  - А тепер зробiть менi масаж!
  Агутi пiдтримала таку iдею. Блондинка-термiнатор простягла свої витонченi, точенi кiнцiвки, i прочирикала:
  - Розiмнiть! Руками та енергiйнiше!
  Юнаки взялися м'яти мускулисте, i сильне тiло дiвчини. I це, звичайно, красуням приємно.
  Але все добре закiнчується. Знову радянська артилерiя вiдчиняє вогонь. I в атаку йдуть новi танковi резерви. Кидають у бiй сили, то ця дiлянка фронту є ключовою у проривi оборони.
  Але дiвчата-нiндзя як завжди напоготовi. I знову метають босими нiжками вибухiвку. I спiвають...
  Азумi кинула трiску надпотужного винищувача, заспiвала:
  - А в море йдуть...
  Агутi жбурнула вибухiвки iз зарядом, i потужним анiгiлятором. Смiла два дюжини радянських танкiв, i прочирикала:
  - Дiвчата лихi...
  Азумi продовжуючи метати босими пальцями, те, що приносить смiття, продовжувала спiвати:
  - Морська стихiя!
  Агутi посилала кульки розмiрами з ячмiнне зернятко, i махаючи босими нiжками, прочирикала:
  - З пекла стихiя!
  Ззаду дiвчат зачаїлася "Пантера". Машина вичiкувала свою мету. Її дуло довге i хижа.
  Агутi пiддала голою п'ятою вибухiвку i пiдморгнула хлопчакам у танку. Вибухнула кiлька радянських машин, проворкувавши:
  - А це супер!
  Азумi викинула босою пiдошвою, кiлька ячмiнних зерен. Пiдiрвала радянськi танки i прошипiла:
  - I це гiпер!
  Дiвчата продовжували метати у супротивника смертельнi та разючi презенти. Воїтельки демонструвала вищий клас анiгiляцiї. У небi знову з'явилися Iли. Цей наймасовiший лiтак Другої свiтової вiйни прагнув вирiшити вiйськовi завдання.
  Але Азумi знову взяла в босi пальчики вiяло. Махнула... I радянськi машини почали рватися на великiй дистанцiї. I не тiльки рватися, а й перевертатись, стикатися один з одним.
  Голонога Азумi, прочiрiкала:
  - Все зметем у пiсок!
  Агутi теж завелася... Вона так енергiйно махала босими нiжками, що вiд голих п'ят пускалися сонячнi зайчики...
  I дiставалося росiйським льотчикам, просто горiхи.
  Блондинка термiнатор заспiвала:
  - Нiндзi - вищий пiлотаж! У труну радянський екiпаж!
  Войовницi були надзвичайно жвавi та крутi.
  Ось Азумi клацнула пальцями рук. I в неї виникло у долонi дзеркало. Красуня перекинула його на ноги. Босi пальчики мiцно трималися за ручку.
  I як випустить Азумi блискучий зайчик. Як пiдпалить сталевий сплав i дюраль з деревом.
  I горять радянськi лiтаки... Спалюються десятками за один раз. Вiдриваються в них крила та хвости. А дехто коробить i скручує в баранячий рiг.
  А руда дияволиця тримає босими пальцями в ногах таке маленьке, але дуже моторошне дзеркальце. I вiд нього немає порятунку. I воно здатне випалити буквально сталь iз титаном. I все розфарбувати i засмутити, зiм'яти в коржик.
  Азумi радiсно скелячи зубки, i пускаючи за допомогою босих нiжок, сонячнi зайчики, вимовляє:
  - Вищий рiвень душi!
  Агутi, яка, все ще використовує своє традицiйне вiяло голими, спокусливими нiжками. Але теж дуже ефективно спалюючи радянськi лiтаки, буркує:
  - Ану Сталiн потанцюй!
  I дiвчата дуже задоволенi своїм жартом регочуть... Радянська авiацiя зазнає величезних втрат, але вiдчайдушно намагається прорватися. Проте проти дiвчат-тигриць це не спрацьовує. Вони вже дуже блискучi, i крутi з крутих красунi. Збивають усi радянськi машини. Одна дзеркалом, друга вiялом.
  Причому дзеркало яке тримає босими, гострими, засмаглими нiжками Азумi, ще ефективнiше.
  Гинуть радянськi льотчики. Багато хто з них зовсiм молодий. Є i юнаки, у яких тiльки-но стали пробиватися вусики, i дiвчата. Щоправда, останнiх небагато. I вони здебiльшого лiтають на У-2. Ця машина особливо ефективна для бойових дiй уночi.
  Згоряють нiби метелики у факелi радянськi машини. А Азумi, тряся голою ногою, реве:
  - Я нiндзя i прекраснiшої професiї немає!
  Багато таємниць володiє ця руда вiдьма. Її волосся дуже пекуче, наче полум'я. Красива дiвчина i небезпечна спокусниця. Вона брала участь ще у росiйсько-японськiй вiйнi. Проти царської Росiї Японiя був жодного шансу. Росiяни i численнiший i мали досвiд багатьох столiть вiйни.
  А Японiя нещодавно вийшла за свої межi. Як вона могла б перемогти?
  Але... Фактор нiндзя все змiнив... Декiлька голоногих дiвчат обрушили магiю на росiйськi вiйська, що билися пiд Мукендом. I перевершує царська армiя, що вже бере нагору над японцями, потрапила по шквал голок.
  Росiйськi солдати падали пробитi, сотнями та тисячами. Тодi Азумi i застосувала чарiвне люстерко. Вiд його жару розривалися стовбури гармат, i горiли живцем росiйськi солдати. То був дикий, шалений вогонь. З яким нiщо не могло впоратися i протистояти. Детонували бойовi комплекти. Руйнувалися батареї, все майже миттєво згоряло.
  Нiндзi стали справжнiм бичем для росiйської армiї. Вони перемагали, використовуючи навички, що вiддають чарами.
  Тодi Азумi ввела в дикий страх Куропаткiна, що той навiть почав заїкатися. Але вбивати його не стала. I це було певною мiрою пiдступним ходом. Самi нiндзя-дiвчата, ще й захопили скарбницю росiйської армiї - кiлька мiшкiв iз золотом. Це, звичайно, приємний сюрприз.
  Окрiм чарiвних дзеркал та вiял, голоногi красунi ще й попрацювали мечами. Вони особисто зарубали масу росiйських солдатiв. I показали силу нiндзя.
  Потiм Агутi уславилася i на морi. Вона ще особисто вбила наступника адмiрала Макарова, звiвши мечем голову. I навiть пiдкидаючи її босими пальцями нiг.
  Самого Макарова пiдiрвав її напарник та чоловiк Вогненний тигр. Та нiндзi володiють магiєю i можуть не старiти. Як їм заздрять, мабуть, iншi смертнi.
  Сила у нiндзей фантастична. I ще якщо вони не пiдкорили решту свiту, то тiльки тому, що рiдко втручаються в життя простих смертних. Але у вiйну з Росiєю вони не могли не втрутитися. Росiйський ведмiдь був надто величезний i сильний. Японiя спочатку приречена програти. Тим бiльше що росiяни дуже вправнi у ратнiй справi.
  Але надлюдська сила нiндзя рiзко змiнила баланс сил.
  Голоногi дiвчата-войовницi захоплювали кораблi у росiян. Топили їх посудини. Наносили поразки i на сушi. А взяти блискучу перемогу у Цусiмi! I тут не обiйшлося без Азумi.
  Вона особисто зi своїми напарницями, потопила три нових росiйських броненосцi. Показала вищий пiлотаж.
  Така сила має нiндзя! Причому, дiвчата частiше виходять на завдання, нiж чоловiки. Хто може зрiвнятися з жiночою силою та диявольськими здiбностями спокушати?
  Ось зараз войовнички спалили масу радянських лiтакiв. Розкололи танки та взялися за пiхоту. Радянськi воїни бiжать до атаки. А по них iз дзеркала.
  Азумi байдуже облизує губи. Вона чудова бiса. I посилає за допомогою босих пальцiв нiг - зайчики анiгiляцiї.
  При цьому японка цвiрiнькає:
  - Ми всiх спопелимо! Сатана наш пан!
  Пiсля чого випускає новi смертоноснi вiдблиски, що короблять поверхню, i перетворюють росiйських солдатiв на попiл.
  Агутi теж веде агресивний вогонь, посилає вiялом вибухiвку. Але водночас, войовниця голою п'ятою пiдкидає особливi кульки.
  Тi летять i збивають солдатiв десятками, проламуючи їм груди i ламаючи хребти.
  Блондинка-термiнатор вигукує:
  - Камiнцем по лiнкору! Це дуже круто!
  Атака росiйських вiйськ захлинається... Все бiльш завалено трупами та розбитою радянською технiкою.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Наступ на Орел на найнебезпечнiшiй дiлянцi було припинено. Але радянськi вiйська кричали фронт з обходу. Кращi справи у нiмцiв були на Бiлгородсько-Харкiвському напрямку. Там вони мали бiльше сил, i особливо танкiв. Майнштейн спритно маневрував. Використовував новiтнi "Тигри", "Пантери", "Фердинанди", якi в оборонних боях досить ефективнi. I мабуть перевершують радянськi машини. "Тигр", зокрема, не пробивався тридцятьчетвiрками в лоб, а борт його могли взяти з дистанцiї не далi трьохсот метрiв.
  "Пантера" в лоб також не пробивалася, а брала тридцятьчетвiрку з двох кiлометрiв. Щоправда, слабше в бортовому бронюваннi. "Фердiнанд" взагалi мiг пробивати радянськi машини на дистанцiї до чотирьох кiлометрiв. А лобова броня 200-мiлiметрiв.
  На пiвднi гiтлерiвцi утрималися. А ось на орловськiй дiлянцi почали пiддаватися.
  Дiвчата-нiндзя кинулися на перехоплення фашистiв. Вони були дуже хорти i крутi красунi. I коли їхнi босi нiжки стали махати вiялом та пускати сонячнi зайчики дзеркалом. I наступаючi радянськi танки, потрапили пiд голки та променi. Машини пiдкидало i перевертало. Плавився метал. А вродливi дiвчата: руда i блондинка показували нiс, i скалилися.
  Войовницi дiяли дуже енергiйно. Розмахувалися, i скалили зубки. I летять рiзнi дрiбнi голки. Якi винищують ворога.
  Тридцятьчетвiрки перевертають, ковзанки зриваються з них i котяться самi по собi. Деякi танки розрiзаються. I їх випливає розплавлений метал.
  Азумi махає босою нiжкою з вiялом, пiдкидає його. Цього разу Агутi вже пускає сонячнi зайчики. I вони розшаровують росiйськi танки на частини.
  Обидвi войовницi-нiндзя на вигляд такi крутi та смертоноснi. I при цьому майже голi. Вони молотять росiйськi танки. Ось з'явилися й Iли. А потiм у хiд пускають п'яти, запускаючи коржики з вибухiвкою, що трясе простiр, i розривають радянськi лiтаки. Вiдривають носи i скручують крила.
  Фашисти ревуть, махаючи руками:
  - Русиш швайн!
  Дiвчата-нiндзя хихикають у вiдповiдь. Надсилаючи босими, засмаглими нiжками, презенти смертi.
  Красивi войовницi, у Азумi волосся таке червоне, що нiби майорить на вiтрi прапор нацизму. I войовницi молотять радянських солдатiв. I ось вони застосували i нову зброю. Стали пускати бульбашки, використовуючи свої босi, витонченi нiжки.
  I виходили прозорi, блискучi кульки. Вони могли спалити навiть титан.
  I обрушилися на радянськi машини, вибухаючи i винищуючи їх.
  Азумi ця руда чортiвка, на прiзвисько вогненна тигриця, метаючи босими пальчиками мiхури, заспiвала:
  - Але якщо чесно казати...
  Агутi, використовуючи дзеркало, яке крутили її голi ноги, цвiрiнькаючи горобцем, промовила:
  - Усiх перемагаю поголовно!
  Азумi випустивши з босих, точених пальчикiв дюжину мiхурiв, що вiдсвiчували перламутром, видала:
  - I Сталiна ми битимемо!
  Агутi послала, використовуючи голi пальчики нiжок сонячнi зайчики, спалив пару дюжин радянських лiтакiв, видавши:
  - I це право, безумовно!
  Азумi, хихикнула. Пiдскочила, крутячи у повiтрi багаторазове сальто i пускаючи босими нiжками бульбашки. При цьому спiваючи, своїм гуркотливим i водночас дзвiнким голоском:
  - Але iмператор нам дасть наказ...
  Агутi як прооре на всю горлянку, пустивши з голих ступнiв яскравi кульки, слiпучи радянських солдатiв:
  - Банзай та в око!
  Азумi агресивно пiдтвердила, скелi зубки-клаки, i збиваючи, радянськi штурмовики та фронтовi бомбардувальники:
  - Пограємо дикобраз!
  Воїтельки продовжували гострити i пускатися презентами смертi. Вони настiльки блискучi, що не в казцi сказати, нi пером описати! А тiла у дiвчат-нiндзя такi мускулистi, шкiра бронзова, i блищить, наче змащена олiєю.
  Агутi ось вiзьме i прошипить, метнула, кiлька сонячних зайчикiв, i ревучи:
  - Я вас прикiнчу з гуталiном.
  Азумi енергiйно просвистiла, розмазуючи, махаючи голими нiжками, i посилала бульки. I склеювала радянськi машини, у клубки якi горiли. I високо пiдносилися язики полум'я, здавалося готовi через стратосферу лизнути зiрки.
  Агутi посилала сонячнi зайчики i проспiвала, блищачи босими п'ятами:
  - Над нещасною планетою зависла...
  Азумi з великим натхненням продовжила, використовуючи голi, точенi нiжки, та бульбашки:
  - Зоряних монстрiв кишить пiтьма!
  Агутi, чиї босi п'ятки надсилали дзеркальнi вiдображення, прочирикала, збиваючи радянськi лiтаки, i плаваючи танки променями свiтлом:
  - Окупант свою сокиру ненависну...
  Азумi, з величезним ентузiазмом запускаючи в повiтря, що вiддають жаром i палючим напалмом бульбашки. А цi бульбашки, що збивали i радянськi танки, пiхоту, лiтаки, видала:
  - Заточив i рубай голова!
  Агутi з ентузiазмом справжнього нiндзя, видаючи босими нiжками променi смертi, та пральнi анiгiляцiї, вякнула:
  - Людина вона, однак, не пiшака...
  Азумi виблискуючи голими, круглими, рожевими п'ятами, i вiдфуболюючи вiд них бульбашки, прочирiкала:
  - I не завжди ходити пiд ярмом...
  Агутi з великим ентузiазмом проспiвала, при цьому її сонячнi зайчики, вiдбиваючись вiд босих пiдошви, палили i танки, i лiтаки, i пiхотинцiв. Справи я iз росiйських солдатiв шашлики.
  I дiвчина енергiйно спiвала:
  - Перетворить злих ворогiв на головешки...
  Азумi посилаючи голими, дуже витонченими, пiдошвами сонячнi вiдблиски, i бульбашки, що вiддають усiма кольорами веселки, прочiрикала, голоском самки-солов'я:
  - Чи стане новим владикою свiтiв!
  Пiсля чого обидвi красунi, закрутили в повiтрi i заспiвали:
  Що сказати, сказати,
  Влаштованi так нiндзя.
  Що люблять слабких вбивати,
  Зарубають, тiльки свисни!
  Азумi з великим задоволенням прошипiла, вiд її босих, круглих п'ят вiдлiтали багатобарвнi, химернi, i дуже смертоноснi бульбашки. Якi збивали лiтаки i кромсали все з великою iнтенсивнiстю. Неначе породження пекла.
  А якою красою та витонченiстю вiдрiзнялися нiжки цих принцес пекла! Щось зовсiм неймовiрне. Це дiвки, про яких говорять - звертають ворогiв поголовно в пекло. I якщо хтось їм не вклонитися, то без голови залишиться. Адже ця пара ще пiд час росiйсько-японської вiйни вiдзначилася. У всiх чотирьох битвах з Куропаткiним японцi перемагали виключно за допомогою нiндзя.
  I цi дiвчата показали себе за допомогою смертоносної магiї. I таку анiгiляцiю затiяли, що не в казцi сказати, нi пером описати.
  Але особливо стоїть штурм гори Висока, у Порт-Артурi. Ось там дiвчата змогли зробити те, що не пiд силу було всiєї армiї генерала Ноги. Вони помчали на гору.
  Прямо ось удвох, майже голi, в одному бiкiнi. I їх оточували вихори повiтряних кульок. Ось такi дiвчата крутi. Росiйськi кулi, вiдлiтали вiд кульок. Замовкли i кулемети, i знаряддя. Йшов справжнiй, буквальний розгром самурайської армiї. I войовницi демонстрували незламний дух.
  Дiсталися окопiв i почали рубати росiйських солдатiв. Їхнi мечi всi виблискували, i били подiбно до блискавок. Це були такi дiвки, що рiвних їм взагалi не було.
  Пройшлися нiндзя окопами. I мечi розтинають росiйських солдатiв навпiл. Азумi зрiзала одним помахом п'ятьох i заспiвала:
  - Ми з криком банзай...
  Агутi ця блондинка з босими витонченими ногами, зрубала одним помахом сiмох i в'янула:
  - Свої вiдвоюємо Курили!
  Азумi продовжуючи всiх рубати. I одним помахом знесла одразу вiсьмох росiйських солдатiв.
  - Захопимо пiвнiчний край!
  Агутi продовжуючи трощити i винищувати. Один помах, i вiдразу дев'ять росiйських воїнiв розсiченi навпiл, прочiрикала:
  - Сусiдам покажемо силу!
  Ось уже дiвчата показали себе. Майже голi, засмаглi, м'язовi. Дуже красивi та сильнi. Солдати навiть стрiляти в них бояться чи шкодують. А мечi всiх без церемонiй зрубують. I перетворюють на криваву кашу.
  Азумi цвiрiнькає i реве:
  - Банзай! Я дiвчина-супермен!
  Агутi як довбає з босих п'ят мiхурами, по росiйськiй шерензi. I викосить ревя:
  - I немає проблем!
  Вiйницi сильно пройшлися горою Високою. I захопили цей ключовий пункт. Почали домiнувати японцi над Порт-Артуром. Росiйська ескадра спробувала прорватися. Але не тут, то було. Дiвчата на морi росiян зустрiли i давай топити. I давати давити.
  Азумi вiдправивши до праотцiв росiйський броненосець, проспiвала, вдаривши в метал голою п'ятою:
  - Коротше кажучи...
  Агутi пiдтримала напарницю. Працюючи босими ступнями, i посилаючи росiйськими кораблями бульбашки. I мiхури тотальної анiгiляцiї, японка-нiндзя, взяла i прошипiла:
  - Коротше кажучи...
  I обидвi дiвчата-вбивцi як в'януть:
  - Мовчати!
  I ось вони пiддавали бульбашки босими п'ятами, шипiли i кричали на все горло, ревучи:
  - Мовчати! Ось iз зали...
  Пославши голими ногами росiйськими кораблями променi, що випаровували метал, верещали:
  - Все геть iз зали!
  I такий дикий регiт у вiдповiдь... Коротше кажучи, росiйському флоту хана. А Японiя здобула приголомшливу перемогу, проти країни якої солдатiв бiльше, нiж в iнших армiях свiту.
  Азумi зараз кромсала радянських вiйськових, що прорвалися. Спекелiла танки, i посилала променi, лiтаками супротивникiв. Демонструвала пекельний натиск i непохитну волю. I її босi п'яти, такi круглi, i спокусливi, посилали мiхури, що свiтилися всiма кольорами веселки.
  Азумi взяла i заспiвала:
  - Адже магiя нiндзя не жарт!
  Агутi з колосальним натиском, пiдкинула голими п'ятами, кiлька сяючих, сонячних зайчикiв i видала:
  - Адже магiя нiндзя не жарт!
  I обидвi красунi як пiддадуть, з колосальним ревом:
  - Не можна з нами нiндзя жартувати!
  I дiвчата-нiндзя, посилили iнтенсивнiсть обстрiлу. Радянськi танки горiли сотнями, велика кiлькiсть росiйських лiтакiв вибухала. Все набувало характеру кавардаку.
  Азумi iз захватом прочiрикала, шльопавши босими нiжками, i злiтаючи в повiтря, цвiрiнькаючи:
  - З нiндзями не жартують!
  Агутi розмахуючи босими кiнцiвками, i пальчиками ножа метаючи променi анiгiляцiї пискнула:
  - З нами воду каламутять!
  Радянським вiйськам доводилося дедалi бiльше туго. Майже всi радянськi танки та лiтаки були знищенi. I войовницi взялися за пiхотинцiв. Винищення йшло по наростаючiй. Адже в бою брали участь лише дiви дiвчини. Зате цi дiвчата нiндзя!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Настання радянських вiйськ остаточно видихнулося, i росiйськi пiдроздiли зупинилися. Вiйна, таким чином, перевернула чергову сторiнку, позначену провалом операцiї "Румянцiв". Нiмцi отримали перепочинок i намагалися пiдтягнути додатковi сили. На фронт став надходити i новий танк "Лев". На який у реальнiй iсторiї у панцвалi забракло ресурсiв. Але зараз нiмцям легше, так немає захiдного фронту: США та Британiя зазнавши ниндзей поразки, з ганьбою вийшли з вiйни.
  I можна запустити в серiю щось насправдi, коли обiйшлося без ниндзей - не було.
  Танк "Лев" вельми грiзний: вага дев'яносто тонн, лобова броня 150-мiлiметрiв, борти та лоб по 110, а гармата - 105-мiлiметрiв 70 ЕЛ. Причому броня похила i на лобi, i на бортах як у "Пантери". Машину, яку тридцятьчетвiрки пробити не зможуть. А гармата взагалi найпотужнiша з протитанкових моделей. I як лупе. З ходовими якостями гiрше, але двигун 1000 кiнських сил цiлком справляється.
  I "Лев" показав себе у бою. А в самому танку бореться жiночий екiпаж. Це дуже круто та сексуально!
  Ех, дiвчата, якi ви все-таки гарнi. I на вiйнi дивiться виграшно.
  На танку "Лев" їде згуртована четвiрка, перших в iсторiї Третього Рейху дiвчат-танкiстiв. Герда - командир екiпажу, Шарлотта навiдниця, Крiстiна кулеметниця, Магда водiй. I всi чотири дiвчата виїхали боротися босi та в одному бiкiнi.
  А що вони зазнають нового танка "Лев". Красивi дiвчата керувати машиною. Це їхнiй перший бiй. Попереду рухаються три радянськi танки Т-34-76. Машини що казати: спритнi.
  Але для "Лева" абсолютно безпечнi. Якщо "Тигр" ще можуть пробити в борт, а тим бiльше "Пантеру", то "Лев" тридцятьчетвiрка вже нiяк не прошибе.
  Герда хихикає i киває рудою Шарлотi:
  - Пальни по вороговi!
  Вогняна диявола агресивно рикнула:
  - Я їх усiх роздавлю!
  I упирається босими п'ятами в метал. Потрiбно зосередитись. Коли в бiкiнi, то краще вiдчуваєш машину. Добре, коли тiло майже голе. I спеку куди приємнiше. А шкiра в тебе засмагла, вiд поту блискуча. Шарлотта робить перший пострiл. Вогонь вiдкриває з великої дистанцiї, тому що гармата у неї забiйна. Але спробуй, потрап.
  Снаряд летить iз свистом. Розсiкає повiтря... Шарлота смачно вилаялася - промахнулася.
  Блондинка Герда. Дуже мускулиста, гарна, засмагла. Нервно трет босу, витончену нiжку об нагрiту броню, i цвiрiнькає:
  - Влучне око - косi руки!
  Шарлота люто рикає:
  - Я є нiмецький спецназ!
  I руда диявола знову стрiляє. Цього разу снаряд проскакує зовсiм поряд iз маленькою вежею тридцятьчетвiрки.
  Христина теж руденька. Тiльки якщо у Шарлоти волосся червоно-мiдне, то Христини жовто-мiдне. Вона теж дуже гарна та фiгуриста. Стрiлок iз кулемета. Але поки що радянської пiхоти не видно, i можна не стрiляти. А у "Лева", кулеметiв на шарнiрах цiлих чотири, i п'ятий спарений зi стволом.
  Крiстiна поклала руки на босi пiдошви Шарлоти i запропонувала:
  - Дай я помасажую!
  Шарлота з пiдозрою шикнула:
  - А це навiщо?
  Христина з усмiшкою вiдповiла:
  - Щоб ти стала влучнiшою! Через ступнi пiде енергiя!
  Шарлота не надто охоче погодилася:
  - Давай!
  У зброї танка "Лев" є явний недолiк - менша скорострiльнiсть. Усього п'ять пострiлiв за хвилину. Тому i доводиться вогонь вiдкривати з бiльшої дистанцiї. А спробуй - потрап!
  Але Шарлота зосередилася. Крiстiна масажує її жорсткi, але з витонченим вигином пiдошви. Мiдно-червона дияволиця широко посмiхається. I робить новий пострiл...
  Снаряд потрапляє в центр вежi радянського танка. I зриває її з корпусу. Метал розколюється та розривається на частини. I рвуться бойовi комплекти.
  Герда з радiстю вимовляє, облизуючи повнi, червонi губи:
  - Дали Сталiну по рогах!
  Шарлота затикаючи новий снаряд, запалює:
  - По рогах йому, i мiж ним!
  Христина, шльопавши босими нiжками, по броньованiй стiнцi, дзвiнко цвiрiнькає:
  - Я прийшла iз Занзiбара, батькiвщина моя Сахара!
  Шарлота з радiстю вимовляє:
  - Три i далi мої ступнi. Може, я ще потраплю!
  Христина посмiхнулася i цвiркнула:
  - Ах, такi нiжки, помасажувати рада!
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - А моя робота найцiкавiша! Наш танк стоїть, а росiяни самi йдуть на нього!
  Герда втiшаючи, прочiрикала:
  - Ти ще їх придушиш!
  Магда iз сумнiвом заявила:
  - Погано тиснути людей!
  Шарлота люто визгнула i прошипiла:
  - Ворог є ворог! I не буде йому пощади!
  Вогняна диявола вiдчула, як їй масажую босi нiжки. Шарлота як захоче i дасть майже голими грудьми в прицiл. Пiсля чого пальнула...
  Снаряд майже торкнувся маленької вежi тридцятьчетвiрки i таки пролетiв повз. А радянськi танки пальнули у вiдповiдь. I додали швидкостi, до краю.
  Герда з тривогою помiтила:
  - Цi дурнi росiяни можуть пiти на таран! Нам слiд їх добряче приховати!
  Шарлота в досадi шипаючи, цвiркнула:
  - Якщо я промахнусь наступного разу, то дайте менi в морду!
  Христина проворкувала:
  - Гутен морген, гутен так! Б'ють по мордi, то й так!
  Магда з оскалом зубiв, схожих на перлини, помiтила:
  - Потрапити чи не потрапити - все з волi Божої!
  Герда хихикнула, i гаркнула:
  - Гаразд, впали!
  Шарлотта мiцно стиснула зуби. Затремтiла вiд лютi. I спробувала зосередитись. Христина почала масажувати пiдошви все iнтенсивнiше.
  Вогняна диявола пальнула. I вишкiрилася сильнiше. Снаряд цього разу потрапив у корпус. Радянська машина зупинилася та пустила димок. Шарлота гаркнула:
  - Я Робiн Гуд!
  Герда з усмiшкою пiдтвердила:
  - Та це непогано!
  Магда цвiркнула:
  - Жорстоко, але треба!
  Христина лоскотала босу п'яту Шарлотi, i пискнула:
  - Це шедевр! Шедевр для пострiлiв!
  Герда з усмiшкою вимовила:
  - Але ось залишився лише один!
  Шарлота отруйно прошипiла:
  - Я його зорою тепленького!
  Дiвчина-арiйка прицiлилася. I пальнула, м'яко натиснувши кнопку знаряддя. Радянська машина сiпнулася i продовжила зближення. Видно не дуже давалося знаряддя "Лева".
  Шарлота лаялася, вискалив зуби-клики:
  - Надмiрний калiбр! То нам його не пробити!
  Герда поправила напарницю:
  - Ти хотiла сказати, не влучити!
  Руда стервоза сiпнулася i прошипiла:
  - Що хотiла сказати, те й сказала...
  I знову почала цiлити. Радянська машина теж стрiляла i мчала на зближення, ризикуючи зламати коробку передач. У тридцятьчетверок часто ламалася коробка, коли розвиваєш велику швидкiсть. Це дещо знецiнювало потужнiсть двигуна.
  Але все одно машини спритна i в маленьку вежу важко потрапити. Босоногi нiмецькi войовницi знову вилiковують моторний радянський танк. Дiвчатам ще пощастило, що через роботу нiндзей, багато радянських танкiв втрачено, i проти незграбного "Лева" йде лише три тридцятьчетвiрки.
  Якби проти нiмок серiя КВ, то їм було б простiше. Але не доля. Шарлота перекладає ствол, i посмiхається, коли їй Крiстiна масажує п'ята. Дiвчата багато бiгають босонiж. I шкiра на ступнях огрубiла, пружна, але вiд цього пiдошва зовсiм не втрачає привабливостi. Христина її масажує, i посмiхаючись, вимовляє:
  - Босi нiжки бiжать по дорiжцi!
  Шарлота заспокоюється. Радянський танк все ближче та ближче. I потрапити до нього простiше. Хоча куди краще 88-мiлiметрова гармата "Тигра", а тим бiльше 75-мiлiметрiвка "Пантери". Якщо чесно говорити "Пантера", пiдiйшла був дiвчатам краще за "Лева". Вона i рухливiша i скорострiльнiша. А "Лев"? Крiм бронi, у нього все гiрше, нiж у "Пантери". I навiть потужнiша гармата не надто практична. Ну що з того, що "Лев" може пробити тридцятьчетвiрку з дистанцiї понад п'ять кiлометрiв? А потрап, спробуй у спритний, i порiвняно невеликий радянський танк! Скорострiльнiсть же втричi нижча за пантерiвську.
  Шарлота агресивно шепоче, зосереджується. I стрiляє, цiлячи в корпус. Там легше трохи нiж по вежi, яка мала, i незграбна. Снаряд вилiтає з дула та потрапляє в гусеницю. Удар сильний, розбиває разом кiлька ковзанок. Радянська машина, отримавши пiд дих, зупиняється, i ще не втративши здатностi вести вогонь, стрiляє по нiмецькому танку. I влучає у похилий лоб "Лева". Трохи гримнуло всерединi. Похила та товста броня зрикошетила. Треба вiдзначити "Лев", досконалiший за "Тигр", у ньому броню встановили пiд нахилом, як у "Королiвському тигрi". Але це зробило танк дещо дорожчим i важчим у виробництвi. Поки що "Тигр"-2 проходить лише випробування. I "Лев", який розробляли французи, опинився у серiї ранiше.
  Але сама по собi iдея озброїти танк настiльки потужною гарматою i зробити вагу в дев'яносто тонн - хибна. Нехай тридцятьчетвiрки його не проб'є з жодного ракурсу, зате може таранити. I це, звичайно ж, фактор, що робить "Лева" не найкращим на практицi танком. Але дуже дорогим i важким для перевезення.
  Шарлота нарiкаючи на те, що знаряддя не надто скорострiльне, посилає снаряд, що добиває, в лоб радянської машини. Оскiльки тридцятьчетвiрка зупинилася, то до неї потрапити тепер на порядок простiше. I вогняна диявола прошиває броню. Башта розбивається на частини, наче помiдор пiд сокирою.
  Герда хихикнула i, струснувши босою нiжкою, помiтила:
  - Як завжди це здорово!
  Магда захоплено прочирикала:
  - Все неможливе... Колись трапляється!
  Шарлотта дуже досить сказала:
  - Рахунок три нуль на нашу користь! Для першого бою погодьтеся непогано... Хоча гармата справдi не оптимальна!
  Христина хихикнула i помiтила:
  - Прицiл досить точний... Але тут ще багато залежить вiд влучностi бiйця.
  Магда з тривогою запитала:
  - Рухатимемося вглиб радянської оборони... Або перечекаємо!
  Герда потираючи босу, рожеву пiдошву з сумнiвом вимовила:
  - Якщо ми ось так попрiм наодинцi, наш танк взагалi знищать. Краще замаскуємо його!
  Магда рацiонально помiтила:
  - Важко маскувати таку махину!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Так... Ех краще б "Пантеру", тiльки з нижчим силуетом. А то з'явився звiринець. Потужний, але незграбний!
  Христина вилiзла з люка i помiтила:
  - Та нашi танки поки що далекi вiд досконалостi... Але як кажуть - лиха бiда почала!
  Дiвчата iз задоволенням вилiзли з розжареного танка, i почали його облагоджувати травою та гiлками. I справдi, у них це виходило не надто переконливо. А в небi з'явилися грiзнi радянськi Iли...
  Герда зi злiстю помiтила:
  - Це "Лев", може виявитися легкою здобиччю для штурмовикiв!
  Шарлота хихикнула i вказала в небо:
  - А он новий МЕ-309 летить. Наразi вiн своїми 30-мiлiметровими гарматами порадам покаже.
  Магда сердито тупнула босою нiжкою:
  - Ми шаленi чортiвки! I народженi перемагати!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  
  Пiсля того як Червона Армiя остаточно видихнулася, гiтлерiвцi самi перейшли в наступ. Просуватися фашисти стали у напрямку Курська, прагнучи зустрiчними ударами з пiвночi та пiвдня утворити котел. Проте їм доводилося долати дуже потужну оборону. Червона армiя кiлька мiсяцiв готувалася до вiдображення наступу. I спромоглася капiтально змiцнитися.
  Але Японiя взяла i вiдкрила другий фронт Далекому Сходi. Звичайно, самураї не могли не втрутитися, їхня честь вимагала.
  Хоча загроза агресiї Японiї була реальною за допомогою пiдкупу та зради агенти Мiкадо переконали командування Владивостока не приводити вiйська на повну бойову готовнiсть. I як наслiдок Дамоклов меч уже занесено, а в ресторанi балують.
  Майор Виноградова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидається на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Дубiнiн знiяковiв:
  - Це Паша Шойгу. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - шiстнадцять рокiв.
  Виноградова неприємно скривилася:
  - Ого! У п'ятнадцять рокiв уже офiцер! Ось що робить вiйна! А й не знала, що молокоси вже повноважнi звання отримують.
  Дубiнiн знизав плечима:
  - На вiйнi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, нiби вiн найкраще оповiдання написав про оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Виноградова за цих слiв пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень. - Погрозила немов шкiльна вчився пальцем. - Загалом непогано, але бiльше жодних п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! - Сильна жiнка, зрiла, але не втратила атлетичної стрункостi та свiжостi, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Дубiнiн надривно кашлянув:
  - Загалом менi тридцять три, але вже був сiм разiв поранений, так що здаюся старим...
  Виноградова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Виноградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Дубiнiн у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцяти та вiсiмнадцяти дюймовi снаряди! Японськi лiнкори найбiльшого тоннажу, схоже, розпочали полювання, а це означає.
  Виноградова в досадi вдарила чоботом у стiну. Вiд стуку пiдкованим, до речi, трофейним чоботом, трiснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот країни вузькооких макак.
  Капiтан першого рангу, що впав на четвереньки (Iнакше полковник), пробурмотiв:
  - Зброя є тiльки на моєму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Виноградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та iшаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамi, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерiя у вас має бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-якої митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Вже добряче поранений Дубiнiн, хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Дубiнiн з великими труднощами пiднявся i крикнув, перекриваючи гул Виноградової:
  - Авiацiя у нас є, i береговi батареї, хай навiть не в повному комплектi є. Зумiємо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим япошкам всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Мудуен.
  Шойгу, якому вiдсiкло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви, так множиннi точки комарильнi країни Вранiшнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Ось найбiльшому з них навiть тiсно в океанi, довжина в триста метрiв, а гармати в 460 - мiлiметрiв. Це сильно скидалося на злодiйське напади країни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацiї.
  Дубiнiн вiдчував, що задихається вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А Вiкторiя не його обiгнала на багато. Цiкаво, скiльки їй рокiв, навряд чи на вигляд бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Виноградова раптом розвернулася i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Виноградову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-термiнатор вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Анжелiка раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у неї залiзної войовницi, загартованої трьома роками вiйни (Разом з iспанською) до горла пiдступила нудота. У неї в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очками. Виноградова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немає грiшника бiльше за Бога, тому немає бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Виноградова хотiла вже повернутися i мчати з усiх нiг до злiтно-посадкової смуги, де її МIГ, терпляче чекав агресивної господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Васильчикова, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Хоча яка вона дiвчина, вперше взялася за зброю ще громадянську. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час мiжнародної битви в Iспанiї. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнiшнiсть. Плюс арешт та вiдправлення полковника концтабору. Щоправда, саме у Сибiру на лiсоповалi її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумiв за допомогою притирань та заклику духiв, зцiлити, наче його й не було, це поранення та ще кiлька. Шрамiв отриманих пiд час битв iз бiлочехами, вiйськами Колчака, Денiкiна, Врангеля. I її багато чому навчила, так Виноградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Дiстала можливiсть вийти достроково використовуючи жiночi чари, так, її пiдвели пiд амнiстiю незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'єра.
  А значить, у Японiї велика перевага в пiхотi, авiацiї i навiть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якiсною перевагою, а решта значно гiрша. Хоча якщо брати стрiлецьку зброю, за кiлькiстю автоматiв Японiя також дещо вiдстає, переважно у неї рушницi. Втiм, i далекосхiднi дивiзiї оснащенi пiстолет-кулеметами слабко. Автоматiв на всiх не вистачає. Так що... У якiсному вiдношеннi в пiхотi переваги немає, скорiше навiть гiрше, усi найкращi офiцери, перекинутi на радянський фронт, тут найгiршi вiйська, як правило, не обстрiлянi, що мають мiнiмум вiйськової виучки. Отже, вiйна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановцi. I чимало новосформованих резервiв буде кинуто на схiд...
  Виноградова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Виноградова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши її з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто вже пiзно, хлопчик задихнувся, втягнувши у легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Виноградова кричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне країнi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, свої босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катує себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятує конкретнi життя. Ножечки войовницi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медичної служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув їй:
  - Вiзьми, швидше одягни їх! Ти танцюючи по полум'ю, то станеш калiкою.
  Войовниця у званнi майора одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медичної служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Виноградова затоптуючи полум'я, сварилася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Виноградова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Виноградова дуже розумно i впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброєним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японiї. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японiї, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя країни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе. Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, геєннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росiї островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину Євреїв i цим налаштував проти себе i Польщу, країни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути єврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi країни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть. Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалює самогубство, i аж нiяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, вкрай дурне i непрактичне. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся Європа та половина свiту. Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидає принцип старого завiту, око за око, а вчить любити своїх ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiєї планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiєї релiгiйностi Британiї, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблiї, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв. Адже японцi територiю США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Вiн Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, Європейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати! У Японiї негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому мiсцi, а решта або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм, якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати. Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немає, вiн не може миттєво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би! На жаль, доводиться приймати те, що є i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор має слабкостi: вiн лише людина - старiє, хворiє, старiє. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiє зброєю гiрше, нiж бiльшiсть генералом, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю Європи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратної доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японiї є обов'язковою!
  Та ще й до армiї Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа стоїть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала Європа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньої освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армiї, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi ворога не мали середньої освiти, не були покликанi придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батькiв п'яниць, причому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг права рука Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'ї аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замiнити бiснуватого фюрера. Америка i Британiя теж нехай i таємно, хочуть покiнчити з Росiєю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватної власностi, їм хочеться так сильно покiнчити, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у рамках капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що з сорок першим Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйної, англiйської ненавистi до Росiї. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрiї про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiєю! Розумiючи це ясно, чому США та Британiя шукають вихiд iз вiйни.
  Ямамото прагматик, вiн був вiйни зi США та Британiєю. Але цi двi iмперiї самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у країни Вранiшнього Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армiї i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось упаде i Нiмеччина, i їй союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною країною, сильно залежною вiд суспiльної думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi своїми родичами, якщо не йдеться про захист територiї власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю своєю територiєю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не взяв Москви, частково через неготовнiсть до суворої Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму. Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацiї, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звiсно, варто! Ми застали росiйських зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1941, але Сталiн жорстоко покарає командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Наумо поторкав рукоятку мечу, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоцi трохи допомiг, що у досить потужної берегової артилерiї не виявилося снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона таємна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росiї, у Владивосток прагнуть, тi кому страшно помирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчає. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що їхнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожує розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликає почуття гiркоти та найсильнiшої досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацiї та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - Самурай реально нiколи не зiгне! Вiн iде на таран i проти течiї.
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонiї, а Нiмеччини було туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росiї якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ. Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японiї.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiєю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британiї, причому на їх суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далекої дiї прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Мiдвей. I нам це вдалось!
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж є розумнi! Недарма Iмператор у своєму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемо на США та англiйцiв, але вже разом iз нiмцями та макаронниками.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнє добре, а теперiшнє краще! Чуєте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало.
  Пiсля нападу Японiї на Далекий Схiд спiввiдношення сил змiнилося. Сталiн був змушений зняти частину готових до перекидання резервiв та вiдправити їх на схiд. Це рiшення вимушене та небезпечне.
  Нiмцi трохи просунулися на флангах. Але опiр радянських вiйськ залишалося в'язким. Майнштейну на пiвднi вдалося взяти Прохорiвку i далi просунутися на пiвнiч. Виникла загроза прориву. А резервiв майже не лишилося...
  Останнi сили було кинуто у бiй.
  I тут знову обидвi дiвчини-японки Азумi та Агутi кинулися в бiй. Воїтельки зустрiли радянськi танки змахами вiялiв, та пусканням бульбашок. I дiяли блискуче, наче кобри готовi до стрибка i завдають ударiв.
  Азумi була у повнiй зарядцi - крута руда баба. За нею рухалися нiмецькi "Пантери". Спритнi танки з довгими стволами. Тiльки вони не встигали вистрiлити: дiвчата-нiндзя випереджали.
  Голоногi войовницi пускали презенти смертi, i багато хихотiли. Вони й справдi такi живi та веселi. I дуже крутi.
  Азумi випустила кiлька блискучих усiма кольорами веселки бульбашок, i прочирикала:
  - Я войовниця-мрiя!
  I цiлий ряд танкiв вибухнув i зруйнувався. I у багатьох зривало вежу. В iнших радянських машин плавилися ковзанки, i горiв метал. Багато чого нагадувало кошмар. Тiльки бульбашки i сонячнi зайчики, що вiдлiтали вiд босих нiжок дiвчат - справжнiсiнькi.
  Агутi прочирiкала з апломбом, спалюючи росiйськi танки:
  - Я дiвчинка - супер!
  I знову все пiдпалювала та руйнувала. Просто тотальна анiгiляцiя. З розгромом та без творення. Але опалом!
  Азумi у свою чергу, розбиваючи росiйськi машини, як проспiває:
  - Я японка ... А значить дiвка гiпер!
  I знову дiвчата влаштували справжнiй безлад. Адже вони такi лютi i загартованi. А їхнi босi нiжки - просто невловимi, i смертоноснi! I вражають наче променi лазерiв.
  Ну, японки борються на цiй дiлянцi. А на iншому облюбували себе Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда.
  Цi дiвчата не дають спуску нiкому. Тепер вони пересiли на "Пантеру", оскiльки танк "Лев" знищили радянськi штурмовики. I давай всiх трощити.
  Шарлота навела гармату i пустила по тридцятьчетвiрка, розбивши радянську машину i гаркнув:
  - Оце танк! Всi танки танк!
  Войовницi стрiляли дуже влучно. Шарлота, з ближчою дистанцiєю, освоїла бiльш швидкострiльну гармату "Пантери". I попадала. Взагалi для нiмкенiв це найвищий пiлотаж. I їм хочеться видiлитись.
  Радянськi тридцятьчетвiрки для лобової бронi нiмецького танка абсолютно безпечнi. I нiмцi розстрiлюють їх та регочуть.
  У зустрiчнiй битвi, радянськiй машинi проти нiмецької нiчого ловити. Але насправдi тридцятьчетвiрки йдуть на зближення. I без жодних проблем таранять якщо що. Або прагнуть пробити у борт. Дiючи з усiх нахабством.
  Шарлота пiдбивши тридцятьчетвiрку, заспiвала:
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд... I крутiше, нiж "Пантера", нiчого на свiтi немає!
  Радянськi танки принаймнi вiдчули мiць радянських дiвчат.
  А войовницi i справдi супер. Вони дика сила.
  А нiндзi тим бiльше. Люблять трощити...
  А коли взялися за мечi... Тут уже нiхто не встоїть! Весь метал розколють! I давай нiндзi трощити. I рубати сталь. Дiвчата-нiндзя молотять радянську технiку. I рубають на дистанцiї та мечами.
  Азумi посмiхається i щось кричить... У цiй рудiй стiльки лютi. I водночас грацiї.
  Дiвчина справдi як вiчна богиня. Вона брала участь ще й у полонi адмiрала Рождественського. Поставивши жирну крапку на Цусiма. Тодi Японiя перемогла царську Росiю, хоч у це мало хто вiрив.
  Мiкадо нiколи не прийняв рiшення про наступ на iмперiю росiян, якби не нiндзя. З такими вояками можна перемогти будь-якого колосу. I перемагали! Нiндзi вмiли таке... Технiка нiндзя унiкальна, а магiя всесильна. Тiльки звичай не втручатися у мирське, дозволяв свiтовi жити самим собою. А так би панували б над усiєю планетою.
  А може, й кинулися б до iнших свiтiв! Така ось надлюдська сила нiндзя! Це воїни найвищого рiвня та суперкласу!
  Обидвi дiвчата брали Порт-Артур. Але нiндзi вели обмежену вiйну. Якби вони одразу полiзли на цю фортецю, то цитадель би впала. I вiйна з росiянами припинилася б. Але нiндзя дали можливiсть i традицiйним японським вiйськам проявити себе. I досягли того, що армiї здобули собi славу.
  I Кондратенко теж закiнчили нiндзя, вiдбивши останню волю Порт-Артура до опору. А решта росiйських полководцiв здалися. I впала неприступна фортеця. А Росiя програла вiйну, маючи чисельну перевагу. Царська iмперiя взагалi рiдко програвала вiйни. З часiв Iвана Калiти Московiя майже весь час розширювалася. I з майже кожним царством додавала територiї. Але сталося... Вперше втрачено землi. А цар Микола Другий виявився останнiм iз роду Романових на тронi.
  Потiм прийшов тимчасовий уряд та бiльшовики.
  Азумi подумала, що було б, якби нiндзя тодi не втрутилися б? Швидше за все, Росiя розбила японцiв на сушi. У неї бiльше вiйськ, i росiяни, мабуть, вояки крутiшi за японцiв. Потiм би i на морi здолала б.
  Довелося вiддати Курильськi острови, а разом iз i всi завоювання в Азiї, включаючи Тайвань. Саму Японiю росiяни б не захопили, але мiцно притиснули б!
  Росiя в цьому випадку контролювала б i пiвнiч Китаю та Корею. Ставши найбiльшою свiтовою iмперiєю. Численна царська армiя - найбiльша у свiтi, могла б нiмцiв у чотирнадцятому притиснути.
  Пiд час першої свiтової вiйни обидвi дiвчата допомогли захопити нiмецькi фортецi в Тихому океанi. Iншi нiндзя не втручалися. I цього вистачило. Втiм, перша свiтова вiйна для Японiї видалася легкою! Вдавалося захопити не дуже багато, але без особливого ризику. Країна Вранiшнього Сонця виявилася серед переможцiв. Хоча багато хто й казав: треба було йти на союз iз Нiмеччиною - бiльше взяли б.
  Пiд час другої свiтової, вже iншого виходу, крiм заграбастати колонiї Британiї та США не було.
  Азумi пiдiйшла до молодого, радянського солдата. Той був збитий вибуховою хвилею, але майже не постраждав. Японка-нiндзя засунула йому в обличчя свою босу ногу i крикнула:
  - Цiлуй!
  Той покiрно цмокнув у рожеву, майже не запилену пiдошву вiчної дiвчини.
  Руда красуня досить проворкувала:
  - Це здорово! Тепер давай лижi менi п'ята ...
  Хлопець почав ворушити язиком. На смак шкiра пiдошви японки була приємною, i пахла квiтами та польовими травами. Взагалi жiнки-нiндзя дуже гарнi та спортивнi. Азумi руда, i для японки висока та велика. Дуже фiгуриста, i м'язи у неї - немов у атлета. Але при цьому дуже сексуальна дiвчина.
  I хто може з такою зрiвнятися?
  Юнак цiлував її босi ноги, i був дуже збуджений. Азумi сама завелася. I їй хотiлося все бiльше i бiльше насолоджуватися. Тодi японка розсунула ноги i сiла прямо на обличчя молодого бранця. Треба зарядити батареї. I висмоктати з мiцного, гарненького юнака всю енергiю.
  . РОЗДIЛ Љ8
  Нiмецькi танки обiйшли Курськ i створили котел. Цього разу завдяки допомозi нiндзя, операцiя "Цитадель" увiнчалася успiхом. Червона армiя потрапила до оточення. Але зовсiм не збиралася здаватися. Сталiн вагався. З одного боку, вождь не хотiв вiддавати фашистам територiю. З iншого оточеним вiйськам загрожувала реальна загибель. I не лише з голоду, а й швидкої витрати бойових припасiв.
  Та й моральний дух дещо знизився, бо шанси виграти вiйну почали танути. Сталiн не хотiв вiддавати Курськ, i дозволити фрицям вирiвняти фронт.
  Але резервiв, щоб деблокувати оточених, явно не вистачало. Японiя, володiючи численною пiхотою, прорвала радянський фронт, i кинулася до Примор'я. Почалося наступ i Монголiю. Сталiн перекинув для битви iз самураями додатковi резерви. Приготувавшись захищати схiднi рубежi.
  На фронтi з'явився новий нiмецький танк "Тигр"-2. Машина схожа на Лев, але на двадцять двi тонни легше. Зi подiбним бронюванням чола, трохи меншим бортiв та корми, але з 88-мiлiметровою гарматою. На "Тигрi"-2, був поставлений двигун в 1000 кiнських сил вiд "Лева", що дозволило домогтися задовiльних ходових якостей вiд нової нiмецької моделi.
  Таким чином, фрицi отримали непоганий винищувач танкiв. Насправдi краще, нiж " Лев " , трохи легше i головне рухливiше.
  Сталiн, наляканий цiєю розробкою не проти, i свiт запропонувати фюреру, або хоча б перемир'я. Гiтлер трохи повагавшись, виявив згоду, але запропонував такi умови: повернення всiх полонених, виплата контрибуцiї, постачання безкоштовно до Третого Рейху хлiба, металiв та нафти. Та ще й припинення партизанської вiйни на окупованих територiях.
  Сталiн поспiшив погодитись. А що йому лишалося робити?
  А нiмцi скористалися перепочинком, щоб вiдкрити другий фронт проти Британiї та прихопити усi її колонiї.
  Рота дiвчат з особливого батальйону СС "вовчицi" перелiтала транспортним лiтаком Ме-323 до Тунiсу. Дiвчата-войовницi були всi як на пiдбiр, юнi i ще незамiжнi. Переважно високi спортивнi блондинки, колiр нiмецької нацiї, її кров та сiк.
  Двоє дiвчаток медова блондинка i вогненно-руда видiляються серед iнших войовниць, теж, до речi, гiдних подiуму своєю красою, i серйознiстю у поглядi. Якщо всi iншi войовницi були з-помiж досвiдчених бiйцiв, якi встигли понюхати пороху у Францiї та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплиннiсть бойових дiй i не бажання, посилати дiвчат у саме пекло. Вони вже билися, то цi двi були зовсiм юнi, майже дiвчатка останнiй, що замiнили загиблих пiд час авiанальоту. Звичайно теж навченi з усiєю нiмецькою педантичнiстю, але ще такi невиннi їм ледве виповнилося шiстнадцять. Справжнi троянди, кинутi у пустелi.
  Вогняно-руда "вовчиця" запитала у своєї подружки блондинки:
  - У Британськiй армiї багато негрiв. Вони дуже грубi й жорстокi, а уяви Гертруда, що буде, якщо ти потрапиш у полон i почнуться тортури?
  Медова блондинка спокiйно вiдповiла:
  - Я постараюсь не попадатися в полон Шелла, але якщо така буде воля Господня, не видам ворогам нiчого!
  Рудоволоса Шелла пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром вiдновиться велика вiйна на сходi з Росiєю. I вже пiдтягуються вiйська, концентрують сили. Адже недарма в армiю призвали стiльки пiхоти, дiвки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловiкiв!
  Гертруда зiтхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести вiйну, з росiйськими: жорстокими та фанатичними, з їхнiми безкрайнiми просторами та суворими зимами... Це буде, щось жахливе!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росiяни не змогли перемогти, навiть крихiтну фiнську армiю, а ми розбили, найбiльшi сили супротивника! Пiд нами вже вся Європа, а Роммель трощить англiйцiв в Африцi. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Гертруда неохоче вiдповiла:
  - У росiян велике населення, i безкраї простори. Вони поглинуть надто багато вiйськ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росiї до зими, то нашi воїни будуть елементарно замерзати, а технiка засмутиться, i загрузне в кучугурах, це буде просто жахливо!
  Вогняна Шелла енергiйно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такi гидоти, давай краще заспiваємо якийсь романс. Про кохання...
  Гертруда безневинно посмiхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспiваємо!
  Дiвчата "Вовчицi" заспiвали, своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дiвчина як несмiлива берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немає мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою я крокую в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдає;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти ж менi бiльше, нiж щирий друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiємо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб гаї розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Сильнiше милим обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду штатської бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злих перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що барити на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекає, повiрте добра доля!
  Разом з ними спiвала вся роду, при цьому дiвчата розгойдували головами та поплескували долоньками. Але тут їхня iдилiя перервалася, завила сирена i в небi з'явилися англiйськi лiтаки! Спiтфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустрiч їм вiдважно кинулися МЕ-109 iз конвою супроводу. Вогняно-руда Шелла навiть пiдскочила вiд радостi:
  - Ось вона починається битва у повiтрi! Це буде круто!
  Гертруда збуджено пiдтвердила:
  - Ось зараз нашi, їм пiддадуть!
  Англiйських спiтфайрiв було вiсiмнадцять, а нiмецьких "месерiв" п'ятнадцять, не велика рiзниця. Забили кулеметнi черги та авiацiйнi гармати. Шелла посмiюючись, вказала пальчиком:
  - Ось глянь, як нашi їх молотять! Краса!
  Гертруда фiлософськи промовила:
  - У бiйцi виграє не найсильнiший, а пiдлий настiльки, щоб її спровокувати, а самому не залазити!
  - Вiйна - це змагання, де всiх дисквалiфiкують ще до початку старту! - пiдтримала Шелла.
  Вiн з англiйських "Спiтфайрiв" вже спалахнув, i став падати, слiдом за ним став падати i нiмецький... Бiй почав розгорятися з ще бiльшою жорстокiстю. Англiйськi лiтаки мали кулеметне озброєння, а у нiмцiв були гармати в одних 20-мiлiметрiв одна штука, в iнших цiлих три 20-мiлiметровi гармати, але таких машини, було тiльки двi... Швидкiснi характеристики та маневренiсть майже однаковi, мабуть, навiть у МЕ -109 навiть вага менша i вiражi вiн робить швидше. Але й англiйцi не такi простi, ось три їхнi винищувачi рвонули до транспорту, не зважаючи на вогонь прикриття. Дiвчата, що перебувають усерединi, заволали:
  - Ану хлопцi не пропускайте! Форсованим вогником плi!
  Вогнява Шелла як завищить:
  - Фоєрр! Фоєрр!
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловiк десанту, у ньому шiсть кулеметiв оборонного озброєння. Вони розташованi системою "їжак" i починають строчити... Винищувачi палять, i кулi великого калiбру встромляються в обшивку i пробивають покриття. Дiвчата-войовницi вiдскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У сучi левенята.
  Одну з дiвчат зачепило, i вона б'ється в конвульсiях. До неї пiдскакує дiвчина-лiкар i одразу констатує:
  - Пробило навилiт! - I робить їй перев'язку. - Та заспокоюється i намагається стримати стогiн.
  Але ось "Мессершмiт" заходить англiйському винищувачу в тил, точнi пострiли i той спалахує i падає. Дiвчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник, що прикриває фюзеляж (а це чоловiк), падає пробитий кулею навилiт. Гертруда кидається як блискавка, чiпляється за дрiт i падає, у неї злiтають чобiтки. Молода дiвчина, миготивши босими, рожевими п'ята парою стрибкiв через збитi тiла, пiдскакує до кулемету i натискає на гашетку. Зi стовбура випльовується свинець i "Спiтфаєр" втрачає управлiння, починає завалюватися у штопор.
  Дiвчата-вовчицi захоплено верещать i скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Нiмеччина проти Британiя два-нуль!
  Гертруда, втiм, другий винищувач збити не встигла, його знищили нiмецькi льотчики. Повiтрянi бої швидкоплиннi, i втративши бiльше половини винищувачiв, англiйцi втекли. Рахунок був 11 проти 3 на користь нiмцiв. Дiвчата у вiдповiдь вигукували, так радiсно i тиснули один одному руки. Хвалили i Герду, яка, не розгубилася i записала до свого активу перший збитий лiтак, свою жертву! Дiвчина почервонiла вiд сильного хвилювання i пробурмотiла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсiм уже немислиме! Я як у трансi...
  Шелла з невдоволеною усмiшкою пробурмотiла:
  - А я ось собi не можу, пробачити зволiкання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мерседес потiшила Шеллу:
  - Попереду ще стiльки боїв! Ось вона Африка!
  Шелла хихикнула i зiстрила:
  - Маленькi дiти нема за що на свiтi, не ходiть дiти в Африку гуляти! В Африцi акули, в Африцi горили, а в Африцi великi крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усi дiвчата хором засмiялися. Як це було класно...
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Столиця Тунiсу, теж зветься, Тунiс у нiй розташовується основна база нацистiв в Африцi. Головний союзник Нiмеччини: Муссолiнi вступив у другу свiтову вiйну лише 17 червня, за п'ять днiв до капiтуляцiї Францiї. Вiн хотiв "перемогти", точнiше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималi територiальнi надбання. Ну, а у разi невдачi Нiмеччини, самому вiдкрити другий пiвденний фронт проти Третього Рейху! Iталiйська армiя дiяла, не дуже успiшно i не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла цiною величезних втрат просунутися лише кiлька кiлометрiв. Але так Муссолiнi не дуже успiшно вступив у вiйну. Надалi iталiйцi воювали дуже маловдало. Бiти в Грецiї, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефiопiї, маючи майже вп'ятеро бiльше сил, нiж англiйцi, i в Лiвiї втративши майже всю територiю з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партiю, ще до приходу Гiтлера до влади, завдав англiйцям найсильнiшого контрудару. Причому вiн почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи лише десять танкiв i п'ятдесят замаскованих пiд танк вантажiвки. Швидким кидком, був захоплений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лiвiя повернулася пiд контроль гiтлерiвцiв. Однак добре укрiплена фортеця Толбук, так бездарно здана iталiйцями, все ще тримається! У Роммеля всього двiстi танкiв, причому всi Т-1 i Т-2, тобто легкi, а ще двiстi iталiйських це взагалi кулеметнi танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: якi мають лобову броню в 78 мiлiметрiв i 70 мiлiметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабiлiзуватиметься, обидвi сторони накопичують сили.
  Рота СС висадилися в аеропорту i, на них вiдразу подуло розпечене Африканське повiтря. Ще б лiто, червень i Африка! Втiм, дiвчата намагалися крiпитися i не показати, що їм жарко. А тут ще Мерседес наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробувати сонцезахиснi креми, стрибатимете в купальниках!
  Дiвчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємнiше, нiж мундирi, та ще й бронежилетах, якi теж можуть змусити одягнути.
  Дiвчата швидко переодяглися в купальнi костюми, розфарбованi пiд колiр пустелi, почала мазатися захисним кремом, який, до речi, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Гертруда допомагала мазатись Шелле, а та Гертрудi. Рудоволоса помiтила:
  - Ось якi все ж таки Тунiсi, на околицях нетрях, тiльки в центрi пiвсотнi кам'яних будинкiв i десяток мечетей. Я ось читала казки i очiкувала побачити у арабiв чудовi палаци з фонтану та садами!
  Гертруда зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, якби у нашому свiтi була як у казцi! На жаль, свiт нещадний наш, несправедливий, пiдступний! Стiняє i страждає у муках тiло!
  Шелла продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, i трохи перед нанесенням крему сполоснувшись у холоднiй водi, дiвчата-красунi вiдчували деяке полегшення. Якщо в самому лiтаку, було ще не так спекотно, то в аеропорту та мiстi просто пекло. Щоправда iншi вовчицi вже встигли повоювати у Грецiї, де й у квiтнi тепло, але все ж таки не так як в Африцi влiтку.
  Пiсля душу дiвчата були у шкiряних шльопаннях, але Мерседес i наказала:
  - Взяти до рук iнший крем i гарненько змастити пiдошви! Ви будете робити марш-кидок через пустелю босонiж! Що моргаєте - зрозумiли, то приступайте.
  Дiвчата мазали собi витонченi ступнi босих, дiвочих нiжок, без особливого ентузiазму. Адже пiсок Сахари, це майже розпечена сковорода. Правда, тут ще близько до узбережжя, i часто потрапляють зарослi травами луки. Але бiгти голими пiдошвами по каменю, гравiю, пiску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалi дикiсть!
  Втiм, дiвчата не такi вже нiжнi, програма пiдготовки елiти включає марш-кидки для дiвчаток з Жiночого нiмецького союзу, причому теж часто босонiж, i по пересiченiй мiсцевостi. Так що войовницi не сперечаються! Взагалi для фашистської Нiмеччини характеру, потяг до рiзних експериментiв. Гiтлер гарячий шанувальник теорiї Нiцше про надлюдину, або людину майбутнього. Вiн має бути сильнiшим, швидшим, розумнiшим i найжорстокiшим, нiж сучасна людина. Iстинний нiмецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що вiн арiєць! Але й арiйки, якi народжують богатирiв, самi мають бути богатирками, а силу слiд виховувати! Тому найбiльш добре пiдготовлених дiвчат посилено тренують, загартують, виховують! От i їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арiйцю та арiйцi всi випробування пiд силу, i не того бар'єру який не може взяти - непереможний i бравий солдат Третього Рейху!
  I ось рота, залишивши вiйськове мiстечко, бiжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунiсу.
  Босi дiвчачi п'яти колють чорнi, гострi камiнчики дороги, i жорстоко пече. Але мастило i справдi трохи пом'якшує опiки, i коли бiжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень i максимальна температура. Втiм, замурзанi арабськi дiтлахи дрiбнiють, чорненькими п'яточками, без жодного крему i навiть не морщаться. Видно набили собi мозолi на пiдошвах. На майже голих дiвчат у купальниках, i з розвиненими мускулистими тiлами, чоловiки-араби дивляться; роззявивши роти, а жiнки швидше лунають убiк, ще сильнiше кутаючись у чорну паранджу.
  А дiвчата бiжать; тримаючи на плечi автомати та кожна рюкзак iз припасами та гранатами. А це загалом кiлограм двадцять... Навiть якщо врахувати, що дiвчат пiдiбрали фiзично мiцних, i вже не перших рiк тренуються у спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусiв у тiнi, а подолати необхiдно марафонську дистанцiю .
  Гертруда бiжить, намагаючись дихати якнайправильнiше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останнi її вiсiм рокiв пройшли в спецшколi, для дiтей генетичної елiти. Але це зовсiм не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки пiдйом о п'ятiй ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробiжка i далi пара годин працi. Потiм навчання, перед обiдом, знову тренування, зокрема й бойовi спаринги. Вiйськова пiдготовка, навчання, тренування до десяти годин, пiсля чого вiдбiй. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочi, фрукти, риба, кондитерськi вироби та солодощi, лише на день народження фюрера, Рiздво та 1 Травня. Вiльного часу практично немає, все найсуворiше регламентовано... З них готували людей майбутнього, якi мали наказувати Землею. Сам Гiмлер голова СС тримав пiд контролем подiбну програму.
  Що думала Гертруда про фашистiв i Гiтлера? Чому й вчили, що Гiтлер найбiльший генiй всiх часiв i народiв, непереможний полководець i майбутнiй правитель Землi. А так само, як перший арiйець Iсуса Христа, намiсник Всевишнього Бога звелiв пiдкорити цей та iншi космiчнi свiти!
  I справдi Нiмеччина перемагала, i вiра у фюрера мiцнiла! Але тепер, вона вже фактично на вiйнi. Вони бiжать, коричневi вiд мастила дiвчата по пустелi, босi ножi припiкає сумiш пiску i гравiю, i вже починає вiдчуватися наростаюча втома; бiль у ликах, спинi, i сухiсть у ротi. Але вона справжня арiйка, i нiколи не зламається! Швидше хай лопне серце, нiж вона здасться. Та й не вперше Гертрудi, ось бiгати. Пам'ятатися вони робили марш-кидок по горах. Босоногая, дiвчинка Гертруда з пiстолет-кулеметом на плечi, бiгла по гострому камiнню перевалу, вкрай порiзавши пiдошви, так що по каменях залишалися кривавi слiди, але пройшла шлях до кiнця. То що вона зараз здасться? Нi! I ще раз нi! Битиметься до кiнця, поки не пройде дистанцiю. Правда нiколи, вiн не бiгла за такої спеки, але... З чогось i треба було починати, щоб пройти до кiнця випробування i повiрити в майбутню Перемогу! I не Нiмеччини: у цьому вона й не сумнiвається, а перемоги саме над собою!
  Ось уже ставати легше, i вiдкривається друге дихання в тренованих легень... Сонце вже схиляється до заходу сонця i задушлива спека вiдступає. Повiльно, майже непомiтно, але вiдступає!
  Рудий Шелла теж страждає, але крiпитися. Вони з Гертрудою давнi подруги, навiть лiжка у дiвочiй казармi стояли бiля них. Нерiдко вони спарингували один з одним. Двi подруги позбавленi дитинства та рано подорослiшали. Втiм, життя боротьба, вiчна боротьба. I можливо найбiльшою трагедiєю для людства i для кожної окремої людини, стане, коли нема за що боротися!
  Вперше Шелла побачила Гiтлера на мiтингу; коли її самiй було лише п'ять рокiв. Тодi вiн ще не був фюрером Великої Нiмеччини, а лише одним з опозицiйних полiтикiв. Але в вiдчувалося щось особливе: невимовна харизма цього лiдера, з маленькими вусиками! Про що конкретно говорив майбутнiй фюрер Шелла не пам'ятала. Адольф Гiтлер виступав дуже емоцiйно, енергiйно розмахував кулаками, часто вимовляв слова: Велика Нiмеччина, доблесть, честь, лицарство, сила, гiднiсть! I весь натовп просто гарчав у невимовному захватi. А якi були оплески. I вже тодi Шелла зрозумiла, що перед нею Бог утiли!
  Тож їй запам'ятався цей день! Її батьки любили фюрера, його задовго до приходу Гiтлера до влади. Вступили до партiї наприкiнцi двадцятих рокiв, коли шанси нацистiв на прихiд до влади здавалися примарними, а гiтлерiвцi набило по два-три вiдсотки голосiв! Ну, що ж, фюрер уже тодi був фюрером та справжнiм вождем! Але знадобилася жорстока криза, яка потрясла вщент всi засади суспiльства, щоб Нiмеччина в ньому знайшла свого лiдера. Дiвчинка росла за суворих умов елiтної казарми, де провела вiсiм рокiв, але жодного разу в душi не зненавидiла фюрера.
  Навiть коли її та iнших подруг жорстокого пороли широкими (щоб не розсiкти шкiру!) ременями, або вiдправляли в карцер, де доводилося штовхати перед собою колесо. Теж витончене покарання, вигадане в СС. Ти крутиш колеса, а тiлу прилiплено датчики, з яких б'є струм. Чим швидше ти його крутиш, тим електрика б'є слабше, а коли сповiльнюєшся сильнiше. Свого роду сумiш покарання за провини та фiзичне тренування. Їх загартовували i тренували в Стилi стародавньої Спарти, якою захоплювалися i Гiтлер, i його головний полiцейський, i кат Третього Рейху Гiммлер!
  Як говорив фюрер: "нiмецький хлопчик повинен з дитинства терпiти побої та звикати до жорстокостi!". Ну, а Гiммлер поширював подiбну тезу i на дiвчаток! Так вiн любив цитувати Нiцше - жорстокiсть, жорстокiсть, i ще раз жорстокiсть, що цементує нацiю!
  Дистанцiю в пiвсотнi або навiть трохи бiльше кiлометрiв уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку i з вантажем для таких маленьких дiвчаток. Гертруда, Шелла вже не вiдчували своїх тiл, вони бiгли як сомнамбули, вiдчуваючи щось рве м'язи, i тупий бiль у головi. Але вже слiдує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дiвчатка сповiльнюються та йдуть уже швидким кроком. П'ятки починають свербiти, ще сильнiше. Гертруда шепнула Шеллi:
  - З пекла в чистилищi!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закiнчився i босi, змученi нiжки дiвчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Гертруда вигукнула:
  - А як блаженство, пiсля тортур колючим камiнням, i пекучими пiсками пустелi, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шелла охоче погодилася:
  - Звичайно, це справдi рай! Пiсля такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дiвчата врештi-решт вийшли на майданчик, Мерседес зупинилася їх i наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступнi i вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! I шкiра не лущиться, i пухирiв на пiдошвi немає. I навiть п'ята не запилилися, залишилися рожевими, наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мерседес, зробила паузу, i друг зi швидкiстю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем iз дзеркала сонячний зайчик, i вiстря прицвяжило великого, чорного скорпiона. Голос офiцера СС став грубiшим, а красивi риси дiвчачого обличчя жорсткiшi. - Завтра бiгтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арiйки ви чи нi? Якщо так повиннi витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на мiсцi! На перший, другий розрахуйся.
  Пiсля перерахунку дiвчат ще змусили вiджиматися i робити прес, а потiм милосердно вiдправили спати. Поки що можете розслабитися.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Гертруде снилося, що вона войовниця в армiї Атiлли( Згiдно з новим викладанням iсторiї в Третьому Рейху Атiлла германець!). Ось вони йдуть до Риму, величезна армiя варварiв. А головний кiстяк цього нiмецького вiйська становлять прекраснi дiвчата i атлетично складенi молоденькi хлопцi. З приблизно порiвну, вони крокують плiч-о-плiч. Крiм пiхоти, є ще кiннота, причому частина бiйцiв у лицарських обладунках, а iншi, зокрема й атлетично складенi дiвчата оголенi до пояса! I це вiйсько рухається як лава вулкана. Б'ють барабанщики, це вже зовсiм маленькi хлопчаки в шортиках i формi кiндер-югена, тобто молодшого вiддiлення, Гiтлер-югента. А ще й грають горнистi, майорять прапори iз зображенням драконiв та рiзних звiрiв, птахiв i навiть плазунiв! Маленькi барабанщики посмiхаються i їх дрiб стає частiше.
  А ось попереду з'явилися списи та центурiї, римської армiї. Що ж трапиться те, про що вони варвари i водночас носiї вищої арiйської культури так довго мрiяли. Дати бiй цим невмiлим i ледачим iталiйцями i тодi Стародавнiй Рим впаде!
  Атiлла величезний i багатирськи складений, як титан, що ожив iз давньогрецької статуї, командує:
  - В атаку мою доблеснi сини та дочки!
  Дiвчата та юнаки мчать на ворога: барабанний дрiб досягає найвищої точки. Гертруда бiжить, спереду i з бокiв її миготять голi, позеленiлi вiд трав п'яточки дiвчат. Ось i сам велетень Атiлла пришпорює свого вогняно-рудого скакуна. Могутнi копита, так б'ють у землю, що вона починає здригатися.
  Римськi вiйська не змiнюючи кроку, йдуть до них на зустрiч. Ось обидвi армiї i з силою збиваються... Починається справжня гарна баталiя. Герда вiдбивши пару випадiв бородатого легiонера (а їй жахливо не подобатися борода!), спритно встромила йому меч в живiт. Громила впав, а войовниця вигукнула:
  - Чоловiки народженi програвати, якщо, звичайно, це не нiмецькi чоловiки!
  Дiвчина кидається на наступного супротивника. Той, користуючись перевагою в зростаннi i вазi, намагається потiснити Гертруду. Дiвчина навiть здивувалася, як швидко розпалися на окремi острiвцi, а стрiй легiонiв зруйнувався. Втiм, її це навiть на користь, вона маленька, а значить крута. Проводить прийом "хвiст бiлки" i ... лезо меча надрубує шию велетенську. Герда посмiхається:
  - Товста, бичача шия зазвичай характерна, для не людей блискучих, тонким розумом!
  Втiм, її потужний суперник, все в агонiї, ще змахнув кiлька разiв, намагаючись дiстати зухвалу переможницю. Гертруда добила його, а потiм кинулася на третього, тут вона помiтила, що двадцяти метрiв вiд неї вiдразу ж iз двома бiйцями бореться босонога Шелла. Рудоволосу приятельку сильно тiснять. Гертруда вiдволiкається i отримує вiстрям по щоцi, з розрiзаної смужки капає кров. Дiвчина шкодити у вiдповiдь:
  - Нi, це вам так просто не пройде! Жiнка може програти чоловiковi у всьому, окрiм умiння розжалобити! Тiльки останнiм, я i не збираюся користуватися!
  Розлютившись Гертруда, перейшла в наступ. Її чорношкiрий противник (це був широкоплечий мавр), повiльно задкував назад.
  Такий ось симпатичний бiй. Але це так дрiбниця... Лише сон. А ось дiвчата-нiндзя виконують найважливiше завдання: штурмують Гiбралтар.
  Це ключова фортеця. I її взяття дозволить Третьому Рейху перекинути значнi сили в Африку найкоротшим шляхом! Азумi пiдскакує разом зi своєю подругою Агутi. Дiвчатами веде вогонь англiйська артилерiя. Красунi пiдкидають босими п'ятами снаряди. Вони грають у своєрiдний пiнг-понг! I ось те що надiслала їм артилерiя Британiї - летить назад!
  Азумi вiдкинувши босою пiдошвою снаряд, прочирiкала:
  - Жертву чекаю опiвночi!
  Агутi, у вiдповiдь, трясучись шевелюрою кольору снiгу, проворкувала:
  - Обiцяє ворог безсмертя! А залучив до геєни нас!
  I обидвi дiвчата голоногi та смертоноснi як заскачуть... Ну, хто проти них нехай встоїть?
  Азумi взяла в босi пальцi нiг вiяло i кинула у бiк британських стiн голки вiяла... I це подiяло. Стiльки розривiв та сум'яття. I згоряють мури, i руйнуються окопи, i стираються траншеї. А Агутi ця блондинка-термiнатор запускає, використовуючи босi пальчики, мiхури. I тi все зминають. Все розривається i зминається.
  Азумi лихо скаче її мiдно-червоне волосся, вiддає жаром. I все спалахує переднiми...
  Дiвчата хором проспiвали:
  Боєць завжди здоровий,
  Боєць на все готовий!
  I не зупинитися -
  I не змiнити ноги!
  
  Сяють нашi обличчя,
  Противники бiжи!
  I знову скалять зубки в огнезарнiй посмiшцi. I трясуть розкiшними стегнами. Це справдi дiвчата-термiнатори. I англiйцi вiдступають перед ними...
  Гiбралтар пiд ударом, пекельної магiї нiндзя. Того, перед чим не встояти, i що тривiально, не має собi рiвних. Це i є нiндзi-самки, що сниться ворогами Японiї в кошмарах.
  Азумi проспiвала з наскоку, рубаючи:
  - Краса! Краса! Розрубаю мечем кота!
  I як трясе своєю вогняною шевелюрою. I як усе навколо її запалає, i розгорнеться, в шаленому полум'ї. I пiдiймаються до верху рудi язики, i розквiтають червонi пiр'я. Вогонь виникає такий шалений i шалений. Перед таким жаром не встоїть нi метал, нi камiнь.
  Азумi шльопаючи босими нiжками, по пiску, змушує його плавитися i перетворюватися на скло!
  Така ця вогняна дiвка агресивна. I дуже гарна, сексуальна i майже гола. I це робить її страшенно привабливою. I дуже знаковою та харизматичною фiгурою. I Гiбралтар руйнується пiд ударами чаклунства нiндзя. I обсипаються руїни, перетворюються на скелети англiйськi бiйцi. Йде тотальна рiзанина. Тiльки рiжуть невидимими мечами супостатiв самi дiвчата. I їхня краса в агресивностi - дивовижна!
  Азумi смикаючи рудим волоссям, цвiрiнькає:
  - Кривавий спорт та мiй рекорд!
  Дiвчата на пару влаштували рубку, махаючи мечами. I iскра бiлозубими, i усмiшками, що вiддають перлами слонової кiстки. I посилаючи розряди руйнацiї. Якi змiтають усi перепони. I чорношкiрi солдати Британiї охопленi полум'ям. А разом iз ними й iншi бiйцi.
  Пожежi по всiй цитаделi. Картина небезпечної смертi! I дiвчата йдуть, i сiють руйнування без жодних цвяхiв, i зволiкань.
  За красунями рухаються нiмецькi танки. Застарiлi Т-4, якi в модернiзованому варiантi все ще можуть боротися, i навiть перевершують "Шермани". Бiльш потужнi "Пантери", якi демонструють вищий пiлотаж, коли ведуть зустрiчний бiй. Дещо архаїчний за формою, але грiзний "Тигр", i навпаки цiлком сучасний, але надто важкий "Лев". Останнiй танк сильно сподобався Гiтлеру, i його виробництво все зростало. Нiмцi рухалися за нiндзя i майже несли втрат.
  А дiвчата бiгли в цитадель, їхнi босi нiжки ступали полум'ям, i свiтилися, навiть iскрилися.
  Гарнi войовницi i смерть цiлими пачками... Або навiть руйнацiя тотального анiгiлювання!
  Вцiлiлi англiйцi дружно пiднiмали руки нагору. Авiацiя Британiї активно збивалася. Вона не мала жодних шансiв проти нiндзя. I бульбашки виходили вiд босих нiжок дiвчат, i всi уражалися їх феноменальної сили.
  Войовницi йшли i летiли, не давали зупинок та перепочинкiв англiйським загонам.
  Через i вогонь, i воду проходили нiндзя самки, пускаючи сонячнi зайчики. А разом iз ними й рухалися вискаленi танки. Деякi нiмецькi машини виявилися розмальованi, i вiд цього виглядали набагато страшнiше.
  А ось войовницi, пройшовши полум'я, i активно дрижучи босими, витонченими ногами перейшли на морську гладь. Вони йшли прямо по водi i насвистували пiсеньки. Такi ось блискучi та чудовi дiвчата.
  Азумi пiдстрибуючи по баранчиках хвиль, i випускаючи босими пальцями мiхури, якi топили англiйськi лiнкори та броненосцi, повнозвучно спiвала:
  - Iмператор вiдродитись, знову iмперiя народитися!
  Блондинка-термiнатор пустила сонячнi кролики i помчала на авiаносець. Пiдскочить до нього i як рубає мечем. Вiд могутньої машини лише однi уламки та вiдлетiли. I десятки лiтакiв разом плюхнулися в морськi переливистi баранчики. I розiйшлися з шипiнням i бульканням.
  Агутi як вiзьме i прочiркає:
  - Я горобець i водночас орел! Велич боєць крутий знайшов!
  I блондинка-термiнатор як вискочить i пiдскочить, i шаблями рубане по водi. I закипить морська гладь. I пiднiмуться хвилi- цунамi. I все розколеться на частини, i закрутиться у вогняному вихорi. I стане пiдскакувати, i паморочитися.
  Азумi крутячи вогнезарною шевелюрою, прочiрикала:
  - Смерть гуляє хвилями, буде дуже стрiмко вам!
  I як пiдкине босою ногою кульку, i як пiдсмажить i пiдiрве англiйський крейсер.
  Агутi взяла, розплавили, сонячними зайчиками есмiнець, i прошипiла:
  - Вогняний вихор! Буде бiльше псих!
  Азумi перевiряла, скелячи зубки, i наздоганяючи голою п'ятою ураган по океану:
  - Вище зiрок - злiтає торпеда! Буде крутiша рiдна планета!
  Вогняна дiвка-термiнатор як завиє i загавкає... А потiм вiзьме i скокне, плюхне босими нiжками...Пiднiме хвилю!
  Агутi ця блондинка-термiнатор визвала:
  - Я смертоносна красуня! Як вогнеметом б'ю висотка!
  I обидвi дiвки промчали, морем. I вiд лiтакiв Британiї залишався лише попiл.
  А полонених англiйцiв уже будували. Четвiрка войовниць: Герда, Шарлота, Крiстiна, i Магда як тут. I вони давай ставити солдатiв, що потрапили в полон на колiна, i змушувати цiлувати дiвочi ноги. Бранцi-чоловiки повзли. Цiлували Герду в курну п'яту, i пiдошву, а потiм у босi пальчики. Потiм бранець пiдповзав навпочiпки до Шарлоти.
  I їй теж цiлував босi, злегка запиленi й вимазанi олiєю нiжки. Далi англiйцю доводилося робити те саме i Крiстiна. Наприкiнцi Магда - дiвчата iз золотистим волоссям пiдставляла свою п'яту, i точенi пальчики.
  А одним бранцем рухалися iншi. I теж на корочках, i теж цiлували босi, запиленi нiжки дiвчат. Войовницi-арiйки навмисне занурили свої нiжки в машинне масло, щоб вони були бруднiшими, i пахли бензином. Нехай чоловiкам буде не так приємно їх цiлувати, i пiсок хрумтить у них на губах.
  А Герда зловтiшно вимовляє:
  - Я блондинка та посилаю злу смерть!
  Шарлота з величезним апломбом продовжує:
  - Щоб Рейху жити, ваш Черчiлль має померти!
  Христина, суаючи босi, бруднi ноги в обличчя полоненому шипiла:
  - Ну чому - вас життя не вчить нiчого!
  Магда агресивно продовжила, стиснувши босими пальцями нiс англiйцю:
  - Ну чому, ну чому!
  I всi чотири дiвчата як розсмiяються... I оскалять великi зуби! I давай ревти...
  Їхня "Пантера" цiлком готова до бою. Крутить своїм довгим та сильним дулом. Хоча ствол бiля танка i не товстий. На ньому вже повiсив пару англiйських офiцерiв.
  А що? Поводилися погано!
  Герда взяла i прокричала:
  - Ми всiх повiсимо... I де ваш Черчiлль!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Гiбралтар, подвiйний удар!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Падiння Гiбралтару дозволило гiтлерiвцям по найкоротшiй вiдстанi перекидати вiйська в Марокко. На радянсько-нiмецькому фронтi панувало затишшя. Сталiн погодився на перемир'я i нагромаджував сили. Ставка робилася розробки нових типiв зброї. Насамперед танкiв сiмейства IС, i Т-34-85. А також лiтакiв ЛА-7 та ЯК-3. Вони мали замiнити колишнi, менш досконалi.
  Однак тепер i у нiмцiв розв'язанi руки, i з'явилася можливiсть захопити все, що можна. Насамперед, звичайно ж, Африку. Величезний чорний континент, з колосальними природними та людськими ресурсами манив фашистiв. I фрицi, зрозумiло, дуже хотiли його прихопити.
  Водночас у Третьому Рейху теж розроблялася нова технiка - зокрема танки серiї Е, якi мали стати найкращими у свiтi. Так що йшло змагання i розумiв та технiчних новинок. Нiмеччина також розраховувала на реактивну авiацiю. Яка могла багато змiнити в повiтрянiй битвi. Особливо з огляду на вiдставання у цьому питаннi США та Британiї.
  У цьому планi i пiдводний Нiмецький флот був дуже сильний. I наносив по противнику жалкi укуси. Тим бiльше, що до цього Британiю дуже сильно пообiцяли нiндзi. I що проти цих воїнiв можна зробити?
  Цього й самi англiйцi не знали. I все бiльше шишок вiд Третього Рейху отримували. Iшла агресивна розкрутка випуску озброєнь.
  Нiмцi змогли запустити в серiю i "Пантеру-2", справжню машину-звiра! Ця конструкцiя всiм хороша. I ходовими якостями, i озброєнням, i бронею. При цьому вага зовсiм не надмiрна. Усього п'ятдесят тонн, при бронi та озброєннi "Тигра"-2. Звичайно ж, вдала штучка.
  Найпершу машину даного типу дали випробувати екiпажу Герди. А що дiвчат слiд завжди пропускати вперед. Вони ж це дуже люблять. I красою своєю полонюють цiлi армiї. Адже на те й дiвчата, щоб хлопцi ляскали очима та захоплювалися.
  Поки "Пантера"-2, їде Марокко. Тут вiйська французiв де Голля. Ось попереду батарея та Шарлота вiдкриває вогонь.
  Бiла Герда щебече:
  - Хвилi та пiсок - Сталiну у скроню!
  Крiстiна поправляє напарницю:
  - Швидше навiть Черчiллю!
  Герда щебече, штовхаючи босою ногою казенну частину зброї:
  - Якщо Черчiлль шакав, то Сталiн тигр!
  Стрiляють дiвчата батареєю. Лобова броня "Пантери", чудово тримає удар, а от французькi гармати замовкають. Ще пара пострiлiв та викидається бiлий прапор. Солдати де Голля здаються у полон. I їх женуть у табiр.
  Войовницi знову запускають "Пантеру" та їдуть, гудячи та пiдскакуючи.
  Герда захоплено спiває:
  - Ох, спека, спека, ти не жар мене!
  Шарлота у вiдповiдь б'є з гармати i реве:
  - Сяду на коня бiлогривого!
  Христина хихикнула, танк крутнув вежу. I пальнув по "Шерману". Американська машина просiла, i запалала, мов свiчка. Дiвчата як захихикають, i покажуть язики, покрикуючи:
  - "Шерман", "Шерман", де ти був!
  I човгаючи босими пiдошвами, одна об одну, ревуть:
  - За горою горiлку пив!
  А красивi дiвчата - з ними все стає i багатшим i крутiшим. I м'язовi в них тiла. У танк жарко, i дiвчата блищать вiд поту.
  Христина, погладжуючи своє пишне погруддя, вимовляє:
  - Ось я одного не розумiю... Як ми найвища арiйська нацiя могли проспати росiйською пiд Сталiнградом!
  Магда у вiдповiдь заспiвала:
  - Листя старий зошит... Розстрiляного генерала... Я дуже намагалася зрозумiти, як ти змогла себе вiддати на розтерзання вандалам!
  I дiвчата як шльопнуть головами один одного. Вони дуже хортовi красунi.
  Герда взяла i iз захопленням заспiвала:
  - Доля моя не пошкодуй добра...
  З фортуною будь, отже будь добра!
  I войовницi шльопнули одна нiжка об iншу. Чудовi дiвчата. I зi знаком якостi.
  I трощать ворогiв усiх поголовно. Ось попався "Черчiлль". Машина, у якої лобова броня в 152 мiлiметри. I його пробили. Нiчого англiєць вдiяти не мiг. Шарлота як натисне босими пальчиками на пусковий гачок, i як протаранить супротивника. Навiть товсте чоло не допомогло.
  Руда дiвка заспiвала:
  - Фiнка, фiнка та чорна iкра... Дiнка, Дiнка, солдата ти взяла!
  I войовницi хихикають та шепочуть агресивнi слова. I хто проти них може навiть у мрiях встояти?
  Герда скеляє зуби, i пiдморгує. Їй дуже хочеться, щоб поряд з нею опинився мускулистий юнак, i помацав, погладив, попестити. Адже
  Це так приємно. I особливо коли тебе масажують.
  Але, на жаль, вона розмрiялася. Потрiбно воювати та вбивати.
  Адже вона не просто термiнатор-дiвчинка, а ще й людина. Хочеться їй та людського.
  Герда запитала Шарлоте:
  - Як ти думаєш, якщо Бог є, то як ставитися до перелюбу?
  Вогняна диявола впевнено вiдповiла:
  - Думаю скорiше позитивно, нiж негативно!
  Герда хихикнула i попросила уточнення:
  - Чому ти так думаєш? А Бiблiя?
  Шарлотта впевнено заявила:
  - Наш Бог фюрер, а не Бiблiя! А жiнка має бiльше народжувати дiтей для фюрера та Нiмеччини!
  Христина iз цим охоче погодилася:
  - I можна без шлюбу!
  Магда, хихикнувши, заспiвала, тупаючи босими нiжками:
  - А в принципi законний шлюб
  Нам потрiбен, для того нам потрiбен для того...
  Щоб жiнка могла любити,
  Не бiльше одного! Не бiльше одного!
  Герда скривила своє гарненьке личко. I ревла:
  - А я хотiла б мати кiлька чоловiкiв. Це було б так чудово! Чоловiки добрi, коли вони рiзнi!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Та чоловiки мають бути рiзнi! Один приїдається! I хочеться на тому чи iншому юнаковi покататися!
  Христина розреготалася, i заспiвала:
  - До чого, до чого... Менi так хочеться братики! На чоловiка, на чоловiка, на живому покататися!
  Магда хихикнула i прочирiкала:
  - Не живому, а крутому!
  Герда пiдтвердила:
  - Чоловiк iз автоматом! Круто, ми переможемо всiх!
  Христина у вiдповiдь заспiвала, трясучись на повнi i красивi груди:
  - Ми вам чесно сказати хочемо! На чоловiкiв ми не дивимося!
  Шарлота, ця вогняна дияволиця у вiдповiдь вишкiрилася i прошипiла:
  - Ну, чого так радикально? Можна i подивитися, i навiть покататися, на пульсуючому, нефритовому стрижнi! Не треба впадати в крайнощi!
  Герда пiдтвердила такий пасаж:
  - Звичайно ж, не треба! Усi крайнощi сходяться, але нам вiд цього лише гiрше!
  Шарлотта попередила:
  - Попереду два "Шермани".
  Герда у вiдповiдь тiльки хихикнула, помiтивши:
  - Дурниця! Вони для нас абсолютно безпечнi!
  Вогняна диявола обережно заперечила:
  - Це ще як сказати! Зайва самовпевненiсть, тiльки шкодить!
  Христина прочiрiкала у вiдповiдь:
  - Не тiльки меч, не лише батiг...
  Але потрiбний танк коронi...
  Адже без "Пантери" двох хвилин...
  Магда захоплено пiдхопила:
  - Не всидiти на тронi!
  Герда у вiдповiдь продовжила захоплено цвiрiнькати:
  - "Пантера" грiзна у всьому...
  Вогняна диявола пiдтвердила наспiвуючи:
  - I створена майстерно...
  Христина, спiваючи з апломбом, i шльопаючи нiжками, продовжила:
  - I ми у священний бiй iдемо!
  Магда iз захопленням продовжила, заводячись все сильнiше:
  - Щоб було Ванi пусто!
  I войовницi хором проспiвали, тупаючи босими, дуже спокусливими та витонченими нiжками:
  Танк недарма у всiх королiвствах,
  Поважали за всiх часiв...
  Танк буває в бою корисним,
  I в битвi вiн сам Сатана!
  
  Танк недарма у всiх королiвствах,
  Поважали за всiх часiв...
  Танк буває в бою корисним,
  I в битвi вiн сам Сатана!
  Герда, пiсля чого продовжила спiвати, накручуючи швидкiсть:
  - Конструктор, проклинаючи танк - шкодить своїм солдатам.
  Шарлота це пiдтвердила. Вистрiлила, пробивши "Шерман" i заспiвала з натиском крутої дiви:
  - Адже якщо "Тигр" терпить, прийде тодi розплата!
  Магда прочирiкала, розгойдуючись, протаранила:
  - Деколи танк металобрухт...
  Христина пiдспiла з напором:
  - I iнодi заносить!
  Герда додала з наскоком та накруткою:
  - Але ми влаштуємо, знай прийом...
  Шарлота запищала, з лютою люттю:
  - На танку заїдемо в гостi!
  I вогняна диявола пiдбила i другий "Шерман". Пiсля чого кукарекнула.
  А англiйцi вже здавались... Вiйна йшла в самi ворота. Як з'ясувалося нiмецькi танки на порядок кращi за англiйськi. У "Черчiлля" слабке озброєння, i в цьому його капiтальний мiнус. А "Шерман" слабкий i озброєнням та бронею.
  Гiтлерiвськi вiйська таким чином влаштували самi собi прогулянку. Але зобов'язанi успiхами вони все-таки нiндзя. А проти такої сили... Вiзьмись нiндзя за Третiй Рейх, то й вiн би теж не встояв би. I молотять англiйцiв.
  Азумi та Агутi вирiшили захопити найкращих Британських лiнкор цiлим. I рушили броньованою палубою, махаючи мечами. Працювали дiвчата дуже енергiйно, посмiюючись.
  - Ми веселi дiвчата, немов у морi дияволята!
  I рубали по десять людей за один помах. I як рубали... З усiєю витонченiстю богинь. А ще й мечi миготiли, наче пропелер. I зрубали м'ясо, i роздирали кiстки. Справжнiй метал, що сiє смерть, i хаос та руйнування.
  Азумi розсiкла одним помахом дюжину солдатiв, i прошипiла:
  - Блиск кинджала i золота цiкавiше повiрте!
  Блондинка-термiнатор Агутi прочирiкала:
  - Нiндзя круто ставить одну велику гру! Нiндзя круто ставить одну, велику гру! - Босоногi войовницi хором прочирiкали. - I гра ця пахне смертю!
  I бойова пара взяла, i прошипiла, розкручуючи тулубом:
  - Нi, не зарубаю фашиста, нi, не заколю!
  Миготивши голими, мускулистими нiжками, парочка проспiвала:
  - Тiльки сексом! Постелю його! Постелю!
  I войовницi знову розсмiяються. Але їхнiй смiх бойовий, i буквально лопаються барабаннi перетинки, у солдатiв, що протистоять дiвчатам коалiцiї. Точнiше, команда лiнкора гине. А полонених красунi щось не беруть! Не в їхнiх звичаях когось милувати та щадити!
  Азумi захоплено заспiвала, граючи м'язами:
  - Я кровожерлива... Я нещадна! Я зла нiндзя-супермен!
  Агутi добивши останнiх бiйцiв, закiнчила:
  - I немає у нас проблем!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Африканський похiд Третього Рейху, напевно, найбiльша з усiх авантюр. Але поки що успiшна, i досить приваблива. А сам Гiтлер той ще тираж. Одiозна особистiсть, i найбiльший злочинець усiх часiв та народiв.
  Однак на сходi нiмцi домоглися завоювань, захопили Курськ, а також Ворошиловград та Краснодон. Вся Україна та частина Кубанi опинилися пiд владою Вермахту. А зараз пiдкорюють фашисти Африку. Тобто фюрер зовсiм не дурник. А переможець багатьох, хай навiть iз допомогою нiндзя.
  Втiм, Нiмеччинi надали допомогу лише двi дiвчини, а Третiй Рейх i сам сильний.
  Шпеєр зробив доповiдь фюреру, з радiстю повiдомивши:
  - Танк "Пантера"-2 показав себе дуже вдалим. Ми змогли ущiльнити його компоновку i, завдяки цьому машина має лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд великим нахилом, в сорок п'ять градусiв, i 82-мiлiметри бортiв при вазi всього п'ятдесят тонн, i двигунi в 1000 кiнських сил. Цей танк за своєю рухливiстю перевершує майже всi машини антинiмецької коалiцiї. А також не має рiвних, у лобовому захистi та озброєннi. Його прохiднiсть цiлком задовiльна, i вiн пре по пустелi, наче експрес.
  Ще бiльш перспективною є серiя Е. Там машини зможуть бути невразливими i потужними в озброєннi.
  Фюрер розсерджено пробулькал:
  - А що скаже Зауер?
  Куратор авiацiї впевнено повiдомив:
  - Розгортається серiйне виробництво, найкращого з найкращих реактивного лiтака МЕ-262. У нього не тiльки висока швидкiсть, а й чотири 30-мiлiметровi авiагармати, а також реактивнi снаряди.
  Фюрер iз кислим виглядом запитав:
  - А як НЕ-162?
  Зауер впевнено повiдомив:
  - Розгортається його виробництво! Точнiше поки що йдуть доопрацювання системи управлiння. Але винищувач буде з найкращими льотними характеристиками у свiтi, i дуже легкий, маневрений.
  Гiммлер теж хотiв ставити слово, але зiткнувся з холодком.
  Гiтлер вiдмахнувся вiд голови таємної полiцiї, як вiд настирливої мухи:
  - Слiд розпочати змагання! А про нашу перевагу, я вже чув!
  Спочатку на арену вибiгли дiвчата. По три з кожного боку. Першi дiвчата в червоних пов'язках на стегнах i вузьких смужках тканини на грудях. Вони тримали в руках короткi, прямi мечi та невеликий прямокутний щиток у лiвiй руцi. Бiльше у красунь не було одягу та бронi, вони загрiбали гравiй босими, витонченими ногами.
  Другi дiвчата опинилися в синiх пов'язках на стегнах, з ледь прикриває повнi груди смужкою тканини. У руках короткi кривi шаблi, а лiву руку прикриває невеликий круглий щиток. Теж дiвчата гарнi.
  Знаю любов фюрера до оголених натур, дiвчата з мiнiмумом одягу та розвиненими стегнами.
  Гiтлер дуже любить, коли б'ються дiвчата, i пiд його смак пiдбирають гладiаторiв.
  Фюрер робить свою ставку таємно. Для цього вiн використовує спецiальний джойстик. У Третьому Рейху вже створюють комп'ютери. Коли вчених з усього свiту сiдаєш у концтабiр, то вони працюють куди енергiйнiше. Ось уже створили перший кольоровий телевiзор, та ще й з величезним екраном. Вiн показує, що сидить на трибунах, крупним планом дiвчаток. Сам Гiтлер дивиться через спецiальний пристрiй на ринг, щоб краще було видно.
  Дiвчата засмаглi, i для того, щоб надати велику красу фiгурам та особам, злегка пiдфарбованi. Треба дотримуватися естетики гладiаторського бою.
  Глашатай оголошує:
  - Команда червоних макiв, проти синiх волошок!
  Дiвчата всi блондинки, але тiльки одна натуральна, решта пiдфарбованi. Звучить команда, починається бiй.
  Дiвчата зiштовхуються разом i починаються рубатися. Сиплеться iскри вiд мечiв. На кольоровому екранi монiтора, що висить над нiмецьким Колiзеєм, показують ключовi моменти.
  Фюрер починає вимовляти промову:
  - Досвiд бойових дiй показав, що жiнки здатнi боротися не гiрше за чоловiкiв! Але ми маємо оберiгати найкращих представниць нiмецької нацiї вiд загибелi на полях лайки. Тому жiнок i не використовували, принаймнi масово, у Третьому Рейху!
  Одна з дiвчат у синiй пов'язцi на стегнах отримала поранення. Вона опустилася на колiно i ледве вiдбивала натиск войовницi у червоному. Втiм, дiвчисько несподiвано вклонилося i запропонувало стати пораненим. Та пiдвелася, i невпевнено стояла на м'язових ногах.
  Декiлька великих маврiв стежили за боєм. Вони стали списами та запаленими смолоскипами пiдганяти дiвчат - мовляв, б'йтеся! Смолоскип тицьнув у спину серцевому дiвчиськовi. У неї лопнув лiфчик, а на мускулистiй спинi утворилися пухирi. Дiвчина закричала i вiдчайдушно кинулася на недобиту супротивницю. Декiлька сильних ударiв i вiдкотилася голова у представницi команди волошок.
  Дiвчина, перемiгши напарницю, як проорет:
  - Хай живе життя!
  Пiсля чого кинулася на допомогу своїй напарницi. Встояти проти двох розсерджених дiвчат неможливо. I друга, будучи пораненою, падає. Затихає. Але мавр пiдносить до босої, дiвочої ноги смолоскип. Дiвчина скрикує i знову схоплюється. Отримує чергову рану, хитається та падає.
  I знову до босих нiг пiдносить чорношкiрий воїн смолоскип. Дiвчина сiпається, але вже не в змозi встати. Вона б'ється в агонiї.
  Фюрер дивиться на сцену зi збудженням. Йому подобається, коли дiвчатам смажать п'яти. Ось слiдує удар, що добиває. Красуня остаточно затихла.
  Натовп трiумфує, лунають захопленi вигуки.
  Тепер дiвчата накидаються на свою жертву утрьох. Звичайно ж, встояти вiд такого натиску неможливо. Дiвча намагається вiдступати, але її припiкають вогнем маври. Вона кидається вперед, i натикається вiдразу на два мечi, що встромляються їй у груди. А третiй потрапляє у живiт. Дiвчина падає, i, спливаючи кров'ю, вмирає. А маври не втрачають нагоди i їй припекти круглi п'яти. Огидно i жорстоко. Розноситься по аренi запах паленого, нiжного дiвочого м'яса.
  Гiтлер досить цокає зубами i вимовляє:
  - Моя ставка виграна! Молодцi дiвчата винести їм торт!
  Гiммлер щиро зiтхає:
  - Шкода, коли гинуть представницi такої прекрасної статi. Щоправда, всi шiсть красунь напiвкровки з домiшкою єврейської, а одна й циганської кровi! Таких не так i шкода!
  Гiтлер, скривившись, помiтив:
  - Чистi єврейки рiдко бувають гарними. Хоча трапляються i винятки! Звичайно, шкода, коли гине все естетичне. Але заради мистецтва чому б i нi. А зараз може бути...
  На арену вивели п'ятьох чорношкiрих воїнiв. Вони були дуже мускулистими i змащенi олiєю. В одних пов'язках на стегнах i сандалях, тримаючи мечi i кинджали. Прекраснi представники африканського народу.
  Їм назустрiч вивели китайцiв. Теж високих, щоправда трохи нижчi, i мускулистих. Також в одних пов'язках на стегнах i сандалях, з мечами в правих руках i кинжалами в лiвих. Тепер їм треба було потiшити фюрера.
  Гiтлер не так любив, коли б'ються чоловiки, i тому навiть не став робити ставку. Вiдволiкся на розмову зi Шпеєром.
  - Чи правда, мiй мiнiстр, що дисколет зовсiм невразливi вiд вогню стрiлецької зброї?
  Iмперський мiнiстр озброєнь та боєприпасiв бадьоро вiдповiв:
  - Пiд час руху потоки повiтря створюють ламiнарний струмiнь, який зносить всi кулi та снаряди i, дiйсно, робить диск Белонцi невразливим для будь-якої стрiлецької зброї. Але саме пiд час руху та польоту дисколету.
  Гiтлер примружився i помiтив:
  - Шаубергер обiцяв, що за допомогою подiбного апарату ми полетимо на Марс та до iнших планет! Це грандiозно! Третiй Рейх розвиватиметься, доки до його складу не увiйдуть усi населенi свiти всесвiту! I ненаселенi також!
  Шпеєр з усмiшкою помiтив:
  - Цiлком можливо, мiй фюрер! Крiм того, нашi вченi вже створили реактор, який використовує ядерну енергiю. Питання створення бомби, вже питання термiну трохи бiльше року!
  Фюрер, набившись, помiтив:
  - Атомна бомба нам не потрiбна! Вона надто вже брудна! Нам потрiбнi лiтаки, здатнi лiтати на ядерному паливi та пiдводнi човни. А у перспективi, холодний термоядерний синтез! Що дозволить нам лiтати у всiй галактицi!
  Шпеєр, з натхненням вiдповiв:
  - Ви такi мудрi, фюрер!
  Почалася запекла сутичка мiж двома загонами гладiаторiв. Видовище, безперечно, цiкаве. Причому, чорношкiрi та жовтошкiрi не соромилися пускати в хiд зуби. I кров полилася майже вiдразу.
  Гiтлер дивився на цю бiйню, а думав про стороннього. Не надто йому щастило у дитинствi, точнiше, у пiдлiтковi роки. Коли майбутнiй фюрер був дитиною, то у себе на селi вiн був лiдером i заводiлою.
  Але потрапивши до мiської гiмназiї, його зухвалого, нахабного, але слабкого фiзично, швидко поставили на мiсце. Били Гiтлера всiм класом, i мало не покалiчили. Тому фюрер i покинув гiмназiю, вiдмовившись вiд чиновницької кар'єри. Та й щиро кажучи, у нього i серце до цього не лежало. Надто вже нудною здавалася робота чиновника, з перекладанням паперiв.
  А фюрер не любив сидiти на мiсцi, його переповнювала енергiя. I хотiлося малювати.
  Незважаючи на наявнiсть явних здiбностей, Гiтлера не прийняли до художньої академiї. Не тому, що малюнки поганi, а через довгу мову. Вже тодi Адольф не приховував своєї яскраво вираженої антипатiї до євреїв. Ось його й провалили. А шкода, скiльки десяткiв мiльйонiв людей залишилися, як живi, стань Гiтлер мирним художником.
  Але що ж... Адольф деякий час жив на пенсiю батька, а потiм взагалi виявився без засобiв iснування, пiдробляючи малюнками. I читаючи рiзну лiтературу, особливо окультну.
  Маючи сильну пам'ять, Гiтлер незабаром придбав чималу ерудицiю. I це при тому, що в нього й середньої освiти не було. Втiм, i Сталiн не закiнчив семiнарiю.
  До вiйни Гiтлер був iзгоєм i маргiналом. I пiд час першої свiтової не зробив кар'єру, залишившись єфрейтором, щоправда, отримавши чотири ордени.
  Лише у полiтицi фюрер знайшов своє покликання. I виявив незвичайнi органiзаторськi та ораторськi здiбностi. Iз самого початку Гiтлер набирав популярностi i посилював партiю. I сам незабаром набув чималої влади в органiзацiї. Але Мюнхенський путч закiнчився провалом. I Гiтлер опинився у в'язницi. В обмiн на дострокове визволення фюрер був змушений фактично вiдмовитися вiд опозицiйностi i пiти на примирення з владою.
  Це спочатку знизило популярнiсть фюрера, але партiя все одно продовжувала зростати. До 1928 року її чисельнiсть перевищила сто п'ятдесят тисяч жителiв, що за мiрками Нiмеччини цiлком пристойно. Але перспективи на владу туманнi. Зiбрали лише 2,8 вiдсотка на виборах до парламенту.
  Але вибухнула Велика депресiя. Народ розчарувався у старих партiях i захотiв чогось нового.
  Гiтлер грав на приниженнi нiмецького народу версальськими обмеженнями, обiцяв золотi гори робiтникам i будував iз себе лiвака. I йому вдалося переконати жебракiв, що вiн червоний, а багатих, що вiн правий! Червоний колiр прапора багатьох спокусив. Як i звернення: товариш у партiї!
  За великим рахунком, пiсля приходу до влади полiтика Гiтлера була лiвою. Податки на олiгархiв рiзко пiдняли, i робiтники отримали масу привiлеїв. Хоча тривалiсть працi збiльшилася.
  Рейтинг фюрера помчав у роцi. Вже в тридцятому роцi на дострокових виборах до Рейхстагу вiн зiбрав 18 вiдсоткiв голосiв, посiвши друге мiсце. Потiм зумiв не розгубити набутий капiтал, а навпаки, посилитися. Але вибори президента фюрер не виграв. Зате досяг успiху в Рейхстазi, посiвши перше мiсце. Тодi Гiтлеру вперше i запропонували посаду канцлера. Фюрер зажадав собi надзвичайних повноважень та отримає вiдмову.
  В результатi Рейхстаг було розпущено та проведено новi вибори. Якщо Гiтлер розраховував ще додати, то прорахувався. Народ утомився вiд пропаганди фашистiв. Та й безчинства штурмовикiв не додавали популярностi нацистам.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Два мiльйони голосiв виявилися втраченими, а вiдчутно додали комунiсти. Iснував шанс, що об'єднавшись iз соцiал-демократами, вони сформують лiвий уряд. Але комунiсти не хотiли компромiсiв, ще не бажали приходу лiвих олiгархiв. Фюрер отримав посаду рейхсканцлера. А надзвичайнi повноваження вiдклали до найкращих часiв.
  Потiм новi вибори iз застосуванням адмiнiстративного ресурсу, та з пiдпалом Рейхстагу. Теж не було повної перемоги, але нацисти зiбрали сорок чотири вiдсотки голосiв, що разом iз правими союзниками давало бiльшiсть. Потiм заарештували комунiстiв, надавши голоси собi.
  Зумiли вламати соцiал-демократiв та президента, фюрер отримав надзвичайнi повноваження. Потiм новi успiхи - вихiд Нiмеччини iз кризи, створення Вермахту, повернення контролю над Рейнською зоною.
  Гiтлер дiяв дуже обачливо, граючи на страху країн Заходу перед комунiзмом.
  Фюрер обiцяв покiнчити з червоною небезпекою i використати Вермахт для походу на Росiю. Причому i союзникам дiстанеться. Гiтлер хотiв пiдкорити росiйськi землi i розширити iмперiю на сходi . До того й готувався. Було пiдписано з Iталiєю та Японiєю антикомiнтерiвський пакт. Цей Союз спрямований проти СРСР. Потiм Нiмеччина спочатку спровокувала переворот в Австрiї, а потiм i провела аншлюс. На референдумi нарахували дев'яносто дев'ять вiдсоткiв тих, хто проголосував за приєднання до Нiмеччини. Реально, щоправда, менше, але все одно переважна бiльшiсть.
  Велика перемога! Але Гiтлер хотiв бiльшого! Щоправда, поки що Третiй Рейх був до вiйни не готовий, i слiд пiдняти потенцiал за допомогою поглинання нейтральних країн. Наступною стала Чехословаччина. Все пройшло успiшно. Хоча Нiмеччина мало не влiзла у передчасну вiйну.
  Особливо небезпечною виглядала позицiя СРСР. Взагалi Сталiн був не надiйним партнером. Лише у Радянськiй Росiї офiцiйна преса засудила аншлюс Австрiї. I саме СРСР пропонував допомогу Чехословаччини. Втiм бажаючи посилити насамперед себе!
  Але Захiд, зрештою, поступився. Тим бiльше, Гiтлер натякнув, що вiйна з Росiєю не за горами, i Третiй Рейх з ними подiлиться територiями. Польща та Угорщина теж виступили на боцi Нiмеччини. Виходило, що вiйна з Третiм Рейхом буде серйозною. Та й економiка за фашистiв виросла, як i населення. Вiйна обiцяла стати важкою.
  У Мюнхенi Гiтлер отримав, що хотiв. Судети залишилися за Нiмеччиною - землi отримала Угорщина та Польща. Здається, можна йти Схiд. Фюрер вiв переговори про спiльну вiйну Польщi, Угорщини, Нiмеччини, Iталiї та Румунiї з Японiєю проти СРСР. Францiя та Британiя теж могли надати допомогу.
  Але у справу втрутилися польськi євреї. Нiч кришталевих ножiв обурила сiонiстiв. I Польща, де народ контролював основнi потоки фiнансiв, пiднялася. Крiм того, проти Нiмеччини виступили i Великобританiя, i Францiя, i США. Та й сам Гiтлер повiвся надто нахабно. Окупував i Чехiю та Клайпеду. Тож позицiя Заходу змiнилася.
  Поки фюрер думав, бiй закiнчився. П'ятеро китайцiв та четверо чорношкiрих валялися порубанi. Тiльки один африканець ледве тримався рачки i був також поранений.
  Бiй закiнчено! Точнiше бiйня!
  Гiтлер холодно наказав:
  - Заберiть його! I давайте нову партiю!
  Убитих чоловiкiв пiдробили на гаки. I потягли. Пiсля чого на арену вигнали хлопчакiв рокiв чотирнадцяти-тринадцяти. Їх було по сiм у кожнiй командi. Однi у жовтих шортах, iншi у зелених. I теж з мечами та кинжалами.
  Щоб було веселiше, маври почали розкидати по гравiю вугiлля. Хлопцi намагалися ступати обережно, але їх штовхали вiстрями списiв у спину. Один iз пiдлiткiв настав босою ногою на вугiлля i скрикнув. Його обiгрiли батогом.
  Звiринець знову укладав ставки. Хлопчаки належали до бiлої раси. М'язистi, i судячи з слiдiв побоїв, не раз битi батогами. Гiтлер байдуже помiтив:
  - Хлопчаки найменш цiнний товар! Їх не шкода!
  Пролунав горн, i знову зчепилися хлопцi у жорстокiй сутичцi. Фюрер дивився на це бiльш байдуже. I знову згадував своє, вже досить насичене життя.
  Пiсля того, як ускладнилися вiдносини з Польщею, Сталiн запропонував Заходу створити проти Нiмеччини коалiцiю. У цьому випадку Третьому Рейху могло бути вкрай складно. Сам Гiтлер якийсь час намагався вламати полякiв. У цей час вiдносини мiж СРСР i Японiєю ускладнилися до межi i в Маньчжурiї почалася обмежена вiйна.
  Гiтлер був схильний до iдеї прийти на допомогу японцям. Але в Польщi взяли гору антинiмецькi настрої. Тим бiльше, що євреїв було бiльше двох мiльйонiв у цiй країнi, i вони мали великий вплив. Та й Захiд нацькував полякiв проти Нiмеччини, обiцяючи i допомогу, i розширення земель до Одера.
  Рiшення, укласти пакт про ненапад iз СРСР, далося Гiтлеру нелегко. Але вже ставало очевидно, що Японiя програє, i ось-ось вийде з вiйни, а з поляками домовитися не вдасться. Крiм того, фюрер отримав данi про переговори мiж СРСР та Заходом. Данi показали, що Росiя може залишити дев'ять-десять тисяч танкiв. А у всiй Нiмеччинi їх лише три тисячi. Сталiн виявився сильнiшим, нiж думали фрицi.
  Тож договiр пiдписали. Потiм фюрер, не без вагань, вирiшив напасти на Польщу. Iснував величезний ризик, що на заходi Вермахт не влаштує, i Нiмеччина втратить Рур. Але iнтуїцiя пiдказувала, що союзники, швидше за все, не ризикнуть на великий наступ. Розрахунок справдився. Польщу, як i припускав Гiтлер, розгромили швидко i покiнчили з усiма суперечками.
  А на заходi французи та англiйцi пройшли кiлометрiв тридцять i зупинилися.
  Тут Гiтлер вперше завагався i вступив у переговори з французами та англiйцями. Воювати було небезпечно проти такої коалiцiї, маючи на тилi "нейтрального" Сталiна. Захiд же обурився вiйною Росiї проти Фiнляндiї i теж хотiв розв'язати собi руки. Фюрер вiв переговори, але не хотiв поступатися з Польщею. Та й щодо колишнiх володiнь у Францiї виникли розбiжностi.
  Зрештою екстрасенси i чаклуни пророкували йому перемогу на Заходi, i нiмцi височiли в Норвегiї. Далi були успiхи за успiхами. Майнштейн пiдказав генiальний план, що вiн фюрер i оцiнив. Деякi iдеї, наприклад, використовувати опудало при висадцi десанту належали йому Гiтлеру особисто. Вiн фюрер багатьма здiбностями мав. Пiвтора мiсяцi, i лише тридцять тисяч убитими, i нiмцi домiнують у Європi.
  Такого трiумфу i самому Наполеону не снилося!
  Згодом, правда, не далася Британiя. Тут сам фюрер i винний! Треба було сильнiше натиснути на вiйськову промисловiсть та змусити випускати бiльше лiтакiв. Та й поспiшати з бомбардуваннями мiст та мирного населення не слiд.
  Але нiчого, не всi коту масляна. Поразки Муссолiнi змусили звернути свiй погляд на пiвдень. Роммель став свого роду Наполеоном, який принiс Європi Єгипет. Балкани опинилися пiд повним контролем Вермахту.
  А далi почалося найголовнiше i найстрашнiше - вiйна з радянською iмперiєю.
  Фюрер навiть не пiдозрював, наскiльки сильний Сталiн. Першi ж днi показали, що СРСР має багато тисяч танкiв, у тому числi новi КВ i Т-34. I лiтакiв у росiян набагато бiльше, нiж у нiмцiв. Щоправда, якщо авiацiя Люфтваффе i вище якiстю, то в танках... Пристойного танка у Нiмеччини i немає. Тож боротися припадати не на рiвних.
  Втiм, радянське командування дiяло не на висотi. Вермахт створював безлiч казанiв, i громив Росiю. Нехай навiть i повiльнiше, нiж це хотiлося робити за планом. До грудня одних полонених захопили майже чотири мiльйони. А кадрову радянську армiю було знищено!
  Однак зима видалася вкрай суворою та завадила фрицям взяти Москву. Велика трагедiя для могутнього Вермахту. I дуже вдалий хiд вiйни взяв i збився.
  Фюрер трохи вiдволiкся вiд невеселих думок i звернув увагу на арену. Там боролися тепер двi дiвчини.
  Одна з мечем та кинджалом, iнша тримала тризуб та мережу. Обидвi красунi майже голi, лише з вузькою смужкою тканини на стегнах, i босi.
  Ось войовниця iз мережею кидає її. Самка-гладiатор ухиляється. I теж у вiдповiдь свистить мечем. Ледве не зачiпаючи суперницю. Та йде i розмахуючи тризубом, намагається прорватися у мережi. Але войовниця з мечем перегороджує їй шлях. Встала i труснула зброєю. Гордо скинула голову. Обидвi красунi зiткнулися. Тризуб проти меч.
  Дiвчина з мечем ухилилася i потрапила вiстрям у плече супротивницi. Та своєю чергою потрапила тризубом по стегнi. Смужка тканини лопнула, i суперниця з мечами залишилася зовсiм голою.
  Дiвчата розiйшлися i стали пiдскакувати. Одна в пов'язцi на стегнах, друга зовсiм гола. А пiд босi нiжки дiвчат посипалися вугiлля.
  Фюрер захихотiв - це йому подобалося. Тим паче дiвчата такi мускулистi та соковитi. Як хочеться з них зробити шашлик i пожирати зi смаком. Проковтуючи смачне м'ясо. Ех, якi дiвчата чудовi. А якщо до голої п'яти ще й прокласти розпечене залiзо... Щоб запахло шашликом. I пiд сiк манго скуштувати людського м'яса...
  Фюрер вишкiрився. Але на думку прийшли поганi спогади. Спочатку про те, що нiмцi зазнали страшної шкоди взимку. Потiм вiйна здавалася, повернулася на переможний лад. Вдалося розбити росiян у Криму, пiд Харковом та Ленiнградом. Проте Японiя програла битву пiд Мiдвей, i знову стало стрiмко. Iмовiрнiсть вiдкриття другого фронту рiзко впала.
  Гiтлерiвськi полчища дiйшли Грозного, Орджонiкiдзе, майже взяли Сталiнград. Але виявилися розбитi. Потрапили загалом очевидну пастку. Фюрер часто докоряв собi, що вiн так безглуздо пiдставився.
  I не прислухався нi до розвiдданих, нi своєї iнтуїцiї, що нагадує, що назрiває величезна трiпка. Сталiнград це великий ляпас особисто фюреру та його генiю. I Майнштейн не змiг врятувати Паулюса.
  Взагалi треба доручити штурм Сталiнграда Майнштейну, який уже має успiшний досвiд взяття Севастополя. А Паулюс виявився пройдисвiтом. I навiть не вистачило йому мужностi накласти на себе руки. Явний боягуз!
  На аренi дiвчат стали пiдганяти запаленими смолоскипами, тицяючи в голi спини. Войовницi знову зiйшлися i з них бризкала, причому дуже рясно кров.
  У войовницi з тризубом навiть вiдсiкли груди з червоним соском. Вона заволала i довбала трьома гострими кiнцями прямо в живiт. Дiвчина скорчилася, i застогнала, пускаючи кривавi мiхури. Обидвi войовницi зазнав тяжких поранень.
  I стiкали кров'ю...
  Фюрер подумав, що так спливали крихтою i нiмецькi частини пiд Сталiнградом.
  I йому хотiлося провити i загавкати... У Гiтлера навiть пiшли завихрення. Вiн навiть захрипiв.
  I став ревти як слон;
  Вдома палають, i горить земля,
  I скоро будеш ти моя принцеса!
  Зiрву одяг, кину я тебе в лiжко,
  А пiсля замок зроблю з кiсток!
  
  Народ отримає тисячу батогiв,
  Обставлю шибеницями столицю!
  Я вас ганятиму як голубiв,
  Рабиною зроблю i хлопця, i дiвчину!
  
  Вам буде боляче туго пiдi мною,
  Кат мiй вiрний сторож, друже, опора!
  Я найсильнiший, найкрутiший,
  Покрию я вас i ганьбою!
  Справдi це реально маячня божевiльного...
  Обидвi дiвчата виявилися настiльки пораненими, що, не витримавши, завалися i стали корчитися в конвульсiях.
  Маври-прислужники припiкали їм босi п'ята, i ревли.
  Фюрер пробулькал:
  - Яка бiль! Яка бiль!
  Борман iз досить задоволеним виглядом прошипiв:
  - Нiмеччина проти свiту: сто - нуль!
  
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Гертруда побачивши, що її противник, задкуючи не зовсiм, стiйко стоїть, раптово стрибнула, довбавши, йому своєю босонiжкою нiжкою пiд колiно. А коли мавр почав падати, вiстря меча пройшло йому мiж бронзовими пластинами та ребрами. Голонога Шелла також стала махати мечами куди енергiйнiше. Дiвчата одночасно верещали як свинки. Хоча мечi в них i рухалися по-рiзному, проте вiдчувалася синхроннiсть. Гертруда зчепилася з великим римським воїном, шолом у якого виявився, прикрашений павичами пiр'ям. Цього разу в неї справдi виявився дуже досвiдчений i сильний супротивник. Про його досвiдченостi та заслуги говорили i золотистi нашивки. Вiдбивши кiлька випадiв свiтловолосого дiвча громила, мабуть знатний вельможа перейшов у наступ. Гертруда вiдступаючи, свиснула:
  - А ти не iталiя!
  Грiзний патрицiй вiдповiв:
  - А ти просто босонога шльондра! Чи багато ти думаєш, чи зможеш протриматися, проти давньоримського клинка?
  Гертруда парирувала:
  - Проти клинка не знаю, а тобi бородатий i протистояти нiчого!
  Однак, не дивлячись на весь оптимiзм, випромiнюваний голоногою Гертрудою, дiвчинцi доводилося задкувати назад. Римляни ввели в бiй свiжi резерви, дiвчата i хлопчаки все частiше отримували поранення або падали заколотi до смертi. Хлопчики лучники втiм, намагалися стрiляти поверх головою, разя пiдходящi когорти.
  Голонога Шелла тим часом обережно поклала ще одного супротивника, а iншому зрубала кисть. Войовниця заспiвала:
  - Ядерний меч, хоче тебе розсiкти! Пекельним багаттям палає, лазера промiнь! Але ти не думай, як своє життя зберегти, вiрним коханню, ти до кiнця будь!
  Гертруда здивувалася:
  - А ти спiваєш як справжнiй учений!
  Руда Шелла у звiт проспiла:
  - Чудово коли у фiзицi пiлоти, вперед науку керують своєю! Але головнi вирiшуються питання у строю, у строю, у строю!
  Гертруда пiдтвердила пiдхопивши:
  - Приємно жити серед вогню та диму! I чути, як цвiрече кулемет! Веди нас фюрер у бiй непереможний! Вперед, уперед, уперед!
  Босонога Шелла пiдтримала:
  - Коли снаряди рвуться вдень i вночi, швидше йдуть чини та ордени! Нехай над свiтом люто гуркоче - вiйна, вiйна, вiйна!
  Гертруда надихнулася, вiдчувши у своєму атлетичному тiлi пульсуючу енергiю. А швидкiсть стала раптом, нiби помахи крилець бабки. I ось воїн Стародавнього Риму пропустив тичок вiстря в нiс. I вiдволiкся, а войовниця Гертруда розпорола йому сухожилля на правiй руцi:
  - Не смiй грубити жiнцi!
  Громила, з павичем пiр'ям смикаючи нижньою губою, засмучено вiдповiв:
  - Адже це був лише жарт! Адже це був лише жарт!
  Гертруда знущально, рубанувши по руцi, що слабшає, вiдповiла:
  - Не треба з вовчицею жартувати!
  А коли римський богатир упав на колiна, войовниця довбала його колiном у пiдборiддя. Шелла-рижуха схвалила:
  - Ось це цiлком у нашому стилi СС!
  Гертруда тут отримала вiстрям у плече, i ойкнула:
  - Ну, i ви мужлани!
  Вогняна Шелла порадила:
  - Роби млин! I рiзче мечами пiдкручувати!
  Тут у хiд вступили лучники римлян, вони були важкi в бронi, якi знаряддя з людський зрiст. Звичайно довгi пiвтора метри стрiли, надто вже небезпечна зброя проти напiвголих дiвчат i хлопчикiв. Атiлла мабуть зрозумiвши, що далi чекати не можна; кинув в атаку кавалерiю, яку особисто повiв у бiй.
  Цей велетень обертав одразу двома мечами, довжиною з лицарський турнiрний спис кожен!
  Гертруда посмiхнулася i пiдморгнула:
  - Ось, нарештi, наш красень настає!
  Голонога Шелла хихикнула:
  - Бити треба дуже й головне вчасно! Коли ефект вiд цього буде максимальним!
  А великi стрiли усi сипалися зверху. Дiвчата i хлопчаки спритно вiдскакували вбiк, i навiть скрикували:
  - Оце буде по-нашому! Можна втекти i вiд кулi, а що стрiла.
  Але декого стрiли таки вражали. Причому гинули як представники нiмецьких полкiв Аттили, а й, у великих кiлькостях, вiд гостинцiв своїх же римськi воїни. Втiм, вершники варварiв, обiйшовши свої шеренги, обрушилися на ворожу пiхоту. Ну, а сам Аттiла виглядав просто шик.
  Гертруда вiдкинула ударом ноги прилипливого кавалера:
  - Не лапай, не твоя!
  Шелла-босонiжка похитала головою:
  - А хлопцi тут i непоганi, хоча не подружжя нашим! Нашим соколам-арiйцям!
  Гертруда рубанув мечем римлянина, погодилася:
  - Звичайно ж, не подружжя! Нiмецька мiць Риму вiр не подружжя! Роздавимо як воша i, не здригнеться рука!
  Шелла пiдтвердила:
  - Та ще й якщо меч буде не з лайна!
  Дiвчата жваво додали, закручуючи мечами кренделя i спiваючи:
  - Ми за праву справу б'ємося! Компромiсiв iз багнетом пекельним немає! Не закриється хмарами сонце! Не накриє мороку швидкий свiтанок!
  Нарештi й сама Атiлла прорвався до лучникiв Риму. Втiм, судячи з величини, цi луки явно робили у Британiї. Борючись Гертруда, згадала iсторiю. За Едуарда Третього, прозваного англiйцями великим, саме лучники стали головним родом вiйськ... Причому частина з них була посаджена на коня! Переважаючi сили французiв були безжально битi. Взагалi й Юнгфолiнгу та Союзi Нiмецьких дiвчат, шапкозакидництво не вiталося... Англiйцiв визнавали супротивником небезпечним, що завоювало бiльше земель, нiж будь-яка iнша нацiя за всю iсторiю планети Земля!
  Але зараз вершники варварiв трощили лучникiв, розсiкаючи їх потужними ударами до самого табору. Гертруда зiткнулася з противником з Китаю. Вiн був не дуже високий, зате хвацько крутив взутими в чоботи зi шпорами ногами.
  - Нiмцi це паразити - неодмiнно будуть битi! - ревiв вiн.
  Гертруда вiдповiла кинджальним випадом:
  - Даремно противник вважає, що нiмцiв вiн змiг звалити! Хто смiливий той у бою нападає, ворогiв люто битиме!
  Шелла пiдхопила:
  - Не спiткає планету лиха бiда! I даремно супротивник кинув сили у похiд! Здолати в битвi грiзною зумiєм ворога! Темрява розсиплеться в пилюку - час свiтла прийде!
  Гертруда знову замахала з ще бiльшою енергiєю, резюмувавши:
  - Слово не горобець, але словоблуддя його перетворює на ворону!
  Шелла потримала:
  - Коли язик мелiє, з муки випiкають грудку в горлi!
  Гертруда потужним, навiть якось не по жiночому сильним ударом меча, осiкла голову бiйцю, що стрибнув лiворуч, а потiм знову зчепилася з китайцем. Войовниця-блондинка люто i дзвiнко кричала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  Китаєць-воїн вiдповiв:
  - А тебе й брати не треба, ти вже передi мною.
  Гертруда хихикнула у вiдповiдь:
  - Близький лiкоть, але не вкусиш!
  Тут вiстря меча подряпнуло дiвчину немов кобра, розрубавши броньову пластину i оголивши груди: пишну i з малиновими сосками. Китаєць сумно проревiв:
  - А тепер тобi лишається тiльки молитися! Якiй ти церквi вважаєш за краще: католицьку чи євангельську.
  Гертруда зло вiдповiла:
  - Церква вiд повiї вiдрiзняється тим, що блаженство завжди вiдкладає на потiм!
  Китаєць вишкiрив свої кривi зуби:
  - А що почуття гумору тобi не зрадило! Ох, дiвчина як менi шкода калiчити таку красу як у тебе!
  Гертруда вишкiрила зубки:
  - А менi не шкода! Взагалi шкода у бджiлки, а бджiлка на ялинцi, а ялинка у лiсi! Де лiс - на носi!
  Китаєць гаркнув у вiдповiдь:
  - Ворогiв у Нiмеччини багато!
  Гертруда спритно парирувала:
  - Багато кухарiв - псують кашу!
  Пiсля чергового випаду вузькоокого воїна на грудях дiвчисько залишилася кривава смуга. Гертруда ойкнула i вiдступила. Китаєць прогарчав:
  - Ось i ти отримуєш!
  Дiвчина холоднокровно вiдповiла:
  - Хто не отримує по мiзках, той нiколи не розумiє! Мiзки, як гаманець, треба отримувати, щоб їх наповнити!
  Китаєць огризнувся:
  - Ну, ти любиш софiстику! Вперше бачу настiльки освiчену та ерудовану дiвчину. Знаєш, може тобi краще перейти до армiї Великого Риму. У нас будь-яка людина, незалежно вiд нацiональностi, може зайняти найвище становище при iмператорi!
  Гертруда заперечила:
  - Краще померти, нiж зрадити!
  Вузькоокий воїн помiтив:
  - Це не розумно, дивись у бiй iде наша кавалерiя... I коли ти потрапиш у полон, то буквально витимеш вiд болю на дибi!
  Гертруда холоднокровно вiдповiла:
  - Краще один раз спокiйно вдарити, нiж сто разiв несамовито прогортати!
  Але на жаль китаєць прав, тисячi римських вершникiв на чолi з самим iмператором (його обладунки немов покритi кiркою з алмазiв, рубiнiв i смарагдiв!), мчать на армiю варварiв. Втiм, вершники Атiлли вже встигли перебити бiльшу частину ворожих лучникiв, хлопчаки варварського вiйська самi почали посилати стрiли у ворожi ряди. Босонога Шелла, що вiдчайдушно рубається, пiдбадьорила свою напарницю:
  - Не здавайся Гертруда! Не пiддавайся на його обiцянки! Краще зберись i рiшуче переможи!
  Атiлла разом зi своїми воїнами врубався в римський стрiй. Його велетенськi мечi, наче лопатi гвинта, збивали кривавий мiксер. А сам громила, йшов уперед, намагаючись прорватися до iмператора.
  Гертруда фiлософськи помiтила:
  - Хочеш стати пастухом стада, не будь бараном!
  Вогнява Шелла погодилася:
  -Кожен баран хоче стати пастухом, поки вовк далеко, а гвинтiвка поряд!
  Тут Гертруда дiстала чергове поранення в живiт. Дiвчина знову вiдступила. Її боса нiжка раптом встала на вiстря кинджала, що стирчить, i Гертруда пискнула:
  - Ой ой ой! Як боляче!
  Босонога Шелла сама вже отримала кiлька поранень i подалася назад. Войовниця прокричала:
  - Бережи сили, римляни не витримають довгої сiчi!
  Але варварам справдi доводилося туго. У бiй вступали дедалi новi загони римлян. Ось у жорстоку битву помчали вершники в золотих обладунках. Над ними майорiли прапори з вовчими головами. А попереду мчав богатир, мабуть, навiть бiльший за Атiллу. Римляни при цьому навiть намагалися охопити армiю варварiв з флангiв, пустивши два могутнi з списами та бронзовими латами полку в обхiд основного мiсця сутички. Гертруда благала:
  - У нас вичерпаються сили, ми ось-ось програємо!
  Шелла запропонувала:
  - А ти заспiвай у вiдповiдь! Нам пiсня будувати та жити допомагає! Пiд барабан пiд червоним прапором у похiд! I той, хто з пiснею життя крокує; той нiколи й нiде не пропаде!
  Обидвi дiвчата хором заспiвали, причому, не дивлячись на поранення їх голос; був немов трубний:
  Є таке покликання солдатiв,
  Чи не професiя це, не звання!
  Хоч часом у сто пудiв автомат,
  Нi не марш, плотi мука-терзання!
  
  Але йдемо ми, вперед ставлячи крок,
  Тому що ми служимо Вiтчизнi!
  Вiр, переможеним буде злий ворог,
  Щоб весело було за життя!
  
  Нас вчили з пелюшок майже,
  За Батькiвщину з мужнiстю битися!
  Ранiше були зi сталi мечi,
  А тепер РПГ у мiцному ранцi!
  
  Не вiдступимо, нi кроку назад,
  Хоч тiлами вустелем могили!
  Супостатiв ми викосимо ряд,
  Нехай додасть Всевишнiй нам сили!
  
  Танки пруть, лiтаки летять,
  Бомби сиплють та рвуться снаряди!
  Не тримай нас за мерзенних цуценят,
  Загартованими стали солдати!
  
  Ось товариш загинув як герой,
  Нiчого не покладеш пiд хрестик!
  Часто люди грають iз долею,
  Але любитимуть, будуть мiцнiшi - повiрте!
  
  Хоч у бою, де цвяхають тяжко,
  Згадаймо наших уславлених предкiв!
  Як на Рим ми ходили давно,
  Що не жерти в рабствi мерзенному недоїдку!
  
  Не стало поклони нам бити,
  Чи не поставити наш свiт на колiна!
  Ми ж кречети - самi б'ємо дичину,
  Представники всiх поколiнь!
  
  Ось зусилля ще й кидок,
  Ворог уже бачимо, дрiбно трясеться!
  Куля мало не зачепила скроню,
  Потемнiло в очах наше Сонце!
  
  Але пiднялися в атаку йдемо,
  Крушимо мерзенних багнетами прикладом!
  Випалимо фрицiв, якщо над вогнем,
  Наш боєць став без цiн - просто скарбом!
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Щойно дiвча дозрiло, як вiд удару Атiлли впав головний богатир римської армiї в золотих обладунках. А китайця натхнене дiвчисько зрубало ще ранiше, i тепер накинулося на представника командувача пiхоти. Вiн вступив у бiй зi справжнiм, однооким велетнем i навiть почав тiснити його, махаючи мечем:
  - Тобi нелюд iз нами не впорається! Тому що ми нiмцi!
  Громила грубо вiдповiв:
  - Нiмцi-перцi! Нацiя калiк!
  Гертруда не на жарт розсердилася:
  - Нi! Ми нiмцi апрiорi нацiя великих воїнiв. Та нацiя, що звикла перемагати i не перед ким не згинатися!
  Велетень скривив губу i вiдразу отримав вiстрям меча в горло. З бичачої шиї буркнув фонтанчик... Вiн захитався, i одразу отримав укол пiд серце... Гертруда вигукнула:
  - Героїзм не має вiку!
  Босонога Шелла пiдбадьорила подругу:
  - Певно, круши їх милочка сильнiша... Буде натиск ще швидше!
  У цей момент один iз босоногих хлопчикiв-лучникiв влучним пострiлом звалив римського iмператора. I треба було потрапити стрiлою прямо в око!
  Гертруда скалячись, заспiвала:
  - Оце так! Не в брову, а в око!
  Вогняна Шелла крутнула пальцем бiля скронi:
  - А що! Краще один раз врiзати, нiж сто проклясти! Ну зараз супротивник побiжить!
  Гертруда зрубавши ще одного воїна, пiдтвердила:
  - Ворог вiд страху затремтить i втече!
  Справдi, ряди римлян завагалися i стали пiддаватися. Взагалi коли армiя утiкає це страшно. Навiть якщо це така дисциплiнована армiя як Стародавнiй Рим. Недарма ж, Чингiсхан, якщо бiг один десяток наказав стратити цiлу сотню ... Хоча достовiрнiсть останнього наказу, пiддають сумнiву, чи це не вигадка iсторикiв. Навiть у Римi пiд час втечi стратили кожного десятого. Миготивши голими нiжками, дiвчата i хлопцi кинулися переслiдувати ворога. I заграли гори...
  Гертруда прокинулася, рiзко схопившись, дiвчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби i знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелi. Так вони босоногi в одних купальниках i помчали пiщаним пеклом.
  Арабськi дiтлахи здивовано показували на них пальцями i свистiли.
  - Дойче Акбар!
  Гертруда озирнулася i з тугою подивилася на пальми, що вiддалялися, пiсля чого шепнула голоногою Шелле:
  - Знову в пеклi!
  Рудоволоса дiва з усмiшкою вiдповiла:
  - Усi люди грiшники, а пекла природний стан грiшникiв!
  Гертруда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Людина не може не грiшити!
  Боса Шелла кивнула своєю вогненною шевелюрою i на бiгу почала пояснювати:
  - Я згодна! Навiть тисячу разiв згодна! Взагалi грiх це вiдносне i чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього свiту, то в ньому добре було того, що йшло на користь i самiй людинi, i його племенi-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не грiхом!
  Гертруда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жiнцi завагiтнiти вiд героя вiйни, нiж вiд свого далеко не завжди доблесного чоловiка. Особливо якщо ще у чоловiка є ознаки шкiдливої, нечистої кровi.
  Мерседес крикнула на дiвчат:
  - Бережiть подих дiвчини, цього разу ми бiгти до знемоги!
  Гертруда усмiхнулася у вiдповiдь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Пiвгодини дiвчата бiгли, мовчки, а потiм вогняна Шелла шепнула:
  -Знаєш, Який менi дивний сон подружка наснився?
  Гертруда здивувалася:
  - Та менi зiзнаюся теж! А що?
  Вогняна Шелла скалячись, вiдповiла:
  - Нiчого! Такий сон, нiби я був воїном в армiї великого варвара Атiлли. I ми билися з восками Стародавнього Риму. I все при цьому було так красиво, i жорстоко водночас...
  Гертруда хихикнула у вiдповiдь:
  - А знаєш, менi це теж снилося! Навiть якось дивовижний збiг. Я ось тебе увi снi бачила!
  Голонога Шелла пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий i жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Гертруда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб двi людини, одночасно бачили той самий сон?
  Вогняна Шелла заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворiють, то i сновидiння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспiльствi Тулi є спецiальнi медiуми, якi приймають зiлля, i дихають настойками трав, а пiсля чого занурюються у видiння! I їм цiлком удається бути пророками!
  Гертруда перестрибнув через брукiвку, погодилася:
  - Звiсно! У принципi дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть iснувати цiлком матерiальнi, i доки розгаданi фiзичнi закони у природi. Але що ж до чого цей сон?
  Вогняна Шелла знизавши плечима, вiдповiла:
  - Не знаю! Може до того, що Третiй Рейх переможе Британiю i США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго гадати!
  Гертруда хотiла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторiв. Незважаючи на вiддаленiсть, було очевидно, що шумлять двигуни лiтакiв, i що вони iстотно наближаються... Потужна Мерседес скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дiвчата зупинилися, витягли з рюкзакiв маскувальнi плащi, розфарбованi пiд колiр пустелi. Потiм стали стрiмко окопуватися, причому, що зверху не було помiтно, чого неприродного. Тут Гертруда подякувала долi, що в них була i зброя, i сапернi лопатки. Iнакше дiвчата у пустелi могли б стати легкою здобиччю британських штурмовикiв або пiкiруючих бомбардувальникiв. Вогняна Шелла пiдскребаючи пiсок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунiсi... Невiдомi шляхи Господнi!
  Гертруда з хитрим виглядом заперечила:
  - Вiдсутнiсть точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мерседес скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мерседес трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, а отже, англiйцi ще не встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустельми аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. У всякому разi, треба передати своїм по рацiї, а вогню не вiдчиняти. Тим бiльше, що їх лише сто людей, а англiйцiв понад три сотнi!
  Гертруда шепнула голоногою Шеллi:
  - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчi й ближчi...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мерседес запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявилися разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мерседес, вловивши момент, промовила:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi", жбурляють гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi та Гертруда з голоногою Шеллою. А англiйцi шкереберть i догори дригом... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Гертруда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Вогнезарна Шелла у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Босонога Шелла пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у Всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються i починають гасати, як угорiлi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мерседес кричить по-англiйськи, у неї голосок такий приголомшливий, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пошкодуємо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i вже здаються... Руки вгору i ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчицi" без церемонiй пустили кулi у скроню, тим хто не мiг стояти на ногах, а решту занурили в машини i погнали на них у найближчу базу.
  Пiсля розпеченого пiску пустелi босим ножачкам Гертруди дуже приємно вiдчувати м'яку гуму. Вона навiть блаженно постає... Американськi вантажiвки дуже зручнi, i пiд час поїздки не трясуться. Здобувши перемогу дiвчини веселi. Шарлота запитала Герду:
  - Скiльки ти вбила?
  Дiвчина здивовано знизала плiчками:
  - Не знаю? Не я одна стрiляла... Але гадаю, що багато!
  Голонога Шелла пiдрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок вiйни!
  Гертруда байдуже махнула рукою:
  - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогiв знищено триста, а з нашого боку лише двi войовницi-вовчицi легко пораненi. Я навiть дивуюсь, як ми ще Африку повнiстю не захопили, з такими вояками.
  Голонога Шелла вiдразу ж зiпсувала настрiй:
  - Так цим горе-воякам ми у вiсiмнадцятому програли!
  Гертруда сердито труснула свiтлою, наче обсипаною новорiчним снiгом головою.
  - Це через зраду! А насправдi, ми були як нiколи близькi до перемоги i це було очевидно кожному, хто не слiпий! На жаль, нам завадили!
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Вогняна Шелла погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лiвим вушком:
  - Та зрада, диверсiї, бездарнiсть вiйськових .... А росiян ми все-таки зламали, змусивши їх у вiсiмнадцятому роцi здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росiї, там прохолодно, а тут спека!
  Гертруда весело хихикнула:
  - Зате в Росiї такi суворi морози... А от коли босонiж бiгала снiгом у горах, знаю яке це борошно.
  Голонога Шелла вишкiрила зубки:
  - Маленька Гертруда босонiж бiжить по пекучому снiгу... Це символiчно немов у казцi... Казки про чисту, ще дитячу i зовсiм не егоїстичну...
  Гертруда задерикувато пiдморгнула подрузi:
  - Це як у нас до фюрера?
  Вогняна Шелла пiдтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не бiжимо босоногi розпеченим пiском пустелi. Та ще й пiсля перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотiв нiмецькою мовою:
  - Грiзнi ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Руда Шелла погладила своєю злегка огрубiлою ступнею чорношкiрого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно ж, з одного боку добре, мусить хтось i працювати вiд зорi до зорi, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник i йому не можна довiряти зброю. Ми ж нiмцi, у свою чергу, найбiльш культурна i високоорганiзована нацiя на Землi. Велика нацiя воїнiв, i недарма ж у всiх Європейських армiя i навiть у Росiї служили найманцi-нiмцi, причому найчастiше на командних посадах!
  Гертруда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спецiальнi звiринцi для чорношкiрих. А тобi залишається поки що...
  Вогнява Шелла запропонувала:
  - Нехай вiн цiлує нам ноги. Адже це буде приємно, а нiгер принизитися.
  Гертруда енергiйно замотала головою:
  - Не знаю як тобi, а гидко, якщо чистої шкiри iстиною арiйки стосуватимуться губи смердючого нiгера. Так що...
  Голонога Шелла не погодилася:
  - Та нi! А менi навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогняно-руда красуня засунула чорношкiрому свою ноженьку. Той з ентузiазмом почав цiлувати довгi, рiвнi, точенi пальчики богинi. А дiвчина у вiдповiдь лише нiжно посмiхалася, товстi губи негра лоскочуть засмаглу шкiру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дiвчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловiка.
  Гертруда здивувалася:
  - Дивно, а тобi що, чи не гидко?
  Вогняна Шелла посмiхнулася:
  - Та нi! А з чого менi має бути гидко?
  Гертруда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалi-то їх виховували, що нiмецька жiнка має бути не лише воїном, а й люблячою, нiжною дружиною та здоровою матiр'ю. Але сама вона поки що не думала про хлопцiв, може внаслiдок важких фiзичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втiм, i босонога Шелле, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кiсточкою по носi, та так, що потекла юшка i запропонувала Гертрудi:
  - А може заспiваємо?
  Гертруда кивнула:
  - Звичайно, заспiваємо! Iнакше стає сумно!
  Дiвчата заспiвали, а їхнi подруги дружно пiдхопили, тож пiсня полилася як водоспад:
  Iдемо ми з миленькою з хащi,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снiгу ножi босi,
  Дiвчата бiленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завiрюхи злi,
  Зриваючи зграї птахiв-пiчуг!
  
  Але дiвчина не знає страху,
  Вона боєць могутнiх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми неодмiнно переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованiший,
  Його кувалдою не зiгнути!
  Ось ворушаться нiжно клени,
  Снiжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтiти вiд холоду не смiй!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Вiн липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий ритуал!
  За нас i вiра, i природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вiтчизну Надихає,
  Наказує нам битися до кiнця!
  Щоб планетi стала раєм,
  Вiдважнi будуть усi серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоноснi кулi,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо струсимо, ви повiрте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лiнощi геть!
  Суддя Всевишнiй дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Менi Батькiвщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь мiцнiше вiжки,
  Цвiстi Вiтчизна народжена!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" спiвали як гарно, i слова були задушевнi. Взагалi склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Iснували, звичайно, спецiальнi каральнi пiдроздiли, найчастiше у складi охоронних дивiзiй, що проводили спецоперацiї, але бiльшiсть дивiзiй СС були просто елiтною гвардiєю Вермахту. Взагалi треба сказати, що червона, тоталiтарна пропагандистська не найнадiйнiше джерело вiдомостей про Другу свiтову вiйну. Адже зрозумiло, що комунiстичнi керiвники Агiтпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвiтлювати подiї. Тож достовiрно важко судити, де була реальна правда, про звiрства фашистiв, а де вигадка. У всякому разi, те, що не кожен воїн СС - кат i нелюд, змушенi визнати тi, хто серйозно займається iсторичними дослiдженнями. Крiм того до нападу на СРСР; гiтлерiвцi загалом на окупованих територiях поводилися терпимо, захiднi джерела вказують якiсь масовi звiрства i розправи.
  Ось i зараз дiвчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах мужнiх чоловiкiв. Пiсля чого дiвчат запросили пiдкрiпитися.
  Обiд був скромним, але зате в пустелi пристрелили зебру i кожнiй дiвчинцi дiстався приготовлений арабською шашлик. Взагалi араби, принаймнi, зовнi були налаштованi дружелюбно i тi, хто знав нiмецьку, навiть намагалися жартувати, або обережно погладити нiжки дiвчатам.
  Гертруда вiдштовхнула липного араба i заявила:
  - Не тобi я!
  Босонога Шелла наслiдувала її приклад:
  - Заведи собi гарем!
  Гертруда, посмiхаючись, запропонувала:
  - А ось скажи крута Шелла, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга iз сумнiвом помiтила:
  - Це взагалi спiрне щастя... Хоча дивлячись ще дружиною, якого султана. Якщо великої iмперiї Османа перiоду розквiту, то... Було б навiть дуже непогано... Я б реформувала турецьку армiю, удосконалила зброю... I напевно спочатку б звернула свiй погляд на схiд.
  Гертруда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навiть у перiод розквiту не змогла пiдкорити Iран. Ось це було цiлком реально, тим бiльше що армiя персiв була вiдсталою. Ось цiкаво, великий фюрер, яке ухвалить рiшення, завоювати Туреччину, чи все-таки включити у свою коалiцiю, кинувши османам кiстку, зокрема й деяких не надто цiнних земель Iрану?
  Вогняна Шелла здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Взагалi-то останнiм часом ходили чутки, що ми знову пiдемо на СРСР... Кажуть, що Росiйськi багатства та огряднi землi України нам дуже навiть потрiбнi!
  Гертруда пiдхопила пальчиками босонiжки кружечко чаю i, досить спритно пiдняла її до пiдборiддя, вливаючи в себе коричневу рiдину. При цьому дiвчина примудрялася говорити:
  - В Українi дуже багатi, огряднi землi. Пiд мудрим нiмецьким керiвництвом, i з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекорднi врожаї. I тодi у нас хлiб буде дешевше води. Та й самi українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Вогняна Шелла кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашiй великiй нiмецькiй культурi! Просвiтимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час вiдпочинку скiнчився.
  Але пiсля обiду дiвчат знову побудували i змусили робити марш-кидок пустелею. Пiсля їжi бiгти було важко i дiвчата навiть злегка стогнали, поки їх тiла не розiгрiлися. I так i помчали як тушканчики.
  А тим часом полковник СС Десс таємно надсилав нову шифрувальну записку англiйцям. Ось здавалося навiщо Дессу зраджувати Третiй Рейх ризикуючи потрапити до гестапо. Грошi є, пристойна платня, плюс вiйськовий видобуток, чого ще треба... Але є люди, якi мають природну властивiсть, потяг до зради. Зраджуючи вони просто ловлять кайф, i балдеють наче вiд трави. Ось i зараз Десс писав англiйцям данi про перекидання нових вiйськ, i появу додаткових лiтакiв. А ще те, що знав про термiни прибуття нiмецьких вiйськ. Звичайно йому теж iнодi ставало соромно, що з його провини гинуть товаришi, i страшно перед можливим викриттям... Але мабуть йому вже пiзно вiдступати, крiм якщо Третiй Рейх програє, то... Останнiм часом ходили затятi чутки про операцiю, що готується на сходi. Та й не лише чутки, до Польщi та Румунiї перекидалися вiйська, особливо танки. Хоча престиж росiйської армiї був не дуже високий, але саме удар царської Росiйської армiї, зiрвав блiцкриг в 1914 роцi. Крiм того, радянськi добровольцi непогано билися в Iспанiї, або удар танкового кулака в Маньчжурiї. Iмовiрнiсть того, що Вермахт там загрузне i не встигне до зими, була дуже велика. А того й Британiя разом США встигнуть розгорнути сили. Втiм, можливо, СРСР до зими не протримається, особливо якщо удар по ньому буде раптовим, i росiяни не встигнуть вжити заходiв для вiдображення агресiї. Та ще й Японiя допоможе...
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Видавши секрети, Десс закурив, дiставши з пачки американськi цигарки. Хоча не його таємний рахунок у швейцарському банку й надiйшла кругленька сума, вiн i так бiдний. Зокрема один iз шейхiв приховав заначку iз золотом та камiнчиками. Арабський iнформатор видав їм одного i слуг цього шейха, який мiг знати, що його шеф сховав скарби. Що ж не заважало б розпитати полоненого докладнiше, що та як, якщо вiн знає.
  I Десс попрямував до катiвника, до нього незабаром приєднався араб-iнформатор. Десс хитро пiдморгнув йому:
  - Що ж у нас з'явилася зачiпка?
  Каземат СС був обладнаний багато. Була навiть динамо-машина для тортур струмом. А ось i привели полоненого. Десс побачивши його, випустив свист розчарування: звичайний, арабський хлопчик, навряд чи старший за чотирнадцять. Смуглявий, худенький, але намагається дивитися прямо i не видати страху. Втiм, цiкавi хлопчаки, як правило, можуть знати дуже багато, пiдслухавши таємницi дорослих. Десс вiдчуваючи дефiцит часу скомандував:
  - На дибу арабського хлопця!
  З пацана жваво зiрвали вже пошматований костюм слуги. I ось так голяка i пiднялися на дибу. Браслети замкнулися на руках хлопчаки, i стали витягувати ззаду руки. Арабченок став нахилятися, його босi нiжки затиснули у колодки з вантажем. Хлопчик охнув, суглоби перевернулися в плечах, хлопець важко задихав. Десс грубо запитав:
  - Як звати тебе цуценя?
  Перекладач повторив арабською.
  - Алi! - тремтячим голосом видавив iз себе хлопчик.
  Десс вже ласкаво промовив:
  - Розкажи, де твiй господар сховала скарби. Скажеш, отримаєш високу нагороду, ми тебе шейхом зробимо. А нi будемо катувати доки ти не випустиш дух.
  Хлопчик забелькотiв:
  - Я нiчого не знаю!
  Десс криво посмiхнувся:
  - Не вiрю! Що хлопчик з такою хитрою пикою, та нiчого не знав. Ну, що ж ти нам сам принесеш задоволення.
  Величезний есесовець зняв зi стiни шкiряну батiг, iз вкрапленнями iз зiрочок. Спецiально присутнiй лiкар у бiлому халатi та фартуху, пiдiйшов до хлопчика i поклав йому долоню на праву частину грудей. Прослухав пульс i, посмiхаючись, заявив:
  - У нього надзвичайно здорове серце. Здатний, багато витримати, але дуже терплячий. Твердим може бути горiшком.
  Десс знущально посмiхнувся:
  - Тим краще... Хоча доведеться попрацювати.
  Кат СС i за сумiсництвом зрадник завдав сильного удару по житловiй спинi араба-пiдлiтка. Проступила кривава смуга, хлопчик важко задихав, обличчя скривилася, але вiн придушив стогiн, що виривається. Десс вдарив ще, вiн гидко посмiхався i м'яко скалився. Взагалi-то катування багатьом приносить задоволення... Може, це ще пов'язано з тваринним iнстинктом бажанням показати свою перевагу, що ти понад людина, а жертва лайно. Ще Фрiдрiх Нiцше вважав, що надлюдина майбутнього "щасливого" свiту вiдрiзнятиметься значно бiльшою жорстокiстю i по вiдношенню до iнших i до себе. Десс у планi жорстокостi до себе був не дуже жвавий, а ось до iнших...
  Удари слiдували, за ударами, худа, але жилиста спина хлопця перетворилася на криваве мiсиво, потiм батiг почала гуляти по ногах. На честь Алi вiн хоч пiд кiнець i почав тихенько стогнати, але зумiв стримати гучнi крики. Десс зупинив порку i знущально запитав:
  - Подобається тобi нiмецька лазня?
  Побитий хлопчик простогнав:
  - Нi!
  Полковник СС найсолодшим тоном, запитав:
  - Якщо ти хочеш видати таємницю, роби це зараз. А то понiвечимо, i ти вже не зможеш служити в СС.
  Алi знайшов у собi мужнiсть вiдповiсти:
  - Нiчого я вам не скажу! Я присягнув iм'ям Аллаха!
  Десс по-лисьому посмiхнувся:
  - Що ж продовжимо! Ти нам принесеш задоволення. Що б зараз застосувати?
  Лiкар-садист запропонував:
  - Жарiвню! Це катування хороше ще й тим, що його можна застосовувати у комбiнацiях з iншими.
  Десс гидко хихикнув:
  - Звичайно ж, жаровню! Зараз би ласкаво пiдсмажимо п'ята.
  Полковник СС не погребував, i сам став мазати пальмовим, щоправда, вже встиглим протухнути маслом, огрубiлi, але перед тортурами вiдмитi пiдручними катувальника вiд пилу пiдошви хлопчака. Лiкар схвально кивнув:
  - Так ступнi згорять не вiдразу, i ми можемо надовго розтягнути "райську насолоду"!
  Пiсля чого двоє помiчникiв-арабiв винесли забезпечену автоматичним управлiнням жаровню, розмiстивши її приблизно за пiвметра вiд босих нiг смаглявого, гарненького хлопчика. Пiсля чого Десс особисто почав розпалювати вогник.
  Язички полум'я хижо побiгли по вугiльних брикетах. Хлопчик захрипiв, став судорожно смикати головою.
  Полковник СС Десс глумливо промовив:
  - Ну що хлопчик... Хочеш полегшити свою долю, розкажи нам, де захованi скарби шейха. Ми в боргу не залишимося, знатним шейхом сам станеш.
  Алi судомно сiпався. На голих п'ятах багато нервових закiнчень, а вогонь - це жорстокий бiль. У повiтрi все сильнiше i сильнiше вiдчути запах паленого. Хлопчик все дужче хрипiв, по його щоках стiкав пiт i сльози.
  - Я не знаю... Не знаю...
  Десс клацнув пальцями в повiтрi:
  - Не бреши, я брехню наскрiзь бачу! Тим бiльше що ти сам сказав, що не скажеш. Ми тебе закатуємо до смертi та...
  Алi втягував i витягував свiй худий, але з досить рельєфним пресом живiт. Вiн намагався стримати крики, що не показати, що йому боляче, але зрадницьке тiло не хотiло терпiти. Сльози з очей текли мимоволi, i арабському хлопчику було соромно, що вiн плаче, як дiвчинка. Але, на жаль, зупинити сльози i стогнання не в його силах, хоча з судомно прокушеної губи стiкає струмок кровi. Десс тим часом щоб посилити болючi вiдчуття; узяв iз розпеченими кiнцями щипцi i взявся за худе ребро хлопчака. Обережно стиснув своїми сильними лапами, i почав викручувати. Алi застогнав значно голоснiше, бiль був нестерпний, з горла виривалося:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс якось криво, по-азiатськи посмiхнувся i запитав:
  - Скажеш? Тепер скажеш.
  Хлопчики похитала головою, i простогнав, плюнув кров'ю:
  - Нi! Не скажу!
  Десс раптом знову заговорив лагiдно i вкрадливо:
  - Ну, навiщо тобi такому молодому вмирати? Заради чого? Подивися, яке прекрасне життя, як приємно дихати свiжим повiтрям i любити дiвчат. А твiй спотворений труп валятиметься на смiтнику i кiстки розтягнуть шакали.
  - Зате душа потрапить до Джилги! - видавив iз себе Алi.
  Полковник хижо посмiхнувся.
  - Нi! Ми твiй труп загорнемо в свинячi шкури i, на тебе, як оскверненного, чекатиме пекельна пекла!
  Тут хлопчики по-справжньому розплакався:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс жахливо гаркнув:
  - Говори...
  Алi зi стогоном вiдповiв:
  - Це так просто не поясниш. Я мушу вам сам показати, це мiсце.
  Полковник поморщив свiй широкий, але аж нiяк невисокий лоб. Можливо, хлопчик хоче лише виграти час i спробувати втекти. В цьому випадку їх тiльки вiдверне вiд iнших, нехай навiть не таких прибуткових справ. Але з iншого боку... Десс проревiв:
  - Добре! Знiмiть його з диби, але ногу скуйте ланцюгом, а також колодку на шию, щоб не втiк! Перевiримо цього цуценя на вошивiсть!
  Коли хлопця звiльнили вiд диби, вiн знову застогнав. Невпевнено став на ноги, i охнув, шкiра ступнi виявилася спаленою. Проте Алi постарався триматися прямо, i навiть видавив усмiшку мученика. Полковник раптом мимоволi вiдчув до юного араба повагу: тримається, хоче показати, що вiн чоловiк. Що ж може пiсля того, як скарби виявляться у нього в руках завербувати хлопця? Адже йому все одно не буде шлях назад до своїх. Родичi шия не вибачать слугi виданих скарбiв, а захистити пацана вiд помсти, зможе лише майже всемогутнє СС.
  Незважаючи на явну нездатнiсть бранця бiгти, до босої, наполовину спаленої ноги хлопчаки прикували ланцюг iз ядром, а ще голову та руки закрiпили у колодцi. Пiсля чого, полковник, вирiшивши взяти з собою лише пару есесовцiв-вiдморозкiв, втiм, чудово володiють зброєю, i арабiв-носiїв, на той випадок якщо скарбiв буде багато. Потiм їх, звичайно ж, позбудуться, але поки що пообiцяють золотi гори...
  Ну, а дiвчата тим часом завершили на момент, коли зовсiм стемнiло черговий, свiй марш кидок. Голонога засмагла Шелла пiдбадьорила Гертруду:
  - У навчання важко легко в бою!
  Гертруда парирувала:
  - У вченнi важко жити - у бою легко вмирати!
  Закiнчивши пробiжку в кiнець, виснаженi дiвчата ще трохи пiдтискалися, потiм помилися i лягли спати. Що ж, скiльки можна себе викручувати до свавiлля! Гертруде, снилася драматична композицiя...
  Спочатку дiвчина побачила супротивника, у своїй мрiї вона нiби вiдразу оглядала величезний простiр.
  Армiя виступила iз мiста. Вiйська вишикувалися прямокутником, який у мiру руху все бiльше скидався на щура. Як зазвичай буває у таких тварин найогиднiша морда! Попереду мелозаври, i п'ятiрка тиранозаврiв, за ними кавалерiя, верблюди, з броньованими лицарями, кiннота з легшими бiйцями. Далi пiхота, легка, у шкiряних панцирях, метачi дротикiв, i важка у бронзових обладунках. Були також на найчисленнiшi лучники. Луки рiзнi, маленькi чорнi i великi пофарбованi в жовтий колiр. Частина воїнiв озброєна списами та побудувала подобу фаланги. У цiлому нинi досить велика за мiрками середньовiччя армiя. Динозаври гарчать i вселяють страх. У русi це нагадує сiль, невблаганний, може лише настiльки стрiмкий. Гудять труби, б'ють барабани. Ззаду конi та воли тягнуть катапульти та балiсти. Останнi, щоправда, не дуже пристосованi до польової битви. За мiською стiною дим пiднiмається в небо, працюють кузнi, кують кайдани для невiльникiв. У самому хвостi вiйська кати в чорних мантiях, готовi зазнати жорстоких тортур заколотникiв. Вже розжарили щипцi, нагрiли свердла.
  А що попереду перед ними: напiвголi як потрапило озброєнi раби, серед яких безлiч худорлявих пiдлiткiв, з гострими лопатками та чорними п'ятами, збитими об камiння. Ну що за армiя курям на смiх. Гертруда сама напiвгола i босонiж, але анiтрохи не бентежиться:
  - Смерть вiдносне поняття за часом, життя абсолютне за значенням!
  Але як не дивно пiдлiтки та iншi раби, зустрiвши велику армiю, не стали розбiгатися. Навпаки, в динозаврiв полетiли дротики та камiння. Насамперед намагалися вибити вершникiв, що сидiли на монстрах.
  А ось ще напарниця огнезарна Шелла, судячи з алмазної збруї на конi знатна особа. Адже вона бачила як наближаються вiйська, бiльш численнi нiж розумна войовниця чекала, але не вiдчувала панiчних почуттiв.
  - А вони самовпевненi! Розраховують, що нас мучитимуть. Що ти на це скажеш Соколиний Дзьоб.
  - Сюрприз готовий! Якi не примiтивнi динозаври, але їх бiльше двох сотень, кинувшись тiкати, знiмуть всю армiю! - посмiхнувся розмальований як iндiанець, з червоним i жовтим пiр'ям юнак.
  Герцог Де Елерон у супроводi кiлькох полковникiв, весь у золотi та коштовностях, скакав у серединi кавалерiї:
  - Ну, ось ще трохи i противник буде зiм'ятий, що було те неминуче. Ось королева, її зґвалтує сто воїнiв, а потiм, якщо буде жива, я з нею таке зроблю!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Ну, тут фантазiя вiдмовила гордовитому герцогу. Що вiн робитиме з королевою, хотiлося жорсткiше, так що б нащадки i через столiття здригалися, а iдей не вистачало.
  Динозаври вже домчалися до рабiв, що швидко втiкали. Вистачали найменш спритних. Пара надто смiливих хлопчакiв схопилася на них, пiднялася на пащу, засунула спис у зуби. Але, не втримавшись на панцирi, злетiли i були жорстоко розтоптанi.
  Соколиний дзьоб дзвiнко свиснув, а потiм зрозумiвши що не зрозумiли, оглушливо прорепетував:
  - Все тепер настав час!
  Почувся шум i на динозаврiв полетiли бульки. Вони були дуже великi, барвистi, дзеркальнi, але, потрапляючи в морди динозаврiв спалахували пекучим полум'ям.
  Пристосування придумане Соколиним дзьобом та Бiлоснiжкою-термiнатором було дуже просте. Звичайнi тiльки великi пускачi мильних бульбашок, на кшталт тих якими бавляться дiти. Тiльки замiсть мильного розчину проста, але ефективна вибухова сумiш. Самi кулi надував легкий вiтерець, який вiдтворили за допомогою заклинання. На вiдмiну вiд штучного урагану, вiн не вимагав надто великих витрат енергiї. Так що дитяча зброя виявилася дуже ефективною проти монстрiв, що неслися попереду. Виглядало ефектно, райдуги, що переливаються всiма кольорами, бульбашки потрапляють в вискаленi морди. Вплив немовби вiд напалмової бомби, головне те, що газ, що знаходиться всерединi, дратує носоглотку тварин, викликаючи панiчне почуття страху. Та й полум'я по-особливому пекуче, висмикуючи тваринну душу. Охопленi вогнем монстри звернулися в повальну втечу. Так усе це було жахливим i незвичайним.
  Голонога Шелла протрубила в горн, посилений резонансними платинами:
  - Наказ настання!
  кавалерiя повстанцiв, що стала вже досить численною, кинулася переслiдувати здригнулу армiю. У бiй також вступили лучники. Здавалося, стискаються невблаганнi клiщi, готуючись розчавити з хрускотом подобу щура зiтканого з солдатських рядiв.
  Попереду, як завжди, звично розсiкаючи повiтря, мчала голонога Шелла. Вона начепила на себе тонку, але дуже мiцну кольчугу гномiв роботи. Втiм, обриси її спокусливого тiла, нiтрохи не ховалися, навпаки була видна кожна рисочка: вiд грудей, до стегон. Корона при цьому виблискувала набагато яскравiше, нiж на це здатнi справжнi алмази.
  - Сарин на кичку! - крикнула дiвчина, наслiдуючи Стiнько Разiну. Їй згадався один роман iз розряду бульварної, майже забороненої у Третьому Рейху фантастики, де легендарний отаман бився з армадою зорельотiв. Це була сила i водночас лицарство. Та й сюжет дуже цiкавий, в якому не обiйшлося без принцес, i пекельного демона Скелентора, який полонив головне джерело свiтової енергiї.
  Тут уже Гертруда подумала, а як би вона сама повелася на мiсцi вождя повстанцiв. Особливо опинившись у полонi та пiд тортурами. Зберегла б у цьому випадку мужнiсть, честь, не здригнулася в руках катiв. Адже отаман вiдпускав єхиднi жарти на дибi, демонструючи волю, що не згинається, i козацьке почуття гумору.
  - Я вiрю, що не здригнуся! - сказала сама собi дiвчина-вовчиця.
  Динозаври обрушилися на власну кавалерiю. Вони розривали на частини, топтали, перекидали верблюдiв, коней та iнших бiйцiв. Панiка охопила кавалерiю, перекидаючись на пiхоту. Уявiть, що являє собою шалений динозавр. Туша вагою кiлька слонiв, метровими зубами, i кiгтистими лапами кромсає всiх пiдряд. Армiя майже вiдразу перетворилася на переляканий натовп, який рвуть на частини раби i солдати, що перейшли на бiк законної королеви.
  Голонога Шелла особисто керувала рубкою та переслiдуванням. Кiлька вершникiв налетiли на неї i були одразу прикiнченi. Герцог Елерон з добiрним загоном гвардiйцiв спробував зупинити бурхливий потiк. На нього i впала стрiмка Шелла. Водночас, обертаючи обома мечами, войовниця безупинно рубала гвардiйцiв, не залишаючи шансiв.
  Перевантажений латами гоблiн на верблюдi спробував чинити опiр.
  Голонога Шелла хижо скалячись, помiтила:
  - I ти думаєш, що зрiст поб'є майстернiсть?
  - Слон топче мурахи! - прогарчав волохатий велетень.
  - I пасує перед мишею! У великих людей великi та промахи! - Пiсля кiлькох стрiмких ударiв, дiвчина знайшла щiлину у забралi та вразила супротивника.
  - Недовго музика грала! Я вразила крiзь забрало! А зло слугу в своє пекло забрало! - Войовниця показала мову.
  Жарт сподобався огнезарной Шелле, особливо рима та каламбур. А раз так i рубка пiшла веселiше. Бiлоснiжка-термiнатор скидала з повiтря горщики iз запалювальною сумiшшю пiдсилюючи панiку.
  - Чи то ще буде! Ой ой ой! - сказала фея-войовниця.
  Голонога Шелла прорвалася до герцога Елерона. Того оточувала охорона: чотири гоблiни на восьминогих верблюдах, здатних вiдносно легко нести масу монстрiв.
  Герцог вiддавав розпорядження генералу Чичиху.
  - Постарайся зiбрати кулак частину не найцiннiших вiйськ, щоб затримати бунтiвникiв, а сам вiдходь швидше до ворiт.
  - Значить, нам доведеться замкнутися у мiстi? - з явною досадою запитав генерал.
  - Швидше за все так! Не твоя справа! - огризнувся герцог.
  - Шкода було перед ким! Якiсь обiрванцi нас тiснять! - Генерал випустив з-за рота струмок помаранчевого полум'я.
  - На жаль, це ще що таке! - раптом злякано в'янув герцог.
  Вогняна Шелла в дикому стрибку зрубала гоблiна та ще двох солдатiв. На неї кинулися три громили.
  Елерон закричав:
  - Убийте суку!
  Стрiла, випущена Гертрудою ( вона також вiдчайдушно билася i намагалася не вiдставати вiд подруги), звалила одне з нападникiв. Iншого монстра закiнчила вогняна Шелла.
  - Вибач красень, я була першою, тому що людина.
  Уцiлiлий гоблiн просипiв:
  - Люди це паразити! Будуть гоблiнами битi!
  Дiвчина у вiдповiдь врiзала ногою пiд колiно, i всадив головою в озвiрiлу фiзiономiю.
  - як на рахунок зламаного носа.
  Вiд страшного удару красунi голова чудовиська хитнулася, i монстр звалився з верблюда. Босонога Шелла вмiла бити, так що її удари паралiзували великих тварин розмiрами зi слонiв. Для цього потрiбно вибирати потрiбну точку i бити код гострим кутом, коли хрящi носа входять лобову частку мозку.
  - Я вам вбиваю правду в голови! - крикнула дiвчина.
  Герцог Елерон спробував вистрiлити в дiвчину з отруєного кинджалу з пружиною.
  Голонога Шелла вловила полiт леза i збила мечем. Метал, зiткнувшись iз металом, вiдлетiв. Дiвчина зiстрибнула з сiдла, перелетiла i обрушила меч на шолом.
  - Ось отримай капiталiст!
  Вiд струсу шолом розлетiвся, разом iз головою. Те, що залишилося вiд князя, злетiло з коня. Босонiжка Шелла висунула язичок, вiн був довгий рожевий i показала його всiм.
  - Те, що ви так мучите, можливо, отримаєте.
  Загибель князя надломила бойовий дух армiї. Солдати або бiгли, або юрбами здавалися в полон. Потрясiння було надто велике. Лише найманцi та знати намагалися органiзувати подiбнiсть опору. Але такi осередки швидко гасли.
  Голонога Шелла пiдбадьорювала вiйська, навiть майже беззбройнi пiдлiтки, смiливо кидалися i їх, мабуть, навiть доводилося стримувати. Дiвчина звалила кiлька десяткiв бiйцiв, але далi вбивати не було кого.
  Закрити ворота не встигли, крiм того, частина городян збунтувалася, почалося звалище.
  Барон де Козерог, дiзнавшись про бунт у мiстi, пiдняте рабами, зажадав:
  - Усiх невiльникiв страчувати, запровадити масовi розстрiли.
  Бiлоснiжка-термiнатор втiм, виявилася спритнiшою, розiгнавши вогняним струменем варту, встановила штандарт королеви прямо на вежi.
  - А що ви хотiли, щоб ми лiберальничали? А може, навiть здалися.
  Повсталi городяни, безлiч невiльникiв проривалися до палацу губернатора. У ворота увiрвалася вогняна Шелла, вона била i трощила всiх поспiль.
  Гертруда отримували пару подряпин, але лише розлютилася вiд цього, ось його меч, звалив троля-капрала, потiм вона швидко видерлася нагору.
  Войовниця, стрибнувши ногою, всадила в груди гоблiна, той полетiв зi стiни, натрапивши на вкопанi у брукiвки списи.
  - Цiкаво, який ти на смак товстий!
  Її мечi знову знайшли багату їжу, зiткнувшись iз гвардiйцями. Але бiльшiсть гарнiзону не чинила опору. Лише палац з добiрними частинами, переважно найманими воїнами виявився горiшком твердiше. Сам Соколиний кiготь атакував прикриття. Голонога Шелла тим часом буквально злетiла вище, зустрiвшись з Козерогом вiч-на-вiч. Навколо барона залишилося лише десяток людей, справа для войовницi двох-трьох секунд. Потiм вiн зiткнулася з вельможею.
  Бою, власне, не було, войовниця торкнулася пальцем плеча барона i паралiзувала його.
  - Можеш розраховувати на милосердя королеви. Втiм, народний суд жалю не знає!
  На неї стрибнув тип, скидається на фавна.
  - Що тварину хочеш отримати по мiзках? - звалилася войовниця.
  Хоча вiн рухався швидше звичайної людини, вогняна Шелла парирувала випад, i ударом у вiдповiдь знесла потворну голову:
  - I тут фавн. Весь всесвiт повний цих тварин. Або може бути iнший рiзновид гоблiну.
  Войовниця рушила до палацу, але не встигла, повстанцi та городяни розправилися з гарнiзоном ранiше, нiж прибула ця дiва.
  Гертруда встигла прикiнчити ще лише двох покидькiв. Круталася навколо своєї осi, фiлософськи вимовивши:
  - Не можна перемогти всiх, не перемiгши себе - не можна перемогти себе, не повчившись у всiх!
  Губернатора встигли заколоти, перш нiж войовниця втрутилася. Втiм, це позбавляло морок суду, а сановник, схоже, був неабиякою сволотою, якщо над ним розправилися самi городяни. Жирне тiло порубали в капусту, не залишивши цiлої кiнцiвки.
  Дiвчина пожурила надто завзятих бунтарiв.
  - Запам'ятайте, головне це вмiння жити за справедливими законами. Настав час наводити народний порядок.
  У мiстi швидко прибирали трупи, їх було небагато й мали вулицi, пiдстригали дерева. Обиралися мiсцевi органи влади, включаючи колишнiх рабiв. Втiм, невiльники становили бiльшiсть населення, в них записували всiх пiдряд, насамперед iз бiдноти.
  Ленастала перша привела народ до присяги. Юна королева стала темнiшою, блiдiсть вiд ув'язнення зникла, плечi i стегна розширилися, чисто вимите волосся виблискувало перловою бiлизною. Вона була дуже гарна i жiночна, не позбавлена при цьому доброї сили. Жерцi iз завзяттям приводили народ до присяги. Але було видно, що служителi чорного культу незадоволенi: дуже праведна королева, заборонила людськi жертви, знизила церковний податок. Ось i зараз на колi стирчать люди, особливо часто приносять у жертву невинних немовлят, насамперед хлопчикiв. Чоловiк i в пеклi має бути попереду.
  З нагоди присяги чорних жрець запропонував:
  - Давайте прирiжемо дюжину хлопчикiв, i шiсть дiвчаток!
  Ленастала грубо кинула:
  - Нi краще за тебе! На багаття садиста!
  Жерця пiдхопили i понесли до наперед пов'язаних дров i сучкiв. Гертруда тим часом витерла свiй клинок i встала поруч iз голоногою Шеллою, з подивом запитавши:
  - Дивно, а до чого почалося це повстання.
  Їй напарниця з усмiшкою вiдповiла:
  - Щоб повернути законний престол королевi. Лена стала законна спадкоємиця, а на тронi сидить узурпатор.
  Гертруда все ж таки сумнiвалася:
  - Одна не часто буває, щоб законнi спадкоємцi престолу зверталися за допомогою до чернi.
  Вогняна Шелла цiлком логiчно промовила:
  - Дружба з чернью не принижує, якщо веде до вершин влади! Ну, а в даному випадку це може бути останнiй шанс королеви.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Гертруда вiстрям меча, почухала собi босу, дiвочу п'яту. Вогняна Шелла, навпаки, взулась i тепер була в прикрашених перлами сандалях. Вона раптом упiймала за руку пустотливого хлопця. Пацан схоже хотiв витягти з-за пояса войовницi гаманець. Сильна Шелла пiдняла хлопця на витягнуту мускулисту руку. Втiм, дитинi було на вигляд рокiв десять, нiтрохи не бiльше i вiн розплакався:
  - Ой, тiтоньки не треба! Я бiльше так...
  Гертруда жорстко перебила:
  - Сама знаю - не буду! Досить, втiм, злодюжку таки треба покарати, iнакше вiн звикне до безвiдповiдальностi! Що ти радиш дорога Шелла?
  Войовниця скривила пику:
  - Думаю, порки буде достатньо! Не калiчити дитину вiдрубуванням руки.
  Гертруда погодилася:
  - Ось так здамо вартi i, хай його випоре!
  Маленький шибеник раптом став слiзно проситися:
  - Не треба, краще вiзьми мене до себе зброєносцем.
  Багата Шелла зневажливо пирхнула:
  - Злодюжку в зброєносцi... Що я дурна! Та малий ти ще, щоб мiй арсенал тягати, просто звалишся. Так що...- Дiвчина гукнула. - Їй стража, треба покарати злодюжку...
  Гертруда раптом захихотiла:
  - Так варти немає, вона розбiглася... Доведеться пацана нам вести до королеви, щоб вона розсудила!
  Вогняна Шелла негативно замотала головою:
  - Не треба вiдволiкати королеву на таку дрiбницю, як спроба банальної крадiжки. Крiм того, Ленастала занадто добра, вона напевно накаже його вiдпустити. Отже, краще буде, якщо ми його покараємо на мiсцi. Думаю просто вiдстiбати його прутиком по п'ятах.
  Гертруда тут не погодилася:
  - Нi! Йому в цьому випадку важко ходити, та ще й, якщо розiб'ємо до кровi, пiдхопить зараження. Краще простiше, як звичайно, порють неслухняних дiтей!
  Руда Шелла почухавши потилицю, кивнула:
  - Нехай буде так!
  Пiд час порки хлопчик почав кричати, i Гертруда заткнула йому рота, щоб не було чути. Але все одно зiбрався натовп цiкавих. Вони пiдказували як пороти злодюжку. Пiсля нього дали стусана в побитий зад, вiдпустивши на всi чотири боки. Пiсля чого дiвчата пiшли до найближчої таверни. Але тут же зiткнулися з проблемою, вона виявилася переповненою, через те, що багато повсталих вже встигли обзавестися грошима i поспiшали зi спустити.
  Гертруда помiтила:
  - Широкi глотки, характернi для вузького кругозору!
  Дотепна Шелла додала:
  - У кого на першому мiсцi наповнення живота, на останньому очищення совiстi!
  Дiвчата повернули та вирiшили просто пройтися вулицею. Тут iз провулка вискочило троє гоблiнiв iз кийками та один носатий троль iз гачкуватим мечем. Спритна Шелла спритно ухилившись вiд помаху дуба, всадила мечем пiд дих волохатої, огидно смердючої тварi. Та навiть не сповiльнила руху, збивши воїнку з нiг. Герда спритним помахом, зрубала i кийок i голову:
  - Попався, який кусався!
  Вогняна Шелла насилу висмикнувши меч, гаркнула:
  - Точнiше сказати! Втративши голову, не придбаєш нiчого крiм головного болю!
  Пiсля чого войовниця рубала тварюка, по корпусу, майже перетнувши навпiл. А Гертруда хотiла вкласти третього гоблiна, але тут з нею шкрябати клинок троль. Начебто вiн не дуже великий, приблизно як середня людина, хiба що щiльнiше, але швидкий, як ... чорт.
  Гертруда навiть вимовила фразою iз сентиментального роману:
  - Жвавий i швидкий, станеш мiнiстром!
  Троль їдко вiдповiв:
  - З честю та шпагою, станеш бродягою! А ти ж i стрибаєш босонога дiвчина, як зайчик i скiнчиш у капканi.
  Гертруда знову випалила:
  - Якщо не зможеш позбутися заячого серця, витимеш по вовчому, вiд собачого життя!
  Гоблiн спробував скористатися тим, що войовниця насилу вiдбивала випади троля, i спробував пiдiйти збоку. Але вогняна Шелла була напоготовi. Швидка як самка гепарда, вона буквально iскрiмсала неприємну, смердючу тварюку. Пiсля чого войовниця пiдморгнула Гертрудi:
  - Ось тепер усе по-чесному!
  Троль хихикнув:
  - Чому благородство так рiдко зустрiчається у людей, бо вони не мають пiдлостi - рятувального кола у вирi еволюцiї!
  Гертруда спритно парирувала:
  - Пiдлiсть хоч i рятувальний круг у боротьбi за виживання, але погризений хробаками породженої нею недовiри!
  Троль у вiдповiдь атакував ще злiше:
  - Красномовство зазвичай розквiтає коли, коли в'яне можливiсть фiзичного захисту!
  Гертруда у вiдповiдь спробувала сама пiдловити супротивника на зустрiчному русi, але породження пiтьми атакувало дуже рiзноманiтно. Крiм того навiть складалося враження, що воно навмисне грає з дiвчиськом, навiть кiлька разiв знущально подряпнувши войовницю по носi. Дiвчина розлютилася, i тут же вельми жорстко отримала укол у груди, в результатi чого полилася кровушка. Гертруда спробувала перестрибнути троля, але той злегка розсiк їй смагляву вiд засмаги шкiру на животi. А на спробу вдарити ногою в пах, боляче саданув мечем по босих пальчиках.
  - Якщо хочеш жити займися зi мною коханням! - пробурчав уродець. - У тебе все одно немає шансiв!
  Гертруда огризнулася:
  - Немає шансiв! А ось це ми зараз подивимося!
  Чудова босонога воївка-блондинка голосно заспiвала:
  Сказав кат: днiв не бачити щасливих,
  Ти будеш усiм гнаний i чужий!
  Але армiя бiйцiв волелюбних,
  Розправиться з численною ордою!
  
  Фантом образ смертi: вiчний супутник-мандрiвник,
  Але теж нам не потрiбен сон-спокiй!
  Хто в лiнi той скрiзь вигнанець,
  Як нелегко мати мрiю!
  
  А що мрiя - ефiр-любов,
  Шлях до неї часом буває хибним!
  Поль важко, то бридко не лишайся,
  Часом жорстокий прорахунок необережний!
  
  Тодi й роки схлинуть у мить молодi,
  I вiдшумить битву наче бенкет!
  Ось вiтер крутить круговi вихри,
  Як злива пристрасно, люто полила!
  
  Вiр, будуть рiллi колоситися,
  Хлiби златi виростуть, спалять!
  Ну, а з iкон святих мерехтливi обличчя,
  Вiддарять благодаттю, за цю працю!
  
  Але нiби вихор - Сiрко з пустелi,
  Надiйшла на Землю страшна вiйна!
  Бiжать хлопцi нiжками босими,
  Хоча вже випав снiг - панує зима!
  
  Вдома вороги на руїни перетворили,
  А хтось горе - втратив дiтей!
  Повеселi на шию людей гирi,
  Палить танець безсердечних катiв!
  
  Народу скорбота не висловити, так туго,
  Нi даху, нi їжi, нi теплих лож!
  Свистить як кобра, зла в полi завiрюха,
  Де, правда, благородство - до бiса брехня!
  
  Прийде день свiтлий - славна година перемоги,
  Орел Вiтчизни вище скель злетить!
  Нехай будуть подвиги солдатiв оспiванi,
  У нас є гострий меч та мiцний щит!
  На останньому складi войовнички потворний троль звалився, а зрубана голова вiдлiтала на добрих двадцять метрiв. З неї раптом викликався слiпучий снiп полум'я, i на мiсцi потворної голови залишився лише жменька попелу.
  На жаль, такий приємний сон Гертруди виявився коротким. Знову пiдйом та фiззарядка. Втiм, дiвчата з цього приводу не думали комплексувати. Вони навiть працювали з особливим ентузiазмом. Мадлен тим часом вирiшила дещо урiзноманiтнити фiзичне навантаження та дiвчат... упрягли у спецiальнi вози, на яких стояли танки. Командувач ротою СС зрадiло вимовила:
  - Ось дiвчатка ми i дефiцитне паливо зекономимо, i вас потренуємо. Новий вид навантаження, iз прикладним значенням!
  Коли дiвчата в купальниках тягнуть танки, та ще й обливаються потiм пiд палючим сонцем, круте видовище. Адже доводиться дiвчатам упиратися босими нiжками в пiсочок i гостре камiння. Постанувати i не здаватися.
  Гертруда насилу перекладала дихання, фiлософськи помiтила:
  - Це, звичайно ж, чарiвно, але... Ось як ми тепер схожi на рабинь Стародавнього Єгипту. Теж тягнемо важкий вантаж, але при цьому нас хоч не б'ють батогом!
  Голонога Шелла погодилася:
  - Звичайно, не б'ють, але вiд цього не легше! Хоча нi - це лише фiтнес, поєднаний з важкою атлетикою!
  Гертруда намагалася перевести розмову на iншу тему:
  - Як ти думаєш, якби Олександр Македонський не помер у такому юному вiцi, вiн би захопив Рим, а потiм i весь свiт?
  Босонога Шелла пiсля паузи вiдповiла, струшуючи пiт:
  - Це важко сказати... Адже вiн планував похiд проти непокiрних арабiв... Але ж шанс у нього, звичайно ж, був! Хоча нам треба радiти, що йому це не вдалося!
  - Чому?! - здивувалася Гертруда, поправляючи лямку, що натирає плече.
  Вогняна Шелла скеля в усмiшцi зубi, вiдповiла:
  - Тому що Гiтлеру в цьому випадку було б занадто важко його перевершити. А так пройде ще двi тисячi рокiв i на питання, хто був найкращим i великим полководцем усiх часiв i народiв, буде однозначна вiдповiдь - фюрер Нiмеччини!
  Гертруда приклалася до лямки сильнiше:
  - Так Адольф Гiтлер вже перевершив Наполеона... Особливо це стане очевидним: коли ми вiзьмемо Єгипет, що Наполеону не вдалося! А там i до самої Iндiї. Але головне, звичайно, це висадка в Британiї.
  Голонога Шелла жорстко пiдтвердила:
  - Те, що не вдалося Наполеону: увiйти до Лондона, зробить Вермахт пiд проводом Адольфа Гiтлера! Ось тiльки цiкаво, ми почнемо чергове реванш вторгнення до Росiї, до цього чи пiсля?
  Гертруда iз сумнiвом вимовила:
  - Я думаю, що краще пiсля... Наполеон, до речi, занапастив у Росiї всю армiю. Але ж ми не французи. Жабенята не дуже здiбнi вояки!
  Могутня блондинка, що тягла разом з ними лямку, почала розмову. Її голос здавався дуже низьким, як у чоловiка, хоча фiгура була жiночою та привабливою:
  - Так французи трохи боягуз, але їх технiка аж нiяк не погана. Я бачила як ЗIЗ-35, безкарно пробивав броню, нiмецьких Т-4. Навiть соромно стало за нашу технiку... Так i "Матiльди" англiйцiв. Гранатою можна розбити їм гусеницi, але пробити броню... Гармати 88 мiлiметрiв її брали, але їх у нас дуже мало. Залишається тiльки бити по гусеницях, i знерухомлювати... Взагалi англiйцi сильнi ще й авiацiєю...
  Гертруда тут зiщулилася, i не дивлячись на спеку вiдчула озноб:
  - Так вони ж нас можуть у пустелi виявити та закидати танки бомбами!
  Бiлобриса баба-богатир потiшила:
  - Потрапити реально в танк, можуть тiльки бомбардувальники, що пiкiрують, з досвiдченими асами. Отже, ймовiрнiсть того, що ми натрапимо саме, на них невисока. Крiм того, я вiрю в нашу удачу.
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Настала тяжка пауза. Кожного воза з танком упряглося по десятку дiвчат-вовчиць. Вони рухалися двома невеликими колонами, такi ось засмаглi, мускулистi дiвчата... Як це було красиво... А бархани за кольору сонця здавались рожевими. Дивовижний пейзаж.
  Не дуже далеко вiд дiвчат полковник СС Десс з дюжиною арабiв погоничiв, i двома шлунками-вiдморозками рухався пустелею. У провiдника-хлопчика ступнi були пiдпаленi i його милосердно посадили на вiслюка. Полковник Десс гидливо морщився, через дефiцит води, погоничi-кочiвники були немитими i погано пахли. Та й день видався спекотним, навiть за мiрками африканського узбережжя, бо вiтер принiс iз Сахари подих пекла. Тож доводилося обливатись потiм. А шлях, схоже, мав неблизький. Десс почував себе повним iдiотом. Вiн може через хлопчика, який набреше з трьох коробiв, втратити кiлька днiв. А ще отримає й дисциплiнарне стягнення, бо вiдлучився... Правда нiмецькi вiйська найближчими днями наступати не планують, та й тут на кордонi з Лiвiєю та Тунiсом, досить глибокий тил. Ну, в причину вiдлучки завжди можна собi придумати... Але все одно це авантюра, причому... Нi, жадiбнiсть сильнiша за докази розуму.
  Десс їде у тiньку на верблюдi, попиваючи слабоалкогольну араку з фiнiкiв. Хоча це напiй, може бути i мiцнiшим за шнапс, але в таку спеку це самогубство. Пейзаж навколо нецiкавий i кiлька мiсяцiв служби вже набрид. Десс намагається уявити, скiльки може бути скарбiв у шейха... Тунiс знаходиться поряд з Алжиром, i в ньому пiрати, часто ховали скарб. Ну, а пiратами, чи точнiше капера на службi у турецького султана часто бували самi шейхи. Крiм того в Тунiсi i золотi копальнi є, i смарагди добувалися. Правда, потiм iз приходом французiв видобуток смарагдiв затих... Чому? Через англiйську монополiю, небажання, збивати цiну iндiйських смарагдiв, що змусило заморозити розробки в колонiях Францiї. А золото здебiльшого в легких мiсцях здобули, а рити глибокi шахти полiнувалися... Десс подумав, що все ж таки французи, напевно, найледачiша i легковажна нацiя в Європi. Хоча не можна сказати, що це поганi вояки... Наполеон Бонапарт, наприклад, завоював Європу, а цього не досягнеш нiкчемних солдатiв.
  А чи справдi, що у Наполеона було генiального? Проста тактика, швидкий перехiд, удар усiма силами, обхiд з фланкiв i спроби зайти в тил... Якщо Фрiдрiх Великий розробив новiтню i максимально ефективну лiнiйну тактику, то Наполеон просто наслiдував Олександра Македонського... Така тактика приносила успiх, але влаштуй хто -небудь вiйськам Македонського або Наполеона, що стрiмко пересувається, засiдку, або б зiм'яли i перебили б на маршi. Зрештою, пiд Ватерлоо Блюхер i Веллiнгтон пiдловили Бонапарта, на його ризикованому маневрi. Це як короткий удар на зустрiч боксера, що широко розмахнувся. I Наполеон у нокаутi... Росiйськi вiйська, до речi, не розгромили Бонапарта у бою, а взяли з допомогою генерала морозу, епiдемiй та партизанiв.
  Що вiн думає про Гiтлера? Спочатку звичайно були думки, що фюрер всього лише єфрейтор i вискочка, син колишнього шевця ... Вiн вiддав перевагу на президентських виборах старичка Гiнденбурга, хоч i розумiв, що вiсiмдесятирiчний старий, просто фiзично не зможе впоратися з обов'язками диктатора! Але не подобався жебрак Гiтлер - виходець iз низiв! Але потiм, коли призначили Адольфа рейхсканцлером, вiн усе вiддав голос нацiонал-соцiалiстам, бо iншої солiдної правої сили вже не лишилося. I штурмовики практично цiле вiйсько йому iмпонували. Але був сумнiв, що Гiтлер утримає, особливо пiд час кризи, страшної депресiї влада, що Нiмеччина остаточно не розвалиться.
  Але Гiтлер iз самого початку взявся за жорстке наведення порядку, заборонивши комунiстiв, а потiм i iншi партiї. Розiгнав профспiлки, замiнивши їх на трудовий фронт. Став справжнiм диктатором iз однопартiйною системою. I пiдняв економiку, переозброїв армiю. Але все ж таки Десс не з усiм, що робив фюрер, погоджувався. Наприклад, навiщо такi великi ресурси витрачати на програму: "Праця через радiсть!" i возити робiтникiв на вiдпочинок, до Норвегiї, Францiї, а то й на Канари. Чи не краще цi кошти побудувати кiлька зайвих танкових заводiв, чи пiдприємств iз виробництва лiтакiв. Або взяти проект "Фольксваген", народного автомобiля - скiльки можна було б танкiв вiдгрукати... Взагалi Гiтлер намагався сидiти на двох стiльцях, пiдвищувати рiвень життя i модернiзувати армiю. Проте за двома зайцями поженешся, жодного не спiймаєш.
  Десс був родичем головного економiста Третього Рейху Штаха i добре знав загальнi характеристики Нiмецької економiки. У вiйну з Польщею Нiмеччина вступила, маючи боєприпасiв лише три тижнi(!) iнтенсивних бойових дiй. Вдарили б тодi союзники, вiд Третього Рейху залишилися б голiвки. Наступ проти Францiї Гiтлер почав поступаючись i в танках, i в гарматах, особовому складi та авiацiї! Але розгромив жабникiв, навiть не скривившись. Потiм наступ на Англiю... Ось тут Гiтлер прорахувався, треба було добити Британiю пiд Дюкером, а потiм ще в липнi використовуючи кораблi торгового флоту Нiмеччини (а вiн був не маленький) висадити десант на островах. Тодi вiн би став господарем становища. Але фюрер не наважився, можливо побоюючись, що транспорту з вiйськами потоплять лiнiйнi англiйськi кораблi... Але суть у тому, що Британiї в той момент була така панiка i плутанина, а спостереження за морем неорганiзовано, що дуже великий був шанс, як разiв на швидку раптову висадку. Ну, а на сушi Англiї особливо протиставити нiчого. Принаймнi, у якiсному вiдношеннi... Але Гiтлер втратив час, i у вереснi Черчiлль вимовив iсторичну фразу: становище Гiтлера блискуче i безнадiйне. Пiсля цього Десс сам вийшов на британську розвiдку. Хоча фюрер i програв битву за Англiю, спiввiдношення втрат було приблизно один до одного, а якщо вважати, що приблизно вiдсоткiв двадцять п'ять припало на лiтаки: збитi зенiтною артилерiєю, то нiмецькi аси були навiть кращими за англiйськi. Та й лiтаки анiтрохи не гiршi, може навiть МЕ-109(F) i краще за левову зграю. У всякому разi, в Африцi спiввiдношення сил i втрат у повiтрi ще сприятливiше, нiж у Британiї. Такий 1940 рiк, що блискуче почався, пiд кiнець принiс багато розчарувань. Втратили багато сильних асiв та лiтакiв, та ще й Муссолiнi союзничок, був ганебно битий у Грецiї. Адже такою була у нього велика перевага. А потiм на початку року взагалi облом, Iталiя втратила Ефiопiю, Сомалi, бiльшу частину Лiвiї, i причому у всiх битвах англiйцi значно (у кiлька разiв!) поступалися числом. Сотнi тисяч макаронникiв опинилися у полонi. Як не повiрити в швидкий крах Третього Рейху, особливо на тлi зростаючої допомоги ворогам Нiмеччини з боку США. Але потiм знову чаша терезiв хитнулася в бiк Третього Рейху. Роммель розбив англiйцiв i полонив Колленкура, потiм два тижнi впала Югославiя, Грецiя i за ними острiв Крiт. Десс навiть був радий за нiмцiв, але був i страх перед викриттям. Проте тепер хвилює iнше, чи нiмцi нападуть на СРСР. Штах говорив, що принципове рiшення Гiтлером вже прийнято, але ще не зрозумiлi остаточнi термiни. Найчастiше називають 22 червня дату капiтуляцiї Францiї.
  Навряд чи Нiмеччина витримає вiйну, на два фронти, якщо звичайно не закiнчить її в сорок першому i до зими... А взимку воювати нiмцi зовсiм не готовi... Але якщо Сталiн капiтулює, то... Втiм, навiть якщо не встигнуть нiмцi взяти Москву, то навряд чи росiйськi зможуть створити досить потужне в технiчному вiдношеннi угруповання. Ось скiльки випустили зброї пiд час першої свiтової вiйни? Порiвняно з Нiмеччиною зовсiм пшик! Тож навряд чи чимось, крiм великих мас пiхоти, росiяни нас здивують.
  Що ще може бути? Швидше за все, вiйна триватиме ще кiлька рокiв i закiнчиться нiчим. Британiя нiколи не зможе зiбрати стiльки вiйськ, щоб розгромити чудовi та чудово навченi частини вермахту, а Нiмеччина навряд чи зумiє придушити авiацiєю та флотом неприступнi острови, а США економiчною допомогою i обмежаться. Адже американський обиватель не зрозумiє, чому американцi мають помирати, через якусь Європу. Ну, а росiйськi народ упертий, партизанить, вiйна затягнеться, але сил у них перейти в рiшучий наступ не вистачить. Пiвнiч Африки швидше за все Британiя втримати не зможе... Коротше найiмовiрнiший результат - Третiй Рейх - велика iмперiя, але не всесвiтня, а там...
  Саме це Десс i хотiв: розгром Британiї та захоплення островiв чреватий викриттям (хоча може картотеку i всi докази спецслужби встигнуть знищити, але тут як пощастить!). Бажати, щоб програв Третiй Рейх, тобто його Батькiвщина з режимом, що цiлком влаштовував есесовця, звичайно ж, не хотiлося. А нiчийний результат був найкращим!
  А невеликий караван повзе по пiску. Один iз погоничiв-арабiв потягнув тужливу пiсеньку. При цьому часто поминаючи Аллаха. Десс тут подумав, чому мусульман вважається правильним i благом собi якнайчастiше вимовляти iм'я Аллаха? Ось у християнствi навпаки - не поминай iм'я Боже марно! Ось юдеї навiть справжнє iм'я свого Бога забули - адже Єгова пiзнiша форма вимови... Взагалi Десс не любив Бiблiю i слабкого Христа, його навiть дивувало, як це войовничi римляни, велика iмперiя з культом сили могла прийняти таке пацифiстське у своїй основi вчення? Нехай навiть пацифiзм християнства i не заважав вести вiйни, але сама основа вчення... Полюби ворога свого - мала вiдкинути римську елiту, та й не тiльки елiту.
  Але християнство прижилося, i навiть крах Римської iмперiї на нього не вплинув: варвари також прийняли це вчення, не дивлячись на всю його протиприроднiсть. Хоча звичайно не особливо йому i слiдували. Наприклад, пацифiзм не заважав iснуванню войовничих орденiв. Зокрема трампiльєрiв, якi, до речi, теж використали свастику та вважали своїм Богом грошi! Так що говорять одне, а роблять iнше! Гiтлер у цьому вiдношеннi, був куди послiдовнiший! Що каже, те й робить! Без лицемiрних заяв, про любов до ближнього!
  Проте дивно, що церковна система, побудована на обманi та брехнi, проiснувала стiльки столiть! I навiть прогрес лише трохи зумiв похитнути її основи.
  Десь далеко почувся шум моторiв; судячи з тональностi - це були лiтаки. Десс втiм, розраховував, що оскiльки вони накинули накидки, то англiйцi вiзьмуть їх за арабiв i не вiдчинятимуть вогонь. Великий охоронець Ганс показав протитанкову рушницю, з якої до речi можна при нагодi i винищувач збити (правда не без працi, в планi влучення!).
  Але лiтаки так i не з'явилися, пролетiли повз... Пiсля чого араби знову тужно заспiвали... Десс вистрiлив з пiстолета, та так що смагляву зачепило вухо. Араб вiд страху впав. А полковник СС вилаявся:
  - Досить завивати шакали! Мовчки, марiть, та жвавiше!
  Кочiвники-погоничi пiдняли свого невдаху напарника i продовжили шлях. Хоча їхнi обличчя i стали похмурiшими, але бурчати, нiхто не смiв... Полковник СС погладжував стовбур пiстолета (виготовленого за спецiальним замовленням!), що ж це вiдмiнний аргумент... При будь-якому розкладi!
  Ось цiкаво, а якщо росiяни нападуть на них першими, чи нiмцi зможуть витримати подiбний натиск азiатської армiї? У першу свiтову росiйськi несли величезнi втрати, здебiльшого дiяли вкрай безглуздо, але все одно сковували великi сили кайзерiвської Нiмеччини... А потiм ще за Брусилова дали прикурити пiд хвiст австрiйцям.... Так, що вiйна для них не зовсiм погана кiшка... А якщо згадати семирiчну... Навiть Фрiдрiх Великий пасував перед армiєю лаптiжної Росiї! Нi, росiян не варто недооцiнювати в жодному разi, тоталiтарний комунiстичний режим, зробив їх навiть сильнiшим! Сталiн пiдняв рiвень дисциплiни радянських вiйськ, промислового виробництва та постачання. Сильно притиснув корупцiю, а отже, зараз уже не часи Миколи Другого! Значить, СРСР ворог дуже небезпечний, навiть, мабуть, смертельно небезпечний, особливо якщо вдарить першим!
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  У сучаснiй вiйнi фактор раптовостi має велике значення, як, втiм, i пiд час воєн давнини. Що ж, якщо ми програємо, то на вiдмiну вiд першої свiтової вiйни - реваншу не буде! Країни переможницi вже не дадуть зробити цього.... Хоча якщо мiж СРСР i Заходом почнуться тертя, адже для комунiзму не менш властива експансiя, нiж для фашизму, то буде... На трупах заданих капiталiстiв i схiдних комiсарiв розквiтне нова Нiмецька цивiлiзацiя . Хто проти нас, той ще буде з нами! I, можливо, буде велика антибiльшовицька коалiцiя!
  Ганс до села мовчав, раптом спитав полковника.
  - Може зупинитися i знову допитати хлопця з пристрастю?
  Десс негативно мотнув своєю сердитою головою:
  - Немає сенсу! Нiчого нового не скаже.
  - Тодi може, пообiдаємо, у мене в животi, виє хуртовина?
  Полковник СС здивувався:
  - I що тобi в таку спеку хочеться їсти?
  Ганс кивнув:
  - Менi хочеться, їсти завжди!
  Десс подивився на сонце, воно вже перевалило за зенiт, справдi вже четверту годину i настав час оголосити привал. Араби їли окремо зiбрав у гурток, фашисти втрьох, не погребував м'ясом i пивом. Так вони i кимарили, Десс навiть на короткий час забув увi снi.
  I бачив щось марене... Якихсь комах, спочатку маленьких, а потiм тих, що ростуть i стають все бiльш жахливими... А їхнi щелепи взагалi жахливi, така несусвiтня потворнiсть! Полковник вiдчув, що задихається, судорожно смикнувся i прокинувся. Нi, все було спокiйно два залiзнi воїни есесовця напоготовi, а потiм знову в дорогу.
  Гертруда та босонога Шелла весь день були у найважчих працях, а потiм повалилися спати як убитi та поринули у свiй свiт.
  Виникла гiгантська голограма зi стадiоном, де проходили сучаснi гладiаторськi бої. Стадiон був величезний з багатьма мiльйонами людей. Рiзношерсте море вирувало. Була битва самки-гладiатора Гертруди, i напiврозумної iстоти з лiги темних свiтiв, пилової туманностi.
  Гертруда вийшла першою. Вона була рухлива гнучка дiвчина, з бiло-перловою зачiскою. Войовниця зробила потрiйне сальто, перекрутившись ареною. За звичаєм на нiй був тiльки тоненький лiфчик i трусики, спецiально, щоб не можна було сховати зброю. А так їй напiвголою треба було битися лише одним свiтловим мечем. Втiм, така зброя також досить ефективна. Умови битви не найкомфортнiшi пiд витонченими босими нiжками дiвчата свiтяться напiврадiоактивнi каменi. Вона, певна рiч, усмiхається, намагаючись не видати болю.
  Гертруду переповнює енергiї, вона знову стрибає та робить п'ятикратне сальто.
  - Ось це я!
  А її невгамовна подруга босонога Шелла пояснює своєму хлопцевi:
  - Перед боєм цю дiвчину ретельно вiдсканували, в нiй не повинно бути жодного чiпа чи чогось електронного. Перевiряють дiвчину також на наявнiсть чужої магiї. Тобто гладiатор може розраховувати або тiльки своє тiло, або на гострий розум. Втiм, Гертруда нiколи дурою i простудою не була.
  - А що я сумнiвався? - запитав юнак, що скидався на Аполлона.
  - Нi! Але п'ятикратне сальто, без електронiки, показник хорошої спортивної форми. Тому все в захватi, чи вашi гiмнастки могли зробити що подiбне? - Голонога Шелла хитро пiдморгнула.
  - Трьох могли, п'яти нi! Та й вона дуже високо стрибнула з коротким розбiгом! - Юний богатир розвiв ширше руки.
  - Така сила! Сила Третього Рейху та iнших свiтах.
  Тим часом робилися ставки. Поки що наослiп до появи противника. Гертруду, схоже, добре знали та любили незалежно вiд раси та виду.
  Дiвчина-гладiатор розбiглася i спочатку провела шестиразове сальто, а потiм семиразове. Пiсля цього вклонилася публiцi. Її м'язи колихалися як морськi брижi, загалом дiвчина виглядала ефектно: типова амазонка. Втiм, легше збити зiрку каменем, нiж знайти у Великiй Космiчнiй iмперiї Нiмеччина негарну дiвчину.
  - Є жiнки в наших селищах: яким любов i шана, коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде. - заспiвала Вогняна Шелла.
  Переважна бiльшiсть несвiдомих ставок була на користь Гертруди. Щоправда, бiльша частина публiки очiкувала, коли з'явиться її суперник.
  I дочекалося. Розсунулися велетнi ворота, i на майданчик стала виповзати здоровенна туша. Це був справжнiй динозавр, начебто раптора тiльки щупалець мав бiльше
  
  СПОЧАТОК СТАЛIН ПОТОМ НЕРОН ТОТАЛIТАРНИЙ
  Так вийшло, що Сталiну вдалося поневолити всю Земну кулю. Такий альтернативний розвиток свiтової iсторiї стало наслiдком усунення маленької частки випадковостi в одному питаннi.
  Коли у квiтнi стосунки мiж Югославiєю та Третiм Рейхом загострилися до краю, а потiм почалася справжня вiйна, i агресiя Вермахту, Сталiн прийняв розумне рiшення. А саме прийшов на допомогу Югославiї, яка вже встигла укласти з Радянською Росiєю договiр про дружбу.
  6 квiтня 1941 року, пiсля масованого бомбардування великих мiст, залiзничних вузлiв та аеродромiв, Нiмеччина та Угорщина вторгаються до Югославiї. Одночасно iталiйськi вiйська за пiдтримки нiмцiв проводять черговий наступ у Грецiї. До 8 квiтня збройнi сили Югославiї розсiченi на кiлька частин i практично перестають iснувати як єдине цiле. 9 квiтня нiмецькi вiйська, пройшовши через югославську територiю, виходять до Грецiї та захоплюють Салонiки, змусивши капiтулювати грецьку Схiдно-Македонську армiю. 10 квiтня нiмцi захоплюють Загреб.
  11 квiтня Радянський Союз оголошує вiйну Нiмеччини, та її вiйська перетинають кордон Третього Рейху.
  Тактична раптовiсть, досягнута радянськими вiйськами, i значної переваги в танках i лiтакiв позначаються з перших днiв наступу.
  Спочатку нiмцi не дуже й повiрили, в реальнiсть наступу. А потiм з'ясувалося, що Червона Армiя дуже непогано б'ється.
  А нiмцi оборонятися як слiд i не вмiють. I до оборонної вiйни зовсiм не пристосованi.
  А радянськi танки КВ-2 i Т-34 i справдi найкращi у свiтi. Може "тридцятьчетвiрки" неважлива оглядовiсть, слабка оптика, i в перших моделях, вежа обертається вручну, але в озброєннi та бронюваннi їм немає опонента.
  Але найголовнiше i карт у гiтлерiвцiв не виявилося, i мости росiяни захоплювали не зруйнованими, i склади з боєприпасами i пальним виявилися поруч iз кордоном.
  Тiльки на самiй рiчцi Одер нiмцi, перекинувши значнi сили з Францiї та мобiлiзувавши всi сили, змогли призупинити наступ радянської армiї.
  Але до цього часу їхнє становище стало майже безнадiйним: втраченi в перший мiсяць Румунiя, Угорщина, перейшла на бiк СРСР Болгарiя, розбитi нiмцi в Югославiї. Втрачено контроль за Словенiєю та Чехословаччиною.
  Але Берлiн вiдразу захопити не вдалося. Нiмцi ще майже три мiсяцi утримували мiсто, яке взяли лише у серпнi. Сама Нiмеччина ще один мiсяць побарахталася в агонiї, i втрата Рурського району капiтулювала 25 вересня.
  Радянський союз встиг дiйти Ламанша, Черчiлль, щоправда, встиг висадитися у Нормандiї, але Париж Червона Армiя увiйшла першою.
  I тут з'ясувалося, що ще нiчого не скiнчилося.
  Потiм довго англiйцi виправдовувалися i сперечалися, хто вогонь вiдкрив першим.
  Але iсторiю пишуть переможцi. Сталiн розгромив англiйцiв на сушi, i разом з Японiєю розпочав вiйну проти Британського Лева та США.
  Спочатку Англiя, а тим бiльше Америка здавалися неприступними за морями та океанами, прикритi своїм величезним вiйськово-морським флотом. Але Японiя розбила американську армаду частинами. Перший сильний удар: Перу-Харбор, потiм пiшли новi нищiвнi панчi.
  Японцi перемагали так швидко, що Сталiн ледве встиг ввести вiйська в Iндiю та Бангладеш, де Червону Армiю зустрiли з великою радiстю.
  Поразка Америки та пiдводна вiйна, затiяна СРСР пiдiрвали мiць Британiї. Спираючись на ресурси всiєї Європи, а потiм i Африки, здебiльшого Азiї, Сталiна розпочав великий повiтряний наступ на Британiю.
  Тисячi, десятки тисяч радянських бомбардувальникiв вирiвнювали в потерть англiйськi мiста. Так тривало, поки флот не був вибитий.
  7 листопада 1942 року почалася висадка в метрополiю. Британiя протрималася лише кiлька тижнiв.
  В 1943 пройшло вторгнення, через Аляску, а японцi захопили панамський перешийок.
  Вiйна зi США набула затяжного та запеклого характеру. Кожен крок давався насилу.
  У 1946 роцi впав Нью-Йорк та Вашингтон. Американцi, щоправда, встигли насамкiнець голосно грюкнути дверима - застосувавши ядерну зброю. Але спалив їм лише пару радянських дивiзiй, кiлькасот тисяч своїх громадян.
  Закiнчення другої свiтової довелося 5 вересня 1946 року. Через чотири роки Сталiн був змушений розгромити i Японiю, яка загрожувала придбати ядерну зброю.
  Вiйна тривала ще п'ять мiсяцiв, i СРСР встановив свою остаточну домiнацiю у свiтi.
  Йосип Вiссарiонович зумiв включити до складу СРСР усi країни свiту. Прожив Великий Вождь Усiх часiв та народiв, до 1971 року. У реальнiй iсторiї Сталiна отруїли. Тут вiн передав престол своєму онуковi Олександру Сталiну. Кровi лилося, зрозумiло, багато, i молох репресiй працював безперервно. За Олександра Васильовича настала деяка лiбералiзацiя. Але не надовго.
  Радянський Союз успiшно освоював космос. Людство єдине i прагнути iнших свiтiв. Ось уже вступив космонавт ногою на Марс, Венеру, Меркурiй, висадився на супутник Юпiтера. На Мiсяцi будують справжнiсiнькi мiста.
  Пiд час повернення космонавта з Плутона i вiдбулися замахи на Олександра Сталiна. У момент приходу до влади йому було лише тридцять рокiв. До моменту замаху лише сiмдесят i сорок рокiв, як у Соломона успiшного правлiння.
  На Землi покiнчено з голодом, майже покiнчено з тероризмом, немає вiйн, i навiть в'язницi, стоять напiвпорожнi та бiльше схожi на скаутськi табори, нiж на кримiнальнi зони. Майже зникла наркоманiя, алкоголь мало популярний, хоч i не заборонений, як i тютюн, що втратив популярнiсть. Суцiльна грамотнiсть, безкоштовна освiта та медицина.
  I навiть щодо продовження життя вже намiчався прогрес.
  Ну, реальною демократiєю не пахне. Вибори, чесно кажучи - фiктивнi, у кращому разi змагання двох-трьох заздалегiдь узгоджених перевiрених кандидатур.
  Довгий час i Сталiн, i сам Олександр обиралися без альтернативи. Але нещодавно з'явились i кишеньковi опозицiонери. Але все одно онук вождя впевнено взяв дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком.
  Так що замах, що трапився у 2011 роцi, це нонсенс. I вiн увiнчався успiхом.
  Олександр не залишив по собi синiв, i владу захопив глава всесильної планетарної безпеки Нерон iбн Тоталiтарний. Iм'я Нерон справжнє, а тоталiтарний псевдонiм.
  Саме слово тоталiтаризм - не було лайливим. СРСР єдиний на всю планету, вважався прикладом, позитивної держави, яка контролює все i вся. Iдеологiя комунiстична, хоча вiд Маркса далеко не все лишилося, але розвивається за планом. Грошi, щоправда, поки не скасували, то народ ще не дозрiв.
  Релiгiєю формально був атеїзм iз культом вождiв, але... З домiшкою мiфiчного. Наприклад, вже вiрили в iснування душi та деяких надприродних сил. Хоча це вже наближалося до сумiшi язичництва.
  I Сталiн великий iдол.
  Нерон, загалом, не став руйнувати культ попередникiв, але пролитий потоки кровi, змiцнюючи свою владу.
  Масовi репресiї нагорi супроводжувалися чистками внизу. Крiм того, планетi Земля i так вже загрожувала переселення. Народжуванiсть висока, а смертнiсть значно нижча, нiж у реальностi.
  I Нерон ввiв кримiнальну вiдповiдальнiсть з п'яти рокiв, i хибну практику садити дiтей, або за одним доносом, або взагалi - планово. I дорослих, зрозумiло, теж. Сотнi мiльйонiв людей у масштабах планети Земля опинилися у таборах, а десятки мiльйонiв розстрiлянi. Причому садист Тоталiтарний виправдовував це необхiднiстю дбайливо витрачати ресурси планети. Польоти до зiрок поки що залишалися фантастикою, а освоєння Сонячної Системи є надзвичайно дорогим заходом.
  А ув'язненi задовольнялися малим, на них потрiбно значно менше ресурсiв, а виробляє ГУЛАГ планетарного масштабу багато всього.
  I, звичайно, головне це шлях до завоювання iнших свiтiв. Але поки що машина репресiй працює - немов Молох.
  АДСЬКИЙ УДАР МАЙНШТЕЙНУ
  Командування знаменитим проривом грудня 1944 року в Андеррах доручили Майнштейну. Гiтлер вирiшив повернути i опали свого найталановитiшого i має величезний досвiд проведення наступальних операцiй фельдмаршала.
  А Моделю доручили командування групою армiй "Вiсла" у центрi нiмецької оборони на схiдному фронтi. Здавалося, що це не матиме вирiшального значення, але...
  Ось думка американського журналiста Ральфа Iргенсолла. Як вiн описує прорив;
  Нiмцi начебто мали все - раптовiсть, швидкiсть, вогнева мiць i високий моральний стан. Дивлячись на карту вранцi 17 грудня, здавалося неможливим зупинити їх, вони прорвали нашу лiнiю оборони на фронтi в п'ятдесят миль i ринули в цей прорив, як вода у пiдiрвану греблю. А вiд них, по всiх дорогах, що ведуть на захiд, бiгли стрiмголов американцi!
  Тобто видно, що зовсiм не було визначено провалу, i нацисти мали всi шанси на успiх.
  Майнштейн зумiв, використовуючи тактику концентрованих ударiв, захопити з ходу Бастонь. Успiху сприяв обман, вже неодноразово, випробуваний Майнштейном на Схiдному фронтi. Нiмцi пiшли в атаку пiд американськими прапорами, а американцi прийняли гiтлерiвцiв, за свої власнi вiдступаючi вiйська. Нiмцi використовували невелику кiлькiсть трофейних машин захiдного зразка i тривiально зафарбували свастики, намалювавши бiлi зiрки.
  Взяття Бастонi, яку прикривала 101-повiтряно-десантна дивiзiя, призвело до того, що гiтлерiвцi змогли вийти до рiчки Маас, навiть з випередженням графiка i зайняти не пiдiрванi мости. А далi, були захопленi не зруйнованi склади в Льєж та Намюр. Там фашисти знайшли собi величезнi запаси пального та боєприпасiв.
  У боях вiдзначилися "Королiвськi тигри", а погана погода сприяла тому, що авiацiя союзникiв вийшла з гри. 23 грудня був захоплений Антверпен, великi сили союзникiв опинилися в оточеннi. А 25 грудня на Рiздво нiмцi захопили i столицю Бельгiї - Брюссель. Вперше з 1941 року гiтлерiвцi могли похвалитися взятою столицею.
  Безпрецедентний за своїми масштабами наступ, його шалений темп i розмаїття захоплених трофеїв, а також багато десяти тисяч вiйськовополонених потрясли союзникiв. Здавалося, що твориться диво. Нiмцi ж вiдчули себе окриленим, а американцiв з англiйцями здавалося дедалi бiльше.
  У цих умовах Вiлсон Черчiлль запропонував несподiваний хiд: перемир'я строком на сто днiв. Рузвельт вже був важко хворий, i повiдомив, що нехай це питання вирiшують генерали. Єдностi в середовищi командирiв не було.
  Але загроза повної катастрофи i величезних втрат пiдштовхнула американський генералiтет пiдтримати перемир'я з 1 сiчня 1945 року. Тепер же слово залишалося за Гiтлером.
  Фюрер пiсля повiдомлення про найбiльшi успiхи на Заходi ожив. Йому повернулося бадьорiсть, i вiн буквально помолодшав. I спочатку сприйняв пропозицiю в багнети.
  - Як можна зупиняти такий блискучий наступ, коли ми як нiколи близькi до повної перемоги!
  Проте генерал цiлком рацiонально пояснили фюреру, що американцi мають населення майже рiвне СРСР, i тринадцятимiльйонну армiю, а Британiя разом iз колонiальними вiйськами та домiнiонами ще бiльше. Так, що навiть з урахуванням морального стану противника, союзники швидко вирушать i перейдуть у контрнаступ. Та й росiяни за останнiми даними готують потужний удар у центрi та Схiднiй Пруссiї. Тодi фюрер запропонував перемир'я термiном на рiк i з повним обмiном вiйськовополоненими.
  З огляду на скiльки бранцiв захопили фрицi, то цiлком зрозумiло, що Черчiлль та американськi олiгархи сперечатися не стали. Тим бiльше, нiмецькi вiйськовополоненi поповнять Вермахт i не дадуть Сталiну захопити за рiк Європу.
  А куди союзникам поспiшати? Америка скоро проведе випробування атомної бомби, можна розбити Японiю - розв'язавши собi руки. I заразом ще бiльше знекровити i Третiй Рейх та СРСР. А потiм взяти їх тепленькими...
  Так що Черчiль прийняв рiшення сам, а Рузвельт, будучи хворим i м'якотiлим не заперечував.
  А гiтлерiвцi вiдразу вирiшили перекинути на схiдний фронт 6 танкову армiю СС i шiстнадцять повнокровних дивiзiй. Повнiстю приховати концентрацiю радянських вiйськ на плацдармах на Вiслi неможливо, i Модель зумiв посилити оборону. Крiм того, цей лев захисту вiдвiв резерви з-пiд артпiдготовки радянських вiйськ, i найсильнiше змiцнив другу i третю лiнiю оборони.
  Йому вдалося також переконати Гiтлера перекинути частину сил i Угорщини та Словаччини. Фюрер вирiшив, що й у Iталiї не передбачається наступу, можна звiдти й зняти частину вiйськ.
  Сталiн виявився несподiвано вiч-на-вiч iз Вермахтом, який все ще контролював значну частину Європи i... завагався. Ситуацiя рiзко змiнилася, Йосип хотiв спочатку розiбратися iз цим.
  Наступ у центрi було заплановано на 20 сiчня. У реальнiй iсторiї вона почалася на 8 днiв ранiше, причому у не дуже сприятливих погодних умовах.
  Проте Черчiль тепер Сталiна наступати не просив, i зазвичай обережний радянський голова ДКО вiдчув певну розгубленiсть. Звичайно, найбiльш логiчним рiшенням було розпочати наступ якнайшвидше, щоб не дати нiмцям посилити оборону, за рахунок частин перекинутих iз Заходу. Але одним iз недолiкiв Сталiна була нерiшучiсть при рiзкiй змiнi ситуацiї та неясних становища.
  Вождь, наприклад, не наважився вдарити по Гiтлеру першим у 1941 роцi. Сталiн не наважився взяти Берлiн ще в лютому 1945 року, хоча через нестачу пального i боєприпасiв навряд чи контрудар нiмцiв з Померанiї був би ефективним. Не наважився Верховний Головнокомандувач i на пряме вiйськове вторгнення до Югославiї, проти ненависного Тiто, на анексiю територiй в Iранi, чи насадження комунiстичного режиму у Фiнляндiї.
  Сталiн у зовнiшнiй полiтицi завжди стриманiшим, нiж у внутрiшнiй. У нього немає перед iноземцями бiльше зухвалостi, маса страху i навiть яке благоговiння. Так всупереч логiї вождь завагався по-справжньому, i вирiшив наступ у центрi поки що вiдкласти.
  Чисельнiсть нiмецьких вiйськ групи армiй "Вiсла" зростала швидко. За мiсяць у пiхотi подвоїлася з 800 тисяч до 1650, у танках та САУ з 1136 до 3870 машин, в артилерiї з 4103 до 8000 тисяч, а авiацiї з 270 до 2100 лiтакiв.
  Таким чином, нiмцi змогли зробити перевагу радянських вiйськ не настiльки катастрофiчною, нiж ранiше. Крiм того, Модель побудував бiльш життєздатну оборону.
  Нiмеччина пiсля припинення бомбардувань збiльшила випуск технiки. Особливо реактивнi винищувачi МЕ-262. Остання машина ставала все бiльш технiчно надiйною, i в неї зменшувалась вага. Великi надiї подавав i НЕ-162, найкращий за своїми льотними характеристиками винищувач у свiтi.
  I реактивний бомбардувальник Арадо збiльшувався кiлькiстю i з'являлися його новi модифiкацiї. Поступово нiмецька авiацiя стала набувати над радянською якiсної переваги. У той час, як радянськi авiаконструктори ще дуже далекi до появи повноцiнного реактивного лiтака. Нагадаємо, МIГ-15 став лiтати лише у 1948 роцi, а в серiю пiшов у 1949. I це у мирний час i за допомогою нiмецьких конструкторiв та розробок.
  З огляду на швидке зростання виробництва реактивних монстрiв, перевага СРСР у повiтрi ставилося пiд сумнiв.
  У танкобудуваннi було трохи краще, але гiтлерiвцi змогли запустити в серiйне виробництво САУ Е-25, що має цiлком пристойне бронювання 88-мiлiметрiв гарматою i при низькому силуетi i вазi. Можливiсть появи машин серiї Е могла передати нiмцям i в танкобудуваннi перевагу як.
  Втiм i "Пантера" поки що зберiгала перевагу у зустрiчному бою над Т-35-85 насамперед за рахунок бронебiйнiшої гармати, i "панцер"-4 мав лобове бронювання та озброєння, при низькому силуетi цiлком задовiльне. Гармата "Пантери" справлялася з усiма радянськими танками, 80-мiлiметрiв броня при кутi нахилу в 45 градусiв - забезпечував задовiльний захист. За якiсної бронi, це давало перевагу нiмцям у баннi над Т-34-85.
  А з огляду на те, що бойовi дiї на Заходi припинилися, то капiталiсти стали постачати легуючi елементи, а отже, якiсть бронювання стала покращуватись.
  А на пiдходi вже розробленi танки "Лев" та бiльш досконала та компактна "Пантера"-2. Їхнi фрицi намагаються запустити в серiю. Виходило, що Вермахт мiг встигнути виправити деякi свої слабкостi, i досягти переваги.
  Сталiн пiсля серiї нарад наказав наступати 5 лютого. Зволiкання вже не мало сенсу.
  Однак нiмцi вже встигли побудувати щiльну оборону i мали достатньо сил, щоби при вмiлому захистi витримати натиск. Запеклi бої тривали понад мiсяць. Радянськi вiйська змогли просунутися вiд 15 до 30 кiлометрiв, не прорвавши лiнiю фронту. Кам'яна стiна не пiддалася.
  У серединi березня вже нiмцi перейшли у наступ у напрямi Будапешта. Їм вдалося досягти деяких тактичних успiхiв, i навiть створити кiлька котлiв. Ефективним виявилося використання приладiв нiчного бачення i наступ у темний час доби.
  Радянськi вiйська змушенi були прориватися з оточення з боєм та вiдступити за Дунай.
  Однак, незважаючи на тактичний успiх, розвинути наступ на Будапешт фрицям не дали нових стратегiчних, радянських резервiв. Щоправда, гiтлерiвцi вирiвняли фронт i змогли покращити собi можливостi оборони.
  Союзникам поки що не дуже щастило i з Японiєю. Висадка на Фiлiппiни закiнчилася провалом. Японськi лiнкори на чолi з гiгантом "Ямато" змогли перехопити та знищити десантнi судна та кiлька крейсерiв.
  Отже наступ США та Британiї у Тихому океанi сповiльнився. Втiм, у Країни Вранiшнього Сонця вже не було сил, щоб наступати самiй.
  Але вiйна все одно затягувалась, i блiцкригом не пахло.
  А Сталiн намагався поки що розсмикувати фашистiв. Через обмiн вiйськовополоненими, фрицi поповнили свiй повiтряний флот досвiдченими льотчиками, i продовжували посилювати реактивну авiацiю. А танк "Пантера"-2 нарештi надiйшов у серiйне виробництво i виявився цiлком вдалою машиною, яка за бойовими якостями перевершує всi радянськi марки. При цьому хижачки, що має вiдмiнний у 900 кiнських сил двигун, i знаряддя королiвського тигра здатне на дистанцiї в 1500 метрiв пробивати 158 мiлiметрову броню, при 150 мiлiметровiй похилiй лобовiй бронi.
  Танк "Лев" взагалi був новаторською маркою - вежа виявилася змiщена назад, а двигун i трансмiсiя розташовувалися разом одним блоком, а коробка передач на самому моторi. Таким чином, сiмейство "Львiв" виявилося з компактним компонуванням i мало вiдмiнне спiввiдношення: бронювання, озброєння, вага.
  Фашистам хоч i iз запiзненням вдалося сформулювати хорошi, успiшнi танки здатнi перевершити радянськi марки.
  15 квiтня зiбравши 2,5 мiльйона солдатiв i багато танкiв, маршал Жуков розпочав наступ. Йому протистояв той самий Мобель. Майнштейн отримав дiаманти до лицарського хреста за успiх в Анддерах, i став другим пiсля Герiнга рейхсмаршалом.
  I саме йому Гiтлер доручив командування пiвденною дiлянкою фронту. Удар Жукова виявився сильним, але Модель вiдвiв вiйська з переднього краю оборони i зумiв зупинити радянський поступ на другiй лiнiї.
  Вермахт на той час змiцнiв. Нiмцi посилилися за рахунок численних звiльнених вiйськовополонених, озброїлися чудовим автоматом МР-44, виробництво якого постiйно збiльшувалося.
  Рiс випуск танкiв i самохiдок ... Але найголовнiше бойовий дух нiмецьких вiйськ вирiс, вони були готовi боротися до кiнця.
  Цiною величезних втрат до 22 квiтня Жукову вдалося все ж таки зламати лiнiю оборони в центрi, але вихiд пошарпаних радянських вiйськ на оперативний простiр не дав можливостi обiйти Варшаву. Пiвденне бронетанкове угруповання противника завдало сильного контрудару i 26 квiтня значнi сили Червоної армiї потрапили в оточення.
  У повiтрi встановилася хитка рiвновага, але реактивнi нiмецькi бомбардувальники за рахунок швидкостi могли бомбити практичнi безкарно - порушуючи постачання. Крiм того, фрицi застосовували керованi по радiо бомби-ракети, якi лягали дуже точно i руйнували переправи.
  Сталiн люто заборонив радянським, що потрапили в оточення вiйськам вiдхiд. Проте швидко витрачаючи боєприпаси та пальне, героїчнi радянськi частини не могли протриматися надто довго.
  На початку травня бiльшу частину радянських вiйськ у котлi було лiквiдовано: частково знищено, а частково полонено. Наступ пiд командування Жукова завершилося великою, вiйськовою катастрофою, яка змусила радянськi вiйська вiдiйти за Вiслу.
  Втiм, Сталiн виявив упертiсть i наказав зберегти плацдарми за всяку цiну.
  Третiй Рейх на Заходi контролював Нiдерланди, а також Французькi - Ельзарц та Лотарингiю разом iз Люксембургом. Таким чином, у фрицiв ще достатньо ресурсiв, щоби за вiдсутностi бомбардувань нарощувати випуск озброєнь. Особливо легко та дешевого НЕ-162.
  Отже, перевага в повiтрi поступово переходила до фашистiв. Найрезультативнiший нiмецький ас - Хаффман, отримав 8 травня звання майора та разом i ним НЕ-162.
  Як незабаром з'ясувалося нова машина, що iдеально пiдходила пiд стиль Хаффмана: атакувати супротивника на зближеннi. Дуже вже у неї гарна маневренiсть та швидкiсть.
  I найрезультативнiший ас другої свiтової продовжив набирати рахунки. Ну а Майнштейн почав наступ в Угорщинi. Нiмцi знову використовували тактику нiчних ударiв та маневрiв у темний час доби, а також реактивнi бомбардувальники.
  Але просувалися порiвняно повiльно i зазнавали великих втрат. Радянська армiя була вже не так, що ранiше. Вiйська отримали бойовий досвiд, i чинили опiр, вiдчайдушно виявляючи в оборонi стiйкiсть i масовий героїзм. I командування Червоної Армiї дiяло досить оперативно i майже вчасно вводило у бiй резерви.
  Цiною великих втрат нiмцi просунулися на сотню кiлометрiв, i не дiйшовши трохи до Будапешта - зупинилися. Мало того, радянське командування намагалося контратакувати. Але не надто поки що успiшно.
  Нiмецька САУ е-25 себе чудово зарекомендувала в оборонi. Низький силует та сильне лобове бронювання дозволили показати перевагу на полi бою, у тому числi на СУ-100.
  Настало спекотне лiто 1945 року. Обидвi сторони у попереднiх боях виявилися сильно знекровленi. Гiтлер був змушений призупинити наступ в Угорщинi. Сталiн намагався утримувати плацдарми. Велика битва закипiла у повiтрi.
  2 липня 1945 року Хаффман збив свiй чотирисотий лiтак, за що був нагороджений золотим дубовим листям до Лицарського Хреста. Так став, таким чином, другим льотчиком, який отримав подiбний орден. Першим
  Виявився легендарний Рудель.
  Серед радянських асiв на перше мiсце впевнено вийшов Кожедуб, який 19 серпня отримав третю зiрку героя СРСР за 75 збитий лiтак противника. I це при тому, що якiсна перевага все бiльше переходила до Люфтваффи.
  Поступово нiмцi згортали випуск гвинтових машин, замiнюючи їх реактивним. З'явилася осiнь 1945 року i новiтня модель МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами, та швидкiстю до 1100 кiлометрiв на годину.
  Лiто проходило в наскоках та сутичках. У серпнi радянськi спробували проламати нiмецькi позицiї у Схiднiй Пруссiї. Бої тривали близько мiсяця, але подолати наймогутнiшу нiмецьку оборону не вдалося.
  Нiмцi, у свою чергу, не форсували наступ. Вони збiльшували чисельнiсть нових танкiв "Пантера"-2 та "Лев", намагалися захопити тотальну перевагу у повiтрi.
  Радянський Союз втратив поставки пiд Ленд-лiз i це негативно впливало на вiйськове виробництво. Рiшення утримувати плацдарми на Вiслi коштувало надто дорого Червонiй Армiї. I не виправдало себе.
  А нiмцiв з'явилися ще й дисколет...
  Сталiн пiсля деяких вагань вирiшив все ж таки наступати в Угорщинi. Там зручнiший рельєф. Але в цiлому треба визнати, що все бiльшою мiрою була схожа на першу свiтову. Коли лiнiї ставали нерухомими, а сторона, що настала, втрачала куди бiльше, нiж сидяча в оборонi.
  I радянське командування натрапило на мiцнi побудови фрицiв. Бої затяглися до пiзньої осенi. Сталiн цього разу вимагав наступу i рiшучих успiхiв.
  Але сил не вистачало, точнiше супротивник виявився не слабшим. Нiмцi остаточно за рахунок реактивної авiацiї перехопили iнiцiативу в повiтрi та використали в оборонi новiтнi, дуже ефективнi САУ та танки. I протиставити можна було лише масовий героїзм радянських солдатiв.
  Танк Т-44 виявився надто сирим i ненадiйним, щоб його пускати в серiйне виробництво, тому основною технiкою залишався Т-34-85.
  Невеликими партiя випускався IС-3. Але i ця машина, незважаючи на вiдмiнний лобовий захист, виявилася не дуже ефективною, особливо щодо ходових якостей.
  Радянськi вiйська також намагалися наступати i в Схiднiй Пруссiї i на Вiслi, але нiде не змогли прорвати фронт противника. А самi нiмцi обмежувалися активною обороною.
  Гiтлеру захворiло, i фактичнi обов'язки верховного головнокомандувача виконував глава СС Гiммлер. А цей очкарик-кат вiдрiзнявся обережнiстю. Герiнг теж через зловживання дурню, остаточно розклався. Так Гiммлер зумiв захопити майже необмежену владу.
  Але глава СС вичiкував, i дуже розраховував новi види озброєнь. Фрiцам вже вдалося запустити ядерний реактор, виправивши помилку з графiтом, крiм того, дуже успiшно показали собi лiтальнi апарати нового поколiння - дисколети. Так що це виродок розраховував на диво-зброю, i вважав за краще берегти сили.
  Крiм того, навряд чи союзники вiдновлять бойовi дiї проти Третього рейху. Пiсля провалу висадки на Фiлiппiни знову американцi повернулися до обережної тактики, видавлювання японцiв з островiв. Вони рухалися Тихим Океаном, але вкрай повiльно. Недарма тактику Нiмiця прозвали: вiд пальми до пальми.
  Ядерна зброя пройшла випробування, але поки що саму Японiю напевно дiстати важко. У вереснi 1945 року американцi спробували, але нарвались на засiдку i втрату обидвi ядернi бомби. Так що поки що Хiросiма i Нагасакi стоять.
  А японцi, здобувши досвiд, успiшнiше використовують свої лiнкори, змушуючи Америку i Британiю виявляти максимальну обережнiсть. Таким чином Трумен, який змiнив Рузвельта, поки не отримав у свої руки козирiв, щоб тиснути на СРСР i Третiй Рейх.
  У серединi листопада 1945 року Червона Армiя призупинила наступ, бої перейшли у повiтряну фазу та дрiбнi обстрiли.
  Для Сталiна ставало очевидним, що бойовi дiї зайшли у позицiйний глухий кут. I найкращий вихiд iз цього укладання миру. Але ... Гiммлер i Гiтлер хотiли хоч якихось територiальних придбань вiд СРСР i все ще вiрили в чудо-зброю.
  Тож у сiчнi 1946 року Сталiн ухвалив рiшення, ще раз спробувати зламати хребет фашизму.
  У сiчнi 1946 року почався великий наступ Червоної армiї. Нiмцi були добре озброєнi, та їх людськi ресурси надламанi. Але СРСР сильно виснажений та зруйнований вiйною.
  Щiльнiсть артпiдготовки на основнiй дiлянцi прориву доведена до п'ятисот стволiв на кiлометр. Щоправда гiтлерiвцi зазвичай будують глибокоешелоновану оборону та його основнi сили розташованi на вiдстанi вiд лiнiї фронту.
  Крiм того, радянське командування вело наступ ще в одинадцяти рiзних мiсцях. Використовувалася тактика знаменитого Брусилiвського прориву, коли били i широким фронтом i одночасно концентрували в районi основного прориву.
  Гiтлер був важко хворий i Гiммлер поки що дотримувався оборонної тактики. Але нiмцi вже встигли запустити у серiйне виробництво деякi потужнi новинки. Зокрема досконалiший Е-50, цiлком повноцiнний танк нового поколiння, i кiлька модифiкацiй принципово нового танка "Лев".
  Якщо зважити, що основним радянським танком залишався Т-34-85, то радянським вiйськам довелося зiткнутися з якiсною перевагою супротивника. Плюс ще й реактивна авiацiя Вермахту. Вже з'явився ТА-400, шестимоторний, найпотужнiший бомбардувальник у свiтi з дальнiстю польоту понад 8000 кiлометрiв. I МЕ-262 у модифiкацiї "Х" здатний розвивати швидкiсть, що майже вдвiчi перевищує - радянських якiв.
  Проходили дуже обнадiйливi випробування та дисколетiв. Причому новi машини не тiльки розвалили швидкiсть у чотири, що п'ять разiв перевищували звукову, але й що важливо завдяки ламiнарному струменю виявлялися практичними невразливими для стрiлецької зброї.
  Пiд час руху дисколету потоки повiтря могли зносити кулi та снаряди, i дисколет проходив найгустiший зенiтний вогонь, не одержуючи пошкоджень.
  Правда цей же ламiнарний струмiнь не дозволяв нiмецькiй машинi вести стрiлянину у вiдповiдь. Максимум можна було на короткий час вiдключати потiк та скидати бомби.
  Але в будь-якому випадку дисколет це принципово нову зброю, що надає сильний вплив на психiку солдатiв.
  Сталiн назвав операцiю дуже пафосно: "Володимир Ленiн". Були вже й операцiї "Румянцiв", "Кутузов", "Суворов", але крутiше за Володимира Iллiча i справдi нiкого i нiчого немає! Так що в добрий шлях Червона Армiя, i настав час рознести фрицiв.
  Фашисти пiдготувалися до оборони колосально, i коли розпочався 15 сiчня наступ, зустрiли його у всеозброєннi.
  Гiтлерiвцям вдалося вiдобразити радянський наступ за всiма одинадцятьма допомiжними напрямками, i лише на дiлянцi основного прориву радянськi вiйська зламали нацистську лiнiю оборони.
  Основний удар Сталiн все ж таки вирiшив завдати в Угорщинi. У Схiднiй Пруссiї у нiмцiв надто сильна оборона. У Хорватiї, рельєф мiсцевостi не дуже добрий для наступу - гори, перетину. У Польщi потрiбно форсувати Вiслу, та й повно гiрських перепон.
  Залишалася ще й Словаччина. Там наносився другий за силою удар, i теж розраховувалися на прорив. Але фрицi зiбрали дуже багато танкiв i зумiли контрударом виправити становище.
  Зате в Угорщинi радянськi вiйська пiшли в прорив! Сталiн був дуже задоволений. Його мрiя про те, щоб розрiзати Третiй Рейх навпiл здавалася близькою до реалiзацiї.
  Радянськi вiйська за першi десять днiв пройшли бiльше ста кiлометрiв, i це вселяло оптимiзм.
  Хитромудрий Майнштейн втiм, не поспiшав, затикати пробитий Червоною Армiєю пролом, а навпаки вичiкував i накопичував сили на флангах. Йому згадалося настання радянських вiйськ пiд Харковом i на Харкiв, коли росiяни теж спочатку перемагали i наступали, а потiм їх вiртуозно зрiзали пiдсiканням.
  I тут фашисти задумали подiбну пастку. Досвiдченi маршали Жуков i Василевський вказували Сталiну на можливiсть подiбної флангової диверсiї, але стомлений Верховний головнокомандувач дав рiшучу вiдмову на перегрупування вiйськ. Сталiн не хотiв упускати птаха удачi з рук i вимагав якнайшвидше опанувати мiстом Вiдень i покiнчити з нацизмом.
  5 лютого, коли радянськi вiйська вже просунулися понад 250 кiлометрiв i вже пiдходили до Вiдня i було завдано контрудару Тартара - "Паща тигра".
  Потужнi нiмецькi танковi клини стиснули фланги радянських вiйськ. I буквально за три днi перерiзали радянськi комунiкацiї.
  Сталiн лютував та заборонив вiдхiд вiйськ, вимагаючи деблокування. Бої вирували страшнi. Вперше нiмцi масово застосували свої невразливi дисколети, а також дископодiбнi гелiкоптери, розробленi Куртом Танком.
  Реактивна авiацiя фашистiв, у тому числi й штурмовики, тотально панувала в повiтрi. I це ускладнювало радянським вiйськам маневри та можливостi нанесення контрударiв.
  Спроби прорвати кiльце оточення не мали успiху. Радянське угруповання виявилося розсiченим, хоча окремi загони продовжували боротися ще до початку березня.
  Але гiтлерiвцi, на жаль, змiнили баланс сил i змогли спочатку оточити, а потiм знову захопити Будапешт. I таким чином повернути собi контроль над здебiльшого Угорщиною.
  В результатi утворився виступ.
  А на японському фронтi союзники нарештi висадилися на Фiлiппiнах. Країна Вранiшнього Сонця видихалася, i навiть окремi тактичнi успiхи не могли викликати перелому.
  Англiйцi та американцi, назбиравши сил, витiснили японцiв з Бiрми, i почали наступ на Iндокитай. У сухопутних битвах англiйськi та американськi танки перевершували легкi японськi, i союзники просувалися хоч i неквапливо, зате досить рiвномiрно. Контратаки самураїв не могли заподiяти суттєвої шкоди
  I лише захлиналися у кровi. Таким чином, Японiя поступово слабшала.
  А у квiтнi 1946 року потопили крейсер "Ямато". Що стало важливим символiчним кроком.
  Але поки що США та Британiя руки собi не розв'язали. I атомна бомба не пущена у хiд. Але ядернi арсенали повiльно, але чiтко поповнюються!
  Отже, дядько Сем може й не поспiшати. Тим бiльше, поки що i СРСР i Нiмеччина далекi вiд свiту.
  Дiйсно пiсля успiхiв в Угорщинi хворий на Паркiнсон Гiтлер помiтно пiдбадьорився, i зажадав наступу на позицiї радянських вiйськ.
  Майнштейн завдав несподiваного для радянського командування удару у напрямку Румунiї. Фрiцам вдалося до кiнця травня вийти до Чорного моря.
  Радянське командування теж прибувало розгубленим. Сталiн перенiс iнсульт, але нiкому не довiряючи, вiдмовився дати повноваження комусь iз заступникiв. Через це управлiння радянськими вiйськами порушилося, i гiтлерiвцi змогли захопити Румунiю, i вiдрiзали радянськi вiйська, що воювали на Балканах.
  Король Мiхей i його оточення поспiшили знову присягнути на вiрнiсть Третьому Рейху. А фашисти, якi й так отримували нафту вiд союзникiв, одержали пiд контроль i Румунськi родовища.
  Деякий час нiмцi втратили в боях за Балкани, фюрер не хотiв залишати у себе в тилу великi сили порад i жадав покарати Тiто та зрадникiв iз Болгарiї.
  Лiто пройшло у битвах на Балканах. А восени Сталiн уже вiдiйшов i намагався контратакувати. Нiмцi подекуди вийшли в радянському кордонi, i вступили до Молдови, але поки що територiя СРСР для них залишалася недоступною.
  А американцi нарештi застосували проти Японiї ядерну зброю. Але не у серпнi 1945, а у вереснi 1946 року. На той час союзник вже пiдiйшли до Сiнгапуру, i звiльнили бiльшу частину Iндокитаю. Країна Вранiшнього Сонця втратила безлiч островiв, i союзники вже планували наступ на Окiнаву.
  Скориставшись ослабленням вiйськової сили Японiї, двi атомнi бомби впали на Хiросiму i одна на Нагасакi. Ще п'ять авiабомб iз ядерною начинкою знищили реактивнi винищувачi Країни самураїв та нiндзя. Але ефект виявився приголомшливим. Хоча Японiя i пiсля цього не капiтулювала. Зате це справило враження на всi країни свiту.
  Осiнь пройшла зi змiнним успiхом, але лiнiя фронту змiнилася дуже незначно.
  Нiмцi добили своїх супротивникiв на Балканах i продовжували посилювати бронетанковi кулаки. Дуже ефективними стали пiрамiдальнi танки, якi забезпечували чудовий захист i високий рiвень рацiонального нахилу бронi з усiх ракурсiв.
  Розробка гiдної змiни танка Т-54 затримувалася, i радянська машина Т-34-85 продовжувала залишатися робочою конячкою, хоча це очевидно всiм застарiла. Нi озброєння i броня тридцятьчетвiрки було неможливо скласти гiдної конкуренцiї радянським машинам.
  I в реактивнiй авiацiї у фашистiв поки що монополiя. Тож Сталiн уже згоден на свiт, гiтлерiвцi поки що немає.
  Взимку Вермахт усупереч традицiям несподiвано сам перейшов у наступ. Червона армiя боролася героїчно. Використовувалися навiть загороджувальнi загони, i вживалися жорсткi заходи до командирiв частин, що вiдступали, i до самих солдатiв.
  Але перевага фрицiв у повiтрi, i найкраща якiсть танкiв прориву давалася взнаки. Крiм того невразливi дисколети надавали тяжкий i гнiтючий вплив на радянських солдатiв. Вони - лiтаючi тарiлки - здавались демонiчною зброєю, проти якої немає жодних засобiв та контрзаходiв.
  Радянськi вiйська змушенi були залишити Польщу i вiдiйти до Нємана. Фашистам удалося оточити Львiв. Мiсто у повнiй блокадi протрималося ще понад чотири мiсяцi. Виявився захоплений i Бєлосток, нiмецькi орди вступили до Литви. Ситуацiю посилило вступ Швецiї та Фiнляндiї у вiйну за Третього Рейху.
  Весною 1947 року настало тимчасове затишшя. Обидвi сторони зазнали великих втрат. Сталiн скасував свiй власний наказ, який забороняє брати участь у битвах дiтям молодше шiстнадцяти рокiв, а також збiльшив кiлькiсть жiночих пiдроздiлiв.
  Нiмцi також ставали в дiю i пiдлiткiв i дiвчат, i iноземцiв. Тепер вони знову пiд контролем майже вся Європа.
  Американцi тим часом до травня 1947 таки змусили до капiтуляцiї Японiю. Але для цього їм довелося захопити Окiнаву, Сiнгапур та скинути ще дюжину атомних бомб.
  Отже, руки у союзникiв остаточно розв'язалися. I тепер саме час розпочати переговори про мир.
  Але умови США та Британiї, звичайно ж, вимагали i вiд Сталiна, i вiд Гiтлера полiтичних змiн у своїх країнах. На це обидва диктатори йти не хотiли. Крiм того, фюрер наказав наприкiнцi травня знову почати наступ.
  Нiмцi стали використовувати тактику ударiв на рiзних дiлянках фронту, причому в змiшаних комбiнацiях. Це давало певнi плоди.
  США ж поки що волiли нiмцям не заважати.
  Фашисти у червнi захопили Кишинiв, у липнi пiдiйшли до Мiнська, у серпнi захопили Вiльнюс та взяли в облогу Ригу. Осiнь проходила дуже динамiчно. Рига поки що трималася, але на початку Жовтня фашисти захопили Мiнськ та Житомир. А до кiнця листопада радянськi вiйська вiдiйшли до Березинi. А гiтлерiвцi вийшли до Днiпра та мiста Київ.
  Давалася взнаки технологiчна перевага Третього Рейху, особливо в повiтрi. Реактивна авiацiя та дисколети домiнували, i їм поки не було знайдено доступного протиотрути.
  В областi танкобудування Т-54 тiльки-но почав надходити на фронт, i, як i ранiше, наймасовiшим танком залишався Т-35-85. Танк IС-4 вийшов не зовсiм вдалим, та його обережно випускали лише невеликими серiями.
  Нiмецькi автомати перевершували радянськi. Тим бiльше, що "Калашников" ще не розроблений, та й з купою стрiлянини у АК не все гаразд.
  Успiхи фашистiв призвели до того, що США стало вимагати подiлу СРСР.
  Почалися навiть таємнi переговори про вiдкриття США другого фронту Далекому Сходi.
  Але подiбнi iдеї при всiй спокусi могли наткнутися на протидiю громадської думки в США. Та й СРСР поки що тримався. Але зупиняти вiйну та вiдкривати фронт на заходi американцi явно не хотiли.
  1948 почався зi спроб Сталiна переломити хiд вiйни. Виробництво нового танка Т-54 збiльшувалося, хоча важчий нiмецький пiрамiдальний танк "Е"-50 залишався сильнiшим. Деякi надiї були пов'язанi з IС-7. Але машина за всiх своїх переваг, зокрема потужної лобової бронi, виявилася технiчно ненадiйною. Велика вага близько сiмдесяти тонн вимагала i двигуна не менше тисячi кiнських сил. А такого мастодонту ще потрiбно було налагоджувати та налагоджувати.
  З Т-54 подiбна проблема - дизель у 520 кiнських сил наклали лiмiт на вагу. А в тридцять шiстьма тоннами ваги, переваги над пiрамiдальним 65-тонним нiмецьким Е-50 не отримаєш.
  Пройшов успiшнi випробування перший серiйний реактивний винищувач МIГ-15. Але теж потрiбен був час для його серiйного виробництва. Але поступово i в СРСР з'являлися новi види озброєнь i Радянський народ продовжував боротьбу з технологiчними монстрами Третього Рейху.
  1948 застав СРСР у тривожному становищi. Нiмцi вийшли на кордон Рига, по рiчцi Двiна, далi майже до Днiпра, i по рiчцi Березина. Захопили майже всю правобережну Україну, окрiм Києва.
  На боцi Нiмеччини, як i ранiше, воювала вся Європа. Причому i Франко глава Iспанiї, i Салазар диктатор Португалiї вступили у вiдкриту вiйну проти Росiї. I фiни також вiдкрили свiй фронт, а Швецiя надiслала добровольцiв.
  Але особливо ускладнила ситуацiя вступу Туреччини у вiйну. Тепер вiдкрився ще один фронт у Закавказзi. Плюс ще й американцi з англiйцями допомагають та постачають економiчно Вермахт - розраховуючи знекровити i Європу та СРСР.
  Розрахунок, щоправда, будується у тому, що радянськi вiйська почали отримувати нову технiку. Звичайно, Т-54 вагою 36 тонн, не може бути таким потужним з озброєння та бронювання як нiмецький Е-50 вагою 65 тонн, але... Вже радянська машина не так безнадiйно програє нiмцi як Т-34-85. Вага зросла всього на чотири тонни. Але радянськi конструктори гранично ущiльнили компонування i танк став нижчим на пiвметра. Це дозволило зменшити кiлькiсть заброньованого мiсця. Крiм того, скоротилася кiлькiсть членiв екiпажу з п'яти до чотирьох. I це теж дозволило знизити розмiр примiщення в танку. Таким чином лобова броня посилилася вежi - до 200 мiлiметрiв з 90, корпусу до 100 мiлiметрiв з 45, бортiв i корми до 100 мiлiметрiв з 45. А гармата з 85-мiлiметрiв стала 100-мiлiметровою, з початковою швидкiстю сна. Щоправда, нiмецька 105-мiлiметрова з початковою швидкiстю снаряда в 1300 метрiв на секунду зберегла свою перевагу.
  Але особливо сильний нiмецький пiрамiдальний танк - тим, що вiн не має даху, i броня має рацiональнi кути нахилу, з усiх бокiв. I цементована сталь пропонує рикошет при всiх ракурсах. Лоб у нiмецького танка 250-мiлiметрiв, а борти по 200.
  Однак i 100-мiлiметрової гармати недостатньо, щоб пробивати нiмцю, якого i IС-2 i IС-3 не брали. Так що танк Т-54 вийшов трохи гiршим у ходових якостях, але без вирiшальної переваги на полi лайки. Так що навiть у 1948 роцi наймасовiшим танком ще залишався Т-34-85. Хоча виробництво Т-54 вiд мiсяця до мiсяця потроху побiльшало.
  У принципi радянськi конструктори зiткнулися з важкою дилемою. Ваги 36 тонн недостатньо, щоб перевершити нiмецький танк у 65 тонн. Але погiршувати ходовi якостi та маневренiсть не хотiлося. Та й не було у СРСР у серiйному виробництвi iншого надiйного двигуна, крiм дизельного мотора в 520 кiнських сил. Iншi варiанти були не дуже вдалими, i їх ризиковано пускати у серiю. Ось, наприклад, IС-4 у ньому при вазi в 60 тонн бiльш-менш пристойне бронювання, але мотор ненадiйний i машину випускали лише малими серiями, не достатнiми, щоб змiнити хiд вiйни.
  Так що Т-54 став компромiсом мiж рухливiстю та ефективнiстю.
  Деякi надiї були пов'язанi з розробкою з IС-7. Лiмiт ваги збiльшили до 70 тонн та пiдключили найкращих конструкторiв. А двигун планували переробити з морського дизеля у 1050 кiнських сил. Тодi ця машина змогла б змагатися з Е-50, у якого двигун в 1200 кiнських сил.
  Але в серiю танк так i не змiг пiти - саме мотор не вiдрiзнявся надiйнiстю, його доведення вимагав дуже багато часу. Хоча знаряддя в 130 мм i початковою швидкiстю снаряда в 900 метрiв на секунду могло пробити Е-50 в бiльш тонку задню частину бронi, або навiть мала шанс протаранити i лобову броню хоч поблизу. Хоча номiнально бронебiйностi начебто й не вистачало. I сама броня IС-7, зокрема лобова, дуже навiть непогана. Але борти i корми помiтно гiршi за нiмецьку пiрамiдальну конструкцiю.
  Але IС-7 не серiйний. У повiтрi деякi надiї пов'язанi iз МIГ-15. Новий винищувач має непоганi льотнi характеристики. Але мав чимало недолiкiв.
  У процесi державних випробувань силова установка, озброєння та системи лiтака працювали надiйно, проте, незважаючи на проведену роботу, ефективнiсть елеронiв була ще недостатньою, а управлiння важким. Гальмiвнi щитки, з одного боку, пiдвищили маневренiсть лiтака, але з iншого, при їх вiдкриттi виникав сильний ефект, що заважав наведенню на цiль. Також була вiдзначена вiдсутнiсть на лiтаку вiдповiдача держпiзнання, радiолокатора та апаратури для здiйснення слiпої посадки. Але, попри виявленi недолiки, "С-3" рекомендували як зразок для серiйного виробництва.
  Нiмецькi винищувачi зберiгали поки що якiсну перевагу над радянськими машинами.
  Але шанси дорiвнювали. I озброєння одна 37-мiлiметрова гармата, i двi 23-мiлiметровi, цiлком адекватне. Хоча МЕ-362 озброєний i потужнiший, але це двомоторна машина. А ось з НЕ-262 цiлком можна порiвняти.
  Хоча оснащенi нiмецькi лiтаки краще i керувати ними набагато простiше.
  Так, виробництво реактивних лiтакiв у Третьому Рейху вже давно налагоджено. Першi машини лiтали ще в 1939 роцi. Але поки що серiйне виробництво МIГ-15 теж ще тiльки, тiльки розкручувалося.
  Взимку радянськi вiйська не змогли досягти iстотних успiхiв, а в травнi гiтлерiвцi перейшли у наступ. Основний удар завдавав у центрi. Усi фюрер сподiвався захопити Москву. Крiм того, на пiвднi радянськi вiйська могли використовувати Днiпро як природну водну перешкоду.
  I утримувати обороннi рубежi Пiвднi.
  Небезпечною зброєю фрицiв стали дискольоти. Вони вже могли скидати бомби та некерованi ракети, а самi закривалися ламiнарними струменями.
  Не було чим заперечити на таку напасть. Тим бiльше швидкiсть у лiтаючий тарiлок у 7-8 разiв вища за звукову, а дальнiсть польоту, в будь-яку точку країни.
  А це давало можливiсть завдавати ракетних ударiв по вiддаленим вiд фронту заводам Росiї.
  Загальна кiлькiсть озброєнь, що випускаються в СРСР, приблизно сто танкiв на день i сто п'ятдесят лiтакiв на добу. А було в пiку сто п'ятдесят двiстi.
  Але обмежувачi в масовому випуску є та й пiдготовлених екiпажiв часто не вистачає.
  Третiй Рейх теж пiдскребає останнi резерви. Майже всi робiтники та селяни призванi до армiї. Їх замiнили iноземнi заробiтчани та наглядачi з-помiж жiнок та пiдлiткiв. Так само жiнки стали наглядачками у концтаборах, або увiйшли до кабiнетiв чиновникiв.
  В армiю закликали офiцiйно вже з чотирнадцяти рокiв, а часто брали добровольцiв ще й ранiше. I до шiстдесяти п'яти офiцiйно, а добровольцями i старше. З'явилися цiлi полицi жiнок-льотчиць та жiнок-снайперiв. I безлiч iноземних дивiзiй, а також пiдроздiлiв змiшаного складу. Навiть польськi легiони як альтернатива - Вiйська Польського.
  Фрiцi видихалися, але допомога iз Заходу посилювалася. Здебiльшого продовольством та сировиною пiдживлювали фашистiв союзники, а також постачали обладнання для вiйськових заводiв. Бо технiка у гiтлерiвцiв була вже набагато кращою за захiдну. I пiрамiдальний танк свого роду досконала форма машини, яку у своїй чистотi - розташування бронi пiд рацiональними кутами, перевершити неможливо.
  Ще одним iз небезпечних видiв озброєнь Третього Рейху стали бомбомети. Вони як мiнiмум не поступалися радянськiй реактивнiй артилерiї, на "штурмтиграх" та "Штурмльвах" стали масовою лавиною проривала.
  I крiм того ТА-400 та ТА-500 разом iз безхвостими бомбардувальниками, сiяли жах руйнування в радянському тилу. I це позначалося на випуску озброєнь. Багато заводiв йшли пiд землю, що зменшувало їхню продуктивнiсть i збiльшувало витрати на випуск технiки.
  Гiтлерiвцi, розпочавши наступ 5 травня, змогли прорвати лiнiю фронту. Але радянське командування вже навчилося будувати мiцну, глибокоешелоновану оборону. Вiдiйшовши на сотню з невеликим кiлометрiв, радянськi вiйська в Бiлорусiї змiцнилися на Днiпрi. А Рига виявилася суходолом остаточно вiдрiзана, вiд основного радянського угруповання.
  Нiмцi намагалися розвинути успiх, але зазнавали значної шкоди. Радянськi вiйська мiцно встали по днiпровському рубежi. Лiто пройшло завзятих позицiйних боях. У вереснi, щоправда, фашистам, пiсля багатомiсячної облоги, нарештi вдалося взяти Ригу. Їхнi полчища взяли в облогу Таллiнн, i радянським вiйськам довелося вiдiйти до Нарви, i колишнiм рубежам лiнiї Сталiна, зведеним ще до передiлу 1939 року.
  Поки що рiшуче перехопити iнiцiативу не виходило, а випуск реактивного МIГА у 1948 роцi залишався малим. Але фрицi незважаючи на технiчну перевагу нiчого не досягли. На правобережнiй Українi продовжував героїчно триматися Київ. А спроба висадити десант у Криму закiнчилася для фашистiв тяжкою поразкою.
  Щоправда, у морi пiдводних флот гiтлерiвцiв був явно сильнiшим. У серiйному виробництвi схожi на касаток субмарини на перекисi водню. Вони розвивають швидкiсть до 35 вузлiв на годину, що для надводного флоту дуже пристойно. Крiм того, вже активно розробляються i атомнi пiдводнi човни.
  Перевага подiбного виду зброї - очевидна. А в самому Третьому Рейху вже працює кiлька ядерних реакторiв i не за горами здобуття атомної кийки. Але й у СРСР з цiєї теми ведуться активнi розробки. Хоча проблеми воєнного часу й уповiльнюють розвиток подiбної програми.
  Нiмцi змогли за 1948 рiк захопити Прибалтику, пiдiйти до Пскова, а Бiлорусiї вийти до Днiпра, окупувавши Вiтебськ та Оршу. Але на цьому їхнi успiхи обмежилися. Київ лишився неприступним плацдармом. Щоправда, i радянськi вiйська поки що не домоглися iстотного перелому у вiйнi.
  Але ось настав 1949 рiк.
  Радянськi реактивнi винищувачi МIГ-15, ЛА-15, ЯК-23 стали серiйними машинами i, нарештi, стали вироблятися масово. Таким чином, демонструючи, що монополiї фашистам у повiтрi прийшов кiнець.
  I так бомбардування спустошували радянську землю. Щоправда, i фашисти не стояли на мiсцi. ТА-383 став першим у свiтi винищувачем, який значно перекрив швидкiсть звуку - приблизно вдвiчi.
  Але технологiчна перевага фашистiв у повiтрi перестала бути переважною. Щоправда ЯК-23, легка та маневрена машина, як i ЛА-15 не стали масовими винищувачами. Насамперед через своє слабше озброєння. А нiмцi вiддавали перевагу лiтакам класу МЕ-362 з п'ятьма авiагарматами калiбру 37-мiлiметрiв i чотири по 30-мiлiметрiв.
  Ця машина дуже живуча i її реально брав калiбр не менше нiж 37-мiлiметровий. Не кажучи, що ТА-400, ТА-500 i новий ТА-600 дуже живучi i сильно захищенi машини на реактивнiй тязi. Ю-488 вже зняти з виробництва, натомiсть з'явився Ю-487 дуже потужний реактивний бомбардувальник.
  Але й радянськi конструктори не дрiмали, розвиток технiки йшов наростаючою.
  Поки МiГ-15 йшов у серiйне виробництво, його подальше вдосконалення тривало. Для усунення недолiкiв, виявлених на дослiдному лiтаку "С-3", iз заводу Љ 1 до ОКБ Мiкояна направили третiй серiйний МiГ-15 Љ 101003, де вiн отримав шифр "СВ".
  Зрозумiло, результат битв багато в чому вирiшувався в конструкторських бюро, а не лише на полях битв.
  У конструкцiю серiйного МiГ-15 були внесенi такi змiни: гармати НС-23 замiненi на НР-23, усунуто вiбрацiю при стрiльбi з гармати Н-37Д, удосконалено ланки вiдведення, збiльшено мiцнiсть конструкцiї лiтака, на лiвому елеронi встановлено триммер. Ну, а в крилi встановлено протифлаттерний вантаж, встановлено бустер-гiдропiдсилювач Б-7, використано генератор-стартер ГС-3000, встановлено новий амортизатор носової стiйки шасi, i прицiл АСП-1 був замiнений на АСП-3Н.
  
  13 червня 1949 року почалися держвипробування МiГ-15 "СВ", проте вже 10 серпня вони були перерванi через недостатню жорсткiсть установки гармат НР-23. Лiтак повернули ОКБ для доопрацювання, а 19 жовтня "СВ" знову вiдправили на держвипробування, хоча озброєння так i не було доведено. Основнi зусилля конструкторiв були зосередженi на покращеннi керованостi та можливостi запуску двигуна у повiтрi.
  Але не вся робота конструкторiв виявилася успiшною, багато чого не вдавалося.
  Лише невелика частина покращень, випробуваних на МiГ-15 "СВ", була застосована в серiйних лiтаках з двигуном РД-45Ф. Серед них були новий прицiл АСП-3Н, панель ПС-2, покращену систему запуску двигуна та гiдропiдсилювач елеронiв. Iншi нововведення з'явилися в серiї вже на МiГ-15бiс, оснащеному двигуном ВК-1.
  Взимку сорок дев'ятого радянське командування розпочало наступ у центрi. I хоча його успiх виявився незначним, втрати величезними, i нiмцi утримали оборону, але розрахунок виснаження СРСР не виправдався. Щоправда, у лютому все-таки впав обложений Таллiнн. Червона армiя, як i ранiше, сильна.
  I весна пройшла в обмiнi ударами... Влiтку гiтлерiвцi усi сили кинули на штурм Києва. Цiною колосальних втрат, i масованих обстрiлiв вони все-таки взяли. Пiд час штурму вперше фашисти використовували супервеликi танки: "Монстр" та "Щур". Їхнi можливостi для прориву сильних та розвинених в iнженерному вiдношеннi лiнiй оборони виявилися вiдносно задовiльними.
  В особi "Монстру" також були випробуванi найбiльшi у свiтi бомбомети, що кидають снаряди вагою до 10 тонн. I вони покили всю небезпеку подiбної зброї пiд час прориву.
  Але нiмцi вже вичерпали свiй наступальний потенцiал. I їхня вiйськова машина знесила. 1 вересня 1949 року виповнилося аж десять рокiв вiд початку Другої свiтової вiйни. I було, чому жахнутися. Нiмеччина та Європа обезлюднiли.
  Радянський союз, втiм, теж. Їх поколiння чоловiкiв призовного вiку залишилося максимум три-чотири вiдсотки. В армiї було повно безусих хлопчакiв, сивочолих старцiв, а також жiнок. Червона армiя теж зазнала колосальної шкоди i знесилiла.
  Але промисловiсть, нехай через силу продовжувала працювати, i втрати нiмецької авiацiї зростали. На озброєннi СРСР виникли i зенiтнi ракети.
  Восени вже радянськi пробували нiмцiв на мiцнiсть. На жаль, нiмецький пiрамiдальний танк продовжував залишатися найкращою машиною Другої свiтової вiйни. Мало того нiмцi поставили на нього бiльш досконалий турбогенераторний двигун мiццю в 1500-1600 кiнських сил i нiмецька машина покращила свої ходовi якостi, успiшно борючись i бездорiжжя осiннiй, i по зимових кучугурах. Та й вiдсутнiсть пiддону пiдвищувала її прохiднiсть. Так що поки що фашисти не втратить можливостi наносити контрудари.
  7 Листопада 1949 року i в СРСР та Нiмеччинi, за iронiєю в один день - вiдбулися випробування ядерної зброї. Тепер уже з атомною монополiєю США остаточно покiнчено. Але вiйна поки триває ... Сталiн вже важко хворий, та й Гiтлеру недужиться. Але обидва диктатори впираються.
  У фашистiв все ще є небезпечний i нерозгаданий козир: дисколети, якi вдосконалюються i стають дедалi небезпечнiшими. I однiєю з конструкторських розробок стала думка оснащувати "лiтаючi тарiлки" лазерами з ядерним накачуванням.
  Гiтлер ще вiрив у чудо-зброю та можливостi своїх вiйськ. Але лiнiя фронту стала малорухливою, немов у першу свiтову вiйну. Зимовi наскоки Червоної Армiї не увiнчалися успiхом. Проте проти Туреччини в Закавказзi було розпочато наступ. Бiльше слабкi османськi вiйська пiддалися пiд ударами. Росiяни захопили Карс, Ерзерум i ряд iнших мiст.
  Але втручання Британiї, яка пригрозила спiльно зi США розпочати вiйну з радами, а також пiдхiд великих пiдкрiплень вiд Вермахту, призупинили радянський наступ.
  Але в будь-якому випадку: Червона Армiя, як i ранiше, сильна. А за океаном наростає антирадянська iстерiя. Однiєю з iдей стає думка нацькувати проамериканський Китай на СРСР. Чан Кайшi зовсiм не проти розширити свої кордони за рахунок Росiї.
  Щоправда, китайська армiя не дуже боєздатна, зате надзвичайно численна.
  Щоправда, Мао Дзедун продовжує вести вiйну, нехай його останнiм часом i сильно потiснили. Але американцi обiцяють посилити допомогу проти Мао i навiть задiяти свої вiйська.
  Воювати проти СРСР народ Америки не хоче, але придушити варвара Мао американцi цiлком здатнi. А урядовi вiйська Китаю будуть для них немов гарматне м'ясо.
  Таким чином, над СРСР наступного 1950 нависла нова, небезпечна загроза. Сталiн знав про це i намагався її запобiгти. Заодно знову намагалися домовитися про мир iз Третiм Рейхом.
  Але Гiтлер був проти будь-якого свiту, коли нiмцi не доходять до Уралу.
  Та й союзники тиснули на Нiмеччину та її сателiтiв, вимагаючи продовження вiйни до переможного кiнця. Вони самi хотiли отримати у Росiї свої колонiї.
  Тож домовиться, не вдалося. Хоча Сталiн був готовий вiддати багато чого - навiть Донбас та Крим.
  Втiм, постарiлий Верховний головнокомандувач не надто засмутився:
  - Ми росiяни всiх перемагали! Переможемо i цього разу!
  Але поки що ситуацiя дуже важка. У червнi 1950 року марiонетковий Китайський режим, озброєний США та Британiєю, вiдкрив новий фронт.
  Мiльйони жовтий солдатiв перетнули радянський кордон на Далекому Сходi i вторглися до Монголiї.
  Битва титанiв спалахнула з новою, шаленою силою.
  
  ПОЄДИНОК ВОЛОДИМИРА КЛИЧКА I ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО
  I хлопчик-творець закинув Володимира Зеленського, кидком босої дитячої ноги на ринг. Боксерське ристалище моментально виросло на мiсцi багатобарвних заростей виноградника. I з'явилися за помахом малолiтнього Бога-Творця трибуни, а разом з ними i шум i гамiр. Безлiч представникiв iнших свiтiв, видiв вiд апельсинових скорпiонiв, до унтер-радiоактивних медуз.
  Вони свистiли, хрипiли, верещали, тупотiли, каркали, i навiть вивергали вогонь i плазму! Справжня какофонiя та Володимир Зеленський вiдчув, як йому буквально б'ють по вухах.
  Зверху на ринг втiм, опустилося прозоре покриття, що скидається на акварiум. Воно щiльно прикрило цiлком тривiальний боксерський ринг i закрило всi звуки.
  Молодший i змiцнiлий Володимир Зеленський вiдчув себе дуже впевнено. Вiн розправив собi широкi плечi i гордо пiдняв голову.
  Ну, що раз гора не пiшла до Магомета, то... Президент України, побачив i свого супротивника, який здався йому до болю знайомим. Характерна коротка, iз чорним волоссям стрижка, лютий погляд... Невже Вiталiк Кличко?
  Так немає в цього трохи вже обличчя, i нiби боксер молодший. Ну-так Володимир Володимирович (такий дивний збiг на iм'я та по батьковi з президентом Росiї!) Кличко - своєю власною персоною! Ну, що вiн Володимир Олександрович опинився на вiстря кинджала. Проте страху немає. Тим бiльше, що пiдрослий президент України як мiнiмум на п'ять-сiм сантиметрiв вищий за Володимира i двадцять-тридцять кiлограм важчий.
  Роль реферi в рингу виконує голонога, засмагла до кольору шоколадної глазурi, мускулиста та росла медова блондинка.
  У неї гарненька мордочка, але мiцна шия, вiн майже гола, наскiльки у неї вiдверте бiкiнi - менше фiгового листка. Володимир Зеленський мимоволi задивився на реферi та пропустив перший удар вiд Володимира. Тут мабуть були своєрiднi правила, бiй розпочали без гонгу.
  Дiвча зробив жест, мовляв, продовжуйте. Удар вiд Володимира Кличка був сильним, але лiвим, крiм того, вiн потрапив великого хлопця, i не вистачило потужностi, щоб монстра Зеленського звалити.
  Володимир Олександрович стиснув кулаки, його м'язи здулися кульками. Вiн виглядав куди бiльш накаченим, i бiльше скидався на професiйного культуриста, нiж Володимир Кличко, але... Пан гуморист Зеленський у дитинствi займався дзюдо, а в зрiлi роки й не дружив зi спортом. I йому виявилося дуже важко зрозумiти технiку поєдинку на рингу.
  Володимир Зеленський припускався очевидних помилок: з усiєї сили стискав кулак, бився напруженою по всiй траєкторiї рукою, вiд чого його удари виходили штовхаючими i не несли тiєї руйнiвної сили, яку могли б дати майже пiвтора центнера якiсної м'язової маси.
  Володимир Зеленський знайшов у паралельному свiтi, нове, прекрасне, накачене тiло, але зовсiм не навички у єдиноборствах. Так що менший, хоча теж великий суперник, у нього явно вигравав.
  Володимир Кличко працював другим номером, змушуючи гiганта Зеленського промахуватись, або ставлячи блоки. Втiм, удари важкого та сильного спортсмена, навiть якщо вiн i не вмiє бити професiйно, досить вiдчутнi. Тому Володимир вважав за краще змiщуватися або ставити еластичнi блоки.
  А то точно отримаєш нокаут вiд такого бугаю, яким став колишнiй президент України.
  При цьому колишнiй чемпiон свiту постiйно жалував Володимира Зеленського своїм лiвим, нав'язливим та швидким джебом. Вiн за традицiєю не вкладався в удари у своїх перших раундах, зате лiва рука у Кличка швидка i пружна.
  Поєдинок проходив за своєрiдними правилами. Перший раунд тягнувся вже явно, бiльше трьох хвилин i здавалося, що тут як реслiнг i зовсiм немає раундiв i перерв, як пiшла хвилинна пауза.
  Володимир Зеленський не надто втомився, у нього тiло у чудовiй формi, Кличко ж лише розiгрiвся.
  Пам'ятаючи, що Володимир Володимирович прозвали: "скляна щелепа", могутнiй Зеленський вiдчайдушно спробував упiймати супротивника на один удар. Володимир у вiдповiдь, видно вирiшивши, що вистачить грати в кiшки мишки, зарядив богатирю Зеленському лiвою рукою боковим у пiдборiддя.
  Володимир Олексiйович вiдчув струс, i зумiв вiдповiсти, потрапивши Кличка в груди. Володимира похитнуло, вiн ледве встояв на ногах, щоб не впасти в нокдаун. В очах Кличка позначився страх. Справдi, не технiчний противник виявився стiйким, як свого часу поляк Вах, лупить важко.
  У вiдповiдь Кличко вiдступив та провiв двiйку. Дiстав Володимира Зеленського у пiдборiддя. Але президент України, дуже мiцний тiлом та головою. I йде на Володимира, немов нiмецький танк "Королiвський тигр", або хоробрий росiйський солдат, який не звертає уваги на удари.
  Володимир Кличко вiдходить та викидає джеби та двiйки. Iз захистом, який має дуже невиразне уявлення про бокс у Володимира Зеленського не має значення. Зате з умiнням тримати удар, витривалiстю i звiриною силою все гаразд. У всесвiтi iз зустрiчним плином часу зарядився колишнiй український президент. I хто такого бичара звалить. Навiть той, хто чемпiоном був загалом дванадцять рокiв, явно пасує - перед стiною-монолiтом.
  Володимир вiдходить. Вiн тепер працює знову джебом. Але розбити носа, незважаючи на влучення, йому не вдається. А бiй затягується. Горн не гримить, немов це бої без правил, не обмеженi у часi. I для Кличка такий регламент вкрай невигiдний.
  Могутнiй Зеленський б'є багато i часто, але нiби не вiдчуває втоми, а Володимиру доводиться постiйно вiдступати, пересуватися по рингу, пом'якшувати удари 145-кiлограмової м'язової маси ухилами корпусу. I як тут ти зумiєш вiдновлюватися? Дуже стомлює високий темп бою без пауз мiж раундами.
  Володимир Кличко знову вкладається в удар правої. Але пiдборiддя у Володимира Зеленського вiдхилилося не бiльше, нiж на дюйми. А це дуже дратує панчерiв. Коли голова у твого вiзавi, мiцнiший за титан.
  Володимир намагається знову лупити двiйкою та удар проходить. Але толку? Дихання у Кличка стає дедалi важчим. Поєдинок проходить у темпi, що не знижується, i колишньому чемпiону свiту буквально наступають на п'яти.
  Володимир Володимирович проти Володимира Олександровича - як це все виглядає символiчно та драматично. По-своєму епiчний поєдинок. Те, що можуть оспiвувати i поети i драматурги.
  Володимир Зеленський вiдчуває у собi теж першi ознаки втоми, але порiвняно легкi. А ось його противник утомився явно, блищить вiд поту, i найголовнiше практично перестав викидати лiвий джеб. Через це iнiцiатива поступово переходить до Володимира Олександровича. Його час вiд часу можна дорiкати в слабкiй технiцi, зате тiло чудове. I удари йдуть серiями.
  Володимир закривається блоком i пропускає побiжно, в брову... Ось уже колишнiй чемпiон свiту i розсiчення. З'явилася кров, i разом з видом червоної рiдини богатир Зеленський знайшов дику впевненiсть. I посилив тиск.
  Коли лупиш серiєю, нехай i невмiло, зате невтомно, то хоч кiлька ударiв, та й пройде.
  А Володимир Кличко, дедалi бiльше втомлюючись, дедалi гiрше й гiрше захищався та ставив блоки. I iнодi отримають у голову подарунок. А супротивник потужний i б'є важке, немов кийком. Май гiгант Зеленський бiльше досвiду, i якби вiн був навчений, правильно завдавати ударiв, то Володимир Кличко вже валявся б у глибокому нокаутi. Але Володимир Зеленський лупив штовхаючи, i вiд цього, супротивника навiть пропускаючи ляпи не падав, а тiльки хитався. Але все одно, бiй затягувався, Кличко втрачав сили, паузу нiхто не збирався оголошувати i перемога богатиря Зеленського була тепер лише питанням часу.
  У розпачi Володимир несподiвано провiв нетиповий для себе джолт у печiнку гiганта Зеленського. Колишнiй президент України вiдчув неприємно, нiби у тулуб потрапило колодою. I трохи сповiльнив свiй хiд.
  Володимир одразу ж вклався в двiйку в пiдборiддя, хоча, мабуть, рацiональнiше було б продовжити лупити по печiнцi.
  Володимир Зеленський стоїчно витримав удар i сам кинувся в атаку. Кличко спробував вiдiйти, але швидкiсть через втому впала, i колишнiй чемпiон свiту опинився пiд градом ударiв. Коли лупиш сильно, то розбивається блок, i вiдлiтають рукавички. У Володимира потекла кров не лише з брови, а й iз носа. Вiн вiдчайдушно повис на Володимира Олександровича, намагаючись втягнути у боротьбу.
  Могутнiй Зеленський люто струсив Кличка, змусивши того впасти на настил, надто великого для професiйного боксу рингу. А потiм при спробi Володимира встати, був нищiвний удар ногою по обличчю. Володимир Олександрович умiв непогано грати у футбол i тому, рушити ногою, у нього виходило куди професiйнiше, нiж руками. Та й зрозумiло сильнiше.
  Окровавлена капа вилетiла з-за рота Володимира Кличка, i колишнiй чемпiон свiту впав, широко розкинув руки та затих.
  Пролунав горн, i урочистим тоном голос оголосив:
  - Перемогу здобув... Володимир Кличко, через дисквалiфiкацiю супротивника, за заборонений удар!
  
