Рыбаченко Олег Павлович: другие произведения.

НовІ Пригоди Юнги Джима ХокІнсу

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Головний герой роману Острів Скарбів Джим Хокінс вже став дорослим, і здавалося, що забував свої пригоди. Але ось йому зустрілася стара стара дружина Сільвера. Вона переконала його випити чаклунського зілля. В результаті Джим Хокінс знову став хлопчиком та опинився на піратському кораблі.

  НОВІ ПРИГОДИ ЮНГИ ДЖИМА ХОКІНСУ
  АННОТАЦІЯ
  Головний герой роману Острів Скарбів Джим Хокінс вже став дорослим, і здавалося, що забував свої пригоди. Але ось йому зустрілася стара стара дружина Сільвера. Вона переконала його випити чаклунського зілля. В результаті Джим Хокінс знову став хлопчиком та опинився на піратському кораблі.
  . РОЗДІЛ Љ 1
  Юнга Джим Хокінс зміг вижити в немислимих пригодах і здавалося, що тепер він має і гроші і славу, і попереду щасливе і довге життя. Але хлопця зустріла одна відьма - колишня дружина Джона Сільвера. А може бути й не колишня, начебто підступний кок зміг сховатися в невідомому напрямку. Та ще й прихопив із собою мішок із золотими піастрами. Втім, скарбів було так багато, що члени команди, що вціліли, не збідніли.
  Джим навіть встиг стати дорослим і одружується, і вже з'явився власний син. Тож він уже начебто не хлопчик. І збирався вирушити сам у далеку подорож у ролі капітана.
  Але відьма і дружина Джона Сільвера взяла і прийшла до нього. І запропонувала молодому чоловікові дуже привабливу угоду. Все за тисячу фунтів стерлінгів подарувати вічну молодість. Ну, зрозуміло будь-хто подумав - що тут справа нечиста і йде явне розлучення.
  Джим Хокінс теж так вирішив і зажадав доказів, що це буде насправді, а не просто маячня божевільного або навіть божевільні.
  Тим більше, якщо вона так може зробити за гроші з молодим чоловіком, то чому сама не омолодиться?
  Стара, розуміючи, що їй, зрозуміло, не вірять, запропонувала такий варіант:
  - Я дам тобі випити зілля на пробу, та абсолютно безкоштовно! Але якщо буде ефект, то мені потім тисячу футів золотом повернеш!
  Джим Хокінс посміхнувся і помітив:
  - Я готовий на таке! Але де гарантія, що ти мені не даси отруту!
  Дружина Сільвера прошипіла:
  - Я так і знала, що ти просто боягуз!
  Молодий чоловік розлютився:
  - Ні! Ніхто не смів, називати мене боягузом, навіть твій окаянний чоловік!
  Відьма кивнула:
  - Якщо ти такий сміливий, то я гадаю, вип'єш!
  Хоча це не надто розумно, але Джім Хокінс піддався емоціям, і без жодних церемоній взяв і залпом випив пінисте зілля. І його ніби вдарило блискавкою по голові, і чоловік знепритомнів.
  Прокинувся Джим Хокінс уже на палубі корабля. І йому здалося, що він марить. Замість дорослого тіла досить рослого чоловіка він став босоногим хлопчиком, лише в шортах. На вигляд йому не більше тепер дванадцяти років. Причому його ліва нога прикута за ланцюг, що дуже неприємно та принизливо.
  Джим озирнувся. На матчі був знайомий чорний прапор із черепом та кістками. Вона опинилась на піратському кораблі. Причому явно у ролі раба. Тіло, щоправда, білого хлопчика, але засмагле майже до чорноти, і сухожиллями, що виступали, що говорило про звичність до важкої роботи. І босі ступні були жорсткими, наче баранячий ріг і долоні хлопчаки мозолисті.
  Джим дуже здивувався - коли він встиг попрацювати в каменоломнях, і від чого в нього на спині та боках ледь помітні сліди від ударів батога.
  Несподівано на палубі з'явилися мешканці корабля.
  Хокінс навіть окосел від подиву. Замість бородатих, неприємних, смердючих піратів вийшли дуже гарні дівчата в одному лише бікіні, з рельєфними пресами та босими витонченими ніжками.
  Їх була ціла дюжина, і не підморгнули посадженому на ланцюг хлопчику.
  Найбільша медова блондинка, ледь прикрита з грудьми і стегнами, на яких лише тоненькі смужки тканини вимовила:
  - Ну, що наш хлопчик? Ти бачу, скучив?
  Джим з усмішкою відповів:
  - Та бачу з такими красунями, нудьгувати не доведеться!
  У відповідь у руках у дівчат, які були піратками, виникло страусове пір'я.
  Провідниця пожадливо посміхнулася і відповіла:
  - Тепер ми тебе гарненько лоскочемо.
  Руда дівчина вигукнула, скелячи перлинні зуби:
  - Та й ти захочеш, ніби божевільний!
  Хлопчик Джим посміхнувся у відповідь і заспівав:
  - Дівчата бувають різні,
  Але нині чудові піратки!
  Війниці піт чорним прапором схопили юнгу. І тримаючи хлопчика за руки і ноги стали лоскотати йому страусовим пір'ям п'яти. Хоча шкіра на підошвах хлопчиська й огрубіла, стала жорсткою, немов у алігатора. Але вміла лоскота і їх пробивала. І хлопчик Джим захихотів немов буйно схиблений.
  А ще дівчата-піратки стали лоскотати дитині пір'ячками та під пахвами.
  Джима аж завело. І тут він згадав, що було до влучення на цей корабель.
  Коли колишній юнга зменшився, і став хлопчиськом років дванадцяти, то його воля відключилася. Вона ніби загіпнотизована, вирушила під командою дружини Сільвера.
  І він відвела хлопця на спеціальний корабель для малолітніх каторжан. І їй заплатили за Джима лише кілька монет. І замкнули в трюмі разом з іншими хлопцями. Дорогою половина дітей померло, хлопчиків тримали скутими і майже не годували. Але Джим став напрочуд живучим.
  І ось після привезення хлопчиків відправили працювати на плантації цукрової тростини. Вони вколювали від зорі до зорі. А коли наступали вільні від польових робіт дні, то крутили жорна, перемелюючи зерно.
  І били хлопчаків постійно. Деякі вмирали від непосильної роботи та побоїв.
  Джим, зрозуміло, мав тепер залізне здоров'я, і був дуже слухняним. Але все одно його постійно били. Навіть наглядачам подобалося бити покірного хлопчика, і їм дуже хотілося, щоб він закричав.
  Але Джім терпів, він був немов сомнамбула і йому як би був болю.
  І роки проносилися непомітно. І всіх почало дивувати, чому він весь час залишається дванадцятирічним хлопчиком? І хлопчиком при цьому гарним?
  Ось і народилася думка продати Джима Хокінса в гарем до якогось арабського владики. Гарний, світловолосий, м'язистий хлопчик, та ще й вічний! Ось це коханець!
  І його завантажили на корабель і відправили з Ямайки на Близький Схід, чи хоча б Алжир. Але на шляху напали на бригантині команда дівчат-піратів. Вони були видно з іншого світу. Теж не старіли, і їхня бригантина розвивала у плаванні колосальну швидкість. І ніхто не міг наздогнати їх та потопити.
  І ось дівчата всіх полонених убили. А вродливого хлопчика залишили собі для забави. Ось і лоскочуть Джиму і босі п'ята і під пахвами. І від цього і смішно, і боляче.
  Коли дитину ось так лоскочуть у ній суміш веселості та страждання. І страусові пера проходять, і гола підошва Джима відчуває суміш блаженства і роздратування.
  Хлопчик, колишній юнга у розпачі заспівав;
  
  Морей, океанів великі простори
  Ми їх борознили під триколірним прапором!
  Бійці підкорювали вгору пручі гори,
  Орли оголошували гуркотом переможним!
  
  Воїнів росіян визнала планета,
  Мечами, багнетами ворогів вразили!
  Змогли скинути ярмо фашизму з півсвіту,
  Закінчили ходу з перемогою у Берліні!
  
  Приперлися нацисти на горбатих танках,
  Погрожують знищити всі російські ниви!
  Але міцно молотять виродків проклятих,
  Щоби жити нашим дітям без ярма щасливо!
  
  Ми діти Вітчизни, що у світі всіх вище,
  Народилися, босики кумач розминаючи!
  За нас заступався на лайку посилаючи Всевишній,
  І Боже довів до квітучого у радості Травня!
  
  Немає частки бійця, і піднесенішого серця,
  Що дарує мрію, та народження згори!
  Відкрийте до безсмертя славні дверцята,
  Але якщо в засідці сидите, базарте тихіше!
  
  Є вовки та вівці, але ви пастухи всесвіту,
  І частка у вас донести до нащадків наказ!
  Щоб вести справу, до кінця творення,
  Щоб вічний вогонь у твоєму серці кохання не згас!
  
  Хто знає, де куля ворога зупинить солдата,
  Але все ж у бою смерть краща за хвороби гнилих!
  А якщо загинув, то твій друг зламає супостата,
  Не буде терпіти, адже в полон женуть дівчат босих!
  
  Про російська частка, війна та пожежа за війною,
  Хто хоче на відпочинок, тим немає місця, знайте в раю!
  Ось у змову вступив пекельний Сем із Сатаною,
  Погрожувати: я атом обрушу і град розіб'ю!
  
  Але проти ракет, теж буде захист,
  І ядерній бомбі не гримнути Москву...
  Ми зможемо на танках дістати паразита,
  А нудні пісні про полеглих вганяють у тугу!
  
  Продатися за гріш не російська частка,
  Адже кожен із нас це воїн великий!
  Не вірте, що Бог уже розставив нас у ролі,
  Насправді ти сам виття вирішуєш наскільки крутий!
  
  Бували провали, бували розгроми,
  Траплялося, як зайцям від страшних вовків відступати!
  Але якщо почнеться війна - будемо знову,
  Громити в пекельному ритмі жорстоку люду рать!
  
  Не заради війни, ми, повірте, гру починаємо,
  У нас немає іншого покликання, як мило дружити!
  Ми братній народ, а не Авель та Каїн,
  Для нас птах - пісня, а зовсім не жирна дичина!
  Щоправда, чомусь пацан переплутав тут Росію та Британію, що говорило, що Джима Хокінса схоже трохи поїхав дах від зілля і він почав замовлятися - плутати часи та країни. Але чого тільки у світі не буває. А так заспівав він ще нічого. І навіть чарівно.
  Ну що ж стало на душі веселіше. А дівчата навіть перестали хлопчика лоскотати.
  Бо на обрії виник фрегат королівського флоту Британії. Найбільша дівчина, яка була не тільки в бікіні, але з короною з діамантів на голові, хоча така ж босонога як і інші красуні, проревела:
  - Ми сміливо в бій підемо,
  За справу честі!
  Ворогів усіх розіб'ємо та будемо разом!
  І ось починається гонитва. Бригантина порівняно невелика. А фрегат, навпаки, великий - п'ятдесят чотири гармати, це вже майже крейсер. Спеціально шукає піратів.
  Дівчина-капітан сердито тупнула босою ніжкою і заспівала:
  Ми славні пірати,
  Акули та кити...
  Наш чорний прапор на матчі,
  Шматок темряви!
  І інші дівчата заспівали, скелячи зубки, які у них великі як конячок:
  Про темряву розповімо ми докладно,
  Нам темрява, особливо мила...
  Адже в темряві особливо зручно,
  Обробляти, всі темні справи!
  Бригантина з гарними дівчатами, які були чарівними і мускулистими самками-піратами, уникала бою. Ще б у майже оголених дівчат хизуючими голими, рожевими, спокусливими п'ятами було лише дюжина гармат, і то вони калібром куди дрібніші, ніж у великого лінійного фрегата крейсерського типу.
  Можна було б, звичайно, спробувати взяти на абордаж. Але бійців-чоловіків там багато, і вони з мушкетами. І, звичайно, втрат не уникнути.
  Втім, бригантина дуже моторна і цілком може уникнути переслідування якихось англійців. Але дівчині-капітану дуже хочеться пограти представникам Туманного Альбіону на нервах.
  І тому бригантина і не розриває відстань, але й не дає зблизитися. Ось така гонитва за лідером.
  А дівчина-капітан підійшла до Джима Хокінса і грізно проревела:
  - Ану ти хлопчик-раб, його розлігся! Думаєш, ми тебе годувати будемо задарма!
  Юний бранець схопився і вклонився красуні, промовивши:
  - Я на все готовий пані!
  Дівчинка ватажка піратів наказала:
  - Заспівай що-небудь!
  Джим Хокінс кивнув:
  - З великим задоволенням про велику!
  Дівчина-капітан додала:
  - Тільки пісня має бути довгою і при цьому ти маєш танцювати!
  Хлопчик-раб охоче сказав:
  - Я люблю танцювати - рух - це життя!
  І юна, м'язова дитина стала танцювати, і підскакувати немов мавпочка. І при цьому дуже навіть красиво і з великою енергією, клекотячи ентузіазмом співати;
  Даремно багатший зачинив двері,
  Адже жебракам шлях замовлений на поріг!
  Там у клітці під замком нудьгує пері,
  Їй хочеться, щоби лицар їй допоміг!
  
  А я пішов хлопчиськом у пірати,
  Що б уклін сановнику не бити!
  Тепер усім лихоїмцям час розплати,
  Мисливець перетворився на їжу на дичину!
  
  І великі мої хлопчики сили,
  Коли в руках меч я почав крутити!
  Відправлю злих ворогів нудьгувати в могили,
  Місяць на небі яскраво світить мідь!
  
  Клокоче в серці люто відвага,
  Зелений юнга пре на абордаж!
  Схрестився з офіцером я на шпагах,
  Увійшовши до бою в дикий, буйний раж!
  
  Суперник високий, немов бик зі стійла,
  Він хоче дикою масою розчавити!
  Але хлопець бореться гідно,
  Клинок плете невидиму нитку!
  
  Ось випад - пузо прокололи,
  Завив громила, шпагу впустив!
  Він жив у роздоллі і не відав болю,
  Тепер втратив кінські свої сили!
  
  Мій перший абордаж так був успішний,
  Жменя золота насипана в кишеню!
  І ми пірати співаємо пісні,
  Ділячи в бою здобутий на честь дуван!
  
  Звичайно, завтра може бути гірше,
  Фрегат і крейсер гармати наїжачити!
  Прибулій мені стрибати босоніж по калюжах,
  По крові, що пролив злодій противник!
  
  Зовсім хлопчисько, вусиків тих немає,
  Але немає юнге в битві поблажливості!
  Якщо судилося загинути в кольорі років,
  То це добровільне рішення!
  Під час співу Джим Хокінс раз у раз підскакував і вигинав собі спину. Його рельєфні м'язи гарно перекочувалися під шоколадною, засмаглою шкірою. І босі, дитячі ноги так і танцювали в повний акордеон.
  А дівчата миготять голими, сильними ніжками час від часу стріляли по фрегату з маленької, але дивовижно далекобійної гармати. І збивали офіцерів Британії з ніг. І завдавали незначних ушкоджень.
  А от ядро взяло і збило капітанові фрегата трикутку. Той у гніві наказав дати залп. Хоча відстань була надто велика, і ядра не долетіли. А англійський корабель, тривіально взяло і заволокло, чорним, кусучим, отруйним димом. І матроси стали чхати і валиться на палубу.
  Дівчина-капітан піратського корабля відзначила:
  - Це ми непогано зробили! Ми могли б, і захопити, це фрегат, але він для нас лише тягар!
  Дівча-боцман рудої масті запропонувала, провівши ребром долоні по горлу:
  - Може, просто його втопити?
  Дівчина-капітан заперечила, сердито тупнувши своєю босою, мускулистою ніжкою:
  - Ні! Не можна вбивати людей, навіть якщо це військові без особливої потреби. Ми краще просто підемо, і продовжимо свій сміливий розбій!
  Дівчина рудої масті кивнула:
  - Так! Вбивати без причини не варто! Але взагалі у світі і так надто багато чоловіків! Це неприємні та смердючі особини! Їхні волохаті тіла - такі неприємні!
  Дівчина-капітан кивнула:
  - Можливо, це і гидко, коли волосся росте на ногах і грудях. Але цей хлопчик такий чистий і гладкий, і ніколи не стане дорослим!
  Руда засміялася і помітила:
  - Так це вірно! Він гарний і ще непогано співає! От нехай нам і виконає пісеньку, і так щоб вона була справжнішою.
  Провідниця морських розбійниць крикнула:
  - Давай співай хлопчик-раб! Інакше ми тобі зробимо дуже боляче!
  Джим Хокінс колишній легендарний юнга заспівав;
  Обрав я шлях собі крутий пірата,
  Хотів знайти свою в морях долю...
  Хоч кажуть пірата, чекає на розплата;
  Повісять - черв'як лише дасть на труп різьблення!
  
  Але пану поклони бити постигло,
  І хлопчиком із маєтку я втік...
  Хоч холодно в дорозі босим було,
  Адже не пускали хлопця на поріг!
  
  Дійшов до порту, лише в одних лахміттях,
  Забрався на корабель о першій ночі...
  Спіймали хлопця і ну давай пороти - я;
  Ух, думав душу в пекло із сатаною!
  
  Але після прочуханки дали безкозирку -
  Сказали, будеш юнгою поки що!
  І навіть кок налив, уяви пляшку,
  Нехай браги гіркої немає коньяку!
  
  Звичайно справа важка морська,
  То спрага борошно, то небезпечний шторм,
  Але сила духу - справа наживна,
  А якщо є голова, то геть сокира!
  
  Корсари нас зловили як кошеня,
  Був абордаж та крові в три струмки!
  Але в мене характер не дитини
  Недарма боцман бив мене навчаючи!
  
  Усім була дошка - я ж відзначився,
  І капітан піратів так сказав:
  - Відважно цей хлопчик-юнга бився,
  Він дух корсара хоробро показав!
  
  У морське братство прийнято - ось удача,
  Мрія збулася з народження майже!
  Тепер ти можеш дати будь-кому здачі,
  А пре купець наздожени і громи!
  
  Бували гроші - щедрий видобуток,
  Спускали багато, теж просто...
  Водилося, при успіху знай готівку,
  Але золото пурхне як горобець...
  
  Кончина виявилася не веселою;
  Пригнав кат суворий - ешафот.
  Кудись поділися розкоші обнови,
  Від голоду в темниці спав живіт!
  
  У натовпі піратів голосно проклинають,
  Летять: огризки, кістки, черевики!
  Ми слуги пекла - чернь, звичайно, знає,
  Самим на морі видно не з руки!
  
  Петля, на жаль, ганебна смерть,
  Невже життя скінчилося моє...
  В кайданах відвідувала сум-кручина,
  Давно забула рідного рідного!
  
  Але не хотілося мені в петлі бовтатися,
  Взяв і ногою під дих - упав кат!
  Адже росіяни завжди вміли битися,
  А коли корсар, то бийся, а не плач!
  
  Останній бій звичайно найважчий,
  В руках сокира, що кат носив!
  Коли ти в злості, то натиск не малий,
  І страху, наче кропиву косив!
  
  Інші в бій кинулися хлопці,
  Звідки в доходягах спритність взялася!
  Напевно від отця Русі солдата,
  Якого зрадити вирішила влада!
  
  І чернь раптово змінила думки,
  Тепер уже корсари молодці
  Ось бунтом площа вся вже вирувала,
  Пішли в атаку з вулиці бійці!
  
  Сталося те, що рідко, але буває;
  З петлі зірвалися знову на коні!
  А що багатій, він бідноту мучить -
  Не знаючи, що за це бути війні!
  
  Відбитий корабель - знову Чорний Роджер,
  Знову ми разом, море за кормою!
  Та я вбивця - тільки дуже добрий,
  І для мене бідняк, як рідний брат!
  
  Так співатимемо, поки петля вільна,
  Ділитися з жебраком і весело жити!
  Душою корсар стати хоче благородним,
  Не до вподоби, коли ти в клітці дичину!
  Хлопчик-раб скінчив співати і затупав своїми босими, точеними дитячими ніжками, які хоч і огрубіли, але були спритнішими за лапки мавп.
  А фрегат остаточно відстав. І його вітрила зникли за лінією горизонту.
  Дівчина-капітан усміхнулася і відзначила зі своєю м'ясоїдною посмішкою:
  - Ну, що ж - це не втеча, а стратегічний маневр! То що може бути дівчисько, щось скажемо на це?
  Дівчина з зеленим волоссям струснула розкішними стегнами і відповіла:
  - Може, і даремно ми пропустили таке. Стільки чоловіків в одному місці. Ми б із ними взяли б і потішилися б. І це доставило б нам задоволення!
  Дівчина-капітан заспівала:
  Чоловіки це смердючі тварюки,
  Від них тому мерзенним несе.
  Коли б по рогах їм дали,
  То була б дівчинкам шана!
  Джим Хокінс прочитав:
  - Я теж чоловік!
  Дівчина-боцман з рудим волоссям відповіла:
  - Ні! Ти хлопчик, і хлопчиком залишишся назавжди! Тож не претендуй!
  Дівчина-капітан пустилася в танець, човгаючи своїми босими, засмаглими, сильними і дуже мускулистими ногами. І інші дівчата почали танцювати, причому це було щось дике, наче стрибки людожерів.
  Джим Хокінс теж почав підскакувати і крутитися. Ланцюг у хлопця-раба довгий і зовсім не заважає танцю.
  Ну, ще, зрозуміло, дівчата співають на всю горлянку:
  Ми дівчата, ми дівчата-розбійники,
  Піф-паф! Піф-паф! І ви покійники! Небіжчики!
  А мужиків під босою п'ятою дівки тримають,
  До нас не підходь! До нас не підходь, а то заріжемо!
  Джим Хокінс зазначив:
  - Та з таким екіпажем, точно не скучиш!
  Одна з дівчат піратів підскочила до хлопчика і міцно схопила його босими пальчиками своїх сильних, засмаглих і дуже апетитних ніжок за ніс, і потужно здавала.
  Джим як закричить:
  - Ой! Тітка це дуже боляче!
  Дівча засміялася і відповів:
  - Терпи пацан, отаманом будеш!
  Хлопчик-раб прокричав:
  - Я займу ваше місце!
  Дівчина-капітан відповіла з усмішкою:
  - Не місце фарбує людина, а людина місце!
  
  . ФЮРЕР І ДІВЧАТА-КОМСОМОЛКИ
  АННОТАЦІЯ
  Фюрер не припустився помилки, розгромив і полонив англійців під Дюкером. Внаслідок чого, з Британією було укладено мир. Третій Рейх почав війну з СРСР в 1944 році, разом з Японією і цілою купою союзників. Але очевидно прекрасні, дівчата-комсомолки тут як тут, і з босими ніжками.
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Лише Гітлер не зупинив Гудеріана під Дюкером. І що через це? У полон потрапило майже півмільйона англійців. І Черчілль згнітивши серце пішов на мир з Гітлером. Німці отримали від Британії та США визнання завойованого.
  Після чого у фюрера був вибір: оголосити перемогу, і забрати колонії Голландії, Бельгії, Франції та увійти в історію найбільшим правителем Німеччини... Або спробувати досягти чогось більшого: зокрема стати найбільшим завойовником усіх часів та народів, перевершивши Чингісхана.
  І Гітлер обрав друге. І став готуватися до війни з СРСР.
  Тільки цього разу раптовий напад не проходив, застати Червону армію зненацька буде важко. І Гітлер відклав вторгнення до появи у німців важких танків: "Пантера", "Тигр"-2, "Лев" та "Маус". А також реактивної авіації.
  Крім того, німці з колонії європейських держав формували ще й кольорові дивізії.
  Війна розпочалася лише 15 травня 1944 року. Третій Рейх, звичайно, краще був готовий, ніж у сорок першому, у тому числі й до зими. Але й СРСР підготувався краще: і було добудовано лінію укріплень Молотова на нових приєднаних кордонах. Крім того, і лінію Сталіна модернізували, і озброїли.
  Тож Червона армія зайняла потужні оборонні рубежі та була відмобілізована. Незважаючи на всі зусилля, Третій Рейх так і не зумів досягти кількісної переваги в танках та авіації. Єдине гітлерівці випередили СРСР у реактивній авіації. Щодо якості танків то тут у Червоній армії не все однозначно. Серія КВ пішла шляхом збільшення розмірів і маси танків зайшла в глухий кут. А виробництво ІС-2 тільки-но почало налагоджуватися, як і Т-34-85. А колишня Т-34-76 надто поступалася "Пантере" у лобовій броні та бронебійності та скорострільності гармати.
  Ще проблемою для СРСР було те, що у війну вирішила вступити і Японія.
  Вона не ризикнула воювати наодинці проти США та Британії. Зате вирішила разом атакувати СРСР і взяти реванш за Халхін-Гол.
  Тож Сталіна чекав подвійний удар.
  Німці та їхні союзники перейшли у наступ. Після миру з Британією гітлерівці провели кілька малих воєн. Допомогли Італії захопити Грецію. І здійснили операцію "Білий ведмідь", захопивши Швецію. Після цього сформували величезну коаліцію проти СРСР. У тому числі й Іспанію, з Португалією, і заразом і Туреччину. Плюс і іноземні дивізії, як колоніальні, так і європейські окуповані країни.
  Чисельна перевага була на боці гітлерівців та їхні війська змогли, незважаючи на розвинену в інженерному відношенні оборону Червоної армії прорвати фронт та вклинитися у позиції.
  Білостоцький виступ радянські війська не втримали, як і лінію Молотова, та відступили до лінії Сталіна.
  Славко опинився на лінії фронту. Юнак був готовий до бійки.
  Навколо його був цілий батальйон гарних дівчат-комсомолок. І вони були всі босоніж і в бікіні.
  А які тут дівчата: волосся у них яскраве, у багатьох прикраси, і дуже витончені, голі, спокусливі ніжки.
  І дівчата очевидно накинулися на хлопця. І зірвали з нього одяг і осідлали, кохали і при цьому співали.
  Як було все чудово раніше,
  Природа немов Сонце-мати!
  Ось пишний бір - цвітуть надії,
  Нам радо - любити, танцювати!
  
  Всім горе зле не знайоме,
  Народ правитель справедливий,
  Скрізь комфорт - рідного дому,
  Країна єдиний колектив!
  
  Люблю я Батьківщину такою,
  Чи не лізь противник не тривож!
  І грудьми від ворогів прикрию,
  Коли попреть сталева воша!
  
  Ми були щасливі в Росії,
  Де рівний, з честю: я і ти!
  Адже нас вбивця не здолає,
  З ікони погляд - святих рис!
  
  Що мені в битвах втіха,
  Коли всі частини тіл болять!
  Що солодше навіть Бога саду,
  Удар радянських дияволять!
  
  Б'ємося, стікаючи кров'ю,
  Але ти ніколи не один!
  Батьківщині служимо ми з любов'ю,
  І прапор горить, як цвіт горобин!
  
  Щоб Русь тремтіла не пригадаю,
  Хоч Бог-кат часом похмурий!
  У серця зі Сталіним легко мені,
  І піснею проти - похмурих дум!
  
  Ногою босою збила роси,
  Який берізки стрункий стан!
  План моторошних німців - Барбаросса,
  Усьому, що дорого - удар!
  
  Війна, снаряди - це жорстко,
  Кров не залити хмільним вином!
  Обуглилися в опал берізки,
  Пожежа за вибитим вікном!
  
  І в цьому світі Бог жорстокий,
  Творіння плаче, пекло коло!
  Христос ридає самотній,
  У ньому немає сили - вирвати пуп!
  
  На партію у нас надія,
  Талановитий і сильний народ!
  Ми перемагали гадів раніше,
  Та й тепер труба реве!
  
  Дітей морду як бій затихне,
  Нехай у майбутньому всім війнам - кіл!
  Посадимо яблуні та вишні,
  А танки викинемо на злам!
  
  І полетимо до інших планет,
  Збудуємо щастя - комунізм!
  Іншим світам надішлемо привіти,
  Як сокіл рветься витязь вгору!
  Дівчата замучили юнака до непритомності. І їм це, схоже, дуже сподобалося.
  Потім одна з них узяла і пальнула з гаубиці, випустила забійний снаряд і з великим азартом знову заспівала;
  Камені дорогоцінні, між гілок мерехтять,
  Хоч торбинка жебрака, на моєму плечі!
  Я крокую бідна у світлі блідому місяці,
  Слав природу-матінку в славному вересні!
  
  Вір, країна велика, своєю силою славиться,
  Хоч моя змучена шляхом довгим тілом!
  Сукня домоткана, босоніж красуня,
  Під ногами камінці ступні мені колоти!
  
  Але дерева в золоті, пишні кучеряві,
  Як копійки мідні, ореол осик!
  Я дівчинка юна, в пилюку відкинувши старе,
  Дорогою шльопаю, шлях дощ зрошив!
  
  Ніч уже холодна, дні минули теплі,
  Наповзла осіняючи, зла в колючках каламут!
  Двірники сердиті, махають у слід мій мітлами,
  Вітер теж звіряє, хоче світло згорнути!
  
  Так бреду тижнями, ноги в кров вже збиті,
  Голод страшенно мучить, у животі пожежа!
  Немає притулку сторінці, полягли всі витязі,
  Батьківщиною-Батьківщиною - мчить ураган!
  
  Інеєм травиночки - сріблом усеяло,
  Перлами з візерунками - гілки тополь!
  І тремтить від холоду тіло моє біле,
  Підморгнув зі співчуттям зоряний Водолій!
  
  І куди крокую я - де знайти притулок,
  Під ступнями голими, льоду хрумтить глазур!
  Невже чекає на мене лише спокій на цвинтарі,
  Під землею в вогкості, сховатись від бур!
  
  Ні, сказала я собі, мені не бути померлою,
  Не спокуса, а лякало: ситий райський сад!
  Знову по доріжці закусивши черешнею,
  Проводила поглядом - сонячний захід сонця!
  
  І до лаври Київської, по кучугурах пишучим,
  Від Сибіру-матінки дісталася босою!
  Там люто молилася, перед ченцем жебрача,
  Заради Бога Вірного розлучилася з косою!
  
  Часи змінюються, у світі революція,
  Піднялася багряна, червона зоря!
  І мені теж хочеться бачити частку кращу,
  Ось пішла дівчинка прямо з вівтаря!
  
  Стала комсомолочкою колишня послушниця,
  На рахунку воїна - не єдиний труп!
  Навіть дивується - Господа не послухалася,
  Але її найхоробрішу не перелякає!
  
  Так дівчисько люте, комісаром стало,
  І церкву російську в люті спалила!
  Хоч пройшла військову дорогу і залишилася в цілості,
  Але в душі її пожежа - випалив усі вщент!
  Дівчата любили схоже співати. І юнак Славко разом із ним тепер лежав біля кулемета. І стріляв по ворогах.
  А в небі пролітали штурмовики, які крутилися і розкидали на всі боки некеровані снаряди.
  Ось Фокке-Вульф - машина-монстр.
  Ось вона мчить на польоті, що голить. І в неї цілих шість авіагармат. Що стріляють дуже влучно. Все піднімається вихором у пилюку і в небо спрямовують витки.
  А за ними мчать ще й ТА-152, потужніша і найдосконаліша модель з того ж сімейства.
  Дівчата ведуть вогонь літаками, причому дуже влучний. Підбивають їх, змушують димитися та співають;
  На просторах Батьківщини чудової,
  Гартуючись у битвах та праці...
  Ми склали радісну пісню,
  Про великого друга і вождя!
  
  Сталін це слава бойова,
  Сталін нашої юності політ...
  З піснями борючись і перемагаючи,
  Наш народ за Сталіним іде!
  З піснями борючись і перемагаючи,
  Наш народ за Сталіним іде!
  Хлопчик-воїн Славко зауважив:
  - А що Сталін? У мене є краща пісня!
  Дівчата хором заволали:
  - Заспівай!
  І юнак-воїн узяв і з ентузіазмом заспівав;
  Страшна звістка, на жорстокій війні,
  Дівчина, та, що навік сподобалася!
  Кинута в пащу, нелюду-сатану,
  Де ж Господь: справедливість та милість?!
  
  Діва Наташа пішла босоніж,
  Але по пильних доріжках стукали!
  Адже за гріхи, що лилися джерело,
  Їй довелося марш у заморські дали!
  
  Ранньою весною вирушила в дорогу,
  Ніжки від холоду так посиніли!
  М'яса не можна ні частинки куснути,
  Тільки кивають в інеї ялинки!
  
  Так по дорозі повного каміння,
  Ступні дівочі в кришку збила!
  І по Росії повз людей,
  Сторону граду царів Єрусалиму!
  
  Кавказькі гори, в снігу хребти,
  Гострі камені колють підошви!
  Але ти харчувалася силою землі,
  Вибравши нелегкий хадж у місто Боже!
  
  Літо пустеля, злий сонцепек,
  Як у сковорідці дівочі ніжки!
  Місто священне стало недалеко,
  Кожен несе безмежну ношу!
  
  Там біля могили Бога-Христа,
  Діва коліна з благанням схилила!
  Де ж великий міра гріха,
  У чому черпаю в праведність сили!
  
  Боже сказав їй, хмурячи чоло,
  Тільки молитвою цей світ не зміниш!
  Правити Росії у століттях судилося,
  Правильно, служи їй, не вимагаючи грошей!
  
  Діва кивнула: вірю Христу,
  Адже ти вибрав Русь рятівником світу!
  Правду про це все рознесу,
  Вість Ісуса: Бога-кумира!
  
  Шлях був зворотний легкий і швидкий,
  Ніжки босі міцні стали!
  Длань з благодаттю Боже простяг,
  М'язи і воля, немов із сталі!
  