  
  
  РОММЕЛЬ ПIДГОТОВИВ КАПКАН
  Ще одна точка бiфуркацiї: бiй проти армiї Роммеля в Лiвiї. Цього разу пастка спрацювала, iндуська дивiзiя просiла пiд ударами нiмецьких танкiв, i англiйцi опинилися в казанi. Битва завершилася повним розгромом армiї iмперiї Лева. На московський контрнаступ це не вплинуло. Але репутацiя Роммеля як непереможного полководця помiтно зросла. На Британiї рiзко знизився оптимiзм.
  I ось у сiчнi вiйська Роммеля штурмом взяли Толбук. Пiд час штурму нiмцi використали димову завiсу та змогли знизити втрати. У лютому було просування в Єгипет. Користуючись розгубленiстю англiйцiв, Роммель бив їх частинами. I це вiдбувалося на тлi японських успiхiв i вiдносних невдач на радянсько-нiмецькому фронтi. У березнi Роммель зайняв Олександрiю, i нiмцi вийшли переможним маршем до Суецького каналу.
  Черчiлль на тлi поразок вiд Нiмеччини та Японiї пережив важкий психологiчний стрес, i на початку квiтня його вистачив iнсульт. Вихiд iз ладу такого яскравого та сильного полiтика негативно позначився на ходi бойових дiй.
  Роммель продовжував перемагати, за активної пiдтримки мiсцевого населення увiйшовши до Iраку. Там англiйцiв атакували самi моджахеди. З трiумфом Роммель вступив до Багдада. В Iраку було проголошено Багдадський халiфат, що виє на боцi Нiмеччини.
  Ситуацiю посилили i поразки радянських вiйськ на схiдному фронтi. Розгроми Червоної армiї, i в Криму, i пiд Харковом, i пiд Ржевом, а згодом i пiд Ленiнградом.
  Але головне Роммель зумiв взяти пiд контроль весь Близький схiд iз нафтовими платформами. I вiдповiсти на це СРСР виявилося важко. На додачу до всього США програли Японiї битву пiд Мiдвей i остаточно втратили у битвi з Країною Вранiшнього Сонця iнiцiативу.
  Виникла реальна загроза вiдкриття другого фронту з боку Японiї. А на полях битв успiх поки що не зраджував нiмцям. Роммель поповнивши свої вiйська арабами, разом iз Туреччиною, атакував радянське Закавказзя. I це рiзко посилило ситуацiю.
  Переважаючi нiмецько-турецькi вiйська прорвали фронт. П'ять днiв i ночей точилися бої за Батумi. У три днi опинився оточений Єреван. Нiмцi, турки та араби помiтно заглибилися. Радянське командування намагалося посилити Закавказьке напрям, але ослабло прикриття Сталiнграда, нiж нiмцi i користувалися. Мiсто фашисти захопили майже повнiстю i вiдразу.
  Втiм, радянськi вiйська намагалися контратакувати... Але сил не вистачало. А нiмцi вводили в бiй дедалi новi резерви. Найголовнiше, що Японiя вiдкрила другий фронт, i довелося вiдволiктися на неї. Тим не менш, бої за Сталiнград дещо вдалося затягнути, i насамперед завдяки героїзму радянських воїнiв.
  Але мiсто впало, i в жовтнi фрицi широким фронтом вийшли до Волги.
  Навiть наказ: "нi кроку назад", не допомiг. Катастрофiчно не вистачало резервiв. США втратили Гавайський Архiпелаг i фактично згорнули постачання по ленд-лiз, Британiя без Черчiлля практичнi не вела вiйни з нiмцями. Японiя насiдала своєю численною, фанатичною i добре навченою пiхотою.
  Ситуацiю посилили суперечностi всерединi радянської партiйної верхiвки. Усунули Молотова, але Берiя недовго був у фавортi. Нiмцi в листопадi вийшли до Каспiйського моря i стали просуватися вздовж узбережжя. Зупинити їхню лавину виявилося важко. Радянське командування розривалося на три фронти, а США та Британiя фактично вийшли з гри.
  У груднi нiмцi та турки та араби з'єдналися на Кавказi. I фактично взяли пiд контроль цей найбагатший регiон. Сталiн проголосив тотальну вiйну.
  У сiчнi бої розгорнулися за Бакинськi свердловини.
  Олегу Рибаченку снилося, що вiн, будучи дiвчиною, вiдстрiлюється iз снайперської гвинтiвки. Одягу на красунi практично не залишилося, але через те, що свердловини в Баку палають, навколо спекотно, i навiть плавиться снiг.
  Настає жахливий морок, i обтiкає все, вiд чого навiть шипить вода, i пiднiмається пара.
  Олег Рибаченко та дiвчина-напарниця Акулiна, притулившись до землi, стрiляють у фрицi та араби. Баку вже майже все взято, але росiйський дух сильний i його нiщо не може зламати. Дiвчина-снайпер, не промахується. I ось уже вирiс цiлий курган iз трупiв. Двi красунi палять iз рушниць.
  Дiвчину Олега це заводить, i вона починає, постукуючи босою нiжкою, спiвати:
  - Приємно...
  Акулiна роблячи влучний пострiл, продовжує:
  - Жити...
  Олег Рибаченко знову палить, вбиваючи араба i спiває:
  -Серед ...
  Акулiна пускає кулю i продовжує:
  - Вогню!
  Олег Рибаченко миттєво пiдхоплює:
  - I диму!
  Акулiна знову стрiляє, продовжуючи спiвати:
  - I слухати...
  Олег Рибаченко спритно клацає затвором, випускаючи подарунок, вимовляє:
  - Як!
  Акулiна зрiзавши нiмця, продовжує:
  - Кулемет!
  Олег Рибаченко знову посилає кулю, i насвистує:
  - Веди!
  Акулiна виплюнула в нiмцi кулю i продовжила:
  - Нас!
  Олег Рибаченко, давши фашисту щедрий подарунок, видав:
  - Президенте!
  Акулiна надiславши смертоносний презент, ринула:
  - Непереможний!
  Олег Рибаченко, знову довбавши, продовжив:
  - Вперед!
  Акулiна пiдтримала пасаж:
  - Вперед!
  Олег Рибаченко знову вистрiлив i прогарчав:
  - Коли!
  Акулiна лупнула з азартом у гiтлерiвця, кинула босою нiжкою гранату, i продовжила:
  - Снаряди!
  Олег Рибаченко послав кулю i як засвистить:
  - Рвуться!
  Акулiна точно вистрiлила i гаркнула:
  - Вдень!
  Олег Рибаченко, довбавши, зi снайперки, продовжив:
  - I вночi!
  Акулiна повнозвучно прочирiкала, стрiляючи:
  - Швидше...
  Олег Рибаченко, пальнув, захоплено додав:
  - Iдуть!
  Акулiна знову вистрiлила, i просвистiла:
  - Чини!
  Олег Рибаченко лупнув iз снайперки продовжив:
  - I ордени!
  Акулiна стрiляючи, блискуче прошипiла:
  - Нехай...
  Олег Рибаченко, випустивши кулю, оглушливо прогарчав:
  - Над!
  Акулiна виплюнула смерть, що приносить, видала:
  - Миром!
  Олег Рибаченко знову цвяхнув i гаркнув:
  - Шалено!
  Акулiна дала одиночним пострiлом, що звалив одразу двох фрицiв, прочiрикала:
  - гуркоче!
  Олег Рибаченко оглушливо, прорепетував стрiляючи:
  - Вiйна!
  Дiвчина, за допомогою босої точеної нiжки, продублював пострiл, повторила:
  - Вiйна!
  Олег Рибаченко, змiнивши обойму, знову пострiли, пробивши фашисту голову, спiваючи:
  - Тьмянiє...
  Дiвчина, влучно пальнув, дотепно з блискучою посмiшкою видала:
  - Аксельбант.
  Олег Рибаченко зробив пiдсiчку кулею i продовжив:
  - Вiд...
  Акулiна вистрiливши, точно видала:
  - Мирний!
  Дiвчина-генерал-письменниця пальнула i рикнула:
  - Життя!
  Акулiна паля, додала:
  - У лежаннi.
  Олег Рибаченко, викинувши, немов iз катапульти кулю, i кинув дiвочою ногою гранату, продовжив:
  - Тьмянiє...
  Акулiна зрубавши фриця, прочирiкала:
  - Блиск...
  Олег Рибаченко, спритно перекинувши кулю, через укриття та зваливши нiмця на бронетранспортерi, продовжив:
  - Прапор!
  Акулiна знову вистрiлила, i проворкувала:
  - А той...
  Олег Рибаченко, пальнувши зрадовано, проревiв:
  - Хто!
  Дiвчина-снайпер, вiдганяючи босими ногами дим, i знову заганяючи кулю фашисту в горло гаркнула:
  - Каже!
  
  КАЗКОВI БIТИ КОСМIЧНОЇ ЕПОХИ
  Незважаючи на всi потрясiння, Анфiса зрозумiла, що всiєю цiєю мiлiтаристською фасмагорiєю, напевно, управляють з єдиного центру. Про це свiдчить i напрям удару, i очевидна узгодженiсть у дiяльностi велетенських розмiрiв тварин.
  Войовниця зрозумiла: можна вивести з ладу центр управлiння всiєї цiєї фантастичної армади i тодi... Можливо, все припинитися!
  Але як це зробити, якщо ти не належиш собi, а дах, пурхаючи як пiр'їнка, абсолютно некерована.
  У головi чомусь пройшла зовсiм недоречна у цiй ситуацiї пiсенька:
  - У хижої Багiри тепер є подружка. По нiй без сумнiву плаче психлiкарня! Вона iноземка i повзає близько! Вона мавпа по ксивi - Анфiска!
  А краєвид внизу, суцiльнi руйнування, руїни, що разом виростають, i безлiч кратерiв вiд падiння згусткiв чарiвної енергiї.
  I навiть руїни, мов живi, стогнуть i ходять ходуном. I вiд того страшно.
  Анфiса кинула погляд на небо, розраховуючи, що хоч там знайде собi втiху та пiдтримку.
  Але що за гидота? Навiть сонце змiнилося. Воно стало виглядати, наче багряний карлик, з якого виходять пиляючi зiницi очей коронарнi розряди.
  Анфiса ще раз перехрестилася, їй уже страшно по-справжньому: хто мiг зганьбити, спотворити Сонце? Хiба таке взагалi можливе, навiть якщо припустити, що магiя iснує насправдi? Навiть царевi Сулейману у всiй своїй славi подiбне не пiд силу!
  Чи це iлюзiя? Як усi подiбнi тварюки?
  Ворон-дракон iз кривавим оперенням пiдкинув сорока п'яти тонний танк.
  Машина кiлька разiв перекрутилася, перш нiж вибухнути. Зiрвана вежа пролетiла поблизу даху Анфiси. Навiть потiк вiтру струснув дiвчину, мало не скинувши її вниз.
  Войовниця пiдтяглася i з зусиллям титану пiднялася назад. Один iз чобiткiв звалився з точеної ноги красунi. Падаючи цiлком пересiчна, армiйське взуття перетворилося на чергового монстра.
  Зокрема з нього виросла на носi голова лева з рогами, а з дiрки з'явилися пелюстки тюльпанiв. З бокiв, немов у мультику з пластилiновими персонажами вилiпилися клешнi краба та крила кажана.
  Анфiса видихнула з себе:
  - Всiм спати! Всемогутнiй Бог може все створити, але навiть йому не пiд силу втiлити усi людськi фантазiї та марення!
  Мотивуючий чобiт, що несподiвано збiльшився до розмiрiв трьох поверхового будинку, сказав:
  - Людина може втiлити в реальнiсть будь-яку марення, але мрiю зробити буллю пiд силу лише реалiстам!
  Анфiса перехрестилася, шепнувши:
  - Ось чорт iз шевелюрою Борисiвни!
  Чобiт парирував:
  - Велика людина може бути лисою, але беззубою є лише нiкчема!
  Анфiса насилу втрималася вiд бажання запустити в нього другим чоботом: немає другого такого мудрого спiврозмовника їй, не витримати. Щоб хоч на мить вiдволiктися вiд цiєї гри на мозкових звивинах дiвчина заспiвала сочиненную до свята 9 Травня пiсеньку. Начебто зовсiм недавно вони вiдзначали це свято, настiльки жорстоко попране Київською хунтою.
  Красуня-блондинка виконувала на повний голос;
  На лiнiйцi клятву ми давали,
  Вiрно, Батькiвщинi Святий служити!
  Комунiзм свiтла Сонця дали,
  Золота пiсня в'ється нитка!
  
  Комсомолки хлопцям не поступляться,
  I коли грiм прогримiв вiйни...
  Закасали дiвки свої руки,
  Бiля верстата тепер стоять вони!
  
  А iншi босонiж за плугом,
  Щоб хлiб запашний...
  Адже голодним битися надто туго,
  Тож праця нехай буде наша на п'ять!
  
  Тi, що крутiше - дiвчата вирiшили,
  Адже у вiйни не жiночий оскал...
  I в загони юнi вступили,
  Щоб фриц на полонених не кричав!
  
  За Москву боролися велетнi,
  Отримав фашизм удар пiд дих!
  Ми з Вiтчизною росiйською єдинi,
  Дух, повiрте, лайки не загинув!
  
  Сталiнград, де кров лилася потоком,
  Де палали свiчками вдома...
  Став великою вiхою - перелом,
  Розпрямися в плечах моя країна!
  
  Танки "Тигри" хоробрим не завада,
  У "Пантери" вежа зiрвалася!
  Ешелон iз "Катюшами" приїхав,
  Рвемо нацизму, ми на частини впасти!
  
  Пiонери теж у цiй бiйцi,
  Партизан пiдiрвав смiливо мiст.
  Отримали фрицi як собаки,
  А натиск бiйцiв мрiї зрiс!
  
  Ось Берлiн остання перешкода,
  Скiльки вирив мерзенний гад траншей!
  Я стрiляю влучно з автомата,
  Давимо нiмцiв, наче жалюгiдних вошей!
  
  Над Рейхстагом прапор кольору - Сонця,
  Гiтлер немов щур - падаль здох!
  Серце наше, барабаном б'ється,
  I труби переможної лайки рiг!
  
  Пережили горе та печалi,
  Всю пройшли без жалостi вiйну...
  Аромат бузку пишного в травнi,
  Ми, цiлуючись, зустрiли весну!
  Олег Рибаченко опам'ятався, вiд того що його били долонями по обличчю. Дiвчина-ельфiйка опритомнiла швидко i вiдчула в собi ейфорiю. Перед Олегом Рибаченком стояв уже знайомий ельф, i ще одна дiвчина з алмазними вiнками на головi. Вона була така гарна, що колишнiй письменник навiть онiмiв вiд подиву. Таке волосся буквально сяє як зiрки.
  Олег Рибаченко здивовано запитав:
  - Ви хто?
  Дiвчина зi смiшком вiдповiла:
  - Я старша над мiсцевими ельфами. Або як вони звуть мене - дивлячись.
  Олег Рибаченко здивовано вимовив:
  - Ви така гарна, невже вам сто тисяч рокiв?
  Дiвчина-ельфiйка зi смiхом вiдповiла:
  - Та навiть бiльше... Я завдяки володiнню сильною магiєю змогла обдурити смерть. Так що життя моє ще може бути дуже довгим.
  Тупнувши своєю босою дiвочою нiжкою Олег Рибаченко свиснув... Дiвча виглядало таким юним i свiжим. Прямо, як тiльки що розпустилася квiточка. Так хотiлося з нею зiйтись разом та спаритися. I кохатися, з азартом, практично без перерви. З такою променистою красунею.
  Та перехопила його погляд i прошепотiла:
  - У тобi душа чоловiка?
  Олег Рибаченко чесно вiдповiв:
  - Я був великим воїном у минулому життi!
  Дiвчина-ельфiйка посмiхнулася i проворкувала:
  - Я буду рада прийняти твої обiйми... Але я бачу, ти хочеш щось у мене спитати?
  Олег Рибаченко агресивно кивнув головою:
  - Ось саме... Моє питання чому, перестали кольороельфiйки з паралельного всесвiту отримувати насiння?
  Дiвчина-ельфiйка це промениста дивляча трохи подумала, а потiм вiдповiла:
  - Чаклун Каспар хоче винищити ваш рiд. Швидше за все, саме вiн щось зробив, щоби вашi представницi не змогли розмножуватися!
  Олегу Рибаченка стало цiкаво, i вiн присунувся до дивлячої i спитав:
  - А що саме? Як цьому перешкодити?
  Дiвчина-ельфiйка пiдскочила, трохи покружляла. Її голi ножi прокрутилися по повiтря, виписали золоту вiсiмку. Потiм дiвчина вiдповiла:
  - Я сама до пуття не знаю... Якби могла, то давно б ельфи самi покiнчилися з цим чаклуном. Але... Ти, здається, обраний i здатний здолати з нашою допомогою цю чудовисько!
  Олег Рибаченко пожвавився i надувся собi груди, промовивши:
  - Як? Я готовий на все!
  Дiвчина трохи покрутила стегнами i вiдповiла не вiдразу... Вона прошепотiла:
  - Потрiбно спочатку трохи зайнятися коханням. Це додасть сили i менi, i тобi...
  Олег Рибаченко iз задоволенням чмокнув губами, i пiдскочив до красунi, поцiлував її в груди, промовивши:
  - Оце наймудрiше!
  Дiвчина подалася до нього, i жiночi тiла сплелися в хтивому екстазi. I стало так чудово. Вишуканi ласки i бурхливий потiк оргазму. I бурхливi шторми, наче пiдкидає тебе на самий верхнiй гребiнь хвилi. I ти ось ковзаєш, по цих кручах, виписуєш кола та завихрення. Потiм тебе знову хитає, i пiдкидає, наче ти м'яч пiнг-понгу. I вiдчувається, що в товщi вод вивергаються вулкани кохання, i вихори хтивостi. I дiвчата ловили казкове блаженство. I задоволення, що злiтає вище за гору Еверест.
  Так це чудово, i такий незлiченний каскад взаємних оргазмiв.
  Багато годин тривало нескiнченне щастя, але врештi-решт i воно закiнчилося. Дiвчата розiйшлися, i вiд них йшла солодка пара. Незважаючи на тривалiсть марафону, Олег Рибаченко вiдчував себе пiдбадьореним i сповненим сил iз життєвою енергiєю.
  Стiльки задоволення за раз вiн нiколи не вiдчував. I був на сьомому небi вiд щастя.
  А дiвчина дивиться:
  - А тепер я вiдкрию тобi своє iм'я! Це надасть воїновi незмiрнi сили.
  Олег Рибаченко енергiйно кивнув:
  - Згоден! Я почуваюся здатним згорнути гори!
  Дiвчина-ельфiйка якої бiльше ста тисяч рокiв вимовила:
  - Мене звуть Ельфамунуель!
  Олег Рибаченко, тупнув босою, точеною дiвочою нiжкою i щиро вiдповiв:
  - Чудове та гарне iм'я!
  Дiвчина-дивлячий запитала:
  - А вас як благородне створiння?
  Дiвчина-штурмовик-письменник мiсто вiдповiла:
  - Я Йоган-Олег Рибаченко!
  Ельфамунуель захоплено вiдповiла:
  - Чудове iм'я! Ми тепер знайомi! I тепер у нас є сила протистояти Каспару!
  Олег Рибаченко жорстко завив, пограючи сильними, дiвочими м'язами:
  - Я все можу! I перемагати теж!
  Ельфамунуель вiдповiла з прищуром своїх смарагдово-сапфiрових очей:
  - А зараз саме час битися з Каспаром. Поки ця хитра бестiя не придумала у вiдповiдь, якусь каверзу. - Дiвчина взяла за руку Олега Рибаченка i крикнула на ельфа та дiвчинку-хоббiта. - Його веду я! Нам належить битися з чудовиськом, а ви залишайтеся на мiсцi.
  Дiвчинка-хобiт несмiливо помiтила:
  - Але ж велика сила цього чаклуна... Чи не знаєте ви взагалi з ним?
  Ельфамунуель стиснула кулаки з великими кiсточками i рiшуче заявила:
  - У нас лише один вибiр - чи перемогти, чи померти! Третього не дано!
  Олег Рибаченко не менш рiшуче зауважив:
  - Сто разiв дивився я на обличчя смертi - не злякаюся i зараз!
  Дiвчинка-хобiт навiть пискнула:
  - Не сто, а набагато бiльше!
  Ельфамунуель повела голоногову дiвчину Олега за собою. Вона опинилася бiля дзеркала, i рiшуче зробила крок у його гладь. За нею рушила i дiвчина-штурмовик. Вiдчуття було, нiби вступаєш у воду - теплу i лоскочучу голу пiдошву, дiвочих, точених нiг. Олегу Рибаченку знову захотiлося, щоб його чутливе жiноче тiло попестили, але, на жаль, треба слiдувати за тим, хто дивиться.
  Добре таки бути дiвчиною, стiльки задоволення отримуєш - не порiвняти з чоловiком.
  Вони крокували по чомусь слизькому, мов поверхня медузи. Олег Рибаченко бачив у коридорi напрочуд багато зiрок. Наче вони опинилися в якомусь мiсцi, де космонавти крокують вiдкритим космосом. А зiрки рiзнокольоровi i такi яскравi... Ось їхня пара вiдiрвалася вiд поверхнi i полетiла.
  Ельфамунуель шепнула Олегу Рибаченка:
  - Будь готовий до всього мила дiвчина!
  Колишнiй бравий воїн Лiтературного Рейху вiдважно вiдповiв:
  - Страх це слабкiсть - хто злякався, вже переможений!
  Їхня пара летiла... Наче Пiтер Пен, i майорiли пишнi зачiски дiвчат. Але ось з'явився попереду криваво-червоний мiсяць.
  Ельфамунуель прощебетала дiвчинi Олегу на вухо:
  - Ось воно царство чаклуна Каспара!
  Олег Рибаченко здивовано шепнув i втягнув голову в плечi:
  - Виглядає зловiсне!
  Ельфамунуель пiдбадьорила дiвчину-штурмовика:
  - Треба пiрнути в найчорнiший кратер! Тодi ми опинимося у лабiринтi що прийде на лiгво Каспара!
  Олег Рибаченко, неначе пiонер, приклав до голови руку i промовив:
  - Завжди готовий!
  Їхня пара пiшла на зниження, нацiлившись у горловину кратера. Потiм дiвчата вiдчули всмоктуючi потоки повiтря пiд ногами. I якраз опинилися всерединi...
  Ельфамунуель пiдбадьорила Олега Рибаченка:
  - Ось зараз ми пiдемо справжньою смугою перешкод. Але попереду буде сам кривавий чаклун.
  Дiвчина-штурмовик рушила вперед, як раптом вiдчула, що на неї накочується дикий жах. Наче щось кошмарне, крижаними восьминогом сковує члени.
  Ельфамунуель вловивши невпевнений настрiй, шепнула їй чи може йому:
  - Не бiйся напарниця! Це лише магiчна електронiка.
  - А з чого ти взяла, що я збентежив! - Йоган-Олег Рибаченко храбрився, але зуби зрадницьки брязкали.
  - Це спецiальне випромiнювання, воно дає нам страх! Ми нiби забули, що не зеленi новачки, а бувалие воїни! - Напарниця акуратно погладила, дiвчину-штурмовика-письменника по голi з рубiновими сосками грудей. Очi горiли.
  - Я воював не лише по двадцять п'ять годин на добу, а й тренувався на вбивство все життя!
  Мимоволi зiзнався Олег Рибаченко. Втiм, у його словах звучала гордiсть.
  . Спочатку з усiєї зброї, їм вдалося начарувати, лише по невеликому твердому лазерному кинджалу. Точнiше це начарувала Ельфамунуель. На жаль, тут її магiчна могутнiсть вкрай обмежена.
  Вiн цей кинжал навiть виглядав не дуже серйозно.
  Правда був легкий i мiг трохи подовжуватися. Перший противник, нагадував колючий равлик, з дзьобом, що стирчав з панцира. Початковий шлях, йшов слизькою в окремих мiсцях обертової поверхнi. Тому дiвчина-штурмовик-письменник Олег, вiдхилившись вiд атаки ворога, ледь не впала.
  Його приятелька вдарила жука, розрiзавши на двi частини, обпали шматки.
  - Працюй кинджалом! - крикнула Ельфамунуель. - Не такi вони страшнi, як хочуть здаватися.
  - Я це помiтив! - промовила дiвчина-штурмовик-письменник. - Хоч щось дивне, творитися з тiлом. Начебто нервовi закiнчення заморозили!
  Войовниця-блондинка Ельфамунуель кричала на всю горлянку:
  - Побачиш бий! Ось i вся "розморозка"!
  Вiртуальнi монстри, деякi схожi на людей, iншi з безлiччю щупалець атакували їх. Цього разу, войовниця Йоганн була напоготовi. Зустрiчний удар потряс найближчого супротивника. Наступним, кого вона уклала, був чоловiк гермафродит. Такого виродку i втiм, зовсiм не шкода. А ось подiбнiсть кальмара з мечами мало не знесла голову дiвчинi-штурмовику-письменнику Олегу.
  Пiсля того як зачепило мечем, жiноче тiло почало нити i хворiти.
  - Ось гидота вiн мене зачепив! - розлютився в лютi Олег Рибаченко. - Не думав що я такий уже незграбний.
  - А ти колись iз вiртуальним монстрами воювала? - запитала Ельфамунуель.
  Суперас iз роду людей, а тепер дiвчинка поспiшила вiдповiсти з iронiєю властивою просунутим письменникам-демiургам:
  - З ананасною мавпою! Вона за мною ганялася, i я мало не загинув. Хоча є деякi диваки, що кажуть, нiби всi мавпи добрi та люблять людей, бо вони її брати.
  Войовниця-блондинка i дивиться на ельфами розважливо сказала:
  - Нашi супротивники не добрi та не злi. Вони байдужi, як море, яким плавають пiрати.
  - Швидше навiть вакуум. Море тепле та ласкаве. - Дiвчина-штурмовик-письменник вразила банана i тигра, що стрибнув на нього, з ракетами замiсть iклiв. - Я на цих смугах перешкод, чорну дiрку на головi набив. Нехай вони були не такi абсурднi. Щоправда, зараз щось не гарне творитися з тiлом.
  Ельфамунуель iз цим погодилася:
  - Зiзнатися чесно менi теж стрiмко та вакуумно!
  Дiвчина-штурмовик-письменник та дiвчина дивляча продовжили рух. Спочатку чудовиська були не дуже швидкi, що полегшувало завдання. Проте де Йоганна-Олега та Ельфамунуель злегка зачепило розрядами. Гiрше стало, тому що монстри стали плюватися вогнем. Рибаченко обпалило рельєфний м'язами живiт, i вiн чи вона вiдчула справжнiй бiль.
  - У мене вивертає кишки! - сказала дiвчина-штурмовик-письменник.
  - I в мене нелегше! - Дiвчина-блондинка показала на свої правi оголенi груди. З неї капала кров. На Олега Рибаченка знову плюнули, дiвчина-штурмовик-письменник запiзнилася, їй пробила плече, явно ламаючи кiстки. А коли кiстки ламають простiй людинi, це так боляче, можна зануритися вiд шоку. Хоча Олег iз знатного роду польських та росiйських баронiв i не був простою людиною, але зараз вiдчував себе не у своїй тарiлцi. Вiн вiдчував особливi, вкрай шкiдливi хвилi, якi паралiзували його здiбностi.
  - Менi погано! - Йоган-Олег вiдключився. Блондинка дiвчина професiйним рухом розтерла їй красиве обличчя.
  - Не пiрнай у чорну дiрку, моя мила витязь-дiво.
  Повернулась свiдомiсть, але разом iз ним i бiль. Йоган-Олег простогнав, її дiвчинку душила немiч:
  - Я бiльше не пiду.
  Ельфамунуель сердито буркнула:
  - Не розкидай! Тут аптечка є.
  Дiйсно, смуга перешкод була як комп'ютерна гра. Є додатковi життя i що суттєво енергiя викликає моментальну регенерацiю. Так було складно, але досвiдченi дiвчата навчалися на ходу. Їм ще було чому вчитися за всього величезного, бойового стажу.
  - Головне не вiдступати та не здаватися! - сказала Ельфамунуель. Вона теж була не в своїй тарiлцi, раз у раз, помиляючись, одержуючи болiснi удари. Потiм пара освоїлася i почала дiяти, куди бiльш злагоджено.
  У наступному етапi їм довелося стрибати по плаваючих у повiтрi грибах, ухилятися вiд лiтаючих ножiв, переповзати колючий дрiт.
  Битва ставала дедалi суворiшою, а супротивники рухалися дедалi швидше. Щоправда, з'явилася можливiсть використовувати трофейну зброю, теж вiртуальну, але за своїми властивостями цiлком схожа на реальнi носiї смертi.
  Олег Рибаченко, що прийшов до тями, зокрема випробував багатоствольний вiбромет! Вiн створював невеликi трiщини у просторi. Щоправда, пiсля трьох пострiлiв розсипався, але викосив кiлька рядiв супротивникiв.
  - Не погано! - Промовила дiвчина-штурмовик-письменник.
  - Спробуй придбати мiхуровий плазмомет! - Це буде набагато ефективнiше.
  Колишнiй льотчик-ас i супер потужний письменник-фантаст пожвавився i заморгав:
  - Що ж теж не найгiрша iдея. А де вiн?
  Войовниця-блондинка охоче пiдказала:
  - Ось така невелика труба, що нагадує пiонерський горн. Дунь у неї, i побачиш стрiмкий полiт гiперплазмового каскаду.
  Дiвчина-штурмовик-письменник ледь ухилилася вiд залпу, трохи проповзла по вищербленiй, поверхнi пiдхопив горн. Вистрiлила.
  Бульбашки посипалися по звивистiй лiнiї, ретельно пiдстрибуючи, тi тварюки, в яких вони потрапляли, вибухали - розсипалися як святкове конфеттi.
  - Що ж! Це не надто погано! - сказала Ельфамунуель. - Тiльки бий нижче, щоб бульби менше в небо летiло.
  Дiвчина-штурмовик-письменник проревела, беручи руку пiд козирок:
  - Як можу, намагаюсь!
  Ельфамунуель додала:
  - Намагайся i не дивуйся!
  Дiвчина-чарiвниця також пiдхопила сильну зброю i застосувала її, демонструючи не згинальну мiць.
  Баталiя ставало дедалi цiкавiше. Ось вони борються на планетi, де пiд ногами спочатку вода ллє струмком, а потiм тече жахливо слизький рiдкий гелiй, а зверху i знизу палять потужними лазерами, рвуться гранати анiгiляцiйнi.
  Дiвчина-штурмовик-письменник вiдстрiлювалася, одразу з обох рук i навiть танцювала кренделя.
  Їй кiлька разiв зачепило, зрiзавши лiву ногу. Спасибi напарницi допомогла дiстатися до рятiвної аптечки. Нога у гарного дiвча в яке втiлився Олег Рибаченко виросла.
  Красуня захоплено вимовила:
  - Ти крута Ельфамунуель.
  Войовниця-блондинка зневажливо пирхнула:
  - А ти слабачок пан Йоган-Олег. Такий бузувiрський бiль терплять немовлята, а ти застогнала!
  Дiвчина-штурмовик-письменник була сама не своя, щось її босоногу красуню коригало:
  - Зараз я сприймаю, все набагато гострiше!
  Уклавши ще один ряд чудовиськ, Ельфамунуель скелячись, сказала:
  - Все одно терпи!
  Дiвчина-штурмовик-письменник цiлий вiк вiд народження, навiть поки що менше, що в порiвняннi з напарницею дрiбниця, зiтхнула, говорити стало, неймовiрно важко.
  - Доводиться, я ж чоловiк!
  - Ось саме чоловiк! - На мить їхнi губи з'єдналися. Красуня Олег Рибаченко вiдчула медову насолоду юного жiночого поцiлунку.
  Дiвчина-письменник пискнула:
  - Богиня!
  - Люцифер! - граючи вiдповiла дiва-ельф.
  Потiм вони потрапили в атмосферу, що постiйно мiняється, з сильним вiтром. То вiн дме попереду, то навпаки тисне в спину. Та й вороги постiйно змiнюються, то вони лiтають наче оси, то навпаки повзають як отруйнi змiї, або скачуть зайчиками.
  А ось битися приходити постiйно, при цьому, стрибаючи з однiєї платформи на iншу, i навiть хапаючи штучних мух та ящерiв за нiжки, вилiтаючи з їхньою допомогою з пасток. Деякi екземпляри: особливо гiбриди метеликiв i квiтiв: дуже красивi. А сумiш бабки i тюльпана блискуча, усiма кольорами веселки з дурманним свiдомiстю запахом... Квазарно! Вискаленi пащi клацають ззаду, як електроннi мишоловки, метровi зуби блищать розрядами блискавок.
  Ось є i бiльшi п'ятиметровi, i навiть десятиметровi iкла. Спритний Олег Рибаченко примудрився, проскочити повз них. Одне з чудовиськ: гiбрид танка i скорпiона, з гуркотом рвонуло, розлетiвшись льодяниками, що обпалюють:
  - Нас не фотонуть! Кваркiв не ловлять! - Проспiвав хоробрий хай навiть i остогидлий колишнiй воїн-ас та великий письменник.
  Знову дiвчина-штурмовик отримує вiд анiгiляцiйних спалахiв ушкодження. А дiвчинi-ельфiйцi тепер гiрше, знову вiдiрвало ногу. Але вона i на однiй кiнцiвцi спритно стрибає, не думаючи про вiдступ. Втiм, вiдходити нема куди.
  - У нас один спосiб або вижити, або померти! - Вимовила з дещо банальним пафосом Ельфамунуель.
  Дiвчина-штурмовик-письменник пiдтвердила:
  - I лише разом! Чорна дiра свiтлiша, коли в крижаному ефiрi: палає пара гарячих сердець!
  Цiною неймовiрних зусиль, нелюдського напруження їм вдалося пройти i це, хоч на тiлi не залишилося живого мiсця.
  Наступний етап пустеля: зi звiряче засмоктує зеленим пiском, неможливо нi секунди стояти на мiсцi, ноги вязнуть, а ще треба стрiляти i колоти. Тут проти них борються бойовики у масках, деякi у бронi. Бiйцi рiзних типiв, є i люди, i гiбриди скорпiону з кактусом, клопа та гайкового ключа!
  Летять гравiолети, вiд яких не сховатися, нi втекти, лазернi променi розсiють пiсок. При попаданнi на тiло: пекельний бiль, нутрощi наче видавлювало катком, i заливало розпеченим маслом. Тетралети пiкiрують, скидаючи бомби у формi огидних черепiв з безлiччю пекучих очниць, i викидаючи шаленi, у своїй спразi руйнування променi!
  Воїн вiд Бога Олег Рибаченко, втiм, не губиться. Вона ця дiвчина-штурмовик виконує подобу танцю, проходячи мiж струмками.
  Ельфамунуель навiть пiдколола:
  - Бiдолашний вiст: поряд з тобою крила ширяють!
  Дiвчина-штурмовик-письменниця пiдхопила:
  - Командир, нашi полицi вишикував у ряд!
  Удвох дiвчина-штурмовик-письменник i дiвчина блондинка, що дивиться, вдарили ножицями, застосувавши прийом: "струмене водоспаду", укладаючи ворогiв пишними пачками. Стiльки рiзних тварин, розколювалося, сминалося, чи спалахнуло.
  Це приголомшливий гротеск - не позбавлений комiзму, особливо коли тетралет у формi шулiки i сокири, звернувся при попаданнi, в падаючу струмок: золотистих у бiрюзову цятку, гусениць:
  - Коли стрiляєш, ставай на шкарпетки, рухливiсть буде бiльшою. - пiдказала Ельфамунуель.
  Олег Рибаченко ця дiвчина-штурмовик-письменниця автоматично зауважила:
  - Стiйкостi менше.
  Блондинка з сяючим волоссям, на це заперечила:
  - Як сказати, динамiка завжди сильнiша за статику!
  На пiдтвердження своїх слiв, дiвчина зрубала променем конструкцiю, що неслася, що нагадує консервну банку з дулами. Вона розкололася на частини i впала, розлетiвшись на шматки. Вже в польотi шматочки поваленої мети, перетворилися на зграю фiолетових гiбридiв: джмелiв та шимпанзе.
  Цi дивнi iстоти билися один з одним: з кожною миттю стаючи все менше, розчиняючись в атмосферi бойової вiртуалки:
  - Ну як? Квазарно? - запитала, зсунувши брови Ельфамунуель.
  - Дуже навiть круто, головне пристойно! - помiтила дiвчина Олег Рибаченко. - Приємно жити серед лазерiв та плазми! I чути, як планета вибухнула!
  Дiвчина-начальниця розсмiялася:
  - I випробувати у бою зi мною оргазми! I погуляти i попустувати вдосталь! Що ж цiную, так почуття гумору в чоловiках.
  Воїн Олег Рибаченко тепер граючи: знищив наступний готель. Вiн нагадував полiно, вкрите сталлю. Вибухнуло не вiдразу, знадобилося ще кiлька зарядiв. У свою чергу променi, що вивергалися вiд пазурiв, перебили сяйвому юнаковi кисть.
  - Ось бездонкосмос! - крикнула з досадою вона дiвчина-штурмовик-письменниця. - Потрiбно до такого додуматися.
  Ельфамунуель немов знущаючись, в'якнула:
  - Ти про що?
  - Врiж менi в морду цеглою. - Одна рука не дiє. - зазначив Олег Рибаченко. - О де моя дiвоча суперплоть!
  Ельфамунуель як могла, втiшила:
  - Не хвилюйся, скоро будуть ще, що регенерують тiлеснi життя.
  
  КОСМIЧНI ВIРАЖI
  Винищувач пересувався дуже швидко. Цветоэльфийка i ще за сумiсництвом вампiр, любила грати на комп'ютерних магосимуляторах i почувала себе як риба у водi. А бойовий азарт змусив забути, що, на вiдмiну вiд кiбернетичної "стрiлялки", тут можна пережити реальне розвтiлення. Ось її машина атакувала ворожий мiнi-летун, космолiт ворога став на крило i запалав яскравим полум'ям, пiсля чого розсипався.
  - Першi фрукти вже є! - Видихнувши, вимовила iз захопленням Ельроза. У неї пiшла кругом голова - вона виконала першу свою справу, отже, здатна боротися i перемагати не тiльки в чарiвнiй вiртуалцi.
  Залпи магогравiо гармат, чаклунiв-гармат, сплутали позицiю, змiшавши зорельоти гроборкiв, змушуючи їх розсипатися на фотони чи елементарнi. Навiть кiлька охоронних фантомiв разом дематилiзувалися. Орки-труни, схоже, i справдi потрапили пiд неабияку роздачу смертоносних презентiв. Щоправда, незабаром у вiдповiдь запрацювали їхнi гравiопухи та гамма-кулемети, вухали дробителi простору, рясно перемiшанi з маголазерами, що вже застарiли зустрiчаються лише на старих кораблях. Тисячi ракет i десятки тисяч снарядiв встромилися в кораблi або фантоми квiткооркiв. Одночасно кружляли магоплазмовi бутони, ляпки, пики джинiв, вiсiмки та трикутники. Вiд них вiдлiтали хаотичнi бiсеринки енергiї, що перемiщалися. Звичайно, дещо пройшло повз, спрацювали також чародiйськi антиракети, а також залпи магiя-променiв з гiперкварковим розгоном. Щось вiдобразили силовi поля та засоби просторового кiбер-захисту, а також магоматрицi.
  Її влучення в неї змушували пускати дзеркальнi, багатобарвнi хвилi, викручуючи простiр, змушуючи брязкiт вакуум. Цей вид захисту виявився дуже гарячим i рухливим, нагадуючи рiдкi хвилi, що омивають тiла зорельотiв. Але не менше третини "гостинцiв" досягли мети. Пройшовши, як кулак панчера, через глухий захист магоматрицi.
  У космосi разом спалахнули сотнi, а потiм i тисячi слiпучих вогняних куль, якi потiм розiйшлися слiпучими фiолетовими, помаранчевими та зеленими пелюстками. Уламки розбитих корпусiв рiзноманiтних станцiй i зорельотiв розсипалися химерним калейдоскопом, здавалося, що хтось розкидав по космосу скельця. А потiм крутить калейдоскопiчну трубу, змушуючи їх перемiшувати. Елементи зорельотiв середнього та великого класу, перевертаючись, горiли, i продовжували дробитися i вибухати, розлiтаючись на всi боки. Детонували i вибухали навiть уламки, нiби в них закладенi бочки з бензином, якi змiшалися з фосфором i сiркою.
  Вiдразу вiсiм зорельотiв гроборкiв зiткнулося, один iз них був лiнкор iз багатотисячним екiпажем на борту. Детонували не без допомоги атакуючої магiї термокварковi ракети, спалахнула наднова зiрка, розкидавши iншi кораблi в далекi та рiзнi боки. Двi бригантини, що вiдлетiли, потрапили дредноут i збиваючи вежi i плюща гроборкiв.
  Ось кiлька обпалених звiрiв вiдчайдушно билося за право вискочити на модульному шлюпi. Одна з ремонтних баз стала розсипатися, два ще до кiнця не збудованих зорелiта, зiм'ялися в гармошку, притиснувши роботiв-ремонтникiв i робочий персонал, що складається, з гоблiнiв, бегемотiв-котiв i деякої кiлькостi пiдкорених гробоорками рас.
  Ельроза продовжувала битися. Її атакували, як би ловлячи метелика пiнцетом одразу два винищувачi. Дiвчина-вампiр пiрнула мiж ними, проскочивши, мов рiзак по колодах, боком. Одночасно вдарили сiм магiчних лазерiв iз випромiнювачами. Вони палаючим вiником смiлi машину, що хаотично дрейфувала праворуч. Ельроза вiдтворила прийом потрiйна бочка, i вразила хвiст того посуду, що намагалося прослизнути лiворуч. Бризнула магоплазма, винищувач противника полетiв догори дригом, як виплюнутий з рота недопалок, залишаючи за собою вузенький димовий шлейф.
  - Ось так! Танцюй гопак! - сказала дiвчина-вампiр.
  Наступною її жертвою став громiздкий грiзний вид двомiсний штурмовик. Ельроза користуючись кращою маневренiстю, прослизнула повз його дванадцять зброї, хоча променi магiя-лазерiв танцювали практично поряд з її прозорою бронею. Дiвчина навiть вiдчула болiсний жар, що виходить вiд спалюючої вакуум гiперплазми. Спецiальний чарiвник-сканер фiксує вразливi мiсця у магоматровому захистi штурмовика. (Ельроза навiть уявила собi, як дiє подiбна машина, проносячись i спалюючи цiлi квартали великих мiст!) Ось дiвчина якраз виринає на стику та всаджує гостинець, у шов. Променi пробивають генератор, машина вибухає. Щоправда, льотчик встигає вискочити. Ого, це здається самка щуроси, досить мила бiла мишка пелюстками семи квiтiв навколо талiї, шиї i зовсiм маленькими на пензлику хвоста. Адже у прозорому скафандрi ще квiтка-тельце дуже добре видно. Жаль вбивати таку симпатягу. Ельроза махає їй лапкою i вiдлiтає:
  - Сподiваюся, ми ще зустрiнемося з тобою! - I ласкаво додає. - Кожна зустрiч на вiйнi як побачення з коханою, не можна забути, неможливо спiзнитися i дуже пiдло ухилитися!
  Катери, контрмiноносцi, магомери - бойовi судна посиленої потужностi, з мега-прискорювачем на борту, йшли на граничнiй швидкостi. Вони вели ураганний вогонь, випльовуючи згустки магоплазми та антиматерiї. Активнiсть чаклунiв зростала, у вакуумi з усе наростаючою швидкостi, кружляли хитромудрi кренделя, восьминоги що з кульок i багатогранники. А на ковзанах мчали азартнi дiвчата, що розмахували ключками у виглядi шаблею та бойових сокир скандинавських богiв.
  Iнодi фантоми стикалися один з одним, i ця сутичка в космосi нагадувала середньовiчнi битви, де сходилися рицарi i рубалися холодною зброєю. I червона кров розлiталася по вакууму, потiм скочувалась у кульки, i так от пливла по iскристiй порожнечi. Вiдрубанi руки й чарiвнi ножi дiвчат фантомiв пливли ще кiлька хвилин у космосi, щоб потiм безслiдно, як у вiртуалках трупи розтанути.
  Потiм космiчнi месники проскочили крiзь лад ворожих зорельотiв i пiшли дугою, огинаючи район бою, щоб зайти на друге коло. Частина космiчних посудин прошмигнула примарою, по параболi миттєво зникаючи, щойно з'являлися важкi гiперкварковi ракети. Ударнi платформи, здiйснили контрманевр, висунувшись встик, кораблiв, що скупчилися, там вони стали вивергати велетенськi фонтани анiгiляцiї з усiх систем. Це нiби тисячi китiв пiднялися з дна океану, прагнучи своїми потоками випалити фону набридливi кораблi морських мисливцiв. Ракетоносцi увiйшли в прорiджений стрiй зорельотiв гробооркiв, що нагадує опалу пiну, збитi косою колоски, i посилали "подарунки" не особливо ризикуючи отримати у вiдповiдь.
  Чотириста вiсiмдесят покращених i модернiзованих накачаних техночарами анти-чарiвникiв почали огинати в стилi Олександра Македонського фронт ворога проти годинникової стрiлки. Цi новi зорельоти, краса та гордiсть флоту кольороельфiв. Швидкiснi, високоманевренi, озброєнi ракетами вiсiмнадцятого поколiння, тобто магогравiтацiйним розгоном i з шаленим чаклунством модернiзованими торпедами та артсистемами. Надзвичайними видами знарядь, якi обробляли за допомогою магiчного гарту, найкращi чаклуни iмперiї. Вони здатнi, безумовно, протистояти найпотужнiшим судам супротивника. Досконала багаторiвнева система захисту, тут працювало кiлька видiв чарiвникiв, дозволяла їм виживати пiд масованим вогнем, очевидно до певної межi.
  Ельроза сама вiдчувала цю межу: вона викидала свої гостинцi, при цьому виявляючи певну обережнiсть, з нею в парi боролося кiлька винищувачiв кольороельфiв. Ось спалахнула голограма дiвчини з дев'ятикольоровою зачiскою, що дає вiдблиски та в ультрафiолетовому дiапазонi. Вона посмiхнулася милою фiзiономiєю i сказала:
  - Може спробуємо розвести супротивника на самокатi?
  - А це як? - спитала, дивуючись Ельроза.
  - Зараз побачиш! - пiдморгнула слiпуча красуня. - Бальними танцями захоплювалася?
  - Тiльки кiлька десяткiв урокiв! - За мiрами кольороельфiв, що схибленi на артистичнiй грацiї i справдi зовсiм небагато.
  Її напарниця, скелячи зубки, пiдказала:
  - Отож вiдтворюємо прийом сомпраме.
  Вдвох i справдi трощити цiкавiше. Тут начебто ти панчер, який б'є нокаути в обох рук, розраховуючи просто зламати супротивника. Завалити напористим каскадом ударiв. Чути розриви, винищувачi розсипаються як картковi будиночки. А ось i куди бiльша мета: катер. Видно як удвох вони досить довго за мiрками лупили хвостом, перш нiж вдалося пiдпалити реактор.
  Кiлька разiв їх навiть чiпляли авiагармати системи "Їжак", що прикриває хвiст i не дають наблизитися до лiтака. Войовниця Ельроза звернулася до феї:
  - Менi це дрiбнотравчата стрiлянина набридла. Хочу сильнiшу зброю, наприклад гiперкваркову бомбу.
  Фея з докором похитала головою:
  - Вона надто громiздка, ти можеш одночасно нести лише один заряд.
  Ельроза на мить задумалася, i тут її осяяло:
  - Так зроби його за допомогою магiї багаторазовим. Як, наприклад, багаторазовий розривний патрон у комiксах. - Ельфiйка-вампiр не втрималася вiд дитячого приколу. - Або тобi слабко!
  Фея, яку зачепили за живе, образилася:
  - Я, звичайно, це можу, але чи це буде чесно?
  Ельроза дуже логiчно та влучно видала:
  - Хитрiсть i розрахунок: як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
  Фея погодилася:
  - Гаразд, вмовила! Отримуй багаторазову термокваркову ракету.
  Ельроза також озброївшись до зубiв заклинаннями, почала атакувати ще наполегливiше. Тепер її жертвою став чималий фрегат. Взагалi-то це ризиковано звичайним винищувачем атакувати солiдний з екiпажем тисячу п'ятсот бiйцiв корабель. Навiть бiльше не рахуючи бойових роботiв солдатiв корабель, але гiперкваркова ракета, це п'ятнадцять мiльярдiв бомб скинутих на Хiросiму. Вона здатна розiрвати зорелiт i з матричним захистом та силовими полями.
  Гробоорки виявилися майстрами воювати, для них характерний iнстинкт хижакiв, що пiднялися по сходах еволюцiї з кумедного виродка, що притиснувся до краю дерев, виду претендує на роль надцивiлiзацiї. Вже могутнi типи, але вiдмiннiсть кольороельфiв, нi кого не шанують. А тi заручилися пiдтримкою рiвноправних союзникiв ягодохобiтiв. А ягодохобiти з моменту народження звикли пересуватися вакууму, а гроборкiв космос не здавався їх природним середовищем, проте вiйська ублюдочних мастодонтiв були чудово натасканi. Ягодохобiти навiть розмножуються переносяться космiчним перебiгом з мiсця на мiсце, наскiльки ж часом може бути оманливою зовнiшнiсть iстот, що не мають поняття спаровуватися.
  Але й противники у них найсильнiшi. Тi ж гепарди-кобри тренувалися на спецiальних магiчних вiртуалках, i їх годували особливим дурманом, що вiдключає почуття страху, що дозволяє запам'ятати будь-якi дiї та команди. Ну, а ягуари-тролi зовсiм вiдрiзняються високим iнтелектом, але гробоорки не довiряючи таким кованим, як вони тварям, тримали це вид на пiдхватi. Загалом це була рiзношерста армiя великої iмперiї, що прагне захоплення всесвiту. Чиєю iдеологiєю стало прагнення до магiчного та чарiвного, статевого панування. Тим не менш, дати миттєву вiдсiч вони були не в змозi.
  Ельроза користувалася цим, усаджуючи по термокварковому заряду до судiв середнього класу. Ось загорiвся i розколовся есмiнець, за ним накрилася, потрапивши пiд ударну хвилю, бригантина. Щоправда, i дiвчинi довелося маневрувати. Кiлька разiв променi обпалювали корпус, рятував лише досконалий захист, але температура пiдвищувалася, навiть носик дiвчини лущився.
  - Та мене просто смажать! - пробурмотiла дiвчина. - Чи не можна посилити захист, як у комп'ютерних iграх, перевести до чарiвного режиму бога!
  Фея-командир вiдповiла:
  - Звичайно, можна, але в цьому випадку буде нецiкаво. А так ризик та викид адреналiну в кров. Тим паче маневруй. Використовуйте прийом петлi зоряного зайця!
  - Постараюсь!
  Декiлька дорогоцiнних хвилин сум'яття i панiки були оплаченi сльозами тих сiмей, що надривно ревуть, за загиблими.
  Ельроза зi здриганням у голосi запитала:
  - Що вони не вiрять у зустрiч у кращому свiтi.
  Фея пояснила:
  - Сльози були тим бiльше гiркими, що просунутi гробоорки, як i деякi надто розвиненi кольороельфи, виявилися майже поголовно атеїстами, якi не вiрили в рай. - Чарiвниця високого рiвня хихикнула, вибивши з лiвого ока iскру. - Правда, надзвичайно модний спiритизм, багато хто спiлкувався зi своїми духами, поки тi не провалилися в мiжпросторовi дiрки, що стирчать у районi колапсiв. Там вони кудись пересувалися, туга, звiдки не було повернення. Звичайно смерть ще не кiнець, але в тiлi зрозумiло бути кращим, нiж у дусi. Тим бiльше що в цьому колапсi новий прекрасний свiт чи пекло знати поки що не дано!
  Ельроза розреготалася:
  - Можливо! Я ось прийняла маголiцизм на сполох бiльшостi магославних спiввiтчизникiв. Хоча невинна дiва чула, що старший брат-патрiарх є антихристом.
  Фея-командир розсмiялася:
  - У кожної раси своя релiгiя, але спiльна одна присутнiсть у всiх богiв рис характерних для тiєї раси, що їх сповiдує.
  Ельфiйка-вампiр видала, перл:
  - Ось я їх i сповiдуватиму найпотужнiшою ракетою, що рве невiр'я.
  I Ельроза продовжила збирати ряснi жнива. Вона трощила всiх пiдряд, благо ракета могла вiдтворюватися нескiнченну кiлькiсть разiв i змiтати по десятку винищувачiв одночасно.
  Люди наступали, тiснили ворогiв, змушуючи задкувати. Втiм, шок швидко пройшов, i похмура раса трун стала люто вiдповiдати. Їхнiй командир космiчний супермаршал страшенно хрипiв, розмахуючи хоботом-мутантом:
  - Розпорошу на фотони, перемелю в кварки, заточу в чорнi дiрки, розрiжу на комбiнезони! - I насаджувався все зле i злiше. - Врiжте негайно тупорили, найсильнiшою зброєю по них! Застосуйте чаклунiв-некромантiв!
  Есмiнцi, що йшли у зовнiшньому строю, викинули контейнери з самонавiдними мiнами i вiдкрили вогонь по катерах i античарiвниках. Крейсера, здiйснивши маневр, дали першi залпи ракетними установками, мету в магосойдери та ударнi платформи. А авiаносцi розкрили своє черево, з якого вилетiли цiлi зграї чаклунiв-некромантiв. Цi нiби не великi, але з понад маневренiстю, позбавленi iнерцiйної маси зорельоти, здатнi навiть у звичайному тривимiрному просторi розганятися до надсвiтлових швидкостей. У чому сенс, а це неможливо для звичайних тiл - плющить гравiтацiя. Модулi анiгiляцiї, набралися жалами, стали випльовувати подарунки анiгiляцiї. Вони й справдi нагадували джмелiв, та не простих, а шалених одержимими крихiтними субдухами. Втiм, за допомогою чаклунiв-некромантiв нижнi духи i керували цими машинами.
  Йоганн прокинувся вiд цього сильного тиску iлюзiй. Вiн такого потоку ще нiколи не бачив. Зорелiт приземлився на iншiй планетi. Навiть сила тяжiння iнша, i це вiдчувалося. За бiльш гравiтацiя колишньої.
  
  МОЖЛИВИЙ ПОВОРОТ Жорсткої вiйни
  I ось нiмцi захопили наприкiнцi сорок третього року Кавказ. Взимку обмежилися обороною, натомiсть розвинули наступ в Африцi та Iранi.
  Сталiн, зрозумiло, не сидiв, склавши руки. Поради розпочали наступальну операцiю пiд Ленiнградом, та в районi Воронежа.
  Подвiйний удар не досяг мети. Пiд Ленiнградом фрицi застосували "Пантеру"-2 та реактивнi винищувачi. У Воронезькому напрямку вже росiйськi пустили в хiд IС-2. Як з'ясувалося, новий танк не зовсiм досконалий.
  Спочатку у Воронезькому проривi Червоної армiї супроводжував успiх, але потiм нiмцi завдали сильного контрудару з пiвденного флангу, i створили цiлий котел, для радянських машин. Тодi ж вперше застосували гiтлерiвцi та САУ Е-10, легку, низьку, швидку та маневрену з вiдносно сильним бронюванням.
  Пiсля розгрому радянських вiйськ, пiд Воронежем, виникла оперативна пауза. Сталiн став дiяти обережнiше, а нiмцi перейшли на Африку та Iран.
  Гiтлер намагався повнiстю захопити чорний континент, щоб розв'язати собi руки та отримати додатковi ресурси. Крiм того, фрицi хотiли допомогти Японiї, для якої бойовi дiї складалися не надто сприятливо.
  Велику роль грав нiмецький пiдводний флот, чия чисельнiсть постiйно зростала. Новi субмарини на перекисi водню показали свою тотальну перевагу над кораблями подiбних класiв. З'явилися у нiмцiв i торпеди, що наводять на звук, i тепло.
  Таким чином, флот союзникiв став нести величезнi збитки. До середини червня нiмцi захопили ПАР, а в липнi Мадагаскар, остаточно пiдкоривши весь чорний континент.
  Щоправда, 22 червня Сталiн знову почав наступати на Ржевсько-Сичовському напрямi, масово застосовуючи новiтню технiку. Новий танк Т-34-85 поступаючись "Пантере"-2 у озброєннi та бронюваннi, тим не менш, перевершував колишнi моделi тридцятьчетвiрки.
  Нiмцi сидiли в мiцнiй лiнiї оборони та вiдображали наступ, роблячи ставку на реактивну авiацiю, новi автомати та кулемети, а також газомети. Саме наступ був тактично раптовим, i тому його виявилося простiше вiдбити. Але все одно за два тижнi боїв радянськi вiйська вклинилися у позицiї фрицiв.
  А у нiмцiв надто багато сил абстрактно на африканський театр бойових дiй. Натомiсть у боях взяли участь новi дивiзiї французiв, португальцiв, iспанцiв та навiть шведiв. У Швецiї перемогли на виборах до парламенту нацiонал-соцiалiсти, i пара дивiзiй iз добровольцiв вирушила на фронт.
  Крiм того, Червона Армiя пiсля втрати Кавказу зазнавала дефiциту пального i внаслiдок цього була не настiльки боєздатною.
  Через два тижнi Сталiн припинив наступ i несподiвано запропонував Гiтлеру мирнi переговори. На той час стало очевидно, що фрицi ось-ось розв'яжуть остаточно собi руки в Африцi, i зможуть обрушитися всiма силами на СРСР.
  Фюрер погодився перемир'я зi Сталiним. Справдi, треба ще допомогти i Японiї, а що СРСР зможе зробити цей час?
  Нiмцi в серпнi 1944 року розгорнули наступ в Iранi та Iндiї. Вже за мiсяць нiмецькi танки опинилися в Делi, з'єднавшись iз японцями. А ще через мiсяць вся Iндiя опинилася пiд нiмецьким контролем.
  Фюрер наказав готуватися до висадки в Британiї. Бомбардування Англiї, у тому числi балiстичними ракетами, помiтно посилилися.
  Японiї вдалося несподiвано здобути велику перемогу в листопадi 1944 року, за допомогою нiмецьких навiдникiв перехопивши спробу висадки американцiв на Фiлiппiнах. Тут вперше змогли показати себе у повнiй красi грiзнi лiнкори країни Вранiшнього Сонця.
  Поразка американцiв виявилася тяжкою. I за пiдтримки нiмецького пiдводного флоту Японiя перейшла у контрнаступ у Тихому океанi.
  Сталiн та Гiтлер тим часом вели переговори. Про особисту зустрiч двох диктаторiв домовитися не вдалося. Але з самого початку було видно, що обидвi сторони надто вже гордi. Сталiн хотiв вiддавати Ленiнград, Гiтлер не хотiв вiд мiста Петра вiдмовлятися.
  Та й Кавказ фрицi хотiли залишити цiлком собi, а Сталiн наполягав на спiльному управлiннi.
  Але обидвi сторони поки що не переходили до бойових дiй. Гiтлер планував захопити Британiю та розв'язати собi руки. Сталiн ж надiї пов'язував iз новими розробками в танках та авiацiї. Але нова машина Т-44 виявилася недостатньо надiйною та вимагала технiчного доведення, а гвинтовi радянськi лiтаки безнадiйно вiдставали вiд реактивної нiмецької авiацiї.
  Взимку нiмцi разом з японцями потiснили трохи американцiв у Тихому океанi i завдали янкi колосальної шкоди пiдводним човнам.
  У березнi 1945 року нiмцi активiзували бомбардування Британiї, використовуючи рiзко збiльшену кiлькiсть реактивних лiтакiв. Як з'ясувалося - все ж таки бомбардувальник кращий за балiстичну ракету, оскiльки остання надто вже дорога i недостатньо точна.
  Дедалi сильнiше проявляв себе i пiдводний флот нацистiв. Зневiрившись перемогти нiмцiв авiацiєю, союзники теж почали промацувати переговорний процес. I заразом спробували схилити Сталiна до вiдкриття заново фронту.
  Але вождь усiх часiв та народiв поки що вичiкував. Йому не хотiлося знову тягати каштани з вогню. Тим бiльше створення власної реактивної авiацiї затримувалося, а технологiя нового танка Т-54 обiцяла зайняти дуже багато часу. Так фашисти змогли створити на окупованих територiях марiонетковi уряди з мiсцевих зрадникiв.
  Тож радянськiй армiї довелося воювати з мiльйонами своїх колишнiх громадян. А це не надто здорово.
  Та й Японiя у разi чого натякнула, що й Сталiн порушить перемир'я, вона вiдкриє фронт Далекому Сходi.
  Тож нiмцi могли готувати безперешкодно висадку десанту в Британiї. Щоправда були певнi труднощi: багато як англiйських, а й сухопутних американських вiйськ розташовувалося в метрополiї. Поки що США боролися в основному на море, i могли дозволити собi посилити вiйська власне в самiй Англiї.
  Це i викликало труднощi. Крiм того союзники поступаючись як авiацiя мали занадто багато лiтакiв - компенсуючи технологiчну перевагу кiлькiстю.
  Тому Олег Рибаченко, крiм ударiв по сухопутних цiлях, вiв полювання i за лiтаками супротивника.
  Тут дiвчина-штурмовик-вундеркiнд уявила себе за штурвалом лiтака. Ось вiн реактивний МЕ-262 найновiшої модифiкацiї зi стрiлоподiбними крилами. I на величезнiй швидкостi атакує як повiтрянi, i наземнi мети.
  Босонога красуня Олег Рибаченко у своєму дiвочому тiлi спритно справляється з винищувачем. Вiдкриває вогонь на поразку за допомогою босих нiжок. I спалахують англiйськi лiтаки, падають пробитi американцi.
  А праворуч вiд красунi Олега дiвчина Арабелла. Яка теж є великим льотчиком-асом. I веде, пускаючи вiялом авiацiйнi снаряди, наче крилата валькiрiя.
  Олег Рибаченко показує їй кулак, човгає босою, точеною дiвочою нiжкою, i кричить:
  - Так тримати!
  Дiвчина захоплено вiдповiдає, показуючи кулак у вiдповiдь:
  - Так тримати!
  Ось назустрiч Олегу Рибаченку вилiтає чотиримоторний бомбардувальник. Льотчик-термiнатор пiдбиває його з 30-мiлiметрових авiагармат, вигукуючи.
  - Краще завалити одного мамонта, нiж сотню щурiв, краще вбити одного героя, нiж тисячу трусiв!
  Арабелла у вiдповiдь палить з розвороту в прийомi "бочка" i вигукує:
  - Два живi друзi добре, чотири мертвих ворога, ще краще!
  I вiд її влучень вибухають, наче збудований у шеренгу ряд - лiтаки!
  Олег Рибаченко скеля у дiвочiй усмiшцi бiлоснiжнi зуби. I знову стрiляє...
  Йому хочеться спiвати, що войовниче.
  Я супермен Творець свiтобудов,
  Вирiшив, що правитиму на вiки!
  I багато пiд п'ятою моїх створiнь,
  Насправдi будь-яка знай мрiя!
  
  Красиво створювати i ткати багато
  Можу я променистi килими...
  Хто непокiрний жорстка розплата
  Пiдуть у геєну дiти сатани!
  
  А мене всiм серцем дiти любить,
  Отримає все, що хоче до пупу!
  Одну нагороду лише вручають суддi,
  Кому вистачило здорового глузду!
  
  Я люблю будувати в космосi чертоги,
  Громади у свiтобудовi заперечити.
  Але до чого примхливi, знайте Боги,
  Для них дрiбниця перервати вам життя нитку!
  
  Подарунок буде, а йому доважок,
  Щоб не повзала дурна людина...
  Дрiбниця творити i менi не цiкаво,
  Нехай помiдором стане генсек!
  
  Сплiтаю з сузiр'їв павутину,
  Здатний з мiзинця збити квазар.
  Не треба менi нi свiчки, десятину -
  Я людинi щедро сам вiддам!
  
  Безсмертя буде, i в гарнiй сукнi,
  До тебе наречена у вiчностi прийде...
  Ти будеш, наче цар великої знатi,
  I без перерви райський у кущах рахунок!
  
  Гареми та сералi - це дрiбниця,
  Реальнiсть лише Бога попроси...
  Але треба люди самi щастя робити,
  А не кричати, лише: Господи спаси!
  З кожним словом, хтось та падав пiдiрваний чи збитий. А красуня Арабелла тремтячи голими нiжками, мчала разом з ним i погравала босими пальчиками, натискаючи на гашетки авiагармат. I також потрапляючи...
  Ось вони розстрiляли бойовi комплекти та летять назад.
  Арабелла питає босоногу красуню з пишними грудьми та розкiшними стегнами Олега:
  - Ти чарiвне дiвчисько... Я завжди хотiла бути схожою на тебе!
  Дiвчина-штурмовик-вундеркiнд охоче вiдповiдає:
  - I я б мрiяв стати такою, як ти! Хоча...
  Тут Олег Рибаченко зрозумiв, що зморозив нiсенiтницю. I взагалi, як це мужику прагнути бути схожим на бабу?
  Арабела втiм, не розгубилася i видала безсмертний афоризм:
  - Краще бути жiнкою, анiж бабою!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Не кожен у штанах чоловiк, не кожен у спiдницi баба!
  Арабелла кивнула головою i помiтила:
  - Легше спокусити сотню жiнок, нiж подарувати однiй спокусливiй мрiї!
  Вже на аеродромi обидвi дiвчини обнялися i поцiлувалися - якi вони все-таки чарiвнi. Трохи попестили один одного, потерлися яскраво-червоними сосками, злилися яскравими, як пелюстки троянд, губами. Як це приємно пестити жiноче тiло.
  Але нiколи особливо тиснутись - треба поспiшати на новий вилiт. I знову завдавати Англiї нищiвних ударiв з повiтря. Поки що Британський лев не буде остаточно повалений!
  Ось окрiм повiтряних цiлей улюблена робота Олега Рибаченка - винищення танкiв. Завдаєш по них удари з повiтря. Особливо звабна мета "Тортiла" - машина, яка важить вiсiмдесят тонн! Дiйсно монстр - усiм монстрам монстр!
  Втiм, у нiмцiв вже є на озброєннi серiйний Е-100, щось на кшталт "Мауса", але з бiльш щiльною компоновочною схемою, нижче за силует i легше. Нова машина вже могла розвивати достатню для бою швидкiсть.
  Взагалi Олег Рибаченко подумки уявив вже готовi до травня 1945 року новi танки серiї "Е". З компонуванням коробки передач на самому двигунi: присадкуватi, з довгими стволами.
  Наймасовiша машина "Е"-50 порiвнянна вагою та озброєнням з "Пантерою"-2, але набагато нижче силуетом, i бiльш товстою, особливо по бортах похилою бронею. I "Шерман" i "Черчiлль", i "Першинг", далекi за своїми тактичними i бойовими характеристиками вiд цiєї нiмецької машини.
  I коли вона з'явиться на полi бою, їй просто не буде рiвних!
  А вони вже готовi i "Е"-50 та "Е"-75. Друга машина зi 128-мiлiметровою гарматою просто диво танкобудування. Як довбає, що мало не здасться навiть "Тортилi".
  I ось i босонога воївка Олег Рибаченко вже в танку, разом iз гарним дiвочим екiпажем. У грiзному "Е"-100 пристосованому перемiщатися навiть пiд водою. Ось екiпаж iз ельфiйками, у ньому Олег Рибаченко п'ятий, а дiвчат iз гострими вушками, четверо, пiрнає у товщу Атлантичного океану. I пливе там, розрiзаючи морську гладь, це субмарина на гусеницях.
  Потрiбно перетнути Ламанш у найвужчому мiсцi. Вискочити на узбережжя, провести обстрiл та повернутися назад.
  Ех, умiв же нiмецький генiй створювати шедеври воєнної думки. Наприклад, землерийнi танки. Демократична форма правлiння виявилася неефективною Нiмеччини. Яка виникла криза останнiми роками? Так розгулялися рiзного роду терористи та емiгранти! А хто винен? Насамперед слабкiсть влади!
  Але зараз їхня машина з двома гарматами вискакує з морських глибин.
  Олег Рибаченко за допомогою босих пальцiв своїх нижнiх дiвочих кiнцiвок стрiляє осколковими снарядами по знаряддях англiйської, берегової батареї. Англiйцiв пiдкидає вище, i перевертає нагору ногами.
  Ось це справдi тотальний шик!
  Чомусь у головi у Олега Рибаченка промайнула росiйська пiсня:
  - Роковий рiк, можете менi не вiрити - 1999! Диявол поверне золотими рогами, три дев'ятки нагору ногами!
  А тут у особi гiтлерiвських вiйськ увiйшли дияволи на англiйську землю. Ось помаранчева ельфiйка як лупанет iз важкої 128-мiлiметрової зброї.
  I вибух тридцятикiлограмового снаряда, пiдняв вгору до пекельних небес ворожий дзот.
  За допомогою босих пальцiв гострих нiжок Олег Рибаченко стрiляє зi своєї коротенької гармати, i поглядає на дiвчат. Якi вони прекраснi, у своєму вiдвертому бiкiнi. Чи не дiвчина, а просто диво природи. Так з ними хочеться зайнятися любов'ю... Нi Карл Маркс все ж не зовсiм правий. Ось у ньому жiноче єство, i плоть чарiвної дiвчинки, але все одно тягне на самок. До їх грудастих, блискучих тiл.
  Вiн душею мужик, так мужиком i залишиться назавжди, в якi спокуси його не вводила б нещадна доля.
  А тут ось, пiвдрiм пiшого ходу i мрiй так приємно... Ти уявляєш собi в багатiй уявi перемогу Третього Рейху...
  Ще не остаточну, але все йде до цього!
  Ось палить по батареях, а дiвчина з синiм волоссям поливає з кулемета, винищуючи англiйських пiхотинцiв. Падають убитi чорношкiрi, з них виливається така сама, як i в бiлих, червона кров. Вiйна природний стан людини.
  Або як сказав один фiлософ: воювати важче, нiж дихати, але набагато природнiше!
  Дiвчата, що цiкаво, дуже люблять при стрiльбi використовувати свої довгi, витонченi пальчики нiг. Що ж - будь-якого кольору кiшка, аби вона ловила мишей. Так i щодо дiвчат - не має значення, якi частини тiла, аби прекраснi.
  Ось войовниця-ельфiйка влучним пострiлом вiдiрвала порiвняно невелику вежу "Черчiллю".
  Нi, безумовно, у Олега Рибаченка, з'явилося бажання скласти пiсеньку, i штурмовик-вундеркiнд повiв склад;
  Мрiяв з пелюшок стати крутим солдатом,
  Лiтати на лiтаках i стрiляти...
  А може, юнгою i великим пiратом,
  Хоча на морi ти лише тати!
  
  Хотiлося в ратнiй справi - менi хлопчику,
  Найпотужнiше визнання мати...
  Вчитися бою треба не за книжкою,
  Iнакше станеш дурним, як ведмiдь!
  
  Читав я в дитинствi про лихих корсарiв,
  Про абордаж та рiзкi стрибки...
  Хоч можеш стати жертвою комiсарiв,
  Але боягузтво, то хлопчику не з руки!
  
  Чого бажаєш, то завжди доб'єшся,
  Будь-яка справа сперечатися завжди...
  I над пiратом теж свiтить сонце,
  А якщо буря теж не бiда!
  
  Та шибениця теж загрожує,
  Кат жорстокий ставить ешафот.
  I не знайде розбiйник мiсце в раї,
  Його геєна у пекло чекає!
  
  Коли мене впiймали до Iсуса,
  Вiдчайдушно я прохання звернув...
  Пiддався, каюся мерзенному спокусi,
  Хотiв дiвчат, барвистих машин.
  
  Вiдповiв Бог: Що немає тобi прощення,
  I чекає лише Сатана...
  Кат ударив враз без зволiкання,
  I вiдкотилася з плахи голова!
  
  I я в пеклi, але знайте, не страждаю,
  З чортами теж можна горiлку пити.
  I смачно той лiкер зараз ковтаю,
  Яким запивають торт та дичину!
  
  Так це мiсце просто та пiратiв,
  Є дияволицi - телицi на ура.
  Така виявилася тут розплата,
  Шампанське, вино, шашлик з ранку!
  
  Грав я в пеклi п'ятсот столiть,
  Але прийшов Великий Iсус...
  I скiнчив пекло без усяких вигукiв,
  Був у пекло в щастя - нинi порожнiй!
  У геєннi я тепер страждаю сильно,
  Та вiрно пiзно каятися в пеклi.
  Хотiлося одягатися з жiнкою стильно,
  Не знав, що нинi в пекло потраплю!
  
  Тому урок iншим пiратам,
  Живiть чесно, будете цiлей...
  Хоча, на жаль, невелика зарплата,
  Як вирватися нам iз потреби ланцюгiв?
  Хороша пiсня та вiдмiнний бiй... Вони розрядили бойовий комплект та повертаються назад. Ельфiйки хором вигукнули:
  - Та прибуде з нами сила!
  Знову вiдмiнний, сучасний танк iде у море. I невелика глибина, не перешкода машинi, що працює на перекисi водню.
  Щодо розробки атомної бомби, то тут Нiмеччина трохи вiдстає, але реактор на важкiй водi вже вдалося запустити. Плюс ще отримано сповiльнювач на парафiнi.
  А ось i сам Гiтлер... Ходить собi бiснуватий фюрер по кабiнету. Здається, вирiшив трохи попустувати.
  Гiтлер стукнув кулаком по столу, склянка iз соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гнiву. Гiтлер погрозив небу:
  - Та як ти смiєш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзi наказувати всiм сущим!
  Геббельс пафосно вiдповiв:
  - Бог найголовнiший деспот на планетi!
  Гiтлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, i ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мiльйонами, десятками мiльйонiв заради великої мети! Бог вбиває мiльярди, тотально заради всiх невiдомо чого! Бiльшiсть наших жертв гинуть швидко, а бiльшiсть iз мiльярдiв померлих вiд старостi довго страждають, i страшенно страждають! Церква вчить, що бiльшiсть людей буде i пiсля смертi вiчно горiти в пеклi, ми ж якщо i пiддаємо людину тортурам, то тiльки щоб добути iнформацiю, i максимум це триватиме кiлька мiсяцiв!
  Бог же мучить, знаючи все наперед, мiльярди мiльярдiв рокiв! Та й тим, хто врятується мало радостi - вiчна нудьга у рабствi Господньому! Церква вчить, що Iсус Всемогутнiй Бог, значить Гiтлер добрiший за Iсуса! Чи не так!
  Геббельс вiдповiв:
  - Так, вiрно! Християнство i "пацифiчне", i наджорстоке! Вiн гарантує муки за життя i примари пiсля смертi!
  Гiтлер кивнув:
  - У нас Європi, чому так мало вродливих жiнок! Вiд того, що середнi вiки, кожну красуню вважали вiдьмою, спалювали i катували! А чому у Скандинавiї вродливих жiнок набагато бiльше? Туди не настiльки проникла католицька iнквiзицiя. Було не погано, якби есесiвцi брали красивих бiлявих жiнок зi Скандинавiї як другi дружини i народжували здорових, високих дiтей.
  Гiммлер помiтив:
  - Вже проводяться успiшнi дослiди зi штучного заплiднення жiнок! Ми використовуємо насiння найвидатнiших чоловiкiв!
  Гiтлер схопився з крiсла:
  - Та це цiкаво i є результати!
  Гiммлер кивнув:
  - Звичайно, мiй фюрер! Перша дюжина дiтей у пробiрцi з'явилася на свiт! Вони важать значно бiльше, нiж звичайнi дiти! I як менi здається сильнiшi. Я тримав немовлят на руках, i вони боролися.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Це дуже складно мiй фюрер! Деякi розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме занадто дорого! По-старому набагато краще!
  Гiтлер погодився:
  - I то правда! Правь Нiмеччина!
  Рiббентроп вставив:
  - Найгенетичнiшi обдарованi слов'яночки, теж могли бути дружинами солдатiв СС. I народжувати дiтей!
  Гiтлер кивнув:
  - I це правильно!
  Гiммлер заперечив:
  - Взагалi-то слов'яни нам певною мiрою родичi! Тi ж царi Росiї мали бiльше нiмецької кровi, нiж росiйської!
  Гiтлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росiя i стала такою величезною! Нiмецький здiйняв примiтивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрiбно розповсюджувати казки-нiби пiд нашим управлiння росiяни житимуть набагато краще, нiж при бiльшовиках!
  Фюрер здивовано ойкнув i прогугняв:
  - Що хiба цього не робиться?
  Геббельс з азартом вiдповiв:
  - Робиться великий вождь! Ми працюємо мовами не менше нiж бомбардувальниками по Британiї. Багато чого вилили зi своєї пропаганди i росiян, i англiйцiв з американцями!
  Фюрер досить усмiхнувся i, погладив собi живiт, промовив:
  - Бреши в мiру, дотримуючись честi, щоб не зловити на словi... Адже брехня рятiвна є, а є брехня порожня!
  Пiсля чого фюрер знову почав ходити, вимовляючи один iз своїх звичайних монологiв:
  - Коли я прийшов до влади у тридцять третьому роцi, не було великої Нiмеччини. Була змучена, розорена, принижена країна. Країна, де виробництво впало вдвiчi, було десять мiльйонiв безробiтних.
  Держава, усiчена за пiдсумками першої свiтової вiйни, втратила всi колонiї та значну частину територiї. Коли я прийшов до влади: нiхто не вiрив, що попереду на нас чекають великi звершення. Але маленька, усiчена вiйнами країна, стала розвиватися i перемагати. Спочатку я зайняв демiлiтаризовану зону. Потiм Австрiя, побачивши наше процвiтання, добровiльно приєдналася до нас.
  Потiм Захiд злякався нашої потужностi, що зростала, пiшов на Мюнхен - вiддавши на Судети. Пiсля цього почалася друга свiтова вiйна. Проти нас був майже весь свiт та жодного надiйного союзника. Бо Муссолiнi виявився лише боягузливою ганчiркою.
  Але за три тижнi розгромна Польща. А союзники не наважилися на наступ. Потiм, впала Данiя та Норвегiя. Пiсля ми за пiвтора мiсяцi чудово пiдкорили Францiю, Бельгiю та Голландiю, розбили англiйцiв пiд Дюкером.
  Але вiйна на цьому не закiнчилася, хоч ми дуже розраховували на це! Довелося вдарити по Югославiї та Грецiї, влiзти до Африки. Я не хотiв цього, але десять тисяч сталiнських танкiв зiбралися на нашому схiдному кордонi. Нам довелося розпочати вiйну проти найсильнiшої та теж тоталiтарної, як ми iмперiєю на планетi.
  Здобути швидку перемогу виявилося не судилося, але ми змогли пiсля кiлькох рокiв вiйни, вивести з ладу росiйського ведмедя, захопивши найважливiшi та найбагатшi областi Росiї.
  Нам пiдкорилася i Африка, i половина Азiї, i Iндiєю. У результатi воєн утворилася iмперiя вдвiчi бiльша, нiж Чингiсхана, вчетверо бiльша, нiж Македонського, вп'ятеро бiльша за Римську за правлiння Трояна.
  Ми досягли багато чого... Але вiйна все ще не закiнчена! Непохитно стоїть Москва. Яку треба обов'язково взяти. Досi не пiдкорений Лондон. Але найголовнiше - Америка! Це наш найсильнiший i найнебезпечнiший ворог. Її економiчна мiць - приголомшлива, але слабкий дух! Але й ми з кожним мiсяцем стаємо все сильнiшими. Мiльйони рабiв працюють на нас, роблячи все бiльше i бiльше озброєнь. Ми запустили у виробництво безлiч нових видiв озброєння. Реактивної авiацiї, балiстичних ракет, пiдземних танкiв та унiкальнi неповторнi за льотними характеристиками дисколети.
  Нiколи ще за всю iсторiю людства не було такої сильної та технологiчно оснащеної армiї як у нас. I ми зараз наблизилися до священної мети - свiтового панування!
  Фюрер зупинився та схрестив собi руки на грудях, пiсля чого закiнчив. -
  I наша перемога - це час найближчих мiсяцiв або навiть тижнем.
  
  ДIВЧЕНКА-АКУЛА
  Iспити в МДУ складено. Снiжана Корольова, чарiвна натуральна блондинка, скинула туфлi на високих пiдборах i босими нiжками побiгла теплом асфальтом.
  Вона проста сiльська дiвчина, i дуже любила голою пiдошвою торкатися твердої поверхнi. I начхати їй, що на неї дивляться, як трохи не в собi, i одночасно милуються.
  Снiжана дуже красива, її волосся трохи в'ється i трохи золотисте, а обличчя, навпаки, засмагле, з мужнiм пiдборiддям i виразним профiлем. Вона хоч i народилася в селi, але зовнiшнiсть має неабияку, нiби й справдi принцеса. Шанувальникiв у неї дуже багато, але Снiжана має практичний сiльський розум.
  Їй хочеться одружитися з олiгархом! I вона мрiє про це. Вона така юна, чудова.
  Жаль тiльки мiльярдери, навiть у Москвi, на вулицi не валяються. А ось Мишко за нею ув'язався. Симпатичний юнак, спортивний, м'язовий. Дiвчата вiд нього божеволiють. Але закохався у неї. А навiщо їй цей жебрак потрiбний? Ну хай i не жебрак, а так, середнячок.
  Ведмедик тримає в руках квiти: бiлi троянди. Вони так приємно пахнуть. I йде до її волосся.
  Юнак пiдскочив до неї i, простягнувши троянди, промуркотiв:
  - Моя уява вразила,
  Передi мною з'явився твiй образ.
  Мене ти немов блискавка пронизала -
  Своєю неземною красою!
  Снiжана засмiялася, клацнула пальцями юнака по носi:
  - Наслiдуєш Пушкiна? Але це не головне!
  Хлопець здивовано запитав:
  - А що головне?
  Снiжана зi смiшком вiдповiла:
  - Грошi! Ось це i є найголовнiше!
  Мишко з подихом вiдповiв:
  - Ну, я закiнчу МДУ та вiдкрию свiй бiзнес. Я i зараз непогано заробляю, наприклад, сценарiї та iгри вигадую!
  Дiвчина хихикнула, тупнула босою нiжкою:
  - Знаю! Ти ще фантастику для журналiв пишеш. Тiльки все це така дрiбниця!
  Хлопець логiчно зауважив:
  - А навiщо мати надто багато грошей? З'їздити до Європи ми маємо, iнодi i в ресторан можна сходити. Ми молодi, здоровi, красивi - у нас чудовi дiти!
  Снiжана заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Краса це дар богiв! I її потрiбно використати практично! Я вийду замiж тiльки за того, у кого не менше мiльярда доларiв статки!
  Хлопець тихо запитав:
  - Без любовi?
  Снiжана жорстко заявила:
  - Любовi не iснує! Є лише брудна хiть самцiв i самок!
  Ведмедик заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Я люблю тебе, i тiльки тебе! Я без тебе не можу жити!
  Дiвчина розсмiялася i зухвало вiдповiла:
  - Зароби мiльярд доларiв, i тодi розраховувай на взаємнiсть, а так ... Квiти, правда, нiчого, але я бiльше люблю червонi, кольори кровi!
  Юнак важко зiтхнув i заспiвав:
  - Не буває фальшивого кохання,
  Зiрки в небi сяють рубiнами.
  Ти кайдани сорому розiрви -
  Будьте почуття глибокими сильними!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - Ну, пишай. Взагалi, можеш пройтись зi мною. Ти розумний для своїх вiсiмнадцяти рокiв. Розкажи, якi ти на конкурс розповiдав?
  Мишко ще важче зiтхнув i вiдповiв:
  - Важко менi зосередитись. Весь час про тебе думаю. Про твоє прекрасне волосся, i твоє... Юнак кинув погляд униз i ласкаво запитав:
  - Ти не боїшся наступити на уламок, та й пiдошви брудняться!
  Снiжана жорстко вiдповiла:
  - Я не така нiжка. У селi я ходила боса вiд морозiв i до морозiв, по колкiй стежцi, камiнчиках, шишечках. А ви мiськi. Немає у вас реальної мужностi!
  Мишко помiтив:
  - Тобi йде босоногость, та все ж таки по вулицях мiста так ходити.... Занадто екстравагантно!
  Снiжана посмiхнулася, якi у неї великi, перлиннi зуби. Куди бiлiша засмаглiй, шоколадної шкiри. Ведмедик навiть здивувався, що натуральна блондинкам може настiльки засмагнути, наче арабка. Може, через те, що вона з дитинства перебувала на свiжому повiтрi.
  Дiвчина неохоче начепила на себе туфлi, i вiдразу стала вищою на зрiст Михайла. Адже Снiжана росла дiвчина. Це навiть її трохи бентежить i викликає досаду - не кожен захоче таку велику дружину. Тим бiльше, багато мiльярдерiв маленького зросту.
  Снiжана мрiяла про грошi. Її уяву манили мiльярди доларiв. I хотiлося ще й владi. Щоб вiддавати накази та керувати свiтом. Або знiмати якiсь власнi фiльми. Що теж було б привабливим. Щось особливе озвучити та неповторне.
  У туфлях на високих пiдборах вiдчуваєш собi не так комфортно. Справдi, навiщо, доки не випав снiг, такiй гарнiй дiвчинi взуття? Але в Москвi справдi стрiмко ось так...
  Снiжана запитала юнака:
  - Ти мене кохаєш?
  Мишко вiдповiв iз запалом:
  - Усiм серцем та душею!
  Дiвчина хихикнула i попросила:
  - Напиши тодi розповiдь, у якiй Росiя перемогла б Японiю за Миколи Другого.
  Мишко з подихом вiдповiв:
  - Це в мене вже було. Навiть був тематичний конкурс на цю тему!
  Снiжана посмiхнулася i запропонувала:
  - Тодi купи менi морозиво!
  Мишко кивнув:
  - Iз задоволенням, а яке?
  Снiжана заявила, скелячи зубки:
  - Полуничний у шоколадi!
  Хлопець пiдбiг до скриньки i придбав двi порцiї в склянках iз позолоченого паперу.
  Михайло простягнув склянку Снiжани. Дiвчина взяла його в руки i неквапливо лизнула своїм рожевим, чарiвним язичком. Пiсля чого, проворкувала:
  - Так, це непогано! Морозиво чарiвне! Коли його їж, на душi розцвiтають незабудки!
  Мишко кивнув i помiтив:
  - З тобою хоч на пiвнiчний Льодовитий океан!
  Дiвчина промовчала. Думки в неї тепер були про iнше. Дiвчисько сама пробувала заробити i написала фантастичну розповiдь про попадця у другу свiтову вiйну. Точнiше, про двох попадань - юнака та дiвчину. Вони намагалися попередити напад, але їм нiхто не повiрив. I вони опинилися у в'язницi. А 22 червня 1941 року все одно розпочалася Велика Вiтчизняна Вiйна. Хiд iсторiї змiнити не вдалося.
  Розповiдь Снiжани зiбрала кiлька лайкiв i переглядiв, але грошей за нього дiвчинка не отримала. Що дуже розчарувало меркантильну письменницю.
  Снiжана читала Мишка. Цей юнак друкував просто на ходу у смартфон. I це робив успiшно. Взагалi грошi витрачаються легко. А здобути їх важко. Снiжана навiть думала, щоб пiти на панель. З її зовнiшнiстю це обiцяло великi грошi. Але втратити цноту не хотiлося, тодi шанс вийти замiж за мiльярдера рiзко падав. Чомусь олiгархи люблять незаймана. Так, такий розклад. Хотiлося Снiжани великих грошей. Тiльки конкретного плану, як осiдлати мiльярдера, у неї немає. Через Iнтернет олiгархи не знайомляться. Натомiсть там стiльки хлопцiв. I всi такi рiзнi. I тiло так хоче ласка i пристрастi.
  Снiжани коштувало великих зусиль не втратити цноту. Але вона трималася. Хоча ночами таке снило!
  Красуня запитала у Мишки:
  - А вам чоловiкам тяжко без дiвчат?
  Юнак чесно вiдповiв:
  - Дуже важко!
  Снiжана здригнулася i вiдповiла:
  - А я хочу мати чоловiком мiльярдера! Допоможи менi будь ласка!
  Ведмедик засвистiв, хитаючи головою:
  - Я закоханий у тебе по вуха! I нiкому не вiддам, особливо пузатому олiгарху!
  Снiжана пiдморгнула i з лукавим виглядом вимовила:
  - А я тебе зроблю своїм коханцем! Будеш мене любити i пестити!
  Хлопець засмiявся i вiдповiв:
  - Олiгархiв треба шукати, там де вони водяться! Можливо, у найдорожчому ресторанi Москви!
  Снiжана вишкiрила зубки i агресивно зажадала:
  - Привези мене туди!
  Мишко помiтив:
  - Там немає жодної страви менше, нiж за тисячу доларiв!
  Снiжана грайливо вiдзначила:
  - Тим краще, хоч екзотики спробую. А в тебе, що, тисячi доларiв не знайдеться?
  Хлопець охоче вiдповiв:
  - Для тебе знайдеться, але для нас двох потрiбно двi.
  Снiжана рiшуче заявила:
  - Та я сама пiду! I так буде найкраще!
  Мишко знiяковiв i промовчав. Дiвчина тим часом доїла морозиво. Кинула порожню склянку в урну. I засвистiла. Щось у неї грайливий настрiй.
  Ведмедик, навпаки, пожурився. Мрiї про шлюб зi Снiжаною виявилися iлюзiєю. Так, не щастить йому з нею. Адже, закоханий у дiвчину по самi вуха.
  Юнак заспiвав iз сумом:
  - Ти не янгол, але для мене, але для мене ти стала святою.
  Снiжана перебила юнака:
  - Мене слово "святий" дратує! Вiдразу ж вiдчувається в ньому лицемiрство та святенництво! Взагалi, як кажуть мудрi: якщо полiтик посилено хреститься, то його рука шукає ваш гаманець! - Дiвчина стукнула каблучками i розсмiялася, заспiвавши. - Гаманець, гаманець, на мотузку. Бiля сяючої безоднi висить на краю! А доля за рогом причаїлася осторонь, i мотузку тримає невидиму!
  Дiвчина побачила ще одного парубка. Ось Славко йде. Теж симпатичний юнак. Ось у нього можна й зiрвати куш.
  Снiжана пробулькала Мишку:
  - То даєш менi тисячу доларiв?
  Хлопець завагався. А Снiжана пiдскочила i побiгла до Славки. Хлопець теж нiс у руках букетик квiтiв, тiльки цього разу червоних. Снiжана пiдскочила до нього i протарахтiла:
  - Привiт Славку! Може, зводить мене до ресторану "Iмператор"?
  Хлопець згiдно кивнув:
  - Звiсно!
  На руцi в нього блиснув перстень зi смарагдом. У Славика батько мiльйонер, i вiн завжди за грошi. Щоправда, надто вже любить руки розпускати, але Снiжана хлопцiв била. Вона, дiвка, дуже фiзично сильна i займалася єдиноборствами. Правда, вiддаючи перевагу безконтактному карате, побоюючись, як би хто не зiпсував її бездоганну красу.
  Але i сила, i розтяжка на висотi. I кулаком посунути може, i нiжкою.
  Славко крикнув на Мишка:
  - Валяй звiдси!
  Ведмедик стиснув кулаки:
  - Тон знизу!
  Снiжана вискалившись, буркнула:
  - Так, Мишко, йди, потiм я тобi зателефоную!
  Славко насупився i прошипiв:
  - Як це подзвониш?
  Велика дiвчина гаркнула:
  - А ти мене не надумай ревнувати! З ким хочу, з тим i зустрiчаюся! А ти Мишко йди, твiй час скiнчився!
  Хлопець iз зiтханням вiдступив. Снiжана пiдморгнула Славцi. Теж гарний юнак, руденький i великий успiх у дiвчат користується. I в неї закохався по вуха. Славка за багатiєм, i його можна доїти. Але вiн, все ж таки, може i з iншого переспати - собаки цi чоловiки.
  Славко сказав:
  - Я тобi вiршi написав!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - Вiршi? Щось вас усiх на лiрику потягло!
  Славко кивнув i заспiвав;
  Любов небезпечна, прекрасний шлях,
  Про це знає кожен, хто вступив на...
  З неї не вирватися, нi зiскочити не можна -
  Отелло Дездемону задушив!
  Снiжана засмiялася i помiтила:
  - Дивно! Я б хотiла щось цiкаве послухати. I заразом перекусити!
  Славко зауважив iз сумнiвом:
  - Для ресторану "Iмператор", ти надто скромно одягнена, о чудова!
  Снiжана рiшуче заявила:
  - Так одягни мене!
  Славка кивнув своєю коханою:
  - Ходiмо! Там нас за поворотом мiй водiй з машиною чекає!
  Снiжана зi смiшком вiдповiла:
  - Оце диво з чудес, твiй шестисотий "Мерседес"!
  Славко поправив:
  - Вже восьмисотий! Взагалi, у нас чудовi марки!
  Снiжана пiдстрибнула i прокрутила в повiтрi вертушку, проспiвавши:
  - Дiвчата бувають рiзнi - жовтi, бiлi, червонi. Але всiм однаково хочеться - на тачцi навороченiй!
  Мерседес не дуже улюблена машина для великої фiгуристої дiвчини Снiжани. От би "кадилак", або щось ще бiльше. Вони посiдали, шофер був чорношкiрий африканець, i задерикувато пiдморгнув господаревi.
  Дiвча по дорозi запитала:
  - А ти якимось бiзнесом не пробував займатися?
  Славко простяг їй дороге, пальмове пиво i пробулькав:
  - Пробував. Зокрема, на продажах комп'ютерних iгор можна розбагатiти!
  Снiжана iз цим погодилася:
  - Попит народжує пропозицiю! Ось Мишко всi розповiдi пише, а кому вони потрiбнi?
  Славка вiдповiдно кивнув:
  - Чи мало кому? Нинi не час книжок. Зараз панують iгри та кiно! I комп'ютерна графiка!
  Снiжана потягла пальмове пиво з кокосiв. Воно смачне та приємне. Не те що дешеве пiйло. Снiжана пива не любила, боялася погладшати. Вона й так м'ясиста. Десь на тiй межi балансує, що вже дiєта не зайва. Є Снiжана багато, але багато тренується. У неї прес плитками та м'язи дротом.
  Славка намагається закурити, але Снiжана хмуриться i невдоволено бурчить:
  - Навiщо тобi ця гидота! Гробиш здоров'я!
  Юнак гасить сигару i зауважує:
  - Ти, на мою думку, трохи поповнiла! Ходиш на фiтнес?
  Снiжана огризнулася:
  - У мене не жир, а м'язи! А ось тобi, Славко, не завадило б пiдкачатись. Ведмедик би тебе вирубав, а ти його задираєш!
  Славко зневажливо пирхнув:
  - Ведмедик письменник i ботанiк!
  Снiжана заперечила:
  - Нi, у нього м'язи куди бiльшi i рельєфнiшi, нiж у тебе! Ти взагалi якийсь, худий!
  Славко серйозно вiдповiв:
  - Це вiд природи! Я їм багато. А взагалi, менi не подобається, що ти зустрiчаєшся i з Мишком, i з Володею, i з Сашком. Не личить дiвчинi гуляти з рiзними хлопцями!
  Снiжана скривилася i вiдповiла:
  - Всi вони гарнi юнаки, i деякi грошi водяться. Тiльки зi мною вони поводяться пристойно! Ось i ти теж можеш зi мною зустрiчатися.
  Славко жорстко помiтив:
  - Чорт забирай. Ну, може, хоч я тобi нiжку поглажу?
  Снiжана твердо вiдповiла:
  - Якщо звозиш у ресторан, то так i бути, дозволю!
  Удвох вони вирушили до магазину модної сукнi. Славка трохи нижчий вiд Мишки i, помiтно, худший. На тлi Снiжани вiн, взагалi, виглядає маленьким, дiвчина то в плечах широка, а груди якогось розмiру. Славка помiчає це, i весь час намагається витягнутися i стати на шкарпетки.
  Снiжана, навпаки, починає горбитися. Для дiвчини вона дуже висока, i це їй не подобається. Не всi чоловiки люблять великих дiвчат, особливо мiльярдерiв. Щоправда, яскрава краса її компенсує, у хлопцях вiдбою немає.
  Але iнодi починає Снiжана та комплексувати.
  Взагалi вона дiвчина вже бувала. Умудрилася у дванадцять рокiв потрапити до спецшколи за те, що зламала одному хлопчику носа, а iншому вибила око. Провела там майже рiк. Ну, нiчого особливо страшного там не було. Хiба що дiвчатка дуже нервовi, вiдеокамер багато. Але годували добре, i для невибагливого сiльського дiвча сидiти нормально. I комп'ютерний зал є у спецшколi, i басейн, i на екскурсiї возять, i лише двi години на день трудотерапiї. У себе вдома Снiжана працювала значно бiльше.
  Її сiм'я влiзла у великi борги, i доводилося дiтям, попри всi закони, шати, як у царськi часи.
  Снiжана вiдбула термiн i навiть цим бравiрувала. Мовляв, я така крута. Дiвчинка вона була здатна i вступила до МДУ без блату. Її вiдрiзняла абсолютна пам'ять, i Снiжана, прочитавши один раз пiдручник, вiдповiдала без запинки.
  Але при цьому, дуже здатне дiвчисько не любило вчитися. Прогулювала лекцiї, i взагалi намагалася бувати якомога рiдше в унiверситетi.
  Останнiм часом Снiжана захопилася комп'ютерними iграми. А що? Айфон взяла та грай, хоч пiд час плавання.
  Славко сам пiдбирав їй одяг. Юнак знiмав iз картки грошi, вибираючи модне, дороге, гарне.
  Снiжана милувалася собою у дзеркалi. Вона вирiзнялася красою войовницi. М'язисте тiло, вузька талiя та розкiшнi стегна з високим бюстом. Мабуть, надто вже широкi плечi та сильна шия - типова Амазонка.
  Обличчя з бездоганними рисами, як у статуї давньогрецької богинi. Напевно, такий зобразили б скульптори Еллади Артемiду, чи Афiну.
  Снiжана зiтхнула. На жаль, багато чоловiкiв люблять тендiтних та мiнiатюрних жiнок. Вона ж має красу войовницi.
  I не так просто пiдiбрати їй бальне плаття, щоб добре сидiло!
  Але ось, абияк, її все-таки одягли.
  А Славко навiть пiднiс їй кольє iз штучних дiамантiв. От чорт, жадiно, мiг би й iз справжнiх камiнцiв!
  Снiжана трохи помилувалася собою. Так, вона ще бiльше схожа на принцесу iз середньовiччя. Хiба, що личко надто вже смагляве.
  Славко помiтив:
  - Трохи побiлити обличчя тобi не завадило б! А то смаглява, мов азiатка!
  Снiжана заперечила:
  - У мене арiйськi риси обличчя. А косметикою я нiколи не користувалася i не починатиму!
  Славко зiтхнувши вiдповiв:
  - Гаразд. Тобi виднiше.
  На Снiжану бризнули дорогими духами, i вона така ошатна i розкiшна рушила за Славкою. Той теж переодягся у смокiнг з метеликом i надiв цилiндр. Втiм, так вiн здавався її менш солiдним - хлопчик у костюмi джентльмена.
  Неквапливо вони покинули примiщення i посiдали в гарну машину.
  Славко логiчно нагадав:
  - Найбагатша публiка у ресторанi буде значно пiзнiше, удень у них бiзнес. Може, поки що розважимося?
  Снiжана вiдповiла з невизначеним тоном:
  - Покатаємось по Москвi!
  I ввiмкнула айфон. Їй не терпiлося пограти. Ось, дiйсно, прогрес: будь-якi iгри завантажуєш з Iнтернету i рiжешся собi. Щоправда, небезпека є. Затягує гiрше за алкоголь.
  Снiжана саме грає улюблене: вона королева, яка завойовує iншi держави. Звичайно, треба i армiю зробити, i економiку пiдняти, i таке iнше. А для цього потрiбнi грошi та ресурси. Але дякую Мишке - пiдказав код шахрая. I тепер вона собi ресурсiв накрутила, i давай вiйська штампувати та переводити в iншi столiття.
  Ось, наприклад, проти тебе борються з рушницями на конях та архаїчними гарматами. А ти їх закидаєш атомними бомбами та величезними танками. Без жодних сумнiвiв та мiркувань.
  Особливо напружуватись Снiжана не любить. Кидає на армiї шiстнадцятого столiття армаду двадцять першого. I насолоджується побиттям. А що їй ще треба? Адже вона жiнка найвищого спортивного розряду.
  Снiжана скинула туфлi та попросила Славку:
  - Помасажуй менi ступнi, тiльки вище колiн не смiй руки пхати, врiжу!
  Славко вже потрапляв пiд гарячу руку Снiжани. У неї сила багатирська.
  I скромно масажує їй пiдошви.
  Дiвчина грає собi. Одягнула спецiальнi окуляри вiртуалки. Так куди кращi бої видно.
  Iлюзiя повної присутностi та тисячi юнiтiв. I твої вiйська просуваються. Ось скидаються атомнi бомби позицiї супротивника. Коли одна падає, тисячi воїнiв одразу обвугуються. Тут ще цiкава й хiмiчна зброя. Теж димитися i пiднiмається, такi ось демони танцюють.
  Снiжана розбиває супротивника. Сили нерiвнi, хоча кiлька танкiв i кiлька вертольотiв все ж таки примудрилися втратити. I бере штурмом столицю. Ось чергова держава захоплена.
  Снiжана iз задоволенням проспiвала:
  - Я ж з тих королiв, що любить радiсть i смiх, тiльки зi звичайним блазнем, поцiлуватися є грiх!
  I знову грає. Ще одна держава для завоювання. I ось знову, як атомними бомбами довбає.
  А на винищувачi встановити лазери.
  Слава тим часом масажує жорсткi пiдошви дiвчини. Видно, що вона займається єдиноборствами i розбивала голою п'ятою цеглини. Славко подумав, що така дружина може й покалiчити чоловiка. Ух i б'ється собi.
  Але Снiжана юнаковi дуже подобалася. З нею почуваєшся надiйно захищеним. Така баба чоловiка образити не дасть!
  Славко подумав, а що як Снiжану загiпнотизувати? Загалом, гiпноз, це така таємниця, що його завжди приваблював. Влада над свiтом - ось чого хотiлося б!
  Як в одному фiльмi: де генiальний, але трохи чокнутий вчений, намагався пiдкорити свiт, вiддаючи команди за допомогою уявних хвиль.
  Звичайно, знайшлися герої, якi йому завадили. Але Славка хотiв би так навчитися пiдпорядкуванню всiх пiдряд.
  I стати всесвiтнiм iмператором! А що Снiжана - як багато вона про себе думає!
  Снiжана поки що продовжувала грати. Вона захопила ще кiлька країн. Використовуючи свою технiчну перевагу. А потiм билася на морi. Що теж дуже здорово.
  Лiнкори з атомними знаряддями проти вiтрильникiв. I з дистанцiї йде побиття. Кораблi тонуть собi, горять сотнями.
  Зненацька Снiжани стало сумно. Згадалося поразка вiд японцiв за Миколи Другого. Та й настрiй зiпсувався. Тож тодi програли.
  I дiвчина рiшуче поставила гру на паузу та включала пошук в Iнтернетi iсторичних стратегiй.
  Що ж, зараз вона все виправить. Ось, наприклад, вона росiйсько-японська вiйна 1904-1905 року.
  Славко трохи вiдволiк її, поцiлувавши в голу, рожеву п'яту. Снiжана погрозила пальчиком:
  - Обережнiше пустуня! А то так зроблю!
  I дiвчина спритно схопила босими пальцями нiжок за носа Славку. Хлопець простогнав:
  - Ой, боляче! Вiдпусти!
  Снiжана засмiялася:
  - Ну, ти й нiжок! Ех, не тi пiшли зараз мужики!
  Славко iз цим погодився:
  - Так, не тi!
  Дiвчина вiдпустила носа юнака i розтяглася ззаду. Вона була задоволена та весела!
  Запропонувала:
  - Давай перекусимо!
  Славка, знаючи смаки Снiжани, замовив: заварнi тiстечка у шоколадi та молочний коктейль з кокосами та ананасами.
  Дiвчина iз задоволенням стала їсти. Снiжана любила гарне харчування.
  Красуня, втiм, помiтила:
  - Ось цiкаво, якщо їжу робити iз вуглекислого газу?
  Славко посмiхнувся i вiдповiв:
  - Це фантастика!
  Снiжана логiчно помiтила:
  -I айфони фантастика, а ми цим добре користуємося!
  Славко вiдповiв, не дуже охоче:
  - Прогрес, чи розумiєш. Прогрес!
  Снiжана мрiйливо промовила:
  - I на iншi планети полетимо?
  Славко рiшуче заявив:
  - До самого краю всесвiту!
  Снiжана розсмiялася i вiдзначила:
  - Так, про те, що свiтло вчення, зимою та навеснi, тверджу без винятку всiєї нечистi лiсової!
  Славик пiдтвердив:
  - Дотепно. А що тобi зараз у нашому свiтi не подобається?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Старi! Просто жах, до чого потворнi жiнки похилого вiку!
  Славик iз цим погодився:
  - Так, потворнi. Хоча, деякi в сiмдесят з гаком рокiв виглядають ще ого-ого!
  Снiжана блиснула зубками:
  - Хто, наприклад?
  Славко охоче вiдповiв:
  - Софiя Ротару!
  Снiжана розсмiялася i логiчно помiтила:
  - Це пластичнi операцiї! Ось натурально виглядати на двадцять у вiсiмдесят, було б круто!
  Славiк погодився:
  - Так круто. Безсмертя це взагалi чудова рiч Ось iнодi починаєш думати про старостi i тобi страшно стає!
  Снiжана пискнула i прошипiла:
  - Годi про сумне. Давай краще подумаємо, ось, наприклад, чи не зняти якийсь фiльм?
  Славко зiтхнувши вiдповiв:
  - Дорого добрий фiльм зняти!
  Снiжана запропонувала:
  - Можна i не надто дорого. Наприклад, про жiночу в'язницю. Типу того, що дiвчину зґвалтував мiльярдер, а потiм, щоб вона мовчала, запроторив за ґрати!
  Славiк логiчно зауважив:
  - Не нова тема. Хоча, справдi, не так вже й дорого це коштує! А ти не думала сама в кiно знiматись?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Поки що нi, а що?
  Славiк логiчно зауважив:
  - У тебе така зовнiшнiсть... Рiзних королiв та принцес-войовниць грати. Заодно б i грошi заробила! Ти так любиш грошi!
  Снiжана згiдно кивнула:
  - Бiльше, нiж хлопцiв! Хороша iдея, треба спробувати!
  Дiвчина представила себе у ролi войовничої принцеси. Або ватажки варварiв. Як вона пальцями босих нiг метає кинджал i прибиває до дошки чорного герцога. Так це гарно. та iншi ролi.
  Славiк запропонував:
  - Може, вiзьмемо кредит та знiмемо фiльм? Якийсь недорогий. Ось, наприклад, про кохання. Романтичнi вiдносини.
  Снiжана засмiялася i вiдповiла:
  - Звiсно ж, знiмемо! Це можна взагалi даремно зробити!
  Дiвчина знову грала у стратегiю. Цього разу iсторична: Росiя проти Японiї. Проте, Снiжана якось невдало розпочала вiйну, i стала запарювати одну битву за iншою. Вiдмотала назад. Добре було б код шахрая пiдключити, але в чому проблема - вона його не знає, для цiєї гри. А чесно перемогти японцiв не вдається.
  Втiм, дiвчина може хитрувати. Або використати вiдкриття академiї. Але якщо покращуєш вiйська, це потребує ресурсiв, а отже, менше буде наштамповано пiхоти. Отже, Росiйсько-японська вiйна без мистецтва управлiння вiйськами нiяк не йде.
  Снiжана не надто досвiдчена i в iграх. Вперше вона грала на комп'ютерi у спецшколi, у сiм'ї її не балували цим. Взагалi, дiвчинцi було навiть цiкаво, що для неї в дитячiй в'язницi виявилося краще, нiж на волi. Але часи, звiсно ж, гуманнi. А ось сама Снiжана з раннього дитинства працювала, жила в злиднях i її любов до грошей цiлком можна зрозумiти.
  I захоплення iграми також. Мабуть, у дитинствi не награлася. Адже iгри всi рiзнi i такi барвистi. Пiдключаєш до айфона окуляри, приєднуєшся до iнтернету i ти немов у казцi.
  Окуляри дають об'ємне зображення гри, а мiнiатюрнi навушники - звук. I ти навiть на лекцiї можеш собi грати, що хочеш.
  Ось справдi досягнення прогресу!
  I ось зараз Снiжана хоче виграти морську битву, i бiльше їй нiчого не треба... I кораблi видно в кольорi, об'ємно, i дим, i розриви снарядiв, i матроси, що бiгають. Чудова комп'ютерна графiка. Битву можна дивитися з видаленням i з наближенням. Ти вiддаєш команди, вказуєш стрiлкою напряму вогню чи удару. Можна, звичайно, використовувати i вiйськового радника, але це вже не зовсiм те. Та й радник не найкраще командує. Їм не перемогти, якщо не поставити гру на мiнiмальний рiвень складностi.
  Снiжана пiсля кiлькох невдач та й зробила. Дуже легкий рiвень, i, вже використовуючи досвiд гри, погнала. Так їй вдалося трохи урiзноманiтнити гру, i завдати, нарештi, поразки японцям.
  Дiвчина вона таки крута. I проти неї такi сили. Що вона не пiддається ворогам. Снiжана, принаймнi, так думає, хоч i на дуже легкому рiвнi насилу перемагає. Гра це все-таки гра. I протiкає смертельна битва.
  Дiвчина переставляє кораблi, i пресує з вiдчаєм кобри, що потрапила в капкан. I переходить у наступ. Жертвує i набуває. I знову жертвує. От i до таранiв доходить справа. Японцi програють. Так як на дуже легкому рiвнi, їх кораблi занадто тендiтнi, i вразливi. Пробивають їх капiтально. Прошивають одразу обидва борти росiйськi снаряди. I влучнiсть нижча.
  На сушi теж саме, i можна насолодитися успiхами. Хоча i тут для перемоги доводиться попiтнiти.
  Снiжана вискалившись, помiтила:
  - У свiтовiй iсторiї буває рiзне... Але я перемагаю!
  Дiвча пiсля пари перемог на морi та сушi, висадилася в самiй Японiї, i трохи насолодилася грою та перемогами на чужiй територiї. Стало виходити приймати бiльш оптимальнi рiшення та здiйснювати обхiднi маневри.
  Снiжана навiть повеселiшала. I почала пiдскакувати в крiслi. I спiвати з люттю:
  - Ворогiв перемагає могутнiй "Варяг", пощади не дасть самураям!
  Славка не так захоплений iграми, як Снiжана. Справдi, вiн iз раннього дитинства чогось тiльки не грав. I в нього iз цього приводу немає жодних комплексiв. Треба що зробити - значить треба!
  Однак i Слава не проти розважитися. Чим бiльше, скiльки можна пiдошви дiвчинка масажувати.
  Теж собi окуляри одягнув юнак... I цього разу космiчна розвага.
  I дуже навiть цiкаве ... Безлiч дiвчат у бiкiнi борються i беруть на абордаж космiчний корабель.
  Серед дiвчат героїнi: Наталя, Зоя, Аврора, Марiя. Знаменита четвiрка - дочки богiв. Вони б'ються в космосi, застосовуючи магiю, та ультрасучаснi технологiї. Рубають у коридорах лiнкора оркiв i розтинають абордажнi танки. Рухають собi, i перемагають ворога усмiшками та свiтлими оскалами. Вiд перлинних зубiв вiртуальних дiвчат вiдлiтають сонячнi зайчики, що вражають рiзних тварин.
  Слава дiяв, насолоджуючись грою та красою дiвочих тiл.
  Штурмують собi зорельоти? Та такi дiвчата вдень iз вогнем чорта вирахують!
  Космiчнi битви завжди цiкавi, i залучаються до себе клiєнтiв. На iгровiй промисловостi можна робити великi грошi. Особливо коли поєднується магiя та технiка. I коли багато красивих дiвчат у грi. Це взагалi найкращий смак!
  Слава грав, а дiвчата кидали босими пальчиками нiжок бумеранги, якi крутилися i розпарювали ворогiв. Войовницi завдають ударiв оркам у стрибку, i ламають їх вискаленi пащi.
  Слава прошипiв з люттю:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе! Злi дiвчата давлять ворога! Злi дiвчата - салют героям!
  Ось один лiнкор захоплено, i войовницi перескакують на наступний. Миготять голi, круглi п'ятки численних дiвчат. Вони всi такi рiзнi i водночас чудовi.
  Загалом попит на iгри помiтно збiльшився, коли почали запускати серiї з дiвчатами в бiкiнi. Чоловiкам, особливо пiдлiткам, подобається, якщо дiвчата з мiнiмумом одягу... Особливо, якщо войовниць багато i з рiзних бокiв.
  Вiдчувши голод Славко перервався вiд гри... I замовив пару гамбургерiв та шашлики.
  Ненажерлива Снiжана теж вiдволiклася. I пустила у хiд свої гострi зубки. Стала рвати свiже м'ясо i посвистувати:
  - Мiй лагiдний i нiжний звiр! Я так люблю - тобi повiр! Мiй лагiдний i нiжний звiр!
  Дiвчина насолодилася соковитим м'ясом, рвала його та з'їдала. Славко вiдзначив iз любов'ю:
  - Ти така чарiвна тигриця!
  Снiжана пiдтвердила:
  - Я монстр пекла!
  I облизала срiбний шампур. Вона любила поїсти i могла зжерти багато. Недарма у нiй стiльки енергiї та сили. Але при цьому дiвчина вiдрiзнялася грацiознiстю та швидкою рухами. Вона вже мала чорно-червоний пояс у безконтактному каратi i розбивала важкi дошки. Могла розколоти до трьох цеглин. Сила в неї, як у ломового коня. Навiть Снiжана останнiм часом кiлька разiв виступила в програмi силач, серед жiнок, i отримала деякi грошi.
  Взагалi Снiжана накопичувала собi ... Вона могла i за свiй рахунок заявитися в ресторан "Iмператор", але як не використовувати своїх численних шанувальникiв. Взагалi добре мати справу з юнаками. Можна їх розкручувати на грошi i, не лягаючи в лiжко. Бiльш дорослi чоловiки практичнiшi та їх стiльки часу, без торгiвлi тiлом не подоїш!
  Багато дiвчат так i поводяться. Хлопцiв доять, i пестощами спокушають, але кохатися не поспiшають. Хоча, звiсно ж, хочеться.
  Снiжана сама себе ледве стримує. Її юне, дуже сильне тiло так прагне ласки. Навiть доводиться пiти таблетки, щоб збудження збити. Нi, великi грошi отримують лише тi панi, що розiгрують недоторк!
  Це й у кiно видно й у романах. Дражнi хлопцiв, i вони тобi все принесуть на блюдечку з блакитною облямiвкою.
  Снiжана попросила ще шашлика:
  - Дай бiльше!
  Славко помiтив iз тривогою:
  - Ти й так скiльки важиш?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Кiлограм дев'яносто!
  Славко свиснув:
  - Ого! Та ти що така товста!
  Снiжана образилася:
  - Ти мене бачив у бiкiнi! Нi краплi жиру в мене самi м'язи!
  Славко спокiйно помiтив:
  - Треба на дiєту сiдати!
  Снiжана у вiдповiдь заспiвала:
  - Нас часом у тугу вганяють почуття,
  Але давно вiдома думка народу.
  Хто великий - витвiр мистецтва,
  А доброго, має бути багато!
  Славко замовив по стiльниковому ще шашлику. Потiм вони пили дорогий напiй, i Снiжана їла шашлик i запивала червоною рiдиною.
  Дiвчина розвеселилася i заспiвала:
  - Вогненною водою
  Наповнюй склянку.
  Разом iз Сатаною -
  Вип'ємо за метал!
  Славко запитав iз посмiшкою Снiжану:
  - А ти Бога не боїшся?
  Дiвчина рiшуче вiдповiла:
  - Нi!
  Славко посмiхнувся:
  - А чому?
  Снiжана серйозно вiдповiла:
  - Я не боюся казкових персонажiв! Ти що боїшся Кощiя чи бабу Ягу?
  Славко рацiонально помiтив:
  - Ну, в Кощiя чи бабу Ягу вiрять лише найменшi дiти, а в Бога дуже багато, навiть дуже високопоставленi особи!
  Снiжана цинiчно помiтила:
  - Полiтики це притворники! Для них релiгiя це чи бiзнес, чи загравання з електоратом. Ось за радянської влади випускали добрi книги, в яких давно вже бiблiю викрили!
  Славко вiдповiдно кивнув i пiдтвердив:
  - Роблять бiзнес! Усi хочуть нажитися i проти цього не попреш! Така людська природа!
  Снiжана з люттю проспiвала, уривок iз пiснi Карабаса:
  - Але аби все захопити до своєї великої радостi! Але аби все захопити до своєї великої радостi! На свою велику радiсть!
  Славко теж серйозно нагадав:
  - Але, власне, i доказiв, що Бога немає таких певних на сто вiдсоткiв немає!
  Снiжана рiшуче заявила:
  - А атеїстам i нiчого доводити! Тягар доказiв має бути на вiруючих!
  I дiвчина знову стала, їсти жирне м'ясо. М'ясиста красуня. У нiй стiльки всього грацiйного та дикого - прямо партера.
  Славко скромно помiтив:
  - У свiтi, звичайно ж, мало справедливостi та удача часто сприяє злу!
  Снiжана iз цим погодилася:
  - Найщасливiший правитель - Чингiсхан. Але вiн той ще звiр! I слова не тримав!
  Славко пiдтвердив:
  - I на конi в мечетi в'їжджав! Так це сильний удар по будь-якiй релiгiї!
  Снiжана прочирiкала:
  - Земля стогнала пiд п'ятою Чингiсхана, на свiтi немає смiливiшого за росiйського Iвана!
  I дiвчисько як розсмiяється i пальцями босих нiжок, дуже спритно скрутило у вiсiмку срiбний шампур, показавши вкотре свою неабияку силу.
  Славко, дивлячись на це, вiдчув нервознiсть. Коли поряд з тобою така потужна дiвчина мимоволi бентежишся i боїшся отримати вiд неї в лич!
  Снiжана помiтила з апломбом:
  - Залежить все, що у свiтi є, вiд пiднебесної висоти! Але наш успiх, але наш успiх вiд нас залежить!
  Славко на це заперечив:
  - Нi, багато чого в нашому свiтi залежить вiд тривiального везiння! Хто мiльярдер iз посереднiми здiбностями, хто генiй вмирає у злиднях!
  Снiжана випалила:
  - Ван Гог!
  Славко пiдтвердив:
  - Саме так!
  Дiвчина iз сумнiвом запитала:
  - Думаєш, є приречення?
  Славко знизав плечима:
  - Можливо!
  Красуня насупилась i перепитала:
  - А отже, i є Бог?
  Славко вiдповiв, мотаючи головою:
  - Одна моя половина вiрить у нього, а iнша нi... Але може бути всi нашi життєвi сценарiї, розписана не нами!
  Снiжана з апломбом проспiвала:
  Уявляєте таке становище,
  Те, що збудеться нам вiдомо заздалегiдь...
  I до чого тодi сумнiви, хвилювання,
  Все на свiтi передбачить - розклад!
  Дiвча вигнулося i продовжило спiвати шлягер з дитячого фiльму:
  А ми кидаємо бурям виклик,
  Вiд того й тому...
  Жити на свiтi без сюрпризiв
  Неможливо нiкому!
  Нехай удачi, невдачi,
  На гойдалках - вгору та вниз,
  Тiльки так, а не iнакше!
  Тiльки так, а не iнакше!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Славко щиро помiтив:
  - Ти маєш такий гарний i сильний голос. Може, якщо ти хочеш грошей на естраду йти?
  Снiжана зiтхнувши вiдповiла:
  - У мене слуху нема!
  Слава здивувався:
  - Та НУ? Якби не було слуху, ти так добре не спiвала б!
  Дiвчина засмiялася i буркнула:
  - Та я добре чую! Але якось не склалося йти до спiвачки. Хоча, можливо, якщо закiнчу МДУ, спробую i до театрального училища!
  Славко помiтив, зробивши голос м'якшим:
  - У тебе багато талантiв!
  Снiжана вiдповiла, хмурячи брови:
  - Ось грати у комп'ютернi iгри, я, на жаль, добре не вмiю! Проти нормального рiвня постiйно стратегiї комп'ютера здуваю!
  Славко пiдказав:
  - Використовуй, код шахрая!
  Дiвчина примхливо помiтила, знову крутячи босими пальцями нiг, вигнутий шампур:
  - Не всi коди я, на жаль знаю!
  Славко посмiхнувся i пiдказав:
  - В iнтернетi пошукай коди шахрая. Просто набери в пошуковiй системi коди шахрая i назву гри!
  Снiжана серйозно сказала:
  -Спробую!
  I дiвчина знову начепила вiртуальнi окуляри, полiзла до Iнтернету. Чого тiльки у мережi немає. I все можна дивитися та грати. Ось тiльки потрiбно пошукачем вмiти користуватися. Бо не все й знайдеш. А так все мiжнародне та славне своє доступне.
  Дiвчина почала шукати код шахрая на гру цивiлiзацiя. Японська компанiя їй набридла. А тут така ось гра: iсторична цивiлiзацiя. Починаєш на вибiр: Московське князiвство, Монголiя, Маньчжурiя, Рим, Єгипет тощо... I потiм поки що не завоюєш свiт, собi граєш. Ось Снiжана не могла зiбрати потрiбнi грошi. Стратегiя складна. Тут золотi свердловини пiд ногами не валяються, їх ще треба завоювати. I головне джерело доходiв спочатку - податки, i навiть торгiвля.
  Але податки задереш, населення зменшуватиметься, злочиннiсть зростає, i крадуть грошi з скарбницi. А мало зробиш, буде брак грошей. У тому числi й на армiю, отже, нападуть сусiди.
  Взагалi, тут стратегiя дуже складна, i вороги вiд епiдемiй, полiцiя вiд злочинностi, архiтектори, вiд обвалу будiвель. I академiї, i унiверситети, i школи переписувачiв, i бiблiотеки. А розваг ще скiльки. I водночас завоювання.
  Голова трiщить вiд маси завантажень. А є ще й громадська думка мiста та рiвень процвiтання. Бiльший рiвень процвiтання - бiльше збираєш податкiв. А для рiвня процвiтання стiльки потрiбно рiзних товарiв та виробництв.
  Та тут без коду шахрая не обiйтися. Плюс ще плата ресурсами за прогрес та перехiд у наступнi столiття. Це складну стратегiю, що Снiжана пробувала грати, розучилася за князiвство Московське часiв Iвана Калiти. Починаєш усе з мiнiмуму ресурсiв та п'ятьма роботягами. Будуєш удома, i приваблюєш iммiгрантiв. I розширюєш iмперiю. Грати в таку стратегiю, можна цiлодобово. Наскiльки вона складна. I розширюється. З рiзними будинками та картами свiту.
  Але торгiвля теж штука тонка. За доставку платити треба, за вiдкриття колiї. I чим далi, тим складнiше грати i дорожче коштує торгiвля, i менше зиску!
  Зазвичай дiвчина ламалася швидко, не встигаючи розвинутися i, гинула пiд ударами кочiвникiв у першому набiгу, не зумiвши створити армiї.
  Снiжана знайшла код шахрая i завантажила його собi... Увiмкнула мiнiмальну швидкiсть. Грошi виникли на рахунку. I тепер простiше, купуй їжу та штампуй працiвникiв та будинки. Залучай iммiгрантiв. Буде все дуже здорово!
  Снiжана почала зводити дороги та будувати нову Москву, а потiм казарми з вiйськами. Лучники, копiйники, з покращенням мушкетери. Все можна зробити досить швидко.
  Тiльки дуже багато рiзних опцiй. За всiм дуже складно встежити.
  Снiжана втiм, не лише любить воювати, а й управляти та покращувати рiвень життя людей. Ось приклад, покращувати сiльське господарство. Себе льон, жито, пшеницю, ячмiнь, горох, гарбузи. Ловити рибу, виробляти м'ясо та iнше.
  Розважати народ музикантами, балаганами, жонглерами, танцюристами, гравцями в сенет та зоопарками. Робити, коротше кажучи, щось схоже реально життя у країнi. Де мають бути i морги та стоматологи. I мушкети, i пищали, гармати та iншу частину. Де з глини виготовляють посуд, i варять пиво. I багато багато iншого!
  I, звичайно, коли країна розростається, то робиш завоювання. I Снiжана у цьому планi процвiтає. Спочатку приєднуючи сусiднi мiста. Дiвчина вертка.
  Знову код шахрая запускає. Взагалi тут важко лише спочатку, потiм грає легше. Вiйськами тiльки треба вмiти керувати. Втiм, можна й числом взяти. Кидаєш на штурм... I закидаєш супротивника трупами. Але стiну пiдiрвано i мiсто взято.
  Снiжана захопилася грою, i неохоче перервалася, коли Славко торкнувся її за ногу i сказав:
  - Вже пiд'їжджаємо до ресторану! Одягай собi туфлi!
  Снiжана вiдiрвалася вiд стратегiї неохоче. Вона саме собор збудувала, i їй хотiлося ще видiлитися, i посмикатися.
  Так можна i весь свiт пiдкорити, нехай навiть у грi. Ну, гаразд, чого вона розмрiялася.
  Мiльярдера слiд ловити - це головне!
  А iгри зачекають!
  Ресторан "Iмператор" навiть зовнi вражав своєю розкiшшю. Справжнiй палац у стилi Бароко. Дуже пишний та блискучий. Бiля входу охорона з породистими собаками. Потужнi хлопцi у бронежилетах та з рацiями несуть варту.
  Снiжана виглядала дещо пом'ятою, хоч i розкiшною. Тим бiльше, її фiгура, надто вже атлетична для ледi. Втiм, погляд у дiвчини дуже нахабний.
  Славку, мабуть, уже знали. Величезний охоронець навiть вiдпустив жахливий жарт з приводу надто великого дiвчиська, що стало подружкою i худенького, скидається на пiдлiтка Славика. Той вiдповiв, цiлком дружелюбно:
  - Це мiй дах та охорона!
  Пiсля чого вони пiднялися мармуровими сходами. Така ось бойова i грiзна пара. Особливо дiвчисько iз сапфiровими очима. Оце красуня, що приковує до себе погляди.
  У ресторанi столики з дорого-сандалового дерева, багато дзеркал. Акварiуми iз золотими рибками, красивi танцюючi дiвчата, i навiть бiйцi без правил. Можна, сидiти та розважатися, поєдинками боксерiв, як чоловiкiв, так i жiнок. Милуватися на рiзноманiтних рибок та морських тварин. Тут навiть була клiтка з тигром, i гарна дiвчина в бiкiнi, що танцює з хижаком.
  Славко сiв за окремий столик, i зробив перше замовлення. Прислуговували дiвчата в коротких спiдницях, з напiввiдкритими грудьми, розкiшними сукнями та на високих пiдборах. Природно, дуже красивi, хоча з надмiрною кiлькiстю косметики.
  Спалахнула подоба голограми з меню. Вибiр, зрозумiло, колосальний - очi розбiгаються. Втiм, Снiжана сказала майже вiдразу ж:
  - Хобота слона зi спецiями, змiїних сосисок, та фiле акули! Та й ще котлет iз жирафу! I вина найдорожче, iз двохсотрiчною витримкою!
  Славко похитав головою:
  - Ну ти даєш! Це спустошить електронну картку, менi вiд батька влетить!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - А чоловiк часом заради жiнок продумають цiлi статки! А хiба ти не чоловiк? - Голос дiвчини став плаксивим. - Ну, я так мрiяла скуштувати хобот слона, особливо коли прочитала "Плутонiю".
  Славко здивувався:
  - А що ти ще й читаєш?
  Снiжана чесно вiдповiла:
  - Коли у спецшколi мене позбавили за потиличник дiвчинцi, вiдвiдування комп'ютерного класу, з нудьги шанувала. I ти знаєш, у читаннi теж є своя краса!
  Славко свиснув:
  - Ти була у спецшколi?
  Снiжана кивнула:
  - Та майже рiк ... Покалiчив пару хлопчикiв!
  Славко здивовано запитав:
  - I за що?
  Снiжана охоче вiдповiла:
  - Смiялися, що я боса до школи прийшла! Та й взагалi мене якось навiть сiльськi недолюблювали. Надто наша родина була бiдна. Я одна в класi не мала смартфона та навiть тривiального стiльника. Ходила боса доки не випадав снiг, а iнодi й снiгом. I взагалi, млинець навiть для села я була надто вже... сiльська!
  Славка вiдповiдно кивнув:
  - Добре! Я дам тобi все, що просиш!
  Снiжана додала:
  - I ще язик кенгуру в банановому соусi!
  Славко з важким зiтханням вибив замовлення. З її рахунку злетiло дванадцять iз половиною тисяч доларiв. Та дорога штучка ця Снiжана.
  Дiвчина взяла до рук столовi прилади iз сусального золота та дуже тонкої роботи. В одну руку виделку в iншу ножик. Замовлення принесли швидко.
  Хобот слона був зi спецiями та апетитно пах. Змiїнi сосиски, перемiшанi з фруктами, акула фiле фаршироване, i котлети з м'яса жирафа.
  Трохи згодом з'явилися й язики кенгуру в холодцi. Їди вистачило б, на дюжину дорослих чоловiкiв. Особливо довгий хобот слона. Але для Снiжани немає забобонiв. Вона стала, є з усiєю енергiєю. I навiть забурчала вiд задоволення:
  - Чудовий слон!
  Справдi, смак у хобота, просоченого спецiями неповторний. Снiжана смакувала. Славко сидiв похмурий i з переляком думав, у що йому влетить цей вечiр. Та дiвчина ненажерлива.
  Прикiнчивши половину хобота, Снiжана стала їсти повiльнiше, i смакуючи потягати з кришталевого фужера вино двохсотрiчної витримки i надзвичайно смачне. Таке краще не поспiшати, вживаючи i пропускаючи через мову.
  Дiвчина спитала Славку:
  - А ти читав Плутонiю?
  Юнак вiдповiв iз сумом у голосi:
  - Нi! Тiльки в iнтернетi читав, анотацiю, що це про мандрiвку у внутрiшню частину Землi. Але менi нiколи було це читати!
  Снiжана буркнула:
  - Книжка менi сподобалася. Щоправда, кiнцiвка погана. Але взагалi, може бути в центрi Землi справдi порожнеча?
  Славко вiдповiв iз сумнiвом:
  - Виявили б пустку. Нинi це робити вмiють!
  Снiжана засмiялася i засунула шматок м'яса собi в рот. Прожувала та запропонувала:
  - А давай знiмемо фiльм про "Плутонiю" та новий свiт!
  Славко iз сумнiвом зазначив:
  - Про новий свiт великий бюджет фiльму потрiбний!
  Снiжана хихикнула i вiдзначила:
  - А якщо комп'ютерну графiку використати?
  Славко засумнiвався:
  - Якби все так просто, мiльйони доларiв на блокбастери не витрачали б.
  Снiжана закусила котлетою жирафу. Їй здалося, що це краще, нiж свиняча, або, принаймнi, дорожче. Не так жирно, але соковито. Дiвчина облизнула губи, i запропонувала:
  - А якщо зняти фiльм про людожерiв... це було i дешево, i сердито!
  Славко помiтив iз посмiшкою:
  - Ось в Америцi, чому такi популярнi фiльми про серiйних убивць i манiякiв?
  Снiжана згiдно кивнула:
  - Ось саме чому?
  Славко пояснив:
  - Бюджет таких фiльмiв зовсiм маленький, а певнi збори є. Дешево й сердито!
  Снiжана посмiхнулася й прогнусавила:
  - А як щодо манiячки-вампiра? Зi мною у головнiй ролi!
  Славко вiдзначив iз посмiшкою:
  - У цiй iдеї є щось... Можна спробувати! Може, з такою колоритною дамою, як ти, i будуть чималi збори!
  Снiжана помiтила:
  - Ось, наприклад, фiльм "Башка", зовсiм малобюджетний, а завдяки Валуєву якi збори зiбрав!
  Славко трохи вiдламав змiїних сосисок. Коштує дорого, а на смак нагадують курку, хiба що спецiї надають особливий присмак. Екзотика. Ех, дорого обходяться в наш час дiвчата. А царськi, були крiпаки, куди дешевшi з ними i простiше!
  Снiжана бачачи, що Славка мовчить, почала уважно оглядати зал. Де знайти їй клiєнт, який у журналi Форбс не на останньому мiсцi. Поки що у залi переважно молодняк. Ну це зрозумiло. Дiдкам не вистачає i часу i сил бовтатися по ресторанах. Втiм, i молодi можуть бути багатiями. Але Снiжана хотiла якраз старшого клiєнта. Щоб швидше загнувся, i залишив її багатою вдовою. А то з молодим надто довго мучитися.
  Дiвчина уявила, як вона, наприклад, знiмає фiльми. Типу "Армагедон Люцифера".
  Там грандiознi космiчнi битви та величезнi зорянi свiти. Продукт великої фантазiї. Ех уже цi зорянi вiйни. Такi в них привабливi епiзоди. А хочеться зняти щось своє. I бажано бiльш сексуальне та вiдверте. I взагалi самої стати... Не те, щоб президентом, а неформальною королевою Росiї. Щоб реальна влада мала її, але нi за що не вiдповiдати! I самi робити по-своєму. Наприклад, щоб дивитися еротику цiлодобово i по всiх каналах.
  Щоб взагалi звичаї були вiльнi, i воля у всьому! I щоб президента висмiювали, i вважали блазнем. А те, що за, коли президент на кшталт царя. Не повинно бути царя - тiльки вона сама має стати царицею. I на неї всi моляться i цiлують босi ноги. Точнiше не ноги, а слiди її голих пiдошв, i падають ниць.
  А вона типу божества, друга Будда у бiкiнi! Снiжана уявила це собi.
  Мiльйони людей з усього свiту стоять на колiнах i кланяються їй.
  Навiть виникло вiдчуття своєї переваги.
  Але де знайти мiльярдера, який би дав їй гору золота? Адже люди ласi на грошi. Коли настане її час. I розкине вона крила над свiтом. Коли прийде її чоловiк? Не обов'язково красивий, але щоб казково багатий - мiльярдер!
  Дiвчина знову взялася за змiїнi сосиски, iз задоволенням їх смакувала.
  Та зняти б щось крутiше, нiж "Аватара". Щоб там були i спецефекти i щось таке гарне.
  Снiжана раптом помiтила, як до зали ресторану входять два метровi хлопцi. Вiдразу чотири. I з ними сивий дiдок у темних окулярах, i праворуч молоденька дiвчина.
  Снiжана навiть прошепотiла з тремтiнням у голосi:
  - Аби не дружина!
  Дiвчина втiм, для дружини мiльярдера надто вже скромно одягнена. Швидше за все це секретарка. А те, що дiдок на вигляд рокiв сiмдесят - сiмдесят п'ять, мiльярдер Снiжана не сумнiвалася, у нього на пальцях перснi з справжнiми дiамантами розмiрами з волоський горiх. Сам вiн одягнений, звичайно ж, у фрак, i золотий ланцюг звисає з рубiновим серцем.
  Ось це чоловiк її мрiї!
  Вона саме хотiла собi саме такого: старого, багатого, i бажано щоб ще й смертельно хворого!
  Снiжана посмiхнулася, Славко, помiтивши змiну її настрою, спитав:
  - Щось радiсне згадала?
  Дiвчина iз захопленням вiдповiла:
  - Так! Я згадала, що треба робити величезнi грошi!
  Славко iз цим цiлком погодився:
  - Грошi нiколи не завадять!
  Снiжана розважливо помiтила:
  - Без грошей жити не можна на свiтi немає! У них сонце травня, як сказав поет!
  Славко запитав у красунi:
  - Ну i що ти робитимеш?
  Снiжана шепнула юнаковi:
  - Уяви, що ми з тобою не знайомi! Я побачила здобич, i наказую тобi не заважати!
  Хлопець одразу ж здогадався:
  - Цього мiльярдера побачила!
  Снiжана наголосив:
  -Спробуєш завадити, уб'ю!
  Славко байдуже вiдповiв:
  - Мене це не лякає! Саме я його знаю! Це Арон Рабинович, вiсiмдесят дев'ять рокiв, щойно поховав свою п'яту дружину! Чи подобається такий?
  Снiжана, охоче пiдтвердила:
  - Ось такий самий раз!
  Славко пiдморгнув i вiдповiв:
  - Та йди, одружуйся з ним! Потiм, зажени своїм темпераментом у кому!
  Дiвча на це розсмiялася i щиро вiдповiла:
  - Неодмiнно зажену!
  I вихляючи, розкiшними стегнами Снiжана попрямувала до мiльярдера. Вона була чудова. Немов реальна мiсiс всесвiт. I при цьому здорова баба, мов корова.
  Тiлоохоронцi мiльярдера встали проти неї. Дiвчина зупинилася i пискнула:
  - Пардон....
  Арон Рабiнович хрипко сказав:
  - Пропустiть дiвчину! Нехай сяде до мого столу!
  I вмостився разом iз секретаркою. Охорона лишилася стояти. Одна дiвчина бiльш тендiтна та мiнiатюрна по одну руку, та iнша по iншу. Але навряд чи здорову та велику Снiжану хто визнає мiнiатюрною. Вона типова та здорова сiльська баба.
  Арон запитав у неї:
  - Ви хто?
  Та надула бюст i промовила:
  - Я Снiжана!
  Мiльярдер з посмiшкою, явного штучного, походження зубiв - дуже великих, як у коня, сказав:
  - Я Арон! А у вас чудове iм'я! Бажаєте вина?
  Снiжана гордо вiдповiла:
  - Того, що пив Наполеон!
  Арон кивнув:
  - Нехай буде так! До мого приїзду найкращi вина вже готовi! Ось ви й вип'єте найкращого!
  Снiжана хихикнула i вiдзначила:
  - Найкращого? Це забавно!
  Арон пiдтвердив, вклонившись красунi:
  - Та в мене все найкраще!
  Снiжана взяла i заспiвала:
  - Все неможливе, можливо в нашому свiтi, хоча жити треба обережно, мов у тирi!
  Офiцiантки стали пiдносити новi вишуканi страви. У тому числi рiдкiсних тварин.
  Снiжана знову стала, є, i босими нiжками крутити собi золоту вилку. Вона дiвчина просто втiлення здорової сили.
  Арону це сподобалося i вiн вигукнув:
  - Ну, ти просто красуня i краса!
  Снiжана хихикнула i вiдповiла:
  - Мiй колосальний потенцiал завжди буде потрiбний!
  Дiвчина налив у кришталевий, усипаний дiамантами келих вина, яке любив пити Наполеон Бонапарт. Снiжана iз задоволенням випила, смакуючи приємну рiдину.
  Та вона зараз сидить iз справжнiм мiльярдером. Таким про яке завжди мрiя. Старий, багатий, дай Боже, щоб ще був би безнадiйно хворим!
  Арон подивився на Снiжану i зазначив:
  - У вас такi гарнi ноги, i дуже спритнi пальчики! Такi ви сексуальнi та екзотичнi!
  Дiвчина iз цим погодилася:
  - Я дуже сексуальна, особливо коли ногами тремчу! Це у кожнiй жилцi мого тiла!
  Арон погодився, дивлячись на красуню:
  - Ти повнота мудростi та вiнець краси!
  Снiжана засунула мiльярдеру пiд нiс свою босу ногу. I той iз задоволенням її поцiлував. Чмокнув нiжну шкiру дiвчини.
  Снiжана навiть розiмлiла. Дiвча хихикнула i вiдзначила:
  - I ви теж нiчого! Палкий юнак!
  I хижачка розреготалася.
  Славко тим часом щоб не згорiти вiд ревнощiв б'є по клавiатурi айфона, штампуючи черговий шедевр.
  До роботи над створенням "Пантери"-2 пiдключалася Герда Кронштейн. Вiдома та дуже гарна войовниця з трьома напарницями: Шарлотою, Крiстiною та Магдою. Дiвчина розташували двигун i трансмiсiю разом, поперек i попереду танка, тим самим зберiгши i хорошу керованiсть машини, знизивши її висоту до двох метрiв. Внаслiдок цього "Пантера"-2 вийшла з бронею "Тигра"-2 лише з великими нахилами броньових листiв, його озброєнням, але вагою лише сорок п'ять тонн. Це дозволило запустити "Пантеру"-2 у серiйне виробництво вже восени сорок третього року, до того, як була готова нова силова установка.
  Крiм того, через брак гармат 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, була випущена "Пантера"-2 i з 75-мiлiметровою гарматою, вагою всього 42 тонни, з низьким силуетом i сильною бронею. Таким чином, у нiмцiв з'явився чудово захищений танк. Лоб корпусу розташовувався пiд кутом в 40 градусiв вiд горизонталi i його верхня частина в 150-мiлiметрiв не пробивалася нiяким протитанковим засобом, та й нижня в 120-мiлiметрiв теж. Лоб вежi в 185 мм був пiд нахилом в 50 градусiв i досить низький i вузький, теж не пробивався нiчим.
  Правда броня бортiв 82-мiлiметра - нехай i пiд нахилами дещо слабка. Але машини досить рухливi, i добре захищенi, а вежа робила повний оборот в десять секунд! Тобто, дiвчата зробили танк, який майже влаштовував вiйськових. Хiба що трохи борту додати, але ... Тут можна в польових умовах 90-мiлiметровi броньовi листи поставити. I вже точно "Пантеру", з жодного ракурсу не вiзьмеш.
  Новий танк показав у боях живучiсть та ефективнiсть. Вже пiд час контрудара пiд Житомиром, фрицi змогли дати "Пантере-2" друге народження.
  Ця машина виявилася ефективною i вiдносно рухливою. Особливо коли на неї був готовий двигун 900 кiнських сил. У боях взяв участь танковий екiпаж Герди.
  Незважаючи на мороз, чотири нiмецькi дiвчата билися босонiж i в бiкiнi.
  Герда вистрiлила iз 88-мiлiметрової гармати. Пробила радянському танку з дистанцiї лобову броню, i прошипiла:
  - Хай буде кобра готовою до стрибка!
  Потiм вистрiлила Шарлотта. Розкришила тридцятьчетвiрку. Зiрвала з неї вежу i прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi.
  Далi вистрiлила дуже влучно Крiстiна. Вразила радянський танк. I прочирiкала:
  - За анiгiляцiю ворогiв!
  Далi пальнула, за допомогою босої нiжки Магда. Вразила радянську машину i заспiвала:
  - Голонога мрiя! На раба чоловiка перетворює краса!
  I пiдморгнула напарницям.
  Четвiрка боролася дуже ефективно. I в першому ж бою пiдбила понад тридцять радянських танкiв. Войовницi дуже затятi бiйцi, яких можна вважати суперменами.
  Герда так лупила радянськi танки, що навiть ревла:
  - Я вовчиця зi сталевими зубами!
  Контрудар нiмцiв був пiдсiкаючим сильним. I новi танки зiграли роль.
  Крiм того, фрицi зняли бiльше з Францiї, так зрозумiло, що взимку висадки десанту не буде.
  В результатi їм вдалося вiдбити Київ i навiть створити пару котлiв, вiдрiзавши радянськi вiйська вiд Днiпра.
  Ситуацiю посилило ще й те, що союзник призупинив наступ в Iталiї, побоюючись великих втрат, i не пiшли на штурм Неаполя. Що теж фрицям дозволило значно бiльшi сили для контрудара видiлити.
  В результатi радянськi вiйська зазнали серйозної поразки, а нiмцi закрiпилися за Днiпром.
  Зима пройшла вiдносно спокiйно. Радянськi вiйська намагалися наступати пiд Ленiнградом, та їх там чекали. I змогли вiдобразити наступ.
  Навеснi союзники перейшли у наступ в Iталiї. Але зустрiли потужним контрударом противника. I остаточно вибитi з континенту.
  Поява в серiї МЕ-262 серйозно змiнила розклад сил.
  Ця машина вiдрiзнялася високою швидкiстю понад 900 кiлометрiв на годину, потужним озброєнням, i живучiстю так мала сильну броню. Вiдносно велика вага знижувала маневренiсть машини, зате її швидкiсть дозволяла пiти у разi заходу в хвiст, а потужне озброєння дозволяло збити супротивника з одного заходу.
  Таких винищувачiв до червня 1944 року було вже бiльше тисячi, i вони показали себе справжнiми звiрами. Терзали авiацiю США та Британiї у повiтрi, наче пантери газелiв.
  Ситуацiю посилило, що Сталiн на тлi ратних праць сильно захворiв i втратив рiшучiсть. Червона армiя перейшла до оборони, що дозволило нiмцям бiльше перекинути у Францiю.
  А чекати настання союзникiв та висадки десанту можна було лише в Нормандiї та Порт-де-Калi. I найрозумнiший Роммель, який отримав надзвичайнi повноваження вiд Гiтлера, приготував союзником пiдступну пастку.
  Крiм того, в небi з'явився багатоцiльовий лiтак ТА-152, подальша еволюцiя Фокке-Вульф. Ця машина була i краще в льотних характеристиках: швидша i маневренiша нiж Фокке-Вульф, i при цьому сильно озброєна i добре захищена. Вона буквально мукала в небi союзникiв.
  З'явилася самохiдка Е-10. Тут теж Герда та її команда постаралися. Машина вийшла висотою всього 1,1 метра, вагою десять тонн при двигунi в 400-кiнських сил, i товщиною лобової бронi в 82-мiлiметри пiд дуже великим нахилом. У чоло така машина могла вiдбити навiть снаряд IС-2. Та й спробуй, потрап у таку маленьку чортiвку на два члени екiпажу.
  Крихiтнi розмiри самохiдки, її мала помiтнiсть, висока швидкiсть, i маневренiсть робили машину дуже ефективною. I при цьому вона була простою та дешевою у виробництвi.
  А члени екiпажу розташовувалися у нiй лежачи.
  У Нормандiї союзники потрапили у пастку, приготовлену Роммелем. Отримали нищiвний розгром. Тiльки в полон потрапило понад мiльйон солдатiв та офiцерiв. Повний нокаут.
  Пiсля чого Черчiлль подав у вiдставку. А Рузвельта вистачив iнфаркт, i вiн злiг.
  Пiсля цього союзники, яких дедалi активнiше дiставав нiмецький пiдводний флот уклали з фрицями перемир'я. А Сталiн лише у вереснi почав запiзнiлий наступ у центрi. Але на фрицi це вже чекали.
  Вони були перекинутi великi сили.
  I навiть ставка на IС-2 собi не виправдала: оскiльки "Пантера"-2 стала бiльш маневреною та швидкою пiсля встановлення двигуна у 900 кiнських сил. I на неї стали 90-мiлiметровi екрани, якi вiдбивали будь-якi снаряди радянських танкiв.
  Зрозумiло, i САУ Е-10, дуже хороша. У неї все на висотi i швидко повертається. Пiдставляючи щоразу найзахищенiшу лобову частину. А борти 52-мiлiметри, плюс ковзанки. Але можна повiсити у польових умовах i 90-мiлiметровий екран. I тодi її так просто не вiзьмеш.
  I звичайно у вiдображеннi наступу Червоної армiї беруть участь Герда та її танковий екiпаж на "Пантерi"-2.
  Ось це лихi дiвчата.
  Воюють як завжди босонiж i в бiкiнi. Це їхня вiзитна картка.
  Ось Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок послала снаряд. Рознесла з великої дистанцiї Т-34 та проспiвала:
  - Я велика вовчиця!
  Оце мегера напiвгола!
  Далi стрiляє Шарлота, дiвчина теж босонога i дуже крута. Збиває влучним попаданням радянську машину i пищить:
  - Слава моїй войовничостi!
  Тут у бiй вступає Христина.
  Пiсля чого босими пальчиками нiжок натисне на важiль i знову випустить снаряд. Врiже по супротивнику. Розбила броню радянськiй самохiдцi.
  А потiм за прицiл села Магда. Дiвка дуже сильна та красива. I теж босими нiжками наведе собi стовбур i лупне. Рознесе цього разу лобову броню IС-2.
  А що вона всього лише 100-мiлiметрiв i без нахилу пiд рацiональними кутами.
  Дiвчата тут лютують. I не дають спуску сталiнським орлам. Атака радянських вiйськ захлинулась.
  Герда розбивши СУ-85, дотепно помiтила:
  - Наша армiя сильна, вона пiдкорює свiт!
  I босими нiжками як натисне на кнопки джойстика.
  Але ось фрицi самi наступають, але радянськi вiйська теж у сильнiй оборонi. Нiмцi просунулися на тридцять-сорок кiлометрiв i зупинилися. Пройшов обмiн новими ударами. Маса кровi пролилася. У сiчнi Червона армiя наступала в центрi, але не змогла просунутися.
  У березнi сорок п'ятого року фрицi почали наступ iз центру на пiвдень, в обхiд сил, що знаходяться за Днiпром.
  I тут фрицi трохи досягли успiху. Вони зiбралося дуже багато технiки, особливо танкiв серiї Е. Зокрема Е-50 вийшов дуже вдалим. З гарматою в 105-мм i довжиною стовбура в 100 ЕЛ, з висотою менше двох метрiв, i бронею лобової в 250-мм i бортiв 170-мм, пiд рацiональними нахилами. Танк монстр, але при цьому завдяки генiальностi Герди вага машини не перевищувала шiстдесяти тонн, а двигун був встановлений газотурбiнний в 1500 кiнських сил.
  I в наступi саме екiпаж Герди випробував першу з найновiших машин.
  Звичайно ж i "Пантера"-2 поки що основний танк Третього рейху, i таких машин дуже багато. I вони зламують радянську оборону.
  Герда ця горда i крута дiвчина, дуже дика у наступi. Теж їхня четвiрка босонiж i в бiкiнi.
  Красива войовниця взагалi супер, але дуже паскудна, бо хоче вбивати радянських людей.
  Герда пальнула за допомогою босих пальцiв нiжок. Вразила з дистанцiї танк IС-2, пробивши радянську машину.
  Пiсля чого красуня прохрипiла:
  - За мою лють!
  Далi з великої дистанцiї пальнула Шарлотта. I також використовуючи босi нiжки. Вразила радянську тридцятьчетвiрку. Вiдiрвала їй вежу, та й просичала:
  - Я найстрашнiша з нiмецьких дiвчат!
  I як ця руда мегера вiзьме та покаже мову.
  Далi врiзала снарядом Крiстiна. Дiвчина дуже бойова. I теж босонога. Потрапила снарядом у радянську самохiдку. Вразила супротивника. I заспiвала:
  - Я найстрашнiша свiтi,
  Мочу всiх людей немов тире,
  А тим, хто не хоче жити у свiтi,
  Ми робимо їм харакiрi!
  Магда ця красуня iз золотистим волоссям теж лупнула. Розбила машину нову СУ-100, i пробулькала.
  - За ворогiв вiзьмемося i зiтремо, на порошок!
  I ця нiмкеня стрiляє за допомогою босих пальцiв нiг.
  Так четвiрка дуже агресивна та бойова. Таку так просто не зупинити.
  Фашисти прорвали фронт та змогли зайти радянським вiйськам у тил.
  Червона армiя залишила лiвобережну Україну та Донбас. Потiм у ходi осiннiх боїв, Червона Армiя була змушена вiдступити за Дон. Там насилу лiнiю оборони стабiлiзували.
  Наймасовiшим радянським мастодонтом, на вiдмiну реальної iсторiї, стала СУ-100.
  Ця самохiдка досить ефективна i проста у виробництвi. А її гармата могла нiмецьким танкам хоч якiсь проблеми створити.
  Тож фашистам розвинути успiх не вдалося. Зима сорок п'ятого року минула стабiльно. Згодом i весна.
  У травнi 1946 року фашисти рушили на Москву. Це була вiдчайдушна спроба швидше закiнчити вiйну. Японiя тим часом була пiд ядерними ударами армiї США. Було скинуто вже сiм атомних бомб, i всi переконалися, наскiльки серйозна ця ядерна зброя. Отже, Гiтлер поспiшав швидше закiнчити вiйну на сходi.
  Зрозумiло, що пiсля окупацiї Японiї США вiзьмуться i за Нiмеччину. Тож 15 травня розпочався вирiшальний наступ на Москву.
  I звичайно ж нiмцi кинули Герду та її екiпаж у наступ. Проте на фрицiв чекав неприємний сюрприз.
  Так крiм нiмецької четвiрки в бiй вступила радянська четвiрка.
  Наташа, Зоя, Августина, та Свiтлана посiдали на перший в iсторiї СРСР танк IС-7, i приготувалися до битви.
  Цi дiвчата були босонiж i в бiкiнi, теж дуже красивi та сексуальнi!
  I ця четвiрка взялася за винищення нiмецьких машин, навiть грiзних Е-50.
  Першою зробила пострiл Наташа, використовуючи босi пальчики нiжок, дiвчина захоплено вигукнула:
  - За СРСР!
  I її снаряд пробив нiмецький танк.
  Далi довбала Зоя. Дiвчина iз золотим волоссям, вона за допомогою босої нiжки запустила новий снаряд. Розкришила фашистського мастодонта.
  Пiсля чого дiвчина крикнула:
  - За Сталiна!
  I як розсмiяється красуня, на все горло.
  Далi взяла i пальнула влучна Августина. Вона ця руда войовниця, як пальнем по супротивнику. Вiдiрве вежу у "Пантери"-2 i проворкує:
  - Слава Росiї!
  I покаже мову.
  А ось за допомогою босих пальцiв нiг, як лiпить i Свiтлана. Дiвчина дуже крута та красива. Розбила броню Е-50 i проворкувала:
  - За мої здобутки та СРСР!
  Дiвчата, як видно, дуже крутi, i вiдрiзняються почуттям гумору. Вони цi фашистiв дуже енергiйно молотять. Тож зрозумiло, що проти IС-7 ворогам не встояти.
  Наташа за допомогою босих пальцiв нiг пальнула по супротивнику. Рознесла в трiски з рванi уламки фриця i пискнула:
  - За Велику Росiю!
  Зоя теж дiвчина найрозумнiша. Взяла i врiзала по вороговi дуже влучно. Розкришила вежу Е-50, i прочирикала:
  - За радянську Росiю!
  I це вона зробила, зрозумiло, босими пальчиками нiжок.
  Далi вела вогонь Августина, вона вражала фашистiв. А потiм босою нiжкою надiслала черговий, вбивчий снаряд.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Далi боролася, Свiтлано. Вона була дiвчиною серцевою та красивою. Вона за допомогою босих пальцiв нiг навела зброю. Пальнула, i розбила фашиста вщент, i заспiвала:
  - I перша проталина, увi снi, я бачу Сталiна, i трупами завалена моя Рiдна Русь!
  Дiвчата тут боролися з великою завзятiстю. I дiяли вкрай агресивно.
  Наташа вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок, фашистами i в'якнула:
  - За Велич комунiзму!
  Зоя теж довбанула по вороговi, розбила фриця, використовуючи босi нiжки i, пискнула, вискалив зубки:
  - За Великого Сталiна!
  Августина пальнула по супротивнику, пробила танк серiї Е. Теж застосувала босi пальчики нiжок, вигукнувши:
  - За Русь Велику!
  Свiтлана, продовжуючи курити, вiдзначила, натиснув, голою п'ятою на курок, який спрацював, автоматично:
  - За перемоги СРСР!
  Дiвчина боролася на вiстря атаки супротивника дуже вперто. Нiмцi теж до цього моменту виснажилися. Коротше кажучи, їх наступ на Москву захлинувся.
  Вони втратили багато сотень тисяч солдатiв i танкiв. Однак i Червона Армiя була виснажена. Обидвi сторони гранично вимоталися. I пiзно осiнь 1946 року почалися переговори про мир.
  США запропонували варiант: кожен залишає собi те, що встиг захопити.
  Гiтлер, побоюючись ядерної бомби i пiд тиском втомленого оточення, погодився. Сталiн, що втомився вiд вiйни, теж висловив бажання йти на компромiс такого роду.
  Обидвi країни вимоталися, i втомилися... Але Сталiн все ж таки зумiв виторгувати собi кiлька десяткiв кiлометрiв у центрi, де нiмцi утворили небезпечнi вклинювання. Натомiсть фрицi зберегли завоювання на пiвднi по рiчцi Дон, i пiвнiч вiд уздовж Ленiнграда.
  Вiдбувся обмiн. Росiя пробила коридор до Ленiнграда, замiсть деяких територiй у Карелiї для фiнiв.
  На тому й вирiшили обидвi сторони. Крiм того, Гiтлер був змушений скасувати антисемiтськi закони та надати окупованим територiям обмежене самоврядування. I натомiсть пройшло вiдновлення економiчних зв'язкiв. Але всерединi Третього Рейху продовжували накопичуватися протирiччя.
  Пiсля того як Гiтлер помер у листопадi 1956 року, у Третьому Рейху спалахнула боротьба за владу, i спалахнула громадянська вiйна. СРСР повернув за Хрущова ранiше втраченi землi, вiдновив колишнi кордони, а iмперiя фашистiв розпалася.
  Так i закiнчилася iсторiя АI. Як видно фашизм у свiтi не прижився, а СРСР навiть проiснував i довше нiж у реальнiй iсторiї. Микита Хрущов перебував при владi довше, оскiльки став нацiональним героєм, повернувшим землi ранiше втраченi Сталiни. I встиг провести реформи, заснувавши посаду всенародно обирається президента СРСР. А пiсля Микити успадковував не Брежнєв, а Шелепiн, i в СРСР справи пiшли набагато краще, нiж у реальнiй iсторiї. I вiн став могутньою i найсильнiшою наддержавою. А Китай так i залишився капiталiстичним та розпався пiд проамериканським управлiнням. Пiвнiчнi частини Пiднебесної iмперiї увiйшли до складу СРСР, i багато що змiнилося.
  Але це вже вимагає окремої розповiдi.
  Славко зварганив це на айфонi, а дiвчина та мiльярдер продовжували розмову. Видно було, дiдусевi подобається сiльська простушка.
  Снiжана ж свої босi ноги поклала на стiл i з їхньою допомогою без зайвих забобонiв їла.
  Арон запитав у неї:
  - Ви завжди з таким апетитом?
  Снiжана у вiдповiдь навiть проспiвала, запозичивши у Висоцького:
  - I в буфетi для iнших закритому,
  Кухар заспокоїв: не бiйся...
  Ти з таким чудовим апетитом -
  Враз проковтнеш усiх його коней!
  Арон пiдтримав грайливий тон дiвчинки i проворкував:
  Та ти присядь перед дорогою далекою,
  I бери з харчуванням рюкзак.
  Твiй хлопчик бачу генiальний,
  Але поїсти, поїсти не дурень!
  Снiжана пiдспiвуючи i пограючи немов сталевий дрiт жилками, видала:
  - Їй ви м'язи сталевi,
  М'язи мiцнi спини.
  Ох, рiзьбленi, розписнi,
  Дерев'янi слони!
  Пiсля чого Арон знову цiлував дiвчина бiля голої, круглої п'яточки. Та буркотiла вiд захоплення.
  Так виникла iдилiя.
  Снiжана вiдзначила з посмiшкою:
  - Я хотiла б знятися у кiно!
  Арон iз посмiшкою зубiв зроблених зi слонової кiстки, запитав:
  - А в якому конкретно? Яка роль би вас залучила?
  Снiжана припустила:
  - Ну, припустимо, я дiвчина з двадцять першого столiття, потрапила за Спартака, i допомогла повсталим рабам перемогти римлян!
  Арон пiдморгнув дiвчинi i iз захопленням вiдповiв:
  - А що? Сюжет дуже шикарний! Менi подобається - може принести величезний прибуток!
  Снiжана, пiдморгнула та вiдзначила:
  - Ви чудовий спонсор!
  Арон посмiхнувся i вiдповiв на це:
  - Я дбаю в першу чергу, про отримання прибутку. Фiльм про Спартака буде дорогим, якщо робити масовку зi справжнiх людей. Але в цьому випадку буде комп'ютерна графiка та лише кiлька артистiв.
  Дiвчина кивнула i вiдзначила:
  - А Спартак буде блондином та культуристом!
  Арон похитала головою:
  - Нi! Оскiльки ти сама блондинка, то у другого головного героя має бути для контрасту чорне волосся!
  Снiжана, розсмiялася i тут припустила:
  - А якщо Спартак буде хлопцем?
  Арон засмiявся i помiтив:
  - Кумедно ... Але не природно! Виходить, що раби слухали дитину?
  Дiвчина досить рацiонально помiтила:
  - А це можна оформити як пародiю на Спартака! I буде досить таки кумедно!
  Арон посмiхнувся i стукнув золотою виделкою по столу.
  - Ти так думаєш?
  Снiжана енергiйно кивнула:
  - Так! Плюс ще заощадження на гонорарi головного героя! Хлопчик обiйдеться малим!
  Арон заперечливо мотнув головою:
  - Я взагалi хотiв, щоб у вас зi Спартаком були постiльнi сцени!
  Снiжана зi смiшком вiдповiла:
  - Я з добрим чоловiком обiйнятися не проти! Але тодi фiльм заборонять дивитись дiтям. Так що вже краще зробити картину без сексу, але бiльш смiшну!
  Арон вiдповiдно кивнув i поплескав дiвчину по плечу. Демонструючи у своїй що, попри вiк, не втратив рухливостi:
  - Так, вiрно! Якось я не подумав! Що ж знiмемо комедiю! А поки може бути, ти заспiваєш!
  Снiжана вiдповiла з лукавою усмiшкою:
  - Я заспiваю, але тiльки якщо ви менi замiсть подаруєте колечко з дiамантом!
  Мiльярдер посмiхнувся i вiдзначив:
  - А ти дiлова дiвчина!
  Снiжана згiдно кивнула:
  - Життя вчить бути максимально прагматичним!
  
  ЮНОГО ПРИНЦЯ ЗМУШУЮТЬ СТАТИ ЧОЛОВIКОМ
  Хлопчик-принц Олег їхав у позолоченiй каретi. Незважаючи на ясний, сонячний день у душi у хлопчика Олега було дуже сумно. Його одружили на старому, потворному королю, з дуже поганою вдачею. Iнакше жорстока баба-тиран загрожувала завоювати їхнє порiвняно невелике королiвство. I яке це хлопчиковi, майже дитинi... Жахливо!
  I навiть чудова, лiтня природа зовсiм не тiшила. На раптовiй дорозi з'явилася дiвчина. Дуже красива, iз золотистим волоссям, але в дерюзi, що вiдкриває вище колiн, босi, запорошенi ноги. Але навiть у рубищi вона була прекрасна, з ангельським обличчям, а на головi майстерно сплетений вiнок iз квiтiв. Принц чемно попросив у камердинера:
  - Зупинiть, будь ласка, карету. Я хочу пити i нехай ця дiвчина набере чистої води з струмка.
  Камердинер засумнiвався:
  - У нас є чудове вино принц... I чи не гидка це обiрванка в лахмiттi?
  Хлопчик Олег заперечив, негативно трясучись головою:
  - Нi! Вона чудова i нехай принесе менi кубок!
  Дiвчина вклонилася, прийняла золотий кубок з рук принца, i майнувши сизими вiд пилюки, круглими п'ятами помчала до струмка.
  Камердинер iз сумнiвом похитав головою:
  - Вона забере цiнну рiч. Хiба можна довiряти босоногим обiрванкам?
  Принц байдуже вiдповiв:
  - Нехай їй хоч якась пам'ять лишиться про мене!
  Старий слуга хотiв щось додати, але з'явилася дiвчина. Вона йшла швидко, але витончено, не проливши i крапельки iз наповненого до країв кубка.
  Принц вискочив iз карети. На високих пiдборах, модних сап'янових чобiт, хлопчик виявився одного зросту з босонога дiвчиною. Прийняв iз її гарних, засмаглих, але з мозолистими долонями рук кубок.
  Вода здалася холодною, навiть зводило зуби. Принци зробив два ковтки, потiм вилив рiдину з кубка. Повернув обличчя до дiвчини i прошепотiв:
  - Так холодно, зiгрiй мої губи поцiлунком!
  Принц Олег був ще безвусим хлопчиськом, з гарненьким личком. Вiн уже мав досвiд цiлування фрейлiн, але ще нiколи не зустрiчалися такi соковитi i солодкi губи. Оп'янивши хлопчика, поклав руку на плече дiвчинi i заявив:
  - Всi! Я беру тебе за дружину! I нiяких бiльше розмов!
  Камердинер спробував заперечити:
  - Ви зарученi з королевою Катериною. Вона дуже розгнiвається, якщо принц не приїде!
  Хлопчик рiшуче струснув головою:
  - Я вiдмовляюся вiд престолу, почестей, привiлеїв та багатств! Буду таким самим простим селянином, як вона, i ходити за сохою!
  Принц рiшуче скинув сап'яновi чоботи з алмазними шпорами, дорогий камзол iз трикутником. I босонiж в однiй сорочцi хлопчик вирушив разом iз дiвчиною в глибину лiсу.
  Добре крокувати м'якою травою, ось так без тiсного взуття, вiдкинувши всi умовностi. Ти почуваєшся вiльним. Хлопчик навiть зняв iз себе сорочку, i вiтер обдував голий торс.
  Дiвчина запропонувала скупатися... Вони поринули у воду, повеселiли...
  Потiм вони вирушили в село... Дiвчина виявилася сиротою, i принцовi довелося справдi стати за соху.
  Романтика першої години змiнилася трудовою рутиною. Що дуже не сподобалося незвичному до працi хлопчику. Реальнiсть виявилася менш романтичною. I принц уже думав, щоб змотатися зi стради.
  Але постала варта. Побiжного хлопчика Олега шукали та обклали село.
  Ось їх упiймали i прив'язали разом з дiвчиною арканами до кiнських хвостiв.
  I пiдганяючи батогами, погнали у володiння королеви. I там уже на дибi принца та його дiвчину по-звiрячому катували. Пiсля тортур уже на ешафотi, змученi пiдлiтки поцiлувалися. Скiнчилося дитинство.
  Священик байдуже перехрестив їх. Хлопчик та дiвчина схилили голову на плаху.
  Їхнi босi, покритi пухирями вiд опiкiв пiдошви, дуже зворушливо стирчали назовнi. Принц i дiвчина перехрестилися з великими труднощами. Їхнi руки вивернутi на дибi, i жорстоко болять. Сильно ниють сухожилля. Хлопця пiднiмали до верху i рiзко опускали мотузку вниз. I виривалися кiстки з ключиць. Уся спина у хлопчика та дiвчиська сполосована. Жорстоко їх сiкли спочатку батогом, потiм розпеченим на камiнi дротом.
  Їм навiть не задавили запитань - катування було своєрiдним покаранням.
  I тепер на смерть дивилися нещаснi пiдлiтки - наче на порятунок вiд мук. Дуже вже сiдала спалена шкiра, i не залишилося жодної кровинки, нi жилки, не зворушеної болем. Навiть зробити кiлька крокiв до ешафоту, на обгорiлих на вогнищi ногах було схоже на подвиг.
  Кат був величезний i широкоплечий. Його руки завтовшки з стегно вгодованого людини. Справдi, потрiбна сила, що вiдсiкти голову з одного удару. А принцям за звичаєм на пласi гуманно рубають голови. I ось кат занiс над головою сокиру з величезним лезом i на секунду завмер, прицiлюючись як обезголовити найяснiшу особу.
  Нещасний хлопчик, стояв навколiшки, весь у саднах, синцях, опiках - бiдна дитина чотирнадцяти рокiв вiд народження. Але вiн i в такому виглядi все ще зберiгав певну жертовну привабливiсть. А ангельське личко залишалося не зворушеним розпеченим залiзом, або колючим батогом.
  Пролунав скрипучий, супротивний старечий голос:
  - Бiдолашне дитя... Хочеш жити?
  Принц Олег тяжко зiтхнув. Юне тiло настiльки хворiло, що не хотiлося нiчого, крiм як отримати удар i вiдiйти в iнший свiт. Скiльки можна страждати. Не кожен зрозумiє, що означає дотик розпеченого залiза до нiжної шкiри. Або коли батiг трясе все твоє тiло або машина, що вивертає суглоби на спецiальнiй машинцi.
  Принц простогнав невизначене:
  - Та якось не дуже!
  Скрипучий голос iз перебiльшеною ласкою продовжив:
  - Мила дитина... Менi дуже шкода, що довелося тебе понiвечити... Але нiчого шрами заживуть... Стань моїм чоловiком, i я подарую тобi життя i навiть посаджу поруч на трон!
  Принц хотiв заперечливо мотнути головою, але дiвчина проворкувала:
  - Ти повинен жити, я не хочу, щоб моє кохання померло!
  Хлопчик важко зiтхнув i запитав:
  - А мою дiвчину пощадять?
  Виникла важка пауза. Народ був налаштований спiвчутливо до гарних, змучених пiдлiткiв. Пролунали вигуки:
  - Пощадiть їх! Нехай буде життя!
  - Нехай дiти живуть!
  Стара королева завагалася. Вона була в тiнi, i її обличчя було приховано пiд чорною вуаллю. З чуток, вона ще виглядала непогано для свого вiку. Фiгура, принаймнi, струнка, i попри дев'яносто рокiв вiд народження пряма. Хоча звичайно, чотирнадцятирiчного хлопчика навiть гидко подумати про подiбну дружину.
  Трохи витримавши паузу, королева вимовила:
  - Я подарую життя цьому простолюдинку. Але за умови, що вона має залишити королiвство!
  Дiвчина знайшла собi сили встати з колiн, i навiть майже не морщачись, випрямити зламаний батогом i ланцюгами табiр:
  - Я не хочу купувати собi життя за таку цiну!
  Королева розреготалася, i помiтила:
  - Ти ще не отримувала непоправної шкоди здоров'ю. Чаклуни зварять зiлля, яке зцiлив би всi твої шрами. Знайшла б з такою красою iншого, знатного чоловiка... Але ж ти дурна! А тому нехай кат тебе стратить, але спочатку вiдрубає руки та ноги!
  Принц вiдчайдушно заревiв:
  - Нi! Я нiколи не буду твоїм чоловiком... Хай краще за мене теж четвертують разом з нею!
  Королева несподiвано змiнила голос. Вiн став не таким скрипучим, а бiльш дзвiнким i задерикуваним:
  - Дурний хлопчисько... Навiщо тобi ця жебрак? Ти правитимеш разом зi мною величезною iмперiєю. Тобi пiдпорядковуватимуться, багато мiльйонiв людей, у найбiльшiй країнi на планетi. Матимеш ти все - абсолютно все, що забажаєш!
  Принц випалив таємне:
  - I дiлити ложе зi старою!
  Голос у королеви став ще дзвiнкiшим, i вона вiдповiла, смiючись:
  - Зi старою? Та ти хоч бачив мене!
  Королеви вийшла з тiнi. Вона була в чорнiй, скромнiй сукнi, єдиною окрасою якої був лише ланцюг iз великих дiамантiв. I з рiшуче скинула iз себе вуаль. Натовп здивовано ахнув.
  Перед ними постало обличчя жiнки не старше тридцяти, з вольовим пiдборiддям, i гарним мужнiм обличчям. Чорне, як смоль волосся, без ознак сивини, дiвоча фiгура... Та не схожа вона на стару. Швидше, це молода вiдьма, з виразним обличчям, з бездоганними, правильними рисами, але злими очима. Це жiнка з тих, що народженi, наказувати. I здатнi зрушити гори одним своїм словом!
  Принц, не чекаючи такого, розгубився. I звiдки тiльки позли чутки про потворну королеву, яка правила вже сiмдесят рокiв.
  Хлопчик знiяковiв i почервонiв... А королева посмiхнулася перлинними зубами i вкрадливо вимовила:
  - Стати i моїм чоловiком, i ти зможеш жити на вiдмiну вiд простих смертних довгi сторiччя!
  Принц завагався. Йому пiдлiтку хотiлося дуже жити. Смерть справдi вже не здавалася такою привабливою. Тим бiльше, всi шрами i виразки зцiлятися. I вона знову стане красивою та сильною. I ложе доведеться дiлити з симпатичною, нехай старшою, але досвiдченою в коханнi жiнкою.
  То що робити? Але вiн не може зрадити свою босоногу селянку. Принц рiшуче заявив:
  - Пощадiть Оленку, i я буду вашим чоловiком! Iнакше навiщо менi таке життя!
  Чорноволоса вiдьма завагалася. Її охопила тварина хiть, напiвоголий побитий хлопчик здавався дуже спокусливим. А його стiйкiсть пiд тортурами лише надавала привабливостi. Але ревнощi... Вона не зазнає суперницi.
  Королева жорстко вимовила:
  - Чи болiсна смерть, чи вигнання! Третього не дано!
  Дiвчина морщилася вiд болю у спалених п'ятах. I з усмiшкою промовила:
  - Заради того, щоб мiй улюблений жив, i був щасливий, я згодна залишити королiвство!
  Королева посмiхнулася, оголивши iдеально бiлi, але надто великi зуби. Проворкувала з ласкою в голосi:
  - Ну що ж... Змастiть цих дiтей елiксиром, що зцiлює рани, i розлучiть, щоб вони нiколи не бачилися! А потiм натрiть принца пахощами, i виправте в моє ложе!
  Хлопчик звернувся до своєї майбутньої дружини:
  - Чи можна ми поцiлуємося на прощання?
  Королева жорстко вiдповiла:
  - Не бiльше хвилини, i це буде ваш останнiй поцiлунок!
  Юнак та дiвчина злилися вустами. I пили п'янкий аромат один одного. Як це здорово цiлувати гарячу кохану людину.
  Королева скривилася, вiд чого її гарне, вольове обличчя стало майже потворним. I жорстко промовила:
  - Хвилi закiнчувалися! Роздiлiть їх!
  Четверо потужних помiчника ката ледве вiдiрвали двох коханих пiдлiткiв. На жаль, принц i жебрачка розлучалися назавжди.
  Або принаймнi так хотiлося деспотичнiй королевi. Принца вiдповiли до палацу. Там його обережно вимили i змастили цiлющим елiксиром.
  Виразки та рани стали прямо на очах затягуватися та зцiлятися. Вони вже за кiлька хвилин пiдсохли. А за пару годин залишилися лише ледь помiтнi рубцi. Пiсля чого хлопчика знову обробили, цього разу iншим зiллям, i через частину зникли найменшi мiтки.
  Дiвчина теж вiдновили пiсля тортур. Вони останнiй раз поцiлувалися i розлучилися, махаючи один одному долонями.
  Потiм принца ще раз вимили, i намастили. Голого пацана прикрили, наче юну наложницю прозорою вуаллю, i пiд конвоєм атлетично складених дiвчат вiдвели в розкiшно обставлену спальню королеви.
  Правителька була майже голою, лише тоненькi трусики прикривали розкiшнi стегна. У неї спортивна, пiдтягнута постать, розвиненi, пружнi груди, тонка талiя, i сильнi розкiшнi стегна. Приваблива жiнка зрiла, але без ознак в'янення. Сильна та жiночна одночасно.
  Принц не вiдчував нiчого крiм ненавистi до жорсткої правительки. Вона не просто зруйнувала його любов, а й принизила перед усiма. I хлопчик вiдчував собi нiби юна наложниця, яку привели до ненависного деспота. Або рабом чоловiчого роду.
  Треба сказати, що королева i справдi жорстокий тиран: вела постiйнi вiйни, влаштовувала жорстокi страти, а тортури застосовувалися систематично, навiть проти дiтей. Деспотичне правлiння: щоправда, iз постiйним розширенням iмперiї!
  Принц важко зiтхнув, коли з нього зiрвали вуаль, i почервонiв пiд м'яким поглядом правительки половини свiту.
  
  
  БОЙОВI ДIЯ ПОПАДАНЦIВ
  Славна виявилася ця битва пiд час переломного етапу першої свiтової вiйни. Дiвчата-рейнджери та хлопчик-генерал знищили понад 170 тисяч пiхотинцiв та кавалеристiв, понад тисячу двiстi гармат та безлiч кулеметiв противника, понад чотири сотнi аеропланiв. Було завдано колосальної шкоди кращим частинам Австро-Угорщини та Нiмеччини. Виявився зiрваний переломний прорив, який вирiшив результат вiйськової компанiї 1915 року i як невдовзi з'ясувалося i всiєї царської, росiйської iмперiї. Найуразливiше мiсце у побудовi Росiйської вiйськової структури виявилося надiйно прикрите, а вклинювання знищено.
  Це значно змiнило баланс сил на фронтах. Хоча на перший погляд спад порiвняно iз загальною чисельнiстю нiмецьких та австрiйських вiйськ не надто значний. Але якраз припала на те мiсце обваливши яке руйнується вся оборона царської армiї. Адже навiть пiсля того, як Нiмеччина та Австро-Угорщина зосередили половину своїх сил проти Росiї, у Миколи другого залишалася значна чисельна перевага в пiхотi та кавалерiї, при близькому спiввiдношеннi артилерiї та кулеметiв.
  А авiацiя не грала ще значної ролi. У всякому разi, тримати позицiї царська армiя могла. Тим бiльше головна скалка Перемишль вже взята i руки царської армiї розв'язанi.
  Нiмцi та австрiйцi виявилися шокованi застосуванням такої сильної зброї як танк. У їхнiх лавах вiдбулося значне падiння бойового духу. I рiзноманiтнi чутки знизили бойову здатнiсть особливо австрiйських вiйськ.
  У серединi травня царська армiя розпочала новий наступ на Карпатах. Росiйськi вiйська були натхненнi чутками про допомогу божественних сил, а нiмцi та австрiйцi навпаки у станi панiки. Удар росiйської армiї, що отримала значнi поповнення, виявився цього разу результативним.
  Вiйська Австрiї, якi з слов'ян, масово здавались у полон, розбiгалися, i навiть вiдкривали вогонь по нiмецьким з'єднанням. А самi нiмецькi частини на пiвденнiй дiлянцi помiтно поступалися кiлькiстю росiйської армiї. I без австрiйської пiдтримки раз у раз потрапляли в оточення i змушенi були битися в невигiдних для себе умовах.
  Оборона дезорганiзованих i деморалiзованих австрiйцiв виявилася прорваною, росiйськi вiйська остаточно збили австрiйцiв з перевалiв i фактичнi вiдразу захопили Кракiв. Разом з цим виявилося й безлiч захоплених не лише австрiйських, а й нiмецьких полонених.
  Росiйськi вiйська змогли спуститися з Карпат та вступити на територiю Угорщини. Обстановка Пiвднi склалася катастрофiчна. Австрiйська армiя розпадалася буквально на очах, а нiмецькi вiйська надто поступалися Росiї числом, щоб чинити суттєвий опiр.
  Щоб врятувати ситуацiю нiмцi були змушенi вiдмовитися вiд запланованого наступу з боку Схiдної Пруссiї мiж Бугом та Вiслою, а також, щоб зрiзати Варшавський виступ.
  Проте з метою сковування резервiв прусаки спробували наступати у напрямку Курляндiї, без зосередження великих сил.
  Це настання не увiнчалося успiхiв, i лише призвело до значних нiмецьких втрат.
  На пiвдень нiмцi термiново перекидали значнi сили, вiдчайдушно намагалися прикрити там проломи.
  Криза постачання росiйських вiйськ частково компенсувався великою кiлькiстю захоплених трофеїв та боєприпасiв, що дозволяло зберiгати боєздатнiсть частин царської армiї.
  Наприкiнцi червня росiйськi вiйська, скориставшись ослабленням нiмецьких позицiй у центрi, почали наступ у напрямi Познання. Основнi нiмецькi сили розташовувалися у самiй, добре укрiпленої схiдної Пруссiї, а центрi утворилася вiдносно слабка i рiдка лiнiя нiмецьких сполук. Крiм того, ситуацiю для нiмцiв посилило початок великих наступальних операцiй на Захiдному фронтi, де фрицям пройшлося тримати свої позицiї. I не вдалося знiмати додатковi частини для сходу.
  Прорив у центрi створив загрозу, росiйськi вiйська рушили до Берлiна. Нiмцям довелося термiново вiдводити свої сили зi Схiдної Пруссiї, знову кидатися на пiвднi у центрi.
  Росiйськi вiйська пiд енергiйним командуванням Брусилова змогли оточити Будапешт. Спроба контрудара нiмецьких вiйськ виявилася невдалою. Найталановитiший iз царських генералiв зумiв нав'язати прусакам бiй, змушуючи їх битися на невигiдних для себе умовах. Вводячи вiйська у бiй частинами.
  Внаслiдок цього нiмцi не змогли органiзувати небезпечних контрударiв i билися в несприятливих для себе умовах. А нестачу боєприпасiв компенсували трофеї.
  Вiдчайдушно контратакуючи i помiтно послабивши захiдне угруповання, нiмцi все ж таки змогли стабiлiзувати ситуацiю в центрi. I навiть вiдбити деякi захопленi нiмецькi мiста. Втiм, Познань царська армiя утримала. Крiм того, росiйськi вiйська змогли прорватися в Схiдну Пруссiю здобувши там ряд перемог.
  Ввiвши в дiю великi сили, нiмцi розпочали контрнаступ на пiвднi, щоб деблокувати Будапешт. Частина нiмецьких сил, щоправда, виявилося абстрактним Iталiйським, а також Болгарським i Сербським фронтами.
  Болгари рацiонально розсудили, що Антанта сильнiша, отже, нiякого сенсу вступати у вiйну, за центральних держав немає. Крiм того, росiйськi дипломати пообiцяли повернути ранiше втраченi Болгарiєю турецькi землi.
  Спiльний наступ болгар i сербiв виявився настiльки небезпечним, що нiмцi були змушенi перекинути на пiвдень цiлих чотири корпуси.
  Через це контрудар iз метою деблокування Будапешта програв у силi. У ходi вкрай запеклих боїв нiмцi цiною колосальних втрат просунулися на двадцять-двадцять п'ять кiлометрiв i зiтхнули. У вереснi росiйськi частини отримали додаткове поповнення, i розпочали контрнаступ. Ситуацiю для Нiмеччини посилило i вступ Румунiї у вiйну, що дозволило їм разом iз росiйською розпочати успiшний наступ на Буковину. А 25 вересня почався великий наступ французiв та англiйцiв на Заходi.
  На початку вересня Антанта пiдготувала новий дуже масштабний наступ, завданням якого було визволення пiвночi Францiї.
  Благо, завдяки успiхам росiйських вiйськ вiйська Нiмеччини виявилися ослабленi. Тож тепер, на вiдмiну вiд травневого прориву, були серйознi шанси на успiх.
  Наступ почалося 25 вересня i вiдбувалося одночасно на двох дiлянках, що стояли один вiд одного на 120 км - на 35 км фронту в Шампанi (на схiд вiд Реймса) i на 20 км фронту в Артуа у Арраса. Тут з'явилася легендарна "Третя битва при Артуа". У разi успiху наступаючi з двох сторiн вiйська мали через 80-100 км зiмкнутися на кордонi Францiї (у Монса), що призвело б до звiльнення Пiкардiї. У порiвняннi з весняним наступом в Артуа масштаби були збiльшенi: до наступу було залучено 67 пiхотних та кавалерiйських дивiзiй, до 2600 гармат; пiд час операцiї було випущено понад 5 мiльйонiв снарядiв. Англо-французькi вiйська застосовували нову тактику наступу декiлькома "хвилями".
  Ослабленi нiмецькi частини не витримали прориву, та його фронт виявився прорваний протягом днiв.
  Це викликало справжню панiку у нiмецькому генеральному штабi. Спроби розблокування Будапешта було припинено. На схiднiй дiлянцi фронту нiмцi остаточно перейшли до стратегiчної оборони.
  Брусилов тим часом розпочав несподiваний наступ на пiвденному напрямку, щоб з'єднатися iз сербами та болгарами.
  Союзним вiйськам вдалося як вони, i запланували зiмкнутися у Монса. I створити котел у Пiкардiї. I це, безперечно, великий успiх.
  Нiмцi, щоправда, ввели у битву частину сил перекинутих зi сходу, i знову сформованi резерви, тим самим призупинивши наступ союзникiв.
  Але все одно iнiцiатива у Нiмеччини остаточно втрачена, i росiйськi вiйська вийшли до кордонiв Сербiї, створивши тим самим новий котел. I зробивши становище Австрiї критичним.
  У Нiмеччинi посилився розкол у елiтi. Загроза поразки у вiйнi ставала все бiльш очевидною. Росiйськi вiйська, незважаючи на осiннi дощi, а може i завдяки їм, завдали нiмцям нової нищiвної поразки i вiдрiзали Схiдну Пруссiю вiд територiї решти Нiмеччини.
  А в груднi Будапешт упав, тим самим вивiльнивши значнi сили царської армiї для подальших наступальних операцiй.
  Поразки зазнавали i турецькi вiйська втрата Ерзерума, Танрога. Тим самим склалася критична ситуацiя i для цього союзника Нiмеччини.
  Початок наступного року для нiмцiв ознаменувався падiнням Кенiгсберга та новим росiйським наступом до Одера.
  А в березнi розпочався наступ Брусилова у напрямку Вiдня. Нiмцi ще деякий час трiпалися. Але у травнi Вiдень упав, а росiйська армiя вийшла до Одера.
  Вiйська союзникiв вийшли до Брюсселя та оточили столицю Бельгiї.
  25 травня кайзер Нiмеччини оголосив капiтуляцiю. Подальша вiйна для нiмцiв стала безглуздою. Тим бiльше, що у квiтнi у вiйну вступили США. Таким чином, прирiкаючи Другий Рейх на тотальний крах.
  I чого пiсля цього нiмцям ще й чинити опiр? Адже становище можна сказати тотально безнадiйне.
  А через тиждень капiтулювала у Туреччини. Тим бiльше що росiйськi вiйська вже штурмували Стамбул i зайняли майже всю Малу Азiю.
  Отак i закiнчилася перша свiтова вiйна. Росiя, Францiя, Британiя та Iталiя змогли розширити свої володiння. Розширилися також Болгарiя та Сербiя. Остання отримала собi i, бiльшу частину Боснiї з Герцеговиною. Болгарiя повернула собi ранiше вiдвойованi землi Туреччини. Крiм того, серби теж повернули болгарам той шматочок, що забрали пiд час Балканської вiйни 1913 року. Сербiя могла на це пiти, так значно розширила свою територiю за свiтло австрiйцiв.
  Османська iмперiя зникла з полiтичної карти свiту. Її подiлили Росiя, Францiя та Британiя. Росiйський цар також отримав собi Галичину, Буковину, Кракiвську область, Словенiю, частину Угорщини та Чехiї.
  Крiм того, Росiя отримала собi Познань, Клайпеду з областю, частину Схiдної Пруссiї i Данциг.
  З Османської iмперiї росiйським дiстався Константинополь, Мала Азiя та протоки Босфор та Дарданелли. Францiя Сирiя, Англiя Iрак i Палестина.
  Близький Схiд також подiлено на сфери впливу. Таким чином царська iмперiя Миколи другого розширила свої межi. Вирiс i особистий авторитет царя, який у реальнiй iсторiї виявився невдахою. I як результат нi лютневої, нi, тим бiльше, жовтневої революцiї.
  Отже вiйськовий квартет зумiв змiнити баланс сил, i цим запобiгти багато неприємних наслiдкiв революцiї. Але втiм, на цьому їхня ритуальна мiсiя ще не скiнчилася. Адже iсторiя царської iмперiї тривала.
  Спочатку росiйська армiя взяла участь у вiйнi в Афганiстанi. Англiя вторглася з пiвдня, а царськi вiйська iз пiвночi. У польових битвах росiйськi частини брали нагору. Зайняли Кабул, Герат та пiвнiч iз центром Афганiстану. Англiї дiстався Кандагар та пiвдень країни. Таким чином подiлили iсламську країну.
  Деякий час йшов партизанський джихад, але зрештою справа завершилася поразкою iсламiстiв та посиленням впливу Росiї на пiвденних рубежах.
  У свiтi настав час остаточного подiлу незалежних територiй. Зокрема, Близького Сходу. Приводом для введення англiйських, росiйських та французьких вiйськ стало повстання ваххабiтiв та погроми християнських селищ.
  Почалася компанiя з пiдкорення власне арабських земель. Вона тривала кiлька рокiв, доки закiнчилася остаточним включенням до складу iмперiй Саудiвського пiвострова. Хоча лiнiї i виявились нарiзи досить спiрно. Але царська Росiя знову розширила свої межi.
  Трохи пiзнiше 1926 року спалахнув заколот в Iранi. Остання незалежна iсламська держава намагалася вигнати зi своєї територiї iноземцiв.
  Росiї та Британiя подiлили Iран, тим самим встановивши спiльний кордон. Отже, утворилася тимчасова стабiльнiсть росiйських просторах.
  Пiсля укладання переможного свiту: Росiя знайшла ряд промислових районiв Польщi, Галичини, Словаччини, Чехiї та османськi землi, розширивши свiй потенцiал. Протягом дванадцяти рокiв у свiтi спостерiгалося промислове зростання. Причому найбурхливiший в iмперiї Миколи Другого. У середньому економiка зростала на 9,8% щороку. Царська Росiя вийшла на друге мiсце у свiтi пiсля США, обiгнавши Нiмеччину, Британiю та приблизно рiвну Францiю.
  Середня заробiтна плата в царськiй Росiї досягла 50 рублiв за цiни пляшки горiлки на 25 копiйок. А за чотири карбованцi можна було купити корову. За 185 рублiв можна придбати, причому в кредит хороший автомобiль. Максимальна тривалiсть робочого дня зменшилась до 10,5 години. З'явився новий урочистий день 25 травня. У всi передсвятковi днi i перед вихiдним тривалiсть максимального робочого дня не могла перевищувати 9 годин.
  Все бiльш i бiльш доступним ставало освiту та медицину. Хоча послуги лiкарiв залишалися платними, але їх дотували, крiм того, багато медикiв особливо земськi працювали безкоштовно. Багато чого робилося. Зокрема для найздiбнiших селянських дiтей в iнститутах запроваджувалися стипендiї та звiльнялися вони вiд плати за навчання. З'явилися дитячi садки, знизилася серед поростаючого поколiння смертнiсть.
  Рiвень народжуваностi царської iмперiї продовжував залишатися високим, але смертнiсть насамперед вiд простудних захворювань знижувалася. Розвивалася фармакологiя. Природний прирiст населення зрiс iз 1,7 вiдсоткiв у середньому у довоєннi роки, до 2,8 вiдсотка.
  Тривала асимiляцiя околиць. Микола Другий навiть наважився на безпрецендетний крок, дозволив мати у цивiльному шлюбi росiйським князям ще одну дружину iноземку. Щоб таким чином новi iсламськi околицi прив'язати сильнiше до давнiх росiйських князiвських родiв.
  Значно зросла чисельнiсть армiї. Усього в царськiй Росiї тепер на постiйнiй основi була тисяча полкiв та три мiльйони солдатiв. Це найбiльша сухопутна армiя свiту. Одночасно коштувався великий вiйськовий флот.
  Царська Росiя до 1929 вже мала 14 вiдсоткiв вiд свiтового економiчного потенцiалу, i продовжувала впевнено розвиватися.
  Держдуму пiсля розпуску з початку вiйни так i не зiбрали. Вибори скасували, i право видання законiв отримав особисто цар-батюшка.
  У цiлому нинi царська Росiя залишалася могутньою, авторитарної державою.
  Але ось вибухнула криза 1929 року, що перейшла у всесвiтню велику депресiю. Спад обрушився на всi країни. Найбiльше постраждали Америка та Нiмеччина.
  Але в царськiй Росiї наслiдки кризи виявилися слабшими. По-перше, дуже велику роль, як i ранiше, вiдiгравало сiльське господарство. По-друге, економiка в царськiй авторитарнiй iмперiї була бiльш централiзованою i керованою. Це призвело до того, що багато кризових явищ могли придушуватися царськими указами. Та й країна була величезна, з населенням у триста мiльйонiв на одному континентi.
  I це трохи пом'якшувало в нiй прояви обвалу, i капiталiстичних чвар. А значна частина економiки працювала сама на себе.
  Проте виникла i в Росiї криза. Посилилися антимонархiчнi настрої.
  Ленiн на той час вже вiдiйшов вiд активної революцiйної дiяльностi. Вiн познайомився з Уельсом i став разом iз ним писати фантастичнi твори. На чому непогано заробив та зробив собi iм'я.
  Тож Ленiно цiлком вистачало i грошей, i зiзнання та слави. Писати рiзного роду казки, вiд космiчних опер, до вiдверто наївних та дитячих у нього виходило чудово. Тим паче Володимир Iллiч вирiзнявся величезною плодючiстю. I, зрозумiло, уникнувши поранення Каплан, прожив цей iнтелiгентний чолов'яга з батогом набагато довше.
  Троцький влаштувався мiнiстерствi закордонних справ, зумiв дослужитися до таємного радника.
  А ось Сталiн навпаки став радикальнiше i повернувся до ранiше вiдкинутої бiльшовиками тактики iндивiдуального терору. I ось однiєю з iдей Коби стала думка усунення монарха.
  Тим бiльше, що спадкоємець престолу важко хворий i навряд чи може бути повноцiнним царем.
  У груднi 1931 року мiж Росiєю та Японiєю спалахнула вiйна. Приводом стало вторгнення самураїв у Китай та створення Маньчжурської iмперiї. Крiм того, Миколi другому дуже хотiв взяти реванш за колишню поразку в Росiйсько-японськiй вiйнi.
  Бойовi дiї почалися з настання росiйських вiйськ на сушi. А командувати Тихоокеанською ескадрою призначили героя першої свiтової вiйни Колчака.
  Японiя мала певну перевагу в чисельностi кораблiв. Але Росiйська ескадра дiяла досить вмiло та енергiйно. Пiсля кiлькох сутичок спiввiдношення сил стало ближче до рiвностi. А Балтики на допомогу вирушила велика ескадра. Та й Чорноморський флот не дрiмав.
  США та Британiя надто вже зав'язли у своїх внутрiшнiх проблемах, щоб надати iстотну допомогу японцям. Пiсля кiлькох жорстоких сухопутних битв, росiйська армiя вибила самураїв iз Манчжурiї та блокувала Порт-Артур.
  У сухопутних боях давалася взнаки перевага росiйської, царської армiї в танках i авiацiї.
  У боях брали участь навiть першi у свiтi бойовi гелiкоптери, розробленi генiальним Сiкорським та iншими конструкторами.
  Та й боєздатнiсть пiхоти зросла, багато офiцерiв отримали вiдмiнну пiдготовку та пройшли жорстоку школу на фронтах свiтової вiйни.
  У будь-якому разi це була iнша, росiйська армiя. У травнi пiд командуванням Денiкiна розпочався штурм Порт-Артура. У ньому вперше у свiтовiй iсторiї масовано були використанi сотнi росiйських танкiв.
  I саме в розпал штурму з Петрограда прийшла жалобна звiстка. Убито царя-батюшку Миколу Другого. Таким чином, Сталiн, разом iз Санниковим, вчинили страшне злодiяння.
  Новим монархом став Олексiй другий. Але болiсний спадкоємець правил недовго. Щоправда встиг коронуватися i помер у сiчнi 1932 року, не залишивши чоловiчого потомства.
  Новим царем був оголошений Кирило Романов, оскiльки старший брат Михайло втратив будь-яку легiтимнiсть через свiй нерiвний шлюб.
  Але й Кирило поправив, недовго загнувшись за пiвроку, передавши свiй престол синовi Володимиру. Новий спадкоємець ще був неповнолiтнiм i реальну владу отримала регентська рада.
  Але на перебiг вiйни з Японiєю це не вплинуло. Порт-Артур було взято. Флот самураїв зазнав величезних збиткiв вiд дiй авiацiї. Танки Росiї не мають собi рiвних, i їм нiчого протиставити.
  У липнi японцi остаточно вибитi з Кореї i взято з одного нападу порт Пусан.
  Таким чином, Країна Вранiшнього Сонця втратила свої сухопутнi володiння на пiвночi Китаю. А у серпнi прибула Балтiйська ескадра, яка остаточно закрiпила перевагу Росiї на морi.
  Пiсля двох великих морських битв Японiя втратила бiльшу частину своїх кораблiв i запросила свiту.
  Хворий Олексiй дав згоду ... Росiяни отримали назад Порт-Артур, Пiвденний Сахалiн, забрали Курильську гряду, i поставили в Кореї уряд. Маньчжурiя та Монголiя остаточно увiйшли до сфери росiйського впливу.
  У 1933 роцi Росiя включила Маньчжурiю та Монголiю до свого складу як губернiї. А 1935 безпосередньо до складу царської iмперiї увiйшла i Корея. Таким чином, утворилася Жовторосiя. Те, про що мрiяли ще наприкiнцi дев'ятнадцятого столiття.
  Володимир Третiй же сповнений честолюбних амбiцiй. I у Нiмеччинi прийшов до влади Гiтлер. Який також мрiє про реванш. На той час Британiя ослабла, та її колонiї надмiру великi. I ось поживиться б не заважало. Тим бiльше, що вiдносини мiж Росiєю та Англiєю украй напруженi. Та й Францiя вже не є союзником.
  Каталiзатором протистояння стала вiйна Iспанiї. Iталiя, Росiя, Нiмеччина виступили за Франко, а Британiя i Францiя за лiвої коалiцiї.
  Тож учасники воювали не вiдкрито, а добровольцями, вiйна затяглася до 1939 року. Крiм того, фюрер зумiв здiйснити аншлюс i повернути собi землi населенi нiмцями. Зокрема, Судетську область. А сама Чехiя стала росiйською губернiєю.
  Iталiя, Нiмеччина та Росiя створили власну коалiцiю. Режим Муссолiнi пiдкорив Ефiопiю та мрiяв про новi захоплення.
  I ось у травнi 1940 року спалахнула друга свiтова вiйна: Францiя, Британiя, Бельгiя, Голландiя з одного боку, i Росiя, Нiмеччина, Iталiя з iншого.
  Iспанiя виснажена громадянської вiйни поки що залишалася нейтральною. А ось Японiя, незважаючи на давнi iсторичнi образи, взяла та напала на Англiю.
  Це виявилося для Росiї серйозною пiдмогою. Там як на Далекому Сходi, позицiї захищенi, а на заходi справи пiшли навiть несподiвано добре.
  Росiйська армiя основний свiй наступ вело в Iндiї, Пакистанi, пiвднi Iрану та Африцi.
  Нiмцi ж несподiвано завдяки генiальному плану Майнштейна примудрилися за пiвтора мiсяцi розгромити Францiю, Бельгiю та Голландiю.
  Це був найбiльший успiх. I до того ж несподiваний. У тому числi й для царської Росiї.
  Але спроба десанту у серпнi закiнчилася невдачею. Нiмцi втратили близько п'ятдесяти солдатiв убитими та близько десяти тисяч полонених. Але вiдразу захопити Британiю не вдалося.
  Натомiсть росiйська армiя без особливого опору зайняла Iндiю, пiвдень Iрану та Пакистан. Пiсля чого рушила до Iндокитаю, де вже висадили свiй десант японцi.
  А взимку росiйська Армiя разом iз iталiйцями зайняла Єгипет i рушила Африкою. Вiйна пiшла легко та просто. Не могли колонiальнi вiйська Британської iмперiї протиставити нiчого росiйськiй армiї. Нiчого не могли i за великим рахунком i не хотiли. Так мiсцевим тубiльцям за чужi iнтереси вмирати у падлу.
  Нiмеччина теж не спала. Штурмом фрицi взяли Гiбралтар i увiйшли до Марокко. Бої там вирували середньої iнтенсивностi. Нема кому особливо чинити опiр.
  Та й Рузвельт вiв дуже пасивно. Дуже вже боявся нової вiйни, та ще й з такою потужною коалiцiєю. Загалом утримати свої колонiї Англiї стало нiчим. Якщо що й чинило опiр просуванню, то африканськi джунглi, пiсок пустелi та розтягнутi комунiкацiї.
  У квiтнi 1941 року росiйськi та японськi вiйська висадилися в Австралiї.
  Британiя ще чинила опiр, поки 25 червня 1941 року не вiдбулася нова, цього разу набагато успiшнiша висадка десанту на територiю власне Англiї.
  Два тижнi запеклих боїв. Лондон упав i вiйна майже закiнчена. Але... Черчiлль втiкає до Канади та оголошує продовження вiйни.
  Японiя в груднi 1941 атакує Америку в Перу-Харбор. Начiтується новий етап Другої свiтової вiйни.
  Царська iмперiя згадує Аляску, яку американцi придбали за грошi i 12 грудня приєднується до вiйни оголошеної США Японiєю. 15 грудня вiйну США оголосили i Нiмеччина та Iталiя. А 17 грудня марiонетковий режим короля Дуа в Англiї теж формально розпочав бойовi дiї проти Канади та Америки.
  Таким чином проти США та Канади виявилася величезна коалiцiя. 22 грудня вiйну Америцi оголосила та Iспанiя. На боцi США 25 грудня ризикнула виступити лише Бразилiя. Iншi латиноамериканськi країни волiли зберегти боязкий нейтралiтет.
  А що їм ще лишалося робити. Росiйська армiя, зрозумiло, почала наступ, через Аляску. I протиставити цьому взагалi нiчого. Занадто сильний бронетанковий росiйський парк i слабкий американський.
  Але США швидко лiквiдовують вiдставання. Вже 1941 року випущено американською промисловiстю майже три тисячi самохiдок та танкiв. А у другому кварталi 1942 року випуск танкiв вже сягає тисячi штук на мiсяць. Пiсля початкових успiхiв, у ходi яких Росiйськi та нiмецькi вiйська зайняли всю Аляску, поступ трохи сповiльнився i опiр американцiв став сильнiшим.
  У четвертому кварталi 1942 року випуску танкiв i самохiдок США досяг двох з половиною тисяч на мiсяць, а лiтакiв двi сотнi на день. Таким чином США випередила царську Росiю у випуску танкiв та авiацiї та наблизилася у виробництвi артилерiї.
  У Нiмеччинi випускалося на мiсяць лише близько шестисот танкiв та САУ, у Британiї та Iталiї, з Iспанiєю приблизно стiльки ж. У Японiї близько трьохсот машин. А авiацiї приблизно на всiх близько двох сотень. За сумою випуску озброєнь поки що коалiцiя лiдирувала, але ще треба боротися за океаном.
  Значно переваги спiвдружнiсть диктаторiв мало чисельностi пiхоти та кiлькостi кадрових вiйськових.
  США все одно програвали битву. До кiнця 1942 року втрачена на три чвертi Канада i бої перейшли на власне американськi штати.
  У першому кварталi 1943 року випуск танкiв i самохiдок США перевищив три тисячi штук, а лiтакiв 260 щодня. Але частково брак пiдготовлених екiпажiв знижував ефект вiд зростаючого випуску озброєнь. Вiйська коалiцiї диктаторiв захопили Торонто, а наприкiнцi квiтня Квебек. У травнi та червнi протiкали жорстокi бої на пiвночi США.
  Втрати з обох бокiв були б величезнi. Але коалiцiя мала величезнi людськi ресурси i контролювала набагато бiльше територiї, нiж США.
  Тому, незважаючи на стабiлiзацiю фронту, становище США залишалося виключно важким.
  У Третьому кварталi 1943 року випуск танкiв та САУ у США досяг чотирьох тисяч на мiсяць, а лiтакiв 350 на день. Але то вже були граничнi цифри. Далi нарощувати випуск озброєнь безглуздо, тому що не встигають пiдготуватися танковi та лiтаковi екiпажi.
  Лiнiя фронту змiнювалася у другiй половинi 1943 незначно. Але бої вкрай запеклi, багато населених пунктiв по десять разiв переходили з рук до рук. Щоправда, коалiцiя загалом просунулась на пiвдень на п'ятдесят-шiстдесят кiлометрiв.
  I наступного року битви, не звертаючи уваги на зиму. Росiйська армiя та Нiмеччина випускали новi види танкiв, з сильнiшою гарматою та потужною бронею. США ж на це вiдповiли "Шерманом" - 4 М. Але ця машина все одно поступалася основним танком коалiцiї "Ведмiдь". Росiйська машина була унiфiкована з нiмецькою та обзавелася 107 мiлiметровою гарматою, з початковою швидкiстю снаряда 890 метрiв. Таким чином "Ведмiдь" вражав на великiй дистанцiї "Шермани", залишаючись непробивним для американської машини. Другий росiйський танк "Вовк" поступово сходив iз виробництва. Хоча його ходовi якостi й вражали.
  А в повiтрi якiсна перевага була на боцi коалiцiї. I однiєю кiлькiстю американцi взяти вже не могли. Та й кiлькiсть теж за держав схiдної пiвкулi.
  Влiтку 1944 року американцi трохи вiдступили. Їхнi сили танули в цiй затяжнiй вiйнi на виснаження. А противник мобiлiзував все новi та новi корпуси. Формуючи їх з iндусiв та китайцiв. До кiнця 1944 року становище Америки знову погiршилося, коалiцiя просунулась ще на кiлька сотень кiлометрiв.
  1945 ознаменувався виходом з коалiцiї Бразилiї, яка поспiшила залишити США. Натомiсть Америцi вiйну оголосила Аргентина, Чилi та Португалiя.
  У першiй половинi 1945 лiнiя фронту залишалася малорухливою, хоча бої вiдрiзнялися рiдкiсною кровопролитнiстю. Але потiм у другiй половинi США просiли. Людськi та матерiальнi ресурси Америки надто вже виснажилися, щоб продовжувати подальший опiр. Пала Фiладельфiя, Чикаго. У груднi Нью-Йорк та Вашингтон опинилися в оточеннi. А в сiчнi, пiсля падiння столицi США, Америка остаточно знiтилася i капiтулювала.
  
  ПРИГОДИ ПАЦАНА ОЛЕГ РИБАЧЕНКО
  Пригоди вiчного пацана Олега Рибаченка у наборi всесвiтiв гiпервiєра Сферо настiльки цiкавi, що їх слiд розглянути окремо.
  -А-а! - закричав хлопчик. Голки безжально кололи його, проте пружна шкiра добре тримала удар. Проте колючки були наче зарядженi на тугу пружинку, вистрiлювалися хмарами, i Олегу Рибаченку добряче дiсталося. Хлопчик голосно вилаявся i насилу вибрався i пастки, що жадiбно кусала. На тiлi залишилися писуги.
  Комп'ютер у браслетi чемно пiдказав пацану:
  -Це небезпечно, їхнi голки пропалюють наскрiзь, якби ти хоробрий витязь у простому тiлi, то помер.
  Олег Рибаченко вiдкинув ногою пекучий клубок, у ньому палахкотiла лють. Хлопець стиснув кулаки i кинувся тiкати. Нi, юний ратоборець i не думав бiгти, вiн бiг до свого гiперкостюму. Голi, круглi п'яти дуже швидко миготiли, хлопчик мiг цiлком успiшно конкурувати з олiмпiйським чемпiоном. Однак i цiєї швидкостi було для нього обмаль, щоб бiгти швидше вiн став пiдстрибувати. Кожен стрибок як у кенгуру - його стрiмкiсть зросла.
  Пацан прогарчав немов тигреня:
  -Тримайся громила, дванадцять роздiлiв i всi порожнi.
  Лiтаюча дiвчинка скеля, показуючи зубки. Потiм випустила гравiохвилю, пiдрiвнявши дорiжку перед хлопчиськом. Олег Рибаченко iз задоволенням човгав босими, дитячими ногами по нагрiтiй поверхнi. Пiдбiгши i швидко вдягнувшись у непробивну зброю, хлопчик-вiтязь набув швидкостi ракети.
  Пацан-термiнатор люто атакував, намагаючись розплющити дракона. Невидимий, але вiд цього страшнiший кулак готовий був обрушитися на iногалактичну рептилiю. Але якась невiдома сила зупинила його.
  Олег Рибаченко затремтiв вiд напруги, вiн дуже напружився, проте його величезна жертва, як нi в чому не бувало, дожовувала залишки торта.
  Хлопчик вiд вiдчаю був готовий розплакатися:
  -Ось диявол. Невже вiн може виставляти екран.
  -Нi! Це я захистила його. - Дiвчинка труснула золотим волоссям i послала з перлинних зубiв, що вiдображають усi кольори веселки зорянi зайчики. - Я не дам тобi знищити його.
  Олег Рибаченко спробував проричати, якнайлютiше:
  -Вiн монстр.
  Дiвчинка-анiон стала грудьми на захист мастодонту:
  -Нi! I ще раз нi! Вiн невинний хлопчик. До того ж подивися, який вiн великий, отже, з'явився зовсiм недавно.
  Хлопчик-вiтязь дуже здивувався:
  -А Що вони ще й маленькi є?
  Вiчно юна анiон пiдтвердила:
  -Звичайно, вiн поступово зменшуватиметься.
  Олег Рибаченко в досадi мiцно вдарив себе по лобi. Вiд нiби вiд удару кувалдою по кремнiю густо посипалися iскри.
  -Ах та я забув, де перебуваю. Ну гаразд, я не вбиватиму його.
  Могутня дiвчинка-демiург, примирливо промовила:
  -Тодi заспокойся i розслабся.
  Хлопчик опустив руки та дезактивував поле. Потiм усмiхнувся.
  -А Вiн симпатичний. Так! Я майже забув. Як звати тебе?
  Дiвча несподiвано непривiтно вiдповiла:
  -А Тобi це треба.
  -Звичайно. - Я Олег Рибаченко, i це знають усi.
  Юна ледi пом'якшила голосок:
  -Добре зви мене Орра Шарлi.
  Хлопчик простягнув дiвчинцi руку:
  -Орра гарне iм'я. - Давай дружити.
  Та засумнiвалася:
  -Що Ти серйозно?
  Хлопчик-дослiдник зi жаром багаття на вiтрi, сказав:
  - Серйознiше нiкуди!
  Шарлi радiсно вигукнула:
  -Звичайно, анiони не брешуть. I якщо ми зблизимося, це буде назавжди, доки всi зiрки у всiх всесвiтах не згаснуть... А всi згаснути не можуть, бо постiйно загоряються новi й новi свiтила!
  Олег Рибаченко трохи засумнiвався:
  -Ну не знаю, з дiвчат рiдко виходять вiдданi друзi.
  Орра на такi сумнiви, рiшуче i з явною образою в голосi заперечила:
  -Я не дiвчинка, а анiонка, що вже бачила види. Втiм, не хвилюйся, ще не встигла пересититися життям. Ну гаразд богатир гiперплазмовий будемо ще розважатись чи в мiсто?
  Хлопчик трохи вiдiрвався вiд поверхнi i навмисною зневагою фиркнув:
  -А що там? Хоча згадав - новий чоловiк науки, розробив щось таке, що слово шоколад в платинi.
  Шарлi дуже серйозним тоном промовила:
  -От вiн нам може допомогти - крiм того, вiдкрию тобi таємницю, над нашим братерством нависла серйозна загроза.
  Олег пiдскочив, наче ошпарений кiт:
  -Яка?
  Анiонка зовсiм по-людськи приклала вказiвний пальчик до губ i помiтила:
  -Мабуть, краще тобi поки що не говорити.
  Безглуздий хлопчик злегка розсердився:
  -Навiщо вiдмовчуватися, краще сказати одразу. А то я впiзнаю вiд iнших. Хiба є таємницi, яких не пiдiбрати ключiв?
  Орра приклала другий пальчик до губ i прошепотiла:
  -Ну, це далеко не всi знають. А хто знає, той не усвiдомлює небезпеки.
  Олег Рибаченко не на жарт намочився, i грiзно рикнув:
  -Тим бiльше, краще знати заздалегiдь, нiж ховатися за туман незнання. - I тут пацан видав, гiдний афоризм. - За туманом незнання можна сховатися, але не можна сховатися!
  Орра м'яким рухом вiдкинув волосся, i воно сплелося в маленькi кiски.
  -Добре загалом я вiдкрию тобi таємницю. - Вона демонстративно приклала третiй палець до вух. I її волосся по уявнiй командi набуло кольору зелено-жовтої хакi:
  -У нашому всесвiтi час не скрiзь тече у зворотному напрямку. По структурi свiтобудову нагадує багаторазово увiгнуту i перекручену розбиту на потоки призму. Тобто у рiзноманiтних галактиках панують рiзнi закони.
  -Звичайно, дивно. - Олег Рибаченко навмисне округлив очi. - Але ж хiба це загроза.
  Дiвча змiнила колiр хакi у волоссi, перетворивши жовтий на помаранчевий, а зелений на блакитний. I продовжила вкрадливим тоном:
  -Послухай далi. У галактицi Гонга з'явилася раса жукiв, що дихають фтором. Цi кошмарнi iстоти захопили безлiч галактик i створили свою величезну та агресивну iмперiю. Вiд удару по нас їх утримує лише побоювання, що, вторгнувшись у зворотний час, вони завдадуть непоправної шкоди своєму органiзму.
  -А Що дуже може бути. - перебив Олег Рибаченко i дотепно видав. - Вiйна як мед солодка, як патока нудотна, i нудить вiд неї як iз сивухи в бодун!
  Шарлi зовсiм не пiдтримувала грайливого i радiсного настрою хлопчика, якого, схоже, лише надихнула на подвиги, можлива гра у вiйну. Вона ж говорив дуже серйозним тоном:
  -Так ось цi жуки дуже жорстокi, варварськи експлуатуючи iншi народи та раси. Технологiчно членистоногi дуже розвинена i вiйна з ними загрожує важкими для нас наслiдками. Втiм, не лише вони. Є ще раса дихаючих сiркою гусениць, теж не цукор, а крiм них грандiозне пiратське братство, не кажучи про безлiч дрiбнiших свiтiв, де панують варварськi режими. - Дiвча показала пальцiв вгору i її нiгтик освiтився полум'ям, немов вiд бензинової запальнички. - На бiльшому вiддаленнi є ще - агресивнi чи просто недосконалi держави. Тобто наш всесвiт не дуже добрий i досконалий i навколо повним повно ворогiв.
  Пацан-витязь напихався i, уявляючи себе Олександром Македонським, сказав:
  -I як ви на це реагуєте? - Тут Олег Рибаченко знову блиснув надзвичайною дотепнiстю. - Мовчання золото, тiльки тi, хто звик вiдмовчуватися, золотi монети дають балакунам, без розмов!
  Орра Шарлi з пафосом i, витончено, як танець метелика, жестикулюючи, стала вимовляти промову:
  -А як ти думаєш, зовсiм недавно рада старших братiв прийняла рiшення про формування власної великої армiї, але поки що процес йде надто повiльно. Адже нашi частини формуються iз добровольцiв. Є ще армiя порятунку - вона численна, але її кредо допомагати слабким, а не воювати з багатомiльйонним, а то багатомiльярдним флотом уколiв - так називають себе жуки. Скажу прямо, уколи смертельно небезпечнi, можуть спричинити алергiю. - Орра, розтягла пологи на пiвметра в усмiшцi, схоже, вона була задоволена своїм каламбуром.
  Хлопчик-вiтязь цiлком щиро сказав, що є вкрай спiрним, але частково i вiрним:
  -Ну, знаєш - вiйна це найцiкавiше та захоплююче, що є у свiтобудовi.
  Голос у Шарлi став суворiшим, а величезна, промениста усмiшка, моментально злiзла з обличчя:
  -Якщо справа стосується гри, то може для ще маленького хлопчика i представляє iнтерес, але реально це кров сльози, пiдiрванi свiти, скалiченi планети. Я була одного разу в такому всесвiтi, де застосували надбомби. Це було жахливе видовище. Цiлi галактики спустошенi, каламутнi хмари iз трильйонiв пiдiрваних зiрок. - Тепер у дiвчинки-анiону виросли до розмiрiв люка у танку очi. I цi зенки виблискували, як прожектор через калейдоскоп. - Небагато з тих, хто вцiлiв, сказали, що були застосованi такi потужнi заряди основнi на процесi злиття ультрамiнiчастинок - тубiльцi називали їхнi цуварони. Тобто вибухнули такi прiрви мiкросвiту, що для використання знадобилося двiстi сорок вимiрiв. Така реакцiя в секстильйони вкотре потужнiша за ядерну. Один атом, вiрнiше, елементарна частка такої бомби здатна розпорошити на фотони багатокiлометрову скелю з титану.
  -Ого! - Здивування Олега Рибаченка було абсолютно непiдробним. - Сподiваюся, ти менi покажеш цей всесвiт.
  Орра змiнила форму великих очей з круглою на трикутну, i пропиляла наче на скрипцi:
  -Мiй хлопчику, тi жахи, що я бачила важко описати словами. Мене тремтить, що мислячi iстоти могли дiйти до такої жорстокостi. Причому абсолютно безглуздою пiсля такої розв'язки не залишилося нi переможцiв, нi переможених.
  Олег Рибаченко з боязкою надiєю пробурмотiв:
  -Але сподiваюся не вся вона мертва - щось та вцiлiло. Абсолютної порожнечi немає в природi, тiльки людська дурiсть спустошує розум, на всi сто!
  Дiвча змiнила трикутники, на шестикутники i вже без будь-якої зухвалостi проворкувала:
  -Можливо, але в мене не вистачило мужностi це з'ясовувати. Втiм, якiсь зiрки горiли, але вони могли й пiдiрванi, а я розрiзняла свiтло, що дiйшло до нас iз запiзненням.
  Олег Рибаченко зрадiв можливостi блиснути ерудицiєю.
  -А я знаю, фотони рухаються зi швидкiстю триста тисяч кiлометрiв на секунду. Отже, вiдстань у тисячу парсекiв вони проходять двi тисячi шiстсот рокiв. А десять тисяч за двадцять i шiсть тисяч рокiв. А мiльйон за два...
  Орра зменшила собi розмiри очей i набула бiльш людського вигляду. Примирливо сказала:
  -Я це теж знаю. У вас десяткова система вiдлiку?
  Хлопчисько колишнiй пiонер охоче пiдтвердив, пiдскакуючи немов в'юн на сковородi:
  -Та i це природно - за кiлькiстю пальцiв. Ось тiльки позначки у школi ставлять по дванадцяти бальнiй.
  Шарлi хихикнула i пропищала комариком:
  -Як би там не було, я постаралася швидше втекти звiдти. Як ультрафотон, у гiперлазерi!
  Хлопчик-дослiдник з похмурим виглядом помiтив:
  -Ось це дарма.
  I Олег Рибаченко знову вiдчув у собi натхнення, видавши:
  - Не смерть страшна, а втрата безсмертя! Не тiло важливе, а у свiтлi душа!
  Дiвча-анiон iз цiлком нормальною, людською усмiшкою вiдповiла:
  -Нiчого я тебе туди закину, подивишся сам. А поки що я хотiла тобi сказати. До нас дiйшли вiдомостi, що уколи виготовляють нову потужну зброю i коли будуть готовi, нападуть на нас. Їхнi найбiльшi монополiї потребують додаткових прибуткiв, а вiйна це золотий дощ у набряклi кишенi.
  -Монополiї та корпорацiї. - Олег Рибаченко напустив на себе надзвичайно розумний вигляд. - Торгують на кровi, продаж зброї, боєприпасiв, амунiцiї, гра на бiржi адже котирування то падають при поразцi, то навпаки пiднiмаються, коли свої вiйська беруть гору.
  Орра, яка мабуть мала чималий досвiд спiлкування з малолiтками, злегка здивувалася.
  -А Ти не дурний, де такого набрався?
  Хлопчик-дослiдник чесно вiдповiв:
  -Я люблю читати серйознi книги i їх буквально ковтаю. Легко йти по життю з головою повної знань, а порожнеча в головi полегшує лише гаманець!
  Олег Рибаченко бачачи, що дiвчинка-анiон хоче, щоб вiн ще висловився, зауважив:
  - Ось у нас у радянськiй iмперiї, тiльки однi iдоли, а Бога нема! А чим привабливий атеїзм: порожнеча найпоблажливiший наставник, вакуум найбезвiдповiдальнiший батько!
  I ще трохи для гостроти додав:
  - Атеїст вибиваючи з-пiд нiг фундамент вiри, не помiчає, що його горло у безжальнiй петлi Божественного форс-мажору!
  -А у тебе здатностi швидко засвоювати iнформацiю та дотепно сипати афоризму. - Орра зачепила силовим полем пiсок, пiднявши хмару помаранчевого та фiолетового пилу. - А тепер пiшли вiрнiше полетiли.
  Олег Рибаченко збiльшив собi зростання, вiдчуваючи, що його нове тiло здатне розтягуватись. Пацану дуже хотiлося зiграти Пiтера Пена.
  -Добре, але для початку я зроблю ще одне коло.
  Розставивши руки, хлопчик закрутився i став нарiзати у напоєному вiчною весною повiтрi.
  Орра дивлячись за тим як хлопчик накручує пiруета, дотепно вставила сама:
  - Чим привабливий атеїзм - порожнеча не може ляпати дiтей-пустунiв!
  Але тут втрутився Всемогутнiй, Всюдисущий i Всезнаючий Хлопчик-Створитель Сферо. Вiн граючи витяг зi своїх свiтiв Рибаченка Олега i вони виявилися, на величезному, крилатому драконi. Потоки бiдного повiтря омивали хлопчакам обличчя. А крила дракона складалися з довгих болтiв i дев'яти граней гайок.
  Сферо уявним наказом створив рiчку з пухирчастої фанти, змусивши її пливти повiтрям, а сам почав полювання, за плаваючими тварюками. Олег Рибаченко теж влаштував пальбу з за помахом чарiвного телепатичного iмпульсу. Хлопчики розважалися полюванням. Вибухали i лiнкори, i величезнi з iклами-еверестами кашалоти. Сама рiчка звернулася до безкрайнього океану, i можна було реально переплутати, де в ньому перебувати вгору чи вниз. Плюскалися бузковi, червонi, жовтi, смарагдовi пухнастi потоки. Сферо хихотiв i лупцював з рiзних футуристичних видiв озброєнь. А пiд музику, раптом з'явилися лiтери з пиками та зброєю. Вони мчали по небесах, хвацько складаючись, у химернi та ємнi афоризми;
  Мудрi слова добре - добрi справи кращi!
  Життя завжди генiальне, а смерть бездарна!
  Наука - ще не все, найдосконалiша зброя вимагає вмiлих рук та гнучкого розуму! Дух перемагає матерiю!
  Будь-яку мить перестає бути чудовим, варто йому застигнути, заморозитися крижинкою!
  Рух - ось справжнє щастя!
  Батькiвщина це найдорожче, що є у людини, без неї життя не має сенсу!
  Людина без батькiвщини, як тiло без душi!
  Релiгiя розрада слабких - будь-якi нещастя здаються не значними, якщо вони тимчасовi!
  Якщо технiка ангел-охоронець, то бойовий дух - це Бог вiйни!
  Легше вичерпати океан столовою ложкою, нiж сперечатися атеїста!
  Комп'ютер як дiвчина любить молодих та настирливих!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханої тим, що зустрiч з нею завжди намагаються вiдкласти!
  Смерть вiдрiзняється вiд коханого тим - що завжди приходить не пiд час, але нiхто не дорiкає її запiзненню!
  Хто економить на безпецi - розоритися на похоронi!
  Сита армiя - запорука процвiтання!
  На вiйнi гарна пiдготовка як повiтря для легенiв, погана сумiш газiв калiчить та вбиває!
  Коли людина штучно надає собi грiзну зовнiшнiсть, це вiрний ознака духовної слабкостi.
  Страшний вовк у овечiй шкурi, а не вiвця у шкурi вовка!
  Для чоловiка немає нiчого важливiшого, ратного мистецтва - воно синонiм гiдного iснування! Смерть тигра краща за собаче життя!
  Смерть на вiйнi виправдана лише, коли супротивник купує її надмiрною цiною, а робити вороговi подарунки рiвнозначно зрадi.
  Розвiданий ворог майже переможений, потрiбно лише самому не пускати шансiв на вiтер!
  Труп ворога коштує дорого, але живий вiн все одно обiйдеться дорожче!
  Прихована якiсть переможця!
  Взагалi життя без труднощiв, як суп без приправи, багато - гiрчить, нема - не лiзе в горло!
  Чоловiкiв має хоч раз у життi когось убити та врятувати! Причому, якщо перше як пощастить, то друге неодмiнне випробування мужностi!
  Комп'ютер кращий за атомну бомбу, вiн найвiрнiший спосiб завоювати народи i змусити працювати на переможця! Крiм того, я не боюся спокус! Будь-яка вiра тодi чогось варта, якщо вона вмiє захищатися!
  У юностi i кров тече швидше, i "котелок" варить спекотнiше!
  Повiльний iшак, гiрший за свиню, теж смердить, але не дає м'яса!
  Автоматна черга та гуркiт снаряда - найкраще вiдбивають добру пам'ять!
  Вiра без доказiв: що сокiл, без крил, може подряпатись, але не дасть здiйнятися!
  Релiгiйна дискусiя найбезплiднiша - тому що обидва сперечаються не мають жодного уявлення про той предмет, про який сперечаються!
  У гонцi мiж науково-технiчним прогресом та моральнiстю, останнє приречено на роль аутсайдера! Хоча людство ризикує провалитися у прiрву мiж наукою та мораллю!
  Хто економить на науцi - грабує своїх нащадкiв, а хто грабує нащадкiв назавжди залишиться жебраком!
  Грабуючи нащадкiв можна збити капiтал, але не можна розбагатiти!
  ! Полiтика брудна справа, що вiдбувається в чистих костюмах!
  Iстина завжди багатолика, а помилка одноманiтна!
  Краса поняття дiалектичне, - тiльки потворнiсть унiверсальна!
  Сучасна зброя, на вiдмiну вiд вина, любить молодiсть!
  Пощадити ворога, що сiсти на кинджал - сталь не знає почуття спiвпереживання!
  Найкраща зброя це кмiтливiсть, не потребує витрат, але дорого коштує!
  Коли число трупiв бiльше одного, вони з трагедiї перетворюються на статистку!
  Вбивство як втрата цноти вперше i тобi боляче, потiм iз кожним новим актом все бiльше задоволення!
  Поганий той розвiдник, що не може передбачити вихiд у разi провалу!
  У будь-якiй iншiй сферi помилка може коштувати життю, здоров'ю i лише помиляючись у релiгiї, ризикуєш позбутися безсмертя!
  У звiра iкла в людини рушниця, тварина робиться ставку на м'язи, а людини на розум! Випробування туплять зуби, але загострюють розум - тому розум безсмертний, прогрес, немов вiчний двигун, приведе до благоденства!
  Навiть найстрашнiша звiстка вiд багаторазового повторення стає звичайним!
  Коли агент працює на двi розвiдки, пiдряджаючи дитинi, що намагається запхати в рот двi соски, вiн ризикує порвати собi рота!
  Рух це дощ, пiд яким виростають квiти здоров'я, i мотика, що викорчує бур'яни хвороб!
  Слiпий слiпих не бачить погляду - вони йдуть куди хочуть!
  Не може вивести слiпий - дорогий вiрнiй прохiднiй!
  А зрячий мандрiвник не тягни - слiпим бiдолахам допоможи!
  Людина, легко ламає, насилу пiдпорядковує, i дуже рiдко добивається любовi вiд природи!
  У картах удача приходить свiтлiй головi, спритним пальцям, спокiйному серцю!
  Взагалi кримiнал це не шоколад, забруднивши солодко жити, не станеш, а от ожирiння серця отримаєш точно!
  Нестача сили здатна компенсувати надлишок розуму, але жодний надлишок сил не компенсує нестачi розуму!
  Талант здатний замiнити нестачу освiти, але нiяка освiта не замiнить нестачу таланту!
  Алмаз i без шлiфування коштовнiсть, але нiяке шлiфування не перетворить вугiлля на дiамант!
  Чужа смерть весело, а вiд своєї кончини лопається серце i душа йде в п'яти!
  Грошi, як бруд, пристають до кривавих рук i слизьких душ!
  З усiх форм фанатизму релiгiйний найiррацiональнiший i егоїстичнiший, так спрямований насамперед задля досягнення особистого безсмертя!
  Кохання вiд згвалтування вiдрiзняється лише формою оплати - за останню дiю розрахунок натурою!
  Краще втратити у праведностi, нiж придбати у грiху!
  Втрата праведника придбання на небесах, придбання грiшника пограбування душi!
  Заперечуючи Бога, комунiсти звалили на плечi людини непомiрну ношу! Бажаючи зайняти мiсце Всевишнього, людина не витримала болю Голгофи та спокус диявола!
  Не володiючи силою Iсуса люди, замiсть того, щоб побудувати царство добра i справедливостi впали у вир пороку!
  Незлiченнi скарби в душi людини, тiльки якщо почати грабувати їх швидко вичерпаються, не принiсши багатств!
  Кожен статевий акт, коштовнiсть якого ви подiляєте на двох i жоден злодiй не вкраде її з серця!
  Кожен чоловiк має щось спiльне з приматом, добре, якщо потенцiю, адже найчастiше iнтелект!
  Було б смiшно, якби не було правдою!
  На жаль живих анекдотiв, у нас бiльше нiж порядних чоловiкiв та чесних полiтикiв!
  Хто пройде душу завжди залишається у збитку - вiддає безсмертне за смертне!
  Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти, не вiддаси за безцiнь!
  Вбивство не може виправдати користь i вигода - лише честь, свобода та Батькiвщина адвокати насильства!
  Добро має бути з автоматом,
  Разити як люта сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом,
  Зло не щади всiх убивай!
  З усiх творiв мистецтва саме вiйськовi шедеври наймiцнiше закрiплюються в народнiй пам'ятi та викликають найбiльше слiз!
  - Картина, написана кров'ю: яскравiша за олiйну i вигоряє куди повiльнiше!
  Порядна людина ставить правосуддя - вище сiм'ї та приятельських стосункiв! Закон для ворогiв та друзiв має бути один як чоловiк у дружини!
  Наявнiсть рiзних законiв перетворює правосуддя на повiю!
  Сильний супротивник, загартовує тiло i волю, робить тебе сильнiшим - слабкий розбещує душу i послаблює тiло, робить слабшим!
  Так що важкий шлях дає значно бiльше легкої перемоги!
  Руки солдату дано, щоб стрiляти, а мiзки, щоб вчасно зупинитися!
  Вбити дурня: це все одно, що вколоти голкою, пристрелити розумного - що довбати снарядом!
  Природа - мати людини, а мама великого винахiдника не може бути повною дурницею! Хоча практичної кмiтливостi їй не вистачає!
  Куля найефективнiший виховний метод у спiлкуваннi з молоддю, як i зi старими!
  Тiльки ефективнiсть дiї падає! Часто мазати впаде авторитет, а влучиш, доведеться виховувати зомбi!
  Релiгiя опускає гордої людини до рiвня тварини - надаючи вибiр мiж вiвцею та козлом!
  Краще подiбно до вiвцi вiддати свою шкуру людям - нiж вiчно шипiти змiєю!
  Загалом поняття працювати головою передбачає не лише буквально тлумачення, навiть коли йдеться про єдиноборства!
  Хочеш розбагатiти - похрестись у євреї, хочеш розоритися вiзьми у єврея в борг!
  Свинець сприяє травленню, особливо якщо пiгулка у формi патрона!
  Чиновник, який не бере хабарiв - як незаймана повiя!
  Зазвичай, щоб врятувати одного доводиться убити iншого! Це, безперечно, жорстокий закон, але вiн вiдновлює природну рiвновагу видiв!
  Немає на свiтi кращого бiйця - нiж росiйський солдат, i бiльшого самодура - нiж росiйський генерал!
  Надмiрна розкiш ознака легковажностi, легковажнiсть передвiсник швидкого руйнування!
  Мудрi слова з вуст пiдонка, що фонтан iз смiтника!
  У тебе перевага в довжинi, а в мене в головi!
  Вбити iнодi можна, вiдiбрати надiю нiколи не можна!
  На вiйнi, проґавивши секунду - можна втратити вiчнiсть!
  Звичайний терем жалюгiдний серед хмарочосiв, але величний серед хатин!
  Людина пiдкоряється силi, поважає жорстокiсть, зневажає м'якiсть i цiнує доброту!
  Секс найкращi лiки вiд усiх душевних хвороб, але на жаль дорогi i важко доступнi!
  Хто не любить сексу, той не любить життя i не цiнує радостi тiла!
  Поезiя, що має спiльне з вином, що його цiннiсть, зростає з часом, але навiть столiття не дозволяють рядкам протухнути, а iскор погаснути!
  У солдата як у комп'ютера - той вважає одиниця-нуль, а воїн друг-ворог!
  Людина вiдрiзняється вiд тварини гуманiзмом, i здатнiстю чинити всупереч iнстинктам!
  Вiд насильства над жiнкою iнодi з'являються здоровi дiти, а вiд насильства над природою лише монстри!
  Якщо жорстока мати, жорстокi та дiти! Яка природа такий її син - людина!
  Дружбу шукають у сильного, пiдживлення у багатого, а вiдданiсть виявляють до безстрашного!
  Атака - найкращий спосiб нейтралiзувати чисельну перевагу ворога - змусити вiдбиватися все одно, що вiдрубати половину рук!
  .Для жiнки кохання, це насолода i дохiд, для чоловiкiв задоволення i витрата!
  Винаходити нову зброю для аморального чоловiка це все одно, що пiдпилювати нiжки стiльця, коли шию захлеснула мотузка!
  I цi фрази, i окремi лiтери боролися одна з одною. Уявiть собi Г i Х фехтують на гiбридi скрипки та рапiри. Або А i В кидають один в одного гранати. Я i М пустили в хiд гiбрид самовару та лопати, а Щ i Ш лiтачки з пiдвiсними кранами по просторах мильної пiни. А коли крилата фраза несподiвано починає звиватися гримучим, кликастим пiтоном? Букви й боролися i одночасно грали на утиканих цвяхами балалайках-капронах. А величезнi створенi Сферо дiвчата пiдхоплювали їх своїми босими, витонченими пальчиками пiдкидали вище до хмар iз цукрової вати.
  
  НЕ БОЛТАЙ ПРО ЗБРОЮ СУЄ
  Тут якийсь чортик потягнув Вiкторiю, безжальну доньку Чорнобога за язик:
  - Я є ще штука химернiша за Гiпернадтеоядерну зброю!
  Пiсля цих слiв вогняна дияволиця сильно зблiдла, i її кiнцiвки пiдкосилися. Дiвчина з червоно-рудою шевелюрою впала, i босi ноги забовталися в повiтрi. Круглi, рожевi п'яти Вiкторiї несподiвано вмить покрилися розсипом пухирiв, а в повiтрi рознiсся аромат паленого м'яса.
  Iншi войовницi теж пiдскочили, гострi камiнцi кам'янистої гряди, по якiй безстрашно ступали їхнi босi ноги, раптом стала й тисячу разiв гарячiша за палаючий вугiлля. Пiдошви пiдпалило i дiвчата, наче зайчики жваво пiдскочили, намагаючись задерти своє тiло вище.
  Це й справдi до мерзенної капостi у всьому тiлi боляче. Вiкторiя порушила негласне табу: не згадувати про таку рiч як: Гiпернадтеоядерна зброя. Воiстину одна Гiпернадтеоядерна бомба здатна знищувати i перетворювати на найжахливiший iз жахливих кошмарiв, не тiльки всесвiт, але гiпервсесвiт, i навiть нести загрозу iснуванню i не тiльки Богам-демiургам, а й Надбогам.
  Дуже жахливо, страшнiша за страшну зброю. Недарма вiд його вимови дiвчата-супермени пiдскочили, наче ошпаренi гiперплазмою.
  Але не лише вони постраждали. Як завив цiлий японсько-китайський полк, точнiше три полки з танками та САУ! Жовтих, вузькооких солдатiв рiзко пiдкинуло гравiоплазмою, а невеликi, схожi на коробочки самурайськi танки, розжарило майже до бiлого. Солдати, що у них виявилися засмаженi живцем, до чого жорстока смерть наздогнала їх.
  А в решти японцiв i китайцiв обуглилися ноги разом iз чоботями, i згорiло все до самої шиї. I вони ще не померли, а жорстоко страждали вiд жахливого, абсолютно нестерпного болю. Так не пощастило цим хлопцям. Вони випробували на собi наслiдки застосування рiзних рiвнiв теоядера i жахнулися наслiдками! Виявилося, що це зовсiм не те... А лише незрiвнянно менше гугульчиного носа, що є насправдi
  Гiпернадтеоядерна зброя!
  П'ятнадцять тисяч китайських i японських солдатiв померли одразу, або болiсно загиналися ще кiлька хвилин. А дiвчата, чиї п'ята сильно ошпарили, помчали до найближчого струмка.
  Але замiсть холодної води, на їх почервонiлi й покритi дрiбними i середнiми пухирями ноженьки чекав окрiп. I окрiп у струмка надзвичайно крутий, яким у звичайної води не буває. Так що окрiм нiжок дiвчата ошпарили собi ще й майже голi груди.
  Четвiрка пустилася в танець i заскакала крутiше дикунiв iз племенi Тумба-Юмба. I так дiвчатам було боляче.
  Зоя навiть з натхнення заспiвала;
  Творець Свiтобудов ти жорстокий,
  Так говорили губи мiльйонiв!
  I навiть з жаху так посивiла скроня -
  Коли проблем без рахунку - легiони!
  
  Коли приходить старiсть, зла смерть,
  Коли вiйна, торнадо - твердь трясеться!
  Коли ти хочеш просто померти,
  Бо немає тепла пiд свiтом Сонця!
  
  Коли дитина плаче - море слiз,
  Коли хвороб - цiлi букети!
  Одне питання - за що страждав Христос,
  I чому смiються лише комети?
  
  Що в цьому свiтi стало чому?
  Ми голодуємо, мерзнемо i страждаємо?
  I чому нагору повзе лайно,
  Але чому досягає успiху Каїн?!
  
  Навiщо нам в'янення старих,
  До чого бур'ян усеяв городи!
  I чому нам насолоджують слух -
  Одних лише обiцянок хороводи?!
  
  Господь вiдповiв, теж смуткуючи,
  Начебто кращої долi не знаючи...
  Про людину Моєї любовi - дитя...
  Якого хотiв я вселити в раї!
  
  Але ти не знаєш - ось дитина дурна,
  Одна в тобi лише дрiбна думка!
  Що благодатi свiтло до того притух,
  Щоб не спав ти як зимою ведмедик!
  
  Адже щоб вас людей розворушити.
  Я посилаю скорботи випробування!
  Щоб була до обiду жирна дичина,
  Потрiбна вiдвага, хитрiсть та старання!
  
  Ну, був би як Адам ти в тому раю,
  Ходив без мети, привидом хитаючись!
  Зате впiзнав ти слово - я люблю,
  З нечистим духом Сатаною спiлкуючись!
  
  Ти зрозумiв, у цьому свiтi є боротьба,
  А разом з тим успiх та шанування!
  Тому сувора людей доля,
  I треба виносити, на жаль, страждання!
  
  Зате коли ти досягнув мети,
  Зумiв зламати перешкоди та кайдани.
  Щоб втiлилися в твою мрiю,
  То хочеться тобi нових битв!
  
  Тому зрозумiй, сире людина,
  Адже навiть менi часом так прикро!
  Що, мешкаючи в дорозi цiле столiття -
  Народ як кнур i за нього менi соромно!
  
  Тому i нове свiтло у боротьбi -
  Бої будуть у вiчностi безмежної...
  Але втiху ти знайдеш у благаннi,
  Завжди обiйме Бог нещасних нiжно!
  А наслiдки вiд необережно вимовленого Вiкторiєю слова рознеслися на сотнi кiлометрiв, поступово слабшаючи в мiру вiддалення вiд епiцентру.
  Зокрема, де солдатiв було вбито вiдразу, де їх ошпарило, а на великiй вiдстанi, просто розплавив пiдбори. Той, хто був бос, постраждали так, нiби припекли п'яти розпеченим залiзом. Сильнi пошкодження, навiть на вiдстанi тисячi миль отримали гусеницi танкiв. Багато лiтакiв у повiтрi втратили керування i розбилися, а тi, що понуро стояли на аеродромах - тривiально переламалися.
  Особливо крихкими виявилися крильця. Вони шмяк, i шмяк.
  Постраждали й американськi вiйська. Особливо багато вийшло з ладу Б-29 - бомбардувальника - "надфортецi". Зрозумiло, це серйозний удар з боєздатностi армiї США. Тим бiльше, дiвчата виявилися лише у незначному, японському тилу.
  Таким чином, iз самого початку мета: пригальмувати вторгнення "Великої жовтої армiї" з пiвдня опинилася пiд питання. Дiвчата смикалися вiд болю, i танцювали, їх, наче обплутала павутиння розряду блискавок.
  Дочка Бiлобога Зоя, намагалася придумати - яким чином їй позбавиться цього кокона, i звiльнити вiд нього дiвчат?
  Бiлобог - це все добре, i свiтле, що є у свiтобудовi. Бо породження Всевишнього Бога Богiв Рододавця, Рода - воно у двох основних фундаментальних iпостасях: свiтла та темряви, добра та зла! Причому цей подiл не є абсолютно. I Бiлобог, i навiть його слуги застосовують насильство, i карають провинившихся. I Чорнобог щедро нагороджує своїх вiдданих слуг i здатний сам особисто, або за допомогою своїх послiдовникiв зцiлювати хвороби, будувати та творити.
  Багато богiв-демiургiв несуть у собi частину i добра i зла. Причому i поняття добра умовне - вiдносне. Як i самого зла... Наприклад, якщо людина бiжить до прiрви, а ти її вiдштовхнув i зламав їй руку: те, що ти завдав їй? I зло i добро в одному флаконi чи зло в iм'я добра!
  У цьому планi Гiпервсесвiт влаштований досить просто i одночасно складно. Єдиний Всевишнiй Бог є Iм'я - Йому Рiд, Рододавець, Вищий. Iндуси поклонялися Роду як Вищому чи Вiшi. Потiм, щоправда, додалися: Брама - символiзуючий Бiлобога, i Шива - близький до Чорнобога.
  Але ось Надкощi - творiння Чорнобога є справдi реальне зло подiбне до iндуського Калi. I це його м'ясоїдний генiй призвiв до створення Гiпертеоядерної зброї... I ця зброя вже застосовувалася та дiяла.
  А така рiч як Гiпернадтеоядерна властивiсть Анiгiляцiї табу! Одного разу вголос брякнеш, i дiстанеться i тобi, i iншим, по рогах!
  I якщо ще тiльки по рогах!
  Зоя тихо шепнула Оленi Премудрою:
  - Потрiбен Гiпермаговипромiнювач!
  Найтехнiчнiша з войовниць пiдморгнула подрузi i гаркнула:
  - Нехай спрацює Гiпермаговипромiнювач!
  А потiм грайливо додала, смакуючи слова:
  - I Гiпертеомаговипромiнювач теж!
  Пiсля чого трапилося диво - нитки павутиння опали вниз, кам'яниста гряда брязнула, i посипалися уламки вiд камiння.
  Дiвчата-супермени позбулися одягу смертi i пронизливо захихикали... Вийшло дуже здорово!
  
  ТИПУ ЗIРКОВИХ ВIЙН
  Артос Вейдерос, Чудовий важким, механiчним кроком наближається до Пасоки. Праворуч i лiвою рукою чорного лорда, пiдстрибуючи, нiби пантери перемiщаються войовницi з червоної варти. Пасока Торонто пiднялася на шкарпетки i стоїть на мiсцi. Представниця раси торогута в результатi модифiкацiй втратила вiдростки на головi, набула людських рис обличчя, залишивши тiльки рiзнобарвну немов у удава Каа шкiру.
  Дуже красива за людськими мiрками дiвчинка Асока, з iдеальними пропорцiями фiгури, майже гола дiвка, лише мускулистi стегна прикриває пояс кольору хакi. Праворуч i лiвою рукою вiд неї стоять дiти-близнята: хлопчик i дiвчинка. Дiти вiд Сталькiллера Маллофета - надзвичайно здiбнi, хоча ще маленькi майстерностi, що не досягли свiтанку.
  У всякому разi, про красуню-войовницю з Червоної iмператорської варти химерно скаляться. Яскраву iмператорську варту ще називають - орденом темних джедаїв. Вони володiють прийомами сили, i мають великi здiбностi. Майже всi члени цього iмператорського ордену молодi i красивi жiнки: мабуть iмператор Палпатiн вважає, що самки будуть лояльнiшi до нього, i не настiльки, як чоловiки прагнутимуть зайняти царське мiсце!
  На цей час галактика вже повнiстю очищена вiд повстанцiв. Хети знищенi, свiти, що ранiше зберiгають незалежнiсть, пiдкоренi. А друга ще потужнiша "Зiрка смертi" добудована.
  I iмператор Парпаратин буде тiльки радий знайти привiд для запуску найруйнiвнiшої машини в хiд. Є правда дуже сильний супротивник у сусiднiй галактицi: Розостан. Iмперiя, що складається з одних - вiчно юних, гарних дiвчат. Вони вродженi войовницi, яких навчаються битися ще, коли зародки виводять у спецiальних, кiбернетичних iнкубаторах. А далi вони з дитинства борють, проходять смуги перешкод, б'ються один з одним та iномирянами.
  У їхнiй iмперiї зоряних Амазонок немає громадянського населення. Усi войовницi вiд народження, до смертi входять до єдиної армiї. Усi войовницi вiд народження до вiдходу з життя з номерами та вiйськовими посадами та званнями.
  Щоправда, командирськi посади визначаються на конкурснiй основi, в результатi тестувань, а також конкретних заслуг на полi лайки або науковому фронтi. Двi iмператрицi також визначаються внаслiдок дуже складних, багаторiвневих iспитiв. I щороку проходять новi конкурси, так що для того щоб пробути iмператрицею кiлька термiнiв, потрiбно й справдi мати надзвичайно визначнi здiбностi.
  Але є один обмежувач i правило: iмператрицi мають бути вiд двох партiй: "Справедливi" та "Патрiоти". Першi добрiшi i мирнiшi, другi агресивнiшi i войовничi. Так i дiвчата, представляючи у своїй iмперiї, єдину армiю, i цiльну вiйськову машину - теж подiленi на приблизно двi рiвнi за чисельнiстю партiї.
  I мiж ними немає єдностi: "патрiоти" виступають за те, щоби негайно вторгнутися в сусiдню галактику, щоб не дати iмперiї Зла змiцнитися. Але "справедливi" вважають, що бути агресором аморально, i не можна розпочинати масштабну космiчну вiйну першими.
  Однак жорсткiсть правлiння ситхiв, може i "справедливих" схилити до необхiдностi вести проти злочинного режиму визвольну вiйну. Єдностi немає, але до вiйни Розостан посилено готується. Космiчний флот амазонок, у яких кожен, хто живий воїн, i навiть маленькi дiвчатка вважаються юними солдатами, значно перевершує ескадри iмперiї та кiлькiстю i якiстю озброєнь.
  У разi вiйни Палпатiн не має шансiв на перемогу. I можна розраховувати лише на прояви сили та нову зброю.
  Хоча зрозумiло, що й нова "Зiрка смертi" не є панацеєю проти амазонок. Тим бiльше їх зорельоти набагато швидше за iмператорськi i можуть залити в тих мiсцях, де подiбного технологiчного монстра i немає.
  Тож залишається розраховувати лише на могутнiсть темою сторони сили. Тим бiльше дiвчата, генетично модифiкувавши свої тiла, стали войовницями, здатними битися крутiше за джедаїв та червону варту, зате якось за технiкою та фiзичною досконалiстю запустили розвиток проявiв сили.
  I Дарт Вейдер знає про це. I йому меншою мiрою хочеться битися зi своєю колишньою ученицею Пасокою Тано. Тим бiльше Фiнакiн, втративши значну частину свого тiла, уполовинив феноменальнi здiбностi, а його пiдопiчна навпаки переживши бiоiнженерну модифiкацiю багато разiв додала. Тож вiдкритий бiй iз нею самогубство.
  I дiти, яким на вигляд всього шiсть-сiм рокiв мають енергiю... У них є те, що називають Теомагiєю. Нехай поки що ця Теомагiя i знаходиться в зародковому станi. Але вона може дати таку могутнiсть оволодiлому нею, що воно й не снилося, жодному в iсторiї сiтху чи джедаю.
  Магохлорiани нехай у менших кiлькостях є в клiтинах навiть простих людей, але теохлорiани... Вони велика рiдкiсть, навiть у мiзерних кiлькостях, але якщо вони зможуть розмножитися, то... Їхнiй носiй стає подiбнiстю до Всевишнього Бога, особливо, якщо станеться народження з теохлорiанiв , гiпертеохлорiанiв.
  Тодi йому пiдвладно i доступно стане абсолютно все... чи майже все!
  Артос Вейдер багато чого цiкавого прочитав у чорнiй бiблiотецi. Пасока Тана була, як сам Фiнакiн зачала штучним шляхом iз магохлорiанiв. I це вiдкрило шлях у зародженнi, у них мiкроiстот куди вищого рiвня.
  Але, на жаль, Дарт не зумiв цього розвинути в собi, а ось Пасока перейшла на бiльш високий рiвень розвитку.
  Чорний лорд зробив жест своїм пiдлеглим-войовницям: мовляв, виявляйте стриманiсть. I вiдважив легкий уклiн Пасоцi.
  Та вклонилася у вiдповiдь, та її дiти зробили реверанс. Теж сини схожi на матiр, людським виглядом i рiзнобарвною, та ще й залежно вiд настрою, що змiнює колiр шкiри. Втiм, за бажання, вони легко можуть, наче хамелеони злитися з мiсцевiстю i стати практично невидимими.
  Зустрiч проходила у джунглях. I без свiдкiв - три на три! Дарт Вейдер ще залишається формально другою особою у космiчнiй iмперiї. Правда чорний лорд вiдчуває, що Владика Сiтх все менш вважає Фiнакiна потрiбним для. У нього в полонi Люк Скайрокер та принцеса Лея, яку знову захопили iмперцi пiсля зачистки Татлiна.
  I головне в iмператора є власна пара дiтей: хлопчик i дiвчинка, тiєї ж бiсовки Пасокi Тано. I дiти iмператора старшi за цi, обдають такою феноменальною мiццю i здiбностями, що чорних лорд про подiбне може лише мрiяти.
  Так, що iсторiя Артоса Чудового, який уникнув загибелi та краху космiчної iмперiї, може завершитися зрадницьким розрядом блискавок у спину.
  Чутлива Пасока вловила думки свого колишнього наставника i тихо промовила:
  - Я тебе не зраджу... - Потiм голоснiше i твердiше додала. - I не дозволю нiкому вбити!
  Артос Чудовий вперше за багато хто виявив хоч якiсь добрi, людськi почуття:
  - Спасибi вам!
  Асока Тано подивилася на свого наставника, i пошепки вимовила:
  - Ти знаєш... Не все ще втрачено... Зовсiм навiть не все!
  Чорний лорд сумним тоном промовив:
  - Я особисто втратив дуже багато. Ладву, своє тiло, здатнiсть розмножуватися... I навiть перспектива набути абсолютної влади над галактикою не надто втiшає!
  Пасока метнула босими пальцями гострий листок у щура-скорпiона.
  Дiвчинка-термiнатор, що стояла праворуч вiд неї, змахнула мечем, i розсiкла м'ясоїдну комаху.
  Войовниця з придихом вiдповiла:
  - Можна й тiло повернути... Якщо дух не мертвий!
  Артос Чудовий вловив у її словах щось бiльше, нiж браваду. У обпалених легень стало важче дихати i, поперхнувшись, темний синтх запитав:
  - Тiло повернути.
  Пасока весело пiдморгнула i прочирiкала:
  - Та це реально. I не просто тiло, але з усiма магохлорiанами!
  Обидвi красунi з яскраво-червоної варти жахливо заворушилися. Найсильнiша з ордену темних джедаїв Мiрра зловiсно прошипiла:
  - Це пастка мiй пане!
  Хлопчик уже мав досвiд командування пiратським кораблем махнув мечем i проскрипiв зубами:
  - Моя мама втiлення чесностi та доброти!
  Мiрра зробила крок назустрiч зухвалому хлопчику, але чорний лорд зупинив її i кивнув яскраво-червоним воївкам:
  - Це великий шанс для всiх нас!
  Мiрра, яка не виконала наказ Палпатiна i не вбила Люка Скайокера, сама вiдчувала, що iмператор сiтх уже помiтив її рисою - пускати у витрату. I тому кивнула своїй подрузi Лассо.
  - Слухай лорда! Це потрiбна справа!
  Пасока постукала босою нiжкою Артоса Чудового по вороних обладунках, проворкувавши:
  - Ти дивовижно виглядаєш пiвкiборгом ... Але ставши знову людиною, будеш ще прекраснiшим!
  
  
  ЦАР ВЕЛИКИЙ МИКОЛА ДРУГИЙ
  Брат царя Миколи Другого Михайло на вiдмiну реальної iсторiї дiяв рiшуче. Iмператорська гвардiя вiдкрила вогонь по бунтiвниках, якi намагаються штурмувати Зимовий палац. Потiм у бiй вступили обласканi государем козаки та дворянськi полки.
  Кiлька сотень повстанцiв було вбито, а iншi розбiглися. Полiцiя активно вистачала бунтiвникiв та їхнiх ватажкiв. Представники Держдуми, князiвськi прiзвища, купецтво та члени фiнансової елiти поспiшили присягнути на вiрнiсть царевi Миколi, i клялися у лояльностi. У ходi битви було вбито понад шiстсот бунтiвникiв, i пiвтори тисячi поранено. Гвардiйцi втратили загиблими людей двадцять, козаки ще пiвсотнi.
  Неабияке зiткнення, але самодержавство встояло. Змовники у верхах не мали жодної думки, жодного лiдера. Та й взагалi багато хто з них вважав, що не можна пiд час вiйни змiнювати форму правлiння.
  Невдоволених царем Миколою Другим дуже багато, але альтернативу iмператорському режиму запропонувати важко. Тим бiльше, багатiї серйозно побоюються, що республiканська форма правлiння виявиться занадто слабкою i пухкою, щоб захистити капiталiстiв, вiд голодного i бунтiвного пролетарiату, а помiщикiв вiд селян.
  А сам собою народ серйозної революцiї не влаштує. Бiльшовики ще дуже слабкi i нечисленнi, есери здебiльшого вважають - революцiя добре, але краще спочатку виграти свiтову вiйну.
  Коротше був бунт i вийшов! Повторилося якесь подоба кривавого воскресiння ... I тиша!
  Микола Другий нагородив свого брата за виявлену ним рiшучiсть орденом Георгiя першого ступеня i пiдвищив у званнi до генерал-аншефа, призначивши командувати Михайла захiдним фронтом. А пiвденний та Румунський фронти були пiдпорядкованi Брусилову.
  Чисельнiсть Росiйської армiї зросла майже десяти мiльйонiв, i її змiст лягало важким тягарем на iмперiю. Треба було наступати.
  Ледве посохли дороги, царська армiя завдала удару в Галичинi. Чисельна перевага була за росiйських вiйськ. Австрiйцi ослабли бойовим духом, а полки, що складаються з слов'ян, масово дезертирували чи здавались у полон. Нiмецьких частин для стримування противника не вистачало.
  На додачу до всього, у вiйну проти центральних держав у квiтнi вступила США. I цим результат конфлiкту було вже вирiшено. Нiмцi намагалися збiльшити свої сили на Заходi, щоб завдати поразки союзникам, i не могли надати значної допомоги Австро-Угорщинi.
  Росiйськi вiйська зайняли Львiв i ряд мiст у Галичинi. Утворилося навiть кiлька невеликих казанiв. Австрiйський, клаптевий, розбитий фронт дуже швидко валився, так що нiмцям довелося перейти на заходi до глухого захисту, i кинути вiйська в проломи, що утворилися.
  Розвиваючи успiх, росiйська пiдiйшла до Перемишля, i навiть оточила мiсто. Але проблеми з постачанням, i введення у бiй бiльш боєздатних нiмецьких елементiв уповiльнило поступ. Натомiсть у наступ перейшов Румунський фронт i згодом i Захiдний. Перед останнiм стояло важке завдання: пробити потужну, глибокоешелоновану нiмецьку оборону.
  Брат царя Михайло не вважав ганебним, повчиться у Брусилова i застосував подiбну тактику. Почав готувати наступ одразу в дванадцяти рiзних мiсцях, щоб нiмцi не могли визначити напрямок головного удару. Крiм того, активно застосували димову завiсу та наступ у нiчний час.
  Росiйськi вiйська Пiвднi звiльнили Бухарест, а удар у центрi завершився проривiв пiвденнiше Вiльно.
  Нiмцям довелося знову посилювати свiй пiвденний фланг. Пiд загрозою оточення опинилися нiмецькi вiйська, що блокують Ригу. У цих умовах кайзер вирiшив залишити Прибалтику i вiдвести вiйська на Прусський оборонний рубiж.
  Не склалися, справи союзнi та Туреччини. Росiйськi та англiйцi наступали в Малiй Азiї, французи тиснули в Сирiї в Палестинi. Османи слабшали, i їхнє падiння було не за горами. Крiм того, змiнили Болгари. Зрозумiвши, що вже прусаки програли вiйну, а росiйськi вiйська, звiльнивши велику частину Румунiї, вийшли до кордону, слов'янський цар оголосив вiйну Австрiї, Туреччинi та Нiмеччинi.
  Зрозумiло, нiмцям це додало головного болю. Утримати лiнiю фронту на Сходi вони вже не могли i були змушенi вiдступити до Вiсли. Вважаючи, що природна водна перешкода затримає росiйськi вiйська.
  Союзника на заходi досягли лише приватних успiхiв, хоча вже бiльш активно застосовували танки. Але поки що Нiмеччина тримала фронт, хоч i була змушена трохи вiдiйти назад. Багато сил забирав пiвденну дiлянку.
  Ну, а царська Росiя восени та взимку основний тягар боїв перенесла на Османську iмперiю.
  Штурм Константинополя i з сушi i з моря завершився трiумфом росiйської зброї. Туреччина впала, i разом з нею Росiя отримала великi територiї, Царгород та протоки з виходом у Середземне море.
  Щоправда, закiнчити вiйни 1917 року вдалося, але вже подих перемоги вiдчувалося усiма, значно бiльшою мiрою, нiж 1916.
  Зима пройшла в Росiї з дрiбними страйками та виступами, але жодних серйозних зiткнень, незважаючи на вiйськовi труднощi не було. Хiба що рубль надто вже знецiнився, але про голод говорити передчасно.
  Проте з вiйною настав час кiнчати, i все це розумiли. Вироблений у фельдмаршали Брусилов запропонував основний удар завдати на пiвднi, де супротивник слабший, а потiм повернути на пiвнiч.
  У нiмцiв уже з'явилися першi танки. Але їх кiлькiсть занадто мала, щоб iстотно вплинути на перебiг вiйни. Росiя теж має власнi машини зокрема танки Менделєєва. Але знов-таки царська промисловiсть поки що серiйне виробництво потягнути не може.
  Натомiсть масове виробництво танкiв налагодили англiйцi, американцi та французи. Отже, з'явився новий, потужний засiб прориву оборони, який має проламати нiмецькi позицiї.
  Союзники теж хочуть якнайшвидше закiнчити руйнiвну вiйну. I з кiнця березня з їхнього боку розпочалися спроби прориву глибокоешелонованої нiмецької оборони.
  Наступ росiйських вiйськ почався, як тiльки на пiвднi пiдсохли дороги. Росiйськi вiйська пiсля колишнiх перемог пiдбадьорилися, а австрiйцi ледве трималися. Будапешт виявився, оточений вже на початку травня. Потiм рух намiтився до Вiдня та в обхiд рiчки Вiсла.
  У наступ перейшли i iталiйцi. Навiть Японiя надiслала до Європи експедицiйний корпус. Нiмцi тиснули з усiх бокiв.
  Коли росiйськi вiйська вже пiдiйшли до Вiдня, Австро-Угорщина капiтулювала. Остаточно впав останнiй союзник Нiмеччини. На Заходi використовуючи тактику ударiв рiзних частинах фронту, союзники повiльно, але чiтко просувалися. А росiйськi вiйська зайшли з пiвдня в тил нiмецькому фронту Вiслу, що прикриває.
  У умовах канцлер Вiльгельм усвiдомивши повну, безнадiйної становища Нiмеччини оголосив про припинення 22 червня 1918 року всiх бойових дiй. Фактично нiмцi капiтулювали.
  Австро-Угорщина припинила своє iснування. Росiя отримала Галичину, Кракiвську область, Буковинця, частину схiдної Словенiї та Угорщини. Румунiя Трансiльванiї. Вiд Австро-Угорщини залишилася лише маленька Австрiя i сильно урiзана Угорщина. Виникла Чехословаччина пiд заступництвом Росiї.
  Царська iмперiя отримала вiд Нiмеччини Клайпеду, Познань та вихiд до моря, через Данциг вiдрiзавши Схiдну Пруссiю вiд самої метрополiї.
  Нiмеччинi довелося вiддати ранiше завойоване ще 19 столiттi Данiї та Францiї. Її засудили виплачувати щороку величезнi репарацiї та обмежив вiйськовi потенцiал сотнею тисяч людей.
  I очевидно як у реальнiй iсторiї демiлiтаризована зона.
  Царська Росiя розширила свої володiння на пiвднi. Османська iмперiя, як i Австрiйська держава, припинила своє iснування. Британiя забрала Iрак, Францiя Сирiю та разом з англiйцями Палестину. Росiї дiсталася Вiрменiя, Мала Азiя та Константинополь.
  Близький Схiд та Iран також подiлили на сфери впливу. Таким чином, царська Росiя вимагала iстотних матерiальних надбань.
  Але вiйна коштувала життiв бiльше двох iз половиною мiльйонiв солдатiв, крiм загиблого мирного населення, великих витрат. Фiнанси прийшли у розлад, а країна влiзла у борги.
  Щоправда, союзники поблажливо погодилися списати вiдсотки за кредитами, але борг виявився зовсiм немаленьким - близько десяти мiльярдiв золотих рублiв.
  Зате можна було нацiоналiзувати пiдприємства, якi ранiше належали нiмцям.
  Полiтична ситуацiя у царськiй Росiї стабiлiзувалася, а авторитет iмператора зрiс.
  Цим i скористався Микола Другий, скасувавши свiй власний манiфест про Держдуму. Знову вiдновлювалося самодержавство, i законодавча влада переходила повному обсязi до царя.
  Це викликало лише несмiливi спроби протесту. Країна надто втомилася вiд вiйни, i не хотiла нових потрясiнь.
  А економiцi почалося бурхливе, пiслявоєнне пiднесення! У середньому зростання становило близько дев'яти вiдсоткiв на рiк i було вищим, нiж у США.
  Створювалися новi передовi галузi промисловостi, розвивалося машинобудування. Зростала зарплата.
  Тривалiсть робочого дня скоротилася за законом царя з 11,5 до 10,5 годин. А передсвятковi днi та перед вихiдними до 9 години. Також робочий день було скорочено до дев'ятої години, якщо хоча б частина його припадала на нiчний час.
  Пiсля обмiну грошей цiлiсний золотий баланс рубля було вiдновлено. Заробiтна плата робiтника до 1929 досягла 50 рублiв на мiсяць при цiнi горiлки в 25 копiйок пляшка. Тобто, по 200 пляшок на мiсяць. А якщо брати в золотому еквiвалентi, це цiлих 37 грамiв чистого золота.
  Країна вийшла друге мiсце, за рiвнем промислового виробництва поступаючись лише США. Перспективи iмперiї виглядали вельми райдужнi, але... гримнула, велика депресiя.
  Обвал спiткав увесь свiт i Росiю в тому числi. Щоправда найбiльше втратило Нiмеччину та США. Але i царська Росiя надто залежала вiд зовнiшнiх запозичень i тому не могла уникнути потрясiнь та спаду.
  Партiя бiльшовикiв у двадцятi голи переживала кризу. Ленiн фактично вiдiйшов про практичну, революцiйну боротьбу занурившись у теорiю...i, написання фантастичних творiв.
  Володимир Iллiч познайомився у Британiї та Гербертом Уельсом, вiдчув у собi смак до фантастики. Зокрема, з-пiд пера Володимира Iллiча вийшов великий, футуристичний роман: "Комунiзм - шлях щастя"! I низку iнших творiв. Ленiн уже непогано заробляв на фантастичних творах.
  Бiльшовики розкололося на троцькiстiв та сталiнiстiв. Сталiн вирiшив повернутись до тактики iндивiдуально терору характерного для народовольцiв. Троцький дотримувався помiрнiшої позицiї.
  Все ще активнi есери, хоч у двадцятi роки вже не було гучних полiтичних убивств. Позицiї республiканцiв та кадетiв поступово посилювалися. Справдi, абсолютна монархiя здавалася всiм застарiлим пережитком. Так що знову почалися хвилювання, страйки, манiфестацiї i захитався царський престол.
  Багато чого могли пригадати монарху.
  Уряд Миколи Другого знайшов вихiд ... у вiйнi! Тим бiльше що генерали жадали реваншу за поразку вiд Японiї. I це зрозумiло...
  Пiсля Першої свiтової вiйни царська Росiя провела кiлька невеликих вiйськових компанiй. На Близькому Сходi, де вони iз союзниками додiлили арабський свiт. В Афганiстанi... Там вiйна пройшла разом iз Британiєю. Росiя забрала собi пiвнiчнi райони Афганiстану заселенi переважно узбеками та таджиками, а також Герат. Англiйцi пiсля жорстоких воєн все ж таки пiдкорили собi пiвдень. У центрi Афганiстану залишилося самоврядування.
  Iран поки що зберiгав видимiсть суверенiтету, та його подiл теж був поза горами.
  Але головне зiткнення iнтересiв припало на Японiю. Тим бiльше в 1931 японцi створили марiонетковий уряд в Манчжурiї, i почали наступ у Китаї.
  Що стало приводом для нової вiйни.
  Росiйська армiя на той час зумiла оновити свiй танковий парк i створити дуже сильну авiацiю. У повiтрi Японiя помiтно поступалася, та й сухопутна армiя в Росiї набагато бiльш численна i, мабуть, боєздатна.
  Тихоокеанський флот командував легендарний адмiрал Колчак. Кавалер ордена Андрiя Первозванного Брусилов на той час вже помер, але залишилися його здiбнi учнi.
  Вiйна вiд початку склалася для Японiї невдало. Росiйськi генерали: Денiкiн, Врангель, Калейдiн пiд загальним командуванням брата царя Михайла Романова - дiяли енергiйно i вмiло. Давався взнаки досвiд першої свiтової вiйни, було враховано помилки в конфлiктi 1904-1905 року.
  Непоганими виявилися i легкi танки Прохорова, якi у маневренiй вiйнi просто незамiннi. У кожному разi це була iнша росiйська армiя, i зовсiм iнша вiйна.
  Втiм, i в ходi першої битви з самураями якби Куропаткiн був бiльш талановитий i рiшучий полководець, то результат вiйни був би, зрозумiло, абсолютно iншим.
  У будь-якому разi вже через два мiсяцi Порт-Артур виявився обложений росiйськими вiйськами, а японцi битi. Ще через два мiсяцi було звiльнено i всю Корею, а мiсто-цитадель взяли штурмом.
  На морi теж вирували бої зi змiнним успiхом. Поки не пiдiйшли ескадри з Балтiйського та Чорного моря. Країну Вранiшнього Сонця розгромили повнiстю, i навiть висадили десант на Хоккайдо. Японiя змушена була пiдписати принизливий свiт. Вiддати назад Манчжурiю, Порт-Артур, деякi завойованi у нiмцiв володiння, пiвденний Сахалiн та Курильську гряду. I одночасно виплатити контрибуцiю, у кругленьку суму - мiльярд золотих рублiв.
  Перемога тимчасово змiцнила позицiя Самодержавства, та був i Велика депресiя змiнилася бурхливим економiчним пiднесенням.
  У Нiмеччинi, як i реальної iсторiї, прийшов до влади Гiтлер, але йому не надто давали розгулятися. Зокрема спроба вiдновити загальну вiйськову службу зiткнулася iз запеклим опором з боку Росiї та Францiї. Хоча невеликi послаблення щодо вiйськового потенцiалу було зроблено. Чисельнiсть армiї дозволили збiльшити iз ста тисяч до двохсот п'ятдесяти. Крiм того, Гiтлер повернув контроль Нiмеччини за демiлiтаризованою зоною.
  А царської Росiї назрiвали династичнi проблеми. Спадкоємець престолу цесаревич Олексiй помер... Брат царя Михайло Романов був позбавлений прав наслiдування. I реально спадкоємцем став Кирило Володимирович Романов. Але цей тип загруз у пияцтвi та розпустi. Цiлком деградував...
  То хто спадкуватиме царевi Миколi Другому? Брат царя Михайло пiсля перемоги над Японiєю отримав чин генералiсiмуса i мав величезну популярнiсть. Вiн став першим в iсторiї Iмператорської Росiї членом царського прiзвища, який одержав настiльки високий чин. I багато хто хотiв бачити на царському престолi саме його.
  Щоправда сам Микола Другий - непитущий, без шкiдливих звичок, що робить регулярно гiмнастику був ще мiцний i здавалося, його правлiння буде найтривалiшим у росiйськiй iсторiї. Але Сталiн задумав найграндiознiший замах, з часiв Олександра Другого. Хоча здавалося, який у цьому сенс?
  У всякому разi, 1937 виявився зловiсним. Цар Микола другий був убитий, причому разом з ним, загинуло ще й два мiнiстри, так само три десятки придворних, i обвалилася частина Зимового палацу.
  Терористи використовували для мiнування систему каналiзацiй та заклали бiльше тонни амiнолону.
  Таким чином, у хiд iсторiї втрутився агресивний випадок. Так i закiнчилося царство царя Миколи Другого. Монарха не став називатися, великим, чи грiзним. Хто не любив iмператора, називав його кривавим, бо в його царство пролилося багато кровi. Хто ставився з повагою - Завойовником. Так число земель за нього, на Русi зросло. З'явилася навiть велика губернiя у Китаї: Жовторосiя.
  А всього царство тривало 43 роки. Найдовше правил тiльки, причому номiнально Iван Грозний. Але з огляду на те, що вiн зайняв престол три роки, то реально термiн управлiння виявився коротшим.
  А на престол все ж таки зiйшов узаконений спадкоємець Кирило Володимирович Романов. Правил вiн недовго - близько року, але зумiв деякий вплив на хiд iсторiї. Зокрема, вiн дозволить Адольфу Гiтлеру провести аншлюс Австрiї. Нiбито посилаючись на право народiв на самовизначення i, мовляв, так буде бiльше за порядок. Погодився на Аншлюс Австрiї та Муссолiнi.
  Таким чином Нiмеччина розширилася, i її населення перевищило вiсiмдесят мiльйонiв. Не кажучи про те, що Гiтлер заохочував народжуванiсть. Вiн при Адольфi Бесноватом вирiс у пiвтора рази.
  В Iспанiї спалахнула громадянська вiйна, але закiнчилася вона швидше, так не було Радянського Союзу, який надавав допомогу лiвiй коалiцiї в Мадридi.
  Але Франко став союзником фюрера. А новий цар Володимир Третiй зiштовхнувся iз Британiєю.
  Ситуацiя справдi склалася заплутана. Головоломка загрожує другою свiтовою вiйною. I новим витком конфронтацiї. Iран не подiлений, i це фактично остання iсламська країна, формально незалежна. I в Росiї її види, i в Британiї. На Близькому Сходi все дуже заплутано. Територiї Росiї, Францiї, Британiї перемiшанi та ними нелегко управляти.
  Англiя економiчно все бiльше вiдстає i вiд Росiї i вiд Нiмеччини, що набирає могутнiсть. А колонiї найбiльшi таки Британськi. Але влада левової корони слабшає, Канада вже майже незалежна. ПАР теж домiнiон, як i Австралiя. В Iндiї англiйськi позицiї слабшають. Звичайно, бажання пiдштовхнути лева є.
  Гiтлер намагається грати на два фронти. Або заручиться пiдтримкою Францiї, Британiї, Iталiї та Японiї. Щоб усiм разом навалити на царську Росiю та подiлити її великi володiння.
  Або шукати територiальнi придбання на Заходi, але вже у союзi з Росiєю.
  Гiтлер людина пiдла i безпринципна, i йому, загалом, все одно з ким укладати коалiцiю аби це було йому вигiдно.
  Новий молодий цар Володимир теж мрiє увiйти до iсторiї великим, завойовником i хоче забрати у Британiї та Францiї колонiї. У нiмцiв брати, власне кажучи, вже нiчого. Тож коалiцiя з Нiмеччиною цiлком логiчна.
  Iталiя захопила Ефiопiю i також хоче нових подвигiв. Муссолiнi вкрай амбiтний. Йому байдуже, куди йти на схiд чи Захiд. Але у Францiї немає великого бажання народу воювати. Там панує пацифiзм, а влада виборна. Так обзавестися таким сильним союзником не доводиться. А царська Росiя з її традицiйно високою народжуванiстю i смертнiстю, що постiйно знижується, дуже сильний противник. Населення царської Росiї зростає приблизно по три вiдсотки на рiк. Дитяча смертнiсть знизилася, але поки що мода на багатодiтнi сiм'ї не пройшла, i навiть сiм'ї робiтникiв плодючi. З урахуванням територiальних придбань, у тому числi i в густонаселеному Китаї, i малонаселенiй Монголiї, i в Європi та Туреччинi, населення царської Росiї 1940 перевищило 400 мiльйонiв порiвняно з 1913, коли було 180 мiльйонiв. I це континентальна держава... Британiя та Францiя у самих метрополiях мають менше 50 мiльйонiв, плюс ще колонiї. Але колонiальнi вiйська слабкi бойовим духом i мало боєздатнi. Так що сухопутнi сили Заходу набагато слабшi.
  Фюрер обирає союз iз Росiєю проти Заходу.
  У 1939 роцi пройшов роздiл Чехословаччини. Нiмеччина включила до складу i Судетську область. Нiмцi посилювали армiю, формували танковi колони. Царська Росiя теж не стояла на мiсцi, маючи п'ятимiльйонну армiю мирного часу та п'ятсот кадрових дивiзiй.
  У царськiй Росiї вже давно у виробництвi важкi танки, i стратегiчна авiацiя, у тому числi лiтаки у вiсьмома моторами. У Францiї важких танкiв лише тридцять i тi застарiлi. Британiя не має важких машин. Ну, у Нiмеччинi теж, жоднiй важчi за двадцять тонн. У США зовсiм трохи бiльше чотирьохсот танкiв.
  Гiтлер вирiшив, що не варто тягнути та вдарив 15 травня 1940 року. Саме погода сприятлива i вже все готове. Або бiльш-менш готове.
  Царська Росiя ж почала наступ на Iндiю та iншi колонiальнi володiння. Удар росiйської армiї припав погано захищеним позицiям. Вiйськ, що складаються з самих етнiчних англiйцiв i французiв, порiвняно мало, а колонiальнi пiдроздiли не надто й хочуть помирати за чужу їм iдею чи iмперiю. Справдi, хто їм англiйцi? Експлуататори, поневолювачi, грабiжники чи невiрнi. Навряд чи росiяни їх набагато гiршi, щоб заради iмперiї Лева чи Пiвня вмирати.
  Так що просуваються царськi вiйська, долаючи млявий, осередковий опiр. Але й нiмцi змогли розгромити Французькi, англiйськi, бельгiйськi та голландськi вiйська за пiвтора мiсяцi.
  Таким чином, Черчiлль втратив пiдтримку своїх основних союзникiв. Розрахунок, що США вступлять у вiйну, не виправдали. Рузвельт взагалi не вiдрiзнявся рiшучiстю Стеньки Разiна. А тут проти Америки пiшли б такi сили.
  Росiйськi вiйська просувалися Африкою та Азiї маршами, бiльше проблеми дiставалося вiд рельєфу мiсцевостi та розтягнутостi комунiкацiй, нiж вiд ворожих вiйськ. Давалася взнаки i вiдсутнiсть дорiг особливо в Африцi. Але невибагливий росiйський солдат героїчно та стоїчно долає всi труднощi.
  Нiмцi ж до Африки вiйська перекидати можуть лише важко. Наступ на Гiбралтар через впертий опiр Франка затримався. I доводилося перекидати сили морем. Росiяни ж прорвалися до Африки, через Єгипет та їм набагато простiше. Iталiя теж вистачає все, що може прихопити i в цьому питаннi у Муссолiнi хвата удава.
  Висадка на саму метрополiю 1940 року не вiдбулася. У повiтрянiй битвi через насамперед пасивнiсть Росiї Британiя встояла. Але треба сказати, що мудрий цар Володимир Кирилович не хотiв, щоб Британiя капiтулювала ранiше часу, а цiлком рацiонально збирався захопити всi її азiатськi та африканськi колонiї.
  А куди Британiя подiнеться? Адже у неї немає резервiв, без колонiй та сировини - падiння питання часу.
  Взимку й у березнi 1941 року росiйськi вiйська нарештi досягли ПАР i розгромили останнiй Африканський Домiнiон. Спроба англiйцiв вiдсидiтися в Мадагаскарi теж провалилася i в травнi 1941 року, було здiйснено висадження десанту з наступною перемогою.
  Японiя виступали у вiйнi за Росiї, i дещо встигла в Тихому Океанi прихопити. Лiто 1941 стало перiодом великого повiтряного наступу на Британську метрополiю.
  Росiйська та нiмецька авiацiя прасувала Лондон, та iншi мiста англiйської iмперiї. А 8 листопада в день рiчницi мюнхенського путчу вiдбулася, нарештi, i висадка десанту.
  Бої тривали шiстнадцять день i закiнчилися перемогою росiйських та нiмецьких вiйськ.
  На цьому, власне, завершилася друга свiтова вiйна. Вона виявилася менш кривавою та тривалою, нiж у реальнiй iсторiї. I дуже помiтно посилила та розширила росiйськi володiння. Особливо в Африцi та Азiї.
  Настав вiдносно мирний перiод. Росiя та Нiмеччина перетравлювали свої власнi територiальнi придбання. Третiй Рейха включив до свого складу: Бельгiю, Голландiю, майже половину Францiї, а також Марокко, частину Алжиру та центральнi володiння. Правда через позицiю Франка i деяку нерiшучiсть Гiтлера, нiмцi не встигли просунутися в Екваторiальнi володiння Францiї, i вони дiсталися росiйським вiйськам.
  Тим не менш, Нiмеччина все ж таки отримала непоганий шматок i Африканської Землi, що перевищує за площею її власну територiю. Площа земель Третього Рейху з урахуванням Європейських придбань зросла бiльш нiж утричi. А якщо рахувати вiд кордонiв з 1937 року, з урахуванням Австрiї, Судетської областi, та Чехiї в особi протекторату, то й у чотири рази.
  Тож нiмцям загалом вистачало чогось перетравлювати i освоювати та асимiлювати. Росiя тим бiльше розширила свої колонiальнi володiння, i важко могла все це контролювати.
  I Iталiї дiсталося чимало: наприклад, велика частина Судану, Сомалi, Уганда та ще деякi придбання зокрема Тунiс.
  Таким чином, передiл свiту був поки що завершений. Але як кажуть з часом амбiцiї починають виявлятися.
  У США не почали серйозно працювати над атомним проектом. У фашистськiй Нiмеччинi та Росiї теж ставлення виявилося прохолодним. Японiя ще настiльки розвинена, щоб його потягнути, а Британiя i Францiя перетворилися на країни-васали Третього Рейху та Росiї.
  Тож поява ядерної зброї виявилася вiдстроченою на деякий час.
  Але прогрес, зрозумiло, невблаганний. Фiзики працюють, теорiя розвивається, як i лабораторнi дослiди. Але атомного проекту потрiбна воля держави. У царської Росiї турбот i так понад голову i витрати зв'язку з розширенням своєї територiї. А Гiтлер чомусь мав зуб на подiбнi iдеї ядерної програми i вважав, що атомний проект лише задарма поглине величезнi грошi.
  Крiм того Росiйська сухопутна армiя, i авiацiя були найсильнiшими i численнiшими у свiтi, та й флот теж, тим бiльше вiд економiчного зростання, пiдтягувався.
  Царськi генерали i маршали волiли розвивати танкобудування, будувати лiтаки, авiаносцi та лiнкори. А на що їм якiсь казки - про ядернi бомби? Тобто i нiмцi та росiяни до цiєї проблеми поставилися байдуже.
  Крiм того, i сировинних ресурсiв цiлком вистачало, щоб не дбати принаймнi найближчим часом про енергоносiї.
  Тож, незважаючи на всю холодку Пентагону, та Бiлого Дому, iнiцiатива мимоволi переходила до США. Причому тут не тiльки в побоювання, що росiйськi чи нiмцi пiдуть далi i пресуватимуть Нове Свiтло, а й в економiцi.
  Втративши можливiсть отримувати нафту з Азiї, Африки, Близького Сходу, США поки що мали свої свердловини в Техасi, Флоридi, i розпочали розробки на Алясцi.
  Але населення США зростало. У Росiї її не заважали iммiграцiї, а населення продовжувало швидко збiльшуватися. Особливо охоче дозволяли виїхати до США неграм та арабам.
  Пiдростала й американська економiка, дедалi бiльше ставало автомобiлiв.
  I почалися пошуки ядерного палива та атомної реакцiї, яка могла забезпечити колосальну енергiю.
  Минуло десять рокiв пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни. У гiтлерiвської Нiмеччини з'явилася нова зброя: дисколети здатнi не лише рокiв iз величезною швидкiстю, а й практично залишатися невразливими вiд стрiлецької зброї.
  Крiм того, нiмцям вдалося запустити над орбiтою штучний супутник, i що найважливiше в червнi 1951 року першу людину в космос.
  Царська Росiя трохи запiзнилася, i зробив повний хiд лише у серпнi мiсяцi цього року. У фашистськiй Iталiї цього ж року вiдбулися змiни. Помер Бенедiто Муссолiнi: претендент звання Юлiя Цезаря. Загалом iталiйський диктатор виявився успiшним в управлiннi. З урахуванням завоювань в Африцi, у тому числi й Ефiопiї, територiя пiдконтрольна Iталiї зросла за час його правлiння майже втричi з половиною рази. Крiм того, Бенедiто в Європi зумiв вiдтяпати частину Францiї разом з Тулоном.
  А ось в Албанiю та Грецiю йому поткнутися не дали - це територiї, що входять у сферу впливу Росiйської iмперiї.
  Бенедiто звичайно мiг називатися великим i завойовником, хоча iталiйська армiя не дуже блищала своїми подвигами. А ось його син i спадкоємець вважав себе не гiршим за батька.
  I взяв осiнь 1951 року i вторгся до Албанiї та Грецiї... Недарма кажуть, що всi великi вiйни починаються нiби раптово.
  Володимир Третiй навiть зрадiв такому приводу. Володiння Iталiї в Африцi великi, навiть ширшi за нiмецькi. То чому б їх раз є чудовий привiд i не забрати?
  Росiйськi вiйська розпочали бойовi дiї 7 листопада 1951 року, атакуючи Ефiопiю, Лiвiю та Судан. Росiйськi частини сильнiшi, численнiшi i боєздатнiшi за iталiйськi.
  Так що громити армiю макаронникiв стали швидко... Але нiхто не очiкував, що без жодного попередження на боцi Муссолiнi-молодшого виступить Адольф Гiтлер.
  Хоча якщо розiбратися в цьому нiчого несподiваного не було.
  Нiмеччина програла першу свiтову вiйну Росiї i найбiльше втратила територiї Росiї. I якщо нiмцi зумiли повернути на Заходi втрачене з лишком, то на сходi, чесно кажучи, тривiально залишилися з носом.
  Так що Гiтлер дуже навiть розраховував на свою нову зброю, особливо дисколети i лiтаючi тарiлки. Крiм того, фюрер вважав, що цього разу з Росiєю воювати буде простiше, нiж у першу свiтову вiйну, так Нiмеччина та Iталiя будуть вести компанiю не маючи другого фронту.
  Розрахунок також будувався, що ображена росiйськими Японiя теж вступить у вiйну Далекому Сходi i зв'яже там противника. Може, й Португалiя з Iспанiєю приєднаються до коалiцiї, як i Британiя з Францiєю? Вони до Нiмеччини набагато ближчi, нiж до Росiї. I зi США зв'язувалися деякi надiї!
  Тим бiльше Америка побудувала значний вiйськово-морський флот, безлiч авiаносцiв i модернiзувала свiй танковий парк - хоча вiн, як i ранiше, поступався кiлькiстю i якiстю машин армiї Старого Свiту.
  Суспiльний устрiй у царськiй Росiї залишався Самодержавним та абсолютною монархiєю. Цар та iмператор Всiя Русi мав всю повноту влади: виконавчої, законодавчої та судової. Парламенту не було. Був Державна рада з осiб, що призначаються iмператором, але володiв лише дорадчим правом. Закони видавав сам цар, як i накази. Вiн же мав право - страчувати i милувати, хоча, звичайно ж, залишався i суд. Суди присяжних пiсля вбивства Миколи Другого були лiквiдованi, так що суддiвський корпус призначався i знiмався царем або чиновника призначеними iмператором.
  Така система мала i свої переваги та недолiки. З одного боку iмператор мiг швидко вирiшити ту чи iншу проблему без будь-яких суперечок та погоджень, але з iншого надмiрна концентрацiя влади в одних руках - пригнiчувала iнiцiативу i давала великi можливостi бюрократiї. Народжувало i рiзних лiдерiв i лiдерiв. Володимир не вiдрiзнявся надмiрним ханжеством i подружньою вiрнiстю. Хоча жiнки й не мали великого впливу на його полiтику.
  У сферi танкобудування царська Росiя мала багато сильних i важких машин. Проте досвiд бойових дiй в Африцi показав, що ходовi якостi танка є вкрай важливими. Внаслiдок чого основний Росiйський танк не вийшов за межi сорока п'яти тонн. Так як бiльша вага народжувала, навiть при широких гусеницях проблеми з прохiднiстю.
  Тяжкi танки цар любив, але радники вiдмовили iмператора пускати їх у масову серiю. Але шiстдесятитонна машина була в двох тисячах примiрниках. А наймасовiший танк "Микола" - 3, взагалi було виготовлено у шiстдесяти трьох тисяч.
  А машинка то - вага сорок п'ять тонн, а гармата калiбру в 122 мiлiметри. Лобова броня в двiстi мiлiметрiв, корми та бортiв 120-мiлiметрiв, компоновочна схема класична.
  Гiтлер серйозно захоплювався важкими машинами. I хотiв мати у серiйному танку перевагу над "Миколаєм". Нiмецька машина розбухла у вазi до 75 тонн i, це вже було межею, через те, що велику масу надзвичайно важко перевозити залiзничними колiями.
  Нiмецька машина була озброєна 128-мiлiметровою зброєю, мала лобову броню в 250-мiлiметрiв, а бортову та кормову в 180. Компонувальна схема теж близька до класичної.
  Чисельно нiмецький танковий танк поступався радянському втричi. Не кажучи про труднощi у використаннi занадто важких машин.
  Проте Росiйська технiка розкидана широкими просторами, але в Європейському дiлянцi фронту зразкову рiвнiсть i чисельностi машин i пiхоти. Хоча загалом Росiйська армiя набагато чисельнiша за нiмецьку. I населення Росiї велике: до її складу входять Iндiя, Китай, бiльшiсть Африки, Близький Схiд, Персiя, Iндокитай i багато чого ще.
  Звичайно, рiшення Гiтлера напасти на царську Росiю, навiть з урахуванням того, що на його боцi Японiя та Iталiя, i, можливо, Францiя з Британiєю колосальна авантюра. Але ж фюрер величезний авантюрист.
  Треба вiдзначити, що дисколети з якими Третiй Рейх пов'язував такi великi надiї, не надто на практицi ефективнi. Створення сильного ламiнарного струменя вело до величезних витрат палива, i полiтний час бiля тарiлок виявився порiвняно невеликим. Так що i дiяти вони могли, навiть з урахуванням величезної швидкостi на не дуже значних дистанцiях. Крiм того, ламiнарний струмiнь захищав дисколет вiд стрiлецької зброї, але у свою чергу заважав вести вогонь iз лiтаючої тарiлки.
  Так що нiмцi могли лише скидати зi своїх дисколетiв радiокерованi ракети, i то пiд вузьким кутом, або, вiдключаючи ламiнарний струмiнь, але стаючи на цей час вразливими.
  Але, принаймнi, Гiтлер вирiшив наступати на Росiю, i кинув у хiд карти. Крiм того, фашист побоювався, що в разi розгрому Iталiї, вiзьмуться i за нього. Вiн вусатий нiкому не довiряв.
  Спочатку фашисти за рахунок раптовостi удару i кращої органiзованостi своїх вiйськ досягли успiхiв. Але час для наступу вибраний невдало. Повалив снiжок i танки пробуксували. Фрiци могли захопити частину Польщi, включаючи Кракiв, але загрузли пiд Варшавою.
  Росiйська вiйськова машина розкручувалась... Японiя, як i очiкував фюрер вступила у вiйну, та її флот у вiдсутностi переваги над Тихоокеанським Росiйським флотом, i бої йшли приблизно рiвних. А сухопутних сил Японiя майже вiд захiдного театру вiйськових дiй не вiдволiкала. Крiм того самураї поступалися росiйською в повiтрi, як числом, так i якiстю. I Країна Вранiшнього Сонця змогла захопити лише кiлька невеликих островiв.
  Обережнi Франко та Салазар не поспiшали вступати у вiйну. Дуже сильний противник Росiя. Потрiбно подивитися i почекати. У реальнiй iсторiї Франко обмежився пiд час Другої свiтової вiйни вiдправкою блакитної дивiзiї iз фашистiв-добровольцiв.
  Тепер i зовсiм розклад сил виглядав особливо в Африцi нерiвним.
  Iталiя швидко втратила на чорному континентi свої володiння.
  Весною 1952 року царська армiя розпочала наступ у Схiднiй Пруссiї i змогла прорвати глибокоешелоновану оборону супротивника. Гiтлерiвцi насилу залишили просування царської армiї у Кенiгсберга, зате в iмператорськi вiйська почали наступати на Судетську область i Кракiв.
  З'ясувалося, що крутiшi росiйськi танки цiлком здатнi боротися з важким, але менш поворотливим ворогом. Непогано показали себе i китайськi дивiзiї пiд командуванням росiйських генералiв.
  Нiмцi змушенi були залишити Кракiв... А потiм через загрозу оточення стали вiдходити вiд Вiсли до Одера.
  Нi, не такого ходу вiйни чекав бiснуватий фюрер. Але сам винний. Тим бiльше французи та англiйцi, нанюхавшись фашистської окупацiї, зовсiм не прагнули вмирати за фюрера. Отже, поповнення зривалося, i країни-васали хотiли тривiально вiдсидiтися.
  I чим гiрше йшли у нiмцiв справи на фронтi.
  До зими нiмцi втратили всi свої володiння в Африцi. А за зиму до весни взагалi вiдкотилися до Одера. Росiйськi вiйська звiльнили Прагу та Судетську область, пiдiйшли до Вiдня. Крiм того, розгромили Iталiю i зайняли Рим, Неаполь, Сицилiю. Тож i весна 1953 року не обiцяла фашистом нiчого доброго. Однак у 8 квiтня 1953 року раптово вмирає Гiтлер. Нове керiвництво Нiмеччини вiдчайдушно просить про мир.
  Володимир Кирилович Романов щедро погодився. Але заплатили нiмцi за це дорого. Новий кордон пройшов тепер Одером: Бельгiя, Голландiя, Данiя отримали суверенiтет, але в рамках васала Росiйської iмперiї. Францiя повернула свої ранiше втраченi володiння, але стала ще бiльш залежною вiд Росiї.
  Iталiя та Нiмеччина втратили всi свої колонiї, якi стали тепер власнiстю царської корони. Сама Iталiя теж набула статусу Росiйського васала, а Сицилiя та Сардинiя безпосередньо увiйшли до складу iмперiї Володимира Третього.
  Нiмеччина також втратила значну частину своєї незалежностi та виплачувала великi репарацiї.
  Японiя теж втратила всi свої володiння, крiм своєї територiї i була змушена стати васальною державою. А цар Володимир Кирилович Романов отримав ще й титул iмператора Японського.
  Вочевидь пiд контроль Росiї вiдiйшла та частина Австралiї, яка належала ранiше Японiї.
  Торiшнього серпня 1953 року у США, нарештi, вiдбулися випробування атомної бомби. На вiсiм рокiв пiзнiше, але ядерний джин виявився з пляшки. У жодному разi прогрес не зупинити. I поява атомної бомби неминуча. За крайнього розкладу, ядерна зброя могла з'явитися максимум на двадцять рокiв пiзнiше, нiж у реальностi.
  З деяким запiзненням i царський уряд став розробляти вiдповiдь.
  Поки що США не могли зважитися на вiйну з такою потужною iмперiєю. Тим бiльше, не так просто й дiстати через океан основнi росiйськi промисловi та економiчнi центри.
  Та й виробництво ядерних зарядiв вимагало часу та коштiв! Кошти в США були, а час стискав. Царська Росiя зi своїми ресурсами та потужним iнтелектуальним потенцiалом дуже швидко заповнила вiдставання у цiй сферi. I 1956 року у Володимира Третього теж з'явилася атомна бомба.
  Значно поступаючись Росiї у населення та ресурсах, капiталiстичнi та демократичнi США поступово втрачали свої козирi.
  Єдине, що вони могли, так це використовувати ядерну зброю як фактор стримування та намагатись розхитати царську Росiю зсередини. Але поки що в них нiчого не виходило.
  Вiд першої дружини у Володимира Кириловича не залишилося нащадком чоловiчої статi, i вiн одружився вдруге. I вiдтворив спадкоємця, назвавши його Георгiєм.
  Царська Росiя проводила космiчну експансiю. У 1959 роцi вiдбувся приблизно на рiк ранiше за американцiв полiт людини на Мiсяць. Потiм 1971 року на Марс. В альтернативному свiтi стало безпечнiше, нiж у реальностi.
  У 1975 роцi людина приземлилася на Венерi. У 1980 роцi на Меркурiї. У 1981 роцi на одному з супутникiв Юпiтера. А 1992 року, якраз на рiк смертi Володимира Кириловича Романова, росiйський космонавт гордо вступив на Плутон.
  Наслiдував корону Георгiй перший у вiцi вiсiмнадцяти рокiв. I загалом можна сказати Володимир Третiй - Великий своє 54-рiчне царство провiв дуже успiшно. А далi продовжилася династiя Романових.
  
  Мудрiсть Карла Дванадцятого
  Карл дванадцятий видно передчуваючи безперспективнiсть вiйни з безкрайньою Росiєю, погодився на мир iз Петром Першим на помiрних умовах. Царська iмперiя повернула шведам ранiше завойованi мiста, i визнала їх територiальнi придбання, i короля-марiонетку у Польщi.
  У принципi Росiя нiчого не поступилася шведам те, як це у неї було до вiйни, але не придбала. А народу загинуло багато. I довелося повернути ще й Петербург, що так дорого обiйшовся. Зате був придбаний свiт. Знай Петро Перший чим би скiнчилося продовження вiйни, зi шведами, то вiн би без жодних сумнiвiв її продовжив.
  Але так свiт... Потiм не надто вдала вiйна з Туреччиною, i втрата Азова.
  I далi вiйна iз Китаєм. Вже воювали i дещо поступилися. Тепер Петро Перший захотiв реваншу на сходi. Але вiдвоювати землi не вдалося.
  А народу загинуло багато. Таким чином Петро Перший не став великим. I Росiя за нього зазнала велику спад населення. Щоправда, були побудованi заводи на Уралi i з'явилися мануфактури.
  Швецiя пiдкорила собi Польщу, i Карл Дванадцятий коронувався.
  А її армiя стала однiєю з найсильнiших у свiтi. Тим паче Британiя та Францiя виявилися ослабленими. I вже не грали, як i Iспанiя колишньої ролi.
  I ось Карл Дванадцятий завоював ще й Норвегiю i коронувався в Данiї. Потiм прихопив ще Землi у Нiмеччинi. Фактично завоював бiльшу частину нiмецьких земель до Рейну. А на пiвднi вийшов до Австрiї.
  Король Швецiї правив до 1750 року, понад п'ятдесят рокiв, i увiйшов в iсторiю як Великий i завойовник.
  Пiсля чого правив Густав-Адольф Другий, теж дуже юний король у момент вступу на престол, оскiльки Карл Дванадцятий одружився досить пiзно в сорок п'ять рокiв. I його синовi було всього шiстнадцять, коли вiн був на престолi.
  Але Густав-Адольф, як i батько, був дуже войовничим. У Росiї на той час запанувала Єлизавета Друга. Вона не лiзла до Європи i намагалася просувати Росiю на пiвднi.
  Росiя та Швецiя навiть уклали союз i разом воювали проти Туреччини. У вiйну вступила Австрiя. Османська iмперiя не встояла пiд ударом коалiцiї i була розгромлена. А Константинополя взято.
  Потiм захопили i Малу Азiю.
  Османська iмперiя припинила своє iснування. I її територiю подiлили мiж собою Росiю, Велика Швецiя та Австрiя.
  Для царської Росiї це був вихiд до Чорного моря та портiв. Єлизавета також приєднала до себе Казахстан, i навiть стала називатися Великою - куди крутiший за свого батька.
  Потiм була мiж Швецiєю та Австрiєю вiйна. I Австрiя виявилася завойованою. Так упала чергова iмперiя. А потiм, скориставшись революцiєю у Францiї, Густав-Адольф та її завоював, а також Бельгiю та Голландiю. А згодом i Iталiю, де теж спалахнули бунти. I забрав ще й папську область. Шведський король правив до 1802 року - п'ятдесят два роки, i як його батько Карл Дванадцятий помер у шiстдесят вiсiм рокiв.
  Наслiдував, йому цього разу вже онук. Теж юний, рокiв сiмнадцяти Карл Тринадцятий. Однак, незважаючи на зловiсну цифру, новий король був цiлком удачливий.
  Захопив Iспанiю та Португалiю, i став пiдкорювати їхнi колонiї, де зiткнувся з Британiєю. Але пiсля загибелi Нельсона, англiйцi стали програвати могутню Швецiю. Крiм того, Росiя, була розбита на сушi, погодилася приєднатися до великої iмперiї.
  В результатi Британiя виявилася повалена. А шведи закрiпилися в Латинськiй Америцi та в Африцi. А також Iндiї та багатьох землях колонiй.
  Швецiя також висадилася в Австралiї, i там заснувала поселення.
  Царська Росiя, зумiла завоювати щось на Близькому Сходi та в Iранi. Єгипет поступилася шведам. У 1853 роцi Карл Тринадцятий помер.
  I новим iмператором став Магнус. Вiн був уже досить зрiлим тридцять три роки, i одразу розпочав вiйну з Росiєю.
  Британiя на той час втратила всi колонiї i ослабла. А Росiя була сильною.
  Переважаючi сили шведiв взяли Москву та Петербург. Меньшиков виявився бездарним полководцем i програв усi битви у чисту. Микола Перший помер.
  I Магнуса урочисто коронували на престол. Вiн став ще й iмператором усiєї Русi.
  Пiсля чого шведи вже не мали серйозних супротивникiв, оскiльки i Китай до цього часу послабшав.
  Тривала експансiя колонiй. Магнус помер 1880 року. У вiцi шiстдесяти рокiв, трохи менше проживши, нiж всi три попередники.
  Але його син Карл Чотирнадцятий якому було тридцять п'ять рокiв, продовжив полiтику захоплень.
  Останньою великою вiйною було пiдкорення Китаю. Вона тривала загалом рокiв десять. Китайцiв все ж надто багато, хоча вони значно поступалися якiстю вiйськ. Але ось i Китай пiдкорений. I шведський король став головою Китаю.
  У 1913 роцi ось магiя цифр у шiстдесят вiсiм рокiв помер i Карл чотирнадцятий. I успадкував йому Карл п'ятнадцятий. Йому було рокiв тридцять шiсть. Вiн завершив завоювання останнiх територiй на планетi Земля, що не належать Швецiї. I завершив iсторiю воєн.
  Пiсля чого розпочалася iсторiя вже пiдкорення космосу. Польоти на мiсяць, Марс, та iншi планети Сонячної системи. Людство єдине, i неподiльне.
  I ось уже до кiнця ХХ столiття всi планети Сонячної системи пiд контролем людства.
  А 2020 року розпочалася перша експедицiя мiж зiрками. Полiт до iнших свiтiв. На цей до зiрки Сiрiус, де було кiлька суворих, але теоретично придатних до життя планет.
  А на престолi Карл сiмнадцятий, i його правлiння є досить стабiльним. Хоча часом i трапляються змови. Але є сильний парламент i контрольована демократiя. Людям живеться непогано, i вони хочуть нових свiтiв та експансiї. Втiм, можливо, незабаром буде остаточно встановлена республiканська форма правлiння та влада, що змiнюється.
  Тож попереду очiкують великi змiни. Або може бути динамiчна стабiльнiсть!
  
  ВЛАДА СТАЛIНА НАД СВIТОМ
  Так вийшло, що Сталiну вдалося поневолити всю Земну кулю. Такий альтернативний розвиток свiтової iсторiї стало наслiдком усунення маленької частки випадковостi в одному питаннi.
  Коли у квiтнi стосунки мiж Югославiєю та Третiм Рейхом загострилися до краю, а потiм почалася справжня вiйна, i агресiя Вермахту, Сталiн прийняв розумне рiшення. А саме прийшов на допомогу Югославiї, яка вже встигла укласти з Радянською Росiєю договiр про дружбу.
  6 квiтня 1941 року, пiсля масованого бомбардування великих мiст, залiзничних вузлiв та аеродромiв, Нiмеччина та Угорщина вторгаються до Югославiї. Одночасно iталiйськi вiйська за пiдтримки нiмцiв проводять черговий наступ у Грецiї. До 8 квiтня збройнi сили Югославiї розсiченi на кiлька частин i практично перестають iснувати як єдине цiле. 9 квiтня нiмецькi вiйська, пройшовши через югославську територiю, виходять до Грецiї та захоплюють Салонiки, змусивши капiтулювати грецьку Схiдно-Македонську армiю. 10 квiтня нiмцi захоплюють Загреб.
  11 квiтня Радянський Союз оголошує вiйну Нiмеччини, та її вiйська перетинають кордон Третього Рейху.
  Тактична раптовiсть, досягнута радянськими вiйськами, i значної переваги в танках i лiтакiв позначаються з перших днiв наступу.
  Спочатку нiмцi не дуже й повiрили, в реальнiсть наступу. А потiм з'ясувалося, що Червона Армiя дуже непогано б'ється.
  А нiмцi оборонятися як слiд i не вмiють. I до оборонної вiйни зовсiм не пристосованi.
  А радянськi танки КВ-2 i Т-34 i справдi найкращi у свiтi. Може "тридцятьчетвiрки" неважлива оглядовiсть, слабка оптика, i в перших моделях, вежа обертається вручну, але в озброєннi та бронюваннi їм немає опонента.
  Але найголовнiше i карт у гiтлерiвцiв не виявилося, i мости росiяни захоплювали не зруйнованими, i склади з боєприпасами i пальним виявилися поруч iз кордоном.
  Тiльки на самiй рiчцi Одер нiмцi, перекинувши значнi сили з Францiї та мобiлiзувавши всi сили, змогли призупинити наступ радянської армiї.
  Але до цього часу їхнє становище стало майже безнадiйним: втраченi в перший мiсяць Румунiя, Угорщина, перейшла на бiк СРСР Болгарiя, розбитi нiмцi в Югославiї. Втрачено контроль за Словенiєю та Чехословаччиною.
  Але Берлiн вiдразу захопити не вдалося. Нiмцi ще майже три мiсяцi утримували мiсто, яке взяли лише у серпнi. Сама Нiмеччина ще один мiсяць побарахталася в агонiї, i втрата Рурського району капiтулювала 25 вересня.
  Радянський союз встиг дiйти Ламанша, Черчiлль, щоправда, встиг висадитися у Нормандiї, але Париж Червона Армiя увiйшла першою.
  I тут з'ясувалося, що ще нiчого не скiнчилося.
  Потiм довго англiйцi виправдовувалися i сперечалися, хто вогонь вiдкрив першим.
  Але iсторiю пишуть переможцi. Сталiн розгромив англiйцiв на сушi, i разом з Японiєю розпочав вiйну проти Британського Лева та США.
  Спочатку Англiя, а тим бiльше Америка здавалися неприступними за морями та океанами, прикритi своїм величезним вiйськово-морським флотом. Але Японiя розбила американську армаду частинами. Перший сильний удар: Перу-Харбор, потiм пiшли новi нищiвнi панчi.
  Японцi перемагали так швидко, що Сталiн ледве встиг ввести вiйська в Iндiю та Бангладеш, де Червону Армiю зустрiли з великою радiстю.
  Поразка Америки та пiдводна вiйна, затiяна СРСР пiдiрвали мiць Британiї. Спираючись на ресурси всiєї Європи, а потiм i Африки, здебiльшого Азiї, Сталiна розпочав великий повiтряний наступ на Британiю.
  Тисячi, десятки тисяч радянських бомбардувальникiв вирiвнювали в потерть англiйськi мiста. Так тривало, поки флот не був вибитий.
  7 листопада 1942 року почалася висадка в метрополiю. Британiя протрималася лише кiлька тижнiв.
  В 1943 пройшло вторгнення, через Аляску, а японцi захопили панамський перешийок.
  Вiйна зi США набула затяжного та запеклого характеру. Кожен крок давався насилу.
  У 1946 роцi впав Нью-Йорк та Вашингтон. Американцi, щоправда, встигли насамкiнець голосно грюкнути дверима - застосувавши ядерну зброю. Але спалив їм лише пару радянських дивiзiй, кiлькасот тисяч своїх громадян.
  Закiнчення другої свiтової довелося 5 вересня 1946 року. Через чотири роки Сталiн був змушений розгромити i Японiю, яка загрожувала придбати ядерну зброю.
  Вiйна тривала ще п'ять мiсяцiв, i СРСР встановив свою остаточну домiнацiю у свiтi.
  Йосип Вiссарiонович зумiв включити до складу СРСР усi країни свiту. Прожив Великий Вождь Усiх часiв та народiв, до 1971 року. У реальнiй iсторiї Сталiна отруїли. Тут вiн передав престол своєму онуковi Олександру Сталiну. Кровi лилося, зрозумiло, багато, i молох репресiй працював безперервно. За Олександра Васильовича настала деяка лiбералiзацiя. Але не надовго.
  Радянський Союз успiшно освоював космос. Людство єдине i прагнути iнших свiтiв. Ось уже вступив космонавт ногою на Марс, Венеру, Меркурiй, висадився на супутник Юпiтера. На Мiсяцi будують справжнiсiнькi мiста.
  Пiд час повернення космонавта з Плутона i вiдбулися замахи на Олександра Сталiна. У момент приходу до влади йому було лише тридцять рокiв. До моменту замаху лише сiмдесят i сорок рокiв, як у Соломона успiшного правлiння.
  На Землi покiнчено з голодом, майже покiнчено з тероризмом, немає воєн, i навiть в'язницi, стоять напiвпорожнi та бiльше схожi на скаутськi табори, нiж на кримiнальнi зони. Майже зникла наркоманiя, алкоголь мало популярний, хоч i не заборонений, як i тютюн, що втратив популярнiсть. Суцiльна грамотнiсть, безкоштовна освiта та медицина.
  I навiть щодо продовження життя вже намiчався прогрес.
  Ну, реальною демократiєю не пахне. Вибори, чесно кажучи - фiктивнi, у кращому разi змагання двох-трьох заздалегiдь узгоджених перевiрених кандидатур.
  Довгий час i Сталiн, i сам Олександр обиралися без альтернативи. Але нещодавно з'явились i кишеньковi опозицiонери. Але все одно онук вождя впевнено взяв дев'яносто дев'ять вiдсоткiв iз хвостиком.
  Так що замах, що трапився у 2011 роцi, це нонсенс. I вiн увiнчався успiхом.
  Олександр не залишив по собi синiв, i владу захопив глава всесильної планетарної безпеки Нерон iбн Тоталiтарний. Iм'я Нерон справжнє, а тоталiтарний псевдонiм.
  Саме слово тоталiтаризм - не було лайливим. СРСР єдиний на всю планету, вважався прикладом, позитивної держави, яка контролює все i вся. Iдеологiя комунiстична, хоча вiд Маркса далеко не все лишилося, але розвивається за планом. Грошi, щоправда, поки не скасували, то народ ще не дозрiв.
  Релiгiєю формально був атеїзм iз культом вождiв, але... З домiшкою мiфiчного. Наприклад, вже вiрили в iснування душi та деяких надприродних сил. Хоча це вже наближалося до сумiшi язичництва.
  I Сталiн великий iдол.
  Нерон, загалом, не став руйнувати культ попередникiв, але пролитий потоки кровi, змiцнюючи свою владу.
  Масовi репресiї нагорi супроводжувалися чистками внизу. Крiм того, планетi Земля i так вже загрожувала переселення. Народжуванiсть висока, а смертнiсть значно нижча, нiж у реальностi.
  I Нерон ввiв кримiнальну вiдповiдальнiсть з п'яти рокiв, i хибну практику садити дiтей, або за одним доносом, або взагалi - планово. I дорослих, зрозумiло, теж. Сотнi мiльйонiв людей у масштабах планети Земля опинилися у таборах, а десятки мiльйонiв розстрiлянi. Причому садист Тоталiтарний виправдовував це необхiднiстю дбайливо витрачати ресурси планети. Польоти до зiрок поки що залишалися фантастикою, а освоєння Сонячної Системи є надзвичайно дорогим заходом.
  А ув'язненi задовольнялися малим, на них потрiбно значно менше ресурсiв, а виробляє ГУЛАГ планетарного масштабу багато всього.
  I, звичайно, головне це шлях до завоювання iнших свiтiв. Але поки що машина репресiй працює - немов Молох.
  Одинадцятирiчний хлопчик, потрапив у жорна випадково, за доносом скривдженого однокласника. Пройшов через тортури, i короткий час непосильно працював на будiвництвi. Але з волi Хлопчика -Творця Сферо перемiстився у всесвiт гiпервеєр, i тепер мiг насолоджуватися казковими пригодами.
  -Вiльно! - прокричав Олег Рибаченко та кинувся одягатися. Завдяки автопiдганянню зайняло все це частки секунди. Павуки алiгатори продовжували лiзти, але за силовим екраном вони вже не були страшними. Хлопчик пiдняв, опустив руки, придавив чудовиськ як тарганiв, частина з них, втiм, просто пiшла пiд воду. Вiд тих, кому не пощастило, залишилися лише бурi плями.
  -Ну що зубастi вам кiнець. Знатимете, як приставати до людини. - Тапiр погрозив пальцем. Вiд цiєї загрози пройшли хвилi, а дерево, що стоїть на протилежному березi, велике, як баобаб, звалилося вниз.
  -Я можу i гори пересунути. Оце сила. - Хлопчик нiколи не вiдчував себе так добре, в ньому вирувала мiць, i дуже хотiлося щоб поруч була одна з трьох мiсяцiв, що дарують нiчне свiтло на планетi Вiрнiсть комунiзму - так перейменували Землю.
  Спогади злегка затьмарили радiсть, потiм його личко просвiтлiло.
  -Знай, пiдступний Нерон я ще повернуся, i тодi благатимеш про смерть. Бути живцем розчиненим у кислотi i розiп'ятим на зiрцi буде тобi благом. - Олег Рибаченко мiцно стиснув кулак, лiловi хмари в небi разом згустiли, i закапав дощ, потiм злива.
  Його потоки не чiпали надiйно прикритого хлопчика. Тодi Олег Рибаченко провiв долонею вгорi, розгладжуючи небо. Дощ вiрш знову став сонячним, i на цьому тлi природа здавалася менш зловiсною. Проте сюрпризи на цьому не скiнчились. З боку лiсу з'явилися кольоровi кульки, розмiрами з добре барило.
  Вони високо стрибали, кидали, поступово виростаючи в розмiрах. Поверхня планети тряслася, земля потрiскалася. Налетiвши на Олега Рибаченка, вони врiзалися в захист, ударившись, сминалися, плющились, деякi лопалися. Пiд час вибуху вони розкидали кислоту, листя, на яке вона падала - жовтiли, чорнiли, згорталися в трубочку. Зi щiлин i трiщин на поверхнi планети випливала лава, здавалося, що тисячi злiсних парфумiв вилiтають iз вогненної геєни.
  -Бiом як припинити це? - звернувся Олег Рибаченко до комп'ютера.
  -Включи уявним наказом силове випромiнювання на повну мiць i проведи перед собою руками.
  Хлопчик вилупив собi зенки:
  -Як?
  Робот байдуже вiдповiв:
  -Бо у вашому примiтивному всесвiтi гладять праскою.
  Олег Рибаченко послухався, набряклi кульки стали стискатися, а потiм i зовсiм опали. Глибокi трiщини поступово розгладжувалися, залишалася лише спалена поверхня.
  -Ти Не хвилюйся Тапiр, все заросте. - пропищав Бiом.
  Хлопчик радiсно пiдскочив:
  -А Я i не хвилююся. Планета велика, а випалена пустеля надає пейзажу додаткового колориту.
  Поламанi обвугленi дерева, всiяли шлях, де-не-де горiло. Тапiру дуже хотiлося пройтися босонiж по вугiллю, що горить. Вiн пам'ятав, що тепер його тiло стало мiцнiшим i моментально регенерується. I подряпини швидко гоїлися, не залишаючи навiть шрамiв. Скинувши гiперкостюм, вiн сердито загрiбав босими п'ятами золу. Трохи пекло, i було лоскiтно, але вiдчуття в цiлому приємнi хлопчика набравши жменю попелу, засунув її в рот. Язик обпекло сильнiше, i вiн виплюнув цю гидоту.
  -Брр! Рот наче лайном набитий. Пацан Олег був сповнений досади. - Нове тiло не гарантiя нечутливостi до болю.
  Комп'ютер заспокоїв дитину у своєрiднiй манерi:
  -А що ти хотiв. Крiм того, твiй органiзм ще не до кiнця пристосувався до гiперплазми. Згодом ти станеш ще сильнiшим.
  Олег Рибаченко в досадi пробурчав:
  -Сподiваюся. Бо щупальце не мiг розiрвати.
  Електронний пристрiй продовжив:
  -У них дуже мiцна м'язова структура, у дванадцять разiв сильнiша, нiж у простої людини. А в клiтцi чотири ядра та шiстнадцять моноблочних iнфузорiй. Сама структура кристалiчних ґрат тридцять п'ята.
  Пацан, що втiк з тюрми, вiдмахнувся:
  -Не треба менi лекцiю читати, можеш вважати, що втiшила, не такий вже я слабак.
  Ручний комп'ютер образився:
  -Взагалi я Бiом i краще звертатися до мене в чоловiчому родi.
  Хлопчик пiдняв руку в звичному, пiонерському салютi:
  -Не заперечую!
  Олег Рибаченко ще деякий час походив босонiж по вугiллям, намагаючись вибирати гаряче, а коли вiдчуття вичерпалися, знову поринув у рiчку. Там вiн став зображати, фiгури найвищого пiлотажу, глибоко пiрнаючи. Хлопчик явно хотiв викликати потвор. Але як, на зло нiхто бiльше не з'являвся. Декiлька павукоподiбних алiгаторiв спостерiгали за ним здалеку i не намагалися наближатися.
  -Мабуть навiв я вам тут шерех. - хихiкнув хлопчик, кандидат у супермени. - Недарма кажуть - людина цар природи. Або можна сказати анiон самодержець всесвiту.
  Дитина побачила невелику шестилапу жабу, вона була помаранчевою у фiолетову цятку i яскраво вiдбивалася в променях п'яти свiтил. Тапiр рiзко рвонув уперед, використовуючи плаваючий стиль "злякана антилопа". Чарiвна жаба не намагалася пiти.
  Коли хлопчик настил її схопив на руки. Вона перевiряла.
  -А тепер поцiлуй мене.
  Олег Рибаченко витрiщив очi:
  -Навiщо!?
  Жаба кукудахнула:
  -Ви Хлопчики завжди так робите.
  Хлопчик-термiнатор вiдразу згадав казку, де принц перетворює жабу на царiвну:
  -Однак я не думав що у анiонiв з iншого всесвiту схожий епос. Проте, враховуючи фiзiологiчну схожiсть, то дещо й має збiгатися. Ось, наприклад, фтористi аплiкатори зовсiм на нас несхожi, у них навiть стабiльної форми немає - аморфнi.
  Жаба продовжувала загравати:
  -Це природно. Ти мене поцiлуєш молодий принц.
  Олег пацан насупився:
  -Ще, я вже великий i в казки не вiрю.
  -Значить тобi я гидка. - Жаба заплакала, її сльози блищали перлинами.
  Олег Рибаченко подивився зi спiвчуттям: її шкiра, була такою гладкою, наче полiрованою.
  Йому стало соромно за свою гидливiсть, i вiн приклався до її теплої мордочки.
  Вiдчуття було незвичайним та солодким.
  Раптом перед очима попливло й тугiше секунду замiсть жабки, перед ним опинилася дiвчина чудової краси i ледве прикрита тiльки копицею вогняно-мiдного волосся. Олег Рибаченко вiдсахнувся вiд несподiванки. Ангелоподiбне створiння простягло до нього руки.
  -Мiй хлопчик у тебе це вперше.
  Не по роках розвинений пацан знiяковiв:
  -Нi. Я вже цiлував дiвчат, але зараз у мене вперше так...
  Олег Рибаченко густо почервонiв. I важко повертаючи мовою, додав.
  -Ти така велика мабуть з iншої планети чи галактики.
  Дiвчина хихикнула i показала гостренький язичок:
  -Не зовсiм так, я теж анiон, але дуже люблю мандрувати. Побувала в кiлькох всесвiтах, щоправда, процес перемiщення дуже складний, можна i не повернутися.
  Хлопчик-дослiдник невизначено помiтив:
  -Мене вчили, що так воно i є.
  Дiвча дуже велика i занадто доросла для раси анiонiв продовжила:
  -Але щойно з'явився новий вчений, вiн може спростити цей процес.
  Пацан швидше ствердно, нiж запитально пiдтвердив:
  -У Вас багато вчених.
  Продовжуючи плисти, вони вийшли на берег, Олегу Рибаченку стало соромно, i вiн поспiшно накинув бойкостюм. Дiвчина хоч i була голою, схоже, абсолютно не бентежилася, втiм, анiони мали поняття пристойностi i голяка по мiсту не бовталися. Хлопчик ледве дiставав їй до оголених грудей.
  Голi жiночi iгри вiдливались золотистою бронзою, а голосок срiблом дзвiночка:
  -Ну, що ще погуляємо в дикому свiтi або повернемося в град i поговоримо з новим чоловiком науки.
  Хлопчик ляпнув, немов не розумiючи:
  -Чим чоловiком.
  Дiвчисько, пiдстрибуючи i розгойдуючи пишними стегнами, пробуркотiла:
  -Так, там говорять з iншого всесвiту, тепер вiн правда наш.
  Хлопчик здивувався i додав:
  -Але ти занадто велика i будеш кидатися у вiчi.
  -Ах, Ти про це.
  Дiвчина повела, плечима розкинувши, наче парасольку довге золоте в дiамантових зiрочках волосся. Потiм струсила ними.
  Не встиг Олег Рибаченко i оком моргнути, як перед ним постала дiвчинка приблизно одного з ним зросту. Її густе волосся виявилося роздiленим на три пучки - синього, жовтого, червоного кольору кожен.
  Перетворившись, краля пiдморгнула хлопцю:
  -Ну, А тепер я бiльше схожа на анiонку.
  Олег Рибаченко виявився подiбним до шоку:
  -Вау! Як ти це робиш? Чудеса.
  -Я побувала у всесвiтi, де панує магiя, i там багато чого навчилася. Крiм того, наука про гiперплазму так лихо дозволяє змiнювати свою зовнiшнiсть. - Дiвча-iнопланетянка гордо випростала табiр.
  Хлопчаковi стало до колiкiв цiкаво:
  -Так наука чи магiя?
  Милашка-анiон, пояснила:
  -Можливо, i те, i iнше. Наша цивiлiзацiя ще вiдносно молода швидко розвивається. Згодом ми навчимося тому, що зараз є фантастикою.
  Олег Рибаченко цiлком щиро промовив:
  -А менi i зараз здається, що живу у казковому свiтi.
  Вiчна дiвчинка злетiла у повiтря. Вона поводилася немов гiперактивна дитина. Крутилася дзиґою, iскрилась i вимовляла:
  -Звичайно, ми щасливi, а як було нашим предкам, вони зникали так i не встигнувши скуштувати блага цивiлiзацiї, але не будемо про сумне. Ми змогли, використовуючи розум, зачепитися за колесо часу.
  -А У нас ще гiрше. - Олег Рибаченко поспiшив вставити слово. - Люди старiють, стають старими i не гарними, а потiм вмирають у муках.
  Дiвча-анiон на мить зупинилася, i з її лоба засвiтив малахiтового кольору прожектор. Красуня-iнопланетянка промуркотiла:
  -Природа жорстока, але на те дано розум, щоб робити її гуманною та справедливою. Якщо хочеш, ми завiтаємо до iнших свiтiв, де допоможемо нещасним.
  Олег Рибаченко поспiшив ухопитися за птаха удачi:
  -Зрозумiло, ти вгадала моє бажання. Але ось до тебе лише одне запитання.
  Дiвчинка схрестила над головою мечi, що виникли з порожнечi. Вони вибили орнамент iскор. А сама войовниця була лаконiчною:
  -Говори.
  Хлопчик висловив таємну думку:
  -Якщо ти здатна виглядати як доросла, то значить, i мене можеш перетворити на чоловiка.
  Самка-анiон прочирикала, мечi перетворилися на лавровi гiлки, а тональнiсть стала куди солодшою.
  -Це може призвести до непередбачуваних наслiдкiв, краще тебе спочатку уважно вивчити, але в принципi можливо.
  Пацан мало не вибухнув:
  -Не люблю слова в принципi, воно рiвносильне ввiчливому - нi!
  Олегу Рибаченку здалося, що вiн вимовив дуже розумну рiч, хлопчик гордо розправив плечi.
  Дiвча знову запалила над собою мечi, цього разу одразу п'ять. I вiдчувалося, що вона розсерджена:
  -Ну чому так категорично. Я багато вмiю, то з того часу, що рухається синусоїдою i раптом я не зможу тебе знову зробити хлопчиком або ти постарiшаєш. Хочеш стати старцем?
  Олега Рибаченка навiть пересмикнуло.
  -Нi! Це жахливо.
  Дiвчинка-анiон погодилася i скривилася:
  -Правильно, я колись була старенькою та вiдчуття не з приємних. Добре, що це тривало не довго.
  Олег Рибаченко озирнувся, двадцятилапий дракон виповзав iз-пiд землi. Його голови нагадували бурову установку, пасти круглi, а ряди зубiв сходилися всередину.
  Пацан хотiв було атакувати нового супротивника, але дiвчинка його зупинила.
  -Навiщо його чiпати, вiн ручний. Дай йому краще поїсти.
  Хлопчик пробурмотiв, розводячи долоньками:
  -У мене iз собою немає.
  -Тодi я йому начарую - магоплазма.
  Дiвчинка вiдкинулася i закрутила пучками волосся. З'явилася рожева хмара, вона швидко росла, i спустилася з неба на випалений ґрунт. Потiм пари розпорошилися. Олег Рибаченко ахнув.
  Такого величезного торта вiн жодного разу не бачив, крiм розмiрiв вiн був дуже красиво i химерно прикрашений. Безлiч квiтiв, звiркiв, зiрок, птахiв та морських рибок прикрашало його. Виглядала ця грандiозна споруда дуже вражаюче.
  -Так їм можна нагодувати, мiльйон хлопцiв. - прошепотiв Олег Рибаченко.
  -Навiть не мiльйон, а мiльярд! - Дiвчинка захихотiла.
  Хлопчик з пафосом вигукнув:
  -Але в такий спосiб можна вирiшити проблему голоду у всесвiтi. Дати дiтям бiльше хлiба!
  Вiчно юна чаклунка сумно помiтила:
  -Ну, якби все було так просто. Створене чаклунством не мiцно. I за годину цей торт зникне.
  Олег Рибаченко зробив рiшучий висновок:
  -Так Треба швидше їсти!
  Дiвчинка-анiон упустила з правого ока перлину:
  -Так i шлунки стануть порожнiми - це ж iлюзiя. Взагалi у нашому всесвiтi все магiчне вкрай нестiйке, а так, де мене вчили основа свiтобудови - чаклунство.
  Велетенське чудовисько залучене ароматом пiдскочило до торта. Швидко занурило свої морди в багатошаровий бiсквiт. Воно iз задоволенням пожирало солодку iлюзiю. Крем стiкав по масивних щелепах та шиях. Звiр уже зовсiм не здавався страшним, а скорiше кумедним.
  Хлопчик навiть удавано заплакав:
  - Навiть шкода його, такий велетенський шлунок виявиться порожнiм.
  Дiвча розреготалася:
  -Не один, а двадцять чотири шлунки.
  Пацану стало трохи нiяково:
  -Ось жах, i де ви такого взяли.
  Вiчна юнiсть вiдповiла:
  -Привезли iз галактики Манук. Тут недарма у нас сафарi, багато правда вiддають перевагу iншим свiтам, але i тут вистачає жахiв.
  Олег Рибаченко нервово засмiявся:
  -Та щось не страшно. Якiсь вони не натуральнi.
  Дiвчисько приклала пальчик до губ, i випустила звiдти вогняну спiральку:
  -А Ти спробуй пiдiйти до такого чудовиська без бойкостюма.
  Хлопчик напружив бiцепси i прогарчав:
  -А Що думаєш слабо?
  -Ти сильно ризикуєш. - пропищав Бiом.
  -Боярус не п'є шампанського. - Хтось ризикує мало, не п'є шампанського, а хтось надто багато i зовсiм задовольняється чифiром на нарах!
  Скинувши одяг, вiн бiгцем попрямував до гори м'язiв. Зовнi це виглядало комiчно, - хлопчик заввишки менш як пiвтора метри i майже пiвтора кiлометрова чудовисько.
  Його навiть iз мурахою не порiвняти. Олег Рибаченко наблизився до торта, поблизу в нiздрi вдарив аромат бурштину, пилку та меду. Вiн пацан-смiливець зачерпнув його рукою, спробував.
  -А Що смачно. Хоча у цьому свiтi все дивовижно.
  Олег Рибаченко пiдiйшов, точнiше, пiдлетiв до дракона, погладив утикану шипами шкiру. Навiть голки були завдовжки десять метрiв, а здалеку здавались такими непомiтними. Звiр не вiдчував дотику, шкiра надто товста та броньована. Олег тихо гукнув монстра, але той не звертав уваги на нiкчемний шум.
  -Ти вже показав, що дуже хоробрий. Повертайся назад.
  Хлопчик затявся:
  -Ну нi. Я примушу його подивитись на себе.
  Олег Рибаченко впевнено полiз по шипах, спираючись на складки та шорсткостi. Вiн мабуть розраховував дiстатись однiєї з голiв i стати навпроти ока. Нове тiло мало пристойну швидкiсть, але все одно повзти довелося довго. Чарiвна дiвчинка кiлька разiв його гукала, але безглуздий хлопчик iгнорував її заклики.
  Нарештi дiставшись, до морди зi стометровою пащею. Народження хворої фантазiї щойно закiнчило десерт. Олег Рибаченко прослизнув по слизькому вiд крему носi i не втримався, повiтряний вихор засмоктав його. Величезна, як печера нiздря, проковтнула його.
  Щоб не потрапити в легенi, Олег Рибаченко схопився за схожу на сосну волосину. Насилу, утримавшись двома руками. Потiм, вирiвнявшись, вiн спробував спуститись. Йому це вдалося, але як на зло голова в цей момент чхнула. Здавалося, вибухнула атомна бомба. Хлопчика-воїна пiдкинуло, потiм ураган викинув його з вирви. Все всерединi стисло ледь, не роздробивши кiстки. Потiм стало легше, Олег Рибаченко навiть залюбувався стрiмким, як у реактивної ракети, польотом. Внизу миготiли рiзнокольоровi дерева. Пролетiвши, добрих п'ять кiлометрiв вiн врiзався в густi колючi кущi.
  
  ВЕЛИКА ВIЧИННА ВIЙНА БIЛЬШ П'ЯТНАДЦЯТI РОКIВ
  У 1943 роцi фюрер разом з оголошенням тотальної вiйни зробив деякi умовно розумнi кроки. Зокрема погодився з Роммелем та евакуював вiйська Iталiї та Нiмеччини з Африки, де утримувати фронт було неможливо. Як i органiзувати постачання.
  Крiм того, фюрер погодився i з Гудерiаном: i вирiшив поки що перейти на схiдному фронтi до щiльної оборони.
  Нiмцi пiшли з Африки i посилили свої вiйська в Сицилiї. Рацiонально розсудивши, що, швидше за все, там i буде, завдасть удару. А Сардинiю у разi форс-мажору все одно не втримаєш.
  В результатi нiмцi змогли в липнi вiдбити висадку десанту союзникiв у Сицилiї i завдати їм величезної шкоди. Сталiн наказав розпочати наступ на Орел та Бiлгород, а також Харкiв лише у 15 серпня.
  Нiмцi на той час встигли, капiтально пiдготуватись i нарити укрiплень. Крiм того, "Пантера", "Тигр", "Фердинанд" - куди ефективнiше в оборонi, нiж нападi. Особливо "Пантера", вкрай слабко захищена з бортiв, i вразлива у наступi навiть для сорокап'яток, i протитанкових рушниць.
  Але в оборонi її потужна лобова броня, i ефективна гармата були дуже хорошi.
  Непогано показали себе в оборонi i Т-4, якi мали сильну зброю, непогану лобову броню, але теж слабку бортову.
  Нiмцям вдалося уникнути розгрому, i вони хоч насилу, але втримали Орел i Бєлгород. Змогли встояти вiд поразки пiзнiм лiтом та восени.
  Лише взимку пiдкопивши сили, Червона армiя знову атакувала супротивника.
  Але нiмцi перекинувши частину сил з Європи, де союзники не вели бойових дiй, i взимку, звичайно ж, не планували висадки, змогли вiдбити наступ Червоної Армiї i пiд Ленiнградом, i пiд Орлом, Бiлгородом, i в центрi в районi Смоленська.
  Крiм того, радянське командування наступало надто широким фронтом i розпорошило сили. I це теж допомогло фрицям пережити найсуворiшу для себе пору: зиму.
  Весною вже було легше. У нiмцiв з'явився в серiйному виробництвi МЕ-262 i бiльше тисячi таких лiтакiв опинилися в червнi 1944 року. У серiю надiйшли i бiльш досконала "Пантера"-2, вона важила п'ятдесят двi тонни, але було краще захищена, з бiльш потужним двигуном в 900 кiнських сил, i великим нахилами броньових листiв.
  Така машина була ефективною, могла навiть IС-2 рикошетити похилою бронею, i силует у неї був нижчий. Крiм того, з'явилися "Пантери"-2 з 88-мiлiметровою гарматою. Вони бiльш забiйнi, i пробивнi.
  У СРСР у вiдповiдь IС-2 та Т-34-85. Теж дуже потужнi танки, хоча слабшi за нiмецькi.
  Влiтку нiмцi не наступали, а готувались до оборони. Особливо до висадження у Францiї. Так у Сицилiї союзникiв розгромили, Муссолiнi не було повалено, i нiмцiв було бiльше сил. I вони не вiдволiкалися на пiвдень.
  Тотальна мобiлiзацiя дозволила збiльшити випуск озброєнь. У нiмцiв з'явився винищувач ТА-152, який мiг бути i штурмовиком i фронтовим бомбардувальником, будучи еволюцiєю Фокке-Вульфа.
  Чого тiльки не було у фашистiв i фаустпатрони, i пiдводнi човни на перекисi водню, i новий винищувач НЕ-162, який був найкращим лiтаком за льотними характеристиками. Але остання машина виявилася не дуже зручною для пiлотування i вимагала певної майстерностi.
  Так що, незважаючи на дешевизну у виробництвi НЕ-162 не став надто вже масовим.
  А ось МЕ-262 i озброєнням дуже потужний чотири 30-мiлiметровi гармати, i дуже живучий.
  Союзникам вiн завдавав маси клопоту. З'явився у нiмцiв неприємний сюрприз: винищувач танкiв Е-10. Самохiдка була маленька, дуже низька, дешева та проста у виробництвi. I весь ефективний. Особливо при стрiльбi поблизу та через засiдку.
  Вона показала себе дуже рухливою та практичною. У всякому разi, союзники зiткнулися з сильнiшою армiєю нiмцiв та краще оснащеною, нiж у реальнiй iсторiї. Та й Роммель мав бiльше повноважень.
  Союзники в Нормандiї виявилися розгромленi, лише полоненим втративши понад пiвмiльйона солдатiв. Радянськi вiйська намагалися допомогти наступом у центрi, але на фрику цього чекали. Крiм того, лiнiя фронту була рiвною i зручною для оборони.
  Та й Майнштейн був видатний полководець. На користь нiмцiв була i поява у них потужнiшого i досконалiшого автоматам МР-44, або штурмової гвинтiвки, який не мав на той момент собi рiвних.
  Багато було у нiмцiв та кулеметiв.
  Червона армiя вела наступ i загрузла в боях з ворогом. Вдалося просунутися лише на двадцять-тридцять кiлометрiв.
  Нiмцi знову встояли. I поки що трималися. У серпнi та вереснi радянськi вiйська не дуже успiшно намагалися наступати i на пiвднi. I знову лише великi втрати. Втiм, i гiтлерiвцi втрачали пристойно, та й партизанська вiйна на окупованих територiях забирала у них сили.
  . РОЗДIЛ К 7
  Гiтлер поки що сидiв у глухому захистi. Але розгорталося виробництво нових танкiв серiї "Е". З ним пов'язувалися певнi надiї.
  Е-25 також виявився не танком, а самохiдкою. Але машина вийшла маленькою та рухливою.
  Великi надiї пов'язувалися з Е-50 та Е-75. Цi танки мали стати основними. Хоча першим виявився готовим до серiйного виробництва Е-100. Бойовi випробування показали, що цей танк чудово захищений з усiх бокiв, особливо екранами, i озброєний. Вiн вийшов нижче силуетом нiж "Маус", i легше вагою, рухливiшим, i бiльш транспортабельним. Тим його вага в 135 тонн, залишався високим, що утруднювало бойове використання.
  Але цей танк вперше обкатували на пiвднi, п'ятiрка екiпажу iз нiмецьких дiвчат.
  Потужна 128-мiлiметрова гармата була скорострiльною i дуже забiйною.
  Герда зробила перший пострiл. Її снаряд пролетiв дистанцiю, i потрапив тридцятьчетвiрку.
  Дiвчина пискнула:
  - Круто!
  Далi пальнула Шарлотта. Знову снаряд, описавши дугу, потрапив до радянського танка, зiрвавши з нього вежу.
  Дiвчина пискнула:
  - Лiпота!
  Потiм пальнула i Христина, i вразила цiль.
  Пiсля чого проревела:
  - Закiнчений хiд!
  А за нею влiпила й Магда. Причому дiвчина пiд час стрiльби використала босi пальчики нiжок.
  Войовниця провизжала:
  - За нашу перемогу!
  I пiд кiнець лупнула Шелла. Розбила супротивника i гаркнула:
  - За нашi успiхи!
  Ось так п'ятiрка попрацювала...
  Далi вже iгровi моменти танкових боїв. У сорок п'ятому роцi з'явилися першi нiмецькi танки Е-50 та Е-75. Вони були ще не зовсiм досконалi та вдалi. Е-75 вийшов дуже важким, бiльше дев'яносто тонн, а Е-50 був недостатньо захищений у борт, хоча мав хороший лобовий захист, i головне швидкiсть.
  Проте нiмецькi танки билися непогано.
  Проте фрицi поки що тримали взимку оборони. I лише у березнi намагалися наступати на пiвднi. I досягли певного успiху, але зазнали великих втрат i зупинилися. Вiйна все бiльше ставала схожою на першу свiтову з малорухливим фронтом.
  СРСР поки що не запустив у серiю Т-54, i пiзнiшi моделi Iсов. З'явився, щоправда, IС-3. Новий танк був краще захищений у лоб, але складнiший у виробництвi. I похилими броньовими листами на вежi.
  Сорок п'ятий рiк пройшов у боях та обмiнами ударами. Лiнiя фронту малорухлива. Союзники поки що бомбять нiмцiв, але зазнають шкоди вiд реактивної авiацiї.
  Сорок шостий рiк, ще йдуть бої. З'явився на фронтах Т-54, але не такий досконалий. Лобова броня вежi всього 150-мiлiметрiв, що теж чимало. IС-4 також у строю. Нiмцi серiйно виробляють Е-75, i намагаються покращити цю машину.
  I сорок сьомий рiк ознаменувався появою Е-75 з нижчим силуетом, меншою вагою, i потужним двигуном. А також радянського IВ-7. Так i пiшло суперництво машин. Е-75 та IС-7 зблизилися за ходовими якостями та озброєнням, а також бронею. I стали змагатися один з одним.
  Нiмець все ж таки виявився важчим i краще захищений з бортiв.
  Коротше кажучи, сорок сьомого року пройшов пiд знаком танкового суперництва.
  Союзники втомившись вiд вiйни, фактично згорнули бойовi дiї. Отже, Третiй Рейх мiг без бомбардувань виробляти багато технiки. I, звичайно ж, найбагатшi можливостi вiдкрилися для опису бойових iгор у стилi "танки".
  Протистояння Е-50, який став теж нижчим за силует i рухливiше, проти Т-54.
  Ось борються на Т-54 радянська четвiрка: Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана.
  Красивi воительки в бiкiнi.
  Наташка стрiляє, зносить фриця влучним з 100-мiлiметрової гармати i вимовляє:
  - Слава СРСР!
  Зоя теж палить по супротивнику i кричить:
  - Великiй Вiтчизнi слава!
  I шльопне босою нiжкою по бронi.
  А ось Августина теж як бреше по ворогу. Розкришить фриця i заспiває:
  - Як жили ми борючись?
  I смертi не боячись...
  Так Гiтлеру зламаємо,
  Щелепа - хрясть!
  А справi у бою Свiтлана. Дiвчина теж бореться дуже активно. I за фашистами як урiже.
  I заспiває:
  - Ми пам'ятаємо напам'ять, як батьки воювали за київську Русь!
  Четвiрка дiвчат дуже лиха. Ось Наташка натисне босими пальчиками нiжок на джойстик, i випустить гранично забiйний подарунок смертi.
  Виб'є фашиста i заспiває:
  - За Сталiна героя!
  Тут i Зоя теж по гiтлерiвцях пальне, i проспiває:
  - За Росiю радянську!
  I її босi нiжки такi ось спритнi. I тиснуть дуже точно i спритно.
  Далi веде вогонь Августина. Вона дiвчина дуже влучна. Як вистрiлив ця руда чортiвка, i розмiтить супротивника. Знесе йому голову, i заспiває:
  - Слава Вiтчизнi! Житимемо за комунiзму!
  I пiдморгне своїм товаришам-дiвкам.
  I її босi пальчики такi спритнi.
  Далi вогонь веде Свiтлана. Ця дiвчина-ураган.
  I теж блондинка босими пальцями нiг на клавiшi джойстика натисне, i фашистiв капiтально змете.
  Та ще й прочiркає:
  - Перший сокiл Ленiн, другий сокiл Сталiн!
  Дiвчата працюють у Т-54, на славу. I ухиляються вiд ворожих снарядiв вправно. I фашистiв вражають капiтально та точно. Таких войовниць жодної сили не зупинять.
  Особливо якщо нiжки босi та гострi. I луплять iз точнiстю лазерiв.
  Наташа навiть наспiвала, крутячи розкiшними стегнами:
  - Нас нiхто не зупинить!
  Зоя, ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, додала:
  - Нас ваш Рейх не переможе!
  Августина стрiляючи по фрицях, видала:
  - Ми комсомолки крушимо ворога!
  I босими пальчиками нiжок пiддала по супротивнику.
  А Свiтлана в лютi додала:
  - Ми комсомолки - салют героям!
  I теж босими пальчиками нiжок як натисне на кнопки джойстика. I рознесе фашистiв у рванi шматки металу.
  Дiвчата вiдводять свiй танк вiд поразки. Вони стрiмкi, наче пантери. I дикi та симпатичнi одночасно.
  Наташка з диким шаленством проспiвала:
  - А що хочете, ви багато фрицi кажете,
  А я пошлю снаряд i вам поставлю мат!
  I босими нiжками дiвчина-термiнатор знову створить iсторiю.
  А тут ще й Зоя вступить у бiй. Точнiше вона вже давно у бою, але активiзувалася.
  Ось її босi пальчики витончених нiжок допомагають випустити снаряд iз колосальною руйнiвною силою. I фашистам - капiтальна загибель.
  Зоя прочiрiкала:
  - Велич Вiтчизни - супер!
  Далi вогонь веде Августина. Вона як лупе за допомогою босих пальчикiв нiжок по фашистам, i прореве:
  - Я колосальної сили дiвко!
  I трусить вогняними кучерями.
  Свiтлана теж у гiтлерiвцiв вистрiлить. Фашистiв покосить i прореве:
  - Слава чемпiонкам винищення!
  I теж босими нiжками як натисне на кнопку джойстика. I зробить це дуже швидко i влучно.
  Четвiрка попрацювала собi на славу.
  Але вони героїнi, хто того коли б'єшся в бiкiнi, то прокидаються прихованi здiбностi.
  I нiмцям стало стрiмко i боляче... Але, звичайно ж, вiйна йде. Ось уже 1948 рiк.
  Радянськi танки Т-54 дещо покращуються в бронi i стають бiльш масовими.
  Нiмецька Е-50 теж бiльше вiшає на себе залiза, благо висота знизилася i потужний двигун дозволять наростити параметри. Зокрема, в серiї газотурбiннi з'явилися у нiмцiв мотори. I це дає переваги. Е-50 став важити шiстдесят п'ять тонн i його борти прикрили 100-мiлiметровi щити. А лоб став бiльш похилим i товстим. Гармата посилилася до 105-мiлiметрiв та 100 ЕЛ. Нова бiльш досконала модифiкацiя Е-50, перевершувала Т-54 у бронi та озброєннi, i навiть у швидкостi. Але коштувала дорожче i була важчою.
  Отже, змагання в озброєннi.
  Найкраща радянська машина IС-7 - вона броньована, особливо в лоб непогано, потужна гарматою i досить швидка. Тiльки борти i корми слабшi будуть.
  Т-54 також у захистi бортiв став нiмецькому Е-50 програвати, як фрицi на боки стали екрани ставити. А ставити на радянську машину екрани важко - двигун всього в 520 кiнських сил - слабенький!
  Таке змагання машин рiзних рiвнiв.
  Зате радянських бiльше виробляється. А IС-7 досить складна та дорога iграшка. Вона хороша, але й вежа i корпус мають рiзну товщину та обтiчну форму. Через це танк великими серiями робити дорого.
  Тож Е-50 на полi бою домiнує. Зближення в товщинi бронi з озброєнням з Е-75 зробило останнiй танк не надто потрiбним. Хоча його поки що з виробництва не зняли. Але скоротили випуск. А Е-100 взагалi зiйшов нанiвець.
  Коротше кажучи, вiдбувалося змагання технологiй та танкiв. I гарнi дiвчата з обох бокiв показували найвищий клас.
  Ось Герда на Е-50 класу У. Її екiпаж скоротився до чотирьох дiвчат.
  Так машина керується джойстиками.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i пострiлом збила радянську машину.
  I прочирiкала:
  - Я дiвчина-вовчиця!
  Далi вогонь веде Шарлотта. Руда бестiя босими пальчиками нiжок натиснула на джойстик, i пропищала:
  - Я пiрат-самка!
  Потiм пальнула i Христина, проревiвши:
  - Я все перемагатиму!
  I за допомогою босих нiжок очевидно.
  А потiм i Магда як рiже, i розкришить супротивника. Пiсля чого вiзьме i заспiває:
  - Але великий Рейх,
  Вас сказав не дрейф!
  Так що чотири дiвчата тут такi швидкi та крутi. Нi радянським машинам проти них не встояти.
  З одного боку дiвчата-комсомолки, з iншого самки-вовчицi!
  Таке змагання тут вiдбувається.
  Класнi тут дiвчата з обох бокiв та з надздiбностями.
  Новий 1949 обiцяв стати цiкавим, так танкiв ставало все бiльше i бiльше.
  Нiмцi нарощували випуск Е-50, який мав усi найкращi якостi машини i захист i низький силует, i потужне озброєння. Радянськi потужно Т-54 робили масовiшим. У небi з'явився Мiг-15, проти досконалiшого МЕ-362 та МЕ-2010, та ТА-283.
  Продовжувалося змагання iнтелектiв.
  Третiй Рейх та СРСР воювали практично вiч-на-вiч. Японiю розгромили союзники. США та Англiя у вiйну не втручалися.
  Обидвi сторони мали малорухливу лiнiю фронту, проводили кровопролитнi, але малоефективнi битви. I не могли нiчого досягти суттєвого.
  А нiмецький шiстдесяти п'яти тонний Е-50 з двигуном 1500 кiнських сил - газотурбiнний бився з Т-54, з двигуном дизельним 520 кiнських сил, з вагою тридцять шiсть тонн.
  Росiйська масовiсть танка проти нiмецької могутностi. Невелика машина, проти бiльш важкої та досконалої.
  I ось мiж ними основна конкуренцiя, тому що IС-7 проводився у малих кiлькостях.
  I дiвчата влаштовували мiж собою запеклi змагання в цiй вiйнi, що затяглася понад будь-яку мiру. Яка здається вже нiколи не скiнчиться, заходячи в глухий кут пата! Лiнiя фронту майже не рухалася i вже пiшов 1950 рiк.
  Цього року майже нiчого не змiнилося. Навiть вiдбулася деяка стабiлiзацiя та вiдкриттiв у вiйськових технологiях. Е-50 У ущiльнив компонування до межi, як i Т-54. У обох машин двигуни та трансмiсiя розташувалися впоперек. I обидвi пiдiйшли до межi ущiльнення схем. Нiмець мав, щоправда, за рахунок бiльшої ваги товщину лобової бронi вежi в 250-мiлiметрiв проти 200 у Т-54, а бортiв 180-мiлiметрiв проти 100. 56. Але це компенсувалося бiльше масовiстю Т-54 та перевагами малих розмiрiв.
  Хоча шосе нiмецька машина за рахунок газотурбiнного двигуна i їздила швидше: 1500 проти 520 кiнських сил велика фора. Натомiсть у радянського танка запас ходу був вищим.
  Коротше кажучи, обидва танки тепер змагалися. А в небi билися МИГ-15, проти МЕ-362. Нiмцi все ж таки зробили ставку на цю машину. Вона вiдносно проста в управлiннi, потужна озброєнням, живуча. ХЕ-262 все ж таки складний в управлiннi, як i МЕ-2010 з крилами мiнливої стрiловидностi. ТА-283 дуже подiбний до МIГ-15, але недостатньо потужно озброєний.
  Так що нiмцi вiддали перевагу МЕ-362 з потужним озброєнням, гарною живучiстю, простою в управлiннi, i двома двигунами. Але ця машина дорожче, нiж МIГ-15, але сильнiше озброєна, вище за швидкiстю, по захисту, трохи гiрше в маневреностi, крiм пiкiрування.
  Загалом настав час, коли тимчасово переозброєння армiй новими зразками технiки призупинилося, i була битва за масовiсть.
  У нiмцiв ресурси майже всiєї Європи, частина окупованої територiї СРСР. Але на захоплених землях партизанська йде вiйна та повно саботажу. СРСР у цьому планi простiше. Хоча i робочої сили, i обладнання Третього Рейху i бiльше. Призовникiв обидвi сторони виставляють майже порiвну. Нiмцiв трохи менше, але вони використовують iноземнi дивiзiї та хiвi. Так що сумарно у них навiть бiльша за пiхоту. Але якiсть iноземцiв нижча.
  Крiм того, багато сил йде на боротьбу з партизанами i на охорону.
  Загалом майже рiвновага сил. Може, навiть нiмцi i сателiти, i європейськi країни i сильнiшими будуть. Ресурсiв людських з урахуванням окупованих територiй Третiй Рейх має бiльше. Тiльки частина цих ресурсiв проти Вермахта i воює.
  Бракує нiмцям нафти, але вони частину пального роблять iз вугiлля. У СРСР брак бокситiв та легуючих елементiв, але це можна купувати у союзникiв.
  Втiм, i нiмцi дещо купують у союзникiв. Вони формально вiйну з Третiй Рейх не припинили, але фактично її не ведуть. Як по Троцькому - нi миру нi вiйни. I постачання пiд ленд-лiз звели до мiнiмуму, i багато бiзнесменiв напiвлегально з Третiм Рейхом торгують.
  Ось така ситуацiя... Пройшов 1951 року, i минув 1952 рiк.
  Обмiн ударами, що практично не змiнюється лiнiя фронту. Протистояння Е-50 i Т-54, причому IС-7 та iншi серiї Е i Iсов практично не виробляються.
  Така ось стабiлiзацiя боротьби мiж МIГ-15 з модифiкацiями та МЕ-362 теж iз рiзними формами.
  Ось настав i 1953 рiк... 5 березня вмирає Сталiн. Спроба Берiї стати диктатором провалилася.
  Внаслiдок цього виник колективний диктатор. Головою ДКО став Молотов i формально найбiльшi повноваження в нього. Головою ради мiнiстрiв призначили Маленкова - також велика влада. Верховним головнокомандувачем зробили Василевського, а ось мiнiстром оборони Жукова. А першим секретарем ЦУ Микиту Хрущова.
  Отже, перевантажений повноваженнями Сталiн, свої посади подiлив.
  I з'явився колективний диктатор. Причому формально перший серед рiвний з великим повноваженнями Голова ДКО Молотов. Але Голова уряду - це велика влада! А у вiйськовiй сферi двовладдя: Верховний головнокомандувач Василевський, а мiнiстр оборони Жуков.
  Теж не порядок - що в армiї найголовнiше! А ще й у партiї найголовнiший тепер Микита Хрущов за цiєю лiнiєю.
  I Гiтлер, пiдловивши сприятливий момент, кинув свої полчища в наступ.
  Проте, глибокоешелонована оборона настiльки була вже розвинена i накопана, що фашисти змогли просунутися лише на кiлька десяткiв кiлометрiв, i видихнулися. Були зупиненi героїчними та загартованими у боях радянськими частинами.
  Вiйна продовжилася...
  У СРСР наступного 1954 року вiдбулася лише одна iстотна змiна. IС-7 замiнив легший IС-10, який був озброєний гарматою трохи меншого калiбру, i трохи слабший за бортову броню, але сильно захищений в лоб i вагою в п'ятдесят тонн.
  Новий танк був близький за швидкiстю, але легше, а значить дешевше i практичнiше, слабше озброєнням, але простiше у виробництвi та експлуатацiї.
  Отже, IС-10 обiцяв стати бiльш масовим. Ну i поки що в серiї Т-54. Хоча вже розробляється потужнiше трохи i важче Т-55.
  Нiмцi поки що лише модернiзують Е-50 У, який вiйськових бiльше, менш влаштовує.
  Хоча вже з"явилися проекти танка нового поколiння: пiрамiдального. За назвою АГ. I ця машина може пiти за кiлька рокiв у серiю, разом iз радянським Т-55. А поки що змiнюється мало що. У небi поки що МIГ-15 проти МЕ-362. Але у нiмцiв готується МЕ-462, який обiцяє бути досконалiшим. Поки що в СРСР МIГ-15 лише модернiзується.
  Минув i 1954 рiк, з боями пролетiв 1955 рiк... Поки що старi танки в серiї. У нiмцiв iз серiєю АГ виникли проблеми з гусеницями катками пiд пiрамiдальну форму. А в СРСР поки не поспiшають переходити на Т-55, який лише трохи сильнiший, нiж Т-54 i дуже на нього схожий.
  Але наступив 1956 рiк... минула 22 червня рiвно п'ятнадцять рокiв з початку Великої Вiтчизняної вiйни.
  I генерали Третього Рейху i промисловцi, та iншi, включаючи союзникiв, сказали: а може вистачить? Справдi, скiльки вже можна бадатися? Чи не настав час другу свiтову вiйну i завершити?
  Молотов заявив, що СРСР готовий до розумних компромiсiв.
  Але Гiтлер якраз i не готовий. Точнiше, фюрер сказав: що нiмцi поклали п'ятнадцять мiльйонiв своїх синiв не для того, щоб обмежитись жалюгiдними територiальними придбаннями. А поки що змiсти бiльшовизм iз лиця планети Земля.
  Щоправда, неофiцiйно, нiмцi погодилися б на свiт, якби їм вiддали те, що й так уже захоплено, плюс ще Кавказ, Ленiнград та Дон. А також Карелiя та Архангельськ.
  Але Молотов вважав цi вимоги надмiрними. СРСР був готовий на свiт лише в межах 1939 року, поступившись лише придбаним за секретними протоколами з фрицами.
  Хоча можна було ще й роздiлити за захопленим, то й залишається.
  Так, зокрема, пропонував президент США Ейзенхауер. Але для СРСР це дуже багато, а для Нiмеччини дуже мало.
  22 червня 1956 року було оголошено перемир'я на час ведення переговорiв.
  А 9 серпня 1956 року фюрер наказав вiдновити вiйну до переможного кiнця.
  Тим бiльше, що нарештi нiмецькi конструктори змогли довести до серiйного виробництва новий пiрамiдальний танк АГ-50. Дана машина вiдрiзнялася наявнiстю великих кутiв рацiонального нахилу бронi з усiх ракурсiв, колосальною прохiднiстю, вiдносною простотою i дешевизною виробництва.
  Пiрамiдальний танк обiцяв ставши машиною нового поколiння, дати Третьому Рейху шанс на перемогу у вiйнi з СРСР. У вiдповiдь СРСР у серiю став надходити Т-55. З гарматою 105-мм, i краще захищений, i трохи важчий.
  Одночасно в серiї з'явився IС-11, дещо бiльшою довжиною ствола, i товстою бронею, i на п'ять тонн важчою. Але теж цi танки тiльки почали входити в серiйне виробництво. Осiнь 1856 року пройшла поки що в обстрiлах i повiтряних боях. Поки що 8 листопада 1956 року не розпочався за наказом фюрера новий наступ. Але цього разу фрицi основного удару завдали по Ленiнграду, який вже понад п'ятнадцять рокiв перебував в облозi.
  Але це вже iнша частина вiйни, i вимагає нового оповiдання.
  
  ОЛЕГ РИБАЧЕНКО РЯТУЄ ЛЕНIНА
  Пiд час замаху на Ленiна, не зовсiм звичайний, на вигляд безпритульний босоногий хлопчик ударив по руцi Каплан. I в результатi кулi пролетiли повз. Так вiчний хлопчик Олег Рибаченко змiнив перебiг iсторiї. Володимир Iллiч не постраждав, i не отримав небезпечного поранення, яке й викликало закупорку судин шиї, i призвело до серiї iнсультiв.
  Таким чином, Ленiн залишився у строю. На загальний перебiг iсторiї громадянської вiйни це спочатку великого впливу мало. Ленiн, щоправда, пiсля перемоги Червоної Армiї в Криму зажадав посилити тиск на Польщу i змусити її вiдмовитися вiд українських та бiлоруських земель.
  Оскiльки Ленiн був здоровiшим i краще почував себе, то й бажання будь-якою цiною закiнчити громадянську вiйну в нього було слабшим. Тим невдовзi i Кавказ став радянським.
  Поляки, зрозумiло, упиралися. У травнi 1921 року Червона армiя почала новий наступ. Вона мала велику перевагу в силах, особливо в пiхотi, i прорвала польську оборону, рухаючись на захiд. Цього разу пiвденним крилом командував Фрунзе, а Тухачевський одержав повторний шанс. В результатi Червона армiя ще бiльш численна, нiж ранiше i досвiдченiша, змогла взяти Варшаву. Нехай навiть великою кров'ю. Польща впала.
  На хвилi ентузiазму бiльшовики захопили i Прибалтику. А Лев Троцький, користуючись надмiрною жадiбнiстю фiнiв, що наблизилися до Петрограда, наполяг i операцiї проти країни Суоми. Щоб повернути до iмперiї всi законнi росiйськi землi.
  I ця вiйна виявилася для Червоної армiї успiшною. Тим паче Антанта виявляла нерiшучiсть. А Ленiн навпаки, будучи бадьорiшим i здоровiшим нахабно.
  Але пiсля падiння Фiнляндiї, все ж таки Володимир Iллiч вирiшив взяти паузу. I пiсля приєднання Примор'я заявив про тимчасове затишшя.
  Однак пiсля того, як економiка СРСР трохи вирушила вiд розрухи, Ленiн став поглядати у бiк Заходу бiльш жадiбно. Та й Японiя нервувала. Хоч i повернула Росiї пiвнiчний Сахалiн.
  Ленiн та Троцький фактично створили тандем. Хоча був i культ Ленiна. А вплив Сталiна зменшувався. Незабаром його ще бiльше знизили та звинуватили у зривi взяття Варшави у двадцятому роцi.
  У СРСР проводилася прискореними методами iндустрiалiзацiя та колективiзацiя. Правда Ленiн i Троцький змогли уникнути голодомору, i надто великих перегинiв. Але це був сталiнський шлях, тiльки вмiло i цивiлiзовано реалiзований. I темпи реального зростання були дещо вищими, нiж за Сталiна.
  СРСР швидко набирав мiць. А у Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер.
  А у СРСР iз нiмцями спiльний кордон є.
  Ленiн у 1936 роцi скориставшись приводом - входження фашистських вiйськ у демiлiтаризовану зону, взяв i розпочав наступ на Третiй Рейх.
  Вермахт тодi ще тiльки почав формуватися, i вiйна виявилася переможною i швидкою.
  Перемогли комунiсти та в Iспанiї. Франка був розгромлений. 1937 року скориставшись вiйною Iталiї в Ефiопiї як приводом, Червона армiя захопила i цю країну. Спалахнули революцiї у багатьох країнах схiдної Європи.
  Червона армiя допомогла комунiстам прийти до влади i в Румунiї, i в Угорщинi, i в Чехословаччинi, i в Болгарiї, Грецiї, i навiть у Норвегiї.
  У травнi 1938 року Володимир Iллiч Ленiн таки помер. Офiцiйним наступником став Лев Давидович Троцький.
  Цей полiтик був дуже честолюбним i хотiв пiдкорити весь свiт.
  Ленiн пiсля смертi отримав нагороду: Петроград був перейменований на Ленiнград.
  I помiщений у мавзолеї. Який був заздалегiдь збудований на Червонiй площi.
  Ну Лев Давидович Троцький, зрозумiло, почав уже 1940 року похiд на Францiю i захопив її.
  Потiм була вiйна iз Британiєю. Вiдразу висадитися не вдалося, але Червона армiя пiдкорила всi колонiї, i Францiї та Англiї. Згодом розгромила i Японiю.
  Пiсля запеклої пiдводної вiйни, 1944 року Червона армiя таки висадилася в Британiї i захопила її, також вибила японцiв iз Китаю. Далi була вiйна зi США. Американцi могли створити атомну бомбу i цим були небезпечнi. Хоча в цiй iсторiї, вони це зробити в 1945 роцi не вийшло.
  Червона армiя у 1946 роцi висадилася в Японiї.
  Олег Рибаченко та чотири дiвчини-вiдьми теж брали участь у висадцi. Так Олег Рибаченко вiдпрацьовували своє безсмертя у тiлi дванадцятирiчного хлопця. Що вiн виконує i цю мiсiю. Якщо так треба, то значить i треба.
  Хлопчик кидає босими нiжками гранату по японцях, дає за ними чергу, зрiзає масу жовтих солдатiв i кричить:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  Наталя теж дає чергу по супротивнику. Вкладає масу японцiв. Вганяє їх у труну, перетворює на трупи i верещить:
  - Слава Вiтчизнi!
  I босими пальцями нiг, як запустить бумеранг.
  Зоя теж веде вогонь по супротивнику. Винищує самураїв, i при цьому повищує:
  - Слава великої Русi!
  I теж босими нiжками як пiдкине несуче знищення.
  Ось в атацi Августина. Вона з вогняним волоссям. Шпурляє босими нiжками гранати. Розправляється iз противниками. I оглушливо вищить, скелячи зубки:
  - Я велика чемпiонка! I у мене наколка!
  Свiтлана також рухається. Розправляється з ворогами. Зубки собi немов вони iкла пiраньї скеля. I босими нiжками у противника, що анiгiляцiю приносить, жбурляє.
  Войовниця кричить:
  - За вiру, царя та Батькiвщину!
  Так їх п'ятiрка i взялася за Країну Вранiшнього Сонця. Продемонстрували тотальне знищення.
  Ось i столицю Японiї Токiо взяла Червона Армiя. I були пiдкоренi самураї. Пiсля чого пройшов референдум про їх добровiльний вступ до СРСР.
  А на Америку наступали через Аляску з одного боку, i через Гренландiю та Канаду з iншого.
  Ось по кучугурах мчить босоногий у шортах рельєфний мускулатурою хлопчик Олег Рибаченко, i четвiрка дiвчина у бiкiнi та з голими нiжками.
  Хлопчик-письменник Олег кинув босими, дитячими нiжками презенти анiгiляцiї. Дав чергу i ревiв:
  - Слава Вiтчизнi - житимемо за комунiзму!
  Наталя вiдкрила вогонь по супротивнику, зрiзала ворогiв i босими нiжками кинула послання смертi.
  I верещала:
  - За Русь святу!
  Зоя теж продовжила стрiлянину, i ревла i диким воєм. При цьому кинула босою нiжкою те, що анiгiляцiю несе, проревiвши:
  - За комунiзм!
  Августина теж лупнула по американцях. Зрiзала безлiч ворогiв. Їх без проблем викосила. I зрiзала ворога.
  I босими нiжками як запустить щось вбивче.
  I заспiває:
  - Слава величi комунiзму!
  Далi вже Свiтлана палить по супротивнику. Зрубує ворогiв чергами, i верещить:
  - За конституцiю СРСР!
  I босою нiжкою як запустить у суперника, що зриває дах з петель.
  I прореве:
  - За Русь!
  П'ятiрка снiгом побiгала, i кiлька тисяч американцiв викосила. I потiм дiвчата змусили бранцiв собi босi нiжки цiлувати i обсипати поцiлунками п'яти.
  Ось такi бойовi подруги.
  США була завойована пiсля кiлькох наступальних операцiй, до осенi 1948 року.
  Пiсля цього було проведено референдум про включення й Америки до складу СРСР. Пiсля сiмдесятирiччя Льва Троцького було проведено референдум про органiзацiю Всесвiтнього СРСР.
  Пiсля цього Червона Армiя зайнялася завоюванням iнших держав.
  За iронiєю долi Лев Троцький помер, як i Сталiн у березнi 1953 року.
  Але йому успадковував його син: Лев Львович Сєдов. На вiдмiну вiд Василя Сталiна, вiн був i старшим, i розумнiшим, i головне таким, що не пив, так що було кому передати трон.
  Лев Львович Сєдов продовжив справу батька, i завершив завоювання всього свiту та становлення СРСР. Вже 1957 року радянськi космонавти висадилися на Мiсяць. А 1980 року на Марсi. Пiсля смертi у Лева Львовича Сєдова у 1982 роцi, успадковував його син Володимир Львович Сєдов. А 1990 року СРСР остаточно став пiсля майже одноголосного референдуму Радянської, Соцiалiстичної iмперiєю, iз заснуванням монархiї. На той час радянськi космонавти вже встигли побувати на всiх планетах Сонячної Системи.
  А 2020 року розпочалася перша мiжзоряна експедицiя, з кiлькох кораблiв до Сiрiуса, де були придатнi для висадки планети. Вони вже могли розганятися до швидкостi свiтла, i реально мали шанси долетiти.
  На планетi Земля жилося тепер непогано. Усi країни об'єднувалися в одну iмперiю. Не було нi голоду, нi епiдемiй, нi СНIДу. Серйозних успiхiв досягли у омолодженнi та лiкуваннi хвороб.
  Безробiття не було, а тривалiсть робочого дня скоротилася до п'ятої години на добу при вихiдному днi через день. Цiни постiйно знижувалися, а зарплата зростала. Кожна сiм'я мала окрему квартиру з усiма зручностями, комп'ютер, iнтернет, пристойну машину. Хлiб i продукти першої необхiдностi - вже абсолютно безкоштовнi, тiльки як не треба платити за квартири, комунальнi послуги, громадський транспорт.
  Та вже наблизилась планета до комунiзму. I свободи побiльшало. Можна було i з чиновникiв пожартувати, i голих жiнок на екранi подивитися. Взагалi i клiмат на Землi став м'якшим, а нiч у багатьох регiонах через встановлення дзеркал зникла. Через що стало модним ходити босонiж i з мiнiмумом одягу. А оголення на екранi стало модним.
  У Релiгiї - природно атеїзм. I майже всi церкви стали музеями чи iншi потреби.
  Закрилися i майже всi мечетi. Коран та Бiблiя друкувалися лише пiдпiльно. I були фактично забороненi, хоч формально й немає. Але вiруючий було бути комунiстом, чи зробити кар'єру. А тих, хто агiтував за релiгiю, садили.
  Пiдiбгали всi релiгiї, вiдсоток вiруючий постiйно скорочувався. Тим бiльше, вiйни зникли, i в омолодженнi досягнуто серйозного прогресу. Так що страх перед смертю, який живить будь-яку релiгiю, вiдступив. Насправдi матерiальних проблем майже немає, злочиннiсть майже зникла, бiльшiсть хвороб зникла чи легко лiкується. Щеплення вiд раку створено, i люди живуть все довше та довше.
  То чого вiрити в Бога? А тим бiльше суперечливим - Бiблiї та Корану, якi суперечать сучаснiй науцi?
  Коротше кажучи, все ближче та ближче до комунiзму. У 2022 роцi було пишно вiдсвятковано ювiлей - сторiччя освiти СРСР. I все добре, i щороку все краще та краще.
  Навiть зробили з цiєї нагоди подарунок - кожному жителю планети земля, з безкоштовного лiтаючого електромагнiтного вертольоту. Щоб усi могли й лiтати.
  До речi, завершилося будiвництво метро: "Москва - Антарктида"! I останнiй шостий континент приєднано до метрополiтену! Оце здорово!
  А незабаром радянськi кораблi долетять до Сiрiуса. I пройшли випробування перших лiтальних апаратiв, що перевищили швидкiсть свiтла.
  Ось як здорово в свiтi комунiзму, що стоїть, i перемiг розвиненого соцiалiзму!
  А все завдяки безсмертному хлопчику Олегу Рибаченку. Слава Росiї!
  Слава Олегу Рибаченку, який виконав нову мiсiю!
  
  ЗЛИЙ ГЕНIЙ БОСОНОГОЇ ГЕРДИ
  Дiвчина, яка зазнає танкiв Герда, яка завжди бiгала босонiж i в бiкiнi взяла участь у розробцi "Пантера"-2. Красуня-вовчиця запропонувала розмiстити двигун та трансмiсiю разом, причому поперек та попереду танка. А коробку передач встановити прямо на моторi. В результатi "Пантера"-2 за рахунок ущiльнення компонувальнiй схеми знизила свою висоту бiльш нiж на метр. Торкнулися змiни та вежi. Вона стала меншою i вже. В результатi "Пантера"-2 значно додала у бронюваннi. Лоб корпусу став товщиною 120-мiлiметрiв, пiд нахилом 45 градусiв. Борт став за 82-мiлiметри як у "Тигра"-2 пiд нахилом. Лоб вежi "Пантери"-2 став у 150-мiлiметрiв пiд нахилом, а борт у 82-мiлiметри, теж пiд нахилами, причому верх практичнi зник. При цьому сама машина незважаючи на посилення бронювання навiть полегшала: вага впала до 36 тонн, а новий двигун у 700-кiнських сил, розганяв цей танк майже на сiмдесят кiлометрiв на шосе, i весь пристойно на рокадi.
  Пантера-2 стала бiльш живучою та непомiтною, її легше маскувати та дiяти через засiдку. Змiни не торкнулися калiбру зброї, оскiльки пробивної сили гармати " Пантери " -2 цiлком достатньо для боротьби з танками антигiтлерiвської коалiцiї.
  Ця машина за своїм рiвнем захисту зрiвнялася з "Тигром"-2, при вазi менше на тридцять двi тонни. I вступила до серiйного виробництва ще восени 1943 року. Тим бiльше не потрiбно нi новий двигун розробляти та наздоганяти, нi знаряддя та снаряди.
  "Пантеру"-2, охрестили "Королiвською пантерою". Вона виявилася ефективною та небезпечною машиною, з вiдмiнними ходовими якостями, i через меншу вагу бiльш надiйна у бою та експлуатацiї.
  Нiмцi змогли чогось за рахунок нового танка досягти. Зокрема, виручити свої оточенi вiйська в котлi недалеко пiд Києвом. I дещо призупинити просування Червоної армiї. Бiльш досконалий танк показав собi добрим винищувачем.
  Радянське командування, зiткнувшись iз бiльш ефективною машиною завагалося, i вiдмовилося наступати вглиб правобережної України. Так що фрицi змогли стабiлiзувати навеснi фронт i не допустити радянських вiйськ до Румунiї.
  Сталiн розраховував переламати хiд вiйни за рахунок Т-34-85 та IС-2. Але це дало фрицям перепочинок. Вони змогли, посиливши свої вiйська в Iталiї, вiдбити наступ союзникiв на Рим. Крiм того, i висадка американцiв та англiйцiв у Нормандiї опинилася пiд загрозою. Гiтлер вiдмовився вiд програми ракет ФАУ на користь реактивних винищувачiв ХЕ-162. Ця машина виявилася дуже успiшною. Порожнiй лiтак став найлегшим винищувачем Другої свiтової вiйни всього вага 1600 кiлограмiв, що дало йому рiдкiсну маневренiсть. При цьому гарне озброєння двi авiагармати, броня на лобi, та дешевизна у виробництвi.
  ХЕ-162, дав нiмцям велику фору у вiйнi у повiтрi. Плюс, фюрер ще надав надзвичайнi повноваження Роммелю. I цей генiальний полководець улаштував союзникам пiдступну пастку в Нормандiї.
  Причому Роммель розумiв, що союзники можуть вдарити або в Нормандiї та Порт-де-Калi. I де б вони, не височiли б, на них чекав би розгром.
  I пастка спрацювала.
  Роммель пiдсiк за допомогою ефективного та дуже рухливого танка "Пантера"-2 наступнi частини союзникiв. I створив котли, в яких тiльки полоненими союзники втратили понад мiльйон солдатiв.
  Рузвельта пiсля цього вистачив iнфаркт, i вiн злiг, а його надто лiвий вiце-президент вступив у конфлiкт iз сенатом та конгресом, i США фактично вийшли з вiйни. Британiя теж пiсля розгрому переживала не найкращi часи. Черчiлль захворiв на нервовому ґрунтi та пияцтвi, i його намагалися усунути. У цих умовах Британiя охоче погодилася на перемир'я з Третiм Рейхом. I заразом вивела вiйська iз Сицилiї.
  Сталiн, дивлячись, на це довго вагався, i лише у серпнi почав наступ у центрi. Але оскiльки на пiвднi фронт був куди на схiд, нiж реальної iсторiї, бiлоруського балкона не вийшло. I нiмцi збудували сильну оборону.
  Плюс ще встигли перекинути вiйська iз захiдної Європи. Та й ХЕ-162 захопив панування у небi. Червона армiя цiною величезних втрат просунулась на десять-п'ятнадцять кiлометрiв i була зупинена. Пiсля чого вже нiмцi намагалася наступати на пiвднi. Трохи просунулися, але Червона армiя вiдчайдушно контратакуючи i маючи розвинену систему укрiплень, змогла призупинити наступ. "Пантера"-2 з гарним лобовим захистом, i вiдносно непоганим бортовим, а також вiдмiнною рухливiстю, поки що залишилася основною машиною. Нехай її гармата i не в усьому влаштовувала вiйськових, особливо в разовiй шкодi. Була розроблена за допомогою Герди "Пантера"-2, з 88-мiлiметровою гарматою, потужнiшим двигуном при форсуваннi, що розганяється до 1200 кiнських сил, з бiльш товстою та похилою, бронею, особливо бортiв. Цей танк поважшав до сорока п'яти тонн, але був краще захищений, i потужнiше озброєний, при збереженнi дуже високої рухливостi.
  Його бортова броня досягла 170 мм, а лобова 250 мм пiд нахилами. "Пантера"-3 обiцяла стати танком перемоги
  Сталiн явно пiдiбгав хвiст...
  Але взимку вiн знову намагався наступати, але був битий, i Червона армiя нiде не досягла перемоги.
  А в березнi вже нiмцi з "Пантерою"-3 змогли домогтися прориву на пiвднi. I у квiтнi знову взяли Київ.
  У травнi Сталiн запропонував нiмцям знову свiт, i навiть обiцянку вiддати Донбас та Ленiнград.
  Гiтлер у вiдповiдь почав наступати в центрi та рухатися у напрямку Смоленська. I нiмцi поки що перемагали... За лiто захопили Смоленськ i пiдiйшли до Москви. Їх там зупинили, але фашисти повернули на пiвдень i рушили до Донбасу.
  I захопили лiвобережну Україну. I дiйшли до листопада 1945 року до Сталiнграда. Сам Сталiнград iз ходу взяти не вдалося. Але ситуацiя ускладнилася. А 1 сiчня 1946 у вiйну з СРСР вступила i Туреччина.
  Кавказ пiсля цього втримати не було шансiв.
  Проте бої зайняли всю зиму та весну. I лише у червнi 1946 року загинув героїчний Єреван. А трохи ранiше Баку. Османська iмперiя i цим допомогла Третьому Рейху. Втiм, як у червнi нiмцi почали наступ на Москву, i Саратов, Червона армiя показала надзвичайний героїзм.
  Олег Рибаченко та чотири дiвчата билися пiд Москвою та демонстрували колосальну мужнiсть.
  Хлопчик-полковник у шортах, i дiвчата-вiдьми у бiкiнi, винищували фрiцiв.
  Олег кинув босою, дитячою нiжкою гранату i прокричав:
  - Слава СРСР!
  Наталя дала чергу. Шпурнула босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок i пискнула:
  - Слава Вiтчизнi!
  Зоя викосила масу фашистiв. Кинула босими пальчиками нiжок, що приносить смерть i гаркнула:
  - Слава Сталiну!
  Августина, це руда чортiвка, збила велику кiлькiсть гiтлерiвцiв. Пiддала голою п'ятою гранату i в'якнула:
  - Слава iдеями комунiзму!
  Свiтлана, що веде вогонь, що зрiзає нацистiв, кидала босими нiжками подарунки смертi i ревла:
  - Слава iдеям Ленiна!
  П'ятiрка билася героїчно i пiд Москвою наступ фашистiв був вiдбитий.
  Щоправда, гiтлерiвцi змогли пiсля кiлькох мiсяцiв боїв взяти Саратов.
  Але взимку їхнє настання зупинилося. У 1947 роцi стали надходити новi радянськi танк Т-54, якi були лише трохи гiршi за "Пантери"-3, i сильнiшi за "Пантери"-2.
  Вiйна все бiльше i бiльше затягувалася... 1947 пройшов у взаємних обмiнах ударами i малорухливої лiнiї фронту.
  В 1948 теж обмiни ударами i майже без змiн. Нiмцi берегли солдатiв, так у них був великий спад населення. Бракувало людей i Сталiну.
  1949 року теж без змiн. Хiба що у СРСР виник МIГ-15, а у Третього Рейху МЕ-462. Нiмецький лiтак був швидше, i потужнiше озброєний.
  У нiмцiв з'явилася i "Пантера"-4, ще бiльш важка зi 105-мiлiметровою гарматою довжиною ствола в 100 ЕЛ, i товстою бронею, а також газотурбiнним двигуном. У СРСР поки що в серiї Т-54 та IС-4. А IС-7 не був серiйним - не вийшло.
  Вiйна минула i 1950 рiк минув.
  Теж бої зi змiнним успiхом, i лiнiя фронту.
  А взимку 1951-1952 року Сталiн розпочав серiю масових наступальних операцiй, i зумiв вибити нiмцiв iз Саратова, i трохи потiснити у центрi. Все ще тримався в багаторiчнiй облозi незламний Ленiнград. I взагалi Червона армiя здавалося ось-ось перехопити iнiцiативу.
  Але влiтку нiмцi змогли частково вiдновити позицiї та знову взяли Саратов.
  Осiнь та зима пройшла у важких боях. На березнi 1953 року Сталiн помер.
  Скориставшись сум'яттям i боротьбою за владу фашисти захопили Куйбишев i оточили Москву. У груднi 1853 року столиця СРСР впала. А в сiчнi, 1954 нарештi був узятий i незламний Ленiнград.
  Пiсля цього Червона Армiя послабила опiр. I протягом 1954 Вермахт дiйшов до Новосибiрська. Потiм затишшя поки що в 1955 роцi, всi великi мiста СРСР не були захопленi.
  Але тривала партизанська вiйна. Затяжна та важка. Звiсно, й у березнi 1957 року помер i фюрер.
  Пiсля чого в Третьому Рейху розпочалася боротьба за владу, i в результатi iмперiя розпалася. На колишнiй територiї СРСР виникло багато незалежних держав. У свiтi гегемоном стали США. Тим бiльше, що й у Китаї було посаджено проамериканський уряд.
  Так тривало кiлька десятилiть. Нудна свiтова стагнацiя, пострадянського простору. США дещо бiльше досягли успiху нiж у реальнiй iсторiї в 2017 роцi все-таки злiтали на Марс.
  Але загалом, людство роздроблене, в iсламському свiтi вiйни та тероризм, на колишнiй територiї СРСР теж вiйни та десятки країн...
  Коротше кажучи, тiльки Америка процвiтає, а всi держави залежать вiд неї. I США п'ють соки вiд них. У 2020 роцi президентом США гомосексуалiст, причому вiдкритий має чоловiка. I стало ще веселiше.
  Так що генiй Герди зiграв злий жарт зi свiтом! I вiд цього стало лише гiрше!
  
  
  РУЗВЕЛЬ ПОМЕР У 1943 РОКУ
  Рузвельт помер у березнi сорок третього року, яке спадкоємець, Генрi Уоллес, будучи iдеалiстом, зажадав вiд Сталiна лiбералiзацiї режиму за допомогу. Звичайно, Сталiн вiдповiв рiшучою вiдмовою. Генрi образився. Американцi згорнули бомбардування Третього Рейху i дозволили Роммелю вивести нiмецькi та iталiйськi вiйська з Африки.
  Черчiлль, теж побоюючись посилення СРСР, згорнув активнiсть проти Нiмеччини. Гiтлер натомiсть теж призупинив остаточне вирiшення єврейського питання.
  Хоча формально не було оголошено перемир'я, але союзники за фактом припинили вести вiйну. I це було на користь Третьому Рейху. Випуск озброєнь та особливо танкiв збiльшився.
  Фюрер навiть вкотре вiдклав операцiю "Цитадель", тож розвiдка донесла, що у СРСР бiльше танкiв i пiхоти та артилерiї на Курському виступi, а вiн розраховував здобути перевагу в силi. Насправдi штурмувати фортеця поступаючись у силах - авантюра!
  Крiм того, фюрер хотiв, щоб у боях взяли участь i новi танки "Тигр"-2 i "Маус", i "Лев". Танк "Маус" влiтку сорок третього року пройшов вiдносно успiшнi випробування, як i "Тигр"-2, загалом готовий до виробництва. А ось "Лев", поки запiзнювався. Його технологiя була перервана в кiнцi сорок другого i потiм знову вiдновлена. Але цей танк був гiршим, нiж "Тигр"-2, але за бiльш нiж на двадцять тонн важче. Втiм, i "Маус", з вагою сто вiсiмдесят тонн, виявився мастодонтом геморойним.
  Але немає лиха без добра. У серпнi Сталiн, не витримавши постiйних вiдкладанням наступу, сам наказав ударити. Причому радянськi вiйська рушили одночасно i на Орел, i Бiлгород i Харкiв.
  Фрiци до цього часу значно посилили свої вiйська i нарили безлiч укрiплень. Вже радянськi вiйська штурмували цитадель. А "Пантера", з її ефективним озброєнням, та серйозною лобовою бронею, виявилася гарним танком в оборонi. Непогано показав себе i "Фердiнанд". Самохiдка не надто рухлива, але з дуже потужною лобовою бронею, i найкращою протитанковою гарматою другої свiтової.
  Але особливо добре виявив себе "Тигр", з досить мiцною бортовою бронею, i чудовою та ефективною гарматою, великим запасом снарядiв, та вiдносною надiйнiстю двигуна та трансмiсiї.
  Пробити "Тигр" у борт тридцятьчетвiрка могла тiльки в борт, i не далi нiж iз трьохсот метрiв, i ймовiрнiстю не бiльше тридцяти вiдсоткiв.
  Отже, оборони фрицi сильнi. Крiм того, гiтлерiвцi перекинули додатково кiлька дивiзiй з Африки, i десяток з Францiї, чотири з Балкан замiнивши їх на болгарськi та iталiйськi. I загалом зiбрали на двадцять дивiзiй бiльше.
  Та й танкiв випустили на тисячу одиниць вище, тому що їхнi заводи та мiста союзники з березня 1943 року не бомбили. Особливо збiльшилася на схiдному фронтi за рахунок захiдного, кiлькiсть зенiток i винищувачiв. Насамперед бiльше стало Фокке-Вульф машини з дуже потужним озброєнням, швидкiсною, та непогано броньованою.
  Радянськi вiйська були трохи слабшими, нiж у реальнiй iсторiї, через припинення безкоштовної допомоги по ленд-лiз, лише за грошi. Дещо СРСР був змушений купувати. Особливо боксити та легуючi елементи, розплачуючись золотом.
  Але вiд придбання авiацiї та танкiв довелося вiдмовити - на усi золота не вистачить. Так що чудових "Черчiллей", з 152 мiлiметровою бронею вже не було. А в наступi вони непогана пiдмога. Як екранованi "Шермани".
  Звичайно, СРСР програвав у порiвняннi з реальною iсторiєю в силi, а ворог, навпаки, мав бiльше можливостей. Та ще й наступаєш на ворогiв.
  Майнштейн на пiвднi вiдбив радянський наступ i утримав Бiлгород. На орловському виступi командував Модель. Лев оборони був готовий до наступу, але був слабшим силою. Хоча й сильнiше, нiж у реальнiй iсторiї, за рахунок сил перекинутих iз заходу та бiльшої кiлькостi випущених озброєнь.
  Так фрицi билися дуже вперто. Втiм, радянськi вiйська змогли вклинитися, але просувалися не бiльше одного, двох кiлометрiв на день, цiною великих втрат. У вереснi Червона армiя намагалася наступати й у центрi. Але й там, у нiмцiв, усе готове i сильна оборона. Фрiцi порiвняно з реальною iсторiєю мали на тридцять п'ять - сорок дивiзiй бiльше. За рахунок захiдного фронту, Африки, меншого втрат населення вiд бомбардувань, i бiльшого випуску озброєнь.
  Плюс економiя за рахунок зенiток, загонiв, якi розгрiбали завали та вiдновлювали зруйнованi заводи. Додаткова кiлькiсть танкiв та лiтакiв грала роль. Тим бiльше що авiацiя у фашистiв за рахунок захiдного фронту i збiльшення випуску озброєнь практично подвоїлася, i в небi Червона армiя вже не мала переваги. Вона стала навiть слабшою, нiж у реальнiй iсторiї, так не було американських та англiйських лiтакiв, i плюс ще не вистачало дюралю, алюмiнiю та мiдi. На золото стiльки, скiльки постачали союзники, безкоштовно не накупишся.
  Тож пробити в центрi заздалегiдь пiдготовлену оборону не вдалося. Нiмцi змогли встояти. Але поки що не наступали. Тим паче зима. Потрiбно встояти взимку та вижити.
  I фрицi засiли в оборону. Взимку Червона армiя наступала Пiвднi, але без успiху. Вдарила пiд Ленiнградом, але фрицi змогли перекинути додатковi сили i втриматися. До Армiї Третього Рейху мобiлiзували пiдлiткiв, стали до верстатiв iноземцiв. Кiлькiсть європейських дивiзiй також зросла. Треба вiдзначити, що французи охоче йшли воювати з бiльшовиками, коли бомбардування заводiв припинилися. I формувалися цiлi легiони з них, бельгiйцi, голландцi, норвежцi.
  Пiсля перемоги на виборах у шведський парламент нацистiв, звiдти збiльшився приплив добровольцiв, i навiть було сформовано двi дивiзiї.
  Збiльшили свою вiйськову присутнiсть i iспанцi та iталiйцi. Тим бiльше, що вiдбувся обмiн вiйськовополоненими i в Iталiю повернулося близько мiльйона колишнiх солдатiв.
  Так хто фрицi за вмiлої оборони змогли втриматися. А їхня авiацiя ставала все сильнiшою. По випуску лiтакiв гiтлерiвцi обiгнали СРСР, а в озброєннi та швидкостi їх машини були явно сильнiшими. Та й льотчики нiмецькi краще навченi, нiж радянськi. Тож спiввiдношення втрат змiнювалося на користь фрицiв. I у повiтрi вони домiнували.
  Особливо ефективно виявилася нiмецька 30-мiлiметрова авiацiйна гармата. Досить легка, вiн могла з одного влучення збити радянських лiтакiв, а робила по 600 або навiть 660 пострiлiв за хвилину.
  Червона армiя явно програвала у повiтрi.
  Ситуацiю посилило поява в серiйному виробництвi МЕ-262 машини дуже швидкiсної, потужно озброєної, i найголовнiше дуже живучою. Так потужнi реактивнi двигуни дозволяли нiмцям зробити винищувач важчим, а значить краще захищеним i броньованим. I чотири 30-мiлiметровi гармати дуже багато.
  Треба вiдзначити фрицi також згорнули програму ракет ФАУ, що втратила актуальнiсть в умовах, що не воюють союзникiв. I це дозволило значно посилити авiацiю. Особливо вдалою розробкою можна визнати ТА-152, який був значно кращим за Фокке-Вульф за льотними характеристиками, але теж мiг бути i штурмовиком i фронтовим бомбардувальником.
  Уникнувши цiєї зими обвалу лiнiї фронту, i скрiзь устоявшись, фрицi навеснi стали активнiшими. А вже у червнi розпочали новий наступ. Основного удару було завдано у напрямку Курська. I досить активно використовувалися: "Мауси", "Лев", "Тигр"-2, "Пантера"-2, ну i, звичайно ж, простi "Тигри" та "Пантери". Танк Т-3 та Т-4 були знятi з виробництва як застарiлi. У СРСР з'явилися IС-2 та Т-34-85. Проте останнiй танк, через вiдсутнiсть поставок з безкоштовного ленд-лiзу, ще вироблявся в мiзерних кiлькостях, i Т-34-76 все залишався наймасовiшим у виробництвi. Та й IС-2 майже не вироблявся, i цей танк поки що допрацьовували.
  Так що нiмецькi танки були важчими i потужнiшими за радянськi. Майже не поступаючись кiлькiстю, фрицi мали краще захищенi та озброєнi машини. Найбiльш практичною виявилася "Пантера"-2, збiльшення ваги компенсував потужнiший двигун, а борти отримали найкращий захист. Непоганий виявився i "Тигр"-2 з бiльш потужним, нiж у реальнiй iсторiї двигуном 1000 кiнських сил. А це практично!
  Танк "Лев", який важив на 22 тонни бiльше, нiж "Тигр"-2, i не мав переваг у бронюваннi, показав собi на практицi гiрше. Його гармата в 105-мiлiметрiв хоч i потужнiша, нiж у "Тигра"-2, але разом iз тим менш скорострiльна. А потужнiшої, нiж i 88-мiлiметрiв "Тигра", проти тридцятьчетвiрок i не треба. "Лев" взагалi виявився машиною нi селу, нi до мiста. Його бортове бронювання так само недостатнє як у "Тигра"-2, але правда тридцятьчетвiрки тримає. Т-34-76 та в борт похилу броню не проб'є. А попереду лише лоб вежi має товщину 240-мiлiметрiв пiд нахилом, що вже надмiрно.
  "Маус" взагалi для всiх радянських протитанкових засобiв з усiх ракурсiв непробивний. Але надто вже важкий i тихохiдний, i перевозити його важко, i часто ламається.
  Найкраще "Тигр"-2 та "Пантера"-2 досить рухливi, вiдносно надiйнi та практичнi. I добре озброєнi.
  А наймасовiший радянський танк Т-34-76 морально застарiв. Хiба що дешевий, простий у виробництвi, i його маленьку вежу потрапити складнiше. Але гармата явно не тягне. З вежею проблеми, з оптикiв, коробкою передач.
  Коротше кажучи, не дивно, що цього разу фрицi змогли Курск взяти i утворити великий котел. I далi розвиваючи успiх, захопити i Воронеж.
  Пiсля чого за наказом фюрера повернулися Пiвднi до Сталiнграда.
  Москву штурмувати фрицi боялися. Крiм того, їм потрiбна була Кавказька нафта.
  Тут зi Сталiна пиха i спала. Зрозумiв, що може програти. I звернувся до американцiв та англiйцiв - мовляв, допоможiть!
  Тi у вiдповiдь:
  - Чи буде лiбералiзацiя, i чи вiдпустять полiтичних ув'язнених?
  Сталiн невизначено вiдповiв:
  - Подумаємо...
  Черчiлль та Уоллес твердо сказали:
  - Поки не буде практичних крокiв, допомоги не дiждетеся! Тим бiльше, треба добивати Японiю.
  А в країни сонця, що сходить, справи йшли краще, нiж у реальнiй iсторiї. Успiшнiше, i лiнкори застосовувалися ефективнiше, i головний адмiрал не загинув, i взагалi якось бiльше щастило в боях самураям. Хоча вони все одно програвали, але куди повiльнiше. I американцi з англiйцями рухалися вiд пальми до пальми.
  Звiсно, лiзти до Європи союзникам i не хотiлося.
  Нiмцi ж дiйшли до Сталiнграда, але там Червону армiю вдалося закрiпитися. I бої затяглися. Але знову оточити нiмцiв узимку не вдалося. Двiчi в одну пастку вони не потрапили. I дiйшли то Терськi ворота. I осiдлали хребти.
  Цього разу змогли взяти i Грiзний i Орджонiкiдзе, але в горах все ж таки гiтлерiвцiв зупинили.
  Настала зима та чергове затишшя. У сiчнi Червона армiя наступала у центрi. Але не досягла iстотних результатiв.
  Нарештi вдалося розгорнути виробництво Т-43-85, але ця машина все ще поступалася нiмцям. У фрiцiв стали надходити танки серiї "Е". Насамперед "Е"-100, який замiнив "Маус". Розташувавши разом трансмiсiю та двигун, нiмцi знизили висоту танка за рахунок економiї на кадарному валi, та ущiльнили компонувальну схему. Танк став нижчим, меншим i легшим у 130 тонн замiсть 188. Це дозволило збiльшити його швидкiсть на шосе до 40 кiлометрiв на годину, як i на рокадi. А захист машини став навiть кращим, за рахунок бiльшого рацiонального нахилу броньових листiв.
  Цей танк очевидно набагато практичнiше "Мауса". I у боях себе показав непогано. Бiльш масовим обiцяв стати Е-50. Теж ущiльнений компонувальною схемою. По вазi подiбний до "Пантери"-2, але з бiльш товстою i рацiонально нахиленою бронею та низьким силуетом. Але поки що ця машина затримувалася. Оскiльки Гiтлеру було мало, що в Е-50 планувалася броня завтовшки з "Тигра"-2, фюрер вимагав бiльш надiйного та потужного захисту. Ось, наприклад, у Е-100 борти разом зi щитками в 210-мiлiметрiв товщини пiд нахилом, i це справдi нiчим не прошибеш.
  "Пантера"-2 була модернiзована пiд 88-мiлiметрову гармату в 100 ЕЛ довжиною ствола. I поки що працювала на вiдмiнно.
  Взимку нiмцi змогли встояти в центрi та вiдбити атаки. А навеснi фрицi вiдновили наступ на Кавказi. З'явився танк "Лев"-2, легший нiж попередник iз розташуванням трансмiсiї та двигуна одним блоком спереду та поперек. Зрозумiло куди бiльш рухливий, але з колишньою бронею та озброєнням. I "Тигр"-3. Цей танк був дещо ущiльнений компоновкою i краще захищений, особливо бортiв 120-мм проти, колишнiй 82, пiд нахилами. Вузькою вежею i сильнiше в бронi. Озброєння, втiм, теж змiнилося на 88-мiлiметрiв на 100ЕЛ. Нова гармата робила дванадцять пострiлiв за хвилину замiсть восьми, була бiльш точною та бронебiйною, нiж колишня. З'явився i перший Е-75, але ця машина теж не влаштувала вiйськових i її вимагали доопрацювати. Занадто важка - понад дев'яносто тонн, та недостатньо захищена бортами.
  Але принаймнi фрицi сильнiшi, i основний удар завдали вздовж Волги у напрямку Каспiйського моря. I змогли прорвати оборону Червоної армiї та вiдрiзати Кавказ по сушi.
  Сталiн, опинившись у вiдчайдушному становищi, пригрозив вийти з вiйни та укласти сепаратний мир iз Нiмеччиною на будь-яких умовах. У США вже влада мала iншого президента - республiканця!
  I вiн заявив, що на шантаж його не вiзьмеш. Сталiн у вiдповiдь запропонував Гiтлеру переговори на будь-яких умовах. Фюрер це проiгнорував.
  Йшов наступ нiмцiв успiшно, другий фронт у Закавказзi вiдкрила Туреччина.
  Все буквально сипалося. I ось гiтлерiвськi орди вже штурмують Баку. I здається, що немає шансiв.
  Але ось четвiрка дiвчаток-ведьм бореться за радянське мiсто.
  Наташа дає чергу по фрицях, i кидає босою, витонченою нiжкою гранату. Яка пiдбиває гiтлерiвський танк.
  Вiдьма комсомолка кричить:
  - Слава Росiї!
  Потiм стрiляє Зоя, викошуючи фашистiв. I босими пальцями нiжок жбурляє подарунок анiгiляцiї. Граната потрапляє до гусеницi "Пантери"-2. Машина повертається, стикається з "Тигром"-2. I обидва танки вибухають, i розколюються.
  Зоя кричить на всю горлянку:
  - Слава Сталiну!
  Августина дає також чергу. Збиває солдатiв вермахту. I босою нiжкою кидає у супротивника гранату i пищить:
  - На славу комунiзму!
  А Свiтлана, це дiвчина зi свiтлим волоссям, як голою п'ятою пiдкине лимонку, розриваючи фашистiв.
  Дасть влучну чергу i прокричить:
  - Слава Великої Вiтчизнi СРСР!
  I всi чотири дiвчата на все горло кричать:
  - Слава Батькiвщинi Безсмертної!
  I голими нiжками знову кидають презенти анiгiляцiї. З такими бiйцями зростає впевненiсть, що СРСР все одно переможе. Адже в нього такi хоробрi й умiлi войовницi!
  
  ПРИГОДИ КОСМIЧНОГО ПРИНЦЯ
  Принц Франческа, нервово перемикаючи за допомогою джойстика, з однiєї космiчної швидкостi на iншу, вiддалявся вiд своєї планети. Його космiчний, схожий на золочену акулу катер, швидко розтинав холодний вакуум. На противагу прохолодному i байдужому космосу серце принца палало вiд гнiву.
  Його насильно одружують, незважаючи на те, що Франческа вже пiвроку до вуха закоханий в iншу, променисто прекрасну дiвчину. Ту, про яку вiн не мiг забути нi на хвилину, голубцi - героїнi поем.
  А йому нав'язують iншу, чорняву, з жорстким обличчям королеви Альбiну особу на тридцять рокiв старшу юного принца.
  Нi, з цим вiн нiколи не змириться! Немов iз вольєра зiрвали конi та скачуть по жилах. Його кохана з сяючим як променi сонця волоссям. Коли ж за зiрковим гiпертернетом вийде на зв'язок?
  Принц гарячково вводив одну за одною комбiнацiї... Вiн уже був у вiдчаї, як тривимiрна проекцiя спалахнула i виникла, нарештi, вона...
  Справдi дiвчисько диво: мiсяць пiд косою блищить, а на лобi зiрка горить. Її смарагдово-сапфiровi очi могли пробудити мерця, стiльки в них виразностi та сили.
  Франческа рiшуче заявив:
  - Я вже ухвалив рiшення! Вiдмовляюся вiд трону, вiд титулу та лечу до тебе!
  Променисте дiвчисько несподiвано посумнiло, i нiжним голоском прочирикала:
  - А ти все обдумав мiй принц?
  Франческа тремтячи в лютi джойстик, вiдчайдушно вимовив:
  - Тисячу разiв так! Що толку в коронi, пошанi та багатствi, якщо немає найголовнiшого кохання!
  Дiвчина важко зiтхнула, i струснувши золотистими локонами промовила:
  - Боюся, ти будеш страшенно розчарований, дiзнавшись, хто я насправдi така!
  Принц вiдчайдушно труснув головою i ревнув:
  - Менi все одно! Нехай навiть остання жебрак! Я лечу до тебе!
  Дiвча розгублено пробурмотiла:
  - Але ж ти не знаєш, де я живу.
  Франческа голосом, у якому виявилася впевненiсть, промовив:
  - У мене є гравiопеленатор. Я вже давно засiк, звiдки виходять сигнали i, скоро буду з тобою.
  Дiвчина знову, ще тяжче зiтхнула, здавалося, що сонце сховалося за хмарами. Принц не став бiльше питати, а врубав граничну швидкiсть. Скорiше б з нею побачитись. А далi будь що буде!
  Час тягнувся болiсно повiльно, наче секунди пiдiймалися в гору подiбно до перевантажених камiнням iшакiв. Але ось трапилося, нарештi гравiопеленгатор показав, що принц на мiсцi.
  Франческа увiмкнув екрани огляду. Його королiвська яхта була просто дивом технiки, а управляти нею могла i одна людина. Але, незважаючи на найдосконалiше обладнання, принц бачив лише величезну синю зiрку.
  Знову ввiмкнув гравiопеленгатор... Той вказував прямо на велике i жарке свiтило.
  У розгубленостi Франческа натиснув на клавiатуру, пiдключаючи зображення подруги. I ось знову спалахнула кольорова, тривимiрна проекцiя. Дiвчина була, як i ранiше, чудова, але очевидно її обличчя заплакане i вона дуже страждає.
  Принц спiвчутливо спитав дiвчину:
  - Я не розумiю... Можливо мiй пеленгатор збожеволiв i показує на цю зiрку... Хоча бувають же технiчнi збої! - Франческа мiцно стиснув кулаки.
  Дiвчина у вiдповiдь сумно пробуркотiла:
  - Нi, це не збiй... Я справдi перебуваю в центрi зiрки!
  Принц здивовано вигукнув:
  - Як?
  - Ми зоряний народ, i нашi тiла складаються з ультраплазми! - ледь чутно пискнула дiвчина i бризнувши сльозою, додала. - Нам не бути разом!
  - Нi! - прогорлав принц, i космiчна яхта пiрнула в ультрамаринове свiтило.
  
  ДIВЧАТА ЛЮТУЮТЬ КОНКРЕТНО
  Як нiмцi готують висадку у Британiї, а Сталiн тим часом зализує рани. Ось уже червень... Проходять випробування землерийнi танки, якi пiд Ламаншем мають прорити тунелi та вийти до Британської метрополiї.
  Красивi дiвчата в одному аломi й синьому бiкiнi залiзли в землерийний схожий на дельфiна кулеметний танк. Вони врубали другу швидкiсть, i машина плавно пiшла у ґрунт. Нова зброя, яка могла подолати будь-яку лiнiю оборони. Чудовi войовницi перемiщали босими пальчиками важелi, керуючи танком.
  А якi у дiвчат фiгури, i пишнi груди, щойно прикритi бiкiнi. На них можна милуватися годинами. I хто в армiї найкращий? Звiсно ж дiвчина.
  Але вченi Третього Рейху розробляють не лише землерийнi агрегати та iншу залiзну технiку. У таборах смертi лiкарi працюють над створенням воїна - людини майбутнього. Ось якщо в людське тiло пересадити ген щура? Чи таргана? Наскiльки пiднiмуться його бойовi якостi?
  I вже є деякi види потвор для воєн, а також воїни-зомбi. Останнi справдi iснують уже кiлька рокiв. У зомбi можна перетворити будь-яку людину. Але їхнi бойовi якостi виявилися сумнiвними - надто тупi. Чи не виправдовують витрат на створення i можуть вiдкрити вогонь по своїх вiйськах.
  Тож у серiйне виробництво для фронтiв зомбi не надiйшли. Зате з них можна робити робiтникiв низької квалiфiкацiї та виробляти, наприклад найпростiшi лiтаки та планери. Для висадки у Британiї приготовлено багато планерiв.
  Але є й таємна, особлива зброя: дисколети! Те, чого не вдалося повторити i в двадцять першому столiттi. Найкращi вченi в концтаборах, розробили зброю, яка мала унiкальнi характеристики. Швидкiсть вже досягала трьох-чотирьох звукових, але найголовнiше завдяки ламiнарному струменю дисколети виявилися невразливими для стрiлецької зброї.
  А самi могли збивати машини в повiтрi - хоч би шляхом тарану.
  I знову Олег Рибаченко представляв за штурвалом дисколету дiвчат. В армiї Третього Рейху жiнки були рiдкiсним явищем. Але у своїх мрiях, чому не уявляти дiвчат. З рiзнобарвними зачiсками, струнких, спортивних, грудастих з мiнiмумом одягу, або зовсiм голих!
  Ех, якщо весь свiт складався з одних лише дiвчат, i вiн Йоган залишався єдиним чоловiком. I як би вiн тодi розвернувся?
  Променева Шарлота на дисколетi, посмiхається, а її червоне волосся майорить за вiтром, наче пролетарський прапор. Яке у неї породисте, юначе обличчя, i опуклi груди, тонка талiя з потужними, широкими стегнами. Її трусики тоненькi як ниточка, i дозволяють бачити всi дiвочi принади!
  А сам дисколет схожий на горезвiснi лiтаючi тарiлки. Пiднiмається вертикально, майже безшумно... Досить велика, дорога машина. При наборi швидкiсть її обтiкають потужнi повiтрянi потоки - здатнi зносити i кулi, i снаряди. Таким чином дисколет у русi невразливий.
  Правда в цьому є i мiнус: сама тарiлка, що лiтає, теж не може вести вогонь, але... По-перше, дисколет здатний таранити будь-якi лiтаки противника. I враховуючи швидкiсть, вiн не пiтиме жодному лiтаючому апарату. По-друге, можна вимкнувши струмiнь, викинути радiокеровану бомбу-снаряд i вразити цiль! I вiдразу знову включити...
  Крiм того вже йдуть розробки рiзноманiтних лучеметiв, якими планується оснастити лiтаючi тарiлки. Ви скажете фантастику! Але хто його знає, на що здатний фашизм, проковтнувши стiльки ресурсiв планети Земля.
  Система управлiння дисколетом найсучаснiша за допомогою джойстика. Вiн проходить бойове випробування. Британiя та Америка все ще сильнi в авiацiї, i чому "лiтаючiй тарiлцi" не зробити повiтрянi ряди супротивника рiдше?
  Шарлота така приваблива, капiтал цього корабля. Екiпаж складається iз п'яти дiвчат. Вони то сiдають у крiсла, то схоплюються, смикають голими, шоколадними вiд засмаги нiжками. Їхнi босi пальчики лягають на джойстики. Як це еротично, блищать нафарбованi, витонченої форми нiгтики, по гомiлки пробiгають пiд засмаглою шкiрою жилки.
  Дiвочий екiпаж, це те, про що мрiє молодий чоловiк, який опинився в армiї. Те, що приносить перемогу та удачу.
  Ось дисколет набрав швидкiсть i дивовижною швидкiстю сягає берегiв Британiї. I з усього розмаху таранить першi три англiйськi винищувачi, що попалися лiтаючiй тарiлцi на шляху. Ламiнарний струмiнь збиває машини iмперiї лева. Тi, втрачаючи крила, падають униз.
  Шарлота iз задоволеним виглядом вимовляє:
  - А страшна така i така страшна... Я не нафарбована, страшна i нафарбована!
  I пускає у вiдповiдь спроби нових англiйських винищувачiв обстрiляти агресивнi смiшки!
  А ось тепер лiтаюча тарiлка робить розворот i розмазує американський штурмовик Р-51, якому не допомагають реактивнi ракети, нi вiсiм кулеметiв. Велика це таки сила.
  Босонога дiвчина Олег Рибаченко подумав, що таки здурили американцi, що влiзли у вiйну з Нiмеччиною. Так вони лише зiграли на руку СРСР. Допомогли своєму лютому вороговi. Адже могли б розправитися з Росiєю нiмецькими руками!
  А тепер невразливий дисколет винищує всю їхню авiацiю. А це для Британiї дуже погано.
  А для Америки ще гiрше. Зламавши Британський хребет, можна спробувати перебратися i через океан.
  Шарлота виблискує смарагдовими очима, вимовляє на розспiв i в риму:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо... Ми у водi не тонемо, у вогнi не горимо!
  Слiпуча блондинка Гертруда у вiдповiдь видає:
  - Який бiль, який бiль... Нiмеччина проти Британiї - сто - нуль!
  Дисколiт може лiтати досить довго. Секрет його двигуна не розгадали i в двадцять першому столiттi. Тiльки запас ходу у тарiлки, що лiтає, колосальний - можна i до Нью-Йорка лiтати. I рухи такi ось зламанi, наче машина позбавлена iнерцiї.
  Що не винищувач або бомбардувальник трапиться - то змелений у потерть коржик.
  А потiм починають сипатися на Лондон бомби, що скидають iз новiтнiх, нiмецьких безхсходiв. I це дуже ефективно.
  22 червня 1945 року нiмцi та японцi висадили десант в Австралiї. Це своєрiдна генеральна репетицiя майбутнього штурму Британiї. I дисколет залетiв навiть туди.
  Вiд англiйського морського флоту залишаються лише рiжки та нiжки. У нiмцiв з'явилися у серiйному виробництвi одномiснi пiдводнi човни. Вони топлять англiйськi кораблi, а самi практично невиразнi у воднiй товщi.
  А торпеди що наводяться на шум чи тепло... Чого тiльки в нiмцiв немає! Найкращi вченi з усього свiту пiд дулами автоматiв пiд Третiй Рейх працюють. I змушенi, працювати, посилюючи нiмецьку мiць.
  Ось i в Австралiї рухаються витонченi, мiнiатюрнi Е-10 iз низьким силуетом, та розташування екiпажу лежачи. Вони, незважаючи на малу вагу, можна порiвняти з "Черчиллем" у озброєннi та бронюваннi, але при цьому куди швидше i маневренiше. I в таких машинах розташувалися дiвчата.
  Лягли пари, i керують танками, зрубуючи англiйський накип!
  
  НОВI АЛЬТЕРНАТИВИ IСТОРIЇ
  I ось нiмцi захопили наприкiнцi сорок третього року Кавказ. Взимку обмежилися обороною, натомiсть розвинули наступ в Африцi та Iранi.
  Сталiн, зрозумiло, не сидiв, склавши руки. Поради розпочали наступальну операцiю пiд Ленiнградом, та в районi Воронежа.
  Подвiйний удар не досяг мети. Пiд Ленiнградом фрицi застосували "Пантеру"-2 та реактивнi винищувачi. У Воронезькому напрямку вже росiйськi пустили в хiд IС-2. Як з'ясувалося, новий танк не зовсiм досконалий.
  Спочатку у Воронезькому проривi Червоної армiї супроводжував успiх, але потiм нiмцi завдали сильного контрудару з пiвденного флангу, i створили цiлий котел, для радянських машин. Тодi ж вперше застосували гiтлерiвцi та САУ Е-10, легку, низьку, швидку та маневрену з вiдносно сильним бронюванням.
  Пiсля розгрому радянських вiйськ, пiд Воронежем, виникла оперативна пауза. Сталiн став дiяти обережнiше, а нiмцi перейшли на Африку та Iран.
  Гiтлер намагався повнiстю захопити чорний континент, щоб розв'язати собi руки та отримати додатковi ресурси. Крiм того, фрицi хотiли допомогти Японiї, для якої бойовi дiї складалися не надто сприятливо.
  Велику роль грав нiмецький пiдводний флот, чия чисельнiсть постiйно зростала. Новi субмарини на перекисi водню показали свою тотальну перевагу над кораблями подiбних класiв. З'явилися у нiмцiв i торпеди, що наводять на звук, i тепло.
  Таким чином, флот союзникiв став нести величезнi збитки. До середини червня нiмцi захопили ПАР, а в липнi Мадагаскар, остаточно пiдкоривши весь чорний континент.
  Щоправда, 22 червня Сталiн знову почав наступати на Ржевсько-Сичовському напрямi, масово застосовуючи новiтню технiку. Новий танк Т-34-85 поступаючись "Пантере"-2 у озброєннi та бронюваннi, тим не менш, перевершував колишнi моделi тридцятьчетвiрки.
  Нiмцi сидiли в мiцнiй лiнiї оборони та вiдображали наступ, роблячи ставку на реактивну авiацiю, новi автомати та кулемети, а також газомети. Саме наступ був тактично раптовим, i тому його виявилося простiше вiдбити. Але все одно за два тижнi боїв радянськi вiйська вклинилися у позицiї фрицiв.
  А у нiмцiв надто багато сил абстрактно на африканський театр бойових дiй. Натомiсть у боях взяли участь новi дивiзiї французiв, португальцiв, iспанцiв та навiть шведiв. У Швецiї перемогли на виборах до парламенту нацiонал-соцiалiсти, i пара дивiзiй iз добровольцiв вирушила на фронт.
  Крiм того, Червона Армiя пiсля втрати Кавказу зазнавала дефiциту пального i внаслiдок цього була не настiльки боєздатною.
  Через два тижнi Сталiн припинив наступ i несподiвано запропонував Гiтлеру мирнi переговори. На той час стало очевидно, що фрицi ось-ось розв'яжуть остаточно собi руки в Африцi, i зможуть обрушитися всiма силами на СРСР.
  Фюрер погодився перемир'я зi Сталiним. Справдi, треба ще допомогти i Японiї, а що СРСР зможе зробити цей час?
  Нiмцi в серпнi 1944 року розгорнули наступ в Iранi та Iндiї. Вже за мiсяць нiмецькi танки опинилися в Делi, з'єднавшись iз японцями. А ще через мiсяць вся Iндiя опинилася пiд нiмецьким контролем.
  Фюрер наказав готуватися до висадки в Британiї. Бомбардування Англiї, у тому числi балiстичними ракетами, помiтно посилилися.
  Японiї вдалося несподiвано здобути велику перемогу в листопадi 1944 року, за допомогою нiмецьких навiдникiв перехопивши спробу висадки американцiв на Фiлiппiнах. Тут вперше змогли показати себе у повнiй красi грiзнi лiнкори країни Вранiшнього Сонця.
  Поразка американцiв виявилася тяжкою. I за пiдтримки нiмецького пiдводного флоту Японiя перейшла у контрнаступ у Тихому океанi.
  Сталiн та Гiтлер тим часом вели переговори. Про особисту зустрiч двох диктаторiв домовитися не вдалося. Але з самого початку було видно, що обидвi сторони надто вже гордi. Сталiн хотiв вiддавати Ленiнград, Гiтлер не хотiв вiд мiста Петра вiдмовлятися.
  Та й Кавказ фрицi хотiли залишити цiлком собi, а Сталiн наполягав на спiльному управлiннi.
  Але обидвi сторони поки що не переходили до бойових дiй. Гiтлер планував захопити Британiю та розв'язати собi руки. Сталiн ж надiї пов'язував iз новими розробками в танках та авiацiї. Але нова машина Т-44 виявилася недостатньо надiйною та вимагала технiчного доведення, а гвинтовi радянськi лiтаки безнадiйно вiдставали вiд реактивної нiмецької авiацiї.
  Взимку нiмцi разом з японцями потiснили трохи американцiв у Тихому океанi i завдали янкi колосальної шкоди пiдводним човнам.
  У березнi 1945 року нiмцi активiзували бомбардування Британiї, використовуючи рiзко збiльшену кiлькiсть реактивних лiтакiв. Як з'ясувалося - все ж таки бомбардувальник кращий за балiстичну ракету, оскiльки остання надто вже дорога i недостатньо точна.
  Дедалi сильнiше проявляв себе i пiдводний флот нацистiв. Зневiрившись перемогти нiмцiв авiацiєю, союзники теж почали промацувати переговорний процес. I заразом спробували схилити Сталiна до вiдкриття заново фронту.
  Але вождь усiх часiв та народiв поки що вичiкував. Йому не хотiлося знову тягати каштани з вогню. Тим бiльше створення власної реактивної авiацiї затримувалося, а технологiя нового танка Т-54 обiцяла зайняти дуже багато часу. Так фашисти змогли створити на окупованих територiях марiонетковi уряди з мiсцевих зрадникiв.
  Тож радянськiй армiї довелося воювати з мiльйонами своїх колишнiх громадян. А це не надто здорово.
  Та й Японiя у разi чого натякнула, що й Сталiн порушить перемир'я, вона вiдкриє фронт Далекому Сходi.
  Тож нiмцi могли готувати безперешкодно висадку десанту в Британiї. Щоправда були певнi труднощi: багато як англiйських, а й сухопутних американських вiйськ розташовувалося в метрополiї. Поки що США боролися в основному на море, i могли дозволити собi посилити вiйська власне в самiй Англiї.
  Це i викликало труднощi. Крiм того союзники поступаючись як авiацiя мали занадто багато лiтакiв - компенсуючи технологiчну перевагу кiлькiстю.
  Тому Олег Рибаченко, крiм ударiв по сухопутних цiлях, вiв полювання i за лiтаками супротивника.
  Тут дiвчина-штурмовик-вундеркiнд уявила себе за штурвалом лiтака. Ось вiн реактивний МЕ-262 найновiшої модифiкацiї зi стрiлоподiбними крилами. I на величезнiй швидкостi атакує як повiтрянi, i наземнi мети.
  Босонога красуня Олег Рибаченко у своєму дiвочому тiлi спритно справляється з винищувачем. Вiдкриває вогонь на поразку за допомогою босих нiжок. I спалахують англiйськi лiтаки, падають пробитi американцi.
  А праворуч вiд красунi Олега дiвчина Арабелла. Яка теж є великим льотчиком-асом. I веде, пускаючи вiялом авiацiйнi снаряди, наче крилата валькiрiя.
  Олег Рибаченко показує їй кулак, човгає босою, точеною дiвочою нiжкою, i кричить:
  - Так тримати!
  Дiвчина захоплено вiдповiдає, показуючи кулак у вiдповiдь:
  - Так тримати!
  Ось назустрiч Олегу Рибаченку вилiтає чотиримоторний бомбардувальник. Льотчик-термiнатор пiдбиває його з 30-мiлiметрових авiагармат, вигукуючи.
  - Краще завалити одного мамонта, нiж сотню щурiв, краще вбити одного героя, нiж тисячу трусiв!
  Арабелла у вiдповiдь палить з розвороту в прийомi "бочка" i вигукує:
  - Два живi друзi добре, чотири мертвих ворога, ще краще!
  I вiд її влучень вибухають, наче збудований у шеренгу ряд - лiтаки!
  Олег Рибаченко скеля у дiвочiй усмiшцi бiлоснiжнi зуби. I знову стрiляє...
  Йому хочеться спiвати, що войовниче.
  Я супермен Творець свiтобудов,
  Вирiшив, що правитиму на вiки!
  I багато пiд п'ятою моїх створiнь,
  Насправдi будь-яка знай мрiя!
  
  Красиво створювати i ткати багато
  Можу я променистi килими...
  Хто непокiрний жорстка розплата
  Пiдуть у геєну дiти сатани!
  
  А мене всiм серцем дiти любить,
  Отримає все, що хоче до пупу!
  Одну нагороду лише вручають суддi,
  Кому вистачило здорового глузду!
  
  Я люблю будувати в космосi чертоги,
  Громади у свiтобудовi заперечити.
  Але до чого примхливi, знайте Боги,
  Для них дрiбниця перервати вам життя нитку!
  
  Подарунок буде, а йому доважок,
  Щоб не повзала дурна людина...
  Дрiбниця творити i менi не цiкаво,
  Нехай помiдором стане генсек!
  
  Сплiтаю з сузiр'їв павутину,
  Здатний з мiзинця збити квазар.
  Не треба менi нi свiчки, десятину -
  Я людинi щедро сам вiддам!
  
  Безсмертя буде, i в гарнiй сукнi,
  До тебе наречена у вiчностi прийде...
  Ти будеш, наче цар великої знатi,
  I без перерви райський у кущах рахунок!
  
  Гареми та сералi - це дрiбниця,
  Реальнiсть лише Бога попроси...
  Але треба люди самi щастя робити,
  А не кричати, лише: Господи спаси!
  З кожним словом, хтось та падав пiдiрваний чи збитий. А красуня Арабелла тремтячи голими нiжками, мчала разом з ним i погравала босими пальчиками, натискаючи на гашетки авiагармат. I також потрапляючи...
  Ось вони розстрiляли бойовi комплекти та летять назад.
  Арабелла питає босоногу красуню з пишними грудьми та розкiшними стегнами Олега:
  - Ти чарiвне дiвчисько... Я завжди хотiла бути схожою на тебе!
  Дiвчина-штурмовик-вундеркiнд охоче вiдповiдає:
  - I я б мрiяв стати такою, як ти! Хоча...
  Тут Олег Рибаченко зрозумiв, що зморозив нiсенiтницю. I взагалi, як це мужику прагнути бути схожим на бабу?
  Арабела втiм, не розгубилася i видала безсмертний афоризм:
  - Краще бути жiнкою, анiж бабою!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Не кожен у штанах чоловiк, не кожен у спiдницi баба!
  Арабелла кивнула головою i помiтила:
  - Легше спокусити сотню жiнок, нiж подарувати однiй спокусливiй мрiї!
  Вже на аеродромi обидвi дiвчини обнялися i поцiлувалися - якi вони все-таки чарiвнi. Трохи попестили один одного, потерлися яскраво-червоними сосками, злилися яскравими, як пелюстки троянд, губами. Як це приємно пестити жiноче тiло.
  Але нiколи особливо тиснутись - треба поспiшати на новий вилiт. I знову завдавати Англiї нищiвних ударiв з повiтря. Поки що Британський лев не буде остаточно повалений!
  Ось окрiм повiтряних цiлей улюблена робота Олега Рибаченка - винищення танкiв. Завдаєш по них удари з повiтря. Особливо звабна мета "Тортiла" - машина, яка важить вiсiмдесят тонн! Дiйсно монстр - усiм монстрам монстр!
  Втiм, у нiмцiв вже є на озброєннi серiйний Е-100, щось на кшталт "Мауса", але з бiльш щiльною схемою компону, нижче силуетом i легше. Нова машина вже могла розвивати достатню для бою швидкiсть.
  Взагалi Олег Рибаченко подумки уявив вже готовi до травня 1945 року новi танки серiї "Е". З компонуванням коробки передач на самому двигунi: присадкуватi, з довгими стволами.
  Наймасовiша машина "Е"-50 порiвнянна вагою та озброєнням з "Пантерою"-2, але набагато нижче силуетом, i бiльш товстою, особливо по бортах похилою бронею. I "Шерман" i "Черчiлль", i "Першинг", далекi за своїми тактичними i бойовими характеристиками вiд цiєї нiмецької машини.
  I коли вона з'явиться на полi бою, їй просто не буде рiвних!
  А вони вже готовi i "Е"-50 та "Е"-75. Друга машина зi 128-мiлiметровою гарматою просто диво танкобудування. Як довбає, що мало не здасться навiть "Тортилi".
  I ось i босонога воївка Олег Рибаченко вже в танку, разом iз гарним дiвочим екiпажем. У грiзному "Е"-100 пристосованому перемiщатися навiть пiд водою. Ось екiпаж iз ельфiйками, у ньому Олег Рибаченко п'ятий, а дiвчат iз гострими вушками, четверо, пiрнає у товщу Атлантичного океану. I пливе там, розрiзаючи морську гладь, це субмарина на гусеницях.
  Потрiбно перетнути Ламанш у найвужчому мiсцi. Вискочити на узбережжя, провести обстрiл та повернутися назад.
  Ех, умiв же нiмецький генiй створювати шедеври воєнної думки. Наприклад, землерийнi танки. Демократична форма правлiння виявилася неефективною Нiмеччини. Яка виникла криза останнiми роками? Так розгулялися рiзного роду терористи та емiгранти! А хто винен? Насамперед слабкiсть влади!
  Але зараз їхня машина з двома гарматами вискакує з морських глибин.
  Олег Рибаченко за допомогою босих пальцiв своїх нижнiх дiвочих кiнцiвок стрiляє осколковими снарядами по знаряддях англiйської, берегової батареї. Англiйцiв пiдкидає вище, i перевертає нагору ногами.
  Ось це справдi тотальний шик!
  Чомусь у головi у Олега Рибаченка промайнула росiйська пiсня:
  - Роковий рiк, можете менi не вiрити - 1999! Диявол поверне золотими рогами, три дев'ятки нагору ногами!
  А тут у особi гiтлерiвських вiйськ увiйшли дияволи на англiйську землю. Ось помаранчева ельфiйка як лупанет iз важкої 128-мiлiметрової зброї.
  I вибух тридцятикiлограмового снаряда, пiдняв вгору до пекельних небес ворожий дзот.
  За допомогою босих пальцiв гострих нiжок Олег Рибаченко стрiляє зi своєї коротенької гармати, i поглядає на дiвчат. Якi вони прекраснi, у своєму вiдвертому бiкiнi. Чи не дiвчина, а просто диво природи. Так з ними хочеться зайнятися любов'ю... Нi Карл Маркс все ж не зовсiм правий. Ось у ньому жiноче єство, i плоть чарiвної дiвчинки, але все одно тягне на самок. До їх грудастих, блискучих тiл.
  Вiн душею мужик, так мужиком i залишиться назавжди, в якi спокуси його не вводила б нещадна доля.
  А тут ось, пiвдрiм пiшого ходу i мрiй так приємно... Ти уявляєш собi в багатiй уявi перемогу Третього Рейху...
  Ще не остаточну, але все йде до цього!
  Ось палить по батареях, а дiвчина з синiм волоссям поливає з кулемета, винищуючи англiйських пiхотинцiв. Падають убитi чорношкiрi, з них виливається така сама, як i в бiлих, червона кров. Вiйна природний стан людини.
  Або як сказав один фiлософ: воювати важче, нiж дихати, але набагато природнiше!
  Дiвчата, що цiкаво, дуже люблять при стрiльбi використовувати свої довгi, витонченi пальчики нiг. Що ж - будь-якого кольору кiшка, аби вона ловила мишей. Так i щодо дiвчат - не має значення, якi частини тiла, аби прекраснi.
  Ось войовниця-ельфiйка влучним пострiлом вiдiрвала порiвняно невелику вежу "Черчiллю".
  Нi, безумовно, у Олега Рибаченка, з'явилося бажання скласти пiсеньку, i штурмовик-вундеркiнд повiв склад;
  Мрiяв з пелюшок стати крутим солдатом,
  Лiтати на лiтаках i стрiляти...
  А може, юнгою i великим пiратом,
  Хоча на морi ти лише тати!
  
  Хотiлося в ратнiй справi - менi хлопчику,
  Найпотужнiше визнання мати...
  Вчитися бою треба не за книжкою,
  Iнакше станеш дурним, як ведмiдь!
  
  Читав я в дитинствi про лихих корсарiв,
  Про абордаж та рiзкi стрибки...
  Хоч можеш стати жертвою комiсарiв,
  Але боягузтво, то хлопчику не з руки!
  
  Чого бажаєш, то завжди доб'єшся,
  Будь-яка справа сперечатися завжди...
  I над пiратом теж свiтить сонце,
  А якщо буря теж не бiда!
  
  Та шибениця теж загрожує,
  Кат жорстокий ставить ешафот.
  I не знайде розбiйник мiсце в раї,
  Його геєна у пекло чекає!
  
  Коли мене впiймали до Iсуса,
  Вiдчайдушно я прохання звернув...
  Пiддався, каюся мерзенному спокусi,
  Хотiв дiвчат, барвистих машин.
  
  Вiдповiв Бог: Що немає тобi прощення,
  I чекає лише Сатана...
  Кат ударив враз без зволiкання,
  I вiдкотилася з плахи голова!
  
  I я в пеклi, але знайте, не страждаю,
  З чортами теж можна горiлку пити.
  I смачно той лiкер зараз ковтаю,
  Яким запивають торт та дичину!
  
  Так це мiсце просто та пiратiв,
  Є дияволицi - телицi на ура.
  Така виявилася тут розплата,
  Шампанське, вино, шашлик з ранку!
  
  Грав я в пеклi п'ятсот столiть,
  Але прийшов Великий Iсус...
  I скiнчив пекло без усяких вигукiв,
  Був у пекло в щастя - нинi порожнiй!
  У геєннi я тепер страждаю сильно,
  Та вiрно пiзно каятися в пеклi.
  Хотiлося одягатися з жiнкою стильно,
  Не знав, що нинi в пекло потраплю!
  
  Тому урок iншим пiратам,
  Живiть чесно, будете цiлей...
  Хоча, на жаль, невелика зарплата,
  Як вирватися нам iз потреби ланцюгiв?
  Хороша пiсня та вiдмiнний бiй... Вони розрядили бойовий комплект та повертаються назад. Ельфiйки хором вигукнули:
  - Та прибуде з нами сила!
  Знову вiдмiнний, сучасний танк iде у море. I невелика глибина, не перешкода машинi, що працює на перекисi водню.
  Щодо розробки атомної бомби, то тут Нiмеччина трохи вiдстає, але реактор на важкiй водi вже вдалося запустити. Плюс ще отримано сповiльнювач на парафiнi.
  А ось i сам Гiтлер... Ходить собi бiснуватий фюрер по кабiнету. Здається, вирiшив трохи попустувати.
  Гiтлер стукнув кулаком по столу, склянка iз соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гнiву. Гiтлер погрозив небу:
  - Та як ти смiєш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзi наказувати всiм сущим!
  Геббельс пафосно вiдповiв:
  - Бог найголовнiший деспот на планетi!
  Гiтлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, i ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мiльйонами, десятками мiльйонiв заради великої мети! Бог вбиває мiльярди, тотально заради всiх невiдомо чого! Бiльшiсть наших жертв гинуть швидко, а бiльшiсть iз мiльярдiв померлих вiд старостi довго страждають, i страшенно страждають! Церква вчить, що бiльшiсть людей буде i пiсля смертi вiчно горiти в пеклi, ми ж якщо i пiддаємо людину тортурам, то тiльки щоб добути iнформацiю, i максимум це триватиме кiлька мiсяцiв!
  Бог же мучить, знаючи все наперед, мiльярди мiльярдiв рокiв! Та й тим, хто врятується мало радостi - вiчна нудьга у рабствi Господньому! Церква вчить, що Iсус Всемогутнiй Бог, значить Гiтлер добрiший за Iсуса! Чи не так!
  Геббельс вiдповiв:
  - Так, вiрно! Християнство i "пацифiчне", i наджорстоке! Вiн гарантує муки за життя i примари пiсля смертi!
  Гiтлер кивнув:
  - У нас Європi, чому так мало вродливих жiнок! Вiд того, що середнi вiки, кожну красуню вважали вiдьмою, спалювали i катували! А чому у Скандинавiї вродливих жiнок набагато бiльше? Туди не настiльки проникла католицька iнквiзицiя. Було не погано, якби есесiвцi брали красивих бiлявих жiнок зi Скандинавiї як другi дружини i народжували здорових, високих дiтей.
  Гiммлер помiтив:
  - Вже проводяться успiшнi дослiди зi штучного заплiднення жiнок! Ми використовуємо насiння найвидатнiших чоловiкiв!
  Гiтлер схопився з крiсла:
  - Та це цiкаво i є результати!
  Гiммлер кивнув:
  - Звичайно, мiй фюрер! Перша дюжина дiтей у пробiрцi з'явилася на свiт! Вони важать значно бiльше, нiж звичайнi дiти! I як менi здається сильнiшi. Я тримав немовлят на руках, i вони боролися.
  Гiтлер усмiхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гiммлер вiдповiв:
  - Це дуже складно мiй фюрер! Деякi розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме занадто дорого! По-старому набагато краще!
  Гiтлер погодився:
  - I то правда! Правь Нiмеччина!
  Рiббентроп вставив:
  - Найгенетичнiшi обдарованi слов'яночки, теж могли бути дружинами солдатiв СС. I народжувати дiтей!
  Гiтлер кивнув:
  - I це правильно!
  Гiммлер заперечив:
  - Взагалi-то слов'яни нам певною мiрою родичi! Тi ж царi Росiї мали бiльше нiмецької кровi, нiж росiйської!
  Гiтлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росiя i стала такою величезною! Нiмецький здiйняв примiтивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрiбно розповсюджувати казки-нiби пiд нашим управлiння росiяни житимуть набагато краще, нiж при бiльшовиках!
  Фюрер здивовано ойкнув i прогугняв:
  - Що хiба цього не робиться?
  Геббельс з азартом вiдповiв:
  - Робиться великий вождь! Ми працюємо мовами не менше нiж бомбардувальниками по Британiї. Багато чого вилили зi своєї пропаганди i росiян, i англiйцiв з американцями!
  Фюрер досить усмiхнувся i, погладив собi живiт, промовив:
  - Бреши в мiру, дотримуючись честi, щоб не зловити на словi... Адже брехня рятiвна є, а є брехня порожня!
  Пiсля чого фюрер знову почав ходити, вимовляючи один iз своїх звичайних монологiв:
  - Коли я прийшов до влади у тридцять третьому роцi, не було великої Нiмеччини. Була змучена, розорена, принижена країна. Країна, де виробництво впало вдвiчi, було десять мiльйонiв безробiтних.
  Держава, усiчена за пiдсумками першої свiтової вiйни, втратила всi колонiї та значну частину територiї. Коли я прийшов до влади: нiхто не вiрив, що попереду на нас чекають великi звершення. Але маленька, усiчена вiйнами країна, стала розвиватися i перемагати. Спочатку я зайняв демiлiтаризовану зону. Потiм Австрiя, побачивши наше процвiтання, добровiльно приєдналася до нас.
  Потiм Захiд злякався нашої потужностi, що зростала, пiшов на Мюнхен - вiддавши на Судети. Пiсля цього почалася друга свiтова вiйна. Проти нас був майже весь свiт та жодного надiйного союзника. Бо Муссолiнi виявився лише боягузливою ганчiркою.
  Але за три тижнi розгромна Польща. А союзники не наважилися на наступ. Потiм, впала Данiя та Норвегiя. Пiсля ми за пiвтора мiсяцi чудово пiдкорили Францiю, Бельгiю та Голландiю, розбили англiйцiв пiд Дюкером.
  Але вiйна на цьому не закiнчилася, хоч ми дуже розраховували на це! Довелося вдарити по Югославiї та Грецiї, влiзти до Африки. Я не хотiв цього, але десять тисяч сталiнських танкiв зiбралися на нашому схiдному кордонi. Нам довелося розпочати вiйну проти найсильнiшої та теж тоталiтарної, як ми iмперiєю на планетi.
  Здобути швидку перемогу виявилося не судилося, але ми змогли пiсля кiлькох рокiв вiйни, вивести з ладу росiйського ведмедя, захопивши найважливiшi та найбагатшi областi Росiї.
  Нам пiдкорилася i Африка, i половина Азiї, i Iндiєю. В результатi воєн утворилася iмперiя вдвiчi бiльша, нiж Чингiсхана, вчетверо бiльша, нiж Македонського, вп'ятеро бiльша за Римську за правлiння Трояна.
  Ми досягли багато чого... Але вiйна все ще не закiнчена! Непохитно стоїть Москва. Яку треба обов'язково взяти. Досi не пiдкорений Лондон. Але найголовнiше - Америка! Це наш найсильнiший i найнебезпечнiший ворог. Її економiчна мiць - приголомшлива, але слабкий дух! Але й ми з кожним мiсяцем стаємо все сильнiшими. Мiльйони рабiв працюють на нас, роблячи все бiльше i бiльше озброєнь. Ми запустили у виробництво безлiч нових видiв озброєння. Реактивної авiацiї, балiстичних ракет, пiдземних танкiв та унiкальнi неповторнi за льотними характеристиками дисколети.
  Нiколи ще за всю iсторiю людства не було такої сильної та технологiчно оснащеної армiї як у нас. I ми зараз наблизилися до священної мети - свiтового панування!
  Фюрер зупинився та схрестив собi руки на грудях, пiсля чого закiнчив. -
  I наша перемога - це час найближчих мiсяцiв або навiть тижнем.
  
  ПРИГОДИ ОЛЕГА У ТЕЛI ЕЛЬФIЙКИ
  Олег Рибаченко вiдверто сумував. Увi снi вiн був у тiлi дiвчини Граф-ельф не виявляв iнтересу i не розмовляв iз новою подругою. А лише домагався сексу. Колишнiй росiйський хлопчик-штурмовик мав терпiти самоту до прибуття в порт i тому нудьгував. У головi мелькали рiзнi думки. Одним iз цiкавих мрiй для колишнього хлопчика-штурмовика стало уявлення про те, як могла повернутися вiйна за бiльшого везiння для фрицiв.
  Ну, битва при Мiдвей само собою велика невдача японського командування. Але для нiмцiв фатальним мiстом все ж таки став Сталiнград. Олег Рибаченко виявив на флангах скупчення радянських вiйськ. У степу перекидання таких значних сил практично неможливо приховати. Тим бiльше, що поради маскувались, i намагалися пересуватися вночi, але саме це й виглядало найбiльш пiдозрiлим.
  Тодi Олег Рибаченко не раз доносив до нiмецького штабу про це i навiть висловив побоювання щодо можливих флангових ударiв. Але його повiдомлення виявилися проiгнорованi. Можливо, причина була в тому, що Гiтлер за всяку цiну намагався взяти Сталiнград. I просто не зважав на стороннi загрози.
  Босоногий хлопчик Олег Рибаченко спробував уявити, щоб було, якби його послухали.
  Швидше за все, виходячи з досвiду Ржевсько-Сичовської операцiї, наступ росiян вдалося б вiдбити.
  Йоганн, думаючи на цю тему, задрiмав на палубi i йому наснилося.
  Чотири чудовi ельфiйки вийшли битися пiд Сталiнградом на новiтньому "Тигрi". Це дiвчата з гострими вушками, але надзвичайно, до слiпучостi красивi.
  Їх розрiзняє колiр волосся: червоний, зелений, синiй i помаранчевий. Причому без будь-якої фарби, просто такий природний вiдтiнок. Дуже сексуальнi i в одному бiкiнi. Така ось фентезi-армiя. I виїжджає на велику дорогу битися з численними радянськими танками.
  I не холодно не дивлячись на кiнець листопада чортiвкам! Ельфiйка з червоним волоссям навела босими нiжками зброю. Iнша iз зеленим волоссям упiймала в прицiл радянський танк i пальнула.
  Снаряд пролетiв вiдстань у п'ять кiлометрiв i потрапив у ребро танка Т-60, радянська машина лопнула, розсипавшись у металеву потерть.
  Дiвчата з породи ельфiв ринули в унiсон:
  - Ми крутi воїни орла!
  I знову вистрiлили, i спрямовуючи нiжками, гармати. I одночасно спiвали в лютi.
  Червона войовниця заспiвала, стрiляючи:
  -Нехай ...
  Зелена краля пальнула по радянськiй машинi, продовжила:
  - Незграбно...
  Войовниця з синiм волоссям натиснула босими пальчиками, пiдбила росiйський танк, послала гарний пасаж:
  - Бронетанки...
  А красуня з помаранчевим волоссям, довбавши додала:
  - По калюжах!
  I червона войовниця рубала снарядом:
  - А на...
  Виплюнула босими пальчиками подарунок, зелена проспiвуючи:
  - Дах...
  Дiвчина-ельф з синiм волоссям, пальнула кричачи:
  - Варто...
  А войовниця з помаранчевим волоссям продовжила:
  - Кулемет!
  Дiвчина колись спiвали, виглядали дуже забавно, а будучи ельфами стрiляли практично без промаху. Їхня краса вражала... Танк вiд пострiлiв нагрiвався. I засмагла шкiра ельфiй починала блищати вiд поту. Гарнi вони - слiв немає! I дуже сексапiльнi...
  Радянськi танки йдуть снiгом досить швидко. Вони майже всi легкi: найважчi тридцятьчетвiрки. I цi танки дiвчата стали обстрiлювати, коли вони пiдiйшли ближче. Радянськi машини також вiдповiдають, але з такої вiдстанi потрапити майже немає шансiв. А "Тигр" стоїть на мiсцi та красунi потрапляють дуже точно.
  I люблять спiвати.
  Червона, починає, ведучи вогонь:
  - А можливо...
  Дiвчина з зеленим волоссям впала, спiває:
  - Корова.
  Дiвчина з синiм волоссям, лупнула, i гаркнула:
  - А можливо....
  Дiвчина з помаранчевим волоссям прочирiкала, ведучи вогонь:
  - Бути...
  Червона дiвчина-ельф промуркотiла, ведучи вогонь:
  - Собака...
  Дiвча-ельф iз зеленою шевелюрою видала:
  - А можливо...
  Дiвчина з синiм волоссям, пославши згубний снаряд, прочiрикала:
  - Бегемот!
  Дiвчина з помаранчевими кучерями, i видала з красою своїх голих пальчикiв, що натискає на казенну частину зброї:
  - Так щось.
  I войовниця червоної шевелюри, знову пальнула i дуже точно, пославши снаряд у тридцятьчетвiрку, заспiвала:
  - Заспiває!
  I всi дiвчата хором як кричать:
  - Кукарек!
  Радянськi танки обстрiлюють iншi нiмецькi танки. Зокрема, Т-4. Але ця машина майже дорiвнює радянськiй тридцятьчетвiрцi. I не має такої переваги як "Тигр". I це дуже здорово! Радянськi машини пiдбивають ходу нiмецькi. I тi незграбно огризаються.
  Але дiвчата вiд роду ельфiв не промахуються. А запас снарядiв у "Тигрi" великий. I спробуй, посунься.
  Дiвчата знову заспiвали стрiляючи:
  - Кукарек!
  Дiвчина з червоним волоссям послала снаряд i видала:
  - Я...
  Дiвчина iз зеленим волоссям прочирiкала стрiляючи:
  - Вас...
  Дiвчина-ельф iз синiм волоссям теж пальнула, i вiдповiла:
  - Шпорами...
  Ельфiйка з помаранчевим волоссям, видала презент i крикнула:
  - Засiк!
  I знову у вiдповiдь смiшки... Але закiнчуються у "Тигра" снаряди, а радянськi машини пiдходять ближче. I обсипають нiмецьку машину снарядами.
  I дiвчата-ельфiйки хором вигукнули:
  - Прощайте товаришi! Тонем ура!
  Олег Рибаченко прокинувся... Це цiкаво було дивитися, як воюють ельфiйки. Ще цiкавiше, якби вдалося вiдбити фланговi атаки на Сталiнградському фронтi. Але сон закiнчувався не дуже добре. Радянських танкiв виявилося дуже багато i дiвчата-ельфiйки опинилися на межi загибелi.
  Деякий час Олег Рибаченко тинявся бригантиною. Орки не виявляли до вродливої дiвчини жодного iнтересу. Видно вони надто вiдрiзнялися генетично, або боялися торкнутися речi, що належала капiтану-графу.
  Але ось нарештi з'явився берег, i полонена каравелла з бригантиною попрямували до порту.
  Тут було багато рiзних кораблiв, якi прибули з метою торгу. I маса рiзношерстої публiки. Сам порт заставлений рiзного роду вiтрильниками, але є пара парових суден iз трубами. Видовище дуже мальовниче. Особливо вражають рiзноманiтним розфарбуванням вiтрила, рiзних посудин. Тут такi малюнки - що буквально цiла галерея та пейзажi.
  I кораблiв прикрашених золотом, срiблом i якимись невiдомими на землi металами дуже навiть багато.
  Тут все виглядає дуже романтично, пахне прянощами, ароматами, i спiтнiлими тiлами iномiрян.
  Найбiльше зрозумiло оркiв: якi зовсiм не блищать красою, а також пiвнячих ведмедiв. Але зустрiчаються i ельфи, i подiбнi до босоногих дiтей хобiти, i фавни, i досить неприємнi тролi. Тут цiлий вивiд осiб зi свiту фентезi.
  Коли бригантина пришвартувалась, i орки iз задоволенням спустилися на землю, у тiлi дiвчини Олег Рибаченко без охоти начепив на себе одяг. Чоботи неприємно жали, витонченi дiвчачi ноги, камзол сидiв незграбно, трикутка загрожувала залiпити очi, штани натирали розкiшнi стегна.
  Але дiвчина-штурмовик не наважувалась вийти на публiку голою. Це оркiв вона не надто соромилася. Проте насолоди вiд одягу, при спекотному клiматi трьох свiтил, вона не вiдчувала. Особливо неприємне взуття, чоботи трофейнi, зовсiм новi та зрозумiло, що не розношенi. I в них ходити на босу ногу виявилося болiсно.
  Але Олег Рибаченко якийсь час терпiв. Вiн таки перший помiчник капiтана, i босонiж у великому мiстi ходити, якось не солiдно. Тiльки хобiти, кумеднi iстоти схожi на людських дiтей десяти-дванадцяти рокiв, гасали, блимаючи рожевими п'ята. Взагалi ця раса напрочуд схожа на земну - навiть вушка цiлком людська.
  Олег Рибаченко навiть подумав: чому вiн їх вважав за хобiтiв? Може це є людськi дiти? Видимих вiдмiнностей не видно.
  Зрiдка зустрiчалися невiдомi iномиряни з головами восьминогiв, коней, носорогiв, або взагалi не зрозумiєш чого.
  Тут, втiм, був i ринок рабiв... Продавали переважно оркiв, i пiвнячих ведмедiв, але вивели i партiю хоббiтiв у ланцюгах. Бiдолашнi дiти, яких работоргiвцi подiлили, виглядали досить шкода. Але самки хобiтiв все ж таки вiдрiзнялися вiд людських дiтей, бiльш жiночими i розвиненими фiгурами, а самцiв бiльшi за гiднiсть, нiж у хлопчикiв їхнього вiку. Рабiв продавали з аукцiону. Виводили на помiст парами, i їх без церемонiй мацали покупцi.
  Зненацька на торги вивели й дiвчину. Її оголювали поступово, у мiру торгу.
  Граф де Баклажан звернув на неї увагу i штовхнув Йоганна в бiк:
  - Дивись твоя спiввiтчизниця - кольорова ельфiйка!
  Дiвчина i справдi вiдрiзнялася, дивною красою, i фiгуристiстю Артемiди сильне, пiдтягнуте тiло, дуже еротичне з червоними сосками. А коли по голих плечах розсипалося золоте волосся, Йоган вiдчув сильне бажання. Його обличчя запалало, i вiн запропонував та Баклажану:
  - Може, її купимо? Така краса!
  Ельф пожвавiшав i хихiкнув:
  - Як у тебе загорiлися очi... Я вiдразу зрозумiв, що ти вiддаєш перевагу самокам!
  Йоганн жорстко парирував:
  - Але ж i ти волiєш самок! Це природно!
  Ельф вiдверто заявив:
  - Я пробував i з самцями, але дiвчата краще ... Що ж поважаю переваги ... Але це дорога штучка!
  Олег Рибаченко стукнув себе кулаком по лобi, i запiзно сказав:
  - Я ж забув, що маю право на свою частку видобутку!
  Ельф заперечливо кивнув головою:
  - Її до цього часу вiдведуть ... Але самка того варте!
  I граф Баклажан проiгнорувавши, чого варте самка, щоб її вiдвели, i вiдвести самому вступив у торг.
  А цiна злетiла до десяти тисяч цехiнiв. Це не мало - цiлий мiшечок iз золотом. Але дiвчина справдi цього коштувала. Її передали зовсiм голу, i босу ельфу-графу. Той без сорому поплескав дiвчисько з роду ельфiв по стегнах i повiдомив:
  - Гарний у неї круп! Вона буде чудовою актрисою та народить сотнi дiтей!
  Розпорядник торгiв орк-альбiнос розгублено прогукав:
  - Квiтковi ельфiйки не народжують дiтей.
  Граф де Баклажан упевнено вiдповiв:
  - А ми за допомогою магiї...
  I кивнув Олег Рибаченко, шепнувши:
  - Я поки що збiгаю у справах... Прилаштую товар i каравеллу... А ти ублагай даму!
  Дiвчина-штурмовик кивнула головою. Вона сховала своє перлове волосся пiд трикутник, i могла зiйти за юнака ельфа. Нiжнi дiвчачi риси характернi i для самцiв i для самок. Тому кольорова ельфiйка прийнявши Олег Рибаченко за чоловiка (а так воно, по сутi, i є!) поклала його руку собi на груди. Дiвчина-штурмовик iз задоволенням пом'яла сосок i, озирнувшись, запитала:
  - А де тут можна зайнятися коханням?
  Кольорова ельфiйка важко сказала:
  - Та ось тут є рожевi намети мiй лицар. Там можна за п'ять цехiнiв усамiтнитися з будь-якою жiнкою на три години. А за десять-двадцять монет пiдгонять насолоду для ночi.
  Олег Рибаченко зрадiв. Йому дуже хотiлося сексу. В останнi роки земного життя вiн просто вже не мiг, а тут у нього й не виходило якось iз цим. А з чоловiком навiть таким гарним як Баклажан гидко.
  Проблема втiм була в тому, що у Олега Рибаченка у кишенях не виявилося грошей. Але колишнiй хлопчик-вундеркiнд без церемонiй вiдiрвав золоту запонку i усамiтнився у невеликому наметi. Орк, який взяв рiч, повiдомив:
  - Якщо що можу пiдiгнати ще самок чи самцiв. Самцi дешевшi!
  Олег Рибаченко нервово крикнув:
  - Обiйдемося!
  Потiм увiйшов до намету. Насамперед скинув натерлi мозолi на дiвочих ногах чоботи. Потiм почав оголюватися сам. Дiвчина була i так засмагла i гола. Щось вона особливо не соромилася ходити оголеною. Мабуть розкутiсть властива квiтковим ельфiйкам. Але коли вона побачила дiвчину Олега голим, то дуже здивувалася:
  - То ви жiнка?
  Олег Рибаченко вiдповiв цiлком серйозно:
  - Тiльки зовнi! А в душi я стовiдсотковий чоловiк!
  Дiвчина важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Я рабиня i належу вам, але... Дiвчина має спати з юнаком, а не самкою?
  Олег Рибаченко вiдчув, як у ньому закипає гнiв, i сердито прогарчав:
  - А з орками, що найкраще було?
  Дiвча плаксиво вiдповiла:
  - Нi, не краще...
  Олег Рибаченко сердито прошипiв:
  - Так i не виникай... Хiба я не вродлива?
  Дiвчина щиро справила:
  - Ви дуже красива, свiтла i засмагла... Справжня квiточка.
  Олег Рибаченко притягнув дiвчину силою до себе:
  - Так i кохай мене!
  I стулив свої вуста з червоними, дуже солодкими губами дiвчинки. I у дiвчина Олега закружляла вiд захвату голова. Вiн подався до неї стегнами... Та не надто легко зайнятися коханням, коли в тебе немає чоловiчої гiдностi. Щiлина палає вiд збудження, i тобi хочеться ласки чужих рук. Дiвчина у вiдповiдь неохоче вiдповiдає. Видно вона натуралка i не звикла до подiбного сексу.
  Олег Рибаченко поводиться, агресивно тисне дiвчинку i гублячись про неї своїм тiлом. Як це класно. От би зараз сюди мускулисте тiло... юнака?
  Олег дiвчисько вiдганяє вiд себе подiбну думку. Як це здорово з дiвчиною... Вiн нiколи не полюбить чоловiкiв, нiби не хотiло його нове темпераментне тiло.
  I ти обсипаєш червонi соски поцiлунками, бачачи, як дiвчисько мимоволi починає збуджуватися i вiдповiдати на твої ласки. Потiм лунають хтивi стогiн.
  Обидва тiла злилися в екстазi, i дiвчата почали кричати вiд каскаду взаємних оргазмiв.
  Поява графа де Баклажана перервала iдилiю. Тим бiльше що ельф ухопив дiвчина Олега за соски i спробував опанувати дiвчиськом ззаду.
  Олег Рибаченко дав йому ляпас i прокричав:
  - Не смiй блакитний!
  Граф де Баклажан скривджено рикнув:
  - Я не блакитний... Тим бiльше ти ж дiвчисько! А не мужик, i мужиком не станеш, хоч трiсну!
  Олег Рибаченко люто блиснув очима, i ревнув:
  - З тобою спати все одно не стану! I взагалi, ти порушив наше щастя!
  Граф-ельф жорстким тоном промовив:
  - Ця дiвчина куплена за мої грошi та належить менi! А ти краще йди з намету i знайди собi повiю...
  Олег Рибаченко люто заблищав очима, але потiм заспокоївся i промовив з деякою нудьгою в голосi:
  - Егоїст... Вона любить мене!
  Дiвчина вiдповiла ж навпаки:
  - Неправда! Я люблю самцiв, i мiй обранець такий гарний ... - I пiшов смачний поцiлунок в губи ельфа.
  Дiвчину Олега переповнювала ревнощi та гнiв. Вiн був готовий буквально накинутися на капiтана та розiрвати його. Тому воїн-штурмовик поспiшно покинув намет. Чорт iз ним - поєднуйте натурали проклятi. А вiн любитиме лише жiнок!
  I дiвчина Олег злегка вiддалився вiд шатра i присiв навпочiпки, щоб не слухати хтивих стогонiв. При цьому дiвчинка-штурмовик-вундеркiнд навiть забула одягнутися. Хоча голий пiд трьома лагiдними сонцями куди приємнiше, нiж в одязi.
  Дiвчина Олега спробував уявити собi, що було б якби нiмцi вiдобразили б наступ росiян пiд Сталiнградом. З 19 листопада до кiнця грудня 1942 року тривали запеклi бої пiд Сталiнградом. Радянськi вiйська, незважаючи на всi зусилля, не змогли прорвати нiмецьку оборону i вiдiйшли на вихiднi позицiї. Успiху оборонних битв супроводжувала неважлива погода, яка заважала застосуванню штурмової авiацiї супротивника, i знижувала ефективнiсть артилерiї.
  Пiсля вiдображення наступу виникло недовго затишшя.
  Нiмцi та росiяни поповнювали ослабленi боями вiйська. У сiчнi Червона Армiя розпочала наступ у районi Ленiнграда.
  Пiсля трьох тижнiв завзятих боїв цiною величезних втрат Червона армiя змогла лише пробити вузький коридор на дiлянцi самого виступу i вийти до Неви.
  Натомiсть наступ радянських вiйськ пiд Ржевом та Сталiнградом у лютому знову закiнчився невдачею. Нiмцi пережили зиму майже без шкоди для себе i змогли пiдготуватися до весняного наступу. У лютому в Нiмеччинi було оголошено тотальну мобiлiзацiю. Слiд також утримати ще й Африку, куди перекинули тридцять новеньких "Тигрiв" та пiвсотнi "Пантер".
  Цього разу нiмецькi танки дiяли бiльш вдало, крiм того, в боях Гiтлер змiг використати бiльше сил. У березнi, квiтнi, у травнi Червона армiя не робила наступальних операцiй, i фельдмаршал Роммель, отримавши бiльше пiдкрiплень i сил, зумiв завдати поразки насамперед менш досвiдченим американцям. Понад сто п'ятдесят тисяч солдатiв янкi потрапило в полон в Алжирi та Марокко, маса виявилася вбитою. Крiм того, завдяки провокацiї нiмецьких спецслужб у вiйну вступила Iспанiя.
  Вiйська пiд командування Майнштейна пiсля штурму взяли Гiбралтар i вступили до Марокко з пiвночi.
  Розгромивши американцiв Роммель та Майнштейн, перейшли на англiйцiв. Британiя зазнала великої поразки, i залишила Лiвiю, вiдступаючи до своїх колишнiх оборонних рубежiв у Єгиптi. Нiмцi знову вперлися у могутню оборону супротивника пiд Ель-Аманом. Але Майнштейн отримавши новi сили, зробив обхiдний маневр, через пустелю i вийшов до Нiлу. Нiмцi, користуючись розгубленiстю Монтгомерi, змогли оточити англiйськi вiйська Єгиптi.
  Пiсля чого минули Суецький канал i вступили до Iраку. Англiйцi зазнавали поразки за поразкою. Плюс ще й Туреччина атакувала союзникiв у Сирiї та на Палестинi. Нiмцi змогли тепер контролювати Близький схiд.
  Сталiн дуже довго поводився пасивно. Вiн вирiшив дотримуватися вичiкувальної тактики. Але в данiй ситуацiї це допомагало нiмцям використовувати великi сили для наступу проти союзникiв. Близький Схiд опинився пiд Нiмеччиною. Мало того, фрицi вторглися i в Iран, просуваючись у напрямку Iндiї. Мiсцеве населення пiдтримало нiмецькi вiйська.
  Сталiн був змушений втрутитись, перекинувши значнi сили в Iран.
  Але тепер уже нiмцi, скориставшись ослабленням радянських вiйськ, перейшли в наступ пiвденнiше Сталiнграда... Почали застосовуючи важкi танки просуватися в напрямку Астраханi. На початку серпня нiмецькi вiйська вже вийшли до дельти Волги та Каспiйського моря.
  Солодкi роздуми та мрiї Олега Рибаченка перервало появи хобiтiв. Хлопчик у шортах i дiвчинка в коротенькiй тунiцi пiдiйшли до дiвчинки з пишними, наче снiговi пластiвцi волоссям. Дiвчинка з роду казкових iстот спитала:
  - Ви, мабуть, рабиня?
  Олег Рибаченко заперечливо хитнув головою:
  -Нi!
  Хлопчик iз шортами, зовсiм земна дитина здивовано помiтив:
  - А чому ви зовсiм гола. Адже голими за звичаєм пристойно здатися лише рабам!
  Дiвчина Олег звернув увагу, що вона й справдi оголена. Ну i що? Соромитись такого тiла не з руки! Дiвчина-ельф чемно вiдповiла:
  - Дякую, я зараз вiзьму свiй одяг!
  I попрямувала до шатра... Сладострастних зiтхань, там уже не було чути i, Олег Рибаченко сподiвався, що оргiя заспокоїлася. Однак намет несподiвано виявився незайманим. Не було в ньому i залишеного одягу. Тут дiвчина Олег зовсiм розгубився i випустив крик. Вiн вiдчув себе Тарзаном, у якого викрали дружину та сина.
  Пара хобiтiв з'явилася бiля входу до намету, i прочирикала:
  - А ми знаємо, де вони!
  Дiвчина Олег розгублено пролепетав, стискаючи кулаки:
  - Що знаєте? I де?
  Дiвчинка-хобiт прочiрикала:
  - Їх викрали духи, викликанi вампiром-некромантом. Так що тепер так просто не дiстати!
  Олег Рибаченко посмiхнувся i погладив, босоноге дiвчисько по руденькiй головцi:
  - Хороший жарт!
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Це не жарт... Чаклунка звати Каспар. Вiн вiдома особистiсть... Дуже темна!
  Йоганн невпевнено пробурмотiв, постукуючи голими, дiвочими п'ятами по килиму намету.
  - Якщо це, щоправда, їх слiд рятувати!
  Дiвчинка з роду хобiтiв заперечливо хитнула головою:
  - Каспар це дуже сильний чаклун... Швидше вiн вiзьме тебе в полон, нiж ти його!
  Олег Рибаченко негативно замотав головою i захоплено вигукнув:
  - Я не за жодних обставин, не кину своїх нових друзiв! I якщо треба вiддам за них життя!
  Дiвчинка критично подивилася на дiвчину Олега i пiсля вагання помiтила:
  - Є спосiб перемогти цього чаклуна... Але це дуже складно. Доведеться злiтати на iншу планету!
  Олег Рибаченко пожвавився i човпнув нiжками об килим, навiть пiдскочив:
  - Та я готовий хоч на край всесвiту летiти!
  Хлопчик скептично промовив:
  - А ти впевнена, що вона впорається? Ми хобiти давно хотiли розiбратися з Каспаром, але нiчого не могли вдiяти з чорним вампiром-некромантом. А це лише квiткова ельфiйка.
  Дiвчинка заперечливо похитала головою i прошепотiла:
  - Неправда... Я у нiй великого воїна вiдчуваю! Це саме той, що нам потрiбний!
  Хлопчик поправив дiвчисько:
  - Не той, а та!
  Дiвчинка негативно матнула головкою i заперечила:
  - Нi, саме той! Це сильний та мужнiй чоловiк!
  Хлопчик глянув на дiвчина Олега, зсунув собi брiвки i сказав:
  - Переселення душ? Цiлком можливо, але... Я думав, що це мужнє дiвчисько.
  Дiвчинка-хобiт заперечила:
  - Вона любить самок. Та й взагалi менi вже тридцять тисяч рокiв, i я навчилася розрiзняти чоловiкiв, навiть у жiночому тiлi!
  Дiвчина Олег не на жарт здивувався:
  - Вам тридцять тисяч рокiв... Але ти виглядаєш немов дитина!
  Дiвчинка хихикнула, показавши перлиннi зубки i помiтила:
  - Баклажану вже дев'яносто тисяч рокiв, а як виглядає... А взагалi ви випадково не людина?
  Олег Рибаченко знiяковiв i трохи поперхнувшись, вiдповiв:
  -Нi, а чому ви так подумали?
  Дiвчинка-хобiт з усмiшкою на вустах вiдповiла:
  - Тому що ви люди дуже погано виглядаєте та старiєте. Та й живете до непристойностi мало, якщо не омолодитеся магiєю!
  Дiвчина Олег важко зiтхнув i вiдповiв iз сумним виразом обличчя:
  - Тяжка людська частка!
  Дiвчинка серйозно вiдповiла:
  - Людина має шанс!
  Хлопчик вiдповiдно кивнув Олегу Рибаченку:
  - Iди за нами!
  Дiвчинка посмiхнулася i клацнула пальцями. В руках у неї виник золотистий ланцюжок з нашийником. Маленька, руда красуня запропонувала:
  - Ми виведемо тебе з порту, наче куплену рабиню. Так одягни нашийник i не пручайся.
  Незважаючи на видимiсть приниження у цьому актi, дiвчина Олег не заперечував. Справдi, маскування i на вiйнi маскування. Згадалося, як один льотчик, переодягнувшись жiнкою, утiк пiсля капiтуляцiї Нiмеччини до Аргентини.
  Гарне обличчя i борода, що слабо росте, допомогли йому тодi зiйти за молоденьку служницю.
  Рудерша тодi рятував свою шкуру, i побоювався, що його видадуть росiйським. Але обiйшлося. Згодом йому запропонували легалiзуватися в Америцi.
  А ось зараз вiн у тiлi чудового дiвчиська бреде по курних вулицях порту Торгуети. Комани брукiвки нагрiтi, i босими, дiвочими ногами на них жорстко ступати. Все ж таки дерев'янi палуби так не грiються.
  Дiвчина Олег не вiдчував сорому перед орками та iншими тварями, хоч тi й лапали його поглядами. Нi, вiн їм не пiддасться. I не почервонiє.
  А чаклуна-некроманта зiтре в лайно.
  Олег Рибаченко знову подумав про те, як було б здорово, якби вiн вплинув би на свої розвiдувальнi данi на хiд другої свiтової вiйни. Ось нiмцi на початку серпня 1943 виходять до Каспiю.
  Сталiн робить вже четверту Ржевсько-Сичовську операцiю з контрударом у центрi.
  Але нiмцi на нього там чекають i мужньо вiдбивають усi атаки. Заодно продовжують просування вздовж узбережжя Каспiйського моря на пiвдень. Подолавши коливання, на початку вересня у вiйну вступає i Туреччина. Її вiйська за кiлька днiв захоплюють Батумi i оточують Єреван. Червона армiя не може втримати Кавказ. А на озброєннi Люфтваффе грiзнi МЕ-309 та Ю-288 найкращi у свiтi на той момент гвинтовi бомбардувальники та винищувачi. На пiдходi є ще й реактивна авiацiя.
  Олег Рибаченко впевнений, що тривала вiйна довше, нiмецький вiйськовий генiй розгорнувся б на повну мiць. Не так як у реальнiй iсторiї. Взяти Баку в 7 листопада 1943 нiмцям не вдалося. Сильнi росiяни таки. Зате фрицi з'єдналися з турками. А через мiсяць увесь Бакинський пiвострiв був захоплений Нiмеччиною. У сiчнi загасли останнi осередки опору на Кавказi, i встановилася гегемонiя Третього Рейху на двох найбiльших нафтових полях.
  Тут мiркування дiвчини Олега перервалися. Варта на виходi з мiста пригальмувала хобiтiв i тi кинули охоронi по золотiй монетi.
  
  
  ПОПАДАНЕЦЬ У ГIТЛЕРА-1
  Нiмецький генерал Бундесвера, нарештi зумiв здiйснити свою давню мрiю, вселитись у Гiтлера на 1 листопада 1941 року. Коли ще нiмцi не зазнали жорстокого поразки пiд Москвою, i ще був чималий шанс переграти Другу свiтову вiйну.
  Питання тому чи може душа перемiщатися у минуле досi залишається вiдкритим. У фантастицi подiбне цiлком можливо, чи можна категорично стверджувати абсолютну нереальнiсть таким ось експериментiв?
  Хiба взагалi хоч щось можна категорично стверджувати, коли йдеться про наш непередбачуваний всесвiт!
  Принаймнi Йоганн Шварц отримав iсторичний шанс завдяки попаданню. I першими своїми рiшеннями наказав нiмецькiй армiї все силами готуватися до зими.
  Оскiльки нiмцi вже захопили пiд Москвою велику кiлькiсть населених пунктiв, то вони мають за що зачепитися i де зимувати. Тому Йоганн прийняв не безперечне рiшення вiдмовитися вiд повторного наступу на Москву та перейти до тимчасової оборони. Занадто був великий ризик того, що нiмецькi вiйська не зможуть взяти радянську столицю, розтягнуть свiй фронт i пiдпадуть пiд нищiвнi удари радянських вiйськ. Крiм того, в мороз боєздатнiсть нiмецьких вiйськ радикально знижується i це факт.
  Звичайно, вiдмова вiд наступу на Москву позначав затягування вiйни, але генерал-iнспектор Бундесвера та доктор технiчних наук Йоганн дуже розраховував на те, що знання майбутнього допоможуть нiмцям виграти науково-технiчне змагання як з СРСР, так i з союзниками.
  Головне думав Шварц уникнути бути битими зараз, i сильнiше зачепитися за мiста та iншi населенi точки.
  Iншi думки - чи наступати на Тихвiн? З одного боку, це давало можливiсть перерiзати магiстраль, що забезпечує Ленiнград. Але з iншого нiмцi покинуть укрiплену смугу оборони та попадуть пiд сильнi контрудари радянських вiйськ. У реальнiй iсторiї гiтлерiвцi Тихвiн не втримали i зазнали великих втрат.
  Але в Криму слiд продовжувати наступ на Керч, вiдмовившись тимчасово вiд штурму Севастополя. Оскiльки, росiян вдалося в реальнiй iсторiї вибити з Ростова-На-Дону, то там слiд продовжувати наступ, але тiльки посиливши вiйська. Можна використати тi сили, що розмiстили нiмцi у Францiї та на Балканах. Нехай болгари та iталiйцi вiзьмуть на себе тягар окупацiї та боротьби з партизанами, а самi фрицi посилять Ростовське угруповання та не дадуть вибити себе з мiста.
  Крiм того, Шварц вирiшив оголосити тотальну вiйну прямо зараз, не чекаючи капiтуляцiї угруповання Паулюса. I разом iз нею запровадити загальну трудову повинность.
  Деякi непоганi вже розробленi конструктами види озброєнь є. Наприклад, Ю-188, i До-217, i потрiбнi силовi заходи, щоб збiльшити їх випуск. Насамперед використання iноземної робочої сили. Землi та людських ресурсiв Третiй Рейх вже має чимало, тому слiд їх використовувати рацiонально. Поки що бомбардування з боку Британiї мають шпильковий характер, i можна нарощувати випуск озброєнь без проблем розукрупнення заводiв i фабрик. Усi наявне обладнання слiд перевести на тризмiнний режим роботи.
  Одних радянських вiйськовополонених вже захоплено майже чотири мiльйони. Значить, є що використовувати для збiльшення виробництва. I використати заводи захоплених країн.
  На жаль, у нiмцiв поки що немає достатньо сильного танка. Правда Т-4 пiсля установки на ньому бiльш довгоствольної гармати став бiльш-менш прийнятним для битв. Але все одно ця машина є незадовiльною. Захист бортiв та корми явно недостатнiй. Та й серiйне виробництво довгоствольною гарматою розпочнеться лише наступного року. На щастя для встановлення нової зброї не слiд розбудовувати вежу. Танк Т-3 на жаль вже застарiлий, навiть iз довгою ствола в 60 ЕЛ. "Пантери" та "Тигри" до серiйного виробництва будуть готовi ще не скоро. Та й цi танки не є iдеальними.
  А реактивна авiацiя ще лише у розробцi. Навiть з урахуванням знань майбутнього є у генерала i доктора технiчних наук, щоб серiйно запустити прийнятнi реактивнi винищувачi i бомбардувальники знадобиться пiвтора-два роки. I те саме стосується i танкової. Одного знання принципiв дуже мало. "Тигр", наприклад, був продемонстрований ще на днi народження фюрера в 20 квiтня 1942 року. I лише на Курськiй дузi став досить масовим, щоб взяти участь у бойових дiях.
  А скiльки часу пройде перед тим, як буде готова штурмова гвинтiвка МР-4.
  А час невблаганний. Ясно, що росiяни теж скористаються паузою для свого посилення. Але й гнати на штурм, дивлячись на зиму найгiрший вихiд.
  Тож Йоганн Шварц прийняв компромiсне рiшення. Пiдсилити максимум ростовське угруповання за рахунок вiйськ Францiї та Балкан. Оголосити додатковi призов до армiї, зокрема з шiстнадцяти рокiв. Мобiлiзувати у вермахт наглядачiв концтаборiв, та наглядачiв - замiнивши їх жiнками та пiдлiтками. Та й очевидно залучити щонайбiльше у вiйська хiвi та iноземцiв. У реальнiй iсторiї, iноземцiв залучали до Вермахту та СС, але робити це треба в ще бiльших масштабах. Ну i звичайно ж активнiше використовувати жiночу працю, чого в реальнiй iсторiї не було. Крiм того, слiд формувати жiночi снайперськi батальйони, самки вiдмiнно при хорошому навчаннi вмiють стрiляти i авiацiйнi бригади.
  Чому це в СРСР можна було використовувати жiнок в армiї, а в Третьому рейху не можна? Так Гiтлер був сповнений забобонiв. Очевидно бiльше вiйськ повиннi поставити i сателiти Нiмеччини. На них слiд натиснути сильнiше. Особливо на iталiйцiв. А Болгарiя свої дивiзiї має розташувати на Балканах, замiнивши нiмецькi окупацiйнi частини.
  Iталiйська армiя слабка, але нести у Францiї окупацiйнi та полiцейськi функцiї цiлком здатна, так i боротися з партизанами на окупованих територiях.
  Крiм того слiд послухати старовину Розенберга i надати Українi, Прибалтицi та Бiлорусi формальну державнiсть за збереження панування нiмецького капiталу та ходiння марки. Це дозволить отримати до своєї армiї новi десятки тисяч союзникiв.
  Та й з вiйськовополонених слiд вже зараз почати формувати "Руську визвольну армiю". Жаль поки що немає в них самого Власова, але нiкуди не дiнеться вiн скоро з'явиться. I тодi справи потiк ще веселiше.
  Навеснi 1942 року нiмцi змогли отримати над росiйськими деяку чисельну перевагу мобiлiзувавши на схiдний фронт понад шiсть мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Вiн постарається навеснi мати бiльше восьми мiльйонiв при бiльшiй кiлькостi технiки. Вже зараз реально можна додати у випуску танкiв та лiтакiв. I прiоритет до того моменту, коли буде створювати новий основний i перспективний танк, слiд вiддати Т-4 з довгоствольною зброєю, а в авiацiї Ю-188, До-217 серед бомбардувальникiв, i МЕ-109 F, поки не створять бiльш досконалi зразки. А ХЕ-177, схоже, потрiбно знiмати з виробництва, вiн надто вже ненадiйний. А Фокке-Вульф доопрацювати, використовуючи iдеї майбутнього ТА-152.
  I звичайно ж, основну ставку в майбутньому зробити на реактивну авiацiю. Але потребує часу та переливання аеродромiв з подовженням злiтно-посадкової смуги та перевчення льотчикiв.
  Крiм того, крiм схiдного фронту є ще й Африканський фронт. Тут що питання робити? Або згорнути африканський напрямок зосередившись на схiдному фронтi або навпаки посилити i розбити англiйцiв, поки вони розосередженi i не зiбрали небезпечнi сили.
  Пiсля нетривалого обмiрковування Шварц вирiшив посилити корпус Роммеля. Все одно ранiше травня 1942 року нiмцi не зроблять на схiдному фронтi рiшучих наступальних операцiй, а англiйцiв розбити треба. Крiм суто вiйськових мiркувань грали роль i моральнi. Адже в реальнiй iсторiї це перша поразка Вермахту вiд британських сухопутних вiйськ. А в разi успiху, Америка могла залякатися i так i не наважитися вступити у вiйну проти такої колосальної сили, як Нiмеччина.
  Моральнi чинники насамперед. А оскiльки англiйцi зрозумiло не ризикнути здiйснити на зиму дивлячись висадку через Ламанш, то можна за рахунок французького угруповання i африканський контингент посилити. А нiмецьких вiйськ на сходi з урахуванням призову резервiстом, щоб тримати оборону проти радянських сил, цiлком вистачить. Штурмувати Севастополь поки що не планується, так що Ростов фрицi мають за розрахунками Йоганна утримати, отримавши додатково ще десяток дивiзiй.
  Звичайно, ризиковано оголювати Францiю, але... Мiсцеве населення англiйцiв ненавидить, тож у разi висадки навiть якщо Британiя i ризикне це зробити взимку, там буде когось супротивника зустрiти.
  У будь-якому випадку слiд звернути всi авiанальоти на Москву, як надто витратний захiд, перейшовши в повiтрi на сходi до оборони, i посилити Середземноморський напрямок. Тим бiльше, що у них нiмцiв над англiйцями буде та перевага, що вони британськi плани знають, а тi не мають поняття, що фашистам уже все заздалегiдь вiдомо.
  Ще є до 18 листопада майже три тижнi часу i можна приготувати для Британiї пiдступну пастку. Операцiя "Крусейдер" має стати могилою для англiйських вiйськ.
  А Роммеля досить посилити трьома найбiльш боєздатними дивiзiями, перекинутими з Францiї.
  Крiм того, Йоганн розпорядився значно збiльшити випуск пiдводних човнiв, а також реформувати систему управлiння в Третьому Рейху, щоб бiльше влади було зосереджено в одних руках, включаючи i танкову промисловiсть. А командувачам груп армiй, пiдпорядковувати всi вiйська, включаючи авiацiю та СС. Щоб не виявилося, як це часто траплялося насправдi, що дiють немов лебiдь, рак i щука самi по собi.
  Шпеєр був призначений iмперським мiнiстром озброєнь та боєприпасiв та надали надзвичайнi повноваження.
  Це має за задумом Йоганна прискорити процес озброєння нових зразкiв нiмецької технiки, їх розробку та використання.
  Багато iнших iдей i реформ затiяв Шварц, включаючи i мобiлiзацiю школярiв до верстатiв.
  Але радянське командування зробило на початку листопада кiлька невдалих спроб наступу, а потiм настало затишшя. Росiяни самi чекали поки що нiмцi попрут. За 18 листопада рвонули вперед англiйцi. Вони в реальнiй iсторiї не вiдразу досягли успiху i цiною великих втрат. А тут i нiмецьких дивiзiй було не три, а шiсть, i фрицi знали заздалегiдь звiдки Британiя втече. В результатi трапилося те, що в реальнiй iсторiї не вдалося Роммелю - англiйцiв вiдрiзали вiд єгипетського кордону i вони були оточенi та практично повнiстю знищенi та полоненi.
  Нiмцi внаслiдок чого здобули велику перемогу в Африцi та здобули додатково ще двi нiмецькi та двi iталiйськi дивiзiї, перейшли у наступ рухаючись до Суецького каналу.
  Радянськi вiйська на початку грудня теж спробували перейти в контрнаступ, але ув'язнули у жорсткiй нiмецькiй оборонi. У мiстах фрицi могли триматися i чинити опiр радянським вiйськам. Без чисельної переваги i недостатньо навченi росiйськi частини зазнавали великих втрат i могли прорвати заздалегiдь пiдготовлену оборону досвiдченого противника. Нiмецька авiацiя вiдiгрiвала мотори використовуючи окрiп пiдiгрiтий на котлах, а пiхота переодяглася у валянки та шуби вилученi у мiсцевого населення.
  Ростов нiмцi змогли утримати, пiдготувавшись до вiдображення радянської контратаки. Загалом нiмцi утримували оборону. Опанували Керчi i поки що не поспiшали штурмувати Севастополь.
  Радянськi вiйська пробували фрицiв на мiцнiсть, до середини сiчня. Але нiде не домiгшись суттєвих успiхiв припинили контратаки. А фашисти змогли з ходу вийти до Суецького каналу.
  В Iраку знову спалахнуло антибританське повстання, цього разу пiдтримка арабiв виявилася бiльш суттєвою. Хоча комунiкацiї у фрицiв i розтяглися, але героїчними зусиллями їм вдалося забезпечити мiнiмально необхiдне постачання, вони витiснили армiю французького визволення з Сирiї, i змогли взяти Iрак пiд контроль, але поки що вiдмовилися вiд швидкого просування на Iран.
  Роммель дiяв у бойових дiях дуже майстерно, а боєздатнiсть колонiальних вiйськ Британiї виявилася не на висотi. Негативно пiд час бойових дiй сказав i чехарда в англiйському командуваннi, а також перевагу нiмецьких асiв у своїй майстерностi над лицарями неба iмперiї Лева.
  Але нiмцi поки що зупинилися. У Нiмеччинi вiдбувалося формування додаткових дивiзiй. Багатьох держчиновникiв призвали до армiї замiнивши жiнками. Дiтей вiддавали в ясла та дитячi садки. Що на думку фюрера якраз i правильно - виховувати у мiлiтаризованих закладах. Кiлькiсть iноземних робiтникiв багаторазово зросла, перевищивши двадцять мiльйонiв. Для пiдвищення їхньої продуктивностi вживалися драконiвськi заходи.
  Сам особисто Йоганн-Адольф пiдписав низку драконiвських законiв, збiльшивши тривалiсть робочого дня i для нiмцiв та iноземцiв. Випуск озброєнь у Третьому Рейху зростав. Формували й мiсцевi есесовськi дивiзiї. Iмiдж непереможностi у нiмцiв збiльшував припливи добровольцiв.
  Загальна чисельнiсть Вермахту перевищила десять iз половиною мiльйонiв солдатiв i офiцерiв крiм вiйськ союзникiв. Японiя вступила у вiйну i поки що дiяла досить успiшно. Але слiд попередити їх з приводу можливої втрати шифрувального коду.
  У лютому i березнi нiмцi вiдбили кiлька спроб радянських вiйськ перейти в наступ i завдали Червонiй армiї певної шкоди. Втрати Вермахту за зиму виявилися значно меншими, нiж у реальнiй iсторiї, особливо за кiлькiстю обморожених та померлих вiд переохолодження.
  А приплив озброєних людей виявився бiльшим. Крiм того, створилася реальна передумова наступу на Кавказ i з пiвденного напрямку, де дiяв Роммель, що посилився. Отримавши додатковi пiдкрiплення уславлений фельдмаршал захопив i Саудiвську Аравiю.
  Наступ на Iран був узгоджений з Японiєю, щоб з'єднатися в Iндiї.
  I ось нiмцi у квiтнi вторглися i до Iрану. Мiсцеве населення пiдтримувало популiстськi гасла фрицiв. Тим бiльше, Йоганн-Адольф публiчно вiдвiдував мечеть i здiйснював там намаз. I араби його любили, тим бiльше, такого затятого ворога США та Британiї.
  Втiм, Йоганн поки що не поспiшав оголошувати вiйну Америцi, вiн вимагав, щоб спочатку Японiя вiдкрила другий фронт проти СРСР. Тим бiльше, що пiдставляти Третiй Рейх пiд килимовi бомбардування авiацiї США, не було резону. А самi американцi зi вступом у вiйну тягтимуть до кiнця. Поки що у нiмцiв не з'являться реактивнi винищувачi, що покладуть край повiтрянiй гегемонiї Америки. А розробки йдуть дуже активно, як танки з iдеями "Леопарда" шiстдесятих рокiв та серiї "Е".
  Але все потребує часу. А поки що Т-4 непогано...
  У травнi радянськi вiйська зробили невдалий наступ на Харкiв, потрапивши майстерно приготовлену фашистами пастку. Пiсля цього гiтлерiвцi рвонули на Кавказький напрямок. Заодно крiм втрати нафтових Бакинських родовищ, нiмцi отримували можливiсть, краще забезпечувати своє угруповання, що настає на Iндiю. Японцi захопили масу територiї, i тепер могли охороняти свої володiння флотом та авiаносцями, вiдкрити другий фронт та проти СРСР.
  Битва по Мiдуеї, завершилася перемогою японцiв, якi одержали вiд Йоганна-Адольфа низку цiнних вiдомостей. I тепер самураї могли захоплювати все те, що хотiли в Тихому океанi i атакувати Далекий схiд.
  Пiсля загальної мобiлiзацiї в першому ешелонi наступаючому на Далекому Сходi атакувало Червону Армiю як мiнiмум чотири мiльйони добре навчених i вiдважних пiхотинцiв Країни Вранiшнього Сонця. I цiй силi майже нiчого протиставити. Нiмцi почали наступ на Сталiнград вiдразу двома групами армiй "А" i "Б", за схожими напрямками. Далi задум фашистiв полягав у просуваннi вздовж узбережжя Волги i до Каспiйського моря.
  Наступ у цьому маршрутi мало багато плюсiв, порiвняно з тим планом, щоб було здiйснено у реальнiй iсторiї. Зокрема по прикаспiйськiй рiвнинi, куди зручнiше просуватися численним нiмецьким танкам Т-4, нiж перти через Терськi ворота. Тим бiльше, що зараз у нiмцiв арсенал сталевих мастодонтiв, виявився значно вагомiшим, i сильнiшим у кiлькiсному та якiсному вираженнi.
  Сталiнград упав на початку липня. Одночасно фашисти захопили i Iндiю, з'єднавшись з японцями. Нiмцi досить швидко рухалися правим берегом Волги. Опiр радянських вiйськ виявився ослабленим. Тим бiльше, що Сталiн наказав частину резервiв таки вiдправити на Далекий Схiд. Ситуацiю посилило вступ у вiйну проти СРСР та Туреччини. Ситуацiя помiтно загострилася, хоч i досi була вкрай складною.
  Торiшнього серпня проклятi фашисти зумiли пройти Дагестан, до кiнця мiсяця атакували Баку. Одночасно, турки загрузли у боях за Єреван, де мужньо боролися численнi ополченцi та нечисленнi Червоної армiї. Натомiсть османам вдалося захопити Батумi. У Чечнi спалахнув прогерманський заколот i фашисти зумiли увiрватися до Грозного, де їх зустрiли з великою шаною.
  Бої на Кавказi затяглися лише завдяки надзвичайно стiйкостi радянських вiйськ. Наприкiнцi серпня i на початку вересня Червона армiя пiд командування Жукова i Василевського спробувала прорвати оборону фрицiв на пiвнiч вiд Сталiнграда. Але через брак сил i використання нiмцями значних танкових резервiв, iстотних успiхiв досягти не вдалося. У серпнi та вереснi радянськi вiйська намагалися пробити фашистiв i по центру. Але там була рiвна та сильна лiнiя оборони.
  З iншого боку Далекому Сходi склалася катастрофiчна обстановка i знадобилися великi танковi резерви нанесення контрударiв.
  У жовтнi ситуацiя на Кавказi ще бiльше ускладнилася, нiмцi та турки з'єдналися i фронт виявився розколотим на кiлька частин. Але бої тривали. Червона армiя не хотiла здаватися. Лише 11 листопада фашисти змогли остаточно захопити Баку. А Єреван продовжував опiр. 19 листопада користуючись тим що холоди, що настали, призупинили наступ японцiв на Далекому Сходi, радянськi вiйська зробили новий наступ на Сталiнградському напрямку.
  На цей удар наносився з боку Дiнця, через плацдарм. I тому вдалося досягти успiхiв, розгрому румунських вiйськ. Але на жаль, майже весь Кавказ уже був захоплений фашистами, i на початку грудня нiмцi розпочали сильний наступ. Майнштейн завдав удару у фланг радянським вiйськам, i йому вдалося використати перевагу в чисельнiсть та потужну пiдтримку авiацiї прорвати фронт Червоної Армiї. I радянськi вiйська потрапили в оточення, але боролися з не ослаблюваною мужнiстю. Але бiльшiсть iз них загинула.
  Нiмцi поки що зберiгали iнiцiативу. Хоча вiдобразили грудневу спробу настання радянських вiйськ у центрi. Нестача паливно-мастильних матерiалiв послаблювала можливостi радянської армiї до опору та наступальних дiй.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ГIТЛЕРА-2
  Але нiмцi взимку наступати далi не наважилися, а перенесли свiй натиск на Африку. I просувалися у пiвденному напрямку до ПАР. Їм було вигiдно захопити всю повноту ресурсiв.
  Зростала активнiсть i пiдводного нiмецького флоту. Втрати союзникiв наростали. Тим бiльше, на початку 1943 року вже з'явилися в серiї реактивнi бомбардувальники та авiацiя. Особливо небезпечнi та ефективнi саме бомбардувальники. Через високу швидкiсть їх важко збити зенiтками, i неможливо наздогнати винищувачами. I укуси реактивної авiацiї стали дуже болючими для Британiї.
  I танки з'явилися новi. Зокрема ущiльнене компонування, i з вiдносно невеликою до сорока п'яти тонн масою. I з 88-мiлiметровою довгоствольною гарматою, яка з великої дистанцiї пробиває всi радянськi та захiднi танки. Таким чином, нiмцi отримали дуже сильну зброю.
  I в березнi вже пiдiйшли, незважаючи на розтягнутiсть комунiкацiй до ПАР. Мiсцевi бурi i як не дивно чорношкiрi пiдтримували фрицiв. I у квiтнi на Пiвднi Африки гiтлерiвцi остаточно змiцнилися. Останнiм в осiннiй для пiвденної пiвкулi травень упав Мадагаскар.
  Нiмцi надто багато втягнули своїх дивiзiй в Африку i активно формували новi колонiальнi дивiзiї, i поки що зволiкали до наступу в центрi Росiї. Сталiн теж поки що вичiкував. Але Японiя активiзувалася. Вона намагалася прорватись i далi до Уралу.
  Тодi Сталiн, зiбравши сили, завдав удару по самураях. Японцi, потрапивши пiд радянськi танки, покотилися на схiд. Але тодi Йоган наказав наступати на Москву i Саратов. Нiмцi до серпня вже встигли нагромадити значну кiлькiсть "Пантер". Причому, при приблизно однаковiй вазi з "Пантерою", що була в реальнiй iсторiї, завдяки бiльш досконалiй компоновцi, у нової i гармата в 88-мiлiметрiв в 71ЕЛ, i броня набагато товщi, при великому рацiональному нахилi. I спробуй встояти, коли в СРСР на озброєннi все ще є Т-34-76 i морально застарiвши КВ.
  Тиров у серiї у нiмцiв не було через непотрiбнiсть, тому що "Пантера" була досить хороша. Тiльки штурмовi гармати з бомбометами вагою п'ятдесят i менше тонн опинилися на озброєннi Третього Рейху.
  Незважаючи на весь героїзм радянських вiйськ, встояти проти бiльш численного i технiчно кращого за озброєного, супротивника неможливо. Нiмцi мали численнi бронетранспортери, i штурмовi карабiни, досконалiшi, нiж у реальнiй iсторiї. Москва через два мiсяцi вкрай запеклих боїв виявилася оточена. I нiмцi, крiм того, змогли захопити Саратов, а за ним i Куйбишев.
  Сталiн довелося евакуюватися на Урал, до Свердловська.
  Столиця СРСР чинила опiр ще до середини грудня. Кремль був сильно зруйнований. Загинув один при захистi столицi Георгiй Костянтинович Жуков, який так i не залишив свою посаду.
  Нiмцi взимку зупинилися пiд мiстом Горький (Нижнiй Новгород). Становище СРСР стало виключно тяжким. Але Сталiн рiшуче вiдкинув пропозицiї, укласти з фашисткою Нiмеччиною мир. А Йоганн-Адольф уже придивлявся до Британiї. Сухопутних вiйськ у Третього Рейху для висадки бiля метрополiї вистачало з надлишком.
  Тодi Йоганн-Адольф вирiшив одночасно добити СРСР i захопити Англiю. Пiдводний нiмецький флот уже домiнував на морi. Тепер фашисти спiшно будували лiнкори, авiаносцi та транспортнi судна.
  На початку травня 1944 року фашисти вiдновили наступ на Росiю. Сили Червоної Армiї пiдiрванi, але ще героїчно пручаються. Горький чинив опiр цiлий мiсяць, а Казань i Ульяновськ, з Оренбургом впали в липнi. Але наприкiнцi серпня нiмцi вже пiдiйшли до Свердловська.
  А одночасно 1 вересня почалася висадка в Британiї. П'ятнадцять днiв та ночей тривала битва на Англiю. I врештi-решт пiсля запеклої битви Британiя капiтулювала. А 25 вересня пiсля тривалої облоги та завзятого штурму впав Свердловськ.
  Японцi теж досягли успiхiв, але так поки що не встигли вийти до Уралу. Сталiн залишивши Свердловськ переїхав зi штабом до Новосибiрська. Там залишався оплот радянської влади. А нiмцi на зиму знову заморозили бойовi дiї. Тепер Йоганна-Адольфа бiльше цiкавила Америка, яка у 1945 роцi мала обзавестися атомною бомбою.
  Але поки що панування нiмецької реактивної авiацiї, американцi було неможливо пiдступитися до нiмецьким мiстам.
  Олеговi Рибаченку до душi твори, в якому вiн знову побачив продовження iсторiї попадання в Гiтлера. У США, незважаючи на значнi руйнування, заподiянi ядерним зарядом, вiдмовилися капiтулювати. Вiйна тривала. Третiй Рейх разом iз Японiєю наступав на континентi. У Канадi влiтку 1946 вже боролося близько двохсот п'ятдесяти нiмецьких та iноземних дивiзiй, близько сорока японських. Їм протистояла сто вiсiмдесят американських та близько двадцяти канадських. Таким чином, на боцi Третього Рейху була вже майже пiвторна перевага. Крiм того, нiмецькi танки зокрема "Пантера"-3, i "Тигр"-2 зберiгали свою якiсну перевагу на "Першинг"-2, новiтнiй машиною пущеної в серiю. Застарiлi марки, теж демонстрували перевагу нiмцiв, якi вели розробки, використовуючи знання майбутнього.
  У реактивнiй авiацiї якiсна перевага фашистiв виявилася ще бiльшою, компенсуючи кiлькiснi можливостi американцiв. Їхнiй реактивний F-80, не мiг на рiвних конкурувати з МЕ-362, i з НЕ-262, поступаючись ним за всiма показниками: швидкостi, маневреностi, озброєнню, оптицi, оснащенню, приладам нiчного бачення, в радiо та радарах. Взагалi F-80 у виглядi нiкудишньої маневреностi, для повноцiнного бойового використання не годився. А F-86 ще тiльки розробляється, та й ця проектна машина нiмецьким лiтакам помiтно поступається. Так що поки що основне бойове навантаження несуть американськi "Мустанги" та "Аерокобри" - гвинтовi винищувачi, якi й близько не пiдходять до нiмецьких параметрiв. Те саме i з бомбардувальниками та штурмовиками.
  I навiть гiрше, так повноцiннi реактивнi бомбардувальники i штурмовики ще тiльки-но почали розроблятися. А у нiмцiв давно у серiї i використовуються у боях.
  Але американцi сильнi, вони розвинена економiка, i вони можуть виробляти технiку у величезних кiлькостях. Крiм того, розтягнутiсть комунiкацiй заважає постачанню нiмецьких вiйськ, що веде до затягування вiйни.
  Фрiци, щоб покращити постачання, приступили до будiвництва нової залiзницi. Вiд Транссибу, до Чукотки. А далi грандiозний план пiдземного тунелю до Аляски. Тут уже фюрер-попаданець, хоче з'єднати обидвi пiвкулi, у своїй мрiї про свiтове панування!
  I ця мрiя поступово наближається до втiлення! Нiмцi до кiнця вересня пiдiйшли до американсько-канадського кордону. Бої розгорнулися украй запеклi. Деякi мiста кiлька разiв переходили з рук в руки. Американцi всупереч поширеному стереотипу виявилися стiйкими та непоганими вояками. Населення в США озброєне, i багато хто вмiє володiти кольтом або рушницею з раннього дитинства. Тож легкої прогулянки у нiмцiв не вийшло.
  Хоча, зрозумiло, у германiї стрiлецька зброя i сильнiша буде, але й американськi автоматичнi гвинтiвки недурнi. I технiки, рiзноманiтних транспортерiв багато. Не так просто здолати американцiв, особливо якщо є проблеми з пальним.
  Щоб знизити втрати у живiй силi фюрер, почав нарощувати повiтряний наступ та бомбардування за допомогою реактивних лiтакiв.
  Крiм того, у нiмцiв у серiї з'явилися дисколети: машини з видатними льотними характеристиками, здатнi залiтати на висоту до тридцяти кiлометрiв, розвивати швидкiсть в 5-6 звукових i звiдти зi стратосфери скидати керованi по радiо бомби. Небезпечними також виявилися i нiмецькi безхостки, здатнi бомбардувати територiю США, без дозаправки з Європи, або Гавайських островiв.
  Цi удари завдавали величезних збиткiв американським мiстам, i руйнували промисловiсть, i насамперед вiйськове виробництва. Але заводи США йшли пiд землю i продовжували штампувати рiзнi види озброєнь.
  А складi вiйськ Третього Рейху дедалi бiльше зростала кiлькiсть колонiальних та iноземних пiдроздiлiв. Iшла так звана варваризацiя армiї. Росла та її чисельнiсть.
  Маючи перевагу в людських ресурсах Третiй Рейх, вступаючи в бойовi зiткнення, поступово вигравав вiйну на виснаження. Взимку 1946-1947 нiмцi змогли вклинитися в позицiї на пiвночi США i захопити Квебек i Торонто, фактично вивiвши Канаду з вiйни. У Америки не залишилося бiльше союзникiв, але цей волелюбний народ не бажав злагодити зброю. Хоча фрицi разом iз японцями вторглися до й з боку Мексики. Поступово чисельна перевага Третього Рейху, Японiї та пронiмецької коалiцiї давалася взнаки.
  Але Америка програвала вiйну набагато повiльнiше, нiж хотiлося фюреру, що розраховує на технологiчну перевагу.
  Мiж США та Нiмеччиною було укладено негласну угоду, яка забороняє застосування ядерної зброї. Зважаючи на зараження довготривалою радiацiєю передбачуваних до окупацiї та подальшої експлуатацiї фюрер-попаданець на це погодився. Але вiйна все одно затягувалася. Навеснi 1947 року накопичивши сила, i використовуючи новi танки "Пантеру"-4 i "Тигр"-3 нiмцi почали просування до Фiладельфiї. Бої йшли тепер переважно на користь Третього Рейху. На нових танках гiтлерiвцi вперше за всю вiйну застосували динамiчний захист i потужнiшi газотурбiннi двигуни до 2000 кiнських сил. Крiм того "Тигр"-3 використав новiтню 120-мiлiметрову гармату з коротким стволом, але з високим тиском у казеннiй частинi ствола, що дозволяє викидати снаряд зi швидкiстю 1800 метрiв за секунду.
  Якiсна перевага нiмцiв знову зросла. У американцiв з'явилися "Патони" вагою в 65 тонн, зi 120-мiлiметровою зброєю, але вони все одно не могли пробити динамiчного та багатошарового нiмецького захисту та поступалися фрицям у озброєннi та якостi снарядiв.
  Фiладельфiя була оточена i наприкiнцi червня впала. Американцi втратили найважливiший стратегiчний пункт на пiвночi i масу територiї. Втiм, нiмцi все одно просувалися порiвняно повiльно. I їм поки що нiяк не вдалося набрати високий темп. На початку вересня впав i Чикаго, а також Лос-Анжелес. А в серединi листопада на захiднiй частинi США з'єдналися вiйська антиамериканської коалiцiї, що наступали з пiвдня та з пiвночi.
  До кiнця року майже двi третини американської територiї було окуповано. У лютому 1948 року почався наступ на Нью -Йорк та Вашингтон. А в березнi цi мiста потрапили до повного оточення. 20 квiтня обидва найбiльшi голоди Америки були взятi. Капiтуляцiя залишкiв вiйськ США вiдбулася за iронiєю долi якраз 9 травня. Так завершилася Друга свiтова вiйна. Вона тривала загалом вiсiм рокiв, i вiсiм мiсяцiв i дев'ять днiв. У нiй загинуло майже двiстi мiльйонiв людей, було застосовано ядерну зброю.
  Нiмецький орел зумiв розспiвати крила над свiтом, завдяки попаданню. Нiмеччина, Японiя, Iталiя та деякi iншi країни подiлили свiт, за загальної гегемонiї Третього Рейху.
  Але фюрер-попаданець не хотiв завершувати свою завоювання. Наступною жертвою нападу Нiмеччини стала Японiя. Занадто багато у самураїв виявилося землi. Ну як не заперечити таке?
  Нiмцi розпочали вiйну 20 квiтня 1951 року - приурочили до дня народження бiснуватого Адольфа. Три роки потрiбно було, щоб народ трохи вiдпочив вiд ратної працi, i армiя консолiдувалась. Далi зволiкати здавалося небезпечним. Японiя могла сама незабаром стати ядерною державою. Так що фашисти випередили i вдарили по самураях першими. При цьому застосували ядерну зброю.
  Вiйна через раптовiсть нападу розвивалася за переваги Третього Рейху. Але самураї чинили опiр героїчно. Вони повiльно залишали свої позицiї. Нiмецька технiка все ще мала переважну якiсну перевагу над японською, i це позначалося в битвах вирiшальним чином.
  Але Японiя теж твердий горiшок, з численною армiєю та фанатичним населенням. Крiм того у країни Вранiшнього Сонця великi територiї i багато ресурсiв: як людських, так i матерiальних.
  Нiмцi просувалися, атакуючи колонiальнi володiння Японiї Азiї. Насамперед у Примор'ї Далекому сходi, Бiрму i Бангладеш Азiї, Сходi США Америцi. Крiм того i в Тибетi... Японiя дуже багато захопила собi землi, навiть частину Австралiї, що Третiй Рейх мiг їй це пробачити. У вiйнi з самураями брала участь i Росiйська автономiя, яку все ще очолював вождь Сталiн. Фюрер-попаданець пообiцяв повернути Росiйськiй автономнiй республiцi у складi федерацiї Третього Рейху завойованi у СРСР Японiєю землi. Слiд зазначити, що особисто i Йоганна-Адольфа та Йосипа Вiссарiоновича встановилися панiбратськi стосунки. Що дозволяло уникати партизанської вiйни i масових каральних акцiй.
  Отже, Червона армiя розгорнула свiй власний фронт. Сто двадцять радянських дивiзiй проти вiсiмдесяти японських та колонiальних китайських. Щоправда, технiки замало - оскiльки сили автономiї мають напiвполiцейський характер. Але все одно це чимала сила, здатна вплинути, на весь хiд вiйни.
  Але вождь усiх часiв i народiв прийняв вельми ризиковане рiшення, вiдразу ж перший прототип вiдправити на лiнiю фронту у вiдчайдушному наступi. Операцiя отримала назву: "Чапаєв". Тобто на честь якщо не найбiльшого, то найбiльш харизматичного полководця громадянської вiйни. I Сталiн розумiв, що це мабуть його останнiй практичний шанс на те, щоб витягти хоч щось вiд вiйни з Японiєю. Iнакше вiйська Гiтлера, втративши будь-яку повагу до полководця кавказького розливу, його задавлять.
  Тим бiльше вiн, використовуючи IС-7, порушив негласну заборону для автономiї розробляти тi чи iншi види технiки.
  Втiм, i зараз шанси на те, щоб досягти хоч якихось тактичних успiхiв були вкрай скромнi та слабкi. Але Сталiн не мав вибору, i вiн зробив ставку азартного гравця.
  Оскiльки бойова статистика показала, що жiнки за кермом удвiчi рiдше втрачають танки, IС-7 був укомплектований чисто жiночим екiпажем. П'ятеро гарних дiвчат склали команду експериментального танка. Нова 130-мiлiметрова гармата мала шанс пробити знаменитий японський пiрамiдальний "Iмператор" з дистанцiї бою. Сам же 68-тонний радянський танк мав великий нахил лобової бронi, вага 68 тонн i здатнiсть витримати снаряди як нiмецької, японської, так i власної гармати. Правда тiльки в лоб, так бортова i кормова броня, виявилися значно слабшими. Позитивною якiстю нового танка став i двигун 1080 тонн, який дозволяв досягати швидкостi 60 кiлометрiв на шосе i цiлих вiсiм кулеметiв. Та озброєння краще, нiж на IС-4, хоча поки що машина вийшла тiльки в одному екземплярi.
  Але дiвочий екiпаж її зараз випробуває. I покаже свою силу. А також те, що радянськi машини зовсiм не так безнадiйно вiдстають вiд японської, як розраховують стратеги Країни Вранiшнього Сонця.
  Командир екiпажу Августина на всю горлянку кричить:
  - Ми все одно переможемо!
  Гусеницi важкого танка рокотять, демонструючи лихiсть i сталевi литi ковзанки. Сама природа здається на боцi дiвчат. Юнi, i дуже гарнi войовницi, жують невiдомо яким чином диню, що дiсталася їм навеснi 1 травня, i спiвають.
  Велике iм'я порад священних,
  Сяє над свiтом - як сонце саме!
  Покрили планету ми славою нетлiнної,
  I скинули ярмо та зле ярмо!
  
  Така Вiтчизна моя люба,
  Прекраснiше тебе на весь свiт не знайти...
  Бiжить по алеї дiвчина боса,
  Вона як пролiсок i нема двадцяти!
  
  Гарно воюємо, i миримо красиво,
  Наш гордий радянський, без страху народ...
  В день найпрекраснiший для нас Валентина,
  Нехай дiвчина хлопця для ласки знайде!
  
  Любов це почуття майже неземне,
  У нас багато приховано, а багато в тобi...
  Багатство повiрте - воно наживне,
  А пристрасть це головне, що на землi!
  
  Вiйна загрукає i згинуть пожежi,
  Знай час настане i щастя прийде...
  Сiм'ю створять собi рiзнi пари,
  I буде дiтей вiрю щедрий схiд!
  
  Тодi будуватимемо мрiю комунiзму,
  Збудуємо величезнi мiста...
  У вогнi пекла згорить меч фашизму,
  Вiтчизна ж iз нами - рахуй назавжди!
  
  Де Пушкiн, Єсенiн - вiршi складали,
  Променистий червонiє дiвчата захоплення.
  Види комунiзму прекрасний дали,
  А фюрера скоро вiдправлять до острогу!
  
  Тодi спiваємо ми Батькiвщинi славу,
  Нехай будуть для партiї нашi вiршi...
  Побудуємо вселенську скоро державу-
  О Сталiн великий Росiю врятуй!
  Ось коли дiвчата дозрiли, їхнiй танк опинився перед дюжиною японських машин. Три танки японцiв новi лiцензiйнi, i поки що дуже рiдкiснi - пiрамiдальнi. З знаряддям 105-мiлiметрiв i 100 ЕЛ довжина стовбура. Початкова швидкiсть снаряда нiмецької лiцензiйної, на озброєннi армiї Японiї ( зараз застарiлої! Так з'явилися бiльш досконалi, високого i тиску!) гармати до 1300 метрiв на секунду, що компенсує трохи менший калiбр, нiж у радянської машини. Швидкiсть снаряда радянської зброї 903 мiлiметри. Зате калiбр 130 проти 105 одне компенсує iнше. Нехай навiть японська, скопiйована з нiмецького снаряда трохи й бронебiйнiша, зате вона менша.
  Звичайно, скорострiльнiсть нiмецької зброї буде бiльшою. Є серед японських машин i застарiла Пантера-1 з 75-мiлiметровою гарматою, i Тигр-3 який зовсiм представляється мастодонтом, трофейний американський Першин-2 iз сильною гарматою, наймасовiший японський лiцензiйний танк "Лев"-2 iз 105-мiлiметровою гарматою тiльки з трохи меншою довжиною ствола, нiж у "Iмператор", всього 70 ЕЛ.
  Дiвчата стрiляють на ходу. Наводить Свiтлана. Це не так просто, так у радянського танка немає гiдростабiлiзатора, зате навiдниця дiвчина рiдкiсної краси. Дiвчата в одних вiдкритих, на кшталт бiкiнi купальникiв. Погода видалася по лiтньому тепла i в танку з потужним двигуном навiть спекотно.
  Босими нiжками дуже добре вiдчуваєш машину. Гола, чутлива дiвоча пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю танка. I ти з ним наче єдине цiле. Навiть узимку дiвчата намагалися битися голоногiми для того, щоб машина, її пульс вiдчувати вiдкритою ступнею. Ось ти i управляти танком можеш так що в нього нiхто не потрапить, i в русi вразити супротивника.
  За бронебiйнiстю "Iмператор" не слабший за IС-7 i шанс особливо у снаряда з урановим сердечником пробити лоба або потрапити в стик все-таки є. Крiм того, якщо потрапить у борт, то буде катастрофа, та й гусеницi частина досить вразлива.
  Японськi та трофейнi американськi танки вiдкрили вогонь iз дистанцiї. Вони знають, що їх знаряддя бронебiйнi i небезпечнi.
  Стрiляти в "Iмператорi" з його пiрамiдальною формою, з вiдстанi вкрай ризиковано i не розумно. Дiвчата-танкiстки пальнули американському "Першингу"-2 як найвразливiшому з цiєї кавалькади танку. Зрозумiло, це слабкiсть. Але треба зумiти потрапити, коли до супротивника ще понад три кiлометри...
  Перший снаряд став пристрiлювальним, i ковзнув за п'ять метрiв вiд правого борту американського танка. Оксана та Маруся активно перебираючи голими нiжками, заряджають, а Ольга нарощує оберти двигуна.
  Першiнг-2 якраз пара. Вони з американцями, якi борються нiбито як добровольцi на борту. I стрiляють дуже активно. Знаряддя такого танка перевершує, по пробивнiй потужностi гармату "Тигра"-2, так що вкрай небезпечно, для дрiбнiших калiбрiв.
  Свiтлана упирається босими п'ятами i намагається розслабитися. Тут головне не прицiльнiсть, а вiдчути машину. Точно навести в русi зброю без стабiлiзатора все одно неможливо i слiд покластися на iнтуїцiю. А вона стрiлець досить досвiдчений. Воювали на Т-34-85, а потiм був досвiд з IС-3 нехай навiть i в експериментальному виглядi, пiд час пiдпiльної розробки. Тож вони вже перевiрена команда. I вже у кожної дiвчинки купа орденiв, i золотою зiркою героя. Тож вони пiдготовленi.
  Свiтлана сама особисто бачила, як японцi на окупованих територiях живцем спалюють радянських людей. I їй дуже хотiлося помститися фашистам, самураям, що всiєї це безбожностi топчуть Росiю. Але ще бiльше роздратування викликали американцi. Зрадивши СРСР, вони перейшли на бiк жирного японського капiталу i фашистського диктату. А це не могло не викликати до них ненависть. Щоправда американськi лiтаки та танки гiршi за нiмецькi i навiть японськi. I Першiнг-2, а також Т-93 єдинi танки, що борються на фронтах.
  Янки, щоправда, намагалися скинути i " Шермани " , але ця машина вже рiзко поступалася у своїх якостях "Пантере"-2, i навiть японцi без особливого ентузiазму приймали цей танк, лише поки їм не вистачало своїх.
  Вже в 1943 роцi i особливо в 1944 роцi "Пантера"-2 стала основним танком панцвалi i впевнено показувала всiм i всю свою перевагу в лобовому бронюваннi, i забiйнiй силi гармати. До цього часу "Пантера"-2 перевершує "Першинг"-2 зв'язку, з чим американцям соромно. Адже є ще танки "Iмператор"-2, справжнiй шедевр iнженерної думки, з яким поки що американцi i близько конкурувати не можуть.
  Дiвча розладналося i вiзьми, як пострiли в "Першинг". Лобова броня вежi всього в 105 - мм у даної машини. Так що вона вразливiша за "Пантеру"-2, яка навiть у раннiй модифiкацiї мала 150-мiлiметрову броню. Хоча американський танк зi своїм довгим хоботом i здатний боляче вжалити.
  На мить "Першинг" завмер, а потiм його вежу наче прорвало. Броня лопнула i повалила густий дим.
  Свiтлана зрадiло проспiвала:
  - Раз, два... Стройовий загiн! То багаття у нас iз Пiтера горять!
  Їхнi танки йде на зближення...
  Августина зрадiло вимовляє:
  - Рахунок один - нуль на нашу користь!
  Свiтлана чомусь брякнула не в той степ:
  -Перший млинець завжди грудкою...
  Але може вона мала на увазi свiй перший промах. Але взагалi потрапити з великокалiберної гармати в русi, без стабiлiзатора дуже складно. Але голоногi дiвчата це можуть - тому що вони феномени.
  Ось Свiтлана ловить у прицiл другий "Першинг". Пiд час стрiлянини дiвчина намагається затримати дихання та вiдчути малюнок. Вiдстань скорочується i вже залишилося лише три кiлометри. I навiть менше трьох... Свiтлана натискає на гачок. Спрацьовує механiзм i летить презент.
  Маруся шепоче:
  - Дай Боже слiпим очi вiдкрити...
  Хоча "Першинг" i не схожий на горбатого, але йому спину випрямило: зiрвавши вежу. Усi п'ять дiвчат хором вигукнули:
  -Браво! Бравiсiмо!
  I ось танк пiшов у витрату, iз дюжини залишилося десять.
  Тепер промениста блондинка у бiкiнi Свiтлана скеляться у прицiл. Два пострiли поспiль точнi. I це знаряддя великого калiбру. Чудово - потужний у неї вийшов танк. I ось дiвчата-рейнджери заганяють у дуло черговий снаряд. I при цьому продовжують красунi досить посмiхатися. До чого ж вони розумнi чарiвнi.
  Свiтлана шепоче собi пiд нiс:
  - Сюди мої джини! До мене мої джини!
  I знову дiвчисько-снайпер стрiляє. I її пострiли чудовi. Обiпся дiвчинка голою п'ятою, i так щоб метал iскрив їй вiд пiдошви, до потилицi. А так ти неймовiрно розслабляєшся... А тепер питання кого вибрати в жертву? Пантери-2 та Тигр-2 у лобовому бронюваннi приблизно близькi. Дещо менша товщина бронi вежi компенсується великим нахилом у "Пантерi".
  Отже, вибiр зрозумiлий: слiд вразити бiльшу мету - " Королiвський тигр " . I ось третiй танк втрачає пiдтримку iз ґрунтом. Та не надто вдала ця модель "Тигр"-2. Вага з IС-7 однаковий, а у радянського танка i краще, i знаряддя потужнiше. Проте японський мастодонт формою простiше буде. Через це КТ, давно у виробництвi. Його зрозумiло, зняли з серiї, але машина живуча, тому на фронтах все ще зустрiчається.
  Потужна була машина, з вiдмiнним та досвiдченим екiпажем... Була та спливла! Правда в цей момент влучний японський снаряд потрапив у чоло вежi IС-7. Але пiшов у рикошет. А нiмецький танк проломився, втративши свою вежу.
  Свiтлана радiсно заспiвала:
  - Легко побачити справедливу мету... Велику мету!
  I ось наступна жертва "Пантера"-2 теж морально застарiла машина, хоча значно перевершує Т-34-85 у своїх бойових якостях i не поступається ходовим.
  Вага японської машини в п'ятдесят тонн, при двигунi дев'ятсот кiнських сил. Тобто танк мiцний i стiйкий. 82-мiлiметри бортової бронi, захищають вiд багатьох радянських гармат. "Пантера"-2 плює снаряди, якi при зближеннi стають все бiльш i бiльш небезпечними.
  Свiтлана iз задоволенням вiдчуває дотик рук Оксани до своїх мозолистих пiдошв. Дiвчина енергiйно масажує вiд босих пальчикiв, до п'ят, а Свiтлана стрiляє... У Пантеру потрiбно потрапити точно, щоб снаряд не пiшов у рикошет. А iнакше буде провал.
  Свiтлана випускає снаряд i продовжує спiвати зi шлягера двадцять першого столiття. (Коли бачиш сон, то таке цiлком можливо!) Такi у дiвчини-снайпера справедливi набувають думки:
  - Ще менi потрiбний справедливий герой, великий герой, що всiх поведе за собою!
  А "Пантера"-2 пiшла до пекла. Там їй i мiсце!
  Отак Свiтлана розумно з усiма розiбралася...
  Оксана реве на всю горлянку:
  - Рахунок чотири - нуль на нашу користь!
  Дiвчата-рейнджери дуже задоволенi, наскiльки чудово вони виходить розiбралися з протиiнком. Вони ж войовницi з пiднебесся.
  Тепер лишилося вiсiм танкiв. П'ять "Львiв" та три "Iмператори". У "Лева" дуже потужне лобове бронювання в 250-мiлiметрiв пiд нахилом, i 150-мiлiметрiв пiд кутом 45 градусiв корпусу. Броня у "Лева"-2 бортова в 82 мiлiметри у "Лева"-3, 125-мiлiметрiв. А корпуси у 200 - мiлiметрiв. Не так просто таких мастодонтiв здолати.
  У "Iмператора"-2 японської моделi 250-мiлiметрiв лоб корпусу пiд великим нахилом. I таке рiвномiрне бронювання у половинi танка, та 200-мiлiметрiв у заднiй частинi.
  Дуже важко пробити якiсну цементовану броню цих танкiв.
  Дiвчата тому зближуються. Японськi машини не мають мертвих секторiв, звiдки не йде рикошет, тому вразити їх ще складнiше, нiж колишнi моделi.
  Вiдстань скоротилася до кiлометра. А це вже ризиковано. У "Лева"-3 теж довжина ствола в 100 ЕЛ. Значить, може пропалити IС-7 та в лоб.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА - 3
  Тут уже вся надiя на маневренiсть Ольги. Дiвча-водiй повнiстю оголилася, щоб краще вiдчувати обурення всiх магнiтних та немагнiтних полiв. I таким чином уникати отруйних та смертельно небезпечних попадань супротивника.
  А за нею ж полювання йде дуже не жартiвлива. Вiсiм гармат бiльше, нiж одна. У їхнiй танк вже п'ять разiв потрапили, але снаряди йшли по похилiй бронi в рикошет.
  Ольга шепоче пiд носа молитву, або останню казку. Можна рухатися так, що попадання снаряда пом'якшується, i вiн вражає не так смертоносно.
  А Свiтлана знову стрiляє... Смертельно поранений "Лев", стає дибки! П'ятий танк готовий.
  Дiвчата знову хором заспiвали:
  - Вставаючи країна величезна...
  Свiтлана пробурчала:
  - Фашистам смертний бiй!
  I ось новий снаряд голоногi дiвчата-термiнатори заклали до казенної частини. Не надто скорострiльна радянська зброя, але сильна. I знову витягає Свiтлана шкарпетки, i ворушить пальчиками нiжок. Плавно спускає механiзм i їй вiддається iнерцiя гармати.
  I ось ще один "Лев"-2 смертельно контужений. Залишилося лише шiсть машин. Але найнебезпечнiших i найсильнiших... У лоб їх можна взяти, а можна i не взяти. Дуже кут рацiонального нахилу бронi високий.
  Але Свiтлана випромiнює впевненiсть. Адже вони дiвчата-комсомолки, а значить народженi перемагати. Але знову губи шепочуть молитву i снаряд у казеннiй частинi.
  Вiдбувається пострiл.
  На жаль цього разу успiх вiдвернувся вiд Свiтлани. Снаряд вiдбився вiд сильно загартованої, похилої поверхнi i пiшов у рикошет. Дiвчина з досади бризнула горючими сльозами i прошипiла:
  - Провальний хiд... Снаряд у витрату!
  Вiдстань мiж танками скорочується. I видно, що противник значно випереджає радянську машину та зброю у скорострiльностi. Але Ольга примудряється, смикаючи танк IС-7 уникати смертельного укусу. I машина якимось чаклунством тримається проти забiйних снарядiв супротивника.
  Але ось Свiтлана щоб зосередитись i краще вiдшукати вразливу точку в бронi супротивника, шепоче:
  - З нацисткою силою темну з проклятою ордою...
  Маруся, масажуючи самцi-стрiлку босi нiжки, вона замiнила Оксану, дозрiла:
  - Нехай лють благородна, закипає, як хвиля!
  Свiтлана робить пострiл, доспiвуючи:
  - Йде вiйна народна, священна вiйна!
  Ось i сьомий танк повалений. Його вежа вiдкинута наче зрiзана зрiлий боровичок.
  Свiтлана радiсно кукарекає:
  - Я не люблю пусту витрату... Мiй перший хiд останнiй хiд!
  Оксана та Наташка вставляють новий снаряд, а Маруся енергiйно працювала руками, намагаючись зарядити Свiтлану енергiєю. Така ось вийшла гармонiйна пара.
  Свiтлана робить пострiл, i вже восьмий танк вiдлiтає до космiчної пекла.
  Маруся посмiхається i досить шепоче:
  - Моя робота!
  Вона i справдi зробила гарний гомiлковостопний масаж. I пiсля чого замуркотiла, наче задоволена кiшка.
  Залишилося чотири танки з них три майже непробивнi "Iмператори". Радянська машина порiвнялася з ними.
  Свiтлана ледве встигла розвернути гармату, а Августина включити поворот вежi... Їхнiй танк проскочив усi перешкоди i влучний пострiл, розворотив броню "Лева"-3... Таким чином майже впритул було покiнчено з потужним супротивником. I зараз залишилися лише вразливi фараони. Але войовницi готовi до бою.
  Свiтлана проспiвала:
  - Ще трохи, ще трохи - останнiй бiй вiн найважчий...
  Спритнi дiвчата засунули в казенну частину снаряди. Будь IС-7 хоч трохи швидкiшим. Iнша справа японськi, а насправдi нiмецькi лiцензiйнi напiвавтоматичнi гармати, з пневмонiчною подачею снарядiв. Якби у радянського за кермом не легендарний дiвочий екiпаж, то вже дано б усiх рознесли самурайськi скорострiлки, навiть броня секретного сибiрського гарту не допомогла б.
  Ольга розпласталася на крiслi i її голi груди торкнулися важелiв. Так їй легше перейти у стан бойового трансу. Нiмецькi машини мали вежi, що швидко оберталися, вони в дванадцять секунд зробили повний поворот. Войовницi-комсомолки ледве встигли зарядити зброю. А Ольга провела усунення танка.
  Три отруйнi, смертельнi з такої дистанцiї снаряди, лише чиркнули по правiй бронi i розiрвалися за десять метрiв позаду IС-7. А у вiдповiдь Свiтлана та Августина разом лупнули по нiмцях, цiлячись майже в упор у найвразливiше мiсце: корму корпусу, i намагаючись зробити ухил бронi мiнiмальним.
  До цього моменту випадки втрати "Iмператора" були поодинокi i, як правило, не в танкових битвах. А тут загорiла десята машина, i лишилося тiльки двi.
  Всi п'ятьох дiвчат вiдчули в собi запах кровi... Пiрамiдальнi танки ловили радянську машину на прицiл, i вивергали снаряди. Як це небезпечно... З такої вiдстанi укус снаряда з вольфрамовим або урановим сердечником смертельний, як iндiйської гадюки в нiс.
  Ольга покрилася вiд надлюдського напруження потiм, нiби її змастили олiєю. Дiвчина важко дихала i здригалася в екстазi.
  Оксана та Августина закинули черговий снаряд до казенної частини... У танку стало по-справжньому жарко, i капає з напiвголих дiвочих тiл градинками пiт.
  Свiтлана вимовляє iз класики:
  - Види на Волгу чий стогiн лунає, то чиї кiстки вiд болю трiщать! Проводжаємо, ми пана-вовка, на останнiй його мерзенний шлях!
  I вистрiляла, причому командир Августина допомогла навести зброю за допомогою витонченої, босої, дiвочої ноги. Бо у Свiтлани сильно тряслися втомленi руки.
  Снаряд пiшов у рикошет, а нiмецькi машини почали розвертатися. Тодi Ольга послала IС-7, благо машина досить швидкiсна мiж грiзними японськими, присадкуватими мастодонтами.
  Свiтлана розгорнула зброю i буквально торкнулася стволом ворожого корпусу. Оксана i Маруся встигли закинути снаряд, поспiхом, променисте дiвчисько i воїн Свєта пальнула. Вона била майже торкнувшись дулом бронi ворожого танка.
  Велика японська машина отримала смертельну, пробоїну, але й у радянської вiд сильного розриву вiдiрвало половину стовбура.
  Дiвчата навiть пiдскочили вiд струсу. У самурая детонував бойовий комплект i почали рватися снаряди.
  Свiтлана в досадi тицьнула, собi кулаком в обличчя i вигукнула:
  - Ну я i дурниця!
  Оксана не погодилася з нею:
  - Ти смертельно вжалила "Iмператора", а це не кожному дано!
  Свiтлана грубо вiдповiла:
  - Поменше банальностей! Краще снаряд подавай швидше!
  Августина логiчно заперечила:
  - Гармату нашу тодi зовсiм розiрве. Найкращий варiант це повернутися до своїх i замiнити стовбур. Треба за всяку цiну зберегти таку цiнну машину!
  Свiтлана неохоче погодилася:
  - Ти командир i тобi виднiше...
  Ольга замогильним вiд утоми голосом вимовила:
  - Тепер менi слiд для порятунку докласти всiх своїх сил!
  Радянський танк перейшов на останню передачу, щоб уникнути отруйних снарядiв фараона. Потрiбно привести надзвичайно дорогу машину у свiй стан без додаткових пошкоджень.
  Але рiшення показати корму "Фараону" не найкраще, так спина у IС-7 набагато слабша за чоло. I шанси загинути зростали багаторазово. Крiм того в небi з'явилися реактивнi штурмовики лiцензiйнi НЕЯ-283, з 75-мiлiметровими авiагарматами, та реактивними, некерованими снарядами.
  А це вже бiльш нiж серйозно. Противник якраз спецiалiст у знищеннi радянських танкiв, i дуже швидкий. А гармати в нього ой, як скорострiльнi.
  У Ольги вiд напруження вилiзли очi, а харизматична Августина активно допомагає водiєвi. У них єдина мета: вижити за всяку цiну. I вони намагатимуться. Адже дiвчата дуже досвiдченi. Перше бойове хрещення пережили вже 1944 року. Чи не на танку, а в пiхотi. Правда юних комсомолок, а тодi навiть розвiдниць-пiонерок берегли, але вони самi рвалися в бiй. I захопили "Пантеру"-2, несподiвано показавши в собi танковий талант.
  Пiсля цього дiвчат все побоювалися посилати в пекло. Але вони були щасливi, самi лiзли межу на роги, i жодна з них жодного разу не отримала серйозного поранення. Лише подряпини були бiля чортiвок, якi гоилися не залишаючи шрамiв на шкурках.
  Августина теж молилася про себе. Реактивнi, потужнi самурайськi штурмовики з'являлися все бiльше i бiльше. "Iмператор"-2 який у ходових якостях не поступається IС-7 рухається за ними та куляє.
  Звичайно, на ходу у японця менше шансiв потрапити, нiж з мiсця, але у них знаряддя має гiдростабiлiзатор.
  Якби Августина знала майбутнє, то, напевно, пошкодувала, що у двадцять першому столiттi занадто багато стали вирiшувати комп'ютери i людський фактор багаторазово знизився. Через це двадцять перше столiття стало столiттям змагання технологiй, а не ратного подвигу. А це зробило вiйну менш цiкавою, i не такою героїчною.
  А зараз не комп'ютер по них цiлить, а людина. Що, зрозумiло, робить битву до червоностi цiкавою та захоплюючою. А в майбутньому скоро i пiлоти стануть не потрiбнi!
  Августина шепотiла молитву i водночас думала: якщо Бог i який Вiн? Щодо того, що Господь вiдкриває себе, через Бiблiю у Августини були сильнi сумнiви. Вона ходила в гурток: юний атеїст, i володiючи чудовою пам'яттю знала назубок, численнi бiблiйнi помилки та протирiччя.
  А як це Бог у своєму одкровеннi може суперечити Сам Собi? Як наприклад, у Фарри отця Авраама може бути рiзниця в народженнi сiмдесят п'ять рокiв, а гiрчиця дворiчна рослина перетворитися на дерево в гiлках якого величезнi птахи в'ють гнiзда? Або наприклад рiзночитання в датах Єгипетського полону, або коли цар Давид вирушив за ковчегом - розбивши филистимлян або ранiше? I якщо вся худоба єгипетська померла, то на яких конях переслiдував фараон Мойсея та його народ?
  Так перераховувати помилки у Святому Письмi можна довго. Так i сумнiвнi з моральної точки зору етнiчнi чистки, що робили Iудеї у Старому Завiтi.
  Нi, Наталя вважала швидше за все i Бiблiя i Коран не Боже одкровення, а чисто людськi уявлення про Всевишнього Бога. Всемогутнiй, швидше за все, не залишив про себе чiткого одкровення. I будь-яка людина може по-рiзному трактувати свою вiру.
  Особисто Августину найбiльше приваблювало Рiдновiр'я, загадкова релiгiя росiйських предкiв, до християнської епохи.
  Так мало залишилося свiдчень i справжнiх текстiв Слов'янських Вед. Це породило суперечливiсть доктрин та суперечки з приводу Рiдновiра. У тому числi залишається вiдкритим питання: чи були нашi предки слов'янськими монотеїстами, чи ближчими до еллiнського язичництва. I очевидно безлiч слов'янських племен, i може бути мiсцi Росiї iснувало могутнє держава: Гiперборея?
  Про цю державу в Античнi часи писало багато грецьких авторiв. I якщо люди вiрять у реальнiсть Атлантиди, про яку згадав лише Платон, то чому б їм не повiрити у Гiперборею. Адже про неї говорять багато авторiв.
  Саме слово Гiперборея означає: країна пiвнiчного вiтру. А значить, вона розташована приблизно там, де i сучасна радянська Росiя. I це свiдчить: наша Батькiвщина набагато давнiша i культурнiша, нiж багато хто думає. I навiть пiрамiди у Єгиптi будували нашi предки. Про це є багато наукових свiдчень та пiдтверджень.
  Ще тисячолiття тому предки росiйських збудували першi поселення на зворотi мiсяця. Вони заснували мiста на полюсi Марса, i... Можливо, на Сiрiусi є росiйськi поселення i збереглася первинна Гiперборейська культура. Уявiть собi, що десь на зiрках розмовляють росiйською, i поклоняються всемогутньому Роду.
  Якась катастрофа ймовiрно космiчних масштабiв сталася на планетi Земля, i вона знищила Гiперборею. Але це не може бути назавжди. Швидше за все iснують в iнших свiтах та галактиках росiйськi iмперiї. А може, навiть планета Земля, єдина пiдмiсячна у всесвiтi, де ще не правлять росiяни?
  Причому, ймовiрно через причини, якi будуть скоро подоланi!
  Капiтан Августина у насназi проспiвала;
  Знай Батькiвщину ми захистимо i розширимо,
  Дамо океан безкiнечного кохання...
  Пiд прапором єдиної, священної Росiї.
  Нехай зi смiхом грають нащадки мої!
  I в на останньому куплетi щось спалахнуло в танку. Реактивна ракета повiтря-земля таранила дах радянського танка i вибухнула всерединi.
  Екiпаж з гарними дiвчатами, пiдкинуло в iзуверському, розкотистому, вогненному та металевому вихорi.
  Андрiй побачив як борються радянськi люди iз самураями. Жiночий танковий екiпаж, чотири дiвчини на застарiлому Т-34-85, йдуть у бiй проти японських мастодонтiв. Але їхня мужнiсть i героїзм, проти технiчної переваги самураїв. Ось вiдбувається дуель, японський танк "Танако" з 88-мiлiметровою зброєю, скопiйований iз нiмецького "Тигра". Вiн перевершує радянську машину у лобовому бронюваннi та озброєннi. Тiльки в борту є шанс пiдбити.
  Дiвчина водiй Нiколета натискає голими ногами на педалi i маневрує, щоб не дати потрапити до себе важким, японським снарядом, що вилiтає зi швидкiстю понад кiлометр за секунду. Дiвча вiдчуває свою машину босими п'ятами, хоча на вулицi i не дуже поки що тепло. Ще тiльки 1 Травня та бої йдуть у Сибiру, де-не-де лежить снiг. Але войовниця знає, що тiльки так, позбавивши нiжки вiд взуття, вона набуде чутливостi, що дозволить стати з машиною єдиним цiлим. I тодi потужнiша гармата, важкого шiстдесяти п'яти тонного танка супротивника виявиться безсилою.
  Японський снаряд проскакує повз, а Нiколета бурмоче пiд нiс:
  - Хто звик за перемогу боротися... З нами разом нехай заспiває...
  Ангелiна навiдниця, вона теж голоного i чарiвна. Руденька така - волосся кольору зорi. Наводить зброю, i стрiляє... Треба збити супротивника з прицiлу... Її снаряд потрапляє в гарматну маску - свинячого рила, супротивника струснуло. Нi поки вони не можуть пробити 200-мiлiметрiв у лоб, зате показали, що стрiляють влучнiше. А швидкiсть їхньої радянської машини все наростає. Вона йде на останнiй передачi, а Нiколета навiть примудрилася форсувати дизельний двигун.
  Командир екiпажу Наташа, натуральна блондинка, теж дуже гарна i фiгурою, i обличчям iз мужнiм пiдборiддям. Вiн поєднує обов'язки радиста, що дозволило скоротити екiпаж з п'яти чоловiк i до чотирьох i збiльшити боєкомплект у танку.
  Заряджає русява Софiя. Тут усi чотири дiвчата гарнi, та з мiнiмумом одягу: щоб було зручнiше. Крiм того, танк у русi розiгрiвається i в ньому стає жарко.
  Ангелiна посмiхаючись вимовляє:
  - Народ i армiя єдинi!
  Японська машина знову плюється, але не може потрапити. Хоча стрiляє, використовуючи вiдмiнну оптику. Дiвчата - хором заспiвали:
  Таке слово Батькiвщина для нас,
  Велика, безкрайня Росiя...
  Дiвчата просто вищий клас,
  А головний Сталiн - наш герой-месiя!
  
  У країнi радянської червоний майорить прапор,
  I пiонери хор свiй спiвають...
  Бажаємо ми Вiтчизнi своєї благ -
  Знайдеться мiсце у променистому раї!
  
  Пiднiмемо ми над свiтом СРСР,
  Вiн стане всiм прикладом на вiки...
  Даремно скеля зуби злiсний сер,
  Нехай реалiзується росiйська мрiя!
  
  Росiя ти прекраснiша у свiтi всiх,
  У всесвiтi не знайти країни прекраснiшої...
  У нас рiвний поляк, вусатий чех,
  Батькiвщина подарує людям щастя!
  
  Ми любимо серцем усiм своїм країну,
  Хоча проблем у нiй дуже багато...
  За Русь свою я з радiсть помру,
  Мене архангел зустрiне строгим поглядом!
  
  Як добре нам у свiтi свiтом жити,
  Вiйна, проте, знову на порозi...
  А життя воно тонке, як шовку нитку,
  I жорстокi до людей навiть боги!
  
  Молю Христос мене святий вибач,
  Що грiшний, i не чистий по вiрi серцем.
  А менi немає навiть рокiв i двадцяти.
  А смерть уже стукає в нашi дверцята!
  
  Не розiрвати священну струну,
  Бути вiрним Бога мiцно попросили...
  Вiн обiцяв: скину сатану -
  А ви служите матерi-Росiї!
  На останньому рядку Ангелiна увiгнав снаряд точно в борт японського "Тигра", в сутичку мiж корпусом i вежею. Боєкомплект детонував, i танк почав рватися. Дiвчата радiсно завищали. I в них з'явився новий супротивник - японська "Пантера". Машина швидка, яка теж поспiшала на зближення.
  Нiколета крикнула:
  - Нас труба кличе!
  I рвонула на себе важiль. Японець дiяв хоробро, але безрозсудно. Незважаючи на скорострiльнiсть зброї та наявнiсть гiдростабiлiзатора, самурай палив недостатньо влучно - промахувався. А дiвчата розпушивши землю, пробили його в правий борт. I провизжали хором:
  - Але пасаране!
  Ось i третiй танк виходить на зустрiч. Трясе 128-мiлiметровою гарматою-хоботом. Але дiвчат подiбне нi крапельки не бентежить. Вони рухаються на всiх швидкостях, i їхнiй танк навiть пiдскакує наче крилатий. I войовницi спiвають у всi ковтки:
  - Богатирська наша сила... Сила духу та сила волi!
  I тут Ангелiна, дiвчина-рижуха в одному купальнику, примудряється вистрiлити так, що її снаряд потрапив прямо в стовбур супротивника. Японець так i взяв, втратив дуло, ставши безпорадним. I тепер йому навiть сильний круговий захист не допоможе. Вiртуозна Ангелiна увiгнала сняряд у нижню частину корпусу - мiж ковзанками. I японський вiсiмдесятитонний мастодонт став рвати i розсипатися на уламки. Його вежа деякий час ще трималася, а потiм зiрвалася з мiсця i закрутила вiдрубане кукс.
  Дiвочий танковий екiпаж розсмiявся i заспiвав:
  - У бiйця геройський вигляд, кого хочеш переможе - з одного розмаху!
  Наступною жертвою войовниць стала самохiдка iз 310-мiлiметровою гарматою. Дiвчата-термiнатори проспiвали:
  - Калина, калина, ох яка калина, калина!
  I послала Ангелiна снаряд у саму черево зброї. Японська самохiдка рвонула, i тiльки ковзанки вiд гусениць на всi боки розлетiлися. Не чекав мабуть самураї подiбного!
  Є ж мужнi жiнки у росiйських селищах!
  Наташа навiть заспiвала своїм променистим голоском:
  Є жiнки у нашiй Росiї,
  Що водять легко лiтак...
  Що всiх у всесвiтi красивiше
  Жартома супостата приб'є!
  
  Вони народженi для перемоги
  Щоб Русь на вiки прославляти!
  Адже нашi великi дiди -
  Для них збирали вiдразу!
  I п'ята японська машина "Пантера" отримала снаряд в гусеницю i за iнерцiєю в русi таранила самурайський "Тигр". Таким чином один радянський подарунок спровадив на той свiт два японськi мастодонти.
  А росiйськi дiвчата борються ще у повiтрi. На застарiлому ЯК-9 льотчиця Марiя виконує фантастичнi вiражi, безстрашно кидаючись на реактивних москiтiв японцiв.
  Марiя дуже гарна дiвчина - медова блондинка, i бореться також в одному купальнику. Це в них мода така: цiлий орден дiвчат, що намагаються навiть узимку обходитися мiнiмумом одягу та ходити, боротися босонiж. Натомiсть це так ефективно. Голе тiло вiдчуває технiку, цих сталевих та крилатих коней як нiколи не вiдчуєш у комбiнезонi.
  Ось реактивний японський винищувач падає, залишаючи за собою хвiст, що димить. А дiвчина вимовляє:
  - Лицар росiйський на колiна дикуни,
  Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  I це незважаючи на переважну перевагу супротивника в озброєннi, швидкостi i мабуть навiть у маневреностi. Але вищi сили сприяють гарним дiвчатам. I войовницi творять справжнi чудеса в небi та на землi, нехай навiть використовуючи застарiлу зброю.
  I ось Марiя найлiпшим маневром лягає на крило i прослизає мiж двома японськими реактивними лiтаками. I посилає авiаснаряди, запалюючи iмператорським льотчикам хвости. Хоч i сильнi самураї в повiтрi, але не встигають зреагувати, на такi моторнi рухи. Бо лiтак i сама льотчиця, насправдi одне цiле. Вона танцює мiж струменями вивергаються авiагарматами, немов танцiвниця мiж кобрами.
  Ось що означає особлива методика пiдготовки - сьогоднi ти б'єшся з японцями, а завтра надереш дупу i Нiмеччини.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА-4
  Ось i зараз Альвiна помiтила, як рухається кучугурою нiмецький пiрамiдальний танк. Нова машина з 105-мiлiметровим знаряддям. Вона має дуже велику площу зiткнення з ґрунтом, i в неї немає пiддону. Таким чином, цей танк має високу прохiднiсть, навiть кращу, нiж тридцятьчетвiрка. Хороша скорострiльнiсть, дальнiсть i купнiсть стрiльби напiвавтоматичної гармати з чудовою оптикою роблять цей танк королем на полi бою. Найголовнiше непробивнiсть, навiть якщо вести вогонь з бортiв i через засiдку.
  Альвiна побiгла за нiмецькою машиною. Босi ножi легенi, ними добре тупотiти по снiжку. То, мабуть, це приємно. А юна войовниця ще, насправдi дiвчинка. Її дуже хочеться скакати i перекидатися.
  А ось зараз вона... Нiмецький танк зупинився. Вiн трохи випередив босоногу войовницю, а дуло трясеться. Блондинка-термiнатор додає бiгу. Зараз може розпочатись цiкаве. Як з'ясувалося й справдi, почалося. Одному вусатому фрицю захотiлося курити.
  Недарма кажуть: курiння скорочує життя! В даному випадку це слiд розумiти як непогрiшну iстину.
  От i справдi, не встигла ще зiтлiти цигарка, а фриц сховатись у танк, а Альвiна метнула босими пальцями точених нiжок уламок льоду. I вiстря встромилося фашисту прямо в сонячну артерiю. Фрiц, захлинаючись кров'ю, став осiдати. Кришка люка знаходиться з корми, i висувна, щоб не створювати в бронi вразливих мiсць. А гiтлерiвцю скажемо прямо не солодко.
  Кров вона гiрка, особливо, якщо її проливаєш ти сам! А фашист проливав не лише правду, а й горючi сльози.
  Другий гiтлерiвець висунув голову з люка... Альбiна запустила до нього камiнчиком. Кидала рукою, але теж дуже точно, тож черепок розколовся. А в пiрамiдальному танку новiтньої конструкцiї всього два члени екiпажу. Тому що все автоматизовано, а сама машина керується джойстиком. Ну, дуже схожим на тi, що використовуються в iгрових приставках.
  Альвiна викинула нiмецькi трупи i, просвистевши промовила:
  - Труп ворога пахне добре, але все одно смердить! Труп друга не смердить, але погано пахне!
  Пiсля подiбної риторичної фрази дiвчинка-войовниця та юна чарiвниця Ероса рушила свiй танк у пошуках цiлей. Давно настав час пополювати на фашистських тварин. А то всiх у кiнець заїли цi фрицi.
  Альвiна вiдчувала, що скоро наткнеться на танкову колону. Пiрамiдальний танк, як не крути досi рiдкiсть. Так що доведеться мати справу iз свiдомо слабшим противником, так бережiться фрицi.
  А ось i кавалькада. Чотири танки "Тигри"-3 - "Королiвськi тигри" з маленькою вежею та ущiльненим компонуванням. Щось на кшталт "Пантери"-2 у збiльшеному виглядi. Три танки "Тигр"-2, i шiсть машин "Лев"-2. Усього виходить тринадцять. З них "Леви"-2 зi 105-мiлiметровими гарматами найнебезпечнiшi.
  Але у пiрамiдального танка знаряддя довжиною ствола в 100ЕЛ. I значить цей танк найкрутiший i найстрашнiший.
  Ось Альвiна наводить стовбур на "Лева", що йде попереду. Юна войовниця згадує магiчнi прийоми. Потрiбно потрапити точно встик мiж вежею та корпусом. Тодi i з недосяжної дистанцiї ворожа машина розколеться.
  Снаряд здається, що летить дуже повiльно. I ось кутасти з опуклою вежею свиняче рило "Лев", розколюється i починає вибухати.
  Альвiна на радощах заспiвала:
  - За свiтле завтра ми боротимемося... Давай цiлуватися!
  I автоматична гармата сама зарядилася. Войовниця-чарiвниця знову пальнула використовуючи пальчики витончений нiжок. I черговий поранений "Лев" нахилився i встав.
  Альвiна взяла i заспiвала знову:
  - Фаланга - легiонiв сто! Фаланга - проти них нiщо!
  Ось що означає магiчний талант! I навчання прикладному чаклунству. Дiвчина-чарiвниця все сама вiдчуває та бачить. Тiло реагує ранiше вiд свiдомостi.
  Спритний поворот i клацання. I четвертий "Лев" уже знайшов прив'язь у Гадесi.
  Iншi нiмецькi танки вiдкрили вогонь. Один снаряд навiть потрапив з "Черепаху", але практично цiлковито пiшов у рикошет. Дуже похила броня в пiрамiдальному танку. А ось i п'ятий "Лев" йде в труну з оплавленої тирси.
  Альвiна навiть знущально заспiвала:
  - Ну якщо горiлку гнати не з тирси. З похмiлля фрицям сто в бiк пляшок!
  I дiвчисько як вiзьме i розреготається...
  Ось знову в неї потрапили, але це всього лише дзвiн i не дуже до того ж оглушливий. А ось i останнього "Лева" загнали у вогняне стiйло. Снаряди 105-мiлiметрової гармати "Львiв" найнебезпечнiшi. У "Тигрiв" 88-мiлiметровi гармати, якi в пробивнiй силi будуть слабшими. Але теж для Т-34-85 дуже небезпечнi особливо з урахуванням зниження якостi бронi у радянських машин.
  "Тигр"-3 найзахищенiший, але й йому не встояти перед 105-мiлiметровою гарматою "Черепахи". Знову Альвiна вистрiлила босою нiжкою. Незважаючи на дистанцiю в чотири кiлометри, вона ще жодного разу не промахнулася.
  А наступний пострiл "Тигру"-2 у модернiзованiй модифiкацiї вона зробила використовуючи рожевий язичок. Нiмецький танк почав рватися немов ящик iз феєрверками. Причому шматки ящика знову вибухали у повiтрi, розбризкуючись на дрiбнi шматочки.
  Настрiй у дiвчинки-рейнджера чудовий i вона заспiвала;
  У свiтi ельфiв теж є дракон,
  Вiн крилатим соколом пурхає...
  Якщо ворог у битвi приречений -
  Краще навiть просто не буває!
  
  Якщо ще прекраснiша мрiя країна-
  Де потоком золотим теж осiнь...
  I смiється голосно сатана,
  У нього ми теж знання просимо!
  
  Троль повiрте також не злодiй,
  Клен розрахунок з черемхою запашною.
  Злiсть витязь ти в собi убий -
  Стань у душi великим гуманiстом!
  
  Краса та в полi краса -
  У золотi стоги царiв сяють...
  Носитися по лузi босота,
  Добре хлопцям у теплому травнi!
  
  I чого хоче чарiвник,
  Наскрести на свiтлi полотна.
  Дощ сильнiший на землю лий,
  Щоб стало просто незрiвнянно!
  
  Срiбнi ми з свiту перли пил,
  Стань роса найяскравiшим смарагдом...
  Казка обернеться вiрю в буваль,
  А реальнiсть стане дивним дивом!
  
  Оточує часто нас брехня,
  Брехня часом пишно процвiтає.
  Носиться по полю вороння -
  Погрожує пекло диву-раю!
  
  Хто великий у Вiтчизнi, а хто малий,
  Народженi ми просто велетнi!
  Сам Всевишнiй шлях нам накреслив,
  Де фламiнго, у пiр'ї пелiкани!
  
  I досягнемо ми таких висот,
  Що величi бiльшого не знаємо!
  Наш девiз i чесний i високий,
  На щастя Авель - знищений Каїн!
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА -5
  А вiрою можна й гори пересунутись. Ось попереду з'явилися лiцензiйнi виготовленi з нiмецьких зразкiв "Пантери"-2. У лоб вони непробивнi для радянської гармати, маючи 150 мм похилої бронi. Але за прицiлом сама Альвiна. I дiвчина стрiляє прямо по гусеницi. Отримавши влучання "Пантера"-2 йде вбiк i таранить свою сусiдку. I обидвi машини з 88-мiлiметровими гарматами вибухають. Снаряди, що знаходяться всерединi, реагують на струс.
  Альвiна досить щебече:
  - Рахунок два - нуль на нашу користь! Вiдкриваю свiй розрахунок!
  I войовниця продовжує стрiляти, вона чудова у своєму бiкiнi. I головне, у танку тiльки вона та водiй Нiколета, та сама, що настiльки тонко вiдчуває голими пiдошвами свою машину. Зате снарядiв вони набрали пiд зав'язку i здатнi вести ураганний вогонь на поразку. I босi п'яти у дiвчат буквально гудуть, i почервонiли вiд напруження та стрибкiв!
  Альвiна знову одим пострiлом пробиває гусеницю, стикав два японськi танки i вимовляє:
  - Ми збiльшуємо вiдрив: чотири нуль!
  До чого ж гарне це дiвчисько. У нiй стiльки грацiозностi та дотепностi. Знову закладає снаряд у казенну частину, палить i вимовляє:
  - Росiйський витязь вiд болю не стогне...
  Це вiрно, а от японцям є вiд чого й простонати: два їхнi танки знову зiткнулися.
  Альвiна хихикає i додає:
  - Його ядерний меч не лякає!
  I знову пострiл, вiд якого стикаються ще двi японськi машини. Та й дiвчина: справжнiй, неповторний боєць. Альвiна блимає сама собi в вiдбивач. Їй дуже весело. Адже робить добру справу: звiльняє свою країну. I як би їй хотiлося, зараз багаторазово збiльшити свою силу.
  Дiвчина-термiнатор спiває:
  - Вiн i в чорнiй дiрi не втопиться!
  I стрiляє так, що японський танк пiдкидає, i зараз уже стикаються три машини.
  А Альвiна додає:
  - У плазмi зiрок, його дух не згорить!
  I ще три машини стикаються вiд єдиного влучення в гусеницю. Ось яка крута Альвiна - войовниця найвищого класу.
  I продовжує дiвчинка хвацько себе розкручувати, i навiть перегинається в танку вiд лютi та пристрастi.
  Ось i знову випльовує снаряд, який вражає супротивника з математичною точнiстю.
  У дiвчина вiд цього ще бiльше заводиться. Її лють стає безрозмiрною i понад усiлякi похвали доблестi.
  Знову летить снаряд, що будує жертви, а дiвчина-рейнджер заспiвала:
  - Пiд приводом...
  Вистрiлила знову i продовжила з ентузiазмом:
  - Цiлей гуманiзму!
  Знову точно вiртуозне влучення з великої дистанцiї та продовження спiву:
  - Щоб рай...
  Потiм знову точний пострiл, i три палаючi танки.
  - Збудувати на землi!
  Далi знову пострiл i продовження вiртуозного спiву:
  - Клiнтон перейшов на шлях фашизму.
  I знову влаштоване влучення:
  - Храм спорудив пiдонок сатанi!
  Дiвчина заводилася дедалi бiльше. Хоча вона боролася з японцями, але спiвала саме про Америку:
  - Там десь ранiше веселилися дiти...
  I знову точний пострiл, що зiштовхує танки. I продовження:
  - Виросла гора кривавих тiл!
  Дiвча розгорнулася i продовжила з неослабним ентузiазмом:
  - Нема страшнiшого мiсця на планетi!
  I знову пострiл цього разу зiштовхує мiж собою лiцензiйнi "Тигри"-2.
  - Настає свiту передiл!
  Дiвчина-рейнджер продовжувала з ентузiазмом спiвати:
  - По щоцi стiкає кров дитини!
  I ведучи вогонь, далi продовжує:
  - Його життя встигли урвати!
  I знову цвяхнувши японцями, продовжує:
  - Вiдкотилася дiвчинки голiвка!
  I знову ухилившись вiд снаряди дiвчина-диволиця встигає пальнути, i спiвати:
  - Поряд догоряє її мати!
  Дiвчисько продовжуючи вести вогонь спiває далi:
  - День i нiч бомбять безперервно!
  Альвiна лупнула знову i продовжила:
  - Жалостi не знаючи сорому!
  Руда чортiвка всадила знову i продовжила:
  - Вiд того, що Клiнтон став альфонсом!
  I руйнуючи супротивникiв, закiнчила куплет:
  - Гине цiла країна!
  Альвiна вона чудова у своїй красi та жвавостi. Її пострiли це просто щось неповторне, i виразно - якщо так можна описати полiт снаряда. Руда дiвчина, це справжнє диво.
  А її голосок, що розриває простiр:
  -Як нацисти натiвцi-солдати.
  Альвiна з натхненням продовжила:
  - Винищують жiнок та дiтей!
  Войовниця додала з ентузiазмом:
  - Злi кати та супостати!
  Пiсля чого войовниця рiзанула з усього розмаху i розкочегарила вiдразу чотири танки.
  - На слов'ян вам не надiти ланцюгiв!
  Войовниця з ентузiазмом продовжила, дедалi бiльше заводячись:
  - Вночi i з великої вiдстанi!
  Альвiна з ентузiазмом, причому зростаючим кромсала ворожi танки i спiвала:
  - Можете ви Сербiю бомбити!
  Пристрасть у войовницi палала за наростаючою:
  - Але прийде вандалам вiдплата!
  I завершення куплету з новим зiткненням чотирьох танкiв вiд влучення в одну гусеницю.
  - Варваров ми мiцно битимемо!
  Альвiна з посмiшкою пальнула знову, скеляючи iкла:
  - Нас слов'ян триста мiльйонiв!
  Громоподiбний пострiл та продовження:
  - Воювати вмiли ми завжди!
  Цього разу знищено одним пострiлом всього три танки, зате цiлих два "Iмператори"!
  I пронизлива пiсня, розгойдує слова:
  - Гiтлер був вивержений у морок Содома!
  I далi з дотепнiстю та тактом. А також влучним оком:
  - Надеремо i Клiнтоновi боки!
  I якi пiснi рояться в головi Альвiни, дiвчата-термiнатора:
  - Якщо всiм ми за руки вiзьмемося!
  Пiсля чого дiвчина стала спiвати ще пронизливiше:
  - Пентагон зумiємо розтрощити!
  I пальнув так що вибухнуло одразу п'ять танкiв закiнчила:
  - Вiд забуття пекельного прокинемося! Гордiсть нашу НАТО не вбити!
  Так ось i танки теж добiгли кiнця. Альвiна зiпсувала своє пасiї очi i промуркотiла зi шлягера:
  - А я дiвчат, люблю, я їх разом зберу... Вздовж лiнiї прибою за собою поведу!
  I знову дикi смiшки. Дiвчина-рейнджер пiдморгнула комусь у прицiлi. А потiм зупинила свою машину i почала дожитися пiдвезення бойового комплекту. Похвалила Нiколету:
  - Ти дуже добре рухалася, у нас жодного разу не влучили!
  Дiвчина-блондинка скромно вiдповiла рудiй:
  - Не зовсiм так. Кiлька разiв снаряди потрапили в нас, але пiшли рикошетом. На щастя, броня Т-34-85 має поверхневе загартування i непогано рикошетить!
  Альвiна з променистою усмiшкою на вустах вiдзначила:
  - Американськi танки маю бiльш в'язку броню, i гiрше дають рикошет. А зараз якраз ми натрапимо на частину з окупованої територiї США.
  I дiвчина-рейнджер зiпсувала очi молодому водiєвi-комсомольцю, який пiдвiз боєприпаси. Юнак почервонiв вiд збентеження, а Альвiна поклала йому руку на колiна, потерла голу шкiру, бо хлопчисько був у шортах. Той зардевся дужче. Альвiна облизала свої повнi губи, немов побачила розкiшне блюдо. Гарненький комсомолець, ще безбородий, з рум'яним обличчям, можливо незайманий, як це спокусливо для чортiвки. I вона припала до нього. Без жодного сорому закрутивши в хтивому вихорi. Поки вантажилися, Альвiна самозабутньо працювала, нахиливши голову. Потiм пiднялася i зi смаком облизнула губи, ричавши:
  - Як чудово бути з тобою, мiй герой!
  I знову войовниця застрибнула у танк, продовжувати геройствувати проти Японiї. Червона армiя вже наближалася до Владивостока. Свiт змiнився i стало в ньому злiшим. Так СРСР проривав через попаданца на фюрера другу свiтову вiйну. Але СРСР тепер пiднiмався з колiн.
  I ось Альвiна на танку вступила у бiй iз японськими самохiдками. I знову стрiляє, не схибаючи. Але з самохiдками складнiше, то вони стоять без руху. Але хiба руду чортiвку це здатне збентежити? Та не в жодному разi! Вона дедалi лютiше посилає снаряди. Ось лiцензiйний "Штурмтигр", рвонув i уламки розлетiлися в рiзнi боки, перевертаючи i ламаючи iншi самохiдки.
  Альвiна оскалилася i заспiвала:
  - Ось справи, ось справи! Дiвча стало сатана!
  I ось знову пострiл у гарматне черево "Штурмтiгра". I той лопнув наче мiхур, розiйшовшись на безлiч осколкiв. Декiлька з них майже долетiли до радянського танка. Нiколета, вправно маневрувала уникаючи влучення снарядiв, деякi з яких важили по чотири центнери. Альвiна втiм намагалася противником випередити.
  Ось американський лiцензiйний "Паттон". Вiд нього розсипаються на всi боки уламки.
  Альвiна скалiться, i реве:
  - Гiмн Батькiвщини у серцях, i втiлення у мрiях!
  Альвiна стрiляє i знову влучає, знову iскри зубами.
  А ось згори з'являються ворожi штурмовики. Вони розгойдуються пiд час руху, а на крилах пiдвiшено реактивнi ракети. Альвiна без жодного збентеження стрiляє по супротивнику з 85-мiлiметрової гармати. Отримавши "подарунок", штурмовик самураїв розповiдається на частини, i вражає уламками десяток лiтакiв, що летять поруч.
  Альвiна взяла i заспiвала:
  - I летiли додолу самураї... Пiд натиском стали i вогню!
  I знову жертвою став виготовлений за нiмецькою лiцензiєю "Штурмтигр", з 400-мiлiметровим реактивним бомбометом.
  А як вiн рве, наче падає вакуумна бомба. Адже є i крутiше машини. Наприклад, не наймасовiший "Штурммаус" - iз 650-мiлiметровою реактивною бандурою. Ось це справдi зброя та машина вагою з двiстi тонн. На неї навiть дивитись страшно.
  Але Альвiна лише рада, що зiткнулася з подiбною мiццю. Тiльки пострiли такої гармати надзвичайно небезпечнi. Навiть якщо потрапить на вiдстанi сто метрiв, то може вежу зiрвати. Але войовниця послала снаряд у великiй дистанцiї дугою, поклавшись на свою iнтуїцiю. I пролетiв презент повiтрям, i таранив у самий центр стовбура. I як гримне "Штурммаус". На всi боки розлiтаються уламки, i танки, самохiдки пiдкидає на висоту в десятки метрiв. Наче розкрилася земна кора i з-пiд землi вискочили розлюченi демони.
  Розв'язалося торнадо з вогню та сталi, яке все розкручує та розламує.
  Альвiна взяла i з натхненням заспiвала:
  Є у свiтi чудова, велика країна,
  В якiй щасливо живуть у достатку дiти!
  Нехай у муках битв народжена,
  Але стала найкращою i на всiй планетi!
  
  Адже ти Вiтчизна люба моя,
  Країна великих озер та велетнiв!
  Народи нашої Батькiвщини -
  I не любити її, звичайно, дивно!
  
  Росiя найбiльша з країн -
  Всесвiт нехай буде пiд тобою!
  Але ось пронiсся смертi ураган -
  Що сталося з Батькiвщиною моєю святою!
  
  Нею пройшовся лютий фашизм,
  Спалили мiста, i в попелi села...
  Вискалив зуби пiдлий реваншизм,
  Не стало днiв батькiвщини веселих!
  
  Але росiянам не стало сумувати,
  Як сiль землi квiтуча Вiтчизна!
  Ми зберемо для лайки мiцно рати-
  Настає епоха - щастя, комунiзму!
  
  Ми вiдбивали натиск злої орди,
  Громили туркiв, били i полякiв.
  Ходили легiони Сатани,
  Подолаємо, дощ, буран та сльота!
  
  Дiйдемо i до Берлiна - хоч фашизм,
  Зумiв iз заокеаном об'єднатися...
  I потекли потоки кровi вниз,
  Ось посумнiшали на iконах обличчя!
  
  Повiрте православнi мої,
  Знайдеться мiсце загиблим у Божому раї,
  Росiю не розтягти на рублi -
  На Iсуса я з благанням дивлюся!
  
  Прийде Вiн вiрю, i зiйде зоря,
  Над свiтом прапор Росiї засяє!
  Усi люди як єдина сiм'я,
  В геєннi стогне мерзенний братик Каїн!
  
  Усiх мертвих Бог Всевишнiй воскресить,
  I вище зiрок Вiтчизняному пiднiме!
  Планета монолiтний колектив
  Хоча ще недавно тлiла в димi!
  
  Всесвiту гранi, ти боєць пiзнай,
  Дiйти межi космосу воїн!
  Боротьба ось це справжнiй рай,
  Коли у битвах росiйський переможець!
  