  І вступила до армії ти,
  Летчицею стала, била Люфтваффе!
  Там виявила гору краси,
  Німців есмінець рвонув на фугасі!
  
  Воїн - лихий, сміливий боєць,
  Віддана партії - справі порад!
  Вірю в переможний над мерзотою кінець,
  Зграю бісівську до стінки, до відповіді!
  
  Ну, чому винищувач підбитий,
  Ти не встигла випустити лямки!
  І виявився з дефектами щит,
  А злий фашизм побратався відразу з янкі!
  
  Стала нерівною, жорстокою війна,
  Я хоч чоловік: реву гірко плачу!
  Немов у біді донурити нам до дна,
  Адже від Вітчизни відпала удача!
  
  До Бога мій вигук: Всевишній за що!
  Ти розлучив мене з дівою коханої!
  Навіть у мороз не носила пальто,
  І за трьох супостатів била!
  
  Хіба вона не варта того,
  Зустріти зі мною з квітами перемогу!
  Щедро на свято спекти пирогів,
  І на парад я з Наталкою приїду!
  
  Похмуро відповів суворий Господь:
  Хто у світі щасливий, кому добре?
  Страждатиме, і стогнатиме з болем тіло,
  Адже людство бридке, грішне!
  
  Ну, потім коли у славі прийду,
  Кину в геєнну хто жити, не вартий!
  Діву твою і тебе воскрешу,
  Кращій тоді не захочеться частки!
  Дівчата-комсомолки зааплодували з великим ентузіазмом та жаром. Отак їм сподобалася така пісня.
  Одна з них спитала Славку:
  - Ти любиш лизати?
  Юнак з усмішкою відповів:
  - Звичайно!
  Дівчина проревела:
  - Так давай полижи нам кицьки!
  Після чого Славці довелося стати на коліна і самозабутньо працювати язичком.
  Дівчина бурчали від задоволення і співали:
  Нам дала вітчизна промінь свободи,
  Нескінченний океан кохання...
  У яскравий промінь зливаються народи,
  Вирує вихор круто крові!
  Та дівчата вже коли заспівали, їх ніщо і ніколи не зупинить. І давай босими пальчиками ніжок жбурляти вбивчу силу, навіть руйнівні гранати. І ті вибухали і знищували численних гітлерівських солдатів.
  Славка прочирикав:
  - Війська готові пані,
  Ми всіх знищуватимемо!
  Наташка хихикнула, вона тут була командиром і гаркнула:
  Біла армія, чорний барон,
  Знову готують нам царський трон...
  Але від тайги, до Британських морів,
  Червона армія найсильніша!
  
  Так нехай червона, стискає владно,
  Свій багнет мозолистою рукою...
  І ми повинні б, нестримно,
  Іти в останній смертний бій!
  Дівчата хором вигукнули:
  - А нам це дуже подобається!
  І ось одна з них оголила сосок грудей, та як лупне, по німецьких літаках забійними блискавками. І це дійсно надзвичайно жорстокий вплив!
  Наташка заспівала:
  Сміливо товариші в ногу,
  Духом зміцнімо в боротьбі.
  На дальнє щастя дорогу,
  Грудьми прокладемо собі!
  Славко облизнувшись, додав:
  - І босими, дівочими п'ятами теж!
  Войовниці-комсомолки розсміялися, і хором проревіли:
  Битимемо людей, битимемо людей,
  І бити байдики!
  І красуні взяли блискавками лупнули зі своїх дуже красивих, і бузкових очей.
  А потім відкрили роти і як засвистять. Від їх свисту численні зграї ворон, що злетілися, отримали серцеві напади і повалилися, замертво.
  І давай дробити німцям черепи.
  Славко проспівав:
  - Ворони, ворони, ворони,
  Летіть ви в височ ніби кури...
  Корони, корони, корони,
  Чи не терплять фальшивої натури!
  Наташка хихикнула і відзначила:
  - Та ти вже уявив!
  Юнак відповів із усмішкою:
  - Швидше заспівав!
  Дівчата-комсомолки проревіли:
  Нам пісня будувати та жити допомагає,
  Бо прем у босоногий похід...
  І той, хто з піснею по життю крокує,
  Той ніколи і ніде не пропаде!
  І войовнички взяли і босими, круглими п'ятами підкинули, навіть забійні подарунки анігіляції.
  І знову з червоних сосків довбануть пульсарами анігіляції!
  Наташка пискнула:
  - Оце куку!
  Дівчата хором буркнули:
  - Буде попа на боці!
  Славко хихикнув і відповів:
  - І плюс ще лоно Венери!
  Після чого батальйон дівчат як візьме і оголить свої червоні соски грудей. І без зайвих забобонів довбає за допомогою ультразвуку. І німецькі танки, що насувалися сталевою лавиною. У тому числі й грізний "Лев" зупинилися. І зненацька почали змінюватися. Перетворюватися на дуже красиві, розмальовані та пишні торти з апетитним ароматом. І такий запах реально став розноситися, що дівчата стали облизуватись. І потім як надують щічки і дунуть, співаючи:
  - Ми воїни світла такі круті,
  Довбаємо злих орків наче пилу.
  І ніжки у дівок такі босі,
  Ми зробимо знай кенгуру!
  Воїтельки блиснули своїми сапфіровими, наче зірки очима. І знову засміялися, вискакавши перлинні зубки. Ось це справді надзвичайно агресивні красуні.
  І ось вони взяли і з червоних сосків грудей як довбали ударними блискавками.
  І ті пролетять повітрям. І все спалять до тла, а потім як посиплються зверху і шоколадки та цукерки.
  І воїнки заспівали:
  Ми дівчата шоколадні,
  Любимо лопати пиріжки.
  І такі, знайте добре,
  Слабкість нам рахуй не з руки!
  Войовниці посміхнулися своїми перлинними, блискучими, наче дорогоцінні скриньки зубками.
  І знову заспівали, ревучи:
  Один два три,
  Ворогів усіх розірви.
  Чотири, вісім, п'ять -
  Злих орків вбивати!
  Дев'ять, шість, сім,
  Чи не бувати проблем!
  І красуні слова розсміяються і з рубінових сосків грудей, вкотре вже летять вогняні та забійні пульсари.
  
  ВДАЛИЙ ХІД ФЮРЕРА
  АННОТАЦІЯ
  Випадково сталося так, що у фюрера вистачило розуму не розпорошувати сили на різних напрямках, а зробити, як це було заздалегідь заплановано взяти Сталінград відразу, поки радянські війська не підготували оборону. Сталінград та перебіг війни виявився іншим. Але босоногі дівчата-комсомолки здатні творити чудеса.
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Гітлер не припустився фатальної помилки, коли повернув четверту танкову армію на Кавказ. А натомість він з ходу наказав взяти Сталінград. Німці не втратили даремно часу. І змогли прорватися до міста ще не зайнятого військами і не готового до оборони. Здавалося б, яка дрібниця, але вплинула на хід війни.
  Після взяття Сталінграда ще у серпні 1942 року Туреччина взяла і вступила у війну. Вона обіцяла це зробити якраз після падіння Сталінграда. І османам не терпілося взяти реванш у Росії за свої колишні поразки. Японія ж продовжувала вагатися. Все-таки у неї справи на Тихому океані не ладналися. Битви при Мідвей було програно, і становище здавалося не стійким. А тут ще й другий фронт проти СРСР відкриватиме.
  Але удар мільйонної відмобілізованої турецької армії, понад тридцять дивізій, проти слабкого прикриття радянських військ виявився дуже болючим. Турки взяли Батумі, і оточили Єреван, і почали просуватися вглиб радянських позицій. А німці після взяття Сталінграда стали просуватися вздовж Волги в південному напрямку до Каспійського моря.
  Німці були сильні, а радянським військам важко було зачепитися на голому степу. Плюс ще здійснюватиме постачання, через повноводну Волгу.
  Крім того, англійці, не бажаючи провокувати Туреччину, дещо знизили активність проти німців у повітрі.
  Тим більше німецькі аси завдавали їм великої шкоди. Ось наприклад, Йоганн Марсель не розбився випадково при падінні його літака. І продовжував мучити англійців.
  Ось уже до кінця вересня німці на східному фронті вийшли до Каспійського моря. І Кавказ виявився відрізаний суходолом. Сталін вимагав наступати. Але в центрі на Ржевському напрямку радянські війська не досягли успіху.
  Була спроба наступати з півночі Сталінграда, але вона також не увінчалася успіхом.
  А ось війська Вермахту у жовтні почали просуватися вздовж каспійського узбережжя. А турки наступатимуть у напрямку Тбілісі і далі на північ.
  А у боях уперше взяв участь німецький "Тигр". Точніше не зовсім вперше, цей танк боровся ще у вересні під Ленінградом. Але тут був особливий екіпаж. На ньому билися чотири німецькі дівчата, які готові були випробувати подібну машину у реальному бою.
  Ось вони рухаються вздовж узбережжя Каспійського моря рівниною. І попереду з'являються радянські машини. В тому числі легкі Т-60.
  Герда натискає босими пальчиками ніжок кнопку джойстика. Спрацьовує зброю і з усього розмаху вганяє в радянську машину забійної сили снаряд.
  Герда реве:
  Наші кістки танків не бояться,
  Ми завжди в СС вміли битися!
  Німецький "Тигр" зупиняється. На нього йдуть радянські машини. Шарлота стріляє, цього разу, застосувавши червоний сосок грудей. Підбиває російський танк і пищить:
  Ми дівчата не прості,
  Ніжки класні босі!
  Потім дає чергу з кулеметів Христина, скошуючи радянських солдатів. Причому на гашетку вона тисне оголеними грудьми та рубіновим соском.
  Після чого дівчина проворкувала:
  - Ми круті! І ніжки босі!
  Після вистрілила голою, рожевою п'ятою та Магда. Зробила це дівчина надзвичайно влучно. Пробила радянську машину і пискнула:
  - За Третій Рейх!
  Після чого показала мову.
  Ось це справді баби.
  Але з одного боку борються німці, і пруть уперед. А з іншого - радянські війська.
  Ось, зокрема, піонери. Босі хлопчики та дівчатка у шортах та коротких спідницях зустрічають гітлерівців вогнем із рушниць та рогаток.
  Вони кидають босими, дитячими ніжками вибухові пакети, що рвуть гітлерівців.
  І водночас піонери-герої співають;
  Ми піонери діти Артеміди,
  Народилися замість соски з кобурою!
  На славу нашої матінки-Росії -
  Б'ється хлопчик завзятий!
  
  Палає немов смолоскип яскрава краватка,
  Чудовий хор співає Батьківщині гімн!
  А фюрер у зад отримає гострий кактус,
  Ми орди супостатів знай, громимо!
  Нас партія вчила силі лайки,
  Вміти стріляти та бігати, битися всіх!
  Нехай братів старших до армії забрали,
  Але теж ми потиснемо великий успіх!
  
  Яка Батьківщині до смаку служба?
  В окопах якщо треба біля верстата!
  А міцніше за всіх під червоним прапором дружба,
  Нехай у комунізм прийде моя країна!
  
  Як важко на фронті в оточенні,
  Випав уже сніг, а ми босі, рвань!
  Не буде фрицям-нелюдам прощення,
  А ти в мріях бійся і дерзай!
  
  Ми хлопчики змучені боями,
  Голодні, розбили в кров ступню!
  Але не дозволимо бити нас чоботами,
  Як Русь тебе моя душа люблю!
  
  Не знаємо слова полон, ну до біса слабкість,
  Та скільки лягло в боях хлопців!
  Часом наповзає і втома,
  Коли як вантаж стотонний автомат!
  
  Але ні до чого піддатися нам біди,
  Не для того я клятву Богові дав!
  Повинні служити без підлих справ Росії,
  Товариш Сталін вічний ідеал!
  
  Але головне, та мужність і сміливість,
  Винахідливість та думок краса!
  Не треба думати, що культура дрібниця,
  Адже вірш народжений від язика багаття!
  
  У грудях моїх є полум'я Ісуса,
  Який Бог і Спас та Комуніст!
  Не терпить святість, знай душонки труса,
  Шлях тільки вгору не надумай падати вниз!
  Діти співали та танцювали, жбурляючи босими пальчиками ніжок вибухові пакети.
  А з боку німців летіли штурмовики. І надсилали забійні подарунки анігіляції.
  Бій йшов запеклим. Піонери завзято билися, але ворогам не піддавалися. Вони стріляли з рушниць та невеликих пістолетів. І використовували також рогатки. Що робили дуже вміло.
  Хоча, наприклад, деякі німецькі танки в лоб і не пробивалися вибухівкою.
  Дівчинка і хлопчик уперлися босими п'ятами в камінці і натягли велику рогатку. Випустили саморобний вибуховий пакет. Той пролетів і вдарив у німецьку машину.
  Після чого піонери-герої знову заспівали;
  Сталін - це слава бойова,
  Сталін нашої юності політ...
  З піснею борючись і перемагаючи,
  Наш народ за Сталіним іде!
  Гарно співають піонери. У Дагестані в жовтні ще досить тепло, і дітям добре боротися босоніж. Їхні голі підошви дитячих ніг стали мозолистими і міцнішими за шкіру чобіт.
  І дуже вправно кидати босими пальцями горошинки смерті.
  Ось такі чудові діти.
  Дівчинка Лара прочирикала:
  На просторах Батьківщини чудової,
  Гартуючись у битві та боротьбі...
  Ми склали радісну пісню,
  Про великого друга і вождя!
  Хлопчик Сергійко агресивно заперечив:
  - А що Сталін? Так Сталін - це цап! Війну профукав!
  Дівчинка Лариса сердито тупнула босою ніжкою і помітила:
  -За такі промови можна потрапити під трибунал!
  Хлопчик-піонер Мішка проревів:
  - А що не так! До Каспійського моря прорвався фашист! І що ти після цього стверджуватимеш, що Сталін геній.
  І хлопчик босою ніжкою жбурнув у німців маленьку гранату.
  Піонер Сашка пискнув:
  Біла армія, чорний барон,
  Знову готують нам царський трон...
  Але від тайги до британських морів,
  Червона армія найсильніша!
  І знову замиготіли, голі, круглі, запорошені, огрубілі від постійного ходіння босоніж п'яти дітей.
  Ось вони як завзято б'ються і борються. Нехай навіть сили нерівні. Але це таки піонери.
  А якщо дівчинка босою п'ятою горошинку покине, то вона німців як порве. І діти продовжують співати;
  З кровососів налетіли хмари,
  Прорвалося пекло із Землі з недалека!
  Змій повзе панцвалі гад гримучий,
  Ось осяяли кров'ю хмари!
  
  Палають хвилі, пекельним штормом хлюпають,
  І зустріне рать найхоробріших молодиків!
  Ми захистимо прекрасних милих жінок,
  Достойні будемо подвигів батьків!
  
  Земля моя як боляче ти стогнала,
  Залишив супостат сто ран слідів!
  Але скинемо ми фашизм, разом з п'єдесталу,
  Не довгим буде мор лихих років!
  
  А смерть там уже біліє,
  Але наші думки рвуться до небес!
  Розтопчемо в прах запеклих лиходіїв,
  І розірвемо, знай вермахт навпіл!
  
  Не відомий нам спокій і гнили старість,
  Ми діти Батьківщини святої своєї!
  Все світле з нацистами билося,
  Пагони ми могутнього цього коріння!
  
  А що рвонуло з силою зла бомба,
  Що нам розрив снаряда цей грім!
  На багато бійці Русі здатні,
  А фюреру вершина стане дном!
  
  Пекло пекла пекло розгорялося,
  Повз рокадою з дулом хижим "Тигр"!
  І з нас злетіла миттю вся втома,
  Закінчився час, веселих ігор!
  
  Гранату в руки, і смертельний кидок,
  Ось "Тигр" у рило міцно отримав!
  А Гітлера в котел у Тартар котельні,
  Щоб не розкривав російський світ!
  
  Берлін від залпів лютих тремтить,
  Ось над Рейхстагом червоний майорить прапор!
  А над Вітчизною запалало Сонце,
  Адже Третій Рейх повалений у пил і порох!
  Діти б'ються завзято та героїчно.
  Вони показують, що в них серця молоді, але дуже відважні. І ось четверо дітей уперлися босими ніжками і штовхнули велику бочку з нітрогліцерином.
  Вона покотилася, перевірилася.
  І як візьме довбає, врізавшись у німецький танк.
  Після піонери в радості заспівали;
  Ми піонери комунізму діти
  Що хоч підняти країну...
  За злість Гітлер люто відповість,
  Ми зламаємо, повірте Сатану!
  
  Ми приймали клятву перед Богом,
  І Ленін серце юним подарував...
  Про не судіть піонерів суворо,
  І дарував Всевишній більше сил!
  
  На фронт пішли ми босі хлопці,
  Хотіли битися, Батьківщину зберігаючи.
  За нас і хлопці, і з косою дівчата,
  І наша вірність - міцна броня!
  
  Ось під Москвою битви вирували,
  Горіли танки, плавився асфальт.
  Побачимо, комунізму вірю дали,
  І ти фашисти палашем дістань!
  
  Не вірте люди, Гітлер не всесильний,
  Хоча ідея фюрера живе...
  А ми ударам по фашистам сильно,
  Вирушимо у великий цей похід!
  
  Не станемо ми ворогів Русі боятися,
  Ми любимо наш рідний СРСР.
  Ти витязь зовсім не з душею паяця,
  Покажемо царства Божого приклад!
  
  Не знає Гітлер, буде сильно битим,
  Хоч сила пекла так вирує в ньому.
  І наступають фриці-паразити,
  Які заллють спокій вогнем!
  
  Велич російських перемагати граючи,
  Хоча за цим колосальна праця...
  Прийде перемога, вірю в пишному травні,
  А фюреру прийде суцільний капут!
  
  Ось наша віра, сила комунізму,
  Дасть СРСР на віки процвітати...
  Ми зламаємо, ти знай ярмо фашизму,
  Така у Росії почала рать!
  
  Під Сталінградом фриців пошматували,
  Вони впізнали міцний наш кулак...
  І ми презенти класні роздали,
  І рушили диктаторові у п'ятак!
  
  Моя країна прекрасна Росія,
  У ній заполяр'я яблуні цвітуть.
  Сварог і Сталін - це знай месія,
  Нацисти від бійців Русі тікають!
  
  Ось до чого прекрасне світобудова,
  Коли над ним сяє комунізм...
  А випробування будуть у навчанні,
  Політ лише вгору і жодної секунди вниз!
  
  Ми брали Зимовий з диким червоним криком,
  Ломали білої гвардії хребет.
  Вороги Росії комунізму биті,
  Трофеї нам залишились на обід!
  
  Ми Сталін тримали дуже міцно,
  Дівчата босоніж у будь-який мороз.
  Ти став, повірте сильною людиною,
  А піонер до витязя доріс!
  
  Ні ніколи Росії не зламатися,
  Безсмертний Ленін вказує шлях...
  Нас не лякає полум'я кольору глянцю,
  І з комунізму росіянам не повернути!
  
  
  В ім'я нашої матінки-Росії,
  З'єднаємо в один вінок серця...
  Ура дівчата голосно голосили,
  Сповниться велика мрія!
  Та наша віра, бути завжди з батьками,
  І якщо можна предків перевершити...
  На віки будемо хоробро молодцями,
  Хоча на вигляд не більше двадцяти!
  
  Ми нашу Батьківщину, повірте любимо,
  Бажаємо, щоб було щастя назавжди...
  Нас Люцифер, повірте, не загубить,
  Настане літо - згинуть холоди!
  
  У Росії зацвіте все дуже пишно,
  Наче у світі згинула біда...
  Прийде, епоха вірю комунізму,
  Багатство, радість будуть назавжди!
  
  Наука воскресить у боях загиблих,
  Надовго юність буде у людей.
  А людина така, як і Всевишній,
  Зникне, знаю у вічності лиходій!
  
  Коротше щастя всім у всесвіті світить,
  Усі люди світу як одна сім'я...
  Сміються і грають у раї діти,
  Ви полюбите мене з піснею!
  Ось так діти гарно та з величезним почуттям співають. І скалять свої білі зубки.
  І ось одна дівчинка голою, рожевою п'ятою підкинула горошинку. Так пролетіла, вдарила у ствол німецького танка, відриваючи йому з коренем вежу. Після цього юна красуні пискнула:
  - Плешивий фюрер здохни!
  Хлопчик Серьожка босою ніжкою, запустив камінчик, той потрапив німецькому офіцеру в ніс і прочірикав:
  - Сталін козел, але Батьківщина у нашому серці!
  А в іншому місці борються запеклі комсомолки. Вони теж босі, і у коротких спідницях.
  І стріляють собі з рушниць, чи саморобних базуків.
  А деякі дівчата відтягують босими пальчиками ніжок тятиву і влучно і точно стріляють.
  Вероніка натиснула червоним соском на кнопку, і заспівала. Інші дівчата-комсомолки підхопили:
  Ми врятуємо велику Росію,
  Не прийде подібна нам ганьба...
  Виконаємо військову місію,
  Винесемо японцям вирок!
  
  Ми дівчата просто комсомолки,
  Воювати повірте народжені...
  Хоч мікадо ходить у трикутнику,
  Зламати імперію повинні!
  
  Не дамо Японії перемоги,
  Самураям Русь не здолати...
  Нехай пишаються витязями діди,
  Розірве на шматки лихий ведмідь!
  
  Наша сила, це російська сила,
  Ніж метнула босою ногою.
  Супостатів хвацько розтрощила,
  У дівчаток норів крутий!
  
  Ми билися і з вермахтом, граючи,
  Били фриців жваво під Москвою.
  І в Берлін увійшли у переможному травні,
  Зневажаючи босою дів ногою!
  
  Ні, ніхто слов'ян не зупинить,
  Цар великий поведе на боротьбу...
  Ми дівчата заплітаємо коси,
  Самураєв звертаючи до рвані!
  
  Буде битий супротивник дуже сильно,
  Російський дух ворогам не здолати...
  Дівчата радянські спортивні,
  І могутній господар із ведмідь!
  
  
  Комсомолки дівчини з народу,
  Вони люблять жорстко воювати.
  За Вітчизну, Леніна, свободу,
  Скрушать, будь-яку повір рать!
  
  Самураї вірю, будуть биті,
  Комсомолок славних буде честь.
  Самураїв орди знай розбиті,
  Адже героїв багато славних є!
  
  Цар великий Руссю управляє,
  Роздає укази, судить слуг...
  Трон не терпить суєти і гавкання,
  І не спосіб підкоряти переляк!
  
  Русь ти наша мама та богиня,
  За тебе дівчата рвуться в бій.
  Ніжки у красунь хоч босі,
  Але вони зламають цей розбій!
  
  Ні, не бути в полоні Порт-Артуру,
  Не дамо такий рубіж взяти...
  І японець ловить кулю-дуру,
  І гранатою його порвати!
  
  Ніколи не стане на коліна,
  З нами Всемогутній Рід, Сварог...
  З нами Сталін і великий Ленін,
  З нами Ісус - Всевишній Бог!
  
  Комсомолкам у боротьбі не зламатися,
  Подвигами солдатів не злічити числа.
  Витязі завжди вміли битися,
  Буде знищено Сатану!
  
  Немає прекраснішої за Батьківщину-Росію,
  За неї бійся і не лякайся...
  Зробимо, весь світ повір щасливішим,
  Всесвіту смолоскип світла Русь!
  
  І коли прийде час перемоги,
  І у славі стануть усі мрії...
  Нехай обминуть прикрощі та біди,
  У царстві достатку, краси!
  Отак гарно й заспівали комсомолки. Але важко боротися. Ось у повітрі дві дівчини-німкені красиві аси-блондинки.
  Альбіна пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок. Збила однією чергою три радянські літаки і пискнула:
  - Ми покажемо вищий клас!
  Альвіна теж довбанула по противнику, і застосувала червоний сосок грудей і цього разу збила чотири російські літаки і прочирикала:
  - Буде найбільша перемога у світі!
  І дівчисько як розсміяються. Видно з обох боків гідні супротивники.
  Тим часом німці до середини Листопада з'єдналися з турками і вийшли до Баку. Тепер СРСР втратив доступ до нафти і йому стало туго.
  Майже весь Кавказ був захоплений.
  Англійці відклали операцію "Смолоскип". Так були невпевнені. Лише у повітрі тривали повітряні бої. У листопаді Йоган Марсель встановив ще один рекорд збивши за місяць більше вісімдесяти літаків. І вперше перевищивши кількість збитих машин на триста одиниць. І був першим в історії воїном Третього Рейху, який отримав повторно Лицарський Хрест Залізного Хреста зі срібним дубовим листям мечами та діамантами.
  Потім німці за зиму повністю завоювали Кавказ і всі міста. Останнім упав Єреван, повністю оточений та блокований.
  Після чого Вілсон Черчілль запропонував Гітлеру перемир'я. І найбільший людожер погодився, щоб добити СРСР.
  Йоганн Марсель збив на той час понад п'ятсот літаків і був переведений на східний фронт.
  У травні, ледве підсохли дороги, почався наступ німців у напрямку Саратова з одного боку, і Москви з іншого.
  У боях масову участь брали німецькі танки: "Пантера", "Тигр", "Лев" та самохідка "Фердинанд", і модернізований Т-4. Плюс ще деякі дрібніші самохідки.
  І почалася нова станиця з історії Другої світової війни, але радянські дівчата та піонери боротимуться з великим героїзмом.
  