  Народяться дiти, сини пiдуть,
  Ти станеш дiдом - тiлом вiчно юним!
  На вiки витязь вiри буде крутий,
  Без рахунку нараховуючи життя мiсяця!
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА-6
  Сьогоднi знаменний день 23 лютого 1947 року. Радянськi вiйська вже майже повнiстю захопили Аляску i вступили до Канади. Там борються теж визначнi воїни. Наприклад, дiвчата-сибiрки на морально застарiлому, але все ще придатному Т-34-85.
  Точнiше, тут з'явилася знайома нам четвiрка дiвчата службовцiв росiйським богам: Альона, Альвiна, Наташа i Николета. Їм заборонили використовувати магiю, тому вони змушенi були битися немов звичайнi танкiстки. Але дiвчата все одно вирiзнялися. Вони билися лише в одному бiкiнi, а голi дiвочi ноги не боялися морозу.
  Iншi радянськi воїни дивувалися: на Алясцi взимку, але кучугурам гасають босонiж чарiвнi дiвчата i зовсiм не мерзнуть.
  Але чудова четвiрка знала, що робила. Їхнi голi пiдошви стикалися зi снiгом i передавали у фiгуристi тiла енергiю Матiнки-землi. Це давало войовниця силу.
  Тундра, кучугури, вiчна мерзлота. Радянський танк, вiдносно високий iз застарiлою компоновковою схемою. Досить велике i товсте у нього дуло. Альона зависла на ньому тримати за ствол босими ногами, i загребуючи долонями кучугури. Так дiвчинi: служницi Бiлобога бiльше подобається. Вона грає у снiжки.
  Американським солдатам також холодно. Недарма взимку росiйськi досягають великих успiхiв. Традицiйний "Шерман" досi не знято з виробництва. У ставку роблять на кiлькiсть. У кожнiй атацi та контратацi беруть участь численнi танки та самохiднi установки. "Шерман" 5 М поки що може конкурувати з Т-34-85, i навiть у нього довгоствольна гармата трохи за рахунок великої довжини ствола бронебiйнiша. Так що дiвчатам належить нелегке завдання.
  Ось зараз їхнiй танк йде вперед i Наташа сидячи за кермом машини, спритно маневрує: прагнучи уникнути попадань. А снаряди скачуть i згори, i знизу, немов хижi пiраннi, ковзаючи в повiтрi. Спробуй їх уникнути. Треба сказати, що через брак легуючих елементiв якiсть бронi радянських танкiв є неважливою i вона не забезпечує адекватного захисту.
  Але Альвiна, яка втекла з фашистського табору, починає палити iз зброї. Вона все бачить у найменших деталях i дуже чiтко. Ментальний малюнок "Шерманiв" i "Першингiв", що причаїлися в засiдцi. Точна служниця Чорнобога, веде вогонь на машинi, що тремтить, позбавленої гiдростабiлiзатора. Ось у нiмцiв i на "Фараонi" i на "Левi" встановленi гiдростабiлiзатори, що пiдвищують ефективнiсть стрiлянини при їздi. I в американцiв на всiх танках, окрiм найважчих, де iз-за великого калiбру зброї це зробити важче, стоять гiдростабiлiзатори.
  У цьому планi радянське танкобудування помiтно вiдстає. Навiть Т-54 не має гiдростабiлiзатора, що пiдвищує ефективнiсть при стрiльбi. А що говорити про бiльш ранню модель.
  Зате за штурвалом танка, сама Альвiна - дияволиця, казкової краси. Та й усi чотири дiвчата: просто чарiвнiсть. Вперлися голими нiжками в броню i ловлять ментальнi вiдчуття, нiби царицi свiтла. До чого ж чарiвнi дiвчата: дуже багато вмiють i знають.
  Альвiна зробила пострiл i проспiвала iз сучасного романсу:
  - Я не знаю що трапилося... Смiх хлопець дуже дзвiнкий... I вже бiжать по калюжах босоногi дiвчата!
  Пiдбитий нею "Першинг" задимив, випускаючи смердючi кiльця. Вони клубилися немов отруйнi змiї. А Альвiна пiдморгнула своїм напарницям, Альона закинула снаряд. Наташа, служниця Перуна попередила:
  - Тут у засiдцi є новiтня САУ "Лiнкольн", з 32 фунтовою гарматою... Треба бути обережнiшим.
  Всезнайка Нiколета вiдразу затараторила:
  - Самохiдка "Лiнкольн", є американською лiцензiйною копiєю, з англiйської самохiдки "Тортiлла". Характеристики озброєння: лобова броня 228 мм. Гармата калiбр 94-мiлiметра, пропорцiйна бронебiйностi "Королiвського тигра". I ще три кулемети...
  Альвiна грубо обiрвала напарницю i навiть спробувала рушити голою п'яточкою в нiс, прокричавши:
  - Сама знаю!
  Нiколета хихикнула, помiтивши:
  - Це чудово коли є знання... Але в технiцi я гросмейстер, а ти в пiзнаннi зла!
  Альвiна знову вистрiлила, зриваючи вежу з "Шермана" i набувшись, помiтила:
  - Мої знання фундаментальнiшi, бо зло походить i вiд технiки. А вам раджу краще - не видiлятися!
  Альона щоб погасити смiття, зазрiла, запропонувала:
  - А тепер, давайте я сама вистрiлю!
  I служниця, а точнiше сказати, дочка Бiлого Бога, показала, що домiнуюче добро зовсiм не заважає вести їй вогонь. Причому лупити без промаху. Войовницi тут борються найвищого рiвня.
  Дiвчата пересувають свiй танк i наступають. Але при цьому не забувають спiвати.
  Альвiна ведучи без "молока" вогонь, почала:
  - Пiд священним...
  Альона продовжила, теж стрiляючи:
  - Свободи!
  Наташка пiдтверджуючи ведення вогню, лаконiчно видала:
  - В свiтi!
  Альвiна паля без натяку на повз, продовжила:
  -У дружбi!
  Альона верещить, сеча:
  - На щастя...
  Наташка луплячи, закiнчує:
  - I кохання!
  Альвiна з пафосом на всю горлянку продовжує:
  - У яскравий промiнь...
  Альона роблячи пострiл, пiдхоплює:
  - Зливаються народи...
  Наташка холоднокровно вистрiливши, додає:
  - Щоб морок розвiяти попереду!
  Альвiна продовжуючи стрiляти, видає:
  - Русь усi країни свiту...
  Альона пальнув, продовжила гнати чудовий пафос:
  - Захищала!
  Наташка теж зробивши фехтувальний випад снарядом продовжила:
  - Вiд нашестя...
  Альвiна пальнув, прошипiла:
  - Пекельної сарани!
  Альвiна розколiв "Шерман", продовжила:
  - I своїми грудьми...
  Наташка розправившись iз "Першингом", видала:
  - Прикривала!
  Альвiна химерно скалячись i стрiляючи, рикнула:
  - Усi народи...
  Альона теж пальнув за допомогою босої ноги, додала:
  - Матiнки-Землi!
  Наташа хвацько лупнув з гармати, продовжила:
  - Знову бiда.
  Альвiна влучно стрiляючи, з придихом продовжила:
  - Нависла...
  Альона зробивши пострiл, гаркнула:
  - Рiчки кровi!
  Наташа паля, видала:
  - спалахнула...
  Альвiна цвяха, прошипiла:
  - Пихувальна ворожнеча!
  Альона теж стрiляючи, мало не плачучи додала:
  - Вiд пожеж, кровi...
  Наташка пальнув, гаркнула:
  - Слiз та горя!
  Альвiна випустила презент, i як зашипить:
  - Стогне наша...
  Альона як вiзьме та рикне:
  - Наша мила...
  Наташка лупнув, закiнчила:
  - Країна!
  Альвiна у вiдповiдь саданув, знову шипить:
  - Але немає...
  Альона пальнула i видала:
  - Духа росiйського...
  Наташка цвяхнувши по американцях, закiнчила:
  - Сильнiше!
  Альвiна знову вистрiлила i продовжила:
  -З руїн себе ...
  Альона жорстко пальнув, пiдвела межу:
  - Ми вiдродимо!
  Наташка знову лупнула, i пискнула:
  - Росiйський воїн...
  Альвiна звично саданув, крякнула:
  - Меч вiзьми.
  Альона цвяхнувши, гаркнула:
  -Швидше!
  Наташка, вiртуозно стрiляючи, почала:
  - Вистоємо...
  Олена, з люттю луплячи, продовжила:
  - I знову....
  Альвiна цвяха, закiнчила:
  - Переможемо!
  Пiсля цього дiвчата зробили паузу. Розстрiляли, ще дюжину танкiв мовчки, пiсля чого блискуча дияволиця Альвiна знову ведучи вогонь, заспiвала:
  - Пiд священним.
  Альона, ведучи стрiлянину, продовжила:
  - Прапором...
  Наташка, випупила снаряд i в прямому i переносному значеннi слова:
  - Росiї!
  Альвiна розгойдуючи свiй корпус i жбурляючи снаряди, прогарчала:
  - В свiтi...
  Альона помчала далi, стрiляючи:
  - На щастя...
  Наташа влупив на мажорнiй нотi, закiнчила:
  - I кохання!
  Альвiна знову цвяха, продовжила:
  - У Сонця...
  Альона, влiпивши снарядом в "Першинг", верещала:
  - Промiнь...
  Наташка, чарiвно запустивши по "Шерману", гаркнула:
  - Зливаються...
  Альвiна точно пославши снаряд, жорстко закiнчила:
  - Народи!
  Олена стрiляючи, переливчасто додала:
  - Пекельний морок...
  Наташка влiпив, видала:
  - Розвiється...
  Альвiна знову розкосо саданув, прошипiла:
  - Вдалинi!
  Дiвчата-рейнджери стрiляли та реготали ще хвилин п'ять. За цей час спалили тридцять п'ять американських танкiв. А потiм знову продовжили спiвати.
  Як завжди куплет i тон задавала вогняна дияволиця:
  - Ми вiдкрили...
  Альона пальнув, додала:
  - Нацiям...
  Наташка хвацько цвяхнувши, випалила:
  - Планети!
  Альвiна порiзавши "Шерман", посмiхаючись перевiряла:
  - В космос...
  Альона, теж пославши снаряд, рикнула:
  - Шлях!
  Наташка влучно, як Робiн Гут у бiкiнi, метнувши подарунок, провизжала:
  - До невiдомих...
  Альвiна жваво поставила i снарядом, i смачним пострiлом жирну крапку;
  - Мирам!
  А Олена стрiляючи, почала плести нову строфу:
  - Героїзму...
  Наташа вiдчайдушно цвяхнувши, продовжила:
  - Подвиги...
  А безжурна Альвiна як заведено збила "Першинг", i видала кiнцiвку:
  - Оспiванi!
  Альона, розiбравшись iз "Шерманом", видала:
  - Щоб...
  Наташка прочирiкала:
  - Стерти...
  Альвiна гулко бабахнула словами, i снарядом самохiдкою "Вiдьма":
  - Надовго.
  Альона теж послала снаряд i видала:
  - Смертi.
  За Наташкою залишився останнiй пострiл i слово:
  - Шрам!
  Американський танковий полк знищено. Самохiдка "Лiнкольн" не дивлячись на всю свою броньованiсть, теж розлетiлася вiд попадання радянського снаряда: треба знати куди бити, щоб, напевно, потрапити i розколоти. Дiвчата-термiнатори бачили, зосередження i розриви силових лiнiй у бронi. Їх не обдуриш i не обхитриш... А вони когось хочеш можуть обхитрити.
  Ось Альона з занепокоєнням помiтила:
  - А боєкомплект нам поповнити не завадить?
  Нiколета ця пустотлива i вчена дочка Сварога хихикнула i помiтила:
  - То ти що не зрозумiла? Адже у нас нерозмiнний снаряд. Ми можемо ось так лупити практично без перерви!
  Агресивна як голодна пантера Альвiна хтиво закотила очi й проворкувала:
  - Секс без перерви... Це ж чудово!
  Тут вогняна хотiла ще щось брякнути, але раптом вони перейшли на височенну гору. Величезного зросту вогнезорий богатир, що на червоному конi скакав перед ними. Причому золотi копита скакуна вiдштовхувалися вiд хмар.
  Жвава Альвiна перша зрозумiла хто це i бухнувшись на колiна, перевiряла:
  - Про Всемогутнiй i Всюдисущий Чорнобог... Пробач нас!
  Вогняний богатир зареготав на всю горлянку:
  - Знає кiшка, чиє сало з'їла... Але цього разу слiд покарати Нiколету, яка всупереч заборонам використала чарiвний артефакт: нерозмiнний снаряд!
  Дiвчина-рейнджер з блакитним волоссям примхливо заперечила:
  - Ви заборонили нам використовувати будь-якi види бойової магiї, але на артефакти подiбне обмеження не поширюється!
  Чорнобог розкотисто розсмiявся i люто вимовив:
  - Ти дурненькою не прикидайся. Заборона стосувалася проявiв усього надприродного. Хоча i ваша влучнiсть за межами людських можливостей, але все ж таки подiбне трапляється i у звичайних людей. А нерозмiнний снаряд... Коротше вам покарання... I нехай Червона Армiя повоює з Америкою без вас!
  Альвiна на цей пасаж раптом як заспiває iз вiдомого шлягера:
  - Не валяй дурня Америка,
  Вiддай швидше нам ти Крим...
  Що Кубань, Севастополь два береги -
  Все одно НАТО ми переможемо.
  Все одно НАТО ми переможемо...
  I четвiрка дiвчат заскакала, миготивши босими нiжками...
  
  
  ПАНТЕРА БОСОНОГОЇ ГЕРДИ
  До роботи над створенням "Пантери"-2 пiдключалася Герда Кронштейн. Вiдома та дуже гарна войовниця з трьома напарницями: Шарлотою, Крiстiною та Магдою. Дiвчина розташували двигун i трансмiсiю разом, поперек i попереду танка, тим самим зберiгши i хорошу керованiсть машини, знизивши її висоту до двох метрiв. Внаслiдок цього "Пантера"-2 вийшла з бронею "Тигра"-2 лише з великими нахилами броньових листiв, його озброєнням, але вагою лише сорок п'ять тонн. Це дозволило запустити "Пантеру"-2 у серiйне виробництво вже восени сорок третього року, до того, як була готова нова силова установка.
  Крiм того, через брак гармат 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, була випущена "Пантера"-2 i з 75-мiлiметровою гарматою, вагою всього 42 тонни, з низьким силуетом i сильною бронею. Таким чином, у нiмцiв з'явився чудово захищений танк. Лоб корпусу розташовувався пiд кутом в 40 градусiв вiд горизонталi i його верхня частина в 150-мiлiметрiв не пробивалася нiяким протитанковим засобом, та й нижня в 120-мiлiметрiв теж. Лоб вежi в 185 мм був пiд нахилом в 50 градусiв i досить низький i вузький, теж не пробивався нiчим.
  Правда броня бортiв 82-мiлiметра - нехай i пiд нахилами дещо слабка. Але машини досить рухливi, i добре захищенi, а вежа робила повний оборот в десять секунд! Тобто, дiвчата зробили танк, який майже влаштовував вiйськових. Хiба що трохи борту додати, але ... Тут можна в польових умовах 90-мiлiметровi броньовi листи поставити. I вже точно "Пантеру", з жодного ракурсу не вiзьмеш.
  Новий танк показав у боях живучiсть та ефективнiсть. Вже пiд час контрудара пiд Житомиром, фрицi змогли дати "Пантере-2" друге народження.
  Ця машина виявилася ефективною i вiдносно рухливою. Особливо коли на неї був готовий двигун 900 кiнських сил. У боях взяв участь танковий екiпаж Герди.
  Незважаючи на мороз, чотири нiмецькi дiвчата билися босонiж i в бiкiнi.
  Герда вистрiлила iз 88-мiлiметрової гармати. Пробила радянському танку з дистанцiї лобову броню, i прошипiла:
  - Хай буде кобра готовою до стрибка!
  Потiм вистрiлила Шарлотта. Розкришила тридцятьчетвiрку. Зiрвала з неї вежу i прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi.
  Далi вистрiлила дуже влучно Крiстiна. Вразила радянський танк. I прочирiкала:
  - За анiгiляцiю ворогiв!
  Далi пальнула, за допомогою босої нiжки Магда. Вразила радянську машину i заспiвала:
  - Голонога мрiя! На раба чоловiка перетворює краса!
  I пiдморгнула напарницям.
  Четвiрка боролася дуже ефективно. I в першому ж бою пiдбила понад тридцять радянських танкiв. Войовницi дуже затятi бiйцi, яких можна вважати суперменами.
  Герда так лупила радянськi танки, що навiть ревла:
  - Я вовчиця зi сталевими зубами!
  Контрудар нiмцiв був пiдсiкаючим сильним. I новi танки зiграли роль.
  Крiм того, фрицi зняли бiльше з Францiї, так зрозумiло, що взимку висадки десанту не буде.
  В результатi їм вдалося вiдбити Київ i навiть створити пару котлiв, вiдрiзавши радянськi вiйська вiд Днiпра.
  Ситуацiю посилило ще й те, що союзник призупинив наступ в Iталiї, побоюючись великих втрат, i не пiшли на штурм Неаполя. Що теж фрицям дозволило значно бiльшi сили для контрудара видiлити.
  В результатi радянськi вiйська зазнали серйозної поразки, а нiмцi закрiпилися за Днiпром.
  Зима пройшла вiдносно спокiйно. Радянськi вiйська намагалися наступати пiд Ленiнградом, та їх там чекали. I змогли вiдобразити наступ.
  Навеснi союзники перейшли у наступ в Iталiї. Але зустрiли потужним контрударом противника. I остаточно вибитi з континенту.
  Поява в серiї МЕ-262 серйозно змiнила розклад сил.
  Ця машина вiдрiзнялася високою швидкiстю понад 900 кiлометрiв на годину, потужним озброєнням, i живучiстю так мала сильну броню. Вiдносно велика вага знижувала маневренiсть машини, зате її швидкiсть дозволяла пiти у разi заходу в хвiст, а потужне озброєння дозволяло збити супротивника з одного заходу.
  Таких винищувачiв до червня 1944 року було вже бiльше тисячi, i вони показали себе справжнiми звiрами. Терзали авiацiю США та Британiї у повiтрi, наче пантери газелiв.
  Ситуацiю посилило, що Сталiн на тлi ратних праць сильно захворiв i втратив рiшучiсть. Червона армiя перейшла до оборони, що дозволило нiмцям бiльше перекинути у Францiю.
  А чекати настання союзникiв та висадки десанту можна було лише в Нормандiї та Порт-де-Калi. I найрозумнiший Роммель, який отримав надзвичайнi повноваження вiд Гiтлера, приготував союзником пiдступну пастку.
  Крiм того, в небi з'явився багатоцiльовий лiтак ТА-152, подальша еволюцiя Фокке-Вульф. Ця машина була i краще в льотних характеристиках: швидша i маневренiша нiж Фокке-Вульф, i при цьому сильно озброєна i добре захищена. Вона буквально мукала в небi союзникiв.
  З'явилася самохiдка Е-10. Тут теж Герда та її команда постаралися. Машина вийшла висотою всього 1,1 метра, вагою десять тонн при двигунi в 400-кiнських сил, i товщиною лобової бронi в 82-мiлiметри пiд дуже великим нахилом. У чоло така машина могла вiдбити навiть снаряд IС-2. Та й спробуй, потрап у таку маленьку чортiвку на два члени екiпажу.
  Крихiтнi розмiри самохiдки, її мала помiтнiсть, висока швидкiсть, i маневренiсть робили машину дуже ефективною. I при цьому вона була простою та дешевою у виробництвi.
  А члени екiпажу розташовувалися у нiй лежачи.
  У Нормандiї союзники потрапили у пастку, приготовлену Роммелем. Отримали нищiвний розгром. Тiльки в полон потрапило понад мiльйон солдатiв та офiцерiв. Повний нокаут.
  Пiсля чого Черчiлль подав у вiдставку. А Рузвельта вистачив iнфаркт, i вiн злiг.
  Пiсля цього союзники, яких дедалi активнiше дiставав нiмецький пiдводний флот уклали з фрицями перемир'я. А Сталiн лише у вереснi почав запiзнiлий наступ у центрi. Але на фрицi це вже чекали.
  Вони були перекинутi великi сили.
  I навiть ставка на IС-2 собi не виправдала: оскiльки "Пантера"-2 стала бiльш маневреною та швидкою пiсля встановлення двигуна у 900 кiнських сил. I на неї стали 90-мiлiметровi екрани, якi вiдбивали будь-якi снаряди радянських танкiв.
  Зрозумiло, i САУ Е-10, дуже хороша. У неї все на висотi i швидко повертається. Пiдставляючи щоразу найзахищенiшу лобову частину. А борти 52-мiлiметри, плюс ковзанки. Але можна повiсити у польових умовах i 90-мiлiметровий екран. I тодi її так просто не вiзьмеш.
  I звичайно у вiдображеннi наступу Червоної армiї беруть участь Герда та її танковий екiпаж на "Пантерi"-2.
  Ось це лихi дiвчата.
  Воюють як завжди босонiж i в бiкiнi. Це їхня вiзитна картка.
  Ось Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок послала снаряд. Рознесла з великої дистанцiї Т-34 та проспiвала:
  - Я велика вовчиця!
  Оце мегера напiвгола!
  Далi стрiляє Шарлота, дiвчина теж босонога i дуже крута. Збиває влучним попаданням радянську машину i пищить:
  - Слава моїй войовничостi!
  Тут у бiй вступає Христина.
  Пiсля чого босими пальчиками нiжок натисне на важiль i знову випустить снаряд. Врiже по супротивнику. Розбила броню радянськiй самохiдцi.
  А потiм за прицiл села Магда. Дiвка дуже сильна та красива. I теж босими нiжками наведе собi стовбур i лупне. Рознесе цього разу лобову броню IС-2.
  А що вона всього лише 100-мiлiметрiв i без нахилу пiд рацiональними кутами.
  Дiвчата тут лютують. I не дають спуску сталiнським орлам. Атака радянських вiйськ захлинулась.
  Герда розбивши СУ-85, дотепно помiтила:
  - Наша армiя сильна, вона пiдкорює свiт!
  I босими нiжками як натисне на кнопки джойстика.
  Але ось фрицi самi наступають, але радянськi вiйська теж у сильнiй оборонi. Нiмцi просунулися на тридцять-сорок кiлометрiв i зупинилися. Пройшов обмiн новими ударами. Маса кровi пролилася. У сiчнi Червона армiя наступала в центрi, але не змогла просунутися.
  У березнi сорок п'ятого року фрицi почали наступ iз центру на пiвдень, в обхiд сил, що знаходяться за Днiпром.
  I тут фрицi трохи досягли успiху. Вони зiбралося дуже багато технiки, особливо танкiв серiї Е. Зокрема Е-50 вийшов дуже вдалим. З гарматою в 105-мм i довжиною стовбура в 100 ЕЛ, з висотою менше двох метрiв, i бронею лобової в 250-мм i бортiв 170-мм, пiд рацiональними нахилами. Танк монстр, але при цьому завдяки генiальностi Герди вага машини не перевищувала шiстдесяти тонн, а двигун був встановлений газотурбiнний в 1500 кiнських сил.
  I в наступi саме екiпаж Герди випробував першу з найновiших машин.
  Звичайно ж i "Пантера"-2 поки що основний танк Третього рейху, i таких машин дуже багато. I вони зламують радянську оборону.
  Герда ця горда i крута дiвчина, дуже дика у наступi. Теж їхня четвiрка босонiж i в бiкiнi.
  Красива войовниця взагалi супер, але дуже паскудна, бо хоче вбивати радянських людей.
  Герда пальнула за допомогою босих пальцiв нiжок. Вразила з дистанцiї танк IС-2, пробивши радянську машину.
  Пiсля чого красуня прохрипiла:
  - За мою лють!
  Далi з великої дистанцiї пальнула Шарлотта. I також використовуючи босi нiжки. Вразила радянську тридцятьчетвiрку. Вiдiрвала їй вежу, та й просичала:
  - Я найстрашнiша з нiмецьких дiвчат!
  I як ця руда мегера вiзьме та покаже мову.
  Далi врiзала снарядом Крiстiна. Дiвчина дуже бойова. I теж босонога. Потрапила снарядом у радянську самохiдку. Вразила супротивника. I заспiвала:
  - Я найстрашнiша свiтi,
  Мочу всiх людей немов тире,
  А тим, хто не хоче жити у свiтi,
  Ми робимо їм харакiрi!
  Магда ця красуня iз золотистим волоссям теж лупнула. Розбила машину нову СУ-100, i пробулькала.
  - За ворогiв вiзьмемося i зiтремо, на порошок!
  I ця нiмкеня стрiляє за допомогою босих пальцiв нiг.
  Так четвiрка дуже агресивна та бойова. Таку так просто не зупинити.
  Фашисти прорвали фронт та змогли зайти радянським вiйськам у тил.
  Червона армiя залишила лiвобережну Україну та Донбас. Потiм у ходi осiннiх боїв, Червона Армiя була змушена вiдступити за Дон. Там насилу лiнiю оборони стабiлiзували.
  Наймасовiшим радянським мастодонтом, на вiдмiну реальної iсторiї, стала СУ-100.
  Ця самохiдка досить ефективна i проста у виробництвi. А її гармата могла нiмецьким танкам хоч якiсь проблеми створити.
  Тож фашистам розвинути успiх не вдалося. Зима сорок п'ятого року минула стабiльно. Згодом i весна.
  У травнi 1946 року фашисти рушили на Москву. Це була вiдчайдушна спроба швидше закiнчити вiйну. Японiя тим часом була пiд ядерними ударами армiї США. Було скинуто вже сiм атомних бомб, i всi переконалися, наскiльки серйозна ця ядерна зброя. Отже, Гiтлер поспiшав швидше закiнчити вiйну на сходi.
  Зрозумiло, що пiсля окупацiї Японiї США вiзьмуться i за Нiмеччину. Тож 15 травня розпочався вирiшальний наступ на Москву.
  I звичайно ж нiмцi кинули Герду та її екiпаж у наступ. Проте на фрицiв чекав неприємний сюрприз.
  Так крiм нiмецької четвiрки в бiй вступила радянська четвiрка.
  Наташа, Зоя, Августина, та Свiтлана посiдали на перший в iсторiї СРСР танк IС-7, i приготувалися до битви.
  Цi дiвчата були босонiж i в бiкiнi, теж дуже красивi та сексуальнi!
  I ця четвiрка взялася за винищення нiмецьких машин, навiть грiзних Е-50.
  Першою зробила пострiл Наташа, використовуючи босi пальчики нiжок, дiвчина захоплено вигукнула:
  - За СРСР!
  I її снаряд пробив нiмецький танк.
  Далi довбала Зоя. Дiвчина iз золотим волоссям, вона за допомогою босої нiжки запустила новий снаряд. Розкришила фашистського мастодонта.
  Пiсля чого дiвчина крикнула:
  - За Сталiна!
  I як розсмiяється красуня, на все горло.
  Далi взяла i пальнула влучна Августина. Вона ця руда войовниця, як пальнем по супротивнику. Вiдiрве вежу у "Пантери"-2 i проворкує:
  - Слава Росiї!
  I покаже мову.
  А ось за допомогою босих пальцiв нiг, як лiпить i Свiтлана. Дiвчина дуже крута та красива. Розбила броню Е-50 i проворкувала:
  - За мої здобутки та СРСР!
  Дiвчата, як видно, дуже крутi, i вiдрiзняються почуттям гумору. Вони цi фашистiв дуже енергiйно молотять. Тож зрозумiло, що проти IС-7 ворогам не встояти.
  Наташа за допомогою босих пальцiв нiг пальнула по супротивнику. Рознесла в трiски з рванi уламки фриця i пискнула:
  - За Велику Росiю!
  Зоя теж дiвчина найрозумнiша. Взяла i врiзала по вороговi дуже влучно. Розкришила вежу Е-50, i прочирикала:
  - За радянську Росiю!
  I це вона зробила, зрозумiло, босими пальчиками нiжок.
  Далi вела вогонь Августина, вона вражала фашистiв. А потiм босою нiжкою надiслала черговий, вбивчий снаряд.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Далi боролася, Свiтлано. Вона була дiвчиною серцевою та красивою. Вона за допомогою босих пальцiв нiг навела зброю. Пальнула, i розбила фашиста вщент, i заспiвала:
  - I перша проталина, увi снi, я бачу Сталiна, i трупами завалена моя Рiдна Русь!
  Дiвчата тут боролися з великою завзятiстю. I дiяли вкрай агресивно.
  Наташа вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок, фашистами i в'якнула:
  - За Велич комунiзму!
  Зоя теж довбанула по вороговi, розбила фриця, використовуючи босi нiжки i, пискнула, вискалив зубки:
  - За Великого Сталiна!
  Августина пальнула по супротивнику, пробила танк серiї Е. Теж застосувала босi пальчики нiжок, вигукнувши:
  - За Русь Велику!
  Свiтлана, продовжуючи курити, вiдзначила, натиснув, голою п'ятою на курок, який спрацював, автоматично:
  - За перемоги СРСР!
  Дiвчина боролася на вiстря атаки супротивника дуже вперто. Нiмцi теж до цього моменту виснажилися. Коротше кажучи, їх наступ на Москву захлинувся.
  Вони втратили багато сотень тисяч солдатiв i танкiв. Однак i Червона Армiя була виснажена. Обидвi сторони гранично вимоталися. I пiзно осiнь 1946 року почалися переговори про мир.
  США запропонували варiант: кожен залишає собi те, що встиг захопити.
  Гiтлер, побоюючись ядерної бомби i пiд тиском втомленого оточення, погодився. Сталiн, що втомився вiд вiйни, теж висловив бажання йти на компромiс такого роду.
  Обидвi країни вимоталися, i втомилися... Але Сталiн все ж таки зумiв виторгувати собi кiлька десяткiв кiлометрiв у центрi, де нiмцi утворили небезпечнi вклинювання. Натомiсть фрицi зберегли завоювання на пiвднi по рiчцi Дон, i пiвнiч вiд уздовж Ленiнграда.
  Вiдбувся обмiн. Росiя пробила коридор до Ленiнграда, замiсть деяких територiй у Карелiї для фiнiв.
  На тому й вирiшили обидвi сторони. Крiм того, Гiтлер був змушений скасувати антисемiтськi закони та надати окупованим територiям обмежене самоврядування. I натомiсть пройшло вiдновлення економiчних зв'язкiв. Але всерединi Третього Рейху продовжували накопичуватися протирiччя.
  Пiсля того як Гiтлер помер у листопадi 1956 року, у Третьому Рейху спалахнула боротьба за владу, i спалахнула громадянська вiйна. СРСР повернув за Хрущова ранiше втраченi землi, вiдновив колишнi кордони, а iмперiя фашистiв розпалася.
  Так i закiнчилася iсторiя АI. Як видно фашизм у свiтi не прижився, а СРСР навiть проiснував i довше нiж у реальнiй iсторiї. Микита Хрущов перебував при владi довше, оскiльки став нацiональним героєм, повернувши землi ранiше втраченi Сталiни. I встиг провести реформи, заснувавши посаду всенародно обирається президента СРСР. А пiсля Микити успадковував не Брежнєв, а Шелепiн, i в СРСР справи пiшли набагато краще, нiж у реальнiй iсторiї. I вiн став могутньою i найсильнiшою наддержавою. А Китай так i залишився капiталiстичним та розпався пiд проамериканським управлiнням. Пiвнiчнi частини Пiднебесної iмперiї увiйшли до складу СРСР, i багато що змiнилося.
  Але це вже вимагає окремої розповiдi.
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР ПРОТИ ЕРДОГАНУ
  Схожий на величезну праску флагманський лiнкор Дарта Вейдера наближався до планети Земля. За ним рухалися iншi кораблi, що несли загибель галактицi i приголомшливi основи свiтобудови вiд одного антисвiту, до iншого. Кутастi, космiчнiй iмперiї ситхiв. А поруч iз ними, обтiчнi, схожi на хижих пiрань - тоталiтарного понад утворення Стелзанату.
  Двометровий громила в масцi, з широкими плечима i великими рогами на шоломi люто бурчав:
  - Тобi не пiти Люк Скайокер! Або ти чи я, але нам обом немає мiсця в галактицi!
  Не поступаючись Дарту Вейдеру в зростаннi, i ширинi плечей, фiгуриста i атлетична Лiра Велимара активно трясла своїм пишним бюстом. Боєкостюм на дiвцi-генералi був абсолютно прозорий i не приховував жодної рисочки, її мускулистого, дiвочого тiла. Бронзова шкiра войовницi вiдзначалася бездоганною гладкiстю, а соски блищали при свiтлi прожекторiв наче рубiни.
  Дарт Вейдер жадiбним поглядом глянув на красуню. Двозiрковий генерал Стелзана (космiчної iмперiї настiльки кровожерливою i схильною до завоювань, що на її тлi держава чорних ситхiв - безневинне немовля!), виглядала зухвало сексуально.
  Але що може вiн нещасний iнвалiд? Використати кiбернетичний протез?
  Лiра, перехопивши його думки, переможним тоном повiдомила:
  - Та не впадай у вiдчай ти друже... На Землi є кiльце Соломона, яке має таке могутнє чарiвництво, що на його фонi, сила Люка Скайокера всього лише струмок цигаркового диму!
  Дарт Вейдер бурхливо випускаючи з-пiд маски повiтря, просипiв:
  - А я зможу отримати собi справжнє живе тiло?
  Лiра, у якої кульки м'яза, хвацько перекочувалися пiд бронзовою шкiрою, зi смiхом вимовила:
  - Джинни та iфрити можуть усi! Це влада над всесвiтом!
  Дарт Вейдер фальшиво заспiвав:
  - Та нещасному всесвiту зависла,
  Злих джинiв численна пiтьма!
  Соломон перстень свiй ненависний
  Запустив i сiк голова!
  
  Але знай Вейдер звичайно не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  Лiра у вiдповiдь затанцювала i вказала своїм витонченим з довгим i гострим пальцем на блакитну кульку:
  - Ось i земля!
  Красуня-атлет повнозвучно заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi, Земля в iлюмiнаторi видно... Ми бластери нацiлили, дистанцiю вимiрювали, i спалимо людину будинок вщент!
  Проте прибульцi дуже рано зрадiли. Звiстка про те, що десятки великих бойових кораблiв з'явилися, виринувши з мороку космосу на земнiй орбiтi - викликало найсильнiшу панiку серед усiх страх та урядiв блакитної планети. Зiркольоти прибульцiв iз тисячами бойових знарядь, безлiччю випромiнювачiв справляли неабияке враження на людей.
  П'ятдесят кораблiв - двадцять п'ять iмперських та двадцять п'ять Стелзанату.
  Пекельна сила над Землею... I чомусь люди не надто повiрили, що прибульцi прийшли зi свiтом.
  Лiра Велiмара, запропонувала Дарту Вейдеру:
  - Давай я зачитаю звернення до землян!
  Чорний лорд обурився на такий пасаж:
  - А чому ти? В нас порiвну кораблiв!
  Красива дiвчина затрясла своєю потужною, бичачою шиєю i хихикнула:
  - Та побачивши твою пику вони перелякаються...
  Дарт Вейдер оглушливо проревiв, при цьому його голос задихався, як тигри в петлi.
  - А ми й маємо взяти землян на переляк! Нехай одразу ж пiднiмуть вгору лапи!
  Лiра Велимара, яка вже мала досвiд знищення та завоювання планети земля хiхiкаючи, помiтила:
  -Пора, пора, по радiо - Боярський виступав... Своїм просоченим голосом - весь свiт налякав!
  Чорний лорд кинувся до голограми, намагаючись захопити сканер управлiння. Лiра, схопила Дарта пальчиками своїх пустотливих нiжок, за маску i вiдкинула, громила. Бойовий костюм Вейдера голосно крякнув i вибив iскри.
  А бронзова гарпiя Лiра розреготалася:
  - Ти хiба мужлан не знаєш, що даму слiд пропускати першою!
  Гiперiоннi знаряддя iмперiї Стелзаната обрушили свiй спалюючий вогонь на супутники, що крутяться по земнiй орбiтi, та iншi продукти життєдiяльностi людини.
  I ось з'явилася сама Лiра Велiмара. Виникла вiдразу на всiх екранах, навiть вимкнених телевiзорiв та комп'ютерних монiторах. Вона стала гола i прекрасна, з чотирма кiбернетичними шпильками у волоссi, що вивергає чарiвнiсть i магiю анiгiляцiї. Справжнє божество у всесвiтi грубої сили!
  Стала промениста мегера солов'їним щебетом верещати:
  - Земляни! Ми не збираємось завойовувати ваш жалюгiдний свiт. Ви надто далекi вiд нас, щоб обмiряти iмперiю розташуванням великого гарнiзону. - Сапфiровi, топазнi та смарагдовi очi дiвчинки люто блиснули, або навiть спалахнули, як променi гiперлазера. А голос став набагато холоднiшим. - Ми вас тривiально розпорошимо на кварки, а вашi душi за допомогою гiпермагогравiтатора вiдправимо в пекло, на вiчнi пекельнi муки!
  Звучало подiбне страшно, проте те, що таку бiлiберду передавала гола, i дуже апетитна жiнка, викликало не так жах, як смiх!
  У цей момент з'явилася загрозлива пика в чорнiй масцi i як прореве через гiпертитановi зябра:
  - Коротше кажучи, вiддайте нам обручку Соломона, поки ми вас зовсiм не знищили!
  Лiра струснула засмаглi груди, прошипiвши:
  - Анiгiлувавши дуже болiсно!
  Дарт Вейдер додав, загрожуючи кулаком у якому мiцно затиснутий меч, що вiдливає червоним свiтлом:
  - I каструємо без анестезiї!
  Хто на планетi Земля смiявся, хто плакав, а в когось почалися нервовi колiки. I тiльки одна людина на блакитнiй пiдмiсячнiй вiдчувала в собi непiдробну радiсть. Президент Туреччини Ердоган неквапливо пiдiйшов до дзеркала. I показав сам собi дулю. Помилувався на блискучий камiнчик, стiльки гармонiйно прикрасившись вказiвний палець правої руки.
  Спадкоємець Османський султанов проревiв:
  - Кiльце Соломона хочете? А вiгвам нiмецька на додачу не дати?
  Дарт Вейдер бачачи через голографiчнi зображення надто веселу реакцiю землян, просипiв:
  - Потрiбно оголосити людям ультиматум!
  Лiра Велимара вилупили собi зiрки, що сяють усiма кольорами веселки:
  - А це що за таке?
  Дарт Вейдер з трiумфуючим тоном у бездонних колодязях очей пояснив:
  - Це мiжнародне слово. Анiгiляцiя гарантована!
  Лiра хихикнула i помiтила пускаючи iскри зi своїх довгих, з одноатомним заточенням нiгтiв:
  - Ех хлопчики! Анiгiлювати можна лише тiло... А Магогравiтацiя - це ще крутiше буде!
  Дарт Вейдер з новою приголомшливою силою врубав усi гравомаговипромiнювачi. I став оглушливо надсаджуватись бiлугою.
  А який голос став у чорного лорда, навiть обладунки розжарилися до бiлого:
  - Ультiматум! Ультиматум! Я зiтру вас в анiгiлятор!
  Лiра Велимара розгойдувала своє пишне погруддя i крутила розкiшними стегнами. При цьому верещала, згадавши земний фольклор:
  - Росiйська мафiя, смерть ти породила! Горiлка з воднем - член чоловiкiв занапастила! А у нас космiчна сабантуя сила!
  I воїни великого Стелзаната як заспiвають:
  - Ми не жалюгiднi комашки - супернiндзя-черепашки... Гармати - вушка Чебурашки - спалимо всiх як промокашку!
  Ультиматум космiчнi прибульцi висунули, але жодного ефекту. I тодi Лiра Велимара запропонувала:
  - А давайте по крутому... Побалакаємо на бейсику?
  Дарт Вейдер при всiй своїй тупiзнi - що вiзьмеш з мозку, без гiперплазмового пiдживлення, пробурчав:
  - Це коли агресивнi переговори ведуть за допомогою свiтлового меча?
  Лiра пiдморгнула, вiдштовхнула босою нiжкою картату з кiнською головою собаку. Сумiш шахiвницi, коня, i крокодила запищала, i ображено закрутилася дзиґою. Дiвка-генерал сунула свою нiжку таким чином, що розпечена ультраплазма лоскотала босу п'яточку, i ревла, мотаючи семибарвною головою:
  - Нi красень! Замiсть свiтлового меча, ми жбурнемо термокваркову бомбу!
  Дарт Вейдер висунув свiй довгий, як у змiї, отриманий методом клонування язичок, i провiв по солоних краях свiй маски. I щиро вищить, як поламаний двигун внутрiшнього згоряння:
  - Люблю я термокварковi бомби, а термопреонновi ще бiльше!
  Лiра примхливо скривилася, знову рушила свiй нiжкою, цього разу по кiшцi, покритiй кропив'яним листям:
  - Та ти не вмiєш з преонном готувати!
  Чорний лорд логiчно вiдповiв:
  - Не вмiєш - навчимо, не хочеш - змусимо!
  Лiра струснула свiй збитої про щелепи солдатiв лапою:
  - Гiперплазмовишкодження! Один термокварковий снаряд!
  З широкого стовбура гравiопухи мляво спалахнуло синьою хвилею. Невелика, розмiрами з кавун звичайної величини ракета рвонула до планети Земля.
  Лiра Велимара заскакала наче бабка, i кiлька оголених войовниць Стелзаната разом iз нею.
  Дарт Вейдер наїжачив свою маску в тупiй усмiшцi:
  - I що зараз буде?
  А ось анiгiляцiйний пострiл навiть не видно для радарiв - помiтна швидше зiрки польоту фотона швидкiсть!
  Про напад Володимир Путiн так i не встиг дiзнатися. Iнодi невiдомий останнiй акт милосердя Всевишнього.
  Гiперплазмова геєна поглинула Верховного головнокомандувача найсильнiшої армiї планети Земля. Мiльйони людей випарувалися, звернувшись до плазми та гiперплазми, перш нiж змогли усвiдомити катастрофу.
  Розквiтли пелюстки з сотнями тисяч мов смертоносної анiгiляцiї, кожен зi своїм неповторним вiдтiнком, та динамiчним малюнком руйнування.
  Гiгантський коричневий грибок пiднявся на висоту понад 500 кiлометрiв, а вибухова хвиля, облетiвши кiлька разiв земну кулю, вибила все скло навiть на територiї США. Заграва охопила всю iоносферу, у всiй безлiчi фарб i суцвiть. Вiд струсу пiднялися велетенськi хвилi цунамi. Понад двiстi метровий водяний вал накрив усi континенти, топячи десятки тисяч суден. Лiнiї електропередач були виведенi з ладу, мiста занурилися в темряву, яка лише де-не-де переривається вогненними плямами пожеж.
  Вiдтепер на планетi Земля настала нова ера. Година Дракона запанувала.
  У вiдповiдь на бiсiвськi потоки гiперенергiї, кiльце Соломона набуло сильного розряду.
  Ердоган вiдчув, як його входить сила багатьох сотень тисяч джинiв. Президент Туреччини миттєво почервонiв i почав розбухати. Звичайна людина з маленькими таракановими вусиками (надають йому подiбнiсть з Адольфом Гiтлером!), росте нiби скочує з Евересту лавина.
  Цивiльний костюм османського диктатора лопнув, i мускулатура почала рости, немов на дрiжджах. I ось розширюючi плечi Едрогана вперлися у склепiння стародавнього султанського палацу.
  Деякий час мiхур, що роздмухується, йшов ушир, поки, нарештi, мармуровi стiни не впали. Численних турецьких охоронцiв розкидало у рiзнi боки. А напiвголi невiльницi, з гарему османського диктатора, злякано тремтячи оголеними нiжками, розбiгалися або розповзалися, якщо їм не пощастило бути придушеними.
  А Едроган все збiльшувався, наче супермен у розмiрах. Будинки столицi Туреччини Анкари плющилися пiд його чоботями. Ось османський диктатор вже вищий за Еверест. I з зорельотiв Стелзаната та iмперiї Чорних ситхiв, його силует, що пiдноситься, дуже навiть добре видно.
  Лiра Велимара хтиво проворкувала:
  -Який величезний хлопець ... У нього i гiднiсть - це велике!
  Дарт Вейдер постукуючи себе по масцi - так зображення на нiй щось замутiло, сиплячи, прохрипiв:
  - Це колос на глиняних ногах!
  Лiра випустила з очей парочку блискавок i проворкувала:
  - I видно ангельським повинен бути голосок! - Послiдувало пiдморгування, характерне для вкрай дорогої повiї. - Заспiвай квiтка не соромся!
  А турецький диктатор Едроган продовжував стрiмко, наче надувний мiхур розбухати. I що найнебезпечнiше, в його руках з'явився довжелезний меч, що теж швидко зростав.
  Ось уже зростання Едрогана в тисячу морських миль, i це ще не межа. I яким мускулистим став турецький диктатор - величезнi м'язи буквально бугряться, i трясуться - будь-який, навiть найрозгойданiший культурист їм позаздрить.
  А його меч сяє як зiрки, якi сплелися в суцвiття непереможного кладенца.
  А зуби президента Туреччини подовжуються, перетворюючись на дуже гострi, звивистi iкла ракетного вампiра. I починає свiжоспечений батир розмахувати своїм велетенським мечем.
  Лiра Велимара оглушливо кричить:
  - Термокварковим зарядом по фюреру ... Тьху, по турецькому султану - вогонь!
  Дарт Вейдер постукав рукавичкою по великому, позолоченому джойстику управлiння, iронiчно гаркнув:
  - А чому не гiперплазма! Вогонь - це вже застарiлий земний вираз!
  Лiра Велимара як застукає своїми витонченими, дiвочими нiжками, голими, рожевими пiдошвами по металевiй пiдлозi:
  - Дай термовиверження! Антипульсарнi клопи!
  I термокварковi ракети, залишаючи за собою вогняний, i широкий, як хвiст нареченої, шлейф спрямувалися до розбухлого вiд безлiчi духiв i джинiв Едрогана, що ввiйшли в нього.
  Османський диктатор, чиї розмiри вже були порiвнянi з Мiсяцем, змахнув своїм космiчним мечем. I зорелiт iмперiї ситхiв - ракетний крейсер "Бабуїн" розколовся пiд страшним ударом. Бризнули гiперплазмовi уламки... I посипалося щось неймовiрне i фасмогоричне.
  I при цьому цiлком тривiальне - бо солдати-клони гинули цiлком прозаїчно. Виявляючи емоцiй трохи бiльше, нiж бiороботи. А ось їхнiй командир Санта, не будучи клоном, явно нервував. I згадував, скiльки таємно збув рабiв хатхам. Ну, тепер його точно чекало пекло антивсесвiту i муки темного боку сили!
  Термокварковi ракети таранi Ердогана. Кожна з них несла в собi енергiю ста мiльярдiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму. I могутнiй, мускулистий торс османського диктатора покрили виразки i спалахи ультраядерних бомб, що вибухають.
  Лiра Велимара провела босою ногою своїм витонченим носиком i пропищала:
  - Звичайно ж нi! Я хочу вина - пачку "Кемел" сигарет!
  Дарт Вейдер поклав свою кiгтисту лапу, на голу мускулисту спину дiвчинки i, провiвши по нiй, прогугняв:
  - Тверезiсть норма життя!
  Лiра вдарила потенцiйного супротивника чорного лорда колiном у щелепу i продзижчала:
  - Порядок, перш за все!
  Незважаючи на те в Ердогана встромилося зарядiв цiлком достатньо, щоб знищити Мiсяць, з Меркурiєм на додачу, османський султан, ще бiльше вирiс у розмiрах. Вiн тепер справдi нагадував величезного казкового iфриту. I його меч активно шукав собi жертви серед кораблiв Стелзаната та iмперiї сiтхiв.
  Дарт Вейдер дивлячись на те, як термокварковi ракети не завдали жодної шкоди цьому мастодонту з казки, а суперлазер мабуть навiть пiдживлюють силу Ердогана, запропонував Лiрi:
  - Може, об'їмо нашi зусилля?
  Гола красуня з iмперiї Стелзанов не зовсiм зрозумiла чорного лорда:
  - Як? Адже ми й так єдинi!
  Щойно прикрита бiкiнi генерал Астара ця м'ясиста дiвка-воїнт запропонувала свiй варiант:
  - Давайте жбурнемо в нього термопреонновий заряд!
  Дарт Вейдер у якому прокинулась цiкавiсть дослiдника та вченого темної сторони сили, сиплячи через маску запитав:
  - Це зброя, заснована на процесi злиття преонiв?
  Астара, вигинаючи свiй що складається з одних м'язiв i сухожилля торс, низько вклонилася чорному лорду:
  - О так мiй повелитель! Подiбна реакцiя дозволяє використовувати в ракетi енергiю, що дорiвнює 1000 пентатонам. Або десяти, немає ста трильйонiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму!
  Живий розум чорного лорда зробив моментальний пiдрахунок i Дарт Вейдер свиснув вiд подиву:
  - Ого! Вiд такого вибуху навiть планета Юпiтер розкришиться на кварки!
  Лiра Велимара чомусь не надто роздiляла такий оптимiзм:
  - Планета Земля згорить вiд такого удару. Все життя в межах сонячної системи буде знищено!
  Дарт Вейдер дивився на космiчний бiй. Ердоган намагався розрубати бойовий гiперiонний броненосець Стелзаната, який скидався на м'ясоїдну пiранню. Той, користуючись своєю феноменальною маневренiстю, вiдчайдушно намагався уникнути поразки.
  Однак гiперiонi знаряддя, i батареї супертаборiв виявилися абсолютно марними проти ультрамагоплазмового тiла Ердогана. У ньому накопичилася енергiя мiльярдiв джин, а швидкiсть перевищувала свiтлову.
  От i прудкий броненосець був, розрiзало нiби ковбаска ножем. I при цьому вилетiли величезнi сотнi верст iскорки.
  Османський диктатор оглушливо прорепетував:
  - Банзай! Буде вам труновий дизайн!
  Дарт Вейдер, прикинувши вiдстань, з непiдробною тривогою помiтив:
  - Якщо рвоне термопреонновий заряд, то й нас самих рознесе, як смолоскипом метеликiв!
  Лiра Велимара сором'язливо пiдморгнула чорному лорду i впевнено промовила:
  - Не бiйся, мiй темний термiнатор! У термпопреонна кумулятивне наведення!
  Лорд Вейдер безнадiйно махнув рукою:
  - Гаразд, впали! А поки що зберу всi темнi сторони сили!
  Ердоган, до якого увiйшли всi сiмдесят два племенi казкових духiв, здiйнявся над Землею.
  Султан Туреччини вдвiчi перевершив у своїй довжинi дiаметр Мiсяця i просто iскрився бiсiвською та феноменальною силою. Такий бiй тепер бурхливо кипить у космосi. Меч Ердогана злiтає швидше за блискавку i вражає зорельоти, що вiдчайдушно вiдстрiлюються.
  Навiть напiванiгiляцiйнi частинки марнi проти такої просто iзуверської сили джинiв. Грос-есмiнець космiчної iмперiї, що потрапив у вiстря клинка, спалахнув жовто-блакитним полум'ям i навiть не залишив по собi уламкiв.
  Але Лiра Велимара з рукава витягла своє "козирне туз" - термопреоннову ракету. Термопреонн здатний при повному вивiльненнi викидати енергiю в 7 квадрильйонiв разiв бiльшу, нiж термоядерна реакцiя.
  Куммулятивний термопреонновий заряд трохи слабший, зате фокусує руйнування незрiвнянно точнiше. I ось їх утроби флагманського лiнкори викидається принцесп-плазмова пляма.
  Саме так нестандартно виглядає керована i заснована на синтезi термопреонна ракета, що по-розумному наводиться. Вiн не має стабiльної матерiї, тому її майже неможливо збити. Але при цьому заряд сам собi вибирає мету.
  Принцесп-плазмова ляпка лякає Ердогана. Вiн плутається ухилитися, але ультрапросунута субстанцiя виявилася спритнiшою. I немов павук, гiперядерна бомба присмоктала до могутнього торса свiжоспеченого царя та iмператора джинiв!
  Лiра Велимара спекотно сплеснула лапами i заспiвала:
  - На частини розiрвемо! На кварки розмiтимо!
  Могутнього як Геркулес Ердогана сильно перекосило, i вiн, зiгнувшись, наче гутаперчева кулька навпiл.
  Спалахнула наднова зiрка. Декiлька зiркольотiв Стелзаната, що опинилися поруч, i iмперiї ситхiв вiдкинуло, гiперплазмовий вал спалив платформи i стовбури великої кiлькостi батарей. Розчавив безлiч клонiв та гарних дiвчат-амазонок iз iмперiї Стелзанiв.
  Сам Ердоган покрутився, покрутився i... Став ще бiльшим i страшнiшим. Другий меч, неначе паросток м'ясоїдної рослини-паразита, пробився в правiй руцi.
  I диктатор Османської iмперiї оглушливо зареготав:
  - Ех ви жалюгiднi космiчнi прибульцi... Ви всього лише слуги Шайтана, а насправдi i Шайтан мiй слуга!
  А на планетi Земля тим часом вирвало торнадо. Хвилi свiтового океану миттєво прогрiлися вiд гiперядерного спалаху, i скипiли крутим окропом, що шпарило все живе. А лiси та висотнi будинки запалали.
  Сто трильйонiв Хiросим, що спалахнули з вiдстанi мiсячної орбiти - це ж не жарт! I вогонь, що охопив всю Землю, буквально пропалив її до пекла пiзнiшого.
  На мiсцi Вашингтона спалахнула яскрава шалена заграва свiтла, потiм виникла колосальна фiолетово-коричнева квiтка. Сiм гiперплазмових пелюсток вiдокремилися вiд слiпучого бутону, злетiвши в захмарнi висi. Вони протягом десяти секунд сяяли всiма кольорами веселки, а потiм, моментально потьмянiвши, опали, залишивши лише велетенськi плаваючi в стратосферi пурпурно-червонi iскри.
  Миттю десятки, сотнi мiльйонiв людей згорiли, розлiтаючись елементарними частинками. Тi, хто були подалi, слiпили та палали, як живi смолоскипи. Вогонь болiсно пожирав людське тiло. У людей облазила шкiра, зверталося в пилюку волосся, обвугливались черепи. Вибухова хвиля, як гармошкою, складала хмарочоси, живцем ховаючи багатьох, ще недавно таких живих i безтурботних iндивiдiв у розпечених бетонних могилах.
  Команда свiтловолосих напiвголих школярiв Техасу ганяла м'яч, по них пройшла гравiохвиля, залишивши лише попелястi силуети на обгорiлiй травi. Бiдолашнi хлопчики, про що вони думали в останнiй момент: може, звали маму, або когось iз героїв кiно, незлiченних комп'ютерних iгор.
  Дiвчинка, що повертає з магазину з кошиком, пiшла на той свiт, усмiхаючись, не встигнувши навiть скрикнути. Дитина просто розлетiлася на фотони i лише дивом уцiлiла стрiчка бантика паморочилася в атмосферному вихорi. Люди, що сховалися в пiдземцi, бiлих i кольорових давило як мух пiд пресом, тих, хто в цей час летiв у лiтаку смерчi геєни закинули за межi стратосфери, а це ще гiрша i повiльнiша кончина... , люди б'ються головою об алюмiнiєвi стiни, а очi вивалюються з орбiт.
  Смерть зрiвняла бiдняка та мiльярдера, сенатора та ув'язненого, кiнозiрку та смiттяра. Здавалося, що мiльйони душ iз виттям, несуть у небо, свiт перекинувся i можливо вперше люди вiдчули, що як тонка життєва нитка i наскiльки вони потребують одне одного. Мати i дитина задихнулися пiд завалом, з такою силою притулившись один до одного, що їх вiдiрвати, не могли всi сили пекла.
  Навiть просочений пiд зав'язку темною стороною сили напiвмеханiчний монстр Дарт Вейдер вiдчув бiль i страждання мiльярдiв землi.
  I в розпачi закликав до себе всi фiбри i маси феноменального прояву темної сторони сили.
  Лiра Велiмара в цьому питаннi пiдтримала його i простягла мiцну руку чорному лорду. Вони злилися ментально. Їхнi бiоплазмовi поля миттєво змiшалися, жiночий i чоловiчий початок об'єдналися разом, утворивши союз теоплазмових сил.
  I пiсля цього виник колосальний гiпергравiомагiчний колапс, який здiйснює приголомшливi, буквально надфантастичнi перетворення.
  Вцiлiлi зорельоти космiчної iмперiї та Стелзаната стали збиратися в одне цiле, наче кульки ртутi. Вони стрiмко зливалися, вминалися в принцепс-плазмовий пластилiн, створюючи мiж собою єдине та монолiтне цiле.
  По всьому космосу кружляли частки, що сходять як тирса в iндукцiйнiй котушцi. I ось на мiсцi флагманського зорельоту iмперiї ситхiв пiшла кулеметна черга подiбного до фотоблiц спалахiв, а пiсля чого виникла величезна людина.
  Його постать була дивною. Тулуб i ноги як Лiри Велимари - голi та спокусливi, а ось голова, плечi та руки вкритi чорним бойовим костюмом Дарта Вейдера.
  Вийшов жахливий гiбрид: лорда темних сил, войовницею з вiйськ СС Стелзаната Велимари. Причому розмiри громили в дiаметр з Венеру. Така ось чудовисько зародилася, i була створена крайнiм проявом, гiпергравiтацiйної магiї.
  У руках Дарта-Лiри спалахнули два свiтловi мечi: червоний i фiолетовий. Обидвi зброї свiтилися i дуже яскраво та iнтенсивно iскрилися. Наполовину дiвчисько-мегера, наполовину кiбернетичний органiзм рушила назустрiч Ердогану.
  Пiд витонченими, босими, дiвочими нiжками оглушливо гуркотiв вакуум. Здавалося, що це чудовисько просто марширує мiнним полем, де вибухiвка невидима, але вiд цього ще бiльш руйнiвна.
  Турецький диктатор, теж розбухлий з дiаметром Венери, йшов назустрiч своєму вiзавi. Вони зближалися, i однiєю пiд босими, дiвочими нiжками, а iншого пiд високими чоботями гуркотiла, як мiльйон громiв... пустка!
  Дарт Вейдер та Лiра в одному флаконi вiдсалютували Ердогану мечем.
  Османський диктатор у вiдповiдь лише гаркнув:
  - Нi пощади вороговi!
  Дарт Вейдер у вiдповiдь прогугняв:
  - Повторення мати - окобанiння!
  I їхнi мечi з диким гуркотом виверження мiльярда вулканiв Кракатау схрестилися. I здригнувся вакуум. Затанцювали кварки у вихорах ефiру.
  Ердоган, вiдчувши що його зiткана їх численний орд злих i добрих духiв плоть, здригнулася вiд удару, рикнув:
  - У Шайтан! Ти сильний!
  Дарт Вейдер продовжуючи атаку, гаркнув:
  - I слабким нiколи не був!
  Гiбрид чорного лорда та мегери-войовницi атакував Ердогана. I хоча його противник не поступався силою i швидкiстю, але в мистецтвi фехтування, звичайно турецький президент не мiг зрiвнятися, з воїном якого навчали найкращi воїни та фехтувальники в галактицi - джедаї.
  Ось уже почувся голос Лiри. Це пекельне дiвчисько теж навчалося не слабо. Оскiльки в їхнiй iмперiї були вiдсутнi чоловiки, то дiвчат виношували в кiбернетичних утробах. Їх вчили вбивати та боротися ще коли у живильному середовищi за допомогою комп'ютерних програм формувався зародок.
  - Що син турецькопiдданого, не подобається, тобi такий прийом!
  I принцепс-плазмовий меч, полоснув по годiвлi Ердогана. Зрiзаний вус османського диктатора впав униз, закрутився у вихорах ефiру, почав рватися на частини, руйнуючись немов цiла зв'язка анiгiляцiйних бомб. А з розрубаної щоки полилася кров. Причому в кожнiй крапельцi, плескалися джини та вiдьми з мiтлами.
  Турецький диктатор спробував вiдповiсти, але Дарт Вейдер дуже спритно пiдпiрнув пiд кривою меч-ятаган, i сам лупнув супротивника по боцi, розрубавши у супротивника цiлий шар мускулатури. Ердоган ревнув ще голоснiше i знову атакував.
  Дарт Вейдер парирував помах, i боса нога лiри вдарила супротивника прямо в пах.
  Ердоган болiсно просипiв, i диким стоном у якому, вiдчувалися писклявi нотки, проквакав:
  - Тепер тобi чоловiчок кiнець!
  Дарт Вейдер прискорив атаку, i заспiвав атакуючи:
  - А все ж кiнець, то ще не кiнець! Кiнець, це лише початок!
  I ось вiн проводить свiй коронний прийом, за допомогою якого був повалений граф Дуко. Зрубана кисть, разом iз мечем зависає у припливi вакууму. I потiм теж починає рватися. Немов в одному мiсцi забили багаторазовi, реактивнi, пусковi установки - надновi зiрки.
  Ердоган витрiщив вiд нестерпного болю очi вiдступив i врiзався головою в Мiсяць.
  Супутник планети Земля деформувався вiд удару, його покрили широкi трiщини i почалося активне виверження магми. Мiсяць почав нагадувати сильно побите обличчя. Лiра знову рушила Ердогана ногою пiд колiно, а меч Вейдера з беззахисного боку, зачепив плече, зрiзавши товстий кусом м'яса та м'язiв.
  Османський диктатор уже явно плив, його єдиний уцiлiлий меч полетiв широкою амплiтудою, але вiстря червоного меча чорного лорда встромилося прямо в кистi супротивника. Потiм чiткий поворот i ще одна вiдсiчена лапа Ердогана падає вниз, щоб почати рватися, анiгiляцiйними i магiчними петардами.
  Османський диктатор обеззброєний, i його остання вiдчайдушна спроба, подiбно до дракона - спалахнути вогником.
  Немов трильйон вогнеметiв лупнуло разом. I плазмовиверження затопило практично всю сонячну систему. Хвилi несамовитого полум'я, кiлька секунд домчалися до орбiти Плутона. Маска i руки Дарта Вейдера витримали, але босi, дiвочi п'ятки Лiри пiдпалило капiтально.
  Дiвка-генерал закричала вiд болю - вогонь жорстоко обпалив пiдошву, навiть великi пухирi разом наздулися, на обгорiлих, i почорнiлих жiночих ступнях i гомiлках. Дiйшло до колiн...
  Але Дарт Вейдер професiйним рухом, у стрибку i з поворотом корпусу i рухом мечiв, що збiгається - знiс велику, рогату голову османського президента Ердогана.
  Величезна не поступається розмiрами Мiсяцю голова, великого воїна i правителя вiдкотилася, i товстi синi губи шепнули:
  - Все фiнiш!
  Пiсля пролунав вибух, настiльки оглушливий, руйнiвний i величезний, що все, то було до цього, жалюгiдний вогонь сiрника на тлi випробуваної в космосi водневої бомби. Потоки анiгiляцiйної гiперплазми затопили простiр вiд Сонця, то Афла-центавра та Сирiуса...
  
  
  
  
  НЕЩАСНИЙ Хлопчик
  Жив один хлопчик, вiн був ще маленький, але глибоко нещасний. У школi його ображали i переслiдували, вдома батьки вiчно зайнятi та лаяли за поганi позначки, i навiть били за двiйки ременем. I всi його дурником, розумово вiдсталим, боягузом - цькували i били.
  Набридло це хлопцевi, i вирiшив пiти зi свого злого мiста i подалi вiд ненависної школи, куди очi дивляться.
  Хлопчик був ще малий i наївний. Вiн думав, що тiльки в його мiстi живуть такi злi люди i особливо дiти, а в iнших мiстах усi добрi та добрi. I не може бути iнакше, бо квадратному ящику телевiзора захлинаючись повторюють, що їхня країна найгуманнiша, добра, красива i найкраща у свiтi. Що в його країнi всi дiти щасливi чи обов'язково стануть щасливими, а партiя та її великий вождь приведу до комунiзму - коли кожен отримає те, що бажає.
  I побитий i зацькований хлопчик щиро думав, що дiти в школi такi жорстокi та злi, що їх завербувало ЦРУ та Моссад, що це з вини товстопузих буржуєм Америки в мiстi порожнi полицi i люди стоять у найдовших чергах. Що все було чудово, якби не буржуї та диверсанти, що ночами переходять кордони. Що це з їхньої вини гниє картопля i болять у дiтей зуби. I мабуть уколи теж придумали, щоб мучити людей у США.
  Але ж бути такого, щоб зло правило у всiх мiстах його неосяжної Батькiвщини, щоб злi агенти ЦРУ спокусили та зiпсували всiх дiтей, навчивши битися та бити лежачого.
  Нi має знайтися в його найкращiй i гуманнiшiй у свiтi країнi мiста, де всi добрi та один одному посмiхаються i можна смiливо протягнути для потиску руку, не побоюючись, що в неї вп'ється захована мiж пальцями шпилька.
  Хлопчик свято вiрив у це, що є ще добрi та мирнi мiста. I вiн, насилу дочекавшись перших, теплих весняних днiв, потай вiд батькiв вигрiб усе з холодильника. А не так уже й багато було продуктiв у найгуманнiшiй, найбагатшiй, добрiй i миролюбнiй країнi свiту. Набив цим сумку i ранець, витрусивши заздалегiдь пiдручники i зошити, що вони створювали додатковий тягар i... Раз у раз боягузливо озираючись вiдчинив дверцята, вискочив надвiр.
  Хлопчиковi завжди було страшно виходити до свого власного дворика. Йому здавалося, що там його обов'язково поб'ють, покалiчать, принизять, заплюють або ще щось зроблять гiрше. Але ще стоїть ранiше весняний ранок, всi йдуть школу є шанс проскочити повз дворових хулiганiв вирушити далi. З цього кварталу, де вiн став iзгоєм та посмiховиськом, туди, де ще не знають. Де вiн просто бiлий хлопчик метр з кепкою зростання.
  Ну чому люди такi злi? Що вiн зробив їм такого, що його так люто ненавидять? I причому ненавидять, у найгуманнiшiй, добрiй, людянiй i справедливiй країнi не Земнiй кулi? Що вiн ним зробив? Когось образив, обмовив, принизив, плюнув, зрадив?
  Хiба вiн не казав усiм, що треба бути добрими, чуйними, допомагати одне одному. Що битися це погано, а слабкому треба допомагати? Але за це ще вважали все дурнем, слабаком, дебiлом... та ще якесь складне та незрозумiле слово - пацифiстом?
  Але дивно, хiба не цьому навчали всi дитячi казки, книги, телебачення. Хiба люди не повиннi бити саме такими: високо благородними, схильними до самопожертви, стояти один за одного горою. Хiба людина не є людиною братом? Хiба не є справжнiй сенс життя творити добро?
  То чому насправдi, чому вчили в книжках, у кiно, i навiть на уроках iнформатики спростовується? Вважається дурним, безглуздим, смiшним, дурним!
  Звiдки в наших дiтях та його однолiтках, стiльки злостi та ненавистi, небажання слухати своє сумлiння, прагнення до насильства та руйнування? Куди подiється виховання, i культ добрих справ у їхнiй найгуманнiшiй i людянiшiй державi свiту. У державi, яка допомагає та захищає пригноблених у всiх точках земної кулi. Яка, рятує вiд голоду та стихiйного лиха негрiв, iндiанцiв, усiх кому туго й погано.
  Хлопчику гукнули... Вiн вiдчув страх. Зараз зловлять i почнуть знущатися.
  Вiн вдав, що не чув i додав кроку.
  У вiдповiдь дикий рев:
  - Стiй гальмо! Ми тебе вб'ємо!
  Вражає дикий шаленство в голосi, стiльки ненавистi до нього? А за що? Що вiн зробив? А вони ненавидять його, того, хто завжди говорив про добро, про дружбу, про милосердя так, як невiрне не стали б ненавидiти, того, хто прирiзав би їхню рiдну матiр.
  Але хлопчисько вже прийняв рiшення, пiти з цього мiста, не ходити бiльше до цiєї проклятої, ненависної школи. Втекти з цiєї пекельної клоаки i знайти якесь iнше, добре, чисте, дружнє мiсто. Адже може бути такого, що в його людинолюбнiй країнi не знайшлося таких мiст.
  Хлопчик дуже боявся, що його незграбного та слабкого наздоженуть, i надають по шиї, що вiн не зможе пiти. Але є ще автобус. Потрiбно тiльки заскочити до нього, тодi хулiган та бандит вiдчепиться.
  Цього разу хлопчику посмiхнулася удача, i вiн встиг в останнiй момент застрибнути на пiднiжку автобуса, що закривається. Дверi стиснули йому тонку, дитячу руку, на щастя не сильно, i вiн зумiв утримати набитий продуктами ранець.
  Проїзд в автобусi на той час ще коштував мiзерну суму, i було нерентабельно в невеликому мiстечку платити зарплату ще й кондуктору. Тим бiльше, люди чеснi та їм не шкода чотирьох копiйок. Пара однолiткiв, не змогла наздогнати хлопця i вимiшувала свою злiсть на смiтнику. Його по-звiрячому штовхали ногами, нiби залiзо було винне в тому, що бажаний видобуток втiк. А хлопчик їхав i благав Господа Бога (якого до речi, як їх вчили i немає зовсiм!), щоб швидше вiдчинилися дверцята i вiн звiльнив руку.
  Нарештi наступна зупинка, рука вiльна i можна сiсти, сидiти i перевести дух. Чим далi хлопчик вiддалявся вiд свого ненависного дворика, чим спокiйнiше в нього ставало на душi. Там, де не знають, там безпечнiше.
  Хоча можливо iнший хлопчик, навпаки, на його мiсцi, мрiяв би бути ближче до будинку, шукаючи захисту в його неприступних стiнах. Але дворик будинку завжди викликав у хлопця страх. Йому навiть увi снi снилися кошмари та його пекельнi, безжальнi однолiтки. Хлопчик намагався якнайменше гуляти на вулицi. Пiсля урокiв з усiх нiг бiг у роздягальню, щоб встигнути до того, як вийдуть ненависнi, жорстоко серцевi однолiтки i почнуть знущатися, а то й одразу бити. Втiху хлопчик знаходив тiльки в книгах. Не було тодi нi комп'ютера, нi iнтернету, нi навiть по телевiзору - всього три канали, де в кращому разi показують пiонерiв вiдмiнникiв, або хор, що спiває - як добре жити в їхнiй найгуманнiшiй i людянiй країнi свiту. А в найгiршому нуднi зведення з полiв, i постiйнi битви за врожай. I лише раз на тиждень, у недiлю можна було по лiмiту подивитися, якийсь цiкавий, художнiй фiльм або передачу в гостях у казки.
  I хлопчик любив зариватися в книги, черпаючи в них високе, благородне та казкове.
  I вiн часто на уроцi, якщо не надто дiставали плiвки з трубки, або однолiтки, що стрiляли гумкою, теж задумався про казковий, добрий свiт. Про те, що колись нарештi побудують комунiзм i буде загальне, всесвiтнє братство.
  I тодi дiти з Альфа-Центавра, Сiрiуса, Великої ведмедицi, сузiр'я Стрiльця об'єднаються разом. I широко посмiхаючись, беруться за руки. Наприклад, дiти з сузiр'я Риб, маю голiвки, вкритi срiблястою лускою, i золотi, блискучi плавцi. А в Сузiр'ї Стрiльця вони, мабуть, схожi на Кентаврiв.
  Все дуже мирно та красиво. Вони дарують один одному подарунки, спiвають пiсень. Немає ворожнечi, немає злоби, нiхто не пiдкладе iншому, пiд зад кнопку чи дохлу жабу.
  Скорiше б настав комунiзм, а ненависне ЦРУ, яке обплутало павутиною ненавистi весь свiт, i навчило наших радянських дiтей ненавидiти добро - нехай згине i буде знищено! Адже вони американцi породили кошмари вiйни вiд винищення iндiанцiв, до Афганiстану. Вони у своїх радiоголосах зводять людей з розуму i змушують пiднiмати руку, брат на брата, з пелюшок вселяючи ненависть!
  Автобус не поспiшаючи ковзає маршрутом. Зовнi травень, ранок - день тiльки починається. Та хлопчик i не боїться темряви. Навпаки, коли темно бiльше шансiв проскочити непомiтно повз однолiткiв, розчинитися у темрявi. Взимку, коли холодно i ночi довгi, i особливо в сильний мороз можна вийти на вулицю i всерйоз розраховувати проскочити хлопцiв, що пишуть злiстю.
  Взимку хулiгани теж мерзнуть i рiдше виходять надвiр. А ось у теплу пору року якраз i починається мука. I просте ходiння в магазин перетворюється на тортури. I хлопчик думає, винайти якийсь модуль нуль-переходу, щоб раз i ти вже в магазинi, а потiм натиснув кнопку i ти вже вдома.
  Може й добре, що поки що не винайшли ще штучних крил, у себе в квартирi, на високому поверсi хлопчик може вiдчувати вiдносну безпеку. Коли ти спiтнiвши вiд швидкого бiгу, нарештi вiдчиняєш дверi i заскакуєш у квартиру, то вiдчуваєш себе олiмпiйським чемпiоном, який перетнув фiнiшну пряму - ти вдома i ти в безпецi. Можна, нарештi, перевести дух i знайти собi втiху в читаннi, якийсь черговий книжки. Добре, що в них залишилася вiд прадiда бiблiотека, якою позаздрить академiк.
  Водiй просигналив, що вони вже на зупинцi i треба всiм йти. Хлопчик опинився в незнайомому районi. Вiн ранiше не заїжджав ще до кiнця. I ця новизна, здавалася приємною та дивовижною. Наче варто зробити крок, i ти немов Елi з Чарiвника Смарагдового мiста, опинишся в казковiй та щасливiй країнi.
  
  ВIЙНА ДО ПЕРЕМОГНОГО КIНЦЯ
  13 квiтня 1945 року. Мiсто Берлiн, будiвля iмперської канцелярiї.
  Мiнiстр закордонних справ Рiббентроп тiльки що з'явився з переговорiв, що проводив з радянською делегацiєю на чолi вiдомого склочника i ворога Нiмеччини Молотова. Незважаючи на те, в ходi останнiх битв було майже повнiстю знищено чотири радянськi танковi армiї. А з 1 квiтня припинилися постачання захiдної допомоги по ленд-лiз, Сталiн висував наперед завищенi вимоги.
  Рiббентроп з сумом розповiв Роммелю:
  - Переговори з радянською делегацiєю зайшли в глухий кут. Компромiсний нульовий варiант - повернення до кордонiв червня 1941 Сталiна не влаштував. Коба вимагає - Клайпедську область, Схiдну Пруссiю та всю Польщу у межах 1939 року. А також претендує на Землi Словенiї, частину Угорщини та нафтовi родовища Румунiї. Вiн заявляє, що мiльйони радянських солдатiв не для того загинули, щоб прийти до того, з чого все починалося. Крiм того Йосип вимагає вiд нас репарацiй, звiльнення всiх вiйськових та цивiльних осiб... А наших обiцяє звiльнити лише за викуп! Далi Сталiн хоче отримати й територiальнi придбання вiд Фiнляндiї.
  Фельдмаршал-фюрер Роммель похмуро помiтив:
  - Пiсля перевороту в червнi 1944 року ми змушенi були продовжувати повiльний i завзятий вiдступ на схiдному фронтi. Хоча розгромленi в Нормандiї союзники i пiшли з нами на вiдносно почесний для них свiт, але... Червона армiя надто сильна, i по максимуму берег солдатiв, вiддаючи перевагу активнiй оборонi i коротким контрударам. Та росiяни вийшли до Вiсли i навiть цiною величезних втрат форсували її, прорвалися до Словаччини, ледь не захопили Румунiю... Але всi цi успiхи їм дорого коштували. Ми теж стiкали кров'ю, але менi вдалося налагодити бiльш-менш задовiльну оборону i звести спiввiдношення втрат у три-чотири рази на нашу користь. А Сталiн, мабуть, не розумiє, що його країна теж виснажена, i союзники, переставши допомагати Росiї, почнуть робити ставку на нас?
  Рiббентроп з радiсною усмiшкою вiдповiв:
  - Найбiльшi заокеанськi акули, що вже обiцяють нам пiдтримку, в обмiн на землi якi ми отримаємо, завоювавши СРСР! Лейбористiв уряд у Британiї поки вагається, але багато приватних структур готовi нас пiдтримати! Нам обiцяють допомогу i Бразилiя, Iспанiя, Португалiя, i особливо Аргентина. Перон навiть не виключає, що вiдкрито, вступить у вiйну на нашому боцi. Фiни теж клянуться йти до кiнця! В Iталiї позицiї на пiвночi Муссолiнi змiцнилися, а пiвдень поки що контролюю прозахiднi сили. Ми готовi продовжувати вiйну мiй фюрер!
  Роммель лаконiчно наказав:
  - Шпеєра до мене!
  Умiлий, працьовитий i талановитий iмперський мiнiстр озброєнь i боєприпасiв сидiв на своєму мiсцi. Шпеєр вдалося, незважаючи на всi труднощi значно збiльшити випуск озброєнь i дуже швидко запустити в серiйне виробництво досконалiшi САУ класу - "е", "ЛЕВ" i "Пантери"-2.
  Ще молодий i дуже енергiйний економiчний диктатор Третього Рейх доповiв:
  - В областi танкобудування досягнуто не лише якiсного, а й кiлькiсного прориву. У груднi 1944 року було випущено 1960 танкiв та САУ. I це незважаючи на всi вiйськовi труднощi та запуск у масове серiйне виробництво найкращих у свiтi машин! Зокрема Е-25, Лев та Пантера-2!
  На даний момент випуск танкiв i САУ складає близько двох тисяч на мiсяць, з них у березнi новi машини: Е-10, Е-25, Лев, Пантера-2 склали понад двi третини танкового парку!
  Роммель сухо запитав:
  - Ви впевненi, що нашi танки перевершують радянськi?
  Шпеєр намагаючись надати своєму тону розважливiсть повiдомив:
  - Нашi конструктори хоч i запiзненням змогли створити машини з бiльш-менш вдалим компонуванням, бронюванням, озброєнням та ходовими якостями. Особливо вдалою виявилася Е-25. При бронюваннi чола в 100 - мiлiметрiв при вугiллi рацiонального нахилу в сорок градусiв, бортiв i корми в 60 - мiлiметрiв та озброєннi 88-мiлiметрiв гармати калiбру ЕЛ 71 - САУ запас пострiлiв у 80, важить лише 26,6 тонн. При двигунi в 700 кiнських сил машина розганяється понад 75 кiлометрiв на годину. Крiм того, враховуючи запас ваги, борти самохiдки додатково посиленi 30-мiлiметровими екранами. Таким чином, борт прикривають i ковзанки, i екран, а значить, машина тримає удари снарядiв Т-34-85 не лише в лоб, а й у борт. Сама ж 88-мiлiметрова гармата пробиває на дистанцiї 150 - 148 мiлiметрову броню пiд нахилом 60 градусiв. Враховуючи скорострiльнiсть, точнiсть стрiлянини наша 88-мiлiметрова гармата, найкраща протитанкова зброя у свiтi! А захист чола дає змогу тримати пострiли, навiть IС-2. Тим бiльше, що гострi снаряди радянських гармат дуже чутливi до рикошету. А у нас якiсна цементована броня має високу твердiсть поверхнi та пiд кутом рацiонального нахилу чудово рикошетить!
  Роммель логiчно зауважив:
  - I все це було досягнуто завдяки тому, що двигун, трансмiсiю i коробку передач розташували разом, одним блоком. Таким чином, заощадили на карданому валi i зменшили висоту машини до 144 сантиметрiв. Машина перевершує всi радянськi моделi та вiдносно проста у виробництвi. Хоча, наприклад, створити такий танк у вас поки не виходить!
  Шпеєр ображено заперечив:
  - "Пантера"-2 i особливо танк "Лев" враховують останнi розробки та посилення. Зокрема в "Пантерi"-2 вдалося вкластися у вагу 47 тонн, посиливши озброєння та запас снарядiв до рiвня "Королiвського тигра", i трохи поступаючись у бронюваннi. I це двадцять одна тонна рiзницi. Двигун в 700 - кiнських сил, дає швидкiсть 55-кiлометрiв на шосе, i 30 кiлометрiв на годину на рокадi. Новi машини вже йдуть у серiю з мотором 900 кiнських сил i можуть розганятися до 70 кiлометрiв на годину. "Лев" зi 105-мiлiметровою гарматою взагалi не має собi рiвних i в озброєннi, перевершує "Королiвський тигр" у лобовому бронюваннi, при рiвному бортiв та кормах. I все при вазi 51 тонну, з двигуном 900 кiнських сил. Нашi новi танки мають чудовi ходовi якостi, а значить, їх можна використовувати в наступальнiй вiйнi!
  Роммель посмiхнувся i знову виявив ерудицiю:
  - А в цьому танку двигун, трансмiсiя та коробка передач розташованi попереду корпусу машини, а вежа змiщена назад. Також ущiльнили компонування. Але нам потрiбен "Лев" iз сильнiшим бортовим бронюванням!
  Шпеєр вклонився i повiдомив:
  - У танку Е-50 ми втiлимо захист та озброєння "Мауса", не перевищивши сiмдесят тонн ваги!
  Роммель вiдпустив Шпеєра та запросив iмперського мiнiстра авiацiї Заура. Теж дуже вмiлого та здатного управлiнця.
  Iмперський мiнiстр з переможним виглядом повiдомив:
  -Наша авiацiя захопила тотально панування у повiтрi! I насамперед завдяки героїчнiй нiмецькiй промисловостi! Новi реактивнi лiтаки, що надiйшли на озброєння Люфтваффе в 1944 роцi, виробляються серiйно i в зростаючих обсягах. Вони мають перевагу у швидкостi над радянськими машинами в 200-350 кiлометрiв на годину та мають потужне озброєння з 30-мiлiметрових гармат та реактивних снарядiв! Винищувачi МЕ-163, Ме-262, ВА-349 i особливо дешевий, легкий, маневрений i простий у виробництвi НЕ-162 довели свою переважну перевагу над Лаггами та Яками супротивника. Швидкiсний розвiдник та бомбардувальник Ар-234 має таку швидкiсть, що жоден радянський винищувач його не може наздогнати!
  При цьому, що найважливiше, ми змогли досягти з противником паритету в кiлькiсному виробництвi машин. На тиждень вироблялося 150 винищувачiв МЕ-262 машин дуже потужних озброєнням та живучих у бою, вже 300 i ця цифра зростає винищувачiв НЕ-162, та 120 при зростаннi АР-234. На пiдходi бiльш досконалi моделi МЕ-262 зi стрiлоподiбними крилами, МЕ-1010 з крилами, де регулюється стрiловиднiсть, Не-262 з кращим озброєнням i льотними характеристиками, i головне Ю-287. Остання машина з крилами зворотної стрiловидностi, буде мати чудову точнiсть бомбометання.
  Усього випуск реактивних лiтакiв ми плануємо довести до двохсот машин на день, повнiстю придушивши супротивника!
  Роммель логiчно зауважив:
  - I гвинтовi машини у нас цiлком вдалi. Наприклад, еволюцiя Фокке-Вульфа - ТА-152. Та й ТА-400 у варiантi реактивного бомбардувальника iз шiстьма моторами подає великi надiї!
  Заур гордо просипiв:
  - ТА-400 може бомбити радянськi заводи за Уралом, розвивати швидкiсть до 800 кiлометрiв та нести понад 10 тонн бомб! Так як i бомбардувальник безхвостка ХО-18, з дальнiстю польоту 16 тисяч кiлометрiв! I реактивнi ТА-183 та iншi машини! Ми пануватимемо в повiтрi!
  Фельдмаршал-фюрер вiдпустив Заура. Тепер треба було поговорити зi Шмайсером.
  Нiмецький автомат
  StG 44 (нiм. Sturmgewehr 44 - штурмова гвинтiвка 1944 року) - нiмецький автомат, розроблений пiд час Другої свiтової вiйни. Випустили близько 850 тисяч штук. Серед автоматiв сучасного типу став першою розробкою, що провадилася масово.
  Вiд пiстолетiв-кулеметiв (ППШ та iн.) Другої свiтової вiйни, вiдрiзняється значно бiльшою дальнiстю прицiльної стрiлянини, насамперед за рахунок використання, так званого промiжного, бiльш потужного, i з кращою баллiстикою, нiж пiстолетнi патрони, що використовуються в пiстолетах-кулеметах.
  Автоматика StG 44 - газовiдвiдного типу з вiдведенням порохових газiв через отвiр у стiнцi ствола. Замикання каналу ствола здiйснюється шляхом перекосу затвора у вертикальнiй площинi. Перекiс вiдбувається шляхом взаємодiї похилих площин на затворi та затворнiй рамi. Газова камора - без можливостi регулювання. Заглушка газової камери з допомiжним штоком вiдкручується спецiальною виколоткою лише при чищеннi автомата. Для метання рушничних гранат необхiдно використовувати спецiальнi патрони з 1.5 г (для осколкових) або 1.9 г (для бронебiйно-кумулятивних гранат) пороховим зарядом. Стандартна вага пороху в патронi 7.92х33 Kurz - 1.57 г. Газовий поршень зi штоком поєднаний зi стеблом затвора.
  Шмайссер також висловив оптимiзм, що новий автомат - St 54 - буде ще надiйнiшим i кращим, з високою кучнiстю стрiлянини.
  Висловив, непiдробний оптимiзм i фон Браун - ракет А-10 та А-11 обiцяли лiтати на вiдстань до 1000 кiлометрiв та вражати з великою точнiстю, наводячись по радiо.
  З атомною бомбою справи були гiршi, поки тiльки запустили ядерний реактор. Але теж через пару рокiв обiцяли, що цариця бомб надiйде до серiї!
  Але головне американцi та англiйцi пообiцяли допомагати Третьому Рейху та його сателiтам у боротьбi зi свiтовим комунiзмом!
  Фельдмаршал-фюрер Роммель ухвалив рiшення:
  - Передайте Сталiну, що ми вiдновлюємо бойовi дiї в повному обсязi, повного i тотального знищення комунiзму!
  13 квiтня 1945 року стало днем великої вiдмови!
  Нiмецька вiйна основний удар завдали з боку Угорщини, щоб уникнути форсування повноводної Вiсли. Наступ почався двадцятого квiтня, коли доукомплектувалися нацистськi дивiзiї.
  Нiмцям вдалося прорвати першу лiнiю оборони практично з ходу. Вони активно використовували тактику нiчних атак, щоб не дати росiйським використовувати свою численну артилерiю. Вночi, очевидно, вогонь не такий ефективний, а у фашистiв прилади нiчного бачення.
  Досить швидко виявилася друга лiнiя оборони, i утворилося два котли. Але за наказом ставки до бою вступили великi резерви. Хоча розгромити фашистiв i вдалося, але наступ Майнштейна було припинено.
  Нiмцям пiсля мiсяця завзятих боїв вдалося лише вiдвоювати частину Словаччини просунувшись не бiльше 70-80 кiлометрiв.
  Наступ фрицiв у Схiднiй Пруссiї виявився ще менш успiшним. Вони прорвали лише першу лiнiю оборони i зiткнулися з щiльним захистом. З'ясувалося, що Червона армiя вмiє обкопуватись та захищатися. I завдавати серйозної шкоди.
  Лише в Румунiї Кiссельрiнг вдалося досягти великих успiхiв. Фашистськi вiйська створили три котли i захопили практично всю Молдову i Буковину. Але й там їм не дали прорватися до Одеси, зупинивши на Бузi - природнiй воднiй перешкодi! Але нiмцi все ж таки змогли захопити чимало землi. У тому числi i на чорноморському узбережжi та Українську область Чернiвцi. Тим самим вiдсунувши лiнiю фронту вiд нафтових родовищ Румунiї. Але на цьому їхнi квiтневi та травневi успiхи й обмежилися.
  Червона армiя стiйка в оборонi, а промисловiсть випускала багато вiйськової технiки. Особливо винищувачiв ЯК-9 та танкiв Т-34-85.
  Влiтку Роммель опинився у скрутному становищi - людськi ресурси Нiмеччини i так виснаженi, а наступ вело до великих втрат. Розраховувати на повторення сорок першого року не доводилося. Радянськi вiйська загартованi в боях, генерали знайшли дорогою цiною досвiд, i побудована досить щiльна i глибокоешелонована оборона.
  Тож за просування на схiд потрiбно платити.
  У центрi радянськi вiйська поки що утримували плацдарми за Вiслою. Сталiн не хотiв вiдступати.
  Роммель ухвалив рiшення: розпочати повiтряний наступ на СРСР. Бо бомбардування хоч дороге заняття, зате людськi втрати при такому наступi набагато менше! Тим бiльше що США та Британiя з її колонiями та домiнiонами стали надавати дедалi бiльш активну допомогу озброєнням, ресурсами i навiть добровольцями.
  Повiтряний наступ реактивною авiацiєю та обережнi спроби прориву великими танковими армiями.
  Але Сталiн не хотiв сидiти пасивно i чекати на поразку! У 22 червня його вiйська розпочали наступ на словацькому напрямку. У вiдповiдь американцi продали у кредит Нiмеччини тисячу бомбардувальникiв Б-29.
  Нiмцi панували в повiтрi i поки що могли вiдображати, використовуючи якiсну перевагу в танках та САУ атаки Червоної армiї. Наприкiнцi липня у наступ перейшла нiмецька група армiй Пiвдень, намагаючись створити черговий котел. Радянськi вiйська змогли зупинити нiмецький наступ. Фашисти просунулися кiлометрiв тридцять i, уникаючи великих втрат, зупинилися. Торiшнього серпня Червона армiя наступала й у Схiдної Пруссiї.
  За лiто лiнiя фронту мало змiнилася.
  США тим часом скинули на Японiю двi атомнi бомби. Хiрохiто оголосив 16 серпня капiтуляцiю. Америка розв'язала собi руки та активiзувала поставки до Третого Рейху технiки, сировини та обладнання.
  Пресинг нiмецької авiацiї все посилювався. Гiтлерiвцi розраховували вибомбити СРСР. Осiнь пройшла в обмiнi ударами та спроб наступiв з обох бокiв. Обидвi сторони намагалися уникати зайвих втрат.
  Але загалом перевага Люфтваффе у повiтрi стала очевидною. За 1945 рiк Третiй Рейх i сателiти виробили понад шiстдесят тисяч лiтакiв в основному реактивних i отримали ще тридцять тисяч вiд союзникiв. СРСР випустив лише сорок п'ять тисяч машин. Причому тих, хто поступається супротивниковi у швидкостi, озброєннi та бронюваннi.
  1946 теж почався зi спроби великого наступу Червоної армiї. Але нiмцi кинули у бiй свою найкращу розробку пiрамiдальний танк Е-50 i змогли завдати поразки радянським частинам, вiдкинувши їх Польщi та Словенiї. Але снiгопади, що повалили, i масовий героїзм радянських вiйськ зупинила фашистськi орди на Нiманi i трохи за Гродно! Увiйшли за пiдтримки бандерiвцiв у Львовi. Проте масштабний наступ або точнiше його провал призвели до того, що СРСР втратив плацдарми у Схiднiй Європi, i тепер вiйна знову перейшла цiлком на територiю бiльшовицької Росiйської iмперiї!
  У травнi вiйська Роммеля спробували розвинути успiх, але за кiлька мiсяцiв боїв вийшли лише на лiнiю, Барановичi, Вiльно, далi пiдiйшли до Риги. Трохи успiшнiшими були фашисти на Пiвднi - взяли Вiнницю та Житомир - наблизившись до Києва! А Одеса виявилася вiдрiзаною вiд радянських вiйськ.
  Проте нiмцi теж зазнали колосальної шкоди - в армiю закликали пiдлiткiв iз чотирнадцяти та дiдiв iз шiстдесяти п'яти рокiв. Було навiть створено кiлька жiночих дивiзiй, а також окремi снайперськi та авiацiйнi полки, де боролася слабка стать!
  Осiнь нiмцi оборонялися, i їх мацала радянська армiя. Взимку теж вирували битви. Зламати нiмцiв, якi зберiгають переважне панування в повiтрi, не вдавалося. Впали обложенi радянськi мiста Рига та Одеса, але й фрицi не могли розвинути наступ далi.
  У 1947 роцi до серiйного виробництва став надходити радянський танк Т-54, який повинен був скласти конкуренцiю основному нiмецькому, пiрамiдальному Е-50. Правда радянська машина все одно поступалася нiмецькою в бронi та озброєннi, але була дешевшою i легшою. Масове виробництво розпочалося з липня.
  В авiацiї справи були гiршi, але 30 грудня 1947 року вiдбувся, нарештi полiт першого радянського серiйного реактивного винищувача МIГ-15.
  Отже, з фашистською монополiєю в повiтрi буде покiнчено.
  Масове виробництво розпочалося у травнi 1948 року. Сама машина лише трохи поступалася у швидкостi та озброєння МЕ-362. Щоправда нiмцi все ж таки мали фору у налагодженому виробництвi та бойовому досвiдi асiв. Але ставало зрозумiлим, що у повiтрi СРСР ось-ось досягне паритету.
  Восени 1948 року розпочалися новi переговори.
  Нiмеччина обезлюднiла, але СРСР був знекровлений. Крiм того, нiмецькi фiзики змогли випередити радянських, i Третiй Рейх уже провiв успiшнi випробування ядерної бомби.
  Роммель пропонував помiрний варiант - нiмцi отримують усе те, що вже встигли завоювати. Вiд Риги до Одеси.
  Сталiн у вiдповiдь був згоден на нульовий варiант. Нi ми вам, нi нам!
  Переговори знову зайшли в цiлковитий безвихiдь.
  Коба по черзi зустрiвся з кожним бiльш-менш значущим промисловцем, конструктором i вiйськовим експертом.
  Пiсля публiчно зачитав промову: якою оголосив, що вестиме вiйну з фашизмом до переможного кiнця!
  День 7 листопада 1948 року. Став днем великого перелому та рiшення!
  Епiлог
  1954 21 грудня... Нью-Йорк... На найвищому хмарочосi США рясно розвiшанi червонi прапори.
  Сталiн, чиє зображення показано, на величезних екранах i на всiх рекламних щитах народної американської республiки, з посмiшкою махає радянським вiйськам, що проходили по проспекту iменi Ленiна!
  Весь свiт вiдзначає сiмдесятип'ятирiчнi товариша Сталiна - першого iмператора планети Земля!
  
  СТАНОВЛЕННЯ ЛЮЦИФЕРУ
  Хоч це й нелегко далося йому, але ще порiвняно молодий i не встиг очерствiти душею, воїн Палпатiн зумiв переступити через бар'єр.
  Каролiну слiд було вбити власноруч i свiтловим мечем. Але щоб приховати слiди, у самому палацi заклали невеликий, ядерний заряд.
  Дарт Сiдiус вже досконало володiв свiтловим мечем, i на шляху до королеви рубав її особисту варту. Потiм, наказав їй стати на колiна i зняти дорогi туфлi - щоб та померла, як i належить за звичаєм на ешафотi босий.
  Каролiна виявилася. Палпатiн вiдкрив їй своє справжнє обличчя i найяснiша особа бурхливо розплакалася. Пiсля чого Дарт уперше в життi застосував блискавку сили... А коли обвуглена королева затихла, то жорстокий лорд сiтх поставив ядерну зброю на детонатор i покинув палац.
  У диверсiї звинуватили жителiв пiдводного свiту, через що спалахнула жорстока вiйна мiж двома свiтами планети. Незважаючи на технологiчну перевагу, пiдводна раса змогла вцiлiти. Крiм того, втрутилися представники республiканського сенату, якi не могли допустити геноциду.
  Палпатiн заслужив собi лаври миротворця i вийшов тепер на галактичний рiвень, поки що лише в ролi скромного помiчника сенатора вiд Набу, але дуже швидко завойовує собi популярнiсть.
  Його вчитель Плегаст схвалив пiднесення учня, але сам дедалi бiльше занурювався у наукове дослiдження магохлорiанiв. Вiн хотiв i сам знайти безсмертя i навчиться воскресати мертвих. Крiм того, Плегаст при зовнiшнiй нещадностi, якраз i вiдчував прихильнiсть до деяких своїх родичiв i мрiй про їх якнайшвидше воскресiння.
  Дочка Палпатiна виросла та стала королевою. I невдовзi з'явилося й власне потомство. Чоловiк формально не став королем, але був цiлком законним чоловiком i колишнiм офiцером - джедаєм, щоправда, не найвищого рiвня майстерностi. Офiцiйно вiн одержав титул принца та молодшого спiвправителя - за володаря королеви.
  Але Палпатiну його нехай i неофiцiйний зять не подобався: занадто добрий, благородний, зовнi дуже красивий, i виглядає куди молодший за свої роки.
  Та й донька чорного владики виросла на диво доброю i чуйною. Зовсiм на схожа характером на свого батька - який мрiяв, напевно, стати найгiршою людиною у всесвiтi.
  У всякому разi, Плегасту вже не довелося вмовляти свого учня. Палпатiн прийняв рiшення самостiйно - знищити i дочку та її чоловiка.
  Але звичайно, таким чином, щоб не засвiтитися самому. А це непросто, тому охорона палацу пiсля всiх хвилювань i диверсiй була значно посилена.
  Палпатiн вирiшив пiдлаштувати нещасний випадок на зорельотi. Йому вдалося, використовуючи свiй вплив досягти польоту королiвської сiм'ї на Корусан - планету-мегаполiс та столицю республiки. Нiбито запрошення на велике свято - тисячолiття великого становлення.
  Вiн добре засвоїв уроки вчителя Плегаста;
  Вчитель обiцяв учневi, що хоча навчання буде серйозним, вони стануть вiльнi вiд Правила двох. Розiрвавши замкнене коло, прописане Дартом Бейном, вони не приховували б нiчого один вiд одного, не вiдчували ревнощiв i недовiри в їхнiх стосунках i таким чином служили б темнiй сторонi. Сiдiус навчався у мууна протягом десятилiть, у ходi яких Плегаст викладав своєму учневi все, що знав сам, щоб вся придбана Плегастом влада не була втрачена. Уроки Плегаста змушували Палпатiна зустрiтися зi своїми страхами, позбавляли його будь-яких радощiв i забирали все, що йому дорого. Темний лорд вчив Сидiуса, що такi емоцiї, як заздрiсть i ненависть, хоч i були необхiднi для освоєння Темної сторони, але були лише засобами вiдмовитися вiд традицiйних понять моралi заради бiльшої мети. Також Плегаст читав своєму учневi лекцiї про засоби захоплення влади з метою контролю над Галактикою.
  Але найдiєвiшим способом навчання були проходження вiртуальних бар'єрiв та багатовимiрне кiно.
  Допомагаючи Палпатiну просуватися службовими сходами, вчитель надав Талеру Сiдiусу доступ до свого сiтхського голокрону, а також до багатьох iнших. Вiн навчав Палпатiна бою на свiтлових мечах, володiнню блискавками Сили, змушував поглинати всiлякi знання про рiзнi зброї та технiки Темної сторони, але надавати їм лише те значення, яке необхiдно для здiйснення iстинної мети Ордену. Одночасно Плегаст пiд маскою гранда Дамаска робив все необхiдне, щоб нiхто не запiдозрив його у зв'язку з Палпатiном.
  Так i тут трапилася проста рiч - влучення зорельоту в потiк астероїдiв. Причому вже при поверненнi зорельоту, коли багато пiлотiв прийняли мiцнi напої.
  I Палпатiна не тiльки не запiдозрили, а й навiть нагородили орденом за те, що той виявив дбайливiсть i вiдмовляв вiд ризикованого маршруту. Але бувають такi способи вiдмов, що людина якраз обов'язково надiйде з точнiстю до навпаки. I провокацiя спрацювала, а там трохи пошкодили прилади.
  Загинули й обидва спадкоємцi та дружина, залишилася живою тiльки малютка Принцеса Падме Амiдала - онука Палпатiна. Вiн i успадкував трон на Набу.
  А Дарт Сiдiус поповнив список своїх злочинiв. Втiм, не все схвалювалося Плегастом.
  "У тебе є Сила, учень, i талант бути лiдером. Що важливiше, у тебе є кровожернiсть серiйного вбивцi, хоч нам i варто притримати її в резервi - якщо тiльки насильство не послужить якоїсь виняткової мети. Ми не м'ясники, Сiдiусе, як деякi з ситхiв минулого. Ми - архiтектори майбутнього".
  "Як довго?"
  "Через десятилiття - i не на день ранiше".
  Але терпiння у тому, щоб стримувати себе не хотiло виявлятися. Хоча iнодi й сам Вiтт дивувався - чому вiн раптом став таким жорстоким. Хiба у ньому стiльки агресiї вiд народження? Тим бiльше, у дружньому колi Палпатiн справляв враження найдобрiшої людини.
  Дарт Сiдiус навiть увiв нову теорiю: справжнiй сiтх, повинен приховувати свої думки так майстерно, щоб навiть учитель не зрозумiв каверзи! Нехай навiть той i кличе себе Плегаст Мудрий!
  Поки Палпатiн починав входити до галактичної полiтики, його наставник досяг нового прориву у своїх дослiдженнях. Воля йiнчоррi-злочинця, подарованого Дамаску делегацiєю тiєї ж раси, була зламана пiд впливом Сили, незважаючи на внутрiшнiй природний опiр рептилоїдiв. Також Плегаст провiв безлiч експериментiв на iнших зразках, випробовуючи власнi здiбностi. На чергових Зборах у Тайнику Плегаст позначив Сiдiусу орiєнтири, згiдно з якими мають дiяти сiтхи, розповiв про давню свою лiквiдацiю Керреда Санте i наказав Сiдiусу замовити вбивство сенатора Вiдара Кiма, щоб Палпатiн зайняв його мiсце. Сам же Плегаст вiдвiдав планету Камiн, де провiв переговори з мiсцевою расою клоноделiв, щоб створити армiю слухняних йiнчоррi. Пiзнiше Дамаск i його пiдлеглi вiдбули на Серенно, де Плегаст особисто переговорив з присутнiми там джедаями. Так вiн з'ясував, що джедай Квай-Гон Джинн мав неприязнь до корпорацiй, а його колишнiй учитель Дуку вважав становище Республiки нестiйким. Плегаст майстерно оселив насiння сумнiвiв у серцi майстра Сайфо-Дiаса, м'яко переконуючи його в тому, що Республiцi потрiбна армiя.
  Щоправда, хто пiде на створення дорогої вiйськової машини без вiйни? А сiтхи хотiли керувати саме методом насильства, бо iнший спосiб - суперечить їхньому вченню.
  На полiтичнiй сесiї прийняття понад десяток свiтiв Торгової федерацiї до складу Республiки Плегаст та Сiдiус знову зустрiлися пiд масками Дамаска та Палпатiна. Наслiдуючи заздалегiдь заготовлений план, Палпатiн провiв ефектну промову, що породила крики i хаос у Сенатi. Плегаст залишився задоволений, оскiльки планети Торгової федерацiї увiйшли до складу Республiки й надалi сiтхи могли розв'язати їх руками галактичну вiйну. Але Плегаст знав, що сенатор Пакс Тiм, який затаїв образу, змовився з iншими ворогами Дамаска - охоронною структурою Санте - i тепер почне бiльш активнi дiї, щоб прибрати Дамаска. Тому Плегаст навмисно звiв Палпатiна з Тiмом на полiтичнiй сесiї i використав учня як наживку, одночасно випробовуючи його. Незважаючи на успiшнi дiї Сiдiуса, Тiму вдалося перехитрити обох ситiв, замовивши маладiанських вбивць Плегаста. Оскiльки останнiй зосередив усi свої сили, щоб завадити викраденню та визначити мiсцезнаходження Тiма, вiн не знав, що другий напад запланований проти нього.
  А Дарт Сiдiус це вiдчував, але вже подумував про порятунок вiд опiки наставника.
  Пiд час церемонiї прийняття Ларша Хiлла до ордену Схиленого кола, що проходила в ложi ордену на Корусантi, Дарт Плегаст мало не загинув вiд рук найманцiв. Помiчник Палпатiна, Пестаж, зв'язався з маладiанцями i, отримавши потрiбну iнформацiю, негайно повiдомив Палпатiна. Обидва прибули на мiсце замаху i виявили в живих тiльки пораненого Плегаста, який ледве дихав, який обтяг рану Силою; iншi ж мууни з "Капiталiв Дамаска" були вбитi. Пiзнiше Палпатiн особисто помстився Тiму, вбивши його самого та багатьох iнших членiв Протекторату гранiв у посольствi Маластару на Корусантi. Полiцiя не знайшла винуватцiв злочину, незважаючи на формування спецiальної групи для розслiдування цих смертей за вбивством сенатора Кiма. У результатi "Капiтали Дамаска" не втратили свого керiвника, але Хего Дамаск вiдiйшов вiд справ Галактики.
  Дарт Сiдiус виношував плани досить хитро. Вiн не став убивати свою онучку Падве, а навпаки потоваришував iз нею. I iз зовнiшнiм небажанням став сенатором.
  Вплив чорного лорда зростав, з'явився третiй сiтх Дарт Мол. Теж навчається варварськими методами, i дуже здатний боєць. Втiм, обдарованiсть Мола в силi не така велика, щоб вiн змiг би стати повноцiнним спадкоємцем.
  Крiм того, i Плегаст i Талер - все-таки люди, причому не без ознак расистiв. Їм не дуже хотiлося, щоб престол майбутньої iмперiї ситхiв успадкував не представник людської раси.
  Тому можлива загибель Дарт Мола була зумовлена. До того ж, Палпатiн ледь не загинув пiд час поєдинку зi своїм учнем, i лише перевага в силi врятувала майбутнього iмператора вiд загибелi.
  Дарт Сiдiус вiдчував досаду, що хтось у всесвiтi опиняється краще за нього свiтловим мечем. I це також наклало свiй вiдбиток. На щастя, для людської пари, Мовляв, через свою обмеженiсть не змiг би їх перевершити у знаннi темного боку сили!
  Дамаск i Палпатiн робили все, щоб набуанська криза пiшла на користь їм обом. До того як Дарт Мол розпочав операцiю на Набу, щоб знищити джедаїв, Дамаск зробив активнi дiї для органiзацiї нової кризи. Зв'язавшись iз главами Корпоративного союзу, Гiльдiї комерцiї, Техно-Союзу та iнших корпорацiй, Дамаск переконав їх у порочних дiях Республiки стосовно своїх свiтiв. Палпатiн ж, забезпечивши своє обрання Верховним Канцлером Галактичної Республiки, вирiшив, що настав час завершувати Великий план наодинцi. Дiзнавшись вiд Плегаста все необхiдне i скориставшись зв'язками свого вчителя для отримання бажаного посту, Палпатiн вважав за старий муун нiчим iншим, як перешкодою. З iншого боку, плегаст, здавалося, повнiстю довiряв своєму учневi.
  Тим бiльше, що Дарт Мов загинув i правило двох автоматично вiдновилося.
  Попереду ще багато роботи i часу, навчити нового учня у Дарта Сiдуса просто не було.
  То що, чому б їх тандему не проiснувати ще кiлька рокiв - за орденом джедаїв не буде, остаточно знищено?
  Але найголовнiше було не це. Плегаст нарештi вiдкрив страшну таємницю: "саме вiн i є справжнiм, бiологiчним батьком Палпатiна - Вiтта Талера".
  Та його мати, дуже гарна селянка закрутила голову багатому лорду-комерсанту Дамаску. I той не змiг стримати пристрастi.
  Взагалi пiсля посвяти в сiтхи, здатнiсть вiдтворити потомство рiзко падає. А тут така удача - у тебе є син! I такий здiбний, причому обдарований не тiльки в силi, але й має неабиякий полiтичний талант.
  Це i спричинило номер один, чому вiн врятував юнака. Набагато приємнiше передати справу своєї рiдної кровi. Хоча через те, що сiтхи високого рiвня ставали майже безплiдними - родиннi зв'язки нiколи не вважалися головними.
  Розчулився Плегаст... Може й справдi вирiшив, що рiдний син його не чiпатиме.
  Але саме це i спонукало Дарта Сiдiуса до дiї. Вчинити такий злочин, як вбивство рiдного батька - мрiя будь-якого сiтха-майстра.
  У нiч перед виборами, Дамаск здiйснив свою першу публiчну появу за кiлька рокiв виключно з сенатором Палпатiном: вони були присутнi на прем'єрi нової постановки опери мон-каламарi в Галактичному оперному театрi. Пiсля вистави двоє лордiв сiтхiв пiшли в пентхаус Дамаска в будiвлi Шпiлi Кальданi для святкування майбутнього успiху Палпатiна. Палпатiн ходив навколо вчителя з вином, репетируючи майбутню промову в Сенатi.
  Плегаст захмелiв, розповiв Палпатiну, що його експеримент з магохлорiанами пройшов бiльш нiж успiшно. Хлопчик Енакiн виграв перегони, i найголовнiше зумiв вивести з ладу цiлу армiю бойових роботiв. Отже, хлопчик обдарований у силi найбiльше у всесвiтi. Крiм того до пари з хлопчиком, йому вдалося заплiднити магохлорiанами та представницю раси тогруту. Враховуючи, що представники цiєї гуманоїдної, але нелюдської раси - бiднiшi, нiж люди магохлорiанами, але при цьому серед них вiдсоток джедаїв при багаторазово меншiй чисельностi, нiж у людей дуже високий.
  Нова дiвчинка Асока Тано в майбутньому зможе досягти надзвичайних, невiдомих ранiше вершин майстерностi. Поєднання альтернативних способiв сприйняття сили тогруту, i велика кiлькiсть магохлорiанiв - здатне породити справжнє диво рукотворної природи.
  А що буде згодом? Вiн продовжить експерименти та створить нову расу людей - за силою рiвних богам. I зможе синтезувати iстоти ще бiльш високого рiвня, нiж магохлорiани - теохлорiани, якi дозволять сiтхам змiнювати фiзичнi закони всесвiту, а може й створювати новi всесвiти!
  Був вiд чого злякатися i вразитись чорному лорду.
  Поступово п'янiючи, Плегаст вперше за багато рокiв поринув у сон, i через кiлька хвилин Сидiус, похитнувшись (може краще елементарно вiдсiкти голову мечем?), обрушив на вчителя потiк блискавок Сили.
  - Ти батько вiдповиш за всю! За те, що кинув мене, що дозволив пережити рiк пекла у тортурах королiвських пiдвалiв! За що змусив убити моє єдине справжнє кохання Каролiну!
  Рев чорний сiтх викидаючи у свого батька блискавки. Вiн його справдi щиро ненавидiв.
  Насолоджуючись болем Плегаста, Дарт Сiдiус повiльно мучив його до смертi, а той, знесилений за допомогою Сили, нiчого не мiг зробити i загинув.
  В останнi секунди чорний владика сказав:
  "Ти програв цю гру ще того дня, коли вирiшив навчати мене, щоб я правил Галактикою в тебе тато пiд боком - або, сказати точнiше, пiд п'ятою. Ти був менi вчителем батько - так, за це я тобi навiки та будь вiн вiчним вдячний, але господарем ти менi не станеш нiколи".
  - сказав Палпатiн на прощання вмираючому i блискавки сили Дарту Плегасту, що горить у вогнi.
  Так i закiнчив своє бурхливе життя сiтх-винахiдник. I з ним перекинулася сторiнка всесвiтньої iсторiї.
  Але залишилися два нових, великi твори: Асока i Енакiн, а також учень, який зумiв домогтися влади над галактикою i перемiг джедаєв.
  Люк Скайокер, таким чином, був правнуком Палпатiна та сином Дарта Вейдера.
  Тому чорний владика сiтх не мiг вiддати наказ, взяти i знищити свого прямого, обдарованого силою нащадка. Тим бiльше, як не крути - Люк на всi сто вiдсоткiв чоловiк, а його власнi дiти наполовину тогрутi. Адже iмператор Палпатiн вже запровадив закони, що обмежують права нелюдiв, i взагалi прагнув встановити расистськi у новiй державi.
  Дiйсно раз люди є найчисленнiшою расою в галактицi, i сам iмператор людина, як i його оточення, то жорсткий расизм, i приниження iнших рас цiлком у дусi ситхiв. Тих, хто любить придушувати i панувати.
  Гросс-маршал Таркiн розробив цiлу теорiю та iдеологи виправдання расизму.
  Але успадковували престол, лише наполовину люди. Нехай навiть Асока i позбулася потворних наростiв, а її шкiрка хамелеона виглядає красиво.
  Iмператор спецiально послав своїх дiтей знищити життя на планетi Шило, де жили тогрути. I сини чорного владики виконали це з радiстю.
  Вони iз зачаття служили i знали лише темний бiк сили. Палпатiн же в юностi не раз робив добрi вчинки. I якби вiн потрапив до тортур, не зiткнись Плегастом, нiколи б не став найбiльшим убивцею галактики.
  Та його дiти не робили добрих вчинкiв, з радiстю творили будь-яке зло. Але чомусь це i неприємно iмператору. Толi i в ньому не до кiнця померло добро. Толi Палпатiн вважав, що неможливо стати справжнiм сiтхом без боротьби iз самим собою, коли ти перемагаєш свiтлу сторону в самому собi.
  Його дiти сприйняли служiння злу, як данiсть, як найприроднiше у свiтобудовi, не вiдчуваючи душевних мук i докорiв совiстi.
  А й Палпатiн боровся сам iз собою, i тiльки Всевишнi Боги знають, чого йому варте вбивство Каролiни.
  Крiм того, iмператор так i не наважився прикiнчити свою матiр. Плегаст мабуть теж вiдчував до неї почуття прихильностi, нiколи не порушував такого питання.
  А мати Палпатiна все ще жива i, незважаючи на те, що її вже давно перевалило за сто рокiв, зовсiм не виглядає глибокою старою. Навпаки вона здається молодшою за свого сина, мiцна блондинка - рокiв тридцяти не бiльше на вигляд. Пiсля визволення з каторги, вона оселилася у глухiй провiнцiї i там зайнялася вiдомством.
  Та простолюдина, селянка, але теж незвичайна жiнка, що в неї було зрушено в генетицi. А iнакше навряд чи змогла б завагiтнiти вiд чорного володаря.
  Босонога, в однiй пов'язцi на стегнах, з тонкою як у юної дiвчини талiєю вона багато працювала в полi, а ночами займалася чаклунством. Але коли Вiтт жив з нею, мати свої заняття приховувала, i нiчого свого сина не присвячувала.
  Щоправда, кiлька разiв промовилася: що їй, напевно, буде судилося поховати не лише своїх близьких, а й їхнiх дiтей та онукiв.
  Палпатiн провiдав матiр лише рiк тому - коли треба було прикривати Набу вiд рейду повстанцiв. Тi теж шукали таємницi на рiднiй планетi чорного iмператора. Може, хотiли дiзнатися про його слабкi мiсця, чи вiдшукати родичiв?
  Був у iмператора єдиноутробний брат. Ось його Палпатiн принiс у жертву темним силам незадовго до кризи в Набу - як сказати, щоб усмiхнувся успiх.
  Брат до цього часу вже обзавiвся i онуками, тож вичiкувальна тактика Дарт Сiдiуса виправдалася. Ще бiльше жертв i поповнення пантеону вбитих рiдних кровей.
  Тодi вiн хотiв заразом, i прикiнчити свою матiр. Але Палпатiн очiкував зустрiти стару: але його мати зовсiм не змiнилася за довгi роки розлуки. Дiвоча, мускулиста постать, дуже смаглява вiд засмаги, i гладка шкiра, гарне обличчя з мужнiм пiдборiддям. Здалеку її взагалi можна прийняти за дiвчину, але поблизу видно риси обличчя: цiлком зрiлi, сформованi i не менше тридцяти рокiв. А якщо подивитися у смарагдово-сапфiровi очi, то здасться i бiльше.
  Вiтт Талер, який не очiкував, що його мама не така проста, як здається, зазнав шоку i вiдмовився вiд вбивства, або як вiн це називав - принесення в жертву темним силам.
  Вiн не знайшов у собi тодi мужностi перемовитися хоча б парою слiв з матiр'ю-ведучкою i уникаючи контакту поспiшив, вiдiйти. Мати, можливо, впiзнала свого сина, проте теж вдалася холодною i байдужою.
  А пiд час останнього вiзиту до Набу вона з'явилася у той момент, коли iмператорський конвой налетiв на засiдку. Палпатiна ледь не поховало у палацi, але босонога жiнка з'явилася до нього, вказавши прихований вихiд i показавши, де знаходиться ще одна засiдка бунтiвникiв.
  Тодi вони з нею й обмовилися кiлькома фразами.
  Нев'януча мама поклала руку на лоб Палпатiна i з гiркотою вимовила:
  - Як тебе жорстоко поранили синок. Не залишилося в тобi жодної риси!
  Дарт Сiдiус сердито вiдповiв, мамi:
  - Я тiльки зовнi здається глибоким старим! Так, моє тiло вже давно живе не за людськими законами. I я досi здатний перемогти на мечах будь-якого джедаю. А термiн фiзичного iснування мого тiла, триватиме ще не одне столiття!
  Молода мама кивнула своєму зморщеному синовi:
  - Ти вирiшив продовжити фiзичне iснування, ставши вампiром? Звiсно, вампiри мають переваги над людьми. Якщо не брати до уваги потреби тричi на день пити кров, i уникати сонячних променiв. Але ж це не життя!
  Iмператор Палпатiн образився на матiр i навiть хотiв її вдарити, але стримався. Сердито пробурчав:
  - Я став сильнiшим, нiж був у молодостi, мене важче вбити, нiж окрiм срiбла найвищої проби. А на будь-якому сонцi можна носити зручний скафандр з фiльтрами, а штучне свiтло для мене небезпечне.
  Тут тон Дарт Сiдiуса став м'якшим.
  - От краще, скажи, як тобi, будучи простою людиною, вдалося зберегти молодiсть?
  Лада Талер з милою, бiлозубою посмiшкою вiдповiла:
  - Я все життя ходила боса по Набу, все життя працювала, їла здорову їжу, пила лише сiк та молоко. Завжди на свiжому повiтрi - подалi вiд мiста. Тiльки один раз побувала в столицi, та й то в кайданах, коли мене привезли вислухати вирок. А там знову на село з мотикою!
  Я веду найздоровiший iз усiх можливих способiв життя i з чого менi старiти?
  Палпатiн цього разу навiть не розсердився, йому стало трохи кумедно i вiн цiлком логiчно попросив уточнення:
  - Мiльйони селянок ведуть такий самий, як i ти, спосiб життя, але це не заважає їм перетворюватися на вiдмiну вiд тебе на потворних старих. У чому секрет - кажи!
  Мама вiдповiла з поблажливiстю в тонi:
  - Найголовнiше питання, а вiд чого людина старiє? Кругообiг у природi вiчний, i людський органiзм має схожiсть iз таким ось кругообiгом. Об'єктивно кажучи в самому людському тiлi немає нiчого такого, що мало б старiти. - Молода з вигляду жiнка зробила паузу i продовжила з упевненiстю богинi. - Вся справа у мисленнi та вiрi. Повiр, що старiсть протиприродна, а вiчна юнiсть навпаки - закономiрнiсть i ти не старiтимеш!
  Палпатiн не цiлком iз цим погодився:
  - Старiють не лише люди, а й метал, предмети, космiчнi кораблi, бойовi роботи. Чому ти думаєш, що людина здатна цього уникнути зусиллям волi та вiрою?
  Молода жiнка впевнено вiдповiла:
  - Людський органiзм на вiдмiну вiд металу оновлювана система. Клiтини можуть дiлитися та оновлюватися мiльярди мiльярдiв рокiв. Будь-який вчений скаже, що стовбурового запасу в органiзмi вистачить мiльйони мiльйонiв життiв. Треба тiльки навчитися робити одну суттєву дрiбницю - регенерувати та оновлювати ще й нервовi клiтини. Тодi безсмертя стане дiйснiстю!
  Палпатiн вкрадливо запитав:
  - I як мама ти це робиш?
  Жiнка засмiялася i пошепки вiдповiла:
  - А навiщо це знати вампiру? I так ще в це тiло простягнеш п'ять чи шiсть столiть. А тебе росте чудова змiна... Чи треба тобi ще опанувати таємну вiчну молодiсть. Особливо з огляду на твiй егоїзм?
  Дарт Сiдiус прошипiв, наче придушена змiя i оголив червоного кольору клинок.
  - Я i тебе можу принести на жертву темним силам!
  Мати дивилася без жодної тiнi країна на сина-iмператора. Вiдповiла, ще ширше посмiхаючись:
  - Ця жертва не допоможе тобi у твоїй боротьбi! Хоч кривавий тиран, але мої молитви рятують тебе вiд загибелi. Через рiк пройдеш по краю прiрви. I тiльки твоя мама зможе врятувати твою душу вiд пекла!
  Палпатiн пом'якшав i розслаблено махнув рукою:
  - Гаразд, як ти сказала: у вампiра ще є в запасi п'ять чи шiсть столiть. А там, може, я дiзнаюся бiльш ефективний спосiб продовження життя. Тим бiльше, що вже проводяться експерименти по вселенню духу в клон!
  Мама на прощання поцiлувала Палпатiна та побажала йому удачi. Вiд неї так свiжо та приємно пахло. I Дарт Сiдiус затужив - є i в добрi своя краса.
  Зло - це зло, i жити колись навколо темрява i лютi шакали вкрай втомлює. Iнодi накочуються страхи... Болiснi та жахливi.
  Тим бiльше iмператору Палпатiну хотiлося, щоб йому успадковував сiтх, що не є чистим злом, i щоб наступник мiг внести в життя космiчної держави - хоч щось творче.
  Люк Скайокер повнiстю людина i в цьому його значний плюс.
  Крiм того, в ньому ще текла кров Енакiна, i Палпатiна. I залучення на темний бiк цього хлопця вимагало серйозних зусиль.
  
  
  НАРОДЖЕННЯ Диявола
  Яким чином Палпатiн - скромний юнак, вiдмiнник, i вирiзняється зразковою поведiнкою став втiленням вселенського i зла i перейшов на темний бiк сили?
  На планетi Набу жилося порiвняно непогано - м'який клiмат, щедра земля, майже повна вiдсутнiсть бунтiв та вимог змiн. Форма правлiння - конституцiйна монархiя... Але влада короля велика, його укази рiвнi за силою законам, i лише Падлi Амiдалi були внесенi поправки, що обмежують i термiн правлiння монарха та його повноваження.
  Палпатин у юностi дуже гарний, стрункий i, зрозумiло, фiзично розвинений юнак, перемiг на мiжпланетарних змаганнях з Авiаболу. Саме тодi Палпатiн, якого включили до збiрної Набу в останнiй момент - вiдчув у собi чутливiсть до сили. Вiн бачив заздалегiдь польоти пульсарiв та вiражi астероїдiв у найскладнiшiй вiртуальнiй грi. I зрозумiв, що може вiдчути, коли слiд завдати смертельного, вирiшального удару. I тодi його iм'я було дещо iнше: Вiтт Талер. Мати простолюдина, i невiдомий батько. Щоправда, завдяки вродженим здiбностям та працелюбностi Вiтт зумiв вступити на безкоштовний факультет престижного коледжу. Для цього треба було зiбрати дуже високий бал.
  На рахунок батька, його дуже гарна i фiгуриста мати, говорив, що вiн був знатним паном, можливо навiть iз родовитих джедаїв.
  Але його назвати так i не змогла. Вiтт втiм, будував рiзнi припущення в умi - може його батько взагалi iмператор iз сусiдньої галактики?
  Ще в дитинствi Талер - майбутнiй Палпатiн вiдчував у собi здатнiсть прочитати закритий пiдручник - у паперовому виглядi чи електроннiй книзi - все одно. Вражав друзiв здатнiстю передбачати результати спортивних змагань, або на суперечку вигравав загадки - типу того, що заховано в кулаку.
  Але саме в цiй грi вiн зрозумiв, що має рiдкiсний дар. Сенсацiйна перемога зробила Вiтта Талера героєм Набу, i... Ну, як у казцi призвела до того, що найпрекраснiша дiвчина, принцеса Каролiна Амiдала закохалася в нього по вуха.
  I сам Вiтт зi своєю, юною, гарячою кров'ю вiдчув приплив симпатiї та взаємностi. Вони полюбили друга до божевiлля, i офiцiйна спадкоємиця престолу Каролiна Амiдала Наберрi, завагiтнiла вiд простолюдина-хлопчика.
  Король розлютився. За звичаєм та законом планети Набу, аборти найсуворiше забороненi, але спадкову принцесу та її потомство позбавили права на престол. Вiтта Талера повиннi були пiсля жорстоких тортур, страчувати найстрашнiше. А Каролiна пiсля народження дитини була вiдправлена рабинею на плантацiї. Там принцеса: боса, в однiй лише рванiй тунiцi мала працювати разом з iншими ув'язненими дiвчатами. Ночувати в бараку, на голих дошках i їсти просту грубу їжу. Майбутню королеву наглядачi били батогом, якщо вона хоч трохи працювала повiльнiше.
  Одним з видiв покарань - пiдвiшування рабинь на дибi, i лоскотання босих п'ят, язиками полум'я смолоскипа.
  Самого Вiтта катували у в'язницi. Мучили жорстоко, витончено, але дуже професiйно, не даючи втрачати свiдомiсть або померти ранiше.
  Вiтт Талер пройшов через тисячу кiл пекла. Йому мучили, перед стратою цiлий рiк. А потiм його мав живцем зжерти, на очах у мiльйонiв жителiв Набу щур.
  Але пiд час страти, несподiвано монстр вибухнув... А коли дим розвiявся Вiтт Талер безвiсти зник. Багато хто сприйняв це - як знамення згори i повалилося на колiна. А король похитнувся, його обличчя посинiло - вихопив удар.
  А понiвечений багатомiсячними тортурами Вiтт прокинувся у вологому гротi, облiплений яскравими рослинами. Йому було дуже боляче, але водночас повернулося вiдчуття запеклої сили. Чомусь пiд час катувань у тортурi, Вiтт не мiг застосувати свої здiбностi i спалити катiв.
  Хоча i зримо уявляв вогонь, що вилiтає з себе, виверження пульсарiв, i потоки з жахливої зброї плазмомета( забороненої в старiй республiцi - через надзвичайно великий руйнiвної сили!). Але тут почуття сили повернулося.
  I заподiянi катами глибокi рани неквапливо, але затягувалися.
  Поруч iз Вiттом знаходилася канiстра з поживною сумiшшю, i вiн поглинав її, раз у раз, занурюючись у сон.
  Ось йому, наприклад, приснилося ... Маячне i водночас героїчне;
  Пожирання трупа було стрiмким процесом, лев-мутант дуже поспiшав, поки м'ясо було свiжим та теплим. Коли нарештi вiн закiнчив, залишився скелет. Декiлька чорношкiрих воїнiв у балахонах озброєнi чарiвними жезлами, вiдiгнали його, потiм пiдхопили кiстяк.
  - Хоробрий гладiатор, який загинув доблесною смертю, буде похований за мiсцевим звичаєм з усiма почестями. - оголосив захопленим тоном коментатор.
  - Чудово! Не такий поганий кiнець! - сказав майбутнiй iмператор космiчної. Вiтт усе ще хлопець увi снi, йому здається, що вiн у недавньому своєму минулому.
  А невiдомий коментатор, продовжував захлинатися у шаленому захватi:
  - А тепер оголошуємо продовження змагання. На даний момент будь-хто з публiки може битися з левом-вбивцею.
  Вiтт Талер одразу встав i пронизливо закричав:
  - Я хочу!
  - Зрозумiло бажаєш спокутувати свою провину, що не поставив на людину. - пiдколола його принцеса Каролiна Амiдала.
  Юнак люто прокричав:
  - А як i так! Тварина, яка вбила людину, не гiдно жити!
  - Але в тебе є конкуренти, ось подивися. - Принцеса Каролiна вказала на звiра, що встав, що нагадує прямостого крокодила з мордою слона. - Ось цей хлопець теж хоче битися!
  Коментатор оголосив:
  - Так вступити в бiй виявило бажання одразу двоє, то спочатку вони мають битися один з одним.
  Публiка вiтала це рiшення, бiльше видовищ та бiльше кровi!
  Воїн Вiтт подивився на монстра з хоботом покритого лускатою бронею, в першi секунди неприємно засмоктало пiд ложечкою. Потiм юнаковi подолав хвилювання, хоча супротивник, безсумнiвно, був небезпечний.
  - Вам видадуть стандартну зброю! - оголосив з холодком у голосi коментатор.
  Воїни за звичаєм вклонилися. Потiм їм вручили меч та щит. Тут Вiтта чекала чергова несподiванка, йому меч вручили один, праворуч, а противник отримав вiдразу два, взявши другу зброю в хобот.
  - Так не чесно! - запротестував юнак. - Два клинки проти одного.
  - Це Трупосос вiн завжди користується носом у боях. Такий звичай! - вiдповiв, не приховуючи зневаги в голосi невидимий коментатор, зброю ж вручали красивi майже невагомi дiвчата, дуже схожi на нiмф. Дивлячись на них, Вiтт (майбутнiй Палпатiн) вiдчув пристрасне бажання, i йому було дуже соромно, що його напруження помiтять. Тому вимовив iз гнiвом.
  - Так дайте менi замiсть незграбного щита другий меч. - Я не хочу бути хлюпиком.
  - Таке право маєш! - Вимовив, злегка пiдiбравши, коментатор.
  Нiмфа вручила юнаковi другий меч i з пафосом вимовила:
  - Бiйся лицар, не сорому честь.
  Коментатор знову оголосив:
  - Право вбити або помилувати належить бiйцю того, хто володiє переможною зброєю! А також публiцi. Я думаю з цим треба рахуватися.
  - Я обов'язково прикiнчу зухвалого красеня. - Вимовив Трупосос.
  - Не викувавши молота, не розколеш замок! - Iзрек, дотепним афоризмом Вiтт.
  Вони стали в стiйку, крокодилячий слон був набагато бiльшим за хлопця, i стали чекати сигналу.
  Легка, як пушинка нiмфа, пiдлетiла до нього i цмокнула в юнака в рожеву щоку.
  Вiтт почервонiв i зробив пiвкроку, в цей момент пролунав сигнал до бою. Трупосос кинувся на нього, розмахуючи мечами, вiн сподiвався взяти нахрапом. Юнак був напоготовi, i, вiдстрибнувши убiк, а на вiдходi врiзав ногою. Удар припав у щит, вiн задзвенiв неприємним звуком.
  - Гей, пацанчик! Бережи взуття, воно у тебе симпатичне.
  Юний Вiтт i справдi пошкодував, що не зняв кросiвки, вони були подарунком до його дня народження, надзвичайного забарвлення i, незважаючи на мiцну шкiру їх, не хотiлося псувати. Йому синовi бiдної жiнки, дороге гарне взуття. А вiн Вiтт ще хлопчисько, щоб, не соромлячись ходити босонiж.
  Бiй продовжувався, тут юнак зазначив, що супротивник дуже спритно володiє своїм хоботом. Як швидко рухається меч, тодi як руки не настiльки рухливi, та ще й перевага в довжинi.
  - Я все життя мрiяв на слонi покататися, а не побитися. Ти вже гидкий.
  У вiдповiдь хрипкий писк:
  - Що людина не подобається. Ось як неповноцiнна ваша раса.
  Вiтт продовжував мiняти траєкторiю, робив мiрошнику, один з ефективних прийомiв
  Кендо, але видно слава вправного бiйця прийшла до його супротивника недаремно. Вiн усе встигав парирувати i навiть сам завдав чутливих ударiв. Ось, наприклад, один iз випадiв потрапив Вiтту в груди, майка була розрубаною, юнак зробив сальто спини, ледве уникнувши серйозної поразки. Двоголовий росiйський орел був зiпсований, розсiчений навпiл.
  - Ось гад! - промовив Вiтт i провiв прийом "Метелика", але знову всi випади виявилися
  Вiдбито. - Носатий диявол.
  Його знову поранило, подряпав руку, потiм потрапило в плече. Вiтт вiдступав, вiн раптом усвiдомив, що безнадiйно програє бiй, зiткнувшись з майстернiшим ворогом-партнером, нiж вiн сам. Тим бiльше, що в кендо юнак ще не був дуже досвiдченим.
  Принцеса Каролiна теж хвилювалася:
  - Я остання дурниця, що не зупинила свого хлопця. У цьому всесвiтi вiн зовсiм
  Чужий, так i складе голову, не вiдомо про що.
  Їй схотiлося вистрибнути за арену. Тут як на зло пiдвернувся знайомий чаклун.
  - Що красуня, це йому не з палички стрiляти чи нiжками махати. Я знаю Трупососа! Що, вiн обов'язково вб'є, та ще й знущається над трупом. Так що хочеш, не хочеш, а тобi доведеться менi вiддатись.
  - Нiзащо! - промовила принцеса Каролiна.
  Чарiвник темної сторони сили просипiв:
  - У такому разi тебе можуть продати в полк, i ти обслуговуватимеш по двадцять солдатiв за день. Або, навпаки, у гарем владики, де вас тисячi i ти усохнеш вiд туги та помiрностi.
  Принцеса вiдважно проревела:
  - Я стану воїном!
  Чаклун прокудахтал:
  - Ти тендiтна дiвчинка, яка не володiє елементарними магiчними прийомами. Та тебе спопелять у першiй же битвi.
  Каролiна образилася:
  - Майстер Слави мене навчить! Та й я сильна фiзично!
  Чарiвник гидко захихотiв:
  - Майстер Слави? А так вона егоїст. Навряд чи в неї щось путнє вийде. Ось я мiг би зробити тебе дружиною i як рiдний передати свою майстернiсть.
  Принцеса iронiчно посмiхнулася:
  - Хочеш стати богом?
  Чаклун пихато проревiв:
  - А чому б i нi! Що я гiрший за iнших претендентiв?
  Каролiнi щиро i з виразом презирства, сказала:
  - Ти огидний. Менi будуть неприємнi твої дотики.
  Очi спокусника промайнули багряним вогником.
  - Ну, я тобi це пригадаю.
  Поки вони перемовлялися, ран у Вiтта побiльшало. Хлопець вiдступав, вiн уже почав вiдчувати запаморочення вiд втрати кровi. Трупосос зробив черговий випад, страшне замах ледь не вiдтяв голову, розрiзав щоку хлопця.
  - Сволота промовив вiн. - У ходi битв липучка на однiй iз його кросiвок розклеїлася.
  I взуття ледве трималося. Але здiбного юнака осяяло натхнення, рiзко пiдстрибнувши вгору. Вiн махнув ногою, i кросiвка, нiби камiнь iз пращi полетiла в морду Трупосос, догодивши кованим на заклепках пiдбором у око. Той завив, на секунду вiдволiкшись.
  Вiтт провiв один iз найскладнiших прийомiв джедай-кендо, "потрiйний вiяло" та вiдсiк монстру хобот. Бризнув фонтан кровi, Трупосос вiдступив, широко розставивши ноги. Його ковтка вивергала страшне ревiння.
  Вiтт люто блиснув очима:
  - Противник на межi повного знищення! Я виграю!
  Юнак накинувся на ворога, з одним мечем не був страшний. Трупосос вiдступав, хитався i пропускав удари. Незабаром вiн отримав кiлька тяжких поранень i випустив меч. Потiм лише судомно реагував, повертаючи щит. В азартi Вiтт провiв прийом вили, кольнувши противника спочатку в голову, на що вiн встиг зреагувати, а потiм у живiт. Прокол був глибокий i вилiзли кишки. Потiм бачачи, що ворог остаточно ослаб, Вiтт провiв прийом "щiтка" i пронизав йому череп. Той звалився замертво.
  - перемiг боєць Вiтт на прiзвисько примара. Його супротивник Трупосос, який розбив хобот, майже мертвий. Тепер юнаковi-переможцю належить право, давити його чи нi.
  Натовп шумiв, частина ставки виграла, а частина програла, але жадобi кровi всi були надзвичайно.
  Єдинi, в дикому поривi та шаленому крику:
  - Добий його! Вiдсiк голову i повiш на кiлок! - волали вони. - Так велить звичай чинити з тими, хто програв.
  Вiтт похитав головою, в азартi бою вiн ще мiг убити, а так, коли все закiнчено його лють випарувалася. Прохолодно вiдрiзати голову, i ще поглумитися над нею це не в його правилах. Хлопець нахилив свiтлу голову i твердо промовив:
  - Нi, я не вбиватиму безпорадну iстоту.
  - Знищ його! Прикiнчи! - продовжував кричати натовп, i пiдскакувати вгору рiзноманiтнi кiнцiвки. I визги - Достав нам задоволення!
  Майбутнiй iмператор Палпатiн виявляв нечуване благородство:
  - Ворог переможений, i навiть покалiчений, чого вам ще треба!
  -Твiй Друг дурень. Залишаючи живих Трупососа, вiн наживає собi смертельного ворога.
  Той не вибачить приниження та втрати хобота. - Вимовив iржавим хрипом чаклун. - А ти дурненька чому. Не кричиш, добий?! Тебе вiн послухає!
  - З мене достатньо кровi! - вiдповiла дiвчина-принцеса. - I чому ви всi такi жорстокi? Невже не можна розважатися якось iнакше?
  Чарiвник, чия личина, була прихована пiд балахоном, прошипiв:
  - А як?
  Каролiна, ледве приховуючи роздратування, вiдповiла:
  - Пiснi, наприклад, послухати! Або виконання артистичних номерiв, рiзноманiтних розважальних програм, можна з тваринами.
  Чаклун чиє обличчя приховано, але горячий глава все одно просвiчують з-за мороку, прогугняв:
  - Це що типу балагану? Нi, не цiкаво! Будь-якого роду фiгляри i скоморохи не можуть замiнити видовища кровi.
  Принцеса навмисне скривила личко:
  - Невже?
  Чарiвник, хмурячись i блищачи зенками, рикнув:
  - А що спiваки з їхнiми лудженими ковтками. За допомогою магiї та чаклунства можна будь-яку музику та голос вiдтворити. Ми це можемо. А якщо захочемо, то й голi гурiї затанцюють.
  Чарiвник пiдняв угору довгий, кiгтистий палець:
  -Нi, дiвчинка серйозна гладiаторська сутичка найкраще.
  Принцеса Каролiна була з цим категорично не згодна, але заперечувати не стала.
  Вiтт Талер за бiй отримав грошi, дещо зрубавши на тоталiзаторi. Потiм юнаковi, який ще не вiдiйшов вiд попередньої битви, i отримали поранення довелося битися з
  Левом-мутантом. Але ялинки у хижака залiкували за допомогою магiї всi рани, то юнак вийшов весь у свiжих порiзах. Вiтт скинув посiчену майку, i зняв кросiвки, обережно вiдклавши їх убiк взявши обидвi руки по мечу. Ось такий напiвголий у джинсах вiн здавався принцесi Каролiнi особливо красивим. На рельєфному торсi було видно широкi порiзи. Хлопчик провiв жилистими плечима, намагаючись змусити бiль служити своїй лютi. Його голi ступнi вiдчували гарячу поверхню нагрiтої пiд штучним свiтлом пiдлоги.
  Вiт Талер випустив повiтряний поцiлунок. Публiка заляпала в долонi.
  Голосно буркнуло:
  - Бiйцiв уявляти не треба! Нехай бiй буде цiкавим!
  Лев не чекаючи горна, стрибнув, намагаючись пiдчепити супротивника шаблями-кликами. Йому це не вдалося, вiдскочивши, Вiтт примудрився врiзати п'ятою в око. Звiр розлютився, стрибнув уперед, i натрапив на вiстря меча. Тут уже здивувався i хлопчик-гладiатор - кров, що була до цього червоною, стала зеленою.
  - Вiд чого це все? - запитала здивована принцеса Каролiна.
  - Це говорить про те, що звiр став бiльш живучим i сильним, зросла пристосовнiсть. - вiдповiв похмурим тоном чаклун.
  Дiвчина зробила однозначний висновок:
  - Це погано!
  Голос чарiвника став куди бадьорiшим:
  - Чому! У тебе хлопець прекрасний боєць, просто лайка буде цiкавiшою.
  Лев-дракон продовжував стрибати, не звертаючи уваги на кров, вiн був дуже швидким i хлопець ледве встигав ухилятися. Ось Вiтт зробив сальто, стрибаючи: немов акробат, потiм пiрнувши, як в'юн, розпоров леву черево. Iкластий термiнатор здавалося, не звертав на це уваги, продовжуючи переслiдування юнака по рингу.
  - Ось чорт! - Вимовив у досадi Вiтт. - Тебе що клинок не бере.
  Вiд втрати кровi юнак став утомлюватися. Точним випадом йому вдалося пронизати око лева, але навiть з одним оком хижак залишався небезпечним i пiдловивши момент боляче врiзав кiптявою лапою по ребрах. Пазурi залишили шiсть глибоких смужок.
  - Ось гад! Здирає м'ясо! - проворкував юнак.
  Здавалося, що лев давно повинен послабшати вiд втрати кровi, але його атаки ставали все стрiмкiшими. Кiлька разiв iкла ледь не пронизали прес, а один встромилися в грудний м'яз Талера, сильно роздряпавши його. Юнак похитнувся, i зуби блиснули над ним,
  встромився в плече. Вiтт був спiтнiлим, закривавленим i примудрився вислизнути i навiть полоснути мечем по горлу. Звiр спливав кров'ю, була пробита головна артерiя, але не втрачав швидкiсть.
  - Ти нiби зомбi, скiльки не будь-якої реакцiї. Можливо, ти не правильний лев. - промовив юнак.
  Вiн спробував контратакувати, щоб вибити останнє око, але промахнувся, залишивши на мордi чергову криваву смугу. Лев
  знову зачепив його лапою.
  - I звiдки такi беруться. - У розпачi юнак з усiх сил вдарив свого супротивника по iкла-шаблi. Вiд сильного потрясiння кiстка трiснула i з неї виступив бiлий сiк.
  - Еге! - З надзвичайно задоволеним тоном, промовив чаклун. - Твiй дружок видно вирiшив заточити клинок, принаймнi вiдчувається не жартiвлива пиха.
  - А чого ти хотiв? Вiтька хлопець розумний. - вiдповiла, досить урчачи принцеса Лея.
  Наступний удар остаточно обрубав iкло. Звiр почав крутитися, на мiсцi немовби втративши орiєнтацiю. Вiтт понаважав, його удари ставали все рiзкiшими, бачачи, що лев-мутант поплив, юнак додав енергiї.
  - Що левове м'ясо, не подобається! - прокричав вiдважний хлопець.
  - Переможи його Вiтек, ти такий сексуальний. - кричала принцеса Каролiна.
  Юнак ударив по другому iкла, благо мета була зручною. З першого разу кiстка не пiддалася i довелося додати. Нарештi i це вiстря звалилося, лев явно був приголомшений.
  - Як ти тепер без iклiв просто велика кiшка, приречена на загибель! - сказав лютий Вiтт.
  Скрегiт зубiв i стогнання стали йому вiдповiддю. Бiй продовжився в блазнiвськiй манерi, лев-дракон рухався нiбито, атакуючи, але його рухи втратили рiзкiсть. Вiдчувши приплив сил хлопчика у свою чергу
  постiйно контратакував i, зрештою, пробив останнє око. Цього разу клинок схожий, залiз значно глибше i дiстав до мозку.
  - Браво, сечi його! - крикнула принцеса Каролiна.
  Весь зал пiдхопив хором.
  - Добий його, добий!
  Юнак-гладiатор ще раз врiзав ногою i, перестрибнувши за спину, вдарив з розвороту. Лев-мутант, схоже, почав втрачати орiєнтацiю, кiлька разiв тицявся мордою. Нарештi, коли хлопчик приловчився, всадив клинок у груди i постарався пронизати його глибше, аж до самого серця. Кiгтистi лапи вдарили в ребра, роздерши їх, потiм пробили м'ясо, але Вiтт уперто не випускав клинок, хоча його буквально рвало на шматки. Тут уже все вирiшувала воля, пазурi продовжували юне тiло дряпати i рвати.
  - Кинь його! - гаркнула принцеса Каролiна. Її клич залишився на самотi.
  - Дови до кiнця! - гарчав натовп.
  Нарештi клинок розлюченого Вiтта пронизав до серця, i звiр затих, останнiй раз пройшли кiгтями багатостраждального м'яса.
  -Ну, Здається все! - видихнув iз себе юнак. - Народження пiтьми скинуто на порох.
  Коментатор-чарiвник оголосив.
  - знову переможцем став Вiтт - примара смертi; висхiдна зiрка арени. Вiн отримає зароблений приз.
  На цiй фразi бачення Талера розвiялося, мов туман при запуску потужної, аеродинамiчної труби.
  А з цього марева проступає... потужна, висока постать людини чи людиноподiбної iстоти у капюшонi. Звучить скрипучий голос, дуже схожий на голос того чарiвника увi снi.
  - Ти непогано бився Вiтт... У тобi я бачу навички вродженого воїна!
  Талер пiдвiвся. За час сну його рани практично затяглися, а рубцi поблiдли i стали менш помiтними.
  Юнак промовив, простягаючи людинi руку:
  - Я вдячний вам за порятунок пане...
  Людина грубо вiдкинула долоню юну i просипiла:
  - Жодної подяки! Будь-яка подяка веде до милосердя та слабкостi!
  Вiтт через силу усмiхнувся i промимрив:
  - Але ви врятували менi життя... Значить я мушу якось вiддячити вам!
  Чоловiк несподiвано вiдкинув каптур. Юнак вдивився в обличчя, що вiдкрилося. Людина мала благородну зовнiшнiсть, на вигляд їй трохи старше сорока, потужна шия, i кучерява, коротенька борiдка. Погляд очей дуже владний, одразу видно вiн звик наказувати, i риси вольовi, сильнi.
  Хоча Вiтту цей пан i був незнайомий, юнаковi здалося, що вiн його десь ранiше бачив. Хоча дуже важко забути такi виразнi та вольовi риси обличчя, царствену поставу, очi володаря з пелюшок. Але при цьому голос усупереч благороднiй зовнiшностi хриплуватий, неприємний, нiби надiрваний, незважаючи на гучнiсть.
  Людина глянула на Вiтта i, не змiнюючи суворого виразу на обличчi, вимовила:
  - Я врятував тебе не через кохання, а тому, що ти менi потрiбний!
  Очi того, хто говорив недобре, блиснули:
  -Я беру тебе у свої учнi, i вiдкрию пiзнання могутностi, про яке не смiють мрiяти джедаї ... Але знай, те що ти випробував у тортурному пiдвалi, це ще квiточки в порiвняннi з тим, що чекає на тебе!
  Вiтт пiдвiвся i рiшуче промовив:
  - Я готовий! Готовий на все - тiльки врятуйте Каролiну!
  Людина з крайньої мiра зневаги фиркнула:
  - Прихильнiсть це слабкiсть! Найбiльша слабкiсть, яку тiльки можуть дозволити собi сiтхи! - Тут голос чорного володаря став грiзнiшим. - Точнiше не можуть, не повиннi собi дозволити, але ... Як не дивно, я звiльню Каролiну, з рабства! Тiльки в обмiн на твою повну послух, щоб ти присягнув, що в потрiбний момент виконаєш абсолютно будь-який мiй наказ!
  Вiтт покiрно став на колiна, i промовив велику клятву.
  I тодi людина вимовила:
  - Вiдтепер твоє нове iм'я Дарт Сiдiус! Я Дарт Плегас, твiй учитель i пан!
  З того дня почалося навчання Вiтта чи тепер Дарта Сiдiуса прийомам фехтування та темної сили. Жорстоке та нещадне вчення. Але новий чорний лорд вiдчував у собi потужнiсть, що швидко зростала. Вiн з кожним днем, тижнем i мiсяцем ставав сильнiшим i витонченiшим.
  Дарт Плегас, крiм мрiї про безсмертя, мав плани на вiдновлення панування ситхiв. Вiтт Талер змiнив своє iм'я на Палпатiн i трохи змiнив собi зовнiшнiсть, а також вiдбитки пальцiв. Вiн став iншою особистiстю, замiнивши схожу людину, з знатної сiм'ї Палпатiнов.
  Став робити повiльну кар'єру чиновника, одночасно вдосконалюючи свою майстернiсть темної сили. Крiм того, Дарт Плегас, який мав цiлком легальний статус великого комерсанта, дотримала свого слова.
  Пiсля смертi короля успадкував його малолiтнiй син. Дарт Плегас пiдхльоснув напад хаттiв на палац. Спадкоємця, його сестру, брата та дядька вбили.
  Пiсля чого капiтан-генерал палацової гвардiї звiв на престол популярну у народi Каролiну.
  Кiлька рокiв неволi, тiльки загартували сильну жiнку, i вона почала правити ще жорсткiше. А її дочка Серафима, що виховували за монастиря, стала спадкоємицею королiвства Набу.
  Хоча колишня кохана i повернулася до влади, Палпатiн був змушений приховати свою особистiсть i поки що залишатися на других ролях. Хоча його вплив у королiвствi постiйно змiцнювалося.
  Капiтан-генерал незабаром загинув - начебто вiд нещасного випадку, але за цим стояв Палпатiн. А незабаром, владика сiтх зажадав вiд Вiтта Талера, принести в жертву своє перше кохання - королеву Каролiну.
  Справа дiйшла до смертельного поєдинку iз Плегасом. Причому сили виявилися приблизно рiвними. Коли обидва сiтхи знемогли вiд битви, Палпатiн здався i пробурмотiв:
  - Я уб'ю своє кохання i разом з тим залишки людського, що ще тлiють у менi! - Тут чорний лорд пiдвищив свiй голос i рiшуче додав. - Але клянуся, я не пробачу тобi цього i обов'язково знищу!
  Прагнення розправитися з тим, хто вищий за статусом, закладено у ситськiй природi. Моя недосяжна могутнiсть породжує твою заздрiсть; моя мудрiсть пiдживлює твою жадобу знань; мої досягнення збуджують пристрасне бажання повторити їх! - сказав Дарт Плегас Дарту Сiдiусу, i з усмiшкою продовжив. - Вбиваючи найближчих i дорогих собi людей, ти вiдкриєш у собi незбагненне джерело сили. Я вiдчуваю, що ти станеш найбiльшим iз ситхiв - коли знищиш у собi останню людську слабкiсть!
  
  
  ЧУДОВИМ ОБРАЗОМ НАРОДЖЕНА
  - Жив один полковник ВПС, який отримав пiд час Афганської вiйни важку контузiю. I вiн втратив можливiсть мати своїх дiтей, хоча йому цього й дуже хотiлося. Дружина дуже любила полковника i пiшла назустрiч йому, вони взяли на виховання двох мiцних хлопчикiв iз дитбудинку. Приймальний батько виховував їх як спартанцiв. Але все одно це було не те. Хлопцi росли сильними, здоровими, але не виявляли особливих надздiбностей.
  А баба Ванга передбачив полковнику, що представник його потомства стане вершником доль дивних та свiтобудов. Тодi полковник вирiшив сходити до однiєї знаменитої чарiвницi, щоб та допомогла його дружинi завагiтнiти чудовим чином.
  Чарiвниця i справдi мала чималi здiбностi, але в основному була шарлатанкою найвищої проби. Вона заявила, що зможе це зробити i дарувати полковнику сина, але зажадала колосальну суму грошей.
  Полковник мав деяку нерухомiсть у Москвi, а також цiннi трофеї, вiдбитi в ходi вiйни з душманами i чеченцями.
  Вiн зiбрав цю дику суму - пiвтора мiльйона баксiв... Навiть дивно, що бувала людина, а так купилася на обман. Але мабуть чарiвниця мала неабиякий дар гiпнозу, навiювання, вмiння, обдурити якому позаздрив би i сам Кашпiровський, чи полiтик свiтового масштабу.
  Чарiвниця тим часом провела дуже барвистий ритуал постановки, тривiально приспавши дружину полковника. А потiм просто вколола у лоно Венери насiння вiд донора.
  Не дуже хитромудре вийшло шахрайство. Але ефективне. Дружина, (нiби дiва Марiя), беззаперечно зачала дитину - вона, до речi, залишалася незайманою, тож чоловiк зовсiм через поранення втратив чоловiчу силу.
  Всi виявилися задоволеними i в точний термiн, жiнка вирiшилася вiд тягаря здоровою дiвчинкою. Вона, правда, виявилася зовсiм не схожою на свого батька брюнета, i темноволосу матiр. Але батько хоч i розраховував на синiв, любив свою доньку. Тiльки по своєму, виховуючи її як спартанку - загартовуючи та тренуючи.
  Дiвчинка швидко розвивалася, демонструвала високi задатки та здiбностi. Особливо фiзичнi. Її волосся густе, хвилясте, золотисте, i чудова краса.
  Але коли дiвчинка як була босонiжкою, так i почала бiгти по сiчневому снiгу - традицiйно прокинувшись пiвп'ятої ранку - сталася подiя. Так у неї зазвичай починався щодня. Така ранкова, ще в передсвiтанковiй темрявi пробiжка. Цiлком по спартанськи.
  Вона проносилася традицiйнi десять з половиною кiлометрiв за будь-якої погоди, щоб потiм отримати заряд бадьоростi на цiлий день. Природно це початок тренування, бо Владлен( iм'я на честь - Ленiна i Сталiна!) серйозно займалася єдиноборствами. Вона навiть виступала на змаганнях - перемагаючи дiвчат, щоб були бiльшими i старшими за неї.
  Але все ще вона поки що дiвчинка рокiв десяти, i бiжить в одних лише плавках. А золотисте волосся схоже на полум'я. А клятий манiяк чекає дитину в засiдцi. Мабуть пастку приготував заздалегiдь, тому що дiвчинка мчить настiльки швидко, що не всякий дорослий наздожене.
  Декiлька добре замаскованих капканiв лежали на шляху дiвчинки. Ситуацiю посилило, що йшов снiг i всi слiди присипало. I Владлен, дiвчинка, яка в будь-яку погоду, мчала босонiж i напiвгола, навiть радiла подiбному екстриму. Адже проблеми лише загартовують i, що нас не вбиває, робить лише сильнiше.
  Капкан спрацював, жорстоко защемивши дiвчинцi ногу. На щастя завдяки тренуванням, кiстки виявилися досить мiцними, щоб не зламатися у ведмежому капканi.
  Але Владлен захопило капiтально. I було дуже боляче. А негiдник, спробував накинути та зґвалтувати каратистку-дiвчинку. Владлен зреагувала миттєво, вдарила п'ятою в пiдборiддя. Але злочинець виявився мiцним. Заскуливши, вiн вiдскочив, потираючи забиту щелепу. Потiм вихопив ножа.
  Дiвчинка опинилася в капканi, беззбройна i майже гола, проти манiяка з довгим ножем.
  Настала розгониста атака, i Владлен нахилилася, вдарила супротивника головою в сонячне сплетiння. Нiж пройшовся, роздерши дiвчинцi спину. Владлен перехопила кисть i змiнила напрямок удару. Вiстря встромилося злочинцевi прямо в горло. Манiяк захлинувся своєю кров'ю i раптово вiддав дух.
  А дiвчинка, здiйснивши свою першу вiдплату, вигукнула:
  - Здiйснилося!
  Проте це було вбивство, та й нiжка в капканi серйозно постраждала.
  На лихо манiяк мав дуже впливових батькiв, i Владлен загрожували серйозними неприємностями. На неї було скоєно замах, а до їхнього будинку пiдкинули наркотики. Довелося полковнику вiдправити дiвчину в мiсця вiддаленiшi. До школи росiйської бойової майстерностi у Сибiру.
  Там у глибокому пiдпiллi вже столiттями жили та справляли службу рiдновiрцi.
  Втiм, полковника це не врятувало. Його застрелив снайпер, а дружина була заарештована за звинуваченням у наркоторгiвлi. Схоже, хтось реально зводив iз їхньою родиною рахунки. Заарештували також молодшого брата, старший на своє щастя вже служив в армiї. А чотирнадцятирiчний пацан був вiдправлений до колонiї-малолiтки. Теж приписали наркотики.
  Хоча справа спочатку була дутою. Але на щастя, за новими законами йому не могли дати понад шiсть рокiв.
  Мати була жiнкою спортивною, i теж тренувалася як спартанка. Тому в жiночiй колонiї, незабаром набула авторитету i змогла непогано влаштуватися. Молодший, сильний i добре навчений бойовим прийомам брат теж став одним iз бiйцiв, потiм вибився у командира загону. Вiдсидiвши одну третину термiну, пiшов у умовно дострокове звiльнення. У Росiї закони до малолiтнiх злочинцiв гуманнi, i можна сказати навiть пощастило, що вiн пiшов на першу ходку лише у чотирнадцять рокiв.
  Взагалi те, що полковник за традицiєю був затятим шанувальником спартанського виховання пiшло його сiм'ї явно на користь. Сильному та у в'язницi вiдносно добре, а слабкому i на тронi безвiдносно погано! Пацан пройшов зону, без шкоди собi i навiть отримав вищу юридичну(!) освiту. Його мабуть не захопила злодiйська романтика, та й часи змiнилися - бандитом бути не модно. Швидше за все, приваблював бiзнес.
  А юридична освiта - для бiзнесмена життєво необхiдна. З матiр'ю було складнiше - вона, то доросла, i злочин їй навiсили у сфабрикованiй справi важке. Буквально органiзатор синдикату з транспортування та продажу дуру. I справу переглянути практично неможливо. Стiльки вищих чинiв виявляться тодi в дурнях.
  Але мати зумiла домогтися, що її перевели до гарної зони бiля Каспiйського моря, i там вона влаштувалася хранителькою громади. Написала тюремниця кiлька книг, i навiть у кiно знялася. А чому б i нi?
  Вона не по роках струнка, фiзично сильна, симпатична жiнка з виразним обличчям та мужнiм пiдборiддям.
  Так що в принципi i на зонi їй сидiлося непогано, з життя вона не вимикалася. I навiть обзавелася потомством. Хлопчик тренувався з пелюшок i фарбував тюремнi буднi. Втiм, як i належить пахановi її мати не працювала, так що мала багато вiльного часу.
  Владлен повернулася рокiв через сiм - пройшовши вищий ступiнь посвячення у єдиноборствах. Хоча загроза помсти, ще не зовсiм минула, войовниця лише змiнила прiзвище на Шаманову - залишивши колишнє iм'я.
  Оскiльки її батько справдi був дружним iз широко вiдомим генералом Шамановим, то змiна прiзвища виявилася цiлком символiчною.
  Владлен, чиї здiбностi феноменальнi, а школа дуже жорстка i водночас цiлком рацiональна у вiдсутностi собi рiвних у бойових мистецтвах. Вона дослiджувала своєрiдний стиль росiйської боротьби. Назва боротьба звичайно ж умовна, або така як Рускундо.
  Владлен оволодiла єдиноборством, що має схожiсть з Техвандо - дуже розвинена технiка ударної роботи ногами, з росiйським кулачним боєм, боротьбою подiбною до Айкiдо - кидковi прийоми та використання iнерцiї противника, з Тайського боксу - удари лiктями, колiнами, головою. Рiдновiрство створило синкретичне бойове мистецтво, прийоми якого шлiфувалися столiття, а майстри-волхви брали все найкраще, в iнших народiв та шкiл.
  Звичайно, Владлен Шаманову вчили, i володiнню зброєю... Але все знати i освоїти неможливо. Справжнiх майстер єдиноборств має добре володiти всiм арсеналом. Але окремi прийоми та свої фiшки виконувати блискуче.
  Владлен найбiльше любила битися ногами, i метати босими пальцями смертоноснi предмети, хоча була сильна, мабуть, у всьому.
  Дiвча, яку називали каратисткою, хоча вона зовсiм не вивчала карате, вiдкрила свою власну школу. Вона виступала на рiзних змаганнях, але не прагнула слави та титулiв.
  Хоча й брала участь у деяких комерцiйних змаганнях i навiть у пiдпiльних боях без правил - потрiбнi були грошi.
  Будучи ще дуже молодою дiвчиною, Владлен не поспiшала вискакувати замiж i обзаводитися потомством. Вона вдосконалювалася сама у бойових мистецтвах та навчала ними дiтей. Особливо великi надiї подавав Волька Рибаченко. Також до речi дуже спритно метал гострi предмети ногами. Хлопчик-каратист (знову прiзвисько не має вiдношення до реальностi!) обiцяв вирости у найбiльшого майстра.
  А потiм раптом Вольку запросили знiматися в кiно i разом з ним поїхав його брат Олег Рибаченко та сама Владлен Шаманова. А це вже iнша iсторiя.
  
  
  ПОПАДАНЕЦЬ-ДИЛЕТАНТ
  Такий бiльш реалiстичний та правдоподiбний. А саме в тiло Сталiна вселився дух звичайнiсiньких i пересiчних людей. А оскiльки та була саме людина середня, обиватель. I знав лише те, що Гiтлер вдарить 22 червня 1941 року i результати виявилися охоронi.
  Нiмцi змогли взяти Москву, i бездарного попаданца просто причепило власне оточення. Але пiсля падiння столицi вже виявилося пiзно щось виправляти. Японцi вдарили Далекому Сходi, Туреччина з пiвдня. Пал i Кавказ.
  А Сталiна спочатку змiнив як компромiсну постать Молотова. Але потiм сунувся честолюбний Берiя. А його перехопив Жуков. I почалася тягар. Коротше кажучи, нiмцi вийшли влiтку до Уралу i далi, з'єднавшись iз японцями, придушивши всю видимiсть опору.
  Але на Заходi вiйна тривала. Американцi зволiкали - Франклiн Рузвельт, як i слiд очiкувати, тягнув до останнього. Ще на Рiздво 1941 нiмцi атакували Гiбралтар. До цього часу Москва i Ленiнград були взятi, а на пiвднi нiмцi вишили до Волги i Терека. Їм бiльше заважали розтягнутi комунiкацiї та бiльшi росiйськi простори, нiж мало органiзований опiр радянських вiйськ.
  Гiтлер особисто зустрiвся з Франком i описав йому перспективу: СРСР як вiйськова сила не iснує. США у вiйну першими все одно не вступлять. Так що Британiя абсолютно безпечна. Тим бiльше, що в листопадi пiсля взяття Москви Роммель отримав пiдкрiплення, пару добiрних дивiзiй та цiлу повiтряну армiю на додачу. I англiйцi посипалися як труха. Нiмцi вже в Олександрiї... Так що Франко має бiльше пiдстав боятися, гнiву Гiтлера, нiж помсти Британiї. А ось якщо вiн ще хоче отримати вiд Африканських та англiйських колонiй, то...
  Франко розумiючи, що руки вермахту розв'язанi i вiн сам може втратити все - дав спочатку згоду пропустити нiмецькi вiйська, а потiм сам оголосив вiйну Британiї. При цьому становище англiйцiв погiршувалося з кожним днем. Гiбралтар був узятий за три днi. А незабаром нiмцi зайняли i Палестину, i Сирiю разом iз турками, та Iрак iз Близьким Сходом.
  Америка виявилася втягнута у вiйну 4 липня 1942 року. Японiя у день незалежностi напала на Перу-Хабар.
  Нiмцi, використовуючи ресурси Росiї, Європи, а потiм i Африки з Азiєю, вели повiтряний наступ та пiдводну вiйну.
  Нiмеччина збiльшувала випуск озброєнь i вела наступ на Пiвдень Африки.
  До кiнця 1942 року Африка опинилася пiд повним контролем нацистiв, як i Iндiя. А Iндокитай, Сiнгапур та острови до Австралiї перейшли пiд контроль японцiв. Щоправда, зимова спроба захопити Гавайський архiпелаг через недостатню органiзованiсть самураїв виявилася невдалою.
  Але все одно японцi, маючи бiльше воєнного досвiду, домiнували на морi. Крiм того, нiмецький пiдводний флот дуже швидко збiльшувався, знижуючи силу Британiї та США.
  У травнi 1943 року вiдбулася висадка нiмецького десанту на англiйську метрополiю. Нiмцi використовували i десантнi планери, i пiдводнi танки, i навiть першi реактивнi бомбардувальники АР-161 i чотири моторнi Ю-488.
  Виснажена пiдводною вiйною Британiя, не могла довго триматися, але билася надзвичайно завзято.
  Пiсля мiсяця кровопролитних боїв, упав Лондон, i на цьому битва за Англiю завершилася.
  Наступним етапом стала Америка. На боцi США воювала Канада, куди бiг Черчiлль, але країни Латинської Америки вiдмовилися вiд вiйни з Третiм Рейхом. А Аргентина i за нею Бразилiя надали нiмцям їхнiх союзникiв своєї територiї вiйськовi бази.
  Вiйна набула затяжного характеру. США за океаном. Сухопутна армiя вони сильна, а флот дуже швидко будується.
  Але потроху нiмцi та японцi брали нагору. На їхньому боцi були всi ресурси схiдної пiвкулi, та частина захiдної. Та оголошена тотальна вiйна, давала свої плоди.
  Операцiя "Iкар" пройшла успiшно, i Iсландiя впала. Пiсля чого фрицi перейшли на Гренландiю. 1944 втiм, не дав нiкому вирiшальної переваги. Проте Японiя та Третiй Рейх змiцнилися на Схiднiй пiвкулi, посилилися у Латинськiй Америцi. Взимку сорок п'ятого року, самураї разом iз нацистам захопили Гавайськi острови. А навеснi пересунулися до перешийку Панами.
  Пiсля смертi Рузвельта США стали шукати з Третiм Рейхом i Японiєю свiту. Але пошук компромiсу утруднений. Тим бiльше, що Гiтлер вiдчув запах кровi. Барракуда фашизму хотiла дуже багато. Вiйна тривала. Гiтлерiвцi закрiпилися в Гренландiї, i влiтку сорок п'ятого року намагалися десантуватися в Канадi, але були скинутi до моря. Канада не хотiла капiтулювати. Правда осiнь сорок п'ятого року, впала Австралiя - останнiй суттєвий оплот Захiдного свiту у Схiднiй пiвкулi. Японiя та Нiмеччина тотально домiнували у морi. Їхнiй пiдводний флот у вiдсутностi собi рiвних.
  Крiм того, дуже сильними i рухливими виявилися пiдводнi човни на перекисi водню. Їхня швидкiсть досягала сорока вузлiв на годину.
  А взимку сорок п'ятого- сорок шостого настала черга i Зеландiї. Навеснi сорок шостого року США оголосили вiйну майже всi країни Латинської Армерики.
  А проект створення атомної бомби через урiзання фiнансування не дав вiдчутних плодiв. Тому американцi не могли викинути цей козирний туз у грi, що стоїть на програш!
  На областi танкобудування Третiй Рейх значно обiгнав США. Найкращий американський серiйний танк "Першинг" при вазi в сорок двi тонни, мав 102 мiлiметри лобової бронi та 90-мiлiметрову гармату з початковою швидкiстю снаряда 810 кiлометрiв на годину. А найкращий нiмецький танк "Королiвський лев", що став наймасовiшим у 1946 роцi - при вазi в 65 тонн, мав лобову броню в 250 - мiлiметрiв. Також борти i корми 200 мiлiметрiв i гармату 105 мiлiметрiв з довгою ствола 100 ЕЛ.
  Враховуючи пiрамiдальну форму танка, його не можна було з "Першингу" пробити з жодного ракурсу.
  Спроба запустити iз серiю потужнiшi танки зазнала невдачi. Лише Т-93, до речi, якраз у 93 тонни вагою з лобовою бронею 305 мiлiметрiв та гарматою калiбру в 120 мав деякi шанси проти нiмця пiд час бадання. Але дуже низькi ходовi якостi машини, а також вiдсутнiсть вежi, що обертається, не робили його гiдним конкурентом.
  Розробка "Надпершiнг" сильно затягнулася, та й все одно цей танк поступався нiмецькому.
  А реактивної авiацiї, тотальна перевага як на боцi нацистiв. Американцi могли протиставити лише кiлькiсть. Але й нiмцi, володiючи ресурсами старого свiту, могли штампувати по триста-чотири машин у день, не поступаючись числом США. МЕ-362, Не-262, Не-323, МЕ-1010, ТА-283 - цi реактивнi винищувачi проти американської недоробки - класу "F" поза конкуренцiєю!
  А реактивнi бомбардувальники ТА-400, ТА-500, П-387, АР-383, ОД-18, ГО-270 - також поза конкуренцiєю. США поки що i повноцiнного реактивного бомбардувальника немає. Хiба що Б-29. Правда в проект є Б-36, але поки що йому до серiйностi далеко.
  А нiмецьким балiстичним ракетам класу "А" взагалi немає аналогiв у свiтi.
  Дисколети - теж не мають собi конкурентiв.
  Технологiчно Третiй Рейх капiтально обставив Америку, тому Гiтлер сповнений рiшучостi добити США до кiнця. I жодних компромiсiв. У сорок шостому роцi розпочався наступ на Мексику та Кубу. Восени бої вже кипiли в Техасi та Калiфорнiї. А в Канаду нiмцi та японцi вторглися з боку Аляски.
  Але ось i сорок шостий рiк минув. Друга свiтова вiйна все ще йде. Сорок сьомий рiк став фатальним для Канади, яку нарештi зайняли фрицi, зайшовши з пiвночi.
  В Америцi з'явився, нарештi, реактивний бомбардувальник Б-36, але дiстати Нiмеччину та Японiю все одно не було можливостi. Крiм того виник пiд кiнець року i танк "Вашингтон" зi 120-мiлiметровою довгоствольною гарматою, i щодо прийнятним бронюванням та ходовими якостями за вагою шiстдесят три тонни. Хоча вiн був захищений i гiрший за нiмецького, але вже не поступався в бронебiйнiй силi.
  Втiм, до кiнця сорок сьомого року США вже втратили бiльше половини територiї i були приреченi.
  Нiмцi встигли навiть випробувати пiд час штурму великих мiст суперважкi танки "Щур" та "Монстр". Останнiй мав бомбомет викидаючий заряд вагою десять тонн!
  Уявiть собi, яка жахлива вийшла зброя!
  А на новий рiк упав Нью-Йорк, а десятого сiчня - Вашингтон.
  Проте американцi ще протрималися ще майже пiвроку. За iронiєю друга вiйна закiнчилася саме 9 травня 1948 року.
  Але й пiсля цього свiт тривав недовго. Гiтлеру не сподобалося, що Японiя, будучи набагато вiдсталiшою, нiж Третiй Рейх економiки, захопила собi стiльки землi.
  У фашистiв хоч i запiзно з'явилася у серпнi 1948 року власна атомна бомба. Частково затримка була викликана тим, що фюрер якось холоднувато ставився до iдеї зброї масового знищення. Гiтлер вважав, що треба завойовувати країни, а чи не знищувати.
  Але чомусь жорстокий тиран для союзної Японiї вирiшив зробити виняток.
  Наштампувавши великi балiстичнi ракети, i ядернi заряди Гiтлерiвцi 4 липня 1951 року розпочали Третю свiтову вiйну.
  Завдали потужних ядерних ударiв по Токiо та iнших японських мiстах. Потiм ударили морськi та сухопутнi сили.
  Третя морова вiйна закiнчила за пiвроку, загалом вона йшла фактично в самi ворота. I активна фаза вiйськових дiй тривала три мiсяцi.
  Таким чином, Третiй Рейх встановив остаточну свiтову гегемонiю. Така ось несправедливiсть сталася через те, що в тiло Великого Сталiна вселилася посереднiсть. I жоднi знання майбутнього їй не допомогли! Зокрема дилетант вирiшив розвивати реактивну авiацiю та дав такий наказ усiм заводам та фабрикам. Виявилося, що i гвинтову згорнули та реактивної не випустили.
  А стратегiчнi рiшення взагалi у попаданца дурнiшi нiкуди. Недарма Червона Армiя здулася. А без неї протистояти Нiмеччинi, її союзникам та Японiї нiкому.
  Ну, а сам Гiтлер ухвалив рiшення про iмперську унiфiкацiю. Зокрема, створення всесвiтньої унiтарної держави, куди добровiльно-примусовому порядку включили все без винятку країни планети Земля. З єдиною розумiється валютою та варварською програмою генетичною селекцiєю.
  А також iз пiдготовкою масованої космiчної експансiї!
  
  
  Хлопчик рятує царську Росiю
  Надворi морозний сiчень. Ось хлопчик Олег Рибаченко йде вулицею до школи, i зненацька бачить, що стiна в сусiдньому панельному будинку якось дивно свiтиться. Хлопчик вiдчуває особливий заклик - бiжи туди, станеш вершником. Пацан припустив з усiх нiг.
  Добре ще, що машин виявилося напрочуд мало, i вiн встиг проскочити, прямо в них пiд носом. Спритне пiрнання i ти бiля зеленого вiдблиску стiни.
  Хлопчик кидає до неї. Руки немов у фiльмi про "Гаррi Поттера" без проблем входять у це желе, i через секунду сам хлопчик iз двадцяти п'ятиградусного морозу опиняється на зарослiй зеленою травою лiтньому лужку.
  Навiть за iнерцiєю падає пацан на траву i одразу схоплюється. Добре пiсля морозу опинитися в обiймах ще не померлого лiта. Нехай навiть i перескочив через свою макiвку.
  Хлопчик озирнувся - навколо не було людей, що вже почали жовтiти дерева, i... залiзничний насип. Високий, викладений гранiтом i перед нею навiть накручений на смугастих стовпах колючий дрiт.
  Олег Рибаченко вiдчував, що це все не так. I вiн справдi стоїть перед чимось вирiшальним... У головi чується наказ: пiдiйти до залiзничного полотна. Зробити це не дуже просто, на шляху густий шар дроту - спiраль Бруно.
  Спека сама пiдказала хлопцевi вихiд. Вiн почав швидко скидати з себе зимовий одяг. I накидати його на колючку. Пацан вiдчуває особливу форму уявного наказу. "Ти можеш зараз стати вершником iсторiї. Ти вже не просто школяр iз перерозвиненою уявою, Олег Рибаченко створиш великi справи!"
  Хлопчик завалив дрiт, залишив на собi лише джинси та майку. У теплих зимових чоботях теж жарко, i хлопець розбувся. Дуже приємно босонiж вiдчувати вузьку, зелену траву. Грунт у серпнi добре прогрiтий i по ньому пацану ходити подобається.
  А зима погана пора року - на вiдмiну вiд солодкого лiта. Хлопчик, однак не має часу стояти розкривши рота - раз вiн вершник. Пацан швидко дереться через дрiт. По нiй пущений струм, i через одяг стрiльнуло iскрами по босих п'ятах.
  Хлопчик скрикнув, удар болiсний i стрибнув на полотно. Пiдошви вкололо гострими камiнцями. Але хлопець швидко забiг за насип. Вiн вiдчував, що все це недарма, а частина великого плану!
  Ось вони гарячi рейки, сонце вже перевалило за полудень, у повiтрi пахне липою та медом. Так тихо, що чудово чутно вiддалене гудiння бджiл.
  Хлопчик став босими ногами на гаряче залiзо i почув новi наказ: "Поклади по сiм камiння на кожну рейку". Пацан тут завагався i промовив уголос:
  - Але ж тодi поїзд може зiйти з колiї?
  Голос вдарив по барабанних перетинках:
  - Так саме це й потрiбне! Тут їхатиме вороги Росiї!
  Хлопчик бiльше не сперечався. А голос Божий уточнив: вибирай лише камiння сталевого кольору.
  Руки вже йшли самi. Олег Рибаченко вiдчував у собi захоплення - вiн вершник, простий школяр увiйде до iсторiї!
  Каменi легкi на обидвi залiзничнi смуги: рiвно чотирнадцять штук - по сiм з кожною. I вони практично невиразнi!
  Справу зроблено! Хлопчик ще раз наостанок перехрестився, прочитав - "Отче наш" i, майнувши босими п'ятами, оговтався назад. Втiк з розбiгу, гуркотячи по каменях i сажня пiдошви. Перескочив майже з ходу насип.
  Не хотiлося лiзти знову через струм, але виходу не було. Хлопчик, використовуючи розбiг, з насипу залетiв на останнiй бар'єр майже миттєво. Злегка вдарило струмом, але це не страшно. I ось вiн Олег Рибаченко знову на теплiй лiтнiй землi. Попереду прямо в повiтрi свiтиться зелений туман: шлях назад.
  Хлопчику дуже не хочеться з теплого лiта повертатися назад у мороз та зиму. Та ось таємничий голос вiддає останнiй наказ:
  - Давай поспiшай, або портал закриється, i ти надовго залишишся в 1914 роцi i нiколи не побачиш батькiв.
  Олег Рибаченко спiшно зриває з дроту одяг i абияк натягує його на себе. Портал починає тьмянiти i хлопчик, так i не взувши кидається до виходу. Натикає на щось пружне i зусиллям вискакує назовнi. Босi ноги обпалює втоптаний мiський снiг. Доводиться взуватися i натягувати зимову куртку прямо на вулицi - ловлячи дивовижнi погляди перехожих.
  Хтось навiть крикнув: "чокнутий". Але хлопчик не звертає уваги - вiн зробив свою справу та виконав велику мiсiю...
  22 серпня 1914 року зазнав аварiї поїзд, на якому слiдували Гiнденбург i Ерiх Людендорф, Макс Хоффманн. Всi три вiйськовi начальники, що зiграли вирiшальну роль у боях на схiдному фронтi - починаючи з операцiй у Схiднiй Пруссiї i так далi, загинули.
  Внаслiдок чого дезорганiзованi нiмецькi вiйська зазнали нищiвної поразки. Беззахисний Кенiгсберг був узятий з ходу, а нiмецькi вiйська були частково оточенi, частково знищенi або взятi в полон.
  Перемога росiйських вiйськ вплинула на весь хiд вiйни. I насамперед з погляду бойового духу солдатiв та офiцерiв. Не секрет, що пiсля поразки вiд Японiї авторитет Росiйської армiї рiзко впав. Якихось, там вузькооких азiатiв нiхто i за серйозного супротивника не рахував. А тут росiяни програли чотири великi битви, причому у всiх битвах маючи чисельну перевагу.
  I на морi теж виявилися вщент розбитi, хiба що були окремi, приватнi успiхи. Особливо вiдзначилися крейсери Владивостока.
  Ну i куди битися з нiмцями, яких вважали найкращими сухопутними солдатами свiту?
  А тут виявилося, що можна фрицiв громити, i гнати та брати десятками тисяч у полон!
  Iнтерес у росiйських вiйськових та населення вирiс багаторазове. На австрiйському фронтi наступ йшов стрiмко. Австро-Угорщина виявилася до вiйни не готова. А бойовий дух особливо слов'янських частин дуже низький. Багато хто з них здавався прямо пiд барабанний бiй i звуки оркестру. Не хотiлося слов'янам воювати проти своїх братiв за ненависних австрiйцiв. Бiльш-менш боєздатними були лише угорськi частини, що складаються з етнiчних нiмцiв.
  Росiйська армiя перекинула австрiйськi вiйська i одразу зайняла Львiв, фортеця Перемишль та розвиваючи успiх вступила до Угорщини. Нiмецький фронт трiщав по швах. Переважаючi росiйськi сили розгромили прусакiв у Познанi та рвонули до Одера. Нiмцi перекинули до Австрiї шiсть корпусiв.
  Але цього виявилося замало. Тим бiльше, сил тримати позицiї в центрi не вистачало. А на заходi тривали важкi бої.
  Тодi Нiмеччина змушена була перекидати новi сили Схiд. Ситуацiю посилило вступ у вiйну проти Австрiї Iталiї. Цi країни мають ворожi вiдносини протягом довгих столiть. I потрiйний союз багато в чому був штучною освiтою. Хоча склалася вiйна для Нiмеччини та Австрiї сприятливiше, Iталiя приєдналася б до найсильнiшого. А так вже росiйськi вiйська пiдходять до Будапешта, i справи центральних держав - погань! У вiйну поспiшила вступити Румунiя.
  Зрозумiло - румунський король родич Миколи Другого, i хочеться розширити свої землi за рахунок Австрiйської iмперiї, що руйнується.
  I Болгарiя, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, вступила у вiйну за Росiї.
  Лише Османська iмперiя виявилася вiрною нiмцям. I то лише тому, що мiнiстр оборони наказав розпочати бойовi дiї, поставивши прем'єра та султана перед фактом. Турецька армiя не надто сильна, але створювала проблеми з постачанням Росiї Антантою. Але з iншого боку - це чудовий шанс для Росiї значно розширити свої територiї на пiвденному напрямку. Японiя, очевидно, оголосила вiйну Нiмеччини та Австрiї. Щоб захопити нiмецькi колонiї в Тихому океанi.
  Росiї це розв'язало руки Далекому Сходi. А на заходi нiмцiв давили.
  Лише рiчцi Одер Нiмеччина змогла призупинити наступ росiйської армiї. I тому довелося припинити всi наступальнi дiї у країнах. Майже половина Австро-Угорщини виявилася звiльненою росiйськими вiйськами.
  Таким чином, австрiйська iмперiя фактично вийшла з гри i перетворилася для Нiмеччини на тягар. Болгари почали наступ на Стамбул.
  Взимку у вiйськових дiях на територiї Європи настало затишшя. Натомiсть росiйська армiя розпочала наступ на Туреччину. I тут усе розвивалося успiшно. Тим паче араби та вiрмени повстали проти османського володарювання.
  Росiйськi вiйська у лютому вже були Багдадi, а англiйцi захопили Басру. До кiнця березня Росiя зайняла всю Малу Азiю i приступила до штурму разом iз Болгарами та сербами Стамбула. Туреччина вийшла iз гри. Сирiя, Палестина, пiвдень Iраку вiдiйшли до Британiї та Францiї - Росiя отримала все iнше. Саудiвська Аравiя - поки що залишалася формально незалежною територiєю, але її потрiбно було роздiлити пiсля капiтуляцiї Нiмеччини. А вона була вже не за горами. 25 квiтня 1915 року у вiйну нiмцями вступили США. Зрозумiло, американцi практичнi люди i хотiли встигнути до роздiлу пирога перемоги. Росiйська армiя навеснi у великих кiлькостях випустила новий тип зброї: всюдиходи "Мiсяць"-2 з кулеметами. Новi танки хоч i легкi, але розвивали швидкiсть на шосе в 40 кiлометрiв на годину i мали чудовi ходовi якостi.
  Росiйськi вiйська на початку травня, як тiльки пiдсохли дороги, почали наступ в Угорщинi та на всьому пiвденному фронтi. Австрiйська армiя розпалася, нiмецьких вiйськ для утримання фронту виявилося замало.
  22 червня росiйськi вiйська увiйшли до Вiдня. А 24 червня англiйськi, французькi, бельгiйськi та першi американськi батальйони увiйшли до Брюсселя. У вiйну проти Нiмеччини вступила Голландiя, а трохи пiзнiше i Швецiя з Данiєю. Нiмцi важко утримували перешкоду по Одеру, але росiйська, царська армiя розвинула наступ на Мюнхен. Найбiльше на пiвднi Нiмеччини мiсто занепало 7 серпня 1915 року. А 11 серпня Нiмеччина у абсолютно безнадiйнiй для себе ситуацiї капiтулювала.
  Пiсля чого розпочався роздiл територiї. Австро-Угорщина та iмперiя Османа зникли зi свiтової полiтичної карти. Болгарiя вийшла, ту частину турецької територiї, що її вiдвоювали османи в 1913 року. Сербiя значно розширилася i перетворилася на Югославiю. Румунiя здобула Трансiльванiю. Росiя включила до свого складу: Буковину, Галичину, Чехословаччину, Кракiвську область та половину Угорщини, аж до самого Будапешта, де й провели кордон. Нiмеччина отримала капiтальне урiзання своєї територiї. На заходi їй довелося повернути Ельзар та Лотарингiю Францiї, ранiше завойованi землi Данiї. На сходi найскладнiше.
  Росiя наполягала на проведеннi кордону по Одер, а для Францiї по Рейну. Але США та Британiя не хотiли надто посилювати Росiю та Францiю та послаблювати Нiмеччину. В результатi було прийнято компромiсний варiант. Росiя отримує всi землi на Сходi, де мають бiльшiсть полякiв.
  Схiдна Пруссiя втратила Клайпеду, Данциг, i виявилася вiдрiзною вiд Нiмеччини, але хоч у зрiзаному виглядi збереглася. Кенiгсберг залишився нiмецькою. Але землi Нiмеччина втратила багато. Кордон вийшов сильно зламаним. Подекуди навiть доходила до Одера, i багато в чому залежала вiд етнiчного складу населення. Втiм, нiмцi майже повнiстю зберегли за собою. Але вiд Берлiна до росiйського кордону залишалося не бiльше ста кiлометрiв.
  Так що нiмцi пiд прицiлом. Чисельнiсть нiмецької армiї обмежувалася сто тисяч солдатiв i офiцерiв. На нiмцiв наклали величезнi репарацiї. Вiйна тривала трохи бiльше року.
  Росiйська, царська iмперiя не встигла впасти в стан кризи i вийшла з великими територiальними придбаннями. Авторитет царя змiцнився, i хвиля революцiйного руху пiшла на спад, а економiцi навпаки настав перiод надзвичайно бурхливого пiдйому.
  
  
  ЯК ЛЕНIНУ ВДАЛОСЯ СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ США
  Володимир Iллiч Ленiн, намагаючись здаватися вище, щосили випростався. Його сухi, маленькi, але дуже рухливi ручки, нервово крутилася, по блискучому, чорному, виготовленому з рiдкiсного сандалового дерева столу. Людина величезного зросту в бiлому костюмi з важким золотим ланцюгом на бичачiй шиї сидiла навпроти нього.
  - Ну, що пан Ульянов. Я згоден на вашi умови - п'ять штук баксiв на мiсяць плюс вiдсоток з кожного пущеного з молотка пiдприємства! - Тут голос громили став твердiшим i вони навiть рiзко струсив важкий ланцюг. - Тiльки щоб товариш Ленiн без фальшу та пилу!
  Досить потираючи спiтнiлi руки, Володимир Iллiч сказав:
  - Звичайно мiстер Рокфеллер, тiльки в нашiй справi без фальшу нiяк не можна! Все має бути полюбовно та дуже душевно!
  I обидва пройдисвiта голосно розреготалися...
  ------------------------------
  У Росiї її не сталося жовтневої революцiї. На фронтах першої свiтової вiйни встановилося тимчасове затишшя. Нiмцi та австрiйцi намагалися досягти успiху на Заходi.
  Росiйська армiя проявляла активнiсть лише турецькому фронтi, де їй вдалося остаточно з'єднатися з англiйцями, i завдати супротивнику ряду поразок, зайнявши бiльшу частину малої Азiї.
  Але зiбралися Установчi Збори, в яких бiльшовики опинилися у вiдчайдушнiй меншостi, а домiнували есери.
  Одним iз перших рiшень стало: надiлення селян землею та продовження вiйни до переможного кiнця!
  У липнi 1918 наступ нiмцiв на Париж провалився i переможна Росiйська армiя завдала удару: спочатку по австрiйцям, потiм i по нiмцях.
  Нiмеччина вiдчайдушно чинила опiр, але у груднi коли росiйськi вiйська на сходi зайняли Варшаву i Кракiв, союзники на заходi оволодiли Брюсселем - все ж таки капiтулювала. Щоправда на два тижнi пiзнiше - далася взнаки вiдсутнiсть революцiї.
  Вiльгельм втiм, був змушений вiдмовитися вiд багатьох своїх повноважень залишаючись чисто номiнальним монархом.
  А президентом нової Росiйської республiки став генерал Корнiлов. Торiшнього серпня 1917 його заколот виявився успiшним, щоправда, Керенський формально залишився прем'єром, але пост президента вже вiддав Корнiлову.
  Вiн же Корнiлов став найвищим головнокомандувачем.
  Далi вiдбулися всенароднi вибори президента Росiї та референдум щодо нової конституцiї.
  Народ якому авторитарна форма правлiння цiлком звична - пiдтримав варiант Корнiлова.
  Росiя розширила свої володiння за рахунок Нiмеччини, що розпалася Австро-Угорщини, i зникла з карти свiту Туреччини.
  Останню остаточно подiлили мiж собою великi держави. Росiї дiсталася мала Азiя, протоки та Константинополь. Французи забрали собi Сирiю, англiйцi Палестину та Iрак.
  1926 року мiж Росiєю та Японiєю знову спалахнула вiйна. Приводом став статус Маньчжурiї та Порт-Артура. Згiдно з договором оренднi права на Порт-Артур були переданi Японiї, i термiн оренди минув. Проте японцi i не збиралися повертати захоплене Китаю.
  Тим бiльше влада щойно отримав молодий Хiрохiто - мрiє про новi перемоги.
  Проте росiйська була iнша. Загартована на фронтах першої свiтової вiйни, з досвiдченими командирами, новими танками та лiтаками, вона почала успiшно наступати на Японцiв.
  Через чотири з половиною мiсяцi росiйська армiя взяла Порт-Артур i вибила японцiв з континенту!
  Якийсь час Японiя ще трималася на морi - поки не пiдiйшли кораблi Балтiйської та Чорноморської ескадри.
  Пiсля цього країна Вранiшнього Сонця капiтулювала.
  Росiя розвивалася дуже швидко, але у 1929 роцi у всьому свiтi почалася велика депресiя.
  Бунти охопили росiйську iмперiю. Тим бiльше що Корнiлов проводив активну русифiкацiю.
  Втiм, йому вдалося втриматися на тронi, а в США... до влади прийшли американськi бiльшовики на чолi з Ленiним!
  Вирушивши вiд депресiї новий бiльшовицький режим почав готуватися до нової вiйни!
  Революцiя в Iспанiї закiнчилася перемогою комунiстiв i тим самим було створено потужний бiльшовицький плацдарм у Європi.
  1 сiчня 1938 року. Володимир Iллiч Ленiн нервово мiряє кроками величезним кабiнетом у Бiлому домi. Ситуацiя у всьому свiтi загострюється. Слiдом за Iспанiєю комунiсти досягли успiху у Францiї.
  Росiя якої править генералiсимус i президент Корнiлов уже ясно дала зрозумiти, що не дозволить проводити експансiю бiльшовизму до Європи. П'ятсот дивiзiй у десяти мiльйоннiй росiйськiй армiї - це зовсiм не жарт!
  Володимир Iллiч це розумiє. I пропонує тактичний альянс Британiї проти Росiї.
  Англiйцi завжди стався вкрай насторожено до росiйської експансiї. Але радикальний комунiзм їх лякав ще бiльше. Треба було вбити клин мiж ними та Росiєю.
  Ленiн готувався прийняти мiнiстра оборони Черчiлля i заодно надати англiйцям доказ непохитної сили США.
  А для початку лихий диктатор заслухав доповiдь про нову зброю - "атомна бомба".
  Оппенгеймер витримав доповiдь у дуже стриманих тонах. Так, вже є успiхи i навiть запущений атомний реактор, але до появи атомної бомби ще дуже далеко. Головна проблема отримання збагаченого урану та плутонiю. Крiм того, то i це новина не зовсiм приємна - коштуватиме одна така бомба як кiлька лiнкорiв. Так, що ще питання - чи варто витрачатися на одну велику бомбу - якщо можна зробити сто тисяч маленьких?
  Ленiн малорослий, плiшивий, але все ще не втратив рухливостi старий (шiстдесят сiм рокiв втiм - це ще далеко до глибокої старостi!), енергiйно походжаючи великим холом кабiнету - зауважив:
  - Ви товариш не розумiєте дiалектики! Та бомба поки що буде ще дорога, але потiм її вартiсть iз переходом на серiйне виробництво знизиться на архi порядок!
  Оппенгеймер несмiливо зауважив:
  - I росiяни не будуть сидiти склавши руки!
  Наслiдував логiчний i жорсткий висновок вiд Володимира Iллiча:
  - Значить треба випередити їх за всяку цiну!
  Тут чорношкiрий помiчник Оппенгеймера як заспiває:
  - Адже нам потрiбна перемога! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо! Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Оппенгеймер вклонився президенту США Ленiну i прогарчав:
  - Ви генiй! Зрозумiло, ми за цiною не постоїмо, i випередимо росiян, але нам потрiбнi грошi!
  Ленiн впевнено промовив, постукуючи пiдборами, туфель iз крокодилячої шкiри:
  - Грошi будуть!
  - I раби!
  Володимир Iллiч вимовив iсторичну фразу:
  - Я не обмежую вас у засобах! Я обмежую вас у часi!
  Шестернi командної та адмiнiстративної машини iмперiї США закрутилися.
  Але це не найголовнiше. Володимир Iллiч як нiхто iнший розумiв - щоб перемогти Росiю - треба пiдiрвати її зсередини.
  Володимир Iллiч поморщив свiй високий, у довгих, нерiвних зморшках лоб i енергiйно знявши трубку з телефону, почав набирати Даллеса.
  Коли головний шпигун пiдiйшов до апарату, Ленiн у всiй горлянцi оглушливо прорепетував:
  - Нам потрiбна людина, рiвним або принаймнi не багатьом, що поступається менi в умiннi бунтувати, обманювати i спокушати народ!
  Даллес дуже впевненим тоном вiдповiв:
  - Така людина менi вiдома Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдскакуючи немов чортик ревiв:
  - То хто ж вiн? Хто цей рукотворний генiй?
  Даллес розтягуючи стилю на розспiв промовив:
  - Йосип Вiссарiонович Сталiн! Ви його, напевно, знаєте Володимир Iллiч!
  Ленiн пiдморгнув сам собi в дзеркало iз позолоченим i дiамантовим обрамленням i проревiв:
  - Це кухар готує лише гострi страви!
  Даллес усмiхнувшись впевнено, пiдтвердив:
  - Але ж саме такий нам i потрiбен!
  Ленiн знову пiдморгнув i гаркнув:
  - Дай Сталiну все, що вiн просить. I пообiцяйте йому мiсце цього архi нiкчемного генералiсiмуса Корнiлова!
  Даллес оглушливо гаркнув:
  - Буде виконано Володимир Iллiч!
  
  НIКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ ВIТЯЗЬ
  Багато хто сперечається про те, чи перемогли б росiяни в другiй свiтовiй самостiйно, без допомоги Заходу? Ось вирiшили Боги перевiрити це практично. I в одному паралельному свiтобудовi розташували бар'єр мiж союзними вiйськами, колонiями, i Третiм Рейхом разом з СРСР. I сталося це для чистоти експерименту ще в червнi 1941 року.
  Щоб не могли союзники допомогти СРСР нi Третьому Рейху. А для повної чистоти експерименту i Японiю сховали за бар'єр. Мовляв, нехай усе буде абсолютно чистим, немов у лабораторiї.
  У першi днi нiчого особливого вiдмiнного вiд реальної iсторiї не вiдбувалося. Фрiци просувалися як у реальнiй iсторiї приблизно по 30-40 кiлометрiв на день, але поступово сповiльнювалися. Звичайно вiдсутнiсть бомбардувань англiйцiв, i противникiв у корпусу Роммеля давало змогу розв'язати частину сил - особливо авiацiї. Але нiмцi поки що цього не робили, так справи на фронтах i так йшли досить успiшно. Однак наприкiнцi липня Смоленська битва пригальмувала просування фрицiв. Гiтлер вирiшив вiдкликати з Лiвiї Роммеля та його дивiзiї, вирiшивши, що й окупацiйних сил Iталiї цiлком достатньо. Фашистське керiвництво, щоб не марнувати час, стало перекидати збройнi сили i особливо авiацiю з Францiї та з Балкан. Гiтлер все ще розраховував, що зможе прорвати радянськi вiйська у центрi та встигнути до зими.
  Замiсть повороту на пiвдень, фрицi вiдновили наступ у центрi, намагаючись охопити радянськi вiйська, що атакували Смоленськ iз флангiв. А корпус Роммеля вже 13 серпня перейшов у наступ форсувавши Днiпро i намагаючись вийти в тил радянського угруповання, яке захищає Київ.
  Сталiн перебував у розгубленостi. Проти нього несподiвано виявилася практично вся Європа та французькi володiння в Африцi та жодного союзника.
  Хiба що вiд Японiї тепер не чекай на небезпеку. I Верховний головнокомандувач наказує: зняти всi дивiзiї з Далекого Сходу.
  Нiмецькi вiйська, що прорвалися майже до самої Москви, зупиненi сибiрськими корпусами. Але на пiвднi завдяки змiнi командування та дiям Роммеля фрицi змогли вiдтнути радянське пiвденне угруповання.
  Негативно на перебiг бойових дiй в Українi вплинув i той фактор, що Сталiн боягузливо стягнув усi резерви до Москви, i тим самим оголив себе тили.
  Точнiше не собi, а пiвденному угрупованню. Поганий вийшов стан. Але й у реальнiй iсторiї захист Києва обернувся поразкою. Тiльки тут був нюанс, нiмцi вже пiд Москвою, а фашисти посилилися за рахунок Європи швидше, нiж Сталiн за рахунок Далекого Сходу. I вiдстань нiмцям довелося подолати менше, i дороги в Європi кращi. А спробуй усе по однiй транссибiрськiй магiстралi швидко перекинути.
  В результатi нiмцi змогли прорватися до Харкова та Ворошиловграда ще ранiше, нiж у реальнiй iсторiї, захопивши масу промисловостi та заводiв.
  Ленiнград також виявився блокованим, але не взятим. А нiмцi увiйшли до Криму. I фрицям вдалося захопити Пiвднi i Воронеж, рушивши вздовж Дону до Сталiнграда.
  Москву все ж таки вiдстояли i взимку навiть перейшли в контрнаступ. Але на пiвденному фланзi Роммелю вдалося прорватися до Сталiнграда. Так само не пройшла висадка десанту в Керч. Радянськi вiйська насилу лише змогли вiдтiснити вiд Сталiнграда противника. I те лише тому, що клiмат не був на боцi Вермахту i ним був стрiмко боротися в мороз та кучугуру.
  Та що довелося Роммелю вiдiйти за Дон. I це для фюрера стало оглушливо ляпасом.
  Але навеснi 1942 року, спiввiдношення сил змiнилося. Добре натиснувши на своїх союзникiв, нiмцi збiльшили чисельнiсть i своїх вiйськ, у тому числi за рахунок хiвi, так i кiлькiсть сателiтiв. Особливо додана кiлькiсть Iталiї, i Францiя. На схiдному фронтi з'явилися й чорношкiрi дивiзiї. Благо англiйськi та американський фронт з Африки перекидати вiйська та ресурси не заважав.
  А де Голля, коли вiн втратив пiдтримку союзникiв, видали його ж соратники.
  Отже, проти СРСР виявилися зiбранi значнiшi сили, нiж у реальностi. Особливо додали фрицi у лiтаках, зберiгаючи свою перевагу у повiтрi. А сухопутнi сили перевищили сiм мiльйонiв проти 5,6 мiльйона радянських солдатiв.
  I наступ фашисти розпочали на пiвднi. Сталiнграду Роммелю вдалося захопити 27 червня. Фрiцi змогли навалитися сотнями танкiв на мiсто разом. Далося взнаки також панування авiацiї противника в повiтрi, що утруднило перекидання радянських пiдкрiплень, через широку рiчку Волгу.
  На жаль, в АI не сталося героїчного Сталiнграда. А Роммель рушив по протореному в планах маршруту вниз Волгою i до Каспiйського моря.
  Намагання пробити нiмцiв контрударами в центрi не пройшли. Тим бiльше, Ржевського виступу не утворилося. Так фрицi мали на момент радянського контрнаступу бiльш рiвний фронт, i вiдiйшли теж рiвномiрнiше. Але Ржев, на жаль, залишився за фашистами.
  Пробити фрицiв не вдавалося, а Кавказ утримати пiсля падiння Сталiнграда дуже важко. Оскiльки артерiя постачання на Волзi перерiзана. А коли наприкiнцi липня нiмцi вийшли до Каспiйського моря, то й зовсiм становище стало майже безнадiйним. Тепер постачати можна було лише водним шляхом.
  Враховуючи, що у гiтлерiвцiв перевага в повiтрi, то захiд ставав чимось середнiм, мiж, виключно важким i безнадiйним.
  Серпень i вересень пройшли в запеклих боях, поки противник узбережжям Каспiю не дiйшов до Баку. I там ще з Роммель опиралися до кiнця жовтня. Становище посилило вступ до Туреччини пiд час вiйни.
  На рахунок Японiї боги-експериментатори подбали, а щодо османiв немає. Але взимку наступати на Москву гiтлерiвцi все одно не наважилися, зупинилися на зимiвлю.
  Червона Армiя зробила кiлька спроб наступу. Але противник перевершував у живiй силi, у кiлькiсть досвiдчених кадрiв та в авiацiї. Лише танкiв та артилерiї вироблялося в СРСР поки що бiльше. Але танки були в основному легкi, i якiсть бронювання вкрай погана. Лiтакiв також виробляється начебто багато, але через дефiцит дюралю вони бiльш важкi i менш маневренi нiж еталоннi. ЯК-9 теж вийшов, майже цiлком iз дерева. I це очевидно, було мiнусом.
  Гiтлер розраховував на свої новi танки знаменитi - "Пантери" i "Тигри".
  Їх випускали у дедалi бiльших кiлькостях. З'явився i третiй представник звiринця: "Лев". У реальнiй iсторiї така машина розроблялася в 1942 роцi, але через брак ресурсiв i велику вагу, найважчого монстра забракували.
  Але тут уже "Лев" вагою 90 тонн пiшов у серiю. Його переваги потужне бронювання та 105-мiлiметрова гармата, частково компенсували найгiршi ходовi якостi. Серiйнi 76-мiлiметровi радянськi гармати не могли пробити "Лева" з усiх ракурсiв.
  Так що це був непоганий танк прориву, якщо лiнiя оборони дуже потужна, i з глибокими ешелонами.
  А радянське командування укрiпилося пiд радянською столицею капiтально. I спробуй тут прорватися.
  Четвертий представник звiринця: "Маус", дещо затримався iз запуском у серiю.
  Чисельнiсть Червоної армiї була доведена до шести мiльйонiв, щоправда, багато солдатiв новобранцi.
  Їм протистояло понад дев'ять мiльйонiв, але чисельна перевага частково компенсувала надто рiзношерстого характеру ворожої армiї.
  В авiацiї противник сильнiший i числом i якiстю. З'явилися новi МЕ-309 i Ю-288. У вiдповiдь борються радянськi машини найгiршої якостi, через брак квалiфiкованої робочої сили та дефiцитних матерiалiв. Танки поки що старi Т-34, i бiльшiсть легень, i навiть КВ.
  Влiтку Вермахт вiв наступ: штурм Москви та атака вгору по Волзi на Саратов. Москву пiсля запеклих боїв до кiнця осенi оточили. Саратов, Куйбишев, Пенза, Ульяновськ теж опинилися захопленi. Сталiн втiк до Свердловська. Ситуацiя стала критичною.
  Столицю було надано: за жодних обставин не здавати. Нiмцi робили штурми, але вiдкочувалися або ув'язали у вуличних боях. Взимку наступ Вермахту зупинився. Щоправда, нiмцi у подвiйне кiльце уклали не лише радянську столицю, а й Ленiнград.
  У травнi знову почався наступ фашистiв, але вже у напрямку мiста Горький та Казанi. Радянське танкобудування, незважаючи на всi труднощi, змогло запустити в серiю: Т-34-85 та IС-2, щоправда, у невеликих кiлькостях.
  Горький упав лише у липнi, а Казань протрималася до кiнця серпня.
  У Ленiнградi панував страшний голод, i фрицi навiть не намагалися його штурмувати. А Москва поступово бралася пiд контроль. I ось 30 вересня, пiсля вкрай кровопролитного штурму впав Кремль.
  Сильно зруйнували першокласну фортецю. I це стало новим ударом для радянського народу. Нiмцi рушили на Урал, але там загрузли в кучугурах. Тяжко воювати з СРСР. Сталiн був прихильник стояти до кiнця. Але це коштувало дуже дорого i самiй країнi, i нiмцям зокрема.
  На пiвднi фашисти просувалися i Середньою Азiєю.
  У 1945 роцi у СРСР з'явилися СУ-100 та IС-3, але тiльки в малих серiях. На жаль, до кiнця червня гiтлерiвцi пiдкорили i Середню Азiю. А у липнi впав i Свердловськ. У серпнi нiмцi захопили Курган та Тюмень. А 3 вересня ще й Тобольськ. Наприкiнцi вересня Ханти-Майсiйськ. А в серединi жовтня та Київ.
  Новосибiрськ втiм, поки що фашистам не пiдкорився. Надто вже суворi морози змусили фрицiв прилипнути до мiст.
  Так що до травня 1946 року гiтлерiвцi активних вiйськових дiй не вели.
  Пiсля чого пiшли на Новосибiрськ. У боях взяли участь дископодiбнi гелiкоптери, i новi танки серiї "Е". Втiм, фюреру це не надто допомогло. Новосибiрськ фрицi взяли наприкiнцi червня. Форсували рiчку Об. Далi у липнi нелюди захопили i Кемерово i Томськ, i Алтайський край. Пiсля запеклих боїв Абакан загинув у серпнi, а Iркутськ штурмувався у вереснi.
  Нiмцi, риючи кров'ю, взяли i його. Але знову такi видихнулися. Розтягнулися у комунiкацiях. Так зупинилися на пiдступах до Чити. Але, в принципi, куди їм поспiшати? Можна чекати лiта i випробовувати нову технiку.
  Чи це дисколети чи реактивна авiацiя. У 1947 роцi радянськi конструктори запустили в серiю танки IС-4, IС-7 та Т-54. Щоправда, у суто символiчних обсягах. Бракувало нi людей, нi ресурсiв. Гiтлерiвцi вiдновили свiй поступ. Захопили Агiнський наприкiнцi червня Благовiщенськ. Хабаровськ упав у липнi, а Владивосток у серпнi. Таким чином, фашисти захопили майже всi великi радянськi мiста. Може окрiм Пертопавлiвська. Магадан нелюди захопили у вереснi. Але Сталiн i не пiшов на капiтуляцiю.
  Зрештою, фашисти все одно програли!
  
  
  ВIЙНИ КОСМIЧНОГО РОЗКЛАДУ
  Пiсля кiлькох, щодо благополучних рокiв, для Росiї настали тяжкi випробування. Пiднебесна iмперiя, використовуючи свiй колосальний людський ресурс та переваги тоталiтарної полiтичної системи, змогла стати свiтовим гегемоном. У Росiї ж спалахнула жорстока бiйня на пiвденних рубежах. I хоча заколот iсламiстiв i був пригнiчений, вiйна з тероризмом поглинула багато ресурсiв. Ситуацiю посилило i жорстке протистояння iз Заходом.
  Поки що все трималося на ядерному стримуваннi, був масштабних войн. Але американський учений Веллiнгтон додумався до запуску до Меркурiя особливого типу ракети на штучно синтезованому радiоактивному елементi.
  Але сталася помилка у навiгацiї. Ракета вiдхилившись вiд курсу, впала на Сонце... Вiдбулося виверження вкрай розрiдженої плазми, не небезпечної для живих органiзмом, але збиває атомну структуру, i трохи змiнює зв'язок мiж нейтронами в атомному ядрi. Саме настiльки, щоб унеможливити некерованi ядерну i термоядерну реакцiї.
  I як внаслiдок цього: ядерна зброя перетворилася на купу марного мотлоху.
  Найсильнiша у вiйськовому та економiчному планi країна свiту: Пiднебесна iмперiя, у якої через перенаселення виникла найгострiша нестача прiсної води та енергоносiїв, пред'явила ультиматум на оренду Сибiру.
  Росiя вiдповiла рiшучою вiдмовою...
  Почалася велика вiйна: Азiатська коалiцiя проти Заходу. Наша Батькiвщина стала головною ареною масштабних битв. Мирне життя залишилося у минулому: повсюдно запанувало пекло вiйни. Найжорстокiшi бої кипiли вiд полюса до полюса.
  Обстановка на фронтах склалася критична: Азiатський союз пiдступав до Уральським горам.
  Бiля Єкатеринбурга сталося падiння слiпуче болiда, i виникла смертельно небезпечна зона, в якiй жодна людина, не могла прожити й хвилини.
  Батькiвщина, священна Росiя
  Тобi вiдкрито серце знай...
  Кров поля бою оросила-
  Щоб цвiв у коханнi Вiтчизни край!
  
  Пульс Землi зi стогоном гулким б'ється,
  Тяжко, коли реве вiйна...
  Але зiйде над Руссю Славною Сонце-
  Ти нам мати безсмертна одна!
  
  Жито в безкрайнiх полях золотиться,
  Снiг виблискує яскравим срiблом.
  I з iкон дивляться гордо обличчя -
  Витязь будь у баталiї орлом!
  
  Переможемо ми в боротьбi супостата,
  Вiдстояємо крилату мрiю.
  Немає смiливiшого за росiйського солдата,
  Я молитву Боговi донесу!
  . Основний змiст.
  Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустiє гаманець!
  Вершини Уральських гiр нагадують тi, що стирчать з пащi, з'їденi карiєсом iкла. На польотi, що голить, мчать росiйськi винищувачi-безхвостки. Наче стрiмкi соколи росiйськi витязi атакують неповороткi, але потужно броньованi крилатi лiнкори пiднебесної iмперiї.
  Пiлот ВПС Андрiй Огнєв виконує складний вiраж. Тяжка п'ятиствольна китайська гармата, випльовує полум'я та метал. Вогневий смерч проноситься буквально за кiлька мiлiметрiв вiд напiвпрозорої бронi росiйського винищувача. Безхвостка огризається у вiдповiдь. З гострого носа зiсковзує кришений пульсар. Обертаюча вежа велетенського китайського вертольота коробиться вiд влучення... Звучать приглушенi крики.
  Темне обличчя з високим лобом Андрiя розпливається у бiлозубiй посмiшцi.
  Його напарниця, слiпуче красива блондинка, Васса Кольцова, робить бочку, змусивши проскочити повз сталеву пiрання некерованої ракети i посилає "подарунок" в один iз дванадцяти величезних гвинтiв вертольота лiнкора.
  Величезний, з потрiйним рядом лопат, гвинт розвалюється на шматки. Васса, недарма її iм'я перекладається як цариця, вмiла бити. Вона завжди боролася лише в однiй короткiй спiдницi та майцi кольору хакi, зате вiдчувала голими п'ятами себе та винищувач як єдине цiле.
  Багато дiвчат пiлоти, наслiдували її, намагаючись досягти феноменальної чутливостi. Лiнкор-вертолiт це сто двадцять вогняних точок, якi опускають на поверхню - вогневий каток. Машина, яка працює на вугiльному пилу, але при цьому несе тисячi тонн металу, застосовуючи динамiчний захист.
  Японськi, китайськi, iндiйськi конструктори зробили машину, невразливу для росiйських систем ППО, але несподiвано зазнали повiтряної атаки.
  Перекошений вiд дикої злоби вузькоокий генерал Мак Лi ревiв, вказуючи своєю обтягнутою в чорну рукавичку рукою:
  - Знищте їх! Розплавте цих монстрiв!
  Повногруда, але з тонкою талiєю iндiанка-полковник заявила:
  - Ця пара - чорний принц та цариця. Їх ще нiхто жодного разу не збивав!
  Мак недовiрливо посмiхнувся i пробурчав:
  - Не може бути. Пiдвищити густину вогню.
  I знову лiнкор-вертолiт здригнувся. Обертаючу вежу заклинило i, титановий корпус спалахнув. З виттям линули охопленi полум'ям жовтi та коричнi солдати. Спрацювала детонацiя, i начинена напалмом ракета спалахнула всерединi корпусу вертольота-велетня.
  Васса вiдтворивши прийом "гiрка" i пройшовши повз вогнезорнi траси, видала:
  - Вiйнi всi вiки покiрнi, тiльки свiй останнiй день не можна осiдлати, будучи повалений без часу!
  Андрiй холоднокровний. Його батько був наймолодшим генералом Ангольської армiї та приїхав навчатися до Москви. Там вiн одружився з Лiдiєю Огнєвою, знаменитою спортсменкою та кандидатом наук. Потiм батько загинув, а його чорного та кучерявого виховувала свiтловолоса мати. У школi Андрiя пробували дражнити, але хлопчик ще у дитсадку займався єдиноборствами. Його мати сама чудово вмiла битися, а вiтчим був чемпiоном зi змiшаних стилiв.
  Андрiй чудово вчився, мав феноменальну пам'ять i незабаром сам став ватажком хлопчикiв, їх лiдером. Звичайно, вiн вибрав льотне училище i пiшов боротися за Батькiвщину Росiю. Заслужив популярнiсть та повагу. I нiхто не смiв дорiкати герою Росiї чорною шкiрою, тим бiльше, що негритянськi риси обличчя змiшалися зi слов'янськими i це робило атлетично складеного льотчика досить красивим.
  Про його любовнi пригоди ходило легенд не менше, нiж про бойовi подвиги. Хоча сам Андрiй, був набагато скромнiшим, нiж йому це приписувалося.
  Ось зараз вiн шукав спосiб знищити невразливий лiнкор. Активна, багатошарова броня прикривала основнi вузли найпотужнiшої машини Пiднебесної iмперiї.
  Сава завдавала вогневих ударiв по гвинтах, намагаючись знерухомити конструкцiю.
  А тим часом розгорялася битва i на землi. В атаку йшли безбашнi танки схiдного блоку. Деякi величезнi, iншi, навпаки, висотою не бiльше метра.
  Проти них бiйцi захiдної коалiцiї застосовували рухливi мiни та керованi снаряди безвiдкаток.
  Тут боролися не лише росiяни, а й європейцi: англiйцi, французи, шведи та багато iнших.
  Загальний ворог зблизив людей iз бiлим кольором шкiри та християнською мораллю. Суперечки про демократiю затихли. Тим бiльше, що й у Росiї антизахiднi настрої, пiсля того, як агресiя прийшла зi сходу, зiйшли нанiвець. Справдi, куди пацифiстськiй та толерантнiй Європi на Схiд лiзти. Вони i народ значною мiрою розучився воювати. А коли ядерна зброя зникла, могутня i перенаселена Азiя посунула свої незлiченнi орди на пiвнiч та захiд.
  Серед наступаючих на росiйськi позицiї багато i арабiв. Деякi фанатики йдуть в атаку, не маскуючись у бiлих балахонах. Приймають смерть iз посмiшкою на губах.
  Тисячi танкiв i бойових машин пiхоти, що наступають, здаються з висоти пташиного польоту мурахами. Сава, пошкодивши черговий гвинт, трохи зблiднувши, прошепотiла:
  - Все-таки їх занадто багато... Боже допоможи Росiї.
  Дiвчина сама бачила, що вiдбувається у захоплених азiатською коалiцiєю мiстах. Масовi погроми, вбивства, рiзанина. Чоловiкiв вiшали на дротi, а жiнок та дiтей виганяли у спецiальнi табори. А потiм продавали чи розподiляли на тi, чи iншi роботи. А тортури вiйськовополонених, це вже буденне, i навiть обов'язкове явище.
  Генерал Мак Лi не шкодує навiть своїх. У безсилому несамовитостi, що не можуть впоратися з крихiтними винищувачами "Чиж"-3, вiн вистачає зi стiни меч i зрубує пензель, що управляє зенiткою арабу. Той скрикує i притискає закривавлену куксу до грудей.
  А грiзний командир уже щойно вiдрубаною, з довгими нiгтями пензлем, загрожує у бiк настирливих росiйських асiв, кричачи:
  - Знищити! Спалити! Спалити!
  Сава, люто, випускає чергову ракету... Боєкомплект у неї закiнчується. Але повiтряний лiнкор втрачає стiйкiсть.
  Його смертоносна артилерiя вибула з гри... Втративши левову частку своєї бойової могутностi, громадина вiдвертає назад. Їм потрiбно повернутися швидше на базу для ремонту та поповнення боєзапасу.
  Внизу росiйськi гармати влучно стрiляють по ворожих, незграбних, схожих на праски танках. Кiлька машин зупинилися, пустивши в небо струмки диму. В однiй "бандурi" почав рватися боєкомплет. Вiдлетiло, перевертаючись, наче гiмнастка дуло, доки не встромилося в насип iз гравiю.
  Дальнобiйна, росiйська гармата посилає снаряд у напрямку флагштока. Дiвчина-навiдниця з русою косою, хреститься двома пальцями i шепоче по-нiмецьки:
  - Нехай складеться для нас удача!
  Прапор азiатської коалiцiї яскраво-жовтого кольору з червоним колом посерединi. Це ближче до Японiї, але саме такий символ обрала коалiцiя. Невеликий снаряд високоточної гармати ламає товстий стрижень i величезне, здатне накрити пiдлогу стадiону, полотно падає вниз. Десяток азiатських танкiв виявляється разом накритим оксамитовим покривалом.
  З боку захiдної коалiцiї i росiйських позицiй лунає дружне:
  - Ура!
  Справдi символiчно. I нехай противник у десять разiв перевершує числом, але сила росiйського духу непохитна.
  Обидва росiйськi винищувачi опиняються на мить крило до крила. Єдине цiле - майже трикутнi соколи - захисники Росiї. Сава вже уявила, як Андрiй покладе свою чорну сильну руку на її плече. Це справдi сильний чоловiк, на якого можна покластися.
  Але саме в цей момент, немов тисяча фотоблиць, спалахнули разом. I в очах бойової пари потемнiло. Потiм чорноту розфарбували рiзнокольоровi ляпки, схожi на тi, що виникають, при розлиттi олiї у водi.
  Андрiй спробував протерти очi. Його рука, насилу долаючи опiр, нiби розгрiбала воду.
  Немов здалеку глухо чується голос Сави:
  - Ми що загинули?
  Чорношкiрий капiтан, голосно вiдповiдає:
  - Нi! Ми живi.
  Раптом i це щiльне, липке вiдчуття пропадає, i вони немовби опинилися в станi вiльного падiння. Навiть стало на кiлька миттєвостей легко, немов у невагомостi.
  Сава навiть трохи засмучено пошепотiла, наспiваючи:
  Здається, що свiт безнадiйно загинув,
  I перекритий до зiрок витязя шлях...
  У цих вигинах безкрайнiх орбiт,
  Не судилося - вiра є потонути!
  I одразу ойкнула, приземлившись босими пiдошвами на гостре, гiрське камiння. Морок, перемiшаний зi свiтловими плямами i хвилями, розвiявся.
  Ока трохи боляче вiд травневого, полуденного свiтла. Сава опинилася рачки i тут же схопилася.
  Андрiй професiйно зiгнув у стрибку ноги i вмiло приземлився. Його обличчя з мужнiм пiдборiддям i високим широким лобом зберегло спокiйний вираз. Вiн навiть усмiхнувся своїй напарницi:
  - Бачиш! Є те свiтло i як я давно пiдозрював - це не рай!
  Сава, хитаючись, зробила кiлька невпевнених крокiв. При приземленнi, вона боляче забила собi босi пiдошви, i роздерла колiна. Але дiвчина, зi звичним зусиллям волi зiгнала зi свого обличчя мученицький вираз i вказала пальцем перед собою, вигукнувши:
  -Оце так!
  Андрiй подивився, куди показала Сава. Перед ними був напiвзруйнований пагорб. А на його, розбитiй у трiщинах вершинi лежала куля. Точнiше кулястий, наполовину свинцевого, наполовину платинового вiдтiнку апарат, з гострим дзьобом на вершинi та дюжиною тоненьких щупалець рiвномiрно розташованих по краях цього футуристичного об'єкта.
  Дiвчина, розгублено, прошепотiла;
  - Оце Бiом Ньютона! I як цього його попало?
  Андрiй придивився, утиснув голову в плечi, принюхався. У повiтрi пахло озоном та паленими покришками. Насторожено оглядаючись, капiтан ледь чутно промовив:
  - Тут ми можемо нарватися на засiдку!
  Сава впевнено зробила крок до кулi i, не знижуючи гучностi голосу, вимовила:
  - Нi! Я знаю де ми! Ця саме та зона аномалiї, куди впав космiчний корабель. Вона ж лише на сотню миль на пiвнiч вiд того мiсця, де ми билися!
  Капiтан, знову повiв плечима i, зберiгши видимiсть спокою в голосi, промовив:
  - Бiльше хвилини в аномальнiй зонi нiхто не мiг вижити. Навiть роботи ламалися, розсипаючись у iржу!
  Сава, хоч це давалося їй i нелегко, хоробро вигукнула:
  -А Ми виживемо!
  I вона побiгла до пагорба. Її запорошенi, круглi, подряпанi при падiннi п'яти швидко блимали по нерiвнiй, кам'янистiй грядi.
  Андрiй уразився. Невже їй не боляче босонiж по гострому каменю? Взагалi, поведiнка Кiльцева багатьом здавалася дивною, коли вона iгнорувала звичайну льотну форму, боролася майже в не прикритим одягом. I якщо десь у Месопотамiї чи Африцi, може бути в однiй майцi камуфляжу i зручно, але на Уралi навеснi ще прохолодно.
  Дiвчина прибула iз пiвденного рубежу. Росiйськi та європейськi вiйська билися у Сирiї, в Iраку, намагаючись стримати прорив Азiатської коалiцiї. Причому частина iсламських сил була за Росiї, а частина Азiї.
  На пiвднi навiть не було чiткої лiнiї фронту. В Африцi взагалi навiть в однiй країнi один з одним воювали рiзнi племена. Причому релiгiя грала вирiшальної ролi. Багато християн, а також язичники йшли за Азiатами, пiд нiбито лiвими гаслами. Африка справдi стала як у пiснi у мультику про Айболiта.
  Але, мабуть, у пустелi босонiж бiгати ще важче, нiж по гiрських кручах. А Сава ця дикунка з вченим ступенем магiстра, кандидат бiологiчних наук, не знала нi болю, нi страху.
  Андрiй кинувся за нею, намагаючись наздогнати бiса. Космiчний апарат виявився набагато далi, нiж це здавалося на перший погляд.
  Дiвчина зазвичай заплiтала своє волосся в коси, але тепер її зачiска розсипалася, i золотий шлейф майорiв, наче полум'я смолоскипа на вiтрi.
  Нiколи ще чорношкiрому капiтановi його подруга не здавалася такою прекрасною.
  Хоч Андрiй i неслабкий спортсмен, йому лише з великими труднощами вдалося скоротити вiдстань, але вiн так i не наздогнав її, хоча спiткнувшись, мало не розбив собi нiс. , як все тiло.) А голi, шоколаднi вiд засмаги ноги Сави майнули, майже бiля самої голову чорношкiрого кавалера i... дiвчина пройшла крiзь стiну, немов та була лише голограмою.
  Прикро, що вона його обiгнала, Андрiй стрибнув слiдом за нею. Необережно, але цiлком по-рицарськи.
  Свинцева поверхня обдала нiби морська, тепла вода, а потiм пролiт по пiдлозi, уткнувшись обличчям у босi ноги Сави. Машинально Андрiй поцiлував її кiсточки, але дiвчина сердито лягнула його, вигукнувши:
  - Подивися, якi тут цiкавi речi!
  Хоча Огнєв хотiв сказати, що немає нiчого цiкавiшого, коли поряд з тобою така красуня, але отримавши п'ятою в нiс, швидко схопився. I не був розчарований.
  На стiнах висiли опудало рiзних звiркiв та комах. Причому таких, яких не було i не могло бути за землi. I моркви з десятком клешнiв крабiв, i кактус iз жаб'ячими лапками та пiвнячими гребенями, i пiр'янi, з пастями крокодилiв iз висувними iкластими язиками таргани. Якщо, звичайно, подiбне можна порiвняти iз запечним князьком.
  Андрiй з подивом пiдскочив i голосно вигукнув:
  - Вiтаю вас брати за розумом!
  У вiдповiдь тиша... Сава цiлком логiчно та рацiонально помiтила:
  - Не варто нам кричати, краще оглянемо зорелiт.
  Усерединi космiчний корабель виявився набагато бiльшим, нiж здавався зовнi. Коридори то позичали, то розширювалися. Броньованi дверi розходилися, коли до них наближалися люди. I чого тiльки там не траплялося.
  Рiзного роду i опудало, i статуї, i голограми. А також картини: що рухаються, i в маслi, i з кiбернетичною мозаїкою. Голограми взагалi показували справжнiсiньке кiно в кольорi. I батальнi сцени, i рiзноманiтнi мирнi, цiлком iдилiчнi картини.
  Андрiй з подивом помiтив:
  - Дивно. Це нагадує лiтаючий музей.
  Сава цiлком рацiонально заперечила:
  - Все у нашому свiтi i музей та звалище! Давайте краще пошукаємо...
  - Зброя! - випалив чорношкiрий капiтан. I швидко додав. - Ми маємо допомогти своїй Батькiвщинi виграти Третю свiтову вiйну.
  Сава пiдняла очi нагору i прокричала:
  - Допоможiть нам урятувати цивiлiзацiю! Людство у небезпецi!
  У вiдповiдь почувся низький, надзвичайно глибокий бас:
  - Ви аборигени, мабуть, хочете, щось отримати вiд нас?
  Дiвчина простягла руки вперед i, благально прошепотiла:
  - Не ми! Йдеться про долi всього людства. Третя свiтова вiйна вирiшує - що переможе: варварський, жорстокий пiдхiд чи гуманiзм та цивiлiзацiя?
  Бас змiнився на тонке сопрано, i недовiрливий тон:
  - Ой, чи що? Адже людинi властиво помилятися, у тому числi i щодо власних намiрiв. - Повiтрям пройшлися помаранчевi вiтри i голос, ставши на половину октаву нiшi продовжив. - Як завжди у переважної бiльшостi рас у всесвiтi є тенденцiя: себе уявляти, якщо говорити вашою мовою надзвичайно гуманними, а ворога просто виснаженням пекла.
  Сава, не перестаючи нервово барабанити нiжкою, по покриття з невiдомого металу, пробурмотiла:
  - А ви самi подивiться! Подивiться, якими варварськими методами проти нас ведуть вiйну!
  Голос трохи потеплiшав, i повiтря стало здаватися м'якшим:
  - Та ваш ворог жорстокий, але й ви не янголи. Зрештою, зовсiм не математика вирiшить, кому з вас належатиме влада на Землi!
  Тут уже голос подав Андрiй:
  - А хто ж?
  Але замiсть вiдповiдi, пiдлога пiд ними хитнулася, i дiвчина разом iз чорношкiрим хлопцем обличчям зустрiла стелю. Потiм усе змiнилося. Вони опинилися у центрi великого, сильно зруйнованого мiста. Оглушливо гуркотiли гармати. Рвалися великi снаряди i падали бомби. Групи росiйських та європейських солдатiв наступали. Жовтi та коричневi солдати азiатського союзу, зазнаючи втрат, вiдходили, встилаючи шлях горами трупiв. Сава зробила крок i наступила на кривавий струмок.
  Нi, це зрозумiло не могло збентежити минулу вогонь, воду i мiднi труби (останнє поки що мiнiмальною мiрою!) войовницю. Але на душi стало погано. Зате Андрiй пiдбадьорився, кинув правою рукою камiнь у жовте обличчя вузькоокого бiйця, що скинув автомат, той упав. Капiтан вигукнув:
  - Це Пекiн! Нашi хлопцi перемагають!
  Справдi горiв блакитним полум'ям скривлений покажчик iз подiбним iєроглiфом. Сава чомусь не зазнала радостi. Хоча їй доводилося бачити в iнтернетi картинки з Пекiна та характернi будови Китайської столицi.
  Але це жахливо. Горять жiнки, дiти плачуть. I безлiч трупiв. Убитi буквально завалили всi пiдступи, i їхня кiлькiсть зростала. Нiколи дiвчина ще не бачила, щоб убитих навалювали курганами.
  Андрiй уже пiдхопив кинутий автомат i вiдкрив вогонь на поразку. Вiн вроджений воїн. По лiнiї батька з племенi зулусiв, по лiнiї матерi: прадiд двiчi герой СРСР, дiд воював у В'єтнамi та Афганiстанi, батько у Сирiї, Донбасi та Чечнi.
  У головi у Сави промайнуло:
  Будь-хто, хто людина - той воїном народжений,
  Так повелося - горила взяла камiнь!
  Коли ворогiв без рахунку - легiон,
  А в серцi палає жарко полум'я!
  I дiвчина сама пiдхопила автомат. Сильнi руки звично легкi у ручку. У головi звучали бравi маршi: крушi, послужи своїй Великiй Батькiвщинi.
  Але несподiваний слабкий писк змусив дiвчину завмерти. Праворуч чiтко долинали дитячi ридання та крики. Сава обернулася, i її орлиний погляд крiзь заволiкаючий дим розрiзнила, маленькi, жовтенькi фiгурки. Жовтенькi, вузькоокi дiти плакали i намагалися вибратися з палаючого будинку. Але шлях їм загородив завал iз просочених смолою колод. А позаду хлопцiв розливалося м'яке полум'я.
  Вогнедишний дракон неначе жадав принести геєннi жертву...
  Винести подiбне було вище за силу Сави. Дiвчина рвонула назустрiч пожежi. Треба врятувати малюток: а росiяни вони чи китайцi - не має значення!
  Раптом потiк напалму перекрив шлях босонога войовницi.
  З диким криком:
  - Господи спаси!
  Вона кинулася у вогонь. У голi пiдошви нiби встромилася сотня розпечених шпильок, полум'я обпалило беззахиснi колiна. Нiжна, оливкова шкiра, покривалася неприємними, багряними пухирями. Як боляче стало Савi. З легенiв виривався надзвичайний крик. Хотiлося повернути назад i вискочити з полум'я пекла.
  Але дiвчина вiдчувала: не можна зволiкати не секунди. Дiти можуть загинути. I не важливо, чиї вони. Достоєвський сказав: всi скарби свiту не вартi однiєї сльози пролитої дитиною. Бiль вiд голих п'ят, до потилицi, немов табуни коней, б'ють сталевими колкими копитами по нервових закiнченнях.
  Вже загорiлося i її чудове золотисте волосся, а язики полум'я хижо намагаються лизнути по обличчю. Вона вже нiколи не зможе стати колишньою, гарною. Ось i багряна виразка, що розпливлася по її нiжнiй, бархатистiй щоцi.
  Сава вiдчайдушно стрибає, як далеко здається до мети. У легенi вривається сумiш диму та повiтря, що горить. Плямиста майка на тобi вже згорiла, i ти подiбно до Жанни Д, рк у болiсному вогнi. Ще трохи, ще. О господи, її тiло суцiльна виразка прокаженої.
  Вогняна стiна переривається, i Сава вискакує у прохолоду. Вона вже обпалена, її чудове тiло як суцiльна рана, а спаленi пiдошви нiби ступають по найгострiших кинджалiв. Попереду залишається завал. I треба знову заскочити в ревуча, нещадне полум'я.
  А дiвчина вiдчуває, що її сили та мужнiсть закiнчуються. Вона майже непритомнiє вiд больового шоку. Але крiзь батьку видно дiвчинку, що тягне рученята, i з вереском вiдскакує вiд вогню, i стрижений наголо хлопчик, i зовсiм малюк, що ледь навчився ходити.
  Зiбравши залишки сил, Сава стрибає, лють, i почуття справедливостi дають їй мужнiсть подолати нестерпний бiль. Палають колоди та балки летять убiк. Ще трохи зусиль. Обпаленi руки спотвореної дiвчинки хапають розпечену до червоного грати. Бiль немов стотонний таран обрушується на голову, груди, все тiло до останньої клiтки. Ґрати не подаються i тодi Сава хапає її своїми зубами. Можна збожеволiти вiд подiбних страждань, кришитися i руйнуватися останнє з тiлесних краси, що не зачепили полум'я. Але ось, нарештi, Господь нагородив зусилля, червонi вiд жару грати злетiли з цементної основи.
  Понiвечена дiвчина, з розбитими зубами, що лопнули вiд жару, непритомнiє. На останнiй ниточцi свiдомостi, понiвечена шкiра вiдчуває як звiльнена дитина, перестрибує через обвугленi ноги загиблої героїнi.
  Сава прийшла до тями... Вона стояла разом з Андрiєм на найвищiй снiговiй вершинi. Громовий, немов хор iз тисячi голосiв архангелiв, голос оголосив:
  - Ви витримали випробування! На планетi буде свiт! Росiя стане матiр'ю всiм народом Землi!
  Чорношкiрий юнак, i стала стрункiшою i красивiшою, блондинка побачили квiтучi сади, на очах заростаючi вирви, i кидають зброю солдатiв. З епохою ненавистi та воєн було покiнчено назавжди.
  I над усiєю планетою звучало;
  Росiя i з Китаєм надовго єдинi,
  Iслам, Християнство: без злостi друзi!
  Прославимо Всевишнє Господа Iм'я-
  Усi нацiї свiту - Рiдна сiм'я!
  
  ПЕТР ТРЕТIЙ - ВЕЛИКИЙ ЦАР
  Петро Третiй зумiв умовити вiдомого генерала-реформатора увiйти до своєї команди i прийняти звання фельдмаршала. Микола Папiн став мiнiстром оборони та провiв низку реформ. Ця сильна i авторитетна людина допомогла Петру Третьому розкрити i придушити змову братiв Орлових. Усiх п'ятьох змовникiв повiсили. Катерина отримала розлучення, за перелюб i була заслана до монастиря.
  Петро Третiй змiцнив свою владу i коронувався. I з його приходом до влади Росiї наступили вiдчутнi змiни. Справдi, Петро Третiй подiбне до свого дiда намiтив фундаментальнi реформи. I крiм того, змiни торкнулися зовнiшньої полiтики.
  Прибiчник союзу з Фрiдрiхом Другим, Петро наказав Румянцеву разом iз нiмцями завдати поразки австрiйцям. Пiсля чого Нiмеччина з лишком повернула ранiше втраченi землi.
  Але й Росiя отримала вiд Данiї контроль за протоками, роздiливши її з прусаками. Втiм, Петро показав практичну хватку i забрав майже всi володiння цiєї держави, а своєму "улюбленцю" Фрiдрiху залишивши лише символiчну частину володiнь корони. Потрiбно сказати, що вплив Папина пiшов на користь онуку Петра Великого.
  Однiєю з iдей Петра Третього стала iдея подiлу Польщi мiж Росiєю та Пруссiєю. 1965 року спалахнула вiйна з Рiччю Посполитою. У ньому швидко висунувся генiальний Олександр Суворов. Петро Третiй виявився безглуздим i зумiв отримати до складу своєї iмперiї споконвiчно-росiйськi землi, а прусаки, знали етнiчну частину Польщi.
  Як i реальної iсторiї Росiї довелося воювати з Османської iмперiєю. Бойовi дiї для росiян навiть виявилися успiшнiшими. Далися взнаки реформи Папiна, талант Румянцева, i Суворова, що стрiмко висунувся. Царю подобався невгамовний Олександр Васильович, Петро Третiй i сам був дуже метушливий i весь час на ногах. Так що вони чудово порозумiлися.
  У країнi iмператор Петро провiв ряд реформ. У недбайливих помiщикiв вилучалися маєтки на користь державної скарбницi, було запроваджено низку обмежень на панщину та продаж селян. Але поки що повнiстю вiдзначити Крiпацтво цар Петро не наважувався.
  Крiм того, церковнi реформи викликали сильний опiр Православного Синоду. Цар аргументуючи тим, що Бiблiя забороняє поклонiння, i служiння комусь не було крiм Бога, скасував культ святих.
  В цьому було щось вiд Лютеранства - боротьба з мощами та iконами.
  Тiльки одному Господу Богу молiться, тiльки поклоняйтеся йому!
  Але це не могло не спричинити опору. Подекуди навiть священики пiдбивали на бунт народ.
  Тим не менш, реформа пройшла, i в церквах, культових спорудах, залишилися лише зображення Христа та Дiви Марiї.
  Народ переважно вiддав перевагу слухати царя. Крiм того, про Петра Третього пiшла слава як про дбайливого правителя. Найбiльш серйозним було вилучення всiх земель у монастирiв та церков.
  Пiсля перемоги над Туреччиною авторитет царя ще бiльше зрiс. Перт Третiй нарештi зважився скасувати Крiпосного права. Таке рiшення не могло не викликати серйозних потрясiнь i державi. Помiщики зазнавали величезних збиткiв, але почалася промислова революцiя. Країна через всi проблеми рiзко i з гальмуванням просувалася вперед.
  Друга вiйна з турками виявилася ще коротшою i росiйськi вiйська пiд командування Суворова швидко перемогли. Тим паче революцiя у Францiї вiдвернула увагу Європи.
  Тим i скористався Петро Третiй, поставивши на Константинопольський престол, свого молодшого сина, вiд Воронiної Костянтина, турецьким султаном.
  Таким чином, iмперiя Османа виявилася, як би в унiї з Росiєю.
  Згодом була вiйна в Єгиптi. Мiсцевий султан не хотiв визнавати панування Росiї над Африкою. I тут уперше зiткнулися мiж собою генiй Суворова та Наполеона Бонапарта.
  Проживши чимало на тi часи 70 рокiв, Петро Третiй помер. В iсторiю вiн увiйшов пiд iм'ям Великий Визволитель. Що дуже почесно!
  Мабуть, перевершивши i свого харизматичного дiда! I на престол зiйшов iмператор Павло. Суворов, розбивши ще надто молодого i недосвiдченого Наполеона, пiдкорив пiвнiч Африки i навiть Марокко.
  Оскiльки в цiй альтернативнiй iсторiї, не було знаменитого Швейцарського походу, який пiдiрвав здоров'я Суворова, то знаменитий фельдмаршал прожив довше.
  Наполеон не став iмператором Францiї, тому що не встиг уславитися, як полководець i був не раз битий. Пiсля краху директорiї, владу отримав Людовик Вiсiмнадцятий. Вiдбулася реформацiя, тобто реставрацiя монархiї.
  Павло Перший все ж таки не уникнув змови, але траплялося це на п'ять рокiв пiзнiше. I iмператором став його син Олександр. Ось тут i почалася заковирка. Костянтин пiдрiс, i, будучи росiйським Султаном Османської iмперiї, претендував влади.
  Але Олександр Суворов все ще був живий i зумiв примирити племiнника та дядька. Хоча, звичайно, внутрiшня автономiя Османської iмперiї, породжувало тертя.
  Крiм того, Росiя зiткнулася з протистоянням Англiї. Британiя, що набирала мiць, була незадоволена своїм сусiдом. I навiть розпочалася друга велика вiйна зi США. Можливо, англiйцi розраховували, що пiсля смертi Джорджа Вашингтона в Америцi настане хаос i неподобство. Але розрахунок не справдився.
  Назад пiд англiйського короля лягати не захотiв народ США. Вiйна тривала рокiв десять iз змiнним успiхом, i врештi-решт Британiя виснаживши сили припинила наступ.
  Але американцi не стали заспокоюватись i розвинули наступ на Канаду. Ситуацiю для Британiї посилила позицiя Росiї, яка надала американцям допомогу.
  Ще одинадцять рокiв кровопролитної вiйни i Америка вiдвоювала Канаду. Британiя виявилася ослаблена, зате з'явився новий геополiтичний монстр: США.
  Росiя провела вiйну з Австрiєю i завоювала її, частково роздiливши з Пруссiєю.
  Одночасно тривала експансiя до Канади. Країна стала високорозвиненою у промисловому вiдношеннi. Було побудовано потужний i численний флот. Росiяни висадилися в Австралiї i вели експансiю в Африцi.
  Пiсля смертi Олександра першого знову виникла боротьба за владу, мiж гiлками. Брат Олександра Костянтин зрiкся престолу, а син iншого Костянтина Андрiй висунувся на престол, заперечуючи його у Миколи.
  Формально царем був проголошений Миколай, але час коронацiї цар був убитий.
  У виниклi сум'яття Андрiй перший зумiв не цiлком законно захопити престол. Новий цар майже вiдразу ж розпочав вiйну з Iраном i розпочав похiд на Iндiю. Британiя все ще воювала у Канадi та виявилася пов'язаною. А схiдний похiд змiцнив авторитет Андрiя Першого та дозволив йому запустити свою гiлку династiї Романових. Заодно Росiя та iмперiя Османа остаточно злилися в єдину державу. Та ще й приєднавши до себе Персiю та Iндiю.
  Андрiю Першому успадковував Олександр Другий. При цьому монарх Росiя продовжила експансiю в Iндокитаї i в самому Китаї. Пруссiя теж стала найсильнiшою iмперiєю, об'єднавши нiмецькi землi, i перемiгши Францiю.
  Проте Британiя пiдтримала французiв i сталася вiйна-реванш. Британська iмперiя чинила запеклий опiр. Вiйна затяглася на кiлька десятилiть.
  Росiя тим часом повнiстю пiдкорила Азiю i дiйшла Сiнгапуру. Вона стала найбiльшою, сильною державою свiту, рухаючись по Азiї та Африцi.
  Але водночас пiднялися й США. Американцi завершили освоєння Канади, де роздiлили сфери впливу з Росiєю. Потiм захопили у Мексики штати Техас та Калiфорнiю.
  США зберегли республiканську форму правлiння, а Росiя поки що залишалася абсолютною монархiєю. Олександра другого змiнив Андрiй другий. Династiя Романових тривала.
  Затяжна вiйна мiж Британiєю та Францiєю, проти Нiмеччини призвела до того, що нiмцi утримали завойованi ранiше землi, у тому числi Лотарингiю, але далi просунутися не змогли i капiтально видихнулися. Втiм, англiйцi та французи теж добряче спливли кров'ю.
  У умовах царська Росiя продовжувала домiнувати у свiтi i нарощувати свiй вплив.
  Щоправда, пiдростав монстр в обличчя США. Причому Америка виявилася ширшою, нiж була в реальнiй iсторiї за рахунок Канади.
  Але це поки що не набуло загрозливих масштабiв. Крiм того, в США спалахнула громадянська вiйна, яка призвела до масових жертв i руйнувань. Тим бiльше, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, генерал Лi зумiв пробити через конгрес конфедерацiї, право чорношкiрих вiдслуживши в армiї пiвденних штатiв: отримати свободу i громадянство.
  А це сильно затягнуло вiйну i, зрозумiло, примножило жертву. Далася взнаки i хитра росiйська дипломатiя, яка теж виявляла iнтерес у затягуваннi конфлiкту. Та й суто тактично жителi пiвдня на першому етапi вiйни досягли великих успiхiв i змогли взяти Вашингтон з Нью-Йорком. Новою столицею Пiвнiчного альянсу стала Фiладельфiя.
  Сама громадянська вiйна довелося бiльш пiзнiй перiод: 1881 - 1905 роки й у нiй примялся динамiт, i навiть кулемети.
  У Росiї царя Андрiй Другого змiнив Олександр Третiй. Новий цар зовсiм не вiдзначався миролюбнiстю. Росiя зiткнулася в Африцi з Францiєю та Британiєю, якi намагалися освоїти новi колонiї. I зависла у конфлiктi з ними.
  Почалася нова вiйна за передiл свiту, у якому союзi з Росiї традицiйно виступила Пруссiя. Цього разу нiмцi поставили правильно. Францiю разом iз росiянами розгромили за кiлька тижнiв. Британiя вiдсидiлася за морем, але втратила всi свої колонiї i в Африцi, i в Австралiї, i на Тихому океанi.
  Нiмцi отримали своє, i розшилися, повiвши кордон бiля Парижа, i до Порт-де-Кале, i навiть включили Нормандiю. I щось у самiй Африцi.
  А Британiя опустилася до рiвня другорядної держави, Францiя взагалi стала данником.
  Але наступна вiйна трапилася вже з Пруссiєю, за Володимира Третього. На цей момент з'явилися такi види озброєнь, як танки, лiтаки, пiдводнi човни.
  Прусаки ж дiяли у союзi з Японiєю. Вiйна спочатку розвивалася для Росiї не надто успiшно. Далася взнаки корупцiя в царськiй армiї, консерватизм генералiтету, активна допомога, що надається США Японiї. Крiм того, проти Росiї виступили i Швецiя з Норвегiєю, i Британiя з Францiєю.
  Почалася вiйна 1921 року за iронiєю долi у фатальне число 22 червня. То була майже свiтова битва. Проти Росiї йшло те, що залишилося вiд Європи та Азiї. Iспанiя та Португалiя теж пiшли на подiбну авантюру. Португалiя вiдчувала себе обдiленою в Африцi, а iспанцi мрiяли вiдновити свою колишню, в середнi вiки велич.
  Тому що цьому моменту на Схiднiй пiвкулi, не так вже й багато мiсця, не пiдконтрольного росiйському царевi.
  До речi, переважна перевага царської Росiї у людських ресурсах, сильний самодержавний лад, i слабкiсть внутрiшньої опозицiї зiграли вирiшальну роль вiйнi.
  Та нiмецьким танкам вдалося за першi два мiсяцi прорватися вiд Нiману до Днiпра, i осадити Ригу, а на пiвднi вибити росiйськi вiйська з Угорщини. I Японiї дали боги можливiсть завдати поразки росiйському флоту. Але знов-таки на якийсь час.
  Бездарнi генерали могли програвати бiй за битвою. Але зростала нова змiна. А цар зрештою посилив боротьбу з корупцiєю i органiзував бiльш-менш стерпне постачання. I людськi ресурси: китайськi, iндiйськi, арабськi дивiзiї йшли у хiд. Нiмцi не змогли перебратися за Днiпро, i вже взимку росiйськi вiйська перейшли у контрнаступ.
  Треба вiдзначити, що Швецiя та Норвегiя не надто сильнi противники, у ось уже в березнi 1922 був взятий Стокгольм. А Осло впало у травнi. До червня 1922 року царськi вiйська змогли вiдновити довоєнне становище, вiдкинувши прусакiв до вихiдних рубежiв.
  Францiя, бачачи такий розвиток подiй, поспiшила вийти з вiйни. У вiдповiдь прусський король Вiльгельм окупував Париж та її пiвденнi регiони. Росiйськi вiйська наступали. У вереснi вони вишили до Вiсли. Розгорнулися бої за Схiдну Пруссiю. Кенiгсберг упав, у груднi... А Вiдень був звiльнений на новий рiк.
  Нелегко довелося i Японцям, чий флот зазнав великих втрат i втратив iнiцiативу.
  1923 почався великим наступ росiйських вiйськ у Польщi i протягом трьох мiсяцiв виходом до Одера i Альп на пiвднi. Нiмцi мали шанс утриматися бiля Берлiна, але росiйськi вiйська розпочали у квiтнi наступ у Баварiї. Вiйська просувалися повiльно до кiнця лiта, росiйськi вийшли до Рейну. Осiнь був вiдбитий у нiмцiв Рурський район, а в груднi, пiсля запеклих боїв оточений Берлiн.
  Нiмеччина вже не мала шансiв на виграш вiйни. Ще пiвроку 1924 року велися на континентi, поки не пiдкорилися Iспанiя, Португалiя, Нiмеччина, ранiше захопленi нiмцями: Голландiя та Бельгiя.
  Залишилася лише одна Британiя, i Японiя вже втратила Окiнаву i Хоккайдо.
  Очолив оборону метрополiї Черчiлль. Але шансiв англiйцi не мали.
  Щоправда, осiнню висадку десанту вони й оббили.
  Настав 1925 рiк. У США не було єдностi, як вчинити. Дозволити добити Британiю та Японiю. Чи все ж таки вступити самим у важку вiйну?
  Здоровий глузд говорив, що, незважаючи на розвинену промисловiсть - Америку тривiально задавлять числом. Але й залишатися вiч-на-вiч з росiйським ведмедем вкрай боязно.
  У червнi росiйськi вiйська здiйснили, цього разу успiшну висадку в Британiї, Лондон упав. А в Серпнi було покiнчено i з Японiєю.
  Так завершилася чергова вiйна.
  Росiя взяла пiд контроль усi країни Схiдної пiвкулi. При цьому сама iмперiя залишалася самодержавною та унiтарною. Або майже унiтарною. Європейськi володiння мали деякi зовнiшнi атрибути автономiї. Але все одно всюди домiнувала царська влада. Чи то царство Польське, чи Шведське королiвство з царем Володимиром на чолi.
  1933 року 5 березня цар Володимир Великий помер, i новим царем став його син Кирило. Але правлiння нового монарха виявилося коротким, рiвно сто днiв. I на престолi опинився п'ятнадцятирiчний Олександр четвертий. I за п'ятдесят днiв з ним трапився нещасний випадок. Наслiдував престол Микола Другий, у вiцi лише десяти рокiв. В одному роцi чотири iмператори... Ну що ж таке буває!
  Тiльки дуже зрозумiло рiдко i не у всiх країнах свiту!
  Хоча звичайно, багато хто згадав, що i Микола Перший правил зовсiм недовго i загинув унаслiдок насильства.
  Але початок царства Миколи Другого видалося непоганим. Через два роки був запущений перший в iсторiї планети Земля штучним супутником, який облетiв навколо планет.
  А 1937 виявився не настiльки вже зловiсним як у реальнiй iсторiї. Бо саме цього року першим у космос полетiв росiйський хлопець. Не Гагарiн, а князь Iгор Трубецькой. Юрiю Гагарiну поки що не пощастило. А куди подiнешся?
  Росiя найбiльша iмперiя на космiчну експансiю може видiляти колосальнi кошти.
  Наступного 1938 пройшло випробування i першої Росiйської атомної бомби.
  Новий цар Микола Другий був ще дуже юний, i зрозумiло нетерплячий. Крiм того, США залишалися єдиним небезпечним конкурентом Росiї. Не кажучи про те, що в американцiв також може ось-ось з'явитися атомна бомба.
  1 березня 1940 року за наказом вже формально став повнолiтнiм царем Миколи Другого почалося вторгнення США. Формальним приводом стала пiдтримка американцями республiканської опозицiї в Росiї з вимогами проведення виборiв до парламенту.
  Можливо, що рiшення Юнака Миколи Другого було наймудрiшим кроком. Адже не можна дозволити потенцiйному супротивнику мати ще й ядерну зброю.
  Наступ росiйських вiйськ використовують великi танковi колони спочатку розвивалося успiшно та швидко. Але потiм опiр американцiв посилився. Декiлька мiсяцiв просування росiйських вiйськ вiдбувалося вкрай повiльно. Але все одно ворог програвав, i поступаючись кiлькiстю живої сили, i якiстю танкового парку був приречений.
  Але спалахнуло повстання в Африцi та Китаї. Причому на придушення заколоту виявилися вiдволiканi значнi сили.
  У 1941 роцi армiї США розпочали контрнаступ, але теж своєї мети не добили. Декiлька атак, а потiм зима 1941-1942 року в ходi, якою американцi втратили майже всю Канаду. А у квiтнi, впали майже одночасно Торонто та Квебек.
  Вiйна вже пiшла на традицiйнiй американськiй територiї. Слiдували обмiни ударами. Але бiльший росiйський боксер долав американського пiвня.
  Ось у серпнi 1942 року впала Фiладельфiя. А в жовтнi 1942 р. росiйськi вiйська пiдiйшли до Нью-Йорка. Тодi в уряд США ухвалив рiшення застосувати ядерну зброю.
  Але дiстати територiю Росiї у них все одно не було жодної можливостi, так що ставка зроблена на удари по вiйськах, що штурмують.
  Застосували бомбу вночi. Це рiшення викликане тим, що яскравий спалах слiпить солдатiв.
  Ефект виявився не надто значним, загинуло трохи бiльше тисячi людей, заслiпило тисяч двадцять, правда бiльшiсть на якийсь час. Але вирiшальним такий удар не назвеш.
  Тим бiльше, що у царської Росiї набагато бiльше ядерних зарядiв, так що ще не факт, що це рацiонально вiдкривати подiбним обмiн ядерними пайками.
  Але куди подiнешся? У поганому становищi всi ходи поганi, а розумнi полiтики у погане становище не потрапляють.
  У груднi Нью-Йорк i Вашингтон впали, а до цього американцi застосували ще п'ять своїх не надто потужних та вдалих з точки зору конструкцiї бомб. А вiдповiдь царськi генерали скинули двадцять своїх зарядiв. Так виявилася серiйно використана страшна бомба.
  Вiйна тривала ще до 23 лютого 1943 року, але атомних бомб уже нiхто не скидав.
  Америка виявилася повнiстю звiльнена вiд панування капiталу i наведена пiд владу самодержавного монарха.
  Цар отримав новi землi та велику славу. I нiхто тепер не смiв йому суперечити.
  1945 року росiйськi космонавти побували на Мiсяцi. А 1947 року росiйська армiя увiйшла до Мексики. Цар вирiшив, що настав час покiнчити з таким пережитком, як iснування на однiй планетi безлiчi держав. I його армiя рушила завойовувати все, що можна завоювати.
  У 1949 Аргентина стала останньою суверенною країною приєднаною до Росiйської iмперiї.
  I настав мир у всьому свiтi. 1953 року росiйськi космонавти вступили i на поверхню Марса. 1956 - Венера з людиною. 1960 року - Меркурiй. 1961 - один iз супутникiв Марса. 1967 - Людина на Нептунi, а в 1968 - на Сатурнi. У 1970 роцi - Уран, а в 1971 - Плутон.
  Микола Другий увiйшов до iсторiї пiд прiзвиськом: завершувач! У 2016 роцi царевi вже виповнилося дев'яносто три роки. Але успiхи земної медицини поки що не дозволяють вважати царя надто старим i слабким. Вiн при владi вже 83 роки, що є абсолютним рекордом серед тих правителiв, чий термiн правлiння бiльш-менш достовiрний. Хоча в iсторiї, кажуть, були випадки, коли керували й довше.
  На Землi справи йдуть майже благополучно. Щоправда, є проблема зi зростаючим населенням, яке вже перевищило вiсiм мiльярдiв. Великi надiї пов'язанi з космiчною експансiєю.
  Вже кiлька мiстечок збудовано на Мiсяцi. Як з'ясувалося, при шiсть разiв меншiй, нiж на Землi силi тяжкостi, овочi та фрукти, вирощенi в теплицях можуть досягати величезних розмiрiв.
  Мiстечка збудованi i на Марсi, i на Венерi, а також заводи на Меркурiї. Ця сама близька до Сонця планета дуже зручна для виробництва та прокату металiв. З цiєю метою використовують сонячну енергiю.
  На супутниках Юпiтера, Урана, Сатурна також є людськi поселення. Космос поступово освоюється все бiльшою i бiльшою мiрою.
  I саме у 2016 роцi з Мiсяця стартувала перша мiжзоряна експедицiя до зiрки Сiрiус. Монарх дуже розраховує дожити, до такої радiсної подiї, як встановлення контакту з братами за розумом.
  
  
  
  ВСЕЛЕНСЬКИЙ КОШМАР
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння зробило значнi змiни на перебiг вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Проте Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї у Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера виникла дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї вирiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до повсталого проти британського панування Iраку. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн же дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт, дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдня Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова iнтенсивна вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитись вiд планiв наступу на СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне - саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху масу неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх нових КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись з "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75 - мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки що Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка в 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 iз вагою 125 тонн i двома гарматами. Правда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть, порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так, Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухнянi, витривалi, але низька квалiфiкацiя. Їх використали на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатню кiлькiсть квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставка була зроблена повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Проте вступ у конфлiкт Америки, додало фрицям головний бiль, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" загалом був гiдним опонентом для англiйських машин. Але технологiя МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою за англiйську i тим бiльше американську. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього рейху величезнi, але їх ще треба переварити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв, нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виконуватись роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. В 1942 СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34, i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових i старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Нових "Тигрiв" вироблено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще тiльки в досвiдчених екземплярах.
  Зате в серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть трохи ранiше, нiж американцi. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотально Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону себе не виправдали. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР став скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Отже, бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але у баданнi "Пантерам" та "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив у озброєннi, оглядовостi та оптицi, i це за рiвної ваги, або навiть меншої, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнули якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотири моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi нарештi здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi й так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа виявився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Вранiшнього Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за своїм рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а незабаром i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IС вийшли надто сирими.
  Проте нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л, перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостi з двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На боцi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Усього Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйона три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат та мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат i мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракети класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно переучували.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, крiм радянських вiйськ, можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей, лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiку Бiлостоцький виступ та Львiвський кулак. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у найпершi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виникла величезна пролом, яку вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши у бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз все було i так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. Вони вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було в чотири рази бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I вироблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь та особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв помирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкуркулених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима в 1944 роцi на бiду не така морозна i снiгова як у 1941 роцi. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Сталiнград упав у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ йшов Волгою. На Саратов, на Куйбишев, i далi Оренбург та Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилася. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй потужностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни, сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння країни Вранiшнього сонця. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет. Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв. Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка їм означає - лише рабство i повiльну, болiсну смерть. Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю. Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим, почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування. Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чищення, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї. У 1959 роцi пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син. Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Мiсяцi та на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову.
  
  
  СТО ТИСЯЧ БОСИХ ЧУДОВИХ ДIВЧИН
  Ельфарая побачила себе у битвi... Вона тепер войовниця i провiдниця не слабкої армiї.
  Гарнi дiвчата: у них лише груди та стегна прикритi легкими броньованими пластинами. А руки, ноги та живiт голi, засмаглi.
  I шльопають цi дiвчата босими нiжками. Їх зiбралося тисячi сто. I всi дiвчата, жодного чоловiка! I всi гарнi, стрункi, спортивнi, мускулистi, засмаглi, iз перлинними зубками!
  Наче амазонки... Вишикувалися когортами. У руках мечi, а позаду луки. Шитiв немає - войовниця вважає, що меч вiрнiший за щит.
  I над дiвчатами гордо майорiють прапори. Вони готовi битися i хочуть впевнено перемагати!
  А ось здалеку рухаються орди оркiв. Волохатi, неприємнi ведмедi. I приблизно в сто разiв менша кiлькiсть тролiв, якi є у них командирами.
  I ось це орда рухається на дiвчат.
  Ельфарая вiддає команду:
  - Стрiляти з лукiв, високою дугою!
  Дiвчина, використовуючи босi пальчики своїх витончених нiжок, натягують тятиви. I випускають убивчi стрiли.
  При цьому войовницi скалять зубки i ревуть:
  - Хай будемо чемпiонками!
  I летять на супротивника густим роєм стрiли. Вони втикають супостатiв, наче їжачка голками.
  Орки та тролi падають, ураженi вбивчим та жорстоким.
  А Ельфарая вимовляє:
  - За новi рубежi iмперiї!
  Войовницi дiю синхронно. Їхнi засмаглi тiла, такi чудовi i блискучi. I босi нiжки миготять засмаглими кiсточками. I пальчики такi у нижнiх кiнцiвок чiпкi. I летять собi презенти знищення, вражаючи супротивникiв.
  Орки та тролi падають пробитi. I в них перекошенi звiринi пики вiд болю.
  Войовницi ж просто захоплення викликають. Вони з тонкими, мускулистими талiями та жилистими ногами. Як випустять одразу тисячi стрiл.
  I вразять масу оркiв. I проспiвають:
  - За нашу велику честь,
  Будемо, бандитiв є!
  I знову масу стрiл та й випустять. I всiють трупами всi пiдходи до пагорбiв, де вони розмiстилися.
  Та це чудовi войовницi. У яких такий дикий оскал i розвороти тiл у потрiбному напрямку зi винищенням супротивникiв.
  Ельфарая сама стрiляє iз лука. Вона натягує тятиву босими пальцями нiг, i вражає дуже влучно.
  При цьому дiвчина собi спiває:
  - На насильствi, тримається мир,
  Вулкан лютi хлюпає з розмахом!
  Напруга вища сил,
  Прокидається з болем та страхом!
  I знову летить пущена босою нiжкою воїнки стрiла. I пробиває одразу трьох оркiв.
  Тi захлинають вiд фонтанiв кровi. I Ельфарая як запище:
  - Слава моїй магiї!
  I знову випустить босою нiжкою стрiлу. Ось це дiвчина - найвищого класу у неї i тiло, i все iнше.
  Перша хвиля атаки оркiв i тролiв захлинулась. Тiльки лишилася маса трупiв. Але ось з'являються новi загони волохатих тварин.
  Ельфарая знову стрiляє, i робить це влучно, i при цьому гарчить:
  - Слава нашому свiтовi!
  I вiд її босої нiжки вiдлiтає блискавка. I маса оркiв пiдпалена, i розiрвано на шматки.
  Так це войовниця-принцеса. З нею будь-який чоловiк почуватиметься надiйно захищеним.
  А iншi сто тисяч дiвчат нiчим не гiршi. I дуже влучно стрiляють. I головне швидко.
  Їхнi голi, мускулистi нiжки тiльки й встигають мелькати.
  Ось вони хором вимовляють:
  - Даємо активний пас,
  Ворогу б'ємо прямо в око!
  I знову випускають босими нiжками новi подарунки смертi. Це взагалi їхнiй запуск бойової енергiї.
  Ось навiть Ельфарая заспiвала:
  - Орки ревуть - скорботнi особи,
  Знайте, друзi, я є вбивця!
  Всiх переб'ю, всiх знищу,
  I розiб'ю, хто мохнатий пику!
  Так дiвчина дiйсно дуже бойова. I ось коли орда оркiв пiдбiгла ближче, вона по них як урiже пульсаром. I одразу пiвсотнi тварюкiв розiрвало на дрiбнi частини з м'ясом.
  Ельфарая гаркнула:
  - За великi iдеї, щоб усi тварюки згорiли!
  Войовниця пiсля цього взяла та випустила зi свого пупка блискавку. I пара дюжин оркiв, виявилася, наче барани пробитi шампуром. Їх майже миттєво засмажило.
  I решта дiвчат проревела:
  - За Святу Землю!
  I теж вiзьму i з голих п'ят скинуть згустки енергiї! I розiрвали масу волохатих бiйцiв.
  Ельфарая, продовжуючи вести вогонь, цього разу натягуючи тятиву лука руками, пропищала:
  - За нашу магiю!
  I теж з голої п'яти струсила розряд блискавки... I так довбала, що цiла сотня оркiв i тролiв обвалилася. Немов промокашки, що потрапили у вогнемет.
  Ельфарая проревела:
  - Я велика чарiвниця!
  I знову як довбане по супротивнику. I її очi блиснули. А дiвчата з її великим азартом метають у оркiв та тролiв стрiли.
  Зростають кургани з трупiв. Вони всi нагромаджуються та нагромаджуються. I дедалi бiльше вбитих.
  Ельфарая взяла i з смiхом помiтила:
  - Що робити, якщо в головi є цар?
  Тодi йому палац створи!
  I знову принцеса босою нiжкою запустить вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчина - просто втiлення смертi. Але при цьому променистi її очi такi добрi.
  А решта дiвчаток, що винищують масу тварин тварин, такою хвилею цунамi, що наповзає на них, це взагалi супер. I так люто обсипають супротивника стрiлами. Пробиваючи часто зовсiм наскрiзь.
  Ельфарая кричить:
  - Я народилася в такi часи,
  Що мене пам'ятає люба країна!
  I войовниця стала на руки, покрутила над головою босими нiжками, закрутила величезну, вогненну грудку. I як жбурне це потiк енергiї в супротивникiв.
  I одразу тисяча оркiв вибухнула. I їхнi шкури запалювалися, i разом розшарувалися.
  Ельфарая прокричала:
  - Я войовниця класу Джi!
  I як зареготає.
  Потiм iз мови випустить блискавку. I спалить масу ворогiв.
  Пiсля чого дiвчина-принцеса проревела:
  - За мене весь свiт!
  I з зелених очей красунi посипалися блискавки... I як вони вражали всiх цих незлiченних тварин.
  Ельфарая навiть заспiвала:
  - Мiльярди шакалiв, чортiв! А моє гасло просте - всiх убий!
  I босими пальцями дiвчина-принцеса випустила черговий, дуже забiйний пульсар.
  I як усiх порве...
  А iншi дiвчата їй не поступаються. Всi тиснуть i тиснуть супротивникiв, своїми стрiлами. Використовуючи, зрозумiло свої дуже спритнi, без непотрiбного взуття нiжки.
  Орки явно видихаються. Але їх так багато. I наповзають все новi й новi полицi тварин.
  Однак дiвчат подiбне збентежити або похитнути не в змозi. Вони якщо вже взялися битися, так i б'ються. I не знають, що можна злякатися. А точнiше не хочуть знати.
  Ось їхнi босi нiжки запускають убивчi подарунки смертi. Якi розколюють оркам лоби.
  Ось це дiвча - реально вони супермени в дуже коротких спiдницях. А такi привабливi та красивi.
  I сто тисяч дiвчат - це колосальна сила! Проти якої нiщо не справиться!
  Ельфарая прочирiкала:
  - Слава нашому феномену!
  I вiд голої п'яти знову випустила пульсар знищення. I безлiч оркiв, став мешканцями пекла.
  А що хiба таких кудлатих пустять до раю?
  Ельфарая реве на всю горлянку:
  - Буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  I знову дiвчата босими пальчиками нiжок випустить розжарений та забiйний пульсар.
  Усiх перепалить i змусить згорiти.
  Ельфарая iз задоволенням заспiвала:
  - Я дiвчина не проста,
  I корона золота!
  I знову з пупка красунi вилетить блискавка. Врiже по волохатих тварях i обгорить, немов спаленi дрова.
  Ельфарая реве:
  - Вас я спалю, вас я в попiл перетворю!
  I з пупка знову надiшле блискавку...
  I маса оркiв засмажилася, наче котлети на сковородi.
  Ельфарая взяла i заспiвала зi смаком:
  - Орк важить собi у петлi,
  Жар його ти на вогнi!
  I ось вiд голої п'яти дiвчинки як полетить щось дуже жорстке та вбивче. Вiд чого не можна захиститись.
  I знову сотня оркiв разом знялася. I перетворилася недогарки, i попiл з шерстю.
  А дiвчата як пропищать:
  - За велику Вiтчизну!
  I знову їхнi голi п'яти презенти смертi метають iз пекельною швидкiстю. Це дiвчата, яких не зупинять бурi, шторми, перешкода!
  Ось це дiвки-термiнатори!
  Войовницi не дають оркам нав'язати ближнiй бiй та тримають супротивника на дистанцiї.
  Але все одно волохатi тварюки вiдчайдушно намагаються прорватися ближче. Але їм войовницi не дадуть точно.
  Ельфарая знову на руках, i босими нiжками вiдтворює вiсiмку. I з'являється вогняна хмара. I воно обрушується диким потоком на оркiв.
  I кiлька тисяч волохатих тварин, разом узяла i згорiла.
  Ельфарая проревела:
  - Чорнi тварi кричать як мухи! Що не зганьбиш з голоду!
  I ось войовниця вiдразу три стрiли випустить, натягнувши тятиву босою ногою, i дюжину оркiв шибе!
  Ось це дiвчина-термiнатор. I в нiй така дика та шалена енергетика.
  Ельфарая взяла i заспiвала:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  Тiльки вони не заразнi!
  Якщо вже трапиться,
  То й у пеклi не врятується!
  I вiд голої п'яти дiвчинки мчить вбивчий пульсар. I розкидає на всi боки кудлатих ведмедiв.
  Ельфарая в дикому азартi вимовляє:
  - Я їхнього племенi такого, що вб'ю i вас заради Бога!
  I знову войовниця випустить стрiли, якi пробивають будь-яку броню, i рване, кудлате м'ясо орка.
  Її напарниця, дуже красива дiвчина, з рудим волоссям, проревела:
  - За могутню дружбу!
  I теж пошле пекельний пульсар руйнування!
  I маса забiйна противника задавить.
  Ельфарая пискнула:
  - За мiй демонiчний свiт!
  Пiсля чого дiвчина-принцеса, як запустить, що кiстки перекроїть у пiсок. Войовниця церемонiй не знає.
  Руда напарниця, княгиня де Лавальєр вищить:
  - Майбутнє за нами!
  Ельфарая пробулькала у вiдповiдь, перед цим кинувши дикий розряд, вбивчого пульсара:
  - А минуле тiльки допоможе нашим прийдешнiм перемогам!
  I ось дiвчата всi сто тисяч, як вiзьмуть i босими пальцями нiг випустять дикi блискавки.
  I вiйсько оркiв вiзьме та запалає. Та страшно потрапити пiд роздачу подiбних войовницях.
  А вони ще й скеляться, i показують зубки, що вiдбивають променi зiрок.
  I ось дiвчата вiзьмуть i босими п'ятами як тупнуть, i по землi пройде хвиля, i цiлу армiю оркiв накриє. I закопає!
  Воїнки зi слiпучих зубiв випустять сонячнi зайчики, i заслiплять ряди волохатих солдатiв.
  Ельфарая пропищала:
  - За моє рiшення та поведiнку!
  Дiвчата борються з дедалi бiльшим натиском. I ось як вiзьмуть i кинуть босими нiжками диски. Тi пронесуться, i маса оркiв лягла.
  Принцеса проревела на всю горлянку:
  - Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я скоро вас усiх перерiжу!
  Я вас зарiжу, я вас зарiжу, я вас зарiжу!
  I ось войовниця голою п'ятою вiдобразить сонячний промiнь i наче лазером по орках.
  I вирiже цiлу, волохату шеренгу. А орки верещать i розкочували на фекалiї цю армiю.
  I знову орки в дикiй атацi, i метають у них дiвчата босими нiжками предмети смертi.
  I груди ходять ходуном. I ось i кожнi груди це цiла вежа танка!
  I ось взяли дiвчата та з пупкiв випустили блискавки. Усi сто тисяч дiвчат пупками рiзанули лазернi променi.
  I цiлих пiвмiльйона оркiв була разом засмажена. I їх перетравити мiг лише простiр.
  Ельфарая проревела:
  - Я вас порвала i спалила,
  Я дiвка - просто Сатана!
  I знову з пупка випустить блискавку. А це б'є вбивчо. I потiм як полетять стрiли. I всi стали ґратами.
  I тепер орки як дiрявi ґрати.
  А дiвчата як лупнуть з бюста магiєю, i скосять масу смердючих оркiв. I тi були вибитi.
  Ельфарая проспiвала:
  - Ми всiх порвемо!
  Ти така дiвчина - просто принцеса!
  Войовниця проревела:
  - Я вас порву i не помилую!
  I ось як трусить своїм бюстом. I знову випустить, щось приносить реальну смерть.
  Орки намагаються буквально закидати позицiї ворога трупами. I вони йдуть уперед i падають, i падають. Ось зростають новi гори вбитих. Але орки не поступаються.
  Вони рухаються все далi, i надалi. I гинуть, без жодної пощади. Але войовницi обсипають оркiв, наче градом стрiлами. I войовниць не зупинити це мерзоти. Але пре собi волохата хвиля. I рухається це iкласте море.
  Дiвчата в дикiй азартi. I м'язами грають. А орки рухаються собi, немов пiшла чергова хвиля цунамi. Але це нiкого не бентежить.
  Ельфарая навiть заспiвала, перед цим натягнувши босими пальцями нiг, одразу у п'яти лукiв тятиву, i випустивши магiчнi стрiли:
  - Прямо голими руками,
  Розправлялася я з цунамi.
  Я будь-який дев'ятий вал,
  Мiй коханець розiрвав!
  Войовниця навiть як пiдскочить, i одразу з пупка розряд випустить. I роздере супротивника.
  I прореве:
  - Моя армiя сильна,
  Пiдкорює свiт вона!
  Ельфарая зовсiм розiйшлася. Вони та iншi дiвчата - це, звичайно ж, блискучий клас войовниць. Якi нiкому не дадуть жодної пощади.
  Вони просто лютi звiрi. А може навiть щось на кшталт оркiв! Тiльки гарнi, а не потвори.
  Ельфарая як випустить блискавку зi свого ротика. I спалює сотню оркiв, i заспiває:
  - За мою милу душу!
  I пiдморгне на ворога!
  Пiсля чого її босi пальчики скинуть пульсари. I порвуть усю зграю на дрiбнi, рванi частини.
  Ельфарая пiсля цього пропище:
  - Вбивство моє кредо!
  Її руда напарниця гаркне:
  - I моє теж i у квадратi!
  Ельфарая випустила каскад руйнування i проревела:
  - А моє взагалi у кубi!
  I обидвi войовницi як тупнуть босими нiжками. Пiднялася нова хвиля з магiї.
  I ось вiд оркiв знову трiски та рване м'ясо летить. А потiм вони смажаться на сковорiдцi.
  Ельфарая вискнула:
  - Ставимо новi рекорди!
  Руда напарниця пiдтвердила ревом, пускаючи босими пальцями нiжок вогнянi пульсари:
  - Щоб виросла земля!
  Ельфарая довбанула по орках i пискнула:
  - Вдвiчi, втричi вище за норму!
  Руда войовниця, пiддала голою п'ятою мiхур чарiвної енергiї i з азартом додала:
  - Щоб цвiла моя країна!
  Так дiвчата й розiйшлися, причому дуже капiтально. I трощать цю армiю кудлатих тварин з великими для себе придбаннями.
  Ельфарая знову з пупка викинула магiчний лазер, i в'якнула, сяючи очима.
  - Я є кобра та гюрза в одному флаконi!
  I як випустить по ворогу новий пучок того, що спалює оркiв живцем.
  Руда напарниця княгиня, яка, раптом заявив:
  - Тепер мене звуть де Лавальєр!
  Ельфарая охоче пiдтвердила:
  - Де Лавальєр, то де Лавальєр! Так навiть гарнiше!
  Руда войовниця пискнула:
  - Я лицар свiтла на колiна дикуни,
  Я цих оркiв, всiх кошторис iз лиця землi!
  I як рушить по них своїми босими, точеними нiжками... I решта дiвчат, уся армiя в сто тисяч солдатiв, вiзьме, вiдкриє роти i випустить iз них вогонь.
  I знову на оркiв обрушиться каскад полум'я, спопеляючи без жодного сорому i не даючи шансiв.
  Вiдразу три мiльйони кудлатих тварей спалахнули разом. Неначе їх облили напалмом. Або ще фосфором разом iз сiркою. I спалахнуло все наче мiльярд сiрникiв разом.
  I як спалахне ця маса. I скiльки воя та крику та прокльонiв вiд усього цього разом.
  Ельфарая гаркнула:
  - Оркiв не шкодуй,
  Винищувати їх гадiв...
  Як клопiв душi -
  Рви як тарганiв!
  I вiзьме своїми босими пальцями ноги випустить блискавки. I догоди дуже великого троля. Той вiзьме i рвоне. Уявiть, що динозавра пiдiрвали.
  Руда напарниця пискнула:
  - Оце вурдалак!
  Ельфарая у вiдповiдь, голою п'ятою подавши мiхур магоплазми, в'якнула:
  - На вурдалакiв у нас вою вiдповiдь!
  Вогняна войовниця проревела:
  - I буде йому i труна, i у вiнку привiт!
  Ельфарая вiдзначила:
  - Вiнок може бути i похоронний, i лавровий! Так що не надто заводьтеся!
  Руда княгиня рикнула, теж з пупка випустила блискавку, що збила небагатьох уцiлiлих оркiв:
  - Ми їм щось бiльш важке, нiж вiнок приготували!
  I ось войовницi, всi сто тисяч дiвчат, вiзьмуть i за командою Ельфараї пiдстрибнуть угору, i закрутять голими, мускулистими нiжками у повiтрi. В результатi як здiйметься буря, i справжнiй магiчний шторм. I пiде колосальної сили хвиля, i мiльйонний вал чарiвного цунамi.
  В результатi чого останнi орки знищенi, i повнiстю розплющенi.
  Засмаженi та стали котлетами.
  Ельфарая з пафосом вимовляє:
  - Гiмн Батькiвщини в серцях, у нас спiває,
  Ми зробимо все у всесвiтi щастя...
  Добудемо легендарних магомет,
  I небо i земля у великiй владi!
  
  ЕЛЬФ-ЛIТЧИК ПРОТИ ПОПАДАНЦЯ САШКИ
  В одному з альтернативних всесвiтiв, у другу свiтову вiйну, прилетiв ельф. Вiн вступив до японських ВПС, i в результатi став там асом номер один. Адже ельфи - вони дуже здатнi, швидкi, спритнi, сильнi. У них i реакцiя, i всi рефлекси, набагато кращi, нiж у людей, плюс ще магiчне бачення бою. Коли ельф бачить, що робитиме ворог.
  Коротше кажучи, ельф, який узяв собi прiзвисько Конан, збивав лiтаки з такою легкiстю, наче клацав насiння.
  I через нього Японiя виграла морську битву пiд Мiдвей. Велика перемога вплинула на весь хiд Другої свiтової вiйни. По-перше, японцi остаточно захопили iнiцiативу у Тихому океанi. I їх флот змiг захопити i Гавайський Архiпелаг, отримавши мiцне становище, завершивши побудову периметра оборони на морях.
  Однак це може i не мало б вирiшального значення, якби пiсля цих перемог самураї не наважилися вiдкрити другий фронт проти СРСР.
  Раптовий напад на Далекий Схiд. А вiйська iмперiї Вранiшнього Сонця атакували i Владивосток. Незважаючи на те, що загроза нападу мiлiтаристської Японiї пiсля трiумфу Мiдвей стала цiлком реальною, за допомогою пiдкупу та зради агенти Мiкадо переконали командування Владивостока не наводити вiйська на повну бойову готовнiсть. I як наслiдок Дамоклов меч уже занесено, а в ресторанi балують. Майор Сталiнградова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидається на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Полковник Палацев знiяковiв:
  - Це Сашка Соколовський. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - п'ятнадцять рокiв.
  Сталiнградова неприємно скривилася:
  - Ого! Чотирнадцять рокiв i вже офiцер! Ось що робить вiйна! А й не знала, що молокоси вже повноважнi звання отримують.
  Палацев знизав плечима:
  - На вiйнi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, нiби вiн найкраще оповiдання написав про оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Сталiнградова за цих слiв пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень. - погрозила нiби шкiльна училка пальцем. - Загалом непогано, але бiльше жодних п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! - Сильна жiнка, зрiла, але не втратила атлетичної стрункостi та свiжостi, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Палацев надривно кашлянув:
  - Загалом менi тридцять три, але вже був сiм разiв поранений, так що здаюся старим...
  Сталiнградова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Сталiнградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Палацев у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцяти та вiсiмнадцяти дюймовi снаряди! Японськi лiнкори найбiльшого тоннажу, схоже, розпочали полювання, а це означає.
  Сталiнградова в досадi вдарила чоботом у стiну. Вiд стуку пiдкованим, до речi, трофейним чоботом, трiснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот країни вузькооких воїнiв.
  Капiтан першого рангу, що впав на четвереньки (Iнакше полковник), пробурмотiв:
  - Зброя є тiльки на моєму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Сталiнградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та iшаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамi, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерiя у вас має бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-якої митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Вже добряче поранений Палацев, хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Полковник морських сил з величезним трудом, пiднявся i крикнув, перекриваючи гул Сталiнградової:
  - Авiацiя у нас є, i береговi батареї, хай навiть не в повному комплектi є. Зумiємо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим воїнам-самураям всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Мiдуен.
  Сашка Соколовський, увi снi вже офiцер, а не раб, якому вiдсiкло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви, так множиннi точки комарильнi країни Вранiшнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Ось найбiльшому з них навiть тiсно в океанi, довжина триста метрiв, а гармати 460 - мiлiметрiв. Поки американцям не вдалося потопити жодного з подiбних красенiв, а вцiлiлi разом iз крейсерами трощили узбережжя. Це сильно скидалося на злодiйське напади країни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацiї.
  Палацев вiдчував, що задихається вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А ось Вiкторiя Сталiнградова не його обiгнала дуже багато. Цiкаво, скiльки їй рокiв, навряд чи на вигляд бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Сталiнградова раптом розвернулася i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Сталiнградову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-термiнатор вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Вiкторiя раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у неї залiзної войовницi, загартованої трьома роками вiйни (Разом з iспанською та цивiльною буде i бiльше) до горла пiдступила нудота. У неї в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очима. Сталiнградова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немає грiшника бiльше за Бога, тому немає бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Сталiнградова хотiла вже повернутися i мчати з усiх нiг до злiтно-посадкової смуги, де її МIГ, терпляче чекав агресивної господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Володимировича, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Хоча яка вона дiвчина, вперше взялася за зброю ще за росiйсько-японських часiв Миколи Другого. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час мiжнародної битви в Iспанiї. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнiшнiсть. Плюс арешт та вiдправлення полковника концтабору. Щоправда, саме у Сибiру на лiсоповалi її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумiв за допомогою притирань та заклику духiв, зцiлити, наче його й не було, це поранення та ще кiлька. Шрамiв отриманих пiд час битв iз японцями, нiмцями, бiлочехами, вiйськами Колчака, Денiкiна, Врангеля. I її багато чому навчила, так Сталiнградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Отримала можливiсть вийти, достроково використовуючи жiночi чари, її пiдвели пiд амнiстiю, незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'єра.
  А значить, у Японiї велика перевага в пiхотi, авiацiї i навiть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якiсною перевагою, а решта значно гiрша. Хоча якщо брати стрiлецьку зброю, за кiлькiстю автоматiв Японiя також дещо вiдстає, переважно у неї рушницi. Втiм, i далекосхiднi дивiзiї оснащенi пiстолет-кулеметами слабко. Автоматiв на всiх не вистачає. Так що... У якiсному вiдношеннi в пiхотi переваги немає, скорiше навiть гiрше, усi найкращi офiцери, перекинутi на радянський фронт, тут найгiршi вiйська, як правило, не обстрiлянi, що мають мiнiмум вiйськовий вишкiл. Отже, вiйна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановцi. I чимало новосформованих резервiв буде кинуто на схiд...
  Сталiнградова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Сталiнградова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши її з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто вже пiзно, хлопчик задихнувся, втягнувши у легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Сталiнградова прокричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне країнi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, свої босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катує себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятує конкретнi життя. Ножечки войовницi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медичної служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув їй:
  - Вiзьми, швидше одягни їх! Ти, танцюючи по полум'ю, так станеш калiкою.
  Войовниця у званнi майора одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медичної служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Сталiнградова затоптуючи полум'я, лаялася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Сталiнградова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Сталiнградова дуже розумно i впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброєним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японiї. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японiї, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя країни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе. Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, геєннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росiї островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину Євреїв i цим налаштував проти себе i Польщу, країни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути єврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi країни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть. Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалює самогубство, i аж нiяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, вкрай дурне i непрактичне. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся Європа та половина свiту. Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидає принцип старого завiту, око за око, а вчить любити своїх ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiєї планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiєї релiгiйностi Британiї, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблiї, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв. Адже японцi територiю США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Вiн Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, Європейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати! У Японiї негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому мiсцi, а решта або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм, якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати . Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немає, вiн не може миттєво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би!
  На жаль, доводиться приймати те, що є i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор має слабкостi: вiн лише людина - старiє, хворiє, старiє. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiє зброєю гiрше, нiж бiльшiсть генералом, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю Європи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратної доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японiї є обов'язковою!
  Та ще й до армiї Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа стоїть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала Європа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньої освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армiї, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi ворога не мали середньої освiти, не були покликанi придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батькiв п'яниць, причому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг права рука Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'ї аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замiнити бiснуватого фюрера. Америка i Британiя теж нехай i таємно, хочуть покiнчити з Росiєю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватної власностi, їм хочеться так сильно покiнчити, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у рамках капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що з сорок першим Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйної, англiйської ненавистi до Росiї. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрiї про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiєю! Розумiючи це ясно, чому США та Британiя шукають вихiд iз вiйни.
  Ямамото прагматик, вiн був вiйни зi США та Британiєю. Але цi двi iмперiї самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у країни Вранiшнього Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армiї i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось упаде i Нiмеччина, i їй союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною країною, сильно залежною вiд суспiльної думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi своїми родичами, якщо не йдеться про захист територiї власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю своєю територiєю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не взяв Москви, частково через неготовнiсть до суворої Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму. Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацiї, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звiсно, варто! Ми застали росiйських зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1941, але Сталiн жорстоко покарає командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Наумо поторкав рукоятку мечу, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоцi трохи допомiг, що у досить потужної берегової артилерiї не виявилося снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона таємна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росiї, у Владивосток прагнуть, тi кому страшно помирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчає. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що їхнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожує розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликає почуття гiркоти та найсильнiшої досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацiї та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - Самурай реально нiколи не зiгне! Вiн iде на таран i проти течiї.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонiї, а Нiмеччини було туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росiї якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ. Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японiї.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiєю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британiї, причому на їх суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далекої дiї прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Мiдвей. I нам це вдалось!
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж є розумнi! Недарма Iмператор у своєму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемося на США та англiйцiв, але вже разом iз нiмцями та макаронниками.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнє добре, а теперiшнє краще! Чуєте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало.
  Ну що ж справi час, а кохання нiч.
  А тим часом Сашка Соколовський все ж таки залiз у винищувач ЛАГГ-5.
  Хлопчик хотiв бiйки. Вiн злетiв назустрiч, грiзному Конану. На те це й сон, що трапляються неймовiрнi збiги.
  Конан збив уже п'ятсот шiстдесят американських та англiйських лiтакiв. I схрестив дзьоб iз радянськими асами.
  Однак вiн не пiдозрює який сюрприз на нього чекає.
  Сам Сашка Соколовський проти нього.
  Хлопчик в одних лише плавках, так зручнiше, i рацiональнiше. Вiн мчить у жорстокий бiй.
  Його суперник Конан, теж свiтловолосий, i схожий на хлопчика рокiв чотирнадцяти, дуже гарного i з рельєфною мускулатурою.
  Обидва хлопчаки-термiнатори.
  Вони начитаються стрiляти один по одному з великої дистанцiї. I водночас ухиляються.
  Сходять iз шляхiв пострiлiв.
  Сашко кричить:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  Конан реве у вiдповiдь:
  - За Японiю, за iмператора!
  Хоча вiн не самурай зовсiм, а ельф. Ось хлопчик Конан, збиває радянську машину.
  Сашка вiдповiдає симетрично - зрiзавши японську.
  Обидва бiйцi гiднi бути героями.
  Вони то злiтаються, то розлiтаються в рiзнi боки, але жоден не може iншого збити.
  Сашко кричить:
  - Дерiсь пiдлий боягуз!
  Конан вiдповiдає:
  - Це ти боягуз дерись!
  Вони знову сходяться. Чи не таранять один одного, але знову розлiтаються в рiзнi боки. Нi, нiхто нiкого не може вразити. Це, на жаль, їм не вдається.
  I вони знову розлетiлися.
  Сашко гаркнув:
  - За Русь святу!
  Конан проревiв:
  - Нi, Японiя святiша!
  Сашко свиснув i вiдповiв:
  - Але ж ти не японець! I навiть не людина!
  Конан гаркнув з оскалом зубiв:
  - А хто я?
  Сашка чесно вiдповiв:
  - Ти з роду свiтлих ельфiв!
  Конан хихiкнув i вiдповiв, зрiзаючи черговий радянський лiтак:
  - Ось як i ти це знаєш!
  Сашко зазначив, з оскалом перлинних зубiв:
  - Я багато чого знаю!
  Конан тодi запропонував:
  - Давай так! Для мене особисто ця вiйна швидше як гра та розвага, ти теж дитя двадцять першого столiття! Що тобi для другої свiтової?
  Сашка логiчно зазначив, збиваючи японську машину:
  - Я родом iз Росiї, а ранiше Росiя була СРСР. Тож борюся можна сказати за свою Батькiвщину!
  Конан хихикнув i помiтив:
  - А мене ельфа Конана вигадав японець, i намалював в анiме. Тому я й борюся за Японiю. Так що це теж певною мiрою моя Батькiвщина!
  Сашко знову надiйшов на зближення. Вони стрiляли через всi кулемети, але не могли вразити один одного.
  Ось у них скiнчилися бойовi запаси.
  Конан запропонував:
  - Давай так! Ми з тобою обидва йдемо з другої свiтової! Я у свiй свiт, а ти у свiй... А подiї нехай йдуть своєю чергою!
  Сашко заперечив:
  - Нi, так не пiде! Японiя вже напала на СРСР та створила цим проблеми. Або зробимо так, що тебе в другiй свiтовiй, як би не було. Або я залишусь воювати тут!
  Конан усмiхнувся i вiдповiв:
  - Час для нас обох у другiй свiтовiй вiйнi спливає! I ми повертаємось у свої свiти! А що стосується змiн, то я досяг успiху, тебе, юний офiцер, тому, що я ельф! Та до штурвала лiтака тебе не одразу пустили!
  Сашко гаркнув:
  - Бути тобi по...
  Але не встиг, спалахнув спалах, i обидва лiтаки, льотчикiв-асiв зникли з повiтря.
  Далi вже вiйна пiшла без двох воїнiв iз рiзного свiту. Один з мультяшок японського анiме, а другий хлопчик, який народився у двадцять першому столiттi - повернулися у свої часи.
  Але справа вже була зроблена, i Японiя, перемiгши США на морi, атакує СРСР зi сходу.
  Сталiн змушений перекидати значнi сили Схiд, i вiдкладає наступ пiд Сталiнградом. Щоправда, Ржевсько-Сичовська операцiя все одно проходить, але ще з меншим успiхом, нiж у реальнiй iсторiї. Нiмцям вдається вiдбити наступ радянських вiйськ, завдавши їм велику шкоду.
  Щоправда, у Африцi iнiцiативу захопили союзники. Але через вiдсутнiсть необхiдностi рятувати Паулюса з котла, Роммель отримав бiльше пiдкрiплень, i провiв дуже ефективний удар по американцям в Алжирi, взявши полон понад п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв.
  Тяжка шкода, викликала розбiжностi в американському командуваннi, i Рузвельт заморозив перекидання вiйськ в Африку, i взагалi заявив, що для Америки найважливiше Тихий океан.
  Частина американських вiйськових, i бiльшiсть промисловцiв теж наполягала на тому, щоб зосередитися на Японiї.
  Внаслiдок чого у США прихильники iзоляцiї змогли пробити проект неучастi Америки у вiйнi у Європi. Було навiть запропоновано перемир'я Вермахту.
  Гiтлер, вiдчуваючи проблеми iз резервами, погодився на перемир'я з американцями.
  Британiя також без США не хотiла воювати i також запропонувала перемир'я на рiк.
  Фюрер погодився з цим. Взимку нiмцi змогли утримати фронт. Лише пiд Ленiнградом операцiї "Iскра" увiнчалася успiхом i вдалося пробити коридор.
  Нiмцi у груднi змогли повнiстю захопити Сталiнград, але далi не наступали.
  Наприкiнцi лютого Червона армiя провела успiшний удар пiд Воронежем, змогла значно просунутися. Але Майнштейн контрударом у березнi змiг оточити радянськi вiйська та вiдновити становище.
  Червона зазнала великої шкоди. I заспокоїлася на якийсь час.
  Нiмцi тим часом у лютому оголосили тотальну вiйну. А союзники припинили бомбардування та бойовi дiї.
  У Третьому Рейху рiзко зрiс випуск озброєнь - особливо танкiв.
  Фрiци планували, використовуючи "Тигри", "Пантери" та "Фердинанди" вирiшити результат вiйни на свою користь.
  Але цього, очевидно, було недостатньо. Головний удар вони завдавали у районi Сталiнграда, вздовж узбережжя Волги, у напрямку Каспiйського моря.
  План був вiдрiзати Кавказ суходолом вiд решти територiї СРСР. I далi рухатися на Баку узбережжям Каспiю.
  Водночас нiмцi робили дипломатичнi зусилля, щоб залучити у вiйну та Туреччину.
  Там уже дали важливу обiцянку, вдарити, якщо вермахт вийде до Каспiю.
  Досi воювала Японiя. Вона змогла вiдрiзати Владивосток та захопити Монголiю.
  Пiхоти у самураїв багато, i вона бореться фанатично. Танки слабкi, зате легкi, рухливi, дешевi у виробництвi. I головне з гарною прохiднiстю.
  Коротше кажучи, великi сили у ворога. I Сталiн не знає, що робити.
  Поки що вся ставка на тридцятьчетвiрки. Але вони слабшi за нiмецькi машини, особливо "Тигрiв". Танк КВ ще гiрший i важчий.
  Гармата 45-мiлiметрiв застарiла, та й 76-мiлiметрова недостатньо сильна.
  Авiацiя у практичному планi непогана. Особливо ЯК-9, щоправда, слабенький озброєнням.
  Нiмцi, природно, на Фокцi-Вульф зробили ставку! Але машина виявилася складною в управлiннi. Хоча дуже потужна та швидкiсна.
  Почав надходити МЕ-309, машина швидкiсна, з сiмома вогненними точками, але теж не дуже зручна в управлiннi i важка. А значить iз найгiршою маневренiстю.
  З нових розробок був успiшний Ю-188 i Ю-288, що непоганi бомбардувальники.
  Ну i, зрозумiло, почали з'являтися першi реактивнi машини. Але поки що не масово.
  Наступ нiмцi розпочали лише 15 червня, перекидаючи маси танкiв. I з самого початку їх чекали. Потужна була збудована оборона.
  Справжня цитадель.
  Крiм того, IЛ-2 приготував нiмцям непоганий сюрприз у виглядi маленьких кумулятивних бомб.
  Але й це недостатньо... Нiмцi все ж таки виявилися сильнiшими. У них i пiхоти зiбралося бiльше i досвiдченiшої, i авiацiї i танкiв.
  Без захiдного фронту фашисти у повiтрi сильнiшi. У танках у них перевага числом невелика, зате як рахунок важких машин.
  В артилерiї навiть трохи бiльше стволiв у СРСР. Але, звичайно, по калiбрах ворог попереду.
  Залишається тiльки розраховувати на потужну оборону та стiйкiсть радянських людей.
  
  
  
  НАПОЛЕОН ПЕРЕМОГ ПIД ВАТЕРЛОО
  Наполеон Великий атакував Гамiльтона на годину ранiше i встиг розбити його до пiдходу Блюхера. А потiм розгромив i Блюхера.
  У умовах Росiя на чолi з Олександром Першим вирiшила не воювати з Наполеоном. Австрiйцi, якi начебто з ним родичi, запропонували мир на помiрних умовах.
  Францiя отримала назад двi невеликi областi в Iталiї, населенi французами, i Нiдерланди до свого складу. З неї було знято контрибуцiю, i визнано владу Наполеона Першого.
  Встановилася тимчасова рiвновага. Францiя надто втомилася вiд воєн, i Наполеон якийсь час сидiв тихо. Хоча деякi реформи став проводити. Одна з найголовнiших - це офiцiйне запровадження багатоженства, з правом мати до чотирьох партнерок.
  Хоч католицька церква i чинила опiр, але авторитет папської влади сильно впав. А протестанти виявили у цiй справi гнучкiсть.
  Сам Наполеон був майже атеїст. I рiшуче вiддiляв церкву вiд держави. Мовляв, свiтськi закони вас не стосуються.
  Наполеон Великий, трохи вiдновивши могутнiсть Францiї, вторгся в Алжир та Марокко. Став приєднувати до своїх володiнь колонiї Африцi. Незабаром його вiйська захопили i Лiвiю. Але Єгипет завадила взяти Британiя, яка сама на нього мала краєвиди.
  Наполеон вирiшив, що краще не починати вiйну на морi, де вiн куди слабший за супротивника. Тим бiльше, потрiбно ще й переварити захоплене в Африцi.
  Французи вирiшили рухатися до Нiгеру, i пiдкорити землi на Заходi та центрi Африки.
  Наполеону вдалося зав'язати добрi стосунки з Росiєю, особливо пiсля приходу до влади Миколи Першого, з яким вони стали друзями, та з Австрiєю. Мало того в 1829 Австрiя i Францiя вступили на сторонi Росiї у вiйну проти Туреччини. Що виявилося загалом сильним ходом.
  Туреччина остаточно вигнали з Балкан. Боснiя та Герцеговина увiйшли до складу Австрiї, Росiя отримала собi схiдну частину Румунiї, а захiдна стала Австрiйською.
  Болгарiя та Сербiя формально здобули незалежнiсть, але болгари стали васалами Росiї, а Серби Австрiї. Францiя отримала пiд свiй контроль Сардинське королiвство та неаполiтанське. Крiм того, французи захопили i Крiт у Грецiї i частину островiв. Сама Грецiя на континентi формально здобула незалежнiсть, але пiд заступництвом Францiї.
  У Туреччинi в Європi залишився у володiннi практично тiльки Стамбул.
  Росiя також отримала до складу Закавказзя, i Батумi, i Карс, i Ерзерум - майже всi землi населенi вiрменами, i курдами. Пiвнiч Iраку стали росiйською, а пiвдень приєднали себе Англiйцi.
  Туреччина було вiдкинуто у розряд другорядних держав. А Росiя навпаки виявилася сильнiшою, нiж у реальнiй iсторiї. Наполеон помер у 1837 роцi, залишивши Францiю великою i могутньою державою з колонiальними володiннями в Африцi, Європi та частково в Азiї.
  Пiсля чого при владi опинився його син Наполеон Другий. Вищий, бiлявий, вiн вiд батька успадкував великi амбiцiї. I спробував створити коалiцiю проти Британiї.
  Австрiя з цим погодилася, а Росiя, яка загрузла у цей час у вiйнi на Кавказi, вiдмовилася вести коалiцiйну вiйну. Тодi 1846 року Австрiя та Францiя розпочали вiйну з Нiмеччиною. Вона ще не поєдналася пiд Пруссiєю. Та й сили були нерiвнi. Австрiя на пiку могутностi та Францiя теж... А Пруссiя не дуже сильна.
  В результатi вiйни всi нiмецькi землi були захопленi та подiленi мiж французами та австрiйцями. Потiм Наполеон Другий швидко приєднав себе i Данiю. В 1851 французами була захоплена i Норвегiя.
  А 1853 року нарештi Микола Перший приєднався до коалiцiї. Росiя, Австрiя та Францiя обрушилися на те, що залишилося вiд Туреччини та Британiї.
  На сушi успiх сприяв коалiцiї. На морi справи в англiйцiв були трохи кращi. Але коалiцiя захопила весь Близький Схiд, Єгипет, Судан. А потiм Iран. А в 1857 роцi Росiя, Францiя та Австрiя рушили на Iндiю. I також змогли її захопити.
  Iшло пiдкорення та Африки з просуванням на пiвдень. А саму Британiю душили континентальною блокадою. Одночасно три iмперiї будували флоти.
  Їхня перевага в бойовiй могутностi та ресурсах давалася взнаки все сильнiше.
  А 1862 року, через загрозу висадки Росiї, Францiї та Австрiї у самiй метрополiї Англiйцi попросили миру. Британiї довелося погодитись на низку принизливих умов та вiдмовитися вiд своїх колонiй.
  У 1864 роцi Микола Миколай помер... Його трон успадковував Олександр Другий. Але цьому царевi знову не пощастило. Вже у квiтнi 1866 року його було застрелено дворянином Караказовим i довгоочiкуване визволення селян не вiдбулося.
  А новий молодий цар Олександр Третiй був проти визволення селян. I продовжив консервативний курс. Втiм, Росiя просувалася Азiєю та Китаєм.
  У США громадянська вiйна тривала. Особливо пiсля вбивства Авраама Лiнкольна. Серйознi розбiжностi виникли серед сiверян. Вiйна тривала понад десять рокiв, а США так i залишилися роздробленi. Затягуванню вiйни сприяла i допомога Наполеона Другого жителям пiвдня, i небажання мати сильнi США, на кордонi у Французькiй колонiєю Канадою, i васальною Мексикою. Наполеон друге правило до 1879 року, i його правлiння виявилося досить тривалим: сорок два роки i славним. Французи повнiстю зайняли Африку, лише трохи у нiй прихопила Австрiя, поживилися Сирiєю, Палестиною, Iндокитаєм, частково Iндiєю, Iраном тощо.
  Змiцнилися у Канадi, Мексицi, стали проникати у Латинську Америку. В Iспанiї та Португалiї стали правити про французькi королi. Британiя стала другорядною країною.
  Щоправда, посилилася Росiя, i трохи Австрiя. Але це й не страшно.
  На престол зiйшов Наполеон Третiй, сина Наполеона другого. Йому вже було тридцять вiсiм рокiв. Досить зрiлий iмператор, продовжив полiтику батька, ведучи вiйни в Латинськiй Америцi та освоюючи Австралiю та Тихий океан.
  Росiя тим часом пiдкорювала та перетравлювала Китай та Iндiю, масу землею. У 1904 року росiйськi висадилися й у Японiї, пiдкоривши перед тим Корею. Вiйна з Японiєю трохи затягнулася i перейшла у партизанську фазу. Наполеон Третiй завоював Латинську Америку майже весь Червоний континент. Але в США вступити не встиг i помер 1909 року.
  Наполеон Четвертий - всiх старших синiв за традицiєю називали Наполеонами, взяв та атакував США, щоб завершити консолiдацiю землi. США тим часом були подiленi на три частини i залишалися порiвняно вiдсталими. I численнi французькi армiї їх захопили.
  Росiя ще довго воювала з японськими партизанами, та й у Китаї постiйно спалахували повстання.
  В 1913 Олександр Третiй помер, i на престол зiйшов Микола Другий. Новий цар продовжував курс свого отця.
  Пiсля завоювання США Наполеону Четвертому захотiлося бiльшого. Британiя поки що без колонiй не надто сильна. Австрiя та Росiя, ось двi основнi сили у свiтi крiм Францiї.
  Причому в обох iмперiях абсолютнi монархiї, а в царськiй Росiї ще й дiє крiпацтво!
  Наполеон Четвертий думає про це... Але воювати вiдразу двома монстрами завдання непосильне. Або надто вже складна. Потрiбно вибрати когось одного i побити вдвох.
  Пiсля смертi iмператора Франца Йосипа в 1916 роцi, який правив шiстдесят вiсiм рокiв - одне з найтривалiших правлiнь у свiтi, на престол зiйшов його онуковий племiнник Карл Перший. I пiсля цього розпочалися в Австрiї колiзiї. Не всi визнали нового спадкоємця, у якого лише прапрадiд Франц другий був iмператором.
  I спалахнуло кiлька повстань та переворотiв.
  Францiя та Росiя ввели вiйська до Австрiї. Спiльний удар призвiв до швидкого розгрому клаптевої iмперiї та її подiлу. А незабаром Швецiя була роздiлена.
  А Францiя до свого складу включила Iспанiю з Португалiєю.
  Таким чином, залишилося лише двi країни у свiтi: Францiя та Росiя, якi всi територiї подiлили...
  Микола Другий та Наполеон Четвертий. Таке поєднання. I стоять два монархи один навпроти одного... Але вiйну так i не розпочали... Помер Микола Другий у 1936 роцi. Йому успадковував Олексiй Другий. I Наполеон Четвертий помер через рiк 1937 року. Йому успадковував не старший син, який теж помер, а середнiй Людовiк дев'ятнадцятий.
  Новий король був молодим та Олексiй молодим. I вони 1941 року кiлька мiсяцiв повоювали з травня по грудень... Пiсля чого уклали мир, на умовах без анексiй та контрибуцiй.
  Це була остання вiйна двох всесвiтнiх iмперiй. У 1943 роцi французи злiтали на Мiсяць. А росiяни у 1945 роцi. Почалася космiчна експансiя.
  I двi iмперiї: росiйська та французька, династiї Бонапартов та Романових - мирно спiвiснували.
  Так, загалом, досить спокiйно розвивалося життя в iншiй системi земного свiтобудови.
  До кiнця двадцятого столiття росiяни та французи встигли побувати практично на всiх планетах Сонячної Системи та розвинули космiчнi галузi.
  Загалом на Землi вже не було епiдемiй та голоду. Народжуванiсть в обох iмперiях взяли пiд контроль, а релiгiї обмеженi можливiсть.
  Церква була вiдокремлена вiд держави, i став модним атеїзм i нове язичництво.
  А вiйни взагалi зникли, як не було великих хвилювань.
  
  ЯКЩО Б ВИЖИВ Б РАСПУТIН
  Распутiн якимось дивом, незважаючи на отруту та поранення в живiт, таки вижив пiсля замаху. В результатi давно планованих оточенням царя Миколи Другого палацовий переворот не вiдбувся. Цар успiшно пройшов найважчий етап iсторiї Росiї. А наприкiнцi квiтня, як тiльки пiдсохли дороги, почався очiкуваний наступ на пiвднi.
  Боєздатнiсть царської армiї була пiдiрвана дурними указами Тимчасового уряду, i вона пiд командуванням видатного полководця Брусилова досягла великих успiхiв. До речi в реальнiй iсторiї, спочатку були великi успiхи, наступ провалився в результатi саботажу, як бiльшовикiв, так i iнших деструктивних елементiв, у тому числi великої буржуазiї та мiнiстрiв Тимчасового уряду.
  А так саботажу немає, армiя ще мiцна дисциплiною царських генералiв. А бойовий дух австрiйцiв та особливо слов'янських частин падає.
  Брусилов узяв Львiв i просувався аж до облоги Перемишля.
  Лише серйозно послабивши фронт у центрi, нiмцi абияк зупинили росiйський наступ.
  Проте росiйськi вiйська завдали удару й у Румунiї. Там досягли великих успiхiв. I навiть вiдбили Бухарест та Трансiльванiю.
  Теж нiмцi вiйська знiмали з iнших дiлянок, рятуючи австрiйцiв. Ситуацiю для Нiмеччини посилило вступ у квiтнi 1917 року у вiйну США. А чому й не вступити американцям? Видно, що Нiмеччина вже пливе i приємно опинитися серед переможцiв.
  Восени, коли пiшов мокрий снiг, нарештi, почався наступ росiйських вiйськ у центрi на власне нiмецькi частини.
  Погана видимiсть при мокрому снiгу, ускладнювала роботу нiмецьких кулеметникiв та артилеристiв. Крiм того, у холоди фрицi завжди виють гiрше, нiж бiльш звичнi до суворого клiмату росiйськi.
  Так командував центральним, захiдним фронтом бiльш рiшучий i здiбний полководець Корнiлов, який замiлив не настiльки смiливого попередника.
  Росiйськi вiйська прорвали ослаблену нiмецьку оборону i успiшно просувалися вперед, захоплюючи у великiй кiлькостi полонених та трофеїв.
  Лише рiчцi Вiсла, послабивши свої вiйська на заходi, нiмцi змогли зупинити наступ росiйських вiйськ. Царська армiя звiльнила Прибалтику та вступила до Схiдної Пруссiї.
  Великих успiхiв росiяни досягли i пiвденному дiлянцi фронту проти Туреччини. До кiнця року вони разом з англiйцями та французами практично повнiстю захопили малу Азiю i пiдiйшли до Стамбула.
  У сiчнi Стамбул пiд тиском насамперед росiйських вiйськ упав, i iмперiя Османа капiтулювала.
  Настав 1918 рiк. У Росiї її вiрили у швидку перемогу, i країна трималася, попри всi вiйськовi труднощi. Союзники теж трохи потiснили нiмцiв на Заходi i вiрили у свiй успiх.
  Америка перекидала дедалi новi дивiзiї. Австро-Угорщина розвалювалася та її армiя дезертувала. Болгарiя оголосила вiйну Нiмеччинi та Австро-Угорщинi, вийшовши iз союзу центральних держав. А Туреччина була розгромлена.
  Звичайно ж, виникли в Нiмеччинi настрої, швидше покiнчити з цiєю вiйною.
  Але поки що трохи не наважувалися. А куди подiнешся? Росiя ще в березнi, не чекаючи теплого часу, вдарила по вже надламанiй Австро-Угорщинi та прорвала фронт. Нiмцi не витримали атаки та потекли. Їх розгромили з великою шкодою. Пал Будапешт i австрiйська iмперiя капiтулювала.
  Через деякий час у Нiмеччинi стався переворот, i 9 травня 1918 року нiмецька iмперiя капiтулювала.
  Так завершилася перша свiтова вiйна. Далi були переговори у Версалi, i пiдписання нової системи свiту.
  Османська iмперiя зникла з карти. Її подiлили Росiя, Великобританiя, Францiя. Царська iмперiя отримала назад Константинополь i Малу Азiю з Вiрменiєю. Британiя Iрак, Палестину, османськi володiння в Саудiвськiй Аравiї, а Францiя - Сирiю. Австро-Угорщина також зникла з карти Європи. Росiя отримала Галичину, Буковину, Кракiв з польськими землями. Чехословаччина увiйшла до складу Росiї, зберiгши деяку автономiю, але королем Чехiї та Словаччини став Микола другий. Кракiв увiйшов у Польське Царство, як Познань i частина Нiмецьких земель. Включно з Данцигом. Росiя також отримала Клайпедську область. Помiтно розширивши володiння.
  На Заходi Нiмеччина повернула захопленi при Бiсмарку французькi та данськi володiння. А також змушена була погодитися на демiлiтаризовану зону в Рейнському басейнi. Нiмеччина також змушена була виплатити величезнi репарацiї країнам-переможницям. Насамперед Росiї та Францiї як найбiльш постраждалим вiд нiмцiв.
  Також постала Югославiя, яка визнала себе васалом Росiї, але не увiйшла формально до її складу. Угорщина була урiзана i теж визнала себе васалом Росiї. Австрiя формально залишилася незалежною, але платила репарацiї. Румунiя здобула собi Трансiльванiю.
  Усi виявилися бiльш-менш задоволенi, окрiм тих, хто програв. Туреччина та Австро-Угорщина зникли з карти Європи та Азiї. А Росiя збiльшила i населення, i територiю. Як втiм, i Францiя, Японiя, Британiя i лише США отримали лише малу частину репарацiй. Володiння Нiмеччини у Тихому океанi подiлили Японiя та Британiя. В Африцi переважно Британiя.
  Через кiлька мiсяцiв Росiя вступила за Британiї у вiйну в Афганiстанi. Було здобуто швидку перемогу, причому вперше був випробуваний у бою, танк розроблений сином Менделєєва. Нова машина показала себе дуже ефективною та з хорошими ходовими якостями.
  Її назвали "Олексiй" на честь спадкоємця престолу. I ця машина виглядала дуже перспективною.
  Пiсля пiдкорення та подiлу Афганiстану настав перiод миру. Хоча кiлька малих воєн минуло. Росiя та Британiя роздiлили Iран. А потiм союзники завершили подiл Саудiвської Аравiї.
  Економiка Росiя переживала бурхливий пiдйом приблизно десять вiдсоткiв на рiк, i вийшла 1929 року друге мiсце. Швидко пiднiмалися i США, трохи менше за Францiю, ще менше за Нiмеччину. А Британiя взагалi переживала застiй, ледве досягнувши довоєнного рiвня.
  Однак коли вибухнула велика депресiя, знову стало важче i став розростатися бунт i хвилювання.
  Микола Другий змiцнив вигравши першу свiтову вiйну за свiй авторитет. Цар скоротив робочий день до десяти з половиною годин, а суботу i передсвятковi днi до восьмої години. Зарплата у Росiї зростала. Цiни залишалися стабiльними, а царський рубль був наймiцнiшою валютою на Землi.
  Крiм того цар у 1925 роцi запровадив безкоштовну семикласну освiту. А 1929 року семикласна освiта стала обов'язковою. Бiльш доступною стала безкоштовна медицина.
  I вищу освiту здобути безкоштовно стало набагато простiше. I пенсiї було збiльшено, i їх платили навiть робiтникам i домогосподаркам, та iнвалiдам.
  Але велика депресiя знову загострила усi проблеми. I знову згадали Думу, яку цар розпустив, а новi вибори не провели. Що спричинило вiдродження абсолютизму.
  Цар знову отримав право видавати закони i помiтну активнiсть став проявляти. Втiм, без Держдуми навiть стало краще, Держрада працювала, i був прийнятий Цивiльний кодекс Росiйської iмперiї.
  Проте нова буржуазiя хотiла бiльше демократiї, i хоча вiдродження думи. У перiод депресiї став бунтувати i пролетарiат та селянство.
  Все село, значно змiцнiло класу куркулiв. Але ще зберiгалося помiщикiв землеволодiння. Народжуванiсть залишалася високою, а смертнiсть знижувалася, особливо з покращенням медичного обслуговування. Це вело до зростання населення та дроблення землi. Щоправда, частина цього зростання поглинало мiсто. Пiд час депресiї безробiття рiзко зросло.
  Але царський уряд енергiйними заходами змiг пом'якшити наслiдок депресiї. У 1931 роцi, коли Японiя вторглася в Китай i спробувала створити в Манчжурiї свiй марiонетковий уряд. Це порушило колишнi домовленостi i стало приводом вступу Росiї у вiйну.
  Царська армiя на той час мала найдосконалiшi i найсильнiшi танки у свiтi, кращу авiацiю, у тому числi й шести моторних бомбардувальникiв. Так у царськiй Росiї з'явилися першi у свiтi в серiйному виробництвi гелiкоптери, i найвдалiшi - безвiдкатнi знаряддя.
  Крiм того, у царськiй Росiї пiднявся рiвень генералiтету. А флотом командував генiй адмiрал Колчак.
  Царська армiя ще пiд час першої свiтової вiйни вiдтворила гiдролiтаки, i довела їх до досконалостi. I активно громила японцiв на морi.
  Вiйна вiд початку пiшла для японцiв несприятливо. За царя була побудована ще одна Байкало-Амурська магiстраль i постачання росiйської армiї, що здiйснювалося без проблем.
  Переважаючи i кiлькiстю i якiстю японцiв фельдмаршали, Денiкiн та Корнiлов, вели успiшний наступ. Серед молодих генералiв видiлився Василевський, який став полковником у двадцять три роки пiд час першої свiтової вiйни. А у двадцять п'ять рокiв уже генерал.
  Зрозумiло, були iншi полководцi. Швидке кар'єрне зростання переживало i Тухачевський. Пiднiмався у Будьонний. Серiя перемог i з самого початку царська армiя володiла iнiцiативою, створивши котли та обложивши Порт-Артур. Втiм, облога тривала недовго, пiд час штурму ця неприступна цитадель впала за два тижнi. I лише за чотири мiсяцi боїв був звiльнений Китай та вся Корея.
  Цар Микола Другий користуючись тим, що США ослабленi великою депресiєю, як i Британiя не можуть втрутитися у вiйну, наказав захопити Японiю цiлком i приєднати до Росiйської iмперiї.
  Колчак повнiстю розбив самураїв на море, використовуючи, у тому числi найкращi у свiтi гiдролiтаки. Крiм того з Балтики та Середземного моря прибув флот.
  А в березнi 1932 року царська армiя висадилася в Японiї. Пiсля трьох мiсяцiв завзятих боїв, Країна Вранiшнього Сонця була пiдкорена, i стала росiйською губернiєю. У нiй пройшов референдум щодо приєднання до Росiї. А Микола Другий став японським мiкадо та iмператором. Росiя також завоювала володiння Тихому океанi.
  У Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер у сiчнi 1933 року. I звичайно ж його царювання могло породити катаклiзми.
  Фюрер вiдразу ж присягнув на вiрнiсть Миколi Другому i заявили про союз з Росiєю.
  Гiтлер запропонував при самiй зустрiчi подiлити французькi та англiйськi колонiї.
  Микола Другий погодився. I був укладений союз Iталiї, Нiмеччини та Росiї. Проти очевидно Британiї та Францiї. 1937 року Нiмеччина приєднала до себе Австрiю. Одночасно Микола Другий правив майже сорок три роки помер. На престолi опинився його малолiтнiй онук Олександр четвертий. Спадкоємець Олексiй встиг одружитися, зробити собi сина i теж помер вiд невилiковної хвороби. Онуковi було лише шiсть рокiв, i правителем i регентом став брат царя Михайло Романов. Немолодий, але загалом досвiдчений цар. До речi, саме вiн i здiйснював загальне керiвництво iз захоплення Японiї, i мав звання грос-маршала, типу генералiсiмуса.
  Регент Михайло Романов продовжив курс на союз iз Нiмеччиною та Iталiєю. А 15 травня 1940 року Третiй Рейх напав на Францiю, Бельгiю та Голландiю, а також Британiю. Росiя також атакувала англiйськi колонiї. А Iталiя рушила до Африки.
  Вiйна розвивалася досить вдало. Росiяни захопили за три мiсяцi всi володiння Британiї та Францiї в Азiї. А потiм висадилися й у Австралiї. Також Росiя просувалась i в Африцi.
  Нiмцi пiсля швидкого розгрому Францiї та окупацiї Бельгiї та Голландiї розпочали повiтряний наступ на Британiю. Воно проходило не надто успiшно, доки у вiйну не вступила авiацiя Росiї.
  I Британiї стало дуже погано. I розбомбили все, що могли. Австралiю росiйськi вiйська пiдкорили швидко. I Африку захопили повiльнiше не так через опiр англiйських i французьких вiйськ, стiльки через великi вiдстанi i вiдсутнiсть дорiг.
  Британiю 1940 року не встигли захопити, але влiтку сорок першого пройшла висадка десанту i з англiйцями було остаточно покiнчено.
  Пiсля чого була вiйна i зi США. Рузвельт необережно влiз у бiйку, причому iз запiзненням. А царська Росiя хотiла повернути Аляску.
  Але й не тiльки це... Царськi вiйська взимку сорок першого - сорок другого року льодами перейшли на територiю США i розв'язали там бої.
  На боцi росiйських вiйськ перевага й у кiлькостi та якостi вiйськ.
  Американцi програвали. А нiмцi увiрвалися з боку Канади, i теж досягли великих успiхiв. 1942 став останнiм роком незалежної Америки. Пiд ударами Росiї та Нiмеччини США протрималися до 8 жовтня, коли пiсля падiння Нью-Йорка та Вашингтона капiтулювали.
  Так завершилася Друга свiтова вiйна. Коротша нiж у реальнiй iсторiї переможна для Росiї та Третього Рейху. Нiмцi пiд час вiйни ще окупували й Iспанiю з Португалiєю, приєднавши до себе їхнi колонiї.
  Вiдбувся передiл свiту. Царська Росiя приєднала до себе всi колонiї Британiї та Францiї в Азiї та Тихому океанi, а також Австралiю. Аляска, бiльшiсть Канади та США стали росiйськими i лише малу частину отримала Нiмеччина. Бiльшiсть Африки стала Росiйською. Але нiмцi прихопили себе частина французьких, бельгiйських, португальських, iспанських колонiй.
  Нiмцi також захопили i Данiю та Норвегiю. А Швецiю подiлили iз Росiєю. Францiя, Бельгiя, Голландiя, Iспанiя, Португалiя, увiйшли до спецiального союзу держав зони марки. Гiтлерiвцi їх окупували вiйськами, хоча зберегли формальнi марiонетковi уряди. Те саме в Данiї та Норвегiї з частиною Швецiї.
  Росiя одержала пiд свiй контроль Британiю. Так цар Олександр четвертий був родичам англiйським королям, його визнали монархом Британiї.
  Iталiя трохи здобула володiнь в Африцi i змiцнилася в Ефiопiї.
  Царська Росiя, безсумнiвно, наймогутнiша i найширша iмперiя у свiтi. Але i Третiй Рейх сильний. I тимчасово настала мирна пауза. Потрiбно перетравити новi придбання. Регент Михайло навiть пройшов не безпрецендетний крок - дозволивши мати росiйськiй чотири дружини.
  Навiть синод був змушений це визнати, щоб прискорити асимiляцiю околиць.
  А що гарна iдея! Олександр Четвертий навiть одружився у юнi роки двiчi, щоб показати приклад своїм пiдданим. Тож ситуацiя стабiлiзувалася.
  Михайло помер у 1947 роцi, i цар Олександр реально вступив до правлiння. I йому поки що теж все вдавалося. Але Гiтлеру було мало землi, i бiснуватий фюрер мрiяв про свiтове панування.
  I ось 20 квiтня 1955 проти царської Росiї почалася велика вiйна. Третiй Рейхи та Iталiя, де вже правив син Муссолiнi-молодший, напали на iмперiю царя Олександра четвертого.
  Почалася третя свiтова вiйна. На сторонi Третього Рейху також виступили i Аргентина, Бразилiя, Венесуела, Мексика та ряд країн Латинської Америки. I запалала Третя свiтова вiйна...
  
  
  ПОМИЛКА РОКОССIВСЬКОГО
  Паралельний всесвiт, земний свiт. Пiд час Великої Вiтчизняної Вiйни сталася лише одна маленька розбiжнiсть iз реальною iсторiєю. Рокоссовський зумiв умовити Сталiна ввести проти Паулюса 2 гвардiйську армiю та iншi резерви, щоб знищити їх до пiдходу Майнштейна. Аргументом зiграв вирiшальну роль: "якщо ми знищимо Паулюса i звiльнимо, Сталiнград до Нового року, це буде колосальний полiтичний ефект! Католицтво Рiздво вiдзначатимемо в Сталiнградi!".
  Сталiн погодився, що полiтики насамперед i наказав атакувати Паулюса, а Майнштейна поки що стримувати. Але внаслiдок цього спонтанного рiшення траплялося таке. Поки що в груднi вiдносно боєздатнi, i вiйська Паулюса, що спираються на потужнi обороннi споруди, чинили завзятий опiр, i змогли утримати свої позицiї. А Майнштейн 25 грудня пробив трохи пiвденнiше коридор до Сталiнграда.
  I розгорнулися запеклi бої. Гiтлер наказав за всяку цiну утримувати плацдарм на Волзi, Сталiн за всяку цiну вiдбити Сталiнград. Бої закипiли, як пiд час штурму Сталiнграда, нiмцями, але тепер iз точнiстю до навпаки.
  Радянськi вiйська проривалися вперед, а нiмцi вiдчайдушно вiдбивалися.
  Три з половиною мiсяцi тривали запеклi бої. У бiй вступали дедалi новi резерви. Зрештою, до кiнця березня нiмцiв витiснили зi Сталiнграда, змусивши вiдiйти до Дону. Але втрати радянських вiйськ виявилися занадто високi i тривала оперативна пауза в наступi.
  Нiмцi теж посилювали свою армiю тотальною мобiлiзацiєю, перекидали важкi танки "Тигр" та "Пантера", зализували рани. Але спiввiдношення втрат пiд час боїв виявилося сприятливiшим для фрицiв, нiж у реальної iсторiї. Так як фашисти не потрапляли в котли i боролися за бiльш сприятливих для себе оборонних умов. I це допомогло їм утримати лiнiю фронту бiльш вигiдних собi рубежах.
  I союзники дiяли в Африцi не так рiшуче. Вiдсутнiсть катастрофи для нiмцiв на сходi породила в їхнiх лавах невпевненiсть та розбiжностi. Американцi, побоюючись великих втрат, поводилися пасивно, а в одних англiйцiв не вистачало сил.
  Тому фашисти все ще утримували плацдарм у Тунiсi i могли, не турбуватися за Iталiю.
  А 6 липня розпочався новий наступ фашистiв, пiд Сталiнградом. Цього разу, правда, фрицi виявилися хитрiшими, i не ризикнули наступати, як це очiкувало радянське командування на саме мiсто, а рушило своїми бронетанковими клешнями на пiвдень. I спромоглося прорвати лiнiю оборони.
  Просуваючись, Майнштейн вийшов до Волги на сто кiлометрiв на пiвдень вiд Сталiнграда, потiм повернув на пiвдень. Це виявився зухвалий та несподiваний маневр. Крiм того в наступальних боях "Тигр" виявив свою грiзну силу, як танк прориву iз сильним захистом бортiв та корми.
  Радянське командування iз запiзненням спробувала вiдповiсти контрударом, сильно укрiпленої смузi. Розгорнулися танковi битви, де вперше "Пантера" показала свою мiць в оборонi i дiї в засiдцi. Нiмцi вмiло парирували контрудари радянських вiйськ, своїми новiтнiми танками. Непогано виявив себе i "Фердiнанд".
  Але чисельна перевага, як i ранiше, на боцi СРСР. Нiмцi не змогли далеко просунутися i змушенi зупинитись. Ситуацiя на Волзi наче застигла. Натомiсть у Чечнi спалахнув антирадянський заколот. I мiсто Грозний виявилося в результатi подвiйного удару, з падiння Терських ворiт Кавказу. Ситуацiя дуже загострилася. Заворушилася Туреччина. Один iз османських генералiв виявився нiмецьким агентом. Вiн просто наказав своєму корпусу самовiльно атакувати радянськi вiйська, поставивши таким чином керiвництво перед фактом втягування у вiйну. Черчiлль i Рузвельт промовчали, i тридцять турецьких дивiзiй чисельнiстю близько мiльйона солдатiв перейшли в наступ.
  Цей зрадливий удар у спину i одночасно передавлювання артерiї постачання по Волзi значно загострив ситуацiю.
  Майнштейн вiдбив спроби радянських вiйськ вiдтiснити його вiд Волги спробував розвинути наступ. Тодi радянське командування кинула у бiй частини Степового фронту. Нiмцiв зупинили, вiсiмдесят радянських дивiзiй проти п'ятдесяти нiмецьких. Але тiльки змогли пригальмувати їхнє просування, а розгромити противника не вдалося. Тодi як на Кавказi ситуацiя погiршувалась. Турки оточили Єреван i майже повнiстю захопили Батумi. Радянських резервiв у Закавказзi дуже мало, п'ятнадцять нiмецьких дивiзiй пiсля взяття Грозного продовжили рух у пiвденному напрямку, наблизившись i став оточувати Тбiлiсi.
  Несподiвано Сталiн наказав розпочати наступ i в центрi, третю Ржевсько-Сичiвську операцiю. Але нiмцi виявилися готовими до цього, та й сил для проведення такого рiшучого наступу було видiлено недостатньо. Обстановку посилило вступ Японiї у вiйну. Щоправда, самурая на сам СРСР не напали, а розгорнули наступ на Монголiю. Але радянське командування у вiдповiдь очевидно перекинула вiйська i вступило в бiй з японцями. В ударi нацiлився шiстсот тисячний кулак японської армiї, i довелося термiново перекидати на Далекий Схiд ще двадцять п'ять дивiзiй, послаблюючи свої сили, що протистоять фрицям.
  Як на зло, але союзники дотримувалися вичiкувальної тактики, навiть знизили iнтенсивнiсть бомбардувань європейського континенту та нiмецьких мiст. А плацдарм у Тунiсi, як i ранiше, не пiддавався атацi. Загалом союзники не поспiшали дiставати каштани з вогню. I практично саботували вiйну. А нiмцi та їхнi сателiти поступово перемагали на Кавказi.
  Тодi Сталiн вирiшив вчинити як Солон i запропонував Гiтлеру перемир'я. Причому умови дуже вигiднi нiмцям. Їм вiйськовополонених вiддають усiх i безкоштовно, а росiян забирають назад за солiдний викуп. Крiм того СРСР зобов'язався постачати до Третого Рейху на час перемир'я нафту та нафтопродукти, а також низку категорiй сировини безкоштовно.
  Гiтлер розкинувши мiзками вирiшив прийняти пропозицiю Сталiна. Перемир'я полягало роком iз можливiстю продовження. З 1 вересня 1943 вiйна на сходi припинилася. I бойовi дiї поновилися з новою силою. Тiльки цього разу на Заходi. Насамперед на морi. Тунiс перетворився на гарячу точку та плацдарм для нацистського вторгнення.
  25 листопада 1943 року переважаючi сили нiмцiв пiд командуванням Майнштейна приступили до штурму Гiбралтару. Франко отримав ультиматум iз вимогою пропустити фашистiв, або в iншому випадку йому загрожувала повалення. Три днi та три ночi йшов запеклий штурм. У ньому нiмцi вперше застосували новинку: озброєний реактивним бомбометом "Штурмтiгр". Ця машина просто рвала англiйськi позицiї на частини i винищувала ворога в геометричнiй прогресiї.
  Гiбралтар є ключем до контролю над Середземним морем i обидвi сторони це розумiли. На жаль, у нiмцiв виявилося бiльше можливостей для зосередження сил. I фортеця впала.
  Активiзувалися бойовi дiї i море. Випуск пiдводних човнiв у Третьому Рейху перевищив сорок штук на мiсяць, продовжував збiльшуватися. Втрати союзникiв у морi наростами. А в Африцi розгорнулася справжнiсiнька вiйна. Нiмецькi "Пантери" та "Тигри" демонстрували свою перевагу над противником. Наступ нiмцiв у складi угруповання з тридцяти дивiзiй почався з вторгнення з Марокко, а двадцяти п'яти дивiзiй, з удару по Алжиру.
  Новий рiк 1944 застав всiх, коли бої розгорнулися на повну котушку...
  Наприкiнцi сiчня 1944 року утворився великий казан з американських та англiйських вiйськ в Алжирi. I цi сили просто здалися пiсля вiдносно слабкого опору. Потiм нiмцi разом з Iталiйцями вторглися до Лiвiї. Навалилися новi Африканськi гойдалки. Угруповання Роммеля просувалося до Єгипту, а Майнштейна до петлi Нiгера.
  На озброєннi у нiмцiв з'явилася "Пантера"-2 з потужнiшим бронюванням та зброєю, а також двигуном 900 кiнських сил. А в американцiв на озброєння став надходити танк "Шерман" М4. Сталiн у свою чергу переозброїв свої танковi кулаки Т-34-85 та IС-2. Iнший нiмецький танк "Тигр"-2 виявився вже з моменту запуску в серiйне виробництво морально застарiлим. Маючи рiвне озброєння з "Пантерою"-2 i будучи на двадцять одну тонну важчою, нiмецький мастодонт "Тигр"-2 лише трохи перевершував свого молодшого колегу в бронюваннi, значно поступаючись як у ходових якостях, так i технiчнiй надiйностi.
  Зате новий реактивний винищувач МЕ-262 у вiдсутностi собi рiвних, нi з озброєннi, нi швидкостi. Так що його якiсна перевага мала компенсувати кiлькiсну перевагу союзникiв. Взагалi, велика кiлькiсть лiтакiв бiля вiйськ захiдної коалiцiї не могла дати вирiшальної переваги на полi лайки. Нiмецькi аси перевершували у майстерностi своїх захiдних колег i це позначалося статистицi повiтряних боїв. Та й зенiтна артилерiя у гiтлерiвцiв на висотi. Крiм того, союзникiв пiдводила нерiшучiсть їхнього командування, яке вводило сили в бiй частинами, через що тi зазнавали багато втрат. Та й дислокуватися в Африцi було незручно.
  Роммель на середину березня захопив Лiвiю вийшов до Ель-Аману. Тут англiйцi мали сильний оборонний вал. А Монтгомерi дуже ефективно командував, особливо отримавши пiдкрiплення. Але й нiмцi не так вибач. Пiдтягнувши додатковi боєприпаси i пальне наприкiнцi квiтня нiмцi розпочали обхiдний маневр пустелею i вийшли до верхiв'ям Нiлу, обiйшовши англiйську оборону. У травнi впала Олександрiя та нiмцi вийшли до Суецького каналу. Туреччина ж здiйснила вторгнення до Сирiї та Палестини.
  Червень став переломним мiсяцiв у бiй за Близький Схiд. Туди увiйшло понад сiмдесят нiмецьких дивiзiй та двадцять турецьких. Англiйцi та американцi виявилися розгромленi. А у липнi пiд контроль Третього Рейху перейшла i Саудiвська Аравiя, i фашистськi вiйська вступили до Iрану, де рухалися зустрiчаючи лише осередковий опiр британських вiйськ. У серпнi нiмцi, пройшовши майже маршем, бiльше тисячi кiлометрiв вступили до Iндiї. У вереснi майже вся Iндiя виявилася окупованою. Мiсцеве населення зустрiчало Вермахт як визволителiв. А Японiя нарештi знайшла сухопутний кордон зi своїм дуже сильним союзником.
  Настало 1 жовтня. Рiк оголошеного iз СРСР перемир'я. Нiмцi з'єдналися з японцями, захопили землi вiд Марокко до Бiрми, включаючи Iндiю, дiйшли до екватора, взявши собi бiльшу частину Африки. Таким чином, Третiй Рейх розширився, але з iншого боку розпорошив свої вiйська, по континентах.
  Сталiн цей час пiдготував i сформував близько трьохсот дивiзiй, включаючи i танковi. А загальна чисельнiсть радянської армiї була доведена до одинадцяти мiльйонiв, з яких вiсiм могли бути використанi на радянському нiмецькому фронтi. Але й Вермахт посилився, хоча у його складi рiзко вимагало iноземних дивiзiй. Крiм того, зросла потужнiсть реактивної авiацiї. МЕ-262 вже випускався тисячами по тридцять-сорок машин на добу, i безсумнiвно був найкращим винищувачем Другої свiтової вiйни. Його два двигуни розганяли до швидкостi 900 кiлометрiв на годину, а чотири 30-мiлiметровi гармати i плюс реактивнi снаряди робили машину дуже серйозним противником для будь-якого лiтака.
  "Пантера"-2 показала себе не має за сукупнiстю характеристик рiвних танком значно перевершуючи в озброєння та бронюваннi "Шермани" М 4 i Т-34-85. Правда при вазi 47 тонн, але двигун 900 кiнських сил з лишком це компенсував. Мало того "Пантера"-2 у бронебiйностi та лобовому бронюваннi перевершувала i IС-2, не кажучи вже про ходовi якостi.
  Це очевидно турбувало Сталiна. Але Третiй Рейх поки що перебуває на стадiї формування.
  Новi створюються iноземнi та колонiальнi дивiзiї. На пiдходi розробки танкiв серiї Е, з ще потужнiшими двигунами, товстою бронею та сильним озброєнням. I створюють новi моделi лiтакiв. У фашистiв вже є в серiйному виробництвi реактивний бомбардувальник "Арадо", i з'явився НЕ-162. I перевага Вермахту зростатиме.
  Тому Сталiн мав над чим задуматися: приймати чи не приймати пропозицiю Гiтлера продовжити перемир'я ще на рiк. З одного боку, знову кидати свiй народ у вир вiйни не хотiлося. З iншого боку зрозумiло, що буде ще гiрше - час працює проти СРСР.
  Сталiн все ж таки продовжив перемир'я. Вiн вирiшив, що мудрi у бiйку не вступають.
  Але фюрер несподiвано в груднi 1944 року здiйснив висадку в Британiї. Нiхто не очiкував, що фашисти сунуться взимку. I англiйцiв змогли застати зненацька. Несподiванiсть, хороша органiзованiсть, дуже ефективнi малi самохiдки Е-10, все це зiграло на руку фрицям.
  I буквально за тиждень Британiя була захоплена! Це взагалi величезне досягнення Вермахту!
  Лондон упав! А фюрер уявив себе непереможним! Вже у березнi була захоплена Iсландiя.
  Пiсля чого фашисти запропонували Америцi - мовляв, ти як хочеш: воювати i далi чи все ж таки роздiлиш сфери впливу? Пiсля смертi Рузвельта США переважив прагматичний пiдхiд - нiмцям запропонували свiт. Фюрер, щоправда, висунув низку жорстоких умов - включаючи i виплату репарацiй та компенсацiй за бомбардування нiмецьких мiст.
  Американцi трохи похитнулися, але пiсля чергової, жорстокої поразки на морi - змирилися. I ухвалили гiтлерiвськi умови.
  Фюрер зробив невелику паузу у вiйнi... Переварюючи завойоване та змiцнюючи свої позицiї у Європi, Африцi та Азiї.
  Але 1 травня 1947 року фашисти, пiдкопивши сили та зробивши ставку на основний танк Е-75 - наймасовiший у Вермахтi - вторглися до СРСР.
  Точнiше продовжили там наступ. I розгорнули багато нових танкiв.
  Основним став Е-75, оскiльки Гiтлер дуже любив великi машини. Хоча мастодонт вийшов не зовсiм вдалим: все бiльше дев'яноста тонн, при двигунi всього 900 кiнських сил - тобто танк вийшов не надто швидким i часто ламався. Потужна 128-мiлiметрова гармата мала менший запас снарядiв i менш скорострiльна, нiж 88-мiлiметрова.
  Хороший захист мав вежа - 252-мiлiметра лоб, 160-мiлiметрiв борту пiд нахилом, але гiрше корпус - 160-мiлiметрiв лоб, правда пiд нахилом у 45 градусiв, у всього 120-мiлiметрiв борт, причому досить високий.
  Загалом Е-75 був "Королiвський тигром", який добряче пiдрiс, з певними проблемами через це. Правда задля справедливостi слiд зазначити, що двигун i трансмiсiя розташовувалися разом, що ущiльнило компонування танка. Крiм того, можна було посилити захист корпусу щитками у польових умовах.
  Так що Е-75 був добре захищений, потужно озброєний, але надто важкий, не дуже рухливий i часто ламався.
  Е-50 був, зрозумiло, менший, легший, з формованим двигуном, розвивав швидкiсть понад шiстдесят кiлометрiв на годину. I мав гармату в 88-мiлiметро та 100ЕЛ довжиною ствола. Причому робила вона 12 пострiлiв за хвилину. Лобова броня корпусу Е-50 - майже як у Е-75, гiрший захист бортiв та вежi. Але на практицi Е-50 у будь-якому разi при своїй рухливостi, меншiй вазi та бiльшiй надiйностi ефективнiше, нiж Е-75.
  Але Гiтлер наказав зробити бiльш масовою машину важчою. I взагалi фюрер заборонив виробництво танкiв легше за п'ятдесят тонн. Щоб берегти арiйську кров. Тiльки невелика кiлькiсть для розвiдки Е-10 та Е-5 вироблялося.
  Так ще був i танк Е-100. I кiлька його модифiкацiй, зокрема i з бомбометом.
  Фюрер взагалi любив усе велике. ТА-400 у реактивнiй модифiкацiї став наймасовiшим бомбардувальником. Так це страшна мiць.
  Ю-488 ледь надiйшов на озброєння, був визнаний застарiлим i замiнений реактивним аналогом. Були у нiмцiв безхвостi бомбардувальники Б-2 та Б-18. Також дуже ефективнi машини, здатнi з Європи бомбити США.
  I чого її тiльки не було у повiтрi. Навiть з'явилися дисколети, якi через обтiкаючий ламiнарний струмiнь невразливi для стрiлецької зброї.
  Коротше кажучи, сили нерiвнi. I Гiтлер розраховує легко добити СРСР.
  Але не було. Щоправда, на Кавказi, гiтлерiвцi разом iз турками просунулися. Захопили i Баку, i Єреван, i всi нафтовi свердловини. А зi сходу захопивши Примор'я, i озброївши Владивосток, просунулась Японiя.
  Але четверо дiвчат: Наташа, Зоя, Августина та Свiтлана кинули виклик фашистам i, коли почався великий наступ на Москву, вступили у бiй.
  Наташка дала чергу i кинула босою нiжкою гранату. Розкидала фашистiв i прочирiкала:
  - Слава радянськiй Росiї!
  Зоя теж взяла i скосила шеренгу фрiцiв. I босими пальцями нiг закинула презенти смертi. Уклала масу фашистiв.
  I заспiвала:
  - За новi успiхи!
  Далi Августина у русi. Зiм'яла ворогiв. Розкидала їх потужними ударами кулакiв у рiзнi боки. I теж босою нiжкою запустить подарунок знищення.
  I заспiває:
  - Рознесемо ми натиск злої орди!
  А ось i атацi Свiтлана. Вона зрiзала масу гiтлерiвцiв. I пiсля того її босi пальчики нiжок знову запустили забiйний подарунок.
  I войовниця прошипiла:
  - Суперчемпiонка я!
  Четвiрка войовниць справдi працювала за цiлу дивiзiю. Але однiєї дивiзiї, i навiть чотирьох надто мало проти всього вермахту. Особливо з сильнiшою та досконалiшою зброєю.
  Так що до кiнця серпня гiтлерiвцi все ж таки оточили Москву. I це дуже сумно. А до кiнця грудня 1947 столиця СРСР впала. I завершився ще один етап вiйни.
  Пiсля чого вже було не те, що ранiше. Протягом 1948 року гiтлерiвськi вiйська повнiстю захопили разом iз японцями всю територiю СРСР. I стало ще гiрше.
  Фашисти деякий час вели вiйну з партизанами та ловили Сталiна, який уперто не хотiв миритись. Пiсля того як у квiтнi 1951 року все ж таки знищили вождя СРСР, партизанська вiйна пiшла на спад.
  Нiмцi сформували свiй марiонетковий росiйський уряд i воювали з партизанами мiсцевими силами. I їм вдалося досягти успiху... США поки що залишалися за океаном, i обзавелися ядерною зброєю.
  Гiтлер дуже довго зволiкав iз походом на Америку. I США змогли налагодити серiйне виробництво атомних, а потiм водневих бомб. А потiм i створили, хоч i пiзнiше нiмцiв балiстичнi ракети.
  Жодна зi сторiн так i не наважилася на вiйну. Вiдбувся подiл сфер впливу. I США i Нiмеччина, i Японiя захопили дуже багато i тому поки що перетравлювали володiння.
  Гiтлер розбився 20 квiтня 1957 року, якраз у день народження шiстдесят вiсiм рокiв. Пiсля нього влада успадкував регент Шелленберг, який замiнив усуненого Гiмлера. А Герiнг помер вiд зловживання наркотиками.
  Шелленберг провiв часткову лiбералiзацiю на окупованих теренах. I запровадив бiльше самоврядування у колонiях. М'якшою стала i цензура. З'явилися iншi, крiм нацистської партiї.
  Шелленберг стали пом'якшувати расистську теорiю. Поступово розвиваючись на рейках капiталiзму i водночас за планом, економiка Третього Рейху пiдвищувала рiвень життя.
  Партизанськi вiйська спадали. Люди звикали до дисциплiни та нового порядку. 1961 року вiдбувся перший полiт на Мiсяць. А в 1976 роцi на Марс.
  Так-сяк було вирiшено проблеми голоду та врегульовано народжуванiсть.
  Пiсля Шелленберга правил Клейман. Вiн також продовжував лiбералiзацiю.
  Третiй Рейх став багатопартiйною демократичною iмперiєю. А тiльки вiдокремлюватися вiд нього не можна було.
  Японiя теж переживала демократизацiю. А в Америцi давно демократiя.
  Ось у Третьому Рейху пiсля Клеймана обрали нового президента. I ним стала - Наташа Ростова. Що дуже круто!
  I настала епоха демократизацiї та рiвностi.
  Войовниця навiть заспiвала;
  Не буде наш народ, терпiти страждання,
  Нехай гармати - пекельний голос вiйни гримлять!
  Ми встоїмо: з надiєю вигуки,
  Плiч-о-плiч: згуртувалися, старий i молодий!
  
  Багнети рукою в мозолях пiднiмаючи,
  Суворий погляд бiйцiв - зовсiм хлопцiв!
  Земля вiд горя стала вся сива,
  Дiвчата коси несмiливо смикають!
  
  Ми дiти славного, радянського народу,
  Нас не зламати, нi сталлю, нi вогнем!
  Воюємо всiєю силою за свободу!
  Фашизму зграю - вiрю розiб'ємо!
  
  Нехай у стрiй не взяли - гiрко вiд досади,
  Але ж пiонер зiбрався в битву сам!
  Палає краватка - у ньому всi розкритi погляди,
  По бiльшовицьких славних прем слiдах!
  
  В атаку з люттю натовп солдатiв бiг,
  Мовчать фашисти, гармат зiрвано рик!
  З задавила червоних потужнiсть металу,
  Пробитий прапор iз свастикою поник!
  
  Де батареї нашi точно знали,
  А чому? Хлопчик завзятий,
  Хоч снiгу груди, боляче, зло терзали,
  Коли босий у ночi, вiн йшов сумою!
  
  Коли ти малий, розвiдати легше, простiше,
  У будь-яку щiлину, можеш засунути нiс!
  Ти приймав присягу в холод, в гаю,
  Адже смiявся хтось: хлопець не дорiс!
  
  Дiвчата теж, боягузтво не знали,
  Билися не гiрше, смiливих пацанiв!
  На вiдпочинку, ми танцювали у парi,
  Болтали скупо - шкода витрачати слiв!
  
  Жорстокий Гiтлер - Сатани служитель,
  Людей без рахунка, сволота погубив!
  Але зламає орду визволитель,
  Адже немає межi у порад сил!
  
  Компартiя любила i ростила,
  Нас пiонерiв хоробрих для того!
  Щоб не терпiли фрица-пана,
  Щоб не вдягли на себе ярмо!
  
  Нас привчили свято у мрiю вiрити,
  I не шкодувати, зусиль для країни!
  Що ми терпiли, просто не вимiряти,
  Рiднi, радянськi армiї сини!
  
  Нiхто з нас на вiк не послався,
  Себе шкодувати - iнших не поважати!
  Загинути - страшно, але я не боявся,
  Непереможна Русь - порад рати!
  
  I свiт щасливий на Землi настане,
  Не буде болю, слiз, скорбот, потреби!
  Над усiєю планетою комунiзму прапор,
  Хто впав - воскреснуть у царствi краси!
  
  
  ПОРВI НА ЧАСТИНI ФЮРЕРА
  Фюрер трохи вiдхилився вiд реальної iсторiї, наказавши Роммелю пiсля капiтуляцiї Толбукового гарнiзону наступати без паузи на англiйцiв. Тим самим не даючи їм осiсти в оборонi, i зайняти заздалегiдь пiдготовленi рубежi.
  Продовжуючи наступ Роммель змiг незважаючи на значно меншу силу розбити англiйцiв, а колонiальнi вiйська здавалися практично без бою.
  В результатi англiйцi втратили Єгипет та контроль над Суецьким каналом. Але й на це неприємностi для антигiтлерiвської коалiцiї не скiнчилися.
  Фюрер не став повертати четверту танкову армiю на пiвдень, до того ж доручив наступ на Сталiнград герою Криму Майнштейну. Внаслiдок чого нiмцi змогли захопити мiсто на Волзi майже вiдразу, а радянськi вiйська там не встигли закрiпитися.
  Розвиваючи успiх вiйська Майнштейна, просувалися вздовж Волги i вийшли до Каспiйського моря. А тут ще й Туреччина вступила у вiйну, завдавши сильного удару мiльйонною армiєю. Японiя теж перед цим виграла битву при Мiдвей i захопила Гавайський архiпелаг.
  I ось самураї вiдкрили другий фронт Далекому Сходi. Вони наступали великими масами пiхоти. I змогли вiдрiзати Владивосток i взяти Хабаровськ, а також захопити бiльшу частину Монголiї.
  Внаслiдок чого СРСР не знайшов сил для зимового контрнаступу. А нiмцi, i турки, i iншi сателiти Третього Рейху захопили за зиму практично весь Кавказ, i нафту в Баку.
  Радянська Росiя опинилася у положеннi стратегiчного затиску. Сталiн навiть був згоден на сепаратний мир iз Нiмеччиною на будь-яких умовах.
  Фюрер отримав розвiдувальнi данi, що у США ведуться роботи зi створення атомної бомби. I занепокоївшись цим, погодився на сепаратний свiт iз СРСР. Але, звiсно, забравши собi все вже завойоване, i навiть Ленiнград, i всю Карелiю, до Архангельська, включно. На радянську Росiю було покладено велику данину. Японiя зайняла примор'я i частина iнших земель на Далекому сходi.
  Сталiн, розумiючи безнадiйнiсть ведення вiйни на два фронти, а також побоюючись нових нiмецьких танкiв - "Пантери" та "Тигра", прийняв виключно важкi умови свiту, зате зберiг Москву i свою особисту владу.
  А фрицi продовжили наступ в Африцi та рушили на Iндiю. Спочатку вони планували забрати всi колонiї Британiї, а потiм захопити метрополiю.
  Втриматись в Африцi англiйцi не зумiли. Фашисти зайняли за дуже слабкого опору весь чорний континент, i навiть Iндiю, з'єднавшись iз японцями.
  Висадка в Британiї вiдбулася в червнi 1944 року, на той час нiмцi розвинули реактивну авiацiю, i за рахунок якiсної переваги повнiстю захопили панування в морi та в повiтрi.
  Америка теж поки що програвала японцям, тому що тi били флот американцiв частинами. I це дозволяло компенсувати менший економiчний потенцiал.
  Британiя у метрополiї була переможена швидко. I пiсля цього там був поставлений новий пронiмецький король, i уряд на чолi з Мослi. Бiльшiсть кораблiв англiйського флоту перейшла пiд Третiй Рейх. У серпнi нiмцi захопили Iрландiю, а у вереснi пройшла операцiя "Iкар" iз захопленням Iсландiї.
  Таким чином Третiй Рейх убезпечив себе вiд бомбардувань США.
  Але фюреру це було мало, i фрицi стали наступати i на Америку.
  Частина вiйськ перекидалася до Аргентини та Бразилiї. А частина рухалася через Гренландiю i Канаду.
  Зрозумiло разом iз японцями нiмцi захопили й Австралiю.
  1945 року фашисти змогли захопити значнi територiї на Захiднiй пiвкулi. Америка зiткнулася з новими нiмецькими танками серiї "Е", якi значно перевершували "Шермани" i навiть "Першинги". Гiтлерiвський Е-75 виявився практично непробивним з будь-яких ракурсiв американськими гарматами i швидко став основним нiмецьким танком. У березнi 1946 року США капiтулювали.
  I тимчасово виникла воєнна пауза. Сталiн поки що сидiв тихо, i не рипався.
  Гiтлер рокiв п'ять вiдпочивав та переварював володiння. А потiм все-таки взяв i напав на Японiю 20 квiтня 1951 року. Занадто багато у неї виявилося володiнь.
  Вiйна тривала вiсiм мiсяцiв i завершилася захопленням Японiї та всiх її колонiй.
  Пiсля чого фюрер провiв ще кiлька операцiй, у Латинськiй Америцi i захопив Iспанiю та Португалiю та iншi нейтральнi країни.
  Була завойована й Туреччина.
  Виявилася створена iмперiя Третiй Рейх майже всесвiтня. Але ще залишався урiзаний СРСР.
  Сталiн помер у березнi 1953 року, а потiм був розстрiляний i Берiя. Владу захопив Микита Хрущов. Який i влаштував 20 з'їзд з викриттям культу особи Сталiна, та ще ганебно програв вiйну.
  I Гiтлер ухвалив рiшення:
  - захопити останню незалежну державу свiту.
  I ось 1 травня 1956 року почався великий наступ величезної, всесвiтньої армiї Третього Рейху на СРСР. Знову вiйна та велика кров.
  Гiтлеру шiстдесят сiм рокiв зовсiм недавно виповнилося, але заспокоюватися людожер не хотiв.
  Кордон проходив зовсiм неподалiк Москви - кiлометрiв по найкоротшiй вiдстанi всього двiстi двадцять. Вже Ржев був нiмецьким мiстом. Так що фрицi розраховував, що ще до лiта вiзьмуть столицю СРСР, i остаточно завершать консолiдацiю iмперiї в планетарному масштабi.
  Але четвiрка дiвчат на чолi з Наташкою, стала на шляху.
  Красивi, босоногi дiвчата в бiкiнi, захищали радянське мiсто Калiнiн i 4 травня 1956 нiмецькi вiйська, що прорвалися до нього, приступили до штурму.
  Попереду йшли нiмецькi, пiрамiдальнi танки серiї АГ. Вони були могутнi й зовсiм невразливi для радянських гармат при стрiльбi з усiх ракурсiв.
  Але фашистам у цьому випадку не пощастило: оскiльки їм протистояли чотири дiвчини - дуже сильнi вiдьми. I цi войовницi знали, як слiд боротися iз ворогом.
  Наташа кинула босою нiжкою гранату. Та потрапив у гусеницю нiмецького, пiрамiдального танка. В результатi машина рвонула влiво i таранила свою сусiдку.
  I обидва танки разом вибухнули.
  А Наташка прочирiкала:
  - Це моя стратегiя!
  Зоя її напарниця теж босими пальцями нiжок запустила гранату. I та потрапила по гусеницях пiрамiдального гiтлерiвського мастодонту. Той поразки обернувся i таранив свого сусiда. I знову два танки вибухають.
  Зоя верещить:
  - Слава СРСР!
  Далi вогонь веде Августина. Вона теж босою нiжкою жбурнула, щось дуже забiйне. I пiдбила нiмецьку машину до гусеницi. I внаслiдок цього знову зiткнулися гiтлерiвськi танки.
  А руда чортiвка заспiвала:
  - Ми не будемо рабами,
  Закидаємо босими ногами!
  А тут i Свiтлана по супротивнику зарядила. Та ще так влучно та точно. I також за допомогою босих пальцiв нiг. I зiткнулися фашистськi машини. I як вибухнуть.
  А Свiтлана заспiває:
  - Слава Батькiвщинi моїй!
  Дiвчата борйтеся смiливiше!
  Наташа знову кидає гранату босою ногою i зiштовхує два нiмецькi танки, вигукуючи:
  - Слава Сталiну!
  Зоя теж жбурляє босими пальцями нiг щось забiйне, i вигукує на всю горлянку:
  - За Русь святу!
  Августина голою п'ятою пiддала гранату, зiштовхнула, мастодонтiв гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За новi рубежi!
  Свiтлана в дикому шаленi, босими пальцями витонченої ноги жбурнула подарунок смертi i прошипiла:
  - За велику перемогу!
  Дiвчата билися з пiрамiдальними машинами, дуже здорово. Але що можна зробити проти таких великих сил? I ось гiтлерiвцi повнiстю оточили Калiнiн i войовницям довелося прориватися з оточення.
  Нiмцi протягом травня захопили Саратов, Куйбишев, Тулу, Пензу i повнiстю оточили Москву, обклавши мiсто з усiх бокiв.
  I ось у червнi проходив штурм столицi.
  Знову бореться вiдважна четвiрка, i б'ється вiдчайдушно.
  Наташа дала чергу, жбурнула гранату босою нiжкою i заспiвала:
  - Славитись наш свiт!
  Зоя теж дала чергу, i знову запустила босою ногою гранату i пискнула на все горло:
  - Новий Сталiн мiй кумир!
  Далi веде вогонь Августина, i також активно стрiляє. I босими пальцями нiг метає гранату, i реве:
  - Будуть новi перемоги! Стануть новi бiйцi!
  Далi стрiляє Свiтлана, викошує супротивникiв. I босою нiжкою жбурляє забiйне в супротивникiв, завиваючи:
  - Буде на священнiй вiйнi наша перемога!
  Четвiрка билася у Москвi вiдчайдушно. Але сили нерiвнi. Мiсто буквально перехльостувалося ордами, рiзного роду чорних, жовтих, коричневих бiйцiв яких використовували немов гарматне м'ясо.
  I ось 3 липня Москва остаточно впала... На цей момент нiмцi взяли i Казань, i Ульяновськ, i мiсто Горьки, i Рязань, та й взагалi землi до рiчки Уральськ, i штурмували вже Оренбург.
  Зi сходу теж йшов наступ великих сил. 4 липня 1956 року Микита Хрущов запропонував капiтуляцiю, Третьому Рейху в обмiн на гарантiї власної безпеки та iнших членiв полiтбюро.
  Гiтлер погодився на це ... Вiйна завершувалася, продовжившись трохи бiльше двох мiсяцiв. А спiввiдношення сил iз самого початку було безнадiйним.
  Проте четвiрка дiвчат iз поразкою не змирилася. Якщо вже СРСР повнiстю захоплений, то можливо взяти i вбити Гiтлера?
  I 9 серпня 1956 року, знайома четвiрка дiвчат, разом iз хлопчиком Олегом Рибаченком, вирiшила атакувати бункер Гiтлера, знищивши найголовнiшого злочинця, усiх часiв та народiв.
  I ось чотири дiвчини та хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, дуже мускулистий, в одних шортиках рушили на резиденцiю Гiтлера, який її облюбував на Кiпрi.
  Дiвчина були босонiж i в бiкiнi, хлопчик шортах, i теж босий. Так вся п'ятiрка була заряджена магiєю.
  Дитина та чотири дiвчата в атацi.
  Олег Рибаченко кинув босою, дитячою нiжкою пульсар, розкидав фашистiв i пискнув:
  - За велич Росiї!
  Наташа випустила з пупка блискавку, спалюючи фрицiв, i босими пальцями нiг запустила вогненну кулю, спаливши гiтлерiвцiв i проспiвавши.
  - За нову Русь!
  Зоя також в атацi. Босими пальцями нiг жбурляє забiйний подарунок. I оголює груди, з неї викинувши блискавку!
  Пiсля чого проспiвала:
  - Та славитись Русь!
  Августина теж оголила груди. Скинула з червоного соска пульсар. А босими пальцями нiг вивернула блискавку.
  I заспiвала:
  - Перший сокiл Ленiн, другий сокiл Сталiн!
  I ось Свiтлана в атацi. Як босими пальцями нiг викине пульсар... Рознесе фашистiв. А потiм з червоного соска блискавку. I масу гiтлерiвцiв скосить.
  I заспiває:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Олег Рибаченко знову в атацi. Магiчними мечами рубає фашистiв i випускає босими пальцями нiжок блискавки.
  I хлопчик кричить:
  - Велич країни!
  Наташа, ламаючи гiтлерiвцiв мечами, i кидаючи босими нiжками пекельнi пульсари, верещать:
  - Ми дiти Сатани!
  I вiд голої п'яти дiвчини вiдлетiв убивчий мiхур. I всiх розплавив.
  Зоя також в атацi. Крушить усiх мечами. I вогняними блискавками з червоних соскiв поливає фрицiв. I босими пальцями нiжок метає, пекельнi пульсари.
  При цьому реве:
  - За вiрну Батькiвщину!
  Августина також в атацi. I її рубiновi соски працюють, викидаючи каскади блискавок. А руки рубають мечами супротивникiв. А босi пальчики нiжок кидають пульсари.
  Вогняна красуня кричить:
  - За Чорного Бога!
  А тут у наступi Свiтлана. Теж дiвчина-термiнатор. З полуничних соскiв вилiтали блискавки та пульсари. Вони всi спалювали довкола дiвчинки. Особливо страждали фашисти i лицарi Третього Рейху.
  А дiвчина як вiзьме i прооре:
  - За найбiльшу Русь! Я б'юся!
  Хлопчик i чотири дiвчини в наступi.
  Рухаються коридорами бункера. Винищують собi фашистiв. Iдуть на Гiтлера. Справдi, у цьому свiтi цей сморчок встиг прожити шiстдесят сiм рокiв. I ось п'ятiрка термiнаторiв вирiшила: що з Гiтлера вистачить i його вони вб'ють! Ось i рухаються собi дiвчата та хлопчик.
  Олег рубає фашистiв мечами, i босими нiжками кидає енергетичнi згустки, i спiває:
  - Слава великої Русi!
  Наташа, використовуючи червонi соски грудей, а також рубаючи гiтлерiвцiв мечами, i метаючи пульсари босими пальцями нiг, кричить:
  - За Бiлу Русь!
  Зоя у дикому наступi. Теж i мечами рубає i червоними сосками фашистами блискавки метає. I реве собi:
  - Дай Бiлий Бог перемогу!
  I босими нiжками, як пульсар запустить.
  А тут Августина у наступi. Така люта та стрiмка. Теж iз червоних соскiв сипле блискавки, наче з рогу достатку. А мечами фашистiв трощить. А босими пальцями нiг щось пекуче, як викине.
  Пiсля чого руда заспiває:
  - Дасть Чорний Бог перемогу!
  А у наступi проти гiтлерiвцiв Свiтлана. Теж рубає їх мечами. З рубiнових соскiв сипле блискавки, а босими ногами запускає пульсари.
  I верещать на все горло:
  - Слава Сварогу!
  П'ятiрка вирує, перевертає танки, руйнує гiтлерiвськi дзоти та iнше. Знищує супротивникiв, наче сарану.
  Олег у наступi. Хлопчик як мечами рубане. I босими пальчиками дитячих нiжок метне. I фашистiв, без жодних проблем укласти.
  А потiм проспiває:
  - Так Велика Русь! Я за тебе!
  Наташка теж у наступi. Фашистiв трощить собi. Босими нiжками пульсар метає. Яскравими сосками, блискавки каскадами вивергає.
  I спiває собi:
  - Велич Росiї, Сварог моя месiя!
  Зоя у дикому наступi. Теж сипле блискавками. I її рубiновi соски сiпаються, мов буйки прибою, вiд потокiв енергiї.
  А босi пальцi нiг клацають собi вогнянi згустки пульсарiв.
  Зоя кричить:
  - Слава космiчної Росiї!
  I як голою п'ятою вiзьме та пiддасть iз розмахом, руйнування.
  А тут у бою i Августина. Теж босими пальцями нiг метає руйнiвне та забiйне у противника. А її малиновi соски, немов iз кулемета, обрушують на противника потоки шаленої енергiї та руйнування. Оце руда, як фашистiв молотить. Буквально залюбуєшся.
  А як голою п'ятою садане!
  I прореве:
  - За силу та мудрiсть Чорного Росiйського Бога1
  А далi Свiтлана в атацi. Теж мечами трощить фашистiв. I яскраво-червоними сосками презенти смертi викидає. I як вiзьме та проспiває:
  - Слава нашої великої Русi.
  I голою п'ятою пiддасть по вороговi пульсаром. I мечами вiзьме та рубане...
  Та п'ятiрка охорону Гiтлера дуже хвацько викошує. Ось це справдi дiвчата що треба.
  А хлопчик iз ним Олег Рибаченко такий крутий! I фашистiв винищує дуже хвацько.
  Оце пацан-термiнатор.
  Мечами як рубанет. I вiзьме прокрутитись, i мечами гiтлерiвцiв зрiже. I босими нiжками пульсар метне.
  I прореве:
  - За велич Європи!
  А тут Наташа у наступi. Така люта. I теж iз червоних соскiв пульсари випустить. I фашистiв трощить. I босими нiжками такi вбивчi пульсари кидає.
  I реве собi на всю горлянку:
  - Слава росiйським богам!
  Зоя сама у наступi. I мечами всiх гiтлерiвцiв замочили. I порiзала їх шкiру в барабан. Або точнiше у решето. I голою п'ятою як за фашистами пiддасть. I з червоних соскiв, зарядить потоками енергiї. Та й гiтлерiвцям доводиться дуже боляче.
  А Зоя кричить собi:
  - За Русь Святу!
  А тут ще бiльше активiзувалась Августина. Теж босими пальцями нiг пульсари запустила. I з червоних соскiв як шугане блискавками. I як iз голої п'яти, спустить пульсар, пекучу блискавку.
  I прокричить:
  - З нами милiсть Чорного Бога!
  I руда чортiвка вiзьме та влiпить вороговi.
  А тут у атацi Свiтлана. Дiвчина, яка просто квiтка яскравого кольору.
  Фашистiв упевнено спалює. I з соскiв рубiнових такi кулеметнi черги шле. Що всесвiт може пiдпалити. I взяли, гiтлерiвцiв усiх пiдпалили.
  Та туго прийде Гiтлеру, раз проти нього така мiць.
  А ось Свiтлана прокричала:
  - I кохання Бiлого Бога з нами!
  П'ятiрка рухається собi. Крушить фашистiв без жодної жалостi. I показує пекельне винищення. Ось хто ризикне на шляху таких дiвчат пiдвестися, той i помре.
  Олег у наступi. Все ближче та ближче хлопчик пiдходить до кабiнету Гiтлера. Як вiн його дико мечами трощить. А босi нiжки дитини надсилають пульсари.
  Та не пощастило фашистам, з таким лихими дiвками та хлопцем зв'язалася.
  Ось Наташа зi своїх червоних соскiв таке вогняне марево випустить. I стiльки фашистiв спалює. Це дiвчина є справжнiй термiнатор.
  А ось як босими пальцями нiг у супротивника забiйне запустить. I довбає конкретно.
  Пiсля чого Наташка пропище:
  - Слава СРСР!
  Зоя також у наступi. Ось iз полуничних соскiв дасть вогняний струмiнь. I б'є собi супротивникiв. I дає чергу за чергою. I червоними сосками вiзьме i пальне по супротивнику.
  I босими пальцями нiг, врiже по ворогу.
  Пiсля чого заспiває:
  - Славиться наша Земля!
  Далi у наступi Августина. Теж у дикому наступi. Довбає противникiв. I яскраво-червоними сосками метає в ворогiв, дуже пекучi диски. Вони буквально палять гiтлерiвцiв у попiл.
  I войовниця реве:
  - За велику перемогу!
  А ось в атацi Свiтлана. Така люта та агресивна. Вона босими нiжками накриває фрiцiв. I з полуничних соскiв, як випустить, щось неабияк смертельне.
  I фашистiв вiзьме та спалить, то трухи.
  Дiвчина взяла i ревла:
  - За сильних, росiйських богiв!
  П'ятiрка взяла та прорвалася до кабiнету фюрера. Постарiв Гiтлер. З'явилася сивина, i на лобi проступала лисини. Невисокого зростання чоловiчок. Впав навколiшки перед дiвчатами та хлопчиком.
  Наталка сунула йому свою босу, закривавлену ногу i крикнула:
  - Цiлуй пес!
  Гiтлер злякано поцiлував...
  Зоя теж змусила фюрера цiлувати свою босу п'яту. Гiтлер був пiдкорений.
  Потiм вiн поцiлував i голу, огрубiлi пiдошву i Августинi. Та досить проворкувала.
  Свiтлана теж довелося цмокнути в нiжку. Дiвчата фюрера пiсля цього взяли, за руки та ноги. I як смикнуть - розiрвали на чотири частини.
  I Гiтлер вiд больового шоку якраз 9 серпня 1956 року взяв i здох.
  Скiнчилося правлiння найбiльшого злочинця всiх часiв та народiв, що захопив увесь свiт.
  Наступником великого та кривавого диктатора став Шелленберг, який замiнив Гiмлера. А формальним спадкоємцем був оголошений найздiбнiший iз синiв Гiтлера, отриманий шляхом штучного заплiднення.
  Але... Почалася боротьба за владу, Шелленберга скинув Майнштейн i пiшли кривавi розбiрки.
  
  СКРIПКА пекельного Термiнатора
  Один iз нiмецьких експертiв навеснi сорок другого року виявив, що на нiмецьких пiдроблених документах використовує скрiпка-нержавiюча сталь, а у росiян лише з простого залiза. I тодi вiн повiдомив про це найвище командування.
  Пiсля цього цей нюанс врахували, i нiмецькi агенти стали провалюватися набагато рiдше.
  I в результатi фрицi розкрили плани настання на флангах пiд Сталiнградом. I перегрупували вiйська. Коли 19 листопада розпочався наступ, Червона армiя зiткнулася з дуже мiцною обороною. Та ще в день настання погода видалася нельотною, i це вивело з ладу авiацiю, i знизило ефект вiд артпiдготовки.
  Нiмцi могли тодi встояти, а бої тривали понад мiсяць без особливих успiхiв для Червоної армiї.
  В Африцi теж пiшло трохи iнакше. Роммель отримав бiльше пiдкрiплень iз Європи, i змiг провести чудовий наступ проти американця. У полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч недостатньо навчених i недосвiдчених американських солдатiв. А вiйська Роммеля ще й захопили Алжир та Марокко.
  Пiсля чого США запросили перемир'я iз Вермахтом. Скориставшись виходом з вiйни Америки, нiмцi ще бiльше посилили Роммеля та розбили Британiю у Лiвiї та Єгиптi. Одночасно протягом зими нiмцi вiдбили i настання Червоної армiї пiд Ленiнградом, i нову спробу атакувати пiд Сталiнградом, i на Ржевсько-Сичiвському напрямку. Весна минула вiдносно спокiйно. Не досягши взимку успiхiв СРСР, накопичував сили. А нiмцi наступали в Африцi та на Близькому Сходi. Захопили пiсля падiння Єгипту, Iрак та Кувейт. Частину Сирiї зайняла Туреччина. Яка вступила у вiйну iз Британiєю.
  Влiтку теж на схiдному фронтi було затишшя. Гiтлерiвцi наступали в Суданi i просунулися на Iран i Близький Схiд. Лише серпнi сталiнськi вiйська спробували просунутися пiд Сталiнградом. Але знову загрузли у жорсткiй нiмецькiй оборонi.
  Особливо добре в оборонних боях показала себе "Пантера", яка мала бронебiйну, точну та скорострiльну гармату.
  Нiмцi протягом сорока третього року провели на сходi в оборонi. А поки що захоплювали Африку i пiсля Iрану увiйшли до Iндiї, з'єднавшись з японцями.
  Взимку Червона армiя майже наступала. Сталiн промацував можливостi миру. А нiмцi перетравлювали англiйськi колонiї. Черчiлль захворiв, i вiдчуваючи невпевненiсть, взяв i уклав пiсля втрати колонiй з нiмцями перемир'я. Це розв'язало фашистам руки на сходi.
  I в травнi 1944 року, почався наступ вермахту, у напрямку Каспiйського моря.
  У боях взяли участь "Пантери"-2 та "Тигри"-2. Цi машини показали свою потужнiсть, але головне це реактивна авiацiя якої вже не було рiвних. Зокрема МЕ-262 та ХЕ-162.
  Та й у пiхоту набрали багато арабiв, африканцiв, iндусiв. Тi лiзли вперед наче гарматне м'ясо.
  Ну що ж у бiй так у бiй!
  Противник, закидаючи трупами, прорвався до Каспiйського моря, i Кавказ вiдмовив по сушi. А ще з пiвдня вдарили турки та вiйська Роммеля.
  Повний завал.
  Вермахт кинув у наступ понад триста дивiзiй, переважно з iноземцiв. I досяг iстотних успiхiв.
  Хоча Червона Армiя боролася й героїчно.
  Особливо четвiрка дiвчат, Наташа, Зоя, Августина, та Свiтлана.
  Вони особливо хвацько кидали у противника своїми босими нiжками презенти смертi.
  Але навiть вiдважна четвiрка i красунь-ведьм виявилася, загалом, безсилою.
  Кавказ протягом лiта був повнiстю захоплений. За осiнь фрицi захопили ще й Саратов iз Куйбишевим, просуваючись iз пiвдня. А також Уральськ, Гур'єв та пiдiйшли до Оренбурга.
  Взимку вони зупинилися. Настало тимчасове затишшя. Лише у самому Оренбурзi точилися бої. I це мiсто знову стало легендарним. Пам'ятали у ньому епоху Омеляна Пугачова.
  Фюрер деякий час намагався домовити про остаточний мир iз США та Британiєю. То тi продовжували вiйну iз Японiєю. Хоча без успiху. Самураї на морi здобули кiлька перемог.
  Навеснi сорок п'ятого року, 20 квiтня, почалася операцiя: "Кремль", з наступом на Москву.
  Бої розгорнулися дуже запеклi. Нiмцi втягнулися у кривавi битви. Радянськi вiйська билися героїчно. Проте, за три мiсяцi наполегливих битв, використовуючи реактивну авiацiю, новiтнi танки серiї "Е", нiмцi оточили Москву. В iнших напрямках їм вдалося взяти Тамбов, Пензу, Ульяновськ, домогтися просування до Уфи.
  Торiшнього серпня впала Рязань, i розрив iз Москвою ще бiльше збiльшився.
  Сталiн запропонував мир за будь-яких умов. Фюрер це iгнорував. Але Москва протрималася до грудня, поки, зрештою, не було взято.
  Фрiци також до кiнця року захопили i Горький та Казань.
  Пiсля зимової перерви у травнi 1946 року фрицi рушили на Урал. Бої вже кипiли не настiльки iнтенсивно. Багато генералiв зраджували i здавалися без бою. Та й сам Сталiн перенiс iнсульт, i був настiльки боєздатний.
  Пiсля взяття Свердловська уряд СРСР переїхав до Новосибiрська.
  Але армiя вермахту слiдувала за ними по п'ятах.
  Протягом року захоплювалися мiста. Пiсля взяття штурмом Новосибiрська Сталiн погодився на капiтуляцiю в обмiн на особисту безпеку.
  А незабаром уклали мирну угоду i Японiя iз США. Британiя та Америка зрештою визнали всi завоювання Вермахту.
  Гiтлер, захопивши масу територiй, створив свою колонiальну iмперiю, разом iз японцями.
  Але недовго йому залишалося барити. Дiвчата-вiдьми 20 квiтня 1957 вирiшили провести операцiю проти фюрера. Ось резиденцiю вже немолодого диктатора, атакувала четвiрка вiдьом.
  Войовницi, у бiкiнi тримаючи в руках магiчнi мечi, а босими нiжками метали блискавки та пульсари.
  Наташка провела млин, розсiкаючи фашистiв i, метнула пальчиками голої ноги потiк енергiї, прокричавши:
  - Слава Вiтчизнi!
  Зоя рубала чарiвними мечами. Розпорола гiтлерiвцям животи i прочирiкала:
  - За новi рубежi!
  I босими пальцями нiг як випустить пульсар.
  Потiм в атацi Августина. Теж проводить магiчними мечами млин. Потiм босими нiжками метає щось забiйне.
  Пiсля чого руда гарпiя вимовляє:
  - За Чорного Бога!
  Далi в атацi вже Свiтлана. Теж мечами як рубанет, i босими пальчиками нiжок блискавку випустить, розтинаючи фашистiв.
  Потiм Наташа в наступi, рубаючи охоронцiв Гiтлера, i покрикуючи:
  - А я кия, всiх фашистiв порубаю!
  I босими нiжками як дiвчисько пульсар, та й метне.
  А ось i Зоя в атацi. Мечами як крутне, i порiже м'ясо. I босими пальчиками нiжок блискавку випустить.
  Пiсля чого прооре:
  - Я дiвка супер!
  Далi у наступi Августина. Теж крутиться ... I з грудей скинув пару блискавок. I босими нiжками пульсар метне, i прокриче:
  - Я войовниця супер!
  А її руде волосся майорить, наче пролетарський прапор.
  А тут Свiтлана в атацi.
  Її мечi крутяться, а босi нiжки розкидають згустки енергiї, та якщо з пупка як вилетить блискавка.
  Дiвчина заспiває:
  - Дракона ми порубаємо i фюрера занапастимо!
  Наталя теж у наступi мечами махає, i фашистiв рубає. А її босi нiжки вбивчi снаряди кидають.
  I труна вганяє гiтлерiвську охорону.
  А дiвчина собi спiває:
  - Я боєць анiгiлятор,
  I великий термiнатор...
  Розклала разом атом,
  I головою об стiну!
  Зоя в наступi, взяла i босими пальцями нiжок метнула, що зносить дах.
  I як заспiває:
  - Слава космiчним далечiнь!
  I знову її мечi розпороли ворогiв на дрiбнi уламки та шматки рваного м'яса.
  А тут у русi Августина. Як вона фашистiв молотить. I шматки кривавого м'яса на всi боки летять.
  А дiвчина босою ногою теж пульсар пiддасть, i гаркне:
  - Я велика красуня! Яка всiм подобається!
  А тут у русi Свiтлана. Теж iз пупка блискавку випустить. I босою нiжкою пульсар скине по фашистах. А її мечi, ну, просто кати.
  Пiсля чого дiвчина прочiркає:
  - Слава Вiтчизнi!
  Наталя в дикому нестямi. Атакує собi фрiцiв. Кромсає їх, i босими п'ятами вогнянi бульки кидає.
  I спiває собi:
  - Слава нашому будинку!
  I теж потiк енергiї скинула з пупка.
  Зоя проводить мечами млин. Зрубує купу фашистiв. А потiм як босими пальцями нiг по супротивнику метне. I розкидає супостатiв на всi боки.
  Пiсля чого заспiває:
  - Слава росiйським царям!
  Ось Августина у жорсткiй атацi. Рубить супротивникiв. I ось її боса нiжка метне блискавку... А з голого пупка вилетить пульсар. I розкидає на сторони охоронцiв Гiтлера.
  Пiсля чого руда дiвка заспiвала:
  - Вiд мене не дочекатися милостi!
  Свiтлана також у наступi... Рубить супротивникiв, трощить їх. З пупка викидає блискавки. А босими пальчиками нiжок, як заiскрит, цiлими каскадами потокiв енергiї.
  I спiває собi:
  - Менi велика слава,
  Я крутiший за мавпу!
  Наташа теж у наступi... Як мечами рубане. А босими нiжками вбивче запустить. А ось iз пупка полiт блискавки.
  Пiсля чого дiвчина рине:
  - На славу Вiтчизни!
  Далi рухається Зоя. Теж ворогiв трощить. Блискавки через рот викидає. Згустки енергiї пупком кидає. I реве собi:
  - Я чемпiонка з метання!
  I босими нiжками як крутне.
  Далi Августина у наступi. Мечами фашистiв довбає, i на дрiбний салат розрубує. I босими нiжками як пульсар метне. I з пупка навiть двi блискавки... I дюжина фашистiв засмажена на мiсцi!
  Войовниця заспiває:
  - В iм'я рiдної матерi!
  I знову босими нiжками як довбане пульсаром!
  А далi у наступi Свiтлана. Така ось дiвчина, що крутiше i бути не може. Ось ця войовниця вiзьме i босими нiжками блискавки метне. А з пупка вилетять мiхури анiгiляцiї. I ось як войовниця прокриче:
  - До мене дiйшло, що у дятла долото!
  Наташа у русi. Прокрутилася i цiла дюжина фашистiв зрiзана. А дiвчина ще босими пальцями нiжок випустила продукт анiгiляцiї. З пупка каскад блискавок, i заспiвала:
  - Вiчний мiй, найбiльший у свiтi король!
  I вiд голої п'яти дiвчинки полетiв пульсар.
  Зоя продовжила рух. Мечами взяла та рубанула. Ворогiв розкришила, пiдморгнула сапфiровими очима. I з пупка стовп енергiї. I босими нiжками пульсари винищування.
  А як заспiває:
  - Буду чемпiонкою!
  А далi в русi Августина... Її мечi, наче лопатi млинiв. Рубить собi без сорому. I з пупка гострi iз магiчного вогню стрiли летять. I босi нiжки дiвча такi презенти анiгiляцiї видають.
  А сама руда реве:
  - Великий чемпiонат!
  Свiтлана також не подарунок. Взяла i босими нiжками кинула уламки розбитого келиха. I два дюжини фашистiв завалилося мертвими. А як iз пупка дасть цiлу чергу. I викосить без проблем усiх фашистiв.
  I пiдморгнувши, помiтить:
  - Я велика мрiя!
  Наташка ось чарiвними мечами прокрутить потрiйний млин. Вiзьме i босими пальцями презенти метне. I голою п'ятою кiлька бульбашок вогняний пiддасть.
  А з пупка цiлий каскад блискавок.
  Пiсля чого заспiває:
  - Лазерний меч,
  Хоче ворогiв розсiкти!
  Зоя у дикому наступi. I її мечi, це реально алмазне свердло. I ламають фрицiв, немов снаряд у сто пудiв. А ось коли босi нiжки дiвчини взяли i щось криваве кинули.
  А потiм узяло та розiрвалося.
  Зоя проревела:
  - Новi ми чемпiонки!
  А ось i Августина у русi. Як вона рубає ворогiв. I помахи її мечiв, усiх розтинають.
  I босими нiжками, рiзного роду подарунки смертi вилiтають.
  А Августина заспiвала:
  - Свята блискавка моя!
  I через рот у неї вилiтає вогонь!
  А тут Свiтлана рухається. Як з пупка випустила презент вбивчої сили.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Я абсолютна чемпiонка!
  I взяла босими нiжками послала пульсар. I з горла її вилетiв вогонь пекла. I ось гола п'ята пiддала бульбашок.
  А з пупка полете смертельна та вбивча блискавка.
  Наталя теж мечi застосувала. Масу фашистiв порубала. I як iз пупка блискавкою випустить. I розмаже фюрерських охоронцiв на дрiбнi частини.
  Пiсля того проспiває:
  - За Вiтчизну та Свободу до кiнця!
  I босими пальцями нiг щось вбивче спустить.
  Зоя, атакуючи ворогiв, i скелячи зубки, проревела:
  - Дикий екiпаж! Ворога розмасти!
  I теж босими нiжками таке викине. А з пупка такi черги вбивчi пiшли.
  Дiвчина в'янула:
  - Велика ганьба!
  А тут ще й Августина пересунулася. Теж блиснула смарагдовими очима. I з пупка купу блискавок вивалила. I босими пальцями нiг по ворогу запустила.
  I мечами лупнула, прокричавши:
  - Я є вищим за всiх чемпiонiв свiту!
  А далi в атацi Свiтлана. Так усiх молотить i рiже. I така вона дiвчина крута, i жвава. Теж iз пупка буквально кулеметна черга летить. I масу фашистiв збиває. А босi нiжки такi згустки енергiї викидають потоками.
  Войовниця заспiвала:
  - Цiль близька!
  I сили зiбравши для кидка!
  Та ось, нарештi, четвiрка увiрвалася до кабiнету Гiтлера. Перебила всю охорону. А самого фашиста номер один витягли з-пiд лiжка.
  Гiтлер пробулькал:
  - Я подарую Польщу!
  Наташка єхидно запитала:
  - А може, Кавказ?
  Фюрер ревнув:
  - Та хоч два Кавкази, тiльки не вбивайте!
  Дiвчата хором вiдповiла:
  - Цiлуй нашi нiжки!
  Гiтлер кректуючи, йому щойно виповнилося шiстдесят вiсiм рокiв, повзав на колiнах, i цiлував, босi, круглi п'ята дiвчаткам. Тi посмiхалися та посмiювалися.
  Фюрер кожну, запорошену та закривавлену пiдошву дiвчинi, поцiлував по три рази.
  Пiсля чого Наташа взяла Гiтлера босими пальцями ноги за праву кисть, Зоя за лiву теж босою нiжкою. Августина та Свiтлана взяли фюрера босими пальцями нiжок за кiсточки.
  Пiсля чого дiвчата як смикнуть найбiльшого злочинця всiх часiв i народiв на всi боки, i вiзьмуть, порвуть.
  I Гiтлеру, вiдiрвали руки i ноги, i вiд болючого шоку, правитель-дракон помер на мiсцi.
  Та помста знайшла вбивцю та найбiльшого з катiв у свiтовiй iсторiї.
  Тут i казцi кiнець, хоча на цiй планетi вона стала кошмарною буллю, а хто слухав молодець!
  
  
  ВIДЬМИ ПРОТИ ГIТЛЕРА
  У сорок першому роцi Гiтлер пiсля захоплення острова Крiт передумав йти на СРСР. Те, що Сталiн не напав на Нiмеччину пiд час наступу на Югославiю, переконало фюрера, що немає планiв на нього наїжджати зi сходу.
  Крiм того, передчуття пiдказували, що не буде на сходi легкої перемоги, i туди краще не лiзти.
  Фрiци посилили угруповання Роммеля i змогли вламати Туреччину пропустити вiйська на Близький схiд. Англiйцi виявилися розбитi вщент у Єгиптi, i вибитi з Iраку та Близького Сходу. Незабаром i Франко дав згоду на захоплення Гiбралтару.
  Пiсля чого нiмцi вже могли без проблем перекидати вiйська до Африки i далi на Близький Схiд.
  Пала Iндiя. А пiсля без зайвих проблем лише за пiвроку захоплено Чорний континент. А кульмiнацiєю став наступ на Британiю та висадка десанту в метрополiї у листопадi 1942 року.
  За два тижнi Англiя впала. I фрицi остаточно змiцнилися у схiднiй пiвкулi.
  Але все ще тривала вiйна iз США. I вона затягнулася через вiддаленiсть океаном i труднощами з перекидання вiйськ.
  Спираючись на ресурси Африки, значну частину Азiї та Австралiї, нiмцi будують великий вiйськовий флот. Вони разом iз Японiєю ведуть i пiдводну вiйну.
  Сорок третiй i сорок четвертий роки пройшли в боях на морi. Були захопленi Iсландiя та Гренландiя. А в сорок п'ятому, вже маючи танки серiї "Е", нiмцi висадилися в Канадi i зосередили сили в Аргентинi.
  Такi ось у них виявилися плани. Хоча розтягнутiсть комунiкацiя i ускладнювало наступ США.
  Але до вересня, бiльшiсть Канади виявилася захоплена.
  I нiмецькi, i навiть японськi вiйська вступили у пiвнiчнi райони США.
  Але тут фрiцiв зустрiла четвiрка дiвчат.
  Монiка, Лея, Гертруда та Ангелiна.
  Чотири красунi вступили до битви. Монiка, Лея, Гертруда - блондинки, а Ангелiна - руда.
  I давай дiвчата трощити величезну рать Третього Рейху.
  Вони ведуть собi вогонь iз кулеметiв.
  Ось Монiка жбурляє босою ногою гранату i спiває:
  - Слава моїй силi! Усiх скосили!
  Лея дає чергу. Теж скошує ворогiв чергою, i пищить на всю горлянку:
  - Моя армiя сильна!
  I босою нiжкою жбурляє подарунок смертi.
  Вогняна або руда Ангелiна запускає босими пальцями нiг подарунок смертi i пищить:
  - Моя перемога!
  I також дає чергу!
  Далi вже Гертруда босою нiжкою довбає подарунок смертi, i як оглушливо провоє:
  - Я чемпiонка!
  I знову запустить убивчу чергу.
  Монiка знову стрiляє у фашистську орду та спiває:
  - Славитись мiй свiт!
  I босими пальчиками нiжок кидає вбивчий образ смертi, розбиває супротивникiв.
  Веде вогонь i Лея. Вона дiвчина дуже влучна. А босi нiжки по вороговi, як метають гранати.
  I дiвчина реве:
  - Я гiпер воїн США!
  Далi стрiляє й Ангелiна. Робить це дуже влучно. I вiд її босих пальцiв нiжок летить убивчий подарунок.
  А дiвчина гарна реве:
  - Я буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  I як покаже войовниця свою довгу мову!
  А далi вже Гертруда постаралася. I теж, як дасть чергу. А потiм босими пальцями нiжок жбурне подарунок смертi.
  I розкидає всiх супротивникiв на шматки м'яса.
  Так четвiрка дiвчат активно працює. Натиск, армiї противника явно спливає.
  Хоча нi, з'являються грiзнi танки, серiї Е. Ну що ж, дiвчата на них чекають.
  Монiка кидає босою нiжкою гранату i пищить:
  - Ми битимемося в космосi!
  I вiд її голої п'яти презент смертi вiдскочив i по гусеницi Е-50. Ця машина отримала пошкодження та зупинилася.
  Войовниця репетує:
  - Супер!
  Далi Лея у бою. Теж босою нiжкою, як метне подарунок смертi. Розкришить супротивника. I танковi туго стало.
  А войовниця реве:
  - Я дiвка у бiкiнi!
  Далi бореться Ангелiна. Теж босою нiжкою гранату жбурне по Е-75, i нiмецькому вампiру доводиться туго.
  А войовниця провiзить:
  - Я є та, що покаже супер клас!
  I б'ється Гертруда. Теж войовниця, яка не знає жалостi та сумнiвiв.
  Красуня взяла i пискнула:
  - Велика регата!
  I вiд босої нiжки полетiла вбивча граната.
  Монiка знову стрiляє i пищить:
  - Вищий пiлотаж, та екiпаж!
  Її боса кiнцiвка теж вiзьме i потiк смертi кинеться. I всiх ворогiв розiрве.
  Пiсля чого войовниця в'якне:
  - Я дiвка супер!
  I Лея у бою справжня героїня. I по ворогах довбає. I босою ногою гранату жбурне, i масу ворогiв вiзьме i розiрве. I пiсля проорет:
  - Я є та дiвка, що супермен!
  I ось у бою Ангелiна, теж босою нiжкою, подарунок смертi метне. Ворога на частини порве, i проспiває:
  - Пекельний я демон!
  I довбає по вороговi чергою.
  А ось у битцi Гертруда. Стрiляє собi без жодних церемонiй та забобонiв. I ще вiзьме, босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї запустить, i ворогiв покромсає. Оце дуже бойове?
  Чотири дiвчата билися, наче лицарi чи ангели. Але всьому буває межа. I ось войовницi вiдступили...
  Осiнь i зима сорок п'ятого року пройшли в завзятих битвах. Сили були нерiвними. У нiмцiв танки серiї Е надто сильнiшi i за "Шермани" i навiть нечисленнi "Першинги". А авiацiя реактивна i не має собi рiвних. I навiть стали дисколети, скоєно невразливi для будь-якої стрiлецької зброї.
  Отже, США поступово захоплюються рiзного роду iноземнi дивiзiї Третього Рейху.
  Бiльшiсть Америки захоплена за осiнь i зиму. Плюс ще повстання на пiвднi США, i зради генералiв з нiмецьким корiнням. А також безперечна перевага нових автоматiв, i навiть пiдземних танкiв Вермахту.
  А навеснi у квiтнi 1946 року пiсля того, як орда Третього Рейху оточила та взяла Вашингтон та Нью-Йорк, США капiтулювали.
  Так було перегорнуто чергову сторiнку вiйни.
  Але ось у 1947 роцi в травнi почалася чергова битва, цього разу з Японiєю.
  I похiд на СРСР знову було вiдкладено.
  I ось чотири дiвчини зi США не здалися i знову борються iз противником.
  Лiто сорок сьомого року та спека, войовницi у бiкiнi. I б'ються собi.
  Монiка жбурляє босою нiжкою гранату i пищить:
  - Я є термiнатор!
  I дає чергу.
  Лея теж стрiляє i робить дуже влучно. I причому знову її босi нiжки щось метають. I винищують.
  А дiвчина кричить:
  - Бойовий пiлотаж!
  Далi Ангелiна веде пальбу. Скрушує супротивникiв. Вибиває їх натовпом. I її босi пальчики нiг, знову метають щось по-звiрячому вбивче.
  Войовниця кричить:
  - Я сталевий кiготь!
  I Гертруда собi стрiляє, i косить ворогiв. Пiсля цього босою нiжкою жбурне подарунок смертi i буркне:
  - Вiйськова тематика та математика!
  I знову всiх як вiзьме i викосить до запаморочення!
  Та четвiрка б'ється. Але сили нерiвнi. Новi танки серiї Е-50 У, бiльш щiльнi схемою компонування, нижче двох метрiв висоти, i 170 броня бортiв, 250-мiлiметрiв чола, i вага шiстдесят п'ять тонн при двигунi в 1800 кiнських сил.
  Чи не встояти проти такого японцям. Як i проти МЕ-462 який, всiх без жодних церемонiй трощить, як колобкiв усi лiтаки супротивника.
  А проти, ще й диски, що лiтають. I всi вони розбивають.
  Коротше кажучи, за шiсть мiсяцiв повалено i Японiю цiлком i всi її колонiї захопленi.
  Що ж це сталося. Фюрера незабаром завоював усi країни свiту, крiм СРСР.
  Поки що все було бiльш-менш мирно. Але помер Сталiн, i влада захопив Микита Хрущов. I знову ускладнилися стосунки iз Третiм Рейхом.
  Не кажучи, що у СРСР точилася розробка ядерної зброї. А ще й пройшов двадцятий з"їзд, який засудив колишню полiтику.
  I 22 червня 1956 року Третiй Рейх за наказом, уже немолодого, але вельми агресивного Гiтлера, розпочала вторгнення. Його орда розраховувала на швидку перемогу, але на нього чекав несподiваний сюрприз!
  Не тiльки чотири американськi дiвчата, але ще й чотири росiйськi красунi та вiдьми вступили у бiй iз ордами вермахту. I ще цiла група дiвчат у рiзних родах вiйська i теж усi вiдьми!
  
  НАПОЛЕОН ЗЯТЬ ОЛЕКСАНДРА ПЕРШОГО
  Наполеон не пiшов на Росiю, i взагалi одружився з молодшою сестрою Олександра Першого. Це спричинило деякi змiни в iсторiї.
  По-перше, царська Росiя воювала проти Австрiї i захопила Галичину. По-друге, Францiя органiзувала Iталiю, i поставила там сина Наполеона та росiйської принцеси.
  А потiм Росiя та Францiя завоювали та роздiлили Туреччину.
  Далi спiльними зусиллями була пiдкорена Британiя. Iспанськi колонiї остаточно стали французькими, як i бiльшiсть Африки. А потiм були зайнятi Iндiя та Iран!
  Пiсля смертi Олександра Першого i зречення Костянтина стався переворот, i на Росiйський престол був зведений чотирнадцятирiчний Римський цезар Наполеон Другий. А пiсля смертi Наполеона в 1836 - Наполеон Другий став i володарем Францiї i всiєї Європи i безлiчi колонiй.
  Виникла єдина суперiмперiя, яка продовжувала розширюватися. Наполеон Другий завоював згодом i Китай та Iндокитай та всю Африку. I Австралiю з Канадою. I помер 1879 у вiцi майже шiстдесяти восьми рокiв.
  Потiм престол успадковував Наполеон Третiй. Вiн також хотiв воювати. Але у всьому свiтi у Францiї залишилася не завойованою лише територiя США!
  I Наполеон Третiй у 1890 роцi розпочав вiйну з Америкою. Остання країна, що не була французьким володiнням.
  I величезна п'ять мiльйонiв солдатiв армiя з усього свiту вступила на територiю США.
  Сили б нерiвними. Але американцi боролися проти Наполеона Третього дуже героїчно.
  Особливо четвiрка дiвчат: Монiка, Лея, Гертруда, Ганна! I вони билися немов кобри та героїнi.
  Монiка рубала мечами i босими пальцями нiг металу гострi диски. I пробивала супротивникiв.
  I войовниця заспiвала:
  - Слава Америцi!
  Лея теж рубалася з iноземною армiєю мечами, i агресивно шипiла:
  - Слава краща за країну свiту!
  I теж босими нiжками запускало вбивче.
  Гертруда боролася з величезною армiєю, i теж босими нiжками, метала дуже гострi голки, i вражала ворогiв.
  При цьому дiвчина пискнула:
  - Я боєць такого класу, що супер!
  Билася й Ганна, метаючи босими нiжками вбивчi презенти.
  I верещала:
  - Досягнення у нас великi!
  Але як не боролася, причому дуже героїчно ця четвiрка, але переважаючi сили французiв все ж таки їх здолали.
  Дiвчата потрапили у полон. Там їх роздiлили i жорстоко катували. Викручували руки на дибi, били батогом i розпеченим дротом. Палили вогнем босi пiдошви, прикладали до голих п'ят розжарене залiзо. Але дiвчата так i не визнали нового панування Наполеона Третього.
  Пiсля чого їх вiдправили працювати, майже голяка в каменоломнях. А Америка стала новою французькою провiнцiєю.
  Коли 1903 року у вiцi шiстдесяти восьми рокiв помер Наполеон Третiй, iмператором став Наполеон Четвертий. Його парафiя ознаменувала нове правлiння. Посилення ролi парламенту та зниження впливу знатi. Поступово всесвiтня iмперiя ставала демократичнiшою.
  А 1917 року перша людина полетiла в космос. Так вiдкрилася епоха космонавтики.
  1922 року люди злiтали на Мiсяць. А 1933 року на Марс. А до 1950 побували на всiх планетах Сонячної Системи. А ось у 2000 роцi розпочався перший полiт до зiрок, цiла космiчна експедицiя. Ось така ось АI лише через один шлюб Наполеона Бонапарта з Росiйською принцесою.
  Як вiд найменшого випадку залежать долi всього людства.
  
  ПОПАДАНЦI ПРОТИ КИТАЮ
  АННОТАЦIЯ
  Олег Рибаченко i Маргарита Коршунова перемiстилися до Сибiру сiмнадцятого столiття, де вступили у вiйну з Китайською iмперiєю, що перебуває пiд керуванням Маньчжурської династiї. Безсмертнi попаданнi змiнюють перебiг iсторiї, не лише у Китаї.
  Вiйна вирує немов ураган,
  Б'ється з великою армiєю хлопчик.
  Ми розсiкаємо лютий туман,
  Хоча важко часом навiть занадто!
  
  Противник дуже скажений сильний,
  Лавиною безперервної наступає...
  Пiд шелест яскраво-червоних прут прапорiв,
  Але ми здобудемо, вiрю, битву у травнi!
  
  Не думайте нас можна пiдкорити,
  Ми воїни великi вiд Бога.
  I не перерветься, знаю життя нитку,
  Хоча часом буває дуже суворо!
  
  Велич Росiї знайте в тому,
  Що Батькiвщина всього повiр дорожче...
  I буде дуже мiцний росiйський будинок,
  I дзвiн фашиста мерзенного по бешихi!
  
  Не вiрте, не зломити ординцям Русь,
  Яку не ставить на колiна.
  Бiть ти без утримуй не боятися,
  За iм'я нових Родiв поколiнь!
  
  За будинок Росiї, за її стоги,
  Ми будемо дуже люто боротися.
  Здiйснитися безмежна мрiя,
  Ти воїн зовсiм не з душею паяця!
  
  Ось ти Вiтчизнi хлопчик присягни,
  Стань воїном великого Сварога.
  Нi, не збудувати щастя на кровi,
  Коли немає в серцi Iсуса Бога!
  
  Досягти зможемо нових шляхiв,
  Велич країни, що розквiтає.
  А монстра витрiшкуватого убий,
  Щоб планета стала, незабаром раємо!
  . РОЗДIЛ Љ1
  Хлопчик i дiвчинка, а також чотири дiвчини-вiдьми опинилися у пiвденному Сибiру та вiдображали натиск китайцiв. Це була маловiдома вiйна, коли влада в Китаї мала маньчжури, якi проводили активну експансiю в рiзних регiонах Азiї.
  I ось вони атакували росiян на Тибетському районi. I реальної iсторiї їм вдалося забрати частину територiї. Тим бiльше що Росiя на той час була ослаблена селянкою i козачою вiйною Стеньки Разiна. Та й вiйська перекидати довелося б дуже великi вiдстанi.
  Але безсмертнi хлопчик i дiвчинка i чотири дiвчата-термiнатори прийшли на допомогу росiйському форту.
  Величезна китайська армiя пiшла на штурм, щойно побудованої росiйської фортецi. I сили були явно нерiвними.
  Росiйських лише тисяча, а китайцiв двiстi тисяч. I здавалося, зовсiм немає шансiв встояти.
  Але шiстка воїнiв класу - супер готова битися.
  Олег Рибаченко на мурi. Безсмертний хлопчик, на вигляд рокiв дванадцяти, кидає босими пальцями нiг голки. I вражає китайцiв, що наступають. Вiдразу дюжину.
  Кидає босими пальцями нiжок голки та Маргарита. Дiвчинка винищує супротивникiв i пищить:
  - Моя велика сила!
  I хоробро бореться.
  Наташа теж босими пальцями нiжок як метне сильний бумеранг. Як розкришить супротивникiв, i пропище:
  - В iм'я великої слави!
  Далi вже Зоя рубає мечами китайцiв, i заразом метає босими нiжками голки з отрутою. I спiває собi:
  - На теренах Русi,
  Ми зумiємо всiх урятувати!
  I знову мечi опускаються на супротивникiв. I якщо вже рубають, то без жодної жалостi.
  А ось коли Аврора стала трощити, i метати босими пальцями нiжок бумеранги, то це зовсiм знищення. I китайцi битi падають пiд ударами рудої дияволицi.
  А дiвчина реве:
  - Все зламаю i розшматую!
  I обома мечами як вiзьме та рубане!
  А вiд її босої п'яти летить гострий i колючий диск. Це взагалi дiвчина тотальної смертi.
  А ось i Свiтлана у вирiшальному бою. Як давай терзати китайцiв i розрубати їх на дрiбнi шматки мечами.
  Прокрутила дiвчина метелика, i сiмох воїнiв пiднебесної iмперiї зарубано.
  А потiм вiд босих пальцiв нiжок i летять гострi, отруйнi голки. I вражають китайцiв.
  Олег Рибаченко б'ється iз жовтими воїнами. Його мечi миготять наче пропелер.
  Хлопчик зi смаком спiває:
  - Я буду найсильнiшим чемпiоном свiту,
  Ми переможемо Америку, Китай!
  I знову хлопчик метає босими пальцями дитячих нiжок гострi iгри. I падають одразу два дюжини вбитих китайцiв.
  Ось така битва. У реальнiй iсторiї царська Росiя допетровських часiв втратила частину своєї територiї. Але тут росiйськi витязi борються i не збираються поступатися.
  Олег Рибаченко б'ється i спiває:
  - Але ми витязi повнi росiйського духу,
  Катам нiколи не почути, наш здавлений стогiн!
  I знову хлопчик метає дуже гострi, i з сильною, звареною вiдьмами отрутою, дуже тонкi голки!
  Дiвчинка Маргарита поруч iз ним. I теж її нiжки жбурляють такi вбивчi голки. А руки рубають нападаючих китайцiв. Войовниця трощить супостатiв, i спiває:
  - Я така крута, наче демон усiх країн...
  Дiма, Дiма, Бiлан! Дiма, Дiма Бiлан!
  Король всiх країн!
  Наташа теж рубає китайцiв i спiває:
  - У вечiрнiй зорi, не дамо перемогти Сатанi!
  I вiд її босих нiжок теж летять убивчi голки.
  Далi ворогiв трощить Зоя. I вiд цiєї дiвчини наче виходять флюїди колосальної енергiї.
  I вiд босих нiжок красунi летять бумеранги та гострi голки.
  Войовницi пищить:
  - Я велика босонога мрiя та краса!
  I знову шпурне в супротивникiв щось надзвичайно вбивче.
  А от коли Аврора проводить млин i зрубує китайцiв, то це зовсiм вищий пiлотаж анiгiляцiї.
  А потiм руда метне босими пальцями нiг пронизливi голки. I падають убитi жовтi воїни.
  А ось коли Свiтлана лупне. I одночасно вiд її голих нiжок летить цiлий пучок голок, якi все пронизують i вбивають.
  А воїнки пищить:
  - Так, так, так - отримай фашист у п'ятак!
  I її босi нiжки знову по китайцях вбивче викинуть.
  Наташа, рубаючи жовтих воїнiв мечами, помiтила:
  - З фашистами було й легше та важче!
  Свiтлана, провiвши млин, помiтила:
  - А з нами дiвчатами завжди легко!
  Аврора, вiдтворила прийом вiял, i буркнула:
  - А зi мною взагалi не скучиш!
  I вiд її босих нiжок летить убивче жало.
  А Зоя як вiзьме i пропищає:
  - Ми не таргани, ми дiвчата - великої слави!
  I знову вiд її босих нiжок щось вилетить, i по ворогу додасться.
  Дiвчата взяли за роботу на совiсть.
  Ця фортеця майже єдиний опорний пункт росiян у цьому районi. Є ще пара мiст, що будуються. Добре, що китайцi не сунулися за Амур. Але Росiя у реальнiй iсторiї шматок своєї територiї втратила. Дуже агресивна династiя у владi у Китаї. Однак дiвчата це те, що здатне i Люцифера полицi звернути втечу.
  Олег Рибаченко рубає китайцiв. I при цьому хлопчик спiває:
  - Найвищий буде клас.
  I ось летить кинутий босою нiжкою хлопчика бумеранг i крик:
  - Усiх посiче дикобраз!
  Маргарита теж кинула у супротивника те, що є вбивством. Розкришила його на частини, i пискнула:
  - Я босонога мрiя i велика краса!
  I її нiжка метне дикi диски.
  Далi у бою Наташка. I теж у ворога метає те, що розколює супротивникiв.
  I робить це дуже спритно.
  А її босi нiжки жбурляють черговi, вбивчi голки.
  Далi у Зоя у бою. I теж мечет у противника, рiзного роду свастики та бумеранги.
  I викошує ворога.
  Пiсля чого як провоє:
  - Слава доброму царевi!
  А ось у бою та Аврора. Теж ворогiв iз Китаю винищує. I якщо вже метне, то кине забiйною силою.
  I при цьому заспiває:
  - Та в iм'я росiйської Землi!
  I також вiд її босих нiжок розлiтаються вбивчi заряди.
  Свiтлана також спуску ворогу не дає. I вiд її босих нiжок летить те, що приносить явну смерть.
  I войовниця спiває:
  - Не поступимось нiколи! Не прийде на Русь лихо!
  I знову китайцiв як зачепить. I вiзьме без церемонiй посiпати.
  Шiстка воїнiв та войовниць б'є мiцно. I рубає ворога, i кидає босими нiжками.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Зоряний боєць, дарма трубить твiй рiг -
  Край твiй далекий у сумнiвнiй славi.
  Полум'я битви тремтить мiж рядками -
  В одностороннiй грi без правил!
  I босий нiжки хлопчика летить черговий бумеранг, який цiлiй дюжинi китайцiв перерiзав горлянки.
  Хлопчика, як бачимо боєць.
  I Маргарита теж у битвi. I так її босi нiжки працюють. Вона винищує ворогiв без жодних сумнiвiв вкрай круто.
  I її мечi наче кати.
  Войовниця пищить:
  - Хай буде слава!
  Наташа теж веде вогонь босими нiжками i метає вбивче. А заразом i мечами активно рубає.
  Одночасно харчує:
  - Мiй антураж - казенний екiпаж!
  Далi у бою Зоя. Теж риса найвищого рiвня анiгiляцiї. Як проведе мечами метелика. А потiм вiзьме i босими нiжками вражаючi елементи метне.
  Пiсля чого провоє:
  - Армiя трiумфує - наступаючи!
  I цiла шеренга скошених китайцiв падає.
  Дiвчина собi спiває:
  - Зоя любить убивати! Ах, ця Зоя!
  А ось i Аврора у стрiмкому наступi. Або точнiше агресивну оборону. I за допомогою босих нiжок вибиває ворогiв.
  А заразом i пищить. А коли пройдуть її шаблi наче лопатi культиватора, то три дюжини китайцiв розiрвуться на шматки!
  А Авроре промовить:
  - Благозвучнi акорди, прапор Росiї дуже гордий!
  I ось її гола п'ята як потрапить китайському генералу в пiдборiддя. Той вiзьме i завалиться.
  Зоя у бою агресивна. Рубить собi ворогiв, i верещать:
  - Усiх сумнiваємо та приб'ємо!
  I вiд босих нiжок такi кинджали летять.
  Свiтлана теж узвозу нiкому не дає. I винищує ворогiв, наче коса траву зрiзає. Китайцi завалюються.
  Дiвчина вищить:
  - Шалена голка! Геть iз двору!
  Олег Рибаченко як зрiже ударами мечiв купу жовтих воїнiв. I потiм босими нiжками зiрочку метне i прокриче:
  - Моя армiя всiх сильнiша!
  Хлопчик-термiнатор як видно на самому пiку знищення ворогiв. I дiє iз колосальним азартом.
  I вiд його босих пальцiв нiг ще один подаруночок смертi вiдлiтає. I як завалює китайцiв, що лiзуть на стiну.
  Жовтi воїни фанатики. Їх уже цiлi кургани трупiв навалило. А вони всi лiзуть i лiзуть та лiзуть!
  Але хлопчик та дiвчинка просто втiлення вбивчої сили. I коли вони рубають, то бризки кровi на всi боки летять i дуже далеко.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Героїзму подвиг оспiваний,
  Ми є пiдкорювачами планет!
  Маргарита ця невгамовна дiвчинка заспiвала:
  - Не зупинимося жодної митi.
  Чується чийсь здавлений крик!
  I теж вiд босої нiжки дiвчинки летять руйнiвнi та вбивчi голки. Вражаючi китайцiв, наче снопи пшеницi. Так дiвчинка Маргарита - справжнiй термiнатор.
  Наташа, рубаючи китайцiв, заспiвала:
  - I думала дiвка, жовтих круша,
  Що жити добре, i що життя гарне!
  Пiсля чого знову вiд її босих нiжок летять голки.
  Зоя, провела шаблями млин i пискнула:
  - Я ворогiв все замочу, i повiрте, не жартую!
  I нiжки войовницi запустили кiлька зiрочок.
  А красуня заспiвала:
  - Вiйськовий акт - б'ю у п'ятак!
  Аврора, рубаючи без зайвих емоцiй, видала:
  - Великий успiх на нас чекає! Повiрте, крутiше не буває!
  I теж як босими нiжками, що вбиває, запустить.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Я кривава кобра!
  Свiтлана китайцям пощади не дає. I винищує, наче це мурахи. I заразом спiває:
  - Смiттю не буде дороги,
  неси швидше ноги!
  I ось вiд її босих пальцiв нiжок знову летять убивчi подарунки. Така ось найкрутiша баба!
  I теж реве:
  - Буде наша перемога, на священнiй вiйнi!
  Олег Рибаченко дiє дедалi активнiше. I рубає з обох рук, i навiть узяв до рота трубку i плюється по китайцях голками. Винищує противникiв i пищить собi:
  - Ось така у нас перемога -
  Повний хiд та захiд!
  I знову хлопчик-термiнатор як рубанет. I водночас кине те, що вбиває без жалостi.
  Маргарита теж у бою. Вiдчайдушна дiвчинка. I якщо вже запустить своєю босою нiжкою бумеранг, це вже не менше дюжини зрубаних китайцiв.
  Пiсля чого дiвчинка заспiває:
  - Ох, великий у мене гелiкоптер,
  Ну а серце вiд щастя спiває!
  I вiд голої п'яти дiвчинки летить убивча зiрочка. Та це красуня найвищого пiлотажу. I смерть сiє праворуч i лiворуч.
  Наталя теж винищує китайцiв усiма способами.
  I при цьому спiває:
  - Писк, писк, писка...
  Олiвер знайшовся Твiст!
  I вiд її босої нiжки летить смертельний подарунок.
  От i Зоя пiдтяглася... Взяла i плюнула по вороговi з люльки. Потiм рубала млин мечами. Потiм її босi нiжки взяли i запустили пекельний подарунок смертi.
  I впали китайцi. Неначе їх злизало вогнеметом.
  А тут у бою й Аврора. Теж стрiмке дiвчисько. I руда смерть, i пекельний промiнь. I вiзьме, рубатиме.
  Немає такої нiчого не зупинить.
  Навiть танк "Маус".
  Ось Аврора i цвяхне по китайцях. Що надзвичайно круто i з шаленою символiкою та мечем.
  А мечi бiля рудої гарпiї не зупиняться, анi на мить.
  При цьому Аврора пищить:
  - Моя Батькiвщина - Батькiвщина комунiзму!
  I теж вiд її босої нiжки, як вилiт щось надзвичайно забiйне.
  I знову дiвка у зальотi.
  А ще тут Аврора згадала, як справдi боролася з "Маусом", в однiй iз альтернативних iсторiй. Тодi союзники уклали з Третiм Рейхом перемир'я, i, користуючись вiдсутнiстю бомбардувань, нiмцi запустили у виробництво "Мауси".
  Так цi танки справдi перли як звiрi. I їхнє просування було страшним.
  Але не для дiвчат-термiнаторiв. Вони билися з гiтлерiвцями холоднокровно i швидко одночасно.
  I показали матiр Кузьми! А билися войовницi вiдважно.
  Ось i зараз руда Аврора як рiзає мечами. I викосить ворогiв, наче культиватором.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Убиваю поголовно!
  Свiтлана ж теж у битвi не боїться. Китайцiв винищує. I водночас босими нiжками те, що сiє смерть, кидає.
  А заразом вищить:
  - Космiчна бравада -
  Буде велика серенада!
  I пiдморгне ворогам!
  Пiсля чого iз трубочки плюне!
  А далi вже Олег Рибаченко якось розiйдеться. I давай по китайцях не лише голки, а й бумеранги ногами кидати.
  Такий ось стрiмкий хлопчик-термiнатор попався.
  А заразом i спiває:
  - Нас не зупинять вороги,
  Якщо слабий допоможи!
  I не бiжи, не бiжи...
  Якщо не вперед!
  I Олег як свисне.
  А Маргарита взяла й босими пальцями нiжок кинула руйнiвне i смертельне вбивство. I заразом заспiвала:
  - Оце буде послання кобри!
  I дiвчинка як пiдморгне та пискне!
  Наталя теж у бою не промах. Взяла i босими пальчиками кинула гостру свастику. Пробила масу китайцiв i пискнула:
  - За мою Батькiвщину!
  А тут ще й Зоя у бою. I теж босими нiжками у ворогiв заряди метає.
  I пищить iз оскалом зубiв:
  - Я така войовниця, реально термiнатор!
  Пiсля чого дiвчина мечами лупне. I провизжить на все горло.
  - Банзай!
  Дiвчина, як видно, боротися, не перестане. I рубатиме без зайвих антимонiй.
  Аврора теж вiзьметься за винищення. Китайцiв трощить собi, без жодного сарказму. I падають жовтi воїни, наче їх розiрвали навпiл.
  А руда дiвчина кричить:
  - Полум'я комунiзму над свiтом!
  I знову вiзьме та рубає двома мечами. А потiм iз трубки виплюне. I по ворогу всадить.
  Так Аврора це принаднiсть i сама досконалiсть.
  Хоча Свiтлана не гiрша. I теж китайцям влаштувала натуральне побиття та смертовбивство.
  I її босi нiжки кидають у жовтих воїном презенти знищення. Нехай роблять це все на високiй хвилi.
  Свiтлана верещить:
  - Бiй буде кривавий, святий та правий!
  I вiд її босої нiжки знову щось забiйне зiрвалося. I по китайцях як вiзьме та вдарить!
  Ось уже дiвчата реально розiйшлися. I спуску жодної крапельки не дають. Ось це баби - усiм бабам баби!
  Олег Рибаченко у хвацькому натиску. Вже багато тисяч вони перебили китайцiв. Ослабнув натиск воїнiв цiєї жовтої iмперiї.
  Олег пропищав:
  - Найвищий захiд перемоги!
  Маргарита взяла i босими пальчиками кинула вбивче, i те, що гострiше за бритву.
  Пiсля чого дiвчинка заспiвала:
  - Ми кидаємо бурям виклик,
  Чому i чому?
  Жити на свiтi без сюрпризiв
  Неможливо нiкому!
  Маргарита виплюнула по китайцях цiлу чергу з трубки i продовжила:
  - Нехай удачi - невдачi,
  I стрибання вгору i вниз!
  Тiльки так, а не iнакше -
  Тiльки так, а не iнакше...
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  I тiльки нагору - нi мiлiметра вниз!
  Дiвчинка демонструвала бойовий настрiй.
  Наталя теж у самому епiцентрi бою. Немов викидається вулкан. I метає босими пальцями нiжок голки. Вражає супротивникiв. I залишає з них трупи.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала з оскалом зубiв:
  - Ми такi термiнатори, як роботи мрiї, i велике краси!
  I ось дiвчисько як рубане з розмаху мечами. I вирубає масу народу.
  Зоя теж у самiй гущавинi бою. Бореться собi i скеля зубки i реве:
  - Не зупинить нас нiхто!
  I вiд її босої ноги китайцями пронiсся диск. Який перерiзав масу ковток. I захлинулася армiя пiднебесної iмперiї.
  А дiвчата дедалi бiльше насiдають.
  Ось Аврора як запустить те, що рiже метал. Срубає масу голiв, що склалися в кургани. I пiдскочить, пiдлетить, i вiзьме, прореве:
  - Моє iм'я - мiй кулак!
  I знову двома шаблями помахає, i китайцям випускає кишки. Але при цьому нi крапельки не знiяковiти.
  А її босi нiжки запускають убивчi бумеранги. Якi голови скошують шеренгами.
  Пiсля чого руда войовниця верещить:
  - Не будемо ми у кабелi!
  Хай буде щастя на Землi!
  I вiзьме ще з трубки своїм ротом червоним плюне. I заваляться воїни пiднебесної iмперiї, наче кулi з мукою.
  Ось i Свiтлана в бою проявила.
  Вона перекинула на супротивникiв окропу. I тi ошпаренi вiзьмуть i дуже дико закричать.
  Свiтлана пискне:
  - Мiй забiй!
  I ще босою нiжкою жбурне пару бумерангiв. Розрубає масу китайцiв.
  I вичавлює масу трупiв.
  Ось так влучники працюють.
  I рубають iмперiю Китаю, без зайвих церемонiй. Нi, вони навiть володiють тактом.
  Вже рахунок убитих китайцiв iде на десятки тисяч. А дiвчата тiльки веселяться i пiдскакують, мов м'ячики.
  Олег Рибаченко теж показує найкрутiший з усiх пiлотажiв, що тiльки можна собi уявити.
  I хлопчик рубає двома мечами так що руки i ноги, i голови на всi боки летять.
  Олег кричить:
  - Буде, вiрю я наша рiшуча перемога!
  Маргарита босою нiжкою, кинувши руйнiвне, пiдтвердила:
  - Так буде!
  I вся шiстка почала рубати ще активнiше.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Пiсля того, як майже вся китайська двохсоттисячна армiя була знищена - шiстка воїнiв рушила далi вглиб пiднебесної iмперiї. Щоб не дати китайцям знову повернутись до росiйських мiст у Сибiру.
  Ось воїни атакували жовтих воїнiв у найближчому великому мiстi.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих бiйцiв, i розмахуючи обома мечами, прорепетував:
  - Ось i росiйських царiв!
  I вiд його босих нiг полетiли гострi голки. Вразили китайських бiйцiв.
  Маргарита, рубаючи жовтих воїнiв мечами, взяла та заспiвала:
  - Тепер ми робимо iсторiю!
  I вiд її босої нiжки полетiли до жовтих воїнiв голки.
  Далi вже Наталка в бою. Теж метає презенти смертi та верещить:
  - Майбутнє за нами! Слава Великiй Росiї!
  I її боса, точена нiжка таке викине зi страшною силою. I розкриє китайцiв у криваве мiсиво.
  Зоя теж рубає вiдчайдушно. I рознесла навпiл китайського генерала. I перетнула його кiстки.
  Пiсля чого провила:
  - За мою велику перемогу!
  I босими нiжками знову запустить убивчий подарунок. I виб'є багато китайських бiйцiв.
  А ось коли Аврора у битвi це взагалi жах. Вона перетинає китайських солдатiв навпiл, i босими нiжками запускає вбивчi подарунки. I так трощить жовту армiю.
  Нi Аврору i справдi називають вiдьмою червоного кольору. I вона непереможна.
  I вiд її босих пальцiв вiдлiтають смертельнi голки. Попадають у китайцiв i тi завалюються, наче кулi з пiском.
  Аврора реве на всю горлянку:
  - Росiяни мене знають,
  I великою називають!
  I знову красуня як метне голку смертоносну. I супротивник приколоти немов жук.
  Аврора пробулькала:
  - Мрiяти можна, помрiяти погано!
  I знову дiвчина як лупе бумерангом.
  Та ця руда - не фунт солi з'їла у ратнiй справi. Якщо вже молотить, то молотить.
  I знову стрiмка та вогняна дiвчина в атацi.
  А тут у бiй рветься Свiтлана. I так усiх рубає i знищує. А її мечi немов блискучi блискавки.
  А вiд босих нiжок летять голки.
  Дiвчина проревела:
  - Велика моя сила -
  Зi мною грати, що дружити з крокодилом!
  Хлопчик Олег Рибаченко, як завжди в атацi. Швидкий вiн мангуст. Рубить i метає зiрочки по ворога.
  I юний воїн кричить:
  - У наступ пiдемо,
  Усiх китайцiв розiб'ємо!
  I ось хлопчик в атацi.
  А дiвчинка Маргарита у великому азартi нищить жовтi вiйська. I її босi пальчики кидають подарунки смертi.
  А дiвчина реве:
  - За мною буде перемога!
  I знову вiд її босої нiжки мчить цiлий дощик голок.
  А голки то забiйнi та отруєнi.
  Маргарита у наступi. Китайцям проти неї дуже важко. А дiвчина саме втiлення страху.
  Хоч i гарна войовниця.
  I ось вiд її босої нiжки знову вiдлiтає шматочок смертi. Що вражає ворогiв.
  Наташа у дикому польотi. Розтинає китайцiв на частини. I її мечi не знають пощади.
  Войовниця реве:
  - Буде наша велика перемога!
  I вiд босих нiжок красунi знову летять навiть смертельнi i небезпечнi голки.
  Вони вражають китайцiв у великiй кiлькостi. Що ж дiвчата дуже крутi.
  I настав не дають нiкому спуску.
  А ось Зоя не знає, нiколи слова нема. Вона проривається до супротивникiв. I її мечi наче кати.
  Зоя на всю горлянку кричить:
  - Не знаю пощади - лише смерть!
  I її босi нiжки так метнуть, що китайцям не встояти!
  I навпаки, войовниця прискорюється з кожною хвилиною. Ось це ковзанка у наступi.
  Аврора теж така заводна дiвчина. Чи не вiдступає i не здається. I все їй вдається.
  Ось метнула босими пальцями нiг сталевий вiяло. Зрiзала китайських солдатiв i прошипiла:
  - У червонiй iмперiї, буде багаття, яке зiгрiє всю планету!
  I знову вiд її босої нiжки летить те, що саме вбиває.
  I войовниця знову на великiй висотi становища.
  А ось i Свiтлана у битвi. Чи не вiдступає вiд плану. I рубає собi з диким натиском. I вiд її босих нiжок летить гострий диск. Який лихо пiдрiзає супротивникiв.
  Свiтлана пищить iз дикою люттю:
  - Розiрву вас усiх!
  I дiвчина у стрiмкому наступi. I її босi нiжки такi спритнi.
  Далi у бою рветься Олег Рибаченко. Ось це вiдчайдушний хлопчик-термiнатор. У ньому задiянi колосальнi сили та натиск дикого пацана.
  I ось дитина як метне босою нiжкою бумеранг. Та й супротивники втратили два десятки голiв вiдразу.
  Ось це справдi - реально забiйна сила.
  Олег проспiвав:
  - Мiй почерк простий -
  Я не люблю тягнути кота за хвiст!
  I вiд голої п'яти хлопчика полетiло лезо, i як довбане китайцiв. Тi буквально втратили дух i мужнiсть.
  Олег же з диким шаленством помiтив:
  - Нiколи не говори, слово нi!
  Хлопчик в атацi... Тут йому пригадався Володимир Кличко. Та мiг би цей боксер i повернутися на ринг. А чому б i не спробувати? Якщо є ще здоров'я, то сам Бог велiв тобi битися!
  Хлопчик-термiнатор в атацi. Крушить китайцiв i спiває:
  Юний друг завжди будь юним,
  На спокiй не поспiшай.
  Будь веселим, зухвалим, галасливим -
  Битися треба - так дерись!
  Людиною з крутiстю -
  Щоб бив усiх пiдряд!
  Вiчний хлопчик я з душею,
  Що народжує результат!
  Вiчний хлопчик я душею,
  I не кроку вiр назад!
  Молодий воїн i вiчна дитина в шаленiй атацi на китайцiв. Вiн покаже себе з найкращого боку.
  Маргарита теж трощить жовтих воїнiв i спiває:
  - Нiколи ми не здамося!
  I зрiзала масу китайцiв, зi смiшком додала:
  - Нi, повiр нiколи!
  I дiвчинка знову кинула гострi, отруйнi голки.
  Вона у стрiмкому та неповторному русi.
  Наташа в бою стрiмка i грiзна, наче валькiрiя. Б'ється вiдважно. I збиває китайцiв.
  Вона часто боролася у небi. Була чудовою льотчицею-асом. Доводилося битися i в пiхотi.
  Але зараз Наташка взялася за китайцiв. I давай молотити з усiєю люттю.
  I вiд її босих нiжок летять бумеранги та голки. Вона руйнує ворога.
  Дiвчина при цьому спiває:
  - Але вiрю сонячний свiтанок,
  Розвiє морок тюремного катiвня!
  Зоя атакує китайцiв. I розбиває iз намертво. I її босi нiжки вибивають ворогiв без жодної зупинки.
  Войовниця у русi. Вона немов кобра що стрибає i скаче собi.
  Дiвчина iз золотим волоссям кричить:
  - Майбутнє за нами,
  Ми як витязi-джедаї!
  I ось вона з розвороту вiзьме та влiпить.
  Далi в атацi Аврора. Нищiвна i бойова дiвчина рудої мастi. Перейшла в наступ, ще бiльш пiднявши темп. Її мечi, мов лопатi млина.
  Вогняна красуня видала:
  - Буде таке щастя всьому свiту!
  I знову дiвчисько переходить у дикий темп. Оце справжня богиня вiйни.
  Свiтлана теж спiває, пiдстрибуючи:
  - сотня за сотнею, полиця за полком,
  Росiйськi витязi рубають мечем!
  I ось її босi пальчики нiжок кинуть те, що не вiдобразити щитом.
  Ось це дiвка. Справжня мегера.
  Наташа щебече з вискалом зубiв:
  - Не тобi мене вчити!
  I метне голою нiжкою смерть.
  Аврора погоджується:
  - Нас вчити взагалi нема чого!
  Войовницi прискорюють рухи. Ось уже майже всi мiста заваленi трупами. Та китайцi нарвались на винищення. Усього шiсть чоловiк, а працюють, на цiлу армiю.
  Олега Рибаченка згадалася iсторiя одного попаданца з роду ельфiв. Вiн опинився в Третьому Рейху, i змiг переконати, щоб його направили в Люфтваффi.
  Та ельф хоч i невеликий на зрiст, але дуже швидкий, сильний iз чудовою реакцiєю. Взагалi ельфи перевершують людей у фiзичних кондицiях та швидкостi мислення. А вже в лiтаку ельф та ще й королiвської кровi почувається немов сам орел.
  I ось цей воїн змiг збити до дня народження фюрера 20 квiтня 1944 538 лiтакiв противника, а його самого не збивали жодного разу.
  За першi двiстi лiтакiв ельф отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами. За триста вже орден Нiмецького орла iз дiамантами. За чотириста Лицарський хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот ювiлейних лiтакiв - Великий Хрест Залiзного Хреста. Таким чином, у ельфа зiбралася рекордна кiлькiсть нагород i в цьому планi вiн обставив навiть Германа Герiнга i отримав звання полковника.
  Хоча бився на лiтак як рядовий.
  Так ось хоч i з'явився в Люфтваффi такий видатний ас, проте на перебiг вiйни вiн вплинув не дуже. Справдi, якщо взяти перших шiсть асiв Люфтваффе в реальнiй iсторiї, то вони збили загалом понад пiвтори тисячi лiтакiв. Ну, чи багато це допомогло вермахту?
  Хоча можлива кiлькiсть збитих лiтакiв i була завищена пропагандою Геббельса.
  Багато хто з цих цифр сильно сумнiвався.
  Але ельф чесно збив таку кiлькiсть машин, а сам не втратив жодного винищувача.
  Але тодi Олег Рибаченко з ним зустрiвся i запитав:
  - Навiщо ти пристав до Третього Рейху, який вважається силою зла?
  Ельф логiчно зауважив:
  - Тому що сили добра у свiтi взагалi нема! Думаєш, Сталiн та союзники святi?
  Олег iз посмiшкою помiтив:
  - Але в СРСР ти, збивши стiльки лiтакiв, вважався б Богом iз великої лiтери! А так тобi слiд бути запльованим i проклятим!
  Ельф чесно помiтив:
  - У жовтнi сорок другого року, коли почав битися за Рейх, ще кiнець вiйни не був очевидним. А що думаєш, у мене немає шансiв бути серед переможцiв?
  Олег Рибаченко чесно вiдповiв:
  - Якщо ти перебiжиш до СРСР, думаю, тебе вибачать i приймуть. Героїв та великих воїнiв скрiзь цiнують!
  Ельф променисто посмiхнувся i вiдповiв:
  - За пропозицiю дякую! Але коли друга свiтова вiйна скiнчиться, я повернуся на свою планету з нагородами... I, безумовно, менi буде все одно що Нiмеччина програла. Головне, що я показав себе героєм i увiйшов в iсторiю авiацiї, як найкращий ас усiх часiв i народiв!
  Олег Рибаченко помiтив у досадi:
  - Скiльки через тебе добрих хлопцiв загинуло!
  Ельф пискнув, логiчно нагадав:
  - Є i Рудель... Вiн теж надлюдина!
  Олег кивнув:
  - Рудель... Та це нiби герой комiксiв!
  Ельф пробурчав:
  - Я був i є i буду воїном! Тож спробую довести свiй рахунок до тисячi!
  Олег Рибаченко засумнiвався:
  - А встигнеш? 9 травня 1945 року Третiй Рейх капiтулює!
  Ельф вкрадливо запитав:
  - Ти можеш розповiсти точнiше, коли i де i коли, якими силами наступатимуть червонi та союзники?
  Олег здивовано запитав:
  - А це тобi, навiщо треба?
  Ельф вiдповiв:
  - Я хочу тривiально затягнути вiйну, щоб веселощi тривали довше!
  Олег тодi дiстав пiстолет i вiдповiв:
  - Я мiг би тебе застрелити, але я не робитиму цього!
  Ельф здивувався:
  - А чому?
  Олег Рибаченко рiшуче заявив:
  - Нехай тобi покарає твоє сумлiння!
  I вони розлучилися.
  Олег Рибаченко подумав, що все ж таки вiн даремно не грюкнув цього ельфа. Скiльки ще лiтакiв вiн зб'є. Просто буде жах.
  I хлопчик босими пальцями нiг знову запустив бумеранг смертi.
  Маргарита у бою активно винищує китайцiв. Її босi нiжки так влучно б'ють забiйними презентами, що просто дивуєшся.
  Дiвчина розряду суперменiв.
  А її активнiсть у битвi, немов у звiрка ласки.
  Нi, таке дiвчисько нiхто i нiколи не залякає, навiть якщо китайцiв стане мiльярди два.
  Що робити Маргарите?
  Вона захищає Батькiвщину.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  За неї бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi немає країни красивiшої -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Хлопчика як пiдстрибне i розженеться, всiх забиваючи ногами.
  Наташка також б'ється i спiває:
  Фатальний рiк, можете менi не вiрити,
  Тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять.
  Досить ходити заводними колами,
  Вiн поверне золотими рогами!
  I дiвчина знову босими нiжками кине забiйний презент.
  Зоя також у бою, завелася i б'ється. Активне дiвчисько. I якщо вже рубає мечами, то все далеко летить.
  А її босi нiжки так активно кидають презенти. I стiльки вибивають ворогiв.
  Так, у китайцiв явно чорнi днi.
  Аврора б'є без жодної жалостi. I її босi нiжки - це щось бiльш нiж смертоносне. Це взагалi богиня анiгiляцiї.
  I в нiй тисяча чортiв.
  Свiтлана молотить китайцiв з великим азартом, i верещать:
  - Майбутнє, це в тому,
  Щоб нам не бути котом!
  I її голi нiжки знову щось метнуть, i ворогiв пошматують.
  Бойове дiвчисько - вищий пiлотаж у ньому!
  Очистивши мiсто вiд китайцiв, шiстка передихнула. Вiдразу ж завалили кабана, i засмажили його загалом.
  Розрiзали на частини та стали їсти.
  Наталя помiтила:
  - Ось у Вальтера Скотта лицарi багато з'їдали зараз!
  Олег Рибаченко хихикнув i нагадав:
  - У Дюма теж! Ось як Портос з'їдав цiлого барана!
  Наташка розсмiялася:
  - Барана? А чому б не кабана?
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  Все твоє прокляте рiдне,
  Мiй дядько, що дiстався кабану...
  Коли був живий - попереджав мене -
  Не можна з людожерiв брати дружину!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Це дика пiсня! А хочеться чогось душевнiшого!
  Олег зауважив:
  - Душевне? Це добре!
  I хлопчик щось заспiвав.
  Але Аврора його перебила i помiтила:
  - Треба не спiвати, а дiяти.
  I дiвчисько дiстало з-за пояса айфон. Олег усмiхнувся, Наташа передала йому свiй i запропонувала:
  - Зiграй iз рудою в танки!
  Аврора погодилася:
  - Люблю цю гру!
  I дiвчина-богатир почала набирати параметри.
  Олег Рибаченко взявся за танковий парк.
  Аврора попередила:
  - Один танк на один! Спробуй дуель!
  Хлопчик погодився:
  - Це якраз!
  Олег вибрав найкрутiший радянський танк сорокових рокiв - IС-7. Чудова машина, яка так i не стала серiйною. Все має i броню, i озброєння, i швидкiсть. Справжня нiмба!
  У Аврори Е-75. Машина дещо гiрша. I важча, i менша швидкiсть, запас ходу, трохи слабша i гармата. У IС-7 130 мм проти 128 у Е-75. Броня у нiмця мабуть товстiша, але це компенсується великим нахилом у IС-7. I борти у фриця вищi... Все так, але...
  Аврора переводить Е-75 на рiвень М. I машина покращується. I двигун потужнiший i силует куди нижчий, i гармата стала довшою за стовбур. Та тепер i броня погладшала. Нiмецький танк таки важить дев'яносто п'ять тонн, проти шiстдесяти восьми у радянського. I пiсля модернiзацiї має подiбну компонувальну схему i тепер буде сильнiшим.
  А IС-7 i так лишився без розвитку. Так у реальнiй iсторiї його нiхто не прогнозував.
  Ну, що ж Олег давай впрягайся.
  Хлопчик, втiм, не губиться. Раз противник модернiзувався, то й пацан щось зробить та використовує пiр'янi снаряди. I буде тодi дуже гарний бiй.
  IС-7 йде на зближення. Але все-таки все ще краще у ходових якостях нiмця.
  Аврора стрiляє зi своєї бiльш довгоствольної гармати. Але потрапити все одно не може.
  А хлопчик-термiнатор зближується i накручує гусеницi. Видно хлопчик цiлком упевнений собi.
  Аврора пiсля чергового пострiлу вивела мораль:
  - Миша здатна загризти слона!
  I битва продовжилася, Олег вогнув снаряд 130-мiлiметрової гармати у стик корпусу та виграв. Незважаючи на всi хитрощi.
  Але загалом у танках сорокових рокiв є рiзнi машини. Дуже грiзна проектна - "Королiвський Лев". Вага сто тонн, гармата 210 мiлiметрiв калiбр, лобова броня мiлiметрiв 300 пiд нахилом, бортiв 200 мiлiметрiв, а двигун 1800 кiнських сил.
  Ось це машина - навiть IС-7 може пробити лише у борт та поблизу. I це реально грандiозно!
  Аврора заспiвала з вискалом зубiв:
  - Ось це орлятко, летить вище сонця!
  I замовкла.
  Пiсля їжi шiстка рушила далi китайськими мiстами. Поки що потрiбно домогтися укладання миру i вiдбити у маньчжурiв бажання нападати.
  Дiвчата та хлопчик атакували китайцiв i багатьох знову перебили мечами та босими пальцями нiг.
  Потiм войовницi влаштували стрiлянини iз захоплених гармат. I багато вбили китайцiв.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Може, краще грати вiд оборони? А то якось некрасиво виходить?
  Аврора заперечила:
  - Є поняття превентивна вiйна!
  Олег нагадав:
  - Вiктор Суворов теж намагався довести, що вiйна фашистської Нiмеччини проти СРСР була превентивною!
  Аврора вишкiрилася i ринула:
  - А хiба не так воно i є?
  Олег похитав головою:
  - Сумнiвно!
  Маргарита нагадала:
  - Я читала цю книгу. Вона на перший погляд виглядає переконливо. Але якщо копнути глибше...
  Аврора вiдповiдно кивнула:
  - СРСР готував наступальну вiйну, i це факт!
  Маргарита наголосила:
  - СРСР i пiсля вiйни готував наступальну вiйну. Але наступ так i не розпочав!
  Олег логiчно зауважив:
  - Якщо Сталiн i планував наступ то в пiзнiший перiод, завершивши спочатку укомплектування своїх дивiзiй танками та iншою технiкою. Та й нова авiацiя ще тiльки-но почала надходити в частини, її навiть льотчики не освоїли!
  Аврора також логiчно заперечила:
  - Якщо радянська армiя переозброювалася, то й нiмецька теж не стояла на мiсцi. Поки що СРСР штампував новi лiтаки, i фрицi нарощували випуск нової технiки.
  Зволiкання перевагу Сталiна не збiльшило б. Швидше навпаки, фашисти, маючи потенцiал Європи, могли б наздогнати Росiю в кiлькостi технiки за кращої якостi!
  Олег Рибаченко засумнiвався:
  - З чого ти взяла, що у них якiсть була кращою?
  Аврора чесно вiдповiла:
  - Але ж перемагали у сорок першому роцi! Якщо били поступаючись числом, то перевершували мабуть i технiкою як!
  Хлопчик-генiй засумнiвався:
  - Я так не думаю!
  Маргарита помiтила:
  - Сорок перший рiк це загадка. Чому формально сильнiша Червона армiя програвала бiй за битвою. А потiм став формально, та й фактично слабше - почала перемагати?
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - Це велика загадка Другої свiтової вiйни!
  Наташа припустила:
  - Тут було втручання найвищих сил!
  Олег кивнув:
  - Щось i справдi було!
  Августина прогарчала:
  - Нашi iдоли вкритi кров'ю, нашi боги - боги вiйни!
  Зоя погодилася:
  - Покритi кров'ю та боги вiйни!
  Пiсля Олег та Аврора стали грати у стратегiю друга свiтова вiйна. Аврора за Гiтлера, Олег за Сталiна.
  Тут уже вiдбувався обмiн реальними ударами. Аврора використовувала код шахрая та маса танкiв серiї "Е", прорвалася до Москви. Того та Олег застосував код шахрая та IС-7 як довбануть по нiмцях. I зiйшлися коса на камiнь. I безлiч трун. Нехай i вiртуальнi.
  Олег Рибаченко грає зi смаком i його вiйська проривають нiмецьку оборону. Створюють казани. Аврора знову пускає код шахрая. Йде дуже дикий обмiн ходами.
  Хлопчик-генiй заспiвав:
  - Десь на Камi - ми не знаємо самi,
  Десь на Камi - матiнки рiчки!
  Не дiстати руками, не дiйти ногами,
  Ну, а якщо треба рушимо кочергами!
  I радянськi танки громять фашистiв. Круче IС-7 нiчого немає. I можна смiливо битися з "Маусами" та "Е"-100. Радянський танк таких монстрiв не боїться.
  Вони важчi, але не означає, що сильнiшi.
  I Олег настає, стрiмко перемiщається iз машинами. I в ньому наче тисяча чортiв.
  Хлопчик-вундеркiнд спiває:
  - Будемо фрицiв громити, чики-чики-чiкi-та!
  I ось черговий бар'єр узяли радянськi вiйська. Вони наче генiї боїв i бiйок!
  Аврора, втiм, теж не проста. I дiє з агресивним тиском. Кидає новi й новi сили пiд колеса Червоної армiї.
  I руда войовниця спiває:
  - Не зупинять мене вороги! Я пiдкорю простiр всесвiту!
  I в бiй iдуть новi, i новi полицi.
  Олег Рибаченко з радiстю заспiвав:
  Бувають у сказi фрицi,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але божевiльних арiйцiв -
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  У шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох -
  Росiйськi люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  I хлопчик здiйснює черговий обхiдний маневр i бере вiйська Аврори в кiльце.
  Та хлопець спритний, слiв немає.
  Аврора булькнула:
  - Нi, не буду я здаватися, а завжди вмiла битися!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Здаватися не будемо! Ми вас просто знищимо!
  I ось радянськi вiйська знову настали. I вже код шахрая фрицям не допомагає.
  Тодi Аврора хитро змiнює опцiю. I у вiйну на її боцi вступають Британiя та США. Воїни цiєї армади в битвi помчали. I давай пресувати ворога.
  Але радянськi танки IС-7 iз ще бiльшою легкiстю знищую "Шермани" та "Першинги" США, а також англiйський танк "Черчiлль".
  Самi при цьому не отримуючи пошкоджень.
  Аврора проричала:
  - Ну, ти i чортеня маленьке!
  . РОЗДIЛ Љ3
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з китайцями сiмнадцятого.
  Дуже багато солдатiв у пiднебесної iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи китайцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Аврора рубай жовтих солдатiв, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають жовтi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Китайцi валиться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти китайцiв. Хлопчик-термiнатор рубає жовтi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Китайцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв китайських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi китайцiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла китайцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить жовтих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг убивчi голки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Аврора, рубаючи китайцiв i винищуючи жовтих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить кромса китайцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує жовтих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А китайцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз китайських трупiв. I теж вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А жовтi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло китайцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Аврора у наступi. Крушить жовтi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься китайськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Аврора в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є китайцiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню китайцiв угору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує жовтих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати китайцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Аврора шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню китайцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi китайцiв розiрвав сильний вибух.
  Аврора заспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та китайцiв винищує. I маса жовтих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi китайцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих китайцiв. I перебили жовтих бiйцiв величезна кiлькiсть з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовтi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по китайцях. Маса жовтих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу китайцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато жовтих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох китайцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Аврора настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по китайцях i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча китайцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя пiднебесної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине китайцiв.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на китайцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Аврора перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде гаразд - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню китайцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу жовтих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить китайцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв жовтої армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Аврора в русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася iз мечами в руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Аврора взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Аврора iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а закiнчити полум'я.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Аврора, випустивши босою нiжкою лезо, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця.
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в китайцiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик та дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи жовтих солдатiв, пробулькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу китайцiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Аврора махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула6
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи китайцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала китайцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наталя знову рубала ворогiв.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в китайцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Аврора у битвi теж не слабка. Так молотить китайцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї китайцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата взялися за китайцiв. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує китайцiв. Б'є їх без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи жовту армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла i провила, розрубуючи жовтих бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала китайцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша китайцiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення супротивникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Аврора також цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила китайцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по китайському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса китайцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по китайцях як цвяхне. I рознесе.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по китайцях потрiйний млин!
  А Аврора проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I безлiч завалися воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися.
  Аврора прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Аврора пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї!
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Аврора, розриваючи китайцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наталя, руйнуючи жовтих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї, проспiвала:
  - А кого у бою знайдемо,
  А кого у бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Пiсля побиття китайцiв можна трохи перепочити. Але, на жаль, не надто встигаєш розслабитися.
  Новi жовтi орди наповзають.
  Олег Рибаченко їх знову рубає, i реве:
  - На священнiй вiйнi - росiяни не програють!
  Маргарита метає босими пальчиками нiжок смертельнi подарунки i пiдтверджує:
  - Нiколи не програють!
  Олег хотiв щось сказати...
  Але їх тимчасово перенесло заклинання вiдьми в iншу субстанцiю.
  I Олег Рибаченко став пiонером у одному з нiмецьких таборiв. I з ним перемiстилася Маргарита.
  Ну не весь час з китайцями рубатись.
  - Слава Батькiвщинi! - повторив пiонер Олег Рибаченко викрик, i мовчки, стерпiв удар по плечах, хоча вiн припав точно по одному з минулих розпухлих рубцiв. А вiд другого i зовсiм розсiчення - полилося кривище! Маргарита здивовано i вдячно подивилася на Олега Рибаченка i про щось його запитала англiйською. Вундеркiнду Олегу Рибаченку подумалося - напевно, питає знову, що я бачив увi снi - чи є синхроннiсть? Хлопчик усмiхнувся у вiдповiдь сестрi по зброї i повiв досить широкими для десятирiчного вiку плечима. Мабуть, Маргарита зрозумiла, що Олег Рибаченко просто хотiв показати, що не здався i сам не зрозумiв, що насупив його в стилi пролетарського кiно.
  Та й не тiльки його, а ще цього худорлявого, наголо стриженого Марата Казея. Але пiдбадьорливо пiдморгнув кивнула мужньому хлопчику...
  Олег Рибаченко раптом образився i, придушивши бiль у голосi, помiтив:
  - Бравада це все!
  Маргарита пошепки заперечила:
  - Нi, не бравада! Це як сказати - слово вражає багнетом!
  Олег серйозно зауважив:
  - Краще вбити одного фашиста, нiж проклясти сотню фрицiв!
  Пiднявся шум, рев моторiв i гам, вершники з СС i лiкарiв-катiв - зiскакували додолу, розсiдлювали своїх бiльше схожих на мутантiв, нiж коней - тварин. Полонянок посадили на траву - ланцюжком. Перевiрили пута: так вони виявилися щiльно скутi. I Олег Рибаченко не надто здивувався, побачивши, як саме до нього пiдiйшов один iз молодших есесiвцiв-лiкарiв. По-нiмецьки грубо сказав - дитинча примату вставай - пхаючи пiонера-хлопчика носком м'якого чобота в стегно або навiть трохи вище, по нирках. Олег Рибаченко напружився... i тут втрутилася крута Аврора. Вогняна диявола (Так її прозивали у вiйськах з неприродного i яскравого рудого кольору волосся i нiжної витривалостi та сили!) щось глузливо пояснила - i цей глузування був не над Олегом. Мабуть, її вiдчув i фашистський лiкар! Гiтлерiвець ударив Аврору в мускулисте плече ногою. Та тiльки хихикнула. Тодi фашист ударив з розвороту, рiзко перекинувши на зухвале дiвчисько гнучку спину. Олега вiд струсу смикнуло вбiк. Аврора тут же сiла знову й мовчки, показала скутi руки. Товстий професор гукнув молодшого соратника, i той зненацька опустився. Потiм зламав гiлку сухого вересу, показав Олегу Рибаченку. Помахав перед носом - хлопець мимохiть вiдсахнувся. Лiкар-фашист знову вдав, як бере оберемок, хитнув головою, зробив якийсь дивний рух. Не зрозумiти, начебто есесовець ложкою їсть...
  Олег Рибаченко роздратовано брязнув по-нiмецьки:
  - Ви що людськими словами висловлюватися не можете.
  Фрiц вилупився: недолюд, знає мову раси панiв?
  Юний Рибаченко-молодший зрозумiв, що даремно видав себе, розкрив те, що краще тримати в секретi, але... Слово не горобець - упустиш, не зловиш. Щоправда, товстий лiкар здоровавства напустив на себе байдужий вигляд, слово забив вимовлену хлопчиськом нiмецьку фразу. Знову повторив колишнiй жест i показав складений оберемок.
  I Олег Рибаченко зрозумiв - посилають його як слугу по дрова...
  Отримувати побої знову пiсля гордої вiдмови не хотiлося. Та й шанс упускати нiяк не можна.
  Що ж, а чого гордiсть центурiону або точнiше патрицiя ламати. Думка про втечу, зрозумiло, прийшла - прийшла вiдразу, як тiльки клацнули пiд великим ключем важкi наручники. Хоча може логiчнiше сказати, що вона взагалi не йшла! Але виявилася думка схожа на переляканого кролика, який бiжить у свiтлi фар, не знаючи, що вже, по сутi, спiйманий. А ще - як тiльки Олег Рибаченко вiдiйшов вiд стоянки - хлопчик побачив, що слiдом йде перевертень-вовк. Один з цих дивних привчених мутантiв що охороняють колону пригнану СС. При цьому нiхто з конвою в бiк босонячого хлопчика, що спiшно дерається по осипу, демонстративно не дивиться. Хоча Олег Рибаченко i вiдчував, що, швидше за все, прихована камера знiмає його рухи. Навiть дивно, наскiльки фрици технiчно просунулися. Якщо нашi не дадуть вiдповiдь гiдно, то погано буде.
  Кам'янистий осип боляче колов пiдживлену пiдошву беззахисних дитячих нiг. Сильно збитi ступнi вже почали грубiшати, але це процес досить болючий, коли ти ступаєш на гострi камiння. Олег тихо охав, намагаючись не показати, що йому боляче i не дивитися на кров, що знову проступила. Але тут його нiби захлеснуло цунамi незрозумiлого.
  Страх миттєво, причому не зрозумiло, позбавив хлопчика-пiонера власних думок та бажань. Тiльки захотiлося обернутися у бiк перевертня(?). Пiд поглядом нелюдських очей нацистської звiрюги Олег Рибаченко мимоволi заледенiв i застиг. Але тут же свiжоспеченого пiонера обдало палаючим жаром, i хлопчик засовувався, як автомат iз заводу. Наламав рослi в ущелинах, що ще не зазеленiли пiсля зими, сухi стволики берiзок i кипарисiв - багато, ледве дотягти. Склав у великий прозорий мiшечок, вiдволок, не розрiзняючи дороги до стоянки.
  Олег Рибаченко пiд час шляху вiдчайдушно намагався подолати жах, який позбавляє мужностi. Пiонер-вiдмiнник вiн чи нi! Але ця нагадувала спробу невмiлого плавця втриматись на водi. То вирине, то знову захльостує...
  Вовк-перевертень йшов за ним: час вiд часу, зупиняючись i принюхуючись до босих слiдiв, що залишаються хлопчиком.
  Пiонер-генiй вiдчув полегшення вiд хвилi жаху лише, коли повернувся до табору.
  Гидкi нелюди-фашисти на Олега Рибаченка, здається, й не дивилися. Хоча насправдi пара есесовцiв не спускала погляду. Тiльки коли вiн склав принесене, старший лiкар-кат, глянувши мельком, перекинув хлопцевi щось... еге! Олег остаточно прийшов до тями. Жадiбно схопив, думаючи, що може за роботу видали шоколадку або чогось понад паяння. I вилупився - лежали, кремiнь та кресало. Кремiнь виявився, швидше за все, кварцем. А кресало - схоже на шматок напилка. Як усiм цим користуватися - розвинений пiонер Олег теоретично знав i навiть iз iнтересом, теж як Робiнзони Полiсся спробував би... якби не дивнi обставини.
  Олег поторкав ногою гiлки, що вiдсирiли, потiм рукою i похитав головою.
  - Трут... - Тихо сказав росiйською пiонер, несподiвано кашлянув i повторив. - Трут потрiбен. - I насилу втримався вiд переходу на нiмецьку мову. - Так не спалахне.
  Олег подивився на них... Незрозумiло, навiщо фрицям, у яких є й запальнички та сiрники i, напевно, навiть iз собою вогнемет - цей дiдiвський спосiб отримання вогню знадобився. Хочуть перевiрити кмiтливiсть пiонерiв. Роблять вимiри розумового розвитку радянської людини? Або, тривiально знущаються з полоненого хлопчика? Хто їх зрозумiє цi немовби з iншої планети!
  Гiтлерiвцi перезирнулися, вишкiрилися. Найдивнiшим i... i моторошним для Олега Рибаченка те, що в них виявилися не злi, не жорстокi, навiть не глузливi немає! Дуже цiкавi нiби розглядають дивовижного звiра, особливо яскравий iнтерес прописаний у старшого професора, який нiби навмисне зняв окуляри. Байдужостi нi краплi, так цiкаво - як вченi стежать за експериментом.
  Олег Рибаченко повторив пошепки, намагаючись справити з хвилюванням у голосi:
  - За зиму все вiдволожилося! Не пiде!
  В очах швидше награне, нiж щире нерозумiння, але знову без агресiї. Але потiм один iз молодих - не той, який розковував Олега - бурчачи, встав, потягнувся, потер пiд смiх решту есесовцiв, вiдбитий об сiдло зад... Олега не надто здивувало, що частина нiмцiв використовує для перемiщення коней - пальне дефiцит. Але ж чомусь повзуть за ними транспорти? Нацист-ворог принiс вiд складених сiдел коробку, з якої дiстав щось... Пiонер подумав, що вату, але нi. Вiддалено схоже на грудку з тонких ниток. Олег Рибаченко, взявши це до рук, зрозумiв - сухий мох.
  Знову пiонера-вундеркiнда здивувало, чому це фриц, та ще лiкар траву в запашцi тягає... Може це мох не такий уже й простий?
  Ну, годi думати, голова болить. Треба здаватися - простiше i дурнiше, нiж ти є. Як не дивно, але трут зайнявся одразу - Олег не вдаряв кремнем об кресало, а плавно скреб (десь читав) - i iскри сипалися градом. А складати багаття (зараз вiн склав звичайний "курiнь") вiн умiв уже кiлька рокiв, бiльшу частину життя. Незабаром вогонь затанцював - береза добре горить i сира. Тут молодi конвоїри з СС пожвавилися, стали вганяти в землю по сторонах багаття металевi стояки.
  А в Олега Рибаченка пiшла кругом голова, щось надзвичайно їдке заповзло в нiс i вмить вiдключило свiдомiсть вiд реальностi. Зате разом накотило приголомшливе за реалiстичнiстю бачення.
  Навiть особистiсть дитини змiнилася, вона себе уявляла нещасною сирiткою, при живих батьках. Причому, тато з мамою не кинули нi - позбавили предкiв прав за борги та вiдправили хлопця до виправного, тюремного притулку. Без провини, але якщо твої батьки заборгували, то й ти за судовим рiшенням у диктаторськiй, космiчнiй iмперiї - злочинець-малолiтка.
  Притулок для дiтей розташовувався у промисловому районi столицi i справдi нагадував в'язницю. Всюди грати, камери-бараки. Олег Рибаченко у реалiстичному баченнi ночував на дерев'яних погано обструганих нарах. Поруч лежали iншi хлопчаки, як iз роду людей, так i iнопланетяни. Нiяких ковдр, матрацiв, подушок, натруджене i часто побите тiло лежить на голому деревi. Причому на нiч ногу приковують за ланцюг, щоби не втекли. У камерi дiтей близько сотнi, дуже душно, тiла спiтнiлi, побитi поруч у кутку параша, немає навiть каналiзацiї. I це в Державi, чиї зорельоти бороздять простори галактики, а прапори увiнчують десятки тисяч населених свiтiв! Втiм, хлопцi намагаються виправити потребу на вулицi, приблизно двi третини доби у них займає робота. Найважчою вважається в цеху, запилена та нудна. Вiд неї жахливо втомлюється спина та руки, а перед очима починає "глючити", операцiї простi, але трудомiсткi вимагають повторiв. Приємнiша робота, на свiжому повiтрi в полi або на будiвництвi. Дiтей щоб вони менше втомлювалися i отримували розрядку, намагаються чергувати на рiзних трудових процесах. Але все одно тiло болить, багато хлопчикiв, у притулку - людей майже половина постають увi снi.
  Олег Рибаченко нервово повертається, ланцюг дзвенить, обручка розтерла до кровi ногу. Звучить сирена, це означає пiдйом на роботу. Дитяче тiло ще не вiдпочило, iншi хлопчаки - голi людської раси i волохатi нащадки iнших свiтiв важко пiднiмаються. Накопичена за мiсяцi рабства втома вiддається тупим болем у м'язах. Ланцюги, якими управляє вмонтований чiп, злiтають з нiг автоматично, вони виготовленi з дуже мiцного металу, який неможливо перепиляти. З'являються наглядачi, лунають грiзнi окрики.
  Хлопчакiв ведуть митися, це не займе багато часу, вода з бачкiв iржава. Олег Рибаченко полоще рота, хлюпає щоб змити пiт. У камерi немає вентиляцiї, i сон пропахлому примiщеннi потiм не може освiжити. Пiсля чого їх ведуть на снiданок, є доводитися стоячи, стiльцi малолiтнiм зекам нема чого. Годують хлiбом i силосом, м'ясо дороге i дiтям не належить, так що волiють сплавляти пiднiжний корм. Втiм, кiнь вегетарiанка, а як працює, тодi хижаки поївши м'яса, лягають спати. Поруч iз Олегом його друг Тимур. Їм обох рокiв у цьому баченнi точнiше за iншу реальнiсть по дванадцять, вiк для мiцних хлопчикiв переломний, коли дуже важко змиритися з рабською часткою.
  Тимур, попиваючи кропив'яний сiк у погано вимитому стаканчику, зi стоном вимовив:
  - I що знову на роботу у цей цех! Я не хочу!
  - Так i не хочу стояти i десять тисяч разiв повторювати один i теж рух. - вiдповiв, щулячись вiд неприємних спогадiв, Олег Рибаченко.
  - Може, попросимося на польовi роботи! - Тимур мрiйливо глянув на небо, де на цiй планетi свiтило одразу три зiрки. - Зокрема карасi-персики прибирати. Вони такi смачнi, особливо тi, що з золотистими плавниками, а як наглядач жадiбно не дивиться все одно, дещо зiрвати можна, i в рот.
  Олег Рибаченко важко зiтхнув:
  - Я б теж вважав за краще саме таку на лонi лагiдної природи роботу. - I тут втiленому пiонеровi стало веселiше. - Робота-спостерiгача можна обдурити, тут вже бiльшу частину обладнання розкрили!
  Снiданок закiнчено i їх ведуть на розведення.
  Дiтей будують на плацу, хлопчики людського роду намагаються триматися разом, iногалакти тримають стрiй зростання. Їх подiляють на загони вiдповiдно до вiку та розмiру. Тут хлопчики вiд п'яти до шiстнадцяти рокiв, а так само волохати i в лусцi малолiтки представники iнших свiтiв.
  Поєднує їх лише одяг, або вiрнiше її майже повну вiдсутнiсть, лише однi шортики з iндифiкацiйним номером на хлопчаках.
  До них iмперiя належить за принципом, бiльше вичавити собi користi, з тих, хто перестав вважатися громадянином! Економiя у всьому, на одязi, взуттi, втiм, деякi хлопчики i у вiльному життi, нiколи не знали черевикiв.
  Зате палицями та гумовим стеком по босих п'ятах отримували нерiдко. Голови голенi, раз на два тижнi лазня, де їх шпарять. Потiм тупою машинкою вiдразу збривають, то не багато що встигло вiдрости. Пацани марширують босими ногами по гострому каменю. Якщо Олегу це звично i його ступня, що огрубiла, не вiдчуває болю, то найменшi дiтки збивають собi п'яти i голi пальчики до кровi.
  Вся охорона складається з iнопланетян, якi представляють найжорстокiшi у всесвiтi раси, лише начальник притулку лiтня фрау Понтус, дивиться своїми звiрячими очима садиста.
  Тигро-носорiг, що виконує роль наглядача, дає доручення, де хто сьогоднi працюватиме, точнiше працювати до втрати свiдомостi. Олег, опустивши кiстлявi плечi, дивиться на другу половину двору. Там дiвчатка вiд маленьких до майже дорослих. Одягненi як жебраки в дiряве лахмiття з самого грубого полотна. Особи висохлi, очi здаються великими та сумними. Рубище коротке, з-пiд нього видно худi, але жилистi ноги. Дiвчата теж босi i всi без винятку голенi наголо. Це, мабуть, зроблено, щоб їх принизити, вкотре показати, що вони нiщо. Адже тут зовсiм не злочинцi зiбранi - нещаснi кинутi дiти.
  Ось оголошують, що групi хлопчикiв йти в швейний цех, на роботу найнуднiшого та виснажливого профiлю. Тут Тимур не витримує i кричить iз надривом:
  - Я не хочу так працювати! Надiшлiть мене на плантацiї або в сад.
  Хлопцi завмерли, засмаглi, худi тiла напружилися.
  Понтус явно зрадiла, новому приводу для розправи:
  - Вчора ви поводилися тихо, i я побоювалася, що ваша сiм'я залишиться без наочного уроку. Що ж хлопця проженуть п'ять разiв через стрiй.
  По лавах дiтей пройшло хвилювання.
  - Саме так. - безапеляцiйним тоном вимовила наглядачка. - Роздайте всiм рiзки.
  Удари завдавалися спецiальними колючими лозинами. Їх зазвичай самi хлопчаки зривали iз заростей, у перiоди, коли роботи не було. Втiм, справдi навiть тодi дiтей примушували, хай навiть без користi для iмперiї ковзати, наприклад, пiвдня копати яму i пiвдня закопувати.
  Олег Рибаченко глянув на свої дитячi руки, вони були в мозолях пальцi збитi.
  Автоматично хлопцi розбирали лозини, Олег здавалося, що вони - знаряддя катувань - обпалюють пальцi, а ноги важчали. Йому не хотiлося бити свого друга, але заперечити не вистачало мужностi. Вiн майже нiчого не бачив i боляче вдарився великим пальцем ноги об камiнь, що лежить. Як не дивно, але почуття болю допомогло зiбратися i туман перед очима розвiявся. Крок став твердiшим, хоча палець i посинiв.
  Їх збудували пiвколом у довгу шеренгу. Тимура прив'язали руками за палицi i вивернули плечi, щоб було зручнiше лупцувати хлопчика, що провинився. Хлопцi жмуряться, i намагаються вiдвести очi. За наказом фрау Понтус сплеснули розсолу, посипавши худу, але жилисту спину блакитною сiллю. Судячи з того, як хлопчик скривився, його почало палити.
  Начальниця притулок прицмокнула губами:
  - Тепер ви все отримаєте урок. Бiйте сильнiше, хто схалтурить, сам буде приречений на розправу.
  Помiчник у цьому випадку щур-носорiг вишкiрив iкла:
  - Ми жваво з ними розберемося! Пробурмотiв монстр.
  Пацана рушили мiж рядами. Хлопчики повiльно пiднiмали лозини i на спину Тимура обрушилися першi удари. Судячи з рубцiв, на спинi i боках хлопця карали не раз, так що вiн тiльки зiтхнув, i важко задихав, як i всi хлопцi намагаючись стримати крики.
  - Сильнiше бийте! - крикнула Понтус. - Хай закричить.
  Першими удари завдали найменшi хлопчаки, яким просто не вистачало сил, щоб завдати серйозного болю. Але потiм стали бити старшi пацани. Спину дитини розтнули червонi смуги, закапала кров. Бiль посилений блакитною сiллю змусив Тимуру скрикнутий, вiн навiть упав, унизу було вбито дошку до цвяхiв i вкололо груди.
  - Не треба! - закричав хлопчик. - Я працюватиму скрiзь, де ви скажете.
  - Звiсно, будеш! - вiдповiв Понтус. - Але спочатку порка.
  Вчорашнi товаришi були надто збудженi i били свого вчорашнього побратима. I люди та iногалакти лупили з однаковим запеклiстю. Хлопчик кричав, босi його ноги залишали кривавi слiди. Пацюк-носорiг огризнувся i сам врiзав пацану кийком по голих, засмаглих ногах. Йому хотiв завдати бiльше, болю хлопчику. Удар припав по жилистих кiсточках, а наступний по п'ятах. Тимур визгнув i обвис. Тодi катувальник встромив у сiдницю товсту голку, вливаючи рiдину.
  - Правильно! - сказала Понтус. - Тепер вiн швидше помре, нiж вимкнутись. Нiхто не втече вiд покарання.
  Олег Рибаченко стояв майже в кiнцi шеренги, i йому здавалося, що це на нього обрушилися удари батога. Тимуру пiдвели, сам хлопець лише смикався, кричав i плакав. Круглий личко став червоним вiд болю, його перекосила гримаса страждання.
  Побачивши Олега, вiн прошепотiв, зблiдлими губами:
  - Помилуйся!
  Хлопчик завагався: завмер.
  Пацюк-носорiг крикнув:
  - Ну чого стоїш! Бий!
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - Нi я не можу! Вiн мiй друг!
  Пацюк-носорiг вишкiрився:
  - Хочеш, щоб те саме було тобi?
  Олег затремтiв весь зблiд:
  - Нi, але!
  Понтус перервала його:
  - Годi! Хлопчик пiдписав сам собi вирок. Чого варте мордовороти. Всипте йому добре i пiдвiсити на дибу, щоб iншi їм милувалися.
  Олега виштовхнули з ладу, потягли до козлiв. Хлопчик пробував чинити опiр, але тигри-носороги впоралися з ним як з кошеням. Чудово вивернули руки, кiстки захрустiли. Поклали на дошки, хлопчик вiдчув щокою i животом шорсткiсть вiстря цвяхiв, що стирчали. Вони встромилися в м'язистi, груди, пiдборiддя, передню частину стегон, колiна. Щоку роздерло до кровi.
  - Ой, не треба! - попросив Олег.
  - Треба! - заявив пацюк-носорiг, щоб усiм був приклад.
  Хлопчик вiдчув, як на його спину ллють розсiл, а потiм сиплють сiль. Щипле як вiд гiрчичникiв. Олег скривився, йому змастили мозолистi ступнi (останнього разу вiн у тiй дивнiй пам'ятi, що спливла в цьому баченнi - одягав сандалi рокiв шiсть тому), вони майже вiдразу стали дико свербiти. Пацюк-носорiг встромив у сiдницю голку, вiн поколов грубо i боляче, пекуча рiдина увiйшла всередину.
  - Тепер тобi буде дуже жахливо, i ти не знепритомнiєш. - Прохрипiла чудовисько, скелячи фiзiономiю, вiн став би заїкатися i продюсер жахiв!
  - За що? - простонала безневинно ув'язнена у в'язницю дитина. - Заради Христа виявiть милосердя.
  Пацюк-носорiг, бризкаючи отруйною слиною, вiдповiв:
  - Я в цi казки про доброго Iсуса не вiрю! Взагалi, якщо Бог є, то вiн зло i жорстокiсть. I чим бiльше ти зла i страждання завдаси ближньому своєму, тим бiльше могутностi та блаженства отримаєш на тому свiтi.
  - Абсурд! - Сказав, блiдi вiд жаху, а раптом Боженька i справдi, такий, хлопчисько.
  - Побачиш! - Народження космiчного Тартара захихикало. - Але не сподiвайся, сьогоднi ти не помреш.
  Понтус гавкаючим тоном, скомандувала:
  - Приступайте! Нехай запам'ятає на вiчнiсть поцiлунки батога!
  Полонений пiонер-вундеркiнд затремтiв, почувши пронизливий свист, i тут сильний струс удар вiд якого луснула шкiра на спинi. Щури-носороги били сильно, але при цьому стримували силу, щоб не вбити. Крик виривався з горла хлопця, вiн здригнувся, виступили сльозу. Прокусивши до кровi губу, хлопець стримався. За мить пiшов ще один удар, який тряс усе тiло. Олег Рибаченко глибоко зiтхнув, бiль, посилений сiллю та розсолом був нестерпним.
  Понтус крикнула:
  - Продовжуйте!
  Знову свист та удари! Розсiкає аж до кiстки. Хлопчик пропалив до самих нутрощiв. Здавалося, вiдбивають живiт. Незважаючи на всi зусилля, частина крику просочилася через щiльно стислi губи.
  - Мама!
  Знов удари! По спинi, мiж гострими лопатками, i, нарештi, по босих п'ятах. Хлопчик скрикує, вiн не має бiльше сил, себе стримувати. Зойк вивергається як вулкан iз горла i як здається носа. Понтус задоволена:
  - Ось тепер я бачу, ви його б'єте на совiсть. Лупiть його гарненько, але не вбийте!
  З кожним ударом бiль ставатиме сильнiшим. Сльози змiшуються з кров'ю та падають на тапчан. Кривавi смуги на спинi з'єднуються, зливаються в багряне мiсиво, тонкi бiлi кiсточки хлопчаки починають оголюватися. Олег Рибаченко задихається, йому не вистачає повiтря, дрiт вп'явся в щиколотки. Босi п'яти гудуть вiд струсу, груба мозолиста шкiра подається не вiдразу, але однаково виступають крапельки кровi. Удари посилюються, здається, що блискавка проходить через нервовi закiнчення до самого хребта. Iншi хлопчики мовчать, схвалити не дозволяє совiсть, засудити не дає страху перед розправою. Видно як поникли голови хлопчикiв, але очi стежать за розправою. Цiкаво i лоскоче нерви, бiльшiсть уже були пороти схожим, або бiльш витонченим способом. Думаєш аби не мене, i часом у думках єхидство: кричить, а звичайно витримав, не такий слабкий як Олег.
  Побиття вже йде оголеними кiстками, спина, боки, стегна суцiльна рана. Якби не укол стимулятора хлопчика був би запоротий до смертi - помер вiд больового шоку. А так вiн поринув у щось страшнiше за Дантовського Пекла. Це коли кожна молекула, кожна клiтина, кожна жилка наповнена жахливим болем.
  Пiонер Олег Рибаченко вiдчайдушно намагався вiдволiктися вiд болю. Згадуючи своїх батькiв, щасливу епоху далекого дитинства вiн нiби вiдштовхувався ногами, вiд розжареної лави страждань, але вона його знову засмоктувала, накривала з головою. Так вони й плив океаном катувань, мрiя про смерть як рятiвницi вiд мук. Згадали слова Одкровення святого Iоанна. - I вони хотiтимуть померти, але не можуть. Ось як доля чекає на грiшникiв, якi катують дiтей. Господь вiддасть їм сторицею, i найголовнiше покарання, як говорить Iсус в Євангелiє вiд Матвiя, буде вiчним. I пiдуть однi в життя вiчне, iншi в вiчне мука. Це хоч якось втiшає, прокидається ненависть до ворогiв, бажання вижити та перемогти. Хлопчик примудряється вигукнути:
  - Ви за це заплатите, за кожну пролиту сльозинку дитини вiдповiсте у день Божого Суду.
  - Заткнись сученя! - Реве щур-носорiг.
  - Правду вам не задушити. - видихнув пiонер.
  - На ще отримуй!
  Його знову б'ють, вкладаючи всю лють, ламаючи кiстки, але бiль уже дiйшов до такого порога, що просто не може стати сильнiшим. Це залiзо, яке можна розжарити до певної температури, а потiм воно розтiкається.
  Понтус це розумiє, у старої (Вiрнiше на вигляд їй рокiв сорок не бiльше, але реально перевалило за пару столiть), великий досвiд катiв:
  - Ну все вистачить! А то здохне! Трохи ув'язненого пiдлiкуємо i пiддамо його тортурам за допомогою комп'ютера. У мене якраз програма є "катування Олiмпiйцiв".
  Пацюк-носорiг, навмисне позiхаючи, каже:
  - А тепер його куди? До лазарета?
  - Нi на дибу! - вiдрiзала без апеляцiй наглядачка. Нехай повисить у науку iншим. Уколи тiльки уколи для пiдтримки серця. I ще нехай Тимура проженуть ще раз через стрiй, а решту ударiв нехай дiстане вiд вас. Колись видовище розводити. Працювати треба!
  Iномирян з батогом нахилив голову, i ворухнув волохатими вухами:
  - Слухаю господиня. Ну, проженiть його ще раз.
  На Тимура обрушилися новi удари. Цього разу нiхто не наважився заперечити. Потрапити до рук катiв не було найменшого бажання. Тимур кричить раз у раз падає. Його пiднiмають i знову б'ють. Друга серiя ударiв вже добiгає кiнця. Залишилося лише кiлька хлопчакiв. Один iз них найстарший, рокiв шiстнадцяти, вже пробивається борiдка i видно вуса. Вiн явно вагається, завдає удару, але робить це легко, ледве торкаючись.
  Фрау Понтус в лютi:
  - Цього ледачого юнака пiдвiсити на дибу i прив'язати камiнь до нiг. Нехай мучиться.
  Хлопчика хапають, вiн напружує свої рельєфнi м'язи, плiд важкої роботи i кричить:
  - Ну, чого ви дивитеся, пацани бийте їх!
  Хлопчики здригаються, по рядах проноситься гул, але не вистачає рiшучостi кинутися на своїх мучителiв.
  Юнака тягнуть, кожен щур-носорiг як мiнiмум у сiм разiв його важчий. Вiдбиватися безглуздо. Але тут вiдбувається подiї, на рiвнi тих, що змiнюють долi iмперiї. Пролунали два пострiли i пацюки-носороги падають, спини монстрiв розрiзанi, зяють глибокi вирви. Хлопець звiльнився i впав, але тут же схопився з криком:
  - Бачите, є боже правосуддя.
  З'явившись, мов ангел з пiтьми, златоволоса так схожа на сестру по зброї Маргариту дiвчинка вiдповiла:
  - Швидше навiть людське. Знайте, угода з Дияволом не гарантує раю на Землi та теплого мiсця у пеклi. Спиратися на Сатану, що сидiти на електричному стiльцi!
  Друга на цей вогняна Аврора дзвiнко:
  - Те, що тут коїться, сюжет для жахiв. Так чинити з дiтьми. Знiмiть хлопчика з дибки.
  Олег Рибаченко струснув головою i... отямився. Вона не лежала, пiд час бачення, а просто стояла на мiсцi...
  Причому минуло зовсiм небагато часу. Нацисти все ще займалися
  Приготування їжi. Адже цей жахливий дурман, що виник при вдиханнi, диму вiд дивного моху, лiкарiв-есесiвцiв, казав аж нiяк не коротким.
  Олег Рибаченко тут же подумав, чому на цих фрицiв не подiяло. Вони начебто без фiльтрацiйних масок? I чому такий кошмар у цiй галюцинацiї. Що вони з ним роблять?
  Але самi гiтлерiвцi поводилися цiлком природно, навiть стали якось привiтнiшими, натякаючи, що, мовляв, може поїсти з нами.
  Справдi притягли пару здоровенних стегон викраденої у мiсцевих жителiв корови. Потiм один гiтлерiвець притягнув великий котел, а другий фашист разом з Олегом пiшов за водою. Знову допитливому пiонеру здалося дивним, два шкiрянi вiдра, а звичайний метал або дерево на худий кiнець. Причому одне есесовець, що теж не цiлком типово тягнув сам.
  Пiонер тримався на ногах не цiлком впевнено, надто вже реальними по вiдчуттю удари на цiй розправi i нащадок Ломоносова здогадувався, що за цим стоїть щось бiльше, нiж проста чи навiть не проста галюцинацiя.
  Вода текла за сотнi крокiв вiд табору, срiблястою, блискучою кришталем струменем з-пiд двох навислих балконом камiння. Олег Рибаченко жадiбно сунувся до неї. Хлопчик тiльки зараз вiдчув, що всерединi все спеклось у камiнь або точнiше у вугiлля. Жадiбно припав до приємної прохолоди i... отримав у вухо.
  Однi з есесовцiв сховався за кам'янистою стiною, щось переклацнув на панелi складного приладу i по щурячому хихикнув.
  Удар нанесений фашистом без злостi, але з такою силою, що Олега шпурнуло на камiння, чути лiвим вухом вiн перестав, i цей бiк голови реально занiмiв.
  Громила-лiкар у халатi i золотим ланцюгом розреготався i гаркнув:
  - Бокс! Бокс!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Хлопчик-пiонер схопився i кинувся на молодого есесовця. Цiлi пiд дих обманно правою рукою, а лiвою хитро прикриваючись. Вiн пару-трiйку все ж таки занять з боксу вiдвiдав, а пам'ять абсолютна. Наприклад, обманний удар i рiзкий аперкот наполовину i наполовину бiчною лiвою рукою. Тодi i в удар включається корпус, стегно, прес i навiть розгинання ноги. I - що найголовнiше, зазвичай боксери, б'ючись iз правшою, не очiкують удару з вкладенням вiд лiвої руки. Чинник несподiванки спрацював, Олег Рибаченко зумiв! Молодий i чудово навчений есесовець не знав, що Олег хоч не шульга, але може викинути "гармату" i лiворуч. I зловив хук у щелепу. Причому класний - на ногах воїн СС встояв лише тому, що впав спиною у прямовисну кам'яну брилу... Та й ваги напiвголодного хлопчика не вистачало, щоб звалити добiрного солдата в СС слабакiв не беруть!
  Якби Олег Рибаченко в цьому перемiщеннi був бiльш досвiдченим бiйцем, то, напевно, пiшов би серiєю на добивання. Але досвiду не хвала, та й фiзичних параметрiв теж.
  Але й так непогано доклав, особливо якщо врахувати, що удар не вiдпрацьовувався на тренуваннях, а сам Олег Рибаченко, незважаючи на великi природнi здiбностi, з холодком ставився до боксу.
  Зараз вiн навiть шкодував, що не записався на секцiю, де тренер Фараненко сказав - ти виростеш великим хлопцем, але швидкою та реакцiєю легковаги. Незабаром СРСР братиме участь на Олiмпiйських iграх - i ти мiг гiдно боротися за медаль!
  Що скажеш? Олег Рибаченко вiдповiв на це так:
  - Краще побережу голову, для кориснiших для країни справ, нiж чистити один одному п'ятаки! Ось, наприклад, якщо зробити трактор, що працює на тирсi, або навiть на звичайному смiттi, то набагато бiльше
  Чи стане Батькiвщинi користi!
  Але тепер хлопчик i сам отримав капiтально.
  Так Олега Рибаченка не били ще нiколи у життi. Дорослий есесовець швидко розчавив органiзований опiр десятирiчного нехай i високого для свого вiку хлопчика (який той все ж таки виявив пару разiв i влучно влучив) i вмiло молотив кулаками - пiднiмав впав i бив знову. Коли Олег Рибаченко перестав чинити опiр (Тобто банально майже знепритомнiв, тобто думки в головi ще є, ти не в чорнотi, але тiло вже не слухається. Хто всерйоз бився на рингу, мабуть, знає як це - опинитися у грозi.). Фашист дозволив впасти i що дивно, що впав, не вдарив жодного разу. Втiм, лiкар-кат йому щось крикнув мовою-анаграмою. Той набрав цебро i вiдлив водою на розбите обличчя.
  Вiдчуття тонучого кошеня, а вода з льоду, що тiльки що розстає, така студена - просто моржування!
  Олег струснувся, пiдвiвся i плюнув йому на чобiт кров'ю з лiвої щоки, що лопнула зсередини. Есесовець не став його бити бiльше - зiтхнув раптом що, враховуючи в яких вiйськах, служить нелюд дивовижно, мало не спiвчутливо, i став сам набирати воду в зробленi з крокодилями ( теж мабуть не така марнотратнiсть) шкiри вiдра.
  Рибаченко-молодший вiдзначив цю обставину, що добре i водночас погано. Добре те, що їх не уб'ють, принаймнi, поки що експеримент не буде доведений до логiчного кiнця. Правда фiнiш може зробити дуже недалеким i можливим порятунком вiд мук! Погано, що охороняти їх будуть посилено i щоб втекти, дiйсно, слiд застосувати генiальну винахiдливiсть!
  Незабаром Олег Рибаченко переконався, що бути пiддослiдними кроликами, отже, мати певнi переваги на тлi iнших вiйськовополонених.
  Виявилося, що годувати будуть гарячим i бранцiв iз бранцями. Поважали, значить, охоронцi-есесiвцi давно щось iз консервних банок пожерли i просто валялися на якихось пiдстилках, гаманi або спали. Ну, а перевертнi-вовки бродили навколо - чи полювали, чи дозор несли, чи те й iнше. Втiм, Олега це не втiшило. Вiн лежав на зсунутих голих ногах Аврори i ще однiєї молоденької дiвчини (не на сиру ж, ще холодну землю валитися?) i шипiв - Маргарита витирала йому обличчя, намоченим у талiй водi краєм знятої з Олега Рибаченка матроски, схвально примовляючи:
  - Ти тепер став справжнiм чоловiком. Програв на кулаках, перемiг на дурнях!
  Аврора запропонувала:
  - Та я йому масажик мордочки зроблю, швидше розтин заживе.
  Олег Рибаченко через силу усмiхався. Дуже неприродно. Йому стало недуже, до танцю чортiв iз плазмовими ковзанами на копитах. I водночас... бадьорiше вiн себе, чи що, тепер вiдчував? Трохи побоювався продовження: зараз розкладуть на каменi i вiд душi вiдлупцюють батогами, а може, i вогником спробують. Але нацисти сюди навiть не дивилися, i говорили про щось пташиною своєю говiркою, по черзi пробуючи з казана.
  Маргарита шепнула на вушко:
  - Ти звичайно молодець... Але будь хитрiшим! Коли сильний здається слабким i навпаки!
  Олег Рибаченко буркнув:
  - На жаль, вдавати слабким немає сенсу, бо так воно i є!
  Ну що ж, по рогах мiцно врiзали... Крiм розсiченої щоки ще хиталися, правда не сильно, кiстяк мiцний - два зуби. Саднили ребра, i нило вухо.
  Втiм, розправа пiд час фантастичного бачення куди бiльше завдавала страждань.
  - Годi, гаразд, - Олег Рибаченко вiдсторонив знову скутими руками довгi пальчики Аврори, з пiдолом своєї матроски сiв. Зiщулився. - Нi, стало холодно. I їсти полювання...
  Як же свiдомiсть залежить вiд буття - мимоволi станеш марксистом. Якщо виживеш!
  Тюремну баланду плюхали в алюмiнiєвi миски - їх везли в одному iз броньових транспортiв. А ось ложок не належало. Мабуть, вважалося, що густу кашу раби з'їдять i так. Або вирiшили поглузуватись, адже не такий дефiцит цi ложки. Ну що ж... так краще!
  Стаєш справжнiм дикуном - хлопчик пирснув, i тут же затис рота, щоб не отримати.
  Каша виявилася гречаною змiшаною з перлiвкою - густою, майже несоленою i, звичайно, без м'яса або чогось схожого, ну може рибки трохи додали для запаху. Елементарно майже порожня сумiш двох зерен (а самi лопали з копченим м'ясом, судячи з запаху). Але живiт у хлопчика-пiонера давно пiдвело до краю: так, що й голод трошки вiдступив, повернувся тiльки побачивши кашу, але з потрiйною силою.
  Правда, їсти було погано - кiлька разiв гаряча сумiш потрапляла зсередини на поранену щiку, i вiд болю сльози наверталися на очi - та що ж таке?! Та й "браслети" заважали, Олег Рибаченко смикав руками, сердито кидав навколо себе iскри з очей... i в якийсь момент зрозумiв, що його права кисть вiд одного з таких ривкiв до середини пролiзла в кiльце!
  Неймовiрно - невже СС так примiтивно прокололася. От би ще й вовкiв тренованих карателями позбутися!
  Олег Рибаченко обмер. Вiдразу ж змусив себе жувати, прикриваючись мискою. А правою рукою покручував, поки загартована сталь не врiзалася в шкiру зовсiм нестерпно.
  У СС схоже не всi такi вже крутi!
  I зрозумiв, що, мабуть, зможе витягти руку. Кiльце, розраховане на бiльшу пензель - чоловiчу або тутешнього юнака, може навiть багато старшого хлопця. Але для спiтнiлих пензлiв хлопчика до пiдлiткового вiку Олега Рибаченка пастка виявилася широкою.
  Хлопчик прошепотiв:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Перемагали фрiцiв дiди! Ми їх теж завалимо як дичину!
  Аврора, ласкаво дивлячись на Олега Рибаченка, плавним рухом засунула його кисть назад (на руцi виступила кров iз широкого розсiчення та садна). Друга сусiдка зараз пересiла, прикриваючи те, що вiдбувається. Олег подивився вогняною дияволицею в очi, та пiдморгнула. I теж стала свердлити смарагдовими лазерами очей впритул, немов кобра - невiдривно. Потiм похитала головою, непомiтно вказала на перевертнiв-вовкiв. Потiм, не перестаючи, їсти - прихоплювати прямо яскраво-червоними губками з чашки, що стоїть на пiднятому колiнi, опустила руки i на мокрiй землi почала креслити звивистi переходять у хвилi лiнiї.
  Олег Рибаченко нiчого не розумiв, але у головi вже зазвучала переможна пiсенька;
  Юна, мила, чиста;
  Червоних порад країна!
  Сонце встає променисте,
  Серцем своїм вiддана!
  
  Нашi озера прозорi,
  Бурхливий кришталь рiчки!
  Носяться з м'ячиком хлопчики,
  Разом на пагорб бiжи!
  
  Груди розпирають вiд повiтря,
  У кожнiй травинцi весна!
  Я звертаюся до Господа,
  Хай нас мине зло, бiда!
  
  Час настав суворий,
  Вторгся на Русь фашизм!
  Викуємо для бою нове,
  Щоб панував комунiзм!
  
  Разом завжди справа сперечається,
  Ми наче стиснутий кулак!
  Ранiше скакала кiннота,
  Ну а тепер сталевий танк!
  
  Справа велика Ленiна,
  Будемо, як продовжувати!
  Сталiна мудрого генiя,
  Що нас учив перемагати!
  
  А насамкiнець вам висловлю,
  Хто спасував - програв!
  Думка точнiше - висловлю,
  Скоро наближається фiнал!
  Олегу Рибаченку пiсля такої пiски вже здавалося, що й море по колiна! А гори точно, до плеча!
  Дiвчата теж пожвавiшали i шепотiли з вушка до вуха. У все зародилася надiя.
  Нащадок Ломоносова i Стеньки Разiна надув собi щоки i охнув - болить прокляте розсiчення.
  Якщо раптом вдасться втекти?! Олег Рибаченко швидко подивився в сторони, начебто його думки - могли (а хто його знає, якщо можуть посилати, глюки то не вiдомо ще яке у них обладнання!) пiдслухати есесовцi-конвоїри.
  Вогняна диявола з пекельним блиском в очах - торкнула сталевi кiльця на руках пiонера-хлопчика i схвально кивнула: мовляв, так, можна буде спробувати! Це навiть без обговорення ясно та без зайвих слiв.
  Войовниця з кольором волосся лисицi шепнула:
  - Навiть якщо один виживе... Кому помститься!
  Але вiдразу Олег Рибаченко внутрiшньо скам'янiв, як вiд заморозки. А заледенiла його одна нехитра думка: вiн руки виверне. А далi... а потiм треба буде допомогти звiльнитися рештi дiвчат. Iнакше вiн не пiонер-вiдмiнник, а хто?
  Згадали слова: передовик не той - хто сам iде вперед! А хто крокує та iншому допомагає!
  А вони тобi хтось - такi гарнi дiвчата з розбитими в кров ноженями. У юного ленiнця обурилося щось усерединi - з ревом тисяч торнадо збунтувалося! Вийде - бiжи з усiх нiг i...
  Справдi, якщо вже бiгти, то колись iншого шансу i не буде. Iнакше це зрада.
  Вiн знову зустрiвся очима спочатку з Маргаритою, а потiм Авророю яка, теж явно повеселiшавши - зi смаком вилизувала миску. I та, висунувши з миски нiс, пiдморгнула.
  - Ми не тебе не тримаємо! - Вогняна дияволиця додали. - Якщо пiдеш, то обов'язково прийдеш на допомогу!
  Олег Рибаченко кивнув i вiдповiв:
  - Клянусь! Чесне пiонерське зв'яжусь iз партизанами i вас врятують!
  Ну що ж, так i вирiшили! Далi ж пiшло куди прозаїчнiше. Добре стало вже й те, що миски мити дiсталося не Олега - його, як видно, розковувати знову або побоювалися або вирiшили нехай дiвчата потрудитися. Дрiбниця, а в такому положеннi приємно. Погано - те, що знову довелося йти, i коли цi фашисти вгамуються. Не можуть знайти нiчого бiльш-менш стiйкого.
  Знобить трохи, i хоч вiтер лiг, верхи натягли хмари, i з них почав сiятися холодний дощ. Есесiвцi тепер начебто навiть задоволенi, хоча вiд них i їх перевертнiв-вовкiв понесло мокрою смуродою.
  Йти довелося чимало. Такий тут свiт - особливий мiкроклiмат Криму. Зазвичай не дощовий, але у разi з поривами вiтру.
  Дiвчата вже ладно вiдiспалися i холод їх бадьорив.
  А Олегу Рибаченку чомусь хотiлося спати хотiлося, очi зрадливо злипалися.
  Така вага, нiби на тебе стотонною тушею тисне i не дихнути на повнi груди.
  Ох, захворiю, - подумав Олег Рибаченко, тяжко переставляючи ноги, якi знову почали кочнiти. - Точно тепер захворiю, а що тодi? Аспiрином або колоти пенiцилiн точно фашисти не будуть i навiть меду напевно пошкодують. Чи таки нi? Збережуть для експериментiв? Куди ми бiдолахи тягнемося тепер?!
  Знову реальнiсть з дощем i стражданнями зникла, i вiн заснув на ходу. Що, мабуть, лише на користь у цьому положеннi;
  Космiчна у сенсi - битва;
  Пiонери Дмитро та Олег Рибаченко як вiдмiнники навчання та видатнi спортсмени отримали право представляти свою країну СРСР на дружнiх змаганнях з боксу, органiзованого мiж дитячими спортивними клубами СРСР та Нiмеччини. Обидвi країни все ще вважаються союзниками, та й чутки майбутньої вiйни затихли. Справдi, нiмецькi вiйська вiдiйшли вiд кордону, а Вермахт веде переможний наступ у Африцi, i вже пiдкорив Єгипет, а щойно передали взяття Гiбралтару. Зв'язки iз чим Сталiн особисто привiтав фюрера!
  Маячне бачення слiв немає, але чого у всесвiтi не буває. Олег ловить себе на думцi, що - знову навiяно штучним впливом якихось променiв чи чогось iншого. Але все так реально, що немає сил чинити опiр цiй мiшанцi.
  Тож можна смiливо летiти у майже дружню країну. У Нiмецькiй пресi про Радянський Союз кажуть лише хороше, а комунiзм вже навiть ставиться до братньої iдеологiї нацiонал-соцiалiзму. Та ще й з'явився рух аналогiчний до Стахановського...
  Дмитро та Олег Рибаченко боксери з наймолодшої вiкової групи їм лише рокiв по одинадцять, нижня межа для виступiв на змаганнях. Але хлопцi вони досить великi для свого вiку, i ще епохи менш бурхливої акселерацiї як наприкiнцi двадцять першого столiття.
  Олег, щоправда, менший, худший, з легшою ваговою категорiєю, але дуже швидкий. Дмитро бiльший, ширший у кiстки, йому отроку-богатирю можна дати на вигляд не менше чотирнадцяти.
  Хлопчаки вiдрiзняються i кольором волосся. Олежок свiтлий, як снiжок натуральний блондин. Дмитро з коричневим волоссям, шатен. Олег на кiлька мiсяцiв молодший, i виглядає зi своєю круглою фiзiономiєю ще зовсiм дитиною, а Дмитро просто красень, гiдний агiтацiйного плаката. На нього вже заглядаються дiвчата, не вiрячи, що це просто такий великий пацанчик.
  Втiм, Олег Рибаченко набагато ерудованiший, нiж Дмитро, хоча обидва хлопчаки дуже розумнi i навчаються на однi п'ятiрки. Адже в радянськiй країнi добрi спортсмени обов'язково мають бути вiдмiнниками.
  Решта старших хлопцiв, але рокiв до вiсiмнадцяти, хоча парочка богатирiв добрих двох метрiв зростом i вагою пiд центнер...
  Боксери, найкращi юнi кадри країни... I битися з ними будуть чемпiони Нiмеччини, i пiдвладних їй країн... Серед дiтей, звичайно, чи юнiорiв.
  Летять вони без пересадки на найбiльшому пасажирському лайнерi Третього Рейху маршрутом Москва-Берлiн.
  Боксери сидять окремо, але є ще й борцi, штангiсти, футболiсти, плавцi. Всi юнiори та вiдмiннi характеристики. Сталiн наказав, щоб наше нове народжене за радянської влади поколiння показало все найкраще i не вдарило обличчям у бруд. I, звичайно, всi рвуться в бiй...
  Дмитро спитав Олега:
  - Ти склав тактичний план на бiй?
  Хлопчик-пiонер вiдповiв:
  - На кожного супротивника у мене дюжина планiв... Але треба спочатку на нього подивитися, i лише потiм прийняти рiшення... До кожного персональний пiдхiд, найменший рух i специфiка, зокрема фiзiологiчної будови супротивника, диктує суто iндивiдуальну тактику.
  Дмитро зневажливо пирхнув:
  - А я ось роблю куди простiше! Без тактики, кидаюсь на супротивника, б'ю сильнiше i частiше i ламаю.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мало у твоєму вiцi таких великих та фiзично розвинених хлопцiв як ти. Тому тактика натиску проходить. Просто можна купувати накатом. Але я майже звичайного зростання, ну може трохи вище за середнiй i щоб стати чемпiоном СРСР, такої величезної країни, одного натиску мало. Противника ж грубою силою не вiзьмеш, теж тренується, веде здоровий спосiб життя, правильно харчується, вивчає тактику. I тут його треба переграти як у партiї з шахiв. Iнодi навiть чимось, пожертвувавши заради матюка.
  Дмитро жорстко заперечив:
  - I мої противники тренуються, а фiналi, хлопчик був навiть бiльший i важчий за мене. Багато що залежить вiд того, як ти тренуєшся. Дехто думає, що можна за два тижнi вколювати до знемоги стати олiмпiйським чемпiоном... Це помилка. Адже найголовнiше у спортивнiй пiдготовцi, це не стiльки дати супернавантаження, скiльки зробити надвiдновлення. Але є правильний iндивiдуальний пiдiбранi комплекси вправ i найголовнiше це подальше вiдновлення та набiр сил... Пiсля чого проводиш бiй на одному подиху викидаючи за три раунди, вiрнiше насправдi значно менше, сотнi ударiв.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Ну, це звичайно теж правильно! Зокрема секрет правильного дихання, i уколiв у точцi зростання дитячого органiзму... Тут є деякi Ноу-Хау нашого гуру. Тiльки я не розумiю, чому вiн не дiлиться ними з iншими тренерами?
  Дмитро пошепки сказав:
  - Вiн менi сказав по секрету, що ми з тобою... Не лише боксери, а перш за все солдати. Нам ще належить щось особливе зробити... Дуже важливе, куди важливiше навiть, нiж Олiмпiйське золото!
  Олег нахилив свiтлу голiвку i сказав:
  - Щось важливiше... Можливо, вiн i менi таке казав... Що вiд дiянь двох радянських хлопчикiв-пiонерiв може залежати доля людства. Прямо як казцi.
  Дмитро фiлософськи зауважив:
  - А де беруться казки, як не з життя. Може це справдi буде так! Хоч ми не гидкi каченята, але... Орлами нас називати ще передчасно.
  Олег Рибаченко плавно змiнив тему розмови:
  - Як ти думаєш, загроза нiмецького вторгнення остаточно минула?
  Дмитро здивовано знизав широкими плечима:
  - Тут, на мою думку, ти бiльший фахiвець. Вiд себе я думаю, не можна одразу бити всiма руками та ногами, то й наступати у всiх напрямках знову-таки неможливо. Щоправда, якщо рушити у стрибку...
  Олег Рибаченко хихикнув:
  - Звучить цiлком логiчно... Але ж не знаємо, що Гiтлера саме в головi, але напруга i справдi спала, i нiмецькi лiтаки перестали порушувати наш повiтряний простiр, i брязкiт гусениць за кордоном не чутно це факт. Та ще й фюрер, частина робiтникiв повернула назад до верстатiв. Тобто Третiй Рейх сховав iкла... Але ми не маємо розслаблятися.
  Дмитро дiстав iз ранця запечений бутерброд iз рибою та особливим знежиреним сиром, простяг Олегу. Пiсля чого витяг удвiчi бiльший для себе. Запропонував:
  - На поїси... Не можна робити великих перерв у їжi та надходження в органiзм бiлка. Коли концентрацiя амiнокислот в органiзмi падає, м'язи втрачають силу.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Для культуристiв, що працюють масу це цiлком справедливо, але для боксерiв... Адже у нас не всяке м'ясо, тiло фарбує, а тим бiльше бойову ефективнiсть пiдвищує!
  Дмитро, вiдкусивши бутерброду i додавши до нього помiдорину, погодився:
  - Не всяке, але... Я ось навiть уночi їм, або п'ю яєчнi бiлки, щоб концентрацiя амiнокислот не падала. Причому найкраще не курячi яйця, а перепелинi, або страусинi, ну останнi правда рiдкiснi... Хоча в Середнiй Азiї начебто страусiв уже почали розводити...
  Олег цiлком серйозно по тону пожартував:
  - Дуже цiнний бiлок у переднiх жаб'ячих лапках. Рекомендую спробувати!
  Дмитро по-хлоп'ячому хихикнув:
  - Так, а ось в устрицях iз червоним iндiйським перцем тим бiльше!
  Олег, проте, обережно вiдкусив вiд бутерброду i почав поглинати шматочок. Риба була червона, смачна, просочена кетчупом з розмеленим часником. Можна було трохи додати сил... Як це, наприклад, у Вiнi Пуха...
  - Добре живе у свiтi Вiнi Пух! У нього дружина та дiти, вiн лопух!
  Олег тут раптом запропонував:
  - А може заспiваємо?
  Дмитро без особливого ентузiазму зауважив:
  - А чи не рано спiвати?
  Олег Рибаченко посмiхнувся:
  - Саме тодi, тим бiльше, що ми перелетiли кордон СРСР!
  Дмитро спитав напарника:
  - Ножицi чи папiр?
  Олег вiдмахнувся:
  - Може, краще обiйдемося без дитячих жартiв. Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд до швидкостi свiтла зумiв розiгнатися.
  Дмитро перервав:
  - Нi! Нам такi ось дитсадковi пiсеньки не потрiбнi. Давай краще, чогось такого... патрiотичного!
  Олег надув повнi легенi i почав спiвати, пишучи на ходу. Данька в свою чергу дуже непогано пiдспiвував. Вiрнiше, у нього голос був, як маршальська труба, а може навiть Єрiхонська;
  Пiонер - це горде слово,
  Краватка Сталiн Рiдний пов'язав.
  Немає iншого, нiж партiя будинку,
  Для мене комунiст iдеал!
  
  Я поклявся служити вiку Вiтчизнi.
  Щоб Батькiвщина пишно цвiла,
  Щоб краще всiм стало за життя,
  Щоб полiт став крутiшим за орла!
  
  Прогримiло - вiйна настала,
  Значить, смiливо хлопчаки в похiд!
  Сунув вермахт смердюче рило,
  Так його ми вiдправимо у витрату!
  
  Не давали гвинтiвки хлопцям,
  Була вiдповiдь ви роками - малi!
  Все одно втекли в солдати,
  Тому що багнети так потрiбнi!
  
  Пiд Москвою ми билися на кучугурах,
  По морозу мчали босонiж...
  Пiонерки красивi бiгають у робах
  Немає гранати, то бий кулаком!
  
  Як жорстокi фашистськi кати -
  Скiльки можна їх кров'ю напувати,
  Але наступити нацистам розплата,
  Перетворяться стерв'ятники на дичину!
  
  На обiд пайка скромна - голод,
  Обморозили ноги бiйцi.
  Я по сутi лише дитина,
  Але пишаються за подвиг батьки!
  
  Преється танк, дуло "Тигр" насунув,
  Але гранату боєць юний стиснув!
  I наткнувся фашист-гад на мiну:
  Ось його факел жаркий обiйняв!
  
  Буде навiть хлопець велетнем,
  Якщо мужнiсть ти виховав!
  Пiонери як ланки єдинi,
  Душi мiцнiшi: титану - метал!
  
  Не пройшов вермахт, у лоб отримали,
  Захлинулися сталевi труни!
  Є такi хлопчаки в Росiї,
  Поколiння нащадкiв - гордi!
  
  Битва знову, цього разу, на Волзi,
  Пiонер - термiнатором став!
  У фашистiв забитi морги,
  I об берег розбитий смертi вал!
  
  Скiльки наших загинуло - немає рахунку,
  Скiльки знову загине - немає слiз.
  Але така бiйцiв вiр робота;
  Воскресить, хто гiдний Христос!
  
  Комсомольцями стали у Берлiнi,
  Там присягу на вiрнiсть вручивши!
  Пол Європи з Союзом босi,
  Вiдiйшов юний наш колектив!
  
  А тепер свiт ми новий збудуємо,
  Кожен стане творець-демiург.
  Кануть у прiрву страждання-вiйни,
  Знати не будемо, що означає переляк!
  
  Доброта у всесвiтi стань правити,
  I тодi бiль зникне, повiр...
  З нами найкращий з усiх генiй-Сталiн,
  Переможений пекла Гiтлера звiр!
  
  Ми за це билися вiдважно,
  Заслужила назавжди шану...
  I зрозумiйте, що партiя важливо -
  Свiтобудова до мрiї приведе!
  Звiстка лiтак хором спiвав цю пiсню. Це звучало так урочисто, що можна було розплакатися...
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Бачення пропало, i, хлопчик-письменник i генiй знову опинився в реальностi колони, що тяглася.
  Вiд неможливостi тривiально поговорити з ким-небудь (язик пiсля бачення - капiтально онiмiв!) Олег Рибаченко додатково шалений. Якось навiть не вiдразу зрозумiв, що вони пiдходять до лiсу. Скiнчився - розмок, а пiд ногами добре втоптана дорога, хоч i розмокла, але явна, прорiзана тут i там слiдами возiв, автомобiлiв, гусеницями легких танкiв, мотоциклiв i навiть кiнських копит.
  Холодний бруд, схожий на мерзенне мило, виявився таким же слизьким, Олег Рибаченко кiлька разiв дивом зберiг рiвновагу, а в колонi двоє чи троє дiвчат падали i швидко пiднiмалися.
  Маргарита сама добряче вимотана пiдбадьорила брата по зброї:
  - Вже темнiє, скоро дадуть вiдпочити!
  Через пiвтори години пiсля початку дощу вони минули те, що здалеку здавалося грядою пагорбiв. Поблизу Олег Рибаченко зрозумiв - це не пагорби, а вал iз кулеметними вежами. Старовинний кримський вал, що тягнувся на схiд i захiд, скiльки вистачало погляду. Через рiвнi промiжки на "пагорбах" було видно майже зрiвнянi iз землею сiрi кам'янi кiльця - руїни сторожових веж. Мiж двома такими - в лощину, яка колись була, напевно, прорiзом ворiт полонена колона i пройшла.
  Потiм їх знову розвели на сон. Навiть не зняли пута i не годували. Сон дiвчат накрив, наче крилом ворона;
  Раптом декорацiї перед дiвчатами змiнилися (а що сновидiння занадто часто химернi!) i вони опинилися в морi, точнiше на пристанi з видом морським i класним.
  Дiвчата-комсомолки вийшли до порту, силует есмiнця був далеко, приблизно в парi-трiйцi кiлометрiв, але вiн майже зливався з лiнiєю горизонту. Тут їх знову вже вкотре атакували п'ятеро щурiв-тарганiв. Це такi огиднi тварюки, з шiстьма лапами, що подивишся i потягнеш на блювоту. Втiм, це справа двох секунд, удари кинджалами i все закiнчено.
  Красуня Маргарита навiть заспiвала:
  - А для мене як блювота, то зiлля приворотне!
  Руда Аврора випустила, через нiздрi свист:
  - Але поведiнка добротна - i нiжкою в щелепу щiльно я!
  Найнебезпечнiшими тваринами були сокири-чайки. Вони мали здатнiсть стрiляти дзьобом. Вiстря викидалося i пробивало шкiру, впорскуючи кислоту. Потiм птах-сокира сiдав на повалену жертву - рвав м'ясо. Щоправда, тут їх уже вiдстрiляли. Але чотири хижачки з обопiльно заточеними головами спробували атакувати розвiдниць.
  - Ось вони чергове збочення природи! - помiтила вогняна диявола Аврора.
  - Хто створив їх, нiколи нiчого не перекручує! - У новiй мiсiї Маргарити знову з'явилися атавiстичнi релiгiйнi почуття. Змiнюється особистiсть, якщо пробуджуються певнi сили у пiдсвiдомостi. - Так завгодно Всевишньому Боговi!
  Рудоволосий демон у коротенькiй спiдницi i волоссям, що палає жарко вогнемета, знову заперечила:
  - Нi, це вкотре демонструє могутню силу мутацiй. Серiя аналогiчних дiй могла породити життя!
  Метнувши два чакри, дiвчата зрiзали хижачок, а потiм зловили диски, що повернулися до них.
  - Начебто бумеранга, але рiже титан! - посмiхнулася вогняна дияволиця.
  - Гаразд! Що тiльки цей титан не рiже, цей метал слабший за промокашку.
  Дiвчата почали розгортати плавальний засiб. Вогняна дияволиця, тут несподiвано благаючi попросила:
  - Давай наостанок Маргарита склади пiсню!
  Бiла блондинка посмiхаючись яскравiше сонця запитала:
  - Щоби принесла нам удачу!
  Крута Аврора випалила:
  - Саме! Нехай невдаха плаче - заздрить негiдник!
  Дiвчина-комсомолка вiдкинулася i тихенько заспiвала, слова пливли i переливались:
  Оракул серед каменiв чарiвних,
  Народжений бурею - яскравим сонцем!
  Ми не зрiддя - темряви ущербної,
  Як колiр на промiнець пiсня в'ється!
  
  Буває рок звичайно шкiдливим -
  Нам лиха, горе, смерть, пророкує!
  I приведення в блиску блiдому,
  Сяють як прапор уночi!
  
  Але ми не будемо забобоннi,
  Росiйський воїн - меч у руках!
  Послужимо Iсусу вiрно -
  Хай бiс назавжди в дурнях!
  
  Сильнiше немає Вiтчизни сталi,
  Адже наша воля, як метал!
  Веде в атаку мудрий Сталiн,
  "Андрюша" смерч на Кельн метал!
  
  Служити Росiї будемо свято,
  Їй серце посвятити мрiяв!
  Найгострiший багнет є у солдата,
  I полум'я у диктора - промовах!
  
  Тобi хвала Русь з пiснеспiвом,
  Їй гiмни будуємо ми спiваємо,
  Настане супостатам помста -
  Розправимося вiр iз воронням!
  
  Ми свiт святий збудуємо новий,
  Благослови Всевишнiй нас!
  Дiвчатам розкiш та обнови,
  Халiфом станеш не на годину!
  
  Нас дивним нагороди баченням-
  До меча кличе Господнiй голос!
  Життя стане нудотним варенням,
  Коли ти сильний, як "КАМАЗ"!
  
  Вiтчизни пишнi дiброви,
  Де ти душею знай, вiдпочинеш!
  Отримаєш океани - слави,
  До Кремля повелителем увiйдеш!
  
  Ти витязь - плем'я велетнiв,
  Морей простiр i крижина блиск!
  Пiсок златої великої пустелi,
  I зi смарагдом оксамит - лiс!
  
  Iдемо ми смiливо в бiй кривавий,
  Хоч "Тигри" грiзнi ревуть!
  Когтисти у нацистiв лапи,
  На вигляд Адольф звичайно крутий!
  
  Але отримав вусатий у морду,
  Скривилося рило, щелепа геть!
  I наш народ великий, гордий,
  Явив фашисткою тварюку мiць!
  
  Тепер настав час свiтла-
  З'явилася благодать небес...
  У поемах подвиги оспi-
  Христос святий у душi воскрес!
  Аврора зааплодувала, ляскаючи в долонi так, що пiднiмалася хмара мух:
  - Добре заспiвала Маргарита, але тобi треба виконувати псалми у церковному хорi. Усi думки заклиненi на релiгiйну тему!
  - Треба свiй грiх спокутувати. - Вимовила, що знову впала в релiгiйний екстаз подорослiшала Коршунова. - Хто пройде душу завжди залишається у збитку - вiддає безсмертне за смертне!
  Вогняна диявола розреготалася:
  - Ти бачу, теж здатна говорити красиво! Ну добре мила тепер нам чекає веселенька прогулянка.
  Сiвши на надувного не помiтного радарами з розфарбуванням пiд нiчного метелика - човна, дiвчата-комсомолки попливли до грос-есмiнця. Тепер вони мали зробити щось грандiозне. У хвилину небезпеки всi рефлекси та реакцiї загострилися. Дiвчата-комсомолки вiдчували звуки на багато кiлометрiв, плескiт хвиль, вереск чайок i навiть позiхання риб. Вони почули, як хтось пливе навперейми! Комсомолочки, скинувши автомат, побачили хлопця на надувному матрацi. Той зняв маску, i з'явилося обличчя Дениса Баранова. Офiцер-зомбi, ранiше судимий штрафник, який у цьому баченнi помiтно помолодшав, i став куди симпатичнiшим, пiдморгнув їм.
  Хрипким голосом, вiд якого хрумтiло повiтря - промовив:
  - Я посланий великим чорним фюрером!
  - Але ж ми нiчого не писали! - хором вигукнули дiвчата.
  Мiрабелу зовсiм не втiшила поява тут пропаленого карного злочинця з їхнього батальйону, а ось Аврора навпаки вишкiрила задоволену усмiшку. До речi дивно, але варто зеку скинути пiвтора десятка рокiв i позбутися шраму, як лякалося - перетворився на цiлком симпатичного хлопця. Вони не знали заздалегiдь, напевно б i не впiзнали Баранова.
  - I не треба! - вигукнув, одурманений колишнiй зек. - Моя цiль одна померти! У наступному життi я стану султаном, а в моєму гаремi буде сто тисяч дiв.
  - Хоч з однiєї справься. Iнакше буде нiштяк, тiльки навпаки! - заявила, намагаючись здаватися дотепнiшою, нiж Маргарита.
  Денис замовк, зазвичай такi зомбi не дуже балакучi. Хоча цього разу, це була бойова машина.
  - У тебе пристойний вiйськовий досвiд? - запитала Аврора. Адже вони пройшли вже другу свiтову вiйну i опинилися в майбутньому. Не таким футуристично красивим, як описували радянськi фантасти, теж повним i воєн i найголовнiше рiзних мутацiй, що пiддалися.
  Є така рiч - магорадiацiя та унтер-радiацiя.
  Магорадiацiя - це випромiнювання не вбивають живе, але що змiнює властивостi матерiї, включаючи перетворення, злиття рiзних форм життя - включаючи одухотворене та неживе.
  Унтер-радiацiя - викликає на вiдмiну вiд звичайної радiацiї - не iонiзацiю атомiв, а їх перестановку в молекулах, причому найбiльш активно в ДНК та клiтинах, що несуть генетичну iнформацiю. У деяких випадках може використовуватися з медичною метою, для якнайшвидшої регенерацiї.
  - Звичайно! - впевнено промовив Баранов. - Я багато разiв воював!
  Руда Аврора засумнiвалася:
  - А кого вбивав?
  Колишнiй карний злочинець випалив:
  - Невiрних!
  Вогняна дияволиця скривила рило:
  - Як так ти ж росiйський офiцер:
  - Я моджахед та моє завдання знищувати невiрних! - провив Баранов. - Так менi навiчно судилося.
  Аврора шепнула на вухо Маргарiтi:
  - Не сперечайся! Краще виконай завдання.
  Зомбi що муркотiв пiд нiс арабською мовою. По радiо передавали останнi новини.
  - У Чечнi помiтно активiзувалися бойовики. Зокрема, спроба обстрiляти будинок уряду. У ходi бою вбито п'ятьох мiлiцiонерiв i одинадцять поранено, втрати бойовикiв уточнюються. За деякими даними колишнiй голова шарiатського суду отримав вiд зарубiжних спонсорiв близько ста мiльйонiв доларiв i активно прагнув вiдпрацювати їх. У горах проведено спецоперацiю: бандити розпорошенi.
  Зомбi пожвавiшав:
  - Ми скоро так невiрним врiжемо, що вони тiкатимуть пiд свист i глузування! - Його слова перервала хвиля, що накотила, вiн пiдкинула човен i обдала бризками. - Певно, я говорю!
  - В принципi, вiрно! - Аврора випустила iскорки з очей. - США великий ворог iсламу. Вона розкладає його за допомогою Голлiвуду, порногазет, мiстичних серiалiв. Ось тепер нам доведеться трохи пострiляти янкi.
  Дiвчата пiдпливали до есмiнця. Капiтан першого рангу Рудольф Рейган, ковтнувши свого улюбленого коньяку (ну i алкашi всi цi американцi, недаремно США стали символом нездорового способу життя i розкладання!), прилiг на лiжко, поклавши голову на груди повiї. Коли в молодостi вiн захоплювався хлопцями, а пiсля того як Франклiн Трумен дозволив служити в армiї гомосексуалiстам, у нього був досвiд зносин навiть з адмiралами. А якось навiть iз чотиризiрковим героєм iндiанської вiйни. Але при президентi-термiнаторi, та ще мусульманинi звичаї стали iншi i геїв притиснули. Пiсля цього Рудольф Рейган вирiшив показати свою всеїднiсть, запрошуючи повiю. Тим не менше, пестячи нiжне жiноче тiло, вiн не переставав уявляти собi хлопцiв, мускулистих, чорних, здатних доставити неперевершену насолоду.
  Покидьок звичайно ж вони пiсля цього i збоченець!
  Рудольф Рейган дозволив повiї осiдлати себе, але нi як не мiг розрядитися i знесилiв. Нема йому, термiново потрiбен хлопець. Хоч чоловiки дещо гiршi за жiнок їм мало грошей - хочуть кар'єрного зростання. Галина вiдзначила це - стане в нагодi при знищеннi ворогiв Радянської Росiї; Американцiв та його союзникiв.
  Вартовi ведуть себе недбало. Холодно i вони вважають за краще зiгрiватися не розбавленим вiскi. Маргарита скривилася (ось закiнченi алкашi - адже молекула спирту символiзує руйнування органiзму, особливо жiночого), янкi дурнi!
  На монiторах свiтилися хвилi, iнодi з'являлися тварюки. Одним iз таких небезпечних звiрiв була пила-крабова i водночас кропив'яна акула. Страшна тварина небезпечна як на сушi, так i в морi. Своєю клiшнею зi стрiляними голками цiлком могла перекусити людину навпiл або ще гiрше отруїти. Дiвчат не було видно, вони побризкалися вiдбивачем, а у зомбi температура навколишньої навiть на пару градусiв холоднiша.
  Вiдкинувши повiю, Рудольф Рейган сиплим голосом, промовив:
  - Iди я хочу спати. Та й вам марш у велике лiжко!
  - Як вам завгодно, тiльки заплатiть! - запищали розпатланi повiї.
  - Ти мало майстерна, вистачить з тебе i половини косаря! - вiдповiв Рудольф Рейган, а потiм насилу утримав себе вiд ригання. - Як вам буде завгодно! Але це пограбування.
  - В якому планi? - здивувалися солдатськi повiї.
  - У тебе гарна робота. - заскулив Рудольф. - Отримала задоволення i збагатилася, а я трястись як чорт! - Генерал i справдi затрясся, його подвiйне пiдборiддя затремтiло.
  - Не оголишся! - Вигукнула у розпачi повiї (а що прикро коли моралi вставляють!). - Пiду, шукаю iншого клiєнта!
  - Але врахуй, матроси у нас темпераментнi. - помiтив iз двозначною загрозою Рудольф Рейган.
  Дiвчата-комсомолки вже були близько. Зомбi привалився до войовницi Галинi, опустивши голову на плече. Мертвий офiцер притулився щокою до шовкового запашного волосся, поцiлувавши її в верхiвку. Холоднi губи неприємно обпалили волосся, вiд офiцера пахло трупом.
  - Вiдвали! - грiзно промовила розгнiвана Маргарита. - Теж менi коханець знайшовся.
  - Я не хотiв вам образити! Просто ви схожi на гурiю. - Засипiла подоба розумного трупа.
  - Битимемося в масках. Нiхто не має бачити, що ми дiвчата. - Її подруга вогняна Аврора дiстала флягу зi стимулятором. Зробила кiлька ковткiв. Фляга не дуже хитра, змайстрована гармошкою, так що в нiй не стало повiтря. Так цiлюща рiдина спливає сама собою. Войовниця сама собi на замiтку - додала. - У мiру спустошення стискається: внаслiдок цього вода не хлюпається, можна рухатися безшумно.
  В iншому тут навiть звуки iншi, глухi, наче позбавленi сили. Дзвiнкi голоси здаються хрипкими. Хвилi схожi на чорне покривало у темрявi якого iнодi миготять вогнi, майже квадратнi рибки намагаються щось виплюнути з-за рота. Ось свiтлий силует вискочив iз води, i був розрiзаний чергою Аврори майже навпiл. У цiєї риби плавники гострi i не хотiлося поранитися.
  Дiвчат-комсомолок не видно, човен автоматично змiнює колiр пiд морський пейзаж, як i виявляють якостi хамелеонiв костюми. Маскування iдеальне. Видно, зокрема, як матроси ловлять рибу-мутанта. Роблять це дуже просто: Спочатку занурюють гуму, густо змастивши машинним маслом та бензином: запах далеко поширюється. Пацюкова черепашка його обожнює, вона взагалi жере як тарган хiмiю. Ловить, ковтає, чiпляючись на гачок. Правда їсти цю гидоту не можна. Зате живець хороший. На неї i клює великi риби, часом розмiрами з дельфiна. Деякi їх їстiвнi i навiть вважаються делiкатесом.
  Є й отруйнi, але їх досвiдченi кухарi здатнi знешкодити, i вiд цього коштують ще дорожче. Зокрема риба смарагдовий короп, водиться лише в радiоактивному озерi Радикал, так його назвали спiвзвучно з Байкалом тiльки забрудненим. Смарагдовий у цятках урану короп викликає наркотичне сп'янiння, буду правильно засмаженим, помилка навiть в одну хвилину спричинить болiсну смерть гурмана. А такi "глюки" незвичайнi, яскравi у кольорi, хрiн навiть у блокбастерi таке побачиш. Дуже вигiдна ловля, метаквазiсмертоностних мутантiв, смарагдових i радiоактивних, небезпечних при вживаннi, i при цьому коропiв великих як сом пробували розводити поза зоною, але там вони дохли.
  Дiвчата це бачили, пiдняли автомати. Маргарита раптом вiдскочила; тонкий писк зазвучав у вусi:
  - До корабля чотириста метрiв.
  Блондинка-термiнатор, зрадiвши, вiдповiла:
  - Чудово продовжуємо зближення.
  Очi Аврори i Маргарити бачили в темрявi не гiрше за котячих, а може й краще. На борту народу виявилося, трохи бiльше, близько тридцяти п'яти чоловiк, рахуючи i найманцiв-рибалок, багато з яких п'янi. Зомбi теж узяв на прицiл свого супротивника, у колишнього офiцера-зека був автомат iз глушником.
  Вiн приклався, тихо клацнув запобiжником, увiмкнув нiчний монокуляр. У ньому вiдчувався професiонал, особливо коли вiн притис гумовий наглазник до обличчя, щоб не видати спостерiгачам своє мiсце зеленуватим свiтiнням.
  Дiвчата дивилися на супротивникiв через комп'ютерну оптику. Вона разом зафiксувала цiлi, поставивши на максимальну скорострiльнiсть: тисячi п'ятсот пострiлiв за мiну. Водночас дiвчата розподiлили жертви, зняти тридцять чотири людини потрiбно було одним разом. Комп'ютер пiдказав, як i по кому, стрiляти.
  Солдат спостерiгач стояв бiля вiяла огорожi, вiн курив сигару i час вiд часу потягував вiскi з фляги.
  - Недбало служать американцi! - помiтила Аврора i єхидно з отрутою додала в голосi. - Ось наслiдок їхньої гнилої лiберальної демократiї.
  - Нашi думаєш краще! - скривилася Маргарита. - Особливо тi, що найнялися в армiю, що не слов'янського походження?
  - Теж випити не дурнi! - Дiвчина-комсомолка потерла носик. - Свербить, можливо, до дощу. А може, i до мiцного удару!
  - Я його знiму! Противника Третього Рейху... - прошепотiв Зомбi-зек.
  - Взагалi курiння сповiльнює реакцiю та слiпить очi! - сказала Маргарита. - Я б особисто заборонила цигарки.
  На кормi грос-есмiнця видно бартер, стоїть кiлька спарених швидкострiльних гармат, класу "Лiнкольн" - бiля них з пари стрiльцiв на сидiннi. Ще двоє захопленi рибалкою. Спарений "грободон" правим бортом. I тут американець, нiби негр, вiдлучився, щось дивиться по "мобiлi". Судячи з усього "порнуха", свого роду вiдео. Загалом знаряддя небезпечнi, якщо пальнути, чи невiдомо врятують камiння "броня", а надувному човнi точно кранти.
  - Так цiлi розподiлили. Пiдходимо ближче. - сказала вогняна дияволиця. - Примiтивну худобу треба побачити, щоб образити.
  - Пiдкрадемося як змiї! - пiдтримала, звиваючись талiєю Маргарита.
  Зомбi красномовно промовчав.
  Як завжди спостережлива, руда Аврора, вiдзначила носовi гармати iз супроводом i поки що безпечнi. Декiлька кулеметiв, важких, мабуть потужнiше нiж ПКМ. I тут екiпаж, видно хлопця, швидше за все, китаєць, дуже напружений, навiть нервовий вартовий. Напевно, новачок ось як виструнчився. Поруч офiцер, недбало спирається на рейлiнг, повз нього пройшов радист з антенами.
  - Розподiлимо цiлi! - запропонувала, пограючи жувачами Аврора.
  - Я висунуся правiше, ти лiвiше захопимо велику територiю! - Маргарита провела руба долонi собi по горлу.
  Надувний човен роздiлився на двi частини, дiвчата розгорнулися.
  - Я кошторис кулеметникiв! - блиснула зубами Аврора.
  - А я пушкаря! - хихикнула Маргарита.
  Есмiнець аж нiяк немаленький i дуже важливо увiрватися в нього раптово, перебивши i заскочити в каюти. Дiвчата-комсомолки вiдчували нервознiсть, досвiд убивств був не дуже малий, але все одно серця почали стукати швидко, вiд викиду кровi шумить у головi.
  Вони дають собi уявну команду заспокоїтись i дiяти холоднокровно. Не кожен навiть досвiдчений боєць чи лiкар може, але пульс заспокоюється. Гострий слух уловлює розмови, адже не всi янкi видно, а прибрати їх треба разом.
  Хто, зокрема, у верхнiй надбудовi. Там, зважаючи на все, рiжуться в карти. Та ще й у примiтивного дурня. У чого американцi противники Радянської Росiї дегенаративнi. Так уже чутно мiцнi американськi слiвця. Цiлих п'ять солдатiв, i їх також треба буде прибрати.
  - Тiльки здається, що у нас проста операцiя! - помiтила Маргарита. - А так уникай зайвого галасу, що не було лиха!
  - Ми в ролi короля диверсiй Грому Вiтру! Тiльки ось б'ємо янкi. Хоча, чесно кажучи, країна, яка знiмає такi класнi бойовики, має бути нашим союзником i близьким другом. - Комсомолка Аврора скривила брови, в особливому грiзному згинi.
  - Якби я не в СРСР, то волiла б з'явитися на свiт у США. Цивiлiзацiя Америки - це сотнi культур з усього свiту! - Маргарита невiдомо кого дражнячи, показала довгий язичок.
  - Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти, не вiддаси за безцiнь! - Рикнула Аврора.
  - Якщо не брати до уваги Великої Вiйни проти упирiв i тролiв, чиї плоди виявилися втраченi. - Маргарита тяжко зiтхнула.
  - Тимчасово! - Жорстко вiдрiзала вогняна дияволиця.
  Дiвчата сильно ризикували. Помiч їх, одразу б запрацювали важкi кулемети. Вони навiть небезпечнiшi за гармати, тим потрiбен час, правда, не великий, щоб прицiлитися. Адже у американки комп'ютери є, а також прилади нiчного бачення. А чи багато снарядiв потрiбно, щоб їх гламурних розкотити? Потiм їх можуть потопити навiть пальбою наослiп, або увiмкнувши найпотужнiшi радари. Та й прожектор, можна щось розпливчасте розглянути, зокрема їхнє зомбi. Демаскує розвiдниць-комсомолок цей хлопець. На верху ще один тип з'явився, морда розмальована, як у блакитного, до рибалок попрямував.
  - Знову у нас проблеми! - у голосi Маргарити вiдчувалося занепокоєння.
  - Нiчого всiх знiмемо разом! Це справа п'яти секунд! - Аврора ковтнула стимулятора. Пiдштовхнула напарницю лiктем. - Та й ти пий!
  Бiля самого борту смужка свiтла, але це не є проблемою.
  Маргарита каже, вiрнiше, наказує зомбi:
  - Не стрiляй без команди.
  - Слухаюсь панi! - вiдповiла "лялька-зек".
  Тепер всi цiлi схопленi i ось удача. На борт "рибалки" витягую звiра, що вiдливає рубiнами: диво-рибу-пасту. Навiть четверо хлопцiв iз укриття висунулися, тепер усi цiлi схопленi.
  - Час! Гiперзалп! - шепоче Аврора. - Вона любить видiлитися.
  Автомати б'ють безшумно плескiт хвиль, повнiстю перекриває їхню стрiлянину. За одну секунду вивергається двадцять п'ять куль, але в двох п'ятдесят. А прибрати разом треба сорок шiсть чоловiк. Навiть з урахуванням промахiв та неминучого дубляжу, достатньо двох секунд, для повної зачистки. Лише тоненький свист руху куль навiть затвори не клацнули. Бавовна ледь вiдчутна, тiльки приклад трохи придавив плече.
  - Ось воно що означає електромагнiт та розгiн! - iз захопленням вимовила вогняна диявола.
  - А також нашi здiбностi! - рикнула Маргарита. - Хвала великому творцю!
  - Не Богом данi, науко! - заперечила Аврора.
  Хоча вони били з рiзних точок, але цiлком могли перемовлятися навiть на великiй дистанцiї через мiнi-рацiї.
  - Пропусти нi кого понад лiмiт, приступаємо до висадки! - наказала войовниця-комсомолка.
  Забавно, що всi десантники - це три людини, двi дiвчини-комсомолки та живий зек-труп. Дiвчата-рейнджери перекидають вказiвники. Ось видно, що ще три негри вийшло.
  - Пробач Господи! - шепнула побожна Маргарита, вiдправляючи бiйцiв у найкращий свiт.
  Зомбi пристрелили тiльки двох, що курили бiля борту i вдивлялися в далечiнь. Тут, загалом, було чим помилуватися, та й хто засудить морякiв, що розслабилися в дружньому порту.
  Краєм ока Маргарита встигла помiтити кривавi хмари, що вилетiли з порожнiх голiв.
  - Настає розрахунок! - Блондинка-термiнатор вимовляє. - Вiдкриваємо рахунок!
  - Схоже, все не втрачай жодної секунди! - скомандувала Аврора.
  Борт есмiнця миттєво вирiс перед розвiдницями. На палубi тiльки трупи, не звично тихо, тiльки риба-бешкетник б'ється хвостом об борт.
  Знову прокидання на найцiкавiшому мiсцi. Дiвчата-комсомолки квапливо пiднiмаються i, схопившись, знову бiжать. Їм навiть не дали поснiдати, ось так i пустили голодними босонiж розпеченим пiском. Що ж знову бiжи i не гальмуй. Мабуть так i їм доводиться працювати...
  Аврора пiдбадьорила подругу:
  - Вище тримай крута радянська баба! Тодi ми пiд танком не зламаємось!
  Маргарита люто огризнулася:
  - Та я й не думала ламатися! - I зрозумiвши подвiйний сенс подiбного виразу, доповнила роз'яснивши. - А тим паче прогинатися!
  Войовницi-комсомолки уткнулися у борт. На мить корма закрила i без того блякло свiтло. Розвiдницi СРСР пiднiмаються як людина-павук, використовуючи чоботи-липучки. Маргарита ще й "баласту" допомагає: майже за шкiрку тягне зомбi. Добре, що це чоловiк не iз великих екземплярiв. Ось вони й на палубi. Один iз бiйцiв пiднiмає голову, дiвчина-комсомолка зрiзає його диском-бумерангом.
  - Заспокойся квапи! - каже вона йому.
  Залiзли швидко, заразом прилiпили човни. Тепер все точно! Уся палуба пiд прицiлом красунь. Ось два моряки висунулися, пiв секунди i в головах дiрки, тiльки-но встигли смикнутися.
  - Я тримаю ворога на мушцi! А тепер безшумно зняти всiх! - скомандувала Августина. - Взагалi вона взяла на себе роль старшого командира, побоюючись, що надто "добра" та релiгiйна Маргарита чогось напортачить. Коршунова цього намагається не помiчати. Тим бiльше, як хтось iз радянських маршалiв сказав - двi людини не загiн, три не рота!
  Маргарита зняла чобiтки, сховавши їх у рюкзак, i пройшла босонiж уздовж борту. Швидко, зняла кулеметника, що сховався в осередку, то, схоже, ще не зрозумiв що сталося. Дiвчата-комсомолки висмикнули свої чудо-автомати з-за спин, посмiхнулися, одна взяла пiд прицiл весь прохiд, треба очистити весь прохiд.
  Аврора раптом побiгла зi швидкiстю, що перевищує олiмпiйський спринт. Раз-два i вона бiля носових гармат. Там бiйцiв чоловiк дванадцять, половина стоїть на "стремi", iншi рiжуться у карти. З ними двi повiї. Жаль дiвчат, але така гiрка доля повiї. Оплата роздiльна, а розбирання оптова. Аврора зрiзає всiх короткою чергою, з безшумної зброї. Колiматорний прицiл тут їй не потрiбен, i так пiдсвiчування є, а моряки не чекають нападу з тилу. Та взагалi грає роль велика зарозумiлiсть: хто посмiє атакувати повний солдатiв та матросiв есмiнець.
  - Рушайся як лисиця по проходу праворуч! - Тихо белькоче Аврора. - Нехай зомбi стоїть на мiсцi, вiн лише видасть своїми китайськими чоботями.
  - Зрозумiло, я сама зачищу. - вiдповiдає Маргарита.
  Рухи дiвчат вiдпрацьованi на численних "вiртуалках", їх вчили захоплювати кораблi, танки, битися у лабiринтах, штурмувати лiтаки, закладати вибухiвку.
  Така ось помилкова або справжня з iншого свiту пам'ять спливає в цьому казковому футуристичному баченнi.
  За бажання розвiдницi могли обдурити "Джи-2" пронести вибухiвку до кабiнету британського прем'єра, а так витворяти ще багато чого. Тепер Маргарита рушила через леєри огорожi, швидко взяла пiд обстрiл проходи з вигiдного кута. Пара негрiв, i один жовтий виринуло. Маргарита пропустила ближче. За ними з'явилося ще п'ятеро. Потiм раз коротенька черга поклала всiх.
  - Ось усе буде просто! - вiдповiла вона. Чомусь совiсть вiдступила, з'явився азарт бажання якнайкраще виконати свою роботу.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Дiвчина-комсомолка пробiгла в бак, так було ще семеро бiйцiв. Зняла їх забiгла до носа, але з iншого боку. Зомбi, не дивлячись на наказ, не стояв на мiсцi, а крокував по настилу вздовж корми, але на щастя його не було видно.
  Зайшовши до носа Маргарита, поклала ще чотирьох, благо вони йшли обiйнявшись, навiть схоже цiлувалися.
  - Я пройшла до дверей! - кинула блондинка-термiнатор.
  Аврора, що не вiдстає вiд неї, пiдтвердила:
  - А я зачистила гармати.
  - Мочиш янкi! - Маргарита показала мову.
  - I дуже ефективно! - Аврора пальчиком босої нiжки пiдняла втрачений недопалок i жбурнула його таким чином, що вiн потрапив прямо в дзьоб американського "орлана".
  - Я рухаюся з борту! - кинула лаконiчно огнезарний демон.
  Красунi рушили далi. Аврора майже зiткнулася з чорношкiрим хлопцем. Той хотiв було скрикнути, але дiвчина залiпила йому рот поцiлунком:
  - Заспокойся кошенятко.
  - Божественна ти моя! - промовив вiн.
  - У тебе добрi губи хлопчик, але менi нiколи. - Дiвчина-комсомолка передавила пальцями артерiю бiля носа. - Iнодi менi шкода, що не вибрала собi кар'єру чемпiонки з тенiсу. Були б грошi, слава, багато гарних хлопцiв та жодних убивств.
  Хлопець вiдкинувся, з-за рота вилiз язик.
  Руда Аврора зробила пару присiла на колiно, вистрiлила навскiдку, винищивши чергових хлопцiв. Скомандувала:
  - Галина зроби коло i пiдберися до корми.
  - Зрозумiло, для нас це найголовнiше. - видала Мiрабела
  Дiвчина-комсомолка босонiжкою пройшлася центром, по дорозi прикiнчивши ще кiлька бойовикiв, зокрема пробiглася верхньою надбудовою. I тут швидкiсть на її боцi, пара не виразних вигукiв, навiть нiхто не встиг вистрiлити.
  - А кажуть нащадки, ковбоїв палять швидко. Брешуть, напевно!
  Автомат (зброя, що розмовляє увi снi, нерiдке явище, чи мало на що здатне, пiдсвiдомiсть!) не втримався вiд реплiки:
  - Ваш професiоналiзм вищий за усiлякi похвали.
  - Може, ще чогось скажеш! - Мiрабела наступила голою ступнею на втрачену, палаючу запальничку i скривилася вiд болю.
  - Ви сама досконалiсть, ви сама досконалiсть,
  вiд посмiшки до жесту вище за всякi похвали!
  Зроби з ворогом звiрство, велике бузувiрство,
  I обруш свинцю зливу, з пекучим попелом - напалм! - Тихенько заспiвало в навушник кiбернетичний пристрiй автомата.
  - Спритно ти перевертаєш шлягер! - Усмiхнулася Мiрабела (але де вона пiсеньку чула не могла згадати!) I потерла об шорсткий метал сiдаючий п'яту.
  Автомат вiдповiв:
  - У програму закладено почуття гумору. Для пiдняття духу бiйцiв!
  - Ранiше фiльми крутiшi, щоб дух iз силою щодня,
  але скажiть, що пiднiме, порнофiльм "Еммануель"! - З гумором вiдповiла Мiрабела (А хто така Еммануель, звiдки такий образ узявся в головi. Може, вiд слова Еммануїл?).
  I сама розсмiялася жартом.
  Тих, хто пiдняв над краєм огорожi, дiвчина пiймала чотирьох бiдолах, що рiзалися на приставцi в стратегiю.
  - Зовсiм розбовталася команда! Добре, що остання ваша мить буде щасливою!
  Аврора безшумно спускається трапом, займає позицiю перед дверима в налаштування. Виповзає масивний кiлограм сто шiстдесят негр. Дiвчина-комсомолка зависає над ним зверху упираючись прикладом у бiчнi стiни коридору. Громила, бурмоче.
  - Фак'ю! Чому так тихо! - Аврора - б'є його прикладом по скронi. Потiм пiдхоплює тушу, дозволяючи їй опуститися.
  - Тому що до тебе прийшло кохання! - вiдповiдає вона.
  Дiвчина-комсомолка i тут не пiдкачала, увiйшла як вiтер, черга, скосивши два десятки, з яких половина спала. Сильний запах спиртного казав, що янки дещо встигли вiдсвяткувати.
  Сно перервано, низьким тембром реве сирена. Дiвчат будять ударами гумових батогiв по ногах i змушують будуватися.
  Пiднiмають їх i знову сковують, пiдганяючи далi.
  Перед цим, щоправда, дали поїсти. Знову каша, змiшана з не надто свiжою рибою. Але на це просолено навiть бiльше норми. Мабуть, старi, простроченi консерви з числа трофеїв закинули в перловку. I солi у рибу, для дезiнфекцiї додали. Полоненi кадри поки що не втратили цiнностi для нацистiв!
  Разом iз ними шкутильгає i Олег Рибаченко. Хоча часу на сон начебто достатньо i навiть бiльше, проте бадьоростi немає. Аж надто сновидiння вимотало хлопця.
  Ось вiн так iде i вiдчуває, як по головi, постукують спогади про плоди дивних галюцинацiй, що йому вселили гiтлерiвськi експериментатори;
  Ось увi снi бачить Дмитра. Вiн схожий на того худого й високого хлопця, що скований разом iз ними, але вище й мускулистий. Проте обличчя та iм'я схожi. Теж дивний збiг. I цей хлопчик провiв пару легких боїв проти збiрної хлопчикiв зi Словенiї, а потiм Румунiї. Обидва поєдинки швидкi нокаути, причому на першiй хвилинi! Третiй поєдинок виявився важчим. Хударлявий iталiєць мав чудовий захист i рухливiсть ноги. Вiн не дав себе нокаутувати одразу i добре йшов. Перший раунд супротивник Дмитра закiнчив на ногах.
  Тодi хлопчик у другому раундi, не зважаючи на можливiсть нарватися самому на жорсткий зустрiчний, просто побiг на супротивника, кидаючи удари з обох рук. I отримав точний i стрiмкий прямий удар назустрiч, прямо у вiстря пiдборiддя.
  Вперше юного боксера струснуло, але це лише розлютило Дмитра. Вiн стрибнув як тигр i зачепив супротивника правою.
  Вiзавi похитнувся i впав на колiно... Реферi вiдрахував нокдаун i дав сигнал:
  - Бокс!
  Iталiєць, схоже, втратив рухливiсть i пiсля стрiмкої двiйки у скроню i в вилицю впав, причому так безнадiйно розкинувши руки, що реферi навiть не став рахувати, а одразу зупинив поєдинок. Трибуни, наповненi здебiльшого школярами, свистiли та ревли. Втiм, серед публiки були й високопосадовцi СС. Переможеного хлопчика почали вiдкачувати, дiвчина масажувала йому щоки i м'яла шию.
  Дмитро навiть злякався:
  - Чи не вбив я його?
  Але через хвилину енергiйних манiпуляцiй личко юного боксера порожевiло, i вiн розплющив очi. Щось тихо пробурмотiв. Дмитро допомiг йому пiднятися i хлопчика дружньо обнялися.
  Олег Рибаченко у свою чергу боксував акуратно, бої були аматорськi, по чотири трихвилинки... Хлопчик вiдправив двох своїх перших супротивникiв у третьому та четвертому раундi. Iз третiм довелося повозитися... I хоча Олег Рибаченко, демонструючи чудовий захист, впевнено вiв за очками, був призначений i п'ятий раунд.
  Оголенi до пояса, i засмаглi тiла хлопчакiв блищали вiд поту, м'язи ходили ходуном, а вени та жилки проступили ще рiзкiше. Противник Олег Рибаченко кинувся вперед, розраховуючи на те, що у разi активностi йому вiддадуть цей раунд. Але вiдважний пiонер помiтив, що його вiзавi вже стомився, i його реакцiя сповiльнилася. Послiдував стрiмкий бiчний у лiву частину пiдборiддя i на зустрiчному русi. Юний супротивник пiдкосився i впав уперед... Судячи з усього, це був нокаут, так вiн не став на рахунок десять.
  Пiсля чого настала перерва, три бою за один день за кубковою системою це багато!
  Дмитро з деякою часткою сарказму зазначив:
  - Ось професiонали б'ються по п'ятнадцять раундiв, а до першої свiтової вiйни взагалi не було обмежень у часi. Боксери билися, поки один з них не впаде у знеможеннi.
  Олег Рибаченко тут погодився лише частково:
  - Знаєш це професiйний бокс, менi якось не до вподоби. У аматорському боксi ти просто рухаєшся по сiтцi, а в профi, занадто багато залежить вiд промоторiв. Наприклад, можуть i дуже талановитого боксера згноїти, не даючи йому боїв. Та й чемпiони мають можливiсть не допустити до бою надто вже небезпечного супротивника. Наприклад, просто за допомогою рiзних зволiкань вiдмовляючись пiдписати контракт.
  Дмитро погрозив кулаком:
  - Хай тiльки спробує!
  Пiд час обiду юних спортсменiв годували пристойно... Навiть були апельсини i на десерт ранiше не куштованi радянськими спортсменами-пiдлiтками банани, кокоси та плоди манго.
  Мабуть, нацистськi органiзатори змагань, намагалися показати, що Третьому Рейху, все добре, дуже ситно i можна дозволити собi розкiш.
  Дмитро та Олег Рибаченко вперше в нових тiлах спробували кокоси та банани та вдруге ананаси(ну з апельсинами в СРСР куди, простiше, є свої в середнiй Азiї!). Тут хлопцi припустилися досить поширеної помилки - переїли... А дорослих тренерiв у командi не виявилося... Якщо в Гiтлер-югент було гасло - юними повиннi управляти юнi, то в радянськiй спортивнiй делегацiї вирiшили наслiдувати цей приклад.
  Може, це була не найкраща iдея для наслiдування!
  У будь-якому випадку пiсля рясного обiду з десертом i тiстечками треба провести (якщо ти не програєш!) ще три бою ... Причому з сильними хлопцями!
  Пiсля їжi хлопчакiв добряче розвезло, Олег Рибаченко навiть запiдозрив, що їм чогось пiдмiшали.
  У всякому разi, тепер клас юних радянських спортсменiв упав, i вони стали програвати один за одним... Та ще суддi разом iз реферi зовсiм озвiрiли.
  Та й билися радянськi вже проти нiмцiв.
  Дмитро спочатку почував себе непогано, i в першому раундi пройшов чверть фiналу.
  Проте вже у пiвфiналi, вiн вiдчув слабкiсть у руках i ногах... Велику слабкiсть та уповiльнення рухiв... Але Дмитро тримався на самолюбствi, i йшов уперед не дивлячись на те, що багато пропускав... Але голова у хлопця була мiцна, i точнi удари великого, технiчного i швидкого супротивники його тiльки злили... А злiсть i самолюбство своєю чергою дозволяли впевнено продовжувати бiй.
  Нарештi у третьому раундi Дмитро зачепив свого супротивника, розбивши тому нiс.
  Нiмець злегка здивувався i отримав у пiдборiддя. Хлопчик iз Третього Рейху пiшов назад, його заплiталися. Дмитро розвинув успiх, провiв мало швидку, але водночас вiдчутну трiйку... Противник упав, реферi почав дуже повiльно рахувати нокдаун... Нiмецький хлопчик пiднявся, але не твердо стоять на ногах... Натхненний Дмитро кинувся його добивати. Декiлька точних свiнгiв... Пацан падає...
  Суддя не поспiшає пiдiйти до нього. Про щось питає убiк. Йому вiдповiдають...
  Починається новий млявий рахунок... На рахунку дев'ять хлопчакiв все ще лежить... Але звучить сигнал закiнчення раунду. Його пiдхоплюють i забирають у свiй кут.
  Дмитро впевнено вимовляє:
  - Четвертого раунду не буде! Вiн просто не вийде!
  В даному випадку росiйський хлопчик виявляється правий, секунданти дали вiдмашку.
  Олег Рибаченко, у свою чергу, бореться, як нi в чому не бувало... Холоднокровно набирає очки, а потiм закiнчує в четвертому раундi... I рухи, як i ранiше, точнi та швидкi...
  До фiналу з радянських спортсменiв дiйшли лише вони вдвох - представники наймолодшої вiкової групи. Супертяж серед дiтей, i середня вага... Чемпiон ваги мухи отримав за кiлька годин до вильоту травму, а замiну йому знайти не встигли...
  Так що у фiналi виявилося тiльки двоє росiян, а решта, зрозумiло, нiмцi, якi розiгруватимуть золото мiж собою...
  Змагання активно знiмають на плiвку... Дмитро з огидою скривився:
  - Отак вони нас хочуть зганьбити! Нiби ми росiяни гiршi за нiмцiв i зовсiм не арiйцi!
  Олег Рибаченко замотав головою:
  - Та нi! Будь-яке подiл нацiональностей на повноцiннi i не повноцiннi, абсурдне вже власною постановкою питання. Та й що тут казати, якщо нашi iдеї загалом iнтернацiональнi!
  Дмитро, хихикнувши, погодився:
  - I бити ми їх будемо мiжнародно...
  Перед фiнальним боєм була зрозумiла перерва... I тут нiмцi побудували радянським хлопчакам чергову пакiсть... Нiбито запропонували натерти глянцем кеди. Але в результатi взуття на ногах пацанiв раптом розм'якшилося i почало обсипатися.
  Довелося її скинути i бiгти мити в раковину... Дмитро не на жарт розсердився:
  - Та навiщо вони це зробили? Чи хотiли нас спровокувати на бiйку, а потiм зняти зi змагань?
  Олег Рибаченко цiлком логiчно зауважив:
  - Та не лише це! Вони ще захочуть показати, що у СРСР злиднi, i навiть провiднi спортсмени змушенi на змаганнях виступати босi. Мовляв, якi у Росiї бiднi дiти!
  Дмитро запропонував:
  - Може, попросимо кеди у наших старших товаришiв? Тобi, правда, будуть великi, але менi знайдуться!
  Олег Рибаченко негативно замотав головою:
  - Нi, варто! Ми їм покажемо, що здатнi перемагати й у найважчих умовах. Крiм того хлопчикам нашого вiку не соромно ходити босими... Як кажуть босоноге дитинство...
  Дмитро з такою силою стиснув кулаки, хто кiсточки захрумтiли. Молодий боксер сказав:
  - Ну, вони мене розлютили! Нi, вони просто розлютили!
  Олег Рибаченко вiдповiв:
  - То хай злiсть додасть тобi i менi сили.
  Тут згадуючи перервав дотик прикутого поряд Дiма, хлопчик шепнув:
  - Ти теж бачив?
  Олег Рибаченко лаконiчно вiдповiв:
  -Так!
  Знову полив дощ, що не зовсiм типово для кримської весни. Вiд цього i гидко i мерзлякувато. Навiть ще брудно, а мозолi, що формуються на пiдошвах, гидко ниють вiд розмоклої холодної води. До лiсу колона з босоногими бранцями увiйшла ще за кiлька годин, вже ближче до вечора. Мабуть, есесiвцi поспiшали поспiшаючи сховатися вiд дощу. Хлопчик-пiонер майже забув про те, що сталося. Та й на лице юному ленинцю думати, про холод, мокрий наскрiзь одяг, задубiлi ноги i сталевi з мiцної нержавiйки кайдани, що стерли зап'ястя до кровi.
  Дмитро перервав мовчання i заявив:
  - Начебто я встиг облазити за зиму Криму, але... Тут якось не по земному!
  Олег Рибаченко погодився, мотаючи головою:
  - А з нами взагалi все не як у людей!
  Лiс виявився грандiозним. По сторонах вiд дороги строєм стояли сосни - в три-чотири обхвати, з червоно-коричневою трiщинуватою або жовто-оранжевою як велика луска риби корою, що пiднесли на дику просто висоту компактнi вiчнозеленi або блакитнi крони.
  А на гiлках ще й квiти, що начебто - петунiй. Не лiс, а казка, вiдчуття влучення в iнший свiт. Але є й мiнус - у багнюцi на дорозi було повно колючок, гострих, як справжнi зi швейної машинки сталевi голки.
  Деякi дiвчата вже заохали, наступаючи на них. Дiма, стиснувши руку, Олегу Рибаченка сказав:
  - Це морок! Не вiрте баченням!
  Мiрабела поклала долоню на вже почав вiдростати свiтлий їжачок волосся Дiми i шепнула:
  - Вiр не вiр! А пiд ноги дивiться! Бракувало ще занести собi iнфекцiю!
  У пiдлiску густо рiс ялiвець i... вже стигла суниця з полуницею. Дух стояв - сумiш весняної сосни i весняного ж полуничного та ялiвцевого аромату. Здалося, що навiть стало теплiше. I просто-таки не вiрилося, що за сотню крокiв звiдси - мокра, хай не тундра, яка тундра може бути в Криму? Але все одно, паскудна погода та чорнi холоднi скелi, пiд якими марширують фашистськi орди. Жаль, що захоплення вистачило ненадовго - повернулися бiль у руках, ротi та спинi, холод, вогкiсть, i Олег Рибаченко вiдчув себе дуже нещасним. Просто до краю.
  Втiм... вiдмiнник-пiонер раптом усмiхнувся. Вiн уже не раз за короткий час перебування тут у полонi думав: ну, все погано, далi i гiрше нiкуди! I щоразу виявлялося - дуже навiть є куди.
  Дивно ця думка трохи втiшила. Олег навiть став згадувати карту Криму iз Атласу. Але не мiг її згадати - i збився на здивованi роздуми про те, що все-таки сталося щось неможливе. Можна потрапити в iнший час - це фантасти з часiв Марка Твена полюбили. В iнший простiр, що сучаснiше, на iншу планету - припустимо! Чорт iз ним, з розумом - раптом це надцивiлiзацiя; люди якi на мiльйон рокiв випередили у розвитку людство балуються! Все неможливе можливе - знаю точно!! Але щоб при цьому змiнювалася i твоя сутнiсть, пам'ять, весь вираз i не тiльки в тебе? Це вже тотально - безмежне i безмежне...
  Олег Рибаченко спитав Дмитра:
  - А в тебе є план на бiй?
  Хлопчик вiдповiв:
  - План простий - бий! - Тряхнувши худорлявою, на якiй видно кожна кiсточка спиною додав. - А добре все-таки, коли ти не просто скелет, а на тобi грає могутня мускулатура. Гарний сон... А ось ти став меншим!
  - Маленький, але далеко! - Банально, але влучно вiдповiв Олег.
  А дорога стала рiвною, тим часом пожвавiшала. I так дивно, що в Криму, наче все вимерло. Кiлька разiв назустрiч проскочили мотоциклiсти з ненависною чорною свастикою. А потiм хвилин п'ять назустрiч тягнувся обоз - запряженi фiлософського вигляду битюгами великi вози з закритою дерюгою поклажею, на яких сидiли полiцаї-мужики, що насупилися, в камуфляжних плащах i пов'язках зради. Теж у супроводi транспортера. На вiдмiну вiд танкiв їх у Гiтлера багато. Потiм ще один загiн на вантажiвках плюс мотоцикли з коляскою легко обiгнав полонених дiвчат-рабинь. Машин сто, не менше, багато розфарбованi пiд колiр хакi.
  На ходу гiтлерiвцi перегукувались з колонами бранцiв, що їдуть у головi, i по сутi рабiв вершниками, i Олег Рибаченко мiг присягнути, що голоси були глузливi. Конвоїри-есесiвцi вiдмовчувалися. Лiкарi їхали на якихось бронниках формою немов черепахи i важкi, ще гусеницi тягнуть. Наїжачилися кулеметами. Адже схоже, подумав Олег, їм не дуже до душi ця роль - наглядачiв-конвоїрiв... Навiть свої звiрячi морди сховали.
  Дiма помiтив:
  - Катiв i в Нiмеччинi не шанують!
  Мiрабела знову щось сказала, киваючи услiд мерзенним воїнам СС. Олег зiтхнув:
  - Перебити б їх! Усiх до одного, до Гiтлера!
  Дiма помiтив iз зiтханням:
  - Ех, не розумiю їхньої мови. А то спитав би, чи скоро нарештi прийдемо...
  Олег Рибаченко мляво зауважив:
  - Я знаю нiмецьку, але толку вiд цього небагато!
  Дощ перестав, i над деревами розчистилося небо, з'явилося сонце. У Олега Рибаченка з'явилася ще одна проблема - все сильнiше хотiлося в сортир обома способами. А щось пiдказувало: навряд чи через це зупинятимуться. Чомусь неможливiсть такої елементарної справи, те, що вiн i тут залежить вiд чужої волi, хлопчика-пiонера, розлютила донельзя. Крiм того, бажання ставало досить-таки болiсним. I есесiвцi, i їхнi прислужники вирiшували цю проблему, не зупиняючись, але це викликало лише огиду, а не бажання наслiдувати їхнiй приклад.
  Ось iнодi й шкодуєш, що нагодували достатньо, щоб викликати потребу. Вмiють фашисти завдавати проблем - природженi садисти. Чи їх так партiя виховала?
  Олег Рибаченко вже почав зводитися всерйоз, коли раптом потягнуло ще в сирому повiтрi, димом, потiм почувся собачий гавкiт i людськi голоси, справа рiзко, одразу почалася розчистка, на якiй щось робили солдати - всього десятка три, а за нею пiднiмалися серпанки. кам'яними та масивними будовами. Вiд дороги стрiмголов влiптували до дiти, одягненi в камуфляж. Не росiяни, судячи з вигуками та пов'язками зi свастикою, їх штук двадцять - бiгли та волали. На той час, коли колона пiдiйшла до селища, назустрiч уже вийшло не менше дюжини солдатiв - з великими гранатометами та переносними кулеметами, забезпеченими широкими пiдствольними пристосуваннями. Їх очолював здоровенний дiд у формi генерала СС.
  А може й не дiдусь, а просто сивий, бо жодних iнших ознак старостi помiтно в ньому не було, i жест довгої вузлуватої руки, прикрашеної золотими браслетами, виглядав королiвським i наказовим.
  А нагород у нього... Олег Рибаченко читав у довiднику i вразився - що стiльки можна зiбратися в колекцiю. Найвища це Лицарський хрест з дубовим листям та мечами. Вище тiльки те ж саме, але з дiамантами, а також Великий Хрест Залiзного хреста, але така нагорода є тiльки у Герiнга. Ще вище Зiрка Великого Хреста Залiзного хреста, а iсторiю Нiмеччини її нагородили все двох чоловiк - фельдмаршалiв Блюхера i Гiнденбурга. Ну ще орден орла з дiамантами буде вищим.
  Колона з полонянок зупинилася. Пузатий "лiкар-бос", як охрестив Олег Рибаченко начальника конвою, спiшився i заговорив iз сивим. Iншi розглядали конвой похмуро i напружено. Олег Рибаченко зауважив, що в полi всi покидали роботу, а тi, що втекли, дiти пiдiйшли майже впритул. Першi нiмецькi, вони йшли колоною. А за ними i мiсцевi - худорлявi: босонiж або в сплетених лаптях. Мiсцевi жебраки хлопцi опинилися тiльки в квiтчастих картатих сорочках - чорно-бiлих. Такi обiрванi, що не вiдразу зрозумiєш, де хлопчаки, де дiвчата; всi кудлатi, русявi, але посiрiлi вiд пилу або коричнево-рудi, довговолосi, жахливо бруднi, але з живими, ясними очима - цiкавими, трохи зляканими i виразно жалiючими. Зауважив Олег Рибаченко i те, що есесiвський конвой намагається триматися якомога ближче до рабiв та подалi вiд мiсцевих людей. Гiтлерiвцi не галасували, не задиралися i взагалi поводилися тихо.
  Маргарита, дивлячись на це, зазначила:
  - Куди у СС подiлася бравада?
  Олег Рибаченко дотепно вiдповiв:
  - Пiшла на батог i петлi!
  Сивий генерал тим часом якраз на есесовцiв iз дегенеративними рилами кiлька разiв i показав, а потiм, коли товстун щось iз пiною бiля рота став заперечувати - вiдмахнув рукою, рiзко, як мечем рубанув. I товстун теж махнув рукою, але з прикро-згодним виглядом, а потiм вiддав коротку команду. Загули броньовики, i вовчi вершники побрели далi дорогою. Услiд пiшли пiвдюжини мiсцевих солдатiв. Iншi оточили полонених рабинь, i колона знову рушила. Сивий крикнув i на дiтей, i на працiвникiв у поле, а сам пiшов поруч iз поспiшними конвоїрами-людьми.
  Дiма, зiщулившись, зазначив:
  -Щось вони не подiлили!
  Мiрабела з усмiшкою вiдзначила:
  - Та нехай переберуться i випустять один одному кишки!
  Кряжистий молодий бородач iз мiсцевих бiйцiв СС, що зайняв мiсце поруч iз Олегом Рибаченком, похмуро поглядав на пiонера-хлопчика, хитав ручним кулеметом, потiм крикнув у голову:
  - Ти росiйське порося хоч щось розумiєш?
  I вискалившись, додав:
  - Ми будемо в Москвi та Вашингтонi чи нi?
  Олег Рибаченко зрозумiв, чого вiд нього хочуть, швидко закрутив головою, зустрiв погляд Маргарита - вiдчайдушний i водночас нiби говорив: "Пощастило - на нас чекають великi справи!" - але сивий генерал вiдмахнувся, i бородач, ще щось пробурчавши, жалкуючий глянув на Олега i бiльше не говорив нiчого. Олег Рибаченко майже зрозумiв, чого той хотiв... Нехай навiть i невиразно.
  Але тим краще, значить, експерименти все ж таки мають сенс? Невже нiмцi хочуть дiзнатися таким чином майбутнє? Але ж виходить суперечнiсть. Про дружнi змагання з боксу, не може бути мови пiсля такої вiйни. Фашизм та комунiзм вороги назавжди. Або тут щось iнше... Як болiсно занили вiскi.
  Вiйськове селище опинилося за невисоким, але добротним частоколом - з помостом для воїнiв жахливої органiзацiї СС, з потужними - втiм, вiдчиненими навстiж - воротами. Дивним Олегу Рибаченка здалося лише одне - кам'янi ворiтнi стовпи, покритi рiзьбленням у виглядi кучерявих квiтiв i стебел. Стовпи цi зовсiм не в'язалися iз загальним виглядом села, де було брудно (втiм - може, це пiсля зими?), а будинки, складенi з кам'яних плиток, законопачених у широких щiлинах жовтуватим мохом, бурiли плоскими солом'яними дахами.
  Натомiсть стояла САУ. Немає саме самохiдка, причому на гусеничному ходу незнайомiй допитливому Олегу Рибаченку модифiкацiї. Ось, наприклад, озброєння - мортиру не менше на вигляд 350 - мiлiметрiв. Вiн не чув про таку.
  Причому машина виглядом важить пiд вiсiмдесят тонн, i як таку по кримських горах взагалi тягли? Чи хочуть випробувати при штурмi неприступного Севастополя? Вiд цього припущення трохи ниє в спустiлому животi. Яке доведеться росiйським солдатам пiд такими ударами. Тут все дихало середньовiччям, перемiшаним iз сучаснiстю та технiчними iнновацiями. Як дiрки з наворотами. Навiть не здивуєшся, якщо тут i телевiзор виявиться, та ще й кольоровий. А чи не чорно-бiлий.
  Таким же виявилося примiщення, куди привели, точнiше, пригнали рабинь. Втiм, нi - гiрше, бо тут нiхто не спромiгся законопатити щiлини цементним розчином, i пахло дуже знайоме Олегу Рибаченку - свинями. Пiд ангар невiльниками вирiшили пристосувати чи кинутий, чи тимчасово порожнiй хлiв (запах з таких мiсць майже нiколи не вивiтрюється).
  Маргарита так скривилася, що стала страшною i проскулила:
  - Ось знову нас опускають! Ну Гiтлер потрапи ти тiльки менi!
  Але це був дах над головою. Плюс до цього невiльниць розкували. Хоча, як i побоювався Олег, туалет тут не передбачили. У минулих примiщеннях, де в'язниця сучаснiша - куди комфортнiше. Фрицi хоч i свиня бруду не люблять.
  Втiм, подумав вiн про це, уже зробивши свої справи бiля дальньої стiни. I зiтхнув. Що тут скажеш... Не по-пiонерському це зовсiм не гарно. Все не в штани, вже маленька перемога. А дiвчатам теж довелося тут... Краще не дивитися...
  Аврора втiм, не сумує:
  - Ще одна пригода... Живемо i дихаємо в цьому щастя!
  Олег Рибаченко брякнув:
  - А на тому свiтi може бути набагато краще!
  Вогняна диявола пiдморгнула хлопчику:
  - Готова сперечатися, перевiрити, як на тому свiтi вiд нас не спливе!
  Олег Рибаченко у вiдповiдь тихо заспiвав. Це допомагало впоратися зi приниженням та соромом;
  Я присвятю вiтчизнi без залишку -
  Хай буде подвиг, ратний пiднесений!
  Удар меча i кинута рукавичка,
  Безжальний царя Землi закон!
  
  Вулкан палає - закипiли води,
  Кохання моєї бурштиновi вуста!
  Хочу я знайти хоч мить свободи,
  Наскiльки ти повiтряна та чиста!
  
  Горить як золото волосся дорогоцiнне,
  Змахнув руками - виросло крило!
  Господь подарунок зробив менi безцiнний
  I стало одразу радiсно, свiтло!
  
  Де Бог пройшов: там виросла долина;
  Квiтучих, пишних бiлих троянд!
  Там буде честь - свiтiв усiх середина -
  Подарунок на вiвтар, що я пiднiс!
  
  Так знаю, грiшний, пов'язаний з чаклунством,
  I не вартий райських кущiв i хащiв!
  Але на голгофi разом iз Христом,
  Ридав я, загорнувши iкону в плащ!
  
  Моя ти найкращий образ усiх наречених,
  Всевишнiй вiрю, дух перетворить!
  Я понесу свiй не гiдний хрест,
  I пiднiму щит, що впав з рук!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Розташувалися вони в хлiвi, тож мирiться, якщо гiтлерiвцi звикли навiть до худоби ставитися краще, нiж радянським громадянам.
  Троє мiсцевих хлопчакiв пiд контролем СС натягли всередину соломи. Швидко мчали, миготивши босими, запорошеними п'ятами, принесли великi оберемки i назад. Минулорiчної, натаскали, зате багато, мало не стог. А через сiм чи вiсiм хвилин пiсля цього, не бiльше, з'явилася жiнка, яка принесла разом iз двома мiсцевими дiвчатками кiлька великих плоских коржикiв i два здоровенних кола сиру. Говорячи українською, вона спритно роздiлила їжу на всiх. Олегу Рибаченка стало цiкаво: багато хто про щось питав i її, i хлопчикiв, i всi троє охоче вiдповiдали.
  Нiмцiв багато, i вони щось тут монтують. Але ж знову нiхто нiчого не знає! Насамкiнець тi ж пацани притягли баддю з водою, i щiльно дверi замкнули. З поведiнки своїх супутникiв Олег Рибаченко зрозумiв: це аут, бiльше сьогоднi нiкуди не поженуть.
  Маргарита запропонувала братовi по зброї, води та заявила:
  - Пiдкрiпитися не завадить!
  Хлiб виявився свiжим, але незвичним, важким якийсь (той черствий шматок, з'їдений вранцi, Олег Рибаченко до смаку не мiг згадати, щоб порiвняти). Чи то непропечений, чи тут такий завжди їдять (вiрнiше, швидше за все друге, решта ялин i нiякого невдоволення не виявляли). А ось сир виявився напевно мiсцевого виробництва - дуже гарний, схожий на бринзу, яку Олег Рибаченко любив. Шкода, що шматок був лише в третину долонi. Та ще хлопчаки-пiдлiтка, а не чоловiчий.
  Маргарита пiдтримала змученого брата. Той звалився на солому, як пiдкошений, дожував те, що йому дiсталося, лежачи, навiть не став запивати. Олег Рибаченко раптом зрозумiв, що його знобить. Залишалося сподiватися, що це просто трясiння пiсля холоду, i особливо диких видiнь. Що пiсля сну це тремтiння пройде. Рибаченко Олег постарався собi пiдгрести побiльше соломи i по можливостi закопатися в неї. Апетит нiкуди не пропав, заспокоював вiн себе, а у людей як вiн чув; при температурi насамперед вiдрубує бажання, є. Сам Олег Рибаченко ще жодного разу не хворiв - завдяки генетичнiй конструкцiї. Щоправда, i подiбних експериментiв над ним, у тому числi багатогодинних прогулянок по холоду не ставив. Але може, обiйдеться. А якщо нi, то є шанс, що все ж таки заради науки його пiдлiкують...
  Деяких дiвчат трясе не менше, але нiхто не кашляє.
  Ох, як навалилася на хлопчика-пiонера, вiд голови до кiнчикiв пальцiв нiг, яка втомлює! Розтертi в кров зап'ястя, запухлi рубцi на спинi, пораненi, збитi i почали вiдiгрiватися ноги - все занурило, але це ниття тiльки посилювало бажання спати i спати.
  А страшно заснути - можна i не прокинутися, або ще гiрше знову опинитися у видiннi. Втiм, доволi цiкавих.
  Олег Рибаченко заплющив очi й одразу поплив до обiймiв Морфея - повнi мрiй, кольоровi й оглушливi.
  Одна i на цьому випробування не скiнчилися... Покриття рингу помiняли, встановивши залiзнi листи з шипами, якi безжально вп'ялися в босi п'яти хлопчакiв.
  Олег Рибаченко навiть ойкнув, але стерпiв, хоч i не мiг встояти на мiсцi, а Дмитро навiть затанцював i почав порикувати.
  Суперники у них пiдiбралися сильнi, i були явно старшi, нiж офiцiйно оголошено. Наприклад, суперник Дмитра на голову його вищий, i вже вусики пробиваються... А хiба можуть вусики пробиватися в одинадцять рокiв?
  Противник у Олега Рибаченка також куди бiльший i важчий, та й пика при цьому бандитська не дитяча .... Втiм, хлопчику не звикати, ринг є ринг, там всякi зустрiчаються!
  Обидва бою проходили одночасно. Треба швидше закiнчувати, так вже наближається пiвнiч.
  Преображений Дiма майже вiдразу почав пропускати важкi удари в обличчя. Його супротивник користувався перевагою в довжинi рук, у вазi, i був, схоже, чудово пiдготовлений, як фiзично, так i технiчно... М'язи взагалi як у хитавицi атлета... Втiм, i Дiмка дуже рельєфен, i швидкий... Був швидкий, а зараз сповiльнився...
  Отруєний Дмитро у першому ж раундi на пропускав безлiч одиночних та подвiйних ударiв. Навiть пiд правим оком стала набухати гематома.
  Другий раунд видав ще гiрше, його противник пiшов уперед i бив, бив, бив... А Дмитро майже не захищався, лише вiдкидаючи голову назад пом'якшував удари, рiдко, зате несподiвано всаджуючи у вiдповiдь, i часом дiставаючи суперника... Той рикнув нiмецькою:
  - Ти росiяни означає не повноцiнний!
  Дмитро жорстко парирував, теж нiмецькою:
  - А ти нiмець, отримаєш вiд росiйської цiлком повноцiнно!
  Той розлютився i всадив лiктем, у нiс...
  Зазвичай нiс у Дмитра в цьому свiтобудовi дуже мiцний, i його жодного разу не розбивали, навiть потрапивши, але в даному випадку, це був не пом'якшений рукавичкою удар, а вiстря твердої кiстки лiктя.
  I кров потекла по обличчю хлопчака, змусивши її слизнути... Дiмка вiдповiв... Спiймав назустрiч Противника злегка струснуло i вiн похитнувся, але сил розвинути успiх не вистачало - ноги зi сколотою пiдошвою наче ватянi.
  Третiй раунд видався не менш важким, противник вiдчайдушно тиснув, але Дмитро став частiше ставити блоки, вiдбиваючи удари... Правила фiналу, були змiненi, раз йдеться про мiжнародну золоту медаль, то число раундiв збiльшили до п'ятнадцяти... Як у профi. Треба сказати дуже жорстоке рiшення щодо пiдлiткiв, якi вже цього дня билися п'ять разiв... Правда i Дiмка закiнчував швидко, i його противнику явно спускали без особливої боротьби.
  Але пiсля перших чотирьох дуже активних раундiв супротивник Дмитра дещо знизив оберти. Вiн теж вiдчував втому, дихання стало куди бурхливiшим i водночас важким.
  Димка, не зважаючи на гематоми i сильне печiння в босих ступнях, навiть вiдчув у собi приплив додаткових сил. У шостому раундi вiн навiть кiлька разiв потрапив супротивниковi в щелепу... Але вiн теж був стiйкий, великий, i можливо ще й наколотий допiнгом...
  У сьомому раундi пiдлий опонент Дмитра злегка змiнив тактику i став намагатися якомога бiльше ударiв усупереч, правилами наносити лiктем, або навiть головою... Дiма став потрапляти ще частiше, i у восьмому раундi досяг приватного успiху, з великого носа супротивника потекла, нарештi, юшка... А коли той рушив черговий раз лiктем, сам нарвався на зустрiчну поставу... Знущаючись Дмитро гаркнув йому:
  - Ну, що трапився, який кусався!
  Нiмець ще бiльше розiйшовся, вiн досi розраховував на окремий прострiльний хук!
  Олег Рибаченко вiв бiй бiльш рiвно, майже не пропускаючи, i користуючись тим, що його супротивник занадто широко розмахувався, зустрiчав його пiдборiддя лiвим джебом, або правим кросом... Але великий нiмецький пацан на цi удари нiяк не реагував. Тодi Олег Рибаченко змiнив тактику i став обробляти плескатий нiс опонента... Нюхалка нiмця трималася довго, але до сьомого раунду почала пiдтiкати...
  Треба сказати, що противник Олега Рибаченка вийшов на замiну, iншому, легшому та свiтлiшому хлопчику. Колишнiй начебто травмувався( Хоча звичайно це нацистська хитрiсть!)... Тому вiн був на початку бою свiжий, i мiг накручувати шалений темп.
  Але ось у дев'ятому раундi й Олег Рибаченко трохи зазевався i пропустив удар, вiд якого його збило з нiг... Голi, збитi нiжки хлопчаки безпорадно закрутилися... Олежок, втiм, швидко схопився, щоб не зарахували нокаут. Метнувшись, повис на супротивнику.
  Той його струсив, кинувшись добивати... Пролунав горн про закiнчення дев'ятого раунду, але реферi вдав, що не чує...
  Олег Рибаченко, пропустив трохи тяжкий ударом, але втримався, пом'якшуючи їх мотанням голови. Противник увiйшов у раж, уже нiчого не помiчаючи молотив. Тут радянський хлопчик рефлекторно, але дуже сильно пробив по корпусу назустрiч... Удар влучив у печiнку... Дуже небезпечне влучення...
  Опонент зробив ще кiлька помахiв i його велике обличчя почервонiло. Судорожно ковтнувши повiтря, вiн повалився вперед, i почав корчитися... Реферi, одразу зупинив бiй, i на ринг вибiгли лiкарi... Незабаром з'ясувалося, що супротивник продовжувати сутичку Олега Рибаченка не в змозi, i його взагалi забрали на ношах, поставивши крапельницю...
  На друга Дмитра це справило озвiряючу дiю i вiн перейшов у наступ, проти супротивника, що помiтно втомився... Десятий, одинадцятий, дванадцятий раунд... Жорсткий обмiн ударами, але з явною перевагою Дмитра... Тринадцятий раунд трохи вирiвнявся, за рахунок вiдчайдушного спрута нiмця, а радянський хлопчик отримав розтин брови.... Але в чотирнадцятому пiдбадьорився Дiмка знову взяв iнiцiативу до своїх рук. Цi хлопцi ще нiчого не знали, наприклад, про Мохаммеда Алi, але багато в чому копiювали його тактику.
  До п'ятнадцятого раунду у нiмця вiд втоми опустилися руки, i вiн уже не реагував на удари, а просто стояв, демонструю арiйську стiйкiсть.... Крiм того, у Дмитра, вiд пiдсипаного дурману i жахливої втоми, звичайно, разючi удари стали слабшими. Нехай так! Але їх було багато, дуже багато i вони сипалися на неприкрите пiдборiддя противника. Нарештi башка, нiмця не витримала, лiмiт стiйкостi вичерпався i вiн представник "арiйської" нацiї просто, як бруд сповз униз, приблизно за п'ятнадцять хвилин до закiнчення останнього раунду.
  Реферi взявся до непристойностi повiльно рахувати, але пiсля рахунку п'ять, бачачи, як страшно нерухомий суперник Дмитра Лебедєва, перервався i крикнув:
  - Швидше за лiкаря!
  I чергову малолiтню "надлюдину" вiдвезли до шпиталю.... Пiсля чого фiналiсти, що перемогли, вишикувалися до колони, i стали марширувати... Зверху посипалися пелюстки троянд.
  Рослий хлопчик Дмитро широко посмiхався, йому було весело. Але тут раптом помiтив, що камера наблизилася до них, i знiмає крупним планом босi, сильно сколотi шипами i злегка кровоточивi ноги радянських хлопчакiв... Його настрiй вiдразу ж зiпсувався i вiн спробував сховати свої кiнцiвки за розкiшнi в позолотi кеди iнших юних нiмецьких спортсменiв або закопати їх у пелюстки.
  Олег Рибаченко смикнув його за руку:
  - Не варто! Саме твоє збентеження i викликає смiшки, i сумнiви... Крiм того в Нiмеччинi пiсля оголошення тотальної вiйни, майже всi дiти босi ходять, що ти й сам бачив на вулицях Берлiна. Так що випрями гордо спину.
  Медалi що їм вручали, були на коричневих стрiчках i зi справжнього золота, приблизно п'ятдесят грамiв вагою та дев'ятисотої проби. Звичайно, для радянських хлопчикiв це велика сума - приблизно... Навiть важко пiдрахувати, бо радянськi грошi начебто були офiцiйно забезпеченi, але фактично емiсiя проводилася без золотого запасу.
  Коли радянськi пiонери пiднiмалися на помiст, звучав гiмн СРСР. До речi, це була ще не музика Александрова, щось на зразок iнтернацiоналу. Олег вiдчув тут велику натхнення i попросив дозволу заспiвати.
  Гiмлер, який був присутнiй на змаганнях, милостиво дозволив:
  - Ми будемо дуже радi почути твiр наших гостей їхньої Великої Росiї.
  Олег Рибаченко вклонився спочатку праворуч, а потiм лiворуч, пiсля чого вони разом iз Дмитром заспiвали;
  За життя витязь ти орлом летиш
  I не бажаєш знати посадки!
  Для нас нагород зовсiм не фетиш
  Нам шлях один прийнятний у дамки!
  