  ЕЛЬФ-АС ЗМІНЮЄ ХІД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  АННОТАЦІЯ
  Один із ельфів паралельного світу захотів повоювати. Але вибрав для себе кар'єру льотчика Люфтваффе. Ельф виявився феноменально сильним асом-пілотом, набираючи рекордні рахунки. І його результативно почала впливати на перебіг Другої світової війни.
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Один із ельфів паралельного світу захотів стати героєм і воювати в авіації. І треба було так статися, що він опинився в Люфтваффі. Наприкінці сорок другого року розпочалася кар'єра - цього відважного льотчика. Він ельф і його ніхто не міг збити. А ось сам він збивав літаки активно. На Середземноморській ділянці фронту, Вольф Бісмарк зрізав понад три сотні літака. За перші двісті отримав Лицарський Хрест Залізного Хреста з дубовим листям мечами та діамантами. Це була на той момент одна з найвищих нагород Третього Рейху. А за триста збитих літаків Вольфу - так назвав себе сам цей ельф, вручили й орден Німецького орла з діамантами.
  Але справжній тріумф чекав на ельфа-аса, коли його перевели на Курську дугу. На східному фронті розпочалася його просто фантастична кар'єра. Така результативна що хід історії став змінюватися. За два місяці Вольф збив понад чотириста радянських літаків.
  І йому вручили новий ступінь ордена: Лицарський Хрест Залізного Хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами. А за сімсот п'ятдесят збитих літаків - унікального ступеня спеціально, щоб відрізнити Вольфа Бісмарка заснували шостий ступінь нагороди: Лицарський Хрест Залізного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами. А коли ельф-ас збив тисячу літаків, то був нагороджений черговою нагородою спеціально для нього затвердженої: Зіркою Лицарського хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  Треба відзначити феноменальну результативність Вольфа було досягнуто ще й тому, що йому передали експериментальний винищувач МЕ-309, який мав цілих три 30-міліметрові авіагармати, і чотири кулемети.
  І з такою вогненною міццю феноменальний Вольф трощив радянські машини тривіально з дистанції. І його вони не могли збити, бо гинули набагато раніше.
  Інші льотчики підтягувалися до рівня ельфа-суперасу, і намагалися битися краще. Особливо відзначилися дві дівчини: Альбіна та Альвіна. Вони билися в одному лише бікіні та босоніж. І водночас німецькі льотчиці показували феноменальні результати.
  Альбіна билася на Фокке-Вульфі - дуже потужній по озброєнню машині. Вона натиснула босими пальчиками ніжок на кнопки і збила відразу три радянські літаки однією чергою і заспівала:
  - Ми феномени великі,
  Дівчата зовсім босі!
  Альвіна теж застосувавши при стрільбі босі пальчики ніжок і збиваючи російські літаки, видала:
  - Слава Німеччини, слава -
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії у чорних сорочках -
  Вітає дойче народ!
  Альбіна стягнула з себе ліфчик. І знову натиснула на кнопку за допомогою червоних сосків грудей і заспівала:
  - Замоч, замоч -
  Сталіна-дегенерату!
  Замоч, замоч,
  По рогах порад треба!
  І знову свої голі груди в битві застосує. Ось це справді дівка.
  А Альвіна також залишилася в одних лише тоненьких трусиках. І рубіновим соском грудей натискає на кнопки. І підрізає радянські літаки, і при цьому співає:
  Батьківщина, нехай кричать уродина,
  Але вона нам подобається...
  Спляча красуня!
  І войовниця взяла і показала свою, довгу, рожеву мову. Ось це справді баби.
  А Вольф Бісмарк зі свого МЕ-309 іноді бив і за наземними цілями. Зокрема щодо танків. З 30-міліметрів, довгоствольної гармати цілком можна пробити дах танка Т-34. І вивести радянську машину з ладу. Ну, чим ельф-ас гірший за того ж Руделя?
  Щоправда, танки знищувати - це не його головне завдання, але все одно за пару місяців на Курській дузі він пару-трійку сотень радянських машин знищив, точніше, вибив на якийсь час з ладу. Танк із пробитим люком і полагодити можна. Хіба що екіпаж страждає. Але 30-міліметрова гармата невеликий снаряд несе, тож усіх у танку знищити складно. Багато збив штурмовиків ІЛ-2, завдавши солідної шкоди наступальним можливостям Червоної Армії.
  Внаслідок цього німці змогли уникнути на Курській дузі повного розгрому. І лінію фронту було стабілізовано. Гітлерівці втратили Орел і Бєлгород, але змогли втримати Харків та частину Донбасу.
  Бої затяглися до пізньої осені. Потім настала пауза. Втрати Червоної Армії були великі, але й німці трохи видихнулися. На фронт почала надходити більш досконала з маленькою та вузькою вежею "Пантера"-2. Вона була краще захищена з бортом, і гармата у неї була бронебійніша за 75-міліметрів у 100ЕЛ довжина ствола.
  З'явився дещо раніше, ніж у реальній історії та "Тигр"-2. Але цей надто важкий танк не дуже популярний у військових.
  А ось "Пантера"-2 показала себе досить добре.
  Східний фронт виявився замороженим. Бої йшли лише у повітрі. Німецький льотчик Вольф Бісмарк, або ельф отримав прізвисько білого диявола. І Сталін призначив за його голову нагороду мільйон рублів.
  До нового року Вольф Бісмарк збив півтори тисячі літаків. І велику кількість підбив танків та наземних цілей. За що йому було вручено платиновий кубок із діамантами. А також хрест військових заслуг у золоті і теж із діамантами.
  Наприкінці грудня Червона Армія знову намагалася наступати на південному фланзі фронту. Великі втрати повітря, і ефективність як Вольфа Бісмарка, а й інших німецьких асів уповільнювали просування.
  Бойові дії показали ефективність використання у боях льотчиць.
  Зокрема, сам юний ельф бився на пару з дівчиною Хельгою. Та билася на Фокке-Вульфі, і більше лупцювала по наземних цілях.
  Дівчата симпатична. І використовувала при стрільбі ще й босі пальчики ніжок. Що дуже було ефективно.
  Хельга була чарівна та дуже гарна блондинка з витонченою фігурою.
  Вона часто билася в одних тільки трусиках. І відважно била по радянських танках, пробиваючи їхні башти.
  Серед німецьких нових машин більш досконалою та ефективною була "Ягдпантера". Ця самохідка була і потужною озброєнням, і досить добре захищена в лоб і рухлива. Також непоганою виявилася і САУ "Панцер"-4, яка була і низька, і непогано броньована в лоб.
  Взимку німці оборонялися вміло. Тим більше союзники, зазнавши втрат у боях за Сицилію та Італію, діяв дуже обережно, і навіть не взяли Неаполь. І відволікали менше від німецьких сил.
  Гітлер особисто зустрічався із Вольфом Бісмарком. І той переконав фюрера замість крилатих та балістичних ракет ФАУ вкластися у досконалішу модифікацію Фокке-Вульфа ТА-152. І цей багатоцільовий літак виявився дуже вдалим.
  Його озброєння та бронювання були дуже сильні, а льотні характеристики та маневреність значно кращі, ніж у Фокке-Вульфа. І ця машина стала завойовувати панування в повітрі. За допомогою ТА-152 можна завдавати ударів і по наземних цілях. Зокрема по танках, самохідках, вантажівках, радянській артилерії та реактивних пускових установках.
  Ось це справді були машини класу супер.
  Червона армія загрузла в німецькій лінії оборони. Радянські війська не змогли досягти успіху ні під Ленінградом, ні в Україні, ні в центрі.
  Гітлерівці збільшили випуск танків та самохідок. Особливо "Ягдпантери", яка була хороша та ефективна. І "Пантера"-2 показала свій рівень особливо за вмілого використання сил.
  Ну і, звичайно, ще борються німецькі дівчата. У тому числі й у танках.
  Вольф Бісмарк переконав фюрера, що на фронті слід використовувати жінок. Бо вони дуже непогані бійці.
  І справді, як, наприклад, б'ється танковий екіпаж на "Пантері"-2.
  Герда, незважаючи на зиму в одних лише трусиках та босоніж.
  І вона дуже гарна та чарівна блондинка.
  І гармата у "Пантери"-2 дуже далекобійна. І якщо вже лупне, то реально вріже з убивчою силою.
  Герда скелячи зубки, пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок по радянській машині. Пробила з великої дистанції тридцятьчетвірку і прочирикала:
  - Я дівчинка знай крута,
  І б'юся завжди боса ...
  Ось це справді воительки.
  "Пантера"-2 стоїть на місці в засідці. Радянські машини намагаються наступати. Нова німецька гармата має початкову швидкість снаряда 1300 метрів на секунду, що дозволяє навіть за невеликого калібру пробивати радянські машини з великої дистанції.
  Тепер веде вогонь Шарлота. Руда дівчина застосовує також босі пальчики, своїх витончених, засмаглих ніжок.
  Пальнула Шарлота влучно та проспівала:
  - Ти закохався в дияволу,
  І вирішив їй присвятити свою сторінку!
  Потім зробила постріл по радянському танку і Христина. Вона теж застосувала босі пальчики ніжок. Пробила російську машину, завдавши їй серйозних пошкоджень, і змусивши горіти та детонувати снаряди.
  Христина прочирикала:
  - Ми сміливо в бій підемо,
  За справу Рейху...
  Ворогів у лайно зітремо,
  І ти не дрейфуй!
  Потім уже босими пальчиками ніжок пальнула вже й Магда. І це був дуже точний та влучний постріл. І войовниця завдала нищівного удару по російській техніці. І пробила вежу тридцятьчетвірки.
  Після чого дівчата заспівали:
  Ось перша проталіна,
  У труні я бачу Сталіна...
  І трупами завалено,
  Російська земля!
  Дівчата на "Пантері"-2 борються відчайдушно.
  Ось Герда знову вистрілила, натиснувши на кнопку червоним соском грудей. І пробила з великою влучністю радянську тридцятьчетвірку. Прошила її, протаранивши корпус із великої дистанції. І почав вибухати бойовий комплект.
  Герда засміялася і відзначила:
  - Наші кістки танків не бояться,
  Ми завжди в СС вміли битися!
  Ідея використовувати оголені жіночі груди для стрілянини - дуже прогресивна.
  Ось Шарлота довбала по ворогові за допомогою малинового соска грудей. Підбила російську машину і прочирикала:
  - Слався Третій Рейх, слався!
  Ось Вітчизни огрядні поля.
  Ми не скажемо вам здрасту,
  Можна навіть процвітати з нуля!
  І дівчисько показало свою дуже довгу мову. Їм вона здатна творити чудеса.
  Ось і Христина довбала за допомогою рубінового соска грудей. Підбила машину Т-34-76 і прочирикала, вискалив зубки:
  - Слава нашій Батьківщині Німеччини!
  Отака вона класна дівчина!
  І горить черговий радянський танк. І це дуже здорово та круто.
  Магда взяла і довбала, по ворогові за допомогою полуничного соска грудей, і зробила це дуже влучно.
  Пробила російську машину з екіпажем із смердючих чоловіків. Та ще й боєкомплект вибухнув. І пройшла детонація.
  Войовниця із золотистим волоссям проспівала:
  - Велич німців визнає планета,
  Ми зможемо на Марсі банани садити.
  Нас люблять і цінують усі нації світу,
  Бо у нас Богородиця Мати!
  І дівчинка знову застосувала свій схожий на бутончик троянд сосок грудей. І це дуже красиво.
  І коли дівчата в одних лише вузьких трусиках борються, дуже гарно.
  Добре коли багато дівчат. Ось, наприклад, Шелла та Фріда б'ються. Двоє дівчат стріляють із снайперських гвинтівок.
  І вони теж босоніж і в бікіні. Дуже красиві і сексуальні дівчата. І у них рельєфний плиточками прес.
  Ось це справді чудово. І ось Шелла стріляє по ворога, пробиває кулею радянського офіцера.
  Після чого дівчина верещить:
  - Я велика дівка супер!
  І жбурне босими пальчиками ніжок великої, вбивчої сили гранату. І та пролетить, і масу радянських солдатів порве.
  І Фріда стріляє, і теж це робить дуже влучно. Пробує російського командира і верещить:
  - Будуть німкені хороші,
  Б'ємо всіх росіян від душі!
  І знову жбурне босими пальчиками ніжок колосальної руйнівної сили лимонку. Та рвоне і безліч бійців Червоної Армії побито і з відірваними руками та ногами.
  Фріда взяла і заревіла:
  - Тисни на газ, давай мій хлопчик тисни на газ!
  І блисне сапфіровими очима. Ось це справді дівка що треба. І дуже крута.
  Шелла взяла і прочірикала:
  - Мої гарні губи,
  Вони подібні до коралу.
  У великій миті чудовому,
  Наносять дівки удари!
  Ось дійсно треба сказати тут дуже дивовижні та класні красуні.
  Ось Шелла оголила свої груди, спустивши ліфчик. І червоним соском на курок як натисне. І зреагує забійної сили смерть. Ось баба з Німеччини довбала. І це скажемо так - конкретно.
  І знову російські солдати з відірваними руками та ногами розлітаються у різні боки.
  Фріда також взяла та оголила свій бюст. І застосувала вбивчий рубіновий сосок грудей. І так їм довбала по ворогові з великою влучністю. І відстрілила яйця російському генералові.
  Після чого німкеня-блондинка заспівала:
  Де твій мундир генерал,
  Твої ордени, спина як струна.
  Ти вже чув відбій,
  Лише дощ бив по даху,
  Твоїй генерале!
  І войовниця блиснула очима кольору сапфірів. Ось це справді дівчисько. І при цьому ще й боса.
  І її мова дуже пустотлива.
  Дівчата-снайпери працюють. І вибивають масу радянських солдатів та офіцерів.
  Ось жіночий фактор він багато чого здатний вирішити. І влучні, снайперські постріли.
  У боях брали участь німецькі новітні самохідки Е-10. І тут ельф-ас допоміг. Переконав Гітлера, що роботи над "Маусом" перспектив немає. І краще нехай конструктори розроблять щось менші за розмірами, дешевше, але куди ефективніше. Ось так найкращі конструктори Третього Рейху і створили машину. У ній двигун та трансмісія розташовувалися одним блоком і поперек, і машина могла ще й опускатися.
  Її висота становила всього 1,2 метра, а екіпаж із двох осіб розташовувався лежачи. І машина мала вагу всього десять тонн при двигуні в 400 кінських сил. При цьому гармату в 75-міліметрів та 48 ЕЛ довжині ствола. А лобова броня 82-міліметра під великим нахилом, а бортова 52-міліметра і плюс її закрита катками.
  Тобто вийшла машина - маленька, рухлива, маневрена, малопомітна, і ще добре захищена. Не те що "Маус", який навіть у проекті виглядав не надто привабливо з величезної ваги - його перевозити було б важко і малу швидкість.
  А як цей танк провалювався б у бездоріжжі?
  А Е-10 - просто ідеальна машина. І її радянські тридцятьчетвірки не могли пробити в лоб навіть при стрільбі впритул. А німецька машина дуже легко маскувалася.
  Дві дівчини: Єва та Адала, у такий ось машина билися з радянськими танками. Може, гармата й недостатньо потужна, щоби брати ворога з великої дистанції. Натомість і противника тебе не особливо бачить. А як і бачить, то вже не потрапить.
  Ось це справді дівки що треба. І зрозуміло, і у них є секрет. Битися босоніж і в бікіні.
  Цікаво й те, що машину нацистів пофарбували в білий колір, і її на снігу практично не видно.
  Єва натиснула на кнопки джойстика за допомогою босих пальчиків ніжок. Вразила з дистанції радянську тридцятьчетвірку. Все ж таки німецька гармата в будь-якому випадку краща за радянську, і заспівала:
  - Е, е, є баба Єва,
  Є, е, там є печера!
  І Адала теж по супротивнику як довбає. І також використовуючи босі пальчики ніжок. Пробує ворога і верещить:
  - Слава! Слава! Слава!
  Німеччина - це держава!
  Ось такі тут скажемо дівки - просто супер. І хто може з ними потягатися? Вони дуже круті.
  І стріляють точно. А ще німецька машина дуже рухлива. І так ворогів б'є. І показує свій забійний клас.
  Але, зрозуміло, є жінки і з радянської сторони. І вони теж борються босоніж і в бікіні.
  Ось, наприклад, екіпаж Єлизавети на Т-34-76. Дівчата б'ються майже зовсім голенькі.
  Єлизавета стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок та співає:
  - Дівчата бувають різні,
  Але в цьому випадку червоні...
  Вони хочуть перемоги,
  Потрібні пацани, а не діди!
  Катерина підморгнула їй і проворкувала:
  - Та потрібні добірні пацани!
  І теж пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок.
  А потім весь танковий екіпаж дівчат заспівав;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дівчина красива мрія....
  Думала, світ буде вічним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось мені закохатися, не дано...
  Ну, скажіть хлопці мені на милість,
  Життя дуже міцне весло!
  
  Раптом війна раптово загриміла,
  І зазнав смерті ураган...
  І моє дівча сильної тіло,
  Можна відразу підставити під удар!
  
  Не хочу, повірте, я здаватися,
  За Вітчизну битися до кінця.
  Носимо ми гранати в міцному ранці,
  Сталін замінив у серцях батька!
  
  Воїни великі Росії.
  Можемо світ порядок захистити.
  Зорі неба оксамит оросили,
  І мисливець перетворився на дичину!
  
  Я дівчина боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю місце у цьому раї,
  Не збудуєш щастя на крові!
  
  Воїни великі Вітчизни,
  Битимемося твердо під Москвою...
  А потім мрія при комунізмі,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Браві російські хлопці,
  Що б'ються чесно до кінця.
  Луплять же вони з автомата,
  Якщо треба із золота вінця!
  
  Нас не зупинить навіть куля,
  Ісус великий Бог воскрес...
  Дні дракона хижі минули,
  Стало навіть яскравіше з неба!
  
  Я люблю тебе Рідна Лада,
  Буде у славі найвищий Бог Сварог...
  За Росію нам боротися треба,
  З нами найкращий Білий Бог!
  
  Не поставити росіян на коліна,
  Нашу плоть повір не приборкати.
  З нами Сталін і великий Ленін,
  Цей іспит теж треба скласти!
  
  Біль Вітчизни теж у нашому серці,
  Віримо ми у велич її...
  Відкриваємо в космос жваве дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босі ми дівчата-красуні,
  По кучугурах жваво так біжимо...
  Нам не треба цієї гіркої горілки,
  Крила простягає херувим!
  
  За Вітчизну ми дівчата встанемо,
  І відповімо фрицям, злим ні,
  Буде знищено пекельний Каїн,
  А Христу Спасителю привіт!
  
  Буде ера - краще не буває,
  Мертві воскреснуть назавжди.
  Світобудова стане сущим раєм,
  Всіх людей виповниться мрія!
  Отак співали дівчата-комсомолки та стріляли. І використовували як босі пальчики ніжок, і червоні соски грудей.
  І ось пальнула і Олена, використовуючи свою голу, круглу п'яту. І вразила ворога.
  Після чого дівчина видала:
  - Дякую Сталіну,
  Що трупами завалено...
  Російська земля!
  І Єфросинья теж босими пальчиками ніжок як візьме і по ворогові садане. І зробить це надзвичайно точно та влучно.
  Після чого прореве:
  - Дівчата сопливі у нас,
  Знайте просто перший клас!
  Танк радянський не дуже хороший. І снаряди часто летять повз ціль, хоч їх і запускають босими ніжками.
  А ще б'ються і піонери. Хлопчики борються взимку босоніж і в шортах.
  Голі, засмаглі ніжки дітей посиніли від холоду, але погляди у хлопців дуже горді. Хоча вони в мороз і на крижаному вітрі б'ються з оголеним торсом. І при цьому їх посинілі губи співають;
  
  Моя країна під прапором Жовтня,
  Досягнула висоти держави світла!
  Адже ми б'ємося за неї не дарма,
  Нехай буде у вічності її любов оспівана!
  
  Країна порад людям світ несе,
  У ній кожен щасливий - знайте пролетар!
  Хто за Росію - слава та шана,
  Виконаємо гімни мільйона арій!
  
  Доб'ємося честі - юності землі,
  Збудуємо храми - раю комунізму!
  А де в'ється чорний дим вдалині,
  Знай це хода огидного фашизму!
  
  Але що з присягою видав піонер -
  Заприсягся справі світла - служити завзято!
  Якщо супостат забрати добро хотів,
  Його поженемо ми під звук баяна!
  
  Не знає ворог, що Батьківщина в нас,
  Настане час - кораблі збудує!
  Наш тил бійців Вітчизни не згас,
  Нехай стане кожен доблесним героєм!
  
  Ми до зірок у небі з піснею полетимо,
  На Марсі рити канали скоро будемо!
  Народ порад з партією єдиний -
  Адже комунізм нас вивів у люди!
  
  Війна звичайно - це не гра,
  Ти в ній мета - стрілець одночасно!
  А куля жалити гостра голка,
  Нехай буде фрицям гидким дуже погано!
  
  Домогтися можна нам всього, всього -
  І пальми будуть, і кокос на сніданок!
  Тим кому все це байдуже,
  Отримає справедливо міцно ціпком!
  
  Танк "Тигр" думав - він невразливий,
  І що парад за площею Рад!
  Але довели той непереможний,
  Що не дозволить холоднечу гнати вам влітку!
  
  Так Сталін - совість, честь душа Русі -
  Звелів за діло битися за святе!
  Моє дівчисько краще не сумуй,
  Честь непорушна, ложка наживна!
  
  Під лютою тортурою - стогін не видати,
  Усім показати - боєць із моноліту!
  Така сила Червоних армій рать
  Де навіть хлопчик б'ється, як еліта!
  Ось так піонери відважно співають та борються. І хлопчики років одинадцяти-дванадцяти босими пальчиками ніжок жбурляють вибухові пакети смерті.
  І роблять це дуже агресивно.
  І ще діти по ворога дуже точно стріляють.
  Ось один піонер босою п'ятою підкинув саморобну міну, і вона потрапила під гусениці німецького танка.
  Хлопчик проревів:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  І щоб жити,
  Герой має померти!
  Ось хлопчаки відважно і люто співають.
  Хлопчики по кучугурах носяться напівголі та босі. Їхні ніжки позбавлені взуття червоні немов гусячі лапки.
  І торси посиніли від пронизливого вітру, що хлюпає по ребрах. Ось так хлопчакам дуже стрімко.
  Але відважені діти ведуть вогонь. Деякі хлопчики у шортах навіть використовують рогатки. І натягують тятиву босими пальчиками ніжок. Ось це справді чудово.
  А що хоч хтось здатний встояти проти піонера з червоною краваткою на тонкій, дитячій шиї?
  Юні воїни у шортах показують свій дуже агресивний та показовий клас.
  Один з них використовувала змія, що летить, і зумів пошкодити крило німецькому штурмовику. Той димлячись відлетів на дистанцію, і пішов у ремонт.
  А відважні, босі, і майже голі шибеники в шортах заспівали;
  Ми піонери діти Артеміди,
  Народилися замість соски з кобурою!
  На славу нашої матінки-Росії -
  Б'ється хлопчик завзятий!
  
  Палає немов смолоскип яскрава краватка,
  Чудовий хор співає Батьківщині гімн!
  А фюрер у зад отримає гострий кактус,
  Ми орди супостатів знай, громимо!
  
  Нас партія вчила силі лайки,
  Вміти стріляти та бігати, битися всіх!
  Нехай братів старших до армії забрали,
  Але теж ми потиснемо великий успіх!
  
  Яка Батьківщині до смаку служба?
  В окопах якщо треба біля верстата!
  А міцніше за всіх під червоним прапором дружба,
  Нехай у комунізм прийде моя країна!
  
  Як важко на фронті в оточенні,
  Випав уже сніг, а ми босі, рвань!
  Не буде фрицям-нелюдам прощення,
  А ти в мріях бійся і дерзай!
  
  Ми хлопчики змучені боями,
  Голодні, розбили в кров ступню!
  Але не дозволимо бити нас чоботами,
  Як Русь тебе моя душа люблю!
  
  Не знаємо слова полон, ну до біса слабкість,
  Та скільки лягло в боях хлопців!
  Часом наповзає і втома,
  Коли як вантаж стотонний автомат!
  
  Але ні до чого піддатися нам біди,
  Не для того я клятву Богові дав!
  Повинні служити без підлих справ Росії,
  Товариш Сталін вічний ідеал!
  
  Але головне, та мужність і сміливість,
  Винахідливість та думок краса!
  Не треба думати, що культура дрібниця,
  Адже вірш народжений від язика багаття!
  
  У грудях моїх є полум'я Ісуса,
  Який Бог і Спас та Комуніст!
  Не терпить святість, знай душонки труса,
  Шлях тільки вгору не надумай падати вниз!
  Отак співають піонери і б'ються, вони воїни СРСР.
  А тут ще борються і комсомолки. Зрозуміло на дівчатах у мороз лише трусики.
  І ось Наташка натиснула червоним соском грудей на кнопку базуки. Випустила забійну ракету і заспівала:
  - Ніколи ми не поступимося,
  Дівчата рахуй орли...
  Усіх фашистів міцно лупимо,
  Немов діти Сатани!
  І жбурне босими пальчиками ніжок убивчий подарунок смерті.
  І Зоя прочирикала:
  - Круто!
  І довбала по противнику за допомогою червоного соска грудей. Ось це справді баби - супер.
  А потім цілий батальйон комсомолок узяв і заспівав;
  Ми дівчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вірою бути Вітчизні.
  Щоб чекав на фашистів лютий розгром,
  Ну, а Росії жити за комунізму!
  
  Адже з нами Ленін, наче як метал,
  З бронзи хтось міцніший за всяку сталь...
  Перевернути світи я так мріяв,
  Як заповів великий геній Сталін!
  
  Ми зробимо Вітчизну крутіше,
  І вище зірок Батьківщину піднімемо...
  Нехай буде з комсомолками успіх,
  Хоч ножі у нас зовсім босі!
  
  Фашист напав на Батьківщину мою,
  Зі сходу нахабно лізуть самураї...
  Я люблю Ісуса зі Сталіним,
  І супостата вірю, пошматаємо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунізм, жартома, збудує...
  Найсильніше у всесвіті славний Рід,
  Додасть на свідомості та волі!
  
  Ми, вірю, не здамося ніколи,
  Вітчизну не поставити на коліна.
  Товариш Сталін яскрава зірка,
  І наш учитель мудрий геній Ленін!
  
  Ми зробимо Батьківщину свою,
  Прекрасніше і променистих на планеті...
  І буде, знай забійну рушницю,
  Нехай веселяться дорослі та діти!
  
  Горі Сварог ти в серці не згорай,
  Ти покровитель усіх мечів Росії...
  Побудуємо скоро, вірю сильний рай,
  Ісус прийде святий місія!
  
  Не вірте банді Гітлера друзі,
  Що переможе вона легко і грізно.
  Треба усі єдина сім'я -
  І Батьківщину любити повір не пізно!
  
  Господь Всевишній нас усіх захистів,
  Підніме триколірний прапор над землею.
  І перетворитися хижак злісний на дичину,
  Ми зможемо впоратися і з Сатаною!
  
  Велику Батьківщину люблю,
  У всьому всесвіті немає тебе прекрасніше,
  Не продамо Росію по рублю,
  Побудуємо у світобудові мир та щастя!
  
  В ім'я нашої Батьківщини мрія,
  Здійметься велика Росія...
  Все інше просто суєта,
  І буде з нами нова месія!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов і світ ти подаруєш російську ...
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  І якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марія Богородиця небес,
  Всесвіту подарувала Ісуса.
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такі,
  Богів Росії сильно поважають...
  Ми Батьківщини великі сини,
  Адже росіяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батьківщині друзі,
  Перун, Ярило, і Сварог могутні...
  Ми будемо дуже сильні чоловіки,
  І рознесемо на небі навіть хмари!
  
  Ось ворог уже відкинуто від Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми Ісусові зі Сталіним вірні,
  Буде танків із гарматами досить!
  
  Ні, ворог не зможе російських приборкати,
  Оскільки наші воїни всесильні.
  Іспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був би дуже сильний!
  
  Повір буде славним Сталінград,
  І ми його від натиску втримаємо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллється кров потоком нестримним!
  
  Дівчата по морозу босоніж,
  Біжуть, своїми п'ятами миготить...
  І по фашистах вріжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосі, сузір'я відкриємо.
  Адже сумніватися у доблесті грішно,
  І буде людина на Божому троні!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зуміємо стати молодшою і красивішою.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Моїй прекрасній матері-Росії!
  