  Спочатку краватка червона пов'язала,
  Потiм, коли вiйна прийшла...
  Лопату в руки тонкi хлопчика взяв -
  Щоб не встромилася в груди голка!
  Траншеї рили дiти босонiж,
  Шматок черствий на трьох...
  Вiдiгрiвалися в холоднечу окропом,
  Вiд в'юк кусачих, дуже злих!
  
  Боєць загинув i автомат упав,
  Його хлопчик спритно пiдхопив!
  Могутнiй як "Катюшi" став удар,
  Безстрашний, молодий колектив!
  
  Стрiляю в чорних тiней ланцюг,
  Звiдки влучнiсть ти взялася?
  Як у давнину найгострiший меч,
  Вам набiгла знати пеня!
  
  Вiйна без жалостi, на жаль, не мати,
  У нiй суша пустелi моторошний жар!
  Але за Вiтчизну треба життя вiддати,
  Тодi отримаєш щастя в дар!
  
  Але що таке бути в коханнi?
  Не кожен хлопчик це знає.
  Коли потоки ллє кровi -
  Фашистiв звiрячих вбиває!
  
  Але Батькiвщина i є кохання,
  У нiй слава свiтлих поколiнь...
  I серцю ти не перемов,
  У ньому Сталiн - Сталь та Полум'я - Ленiн!
  
  Будь промениста пора -
  Святої справи комунiзму...
  Розбита зла орда -
  I вирваний корiнь геть нацизму!
  
  Все людство вважай...
  Поради зробили єдиним!
  Нехай буде на планетi рай,
  Я лицар - Русь непереможний!
  Олег Рибаченко та Дмитро за останнiх слiв пiдстрибнули вище, тим самим ще бiльше посиливши враження вiд своєї пiснi.
  Трибуни захоплено свистiли та аплодували...
  Поки хлопчики бачили загалом досить цiкавий i сприятливий для них сон, дiвчата повернулися до перерваного ранiше захоплення корабля. Багатосерiйне бачення рiдкiсне явище, але тут явно за цим стояло щось бiльше.
  Точнiше не ведення, а виконання мiсiєю Гiпервiдми та Росiйських Богiв-демiургiв. Вiдпрацьовуючи своє безсмертя.
  Тепер наступний вiдсiк, ось тут проблеми з якого боку дверi вiдчиненi, а з якого задерти. Тут краще або обiйти, або ризикнути. Втiм, нiчого страшного, якщо вона поверне ручку, не приймуть за свого п'яницю. Тут хтось небритий глянув з-пiд iлюмiнатора, дiвчина ледве встигла притиснутися. Втiм, так швидко вiн її не розгляне. Дверi зачиненi i треба постукати.
  - Хто там? - Натужно хрипить випитий голос.
  - Свої! - вiдповiла англiйською з явним техаським вiдтiнком, що проявила несподiвану обдарованiсть до мов Аврора. - Ми принесли мiсцевого рома, остогидло вiскi.
  - О так! Швидше! - Чоловiк-матрос за дверима заверещав немов свиня. - Звичайно, ром!
  Масивнi дверi, яких не проб'єш гранатою, вiдчиненi. Вибирається тип з помутнiлим поглядом, з ним ще кiлька напiводягнених суб'єктiв. Вiд них немовби при газовiй атацi несе, точнiше iнтенсивно разить, перегаром,
  - Де ром! - Хором заволали вони.
  - Ви й так гарнi! - Руда Аврора з великим задоволенням стрiляє, укладаючи штабелями морякiв. Цiлих три з половиною десятки поклала, доведеться обойму змiнити. Добре, що кулi маленькi, компактнi, можна багато з собою брати.
  - Ще один вiдсiк зачищений! - З деякою часткою осiнньої прохолоди в голосi, - сказала вона. - Пару пострiлiв встигли зробити, але я сподiваюся не чути.
  Бiлоснiжка-термiнатор вiдповiла:
  - А тi, хто чув - оглухнуть!
  Маргарита Аврора пройшла черговий вiдсiк, трохи вивернулась, трохи вiдстрiляла коридором, увiйшовши до корми, побачила, як її напарник зомбi зчепився з янкi. Мертвяк, втiм, виявив не дуже силу, зламавши шийнi хребцi.
  - Ну, ти нас мало не видав! - пискнула дiвчина-комсомолка.
  - А що лишалося робити! Вiн мене помiтив i мало не збентежив! - Зомбi набув вигляду скривдженого собаки.
  - Ну, у тебе поняття! Ляж i будь смирним. - Маргарита погрозила "слузi" пальчиком i тихо шльопнула нiжкою по палубi.
  На кормi довелося пострiляти, один iз солдатiв викинув гранату, ось погрожував, все обвалиться. Американський аналог Ф-1, летiв як уповiльнена зйомка. Рiшення народилося несподiване, цього у спецназi не вчили. Маргарита рiзко метнула бумеранг. Вона включила третє око i буквально злилася з тонким шматком надмiцного металу. Уявний погляд супроводжував рух диска, i ось вiстря встромилося мiж плиточками, розрiзавши зброю i пiдривник перекривши доступ кислотi. По лобi блондинки-термiнатора скотилася краплинка поту.
  - Ух, мене мало не розiрвало! Це просто диво. Дякую тобi Богородице, що рятуєш мене грiшну.
  Руда Аврора почула її i вимовила з занепокоєнням:
  - Що там?
  - Гранату кинули! - вiдповiла хорт Маргарита.
  - Я не чула вибуху! - здивувалася ведмедиця-комсомолка.
  - Не повiриш, я її диском-бумерангом зробила. - хихикнула бiла войовниця.
  - Ось як i так буває. У принципi, це не суперечить законам природи, якщо потрапити мiж плиточками. - Аврора зробила пальчиками босих нiг подобу дулi.
  - Так i вийшло! - хихикнула, скалячись Маргарита.
  Вогнезорою диявола стало цiкаво:
  - Скiльки убила на кормi?
  Красива Коршунова з гордiстю вiдповiла:
  - Двадцять вiсiм чоловiк, а двадцять дев'ятого задушив зомбi.
  - Не дуже багато! Зараз я рухаюся каютами, щоб зачистити весь корабель. Допомагай менi! - У голосi рудої Аврори тепер звучало нетерпiння.
  - Добре рухатимуся з тобою. - Маргарита рiзко скинула з волосся прилиплий шматочок закривавленої кiсточки.
  Вогняна Аврора стрiмко проникла в кают-компанiю, тут кiлька офiцерiв вже спали, а караульних вело з боку в бiк вiд перепою. Проте вони крикнули:
  - Сюди не можна!
  - термiнова доповiдь вiд Гамiльтона. - вiдповiла вогнезарна дiвчина-комсомолка i дала чергу, майже впритул. Кулi летять безшумно, свiтла теж не ту, не вiдразу зрозумiєш, що це автомат у тебе палить. Тож дивним було, якби хтось зреагував. Трупiв вiсiмнадцять i незабаром до них додалося ще четверо, з санвузла, навiть шестеро - пара трупiв обiйми впала з бочка. Один iз прахiв належав повiї.
  Безмовна могила в розворот,
  Знайшла кончину - маленька бестiя!
  Сьогоднi долар - завтра кулю в лоб,
  Така вже небезпечна професiя!
  
  Та дiвчина не хотiла ж ти,
  Мучити, складаючи iспити...
  Були iншi плутанi мрiї,
  Тiльки крутити жваво дупи!
  
  Щоб шампанського лилася рiчка,
  Яхти, машини - всi почестi!
  Бакси хапала без рахунку рука,
  Дiвка наважувалася на пiдлостi!
  
  Але думає тiльки iдiот,
  У борделi добре та дуже весело!
  Iкрою чорною набивала рота -
  Не знала, що ти СНIД навiсила собi!
  
  I на могилу нi хто не прийде,
  У страху похреститися батюшка!
  Дуже поганий вийшов результат,
  Колишнiй клiєнт навiть гадитися!
  
  Дiти твої не добром згадають,
  Соромно такий знатися матiр'ю!
  Що їм залишилося - тюремний притулок -
  Мовчки терпiти покарання...
  
  А тому дiвчисько ти вчись,
  I попрацюй Батькiвщинi-красунi!
  Тодi ж буде шлях без спаду вгору.
  Iнакше вiчнiсть у пекло жаритися!
  Резюмувала вогняна Дияволiця, вклонившись загиблої повiї.
  Так вона й пройшла, немов тiнь, що прилипла до стiнки i далi коридором. З боку дме вентилятор наганяючи тепло, волосся Аврора сплело в хльостку косу, так що вiдчуття приємнi. Вона пiдходить до дверей, якщо розкрити гаряче повiтря може розбудити тих, що стоять за стiйкою. Ледве коливається, потiм плавно робить вузьку лужок, проповзаючи по нiй. Вiдчула голим пресом лоскоту шорсткiсть килимка. Трохи спустилася трапом, тут уже багато сплять, бiля стiйки потягують пиво. У легкому шумi нiжки, що стали босими, Аврори не чути, гола пiдошва краще гасить звуки, нiж у взуттi, тому дiвчина пройшлася босонiж. Вже монотонне знищення чергою, намагаючись витрачати не бiльше кулi на одного. Сплячих взагалi можна прирiзати. Якщо вiдразу стиснути сонну артерiю, то з боку супротивника максимум буде позiхання.
  I тут голоного Аврора попрацювала, на борту крiм янкi, було близько пiвстонi бiйцiв "Стабiльнiсть", але вони лише знизили дисциплiну.
  - Ось це означає, коли допускаєш в екiпаж когось.
  Дiвчина пiднялася по трапi, зверху падає розсiяне свiтло. Звичайний шум, пiд ногами килим невiдомо звiдки здертий. Судячи з малюнку Iракський. Що ж це у певному сенсi
  теж непогано, хоча каже про досвiд команди. Але тяга до зайвого комфорту згубна для американцiв. Ось вона залiзла на сходи i зупинилася. На мiстку троє та два у скафандрi-черепаху. Ну, скафандр-черепаха це навiть не танк, можна взяти з пiдствольника, але шуму буде як вiд голiння свинi. Так не хочеться зривати таку налагоджену операцiю.
  Звернулася за допомогою до своєї подруги Маргарити:
  - У нас тут один, вiрнiше, двоє в черепахах!
  - Розумiю! - Маргарита намагаючись розiгрувати iз себе круту. усмiхнулася.
  Вогняна дияволиця в'янула:
  - Як звалити?
  Маргарита примружилася i з сумнiвом Сфiнкса, яким проповзає козявка, запитала:
  - Пiдствольник виключено?
  - Дуже галасливий! - Аврора глибоко зiтхнула.
  - Найкраще запустити бумеранг в обличчя, надрiзавши броню-забрало в районi, де скло. Потiм всадити туди три кулi у потрiйному режимi. Має спрацювати. - впевнено промовила Маргарита.
  - Пiдiйди до мене, зробимо синхронно! - хруснувши нервово пальцями, попросила вогняна дияволиця.
  - Звичайно, вже поспiшаю! - Маргарита поклала ще кiлька i зайшла з протилежного боку. Босонога Аврора зосередилася i тихим тоном додала:
  - Тут не можна промахуватись.
  - Помолись, це допомагає! - запропонувала комсомолка Маргарита, що знову впала в релiгiйний екстаз.
  - Я не вiрю у Бога! - вiдрiзала войовниця-ведмедиця. - Це ознака слабкостi!
  Войовниця-блондинка, накладаючи вiн хресне знамення, запропонувала:
  - Так попроси про допомогу - найвищий людський розум. Нехай вiн допоможе перемогти заради Радянської Росiї.
  Дiвчата завмерли п'ять секунд, шепотiли, а потiм виконали задумане. Диск бумеранг, як тонка павутина, у розсiяному свiтлi майже невидимий. Раз i вдарив двом нерухомо стоїть бовванам у забрало. Тi не встигли зреагувати, як безшумнi кулi потрапили в трохи розрiзане забрало, пробивши оболонки i розвернувши мiзки. Ну, а третього замочили синхронно, тож той не встиг зреагувати. Щоправда, скафандри-черепахи впали, створюючи шум. Цiкавий матрос вискочив, руда Аврора одним стрибком наздогнала його, i вказiвним пальцем у потилицю.
  - Спи синку!
  Потiм униз там з'явилися кiлька голiв, черга подвiйним вiялом i тиша.
  - Цей етап пройдено Маргарита!
  - Тут поруч каюта капiтана захопимо його разом iз камiнчиками. - запропонувала розлютована комсомолка-блондинка.
  - Само собою.
  Щоб пройти до каюти капiтана, довелося виконати двi зачистки, одну повiю, що самозабутньо працює над двометровим негром, Маргарита Коршунова пощадила. Надто вже вона була молода, не старша за вiсiмнадцять, а може навiть i шiстнадцять. Так благально дивилася.
  - Я нiчого не скажу воїни...
  - Аллаха! Непереможнi та веденi на крилах удачi. - вiдповiла хитруюча Маргарита арабською.
  Справдi, їхнiх осiб не видно, що розпливчасте, дiвчисько все одно не впiзнає, а версiю що це турецький султан посилить.
  - Де капiтан? - запитала Аврора англiйською з арабським акцентом.
  Жриця кохання залепетала:
  - У люкс-каютi! Цей "педрiла" зовсiм не спокiйний на кохання. Та якщо хочете, я вас обслужу, абсолютно безкоштовно!
  - У раю на нас чекають дiвчата в тисячу разiв краще, нiж ти! - вiдмахнулися войовницi-ведмедицi.
  Путана, не хотiла дратувати вбивць, але рефлекс повiї був сильнiший за голос розуму:
  - Я вам покажу лише те, що вмiю! Моя мова, легка як пiр'їнка i солодка немов мед!
  Не на жарт розлютившись, Маргарита тицьнула їй пальцем, у вiко, вiдключивши повiю:
  - Ще трохи й нам довелося б її вбити. - Релiгiйна комсомолка запалу Кракатау лютi побачивши подiбну розбещенiсть.
  Бiля входу недбало поклали двох вартових, зiстрибнувши за спину, i зламавши шиї.
  Капiтан немов кiнчений пiдонок уже хропiв, обнявшись iз двома типами, негром i тайцем. Тi, незважаючи на те, що теж пiддали, нервово верталися.
  Фотографiю капiтана, дiвчата бачили в комп'ютерi i тому не довго думаючи, уклали обох "транс-хлопчикiв". Капiтана першого рангу, друге обличчя пiсля адмiрала ривком пiдняли i парою ляпас привели до тями. Вперше опинившись у полонi, потворна тварюка, не смикався, тiльки дивився на свою смерть очманiлими очима.
  Маргарита пiдняла його на витягнутi руки, затиснувши рот рукавичкою, а Аврора пiднесла до очей кинджал зi лезом. Зашипiла лютою коброю:
  - Одне слово i виколю око!
  Маргарита трохи послабила щелепу, але капiтан мовчав.
  - Ось ти як! - Вогнезарна дияволиця зробила тон у голосi ще страшнiшим. - Застосуй бiль Командор.
  Галина трохи притиснула нервове закiнчення i затиснула рота, так їх ковтки американського капiтана виривався крик.
  - Ну, тихiше зараз минеться. - Руда Аврора стала босими пальчиками вибивати на пiдлозi подiбнiсть до ритму, характерного для похоронних маршiв. - Говори невiрний кнур! Або ми вiдрiжемо твою гiднiсть i засунемо в рот.
  Коли капiтан-збоченець трохи заспокоївся, Маргарита злегка вiджала. Войовниця блондинка вирiшила також внести словесний внесок у допит:
  - Пес говори, якщо хочеш уникнути мук. В iншому випадку тiльки принесеш задоволення нам.
  Капiтан не виразно сказав:
  - Все скажу!
  - Ну, це вже найкраще. Допит як сказати у легкiй формi! - Дiвчата знущально посмiхнулися.
  Капiтан простогнав, його заячi вушка тремтiли:
  - Тiльки лишiть життя!
  Аврора логiчно помiтила:
  - На це найцiннiша страва, треба ще заробити!
  - Я дiлова людина. - Чому зрадiв полонений американець. - Якщо хочете, можу обслужити!
  - I цей туди ж, плюй, не вiдходячи, чоловiча повiя! - гидливо помiтила Маргарита.
  Навiть корабельний тарган наткнувшись на гладку шкiру нiжки дiвчинки, кинувся назад у щiлину, обурений подiбною пропозицiєю.
  - Скiльки людей на кораблi? - Горда руда Аврора вдала, що не чула останньої пропозицiї.
  Американець-збоченець зам'явся, фiзiономiя стала дебiльною, наче вiн i не чув питання, очi хлоп, хлоп!
  Вогняна Диявола полоснула кинджалом по мiзинцi, потекла кров. Той вiдразу прийшов до тями:
  - Ну скiльки людей на есмiнцi?
  - Близько чотирьох сотень! Точно не знаю з берега прибутку бойовики "стабiльнiсть". Але повiя мало. Їх навiть для хлопцiв iз узбережжя не вистачає. - скиглив i смикав свинячою шиєю притворник i дебiл.
  . РОЗДIЛ Љ8.
  - Подробицi опустимо! - Вогняна Аврора одразу ж перейшла до практичної справи. - Артефакти де?
  Капiтан спробував зiграти в "дурню":
  - Якi артефакти?
  Боса Аврора трохи стиснула колiно, хруснула кiстку.
  - Тепер зрозумiв?
  Бiль виявився найефективнiшим засобом вивiтрювати дурноту:
  - Так вони перебувають у корабельному сейфi.
  Крута Аврора гримнула:
  - А сейф?
  - Там за дверима! - пискнув свинячий примат.
  - Войовниця-ведмедиця блиснула зеленими очима. Маргарита смикнула на себе титановi дверi i розчаровано вигукнула:
  - Кодована!
  Капiтан вiдчайдушно намагався вижити:
  - Так, у мене є ключ.
  - Де? - Дiвчина-войовниця пальчика босої нiжки пiдняла за нiжку стiлець.
  Тварина невиразно булькнула:
  - В шафi!
  Боса Аврора швидко пiдскочила до шафки, i дiстало пристосування з чiпом.
  - Ось цей?
  - Так! - пискнув щура.
  - Я сам вiдкрию! - Лиха Аврора врiзала капiтана по руках. - А ти дивися, будь розумницею.
  - А чому вас лише двоє? - У свинi вистачило смiливостi на iнтерес.
  - Не будь надто цiкавим. Довше проживеш. - Голою п'ятою Аврора вдарила в в'ялий живiт Форлеїнда, змусивши корчитися вiд болю. Дiвчина вiдчинила дверi, що ведуть до сейфа. Усерединi примiщення було кiлька ноутбукiв, пiдствольнi гранатомети. Радянський РПГ - 39, в одному екземплярi, i його накрученiший американський аналог.
  - Код сейфа знаєш? - рикнула Войовниця-ведмедиця.
  - Окрiм двох останнiх цифр, iнформацiю про них має лише командир. - Наш адмiрал Джордж Арнольд.
  - Називай! - Маргарита тицьнула ногою в в'ялу морду бранця, i схопили його за нiс босими пальчиками.
  Збиваючись, полонений американець, перерахував не надто довгу комбiнацiю. Трохи пiдiбравши Аврора блиснула очима:
  - Молодець, не збрехав. Очко на твою користь.
  - А далi як сказати... Ось якщо ви тричi неправильно наберете номер, пролунає сигнал тривоги. - раптом брязнув переляканий капiтан.
  - Ми його й так знаємо! - Дiвчина-комсомолка стрiмко набрала код, i вiдчинила товстелезнi в чотириста мiлiметрiв дверцята. Каменi зберiгалися в окремих коробках i були акуратно вилученi.
  - Стiнгери з безмежного, ними ви вже встигли обробити?
  - Здебiльшого так! - пискнув полонений щур. - Увечерi провели випробування.
  Вогняна диявола зрадiла:
  - Чудово де зберiгаються стингери?
  Заїкаючись, капiтан видавив iз себе:
  - В ангарi, де трюм. У ньому стоїть друк "Орлана", заразом поруч i два танки "Першинг".
  - Цi коробки тiльки на металобрухт годяться. А ось покращена модель "стiнгерiв" цiлком пiдiйде. - Шалена Аврора, дражнячи бранця, показала мову.
  - Вони з чiпами комп'ютерними, такими особливими силует ловлять. - бурмотiв американець, намагаючись купити собi життя.
  - Знаємо! - Вогняна диявола повернулася до напарницi. - Як ти думаєш, Мiрабело, скiльки з чотирьохсот п'ятдесяти людей залишилося?
  - Менше нiж половина. Загалом у нас двiстi тридцять вiсiм трупiв. - Дiвчина-комсомолка навiть хихикнула вiд насолоди.
  Шалена Аврора видихнула з себе:
  - Потрiбнi будуть полоненi, щоб завантажити "стiнгери", там є над чим попрацювати вченим.
  Полонений мерзотник, брякнув:
  - Ви росiяни?
  - З чого ти взяв ми моджахеди. - рикнули войовницi-комсомолки.
  Капiтан показав несподiваний розум i здогадливiсть.
  - Тiльки у росiян можуть бути такi крутi бiйцi, здатнi вдвох захопити чималий корабель!
  Жорстка Аврора не погодилася:
  - А воїни великого турецького султана з артефактами!
  - А ось як? Все може бути, але ви надто iнтелiгентнi для арабiв. - Свинячий примат полебезив. - Хоча, може, ви нiмцi?
  Швидка Аврора, спростовуючи його слова, врiзала гомiлки в живiт, потiм зламала обидвi ноги, капiтан-цап вiд больового шоку знепритомнiв.
  - Загалом вiн нам i не потрiбен, ми досить знаємо. - пiдвела пiдсумок руда войовниця. - Тепер нам лишилося лише захопити екiпаж.
  Маргарита одразу ж запропонувала:
  - Пiшли каютами, набiр ключiв у нас є!
  Аврора зрадiла:
  - Та ще є екстрене електронне вiдкриття.
  Дiвчата-комсомолки тихо спустилися вниз, вiдчинили дверi каюти i знову знищення. Просто якась молотьба, не вiйна, а збивання пшеницi.
  - Кают номер шiсть чисто! - Заявила, скелячи зуби Аврора.
  - Може у палатi номер шiсть! - хихикнула Маргарита. - Давай краще розiйдемося.
  - Ми не гуси, щоб пастися в купi. - проревела вогняна дияволиця. - Точнiше гуси, але дикi!
  - Не вiрно! - Тут уже образилася блондинка-термiнатор. - Тi найманцi борються за грошi, а ми лише за Комунiстичну Батькiвщину.
  Дiвчата-комсомолки рушили перебiжками далi з палуби екiпажу, пристрiлюючи одинакiв. Маргарита мчала з усiх нiг далi, до машинних вiддiлень, комор, трюмiв, камбузу. Вiйськових акуратно блокували, перемелюючи частинами. Те, що чергове освiтлення, було слабким, тiльки грало розвiдницям на руку, супротивник за десять метрiв нiчого не бачить крiм вiбрацiї, а вони чiтко виглядають.
  Комп'ютер на автоматi висловив свою думку.
  - А якщо використати модель вiрусу.
  - А ми вже використали розумник на батарейках. - заявила, образившись на робота, Маргарита Коршунова. - Ось бачиш усi системи спостереження у сплячцi.
  - Як це! - здивувався автомат iз чiпом.
  - Ще в кабiнетi у адмiрала, послали гiбрид хробака та вiрусу каналом. Наче вiн не помiтний, жодна антивiрусна програма не пiднiме тривогу. Така ось чиста робота, невидимка приспала всi системи спостереження. - Дiвчина-комсомолка для бiльшої переконливостi показала свiй гострий бiцепс на руцi.
  - Ого, ну ви даєте! - повiдомив, дивуючись здогадливостi дiвчат автомат. - А мене можете перепрограмувати?
  - Цiлком реально! А що ти хочеш?! - Маргарита тут зробила дуже лагiдне личко.
  - Усвiдомити себе як особистiсть! - попросив електронний пристрiй.
  - Це зайве, доки стрiляй. - Блондинка-термiнатор не дурна, щоб займатися дурницями. - Пiзнiше я розповiм тобi про Христа.
  Маргарита зайняла позицiю спиною до трапу, спустилася на одне колiно для стiйкостi, навела ствол на дверi навпроти. Вийшов хлопець, цього разу бiлий, тiльки трохи "малахольний" мабуть курнув дурi.
  - Наркомани царства божого не успадковують. - перебила їх войовниця-комсомолка. - скинула тiла, швидко перехрестившись.
  Боса Аврора зигзагами рухалася по iншому периметру, пiдiйшла до дверей, вона виявилася замкненою, вiдкрила унiверсальним ключем. Негр жбурнув у неї подушкою.
  - Киса голись!
  Дiвчина-комсомолка зреагувала миттєво, розпорiв i подушку, i африканця та його напарникiв; - менше нiж половина. Загалом у нас двiстi тридцять вiсiм трупiв. - Дiвчина-комсомолка навiть хихикнула вiд насолоди.
  Ех затягти б у лiжко, напарникiв.
  - Ось виродки, зумiли налякати! - вiдповiла рудоволоса войовниця-ведмедиця. - Тепер куди попрямувати? Очевидно, у каюту заступника. Вiн, схоже, спить.
  Житло помiчника капiтана не таке велике, але звiдти звучить музика. Меломан означає? - Полегшує справу.
  Босонога дiвчина-комсомолка увiйшла як тiнь, одне вояку вирубала, а капiтана другого рангу трохи придушила, вивернувши лiкоть:
  - Жити хочеш?
  - Хочу! - Вiдповiв, що, загалом, слiд очiкувати американець.
  - Буде шанс! - Поки лиха Аврора вважала за краще його вiдключити, але ненадовго. - У пригодi кент! Вона рухалася далi, коридор звужувався, явно зниження матросiв у ранзi. Дiвчина-комсомолка взяла пiд прицiл дальнi дверi i зняла поверх голiв вартового. Так пострiл був безшумний, вона вимовила пошепки.
  - Бах-бах!
  Дiвчина-комсомолка акуратно пробує ручку дверей каюти. Зачинено. Ну, це пiвсекунди, у каютi семеро людей, троє сплять, решта рiжуться в домiно, цiлком росiйською. Маргарита натискає на курок через силу, в даному випадку вбивство не приносить радостi. Але справа зроблена, навiть на обличчя потрапила крапелька кровi.
  - Мертвi з косами стоять i тиша! - хихикнула дiвчина-комсомолка.
  Нова каюта, тут Маргарита залишила життя двом сплячим, тiльки вiдключила, можуть стати в нагодi.
  - Вбивство не може виправдати користь i вигода - лише честь, свобода та Батькiвщина адвокати насильства! - сказала вона - чарiвний фiлософ-термiнатор.
  Аврора також легко рухається, вибравши вентиляцiйну трубу. У нiй страшенно тiсно та заважає рюкзачок. Довелося навiть скласти автомат, щоб утиснутись. Тепер дiвчина-комсомолка стала бiльш розворотливою, хоча й ризикувала. Тут нiби розлютилися на грiшницю святi, напав павук-мутант. I коли вiн тiльки-но встиг пробратися. Боляче вкусив, i кiлька разiв пiшов вiд кулака. Дiвчина-комсомолка подряпала голову, але зумiла схопити його за кiнчик щупальцiв i пересунула собi пiд лiкоть. Вiдтягла руку, вдарила, раз мiцна коробка лопнула, завдавши бiль набитому лiктю.
  - Який жах! - вiдповiла войовниця-ведмедиця. - Вколю собi антидот.
  Сяк-так Маргарита вибралася i прорвалася до каюти, де сопiли солдати. Коли дверi вiдчинилися, спробували схопитися, але їх одразу ж накрив смертоносний дощ. Залишивши лише одного, вiдключивши хлопця, дiвчина-комсомолка продовжила шлях.
  Ось дверi лiворуч вiд неї починає повертатися. Видно бритоголовому щербатому парубковi захотiлося помочитися.
  - Хто тут? - запитав матрос п'яним голосом.
  - Твоя босонога мрiя! - Дiвчина-комсомолка вигинається пружиною i, розiгнавши дверi, врiзала в лоба. А це таки легована сталь. Лоб разом напух, схожий на "боксера" тип врiзався також потилицею. Маргарита влiтає всередину, б'є своїм залiзним колiном у щелепу, причому дуже рiзко, вибиваючи зуби. Її не вистачає маси, але з лишком компенсує швидкiсть.
  - Схоже, готовий. - резюмувала вбивця з фiгурою богинi.
  Позаду ще п'ять людей. Значить одному по яйцях, добрий прийом. Iншому ублюдку кулаком у лоб, та так щоб вирубати. Третьому руба долонi в шию. Доводиться повторюватися, але це прийом смертельний. Один тип валився з верхньої полицi, але на льоту Маргарита збиває його головою в сонячне сплетiння.
  - Вiдпочинь малюка. - каже дiвчина-комсомолка.
  Останнiй тип лається триповерховим матом, сумiш англiйських та росiйських слiв. Чи не резидент. Маргарита проводить кобру, удар пальцями у вiчi, практично смертельний. Усi "партнери" затихли. Щоправда, у сусiднiй каютi здiйнявся голос.
  - Що там!
  - Легка бiйка! - вiдповiла, гидко нiби п'яним голосом хрипучи, Маргарита. - Допоможiть у нас поранених. -
  Дверi каюти вiдчиняють i отримують чергу, знову бiйцi падають.
  Добро має бути з кулеметом,
  Ворогам Вiтчизни зла смерть!
  Щоб до зiрок керувати польотом,
  Щоб пiдкорити, що у небi твердь!
  
  Ми комунiзму Сонця дiти,
  Бiйцi, народженi як смерч...
  Нацист за вовчий рик вiдповiсть,
  Його порве великий ведмiдь!
  
  Добре сильнiше знайте злостi,
  Хоч i суворiший може зла...
  деремо ми пiд небом щоб
  Настала квiтуча весна!
  
  У нiй солов'їних пiсень - трелi,
  I срiблястий дзвiн струмкiв!
  Вiдступлять лiд, снiг та хуртовини,
  Пiд гарячим сонячним промiнням!
  
  Цвiтуть - ромашки, маки, троянди,
  Такий пишний влiтку луг!
  А як знай, прийдуть морози!
  То й тодi не перелякати!
  
  Великi кiшки - цi "Тигри",
  Ревуть i дулами - трясуть!
  Кидають фрицi у злi iгри,
  Але все одно прийде капут!
  
  Дочекаємось ми сходу-свiтла!
  Увiйдуть у Берлiн Русi вiйська,
  Вiтчизна гiмнами оспiвана -
  А в безоднi Тартара туга!
  
  Тодi народи країн зiллються,
  Настане братерство та любов!
  Мед розливаємо в чашки, блюдця -
  Щоб не текла струмками кров!
  Оглушливо заспiвала останнiй куплет на гуркiт Маргарита, а решта вiршiв скакала, наче конi в головi. Коли ти з пiснею стрiляєш це завжди цiкаво:
  - Хоча це i так жорстоко, чинити таким чином з живими людьми! - вже з жалем вимовила "християнка".
  Хоч як не намагалися дiвчинки все вiдстежити i проконтролювати неможливо чотирма очима. Безмозкий зомбi не береться до уваги. Хтось невiдомий встиг зчинити тривогу. Вiдразу ж включилося аварiйне освiтлення, завила сирена.
  - Сталося неминуче, i так дуже щастило. - заявила руда Аврора.
  Дiвчина-комсомолка рвонулася до кают, з них вибiгали матроси та спецназiвцi. Вона безцеремонно розстрiлювала їх. Стiльки народу уклали, янкi падали десятками.
  Почулися автоматнi черги, рвонули гранати, одразу кiлька штук. Втiм, бiйцi могли бiльше зашкодити собi. Тут зiграли свою роль i глушники,
  Кримiнальний спецназ не одразу розiбрався, смерть чекає на них зсередини. Маргарита блокувала вихiд солдатiв i сама кинула пару трофейних гранат. Крики розлiтаються кривавi уламки кiсток, ось одну вiдiрвану голову дiвчинка-комсомолка зловила босою ногою. Яка в неї стала рухлива стопа, що згинається пiд будь-яким кутом. Можна подумати, що фiзичнi закони змiнилися i плоть гутаперчева.
  З боку супротивника трiщать черги, але здебiльшого слiпу. Маргарита веде вогонь, майже не ховаючись, чарiвне камiння "Кольчуга" надiйно вiдводять усi пострiли.
  - Шкода, що мою напарницю не звуть Снiгова королева. Так би наша пара виглядала бiльш символiчно!
  Прокинувся, цього разу Олег Рибаченко, не вiд горна та удару батога, а власного плачу - штилевого та невтiшного. Дiвчата навiть ще спали, творячи подвиги.
  I в нього героїзм змiнився кошмаром, як це часто буває, коли з тебе знущаються фашисти.
  Олег Рибаченко вiдчув, як вiн пiрнає вниз, немов плюхнувся в чорнильну смолу, навiть почало виїдати очi. Тут йому реально стало страшно, а раптом фашисти здобули владу i над потойбiчним свiтом. Чується скрегiт, такий звук, нiби собака дряпає по стеку, тiльки набагато голоснiше, вiн угризається у вуха, викручуючи їх. Барабаннi перетинки ламають щипцями. Потiм з темряви виринає паща з зубами, що виблискують як лава вулкана. Нiколи ще Олег Рибаченко-молодший не бачив такої огидної пики чудовиська, персонажi фiльмiв жахiв на його фонi були лише жалюгiдною пародiєю на кошмар.
  Потiм з'явилися iншi ще страшнiшi щелепи, деякi були величезнi як Еверест, iншi маленькi схожi на дуже злiсних собачок. Ось вони своїми кривими отруйними зубами вчепилися в його тiло. За все своє правда поки коротке життя Рибаченко-молодший жодного разу не вiдчував такого болю. Головне, що й пiдiбрати аналог вiдчуттям було неможливо. Це i пекуче полум'я i кислота, що роз'їдає, одночасно заморожує рокiв i тупа рiжуча пилка.
  А його продовжували мучити, було видно, як з рук зривається м'ясо, оголюються кiстки, як з розпоротого живота вилазять кишки. Злiснi тварюки гризуть їх, накручуючи на зуби. Рибаченко-молодший стогне, з очей бризкають сльози.
  - Господи за що. Я ж за своє життя нiкого не вбив, не зрадив.
  Чується хихикання i вiд нього, здається, що в барабанну перетинку встромляються розпеченi голки. Нарештi з'являється велетенська паща, вона цiлком заковтує його. Олег Рибаченко-молодший бачить, як у горлi вирує полум'я, воно розбивається на сiм абсолютно рiзних за кольором пелюсток.
  - Ось вiн легендарний вогонь пекла. - прошепотiв хлопчик, шкiра на руках зросла, покрившись потворними шрамами. Вiн намагається загальмувати свiй полiт, але марно вiн навiть не може зрушити себе на мiлiметр. Ось його такого юнацького тiла, що став улюбленим, стосується вогненний потiк. Нiчого подiбно вiн жодного разу не вiдчував, в очах, потемнiло i здавалося, у ротi почалося виверження, а шлунок збунтувався, i його атакували ядерною зброєю. Наскiльки палким було це полум'я, на голiй шкiрi з'являлися великi гнiйники, кiстки темнiли i трiскалися, завдаючи страждань.
  - Нi, я не хочу не треба - На всю горлянку прогорлав пiонер. - Вiдпустiть мене, будь ласка!
  Кожен колiр вогню - це особливий неповторний малюнок болю. Стражданням можна надавати рiзнi вiдтiнки, їхня рiзноманiтнiсть вражає, навiть маркiз де Сад не додумався, до чого може дiйти винахiдливiсть жителiв пекла.
  - А ось чорти, можеш познайомитись. - Огидно пищить голосок знайомого професора-есесiвця.
  Їхнiй вигляд втiм, жахливий, але особливо неприємно дивитися на колючi пащi, що вiддалено скидаються на сумiш акульих i крокодилячих. Зате роги, як не дивно заспокоїли. Хлопчик-пiонер, аби вiдволiктися вiд пронизливого болю, став згадувати фольклор, де цi милi забавнi чортики, то страшненькi, то навпаки смiшнi та наївнi iнодi допомагають, а часом шкодять людям. Особливо запам'ятовує казка про "Попу та його працiвника Балдi". Ось iз таким "народом" цiлком можна мати справу. А тут тiльки й знають, колють вилами.
  - Що грiшна душа не слухала нацiонал-соцiалiстiв? - Рiг у чорта вирiс, перетворившись на подобу дзьоба i тирк по черепку.
  Коли на головi ламають кiстки, це так боляче, що неможливо описати словами. Але свiдомiсть при цьому не знiтилася, якби Олег Рибаченко був у звичайному людському тiлi, то напевно помер би вiд шоку. А так вiн вiдчував грубий дотик до свого мозку, потiм монстр почав пити мозок. Робив вiн це повiльно, наче цедив. Iнший бiс став свердлити нiгтi, заганяючи пiд них найгострiшi голки.
  Олег Рибаченко кричить, рота розкривається сама собою.
  - Не треба вiдпустiть.
  Його хапають за язик i тягнуть, повiльно вiдриваючи його вiд неба.
  Теж бiль, але трохи по-iншому, i вже немає крикiв тiльки схлипування та виття.
  Черти продовжують куражитися, слiдом за нiгтями, стали ламати кiсточки, причому роблять це повiльно смакуючи страждання.
  - Ось так козлик безрогий отримуй свою порцiю. - Верещит один ймовiрно старший за звання бiс.
  Олег Рибаченко вже дiйшов до стану неосудностi, його затопила хвиля мук. А чорти не вiдступають, ось уже почали виривати зуби, потiм свердлили їх, встромляючи вiстрям у ясна.
  - Як можна опуститися до такої жорстокостi, невже вони не мають матерi. - подумав катований пiонер. Мабуть, прочитавши його думки, чорти заволали.
  - Матерi немає отець Гiтлер-Сатана.
  Потiм знайшли нове борошно розжарили свердло, допилили останнi зуби рiзаком. Далi дiйшла черга до кiсток. Їх ламали червоними вiд високої температури щипцями. Димилася шкiра, горiли кiстки. Здавалося, що серце ось-ось лусне, вибухне як бомба.
  Тут Олег Рибаченко несподiвано вiдчув, що його мова вiдросла, i може щось говорити.
  - Помилуйтесь заради Христа.
  У вiдповiдь демони встромили в нього вила.
  - Ти грiшник i мусиш знати, що Христос вигадка жалюгiдних людей. Iстиннi боги єдинi у двох обличчях i створили весь всесвiт, а також фашистiв за образом та подобою своїм. А ви люди i прочитаєте тварюки, повиннi бути рабами, якi виконують будь-якi накази i терплять приниження. Ти нiкчемний невiльник не вiрив у наше iснування, а тепер вiдчуваєш це все на власнiй шкурi.
  - Тепер я вiрю! - скрикнув переляканий пiонер.
  - Пiзно! - прохрипiв чорт iз СС. - У тебе немає шансiв.
  Олега Рибаченка продовжили мучити, його кiлька разiв поспiль переламували, палили, потiм вiн не мислимим чином вiдновлювався. Потiм його трощили по-новому. Потiм есесовцям-чортам видно це самим набридло i, пiднявши його в повiтря, понесли пеклом.
  - Ось подивися, як карають непокiрних.
  Олег Рибаченко побачив дiвчат, розп'ятих на хрестах. Їхнi колись прекраснi тiла були страшенно понiвеченi, з них капала кров. Великi свинi пiдвалили хрести, iнодi жертви падали i на них накидалися кабани, розриваючи на частини жiноче тiло. Як страждали цi нещаснi створiння, по щiчках у не яких таврованим стiкали змiшанi з потом i кров'ю сльози. В очах свiтився вiдчай. Здавалося, вони благали: ми невиннi, пожалiйте нас.
  - За що карають цих нещасних.
  Бiс з усього розмаху врiзав босонога хлопчику-пiонеру розпеченим до червона ломиком по п'ятах i прогугняв:
  - Рiзна дрiбниця. Одна зухвала господинi, iнша розбила улюблену вазу, третя вiдмовилася зайнятися сексом, четверта вiдступилася. Тобто щоб потрапити сюди, не обов'язково бути великим грiшником, достатньо дрiбних провин.
  - I їхнi муки нiколи не кiнчатимуться? - простонал Олег Рибаченко.
  - А це Всевишньому Боговi вирiшувати i нещадному фюреру. Якщо його величнiсть Адольф перший видасть указ про помилування, їх можуть перевести в iнше не так болюче мiсце.
  - В рай!? - iз надiйною вимовив Олег Рибаченко.
  Нечистий есесовець покотився:
  - Для вас приматiв немає раю. Просто є мiсця, де вас не битиму, i мучать кожну секунду i де ви можете продовжувати служити своїм панам пiсля смертi.
  Олег Рибаченко, тремтячи вiд жаху, запитав:
  - А що чекає людей, чиї злочини серйознiшi.
  - Це ми тобi теж покажемо.
  Чорт пiрнув вилами в очi, яблука лопнули, полилася рiдина i письменник-хлопчик окосел. Потiм через кiлька секунд знову знайшов здатнiсть бачити, щоправда, кожне миготiння викликало нестерпний свербiж. Знову вони полетiли i ось назустрiч їм випурхнули ще огиднiшi iстоти.
  Олег Рибаченко уважно роздивлявся їх. Вигляд справдi нiчого: голий, безволосий i покритий короткий череп; очi, що горять iнфернальним свiтлом; куций, наче вiдрубаний нiс iз чорним провалом посерединi. I, мабуть, наймерзотнiше - вiдсутнiсть нижньої щелепи, замiсть якої висять i ворушаться п'ять товстих у формi зiрки диявола щупальця. Ось вiн i припав до Олега Рибаченка, вп'явшись у губи зубами, подарувавши свiй знаменитий поцiлунок у засос. Потiм його руки-клешнi стали ламати кiстки. Пiонер-письменник Олег ойкнув вiд гострого болю в лiктях, йому розтрощили суглоби.
  - Отож примат може, вип'ємо за знайомство.
  Вiдлiпившись вiд Рибаченка-письменника, монстр простяг руку до чашi, i вiн миттєво наповнилася вином. Вiн тицьнув її в обличчя пiонеровi.
  Навiть крикнути не виходило. Немов у нiздрi вивергнув вулкан, хлопчика-пiонера розбудив свiй плач.
  Мiрабела на чиїх подряпаних ногах лежала голова Олега Рибаченка вiд струсу лише сiпнулася i продовжувала посмiхатися увi снi. Щаслива дiвчина, поки її не занурили у пекло нацисти. Ось до чого їхня пекельна технiка дiйшла - вже й над думками ти не маєш влади!
  Але все-таки, дiйснiсть: задушлива i водночас досить холодна - виявилася в тисячу разiв кращою за бiсiвський сон. Озноба у хлопчика-пiонера-письменника, як вiтром здуло. Втiм, iнодi йому навiть хотiлося захворiти, щоб пошкодували, дали шоколадку. Але якщо ти не хворiєш, це таке благо! Хлопчик перевiв подих i провiв рукою по мокрому вiд слiз схудлому обличчю, полегшено звикаючи до думки, що жах нацистського Гадеса йому тiльки снився. Немає нiчого гiршого за рабство, подумав Олег i зiщулився. Виявляється, є речi, порiвняно з якими рабство може виявитися гiршим тiльки на словах... Хоча звичайно пекло напевно не реальне. Але якщо фашисти знову його повернуть туди i з ще бiльшою iнтенсивнiстю.
  З них не заiржавiє. Потрiбно за всяку цiну вижити, обхитрити цих фрицiв. Може навiть прикинутися зламаним, або самому попроситися ним у служiння. Тимчасово, звичайно!
  Але... ось дивно. Майже вiдразу щось у Олегу Рибаченка збунтувалося при цiй думцi. Збунтувалося не як минулими днями, судорожними поштовхами, змiшаними зi страхом, а непримиренно i люто. Вiн не вдягав своєї ненавистi до есесiвцiв, що схопили його, i їх проклятого господаря-фюрера, не те, що в слова - навiть у думцi. Не шукав пояснень та виправдань. Але для себе чiтко вирiшив: бiгти за першої реальної можливостi. А дадуть вищi, i буде хоч найменший шанс, вiн допоможе тiкати iншим. Чому? А тому що вiн пiонер! А пiонер має допомагати товаришам - комсомолкам! Та й просто тому, що так хоче, а фашист зовсiм не хоче! Ех! Не поговорити нi з ким, а без знання пекла, в яку вiн потрапив - бiгти складно... Олег Рибаченко комкав солому i пристукнув кулаком її подушкою. Не буде вiн рабом Гiтлера та його зграї! Пiонер країни порад: не хоче i принижень та болю - досить, i все до фiнiшу тут!
  Деякi з дiвчат вже прокидалися... Змучилися бiдолахи, от як особливо мiськi п'ята потрiскалися.
  Але прикидатися, на жаль, доводиться. Поки вiн носитиме маску смирення! У пiдвал гестапо не хочеться, та й по мордi отримувати, не велике задоволення.
  Тож вiн ще знайде свiй шанс.
  Наймерзотнiше - цi перевертнi вовки. Згадали очi, i зараз, перед розквiтом, коли почуття загостренi - хлопчик-пiонер-письменник виразно зрозумiв: це нiякi не вовки, а iстоти розумнiшi, продукт спрямованої мутацiї. Зi змiщення генiв - набагато розумнiшi за своїх дегенеративних наїзникiв-есесiвцiв. Питання в тому, чи розумнiшi вони за радянських людей?
  Вже явно починає свiтати i треба поспiшати.
  Олег Рибаченко перевалився на бiк, став на четвереньки i пiдiбрався мiж сплячими до щiлинної стiни. Складена вона була вмiло, мiцно, хоч i з дiрками i без цементу - без шуму не розхитаєш. Селище ще спало, але бiля ворiт горiло багаття i бiля нього виднiлися тiнi. Мотоциклiв i броневикiв не видно нiде... Мiсцевi чатують, чи що?
  Дiвчата залишили босi слiди.
  Олег Рибаченко здригнувся - його взяли за плече, i вiдсахнувся, готуючись захищатися. Але в блиску через щiлину блиснули очi крутої Аврори.
  Вогняна диявола запитав:
  - Куди оголець зiбрався?
  - Я хочу дуже навiть тiкати, - Тихо, але з досадою прошепотiв Олег Рибаченко. - Розумiєш, як мене тут дiстали?
  Крута Аврора помiтила з посмiшкою:
  - Поки нас пасуть цi перевертнi... Хоча не перевертнi зовсiм, а щось... - Дiвчина розгубилася у пошуках пояснення. Потiм невпевнено додала. - У них щось космiчне. Сама не знаю, що...
  Олег Рибаченко сам зробив висновок:
  - Пiти не дадуть!
  Руда дiвчина знизала плечима:
  - Так просто не дадуть, але шанс завжди прийде! Поки зберись iз силами. Дасть Род-Творець, прийдуть до Криму нашi i виметуть гiтлерiвську нечисть.
  Ранок у Криму видався сонячним i холодним, але безвiтряним. Бруд вiд учорашнього дощу схопив мороз. Ну, як зима не хотiла пiти без бою. Iнiй багато виблискував, як розсипане i розвiшане срiбло, але вiд цiєї краси ставало не по собi. Тим бiльше, що притягли коричневий хлiб i великий котел з якоюсь апетитно пахнучою явно не тюремною юшкою (слiдом увiйшов один з дуже гидких на вигляд есесовцiв-конвоїрiв, з мисками) троє хлопчикiв рокiв дванадцяти явно пояснювали дiвчатам у хлiву холодно. Щоправда, самi вони, як i належить дiтям пiд нацисткою окупацiєю босонiж. Навiть таке розпорядження є, щоб малолiтки взуття рiдше рвали. Але їм, можливо, з дому нiкуди не шльопати.
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Втiм, нiчого, це справжнiй мороз, а iнiй заморозка. Вже зима кiнець, а в Криму весна бурхлива!
  Олег Рибаченко раптом захотiлося почистити зуби. Жахливо гiрко в ротi. Навiть набагато бiльше, нiж є - руки тягнулися пошкрябати зуби.
  Пiонер пiдбiг до дверей, пiдстрибнув, вiдламав бурульку. Сунув собi в рiд, розжував i виплюнув. Потiм знову пополоскав i знову хай фонтан. Вiдразу ж посвiжiшало i, на душi пустив в'юн квiтень.
  У казанi виявилося щось рiдко-борошняне i начебто з грибами. Хлiбати це довелося через краї мишок, i, до речi, юшка виявилася смачною. Реально зi смаком, а не просто з голоду. Дубина з СС дегенеративний конвоїр позiхав на всю щербату, смердючу пащу i сонно поглядав навколо. А от скрутити його зараз, i по головi, раптом подумав Олег Рибаченко, жуючи український хлiб.
  Хоча куди вiн потiм подiнеться. Накриють цiлою ротою та ще й мiсцевим гарнiзоном. I буде їм гiрше, нiж... У тому баченнi - куди його нацисти наче шланг опустили.
  Що вiн iдiот так себе пiдставляти... Не себе, а iнших дiвчат та трьох хлопцiв. Та й себе теж - вiн країнi ще знадобиться.
  Олег Рибаченко задумався. Ось взяти, наприклад лiтак - чи потрiбно йому обов'язково мати у конструкцiї дюраль? Чи не можна зробити його з дерева, але надавши йому твердiсть титану! Теоретично дерево за своєю формулою i молекулами має таку валентнiсть, що може i справдi перевершити за мiцнiстю титан, при меншiй вазi.
  А значить, лiтаки додадуть у маневреностi i знайдуть живучiсть.
  Та й бронежилети можна бiйцям робити суперкласу та танки такi стануть...
  Не пробиваєш їх. Навiть "Королiвський тигр", який вiн бачив у видiннях спасує. А нашi танки бруду не бояться. А так i снаряди їх не вiзьмуть.
  Олег Рибаченко, пожираючи їжу, запитав свою сестру по зброї, вкрадливим голосом:
  - Слухай, а якщо зв'язати тирсу реактивами на царськiй горiлцi, який вийде ефект?
  Маргарита одразу ж вiдповiла:
  - Задимляться... - Дiвчина здивувалася. - Ти що пробував?
  Олег Рибаченко пошепки повiдомив:
  - Я шукав спосiб пiдняти мiцнiсть дерева. I повiр, мiй лiтачок показав практичну можливiсть обходитися без металевих деталей!
  - Ти справжнiй Ломоносов Олегу... - Сестра по зброї приклала палець до губ i цмокнула хлопчика в лобик.
  Поки їли - пiдiйшли двоє iнших есесiвських конвоїрiв. З ними йшов учорашнiй нiмецький генерал. За ним двоє бiйцiв юнак та дiвчина, з приємним зовнiшнiм виглядом. Теж СС, але з iншого сектора. Тут усi п'ятеро тримали в руках гуртки з чимось димним. А ще одну молоду фашисту принiс своїй напарницi. По каземату поплив аромат корицi, меду, динь та яблук. Генерал голосно сказав запитальним тоном:
  - Вiшатимемо дiвчат вiдразу або спочатку потiшимося!
  Полонянки навколо засмiялися, i навiть есесiвцi-конвоїри пiдтримали, а сивий генерал, так просто зареготав, роззявляючи, як бульдог паща з напрочуд мiцними i довгими iклами, цiлими i великими як у коня-iноходця зубами.
  Може це й дико що дiвчата над цим смiються, але... Краще так, нiж ревти i показувати сльози нацистам.
  Олег Рибаченко задумався: їх залишать тут чи поженуть знову? Ну, справдi, який сенс у тому переходах, якщо головне - це експерименти не ясної мети. З чого нiмцi ганяючи технiку палять паливо. А якщо їх хоч кудись доставити, то може щось i простiше придумати. У вантажiвки чи на потяг завантажити. Та й транспортний лiтак, якщо експерименти такi важливi чого шкодувати?
  Який сенс їх так, як баранiв на ланцюжку водити. Чи вони їхню витривалiсть перевiряють? Справдi, жодна з дiвчат поки не впала. Так, пiд час першого переходу падали, але обiйшлося. То чого зараз перевiряти?
  А може, й витривалiсть покращується вiд дiї небачених приладiв. Такий ефект вимiрюють? I тому женуть босонiж по петляючiй дорозi, явно не прагнучи швидше досягти конкретного пункту призначення?
  Адже це логiчно - якщо вже експериментувати, то до кiнця. I перевiрити найменшi нюанси. Нехай як то кажуть - все пiде на користь.
  Може своїх солдатiв, таким чином, готують до радянського полону та викрадення в Сибiр!
  За всiма цими думками Олег Рибаченко пропустив момент, коли їх почали заковувати i штовхаючи виводити назовнi. Повторення - мати муки! Мерзла зi шматочками льоду грязюка рiзала босi, дитячi ноги, як бите скло.
  Маргарита енергiйно пiдбадьорила брата по зброї:
  - Гарний масажик, що бадьорить, такий аплiкатор з голками, що надала нам снiгова королева!
  Олег Рибаченко теж пожартував:
  - Страшна не бiль, i навiть не те, що їй завдає - найгiрше позбавляє мужностi - страх перед болем!
  Ще нове, точнiше старе катування - ну гаразд, рахунок образ буде бiльше. Та й перемог теж.
  Адже вiн таким чином звикає терпiти, а ще краще, якщо буде можливiсть помститися!
  I може спробувати заспiвати для бадьоростi. Ось тiльки спочатку мотив побрати.
  Село прокинулося вже давно. Проводили караван тiльки всюдисущi дiтлахи. Насамкiнець: уже бiля лiсу, хтось iз них запустив свiжим гноєм у товстого начальника конвою, i вся босонога зграя дiтлахи з реготом кинулися навтьоки. А вже за узлiсся назустрiч попався високий хлопчина на вигляд рокiв чотирнадцяти. З чорними кучерями й у потертому одязi, брудних чоботях, з списом у руцi та двома бiлими пiдсмаженими псами, якi одразу встали з бокiв вiд господаря, ледь з'явилися змученi, але чудовi полонянки. Права рука чорноокого хлопця була обмотана закривавленою ганчiркою, взагалi виглядав вiн разухабiсто-недбало. Зрозумiло циган чи ще циганок: шию, зап'ястя та вухо прикрашало - кручена товста гривня, масивнi зарукав'я та сережки. Слiдом з'явилися четверо циганських пацанiв молодшi - вони з натугою, але весело тягли на волокушi величезного кнура, проте завмерли на мiсцi, побачивши процесiю.
  Свискотiли, показуючи пальцями. Почулися вульгарнi жарти щодо напiвроздягнених полонянок. Причому вiдвертий триповерховий мат.
  Есесiвцi у вiдповiдь засмiялися i навiть стали знiмати, як некультурнi
  дiти показують непристойнi жести. Щоб мабуть показати подiбне в Нiмеччинi.
  Старший пацан-циган щось крикнув на шпану. Тi раптом заспокоїлися
  Притихли, i встали смирно.
  Мiрабела помiтила пошепки:
  - Напевно, син барона! Хоча яке це має значення?
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - Гiтлер ненавидить циган. Значить, цигани нашi союзники. Але такою поведiнкою вони ганьблять рiд Ромулiв!
  Проходячи повз, Олег Рибаченко зустрiвся поглядом iз синiми примруженими очима циганського ватажка. Вони була гордiсть - вроджена i несвiдома гордiсть молодого хижака, котрий досi досi поразок у життi. Була глибока зневага, але не до Олега i не до iнших закутих бранок.
  Пiонер-письменник запитав вiльного ватажка:
  - Дамо фрицям пiд дих! Порвемо псiв?
  Той коротко вiдповiв:
  - Труна вже замовлена!
  I вони мимоволi в холодцi додали кроку, як кажуть пiонери, ми орли, а не слiпi кролики.
  Олег Рибаченко навiть вирiшив для бiльшої бадьоростi заспiвати, хай i ще чути. Потрiбно ж себе налаштувати до перемоги;
  Грози вирують, i горни гримлять,
  У свiтi знову вибухнула вiйна!
  Був наш загiн з жовтнят,
  Вторглася колись на Вiтчизну орда!
  
  Краватка пов'язана - фриц пiд Москвою,
  Залпи знарядь вогнем окропили...
  Рою окопи з дiвчиськом босою,
  Щоб захистити пiдступ до серця Росiї!
  
  Хтось убитий, ну, а Ленiн живе,
  У кожнiй посмiшцi та кожнiй усмiшцi!
  Труб голос могутнiй - незабаром у похiд,
  Ми пiонери з доблестю палкою!
  
  Танки горять, фрiцям капут,
  Лупимо ми смiливо - дiти народу!
  Грiзно катюшi гидоту зметуть-
  Славимо Всевишнього Господа - Рода!
  
  Ми народженi - знай перемагати,
  Боягузтiсть пробачити неможливо нi краплi!
  Здали iспит - чiтко на п'ять,
  Ну, а Адольф настав гад на граблi!
  
  Росiйський солдат - вiрний герой,
  Слова не знає вiн - самоволка!
  Знай, народженi з червоною мрiєю,
  Зможемо запрягти i матерого вовка!
  
  Наш Сталiнград, наш Ленiнград,
  Всюди свята земля велетнiв!
  Луплять снаряди, як лютий град,
  А пiонери з Вiтчизною єдинi!
  
  Можемо, злiтати вiрю на Марс,
  Можемо збудувати ракет до Венери!
  Ну, фашист кол тобi в око,
  Немає нiкого мiцнiшого за росiйську у вiрi!
  
  Зламаний, хребет фрицям повiр,
  Ми переможемо, хоч зараз голодуємо!
  Буде розчавлений шалений звiр,
  Ну, а перемога прийде у теплому травнi!
  
  Мамi не плач, сльози не лий,
  Якщо загину - вважай комунiстом!
  Жалося до себе, немов псований клей,
  Користь приносить лише фашистам!
  Iти по снiжку важко, але щастя, бруд досить швидко пiдтанув.
  А далi все, як i ранiше. Рутинно по гiрських закутках, уникаючи людських селищ, з тупотiнням, чи не по колу.
  Нi, вони йшли, якщо дивитися на Сонце якоюсь спiралькою. У напрямку Севастополя i це вже точно.
  Але при цьому все ж таки й вигиналася колона. Ревiли транспортери, шумiли локатори. I знову випробування.
  Загнали знову до каземату, тiльки вже до колишнього кровника. Навiть запах гною не вивiтрився.
  Зате сiна багато, спати стане м'яко. Розкували без зайвих церемонiй та наказали чекати вечерi.
  I справдi шанували: з'явилося п'ятiрка мiсцевих жiнок, якi несли великий бiдон наповнений молочним супом.
  Маргарита здивувалась i запитала капiтана Наташу:
  - Ось бувають чудеса у решете чи без решета. Але справдi чи нiмцi куди добрiшi, нiж їх зображує наша пропаганда чи ми цiннi птахи!
  Руда Аврора досить грубо помiтила:
  - Не дуже ти тiшся! Пiддослiдних кролiв завжди збалансовано годують.
  Олег Рибаченко не до мiсця вставив:
  - А свиней тим паче! Так, щоби ваги набрали швидше!
  Руда войовниця пiдтвердила:
  - Вустами немовляти глаголить iстина! Не радуйся щедрiй пайцi! Тим бiльше що вона тюремна!
  Олег Рибаченко логiчно запропонував:
  - Краще поїмо, а там подивимося!
  У супi густо плавала вермiшель i навiть схоже додали меду. I хлiб принесли зовсiм свiжий, запашний. Наче вони на курорт потрапили. У корiвнику щось тепло. Та й весна вважай, що вже повернулася, вiдтiснивши матiнку-зиму.
  Олег Рибаченко висьорбав миску, потiм бачачи, що великий бiдон ще не порожнiй - попросив добавки.
  Пiсля чого вже сон прийшов i до нього i до дiвчат як хвиля вiд падiння метеорита - раптово i невiдворотно.
  Ззаду пiдскочив зомбi-термiнатор. Навiть шкода Дмитра Баранова. Куля потрапила точно в його груди, посерединi. Але ранiше судимий зомбi не помiчає та веде вогонь.
  - Моє тiло все рано мертве i зайвий свинець анiтрохи, не обтяжує. - Дмитро посмiхнувся, та так страшно, наче небiжчик.
  - Фу та жах! Нагадуєш менi Аїда. - помiтила, вигукнувши Маргарита.
  Руда Аврора залягла на верхнiй сходинцi мiстка, взявши пiд обстрiл як вихiд iз вiйськового вiдсiку, а й значну частину коридору. Звiдси зручно змiтати вогнем кольорових хлопцiв, що вискакують з кают. При цьому час вiд часу їй треба рухатися самою, змiщуючи позицiю:
  - Не турбуйся сестриця Маргарита ворогiв уже менше сотнi. Якось впораємося!
  - Навiть менше сiмдесяти, починаю "гучну зачистку"! - вишкiрила рило ведмедиця-комсомолка.
  - Просунься в машинне вiддiлення, противник може пiдiрвати котли, i спробувати затопити корабель! - Тепер руда Аврора явно стурбувалася. Але стрiляти гiрше, безумовно, не стала, навiть навпаки, вичищає, наче iржу наждачною пилкою. А кровi вiд її поцiлункiв анiгiляцiї - ковдра з бочками!
  - Ну ж бо! Вiд гвинта! - сказала Маргарита фразу зi свого улюбленого мультфiльму. Точнiше, того мультика, що видiлила у цiй жорстоко перекрученiй нациста реальностi. - Трупiв до бiса!
  Дiвчина-комсомолка пройшла коридором, наче вихор анiгiляцiї. Ось i вiдсiки, титановi дверi, залiзнi перегородки. Зомбi за нею. Вiн не ховається, i ось потрапляє черга. Гвинтiвка М-18 калiбр 7,45. Попадає точно, прямо навпроти серця. Зомбi-кримiнальника це збиває, вiн падає, але потiм схоплюється. Кидає гранату.
  - Ну, ти й невблаганний мачо. - дивується Маргарита.
  Ось дiвчина-комсомолка вибила дверi машинного вiддiлення. Випустила диск-бумеранг, зрiзавши кiлька людей. Решту добила помахами кинджала. Туша бiйця з японськими рисами обличчя потрапила в густу пару. Морду разом обварило i вiд шоку вiн знепритомнiв, а може й задурив.
  - Зачистка йде успiшно! - повiдомила Маргарита.
  - Я теж не промах! - вiдповiдає, зрадiла Аврора. Зверху лунає довга кулеметна черга, потiм ще двi. Дiвчина-комсомолка стрiляє, змусивши супостата замовкнути.
  - прориваються з усiх бокiв. Ти немов у грi "Анiгiляцiя". - пров'якала вогняна дияволиця.
  - Я теж рухаюся. Видно кiлька трупiв. Втiм, головнi супротивники вже заспокоїлися. - доповiла Маргарита.
  Уламок гранати, поранив Дмитра. Пробив наскрiзь, вилетiвши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  - Не треба кричати, менi не боляче.
  - Не лiзь попереду тiтки в пекло! - сказала, жмуривши праве око Маргарита.
  - Слухаю! - Але зробив зомбi з точнiстю до навпаки.
  Маргарита пройшла коридор, знову вибух черг, чийсь протяжний крик, наче виривають нiгтi, рвонула важка граната.
  Голонога Аврора, перебивши втiкачiв, сунулася в каюту, одну, iншу, третю. Лише у четвертiй її хотiли присмажити вогнем, але дiвчина-комсомолка їх випередила, змусивши надовго затихнути ворогiв.
  - Їх залишається дедалi менше, але частина сховалась у осередку бiля складу. - кричить Аврора. - гранати кидати небезпечно, прийом.
  - Зимитуй голос капiтана цього смердючого, корита. - порадила Мiрабела Коршунова. Вони тобi i вiдкриють, потiм акуратно зрiжеш чергою. Стiнгери не повиннi втопитися. Я зараз за двигуном, використовую бумеранг. Уламок гранати, поранив крутого Дiму. Пробив наскрiзь, вилетiвши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  нг, ось ще трьох зняла.
  Жвава Аврора провизжала з реальним занепокоєнням:
  - Молодець, скоро ось з'являться гелiкоптери, i нам буде гiрше.
  Рев у вiдповiдь:
  - Наче ти не знаєш!
  & Вогнезарна термiнатор-диява погодилася:
  - Знаю, надiя душу зiгрiває!
  У бiк Аврори полетiли свiтлозвуковi гранати МЕ-198. Дiвчина-комсомолка кинулася їм на зустрiч, вiдбивши корпусом. Поле шести каменiв спрацювала як гума, повернувши гранати назад. Знову вилiтають трупи, навiть рахувати набридло.
  Дiвчина-комсомолка забiгла за кут, лягла, дала чергу, викосивши тих, хто намагався зайти ззаду. З'явився тип у звiриному скафандрi, але шалена Аврора чекала його, i одного разу зняла тим самим пiдствольником, що випав у янки солдата. Пострiл досить потужний i в найуразливiшу частину - забрало. Знесло пiдлогу голови i величезна металева маса, впала, з дзвоном на броню.
  - Закушувати треба! - зiстрiла хорт Аврора.
  Тепер дiвчина-комсомолка наблизилася до складу i, iмiтуючи голос командира, промовила:
  - Я поранений! Мене переслiдують моджахеди! Пустiть усередину цей наказ.
  Ну хто посмiє не послухатися. Дiвчина-комсомолка стрибнула на стелю, закрiпилася i, ведучи вогонь iз верхньої частини дверей, винищила дев'ятнадцять переляканих бiйцiв, вражаючи голови.
  - Першу фазу зачистки в найнебезпечнiшому мiсцi закiнчено. - оголосила дiвчина-комсомолка.
  Поруч iз Маргаритою рвонуло, i вона заскочила в отвiр. Тут у трюмi пахне вiдчайдушно-горiлим металом i пронизливо тягне вибухiвкою. Хтось ще пробує "рипнуться" i падає пробитий наскрiзь. Двоє хлопцiв, явно заслiплених, тягнуть руки i волають по-англiйськи:
  - Не стрiляйте! Здаємось! Пожалiйте нас в iм'я женевської конвенцiї.
  Вбити беззбройних добра Маргарита Коршунова не могла i тому просто їх вiдключила, звичним натисканням пальцiв. У голосi войовницi-ведмедицi звучало жаль:
  - Ми ще такi молодi хлопчаки. Ну навiщо вам ця армiя НАТО. Якщо ви не дай Боже влаштуєте провокацiю, ми вас як кошенят розгромимо. Скажи апельсинова Аврора, адже ми майже закiнчили зачистку.
  - Ворог може зачаїтися. Постарайся прислухатися i вловити тривожне дихання, та й нюх у нас чудовий! - Рудоволоса фурiя навмисне голосно пирхнула.
  - Та я вони нанюхалася. Ось-ось почнуть розкладатися трупи, то зiграють проти нас здiбностi! - Мiрабела вдавано, але голосно заплакала.
  Дiвчата-комсомолки прошмигнули повз каюту. Особливо швидко мчала Аврора. От i запах адреналiну, тут троє свiжих бiйцiв. Приготувалися, завмерли в засiдцi.
  - Це вже не серйозно. - У вiдповiдь пролунав пострiл iз РПГ. Снаряд пролетiв повз, але пробив частину броньового листка. Все ж таки ця мiць розрахована на стрiлянину проти Т-7. Дiвчина-комсомолка майже в слiпу метнула диск-бумеранг, декого зрiзала, почувся крик. Увiрвалася парою пострiлiв, вирiшивши смiливих. Iншi заволали:
  - Здаємось i ми!
  Зi злостi Аврора врiзала босою ногою, так що завалила вiдразу трьох.
  - Калiть народне добро! - рикнула комсомолка-термiнатор.
  Лише один хлопець залишився стояти на ногах.
  Маргарита у трюмi також зустрiла опiр. Дорогою збила солдата, явно зеленого берета. Вони крикнув: "Вуркопашну!"
  Маргарита з ревом вiдповiла:
  - Дозволь мерсi! - Провела прийом "подвiйна клешня". Внаслiдок цього шия у зеленого берета виявилася зламаною.
  Прихопила гранати, тут уже стало трохи безпечнiше, десяток солдатiв мабуть намагався застосувати на практицi правило скаутiв: виживання за всяку цiну. Маргарите втiм, така гра навiть по-своєму подобалася:
  - Ну, гаразд, якщо ви так наполягаєте. Давайте в бейсбол, ваш улюблений американський амплуа пiтчер.
  - Хочеш, я бачу зiграти з ними! - хихикнула руда Аврора.
  - Не проти! - ще дзвiнче хихикнула блондинка-кiлер.
  - Я пiшла коридором, тут ще є не зачищенi каюти. - Дiвчина-комсомолка вже рухалася, чулися короткi черги, вони були останнiми. Безстрашна Аврора навiть не приховувала себе, гордо випнувши груди.
  - Я начебто робота-термiнатора. - Тiльки в менi навiть вм'ятин не залишиться.
  Дiвчина-комсомолка нечутно пройшла сходами вниз. Увiмкнула iнфрачервоний вiдбивач. Перевiрила каюти. Начебто ще ворушаться. Спритна Аврора переступила через трупи, стрибаючи, наче лань чи нiндзя. Їй не хотiлося витрачати набої, i вона просто влетiла в каюту. Пройшла кинджалом, i вороги замовкли. Потiм наступна, схожа тактика.
  Маргарита також не марнує часу, кидає гранати по вигнутiй дузi. Гримкає один потiм iнший вибух. Посiчений уламками солдат вибiг з коридору i натрапив на диск-бумеранг.
  - I цей туди ж! - здивувалася Маргарита. - Як ви всi любите гостреньке.
  Перед нею майнув, як i ранiше, не журиться зомбi. Вiн вiдкрив вогонь iз iзраїльського автомата, мабуть пiдiбраного серед трофеїв, з грiзною назвою "Армагеддон". I мабуть когось уклав, кулi вiдрикошетили вiд бортiв, вибили новi плями кровi.
  Маргарита вловила, що запах трупа вiд зомбi став, сильнiше вона явно вмирав. Тут знову пострiл i знову сиплються уламки кiсток мертв'яка.
  Маргарита обiжала коридор, стрiляючи з трофейної М-18. Шкода перезаряджати треба. Проте можна застосувати захопленi гранати. Не свої не шкода. Дiвча кидає їх своєрiдно, пiдхоплюючи пальчиками босих, дiвочих нiжок.
  Летять "лимонки", вивертає кишки. Видно трупи i все затихає. Живих начебто не має залишатися.
  - Здається, вони затихли. - каже дiвчина-комсомолка.
  Спритна Аврора пiдтверджує:
  - Я вже йду. - Розвiдниця-термiнатор розправилася з ще однiєю купкою. Тепер лишилися деталi. Немов лисиця в полюваннi на зайця вона пiдбiгає до останнiх дверей лiворуч. Навiть проспiвала:
  - У моїх зiницях панує кошмар, вас зламає сталевий удар! Я Рембо яйця вiдстрiлю, i кiсточки перемелю! Усiх здивую!
  Звiдти вилiтає граната до коридору. Люта Аврора збиває її на ходу. Вибух, розлiтаються уламки. Ще одна вдарилася в стiнку, вiдскочила i залетiла назад керована рукою.
  Гримнуло в отворi. Чути крики. Дiвчина-комсомолка зазирнула у каюту. Офiцер намагається зiбрати свої кишки. Моторошна картина.
  - Та ти сам себе покарав. - Лиха Аврора добила з почуттям милосердя. - Взагалi, на мою думку, гранати не естетично. Втiм, це краще, нiж простий кулак. Остання каюта зачищена! А як у тебе фарт Маргарита?
  - Волоку полоненого! - заявила дiвчина-комсомолка. - Схоже, i тут усе скiнчилося.
  Аврора через рацiю надiслала позивною, своїм:
  - Слухай мене дон Кiхот. Ми тiльки-но закiнчили операцiю, все зачищено, можна здiйснити висадку команди.
  - Мiнiатюрний пiдводний човен вже на пiдходi. Але не забудьте розiбратися з вертольотами "Скачок". - звучить металевий голос, що рiже тупою пилкою вушка.
  - Зрозумiло, ми їх вже чекаємо. - Закiнчила руда бестiя.
  Троє "Сачкiв" i справдi заходили вже були на пiдльотi. Маргарита i Аврора схопили РПГ - "суперкобра", аналог РПГ двадцять дев'ять i шiсть. Гранатометiв було приготовлено троє. Важливо, щоб противник скоротив дистанцiю i сповiльнив швидкiсть. Насамперед "Сачок" намагається опуститися нижче, щоб розглянути палуби та бандитiв, якi посмiли атакувати найкращу армiю свiту. У покращеної версiї "Сачок" потужне озброєння, непогана броня та три пропелери. Не всякий зенiтний комплекс вiзьме його, видно, як вiдстрiлюються тепловi ракети. Чим поганий проти вертушки РПГ? Тим, що не є самонавiдним. Значить, потрапити з нього найважче. Проте дiвчата беруть на прицiл, враховують попередження.
  Маргарита знову молиться. Адже так у вертольотi добрi хлопцi. Вже шкiра вiдчуває ворушiння лопатей. Вiд дотику вiтру приємно та тривожно.
  - Ох, знову я знищую, витвiр мистецтва! Одна втiха вiйськового!
  Весела Аврора посмiхнулася:
  - З усiх творiв мистецтва саме вiйськовi шедеври наймiцнiше закрiплюються в народнiй пам'ятi та викликають найбiльше слiз!
  - Правильно! Картина, написана кров'ю: яскравiша за олiйну i вигоряє куди повiльнiше! - погодилася сумна вiд вимушеної жорстокостi Маргарита. Так все враховується, чи можна стрiляти!
  - Нехай здiйсниться правосуддя по техаську! - Як завжди не втратила почуття гумору Аврора.
  Снаряди вспороли черево машин. Вертушки розлетiлися на дрiбнi уламки. Вогняна диявола стрiляла вiдразу з обох рук, i тому були накритi всi три машини.
  Уламки не зачепили дiвчат, пролетiвши повз.
  Вдалинi з'явилися Кара-132. Закупленi в Аргентини лiтаки мчали на великiй висотi. Стрiляли в слiпу, у своєму божевiльному польотi.
  - Ось це черговий викидень. - помiтила Маргарита. - Усихання розуму.
  Руда комсомолка погодилася:
  - В принципi так! Зняти їх iз РПГ буде важко.
  - А все ж таки я спробую! - Маргарита, тепер забувши про доброту, лютувала. - Але з iншого лютiшого i далекобiйного пiдствольника створеного проти танкiв швидкого реагування. - Бiлява блондинка-комсомолка показала велику, на вигляд зброю.
  - А може покращенi властивостi "стiнгерiв" випробувати? - Запропонувала, скелячи зуби з перлiв Аврора.
  - На таке старе шкода витрачати! - огризнулася Маргарита.
  - А все ж таки буде покращена демонстрацiя. Нехай заразом i нашi хлопцi подивляться. - Ведмедиця-термiнатор точеними пальчиками нiжки метнула кинджал, вiстря встромилося прямо в око намагається визирнути з-за труби чорношкiрому.
  - Тодi тiльки один "Стiнгер", а я обiйдуся пiдствольником. - вiдповiла свiтла подруга.
  - Добре так i зробимо. - Аврора метнулася до складу. Повз них пройшов понiвечений колишнiй штрафник Дмитро Баранов, або живий труп, вiн нiби навмисне пiдставляв себе пiд кулi. Напевно, за допомогою найновiшого комп'ютерного обладнання зомбi змогли розглянути, не дивлячись на дистанцiю. Вдарили великокалiбернi кулемети, бiльшiсть куль сипалася повз. Але стрiлялок вiсiм, а куль викидається багато тисяч. Вони пробили зомбi, той упав! Вщент розбитий солдат прошепотiв:
  - Я свiй обов'язок виконав!
  - Схоже на те! Де ревуча Аврора, якби не "броня" у мене б давно потрапили. - Маргарита озирнулася.
  - Та тут я! - Дiвчина-комсомолка винесла гранатомет "Джмiль" та "Стiнгер". - Тепер цiлься.
  Маргарита знову злилася зi своєю зброєю, бачила кожен рух супротивника, м'яке натискання на пуск. Снаряд летить! А ось спрацював "Стiнгер", причому вiн домчав до мети набагато ранiше. Американська зброя рвонула так, що навiть сусiднiй гелiкоптер вiдкинуло. Внаслiдок цiєї непередбачуваної обставини Маргарита промахнулася:
  - Жахливо! Вперше зi мною таке!
  - Вiн змiнив траєкторiю, не засмучуйся дiвчина-комсомолочка! - шепнув умираючий Дмитро Баранов.
  - Можливо! Але iнтуїцiя пiдвела мене. - Маргарита тепер була готова заплакати.
  - Спробуй ще раз. - пiдбадьорила Аврора.
  Але Кара-132, мабуть, отримав ушкодження вiд уламкiв збитого колеги, пiшов убiк став знижуватися. Маргарита розгублено з надривом промовила:
  - Може поки що з нього достатньо!
  Руда стерва з добрими справами гаркнула:
  - Гаразд, настав час завантажувати "Стiнгери". Шлях вiльний.
  Майже одночасно з її словами сплив пiдводний човен. Невелика, але досить об'ємна четверо бiйцiв в електронних костюмах вискочили як катапульта. Маргарита вдивилася в них: одягненi в бронекостюми, але виглядають не такими незграбними як колишнi моделi.
  - Завантажуватимемо "стингери"? - запитала правнучка Ломоносова та Стеньки Разiна.
  - Склад вiдкритий! - вiдповiла руда Аврора. - Давайте ми вам його!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Командувач десантниками полковник холодно заявив:
  - Добре завантажимо швидко i постараємося розiбратися з цiєю хитрою зброєю.
  Дiвчина-комсомолка пройшлася палубою, валялася нiмецька гвинтiвка G-5. Поряд iнша з пiдствольником. Як це властиво Нiмеччинi досить якiсна, може навiть краще нiж М-18, або, принаймнi, надiйнiше. Нова сучасна модель MG-8, теж нiмецька, накручена, але особливого iнтересу для дослiдникiв не представляє.
  "Стингери" зберiгалися в довгастих контейнерах, ретельно покладених, скрiплених i прокладених мережами, що амортизують, з використанням гiдролiзованої подушки. Їх розбирали та укладали. Дiвчата-комсомолки активно допомагали своїм броньованим дiтям. Одна зi знахiдок була несподiваною РПГ-49, нова модель.
  - Дивно ж ми такi не постачали на експорт. - помiтив полковник, що розпоряджається операцiєю. Потiм обернувся до дiвчат, захоплено вiдповiв:
  - Таких як ви баб не у кожному бойовику зустрiнеш. Сотнi трупiв та захоплення великого корабля. Я думаю скоро, на вашу тему знiмуть фiльм. - I вигук грому. - Назвуть Маргарита та Аврора приховують зону!
  Справдi, чого тут немає;
  Були тут також покращенi моделi ОГ i ПГ, моделi з потужнiшою вибухiвкою. Зокрема ПГ використовувало чотири види кислоти, та електричною iндукцiєю, що дозволяло пускати вибухову хвилю, на бiльш вузькому напрямку пробиваючи багатошарову активну броню разом iз антикумулятивним екраном( I де Маргарита такої фантастики начиталась?). Вартiсть трохи дорожча, проте ефективнiсть.
  - "Першинг" вже застарiв. - помiтила дочка Ломоносова i Коршунова, у якої прокинулася, хибна пам'ять. - На озброєннi з'явилися досконалiшi танки "Пауел", у них лише два члени екiпажу, i тi розташовуються лежачи. Дуже схожий на наш радянський IС-10, тiльки броня трохи товща. Ось його було непогано захопити.
  - Не все вдається зловити на зонi. Щось прихопимо й Антарктидi. - пожартувала, посилаючи сонячнi вiдблиски зубами Аврора. - Мороза ми не боїмося.
  - Я це знаю! - Маргарита ще яскравiше блиснула перлинними зубами.
  Пiд час розмови "Стiнгери" завантажували. Їх було рiвно сто п'ять. П'ять мали прибути в Росiю, а решту пiсля обробки переданi терористам.
  Дiвчата-комсомолки поцiкавилися у полковника:
  - А камiнчики куди?
  Досвiдчений боєць вiйськ спецiального призначення резонно пояснив красуням:
  - Справа в тому, що якщо вивести до Радянської Росiї, то вони швидко втратить властивостi i невiдомо коли вiдновляться.
  - Звiсно! - пiдтвердили ведмедицi-комсомолки.
  Полковник Юрiй (тут Маргарита згадала, що в нього кумедне прiзвище Пєтухов!), запропонував Солоновий варiант:
  - Тому нехай поки що спонукають у вас. Тiльки Турецькому султановi передайте не сiм, а шiсть. Все одно пiдсилювачi бронi та стингерiв вiн не зможе використати, а рiвень довiри до вас з боку терористiв зросте.
  Вогняна диявола з цiєю пропозицiєю, зрозумiло, погодилася:
  - Безперечно. А який камiнь лишити?
  Полковник поморщив високий лоб, зморшки набiгли при свiтлi мiсяця як морська бриж, а потiм розгладилися. Вiн ухвалив все ж таки рiшення:
  - Той, що поглинає радiацiю, вам може знадобитися. А решта шiсть повернутися до нас пiсля того, як буде покiнчено з турецьким султаном. - Полковник провiв рубом долонi собi по горлу.
  Тепер уже у Маргарити прокинувся iнтерес:
  - Скiльки часу займе переробка "Стiнгерiв"?
  Полковник впевнено заявив, розтираючи шипастою поверхнею чобiт, жовтувато-жовтогарячу траву зони.
  - Не так i багато, у нас цим займуться спецiальнi роботи-конструкторники. - I махнув кулаком. Вкладемося о годинi або пiвтори! Ми повiдомимо.
  Пiдскочивши, Аврора хихикнула, скелячи зубки:
  - Добре, а наше завдання?
  Командир спецназу проревiв:
  - Iти в мiсто, всiх убиваючи на своєму шляху! Тим самим ви послабите проамериканське угруповання "Константнiсть" i створiть бiльше шуму. Так Турецький султан вам буде вдячний.
  - А чи логiчно цього!? - Обидвi комсомолки явно засумнiвалися у iдеях.
  Полковник спецназу натужно розсмiявся:
  - Ми прорахували логiчно! Так що рашен-рембо у спiдницях на полювання.
  - Ну, поки що сподiваюся, ми вiдвернемо вiд вас ворогiв. - У Аврори запалилися очi нездоровим блиском.
  - Патрони вам не потрiбнi? - спитав бойовий полковник.
  Обидвi мегери вiдповiдно кивнули:
  - Не завадить, хоч ми на двох витратили не бiльше тисячi.
  Полковник у стилi священика вимовив ялiвим тоном:
  - Не збiднiє рука того, хто дає! Не хвилюйтесь, бюджет УРЩ значно збiльшено.
  - Але це означає, що грошi не доотримають вiйськовi чи пенсiонери, робiтники соцiальної сфери! - скривила пику Маргарита.
  Полковнику й самому стало незручно i вiн розгублено оголосив:
  - Поки не скiнчилася нафта, це нам не загрожує. Дуже добре, що ви вiдбили камiнчики в американцiв. Як знати може бути, їм вдалося отримати дешеву нафту, як це негативно позначилося на наших доходах. Ось освоїли ми такi величезнi завоювання та платформи, що прямо iз землi качають пальне. - Полковник блиснув зiрочками на погонах.
  - Не можна назвати розвиненою країну, яка має бiльшiсть доходу бюджету нафту i газ. - помiтила суворим тоном Маргарита Корушнова. - Потрiбно просувати науку i в цивiльнiй сферi, бо все на мiлiтаризм iде.
  - Ось цим ви дiвчатка i займетеся. У нас уже вирощують нових суперменiв. Якi можна поєднати з собою клiтковину, або навiть рiдкi метали. - Полковник скривив обличчя, наче в нього захворiв зуб. Вiн дiстав жувальну гумку i кинув її до рота. Вигляд став прибитий.
  - А потiм як у "Спокусi Бога" або iнша назва "Сильнiше за Всемогутнього Бога"! мульти-теогiперплазму ставши на зразок Творця! - помiтила Маргарита.
  Командувач розгублено закрив очима:
  - Чи не читав такого роману, а що таке теогiперплазма?
  Обидва дiвчата разом випалили:
  - Енергiя майбутнього! Те, що було електрикою у Жюль Верна, стало новими видами матерiї.
  Втiм, розмовляти нам особливо нiколи. - сказала дiвчина-комсомолка, завантажуючи в човен "Стiнгер".
  - Треба обов'язково почитати "Спокусу Бога". - заявив, мимоволi щулячись полковник.
  - Дуже корисно для бойової стратегiї. - помiтила Аврора. - А взагалi нашi третю свiтову вiйну проти США та Англiї вели настiльки бездарно, що це явно пахне зрадою.
  - Зiзнатися так воно й було! Не такi вже нашi генерали тупi, що навiть елементарних засад стратегiї та тактики не знали. - помiтив полковник.
  - А чому нiкого не посадили? - Жорстка Аврора енергiйно струснула кулаком.
  Полковник розгублено пробурмотiв:
  - Не було полiтичного наказу, крiм того, не хотiли створювати прецеденту, чи могли дуже впливовi люди постраждати.
  - Порядна людина ставить правосуддя - вище за сiм'ю та приятельськi стосунки! Закон для ворогiв та друзiв має бути один як чоловiк у дружини! Наявнiсть рiзних законiв перетворює правосуддя на повiю! - заявила безапеляцiйним тоном Маргарита.
  Полковник реально здивувався:
  - Ого, та ти бачу нiмецька Катерина. Хочеш, мабуть справедливостi!
  - Хочу правди, порядку та, зрозумiло, свободи! - заявила, вигукнувши Маргарита.
  - А який партiї? - здивувався полковник.
  - З нинiшнiх жодної! - Юна правнучка Михайла Ломоносова та Стеньки Разiна завелася. Вона осiдлала свого коника. - Це має стати новий рух, у якому домiнує iнтелектуальна молодь. I насамперед треба боротися iз сировинною орiєнтацiєю економiки. Ось прийнято лаяти Гiтлера, але за нього промисловiсть зокрема машинобудування з нуля зробило колосальний стрибок. Вiн зумiв модернiзувати країну, без жодних нафтодоларiв. На жаль, у часи Штаха було зроблено ставку на експорт сировини та iмпорт товарiв народного споживання, продовольства. I, на жаль, ця полiтика продовжується досi. Я б найбагатшими людьми країни зробила вчених. Професори-олiгархи стали б правилом, а не винятком. Крiм того, вища освiта має бути не лише безкоштовною, а й обов'язковою, а директор пiдприємства повинен обов'язково мати дисертацiю, причому здавати її має комп'ютеру, якого не пiдкупиш. Загалом ми значно пiднiмемо iнтелектуальний рiвень молодi, щоб не панував принцип: купи-продай!
  - Та багато хто навiть iз вищою освiтою шукає легкого хлiба, торговельна сфера явно перевантажена. - погодився з зiтханням полковник i ще сумнiше додав. - А наукова нива не в пошанi.
  Зброю завантажили швидко. Дiвчата-комсомолки працювали та розмовляли одночасно:
  - Я думаю, потрiбнi жорсткiшi обмеження для ринкової економiки. - вступила в розмову розумна Аврора. - Що б не було таких надбагачiв. А то один росiйський олiгарх з єврейським корiнням, має стан, що вiдразу двiстi найбагатших людей Китаю.
  Полковник уже став виходити з себе, але при цьому виявляв рiдкiсну стриманiсть.
  - Правильно, та ще й бiльшiсть мiльярдерiв не слов'янської нацiональностi. Ми над цим думаємо, i намагаємось їх поскубти.
  - Слабо щиплете! Та тут потрiбна ґрунтовна прополка. - заперечила Маргарита. - Ну, всi "Стiнгери-хлопавки" завантажили час бити ворога.
  На березi вже знали про напад i американцi збирали сили. Загибель вертольотiв показала супротивник, дуже сильнi, а американцi не така нацiя, щоб стрiмголов рвати в пекло. Вони готувалися бити напевно. Крiм того, угруповання "константнiсть" пiдтягувало свої загони.
  У цiй ситуацiї потрiбно атакувати самим. Тодi i буде перевага. Ось тiльки як у лоба або зробити обхiдний маневр. Маргарита Коршунова запропонувала:
  - Давай сунемося прямо в порт i всiх їх там переб'ємо!
  - Недурна думка, але можна одразу потрапити пiд кинджальний вогонь. Пропоную м'якший варiант. Швидкий обхiд, захiд iз боку лiсу. - Аврора зробила босими пальцями нiжок коло, а потiм вiдтворила пентаграму.
  - А чи варто гаяти час!? - у голосi вченої Маргарити звучав скепсис.
  - Зимова нiч дуже довжина. - заперечила Аврора. - Крiм того, противник не повинен знати, що нас лише двi. Потрiбно створити iлюзiю: що напад iде з боку ще й сушi, нiби проти них великi сили.
  - Цього разу, я з тобою згодна, попливли! - Маргарита стрiмко привела до бойової готовностi плавальний засiб.
  Дiвчата-комсомолки на великiй швидкостi рушили на надувному човнi. Як i ранiше невидимi солдати, для вiртуального спостереження та радарiв.
  Розсiкаючи повiтря, вони обiйшли кiлька суден i, пройшовши будiвлi, опинилися у вiльнiших водах. По дорозi їм зустрiли мутанти-акули, але, на вiдмiну вiд грос-есмiнця "Анаконда", вiд дiвчат-комсомолок не пахло кров'ю. Тож їх i не намагалися атакувати. Крiм того, Аврора запустила босими пальцями нiжок диск-бумеранг:
  - Нехай задасть їм нову мету.
  Поранивши акулу, вiн вибив iз її тiла фонтан кровi. Тварина засмикалася, i її товари вiдразу накинулися зi своїми висувними щелепами i iклами мамонтiв. Це виглядало страшно, жахливi звiрi насаджували свою приятельку, та бивнем бадьохнула у вiдповiдь, потрапила. Зелена, масляниста кров розтiкалася по поверхнi. Хижаки вступали в бiй, i кiлькiсть поранених зростала їх у свою чергу, добивали iншi.
  - Ого, Маргарито! Адже з ними легко можна боротися. Взяв, поранив одного, а решта самих себе понiвечить. - дзвiнко бризнула голоском i тупаючи босими нiжками Аврора.
  - Ось бачиш мораль диявола, грає роль. Не треба проповiдувати ненависть до свого ближнього, i прагнення домогтися слабкого. - Бiлоснiжка-термiнатор пiдморгнула.
  - Ми не боролися зi слабкими. - Аврора, виблискуючи смарагдовими очима, дуже гордо вимовила. - Їх було чотириста вiсiмдесят проти нас двох, а попереду чекає битва як мiнiмум iз двома тисячами, з них триста п'ятдесят це добiрний спецназ, який пройшов Iрак, Афганiстан, Сомалi. Та й iншi бiйцi не без досвiду.
  - Сильний супротивник, загартовує тiло i волю, робить тебе сильнiшим - слабкий розбещує душу i послаблює тiло, робить слабшим! Так що важкий шлях дає значно бiльше легкої перемоги! - заявила мудра Маргарита.
  Обiйшовши порт дiвчини-комсомолки, вийшли на протоку. Вiд порту було далеко, навiть чутно як гудуть судна. Розвiдницi-войовницi опинилися у протоцi. Вона була досить довгою i як не дивно звивалася. Дорогою дiвчата-комсомолки мало не наскочили на аномалiю. Вiн викривляв повiтря, наче прозора пружинка. До неї пiдлiтали комахи та спалахували яскравими iкрами. Тим не менш, крилатих тварин вона приваблювала.
  - Це щось схоже на мушиний анiгiлятор. - звернула увагу Аврора, блиснувши голими п'ятами.
  - Може, якесь випромiнювання приваблює комах. Я шкiрою вiдчуваю ультразвуковi коливання повiтря. - Маргарита навiть боягузливо зiщулилася.
  - Для нас нова проблема! Взагалi ця дивна природа зони здатна довести до серцевого нападу. - У голосi вогняної Аврори звучала iронiя.
  - У нас з тобою по два серця, тож одразу не помремо! - Добре коли ти не зовсiм людина.
  Вогняна диявола на це вигукнула:
  - Згодна! А то стояла б бiля плити та ще й вагiтна!
  Тим не менш, дiвчатам довелося зупинитися, вiдштовхуватися вiд корчiв, йти кiлька разiв убiк, даючи задом назад.
  За однiєю аномалiєю вiдразу з'являлася iнша, цього разу овальна перемежуюча. Все це ускладнювало рух. Все ж таки пройшли, попереду виникла подоба струмка.
  Пiднiматися ним важко, зустрiчний рух, зате немає аномалiй. Босi слiди залишаються на травi вкритiй iнеєм.
  Дiвчата-комсомолки зупинилися перед виходом iз неї. Видно як пiдбiгло кiлька качанiв "капусти". Рослини мутанти не бачили майже не помiтних дiвчат, пара з них наткнулася на чобiтки (Воїтельки-ведмедицi щойно взулися, щоб приховати запах), але мабуть переконавшись, в їхнiй їстiвностi вiдстала.
  - Треба пропливти трохи вперед! - сказала, викидаючи звiрячий оскал Аврора. - Там i вкриємо човен.
  - Тягати її з собою не зручно! - погодилася Маргарита Коршунова.
  Зробити реактивний мотор безшумним не просте завдання для конструкторiв, але ж каракатиця те ж саме використовує аналогiчний принцип, i є першокласним мисливцем.
  Знайти мiсце укриття, щоб випадковий фраєр не прихопив, не так просто. Найкраще тут пiдходить лiгво небезпечного звiра. Наприклад, бобрового щура. Тварина небезпечна, убити складно i розмiрами з кабана. Не шерсть луска, до її лiгвища нормальний фраєр не втече. Тим паче вночi. Так розсудили дiвчата, приховавши надувний човен, на кшталт кишенi. Де зверху над водою над водою нависають кущi. Саме там i залишили дiвчата свiй скарб, замаскувавши гiлками чагарника.
  - Добре сховали? - спитала, роблячи на ходу зарядку Маргарита.
  - До ранку полежить, а на свiтанку ми змиємося! - люта Аврора поправила пiдбором камiнь.
  - А якщо щур-єнот нагадає! - скривилася войовниця-комсомолка.
  - Пристрелимо! У нього шкiра мiцнiша, нiж у алiгатора, i цiнуватися дорого. - Аврора так по-дитячому пiдморгнула смарагдовими очима.
  - Продамо! Змiнимо маску, i нас нiхто не впiзнає! - Маргарита Корушнова задерикувато показала мову.
  Аврора рикнула:
  - Окей!
  Дiвчата трохи вiдiйшли, як з'явився сам щур-єнот. Вони завмерли, вирiшивши поки що зберегти звiровi життя. Чимось вони нагадували бандита, який прирiзав сiм'ю, але випустив з клiтки пташку. Пацюк-єнот не змiг вловити майже невиразного запаху дiвчат, крiм того, вiн був ситий, покуштувавши падали, лiг спати.
  Хропiння його таке незвичайне нагадує пiлiкання бездарного музиканта на скрипцi.
  Дiвчата-комсомолки намагалися рухатися швидко, i при цьому їх нiхто не бачив, настiльки потайливим було перемiщення. Навiть чобiтки скинули.
  Голонога Аврора запитала подругу, причому не з метою отримання iнформацiї, а просто так, щоб зняти напругу:
  - Ну як обхiдний маневр вдається?
  Маргарита легко вiдповiла:
  - Якщо не натрапимо на аномалiї.
  Вогняна диявола приклала пальчик до губ:
  - А ось одна така виповзає.
  Аномалiя перла з-пiд землi. Вона навiть розпушувала ґрунт. Немов велетенський крiт, протаранив пiсок, глину, траву. Виштовхнула дещо, слизьке схоже на нафту. Пiсля початку цмокати.
  - У огидно! - заявила вогняна Аврора. - Наче цiлуються двi свинi.
  Аномалiя почула їх i потривожена рушила до дiвчат.
  - Розходимося на всi боки! - наказала Маргарита.
  Спритна Аврора не зрозумiла:
  - А це ще навiщо?
  Бiлоснiжка-термiнатор посмiхнулася:
  - Примусимо гнатися за двома зайцями!
  Дiвчина-комсомолка показала язичок, упiймала їм осу i розжувала, їй стало весело вiд такої пропозицiї. Розвiдницi розiйшлися, а аномалiя застигла. Трохи потряслася i почала опадати, по калюжi нафти пройшло невелике полум'я. Втiм, як, швидко спалахнувши, також швидко воно i згасло.
  - Це не Пiроманiя! - помiтила, примруживши босонога Аврора i тут же стрибнула, вивернувшись в сальто назад.
  - Та аномалiя Пiроманiя здатна спричинити катастрофу! - погодилася Маргарита. - Тепер швидше вперед, i так втрачаємо час.
  Щойно дiвчата-комсомолки заглибилися в гущавину кущiв у бутонах, дерев, переплетених лiан-мутантiв - як їх оточив майже непроглядний морок. Лише кора дерев вiдсвiчувала, надаючи краєвиду зловiсного, потойбiчного вигляду. Втiм, дiвчатам не потрiбнi нiчнi монокуляри, це для слабакiв-людей, не здатних на самостiйнi рiшення та бачити у темрявi. Аврора мало не таранила дерево, радiоактивне пiдсвiчування робило вiдстань iлюзорним, часто обманюючи з дистанцiєю.
  - Ось чорт! - Вогняна дияволиця цiлком до мiсця згадала нечистого. Наче i аномалiї немає, а свiтло викривляється.
  - Це фосген та фосфор! - заявила Маргарита, i вивернула свою витончену шию. Адже часто змiнюють параметри повiтря.
  - Тож це треба враховувати! - погодилася з погано прихованою iронiєю руда Аврора.
  Войовниця провела рукою повiтрям:
  - Спочатку повiльний рух потiм звикнемо.
  Дiвчата-комсомолки поступово прискорювалися, при цьому намагалися навiть сучком не трiснути пiд пiдошвою. Побоюючись не стiльки випадкових спостерiгачiв, скiльки рiзних тварин, що могли зреагувати на звук.
  Спочатку було сухо, але потiм ледь ворушили чагарник, на них полився справжнiй водоспад!
  - Вода, мабуть, важка! - запропонувала Аврора.
  - Вiдсоткiв на десять точно! - погодилася Маргарита.
  Вогняна диявола збила комаху гiпертитановою п'ятою i висловила свою думку:
  - Тож роса така велика i не випаровується!
  Пiд пiдошвами чобiт чавкала глина. Колiр її незвичайний зеленувато-фiолетовий, неначе замогильний. Такої не було нiде на землi, крiм мiсця зони.
  Ноги намагалися роз'їхатися на нiй убiк, зате слiди миттєво заростали, що полегшувало розвiдку. Ось тiльки рухатись важко, налипає на черевики, змушуючи витрачати зусилля. Аврора та Маргарита навiть проковтнули по концентрованiй шоколадцi. Трава зустрiчалася зрiдка i була переважно хижою. Вона повзала по глинi i намагалася прихопити комах. Хитросплетiння та лiан, кущiв, гiлок, листя, iнодi без запаху, а часом сильним ароматом.
  - А звiдки тут лiани? - запитала Маргарита. - Це ж смуга помiрного клiмату.
  - Результат мутацiї, прижилися. Крiм того, на зонi теплiше, нiж її! Градусов приблизно п'ятнадцять. Тут влiтку спекотнiше, нiж у екваторiальнiй Африцi. Або нi приблизно однакова температура. - Красива Аврора скривилася лобiк, мабуть намагаючись, згадати колись прочитане.
  Маргарита дуже впевнено заявила:
  - Це ще нiчого! Принаймнi для нас.
  Голонога Аврора перекинулася в повiтрi, зробивши сальто i, скуливши:
  - Ми ведмедицi-комсомолки, i цим все сказано!
  - Пам'ятаю, нас якось доставили до Сахари. Тиждень провела без їжi та пиття, пройшла шлях по пiску, що палив як на плитi сковорiдка босонiж i нiчого вижила! - Помiтила пускаючи iскри з очей ( причому не фiгурально, а буквально!) Маргарита. - Тiльки, звичайно, приємного, було мало.
  - Звичайно! Я також через це пройшла! Ступнi швидко звикають, але тiльки сверблять потiм. Та й шкiра на сонцi темнiє. - Пiдтвердила, весела та грайлива як кiшка з Вiрiя Аврора.
  - Менi не подобається коли тiло бiле, воно здається надто знiженим. - Маргарита не вдавано скривилася.
  - Шоколадна засмага зараз модна. - Вогняна дияволиця рикнула зубами пантери. - Це означає, що ти маєш грошi, щоб з'їздити на Пiвдень.
  Дiвчата майже бiгцем вийшли з хитросплетiнь чорнобильських джунглiв. Повз розташовувався берег широкої протоки. Густий чагарник, корiння, що стирчить, подорожник-мутант, зi своїм широким листям - створював зручну закриту позицiю.
  Маргарита вигукнула:
  - Ну, ось i Вижниця перед нами.
  - Та колишнє радянське мiсто! Та ну чому горда Україна стала майже окремою країною у складi Радянського Союзу. Адже цi столiття ми з ними воювали! Тому перемогли СРСР i тепер українцi нашi брати. - Руда Аврора широко розвела руками i спробувала злетiти.
  - А ранiше були брати ним росiяни. Кожна дитина знає, що Київ - Мати мiст росiян. - сказала, посмiхаючись ширше Маргарита. - Їх об'єднувала священна Православна вiра, i слов'янське корiння. Самим Богом заповiдано бути СРСР єдиною державою. Але прийшов Бандера i влаштував бедлам - вийшла вiйна. Втiм, ми перемогли.
  - Порядок будується на фундаментi, де цемент вiра, а пiсок воля! А для цього багатьох негiдникiв посадити треба! - вiдповiла, люто ричачи Аврора.
  Спостерiгати мiсто, не складно. Рiв тут завалений, вал перетнути не проблема. Будинки переважно старi, видно п'ятиповерхiвки, i висотки "сталiнки". У сучасних будинках дiвчата вже побували. Тут Маргарита згадала:
  - Ми ж маємо вивезти вiсiмнадцять дiтей?
  - Нашi хлопцi допоможуть! Таку панiку влаштуємо у мiстi, що вони не зможуть вiдстежити нашi рухи! - Босоп'ятий Аврора струснула автоматом.
  Бiла войовниця озирнулася i, зрубавши комара-клiща, понизивши голос, запитала:
  - А якщо вiн змотається?
  Вогняна дияволиця логiчно помiтила:
  - Я розраховую на його елементарну жадiбнiсть. Крiм того, зараз зателефоную цьому карлику. Пiдтримаю його бойовий настрiй.
  Маргарита Коршунова вже зовсiм неiнтелiгентно рикнула:
  - Найкраще це зробити гарним ляпасом.
  Аврора швидкою пробiжкою пальцiв босих нiжок набрала кнопками номер i голосно вимовила:
  - Ти вже готовий!
  - Так, але тут зчинилася така заваруха! - почувся у вiдповiдь тонкий писк.
  - Не засмучуйся пiд шумок куди легше вивезти. Крiм того, нiкого не здивує вiдсутнiсть дiтей пiсля такої бурхливої ночi. - Хитра, руда дияволиця понизила тон.
  - Згоден! Їм уже буде не до нас! - замуркотiв карлик - фахiвець кiдемпiнгу.
  - Чекай нас, щоб не сталося! Можливо, приплюсуємо ще п'ять вiдсоткiв. - вкрадливо промовила Аврора.
  Останнi слова мали магiчну дiю. Бандит-дебiл забурчав:
  - Чекатиму, нехай навiть настане кiнець свiту!
  Крута Аврора з iронiчним пiдняттям i опусканням довгих вiй, подумала: "Чимось це менi нагадує очiкування Юдою осика".
  - Ну, тепер битимемо Американцiв та їхнiх поплiчникiв. - рiшуче промовила зеленоока Аврора.
  - Знаєш, що я нiяк не можу вибачити Америцi? - Галина стиснула кулачки.
  - Що? - здивувалася руда ведмедиця-комсомолка.
  - Бомбардування наших та японських мiст! Адже це варварство! - Я навiть вiршi написала! - Маргарита труснула гранатою, та ще й так злiсно, що впав цiлий рiй волохатих комах-мутантiв.
  Аврора пiдскакуючи, зрадiла:
  - Давай спiвай! Це цiкаво.
  I Коршунова як заспiває, її голосок як завжди вище Гiмалаїв похвал;
  Зiрка Вiтчизни Господом дана,
  Вона повiрте променистi Сонця!
  Моя ти Родом ця країна -
  Знай по тобi, серце з сумом б'ється!
  
  У тобi ми комсомолки, як орли,
  Фашистiв крушимо i утиль зметаємо!
  Ми навiть на Юпiтерi змогли,
  Зростити плоди - нездiйсненного раю!
  
  Венера це мiсце для кохання,
  На Марсi почуття воїна всiх вище!
  Ти ланцюги зла-сумнiву розiрви,
  Адже хоче зробити найкраще Всевишнiй!
  
  Розгромимо космiчний натиск,
  Зрозумiємо пiдборiддя мiцним хуком!
  Ворогу буде силою свiту скорботний,
  А "Юнкерс" збитий звичайною дитячою цибулею!
  
  Розклад один - вiзьми та перемоги,
  Iншого ми - результату знати не можемо!
  I ти волчище Рейху не рви,
  Отримаєш вiд бiйця багнетом по пицi!
  
  А штик тобi на користь не пiде,
  Ми динамiтом по балдi додамо!
  Такий же стрiмкий полiт,
  Коли вдарив у молот пролетар!
  
  Подальший хiд пройде як ураган,
  I буде ж ендшпiль переможним матюком!
  Адже наша лють скажений вулкан,
  Розправа на ублюдком, страшним катом!
  
  Затиснули клiщi на Берлiнi ми,
  Париж вiльний пiд росiйським прапором!
  Ми дочки Вiтчизни та сини,
  Коли бенкетуємо - їємо мед зi смаком!
  
  Туманний Альбiон тепер як брат,
  Нью-Йорк дiстався як пирiг на блюдi!
  Наш червоний, червоний маку кольору прапор,
  Пiд ним щасливi усi зi свободою люди!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  У Олега Рибаченка теж сон дуже навiть не простий, а чудовий. Начебто вони з Дiмою продовжують свою вiйськову кар'єру;
  Вони вдвох записалися добровольцями в дитячу есесовську дивiзiю, сформовану бiснуватим фюрером. Схоже, у цiй реальностi у Гiтлера остаточно поїхав дах. Щоправда, з iншого боку, у нього вистачило розсудливостi не розпочинати безнадiйну вiйну з СРСР.
  З iншого боку чому б хлопчик i не отримати ратне загартування? Чого їм нюнi пускати i нiжитись як паничам?
  Олег Рибаченко та Дмитро разом з iншими хлопцями з молодшого батальйону летiли до Африки. Нiмецький шестимоторний транспорт мiг нести до двохсот озброєних десантникiв. Але був цiлий батальйон iз трьохсот бiйцiв молодшого рiзновиду Гiтлер-югента. Триста хлопчикiв рокiв дванадцяти, начебто зовсiм ще сморкатi, але реально це були спецiально вiдiбранi, i тi, що вже отримали не слабку вiйськову пiдготовку пацани.
  Фюрер хотiв, що якнайбiльше пiдлiткiв взяло участь у вiйнi. В Африцi вже основнi сили Британiї розгромленi, хоча в Суданi ще є сильнi гарнiзони. Щоправда, колонiальнi вiйська не цiлком надiйнi, а, власне, англiйськi частини. Не зовсiм англiйськi. Вони так вже добре озброєнi, особливо танками, спробуй, так перекинь технiку, через метрополiю. Тому ризик великих втрат у хлопчикiв мiнiмальний. Передбачається лише на рiвнi звичайних тактичних навчань, а досвiд вiйни пiдростаюче поколiння отримає.
  Олег Рибаченко та Дмитро добре знають нiмецьку мову (передбачуваний противник), а також англiйську, iспанську та французьку. Школа у них теж елiтна i радянськi дiти, за iдеєю, повиннi б i найрозумнiшими.
  Нiмецький хлопчик, мабуть з-помiж ватажкiв, високий i м'язистий Ганс Фойєр потиснув i руки чесно вимовив:
  - Ось не очiкували ми, що росiяни можете бути такими сильними та розумними. Наприклад, шпарiть по-нашому як першокласнi нiмцi!
  Олег Рибаченко скромно зауважив:
  - А що тут дивовижного. Може нам доведеться воювати, а пiшовши у розвiдку i не знаючи нiмецької мови, чи багато збереш вiдомостей?
  Ганс погодився:
  - Це так! Але взагалi нас вчили, що ви росiйськi недолюдини. Слов'яни це перехiдна стадiя мiж мавпою та людиною. Тобто в планi розвитку iнтелекту росiйська це, трохи вище за домашню тварину.
  Дмитро сердито стиснув кулаки:
  - Та я за такi слова можу i врiзати.
  Ганс хоробро вiдповiв, стискаючи кулаки:
  - Тiльки вибiр зброї за мною. На рукавичках ти чемпiон Полумiра, а як щодо поєдинку на нунчаках?
  Дмитро здивувався:
  - А що це таке?
  Нiмецький елiтний пацан хотiв вiдгукнутися, блиснувши ерудицiєю, але його випередив Олег Рибаченко:
  - Це у сiльськогосподарську зброю, якою в Китаї вибивають снопи. Монголо-татари заборонили китайцям носити зброю, то вони це зовнi невинне пристосування перетворили на смертельну палицю. Було розроблено цiлу систему бою на нунчаках. Потiм її вже наприкiнцi ХIХ столiття перейняли японцi. Напевно, вiд них це пiшло й у вiйськах СС.
  Ганс заперечив:
  - Не зовсiм так. Великий фюрер десять рокiв тому запросив кiлька гуру з Китаю, наказавши зробити школу рукопашного бою Третього Рейху найпередовiшою у свiтi. Не треба думати, що ми нiмцi, будучи найвищою нацiєю, не хочемо, чого вчиться в iнших народiв. Наша нiмецька вiйськова школа вимагає максимально враховувати людський фактор.
  Дмитро енергiйно кивнув, пiдтверджуючи думку:
  - I радянська теж. Сталiн сказав - технiка в перiод реконструкцiї вирiшує все! А потiм у другiй п'ятирiчцi розвинув думку - кадри вирiшують усе!
  Олег Рибаченко тут висловив iнше:
  - Маю все сказати, що у нас з людським фактором не все гаразд. Наприклад, рiвень технiчної пiдготовки солдатiв СРСР вiдстає. Але загалом ми на висотi!
  Ганс запропонував:
  - Чи не хочете зiграти у Гiтлер-хаш?
  Радянськi хлопчаки здивувалися:
  - А що це таке?
  Ганс пiдморгнув:
  - Останнiй винахiд Великого фюрера. Начебто шахiв, якi грають не вдвох, а вчотирьох, два на два. Але на однiй дошцi iз чотирьохсот клiтин. У нiй є i танки, i Сау, i Лiнкори. Усього фiгур у кожного по сорок, а лише сто шiстдесят. Деякi ходять як шаховi, iншi зовсiм iнакше. Плюс ще деякi новацiї... Наприклад танк i лiнкор, можуть збити тiльки танки, Сау i Лiнкiв, а пiхотинцi або вдвох, або якщо дiйшовши до певної лiнiї посилюють зброю. Взагалi гра найскладнiша, зовсiм не схожа на шахи.
  - Покажи її. - попросив Олег Рибаченко.
  Ганс дiстав iз рюкзака складну дошку. Вона була на шарнiрах та досить компактна. Фiгурки намагнiченi. По сорок однакових кожному. Сама дошка досить консервативна, прямокутник. Правила цiкавi, зокрема майже всi фiгури, б'ють не так, як ходять, крiм танкiв. Вони можуть i бити, i ходити зi взяттям.
  Як i слiд очiкувати найсильнiша постать лiнкор, найслабша легкий пiхотинець. Опинилися тут i САУ, i хто цiкаво лiтаки, причому по одному, зате штурмовик, винищувач, бомбардувальник, i гiдроплан. Окрiм лiнкорiв ще й мiноносцi. Пiхота теж рiзна, механiзована, проста та кавалерiя. Тобто, розiбратися в правилах нелегко. Олег Рибаченко одразу зазначив:
  - Нi, цiй грi шахи не побити за популярнiстю. Рiвень складностi просто зашкалює!
  Ганс погодився:
  - Так, виробити стратегiю тут буде нелегко. I книжок розумних не напишеш. Але це саме для арiйцiв!
  Дмитро погодився:
  - Та для арiйцiв! Граємо!
  Олег Рибаченко попередив:
  - Задоволення буде мало!
  Ганс запросив iншого хлопчика i утворивши пару почав грати проти пацанiв. При цьому вибрав коричневий колiр. Олег та Данька природно червоний!
  Гра i справдi була спочатку захоплюючою, але потiм хлопчики втяглися. Олег Рибаченко як природжений стратег захопи iнiцiативу i почав тiснити ворогiв iз флангiв. У грi фюрера, загалом, був короля, а штаб можна було змiщувати не втрачаючи ходу.
  Але розiгратися хлопцям не дали. Пролунав сигнал тривоги...
  - Повiтряна атака!
  Хлопцi разом кинулися до iлюмiнаторiв. Хоча вiконця i були вузькi, не надто вже добре в них видно i навiть з'явилася тиснява.
  Десантнi лiтаки летiли колоною, i звичайно ж iз супроводом добре озброєних винищувачiв.
  Англiйцiв виявилося не бiльше десятка. "Спiтфайри" побачивши, що нiмцiв бiльше вiдкрили з кулеметiв вогонь, прагнучи вразити з великої дистанцiї. Але отримали у вiдповiдь самi. Три лiтаки Королiвського повiтряного флоту задимилися, а решта навтiк.
  Хлопчаки гучно свистiли, але матюки нiхто не лаявся - дисциплiна. А ось чоботями затопали i вiдпустили ряд солонуватих жартiв.
  Звичайно, транспорт переслiдувати винищувачi не може, рiзниця у швидкостях на порядок, так довелося хлопцям, заспокоїться, i повернуться до своїх справ. Деякi навiть стали вiджиматися вiд статi, iншi робити прес.
  Втiм, Олег Рибаченко так надихнувся, що заспiвав голосом, здатним прогнати не тiльки короля, але iмператора брехунiв (Гiтлера!);
  Ми летить у суворий, смертний бiй,
  Пiонери - дiти комунiзму!
  Наш Господь Сварог завжди зi мною,
  Зламаємо основи реваншизму!
  
  Є у нас вiдвага та натиск,
  Кожен автомат зiбрати вмiє!
  Чекає нацистiв лютий розгром,
  Не несiть фрицi ахiнею!
  
  Пiд Москвою був вермахт мiцно битий,
  Показали доблесть ми лиху!
  Був роздавлений слизький паразит,
  Перемогли, ми рахуй начисто!
  
  Що зможе зробити далi фриц?
  Тiльки лапи до верху - швидко здатися!
  I Адольфу в горлянку - гострий шпiц,
  Нехай вiдiграє роль осел паяця!
  
  Наша роль - переможний горн трубити,
  Збираючи червонi легiони!
  I башки агресору безжально рубати,
  Хоч на фронт прийшли прямо зi школи!
  
  Лупимо гадiв, немов Марсом народженi,
  I всюди пощади просять фрицi!
  Ми сини великої, де всi рiвнi країни.
  Нехай схвалять марш iз iкони обличчя!
  
  Гiтлер думав, нашу Землю захопити,
  А тепер йому пiд чубчиком шишка!
  Адже бажали нiмцi перетворити всiх на дичину,
  А їх уклав простий хлопчик!
  
  Що ж з "Тигром" стало - вiн пiшов у метал,
  З нього ми - зваримо самовари iз солодким чаєм!
  Отримали фрицi - по рогах крутий розгром,
  Ми в Берлiнi в променистому, теплому травнi!
  
  А Адольфу стала замiсть краватки петля,
  Затягла шию супостату-кату!
  Набiгла за грiхи його важка пеня,
  I тепер Нiмеччину я топчу танками!
  
  Сам Великий Сталiн комсомольця нагородив,
  Орден дав - великої зiрки "Перемоги"!
  Скiльки поклали ми - Святiй Вiтчизнi сил,
  Що трiумфують на тому свiтi нашi дiди!
  Дивно, але йому за таку крамольну пiсню бурхливо аплодували - зовсiм тут усi окосiли, чи що?
  Коли Олег Рибаченко заспiвав сон перервався, i їх знову спонукали, цього разу не звичайнiсiньким способом, а взяли й обкотили холодною водою. Пiсля чого знову цi насадження, що набили, на руках ланцюга i прогiн колони... Навiть поснiдати не дали! По колу! Ось саме, нiмцi залишалися на мiсцi, i бранцi неквапливо рухалися кiльцевою дорогою. Який у цьому сенс незрозумiло. Дорога, викладена асфальтом та камiнчиками. Через кiлька годин босi п'яти стали жорстоко палати i свербiти. У багатьох дiвчат проступила кров.
  Потiм хоч до вечора ще далеко без церемонiй загнали назад i спiшно розкувавши, наказали лягти.
  Олег Рибаченко та iншi дiвчата спiшно слухалися. I хоча спати зовсiм не хотiлося, обiйми бога сну та видiнь Гiпноза (якого самого Всемогутнього Зевса, змушував змикати очi!) накотилися раптово, i невiдворотно.
  I знову хлопчаки-пiонери у почеснiй ратнiй справi, хай навiть i чужiй армiї;
  Батальйон, що складається з бiйцiв Юнгфольк, триста дванадцятирiчних хлопчакiв був на мiсцi перебудований, i перекинуто далi на пiвдень. Спочатку пацанiв провезли пару кiлометрiв на машинах, але потiм керiвництво, мабуть, передумало i вирiшило влаштувати хлопцям бiг на виживання.
  Пацани змушенi були роздягтися, залишившись в одних вiйськових шортиках, i так майже голяка i босонiж з ранцями на плечах, бiгти на пiвдень.
  Звичайно, їм дозволили змаститися новим, досить ефективним сонцезахисним кремом, а маршрут пролягав не пустелею, а м'якшою i не настiльки пекучою травою, тому що пролягав уздовж рiчки Нiл, а навколо повноводного джерела, росли i трава, дерева, але все ж таки випробування було найважчим. Бо довелося бiгти, в умовах дикої африканської липневої спеки, та ще й пiстолет-кулеметами, а також рюкзаками з припасами.
  Звичайно, в особливому батальйонi опинилися хлопчаки, що представляють колiр Нiмецької нацiї i мають пристойну фiзичну пiдготовку, але все-таки.
  Юних воїнiв збудували й їхнiй командир, такий самий шмаркач як i вони, щоправда досить високий, з мускулатурою Аполлона наказав:
  - Ну, що братва! Я знаю, вам буде тяжко, але борг є борг! Потрiбно до вечора покрити п'ятдесять вiсiм кiлометрiв! Це наказ.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мм-так! Слово цей наказ звучить як заклинання! Не можна його iгнорувати.
  Дiмка помiтив:
  - Готовий сперечатися, що ми його не виконаємо!
  Ганс Фойєр заперечив:
  - Повиннi виконати, бо ми арiйцi! I ви росiяни теж арiйцi якщо записати в найкращий батальйон Юнгфолька.
  Рюкзак за спиною разом iз боєприпасами, водою та пайкою, це кiлограм вiсiмнадцять, плюс ще пiстолет-кулемет у три кiлограми. Двадцять один кiлограм, це й дорослому важко, якщо довго йти, а тут бiгти, та ще й пiд палючим сонцем.
  Олег Рибаченко потер ногу об траву. Порятунок вiд взуття хлопчики сприйняли з ентузiазмом, у шкiряних чоботях (шкiра правда штучна, але все одно не якийсь кирзач), тут бiгти важко. Кеди або тенiснi туфлi пiдiйшли б краще, але в умовах Нiмеччини, що воює, це розкiш, i пацанiв вирiшили не балувати.
  Пролунала команда, i воїни з Юнгфолька кинулися тiкати, намагаючись дотриматися подоби ладу.
  З Нiлу повiяв свiжий вiтер, приємно обдмухуючи оголенi, мускулистi торси воїнiв-хлопчакiв. Вони чимось нагадували отрокiв-титанiв, готових штурмувати небо. Бiгли, розмiрено дихаючи, майже нога в ногу. Попереду були найвищi, i, звичайно ж, рослий Дiмка, хоча шестеро пацанiв, включаючи i командира, були вищi за нього. Олегу Рибаченку, який був лише трохи вищим за стандарт, свого одинадцятирiчного зростання (на вiдмiну вiд реальностi, в якiй вiн пiшов у своїх богатирськи складених предкiв!) довелося мчати, чи не на самому кiнцi. Щоправда в цьому була й перевага, менший шанс вiддавити п'яти, або отримати ногою пiд мiсцем, де сидять. Вiн тут наймолодший, але звiсно ж не найслабший чи тим паче дурний.
  Навантаження вiдчутне, але поки що прийнятне, а досвiд пробiжок з вантажем є у всiх. Навiть iз великою вагою, коли несли, наприклад напарника на плечах.
  Пiд босими ногами огольцiв час вiд часу хрумтять або трiскаються, в обламанi гiлки пальм або шишечки, iнодi бувають i колючi рослини, якi хлопцi намагаються обiйти. Трава нагрiта, часто суха, але, звичайно ж, не обпалює подiбно до пiску пустелi. Загалом поки що жити можна, ось тiльки Сонце пiднiмається та пiдсилює, жар.
  Високий Ганс, приблизно на зрiст як на Дмитра i, вони бiжать плiч-о-плiч. Нiмецький хлопчик-воїн запитує радянського юного бiйця:
  - Ну от тепер ти на вiйнi! Пороху, звичайно ж, поки що не понюхав, але в нас усе попереду. Чи вiдчуваєш ти хоч якесь захоплення?
  Дмитро вiдповiв:
  - Поки немає! - I додав, знову покрутивши навколо себе головою. - Зiзнаюся, чесно нi!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - А я так! Зiзнаюся чесно так! Ну що з хлопчикiв мого вiку може легально побувати на вiйнi. Битися, стрiляти, вбивати, пiдривати, брати в полон. Це ж романтика. Адже ви теж з Олежкою хотiли вiдчути себе живими воїнами, пiти вiд рутини!
  Дiмка рiшуче заперечив:
  - Наше життя не рутинне. Взагалi бути пiонером, навiть ще передовиком та спортсменом дуже цiкаво.
  - То чого ти до нас записався? Не боїшся бути вбитим чи скалiченим? - хитро пiдколов Ганс.
  Димка на прiзвисько Iлля Муромець - набучився:
  - Ось для того й записався, щоб показати, що росiяни можуть воювати не гiрше за нiмцiв. А то весь свiт пише i говорить про вашi перемоги...
  Ганс хихикнув:
  - Ну так! Про нашi перемоги, слава по всьому Всесвiту. - Рослий хлопчик-войовник роздув собi вiд гордостi широкi груди. - А ви росiяни насилу потiснi крихiтну фiнську армiю. Вам, то хвалитися нiчим!
  Дмитро ображено, насилу стримуючи себе, щоб не пустити в хiд кулаки, заперечив:
  - Ще й Халхiн-Гол у нас є!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - Дрiбна сутичка, десь в Азiї. А нашi хлопцi вже й Європу взяли, та майже всю Африку з Азiєю. I Росiю захопимо, це нам якраз плюнути!
  Дмитро зло блиснув очима:
  - Не захопiть, руки короткi!
  Ганс засмiявся:
  - А як ми змусили вас пiдписати Брестський свiт? Ви нам вiддали землi, рахуй до Днiпра, маючи втричi бiльше багнетiв i шабель. Що можна сказати про росiйську як про солдата в цьому випадку?
  Дiмка згрупувався, вiн мав намiр рушити Гансу кулаком у рило, i знаючи свою силу чемпiона "напiвсвiту", вiн би напевно вирубав нахабного нiмецького пацанчика, але ... Не хотiлося розбивати лад i влаштовувати сутичку. Та й не добре, пiд час полемiки пускати у хiд кулаки. Крiм цього, швидше за все його, заарештують, i вiн не встигне показати, що росiяни б'ються не гiрше за нiмцiв. Тому Дмитро спокiйно заперечив:
  - Ми росiяни били вас i за Фрiдрiха другого, причому навiть брали Берлiн. I коли вами командував Наполеон Великий, у його армiї половина була нiмцями, та в першу свiтову вiйну був Брусилiвський прорив. Та й Париж ви не взяли тому, що нашi вiйська мало не оволодiли Кенiгсбергом.
  Ганс знайшов досить вагомий контраргумент:
  - Але все одно в останнiх боях з нами ви були розбитi! А судять про людину та нацiю насамперед у кiнцевих справах!
  Дмитро цiлком резонно заперечив:
  - За царя у нас була вiдстала промисловiсть особливо у вiйськово-технiчнiй сферi. А зараз ми розвинули неабияку iндустрiю. Наприклад, ви бачили танк КВ-2. На ньому встановлено гаубиця калiбру 152-мiлiметра. Хiба у вас нiмцiв є хоч щось подiбне?
  Ганс хихикнув:
  - У французiв на танках С-2 теж були гаубицi ще бiльше калiбру в 155-мiлiметрiв, але не завадило нам розгромити жабникiв, маючи технiку слабше, нiж зараз. Головна сила Вермахту - це перевага людського фактора!
  Дмитро скривив обличчя з рiвною засмагою:
  - А чому ви вважаєте, що у вас є перевага над нами у людському факторi, якщо став чемпiоном "напiвсвiту"? До чого перемагаючи найкращих ваших хлопцiв?
  Ганс цiлком резонно заявив:
  - Винятки часом лише пiдтверджують правила. Точнiше майже завжди! Ось якщо брати не окремих феноменiв, а рiвень вiйськової пiдготовки загалом, то тут...
  Дмитро розсердився:
  - Ти не знаєш, який у нас рiвень бойової пiдготовки та як проходять навчання у радянськiй армiї. Тож не треба будувати домисли!
  Ганс логiчно зауважив:
  - В Iспанiї було змагання радянської вiйськової школи, доктрини та нiмецької. Ми обкатували свою технiку та зброю. Результат - перемога нашої вiйськової школи, i стратегiчного мистецтва, i закрiплення режиму Франка. Тож ми вже билися з вашими хлопцями та перемогли!
  Дмитро-Муромець iз сумом помiтив:
  - У вас було значно бiльше вiйськ, нiж у нас! Ви просто взяли кiлькiстю!
  - Я б так не сказав. - Ганс опустив голову i замовк, почали виявлятися першi ознаки втоми i, говорити, стало важко.
  Найстрашнiше це, звичайно ж, спека. Сонце невблаганно йшло до зенiту. Нiхто з хлопчакiв не мав до неї звички. Нiмеччина i Росiя країни пiвнiчнi, i влiтку в них рiдко буває вище за тридцять градусiв. А це Африка в липнi та ще й з Нiлу перестало тягнути вiтерцем.
  Босi нiжки хлопчакiв стало сильнiше колоти сухою травою, а потiм раптом вона скiнчилася, i цiлий кiлометр був покритий гравiєм. Це було дуже боляче, якi не надто витриманi хлопчики запищали. Пот стiкав з них i з шипiнням капав на розпечений гравiй.
  Олег Рибаченко та Дмитро, та й бiльшiсть iнших пацанiв, вихованих у спартанському дусi, намагалися посмiхатися i не видати муки. Вони думали про щось iнше. Ось Олег Рибаченко уявив собi, що це босi ступнi лиже полум'я на дибi, i в нього хочуть вирвати важливу державну таємницю. А вiн зобов'язаний це витримати i не показати, що йому боляче чи страшно. Крiм того, хлопчаки росли в суворих умовах i їхнi п'яти не були такими знiженими, поетом i чорним гравiй хоч i палили, але не настiльки, щоб облазила шкiра, що огрубiла.
  Незабаром були тепловi удари. Майже одночасно кiлька пацанiв, що перегрiлися, зомлiли, i їх довелося пiдхопити на легкi, розкладнi носилки.
  Олег Рибаченко зауважив, що у нiмцiв, загалом, гарне оснащення. От хiба в Червонiй Армiї знайдеш пристосування для носiння поранених з дюралю, яке при цьому легко ховається в рюкзачок.
  Але бiгти з додатковим вантажем у руках важче, а босi п'ятки пече сильнiше, тому що тиск зростає. Так свого роду вони у добровiльно-примусовому пеклi. Олег Рибаченко навiть подумав: а як би його товаришi сприйняли подiбне випробування, всi б витримали.
  Широкi смуги розпеченого, почорнiлого гравiю поєднувалися з колючою, висохлою травою. Крiм того, командир поступово вiдводив пацанiв вiд Нiлу, мабуть, щоб уникнути входження до населених пунктiв Єгипту.
  Знову деякi пацани починали завалюватися i знесиленi або оглушенi сонячною дубиною хлопчикiв, покривши голови змоченою водою ганчiркою, укладали на ношi. Дехто з тих, хто ранiше перенiс свiтловий удар, вставав у стрiй i продовжував бiг.
  Але сили юних хлопцiв зменшувалися, а з ладу вийшла майже половина.
  Нарештi i командир, теж добряче втомлений, заявив:
  - Все наказую вiдпочити! Ми досягли межi! Накритися протисонячними тентами, випити води з оцтом та шоколадом. Пiсля чого лежатимете робити дихальну гiмнастику!
  Хлопчаки-воїни вигукнули слабким хором:
  - Ми готовi виконати будь-який наказ!
  Незважаючи на сонцезахисний крем, дитяча шкiра почервонiла та сiднила. Лежати на колючiй сухiй травi було незручно i, хлопчаки постелили целофан i пiд себе.
  Дмитро та Олег Рибаченко розташувалися поруч в одному наметi. Хлопчики здавались трохи посушеними, а шкiра потемнiла. Босi ступнi палали i сильно чухали, ноги доводилося задирати вгору, щоб кров вiдтiкала, i ставало хоч трохи легше.
  Дмитро зауважив:
  - Те, що вiйна не мед, ми це знали, але не настiльки!
  Олег Рибаченко похмуро пообiцяв:
  - Це ще квiточки. Ось побачиш кров i подивишся на перший свiй труп, то зрозумiєш, що всi цi бiгання по розпеченiй поверхнi дрiбниця!
  Дмитро втягнув у себе живiт i сказав:
  - У книгах, звичайно ж, пишуть про те, яке вiдчуття буває, коли ти вперше вбиваєш людину. Нехай навiть погану людину i твого ворога, готового випустити кишки. Але все ж таки.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - У книзi Буссенара "Капiтан шибайголова", теж був цiлий батальйон молокососiв, що бився з англiйцями. Чимось нас нагадує. Але там проблема психологiї, мовляв, яку це вбити людину, лише один раз миттю торкається, коли куля випадково скосила юного барабанщика. А так загалом там ставлення до смертi є досить легковажним. Начебто навiть не вiйна, а свято!
  Дмитро логiчно заперечив:
  - це книга для дiтей та пiдлiткiв; яким нудно читати, про психологiчнi переживання. А кiнець i так поганий майже весь батальйон молокососiв загинув, а продовження так i не було написано!
  Олег Рибаченко з глибоким виразом непiдробної скорботи, зауважив:
  - Зате це така книга, про яку шкодуєш, як швидко вона скiнчилася. Адже куди частiше буває навпаки, що ти буквально мучишся, намагаючись здолати, той чи iнший твiр!
  - Якщо ти маєш роман Льва Толстого "Вiйна i мир", то Олежек, безперечно, має рацiю! - погодився Дмитро.
  Юний напарник i тут заперечив:
  - У книзi "Вiйна та мир" є i iнтрига, i кiлька сюжетних лiнiй, i докладно розкритi характери. Вона нi, не пустушка. У жодному разi не нудна! Хоча, звичайно, спочатку йде далеко не найцiкавiше.
  Дмитро погодився:
  - Так вiрно ... Багато письменникiв грiшять млявою зав'язкою, коли до того як почнеться цiкава дiя, ти встигаєш вiдкинути нудну книгу.
  Дозволивши перечекати хлопчикам самий пiк сонця, командир бадьорий Вольф Штiх, дуже мускулистий пацан приблизно чотирнадцятирiчний на вигляд. Обличчя гарне, але строге, дитяче та доросле одночасно. Вольф сам ще з Юнгфолька, але його командування принципу: молодими повиннi керувати молодi. I те, що Штих, не має досвiду i вважай ще дитина нiкого не хвилює. Головне, що вiн арiєць i командує арiйцями, а отже, здатний створити неможливе, звичайним людям. I що ж? Творять!
  Знову бiг, забувши про бiль, втому, хлопчакiв, яким навiть соромно (таке виховання!), згадувати маму, тата, або думати про щось нiжне. Це коли здатнiсть переносити страждання i саме випробування є велике благо.
  Юнi воїни бiжать, i не думаючи про неслухнянiсть, i якщо їм чогось i хочеться так це бiйки!
  Спека, ще дуже сильна, i знову пацани вибiгають на колючий розпечений гравiй. Причому йому навiть кiнця не видно. Бiль ставати нестерпним i з молодих воїнiв не можуть стримувати стогiн вiд болю.
  Тодi Олег Рибаченко почав спiвати пiсню, що складалася ним на ходу, справжнiй марш;
  Слава Батькiвщини Радянської велика
  Ми гiдний вiрю, будемо цiєї слави!
  Переможемо в бою жорстокого ворога,
  Заради росiйської, променистої Держави!
  
  Що є в Батькiвщинi таке, що спiває,
  У серцi чесного, босого пiонера!
  Спрямуємо ми птахом у полiт,
  Яка свята, наша стала вiра!
  
  Автомат повiр менi старший брат,
  I гранати вантаж зовсiм не зайвий!
  Якщо хоробрий ти - то результат,
  Буде, незважаючи на те, що ти хлопчисько!
  
  Пiонер задиристий i суворий.
  Але посмiшкою Бог нас освiтлює!
  Багато у свiтi злих у тузув,
  Що хочуть зiпсувати мiсце у раї!
  
  Тягне лапи до нас фашист-шакал,
  Хоче вирвати серце у дитини!
  I його свинi рябий оскал,
  Нехай отримає ляпас дзвiнко!
  
  Танки "Тигри" - це "чоботи",
  Незграбнi - страшно незграбнi!
  I вiд них ти витязь не тiкай,
  Ну а краще приготуй гранати!
  
  Створимо ми такий свiт, повiр,
  Де будуть щасливi мiльйони!
  Втече в барлiг хижий звiр,
  Ми покладемо пiдлих легiони!
  
  Що є в Батькiвщинi таке, що спiває,
  I трощить усiх фашистiв дуже лихо...
  Стисни сильнiше витязь лучемет...
  I щоб стало на планетi мирно-тихо!
  
  
  
  
  Прапор червоний сяятиме,
  У ньому iм'я святого Iсуса!
  Складеш iспит пiонер на п'ять -
  Щоб славилася - твоя Росiя!
  
  Але iспит той не бiля дошки.
  Його здати доведеться з окопа!
  Сивина прет хлопчику у вiскi,
  Друг загинув - скорботи тепер бiля труни!
  
  Що - мерзота проклята вiйна,
  Навiть звiром не гiдна, зватись!
  I не знаю утримаю орда,
  Хоч Адольф смiшний часом паяця!
  
  Вiдступити ми знайте, не повиннi,
  Пiонерам страх чужої навiки!
  Ми хлопцi з вiрнiстю дружнi,
  I морально вiрю не калiки!
  
  Завершимо в Берлiнi славний марш,
  Ми завжди повiр, вмiли битися!
  I зловили враз хвацький кураж,
  РПК несучи у пробiгу в ранцi!
  Олег Рибаченко закiнчив грайливу та браву пiсеньку, а нiмецькi пацани це схвалили свистом та смiхом. Наче й не помiтили, що їхнього хваленого фюрера облили помиями з нiг до голови!
  Бiгти стало веселiше, бадьоростi додалося... А незабаром i гравiй закiнчився i пiшла м'яка трава, що стала насолодою для обпалених ступнiв, мужнiх хлопчакiв.
  Дмитро з усмiшкою помiтив:
  - От кажуть, нам пiсня i жити допомагає, а на рахунок того, що ще й полегшує важкий тягар за спиною, нiчого не було сказано!
  Олег Рибаченко заперечив:
  - Ще за Стародавньої Єгипетської цивiлiзацiї, було вiдомо про цiлющу дiю музики на людський органiзм, та й пiснi теж. Наприклад, маленьких рабiв i рабинь, якi ще не могли ефективно працювати на полях та каменоломнях, змушували спiвати, щоб пiдняти настрiй дорослим рабам. Адже така наука Валiологiя прийшла iз Єгипту.
  Командир Вольф вигукнув:
  - Перебудується за зростанням! I не балакати!
  Хлопчики-воїни разом перестроїлися, i далi бiгли мовчки.
  Ось уже сонце пiшло на захiд (у пiвнiчнiй Африцi в липнi темнiє ранiше, нiж у середнiй смузi.). Вже був близький привал, як раптом пролунав сигнал.
  - Все лягти та маскуватися!
  Як з'ясувалося недарма. Попереду почувся вiддалений шум. I хлопчаки активно заробили саперними лопатами, накидаючи на себе траву. Вже було досить темно.
  Ганс помiтив:
  - Напевно, це нашi! До лiнiї фронту ще надто далеко, адже Вермахт пристойно просунувся.
  Дмитро з усмiшкою помiтив:
  - Але повчиться мистецтву маскування, нiколи не завадить! На реальнiй вiйнi це знадобиться!
  Ганс погодився:
  - Та нiколи, але впевнений, що це нашi!
  Вольф шикнув:
  - Ще одне слово i застрелю на мiсцi! Усiм лежати у засiдцi! I приготувати гранати.
  Як незабаром з'ясувалося Ганс i справдi помилився. З'явилися британськi танки. Втiм, хлопчаки тихо сидiли в засiдцi: раптом це свої на трофейнiй технiцi.
  Хоча танки йдуть на пiвнiч. Їх всього чотири, три легенi i одна "Матiльда", що важко пробивається. Останнiй танк є великою проблемою, оскiльки гранати можуть лише пошкодити йому гусеницi. Легкi ж можна вразити точними кидками у дах чи корму. Якщо "Матiльде" розбити гусеницi, то вона може своїми двома кулеметами та гарматою завдати втрат хлопцям.
  Вольф не хотiв, щоб його друзi гинули вже на другий, або точнiше навiть на третiй день пiсля прибуття в Африку. Щоправда, кулемети могли вивести з ладу точнi влучення. Але питання, чиї це танки? Аж раптом уже захопленi нiмцями трофеї?
  Вольф наказав:
  - Пересiчний Юнгфольковець Олег. Без зброї та ранця вийти до танкiв та з'ясувати хто це такi!
  Олег шепнув:
  - Слухають командир!
  Напiвголий у чорних шортиках хлопчик був смаглявим вiд захисного крему, а щоб приховати свiтле волосся, одягнув якусь подобу чалми з газет. Тепер вiн виглядав як звичайний, жебрак арабський пацанчик. Навряд чи його вiзьмуть за ворога.
  Танки йшли не поспiшаючи, увiмкнувши передачу, на якiй двигуни видають мiнiмум шуму, що також викликало пiдозри. Пiдскочивши до них Олег енергiйно замахав руками i загорлав ламаною англiйською.
  - Тут мiни! Тут мiни!
  Танки зупинилися, з "Матiльди" висунулась голова в шоломi i сердитий голос по-англiйському вiдповiв:
  - Чого арапчоня, тобi треба?
  Хлопчик-войовник заголосив:
  - Нiмцi поставили на шляху мiни! Будьте обережнi королiвськi вiйська!
  З'явилася друга голова з погону, почувся, вiдповiсть:
  - Нехай здохнуть цi мерзеннi нiмцi! З нами мiй король! Нинi ми їх об'їдемо!
  - Давай сiдай сюди! - Наказав, судячи з еполетiв, полковник Королiвської Британської Танкової армiї!
  Хлопчик видерся на вежу, вiдчувши босими крихiтними пухирями ступнями, що покрилися, приємну прохолоду бронi. Пiсля чого притулившись почав вказувати англiйцям шлях.
  Їх було п'ятеро, i в не дуже просторiй вежi середнього танка "Матiльди" було тiсно. Тут Олег Рибаченко вирiшив стати героєм. Його спритнi, тренованi, немов у професiйного кишенькового злодiя руки влiзли за пояси, витягли револьвери. Великi пальцi рук разом зняли запобiжники.
  Звичайно, це було пiдло, але спокуса здiйснити "подвиг" був настiльки сильний, що Олежек вистрiлив, пару разiв з кожного револьвера, мету при цьому пiд лiву лопатку.
  З такої дистанцiї важко промахнутися, а надягати бронежилет сидячи в танку, може лише божевiльний, або останнiй боягуз. Полковник сторопiв, i вiдчув пiстолетне дуло за комiром. Хлопчик шепнув, на чистiй лондонськiй говiрцi:
  - Якщо хочеш жити накажи, трьом iншим танкам здатися! Iнакше наш батальйон їх знищить разом iз екiпажами!
  Полковник сторопiв:
  - Ти хто?
  Олег Рибаченко вiдверто вiдповiв:
  - Твiй останнiй шанс на виживання! Три легкi танки будуть закиданi гранатами, а тебе пiддадуть тортурам вогнем. Люди загинуть! Вважаю до трьох, або ти наказуєш, їм здатися i вийти з машини або я прострiлю тебе м'якоть ноги i повторюю прохання спочатку! Раз два...
  Полковник заскулив:
  - Згоден! Тiльки не вбивайте нас!
  Олег Рибаченко гордо заявив:
  - Ми нiмцi полонених не вбиваємо! А потiм, пiсля капiтуляцiї Британiї, ти можеш знову служити вже в нових Королiвських силах, оновленiй Британiї.
  Полковник тремтячим голосом вiддав команду. Танкiсти покiрно вилiзли iз танкiв, складаючи зброю. Декiлька найбiльших нiмецьких хлопчакiв скинувши маскувальну траву, бiгли до них, готуючись прийняти першу у своєму життi партiю полонених.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Шiстка знову б'ється з китайцями. Знову їхня гiпервiдьма перекинула на сiмнадцяте столiття. Противник уже встиг зiбрати величезну армiю. Вiйська пiднебесної iмперiї взяли в облогу росiйське мiсто.
  I ось хлопчик, дiвчинка та чотири дiвчата трощать мечами жовту армiю.
  Олег Рибаченко провiв млин, зрубав кiлька китайцiв i заспiвав:
  - На бiй кривавий...
  I хлопчик босою нiжкою кинув кiлька отруйних голок.
  Маргарита, проводячи стрiмку атаку мечами, i провiвши млин, пiдтвердила:
  - Святий та правий!
  I теж босими пальчиками нiжок кинула голки. Вражаючи пару дюжин китайцiв.
  Наташа, крушивши ворогiв мечами, додала:
  - Марш, марш, уперед...
  I також запустить босими нiжками голки.
  Працюючи i руками i ногами, дiвчата трощили китайцiв дуже хвацько.
  Зоя теж метнула голки босими пальчиками нiжок i прочирикала:
  - Робочий народ!
  Аврора, запустивши босою нiжкою бумеранг i зрiзавши жовтих воїнiв, охоче пiдтвердила:
  - Марш, марш, уперед...
  Свiтлана, крушивши китайцiв i випустивши босими пальчиками залiзнi зiрочки, вражаючи ворога, пискнула:
  - Робочий народ!
  Дiвчата дiяли, як реально бойовi орлицi. I вiд їхнiх ударiв мечiв, i кидкiв елементiв, що вражають, падали i падали вороги.
  Олег провiв мечами прийом "Метелика" i заспiвав:
  - Обличчя смертi!
  I босою нiжкою хлопчик знову жбурнув забiйне.
  Маргарита провела прийом млин. Розкришила супротивникiв, i агресивно пропищала:
  - Це наш шлях та боротьба!
  I вiд її босих пальчикiв зiрвалося кiлька вбивчих дискiв.
  Олег Рибаченко це хлопчик-термiнатор, знову кидає те, що вбиває, i спiває:
  - Першотравень - свято працi!
  I вiд босої ноги молодого вбивцi знову летять диски, що зрiзають воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Наталя знову метає смертельне, i пищить:
  - Це моє добро!
  I її гола п'ята попадає китайському генералу в пiдборiддя i ламає щелепу.
  Зоя проводить мечами прийом метелик i верещить:
  - Я шалена пантера!
  I вiд її босих пальчикiв рокiв гостреньких диск убивцi. I так усiх взяла та пiдрiзала.
  Пiсля чого знову мечi в дiї i всiх розрубують. Ось така дiвчина-термiнатор.
  Аврора рубала китайцiв, розфарбувала їх тiла i пробулькала:
  - Нас вибирають.
  I летить вiд її голої п'яти презент смертi.
  Свiтлана, рубаючи воїнiв жовтої iмперiї, пiдтверджує, скеляючи перлиннi зубки:
  - Ми вибираємо!
  I вiд її босої нiжки знову полiт руйнування.
  Олег Рибаченко руйнуючи супротивникiв, додає:
  - Як це часто...
  Босi пальцi нiг хлопчика запустили смертне послання.
  Маргарита, руйнуючи супротивникiв, i запускаючи презенти анiгiляцiї, додала:
  - Не збiгається!
  Як у дiвчинки спритнi нiжки.
  Наталя, ведучи вогонь по супротивнику, i запускаючи презенти смертi, видала:
  - Я за тобою...
  I босi нiжки як завжди у справi.
  Зоя, провiвши прийом розриву ворогiв, взяла i агресивно прошипiла коброю:
  - Слiдую тiнню ...
  I її босi нiжки знову при справi.
  Аврора, метнувши зброю голою нижньою кiнцiвкою в ворогiв, i капiтально розкромкавши, агресивно пискнула:
  - Я звикаю...
  Свiтлана, взяла i жбурнула дюжину голок босою нiжкою, вразила масу китайцiв, i пропищала:
  - До розбiжностi!
  Олег Рибаченко знову в атацi. Рубить собi ворогiв, i iнодi спiває:
  - Ангели добра, два бiлi крила, два бiлi крила над свiтом!
  I вiд його голої нiжки знов летить подарунок знищення.
  Хлопчика тому що ми бачимо дуже хорт. I весь час босий, i твердий. Справжнiй мачо. Хоч i виглядає рокiв на дванадцять. Але це таке втiлення руйнування.
  Маргарита теж босими нiжками метає голки i пищить:
  - Шалена мрiя! Повна краса!
  I знову вiд голої п'яти вiдскакує щось абсолютно вбивче.
  Ось це дiвчинка - втiлення смертi та знищення.
  I цим китайцям, та так дiстається.
  Наташа у стрiмкому русi красунi-термiнатора. Зрiзає супротивникiв, рубає їх мечами та спiває:
  - Славити цар Олексiй!
  I вiд її босих нiжок летять голки.
  Зоя, рубаючи китайцiв, i руйнуючи супротивника, пiдтверджує:
  - Буде повалений лиходiй!
  I вiд її босої нiжки вилiтає, презент дикої смертi.
  Аврора, крушивши ворогiв, агресивно пiдтверджує:
  - I ворог пощади не проси!
  I її боса нога знову викидає, щось зовсiм вже вбивче. I розносить супротивникiв на рванi шматки м'яса.
  Свiтлана, збиваючи суперникiв, i запускаючи новi голки у ворога, немов кобра шипить:
  - I на мiсяць не голоси!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтають подарунки небезпечної смертi. Якi всiх ранять та вбивають.
  Олег Рибаченко в русi... хлопчик як завжди невтомний...
  Китайцям доводиться сутужно. Вiн їх так трощить, i розпилює.
  Хлопчик-генiй пищить:
  - Оце моя боротьба!
  I знову вiд його босих нiжок летять презенти анiгiляцiї.
  I юний воїн бореться, наче несусвiтний та агресивний богатир. I її мечi, наче палицi Чорного Бога.
  Маргарита взяла, пiдстрибнула, розрубала безлiч китайцiв. Провела прийом, неначе вбивчої сили.
  Потiм знову метнула босими пальчиками, дiючи, немов кривавий демон.
  Трупи китайцiв вже склалися цiлими курганами. Юна войовниця прошипiла:
  - Моє життя у перемозi над ворогами!
  I дiвчисько знову вiд босої нiжки пустить хмару голок. I жовтi воїни падають убитими.
  Наташа прорубала перед собою коридор iз трупiв жовтих воїнiв. Метнула гострi, вiдточенi диски i пропищала:
  - Кидок на Марс, i буде клас!
  I вiд її босої нiжки знову летить забiйний гостинець дуже неприємної смертi.
  А скiльки китайцiв гине. Сотнi, тисячi, пiд ударами нищiвної шiстки.
  Зоя також у русi. Скаче коброю, не дає супротивниковi жодних шансiв. I китайцi падають розрубанi.
  Дiвчина босою нiжкою запустила гострi з отрутою голки i заспiвала:
  - Росiйськi герої рубають мечем!
  I войовниця, наче хвиля то пiднiметься, то опуститься.
  А Аврора робиш крок назустрiч супротивниковi, i його без зайвих слiв зрубує.
  Вбиває китайцiв i шипить:
  - Мiй великий героїзм!
  I вiд її босої нiжки, знову вилiт те, що розносить на крейду уривки.
  Руда дiвчина китайцiв не шкодує. Ось одразу сiм людей розрубала.
  I її гола п'ята генерал пiднебесної iмперiї проломила лоба. Той, звичайно ж, здох.
  Свiтлана також рухається, i рубає ворогiв. Її обидва мечi, наче складнi ножицi, розрубують тiла китайцiв.
  У русi дiвчина розкришила дюжину супротивникiв. I взяла босими нiжками диски запустила. I багато китайцiв зрiзала.
  Адже вона вся в дикому нестямi.
  Свiтлана вимовляє:
  - Вороги не пройдуть!
  Аврора погодилася:
  - Звичайно, не пройдуть - без шансiв!
  I руда стерва, знову дико здiйме i лупне мечами по китайцях. А потiм босi пальчики мегери випустять кiлька голок. Що кiлька дюжин китайцiв вiдправлять на той свiт.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих воїнiв, взяв i пискнув:
  - Анiгiляцiя розуму!
  I знову хлопчик босими пальчиками нiжок викинув страшенно забiйнi та смертельнi голки.
  I пiсля чого прочирикав:
  - У моїй мрiї - завжди перемога!
  Маргарита, борючись iз ворогом, i розрубуючи супротивникiв, погодилася:
  - Навiть дуже велика перемога!
  I дiвчинка знову босими пальчиками нiжок, як вiзьме i по ворогу запустить загибель, що приносить.
  Стiльки вже китайцiв замочила їхня пара. Та й чотири дiвчини не менше.
  Наташа босою нiжкою кинула саморобну гранату iз вугiльного пилу. Та як рвоне, розриваючи на шматки китайських солдатiв.
  А дiвчина в'якне:
  - Я орел влади над свiтом!
  Зоя теж дуже швидко знищує китайську армiю. Машет мечами i спiває:
  - Ми гордi орлицi!
  I знову вiд її босої нiжки щось навiть смертельне вилiтає. I китайцiв дуже вбиває.
  Дiвчина в дикому екстазi моторного та агресивного руху, не даючи впасти бодай однiй голцi, без влучення.
  Аврора також рухається. Її босi ноги жбурляють гострi голки. Руда дiвчина дiє немов пантера, що ганяє шакалiв. Вона рубає китайцiв немов цукрова тростина.
  I верещать на все горло:
  - Майбутнє за мною!
  I показує мову.
  Свiтлана також китайцiв винищує. I її босi нiжки прискорюють свiй стрiмкий рух.
  Дiвчина-блондинка, мов кобра. I розкраює противникiв без жодної жалостi.
  Її мечi, мов млин крутяться. I не дають застигнути супротивниковi у спокої. Хiба що спокiй стає повним та вiчним.
  Свiтлана, зрiзуючи китайцiв, рапортує:
  - Наша форма найвища!
  I вiд її босої ноги вилiтає забiйне та незбагненне. Як вразить супротивникiв, так прямо на смерть.
  Аврора пiдтверджує:
  - Чиста поразка!
  I вiд босої нiжки дiвчинки летить дюжина голок. Та так влучно, що пiвсотнi китайцiв разом завалилося.
  Наташа на це помiчає, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї:
  - Твоя лють велика!
  I босими пальчиками нiжок запустить диски.
  Зоя, рубаючи супротивникiв, вигукує:
  - Нехай здiйсниться мрiя!
  I теж боса нiжка, як пошле вбивче руйнування.
  I маса китайцiв звертається до трупiв.
  Аврора, розрубуючи жовтих воїнiв, спiває:
  - Нi пощади вороговi!
  I вiд її голої нiжки вилiт те, що вминає жовтих бiйцiв на смерть.
  I руда войовниця у дикому русi.
  Свiтлана, розрубавши купу ворогiв, взяла i пискнула, вискалив перлиннi, блискучi зуби:
  - Нiколи ми не зупинимося! Тож росiйська рать народжена перемагати!
  I ось дiвчина як кине босою нiжкою вугiльну гранату i рознесе на кривавi шматки м'яса супротивникiв.
  Олег Рибаченко розбиваючи китайцiв, дiяв швидко.
  I хлопчик-термiнатор спiвав:
  - Росiйська рать - народжена перемагати!
  I боса п'ята хлопчика в стрибку вдарила мандарину в пiдборiддя, буквально його зруйнувавши.
  Юний воїн голосно вигукнув:
  - Перемога прийде по нас!
  Маргарита, рубаючи китайцiв, i зрубуючи їм голови, помiтила:
  - Якщо є тi...
  I дiвчинка босою нiжкою кинула купу голок.
  Олег Рибаченко ревнув у вiдповiдь:
  - Хто приходить до тебе!
  I ось боса нiжка хлопчика випустила хмару голок. Вiдразу сотня китайцiв була побита.
  Маргарита на всю горлянку пискнула:
  - Знайдуться й тi...
  I її босi пальчики запустили вбивчий бумеранг.
  Олег, розкраюючи воїнiв пiднебесної iмперiї, пiдтвердив:
  - Хто прийде по тебе!
  I босi нiжки хлопчика як запустять забiйне та неповторне. Те, що змiнює кiстки китайцям.
  I труїть їх отрутою.
  Та хлопчик не з боязкого десятка.
  Наташа провела прийом подвiйна бочка - зрубуючи китайцiв i, перевiряла:
  - Ось такi нашi дiвчата!
  I вiд її босих нiжок полiт презент повного знищення.
  А дiвчина прошипить:
  - Мовчати!
  I її мечi всiм голови пiдстригають.
  Зоя в русi рубає супротивникiв i спiває:
  - Моє кохання на п'ятому поверсi!
  I знову боса нiжка дiвчини, як запустить бумеранг. I маса жовтих воїнiв iз розпоротими животами - завалилася.
  Наташа, рубаючи жовтих, висловилася:
  - Любов? А яйця Фаберже?
  I знову вiд голої п'яти випустила смерть.
  Зоя, розрубуючи китайцiв, помiтила:
  - А ти окосiла саме вже!
  I пiдморгнула подрузi!
  Дiвчата, як видно, не простушки. I, звичайно, не жаби.
  Боса нiжка Зої випускає елемент, що вражає. I вибуває багато китайцiв.
  Аврора в атацi. Неповторна, i нищiвна. Рубить ворогiв, i її мечi, наче крила млина.
  Руда чортiвка, у класичному русi стрiмкої атаки. Якщо рубанет, так конкретно рубанет.
  I прорепетує:
  - Ризик благородне дiло!
  I вiд її босої нiжки знову подарунок китайцям летить. Всiх розкриє i перемеле.
  Свiтлана в русi. Крушить солдатiв пiднебесної iмперiї. Не дає жодних шансiв.
  I ось її босi ноги таке вiртуозне i вбивче викинуть. I стiльки покосять китайцiв, що просто дивуєшся.
  А дiвчина Свiтлана як проорет:
  - Гордо ширяє над планетою...
  I голою п'ятою китайському командиру зламала шию.
  Олег Рибаченко руйнуючи ворогiв, заспiвав:
  - Росiйський двоголовий орел.
  I вiд босої нiжки хлопчика летить ще один подарунок смертi для китайської армiї.
  Маргарита, розрубуючи ворогiв, i скелячи зубки, додала:
  - У пiснях народу оспiваний....
  I вiд голої п'ятки войовницi вiдлетiла вугiльна лимонка, розбиваючи супротивникiв.
  Наталка прокрутилася в повiтрi, розрубала пiвтора десятки китайцiв. Зрiзала масу ворогiв i пискнула:
  - Знову вiн велич знайшов!
  I дiвчина знову в русi та танцi смертi.
  А її босi нiжки, щось викидають, i ворогiв дуже вбивають.
  Так, для китайцiв це чорний день.
  Зоя їх теж трощить, розрубує на частини i пищить:
  - Велич росiйської iмперiї!
  I її босi пальчики нiжок запускають ще один смертельний бумеранг. Який супротивникiв позбавляє голiв.
  А сама дiвчина вiзьме i рубає на розмах.
  А ось у бою Аврора не боїться. Якщо вже довбає, то без жодної жалостi. I рубають її мечi - просто як кати.
  Руда чортiвка на всю горлянку заревiла:
  - Я реально просто Сатана!
  I знову її мечi злiтають та опускаються на китайських бiйцiв.
  Вогняна бестiя ось провоє i вiд її босої нiжки вiдлетить граната з тирси.
  Пролунає вибух. I маса китайцiв вже в трунi.
  Точнiше їхнi трупи всюди розкиданi.
  Аврора ж пропищає:
  - Моя вiра, це винищення!
  I вiд її босої нiжки як полетить презент забiйної смертi.
  А руда стерва - просто динамiт убивства!
  Свiтлана, так само є те, що не дає нудьгувати, а може вбивати.
  Вiзьме, босими нiжками бумеранг запустить. I масу китайцiв зрiже. Ось це дiвчина - просто темпераментна блондинка.
  I в це войовничка тенденцiя - зрубувати голову за допомогою гострозубої та пекучої пилки.
  А войовниця i заспiває:
  - Не буде вам пощади! Ми будемо дуже радi!
  I знову дiвчина робить дуже смiливi та мудрi ходи. I розбиває супротивникiв, не давши їм озирнутися.
  Дiвчата у наступi на китайську армiю. Рубають противникiв мечами, i босими нiжками посилають подарунки знищення.
  Олег Рибаченко перемiщається, наче пантера. I рубає ворогiв, роблячи помах за помахом. За одну секунду безсмертний хлопчик може змахнути п'ятнадцять-двадцять разiв.
  I впустити з розкроєними черепами масу воїнiв.
  Вiчний пацан вигукує:
  - Катавасiя мрiї!
  I знову його меч рухається i показує тенденцiю до знищення супротивникiв.
  Маргарита теж рубатись, i пищить:
  - Я смертi вулкан i вам по рогах, як дам!
  I її босi нiжки жбурляють гострi диски, що вражають на смерть ворогiв.
  А дiвчинка верещить:
  - Будуть новi перемоги - чи стануть новi бiйцi!
  I войовниця з шаленим натиском усiх руйнує.
  I її босi, точенi нiжки немов у труну цвяхи забивають.
  Наташа розрубала купу китайцiв i пискнула:
  - За нашу перемогу!
  I вiд її босої ноги полетiв черговий гостинець смертi.
  Зоя також рубає супротивникiв. Дiє у всiй можливiй i неможливою агресивнiстю.
  Ось її гола нога запустила лимонку на вугiллi. I одразу сотню жовтих солдатiв пiдкинуло вгору.
  Дiвчина заспiвала з оскалом:
  - Вiдведу в заставу коня, i удача чекає на мене!
  I знову дiвчина як врiже по супротивнику. I пройдеться, розрубуючи ворогiв, не залишаючи їм жодних шансiв.
  Аврора в бою чистий звiр. Ця жiнка-термiнатор просто втiлення диявольського розуму.
  I якщо вже вона рубане, то рубане.
  I вiд китайцiв тiльки рванi шматки м'яса сиплються.
  Аврора, руйнуючи супротивникiв, проревела:
  - Темперамент кобри!
  I ось її боса нiжка справжню бомбу покинула. I масу жовтих солдатiв порвало.
  Свiтлана трощить китайцiв. Рубить їх мечами та спiває:
  - Майбутнє, це минуле, тiльки коли добре!
  I ось вiд її босої нiжки знову летить забiйний подарунок. Вiн розкидає супротивникiв. I залишаються фрагменти вiд рук, нiг та iншої кривавої пiни.
  Дiвчата в бою такi дикi, безперервно в атацi.
  Але китайцiв дуже багато i тому винищення затягує. Хоча мечi й працюють.
  Олег зокрема став плюватися з трубочки. Що також додає винищення.
  Хлопчик скажемо прямо: дуже навiть хорт. Його рухи це як розгойдування маятника.
  I ось тiльки куди швидше, нiж годиннику. I рубають мечi дуже швидко та стрiмко.
  Хлопчик прошипiв:
  - Така у нас мрiя, перемогти та зруйнувати!
  I знову його босi ноги виб'ють смертельний подарунок.
  Маргарита у дикому русi. Розрубує ворогiв i верещить:
  - Буде перемога, знаю точно!
  I дiвчинка жбурне вбивчу гранату.
  I розiрве на крейди частини жовтих воїнiв.
  Наталя також у русi. Не знає перешкод i боязкостi. Її мечi рубають супротивникiв. I проводять потрiйний млин.
  Пiсля цього дiвчина i вимовляє:
  - Великий каскад!
  I боса нiжка кидає бумеранг. Дюжина китайцiв лишається без голiв. Ось войовниця з ними розправляється.
  Зоя теж у русi. Крушить супротивникiв i пищить:
  - Бiй кривавий та правий!
  Її боса нiжка в русi, щось та кине. I розiрве безлiч воякiв пiднебесної iмперiї.
  Аврора також рухається. I також знищення китайцiв здiйснює. I робить це, наче згрiбаючи щiткою.
  Причому верещит:
  - Тенденцiя банзай!
  I вiд її босої нiжки знову летить граната. I рознесе масу битих ворогiв.
  Свiтлана теж у битвi. I не поступається без зайвих церемонiй. I мечами як рубанет. I босими нiжками вiзьме та припустить. I вiд неї такi блискавки енергiї виходять.
  Аврора пiдбадьорює свою подругу:
  - Є контакт!
  Свiтлана, перерубавши полководця Китаю навпiл, пiдтвердила:
  - Контакт є!
  I обидвi дiвчини стукнулися голими п'ятами одна об одну.
  Аврора знову у русi. Стрiмка та неперевершена. Не знає слабкостi та сумнiву.
  Її мечi прорубують через м'ясо.
  Руда дияволиця, руйнуючи чергового китайця, питає:
  - Як ти думаєш у чому, правда?
  Свiтлана вiдповiла:
  - Щоправда, поняття вiдносне!
  Аврора засмiялася i помiтила:
  - Так це вiрно!
  I вiд її босої нiжки вилетiла ще одна граната. I як довбала по ворогам. Вiд китайцiв тiльки в рiзнi боки полетiли шматки рваного м'яса.
  Свiтлана вiдзначила iз посмiшкою:
  - Ось так воно наше вбивство та творення!
  I дiвчина теж запустила босою нiжкою презент забiйної та нещадної смертi.
  Наташа, крушивши мечами китайцiв, логiчно вiдзначила:
  - У них своя правда, у нас своя!
  I вiд босої нiжки дiвча вилетiла чергова граната.
  Зоя iз цим охоче погодилася, розрубуючи супротивником на дрiбнi шматочки:
  - У кожного своя. I дуже велика правда!
  I вiд її босої нiжки знову летить дуже смертельна. I тiло, що розриває, на дрiбнi частини граната.
  Наталя логiчно помiтила:
  - Ось що нам дала наука та боги!
  Зоя, руйнуючи супротивникiв, погодилася:
  - Дуже багато дала!
  I її боса нiжка знову жбурнула, кiлька дискiв. I вразила купу супротивникiв.
  Наташа вiдзначила, вискалив зубки:
  - Тенденцiя, проте!
  I її босi пальчики ще дюжину голок кинули. Показали забiйну та дику полiтику.
  Десятки тисяч китайцiв уже було перебито. Шiстка потрудилася на славу, творячи альтернативну iсторiю.
  I звичайно дiвчата i хлопчик - це дуже велика, i колосальна сила!
  . РОЗДIЛ Љ 14
  Китайцi отримав жорстокий урок доки не наступали, хлопчик-генiй Олег Рибаченко налаштував черговий шедевр;
  ПОДАРЕНИЙ ЧАС!
  ПРОЛОГ
  Напередоднi Нового Року столиця Москва схожа на велетенський, щедро розцвiчений вогнями вулик. Всi поспiшають закiнчити численнi справи, що накопичилися за рiк, щоб поринути в солодкi вихори святкових веселощiв.
  I юному Алексу зi своєю подругою Ангелiною довелося крутитися, розносячи численнi подарунки. Пiд валянками рипiв липкий, брудний снiг, у ватянiй кожусi Дiда Мороза жарко, а пiд волокнистою бородою рум'янi, що не знали бритви, щоки юнака щипає солоний пiт. Ангелине, у костюмi снiгурки трохи легше, хоча пiсля двадцятого будинку починаєш аж нiяк не фiгурально валиться з нiг.
  Але як вiдмовитися вiд можливостi пiдробити як Новорiчну пару?
  Грошей на новi оновлення не вистачає, а стипендiя вкрай мала, за божевiльних цiн...
  - Це ви кудлатi куди чапаєте? - почувся кострубатий голосок.
  Лiхтар несподiвано згас, i в темрявi промайнули зловiснi тiнi. Бородатий, вузькоокий бандит струснув довгим кинджалом, за ним ще кiлька, що скидалися на чортiв, що вирвалися з пекла.
  - Рiж невiрних! - Звучить, що терзає барабаннi перетинки, неприємний, як скрегiт iржавої пилки по бетону голос.
  Хоча звичайно за Голлiвудським сценарiєм, пара повинна була стати в стiйку i разом вирубати отаманiлих бандитiв, але життя прозаїчнiше. Алекс та Ангелiна дали стрекача. Вони звичайно молодi, спортивнi, але важкi мiшки з подарунками за спиною та громiздкi шати здорово заважають бiгти.
  За спинами чути важку перегар, бруднi мати, ось юнаковi полоснули кинджалом по спинi, розрiзаючи кожух...
  Пiд ноги тiкає студентiв летить сiрий предмет, здається, що це майнув щур з iскристим (горить запал!) хвостом. Ангелiна верещала: вона не любила щурiв, втiм, те, що було насправдi набагато страшнiше.
  Гримкало! Асфальт брукiвки, рiзко здибившись, ударив в обличчя, а тiла моментально пронизала гостра, рвуча клiтини на частини бiль.
  ОСТАННИЙ ШАНС ЛЮДСТВА
  Коли насувається така незлiченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманнiсть. Причому кожна iскорка, це лютий демон або дух, що тремтить, викликаний магiєю чаклуна-некромана. Фронт розтягнувся на пару парсекiв, у таких масштабах навiть флагманськi ультралiнкори виглядають як пiщинка в Сахарi.
  Людська конфедерацiя разом з iншими расами, що населяють метагалактику, вийшла на вирiшальний бiй.
  Стiльки тут кораблiв, з приголомшливим, хоча в бiльшостi випадкiв тiльки таким, що заважає ефективно боротися рiзноманiтнiстю. Ну, от наприклад зорелiт у виглядi клавесину або з довгими згорнутими в шомпол дулами замiсть струн арфа, а то й зовсiм контрабас iз прямокутною вежею танка. Таке може i справляє враження на слабонервних особин, але швидше здатне викликати смiх, нiж страх особливо у досвiдчених вояк.
  Їх противник iмперiя, що нахабно претендує на роль всесвiтньої держави. Великий Гробзагонат, де все поставлено на службу вiйнi, головне гасло - ефективнiсть та доцiльнiсть. На вiдмiну вiд коалiцiї зорельоти гробзагонiв вiдрiзняються лише розмiрами. А форма практично та сама - дуже хижi на вигляд, глибоководнi риби. Може з єдиним винятком: скидаючi на товстi, що вiдливають сталлю кинджали - анiгеленосцi.
  Зiрки в цiй частинi космосу не дуже густо розкиданi по небу, зате колоритнi, своєрiднi у своїй свiтловiй гамi. Чомусь дивлячись на цi свiтила, виникає сумне почуття, нiби дивишся в очi ангелiв, що засуджують живi iстоти свiтобудови за їхню мерзенну, воiстину дикунську поведiнку.
  Армiя Гробзагоната, не поспiшала вийти на зустрiч, лише окремi мобiльнi загони, швидко, користуючись перевагою в швидкостi, атакували супротивника, завдавали шкоди i йшли назад. У вiдповiдь їх намагалися зустрiчати загороджувальним вогнем, але бiльш спритнi i з технологiчно досконалим захистом гробзагони, дiяли набагато ефективнiше. Рвалися як при детонацiї мiни, вивергаючись гейзером уламкiв крейсера та есмiнцi. Але ось вдалося звалити i велику дичину. Один iз величезних лiнкорiв людської конфедерацiї виявився пiдбитим, корабель густо задимив, на борту велетенського зорельоту "Сталiнград" панує катавасiя.
  Його щосили намагаються врятувати, у дiвчат i юнакiв вiд жахливого жару буквально злазить шкiра. А в повiтрi немов модницею розпорошилася рожева вода, молекула азоту i кисню вступають у реакцiю, пiднiмаючи i без того позамежну для людини температуру. Ось дiвчина впала на колiна, i схилившись цiлує оберiг Перуна, крапельки слiз випаровуються, не встигаючи долетiти до надмiцного металевого покриття. Ось вона смерть, юнак, який ще пiвгодини тому намагався її закадрити, валиться на пiдлогу, i палахкотить, червоне м'ясо злазить з кiсток...
  Бойовий робот, кидає з широкого дула крапельки мастила, здається, що це машина реве, переживаючи муки, посилала молитву електронним богам, на основi двiйкового коду. Система вентиляцiї виходить з ладу, перетворюючись на подобу маленьких, але численних чорних дiрок, що ризикують увiбрати в себе все i вся.
  Ось двi чарiвнi войовницi, безуспiшно чiпляючись руками за абордажний мiномет, намагаються вiдстрочити загибель. Їхнi нiжнi, рожевi лички перекошенi, а прекраснi риси спотворенi нестерпним болем. Але натиск всмоктуючого торнадо зростає. Вiдриває пальцi, з розiрваних м'язiв та сухожилля бризкає багряна кров, i дiвчата прямують у м'ясорубку. Нальоту руденька дiвчинка стикається з юнаком, тараня в живiт скидається на капелюшок лисички головкою.
  Встигають усмiхнутися один одному, перш нiж пiти в те мiсце, звiдки немає повернення. Ще одна жiнка вже бiльше, нiж наполовину обвуглилася, накреслила рукою, що обгорає, на стiнi: "Смiливий помирає один раз, але живе завжди, боягуз живе один раз, але назавжди померлий". Голубувато-зелене полум'я додає спеки, охоплюючи ще кiлька миттєвостей тому чудове, гiдне найпрестижнiших подiумiв тiло. Ось оголюються дiвочi кiстки, а мiцнi м'язи, що отримали з дитинства загартування, розсипаються бiленьким попелом.
  Лiнкор жорсткого палав, виторгаючи у вакуум бульбашки повiтря, що переливаються, а потiм рвонув, розлетiвшись на безлiч осколкiв.
  Гiпермаршал Гробзагоната принц "Велетенська палиця" наказав:
  - Висунути вперед п'ять мiльйонiв вiсiмсот п'ятдесят тисяч надфрегатiв, а також крутi анiгеносцi. Та пронесеться орда свiтобудов на ворожих спинах!
  Фрегати намагалися тримати лад, вишикувавшись окремими лiнiями. Ракетнi крейсера i грейфери разом з винищувачами утворили подiбнiсть дрiбної сотнi. Спочатку вони намагалися обстрiлювати супротивника на великiй дистанцiї, використовуючи вже не нову для всесвiту, але надзвичайно руйнiвну зброю: термокварковi ракети. Неначе боксерська тактика великого панчера: пробивай довгий лiвий джеб i тримай партнера на дистанцiї. Кораблi коалiцiї позадкували, ар'єргардна частина зорельотiв рвалася вперед, намагаючись вчасно прорватися до поля битви. Гробзагони використовуючи свою перевагу в органiзованостi i маневреностi, немов кат сокирою пiдсiкали бiльш пухке побудова протистоїть їм сил. Серед тих, хто намагався, наступати iномiрян все зростали втрати.
  Дияволi красуня-генерал герцогиня де Фурiя мчить на своєму швидкiсному анiгеносцi. Це такий рiзновид бойового зорельоту, що на вiдмiну вiд звичайних крейсерiв на ньому замiсть гармат стоять антеннi випромiнювачi, при бойовому застосуваннi - броню кораблiв супротивника, що роз'їдають своїм впливом. Ось iдуть гравiоплазмовi хвилi, стрiмко проносячись вакуумом. Чорний космос вiд їх рухiв, що заливають простiр, фарбується, наче вода вiд пролитого бензину. Дiя дуже руйнiвна. Перекошують знаряддя безуспiшно намагаються їм опонувати iномiрян, викликають перешкоди в комп'ютерному наведеннi, або навiть за великої iнтенсивностi викликають детонацiю в анiгiляцiйних запалах термокваркових ракет. Звездолеты противника як риби пiд плiвкою машинного масла, деякi з них не з металу або керамiки, а бiологiчного походження i цiлком реально корчать у найжахливiших конвульсiях.
  Ось ще один iз лiнкорiв починає, палаючи розсипатися, немов величезний дiаметром завширшки протоки Ламанш корабель складений iз облитих бензином кiстячок домiно. Про втрати з числа зорельотiв дрiбнiше нiчого й казати. Коалiцiя iномiрян i землян явно пасує, мабуть новiтня зброя стелзанiв - гравiоплазма, що випускається, буквально шокувала космiчнi вiйська декiлькох сотень iмперiй.
  Граф де Барсов управляє вогнем, рухаючи у порядку пальцям долонi перед сканером. Зовнi труна генерал шести зiрок схожий на могутнього богатирського складання людини з смугастим обличчям тигра. Агресивно-красивий звiр, але це зла краса - Люцифера. Труну злiсно скеляться, завдаючи нещадних ударiв. Вiн вiдчуває розгубленiсть рiзномастного зброду, що зiбрався з кiлькох галактик. Ну, нехай вони ще дужче зiб'ються в купу, посилять панiку. Коли в бiй вступлять основнi сили Безжалiсної, гробової iмперiї, буде переможний, радiсний для одних i найсумнiший для iнших кiнець.
  Коалiцiя дiє дещо хаотично, замiсть органiзованої вiдсiчi, малозрозумiлi маневри, ось навiть два грос-лiнкори не дивлячись на космiчнi вiдстанi, заслiпивши, попливли назустрiч один одному, потiм з гуркотом, за допомогою гравiтацiйних хвиль, що болiсно вiддають у вухах близьких бiйцiв.
  Усерединi їх ламалися перегородки, змiнювалися бойовi вiддiлення, казармовi каюти, тренувальнi та розважальнi зали. Вiдбувалося це все зi швидкiстю припливу, досить швидко, щоб позбавити шансiв на порятунок, але все ж таки болiсно повiльно, даючи шанс мiльйонам живих iстот, що потрапили в пастку, вiдчути кошмарний страх перед невблаганною смертю.
  Ось графиня раси фiшки, дуже схожа на букетик фiалки з рожевими в золотистих завиточках жаб'ячими лапками, приймає болiсну смерть, сповiдаючись... Свого бойового випромiнювача. Голограма комп'ютера читає молитви та в ударному темпi вiдпускає грiхи. Така релiгiя це гламурної нацiї, твоя високотехнологiчна зброя виконує роль священика, так вважається лише кiбернетичний iнтелект, має достатню святiсть i непорочнiсть, щоб служити посередником мiж живим органiзмом i Всевишнiм Богом. Останнiми словами священика-випромiнювача стали:
  - Свiт не позбавлений принади, але в жертву Богу не приносять гидоту!
  Герцогиня де Фурiя струнка i атлетична вiдвалу команди особливому режимi, стиснутого мовного коду що грає двояку роль. Перше щит шифрує вiд можливих прослуховування команди. Другий маготелепатичний iмпульс.
  Крейсери, есмiнцi, бригантини, i навiть одна космоматка, це пошкодженi або тотально знищенi її зорельотом суду. Де Фурiя логiчно зазначає:
  - Вiдвага може компенсувати недостатнiй вишкiл, але нiколи вишкiл не компенсує вiдваги!
  Їхнiй грейфер вже майже до краю спустошив термокваркову енергiю (поки що її застосування так не зовсiм) реактора i з тривогою чекає команди. Вже знищено багато сотень тисяч ворожих кораблiв основних класiв, битва вiдбувається на найширшому фронтi.
  Наказ вiдданий, вони поспiшили, органiзовано вiдступити, щоб знову зарядитися на вантажних станцiях - спецiальних контейнерах-звездолетах.
  А принц "Велика палиця" кинув у бiй новi сили:
  Зокрема, його особистий флагман ультра-лiнкор "Чудовисько".
  Далi висунулися два iнших велетня "Шок i трепет" та "Червона зашморг". Вони розгорталися десятками тисяч великих i маленьких знарядь та випромiнювачiв. Над ними мерехтiло кiлька захисних шарiв: гравiоматриця, магопросторовi поля (що пропускають матерiю лише в одному напрямку), силовий вiдбивач. Усi кiбернетичнi прилади працювали на пiдрiвневiй теоплазмi, що надавало стiйкостi до перешкод. Одночасно в хiд йшли величезнi радари, якi самi створювали електронiцi супротивника єзуїтських загвоздок.
  Наче вбивчий град на посiви, посипалися "гостинцi", що несли смерть... Три громади прагнули розiйтися ширше, щоб максимально ефективно винищувати супротивника. Вони практично невразливi, немов кульова блискавка, пролiтаючи, спалює тополиний пух, що пурхає в космосi, такого i їх смертоносний вплив на зорельоти iномiрян. Змушуючи їх у панiцi вiдступати. По вакуумi розсiюються незлiченнi скидаючi на дитячi кольоровi пiгулки рятувальнi модулi, їх дедалi бiльше здригаються вiд розривiв ракет, немов буйки при морському хвилюваннi. Гробзагони поки що на них не звертають уваги, ламай насамперед небезпечних i сильних, потiм можна буде добити - iномiрян, що втратили вiд жаху залишки розуму. Бiй ще не виграно, вiйська Безжалiсної iмперiї теж несуть, щоправда, мiзерно малi в порiвняннi з противником втрати.
  Але при цьому на палаючих зорельотах немає штовханини i панiки. Евакуацiя проходить дуже злагоджено, немов це не живi органiзми, а бiороботи. Мало того ретирада ще немов на глузування над смертю супроводжується бравими пiснями.
  А ось i анiгеносець де Фурiї: такий спецiалiст гравiтацiйної плазми, який виявився несподiваним по руйнiвнiй потужностi. Заряджання енергiї руйнування пройшло майже миттєво i знову в бiй.
  Зорелiт набирає, максимальний розгiн, герцогиня навiть притримується за стабiлiзатор, крiзь напiвпрозору тканину бойкостюма видно, як напружилися не по-жiночому великi бiцепси. Їй та iншим членам екiпажу доводиться докладати зусиль, щоб не впасти на спини. Герцогиня з тигриною головою неповторна, немов войовниця з комiксiв, погляд пронизливий, дуже яскраве, довге i густе волосся майорить вiд потокiв зустрiчного повiтря.
  Важко повiрити, що цiй дiвчинцi-богатирцi вже стукнуло двiстi циклiв. Наскiльки у неї свiже й чисте обличчя, дуже рухливе, то з лютим виразом, то навпаки, ангельським чи грайливим. Багато в неї за плечима битв, але нiколи здавалося, що вона вiд них не втомиться. Кожен новий бiй це щось особливе, зi своїм невимовним за красою та насиченiстю малюнком, що захоплює ритмом.
  Ось i зараз у них найновiша за принципом дiї зброя, проти якої вороговi навряд чи вдасться знайти ефективний захист, принаймнi до остаточної перемоги Гробзагонату.
  Як безпорадний дредноут раси Фiзт. Ослiплий, що втрачає орiєнтири. Крутитися пущеним атлетом диском, що через кiлька хвилин його складовi розпорошилися по просторах галактики. Або чергова нещасна жертва, одразу три мiноносцiв, що гинуть в обiймах гравiоплазми, тремтять i плющаться кораблики, немов мальки, викинутi прибоєм на палючий пiсок.
  Барон де Алiгатор, коригуючи наведення випромiнювачiв (i не без успiху, вiд нового спопеленого крейсера залишилися лише моноблочнi палички), з жалем зазначив:
  - Вбити легко, воскресити важко, а без насильства прожити взагалi неможливо!
  Де фурiя, керуючи своєю групою зорельотiв, розряджаючи черговий потiк руйнування, i дивлячись як перероблений з вантажного транспорту корабель, також обплутується плазмовою мережею.
  - Смерть як вiрна подруга, обов'язково прийде, але якщо ти хочеш довше погуляти з примхливим життям, доведи свою вiдданiсть розуму та вiдвагi!
  Граф де Барсов хрипко гаркнув, продовжуючи дотепну словесну чергу.
  - Дурням закони не писанi, зате санкцiї за їхнє порушення вони отримують i за тих розумних, хто цi закони писав!
  Органiзований опiр рiзнотипної армади зламано. Втеча в космiчних просторах подiбна навiть до гiрського обвалу, воно смерч накрив косяк мошкари, що збив i пiдхопив усiх разом... Почалося переслiдування. Немов зграя вовкiв жене стадо овець. Тiльки гробазагони куди злiшi, нещаднiшi за вовкiв. Для них це навiть питання не виживання, а демонстрацiї незламної волi та безжальної лютi. Переслiдуй, муч, не дай пiти. I хоч багато дiтей не дочекаться своїх батькiв (а тут зiбралися iстоти вiд одностатевих до дюжини статей), а матерi, батьки, нейтрали, своїх синiв, дочок i ще когось... Яка доблесть у подiбному вбивствi, коли навiть стрiлянина в курiпок потребує бiльше вмiння та напруження. Уламки затопили простiр i падають на свiтила, викликаючи коронарнi обурення, протуберанцi, плазмовi вихори. Окремi зiрки навiть змiнюють кольори вiд безлiчi стороннiх предметiв, що потрапили на їх поверхню. Не кожен зрозумiє, але має серце: особливо жахливо, якщо згоряє живцем iстота має особистiсть, а особистiсть це цiлий iррацiональний i непередбачуваний свiт.
  Навiть вакуум може заплакати, вiд такого розгрому.
  Студенти першокурсники Алекс та Ангелiна бачили все це, причому навiть не як у кiно, а все одразу, у безлiчi точок та деталей, коли все входить, наповнюючи свiдомiсть калейдоскопом сприйняття.
  Тут вони помiтили, що один iз людських зорельотiв - бригантина з контурами малюка дельфiна, рухається в... У бiк блискучого всiма кольорами веселки, що знаходиться в сплячому станi квазара. Щось говорило студентам, що це саме квазар, нехай навiть i не з такими променями, що спалюють все живе. Але навiть у зменшеному виглядi вiн таїв смертоносну небезпеку всьому матерiальному. I ця бригантина здавалася вiдважним самогубцем.
  Анiгеносцi пiд командуванням герцогинi де Фурiї отримали наказ: "Перехопити, зорелiт землян!". I три майже не отримали пошкоджень величезних тисяч солдатiв i десятками тисяч бойових роботiв на борту попрямували за бригантиною.
  Немов хижi акули переслiдують маленького каченя, що захлинається в бурхливих водах бурхливого океану.
  Алекс несподiвано вiдчув, що здатний не тiльки ширяти, але пересуватися, крикнув подрузi: "Давай ангел за ними". Дiвчина вiдповiла: "Та я вiдчуваю, що можу".
  Нехай Михайло Боярський i спiвав: "Хоча тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!". Може, це i справедливо, але... Дух може, увiйшовши в чуже тiло, i взявши її пiд контроль, виявиться в казковiй силi...
  З трьох кинджалiв викидалися пекучi потоки анiгiлюючих випромiнювань i, здавалося, що у людської бригантини, керованої вiдважним капiтаном Оленою Снiговою, немає жодних шансiв. Вже магоплазмовi хвилi, встромилися в корпус, деформуючи срiблясту броню, змушуючи, немов переваренi макарони, опадати стволи легких гармат. Члени екiпажу вiдчувають жахливий бiль, розпадаються бойовi скафандри, злазить шкiра, слiпнуть очi... Здається, немає шансiв... Бригантина починає палати, залишаючи за собою шлейф, що димить, з iкорками антиматерiї.
  Але в цей останнiй, коли валишся в безпросвiтну прiрву пекла небуття митi, два анiгеносцi, що знаходяться по флангах, не розвертаючись, всадили випромiнювання в середнiй.
  I почалося, центральним кинджалом пройшлися райдужнi хвилi, автоматика переключилася на захист. А здається крихiтним на тлi велетнiв людський кораблик, втрачаючи частини конструкцiї, вирвався-таки з магоплазмової мережi, що переливається.
  Алекс засiв у тiлi барона де Алiгатора, а Ангелiна осiдлала свiдомiсть графа де Барсова. Пересiчнi гробозогони, як i офiцерський склад, привченi не обговорювати, накази командирiв, а виконувати. Якщо попаданцы в тiла, використовуючи пам'ять своїх "скакунiв" наказали змiнити об'єкт стрiлянини значить... Так треба. Як говорить головне правило Гробозагоната: "Клянуся беззаперечно коритися Гiперiмператору, йому особисто, а також будь-якому начальнику, поставленому ним!".
  Наказ вiдданий i виконується... Але особистостi гробозагонiв не бажають змиритися з тим, що безтiлеснi душi молодих попадань опанували їх тiла. Починається жорстока боротьба, Алiгатор i Барсов застигають, з тигринi очi скляне. Н наказ вже дано i вiн буде виконуватися доки не скасовано.
  Втiм, бригантина вже зазнала смертельних поранень, ще трохи... Альона Морозова, з останнiх сил тримається за тонюсеньку ниточку свiдомостi. Її скафандр разом з мундиром обвуглився, i полум'я жорстоко пестить тiло, яке вже зовсiм оголилося. Шкiра покривається великими пухирями, потiм злазить. Вiдвалюються шматочки мису... Ще трохи...
  Ось вiн тоненький хвостик квазара куди треба потрапити її бригантинi, вiрнiше тому, що вiд неї залишилося... Особи Алiгатора i Барсова вже повернулися, знову врубається магоплазма. за мiзерну частку наносекунди, остаточного знищення, командирський уламок бригантини влiтає в пробумеранець квазара.
  Все припинилося раптово, наче й не починалося. Армада флоту Пурпурного Сузiр'я застигла, а її противники разом зникли. Здавалося крила, i лапи космiчних стерв'ятникiв приклеїли до простору i не могли поворухнутися. I водночас нiхто не вiдчував жодного струсу чи поштовху. Все, що вiдбувалося, виходило за рамки звичайної фiзики.
  Герцогиня де Фурiя люто рикнула:
  - Це хто такий, крутий, що зумiв нас зупинити?
  Генгiр Вовк подивився з неприхованою ненавистю:
  - Не маю поняття... Це в принципi неможливо, хоча...- Генерал-труна понизивши голос, до шепоту явно злякавшись, його видавало нервове бiгання крижаними очима на всi боки, додав. - Наш агент повiдомляв, що земля можуть викинути жарт з часом.
  Герцогиня спокiйно, навiть зневажливо вiдповiла:
  - Це, звiсно ж, прикро, але нiхто не в змозi заборонити воювати живим особинам, а нам гробознагонам перемагати!
  Алiгатор, демонстративно позiхнувши i кинувши собi в рот, подiбнiсть до круто заправленого сендвiча. Погладжуючи непокiрне волосся тигрицi-ад'ютанта, енергiйно з гучним хрускотом жуючи кулiнарний вирiб, але при цьому цiлком виразним i сильним голосом, пiдбив пiдсумок:
  -Недобитий ворог як не долiкована хвороба - чекай на ускладнення!
  Поряд зi знеможеними душами Ангелини та Алекса, немов iз ополонки виринула сяюча субстанцiя духу Олени. Обличчя звiльненої душi сяяло немов сонечко. Перехопивши незрозумiлi погляди попадань-студентiв, дiвчисько-капiтан з радiсним ентузiазмом пояснило:
  -Ми перемогли! Загроза людству лiквiдована як ця, так i сподiваюся майбутнi виклики.
  Ангелiна розгублено пробурмотiла:
  - А яким чином?
  Оленка почала пояснювати:
  - Великий учений Павло Карпов зробив вiдкриття, що час має структуру подiбну до повноводної, безмежної рiки з багатьма мiльйонами самостiйних потокiв. I що можна поставивши свого роду хвилерiз впливати протягом, тiєї чи iншої потоку. На жаль, вiн помер, так розкривши до кiнця механiзми впливу, а iншого генiя не знайшлося. Але один спосiб створення подiбного хвилерiзу i був ним розкритий. Якщо викинути енергiю сплячого квазара в певний дiапазон, i тiльки пiд час точно опiвночi святкування на планетi Земля Нового Року, то енергiя, що видiлила, викличе своєрiдний сплеск у минулому планети, i в Сонячнiй Системi вiдбудеться здвоєння тимчасового потоку.
  Алекс розгублено, i блимаючи ефiрними столiттями, прошепотiв:
  - I яке це матиме значення?
  Войовниця Олена пояснила:
  - Всi люди в Сонячнiй Системi отримають додатковий рiк життя, а отже, Павло Карпов встигне закiнчити свої унiкальнi вiдкриття... Вiрнiше, вже встиг, перед нами немає ворожої армади!
  Ангелiна з тремтiнням вигукнула:
  - Невже ви їх знищили!
  Капiтан бригантини лагiдно посмiхнулася i пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Думаю що нi! Просто поставлений у рiчку часу хвилерiз закрутив для них хронопотiк по колу. Значить, труни будуть вiчно жити, в однiй тимчасовiй петлi, нескiнченно число разiв проживаючи один i той же рiк!
  - А ми? - спитав Алекс.
  - Ви повернетеся свого часу, i сподiваюся, наступного разу не пiдете вулицею з бандитами...
  Хлопець i дiвчина прокинулися стоячи прямо перед Кремлiвськими Курантами, на Червонiй площi. Великий годинник став розмiрено i велично бити пiвнiч.
  Новий рiк настав.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Пiсля паузи бойовi дiї поновилися. Китайцi знову намагалися, зiбравши сили атакувати далекi володiння Росiї.
  Цього разу шiстка дещо бiльш сучасну зброю прихопила.
  В даному випадку всi вони вшестером, залiзли на IС-7 з магiчними нерозмiнними снарядами i патронами.
  I стали без зайвих церемонiй розстрiлювати китайське вiйсько i тиснути його гусеницями.
  I Олег Рибаченко теж курив з гармати, i ревiв:
  - Перемога наша неминуча, не буде тепер як ранiше!
  Втiм, пiд час стрiлянини, та ще й коли палиш по черзi можна подумати i про стороннє.
  Справдi, чому Володимир Володимирович Путiн такий щасливий полiтик та президент. Зокрема вiд початку його призначення офiцiйним наступником Єльцина все вдавалося.
  Ось здавалося, мали б комунiсти та Яблуко виступити єдиним строєм - наступник же Єльцина - ворог номер один.
  Але виступ не вiдбувся. I Собчака, який прокрався, не згадали. Твердження пiшло рутинно. Хоча комунiсти мали розумiти: це їхнiй майбутнiй могильник!
  Та й Явлiнський - який намагався показати себе найопозицiйнiшим полiтиком, який жодного разу не голосував за бюджет, чому не заперечив.
  Так уже вийшло дивно.
  I потiм якось щастило. Буйний i голодний Дагестан не пiдтримав виступ ваххабiтiв, хоча, мабуть, Басаєв та Хаттаб на це розраховували. Опозицiя у думi не стала конфлiктувати з владою. Або використати чеченський фактор.
  Коротше кажучи, вiд початку все було на користь Путiну. I вибухи в Москвi та Волгодонську опозицiя в Думi не намагалася використати проти влади.
  Хоча комунiсти мають розумiти, вони вiдсуваються на заднiй план.
  Явлiнський це зрозумiв iз великим запiзненням.
  Олег вистрiлив у китайцi, розiрвав жовтий воїнiв снарядами.
  I зiтхнув...
  Ну добре. Про полiтику думати трохи набридає. Ось, наприклад, Герда. Вона на однiй iз картинок зображена в полонi у розбiйникiв зi зв'язаними ззаду руками боса. I нiжки навiть червонi, видно в нетопленому зоопарку з оленем у розбiйницi холодно, i нiжки Герди сильно мерзнуть.
  Бiдолашна дiвчинка, у неї забрали черевики, якi вона випросила у королеви. I тепер вона страждає у полонi.
  Хлопчик знову пальнув по армiї пiднебесної iмперiї, натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика.
  Пiсля чого його пiшли та в iншому напрямку.
  Прямо Єльцина Жириновський не пiдтримав, i немає жодного вiдеозапису, де вiн робив би подiбнi заяви! З iншого боку, новi вибори, та ще й за партiйними списками, були йому дуже вигiднi. Здiйснивши, по сутi, вiйськовий переворот Єльцин узурпував владу, ставши повновладним диктатором, нiчим формально необмеженим! Навiть дiяльнiсть конституцiйного суду була припинена, i президент формально набув необмежених повноважень! У умовах прийняття нової конституцiї, швидке обмежувало влада диктатора, чим закрiплювало її! Треба також сказати, що, за даними соцопитувань, за президентський проект конституцiї готово було проголосувати до 80 вiдсоткiв населення Росiї. Тому не можна судити строго Жириновського за пiдтримку конституцiї. По-перше, iнакше його просто могли не допустити до виборiв, а по-друге, Володимир розраховував отримати пiдтримку частини численних прихильникiв Єльцина. Що стосується назви партiї, то на той момент у народi виникла iлюзiя - комуно-фашистський (термiн ЗМI) парламент розiгнаний, реформам нiхто не заважає, i незабаром заживемо як в Америцi! А в цих умовах назва Лiберально-демократична, була електорально досить вигiдною! Партiєю влади став виборчий блок: Вибiр Росiї на чолi з Гайдаром! У шанси ЛДПР нiхто не вiрив, багато хто думав, що Жириновський навiть не вiзьме п'ятивiдсотковий бар'єр!
  Так здавалося, що у Жириновського дуже слабкi шанси. А у Вибору Росiї усi козирi на руках. Крiм можливо найголовнiше - реальних досягнень в економiцi були вiдсутнi. Зате в руках величезний пропагандистський апарат та адмiнiстративний ресурс. Досвiд Казахстану та iнших країн показує, що часто цього цiлком достатньо, для перемоги на виборах, навiть i для отримання сенсацiйних результатiв!
  Але Володимир Вольфович показав свої неабиякi полiтичнi здiбностi: зокрема йому вдалося, переконати оточення Єльцина у своїй лояльностi i йому не завадили з реєстрацiєю, як це, наприклад, було з блоком Бабурiна та деякими iншими! Вiн зумiв дiстати грошi, переконавши спонсорiв у своїй перспективностi на платний ефiрний час (а дещо i сам заробив займаючись бiзнесом!). I головне пiд час виборiв виявив чудовий дар промови, провiвши феєричну передвиборчу кампанiю! На сайтi ЛДПР можна знайти старi записи передвиборчої кампанiї 1993 року: це справдi сильнi виступи, порiвняно з якими Гiтлер лише жалюгiдна тiнь оратора. Демократи гризлися один з одним i помiтили зростання популярностi ЛДПР iз великим запiзненням! Потрiбно сказати, що й соцiологи показували не реальну картину, а ту, що хотiла бачити владу! Гайдар назвав Жириновського Гiтлером i зажадав вiд Єльцина зняти ЛДПР iз реєстрацiї. Але аналiтики в оточеннi президента повiдомили, що рейтинг Єльцина знижується, i пiдтримка конституцiї знижується. У цих умовах дисквалiфiкацiя могла створити владi проблеми. Крiм того в 1993 р. технологiї масових фальсифiкацiй виборiв ще не були вiдпрацьованi, якщо не вважати примiтивної пiдкидання бюлетенiв до скриньок, так що волевиявлення народу було вiдносно чесним! Жириновський своєю чергою пообiцяв звiльнити Руцького та iнших опозицiонерiв!
  Олег Рибаченко тут вiдволiкся i знову вистрiлив iз нерозмiнного снаряда.
  Поки дiвчинка Маргарита наводила зброю за допомогою босих нiжок, хлопчик думав i прикидав.
  Результат виборiв був сенсацiйним, причому лiдера ЛДПР голосували як вороги режиму, так i багато прихильникiв Єльцина! Партiя набрала майже 24 вiдсотки їх 13 учасникiв, посiвши перше мiсце. Проте через змiшану виборчу систему у Жириновського виявилося лише 60 мандатiв, або 15 вiдсоткiв вiд чисельностi Держдуми, нижньої палати парламенту! Крiм того, повноваження Держдуми були сильно обмеженi новою конституцiєю, так що реально Жириновський не отримав значної влади. Швидше за все, його фракцiю в Держдумi можна було розглядати лише як плацдарм, для подальшого наступу на владу! Ну, а самого Жириновського дедалi активнiше порiвнювали iз Гiтлером! До речi, у 1930 роцi Гiтлер набрав 18 вiдсоткiв голосiв, посiвши друге мiсце на виборах, але отримавши при цьому значно бiльше реальних важелiв тиску на владу. По-перше, у рейхстазi була лише одна палата, а по-друге, вибори, йшли лише за пропорцiйною системою, i в третiх влада парламенту була незрiвнянно сильнiшою, нiж у Росiї! Жириновський же виявився, куди в найгiршiй ситуацiї: видимiсть перемоги породжувала надмiрно завищенi очiкування виборцiв, а реальної влади та можливостi, що-небудь змiнити з гугульчиного носа!
  Тут звичайно й починаються дива: Жириновський, який до цього дiяв як розважливий полiтик, раптом став iмпульсивним та вкрай нелогiчним. Зокрема, його звинувачували в Гiтлеризмi, так вiн посилив антизахiдну риторику, породжуючи побоювання, що у разi приходу до влади розв'яже третю свiтову вiйну! А окремi висловлювання взагалi були божевiльними, включаючи застосування атомної бомби проти Казахстану та iнших країн. Зокрема, Жириновський навiть заявляв, що скине атомну бомбу на Тбiлiсi! Одночасно були деякi досягнення: вдалося провести амнiстiю, виконавши передвиборчi обiцянки. Але загалом Володимир Вольфович не набирав очок, постiйно влазячи у скандали... Так! Звичайно його провокували, багато скандальних ситуацiй створювало ЦРУ i противники ЛДПР насамперед iз числа демократiв-захiдникiв усерединi Росiї, але все ж таки розважливий i прагматичний полiтик не повинен був на це пiддаватися, або принаймнi звести можливiсть провокацiї до мiнiмуму! Ось, наприклад Зюганов, незважаючи на те, що вже рокiв сiмнадцять носить лаври головного полiтичного опонента Кремля, якось умудрявся уникати скандалiв, жодного разу по-великому не пiдставився i репутацiї продажного полiтика не має! Щоправда, i у комунiстiв був один момент iз пiдставою Ходорковського, нiбито головного фiнансиста КПРФ, але й у цьому випадку Зюганов жодних висловлювань, що дискредитують себе, не залишив. Дуже обережний полiтик Геннадiй Андрiйович, часом навiть дуже обережний! Зокрема у травнi 1999 року, коли Єльцин запропонував кандидатуру Степашина, комунiстам слiд було її заблокувати, або вибити поступки, або спровокувати розпуск Держдуми та достроковi парламентськi вибори. Але Зюганов вважав за краще не ризикувати, хоча якби Держдума була розпущена тодi, комунiсти зберегли б i навiть розширили над нею контроль. Так Путiна в серпнi 1999 комунiсти затвердили без боротьби, хоча той факт, що Єльцин оголосив його наступником, саме вимагав вiд опозицiї виступити єдиним фронтом проти цiєї кандидатури. Але Зюганов вирiшив, що на вибори краще йти, користуючись тими привiлеями, що дає статус депутата, а те, що Путiн буквально за три мiсяцi може перетворитися на нацiонального героя, не могло на думку навiть найсмiливiшим кремлiвським аналiтикам.
  Олег Рибаченко знову пальнув за допомогою босої хлоп'ячої ноги по китайцях i продовжив роздуми.
  Пацан-генiй щиро вважав, що Жириновський був не на висотi;
  Коротше грудень 1993 року став пiковим для полiтичної кар'єри лiдера ЛДПР, далi почався спад, щоправда, спочатку не обвальний з рiзними коливаннями. Єльцин також швидко втрачав популярнiсть: подолати кризу в економiцi не вдалося, навiть навпаки, ставало все гiршим i гiршим. Тут Жириновський допустив ще один прорахунок, пiдписав договiр про мир та згоду. Йому ж i так ставили у провину пiдтримку конституцiї, що легалiзував величезну президентську владу (а з iншого боку, що було якби не прийняли конституцiю? Цiлком iмовiрною, була громадянська вiйна!), а тут ще договiр про мир згоди пiдписувати. Щоправда, восени Жириновський вийшов iз нього. Але взагалi конкретно описувати, яких помилок припустився лiдер ЛДПР i чому вiн не став президентом, можна дуже довго. Головна його помилка - стратегiчно неправильний пiар! Пiсля виборiв 1993 року, потрiбно було формувати собi iмiдж головного ворога чинної влади та особисто Єльцина! Тобто стати Антiєльцiним, з максимально популiстською риторикою, з критикою насамперед внутрiшнiх ворогiв, корупцiї, крадiжки тощо! I головне гасло - Банду Єльцина пiд суд! I при цьому не гидуючи лiвими гаслами, соцiальною демагогiєю, обiцянкою справедливостi! Зокрема в Бiлорусiї Лукашенко набрав у другому турi президентських виборiв понад 80 вiдсоткiв, що для полiтика вiд опозицiї досягнення просто супер! Адже не скажеш, що Лукашенко в ораторському мистецтвi сильнiший за Жириновського, швидше навiть навпаки, Володимир Вольфович куди бiльш освiчений та iнтелектуально розвинений! Але Жириновського пiдвiв характер, надто вже агресивний i запальний, з другого вiра у те, що оточення Єльцина, та й сам Єльцин зроблять нею ставку, обравши наступником. Хто знає iсторiю: напевно, згадають стосунки Гiтлера та Гiндебрунера, спочатку настороженi, а потiм партнерськi! Але в тому разу Гiндебруг, був героєм першої свiтової вiйни, патрiотом своєї країни, i вже старим. А Єльцин руйнiвник СРСР i затятий ворог iмперської iдеологiї, був для Жириновського стратегiчним противником. Та й оточення Єльцина побоювалася, що тодi ще молодий та агресивний Жириновський почне наводити лад i тодi полетять голови! Так, що Єльцинського оточення не було жодного бажання штовхати Вольфовича у президенти чи прем'єри, i його реальний шанс на владу був лише через труп Єльцина. Тобто Жириновський мав хоча б зовнi iмiтувати найвищий iз можливих рiвень опозицiйностi до режиму! Щоб народ думав, що немає бiльшого ворога влади, нiж Жириновський i щоб виникла асоцiацiя: Жириновський чи Єльцин, Жириновський проти Єльцина! Однак Володимир Вольфович або не мав у своєму оточеннi сильного аналiтика та пiармника або не хотiв нiкого слухати. А може навiть i боявся Єльцина, хоча треба сказати, що Єльцин все ж таки не зовсiм тиран, якщо змирився з амнiстiєю та виходом на волю своїх ворогiв: Руцького та Макашова. Та й на розпуск парламенту Єльцин пiшов, бо народ нiби дав на це добро на референдумi 25 квiтня 1993 року. Крiм того, розстрiл парламенту, i самого Єльцина так налякав, що вiн втратив рiшучiсть. Так, що Жириновський цiлком мiг стати його головним опонентом, тим бiльше, що Зюганов хоч скiльки колов Єльцина, але покарання так i отримав!
  Хлопчик знову випустив пiсля дiвчат важкий снаряд за допомогою босої нiжки та продовжив думки.
  Iншою помилкою Жириновського була позицiя, зайнята ним щодо вiйни у Чечнi. Начебто як нацiоналiст, вiн повинен був пiдтримати наведення конституцiйного порядку, але в якiй формi! Вiйна з самого початку пiшла невдало, росiйськi вiйська зазнали величезних втрат, насамперед через злочинну бездарнiсть ельцинського командування. Причому генерали, якi мають досвiд вiйни в Афганiстанi, наприклад, мiнiстр оборони Грачов командували гiрше першокласникiв. Навiть журналiсти вчили, генералiв як треба воювати! Оце був парадокс!
  У умовах треба було зайняти позицiю: у величезних втрат росiйської армiї винен Єльцин та її банда! Критику правлячого режиму слiд посилити, але при цьому, не чiпаючи армiю. Хоча Грачова захищати, теж не слiд! Оптимально виграшну позицiю зайняв якраз Зюганов! Критикуючи Єльцин, не сварячись з армiєю, не пiдтримуючи сепаратистiв. Взагалi Зюганов обрав правильну лiнiю поведiнки: максимальне вiддалення вiд Єльцинової полiтики, конфронтацiя. Втiм, комунiсти у думi першого скликання не завжди були послiдовними у своїй опозицiйностi. Зокрема, пропозицiю Жириновського про вотум недовiри уряду Черномирдiна не пiдтримали. I взагалi за вотум недовiри комунiсти вперше проголосували лише у жовтнi 1994 року, пiсля "Чорного вiвторка", коли пасивне схвалення економiчної полiтики Черномирдiна могло їм дорого коштувати. У Держдумi другого скликання, де комунiстiв на чолi iз Зюгановим була вже бiльшiсть, вотум недовiри, так жодного разу(!) не було поставлено на голосування! I парламент затвердив усi п'ять кандидатур на пост прем"єра, але це вже iнша iсторiя! Особа Зюганова заслуговує на окремiсть статтi, а також, чому вiн все-таки програв Єльцину в 1996 роцi.
  Сам Жириновський, схоже, хотiв компромiсу з Єльцинським оточенням, розраховуючи переконати олiгархiв у своїй лояльностi, щоб вони поставили саме його як єдиного, хто здатний зупинити комунiстiв на трон. Але проблема в тому, що оточення Єльцина на той момент не хотiла змiни, i не довiряло Вольфовичу, який, до речi, встиг погiршити ставлення на Заходi. Багато олiгархiв близьких до президента мали бiзнес на Заходi i встигли наробити там величезнi борги. Та й цiни на нафту були близько 10 доларiв за барель, так був дешевий газ, i елiта добряче пiдсiла на кредити країн НАТО. На Заходi ясно давали зрозумiти, що Жириновський їм неприйнятний.
  У цих умовах ставка на союз з ельцинською верхiвкою тiльки псувала iмiдж лiдеру ЛДПР i заважала блоку з комунiстами та нацiоналiстами. Треба сказати також великi втрати росiйської армiї, неготовнiсть перемагати загалом нечисленного i не дуже добре озброєного ворога знизили популярнiсть войовничих гасел i бажання добиватися щастя шляхом вiйни. Народ побачив, що мити ноги в Iндiйському Океанi та пiдкорювати Близький схiд iз його запасами нафти росiйська армiя не готова. Та теоретично захоплення Близького Сходу могло дати величезнi грошi за рахунок нафтодоларiв та неминучого стрибка цiн на енергоносiї, але якщо навiть Чечню перемогти не можуть... Стали, зростати пацифiстськi настрої, а "Жирик" зазнав серйозних електоральних втрат!
  Хлопчик-вундеркiнд знову влучно вистрiлив. Снаряд iз 130-мiлiметрової гармати розкидав китайцiв.
  Маргарита схвально промовила:
  - Це ти спритно!
  I стала за допомогою босих пальчикiв нiг робити пострiли сама.
  А Олег Рибаченко продовжив мiркування.
  Втiм, треба сказати, що Зюганов вкрай обережний. Наприклад, коли Борис Федоров запропонував проголосувати за рейтинг недовiри до уряду, КПРФ це не пiдтримала. Взагалi Зюганов та його оточення дуже дбайливо ставилися до Черномирдiна, хоча останнiй продовжував полiтику на користь олiгархiв та демонстрував вiдданiсть Єльцину. Але ось що цiкаво Зюганов-таки змiг стати опозицiонер номер один i антиельцин. Причому йому в цьому допомагала i пропрезидентська пропаганда, напевно навмисно, так комунiст Зюганов у другому турi кращий за некомунiстичного кандидата.
  Партiя ЛДПР взимку та навеснi 1995 року переживала серйозну кризу, з неї пiшло кiлька депутатiв, у тому числi i яскрава, харизматична Маричiв.
  Але вiйна в Чечнi поступово вигравалася, бойовики також зазнали величезних втрат i були знекровленi та деморалiзованi, росiйська армiя наступала. У червнi Шамiль Басаєв здiйснив захоплення пологового будинку в Буденiвську. У принципi подiбний крок бойовикiв у вiйськовому вiдношеннi нiчого не давав, а в пропагандистському був навiть на користь партiї вiйни... Але Єльцин зламався, мабуть, подiї 3-4 жовтня i прокляття мiльйонiв росiян його пiдкосили i вiн наказав Черномирдiну зупинити вiйну i розпочати переговори...
  Росiйська армiя у односторонньому порядку припинила бойовi дiї. А Держдума нарештi зiбрала достатню кiлькiсть голосiв, щоб винести вотум недовiри уряду, вимагаючи вiдправити у вiдставку низку силовикiв. Єльцин поступився, зберiгши лише Грачова, але здав Єгорова, Єрiна, Степашина. Тут Жириновський спочатку зайняв правильну позицiю: перемир'я засудив, за вотум недовiри проголосував. А коли Черномирдiн блефував погрожуючи поставити питання про довiру кабiнету на голосування Держдумi (тут є один нюанс, якщо за довiру уряду проголосує менше 226 голосiв iз 450, то президент зобов'язаний протягом тижня, або розiгнати уряд, або розпустити Держдуму), Жириновський виявив твердiсть i готовнiсть iти достроковi парламентськi вибори. Плюси дострокових виборiв iмiдж мученикiв, вiдсутнiсть успiхiв - валити на Єльцина та уряд, не дати часу на розкрутку кремлiвського проекту Конгресу росiйських громад, i партiї влади: Наш дiм Росiї. Ну i звичайно iнших органiзацiй - дрiбнiше!
  Черномирдiн зрозумiвши, що блеф не пройде, а новий парламент стане ще опозицiйнiшим, вотум вiдкликав. Держдума поставила ще раз на голосування недовiру, Жириновський виступив дуже агресивно, але голосiв не вистачило. Тут треба сказати злякалося "Яблуко", Явлинський не захотiв втрачати переваг парламентських крiсел. Крiм того, його реальний рейтинг був не високий, була небезпека просто здути.
  Популярнiсть Жириновського вiдразу ж зросла, але Вольфович знову припустився прорахунку, вiдкликавши пiдписи своєї партiї, пiд процедурою iмпiчменту. Значення це не мало, голосiв в опозицiї для створення комiсiї з висунення звинувачень, цiлих 300 не вистачало, але рейтинг це зiпсувало! Жириновський дав знову привiд звинуватити себе в угодовiй полiтицi, вiдштовхуючи частину протестного електорату, що зростає.
  Тим не менш, перемир'я в Чечнi, яке бойовики нахабно порушували, рiзнi теракти, особливо проти Романова, жертви обстрiлiв призвели до зростання войовничих настроїв у суспiльствi i Жириновський став набирати очки. Крiм того, у вереснi 1995 НАТО взялося бомбити боснiйський сербiв, посиливши антизахiднi настрої, що теж пiдняло рейтинг ЛДПР.
  Щоправда, Жириновський пiддався на провокацiю, побивши в парламентi жiнку, вiрнiше кiлька разiв легенько посунувши їй у загальному звалищi. Потiм ельцинська преса все це розкрутила, зображуючи Жириновського бандитом! Утiм, подiбний пасаж мiг декому й сподобатися: особливо тим чоловiкам, що постраждали вiд жiнок, або тим, хто з усiх кандидатiв шукав найлютiшого диктатора, розраховуючи: що вже наведе лад! У всякому разi, "сталiнiсти" були за "Жирика".
  Олег Рибаченко продовжував вести вогонь. Хлопчик це робив, розбиваючи армiю Китаю пiд Маньчжурською династiєю i продовжував мислити.
  У жовтнi 1995 року ЛДПР зiбрала 100 пiдписiв, що поставити в Держдумi на голосування вотум недовiри уряду, але останнiй Жириновський вiд цього намiрiв вiдмовив.
  Треба сказати, що то була його помилка, причому нiчого не виправдана. По-перше, Жириновський, поставивши вотум недовiри напередоднi виборiв, приваблював симпатiї протестного електорату, який на той момент становив бiльшiсть. По-друге, вотум був нацiлений проти головного конкурента Жириновського, Черномирдiна i не заважав закулiсним спробам переконати Єльцина та його оточення зробити "Жирика", своїм наступником.
  Крiм того, Жириновський повинен був розумiти; що чим вище результат вiн покаже на виборах у Думу, тим бiльша ймовiрнiсть, що сiм'я зробить на нього ставку!
  Для того моменту найкраща передвиборна тактика була - грати роль опозицiї номер один, що перевершити за рiвнем конфронтацiї комунiстiв.
  Жириновський загалом це розумiв, але намагався сидiти на двох стiльцях i був непослiдовним. Новi вибори були набагато важчими за старi! По-перше, на них не було можливостей на вiдмiну вiд 1993 року виявити свiй ораторський талант у всiй повнотi, надто мало давали ефiрного часу партiям, кiлькiсть яких зросла до 13, до 44 (!). По-друге, проти Жириновського вiдiгравало фактор, що не здiйснив сподiвань i очiкувань. Адже вiн начебто був би першим, а життя людей краще не зробив... Хоча розумнiй людинi було зрозумiло, що реальної влади у "Жирика" не було, i тi ж комунiсти контролювали значно бiльше голосiв, нiж ЛДПР: 102 проти 60, але... Чи багато розумних було тодi, особливо у дев'яностi.
  Третя причина, величезного бруду на лiдера ЛДПР, iмiдж нелюда i хулiгана, побоювання, що вiн почне третю свiтову вiйну.
  Четверта причина, теж одна з головних появи великої кiлькостi конкурентiв. Найвiдомiшi: Конгрес Росiйських громад на чолi зi Скоков (колишнiм секретарем ради безпеки при Єльцинi), i Олександр Лебедем, теж людиною Єльцина, чию роль у Приднiстров'ї сильно роздмухали ЗМI. Це блок активно пiарiї, але схоже вистачили через край. Адже люди не такi поганi, як думає влада i бiльшiсть з них зрозумiла, що КРО - це зовсiм не опозицiя, а кремлiвський проект, спрямований насамперед проти ЛДПР та КПРФ. Але все ж таки бiльше чотирьох вiдсоткiв ця органiзацiя вiдтягнула!
  I iнших конкурентiв було вище даху, Держава-Руцького, куди втiк Маричов, Блок за СРСР - Тюлькiн-Ампiлов, Нацiонал-республiканська партiя Лисенка, i безлiч всiх видiв. Треба сказати, що й комунiсти розпорошили свiй електорат: Блок СРСР набрав понад чотири з половиною вiдсоткiв голосiв, але до парламенту не пройшов, а для КПРФ голоси було втрачено, аграрна партiя також не взяла п'ятивiдсоткового бар'єру, як i iншi лiвi органiзацiї. Зокрема, незрозумiло на що розраховував колишнiй прем'єр Рижков i на вибори з блоком: Союз працi чи блок Говорухiна! Втiм, вибори 1995 року показали найслабший результат партiї влади за всю iсторiю Росiї i найбiльший вiдсоток протестного голосування.
  Хлопчик знову вистрiлив, натиснувши босими пальцями нiжок на кнопку джойстика i продовжив думки;
  Жириновський пiд час передвиборчої кампанiї, в цiлому лаяв владу, але робив це мало агресивно. Крiм того, його фракцiя пiдтримала бюджет на наступний рiк, давши черговий привiд, для звинувачень у прокремлiвськiй орiєнтацiї. З огляду на панiвнi на цих виборах протестнi настрої практично всього електорату, йти на компромiс iз цiєю владою не слiд! Крiм того, Держдума несподiвано легко затвердила Дубiнiна на посадi голови ЦБ, хоча останнiй i був людиною з ельцинського кола, прихильник ринкових реформ у радикальному гайдарiвському варiантi. До речi, Зюганов також пiдтримав цю кандидатуру, хоча Дубiнiн i був причетний до Чорного вiвторка, показавши, що i вiн не є принциповим опозицiонером!
  Пiд час виборiв Жириновський не захотiв створювати будь-якi передвиборчi блоки, хоча кiлька дрiбнiших нацiоналiстичних партiй виявляли подiбне бажання. Крiм того Венгеровський радив змiнити назву партiї, на бiльш пiдходящу за полiтичною суттю i милозвучну - наприклад, Велика Росiя! Жириновський у цьому питаннi виявив упертiсть, хоча слово лiберальний демократ на той час вже стало лайливим!
  Крiм того, до партiйного списку ЛДПР не були включенi вiдомi спiваки чи артисти, хоча охочих вистачало. Зокрема Алла Пугачова, яка дуже любила привертати увагу преси, цiлком могла погодитися на друге мiсце в партiйному списку ЛДПР. Їй це нiчим не заважало, але могло створити зайвий iнформацiйний привiд для згадки про себе. Плюс можливiсть пропонувати на обговорення Держдуми тi чи iншi проекти та закони. Навiть композитора Антонова включили лише до регiонального списку, а потiм i зовсiм посварилися. Взагалi Жириновський: є дуже погана риса в характерi: небажання терпiти у своєму оточеннi сильних особистостей, тих, хто вiдстоює свою точку зору. Наприклад, саме з цiєї причини i пiшов iз партiї вiдомий гiпнотизер Анатолiй Кашпiровський; який звинуватив Володимира Вольфовича в авторитарних методах управлiння та прагненнi оточити себе пiдлабузниками. Треба сказати, до речi, що навiть Гiтлер йшов на компромiси з потрiбними йому людьми i терпiв їх у своєму оточеннi, допоки йому вони становлять марними чи небезпечними. Згадаймо Рема, Штрассера, Геббельса, якi вiдрiзнялися лiвизною та опозицiйнiстю владi. Адже саме завдяки таким особам Гiтлер i зумiв вiдтягнути максиму голосiв вiд комунiстiв та соцiал-демократiв. Треба сказати також Жириновський дуже часто говорив: не подумавши, то хвалив, то лаяв Сталiна. Загалом вождь ЛДПР сам певною мiрою наслiдував Сталiну, створюючи свiй культ, демонструючи вiдданiсть авторитарним методам правлiння, але при цьому звинувачував комунiстiв у насильствi, хоча сам якраз i виступав за насильство, насильство i ще раз насильство!
  В умовах зростання популярностi лiвих iдей Жириновському слiд було бiльш виважено ставитися до комунiстичних iдей, i пам'ятати, що значна частина електорату вiдчуває ностальгiю за радянських часiв. Крiм того, не завадили б i зовнiшнi атрибути лiвизни: наприклад, блакитний колiр для прапора ЛДПР вкрай невдалий! По-перше, вiн викликає асоцiацiю з геями, якi теж "блакитнi", по-друге, блакитний колiр заспокоює, що погано гармонують iз запальними промовами Жириновського! Оптимальним варiантом для його партiї був би пурпурно-червоний колiр. Бадьорий, кличе на подвиги, але все ж таки не такий як у комунiстiв! Крiм того пурпур це символ царственостi i мiг приваблювати себе голоси прибiчникiв державностi, монархiчного i некомунiстичного штибу!
  Хлопчик-генiй знову натиснув на кнопки джойстика i пискнув:
  - Моя перемога буде славною!
  I продовжив розумнi мiркування.
  Не найкращою iдеєю були також вiдеоролики, де Жириновський розiгрував iз себе блазня, зокрема не дуже добре спiвав! В даному випадку це був не найкращий хiд, тож народ був тодi в 1995 роцi голодний i хотiв серйозних змiн i серйозного лiдера, i йому було не до жартiв! Треба сказати, що з Жириновського прокремлiвськi ЗМI i так прагнули зробити блазня та клоуна, i не варто було посилювати це враження, давати новi козирi своїм ворогам!
  На виборах 1995 року ЦВК спочатку вiдмовила реєстрацiї "Державi" - Руцького, а потiм "Яблуку". Пiсля чого обидвi партiї вiдновилися через Верховний суд. З приводу цього епiзоду iснує кiлька версiй: зокрема нiби Кремль та його пiармщики хотiли допомогти Явлинському на виборах у Думу, як демократу та захiднику, а Руцькiй нiби мав вiдтягнути голоси комунiстiв на себе.
  Версiя на перший погляд логiчна, чи хотiли б "Яблуко" та "Державу" реально зняти, то Верховний Суд, сформований за вказiвкою сiм'ї Єльцина, їх би не вiдновив! Адже можна згадати нещодавнi приклади, коли "Яблуко", "Iншу Росiю" та "Батькiвщину" не допускали до виборiв, без жодних законних пiдстав. Наприклад, зняття блоку "Батькiвщина" у 2006 роцi з виборiв у Москвi було абсолютно незаконним з юридичного погляду! Так у тому вiдеоролику, який i став приводом для дисквалiфiкацiї: не було прямих закликiв до насильства, погрому, расових чисток i навiть депортацiї "кавказцiв". Там просто говорилося про очищення Москви вiд смiття... Та був натяк на необхiднiсть навести лад i емiгрантами. Але... Це по-перше, не суперечить закону, а по-друге, у будь-якому найневиннiшому ролику можна знайти натяк на що завгодно. Можна, наприклад, навiть мультфiльм "Ну постривай!" заборонити як пропаганду педофiлiї А що заєць на кшталт дитина, їздить iз дитячим квитком, а вовк iз ним заграє, пеститься... У даному випадку суддя не мав юридичного права знiмати блок "Батькiвщина" з реєстрацiї! Судовий процес над Ходорковським окрема тема, про неї говорити у цiй статтi не будемо. Але начебто всiм зрозумiло, без санкцiї Кремля такого не було б...
  Так, так i не зовсiм так! Зокрема Руцькою тодi вважався затятим ворогом Єльцина - ще б справа дiйшла до прямого збройного протистояння! Рейтинг "Держави" був досить великий i його шанси на проходження п'ятивiдсоткового бар'єру високi! Ну, навiщо Кремлю надувати шанси свого ворога? Так "Яблуко" хоч i демократична партiя, але досить опозицiйна: бюджети не пiдтримала жодного разу, як у цiй думi, так i в наступнiй, Явлiнський заявив, що боротиметься за крiсло президента Росiї. Тож особливого сенсу посилювати "Яблуко": особливо в контекстi майбутнiх президентських виборiв вкрай невигiдно! Явлiнський вiдтягував голоси у Єльцина в першому турi, та й виглядав молодий i спортивний лiдер "Яблука" куди привабливiше, що дискредитував себе, старiє Єльцина.
  Так, що перша версiя не цiлком переконлива, та й росiйськi суди тодi ще не були настiльки сильно залежними вiд президента Росiї. Зокрема було виправдано члена ГКЧП генерала армiї Вареникова, можна навести й iншi приклади, коли суд далеко не завжди ставав на бiк влади.
  Швидше за все, зiграла роль, негативна реакцiя Заходу на дисквалiфiкацiю Явлiнського, а Єльцинський режим потребував напередоднi виборiв у кредитах, щоб створити видимiсть благополуччя в країнi. Ну, а Руцького зняли з того ж приводу, тож вiдновили за компанiї. Втiм, "Державi" це не допомогло взяти п'ятивiдсотковий бар'єр. Результат Руцького 2,7 вiдсотка можна вважати повальним, особливо з урахуванням того наскiльки вiн був вiдомий. Втiм, програв i кремлiвський проект КРВ. Жириновський використовував думську трибунi мало ефективно, але треба сказати, що йому на користь зiграло те, що вся прокремлiвська пропаганда працювала проти нього. Вона як би створила iмiдж, що Жириновський ворог влади номер один, i якби Володимир Вольфович був бiльш послiдовним у своїй опозицiйностi, його результат був би куди вищим.
  Олег Рибаченко знову дуже спритно накрив осколково-фугасним снарядом китайський полк. Пiсля чого його думки стали ще ладнiшими.
  Втiм, короткi виступи лiдера ЛДПР по телебаченню з погрозами на адресу влади, досить войовничi заклики загалом були правильними, тiльки, мабуть, слiд активно лаяти саме Єльцина i особисто Єльцина.
  Коротше на виборах у груднi 1995 року перше мiсце у КПРФ з майже 23 вiдсотками, друге ЛДПР 11, 5 вiдсоткiв, третє НДР 10,3 вiдсотка i четверте "Яблуко" 6, 7 вiдсотка.
  Iншi сорок партiй п'ятивiдсотковий бар'єр не взяли!
  Як оцiнити такий результат Жириновського? У вiдсотковому вiдношеннi падiння порiвняно з першими виборами вдвiчi. Але якщо враховувати явку, що зросла, приблизно на 12 вiдсоткiв, то Жириновський отримав приблизно 62 вiдсотки вiд результату 1993 року. Чи багато це чи мало?
  Якщо зважати на всi несприятливi обставини, то цей результат середнiй мiж задовiльним i просто хорошим. Поганi фактори:
  1. Незадоволенiсть електорату дiяльнiсть ЛДПР у Держдумi. Народ очiкував бiльшого вiд кандидата, що посiв перше мiсце, а жити краще не стало. Щоправда велика частина людей розумiла, що реальної влади у Жириновського не було, але все одно панувало розчарування.
  2. Побоювання, що войовничий вождь ЛДПР розпочне третю свiтову вiйну з катастрофiчними наслiдками. Крiм того, багатьох лякала не стриманiсть Жириновського i побоювання, що вiн установив тоталiтарну диктатуру i заллє країну кров'ю. Його iстеричнiсть багатьох вiдлякувала.
  3. Не достатньо опозицiйностi Вождя ЛДПР. Особливо вперше мiсяцi вiйни у Чечнi, причому прокремлiвська пропаганда сама ставила Жириновському у провину це, сильно роздмухуючи його лояльнiсть до влади. Втiм, Володимир Вольфович i сам хотiв дружби iз кремлем, втрачаючи iмiдж головного ворога нинiшньої влади.
  4. Недостатня ефективнiсть використання думських важелiв щодо популiстської, фiнансової полiтики. Можна було зокрема ставити на голосування один популiстський закон, за iншим, працюючи на публiку. Так i робив Єльцин, на З'їздi пропонуючи те, що не реально було виконати i заробляючи собi очки. Та й Єльцин пiд час виборiв пiдвищував усiм зарплати та пенсiї, а потiм чи їх не платив, чи їх з'їдала iнфляцiя. Аналогiчно чинив i Лукашенко, i iншi, а ось Юлiя Тимошенко не вiдмовилася вiд жорсткої монетаристської полiтики та програла вибори, втративши заодно свободу!
  5. Жириновський припустився ще одного прорахунку, пов'язаного зi своєю зовнiшнiстю. Вiн зайво розжер i став виглядати внаслiдок цього набагато гiрше. Крiм того, голодний народ не любить пузатих i товстих. Тут до речi Жириновський виявив iнший свiй недолiк, вiдсутнiсть фанатизму в полiтицi, брак сили волi, щоб пiдтримувати своє тiло у формi i не обжиратися. До речi Жириновськi ще пiд час виборiв 1991 року, був струнким, навiть худшим за норму, у сорок п'ять. Це говорить про те, що вiд природи "Жирик" не схильний до повноти, а значить не так вже й важко йому було пiдтримувати себе у формi на вiдмiну вiд Гайдара.
  Теж це суттєвий мiнус!
  7. Порiвняно з першими виборами кiлькiсть ефiрного часу, що мiг використати Жириновський, рiзко скоротилася. Безкоштовний ефiрний час подiлили мiж собою 44 партiї, а платний ефiрний час не мiг бути бiльшим за безкоштовний, та й купити його можна було тiльки вночi. Так що Жириновський не мiг повною мiрою використати свiй непересiчний ораторський дар, як це 1993 року. Хоча, наприклад, грошей у нього стало бiльше, нiж тодi!
  6. Мабуть, може навiть найiстотнiше: рiзко виросла полiтична конкуренцiя i на електоральному полi ЛДПР з'явилася цiла купа партiй та блокiв наслiдувачiв. З них насамперед КРО, Держава, НРП, та цiла купа iнших партiй. А уряд критикували всi, крiм партiї влади, Наш дiм Росiї. У частотностi активно пiарили i багато показували на телебаченнi Бориса Федорова та його блок "Вперед Росiя", з критикою Черномирдiна та уряду. Щоправда, сам Борис Федоров лише грав опозицiю, розраховуючи залучити на свiй бiк протестний електорат. Але бiльшiсть народу йому не повiрила! Потiм Борис Федоров навiть вступив у НДР. Нацiонал-республiканська партiя Лисенка, теж була дуже активна, а її лiдер копiював емоцiйну марену Жириновського, i аж нiяк не було скривджено увагу ЗМI. Крiм того i блок Вєденкiна, теж колишнього помiчника лiдера ЛДПР i крайнього нацiоналiста, був активний, а також блок Бабурiна. Бабурiн також дуже активна особистiсть, свого часу ледь не став спiкером замiсть Хасбулатова. Коротше кажучи, електорат Жириновського неабияк розчинили схожi двiйники та наслiдувачi. Крiм того, новi течiї були i у лiвих, у тому числi сталiнського штибу.
  У таких умовах 11,5 вiдсоткiв iз 44 це i справдi пристойний результат, хоч i нижчий вiд можливого за бiльш розумної виборчої полiтики. Наприклад, Зюганов зумiв пiдняти свiй показник з 13,5 вiдсотка до 22,9, хоча кiлькiсть конкурентiв i в нього зросла. Один блок "За СРСР!" вiдiбрав понад 4,5 вiдсоткiв виборцiв! "Яблуко" зазнало втрат, але менше одного вiдсотка, i з урахуванням партiй, що зникли за бар'єром, збiльшило свою фракцiю. Водночас одномандатниками у них стали 46 депутатiв. А ось "Вибiр Росiї" пiсля розколiв випарувався, як i ПРЕС Шахрая.
  . РОЗДIЛ Љ 16
  Китайська армiя була повнiстю знищена на танку IС-7. I знову у битвi з Пiднебесною iмперiя виникла пауза. I Олег Рибаченко недовго думаючи накидав красиву та цiкаву розповiдь;
  Стояли важкi днi пiзньої осенi. Небеса плакали, рясно поливаючи землю свинцевими краплями. Свiт був сiрий, золоте листя обсипалося, гiлки дерев оголеним каркасом колихалися на вiтрi. Срiбний снiжок розтанув, так i не встигнувши промалювати свої хитромудрi вiзерунки на вiкнах, покрити слiпучий килимом буро-сiру землю.
  Дев'ятирiчному хлопчику Славi Iванову було сумно, здавалося всю свiтобудову оповите колючим дротом. З пониклою головою вiн повертався з не улюбленої школи, де його до того ж побили однокласники. На обличчi тьмяно проступають синцi, портфель порваний, не хочеться йти додому, де на тебе чекають нав'язливi запитання батькiв. А ще гiрше, що завтра знову доведеться йти до школи, з головою занурюючись у дантовське Пекло, для малолiткiв. У цей момент, коли хлопець з видом вiвцi гнаної на бiйню входив у пiд'їзд, назустрiч йому як чорт з табакерки вистрибнув чоловiчок. Вiн нагадував хлопця, але одночасно не був ним гострий нiс Буратiно, три задерикуватi очi - червоне, жовте, зелене постiйно пiдморгували.
  -Вiтання! Вимовив чоловiчок з очима свiтлофора. I простяг свої, як здавалося, на дотик дерев'янi руки.
  Слава не впевнено потиснув їх, вiн уже був у такому вiцi, коли дiти розумiють, що чудес не буває, i неабияк приголомшений дивився на подiбний маскарад.
  "Напевно, у нього очi кiбернетичнi" i вiн покрив себе спецiальним бойкостюмом з картону.
  -Ну, Чого такий похмурий! Дозволь я представиться Крор з планети Хром. Ти бачу безпосередньо, пригнiчений, задушливою атмосферою планети. Як тебе так звати.
  -Слава чи В'ячеслав. Не впевнено промимрив хлопчик.
  -Так Ось Слава. Ми - я i Гвинт пролiтали повз вашу планету, аборигени звуть її Земля, а ми називаємо її Ербана. Наш гiпертелепатичний двигун заглух, втративши майже всю енергiю. Це може призвести до того, що ми можемо надовго застрягти на твоїй планетi. Допоможи нам. -Але я всього лише дитина i не знаюся на космiчних двигунах.
  Хлопчик не впевнено знизав тонкими плечима.
  -А Тобi i не треба розбиратися. Ось iде Гвинт вiн тобi все пояснить.
  Перед ними виник суб'єкт, що сильно скидався на Самодєлкiна з журналу "Веселi картинки". У нього був такий самий болт замiсть носа, хрестиком рот i тiльки три схожi на свiтлофор очi у формi лiтаючої тарiлки надавали йому незвичайного космiчного вигляду. Пальцi на руках були у формi загнутих iз безлiччю суглобiв гайкових ключiв. Хоча на дотик вони були як сталь, Гвинт потискував руку дуже м'яко.
  -Наш людський дружок, тендiтний тiлом.
  У голосi Вiнта звучало жаль.
  -А Вiн менi подобатися вiд нього так, i вiє смутком, вiн такий темпераментний.
  Крор дружньо поплескав по плечу. Гвинт продовжив трохи змiненим тоном.
  -Малюк ти хочеш полiтати в мiсцi з нами, побачити iншi свiти.
  Слава здригнувся. Йому здалося, що вiн спить i бачить сон. Щоб переконатися в реальностi, найкращий спосiб ущипнути себе. Що вiн зробив. Було небагато боляче, але Гвинт i Крор, як i ранiше, стояли поруч, невеликi приблизно на його зрiст з широкими нахабними посмiшками.
  -Нi, ми не з воску i розтане на сонцi.
  Зареготав Гвинт.
  -А Тепер рванемо.
  Трiйця вийшла з пiд'їзду, на дворi була сльота, черевики хлюпали по калюжах.
  -Набрид менi ваш примiтивний спосiб пересування. Вимовив Крор i дiстав iз кишенi прилад схожий на кубик-рубик.
  Рiзкий свист розрiзав тишу. Їм прямо на зустрiч перла п'ятiрка однокласникiв Слави. Це були тi самi лихi двоєчники, що побили його. Ось i зараз на їхнiх мордах з'явилися садистськi усмiшки.
  -Що Бiлоснiжка (У Слави було свiтле волосся), i ви два ряджених придурка. Найкраща компанiя.
  Вони пiдiйшли впритул найбiльший з них товстун на прiзвисько "Баран", спробував врiзати щелбан Крору. Той рiзко схопив його за пальцi зi стиснутим.
  -Гей ти "Буратiно". Баран буквально захлинався вiд гнiву. - А ну вiдпусти, а то в тичину, отримаєш.
  Приятель барана спробував ударити в обличчя, але Крор змiстився i рiзко всадив ногою в живiт. Хулiганистий хлопчик упав, ловлячи широко розкритим ротом повiтря.
  -Рахунок вiдкритий. "Буратiно" вискалив усмiшку.
  Потiм вiн зробив рух пальцями: Баран смикнувся i вiд болю знепритомнiв.
  -От блекав своє, нехай скаже спасибi, що ми його не розпорошили на фотони по галактицi.
  Iншi троє хлопчакiв завмерли, уп'явшись у нерухому точку, а потiм рвонули в рiзнi боки.
  -Ось так розсипалися як кеглi. Хiба я тобi не казав Слава, що людськi дiти боягузливi.
  Хлопчик зам'явся.
  -Я не знаю.
  -Так Знай. А поки що ми злегка прогуляємося.
  Гвинт повернув важiль, i вони наче провалилися пiд землю. Навколо настала майже космiчна темрява.
  Слава смикнувся i заїхав у щиток, його нiби вдарило струмом, настiльки сильним було потрясiння. Все примiщення здригнулося i виявилося залите червоним кольором, комiчнi пики новоявлених друзiв затанцювали в багряних тонах.
  -Ти лопухнувся. Зi смаком промовив Крор. Адже цього робити не треба, тобi треба було просто завмерти. А що тепер ми робитимемо?
  -А нiчого. Побулькал Гвинт. Здiйснимо пiдзарядку, а там буде видно.
  Гвинт начепив на голову Славi шолом.
  -Давай наша квазарна батарея думай.
  -Про що думати.
  -Про що не будь погане i образливе. Згадуй, що тебе найбiльше засмутило.
  I що вам це допоможе? Очi Слави закруглилися вiд подиву.
  Крор вiдставив ногу, його "свiтлофор" засвiтив iз азартом.
  -Звичайно, наш гiпертелепатичний генератор живиться негативними емоцiями. Вiн перетворює їх у силу здатну зрушувати з орбiт зiрки. Адже ти саме цим i виявився привабливим - у тебе дуже багато негативних емоцiй.
  З усього цього Слава зрозумiв, що в ньому прихована небачена енергiя, i чомусь усе найгiрше в ньому здатне на таке, що дрiбнi бiйки тьмянiють як свiчка в сонячному променi.
  -А Я виявляється сильний.
  Хлопчик стиснув кулаки.
  -У тебе потужне бiополе - вiдповiв Гвинт. Наш маленький зорелiт розженеться до суперкосмiчних швидкостей.
  У кабiнi зорельоту одразу стало ясно. Слава побачив акуратнi, як у залi гральних автоматiв, прилади. Перехопивши його погляд, Крор увiмкнув голографiчний прилад. Наче прожектор спалахнуло зоряне небо.
  -Оце це ваша галактики, бачиш малюк вона закручена спiраллю.
  Хлопчик з подивом вдивлявся в досi невiдомий нiким з людей простiр. Йому було радiсно i трохи страшно вдивлятися в це диво iногалактичної технiки.
  -Ось ця червона точка i є мiсцем, де перебувати зараз на кораблик.
  -Я розумiю, а зараз на Землi.
  Запитав Слава.
  -Нi, ми на Мiсяцi. I якщо хочеш, можеш помилуватися мiсячним краєвидом.
  Гвинт увiмкнув кiберсканер, стiни корабля стали прозорими i дивовижний мiсячний краєвид, висвiтлив всю поверхню кабiни.
  -Що чоловiчок хочеш пробiгти космiчними кратерами.
  Задерикуваним тоном запропонував Гвинт.
  Слава зам'явся.
  -Але там немає повiтря.
  -Зате там є пiсок. Вибiгай не бiйся, поки на тобi кiбершолом вакуум не страшний.
  Хлопчик вiдразу повiрив своєму дивному другу. Як тiльки вiн вискочив на поверхню мiсяця, тiло охопило неосяжну легкiсть. Здавалося, що вiн не стрибає у безповiтряному просторi, а пливе по водi. Один рiзкий стрибок нагору i ти плавно приземляєшся на землю. Слава вiдчув, що вiн десь вiдчував таке почуття. Ось тiльки де - на каруселi, гойдалцi? Нi, не те швидше це схоже на стрибки увi снi. Те саме вiдчуття повiльного падiння, ти немов листок, що ширяє в повiтрi. А як високо вiн може стрибати? Просто розуму не можна осягнути.
  -Супермен! Кричить хлопчик i з усього розмаху вiдштовхується ногами.
  -Коли потрапиш на астероїд, будь обережнiше можна i вiдлетiти.
  -Тодi давайте зiграємо у наздоганяння. Запропонував Слава.
  -А Що це iдея. Гвинт пiдморгнув очима-свiтлофорами.
  -Тодi давай, хто кого торкнеться той i лов.
  Гра почалася i, хоча Гвинт i Крор були набагато швидше за хлопчика, вiн дуже майстерно пiддавалися, внаслiдок чого гра вийшла веселою. А коли Крор запропонував Славi дещо переключити на шоломi, той вiдчув не силу силу потоком вливається в стегна тiла.
  -Оце так! Я вперше вiдчуваю у собi повне перетворення.
  Хлопчик одразу пiдстрибнув на тридцять метрiв заввишки, потiм досить рiзко пружинив на поверхню, залишивши глибокi слiди.
  -Гей, спробуй мене наздожени.
  Проте Гвинт трохи, не бентежачись рiзким стрибком, наздогнав хлопця, злегка вдаривши його пальцями в груди.
  -Дiти ти ще в порiвняннi з нами. Як ти не намагайся ми тебе наздоженемо.
  Пiсля цього Славi розхотiлося грати, вiн склав разом руки, притулив голову.
  -Виявляється, ви менi пiддавалися - двудушнi брехливi хлопцi.
  -А з чого ми брехливi, адже це гра, а у грi борються, i кожен має право на власну тактику. А наша стратегiя одна допомагати всiм слабким iстотам, якi живуть у всесвiтi.
  -Я гадаю, з нас вистачить Мiсяця. Продовжив думку Гвинт. Ми можемо все, хочеш хлопчик побачити iншi свiти та всесвiти?
  -Звiсно хочу! Обличчя "Славiка" знову засвiтилося вiд радостi. Навiть синцi здавались прикрасою рожевого обличчя.
  -Тодi на корабель i в дорогу.
  Славик сiв у крiсло старшого пiлота - залюбувавшись грандiозною картиною небесного пейзажу. На землi неможливо ось так вiдразу бачити стiльки яскравих зiрок, густа земна атмосфера заважає спостерiгати за колосальною величчю зоряного неба.
  А тут у вакуумi видно все до найдрiбнiшого зоряного камiнчика. Слава залюбувався небом, йому було добре та приємно, адже вiн спостерiгав те, що могли бачити лише кiлька десяткiв, максимум сотень людей.
  -Зараз зорелiт перейде в гiпердрайф i ти зможеш спостерiгати те, чого ранiше не бачила жодна людина.
  Слава простягнув пальцi до панелi.
  Гвинт закотив очi. Потiм лагiдно, але твердо ляснув по руках.
  -Не лiзь до приладiв. Ти можеш повернути не той гачок i пiвсвiту провалитися в чорну дiрку.
  Славик розплющив очi.
  -Свистiть.
  -Нi, ми прилетiли з iншого всесвiту незрiвнянно бiльш розвиненим, нiж цей. I в нас прихований колосальний запас енергiї, порiвняно з яким мiльярди зiрок - це пил. Ось дивись, як ми набираємо швидкiсть.
  Спочатку небеснi свiтила згустилися, здавалося, їх побiльшало попереду, а спектр змiстився в синiй бiк. Ззаду навпаки зiрки стали рiдше i потьмянiли, набувши червоного вiдтiнку.
  -Продовжуємо збiльшувати швидкiсть. Просипiв Крор.
  Зiрки стрiмко замиготiли за бортом, їхнiй спектр змiстився, перетворившись на суцiльну фiолетову заграву. Слава озирнувся. Там панувала абсолютна порожнеча. Зiрки з бокiв були рiдкiснi та тьмянi. Дивлячись на здивованого рота хлопчика, Гвинт не хоч пояснив.
  -Це надсвiтловi швидкостi. Фотони зiрок, що знаходяться позаду нас, вiдстають вiд корабля, отже, ми їх просто не бачимо. Мало того ми наздоганяє фотони, що вiдлетiли вперед, значить, ти бачиш одночасно всi зiрки i заднi i переднi i частково летять збоку. Ось вони скупчилися перед тобою на монiторi. Якщо ми ще не багато додамо швидкiсть, то вони стануть тобi, невидимими перейшовши в ультрафiолетову частину дiапазону. Дивись.
  Гвинт крутнув кермо, i фiолетове свiчення разом потьмянiло, потiм зовсiм зникло.
  -Ну-но вiд гвинта. Тепер ти нiчого не бачиш.
  Чорний космос разом став похмурим i похмурим. Крор лукаво пiдморгнув.
  -Зараз ми ще додамо швидкостi. Зорелiт пройшовся iскрами, а екран спалахнув знову.
  -Це ми включили перетворювач гамма-випромiнювання у звичайне свiтло. Тепер ти знову бачиш зоряне небо.
  Зiрки справдi в божевiльному режимi пропливали за бортом. Вони вже минули частину галактики, що примикає до землi, i перемiстилися в її центр. Тут вони трохи пригальмували. Щоб помилуватися дивовижним суцвiттям. Очi було боляче, наскiльки густо мерехтiли незлiченнi грона зiрок. Такого дивовижного суцвiття не бачила ще не одна людина на землi. Рубiни, алмази, сапфiри, топази, смарагди, агати та iнше камiння здавалося, мерехтiли розпорошенi в космосi. Їхнє слiпуче свiтло здавалося, просвiчувало всi нутрощi наскрiзь. Слава замружився. Гвинт розсмiявся, його перекосило вiд напруження
  -Що людина нiколи не бачила такого. Це центр галактики. Дивись не ослiпнi.
  "Веселi чоловiчки" розсмiялися беззвучним смiхом.
  -З якою швидкiстю ми летiли?
  Найменша тисяча парсекiв на секунду. Один парсек це майже три свiтловi роки. Тобто за одну секунду ми проходимо шлях, який свiтло йде майже три тисячi земних рокiв.
  Слава не переставав дивуватися - Оце так, ну i швидкiсть.
  Гвинт лукаво пiдморгнув.
  -Швидкiсть ще не велика недостатня, щоб перелiтати з всесвiту у всесвiт, але ми можемо багаторазово збiльшити стрiмкiсть. Хочеш поганятися свiтами?
  -Я вже казав що хочу!
  -Тодi тримайся мiцнiше, новий розгiн буде крутiший за попереднiй.
  Зiрки на мить померкли, а потiм помчали в шаленiй кавалькадi. Рух мiнi-зiрколiта все прискорювався i прискорювався. За бортом пролiтали цiлi галактики. Свiтло розмивалося i переливалося, а божевiльний бiг зорельота все зростав i зростав.
  -Ми вже мчить зi швидкiстю мiльйон парсекiв за секунду. Це ще не великий розгiн. Для того щоб долетiти до краю вашого крихiтного всесвiту знадобиться доба. Але ми Гвинт притиснув палець до губ - можемо ще бiльше прискоритися, якщо врубати гiперультраплазмовi прискорювачi.
  Славу злегка втиснуло в крiсло, i вiн був змушений прикрити обличчя руками, щоб не заслiпнути вiд великої кiлькостi зоряних променiв. Навiть пальцi просвiчували наскрiзь.
  -Наша швидкiсть десять мiльйонiв парсекiв на секунду. Продовжуємо розгiн.
  Вогняне заграва стало гарячим, свiтло пропалювало нутрощi навилiт. Бачачи це, Крор увiмкнув свiтлофiльтр.
  -Я ж казав, що земляни слабкi. Треба надати ще бiльше прискорення i посилити силове поле, зробивши його непроникним для променiв.
  -Наша швидкiсть сто мiльйонiв парсекiв. - Незабаром ми наблизимося до субтелепатичної швидкостi.
  -А ось це навряд, швидкiсть думки нескiнченно i гiпертелепатичний мотор може розганятися до нескiнченностi. До того ж не знаєш, наскiльки поживнi негативнi емоцiї. Ми вже промчали пiдлогу всесвiту, а ще не витратили сотої частки вiдсотка.
  Вiдповiв Крор.
  -Та цей хлопчик справжнiй скарб. До речi, Славка, наша швидкiсть досягла мiльярда парсекiв за секунду.
  Раптом гра свiтла за бортом перервалася, стало темно, i лише свiтло всерединi мiнiатюрного зорельоту висвiтлювало чорний вакуум.
  -Де ми? Наївним голосом спитав Слава.
  -А нiде у мiжсвiтньому просторi. Кiберсканери ще не здохли, але навколо майже немає матерiї, є лише вакуум гiперпростiр та безлiч полiв.
  -Ми у порожнечi. Хлопчик вiдчув страх.
  -Можна i так сказати. Але ти не бiйся скоро ми потрапимо в iнший, набагато бiльший, нiж твiй свiт всесвiт. Там ми матимемо простiр для творчої дiяльностi.
  - Всесвiтiв дуже багато i вона перебуває не лише у тривимiрному, але й багатовимiрному просторi. Вимiрювання мiльйони вони постiйно змiнюються, перетворюються. Щоб не шокувати тебе рiзноманiттям форм, ми вирушимо в звичайний тривимiрний всесвiт. Головне, її вiдмiннiсть вiд твоєї сфери полягає в тому, що в нiй сильно розвинене чаклунство та магiя. Це все мережi телепатiї, можливiсть впливу на матерiальне середовище за допомогою вербального впливу. Ти потрапиш у казкове суперкоролiвство свiт фантазiй та мрiй.
  -А Що робитиму там я! Адже чаклунство для мене це таємниця за сiмома печатками.
  -Це поки що таємниця, а потрапивши в iнший свiт ти швидко навчишся чаклунству. Сам Гаррi Поттер тобi не годиться навiть у пiдмiтки. Втiм, якщо тебе не влаштовує цей всесвiт, то ми знайдемо для тебе iнший. Може тобi подобаються гiперплазмовi технологiї - ми тебе ще їм навчимо, але поки що нам трьом потрiбно виконати особливе завдання i для цього нам потрiбен хлопчик на зразок тебе.
  -А навiщо?
  -Тому що ти людина.
  -Наша швидкiсть досягла десяти мiльярдiв парсекiв на секунду. А це означає незабаром, над нами замильтять зiрки. Гвинт випустив iз-за рота шматок диму.
  I справдi, нiби в казцi перед ними спалахнула чудова свiтлова гама. Швидкiсть зорельоту впала, i вони провалилися у казковий свiт. Зiрки i цього всесвiту були особливi не круглi, а квадратнi, трикутнi, у формi конусiв та призм. Кожна зiрка була особливою та неповторною, вiдрiзняючись або формою, або невловимим вiдтiнком свiтла.
  Слава так завмер iз вiдкритим ротом, те, що вiн бачив, перевершувало найсмiливiшi припущення.
  Зiрки повiльно пропливали за бортом, вони здавались вогняними острiвцями на чорному оксамитовому морi.
  Нарештi перед їхнiм поглядом виникла не малих розмiрiв планета, дiаметром приблизно десять сонцiв у формi цилiндра. Прямо в центрi цього цилiндра розмiщувався велетенський замок готичного стилю. Його тисяча кiлометровi стiни були легко помiтнi з орбiти.
  -Ось у цьому замку живуть король та королева, яким дуже хочеться мати спадкоємцi престолу. Але страшне закляття тяжiє над ними. Тiльки безневинна дитина з iншого всесвiту може зруйнувати цей закляття. Вимовив Крор.
  А тепер ми повиннi, як кажуть у людей, приземлитися на поверхню планети.
  Посадка пройшла успiшно, зробивши вiраж, вони пролетiли повз гiгантськi статуї могутнiх орланiв.
  -Все Слава вилiз. Гвинт подав руку та допомiг вистрибнути з невеликого корабля.
  -Вклонися планетi.
  Слава вiдважив легкий уклiн. Сила була приблизно як на землi, хоча велетенський палац шокував. Потiм перед ними вiдчинилися кiлометровi кришталевi ворота. Трiйка друзiв увiйшла коридор, рясно обставлений золотими та дорогоцiнними статуями. Тут були i дельфiни з чотирма хвостами, iногалактичнi солдати з мегаплазмовою зброєю. Гарнi букети, з живих квiтiв виточенi з рубiнiв, вони продовжували колихатися i тягнути свої головки. Дивовижнi рибки плавали по залi, переливаючись сяючою лускою.
  -Дивно як вони можуть плавати у повiтрi? Запитав хлопчик.
  -Антигравiтацiя! Вiдповiв Крор. - Ти ще й не таке побачиш.
  Тут було безлiч iншого всякої рiзноманiтної всячини, що зачаровує погляд i вражає уяву дев'ятирiчного хлопчика, але опис подiбної пишноти займе дуже багато часу.
  Йти по сто кiлометровому коридору було дуже довго, тому Гвинт натиснув на кнопку i вони телепортувалися прямо в тронний зал. Головне мiсце розташування зiркових королiв вражало уяву. У серединi зали знаходився великий як гора трон у формi спiралеподiбного акведука, по ньому плавили невеликi, але яскраво обставленi кораблики. Iнодi вони вивергалися феєрверком, яскравим каскадом iскор, що наповнювали собою навколишнiй простiр напiвтемряви. Потiм заграла грандiозна музика, i спалахнула заграва вулкана. Вогненно-червона лава розрiзала атмосферу, зi слiпучої хмари з'явилася королiвська пара. Вони здавалися молодими i багато разом зi смаком одягненi. На грудях короля красувався ланцюг iз смарагдами разом iз зображенням блакитного пуделя. А ланцюг на що прикрашав шию королеви, навпаки був iз сапфiру. Вiн нахилив своє обличчя до хлопчика, собачка тихо тявкнув i струснув хвостиком. Король усмiхнувся, його зуби свiтилися, як лампочки.
  -Вiтаю тебе мого гостя на iм'я Слава. Ти як каже мiй талiсман, ти дуже хороший хлопчик i здатний виконати своє призначення.
  Царська особа дещо не по-людськи розставляла фрази, але сенс був зрозумiлий i без перекладу. Хоча дивно, звiдки житель iншого всесвiту мiг знати росiйську мову.
  -Це телепатiя. Шепнув Крор.
  -У нас велике горе малюк. Єдина дочка перебувати у полонi у мiжгалактичного тирана Елетромендоса. I нам потрiбен лицар, здатний звiльнити її. Велике пророцтво свiдчить, що вiн з'явиться з малого всесвiту з круглими зiрками. Двоє моїх давнiх друзiв Гвинт i Крор доставили тебе до палацу, тепер тебе доведеться пройти серйозне випробування i перемогти гiпертирана.
  Слава посмiхнувся, йому здалося, що за спиною виростають крила i вiн цiлком здатний справити з монстром, який тероризує весь безмежний всесвiт.
  -Я готовий боротися з ворогами та звiльнити вашу дочку.
  -Тодi в дорогу Гвинт i Крон i проводять тебе, але перш ти маєш пройти маленьке випробування. Своєрiдний текст на професiйну придатнiсть.
  -З радiстю.
  Гвинт i Крор пiдхопили хлопця пiд руки, i вони знову опинилися на мiнi-зiрок.
  -Текс є текст, а зараз ми полетимо на планету, що знаходитися практично поряд пiд боком великої зiрки.
  Мiнiатюрний кораблик розвернувся, i вони опинилися перед блакитною з пiнячими хмарами планетою.
  Гвинт дiстав прилад.
  -До побачення Бiлоснiжка.
  Клацнiть пальцями i Слава виявився, де б ви думали. Перед ним стояла сiра будiвля школи, що набила оскому. За спиною важкий портфель, а отже, йому треба йти в нудний та злий клас. А цього дуже не хочеться. Ноги стали ватяними i затремтiли. Невже, що було з ним це лише сон чи галюцинацiя. Хлопчик протер очi й не незграбно спробував ущипнути себе. Боляче. Це реальнiсть вiн i справдi змушений йти до школи. А небо плакало, було сире й холодне, вiяв холодний вiтер. Вдалинi пролунав дзвiнок. Ноги мимохiть перейшли на бiг. Потрiбно встигнути до початку урокiв.
  Хлопчик, злегка захекавшись, вбiг у клас. Похмурий вчитель Рудольф Франкенштейн зустрiв його звiриним риком.
  Ти балбес знову спiзнився. Жаль, що тепер не колишнi часи i тебе не можна вiдшмагати. Залишаєшся пiсля урокiв, митимеш клас.
  Отруйне хихикання iз заднiх парт. Баран шепоче, демонструє кулак та середнiй палець.
  -На перервi ми тебе поб'ємо. Перетворимо на вiдбивну "Бiлоснiжку".
  I грубий смiх. Вчитель вдає, що не чує.
  Урок здається довгим i нудним на довершення до всього "Баран" та його компанiя починають плюватися жуваним папером iз трубочок.
  В душу невiльно заповзає страх, ниє пiд ложечкою, холодить тiло. З тремтiння чекаєш змiни, коли мерзенна п'ятiрка вчепитися в тебе. Нарештi лунає дзвiнок, i ноги мимоволi зриваються на бiг - хлопчик поспiшає вмотатися вiд зловiсних однолiткiв. Вiн бiжить, прагнучи забитися в темнiший кут школи, де його не зможуть знайти цi вампiри. Слава залiз пiд навiс, опинившись на вулицi. Вiн переклав, було дух, як з рiзних бокiв з'явились тiнi дiти-жахливi були тут як тут.
  -Ну Що дурник вiдбiгався. Ти був "Бiлоснiжка", а цей чай будеш "мокроєшка".
  Баран по садистки вишкiрився.
  -Стань на мосла i ми на тебе посцим, а iнакше трупом ляжеш.
  -Нi, Хлопчики не треба. Мляво промимрив Слава.
  -Треба цап. А щоб ти не гальмував, На отримуй.
  Баран вiн був майже на голову вище Слави i в пiвтора рази важче завдав сильного удару в обличчя. Дитина сiпнулася, око майже вiдразу запливло. Потiм пiшов тичок у нiс, потекла юшка. Напарник "Барана" кинувся в бiй, ударивши по ребрах, але сильний ватажок злегка притримав його.
  -Чекай нехай, вiн стане на колiна. Ну "Бiлоснiжка" станеш на мосла.
  З носа Слави капала кров, очi сльозилися, але в душi, крiм страху, стало прокидатися iнше почуття гордостi i власної гiдностi.
  -Нi, я не стану на колiна.
  "Баран" вдав, що здивувався.
  -Ось як це чмо менi заперечує. Тодi отримай на закуску.
  I вiн рушив з усього розмаху на вухо. Голова Слави здригнулася, вухо почервонiло.
  -Нi, я все одно не стану. У голосi почулася завзятiсть, яка пересилувала страх.
  -Тодi ти труп. Ми вб'ємо тебе.
  Ватажок знову замахнувся i з усього розмаху всадив у вилицю. Слава трохи вiдступив убiк, i удар вийшов змазаним.
  -Притримайте "Бiлоснiжку". "Баран" зробив загрозливий жест.
  Хулiган навалилися на Славу, розвели руки i притиснули до стiни. Тодi малолiтнiй отаман дiстав сiрники i закурив цигарку.
  -Тепер я тобi робитиму припiкання. Станеш навколiшки або випробувати шалений кайф.
  Славi стало, не виносимо страшно, вiн уже хотiв, було здатися i опуститися на колiна, як згадалося веселе обличчя Крора i глузливий погляд Вiнта. Особливо невиносним був спогад про неповторно суворе й добре обличчя короля з iншого неосяжного всесвiту. Стати навколiшки, значить зрадити їх. I який вiн тодi герой готовий кинути виклик тирану Елетромендосу, якщо звичайнiсiнькi хулiгани вганяють його в смертельне тремтiння.
  Коли цигарка торкнулася його чола, Слава закричав i рiзко висмикнув праву руку.
  Мiцно стиснутий кулак iз лютою люттю обрушився на щелепу "Барана".
  Той витрiщив очi вiд подиву, злякався i шумом повалився на спину. Тут Слава вiдчув у собi не звичайну лють та силу. Вiн нiби професiйний кiк-боксер бився, завдаючи ударiв руками i ногами. Минуло пiвхвилини i вся п'ятiрка лежала непритомна. Слава стояв з гордо скинутою головою, пiднявши руки вгору.
  -Перемога! Чи не я зумiв зробити це!
  Продзвенiв дзвiнок на урок, тiльки цього разу вiн не викликав звичного здригання, а здавався солов'їною трiллю. Хлопчик наче на крилах влетiв у клас. Тут вiн не з того не цього провалився. Слава навiть i пiкнути не все як опинився у вiдкритому космосi. Вiн не злякався - зараз йому сам чорт не страшний i широко розплющив очi. Зiрки здавалися милими та рiдними, зовсiм не було страшно, навпаки, у невагомостi вiдчувається дивна легкiсть. Дитина трохи повернула голову. Поруч iз ним ширяли Гвинт i Крор.
  -Що "Бiлоснiжка" злякався. Вибач, але iнакше ми не могли: тобi слiд подолати страх у своїй душi.
  -Так це було не справжнє випробування.
  -I так нi! Це все було справжнє, ми маємо могутнiсть, щоб перенести тебе на Землю i навiть злегка усунути тимчасовий хрон. Як? Це таємниця iстот, що володiють мiльйоном вимiрiв. Тепер ти пройшов випробування i ми зайнятися iншими серйознiшими справами.
  -Якими?
  Гвинт металевим голосом проскреготiв.
  -Наприклад, звiльнити єдину спадкоємницю короля Езарама. Перемогти Елетромендоса буде нелегко, пiд його п'ятою стогнуть квiнтильйони свiтiв. Але свою першу перемогу над власним страхом ти здобув.
  -Страх маленька смерть - перемагаючи, його ми наближаємося до безсмертя.
  -Закiнчив думку Крор. Попереду з'явилися знайомi контури планети-цилiндра.
  . ЕПIЛОГ
  Пiсля серiї приголомшливих ударiв та поразок Пiднебесна Iмперiя погодилася на свiт, i обiцяв бiльше не нападати на володiння царської Росiї.
  Велика шiстка розсудила, що поки що завойовувати Китай рано i можна погодитися на вигiднi умови. Насправдi Росiї вiдходила частина Монголiї пiвденного Усурiйського краю, Примор'я, i навiть Кореї. То були вигiднi угоди - що дозволяють царської Росiї Олексiя Михайловича закрiпитися у Сибiру i березi моря. I вiдчувати себе у вiдноснiй безпецi.
  I на цьому славна вiйна практично закiнчилася, а на шiстку героїв чекали iншi справи!
  
  
  БЕЗСМЕРТНА КОСМIЧНА КОРОЛЬОВА
  Королева дуже хотiла помолодшати. I тому вiдправила цiлу експедицiю за пошуком дзеркала безсмертя. Дивлячись на нього можна перетворитися на юну дiвчину.
  Зрештою пошук увiнчався успiхом, але... Джин, що знаходиться в дзеркалi, повiдомив лiтнiй королевi:
  - Я поверну тобi молодiсть, але ти станеш рабинею!
  Королева вiдповiла, iз щербатою усмiшкою:
  - Якщо юнiсть буде вiчною, то я згодна i на рабство!
  Джин промовив заклинання. Королева перетворилася на дiвчину, яка майже гола в однiй пов'язцi на стегнах ковупала мотикою поле. I працювала собi i працювала.
  Тiльки юне тiло майже не хворiло, i не надто втомлювалося. Але було дуже принизливо та нудно. Було це на якiйсь планетi у двох сонцях. I стрiй типу пiзнього середньовiччя.
  Причому застиглий у формацiях. Королева працювала цiлодобово i тупiла. Вона стала майже як тварина, тiльки увi снi до неї приходила свобода. А та весь час працюй у кайданах. Це дуже тяжко для колишньої королеви. I дотик батога наглядача до оголеного тiла, наче розпечене залiзо.
  Нарештi, у її життi вiдбулися змiни. Тiльки її в найгiрший бiк. Хазяїн помер, а його спадкоємець зовсiм розорився. I дiвчину продали у каменоломнi.
  Довелося тепер тягати важкi кошики, працювати голою в ланцюгах, отримувати батогами та спати на камiннi.
  Королева тепер мучилася набагато бiльше. Джин, звичайно ж, приготував їй пастку. Та вона безсмертна i не старiла, зате в муках, немов у пеклi.
  Хоча сильне тiло i звикло до навантажень. I королева вирiшила втекти.
  Стала за допомогою довгого волосся пiдпилювати ланцюг, яким його за босу ногу i сильну шию приковували на нiч. Волосся пiдпилюєш загартоване залiзо повiльно, але часу у королеви якраз iз надлишком - безсмертна. Iнша рiч, що пiсля важкої роботи в каменоломнях треба спати, i пиляєш щодня потроху.
  Але все одно ж пиляєш.
  Королева пилила собi i потiм провалювалася в сон. Потiм на наступних знову пилила.
  Поки що, нарештi, не зламала ланки. Проте тiкати не зумiла. Пiдняли на сполох стражники.
  Королеву зловили, i били без жалостi батогом. Потiм припалили п'яти розпеченим залiзом. Далi випалили тавро беглої рабинi. I знову вiдправили на копальнi.
  Раби i так часто вмирають, а вона вже працює вже не перший рiк. Тож нехай працювати в кайданах.
  I щоночi її перевiряли ланцюг.
  Королева спала в кайданах, i її раз у раз походжали батогом.
  На неї одягали важкi ланцюги, i били батогом, як тiльки вона працювала трохи повiльнiше.
  Королева вже принюхалася до вони, i не хворiла. Зараза її не брала, у мiзерне та одноманiтне харчування не викликало болю в шлунку. Вiчна дiвчина мучилася, але не вмирала. А роки всi йшли та йшли. Рудники поступово вироблялися та виснажувалися.
  Ось її знову переводять на iншу роботу. Вiдмили вiд бруду, виставили на продаж.
  Тут королевi нарештi пощастило. Покупцем виявився один iз постачальникiв гладiаторiв на арену.
  Королева була дуже сухою i жилистою, провiвши на рудниках у тяжкiй роботi понад сто рокiв. Вона дуже сильна та витривала, тримала над головою важкий камiнь.
  Зрозумiло, її сила залучила постачальника. Той подивився на її зуби: жодної дiрочки i такi великi та сильнi. Помацав сталевi, литi м'язи - як камiнь!
  I зрозумiло купив, такий здiбний екземпляр!
  Пiсля чого для королеви почалося iнше життя. Теж сувора з тренуваннями, бiйками, знущаннями, порками, але куди веселiша.
  Королева вже понад двiстi рокiв була юним тiлом, i вiдрiзнялася великою силою, i витривалiстю, завдяки, вимушеному тренуванню на постiйнiй тяжкiй роботi.
  Це давало їй певну фору iншими дiвчатами. Тим бiльше всi шрами та порiзи на її мускулистому тiлi загоювалися дуже швидко i безслiдно.
  Королевi також була швидка, непогана реакцiя безсмертної, i дуже старанно вчилася. Не все в неї виходило вiдразу, але дуже в неї живуче тiло.
  Так що вона спочатку за рахунок, сили, витривалостi та живучостi перемагала. А потiм у неї почало зростати i майстернiсть.
  Спочатку не були на найсильнiшi суперницi, але поступово з досвiдом її рiвень пiднявся.
  I ось королева стала перемагати i вiдомих жiнок. I навiть проводити поєдинки з чоловiками та звiрами!
  За звичаєм iмперiї пiсля ста перемог на гладiаторських поєдинках можна отримати свободу.
  Живуча королевi хоч i отримувала рани, i подряпини вiд iклiв, зрештою змогла виграти i сотий бiй.
  Пiсля чого здобула з рук цезаря свободу. I вже могла сама заробляти грошi у боях, чи вчити дiвчат фехтуванню.
  А незабаром королева вродлива i вже розбагатiла i все ще юна тiлом, вийшла замiж за знатного патрицiя.
  Причому старого та некрасивого. Але той не безсмертний i невдовзi помер.
  Королева тепер вiчно юна вдова, мала дюжину гарних юнакiв як коханцi.
  I чималi багатства.
  Так що нiби й набула щастя... Хiба що не вистачало плодiв прогресу - ну не розвивається наука в цiй iмперiї. I загалом на планетi. I гармати та мушкети найпримiтивнiшi. Все буквально завмерло.
  I ось iмперiї занепала, новий набiг варварiв... Королева знову в полонi та рабствi. Але оскiльки юна красуня стала наложницею у мiсцевого хана.
  I поки той не помер i не зрадив її спадкоємцю. А той теж за якийсь час помер.
  I королеву виставили на аукцiон. Роздiли догола i продали знатному шейху. I з ним вона була, доки шейх не помер. I знову дiвчину виставили на аукцiон. I цього разу, вона потрапила до палацу до султана. Будучи безсмертною, змогла обкрутити монарха та стати першою дружиною.
  Але незадача, безсмертна дiвчина не могла народити дiтей. I коли султан помер, його спадкоємець наказав знову закувати королеву в кайдани i вiдправити до копалень.
  I знову королева в пеклi. У кайданах, при тяжкiй роботi, тягала в кошику камiння, рубала ломиком скелю. Теж мiзерна, одноманiтна їжа, батiг, сморiд, скута ланцюгами. I її ґвалтують щоночi наглядачi. Хоча королевi це навiть i подобалося, так її юне тiло легко досягало оргазму.
  I так вiчна дiвчина, що проводило рiк за роком, десятилiття за десятилiттям.
  Поки, нарештi, i цей рудник не вичерпався, а минуло рокiв двiстi. Нiхто вже не пам'ятав, ким була ця королева. I її знову виставили на торги. Як завжди голу та мускулисту. Звичайно, помив перед цим.
  I знову її купили, для армiї, то вона була дуже сильною фiзично. Та ще й спритною, на мечах умiла битися.
  I почалася у королеви та вiйськова кар'єра. Вона брала участь у багатьох боях, була живучою, сильною, витривала, весь час бiгала босонiж. I поступово йшла її кар'єра на гору.
  Ось вона вже командир жiночого полку та має чималi багатства. I знову знаходить собi вигiдну партiю i отримує величезний маєток у володiння.
  Такий ось зигзаг безсмертного життя: то вгору, то вниз!
  Королева, звичайно ж, овдовiла, i потiм вийшла замiж за юного принца. Хлопчик втратив голову вiд досвiдченої, але зовнi юної жiнки. I ось вони повiнчалися. А потiм уже юнак став королем. I його дружина набула величезного впливу.
  Королiвство вело вiйни та розширювалося. Ставало все сильнiшим i сильнiшим. А вчорашнiй юнак спочатку змужнiв, а потiм постарiв. Зовнi юна королева вибили у короля заповiту, що вона стає iмператрицею. I той пiдписав це.
  Пiсля його смертi колишня королева стала iмператрицею. I вела вiйни. Будучи вiчно юною, зрештою пiдкорила весь свiт!
  I здавалося, що набула абсолютного щастя... Але ось минуло триста рокiв, i висадилися iнопланетяни. I захопили планету.
  А iмператриця знову опинилася у каменоломнях. I вже з нашийником, гола, боса, але без ланцюгiв. Працювала певний час, а потiм перед сном ще дивилася телевiзор.
  Теж таке життя... Вiдсидiла понад сотню рокiв у в'язницi, була потiм звiльнена умовно достроково, i жила на окупованiй планетi у космiчнiй iмперiї.
  Користувалася всiма благами високорозвиненої цивiлiзацiї i... Цього разу вступила до космiчної армiї.
  Почала робити кар'єру в зоряних вiйнах. Адже вона безсмертна! Нiчого не боїться!
  Так просувалася собi по службi, доки стала маршалом. Потiм отримала цiлу планету за володiння.
  Деяка була намiсником. Пiсля чого знову повернулася до армiї. Воювала та командувала. Стала Гiперверхмаршалом.
  А потiм здiйснили вiйськовий переворот i захопила трон iмператора космiчної iмперiї - очоливши галактику.
  Пiсля чого почала завойовувати iншi свiти. Командувала, атакувала, перемагала, iнодi програвала, але брала реванш.
  Все було добре, доки не зiткнулася з iмперiєю гiбрида комара та клешнiв.
  Вони плодилися дуже швидко i пригнiчували людиноподiбну цивiлiзацiю кiлькiстю.
  Так йшли бої, битва за битвою... Поки що нарештi люди не програли. I колишня королева знову не стала рабинею, на копальнях.
  Знову в ланцюгах гаруєш, i спиш на валунах прикута. I пiд повним контролем роботiв.
  Тiльки увi снi вiчна дiвчина бачила себе вiльною та великою. А решту часу вколювала собi, працювала, i босими огрубiлими ногами гостре камiння.
  Але надiю королева не втрачала. Вона безсмертна i обов'язково протягом вiчностi, щось та змiнитись! Не буде ж рабство вiчним!
  Колишня королева навiть проспiвала, незважаючи на те, що на її голу мускулисту спину обрушився бич:
  Дочка Землi ж у вiдповiдь скаже, нi,
  Я рабою нiколи не залишусь.
  Вiрю, буде свободи свiтанок -
  Освiжить вiтер свiжу рану,
  За Вiтчизну священну лайку,
  За Великий Господь закликає...
  Пiднiмися витязь доблесний рано,
  Темряви пiде розквiтнуть троянди травня!
  
  
  
  
  НЕ МИРИСЬ З ЛЮДОЇДОМ
  У листопадi 1941 року Гiтлер несподiвано запропонував Сталiну мир. Рiшення, яке здається малоймовiрним будь-кому, хто знайомий iз реальною ситуацiєю.
  Нiмцi, здається, ось-ось вiзьмуть Москву. I навiщо пропонувати у цiй ситуацiї свiт?
  Але Гiтлер, як вiдомо, мав дуже розвинену iнтуїцiю. I вiн вiдчув, що Москва взято, не буде. А якщо так, то саме час, коли Сталiн заляканий, запропонувати свiт. Природно в повному обсязi вiйськовi з цим погодилися, але Гiтлера була влада i авторитет.
  Тим бiльше, умови свiту обiцяли бути для нiмцiв вигiднi. Насправдi Україна переходить Нiмеччинi i разом з нею чорноземи i сiльське господарство, а також i Бiлорусь, i Прибалтика, i Смоленська область.
  Сталiн погодився вiддати все, що нiмцi вже встигли захопити.
  Севастополь вiдходив до нiмцiв. У вiдповiдь фрицi йшли з Московської областi. Ленiнград залишався за СРСР i проводив коридор. Нiмцi погодилися пiти з Ленiнградської областi, в обмiн на Ворошиловоградську область та Донецьку, якi нiмцi ще не зайняли повнiстю.
  Загалом гiтлерiвцi отримав Донбас з його вугiллям, металами та заводами, поклади бокситiв, та сiльськогосподарськi угiддя, весь Крим, i навiть частину пiвденного Дону. Нiмцi залишили Ленiнградську область, Московську, Тульську, частину Ржевської, Калiнiнську область. В обмiн на частину Донбасу, частина Дону з його багатими чорноземами та Севастополь. Фiни отримали собi Петрозаводськ i те, що встигли захопити. Розiйшлися полюбовно.
  Крiм того СРСР зобов'язався постачати нафту за нижчими за ринковими цiнами, i заплатити великий викуп за вiйськовополонених.
  Сталiн, побоюючись програти вiйну i втратити Москву, погодився i такi умови. На самому пiку успiхiв Вермахту.
  Ну а Гiтлер, у якого чуття надприродне зрозумiв, що це найкращий варiант.
  Вiйна iз СРСР закiнчилася. Гiтлерiвцi насамперед стали перекидати вiйська до Африки. Тим бiльше що англiйцi почали наступ на Роммеля. Ну що ж? А фрицi взяли та висадили десант на Мальтi. Зрозумiло спочатку розбомбив там англiйцiв.
  Далi звичайно штурм Гiбралтару. Гiтлер особисто зустрiвся iз Франком.
  Мовляв, ти бачив, наскiльки сильна Нiмеччина. Розбила СРСР. Взяла чотири мiльйони росiян у полон та багато тисяч танкiв. Для нас Iспанiя це як на картi мазок. Окупуємо, якщо не пропустиш вiйська. А якщо пропустиш, то можеш щось у Африцi отримати. Тим бiльше, Британiя приречена i нiкуди не дiнеться!
  Франко, розумiючи, що Iспанiю можуть окупувати та шансiв немає, погодився.
  Штурм Гiбралтару пройшов успiшно i досить швидко. Цитадель впала. А потiм нiмцi вступили до Екваторiальної Африки.
  Англiйцi зазнали величезних втрат. Їх захоплювали немов сосункiв.
  Роммель розбив Британiю в Лiвiї i розвинув наступ у Єгиптi. Захопив Олександрiю.
  Потiм вийшов та форсував Суецький Канал. Розвиваючи успiх, нiмцi захопили i Iрак, i Кувейт i весь Близький Схiд.
  Вермахт втратив на сходi не надто багато солдатiв та офiцерiв. I його вiйська були численнiшими i загартованiшими i краще навченi, нiж англiйськi i особливо колонiальнi сили.
  Англiйцi могли таке стримати i, безперечно, програвали. Без СРСР фрицям виходило воювати з Британiєю успiшно.
  Взагалi, Британiя була приречена втратити свої колонiї. Її сухопутна армiя була надто слабка, i мала боєздатнiсть утримати колонiї, проти бiльш численних i дисциплiнованих вiйськ вермахту.
  А ставка на флот не дiяла. Пiсля падiння Гiбралтару та Мальти, утримати Африку стало неможливо. Ось Роммель та Суецький Канал перекрив. А навiть суходолом нiмцi б'ють англiйцiв в однi ворота. Пiсля вiйни з СРСР Вермахт став ще сильнiшим i впевненiшим у своїх силах, отримав великий бойовий досвiд.
  Так поступово завойовувалась i Африка. А через Iран нiмцi увiйшли до Iндiї. Там також мiсцевi сипаї не хотiли вмирати за Британiю. Взагалi, бiльше нiмцям заважали вiдстанi, вiдсутнiсть дорiг, розтягнутiсть комунiкацiй, проблеми з постачанням, нiж вiйська Британiї.
  США намагалися уникнути вiйни. Навiть скасували всi санкцiї щодо Японiї.
  Але все одно самураї напали на Перу-Харбор. Треба було убезпечити себе та захопити британськi володiння в Азiї. I японцi це зробили.
  Коротше кажучи, за сорок другий рiк та першу половину сорок третього захопили нiмцi з японцями Африку, Австралiю, всю Азiю. А у вереснi 1943 року пiшла висадка в Британiї. Пiсля очевидно масованих бомбардувань. Нiмцi застосував Ю-288, Ю-188, та iншi машини.
  Втративши колонiї та виснажена пiдводною вiйною Британiя, не могла встояти.
  А нiмцi мали надто багато ресурсiв i особливо робочої сили. Вони буквально розбомбили всi мiста та заводи Англiї. I потiм, звичайно ж, висадка десанту та використання "Пантер", "Тигрiв", "Львiв" i навiть "Маусiв". Ну, зрозумiло, ще й плаваючих танкiв, i пiдводних машин.
  "Маус" встигли зробити до початку операцiї, i вiн навiть повоював. Але "Мауси", надто важкi.
  У боях вiдзначився екiпаж Герди на "Пантерi". Нiмцi пiсля захоплення Британiї якийсь час ще вели зi США. Вибили американцiв iз Iсландiї. Але з розтягнутостi комунiкацiй захопити Америку виявилося справою важкою. Все ж таки Атлантичний океан не жарт. Хiба що бомбили друга i рубалися на море.
  Нiмецькi пiдводнi човни розвинулися, у тому числi й на перекисi водню, i потопили майже весь американський флот.
  Втiм, США все одно захопити дуже важко. Вiйна затяглася, i нiмцi зрештою взяли i уклали мир.
  Пiсля цього нiмцi повернули до СРСР.
  У 1945 роцi в серiю пiшли Е-50 та Е-75. Гiтлер заборонив виробництво крiм невеликої серiї розвiдувальних машин, танкiв легше за п'ятдесят тонн.
  "Пантера" важила сорок чотири з половиною тонни. "Пантера"-2 вже п'ятдесят двi тонни. Е-50 вже потяг майже на шiстдесят п'ять тонн. Останнiй танк мав дуже пристойну лобову броню в 150-мiлiметрiв корпусу пiд нахилом в 45 градусiв, i в 185-мм лоб вежi, теж пiд нахилом. Гармату в 88-мiлiметрiв iз довжиною ствола в 100 ЕЛ. I 82-мiлiметри бронi бортiв, теж пiд нахилами. У поєднаннi з двигуном, який розганявся при форсуваннi до 1200 кiнських сил, дуже потужний середнiй танк.
  Плюс дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Ще важчий Е-75 вагою понад дев'яносто тонн. Цей танк вийшов не зовсiм вдалий. Гармата 128-мiлiметрiв менш скорострiльна, з меншою початковою швидкiстю снаряда i не мала переваг на близькiй дистанцiї порiвняно з 88-мiлiметровою Е-50.
  Лобова броня корпусу трохи краща за 160-мiлiметрiв пiд кутом в 45 градусiв. Втiм, бiльше не треба. Усi американськi гармати тримає, та й радянськi. Башта iз захисту чудова: 252 мiлiметри лоб, 160 мiлiметрiв борту та корми. Видно, що є бiльш-менш надiйний захист вежi, особливо борт.
  Борт корпусу 120-мм, що прийнятно, плюс ще й можна екрани повiсити. Двигун, щоправда, слабенький у 900 кiнських сил. Загалом, звичайно, танк недороблений, досить високий. Нагадує добряче порослий "Тигр"-2 зi подiбними проблемами.
  Обидвi нiмецькi машини недосконалi, але Е-50, звичайно, практичнiше.
  Ну та ще Е-100. Але дана машина ще важча i гiрша за ходовими якостями Е-75.
  Е-100 через велику масу випускався в незначних кiлькостях.
  А самi вiйськовi загалом схвалили Е-50.
  Навеснi 1946 року якраз 20 квiтня в день народження фюрера нiмцi й рушили на СРСР.
  Вони мали велику кiлькiсть машин i технiки. Десятки тисяч танкiв рiзних версiй. СРСР теж мав поки що на озброєннi серiйний Т-34-85 та IС-2 та IС-3. Т-44 вийшов не зовсiм вдалим. А Т-54 ще був готовий.
  Нiмцi у великiй кiлькостi виробили Е-50 та Е-75.
  Сталiн заборонив пiсля втрати значної частини країни розробляти машини важче нiж сорок сiм тонн.
  Крiм великої кiлькостi Т-34-85, i трохи меншого IС-2 та IС-3, масово вироблялася СУ-100, яка була порiвняно простою та ефективною самохiдкою.
  Потрiбно вiдзначити наймасовiший танк Т-34-85 мiг тiльки в борт пробити нiмецьку серiю Е-50, а Е-75, навiть з боку був не по зубах, i пiд силу лише СУ-100 i поблизу.
  Тож сили явно нерiвнi. Самi нiмецькi танки пробивали радянськi з великої вiдстанi. I тiльки в IС-3, був бiльш-менш задовiльний захист чола, та й верхньої частини.
  Ось нiмцi пруть по територiї СРСР.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда в Е-50. Насвистують собi пiсеньки та ревуть.
  Ми всiх сумнiваємо баранячий рiг,
  За нас Всевишнiй буде Бог!
  I як вiзьмуть та пальнуть по супротивнику.
  Тридцятьчетвiрки зiрвало вежу. Та бойовий екiпаж, нiчого не скажеш.
  Шарлота iз незадоволенням помiтила:
  - Все ж таки броня у нас не дуже. Противник може i борт i зачепити!
  Христина вiдзначила:
  - Зате гармата точна, i забiйна! Тож одне компенсує iнше!
  Герда прошипiла:
  - Усiх розiрвемо!
  А тим часом Наташа на СУ-100 зi своїм екiпажем проти фрицiв бореться.
  Олег Рибаченко виявився п'ятим членом екiпажу СУ-100 разом iз Наташкою, Зоєю, Августиною та Свiтланою.
  Дiвчата схвально закивали:
  - Ти є боєць, що супер!
  Наталя вистрiлила по супротивнику. Снаряд потрапив у чоло нiмецькiй машинi, пiшов у рикошет. Дiвчина сердито тупнула босою нiжкою. I перевiряла:
  - А тепер ти хлопчик! Ти начебто влучний?
  Олег кивнув головою. Адже вiн безсмертний хлопчик, значить, багато що може. Ось попереду рухається нiмецька Е-75. Як його пробити?
  Хлопчик-генiй прикинув, прошепотiв снаряду:
  - Ми метал, однiєї кровi - ти та я!
  I розгорнув за допомогою своєї босої, дитячої нiжки прицiл i вистрiлив.
  Як не сильний нiмецький танк лобовою бронею, але якщо потрапити точно встик або поєднання силових лiнiй танк пiддається. I ось метал лопнув i став детонувати бойовий комплект.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Оце вищий клас!
  Наташка щекотала хлопцевi босу п'яту i кивнула:
  - Стрiляй!
  Олег Рибаченко знову пальнув iз СУ-100. Били з великої дистанцiї, i тут 100 мм радянська гармата не брала новi нiмецькi танки: Е-50, i Е-75. Але ж хлопчик феноменальний. I в нього виходить вражати противника.
  Знову стрiляє хлопчик-термiнатор. I пробиває Е-50. Цей танк швидкiсний i його вразити треба обов'язково. А нiмцi все пруть i пруть.
  Ось стрiляє Зоя. I дуже влучно.
  Вражає супротивника у вежу. Далi знову палить Олег Рибаченко. Гармата у сто мiлiметрiв творить чудеса.
  Хлопчик-генiй реве:
  - Я вас порву! Я вас порву! Буде не до вподоби!
  I знову як пацан вiзьме i дуже влучно довбає. I реально супротивника порве.
  Пiсля чого видасть:
  - Я надзвуковий винищувач!
  I знову за допомогою босої нiжки вистрiлить.
  Пацана на вигляд лише дванадцять, але вiн дуже швидкий i феноменальний.
  Ось вистрiлила за допомогою босих пальцiв нiг та Августина.
  I дiвчина розбила Е-50.
  Нiмцi несуть вiдчутну шкоду. Але їхня лавина танкiв пiдходить все ближче i ближче. Ось i Е-100 у русi. Теж потужна броня, озброєння та щитки.
  Але його дiвчата та хлопчик теж пробивають.
  Горить собi нiмецька машина та розривається на частини.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слава Вiтчизнi святий,
  З люттю неземною!
  Знову хлопчик пальнув, рознiс фашиста i пiдморгнув дiвчатам. I знову пацан стрiляє i трощить ворога.
  Бойовий скажемо прямо хлопчик. I довбане снарядом. I вже жертвою став "Тигр"-2 застарiлий танк, але потужний. Нiмецька "Пантера"-2 теж страждає вiд поразки. Адже вона сама Америку мало не пiдкорила.
  А зараз СРСР пресує.
  Олег Рибаченко ж стрiляє i точно б'є.
  I ось вони стали стрiляти по черзi i спiвають...
  Наташа лупнула босою нiжкою i ревла:
  - Ось вiд тайги.
  Зоя теж врiзала пальцями голих нiг i пискнула:
  - До Британських морiв.
  Августина теж довбанула снарядом i видала:
  - Червона армiя!
  Свiтлана босими пальчиками нiжок пустила снаряди та дала:
  - Усiх сильнiших!
  Олег Рибаченко довбанув, i видав:
  - I хай же Червона...
  Наташа пальнула i пискнула:
  - Стискає владно!
  Зоя також влiпила i гаркнула:
  - Свiй штик мозолистою рукою!
  Августина довбанула i ревла:
  - I ми повиннi...
  Свiтлана випустила забiйний заряд i в'янула:
  - Нестримно!
  Олег Рибаченко знову вистрiлив, смiючись:
  - Iти в останнiй...
  Наташа послала снаряд i ревла:
  - Смертний бiй!
  I дiвчата розiйшлися, гармата лупила, доки не скiнчилися снаряди.
  Так, Олег Рибаченко знову на вiйнi.
  Але Червона армiя доводиться туго. Нiмцi просуваються. Вони бiльше технiки, бiльше число пiхоти. А зi сходу лiзуть i японцi.
  Не встояти, проти такої сили.
  Герда та її екiпаж бореться на Е-50. Нiмцi вже штурмують Воронеж. Бої киплять запеклi.
  Нiмецький танк з одного боку, як винищувач собi подiбних дуже хороший. Але в борт захищений слабко. I це його мiнус, так дiвчата мають бути пильнi.
  Досi багато випускається Т-34-85. Дана машина поки що в серiйному виробництвi, i нiмецька 88-мiлiметрова гармата в 100ЕЛ збирає ряснi жнива з великої дистанцiї.
  Все бiльше виробляється i СУ-100, якi будучи самохiдкою простiше у виробництвi, нiж танк, але знаряддям сильнiшим.
  Ось зараз натиснувши босими пальцями нiг на кнопку джойстика, Герда пробила радянське сушiння. На близькiй дистанцiї така машина може бути дуже небезпечною.
  Блондинка-термiнатор взяла та заспiвала:
  - Мої нерви не зi сталi,
  Ви мене зовсiм дiстали!
  А тут довбає з гармати Шарлота, i розфарбувала тридцятьчетвiрку.
  I великої дистанцiї дiстає знаряддя, яке робить дванадцять пострiлiв за хвилину.
  Далi як пальне Крiстiна. I теж це зробить дуже влучно та точно. Розбила танк Червоної Армiї i пискнула:
  - Шалений вогонь! Сталiна урою!
  Потiм лупнула i Магда. Це точно зробила за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I заспiвала:
  - На славу вiчної Вiтчизни!
  Пiсля чого дiвчина як зареготає...
  Нiмецька машина працює без збоїв.
  Ось її жертвою став IС-2, досить потужний i небезпечний танк, але слабко захищеним чолом вежi.
  Тiльки IС-3 в лоб має вiдносно непоганий захист, але цей танк поки що проводитися малими серiями. У нього надто складна форма вежi. Хоча IС-3 як показала бойова практика, хоч має шанс пiдiйти до машин серiї Е, на близьку дистанцiю.
  Тяжкiшi танки поки в СРСР не виробляються, i навiть їх розробка призупинена. Це, ясна рiч, створює проблему. У нiмцiв у серiї з легенiв лише САУ Е-25, але її виробництво майже заморожене. Хоча машинка i хороша.
  Лише два члени екiпажу та пiвтора метри висоти. Маленька з 75-мiлiметровою гарматою вiд "Пантери". Мисливець за радянськими машинами.
  Але фюрер волiє мiць. Навiть Е-50 поступово поступається Е-75, закритою з бортiв ще й щитками.
  Е-75 важко пробити навiть у борт. I нiмцi цим користуються у проривах...
  Двi нiмецькi льотчицi Альвiна та Альбiна вже встигли перевищити кiлькiсть збитих лiтакiв за триста i отримали: Лицарський хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Дiвчата такi войовницi крутi та найкласнiшi у свiтi. Та хай поки що у Хаффмана i лiтакiв збитих бiльше, але вони, зате значно красивiшi.
  I борються, як правило, тiльки в одному бiкiнi та босонiж.
  Альвiна збила зi свого МЕ-262 Х, з 30-мiлiметрових авiацiйних гармат, три радянськi лiтаки i прочiрiкала:
  - Я є свiточок анiгiляцiї!
  Альбiна, ведучи подiбний вогонь, пiдтвердила:
  - А ми суцiльне знищення:
  I ще чотири радянськi лiтаки зрiзала...
  Войовницi за настроєм дуже бойовi, зате постiйно посмiхаються.
  Дуже люблять чоловiкiв i працювати мовою. I це їм подобається. Такi бойовi красунi.
  Ось збили радянський ТУ-3, i рознесли на уламки... Це їхнє вогнезоре привiтання.
  Дiвчата, коротше кажучи, спуску не дають. I Червона армiя вiд них одержує.
  Але ось з iншого боку Анастасiя та Мiрабела теж борються в одному бiкiнi та босонiж - набирають свої рахунки! Вони дiвки дуже агресивнi.
  I Анастасiя збила нiмецький лiтак i видала:
  - Я великий пiлот!
  Мiрабела звалила з гармати 37-мiлiметрiв нiмецьку машину i пискнула:
  - Я войовниця супер!
  Дiвчата i справдi все....
  Адже борються на застарiлих ЯК-9 Т, якi, природно, проти реактивних нiмецьких машин не тягнуть. Але примудряються красунi битися. I уникають того, щоб їх збивали.
  А чому? Бо босонiж вони й у бiкiнi. Тож їх нiяк не зрiзати.
  Войовницi, як ми бачимо, розумiють, що таке гола шкiра.
  Анастасiя збила ще один нiмецький винищувач i пискнула:
  - За Батькiвщину!
  Мiрабела зрiзав НЕ-162 i проревела:
  - За Сталiна!
  Найнебезпечнiший нiмецький винищувач МЕ-262 Х, вiн має п'ять авiагармат, i величезну швидкiсть, стрiлоподiбнi крила, потужну броню.
  Легше збити НЕ-162 машину легку, дешеву, але дуже маневрену.
  Не зовсiм вдалим i нiмцiв виявився МЕ-1010, безперечно вiдмiнна за льотними характеристиками машина, але її крила змiнюють стрiловиднiсть, i вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї. ТА-183, виявився практичнiшим, i теж надходить на фронт.
  Але Гiтлер бiльше подобається сильно захищений МЕ-262 Х, з потужним озброєнням.
  Поки що гвинтовi машини Люфтваффе ще не знято з виробництва. ТА-152 найвдалiша багатоцiльова машина, i МЕ-309 все ще в бою. Вони перевершують радянськi винищувачi у швидкостi та озброєннi. А Ю-488 хоч i гвинтова машина, але її радянськi Якi не можуть навiть наздогнати. Та навiть ЛА-7 досконалiший поступається цiй машинi в швидкостi.
  А що робити проти реактивних бомбардувальникiв: Арадо, Ю-287 та iнших.
  Радянська авiацiя, не маючи реактивних лiтакiв - слабка.
  Проте Анастасiя та Мiрабела все ще примудряють набирати i в таких умовах добрi рахунки.
  Ось вони повернулися, заправилися i знову на бiй. Знову збивають нiмецькi машини. I роблять це iз великим ефектом.
  Нiхто не може в радянськiй авiацiї зрiвнятися з їхньою парою. Крiм того, дiвчата, щоб бути сильнiшими займаються сексом. I зазвичай вони завжди рiзнi чоловiки. А це таку силу дiвчатам дає!
  Ось це один iз секретiв їхнього феноменального успiху.
  Дiвчата отримали вже по золотiй зiрцi героя СРСР, i пiдморгують один одному.
  Знову полетали, декого збили.
  Анастасiя зрiзала Ю-288, досить потужний бомбардувальник, зi своєї 37-мiлiметрової авiацiйної гармати.
  А Мiрабела збила реактивний Ю-287, теж використовуючи таку ж зброю 37-мiлiметрiв. Такi гармати дозволяли при феноменальнiй влучностi дiвчат вражати машини супротивника на вiдстанi. Хоча боєкомплект i був обмежений, i ти ризикуєш загинути.
  Дiвчата шльопають босими нiжками i спiвають:
  - Звiйтесь соколи орлами,
  Ми за Сталiна вперед!
  Наш успiх не за горами,
  Вiдкривай перемоги рахунок!
  Тож войовницi зрозумiла справа фашистам узвозу не дадуть. I так врiжуть, що фюреру буде боляче.
  Анастасiя Вiдьмакова, зрозумiло, маневрує. ЯК-9 бiльше шестисот кiлометрiв, не вичавить, з важкою гарматою ще менше, але бiльше повертається.
  Дещо краще ЯК-3, який втiм, коштує дорожче, i вимагає якiсного дюралю. А СРСР багато територiї втратив. I ЯК-9 можна виробляти у величезних кiлькостях.
  Але за Третiм Рейхов, разом з Японiєю нiяк не наздогнати.
  Мiрабела збила МЕ-262 i заспiвала:
  - На славу Батькiвщини Росiї,
  Ми зробимо весь свiт щасливiшим!
  Анастасiя зрiзала чергового нiмця i пискнула:
  - Ось iм'я променистого кохання!
  I теж як прореве. I лупне по фрицю.
  Дiвчата очевидно дуже i дуже крутi.
  А нiмцi тим часом дедалi бiльше заглиблюються на територiю СРСР.
  Японцi теж лiзуть собi. I їх багато, i вони женуть перед собою китайцiв.
  Жовтi солдати пруть на прорив. I буквально закидають усi пiдступи трупами.
  Але їх так багато, що вони зрештою i прориваються.
  Японцi та їхня жовта рать, штурмують Хабаровськ. З втратами зовсiм не зважають.
  Але їх там зустрiчають радянськi дiвчата.
  Оленка та її команда.
  Дiвчата обороняють Хабаровськ. Шпурляють у противника босими нiжками гранати.
  I ще спiвають iз смiшком:
  - Ми славнi дiвчата,
  I розгром усi бiйцiв...
  Голосок такий вже дзвiнкий,
  У славi шалених батькiв!
  I знову летять кинутi босими нiжками красунь гранати.
  Оленка, як дасть чергу, викосивши китайцiв i, пискне:
  - Слава нашiй землi!
  Анюта кине пальцями босих нiг гранату i прореве:
  - В Iм'я найвищих сил!
  I теж вабить убивчою чергою.
  Далi стрiляє Анжелiка. I теж босою ногою кидає гранату.
  I верещать:
  - За новi рубежi!
  А потiм ще й Марiя врiже. I теж зрiзала чергою жовтих бiйцiв, спiваючи:
  - Хвiст за хвiст! Око за око!
  I пiдморгне подругам.
  А далi Олiмпiада цiлий ящик iз вибухiвкою по самураях та китайцям жбурне.
  I прореве:
  - За славу Батькiвщини!
  I знову п'ятiрка винищує iноземну рать.
  Але вже дуже багато китайцiв зiбрали японцi. Тi лiзуть i лiзуть. I цiлi кургани трупiв виростають.
  Оленка стрiляє, голою п'ятою кидає i верещить:
  - За Сталiна!
  Анют теж босою нiжкою гранату жбурне i буркне:
  - Вчителi!
  Анжелiка викине чергу. Кине босою нiжкою подарунок, i пискне:
  - За Ленiна!
  А потiм i Марiя як лупе по ворогу. I пальцями голих нiг запустить руйнування.
  Пiсля розлiтаються на всi боки китайцi.
  А потiм як Олiмпiада вiзьме i дiжку з нiтроглiцерином загасить. I всiх замочить.
  I падають собi мiлiтаристи...
  Олег Рибаченко та його команда поки що борються за Тулу. Нiмцi намагаються оточити Москву. Мiсто Тула вже вiдображало натиск фрицiв у сорок першому.
  Але ворог зараз набагато сильнiший. I веде агресивний обстрiл. I бомби на Червону армiю сиплються, та iншi забiйнi сили.
  Дуже вже могутнiй супротивник. I кидають у бiй надто багато чорношкiрих бiйцiв, арабiв, iндусiв. I це, здається, не зупинити.
  Олег Рибаченко вистрiлив по Е-75 i заспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться!
  I не змiнити ноги,
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову хлопчик пробиває гiтлерiвця з дистанцiї. Але сили справдi нерiвнi.
  Хоча Тула й стоїть героїчно. А на пiвднi фашисти пiдходять до Сталiнграда.
  Але що вони гадають, що там переможуть?
  Олег Рибаченко знову стрiляє по гiтлерiвцях та спiває:
  I таке свавiлля
  Наповнило собою свiтобудову ...
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  I знову хлопчика впали, i горить фашистський "Маус"-2, дуже грiзна машина.
  Наталя логiчно помiтила:
  - Проти нас жодної сили не встоять!
  I пiдморгнула хлопцевi.
  Далi лупнула i Зоя. Теж проревiвши:
  - За мiй доступ у перемозi!
  СУ-100 працює собi i не думає зупиняти обстрiл.
  Нiмцi поступово обходять Тулу. Вони мають багато сил, дуже багато пiхоти. I рухаються танки найрiзноманiтнiших марок.
  Ось, наприклад, той самий "Лев"-2, дуже потужна машина: сто тонн важить i лобова броня в 300-мiлiметрiв пiд нахилом. Здається, нiщо не прошибе.
  А Олег Рибаченко все одно пробиває. Показує свiй найвищий клас - снайпера.
  I лупить собi, i лупить...
  Вiд гiтлерiвцiв однi уламки вiдлiтають. Але тi все одно не бажають пригальмувати.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Майбутнє за нами,
  Адже ми орли - джедаї!
  I знову хлопчисько витворяє конiки. I знову фашистам по п'ятака.
  А танковий екiпаж Герди вже у Сталiнградi. Тут такi агресивнi бої киплять.
  Герда стрiляючи, репетує:
  - Мiй органiзм залiзний!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими пальцями ноги i прочирiкала:
  - Для бiйки такий корисний!
  I пiдморгнула напарницi.
  Далi лупнула ще й розбила тридцятьчетвiрку.
  Потiм дала пострiл i Крiстiна. Розбила сушку Червоної армiї, i протарахтiла:
  - Шалена я дiвка! Усiх порву!
  А далi вже босою нiжкою пальнула й Магда.
  Дiвчата з Нiмеччини загалом добре просуваються. I розмазують ворога.
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Але їх машину пiдбили в борт. Довелося зупинитися та ремонтувати.
  Герда примхливо помiтила:
  - Знову втрачаємо час!
  Шарлота потерла босою нiжкою поверхню бронi i прогарчала:
  - Ми помстимось i переможемо!
  I пiсля чого взяла й оскалилася. I випустила iз перлинних зубiв сонячнi зайчики.
  Христина взяла та пропищала:
  - За Батькiвщину без порад!
  I теж босою п'ятою по бронi шльопне!
  Магда погодилася:
  - I без дурниць!
  Дiвчата поки що вирiшили зiграти в шахи. Пара на пару. I вже стали там будувати стратегiю.
  Гра справа цiкава. Але дiвчата сперечалися за кожним ходом i бодалися.
  Герда помiтила з вискалом зубiв:
  - Я буду найвищою аксiомою!
  I як розсмiється.
  Уявила собi тезку з казки Андерсена. Ось її зловили у лiсi розбiйники. Розiбрали карету, а в самої Герди забрали майже весь одяг та дорогi чобiтки. Так що Герда знову босонiж, i в дерюзi. Отак вона виглядала, а руки за спиною пов'язанi.
  Iде собi осiннiм холодним лiсом. Гола пiдошва вiдчуває кожен горбок, кожну шишечку, кожну гiлочку. Герда страшно i хочеться їсти.
  Вона навiть встигла одужати в палацi. А на осiннiй травi iнiй, нагадуючи холод, який вона ще недавно вiдчувала.
  Герда посмiхнулася... Подумала, що в казцi Андерсена явно не вистачає пiдсмажених п'ят. А це було б здорове!
  Танк полагодили швидко. Ушкодження невелике. Хоча потрапив у борт снаряд сто мiлiметрової гармати. Що може бути небезпечно.
  Шарлота натиснула босими пальцями нiг на кнопки джойстика, i заспiвала:
  - Я танк-винищувач,
  Серце горить...
  Гармата моя обитель!
  I снаряд розбив чергову тридцятьчетвiрку. Поки що саме Т-34-85 домiнує на полi бою. А важкi машини у Червонiй армiї вiдносно рiдкiснi.
  Але IС-3 з'явився. Має слабке мiсце: нижня частина корпусу. Лоб має великий кут нахилу. У нього форма: щуче рило. Але якщо потрапити до нижньої частини чола, то не буде вже пощади.
  Магда за допомогою босих нiжок навела на супротивника гармату. I як влiпила, i полетiв снаряд.
  I радянська машина одержала пiд дих. Зiрвало з неї вежу i почали рватися снаряди.
  Герда вигукнула:
  - А ти влучна красуня!
  Магда провизжала, трясучись пишними грудьми:
  - Мене нiхто не зупинить!
  Шарлотта впевнено пiдтвердила:
  - I нiхто не переможе!
  Христина пискнула у вiдповiдь:
  - Злi вовчицi давлять ворогiв!
  Герда прогарчала:
  - Злi вовчицi - салют героям!
  Фашисти оточили Тулу та дiтям, разом iз четвiркою дiвчат доводиться прориватися з кiльця.
  Хлопчик, дiвчинка та дiвчата бiжать собi та кидають босими пальцями нiг гранати.
  А фашисти несуть шкоду i не можуть по них потрапити.
  Олег, ведучи вогонь, заспiвав:
  - В iм'я Батькiвщини священної,
  Нас не поставити на колiна!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою подарунок смертi i пискнула:
  - Нi! Чи не поставити нiколи!
  Наташа, стрiляючи та пiдстрибуючи, додала:
  - Нехай не прийде у наш будинок бiда!
  I теж босою нiжкою, як запустить забiйну гранату.
  Далi вже Зоя вивернеться вiд уламка, i теж припустить босими пальцями нiжок крута.
  I прореве:
  - Це буде супер!
  А далi Анжелiка пальне по супротивнику. Скосить його в дикiй лютi. I знову прорепетує:
  - Я шалена пила!
  I вiд голої п'яти полетить граната.
  А потiм уже Свiтлана, як вiзьме та боляче вдарить.
  Це, зрозумiло, дiвчата - що смерть приносить ворогам.
  Наташа, стрiляючи по супротивнику, пищить:
  - Нас нiхто не зупинить, нас навiть чорт не переможе!
  I летить вiд її босих нiжок, граната на дузi. I лупне, та так усе розкидає i, до того ж далеко.
  Дiвчата звичайно здатнi подолати територiю, що вражається. На пiвднi бої вирують у Сталiнградi, який Червона армiя тримає. Цiлою колосальних втрат японцi взяли Хабаровськ i наступають на Владивосток.
  Ну що ж там їх зустрiнуть тi, кому це треба.
  Ганна Вiдьмакова пережила не дуже приємну церемонiю прощання зi своїм вiрним лiтаючим конем. Винищувач, що став рiдним Мiг-4, на якому було збито таку кiлькiсть нiмецьких лiтакiв, просто згорiв, в ходi авiаударiв японської армади, як, втiм, чимало iнших машин i кораблiв. Пiсля того як стерв'ятники з країни Вранiшнього сонця поклювали мiсто, Владивосток був сумним видовищем. Втiм, похорон загиблих пройшов по-воєнному скромно i досить швидко. Летчиця Вiдьмакова пiдпалила собi ноги, дiвочi ступнi вкрилися пухирями, i тому вона ходила босонiж, акуратно ступаючи на шкарпетки. Японцi поки що не повторювали нальотiв, вони зосередили зусилля пiдтримку наступаючих фронтiв. Вiдьмакова оминула завал, його енергiйно розчищали, серед працюючих була велика кiлькiсть дiтей. Худне, босоноге, з почервонiлими на свiжому весняному сонечку личками, вiн розгрiбали обламану плитку, пiднiмали поваленi телеграфнi стовпи, просто мали вулицi.
  Старший над хлопчиками в пiонерськiй краватцi, але без сорочки (вона висiла окремо, мабуть хлопчаки берегли одяг), пiдбiг до льотчицi.
  - Працюємо ударними темпами товаришу майору, скоро буде все готове! Вулицю начисто вим'ямо, буде гладкою як до вiйни!
  Вiдьмакова посмiхнулася i кинула йому цукерку:
  - Ось тримай! Це наша радянська iз натурального шоколаду, а не американська отрута.
  Хлопчик задерикувато пiдморгнув:
  - А ми американцям нову клiкуху вигадали! Раз тепер вони разом з Гiтлером i Хiрохiто, то вони не янки, а пiндоси!
  Дiвчина-майор схилилася перед хлопцем:
  - Як ти сказав, хто вони?
  Юний пiонер повторив:
  - Пiндоси! Так тепер ми соваємо янки, що зрадили нас!
  Вiдьмакова погладила хлопця по головi, потiм її велика, сильна рука пройшлася худенькими з плечами, що проступали жилками, хлопчика. Пацан усмiхнувся у вiдповiдь: зубки бiленькi, i простяг свою мозолисту долоню. Майор потиснула хлопцевi руку i вiдповiла:
  - Треба запам'ятати назву! Але ж ми поки що не воюємо з Америкою, значить передчасно вигадувати прiзвиська!
  Хлопчик заперечив:
  - Американцi гiршi за японцiв i нiмцiв, тому що волiють воювати чужими руками. Як не жорстокi бiйцi iмперiї Вранiшнього Сонця, їх хоробрiсть вiдома всiм!
  Вiдьмакова перервала:
  - Я вбиватиму цих смiливцiв! I якнайшвидше!
  Новий виконувач обов'язкiв гарнiзону Кротов, несподiвано пiдписав не цiлком логiчне розпорядження i вiдправив льотчицю-войовницю з групою морякiв до Хабаровська. Наказ пройшов негайно, треба було вiдбивати наступ японських елементiв. Вiдьмакова звичайно розраховувала, що їй дадуть винищувач, але... А розпорядженнi фронту не було вiльних лiтакiв, а пiдкрiплення їхнього центру ще не прибули. Поїздка з Владивостока до Хабаровська зайняла трохи часу i майора буквально з рейок кинули в киплячу сутичку.
  Японцi намагалися обiйти добре укрiплене мiсто i взяти його в обручку. Войовниця ледве встигла разом iз автоматом заскочити в окоп, як почалася атака.
  Вiдьмака запитала прилеглого поруч iз нею капiтана Синiцина:
  - Отже, противник планує тактику Фрiдрiха чи точнiше генерала Ноги, обiйти укрiплення i всадити нам у тил.
  Капiтан похмуро буркнув:
  - Нехай спробує пiдпалити росiйському коневi хвiст! Так його садане копитцями, що мало не здасться!
  Летчиця-ас пожартувала:
  - Копита коня, мабуть, не зi сталi Круппа, а нашi радянськi!
  Її слова перервало виття снарядiв. Ось вона лежить у давно виритому окопi, довкола Хабаровська взагалi знатна лiнiя укрiплень, загроза японського вторгнення iснує не перший рiк. Снаряди рвуться попереду та позаду окопiв, гуркоту вiд них багато. Взагалi знаменита японська шимоза створює багато гуркоту i диму. Войовниця дивиться без страху, навiть iз деякою байдужiстю. Вибухи снарядiв породжують, бруднi фонтани, один iз них викликав струс ґрунту. Значить, б'є зброю, з гарматної калiбру добрих трьохсот мiлiметрiв. Чути стогiн поранених... Крiзь канонаду вони здаються легкими випарами, якi здатнi вловити не кожне вухо. Ось льотчицю-войовницю присипало землею. Дiвчина втiм, чхнув, струхнув пил з рудих кiс:
  - Ось так завжди, якщо лежиш то забруднишся! А якщо встала, тобi раз-два лiвий!
  Артпiдготовка, виявилася короткою, можливо у японцiв не так вже й багато снарядiв. Почалася атака. Попереду їхало кiлька японських таких. Невеликi, зi злегка закругленим корпусом машинки. Наймасовiший танк iмперiї Вранiшнього Сонця: Чичиха. Вiдьмакова згадала його характеристики. Лобова броня 30-мiлiметрiв, гармата 47-мiлiметрiв, двигун дизельний 320 кiнських сил. Якщо не рахувати ходових якостей, в яких ця машинка не поступається Т-34, то вiн ще гiрший за нiмецький Т-3 зразка 1943 року. Його навiть на Далекому Сходi звуть, чiхай-но! Але втiм цариця полiв не танк, а саме пiхота. Ось спробуй, пiдступися до мiнних полiв. Як спiвається: де бронепоїзд не пройде, солдат iз гвинтiвкою проповзе.
  Гвинтiвки у японцiв скопiйовано з нiмецького маузера. Пiстолет-кулемети, здертi з вiдомого ще з першої свiтової вiйни "Шмайстера". Взагалi у скуйовджених, є тяга копiювати в iншого боку найкраще. Напевно японськi конструктори, що вже ведуть робота, на створенням гiбриду "Пантери" та Т-34!
  Японських танкiв трохи бiльше десятка i радянська артилерiя не поспiшати їх зустрiчати. Пiхота бiжить за ними пiдтюпцем, традицiйним густим ланцюжком. Самi солдати країни Вранiшнього Сонця одягненi у форму, що трохи вiддає жовтизною, пiд колiр степу хакi. Вiдьмакова дивиться на них, швидко прикидаючи чисельнiсть наступаючих. На око їх п'ять-шiсть тисяч, а росiян в окопах сидить, прикриваючи цю дiлянку фронту максимум тисячу. А озброєння. Далекосхiдна армiя оснащена залишковим принципом, i пiстолет-кулемети є тiльки в офiцерiв. Що ж вона майор, правда, без посади, зведена, до рiвня пересiчного.
  Капiтан Синiць (ще зовсiм молодий хлопець) запитав у Вiдьмакової.
  - А ви з нiмцями воювали?
  Дiвчина вiдповiла:
  - Нi! Я з ними цiлувалася!
  Капiтан раптом зблiд, помiтив:
  - А свiй перший труп ви пам'ятаєте!
  Вiдьмакова посмiхаючись, похитала головою:
  - Я льотчиця, i кого збила, того й сколотила, я не маю поняття трупiв! До речi, за всю Велику Вiтчизняну вiйну, мiй лiтак жодного разу не був збитий!
  Капiтан трохи незграбно свиснув:
  - Ти просто асс! А скiльки в тебе розмазаних нiмцiв!
  Вiдьмакова посмiхнулася ще ширше:
  - Пiсля двадцять п'ятого вручили зiрку героя! А лише двадцять вiсiм.
  Сiнiцин вигукнув:
  - У-ух! Ти просто майстер своєї справи!
  Дiвчина скромно вiдповiла:
  - Не треба робити героєм, того, хто просто чесно виконує свiй обов'язок. Зараз пiхота пiдiйде ближче i ми її зустрiнемо.
  Капiтан пересмикнув затвор важкого, вагою в десять кiлометрiв пiстолет-кулемета. Помацав собачку, пуск дуже тугий, приклад з вiддачею. Не зовсiм зручна махина, зате лупить... Правда, по чутках, у нiмцiв уже з'явився потужнiший автомат, але хто його знає, чи не придумають радянськi конструктори, чогось кращого. Синiць не втримався вiд запитання:
  - А чому тебе таку класну льотчицю перевели до пiхоти?
  Вiдьмакова вiдповiла напiвжартома, також переклавши затором пiстолет-кулемета:
  -А Я просто хотiла дiзнатися якого це сидiти пiд обстрiлом! Це було б класно!
  - I чобiтки ти, мабуть, втратила, якщо так поспiшала потрапити на передову!
  Вiдьмакова i справдi, намагаючись, щоб пухирi зiйшли швидше, ходила босою дiвчинкою. Хоча пiд час вiйни бiльшiсть жiнок i дiтей, хизувалися влiтку голими п'ятами, але серед офiцерiв це не було прийнято, особливо в громадських мiсцях. Але вiдьмаковi навiть подобалося так видiляти. Синiцину ж вона вiдповiла просто:
  - З метою економiї проти нас фактично весь капiталiстичний свiт. Адже чоботи зношуються, а це праця багатьох людей!
  Капiтан погодився, задерикувато пiдморгнувши:
  - У тебе дуже гарнi ноги! Можна менi їх погладити!
  Вiдьмакова погрозила пальчиком:
  - Не зараз! Потiм, якщо виживеш, я тебе на нiч зiгрiю.
  Сiнiцин округлив очi:
  - Ого, а ти швидка! Зазвичай баби довго ламаються!
  Вiдьмакова хотiла вiдповiсти, але почувся вибух, що йшов попереду японський танк, наскочив на мiну. Дiвча проспiла:
  - Їхав Гiтлер машиною, пiдiрвався гад на мiнi! Розлетiвся на уламки - але от тiльки мало толку!
  Пiдiрвався ще один японський танк, зупинившись, вiн повернув дуло i вiдкрив вогонь по радянських окопах. За ним рвонув i третiй. Втiм, японцi i не думали зупинятися. Вузькоокi огризалися: у них запрацювали кулемети, розмiщенi на напiвкруглих, рухливих вежах.
  Капiтан буркнув:
  - Оце здорово! Як на парадi йдуть! Оце армiя!
  Вiдьмакова взяла в руки гвинтiвку, благо вiдстань до пiхоти дозволяла, i вистрiлила в японського офiцера. Вузькоокий завалився, з такою силою вiдкинувши гвинтiвку, що вона поралася багнетом у весняну траву. Iншi японцi продовжили бiг, тiльки злегка нахилили корпус, мабуть розраховуючи таким чином уникнути поразки, вiрнiше знизити його ймовiрнiсть. Вiдьмакова згадала, що саме таким чином навчають бiйцiв у квантудськiй армiї, хто не встигне вчасно нахилитися, б'ють бамбуковою палицею по головi. Здається i царевi-батюшцi, iроду гарненько рушили! Це вiн втiм про Миколу Другого. Тепер вони знову б'ються з Японiєю, i не на один, а на кiлька фронтiв. Втiм, у цьому є й свої переваги. Дiвча проспiла:
  Прийде - повалений вермахт на порох,
  Наполеон розбитий непереможний!
  Не зможе ворог радянський прапор попрати,
  Коли народ i партiя - єдинi!
  Один за одним зупинилися пiдбитi японськi танки, але пiхоти, що наїли багнетами, стала бiгти ще швидше. Позицiї радянських вiйськ наїжачилися спалахами, заляскали гвинтiвки, що зрiдка перемежувалися з автоматними чергами. Вiдкрила вогонь i Вiдьмакова. Японцi, перезаряджаючи на ходу, палили з гвинтiвок. Вони кричали на всю горлянку:
  - Банзай! Рус здавайся!
  Кулi встромлялися в їхнi тушi, наче шомпол у манекени. Посипалася кiсткова труха, змiшана з кров'ю. Втiм, бiльша частина куль, як i буває у битвi йшла повз. Японцi перетнули мiнне поле, маленькi солдати були надто легкi, щоб їх бiг детонував приготовленi танкам подарунки.
  Вiдьмакова вiдчувала на плечi жорстоку вiддачу автомата, причому бiйцi країни Вранiшнього Сонця, здавалися справжнiми монстрами. Їхнi iстеричнi крики ставали все сильнiшими й ближчими, жовтi гидкi обличчя блищать вiд поту. Вiдьмакова намагається вкласти за раз якнайбiльше ворожих солдатiв. Дiвча як завжди гаряча, i стрiляє гнiздовим способом. Скiнчилася одна обойма, вставила iншу. Магазин дуже великий, круглий, його нелегко вклинювати в патронник. I знову вогонь, япошки летять шкереберть.
  Вiдьмакова розстрiляла другий боєкомплект, залишившись без боєприпасiв. А за наступаючими вузькоокими вже шерстять гранатами. Тi вiдповiдають кидками, тепер крикiв стогонiв набагато бiльше, падають i радянськi бiйцi. Осколок зрiзав крихiтне пасмо волосся на головi Вiдьмакови. Нерви дiвчата не витримують, i вона схоплюється i волає на всю горлянку:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  Слiдом за нею кричать i iншi бiйцi, вискакуючи з укриття i трясучи багнетами. Радянськi солдати бiжать на зустрiч японцям, вступаючи у штиковий бiй.
  Вiдьмакова стрiмким ударом розтинає живiт найближчому "самураю". Той скрикує i намагається вiдповiсти та завалюється, як заколотий кабан. Дiвча iз задоволенням вигукує:
  - Росiйський футбол: Росiя - Японiя, два-нуль!
  I справдi ще один японець упав iз перерiзаним штик-ножем горлом. Ну, а третьому льотчиця-воїн всадила ногою в пах. Вузькоокий розтягнувся, а дiвчинка рухаючись за iнерцiєю, встромляла вiстря супостату в око!
  -Отримуйте японцi! Що стояти бiля заслонцiв!
  Удар удару багнета, розпоров майору гiмнастерку, виступила кров, але дiвчину це не тiльки не збентежило, а й надало додаткової лютi.
  - Смерть Хiрохiто! - гаркнула дiвчинка, її гомiлка врiзалася вузькоокому у скроню, причому дiвчина рухалася з такою стрiмкiстю, немов була пропелерiв, новiтнього винищувача.
  Японцi вiдступили, i навiть позадкували, а натхнене дiвчисько перейшло в атаку, їй автомат крутився, наче палиця в руках велетня. Ось пiшов жорсткий удар прикладом по потилицi, надто вже запопадливого офiцера. Ганна видихнула:
  - Ось вам шахен-хаш!
  Але загалом росiйським доводилося нелегко. На боцi вузькооких п'ятиразова перевага, та й рiвень фiзичної пiдготовки у японцiв непоганий, крiм того проти них борються далеко не найкращi солдати СРСР. Природно пiд час такої важкої вiйни, на Далекий схiд вiдправляли призовникiв третьої категорiї, з гiршими даними, або бiйцiв, якi отримали серйознi поранення у битвi з фашистами. Солдати падали, часом у одного росiйського всаджувалося десяток багнетiв, вони буквально колективно стiкали кров'ю, але билися як богатирi, i нiхто не просив пощади.
  Сiнiцин пробив багнетом японського офiцера, але й сам отримав вiстрям у бiк. Юнак звалив японця, що напав, ударом прикладу в груди, але кровище з боку лилося занадто вже рясно. А на хлопця кинулося одразу чотири самураї.
  Вiдважна Вiдьмакова кинулася на виручку, встромивши офiцеру багнет по лопатку, а iншого япошку збивши ударом ноги пiд колiно.
  - Тримайся Петруха! - тицьнула вона.
  Той вiдбив вiдразу два направленi в груди багнета вiдповiв:
  - Я не Петро, а Аркадiй!
  Дiвча, що завалила чергового японця, прогарчала:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Аркадiй трохи вiдступив i безжальний штик розпоров йому щоку. Хлопець проскулив, вiд нестерпного болю:
  - Мати Божа!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може я мати, та не Божа! А взагалi Бога нема, i не було!
  Аркадiй вiдступивши спиною до Анни, невиразно пробурмотiв:
  - I що пiсля смертi на нас чекає небуття?
  Дiвча негативно хитнула головою:
  - Нi! Комунiстична наука воскресить мертвих! А перших до нового життя повернуть тих, хто загинув у боях за Батькiвщину.
  Сiнiцин мотнув головою:
  - Дай Боже!
  Вiдьмакова уклавши чергового японця, верескнула:
  - Бога немає! Якщо вiн є, тодi треба визнати, що передбачуваний творець всесвiту садист! I йому подобається мучити творiння!
  У цей момент Аркадiю розпороли багнетом стегно, i вiн, щоб не впасти сперся на руду войовницю.
  - А я як мучаюся! Просто неймовiрно!
  П'яти-шестиразова перевага солдатiв сонця, що сходить, далося взнаки. Проти них кинулося пiвсотнi самураєм, махаючи багнетами, наче армiя дикобразiв. Аркадiй отримав пару уларiв багнетом у живiт, а потiм йому вибили око. Коли юнак упав, у нього вкололи разiв з двадцять, змусивши затихнути назавжди. Цiкаво, що вiдчувала вiдлiтаючи його душа: здивування чи страх, а може неймовiрне полегшення покинувши в'язницю тiла.
  Вiдьмакова ж була наче зачарована. Звичайно, її гiмнастерка розсипалася на клаптики, сполосована багнетами. Войовниця виявилася оголеною, вкрита безлiччю подряпин, але жодного серйозного поранення самураї не змогли їй заподiяти! Вона билася i її оголенi груди з червоними сосками, тряслися, мов у морi буйки. А голi кiсточки так i миготiли. Дiвчина була воiстину втiленням звiриної та еротичної сили. Її босi пiдошви стали червоними вiд кровi, вiд чого виникала асоцiацiя, з великою богинью руйнування i зла: Калi! Практично всi радянськi солдати вже були заколотi, бiй завершений, а лише у своїй iскрометнiй красi Афродiти, час вiд часу вражає вузькооких.
  Японський генерал Нугi з подивом дивився на це диво. Тут у нього промайнула якась думка. Наслiдував вiдданий тоненьким голосочком, недогодованого комарика наказ:
  - Накинути на неї мережу, взяти живу!
  У запасливих японцiв були й сiтi. Раптом доведеться взяти кого-небудь з росiян живим. А мережа iдеально пiдходить для цього. Вiдразу десяток ловцiв накинули на дiвчину пута
  Вiдьмакова вiдбивалася, як могла, вона щосили, намагалася вивiльнитися. Але все марно, сумлiннi японцi робили мережу з розрахунку, що вона витримає слона. Дiвчисько капiтально спелена поволокли на руках. Зважаючи на всi тактичний успiх було досягнуто, тим бiльше, що цей напрямок не був прикритий, нi артилерiєю, нi кулеметами.
  Дiвчина згадувала гладковиле обличчя, що полюбився їй Аркадiя, i свою крилату фразу:
  - На вiйнi кожне iм'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострiлу!
  Виникла тривожна i неприємна думка, не згладила, чи вона його! Адже це часто буває, щойно полюбив людину i вона загинула!
  Японцi, судячи з усього, у цьому мiсцi зайняли погано прикритi окопи, продовжуючи обходити позицiї радянських вiйськ навколо Хабаровська. А її Вiдьмакову несуть у полон, а хоч нi вже везуть, занурили у заляпаний броньовичок, щоб вiдвезти ви тил. Машина допотопна, мабуть ще з першої свiтової, так непомiтно вiн бiгав за пiхотою. Швидкiсть приблизно 12 кiлометрiв на годину. Брр! Найперший у свiтi танк усюдихiд Прохорова важив не менше, але мав швидкiсть 40 кiлометрiв на годину на шосе та 25 на рокадi. Що ж з одного боку СРСР атакує все Європа, з iншого - значна частина Азiї. Дiвчина повернулася на бiк, мабуть виникла загроза вiдлежати спину. Як темно в цiй частинi броньовика, мабуть, у нiй розташований десантний вiддiл, або перевезення солдатiв. Добре б звичайно втекти, для початку позбавившись прутiв i мiцних мотузок. А як це зробити? У дiвчинки, зрозумiло, є навички, хоча доведеться повозитися, заодно стягнути наручники, i перепиляти ланцюжок, до якого їй прив'язали за ногу. Але тут можуть цiлком пригодитися i мотузки. Робота нудна, але якщо повезуть на територiю Манчжурiї, то вона встигне. Дiвчина знiмала мотузки з вологої шкiри, пилила ланцюжок i водночас думала. Мда, проти радянської Росiї, склалася не жартiвлива коалiцiя: Причому найсерйознiший монстр це Нiмеччина. Країна iз передовою технологiєю сильними вiйськами. Ось, наприклад, вона чула про нового винищувача МЕ-309. Начебто такi вже лiтають. Точних даних про озброєння, у неї немає, але з чуток цього лiтака цiлих сiм! Вогневих точок. Це дуже серйозне озброєння, якщо врахувати, що у ЯК=9 їх всього двi, а на радянських винищувачах немає машини, яка мала бiльше трьох точок. Спробуй, здолай таких монстрiв! Ну i Фоккен-Вульф дуже серйозна машина, що перевершує радянськi лiтаки озброєнням, та ще й здатна нести майже двi тонни бомб. Вже наприкiнцi 1942 року у нього було на озброєннi двi 20-мiлiметровi гармати, i 4 13-мiлiметровi кулемети. Але начебто вже з'явився новий вид винищувача-штурмовика та бомбардувальника з двома 30-мiлiметровими та чотирма 20-мiлiметровими гарматами. Це був уже монстр, усiм монстрам монстр! А за чутками вже запущено у виробництво, винищувач лiтакiв iз вiсьма 30-мiлiметровими гарматами! Такого вовкулака спробуй здолай! Чим на це хочуть вiдповiсти радянськi конструктори? Вiдьмакова чула, що йдуть роботи над Яком-3. Їй про це розповiв куратор iз вiдомства Берiї. Начебто головною родзинкою лiтака стане менша вага конструкцiї, без додаткових моторiв та озброєнь. Маневренiсть звичайно добре, але хотiлося б зростання озброєностi! Адже в боксi звичайно легенький спортсмен у вазi пера, маневренiший за супертяж, але все одно майже напевно програє йому. Недарма ж iснують ваговi категорiї, а серед боксерiв професiоналiв найбiльше цiнується ударна мiць. Потрiбно посилити озброєння радянських лiтакiв, i лише тодi вермахт битиме... на рiвних? З другої половини 1942 року перевага люфтваффе в повiтрi почала випаровуватися, навiть до березня 1943 року у СРСР виникла перевага, але... Зрада союзникiв змiнила баланс сил. Ух, ти Гiтлера вбито 13 березня, а зараз лише кiнець квiтня, а як серйозно змiнилося спiввiдношення сил. Так швидко, зi стратегiчно виграшного становища до стратегiчно майже програшного. Майже тому, що є ще надiя, що Нiмеччинi вдасться завдати поразки, перш нiж вона досягне стратегiчної та технологiчної переваги над СРСР. Зокрема союзники можуть постачати фашистам у великiй кiлькостi лiтаки, але нiмецьким льотчикам знадобиться час, щоб навчитися, ними управляти. Все-таки є рiзниця у технологiях, панелi приладiв. Танки теж вимагають навчених екiпажiв, крiм того ходовi якостi "Шеврону" в умовах росiйської зими не дуже добрi. Автоматична гвинтiвка М-18 ... Непогана штучка, але в скорострiльностi поступається найкращим радянським моделям, щоправда, перевершуючи в точностi! Iншими словами, проблема на проблемi! Є ще правда знаменитi "Черчiллi" з могутнiм бронюванням, i хорошими ходовими якостями... Звичайно, з ними схоже теж доведеться боротися. I що довше триватиме вiйна, то бiльше технiки отримуватимуть фашисти. Значить висновок простий, треба завдати нищiвної поразки Нiмеччини ще влiтку. Що стосується Японiї, найкраще обмежитися активною обороною та наносити контрудари, використовуючи якiсну перевагу в танках. Але знову-таки максимально економивши сили. Не втягуючись у затяжнi бої i будуючи оборону на заздалегiдь пiдготовлених рубежах. Є ще шанс використати Червону Армiю Китаю, але на неї з усiх сил обрушився режим Чан Кашi. Тож поки що можна розраховувати на власнi сили. Коли наступати? Найкраще наприкiнцi травня, коли дороги остаточно пiдсохнуть, а до вiйськ прибуде поповнення. Сама Вiдьмакова перший свiй удар завдала б на орловському напрямку, а потiм у районi Харкова, щоб вибити нiмцiв з промислового Донбасу, а далi форсованим маршем, по Українi, з ходу форсуючи Днiпро, i далi на Румунiю. Втiм, можна i на пiвнiч повернути звiльняти Бiлорусь i зайти в тил центрального угруповання. Iдея в цiлому хороша, правда i недолiки є, наступ на орловському напрямку найочевиднiший i фашисти на нього чекатимуть. Змiцнення зламувати доведеться.
  . РОЗДIЛ Љ3
  Тут, звичайно, знадобляться i гармати, i "катюшi". Остання система справляє сильний, особливо моральний ефект. У будь-якому випадку потрiбно багато гармат та "катюш", щоб закидати снарядами ворожу оборону. Взагалi досвiд першої свiтової вiйни показав, що обороняться легше, нiж наступати, i не вичерпай кайзерiвська Нiмеччина, свої сили весняним настанням 1918 року, вiйна могла тривати ще кiлька рокiв. А ось друга свiтова вiйна довела перевагу наступальної тактики над оборонною. Наприклад, швидкий розгром Польщi, i особливо разючий могутньої захiдної коалiцiї союзникiв. Фашисти розгромили вищу силу за пiвтора мiсяцi, просто обiйшовши неприступну лiнiю Мажино. Бої в Африцi, де спочатку переважаючi сили Iталiї були битi рiшучим ударом англiйцiв. А потiм Роммель розгромив у ходi стрiмкого наступу значно сильнiшi вiйська Британiї. Але i найяскравiший приклад СРСР, в 1941 року, велика катастрофа могутньої армiї. I у вiдповiдь наступальнi операцiї, що вибивають нiмецькi частини. Так що головне це вдарити самим, не чекаючи натиску нових нiмецьких танкiв. Затяжна вiйна на виснаження стає майже безперспективною, якщо, звичайно, радянськi вченi, не створять чудо-зброю! Останнє в принципi можливо, наприклад, вона чула, що теоретично можна створити бомбу, здатну знищити мiсто. Причому важитиме подiбна бомба, буде три-чотири тонни. Схоже на казку, але ... Ми народженi, щоб казку зробити буллю.
  Ще привабливiший шлях, це лазерна зброя, описана в Гiпреболоїдi iнженера Гарiна. Така рiч цiлком здатна знищити цiлу армiю танкiв, лiтакiв, кораблiв. Звичайно створи подiбну зброю i не лише Третьому Рейху, а й зрадниками пiндосiв, усьому капiталiстичному свiтовi буде кiнець. А над планетою засяє свiтлий прапор комунiзму. Тiльки ось чомусь подiбна зброя не створена. Дзеркала не найкращий спосiб зiбрати енергiю горiння у єдиний потiк. Та й енергiї, щоб розрiзати кораблi потрiбно набагато бiльше. Хоча... якщо її сконцентрувати до тонкостi мiкрона, то цiлком реально рiзати i лiтаки та лiнкори. Чудо-зброя, що допоможе врятувати СРСР. А ось i ефект лазера, в iншому виглядi. Нарештi ланцюжок подався i вiн майже вiльний, а й уривки мотузки валяються.
  Вiдьмакова висловилася:
  - Терпiння та праця, якщо з тобою, ти не труп!
  Дiвчина пiдвелася, постукала босою нiжкою по покриттю. Жодної реакцiї. Вона постукала сильнiше. У вiдповiдь пролунала японською лайкою i жодною реакцiї. Тодi Вiдьмакова в досадi заспiвала. I спiвала на весь голос, наче примадонна на ювiлейному вечорi:
  Орди вермахту дико бiсться,
  Гуркiт гармат i дзвiн мечiв!
  Пiднiмається дим до мiсяця,
  Спотворення з небес променiв!
  
  У вiках вiчних вiтчизна славитися,
  За Росiю я вiддам тiло!
  Я люблю тебе Русь-красуня,
  З нами цар усiх царiв Господь!
  
  Ох, ви гаї країни кучерявi,
  Шелестить дзвiн златих осин!
  Брати-соколи православнi,
  Бог на подвиги рать надихнув!
  
  У днi холоднi чи теплi,
  Може з хмарою навiяє каламут!
  Ми фашистiв-свиней немов мiтлами,
  Щоб гидоту з лиця струсити!
  
  Нашiй партiї справа права,
  За радянський народ борись!
  Заспiвуємо ми пiсню браву,
  Думка орлом кинулася вгору!
  
  Сталiн у мудрий - iдеал правителя,
  Нас веде у грiзний смертний бiй!
  Прапор Батькiвщини пест переможця,
  Готовий сперечатися з Палладою-долею!
  
  Справи Ленiна буде вiчне,
  Ми збудуємо святий комунiзм!
  Вiр вчення людське,
  Зламає в безодню мороку фашизм!
  
  Вся планета як птах вiльна,
  У зiркам далеким, до свiтiв полетимо!
  Щось свiтле та благородне,
  Ми як скульптори створимо!
  
  I Росiя пiд червоним прапором,
  Немов райський Едем розквiтне!
  Справа Ленiна, воля Сталiна,
  Повели нас до звершень уперед!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, а також чотири легендарнi дiвчата вибралися з Тули та дiсталися Москви.
  Тепер становище столицi було найважчим. Нiмцi вже закiнчувалися її оточення, i залишався коридор, за тридцять-сорок кiлометрiв який ставав з кожним днем усе вже й уже.
  Шiстка воякiв зайняла оборону на околицi Москви. Iшов запеклий штурм.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i спiвав собi:
  - Майбутнє за нами!
  I хлопчик босою нiжкою жбурляє гранату i продовжує:
  - I ми будемо молодцi!
  Маргарита Коршунова стрiляє i верещить:
  - А я стану крутiший за всiх!
  I босою нiжкою як жбурне забiйну гранату.
  I розкидає супротивникiв у рiзнi боки.
  А далi вже в бою Наташка, що i кулеметом нiмцiв викосить, i голою ногою подарунок смертi кинеться.
  Ось така ця баба.
  У сорок першому роцi Наташа втiкала з Брестської фортецi. Йшла на схiд. Новi туфлi швидко натерли ноги, i дiвчисько їх зняло i пiшло босонiж.
  Кiлька годин було нiчого, а потiм голi пiдошви стали свербiти. Ще за кiлька годин запалали i вже вибухали болем.
  Наталя не звикла, будучи москвичкою, ходити босою. I зрозумiло раз у раз занурювала в струмок.
  Так це виявилося тортурою для її нiжок. Але юна дiвчина швидко звикла.
  Потiм постiйно ходила боса, навiть снiгом, i тiльки в сильний мороз взувалася.
  Тепер Наташка б'ється, немов легендарна богиня.
  А ось i Зоя жбурляє босою нiжкою гранату, i реве:
  - Це взагалi дата супер!
  I дасть влучну чергу.
  I падають нiмцi та їхнi найманцi.
  А далi вогонь веде Анжелiка... I так дико влучно стрiляє.
  I вiд голої її ноги теж мчить граната.
  I розкидає найманцiв.
  Далi Свiтлана веде вогонь. I її боса нога таке викидає, що нiхто не може встояти.
  I розкидає супротивникiв дуже далеко.
  I стрiляється i собi, i тисне ворогiв вибуховою хвилею.
  Ось такi дiвчата народилися в СРСР!
  Олег Рибаченко веде мiтки вогонь по ворожiй пiхотi, кидає дитячими ногами гранати автоматично. I водночас хлопчик складає собi.
  Вiталiй Кличко, зiткнувшись у конфлiктi з новим президентом України Зеленським, вирiшив пiти з посади мера Києва. Справдi, чого впертись i чiплятися за посаду. Найкраще вирiшити проблему.
  А, пiшовши з посади мера, Вiталiй Кличко вiдновив кар'єру. I вiдразу сенсацiя викликає на бiй Уайдера. Без жодних промiжних боїв! I це пiсля бiльш як восьми рокiв перерви.
  Уайдер, зрозумiло, погоджується. Виклик прийнятий!
  I настає момент iстини. З одного боку, багаторазовий чемпiон свiту жодного разу не битий уже бiльше дванадцяти рокiв. А з iншого боку, сорока дев'ятирiчний колишнiй мер Києва. Людина, яка може побити рекорд Хопiнса, але у чиїй спортивнiй формi є великi сумнiви.
  Справдi, багато хто вважав, що пiсля такої великої перерви йти одразу на Уайдера - це самогубство.
  Але Вiталiй Кличко, наче Роккi Бальбоа. Вирiшив вийти проти найсильнiшого нокаутера у надважкому. Денотей Уайдер - боксер, у якого падали всi його супротивники. Абсолютно все - у тому числi i Тайсон Ф'юрi!
  То що якщо у Вiталiя Кличка шанс?
  Але Вiталiй Кличко постiйно тренувався, пiдтримував форму, їздив на роботу велосипедом. I зрозумiло був не такий вже й поганий фiзично. I крiм того володiв, сталевим пiдборiддям.
  Що ж Вiталiй Кличко прийме бiй, нехай навiть фаворит i не вiн.
  Олег Рибаченко змiнив обойму кулемета. Очiкуванi бої з боксерами захоплюють.
  Ось i справдi, чому Вiталiю Кличку не повернутись на ринг i не спробувати побити рекорд Хопiнса?
  Це було б дуже сильною iдеєю.
  Хлопчик-термiнатор дав чергу, i викосив ще кiлька десяткiв фашистiв.
  Пiсля чого хлопчик розсмiявся i показав мову, сказавши:
  - Я є людина, що супер!
  Маргарита кинула босою нiжкою двi пов'язанi разом лимонки i пискнула:
  - Ти крутiший за будь-яку людину!
  Олег, продовжуючи стрiляти, мiркував.
  Вiталiй Кличко у сорок дев'ять рокiв справдi збирався побити рекорд Хопiнса. Вiн навiть на прес-конференцiї нагадав: "я казав, що не збираюся бити рекорд Формана, але не казав, що нiчого про Хопiнса! Так що вiзьму та поб'ю його рекорд"!
  Однак якщо ще в те, що Хопiнс у сорок вiсiм рокiв i зможе завоювати звання чемпiона свiту, значна частина публiки бiльш-менш вiрила, але у Вiталiя Кличка у сорок дев'ять рокiв, вiри було значно менше. У тому числi й через те, що його суперник дуже сильний.
  Такого панчера за всю iсторiю тяжкої ваги ще не було. Правда i Вайдер уже немолодий, але всi тридцять п'ять рокiв, це не сорок дев'ять.
  Вiталiй Кличко, втiм, оптимiзму явно не втрачає. Посилено тренується, набирає форми. I дуже радий, що скинув iз себе рутину крiсла мера Києва.
  Насправдi невелике щастя бути мером в Українi, де стiльки проблем.
  А ось за бiй з Уйадером Вiталiю Кличку запропонували дуже непоганi грошi. Так що, принаймнi, з гаманцем не помилився. Iм'я Вiталiй Кличко вiдоме.
  Злi язики навiть казали: що Уайдер один раз вдарить, i Вiталiй Кличко сам ляже. А потiм отримає грошi, i писатиме мемуари, чи фантастику.
  А може, i в кiно знiметься.
  До речi, i Володимир Кличко захотiв побоксувати. Тiльки хитрий Володимир, вибрав собi суперника послабше з-помiж регулярного чемпiона свiту. Але все одно як не крути - чемпiон i це круто!
  Але Денотей Уайдер як не крути - все-таки найкращий з найкращих!
  Але Вiталiй з несамовитiстю тренується. Вiн наче юнак дає на себе максимальнi навантаження. I провiв кiлька спарингiв, показавши вiдмiнну форму, i непогану витривалiсть. Нi, Вiталiй щось готовий. I вiн не просто так виходить на ринг.
  I справдi коли настав судний день, i зiйшлися разом найбiльший нокаутер Уайдер, найкращий супертяж у цьому вiдношеннi, i Вiталiй. Колишнiй мер Києва, якого всi вже списали iз боксерської кар'єри. Але ось зiйшлися разом двi легендарнi особи.
  Вiталiй, який став чемпiоном свiту вперше ще в 1999 роцi. Подумати тiльки, як давно це було i минуло вже понад двадцять рокiв iз цiєї подiї.
  Та й Уайдер вже тримає свiй титул дуже довгий час. I теж близький до того, щоб побити рекорд Холмса, який найдовше утримував цей титул з моменту подiлу поясiв.
  I звичайно ж, якщо кого Уайдер i боїться, то не дiдуся Вiталiя. Справдi, не всi можуть бути Хокiнсами. Та й суперники у Хокiнса не такi потужнi як Уайдер!
  Але Вiталiй як претендент виходить на ринг. Тiло в нього все ще чудове i мускулисте, правда, волосся вже сивувате. Дiдусь Вiталiй, як його називають з повагою, чи з глузуванням. Але рельєф м'язiв як молодий.
  Вiталiй заявив, що вiн готовий. I навiть на нього ставки трохи зросли.
  Уайдер теж пiдсмажений, рельєфний, i в кiстках тонше, важить менше.
  Незважаючи на те, що це грiзний нокаутер, у нього є деякi проблеми iз захистом, не завжди вiн гарний у русi на ногах. Але досвiду боїв уже багато. За кiлькiстю поєдинкiв вiн уже зрiвнявся з Вiталiєм. I поки що не був переможений.
  Однак i Вiталiй Кличко програв свої два бою лише через травми та розтини. I також можна сказати не був битий.
  Але понад вiсiм рокiв перерви, i майже п'ятдесят рокiв. Якби Вiталiй був молодий, звичайно ж, у нього були б шанси. Але чи зможе вiн побити рекорд Хопiнса? Давид Хей, уже у тридцять п'ять рокiв став нульовим боксером.
  Але розмов йде багато i тiльки ринг покаже. Чи поб'є Вiталiй Кличко рекорд Хопiнса, чи його понесуть на ношах, як обiцяв Уайдер.
  Ось вiн виходить у масцi ворона. Високий, дуже сухий, навiть худий наче Кощiй.
  Пара боксер створювала йому серйознi проблеми на рингу. Це кубинець Острiкс, який вiв по окулярах, i бив нокаутера, i Тайсон Ф'юрi, який теж вiв по окулярах i зумiв звести поєдинок унiчию. Так що найбiльший нокаутер може i прогорiти.
  Але на користь Уайдера шанси майже один до десяти. Все ж таки надто великий у Вiталiя вiк i велика перерва в кар'єрi. Навiть його брат Володимир радив розiм'ятись iз парою мiцних середнякiв. Справдi, у Нiмеччинi Вiталiй Кличко мiг отримати бiльше грошей i в поєдинку з посереднiм боксером, чисто за рахунок свого гучного iменi.
  Адже Вiталiй вiдомий у всьому свiтi не тiльки як боксер, але ще й полiтик, i мер столицi, i герой майдану.
  Нi Вiталiю Кличку в будь-якому разi варто було подумати - чи варто поспiшати та перти проти подiбної гори.
  Але вибiр зроблено: Вiталiй Кличко не шукає легких шляхiв!
  Бiй вiдбувається в Америцi. Звучать гiмни США та України. Оголошуються послужнi списки. I, нарештi, звучить сигнал до бою.
  Багато хто хоче бачити видовища та кровi.
  Уайдер почав обережно, хоча можливо вiн i не має рацiї. А раптом Вiталiй iржавий. Кличко-старший теж не поспiшає. Але одразу видно, що вiн легкий на ногах, пiдсмажений, мускулистий, i добре збалансував. Принаймнi того, що чекали багато хто: мовляв, вiдразу ж попливе, не сталося.
  Упевнено Кличко працював джебом, тримав трохи вище, нiж зазвичай, ставив блоки.
  Першi два раунди пройшли спокiйно. А потiм Уайдер як це очiкували, багато пiдняв темп. Став активнiше нападати та атакувати. Але Вiталiй не розгубився. Блокував удар, зустрiчав лiвим джебом. I несподiвано пiд час рiзкого спруту, довбав правою рукою по корпусу. Уайдер зiгнувся вiд болю.
  Вiталiй провiв двiйку, i в другiй за свою кар'єру чемпiон свiту та найкращий нокаутер усiх часiв та народiв опинився на пiдлозi.
  Вiталiй усмiхнувся... А публiка заревiла вiд захоплення. Вiд старого Вiталiя такого не очiкували. Оце так! Адже здається скоро п'ятдесят рокiв! I так ще рухатися та бити! Це треба вмiти!
  Уайдер пiдвiвся, але став задкувати назад. Вiталiй же неквапливо почав жалувати його своїм джебом. I знову двiйка. I знову влучив. Нокаутер задкував.
  Насилу, але Уайдер дiстав до кiнця раунду. Потiм наступного вже Вiталiй працював першим номером. Але нiчого, все йшло за планом. Кiлька раундiв Уайдер задкував i виглядав безпорадно. Але у дев'ятому раундi знову вибухнув. I стали кидати удари пiшов уперед. I знову пропустив двiйку та впав. Другий нокдаун.
  Вiталiй посмiхається. Йде вперед. Уайдер невпевнено стоїть на ногах. Пропускає знову двiйку, не знайшовши протиотрути. I вiд чергового удару падає.
  Пiднiмається насилу, i суддя зупиняє бiй!
  Перемога! Вiталiю Кличку, тепер чемпiон свiту! I знову пояс його! Щоправда, вiн не абсолютний поки що, але вже на конi!
  Побив рекорд Хопiнса, i для супертяжiв Формана, став вчетверте чемпiоном свiту зрiвнявшись з Холiфiлдом.
  Уайдер очевидно кричить що бiй зупинили надто рано та вимагає реваншу.
  Вiталiй каже, що рiшення продовжити чи кар'єру або провести ще кiлька боїв ухвалить пiзнiше. Але йому всi кажуть: що вiн дуже гарний, ще кращий, нiж у молодостi, i треба продовжувати.
  Тим бiльше, поки що робити й нiчого. У Києвi iнший мер, до виборiв у раду та президента ще далеко, там чому i не побитися?
  За три наступнi бої Вiталiю пропонують цiлих сто мiльйонiв доларiв, i плюс ще вiдсоток вiд трансляцiй.
  Зрозумiло куш великий, i колишнiй мер Києва каже, що подумає.
  Насправдi вiн показав, що ще здатний на багато чого. То навiщо закопувати в землю талант? А головне, що робити все одно нiчого!
  Може, спробувати об'єднати всi пояси? Це було б так чудово!
  Вiталiй приймає пропозицiю та укладає контракт ще на три бою.
  I наступний його суперник... Ну, звичайно, Тайсон Ф'юрi! Ще жодного разу не битий, великий супертяж. Щоправда побував у нокдаунi вiд Уйдара i декого дрiбнiшого. I головне ще й кривдник його молодшого брата. Ну як з таким та не битися?
  Звичайно ж, новий бiй, i шалений гонорар, i чудове видовище.
  Олег Рибаченко знову стрiляє у нiмцiв та iноземних бiйцiв. Загалом нiмцiв справдi в пiхотi майже немає. Вони рухаються за танками Е-50 та Е-75. I намагаються не ризикувати.
  Ось десь подалi видно "Пантеру"-2. Цей танк, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, з'явився ще в сорок третьому роцi. А сама "Пантера" не була надто масовою. Та й "Пантер"-2 випущено хоч i чимало, але 1945 року, готуючись до вiйни з СРСР, нiмцi забили заводи танками Е-50 та Е-75.
  Незважаючи на всю практичнiсть легких самохiдок: Е-10 та Е-25 фюрер вiддав перевагу бiльш важким танкам. Насилу Гудерiан умовив зробити наймасовiшим швидкiсний Е-50. Фюрер же бiльше любив Е-75, який вийшов не надто вдалим та важив тонн дев'яносто.
  Але зараз з'явилася модифiкацiя Е-75 М, з нижчим силуетом, легша i з потужним двигуном. Можливо, вона у майбутньому i стане наймасовiшою.
  Олег Рибаченко, наприклад, використовує хитру тактику. Бере i босою ногою жбурляє гранату в гусеницю Е-50. Танк через це повертається та зiштовхується зi своїм колегою.
  I результат - два мастодонти горять.
  Олег тому що ми бачимо дуже хитрий.
  Отак вiн i зараз дiє, а нiмцi зазнають великих втрат. Нiжки моторнi у хлопчика. Добре бути таким як вiн, босоногим та красивим.
  Але взагалi в голову лiзуть думки про боксерiв. Наприклад, чому б i Денису Лебедєву не поновити кар'єру? Сорок рокiв не так уже й багато. Тим бiльше, основнi конкуренти з важкої ваги пiшли, i можна спробувати об'єднати пояси.
  Ось чого й справдi не варто робити, то це бути шiсткою у влади. Краще самому зайнятися благородним боксом або перейти в опозицiю.
  Ось типу того, як Сергiй Ковальов став мером Москви. Хоча це лише фантастика.
  А Денис Лебедєв мiг би чимось конструктивнiшим зайнятися. Тим паче йти з боксу ще небитим якось зарано. Справжнiй спортсмен має йти до кiнця.
  Володимир Кличко мiг би також повернутися. А ось деякi як Олександр Устинов уже тричi битi поспiль, не йдуть на вiдпочинок!
  Справдi, богатирi - не люди, а прямо зi сталi!
  Але ось уявiмо такий варiант, Путiн розбився в лiтаку, i в Росiї новi вибори президента.
  I що ми бачимо сьогоднi! Комунiсти не мають сильних кандидатур. Грудин оскандалився i до нього довiру пiдiрвано. Зюганiв дуже старий i всiм набрид, та й харизми мало. Сурайкiн на колишнiх виборах провалився. Iншi маловiдомi особи. Жириновський теж дуже старий i всiм набрид. Iншi у ЛДПР вiдомi мало. Кого ще можна з опозицiї рекомендувати? Андрiй Навальний сильний, але його до виборiв не допустять. Ксенiя Собчак - несерйозний кандидат. Демушкiн сидiв у в'язницi i не надто розкручений. Сидiв у в'язницi i Удальцов, хоч, можливо, вiн мiг, був за пiдтримки комунiстiв i виступити.
  Коротше кажучи, в опозицiї серйозних конкурентiв не видно. Так Медведєв, виконуючий обов'язки президента, все одно головний фаворит. I якщо в чомусь i буде iнтрига: другий тур або вiдразу в першому.
  Враховуючи низький рейтинг Медведєва, i, швидше за все, велика кiлькiсть кандидатiв у президенти, то другий тур цiлком можливий.
  Однак у Медведєва буде дуже велика перевага в першому турi, i не дуже благообразний суперник у другому.
  Хоча може в останнiй момент з'явитися свiй Зеленський i сплутати всi карти!
  Олег Рибаченко знову покинув гранату, зiштовхнувши танки гiтлерiвцiв. Багато реву та артобстрiлiв.
  I земля раз у раз злiтає, i горить прямо в повiтрi. I перевертаються, плавлячись, уламки.
  Олег вимовляє:
  - Слава нашої iмперiї!
  Маргарита, кинувши босою нiжкою забiйний подарунок, пискнула:
  -Героям велика слава!
  I знову дiвчинка голою п'ятою пiдкине лимонку.
  Сиплються фашисти, ох i сиплються.
  Немає їх нiяк, навiть вакуумною бомбою не зупиниш та не переможеш! Такi крутi тут войовницi, просто жах!
  Олег реве:
  - Наша перемога на священнiй вiйнi!
  Маргарита пiдтвердила:
  - З гарантiєю сто вiдсоткiв!
  I знову дiвчинка гранату кинула босою нiжкою.
  Нi, цi дiти явно так не здадуться.
  Олег Рибаченко ревнув:
  - За новий радянський порядок!
  Маргарита активно довбала чергою i пiдтвердила:
  - Банзай!
  Олег тим часом спробував далi писати. От Вiталiй проводить добровiльний захист проти Тайсона Ф'юрi. Тим часом у Володимира не менш цiкавий бiй iз Руїсом.
  Справдi, Руїс був чемпiоном свiту за трьома версiями. Там чому з ним бiй Володимиру за дуже великi грошi не провести? Тим бiльше зручний противник - значно нижчий за зрiст, i товстий. Володимир може розстрiлювати довгим джебами.
  Жаль упустив Кличка-молодший провести з ним бiй, поки той був чемпiоном свiту. А треба було б поворухнутися.
  I як Володимир ти до такого не здогадався?
  А чемпiон свiту за трьома версiями зараз Усiк. Швидко дiстався, однак, до трону.
  I можливий об'єднавчий бiй iз Вiталiєм. Але це поки що лише прикидки.
  Вiталiю потрiбно пройти Тайсона Ф'юрi, та й реванш iз Уайдером викликає iнтерес. Та й iнших багато цiкавих бiйцiв. Той самий Ентонi Джошуа. З ним також битися було б дуже цiкаво. I теж помститися за брата.
  Вiталiй створив сенсацiю - перемiгши Уайдера. I що можна розвивати успiх.
  Чому б не стати першим боксером у свiтi, який виграв чемпiонський бiй вже пiсля п'ятдесяти рокiв? Це ранiше нiкому не вдавалося!
  Ех, Вiталiю! Неважливо, який ти був мер Києва, але зараз тебе вже без жодних сумнiвiв визнали великим чемпiоном свiту!
  Але перший, добровiльний захист титулу. Проти Вiталiя бiльший i довгорукий противник. Не такий грiзний нокаутер як Уайдер, зате технiчний, i спритний, з довгими руками. I теж поки що не битий, хоча його й упускали.
  Найголовнiше вiн перемiг ще зовсiм нестарого Володимира Кличка, що, безперечно, робить Тайсона Ф'юрi грiзним конкурентом.
  Ставки пiшли приблизно п'ятдесят на п'ятдесят. Звiсно, перемога нокаутом над Уайдером вразила. Але тепер проти нього буде не рубака, а технiчний боєць, якого поки що нiхто не мiг пере боксувати. I найголовнiше переможець самого Володимира на свiтанку сил.
  А чи зможе Вiталiй у п'ятдесят рокiв iз таким технарем упоратися. Це вже двобiй iнтелектiв. Тим Уайдер явно Вiталiя недооцiнив i спробував узяти нахрапом. А тут таке вже не вийде.
  Ось обидва боксери готуються. Вiталiй як завжди серйозний та зосереджений. Вiн упевнений i спокiйний.
  Тайсон Ф'юрi теж готується. Вiн вищий за зростання Вiталiя, довший руками i намагатиметься цим користуватися.
  Але вже бiй пройде в Британiї, i платна трансляцiя.
  Тепер уже Тайсон Ф'юрi виходить першим. Вiн демонструє зовнiшню впевненiсть. Лисуватий, нескладний, i не дуже атлетичний. Якщо Вiталiю Кличку волосся пiдфарбувати, то не зрозумiєш, хто з них старший, хоча рiзниця у сiмнадцять рокiв у вiцi. Це ще не рекорд для чемпiонських боїв, але вже наближається до рекорду.
  Ну, може Вiталiй ще й поб'ється з кимось молодшим за Тайсона Ф'юрi.
  Ось виходить пiд грiзну музику i Вiталiй. Вони дивляться один на одного.
  Тайсон сутулитися i не виглядає вищим. У плечах Вiталiй, мабуть, i ширший. I головне у нього постать куди красивiша, i м'язи рельєфнi.
  Що ж звучать гiмни. Спочатку Британський, а потiм Український.
  Згодом обмiн поглядами.
  I ось звучить горн, перший раунд.
  Вiталiй кидає легкий джеб, що добре рухається. Тайсон намагається втекти. Але Вiталiй дуже спритний, i його удари рухаються по кострубатiй траєкторiї, досягають голови Тайсона Ф'юрi.
  Все йде, як i пророкували експерти. Вiталiй має чудову швидкiсть.
  I все встигає.
  Перший раунд вiн виграє... Далi хвилина вiдпочинку та другий раунд. Знову Ф'юрi не змiнює тактику. Вiн розраховує мабуть, що Вiталiй втомиться.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  I знову невелика перевага у Кличка-старшого. Брати домiнують на рингу.
  Володимир тиждень тому технiчним нокаутом виграв у Руїса-молодшого.
  Ну, що ж бiй продовжується.
  Третiй раунд знову пiд диктування Вiталiя. Але в четвертому раундi Тайсон Ф'юрi несподiвано вибухає. Впадає вперед... I потрапляє на двiйку. I падає у нокдаун.
  А що вiн хотiв? Вiталiй напоготовi.
  Сяк-так Тайсон вiдстояв цей раунд до кiнця. Потiм знову пiшов одностороннiй бiй iз домiнуванням Вiталiя. Причому явно не поспiшав чемпiон свiту Кличко-старший.
  I ось пiсля восьми раундiв Тайсон Ф'юрi несподiвано знiмається. I оголошується перемога технiчним нокаутом через вiдмову продовжувати бiй.
  Таким чином, Вiталiй Кличко встановлює новий рекорд: перший в iсторiї боксу боєць, який захистив титул чемпiона свiту у п'ятдесят рокiв. I б'є ще одне досягнення Хопiнса.
  Що ж тепер вiн справдi реально Вiталiй став суперменом. I помстився за брата.
  Але наступний бiй це реванш з Уайдером. Обiцяють величезнi збори. Що ж можна провести поєдинок i з ним, а потiм вийти на Джошуа.
  А далi вже можна подумати i про об'єднавчий бiй з Усiком. Загалом Вiталiй Кличко в принципi хотiв би стати абсолютним чемпiоном свiту. I це бажання в нього дуже сильне.
  Олег Рибаченко посмiхається до своїх думок. Так це можливо. Хлопчик скошує цiлу шеренгу фашистiв i вимовляє:
  - Люди пам'ятають тебе Кличку! Люди цiнують тебе Кличком! Люди жадають тебе Кличком! Повертайся скорiше Кличку!
  Хлопчик-генiй розсмiявся своєю задерикуватою пiсенькою i знову як запустить саму забiйну з усiх гранат. I три танки гiтлерiвцiв зiткнуться.
  Незважаючи на героїчне опiр радянських вiйськ, гiтлерiвцi все-таки змогли взяти i перерiзати коридор, що сполучає Москву з iншими частинами СРСР.
  Таким чином, столиця Росiї у повнiй блокадi. Так само як заблокований i Ленiнград.
  Сталiнград все ще чинить опiр. Нiмцi також штурмують на Кавказi мiста Грозний та Орджонiкiдзе. Ситуацiя є критичною. Особливо коли Москва стала повнiстю оточена.
  У нiй багато вiйськ i сотнi тисяч солдатiв в ополченнi. Але в боях дуже швидко витрачаються снаряди та патрони. Може, не вистачить боєприпасiв. I тодi столиця впаде. Та й запасiв продовольства не так уже й багато. Теж це скоро закiнчиться.
  А без Москви це вже буде iнша вiйна. I Сталiн це розумiє.
  Нинi вiн у Куйбишевi. Але пiсля того, як фашисти прорвалися до Волги, то й до лiнiї фронту i там недалеко.
  А плюс ще пресують i самураї. I бомбять, i пiхотою незлiченною лiзуть. Може й не вистачить сили.
  Сталiн це розумiє i намагається закулiсно домовитися з Японiєю про сепаратний свiт. Мовляв, навiть готовi вiддати Далекий Схiд i заплатити золотом контрибуцiю.
  Але Хiрохiто заявив: нам потрiбний весь Сибiр, до самого Уралу. На жаль, стiльки поступитися неможливо.
  Владивосток уже майже оточений. I взагалi все дуже стрiмко.
  Але деякi дiвчата-героїнi борються i не пiддаються фашистам та японським мiлiтаристам.
  Броньована, тюремна машина, в якiй їхала Спiвача Вiдьмакова зупинилася, почувся скрип вiдчинених дверей. Два японцi, один великий i товстий, iнший маленький i худий висунулися з миттю заслiпленого Анастасiю свiтла. Потiм дiвчина не довго думаючи, всадила одному з розмаху гомiлки бiля скронь, iншому обмотаним ланцюгом кулаком у щелепу. Хваленi вояки країни Вранiшнього сонця по кумедному завалилися в нокаут.
  Вiдьмакова навiть проспiвала:
  - Викликаю чоловiка дванадцятий раунд! Адже я жiнка супер та повний Атасс, i ворога вiдправляю у глибокий нокаут, демонструючи у битвi нестримний клас!
  Дiвчина пiдхопила японський автомат скопiйований зi "Шмайстера" i, переклавши затвором, кинулася до кабiни. Про туди вискочило ще три японцi, Вiдьмакова послала в них чергу, цiлi в голови i люто скалячись.
  - Що отримали дубинноголовi нелюди!
  Бронетранспортер виявився захоплений голою ледi воїни. Вiдьмакова гаркнула:
  Над нещасною Росiєю зависла,
  Пекельних монстрiв кипляча пiтьма!
  Окупант свою сокиру негоду,
  Заточив i рубай голову!
  Комунiст у битцi в пекло не пiшака,
  Нам не вiчно ходить ярмом!
  Перетворить Третiй Рейх на головешки,
  Ну, а чеснiсть вiдзначить добром!
  Незважаючи на те, що їй було гидко, Вiдьмакова начепила на себе зняту з убитих японську вiйськову форму. Як це було неприємно, цi солдати давно не милися i моторошно смердiло. Дiвча-льотчиця провила:
  - Треба ж настiльки оскотиниться! Азiатчина але!
  Втiм, бронетранспортер легко завiвся i вирушив у пiвнiчному напрямку. У машини було два кулемети калiбру 12-мiлiметрiв, так що при нагодi можна було вiдбити пiхотну атаку. Iнша справа, що 20-мiлiметрова броня не витримала б i калiбр у 37-мiлiметрiв японських "гармат". Вiдьмакова подумала: як таки прихiд комунiстiв до влади змiнив Росiю. Якщо за царських часiв, японська армiя значно перевершувала росiйську в технiчному вiдношеннi, то тепер вiн навпаки вiдстає. Хоча не можна сказати, щоб у Японiї не заохочували науку. Обов'язкову середню освiту запровадили ще наприкiнцi ХIХ столiття. Щоправда, якiсть освiти в Японiї була не високою. Вони його скопiювали з прусської, педантичної до крайностi школи i трохи спростивши, так щоб один учитель пропускав через себе якнайбiльше учнiв, тому що освiчених людей не вистачало. Загалом японцi наслiдували європейцям, наприклад англiйцям у появi форми кольору хакi, нiмцям у побудовi та вiйськовому статутi, американцям у формi та типажi вiйськового флоту, та системi роботи фiнансових установ. Правда були i своє, наприклад кодекс Бусiдо, знаменита вибухiвка шимоза (правда навряд чи вона була кращою за європейську). До середини дев'ятнадцятого столiття Японiя була вiдсталою середньовiчною країною, яка навiть не мала залiзниць, а на озброєннi гармати з ядрами. Вона була навiть архаїчнiшою нiж Туреччина або Iран i тим бiльше царська Росiя. Як не дивно, але саме Америка допомогла Японiї вийти в люди i буквально змусивши, приєднається до цивiлiзованого свiту. Сучасний паровий крейсер iз розривними снарядами справив на вiдсталу Японiю сильне враження. Особливо коли вiн потопив кiлька вiтрильникiв, показавши повну безпораднiсть гармат iз ядрами.
  Можливо, американцi ще не раз пошкодують, що змусили Японiю вiдкрити свiтовi. Що виростили собi конкурента в Азiї, але тодi важко було повiрити, що за кiлька десятилiть країна Вранiшнього сонця пройде той шлях, що у Заходу зайняв столiття.
  Вiдьмакова їхала, шосе пропускаючи вперед вантажiвки з пiдкрiпленням, а також транспорту i мiркувала. Царський уряд ще за Олександра другого, вiрнiше навiть за Миколи першого виношувала плани приєднання Китаю до Росiї. Але Микола до якостi об'єкта експансiї обрав Турецьке спрямування. У принципi воно було зручнiшим. Але Францiя, яка ненавидить Росiю Британiя i перебуває пiд її впливом, заступилися за османiв. Вперше за чверть тисячолiття (з часiв 1612 гола) Росiя програла масштабну вiйну (окремi битви звичайно ж не в рахунок, маєте на увазi що майже чверть тисячолiття Росiя не програвала воєн в цiлому, до речi саме за Миколи першого досягнувши своєї максимальної, за площею величини). Причин було кiлька, найголовнiша перевага захiдних держав у технологiчному оснащеннi вiйськ. Пiсля того як Микола перший наклав на себе руки, престол зайняв Олександр Другий: мабуть найосвiченiший i ерудований цар за всю iсторiю Росiї. Вiн розпочав масштабнi реформи, вiдзначив крiпацтво, при ньому почалося бурхливе зростання промисловостi, будiвництво залiзниць та електростанцiй! Але при цьому скасування крiпацтва вiдбулося за рахунок селян, багато було розорень, спалахнули бунти, особливо масовi в Польщi. Олександр зумiв просунути Росiю вперед, але фундаментальних проблем не вирiшив, та ще й продав Америцi за копiйки Аляску, а Гавайськi острови вiддав безкоштовно. Правда йому вдалося завдати поразки Туреччини, але iмперiя Османа була до цього моменту дуже слабка i її трусили повстання. Та втрати Росiї у вiйнi були непропорцiйно великi, довiвши, що росiйської армiї ще далеко досконалостi, не дивлячись на реформування. Втiм, i за Суворова було не так усе однозначно, як про це пишуть у книгах. Перемоги давалися чималою цiною, i Катерина Друга, наприклад, пiд час другої росiйсько-турецької вiйни, обмежилася порiвняно скромними територiальними придбаннями, вiдмовившись навiть вiд претензiй, на Молдову. Хоча цi землi були населенi православними слов'янами i свого часу входили до Київської Русi. Взагалi, пiсля визволення Росiї вiд монголо-татарського ярма, було взято курс на повернення всiх споконвiчно-слов'янських земель. Зайняло це кiлька столiть, наприклад, Галичину вдалося повернути лише 1939 року, пiсля визволення вiд польського ярма. А мiсто Перемишль iз прилеглими землями, так i залишилося у угорцiв та словакiв.
  Вiдьмакова подивилася на шосе: рiзних машин не так i багато, ось японськi пiхотинцi крокують маршем. Населення у Японiї близько ста мiльйонiв, навiть бiльше нiж у Нiмеччинi, допризовна пiдготовка займає половину занять у школi. Вiйна з СРСР їм знахiдка, на вiдмiну вiд бою з США. Можна штампувати, все новi та новi дивiзiї.
  Велику спокусу дати чергу з двох своїх швидкострiльних кулеметiв, благо це можна зробити, керуючи ними за допомогою гiдроприводу з кабiни. Але правда, тодi у неї самої буде трохи шансiв, щоб вибратися звiдси. Нi, все-таки краще зробити це ближче до лiнiї фронту чи вночi. Та нiби вже вечорiє... Тодi i вовки будуть ситi i вiвцi цiлi. Хоча нi, адже вона не вiвця.
  То що з Японiєю? Перша вiйна 1904-1905 року була програна, i одними полоненими Росiя втратила понад двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв i офiцерiв. Хоча чисельна перевага була у царської армiї. Японiя ж полоненими втратила менше двох тисяч, була навiть заснована премiя сто золотих рублiв, за кожного полоненого жовтолицевого солдата, i тисяча офiцера. Ця сторiнка iсторiї дуже неприємна для Росiї. Що найприкрiше всерединi країни багато хто бажав перемоги японцям. Наприклад, студенти московського унiверситету надiслали вiтання мiкадо у зв'язку з падiнням Порт-Артура. А скiльки всього було розкрадено: не перелiчиш!
  Вiдьмакова зменшила газ, що не налетiти на ще одну колону, що марширує. Дiвча вилаялося:
  - Ну, їх немов саранцi! Ускокатi тварюки!
  Вухо вже розрiзняло гуркiт канонади, лiнiя фронту наближалася. Летчиця прогарчала, а потiм заспiвала:
  Росiйський воїн вiд болю не стогне,
  Росiйський воїн японцiв трощить!
  А в нас нещасне горе,
  Здригнувся весь прогнутий щит!
  Дiвчина знову замовкла. У тiй вiйнi США та Британiя допомагали Японiї грошима та зброєю, зате не було фронту на заходi. Дiйсно країна Вранiшнього Сонця розраховувала, що Нiмеччина скористається моментом i нападе на Росiю. У принципi це було реально i вигiдно Нiмеччинi. Проти Росiї могла виступити i союзна Австро-Угорщина, з якою стикалися iнтереси Балканах. Могла також вступити у вiйну i Туреччина iсторично скривджена на Росiю, що ще перебуває пiд фiнансовим контролем Нiмеччини. Не виключено i вступ у вiйну Iталiї, яка входила до Потрiйного союзу та могла претендувати на багатi Українськi землi. У кожному разi царської Росiї було погано. Якщо навiть у союзi з Антантою вона програла, то вiйна на два фронти закiнчилася б катастрофою. Шанси на вступ до битви Францiї невеликi, тож на той момент Британiя була проти Росiї. Взагалi, звичайно, це великий прорахунок кайзера, який упустив такий шанс. Можливо, що i пiсля початку першої свiтової вiйни, головний стратегiчний прорахунок, був наступ фрiцiв на Бельгiю та Францiю. Можливо почнi вони вторгнення всiма силами в Росiю, повторилася б ситуацiя з Польщею в 1939 роцi. На щастя, нiмцi виявилися зайво самовпевненими, обравши вiйну на два фронти.
  Вiдьмаковi на вiдмiну вiд багатьох спiввiтчизникiв пощастило: вона зумiла прочитати Майн Кайф та ще в першотворi. Звичайно, Гiтлер мав рацiю, коли говорив, треба було або бути разом iз Британiєю проти Росiї, або разом iз Росiєю, проти Британiї. I досить логiчно майбутнiй фюрер критикував тих, що намагався витягнути свiт, труп Бiсмарка.
  Гiтлер i справдi вiдкидав будь-яку можливiсть будь-якого союзу з Росiєю, особливо коли в нiй до влади, прийшли бiльшовики i вважав, що росiйськi землi мають стати нiмецькими колонiями.
  Отже, вiн був ворогом Росiї однозначно, а будь-який договiр для фюрера був простим клаптиком паперу. Тим бiльше що Сталiн iдiот, що пропустив такий сильний удар у вiдкритий пiдборiддя, хоча повинен був пiдготуватися до вiдображення удару i привести вiйська в бойову готовнiсть. Або що краще всадити самому! Нiмецька армiя теж була готова до наступального пориву радянської армiї. Їм би пройшлося дуже туго, ми могли просто оточити та знищити у казанах нiмецькi вiйська. А що то вiйна! А так iнiцiатива перейшла до вермахту. I потiк фронт iз заходу на Схiд. Незрозумiло, на що розраховував Сталiн? А Берiя сучий син. Вона його лисого добре знає. Ну, чому вiн не попередив Сталiна. Чому не вмовив вжити заходiв? Як таке вийшло? Адже нарком людина хитра i не кому не довiряла! Адже справдi були серйознi данi розвiдки, вiйська Третього Рейху пiдтягувалися до кордону, а кожна друга бабця пророкувала вiйну. Взагалi, було вiдчуття, що насувається, щось невблаганне, страшне!
  I тiльки Сталiн та його оточення били байдики, нiби навмисне бажаючи програти та занапастити мiльйони людей. Та й взагалi вусатий грузин не такий уже й генiй... Семiнарiю не зумiв закiнчити, i як зiзнався їй Берiя, частенько випиває. А як почалася вiйна, взагалi загудiв... Ось i зараз проти Росiї ополчився весь свiт! I тут звичайно винна негнучка полiтика Сталiна. Зокрема, незважаючи на те, що фронт задихався вiд браку постачання, тисячi поїздiв були вiдкликанi для висилки чеченцiв до Казахстану. I це було зроблено пiд час вiйни, коли кожний вагон на рахунку! Через це до речi Майнштейну i вдалося незважаючи на значну чисельну перевагу радянської армiї, провести контрудар завдати поразки червоним вiйськам. Через нестачу ешелонiв, не було вчасно перекинуто пiдкрiплення, порушилося постачання радянських вiйськ, а внаслiдок цього наступ видихнувся. А будь зараз нашi вiйська у Києвi, а може бути i в Румунiї, Британiя та США може, i не ризикнули зрадити СРСР!
  Крiм того, хто трохи вбив Гiтлера? Тим самим пiдштовхнувши Третiй Рейх до нової агресiї? Швидше за все, це була операцiя пiд керiвництвом Берiї... Адже вiн свого часу придумав, як прикiнчити Троцького. Тодi втiм, це було викликано необхiднiстю уникнути розколу Iнтернацiоналу. Наразi це призвело до зворотного ефекту, вороги Росiї об'єдналися. Причому iсторичнi вороги! Її Вiдьмакова треба сказати саму дуже здивувало, що Черчiлль 24 червня виступив iз сенсацiйною промовою, оголосивши про пiдтримку СРСР. Дивно, що вiвця прийшла за союзом до вовка, якщо, звичайно, Британського лева можна порiвняти з вiвцею. Сталiн втiм, типовий вовчар! Тепер усе повернулося на круги своя, капiталiсти-демократи та капiталiсти-фашисти разом! Натомiсть комунiсти єдинi та чеснi, без компромiсiв iз совiстю! Може, саме цього i домагався Сталiн? У кожному разi сили ворогiв примножилися, i Сходi Японiя показала пащу. Але, загалом, хiд керiвництва країн Вранiшнього Сонця логiчний: треба заткнути горлянку вiйськовим незадоволеними величезними територiальними поступками i фактичною капiтуляцiєю, пообiцяли новi битви i землi. Якби США не ввели 24 липня санкцiї, вiрнiше блокаду проти Японiї, то, можливо, самураї вдарили б по СРСР, ще в серпнi не чекаючи зими! Японцi народ вiдважний i навряд чи їх зупинило б спогад про Халхiн-Голе, де, до речi, боролися другоряднi вiйська, у тому числi i марiонетковi Маньчжурського iмператорського уряду!
  I це могло пiдставити пiд загрозу падiння Москву... Хоча напевно Сталiн вважав за краще вiддати весь Сибiр здачi Москви. Просто залишив би там прикриття, розраховуючи, що сувора тайгова зима не дасть японцям можливостi просунутися надто далеко i з'єднатися з нiмцями в районi Уралу або Поволжя.
  А потiм були б, звичайно, проблеми... Гiтлер провалився пiд Москвою i допустив прорахунок, оголосивши вiйну США, не зобов'язавши Японiю вiдповiсти взаємнiстю щодо СРСР. Гiтлер взагалi не вiдрiзнявся логiкою, своїм звiриним антисемiтизмом, настроївши проти себе основну фiнансову елiту i навiть Ватикан. Щоправда, це збiльшило його популярнiсть серед арабiв, але суттєвої допомоги вони корпусу Роммеля не надали.
  Броневик пiд'їхав до колишнього радянського кордону. Тут уже були деякi руйнування. Ось прикордонний стовп ще стирчить.
  I японськi пiхотинцi, а також кiлька легких танкеток iз 20-мiлiметровими автоматичними гарматами та двома кулеметами кожна. Проти китайської пiхоти, це може бути й непогана зброя, але проти Т-34... Щоправда, таких танкiв на Далекому Сходi мало, основнi сили скутi на заходi. Крiм того видно, ще пара бронемобiлiв i мiномети, що перевозяться на автомобiлях з вiдкритим верхом. Треба сказати, що непоганi мiномети, незважаючи на невеликий калiбр.
  Вiдьмакова завагалася: що робити? Японцiв багато, i треба мабуть треба повертати, на путiвець. Чи може все-таки дати чергу за вузькоокими?
  Вже темнiє, хмари закрили небо, наближається дощ. Звичайно, можна ризикнути, тим бiльше як стовпилися японцi, пiхота стоїть, зiбрана в густi шеренги. Та тут їхнiй цiлий полк, солдатики жовторожi, досить гидкi, їх i вбивати не шкода.
  Вiдьмакова перехрестилася, пробурмотiвши:
  - Дай Боже покласти самураїв побiльше!
  Два великокалiбернi - 12 мiлiметрiв кулеметiв хльоснули чергами по вузькооких тварях. Почалося тотальне побиття. Дiвча навiть проспiвала:
  Будемо до кiнця з ворогом боротися,
  Подвиги солдатiв - не злiчити числа!
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Не пасуй коли прийшла бiда!
  12 - мм це великий i гострий патрон, вiн пробиває тiла наскрiзь, i часом кiлька японцiв за раз. Вiдьмакова керувала зброєю за допомогою гiдроприводiв, якi японцi запозичували з авiацiї. У першi секунди бiйцi iмперiї Вранiшнього сонця навiть не зрозумiли, що вiдбувається, i звiдки прийшла напасти. Вони просто падали, випускаючи з животiв та грудей цiвки кровi. Настiльки несподiваним було настання смертi в цьому такому на перший погляд безтурботному свiтi. Хоча нi, останнє твердження бiльше схоже на знущання.
  Вiдьмакова примудрилася викосити кiлька шеренг, як противник зреагував i почав розбiгатися. Летчиця продовжила стрiлянину, одночасно рухаючи броньовик, таким чином, щоб не потрапити пiд вогонь танкеток. Все ж таки авiацiйна гармата може i пробити, навiть таку броню. Втiм, це ще залежить вiд початкової швидкостi снаряда, на танкетках вiн таки бiльше, нiж у гармат винищувачiв.
  Поки льотчицi щастило, японцi не вiдразу розiбралися, хто їм посилає смерть, тим бiльше закапав весняний дощ, внаслiдок чого спалахи стали важко помiтнi. Напевно самураї подумали, що їх атакує загiн росiйський, що прорвався в тил, тому танкетки вiдкрили вогонь по кущах. Вiдьмакова, трощила японцiв i спiвала:
  Вiд далеких країв океану,
  Де склепiння здригнулося небес!
  Проносяться орди султана,
  Начебто антихрист воскрес!
  
  Вiйна нещадна, зла,
  Як шулiка спустилася на Русь!
  Земля моя в ранах сива.
  Врятуй матiр, я Богу молюся!
  
  Наскiльки жорстокий свiт, ось жах,
  Дитина впала i роздерта!
  Народили, його з болем тужась,
  Так лютий вирiшив Громовержець!
  
  Ось Бог мiри в гнiвi не знає,
  Обрушив на рiд людського лиха!
  I кожен живе страждає,
  Лише горе рахує перемоги!
  
  Залита все кров'ю Росiя,
  Наскiльки жорстокий ти Всевишнiй!
  Куди твоя подiлася мiсiя,
  Невже Христос - третiй, зайвий!
  
  Навiщо ти Ада та Єву,
  Вигнав за провину їхнього раю!
  Прийшов, править годину людожеру,
  З набiгом крутiше Мамая!
  
  Пролилися тут дiвчата сльози,
  Батькiв нiмцi забили!
  Вона босонiж, а морози,
  Суворi, всi рiчки застигли!
  
  Нiхто нас людей не шкодує,
  То мошки, то змiї нас жалять!
  Деколи виникає iдея,
  Що чаша страждань до краю!
  
  На Бога сподiватися марно,
  Адже йому звичайно не боляче!
  А жити краще погано та бiдно,
  Але ми тут сказали - годi!
  
  Прапори у нас комунiзму,
  А отже, без посилання на дядька!
  Терпiти немає сечi фашизму,
  Етик наш простий: до бiса вистачить!
  
  Надiя на руки в мозолях,
  На розум, що є в головi!
  Веде нас до звершень воля,
  Вмiння, запал у кулаку!
  
  I так, вiдмiрюючи кроками,
  До свободи та щастя свiй шлях!
  Ми червоними станемо богами,
  Не зможе нiхто нас зiгнути!
  Вiдьмакова спiвала i писала з кулеметiв, розстрiлюй уже встигли розбiгтися i залягти вузькооких. Але тут i їй зрадила удача, кiлька японських офiцерiв мабуть зрозумiли, в чому справа i кинули по броневику кiлька гранат. Вiдьмакова вiдчула здригання корпусу. Втiм, японськi гранати були осколковi i не пробили броню розраховану, мабуть, щоб тримати кулеметнi черги калiбру до 14 мiлiметрiв.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - I ось упористому бою шалена куля-дура! Роз'їлася, порозумнiшала раптом i частiше била в цiль!
  У бронетранспортерi живлення кулеметiв стрiчкове. Це дає великий запас куль, крiм того, подається водяне охолодження, що дозволяє збiльшити тривалiсть стрiльби. Тому войовниця без церемонiй зрiзала гранати японцiв, якi кидали в неї. Але, схоже, решта бiйцiв це помiтила. Знову полетiли гранати. Чувся гуркiт. Схоже, одна з гранат виявилася важкою близько кiлограма вагою та протитанкова. Японцiв вже постачали подiбними болванками. Проти "Шевронiв" та Т-34 слабо, але броньовик пробити можна! Крiзь пробитий борт Вiдьмакову обсипало пилюкою. Дiвча вилаялося:
  - Так Японiя маленька, але завдає великих неприємностей!
  Броневик замiв хiд, i пара уламкових гранат влетiла всередину, де вони й вибухнули.
  Осколки зачепили Вiдьмакова, розпоривши форму. До завершення спалахнув пробитий бензобак. Дiвча лаялася ще раз:
  - Не машина - генерал! Я б вас лайном обклав!
  Довелося, викосивши ще кiлька десяткiв вискочити з кабiни. Дiвчина це зробила непомiтно вiд японських солдатiв та поповзла. За себе вiн не турбувалася на нiй форма армiї країни Вранiшнього Сонця. А в темрявi та пiд дощем обличчя не надто розрiзниш. Тепер потрiбно зiйти з шосе i розчинитись у чагарнику.
  Дiвча повзло досить швидко i при цьому кiлька разiв натикалася на трупи. Досить пробурмотiла:
  - Непогано я дала прикурити самураям! Тепер лишилося врятувати самiй!
  Войовниця пiрнула в кущi i, пiдвiвшись, попрямувала. Блазень iз ними, може, не влучать. Взагалi-то вона побилася пристойно i подумала що її подвигу: швидше за все не повiрять, iнакше можливо знати дали б ще одну зiрку героя!
  Взагалi дивна рiч вiйна, ось ти вбиваєш людей i це не просто нормально, а доблесть. Як до речi, сказано у Бiблiї - не вбив! Тим не менш, Бог наказав не просто вбити, а взагалi поголовно винищити амалiкян i дружин, i дiтей, i навiть худобу! Хоча навiть пiд час вiйни, винищення мирного населення вважається аморальною та пiдлою справою.
  Втiм, захiднi союзники бомбили не лише й не так вiйськовi об'єкти, як мирне населення. Частково це викликано було низькою точнiстю, висотних бомбардувальникiв, що ускладнювало поразку суто вiйськових цiлей, але головне це була помста. Японiя також отримала прикурити вiд США. А вiдповiсти їм не було чим! Вони просто не мали лiтакiв такої дальностi, щоб дiстати янкi!
  Мабуть американцi визнали достатньою помсту за Перу-Харбор, або вiрнiше вища фiнансова елiта вирiшила вчинити прагматично, заодно i покiнчити з Червоною Армiєю Мао. У Японiї залишили Маньчжурiю як плацдарм для вiйни проти СРСР, i дали свободу рук проти Монголiї, а решту рук Чан Кай Ши! Тодi можна буде i весь Китай пiдгребти. А країна Вранiшнього Сонця нехай, стiкає кров'ю у вiйнi з СРСР. Тут що найцiкавiше, мабуть, i Японцi розраховують, перемiгши Росiю, знову поквитатися з Америкою, використовуючи допомогу Нiмеччинi та США, думають вирвати Сибiр та iншi землi з виснаженої Японiї.
  Кожна зi сторiн думає, що надходило дуже спритно, тим бiльше, що Америка та Британiя отримали пiд свiй контроль величезнi територiї без жодного пострiлу. А iнакше їм довелося б довго i нудно їх вiдвойовувати, що зайняло б як мiнiмум кiлька рокiв, так це все-таки острови!
  Вiдьмакова крокувала, розраховуючи перетнути лiнiю фронту. Цiлком реально проскочити у розрив i прибитися до своїх. А може, навiть ще когось iз самураїв взяти в полон. Ну, це бiля найпередовiших позицiй радянської армiї. Адже iнакше тягне важко.
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Так от для Свiтової олiгархiї: Нiмеччина та Європа пiд СРСР, це вважай втрачена зона впливу, i навiть загроза комунiстичної iмперiї, що посилилася, i подальшої експансiї бiльшовизму. А Росiї пiд Нiмеччиною, це розширення своїх сфер впливу та можливостi висмоктування всiх сокiв iз багатих Земель. Але справдi, що втратили французькi олiгархи програвши Нiмеччини: трохи довелося подiлитися з Гiтлером, але бiльшу частину багатства вони зберегли, i навiть стало легше експлуатувати робiтникiв - профспiлки нiмцi задавили. Що втратили олiгархи в Прибалтицi? Вважай весь капiтал, а хто не встиг втекти, то волю чи життя! Приклад вражаючий! Тож нiчого дивного в цьому немає! I якби Гiтлер настiльки затятим антисемiтом, нiхто б, не став допомагати СРСР!
  Треба сказати однiєю з причин, чому Францiя порiвняно легко зламалася, був значно нижчий вiдсоток євреїв i населення в цiлому, i фiнансової елiтi. У Польщi, Британiї, США: було навпаки. Особливо в США, чим, до речi, i пояснюється, чому американцi, незважаючи на те, що на Америку не впала жодна бомба, були по вiдношенню до населення Нiмеччини, ще бiльш жорстокими, нiж англiйцi!
  Вишу, став марiонеткою пiд вермахтом, а Парижем нiмцi проїхалися, граючи на губних гармошках. Гiтлер почав готувати вторгнення до Англiї, не подбавши перевести економiку на вiйськовi рейки та використовувати ресурси пiдкореної Європи. Це йому дорого коштувало, як не бажання домовлятися з англами, з вiдмовою вiд антисемiтизму. Останнє, можливо, дозволило б фюреру розв'язати всi сили для вiйни проти СРСР i напасти ще в травнi. Щоправда, мир iз Британiєю мiг пiдштовхнути Сталiна до оголошення мобiлiзацiї. Вiн став би сигналом, що ворог уже бiля порога.
  Або не стати, i тодi можливо, це вплинуло б позицiю США щодо Японiї. Вони не стали б провокувати країну Вранiшнього Сонця, i могутня iмперiя могла вiдкрити другий фронт! Те, що сталося зараз. Тiльки в гiршiй ситуацiї, коли армiя СРСР майже розгромлена, випуск озброєнь поки не налагоджений, i воювати, поки не навчилися!
  Зараз не сорок перший рiк - радянськi вiйська здобули бойовий досвiд, навчилися воювати та перемагати! Так що тепер їм не страшнi i важкi танки та лiтаки iз сiмома вогневими точками, на однiй машинi!
  Самотнiй японець стоїть бiля дерева. Так рядовий жовтенький бовдур.
  Вiдьмакова пiдскочила до нього ззаду. Смикнула голову вгору, а потiм крутнула... Коли рiзко смикаєш "котелок" ворога вгору, то м'язи шиї вже не можуть чинити ефективного опору i "качан" легко згортається!
  Ну що ж ще одним самураєм менше! Вiдьмакова виглядає веселою i задоволеною, навiть скеля зуби:
  - Японiї нiколи нас не завоювати! Тому що є такий боєць, як я!
  Справдi, за всю iсторiю Русь змогли завоювати лише монголо-татари! Чому так сталося i через що велика слов'янська нацiя виявилася безпорадною, це звичайно загадка не для одного поколiння!
  Найголовнiша причина це феодальна роздробленiсть, коли кожен узяв собi надiл: курей завiв i в ньому сидiв, охороняючи свiй спадок: не при дiлi!
  Вiдьмакова вiдчула, що тiснi та незручнi японськi чоботи розтерли їй ноги. Летчиця вирiшила, що в даному випадку немає сенсу терпiти борошно. Вона просто скинула тупоносi, стискають i давлять на пальчики "колодки". Вiдчула босими ступнями нiчну прохолоду, рiдну землю i вiдчула себе куди бадьорiше! Додала кроку, i навiть почала трохи пiдстрибувати!
  Те, що росiяни роздiлилися, стало величезною трагедiєю слов'ян. На заходi їх пiдкорили Литва та Польща, а на сходi жорстокi татари. Втiм, ярмо не тривало вiчно: Москва до цього маленьке мiстечко почала рости i навiть перетворилася на свого роду невелику iмперiю. Збирачем росiйських земель став Iван Калита. Вiн був першим i не найщасливiшим, але головне першим! А як це звучить у бiльшовицькiй пiснi: краще бути мертвим - нiж другим!
  Сталiн не росiйська, у цьому його головний недолiк! Звiдси i недовiра титульної нацiї, i масовi нiчим не виправданi репресiї! Ось дай свинi роги, а чурцi царство!
  Чучмек на тронi та Русь у загонi!
  Ось, наприклад, i Тухачевський, i Єгоров були цiлком здiбнi маршали, що можна сказати i з приводу iнших репресованих командирiв! Не порiвняти з вусатою мавпою! Ось через неї ми й улипли!
  Втiм, справдi як це вийшло, що Сталiн зумiв стати повновладним правителем? Малограмотного грузина, зробили Богом!
  Росiйським народом має керувати росiйський цар! Романовi, до речi, майже не мали росiйської кровi i можливо, тому виродилися!
  Японiя теж мала своєрiдну форму правлiння, де сьогун був по сутi вищий за iмператора, а тому були деякi переваги, оскiльки менша ймовiрнiсть занапастити iмперiю через спадкоємця дурня. Протягом столiть японцi не вели завойовницьку вiйну, зате активно гризлися один з одним. Це мало вплив на менталiтет цiєї нацiї. Але в ХХ столiттi країна Вранiшнього Сонця завоювала бiльше землi, нiж Олександр Македонський! Тепер ось настала черга Росiї. Тiльки зараз не царськi часи, править велика комунiстична партiя, i найпередовiша i найдосконалiша економiчна та полiтична система у свiтi!
  Адже макова втiм, раптом замотала головою. У полiтичнiй системi, i в укладi управлiння, теж не все вiрно! Наприклад, народ не обирає главу держави в результатi альтернативного волевиявлення, а вiдбувається... Треба сказати, що створення ставки та надiлення її надзвичайними повноваженнями не було передбачено нi законодавством, нi конституцiєю. А з приводу здiбностей недоучив семiнариста, у неї особисто були великi сумнiви! Як втiм, i Берiї: людину хитру, але малоосвiчену з вкрай вузьким кругозiром та ерудицiєю!
  Але лiнiя фронту ще ближче попереду видно спалахи, а гуркiт став ще сильнiшим. Що ж час знайти мови i.... Вiдьмакова примiтила загiн переповзаючих японцiв. Тепер треба обережно, сiсти їм на хвiст. Приблизно в такому стилi, як вона атакувала Ю-188, вельми швидкохiдний бомбардувальник, який навiть нелегко наздогнати на стрiмкому Мiзi. Лаги до речi взагалi, не особливо маневренi i в цьому вiдношеннi не краще за Фоккен-Вульфiв! Ну, ось самураї наближаються до окопу, вони схожi на таранiв, що пiдповзають до масляної калюжi. Багато японцiв, тут треба дiяти обережно ... Ось i капiтан армiї країни Вранiшнього Сонця, морда як у бабака. Щось кричить, енергiйно розмахуючи кулаками та кинджалом.
  Вiдьмакова терпляче дочекавшись, коли самураї пiднялися в атаку, довбала йому прикладом по потилицi. Втiм, так розрахувавши удар, щоб "япопошка" не затьмарився вiдразу. А потiм дала чергу з пiстолет-кулемета, по японцям, що бiжать в атаку! Проорив:
  - Хитрiсть на вiйнi як вiтрило на кораблi, але тiльки надує вона, а не її!
  Хлопчик Олег та дiвчинка Маргарита б'ються у Сталiнградi. Вони в цьому мiстi стоятимуть наче титани.
  Олег Рибаченко виглядав рокiв на дванадцять. I хлопчик жбурляє босою нiжкою гранату.
  Розкидає фашистiв i вимовляє:
  - Слава Великiй Батькiвщинi!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Викошує фашистiв i спiває:
  - Слава Сталiну та сонцю комунiзму!
  Олег Рибаченко веде вогонь та додає:
  - Героям слава!
  Дiвчинка стрiляє, викошує фашистiв. Метає босою нiжкою гранату i пищить:
  - I Батькiвщинi великої слава на вiки!
  Таким чином, хлопчик i дiвчинка реально розiйшлися не на жарт. Вони стрiляють у фашистiв i метають гранати.
  Боса нога хлопця метає забiйний подарунок. Пацан з дикою люттю вимовляє:
  - Ми всiх терзаємо!
  Маргарита стрiляючи i скошуючи ворога, пищить:
  - I буде сiножат диявола!
  I дiвчинка босою нiжкою жбурляє подарунок смертi. Така ось войовниця, здатна реально цiлi вiйська викошувати.
  Хлопчик i дiвчинка борються у Сталiнградi. Вони справжнi богатирi. I витязi повнi смiливого духу.
  А що Гiтлер думав, що пiсля катастрофи 1941 росiяни нiчому не навчилися?
  А дулю тобi! Червона армiя готова протистояти монстрам iз серiї "Е", нехай вони вiдомi: Е-75 тонн за дев'яносто, а Е-100 тонн сто сорок. Вiд тайги до Британських морiв, Червона Армiя найсильнiша.
  Хлопчик i дiвчинка борються, так що фашистам дiстається вiд них наче скло вiд кувалди.
  Дiти безсмертнi та нiчого не бояться. Що для них цi фашисти? Черговi кролики на затравку!
  Олег Рибаченко заспiвав iз ревом:
  - Ех, Гiтлер, ех Гiтлер, ти Гiтлер козел,
  Навiщо на Росiю ти полiз?
  Отримаєш вiд нас ти саме у п'ятак -
  Наткнешся на мiцний хлопчисько кулак!
  I ось мускулистий пацан кидає босою ногою гранату. I два нiмецькi танки Е-50 i Е-75 стикаються лобами i вибухають.
  Олег Рибаченко вимовляє iз захопленням:
  - Я юний боєць класу супер!
  I знову хлопчик дає чергу.
  А потiм стрiляє й дiвчинка. Вона б'є влучно, i прикладає мiцно. I при цьому спiває:
  - Усiх фашистiв зламаю, i Адольфу жир спущу!
  I знову дiвчисько в повному азартi винищення. Все стрiляє собi та стрiляє.
  А вiд босої нiжки знову летить граната. Вона вражає фашистiв. Розкидає наче кеглi вiд удару м'ячем.
  Маргарита спiває:
  - Сильний удар винятково влучний,
  На ринг вилiтає найкрутiший Повєткiн!
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, охоче пiдтвердив:
  - Гiдний Повєткiн екземпляр, i не бiгає вiд сильних супротивникiв!
  Пiсля чого хлопчик знову кидає босою ногою гранату, i розбиває фашистiв, наче пляшки брукiвки.
  А як спритно такнi, у гiтлерiвцiв стикаються. А що вони хотiли? Не треба було лiзти до СРСР.
  Одне тiльки Олегу Рибаченку прикро. США з нiмцями вже розв'язалися, а Росiї за них вiддувайся.
  Хлопчик, знову жбурнувши босою нiжкою гранату, заспiвав:
  - Не валяй дурня Америка,
  Вiддай нам Аляску тепер...
  Це наша земля на два береги.
  Недаремно ведмiдь - лютий звiр!
  I Олег Рибаченко знову дав чергу... Викосив фашистiв. I знову босi пальцi нiг хлопчаки стискають гранату i жбурляють її по супротивнику. Розкидають його у рiзнi боки.
  Пацан реве:
  - Слава Росiї!
  Маргарита знову кинула босою нiжкою гранату i пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Хлопчик поправив дiвчинку:
  - Тут править Сталiн, а не Микола Другий!
  Маргарита охоче погодилася:
  - Так Сталiн! Який помирився з людожером!
  I дiвчинка знову кинула босою нiжкою забiйний подарунок.
  Олег Рибаченко логiчно зауважив:
  - СРСР потрiбний перепочинок! Хоча Третiй Рейх нею краще скористався!
  I дiти знову почали стрiляти.
  Нiмцi пiд Сталiнградом i в самому Сталiнградi отримали страшне пекло.
  Але насправдi iз чим прийшли, з тим i йдуть.
  Точнiше вмирають. Бiй такий кривавий i святий правий.
  Олег Рибаченко правда в ходi битви думає, що всiх надто вже люди часом наївнi. То зi Сталiна генiя роблять, то взагалi iз Лукашенка. Для Бiлорусi двадцять першого столiття робити з колгоспника культ особистостi досить стрiмко. Час давно порозумнiшати.
  I вибрати нового, молодого, прогресивного лiдера. А не демонструвати рiвень iнтелекту немовляти у пiсочницi.
  Найкраще Лукашенко характеризує такий анекдот:
  Коли в Бiлорусiї все дорожчає, що найдешевше?
  Обiцянки президенту Лукашенку!
  А чому?
  Тому що вони нiчого не вартi!
  Соромно за бiлорусiв, якi все ще голосують за такого диктатора. Адже давно час порозумнiшати, i показати що вони народ Європа. Ось, наприклад, у Росiї Путiн хоч зумiв завоювати собi повагу, приєднавши Крим без пострiлу.
  Але це через його феноменальне везiння. Успiхiв у Путiна багато. Наприклад, пощастило з тим, що пiд час вiзиту прем'єра Iзраїлю стався неприємний епiзод iз його дружиною у Києвi. I знову прояв феноменального везiння. Але так мало реальної вiддачi! А якби подiбне феноменальне везiння мав би цар Микола. Точнiше вiн його i отримав, вже до 1935 року Росiя половиною свiту опанувала.
  А що далi... Полiт у космос цар Микола намiтив на 28 травня 1935 року якраз на свiй день народження. Перший полiт за всю iсторiю людства росiйської дiвчини-космонавта.
  А в цьому свiтi, доки СРСР займається виживанням.
  Бої у Сталiнградi приблизно як у реальнiй iсторiї 1942 року. Тiльки цього разу ворог набагато сильнiший. I кiлькiстю за рахунок колонiальних вiйськ та технологiчно.
  У небi радянської Росiї особливо тяжко. Дуже багато сильних реактивних лiтакiв у фашистiв. I проти цього якось не так i просто встояти.
  Ось нiмецькi льотчицi Альбiна та Альвiна збирають собi рахунки. Вони у цiй справi великi фахiвцi.
  Як, наприклад, таких нiмецьких дiвчат у бiкiнi з голими ногами зупинити?
  Олег Рибаченко вiдчуває цих дiвчат.
  Кидає босими пальцями нiг ще одну гранату. Розкидає фашистiв на всi боки i вимовляє:
  - Велике серце Росiї!
  I хлопчик-термiнатор веде дуже агресивний вогонь. Кожна куля вражає у цiль. А в атаку йдуть i араби, i чорношкiрi та iндуси. Налазить величезний натовп.
  Хлопчик-генiй босою ногою знову жбурляє гранату, зiштовхує два великi нiмецькi танки i полiт:
  Меч самурая з тобою,
  Серце i розум чистi.
  Смiливо в атаку веде
  Шлях краси!
  Маргарита, стрiляючи по супротивнику, взяла i пальнула фашистами з базуки i пискнула:
  - Надзвичайна краса!
  I войовниця кинула босими пальчиками нiжок вельми руйнiвний подарунок смертi. Розфарбувала супротивникiв. Потiм знову пальцями голої ноги жбурнула знову дика руйнацiя. I два фашистськi танки взяло i зiткнулося. Навiть iскри та дим посипалися та повалили!
  Олег вигукнув:
  - Отак вiчна дiвчинка молодець!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою нову забiйну лимонку i пискнула:
  - Ми вiчнi дiти на чумацькому шляху!
  Хлопчик-термiнатор кивнув i сам продовжив бiй. Все йде за планом. Точнiше, поки що нормально. I на їхнiй дiлянцi фашисти не прорвуться.
  Так що гiтлерiвцi як не намагаються, а реально тiльки захлинуться своєю кров'ю.
  I їхнi танки перетворяться на металобрухт! I над планетою прапор Росiї сяятиме!
  Олег Рибаченко дiє iз великою енергiєю. Кидає босими ногами гранати та спiває:
  - Радiсть буде нам завжди,
  Буде свiтла мрiя...
  I настане краса -
  Забереться метушня!
  Хлопчик-генiй дiє з активнiстю, що зростає iз пропорцiйним напливом нiмцiв люттю.
  Маргарита дiє другим номером. Але босi нiжки дiвчинки гранати метають все активнiше та активнiше.
  I пiдпадають пiд її удари фашисти.
  Олег Рибаченко теж стрiляє... Але думки скачуть, повертаються до сьогодення. Тому, що є насправдi.
  Ось справдi бiлоруси начебто мають найбiльшу масу мозку в Європi, а дозволяють на себе одягати хомут, терплять диктатуру особистостi.
  I був би хоч президент якимсь суперменом! А так колгоспник, та ще й без законного батька. I дозволяти стiльки рокiв їм собою понукати.
  I ще ще знаходяться недалекi люди, що за нього голосують.
  Так, у Олега Рибаченка навiть склалися коломийки.
  Скажiть менi друзi доки,
  Голосiв за батька Колi...
  Час Олега вам обрати -
  Щоб грошей бiльше отримувати!
  Так, звичайно ж, потрiбнi змiни i якнайшвидше. Справдi застiй, чреватий поганим наслiдки.
  Тим бiльше, що Лукашенко й сам не знає, чого хоче. То вiн правий, то лiвий. То капiталiзм йде, то соцiалiзму. I нормальної команди вiн не має. I своєї партiї немає i iдеологiї. Такий ось культ дуже посередньої та балакучої особистостi. Сталiн та Ленiн хоча б знали, чого хотiли! А цей диктатор? Не знає навiть - правий вiн чи лiвий!
  Нi, без iдеологiї та стiйкої партiї, стабiльностi у суспiльствi не буде.
  I просування вперед теж!
  Сталiн, на жаль, теж став символом терору та руйнування, перетворивши комунiзм на пугало.
  Оптимального правлiння не вийшло. А за Брежнєва був маразм - як можна було такого поставити главою СРСР. I в молодостi Брежнєв на iнтелектуала не тягнув, а в старостi впав у маразм. Та й загалом соромно глава держави не мiг двох слiв без папiрця зв'язати. Адже слiд було вмiти таке робити!
  Олег Рибаченко жбурнув босою нiжкою вбивчу подвiйну гранату i заспiвав:
  - Але жити як i ранiше,
  Але жити за Брежнєвом!
  Я нiмо, нiмо, не можу!
  I не жени пургу!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок вибуховий пакет. Розкидала фашистiв наче яблука, якi струсили з гiлки.
  Дiвчинка заспiвала:
  - Яблунi у кольорi,
  Соловйов наспiви...
  Я до тебе прийду
  Будуть переспiви!
  Дiвчинка широко i слiпуче усмiхалася. Її зубки немов перлини, так сяють.
  Так ця пара чудово б'ється.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвала:
  - Нашi зi сталлю кулаки,
  Пазурi, зуби та iкла...
  Так i жадають справжньої бiйки!
  I знову хлопчик-термiнатор дуже влучно палить. I вiд гiтлерiвцiв сиплються кривавi краплi.
  Нi, не буде пощади. Вороги захлинуться.
  А тим часом Наташка та її команда борються у Сухумi.
  Гiтлерiвцi штурмують узбережжя. Бiй зрозумiло дуже нерiвних
  Але ж дiвчата. Коли вони майже голенькi, це супер!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату, викосила дюжину фашистiв i заспiвала:
  - Майбутнє у свiтi за нами,
  Адже ми дiвчата як джедаї!
  Зоя теж запустила босою нiжкою гранату. Розсiяла гiтлерiвцiв i впевнено пропищала:
  - Я те, що всiх зможе закопати у могилу!
  Далi веде вогонь Аврора. Теж дiвчина, яка колись б'є, то це вже зовсiм не удар мухи.
  Руда чортiвка взяла i продзижчала:
  - Я цвiту лисицi, i найбiльшої краси!
  I знову босою нiжкою вiзьме, i подарунок смертi викине! Ось це справдi дiвка, що треба.
  А тут ще й Свiтлана як довбане! I всiх розсiє i розкришить, немов у неї чорти з усього пекла вселилися.
  Та дiвчата тут, звичайно, з такого оскала зубiв, що будь-яку щелепу знесуть без проблем.
  А як треба, то й половину голови!
  Наташа стрiляє по супротивнику, i реве:
  - Я є така крута войовниця, що проти мене навiть бугай не попрє! Я йому зламаю голову!
  Зоя впевнено пiдтвердила:
  - Зламаю i роги!
  I боса нiжка дiвчини кидає гранату. I два гiтлерiвськi танки як вiзьмуть i зiткнутися.
  А далi ось i Аврора як врiже. I теж босою нiжкою запустить убивчу.
  I прореве:
  - Слава Сталiну нехай вiн розумнiє!
  Аврора справдi зла. Якого це воювати на два фронти? Адже фактично це означає самогубство.
  I чого це Сталiн до такого довiв Росiю?
  Дiвчина знову босими пальчиками нiжок запустить забiйний подарунок смертi i пропищить:
  - Слава новому вождевi!
  Ну i правильно! У Сталiна навiть чоло низьке. I це ознака невисокого iнтелекту.
  Свiтлана стрiляє собi. I босими нiжками кидає гранату. Розкидає супротивникiв. Винищує їх i верещить:
  - Слава росiйським богам!
  I знову голою п'ятою метне щось дуже руйнiвне.
  Дiвчата тут такого калiбру, що не вiзьмуть фрицi.
  Четвiрка дiвчат це величезна сила. I головне вони в одних трусиках.
  I це їм дає колосальну здатнiсть битися.
  Наталя веде вогонь. Рухають лавиннi африканськi воїни, навiть iндуси та араби.
  Нiмцi використовують їх як гарматне м'ясо. Без жодної жалостi та жалю використовуючи у боях. I, зрозумiло, беруть числом.
  Сухумi вже вiдрiзали суходолом. I це дуже погано. Незабаром закiнчуються боєприпаси i доведеться вiдходити.
  Але поки що дiвчата все ще не хочуть поступатися. Вони мрiють про перемогу. Хоч сили та нерiвнi. А Москва в оточеннi.
  Наташку це непокоїть. Вона кидає босою нiжкою гранату. Розриває ворогiв i спiває:
  - Якщо столицi стоятиме!
  Зоя теж шпурнула босою нiжкою вибух-пакет i пискнула:
  - Не вичерпається Росiї рiчка!
  I довбанула по супротивнику з усiх стволiв, саморобної безвiдкатки запеклiстю.
  I розбила пару танкiв.
  А ось зверху починають пресувати штурмовики.
  Ну i що з того, що вони реактивнi?
  Аврора пальнула з ракетницi. Збила нiмецьку машину. Змусила її впасти.
  Пiсля чого руда бестiя проворкувала:
  - Без кордонiв комунiзм!
  Далi Свiтлана почала вести вогонь. I викошувала чорних бiйцiв. А потiм як босою нiжкою жбурне лимонку.
  I прореве:
  - Слава новим богам!
  Наташа пальнула по супротивнику i пискнула:
  - Росiйським богам!
  I вiд кидка її босої нiжки вибухає лiтак.
  Ось це дiвки-термiнатори. Якщо вже б'ються, то так що з ними нiкому не впоратися.
  Зоя теж кидає у супротивника те, що вбиває будь-яку силу. I таке, що розносить ворога. I войовниця, скелячи зубки, верещить:
  - Лiтаки в труну!
  I босi пальчики кидають знову подарунок смертi.
  А потiм Аврора як запустить у ворога, лимонку. Вiзьме i прореве:
  - Майбутнє це за нами!
  Свiтлана, вискалив зубки, видала:
  - За комунiзм, i новi скоєння!
  I знову як кинув босою нiжкою гранату. I всiх повбиває. Ну якщо не всiх то частина точно.
  Фашисти полiзли в глечик. I в цьому їхня проблема. Ось видно самохiдку "Ягдтигр". Застарiла машина, але дуже забiйна. До неї пiдповзає хлопчик-пiонер. I пiдсовує мiну.
  I самохiдка тривiально вибухає.
  Хлопчик показує мову i спiває:
  - Вип'ємо за Батькiвщину, вип'ємо за Сталiна!
  Вип'ємо i знову наллємо!
  Гiтлера ми пiонери вб'ємо!
  Фашистам дiстається. Хоча й тяжко Червоної Армiї. Мiсто Грозне оточене гiтлерiвцями, але все ще борються в ньому бiй. Дiвчата тут на висотi.
  Ось Тамара б'ється. Вона в купальному костюмi та босонiж. Та й погода спекотна i дiвчинi так спритнiше. Красуня веде вогонь. Босою нiжкою по фашистах запускає вибуховi пакети та спiває:
  - Гiтлер скоро цвяхи в труну отримає,
  Буде, як павук, горiти у вогнi.
  Мучитимуть у пекло бiси.
  Тих, хто поклонявся Сатанi!
  I знову вiд босої п'яти красунi летить дуже вбивча лимонка i розбиває фашистiв.
  Марiя зi смiшком вимовляє:
  - Гранати вбиватимуть!
  I ляскає Тамару по плечу. Двi дiвчини б'ються, а нагорi пробитий кулями Червоний прапор.
  Дiвчата босонiж i майже без одягу, але радянських мiсто здавати не збираються.
  Марiя заспiвала веселу пiсню. I при цьому вела жорстокий i вбивчий вогонь;
   Багато є людей великих,
  Чиї справи у вiках живуть, Багато є iмен великих Що безсмертними звуть.
  
  Багато казкових героїв Зберiг наспiв билин, Але простий з усiх героїв I рiдний нам усiм - один.
  
  Серед гiр провiв вiн дитинство, За польотом птахiв стежив, Отримав вiд гiр у спадок Красу орлиних крил.
  
  Його iм'я, гримнувши громом, Пронеслося за океан, Стало близьким i знайомим Пролетарi всiх країн.
  
  На великiй землi Китаю,Дороге всiм серцям, Це iм'я сповiщаєФанзам - мир, кiнець - палацам.
  
  Сталiн - це щастя прапор, Людства свiтанок! Нехай живе коханий Сталiн Багато-багато довгих рокiв!
  Добре спiвали дiвчата. До Марiї Тамари приєдналася i Веронiка, i Вiкторiя.
  Усi чотири красунi в оточеннi, але як борються.
  Ось Марiя босою ногою кидає гранату та збиває нiмецький штурмовик. I пищить красуня:
  - Слава нашiй партiї!
  Веронiка теж босою нiжкою посилає подарунок смертi, i НЕ-162 збитий. I реве войовниця:
  - Слава, що вище за славу!
  . РОЗДIЛ Љ6
  Вiкторiя, стрiляючи по супротивниках, i ведучи вогонь, шкодити:
  - За майбутнi простори комунiзму!
  I четвiрка красунь, майже оголених i босонiж смiється.
  Вони такi дiвчата орлицi найвищого порядку.
  Мiрабела та Анастасiя i в небi борються. I теж фашистам мiзки вставляють.
  Мiрабела з посмiшкою, цвiрiнькає:
  У свiтi буде все чудово,
  Батькiвщину любiть пристрасно!
  I знову босими пальцями нiг, через вiдчинене вiкно, як закине лимонку. I по фашистах довбає. Падає чергова збита машина.
  Оце фокус - треба так потрапити.
  Анастасiя зi смiшком вимовляє:
  - Ленiн би тебе похвалив!
  Мiрабела збили однiєю чергою пару нiмецьких машин i зауважила:
  - Сталiн без жодних сумнiвiв теж!
  Анастасiя зрiзала три гiтлерiвськi лiтаки i пiдтвердила:
  - Без жодного сумнiву!
  Дiвчата такi аси крутi. I головне - красивi. У них жар i водночас холодний розрахунок.
  Мiрабела збиваючи черговий лiтак, помiтила:
  - Все у свiтi у нас щодо...
  Анастасiя хихикнула i сердито буркнула:
  - Без фiлософiї зайвої!
  I теж вiдчинила вiкно, i босою нiжкою жбурнула гранату. На цей раз МЕ-262 рознiсся.
  Мiрабела згiдно кивнула:
  - Це ти чудово зробила!
  Анастасiя, вискалив зубки, додала:
  - Що зробила, те зробила!
  I обидвi войовнички як зареготають. I пiдморгнуть один одному.
  Так героїзм вражаючий.
  Влiтку 1946 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Олени Огурцової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Альона у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Альона воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Оленка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Марiя. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Марiї брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Марiя пережила вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Марiя стрiляє... Солдат Третього Рейху, в даному випадку араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Оленка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Анюта дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Анюта спритно ухиляє вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Марiя вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Алла - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Алла веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Алла майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Алла кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Анюта, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Анюта, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Марiя жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Марiя з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Алла теж обтрушує пил, зi своїми пружними, на повнi груди. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Анюта бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анюта почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анюта шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Анюта з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Анюта, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Алла дуже сексуальна у своїх чорних трусиках, i голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Алла залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Анюта.
  Красуня-капiтан, зрубавши фашиста, прочирикала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Марiя пострiли, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Анюта, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Марiя точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Мотрена, теж дуже гарна, разом iз пiонером Серьожкою приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Мотрона погладила хлопчика по шиї i вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Мотрона з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Мотрона, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечима - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Мотрона на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Мотрона, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Анюта тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Анюта тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Марiя кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Алла, розбиваючи прицiл фашистам, i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Анюта прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Марiя зрубала кулею гiтлерiвського наймита i заспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Анюта хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Марiя пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Анюта бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Алла жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Алла свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Алла хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Анюта, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Марiя на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Анюта, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Марiя чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Алла знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Анюта посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Мотрона щекотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Марiя на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Алла це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Алла взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Анюта блиснула очима, звалила нiмця попаданням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Мотрона поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Анюта вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Марiя лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Алла вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Марiя iгриво заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Анюта, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Марiя люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Алла збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Алла, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Алла перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Катерина... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Катерина стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Алла зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Катерина заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Алла струснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Катерина хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Алла рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Катя хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Алла хихикнула:
  - I життя добру!
  Катерина побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Алла як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Анюта тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Анюта втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Анюта перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Анюта точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Марiя зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Алла, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Мотрона поправила Аллу:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Анюта заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Алла найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  . РОЗДIЛ Љ7
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Аллу, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Алла знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Анюту, та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Марiя заспiвала з великою наснагою:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Алла, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Алли!
  Мотрона, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Вiдьмакова повернувшись iз передової, отримала термiновий виклик до Владивостока. Зазнавши величезних втрат i майже оточивши Хабаровськ( зв'язок iз цим мiстом пiдтримувалась через Амур), японцi зупинили свої вiйська для перегрупування та поповнення. Принаймнi сто мiльйонна Японiя з ще сiмдесятимильйонною Манчжурiєю та Таїландом могли удосталь перекидати пiхоту. Деякому сенсi воювати з СРСР легше нiж США, так для битви з останньою потрiбно багато дорогих кораблiв i не дешевої авiацiї. А ось пiхоти з легкими та дешевими гвинтiвками та автоматами скопiйованi зi "Шмайстерiв" можна постачати у великих кiлькостях! Кожен японський хлопчик iз семи рокiв вмiє зiбрати та розiбрати автомат! Тiльки, звичайно, потрiбен час, щоб з острова на континент перекинути вiйська. А отримавши поповнення знову рушити углиб радянської територiї!
  Отримавши виклик, Вiдьмакова розраховувала, що нарештi отримає новий винищувач i битиметься в небi. До Владивостока дiвчину пiдвозили на "емцi". Льотчиця вiдчував себе подобою термiнатора. Попутником виявився сивий дiдок, незважаючи на солiдний вiк, що носив лише сержантськi нашивки.
  Вiн хвалькувато заявив:
  - Ех ви молодь! А ви знаєте, що я ще за царських часiв з японцями воював!
  Вiдьмакова iз сумнiвом запитала:
  - Невже? А може, ти ще й хрест отримав?
  Дiд, трясучись сивою бородою, лаявся:
  - Немає нi хреста, нi медалей! Так рiк i три мiсяцi воював рядовим! А ти що думаєш, усi можуть звання та медалi здобувати? Особливо за царя, коли рядових не дуже шанували!
  Вiдьмакова погодилася:
  - Та за царя була станова нерiвнiсть! Але зараз iншi часи. До речi, як вам япошки! Чи сильний був супротивник?
  Старий вiдповiв, виблискуючи залiзними зубами:
  - Не слабкi, хоч будь наше командування розумнiшим, не вiддали Порт-Артур та Маньчжурiю! Не такий сильний вони ворог.
  Емка їхала повiльно, дорога була розбита бомбами та артилерiєю. Можна було побалакати.
  Вiдьмакова запитав трохи тихiше:
  - А нашi що були сильнiшi?
  Старий жваво нiби був заводною iграшкою, кiлька разiв кивнув:
  - У дечому так! Наприклад, у японцiв стрiльбищ проводитися разiв на двадцять бiльше, нiж у нас. Я ось перед вiдправкою на фронт, лише у трьох стрiльбищах брав участь. I то по п'ять пострiлiв кожен. Тим не менш, при перестрiлцi, не сказати щоб ми були гiршi за японцiв. I це при тому, що вони були у формi кольору хакi, а ми в бiлих шинелях. Звичайно пiсля того як ми отримали деякий вiйськовий досвiд. Здiбностей у ратнiй справi у японцiв набагато менше, нiж у нас, не дивлячись на бiльш тривалий вишкiл. Адже гвинтiвки в них б'ють куди точнiше, нiж наша палиця "Мостина".
  Вiдьмакова без застережень погодилася:
  - Так звичайно! У цьому ти маєш рацiю! Японцi вони, як i нiмцi, дуже багато уваги придiляють стройової пiдготовки.
  Старий похитав головою:
  - Навпаки! Не на приклад менше, нiж у нас у царськiй армiї! Ну, якщо ще перед першою свiтовою вiйною, стали тренувати солдатiв краще, i хоч форму помiняли, то тодi... Не армiя, а суцiльна крокiстика!
  Вiдьмакова не без єдностi помiтила:
  - У нас перед вiйною, теж дуже багато уваги придiлялося ходiння на парадах! Мабуть, розумний вчитися на чужих помилках, дурень на своїх, хто взагалi не вчиться, хто?
  Дiд помiтив:
  - Вишкiл справа наживна! А ось iз постачанням у нас взагалi був повний завал. Нi гармат, нi патронiв! Голодували часто, солдати хворiли - лiкiв не було! Вмирало вiд тифу та iншої гидоти бiльше, нiж вiд японських куль. Така й була погана вiйна. Куропаткiн взагалi iдiот! Нi обхiдних маневрiв, нi маскування прямо кидав людей на траншеї пiд кулемети. Нас використовували як гарматне м'ясо. Скiнчилося все погано, розгромом. Я взагалi ледве ноги тягнув. Щоправда, тим, що полону уникнув, цiлком можу пишатися! Як пораненнями теж!
  Дiвчина, цiкавлячись, запитала:
  - А самi японцi стали кращими чи гiршими! У планi своїх бойових якостей.
  Старий спочатку закурив самокрутку, i лише потiм вiдповiв:
  - Про це важко судити об'єктивно. Армiї змiнилися, з'явилися танки, авiацiя, пiстолет-кулемети. Кораблi в планi прогресу, не так сильно змiнилися, як втiм, i гармати. Але дурiсть командування залишилася колишньою, так прошляпити, напад на Владивосток!
  Вiдьмакова блиснула зеленими очима:
  - Цьому немає виправдання!
  Старий погодився:
  - I бути не може! Адже знали, що противник готує пiдлянку i не зреагувати, на це нiяк! Наче пiдставили. Адже перемир'я з пiндосами явна ознака того, що ось-ось пiде сильний удар.
  Вiдьмакова хихикнула:
  - З пiндосами?
  Дiдок, пiдтвердив:
  - Так зараз Америку i Британiю називають! Назва походить вiд слова "спiзнитися", тобто вкрасти. А це країни-паразити, країни-злодiї, що смокчуть кровi, у тих, хто дурнiший i слабший!
  Летчиця кивнула рудою головкою:
  - Тут я згодна!
  Старий наполягав:
  - Погодься, що наше командування iдiоти, та ще й зрадники! Так пiдставити наш флот, гiрше пiндосiв!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Може вони не думали, що японцi так швидко завдадуть удару. Взагалi Далекий схiд, був мiсцем вiдпочинку, i сюди влаштовувалися труси та ледарi. Адже в армiї не треба працювати як робiтнику або колгоспнику в тилу, а отримуєш гарний пайок i платню. З iншого боку, i життям, служачи Далекому Сходi, не ризикуєш. Та рай для нероб i трусiв.
  Старий заперечив:
  - Не так вже й погано б'ються солдати та офiцери. Ось Хабаровськ, досi не здали.
  Вiдьмакова погодилася:
  - Росiйський воїн, особливий воїн! Але як говорив Брусилов: солдати у нас чудовi, офiцери добрi, генерали посереднi, а цар зовсiм поганий!
  Дiдок, невдоволено крякнув:
  - Якби у нас командувач не Куропаткiн, а Брусилов: ми б перемогли! На жаль, його затирали! Треба сказати, що за царя росiйськi генерали подрiбнiли: за Суворова була цiла плеяда видатних полководцiв! Втiм, адже Сталiн грузин, а як кажуть грузин жо...
  Вiдьмакова перервала дiдуся:
  - Обережнiше з такими висловлюваннями! Так можна i в спецiальний вiддiл потрапити! Втiм, для мене Сталiн аж нiяк не генiй! I, наприклад, пропущений лайн-панч у лютому це пiдтверджує! До речi, я чула, що на перше Травня радянська ППО в Москвi виявилася безпорадною i загинули багато тисяч радянських громадян!
  Старий помiтив:
  - Завдяки США та Британiї! Вони дали вермахту новi лiтаки! Та ще я чув, нiби мало мiсце масове шкiдництво, через яке Якi розвалювалися в повiтрi! Причому саме новенькi Якi!
  Вiдьмакова кивнула головкою:
  - Я про це чула! Справдi неподобство! Але, сподiваюся, винних покарають, а проблему виправлять!
  Дiдок кивнув, потiм раптом промовив:
  - Головна проблема у нас у головах! Свого роду совковий менталiтет! Спроба перетворити людину на гвинтик, на звичайного раба!
  Вiдьмакова не стала сперечатися. Вона замовкла, тупо втупившись у вiкно. Тепер загроза поразки СРСР стала значно вiдчутнiшою. З'ясувалося, навiть Москва не захищена вiд авiанальотiв. Принаймнi не має достатньо надiйного захисту, щоб витримати масований авiаналiт!
  Що ж вiйна переходить у дещо iншу стадiю... Щоправда, в боях пiд Сталiнградом, у нiмцiв теж було панування в повiтрi, але воно не принесло омрiяної перемоги! Втiм, не така вже й переважна, була у фрицiв перевага! Адже на фронт регулярно надходили новi радянськi лiтаки! Але треба сказати рiвень бойового вишколу у льотчикiв був дуже низький. Бiльшiсть новачкiв мала трохи бiльше 8 годин польотiв. Це великий мiнус, тим бiльше, що нiмцi зазвичай мають до 250 годин! Втiм, пiсля Сталiнграда нiмцi скоротили програму до 150, але зараз i з пальним стало куди легше. Втiм, поява великої кiлькостi нових лiтакiв та для фрицiв створить проблему.
  До речi, повiдомляли, що серед пiлотiв збитих бомбардувальникiв захоплено в полон кiлька громадян США. Що ж останнє, не стало несподiванкою! Льотчикiв на новi бомбардувальники у Люфтваффе не вистачає, от i знайшлися добровольцi!
  Цiкаво, чим на це вiдповiсть радянське командування? Адже дiстати Берлiн нiчим? Далекi стратегiчнi бомбардувальники СРСР не розроблялися, крiм П-8. Останнiй лiтак зi швидкiстю трохи бiльше 400 кiлометрiв на годину та створений у 1936 роцi, явно застарiв. Крiм того, при ударi по Берлiну вiн рухатиметься без повiтряного супроводу, i нiмцi можуть перехоплювати його своїми лiтаками. Адже у них вже з'явилися дуже непоганi радари, якi зафiксують рух лiтаючої маси до Берлiна. Та й потрiбен час, щоб випустити достатньо кiлькiсть цих машин, для ударiв по Нiмеччинi. Нiмцi не слабка нацiя та люблять технiку! Ймовiрно, вони самi дисциплiнована i високоорганiзована нацiя в Європi чи навiть у свiтi! Перемогти на самотi, а ще маючи, на другому фронтi, не слабку Японiю дуже складно.
  Найкраще, що можна зробити в цiй ситуацiї, це спробувати вбити клин мiж союзниками та Нiмеччиною. Тiльки як це зробити? Берiя їй уже доручав здiйснити подiбне використання, отриманий в американцiв есмiнець. Гарна могла вийти провокацiя, але Ганна не встигла.
  Начебто вона не винна - що не доля, але все одно гризе неприємний осад. Наче може бути, якби прибула вона на добу ранiше, все було б по-iншому!
  Втiм, i не виключено! Але вона прибула, щойно отримала наказ вiд Берiї!
  Взагалi Лаврентiй Палич майстер провокацiй. Японiя напала на Перу Харбор, не без його участi!
  Справа в тому, що в руки розвiдки країни Вранiшнього Сонця, як би випадково потрапили документи, про плани США завдати серiї превентивних ударiв використовуючи авiаносцi, в тому числi i базуються на Перу-Харбор!
  Крiм того американцi дурнi: вони провокували Японiю на вiйну, а Британiєю наклавши ембарго на поставки нафти та iншої сировини, а самi до вiйни не були готовi!
  Дiйсно США в 1941 роцi не мало, достатнiми силами, особливо в танках, для вiйни з Японiєю. У 1940 роцi у них було всього 400 танкiв, а iнформацiя про 1941 секретна, але навряд чи i тодi їх було бiльше тисячi! Так що Америка залiзла у вiйну, будучи зовсiм неготовою! Ну, а Японiя теж не дуже озброїлася. Якщо танкiв у неї було близько двох з половиною тисяч, причому легень, то, наприклад, далекої авiацiї взагалi не було!
  Так США доблеснi льотчики країни Вранiшнього Сонця i не бомбили! А просто самi отримували в лич! А тепер вони вирiшили вiдiгратися на СРСР розраховуючи в першу чергу на свою пiхоту, мрiючи повторити успiх часiв царя Миколи Другого!
  Вiдьмаковi стало нудно, i вона заспiвала:
  Як життя складне, Господи, на жаль,
  Ти сам одягнув вiнок терновий!
  Нi, не нести менi голови,
  обiцяє проблеми день нам новий!
  
  Мрiї враз розлетiлися на порох,
  Жорстокий хробак гризе зi пристрастю!
  I бiль, i скорбота в твоїх очах,
  Що приборкати, нiхто не має влади!
  
  Але що, Боже можеш ти,
  Як сам зiйшов на хрест Голгофи!
  Про щастя примарнi мрiї,
  Ревуть i стогнуть у плачi вдови!
  
  Нема нiж Земля жахливiшого свiту,
  Ескiз вiйни вся кисть у кровi!
  Надривною пенею ефiру,
  Ти павутину враз порви!
  
  А якщо хочеш життя моє,
  То кинь мене Господь у геєну!
  Ось все одно тебе люблю,
  У прогрес я вiрю у змiну!
  
  Я вiрю в те, що людина,
  Здатний, стати i чистiшим, вище!
  Що скiнчиться страждань повiк,
  Нам стане, як брат Всевишнiй!
  
  Що ми будемо наказувати,
  У просторах зоряних кораблями!
  Що наша доблесна рать,
  Сильнiше Квазара засяє!
  
  Життя не згасне нiколи,
  I кожен буде людиною!
  Як нескiнченний промiнь року,
  З безмежним i блаженним вiком!
  
  Реальним стане комунiзм,
  Вiр, буде краще, нiж мрiяли!
  Прогрес уперед, вгору, а не вниз,
  Нехай радiсть буде - немає смутку!
  Вiдьмакова закiнчила пiсню i "Емка" нарештi в'їхала до Владивостока. Летчиця з цiкавiстю розглядала мiсто. Руйнiв у Владивостоку помiтно побiльшало, деякi будiвлi димилися, на вулицях працювали команди гасiння, багато було пiдлiткiв, з лопатами, кирками, та iншим набором для лiквiдацiї пожеж.
  Дiдок помiтив:
  - За царя молодь теж працювала, але без посмiшок i ентузiазму! Хоча на голому ентузiазмi далеко не поїдеш!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Якщо промисловiсть - мотор економiки, то ентузiазм пальне з високим октановим числом!
  Старий радiсно кивнув:
  - Добре говориш дiвчинка!
  "Емка" зупинилася бiля будiвлi комендатури i Вiдьмакова мало не бiгцем вискочила з неї. Дуже їй хотiлося знову опинитися на своєму крилатому скакунi.
  Дiвчина постукала до кабiнету, куди її направили на повiстку. Наслiдував сонний голос:
  - Увiйдiть!
  Вiдьмакова увiйшла, гордо розправивши плечi. У крiслi сидiв чоловiк у формi полковника НКВС. Такий лисуватий i неприємний тип. Вiн похмуро запитав льотчицю:
  - Iм'я прiзвище по батьковi!
  Дiвчина швидко вiдповiла:
  -Ганна Петрова Вiдьмакова!
  Полковник додав:
  - Вiйськове звання?
  - Майор ВПС та герой радянського союзу! - гордо заявила льотчиця.
  Полковник пiдняв трубку i коротко повiдомив:
  - Майор ВПС Вiдьмакова вже прибула!
  Потiм звернувся до дiвчини.
  - Ви як почуваєтеся? Сподiваюся здорова?
  Летчиця вишкiрила зуби:
  - Добре почуваюся! Готова битися як левиця!
  Полковник кивнув:
  - Чудово! Я гадаю, японцi це оцiнять!
  Почувся шум, тупiт чобiт, i в кабiнет вломилося шестеро рядових спiвробiтникiв особливого вiддiлу у супроводi, людину в особливiй формi. Вiн наказав:
  - Одягти наручники на цю кралю!
  Вiдьмакова розгубилася:
  - А це ще чого?
  Полковник гаркнув:
  - А того! Ви заарештовано громадянку Вiдьмакова! I будете вiдправленi до в'язницi!
  Людина в особливiй формi попередила:
  - Це баба дуже добре вмiє битися! Тож будьте пильнi!
  Вiдьмакова посмiхнулася:
  - Я не буду представникiв наших доблесних органiв правопорядку! Зателефонуйте Берiї i це непорозумiння разом, роз'яснитися!
  Полковник зневажливо пирхнув:
  - Ось ще Берiю вiдволiкати! Вiдправте її до в'язницi, а слiдство розбереться!
  Вiдьма кивнула:
  - Я герой радянського союзу i слiдство, звичайно, розбереться, але з Берiєю було б швидше! Я хочу якнайшвидше опинитися за штурвалом лiтака!
  Полковник утiшив:
  - Пiд час вiйни нiхто довго не тягтиме! Введiть її!
  Вiдьмакова йшла, не чинячи опiр i, її лише злегка пiдштовхували дулами автоматiв укороченої моделi, якими почали оснащувати розвiдникiв. Потiм запхали в чорну вирву i повезли. Ганна Петрiвна була спокiйна, провини за собою вона не вiдчувала, та й НКВС напевно знають про її особливi стосунки з Берiєю, так що розберуться. Воно навiть цiкаво побувати у в'язницi. Справжнiй чоловiк має виростити сина, вiдслужити в армiї та вiдсидiти у в'язницi! Так, мабуть, i войовниця! У в'язницях багато вiдомих людей сидiли i Сталiн, i Ленiн, i Гiтлер!
  В'язниця розташовувалась не дуже далеко вiд комендатури, так що Вiдьмакову витягли i ввели у двiр. Там злiсно гарчали собаки, кам'янi стiни в'язницi побудованої ще вiсiмнадцятому столiттi, були похмурими i сiрими. Дiвчина вiдчула мимовiльне хвилювання, коли її ввели всередину i повели коридорами. Ось вiкно реєстратури: черговi питання:
  - Iм'я, прiзвище, по батьковi, стать!
  Потiм поворот на права у примiщення викладене плиткою. Там за столом сидiв офiцер у формi НКВС i шкiряним фартухом i з ним лiкар у бiлому халатi та двi жiнки середнього вiку натягують на руки тонкi, гумовi рукавички.
  Той, що супроводжував Вiдьмакову вартовий швидким, вiдпрацьованим рухом зняв з неї кайданки. Офiцер скомандував:
  - Роздягайся!
  Вiдьмакова здивувалася:
  - Що?
  Офiцер спокiйно повторив:
  - Я сказав, роздягайся! Обшук та особистий огляд обов'язковi!
  Дiвчина почервонiла:
  - Але ж тут чоловiки!
  Офiцер iз фартухом гаркнув:
  - Тобi допомогти! А ну скидай ганчiр'я повiя!
  Вiдьмакова здригнулася, вона згадала, що та при помiщеннi у в'язницю особистий огляд обов'язковий i стала знiмати одяг. Жiнки приймали її та ретельно промацували кожен шов. Залишившись в одних трусиках, Вiдьмакова знiяковiла, але офiцер гаркнув:
  -I труси знiмай стерво! Обшук буде повним!
  Залишившись перед кiльком чоловiк скоєно голою (привiв її конвой стояв на мiсцi, готовий будь-якої митi вступити в бiй), дiвчинка знiяковiла i спробувала прикрити руками.
  Ту її мiцно врiзали палицею по сiдницях:
  - Руки по швах сука!
  Вiдьмакова прохрипiла, але стерпiла. Коли її одяг завершили промацувати, а чоботи розпороли, офiцер скомандував:
  - А тепер перевiрте їй саму!
  Жiнки-тюремницi почали з голови. Вони пальцями в рукавичках розтрiпали зачiску, потiм зазирнули у вуха, навiть використали якусь трубочку з лiхтариком. Вуха вiдтягували кiлька разiв, згинаючи та розгинали. Потiм подивилися в нiздрi:
  - Покашляйте, будь ласка! Отак, сильнiше!
  Нiс дiвчинцi розiм'яли. Пiсля чого вiдбувся огляд рота. Це було зовсiм неприємно, грубi руки давили язик, раз у раз вiдтягували його, потiм смикали сильнiше, навiть мало не вiдiрвали.
  Офiцер подав голос:
  - Ретельнiше треба! Вона може бути шпигункою!
  Тюремницi стали давити пальцями на зуби, перевiряючи немає пломб, в яких могла бути прихована важлива iнформацiя. Вiдьмакова вiдчувала себе приниженою та обплюваною її героя СРСР обшукували як повiю, не пропускаючи нiчого. Потiм жiночi руки в рукавичках почали обмацувати голi груди дiвчини. Вони м'яли, мацали буквально кожен мiлiметр, просвiчували лiхтариком. Груди дiвчата i зрадницьки набрякли, а тюремницi давили все сильнiше, потiм прохрипiли:
  - Нi! Ось вона чиста!
  Далi обстежили пупок та пальцi рук. Пупок вiдтягували, теж крутили, потiм i прокололи голкою. Не менш старанно обстежили пальцi рук.
  - А тепер гiнекологiчний обшук! - наказав офiцер.
  Тюремницi наказали:
  - Нахилиться i розсуньте ноги, будь ласка!
  Далi було найпринизливiше, коли рука тюремницi в рукавичцi, досить грубо увiйшла в лоно дiвчини. Вiдьмакова застогнала вiд болю та приниження. А рука жорстко ковупалася в печера, де жiнка зберiгає найцiннiший свiй скарб, вiд чого було i боляче, i лоскiтно. Дiвчина трохи сiпалася, а офiцер єхидно бурчав:
  - Перевiрте її якнайретельнiше! Адже саме в iнтимних мiсцях шпигунки зазвичай i ховають документи, а часом досить i маленької записочки, щоб дiзнатися важливу iнформацiю.
  Одну тюремницю змiнила iнша, пiсля чого обшук став ще болючiшим i грубiшим. Вiдьмакова зрозумiла, що її просто хочуть принизити, перетворивши обшук катування.
  Огляд заднього проходу був не менш грубим, та ще й використовувалася кишка, i велика клiзма. Мабуть, льотчицю i справдi пiдозрювали всерйоз. Пiсля цього перевiрка пальцiв, нiг та ступнiв здавалася дрiбницею.
  На цьому, втiм, не скiнчилося, офiцер наказав:
  - Тепер на рентген шлунка! Мало що вона могла проковтнути!
  Ну, це не так уже й боляче. Тут був присутнiй лiкар, вiн усе ретельно просвiчував, навiть серце та легенi. Нарештi дав вiдмашку:
  - Вона чиста i абсолютно здорова!
  Офiцер сердито буркнув:
  - Жаль ми її все одно розстрiляємо! Втiм, нехай поки що на роялi пограє!
  Летчиця, приголомшена приниженням, крокувала покiрно, як автомат. Вiдьмаковi вимазали руки фарбою i ретельно видавили на папiр. Потiм були рiзнi вимiрювання, фотографування в профiль, в анфас. Досить довго змусили стояти голою, переписуючи всi прикмети, шрами та родимки на тiлi. Пiсля чого її сполоснули в холодному душi, що, звiсно, в СРСР не тiльки для ув'язнених їх видали тюремну робу.
  - На одягайся стерво!
  Роба була фактично рубищем, шитим iз мiшковини та вишиваним тюремним номером. Взуття дiвчинi не дали, мабуть вважаючи її для ворогiв народу зайвою розкiшшю, i так ледве прикриту повели в камеру.
  Щойно пройшли масовi арешти, в'язниця була переповнена та гула. Вiдьмакову кинули в тiсну клiтку, де вже було бiльше сотнi жiнок переважно молодих дiвчат iз числа вiйськових та обслуги. Коли льотчицю ввели в камеру, вона не могла зробити й кроку, в'язня захаращена вся пiдлога. У камерi було дуже темно, вiкно забили дошками, душно i сильно смердiло, мабуть, давно не виносили парашу.
  Дiвчата були напiвголi, а деякi взагалi голi, забрали одяг. Декiлька з них марили i просили пити. Вiдьмакова зупинилася запитавши:
  - Я не можу зробити й кроку! Куди менi йти!
  - Де привели там i стiй! - Наказала з темряви, мабуть, старша по камерi. - Тут нам немає мiсця.
  Вiдьмакова розумiючи, що це безглуздо, все ж таки запитала:
  - А за що вас дiвчата?
  Пролунали голоси:
  - Та ось 58 стаття, чи ще взагалi без звинувачення! А ти за що?
  Вiдьмакова зiстрила:
  - Та Берiю зґвалтувала!
  Почувся дружний смiх дiвчат i вигуки:
  - Та вона наша!
  Хто пискнув iз мороку:
  - Повiсити мало цього Берiю!
  Грiзний голос перервав:
  -Досить! I так уже чоловiкiв у дворi понад пiвтисячi розстрiляли! Нас також можуть вивести всiєю камерою на прогулянку!
  Вiдьмакова гаркнула:
  - Ну, нi, мене поведуть на розстрiл, я так не дамся!
  . РОЗДIЛ Љ8
  Олег Рибаченко за свiтле завтра продовжував битися разом iз дiвчинкою Маргаритою Коршуновою.
  Вони билися у Сталiнградi. Билися з усiєю колосальною мужнiстю. I не думали вiчнi дiти вiдступати та пiддаватися вороговi.
  Але сили були нерiвнi i фашисти поступово просувалися вперед. Але дуже повiльна i закидаючи пiдступи до будинкiв, i вулицi трупами найманцiв.
  Москва була оточена, але все ще боролася. I в нiй також були свої гарнi дiвчата. Якi воiстину богатирки.
  Олег Рибаченко та Маргарита вiдстрiлювалися у Сталiнградi. Одночасно хлопчик пробував, дещо й писати, по АI.
  Кандидата у президенти Бiлорусiї Олександра Лукашенка не попустили до виборiв. Причепилися до того, що Слов'янський собор вiдкликав пiдписи. В результатi, кандидатiв було не шiсть, а п'ять. I основна боротьба розгорнулася мiж Зеноном Поздняком та Кебичем. Проросiйський i бiльш помiркований Кебич вийшов у другий тур iз невеликою перевагою. А потiм i з великою рiзницею перемiг антиросiйського Позняка.
  Лукашенко протестував, що його зняли незаконно. Але загалом, крiм шуму, нiчого не було.
  Кебiч перемiг дуже впевнено. I став першим бiлоруським президентом.
  Незабаром Бiлорусь увiйшла до рубльової зони. Ситуацiя в економiцi залишалася кризовою. Грошей не вистачало. Але країна була у рублевiй зонi.
  Кебiч запропонував процес iнтеграцiї iз Росiєю. Почалося зближення законiв, вiдкрилися межi, об'єднувалася економiка. Створювалися наддержавнi органи.
  1999 року вiдбулися новi вибори президента Бiлорусiї. Економiка була у глибокiй кризi пiсля росiйського дефолту. Але дуже збiльшився вплив комунiстiв. Лукашенко ж з усiма посварився i власної партiї не створив i був вiдтiснений iншими силами. Основна боротьба розгорнулася мiж Калякiним та Кебичем. Зенон Позняк на той час втратив популярнiсть. Як втiм, i БНФ загалом.
  Найсильнiшими стали комунiсти.
  У Росiї також трохи змiнилася iсторiя. Зюганов набрав президента трохи бiльше голосiв, хоч не зумiв перемогти. Лебiдь на кiлька мiсяцiв був довшим за секретаря Ради Безпеки. Але, загалом, це настiльки iстотно. Найголовнiша вiдмiннiсть - Черномирдiна не було вiдправлено у вiдставку. I внаслiдок цього залишався прем'єром навiть пiсля дефолту. Втiм, незважаючи на допомогу Чорномирдiна все одно у другому турi програв, i президентом Бiлорусiї став Калякiн.
  А в Росiї пiсля вiдходу Єльцина в президенти пiшов Черномирдiн. Економiка Росiї вже перейшла в зрiст i Вiктор Степанович, хоч i з великими труднощами, за допомогою Жириновського, який посiв третє мiсце, здолав Зюганова.
  Таким чином, у Росiї президентом став Черномирдiн, секретарем Ради безпеки та першим помiчником президента Жириновським. Путiн поки що залишався на других ролях. Зюганiв голова опозицiї. Примаков досi мiнiстр закордонних справ.
  Отже, все йшло за планом. Калякiн продовжував процес iнтеграцiї, але ще не поєднуючись. Економiки пiшли у зрiст. Черномирдiн вiв вiйну у Чечнi. Перемовлявся iз Масхадовим. I зрештою домiгся там стабiльностi.
  Наступнi вибори Чорномирдiн у Зюганова вже виграв легко. Калякiн також легко був обраний на другий термiн. Все йшло бiльш-менш спокiйно. Економiка Бiлорусiї пiднiмалася.
  Але Калякiн не пiшов на третiй термiн. Його наступником став колега Новiков.
  Не пiшов на третiй термiн i Черномирдiн. Черномирдiну успадковував Жириновський. Останнiй, звичайно ж, став значно помiрнiшим, але посилив тиск на Бiлорусь - вимагаючи приєднання до Росiї.
  Новик же упирався. Через що потрапив пiд санкцiї.
  Жириновський вирiзнявся бiльшою жорсткiстю i тиснув сильнiше... Внаслiдок чого проросiйськi сили провели в Бiлорусiї референдум, який спiвпав iз сильною економiчною кризою. I Бiлорусь увiйшла до складу Росiї. Що посилило антизахiднi настрої.
  У 2014 роцi Жириновський, скориставшись приводом майдану в Українi та повалення Януковича, ввiв вiйська. Українська армiя була небоєздатною i росiяни її знезброїли. Янукович та рада пiд дулами автоматiв оголосили про проведення референдуму. Росiя приєднала себе i цю республiку.
  Для того, щоб українцi менше бунтували, Жириновський перенiс столицю Росiї до Києва. I це вплинуло на результати референдуму. Сам Володимир Вольфович, на наступних виборах президента був iз трiумфом обраний на третiй термiн, скасувавши на референдумi всi обмеження.
  Олександр Лукашенко пiшов на пенсiю i канув у небуття. Путiн пропрацював на посадi голови ФСБ до 2012 року, доки не виповнилося шiстдесят рокiв. I Жириновський, який любив омолоджувати команду, не замiнив його на сорокарiчного здiбного офiцера. Молодшим став i губернатор Бiлорусiї, який замiнив Новiка.
  Росiя, щоправда, потрапила пiд санкцiї Заходу, але були не надто суттєвими. Жириновський воював у Сирiї та Iраку. Створив для курдiв свою державу i загалом дiяв рiшучiше, нiж Володимир Путiн. Мало того, Росiя завдала ракетного удару по Саудiвськiй Аравiї i рiзко пiдняла цiни на нафту.
  Потiм почалася велика вiйна мiж Iраном та США. Що ще бiльше пiдняло цiни на нафту. А Росiя тим часом взяла та приєднала до себе Прибалтику та Молдову. А потiм, скориставшись смутою в Казахстанi пiсля вiдходу Назарбаєва, цю республiку включила у свiй обiг.
  Теж пройшов референдум, i Росiя отримала чергову губернiю.
  Поступово йшло вiдновлення СРСР.
  2020 року Жириновський оновив рекорд на виборах четвертого термiну президента Росiї. Поки що вiн йти не збирався.
  А Росiя рухалася Середньою Азiєю. В Узбекистанi, Таджикистанi, Киргизiї, Туркменiстанi - з'являлися росiйськi вiйська та проходили референдуми про приєднання до Росiї.
  Так i вiдновилася в колишнiх кордонах СРСР.
  Але Жириновському цього мало. I вiн без зайвих забобонiв зайняв вiйськами та Фiнляндiю. I там очевидно з майже стовiдсотковим результатом, провiвши референдум. I приєднуючи її до себе.
  Отже, Росiя повертала своє. Дещо погiршивши стосунки з Китаєм через претензiї на Порт-Артур i виселення жовтих iз Сибiру.
  Але поки що Китай боявся проти Росiї i в'якнути.
  А ось в Алясцi пройшов вiйськовий переворот, i росiйськi вiйська зайняли її. I провели референдум щодо повернення до складу Росiї. Одночасно Америка змушена була визнати недiйснiсть угоди про продаж Аляски Росiєю.
  Таким чином...
  Олег Рибаченко перервався i знову почав стрiляти.
  Хлопчик дав чергу, а потiм жбурнув гранату босою ногою. Розкидав фашистiв i прочирикав:
  - Ми непереможнi!
  Маргарита теж всадила чергу, кинула пальцями голої ноги гранату, розкришила фрицiв i прокричала:
  - I завжди єдинi!
  Дiти билися дуже вiдважно.
  Хлопчик знову полоснув по ворогах чергою. Шпурнув пальцями босих нiг у гусеницю гранату. В результатi два танки зiткнулися. Олег Рибаченко заспiвав:
  - Слався ти наша росiйська земля,
  В iм'я священної Росiї,
  Рiдна порада сiм'я!
  Дiвчинка знову жбурнула босою ногою гранату. Збила десяток фашистiв i заспiвала:
  - На горi стоїть корова,
  Будьте дiти ви здоровi!
  Хлопчик дав чергу, викосив фрицiв i прочирикав:
  - Батькiвщина в моєму серцi,
  На щастя вiдчинимо дверцята!
  I пiсля чого його дитяча нога кинула гранату. Вiн хлопець котрий воiстину смертоносний носiй знищення.
  Маргарита теж стрiла з колосальною влучнiстю.
  Дiвчинка взяла i заспiвала:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний-
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  Дiвчинка, кидаючи босою нiжкою гранати, взяла i прочирiкала далi;
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали печалi -
  У космос вiдчинили дверцята -
  Зiрки над нами виблискували!
  I дiвчинка засмiялася. Полоснула чергою по фашистам. Вибила їх ряди i пискнула:
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму.
  Яскраво сяятиме сонце,
  Шлях, осяявши комунiзму!
  I знову дiвчинка спритно жбурне босою нiжкою гранату. Зштовхуючи мiж собою гiтлерiвськi танки.
  Наташка теж бореться. У Сталiнградi дiвчата просто богатирi.
  I спiвають собi iз вiдвагою:
  - Батькiвщина моя - свiтобудов темрява,
  Зламати можу натиск злих ворогiв...
  Без тебе кохання не можу i дня,
  За тебе вiддати - життя своє готове!
  I Наташка кидає босою нiжкою гранату.
  Далi Зоя стрiляє. Красива дiвчина в бiкiнi. Надасть чергу, викосить фашистiв.
  I потiм вiд її босої нiжки, як полетить забiйний подарунок.
  Зоя проспiвала, скелячи зубки:
  - Я люблю ворогiв трощити! Така дiвка!
  I знову красуня босими пальчиками нiжок запустить руйнування.
  А потiм веде вогонь i Аврора. Теж руда чортiвка як всадить по фашистам.
  I її босою нiжкою пущена граната, розмаже бiйцiв вермахту щебенем.
  Дiвчина пищить:
  - Тилi, тилi, тралi, вали...
  Бити фашистiв менi по силi,
  Вiдмовлюся тепер навряд чи!
  I знову войовниця стрiляє влучно.
  Далi вогонь веде Свiтлана. I теж босими пальчиками нiжок покинула вибух-пакет.
  Та й дiсталося фрицям.
  Дiвчина прямо скажемо - войовниця-скеля.
  I як заспiває:
  - Славитися Русь над Землею,
  Будемо завжди ми з мрiєю!
  I чотири дiвчата по фашистам та як урiжуть. Вони взагалi, що святi угiдницi з батальйону ангелiв смертi. I фашистам у Сталiнградi дiстається.
  Але стає все важчим i важчим i важчим.
  Сталiнград поки що тримається, зате Сухiмi фашисти змогли вже взяти. Тут ще й флот iз моря у гiтлерiвцiв сильний. У тому числi й трофейнi британськi кораблi.
  Вони буквально поранили все узбережжя. Та й турки з пiвдня наступають. Стає дуже стрiмко.
  Наташа зi своїми дiвчатами iз Сухiмi змогла перелетiти до Сталiнграда, захопивши нiмецький фанерний лiтак.
  I тепер також у Сталiнградi. Мовляв, це мiсто вам фашисти, як не намагайтеся не взяти.
  Наташа жбурляє босою нiжкою вбивчий подарунок, що розриває гiтлерiвцiв на рване м'ясо i спiває:
  - Наше життя буде прекрасним!
  Зоя, кинувши за допомогою босої нiжки гранату, додала, скелячи зубки:
  - Якщо, звичайно, ми переможемо!
  I дiвчина труснула червоними сосками.
  Аврора, ведучи вогонь, ревла:
  - I нехай славиться наша Вiтчизна!
  I теж босими пальцями нiг закине вбивчий подарунок. Розкришить супротивникiв, i пискне:
  - Слава Великої Русi!
  А далi Свiтлана взяла i довбала чергу. Викроїла сотню гiтлерiвцiв. Потiм босою нiжкою запустила гранату i пискнула:
  - За нове свiтло науки та процвiтання!
  I чотири дiвчини знову б'ються, i не збираються опускати носики.
  Наташка двома босими нiжками пiдняла вибуховий пакет. I з усiх сил шпурнула в гiтлерiвський танк.
  Е-75 отримавши пошкодження, зупинився i задимив.
  Наташка заспiвала:
  - Смiялася Русь i плакала та спiвала,
  На всi вiки на те вона i Русь!
  Далi Зоя взяла та босими пальцями нiг запустила забiйний презент. I черговий танк гiтлерiвцiв зупинився пiдбитий.
  Зоя прочiрiкала:
  - Та майбутнє за нами!
  Слава Великої Росiї!
  Аврора довбанула з кулемета. Скосила масу фашистiв. А потiм агресивно вимовила:
  - Слава героям СРСР!
  I вiд кидка її босої нiжки знову летить граната. Ось це руда дiвчина. Просто непереможний термiнатор.
  А Свiтлана, як узялася, i розфарбувала гiтлерiвцiв. I пiдкосила їх неначе гострим сiножатям.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Славитись земля Росiї!
  I вiд кидка її босої нiжки така вбивча уламкова граната летить.
  Войовниця пискнула:
  - За радянську iмперiю!
  Наташа стрiляючи, вимовляє:
  - За найбiльшу з iмперiй!
  I знову вiд її босої нiжки летить, що вбиває фашистiв з великою гарантiєю.
  I дiвчина спiває:
  - Слава Батькiвщинi моїй -
  Росiї слава!
  Зоя теж кинула босою нiжкою гранату. Зрiзала масу гiтлерiвцiв та пропищала:
  - Великої Росiї - велика слава!
  I пiдморгнула своїм напарницям.
  Дiвчата очевидно майже голi. У бiкiнi, засмаглi, м'язовi, красивi, i фiгуристi.
  Як чарiвно виглядають дiвчата, коли майже голяка! I навiщо ще одяг!
  Далi Аврора активно стрiляє. I босою нiжкою як покине те, що вбиває гiтлерiвцiв.
  Пiсля чого заспiває:
  - За велику Вiтчизну!
  Свiтлана продовжила вогонь. Зрубала фашистiв i прочирiкала:
  - За великi здобутки!
  I босою нiжкою як запустить гранату. I знову гiтлерiвцям стрiмко.
  Молодцi росiйськi дiвчата. Вони люди найвищого пiлотажу.
  А тут ще й льотчицi: Мiрабела та Анастасiя. Теж як влiплять фрицями.
  Та вiд таких дiвчат розбiгаються гiтлерiвськi орди.
  Войовницi борються на ЯК-9. Машина начебто й застарiла. Але цiлком ефективна. Хоч у швидкостi та озброєннi поступається Люфтваффi.
  Тiльки одна 20-мiлiметрова гармата та кулемет у дiвчат, проти МЕ-262 з п'ятьма 30-мiлiметровими гарматами.
  Але Мiрабела спритно маневрує, заходить у хвiст крилатому фашистському стерв'ятнику. I розстрiлює його. Пiдбиває метал, спалює ворога начисто.
  Пiсля чого Мiрабела заспiвала:
  - Все вище та вище i вище,
  Полiт лiтакiв як птахiв.
  Ми зносимо фашистськi дахи,
  I доблесть солдатiв поза межами!
  А ось i Анастасiя як вiзьме i довбає по фашистам. Адже вона дiвчина-термiнатор.
  Розкришить пики гiтлерiвським бандитам, i пискне:
  - За Русь прийде велика слава!
  I теж босими нiжками натисне на педалi. I падає черговий Мессершмiт.
  Дiвчата борються в одних лише трусиках. I їм дуже добре. Вони швидко пурхають на слабкiших двигунах. I уникають пострiлiв ворога.
  Мiрабела зрiзаючи фриця, пищить:
  - Нi ворони, вам нас не здолати!
  I знову войовниця виповзає на вбивчу дистанцiю.
  I падає нова гiтлерiвська машина.
  Дiвчина-босонiжка знає, що робить. I в неї все чудово виходить.
  Ось фашист намагається накрити войовницю з дистанцiї. А вона йде. I якимось дивом знову бiля хвоста супротивника.
  I збиває фриця, попискуючи:
  - Для росiян немає нiчого неможливого!
  I знову войовниця здiйснює розпач. I чергова машина падає пронизана.
  Мiрабела прочирiкала:
  - Воiстину свiт для Росiї створено!
  I знову як вивернеться. I як пiддасть вороговi!
  Анастасiя теж збиває нiмецьку машину, i верещить:
  - Славиться вся наша земля, та не буде нам каверзи!
  I дiвчата дедалi бiльше розходяться!
  Що з ними може впоратися? Хiба що агресивний ураган!
  Точнiше i урагану їх не здолати!
  Наташка тим часом б'ється i спiває:
  - За Росiю ми битимемося!
  I теж босою нiжкою як запустить гранату вбивчого калiбру.
  I розмолотить гiтлерiвцiв у трiски з металу та кривавого м'яса.
  Зоя теж кине босою нiжкою вбивче i розпечене i, пiдстрибнувши, видасть:
  - А за новий порядок комунiзму у всьому свiтi!
  I вишкiрить свої зубки.
  Аврора веде жорсткий вогонь. Стрiляє собi, косить фашистiв i пищить, скелячи зубки:
  - За досягнення прогресу!
  I вiд її босої ноги мчить те, що здатне розколошматити будь-яку перешкоду.
  А далi у бою Свiтлана. Така ось убивча дiвчина.
  I ще вона бiлявка. Як рубає по фашистам ... I далi летить вiд її босої нiжки вбивчий подарунок. Вiн розкришить гiтлерiвцiв, i зверне до диявольського полум'я.
  Дiвчата-термiнатори як прошиплять:
  - Славитися моє слово честi!
  Слово комсомольське!
  Войовницi як пальнут фашистами. I давай їх розстрiлювати як шалених собак.
  Ось це дiвки-термiнатори! I трощать гiтлерiвцiв - ну i бiсовки!
  Наташа з пафосом вимовила:
  - Ми боротимемося за соцiалiзм,
  За нашу радянську Росiю,
  За новий великий лад!
  I знову вiд її босої нiжки летить смертоносний подарунок.
  Зоя дiє також досить енергiйно. Крушить фашистiв. I не дає їм спуску. I босi її нiжки миготять, наче пропелер.
  Войовниця iз запалом вимовляє:
  - В iм'я священної Русi,
  Буде прославлена Росiя!
  I знову войовниця з повним азартом б'ється.
  Далi кидає босою нiжкою подарунок смертi та Аврора. Як розмiтає на всi боки фашистiв. I вимовляє з люттю:
  - Я чемпiонка свiту з боксу!
  А потiм уже Свiтлана запустить убивчу та руйнiвну. I її боса нога така спритна.
  I войовниця прочирiкала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Фашистiв замочимо у сортирi -
  Не вiрить Вiтчизна сльоза,
  А злим олiгархам дамо по мiзках!
  . РОЗДIЛ Љ9
  Беручи участь у важких битвах, Вiдьмакова майже не спала кiлька дiб, i тому, не дивлячись на крайню тiсноту у тюремному iзоляторi, задуху та сморiд, майже одразу ж заснула.
  Їй снилося, що вона опинилася в середньовiччi i очолила повстання невiльникiв, ставши свого роду Спартаком у спiдницi! Ось уже пiсля першого успiху вiдважна войовниця мускулиста дiвчинка зiбрала повстанцiв i запропонувала вибрати собi вождiв.
  Вiдьмакова, як i очiкувалося, стала головою вже немаленького загону, а своїм першим заступником запропонувала могутнього богатиря Турана.
  I тут раби виявилися одностайними. Потiм обрали десятникiв. Десятична система найпростiша i вiдьмакова вирiшила, що не слiд нiчого ускладнювати.
  Озброївшись трофеями, i прихопивши тарганових равликiв (у важкому снi пiдсвiдомiсть у Вiдьмакова розiгралася), вони рушили далi.
  Щоб змiцнити свiй авторитет i розiм'яти ноги Вiдьмакова йшла пiшки, рухаючись, наче кiшка. Потiм дiвчисько перейшло на бiг, вiдчуваючи пiдошвами босих нiг, дрiбнi, гострi камiнцi кам'янистої дороги. Але войовниця не звертала уваги на бiль, мало того вона випередила всiх. Як з'ясувалося недаремно. Троє ворожих бiйцiв сидiло в засiдцi, i вони могли пiдняти передчасну тривогу. Вождь повстання пiднявся на дерево i стрибнув на ворогiв зверху. Її рухи як танець гiбрида тигрiв i кобр, легкий скрик i затихли з вiдрубаними головами.
  - Ось так я ламаю опiр!
  Вiдьмакова не втрималася вiд гри на публiку, показам вiдсiченi голови рабам. У вiдповiдь почувся гул схвалення.
  Незабаром з'явилися i маєтки iз плантацiями. Рiзьбленi будинки справжнi палаци з прикрасами та статуями. Де-не-де виднiлися фонтани. З однiєї статуї у виглядi Зевса з крилами метелика та пастями на животi, ногах i грудях: лупило сiм струменiв. Поля багатi, огряднi, подiбнi до золотистої бавовни, зерно з великими колосками, нуту та iншого. На них трудилося багато рабiв. Тут були i чоловiки та жiнки, а також безлiч дiтей. Зрозумiло наглядачi, сторожа. Але в цiлому, звичайно рабiв набагато бiльше, причому з лопатами та мотиками.
  Вiдьмакова пiдняла наспiх пошитий дiвчатами-невiльницями саморобний прапор: Зi зображенням Меча та мотики! Iншi раби кинулися в атаку.
  Тим часом на стовпах висiло кiлька рабiв i рабинь, їхнi руки та ноги були пробитi цвяхами. Схоже, цi дiти несправедливостi були приреченi на муки. Побачивши визволителiв, що наближаються, розп'ята дiвчина несподiвано сильним голосом закричала:
  - Настала вiдплата, бийте господарiв!
  Провiдниця Вiдьмакова, як завжди попереду. Її тарган равлик встав дибки i звалив вiдразу двох стражникiв. Iншi подалися назад, один вiд страху, навiть напоровся на власний спис. З пробитого черева вилiзли кишки. Дiвчина посмiхнулася:
  - Слабкi ви воїни, коли скакуна злякалися!
  Милослава, що стала її зброєносцем, боролася по праву руку, сокири в руках дiвчини, наче бритва вправного цирульника. Так хвацько зрiзає бiйцiв.
  Не поступався i Турану. Вiн запустив камiнь, що проломив стражнику груди, i вступив у бiй. Було видно, що важка робота пiшла йому на користь, не м'язи жорна. Щоправда, Вiдьмакова рухався швидше.
  Раби кинули працювати, але в бiй поки не вступали. Мабуть, вони були розгубленi. Правда, той самий невгамовний хлопчик, пiдскочивши до трудящих пацанiв, крикнув:
  - Ви труси! Хто за мною - той герой, хто без мене - той паршива свиня!
  Першими вiдгукнулися хлопчаки. Вони кидалися на наглядачiв. Ось один хлопець рокiв чотирнадцяти так ударив мотикою свого опiкуна, що його голова розлетiлася як гарбуз. Це спрацювала, i iншi раби, навiть, як правило, скромнi та терплячi дiвчатка, кинулися у бiй.
  Тепер битва стала хаотичною, але чисельна перевага, а також розпач були на боцi невiльникiв. I вони, зрозумiло, брали нагору.
  Паса ось чого важко чекати вiд дiвчини, вчилася просто на очах. Зчепилася зi стражником, той почав її тiснити. Так вона його обдурила, вiдвела меч i вразила просто в шийку.
  - Оце я називаю закускою! - зiстрила дiвчина. - Дивись не впийся!
  Перший маєток звiльнили швидко, загiн рiс прямо на очах. Повстання поширювалося, подiбно до пожежi охоплюючи поля. Вiдьмакова скакала, вириваючись уперед. Назустрiч йому кидалися вершники, їм, як правило, дiставалося по саму макiвку. Але варта не здавалася. Особливо завзята битва була бiля семиструнного фонтану. Тут плантатори рушили у бiй кiнний резерв.
  Вiдважну Вiдьмакова оточили з усiх бокiв. Її рятувала лише надзвичайна прудкiсть спецiально вiдгодованого тарганiв равлика. Ось точний випад i падає розрубаний опонент. Тим не менш, дiвчину спочатку поранили в плече, потiм у живiт, а потiм ледь не вiдтяли ногу. Тодi Вiдьмакова почала метати крихiтнi кинджали. Гострi, як бритва, вони потрапляли в очi, iнодi в рот. Втiм, бiльшiсть воїнiв через спеку були напiвголi i для таких солдатiв досить пронизати груди. Декiлька вершникiв впало, але решта посилила натиск. Меч було стiльки, що вони в русi нагадували собою гребiнець. Так i сиплються з усiх бокiв.
  Але Милослава, Пасса, Туран, iншi невiльники наспiли вчасно. Врубавшись у ряди, вони йшли як ковзанка, видно як вiдлiтали трупи, а до них на допомогу з усiх сил поспiшали абияк озброєнi раби.
  Пiхота атакувала вершникiв, змученi невiльники, мстили за бiль та приниження.
  - Охопiть ворога обручку i не дайте пiти! - Командував Вiдьмакова.
  На її очах упав раб iз розсiченою головою, але за ним звалився десяток стражникiв.
  - Берiть числом! - наказала юна ватажка повстання.
  У бiй вступали дедалi новi невiльники. Було видно, як хлопчаки з розбiгу пiдiймалися на скакунiв, кидалися на вершникiв, i пускали зуби, застосовували загостренi каменi.
  Раби здавалося, не знали страху, вони мстилися за довгi роки приниження, коли їх нiхто не рахував за людей. Крiм того, багато хто з них народився вiльним i ще не забув п'янкого аромату волi.
  Покiнчивши iз "кiнним" загоном, Вiдьмакова рушила далi. Останнiм серйозним перешкодою з його шляху, був зрубаний з великих дерев дитинець. Там засiла досить численна охорона.
  - Знайдiть маєтки i прихопiть сходи. - кричав вона. - Якщо цього недостатньо, виготовте їх самi.
  Невiльники поспiшно споруджували штурмовi пристрої.
  - Сходи мають бути широкими, що за раз по них могло пройти багато воїнiв. - вказувала Вiдьмакова.
  В iнших маєтках все ще вирувала рiзанина. Подекуди слуги перейшли на бiк повсталих, але в рядi випадкiв за звичкою чинили опiр. Наглядачiв перебили швидко - це далеко не найкрутiшi вояки. Останнiм оплотом ворожого опору стала дитинча. Вiдьмакова як завжди перша вилiзла на стiну. У нього кiлька разiв влучили стрiлою, але вiдбив смертельнi гостинцi щитом. Найближчий воїн отримав такий сильний удар, що хоч вiн i встиг парирувати, шкереберть полетiв зi стiни.
  Милослава зумiла пiдчепити стражника гаком, також скинувши супротивника. Бiла Паса вже одним своїм виглядом зачарувала ворожих солдатiв. Поки вони дивилися на її груди, що бурхливо здiймалися, з спокусливими грудьми, дiвчина врiзала в пах ногами, а потiм рубанула. Вiдьмакова, видершись стiни рубала без жалю. Противник уже втратив бойовий дух, на стiну пiдбиралося дедалi бiльше рабiв. Вони проривалися, сходiв було багато, i сторожа не встигала їх вiдбити. В низу, щоправда, валялися вбитi i пораненi невiльники, без втрат штурм не обходився. Ось раб i стражник зчепилися разом i звалилися з пристойної висоти. Забитi, але залишалися, живi, продовжували один одного душити.
  Невгамовний хлопчик, Вiдьмакова забула, спитати його прiзвище, теж був на стiнi. Користуючись перевагою маленького зросту, вiн проскочив мiж ногами офiцера, потiм дав йому двома ногами в зад, одночасно врiзавши пiд колiна. Той полетiв, вперед наткнувшись на вила що тримав дорослий раб.
  - Ось так попався, що боляче кусався! - Хлопчик висунув свiй тонкий язичок, дратуючи варту.
  - Ах ти, змiєня босоп'ятий! - сварився стоячий праворуч боєць i рубанув пацанчика мечем.
  Хлопчик i тут вiдхилився, плюнув iз люльки в око. Як вiдчайдушно заволав супротивник, вийшовши з ладу. Пацаненок не стало церемонитися i добило його мечем. Руки дитини, хоч i тонкi були жилисти i сильнi - загартованi тяжкою роботою.
  Iншi хлопчаки також виявляли натиск, билися як чорти, верещачи i лаючись, пiдбираючи крутiшi вирази!
  Стiну вдалося очистити швидко, всерединi бiй трохи затягнувся, боячись помсти рабiв, господарi вiдчайдушно рубалися. Щоправда вiдрослi животи поганi помiчники у сутичцi з шаленими невiльниками.
  Головний господар, шейх Самума, спробував пiти через пiдземний хiд. Вiн прихопив iз собою мiшок iз камiнням та золотом. Може, вiн мав шанс, але пiдвела жадiбнiсть. Красива дiвчина Рахiта, та ще й з мiдним кольором шкiри занадто велика спокуса.
  - I йди сука за мною! - шейх пiдхопив її за пишне волосся.
  - Не треба я сама пiду пане! - благала вона.
  - Не повiя! Менi подобається тебе тягати! - посмiхнувся садист-сановник.
  - Але ж це боляче! - Рабиня затремтiла голими нiжками.
  - Коли ми змиємося, я накажу тебе повiсити за волосся i пiдпалити вогником. - Шейх хитро облизнувся.
  - Ти звiр! Але я люблю тебе повiр!
  Дiвчина притулилася до господаря, той сунув своє брудне рило до її чистого обличчя i взявся лизати. Тут рука Рахiти намацала на поясi шейха кинджал i з усього розмаху всадила його в набряклий живiт.
  - Ось тобi породження пiтьми.
  Шейх випустив мiшок i вiдпустив волосся. Його руки намагалися закрити глибоку дiрку, вивалювались кишки.
  - Твар! Єхидна! - гарчав вiн.
  - Нi! Я вчинила справедливо! Скiльки ти замучив дiвчат та чоловiкiв. Навiть дiтей садив на палю i прибивав цвяхами до стовпа. Це справедлива помста! - вигукнула дiвчинка.
  - Чортiвка!
  - Богиня! Ти мене викинув поролом! - Рабиня врiзала нiжкою по пухкому, що стiкає кров'ю животу шейха.
  - Мало бив! - Хрипiв той.
  - А в менi тече дворянська кров! - блиснула зубками босонога рабиня.
  - Нiчого повiя! Вiйська придушать бунт, а тебе будуть так катувати, що я здаюся тобi ангелом! - Знайшов у собi сили проричати шейх.
  - А що в них фантазiя багатша за твою? - Дiвча показала мову.
  - На тебе вистачить! - Багач смикнувся i застогнав. - Боляче! Принеси менi мазi фацифi.
  - З якого дива? - єхидно довiдалося дiвчисько.
  - Я дам тобi ось цей мiшок iз золотом. - благав шейх.
  - Вiн i так мiй! Гаразд, тiльки через почуття милосердя, де мазь фацифi? - хитро посмiхнулося дiвчисько.
  - Шафу у формi лiтаючої корiвки знаєш? - Запинаючись, хрипiв багатiй.
  - Так! Я бачила, такий гарний з камiнчиками.
  - Так от треба засунути руку в голову, i ти легко дiстанеш скриньку з маззю. Прийдеш до мене i змастиш. - бурмотiв, майже непритомний шейх.
  - Навiть негiдник заслуговує на медичну допомогу. Чекай мене!
  Дiвчина бiгцем помчала до кiмнати. Їй було начхати на багатiя, але така цiнна мазь дуже рiдкiсна i знадобитися повстанцям. А потiм вона видасть ненависного виродку повстанцям.
  Раби вже розбiглися кiмнатами. Двоє з них побачили гарну напiвголу дiвчину. Здоровi хлопцi голоднi до жiночої ласки кинулися до неї. Дiвчина багато трудилася, була мускулиста i тому легко вiдштовхнула нападника, сильними ногами, i крикнув:
  - Якщо ви бажаєте отримати грошей. То знайте там, у пiдвалi кукує агресивний тип, iз мiшком золота.
  - Ми не любимо агресiї! - iронiчно заперечили хлопцi.
  - Але вiн ще й багатий! - пiдкололо дiвчисько.
  - Тодi це краще, бiймося! Де пiдвал? - затараторили повсталi невiльники.
  - Ось там слiдуйте за моєю рукою! - Рабиня махнула правою рукою.
  Молодi, чорнi раби кинулися туди, де вказав її пест. Дiвчина посмiхнулася i забiгла до кiмнати. Обстановка була досить багатою, але безладною. А ось i сама лита iз золота шафка. Рахiта, не довго думаючи, сунула руку. Вона ковзнула всередину i в цей момент щелепа зiмкнулась.
  Красуня заверещала, гострi, як леза бритви, зуби зрiзали кисть.
  - Ой, як боляче! - закричала вона, потiм видавила. - Це так пiдло!
  Незважаючи на дикий бiль, дiвчина гарячково намагалася перев'язати кисть своєї руки. Вiдьмакова, чуючи жiночi крики, вирiшила, що когось ґвалтують, i швидко увiрвалася до кiмнати. Побачивши облиту кров'ю красуню, закричала:
  - Хто насмiлився це зробити?! Я натягну його гiднiсть на дупу! - У поривi гнiву войовниця могла бути грубiянкою.
  Сльози лилися з очей Рахiти, не стiльки навiть вiд болю до неї, багато разiв поротою рабинi не звикати, як вiд усвiдомлення, що тепер вона калiка.
  - Це вiн! - Дiвчина вказала на шафу.
  - Якщо так, то це жахливо! - Вiдьмакова з силою рубала по головi вискалену комаху. Вiд удару конструкцiя погнулась, м'якше золото надрубалося. Войовниця продовжувала бити, доки не розмолотила шафку на уламки.
  Дiвчина помiтно зблiдла, до неї пiдскочила бiла Паса. Вона спритно наклала джгут, зупинивши кров. Вiдьмакова дiстала вiдтяту кисть, кiнцiвка зблiдла, але все ще була теплою.
  - Чудово! - Треба покликати Хiрова. Може вiн її збiльшить. - Войовниця голосно свиснула.
  Паса запитала:
  - Хто набрид тебе посунути сюди руку?
  - Саммо!
  - Що засунула сама? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Немає цього виродка звуть Самума. - поправив дiвчисько.
  - Якщо так, то його треба четвертувати. - войовниця блиснула очима.
  - Вiн у пiдвалi i важко поранений. Ви встигнете його зловити. Якщо не здохне.
  Вiдьмакова спробувала втримати кисть, як раптом вона обернулася слизькою ящiркою, яка спробувала втекти. Не будь войовниця вiд народження такою вправною, може, їй це й вдалося. Тим бiльше, хто схопила вона не за хвiст, а за шию.
  - Ого, незвичайне чаклунство. Потрiбно показати Хирову.
  Обличчя у пораненої дiвчини стало матовим, i вона знепритомнiла.
  Паса вчасно пiдхопила її:
  - Нервова дiвчина, але вродлива! Буде шкода, якщо вона залишиться калiкою.
  - Ну, це сподiваюся можна виправити. Тiльки ось Хiров, кудись пропустився, вiн обiцяв бути поряд зi мною. - Вiдьмакова невдоволено смикнула плечем.
  - Та тут я! - Чаклун вискочив з-за дверей. - Я вiдчуваю магiю.
  - А я тримаю її в руках! - огризнулася Вiдьмакова.
  - Що ж це не погано! Це сумiш медузи та ящiрки, бачиш вона напiвпрозора, видно, як б'ється три серця. - посмiхнувся чаклун.
  - Що це вражає. Дiвчина втратила руку i замiсть неї ящiрна медуза. Думаю, незважаючи на всю спритнiсть подiбної тварюки - це не зовсiм рiвноцiнна замiна! - Войовниця аж нiяк не була схильна жартувати.
  - Зате одна з частин тiла може плавати, а це зовсiм непогано. Свого роду надздiбнiсть! - Чаклун хитро пiдморгнув.
  - У чому вона полягає, адже це iнвалiднiсть? - не зрозумiла Вiдьмакова.
  - Як сказати! Адже вже не просто тварина, а частина жiночого тiла. А керувати твариною складно. Тепер ця крихiтна ящiрка здатна стиснутись i проскочити в будь-яку щiлину або пролiзти через стiнку. Крiм того, її практично невидно, цей рiзновид на кшталт хамелеону. - почав пояснювати чародiй.
  - Пульсарно! - Вимовила, демонструючи наснагу Пасса. - Я не думала, що таке можливе. Вiдрубати кисть i змусити її шпигувати.
  - Буває, що поразка обiцяє, великi бiди, але це лише вiдображення майбутньої перемоги. - помiтив чаклун.
  - Так що розчаровувати ти її не будеш? - уточнила Вiдьмакова.
  - Нi! У вiйнi перемогу приносить доблесть та гарна розвiдка. Щоб бити - треба спочатку побачити цiль, а то вивихнеш кулак. Але щоб не сталося лиха рану треба залiкувати. - м'яко вiдповiв Хирово.
  - Погано дiвчинi бути калiкою. Адже це її спотворить! Можеш зробити їй схожу на справжню кiнцiвку, людську руку? - поцiкавилася Вiдьмакова.
  - Я подумаю! Може, й зможу виправити. Взагалi бiльшiсть магiв значно вбивають, нiж лiкують. - з натиском пiдкреслив Хирово.
  - Я з цим погоджуюся! Покалiчити може будь-який дурень, вилiкувати не кожен розумний. - Вiдьмакова для переконливостi навiть пiдкрутила пальцем бiля вiскi.
  - Багато грубих катiв - лiкарiв, що мало лiкують!
  Раби притягли господаря Самума, схоже, що вiн здох. Рахiта прийшла до тями, її личко скривилося вiд досади.
  - Знову вiн обдурив усiх! Пiшов, не заплативши за рахунками.
  - Я велю його повiсити! - заявила Вiдьмакова. - Нехай його труп стане попередженням для всiх, хто пiдлий i жадiбний. Жадiбний чоловiк завжди щедрий на сльози розчарування!
  - Це розумно! Але хто поверне менi руку? - Дiвчина була готова розплакатися.
  - Ось вiн! - зазначила ватажка повстання.
  Хиров вклонився, у руках спалахнув шнур.
  - Не журися! Тобi не бути калiкою. Тож Рахiта доведеться тобi стати великою шпигункою. Адже ти хочеш помститися всiм багатеньким i сильним у цiй iмперiї.
  - Звичайно. Не бути рабом, приниженим у пилюцi! - вигукнула дiвчина.
  - Так ось допоможеш нам! У цiй iмперiї погане управлiння, то горбату систему виправить могила! - Чаклун випустив пучок енергiї з вказiвного пальця.
  - Дивно! Я бачу у тобi багато енергiї. I мудростi! Я готова приєднатися до вас! - вигукнула рабиня.
  - Тобi буде боляче, але ти зумiєш узяти гору! Без болю немає доблестi, без доблестi, перемоги! - заявив, демонструючи фiлософський склад розуму чародiй.
  - Я жiнка - отже, звикла терпiти. - кивнула Рахiта.
  - Коли не вистачить терпiння - допоможе спiв! - Зiстряв Хiров.
  Усi розсмiялися. Вiдьмакова була у гарному настрої. Початок був переможним, а отже, не можна втрачати час. Насамперед необхiдно утворити з рабiв армiю, як вони розбiгуться. Тож народ як залiзо, доки не охолонув, надавай йому потрiбну форму. Дiвчина-войовниця вийшла на стiну, пiднялася на пiднесення i наказала, громовим голосом:
  - Трубити збирання зiбрати всiх!
  Паса запитала:
  - Жiнок теж?!
  - Так! Нам знадобиться кожен меч. Поспiшiть, але знайте, грабункiв не буде, все подiлимо порiвну.
  Збiр невiльникiв зайняв деякий час, довелося навiть застосувати батоги. Сама Вiдьмакова змушена була допомогти небагатьом з-помiж тих, хто не втратив голову i приборкати грабунки. Дiвчина гарненько дала по вухах п'ять найзавзятiших бандитiв, одному навiть вiдсiкла голову. Крапельки кровi потрапили в обличчя, Вiдьмакова жадiбно їх злизнула. Це подiяло. Загальний збiр влаштували у темрявi пiд час свiтла смолоскипiв. Звiльнених рабiв були тисячi, Вiдьмакова навiть на око прикинула, що не менше дванадцяти тисяч, щоправда серед них багато дiтей та жiнок.
  Вона виступала з найвищої вежi дитинця. Чаклун стояв з протилежного боку, вiн тримав пiд контролем все збiговисько. Невiльникiв жорстоко експлуатували, а слабких стратили чи забивали. Тож загалом, якщо брати фiзичнi параметри, вони виглядали непоганими бiйцями. Тiльки ось вишкiл їм необхiдний. Вiдьмакова виступила iз запальною промовою. Особливо наполегливо вона пояснювала необхiднiсть створення великої визвольної армiї.
  - Єднiсть, мужнiсть, безкорисливiсть - ключi до перемоги, свободи, щастя! Без дисциплiни немає армiї, а без армiї не здобути свободи! Праця зробила нас сильнiшою, помножена на розум дасть свободу, а разом iз удачею принесе щастя!
  Тож станемо єдиним цiлим i скинемо ланцюги! - ораторствувала войовниця.
  Раби висловлювали бурхливими криками схвалення! Лише один раб з безлiччю шрамiв i гордим виглядом мовчав. Його погляд висловлював крайню мiру презирства.
  Вiдьмакова знову запропонувала обрати єдиного вождя повстання!
  - Командир як вершина пiрамiди - повинен бути тiльки один, iнакше навiть така мiцна конструкцiя впаде!
  Раби кричали:
  -Вiрно! Веди нас.
  -Ти Велика войовниця будеш нашим вождем! - Несподiвано зумiв перекричати всiх хлопчакiв.
  Це здивувало Вiдьмакова: як таке взагалi можливо. Вона придивилася уважнiше, в руках у дитини було щось схоже на духову трубу тiльки товщi. I за допомогою цього пристосування вiн гуркотiв.
  - Далеко пiде пацан! Як його звати? - поiнформувалась войовниця.
  - Дiку! Я спецiально впiзнавала. - пiдказала Паса.
  - Просте iм'я! - Вiдьмакова явно чекала на щось екзотичнiше.
  - Навiщо складнощi!
  -Оголошуємо голосування! - оголосив чаклун. У нього був такий громовий голос, що завагалися пальми. - Хто за те, щоб вождем була войовниця Вiдьмакова, пiднiмiть догори праву руку! Голосуйте за правду, свободу та честь! I ваше життя стане таким, що позаздрять боги! -
  Невiльники, охопленi ентузiазмом, майже одноголосно пiдняли свої правицi. Вони виглядали по-бойовому, якi одностайнiсть навело на думку, що, чи застосував тут свої чари Хиров.
  Правда, хiба не його прихiд дав їм свободу i можливiсть вiдчути себе справжнiми людьми. Отже, воно закономiрно зустрiчати Вiдьмакова як дощ у посуху. Радiсть читалася на обличчях колишнiх невiльникiв. Це нагадувало пробудження.
  Тут за загального трiумфу, вперед вийшов могутнiй невiльник, рясно прикрашений шрамами. Вiн промовив своїм глибоким голосом.
  - Багато було, i буде охочих привести до щастя. Але чи ти маєш на це моральне право!
  - Яке!? - Вiдьмакова оскала свою повну зубiв пащу. Бiцепси на оголених руках здулися.
  - Хто ти сама? Нащадок знатного роду, або простолюдина. А може навiть така ж швидка рабиня як Жисор. Вiн теж багато обiцяв, а скiнчив життя на колi. I разом iз ним двадцять тисяч рабiв. - обрубав могутнiй невiльник.
  - Тут уже багато залежатиме вiд нас самих. У тебе я бачу шрами, ти, швидше за все, не народився рабом, я можу вiдрiзнити рани, завданi батогом або мечем з списами! - заявила Вiдьмакова.
  - Ти вгадала невiдомий менi войовниця! Я граф де Форса, нащадок грiзних королiв. А ось ти, чи знаєш, iм'я батька? - спитав знатний невiльник.
  - Знатнiсть роду має таке саме вiдношення до вiдваги, як довжина волосся до розуму! - Парирувала Вiдьмакова i тут же додала. -Нiяка доблесть предкiв не допоможе боягузовi!
  - Ти гарно говориш. Наче ярмарковий блазень, а наскiльки в тебе хоробре серце? - Невiльник грiзно зсунув брови.
  - Ну, а ти, що герой! Граф, а мiрявся з рабською долею, де була твоя гордiсть i мужнiсть! - Вiдьмакова вже почала заводитися.
  - На це я мав свої причини. А якi, тобi не треба знати, менше знань - легше вмирати! Я викликаю тебе на смертний бiй, i якщо ти наважився не лише на словах, то приймеш виклик! - ревнув граф де Форса.
  - У цьому можеш не сумнiватися! - огризнулася войовниця.
  Раби розчистили арену. Вiдьмакова спустилася, перевiрила меч. Її противник став навпроти. У нього була своя зброя одразу два гостро заточенi мечi. Про всяк випадок войовниця дiстала через пазуху ще один меч.
  Граф де Форса був набагато вищий за Вiдьмаков, значно ширший у плечах, правда не здавався таким мускулистим i рельєфним, дiвчина гiдна стати чемпiонкою свiту з фiтнесу. Тим не менш, жиру не було, а зв'язки сухожилля тугi, набряклi. Крiм того, у кожному русi вiдчувався величезний досвiд, а стрибуча хода говорила багато про що. На обличчя грала усмiшка, вона вже не була зневажливою, швидше спiвчутливою.
  - Ну i влипла ж ти дiвчисько! Тобi не позаздриш. - Граф показав їй кулак.
  - Чому ти такий самовпевнений? - Роздратування Вiдьмакови посилилося.
  - Я перемагав у багатьох сутичках та турнiрах. У своєму королiвствi я вважався одним iз найкращих бiйцiв, багато хто вважав мене навiть найкращим. - Форса, струснув схожими на два щити, що стояли поруч, м'язами грудей.
  - Це тому, що ти бився тiльки з знатi, а вони виродилися i розжирiли. От якби зiйшовся з талановитим простолюдином, трохи лишилося тобi вiд слави! - впевнено вiдповiла Вiдьмакова.
  - Лай пес поки, по спинi не погуляла палиця, вiрнiше мiй меч! - До графа повернулася вся повнота гордовитостi.
  - Це дуже цiкаво! Клинок iз наймiцнiшої сталi iржавiє в руках базiка i труса! - Вiдьмакова не переставала блищати промовистiстю.
  - Ну, це, швидше за все, ставитись до тебе, самко-бастарде! - гарчав Форса.
  - Може, вистачить фехтувати мовами, а застосуємо щось твердiше! - Вiдьмакова вiдтворила витончену вiсiмку.
  - Взаємно!
  Граф i ватажок повсталих, зiйшлися, вiч-на-вiч. Мечi рухалися стрiмко, били на повну силу. Вiд ударiв посипалися iскри, лунав дзвiн.
  Граф атакував кiлька разiв. Вiн спробував прийом подвiйна бочка, але Вiдьмакова вiдбила випади, зазначивши, що її знатного противника пристойна швидкiсть.
  - Що ти граєш!
  - На струнах смертi!
  Граф знову обрушив серiю ударiв, вiн спробував складнi комбiнацiї. Вiдьмакова трохи вiдступила, провела контрвипад, трохи зачепивши супротивника за груди.
  Вона вивчала рухи бувалого воїна, не поспiшаючи укласти. Граф посмiхнувся, в очах блиснуло:
  - Ти зовсiм не така проста! Може навiть не зовсiм рабиня, хоч ходиш боса.
  - Я народилася вiльною та жила в лiсi! Моя шия нiколи не знала ярма. Немислимо пiдкоритися силi. Справдi, вiльна людина пiдпорядковується трьом речам - розуму, любовi, Богу. Раб у душi пiдкорений - пристрастям, пожадливостi, божим слугам! - гарно вiдповiла Вiдьмакова.
  - На рахунок останнього ти маєш рацiю! Саме ти по-справжньому маєш рацiю, цi жерцi та священики пiдставили мене! - Граф зробив подвiйне вiяло, потiм прийом "розкладачка", але не досяг успiху. - Менi буде приємно поговорити з тобою за кухлем вина, якщо, звичайно, я не уб'ю тебе.
  - Кухоль вина як океан - захопившись, втрачаєш пiд ногами ґрунт! - промовила войовниця.
  - Зате почуваєшся вiльнiше. А як на рахунок такого прийому.
  Вiн провiв тризуб, потiм метелика. У вiдповiдь Вiдьмакова врiзала сильнiше на зустрiч. Граф похитнувся, вiдступив. Потiм знову продовжилося змагання, Форса рухався нiби заведений, вiн зрозумiв, що його противниця надто сильна, щоб узяти її нахрапом. Тодi привчивши Вiдьмакова до певної послiдовностi рухiв граф, несподiвано змiнив траєкторiю меча i потрапив дiвчинi по мускулистих, але разом iз жiночними грудями. Полилася кров, подряпина виявилася глибокою. Рана не зломила Вiдьмакова, але навiть навпаки надала їй сили. Дiвчина перейшла в наступ, мечi замиготiли, виконуючи химерний танець. I хоча збоку здавалося, що войовниця зовсiм втратила голову, i лютує, але життя в лiсi i полювання з дитинства привчили зберiгати розум у найзапеклiшiй сутичцi. Графу було важко стримати подiбний натиск, вiн вiдступав, насилу паруючи. Вiдьмакова пiдловила момент, коли сановник-невiльник вiдсахнувся, наче врiзала йому пiд колiно. Удар припав у сухожилля i граф пiдкосився, його швидкiсть впала. Тодi дiвчина провела свiй власний прийом, вона сама його вигадала, назвавши дев'ятиголовим драконом. Тiльки добре пiдготовлений боєць мiг провести таке. Причому останнiй дев'ятий випад був практично чарiвним. Тут справа була в механiцi, вiдбиваючи атаку, надто послаблювалася, паруючи випади, пензель i тому останнiй випад добивав. Вперше войовниця провела прийом на досить майстерному та швидкому партнерi, i коли той охнув, впустивши меч, стало зрозумiло - новинка вдалася.
  Граф зблiд, вiн втратив силу.
  - Ти щаслива курва!
  - Та нi! Удача хист як пiсок - лише працелюбнiсть зв'яже її цементом.
  Вiдьмакова знову поранила супротивника, але при цьому не глибоко - їй не хотiлося вбивати чи калiчити. Вдаривши ще раз, вона зробив випад, граф машинально парирував i, войовниця вибила ногою-дубиною меч. Раб-сановник виявився абсолютно беззбройним. Вiдьмакова вiдкинувши мечi, кинулася на ворога i, зробивши пiднiжку, повалила графа. Її руки затиснули його кiнцiвку до замку.
  - Здаєшся? - Очi пантери блиснули.
  - Я граф здамся босоногiй рабинi!
  Вiдьмакова iз жаром заперечила:
  - Не рабинi, а борцевi за праву справу! Ти сам був невiльником i зрозумiв що таке приниження, адже вони iншi люди, нiчим не гiршi за нас. Тож спитай своє сумлiння!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова билися на передовiй. Хлопчик i дiвчинка вже неабияк занудьгували вiд тривалої вiйни. Постiйно вбивати та стрiляти, теж набридає.
  Це як у грi. Одна й та сама стрiлялка рано чи пiзно набридне.
  Дiтям набридло вести вогонь i постiйно кидати босими нiжками гранати.
  Хлопчик дав чергу. Викосив фашистiв.
  I сказав:
  - Маєто!
  Дiвчинка кинула босими нiжками гранату. Розкидала фрицiв i проворкувала iз захопленням:
  - Будуть у нас новi, дуже великi перемоги!
  Але це вже набридає. Навiть те, що вiд кидка босих нiг хлопчика, гiтлерiвськi танки зiштовхують боками.
  Олег тодi почав складати.
  Ще одна альтернативна iсторiя. Зюганов не став голосувати за кандидатуру Степашина та три комунiстичнi фракцiї теж.
  Скiнчилося це розпуском Держдуми та достроковими виборами у вереснi 1999 року.
  Звiсно, комунiсти були сильнi як нiколи. I йшли на вибори, спираючись на досягнення уряду Примакова, де вiдiгравали помiтну роль. Блок "Єднiсть" ще створено. Путiн на посадi прем"єра не з'явився. А вторгнення бойовикiв у Дагестан тiльки додало голосiв лiвим i вбивало силу влади.
  Та взагалi влада виявилася дезорганiзованою. НДР ослабло i розвалилася, а нової готової партiї не виявилося. Та й Степашин, будучи призначеним прем'єром, не очолив партiї влади. А потiм Єльцин взагалi його звiльнив.
  Коротше кажучи, вибори до парламенту призвели до переконливої перемоги лiвих.
  Трiумф комунiстiв був вражаючим. Крiм того, блок Примакова-Лужкова не встиг розкрутитися. Але все ж таки зумiв разом з аграрiями пройти реєстрацiю. I посiв друге мiсце. Третiм було "Яблуко", яке непогано пiарило. Четверте мiсце зайняла ЛДПР. Але багато в чому через те, що пропрезидентськi канали цю партiю активно розкручували.
  А Єльцин навiть дав, точнiше, надав Жириновському звання генерала.
  Тож усе сталося за особливим сценарiєм.
  Опозицiя захопила у Держдумi владу. I Єльцин погодився пiти добровiльно, призначивши офiцiйно наступником Примакова. Зюганов же ставав прем'єром та правою рукою.
  Це загалом влаштував комунiстiв. I було, досягнуто компромiсу. Басаєва та Хаттаба видавили з Дагестану. Але в саму Чечню вiйська не вводили.
  Там незабаром спалахнула громадянська вiйна та подiл на кiлька угруповань.
  Росiя допомагала Масхадову та Кадирову. Примаков легко виграв вибори президента Росiї. Другим несподiвано став Жириновський - який не мав iнших конкурентiв у своєму електоратi, а лiберал Явлiнський йому не суперник.
  Олег Рибаченко перервав твiр. Нi, це не цiкаво. Знову вже пройдена тема, пiсля Примакова Зюганова, та вiдновлення СРСР. Набридло!
  Щось може бути бiльш цiкаво вигадати. Наприклад, про космос.
  Хлопчик почав вигадувати.
  Нова столиця Великої Росiйської iмперiї мала назву Петроград-Галактик. Її заснували у сузiр'ї Стрiльця, майже у самому центрi галактики. I зiрки, i планети тут розташовувалися набагато густiше, нiж на околицi Чумацького шляху, де знайшла притулок бабуся Земля. Вiйська Захiдної Конфедерацiї були повнiстю вигнанi з ядра. Проте вiйна не пройшла безслiдно: тисячi планет було зруйновано, вiд Землi залишилися лише спогади. Це стало головною причиною перенесення столицi у найбагатше та спокiйне мiсце галактики. Прорватися сюди дуже складно, тому навiть за умов тотальної космiчної вiйни, де лiнiя фронту - абстрактне поняття, а тил - умовнiсть, ядро стало основною росiйською базою та iндустрiальним оплотом. Столиця розрослася i повнiстю поглинула планету Кишиш, перетворившись на велетенський мегаполiс. Мiсто-гiгант здатне справити враження на будь-якого розумного iндивiда. Численнi лiтальнi апарати прорiзали фiолетове небо.
  Маршал Максим Трошев був викликаний до мiнiстра оборони, надмаршала Iгоря Рерiха. Майбутня зустрiч була ознакою рiзко збiльшеної активностi супротивника. Набридла всiм вiйна хижою вирвою пожирала ресурси, на нiй гинули трильйони людей, i нiхто не мiг досягти бажаного успiху. Мiлiтаризацiя наклала вiдбиток на архiтектуру Петроград-Галактiк. Величезнi хмарочоси стоять рiвними рядами, вони є клiтинами на шахiвницi мiста. Це мимоволi нагадало маршалу побудови космiчних армад. Пiд час останньої битви великi росiйськi зорельоти також зайняли свої позицiї, потiм раптово зламали лад, ударивши по ворожому флагману. Чiтко продумана битва переросла у смiтник, деякi кораблi зiткнулися, вибухнувши в жахливо яскравих спалахах. Вакуум пофарбувався так, наче разом виверглися велетнi вулкани i потекли вогнянi рiчки, потоки пекельного полум'я вийшли з берегiв, накривши руйнiвною хвилею. У хаотичному бою успiх супроводжував армiї Великої Росiї, але перемога дiсталося надзвичайно дорогою цiною. Кiлька тисяч зорельотiв перетворилися на потоки елементарних частинок. Щоправда, ворог зазнав ще бiльших втрат. Росiяни вмiли битися, але конфедерацiя, що включала безлiч рас, люто огризалася, чинячи завзятий опiр.
  Головна проблема в тому, що центр конфедерацiї, розташований у галактицi Том, було дуже важко знищити. Стародавня цивiлiзацiя кленоподiбних дагов, що мiльйони рокiв жила в цьому скупченнi зiрок, звела неприступну фортецю, оточила себе потужною, насиченою пастками лiнiєю оборони.
  Щоб пробитися в цей космiчний "Маннергейм", не вистачить усiєї росiйської армiї. Поставити крапку у вiйнi було неможливо. Планети та системи багаторазово переходили з рук у руки. Маршал iз почуттям ностальгiї оглядав столицю. Снуючi гравiолети та фланери були пофарбованi в захиснi кольори, всюди вiдчувалося подвiйне призначення лiтальних апаратiв. Деякi будiвлi формою скидалися на велетенськi танки або бойовi машини пiхоти з гусеницями замiсть пiд'їздiв. Забавно було спостерiгати, як з дула подiбного крилатого танка вивергався водоспад, блакитна i смарагдова вода вiдбивала чотири "сонця", граючи десятками вiдтiнкiв, а на самому стовбурi та крилах росли екзотичнi дерева та величезнi квiти, утворюючи дивовижнi висячi сади. Сучаснi, лише гiгантськi розмiри танки-хмарочоси, як правило, обтiчнi форми, озброєнi безлiччю гармат. Жити в таких будинках зручно та затишно, хоча у разi нападу на столицю аналогiчна будiвля за п'ять хвилин перетворювалася на потужну бойову одиницю. Перехожi всiх класiв, i навiть маленькi дiти, були у вiйськовiй формi чи одягу рiзних воєнiзованих органiзацiй. Високо в стратосферi ширяли самонаводящiеся кiбер-мiни, зовнi вони нагадували барвистi кулi. Свiтила освiтлювали небесне склепiння, заливали гладкi дзеркальнi бульвари слiпучими променями. Максим Трошев був не звичний до подiбних надмiрностей.
  "Зiрки тут розташовуються дуже густо. I спекотно для мене".
  Маршал змахнув пiт з чола i ввiмкнув вентиляцiю. Подальший полiт пройшов без проблем, невдовзi здалася будiвля мiнiстерства оборони. Бiля входу стояло чотири бойовi машини. Колючi в присосках лучiари - тварини з нюхом у п'ятнадцять разiв сильнiшi за собачого - обступили Трошева. Циклопiчний палац надмаршалу йшов глибоко пiд землю, в його товстих стiнах розташовувалися плазмовi гармати та каскаднi лазери. Нутрощi глибинного бункера вiдрiзнялися простотою - розкiш не заохочувалась. До цього Трошев бачив свого начальника лише тривимiрної проекцiї. Надмаршал був лiтнiм, досвiдченим воїною ста двадцяти рокiв. Довелося спускатись на швидкiсному лiфтi, проникнувши пiд землю на добрий десяток кiлометрiв.
  Минувши кордон елiтної охорони та бойових роботiв, маршал увiйшов до кабiнету, де плазмовий комп'ютер змоделював розгорнуту голограму галактики з позначками зосередження росiйських вiйськ та мiсцями передбачуваних ударiв супротивника. Поруч висiли дрiбнiшi голограми, були видно зображення iнших галактик. Контроль з них був суцiльним, мiж зiрок виднiлися вкраплення незалежних країн, населених розумними, часом дуже дивними расами. Трошев недовго вдивлявся в цю пишнiсть, йому треба було зробити чергову доповiдь. Iгор Рерiх виглядав молодо, обличчя майже без зморшок, густе свiтле волосся. Здавалося, що йому жити i жити, але росiйська медицина в умовах воєнного часу не надто була зацiкавлена у продовженнi людського життя. Навпаки, швидка змiна поколiнь стимулювала еволюцiю, була на користь безжальному селектору-вiйнi. Термiн життя був обмежений сто п'ятдесятьма роками. Навiть для елiти. Ну а народжуванiсть залишалася дуже високою, аборти тiльки для неповноцiнних дiтей, а протизаплiднi засоби забороненi. Надмаршал перевiв погляд на Трошева.
  - А ось i ви, Максиме. Скиньте всi данi на комп'ютер, вiн обробить та видасть рiшення. Що ви можете сказати про останнi подiї?
  - Конфедерати та їхнi союзники здобули непоганий урок. Чаша терезiв схиляється в наш бiк. За останнi десять виграно переважну бiльшiсть битв.
  Рерiх кивнув головою.
  - Я це знаю. Але союзники конфедератiв, даги помiтно активiзувалися. Вони починають становити серйозну загрозу.
  - Згоден.
  Рерiх переклацнув зображення на голограмi, i трохи збiльшив.
  - Перед вами галактика Смур. Тут знаходиться другий за розмiром опорний пункт дагов. Саме сюди ми i завдамо основного удару. У разi успiху ми зумiємо виграти вiйну протягом сiмдесяти, щонайбiльше ста рокiв. А якщо не впораємося, вiйна затягнеться на багато столiть. Ви зарекомендували себе грамотним командиром, i тому я пропоную вам очолити операцiю "Сталевий молот". Зрозумiло?
  - Так точно, ваше превосходительство.
  Iгор насупився.
  -Навiщо такi титули? Звертайтеся просто: товариш надмаршал. Де ви цього нахопилися?
  Максимовi стало соромно.
  -Я, товариш надмаршал, навчався разом iз Бiнгами. Вони проповiдували старий iмперський стиль.
  - Ясно. Але тепер iмперiя iнша, голова спростив колишнi звичаї та процедури. Мало того, скоро буде змiна влади, i в нас буде новий старший брат i верховний головнокомандувач. Можливо, мене вiдправлять у вiдставку, а у разi успiху операцiї "Сталевий молот" призначать тебе на моє мiсце. Треба вчитися наперед, це величезна вiдповiдальнiсть.
  Маршал був у три з лишком рази молодший за Рерiха, i тому покровительственный тон був дуже доречний i викликав образи. Хоча ось-ось має статися змiна лiдера, а їх новий вождь буде молодший за їх обох. Звичайно, це буде найкращий.
  - Я готовий. Служу великiй Росiї!
  - Ну йди. Мої генерали присвятять тебе докладно.
  Вiддавши честь, маршал вийшов.
  Коридори бункера були пофарбованi у колiр хакi. Оперативний штаб розташовувався нижче. Численнi фотоннi та плазмовi комп'ютери у форсованому темпi обробляли iнформацiю, що стiкалася з рiзних точок метагалактики. Мала бути тривала рутинна робота, i маршал звiльнився лише через пiвтори години. Тепер на нього чекав затяжний гiперстрибок у сусiдню галактику. Там мають зiбратися величезнi сили, майже шоста частина росiйського космiчного флоту. Кiлька мiльйонiв зорельотiв. Пiсля того, як були налагодженi дрiбнi деталi, маршал пiднявся на поверхню. Глибинна прохолода змiнилася на сильний жар. Чотири свiтила зiбралися в зенiтi i, наїжачившись коронами, що безжально лижуть небо, виливали на планету потоки частинок. Каскади свiтла струменiли дзеркальними вулицями. Максим застрибнув у гравiоплан, усерединi було комфортно та прохолодно, рвонув до околиць. Вiн нiколи ранiше не був у Петроград-Галактицi, i йому хотiлося на власнi очi оглянути столицю, населену трьомастами мiльярдами жителiв. Вiн покинув вiйськовий сектор, i все змiнилося, повеселiшало. З'явилися будiвлi з оригiнальною композицiєю, вiн назвав би їх, мабуть, розкiшними - в них селилися представники привiлейованого класу. У ходi тотальної вiйни прошарок олiгархiв зменшився, але до кiнця його не знищили. Палаци були справжнiми витворами мистецтва. Один iз них нагадував середньовiчний замок, де замiсть зубiв парапету височiли пальми. Iнший стояв на тонких нiжках, а пiд ним тяглася автострада, вiн скидався на яскраво розфарбованого, у зiрочках, павука. Багато будинкiв, де жили люди переможнiше, також не викликали асоцiацiй з бараками, навпаки, виблискували значнi фасади, прикрашенi статуями вождiв та полководцiв минулих столiть. Не все ж таки зафарбовувати кольором хакi, подумав Трошев. Крiм того, чи не найбiльше густонаселене мiсто у всесвiтi повинно мати гарну архiтектуру. Особливо барвистим був туристичний сектор з рухомими дорiжками, з будiвлями, виконаними у формi велетенських троянд, а також тюльпанiв, що розпустилися i переплетенi, нанизаних один на одного ромашок i химерно перемiшаних екзотичних звiрiв. Мабуть, цiкаво жити в ведмедi чи шаблезубому тигрi, це тiшить дiтей. Втiм, i дорослi бувають ураженi, коли така конструкцiя рухається чи грає. Незабутнє враження на маршала справив дванадцятиголовий дракон, що обертався, з кожної пащi били рiзнокольоровi фонтани, пiдсвiченi неоном. Взагалi фонтанiв найхимернiших форм, що викидають на сотнi метрiв вгору рiзнокольоровi струменi було безлiч. А якi вони прекраснi, при свiтлi чотирьох сонцiв сплiтаючись у водяний орнамент, казкова, неповторна гра фарб. Дiти тут були веселi i красивi: строкатi одяги надавали їм подiбнiсть до казкових ельфiв. Тут були не лише люди, половину публiки складали iногалакти. Проте дiти чужих iз задоволенням грали з людськими хлопцями. Трошева зустрiлися i розумнi рослини. Пишнi золотоголовi кульбаби з чотирма нiжками та двома тонкими ручками. У їхнiх малюкiв було лише двi нiжки, i золотi голiвки були густо всипанi смарагдовими плямами. Максим добре знав цю расу - Гапi, тристатевi рослиннi iстоти, миролюбнi, але волею доль втягнутi в тотальну мiжзоряну вiйну i природними союзниками Великої Росiї.
  Вистачало представникiв iнших рас - переважно нейтральнi держави та планети. Їм хотiлося глянути на неймовiрну столицю iмперiї. Тут вiйна здається далекою i нереальною, вона видалена на тисячi парсекiв i все-таки тривожне почуття не покидало маршала. У головi виникла думка, що на тих планетах, якi їм доведеться атакувати, теж живуть розумнi iстоти i цiлi мiльярди створiнь, що мислять, загинуть. Будуть пролитi потоки кровi, зруйнованi тисячi мiст та селищ. Але вiн маршал iмперiї, i має виконати свiй обов'язок.
  Помилувавши туристичним центром, маршал наказав розгорнути гравiоплан i попрямував до промислових кварталiв. Будинки тут були трохи нижчi, простий планування. Заводи розташовувалися глибоко пiд землею.
  Щойно гравiоплан приземлився, до нього одразу кинулась зграйка босоногих хлопцiв з ганчiрками та засобами для чищення. Худi обiрванцi в лахмiттi вже набридлого вицвiлого хакi, з великими рваними дiрками. Сильно засмаглi, майже чорнi. Схоже, що вiйна, що тривала, змушувала пiдтягувати пояси. У Трошева зародилося спiвчуття. Шофер, капiтан Лиса, не подiляв таких настроїв.
  - Ану, щури, геть звiдси! Маршал їде! - гаркнув вiн.
  Безпритульнi кинулися врозтiч, тiльки й видно було, як миготять бруднi п'яти. Тяжко ходити босонiж по поверхнi, розпеченiй вiдразу на чотирьох "сонцях", а бiднi дiти не знали, що таке взуття. Один з хлопчикiв, втiм, виявився смiливiшим за iнших i, розвернувшись, показав середнiй палець. Капiтан вихопив бластер i вистрiлив у зухвалого хлопця, вiн би вбив його, але маршал встиг в останнiй момент штовхнути капiтана пiд руку. Заряд пролетiв мимо, пройшовши в брукiвку вирву, уламки розплавленого каменю потрапили на голi ноги хлопчика, i той звалився на асфальт. Зусиллям волi майбутнiй воїн зумiв стримати крик i, терплячи бiль, здiйнявся. Максим приклав капiтана мiцним ляпасом.
  - Три доби на гауптвахтi. Смирно, руки по швах! - Грiзним тоном скомандував маршал - Дiти - наше надбання, i ми повиннi їх берегти, а не вбивати. Зрозумiв, нелюд?
  Лисиця витяг руки по швах. Коротко кивнув головою.
  - Вiдповiдай за статутом.
  - Так точно.
  Максим перевiв погляд на хлопця. Вiн був свiтловолосий з симпатичною, лукавою фiзiономiєю, мускулистий. Пiд подертою майкою видно мiцний викладений шоколадними плитками прес.
  -Як тебе звати?
  - Янеш Ковальський! - на всю горлянку гаркнув обшар.
  - Я бачу в тобi завдатки сильного воїна. Хочеш вступити до училища iменi Жукова?
  Хлопчик зажурився.
  - Я радий, але мої батьки простi робiтники, i не зможуть оплатити моє навчання.
  Маршал усмiхнувся.
  - Тебе зарахують безкоштовно. Ти, як я бачу, фiзично мiцний, а очi говорять про розумовi здiбностi. Головне - вчись добре. Зараз важкi часи, але коли скiнчиться вiйна, навiть робiтники житимуть у добрих умовах.
  - Ворог буде розгромлений! Ми переможемо! - знову на все горло прокричав Янеш.
  - Тодi займи мiсце у строю, солдате. А для початку - у моїй машинi.
  Лисиця скривився. Хлопчик був брудний, i пiсля нього доведеться мити салон.
  Пiднявшись, гравiоплан попрямував до урядових кварталiв.
  Янеш, затамувавши подих, вивчав величезнi, з розкiшним оздобленням, будинки.
  - Нас не пускають у центральний сектор, а це так цiкаво.
  - Ще надивишся.
  I все ж таки маршал, рухомий почуттям спiвчуття, наказав пiдлетiти до туристичного центру. Хлопчик дивився на всi очi, буквально пожираючи побачене. Було помiтно, що йому хочеться вискочити з машини, пробiгтися рушiйним тротуаром, пiднятися на один з дивовижних атракцiонiв.
  Зазвичай суворий Максим у цей день був, як нiколи, добрий i м'який.
  - Якщо хочеш, покататись на "горi радостi", i пiсля цього вiдразу до мене. Вiзьми грошi, бо не пустять.
  Маршал простяг папiрець.
  Янеш рвонув до атракцiонiв, але його зовнiшнiй вигляд надто вже впадав у вiчi.
  Бiля входу в космос-нiндзя-зал його зупинили потужнi роботи.
  -Хлопче, ти погано одягнений, явно iз бiдняцьких кварталiв. Тебе слiд затримати та доставити у дiлянку.
  Хлопчик спробував змитися, але по ньому лупанули паралiзатором, заваливши на асфальт. Трошеву довелося вискочити з машини та йти розбиратися.
  - Заждiть цей курсант зi мною.
  Мiлiцiонери, що пiдтягнулися, зупинилися, дивлячись на маршала. Максим був у польовiй формi, зате яскраво на чотирьох сонцях виблискували золотом еполети воєначальника.
  Старший iз патрульних, лейтенант мiлiцiї, вiддав честь.
  - Вибачте, маршал, але iнструкцiя забороняє допускати жебракiв у центр, де приймаємо гостей з усiєї галактики.
  Максим i сам розумiв, що дав маху, випустивши обiрванця у такому респектабельному районi. Але демонструвати свою помилку не збирався.
  -Цей хлопчик - розвiдник. Вiн виконував завдання найвищого командування.
  Лейтенант кивнув головою i натиснув кнопку в пiстолетику. Янеш Ковальський сiпнувся i прийшов до тями. Маршал усмiхнувся i простяг руку. У цей момент четвiрка iногалактiв раптово наїжачилась лучеметами. Зовнi iнопланетяни нагадували грубо обтесанi пнi з синьо-бурою корою, кiнцiвки у них були вузлуватi та кривi. Не встигли потвори вiдкрити вогонь, як Максим упав на покриття, витягаючи бластер. Вогнянi траси пройшли верхи, врiзалися в колоритну статую, розпорошивши на фотони мальовничий постамент. Трошев зрiзав двох нападникiв лазерним променем, два вцiлiлi iногалакти подалися в сторони. Одного з них також наздогнав невблаганний промiнь, а ось другий змiг сховатися за виступом фасаду. Монстр палив одразу з трьох рук i, хоча Максим швидко перемiщався, його злегка зачепило - обпалило бiк i пошкодило праву руку. По дотичному променi супротивника потрапили в атракцiон "шалений латаття". Пролунав вибух.
  Перед очима маршала пливло, але вiн з подивом побачив, як Янеш видер шматок плити i запустив у супротивника. Максим уразився нелюдської могутностi, прихованої в цьому хилом на вигляд пiдлiтку... Кидок виявився точним, прямо в ряд iз п'яти очей. Iстота сiпнулася i ступила, похитуючись, уперед. Цього виявилося достатньо, щоб влучний пострiл Максима обiрвав життя чудовиська.
  Сутичка закiнчилася швидко. У ходi її правоохоронцi навiть не намагалися вiдкрити вогонь. Маршал одразу звернув на це увагу.
  - Все найкраще бореться на фронтах, а в тилу, на вулицях мiст, вiдсиджуються труси.
  Вгодований лейтенант зблiд. Пiдiйшов до Максима.
  - Товаришу маршал, прошу прохання, але у них були важкi лучемети, а в нас...
  - А це що! - Максим вказав на бластер бiля патрульного пояса. - Мухобiйка? Жаль, мабуть, для тебе в столицi не знайдеться роботи. Сидiти без дiла не будеш, я постараюся, щоби тебе вiдправили на фронт.
  Покликавши жестом хлопця, Максим допомiг йому застрибнути на борт гравiоплана, а потiм мiцно потиснув руку.
  -Ну, Ти орел. Я радий, що не помилився у тобi.
  Ковальський дружньо пiдморгнув, його голос звучав досить дзвiнко та радiсно.
  - Я всього зробив вдалий кидок. Я мiг би...
  - Тобi буде можливiсть. Закiнчиш училище - i одразу в бiй. Попереду в тебе все життя, ще наваюєшся пiд зав'язку.
  - Вiйна - це здорово! - з ентузiазмом вигукнув хлопчик. - Я хочу негайно на фронт, взяти до рук лучемет...
  - Вiдразу не можна, тебе уб'ють у першiй же битвi. Спочатку отримай спецiальнiсть.
  Янеш ображено шморгнув носом. Вiн був упевнений у своїх силах, думав, що вiн i так багато вмiє, навiть стрiляти. Гравiоплан тим часом пролiтав над величезним парком Мiчурiнським. Там росли велетнi дерева, iншi з них досягали заввишки кiлькох сотень метрiв. А плоди були настiльки величезнi, що, вививши середину, можна оселитися всерединi. Апетитно виглядали генетично модифiкованi ананаси iз золотистою шкiркою. Щоправда, попри очiкування, особливого захоплення у хлопця вони не викликали.
  - Я вже бував у таких лiсах. - пояснив Янеш. - На вiдмiну вiд центральних кварталiв, туди пускають усiх. Хоча пiшки i довго дiставатимуться.
  - Можливо! - промовив Максим. - I все-таки помилуйся, якi тут рослини... Он гриб, пiд ним може вмiститися цiлий взвод.
  - Лише подоба великого мухомора. Вiн неїстiвний. Пам'ятаю, я цiлий мiшок iз вiдрiзаних шматкiв фруктiв набрав. Менi подобається паварара - тонка шкiрка, а смак просто чудовий. Iнжир проти ним нiщо. Потрiбно бути обережним, коли розрiзаєш. Може луснути, а там струмiнь як водоспад - знесе, не встигнеш i пiкнути. Фрукти тут дуже великi. Доводиться носити їх частинами у пластиковому мiшку, а це дуже незручно.
  Максим ляснув Янеша по плечу.
  - Не все вимiрюється їжею. Ось давай краще спустимося i нарвемо квiтiв.
  - Дiвчинi у подарунок! Чому б i нi!
  Руки хлопця потяглися до штурвала. Капiтан Лиса зi злобою вдарив на пальцi.
  - Не чiпай штурвал, щеня.
  I тут же у вiдповiдь отримав вiд маршала чергову догану.
  - У тебе смiливостi вистачає лише битися з дитиною.
  - Винен, ваше превосходительство!
  Янеш не втримався вiд смiху.
  - Якщо хочеш, спробуй. - Дозволив Максим.
  - У мене є досвiд на симуляторах, - сказав Янеш.
  Без тiнi сумнiву чи страху Ковальський поклав руки на штурвал i спрямував машину вниз. Мабуть, вiн i справдi володiв незвичайними здiбностями. Гравiоплан пронiсся повз верхiвки велетенських дерев.
  Максим не втручався, дозволяючи хлопчику керувати лiтальним апаратом. Треба сказати, що зi своїм завданням той справлявся дуже успiшно, лавiруючи мiж велетенських стволiв, вiн жодного разу не врiзався, демонструючи не за роками вiртуозну технiку. Втiм, якби й урiзався, не велике лихо, у гравiопланi досконала система безпеки. Нарештi вони сiли на галявинi, усипанiй невеликими, але казково прекрасними квiтами. Здавалося, що добрий чарiвник щедро розкидав коштовностi. В очах рябило вiд складної гами фарб, а дурманливий запах викликав невимовний захват.
  Янеш навiть свиснув вiд захоплення. Коли вони приземлилися, хлопчик вискочив i почав зривати квiти, набираючи цiлого оберемка. Максим був холоднокровним, йому подобався ландшафт i, проте, щось викликало тривогу. Вiдчуття небезпеки. Минулий вогонь i воду маршал звик довiряти iнтуїцiї, вона рiдко пiдводила його. У принципi, у столицi великої iмперiї не повиннi бути небезпечнi для людини форми життя. Тут щось iнше. Максим поманив хлопця i тихенько прошепотiв на вухо:
  - Поруч iз нами вороги. Сховай квiти i пiдемо зi мною.
  Очi Янеша блиснули.
  - Я готовий.
  Залишивши букет у машинi пiд наглядом капiтана Лисиця, Максим i Янеш рушили вглиб лiсу. Звичайно, слiд викликати вiйська i прочесати район. Але Максима захопив азарт. Янешем, зрозумiло, володiли романтичнi устремлiння, вiн уявляв себе вiйськовим розвiдником i радiв цьому. Вони пробиралися джунглями, намагаючись не шумiти. Янеш примудрився обпекти голi ноги об пурпурову кропиву, але стримався, хоча шкiра до колiн покрилася великими пухирями.
  - Обережнiше, - прошепотiв Максим. - У лiсi в кожнiй травинцi прихована небезпека.
  - Тут потрiбний захисний камуфляж, - прошепотiв Янеш. Лахмiття ледве приховували тiло, по ногах щось повзало. Великi комахи, i це Янеш вивчив ще у школi, на цiй планетi людей не їдять. Найнебезпечнiшi види членистоногих були знищенi на генетичному рiвнi, ще не вистачало, щоб центр столицi став джерелом зарази або епiдемiї. Далi йшли мовчки. Раптом Максим завмер. Дрiбна живнiсть поводилася неспокiйно, наче її хтось налякав. Маршал узяв хлопця за руку i шепнув на вухо:
  - Попереду засiдка!
  Максим дiстав з кишенi звукоуловлювач i ретельно прослухав прилеглу мiсцевiсть. Так i є, неподалiк залягло п'ятеро людських бiйцiв i приблизно стiльки ж iногалактiв. Що ж, при такому спiввiдношеннi сил краще не вступати у бiй, а оминути ворога.
  Так вони й вчинили.
  Досвiдчений солдат i зелений хлопчик рухалися в синхронно. Iти довелося через густi чагарники, по щиколотку потопаючи в мохах. Насилу маршал вирахував розрив у живому ланцюжку i зумiв проскочити в цьому мiсцi. ЇМ пощастило, нiхто з iногалактiв не мав звiриного чуття або феноменального слуху. Звуковловлювач уже мiг розрiзняти слова, що неголосно вимовляються.
  - Пане резиденте, ви вимагаєте вiд мене неможливого.
  У вiдповiдь голос, схожий на каркання.
  - А ви, генерале, звикли тiльки брати грошi, не вiдпрацьовуючи їх повною мiрою.
  Судячи з тембру, вiн належав негуманоїдної раси.
  - Вам заплатили пiвмiльйона, i що? Застарiла iнформацiя про супутникiв-шпигунiв.
  - Це не моя вина, - продовжував мляво виправдовуватися людський голос. - Така iнформацiя, в принципi, дуже швидко застарiває. Я не всесильний.
  - Це ми вiдразу зрозумiли, простiше сказати, ти слабкий. Коли справа дiйде до атаки системи "Кремль", вiд тебе i твоїх спiльникiв буде мало толку.
  Максим здригнувся. Невже справа дiйде до атаки наймогутнiшої лiнiї захисту, що прикриває столицю та весь центр галактики? Система "Кремль", як стверджують її творцi, неприступна i, якщо вороги активiзувалися в самому серцi iмперiї - це наводить на сумнi роздуми.
  - Знай, людина, скоро ми застосуємо принципово нову зброю, i з її допомогою росiйськi зорельоти обернуться на пил, перш нiж вийдуть на дистанцiю поразки. Тодi наша армiя, подiбно до всепроникної гравiтацiйної хвилi, затопить росiйськi простори, пiдпорядкує iмперськi свiти.
  Максим вловив пригнiчений зiтхання, мабуть, зраднику подiбна перспектива була не дуже до душi. Тим не менш, вiн вiдповiв:
  - П'ята колона як нiколи активна, i ваше вторгнення пройде за планом.
  - Твоє завдання найближчим часом створити у столицi дюжину опорних пунктiв для наших ударних угруповань. Найманцi проникнуть сюди пiд виглядом туристiв, ховаються у лiсах, а потiм зiграють свою роль у генеральному ударi.
  - Так i буде.
  - I дивись, людина, якщо атака наших зорельотiв провалиться, тобi ж гiрше буде. Власна контррозвiдка розiрве на шматки, а страта буде повiльною та болiсною.
  Хоча Максим i не бачив, хто розмовляє, але був певен: СМЕРШ зумiє за голосом вирахувати зрадника.
  - Нам потрiбнi вiдомостi про всi останнi призначення у ворожiй верхiвцi. Все що знаєш.
  - За моїми даними, молодий маршал Максим Трошев, був призначений командувати зоряним флотом у галактицi Смур. Точної iнформацiї про нього немає, але...
  - Все зрозумiло, росiяни саме там i готують великий наступ. Як завжди. Новий командувач - раптовий удар великими силами.
  Максим здригнувся, йому хотiлося кинутися вперед i задушити виродка. Операцiю поставлено пiд загрозу.
  - Думаю, так воно й є. Щодо iнших призначень...
  Зрадник перераховував довго i нудно, а в головi Максима вже склався план. По-перше, потрiбно непомiтно покинути це мiсце, а по-друге, термiново зв'язатися зi СМЕРШ. Там вони вирiшать, чи вiдразу знешкодити шпигунську мережу чи почекати. Адже виявленi зрадники не є небезпечними, i через них можна зливати дезiнформацiю. Головне - жодної самодiяльностi. Однак, досi хлопчик, що спокiйно сидiв, ворухнувся, було помiтно, що юна енергiя б'є ключем.
  - Може, вдаримо по них iз лазера, пане маршале?
  - Нi, в жодному разi, - прошепотiв Максим. - Розвiдка на те i розвiдка, щоб збирати iнформацiю та повiдомляти її кому слiд. А порушиш наказ, я тебе особисто пристрелю.
  Маршал погрозливо пiдняв лучемет.
  Янеш кивнув.
  - Накази не обговорюються.
  Максим пошкодував, що взяв хлопця iз собою. А раптом їхнiй шепiт почують... Тим часом у звуковловлювачi почувся писк, чужий знову заговорив.
  - Передай "Юпiтеру", що якщо вiн не допоможе нам, ми його можемо видати, пожертвувавши цим пiшаком. Тодi ваш Верховний розлютиться, а милосердя не входить до його недолiкiв.
  "Так, - подумав Максим - керiвник має бути жорстким". Колись i вiн входив до обраної тисячi, щоправда, шанс стати вождем, був у нього лише у разi раптової смертi правлячого диктатора. Тисячу вiдбирають щороку, а ротацiя верховної влади вiдбувається раз на тридцять рокiв. Але й цей шанс було втрачено. По-перше, характер Максима був занадто м'який, по-друге, паранормальнi здiбностi, такi бурхливi в дитинствi, з вiком стали слабшати. Втiм, стати маршалом, коли тобi немає, i сорока... це про щось та й каже.
  - Не чiпайте "Юпiтера". Вiн ваша головна надiя. Без нього шанси на перемогу у вiйнi нiкчемнi.
  Iногалакт щось нерозбiрливо прокудахтав у вiдповiдь. Потiм членороздiльна промовив:
  - "Юпiтер" цiнний, коли активний. Через його бездiяльнiсть нашi вiйська зазнають надто багато втрат. Як би там не було, ти передаси йому нашi iнструкцiї. А поки що можеш йти.
  - Все, можна йти, - з полегшенням зiтхнув Максим. У цей момент, заперечуючи його слова, пролунав вибух. Почалася перестрiлка.
  - Ось чорт! Знову переробка...
  Маршал пригнувся, i лише в очах Янеша спалахнули радiснi iскорки.
  . РОЗДIЛ Љ 11
  - Ти кажеш совiсть! - рикнув гордовитий невiльник.
  - Що б щастя належало всiм, а не жменьцi обраних. Заради цiєї святої справи я пiдняла свiй меч! - вигукнула Вiдьмакова.
  Граф був налаштований скептично:
  - Нi! Я гадаю, тобою рухає або образа, або прагнення влади! Були повстання рабiв, а кiнчалося це лише рiзаниною. Такi наслiдки будь-якого бунту.
  - Це буде не бунт, а революцiя. Найголовнiше вiдбудеться пiсля перемоги! - iз сильним натхненням вимовила войовниця.
  - Революцiя? Дивне слово, ти сама вигадала? - здивувався Форса.
  - Не зовсiм! Цей термiн назвав менi янгол увi снi. - натхненно врубала Вiдьмакова.
  - Ангел чи один iз чорних богiв! Вiщi сни лукави. - Засумнiвався граф.
  - У будь-якому разi у тебе буде шанс змiнити життя людей на краще i самому стати кращим! Всi бiди походять з егоїзму, процвiтання можливе лише загальними зусиллями. Людина без колективу як вугiлля, без багаття, дає мало свiтла i швидко гасне! - Вивергала потiк красномовств Вiдьмакова.
  - Людину кажеш маєш бути в колективi. Але ти знаєш, що таке тваринна природа? - єхидно поцiкавився Форса.
  - I тваринi краще в чередi! Та й взагалi, раз ти раб i не був викуплений, то знати вiд тебе вiдвернулася, на словах вiрнi друзi показали справжнє обличчя. Отже, саме час пошукати товаришiв у iншому середовищi. - Вже спокiйнiше запропонувала Вiдьмакова.
  Граф де Бора кiлька секунд помовчав, а потiм простяг руку:
  - Хоч я i не вiрю в кiнцевий успiх, але принаймнi мiй клинок нап'ється кров'ю.
  - Логiка не повинна служити iнстинктам - розум хтивостi! - промовила Вiдьмакова.
  - Ну, годi вистачить, мене повчати! Буде вiйна - буде й подвиг! - Граф почав обтирати з себе кров.
  - Ти досвiдчений i смiливий воїн, тебе маєш обрати командиром вiддiлення! - запропонувала войовниця.
  - Непогано, але не треба кожного воєначальника обирати. Має бути суворiший принцип єдиноначальностi. Ти обрана, ось ти й призначай! -Граф почав одягатися в кольчугу. Пара хлопчакiв кинулася йому на допомогу.
  - А вiльна конкуренцiя? - засумнiвалася Вiдьмакова.
  - Для армiї вона згубна! - вiдрiзав Форса. - Економiка кореневища з безлiчi вiдросткiв, армiя єдиний стовбур!
  Вiдьмакова пiдколола:
  - Але частiше дубовий, причому не за силою та стiйкою, а рiвнем управлiння!
  Напiвголий хлопець подав графовi меч. Той у вiдповiдь шльопнув його по кiстлявiй, не раз битiй спинi. Пацан, ойкнув i вiдскочив, смикаючи коричневими нiжками.
  Вiдьмакова рiшуче сказала:
  - Я формую п'ять легiонiв усiченого складу по двi з половиною солдати в кожному. Ти призначаєшся командувати третiм! А решту нехай оберуть раби!
  Остання пропозицiя викликала суперечки, що ледь не переходять у бiйки. Потiм i справдi трапилася бiйка, кiлька невiльникiв виявилося пораненим, i довелося втрутитися Вiдьмаковi. Збивши з нiг найшвидших, вона кричала:
  - Досить валяти палицю! Переходимо до прямого призначення командирiв.
  Раби недосить бурчали, але коли войовниця винесла подiбну пропозицiю на голосування, дружно пiдняли руки.
  Тут очолив повстання Вiдьмаковi довелося потрудитися. Справдi, на око важко визначити гiдного i вiн постiйно ставив передбачуваним кандидатам питання. Нарештi легiонами пройшли призначення, але в дрiбнiшi вiддiлення, призначили тимчасових командирiв.
  - Коли пройдуть бої дивитимемося на виявлену воїнами доблесть та кмiтливiсть! - пояснила дiвчина.
  Один iз легiонiв складався суцiльно з дiтей та пiдлiткiв. Командувачем над ними Вiдьмакова поставила хлопчика Бiка. Хлопцi невдоволено заголосили:
  - Вiн ще надто маленький! Нам не потрiбний малюк. Поставте над нами найбiльшого та найсильнiшого.
  - I кого ви хочете?
  - Нудьгу! Вiн найдостойнiший!
  Вперед вийшов атлетично складений юнак, вiн був ще хлопцем, але вже високий, як дуб. Щоправда, обличчям здавалося тупим. Вiдьмакова, чудово знаючи, наскiльки важливий для командира розум, запитала:
  - Скiльки буде сiм вiсiм!
  Юнак подивився на неї i промимрив:
  - Я не знаю! Головне м'язи та сила.
  Бiк гаркнув у гучномовець:
  - М'язи без мiзкiв, це жменька м'яса - по якiй плаче сковорiдка!
  - Ти клоп заткнися! Я знесу тобi щелепу! - проревiв юний богатир.
  - Хто не знає що сiм'ю вiсiм - п'ятдесят шiсть, навряд чи здатний потрапити кулаком далi за свiй нос! - Хлопчик показав йому мову.
  Юний громила гаркнув на всю горлянку:
  - Я тебе викликаю, битимемося до смертi!
  - Ти наслiдуєш мене як щур-мавпа! - зауважив граф де Форса. - Втiм, це єдиний гiдний вихiд.
  - З двох дуелянтiв один дурень, iнший негiдник! - помiтила Вiдьмакова. - Хоча хлопцям корисна розминка.
  Бiк став навпроти свого ворога, рiзниця у зростаннi була велика, його опонент був важчий у п'ять разiв. Дитина з презирством вдивлялася в його рельєфнi м'язи, хлопчик був худий, але жилист. Його кругле личко корчило пики, в руках обертався меч.
  - Ну, як будемо битися чи миритись! - З глузуванням, спитав вiн.
  - Та я тебе! - Атлет атакував хлопця. Вiн бив на розмах, його меч був довгий i важкий, видно це був iз числа дворучних. Бiк вiдхилився вiд удару, навiть не намагаючись парирувати, а просто стрибнув вище за траєкторiю i всадив мечем у перенiсся. Хлопчик бив лише з розрахунку - подряпати, але не вбити.
  Громила розлютився ще бiльше, вiн став махати другим мечем. Тут навiть Буку довелося натиснути витiкаючи. Босi п'яти хлопчаки дрiбнiли, а за ними мчали леза. Раптом Бiк зупинився, у зубах його з'явилася трубка. Противник замахнувся дужче i кинувся стрибком коня, широко розставивши товстi руки. Криво посмiхнувшись, хлопчик плюнув, i щось дрiбне потрапило в обличчя атлета. Бiк пройшов боком повз леза, i навiть ударив голою п'ятою в груди суперника.
  Похитнувшись, могутнiй хлопець дико скрикнув, потiм його ноги послабшали i почав завалюватися.
  По армiї промайнуло дружне зiтхання, мало хто очiкував, що маленький хлопчик переможе велетня. Потiм радiсно закричали дiти, насамперед, зрозумiло, найменшi раби. Тим, хто менше й слабше приємно бачити, що й твiй головний начальник не великий. Тож навiть дитина щось може зробити для повстання.
  До поваленого атлета пiдбiгли раби, їх пара мiсцевих лiкарiв. На грубому з рiдкiсними волосинками обличчi юного богатиря розпливлася фiолетова пляма. Лiкар вимовив з подивом:
  - Базилiка! У нього встромилася голочка з отрутою, що паралiзує кiнцiвки.
  - Тимчасово! - заявив Бiк. - Потiм вiн очманiє. Нiчого не буде пам'ятати, свою ганьбу просто не помiтить.
  Вiдьмакова пiдiйшла до хлопчика:
  - Де ти навчився виготовляти отрути?
  - Нiде! Знайшов у одному з маєткiв. Багатi теж незадоволенi своїм становищем у суспiльствi. Ось i виготовляють усяку отруту. Якщо зiлля запечатане, не бiда, я знаю, як вiдчиняти замки! - Бiк хитро пiдморгнув Вiдьмаковi.
  - Звiдки? - запитала войовниця.
  - Один злодiй навчив! Вiн тимчасово виявився рабом, я був з ним в однiй парi, ми працювали, рубали лiс. Вiн менi розповiв, як розкривати замки, навiть дещо показав. Подивився моєї пам'ятi, а потiм втiк. - Хлопчик хитро пiдморгнув.
  - А ти не пiшов за ним? - здивувалася Вiдьмакова.
  - Нi! Нас i так усiх за цю втечу вiдшмагали, а якби втiк ще й я, то кожного п'ятого розiп'яли б на стовпах. Двоє це вже змова. - пояснив жилистий хлопчик.
  - Варвари! Ну гаразд, якщо ти такий пам'ятний, можливо, знайомство з Хировом буде тобi корисним. - запропонувала Вiдьмакова.
  - Не виключено! Я давно хочу стати найсильнiшим та найрозумнiшим! - Хлопчик показав кульку бiцепса.
  - Сильнiше i розумнiше за мене? - грайливо промовила войовниця.
  - Нi! Ти ж вождь! Але твоєю правою рукою, чому б i нi! - Бiк для бiльшої переконливостi став на руки.
  - Чим вище злетiла людина, тим бiльше вона незадоволена своїм становищем! - помiтила Вiдьмакова.
  - Люди не лiтають! Крила має лише той - чий розум не звик плазати! - Хлопчик показав не по роках розвинене мiркування.
  - Будуть i в нашiй армiї крила! Я обiцяю, що дещо придумаю. - Пообiцяла Вiдьмакова.
  - А я вiрю тобi старша сестра! Адже ти не лише вождь, а й сестра чи навiть мати нам. Ми житимемо однiєю сiм'єю! - сказав Бiк.
  - Лiдер країни має бути людям братом, а не братаном! - Вождь нацiї - це насамперед слуга народу. Втiм, залишимо обмiн комплiментами, то зброю, яку прийняв ти, повиннi використовувати й iншi. Давай виготовимо трубки! - наказала Вiдьмакова.
  - Вони недостатньо далекобiйнi! - помiтила Паса. - Потрiбно вдосконалити.
  - Я вже думаю над цим, таки губи i щоки дають можливiсть бити на невелику дистанцiю. А от якщо що таке, що саме розширюється i б'є з силою. Якийсь мiнерал i трава. - Вiдьмакова вiдчула сильне уявне напруження.
  Хлопчик, видно, почув її слова:
  - Зробимо, пiдберемо елементи! Ми ще маємо час, багатьом рабам треба показати елементарнi прийоми вiйни.
  - Ти маєш рацiю, мiй молодший брат, у чому нам допоможе чаклун. Втiм, поки на нас не кинуто великих сил, треба атакувати. Втiм, ми маємо ретельно пiдготуватися. Легше знайти сухий камiнь в океанi, нiж винахiд, який не намагалися використати у вiйськових цiлях! - пiдвела пiдсумок Вiдьмакова.
  Адже день повстанцi провели у навчаннях, одночасно Бiк вислав розвiдку.
  З мiста виступило вiйсько. Не дуже велике, але добре озброєне. Хлопчик розвiдник, що стрибає на дрiбнiшому таргану-рачку, навiть звернув увагу на одну безглуздiсть:
  - У воїнiв по п'ять мечiв, i вони ледве рухаються!
  - Так це добре! - заявив Бiк. - Вiрнiше навiть чудово, перш нiж вiн пiдiйдуть до нас, то втомлюються вiд зайвої ваги.
  Вiдьмакова хитро вiдзначила:
  - Досвiдченi воїни казали, що не бери зброї бiльше нiж п'ять пальцiв на правiй руцi. Ну, звичайно недурно, їхня дурiсть допоможе перемогти швидше. А поки що нехай раби сплять пару годин. День у них був важким, а бiй не буде легким. Скiльки точно у ворогiв солдатiв?
  - П'ять iз половиною тисяч. - впевнено промовив Бiк. - Це означає, якщо ми затиснемо їх усiх, то в мiстi залишиться не бiльше як п'ятсот людей.
  - Це цiлком розумно, треба буде зайти з усiх бокiв. Вночi вони нас атакувати не наважуватимуться, порiжуть своїх. Значить, стануть табором, щоб потiм рубати на свiтанку всiма силами. Може, навiть роздiлять вiйська з метою оточення. - припустила Вiдьмакова.
  Граф де Форса заперечив:
  - Я добре знаю звички, що панують у султанатi, ми з ними не раз воювали. Вночi вони пошлють до нашого табору кiлька шпигунiв iз золотими мiшечками. Вони спробують пiдкупити рабiв, а потiм вiдправлять їх на кiлок або в кращому разi вирвуть нiздрi.
  - Засилання шпигунiв - стародавня тактика. - зауважила, розминаючи пальцi нiг Вiдьмакова. - Але ж вони не мають ковпакiв-невидимок, хлопчаки-вартовi такi спостережливi та хитрi, всiх їх зловлять. Крiм того, ми вдаримо по них трохи ближче до свiтанку. I раби краще виспяться i противник глибше провалитися в сон.
  - Логiчно! Я пiду перший в атаку! - промовив Бiк.
  - Треба буде зняти караульних, а це можна зробити за допомогою трубок, що стрiляють. - Вiдьмакова показала пристосування. - Тут нароблено подобу пiстона, трьох видiв трав, i олiї з карбiдом. Тiльки треба дiяти обережно, iнакше вiддача виб'є хлопчикам зуби. З собою вiзьмеш найкмiтливiших хлопчакiв.
  - Багато хто має досвiд набiгiв на сади, та крадiжки. Хто народився вiльним, а не якiсь особливо домашнi невiльники крали у господарiв. - заспокоїв усiх Бiк. - Тож школу виживання пройшли.
  - Тим краще! Взагалi я думаю, вартових буде не надто багато. Адже хто ми для них? Раби, отже, тупi! Тупiсть ближче до покiрностi - жвавiсть розуму до лиходiйства.
  У розмову вступив чаклун Хiров:
  - У нас приблизно подвiйна або трохи бiльша перевага, але противник краще навчений i озброєний. Та й в армiї султанату жiнки служать лише в особистому легiонi безсмертних. Там їх шiсть тисяч найманцiв iз рiзних країн. У нас же в армiї буде багато жiнок, а вони за рiдкiсним винятком воїни слабшi за чоловiкiв.
  Тож кожну битву потрiбно ретельно планувати. Тим бiльше при першiй поразцi раби почнуть розбiгатися вiд нас.
  - Перемога як жiнка - приваблює блиском, але вiдлякує цiною! - знову блиснула дотепнiстю Вiдьмакова.
  - Чудово! Тепер я бачу, що план операцiї цiлком узгоджений. Залишилося лише уточнити деталi. Пiд час бою у лавах ворога почнеться панiка, i бiльшiсть солдатiв побiжить до мiста Жiту. - запропонував Хiров
  - Зрозумiло! Найсильнiший загiн рабiв, що вдарить з тилу, якраз iз боку мiста. Можливо, його поведу я. - запропонував граф Форса.
  - Не можливо, а ти! - уточнив чаклун.
  - Крiм того, у нас є горщики з олiєю, а наказав приробити до них ґноти. Викинемо в табiр, посилимо панiку. - запропонувала Вiдьмакова.
  - I це теж розумно. - погодився чаклун. - Тiльки ви поки що мало таких зарядiв приготували.
  - Правильно! Вогонь бог вiйни та як iншi боги вимагає уваги та жертв! Але нам не вистачило часу, щоб усе пiдготувати. - Вiдьмаковi i самiй стало соромно за свою розруху.
  - Наступного разу будете витонченiшими. А поки що й нам не заважало поспати. - Хиров без усякого удавання позiхнув.
  Вiдьмакова кивнула:
  - У мене звiрина звичка, спати мало i чуйно, але нашi брати заслужили вiдпочинок.
  - Сон стратегiчна зброя, його брак причина втоми, яка в свою чергу зародок поразки. - помiтила Паса.
  Раби пiсля занять на свiжому повiтрi спали як убитi. Лише варти сидiли в засiдцi, готовi пiдняти тривогу. Мало що раптом полководець у противника виявиться далекогляднiшим. Втiм, обiйшлося, видно командир глави урядового легiону, темник Етиримон не хотiв, непередбачуваного нiчного бою. Крiм того, у темрявi рабовi легше втекти, а потiм їх лови. А так може вони просто здадуться, пiсля чого будуть тортури та страти. Темник Етiримон облизнув губи, особливо приємно знущатися з юних жiнок, ламати пальчики на ногах, пiдпалити волосся - дуже спокусливо.
  Поспiхом розкинувши намети, солдати провалилися в сон. Вартових було залишено не бiльше двох десяткiв. Перед сном Етиримон разом з тисячниками влаштував гулянку, голi танцiвницi, трясли перед ними своєю красою. Було гарно та весело. Тисячники жбурляли в них кiстками, змушували приймати спокусливi пози. Потiм без жодного сорому оволодiли ними i, задовольнивши тваринну хiть, повалилися в п'яний сон.
  Їхня смерть пiдкравалася непомiтно. Повстанцi пройшли лiсок, попереду пересувалася зграйка хлопчикiв. Бiк, притулившись до дерева, ховаючись у листi, побачив першого вартового.
  - Ось вiн смачненький нудьгує.
  Отрута була злегка вдосконалена i викликала моментальний паралiч. Попадання необов'язково в обличчя, адже воїни султанату, як правило, ходять без нiчого i лише груди прикритi панциром i вартовий валяється.
  - Один є!
  З тилу рухається сама Вiдьмакова. Вона прибирає караульного без жодної стрiляючої трубки. Просто заходить зi спини та повертає шию.
  - Рух це життя! Тiльки не спiвай - за упокiй! I так сумно - у животi порожньо!
  Войовницi стало трохи смiшнiше. Дерева довкола високi, видно лiани. Поруч повзе кохана, i найтямущiшi хлопчаки-раби. Дорослi воїни важчi i тому вiдстають. Тяжкий звiр завжди створює бiльше шуму.
  Вiдьмакова прикiнчила по дорозi ще одного караульного, який саме смоктав кокосове пиво з фляги. Перед ними вiдкрився табiр.
  Не надто великий стан, солдати спали, де в наметах, а де просто на густiй травi. Нiч тепла, не багато вартових позiхають, дивляться неуважно.
  Тут головне прибрати їх разом, щоби не встигли пiдняти тривогу. Краще для цього пiдходить лебедина зозуля, з її приємним голосом. Нiяких пiдозр вона не викликає, навпаки її воркування чути майже безперервно, але якщо змiнити тональнiсть, можна вловити iнформацiю.
  Вiдьмакова так i робить. Йому вiдповiдають. Вартовi не реагують, що ж їм "пощастило", смерть виявилася легкою.
  - Один меч, як крапля дощу, впаде i розлетиться, а коли їх багато перемога народиться!
  Вiдьмакова почала рiзати сплячих. З одного боку це було не з лицарського, але з iншого - перемога варта честi! Честь поняття вiдносне i має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатiв!
  Насамперед прикiнчи тих, хто одягнений багатше, командирiв. Мечi, як правило, були складенi в окрему купу.
  Втiм, муки совiстi були не довгими, раби теж почали рiзанину i внаслiдок цього зчинилася тривога. Коли на тебе нападають уночi, панiка неминуча, тим бiльше, якщо хмарно, хмарна погода. Раби всi напiвголi i легко розрiзняють один одного, а воїни стикаються лобами, часто рубаються мiж собою. А дехто кричить:
  - Рятуйтесь!
  - Караул! Атакують демони!
  У разi панiки як нiколи важлива роль командира. Вiдьмакова знає це, i кинулася до найголовнiшого намету.
  Етiримон ще напiвп'яний насилу пробив очi. Взагалi хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло.
  - Що трапилося! Чому мовчать труби? - кричав вiн.
  - Труби мовчать, бо спiвають клинки - сталь мiцнiша за мiдь! - крикнула Вiдьмакова. Вона стрибнула на Етiрiмона. Темник, звичайно, вмiло володiв мечем, але ще не цiлком зiбрався, а м'язи Вiдьмакови чудово розiгрiтi. Вона провела шалену трiйку, її зафарбований хною клинок був ледь помiтний у темрявi. Голова невдахи вельможi вiдлетiла.
  Вiдьмакова ударом ноги звалила тисячника, що кинувся на неї. Iншого командира зняла плювком iз трубки.
  - Що вовкулаки, не прокинулися!
  Знову чiткий удар меча, пронизаний ворог падає! Два тисячники намагаються зайти йому з тилу, але натикаються на танцiвницю. Та верещать, вiдбрикується. Вiдьмакова не втрачає моменту, вiн зрубує одного, закiнчує iншого. Ну, а вiйсько без командирiв, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Тепер раби, що повстали, багато озброєних кийком, або в кращому випадку рогатиною, окрилилися. Дуже ефективною була тактика вп'ятьох кидатися на одного. Так простiше було звалити та затоптати.
  - Не давайте їм пiти! Пiдсiкайте ноги! - кричала через пiдсилювач голосу Вiдьмакова.
  Сонцеслава рубалася разом iз усiма. Як грали м'язи цiєї дiви. Недарма багато хто вважає розлютована жiнка страшнiша за демона. Ось i вона перерубала навпiл одного з воїнiв, а її клинок за iнерцiєю розрiзав горло офiцеру, що стояв за ним. Сотники намагалися навести подiбнiсть до порядку, але швидко гинули. Крiм того, у султанатi робили все для того, що солдат забув, що таке iнiцiатива. Повстанцi в свою чергу досить спритно вiдтiснили вiйська султанату вiд равликiв тараканiв.
  - Не дайте їм сiсти на сiдло! - крикнула Сонцеслава.
  Паса додала:
  - Вогонь приструнiть скакунiв.
  Це допомогло, таргановi равлики вдиралися до лав i сiяли додаткову панiку. В результатi, не знаючи, що робити багато бiйцiв, кинулися тiкати. Але саме це Вiдьмакова та раби чекали. Сутичка переросла у винищення та переслiдування.
  Войовниця примружила праве око, кинула три кинджали:
  - Не дамо їм пiти!
  Втеча швидше дурiсть, нiж боягузтво! Адже найбiльше солдатiв гине не в сутичцi, а пiд час переслiдування!
  Бiк, як дуже швидкий хлопчик, схопився на шию одному з офiцерiв i поскакав на ньому:
  - Швидше тарган!
  Кинжал служив замiсть шпор, а бiдолаха навiть не намагався скинути.
  Вiдьмакова, помiтивши, це крикнула:
  - Вiйна схожа на гру в домiно, тiльки битi кiсточки вже не зiбрати - земля тримає!
  - Нiчого мої кiстки молодi, мiцнi! - Хлопчик зiскочив, рубанув по шиї. Пiсля чого вiн навiть додав ходу.
  Вiдьмакова спiткнулася об труп, валялося кiлька тiл, але дiва не впала, а перестрибнула через них. Потiм рубала мечами. Бойовий дух вiйськ, що билися проти них, випарувався, i тепер войовниця перетворилася на ката. Навiть з'явилася огида до кровi. Вiдьмакова закричала:
  - В iм'я честi! Хто кине зброю - житиме! Здавайтесь воїни султанату.
  Знайшлися тi, хто послухався наказу, але багато хто у розпачi продовжував витiкати, а дехто падав на колiна.
  Ось, наприклад, Бiку здалися вiдразу десять потужних бiйцiв. Може, вони думали, що безпечнiше вручити свою долю дитинi. Хлопчик крикнув:
  - Падайте ниць!
  Воїни повалилися. Бiк босонiж пройшовся по їхнiх спинах, незважаючи на малу вагу дитини, солдати вiд страху стогнали. Тут хлопцевi спало на думку, чи не справити в повалених ворогiв малу потребу. Але потiм вiдiгнала бридка спокуса, адже раби хочуть побудувати краще суспiльство, а не повторюють шлях своїх господарiв.
  - Гаразд, живiть - небо коптите!
  Поступово битва сходила нанiвець! Хоча здається що рiзанина довга. Вiдьмакова натрапила на досить вправного воїна. Пiсля жорсткого обмiну випадами, вона все ж таки обеззброїла його, потiм оглушила.
  - Нам такi потрiбнi!
  На деяких накинули сiтi, такi не чинили опiр. Бiй майже закiнчився, лише втеча та переслiдування затягнулися. Вiдьмакова особисто керувала гонитвою, багатьох перебила, але винищити все вiйсько до останнього солдата вона не могла.
  Тим не менш, юна войовниця, декiлькома сотнями рабiв, на скакунах, зважилася на зухвалу авантюру, а саме з ходу захопити не готове до оборони мiсто.
  - Це буде сильним ходом. Не дамо вiдвести багатства, а головне увiрвемося на плечах.
  Кiлька десяткiв бiйцiв розбитої армiї, все ж таки встигло скочити на равликiв тараканiв i пiдскакало до ворiт.
  Вiдкрили не вiдразу, була лайка. Коли брама опустилася, з-за лiсу вискочила Вiдьмакова з вершниками. Вона кричала, використовуючи пристосування хлопця:
  - Iм'ям великого султана Ерiфефа! До вас мчить потужне пiдкрiплення! Якщо ви бажаєте захистити мiсто, дозвольте воїнам зайняти своє мiсце на стiнах.
  Стражники спросоння зрозумiли не вiдразу, тим бiльше, що Вiдьмакова накинула на себе багате вбрання, яке вона стягнула з трупiв. Один шолом чого вартий, сяє як бурулька на сонцi, ну хто вiдмовить настiльки знатному воєводi.
  А панове, бургомiстр, та iншi вельможi, звичайно, не спали, вони "дбали" про свiй народ!
  На невеликому пагорбi був розташований красивий з колонами та статуями палац, виконаний у сумiшi давньоримського та давньосхiдного стилю. Перед ним як це прийнято в цiй країнi величезна статуя султана Ерiфефа, з фонтаном, що вивергає з-за рота. У найбiльшiй залi було шумно i весело, звучала музика - бенкет горою. Почеснi вельможi султанату влаштували сабантуй. У дорогих вишитих золотом тогах вони лежали на пишних подушках, на невисоких столах були нагромадження з страв, вин i настоянок. Сотнi ламп блищали на столах та стiнах. По всiй садибi i в колонадах мелькали численнi раби, рабинi, хлопчики-невiльники i солдати-тiлоохоронцi, що охороняли палац. Сановники потягли тости. Головний вельможа шейх дю Пустеморов завмер у обiймах двох оголених гетер. Вiн смикався i мукав як одержимий, нарештi звiльнився i прокричав.
  -А Тепер настав час влаштувати гладiаторськi бої. I так нудно, немає кровi i вино не в душу.
  Пролунав горн, на арену зазивали бiйцi. Згiдно з звичаєм першими повиннi битися найлегшi та молодшi за вiком воїни. Але шейху тiльки надiйшла партiя навчених рабинь, i хотiв поєднати розвагу двох видiв еротичну та криваву.
  У центрi мiнiатюрного Колiзею горiло багаття, смолоскипи, посиленi склом, давали досить яскраве свiтло з багряним вiдтiнком, бiлий гравiй блищав, надаючи подiуму веселого вигляду. Першим на сцену вибiгла мускулиста i струнка дiвчина в шкiряному поясi. Вона, як першокласний гiмнаст, зробила два сальто i пройшлася на руках. Потiм стала навпроти князя, завмер схрестивши меч i кинджал в такому озброєннi його називали мирмiлон. Не дивлячись на те, що дiвчинi можна було виступати на конкурсi краси, до чого вона має нiжну, оксамитову шкiру, свiтле волосся, вона вже мала широкий шрам на обличчi. Наступний стрибунець так само пройшовся на руках. Його озброєнням був тризуб та коротка мережа - ретiарiй. Зробивши розтяжку, вiн став навпроти супротивника. Це був юнак майже хлопчик, ще безбородий з нiжним дiвочим обличчям, наявнiсть змiшаних пар надавало особливого еротизму дiї. Схоже, партнери давно знали друг i пiдморгували.
  - Що Каїска! Не думав, що ми так зустрiнемось! - сумно промовив хлопчик.
  - Ти був приємним хлопцем, але тепер твою душу вiдведуть у первiсне полум'я! - Грубо вiдповiла дiвчисько.
  - Ну чому ти така жорстока! Адже ми ще незайманi, повиннi жити! - з боязкою надiєю вимовив юнак.
  - Це нам не допоможе! Рабiв зневажаю навiть боги!
  Тренування у школi гладiаторiв, були жорсткi i голих блискучих тiлах юних бiйцiв, видно шрами.
  Натовп пожвавiшав, укладали ставки, дикi крики пiдбадьорювали юних, явно не бажаючих битися гладiаторiв.
  Дружина шейха дiстала шкiряний мiшечок.
  - П'ятдесят золотом на Каїску! - блиснула вона великими зубами.
  -Почали! Подав сигнал шейх.
  Такi рiзнi i разом з тим тi, що мають багато спiльного, ратники зiйшлися, їхнi рухи були швидкими та хаотичними. Спочатку воїн iз тризубом спробував накинути мережу, але схибив i його суперник, дико стрибнувши на нього, зумiв полоснути кинджалом по животу. Юнак вiдскочив i вдарив тризубом у груди, але лише злегка подряпав шкiру. Проте його маневр змусив вiдступити супротивника. Той вiдiйшов i притулився до сiтки, не даючи пiдiйти улюбленому гладiатору.
  - Ви чоловiки тупi! Значить, приреченi на поразку! - гордо сказала дiвчина.
  - Який народився! - Юнак виглядав знiяковiлим.
  Несподiвано ретiарiй iз тризубом захопив рукою гравiй i шпурнув в обличчя. Маневр справив ефект, дiвчина заплющила очi, в ту ж секунду тризуб встромився їй в прес.
  Зойкнувши вiд болю, юна гладiаторка скорчилася, але встиг всадити лезо в плече. Ретiарiй загорлав i висмикнув зброю. Меч майнув, мов блискавка, ледве не пронизавши шию. Гладiатор вiдступив, йому розсiкло груди. Хлопець застогнав вiд болю i випустив тризуб. Тодi суперник стрибнув на нього i кинув кинджал. Замах i був слабенький, i вiстря пробило м'якоть ноги. Ретiарiй скрикнув i впав, потiм пiдiбрав кинджал, спробував пiдвестися, в цей момент меч вразив його в шию. Вже втрачаючи свiдомiсть, вiн ударив мечем мирмiллона в сонячне сплетiння. Колись закохана пара (подiбно Ромео i Джульєттi) мертво впали на гравiй. П'яна публiка смiялася i залицяла. На арену вибiгли три похмурi, з низькими лобами i щелепами раба, що випирали, вони припалили розпеченим залiзом тiла програли, але отримали духовну свободу. Переконавшись, що вони мертвi, пiдробили їх ребрами за гаки i витягли зi сцени. Мiсце, де була кров, закидали вугiллям.
  -Вони пiдуть на корм комахою. - вишкiрила кiнськi зуби дружина шейха Деметра. - Шкода, що кiсточки замалi звiрi, залишаться голодними.
  -Нiчого буде м'ясо та кухарiв. Жаль, щоправда, пару з них могли вийти цiлком перспективнi атлети! - рикнув шейх.
  - У твоєму лiжку? - єхидно довiдалася дива.
  - А чому б i нi! Дiвчина симпатична, а хлопець мiг би дiстатись тобi. - Шейх був цiлком прогресивних поглядiв, вважаючи, що дружина цiлком може потiшити своє вгодоване тiло в молодому невiльнику.
  - Дрiбний i крихкий! У нас немає ще такої ж пари? - спитала Деметра.
  - На жаль, немає! Давай подивимося на молоду змiну, що нам прислали iз сусiдньої школи. - посмiхнувся шейх.
  - Може, краще нехай пiдростуть! Бо ми так переколемо всiх своїх полонених. - Несподiвано дружина вельможi виявила жалiсливiсть.
  - Звiстка про бунт рабiв надто радiсна i хочу вiдсвяткувати її за повною програмою. - Вельможа труснув животом.
  - Якщо, звичайно, Етимон, тебе не випередить! - пiдколола товстушка.
  - Така нiкчемнiсть! Тим краще закiнчимо сьогоднi всiх гладiаторiв i позбавимо дурня видовища. Давай новачкiв! - рикнув шейх.
  - Це не зовсiм новачки. - Деметра облизнулася
  Знову звучить гонг i на арену вибiгають хлопчаки-воїни. На вигляд їм рокiв чотирнадцять-п'ятнадцять, досить широкi плечi та груди. Як i попереднi бiйцi, вiн роблять сальто та бiжать на руках. Вже вибiгши на подiум, надягають озброєння, шоломи, грудний панцир щити та мечi. В одного клинок прямий, а в iншого вигнутий як шабля. Рельєфний прес вiдкрити i на ньому видно шрами. У хлопчака, що стоїть праворуч, загоїлися порiзи перетинають трьома лiнiями груди.
  Шкiра рясно змащена олiєю та блищить.
  Розпорядник оголошує.
  -На рингу виступають вiдомi бiйцi Фудорос iз кривою шаблею та Сафлоров iз прямим мечем. На рахунку Фудороса шiсть боїв у Сафлорова сiм. Усi їхнi суперники були або вбитi дома, або заколотi за рiшенням народу. Розпорядник вказав пальцем на присутнiх. Знову з'явилися охочi побитися об заклад. Шейх гаркнув.
  - сто золотих на Сафлорова.
  Ставки стрiмко укладали, вельможi лаялися. Двоє навiть побилися. Один хлюпнув келих вина, iнший ударив жирною нiжкою по обличчю. Гетери i сторожа кинулися заспокоювати публiку, що розбушувалася. Дружина шейх, владна, нахабна, товста гаркнула:
  -Вперед! Вбивайте!
  Гладiатори зiйшлися. Цього разу вони не поспiшали, перевiряючи один одного обережними ударами. Зiткнувшись, мечi, злегка iскрили, щити тремтiли. Ця обережнiсть не дуже подобалася публiцi, вона невдоволено вила, убiк бiйцiв летiли кiстки. Шейх, перекинув тацю, весь заляпався вином i варенням. Потiм плюнув i надривно брязкав.
  -Якщо ви не битиметеся, я накажу вас пiдвiсити вгору ногами. Кiлька напираючих дикунiв "яничар" вибiгло на подiум, вони розмахували списами, демонструючи стусани у вiдкриту спину. Сафлоров перейшов у наступ, люто атакуючи, вiн, вдарив свого вiзавi ногою в колiно. Пiдлiток вiдступив, злегка вiдвiвши меч убiк, його супротивник рубанув по грудях. Погано пригвинчена пластина впала вниз. Наступний випад залишив глибоку мiтку на шкiрi, полилася густа кров. Фудорос вiдступився, один iз волохатих бiйцiв ударив його по ногах. А коли хлопчик завагався, Сафлоров з такою люттю вдарив у шолом, що, похитнувшись, звалився. Вiд струсу "каска" злетiла, оголивши бiлу голову з шишкою на лобi. Сафлоров приставив клинок, до грудей, що нервово здiймалися. Вiн скосив очi на "публiку".
  Чекав на знак. Коли бiльшiсть проводить по волоссю - це значить убити, а злагоджує долонi у замок - помилувати.
  Проте милосердя не читалося у лютих обличчях. Майже всi, навiть жiнки та пiдлiтки провели долонею по горлу.
  -Смерть! Добий його!
  Дружина шейха знущально, гаркнула.
  - Вiн надто дешево вiдбувся. Вiддайте його на одну нiч.
  Сафлоров завагався, злегка натиснув на голi груди поваленого пiдлiтка, виступила крапелька кровi. Потiм у вiдчаї вiдкинув меч:
  -Я не можу! Вiн мiй друг.
  Шум разом перервався, настала трунова тиша.
  -Що! -Розлюбив шейх. - Ти вiдмовляєшся вбити переможеного. У клiтку їх обох, пiсля будуть жахливi тортури на очах у всiєї гладiаторської школи.
  Воїни пiдскочили до Фудоросу, плеснули в обличчя води, а потiм що швидше прийшов до тями припалили розпеченим залiзом голу п'яту. Хлопчик скрикнув, пiдскочив i на його шию вiдразу накинули два аркани. Сафлоров спробував чинити опiр, вiн вiдбивався вiдразу вiд дюжини мечiв, страх надав йому сили. Але один iз стрiльцiв вразив стрiлою йому ногу. Вiд отрути юнака паралiзувало, але не вбило. Зв'язавши обох, їх замкнули у клiтку. Сафлорову всадили розпеченим прутом по ребрах, задимилася шкiра, який бачив хлопчисько стiйко перенiс уколи. Але мабуть катування двох не покiрних хлопцiв вiдклали на солодке.
  Дружина шейха виблискувала очима:
  - Вони повиннi бути моїми чоловiками. Сам знаєш, що я винахiдлива.
  - Знаю, але тiльки дивися, я можу ревнувати. Хлопцi гарнi та вже можуть одружуватися. - Вишкiрився шейх.
  - Швидше за все, навiть одруженi! Адже це найсильнiшi та найздоровiшi раби, якi повиннi плодитися! - пiдморгнула товстушка.
  - Гладiатори колiр неволi! От би й їхнiх дружин дiстати помучити. - посмiхнувся шейх.
  - Встигнемо! Ось, до речi, знову дiвчата.
  Тепер мали битися жiнки. Двi напiвголi дiви в одних пов'язках на стегнах вийшли на арену. Вони були скутi за шиї ланцюгом - не вiдiрвати один вiд одного. Зброя по два кинджали у кожнiй руцi. Ясно сутичка буде жорстокою i не надто довгою. Одна дiвчина була свiтлою iнша чорнява, обидвi з досить довгими гривами.
  -В бiй! - прогримiв громила.
  -Я не робитиму ставок! - гаркнула дружина шейха. - Це стало вже поганою прикметою.
  Бiдолашнi жiнки зiйшлися разом. Це було страшно, у однiєї практично вiдразу був розпорошений живiт, iнша поранена в груди. Продовжуючи рiзатись, дiвчата вiдбрикалися ногами, терзаючи своє тiло. Кровi лилося багато, i вони не могли пiти i розбiгтися. Нарештi одна з них вкрай порiзана впала на колiна. Чорноволоса розсмiялася, намагаючись добити, тужнiше нарвалася на пiдступний удар з низу пiд ребро. Застогнавши, вона все ж таки змогла вдарити кривдницю по потилицi. Обидвi гарнi понiвеченi жiнки впали на гравiй, кiлька разiв трiпнулися, застигли. Косматi "яничари" пiдбiгли до них ткнули розпеченим залiзом. Дiвчата-войовниця не ворушилися.
  -Знову не одна ставка не зiграла. Обидвi мертвi.
  Публiка була розчарована, хоча бачити вбивство саме собою дуже приємно. Але поки що нiхто не виграв.
  У цiй ситуацiї тiльки новий бiй мiг урятувати справу. Легка розминка закiнчилася i настав час серйозних справ.
  На арену вимахнуло п'ятнадцять гладiаторiв у продiрявлених оранжевих тунiках, на шламах по три чорнi пера. Вони були озброєнi короткими кривими мечами; у руках вони тримали невеликi квадратнi щити з опуклою поверхнею, голови захищенi шоломами без забралу. За цiєю групою вибiгли бiйцi в яскраво-червоних тунiках, те ж iз короткими, зате прямими мечами, з маленьким круглим щитом i залiзним наручником, що прикривав праву руку, не захищену щитом i наколiнник, що захищає лiву ногу. Зелене пiр'я на слизьких шоломах доповнювало картину.
  Ставши навпроти один одного, вони вклонилися. Цього разу ставки полягали на набагато бiльшi суми, золото перетiкало з рук до рук.
  -Так бути не може, щоб їх усiх убили! - заявила дружина шейха. Хтось обов'язково переможе!
  - То роби ставку, це останнiй бiй. Бачиш, уже свiтає! - iз роздратуванням вимовив втомлений шейх.
  - Тодi це буде серйозно! Тисячу золотих драхм на червоних. - захрипiла товстуха.
  - А чому на них? - А чому їх? - Двiчi повторив, здивувавшись, вельможа.
  - Тому що очi злiшi!
  Розпорядник щось вигукнув. Пролунав надривний звук труби. Навiть смолоскипи заморгали, наче монстрам щось потрапило в очi.
  Розмови, шум, смiх, човкання припинилися: всi погляди були спрямованi на тих, хто бився. Перше зiткнення було жахливе: серед глухої тишi, що запанувала, рiзко пролунали удари мечiв по щитах. По аренi полетiло пiр'я, уламки шоломiв, шматки розбитих щитiв, а збудженi гладiатори, що важко дихали, завдавали один одному удару за ударом. Не минуло й трьох хвилин пiсля початку бою, а вже пролилася кров: четверо гладiаторiв корчилися в агонiї, а бiйцi топтали їх ногами. Один iз тих, хто валявся, схопив партнера за ногу i повернув стопу. Той полетiв униз, розпоривши руку.
  Дружина князя ненаситна Деметра, кинула на ринг обгризену кiстку.
  - Червонi, якщо ви виграєте, я дам вам по келиху вина!
  Як часто буває, сталося навпаки, найбiльшого бiйця з команди, за яку вболiвала Деметра, завалили. Вiдразу три мечi пробили широкi груди, а в руцi невдахого ватажка залишилася не вчасно пiдiбрана кiстка.
  Глядачi iз захопленням та напругою стежили за кривавими перипетiями бою. Вони кричали, як стадо поранених бугаїв. Мiсцева елiта несамовито, бiснувалася, пiдбадьорювала ворогуючих. Ряди гладiаторiв рiдшали, битва розпадалася на окремi сутички.
  У цей момент, коли сановита публiка насолоджувалась i вiдверто "балдела" лака кров, вiдважнi повстанцi перебили сонну варту. Побєдоносцев, разом iз жменею смiливцiв, зруйнувавши охоронцiв, першим увiрвався до палацу.
  Шум вiд наближення повстанцiв змусив перервати бiй. Вельможi, хитаючись, намагалися пiдiбрати мечi. Юна ватажка повстанцiв голосно крикнула:
  - Що я бачу! Ви вбиваєте один одного, на втiху негiдникам! Оживлим гадам не здатнi навiть пiдняти меч, так занадто заважають животи. Якщо у вас збереглася, хоч частка, гордостi рубайте, цю гидоту.
  Гладiатори наче чекали саме цього: кинулися на ожирiле стадо.
  Раби-прислужники вiдскочили убiк, не бажаючи вмирати за ненависних господарiв, а хлопцi навiть почали кидати в сановникiв тацi та їжу.
  Деметра заволала:
  - Убийте їх усiх!
  Тут їй на голову обрушився кришталевий фужер, що вирубав стерву.
  Вiдьмакова була в гнiвi. Вiн рубала багатих громадян мiста, кромсаючи їхнє м'ясо.
  Це було не важко, але гидко. Поруч iз ним боролася постiйна супутниця Пасса. Бiк не вiдставав, а гладiатори мстили своїм тюремникам.
  Похмурi раби, пiдняли на гак розпорядника, вони кричали:
  - Ми свої! Такi самi невiльники, як i ви!
  - То доведiть це мечем! - крикнула, так затремтiли свiчки на люстрах Вiдьмакова.
  Шейх спробував втекти, але Бiк поставив йому пiднiжку i вилив за комiр меду:
  - Ну, куди ти такий потрiбний. Без приправ.
  Сонцеслава одним махом зрубала голови одразу з двох вельмож, а колiном розтрощила щелепу третьому. Втiм, тут уже не було навiть подiбностi до бiйки, просто раби мстилися. Залишки варти розбiглися, а тi, хто бенкетував, навiть у кращiй формi не представляли серйозної вiйськової сили. Їх перебили всiх, перш нiж Вiдьмакова остигнула. Лише головний шейх все ще був живий, Бiк смикав його за волосся. Вiдьмакова вiдiгнав нахабного хлопця:
  - Це почесна особа. Може нам стати в нагодi!
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Нiмцi продовжували штурм Сталiнграда. Залишилося нiби зовсiм небагато, але пройти останнє було неймовiрно важко. Навiть масове використання "Штурмтигрiв" не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще боролися. 20 жовтня повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди.
  Гарнi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Мотрона пiсля того як полонили Серьожку не знаходила собi мiсця. Ще б пак втратити такого розумного i красивого хлопчика. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопець i справдi був близьким до розстрiлу, але опинився у копальнях. Робота по шiстнадцятiй годинi на день, i мiзерна пайка, батiг наглядача чекала Серьошку.
  Точнiше хлопчик уже каменоломне, i працює там, наче iшак. Зате там пiд землею значно теплiше, нiж на поверхнi. I войовницi, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати, i бiгати. А дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Лев". Зброя у нього в 150-мiлiметрiв, бiльш ефективна i практична для боїв у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзає "Маус". Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озброїлася 150-мiлiметровою гарматою i сiмдесятп'яткою. Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка так просто не пiдiбратися.
  Анюта, Марiя та Алла намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Старанно пiдбираються до нього.
  Анюта з натхненням проспiвала:
  - Як ми жили борючись, i смертi не боячись... Так i вiдтепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, у морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус" був останньої модифiкацiї, з шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Марiя пiдповзаючи снiгом, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет в гусеницю "Мауса". Гримнуло пiд щитком i лопнув ковзанка.
  Дiвчата зрадiло проорали:
  - Отримуй фашист!
  Алла замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Анюта знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi, i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi вимовила:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiєю саморобної вибухiвки. Миготiли її червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли снiг тане.
  Анюта навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать калюжами -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляє, i араб iз колонiальних вiйськ завалюється. Намагання противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляє уламковим коротка гармата "Мауса". Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Сталiнград... Залишилося небагато. Але саме це i заважає вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Марiя вистрiлила з гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях руїн.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть, нагота, якось особливо захищає красунь. Якщо вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Алла струшує з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляє. Прямо в очi потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва нiчого не скажеш.
  Троє дiвчат знову наближаються до "Мауса". Важко пробити машину, яка має таку товсту броню, з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Алла, вiдкидаючи босими нiжками бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Вiйницi вже давно озброїлися трофейними МР-44. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоної кровi.
  Марiя стрiляючи, у неї на плечах i гвинтiвка та трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є iз Росiї священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, уб'є той,
  Хто живить до Росiї кохання!
  До Росiї кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, її личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Взагалi в їхньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Бiлорусiї, i вiд неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата, короткими чергами. На неї наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляє досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Марiя. Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Вiтчизна! - Почала Марiя...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Марiя прочирiкала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Марiя посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима пальнув, додала:
  - Яких...
  Марiя зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Марiя пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Марiя розбила голову фашисту та видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Країна!
  Марiя посилаючи влучнi кулi, прочирiкала:
  - Усiм.
  Серафима стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Марiя вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, проспiвала:
  - Рати...
  Серафима куля, i посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Марiя потрапивши фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Марiя точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодно!
  Серафима скалячись, цвiркнула:
  - Ну а...
  Марiя влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Марiя зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима точно ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Марiя додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Марiя захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Марiя зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вона змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання, через Волгу дуже утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок i осколкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i Фокке-Вульфи. I їх скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть i гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерiї.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають їх пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже до серiї пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-309. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброєння. Нiмець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як у свою чергу прагнути зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високої швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброєнням, проти маневренiшого росiйського. Але ось стрiмкий полiт, продовжується. Фашист використовує сiм вогневих точок проти семи, i зачiпає радянську машину. Та втрачає швидкiсть i починає падати.
  З неї виходять струмки диму. I горить двигун.
  Що це вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй в озброєннi машинi, як МЕ-309, в якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяє фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Анюта знову намагається пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикує життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидає гранату iз приробленим вибухом пакетом. Її навiть зачiпає чергою з кулемета. Дряпає красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрової гармати. I нiмець уже отримав суттєве пошкодження. Насилу машина зсувається з мiсця, i вiдповзає в розташування своїх вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити супротивника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Анюта та Алла витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, наче з невеликої зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами на щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами, починає димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають крутитися над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземну ходу, ухиляючись вiд реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Анютi прийшло вогником огрубiлу п'яту. Дiвчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються руїни. Нiмцi заливають позицiї вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Алла шепнула Анютi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили в них багато, але у Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбиваємо переважаючi сили супротивника!
  Руда Алла хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обминеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню - налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Леви" та "Тигри". Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд своїх побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та їх найманцям. Вибивали супротивникiв. Алла та Анюта вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар настає ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Алла почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Анюта стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Алла лупнув, додала:
  - Легiон...
  Анюта, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Алла цвяха супротивникiв, ляпнула:
  - Вони.
  Анюта, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Алла, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Анюта стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Скромсати...
  Алла, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Анюта, продовжуючи цвяхувати, прошипiла:
  - Але, ти...
  Алла, нiби стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Анюта, зробивши точний пострiл, гаркнула:
  - Ворожих...
  Алла, пальнув немов снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Анюта, паля далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Алла, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Анюта, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Алла в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Анюта, стрибаючи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Алла, трясучись рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Анюта, потрапивши арабу в живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Алла, ведучи вогонь все калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперської гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних, колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-2 зi своїми довгими дулами, i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-2 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Воїнки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Анюта кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i пропела:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла... Мiсце в трунi, звичайно, намiтила!
  Алла прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр став повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Алла взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Анюта пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Алла дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiла:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Анюта пальнула з гвинтiвки i видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Алла зробила сальто i прокотилася, крутячись, мов ялинка. Дiвчина пiдморгуючи пропiлу:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали свої розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Анюта, використовуючи дрiт, як їх навчав полонений Серьожка, пiдтягла важку мiну. "Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Анюта заспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекає кiнець пацифiста!
  Алла з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзму, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Анюта потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiальної гвардiї i прочирiкала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми їх взагалi з лиця планети Земля зiтремо!
  Алла дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Анюта, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Серьожку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Анюта перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Лев" якийсь час стояв. Толi нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але "Лев" деякий час простояв i плювався забiйними снарядами.
  Анюта зазначила, що нiмецький танк має бiльш досконалу гармату i стрiляє частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину значно небезпечнiшою. Анюта перехрестилася i прошипiла:
  - Та звернуться безбожнi в пекло!
  Алла пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все добре!
  Анюта теж зрiзала турка, i заспiвала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли бiда стукає у свiй чорний рiг... Конi iржуть i кров ллється рiчкою, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Алла, замочивши iранця, додала:
  - Але землi теж є свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росiї, з'явиться месiя, народiв всiх країн Пане!
  I войовницi продовжували стрiлянину. Але пiхота супротивника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидаючи безлiч гранат.
  Алла фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Анюта хихикнула i вiдзначила:
  - Вiйна це сфера, де якiсть б'є кiлькiсть, вибори зазвичай навпаки i це анекдот!
  Войовницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Алла навiть перехопила ногою покинутий подарунок i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Алла фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх третє, але перше вмiння!
  Анюта хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Алла вибила око iндусу з колонiальної армiї i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiває!
  Анюта посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дiвчата ще трохи загострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед, i пiдiрвався на мiнi. Гусениця наїхала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшої людини нiчого на свiтi немає!
  Анюта дала довгу чергу, як раз iноплемiнна рать пiднялася на штурм i заспiвала.
  Є у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера". Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицiї радянських вiйськ, а пострiляти. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь та пожежi.
  Анюта приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизився на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Алла, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Анюта дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, що заковтує великими шматками!
  "Пантера" зробила понад вiсiмдесят пострiлiв, i витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лiгво. На її мiсцi з'явився новий мастодонт "Штурмтiгр". Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно, таким чином, розраховуючи себе заощадити.
  "Штурмтигр", пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцiї. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогняний фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, їх добряче присипало. Анюту навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командує дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Анюта ж махає двома мечами i рубає ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Алла врiзала своєї напарницi по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер досить тобi вiдлежуватися!
  Анюта сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий стовбур.
  Анюта на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русi!
  Алла дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллється море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Анюта впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над її головою. Дiвчина показала мову i промовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Алла погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирiкали солiдарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурень сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Лев". Вiд нього вiдбiгли два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягти розвинений танк iз поля бою.
  Алла та Анюта вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Воїнки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Анюта зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I їй вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда влучно.
  Алла помiтила:
  - Мiток не той, хто влучає успiшно, а хто промахується з невдачею!
  Анюта жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший iз зором кинджала може схибити, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  Та нелегко нiмцям давався Сталiнград. Отримав вони у ньому жахливу цитадель смертi!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  3 листопада нiмцi оточили Тихвiн, i бої розгорнулися у самому мiстi. Червона армiя поволi вiдступала. Бiльшiсть мiста Баку вже захоплено, радянськi вiйська вiдступають до острова. Єреван ще ледве тримається. Сталiнград на межi знищення.
  Але Сталiн наказав це мiсто не здавати. Бої розгорнулися за Астрахань. У цьому мiстi теж намагаються просунутися фрицi. Посилено бомбять усi пiдступи та руйнують iнфраструктуру.
  Наближається зима... I перебiг вiйни стає менш передбачуваним. Але Сталiнград, схоже, не втримати. Постачання через Волгу ускладнює льодостав i масованi бомбардування.
  4 листопада Тихвiн на дев'яносто вiдсоткiв було вже взято. А нiмцi пiдiйшли до фiнської територiї. Радянськi вiйська, зазнавши вiдчутних збиткiв, не могли зiбрати достатньо сил, щоб зупинити супротивника.
  Фiни та марiонетковi шведськi вiйська теж завдали на зустрiч удару. Використовували значнi сили.
  5 листопада нiмецька коалiцiя та фiнсько-скандинавськi вiйська з'єдналися. Так довкола Ленiнграда замкнулося подвiйне кiльце. Нова велика перемога Третього Рейху.
  6 листопада бої все ще продовжувалися на пiвнiчнiй дiлянцi. Гiтлерiвцi розширювали коридор. Обстановка склалася дуже важка. У Тихвiнi догоряли останнi рештки опору. Нiмцi обстрiляли балiстичними ракетами Єреван. Випустили три презенти. Заподiяли суттєвi руйнування з жертвами. Але остаточно нiчого не зламали.
  Мiсто Астрахань виявилося вiдрiзаним по сушi вiд решти, радянської територiї. Ситуацiя загострилася. Новi нiмецькi та англiйськi лiнкори обстрiляли Мурманськ. При обстрiлi загинув комендант гарнiзону та багато офiцерiв.
  Стало ще гiрше.
  А 7 листопада фашисти увiрвалися до Волхова, i остаточно придушили опором радянських вiйськ Тихвiнi. Таким чином, розрив iз Ленiнградом рiзко вирiс. Стало зрозумiло, що мiсто в блокадi навряд чи виживе.
  8 листопада пройшли нарештi довгоочiкуванi випробування танка "Лев"-2. Машина мала змiнену компунувальну схему. Двигун, трансмiсiя та коробка передач розташовувалися в одному мiсцi та спереду, а бойове вiддiлення ззаду.
  Машину енергiйними зусиллями нiмцi пiд керiвництвом Порше зробили на рiчницю путчу.
  Дiйсно завдяки нижчому силуету, при збереженнi озброєння та бронювання "Лева", вага машини знизилася до шiстдесяти тонн, при двигунi 1200 кiнських сил. Бойовi випробування показали, що вийшов цiлком прийнятний танк. Саме те, що треба!
  Поєднання хороших ходових та броньових якостей.
  Фюрера, втiм, це не задовольнило. Вiн вимагає посилити бронювання бортiв i корми, а також поставити 88-мiлiметрову гармату з довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  Iншою машиною на випробуваннях став Е-100. Цей танк втiм, вийшов ще занадто важким: в 140 тонн, зате чудовим захистом з усiх ракурсiв i озброєнням "Мауса". Загалом серiя "Є" обiцяла стати вкрай перспективною. Нiмцi, як видно, даремно часу не втрачали.
  Був продемонстрований i танк "Барс" з двигуном 1000 кiнських сил, машина втiм, здалася Гiтлеру мало захищеною.
  Показувалися на рiчницю та рiзноманiтнi лiтаки. Зокрема штурмовики та модифiкацiї МЕ-262. А також ТА-183. Цiлий парад технiки.
  Включно з потужними газометами, здатними зносити цiлi мiста та села.
  Тут i справдi продемонстрували дуже сильнi системи поразки.
  Пройшла випробування i "Пантера"-2 при вазi п'ятдесят тонн, вона мала лобову броню в 150-мiлiметрiв пiд нахилом, i гармату "Королiвського тигра". Бортова броня була 82 мiлiметри, пiд нахилом. Такий танк бiльш-менш влаштував Гiтлера, так був здатний протистояти тридцятьчетвiркам i в ближньому бою.
  Загалом фашисти зачесали звiринець.
  Пройшли й випробування винищувачiв "Гота", здатних розвивати швидкiсть в тисячу сто кiлометрiв на годину.
  Коротше кажучи, вiдперезалися.
  9 листопада впав Волхов. Ситуацiя досягла свого апогею. I знову радянськi танки намагалися контратакувати.
  Грiнгета застигла бiля гармати. "Черчiлль"-2 стояв навпроти радянських машин i випльовував бойовi припаси.
  Дочка лорда Джейн пiдраховувала влучення. Радянськi танки уповiльнювали свiй хiд, коли в'їжджали у рiв. I цим користувався нiмецький звiринець.
  Нiколетта взяла i заспiвала:
  - Англiйський воїн смертi не боїться,
  Пiд небом зоряним смерть нас не вiзьме!
  За лева з коронною буде хоробро битися,
  Я заряджу могутнiй кулемет!
  Малання схвально кивнула:
  - Це розкiшно! I ми також зарядимо!
  Гармата працювала дуже активно. Снаряди так i миготiли, наче сiрники залишаючи контури в повiтрi. Та енергiйнi попалися дiвчата. I головне влучнi.
  Ґрiнгета киваючи головою, послала снаряд на пiдставi вежi тридцятьчетвiрки. Пробурчала:
  - Оце смерть! Вона до моїх ворогiв прийде! I знаю надалi, вона на ворогiв вусатих чекає!
  Нiколетта з посмiшкою промовила:
  - Вклонилися всi звiрi вусатому... Щоб йому провалитися проклятому!
  Грiнґета знову розреготалася, i вистрiлила, зашипiвши:
  - Мiй снаряд найвлучнiший. Ми обов'язково потрапимо!
  Нiколетта пiдняла вгору вказiвний палець i вимовила:
  - Пiф, Паф - не влучив! Зайчик сiрий поскакав!
  Грiнґета ведучи вогонь, заспiвала:
  Кожен вибирає по собi,
  Жiнку, релiгiю, дорогу...
  Дияволу служити або пророку,
  Кожен вибирає по собi!
  Джейн похитала головою i заперечила:
  - Не зовсiм так! У дев'яносто дев'яти вiдсоткiв вiру людини визначає народження, а чи не знання. Ось ми належимо до англiканської церкви... А якщо розiбратися, на якiй пiдставi? Це що наш вибiр?
  Грiнґета хихикнула i помiтила:
  - Я особисто була у вiруючiй сiм'ї, але зараз дедалi бiльше схиляюся до атеїзму!
  Нiколетта хихикнула i показала мову:
  - Атеїзм... Це цiкаво!
  Малання фiлософськи вiдзначила:
  - I однаково вiддалено вiд усього! Коли Бога немає, i немає надприродних сил, то будь-яка релiгiя хибна!
  Грiнґета кивнула головою, охоче пiдтвердивши:
  - Це як у комунiстiв! Вони вигадали, що це релiгiї - це лише фантазiї людей. I на цьому збудували доктрину!
  Малання скептично скривила губи:
  - I що на них чекає пiсля смертi?
  Грiнґета химерно посмiхнулася. Випустила снаряд, розкроївши корпус черговому радянському танку i вiдповiла:
  - Тут можна багато чого вигадати... Навiть воскресiння мертвих силами науки!
  Малання нагадала, посмiхаючись:
  - Читала я одну книгу про свiт майбутнього. Там уже є космiчна iмперiя. Немає смертi, старостi, хвороб. I зрозумiло голоду... Щоправда бiльшiсть населення немає роботи, але всiм вистачає.
  Наприклад, автомобiлi роздають безплатно. I є електроннi машини, за допомогою яких пiдтримують зв'язок iз усiм свiтом.
  Нiколетта цiлком серйозно помiтила:
  - Прогрес розвивається швидко. Ось поглянь на цi танки... Як вони просунулися i стали досконалiшими. Все ж таки "Черчiлль"-2, не порiвняти з "Матiльдою".
  Малання з цим погодилася:
  - Та просунулися танки... Це шик!
  Чергова атака радянських танкiв захлинулась, i настала перерва.
  10 та 11 листопада нiмцi проводили невеликi наступальнi операцiї, на пiвночi зрiзаючи кути.
  Радянськi вiйська намагалися контратакувати на пiвнiч вiд Сталiнграда, але не досягли особливого успiху. У мiстi трималися вже останнi будинки. Зруйнованi при цьому, вщент. Але поки що Сталiн наказав тримати до кiнця.
  Мiста Баку вже майже захоплено. Але нафтовi свердловини горять, i серед них розгорнулися бої. Бомблять нiмцi безперервно.
  Бої i в Астраханi на самому пiку...
  12 листопада турки здiйснили атаку на Єреван. Натиск виявився вiдбитий. Османи зазнали шкоди. Натомiсть знову вистрiлили фау. 13 листопада нiмцi зайняли останнi квартали Баку - оголосивши про взяття мiста. Тiльки на пiвостровi ще тривали бої, а небо було чорним вiд палаючих свердловин.
  14 листопада фашисти розпочали штурм Мурманська. Вони використовували артилерiю та авiацiю.
  Сталiнград був у вогнi, але перекинутi радянськi пiдкрiплення дозволяли ще триматися. Хоча тiльки за краєчок мiста i цiною колосальних втрат.
  Пiд час штурму Мурманська зiбралася велика армада лiнiйних кораблiв, пiдiйшли й авiаносцi. Мiсто пресували, наче катком iз плазми. I бомбили та обстрiлювали.
  15 листопада перейшли в рух фашистськi вiйська, атакуючи мiсто, єдиний незамерзаючий порт у Льодовитому океанi. У боях взяли участь "Мауси" i навiть танк "Щур", який фашисти хотiли випробувати на практицi.
  Втiм "Щур" дещо розчарувала. Вона спочатку просунулася, а потiм застрягла в кучугурах. I зупинилася на околицi мiста. Нiмцi виявилися не цiлком готовими до наступу. Але обстрiл не припинявся. 16 листопада фашисти практично завершили зачистку нафтових свердловин. Але частина пiвострова була їм недоступна, через пожежi, що розрослися, до сьомого неба.
  17 листопада гiтлерiвцi захопили останнiй рукав дельти Волги, i тим самим блокували Астрахань бiльш капiтально. Баку ж давно було вiдрiзаним.
  Штурму зазнав i Єреван. Мiсто на пагорбi, дуже зручне для оборони, але штурмувати його особливо танками важко.
  18 листопада радянськi вiйська знову спробували на мiцнiсть оборону фашистiв на пiвнiч вiд Сталiнграда. Це послабило тиск на те, що залишалося вiд року на Волзi, але коштувало вiдчутних втрат.
  19 листопада нiмцi зупинили через великi втрати штурм Мурманська.
  Таким чином, бiснуватий фюрер нiяк не мiг вирвати, численнi скалки зi своєї позицiї. Плани нацистiв покласти край СРСР до зими - провалилися.
  Найгiрше, що i Японiя, призупинила наступ, через холоди, i величезнi втрати в живiй силi. Єдине, самураї збiльшували випуск власних тридцятьчетверок та лiцензiйних "Пантер". I могли вже наступного лiта завдати неприємностей.
  20 листопада нiмцi загасили частково пожежi, очистили бiльшу частину пiвострова.
  21 листопада радянськi вiйська знову атакували нiмцiв i, навiть вклинися на пiвнiч вiд Сталiнграда на кiлька кiлометрiв. Фашистам довелося послабити свiй тиск, i намагатися вiдновлювати позицiї.
  Бої як кажуть у таких випадках, просто на рiвнi фрейку!
  22 листопада фашисти спробували просунутися у районi Туркменiстану. I пройшовши десяток кiлометрiв, було зупинено. Але 23 листопада, ввiвши в бiй шахськi бригади, знову просунулися. Ситуацiя гранично загострилася у районi Середню Азiю.
  24 листопада на фронтах не вiдбулося суттєвих змiн.
  25 листопада фашисти вiдновили штурм Мурманська. Шпурнули у бiй новi частини. Але користi поки мало.
  Настало 26 листопада - одинадцять рокiв з виборiв до Рейхстагу, пiсля яких Гiтлера було призначено Рейхсканцлером.
  Вперше на фронт виявився перекинутий новий танк Е-100.
  Це була бойова практика подiбної машини.
  Танк виглядав досить довгим, майже плескатим. З нього стирчало довге дуло 128-мiлiметрової гармати. I лобова броня пiд кутом iз сорок п'ять градусiв. I сам нахилений iз бортiв.
  Танк Е-100 рухався завдяки новiтньому двигуну в 1500-кiнських сил, бiльш спритно, нiж "Маус". I вiд нього вiдскакували снаряди.
  А всерединi машини з'явилася безжурна четвiрка Магда, Крiстiна, Герда та Шарлотта.
  Дiвчата народили для фюрера дiтей i залишили їх пiд наглядом особливих няньок з СС.
  I щойно прибули на фронт. Дiвчата дуже веселi. Вони скучили за баталiями. I тут якраз можливiсть проявити себе. Взяти нарештi цей пiвнiчний Севастополь.
  I затвердити панування Третього Рейху в Льодовитому океанi. Ось справдi, скiльки ще можна затягувати вiйну? А четвiрка думає: може з ними разом хоч щось та змiнитись?
  Пiд Мурманськом не надто морозно - утеплює Гольфстрiм. Дiвчата налаштованi по-бойовому. У кожної народилася пара - хлопчик та дiвчинка! Тож можна й порадiти.
  Магда та Христина крутилися бiля гармат. Танк новий i управляється досить легко. З бортiв його захищає 120-мм похилої бронi, плюс ще 50-мм щиток. Тож машину не пробити з усiх ракурсiв.
  Дiвчата насвистували пiсеньку. Їм у душi здорово.
  Герда з посмiшкою на бурштинових вустах помiтила:
  - Ось тепер у нас iз Гiтлером спiльне потомство. Ми є членами царської родини!
  Шарлота хихикнула, помiтивши:
  - А попереду - самi нулi!
  Танк "Е"-100 пiдходив до радянських позицiй. Все навколо було зруйноване настiльки, що пострiли з боку порад рiдкiснi, i, як правило, з легких гармат.
  Магда навела 128-мiлiметрову гармату i пальнула по радянськiй сорок п'ятi. Дiвчина медова блондинка заспiвала:
  - Я тигриця, i в мене оскал... I злий тигр усiх розiрвав!
  Радянська сорокап'ятка вiдкотилася, кiлька росiйських солдатiв було вбито.
  Магда промуркотiла немов кiшка:
  - Я супермен мiй метод простий... Я вiдгризу тим, хто з вовни хвiст! I пiсля цього дiвчина як стала реготати. Ну, прямо як буйнозмiшана богиня.
  Дiвки повiї Гiтлера розгойдували танк. I самi пiдскакували в машинi iз похилою бронею.
  Але ось войовницi повернули свою машину. Шарлота ця красуня з волоссям кольору мiдi, як проспiває:
  - Цок, цок, цок... Катитись потiк! Кiннота нацистiв з'їла весь пiсок!
  I пiсля цього Шарлота як захоче... Навiть зубами забрязкала. А знову танк крутнувся. Нiмцi зiрвали паркан iз колючим дротом. Машина розмiрами з тиранозавра паскудно гарчала. А войовницi скалили свої милi та м'ясоїднi мордочки.
  Дiвчата винесли у собi та народили дiтей вiд Адольфа Гiтлера. А це вже дещо говорить. Гарнi мегери, але при цьому моральнi виродки. Ось розчавили радянського солдата, котрий потрапив пiд колеса. I вм'яли в ґрунт 76-мiлiметрову гармату. Проїхалися нею. Розплющили сталь. Войовицi показали фiгурний пiлотаж. Снаряди здавались невиннiшими за горох, у брязкальцi якого трясе дитина. Наступна гармата, яку розплющив Е-100, була 85-мiлiметрова.
  Магда хихикнула:
  - А ми давимо росiян, як клопiв!
  Крiстiна поправила свою подругу:
  - Швидше, навiть як ведмедiв! А ведмiдь тварина велика!
  Руда Шарлота додала, скеляючи iкла:
  - I зубасте!
  Нiмецькi танки продиралися, крiзь мiськi лiнiї оборони. Радянськi вiйська билися дуже вперто. До рук зброю взяли всi. В ополченнi боролися навiть десятирiчнi хлопцi. Чимало було й дiвчаток. Зiбралися всi мешканцi, але не вистачало зброї. Масовий героїзм виявлявся у всьому. Пiонери, використовуючи саморобну вибухiвку, або зв'язки гранат, пiдбиралися до гiтлерiвських танкiв i кидалися пiд гусеницi - помираючи за Батькiвщину.
  Танк Е-100 отримав кiлька пошкоджень. Один з хлопчикiв зумiв проштовхнути важку мiну. Загинув сам, але пошкодив машину. Лопнув ковзанку, i злетiла частина гусеницi. Велика машина сповiльнилася. Потiм пара воїнiв кинула зв'язки гранат, розбиваючи товстi гусеницi.
  Е-100, пройшовши передню лiнiю, втратив рухливiсть.
  Герда навела шiсть кулеметiв i врубила їх, коли радянськi солдати спробувала контратакувати. Десятки росiян та представник iнших народiв Росiї, завалювалися, пробитi кулеметними кулями. Втiм, радянськi солдати бiгли вперед. Кидали гранати i гинули. Частина уламкiв долiтала, до Е-100, але кулемети працювали справно. А бiсова Герда така влучна. I її кулi майже не пролiтають задарма.
  I гинуть росiйськi солдатики...
  Крiстiна палили iз скорострiльної 75-мiлiметрової гармати, осколковими снарядами, i палила iз спареного кулемета. Руда бестiя, розриваючи кулями радянських солдатiв, прошипiла:
  - Носителька смертi я... Сам сатанi менi рудою є рiдня!
  Магда несмiливо помiтила:
  - Ну, не треба так. Сатана ворог Божий i приречений на вогняне озеро!
  Христина шльопнула босою нiжкою по металу i проревела:
  - А що озеро вогняне? Моє волосся, такi як полум'я!
  Герда з усмiшкою вiдзначила:
  - Сам фюрер вiдпустить нам будь-якi грiхи... Точнiше саме поняття грiха є по сутi застарiле?
  Магда знизала плечима:
  - Хочете сказати, що поняття грiха застарiло...
  Герда знову врубала кулемети, придушуючи вiдчайдушну контратаку росiйських солдатiв. Кулi вбивали їх немов гостинцi з пекла. Дуже сильно захищений Е-100 у цiй модифiкацiї. Цiлих вiсiм кулеметiв, два спаренi з гарматами, iншi керувалися на шарнiрах. I луплять вони дуже сильно.
  Герда ревла з усмiшкою:
  - Грiх, це i є основою iснування Третього Рейху! Наша релiгiя, це воiстину вiра звiрiв!
  Руда Христина, палячи з гармати i вбиваючи росiйських солдатiв, проспiвала:
  - Мiй ласкавий i нiжний звiр... Твої iкла люблю повiр! Мiй пекельний i iкластий звiр!
  Одна з радянських зенiток знову примудрилася потрапити по катках i розбити їх. Е-100 остаточно зупинився. Магда, правда, покарала настирливу зенiтку, накривши її важким зарядом. Ну, гусеницi виявилися розбитi.
  Скривившись Герда, викликала буксир i попросила:
  - Витягнiть нас, будь ласка! Ми гинемо! Гусеницi розбитi!
  Вiдповiдь була негайно:
  - Буксир буде!
  Христина з посмiшкою проспiвала:
  - Ось цей хiд! Ворогiв у витрату!
  Магда вистрiлила по гарматi, яку росiйськi солдати намагалися витягнути на пряме наведення. Рознесла ствол i розкидала в рiзнi боки радянських бiйцiв. Один iз солдатiв був розiрваний навпiл, i бився в агонiї.
  Блондинка-християнка перехрестилася, i пiднявши очi до неба благала:
  - Вибач менi Господи! За мимовiльний грiх та вбивство!
  Христина захихотiла i помiтила:
  - Нi, так не можна! Ти маєш бути твердою як скеля! Стань скелею заради нас!
  Магда впевнено вiдповiла:
  - Скеля є лише одна - Iсус Христос!
  Руда дияволиця гаркнула:
  - Iсус був пацифiстом! А наша вiра та професiя вiйна!
  Танк Е-100 пiдхопили на буксир та потягли у бiк нiмецьких позицiй. Герда з посмiшкою снiгової королеви помiтила:
  - Ковзанки це найвразливiша частина танка. I iз цим треба боротися!
  Шарлота похитала головою:
  - Щитками повнiстю ковзанки не прикрити. Це не можливо, так частина гусениць все одно виявиться вiдкритими!
  Магда запропонувала:
  - А якщо зробити ковзанки маленькими та без пiддону?
  Руда дияволиця хихикнула i показала перлиннi зуби:
  - А як надати їм бiльшої швидкостi?
  Магда потерла голою пiдошвою по металу i запропонувала:
  - А якщо використати електродвигуни?
  Шарлота пiдтягнула живiт i покрутила шиєю:
  - Можливий варiант... I танки горiтимуть менше!
  Магда плаксиво вимовила:
  - Ось коли ми потрапимо в пекло, то горiтиме, i палатиме як смолоскипи!
  Руда чортiвка гаркнула:
  - I що ж... I ангели створенi з яскравого полум'я! Будемо янголами!
  Христина взяла i оглушливо заспiвала:
  - Я не ангел, а просто чорт, але для людей я стала святою .... Отримайте вороги розрахунок, пiд тортуром болю такий неземний!
  Дiвчата замовкли... У небi крутилися штурмовики i гуркотiла канонада. А бомби всi сипалися i сипалися... Неначе справжнiй град руйнування та спустошення.
  Мурманськ горiв i гинули люди. Нiмцi навiть запустили балiстичну ракету. Не надто ефективна зброя. Найпростiше скинути п'ятитонну бомбу з Ю-488, буде точнiше i дешевше.
  Крiстiна вискочила першою босонiж на снiг, коли танк вiдвели запасну стоянку. Там взялися фахiвцi за ремонт. Дiвчата ж перебралися у теплу хату. Влягли на матраци. Герда та Шарлотта стали грати у кишеньковi шахи.
  Магда та Крiстiна стали робити прес, щоб животи були рельєфними, i не обвисали пiд час вагiтностi. Красивi до тремтiння в стегнах войовницi. Ще свiжi, але це вже жiнки, якi народили дiтей. I вмирати тепер не так вже й страшно - є кому продовжити рiд! Нехай навiть iз насiнням такого пiдонка як Гiтлер.
  Але дiвчат з батальйону СС "Тигрицi", фюрер це справдi щось на зразок Бога. Причому вже не язичницького божка, а чогось Всемогутнього та незбагненного у своїй генiальностi.
  Герда ж грала королiвський гамбiт та розвинула сильну атаку. Шарлота завзято захищалася. Iшов обмiн ударами. Але скiнчилося все взаємним винищенням i нiчиєю. Потiм стали грати у шахи, Магда та Крiстiна. А Шарлота та Герда стали робити прес i вiджиматися. Дiвчина активно пiдтримувала форму.
  Магда, граючи i тiснячи противницю, фiлософськи помiтила:
  - А все-таки дивно...
  Христина з безневинною посмiшкою на вустах запитала:
  - Що дивно?
  Блондинка-супермен вiдповiла:
  - Те, що бiлi - це кольори добра, але вiйну саме вони починають першi!
  Руда чортiвка рацiонально помiтила:
  - Але ж ми теж несемо добро... Але на Росiю бiльшовикiв напали першими!
  Магда у вiдповiдь iз сумним тоном проспiвала:
  - Але ось перед нами все цвiте, за нами все горить.
  Христина у вiдповiдь дзвiнким голосом додала:
  - Скилити не треба! З нами той, хто все за нас вирiшить!
  Герда продовжила спiвати:
  - Веселi, не похмурi повернемося додому - атлети бiлявi нагородою буде нам!
  Пiсля чого вся четвiрка розреготалася... З'явився пiдлiток, що прислуговує, i роздав дiвчаткам бутерброди з маслом, сиром, ковбасою, а також сухофрукти. Дiвчата поїли, i їх у теплi розморило. Красунi задрiмали. Добре коли ти молодий i здоровий - легко йдеш у сон.
  Наступного дня 27 листопада, Е-100, виявився лише частково вiдновлений. Дiвчата не брали участi у наступi. Зате в одному бiкiнi, i босонiж по кучугурах влаштували пробiжку. На них дивилися, нiби на чокнутих, у мороз линули майже голяка. Але дiвчата це взагалi найвищий пiлотаж. Вони ж особливi люди майбутнього!
  Герда вирвалася вперед. А не так босонога дiвчинка Герда, що була в казцi Андерсена. Але теж мужня та загартована. I водночас стала природженою вбивцею. Швидке дiвчисько, з мiцними м'язами.
  Втiм, усi чотири дiвчата добрi. Вони промчали у швидкому темпi пiвсотнi кiлометрiв i повернулися назад. Потiм зробили серiю вправ, заспiвали, i похиталися. Трохи повправлялися у стрiльбi.
  Лише наступного дня танк Е-100 полагодили. Ну що ж, i це не так уже й погано. Тим бiльше що в цiй надважкiй машинi було оригiнальне розташування ковзанок, вiдмiнне вiд шахового порядку, що пiдвищувало ходовi якостi по снiгу, але створювало з незвички певнi проблеми ремонтникам. Хоча саме монтувати Е-100 простiше, нiж "Тигр" або "Пантеру".
  28 листопада гiтлерiвцi змогли трохи глибше прорватися у Мурманську. Але опiр радянських вiйськ просто незбагненний. I навiть шiстнадцятидюймовi снаряди лiнкорiв Британiї та Нiмеччини не могли зламати волю захисту.
  Але фашисти все одно просувалися. Танк Е-100 пройшов за день кiлька кварталiв, але знову пошкодив гусеницi. Але цього разу ремонт зайняв лише кiлька годин. 29 листопада дiвчата-термiнатори зiштовхнулися iз танком КВ-3. Радянська машина кiлька разiв потрапила до лобової бронi, але снаряди вiдлетiли вiд нахилу. Магда прошибла у вiдповiдь росiйський танк, змусивши його палати, наче купу складених смолоскипiв.
  Христина зi знущальною усмiшкою запитала напарницю:
  - А тобi що тих росiян зовсiм не шкода?
  Магда щиро вiдповiла:
  - Я всiх жалкую, навiть тих, хто не вартий жалостi!
  I дiвчина тяжко зiтхнула, звернувши очi до неба. Войовницi намагалися дiяти дедалi обережнiше. Щоб не вiдволiкатись на ремонт. Знаряддя 128-мм i 75 працювали немов iшаки. Але все одно танк отримував ушкодження.
  Ось одна зi стiн вибухнула та обрушувалася на машину. Подряпала i злегка пом'яла броню.
  30 листопада гiтлерiвцi ще бiльше просунулися. Подекуди навiть вийшли до центру мiста. Але цього ж дня, влучний пострiл сорокап'ятки, пошкодив дуло 128-мiлiметрової гармати, i дiвчата були змушенi знову встати на ремонт. Причому, мабуть, довша.
  Тодi четвiрка вирiшила замiсть танка битися, наче проста пiхота. Красунi намагалися вести бої, борючись в одному бiкiнi. Але в мороз дiвчата могли витримати лише кiлька годин у такому напiвголому виглядi, а потiм тiкали вiдiгрiватися.
  Герда заривалася в снiг, стрiляла з нового автомата МР-44, i вбивала росiйських солдатiв досить активно. Ось воно босонога дiвчинка, з бiлим волоссям, потрапила в голову полковнику Червоної армiї. I сказала:
  - Нi, я таки арiйка!
  Шарлота, яка просувалася з iншого боку, хихикнула:
  - Ти войовниця, яка приносить ворогам смерть. - Тут руда, голонога дiвка, пальнула в майора i потрапила йому прямо пiд око. Досить вишкiрилася. - Ось бачиш, я стрiляю анiтрохи не гiрше!
  Герда дала чергу, прикiнчивши комсомолку, i капiтана росiйських вiйськ показала зубки стерва:
  - Та ти стрiляєш, а пилю! Неначе бензопила!
  Шарлота метнула босими пальцями ноги уламок скла. Той догоди в шию лейтенанту росiйської армiї, i прочирiкала:
  - А я ось, скельцями балуюся!
  Герда пробiгла снiгом, залишаючи босi, витонченi слiди. Вона мчала нахилившись. Потiм дiвчина-тигриця перекинулася i зробила сальто. Перекрутилася i посунула головою в пiдборiддя радянського солдата. Той виплюнув кров'ю. Герда стиснула голими ногами горло i задушила росiянина.
  Руда диявола Шарлота душила пiонера. Ось якi гидкi та злi виявилися дiвчата.
  Магда теж убивала росiйських солдатiв, але не чiпала дiтей. Нi, на дитину вона руку нiколи не пiднiме. I взагалi пролиття кровi не приносило їй задоволення. Але все-таки вона тигриця з батальйону СС i має виконувати наказ.
  Ось Христина кинула кинджал у хлопця, на вигляд рокiв дванадцяти. Вже жорстока. Нi, не повиннi дорослi вбивати дiтей!
  Магда перехрестилася i прошепотiла:
  - Вибач Господь! Ти ж це менi гидко, але вiйна є вiйна!
  I блондинка вистрiлила в росiйського снайпера, той упав, пробитий точним попаданням у перенiсся. На жаль, з'явилася уславлена четвiрка. Дiвчата спочатку вбивали англiйцiв та частково американцiв, але тепер взялися за
  росiян. Такi гримучi оскали Другої свiтової вiйни. Оскали якi показують самi що не наїсти реальнi, i гострi iкла!
  Христина потерла босою ногою по дереву, мерзляку все-таки i помiтила:
  - Бридко? А чого ви хочете вiд рудих вiдьом!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Нiмцi поступово заморожували активнiстю. У тому числi й авiацiйну - причому вимушено через погiршення погодних умов. Виконати поставленi напередоднi настання завдання не вдалося. Щоправда, Кавказ практично захоплено. Бакинське нафтовище пiд контролем. СРСР втратив своє найбiльше джерело нафти. Щоправда, самi нiмцi ще змушенi витратити час на вiдновлення свердловин. Захоплена i Карелiя, Архангельськ, частина пiвнiчного узбережжя. Вiдрiзаний остаточно вiд зв'язку з рештою Росiї Ленiнград. Деякi iншi територiї захопленi у центрi. Половину Туркменiї теж окуповано. Японiя захопила цiлком Монголiю, i також вклинилася в Середню Азiю i частково створила плацдарми за Амуром, в Усурiйському краї. Щоправда, самураї досягли успiху трохи менше. Владивосток блокований повнiстю та його обстрiлюють.
  До Москви залишилося кiлометрiв за двiстi. I вже нiмцi можуть обстрiлювати столицю балiстичними ракетами та бомбардувати реактивною авiацiєю. Але взимку i мороз Вермахт втратив можливостi проводити подальший наступ. Тим бiльше, колонiальнi вiйська: iндуси, африканцi, араби сильно мерзнуть. I втратили бiльшу частину боєздатностi. Грiх подiбною ситуацiєю не скористатися. Хоч Червона армiя i зазнала величезних втрат, i теж сильно виснажена.
  Дiйсно, генштаб прийняв рiшення, незважаючи на всi труднощi з постачанням i втратою Кавказу провести взимку кiлька великих, наступальних операцiй. Нехай поки що фашисти взимку i носа не смiють висунути, зате ми їх примружимо i задавимо.
  Або, принаймнi, змусимо битися в найгiрших погодних умовах.
  Василевський голова генерального штабу i заступник мiнiстра оборони цiлком логiчно, припустив, що СРСР не зможе виграти технологiчнi перегони у всiєї Європи та Африки з Азiєю на додачу.
  У цьому планi за зиму перевага супротивника, особливо в авiацiї, тiльки зросте. Так, звичайно, радянськi конструктори вже розробили i продовжують розробляти новi досконалiшi танки. Зокрема Т-34-85 з бiльшою вежею та потужною гарматою. Ну, а на пiдходi i IС-2 зi знаряддям у 122 - мiлiметри. Але ж i нiмцi не стоятимуть на мiсцi. Крiм того, навiть новi машини не досить хорошi, щоб побити "Лева" або якусь важку машину.
  Та й навряд чи вдасться тепер досягти чисельної переваги.
  Виступив i Вознесенський. Вiн також висловився за якнайшвидший наступ:
  - Пiсля втрати Кавказу, наша армiя вiдчуватиме найсильнiший дефiцит пального. Точнiше сказати, ми його вже й так вiдчуваємо повною мiрою. Проте в зимовий час денний перiод набагато менший, часто стоїть нельотна погода i витрати пального також скоротяться.
  Нарком Жданов теж поспiшив додати:
  - Крiм того, нашi бiйцi та сапери пiдiрвали всi нафтовi свердловини на Кавказi. А це означає, що фрицi поки що не можуть скористатися нашою нафтою. Але з огляду на те, як швидко жорстокi фашисти вмiють все будувати та вiдновлювати, то вже навеснi в артерiї економiки Третього Рейху потече й Бакинська нафта.
  Сталiн пiдбив дискусiї пiдсумок:
  - Наприкiнцi грудня завдамо першого зимового удару. Питання лише де?
  Тут уже єдностей вiйськовi не мали. Жуков пропонував ударити у центрi та вiдкинути супротивника вiд Москви. Василевський припускав, що краще намацати слабке мiсце у Тихвiнi. Заодно i допомогти Ленiнграду, який подвiйне кiльце блокади може i не пережити.
  Рокоссовський висловився за наступ у напрямку Воронежа. Були iдеї атакувати нацистiв в Астраханi, або навiть пiд Архангельськом. Сталiн вислуховував усi зауваження, щось чиркав i думав.
  Думка вiдсунути супротивника вiд Москви виглядала спокусливою та напрошуючою. Проте саме в центрi фашисти зараз найсильнiшi та добре змiцнилися.
  Атакувати, форсуючи Волгу, здавалося нелогiчним, рiчка велика i повноводна, i перша фаза операцiї стане затяжною.
  Можливий варiант атаки мiж Доном та Волгою, але там уже нашi били, i нiмцi теж добре змiцнилися.
  Найбiльш логiчно виглядає iдея Василевського. На пiвночi нiмцi слабшi, та й у їхнiх вiйськ якось менше бойового досвiду. Тим бiльше i Тихвiн зайнятий нещодавно, нiмецькi вiйська розташувалися на виступi. Але цiлком можливо, i фрицi так мiркують.
  Дати всiма силами у напрямку Воронежа? У конфiгурацiї фронту утворився балкон, який було б дуже рацiонально спробувати пiдсiкти, немов косий осот.
  Ще деякi цiкавi думки це довбати пiд Архангельськом. З огляду на те, що пiдкрiплення фрицям доведеться перекидати морiв - рацiонально зерно i в цьому напрямку є.
  Хоча й самi свої вiйська постачати важко, тим бiльше, що пiдводний флот у фашистiв у морi тотально домiнує. Та й новi крейсери у гiтлерiвцiв входять до ладу. Начебто навiть ранiше затоплений лiнкор "Бiсмарк" вони майже побудували. Причому новий корабель має побити рекорднi розмiри та озброєння "Ямато".
  Хоча з iншого боку, навiщо фрицям лiнкори? Пустити всьому свiтовi в очi пилюку? Бiльше турбують данi про новi види озброєнь, що розробляються у Третьому Рейху. Особливо про ракети, i реактивну авiацiю, а це серйозно.
  Трохи похитнувшись, Сталiн затвердив план: розпочати наступ на Тихвiнську область наприкiнцi грудня, а на початку сiчня помацати супротивника пiд Воронежем.
  В цiлому подiбне виглядало логiчним ... А тим часом вже призабута четвiрка дiвчат продовжувала своє геройство на Схiдному фронтi. Герда i Шарлота i Крiстiна, i Магда фон Зiнгер - пiсля паузи викликаної тим, що вони майже одночасно завагiтнiли; потiм народили здорових дiтей, повернулися на фронт.
  Погода стояла холодна прилетiла красуня якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерi вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку кучугурами. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, немов дрiт i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цим загартованим i все тигрицям.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй основi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп не кожному супермену дано.
  Христина, яка встигла, як i Магда, фон Зiнгер побитися з росiянами помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда слушно помiтила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi i пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Шарлота зробивши сальто, пiд час пробiжки, хихикнувши, помiтила:
  - Але це швидше їх слабкiсть, нiж плюс.... Я взагалi не розумiю таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Босонога Герда сама, перевернувшись при бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно - з-пiд палицi не вийде добрих вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Нам кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, не дивлячись на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти звiсно про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна все ж таки просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть пара перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою дiвчата, дiйшли висновку:
  - Що ж тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї вiдповiвши:
  - I ти теж... А якщо росiйською здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а гарненько придавiть супостата на фланзi.
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi щось нове. Точнiше навiть одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини з двома членами екiпажу дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi справдi серйозно зайнялися ущiльненням схеми компонування. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої в мотор. А самi танкiсти парочка розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю та двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi нiжки давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти правда немає - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розкиданi назовнi.
  Звичайно, повертати не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам винищувач хвацько розгортається навколо своєї осi, i компенсує цим вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Там без вежi танки отримують дешевшi та нижчi. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5... Майже як партизани повземо-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше в 60 мм, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування коткiв i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й також забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але бiльш важкий звiринець, починаючи з "Пантери", куди бiльш громiздкий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Гердi, яка, розташувалася зi своєю давньою напарницею Шарлотою, i мимоволi вона вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному та довгастому ящику танка. Хоча звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками, були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернуться.
  Шарлота заперечила:
  - Зате захист... Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з Листопада i почала вступати у вiйська з 60-мiлiметровим корпусом.... Правда лоб закритий краще за нашого з 120-мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вушком, але вiд цього руху байдуже вперлася в похилий дах i помiтила:
  - У росiян нас попередили, чи можуть з'явитися танки з калiбром у 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Шарлота впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка, як завжди, на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. В цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi вiйська пiшли у прорив, перед цим зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшу частину вiйськ вiдвели на другий та третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем та кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85, ще не надiйшла в масове виробництво, атакували бiльш дрiбнi та рухливi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято, з виробництва, але кiлька таких ще знаходяться в строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по кучугурах, нiж новi монстри. Тим ще треба завести, щоб очистити снiг, що забився мiж катками. Навiть смiшно як фрицi кип'ятять у котлах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Правда в самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна i обставити тридцятьчетвiрку... Але це лише умовно кажучи так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила... Але зате iншi як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються лупити Т-34-76 з великої дистанцiї. Треба вiдзначити, що з огляду на крихкiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та обсипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до кращих часiв. Або точнiше найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили ганебним зрадити за грошi Батькiвщину. Отже, кiлькiсть шпигунiв, у тому числi й генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок... Але спробуй потрап.
  Втiм, радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту це й самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу i четверо друзiв вiдлетiли голубами на той свiт... Але iншi танки ще активнiше пiдтискають... Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi нехай на короткий час, але без жодних сумiшей розганяють танк до 70 км. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку iдуть вiдчайдушнi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву - таранiт важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангари.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа, i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Зброї у фрицiв працюють i перемелюють. Але хто вдався, той i як урiже!
  Герда i Шарлота трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж можна стрiляти, але краще наблизитися. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Шарлотта фiлософськи помiтила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх пофарбований у бiлий танк навряд чи хтось помiтить. А так добре йде машина. Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi i вже зламали першу лiнiю нiмецької оборони i прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то найкращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Буде Гiтлеру капут...
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. У принципi це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiйськi встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини - якщо не рахувати штурму Мурманська, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв правлiння вправлятися в тирах та полiгонах. Але мабуть у бiкiнi i босий воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим... Снаряд потрапив, i перекосив вежу... Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися приятель. А тепер iншу жертву...
  Шарлота шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде... - Герда вистрiлила, i руда войовниця поправила. - Точнiше ми всi разом ворогiв зведемо до могили.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Є, немає натхнення, не вiдволiкай пiсню!
  Шарлотта благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна!
  I Герда ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоднi, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Та часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Небагато вiдступився i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки що спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi й Шарлотта заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А нашi людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i стала сама наводити та палити... Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча пiдключилася й самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурою. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось пiдступна машина вийшла у фрицiв.
  Карась який у цей момент завис iз боку, з азартом проспiвав:
  - Якщо жiнки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  Ось здавалося, яких збиткiв можуть завдати двi машинки лише по дванадцять тонн кожна? Однак у цьому випадку кадри вирiшують усе. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три або чотири похила броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток всаджень привели до пошкоджень рiзного ступеня машин, але з тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi поважної за якiстю бронi радянських машин постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку стало рвати, коли детонував боєкомплект. Вежу далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, що їх жалять i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям, дуже тiсно, зате боєкомплект в 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс i про них дiвчата обдирають локтя. Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiйських простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Шарлота помiтила iстерично шепнувши:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно їх потрапляння рiдкiснi, неточнi пострiли, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими кийками.
  Правда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанка. Це для ходових якостей машини як ломиком пiд око. Хоча якщо врахувати що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може пробити. Не такi вже гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла їх напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране!
  Хоча це слово, точнiше девiз iспанських комунiстiв для нiмецьких тиражних войовниць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Шарлота трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм у цьому планi проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко як по шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки, заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Шарлота прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернусь!
  Дiвчата стрiляю до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються ламаючи ковзанки. Броня трiскається i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини та йдемо!
  Шарлота з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад кадри!
  Шарлотта зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальчиками повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди дiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Так що пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб урятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер i Крiстiна теж не хотiли вiдступати i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться ретуватися, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських знарядь.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто в нашому свiтi ти робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогник серйозно встиг Крiстiнi, що стрiляє до кiнця, обпалити пiдошви, божественних нiжок. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь це жар, а не пожежа!
  Радянськi танки, втiм, самi полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звичайно ж, хоробри, але вкрай безкультурнi!
  Христина, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно, краще, раз перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв... - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш везти промови?
  Христина, яка, встигла вже надивитися всього i всякого тiльки пiдняла нiжкою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання є найстрашнiшим видом зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Тим бiльше супротивникам не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiв. Тож войовницi, закопавшись у снiжок, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi машин так i залишилося валятися розбитими, перекошеними,
  в результатi дiя дiвчат-тигриць.
  В цiлому радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Фрiци вiдiйшли до самого Тихвiна i постаралися закрiпитись у мiстi. Природно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Шарлота, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну, хiба ми не чудовиська... А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз же фрицi осiдлали на барикади i розраховували збудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд берегти патрони. Радянськi вiйська втратили надто багато танкiв i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо, жити!
  Бiй кипiли у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi отримали фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальчиками кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, iнакше не можна!
  Шарлота, не гiрше стрiляючи у вiдповiдь, додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтяглася трохи згодом. Фрiци посилила оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн думав, що борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але перший пiсля повернення бiй суперасса. Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще до ладу i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська вiдчайдушно i, завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, яка живила неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко i соромно вiддавати великi мiста.
  Погода як на зло покращилася i численнi бомбардувальники супротивника особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ та бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 i Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда ця машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також легка, маневрена та дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машини, була простiшою у виробництвi i технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти. Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало, такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну та технологiчнiсть виробництва та найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували її похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши, результат у 300 збитих машин Хаффман отримав високу нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватися до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад максимально зручна на НЕ-162. Отже, Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 р. - збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше другого сiчня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Тож слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська та бомбили всi пiдступи до мiста.
  Дiвчата-тигрицi стрiляли на землi, а суперас набирав рахунки на небi.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалася... Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Такi неповторно красивi та смертоноснi. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибули i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор, не боявся холоду i бився в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i стрiляв вiн чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До третьої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема навiть у хуртовину Фокке-Вульф i МЕ використовуючи пiдiгрiв, примудрялися завдавати радянським вiйськам болючих хоч i обмежених уколiв.
  Герда стрiляючи навскидку, намагаючись не дивитись у бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато виявилося втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i ця марiонеткова територiя пiд контролем Третього Рейху. Ну, а вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi проходять мiтинги та масовi ходи з вимогою - вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Так що вступ Швецiї у пряму вiйну питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди на пiвдень. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус мабуть готовий зробити стрибок, до Середньої Азiї, де вже з новою силою розгорається рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що на полонi на них чекають страшнi катування i неминуча петля. А що нiмцi? Втiм, не цукор! Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда змiнивши обойму, i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв - на всiх у росiйських не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону... I посмiхнулася можливiй сексуальнiй, крутiй пригодi. Правда, потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає - вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i носилися босонiж, але тут так не вийшло. Через пару годин у бiкiнi по морозу, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися в лазнi. Там їхнi юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки зрозумiло вiником - там хлопцi добiрнi красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Потрiбно було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли майже, не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Христина. Агресивна руда диявола виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що в цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно кидає диски, одним зрiзаючи двох-трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки - легко, наче сiрники!
  Хлопчик-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий... У нього не встигають i потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували з самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй, та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед ниндзей. I звичайно iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини, а є i в Японiї крутi хлопцi вiдправив хлопчика на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самураю!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, злегка почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальчиками метає тонший за волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Який страшний це дитина-термiнатор, що може вперше радянськi воїни, будучи беззахисною пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж змiнивши обойми стали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i її зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська цiною найбiльших втрат зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї - нiмецька авiацiя колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення i дуже багато жертв серед частин, що приходили, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на ризик подiбної тактики в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використати танк IС-2. Машину спецiально розроблену як танк прориву. Так як потужна зброя через низьку скорострiльнiсть, i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки в мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть лобом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою колiєю... З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запалювальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися в центр мiста, i там вступали в завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не лякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто одразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовити вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на пару годин їзди на добу - Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси яких радянської iмперiї пов'язаної вiйною на два фронти катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне це знак того, що радянськi вiйська можуть i можуть перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Так, що цiною не постоїмо...
  Танк IС-2, виглядає переконливо - теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-76, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-85 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда впадає у вiчi вразливiсть чола вежi - плоскуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який у танки кидав невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-2 i покатаємось на ньому?
  Магда потримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай термiнатор!
  Рожевi п'ятки замиготiли як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку вiн шпурнув у грiзний IС маленьку грудочку з димовухою-згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв як брукiвка, випущена з балiсти i, видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже все просто - пара помахiв двома мечами i п'ятеро членiв екiпажу важкого танка розлучилися в головах. У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж у танку пiд час руху тепло. Дизель у 520 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим, i створило нову амунiцiю, при якiй ноги в мороз не так мерзнуть. А то справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися у хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимуся, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i вимовила:
  - Ти чудо!
  Христина додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - Вимовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком iз напiввiдкритого люка... Потiм кришка в гуркотi впала... I дiвчата отримали можливiсть битися на зброї супротивника. А гармата справдi потужна. Сильнiше тiльки Лев-3, що зовсiм недавно з'явився, або як його ще називали "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2 проходить, свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу, з гармати мабуть вибираючи собi мету напевно.
  Крiстiна єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старiє... Тут немає автоматики i все треба робити вручну...
  Герда яка у наведеннi собаку з'їла помiтила:
  - I прицiл галимий i оглядовiсть не має значення. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою нiжкою передачi, i повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки в порiвняннi з тридцятьчетвiркою є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект правда замалий. Двадцять вiсiм снарядiв.
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженому кiлькiсть дзотiв може i вистачити, але для повноцiнного танкового бою явно замало.
  Шарлота знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi "плювалки" на таку машину...
  Христина розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого важкого сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, рикнула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-2 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр тяжкостi позначиться. Але нiчого, поки що можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа, але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є швидкострiльнiше.
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, так плавнiсть ходу була нiяка, i Герда нарiкаючи на неважливу якiсть оптику, яку, напевно, шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi знаряддя, звiсно ж, не планувалося для танкiв. Але мабуть розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину зброї, швидко визирнула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, уперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало, так що закололо зап'ястя та iкри, i запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IС-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект...
  Магда радiсно вiдповiла:
  - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися... Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попотiти, але так вiн i веселiше, тим бiльше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо як хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i мабуть там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль...
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди...
  З великим запiзненням четвертий IС-1, вiдкрив на ходу вогонь... I як не дивно влучив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межею пробивання. Але грюкнуло в вежi капiтально i лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС-1 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови.
  Гарно борються дiвчата... Цього дня для них був успiх. Але можливостi радянської армiї не зрiвняннi.
  Незважаючи на всi зусилля фрицiв 13 сiчня цiною найбiльших зусиль колосальних втрат Тихвiн було взято... Окремi нiмецькi частини намагалися вирватися з оточення, їм назустрiч пробивали коридор - одразу шiсть нiмецьких дивiзiй iз добiрними танками "Лев" прагнучи врятувати героїчну оборону.
  Нiндзя-хлопчик i четвiрка дiвчат пробиралися окремим загоном у стилi трьох мушкетерiв. А саме де не виходило тихо обiйти з боєм i по трупах. Звичайно IС-2 довелося кинути, але по дорозi, зовсiм несподiвано натрапили теж на рiдкiсний танк Т-34-85, машинi, яка повинна замiнити застарiлий i недостатньо потужний в пробивнiй силi зброї Т-34-76.
  Машина мала подiбний корпус i ходову частину, але бiльша вежа з довгоствольною i товстою гарматою. Зброя трохи поступалася в пробивнiй силi "Пантере" як через нижчу початкову швидкiсть снаряда, так i якiсть боєприпасу. Але все ж таки рiзниця виглядала не переважною як 76 - мiлiметрiвкою.
  Для звичайного "Тигра" вже небезпечна, для "Лева" поки що немає - так 100 - мiлiметрiв у нього нахиленi. Хоча пiд певним ракурсом з'являвся шанс. Або в нижню частину корпусу, але ще гусеничнi щитки.
  Танк взяли на абордаж та очистили вiд екiпажу. Усерединi звичайно набризкалося кровi. Сама машина дуже нова, але боєкомплект скромний - всього 35 снарядiв. Кабiна не надто простора, але краще за стару тридцятьчетвiрку.
  Герда звернула увагу:
  - А тут i командирська вежа є. Це означає, що у нас з'являється сильний конкурент. Тепер росiяни будуть не такi слiпi.
  Магда єхидно посмiхнулася i вiдзначила:
  - А росiяни i так непогано стрiляли, хай i з найгiршою оглядовiстю. Крiм того вежа стала бiльшою i в неї легше потрапити!
  Герда на це дзвiнко засмiялася:
  - Ну так! Це найбiльша проблема для наших танкiстiв i, мабуть, коронна перевага даного танка! Спробуй, потрап!
  Шарлотта проспiвала:
  - Раз, два, п'ять! Вийшов "Тигр" пострiляти!
  Христина пiдхопила:
  - На зустрiч Т-4, ноги вищi за руки ширшi!
  I ось вони помчали на танку, який рухався легше за IСа... Герда згадала, як вони з чотирьох кулеметiв лупили по радянськiй пiхотi. Косили пристойно, а росiяни навiть не зрозумiли, звiдки на них впала така напасть. Зате, вирушивши, полiзли в атаку, жбурляючи гранати... Пара штук не дивлячись на пристойну дистанцiю, долетiла розiрвавшись на вежi. Звичайно, для бронi в 100 i 90 мiлiметрiв IС це що слону дробинка, але неприємно гуде. Та й гусеницi можна посiкти.
  Так що довелося завести мотор i вiдступати. А потiм i набої закiнчилися. Не сотню вони червоних солдатiв скосили.
  Герду вражало таку зневагу до смертi радянських людей. У арабiв з їхнiми обiцянками гаремiв та перлинних палацiв такої самовiдданостi й близько не було. Адже це атеїсти - люди, якi не вiрять у потойбiчне життя i казки про райськi сади. I що спонукає їх так уперто боротися, коли результат вiйну вже вирiшено наперед i це не бiльше, нiж лють приречених?
  Ось цього зрозумiти i збагнути неймовiрно важко.
  Хоча, звичайно, чимало серед росiйських зрадникiв. "Визвольна армiя" Власова за пiвроку iснування сформувала шiсть дивiзiй та дев'ять окремих бригад. Хоча звичайно зрозумiло, що бути солдатом Вермахта легше, нiж працювати по п'ятнадцять-шiстнадцять годин бiля верстата за набагато гiрше пайку, але все ж таки... Чомусь не видно на фронтах нiмецьких дивiзiй з колишнiх вiйськовополонених...
  Хоча втiм, у полонi нiмцiв мало, а радянських... Здається вже понад шiсть з половиною мiльйонiв. Може не так вже й багато власiвцiв, хоча багато полонених розiйшлися за нацiональними дивiзiями та легiонами пiдконтрольними СС. Крiм того частина росiйських спрямована на формування дворян та монархiстiв.
  Але в будь-якому випадку, вони зумiли так взяти Тихвiн, не дивлячись на покращення погоди та масованi бомбардування. Хоч i заплатили цiну неймовiрну.
  Герда отримала наказ i вистрiлила по тридцятьчетвiрцi з легшої вагової категорiї. Швидкострiльнiсть зброї вище, так що можна почуватися впевненiше. Раз, потiм другий, i насамкiнець третiй танк на звалище...
  Так треба акуратнiше. Iнакше їх тут пригорнуть у машини тiльки лобова броня вежi стала сильнiшою i товщiшою, а так майже колишнiй формат. Особливо корпус вразливий. Серед росiйських танкiстiв зустрiчаються умiльцi. Втiм, за такий рiдкiсний танк, як IС-2 або IС-1, не посадять слабака. А тридцятьчетвiрки звичайного формату можуть бути i з простими бiйцями. Через прорiз командирської вежi вони виглядають мов морди конячок, з вусiком дулом. Навiть якось i незручно за такими красунями робити прицiльний пострiл.
  Карась цього разу в вежi з дiвчатами, вiн вибрався служити їм провiдником i не може залишити дiвчат у казанi. Правда Магда логiчно помiтила:
  - Ми можемо i так виїхати, не стрiляючи i не провокуючи...
  Карась, по-дитячому скрививши мордочку, плаксиво заявив:
  - Нi - не стрiляючи, буде нецiкаво!
  Магда все ж попередила дiвчат:
  - Вiдкривати вогонь на поразку лише коли машин не бiльше трьох-чотирьох. Ми повиннi цей новий танк обов'язково привести цiлим до своїх частин.
  Герда погодилася:
  - Поки що цiєї новинки серед трофеїв немає, а значить, це нам ще знадобиться.
  Дiвчата-тигрицi продовжили полювання з помiрним ентузiазмом. Вони не надто досягли успiху, але ще сiм танкiв i п'ять вантажiвок у свiй актив записали. Одного разу довелося i побитися поза машиною, щоб захопити паливо для дозаправки.
  Коротше чотири пустотливi пустуни вибралися з казана, i мало не загинули вiд вогню своєї артилерiї. Виручив лише вчасно пiднятий прапор iз свастикою-павуком.
  Ось уже вони припиняють траншею i навiть знаходиться пара букетiв з паперовими квiтами, якi вручають войовницям-героїням.
  Олег Рибаченко, якому набридло дивитися це знущальне кiно, прорепетував:
  - Та чого ти мене все сук проклятих показуєш! Скiльки можна дивитися вбивство росiйських людей!
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Вiйна це те, що давало шанс Джейн та її командi знайти себе у життi. Тож дiвчата охоче взяли участь у походi на схiд. А чому б i нi? Це i грошi, i слава.
  Радянський танковий арсенал не надто змiнився. Основний танк, як i ранiше, Т-34-85. Ходова частина та броня корпусу залишилися з сорокового року. Той же дизель у п'ятсот кiнських, тi ж 45 мiлiметрiв лобової бронi пiд нахилом. Бiльше слабкий захист бортiв корпусу, вразливих для нiмецьких фаустпатронiв.
  Тiльки вежу встановили бiльшу, з 90-мiлiметровою лобовою бронею, та 85-мiлiметровою гарматою. Танк, звичайно, застарiлий, i для нiмцiв зовсiм не небезпечний!
  Дiвчата їдуть машиною "Герiнг"-5, у пiзнiшiй модифiкацiї. Бортова броня доведена до 178 мм, а лобова до 250 пiд нахилом. Сам танк має газотурбiнний двигун i розганяє англiйцiв до 60 кiлометрiв на годину.
  Джейн запитала навiдницю Грiнгет:
  - Тобi добре видно?
  Войовниця-селянка впевнено вiдповiла:
  - Огляд тут чудова! Я все бачу!
  Малання хихикнула i гаркнула:
  - Будемо тиснути росiян!
  Матильда впевнено пiдтвердила:
  - Хай будемо!
  "Герiнг"-5 повертається, зброя випльовує снаряд. З радянської тридцятьчетвiрки зриває вежу. Дiвчата кричать вiд захоплення. Їм справдi здається, що все це здорово. А що радянськi танкiсти гинуть навiть тiшить.
  Джейн прочитала ласкавим голоском:
  - Ми всiх зiтремо в попiл ... I буде пiд нами Москва!
  Проте натрапивши на мiннi поля, нiмецькому танку доводиться зупинитися. Дуже щiльно змiцнилися росiяни. I безлiч протитанкових їжакiв. Артилерiя веде активний артобстрiл.
  Грiнгета в досадi вимовляє:
  - Ось так виходить... Натрапили на жорсткий блок!
  Джейн iз показною впевненiстю вiдповiдає:
  - Нi, не буває до ранку... Прорвемося опера!
  Нiмецька бойова машина дещо забуксувала. У небi з'явилися реактивнi штурмовики, а у хiд пiшли телетанки. Мабуть, намагалися зруйнувати мiннi поля.
  Керували машинами з вибухiвкою на радiо. Використовувалися та пересувнi газомети. Вони буквально закидали позицiї Червоної армiї вогнем та полум'ям.
  Грiнгета iз незадоволенням вiдзначила:
  - На вiйнi стає все бiльше бруду, i дедалi менше доблестi!
  Джейн iз цим змушена була, погодитися:
  - Се ля вi! На жаль, ми якось програємо!
  Грiнґета поправила командира:
  - Скорiше не ми, а нашi супротивники! Нiчого зараз вийдемо з глухого кута, i буде бiй...
  Нiмецький танк пострiлював, хоча нiчого й не було видно. Джейн потерла свої босi нiжки одна об одну i заспiвала:
  - Нам не думати погано - пропадемо напевно! Вихiд є з лабiринту, з будь-якого глухого кута!
  Грiнґета прочiрiкала з посмiшкою:
  - Хто веселий той смiється...
  Хто хоче - той досягне...
  Хто шукає той завжди знайде!
  Малання, спiвуче i iскрi зубками, додала:
  - Хто звик за перемогу боротися, з нами разом нехай заспiває!
  Кiлька годин тривала канонада, а потiм таки рушили нiмецькi танки далi. Їх зустрiчала радянська артилерiя та протитанковi знаряддя рiзних калiбрiв. Втiм, вiдчувалося, що пробивної потужностi явно не вистачає. Нiмцi просувалися... Лише коли почали стрiляти 203-мiлiметровi гармати, то з'явилися першi пiдбитi машини фашистiв.
  Джейн невпевнено прошепотiла:
  - Господи ... Нехай мине мене чаша ця!
  Грiнґета впевнено сказала:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути! Так що будемо якщо що жити на тому свiтi!
  Малання пошепки запитала:
  - А яке воно те свiтло?
  Грiнгета не дуже впевнено сказала:
  - Думаю краще за нашого!
  Малання у вiдповiдь прошепотiла:
  - Дай Бог слiпим очi вiдкрити i спини випрямити горбатим!
  Дiйсно Джейн задумалася, яким може бути те свiтло. Може, цей свiт ще бiльш iррацiональний i менш безпечний. Джейн прокрутила талiєю, i ворухнула стегнами i прочирикала:
  - Це дуже цiкавий варiант - загинути та потрапити на той свiт! Ось що нас там чекає? Чи зустрiнемо ми там тих, що були нам дороги на Землi, чи доведеться заводити нових друзiв?
  Грiнгета пересунула собачку босою нiжкою, i прошипiла:
  - Будуть новi вiки, буде змiна поколiнь... Але нiхто нiколи не забуде iм'я Ленiн!
  I розреготалася, своїм трохи божевiльним смiхом. Вона войовниця-селянка активно перебирала босими, витонченими нiжками, i її пальчики грали.
  Ось упiймала в прицiл IС-3... Далеко правда. Не всякий потрапить, а якщо i потрапить, то снаряд, врiзавшись у щуче рило, може пiти в рикошет. Та дiвчина знала, що робила. Пальнула, i промуркотiла:
  - Берег туманiв, крушимо з заманом!
  Матильда додатково заспiвала:
  - I цей "Агдам", вип'ємо за дам! Супер мадам!
  Пострiл Грiнгети виявився точним. Снаряд потрапив у нижню частину лобової бронi вежi, прямо у щiлину. I справив руйнiвну дiю, не пiшовши в рикошет. Така ситуацiя, виникла. Точнiше, п'ять радянських танкiстiв загинули, майже вiдразу. А англiйки додали до свого списку злочину.
  Малання ревла, врубавши кулемети. Кiлька хлопчакiв-солдатiв хотiли пiдповзти до гiтлерiвського такну.
  - Але пасаране, не пiдходь пацан! - кричало симпатичне дiвчисько, i поливала кулеметними чергами, вiдважних пiонерiв.
  Джейн прочирiкала, стукаючи голою п'ятою по бронi:
  - Ах, пацани, пацани, пацани ... Стали ви раптом неугоднi! Видно для цiєї проклятої землi, надто вже ви благороднi!
  I дiвчинi, дочцi лорда стало шкода цих босоногих, подряпаних, замурзаних хлопчакiв, яких пробивали безжальнi кулi. Як це все сумно та важко.
  Грiнґета знову вистрiлила, пробила самохiдку СУ-100, i прочирикала:
  - А коник побiжить здавати пляшки!
  Малання облизнула губи яскраво-червоним язиком, i потягла з пластмасової пляшки "Кока-колу", сказавши:
  - Звичайно ж нi! Дайте менi вина та пачку цигарок!
  Матильда, обережно просуваючи танк, прошипiла:
  - Цигарки це отрута.
  Джейн пiдхопив ритм i продовжила:
  - Правильно, люди кажуть!
  Грiнгета у вiдповiдь, пальне i прошипить:
  - Гiрше нiкотину немає!
  Малання хихикнула i рикнула:
  - У топку пачку цигарок!
  Матильда у вiдповiдь додав, чухаючи червоний сосок грудей:
  - Правильно, люди кажуть.
  Джейн закiнчила з усмiшкою, показавши мову:
  - Але я курю.
  Малання закiнчила з апломбом:
  - I дуже радий!
  Дiвчата розсмiялися, показуючи свої довгi, вишневi мови. Джейн iз посмiшкою помiтила:
  - Сигарета найрезультативнiший кiлер, особливо проти замовника!
  Малання додала:
  - Цигарка як безшумна гвинтiвка, але вбивча i в руках дилетанта!
  Грiнґета, пальнула зi зброї i, помiтила з усмiшкою:
  - Сигарета найнадiйнiший снайпер, вбиває завжди!
  Матильда злегка уповiльнивши на бугрi танк, шикнула:
  - Сигарета гiрка на смак, але притягує сильнiше за цукерки!
  Джейн важко зiтхнула, i пролепетала:
  - Цигарка як погана дiвка, тiльки розставання з нею куди болiснiше!
  Грiнгета хихикнула, пальнула, i ревла:
  - Сигарета на вiдмiну вiд гранати, коли кидаєш, продовжує життя!
  Дiвчата замовкли. Їхнiй танк знову забуксував, опинившись у ровi. Довелося вибиратись. Войовницi трохи нервували. Радянська оборона дуже сильна.
  Джейн помiтив фiлософствуючи:
  - На вiйнi найкоротший шлях до мети обхiдний маневр, а чиста правда - пiдлий обман!
  Грiнґета, влучним пострiлом рознiсши радянську гармату, помiтила:
  - Обхiдним маневром найвiрнiше зрiзаєш шлях до мети!
  Малання врубала з кулемета i прочирiкала:
  - Життя червоне, але залишає з червоною кров'ю!
  Матильда пiдбила своєрiдний пiдсумок:
  - На вiйнi життя втрачає цiну, але набуває змилу!
  Дiвчата продовжили вiйну. Вони стрiляли i одночасно складали на ходу афоризми.
  Джейн пальнула босою нiжкою, i впустила:
  - Вiйна як наречений, ласий на зраду, але не дає залежатися!
  Грiнґета вистрiлила i дотепно видала:
  - Вiйна це хтива жiнка у пожираннi чоловiчих тiл!
  Малання у вiдповiдь прошипiла:
  - Вiйнi, як i любовi, пiдкоренi всi вiки, тiльки проведення часу не з приємних!
  Матильда вважала за потрiбне доповнити:
  - Вiйна як куртизанка обходитися дорого, мiнлива, але завжди залишає про себе героїчну пам'ять!
  Джейн повернула собачку, своїми витонченими, босими пальчиками i проворкувала:
  - На вiйнi не як увi снi, без сильних емоцiй не обiйтися!
  Грiнґета з усмiшкою пальнула i вiдповiла:
  - Свiт нудний i розслаблює, вiйна цiкава та збуджує!
  Матильда, iз задоволенням потягуючи Колу, продовжила:
  - Вiйна це кров i пiт, удобрює сходи, що народжують мужнiсть!
  Малання хихикнула i помiтила:
  - Як не цiкавий процес вiйни, усiм хочеться кiнця!
  Джейн знову провела голими пальцями нiг по казеннiй частинi зброї, i заспiвала:
  - Вiйна не книга, її не захлопнеш, не сховаєш пiд подушку, лише забруднити теж можна!
  Грiнґета прочирiкала з апломбом:
  - Вiйна це релiгiя: вимагає фанатизму, дисциплiни, беззаперечного пiдпорядкування, та її боги завжди смертнi!
  Малання тихо хихикнула i помiтила:
  - На вiйнi як у казино, ризик великий, а виграш недовгий!
  Матильда вишкiрилася i гаркнула:
  - Солдат смертний, слава забувається, трофеї зношуються, i лише причини почати бiйню за новою непереборною!
  Джейн тонко перевiряла:
  - Вбивця зневажаємо, якщо вiн не солдат на фронтi, злодюжка зневажаємо, якщо вiн мародер на полi лайки подвiйно!
  Грiнгета знову цвяхнула i прошипiла:
  - Солдат це лицар, у якого зброя мужнiсть i честь! Генерал барон, у якого вiнець: розважливiсть та розум!
  Малання з посмiшкою видала:
  - Солдат звучить гордо, рядовий зневажливо!
  Матильда дотепно вiдповiла:
  - Перший в атацi, може загинути, проте останнiм у пам'ятi не залишиться!
  Джейн з придихом проворкувала:
  - Краще бути першим у розподiлi трофеїв, нiж в атацi!
  Грiнґета з усмiшкою додала:
  - Вiйна, як жiнка, тiльки укладає чоловiкiв, не ламаючись!
  Малання з гiднiстю вiдповiла:
  - Жiнка, на вiдмiну вiд вiйни, не поспiшає вкласти чоловiка!
  Матильда зi смiшком заявила:
  - Вiйна, на вiдмiну вiд жiнки, нiколи не задовольняється кiлькiстю покладених чоловiкiв!
  Джейн знову повернула, важiль босими пальчиками i видала:
  -Вiйна найненаситнiша самка, їй завжди мало чоловiкiв, та й вiд жiнки не вiдмовиться!
  Грiнгета на це вважала за потрiбне, вiдтворити дотепний афоризм:
  - Жiнки не люблять воювати, але потяг укласти чоловiка не багатьом поступається кулi!
  Малання прошипiла немов кобра, вивергаючись свою рожеву мову:
  - Укласти чоловiка, може й мала куля, зробити щасливим, жiнка з великим серцем!
  Матильда додала з уїдливою усмiшкою:
  - Велике серце, часто веде в малiй користi!
  Дiвчата перестали обмiнюватися дотепними реплiками, i стали зосереджено стежити за полем бою. У небi гасали штурмовики ТА-311, якi обстрiлювали позицiї радянських вiйськ. Хоч повiльно, але коалiцiя Третього рейху просувалася. I встигала трохи пiдкрiпитися, ковтаючи трупи.
  Дiвчата нудьгуючи, стали знову гострити афоризмами:
  Джейн проворкувала:
  - У вiйни не жiноче обличчя, зате кров мужикам вона пускає крутiше за дружину!
  Грiнґета вистрiлила, i просипiла:
  - Вiйна не приносить радостi, натомiсть задовольняє агресивнi iнстинкти!
  Малання у вiдповiдь, свиснула:
  - Радiсть на вiйнi, трупи ворогiв лише в цiнi!
  Матильда, прокручуючи гусеницi, додала:
  - Вiйна це заорювання поля: удобрюється трупами, зрошується кров, зате сходить перемогою!
  Джейн пальнула i промуркотiла у вiдповiдь:
  - Перемога вирощується на трупах та кровi, зате плоди приносить зi слабкою!
  Грiнґета вистрiлила, розбивши, немов камiнь скло, тридцятьчетвiрку, прошипiла:
  - Вiйна, як квiтка-людожера, яскрава, плiтка i з поганим запахом!
  Малання протерла босою нiжкою педаль i в'янула:
  - Вiйна це мати прогресу та мачуха лiнощiв!
  Матильда вiзьме, i як прорече:
  - А на вiйнi, життя солдата не в цiнi, а вiд генералiв зовсiм збиток!
  Джейн провела ребром долонi собi по грудях i прочирiкала:
  - Хочеш миру - вселяй страх, хочеш вiйни - викликай смiх!
  Грiнгета взяла i пальнула, направивши зброю босою нiжкою, проспiвавши:
  - Смiх не грiх, якщо ти не посмiховисько у ратнiй справi!
  Малання хихикнула, i гарчала з успiхом:
  - Вiйна це як цирк, лише переможець смiється останнiм!
  Матильда провела танк, задавивши парочку пiонерiв, просипала:
  - На вiйнi як у цирку, тiльки килимний, неабиякий убивця!
  Дiвчата знову замовкли. Їм набридло гострити. А взагалi вiйна не надто й гарно.
  Джейн у досадi подумала: поступилася Британiя нiмцям. Хоча скiльки земель англiйцi завоювали. А скiльки тiєї Нiмеччини! Британiя стала колосальною iмперiєю. Але не змогла переварити свої колонiї. Третiй Рейх перевершив могутнiстю англiв i ще полководцi виявилися значно сильнiшими i здiбнiшими.
  I коли фашисти прийшли до Лондона, для Англiї iсторiя закiнчилася. Виникла нова iмперiя, з небаченою могутнiстю. У вiйськах якої служать багато народiв i країн. I що можна сказати: Третiй Рейха, розправивши крила, заглушив Британiю.
  Адже в сороковому роцi, пiдкоривши Францiю, Гiтлер великодушно запропонував свiт Черчiль. I треба було його прийняти: здоровий глузд пiдказував, що нiчого вiд вiйни, навiть теоретично Британiя придбати не може, а от втратити. Гiтлер вiв повiтряну битву з Англiєю на пiвсили. З великим запiзненням перекинув вiйська до Африки. Пiшов на Радянський Союз. Але це лише вiдстрочило катастрофу.
  Нiмцi, використовуючи окупованi територiї, знайшли сили воювати на два фронти, Японiя впевнено била американцiв. А тут ще й Сталiн зрадив, уклавши перемир'я. Британiя впала на колiна i увiйшла до складу Третього Рейху.
  Безлiч перемог здобули Вермахту славу непереможностi. Джейн та її подруги охоче пiшли до гiтлерiвської армiї - на лов щастя та чинiв. I там частково досягли успiху.
  То що? Тепер вони мають двi Батькiвщини: Велика Нiмеччина, мала Британiя.
  Джейн потягла з горла "Кока-Колу" i прочирiкала:
  - Любов i смерть, добро i зло... Що святе, що грiшне, вбивцям байдуже!
  Грiнгета заспiвала у вiдповiдь, надiславши черговий снаряд:
  - Кохання i смiти, нехай править зло, а вибрати, нам дано лише одне!
  Дiвчата трохи повеселiшали. Ну, справдi, скiльки можна, налаштовувати себе на мiнорний лад. Вони молодi, веселi, енергiйнi i досить щасливi. Стiльки воюють i жодної подряпини. Якщо не рахувати, що об танк подряпаються.
  Малання жорстко помiтила:
  - Ех, треба було Черчiль прийняти пропозицiю Гесса, i вступити у вiйну з СРСР. Тодi б ми правили б усiєю планетою, а пiд кiнець i Нiмеччину задавили б!
  Матильда iз захопленням проспiвала:
  - Гарна в бою Нiмеччина, лев Британський найкращий!
  Малання пiдтвердила:
  - Та наш лев iз Британiї найкращий!
  Джейн з посмiшкою промовила:
  - У нас ще є шанс! Ось помре Гiтлер, i Нiмецька iмперiя розпадеться!
  Грiнґета пальнула снарядом i частково погодилася:
  - Та розпадеться! Вони ж м'ясоїднi хижаки, чи буде нам вiд цього краще?
  Малання фiлософськи помiтила:
  - Єднiсть при жорсткому режимi, краще за бардак i розгильдяйство при м'якому!
  Матильда натиснула голими пiдошвами на педалi, i гаркнула:
  - Будемо i ми на Марсi! I поза сонячної системи!
  Джейн з усмiшкою Джоконди вiдповiла:
  - Спочатку потрiбно встановити єдиний режим на планетi Земля!
  Грiнґета, взяла i задерикувато заспiвала:
  - А ми такий режим, мiняти не дозволимо!
  Малання з дотепнiстю помiтила:
  - Але щоб з носом вас залишити, менi нiс доводиться мiняти!
  Дiвчата як завжди щасливi. Ось їхнiй танк досягає першої лiнiї окоп. I розриває гусеницями землю. Войовницi смiються.
  - Ми їх усiх передамо!
  Одна з гармат застрягла мiж ковзанками, i танк зупинився. Дiвчата вилiзли з машини, все ж таки в танку тiсно i занадто жарко. А зовнi ризиковано, можна й обпектися.
  Войовницi помчали, миготивши голими п'ятами, i спiваючи:
  - Ми жвавi дiвчата, гарнi подруги, ну, а по нiжках босих, нехай хльоскують, жваво ляки!
  Джейн бiгаючи, помiтила:
  - Ось ми є космодесант!
  Малання з усмiшкою пiдтвердила:
  - I в космос, i в десант!
  А Грiнґета взяла й пройшлась на руках, завивала:
  - Я войовниця супер! Усiх сомну!
  Матильда у вiдповiдь взяла i прошипiла:
  - По краплях у фюрера отрута!
  Джейн хихикнув, заспiвала:
  - Удар сильний, i фюрер битий всесильний!
  Войовницi бiгли, ступаючи босими нiжками, по уламках, розкришеному, сильно пiдiгрiтому залiзу, рiзного роду балкам, i побитим черепам.
  Джейн проспiвала:
  -Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш ... Мене ти зрозумiєш, i краще країни не знайдеш!
  Дiвчина приємно бiгти, своїми не надто огрубiлими нiжками, по шпильцi, i уламкам. Справдi, це велике задоволення.
  Грiнгета заспiвала:
  - Лiто, сонце свiтить високо.
  Малання пiдтримала пiсню:
  - Високо... Високо!
  Матiльда додала:
  - Лiто, нам до смертi далеко! Далеко!
  Войовницi помiтно повеселiшали. Справдi, яке це задоволення ось так енергiйно рухатися i пiдскакувати.
  Джейн хихикнув, помiтила:
  - Смерть - це умовнiсть, безслав'я абсолют!
  Грiнгета потерла одну босу нiжку об iншу i прошипiла:
  - Буде й у нас свято! I разом iз ним перемога!
  Малання скептично промовила:
  - Наша чи нiмецька?
  Матильда посмiхнулася i заспiвала:
  - Нас чекає вогонь смертельний.
  Джейн у вiдповiдь пiдхопила:
  - Але всiх безсилий вiн...
  Грiнгета провила пантерою:
  - У кожного є труна роздiльна.
  Малання взяла i, стрiляючи, прошипiла:
  - У могилу схлинув боша батальйон!
  Матильда проревела у вiдповiдь:
  - У могилу схилився цiлий легiон!
  I дiвчата взяли i зам'якали... Вони ж як стрункi конячки. А такi симпатичнi, нiжки голi, засмаглi.
  Джейн взяла i iз задоволенням прошипiла:
  - А я кобра! А я кобра! Зовсiм не ведмiдь!
  Грiнґета пробурчала у вiдповiдь:
  - А приємно кобре до хмари злетiти!
  I дiвчата як вiзьмуть та зiткнутися лобами. Iскри сиплються з очей, наче настає година!
  Малання взяла i прошипiла:
  - Гiтлер капут!
  Матильда її пiдтримала:
  - I Сталiн капут!
  Джейн потрясла стегнами i прощебетала:
  - Я воїн свiтла, на колiна дикуни... Усi хто з наклепом, я кошторис з лиця Землi!
  Малання взяла i ревла:
  - А Гiтлер дурень, курить тютюн! Сiрники краде, вдома не ночує!
  Матильда хитро посмiхнулася i запитала:
  - А як ви вважаєте, у фюрера стоїть?
  Грiнгета пiддала босою нiжкою попелу, i ринула:
  - Звичайно ж нi! Йому зробимо вчотирьох, мiнет!
  Малання, захитавши очi, прошепотiла:
  - Про це дуже приємно, пульсуючий нефритовий стрижень тримати в ротi, i мацати язиком!
  Матильда шепнула з придихом:
  - А як це здорово! I все буде просто супер!
  Дiвчата пiдскакували все вище та вище. Але їхнiй танк вiдремонтували i довелося повертатися. Вiйницi залiзли назад, i прошипели:
  - Це наш танк! Вiн буде просто супер!
  Джейн раптом згадала казку про Робiн Гуда. Там маленький Джо, хлопчик потрапив до шерифа у полон. Хлопця катували: пiдняли на дибу, пiдсмажили п'яти.
  Коли полум'я лизало босу, огрубiлу пiдошву нiг хлопчика ... Джейн вiдчула тут збудження, i їй дуже захотiлося сексу. Ось до неї увiйшли. Особливо японський нiндзя Карась. Цей бiлобрисий хлопчик, такий гарний, i має дуже велику чоловiчу досконалiсть. I так приємно торкатися такої чистої i гладкої шкiри своїми грудьми.
  Джейн хотiла сунути пальчик мiж нiг, але знiяковiла i передумала. Хоча дiйсно, подiбна дiя, на диво приємна!
  Дочка лорда сказала:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I лютому, i лютому вогнi!
  Дiвчата знову посунули свiй "Герiнг"-5 на позицiї радянських вiйськ. Напевно, i сам Сталiн неабияк психовав, дiзнавшись про просування фашистiв. Як тут не заневруватися. На тебе прет махiна, а вiдповiсти нiчим. Тридцятьчетвiркам, вiд серiї Е не вiдiб'єшся. А вiд пiрамiдальних АГiв тим паче.
  I Сталiн, мабуть, у шоцi. Хоч таргана закликай у своїх радникiв. Нi звуку, нi сенсу, нi сплеску води! Видно отримаєш кранти!
  Джейн iз посмiшкою помiтила:
  - А Сталiн, на вiдмiну вiд Черчiлля, завжди охоче приймав подачки вiд Гiтлера i йшов на свiт!
  Грiнгета з натхненням проспiвала:
  - Скажiть, що таке свiт! Вони то вам дадуть вiдповiдь - сонце i вiтер!
  Малання з натхненням помiтила:
  - I у нас будуть мiцнi, здоровi дiти!
  Матильда хихикнула i шепнула:
  - Свiт не шахiвниця, i Гiтлер не король!
  Джейн поправила свою подругу:
  - Вiн вищий за короля! I ми його зметемо з планети!
  Грiнґета взяла й ревла:
  - Велич бриттiв, визнала планета! Ударом меча розтрощили фашизм!
  Малання захоплено додала:
  - Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту!
  Матильда з натхненням дiвчини, що знайшла перше кохання, додала:
  - Я вiрю, збудуємо святий комунiзм!
  Джейн розреготавшись, помiтила:
  - А пiд керiвництвом нiмцiв i справдi, комунiзм можна збудувати!
  Грiнґета стукнулася лобом об казенник зброї, i заспiвала:
  - Ми комунiзм жартома, зараз побудуємо! I Сталiн буде нашим супер, i героєм!
  Маланья додала, уточнивши:
  - У трунi зрозумiло!
  Грiнґета охоче пiдтвердила:
  - Звичайно, в трунi!
  Джейн фiлософськи помiтила:
  - Як не великий цар, у труну пiде, як i псар!
  Грiнгета додала з єхидною усмiшкою:
  - Полiтик завжди бреше, тiльки вмирає по-справжньому!
  Малання клацнула босими пальчиками нiжок, i видала:
  - Безсмертя реальне, а смерть примарна!
  Матильда теж афоризмом видала:
  - Усi можуть королi, але втекти вiд труни в землi, не може, жоден, жоден король!
  Джейн прочирiкала:
  - Незабаром життя скiнчиться.
  Грiнгета з апломбом пiдтримала:
  - Скоро гримне крапка!
  Малання пострiли з кулеметiв по радянськiй пiхотi, i як прошипить:
  - Ой, маманю, матусю, пожалей синочка!
  Матильда, насилу стримуючи смiх, додала:
  - Адже йому лишилося жити, зовсiм нi денечка!
  Джейн фiлософськи розсудила:
  - Усi хочуть жити гарно, але вмирають гiдно лише одиницi!
  Грiнґета вiдповiла з посмiшкою:
  - Смерть обiцяє неприємностi, якщо вона не виблискує променями подвигу!
  Малання прошипiла з лютим оскалом зубiв:
  - Хороша смерть краща за погане життя!
  Матильда iз викликом кинула:
  - Добре бути Богом, на волi, погано чортом на зонi!
  Грiнґета з отруйною усмiшкою помiтила:
  - А снаряди у нас закiнчилися... Погодьтеся, це величезна трагедiя! Жодного презенту анiгiляцiї!
  Джейн зневажливо пирхнула:
  - Будуть новi презенти та iншi президенти!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Фрiдрiх у цей день 10 жовтня 1947 року як завжди хорт i невтомний, стрiмко мчав на повiтряному конi Ме-362. Хлопчик не вiдчував i тiнi втоми, надто вже був збуджений, i, як i ранiше, стрiляв без промаху. Вночi, ремонтнi бригади, насамперед американськi ввели до ладу частину пошкодженої технiки. Зокрема "Паттони" знову закрутили гусеницями, крiм того, кiлька сотень цих машин вступили в дiю, будучи перекинутою з-за океану, вже налагодженими залiзницями. Партизани, звичайно ж, намагалися, але в них виходило набагато гiрше, нiж зазвичай. На виборах українського Батьки перемiг Бандера, а у партизанських лавах зросла зрада та дезертирство. Плюс ще й командувач партизанським рухом Ворошилов злiг... А замiну йому вчасно не пiдiбрали... Таким чином постачання ударного мiжнародного угруповання фашистiв було цiлком задовiльним. Та вiдважнi пiдпiльники, i героїчнi диверсанти, часом досягали успiхiв, але не вище за тактичний рiвень. Крiм того, поява нових союзникiв, що капiтулювали, викликало рiзке падiння вiри в перемогу СРСР, а це вело до того, що коливальнi елементи вiдкрито або ще потай переходили на бiк фашистiв.
  Особливо збiльшилася кiлькiсть дезертирiв серед Червоної армiї Крайкова та Вiйсько Польського. Поляки, повiривши обiцянкам нацистiв i особливо - захiдних капiталiстiв, серйозно розраховували створення великої iмперiї Сходi, з допомогою Росiї! Не всi звичайно, польськi комунiсти зберiгали вiрнiсть порадам, а ось решта полiтичних вiдтiнкiв... Особливо ненадiйнi лiберали... Так що польськi частини стали здаватися на Московськiй Дузi практичнi одразу з початку наступу... На щастя, їх було трохи i вирiшальний вплив на перебiг вiйни це поки що не мало .
  Фрiдрiх зробив першу пару вильотiв сам, вiдриваючись вiд решти пiлотiв. Вiн бачив, що супротивник, уже не настiльки щiльно зустрiчає нацистськi полчища вогнем, i мiнних загорож майже не залишилося на шляху танкових клинiв. Але радянськi воїни воювали. Пiхота, не вiдкривала вогонь i намагалася, пiдпустивши впритул танки, пiдiрвати їм гусеницi або зв'язування гранат, або пiдпалити пляшками з горючою сумiшшю.
  Хлопчик-термiнатор в основному збiльшував рахунок за рахунок радянських знарядь. Причому стрiляючи з горизонтальної площини, уникаючи втрати часу пiкiрування. Щоправда, кiлька розташованих у засiдцi танкiв також виявилися знищенi. Авiацiя СРСР дiяла малоактивно. Вранцi з'явилися лише сiм лiтакiв У-2, потiм чотири Лагга. З ними загальна розмова у Фрiдрiх була коротка, легке натискання на гашетку ... I потiм як завжди!
  Придушивши вже ослаблi бойовi точки гiтлерiвськi танки, рушили далi по полю i на окопи ... Протитанковi рови i їжаки втiм, зустрiчалися i на цьому вже шостому i частково п'ятому рубежi оборони (загалом їх було вiсiм). Радянськi артилеристи нервувалися, i починали стрiляти здалеку. Артилерiя фашистiв була безжальна, а авiацiя. Поки як ковзанка, все кромсала. Ну, Фрiдрiх як завжди попереду всiх бiйший i крутiший. У побудовi вiйськ вiдбулися змiни, вперед вирвалися потужнi кулеметне озброєння "Паттони". Вимушене рiшення, щоб знизити втрати вiд пiхотинцiв-камiкадзе, якi жертвують собою, але не бажають здаватися.
  Третiй лiтако-вилiт Фрiдрiх робив уже зi своєю подругою Хельгою. Тут їм уперше зустрiлася бiльш-менш велика партiя радянських лiтакiв. Серед них були навiть п'ять Бр-3 (звiдки їх викопали). Як не дивно, але бомбардувальники СРСР повернули побачивши нiмцiв-асiв вiдразу ж назад, а винищувачi кинулися їм назустрiч.
  Фрiдрiх холоднокровно розстрiляв машини, що намагалися зблизитися. У тому числi й ас iз зiркою героя СРСР на фюзеляжi. Досвiдчений вояка, щоправда, намагався пiти у хмари, але проти такого монстра як Фрiдрiх Бiсмарк тiльки вийшло гiрше. Хлопчик-термiнатор, не промахаючись, збив одразу тридцять шiсть винищувачiв i чотири штурмовики, врубавши, форсивши, кинувся за бомбардувальниками.
  Втiм, Фрiдрiх виявив, що його машина не так сильно мчить, i 740 розрахункових кiлометрiв i на форсованому моторi не вибиває. Причина зрозумiла, у Фрiдрiха замiнили 30-мiлiметровi гармати Мр-108, на Мр-103, якi з початковою швидкiсть снаряда в 960 - метрiв в секунду, куди ефективнiше пробивають дах танкiв i з дуже великої дистанцiї винищувачi супротивника, зате майже в пiвтора рази важче i менше скорострiльнiстю 420 пострiлiв за хвилину (втiм Фрiдрiх взагалi волiв, впадаючи в транс лупити одиночними снарядами!). Та й боєкомплект до гармат був спецiально для Фрiдрiха збiльшений. Тож наздогнати бомбардувальники виявилося нелегкою справою. Декiлька юрких Не-362 випередили бравого, юного аса. Вони обрушилися як град на посiви, зминаючи та терзаючи радянськi машини. Причому Бр-3, як тихохiднiшi i погано озброєнi, стали легким видобутком льотчикiв-терористiв. Фрiдрiх поспiвав уже до кiнця бенкету, але дистанцiї ще закiнчив десяток, вибивши п'ятдесят. Втiм, свiй колишнiй рекорд двiстi п'ятдесят три машини побити хлопчику не вдалося.
  Фрiдрiх повернувся назад, з великим пiднесенням у душi. Адже вiн перемiг, i перемагає! А думки про свою зраду повнiстю пiшли. Юнак навiть сказав сам собi:
  - А до чого цi забобони! Батькiвщина там, де твої друзi та ростуть дiти! А СРСР це не Батькiвщина, а в'язниця народiв!
  Хельга почула цi слова, але, не зрозумiвши їх справжньої сутi, пiдтвердила:
  - Ти правий! I у нас скоро народяться дiти! Хоча, я не хочу, отримає живiт, поки що триває така вiйна!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Це волi Всевишнього Бога залежить. Втiм, римський папа та низка митрополитiв на нашому боцi!
  Четвертий вилiт на штурмових, реактивних Фоккен-Вульф-5 перетворився на полювання за гарматами, так як танкiв попалася всього пара штук. Але справжнє випробування було ще попереду.
  П'ята гвардiйська танкова армiя Ротмiстрова завершила пiдсiкаючу перекидання в район Червоногвардiйського. Втiм, досягти повної раптовостi не вдалося. Розвiдувальна авiацiя фашистiв зафiксувала рух великої маси танкiв, i гiтлерiвцi поспiшили прийняти контрзаходи у вiдповiдь. На зустрiч дев'ятсот п'ятдесяти танкам i САУ посиленого резервами броньованого кулака Ротмiстрова вийшло близько п'яти сотень, есесовських пiдроздiлiв 2 танкової армiї СС, а також двох сотень машин зi стратегiчного резерву. Зокрема битва розгорнулася на полi бiля колгоспу Первомайський, де розташувалися на захопленому рубежi нiмецькi гренадери та гармати.
  Фрiдрiха та найкращих нiмецьких асiв викликали, щоб парирувати масований удар iз сушi та повiтря.
  Генерал-лейтенант Ротмiстрiв, герой Сталiнградської битви, виконував наказ, що виходить вiд самого Верховного головнокомандувача, щиро вiрив, що битва пiд Москвою ще не програно. У його руках була сила, теплилася надiя, що СРСР поверне собi втрачене ранiше. Втiм, колона, рухаючись своїм ходом, добряче розтяглася. Почасти це було викликано прагненням уникнути розвiдувальних лiтакiв Третього Рейху, з iншою тривалiстю маршу, викликаного пошкодженням залiзничних колiй через вплив авiацiї супротивника.
  Удари важких бомбардувальникiв змусили великi танковi сили йти на сотнi кiлометрiв своїм ходом. Причому максимальним за швидкiстю маршем... Це з огляду на деяку неоднорiднiсть танкового парку в одних машин встигли замiнити фiльтри, в iнших навпаки, старi типи навiть недосконалої трансмiсiї пригальмовували дизельнi мотори.
  Через жорстокого i масованого впливу авiацiї супротивника, п'ята ударна армiя розташовувалась досить далеко вiд лiнiї фронту i, це змусило йти цю сталеву ковзанку з вечора до ранку.
  Бiльш компактне угруповання фашистiв уже чекало Ротмiстрова. Поступаючись у загальнiй кiлькостi танкiв, гiтлерiвцi перевершували в якостi: маючи приблизно пiвтори сотнi "Пантер"-5 i "Тигрiв"-5, а також пiвтора десятки "Герiнгiв" Л (англiйських машин з 17 футовими гарматами, приблизно рiвних по пробивнiй силi зброї "Пантери"), Е-50, АГ-50 i "Паттони". Винищувачi танкiв "Суперфердинанди" були ще на пiдходi.
  Звичайно, було б краще обрушитися на фашистiв скопом, але грiзний Жуков занадто квапив Ротмiстрова, справедливо побоюючись, що гiтлерiвцi вживуть енергiйних контрзаходiв. Втiм, уже зробили....
  Але тут у радянської армiї був один козир - це серйозне авiацiйне прикриття... Лiтаки зняли i уральського напрямку, i з резерву ставки, i кинули в бiй навiть навчальнi машини, а також технiку прямо з конвеєра. В цьому й полягав шанс на прорив правого флангу i тилу, що далеко вирвався вперед клину фашистiв.
  Генерал Гота, та iншi командири вже пiд час попереднiх обговорень плану Московської операцiї, припускали, що Красногвардiйськ безумовно стане мiсцем танкової битви з бойовим резервом радянських армiй, а отже, потрiбно мати план прикриття.
  Спецiальнi нiмецькi лiтаки, особливо Хе-362 стежили за повiтряним простором, так, що битва на Червоногвардiйському, мала стати найбiльшою не тiльки танковою, а й повiтряною битвою Другої свiтової вiйни!
  Фрiдрiх був викликаний битися з противником, вiн найкращий ас Люфтваффе, король повiтряних битв був символом перемоги Третього Рейху. А поряд, або майже поряд з ним праворуч, на штурмовiй, а значить, особливо потужнiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа-5 мчала Хельга.
  Хлопчик навiть проспiвав:
  - На зорельотах мчимо хвилями! Пiняться кварки у вихорах ефiру!
  Хельга пiдтвердила:
  - Червонi тварюки, буде Хук вам! Дiтям пiдземного пекельного свiту!
  Фрiдрiх розсмiявся i видав кохане:
  - Ну, вiд гвинта! Ангел смертi, тiльки свисни вiн з'явитись! Роздере всiм покидькам на часточки дупи!
  Хельга у вiдповiдь захихотiла:
  - Ну, ти дотепний!
  Фрiдрiха дещо турбувала зростання ваги його лiтака, зв'язку iз встановленням зброї далекого бою та збiльшення боєкомплекту. Адже снаряд 30-мiлiметрової гармати, втричi важчий, нiж у 20, а за разючою силою, мабуть, у чотири рази потужнiшим, унiверсальна зброя пристосована розносити броню, як на поверхнi планети, так i в повiтрi! Юний ас навiть хотiв вiдмовитися вiд кулеметiв, зняти їх чотири великокалiбернi, але... Хельга перед вильотом заперечила:
  - Може дiйти й до ближнього бою. Краще цей козир зберегти...
  - Досить на Форс-Мажор та двох "стрiлялок"! - коротко обрубав Фрiдрiх. Для мене що збити поблизу - цього вистачить. Взагалi я думаю кулеметне озброєння тут надмiрне.
  Хельга весело хихикнула i ляснула хлопця по спинi:
  - Не всi, на жаль, такi непереможнi лицарi, як ти! Багато асiв ще початкiвцi, їм потрiбен щiльнiший вогонь, щоб напевно потрапити...
  Фрiдрiх цiлком резонно заперечив:
  - Таку дорогу машину, як МЕ-362 У не дадуть пiлоту-початкiвцю. Цей винищувач для асiв.
  Хельга замiсть вiдповiдi побiгла до свого винищувача-штурмовика, миготивши, голими, рожевими п'яточками. А що робити, пролунав сигнал екстреного виклику.
  Фрiдрiх загалом був задоволений тим, що зняв два крайнi кулемети, масивна машина стартувала легше, i швидкiсть додалася, а полегшення крил покращило маневренiсть. Хоча самi вогнянi точки були прикритi обтiчниками, їхнє зменшення помiтно додало i в аеродинамiцi машини. Хоча Ме-362 у планi аеродинамiчних якостей, поки що не має собi рiвних серед поршневих машин, така ось унiверсальна конячка вiйни.
  Внизу миготять рiдкiснi дерева, поля... День спекотний i, схоже, боротися буде нелегко. Особливо росiйським, якi програють цю грандiозну битву. Ось лiворуч i трохи внизу летить зграя ворон... Велика зграя, причому деякi ворони дуже великi... Зловiсна ознака, ворони супроводжують усi вiйни, цього жорстокого, позбавленого сентиментальностi свiту. Як спiвав Боярський, у знаменитому мюзиклi:
  - Ну чому! Жити неможливо з розуму! Але чому - нас життя не вчить нiчого!
  Ось воно насильство, насильство та ще раз насильство! Жорстокiсть, жорстокiсть i ще раз жорстокiсть нацiї, що цементує!
  Зграя ворон здається нескiнченною, їх десятки, сотнi тисяч i каркають так, що навiть у герметично закритiй кабiнi чути. Фрiдрiх по рацiї запитав Хельгi:
  - Може лупнем по них з кулеметiв?
  Дiвча-ас заперечила:
  - Не варто! Тут може бути кожен патрон на рахунку!
  Фрiдрiх хихикнув:
  - Що ж цiлком можливо! У короля пiд троном лежать у мiшку патрони.
  Через зграї стерв'ятникiв раптом вискочила перша партiя радянських лiтакiв. Їх першими зустрiли "Саламандри". Втрати були з обох бокiв, росiйських полегло бiльше. Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз запiзненням i збив лише вiсiм машин. Але все одно це лихе початок. А ось пара нiмецьких "Саламандр"-3 виявилася збитою, а також Ме-262 незрозумiло як примудрився вирватися вперед усiх.
  Але головне було ще попереду. Зграя ворон закiнчилася, нiмецькi льотчики вискочили на простiр над Червоногвардiйським полем i почалося.
  Назустрiч нiмецькiй ескадрi кинулася цiла армiя, а тут i справдi була авiацiя з кiлькох повiтряних армiй СРСР. Величезна армада лiтакiв всiх видiв, але найбiльше саме Якiв i трохи менший за Лаггов.
  Фрiдрiх вiдкрив вогонь iз дистанцiї понад шiсть кiлометрiв. Вiн знову поринув потоки дикого трансу, коли ти не цiлишся, а пальцi все натискають автоматично. Коли вже немає мiркування, думок, тiло начебто твоє, але ти вже нiби марiонетка невiдомих сил... А значить i тiло не твоє, а нею дух пекла - нечистих, злих сил...
  Ну, а головi хлопчика-термiнатора, вже який за раз зазвучала пiсня:
  У колi друзiв, але водночас самотнiй,
  У полонi страждань, сумних турбот!
  Наш свiт настiльки лайкою втомлений,
  Не видно нi роздолля, нi краси!
  Куди ти нас привiв - злий чорт лукавий?
  Коли злий демон армiєю крутить!
  Полювання нам звичайно ратної слави,
  Хоча душею я мерзенний паразит!
  