  НОВИЙ ЦАР РОСІЇ МИХАЙЛО МІШУСТИН
  АННОТАЦІЯ
  Президент Росії Володимир Путін помер 24 лютого 2023 року, через рік після початку спецоперації, а фактично великої братовбивчої війни з Україною. Новим виконувачем обов'язків президента Росії став Михайло Мішустін. І в Росії почалася нова, історична епоха і великі зміни.
  . РОЗДІЛ Љ 1
  Після того, як Володимир Путін помер 24 лютого 2023 року, якраз на річницю початку великої війни з Україною, у Росії стали відбуватися наступні події.
  Насамперед очевидно найголовніше питання наступника. За конституцією виконувати обов'язки має прем'єр-міністр Михайло Мішустін. Доктор економічних наук, один з небагатьох у команді Володимира Путіна, який мав інтелект і великі знання. Плюс ще й дуже багата людина. Михайло Мішустін влаштовував олігархів або найбагатших людей країни, та економічний блок в уряді, промисловців та фінансистів.
  Щодо Михайла Мішустіна влаштовував і Захід. У всякому разі, він на кожному кроці не загрожував Америці та Європі військовою силою, і взагалі не зловживав антизахідною риторикою.
  Але ось силовики - вони мають силу і як вони приймуть нового царя? Тим більше, що війна з Україною зайшла надто далеко, і її не так просто зупинити.
  Щоправда, з іншого боку і люди втомилися від війни, і армія теж. Є правда деякі біснуваті бандити типу Рамзана Кадирова, у якого куля в голові. Але й у Чечні теж багато хто вважає, що їм нема за що вмирати на чужій землі. А тим більше вже бунтують багато дагестанців, і жителі інших регіонів Кавказу та Росії.
  Та ще таліби відкрили другий фронт нападом на Таджикистан. І причому армія Рахмонова виявилася слабкою і з низьким бойовим духом. І Росії довелося реально впрягатися у війну і півдні. Бо таліби оточили та розгромили російську військову базу в Таджикистані. І тут уже навіть чеченці не надто рвалися битися з талібами.
  І антивоєнні настрої наростають. І в Держдумі вже є чимало невдоволених. А Сергій Шойгу багато в чому втратив авторитет та вплив. За рік уже росіяни боролися. І бажання у народу та еліти боротися далі впало.
  І силовики не такі популярні, в народі. В усякому разі, для початку зібралася Рада Безпеки. Слід було обговорити багато чого, зокрема й похорону померлого президента Росії Володимира Путіна.
  Тут у народі теж у російському диктаторі зростає розчарування. І популярність у Путіна вже не та. А багато хто його просто ненавидить. І для них смерть Володимира Путін - привід для радості та тріумфу.
  Вже відбуваються по всій країні мітинги та акції протесту.
  Рада безпеки відбувалася таємно. І вже на самому початку виникла лайка. Дмитро Медведєв як заступник Володимира Путіна з безпеки хотів вести засідання ради сам.
  А виконувач обов'язків за конституцією Михайло Мішустін заявив, що він тепер глава держави.
  І обидва сановники почали штовхатися довкола крісла голови. Більш важкий Михайло Мішустін таки відтіснив Дмитра Медведєва. Той попихкав. Сергій Шойгу зауважив:
  - Ну, ви просто як циркачі!
  Матвієнко зауважила:
  - За ідеєю саме жінка має стати главою держави!
  Медведєв буркнув:
  - А чому жінка?
  Речник ради федерації охоче відповіла:
  - Через політкоректність. Хіба не так?
  Почулися смішки. Справді, це було смішно. Секретар ради безпеки Патрушев зауважив:
  - За конституцією Михайло Мішустін глава держави. І йому нас вести!
  Почувся схвальний гомін.
  І новий виконувач обов'язків президента взяв слово:
  - Насамперед слід провести гідний похорон померлого президента Росії Володимира Путіна. І запросити на них велику кількість лідерів різних країн. Може, навіть і президента США.
  Глава ФСБ зауважив:
  - Президент США навряд чи приїде! Але голова КНР я думаю нас відвідає!
  Михайло Мішустін зазначив:
  - Американський президент занадто старий і це погано. Набагато краще і простіше мати справу з авторитарними режимами, де глава держави не надто старий, і його позиції міцні!
  Патрушев зазначив:
  - Принц-регент Саудівської Аравії, швидше за все, приїде. Хоча це треба сказати дуже сумнівний друг. Фінансує бойові угруповання, які протистоять нам у Сирії, та й він теж наполягав проти Талібова. Взагалі Араби не проти принести в Росію шаріат.
  Михайло Мішустін із тривогою зауважив:
  - Занадто великий вплив має Рамзан Кадиров. І він уже приміряє корону. Його війська в Україні більше мовами воювали, він берег сили, щоб при нагоді здійснити кидок у Кремль.
  Патрушев погодився:
  - Рамзан Кадиров хитра лисиця. Але все ж таки не настільки сильний, щоб іти на штурм Кремля.
  Михайло Мішустін знизав плечима і зазначив:
  - Це ще як сказати! Найкращі російські частини перемолоти під час війни з Україною. Одними вбитими ми втратили понад сто тисяч солдатів, офіцерів, генералів! Плюс ще й фронт у Таджикистані. У нас може виявитися недостатньо сил під час ісламського перевороту. Та й взагалі ми в Україні воюємо фактично з половиною світу. І в нас у цьому плані колосальні проблеми!
  Міністр внутрішніх справ зазначив:
  - У Росії зростають антивоєнні настрої. У тому числі серед депутатів усіх рівнів. Навіть члени "Єдиної Росії" і то приєднуються до акції протесту. Геннадій Зюганов наша шістка занадто старий і слабкий щоб стримати комуністів, що рвуться в бій. І справи наші скажемо так - дуже навіть погані. Зростає злочинність. Як заразом і ціни. Настрою народу дуже тривожні. Крім того, на Північному Кавказі активізувалися ваххабіти. Вони знову піднімають голову та часто діють у контакті із західними спецслужбами. І в колоніях дедалі частіше відбуваються бунти.
  Матвієнко зазначила:
  - Треба оголосити амністію неповнолітнім злочинцям та жінкам!
  Міністр внутрішніх справ зазначив:
  - А малоліток і так надто м'яко карають. Дійшло до того, що багато хто вбиває - щоб відчути себе чоловіками, а сидить рік, два та й в умовах майже як у санаторії. І це їх балує!
  Дмитро Медведєв енергійно кивнув:
  - Скоро ці малолітки нам на голову сядуть! Деколи навіть шкодуєш, що дитинство не назавжди. А то по хуліганив би від душі!
  Михайло Мішустін кивнув і зазначив:
  - Насамперед потрібно провести гідний похорон президента Путіна. Незважаючи на його помилки та перегини, дуже багато росіян, як і раніше, вважають його типу божества. І ми маємо зберегти лояльність до покійного. Зокрема труна має бути золотою, і посмертно Путіну слід дати зірку героя Росії!
  Дмитро Медведей відразу висловився:
  - І ще орден Андрія Первозванного, і звання маршала Росії!
  Михайло Мішустін усміхнувся і відповів:
  - Там може бути одразу генералісімуса? Чого дріб'ється?!
  Сергій Шойгу зітхнув:
  - Генералісимусу нині покійному Володимиру Путіну давати, це вже явний перебір! А ось маршала можна й дати!
  Виконуючий обов'язки президент Росії зазначив:
  - А ось Шойгу можна було і дати маршала. І оголосити, що ми перемагаємо у війні з Україною, хоч це й не так!
  Глава ФСБ зауважив:
  - Потрібно визначитися - війна до переможного кінця чи світ! А не блукати, як зайці.
  Виконувач обов'язків президента запитав:
  - А що з цього приводу вважає таємна поліція?
  Бортников важко зітхнув і відповів:
  - Віддати чотири області, які ми анексовані ми Україні не можемо. А якщо не віддавати, то Україна та Захід із нами на світ не підуть. Принаймні стільки не поступляться. Тобто, виходу один - війна до переможного кінця!
  Мішустін зауважив:
  - Ідея воювати до кінця цікава. Але будь-яка війна рано чи пізно закінчується світом. Адже захопити та утримати всю Україну нереально!
  Шойгу помітив:
  - Якщо мобілізувати ще кілька мільйонів солдатів, то буде реально. Ми ще маємо мобілізаційні ресурси. Плюс ще можна набрати найманців із дружніх країн. Щоправда фронт із талібами діє, і створює проблеми. Але зрештою, з Таджикистану ми можемо і піти!
  Виконувач обов'язків президента зазначив:
  - А удар по престижу Росії?
  Міністр оборони логічно зазначив:
  -Якщо ми віддамо чотири області Україні, то удар по престижу буде набагато сильнішим! Може, навіть смертельний!
  Мішустін зауважив:
  - Це війна не лише з Україною, а фактично з усім колективним заходом. Володимир Путін хоч далеко не геній користувався підтримкою народу, і його поважали і слухалися навіть чеченці. А чи зможемо ми проводити колишню політику, втративши харизматичний лідер? - Виконувач обов'язків президента Росії стукнув по столу і продовжив. - Чи можливий сталінізм без Сталіна та путінізм без Путіна!
  Настала важка пауза. Дійсно, у багатьох членів ради безпеки вже давно виникали сумніви щодо правильності обраного курсу. Чи така сильна Росія, щоб потягнути конфронтацію з усім колективним Заходом? Та ще й таліби на півдні вдарили. Цілком очікувано упіймали момент, коли найкращі сили Росії чи перемолоти чи загрузли в Україні.
  Справді, тут питання може стояти про виживання Росії у нових, складніших умовах.
  Та й антивоєнні настрої у народі зростають. Росія втрачає підтримку та авторитет у світі.
  Медведєв взяв, немов після паузи:
  - А який у нас вихід! Якщо ми віддамо Україні та Заходу чотири області, які були приєднані, то осоромимося на віки, і це означатиме для нас політичну смерть. Народ не пробачить нам такої поразки!
  Михайло Мішустін заперечив:
  - Навіть великий Петро Перший йшов часом на поступки. Повернув Туреччині Азов, а Китаю віддав кілька фортець у Примор'ї. Поступалися і Олександр Другий, у Кримській війні, і Микола Другий, і цар Михайло Романов у війні з Річчю Посполитою та Швецією. Не завжди можна вигравати. І іноді буває, що мудрість полягає в тому, щоб поступитися зараз, розраховуючи на реванш потім!
  Шойгу знизав плечима і зазначив:
  - Не знаю, чи вдасться нам утримати владу під час поступки. Якщо ми віддамо чотири області українцям - це буде однозначно як поразка. А поки що є гроші на продовження війни. Чи варто піддаватися паніці? Краще можливо мобілізувати ще пару мільйонів солдатів і офіцерів і завершити війну взяттям Києва!
  У раді безпеки пролунав гул схвалення. Він був у вузькому колі і в ньому не було керівників фракцій.
  Спікер Держдуми Володін енергійно кивнув і підтвердив:
  - Світ на умовах Заходу та України для нас політична смерть. А за інших умов він нереальний! І в нас поки що є сили та ресурси воювати!
  Михайло Мішустін знизав плечима і помітив:
  - А у народу ви не питали?
  Спікер Держдуми впевнено відповів:
  - Все ще більшість населення за продовження війни. Хоча такі відсотки якщо чесно говорити і знижується!
  Виконувач обов'язків президента Росії кивнув і запропонував:
  - Давайте, тоді винесемо подібне питання на референдум, і спитаємо у народу. Перше питання: чи виступаєте ви за мир з Україною і за переговори, і друге питання: чи виступаєте за війну з Україною до переможного кінця і без переговорів. Я думаю, що це було б сильним ходом!
  Міністр фінансів та тимчасово виконуючий обов'язки прем'єра запитав:
  - Референдум сумісний із виборами нового президента чи...
  Виконувач обов'язків президента Мішустін заперечливо мотнув головою:
  - Ні! Цілих три місяці ми тягти не будемо! Максимум часу - це провести голосування протягом двох тижнів. Референдуми щодо Криму та захоплених областей теж проходили у пожежному порядку. І тут потрібно зробити все швидко та акуратно!
  Міністр фінансів зауважив:
  - Витрати будуть на референдум...
  Мішустін перебив:
  - Із витратами на війну з Україною не порівняти! На цьому тлі це просто мізерні витрати. Тож не треба розводити слини! Проведемо референдум і, як вирішить народ, так і буде!
  Матвієнко хихикнула і запитала:
  - А як вигадаете народ вирішить?
  Виконувач обов'язків президента Росії впевнено сказав:
  - Як народ вирішить, то ми й приймемо!
  Спікер Держдуми Володін зауважив:
  - Результат голосування багато в чому залежить від адміністративного ресурсу. Недарма Сталін говорив: не має значення як голосують, важливо як вважають!
  Михайло Мішустін впевнено заявив:
  - У цьому випадку - це будуть абсолютно чесні та прозорі вибори. І я і ми хочемо знати думку народу! І як народ вирішить, так і буде!
  Міністр оборони Шойгу зауважив:
  - Швидше за все, народ вирішить продовжувати війну до переможного кінця! І тоді, якщо ми хочемо перемоги, то не уникнути загальної мобілізації!
  Виконувач обов'язків президент Росії кивнув:
  - Якщо так вирішить народ, то нам залишиться лише одне підкоритися та воювати до перемоги. А якщо народ висловиться за мир, то що буде світ!
  Міністр внутрішніх справ зауважив:
  - Тут шанси п'ятдесят на п'ятдесят. Люди втомились від війни. І результат референдуму не так передбачуваний, як здається на перший погляд!
  Михайло Мішустін кивнув:
  - Якщо світ так навіть кращий! Без Путіна продовжувати путінізм, практично також неможливо як без Сталіна сталінізм. Щось так має змінитись. Без сильного, хай навіть і старіючого лідера, нам конфронтацію із Заходом не потягнути і гібридну війну теж!
  Медведєв відразу зазначив:
  - Я думаю, референдум слід провести та затвердити! Втім, для цього за конституцією достатньо рішення і ІВ, а ось важливіше питання - кого партія влади висуватиме у Росії?
  Виконувач обов'язків президента впевнено сказав:
  - Хто виконує обов'язки президента, той і має йти від партії влади на вибори! Щоб, по-перше, не виникало безладу, на час передвиборчої кампанії, і щоб кандидат у президенти міг використати всі адміністративні ресурси для перемоги!
  Дмитро Медведей зауважив:
  - Я вже був президентом, і вісім років очолював уряд, і голова Єдиної Росії. Володимир Путін саме мене хотів бачити своїм наступником!
  Шойгу заперечив:
  - Письмового заповіту з цього приводу немає! Та й незважаючи на всю антизахідну риторику до Дмитра Анатолійовича, Путін явно охолодів. А Михайло Володимирович показав себе дуже сильним прем'єром!
  Матвієнко підтвердила:
  - Якщо у президенти висунути Медведєва, а виконувати обов'язки
  Президента буде Михайло Мішустін, то в цьому випадку людина
  у якого така велика влада буде не зацікавлена у перемозі.
  Я маю на увазі у перемозі Медведєва, і ми можемо вибори та злити!
  Дмитро Анатолійович засміявся:
  - І кому ми їх зіллємо? Навальний сидить на зоні, ліберали не мають
  Кандидатів є реальними. Ксенія Собчак втекла за кордон, і вона не суперник.
  Слуцький навіть на тінь Жириновського не тягне, а Зюганову давно час у хату
  для людей похилого віку, він ледве ноги тягне. У нас зараз не вибори, а благодать!
  Мішустін кивнув:
  - Саме тому має бути один цар! І на час виборів, виконуючий обов'язки президента, і сам має йти у президента!
  Міністр внутрішніх справ зазначив:
  - Найсерйознішим конкурентом може стати Рамзан Кадиров. У Росії її високий відсоток мусульманського населення. Крім того, Рамзан популярний
  і серед не мусульман, особливо у молоді та серед військових. Він став справжнім політичним важкоатлетом, і має десятки тисяч озброєних бойовиків.
  Михайло Мішустін прошипів:
  - Ще одна помилка Путіна!
  Директор ФСБ зауважив:
  - У нас на Рамзана Кадирова повно компромату. І у разі чого ми його тривіально не допустимо до виборів!
  Міністр внутрішніх справ зауважив:
  - Але Рамзан може підняти заколот і відкрити проти нас уже третій фронт. Бракувало нам ще тримати Таджикистан проти талібів, то ще попруть десятки тисяч чеченців.
  Виконувач обов'язків президента кивнув:
  - Я Путіну говорив, не створюй на півдні свій ІДІЛ. Чеченці дуже підступні та ненадійні. Та й конституція Російської федерації забороняє суб'єктам федерації мати власні збройні сили. Але тепер у нас виникла небезпека!
  Міністр оборони Шойгу зауважив:
  - Оптимальний варіант це перемолоти кадировців у війні з Україною та талібами. Нехай закидають позиції своїми трупами. Водночас і населення Чечні скоротимо! Тож у будь-якому разі завершувати війну з Україною небезпечно та передчасно!
  Медведєв кивнув:
  - Логічно! Але хіба що Рамзан не повернув на нас своїх дивізії зараз. Путін надто розбалував цього бандита першого п'ятнадцять років, що вбив першого російського. І після смерті Путіна Рамзан став для нас великою проблемою!
  Михайло Мішустін запитав:
  - Що ти пропонуєш?
  Дмитро Анатолійович пискнув:
  - Заарештувати Размана Кадирова негайно, і звинуватити його у вбивстві Ямадаєва, Нємцов та інших злочинах. І діяти якнайшвидше і рішучіше!
  Виконуючий обов'язки президент Росії зазначив:
  - Це небезпечно! Може, спровокувати заколот усіх чеченців у Росії, і справді відкриття третього фронту!
  Шойгу знизав плечима і спитав:
  - Тоді які у вас ідеї?
  Михайло Мішустін впевнено відповів:
  - Може, навпаки, спробувати діяти ласкою? Присвоїти Рамзану чергове звання генерала армії і повісити нову зірку героя Росія?
  Шойгу посміхнувся і помітив:
  - Може, тоді краще одразу ж дати звання маршала та орден "Андрія Первозванного". Навіть якщо Рамзан Кадиров і погодить за чергову подачку на престол Росії не лізти, це ненадовго!
  Виконувач обов'язків президента Росії зазначив:
  - Але ми можемо українцям допомогти у рятуванні цієї проблеми. Як би чужими руками!
  Директор ФСБ кивнув:
  - Оце непогана ідея! Хоча наступник Рамзана може виявитися не кращим!
  Виконуючий обов'язки президент Росії Михайло логічно зауважив:
  - Краще щоб було два чи три наступники, які б один одного ненавиділи і один на одного доносили. Тоді чеченські лідери боротимуться один з одним, вислужитимуться перед нами, а президентський престол не полізуть. Вони будуть ненавидіти один одного, більше за нас!
  Директор ФСБ посміхнувся і зазначив:
  - Воістину ви мудрі Михайле Володимировичу, і цілком гідна заміна Володимиру Володимировичу! Думаю вас треба підтримати як кандидат у президенти Росії!
  Мішустін кивнув і зазначив:
  - Готуйте указ про присвоєння Рамзану Кадирову звання героя Росії та генерала армії. А тим часом таємно зв'яжіться з українськими спецслужбами та допоможіть їм, зрозуміло, що зробити!
  Коло схвально зашуміло.
  Шойгу зазначив:
  - На з'їзді Єдина Росія однозначно підтримає Михайла Мішустіна у президенти Росії. Думаю, що ви теж!
  Михайло Мішустін кивнув і продиктував:
  - Сергія Шойгу буде нагороджено за видатні заслуги орденом "Перемога". Вперше з часів Брежнєва йому вручать цей орден. А також йому присвоять звання маршала Російської Федерації. Хоча війна в Україні й не дуже успішно йде, але цей символічний жест надихне наших бійців на нові подвиги.
  Міністра оборони вклонився і зауважив:
  - Дякую і постараюся виправдати довіру!
  Виконувач обов'язків президент кивнув і продовжив:
  - Володимир Путін, незважаючи на помилки, все ще користується підтримкою та любов'ю значної частини народу. Тому і його ми маємо нагородити посмертно. Я думаю треба присвоїти посмертно Володимиру Путіну звання маршала Російської федерації, зірку героя, та орден Андрія Первозванного!
  Матвієнко зауважила:
  - А може краще відразу генералісімуса?
  Мішустін хихикнув і помітив:
  - Це буде перебором! Над нами потішатимуться!
  Директор ФСБ зазначив:
  - У будь-якому разі частина народу завжди залишиться незадоволеною! Але ідея посмертного нагородження - гарна!
  Виконувач обов'язків президента кивнув і продовжив:
  - Ну і пару вулиць у Санкт-Петербурзі назвемо на честь Володимира Путіна та у Москві! Ось ще питання, де його поховаємо?
  Матвієнко знизала плечима і помітила:
  - Може, на Новодівочому цвинтарі, поруч із Єльциним?
  Медведєв заперечив:
  - Це може частину прихильників покійного Путіна сприйняти за знущання. Я пропоную або за кремлівською стіною, або навіть зробити мумію та побудувати особливий мавзолей для померлого Володимира Путіна!
  Мішустін іронічно посміхнувся і помітив:
  - А може Володимира Путіна помістити у мавзолей замість Володимира Ілліча Леніна?
  Шойгу посміхнувся і зазначив:
  - Це теж багато хто визнає знущанням над мертвим Путіним! Тим більше, комуністи будуть проти!
  Виконувач обов'язків президента Росії кивнув:
  - Так! Леніна поки що чіпати не будемо! Вирішимо його проблему в більш спокійній обстановці. А поки що я пропоную організувати якомога більш помпезний і розкішний похорон президента Росії Володимира Путіна. Думаю, що патріарх Кирило його особисто відспівуватиме!
  Директор ФСБ кивнув:
  -Буде похорон Володимира Путіна за найвищим розрядом. І надішлемо запрошення всім без винятку главам держав!
  Михайло Мішустін повідомив:
  - Володимир Зеленський теж помер. І практично одночасно із Володимиром Путіним - це символічно!
  Шойгу кивнув:
  - Так! Але фактично армією України все одно командує не він. Думаю, що можна запропонувати Україні перемир'я, допоки ми не оберемо собі нових президентів!
  Виконувач обов'язків президента кивнув:
  - Це цікава ідея. Тільки питання, відколи міністр оборони почав думати про світ?
  Сергій Шойгу зауважив:
  - За рік мені вистачило війни. А до того була ще й Сирія. Та й взагалі, ви думаєте, що війна таке ось приємне заняття?
  Мішустін кивнув:
  - Звичайно ж ні! Я розумію! Що ж можна зробити Україні пропозицію про чотири місяці перемир'я. А там уже й війна припиниться!
  Міністр оборони зауважив:
  - А не припинитися, то... Але справді може бути, як під час мінських угод, заморожений конфлікт!
  Виконувач обов'язків прем'єра зауважив:
  - Щомісяця війни - це більше трильйона рублів прямих і непрямих витрат. Тож заморозити конфлікт це теж ідея. Але подивимося, як на це відреагує Українська сторона.
  А поки що ми ухвалимо ще деякі рішення.
  ІВ прем'єра зауважив:
  - Подушка безпеки виснажилася! З війною час би закінчити!
  Мішустін кивнув і відповів:
  - Потрібно всім сім'ям та родичам загиблих на додаток до всього, що вони вже отримали видати, по десять мільйонів рублів. За тяжкі поранення та каліцтва по п'ять мільйонів, за легкі поранення по три мільйони. І всі учасники війни та мобілізовані ще по два мільйони рублів! І негайно!
  ІО прем'єра зітхнувши:
  - Це великі витрати. А в нас не так багато грошей у скарбниці!
  Михайло Володимирович гаркнув:
  - Вишукайте із резервів. Або, наприклад, просто їх надрукуєте. Невелика інфляція під час війни є природною. Не варто її особливо гальмувати. Плюс ще ми піднімемо і мінімальний розмір зарплати та пенсії.
  Матвієнко кивнула і додала:
  - Та й депутатам треба кинути кістку. Бо скоро рядові контрактники стануть багатшими, ніж слуги народу!
  Мішустін кивнув:
  - І їм також будуть гроші! Та й я вирішив нагородити також посмертно та Володимира Вольфовича Жириновського. Для ЛДПР це буде приємно, і вони підтримають мене на виборах. Зокрема я присвою Жириновському звання генерал-лейтенанта та зірку героя Росії. Все одно зі Слуцького кандидат у президенти буде нудним!
  Шойгу зітхнув:
  - А нам взагалі не до веселощів!
  Виконувач обов'язків міністра оборони зазначив:
  - Війна це погано! А загалом Путіну ще пощастило. Помри він пізніше, ще невідомо як його поховали, і яка була в Росії влада!
  Глава ФСБ зауважив:
  - І вам ще не відомо, що має бути, чи буде майбутнє!
  Михайло Мішустін повідомив:
  - Та мені доповіли, що зі мною хоче поговорити президент США Джон Байден. Я думаю, що ми з ним можемо обговорити світові проблеми!
  Медведей зазначив:
  - Жодних поступок США!
  Шойгу знизав плечима:
  - А про що ми можемо поговорити? Щиро кажучи, всі йдуть на поступки, якщо немає іншого виходу!
  Виконувач обов'язків президента кивнув:
  - Так! І Сталін йшов на поступки, та й Путін також. Наприклад, Володимир Путін поступився частиною території Росії Китаю. Не треба думати, що Путін такий твердолобий був і непоступливий. Так пан Медведєв теж поступився частиною спірної російської території Норвегії. Тож тут не треба думати, що Росія ніколи не поступалася. Та й виведення російських військ із київської та Чернігівської області було теж поступкою. Все наше життя - це суцільні поступки!
  Міністр внутрішніх справ запитав:
  - А амністії будуть?
  Мішустін кивнув:
  - Можливо! Думаю, можна звільнити всіх жінок і неповнолітніх. Тим більше, останні за ґратами прибутку не приносять, а лише одні збитки. Для дорослих ув'язнених важко знайти роботу, а спробуй прилаштувати дітей!
  Міністр внутрішніх справ погодився:
  - Це можна!
  Виконувач обов'язків президента зауважив:
  - Ще за економічні злочини можна оголосити амністію, і зробити давно назрілу амністію капіталів. Ми добряче витратилися на війну з Україною. Вона на влетіла щонайменше у трильйони так у двадцять! А може, й більше! Потрібно повернути бізнес до Росії!
  Медведєв зауважив:
  - А за мітинговими статтями? Теж амністія!
  Мішустін кивнув:
  - Це не виключено, але ми побачимо! У всякому разі, економічна амністія здатна принести нам користь. Та й жінок і малоліток шкода, страждають у в'язниці!
  Міністр внутрішніх справ посміхнувся і зауважив:
  - Колонії-малолітки зараз уже майже як санаторії стали. Я б не сказав, що там діти так уже страждають. Багато хто з них харчується краще, ніж удома!
  Виконувач обов'язків президента Мішустін посміхнувся і відповів з іронією:
  - Не хлібом єдиним жива людина! Хоча діти мають рости і добре харчуватися навіть у в'язниці. А так можливо ми ще й усіх пенсіонерів під амністію, тих, хто вчинив злочини малої та середньої тяжкості. Будемо милосердні!
  Міністр внутрішніх справ заперечив:
  - Чи не приведе це до стрибка злочинності?
  Мішустін впевнено відповів:
  - Тим краще! Вам поліції, натомість буде робота! До речі, можливо, я вам теж збільшу зарплату.
  ІВ прем'єра зауважив:
  - Ще невідомо, скільки триватиме війна, а тут такі витрати. Можемо і обвалити карбованець!
  Виконувач обов'язків президент Росії пригрозив пальцем:
  - Рубль слід тримати до моєї перемоги на виборах президента Росії через всі сили! А ось емісію можна посилити.
  Директор ФСБ зауважив:
  - Народ може виявити на виборах надмірну пасивність. Потрібні кандидати яскраві, але при цьому одіозні, щоби багато голосів не набрали!
  Мішустін з подихом помітив:
  - На жаль, Жириновського замінити нікому. Є ще правда Ксенія Собчак. Але вона також не той рівень. Але можна ще й Максима Галкіна запустити у процес. Але це теж... Хоча чому б не спробувати. Навального, пускати до виборів небезпечно - може зібрати дуже багато голосів!
  Директор ФСБ кивнув:
  - Ще небезпечніше допустити Рамзана Кадирова. Якщо він прорветься на трон, це буде гірше, ніж за Сталіна. І це слід враховувати!
  Виконувач обов'язків президента кивнув:
  - Так! Візьміть Рамзана під приціл! Щоб і не тицьнув! І продовжуйте шукати на нього компромат. Щодо Зюганова, то цей старий для нас абсолютно небезпечний!
  Директор ФСБ зазначив:
  - Можуть висунути і губернатора Орловської області Кличкова, чи навіть Коновалова. Це найсильніші з можливих варіантів!
  Мішустін із посмішкою запитав:
  - А на них є компромат?
  - Звісно ж, є!
  Виконувач обов'язків президента Росії кивнув:
  - Так і використовуйте це! Хоча для нас нудний Зюганов найкращий з-поміж вічного другого, і спаринг-партнерів. Дивлячись на його кислу фізіономію, та ще й дуже стару ніхто не захоче мати такого президента!
  Матвієнко запропонувала:
  - Може, висунути порноакторку? І добре її розпарити?
  Мішустін кивнув лисою головою:
  - Теж непогана ідея! Можна і спробувати! Ось, наприклад, висування в 1996 році Володимира Бринцалова було воістину геніальним піар-ходом. На його тлі навіть Борис Єльцин не виглядав таким дурнем!
  Директор ФСБ зауважив:
  - А Володимир Бринцалов ще живий!
  Виконувач обов'язків президента Росії кивнув з усмішкою:
  - Ось цього можна і зареєструвати! Хай потішить народ!
  Медведєв підтвердив:
  - Як і Григорія Явлінського! Старий кінь борозни не зіпсує!
  Мішустін кивнув:
  - А ось порноакторка буде молода і красива! І це надасть виборам більше ажіотажу та успіху!
  До цього міністр закордонних справ, що мовчав, вставив слово:
  - А що робитимемо з Лукашенком?
  Медведєв буркнув:
  - Цей старий пень уже себе вичерпав. Але ще в Росії користується популярністю! Хоча союзник і ситцевий!
  Михайло Володимирович відповів:
  - Треба запросити його на похорон Володимир Путіна та поговорити. Якщо хоче нашої подальшої підтримки, то маю взяти участь у передвиборній кампанії на мою користь. Лукашенко має знати своє місце, він від нас повністю залежить!
  Шойгу помітив:
  - У разі чого ми його можемо притиснути. І навіть змусити розпочати війну з Україною.
  Мішустін кивнув:
  - Ну, це в крайньому випадку! А так спробуємо вирішити питання із Україною світом. Та й референдум на цю тему. Можна з народом обговорити та вплинути на хід обговорення у ЗМІ.
  Міністр оборони зауважив:
  - Як вийде ... Але якщо народ на референдумі скаже війні немає, то у нас тільки додасться проблем!
  Михайло Мішустін почухав свою лису голову і помітив:
  - Так це справді може бути так. Але референдум можна перенести. До речі, є в мене ідея, якісь поправки до конституції внести. Дозволити чиновникам мати рахунки та активи за кордоном. Тоді в нас буде вплив світом!
  Медведєв кивнув:
  - Я теж проти такого в конституції, влада має мати свободу маневру.
  Мішустін продовжив:
  - І треба дозволити ув'язненим голосувати, та підліткам із чотирнадцяти років. І це був би непоганий хід! Плюс ще деякі поправки до конституції. Зокрема можна було б зробити Раду Федерації молодшою з двадцять одного року, як і губернаторів.
  Матвієнко із сумнівом помітила:
  - Молоді часом так важко керовані!
  Виконувач обов'язків президента Росії впевнено відповів:
  - Зміна поколінь неминуча! І це треба всім розуміти! А поки що... Слід на кілька років знизити пенсійний вік чоловікам до шістдесяти трьох років.
  Це було б слушно!
  Матвієнко запитала:
  - А жінкам?
  Мішустін заперечливо мотнув головою:
  - Ні! Вони й так живуть довше за чоловіків! Та й виходять на пенсію раніше. Тож буде по справедливості. Та й ще - треба випустити зв'язки зі смертю Володимира Путіна - горілку "Путінка". І вона повинна коштувати всього дев'яносто дев'ять карбованців півлітра! Оце буде радість для народу!
  Ведмедів хихикнув і запропонував:
  - А може, ще й горілку "Мишустинка" випустити. Теж буде велика радість народу!
  Михайло Володимирович кивнув:
  - Це теж непогана ідея! І горілку випустимо і цигарки!
  Рада безпеки ще кілька питань вирішила і розійшлася. І так довго засідали.
  Потім Мішустін зателефонував до Джо Байдена.
  Президент США взяв слухавку.
  Михайло Володимирович повідомив:
  - Тепер я в Росії найголовніший!
  Президент США кивнув:
  - Це добре!
  Виконувач обов'язків президента Росії, сказав:
  - Я хочу покращити наші стосунки із Заходом. Але для цього потрібно знизити напруження нашого протистояння. І не давати зайвих нагод для конфронтації.
  Джо Байден кивнув:
  - Окей! Але що ми можемо з вами зробити?
  Мішустін відповів:
  - Найкраще якби ви приїхали на похорон Володимира Путіна і там ми б обговорили деталі співпраці!
  Президент США запитав:
  - Війну з Україною припините?
  Виконувач обов'язків президента Росії зітхнувши відповів:
  - Я особисто постараюся! Але не знаю чи вийде, чи в мене! Крім того, я ще не президент Росії, а лише виконуючий обов'язки!
  Джо Байден підтвердив:
  - Я це розумію! Ну що ж, а чий Крим?
  Мішустін чесно відповів:
  - Поки що не будемо про це. Інакше я втрачу все! Але якщо що треба, щоб і в Україні, і в Росії з'явився легітимний президент. Потрібно щоб ви умовили Україну на чотири місяці укласти з нами перемир'я. Коли і в нас, і в них відбудуться президентські вибори, то легше домовлятиметься!
  Президент США зазначив:
  - Це гарна ідея! Але ж Росія має відмовитися від чотирьох регіонів, які вважає своїми в Україні!
  Виконувач обов'язків президента Росії впевнено відповів:
  - Після виборів у мене буде більше можливостей та ресурсів. Тут можливі компроміси. Але поки що я ще не маю всієї влади!
  Джо Байден заявив:
  - А політв'язень ви випустите?
  Виконувач обов'язків президента Росії чесно відповів:
  - Буде велика амністія, і усі в'язні вийдуть. Тож на цю тему не хвилюйтеся!
  Президент США з усмішкою відповів:
  - Я вам вірю! Добре, ми домовимося про мир, і я приїду на похорон Володимира Путіна до Москви. Але на знак моєї дружби і вашої, можливо, Росія засудить диктатора?
  Мішустін зітхнув і відповів:
  - Поки, на жаль, ми повинні зважати на ту популярність, що у Володимира Путіна поки що залишилася. А ось у майбутньому - можливо. Микита Хрущов теж не одразу зробив двадцятий з'їзд!
  Джо Байден з посмішкою ситого пітона сказав:
  - Ну, це чудово! Я вам чомусь вірю! Чи станемо ми з вами друзями?
  Михайло Володимирович відповів:
  - Час покаже! Потрібно бути поміркованим. Чи не солодким - щоб не розлизали, але й не гірким, щоб не розплювали! Тому я поки що ходжу як по канаті над прірвою. Будь ласка, не штовхайте мене вниз!
  Президент США відповів:
  - Ми теж зацікавлені у дружбі з Росією та довгостроковому партнерстві, а може й союзницьких відносинах. Ми впевнені домовимося. А докладніше поговоримо на похороні президента Росії Володимира Путіна!
  Мішустін кивнув і підтвердив:
  - Поговоримо!
  Після цього вони поклали трубки. Тепер для Росії і всього цивілізовано й не надто світу наступала інша епоха!
  
  
  РОСІЙСЬКІ ДІВЧАТА ЛАМАЮТЬ ТАЛІБАМ НОСИ
  АННОТАЦІЯ
  Таліби, користуючись тим, що основні сили Росії загрузли в Україні, відкрили другий фронт, у Таджикистані напавши та оточивши російську базу. Таджики частково розбіглися, частково здалися і російській армії, довелося воювати по-справжньому та криваво. Бої йдуть жорстокі, але у битвах героїзм виявляють босоногі дівчата у бікіні.
  . РОЗДІЛ Љ 1
  Після того, як російські війська стали терпіти на території України поразку за поразкою, таліби вирішили: настала їхня година. І завдали пізньої осені 2022 року удару по Таджикистану. Як і очікувалося, таджицькі війська виявилися до війни готові і насамперед морально. Більша їхня частина здалася в полон або розбіглася. Російська військова база в Таджикистані виявилася оточена, і таліби її атакували з усіх боків.
  Росії довелося спішно перекидати сили до Таджикистану і відкривати там другий фронт.
  А війська доводилося перекидати за кілька кордонів. Внаслідок таліби розгромили російську базу. Частину солдатів вирізали, а частину взяли в полон.
  І президенту Росії Володимиру Путіну довелося все ж таки з великим запізненням оголосити загальну мобілізацію, і перекидати в Таджикистан нові війська. І це, зрозуміло, наклало додатковий тягар і на економіку Росії і на бюджет і сприяло падінню популярності Путіна в народі.
  Проте Росія вела тепер бойові дії і проти талібів. Адже Афганістан має майже сорок мільйонів населення - причому переважно молодого, і багато захопленої раніше в американців техніки. І спробуй таку армію здолати, навіть якщо інші дивні й не заважають Росії перекидати війська через свої території. Як би там не було, у моральному плані росіянам приємніше битися з моджахедами-талібами, ніж зі своїми братами українцями. І тому, зрозуміло, в боях беруть участь і красиві, сексуальні та гламурні дівчата.
  Що робить війну дуже цікавою.
  У Таджикистані навіть узимку майже немає снігу. І дівчата йдуть в атаку, хизуючи, босими, рожевими п'ятами.
  Наташа веде вогонь з автомата, водночас босими пальчиками ніжок жбурляючи руйнівний подарунок смерті.
  Підскакують розірвані на шматки тіла талібів.
  Воїтелька вигукує:
  - За наших гарних дітей!
  Інша воїнка Зоя теж веде вогонь з пістолет-кулемета. Строчить з великою влучністю, вбиваючи моджахедів. Ті валяться, наче підкошені снопи пшениці.
  А чарівна дівчина із золотистим волоссям, кинула голою п'ятою горошинку смерті і проворкувала:
  - Русь собою країни захищала,
  Від навал пекельної сарани.
  І своїми грудьми прикривала -
  Усі народи матінки-Землі!
  І войовниця як візьме та розсміяється, показавши свій повний зубок ротик. І з дуже пустотливою мовою, яка лиже не лише шоколадне морозиво.
  Августина, ще одна дівчина, з-поміж тих, хто показує найвищий пілотаж, і скошує талібів шеренгами, проворкувала:
  - Яблука на снігу,
  Це дівчаток грудей.
  Я тобі допоможу,
  Будуть круті судді!
  І войовниця знову жбурнула босими пальчиками ніжок убивчий подарунок анігіляції. І розкидала безліч талібів у різні боки, відриваючи їм голови та кінцівки.
  Світлана теж скошує моджахедів, і робить це з величезним ентузіазмом. У цьому дівчиську стільки напору та шаленої енергії. Вона кидає босими пальчиками ніжок, великої, руйнівної сили на смерть.
  І після чого співає:
  - О дівчата босі, босі, босі...
  Ми махаємо косами, косами, косами!
  Дівчата-войовниці так взялися за талібів, що просто у красунь п'яти виблискують.
  Справді, російська жінка - це велика сила. І вона ворогів скошує, наче коса з моторчиком. І реально вганяє у труни, а то й у землю.
  Воїтельки ж показують свій шалений темперамент і ревуть:
  Ми дівчата-комсомолки
  Дуже любимо Ескімо.
  Голосок красунь дзвінкий,
  Буде нове кіно!
  І войовниці взяли і показали свої дуже довгі й такі пустотливі мови.
  Бій, звісно, талібами непроста загадка. І хлопці російські гинуть у чималих кількостях. І приходить із Таджикистану везти вантаж двісті.
  Зрозуміло, в самому Росії люди починають бунтувати - навіщо була потрібна війна з Україною? Чи слід Росії платити життями своїх синів та дочок у війні в Таджикистані? Питання очевидно цілком природні. Справді, чи вартує вичинка?
  Крім того, ціни зростають, а перемогами і не пахне. А тут ще й Зюганова вистачив інсульт і паралізувало кишенькового опозиціонера. Скільки часу слухняний владі Геннадій Андрійович водить маргіналів по колу та імітував квазіопозиційність. А тепер узяв і загнувся найзручніший для влади лідер найчисленнішої та найпопулярнішої опозиції. А святе місце порожнім не буває. Прийшли інші, молоді і набагато агресивніші.
  І трон захитався...
  Але поки що йде війна з талібами. Ось борються в небі дівчата з-поміж льотчиць штурмової авіації.
  Анастасія Відьмакова - одна із уславлених войовниць рудої масті. Вона відмовилася воювати проти України, але знищувати талібів будь ласка.
  Зрозуміло, багато воїн аси не хотіли вбивати своїх братів слов'ян.
  А ось із моджахедами - будь ласка.
  Анастасія зробила постріл по талібах, за допомогою босих пальчиків ніжок. Посла в афганців ракету і заспівала:
  Як жили ми борючись,
  І смерті не боячись.
  Так босоногій льотчиці презент!
  Інша войовниця-ас теж гарна тільки цього разу білявка Акуліна Орлова також б'ється із душманами. Та талібів називають як у першу війну з афганцями душманами, чи духами. Противник правда сильний і великий числом. І у талібів та ППО своє є. У тому числі й захоплене колишня урядова армія.
  Акуліна Орлова робить своїм літаком розворот, і йде від ракети "Стінгер", після чого дівчина заспівала:
  - Злий дух повзе по скелях,
  Ти спали його напалмом...
  Ну, якщо Талібан,
  Застосуємо в бою обман!
  Ще одна дівчина Маргарита Магнітна. У неї волосся, наче сусальне золото. Дуже гарна дівчина. І також категорично відмовилася воювати з Україною. Бо не підніме зброю проти братів-слов'ян. Що викликало у багатьох схвалення. А таліби - релігійні фанатики, і свого часу допомагали чеченським сепаратистам. Мало того Талібан був єдиною у світі державою що визнав незалежність Чечні. І це очевидно наклало відбиток на відносини з Росією на багато років.
  Маргарита Магнітна готова боротися. Її босі пальчики ніжок натискають на кнопки. І талібами летять колосальної, руйнівної сили ракети. І вони розбивають бородатих афганців.
  Маргарита заспівала:
  - Ех, Батьківщино, нехай кричать уродина,
  А вона нам подобається, хай і не красуня!
  Сволоти довірлива,
  Якщо править чекіст,
  Значить, буде фашизм,
  Гидота людства!
  Перша проталіна,
  Похорон Сталіна -
  Русь не буде Каїном,
  Хоч вона й поранена!
  І взяли воятки хором і прочирикали:
  - Не стерпіти слов'янам приниження,
  Ми за Україну все горою...
  Не потерпимо більше образи,
  Каїна ми у вир головою!
  Дівчата на штурмовиках б'ють по талібах, і розбивають і вбивають цих моджахедів.
  Ось вони летять молотити духів. А ось із Таджикистану вивозять цинкові труни із убитими російськими солдатами та офіцерами.
  Один із таких солдатів залишився без ноги. І співає він сумно, із захопленням і сльозами на очах:
  - У труну увігнали абияк,
  І найсильніший вовкулак,
  Все втискував і всовував,
  І щільно утрамбовував!
  Дівчата є і на танках. Дуже цікава російська машина "Ведмідь". Вона дуже важкий танк - понад сто тонн - експериментальна модель. Зрозуміло в ній і екіпаж особливий чотири дівчини. І у всіх імена на Е!
  Ось, наприклад, Єлизавета натискає босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, і вражає дзот з талібами і реве:
  - Слава комунізму!
  Катерина, продовжуючи вести вогонь, з кулеметів, і натискаючи червоним соском на кнопки, реве:
  - І без Зюганова! З лисиною та п'яного!
  Олена пискнула, натиснувши голою п'ятою на педаль:
  - За походи до Індійського океану!
  Єфросинія теж вистрілив, цього разу за допомогою своєї пустотливої мови і пискне:
  - За перемоги у штурмових боях!
  І дівчата розсміяються. Поливають бійців Талібан свинцевим дощем. Та роблять це дуже добре.
  Єлизавета, стріляючи по супротивнику, задумалася. Справді, якщо людина має мізки - він розуміє що будь-яка релігія - це казка і людська фантазія!
  Але чому так по всьому світу поширилися різні релігії? Причому багато всупереч здоровому глузду? Насправді взяти наймасовішу релігію: Християнство. Вірити в Бога, розп'ятого на хресті - це безглуздо. Справді, якщо вірити в Біблію, Бог стає якимось дивним і незрозумілим.
  То він майже все людство топить водою - гинуть мільйони людей, а рятується лише вісім людей. То, навпаки, на хресті благає за катів?
  Можна помітити: Бог Старого Завіту дуже жорстокий, а в Новому Завіті Христос надзвичайно добрий. І тут видно кричуще протиріччя. Справді, якщо Ісус був би Богом-Сином, то повинен був спалити Содом і Гоморру. Адже там були і дорослі, і діти, і жінки. Хіба це не жорстоко?
  Та багато інших можна перераховувати дуже довго прикладів жорстокості. Одне вбивство дітей Єлисеєм чого варте.
  От і подумайте, у що люди вірять. А влада ще й нав'язує релігію. Ось і зараз вони борються із релігійними фанатиками талібами.
  Адже попереджали - не радійте з того, що США залишають Афганістан - гірше тільки Росії буде.
  Таліби, трохи відпочивши та користуючись тим, що в Росії руки війною з Україною пов'язані, взяли та завдали удару. І тут це було багатьом передбачено. І Росії довелося передплатити. Причому, очевидно, проти своєї волі - занадто багато російських солдатів загинуло на базі в Таджикистані. Тож Володимир Путін виявився втягнутим у ще одну війну. І настрої, зрозуміло, в суспільстві стали набагато ворожі до чинного президента. Любов народу дуже мінлива. А таліби, зрозуміло, правильно розрахували. Тим більше, США в цьому випадку задоволені - стравили своїх ворогів. І про Байден стали говорити: мудрий старець. Мовляв, як спритно все влаштував.
  Справді, вік та спорту, і мудрості не завада!
  Єлизавета знову стріляє, і знову, зрозуміло, босими пальчиками ніжок. У танку та взимку досить тепло. А влітку у Таджикистані реально спекотно.
  Дівчина взяла і заспівала:
  -Якщо довго, довго, довго,
  Воювати, крушивши талібів...
  Якщо довго, довго, довго,
  Під укіс у бою бігти!
  Можливо, можливо,
  То звичайно, вірно, вірно...
  Хоч часом таке немов,
  Можна Африку наздогнати!
  А в Африці ціни ось такої висоти,
  А в Африці гроші такої ширини!
  Схудли бегемоти,
  Обморожували кашалоти...
  А народ як папуга,
  Вирушай прямо в рай!
  Катерина відзначила з усмішкою, натиснувши на кнопку джойстика танка, своїм червоним соском:
  - Щось мало в тобі оптимізму!
  Єлизавета сердито відповіла:
  - Якщо президент моральний каліка і пройдисвіт, то яка може бути радість у підданих!
  Олена кивнула:
  - Так! Кажуть лиха біда початок! Але саме надмірне везіння і зробило Путіна надмірно самовпевненим!
  Єлизавета кивнула своєю підфарбованою під блакитний колір головкою:
  - Та я завжди думала, що стільки везіння одній людині давати не можна - він сідати на білого коня, в сенсі починає вважати, що йому море по коліна. І потім як стара, яка захотіла стати Богом - виявляється у розбитого корита!
  Катерина із цим погодилася:
  - Так! Занадто багато у Путіна було везіння, і це його розбавило. Як свого часу удача любила - Наполеона, Гітлера, Івана Грозного, а потім від них відвернулася.
  Єфросинья помітила:
  - Микола Другий був дуже невдачливий, але при цьому добрий і порядний цар. Ось, наприклад, думаєш, пощастило йому хоча б трохи у війні з Японією. Наприклад, чи не загинув адмірал Макаров, і все могло б бути інакше . А адмірал Макаров загинув через цілу серію малоймовірних збігів. Чомусь він не наказав тралити міноносцями від мін, і ніхто з його підлеглих не дав такого наказу. І міна, швидше за все, була російська, і від однієї міни не мав великий броненосець затонути. І навіть у цьому випадку адмірал Макаров міг би врятуватися, як, наприклад, врятувався Кирило Романов.
  Єлизавета погодилася:
  - Та невелике везіння Миколі Другому, могла б дати Росії набагато більше, ніж багато везіння бездарному Володимиру Путіну! Наприклад, адмірал Макаров міг перемогти японців на морі малою кров'ю, і тоді війна із самураями не коштувала б великих жертв. А якби виграла царська Росію війну з Японією, то й першої світової війни, швидше за все не було б. Так авторитет у армії імперії був надто високий і німці не зважилися б оголосити війну!
  Олена кивнула:
  - Можливо! Хоча одним Макаровим не вичерпується кількість невдач та невдачі у війні з Японією. Хоча треба визнати супротивник був сильним. Але з іншого боку, якби броненосець "Ослябі" не затонув би так швидко, навіть під час бою при Цусімі ескадра могла б цілком прорватися до Владивостока! А так війна з Японією виявилася такою невдалою!
  Єфросинья помітила:
  - Зате війна в сорок п'ятому році з Японією виявилася напрочуд легкою та успішною. Немов у Японії закінчився ліміт везіння. Втім, на жаль, перемога Сталіна привела до влади над Китаєм комуністів, і появі дуже сильної і небезпечної імперії, яка ледь не напала на СРСР при Брежнєві. Та й зараз Китай лише прикидається другом. А сам хоче відібрати у нас землі до Уралу.
  Катерина кивнула:
  - Так! Якби тоді перемогли японців, була б замість півночі Китаю Жовторосія, і Православ'я прийшло б у піднебесну імперію. А що сталося внаслідок легкої перемоги Сталіна над японцями. Народження атеїстичної імперії та могутнього монстра на кордонах з Росією!
  Єлизавета відзначила, вискалив зубки:
  - Ось і вір після цього у Християнського Бога. Перемога над Японією дала б нових десятків мільйонів православних віруючих. А натомість у Росії прийшов до влади агресивний атеїстичний режим. А потім кривавий сталінський режим приніс атеїзм і до Китаю. І виникла жорстока імперія Мао. Ось справді не розумію, чого хотів Бог!
  Олена помітила:
  - Або Бога взагалі немає! Або Сатана набагато сильніше, ніж говорить про це Біблію, або плани Всевишнього, незбагненні для нас!
  Єфросинья помітила:
  - Зазвичай жорстокі царі більше й процвітають! Єдиним винятком був, мабуть, Олександр перший - цар інтелігентний, добрий, ліберальний, джентльмен і мухи не оббитий. І разом успішний!
  Єлизавета помітила:
  - І Катерина Друга не вважалася жорстокою та злою правителькою, і теж була дуже успішною. Правда вона була повією, і взагалі людина не зовсім хороша. Заборонила селянам скаржитися на своїх панів. Навіть дивно, що стільки везіння було дано такій паскудній особі!
  Олена кивнула:
  - Та й вір після цього у Християнського Бога! Коли - злі та підлі найуспішніші!
  Катерина заспівала з люттю:
  На насильстві тримається світ,
  Вулкан люті хлюпає з розмахом.
  Напруга вища сил,
  Прокидається з болем і страхом,
  Тільки страх нам подарує друзів,
  Тільки біль спонукає працювати,
  Тому я хочу все сильніше,
  Гіперплазмою в натовп вибухне!
  Єлизавета зітхнувши помітила:
  - Так був Чингісхнан грубим язичником. Не вмів ні читати, ні писати, а захопив півсвіту. І мусульмани, і християни у боротьбі з ним програвали. І ось питання: де був у цей час Всемогутній Бог? І чому язичництво монголів перемогло Монотеїзм: Ісламу та Християнства?
  Єфросинья помітила з усмішкою:
  - Так само можна запитати: а де був Всемогутній Бог, коли Каїн убив Авеля? Чому допустив першу братовбивчу війну в історії людства?
  Олена посміхнулася і підбила підсумок:
  - Так можна сперечатися до нескінченності, але ніколи не доведеш, ні те, що Бог є, ні те, що Його немає?
  Катерина зазначила:
  - Щодо Ісуса Христа я дуже сумніваюся. Нещасні, забиті юдеї цілком могли прийняти сильного, обдарованого гіпнотизера - типу Анатолія Кашпіровського за месію і обожнювати. Якщо подивитися статистку чудес Анатолія Михайловича, то він крутіший за Христа!
  Єфросинія хихикнула і заспівала:
  - Дай Боже сліпим очі відкрити,
  І спини випрямити горбатим.
  Так Бог, бути Богом хоч трохи,
  Але бути не можна трохи розіп'ятим!
  І дівчата знову взялися до талібів. Натискаючи босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, вони скошували численних моджахедів і укладали їх буквально пачками. Бородаті таліби гинули під кулеметними чергами і пострілами осколково-фугасних снарядів. Пішла неабика потіха, з масовим винищенням релігійних фанатиків.
  А ось Оленка зі своїм батальйоном із гарних дівчат, які, незважаючи на прохолодну, зимову погоду Таджикистану атакують талібів босоніж.
  Вони, щоправда, у коротких спідницях, і тіла прикривають бронники із кевлару.
  Біжать красуні в атаку, і співають:
  - Злий таліб повзе по скелі,
  Але дівчата крутіші за всіх...
  Довбані його напалмом,
  Ми відсвяткуємо успіх!
  І блиснуть дівчата перлинними зубками.
  А потім Анюта босими пальчиками ніжок жбурне в моджахедів горошинку з вибухівкою. І та рознесе талібів у різні боки, наче кошенят.
  Дівча взяла і проспівала:
  - Слава Вітчизні, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії дівчат у бікіні,
  Вітає російський народ!
  Руда Алла теж веде вогонь по бородатих ворогів, викошує їх і співає:
  - Сміялася Русь над цим Талібаном,
  На всі віки, на те вона і Русь!
  І дівчина теж візьме і по моджахедах босими пальчиками ніжок забійну лимонку жбурне. І розкидає ворогів на всі боки.
  І як засвистить, на все горло.
  Кілька десяток ворон виявилися оглушеними. Вони отримавши серцевий напад упали на голови голених наголо талібів, і їх пробили. Після чого войовниця прочирикала:
  - Справа дуже сперечається у нас,
  Вірю, буде просто найвищий клас!
  Талібан я знаю, переможемо,
  Адже над нами гордий херувим!
  Марія ще одне з дівчат у бікіні, взяла і свиснула. І босими пальчиками ніжок шпурнула в ворога величезної вбивчої сили, вельми руйнівний подарунок смерті. Покрамсала бійців талібів, і проворкувала скеля зубки:
  - Навколо Росії величезний туман,
  І пре на Вітчизну боєць Талібан!
  Олімпіада воістину дівчина-богатир. Вона велика і водночас у неї волосся світло-русяве. Войовниця має розкішні стегна, та сильний прес, який викладено шоколадними плиточками. Ну проти такого дівчинки-звіра реально нікому не встояти.
  І ось вона своїми потужними, мускулистими, босими ногами підняла цілу діжку з вибухівкою і як жбурне її в талібів. І помчала ця бочка з великою, вбивчою швидкістю. І як вріжеться у моджахедів, буквально розриваючи їх.
  Войовниця-богатир у радості взяла і заспівала:
  А над Муровим небо хмуриться,
  Піднімається світла зоря.
  Ми як дочки Іллі Муромця,
  Своєю силою хвалилися не дарма!
  Справді приємніше воювати і вбивати талібів, ніж битися зі своїми братами-українцями. Тут я думаю будь-хто погодиться - що братів вбивати грішно. І Володимира Путіна вже відкрито називають у російських військах - Вовка-Каїн!
  Олімпіада в люті проспівала:
  Ну, скільки можна братів вбивати,
  Адже людина повір, народжена для щастя...
  На фронт не відпускає сина мати,
  І навіть влітку на війні негода!
  Після чого дівчина-богатир як візьме та набере у легені повітря та засвистить. У багатьох сотень ворон відразу ж відбувається серцевий напад, і вони непритомніють. І їхні гострі дзьоби летять вниз, і пробивають черепи талібів, що насідають на позиції російських військ.
  Олімпіада, свистами збиваючи ворон і примушуючи їх оглушеними падати, взяла і прочирикала:
  Та, та, та - стукають копита,
  Ту, ту, ту - вдарив кулемет!
  Армія талібів на голову розбита,
  А армію дівчат ніхто не розіб'є!
  Маруся теж веде вогонь по солдатах армії Талібан, що насуваються. Показує свій характер і високий клас. Її автомат скошує моджахедів цілими шеренгами.
  Дівчина кидає босими пальчиками ніжок забійний подарунок смерті. Вибиває масу бойовиків Талібан, і пищить:
  - Класика війни,
  Це дівці босій бути...
  Доньки та сини,
  Перетворимо всіх на дичину!
  Воїтельки справді краса.
  Мотрона, стріляючи по талібах і кидаючи босими пальчиками ніжок подарунки руйнування, прочирикала:
  - Слава дівчатам у бікіні,
  Вони б'ють моджахедів.
  Ножі у дівчат босі,
  Атакують до обіду!
  Дівчина з тонкою талією і розкішними стегнами, стріляє по талібах, що насуваються. Робить це дуже вправно та влучно. Скошує їх немов газонокосаркою і співає:
  - Дівка польку танцювала,
  На лужку в ранню годину ...
  Хвіст ліворуч, хвіст праворуч,
  Це полька Карабас!
  І ось войовниця знову жбурне в ворога вбивчий подарунок босими пальчиками ніжок. І масу талібів покладе.
  Ось борються Вікторія та Вероніка. Обидві дівчата дуже круті. І стріляють надзвичайно влучно.
  Вікторія кинула голою п'ятою забійної сили подарунок анігіляції. Порвала безліч душманів і пискнула:
  - Гроші тануть у гаманці,
  Тануть капітали.
  А російською мовою -
  Гроші означає манни!
  Ще одна дівчина натиснула червоним соском грудей на кнопку, яка врубала оглушливий ультразвук, і пустила його повітрям. І вже тисячі ворон посипалися на голі голови талібів. І давай їх пробивати.
  Руда дівчина заспівала:
  Росію атакують моджахеди,
  Їх дуже багато пре Афганістан...
  За билися тоді в Афгані діди,
  Тепер підняв меч грізний Талібан!
  
  Але дівчата босі не здаються,
  Вони покажуть просто вищий клас.
  З армадою Талібану жваво б'ються,
  І вражають прямо в око!
  І войовниця босими пальчиками ніжок як жбурне вбивчої сили подарунок анігіляції. І від нього всім дістається.
  Аліса та Анжеліка обстрілюють талібів за допомогою снайперських гвинтівок. І роблять це надзвичайно влучно. І ведуть такий ось точний вогонь.
  Аліса взяла і заспівала:
  Для душмана буде труна,
  Зберегти здоров'я щоб...
  Дівчата бігають взимку роздягнені!
  І ламають спини моджахедами!
  І войовниці разом взяли та показали мови!
  І потім стрільнула Аліса, застосувавши при натисканні кнопки червоний сосок грудей. І вибила дюжину талібів.
  Аліса взяла і прочирикала, вискакувавши зубки:
  - За Вітчизну та свободу до кінця,
  Дівчата босі в бікіні,
  Ви такі героїні.
  Змушуючи в унісон стукати серця!
  Анжеліка підтвердила:
  - Стукати в унісон! Це круто!
  . РОЗДІЛ Љ 2.
  Війна між талібами та Росією тривала. Афганістан - це велике населення, багато молоді - голодна, зла, агресивна.
  І вони в Таджикистані воюють, поки в Росії руки пов'язані з війною в Україні, яку підтримує більша частина світу.
  І таліби користуються цим.
  Але на боці Росії борються дуже босі й гарні дівчата. Бої йдуть хвилями.
  Наташа стріляє по моджахедах. Вони використовують забійну силу кулемет типу дракон. І сипле на талібів кулі.
  І ті падають насідаючи на дівчиськом. Ось впаде збитий із саморобної, зенітної установки російський вертоліт. Його збили таліби. Правда на гелікоптері не дівки, а чоловіки, і їх не дуже шкода.
  А Наташка дівчина та ще босонога в бікіні. А коли ти майже голяка, то тебе конкретно ніхто не втримає, і не зупинить.
  Наташка жбурнула босими пальчиками точених ніжок убивчої сили подарунок анігіляції. Розкидала в різні боки талібів і заспівала, скеляючи перлинні зубки:
  Ось зима, зима, зима,
  Почалася раптово.
  Шалено мете, мете -
  Буде краще завтра,
  Завтра, завтра, завтра!
  А нині новий рік!
  Справді, в Таджикистані на Новий роки випав сніжок. І тепер російські дівчата залишають босі, точені сліди на снігу, і це виглядає дуже красиво.
  Зоя взяла і заспівала:
  Один два три -
  Процесори протрій!
  Чотири, вісім п'ять,
  Пішли в лапту грати!
  І дівчина босими пальчиками ніжок як запустить вбивчу силу смерті.
  Зоя взяла і заспівала, вискалив зубки:
  Раз два три чотири п'ять,
  Вийшов зайчик погуляти.
  Ось дівчисько вибігає,
  Моджахеда вбиває!
  І Зоя взяла і показала свою довгу мову.
  А ось вогонь веде й Августина. Таке дівчисько, крутіше за яке не буває. І пише з убивчим апломбом. Скошує моджахедів без зайвих церемоній. Після чого починає співати;
  Якщо нікудишній тил -
  Не допоможе ратний запал.
  Ну, а якщо запалу немає,
  Тил піде ворогові в обід!
  І руда Августина як візьме, так і жбурне презент анігіляцію, босими пальчиками ніжок. І реально стільки душманів розірве, що жах.
  Августина, звичайно, не прогавила можливості заспівати:
  Я гола бувала,
  По полю так скакала!
  По полю так скакала.
  Кулацький підспівувала!
  І дівчисько візьме і очима що сяють сапфірами так і блисне. А очі в неї гарні. А мова дуже навіть пустотлива. І такий моторний, і такий заводний. Ну просто наче це якийсь соковитий апельсин.
  Світлана теж б'ється. І босими пальчиками ніжок жбурляє презенти анігіляції. Які такі забійні та руйнівні.
  А поряд таліби взяли та підбили російський танк. І машина армії Росії почала рватися на частини, детонувала бойовий комплект. І знову гинуть чоловіки.
  Але Світлані смердючі чоловіки не потрібні. Їх треба катувати. І дівчина взяла та заспівала:
  Чоловіки, чоловіки, чоловіки,
  Ви просто великі корови,
  Коли дівки вас вбивають,
  Вони землю так очищають!
  Справді, таліби - це звірі.
  Спіймали якось гарне дівчисько-розвідницю. Ну і для початку взяли її і піднялися на дибу. Вивернули із рук суглоби, що дуже боляче.
  Потім на босі ніжки дівчата повісили колодки, які скували їй кісточки. І потім взяли і розпалили багаття під її голими, і витонченим вигином підошвами.
  Дівчині-росіянці було дуже боляче. Таліби, перш ніж смажити їй п'яти, взяли та змастили ступні олією. І тому підошва підгоряла повільно, і було боляче. І дівчина стогнала та ревіла. А таліби заразом і били її по спині та бокам батогом. Потім вирішили посилити тортури. Дістали розпечений дріт і давай лупити красуню по спині, і грудях.
  А як це боляче. Особливо коли таліби стали російській дівчині крутити червоні соски розпеченими щипцями. І вона так ревла.
  А головних ватажок загону талібів просто балдів від тортур. І скалив свої золоті зуби.
  Дівчина-росіянка у відповідь плюнула. Після чого їй стали ламати пальчики босих ніжок. Що дуже боляче. І дівчисько відключилося від моторошного, нестерпного болю.
  Але таліби продовжували катувати. Спочатку привели до тями дівчину, виливши відро крижаної води. А потім встановили на її тіло датчики та електроди.
  Після чого двоє хлопчаків стали крутити педалі динамо-машини. Пішов струм і дівчисько засмикалося від пекельного болю. І справді коли по тілу
  Проходять електророзряди це страшно, слово проносяться табуни коней. І справді тут будь-яка дівчина завиє.
  І хлопчики педалі крутять, а оголена дівчина диким вовком виє. І їй дуже боляче. А реву просто нестерпно.
  А крім струму російському дівчиську ще таліби смажать і п'яти, які вже вкрилися великими пухирями. А також б'ють по спині розпеченим дротом. І б'ють з люттю та відтяжкою.
  І заразом ще посилили муку. Стали дівчину розтягувати, і вішати на колодку нові й нові гирі, щоб капітально вивернути їй суглоби.
  Головний бандит талібів проспівав:
  Який біль, який біль,
  Буде рахунок матчу: п'ять - нуль!
  Ну що з дикунів візьмеш. Вони катували так дівчат дуже жорстоко, але не особливо витончено. Хоча в лоно Венери і тицяли електроди і як після цього вліплять струм.
  Таліби - це варвари. Ось вони за гроші, що виручили за наркотики, закупили у Китаю цілу армаду танків. Справді, Китай - це союзник і друг Росії ситцевий.
  І таліби поперли своїми танками на ворога.
  А ось проти них чотири російські дівчата на Т-95. Вони очевидно босоніж і в бікіні.
  І що ж?
  Єлизавета пальнула по моджахедам за допомогою босих пальчиків ніжок і прочирикала:
  - Слава Батьківщині слонів!
  Катерина теж лупакнула, по талібах, застосувавши босу, круглу п'яту і запитала:
  - А що за Батьківщина слонів?
  Єлизавета, скелячи зубки, відповіла:
  -Звичайно ж, Росія!
  Катерина хихикнула і відповіла:
  - А я думала Індія!
  Олена лупнула по душманах за допомогою червоного соска грудей, перед цим знявши з себе ліфчик і, пискнула:
  - А я думала Батьківщина слонів Африки!
  Єфросинія натиснула на педалі голими, круглими п'ятами і заспівала:
  - Маленькі діти,
  Ні за що на світі...
  Не йдіть в Африку гуляти....
  В Африці акули, в Африці горили,
  В Африці великі крокодили!
  І вся четвірка босоногих дівчат, з оголеними грудьми, з блискучими червоними сосками заспівала:
  Вас кусатимуть,
  Бити та кривдити....
  Не ходіть діти до Африки гуляти!
  В Африці розбійник,
  В Африці лиходій,
  В Африці жахливий Бармалей!
  Буде вас кусати,
  Бити та ображати...
  Не ходіть діти до Африки гуляти,
  В Африці жахливий,
  Шалений лиходій,
  У ній раптом опинився Бармалей!
  Він бігає Африкою і їсть дітей!
  Так, дітей! Так, дітей!
  Сміх сміхом, але коли таліби спіймали російського хлопчика років чотирнадцять, то взялися за нього серйозно. Спочатку розділи і піднялися на дибу.
  Потім душман у чалмі і з бородою почав припікати його голе, мускулисте тіло підлітка лозиною з розпеченим залізом.
  Потім до голих грудей хлопця, кат-таліб підніс зірку з розпеченого заліза і приклав до неї.
  Хлопчик закричав від моторошного болю і знепритомнів. Після чого хлопчика привели до тями. І затиснули його босі, ще майже дитячі ніжки у колодку. І стали на гаки у колодці вішати гирі. І це було дуже боляче. Юне тіло хлопця сильно розтяглося, і хлопець буквально зійшовся стогнанням.
  Російського хлопчика продовжували катувати. Змастили босі підошви ніжок олією. А потім розпалили під ними багаття.
  І як пацан після цього дико волав. Та це було дуже боляче.
  Хлопчик продовжував репетувати і його били батогом таліби.
  Потім взяли підділи пацана за ребра гаками. І знову капітально вивернули.
  Після чого таліби заспівали:
  Усіх невірних винищимо,
  Нехай вони підлітки.
  Ось над нами херувим,
  Усіх заженемо в дошки!
  Після чого хлопчику з Росії зламали розпеченими щипцями, всі пальці на босих ногах. І робили це таліби повільно, щоб завдати кам якомога більше гарненькому хлопчику болю. А потім стали розпеченими до біла щипцями ламати юному воїну та ребра.
  Так вони йому зламали їх так, що не залишилося у хлопчика жодного цілого реберця. І хлопчик помер від болючого шоку.
  Перед смертю моджахеди віддавили підлітку та яйця. І це було дуже боляче.
  А тим часом Анастасія Відьмаком завдавала ударів по талібах зі штурмовиків. Вона у своїй використовувала реактивні ракети. Натискала на кнопки джойстика за допомогою босих пальчиків ніжок і наспівувала:
  Все вище і вище та вище,
  Задер фюрер свій качки ніс.
  Часом у нас зносить дахи,
  Однак таліб не доріс!
  Акуліна Орлова теж завдає ударів по супротивнику. Робить це дуже точно, і використовує для натискання на кнопку свій червоний сосок грудей. А поряд вибухає російський штурмовик. А йому потрапив забійний подарунок талібів. Можливо щось китайське виробництво. І так капітально довбає.
  Акуліна заспівала:
  - Якщо чоловік відразу в труну,
  Зберігаючи життя щоб...
  Будьте ви дівчата босими!
  І войовниця як візьме та розсміється. Ніжки у дівчини незважаючи на зиму взуття не знають. І п'яти у неї круглі та буквально блищать. Ось це дівчина - просто супер.
  А соски грудей у неї червоні, і сяють, немов маківки церков. Ось це бойова, так скажемо дівчина.
  Та чоловіків вона не любить. Хоча і із задоволенням використовує свою мову для втіхи. Справді як приємно стикатися своїми червоними сосками, з полуничними сосками іншої дівчини. Щоб це було чудово.
  Акуліна взяла і заспівала:
  Про цю дівчину босий,
  Я забути ніяк не міг.
  Здавалося каміння бруківки,
  Терзають шкіру ніжних ніг!
  І Акуліна як візьме і згорне свої сапфіровими очима.
  Ось воно дівчисько вищого рівня та класу.
  А Маргарита Магнітна теж льотчиця. Обидві дівчата дуже люблять лежати один навпроти одного і стикатися сосками блискучими як рубіни.
  Втім, і чоловіками вони нехтують.
  Ну, а поки Маргарита візьме і довбає по моджахедах з великою, забійною силою.
  Після чого заспіває:
  Ах які ніжки,
  Як хороші...
  Ти не бійся крихта,
  Телефон запиши!
  І Маргарита як візьме та покаже свою мову. Вона дівчинка надзвичайно бойова.
  І її босі пальчики ніжок посилають убивчі презенти смерті.
  Акуліна Орлова заспівала зі смішком:
  - Маргарита, вікно відчинене,
  Маргарита ти пам'ятаєш, як усе це було!
  Анастасія Відьмакова кивнула:
  - Та баби! Ми всі можемо і ворогів капітально зітремо!
  І дівчата хором заспівали:
  Наша армія сильна,
  Охороняє світ вона...
  Нехай таліби наступають,
  Їхнє дівчисько вбивають!
  Ось наприклад Федора теж б'ється. Вона з міномета по моджахедах садить. І якщо вже довбане, то мало не здасться нікому. Нехай навіть у талібу довга борода, і голена голова.
  Федора тупає босими ніжками по бруду і співає:
  Бачиш у небі затемнення,
  Грізний символ...
  Чорні крила над світом,
  Зграї космічної виття!
  І інша дівчинка Сирафима кинула босими пальчиками ніжок вбивчу бомбу і розірвала масу талібів видала:
  Талібан - прокляття встає,
  Талібан - тотальна смерть.
  Талібан та мертвих полиці!
  Талібан - божевільний веде!
  Талібан!
  І Сирафіка візьме в рот свисток, і як подує, що ворони непритомніють і своїми дзьобами пробивають голови моджахедам.
  Дівчата треба сказати такі чудові та красиві.
  І ось видно, як таліби підпалили російський склад із боєприпасами. Той почав горіти та снаряди рватися, з убивчою силою. Таліби ревуть і радіють.
  А ось дівчата з неба по моджахедах довбають. І видно як з'явилися в небі Альбіна та Альвіна.
  Обидві дівчата просто чудові блондинки. І дивовижно красиві. І очевидно босоніж і в одних лише тоненьких трусиках.
  Оце баби - вищого скажемо так порядку. І що вони здатні витворяти, далеко не кожен здатний повторити.
  А войовниці й справді, якщо почнуть вбивати, то їх не зупиниш.
  Альбіна випустила з літака колосальної руйнівної сили ракету. І розбила дзот армії Талібан, після чого заспівала:
  - Я найсильніша у світі,
  Хоч ніжки босі голі соски.
  Замочимо талібів у сортирі,
  Нам слабкими бути не з руки!
  Альвіна продовжуючи посилати за допомогою босих пальчиків ніжок подарунки смерті. І вбивати моджахедів, взяла та проспівала:
  - Є в нас гарненькі дівчата,
  Вони просто скажемо красу....
  Голосочок комсомолок дзвінків,
  Настає бурхлива весна!
  І обидві дівчата як візьмуть і заспівають на всю горлянку:
  Відпустіть мене в Гімалаї,
  Відпустіть мене назовні,
  А то я завию, а то я залаю,
  А то я когось з'їм!
  І дівчисько як візьме і стане кукурікати. І їй це здається дуже круто і чарівно. А коли кричиш - Кукареку - це справді жах.
  Дівки тим часом взяли і почали стріляти з важких знарядь, що справляє враження. І палять при цьому так влучно.
  Дівчина Вівола заспівала, скелі зубки і влучно стріляючи по ворогах:
  - Я найсильніша дівчина світу,
  Люблю у чоловіків досконалість лизати.
  Не знають солдати крутого ефіру,
  Де дівка забула трохи відсмоктати!
  І войовниця розсміяється. Та душманів душити красуні вміють.
  І якщо чесно говорити, здатні обламати роги та рису лисого.
  Тож проти таких красунь спробуй полізти.
  Ніколетта теж довбає по талібах. Вона дівчина дуже бойова і агресивна. І коли сміється, то здається, що це регіт буйнопомішаної.
  Ніколетта скеляє зуби і реве:
  Ми раз, ого, розбійники,
  Розбійники, розбійники!
  Піф, паф і ви покійники,
  Небіжчики, небіжчики!
  І дівчисько лизне повітря язиком. А як приємно у іншого дівчини полизати червоний сосок грудей. І він у неї такий блискучий і блискучий рубінами.
  Ніколетта засміялася і прочірикала:
  - Слава космічним піратам!
  Дівчата в інших місцях також лютували. І ось на позиції талібів обрушилися ракети. З випустила Аврора за допомогою червоних сосків грудей, якими натискали на кнопки.
  І полетіли ракети. А моджахеди ревуть.
  Ось ще одну комсомолку катують. Не довго думаючи їй між босими пальчиками ніжок вставили вату змащену бензином. І взяли без зайвих церемоній, підпалили.
  Вата спалахнула. І дівчина як візьме та зареве. А тут узяв і її груди прямо в червоний сосок розпечений прут засунули. І дівчина буквально пішла від болю.
  А таліби сміються. Зрозуміло, і пальчики ніжок ламати вони люблять. Один із моджахедів, навіть узяв і дівчині голу, круглу п'яту припал, білим від жару залізом. І це подіяло. Дівча як візьме і заволає від дикого жаху.
  Аліса це бачила через снайперський приціл. Подивилася уважніше. Взяла налаштувала, і як лупне. І забійна куля як потрапить кату прямо в живіт. І той заволає від дикого болю, і як корчиться. А дівчина взяла і заспівала:
  Ангели добра,
  Два білих крила над світом,
  Десь є країна,
  Де став сам Сварог кумиром!
  Анжеліка теж пальнула, і дуже влучно, потрапивши катувальнику в мошонку. Той теж як закричає, від влучного влучення. Ось так отримали кати.
  А дівчата заспівали:
  Вас поганих катів,
  Жорстоке покарання чекає...
  У нас багато свічок,
  Атакує великий народ!
  І дівчата почали шалено і влучно стріляти. І вибивати талібів. Проти подібних дівчат і чорт не зміг би встояти.
  Аліса співає, ведучи вогонь по противнику:
  На волосині доля твоя,
  Вороги повні відваги.
  Але слава Богу є друзі,
  Але слава Богу є друзі!
  І слава Богу друзів, є шпаги!
  І Анжеліка продовжуючи вести, вогонь по талібах, і вбиваючи їх, прочирикала:
  - Коли твій друг у крові,
  Затоптаний, до кінця.
  Ти другом не клич,
  Ні труса, ні брехуна!
  Після дівчина взяла і жбурнула босими пальчиками ніжок убивчої сили гранату. І та рознесла на тріски талібів. Покотилися відірвані голови моджахедів.
  Анжеліка взяла і заспівала:
  День і ніч бомбять безперервно,
  Жалості не відаючи сорому...
  Від того, що Путін веде дивно,
  Гине ціла країна!
  Аліса, ведучи вогонь по талібах, і пробиваючи їх наскрізь, взяла і відзначила, спльовуючи пил:
  - У цій Росії такий чудовий момент,
  Що вгадати непросто - хто блазень, хто президент!
  Руда войовниця хихикнула і відзначила:
  - Ось так воно і буває - дуже безглуздо мати президентом шпику!
  І обидві дівчата знову обрушили потоки вогню на талібів. І робили це надзвичайно влучно. І їхні постріли вражали моджахедів.
  А в іншому місці билися інші дівчата. І теж очевидно босі, і майже оголені.
  Оленка, наприклад, пальнула за допомогою червоного соска грудей з базуки. Пробила бійця руху Талібан, та ще кількох його напарників.
  Після чого прочирікала:
  - Тепер ми знову на параді,
  З бандитом нам не по дорозі
  У дівчат босих ми бригаді,
  З нами світло Лади попереду!
  І войовниця як візьме і голою п'ятою підкине презент анігіляції. І розірве масу моджахедів.
  Тут баби круті. Ось Ольга теж веде вогонь талібами. Це моджахеди наступають. Вони ходять в атаку густими ланцюгами. А дівча їх без церемоній викошують.
  Ольга пальнула з ракетниці, застосувавши свій полуничний сосок. Вибила масу талібів і проспівала:
  - Душу, серце, віддамо,
  Ми своїй святій Вітчизні...
  Вистоємо та переможемо -
  І не пошкодуємо життя!
  І дівчина жбурне у моджахедів босими пальчиками ніжок убивчої сили подарунок анігіляції.
  І як це чудово для дівчаток. Як вони б'ють талібів.
  Вероніка теж б'ється. Дівчина при стрілянині використовує рубінові соски грудей.
  І маса душманів внаслідок цього знищена. А войовниця кричить на всю горлянку:
  - Я найсильніша у світі,
  Талібов можу задушити.
  Мочіть душманів у сортирі,
  Ми зробимо їх немов дичину!
  І Вероніка як візьме і довбає ...
  Войовниця Ганна разом із нею. І моджахедів винищує. Зрозуміло дівчисько в одних лише трусиках. Це практично. А трусики такі тонкі і нічого практично не приховують.
  Войовниця Ганна веде вогонь, викошуючи супостатів. Її волосся руде, а саме дівчата просто найвище світло космосу.
  І Ганна босими пальчиками ніжок жбурляє гостинці смерті, які роззявляють наповал талібів.
  Воїнки верещать на все горло:
  - Буяють, пруть моджахеди,
  Рухнув уперед ворог полки.
  Дівчата несуть знай перемоги,
  Зустрінуть талібів у багнети!
  