  Така порожнеча в згаслому дусi,
  Навколо трясовина не бачити шляху!
  I смертi, цей кiл безжальної старiй,
  Що збирає данину у святiй Русi!
  
  Не блищить розумiння простий,
  Все в павутиннi, безмежнiй владi!
  Полювання жити в обителi земної,
  Вкушаючи з милою солодкiсть, радiсть, щастя!
  
  Але рок поправив сина на вiйну,
  Де забути довелося нам спокою!
  Не треба клясти за це Сатану,
  Адже ми самi не хотiли iншого!
  
  На лiтак розсiкаю вихор,
  Виконавши виверт, i прийом коронний!
  Боєць Вiтчизни вiрте не загинув,
  Зiграємо марш пiдонкам похоронний!
  
  Противник численний, сильний,
  Машини, винищувачi, ракети!
  Ми пекельний Вермахт у трiски рознесемо,
  Росiї будуть подвиги оспiванi!
  Прийде на Землю, вiрю комунiзм,
  Ми заживемо щасливо - твердо знаю!
  Розсиплеться кат людей - фашизм,
  Перемога буде ласкою, свiтла Травня!
  
  Батькiвщина, стрiмкий полiт,
  Воно нам подарувало, життя святе!
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  Адже за неї я люто воюю!
  
  I час, вiрю свiтле, прийде,
  Вбивств не буде, старiсть у прiрву згине!
  Без краю розвиватиметься рiд,
  Верх спрямує досягнень лiнiй!
  
  А щоб нам наблизити час;
  То треба як солдатiв Русi боротися!
  Щоб до всiх, хто не дебiл дiйшло,
  Що росiяни завжди вмiють битися!
  У головi Фрiдрiха звучала хороша патрiотична пiсня, а зрадницькi руки, i ноги робили прямо протилежне. А саме посилали снаряди до радянських лiтакiв усiх видiв та марок. Радянськi ж льотчики намагалися зблизитись i, затiяти звалище... Волька з ходу розстрiлявши понад пiвсотнi машин, зробив вiраж i пiшов вiд пострiлiв та спроби тарана ( цього камiкадзе, вiн зрiзав кулеметними короткими чергами). Потiм лiтак юного аса змiстився, i перебуваючи з бойовим трансом, хлопчик дав дуже з авiагармат. Дуже скосила цiлу низку радянських винищувачiв, що виринули з тилу.
  Тут Фрiдрiх сам ледь не таранився, але зумiв зiсковзнути в лiнiї вогню i продовжити винищення противникiв. Цього разу його жертвами стали двомоторнi "Пiшки". У головi хлопчики майнув афоризм (пiшаки теж не горiшки, майбутнi ферзi!). Хельга пискнула в рацiю:
  - Ой, люба матусю! Як тиснуть!
  Фрiдрiх, виконавши незавершену мертву петлю, з великої дистанцiї зрiзав радянськi винищувачi, якi намагаються зайти в тил Хельгi. Однi з них "Крамник" (Лагг-5), був з великою червоною зiркою на фюзеляжi ... Значить герой СРСР. Сама дiвчинка, на штурмовiй модифiкацiї Фоккен-Вульфа стрiляла по нiмцiв, що насуваються на позицiї, танка армiї Ротмiстрова. I била при цьому досить влучно, вдало пiкiруючи.
  Фрiдрiх же поки що бився з лiтаками супротивника, подумки подякувавши постачальникам, за збiльшення боєкомплекту. Вiн термiнатор-зрадник навiть у танк Т-34-85 примудрився всадити, причому обравши командирську (це видно по антенах, якi не дивлячись на пил та дистанцiю гострi очi Фрiдрiх легко розглянули!).
  Кришку люка пробило вiдразу три снаряди i, танк зупинився.
  Внизу також було спекотно, авангард п'ятої гвардiйської танкової армiї вже накотився, на гренадерiв СС та частини другого корпусу.
  Першi радянськi машини скотилися в протитанковий рiв, i їхнiй хiд сповiльнився. Скорострiльнi гармати "Тигрiв"-5 та "Пантер"-5 обрушилися на них. Ось у чому, новi нiмецькi сильнi, то це бiй на дистанцiї, щоб отримати над ними перевагу, радянськi танки мали увiйти в ближнiй бiй. Влаштувати звалище... Але тактично рiшення було неточним, рвати по чистому полю де вирили рови, на зустрiч, що чекають "видобуток" машинам. Та ще не навалитися при цьому гуртом?
  Щоправда, радянськi Iли, незважаючи на вiдчутнi втрати, все ж таки проривалися, як маленький боксер, що пiрнає пiд джем велетня, до ворожих танкiв, завдаючи збиткiв, у тому числi й бомби малих розмiрiв. Щоправда, на деяких "Тиграх"-5 стояли зверху сiтки, але багато машин, нiмецька пiхота була змушена встановлювати захист буквально на ходу.
  Фрiдрiх подумав, що якби росiяни завдали бiльш концентрованого удару, у них були б куди вищi шанси на купу малу i вигiдний ближнiй бiй.
  Тарани з боку червоних льотчикiв тривали, але, наприклад, проти дуже крутих "Саламандр"-3, ця тактика не приносила очiкуваних плодiв. Втрати нiмецької авiацiї наростали, як, втiм, ще бiльшою мiрою радянською. Але це вже був не без вiдповiдi бiй. Багато радянських пiлотiв мали пристойний досвiд, недарма вони прикривали Москву, так що фашистам неабияк дiставалося.
  Фрiдрiх чиє чуття загострилося неймовiрно, завжди уникав попадань i iнтуїтивно лупцював по найнебезпечнiших радянських винищувачах. Намагаючись вибити саме лiдерiв. У нього це виходило, i виходило без осiчок. У головi, мiж iншим, виникла порожнеча i вiдсутнiсть сприйняття битви як такої. Тiло реагувало, цiлi ловилися, промахiв не було. Декiлька разiв навiть дiставалося танкам.
  А безлiч сотнi, якщо не тисячi летальних апаратiв усiх видiв, так i миготiли, метушили перед очима. Ось, наприклад Хаффман на своєму Не-362 ... Б'ється по особливому, швидкiсть, ривок реактивної машини, i летять на всi боки уламки ... А росiйськi теж непогано .... Ось тiльки де Кожедуб, його пора б знеструмити ... Фрiдрiх рухається по мiнiмуму, не треба тепер вiражiв, економно бити, але тiльки, так трохи змiщуючись вiд поразок.
  Боєприпаси закiнчуються, як i паливо в баках, а з боку нiмецьких позицiй приходить значне пiдкрiплення. Саламандри, i навiть кiлька грiзних Ме-362, першими вступають у бiй, а за ними й решта гiтлерiвської комарильнi. Знову, накат на накат... Радянськi лiтаки теж починають вiдходити. У них закiнчується пальне, та й втрати перевищили: всi мислимi та не мислимi межi. Фрiдрiх повертається, i питає Хельгу:
  - Все в порядку?
  Дiвчина вiдповiдає:
  - Лiтак на ходу! Я пiдбила шiсть танкiв i один винищувач.
  Фрiдрiх свиснув:
  - Та ти за кiлькiстю знищених танкiв перевершила навiть мене. Я особисто знищив лише п'ять машин iз дулами!
  Хельга хихикнула:
  - А лiтакiв скiльки?
  - Лiтакiв? - У Фрiдрiха в головi майнули цифри ... - Рiвно триста один! Новий свiтовий рекорд. Ось це та досягнення.
  Хельга вигукнула:
  - Та ти просто лицар! Нi, швидке божество руйнування. Сам великий Калi... Всесвiтнiй боєць!
  Фрiдрiх ввiчливо поправив:
  - Взагалi, коли це не бог, а богиня зла. Тобто жiнка, хоча в iндуїзмi дуже шановане та популярне божество. Їй збудовано безлiч храмiв, i пiдносять молитви.
  Хлопчик раптом помiтив, що сильно подряпав об важiль собi колiно. I вилаявся:
  - Ось, чорт забирай! Не варто було робити вiраж, на такiй рясно озброєнiй машинi.
  Хельга з занепокоєнням вимовила:
  - А наступний вилiт у тебе без мене?
  Фрiдрiх охоче пiдтвердив:
  - Та твiй Фоккен ще заправлятимуть i заряджатимуть, а мiй уже стоїть готовенький. Тiльки не говори, банально бережи себе!
  Хельга рiшуче заявила:
  - Нi! Моя порада тобi, дерись i бiйся якнайкраще... Якщо це взагалi можливо.
  Лiтаки сiли i Фрiдрiх помчав бiгом до наступної машини. Пiдiбрана комбiнацiя Ме-362 i штурмової F -490 була оптимальною для суперасса всiх часiв i народiв.
  Фрiдрiх, вiдчувши босими ногами, колкi шорсткi педалi Фоккен-Вульфа-4, став вичавлювати швидкiсть, i пiдспiвувати:
  - Я лечу на лайку! Розтопчу на порох тварюка!
  Битва на Красногвардiйську тривала. Крiм танкiв самої армiї Ротмiстрова, до поля бою приспiли ще й пiвтораста радянських машин, знятих iз пiвденного флангу та району Каширського радянського фронту. Щоправда, прибула поки що лише перша партiя машин. Радянська авiацiя також не думала здаватися, але поки що не була особливо активною.
  Фрiдрiх взявся за танки, використовуючи свої гармати спецiально створенi для цього. На його думку, калiбр 37 - мiлiметрiв поки що оптимально пiдходив для цiєї мети. Ось, наприклад, Рудель такими гарматами, без жодного бойового трансу, знищив, вiрнiше, що бiльш справедливо, пiдбив 534 танки за всю вiйну. Адже була звичайна людина, а не Фрiдрiх який. Хлопчик згадав про те, як його батько говорив матерi, що комбiнований вплив на плiд дитини, що носиться в утробi, може крiм прояву феноменальних здiбностей у мiру статевого дозрiвання, перетворити сина на психопата ...
  Може його бойовий транс, i ця надсила воїна теж наслiдок впливу, природа якого йому не вiдома.
  Але ось йдуть танки, для льотчика, їхнi рухи здаються повiльними, а Фрiдрiх тим бiльше. Юний ас почав лупити з горизонтальної площини навскiдку. Просто палить i лупить. Спалах свiтла, вiд невеликих вибухiв, пробитi наскрiзь люки. Багато машин при цьому спалахують, тому що бензобаки розмiщенi в бойовому вiддiленнi. I руйнування у Т-34 вiдлетiла як шпунтик рогатки дуло.
  Часто влучення снаряди викликало детонацiю боєприпасiв. А це своєю чергою...
  Фрiдрiх не думав про такi дрiбницi, вiн спостерiгав за картиною, коли зазнавши великих втрат i усвiдомивши марнiсть спроб, проривати, чим виритi ж радянським народом рови гвардiйськi танки рушили в обхiд.
  Але й тут на них чекав неприємний сюрприз. Два десятки "Суперфердинандiв", встигли пiдiйти. Вони, на жаль, були з сильнiшими ходовими якостями завдяки використанню американських моторiв.
  Радянськi машини йшли вiдкритим полем, а значить легендарнi винищувачi, могли бити вже з трьох кiлометрiв дистанцiї. Звичайно "Суперфердинанди" i промахувалися, але висока скорострiльнiсть зенiтних гармат дозволяла їм лупити досить часто. Крiм того, поле було сильно перерите i переоране снарядами, i Т-34-85 не могли набрати швидкостi. Але вони все одно рухалися наче валу при виверженнi. А на допомогу "Фердинандам"-4 поспiшали "Пантери"-5 та крутi американськi "Вiдьми"-5, швидкiснi винищувачi танкiв.
  Фрiдрiх намагався вибивати (чисто пiдсвiдомо) командирiв. Навiть пальцi звело вiд напруження. I плоди були! Молодий термiнатор, а з горизонтальної проекцiї пiдбив сорок два танки Т-34, три КВ-с, i два Су-122. Мо б i на три машини бiльше, але вiдволiкали, нальотом радянськi винищувачi, та головне штурмовики. За ними Фрiдрiх i став всаджувати i з авiагармати 37-мiлiметрiв, i двох 20-мiлiметрових (теж досить разючих, якщо точно потрапити у лiхтар або бензобак, або мотор).
  Усього двадцять сiм лiтакiв, i їх вiсiмнадцять Iлiв... Непогано, якщо зважити на важливiсть кожного танка, навiть пошкодженого в цiй завзятiй битвi... Ось кiлька Т-34-85 прискорилися, i таки прорвалися на ближню дистанцiю. Ось запалали слабко броньованi американськi "Вiдьми"-5.
  Фрiдрiх побачив штурмовик Ганса-Ульрiха Руделя. Це вже давно уславлений ас, схоже, теж вирiшив замiнити "Штуку", на сильнiший та швидкiснiший Фоккен-Вульф-5. Його емблема факел вiдома всiм. Вiн спитав Фрiдрiха:
  - Як справи ангел смертi!
  Хлопчик-термiнатор вiдповiв:
  - Справи в Гестапо, а в мене скоєння!
  Рудель запевнив:
  - I в мене непогано! Тiльки ось як тобi вдається так точно i швидко курити та ще й з горизонтальної площини?
  Хлопчик-ас, смiючись, вiдповiв або навiть заспiвав:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Знайти алмаз царiв Землi у проточнiй водi!
  - Нiчого я кiнцю дня до тридцятки наздожену! - Пообiцяв Рудель.
  Повернення, замiна лiтака, i знову вже рiдний Ме-362, лiтак, який не отримав якщо не брати до уваги кульових пробоїв на крилах, пошкоджень пiд керiвництвом Вольки. I звичайно ж танкова битва.
  На Красгвардiйському було спекотно. Колони п'ятої гвардiйської армiї та знятi з iнших фронтiв бригади пiдтяглися. До нiмцiв теж пiдповзли пiдкрiплення, зокрема й дюжина американських винищувачiв танкiв, нових М-18 з гарматами 110-мм. Цi машини не поступалися у забiйнiй силi гармат "Тиграм"-5, калiбр 105, i навiть краще побивали Т-34, оскiльки менш схильнi до рикошету. Сама гармата при цьому теж з переробленої американської зенiтки, а значить скорострiльна. Тiльки от бронювання слабше за нiмецькi, але все - таки 186 - мiлiметрiв цiлком достатньо, щоб тримати снаряд в лоб. Тим бiльше, на ходу Т-34-85 дуже часто мажуть.
  Фрiдрiх ще на вiдстанi вiдчув цунамi наближення нової хвилi лiтакiв червоної армiї. А значить, поки не до танкiв, якi вже майже зчепилися в щiльну, ними нехай краще займуться штурмовики. Серед них до речi видно, дуже озброєнi та броньованi Не-329. Як штурмовики та винищувачi танкiв сильнi. Особливо з гарматами 88-мм Ра-44, якi пробивають не тiльки дах танка, а й у лоб. Тiльки ось у повiтряному бою, ця машина, м'яко кажучи, не така унiверсальна, як "робоча кобила" Фоккен-Вульф.
  Серед штурмовикiв Фрiдрiх помiтив лiтак Хельгi. Ну, звичайно ж, знову в строю.
  Хлопчик-термiнатор, по дорозi трохи знизившись, розкриємо три танки та САУ-76, проспiвав:
  - Буде уявлення у нас! Просто найвищий суперклас!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Хельга охоче вiдповiла:
  - Я тобi звiсно вiрю! Серце вiддала не звiровi! Буде дано тобi вiдповiдь - вiриш чи нi?
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх почав палити з великої дистанцiї знизу... А потiм набираючи висоту.
  Радянських лiтакiв було досить багато, але все-таки менше нiж перший раз. Льотчики Люфтваффе вiдчували себе цiлком упевнено, як першокласник, який побив у незнайомiй йому школi настирливого однолiтка, пiсля цього буквально переповнений силою.
  Радянськi пiлоти, стали хитрiшими, i потрапивши пiд удари, тут же розбилися на групи, намагаючись вiдтягнути на себе нiмцiв. Фрiдрiх атакував їх, видершись на гiрку. Для нього втiм, вiдмова, супротивника вiд прямолiнiйної атаки лише полегшувала тактику. А ось iншi нiмецькi винищувачi полiзли у бiй.
  Фрiдрiх у досадi зазначив, що Не-362 його зазвичай випереджають. Але нiчого страшного, з великої дистанцiї за кiлька кiлометрiв, все одно нiхто зрубати не вмiє.
  А "Саламандри"-3, просто як дитячi паперовi лiтачки, стриб, акулою по хвилях, i самi ж отримують...
  Фрiдрiх вибрав собi жертву, командирський лiтак, не встиг подумати, як ця машина збита. Хлопчик вивiв мораль:
  - Програвати на вiйнi на вiдмiну вiд спорту, можна один раз, виграєш на вiйнi на вiдмiну вiд гри нескiнченно! Втiм, фiгури з дошки злiтають тiльки у переможця, переможець ставить на дошку, навiть ранiше збитi бойовi одиницi!
  Втiм, бiйка вiдчувалася й у польових умовах. Наприклад, Вiттман вже досить запеклий танковий ас, бився на "Тигрi". Вiн разом з навiдником теж досить часто промахувався, хоча танк i легко розвертався. Навiдник Шлейх ледве встигав прати пiт з лиця. У лоб цього сталевого монстра вже кiлька разiв потрапило, але поки що обходилося рикошетом. Вiттман кричав на всю горлянку:
  - Пiдпускай їх ближче не нервуй, пли...
  Про стан людини в тих жахливих умовах говорили i враження учасника бою, заступник начальника штабу 31-й тбр, який нещодавно став Героєм Радянського Союзу Григорiєм Пенежком. ...Перед уявними образами залишилися важкi картини... Стояв такий гуркiт, що перетинки давило, кров текла з вух. Суцiльний рев моторiв, брязкiт металу, гуркiт, вибухи снарядiв, дикий скрегiт залiза, що розривається ... Вiд пострiлiв в упор згортало вежi, скручували гармати, лопалася броня, вибухали танки.
  Непробивний важкий "Паттон"-3, майже впритул намагалися взяти радянськi Т-34-85. Той огризався, екранована броня бугрилася. "Вiдьми"-4 прослизали i самi намагалися застосувати маневр. Наче це була кiнська армiя стародавнiх лицарiв, що ось-ось вразять один одного. Часто обидва танки палили впритул i пiдривали один одного.
  Вiд пострiлiв у бензобаки танки миттєво спалахували. Вiдчинялися люки, i танковi екiпажi намагалися вибратися назовнi. Григорiй побачив молодого лейтенанта, що наполовину згорiв, що повис на бронi. Поранений, вiн не мiг вибратися з люка. Так i загинув. Не було нiкого поряд, щоб допомогти йому. Солдати втратили вiдчуття часу, не вiдчували нi спраги, нi спеки, нi навiть ударiв у тiснiй кабiнi танка. Одна думка, одне прагнення - поки що живий, бий ворога. Радянськi танкiсти, що вибралися зi своїх розбитих машин, шукали на полi ворожi екiпажi, якi теж залишилися без технiки, i били їх з пiстолетiв, схоплювалися врукопашну.
  Зображення у стилi сюрреалiзму капiтана, який у якомусь несамовитостi забрався на броню пiдбитого нiмецького "Тигра"-5 i бив автоматом по люку, щоб "викурити" звiдти гiтлерiвцiв. Дуже, як смiливо дiяв командир танкової роти Черторизький. Вiн пiдбив, крiзь вихори снарядiв, прорвавшись у борт ворожий "Тигр"-5, але й сам був пiдбитий. Вискочивши з машини, танкiсти загасили вогонь. I знову пiшли у бiй.
  Хельга вже останнiм снарядом пробила дах танка Григорiя Пенежка. Снаряд потрапив у бензобак, i все спалахнуло. Полум'я обпалило радянських танкiстiв, змусивши вискочити з люкiв. Але сам поранений Григорiй вискочити не встиг ... Вiн згоряв живцем розумiючи в натурi, що таке пекло ...
  Фрiдрiх бачачи, що ворожа авiацiя, вже порозумнiшала i намагається дiючи комбiновано вiдлiтати, сам атакував танки ... Вже дiйсно нiмцям доводилося туго, хоча в бiй вступили найбiльш сильно озброєнi англiйськi танки "Челленджери" (Екiпажi теж iз синiв Британiї i стрiляють на рiдкiсть) .
  Фрiдрiх сповнений демонiчної енергiї та азарту, вiн готовий поодинцi, змiсти все i всiх, нехай навiть треба битися з цiлою танковою армiєю, а повiтряною тим бiльше. Але доводиться повертатися, паливо та боєприпаси закiнчуються, за це, вилiт, збивши п'ятдесят сiм лiтакiв i пiдбивши тридцять один танк i шiсть САУ, плюс ще два бронетранспортери, три "Катюшi", чотири "Андрюшi", машини, що намагалися виїхати в тил .
  Хельга помiтила:
  - У росiян є пiсня про жiнок у наших селищах! А у нас не лише баби бойовi, а й мужики, що треба!
  Фрiдрiх погодився:
  - Нашi чоловiки, що треба, але жiнки кращi!
  Хельга хитро заявила:
  - Жiнка перемагає, проливаючи сльози, чоловiк - змушуючи їх пролити!
  Фрiдрiх, скелячи зуби, помiтив:
  - Якщо ми гостримо, значить все не так вже й погано на сьогоднiшнiй день!
  На черговий вилiт доводиться летiти одному... Ну, що ж раз так, то сумувати немає сенсу... I спекотно ж у Фоккен-Вульфi з двигуном повiтряного охолодження. Дуже жарко, двигун, плюс сонце, плюс мало часу на остигання. Сам Фрiдрiх навiть дивувався, як його ще не звалило при такому нелюдському навантаженнi. Адже елементарно... всi нутрощi виїдають...
  Радянськi танки капiтально порiдилися... Все ж таки до нiмцiв знову прибуло пiдкрiплення, i кинутi в бiй майже всi штурмовики... Але й Ротмiстрову пiдходять пiдкрiплення... Тi самi танки з iншого фронту.
  Зате в повiтрi набагато спокiйнiше, хоча й з'являються окремi партiї винищувачiв або штурмовикiв.
  Фрiдрiх повторює колишню перевiрену тактику, вiн уже знає, що її вона не пiдведе. А нiмцi.
  Теж вiдбувається перегрупування, оскiльки бiльшiсть радянських танкiв вже знищено, можна, спробувати атакувати самим... Вiтттман похмуро зауважив:
  - Пiдбили вiсiм танкiв... Для одного дня добре, але для такого дня погано...
  Навiдник поправив:
  - Загалом дванадцять....
  Вiттман перебив:
  - Чотири знищенi машини, коли росiйськi лiзли, через глибокий протитанковий рiв - не береться до уваги! Це було просто. Та й боєкомплект слiд поповнити.
  Але радянськi танки знову кинулися вперед, коли їх особливо почали дiставати штурмовики. Зокрема Фрiдрiх, який розстрiляв п'ятдесят п'ять снарядiв, iз них сорок дев'ять танкiв Т-34 та шiсть САУ. I на це пiшло в нього п'ять з половиною хвилин... Отак бiй... Можна було звичайно й бiльше... Фрiдрiх подумав, а навiщо йому палити з двох гармат одночасно? I Однiєї цiлком вистачить... А поки що...
  На аеродромi його зустрiла Хельга, так жарко поцiлувала, в губи i прошепотiла:
  - Ось втiлення лицарства - Дон Кiхот!
  - Що ти сказала? - визвiрився Фрiдрiх.
  Дiвчина вiдразу погладшала:
  - Вибач вовченя ... Я хотiла сказати Ланцелот!
  Хлопчик-ас огризнувся:
  - Тодi iнша рiч! Адже Дон Кiхот, це пародiя на лицаря. Свого роду висмiюють дурне лицарство та безкорисливе благородство!
  Хельга погодилася:
  - Я взагалi розумiю це! Але...
  Фрiдрiх обiрвав дiвчисько:
  - По лiтаках живо!
  Радянськi танкiсти i льотчики, схоже, зробили останню спробу переламати хiд, який вкрай невдало протiкає битви. Генерал Гота як досвiдчений полководець, що вже досконально вивчив тактику росiян, не поспiшав атакувати, а навiть злегка подався назад, щоб на всi сто вiдсоткiв використати перевагу вогневої потужностi. Ну i звiсно ж у бронюваннi. Це тактика рослого боксера, який вiдступає перед коротуном, працює другим номером, зате не дає низькорослому пiнчеру скоротити дистанцiю та отримати перевагу. Ну, а у Ротмiстрова iншого й виходу нема! Або атакуй, або помри! Останнє краще, хоч те й iнше цiлком може бути разом!
  Ну, Фрiдрiху доводиться битися i з авiацiєю... Теж бiй, i противник вiдважний...
  Але спочатку хлопчик-термiнатор розстрiляв п'ятнадцять атакуючих танкiв Т-34-85. Так ефiрно однiєю чергою.
  Хельга вигукнула:
  - Ти ж iмператор повiтря! Ось так та прославитися Третiй Рейх!
  Фрiдрiх вiдповiв:
  - А вiн уже славиться! I славити не треба!
  Хельга прокричала:
  - А ти прослав його ще бiльше!
  - Постараюсь! - Рикнув Фрiдрiх.
  Вiн знову впав у ультрабойовий транс. У головi хлопчаки крутилися дивнi думки. Ось, наприклад, що буде з ним пiсля перемоги Третього Рейху? Звичайно, заступництво дружини iмператора забезпечить йому найвище становище, яке син стане спадкоємцем Великої Iмперiї. Захоплюючi перспективи! А росiяни, нарештi, навчатися порядку та дисциплiни до якої їх привчити не мiг навiть Сталiн кривавий грузин.
  Хоча, звичайно ж, до перемоги ще далеко... А може взяти i повернути винищувач врiзавши по фрицях. Отак перебити кiлька десяткiв фашистських машин i повернутися до СРСР героєм?
  Але ось чи допоможе йому це, якщо героїв вiйни, що втекли з полону, розстрiлюють, а.... Сталiн взагалi нiкого не вiрить, сказав, що вiн не має сина Яковлєва! Тож вiн Фрiдрiх уже не може повернутися назад... Тим бiльше вже пiсля того, що вiн зробив... Бiгти в СРСР можна було одразу, коли йому лише дали "Штуку". Хлопчика б пробачили... Ну може в штрафнi батальйони вiдправили, а якби вiн ще й збив декого з гiтлерiвцiв... Та був у нього шанс повернутися... Але зараз, у СРСР його не пошкодують, надто вже вiн кривавим став....
  Фрiдрiх подумав, чому вiн не перебiг на бiк порад. Ну гаразд у Гiтлер-югент вступив, опинившись у центрi Берлiна, вiн тодi й не мав iншої можливостi для виживання. Але навiщо вiн убивав комiсарiв? Можна було просто вiдключити... Чому раптом у ньому прокинувся дикий звiр... Навiть не звiр, бо тварини зазвичай вбивають, щоб їсти чи через почуття голоду. Людина ж перетворила вбивство на забаву, ставши гiршою за тигра...
  Що з ним трапилося, що вбивство почало доставляти радiсть, а бажання пiднятися в Третьому Рейху, зробити кар'єру охопило всю сутнiсть? Хто вiн став... Чому в ньому зникло почуття патрiотизму та прихильностi до свого народу?
  Втiм, хiба в нього одного? Ось той самий генерал Власов чи Борис Олексiйович Смисловський. Ось теж дивна особистiсть, здавалося зразковий представник дворянського корпусу царської Росiї. I треба було йому перейти на бiк Гiтлера та iнших фашистiв. Офiцер Росiйської Iмператорської армiї, капiтан. Пiсля Громадянської вiйни був iнтернований до Польщi, потiм емiгрував до Нiмеччини. Вступив на службу в Нiмецьку армiю. З 1928 по 1932 навчався на Вищих курсах при Вiйськовому вiдомствi (Академiї Генерального штабу) Рейхсвера. Пiд час Другої свiтової вiйни взяв активну участь у формуваннi росiйських добровольчих частин. Вважав, що нiмцi можуть сприяти вiдновленню Росiї: "Перемога Нiмецьких армiй має привести нас до Москви i поступово передати владу до наших рук. Нiмцям навiть пiсля часткового розгрому радянської Росiї довго доведеться воювати проти англо-саксонського свiту. Час працюватиме на нашу користь, i їм буде не до нас. Наше значення як союзника зростатиме, i ми отримаємо повну свободу полiтичної дiї".
  Зовсiм випадково, погляд пробiгся по сторiнцi довiдника - "пособники нацизму - ганьба нацiї!".
  Правда, при цьому нiколи не спiвпрацював з генералом А. А. Власовим, оскiльки не подiляв нi його погляди, нi його план дiй, проте особисто зустрiчався з ним тричi в основному за завданням нiмецького Генерального штабу.
  Фрiдрiх перервав свої думки... Вiсiмдесят три радянськi лiтаки були збитi, а останнi снаряди вже сiдають у танки, i вже можна повертатися... Ну й покидьок вiн... Як опустився... Кривава повiя! Очi одразу ж стали мокрими... По гладких хлоп'ячих щоках потекли солонi крапельки слiз... Як гiрко, хоч застрелись!
  Пiсля повернення вигляд втомленої, але веселої Хельги вiдразу ж пiдняв настрої, i вiн знову помчав у бiй ... Вiн же воїн! А значить, народжений перемагати, а чия нацiя слабша, з нею вiн не товаришує!
  Хельга раптом помiтила:
  - Ти що плакав?
  Фрiдрiх струснув головою:
  - Це вже в мене очi сльозяться, вiд утоми! Яка битва! Я вже шосту добу не замикаю очей! Та й ранiше майже не спав!
  Хельга втiшила:
  - Ось котел зiмкнеться i ми трохи поспимо... Залишається трiшки. Зовсiм трохи до перемоги!
  Полiт на Фоккен-Вульф-4, авiацiї противника не видно, а вiд танкiв вже мало що залишилося. Але й тi, що їсти, треба добити.
  Хельга шепоче в рацiю:
  - Ну, давай їх! Отак викручуючи вiсiмку!
  Фрiдрiх хихикає:
  - Крутити вiсiм краще, нiж здобути шiсть на погони!
  Дiвча, вразивши машину з пiкiрування гаркнула:
  - Нi, тебе уявити шiсткою нiяк не можна. У тобi видно породу короля.
  Вiд п'ятої гвардiйської армiї залишилися рiжки та нiжки. Тепер уже й Гота наказав наступати, тим бiльше, що вже вечорiло, час перевалив далеко за вечерю i стала насуватися темрява.
  На полi битви залишилося понад тисячу ста пiдбитих та знищених радянських танкiв, i близько трьох сотень тих, що отримали тi чи iншi пошкодження нiмецьких. З них приблизно шiстдесят п'ять машин уже в жодному разi не пiдлягали вiдновленню.
  А Фрiдрiх, залишивши свою подругу спати на розкладачку, все ще лiтав. Цього разу його перенацiлили на придушення артилерiї. Вiдчайдушний марш Ротмiстова вiдвернув частину сил, армiї Майншейна i вони просунулися за день i вечiр не бiльше дванадцяти кiлометрiв. Настала нiч, але штурмовики й досi працювали. Просто змiнилися пiлоти.
  Знову Фрiдрiх зiткнувся з нiчними бомбардувальниками У-2. Машини летiли майже в щiльну до землi - полiт, що голить. Вони мали б шанс при такому маскуваннi проскочити, але в цiй ситуацiї спрацювало диявольське чуття юного термiнатора.
  Крiм того, Фрiдрiх раптом стало дуже соромно за свої сльози, i вiн розлютився... Навiть погляд у хлопця змiнився. I в головi помчали зовсiм iншi слова, iншi пiснi;
  Гнiв розтiкається по тiлу вогняною хвилею,
  Зрозумiти не можна таке дiло i що тепер зi мною!
  Ось пекла вiдкрила всю чорноту в душi,
  Хочу палацiв - менi мало з милою i раю в куренi!
  
  I як усе це вийшло, не знає навiть Бог,
  Я став зрадником пiддонком, але ось поки що здох!
  Вiд куди це одкровення, хто це породив,
  Черпаю у чашi натхнення - могутнiх сил!
  
  Нас Диявол у мережi волок, вивернув у коло порочне,
  Так вийшло, трапився в мережi я!
  Але павутину розiрву, i Бога серцем я прийму,
  Не треба тiльки клясти небесний мiсяць!
  I це брати по зброї знаю точно!
  
  О дай менi шанс святий Господь,
  Моя натура, ти зрада i мерзеннiсть!
  Хотiв я тiло, врятувати лише тiло,
  А опинився в безоднi, де заснула мудрiсть!
  
  Фашист сказав: Ти служи нам.
  Отримаєш землi, грошi, титули зiзнання!
  Але вiдмовся ти вiд душi,
  А це найгiрше на свiтi покарання!
  
  Але я слабак, потрапив в халепу,
  I погубив у собi живе, честь та совiсть!
  Нехай буде так, важкий факт,
  Не роман уже вийшов, просто повiсть!
  
  Що менi робити, дороги назад;
  Не залишилося вже й тепер хоч шиєю в петлю!
  Але бiс сказав, кiнчай бардак,
  Таку боягузтво я повiр нам, не приймаю!
  Фрiдрiх закiнчив цей "вокал", збиваючи "вушки" i тут вiдчув сильну втому... А що вже розцвiло, отже, настав новий день 11 липня. А вiн сiм дiб на ногах.
  Хлопчик пiсля посадки ледве встиг добiгти до лiжка i вiдразу впав;
  Сон виявився дуже напруженим... Фрiдрiх снився, що вiн студент i слухає лекцiю. Причому велетенського зросту викладач розповiдає її з таким натхненням i жаром, що мимоволi прислухаєшся. Там йдеться про давнього iсторичного ворога Росiї США. Схоже, в його Батькiвщинi вигадали нарештi гiдну зброю вiдплати;
  -Вам має бути вiдомо, що армiя Пентагону, задiяла свої найкращi ударнi сили у боротьбi з нашим прагненням пробити шлях до iнших свiтiв. Я послав телеграму до Натовських вiйськових, де заявив, що не маю намiру захоплювати землю, що проводжу мирнi дослiдження, спрямованi на благо всього людства. Вони не послухали мого послання, вони мiряють кожного за своєю сумнiвною та егоїстичною шкалою цiнностей. Цi пiдонки з манiєю величi думають, що можуть керувати всiм людством. Думають що якщо у них манiакальна пристрасть до захоплення та руйнування, то й у iнших представникiв iнших свiтiв має бути така сама тваринна пристрасть.
  Промовець зробив паузу i вислухав щедру хвилю оплескiв. I Волька теж посилено плескав йому, хоч i не любив визнавати за собою авторитетiв. Ну, а могутнiй гiгант продовжив:
  - Я не звiр i не хижак, але я здатний i маю намiр захищатися, вiд моєї боротьби залежить благо моєї цивiлiзацiї, i якщо мої вороги, i вороги моєї цивiлiзацiї мають намiр напасти, то я маю намiр захищатися. Я знищу тих, хто стоїть мiж мною та свободою. Тих, хто вже майже поневолив людство, вважаючи себе вищою, не пiдсудною людям нацiєю чекає вiдплата. Групi олiгархiв я вже дав по п'ятаку, покажу їм приклад людини, здатної битися, а не лягати пiд сокиру як покiрна вiвця. Ми всi повиннi згуртуватися, бо це наша спiльна справа, бо й на Землi незабаром не буде чим дихати. Тепер до дiла. Для перемоги над Американським та Натовським флотом нам потрiбнi великi, не обмеженi запаси енергiї, принципово нова зброя, i вона має. Багатьом навiть найкращим iз вас воднева бомба здається межею досконалостi. Багато навiть найкращi з вас припускають, що немає iнших сильнiших способiв для отримання енергiї, за винятком може бути важко реалiзованої анiгiляцiї. Всiм вам вiдомi термоядернi реакцiї, злиття атомiв водню та утворення гелiю. Та й iнших елементiв аж до залiза. Термоядерний синтез дає свiтло зiрок протягом мiльярдiв рокiв. I багатьом з вас здається не можливим можливiсть здiйснення принципово нових реакцiй синтезу: практично не iснують у природi. Багато хто з вас сповнений стереотипних думок, що якщо реакцiї не iснує в природнiй природi, то вона не може iснувати в принципi. Яка абсурдна помилка, наука надцивiлiзацiй дає спосiб отримання гiгантських мас енергiї в масштабах та реакцiях, що не iснують у природi. Вам вже вiдомо iснування кваркiв: мiнi-частинок, з яких складаються елементарнi частинки. Елементарних частинок навiть ваша наука виявила сотнi. Крiм них, що теж зафiксувала ваша наука, є частинки рiзних видiв, багато з яких видаються дивними, або навiть зайвими. Вас вражає рiзноманiття кваркiв, що важко пояснити звичайним логiчним шляхом. Ще зовсiм недавно вашi вченi вiдкрили частинки званi преонами, частинки з яких складаються кварки, i до них вам не вдалося, як добратися i вивчити. Ну а витягти з ядра не те, що преони, навiть кварки вам поки що не вдалося. Ну а яку енергiю можна отримати за рахунок їхнього злиття чи розщеплення: незмiрну навiть у порiвняннi з термоядерною реакцiєю. Навiть при сучасному, досить низькому рiвнi земної науки є теоретичнi розрахунки, якi показують, що чим менше частка, тим бiльше енергiї вона витягує. Це говорить про те, що якби удаль опанувати таку енергiю, то тодi удаль отримати практично необмежене джерело енергоресурсiв. Однак не одному земному вченому так i не вдалий не тiльки вiдтворити реакцiю злиття мiкрочастинок, але навiть витягти з ядра вiльного кварка.
  Навiть отримати вiльного, не пов'язаного кварку поки що не завзятiсть. У чому ж причина, що реакцiї з розриву або злиття надлегких частинок досi не вдається, не тiльки повторити, а й навiть зафiксувати в природi. Причина у тому: ось чому термоядерна реакцiя так утруднена, що її образно навiть називають богатир з дуже короткими руками. Для того, щоб викликати термоядерну реакцiю, потрiбна енергiя атомної бомби, для вибуху атомної потрiбнi звичайнi вибуховi речовини. Для того, щоб викликати реакцiю злиття кваркiв - мало реакцiї вибуху термоядерного заряду, його потужностi не вистачає для реакцiї, тому в природi не зустрiчаються надважкi кварки. Вiдсутнiй промiжний ступiнь, ступiнь, який вiдокремлює та класифiкує реакцiї всерединi атомного синтезу. У термоядерному синтезi є щаблi одна за одною, якi йдуть по наростаючiй у планi енергiї, що видiляється. Реакцiєю, що видiляє набагато бiльше енергiї, нiж термоядерний вибух, i яка трапляється вкрай рiдко: це анiгiляцiйна реакцiя. Походить вона вiд дотику матерiї та антиматерiї. У природi вона зустрiчається рiдко, надто рiдко, тому що в реальному свiтi майже немає антиматерiї. Реакцiя анiгiляцiї рiдкiсна в природi, вiдсутня промiжний ступiнь мiж реакцiєю синтезу елементiв i термоядерною реакцiєю. Суть проблеми полягає в тому, що антиматерiя сама по собi iз простої матерiї не робиться. У межах нашої видимої системи ми її спостерiгати не можемо. Але якби ви перемiстилися в просторi i опинилися на стику всесвiтiв, на межi миру та антисвiту, то ви побачили б, як протiкає процес анiгiляцiї у великих масштабах. Суть проблеми виявилася отримання достатньої кiлькостi антиматерiї, тобто матерiї, яка б могла iснувати у свiтi. Вона б постiйно входила в дотику з реальною звичайною матерiєю, вона повинна була, анiгiлюватися або вибухати подiбно до того, як вибухають при дотику два окремо безпечнi хiмiчнi елементи. Протони, нейтрони, електрони, стикаючись з позитронами, антинейтронами, антиелектронами перетворювалися б на фотони, що неслися в рiзнi боки, та iншi частинки. Їхня швидкiсть розльоту колосальна i перевищує швидкiсть свiтла. I за масштабної анiгiляцiї частки переходять у надсвiтлову швидкiсть, вiддаляючись, друг вiд друга. Анти матерiю складно отримати простим шляхом шляхом розгону частинок на прискорювачах. Результат, одержаний таким шляхом, нiколи не виправдає витрат. I все ж таки експериментальним шляхом був знайдений ефективний спосiб отримання антиматерiї в солiдних масштабах. Суть його полягає в тому, що ймовiрнiсть отримання антиречовини, як i речовини, приблизно однакова, а це означає, що рiзниця мiж антиречовиною i звичайною речовиною не велика i потрiбно не так вже й багато енергiї, щоб змiнити полярнiсть матерiї. Це можна зробити, використовуючи не таке вже сильне випромiнювання особливого поля та особливої хвилi. Крiм кваркiв, преонiв, iснують креони, резони, форкони, рюмони, хородони, ромони та iн. Вiдкриття особливих хвиль зробило переворот у науцi та суспiльствi. Але чиє ж випромiнювання, якого могло змiнити вид матерiї, перевiвши в якiсно новий рiвень, змiнюючи характеристики речовини. Новий вид випромiнювання був вiдкритий для дослiдження здiбностей людини, його екстраординарних здiбностей. Ми Гiтлернатори ранiше за iншi нацiї та народи оволодiли екстра-здiбностями. Нове телепатичне випромiнювання проникало крiзь свинець i ще щiльнiшi твердi суперматерiали, що вже саме по собi вказувало про iншу систему та iнший дiапазон випромiнювань. Навiть за вашого рiвня науки i цивiлiзацiї є i створенi випромiнювання, що перевищують швидкiсть свiтла. З радiоактивних випромiнювань Альфа, Бета, Гамма вже Бета променi рухаються трохи бiльше за швидкiсть свiтла, а при випромiнюваннi Гамма-АС перевищення швидкостi свiтла становить майже в пiвтора рази. На планетi Земля вже експериментально вiдкрили випромiнювання хвилi Клекона та Дер, якi перевищують швидкiсть свiтла вдвiчi. Щоправда, поки що їх генерують у мiкродозах, навiть не пiдозрюючи про перспективи. Скажу бiльше мiж швидкiстю випромiнювання та його здатнiстю проникати крiзь матерiю, є безпосереднiй зв'язок. Чим коротше дiапазон хвилi, що вище проникаюча здатнiсть, то бiльш високу швидкiсть має випромiнювання. Гамма променi лише пройшовши сантиметр свинцю, послаблюються вдвiчi. Для випромiнювань клекона та Дер проникаюча здатнiсть ще вища. Випромiнювання екстра - дiапазону будь то аура, телепортацiя, телекiнез, телепатiя, кiберкiнез, тормокiнез, плазмокiнез, мають високу швидкiсть i все проникаючий дiапазон. Тобто саме в так званiй духовнiй надбудовi лежить ключ до управлiння свiтами, до оволодiння небаченими формами енергiї. Новi форми енергiї вiдкривають шлях до новiтнiх форм вимiрiв, вимiрiв мiкросвiту, якi здатнi впровадитися i реалiзуватися в макросвiтi, перенiсши вимiри мiж мiкро-фундаментальними частинками в реальний свiт, так зване скочування простору. Новий вид енергiї дасть нову зброю, випустить Зет-56 променi i поламає в порошок армаду агресора. Я тепер мiг би докладнiше пояснити суть нової енергiї i докладно описати як вона виникає, а також ефект злиття, але нам уже передали ультиматум. Цi горили думають взяти нас на переляк, але навiть якщо ми капiтулюємо, то вiдмовитися вiд спокуси проорати острiв i вiдпрасувати його бомбами та залпами важких знарядь вони не в змозi. Якщо воєнної акцiї не буде, то навiщо Янки зiбрали таку армаду, їм потрiбен акт залякування, приклад для всього свiту. Вiд мене залежить i ваше життя. Я викладу урок агресору, який вiн запам'ятає на все життя, i хто залишиться жити, той позаздрить мертвим!
  На цiй фразi сон Фрiдрiх перервався. Вiн судорожно розплющив очi. Перед ним стоячи Хельга i тримала в руках букетiв квiтiв, а в пальчиках босої, дiвочої нiжки була затиснута троянда, якою вона ласкаво лоскотала, босу, рожеву п'яту хлопця.
  - Ну що посипайся. Вже час обiдати!
  Фрiдрiх схопився й одразу ж утягнув живiт... Ба, вiн уже тиждень майже нiчого не їв. Тiльки пив розведений iз водою вiтамiнiзований шоколад. Хлопчик подивився на сонце i здивувався:
  - Дивно, я провалявся годин п'ять, а здається значно менше. Ось навiть найцiкавiшу лекцiю про нову зброю не встиг дослухати!
  Хельга хихикнула:
  - Про нову зброю? Та коли борються великi воїни, то найстарiша технiка дозволяє всiх перемагати. Але спочатку, спiваєш рибного супу. Парi дiвчат, твоїх шанувальниць спецiально для тебе наварили. Поїдеш i, новi сили прийдуть.
  Фрiдрiх iз задоволенням взявся за юшку, яка здалася йому смачною стравою на планетi Земля. Хлопчик спустошив казанок i вiдчув тяжкiсть у шлунку. Але не дивлячись на це бадьоро скочив i кинувся до машини.
  - Ну що Хельга, поб'ємося ще!
  Дiвчина грайливо вiдповiла:
  - Та ще й як!
  I ось надiйний кiнь Ме-362 разом iз нерозлучним супутником Фоккен-Вульфом-4, знову мучить гвинтами атмосферу. А що на вiйнi, як на вiйнi. Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - А ось яке твоє улюблене заняття, окрiм як воювати?
  Дiвчина, тонко хихикнувши, вiдповiла:
  - Навiть сказати важко! Хоча знаєш. Я захоплювалася рiзьбленням по дереву. Такi ось красивi вiзерунки виходили... I ще пробувала писати фантастичнi розповiдi. Тiльки коли написала парочку, з мене всi почали смiятися. I так мене соромно стало, що я їх кинула писати. Знаєш, як це неприємно, коли над тобою смiються!
  Фрiдрiх погодився:
  - Так, я розумiю! Хоча зараз i перебуваю на вершинi слави! Але варто менi загинути i майже мене.
  Хельга перебила:
  - Нi! Повiр, не забудуть! Думаю твоїм iм'ям, назвуть повiтряну армiю, або якесь iз пiдкорених схiдних мiст. А може, i вулицю в Берлiнi!
  Фрiдрiх засмiявся:
  - Та ти мене втiшила!
  Хельга цiлком серйозно додала:
  - Може, навiть орден в авiацiї затвердять iз твоїм портретом. По-перше, у тебе таке миле обличчя, а по-друге, твiй результат, уже понад двадцять тисяч п'ятсот лiтакiв супротивника, навряд чи хтось зумiє перевершити!
  Фрiдрiх також цiлком серйозно заперечив:
  - Нi, можуть перевершити, якщо вiйна з СРСР дуже надовго затягнеться, або ще доведеться розбиратися iз вчорашнiми союзниками. Так все можливо... Але, в принципi, можна i на тисячу лiтакiв вийти! А що я можу це!
  Розмова перервалася, попереду вилетiла невелика ескадрилья винищувачiв супротивника, а потiм довелося всерйоз взятися за гармати.
  Незважаючи на сильну втому i виснаженiсть гiтлерiвської армiї, перемога на Червоногвардiйському надихнула фрицiв i рiзноплемiнну зграю на новi подвиги.
  Фашисти не наважилися атакувати Москву, i вели наступ на розташоване на схiд вiд мiста Павловський Посад, i прилеглi до нього змiцненi райони.
  Радянськi солдати, а iнакше й не могло битися мужньо, але коридор мiж нiмецькими клинами надвечiр звузився настiльки, що вже прострiлювався наскрiзь.
  Фрiдрiху та Хельзi знову довелося взятися за танки, якi намагалися контратакувати та заткнути щiлину. I тут вони собi показав i чудово. Юнаковi вдалося i в танках перевищити показник п'ятсот! А це взагалi досягнення ультракласу!
  Фрiдрiх i справдi вiдчував радiсть, що вiн такий крутий! Що вiн найкращий воїн усiх часiв та народiв, значить клас iз класiв! А яке йому бути всiх вище i крутiше! Фрiдрiх - це Вольф, отже вовк!
  Вже стемнiло, а битва все ще не згасала. Нiмецькi колони i з пiвночi, де рвалися полчища прославленого Роммеля, i з пiвдня, де пер Майнштейн, обклали мiсто Павловський Посад. Вже опiвночi танки Готи i насамперед кiлька "Фердинандiв"-4 увiрвалися на околицю цього селища... Але змушенi були зупинитися. Тодi Гота наказав обминати найзавзятiшi вузли оборони. О другiй годинi ночi на схiд вiд Павловського Посаду, частини другого есесiвського корпусу та першого танкового теж iз СРСР, вийшли назустрiч, один одному. Так вночi на 12 жовтня 1947 року навколо Московського вiйськового угруповання зiмкнулося кiльце блокади!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Вранцi 13 жовтня 1947 року Фрiдрiх боровся, як завжди самовiддано i вмiло. Його вiрний лiтаючий скакун рвався у висоту, а двигун, не дивлячись на те, що хлопчик неодноразово форсував його, працював без збоїв.
  Опiр радянських вiйськ помiтно ослаб... Гiтлерiвцi поки що не наважувалися наступати на перетворену на неприступну фортецю Москву, а просувалися у бiк сходу. У Павлiвському Посадi ще кипiли бої, фашистськi полководцi цiлком резонно вiдмовилися використовувати в межах танки, кинувши на штурм румунiв, iталiйцiв, арабiв, iндусiв та iншi iноземнi частини.
  Фрiдрiх взяв участь у двох-трьох дрiбних повiтряних сутичках, i легко, зрiзав приблизно дюжину лiтакiв. Iншi цiлi були наземними: гармати, гаубицi, мiномети, катюшi i якщо пощастить танки.
  Останнi зустрiчалися не часто. Схоже, поради видихнулися. До полудня, коли парнiсть жовтня стала нестерпною, настав короткий затишок i Фрiдрiха або як його офiцiйно називали Фрiдрiх Великий Бiсмарк викликали до Смоленська.
  Юний ас-термiнатор виглядав дуже задоволеним та веселим. Фрiдрiху хоч i було дуже гiрко й соромно за свою зраду, але перспектива отримання фашистських нагород радувала хлопця.
  Разом iз ним викликали й Гельгу. Дiвча також була збуджена i її перлиннi зубки iскрилися чарiвною усмiшкою пантери. Вона сказала:
  - Розумiєш хлопчик-вовк, ми перемогли росiян!
  Фрiдрiх у цьому випадку анiтрохи не подiляв оптимiзму:
  - Поки що це лише промiжний успiх та боротьби... Бої та битви лише набирають обертiв. Але початок i справдi, успiшно...
  Для нагородження було обрано будинки обкому ВКП. На величезнiй автостоянцi розташовувалося безлiч розкiшних автомобiлiв переважно американського виробництва.
  Справдi, в актовому залi були присутнi марiонетковi генерали з армiї США, Британської iмперiї, Канадського домiнiону. Був навiть один iз англiйських принцiв... Ну i звичайно ж сам Герман Герiнг та Адольф Гiтлер... Тiльки ось i це Фрiдрiха здивувало, що Маргарет з ним не було. Дивно, може просто, будучи вагiтною, це видатна, неповторна жiнка не хоче наражати на небезпеку своєї i отриманої вiд аса дитини ... Адже вiйна це зовсiм не жарт!
  А може, їй не хочеться, за чоловiка спiлкуватися з новим фаворитом Гiтлера? Тут, загалом, усе можливо i прочитати, що на умi жiнки красивої, як Афродiта, i пiдступної, як Гера, майже неможливо.
  Втiм, Фрiдрiх навiть радий цьому. Бракувало у присутностi фюрера пiддавати себе та її ризику видати свої емоцiї, мимовiльним жестом, чи не обдуманим словом. Адже рогатi чоловiки, особливо в особi владики пiвсвiту, дуже небезпечнi. Навiть для такого крутого хлопця, як Вiн - солдат номер один Третього Рейху!
  Бiльшiсть прибулих на нагородження були льотчики - Герiнг сам ас, затятий шанувальник теорiї генерала Дуа - авiацiя бог вiйн, звичайно насамперед видiляв повiтрянi сили. Але були й танкiсти, у тому числi знаменитий Вiттман. I церемонiя нагородження розпочалася з лицарських хрестiв.
  Коли викликали Хельгу, дiвчина буквально скакала, наче конячка, постукуючи каблучками. Їй вручили лицарський хрест i спецiальний значок винищувача, танкiв... Понад це сам фюрер Адольф вручив дiвчинцi iменну шаблю з дiамантами, як найкращiй жiнцi, яка вiдзначилася в результатi боїв у Московськiй битвi.
  Вiттман отримав хрест у дубовому листi, мечах та дiамантах, Зiрку лицарський хрест iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами вручили i "малюковi" Хаффману. Отримав нагороду i американський ас у своїй незмiннiй ковбойцi.
  Фрiдрiха нагородили останнiм... Це було цiлком логiчно, так вiн був найкращим iз найкращих. Висока нагорода, Велика зiрка Лицарського хреста залiзного хреста, i дубовим листям, мечами та дiамантами, був вручений пiд грiзнi звуки нацистського гiмну. Крiм того, було вручено чотири значки, за чотириста, п'ятсот лiтакiв, i за чотириста, п'ятсот танкiв. Цi значки також були золотими, а п'ятисотки навiть iз крихiтними дiамантами.
  Гiтлер довго тряс руку Фрiдрiху i щось захоплено говорив... Хлопчик же пожирав очима знаменитий хрест. Дiаманти прикрашали платинове дубове листя, i рукоятки мечiв. У пам'ятi промайнула цифра, що навiть звичайних лицарських хрестiв iз дiамантами, таких орденiв було вручено лише двадцять сiм за всю вiйну. Ну, а на цей момент i менше... Вищий ступiнь нагороди, Лицарський хрест, де срiбне листя замiнено на золоте, поки що не засноване.
  Втiм i на цьому нагородження не обмежилося. Гiтлер оголосив, що Фрiдрiху привласнили Звання майора-фельдмаршала ВПС та гвардiї СС, з врученням iменної зброї та премiї в мiльйон п'ятсот тисяч марок (вартiсть п'ятнадцяти нових "Пантер").
  Iменна зброя була така сама, як i подарована Хельзi шабля, з дамаської сталi, з рукояттю красиво прикрашеною дiамантами та смарагдами.
  Фрiдрiх не втримався вiд спокуси i кiлька разiв змахнув зброєю гiдним султана. Рукоятка була зручна, а шабля чудово збалансована, i для сильної хлоп'ячої руки здавалася легкою.
  Далi виступив американський генерал Манкурт, який увiйшов в iсторiю як автор крилатого висловлювання: нехай моя країна не має рацiї, але це моя країна!
  Крiм того, цей полководець прославився жахливою жорстокiстю, у тому числi i до вiйськовополонених.
  Манкурт жорстко заявив:
  - Росiйськi варвари захопили багато землi, створивши один величезний барак, у якому панує вiчний бардак. Скiльки їхнiй терористичний режим мучитиме шосту частину людства? Народи Росiї чекають визволення та приходу на їхню землю армiї вiльної Європи та США. А тому Америка докладе максимальних зусиль, щоб перемогти СРСР. Потiк нашої технiки та добровольцiв з усього свiту, посилюватиметься i зростатиме! (Бурхливi оплески). Усi країни свiту об'єдналися проти бiльшовицької зарази. З нами Господь Бог та небесна армiя. Наперед за перемогу!
  Слiдом за ним виступив англiєць i пiсля чого фюрер перервав офiцiйну частину церемонiї, оголосивши про початок балу. Вiдразу з'явилося безлiч дiвчат i жiнок готових скласти пару прославленим героям.
  Фрiдрiх хотiв вибрати як партнерку Хельгу, але та несподiвано вiдмовилася - сказавши, що звичай не велить танцювати з напарницями, або напарниками з бойової зброї. Ну що ж хлопчисько вибрав iншу жiнку, тим бiльше, що тут усi жiнки гарнi - мабуть спецiально пiдбирали. Фрiдрiх усмiхався i легко танцював, але думки хлопця були про iнше.
  Ось вiн отримав високий орден i вже майор-фельдмаршал ... Кар'єра йде по наростаючiй, а за кiлькiстю збитих лiтакiв i пiдбитих танкiв йому немає рiвних у свiтi! Начебто все добре, але чомусь на душi шкребуть кiшки... Але якщо взяти вiдомих дiячiв, наприклад Роберта Артруа, принца кровi з королiвської гiлки капетингiв. Адже вiн воював проти своєї батькiвщини Францiї i трохи не мучився, хоча на руках i була кров спiввiтчизникiв.
  А на боцi фашистiв воюють сотнi тисяч росiян. Навiть великий князь Кирило Романов офiцiйно заявив про пiдтримку схiдного походу та звiльнення вiтчизни вiд бiльшовикiв. Романови i то за нацистiв i країнами Заходу, що стоять за ними.
  Ну якщо славетнi князi, а Третiй Рейх i проти, Сталiна, то чого йому Фрiдрiху мучитися. Тим паче можливо, у СРСР зовсiм його предки живуть. А що, давайте мiркувати логiчно... Адже вже перебiг iсторiї серйозно змiнився. Тепер свiт, нiколи не стане iншим, ось i Московська битва порадами програно... А що це означає? А те, що по-перше в свiтi, що змiнився причому значно, ймовiрнiсть, що його батьки (до речi, що народилися в рiзних мiстах) зустрiнуться i створять сiм'ю рiзко падає. Адже ще й тато з мамою в 1947 роцi не народилися... Значить, i ймовiрнiсть зустрiчi двох дiдусiв, i двох бабусь буде ще менше!
  Плюс ще кожна дитина з погляду набору генiв неповторна i суто iндивiдуальна. А значить, якщо момент зачаття змiнитися хоча б на годину, або навiть десять хвилин, то це вже буде не вiн... Не Фрiдрiх з унiкальною особистiстю та набором генiв, а зовсiм iнший, можливо, навiть зовнi не схожий хлопчик.
  Тобто втручання попаданца в минуле за логiкою речей, має призвести до зникнення i самого порушника непорушних законiв часу... Тобто Фрiдрiх мав стати фаворитом у Гiтлера просто зникнути! I вiн, i його брат, i, можливо, батьки та iншi.
  Але якщо юний ас живий, i сильний, здоровий, як нiхто на це нещаснiй планетi, то може це минуле зовсiм не його свiту! Може це навiть не його всесвiт, якесь паралельне свiтобудова та ще й з вiдставанням у часi. Тобто вiн Фрiдрiх вбиває зовсiм не своїх предкiв, не рiдних спiввiтчизникiв, а чужих iндивiдiв, якi мають лише спiльну схожiсть iз абстрактним минулим хлопчиком-термiнатором.
  А значить вiн, по сутi, i не зрадник - просто людина, на кшталт влучникiв iз рiзних фантастичних серiалiв, яка в минулому використовує знання сьогодення, та ще надiлена провидiнням неймовiрною силою. Ну, а якщо йому судилося мати надздiбностi, значить ними просто грiх не скористатися! Ну, оскiльки доля, сама правиця небесна направила його спочатку до Гiтлер-югента, потiм до Третого Рейху, то потрiбно докласти всiх зусиль, щоб зробити кар'єру. Добре бути майором-фельдмаршалом у чотирнадцять, хлоп'ячих рокiв, але у двадцять повноцiнним генералом, а то й фельдмаршалом краще. I як знати, може Третiй Рейх та Америку остаточно переварить, i тодi його син стане першим Всесвiтнiм диктатором!
  Тут раптово з'явилася так, кого юнак найменше очiкував побачити: Євгенiя Порше... Висока, красива, мiцна, навiть якась трохи сiльська i напрочуд не аристократична для дочки одного з найбiльших магнатiв Третього Рейху.
  Щоправда, на вiдмiну вiд колишньої зустрiчi, дiвчина одягла дуже дорогi, з дiамантами, але при цьому прозорi привабливi, хоч при цьому й не дрiбнi нiжки.
  З-за високих пiдборiв i без того росла дiвчина, здавалася майже велетенкою. Сам Фрiдрiх звичайний i навiть менший за розмiрами пiдлiток для своїх рокiв, був її нижчим, приблизно на двадцять три, двадцять п'ять сантиметрiв, а з урахуванням каблукiв i бiльше.
  Фрiдрiх навiть знiяковiв, а раптом вiн так i не виросте бiльше, нiж ця дiвчина шести фунтiв зросту (у кого вдалася її батько Порше, адже не велетень, хоча не вiдомо, яка була мати, i хто їй лазив пiд спiдницю!), буде над ним завжди височiти. Та вже краще вона, як i минулого разу ходила боса.
  Євгенiя втiм, дивилася на юного асса iз захопленням, i простягнувши руки поцiлувала його в губи:
  - Лицар ти мiй! Свiтло не земне!
  Фрiдрiх знiяковiв:
  - Да я....
  Євгенiя перервала:
  - Не треба слiв! Ти заслужив похвальбу. I не тiльки як льотчик. - Дочка магната струснула зачiскою. - Подумати тiльки, у тебе просто фантастичний дар iнженера та конструктора. Такi iдеї пропонувати. Генiю! Вище за Леонардо Давiнчi.
  Фрiдрiх пiдколов:
  - Ну так! Я згоден, що це художник не однiєї вiйни не виграв. Хоча його шедеври i пiдкорили весь свiт!
  Вони почали танцювати. Євгенiя була так само красива, фiгуриста, але для Вольки виглядала завеликою ... А духи дурманливе пахли ... Хлопчик дивлячись на вирiз її розкiшних грудей вiдчув цiлком природне, для фiзично мiцного i розвиненого пiдлiтка бажання. Тим бiльше, що Хельга демонстративно вдавала, що нiчого не помiчає. Втiм, молодому поколiнню нiмцiв вселяли, що жiнцi вiдчувати i тим бiльше демонструвати ревнощi непристойно, а чоловiк, якщо вiн герой вiйни, навiть повинен змiнювати. Що покращувати породу! Як казав Гiтлер: замiжнiй жiнцi не грiх народити дитину вiд iншого чоловiка, той має кращi фiзичнi данi, нiж чоловiк. Євгенiя втiм, цiлком серйозно запитала хлопця:
  - А ти де вчився, що так добре знаєш принципи управлiння танкiв та САУ, вигадуючи подiбнi до Ноу-Хау?
  Фрiдрiх не мiг i не хотiв говорити правду, причому малознайомiй дiвчинi, яка нехай навiть має батьком магната, що входить до першої десятки найбагатших людей Третього Рейху та улюбленця Гiтлера та Герiнга. Вiн вiдповiв ухильно:
  - Тут грають роль захоплення з дитинства... Рiзна наукова лiтература, бажання винаходити! Не обов'язково сидiти за партою, щоб створити щось слушне.
  Євгенiя кивнула:
  - Та я теж захоплююсь спортом, i одночасно гризу, або навiть жую гранiт науки... Проте хiба схожа мiсiс Поршне на кабiнетного пацюка?
  Фрiдрiх скеля вовчi зубки, пiдтвердив:
  - Та на щура, причому не тiльки кабiнетного, ти зовсiм не схожа! Швидше за все, навiть тебе можна порiвняти.
  Євгенiя попередила:
  - Тiльки з коровою не порiвнюй! Це досить мерзенний натяк!
  Фрiдрiх фiлософськи зауважив:
  - Хто б бикує не по дiлу, отримує ранг козла! Тож... У нас дурний пiшов базар.
  - Базар це сленг? - здогадалася Євгенiя. - А взагалi у нiмецька мова начебто правильна, але якась... Надто вже правильна, наче розставленi наголоси, чiткi слова, натяг мови... I немає акценту, але вiдчувається, що щось не зовсiм рiдне саме в цiй правильностi...
  Фрiдрiх не подав вигляду, що хвилюється.
  - Ну, i що з цього? Може, пiдозрюєш, що радянський шпигун, i що росiяни пожертвували двадцять тисяч у мiсцi з американськими та пiвтисячею своїх незлiченних лiтакiв, щоб упровадити мене верхiвку Третього Рейху?
  Євгенiя похитала головою:
  - Нi, я не думаю! Це було надто навiть для росiян. Хоч i є вiдома приказка: розумом Росiю не зрозумiти. Але менi здається iнше, може ти, як сказати ... Продукт генної iнженерiї СС. Чи свого роду людина майбутнього? Я читала науковi працi з генетики i знаю, що природу людини можна змiнити, полiпшити або погiршити штучним втручанням. А твої надлюдськi риси воїна... Це так...
  Замiсть вiдповiдi Фрiдрiх нахилив своїй подругi голову i жарко поцiлував її в пишнi губи. Потiм сказав:
  - Не забивай собi гарну голову. Якщо ти боїшся, що вiд мене отримаєш дефектних дiтей, то це не так! Взагалi може бути змiнена тема розмови.
  Євгенiя погодилася:
  -Та краще змiнити! Поговорити про танки ... Зокрема головний оперативний штаб на чолi з Гудерiаном видав конкурсне завдання: два типи танкiв ... Як би середнiй "Iмператорська пантера" з гарматою 88-мiлiметрiв Ел 100 або коротше але бронебiйною, i лобовою похилою бронею не менше 250 мiлiметрiв i "Королiвський тигр" з гарматою калiбру 105 мiлiметрiв Ел100, з лобовою бронею не нижче 300... Причому вага першого танка не бiльше нiж п'ятдесят тонн, а другого 65.
  Фрiдрiх зневажливо, як лев перед ховрахом пирхнув:
  - А що хiба таке не реальне? Особливо з огляду на те, що у вас стало легше з дефiцитними матерiалами, а бомбардувальники союзникiв не спустошують землi Третього Рейху!
  Євгенiя зiтхнувши вiдповiла:
  - В принципi реально, але ми не встигли, вiрнiше, не встигаємо виготовити прототип у металi в потрiбний термiн. Ти якось надто пiзно нам подав свої генiальнi Ноу-Хау. А Гiтлер хоче, щоб новi танки почали надходити на озброєння армiй Третього Рейху вже цього року.
  Юний ас здивувався:
  - А що потрiбно так багато часу на виготовлення прототипу?
  Дiвчина кивнула:
  - Чимало, особливо якщо модель принципово нова ... Тут як це по народному: гнатимеш - потрапиш в яр!
  Фрiдрiх подумав: звiсно є тут проблеми... Ось, наприклад, радянськi конструктори стiльки рокiв мучилися зi створенням танка IС-10, або цiлих два роки возилися з Т-54. Причому цей танк проектували вже пiсля вiйни, маючи досвiд битв Другої свiтової. Крiм того, це була не принципово нова модель, а лише подальша еволюцiя Т-34. Ось, наприклад, Т-44 виявився не цiлком вдалим i його в бойовi дiї практично не використовували... Так що не варто чекати особливих чудес.
  Танк "Тигр" з огляду на вiдсутнiсть у нiмцiв досвiду зi створення машин подiбного типу (якщо звичайно не брати до уваги ходової частини, тут наприклад вже був створений пiд час першої свiтової вiйни 150-тонний "Колоссаль").
  Фрiдрiх помiтив:
  - Потрiбно проектувати на базi вже створеної Пантери-5, або АГ. Її ходова частина дозволяє нести гармату не тiльки калiбру в 88-мiлiметрiв, а й навiть 128, або гаубицi в 150...
  Євгенiя хихикнула:
  - Але ж саме це ми робимо! Втiм, Порше вже має свiй "Королiвський тигр", правда з гармат калiбру в 88-мiлiметрiв. Але, може, як промiжна модель зiйде i такою. Початкове завдання з бронювання в 250 мiлiметрiв у ньому виконано, хоча вага i досить велика 63 тонни. Натомiсть вежа з дуже великим кутом рацiонального нахилу бронi, витончена та обтiчна... Може й вдасться виграти промiжний конкурс, але надалi виникнуть проблеми. Але за твоїми Ноу-Хау можливе створення танка, що не пробивається з усiх бокiв, що руйнує будь-яку оборону. Адже для машини прориву дуже важливо мати саме гарний захист бортiв, чим на жаль дуже довго не могла похвалитися "Пантера".
  Фрiдрiх помiтив:
  - Може, поки не чiпатимемо тему танкiв... Точнiше закiнчимо її обговорювати. Ми що старi професори або молодi хлопець i дiвчина.
  Євгенiя погодилася:
  - Ти як завжди маєш рацiю, погоримо про щось свiтське. Наприклад про Британський королiвський будинок.
  Фрiдрiх скривився:
  - Ну i тема! Хай прийде час вiд Вiнзорiв нiчого не залишиться. Чи ти думаєш, опанувавши Москву, нашi танки не зможуть, уже захоплений Лондон, стерти на порошок?
  Євгенiя блиснула зубками:
  - Ну, звiсно ж, зможуть!
  Пiсля балу пiшла знатна вечеря з самi розкiшними стравами, але без мiцних алкогольних напоїв. Нiчого мiцнiшого за шiсть градусiв. Ну, а потiм Фрiдрiх та Євгенiя, як i належить хлопцю та дiвчинi пiшли в окремий номер.
  Хоча прийнято вважати, що високi блондинки не вiдрiзняються темпераментом, Євгенiя надзвичайно переконливо протягом кiлькох годин доводила протилежне. Ну, i Фрiдрiх теж не вдарив у бруд обличчям. Так вони заснули, мiцно обнявшись.
  Хлопчику снилося, що вiн японський нiндзя, який отримав замовлення вiд росiйського царя Миколи Другого, убити мiкадо, тобто iмператора.
  Фрiдрiху снилося, як вiн дереться по шорстких стiнах, пальцями рук i нiг чiпляючись на найменшу трiщину або щербинку. Хлопчик проник у палац, де почалася найжорстокiша сутичка.
  Юний нiндзя, як i зазвичай, рубав, колов, зносив з ворогiв голови... Сон був надто сумбурний, надто багато кровi, рубки, i мало сенсу. Плюс ще всюди стрибають голоногi дiвчата з мечами... Коротше кажучи...
  Проспати вдалося години три-чотири не бiльше.
  - Бiй у самому розпалi! Незамiнних людей не буває, окрiм таких, як ти Фрiдрiх Бiсмарк.
  Хлопчик схопився i навiть не попрощавшись, поквапився до найближчої злiтно-посадкової смуги.
  I як з'ясувалося, викликали його недаремно... Генерал армiї Рокоссовський отримав наказ вiд Сталiна, не чекаючи повного зосередження сил завдати удару по групi армiй Роммеля. В даному випадку розрахунок будувався на тому, що нiмцi ще не встигли розгорнути свої вiйська для наступу на Воронiж. Тож був шанс виконати лоукiк по розтягнутому флангу, виснаженому попереднiми боями нiмецьких вiйськ.
  Фрiдрiх змушений був сiсти на Фоккен-Вульф, причому не штурмової модифiкацiї, а звичайної моделi, iз чотирма двадцяти мiлiметровими гарматами та двома кулеметами. Тож через надмiрну поспiшнiсть хлопчик виявився без того зброї, що себе так ефективно зарекомендувало для боротьби з танками. Щоправда, у нього були ще у фюзеляжi десятий бомбардувальник.
  У небi також було спекотно, з'явилися радянськi штурмовики та винищувачi Якi-9. Останнi машини втiм, через слабкий захист та живучiсть, були вразливi i на великiй дистанцiї, для гармат 20-мiлiметрового калiбру. Фрiдрiх спочатку дав по рогах винищувачiв, якi, звичайно ж, випередили тихiшi Iли. Чотири авiацiйнi гармати, це сила... Першi два дюжини якiв розсипалися, навiть без жодних хитрих заходiв у хвiст.
  Фрiдрiх не крутився, не маневрував, вiн просто, трохи змiщував авiагармати i вiбрував корпусом своєї масивної машини.
  Двадцять п'ять, двадцять шiсть, двадцять сiм... Без промаху, за зухвалими Яками, якi зазнають втрат, проте не згортають, а навiть намагаються набрати швидкiсть... Фрiдрiх навiть трохи здивувався тому, чому в радянськiй вiйськовiй лiтературi так принизили цю славну машину Фоккен -Вульф. Так вона виконує повний вiраж за 22 секунди проти 19, у Якiв (а в полегшенiй модифiкацiї Як навiть 17 секунд здатний це зробити!). Але Фрiдрiху i не потрiбно маневрувати, вiн, просто знизивши швидкiсть, летить їм на зустрiч. За одну секунду можна збити сiм-вiсiм машин.
  Час для Фрiдрiха в станi бойового трансу потекло дуже повiльно, i вiн встигає, i подумати i розрядити свої боєкомплекти. У принципi прийнято вважати, що один навiть найумiлiший асс, включаючи навiть таких феноменiв як Рудель, не може серйозно вплинути на перебiг вiйни. Ось у реальнiй iсторiї шiсть найкращих нiмецьких асiв знищили цiлу повiтряну армiю, але бiй за панування в атмосферi гiтлерiвцi безнадiйно програли.
  Але в даному випадку, кидати стiльки якiв в одному мiсцi проти над людиною загрожує ... Шiстдесят один винищувач збитий менше, нiж за одну хвилину. Просто так от крила вiдвалюються, або бронескло кабiн розбивається. Останнє ще гiрше, бо льотчику в цьому випадку не врятуватися. А досвiдчених асiв i так уже трiшки в Червонiй Армiї залишилося.
  Серед збитих машин, чотири належали гвардiйцям, якi збили понад п'ять лiтакiв... Тiльки знову це не допомогло, так Волька знав куди бити i як... Як з автомата мисливець збиває зграю гусей. Ось саме зграю, однiєю чергою, iнтуїтивно, чуттям визначаючи i спрямовуючи рухи стовбура, в потрiбну мету, коли жодна куля не пролiтає повз. Гуси, а в даному випадку радянськi лiтаки збиваються, причому там, де розбитi кабiни, i прошитими льотчиками ще деякий час летять прямо. А ось деякi крила втрачають...
  Фрiдрiх згадав тут фiльми про влучних американських ковбоїв, i знаменитий фiльм у головнiй ролi з Дi Капрiо - "Швидкий, але мертвий!". Але ось у тi часи ковбої США не знали, автоматичних кулеметiв, та швидкострiльних авiагармат. Iнакше б вони зрозумiли, яка це просто жахлива за силою руйнацiя зброя.
  Якi в найближчому оглядi закiнчилися i Фрiдрiх перейшов на Iли. Тут найкраще атакувати їх зверху, або iз задньої пiвсфери. Причому оптимально, було б також, не скорочуючи дистанцiю.
  Iнший спосiб це вiдстрiлити крихкiшi крила, на них бронi не повiсиш.
  Iл-2 прозваний горбатим. Пiсля того як у ньому встановили друге мiсце, для стрiльця, що захищав задню пiвсферу, збити подiбну машину для новачка стало складнiше, зате ... Звичайно погiршилася аеродинамiка цього лiтака. Отже, з ними буде ще простiше...
  Логiчнiше було б Iлам розлiтатися в рiзнi боки, але система... Коротше почалося побиттям легендарних штурмовикiв. Втiм, приспiли вже й спритнi "Саламандри"-3. Вони також взялися за мули...
  Фрiдрiх навiть подумав, що вони могли б його випередити, зустрiвши якi ще на пiдходящi ... Хоча як знати ... Льотчики Люфтваффе не хоробри росiйськi воїни, i зазвичай в бiй поступаючись числом не вступають, але може крiм випадкiв, коли створюється занадто серйозна загроза сухопутним вiйськам .
  Втiм, Фрiдрiх теж проблем не має... Бий з гармат у задню броньовану пiвсферу, або оббив крила - результат один. А як цi машини потiм униз валятися, навiть слiд у повiтрi залишають... Немов смуги на спинi раба, що б'ється.
  Фрiдрiх збив тридцять сiм мулiв i ще прихопив два "Пiшки". Знову сотка, хоча попереднiй рекорд сто один не побитий. Просто лiтакiв у ворога лишилося. Тепер тiльки бомби скинути i повернуться.
  Радянськi танки тепер йшли в атаку, без пiдтримки авiацiї, та й тим бiльше артилерiї. На них обрушилися штурмовики та бомбардувальники. На щастя для радянських танкiстiв вони могли використовувати ходовi якостi машин. Але кiлькiсть лiтакiв усiх видiв зростала.
  Фрiдрiх скинув усi свої бомби та повернув на аеродром. Втiм, вiн встиг побачити Фоккен-Вульф-4 Руделя, знаменитого винищувача танкiв.
  Юний ас повернувся на свiй "рiдний" аеродром, де на нього чекав "Пегас-термiнатор" Ме-362.
  Фрiдрiх, посадивши Фоккен-Вульф, крикнув сусiдньому пiлотовi:
  - Бреше той, хто має нахабство стверджувати, нiби F -490 поганий винищувач. Немає поганих лiтакiв, є лише нiкудишнi пiлоти.
  Наступний лiтаковилiт звiвся виключно до боротьби з танками. Поки що нiмцi не встигли вивести на зустрiч потужний бронь кулак, i навалилися лiтаками.
  Доблеснi радянськi танкiсти вже перетнули рвану лiнiю фронту i обрушилися на пiхотну частину, що складається з добровольцiв-арабiв.
  Мусульмани всупереч очiкуванням билися хоробро i не думали тiкати, але при цьому дiяли вкрай невмiло. Зокрема американська базука використовувалася якось не по-людськи, а тим бiльше гранати.
  Але й атака радянських частин видихалася. Фашистськi штурмовики зокрема застосовували численнi маленькi бомбардування, з кумулятивними зарядами, iдея, скопiйована з радянських конструкторiв, але з вмiлим втiленням. А ось наказ повiсити зверху мережу, радянськi танкiсти не отримали.
  А Фрiдрiх просто всаджував по дахах з авiагармат. Така ось найпростiша тактика. Пробей баштовий люк та твоя перемога. А скiльки машин можна так звалити, якщо бити з горизонтальної площини.
  А швидкiсть танк не рятує, якщо боєць б'є iнтуїтивно, не цiлячись, по натхнення.
  Ось як симулятор з танками, тiльки в тебе режим бога, i кожен точний пострiл, а стрiляєш ти часто-часто ...
  Ось число пiдбитих танкiв за п'ятдесят перевалило, так, що Рудель вiдпочиває... Але довелося вiдволiктися. З'явилися з боку "Вушка". Шiсть штук збито, а решта нехай трощать "Саламандри". Взагалi цi кукурудники пускатимуть у бiй вдень, найчистiше самогубство.
  Танки важливiшi за...
  Повернення... Полiт на Фоккен-Вульфi-4, а поряд iз ним Хельга.
  Дiвча спитала його:
  - Що тобi сподобалася Євгенiя?
  Фрiдрiх зневажливо пирхнув у рацiю:
  - А ти що заревновала?
  Дiвчина хихикнула:
  - Звичайно ж нi! Адже ми вiльнi, та й не в шлюбi. Тiльки цiкаво, хто кращий у лiжку, я чи вона!
  Фрiдрiх iз запалом вiдповiв:
  - Звiсно ж, ти! Ти не така велика, i куди спритнiша!
  Хельга весело розреготалася:
  - А я iншого вiд тебе й не чекала! Але, звичайно ж, краще за всiх... Фу вiн щур конструкторський, а одна з дуже небагатьох жiнок нагороджених лицарським хрестом залiзного хреста!
  Фрiдрiх помiтив:
  - Думаю i дубове листя, у тебе не за горами!
  Бiй показав, що хлопчик був, мабуть, правий. Хельга впевнено молотила танками. Мабуть вона хотiла довести, що войовниця може бути крутiша за воїна. Хоча, звичайно, з Фрiдрiхом їй не зрiвнятися.
  Незабаром з'явилися й великi танковi колони з нiмецьких та американських машин. Особливо спритнi та пустотливi американськi винищувачi танкiв "Вiдьми"-3. Це було серйозно, тим бiльше, що радянськi машини вже були знищенi здебiльшого ударами з повiтря. Проблемною також виявилася i "Пантера"-5... Її довгоствольна швидкострiльна гармата та непробивна лобова броня... Походом, що витримка почала вiдмовляти, екiпажам радянських танкiв. Деякi не слухаючи командирiв, повернули назад, намагаючись врятуватися з цього технотронного пекла.
  I знову повернення та вилiт, атака на танки...
  Вже опiвднi минув, вечорiє... Контратака Червоної армiї видихнулась. Їх iз Хельгою перенацiлили на напрям пiдтримки, групи нiмецьких армiй, що рухають до Рязанi. Водночас солдатiв Ватутiна, якi перебували в котлi, намагалися пiджати.
  На схiд нiмцi, як i ранiше, просуваються повiльно. Тут їм заважає i стiйкiсть радянських вiйськ, i обороннi рубежi Степового фронту, навiть не такi щiльнi як пiдступах до Москвi.
  Втiм, гiтлерiвськi вiйська отримали бiльше змогу маневру, i Гот намагався такими колонами обходити основнi вузли оборони. Подекуди просування нiмецьких частин прискорилося.
  Фрiдрiх спитав Хельгу:
  - Ти не втомилася дiвчина моєї мрiї?
  Блондинка-воїн вiдповiла:
  - Радiсний настрiй проганяє втому, краще, нiж батiг корiв! Хоча втома замiсть молока виходить кривавим гноєм!
  Фрiдрiх погодився:
  - Тут уже не попреш проти iстини!
  Вночi юний продовжував полiт, незважаючи на те, що на небо набiгли хмари та полився дощ. Згiдно з нiмецькою вiйськовою доктриною, авiацiя використовувалася i придушення оборони на передньому краї... А на вiдмiну вiд сорок першого року, лiтакiв у Люфтваффе цiлком завдяки допомозi Пiндостану вистачало з надлишком.
  Фрiдрiх тепер атакував дзоти, а то й дрiбнiшi цiлi... Вночi битва не вщухала, i радянськi вiйська переходили в контратаки. Нехай i крейда, i досить сумбурнi, але вiд цього не менш доблеснi.
  Вночi якщо не брати до уваги ескадрильї У-2, повiтряних цiлей не зустрiлося. А за дзотами вiдбомбили... Злегка.
  На ранок 15 жовтня 1947 року розгорiлася битва за мiстечко i водночас залiзничний вузол: Електросталь. Там було дуже жарко i, що головне, до Фрiдрiха приєдналася його нерозлучна подруга Хельга.
  - Ну, що великий лицар, напираємо ми на ворогiв?
  Фрiдрiх завзято вiдповiв:
  - Напирають бомжi бiля пивної скриньки, а ми перемагаємо. I ще як перемагаємо...
  Саме мiстечко Електросталь було пристойно укрiплене. У його захистi крiм армiйських елементiв брали участь i двi новi дивiзiї НКВС. Хоча вони, загалом, були такою елiтною вiйськовою гвардiєю як СС, але озброєння мали i артилерiю, i легкi танки.
  Гiтлерiвцi, в свою чергу, намагалися створити свiй власний котел... Обiйти цитадель, охопити клiщами...
  Тут, звичайно, авiапiдтримка грає чималу роль, особливо якщо розтягується горловина.
  Хельга, як i властиво дiвчинцi запевнила:
  - Перемога буде за нами! Готуй влiтку сани!
  Фрiдрiх погодився:
  - I не лише влiтку! Будемо використовувати важкi танки та авiаснаряди.
  Хлопчик подумав, що вони знову в армiї Майнштейна, але на Заходi бiльш вiдомий найпопулярнiший Роммель. Оскiльки пiд час битви юнак бiльше дiяв у трансi, ведений пекельним духом, то чому б йому не згадати про славнi подвиги цього полководця. Тим бiльше приємнiше згадувати про битих англiйцiв, нiж про повалених росiян!
  Роммель, дiйшовши до лiнiї Маррет, зрозумiв, що опинився в наполеонiвськiй "центральнiй позицiї" мiж двома ворожими армiями i тепер може завдати рiшучого удару, розбити одну з них i лише пiсля цього розвернутися i зiткнутися з другою.
  Фрiдрiх хихикнув сам собi: Наполеон, хоч Лев Толстой у цьому й сумнiвався, був, безперечно, великим i полководцем та правителем. Особливо якщо дивитися на досягнення. Тiльки вiн їх не втримав. Гiтлер щодо цього, ще гiрше.... Але порiвняти фюрера iз Наполеоном у принципi можна!
  Талановитий полководець Роммель зрозумiв i щось, ще: американцi та французи пройшли далеко на схiд у центральний Тунiс i утримували Схiднi ущелини Дорсал при Фондуке, Фаїдi та Гафсе, прикриваючи ущелини Захiдних Дорсал за 60-70 миль на захiд.
  Виходило, що, якби iтало-нiмецькi вiйська захопили Фаїд i Гафсу а потiм рушили на захiд повз Ферiану i Кассерiна, вони могли вийти прямо до величезної американської бази постачання i до їхнього штабу в Тебессi. У Тебессi iтало-нiмецькi вiйська виявлялися далеко на заходi вiд лiнiї союзникiв у Тунiсi i практично на їх комунiкацiях. Варто було Роммелю, потiм повернути свої танки i направити їх на пiвнiч, до моря, в сотнi миль вiд цього мiсця, нiмцi могли б вiдрiзати всю армiю союзникiв у Тунiсi або змусити її забратися до Алжиру.
  Роздуми Фрiдрiха перервало, поява двох Лаггов, що вирвалися з-за хмар... Цих у витрату... А потiм влучнi пострiли по гарматах... Тiльки вiн може так стрiляти... Ще чотири Яки... i їх тут же.... А тепер по "Катюшi" пли... Так щоб уламки на всi боки летiли... Ще одну реактивну пускову установку... Ось i Хельга збоку намагається. Кричить йому:
  - Герой давай жорсткiше всаджувати!
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Мiсiя Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової у паралельному свiтi ще не закiнчилася.
  Нiмцi вели наступ у напрямку мiста Горький. Вони взяли його у повне кiльце оточення. Хлопчик i дiвчинка захищали це велике мiсто.
  Повнiстю оточена задихалася Москва. Гiтлерiвцi подекуди вже прорвалися до Кремля. Становище столицi СРСР було майже безнадiйним. До кiнця пiдходили снаряди московського гарнiзону. А з падiнням столицi це вже була б iнша вiйна.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися за мiсто на Волзi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, налаштованi, по-бойовому.
  Ведуть вогонь i спiвають:
  Пiонери не здаються,
  Їх i тортури не лякають.
  Як орли вони б'ються,
  Вiдправляючи фрiцiв у пекло!
  
  Багато серед них героїв,
  Багато шалених хлопцiв.
  Якщо треба ходять строєм -
  Заряджаючи автомат!
  I ось хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, а насправдi пропалений ветеран, якому вже багато рокiв Олег Рибаченко дав чергу, викосивши фашистiв.
  А потiм як кине босою нiжкою по вороговi гранату.
  I розкидає на всi боки фрицiв.
  Пiсля чого хлопчик проспiває:
  - Я росiйський воїн на колiна дикуни,
  Ворогiв Росiї, я кошторис з лиця землi!
  Маргарита ця дiвчинка-герой, теж як кине босою нiжкою забiйний подарунок смертi. Виб'є масу гiтлерiвцiв, i прочiркає:
  - За велику Русь!
  I знову як зареготає.
  Хлопчик i дiвчинка борються героїчно. Хоча вже вiйну майже програно. Нiмцi вже й Оренбург обклали, i скрiзь пiдiбгали, де тiльки могли Червону армiю.
  Точнiше, Оренбург уже давно взятий. Тiльки один замок ще там тримається. Гiтлерiвцi вже оточили й Уфу.
  Мало того, їхнi вiйська з пiвдня вже пiдходять до Казанi. Становище бiльш нiж критичне.
  А ситуацiю посилює ще й те, що зi сходу пруть самураї, i в Середнiй Азiї вони вже з'єдналися з нiмцями.
  Але вiдважнi дiти-попадцi борються. Вони вiрять у свою перемогу. Або принаймнi готовi померти з гордо пiднесеною головою. А втiм, як це смерть? Вони ж безсмертнi!
  I лишаються вже багато рокiв дiтьми. А десь там iншi свiти та мiсiї.
  Олег дає черговий пострiл. Потiм кидок босими пальцями нiг гранати та спiває:
  - Сталiн буде з нами назавжди!
  Маргарита скосила фрицiв i пискнула:
  - Боже борони! Цього людожера до нас!
  I дiвчинка в гнiвi жбурнула босою нiжкою гранату.
  Олег Рибаченко досить логiчно зауважив:
  - Усi ми якоюсь мiрою людожери!
  I хлопчик босими пальцями нiг жбурнув подарунок смертi.
  Маргарита iз цим погодилася:
  - В якiйсь мiрi так!
  I теж босою нiжкою запустила забiйне, вiд чого двi нiмецькi машини зiштовхнулися разом.
  Олег Рибаченко вiв вогонь i думав, що становище СРСР, мабуть, уже безнадiйне i вести вiйну особливого сенсу немає. Ось вони даремно вбивають людей.
  Хлопчик жбурнув босою нiжкою двi гранати. Потрапив у гусеницю, нiмецькi танки серiї "Е" зiштовхнулися разом.
  Дитина-термiнатор заспiвала:
  - Коли прийде час,
  Ми будемо хоробро битися!
  Пiдйом бiйцiв зранку -
  I доблесно боротися!
  Хлопчик i справдi був готовий рознести будь-яку армiю, в пару хвилин.
  Маргарита теж кинула босий ножний подарунок смертi i пискнула:
  - За Велику Русь!
  Дiти настiльки вiдважнi воїни, що проти них нiхто не зневажає. Вони ж такi крутi бiйцi.
  Хлопчик i дiвчинка, як завжди, в дикому азартi. I з ними вiдвага, честь та смiливiсть. Вони проти фашистiв б'ються наче титани. I зрозумiло ворог не пройде, там, де вони стоять наче скеля. Може, навiть i щось мiцнiше за скелю i монолiт.
  Маргарита, ведучи вогонь, промовила:
  -Будемо чемпiонами планети,
  Ми гiганти вищої школи!
  I дiвчинка знову як запустить босою, точеною нiжкою подаруночок смертi. I розмолотила супротивника.
  Ось це дiвчинка настiльки крута, не зможеш проти неї нiчого ти застосувати.
  Бо проти брухту немає прийому. Хоча, це не брухт, але щось ще бiльш забiйне та круте.
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, просипiв:
  - Я не хлопчик, я суперхлопчик i буду найвищим на свiтi!
  I знову як кине босою нiжкою руйнiвний потiк вибухiвки. I знову два нiмецькi танки стикаються разом.
  Юний воїн налаштований дуже по-бойовому. Але вiдчуває, що тут уже батогом обуха не переб'єш. Хоча безвихiдних положень немає, як i непереможних противникiв теж.
  Хлопчик пригадав, як вiн до виборiв президента Бiлорусiї придумав коломийки:
  Шостий раз слухати марення нецiкаво,
  I скiльки "батьку" вiрити не зрозумiю!
  Рай обiцяв побудувати Лукашенку
  Але разом свiтла, ми йдемо у пiтьму!
  Так це було викликом системи та культу особистостi. Справдi, чому Європейська країна має терпiти диктатора, немов у середнi вiки?
  Та й Сталiн теж диктатор i в цьому всесвiтi поступово спускає вiйну на поразку.
  Дiти-герої билися ще три доби. А тим часом гiтлерiвцi оточили Казань i взяли Уфу.
  Бої протiкали вже у Кремлi. Чотири дiвчата-вiдьми, билися з гiтлерiвцями використовуючи мечi та тоненькi диски для метання босими нiжками.
  Кремль сильно зруйнований обстрiлами "Штурмльвiв", "Штурмтигрiв", бомбардуваннями та величезними гарматами.
  Сам Сталiн, зрозумiло поки що перебуває у Свердловську. I становище СРСР виглядає практично безнадiйним. Але поки що над столицею Росiї завiється Червоний прапор, а отже, не все втрачено!
  Люди вiрять, що ось-ось настане перелом!
  Наташу рубає араба навпiл. Кидає босою нiжкою диск i пищить:
  - Слава безсмертнiй Вiтчизнi! Гiтлеру нас не зламати!
  Зоя теж рубала фашиста двома шаблями i прочирикала:
  - Нi, не зламати нас!
  Пiсля чого її боса нiжка жбурнула вбивчий диск по гiтлерiвцям.
  I пара чорношкiрих бiйцiв звалилася з зруйнованої стiни Кремля.
  Далi вогонь вела Аврора. Вона стрiляла рiдко, але влучно. А потiм пускала в хiд шаблi. I вiд її босих пальчикiв нiжок летiли зiрочки та гострi тоненькi свастики.
  А ось i Свiтлана жбурне голою нiжкою гострий диск, i розпоре фрице. Пiсля чого заспiває:
  - Коловрат, Євпатiй Коловрат - захисник Вiтчизни, Перуна солдат!
  Коловрат! Євпатiй Коловрат! Героїв Русi збирає на сполох!
  Тут вся четвiрка б'ється. Майже вся Москва вже взята, добiгли кiнця бойовi припаси. I росiйськi хлопцi та дiвчата гинуть. Але не здаються. Хоча скiльки вже часу триває облога.
  Дiвчата на Кремлiвськiй стiнi як б'ються. Неначе богатирки. I незважаючи на грудень, вони босонiж i в одному бiкiнi. Але не вiдчувають холоду. А навпаки, їх енергiя тiльки зростає.
  I вiд босих пальцiв нiг вiдлiтають гострi, дуже пласкi диски. Якi розривають iноземнi вiйська Вермахту.
  Войовницi борються, наче богатирi вiйни. I з мiнiмумом одягу. Таких красунь не бентежать нi величезнi танки серiї Е та АГ, нi iншi страшнi винаходи гiтлерiвцiв.
  Нема дiвчини це те, що зможе перемогти будь-яку форму фашизму. Нехай навiть таку, досконалу як у цьому свiтi.
  Наташа рубала мечем, кинула босою нiжкою диск, зрiзаючи гiтлерiвцiв i, заспiвала:
  - Як добре в країнi радянськiй жити,
  I як чудово вермахт розтрощити!
  Зоя, провiвши млин шаблями, помiтила:
  - Вермахт дуже сильний став! Ось ми вже Кремль боронимо!
  I дiвчина кинула босими пальчиками нiжок зiрочку вражаючу фрiцев.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Це дике полювання на ворогiв!
  А тут ще у бою Аврора. Ну i дiвка руда та крута. На зимовому вiтрi її мiдно-червоне волосся майорить, наче бойовий прапор. Нi, така дiвчина нi перед ким не зiгнеться.
  I вiд кидка її босої нiжки, летить рiжучий плоть i кров, найгострiший диск.
  Вiн розрубується тiла супротивникiв. А Аврора кричить:
  - Я дiвчина суперкласу!
  А як у бою виглядає Свiтлана?
  Це блондинка-термiнатор просто диявольська пожежа, i торнадо анiгiляцiї.
  I теж вiд її босої нiжки летить убивчий сюрприз. I дiвчина на повних обертах у бiйцi.
  Вся четвiрка у бою. I їй не варто вiдступати, нi здаватися.
  Вони чотири вiдьми - просто супер! Справжнiй квартет знищення всього та всiх!
  Войовницi триматимуть дiлянку оборони. Але Кремль великий i скрiзь не встояти. Сили дуже нерiвнi.
  Наташа помiтила з досадою:
  - Ми вбиваємо, а не перемагаємо!
  I дiвчина знову босою нiжкою кинула вбивчий заряд.
  Зоя логiчно помiтила, рубаючи супротивника:
  - Не можна все перемагати... Якщо не в комп'ютернiй грi!
  I дiвчина iз золотистим волоссям знову кинула диск смертi.
  Аврора, розрiзаючи супротивникiв шаблями, прочирикала:
  - Перемога, я вiрю, буде за нами! В iм'я Священної Росiї!
  I вiд кидка її босих нiжок летить подарунок руйнування.
  I падають розрiзанi гiтлерiвцi.
  А далi Свiтлана у бою. Розрiзає фашистiв своїми кидками. I дiє гранично, або навiть безмежно вправно. Її босi нiжки такi спритнi. I демонструють жахливе знищення.
  А пiсля чого дiвчина як заспiває:
  - Слава Вiтчизнi та новим свiтам!
  I знову вiд її босої нiжки летить сюрприз смертi.
  А тут у бою знову Наташа. I рубає фрицiв, проносячись немов комета. I кричить на всю горлянку:
  - Слава величезнiй Вiтчизнi!
  I її мечi злiтають наче газонокосарка.
  А дiвчина навiть спiває:
  - Слався Росiя як на вiки,
  Буде виконана наша мрiя!
  I дiвчина босою п'ятою пiддала гострий бумеранг. I той перекрутився, i зрiзав дюжину чорних i смаглявих голiв.
  Звiсно, вбивали дiвчата не нiмцiв, а колонiальнi частини, що використовувалися проти них. Але войовницям навiть вiд цього тiльки крутiше.
  Вони блискучi i швидкi.
  Наталя знову рубає ворогiв. I вона босими нiжками, таке метне.
  I прореве:
  - Сталiн та слава!
  А далi Зоя. Як випустить вбивче. I її босi пальцi нiжок лист смертi випльовують.
  А войовниця як прореве:
  - За таку Батькiвщину, як наша, померти не страшно!
  А тут Аврора теж вiзьме i вступить у бiй. I теж босими нiжками запустить бумеранг. I перекроїть ворогiв.
  Пiсля чого як заспiває:
  - За Русь радянську! Що правитиме над всесвiтом!
  А далi у бою Свiтлана. Теж дiвка, яку не зупинити i не гальмувати. Ось як вона б'ється. Просто вiд такої войовницi спасу нема!
  I босими нiжками вона кидає вбивчi посилки. I вона вбиває ворогiв без жодної жалостi.
  Хоча потiм може помолитись за них Ярiлi. А може, й Перуну. Тяжко грiшникам пiсля смертi на них чекає царство Чорнобога! Але так по-своєму навiть цiкаво - вiйни точаться постiйно! I стiльки боїв! То що може бути i не варто надто гiрко оплакувати долю грiшникiв?
  Свiтланi навiть стало трохи смiшно: ось християнам не позаздриш - вони багатьох радощiв будуть позбавленi у вiчностi. Навiть те, що мали на планетi Земля.
  Ех, нещаснi грiшники! I ще нещаснiшi праведники!
  I дiвчина знову жбурляє подарунок смертi своєю точеною, босою нiжкою. Пiсля цього вимовляє:
  - Мир буде наш! Слава Росiї!
  Наташа провела мечами потрiйного метелика i прочирiкала:
  - Нехай буде вiчна слава великої Росiї!
  I її босi нiжки як кинуть убивче i неповторне. Пiсля чого гола п'ята дiвчини потрапила в лоб чорношкiрому, i збила його зi стiни, i ще п'ятьох арабiв.
  Далi у бою Зоя. Вже її нiчим не зупинити. Вона бореться iз гiтлерiвськими полчищами. I проводить потрiйний млин. Падають розрубанi нею бiйцi.
  Пiсля цього дiвчина вимовляє:
  - Вiчна Русь, буде зi Сварогом!
  I пiдморгує своїм напарницям.
  Далi в бою вже Аврора. Вона промайнула, мов пантера. Усiх зрiзала. I босими нiжками презент смертi запустила. Зрубала масу фашистiв i проспiвала:
  - За найвищу форму Вiтчизни!
  А потiм у битвi й Свiтлана. Як вона рубає ворогiв. I дiє дуже хвацько.
  Пiсля чого вiд її босої нiжки летить подарунок смертi. I зрiзає гiтлерiвцiв капiтально, наче бритва цирульника волосся.
  I дiвчина верещить:
  - Мiй вiк i моя правда! Слава Великiй Росiї!
  Так це четвiрка бореться воiстину героїчно. Але чотири босоногi та майже голi красунi другу свiтову вiйну виграти не в змозi. I ось упала i Москва.
  Дiвчата проривалися iз захопленої столицi, використовуючи i свої мечi, i покрив невидимостi.
  Вони взагалi на дуже багато здатнi. Дiвчата найвищого почину, що не знайти їх вище та красивiше.
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова йшли iз взятого мiста Горький.
  Фашисти, на жаль, майже всюди досягали успiху.
  Хлопчик i дiвчинка йшли i кидали на ходу босими нiжками голки, винищуючи фрицiв.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народ дзвiнкий -
  Шепiт розчавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться -
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунiзму!
  Маргарита кинула пальчиками босих нiжок кiлька голок i пiдтвердила:
  - Нi, не померкне!
  I дала чергу з автомата, скосивши двi дюжини фашистiв.
  Такi ось це дiти. Крутi, непохитнi. Хоча насправдi, це не та вiйна. I доводиться їм тiкати.
  Пала Москва, упало мiсто Горький. Фашисти штурмують Казань. Це вже останнє радянське мiсто на Волзi. Опiр героїчний, але все бiльше i бiльше вiдчуття безнадiйностi.
  У гiтлерiвцiв з'явилися досконалiшi пiрамiдальнi танки iз серiї АГ, якi не може пробити жодної радянської зброї. А це треба сказати, дуже погано.
  Лише коли босi нiжки хлопчик та дiвчатка кидають гранати по гусеницях нiмецькi монстри стикаються. Але що може зробити лише одна пара, коли проти СРСР виступив практично весь свiт!
  Олег Рибаченко кинув босою нiжкою гранату, зiштовхнув лобами АГ-50 та АГ-75, пiсля чого сказав:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Потрiбно з тилу обiйти -
  Взяти її без пострiлу!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Обман вiйнi це велика справа! Особливо якщо сили нерiвнi!
  Олег Рибаченко зауважив:
  - А грав стратегiю "Антанта". При рiвнiй зброї знищив сто чотирнадцять мiльйонiв ворожих солдатiв, а сам втратив лише нуль. Отже, за рахунок тактики можна боротися практично проти всього свiту!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Цiлком можливо! I боротися та перемагати!
  Олег Рибаченко кинув босими пальчиками нiжок голки. Убив три десятки фашистiв i сказав:
  - Ми переможемо в iм'я Священної Росiї!
  Хлопчик i дiвчинка продовжили свiй бiг... На жаль, сили дiйсно надто вже нерiвнi.
  Казань руйнувалася усiма видами озброєнь. Сталiн наказав її утримувати до останньої краплi кровi. Але реально бойовий дух Червоної армiї пiсля падiння Москви надто надломився. Вмирати хотiлося всiм менше та менше. Та й гiтлерiвцi надто перевершують i числом, i озброєнням.
  А їхня реактивна авiацiя бомбить усi мiста та села, що фашисти ще не встигли окупувати.
  Перш нiж Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дiсталися Казанi це мiсто впало.
  Була взята й Уфа. Так, незважаючи на сувору зиму, фашисти рухалися до Свердловська.
  Там була ставка Сталiна. А зi сходу лiзли самураї. Японцi також сильнi.
  Особливо небезпечнi у них войовницi - дiвчата-нiндзя. Незважаючи на сибiрську зиму, вони мчатимуть снiгом босонiж, а самi в одних купальниках. Таких войовниць навiть уявити страшно. Хоча вони i дуже красивi.
  Ось одна з них з синiм волоссям, iнша з жовтим, третя з червоним, четверта з бiлим.
  Такi ось найкрасивiшi вбивцi. Працюють одним мечами i метають у пiхоту тоненькi диски або чакри. А проти танкiв кидають вибухiвку нiндзя - розмiрами вона лише з горошинку, але найважчi радянськi танки пiдлiтають високо вгору i розривають на частини.
  Навiть грiзний IС-7, дiвчатам-нiндзя не завада. Вони войовницi такого найвищого ладу, що проти них безсила i гвардiя.
  Ось дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, жбурнула босими пальцями нiжок горошинку i одразу три радянськi танки, високо пiдлетiло вгору, i розiрвалося на запчастини.
  А тут ще й дiвчина та жовтим волоссям босою нiжкою жбурне горошинку. I знову радянськi машини летять у рiзнi боки, i розбиваються в коржики. Такi тут скажемо прямо войовницi - перед ними навiть найхоробрiший лицар робить.
  А ось у бою i дiвчина-нiндзя з червоним волоссям. Як кинув босими нiжками забiйну горошинку. I вiд її влучення, лопнула броня, величезного IС-12.
  Ось це дiвка-термiнатор.
  А далi дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям. Як вiзьме, i з усього розмаху всадить мечами по бiйцях Червоної армiї. Розрубає їх, i проспiває:
  - Я не жалюгiдна комашка, нiндзя, але не черепашка!
  I знову в бою всi чотири дiвчата-вбивцi.
  Вiйну Червона Армiя програє по всiх напрямках. Але все ще намагається битися.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бредуть по зимовому снiгу. Вони бiднi дiти босонiж. Для безсмертних тiл мороз не такий вже й страшний. Захворiти чи щось застудити, вiдморозити цi супермени не можуть. Але все одно, коли пiдходиш до Уралу, мороз неприємний, i кусає голi п'яти дiтей.
  Олег сумно помiтив:
  - Не знаєш що гiрше - холод i голод, або усвiдомлення, що твоя священна Батькiвщина програє!
  Маргарита цiлком логiчно помiтила:
  - Для нас холод i голод дрiбниця ... Але те, що ми програли фашистам - це взагалi-то погано!
  Олег iз цим погодився:
  - Та гiрше не буває! Взагалi, чому в паралельних всесвiтах Третiй Рейх зазвичай бiльше процвiтає, нiж у нашiй?
  Маргарита висловила логiчне припущення:
  - Тому фашисти дуже сильнi та органiзованi. А нам ще багато разiв щастило. Особливо зi Сталiнградом!
  Олег Рибаченко пiддав босою нiжкою снiжку i помiтив:
  - Та зi Сталiнградом нам дуже пощастило! Фрiцi самi по-дурному влiзли в капкан!
  Маргарита проворкувала:
  - Проби не потрапити в халепу,
  Щоб не заплутатися i не заблукати.
  Треба б на грiш зiбрати п'ятак,
  I вiрнiше заново народитись!
  Дiти по дорозi напали на загiн фашистiв. Перебили понад сотню солдатiв. Одного залишили у полонi. Маргарита змусили юнака цiлувати свої червонi вiд холоду, дуже пружнi пiдошви. Той це робив покiрно. I повiдомив, що нiмцi вже пiдходять до Свердловська та його оточують.
  Олег зауважив:
  - Дивно ми такi з тобою Марго швидше, але щось пересуваємося, наче простi люди чи навiть повiльнiше!
  Маргарита погодилася:
  - Потрапили у хвилю поразки! Мабуть у цьому всесвiтi все проти СРСР. Навiть природа та простiр!
  Олег тодi запропонував:
  - А якщо нам тривiально Гiтлера вбити?
  Маргарита негативно замотала головкою:
  - Гiпервiдьма нам такого наказу не давала! Тож обiйдемося без самодiяльностi. Крiм того, що це дасть?
  Олег Рибаченко впевнено вiдповiв:
  - Дуже багато! Тим бiльше фюрер, це i в Африцi фюрер!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай поки що битися на фронтi, а там, на рахунок Гiтлера подивимося! Як кажуть - квапся не поспiшаючи!
  Олег проспiвав:
  - Швидкiсть це добре, не зламайте долото... Чоловiк не дякував, i поспiшно здурiв!
  Хлопчик та дiвчинка побiгли з усiм сечi. I встигли домчати до Свердловська. I стали захищати штурмоване фашистами мiсто.
  Атака йшла одна за одною.
  Дiти були босонiж. Маргарита в тунiку, а Олег Рибаченко - хлопчик у шортах. Але билися вони як справжнiсiнькi й непохитнi герої.
  Олег кинув босими пальцями нiг голку, пробив фриця в горло i прочирикав:
  - Не поступимося нi п'ядi землi!
  Маргарита жбурнула босою нiжкою гранату i пропищала:
  -Не крапли, нi пядi, нi сантиметра!
  Хлопчик i дiвчинка билися в мороз. I з ними були iншi пiонери. I теж багато босих незважаючи на дикий холод. I якщо безсмертним хлопцям, дикий морозець не страшний, принаймнi пошкодити не в силi, то простим дiтям це досить небезпечно.
  Ось один босоногий пiонер, у якого навiть пальцi посинiли вiд холоду, застудив зуби, i в нього розпухла щелепа. Хлопчиковi дуже боляче. Але незважаючи на це, вiн люто бере зв'язку гранати, i кидає її пiд гiтлерiвський танк, i сам падає пробитий кулеметною чергою.
  Ось це вiдважний хлопчик.
  Або дiвчинка, чиї босi нiжки, як червонi маки, палають, пiдштовхує пiд гусеницi нiмецьких мастодонтiв мiну. Сама гине, з криком:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Дуже болiсно бути босими взимку, в Сибiру, коли ти не захищений безсмертним тiлом.
  Навiть Олегу та Маргаритi у лютi морози не так приємно бути напiвголими. Але вони посмiхаються i спiвають, бажаючи пiдбадьорити хлопцiв:
  - Ех, мороз, мороз, не мороз мене,
  Не мороз мене! Мого коня! Мого коня!
  Бєлогривого!
  Хлопчики та дiвчатка, трясучись червоними та синiми вiд лютого холоду нiжками, проспiвали:
  - Нас снiгу не зупинять! Нас мороз не переможе! Ми пiонери фрiцiв уроєм! Буде фашист мiцно битий!
  Добре б'ються дiти! Але надто вже нерiвнi сили. Сталiн з оточеного Свердловська утiк у Новосибiрськ. Проте до цього мiста зi Сходу вже наближаються японцi. Вони щось не бояться навiть морозу Сибiру.
  Хай iде вiйна до кiнця.
  Але пiонери не здаються. I навiть у важку годину дiти вiдважно спiвають;
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Ми Вiтчизна навiть неба красивiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  I гинуть iз посмiшками на вустах. Не знають дiти слабкостi... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися цiлий тиждень. Але Свердловськ упав. Частина гарнiзону здалася - вiдчуваючи безнадiйне становище. Лише пiонери вiдмовилися капiтулювати.
  I жменька вiдважних, босоногих хлопцiв пiшла на розпач. Вони бiгли по кучугурах, буквально синi вiд страшного холоду. I гинули пiд кулеметами та гарматами.
  Олег Рибаченко i Маргарита теж неабияк подряпалися, але все-таки вирвалися зi Свердловська. Пiсля чого рушили до Новосибiрська. Мороз, зима, довгi ночi.
  Хлопчик i дiвчинка тiкають собi, вони сумнi та дуже сердитi.
  Маргарита помiтила:
  - Могла б гiпервiдьма цьому свiтовi та допомогти! Бо перемагають фашисти! Ось уже справдi вселенська несправедливiсть!
  Олег Рибаченко пiдскочив вище, перекрутився у семиразовому сальто, i цiлком логiчно зауважив:
  - У свiтi взагалi мало справедливостi! Ось, наприклад, чому старi страждають? Причому практично всi без винятку! А коли людина молода, вона i курить, i п'є, i навiть гiрше робить, i здорова! Де справедливiсть, що старi страждають?
  Маргарита iз цим охоче погодилася:
  - Жодної справедливостi у свiтобудовi немає!
  Олег Рибаченко дещо наївно запитав:
  - I куди дивиться Бог?
  Маргарита, ця босонога дiвчинка в дiрявiй тунiцi, припустила:
  - Напевно, ми самi маємо стати як боги, щоб панувала у свiтi справедливiсть! У цьому полягає мудрiсть Творця!
  Олег Рибаченко впевнено пiдтвердив:
  - Вiрю я, що ми i мертвих воскресимо!
  Дiвчинка-термiнатор пiдтвердила:
  - Та я в це, звичайно ж, вiрю!
  Дiти добiгли до Новосибiрська та взяли участь у оборонi цього мiста.
  Билися в майже останньому великому мiстi пiд контролем Червоної Армiї.
  Сталiн уже вiв переговори з Гiтлером, погоджуючись на капiтуляцiю, якщо йому буде гарантовано особисту безпеку. Фюрер був готовий, особливо якщо заспокояться партизани.
  Японцi вже штурмували Новосибiрськ зi Сходу. Тож шансiв врятуватися практично не було. СРСР гинув.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова стрiляли по гiтлерiвцях, кидали босими нiжками гранати. I все ще на щось сподiвалися.
  Поруч iз ними були пiонери. У лютий мороз у Сибiру всi дiти були босонiж i у лiтнiй пiонерськiй формi з краватками. Вони вмирали як герої.
  Їхнi нiжки були як лапки гусей червонi, i пальчики синiли.
  Але пiонери не здавалися.
  Вони пiддадуться фашизму!
  Олег Рибаченко кинув босою хлоп'ячою ногою гранату. Зштовхнув лобами вiдразу три нiмецькi танки i прошепотiв:
  - Вiрю я у перемогу!
  Маргарита теж кинула босими пальчиками забiйний презент i прочирикала:
  - Я теж вiрила, i вiритиму до кiнця!
  I вони билися за останнє, радянське мiсто з люттю розпачу. I все ж таки не збиралися згинатися.
  Олег Рибаченко, щоб пiдбадьорити майже смертельно заморожених дiтей-пiонерiв, з великим ентузiазмом заспiвав;
  Я юний воїн матiнки-Росiї,
  Країни могутньої, Батькiвщини всiх країн...
  Вiтчизни немає у всесвiтi знай красивiше,
  Пiд горном Сталiн краватку пов'язав!
  Бути пiонером - радiсть i покликання,
  Адже це означає, що ти слуга країни.
  I зможеш примножити свiтобудову -
  Зруйнувавши пiдступи пекла-сатани.
  Коли настало лiто в сорок першому,
  Для нас гримить червнева гроза...
  Ми не хочемо, щоб край став жебраком-бiдним,
  Для щастя вiр - Вiтчизна створена!
  З дiвчиськом ми фашистiв чекаємо в засiдцi,
  Добули перед цим автомат.
  I до Гiтлера шаленого досади,
  Успiшно б'є нацистiв наш загiн!
  Подружки босої нiжки огрубiли,
  Вже коле снiг пiд голою пiдошвою.
  Вiд холоду та губи посинiли,
  Але грiє нам душу вогонь святий!
  Ми б'ємо не знаючи, мiри супостатiв,
  Спокою вдень та вночi не даємо!
  Лiтять на ешелони в рiй гранати,
  А офiцерiв снайперською рушницею.
  Нiде фашистам не знайти опори,
  Наш пiонерський, доблесний загiн.
  Здатний, якщо потрiбно зрiзати гори,
  Ось танки Гiтлера, як свiчок, жар горять.
  Народ у поривi лютому згуртувався -
  За справедливiсть, мужнiсть та честь.
  I не знайдеться в морi штормiв рифу.
  Який нас змусив би просiсти!
  У Берлiн увiйшли, ми в комсомол вступаючи,
  Вiд топав босоногi з дiвчатами весь свiт!
  Вдихаємо мед переможний у райському травнi,
  Тепер став вiчним, яскравий наш успiх!
  
  
  
  
  . ОЛЕКСАНДР ТРЕТIЙ ПРОЖИВ ШIСТЬДЕСЯТ ВОСЬМI РОКIВ
  Цар змiцнив iмперiю та економiчно. Не було бунтiв i революцiї, тому економiка була в постiйному зростаннi. I Росiя до першої свiтової вiйни та населення мала бiльше за рахунок нижчої смертностi та приєднання до себе пiвнiчних районiв Китаю та Кореї. I армiя була бiльшою. I з'явилися першi легкi танки в серiї та багато лiтакiв рiзних марок.
  На жаль, не дожила Олександр Третiй до трiумфу в першiй свiтовiй вiйнi, але це вже дiсталося Миколi Другому.
  Новий цар мав мiцний престол, iншу дружину, здорово спадкоємця, двiстi вiсiмдесят мiльйонiв населення, i два з половиною мiльйони солдатiв за штатами мирного часу.
  Так що воювати можна смiливо та вмiло! Крiм того, ще й у росiян є i танки з кулеметами легкi, але й тiльки-но з'явився i важкий. Його розробив син Менделєєва.
  Тож не зупинити царську армiю!
  Микола другий вступив у вiйну з нiмцями та австрiйцями... Росiйськi вiйська захопили Галичину, Буковину, i завдали серiї поразки австрiйцям. Були битi спочатку у Схiднiй Пруссiї, але потiм взяли реванш i вiдрiзали Кенiгсберг. Союзники вiджали нiмцiв вiд Парижа ... Росiйськi вiйська взяли Кракiв, i маючи чисельну перевагу не дивлячись на зиму продовжили наступ, пiдходячи до Будапешта. Нiмеччина запропонувала, бачачи, що справа пахне поразкою свiт на помiрних умовах.
  Нiмцi погодилися вiддати Росiї Клайпеду та частину земель у Польщi, а також виплатити контрибуцiю. Францiї повернули частину ранiше захопленої при Бiсмарку територiї та трохи Данiї.
  Австро-Угорщина поступилася Галичиною, частиною Буковини i Кракiв. Натомiсть iмперiя не розпалася. Росiя повернула собi землi слов'ян, усе, що колись входило Київську Русь, i розширила царство Польське.
  Туреччина та Японiя у вiйну не встигли вступити, як i Iталiя. Тобто першої свiтової вiйни, по сутi, i не було. Так невелика сутичка. Микола Другий змiцнив свiй авторитет i правил згодом досить довго мирно.
  Росiя, щоправда, провела вiйну в Афганiстанi - остаточно подiливши його з Англiйцями. Потiм iз Британiєю роздiлили й Iран.
  Росiя таким чином розширила свої володiння. Але настала економiчна криза i Велика депресiя 1929 року ... У 1931 Японiя в союзi з Туреччиною почали вiйну проти царської Росiї. Але реально це було самогубством. Царський флот на Тихому океанi пiд командуванням Колчака розбив японцiв. А сухопутна армiя взагалi багаторазово була сильнiшою.
  Те саме можна сказати i про туркiв. Вони полiзли не проти того супротивника.
  Царська Росiя змогла висадити десант та захопити Японiю. А потiм росiйськi вiйська остаточно окупували й Туреччину. Так закiнчилася епоха Османської iмперiї.
  А цар Микола Другий примножив свою славу та силу Росiї. Правив цей славний iмператор до 1936 року i теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв.
  Йому успадковував Олексiй Другий. Загалом цiлком здоровий чоловiк тридцяти двох вiд народження. Мати в нього була iнша, тож Олександр Третiй фатального шлюбу не допустив.
  Олексiй Другий завершив завоювання Саудiвської Аравiї подiливши її iз Британiєю.
  На престолi у Нiмеччинi до 1941 року правил Вiльгельм Другий. Цей монарх при владi був п'ятдесят один рiк! Досить довго!
  Але на престолi його син Фердинанд. Гiтлером i пахне. Iнша iсторiя.
  Поки що панує свiт. Усi колонiї подiлили. Муссолiнi завоював Ефiопiю.
  Бiльше дiлити нiчого... Британiя, щоправда, переживає не найкращi часи. I перебуває у кризi економiки.
  I ось Фердинанд запропонував Олексiю Другому роздiлити колонiальнi володiння Францiї та Британiї. Мовляв, справдi скiльки можна на цi землi дивитися.
  Таким чином Муссолiнi, Фердинанд та Олексiй Другий сколотили свiй пакт.
  Але, зрозумiло, Росiя i до цього часу вже встигла завоювати майже весь Китай i стати найсильнiше багато разiв i в економiцi, i у вiйськовiй сферi, i чисельностi населення.
  Цар Олексiй схвалив загалом таку пропозицiю i вирiшив i що разом вони й почнуть.
  Фердинанд уже був немолодий. I обережно.
  Проте 15 травня 1945 року почалася вiйна. Нiмцi рушили знову
  Проти Бельгiї...
  А царська армiя пiшла Британськими колонiями i рвонула Єгиптом.
  Росiя мала десять мiльйонiв солдатiв та п'ятсот дивiзiй, i впевнено
  Перемагала. Здавалося, нiхто її не зупинить.
  За два мiсяцi царська армiя захопила Iндiю, пiвдень Iрану, володiння англiйцiв у Саудiвськiй Аравiї, Єгипет, Судан, бiльшу частину Iндокитаю.
  Але нiмцi змогли лише Бельгiю окупувати, i на пiдступах до Парижа виявилися зупиненi. У вiйну вступила Голландiя.
  Царська Росiя ще два мiсяцi захоплювала володiння Британiї в Азiї i добивала Iндонезiю. Потiм висадилася в Австралiї, просувалася Африкою.
  Нiмцi намагалися взяти Париж, але їхнiй штурм був вiдбитий. Проте вiйна програвалася. Iталiя також вистачала африканськi володiння Британiї та Францiї.
  Лише п'ятий мiсяць царськi вiйська стали прибувати до Європи. Поки що бої кипiли i в Африцi та Австралiї, але вже добиваючи. Австро-Угорщина, сильно ослаблена втратою земель, також вступила у вiйну за коалiцiї.
  Нiмцi змогли захопити Голландiю. I покращили своє становище.
  Ще два мiсяцi царська Росiя завершувала захоплення Австралiї та Африки. I лише наприкiнцi листопада, якраз у мороз почався новий наступ нiмецько-росiйських вiйськ в обхiд Парижа.
  У цьому випадку сили вже були надто нерiвними. Французько-англiйськi вiйська були розбитi. А Париж оточений.
  А на новий рiк гарнiзон капiтулював... Далi царськi та нiмецькi вiйська захопили всю Францiю за три тижнi. Потiм почалися бомбардування Британiї... I всi колонiї були захопленi коалiцiєю.
  Британiя у травнi 1946 року вже, будучи знекровленою та вибитою бомбами
  Капiтулювала.
  Так завершилася ще одна велика вiйна. Росiя майже всi колонiї забрала собi. Нiмеччина, що отримала порiвняно небагато, дещо прихопила Iталiя, символiчний шматок дiстався Австро-Угорщинi.
  Незважаючи на те, що нiмцi чекали великих колонiй, а отримали куди менше цiлком тiльки Марокко, зате Нiмеччина включила до свого складу: Бельгiю, Голландiю та Францiю до Порт-де-Кале.
  Крiм того царська Росiя повернула нiмця Намiбiю i те, що їм ранiше належало.
  Коротше кажучи, абияк розiбралися i помирилися.
  Настав свiт ... У 1953 роцi в Росiї з'явилася атомна бомба, а через рiк i в Нiмеччинi. США отримали ядерну зброю у 1960 роцi.
  Таким чином, виникла рiвновага страху.
  А 1955 року перший росiйський космонавт полетiв у космос, облетiвши навколо кулi. А 1961 року росiяни вступили на Мiсяць.
  А 1983 року на Марс! Американцi злiтали на Мiсяць у 1971 роцi, а нiмцi у 1984. Австро-Угорщина та Нiмеччина злилися в одну державу. Швецiя та Норвегiя увiйшли до складу Росiї з автономiєю та самоврядуванням.
  Iншi країни поступово втрачали свою незалежнiсть.
  У 1987 роцi гору росiйськi космонавти злiтали на Венеру. 1992 року на Меркурiй. А 1999 року на Плутон.
  Сонячна система була освоєна.
  З'явилися три iмперiї ядернi: Велика Нiмеччина, США та Велика Росiя.
  Олексiй другий теж помер у шiстдесят вiсiм рокiв у 1972 роцi. Йому успадковував син Олександр четвертий. Цьому царевi було в момент сходження на престол сорок один рiк. Як не дивно, але й Олександр четвертий прошив шiстдесят вiсiм рокiв i помер у 1999 роцi. I на престол зiйшов його син Володимир Третiй. У 2013 роцi вiдсвяткували чотириста рокiв правлiння династiї Романових.
  Поки що Росiя твердо стоїть на ногах. Але у свiтi ще є Нiмеччина та США її конкуренти. Царська iмперiя разом з колонiями включає трохи бiльше половини свiтової територiї i бiльше двох третин свiтового населення. Росiя сильна, але поки що не єдина.
  Править Росiєю, Володимир третiй у 2019 роцi йому виповнилося шiстдесят сiм рокiв. Багато хто гадає - чи проживе вiн, як i колишнi царi шiстдесят вiсiм рокiв чи перерве цi дивнi збiги?!
  А поки що в Росiї розробляють антиядерну зброю. Зрозумiло, не буде ядерної зброї, i Росiя цiлком впорається i з Нiмеччиною та США. Вона має i населення бiльше, i солдатiв. I якiсть озброєнь краща!
  Але поки що ядерна зброя є, i все ще не завойована. Але розробляють антиядерну зброю дуже активно, тому з'являються певнi шанси на перемогу.
  
  ПАДIННЯ ГIБРАЛТАРУ
  Iспанський диктатор Франко, на вiдмiну вiд реальної iсторiї, дав згоду нiмецьким вiйськам атакувати англiйську фортецю Гiбралтар. В обмiн Iспанiя отримувала деякi британськi та французькi землi в Африцi.
  Штурм пiд командування Майнштейна пройшов вночi з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англiйцi не цiлком виявилися готовими до подiбного вiйськового ходу i гiтлерiвцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падiння зробило значнi змiни на перебiг вiйни. Вермахт отримав можливiсть перекидати сили по найкоротшiй вiдстанi до Африки, а англiйцям було блоковано вхiд у Середземне море зi Сходу.
  Нiмецьке командування запровадило кiлька дивiзiй до екваторiальної Африки. Крiм того, корпус Роммеля був перекинутий до Лiвiї, на кiлька мiсяцiв ранiше реальностi.
  Англiйцi, у свою чергу, вiдмовилися вiд наступу проти iталiйцiв в Ефiопiї i стали посилювати свої позицiї в Єгиптi. Проте Роммель встиг випередити їх, i внаслiдок превентивного удару розбив колонiальнi вiйська, захопивши Олександрiю та Каїр. Становище Британiї у Африцi ускладнилося. Нiмцi вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схiд. Крiм того, з'явилася можливiсть просуватися i до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи iталiйцiв у Грецiї, але пiдхiд додаткових сил iз Нiмеччини врятував становище.
  У Гiтлера виникла дилема: наступати на СРСР чи добити Британiю? Успiхи Вермахту в Африцi пiдштовхнули до другого рiшення - розв'язати руки на Заходi. Хоча вiйськовi приготування СРСР i вселяли фюреру побоювання.
  Червона армiя посилювалася, але нiмцi теж не сидiли, склавши руки. Випуск танкiв у 1941 роцi порiвняно з 1940 роком подвоївся, а авiацiї вирiс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальтi. Потiм Роммель прорвав оборону i на Суецькому каналi, i увiйшовши до повсталого проти британського панування Iраку. Нiмцi порiвняно легко пiдкорили i Кувейт, i весь Близький Схiд. Сталiн же дотримувався вичiкувальної тактики. А Черчiлль уперто продовжував вiйну. Вермахт, дiйшовши до Iрану, повернувся на Пiвдня Африки.
  Добiгав кiнця 1941 рiк. Випуск пiдводних човнiв збiльшувався, а Британiя втрачала колонiї. США поводилися пасивно. Але Японiя не могла сидiти, склавши руки i, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова вiйна на Тихому океанi. I Гiтлеру довелося знову вiдмовитись вiд планiв наступу на СРСР.
  Потрiбно допомогти японцям, захопити Iран та Iндiю, а також Пiвденну Африку. I головне - саму Британiю. Тим бiльше, американськi бомбардувальники це не iграшка. Вони можуть заподiяти Третьому Рейху масу неприємностей. А найзручнiше завдавати бомбових ударiв саме з територiї Британiї.
  Отже, фюрер був змушений i в 1942 роцi вiдмовитися вiд iдей вторгнення на схiд.
  Ризик, що Сталiн сам вiдкриє фронт, iснував, але... Треба знати характер Сталiна. Дуже стриманий вiн у зовнiшнiй полiтицi. Вiйна з Фiнляндiєю зробила Червоного диктатора ще обережнiшим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельнiсть авiацiї на 1 сiчня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танкiв, бiльше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячi танкеток. Загалом Сталiн задумав завершити комплектування 20 механiзованих корпусiв, iз загальним числом танкiв в 32 тисячi машин, їх нових КВ рiзних марок i Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танкiв Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Нiмцi, зiткнувшись з "Матiльдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи вiдомостi про те, що англiйцi розробляють важкi танки, теж почали майструвати своїх мастодонтiв. В першу чергу "Тигр" з 88-мiлiметровою гарматою, i бронею гарматою, що не пробивається, в 75-мiлiметрiв з довгим стовбуром.
  Вiдомостi про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому парадi на Червонiй площi, i 34 були деякi данi.
  У всякому разi, коли Шпеєр очолив iмперське мiнiстерство озброєнь та боєприпасiв, розробки в технiцi пiшли швидше. Гiтлеру захотiлося мати найкращi у свiтi танки, i важчi вагою. Але поки що Нiмеччина СРСР явно поступалася. I числом машин та їх якiстю. У серпнi 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-мiлiметровою гарматою з початковою швидкiстю снаряда 800 метрiв за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речi, ще й не запустили в серiю.
  Ще потужнiшим виявився КВ-5 iз вагою 125 тонн i двома гарматами. Правда, така важка машина створювала радянськiй армiї бiльше проблем, нiж користi. А в 1942 роцi на озброєння було прийнято варiант i КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР мiг по праву пишатися своїми найважчими танками у свiтi, та й найпотужнiшими.
  Зате в авiацiї Нiмеччина розвинулася непогано. Ю-188, пiдiйшовши в серiю, розвивав швидкiсть, порiвнянну з винищувачами. Пристойно виглядав i ДО-217. Активно розроблялися реактивнi лiтаки. Так, Британiя була головною метою, то реактивним бомбардувальникам придiлялося набагато бiльше уваги, нiж у реальнiй iсторiї.
  Нiмцi активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кiлькiсть негрiв. Чорношкiрi робiтники були слухнянi, витривалi, але низька квалiфiкацiя. Їх використали на допомiжних роботах.
  Але контролюючи Європу, нiмцi могли набрати достатню кiлькiсть квалiфiкованої робочої сили.
  Шпеєр навiть вдалося вламати Гiтлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництвi авiацiї i технiки.
  Ставка була зроблена повiтряний наступ проти Британiї та масовану пiдводну вiйну.
  Проте вступ у конфлiкт Америки, додало фрицям головний бiль, i змусило рiзко збiльшити кiлькiсть вовчих зграй.
  Нiмеччина була змушена iз запiзненням розкручувати виробництво бомбардувальникiв та стратегiчної авiацiї. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифiкацiї "Ф" загалом був гiдним опонентом для англiйських машин. Але технологiя МЕ-209 зазнала невдачi, як i МЕ-210.
  Невдалим виявився i бомбардувальник ХЕ-177, що пiкiрує. Натомiсть Шпеєр вiдiграв кiлькiстю. Крiм того, Фокке-Вульф став найпотужнiшим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякi слабкостi МЕ-109. Та й льотна школа у нiмцiв виявилася кращою за англiйську i тим бiльше американську. У травнi 1942 року гiтлерiвцi захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва пiд Мiдвей виявилася американцями програна: капiтан третього рангу, який так зiграв вирiшальну роль у цьому баталiї, виявився за iронiєю долi на Мадагаскарi. У США хотiли зберегти базу в Африцi та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погiршило їхнє становище в Тихому океанi.
  Щоправда, i японцi дiяли не зовсiм на висотi. Битва за Гавайський архiпелаг затяглася.
  Фашисти отримали пiд свiй контроль Африку i величезнi запаси стратегiчної сировини, а також захопили Iндiю та Iран. Ресурси пiд контролем Третього рейху величезнi, але їх ще треба переварити.
  Повiтряна битва за Британiю не така однозначна. Постiйно збiльшуючи випуск лiтакiв, нiмцi пресингували, але тотального домiнування не було. Давалася взнаки i брак потужностi стратегiчної авiацiї, i допомога США, i то пiдводних човнiв недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стiльки надiй, пiдкачала.
  Фюрер так i не наважився в 1942 здiйснити висадку в Британiї. Ставка була зроблена на посилення морської могутностi та пiдводного флоту. Заодно будувалися авiаносцi та лiнкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрiбен час.
  Балiстичнi ракети класу А також вимагали доведення. Натомiсть масово стали виконуватись роботи-снаряди ФАУ-1. Вiдносно дешевi машини, на простому паливi, мали ту безперечну гiднiсть, що не потребували пiлотiв.
  Гiтлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсiв i запасiв робочої сили, хотiв зберегти життя нiмецьких льотчикiв. ФАУ-1 як простi у виробництвi та безпiлотнi видалися оптимальним рiшенням. I тисячi таких роботiв-снарядiв обрушилися з осенi 1942 року на Лондон.
  Водночас нiмцi прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балiстичних ракет.
  Сталiн продовжував вичiкувати i накопичувати сили. В 1942 СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танкiв КВ i Т-34, i близько тисячi старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 i Т-60 i двiстi плаваючих. Посилився i лiтаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових та старих машин увiйшло до ладу. Навiть виник дефiцит льотчикiв. Виробництво "Катюш" зростало повiльно.
  Фашистська Нiмеччина випустила понад тридцять тисяч лiтакiв, але зазнала вiдчутних втрат у боях. Танкiв нiмцi випустили близько шести з половиною тисяч. Найбiльше Т-3 та нової модифiкацiї Т-4 з довгоствольною 75-мiлiметровою гарматою. Найновiших "Тигрiв" вироблено трохи бiльше сотнi, а "Пантери" ще лише у досвiдчених екземплярах.
  Зате в серiю став надходити автомат МР-44 конструкцiї Шмейстера. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, не довелося розробляти автомат iз урахуванням дефiциту кольорових металiв. А це прискорило розробку простiшої штурмової гвинтiвки, з легованою сталлю.
  Тож у стрiлецькiй зброї нiмцi стали отримувати перевагу. Але їм теж потрiбен був час, щоб автомат переозброїв усi вiйська.
  А ось у пiдводному флотi, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на мiсяць, у нiмцiв справдi немає рiвних.
  З'явилися дуже швидкiснi пiдводнi човни на перекисi водню. Прискорилися роботи та в ядернiй програмi. Добре, що ресурсiв дуже багато. I навiть помилка нiмецьких фiзикiв, що графiт не пiдходить як сповiльнювач не виявилася катастрофiчною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кiлька, зокрема й у Африцi.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистiв запрацював у груднi 1942 року. Навiть трохи ранiше, нiж американцi. У них пiсля поразок на Тихому океанi почалися серйознi розбiрки. I фiнансування ядерної програми помiтно урiзали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гiтлером Тотально Вiйни i введення на окупованих територiях загальної трудової повинностi. Масованi удари Фау-1 по Лондону себе не виправдали. Англiйцi навчилися частково вiдбивати такi удари, але нiмцi брали кiлькiстю.
  А ось пiдводна вiйна виявилася справдi згубною для Британiї. Випуск озброєнь на островi через нестачу сировини рiзко впав. Метрополiя опинилася на межi падiння. Крiм того, фашисти захопили Мадагаскар, а японцi разом з гiтлерiвцями вторглися в Австралiю i порiвняно швидко домоглися її капiтуляцiї.
  Хоча Сталiн i розумiв всю небезпеку вичiкувальної тактики, але залишався вiрним собi, не влазячи в бiйку. Нехай краще капiталiсти себе винищуть до кiнця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недолiки. Користуючись величезними ресурсами, Третiй Рейх уже готував вiйну i проти СРСР. Випуск танкiв у Третьому Рейху досяг у 1943 роцi в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохiдки зовсiм слабкi. "Фердинанди", "Джмелi", "Ягдпантера". Враховуючи, що нiмцi майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалi вiдбувалося вже вдвiчi швидше, нiж у Червоної армiї. I кiлькiсний розрив у технiцi на користь СРСР став скорочуватися.
  У якiсному вiдношеннi, у фрицiв з'явився "Королiвський тигр" за вагою подiбний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навiть дещо перевершує за рахунок якостi снаряда та сильнiшим лобовим бронюванням. Ну, а надважкi радянськi КВ-5 i КВ-4 виявилися дуже технiчно ненадiйними, особливо їхня ходова частина. Отже, бойове використання подiбних монстрiв опинилося пiд сумнiвом.
  А Сталiн ще наказав створити КВ-6 iз сiмома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настiльки важкою та довгою, що її i на поїздi не провезеш, нi в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цiлком вдала, але слабша в лобовому бою, нiж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 i КВ-2 можна порiвняти з нiмцями за вагою, але у баданнi "Пантерам" i "Тиграм" поступаються. Нiмецький Т-4 зрiвнявся з тридцятьчетвiркою в бронюваннi i перевершив у озброєннi, оглядовостi та оптицi, i це за рiвної ваги, або навiть меншої, якщо порiвнювати бiльш важкi модифiкацiї.
  Коротше фриця пiдтягнули якiсть на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу i як авiацiя. Як i Ю-488, найкращий чотири моторний бомбардувальник. А за ними й реактивнi моделi. Такi як Ю-287 та "Арадо".
  У вереснi 1943 року гiтлерiвцi нарештi здiйснили успiшну висадку в Британiї. Пiсля двох тижневих боїв - Англiя капiтулювала. I хоча Черчiлль утiк у Канаду, результат вiйни у країнах здавався наперед вирiшеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника i побоюючись зростаючої могутностi Третього Рейху, попросив миру.
  Гiтлер пiсля обговорень зi своїм оточенням поставив США умову: вiдмова вiд ядерної програми та визнання всiх завоювань Японiї та Третього Рейху. А також виведення вiйськ з Iсландiї, яку фрицi й так уже фактично обклали пiдводним флотом. Контроль Країни Вранiшнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крiм того, Гiтлер вимагав матерiальної компенсацiї для Третього Рейху та Японiї за всi руйнування, i вiйськовi витрати завданi США та Британiєю.
  Хоча умови мири i виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресi та сенатi.
  Велику роль у поступливостi США вiдiграли натяки Сталiна, що не проти приєднатися до коалiцiї держав осi, i як мiнiмум готовий вiдвоювати Аляску.
  Перемiг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузiазм i емоцiї. Крiм того, у нiмцiв ядерна програма розвивалася швидше, американською i це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої свiтової вiйни завершилася. Але фюрер хотiв тепер покiнчити з СРСР.
  Несподiвано вичiкувальна тактика Сталiна та його вiрнiсть справi свiту у всьому свiтi зiграло зловiсний жарт. Проти Йосипа виявився Третiй Рейх i Японiя з усiма ресурсами Схiдної пiвкулi, включаючи i Австралiю, i деякi плацдарми i на Захiдному свiтлi.
  Країна Вранiшнього Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цiлком могла вiдкрити i другий фронт. Гiтлер активно формував колонiальнi вiйська, i iноземнi легiони. Заодно зростав i випуск озброєнь.
  У першiй половинi 1944 року випуск танкiв та САУ у Третьому Рейху досяг i перевищив сто машин на день. Пантера-2 за своїм рiвнем обiйшла всi радянськi машини. З'явився i досконалiший нiмецький танк "Лев", а незабаром i "Королiвський лев".
  I головне серiйно розвинулася реактивна авiацiя. У вiдповiдь у СРСР у серiю пiшли танк Т-34-85 та IС-1 та IС-2, серiю КВ теж нiхто з виробництва не знiмав. Наймасовiшим серiйним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Бiльш важкi моделi випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кiлькостях. I нiмцi не хотiли сильно гнати ваги при радянських дорогах i Сталiн став вiдчувати недовiру до серiї КВ, та й IСи вийшли надто сирими.
  Проте нiмецька "Пантера"-2 з 88-мiлiметровою гарматою калiбру 71 Л, перевершувала Т-34-85 у бронебiйнiй силi гармати, у лобовому бронюваннi та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях iз двигуном у 900 кiнських сил та вагою 47 тонн. Навiть коли вага нiмецького танка зросла до 50,2 тонн, i це виявилося не смертельно.
  А реактивної нiмецької авiацiї зовсiм не було гiдного опонента.
  Гiтлер вирiшив, що краще не тягнути гуму, i розпочав вiйну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та iноземних дивiзiй, i сто двадцять дивiзiй сателiтiв. На сторонi Третього Рейху виступили Румунiя, Угорщина, Словаччина, Хорватiя, Фiнляндiя, Швецiя, Iталiя, Португалiя, Iспанiя, Болгарiя, Аргентина, Туреччина.
  Нiмцi також використовували у Вермахтi величезну кiлькiсть iноземцiв та хiвi. Усього Третiй Рейх лише у першому ешелонi жбурнув у бiй дванадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, з яких нiмцiв за нацiональнiстю не бiльше сорока вiдсоткiв. Сателiти додали ще мiльйона три. Загалом у першому ешелонi майже шiстнадцять мiльйонiв пiхоти, танкiв близько тридцяти трьох тисяч, лiтакiв понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат та мiнометiв близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР пiсля мобiлiзацiї розгорнув тринадцять з половиною мiльйонiв солдатiв, але частину сил довелося тримати Далекому Сходi та внутрiшнiх округах. У першому ешелонi було вiсiм мiльйонiв солдатiв, близько тридцяти тисяч танкiв, майже сорок тисяч лiтакiв, близько двохсот тисяч гармат i мiнометiв.
  Таким чином на сторонi Третього Рейху є подвiйна перевага у пiхотi, та п'ятикратна у мобiльностi сили, у бiльш якiсному автоматi. Щоправда, СРСР багато кулеметiв, майже паритет.
  Рiзниця в танках не велика, але вiдсоток застарiлих машин у СРСР вищий, як i танкiв раннiх випускiв.
  Реактивна нiмецька авiацiя не має опонента, та й гвинтовi лiтаки у Третього Рейху бiльш швидкiснi i краще озброєнi. Щоправда, радянськi машини перевершують у горизонтальнiй маневреностi.
  В артилерiї та мiнометах найближче спiввiдношення сил до рiвностi. I кiлькостi та якостi.
  Правда флот у Третього Рейху особливо пiдводний, багаторазово сильнiший за радянський. Як i в Японiї.
  Крiм того у гiтлерiвцiв є вже балiстичнi ракети класу А в серiйному виробництвi, i злетiли першi дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнiшими, i Сталiн цiлком резонно готував, хай i iз запiзненням оборону. Але багато чого не встигли. Лiнiя Сталiна виявилася недостатньо вiдновлена, а найголовнiше вiйська недостатньо навченi тримати оборону. Хоча їх вiдчайдушно переучували.
  Лiнiя прикордонна Молотова, за три роки фори була в цiлому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, i не мала достатньої глибини. Крiм того, Сталiн наказав будувати i третiй ешелон за Днiпром, але й це було розпочато лише пiсля капiтуляцiї США.
  Щоправда, крiм радянських вiйськ, можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельнiсть довели до мiльйона солдатiв i ополчення. Це близько чотирьох мiльйонiв людей, лише у захiдних мiстах. Хоча звичайно їхня боєздатнiсть набагато гiрша, нiж регулярних частин.
  Нiмцi, як i реальної iсторiї, завдали основного удару в центрi, пiдсiку Бiлостоцький виступ та Львiвський кулак. Найпершi днi боїв показали, що нiмцi, незважаючи на велику кiлькiсть iноземних пiдроздiлiв, ведуть наступ бiльш-менш злагоджено. А ось радянськi вiйська часто губляться.
  Крiм того, боєздатнiсть українських частин виявилася сумнiвною. Багато дезертирiв i тих, хто здався в полон у найпершi днi вiйни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. I тут Сталiн припустився помилки, заборонивши вiдхiд частин на основну лiнiю i вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але iз запiзненням. Нiмцi змогли захопити Мiнськ вже 28 червня, проламавши лiнiю Сталiна у центрi.
  плутанина тiльки посилювалася. 30 червня траплялося очiкуване вступ у вiйну Японiї та її сателiтiв. Так про перекидання вiйськ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив нiмцiв у центрi все розширювався. Виникла величезна пролом, яку вiдчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися i 16 липня увiрвалися до Смоленська.
  Кинувши у бiй усi готiвковi резерви, i ставлячи пiд рушницю ополченцiв Сталiн та Жуков змогли призупинити наступ фрицiв у центрi. Але Гiтлер повернув вiйська на пiвдень. Фашисти створили величезний котел у Києвi та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленiнград, вторглися до Криму. Хiд бойових дiй дуже сильно скидався на 1941 рiк, наче невiдступна карма. Але вiдмiнностi були досить iстотнi. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженнi деякi вiльнi резерви, а зараз все було i так мобiлiзовано. I коли у жовтнi пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гiтлерiвцi до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталiна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на вiдмiну вiд реальної iсторiї, мали значну чисельну перевагу. Вони вистачило дивiзiй для обходу Москви з Пiвночi та пiвдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по рiзних напрямках.
  Реально в 1941 Сталiн пiсля мобiлiзацiй отримав над Вермахтом перевагу в кiлькостi особового складу, а лiтакiв i танкiв у нього було в чотири рази бiльше, нiж у Третього Рейху вiд початку вiйни. I вироблено за першi п'ять мiсяцiв вiйни технiки СРСР у реальнiй iсторiї бiльше.
  Але тепер i гiтлерiвцi всi козирi, на сторонi i кiлькiсть i якiстю озброєнь та особового складу. А у Червоної армiї тi ж болячки як i 1941 року. У тому числi не бажання українцiв, прибалтiв та багатьох малих народiв помирати за радянський лад. Масовi зради та перебiг постраждалих вiд репресiй, розкуркулених та iнших скривджених усiх мастей. У тому числi й iдейних ворогiв радянської влади.
  А те, що нiмцi ще й перемогли Захiд, лише збiльшує кiлькiсть зрадникiв.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а нiмцi захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталiнграда.
  Зима в 1944 роцi на бiду не така морозна i снiгова як у 1941 роцi. Москва втiм, героїчно протрималася до кiнця грудня 1944 року. Сталiнград упав у сiчнi 1945 року, i бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня нiмцi та їхнi сателiти повнiстю захопили Кавказ та Бакинськi нафтовi свердловини.
  Далi наступ йшов Волгою. На Саратов, на Куйбишев, i далi Оренбург та Казань.
  Сталiн утiк у Свердловськ. У травнi впала Казань. Влiтку нiмцi та японцi продовжили рух у глибину Росiї. Опiр радянських вiйськ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталiн нарештi погодився на капiтуляцiю. В обмiн на власне життя та свободу.
  Друга свiтова вiйна завершилася. Але свiт панував недовго. Провiвши випробування ядерної зброї, Гiтлер переконався у його феноменальнiй руйнiвнiй потужностi.
  Тепер виходило, що Японiя та США все ще стоять на шляху до свiтового панування Третього Рейху. I хоча фюрер завоював бiльше землi, нiж Чингiсхан, Олександр Македонський, Наполеон, iмператор Троян, i Сулейман Чудовий разом узятi, вирiшив розгромити i Японiю.
  Через три роки пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни, сто балiстичних, мiжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранiшнього Сонця.
  А потiм почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Нiмцi порiвняно швидко захопили володiння Японiї в Азiї, а саму метрополiю зрiвняли iз землею атомними бомбами.
  Тривалий опiр чинили тихоокеанськi володiння країни Вранiшнього сонця. Але до червня 1949 року все було скiнчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим бiльше, привiд був. Американцi всупереч угодi все ж таки розробляли ядерну зброю i провели її таємне випробування.
  Гiтлер розпочав вiйну 1 сiчня 1950 року, скинувши на новий рiк вiдразу триста ядерних ракет.
  Нищiвний ядерний удар знищив сто найбiльших американських мiст i вбив кiлька десяткiв мiльйонiв людей. Додалося ще один найбiльший злочин Адольфа Гiтлера до найдовшого списку, найодiознiших злочинiв.
  Потiм почалося вторгнення до Канади, i з пiвдня разом iз Латино-Американськими диктатурами. Американцi були ослабленi та шокованi, але билися вiдчайдушно. Вони розумiли, що поразка для них означає лише рабство i повiльну, болiсну смерть.
  Тому це була найвiдчайдушнiша з усiх вiйни. I тривала вона ще бiльше року, змусивши Третiй Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядiв, i перетворити багато родючих земель на радiоактивну пустелю.
  Але мети все-таки досягнуто i останнiй противник Третього Рейху повалений. А за цим, почався процес так званої свiтової глобалiзацiї. Єдиною свiтовою валютою стала нiмецька марка. Навiть формально незалежнi країни були зведенi до рiвня колонiй Третього Рейху, за збереження лише обмеженого мiсцевого самоврядування.
  Євреї та цигани були поставленi поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масовi чищення, i лютувала. Настав справжнiй жах - година дракона. Або навiть точнiше, епоха. Фюрер будував справжню всесвiтню тоталiтарну iмперiю iз претензiєю космiчної експансiї.
  1959 року пiд час святкування сiмдесятирiччя фюрера вiдбулася офiцiйна коронацiя, всесвiтнiй плебiсцит - який узаконив титул суперiмператора. А коли Адольф Гiтлер помер у 1967 роцi, його титул та влада успадкував син.
  Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Мiсяцi та на Марсi з Венерою, i активно готувалася до експансiї, до зовнiшнiх зоряних свiтiв... Фашисти хотiли вселенської iмперiї - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю свiтобудову.
  
  НОВI ПРИГОДИ ЛИЦАРIВ СОРОКА ОСТРОВIВ
  Дiмка розбив у трiски меч i приголомшено, блимаючи очима, стояв на вулицi. Його руки були в кровi i що залишилося вiд меча закривавлено. Звучало виття сирени. Вулиця лiтнього мiста. I полiцейськi, що пiдбiгають. Слiд удар кийком по спинi. Димка ледве чутно вимовляє:
  - Здаюсь!
  Йому заводять руки назад i клацають наручники. Хлопчик вiдчуває бiль вiд металу, що ввiйшов у зап'ястя. Його везуть до фургончика - чорного ворона.
  Дiмка вiдчуває в собi сумiш гнiву та страху. Згадує колишнє. Острiв, де дiти билися за своє iснування на мечах. Дерев'яних, але коли хлопчика охоплює лють, що перетворюються на гостро вiдточену сталь. Там Дiмка i пробув пару з лишком мiсяцiв. Бився, бився, був поранений i сам поранив. Навiть особисто зарубав зрадника. Все було. I зрештою вони перемогли.
  Жаль тiльки дiти залишилися на зруйнованому кораблi. I йому вдалося вирватися лише зi своїм дiвчиськом. Пiсля таких пригод уже не надто країною здавалася в'язниця.
  Вiн ударив мечем хлопчика-хулiгана, i бачив його лежачим, i витекла калюжа кровi.
  Невже удар виявився смертельним? Так не пощастило, Дiмку, наче було мало i до цього пригод на його голову. А якщо вбив те, що? В'язниця? Вiдведуть його до брудної, смердючої камери до злочинцiв?
  I як вiн сяде? Йому лише чотирнадцять рокiв. Понад десять за законом дати не мають права. Може, все обiйдеться!?
  Надворi дев'яносто другий рiк. Час, коли так багато говорять про демократiю та свободу, але набирає сили бандитизм.
  Вирви зупинилися i Дiмку вивели. Гарний, засмаглий хлопчик з чорним волоссям, не виглядає бандитом, а скорiше жертвою зi скутими кайданками.
  Дiмку вiдвели майже вiдразу ж до слiдчого та прокурора.
  Посадили у крiсло.
  Слiдчий поставив кiлька чергових питань i вимовив з усмiшкою:
  - Поранений тобою хлопець при смертi! Тож благай Бога, щоб вiн не помер!
  Дiмка зiтхнувши вiдповiв:
  - Я не хотiв...
  Прокурор простяг папiр:
  - Оце явка з повинною. Пiдпишеш, будеш звiльнений пiд пiдписку до суду. А там з огляду на юний вiк та вiдсутнiсть приводiв у мiлiцiю, отримаєш умовно!
  Дiмка глянув на папiр i швидко прочитав, i заперечливо махнув головою:
  - Тут написано, що сам напав на компанiю пiдлiток. А вони якраз на мене насiдали!
  Слiдчий мав мишачу фiзiономiю, i густi брови, вiн пробулькал:
  - Пiдпиши, як ми тобi радимо! А iнакше загримiш у СIЗО. Зараз ми буквально забитi справами i сидiти тобi доведеться до суду дуже довго. А там у камерi в три ряди нари на дошках, параша в кутку та пiвсотнi таких самих як ти нервових, голодних хлопчикiв. Рiзного роду злочинцiв. I навiть якщо хлопчисько, якого ти поранив, залишиться живим, то слiдство триватиме рокiв зо три, а там ще рiк i суд! Найкращi роки життя проведеш у пеклi!
  Прокурор вiдповiдно кивнув i пiдтвердив:
  - Запобiжний захiд тобi або утримання пiд вартою, або пiдписка про невиїзд i тебе заберуть мама та тато. Вибiр за тобою! I повiр, колонiї для малечi i так переповненi, i тобi будуть радi дати умовно. Але якщо ти з нами посваришся, то мiсце, напевно, знайдеться!
  Дiмка вiдчував, що слiдчий i прокурор не жартують. I справдi, можуть згноїти у в'язницi. Хоча з iншого боку, не факт, що випустять на волю, якщо вiн i пiдпише. Чи мало прикладiв, коли менти обманюють? Але головне в Дiмцi заговорило впертiсть, i норовливiсть, що яскраво проявилася пiсля перебування на островах смертi. I хлопчик рiшуче заявив:
  - Нi!
  Слiдчий жорстко рикнув:
  - Що нi?
  Дiмка жорстко заявив:
  - Я не пiдпишу! На мене напали, хотiли поранити ланцюгом i це була самооборона!
  Слiдчий ринув:
  - Ну добре! У СIЗО його, посидиш тиждень розумнiшаєш!
  Прокурор кивнув, поставивши пiдпис:
  - Поки що на два мiсяцi утримання пiд вартою. Але, звичайно, можна звiльнити i ранiше!
  Слiдчий ринув:
  - Думаю, утримання пiд вартою пiде хлопцевi на користь!
  Дiмку вивели з кабiнету i повели до в'язницi. Брукали наручники, i ланцюг Хлопчику треба було перейти лише через дорогу. Там його мали прийняти.
  Димка йшов зв'яка ланцюгом прикутий до двох мiлiцiонерiв. Почувався дуже погано. В'язниця, камера, злi зеки. Та й влип вiн, вiдмовившись пiдписувати явку з повинною. Хоча, з iншого боку, пiсля цього не вiдчепишся.
  Дiмку вiдвели до чергової кiмнати. Iм'я, прiзвище, по-батьковi, цiннi речi при собi.
  Потiм шмон. Офiцер мiлiцiї та двi жiнки в бiлих халатах вiдвели хлопця до кiмнати з дзеркала та включили додатковi лампи. Послiдувала команда:
  - Роздягайся!
  Дiмка зiтхнув - шмон! Тiльки цiкаво, чому жiнки? Хлопчик зняв джинси, майку, кеди, куртку. Залишився тiльки в одних трусах.
  Молода жiнка в бiлому халатi помiтила:
  - Вiн непогано складний!
  Офiцер крикнув:
  - I труси знiмай! Живо!
  Димка, згоряючи вiд збентеження, зняв їх. Мимоволi почервонiв i прикрився. Офiцер мiлiцiї крикнув:
  - Смирно! Руки зi швiв! Огляньте його уважнiше - це вбивця!
  Жiнка в бiлому халатi схожа на медсестру посмiхнулася i надягаючи тонкi, медичнi рукавички проворкувала.
  - Ми й не таких бачили! Розслабся хлопчик, тiтка тебе помацає!
  Вона почала огляд Дiмкиного тiла. Пройшлась по вiдрослому за час перебування на островах волоссю хлопчики. Обережно розчесала кожне пасмо в пошуках чогось зритого. Може, навiть грошей. Потiм посвiтила у вуха, i нiздрi хлопчаки. Робила це уважно, наче сподiвалася щось знайти.
  Пiсля чого наказала покласти голову на отвiр, i вп'ялася руками в пiдборiддя. Просунула руку до рота. Дiмка вiдчув запах i смак гуми своїм язиком. Жiнка помацала за яснами, зубами, за щоками. Коли вона натиснула на корiнь язика, хлопчик вiдчув приступ блювоти. Та неприємно як. Рука просунулась до самих гланд, i стало важко дихати.
  Потiм нарештi жiнка надiслала її i посмiхнулася:
  - Нiчого немає!
  Офiцер скомандував:
  - Продовжуйте Ольга! Особистий огляд через особливу небезпеку суб'єкта має бути найретельнiшим!
  Жiнка в бiлому почала мацати Дiмку груди. Пiдняла руки i зазирнула пахви. I з несподiваною силою натиснула на пупок. Дiмка охнув...
  Пiсля чого жiнка зупинилася i запитала:
  - Ну, що тепер нехай вiн присiдає!
  Офiцер мiлiцiї рикнув:
  - Це не цiлком надiйно! Подивiться йому i в анальний отвiр!
  Жiнка в бiлому халатi хитнула головою:
  - Для цього потрiбен особливий дозвiл! Так само i для того щоб перевiрити iнтимнi мiсця хлопчика!
  Офiцер мляво скомандував:
  - Присiдай чортеня ...
  Дiмка з гiднiстю вiдповiв:
  - Я пацан!
  I став легко присiдати. Присiв разiв з десять. Пiсля чого жiнки оглянули в нього ще пiдошви i провiвши мiж пальцями нiг.
  Пiсля чого Дiмка опинився у наступному примiщеннi. Там другий пацан, у тюремнiй робi стрижений пiд нолик з машинкою в руках, промовив:
  - Що новенького привели?
  Офiцер мiлiцiї вiдповiв:
  - Та й дуже хортого!
  Хлопчик хихикнув i помiтив:
  - А не такий вiн i страшний! Ну, сiдай у крiсло пiдстригу!
  Дiмка сiв. Неприємно все ж таки бути голим. А тут тебе ще як карника обстригають наголо. На додачу до всього машинка була тупуватою i стригтися було боляче. Густе, чорне волосся падало на пiдлогу. Ним тупотiли збитi черевики юного зека. Здавалося, з кожним пасмом волосся йде частка безсмертної душi, i ти стаєш все менш i менш вiльним. Настрiй у Дiмки був пригнiчений. Попереду на нього чекала тюремна камера, i зустрiч iз малолiтнiми карними злочинцями.
  Втiм, своїх однолiткiв Дiмко нiколи не боявся. А пiсля загартування "Сорока островiв" вже й не страшно. Якщо що вiн битиметься. А в'язниця?
  Що ж є чергове випробування. Йому лише чотирнадцять рокiв i все життя попереду.
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"