  Шкіру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у крах...
  Дівчата босі б'ються,
  Міцний красунь кулак!
  І войовниця як візьме і лупне, застосувавши в бою червоний сосок грудей.
  І це скажемо так - дуже здорово!
  Красива дівчина - рудої масті. А вона кохає чоловіків. Особливо язиком працювати, з тим пульсуючими, нефритовими стрижнями.
  Це великий смак та задоволення!
  Ось Анна взяла і ревла на всю горлянку:
  - Даний наказ зрівняти із землею аул,
  Залпи "Града" руйнують гори.
  Фюрер із плетью на Афган подув,
  І залишимо до біса розмови!
  І дівчисько як візьме і розсміється. І її сміх немов передзвон дзвіночків.
  Дівчата сповнені азарту. Ось Мальвіна теж б'ється. Звичайно дівчинка не проти застосувати і червоний сосок грудей. І при цьому красуня ще й співає
  А трапилося таке -
  Чого солдатик не просив!
  Накотилося плем'я зло,
  Багато пекельних, темних сил!
  
  Чорти чорні - нахабники,
  Вирвалися з цієї трясовини!
  Ось у руках у них кинджали-
  Пісні виття - не соловей!
  
  Кулемет трощив піхоту-
  Дим розламаних мортир!
  Поклали разом роту,
  Не допоміг броню кірасир!
  
  Гинути зграї немає полювання,
  Пекло повірте не курорт!
  А снаряди трощать дзоти,
  Їхній архангел зверху б'є!
  
  Біси разом з писком у нори,
  Ми їх напалмом із сірою печею!
  Навіть плавляться і гори,
  Винищуємо всі навколо!
  
  Але не треба думати просто,
  Що противник, як вода!
  Велетен вершина зростання,
  Цар Всесвіту Сатана!
  
  Ось дихання його полум'я,
  Одного разу згоряє херувим!
  І впав Бог прапор,
  Але ми віримо, переможемо!
  
  Відійшли на пагорб трошки-
  І давай хреститись ми!
  Покрихтіли на доріжку,
  Бога мудрого сини!
  
  І біжимо тепер в атаку,
  Крику ура, гуркотів грім!
  Скільки чути, правда, мату,
  Але чортам кают - розгром!
  
  
  ОДИН СРСР СЕРЕД ВОВКІВ
  Відключення відбулося через спалах на сонці, внаслідок чого в 22 червня 1941 США, Британія та її колонії виявилися відключені. Спочатку під час війни це особливо позначилося. Німці просувалися приблизно як у реальній історії. Теж фюрер повернув на південь, і Японія зайняла вичікувальну позицію... І знову морозна зима врятувала Червону Армію від повного розгрому і дозволила перейти в контрнаступ під Москвою. А Японія тим часом захопила ті володіння в Тихому океані, що належали раніше Британії та США, і яким тепер не змогли потрапити додаткові сили.
  На східному фронті навесні та на початку літа німці здобули низку перемог, і почали знову наступ на Сталінград. Однак тут розбіжності з реальністю якраз і почалися. Відсутність другого фронту, що дозволило німцям більше військ перекинути з Європи, і з Лівії, залишимо там лише італійські гарнізони.
  І наступ почався як на Сталінград, а й Тихвін. І командував ним тепер Роммель, якого фюрер високо цінував за розгром англійців у Лівії та взяття Толбука.
  У боях взяли участь перші танки "Тигр". Роммель почав наступ уночі і зумів застати радянські війська зненацька. Ситуацію посилило ще й те, що німці мали перевагу в авіації, так не витрачали сили на боротьбу з союзниками.
  Льотчик Марсель швидко набирав рахунки на східному фронті. Він ще в червні 1942 року перевищив кількість збитих літаків у сто п'ятдесят і отримав лицарський хрест залізного хреста зі срібним дубовим листям мечами та діамантами.
  Але це було лише початком кар'єри.
  У небі й справді було Червоній армії складніше. І німці змогли взяти Тихвін, а потім ще кілька міст і відрізали Ленінград подвійним кільцем, знову заблокувавши це місто.
  Радянське командування намагалася пробитися до Ленінграда, і наступати у центрі. Але не вистачило сил, щоб досягти цих напрямів успіхів.
  Єдиною втіхою стало те, що фашисти загрузли у Сталінграді, що давало шанси зібрати нові резерви.
  Натомість Ленінград залишався блокованим. Поки що Туреччина та Японія не вступили у війну і, у СРСР був шанс, переламати перебіг боїв. У листопаді 1942 року радянські війська почали наступ і під Ржевом, і під Сталінградом.
  Під Ржевом досягти успіху не вдалося. А ось під Сталінградом кільце виявилося замкненим. Але як з'ясувалося на якийсь час. Третій Рейх мав набагато більше резервів, і Роммель почала наступ до Сталінграда з півночі, а Майнштейн з півдня.
  Ситуацію посилило ще й несподіваний вступ Японії до війни. Самураї, незважаючи на скутість сил битвою в Китаї, атакували Владивосток.
  Напевно, Хірохіто побоювався що Третій Рейх програє і вступив у війну.
  Тим більше, що в Японії вистачало і ресурсів і піхоти, для повномасштабних наступів.
  Червона армія виявилася скутою, і Роммелю вдалося пробитися з півночі до Сталінграда. Майнштейн був тимчасово зупинений, але отримавши додаткові підкріплення, і підтримку з боку Паулюса з'єднався вже розблокованим військом.
  Таким чином виникло чергове кільце, в якому опинилися радянські війська.
  Після завзятих боїв їх більша частина була знищена та полонена. Після чого німці завершили захоплення Сталінграда. А у березні 1943 року у війну вступила і Туреччина. Ситуація ще більше ускладнилася. У повітрі німці зберігали перевагу. Марсель перевищив рахунок у триста збитих літаків і став першим німцем, який отримав другий лицарський хрест залізного хреста з дубовим листям мечами та діамантами.
  У травні німці розпочали новий наступ, масово використовуючи нові танки - "Тигр", "Пантера" та "Лев". І успішно просувалися, хоча Червона Армія зайняла потужну оборону. Але сили були вже нерівні, тому що радянські війська билися відразу на три фронти - Проти Третього Рейху, його сателітів, Японії та її колоніями та Туреччиною. Ситуацію посилювала оголошена гітлерівцями тотальна війна, що призвела до збільшення випуску озброєнь у кілька разів за відсутності бомбардувань з боку союзників. Тож шанси у СРСР швидко зменшувалися!
  Щоправда, просувалися фриці повільно, то перед ними була глибокоешелонована оборона. І радянські війська, маючи досвід, билися дуже хоробро. Але все одно програвали.
  Втім, билися з великою відвагою і деякі воїни показували найвищий клас. Ось, наприклад, танковий екіпаж Єлизавети на звичайнісінькому Т-34-76 бореться з гітлерівцями.
  А німці неквапливо рухаються на радянські війська, вишикувавшись клином, або свинею. Попереду найважчий та краще захищений танк "Лев". Він нагадує "Пантеру", тільки куди більший і вагою дев'яносто тонн. Лобова броня корпусу 150-мм і під нахилами як Т-34, а бортів 82-мм з нахилами. Лоб вежі взагалі захищений дуже сильно: 240-міліметрів з нахилами, а борти слабші теж 82-міліметри, як і корпус. І гармата потужна в 105-міліметрів з великою діною стовбура в 70 ЕЛ. Оце танк здатний вражати з дистанції.
  Єлизавета босою ніжкою переводить коробку передач на верхню.
  І тридцятьчетвірка набирає швидкість. З дистанції по "Леву" стріляти марно і треба зблизитися. Потужна німецька машина посилає снаряд убивчої сили. Він проноситься повз. Дівчата у танку весело сміються і перебирають босими ніжками.
  На північному Кавказі наприкінці травня спекотно, і в бікіні красуням дуже весело.
  Олена зазначає зі свистом:
  - Зараз фашист чудово по рогах отримає!
  Катерина, трясучи босою, засмаглою ніжкою, погоджується:
  - Безперечно ми йому вріжемо!
  Т-34-76 продовжує розганятися, але швидкість бездоріжжя обмежена. "Лев" взагалі ледве повзе, а спритніші "Пантери" та "Тигри", пригальмовуються, щоб не вириватися вперед.
  Але й ці машини небезпечні, особливо "Пантера", здатні робити по п'ятнадцять пострілів хвилину. Від такої очікується сюрпризу.
  Єфрасія натискаючи голою п'ятою на газ, верещить:
  - Битимемося віртуозними способами!
  Гармата танка "Лев" має істотний недолік, вона робить лише п'ять пострілів за хвилину. Взагалі, не найвдаліша модель. Бронебійність надмірна, а з надто великої дистанції вражати і не треба. "Тигри" та "Пантери" пробивають з двох кілометрів, з більшої дистанції потрапити в рухливу та маленьку тридцятьчетвірку практично неможливо. Тож чи варто було "Лев", такою потужною гарматою оснащувати? Інші радянські танки ще легші, крім КВ-1С, але й цей танк переваг у захисті не має, а ходові якості лише гірші.
  Єлизавета розкручує корпус і верещить:
  - Грудьми вдихаю, повітря широкою хвилею,
  Яскраво сяє, зірковий килим нескінченний...
  Почуття грають, босий дівчисько живий,
  У небі грати, до сонця літати хочеться вічно!
  Пробити танк "Лев" навіть у борт непросто. Боки біля вежі, як і у "Пантери" похилі, і верхня частина бортів корпусу також. У цих танках вже прийнята типова котяча форма, що дає кращий захист за рахунок нахилів. Не те, що "Тигр", майже квадратний. Але "Тигр", що розроблявся ще до війни, і скидався формою на КВ. А ось "Тигр"-2, більш пізня технологія, теж форми "кішки", і незабаром і цей танк піде в серію. "Лев" пробити в борт теж майже неможливо. Лише нижня частина корпусу не має нахилу броні, але вона прикрита ковзанками. Тобто потрібно прорватися поблизу і потрапити точно між ковзанками.
  Тож дівчат завдання складне. Тим більше тридцятьчетвірку в русі так трясе, що прицільно вистрілити майже неможливо.
  Єлизавета запитала подружок:
  - Чи зможемо вразити супротивника?
  Олена впевнено відповіла:
  - Коли дівчат немає взуття, вони босими ніжками таку чутливість набувають, що ворога обов'язково вразять.
  Єлизавета з цим погодилася:
  - Та голі п'яти дівчат - запорука перемоги!
  І ось уникаючи поразок, тридцятьчетвірка прослизає до борту. Тут головне уникнути ще й знарядь "Пантер" та "Тигрів". Вони скорострільні та точні. І в лоба ці танки теж не прошибеш.
  Олена стріляє у німця, використовуючи босі пальчики ніжок. Але потрапити повз ковзанку в русі майже неможливо. Натомість ковзанка у противника розбита, і "Лев" зупиняється.
  Тридцятьчетвірка знову обходить повз нього. І посилає вбивчу силу снаряд у нижню частину борту.
  Катерина зазначає:
  - Застаріла у нас гармата - "Лев" реально не взяти!
  Але як у досаді Олена і вразила противника бортову частину, і "Лев" спалахнув.
  Дівчата не знижуючи швидкістю, знову пруть вперед. Зараз у них мета слабша: "Пантера". Її достатньо вразити точно у борт.
  Єлизавета зазначає:
  - Практична кішка!
  Катерина зі смішком помітила:
  - Але ледве повзе, щоб не вийти з прикриття Лева.
  А Олена пальнула з дистанції "Пантерою", яка виявилася далеко збоку і відкрила свій борт. Він у неї тонкуватий - міліметрів 40, і не біда, що й під нахилом.
  Німецький танк із тріском вибухає. Та довбали красуні різко.
  Вони зі своєю чарівною грацією бойових красунь.
  Але снаряди так і свищуть, проносячись, мало не торкаючись броні.
  Тридцятьчетвірці дуже це небезпечно, і вона нагадує людину, яка скаче між цівками.
  Єлизавета знову вистрілила за допомогою босої ніжки і заспівала:
  - Все я зумію все зможу, вермахту вріжемо здачі!
  Звичайно ж, з такими дівчатами сам чорт не страшний. Хоча наступ фашисти ведуть агресивний, і в них багато танків.
  Сили нерівні. Хоча за кількістю машин приблизна рівність, але німецькі важчі. Багато радянських танків є легкими і не цілком боєздатними проти гітлерівських монстрів.
  Але екіпаж Єлизавети творить чудеса та на ходу прострілює ще одну "Пантеру".
  Б'ються комсомолки і на гарматах. Стріляють влучно. Бігають, миготивши босими, круглими п'яточками. І вражають супротивника точно в ціль.
  Оленка командує з азартом:
  - Дівчата не поступайтеся!
  І ось гармата випльовує снаряд, точно в Т-4, пробиваючи цей танк. Але, звичайно ж "Лев", так просто не взяти. І тут доводиться намагатися.
  Анюта наводить на машину за допомогою босих пальчиків ноги і палить точно встик, промовляючи:
  - Слава комунізму!
  Алла теж стріляє дуже влучно і додає:
  - Героїзму слава!
  Бойові тут дівчата нічого не скажеш - вищий клас та пілотаж!
  Марія подаючи снаряд у зброю, заспівала:
  - Все вище і вище, і вище,
  Прагнути політ наших птахів.
  І в кожному пропелері дихає,
  Спокій наших кордонів!
  Маруся додала, куляючи по фрицях:
  - Виразно це так....
  Масових героїзм російських і як російських людей виявляв у всьому...
  Розміряні, глухі звуки зозулі, наче бій курантів пролітали над окопами. Рідкі дерева, з густою зеленою кроною під час поривів вітру, немов піонери в салюті вітають втомлених солдатів. Декому це навіть могло здатися свого роду попередженням - мовляв, підеш на той світ!
  Батальйон під командуванням Володимира Михайловського жорстоко пошарпаний у попередніх боях, особливо в Травневому розгромі, зараз поспішно поповнений новобранцям, готується прикрити один із найнебезпечніших напрямків. За три кілометри на схід плескаються води Дона, що проноситься вздовж охопленого полум'ям війни.
  Більшість очеретів обуглилася від запальних бомб, вода почорніла від кіптяви. Немов величезні сірники в скорботному опалі самотньо стоять виконують роль підпорок палі знесеного вибуховою хвилею мосту.
  На човнах місцеві піонери перевозять дари полів, а також ящики з боєприпасами для героїчних радянських воїнів, які готові вступити в смертельну битву, з розбещеними гітлерівськими ордами.
  Ось притягли вчотирьох довгий ящик до покритого вовчими ягодами чагарнику. Там ретельно замаскована протитанкова зброя, причаїлася ірокезом у засідці. Троє солдатів і лихоока навідниця Алеся орудують біля гармати. Дівча, дуже струнка, але руки жилаві від виснажливої роботи. Теж намагається разом з хлопцями готує пастку на випадок, якщо танк чи "бронник" гітлерівської зграї спробує обійти природний бугор.
  Солдати здебільшого ще зовсім безбороді й не обстріляні юнаки, які пройшли скорочений курс новобранця - у півтора місяці, плюс, звичайно, непогано поставлена в СРСР допризовна підготовка.
  Деякі воїни вже мають досвід. Вони відрізняються від молодняку щетиною, різкістю рухів, деякі перемотані. Ось, зокрема, одноокий Іван, який виглядав справжнім піратом - відпустив собі бороду. Звання прапорщик, і вже пара орденів, отриманих у різних боях, вірніше перший під Москвою. Коли, здавалося, унеможливили: зупинили фриців, і навіть гнали супостатів пару сотень кілометрів, наче загонщики псів.
  Скільки покинутої техніки було у фриців. Може не так вже й часто зустрічалися танки, зате бронетранспортери з гарматами і кулеметами, що так болісно терзали радянську піхоту влітку і восени сорок першого - хоч греблю гати!
  Але коли мороз перевищив тридцять градусів, всі ці тевтонські монстри втратили здатність до руху у них елементарно... Замерз бензин і застигло мастило.
  На жаль, добити нацистів до кінця не зуміли. Почасти з вини командування того, хто просив великі сили на штурм міст, куди тинялися німецькі частини. Та й відлига настала - будь вона недобре.
  Навесні Іван заслужив і другий орден - пощастило замочити через засідку генерала та кілька офіцерів. Втім, бій виявився вдалим лише частково. У ході переслідування, шалений уламок потрапив Івану Краснову в обличчя, позбавивши очі. На жаль, це війна, а не дитяче кіно, де головний герой усіх молотить, а до нього й сто кулеметів потрапити не може.
  І ось зараз їм доводиться виконувати фізично важку роботу: копати траншеї, осередки та ями пастки.
  Їм допомагають піонери, поки на полях затишшя та хлопців із дівчатами самі випросилися допомагати старшим братам. Працюють вони навіть надто завзято, намагаючись зробити більше, не розраховуючи сили. Ось як вени набрякли і вилізли на засмаглих мозолистих руках та босих, збитих ногах дітей. При цьому вони ще вмудряються і співати;
  Ми піонери діти комунізму
  Багаття, намет і дзвінкий горн!
  Навала проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях із ворогом придбали?
  Ми були раніше просто світла діти -
  А нині воїни Рідної землі!
  
  Але Гітлер зробив крок до нашої столиці,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  А мені Вітчизна навіть неба гарніша -
  Тепер кривавий настав захід сонця!
  
  Відповімо на агресію ми жорстко -
  Хоч самі на зріст так, на жаль, малі!
  Але меч у руках у тендітного підлітка -
  Сильніше, ніж легіони Сатани!
  
  Нехай танків пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтівку ділимо на трьох!
  Нехай поліцаї підло цілять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирішили? робити справу світу -
  А для того, на жаль, довелося стріляти!
  Спокій і так уже охолонув.
  Буває й насилля благодаті!
  
  З дівчиськом ми біжимо босі разом-
  Хоч випав сніг, як вугілля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте діти.
  Фашиста вганять сміливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фриців мерзотних роту,
  А інші труси пруть у бігу!
  Ми крушимо як косою в бою піхоту -
  Нам не завада юні літа!
  
  Перемога досягнення, буде в травні,
  Зараз пурга колючий, твердий сніг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмітті діти зустріли розквіт!
  
  Звідки в нас беруться ці сили?
  Терпіти і біль, і холод, ту потребу!
  Коли товариш зміряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас піонерів,
  Сказав, Вітчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша віра,
  Радянська, священна країна!
  Чути віддалений гул танків, що наближаються, і в небі дзижчать літаки. І вже гуркотять могутні, облогові знаряддя. Від попадань фугасних снарядів високо в небо злітають, груди землі та розплавленого дерну. Ось вона починається баталія. Майор Володимир Михайловський тримає в руках трофейний бінокль, спостерігаючи за наближенням сталевої фашистської лавини. Піонерів намагаються вигнати в тил, але вони не хочуть йти і просять до рук гвинтівки, щоб битися.
  Зброї на всіх не вистачає, хоча місцеві дітлахи притягли, мисливські рушниці і навіть спортивні луки. Усі хочуть відважно битися та перемогти. А не вдасться померти з останньою думкою про Батьківщину.
  Майор Михайловський наказує:
  - Без команди вогню не відчиняти!
  Дійсно, у них на весь батальйон всього дві "сорокп'ятки", а значить шанс у тому, щоб підпустити фриців ближче.
  Попереду, як це заведено у гітлерівців найзахищеніші машини; танки Т-4 та САУ "Мисливець". Вони повинні дати дорогу легшим машин і трохи відстаючій піхоті.
  Легкові автомобілі та мотоцикли нацистів раз у раз пригальмовують побоюючись вирватися попереду....
  А ось піонер Юлій Петров доводить, що вони недаремно тут залишились. Дефіцитна протитанкова міна, обмазана саморобним клеєм, а зверху робить його непомітний дерн за допомогою дроту переміщається між пнів, прямо під гусеницю Т-4.
  Сталеві плити гусениці лягають на смертоносний подарунок. Вибух здається не надто сильним, але гусеницю зриває, і гітлерівський танк починає диміти і паморочиться вежею.
  Інші хлопчики використовують схожі пристосування. Якщо німецька піхота трусить, а танки і САУ пруть попереду беззахисні, то буде їм за це покарання.
  Знаменитий "Мисливець", з низьким силуетом і сильним бронюванням, виглядає плескатою черепахою. Це САУ ще недавно з'явилося на радянсько-німецькому фронті. Через гарні ходові якості, пробивну на пристойну дистанцію гармати і живучість у бою "Мисливець" відразу став притчею на мовах.
  Але ось гусениці у нього все-таки звичайні, хоч і широкі... Втім, ще краще підірвати днище машини та змусити її випльовувати свої начинки запчастинами.
  Ось підбитий "Мисливець" немов піратський фрегат зі зламаним кермом у сповзає убік і зіштовхує з Т-4. І обидва сталеві на гусеницях труни починають палати, а через кілька миттєвостей підривати через детонуючий боєкомплект.
  Ось уже дюжина середньої ваги машин зупинилася розбиті та безпорадні.
  Але за ними пруть решта, особливо численні бронники. Ось САУ "Мисливець" додає ходу і... Валиться у замасковану яму. Тільки гусениці зверху стирчать і безпорадно ворушаться.
  Піонерки тріумфую. Подекуди у викопаних ямах саморобна вибухівка. Її роблять кустарним способом. Звичайно, слабший за динаміт, але для того щоб вивести з ладу ходову частину цілком вистачає.
  Фріца зазнають важких втрат, бронетранспортери провалюються, деякі проходять небезпечні зони, але їх зустрічають, метаючи гранати та вибухові пакети.
  Тут навіть догадливими, молодими бійцями споруджені дрібні катапульти. Вони викидають спеціальний пакет з перегоночного деревного спирту змішаний з пороховими речовинами.
  При попаданні більш тонка броня гітлерівських транспортів піддається, змушуючи спалахувати екіпажі блакитним полум'ям. Збожеволівши від болю, фриці несамовито кричать і розбігаються з перекошеними від жаху обличчями.
  Деякі з них навіть кидають техніку.
  Жаль тільки, що ворогів дуже багато, деякі транспорти заливаючи все кулеметним вогнем, підходять до окопів.
  І натикаються на їжаки... Алеся тим часом наводить сорокп'ятку. У лоб звичайно Т-4 і "Мисливця" не візьмеш, а ось борти можна і спробувати. Про бронетранспортери нема чого й говорити. Все прошибут і змусять ще харкати кров'ю підлогою з розпеченим металом!
  У знарядді малого калібру багато переваг над великим - скорострільність, легкість у маскуванні. І цілі вони вміють обирати.
  Гітлерівці огризаються, люто немов гієни. І серед радянських хлопців є вбиті та поранені. Особливо трагічно, коли гинуть юні, тільки що почали жити бійці. Ось зовсім ще дівчинка-піонерка насилу піднявши вибуховий пакет кидається з ним під гусениці середнього танка Т-3. Потворна коробка з довгим, але тонким стовбуром, що здається, підскакує вгору і з неї зриває квадратну вежу.
  А бійці опеньків кидають гранати, ось по мотоциклах, що підповзають, стали цвяхувати кулемети. І голови гітлерівських солдатів лопаються, наче збиті градом стиглі вишні.
  А бензобаки великих мотоциклів вибухають, викидаючи потоки шаленого вогню. Таке відчуття що відбувається бунт пекельних джинів. Ось кілька бронетранспортерів також приєднуються до своїх невдалих колег.
  Алеся наводячи на "Мисливця" цілить у нижню частину корпусу. Туди важко потрапити, але в цьому єдиний шанс пробити безжальну самохідку. Плавний рух пальця, а потім поворот.
  Гармата дає м'яку віддачу і фашистська машина розколюється навпіл. А прапорець зі свастикою падає у кривавий бруд.
  Алеся шепоче:
  - Справедливість вимагає жертв, благодійність пожертвувань, а успіх правої справи жертовності!
  Розворот, дівчина-артилерист упирається голими, щоб краще відчувати біоритми Землі, і подих трави підошвами і знову стріляє, вражаючи в стик підступний Т-3.
  Видно, що майже всі середні танки нацистської армади виведені з ладу. Ось останній знищив хлопчик-піонер, не дивлячись на поранення бочка, що штовхнув, із сумішшю вибухового карбіду, вугільного пилу, тирси з малим обсягом фосфору. У героїчної дитини вже не вистачало сил, щоб після наскрізної рани підштовхнути діжку та його товариш Андрій, на бігу перехрестившись у розбігу, штовхнув під колеса сорокатонної штурмової САУ "Джміль". Угодлива гармата калібру в 150 - міліметрів піднялася вгору, так і залишившись задертим. А душі піонерів, випорхнувши з розірваних тіл, кинулися до щасливого Небесного царства, де ніколи не буває насильства та болю.
  Вцілілі фашистські транспортери, втративши підтримку більш важких колег почали розвертатися назад... Рев музики Вагнера замовк, і почалася повальна втеча.
  Володимир Михайловський стираючи з чола кров, сказав:
  - Російський воїн може померти стоячи, але ніколи не житиме на колінах! Росія може спливти кров'ю, але ніяка кров не змусить скінчитися нашій мужності та вірності Вітчизні!
  І вцілілі піонери підтверджують це... Хоча багато хто з них уже обгорів і отримав травми.
  А на небі борються Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова, вони готові скласти конкуренцію хваленому Марселю, який набрав уже понад чотириста збитих літаків, за що отримав п'яту ступінь лицарського хреста залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діамантами.
  Але дівчата явно налаштовані, битися не на жарт. Ось вони в одному бікіні і босоніж борються. І пробивають літаки Люфтваффе.
  Анастасія за допомогою босих пальчиків ніжок наводить зброю на ціль, збиває фашиста, і вимовляє:
  - Віра наша велика,
  Буде міцною на віки!
  І підморгує своїй напарниці. Акуліна теж збиває фашиста, вражає його, дуже влучно використовуючи свої голі ніжки і верещить:
  - За велич ідей комунізму!
  І вишкірює перлинні зубки. Така ось дівчина бойова та освічена.
  І іскрить своїми зубками.
  Анастасія, збиваючи черговий німецький літак, на своєму ЯК-9, агресивно харчує:
  - Російський орел над планетою,
  Крила розправивши злетить...
  Ворог буде покликаний до відповіді,
  Буде повалений, розбитий!
  Акуліна це охоче підтверджує, збиваючи супротивників:
  - Буде розбитий!
  Хоча, зрозуміло, і німців з'явилися гарні дівчата-аси. Альбіна та Альвіна б'ються на новітньому МЕ-309. Такі бойові войовниці-крали.
  І збивають радянські літаки з дивовижною спритністю. МЕ-309 дуже потужний озброєнням літак три 30-міліметрові авіагармати, і чотири кулемети. Проти такого монстра не встояти російським машинам.
  Якщо вже збивають, то збивають без жалю.
  Альбіна за допомогою босих пальчиків ніжок наспівала авіаційну гармату на ціль. Врізала по супротивнику і пискнула:
  - За перемоги Третього Рейху!
  І показала мову.
  Альвіна теж лупнула по ворогу. Зрізала радянських ЯК-9 та проворкувала:
  - За великі межі нашої армії!
  І підморгнула приятелькам.
  Б'ється, набираючи рахунки і Хаффман. Він ще з великих асів, але швидко прогресує. І теж можна сказати монстр пекла.
  Німці нехай повільно, і з великими втратами, але рухаються вздовж узбережжя Волги, наближаючись до Каспійського моря.
  . РОЗДІЛ Љ 2.
  Сили були явно нерівні. Особливо діставала авіація фашистів. Фокке-Вульф надходив на фронт у великих кількостях і його потужне озброєння та швидкість стали для Червоної армії проблемою. Крім того цю машину було занадто складно збити. Вона живуча та броньована сильно.
  МЕ-309 теж виявився для радянських льотчиків неприємною несподіванкою та зі швидкістю та озброєнням. І неабияк кромсал радянські частини.
  Бомбив радянські позиції та новий бомбардувальник Ю-288, дуже могутня машина. Нес чотири тонни бомб за нормального завантаження, і шість тонн у перевантажувальному варіанті. І діставав радянські частини неабияк.
  Роммель теж показував свій клас як полководець, як і Майнштейн.
  Дедалі ближче німці підходили до Астрахані. А ще несподівано для радянського командування фриці перейшли у наступ, уздовж Волги у напрямку Камишина. Це був зухвалий, але сильний перебіг. І поки що зупинити їх було складно.
  Але оборона Червоної армії все одно сильна... За тиждень гітлерівці просунулися на п'ятдесят кілометрів і було зупинено.
  Їх зустрічали контратаками, радянські частини.
  Одночасно японці намагалися розвинути наступ на Алма-Ату. І тут вирували жорстокі бої.
  Дівчата билися нарівні з чоловіками, а може навіть і краще за них.
  Маргарита Магнітна та Тетяна Булатна - гарні дівчата, які стріляли з автоматів.
  Збивали самураїв і співали:
  - Не розлучимося з мрією,
  У житті важливий перший крок.
  Бачиш знову над Землею,
  Вихори запеклих атак!
  Маргарита кинула босими пальчиками ніжок вбивчу гранату, порвала японців і заспівала.
  - Нас ніхто не зупинить,
  Нас ніхто не переможе.
  Вермахт у землю ми уроєм,
  Наша дружба є моноліт!
  Тетяна, ведучи вогонь по супротивнику, погодилася:
  - Справді моноліт!
  Японці наступають на Алма-Ату. У них багато солдатів і різноманітних резервів. Такі ось бойові вони хлопці. Але дівчата їх викошують. Б'ються відчайдушно.
  Тетяна Булатна кинула чергову гранату, розірвала самурая та заспівала:
  - За моє велике досягнення!
  І підморгнула очима, кольори сапфіру. Веселе дівчисько, нічого не скажеш.
  А Маргарита голою п'ятою візьме і підкине презент смерті, розриваючи японських солдатів.
  І заспіває:
  - Все переплуталося, переплелося, у вирі страждань бід!
  І знову метне босими пальчиками ніжок, лимонку по японцях.
  До них підповзає оголена до пояса і босонога воїнка Оксана, і проштовхує ящик з гранатами, прошепотівши:
  - Буде круто дівчата!
  І всі три войовниці заспівали:
  - Полетіли додолу самураї, під натиском стали і вогню!
  І красуні б'ються з великою люттю. Вони пройшли вогонь і воду і мідні труби недаремно.
  Ось Оксана босою ніжкою кидає гранату, яка вражає японський легкий танк Чиха. Ну що це чудова мета.
  Маргарита, стріляючи по супротивнику, заспівала:
  - Можна, вірити і за відсутності віри! Можна робити відсутність справи!
  Тетяна логічно помітила:
  - Те, що ти кажеш - парадокс!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками ніжок гранату і логічно помітила:
  - А хіба геній не друг парадоксів?
  Тетяна дала чергу, скосивши самураїв і погодилася:
  - Звичайно ж, друже!
  І войовниці взяли і розреготалися... Вони дівчата бойові, і кажуть ще якісь... Недарма пам'ятає все Росія, як дівчата билися!
  Оксана б'ється на самому вищому рівні. І стріляє з різних точок, причому дівчина крутиться як дзиґа.
  Ось це красуні, нікому й нічого не поступляться. І вигризуть зраду разом із самураями.
  Веде вогонь і Анжела. Теж дівчина агресивна та рудої масті. Війниці вважають за краще битися босими, і показувати колосальних розмірів подвиги.
  Анжела дає чергу і вимовляє зі смішком:
  - Ми сміливо в бій підемо,
  За владу порад!
  І босими пальчиками ніжок жбурляє вбивчу лимонку.
  Бої йдуть і ось натиск японців спливає.
  Ось уже кінець липня сорок третього року. Фашисти підійшли до дельті Волги, і на ній розгорнули бої.
  Єлизавета та її екіпаж бореться відчайдушно. На фронт почали надходити і перші танки "Тигр"-2. Вони схожі на "Пантеру" та "Лев", але щось середнє між ними. Теж з кутами раціонального нахилу броні та довгоствольною гарматою калібру 88-міліметрів 71 ЕЛ. Важить шістдесят вісім тонн, і близька до танка "Лев", по бронюванню, але трохи менше розмірами.
  Великі танки, нічого не скажеш.
  Єлизавета та дівчата полюють на німців. Пробивають Т-4 і верещать:
  - Слава ідеям світлих років,
  Клич піонерів завжди будь готовий!
  Воїтельки скажемо так першокласні. І не тільки б'ються славно, але ще й співають;
  Союз непорушний, народів вільних,
  Згуртувала не груба сила і страх.
  А добра воля людей освічених,
  А дружба, світло, розум і сміливість у мріях!
  
  Славься Батьківщина наша вільна,
  Потужність творення - опора навік!
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єдність - проста людина!
  
  Крізь грози сяяло нам сонце прогресу,
  Крізь бурі, і шторми рвалися ми вперед.
  Ми гори зрушуємо, ніби без ваги,
  Весь світ, до комунізму сяючи, йде!
  
  Славься Батьківщина наша вільна,
  Потужність творення - опора навік!
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єдність - проста людина!
  
  Народи планети як братися єдині,
  Буддист, мусульманин навіки друзі!
  Нехай славиться розуму, гучне ім'я,
  Усі нації світу рідна родина!
  
  Славься Батьківщина наша вільна,
  Потужність творення - опора навік!
  Сила законна, народна воля,
  Адже за єдність - проста людина!
  Добре співають дівчата, а ще краще б'ються, і такі подвиги роблять. Хоча історію пишуть переможці і чи невідомо згадають про них, якщо війну буде програно?
  Оленка зі своєю батареєю, з командою дівчат, намагається стримати ворогів на Дельті Волги. І вона вказує, на що здатні в принципі красуні.
  А вони реально можуть багато.
  Анюта стріляє за допомогою босої ніжки і реве:
  - Слава часом комунізму!
  І ось вся батарея взяла і дружно заспівала, повнозвучними голосами;
  Ми боремося за кращу долю,
  Щоб народу став жити легше.
  І зламаємо прокляту орду,
  Щоб було супостатів злих менше!
  
  Над нами золотокрилий херувим,
  На славу нашої матері-Росії...
  Народ Русі повір непереможний,
  І зробить усіх на Землі красивішими!
  
  За Батьківщину боротися нам дано,
  Велич Батьківщини захищаючи...
  І життя часом просто кіно,
  Хоча має бути віддзеркаленням раю!
  
  Досягти потрібно людям всім до мрії,
  Розумного повірте комунізму...
  Щоб було більше щастя Землі,
  І не настали пожежі реваншизму!
  
  Наш цар великий геній Пугачов,
  Підняв селян він на боротьбу святу.
  Будь-яка справа буде по плечу,
  І дівчину люби пацан босу!
  
  Ми станемо навіть риса сильнішою,
  Коли науки зрушимо горизонти.
  Розплющений під копитами лиходій,
  Хоч хлюпає кров із порваної аорти!
  
  Так справа наша праве друзі,
  Ми зможемо зробити Батьківщини щасливішими...
  Народи вірте всі одна сім'я,
  Великої променистої Росії!
  
  Дивіться люди хоробро в обрій,
  Нехай не закриють небо злі хмари.
  Ворогу поставимо ми переможний рахунок,
  І будеш, витязь у боротьбі ти щасливий!
  
  Не знаю я такого слова боягуз,
  Ми росіяни зовсім не поступаємося.
  У нас Сварог є Білий Ісус,
  І вічно буде насолоджуватися травнем!
  
  Дівчата і хлопчики в хоровод,
  Ми дівки босоногі вступаємо.
  Адже за нас всемогутній Боже Рід,
  Не будь пацан безмозким папугою!
  
  І Ленін нас на битву надихнув,
  Благословив на подвиг мудрий Сталін.
  Розправить крила потужний херувім,
  А наші м'язи просто зі сталі!
  
  Величність Вітчизни буде в тому,
  Що ми такі воїни у Бога?
  Ось славу підтвердимо сталевим мечем,
  Який щит кували у Сварога!
  
  Коротше будь Господу вірні,
  На славу променистої Росії ...
  Ми просто знайте витязі орли,
  За нами Білий Бог Христос-месія!
  Ось від точного влучення з гармати спалахує "Лев". І отримують безпосередньо по рогах фашисти.
  Поки йдуть бої, то й діти не втрачають даремно часу.
  Даша та Васька блукають тилом німецьких військ. Дивляться, як колонами пересувається техніка. Мчать мотоцикли, повзуть самохідки. Тут численні війська, зокрема і СС, та інших частин.
  Васька помітив рух "Фердинанда", могутньої німецької самохідки, яка винищує танки.
  Хлопчик шепнув дівчинці:
  - Схоже, фриці перекидають додаткові сили на північ від Сталінграда.
  Даша відзначила з посмішкою:
  - Наші їх все одно перемолотять!
  Німців із вантажівки сердито кричить на хлопців. Діти зриваються з місця, і біжать, миготивши, сірими від пилу, голими, круглими п'ятами. Можуть і чергу по них дати.
  Хлопчик і дівчинка добігли до кущів, стрибнули туди. Даша з натхненням помітила:
  - Усі можуть партизани!
  Васько з цим погодився:
  - Звісно... Ми обов'язково переможемо!
  Дашка з натхненням заспівала:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Ми зуміємо фашизм перемогти!
  Васька з цим охоче погодився і розчавив гусеницю пальцями босих дитячих ніг:
  - Зуміємо! Ми народилися, щоб казку зробити буллю!
  Дашка підморгнула і відзначила:
  - А що? Думаю, ми зробимо казку буллю, а вермахт пилом!
  І діти хором на всю горлянку заспівали;
  В ім'я нашої праведної країни,
  Що комунізм подарує світобудовою...
  Ми будемо своїй Батьківщині вірні,
  Прокладемо шлях до успіху, творення!
  
  Росія правив Путін як герой,
  Але її орел у політ покинув...
  Великий звичайно фюрер геморой,
  Але Сталін це теж означає ім'я!
  
  Я вірю Третій Рейх ми переможемо,
  Недарма Путін у Сталіна вселився.
  Над світом золотокрилий херувим,
  А Сатана-Адольф тепер збожеволів!
  
  У німців вся Європа під рукою,
  І Африка, і Азія, і штати.
  І думає Адольф, що він крутий,
  Але чекає на фюрера розплата!
  
  Для Гітлера Росія як сарай,
  Він хоче навести свої порядки.
  Але буде, вірю комунізму рай,
  Полуниця проросте, посіявши грядки!
  
  Не вірте, наш народ зовсім не слабкий,
  Але надто багато фриці захопили.
  І слов'янин зовсім ти знай не раб,
  Заради нашої матері Росії!
  
  І Ленін нас на подвиг надихнув,
  Він показав, як треба робити справу.
  Бо Бог фактично один,
  Але ж у комунізм нам треба вірити сміливо!
  
  Ні, не піддайтеся русичі ворогові,
  Адже з нами Білий Бог - Творець всесвіту.
  Ті вітчизна в лайці допоможу,
  Щоб бути в успіхах життя незмінним!
  
  Доки можна близьких вбивати?
  Війні кінця, на жаль, ніяк не видно.
  Так порідшала в битвах наша рать,
  Твори ти те, за що не буде соромно!
  Хороша ця пісня юних воїнів. Вони її заспівали, і знову рушили, по доріжці загребаючи пилюку босими, мозолистими п'ятами.
  Діти були веселі та задоволені зовні життям. Хоч і худенькі, мордочки засмаглі як шоколад, а волосся навпаки світле. Чудові хлопці.
  Один із німців на мотоциклі, ласкаво покликали їх. І запропонував шоколадку. Голодна Даша потягла руки, але Васько смикнув її за рукав:
  - Не принижуйся!
  Розумна дівчинка знайшлася:
  - Дай краще об'їмо фашистів!
  Васько, що сам шкіра та кістки така ідея сподобалася. І він також попросив шоколадку.
  Гітлерівець кивнув і пропихкав ламаною російською:
  - Заспівай пацан!
  Васька кивнув, і з великим натхненням заспівав;
   Партія Росію всю згуртувала,
  Береже безкраї поля...
  Адже народ повір така сила,
  Славиться радянська земля!
  
  Сталін це найвища нагорода,
  Сталін це мудрості політ.
  За нього боротися хоробро треба,
  Весь народ за Сталіним іде!
  
  Нам дано тріумфально крила,
  Воля нам велика дана.
  Сталін це радість достатку,
  Славиться, велика країна!
  
  Сталін найбільший у всесвіті,
  Сталін златокрилий херувим,
  Наш народ із успіхом незмінним,
  Вірте, назавжди непереможний!
  
  Сталін дав порятунок народу,
  Найбільший у світі він орел...
  За Вітчизну нашу та свободу,
  Над землею крила він простяг!
  
  Вище немає, ніж променистий Сталін,
  Він великий як просто білий Бог.
  З пені борючись і перемагаючи,
  Фюрера заженемо скоро в труну!
  
  Віддаючи честь своїй Вітчизні,
  Знай її прекрасніше не знайти.
  Незабаром житимемо при комунізмі,
  І іншого не в нас шляху!
  
  Сталін це гордість усієї планети,
  Сталін безмежний комунізм.
  Будуть його подвиги оспівані,
  Знищено начисто фашист!
  
  Сталін створив Росії славу,
  Сталін вище зірок її підняв...
  Він підняв до країв державу,
  Сталін - це просто ідеал!
  
  Сталін підкорює світобудову,
  У нього великий зірковий флот.
  Випробування будуть у навчанні,
  До комунізму Сталін приведе!
  
  Для Росії Сталін - це сонце,
  Він сяє люто у темряві.
  Голосочок у дівчинки дзвінкий,
  Ні Вождя прекрасніший на землі!
  
  Сталін втілення Сварога,
  Потужність Росії Сталін створив...
  Він у серця знаходить Рода -
  Найбільший Пане!
  
  Немає вождя на всій Землі прекрасніше,
  Сталін найбільший з людей.
  Створимо у всесвіті нашого щастя,
  Знищений шалений лиходій!
  
  Сини мої та комсомолки,
  За Вітчизну встаньте дружно в лад.
  Адже сильніше за тигрів ви дівчата,
  З нами геній Сталін дорогий!
  
  Досягнення порахувати не в змозі,
  Спрямуємо ми стрілою в політ.
  Наша промениста Росія,
  До комунізму Батьківщина йде!
  Даша підспівувала Васько і у дітей виходило все так повнозвучно та красиво.
  І вони ще підтанцьовували, тупотіючи своїми засмаглими, що не знали взуття з морозів, і вже тупаючи по сніг у березні, босими ногами дітей.
  Німцю, який не дуже розумів російською, пісня сподобалася, і він дістав із сумки і простяг дітям консерви зі свинини.
  І схвально кивнув:
  - Зер гут!
  Хлопчик і дівчинка вклонилися і рушили далі. Їм років всього по одинадцять, але вони розумні й із сильною пам'яттю. Збирають точні відомості. А одного разу світловолоса Дарина, навіть у кошику, принесла до німців міну. Вона ж дівчинка хитра і непогано їхню мову знає. Ті й не подумали навіть, що така симпатична дитина з білим як кудель волоссям і блакитними очима може смерть підкласти.
  І спрацювало таке...
  Ось вони знову йдуть собі, смакують німецькі шоколадки, і настрій у них веселий.
  Дар'я відзначив із посмішкою:
  - Ось переможемо фашистів, я собі збудую будинок у три поверхи, з мармуру та з фонтаном!
  Васько посміхнувся:
  - Буржуємо чи станеш?
  Дівчинка заперечила:
  -Ні! Просто маю власний комунізм!
  Васько засміявся і знову заспівав;
  Коли буржуї на мій край пішли,
  Вдома спалювали, дівчат рубали.
  Здавалося, що в залік йдуть нулі,
  Хлопчикам волосся під нолик голіло!
  
  Гвинтівку взяв відважний Кібальчиш,
  І в армію народну подався...
  Але видав плани все Мальчиш-Плохіш,
  Який за варення діжку здався!
  
  І ось на дибі хлопчик я вішу,
  Мене батогом та голками терзають...
  У відповідь сміюся в обличчя я катую-
  І вірю, що Вітчизна стане раєм!
  
  Мені п'яти звірі смажили вогнем,
  Дитину струм сильно кати били...
  Але повірте муки дарма,
  Щоб червоні буржуї перемогли!
  
  Ламають кістки, впився злий метал,
  На дибі кати мене хитають.
  Але я про те повір, пацан мріяв,
  Щоб Берліном пробігтися в травні!
  
  Товариш Ленін вірю, поведе,
  Звільняти, Варшаву, Прагу, Лондоне!
  Ми виставимо переможний незабаром рахунок,
  А над Берліном червоний прапор гордо!
  
  Зараз дитині п'яти таки палять,
  Підошву, що майже завжди боса.
  І по спині вдарив жорстко батіг,
  Мабуть мама ти вже сива!
  
  Але я не здамся цим катам,
  Не попрошу повір'я знай пощади...
  Нехай хлеще кат круто з плеча,
  Я знаю, Ленін дасть, повір нагороду!
  
  Під тортурою сміявся Кібальчиш,
  Не видав таємниці, вмирає гордо.
  У пеклі надовго так кричить Плохіш,
  Йому смолу вливають біси в горло!
  
  Там з нами Ленін, видно назавжди,
  І в серці палає жарко полум'я...
  Виконається велика мрія,
  Над усією планетою буде червоний прапор!
  Дарина свиснула, і тупнула босою ніжкою:
  - Класно! Сам написав?
  Васька кивнув:
  - Так! На мене його історія справила колосальне враження!
  Дарина кивнула і помітила:
  - Пам'ятаєш, як нас з тобою зловили поліцаї і босими ганяли в мороз по снігу, а потім пороли, і прикладали тоненькі прутики до п'ят.
  Васько охоче підтвердив:
  - Було таке.... П'яти болять, і суглоби в плечах, коли висиш на дибі. Але проти нас не було доказів і....
  Дар'я помітила зітхнувши:
  - Так, але поліцаї хотіли, щоб ми стали насмерть. Але коли мене вдарили пляшкою по голові, я босою ніжкою зловила уламок. І потім переклала до рук. Після чого мотузку перерізала і собі і тобі.
  Васька кивнув:
  - Так було таке... Страшно, однак. Але ти знаєш, на морозі пухирі спалених підошв не болять! І коли ми вибралися потім, на нас як на собаках все загоїлося!
  Дарія охоче підтвердила:
  - Та гоїться на нас добре! Я ось такі грубі підошви собі набила, що вугіллям ходити не боюся!
  Васька, напишившись, промовив:
  - Я теж! Ми - піонери, діти комунізму!
  Дарія підтвердила:
  - І неодмінно переможемо!
  Хлопчик і дівчинка заспівали:
  У перемозі безсмертних ідей комунізму
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  І червоному прапору, нашій Вітчизні,
  Ми будемо завжди беззавітно вірні!
  . РОЗДІЛ Љ 3.
  На початку серпня 1943 року німці таки вийшли, долаючи завзятий опір радянських військ до Каспійського моря. Це справді велике досягнення фриців. Який добилася найбільших дивідендів. Тепер Кавказ був суходолом відрізаний від основного континенту.
  Успіху досягли і турки, які після завзятих боїв, нарешті взяли Батумі, і завершили оточення Єревану. Таким чином, добре підібгавши радянські війська в Закавказзі.
  Становище СРСР стало дуже тяжким. І Сталін наказала, почати наступ на півночі, щоб пробити коридор до голодного, вмираючого, але ще не здав Ленінграду.
  Почалося наступ на Тихвін. Туди було кинуто значних сил, хоча резервів у ставки й не вистачало. Ситуацію ускладнило прибуття на фронт шведських, нібито добровольчих дивізій, що посилили позиції.
  Та й німці серйозно зміцнилися.
  Бої розгорнулися з десятого серпня, радянські війська за перші три дні битви просунулися на десять кілометрів. Тут чотирнадцятого серпня вперше в бій вступив німецький танк "Маус". Не надто вдала розробка вагою сто вісімдесят вісім тонн. Щоправда, машиною керував серйозний екіпаж, дуже бойових гітлерівських дівчат.
  Агнес, Адала, Ангеліна, Агата, Афродіта - п'ять красунь Третього Рейху на літеру "А". І як вони на "Маусі" б'ються і одразу з двох гармат стріляють.
  Осколково-фугасні снаряди сиплють із короткоствольної 75-міліметрової гармати, а більш важкі зі 128-міліметрової, демонструючи ударну міць.
  Агнес палить за допомогою босих пальчиків точених ніжок. Вражає радянську машину, буквально відриваючи їй вежу і верещить:
  - Я космічна дівка!
  Адала посилає постріл фугасом і пищить:
  - А я вищий пілотаж, розірву весь екіпаж!
  І теж дівчисько використовує босі пальчики ніжок. Снаряди радянських тридцятьчетвірок потрапляють до "Маусу", але відскакують наче горох. Машина захищена дуже непогано. І її так просто не вразиш. Від неї снаряди летять ніби тенісні кульки, і навіть великим калібром такого монстра не заб'єш.
  І дівчину куляють із зенітної гармати, не підпускаючи противника до себе ближче.
  Агата теж вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок і прогарчала:
  - Нехай разить мій меч, ворогів ми січимемо!
  Адала агресивно підтвердила, дуже влучно стріляючи:
  - Ми воїни світла та землі!
  Ангеліна лупнула за допомогою босих пальчиків ніжок, розбила радянський танк Т-34-76 і в'янула:
  - За великі перемоги!
  Афродіта теж лупнула снарядом, який був важким як паля, розфарбувала радянський Т-60, і пропищала:
  - На священній війні буде наша перемога!
  Агнес лупнула, використавши голу п'яту, розбиваючи противнику лобову броню і видала:
  - Прапор імперський вперед - слава загиблим героям!
  Такі ось тут дівчата досить неприємні та вбивчі. І недарма повз них не пройти. Завдяки босим ногам і бікіні на тілі вони стріляють без промаху. Отже, їх так запросто не здолати.
  Грізний "Маус", лупив убивчою зброєю, і нікому не давав шансу.
  У тому числі серії КВ.
  Але якщо є німкені, які так завзято і успішно борються, то знайдуться й дівчата радянського рівня - богатирки.
  Ось, наприклад, Наташка зі своїми напарницями. Лише у них скромна, САУ-85 щойно надійшла на фронт. А дівчата вже луплять на ній фашистів.
  Зрозуміло красуні босоногі й у бікіні. І трощать фашистів капітально, немов кувалда б'є по шматочках скла.
  І це дуже запам'ятовується, коли такі дівки показують високий рівень орлиного польоту.
  Наташка стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок і розбиває "Пантеру", і після чого прокричить:
  - За Батьківщину велику!
  І свій язичок покаже!
  Зоя теж як лупне по супротивнику. Дуже влучно його вразить. Розіб'є броню і в'якне:
  - На славу комунізму!
  Августина теж б'ється жорстко, і якщо пресує противника, то робить це дуже капітально. Пробує і реве:
  - Слава комуністичному світу!
  Долбанет та Світлана. Причому дуже влучно. За допомогою своїх босих пальчиків ніжок. Зламає броню ворога і пискне:
  - За велич комуністичного світу!
  І покаже мову...
  Ось дівчата, відчувши натхнення, заспівали, пишучи прямо на ходу;
  Красуні в атаку босоніж,
  Біжать такі славні дівчата.
  Якщо треба вріжуть фрицу кулаком,
  Або полоснуть його з автомата!
  
  Дівчатам сумніватися не з руки,
  Вони фашистів мертво закопають.
  І міцно довбануть йому з ноги,
  А десь вовки химерно виють!
  
  Росія це слово для солдатів,
  Коли повірте крутіше не буває.
  Хоча часом безрадісний розклад,
  Де тріумфує злий чорний Каїн!
  
  Не вірте, комсомолки не біжать,
  А якщо біжать, то тільки в атаку ...
  І всіх нацистів разом переб'ють,
  І фюрера піднімуть усі на плаху!
  
  Росія це Батьківщина моя,
  Вона промениста, просто прекрасна ...
  Хто боягуз не вартий навіть і рубля,
  І сперечатися знай із воїном небезпечно!
  
  Але знайте, ми фашистів переможемо,
  Не буде зло царювати на троні.
  Над нам золотокрилий херувим,
  І Бог Сварог із величчю в короні!
  
  Хто трусить, той повірте слабкий раб,
  Його доля одна - терпіти образи...
  Сьогодні слюсар, завтра ти виконроб,
  І сам ти зможеш бити чужі спини!
  
  У дівчатах сила, просто вулкан,
  Вона часом, і гори потужно зносить.
  Війни вирує злісний ураган,
  І смерть людський рід, відверто косить!
  
  Ось я вам чесно витязі скажу,
  Сильні, коли ми російські єдині...
  Потрібна закуска до вилки та ножа,
  Ми лицарі у боях непереможні!
  
  У чому наша віра в Господа Христа,
  Хоча і Ладу теж шануємо...
  Товариш Сталін наче нам батька,
  І буде місце комунізму раю!
  
  Воскресне той, хто був, коли мертвий,
  І станемо ми красивішими і мудрішими...
  І людина звичайно дуже гордий,
  Хоча часом несе і ахінею!
  
  В любові Вітчизна наша як зірка,
  Вона повік повірте, не згасне...
  Виконатися велика мрія,
  У всьому всесвіті буде мир і щастя!
  
  Люблю Марію, Ладу свято шаную,
  Сварог прекрасний і Перун великий.
  Я люблю Ісуса зі Сталіним,
  Мені дорогі ікони святі лики!
  
  Коли ж буде справжній рай,
  У ньому збудуться, повірте усі надії...
  Ти своє серце Батьківщині віддай,
  Все буде добре, сильніше, ніж раніше!
  Дівчата добре побилися і потворили на славу. Що ж з такими воїнками ніякого Гітлера Росії не страшний.
  Проте радянські війська за десять днів завзятих боїв все-таки прорвалися до Тихвіна.
  Бої розгорнулися за саме місто. Сили очевидно дуже нерівні.
  Німці захопили панування у повітрі і без перерви бомбять. Ситуацію посилюють іноземні дивізії, що борються за Вермахта. Особливо багато італійських частин.
  Вони намагаються відтіснити Червону Армію від Тихвіна. Але російські частини вперто б'ються. У цьому їхній єдиний, реальний шанс врятувати блокадний Ленінград, що вмирає від голоду. Продовольство туди можна скидати тільки повітрям, але в німців сильна винищувальна авіація, і робити подібне дуже важко.
  А у другій половині серпня гітлерівці пішли на штурм Астрахані. І в цьому місті билися радянські дівчата з великою героїзмом і мужністю.
  Батальйон босоногих дівчат прикриває це героїчне місто.
  Оленка метає босою ніжкою гранату, потім дає чергу, скошуючи фашистів і вимовляє:
  - Якщо жінка хтива як кішка, то в її чоловіка миші в голові!
  Анюта, ведучи вогонь по фрицях, і теж босою ніжкою метаючи гранату, прочирикала:
  - Найсвітліші ідеї похмурніють від тіньової політики, за їх втілення!
  Алла, стріляючи по фрицях, і кидком гранати, за допомогою босих пальчиків підбивши танк, буркнула:
  - Жінка хитра як лисиця, і кермує навіть левом, якщо у чоловіка міркування півня!
  Марія ведучи вогонь із рушниці, і збиваючи фриців, прогарчала:
  - Бог може все, тільки перевершити жінку в запитах, Він безсилий!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, і кинувши босими пальчиками ніжок убивчий подарунок смерті, відзначила:
  - Жінка, щоб не бути проковтнутою чоловіком як удавом, повинна мати жало кобри!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь по гітлерівцях, дотепно відзначила:
  - Людина в усьому може бути подібна до Творця, тільки наслідування по-мавпячі її не фарбує!
  Анюта вела вогонь по супротивнику, потім влучним кидком гранати підбивши танк, заявила:
  - Людина може перевершити Всемогутнього Бога, тільки в зарозумілості, та й якщо інтелектуально створений пітекантропом!
  Алла, продовжуючи дуже влучно стріляти по фрицях, видала:
  - Жінка не хоче бути куркою, але її ідеал чоловіка - півень!
  Марія ведучи вогонь фашистами і точним кидком босої ноги, вразивши "Пантеру", зазначила:
  - У жінки-лисиці воістину вовча хватка на чоловіків-бобрів!
  Маруся, теж довбавши чергою по фашистам, і голою п'ятою піддавши вибуховий пакет, видала:
  - У політиці як у лісі, якщо ти дуб з'їсть свиня, якщо заєць зжере лисиця, якщо осел - спустять три шкури!
  Оленка, продовжуючи вести шалену стрілянину, і обсипаючи піхоту осколковими лимонками, вякнула:
  - Чим яскравіша жінка, тим більше вона лисиця!
  Анюта теж дала чергу по фашистам, викосила їх, і кинула босими пальчиками ніжок гранату і пискнула:
  - У сірих людей не вистачає сірої речовини в мозку, яскравих особистостей, сіра в голові у великій кількості!
  Алла, ведучи вогонь по ворога, голою п'ятою піддавши вибуховий пакет, дотепно видала:
  - Сірий чоловік як вовк самотній, і як заєць не має спокою!
  Марія скошуючи фриців, дотепно помітила:
  - Якщо політик велика лисиця, то левова частка йому забезпечена!
  Маруся довбанула з підствольника, і кинула босими пальцями ніжок лимонку, пискнувши:
  - Лисиця-політик у виборця-ворони забирає можливість кататися як сир у маслі!
  Оленка, продовжуючи вести, вогонь зі зброї, і голою п'ятою піддавши вибуховий пакет, в'якнула:
  - Менше зірок на небі, ніж тлумачень Святого Письма!
  Анюта, стріляючи по фашистам, видала:
  - Кат у червоному балахоні, справедливіше, політика з красномовством!
  Алла, продовжуючи вести вогонь, логічно відзначила:
  - У ката загострена сокира, у політика гостре слово, перший зносить голову, другий капає на мізки!
  Марія продовжуючи влучно вибивати фриців, і жбурнувши черговий подарунок смерті босими пальчиками, зазначила:
  - Рубати голови часом гуманніше, ніж капати на мізки!
  Мотрона, зрізуючи фашистів, і кинувши гранату голою п'ятою, видала:
  - Якщо дозволяти політикам капати собі на мізки, рватимеш волосся від досади!
  Оленка, стріляючи в німецького генерала, і пробивши його наскрізь, грізно промовила:
  - Промови політика як вода для промивання мізків!
  Анюта, ведучи влучну стрілянину по ворога, і босими пальчиками ніжок запустивши лимонку, видала:
  - У чому політик найбільший Бог, у тому, що творить беззаконня!
  Алла, стріляючи по гітлерівцях, і голою п'ятою жбурнувши вибуховий пакет, видала:
  - Політик завжди дивиться на виборця як на ославлений поглядом, щоб приорати!
  Марія ведучи пальбу по противнику, і босими пальчиками ніжок, підкинувши вбивчу силу гранату, брязнула:
  - Жінка любить своє бідне тіло оголювати, щоб одягнутись багатше!
  Маруся дала довгу чергу, скосивши шеренгу фриців і промуркотіла:
  - Босоніж жінка швидше взує чоловіка, навіть якщо він не зовсім чобіт!
  Оленка, ведучи точний вогонь по гітлерівцях, зазначила:
  - Голою жіночою п'ятою, простіше розкрутити чоловіка на модні чобітки!
  Анюта довбала з підствольника і видала:
  - Щоб здобути собі модні туфлі, жінка має гарненько "взути" чоловіка!
  Алла, б'ючи гітлерівців чергами, і шпурнувши пальцям голої ноги гранату, відповіла:
  - Жінка, яка не вміє вчасно оголити ніжку, залишиться "взутою" навіки!
  Марія пострілюючи у супротивника, і кинувши круглою п'ятою вибуховий пакет, видала:
  - Занадто часто дивлячись на голі жіночі ноги, чоловік ризикує "взути", себе до стану босяка!
  Маруся, ведучи точний вогонь по ворогу, і голим коліном піддавши гранату, відповіла:
  - Щоб не залишитися навічно босячком, треба вміти вчасно скинути туфлі!
  Оленка, продовжуючи стріляти по гітлерівцях, і вибиваючи з них дух, дотепно видала:
  - Боса ніжка дівчини, краще, ніж кирзовий чобіт окупанта!
  Анюта, продовжуючи стріляти з незгасною влучністю, зазначила:
  - Найміцніша броня не встоїть, перед ніжною шкірою, чарівною дівочою підошвою!
  Алла, ведучи вогонь німецькими загарбниками, видала:
  - Жінки дуже спритно лізуть у гаманець чоловіка босими ногами!
  Марія паля фашистами, з великою точністю, і пробиваючи їм голови, зазначила:
  - Найліпша частина жіночого тіла для золотих монеток, босі ніжки та оголені груди!
  Маруся, продовжуючи курити, без жалю по фашистах, видала:
  - Потрібно жінці часом скинути взуття, щоб не стати навколішки перед злиднями!
  Оленка, влучно строчачи фашистами, і укладаючи їх штабелями, логічно відзначила:
  - Босою ногою простіше поставити чоловіка навколішки!
  Анюта, стріляючи по супротивнику, агресивно помітила:
  - Вчасно боса, повік не босячка!
  Алла, довбаючи ворогів, і зрізаючи супротивників, буркнула:
  - Босоніж жінці простіше забратися на золоту вершину!
  Марія теж лупнула по фашистах, і промуркотіла:
  - Ти чоловік чобіт, якщо не любиш жіночих ніг!
  Маруся ведучи вогонь по гітлерівцями, і жбурнувши босими пальцями саморобний пакет із вибухівкою, від якого перекинувся "Тигр", прогарчала:
  - Жінка зі стрункими ногами, змусить зігнутися чоловіка в пошані!
  Оленка лупнула по фашистах, викосила їх і видала:
  - Босі пальчики ніжок, спритніші за ручки, коли жінка витягує монети з кишені "взутого" чоловіка!
  Анюта зрізала фриців і пискнула:
  - Найкраще жінка заштовхує чоловіка під каблук, босою ніжкою!
  Алла, стріляючи у противників, і голою п'ятою підкинувши лимонку, видала:
  - Шлях до серця чоловіка простіше красуні протоптати босими ногами!
  Марія рознесла німецький танк, кидком гранати, пискнула:
  - Босі ніжки дівчат, чіпкіші при підйомі в Еверест чоловічого серця!
  Мотрона теж стрільнула вбивчо і видала:
  - Роззувшись, жінці легше перетнути пустелю чоловічої байдужості!
  Оленка довбала супротивника за допомогою трофейної базуки і пропищала:
  - Будеш тупий як чобіт, потрапиш по підборах навіть босячки!
  Анюта теж дала чергу і пропищала, скелячи зубки:
  - Гола жіноча ніжка, змушує чоловіка впасти у босоноге дитинство!
  Руда Алла, скосивши фашистів, цвіркнула:
  - Найчастіше впадають у босоноге дитинство взуті чоботи!
  Марія взяла лупнула по гітлерівцях і пискнула:
  - Якщо у дівчини гарні ніжки, то вона не босячка по життю!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивника, і зрізуючи гітлерівців, немов снопи зерна, гаркнула:
  - Босій дівчинці краще, ніж взутій старій, юній кішці, веселіше, ніж старому леву!
  Оленка, ведучи вогонь фашистами, і кидаючи вбивчий подарунки смерті, видала:
  - Найкраще жінка добуває нагороду голими грудьми, а модні туфлі босими ногами!
  Анюта теж лупила гітлерівців, скошувала їх, і босими ніжками жбурляла гранати і пищала:
  - Від колючок чоловічої байдужості, найкраще захищає жінку гола п'ята!
  Алла, стріляючи по супротивниках, та зрізаючи їх автоматичними чергами, зазначила:
  - Найміцніший каблук для чоловіка від босої жіночої ноги!
  Марія б'ючи супротивників, і лупанувши з підствольника, видала:
  - Боса жіноча п'ята, самого пропаленого чобота взує з тельбухами!
  Мотрона, збиваючи фашистів, видала з дотепністю:
  - Не зможеш скинути вчасно туфлі - станеш босячком!
  Оленка, строчачи фашистами, відзначила:
  -Якщо ти розумом кийку, то зможеш гарненько обігріти, лише самого себе!
  Анюта логічно відзначила, молотячи противника, і шпурнувши босою ніжкою пакет із вибухівкою:
  - Добре мати палицю, погано бути палицею!
  Алла, б'ючи гітлерівців, і піддавши голою п'ятою гранату, в'янула:
  - Чавунні кулаки можуть допомогти вижити, але дубова голова приведе до загибелі!
  Марія цілком логічно зауважила, скошуючи фашистів:
  - Коли немає в царя в голові царя, в країні панує анархія, і продають даремно!
  Мотрона, луплячи нацистів раціонально, відзначила:
  - Корона не для тієї голови, що капелюх!
  Оленка, крушивши фриців, логічно відзначила:
  - На дубовій голові і корона сидить неміцно!
  Анюта, дуже влучно стріляючи фашистами, видала:
  - Як не міцний дуб, але матеріал для голови з нього найнеміцніший!
  Алла, жваво стріляючи у супротивника, логічно вивела:
  - Хто дубина головою, той отримує по голові дубиною!
  Марія довбаючи супротивників, видала:
  - Політик тримає в руках гаманець та палицю, тільки гроші в нього дерев'яні, а палиця паперова!
  Маруся логічно відзначила, кинувши босою ніжкою лимонку:
  - Світла голова, в останню чергу відноситься до сивини!
  Мотрона, крушивши фашистів, помітила:
  - Блондинкою можеш ти не бути, але світлою бути душею красиво, дівчата можуть злих бити, щоб іншим прожити щасливо!
  Оленка, стріляючи по гітлерівцям, пискнула:
  - Не збудуєш міцну оборону з одних дубів на пнях!
  Анюта стріляючи, логічно відзначила:
  - Якщо політик не дятел, то зніме стружку, не лише з виборця-пня!
  Алла агресивно заявила, збиваючи німців:
  - Хоч політик і не орел, але рахує виборців за ворон та дятлів!
  Марія зрубуючи ворогів, зазначила:
  - Якщо дозволяєш з себе знімати стружку політикам, то ти наче дятел!
  Мотрона, скошуючи фашистів, висловилася:
  - Політик із виборцями лисиця лисою, а з сам із собою, хом'як хом'яком!
  Маруся кинула босою ніжкою гранату і пискнула:
  - Розумний політик, як лисиця в курнику, а дурний, мов слон у посудній крамниці!
  Оленка, руйнуючи фриців, видала:
  - Порядок наводять мовчки, бардак політик породжує розмовами!
  Анюта, кидком гранати розкидавши фашистів, пискнула:
  - Багато балакає політик, особливо коли хоче заткнути рота!
  Алла агресивно відзначила молотя гітлерівців:
  - Сперечатись із політиком, що товкти воду в ступі, хіба що м'яз язика розірвеш, з вигодою збрешеш!
  Марія ламаючи ворогів, і кинувши босою ніжкою гранату, зазначила:
  - Політик це суміш лисиці та вовка, але дуже багато свинячить!
  Мотрона, стріляючи по фашистах, ринула:
  - Чим більше політик лисиця, тим більше він свинячить!
  Маруся, скошуючи фриців, видала:
  - У політиці суцільний звіринець, вовки, зайці, кури, півень та дятли, тільки царем вибирають завжди лисицю!
  Оленка, крушивши фашистів, буркнула:
  - Диктатор, який робить із себе лева - справжня свиня!
  Анюта агресивно відзначила, збиваючи ворогів, пострілами:
  - Політик лише тоді зійде за лева, якщо виборець досконалий осел!
  Алла, вибиваючи фашистів, як пил із килимів, видала:
  - Політик одягає овечу шкуру, але з вовком його ріднить лише кровожерність, а кмітливістю суцільний баран!
  Марія жбурнувши босою ніжкою гранату, прочирикала:
  - Краще коли правитель вовк в овечій шкурі, аніж баран у вигляді лева!
  Мотрона, стріляючи по супротивнику, з влучністю Робін Гуда, видала:
  - Політик як вівця блищить про світ, але вовчі ікла брязкають війною!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогові, вякнула:
  - Політик, щоб отримати голос виборців, виливається солов'ям, але тримає їх за дятлів!
  Оленка, ведучи вогонь фашистами, видала:
  - Якщо тобі мова політика здається треллю солов'я, не будь у цьому випадку вороною!
  Анюта дотепно зазначила, збиваючи гітлерівців:
  - Якщо політик співає як соловей, значить, вважає тебе відповідною дичиною!
  Алла, зрубуючи фашистів, відзначила:
  - Полювання на виборців відрізняє від лісового, що мисливець робить якнайбільше шуму!
  Марія стріляючи в ворога, вигукнула:
  - Політик на відміну від кишенькового злодія при розкраданні створює багато шуму, а під час пограбування бере лестощами!
  Мотрона, стріляючи у супротивника, булькнула:
  - Політик це теж у певному сенсі бог, але краще в нього не вірити!
  Маруся підтвердила:
  - Політик любить обіцяти виборцем Місяць, тільки забуває додати, що окрім піску, там життя немає!
  Оленка, зрізуючи супротивників, буркнула:
  - Горе не від розуму, а від відсутності практичної кмітливості!
  Анюта, стріляючи в ворога, пискнула:
  - Всі біди світу не від грошей, а від їхньої відсутності в потрібній кількості!
  Алла, стріляючи в ворога, видала:
  - Мова дана політику приховувати свої думки, але не яким красномовством політикан не приховає своє сіре убожество!
  Марія енергійно помітила, кулячи у фриців:
  - Якщо залізо піде на ланцюги, його не залишиться для мечів, якщо срібло розливається в промовах, то нічим платитиме зарплату!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, буркнула:
  - Чи має політик даремно виконувати обіцянки? Має, але не дарма!
  Маруся, стріляючи у гітлерівців, зазначила:
  - Слон накладає велику купу лайна, а політик-лисиця, ще більшу гору словесного проносу!
  Оленка дотепно відзначила, руйнуючи гітлерівців:
  - Політик виливає солодкий мед промов, топячи виборців у словесному проносі!
  Анюта, пострілюючи у супротивників, видала:
  - Солодка мова політика як медовий струмок, тільки по ньому запливаєш у смітник!
  Алла, стріляючи у фашистів, відзначила:
  - Політик може виконати обіцяне лише для того, щоб виборець повірив у нездійсненне!
  Марія, ведучи дуже точний вогонь, видала:
  - Багато політиків на виборах, а вибирати нема кого, хто пень, хто колода, що лисиця, хто свиня, хто ведмідь - від досади одне залишається - ревти!
  Мотрона пальнула у фашистів і помітила:
  - Політику, що часто дере горло, слід добре надерти вуха!
  Маруся зрізу фашистів, зазначила:
  - Політик на відміну від солов'я, ніколи не співає задарма, і має лисячий дар!
  Оленка прочирикала, скелячи зубки:
  - Політик хоче стати орлом, але виборець у нього завжди не має пташиних прав!
  Анюта проворкувала, знімаючи німців снайперкою:
  - Чому ти на пташиних правах, бо дятел розумом!
  Алла прошипіла з агресією пітона:
  - У політика багато різних пісень, але все лише на один мотив: вибери мене!
  Марія зрізуючи фашистів, буркнула:
  - Виборець як колобок, уникає зайця, вовка, ведмедя, але до політичного лисиця, його все одно пожирає!
  Мотрона зазначила, зрубуючи фашистів:
  - Політик розрахує солодкими промовами на інтелект мухи, треллю солов'я, на міркування дятла, але свиняча його сутність видно соколиному оку!
  Маруся, борючись із фашистами, додає, з оскалом:
  - Жінка теж хороший політик, причому принаймні дарує шанс, що обіцянку вірності виконає, і подарує задоволення!
  Так дівчата героїчно захищають місто і дарують велику надію.
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  Наприкінці вересня на початку жовтня бої за Астрахань ще тривали, а фашисти рухалися на південь уздовж узбережжя Каспійського моря. Ішов просування фашистів невблаганний... На півдні гітлерівці захопили місто Орджонікідзе та приступили до штурму Грозного.
  У цьому місті теж боролися радянські війни героїчно.
  Батальйон дівчат на чолі з Тамарою виявляв відчайдушну рішучість і сміливість.
  Тамара дала чергу з автомата, і босими пальчиками ніжок жбурнула гранати, промовивши:
  - Слава нашій Батьківщині СРСР!
  Ганна, стріляючи влучно по фашистам, і теж шпурнувши вибуховий пакет голою п'ятою, в'якнула:
  - Героїзму слава!
  Акуліна ведучи вогонь по ворогові, в'якнула:
  - За Батьківщину та честь!
  Вікторія стріляючи у фриців, і кинувши босими пальчиками ніжок убивчої сили гранату, ринула:
  - Зламаємо вермахт героїзмом!
  Олімпіада здорова дівчина, що дала по ворогам чергу, вибили фриців і прощала:
  - На священній війні буде наша перемога!
  Тамара, пострілюючи по гітлерівцях, і знову жбурнувши босою ніжкою гранату, зазначила:
  - Солдат повинен мати фортецю дуба, але не дубову голову!
  Дівчата вели вогонь. Навколо безліч руїн, руїни димляться. Слід вибух за вибухом. Піднімаються в небо струмені диму. Все довкола горить.
  Руйнування у величезній кількості.
  Красива, босонога блондинка Ганна, як жбурне гранату, розриваючи фашистів, так в'якне:
  - У кожному дубі є дупло, у кожній дубовій голові діра, звідки витікають мізки!
  Акуліна стріляючи по супротивнику, і своєю витонченою, засмаглою, босою ніжкою жбурляючи гранату, пискнула:
  - Якщо ти розумом як дуб, то зігнешся як осика!
  Вікторія це руде дівчисько, теж з голими, засмаглими, точеними ніжками, перевіряла:
  - Якщо в тобі, немає лисьої хитрощі, то з тебе спустять три шкури!
  Олімпіада, здорова, росла, велика, мускулиста блондинка, дала чергу, жбурнула гранату босою ніжкою і пискнула:
  - Будеш тупий як дуб, обдертий як липку!
  Повз них проповз хлопчик. Майнув чорними п'ятами, і шпурнув вибуховий пакет у гітлерівців. Після чого пропищав:
  - Юний солдат, краще за старенького генерала!
  Тамара знову дала чергу. Шпурнула босою ніжкою вбивчої сили гранату і в'янула:
  - За кожен свій новий костюм політик діркає з виборців три шкури!
  Акуліна пострілюючи в ворогів, і агресивно скалячись, прогарчала:
  - Будеш розумом як дуб, обдеруть як липку та зайці!
  Анна, стріляючи в супротивника, і кидаючи босою ніжкою гранати підриваючи танки, прочірикала:
  - Хитра лисиця навіть зі лева спустить три шкури, якщо він розумом баран!
  Вікторія, ведучи вогонь фашистами, і голою п'ятою підкинувши вбивчий презент, видала:
  - Не хочеш, стати лисицею скиглиш як голодний пес!
  Олімпіада скосила фріців. Потім кинула босою ніжкою гранату і перевіряла:
  - Політик це лисиця, то потрошить виборців-кур при денному світлі!
  Гуркіт канонади наростає. У бій ідуть грізні "Штурмтігри". Вони б'ють реактивними бомбометами. І руйнують цілі будинки, зминаючи вдома разом. І в небі кружляють штурмовики. Вони б'ють реактивними ракетами, за радянськими позиціями. Скидають бомби. Ось уже видно і "Пантера"-2, машина більш досконала, ніж "Пантера", з потужною 88-міліметровою гарматою.
  Німецька машина має вежу вже й менше розмірами, а також більш присадкуватий корпус. Такий монстр якщо лупне, так лупне. І головне не надто важкий, за потужнішого двигуна в 900 кінських сил.
  Тамара кинула босою ніжкою гранату в "Пантеру"-2 і проворкувала:
  - Будеш тупим, як пень, обдеруть як липку, не лише хитрі лисиці, а й боягузливі зайці!
  Анна, ведучи вогонь по фашистам, і скошуючи противників, кидаючи босими ніжками лимонки, вивела:
  - Навіть орла хитра лисиця, може виставити мокрою куркою!
  Акуліна зрізуючи ворогів, і пробиваючи їх наскрізь, точними пострілами, видала:
  - Людина мріючи про роль лева, часто стає ішаком приораного лисицею!
  Вікторія, зрубуючи супротивників чергами, і кидаючи босими ніжками щось вбивче, в'янула:
  - У людини левині амбіції, осляча впертість, неповороткість ведмедя, грація слона, але його лисиця завжди здатна захомутати!
  Олімпіада дала чергу за противником. Скосила його, немов газонокосаркою і ринула:
  - Лисиця рудого кольору, політик кривавої масті!
  Інтенсивність бою все зростала. Містом лупили фашисти з газометів, які перевершували в мощі "Катюші". І встояти проти гітлерівців було дуже складно. Але батальйон босоногих, напівголих дівчат боровся з колосальним ентузіазмом. І дівчата майже не гинули, більше діставалося чоловікам.
  Тамара, ведучи вогонь фашистами, і босими пальчиками ніжок кидаючи гранати, в'янула:
  - Жінка перемагає сильних чоловіків, граючи на їхніх слабкостях, політик переконує слабих виборців, явно переграючи!
  Ганна, зрізуючи ворогів, і скошуючи їх кулями, заодно голою п'ятою піддавши вибуховий пакет, видала:
  - Жінка це найхитріший політик, їй не треба вчитися, щоб бути лисицею, але треба вміти взувати, залишаючись босою!
  Акуліна зрізуючи супротивників точними чергами, і використовуючи босі пальчики ніжок гаркнула:
  - Жінка теж любить юність, але зелень долара їй миліша за зелений вік патрона!
  Вікторія, ця руда стерва, дала вбивчу чергу, вибила шеренгу і пискнула:
  - Зелень юності дівчини, приваблює зелені купюри чоловіків, що розжиріли від баксів!
  Олімпіада, пострілюючи по ворогах, і босою ніжкою жбурнувши черговий гостинець, в'янула:
  - Не женись за зеленню долара, у біди очі теж зелені, і оболонка хрумка!
  Бій стає все жорстокішим. Мчать вбивчу силу снаряди. Вони розриваються і різають радянські позиції, перевертаючи знаряддя батарей. І мчать нові літаки, і гуркотять штурмові гармати. Піднімаються в небо хмари пилу.
  Тамара, ведучи нещадний вогонь по фашистах, взяла і видала перл, перед цим шпурнувши босою ніжкою гранату:
  - Віруючи в Бога, не опустися до рівня тварини: людина не покірна вівця, і не смердючий козел!
  Ганна, борючись із ворогом, і кидаючи босими ніжками презенти смерті, відзначила:
  - Робити на вірі людей гроші, байдуже, що на золото сипати гній, проросте недовіра!
  Акуліна руйнуючи "Пантеру", агресивно пров'якала:
  - Віруючи в неділю, не докотись до семи п'ятниць на тижні!
  Вікторія, ведучи дуже влучний вогонь фашистами, і агресивно скошуючи їх, відзначила:
  - Віра у вічне пекельне полум'я кип'ятить молоко забобонів, з якого знімають пінки, пройдисвіти від релігії!
  Олімпіада, самка-богатир, зрубуючи гітлерівців, та босими ніжками метаючи колосальної руйнівної сили гранати, зазначила:
  - В пекельне багаття вічного полум'я вірять тільки пні та дуби, що дозволяють обдерти себе як липку!
  Тамара пальнула з трофейної базуки, майнула голими п'яточками і прочірикала:
  - Чим блищить полум'я вічного пекельного вогню? Блиском золотих монет у кишенях пройдисвітів від релігії!
  Анна, стріляючи в ворога, і зрубуючи гітлерівців із колосальною влучністю, видала:
  - Пройдисвіти використовують Бога, щоб набити кишені, і піддаються обману не лише з порожньою головою!
  Акуліна дала по противнику чергу. Босими пальчиками ніжок жбурнула гранату і пискнула:
  - Пройдисвіти від релігії здирають з овець три шкури, козлам ламають роги, їм тільки прибуток дорога, а віра для халтури!
  Вікторія голою п'ятою жбурнула бомбу з тирси, підірвала ворога і пискнула:
  - Чесний священик як вовк-вегетаріанець, тільки віра завжди чесна, а її використання корисливе!
  Олімпіада довбала в ворога з автомата. Скосила супротивника і піддала голою п'ятою в'язку гранат, що перевернула танк "Лев". Після чого прокричала:
  - Будь-яка релігія казка, тільки прибутки витягують від цієї фантастики воістину у казкових розмірах!
  Ось так дівчата відважно борються у місті Грозному. І показують себе з найвищої точки зору доблесті.
  А інші дівчата захищають із усім мужність Астрахань. І теж демонструють найвищий пілотаж і міцність духу.
  Б'ються дівчина дуже добре.
  Оленка босою ніжкою жбурнула гранату, порвала фашистів, і проворкувала, скалячи зубки:
  - Хто дозволяє вішати локшину на вуха, буде завжди голодним!
  Анюта, скошуючи фашистів із цим, погодилася:
  - Не будеш ситий від локшини на вухах!
  Алла дала чергу по гітлерівцям, жбурнула босою ніжкою гранату вбивчої сили і в'янула:
  - Локшина на вухах страва останньої свіжості викликають нудоту!
  Марія дотепно відзначила, вискалив зубки, і кинувши босими пальчиками ніжок вибуховий пакет:
  - Чи Бог це нікому невідомо, але постійно розпинають людину, наче вона подоба Христа!
  Маруся, довбаючи фриців, взяла і в'якнула, агресивно скалячись:
  - Людина прагне опанувати Божу силу, але поки що отримує розп'яття не по Божески!
  Мотрона, дала чергу, скосила фашистів і видала, агресивно підморгуючи подругам:
  - Серцем людина прагне до добра, розумом до зиску, а шлунком до обжерливості, і зрештою заплітаючись ноги, тягнуть у яму!
  І в Астрахані гуркочуть запеклі бої. Місто на Волзі є ключовим пунктом радянської оборони. І тут такі битви шалені киплять. Немов вирує чайник.
  І мчать важкі, вбивчі сили літаки. Ю-288 дуже могутня машина. І скидає бомби з колосальною завзятістю.
  Оленка верещить, даючи чергу по фашистам, і босою ніжкою жбурляючи гранату:
  - Якщо в людини інтелект горили, то оратиме як кінь, і харчуватиметься як пес!
  Анюта запустила босою ніжкою вбивчий подарунок смерті, рознесла фашистів і в'янула:
  - Людина дозволяє на себе вдягати хомут, але щоб проорати, її слід обігріти батогом примусу!
  Алла запустила голою п'ятою лимонку і буркнула:
  - У політика велика кишеня, але вона лише нікчемна кишенькова злодія!
  Марія ведучи вогонь по супротивникам, прошипіла:
  - Політик, який обіцяє для виборців місяць з небес, прийшовши до влади, залишає місячний пейзаж, і скиглення від голоду на світило!
  Мотрона, оглушливо сміючись, помітила:
  - Диявол у кожному політиці спонукає зайняти місце Всевишнього Бога, лише таланту у політикана зовсім небагато!
  Маруся, пострілюючи у ворогів, і впевнено їх скошуючи, зазначила:
  - Людина прагне стати всемогутньою, але її мораль прогрес не покращує!
  Дівчата, як видно, дотепні до вищого ступеня.
  А війна йде собі по накатаній колії. У Третьому Рейху відбуваються випробування реактивної авіації. І це також досить серйозний аргумент у суперечці з СРСР.
  Гітлер, зрозуміло, не дуже задоволений. Війна затягується, і Росія вперто чинить опір, хоча теж піддається. Бої киплять, немов у жерлі вулкана.
  Кінець жовтня. Калмикія цілком захоплена, і гітлерівці просуваються Дагестаном.
  Успіхи фашистів хоч і скромні, але постійні. Чорноморський флот на межі знищення.
  Ось ціла команда на міноносці складається з дівчат. Гарний скажемо прямо екіпаж. Дівчина в тільниках і бігають босими, мелькаючи круглими п'яточками.
  Аліса командир міноносця впевнено наказує атакувати фашистський крейсер. Пускає торпеду і зауважує:
  - На війні як у хорошому театрі, наступна дія непередбачувана, сльози проливатимуть обов'язково!
  Андріана її напарниця, командувала цілим виводком дівчат. Ті бігали миготливо голими, круглими п'яточками, і пищали. Наводили мінний апарат.
  Андріана проревела:
  - Вірю, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму...
  І засяє сонце -
  Шлях осяявши комунізму!
  Вероніка, довбавши з гармати по гітлерівцям, промуркотіла:
  - На війні як у кіно: дія захоплює, нудно не буває, тільки, на жаль, цілком реально вбиває!
  Міноносець з голоногими, засмаглими, стрункими, дуже гарними дівчатами стрибає з боку на бік. Його кидає наче пушинку.
  Аліса, тупаючи точеними, босими ніжками, в'янула:
  - Якщо ти не легкий на підйом, то на війні буде земля тобі пухом!
  Андріана влучно стріляючи з гармати, зазначила:
  - Дівчина, яка може воювати, це лицар!
  Аліса поправила, ведучи вогонь:
  - Ні, вона богатир!
  І воїнки розреготалися. І показали мови. А ніжки у красунь такі витончені, і сліди крові залишають на палубі. Потужні дівчата.
  І голі, їхні п'ятки такі круглі та витончені.
  Аліса згадала, як вона потрапила в полон, і їй фашисти тоненьким розпеченим до червоного батогом гладили підошву. Ось ти майже гола висиш на дибі. Твої босі ніжки затиснуті в колодку. І тебе розпеченими прутами лоскочуть. Ось і до червоного соска, припікається червоне залізо.
  Аліси катували і катували кілька днів. Але дівчина змогла втекти.
  Вона розповіла караульному офіцеру, що знає місце на морі, куди кинули контейнер із золотом, що евакуювали із Севастополя. Фашист на це повівся.
  Ну а Аліса, незважаючи на всі тортури, зберегла бадьорість. Її розкували та зі зв'язаними руками посадили в човен. І вона босими, трохи обгорілими на дибі ніжками змогла взяти в руки пістолет і застрелити двох фашистів. Потім розв'язала мотузки і попливла. Спритно вона це провернула. І заслужила у дівчат повагу.
  З особливого відділу до неї намагалися чіпитися, але Аліса пригрозила особистам влаштувати нещасний випадок, а також повісити на суку. Ті й злякалися.
  Аліса дівка дуже бойова.
  Вона навіть дотепно вивела:
  - Кат любить зі зброї сокиру, але в боротьбі у нього незграбна вправність!
  Андріана з цим погодилася, човгаючи точеними ніжками:
  - З сокири ще можна зварити суп, але написане героїчним пером, не вирубати катівною сокирою!
  Юліана дуже красива дівчина. На ній тільки тоненька поличка смугастої тканини на грудях і трусики. Але вона така чудова та красива. Ніжки у всіх дівчаток на міноносці босі, і дуже спокусливі.
  Коли німців беруть у полон, то змушують цілувати дівчатам круглі, голі п'ята. І полонені покірно це виконують. І лижуть п'яти дівчаткам, і цілують із великим задоволенням.
  Юліана заспівала:
  - Ми не розбійниці злі,
  І не хочемо вбивати...
  Але ниють п'яти босі,
  Хочеться у морду всім дати!
  Дівчата, звичайно ж, здатні смакувати будь-який успіх.
  Андріана тупаючи босими п'яточками, видала:
  - Ех, нові рубежі, ти мене не сміш!
  Аліса погодилася:
  - Безмежні можливості того, хто не ставить для себе рубежів!
  Вероніка ляснула босими ніжками, брязнула голими п'ятами, і відзначила, вискалив зубки:
  - Найсильніша людина не потягне непідйомні амбіції!
  Андріана дотепно відзначила, скелячи зубки і палячи з гармати:
  - Далеко людині до Бога, бо недалеко пішов від макаки у своєму наслідуванні природи!
  Вероніка, руйнуючи точними пострілами потоки гітлерівців, що наступають, буркнула:
  - Політик в амбіціях бог, у методах обличчя, а у користуванні результатами відверта свиня!
  Добре б'ються радянські дівчата. Але є зрозуміло і німецькі, і теж красуні в бікіні та босі.
  Наприклад, Герда рідкісний боєць.
  Вона зі своїми напарницями на новий танк "Пантера"-2 вмостилася.
  Дівчата стріляють по радянських військах і ревуть.
  Ми злі вовчиці, нам відступати, не годиться!
  І підморгують очима....
  Герда за допомогою босих пальчиків ніжок, лупнула в російських солдатів, і пропищала із задоволенням:
  - Хто по життю не вовк, з того спускають три шкури, хто розумом не лисиця, того потрошать немов курку!
  Шарлота теж врізала влучним снарядом, пробивши радянський танк, розкришила броню і в'янула:
  -Вовк вічно голодний, людина завжди незадоволена, а політик не може сказати слова правди!
  Христина, дуже точно стріляючи по супротивнику, і вражаючи російські танки, забійним снарядом, зазначила:
  - У лисиці цінне хутро, а ось лисячі запевнення політиків нічого не варті!
  Магда взяла і навівши на ворога зброю, босими пальчиками ніжок, лупнула і буркнула:
  - З козла більше молока, ніж користі з політика, який розумом баран!
  Герда продовжуючи точно стріляти у радянські машини, зазначила:
  - На виборах політиках, як між чумою та холерою, хоча політикани набагато заразніші у своїй шизофренії!
  Шарлота лупнув по тридцятьчетвірці, і зірвавши вежу, заявила:
  - У політика вовчий нюх на поживу, але саме воно готове порося на потрошення!
  Христина спритно запустила снаряд за допомогою босих пальчиків ніжок і видала:
  - Політик це баран що рветься до левового трону, а діставшись вершини, перетворюється на лисицю, що потрошить курців!
  Магда агресивно відзначив, посилаючи босими пальчиками ніжок радянську самохідку.
  - Політикам не вірять, але голосують, музику не розуміють, але охоче слухають, локшину не їдять, але охоче чіпляють на вуха!
  І їхня "Пантера"-2 дуже активно працює. І снаряд посилає дуже точно.
  Німецька машина нищить усі радянські танки дуже впевнено.
  Герда стріляє та співає:
  - Раз, два, три - поради розірви!
  Шарлота веде дуже точно вогонь, вражає супротивників і свистить:
  - Ми найсильніші у світі!
  Христина, пальнувши за допомогою босих пальчиків ніжок, пробивши тридцятьчетвірку, додала:
  - Ворогів усіх замочимо у сортирі!
  Магда довбала в ворога і брязнула:
  - Не вірить Вітчизна сльозам!
  Герда пропищала:
  - А злим олігархам дамо по мізках!
  Шарлота дотепно відзначила, вразивши снарядом радянську гаубицю:
  - Золото тільки на вигляд красиве, насправді цього металу, людство завжди страждало, ставало пихато!
  Христина, стріляючи в ворогів, виразилася дотепно:
  - Обнажив груди, жінці простіше здерти з чоловіка три шкури!
  Магда, стріляючи у супротивників, оригінально помітила:
  - Босі ноги дівчат, садять чоловіків у калошу!
  Дівчата очевидно на танку граціозні. І льотчиці найкрутіші у фриців.
  Альбіна та Альвіна найгрізніші аси у світобудові. Ось вони вже досягли кількості 500 збитих літаків кожна. Попереду тільки Марсель. Йому за п'ятисотий літак радянського флоту вручили Великий Хрест Залізного Хреста. Але Альбіна та Альвіна стали воювати значно пізніше, і тому скоро обженуть Марселя.
  Альбіна та Альвіна за п'ятисоті літаки отримали Лицарський Хрест Залізного хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами.
  А зараз вони б'ються червоними льотчиками.
  Альбіна натискає босими пальчиками ніжок на кнопки, збиває відразу п'ять радянських літаків і верещить:
  - Якщо чоловік розумом чобіт, то вічно сідати в калош!
  Альвіна ведучи вогонь російськими літаками, і збиваючи їх босими пальчиками ніжок, зазначила:
  - Вчасно оголена ніжка жінки, посадить у калошу будь-якого чобота!
  Альбіна, ведучи дуже влучний вогонь по радянських машинах, дотепно відповіла, скалячи зубки:
  - Чоловік, що часто дивиться на голі, жіночі ніжки, сідати в калош!
  І обидві дівчини, збивши ще пару Яків, пискнули:
  - Боса жіноча нога, добре заганяє під підбор і чудово садить у калошу!
  Війниці тут видно на величезній висоті.
  Але якщо чудові німецькі льотчиці, то знайдуться й чудові радянські дівчата-комсомолки.
  Які борються із великим натиском. І також успішно збивають орди Третього Рейху.
  Анастасія Відьмакова взяла і за допомогою босих пальчиків ніжок збила німця і пискнула:
  - Чоловік готовий вивернутися навиворіт, заради того, щоб зірвати з дівчини туфлі!
  Акуліна Орлова стріляючи по гітлерівцях, дотепно відзначила:
  - Голою жіночою п'ятою вивернеш будь-який чобіт навкруги!
  Анастасія теж лупнула по фрицях і пискнула:
  - Боса нога жінки виверне навиворіт будь-якого чоловіка, навіть якщо він останній чобіт!
  Акуліна Орлова, підбила Фокке-Вульф і прошипіла, скелячи красиві зубки;
  - Хочеш вивернути чоловіка навиворіт - скинь туфлі, хочеш посадити його в калошу, оголи п'яту!
  І дівчата хором заспівали:
  Вирує у всесвіті війна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зірвався з ланцюга Сатана -
  І загибель прийшла разом із ним!
  
  І хто зупинить потік,
  Кривавих і шалених річок.
  Промінь лазера всадить у скроню,
  І спалаху зникла людина!
  
  І таке свавілля,
  Затопив світобудову ...
  Людства сумна доля,
  Терпіти біль, страждання!
  Дівчата можливо частково і мають рацію. Війна - це не щастя. Але водночас і розвага.
  Дві німецькі льотчиці-початківці Єва і Гертруда, борються на штурмових модифікацій Фокке-Вульф. Вони атакують наземні радянські цілі з повітря.
  Єва, ведучи вогонь і випустивши реактивну ракету, зазначає:
  - Чому дитинство босоноге, боса жіноча нога змушує втрачати чоловіків голову, немов вони хлопчики!
  Гертруда довбанула ракетою, натиснувши голою п'ятою на педаль і розбивши бункер радянської армії і пискнула:
  - Бажання побачити жінку оголеною, змушує чоловіка вивертатися навиворіт!
  Єва знову врізала, потрапила в тридцятьчетвірку, проломивши вгору вежі і, дотепно помітила:
  - Щоб жінку роздягнути, треба спочатку її гарненько взути!
  Гертруда лупнула по супротивнику, використовуючи голу, круглу п'яточку витонченої ніжки і відзначила:
  - Роздягнувшись у потрібний час, ділова жінка здере з чоловіка три шкури!
  Єва довбала, ракетою за радянськими дзотами і в'янула:
  - Жінка, яка вчасно оголюється, не стане босячком і капітально взує чоловіка!
  Гертруда довбавши в радянських військах забойним, підтвердила:
  - Боса жінка чоловіка-чобота і взує, і в калошу посадить, і навиворіт виверне і останнім босяком зробить!
  Тут, звичайно ж, логіка у дівчат що не попреш проти неї. І дівчата борються босоніж і в бікіні.
  І люблять гарних юнаків, і взагалі такі, що просто супер.
  А якщо заспівають, то сто чоловіків уб'ють!
  Ось це дівки, з обох боків гідні і дуже гарні, так що й справді чоловіки вивертаються навкруги!
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  Місто Грозне, повністю оточене гітлерівськими військами впало на початку Листопада 1943 року. Батальйон з дівчатами вирвався з казана і відступив до Шалі.
  Тут були вже гори, перетнуті місцевості, і тримати оборону стало зручніше. Німецькі танки важили досить багато, особливо "Маус", і в горах із ними воювати зовсім незручно. Танк Т-3 вже було знято з виробництва, але Т-4 у модернізованому варіанті все ще випускався. Хоч і застарів морально. Але проти Т-34-76 він ще міг битися. І битися непогано. Його гармата була навіть потужніша і мала більшу початкову швидкість снаряда, ніж у тридцятьчетвірки.
  Тамара з дівчатами билася в Шалі. Дівчата намагалися втримати це дуже велике гірське село - справжнє місто.
  Красуні билися дуже мужньо.
  Тамара кинула босою ніжкою гранату, дала чергу і проворкувала:
  - За Батьківщину СРСР!
  Ганна відкрила вогонь по фашистах. Легша Т-4 пробувала піднятися схилом. Дівчина, жбурнувши босою ніжкою гранату, підбила гітлерівську машину і пискнула:
  - За нашу матір Вітчизну!
  Акуліна ведучи вогонь по фрицях і голою п'ятою, подавши вбивчу загорнуту у фольгу, вякнула:
  - Батьківщина завжди свята!
  Вероніка, стріляючи по ворога, і кидаючи босими пальчиками ніжок лимонки, видала:
  - За Росію велетнів!
  Олімпіада ця жінка-велетень, теж жбурнула босими пальчиками ніжок гранату в гітлерівців і пискнула:
  - За комунізм!
  Тамара, ведучи влучний вогонь по гітлерівцях, і зрізаючи їх немов стружку з дерева, видала:
  - Чим більше в армії дубів, тим міцніша наша оборона!
  Ганна відзначила, скелячи зубки, і стріляючи у фашистів із колосальною влучністю та люттю:
  - Я всіх знищу вас.
  Танк "Лев", велика машина з довгим стовбуром гармати. Тут у нього знаряддя нове 105-мм, довжина ствола в 100 ЕЛ. І дуже довга гармата виявляється. І цей хобот із забійною силою стирчить.
  Акуліна стріляє з базуки по фашистам, і верещить:
  - Слава епосі комунізму!
  Вікторія теж веде вогонь і реве:
  - Героям Росії слава!
  Олімпіада підтверджує, стріляючи по гітлерівцях, і кидаючи босими пальчиками ніжок гранату:
  - Найбільша слава!
  Дівчата треба відзначити феноменальні, і дуже славетні. І їхня крутість колосального масштабу.
  Тамара, стріляючи в супротивника, і скелячи зубки, вимовляє:
  - За Росію та свободу до кінця!
  Ганна, ведучи вогонь по ворогу, агресивно вимовляє, кидаючи босими пальчиками ніжок гранату:
  - Примусимо в унісон стукати серця!
  І підморгне своїм напарницям.
  Акуліна теж як дасть чергу, як скосить супротивників, і прореве:
  - За мої перемоги вище за дах!
  Акуліна Петрівське дівчисько не просте. Їй довелося багато чого пережити. Зокрема, вона потрапила на крадіжку і була під арештом. Пройшла й дитячу колонію-малолітку. Та й нічого, вижила. Боса ходила по заметах, але стала тільки здоровішою та сильнішою.
  Вікторія б'ється з лютою люттю. Дала чергу за ворогом. Фриці збиті падають. Потім босими пальчиками ніжок жбурнула гранату. Перекинувся мотоцикл.
  Дівчина проворкувала:
  - За могутні рубежі!
  Олімпіада бореться з диким почуттям люті. Її удари сильні та нищівні. Вона воістину дівчина-монстр. І так молотить супротивників. Так фашистів активно винищує. Не дає їм жодного шансу.
  Олімпіада на всю горлянку реве:
  - Слава це космічного комунізму!
  Тамара, стріляючи по фашистам, реве:
  - Комунізму Леніна слава!
  Анна веде вогонь по супротивникам і пищить:
  - За СРСР!
  Акуліна скошуючи ворогів, і гарчачи, верещить:
  - За найвищий пілотаж!
  Вікторія, куляючи у фашистів, вякнула:
  - За найфеноменальніші перемоги!
  Олімпіада, руйнуючи гітлерівський танк, буркнула:
  - За комунізм СРСР!
  Тамара також веде вогонь. Стріляє дуже влучно, накриваючи супротивників точними чергами. Викошує, наче косою і пищить:
  - Слава часом комунізму!
  Анна, стріляючи по фашистам, і підрізаючи їх точними помахами коси, вигукує:
  - Героям велика слава!
  І босими пальчиками ніжок кидає гранати. Оце баба.
  Акуліна зрізуючи фриців, агресивно реве:
  - За комунізм!
  І смикається мускулистим тілом.
  Вікторія теж б'є фашистів. І босими пальчиками ніжок метає вбивчі презенти у супротивників і верещить:
  - За велич світу!
  Олімпіада теж стріляє по ворогах. Вибиває їх, немов палицею пух і реве:
  - За великий комунізм - слава!
  І босими пальчиками ніжок жбурляє вбивчою силою гранату, розриваючи ворогів.
  Ось так п'ятірка взялася за ворогів, і давай їх косити, і давай винищувати, і перемелювати.
  Німці виявилися зупиненими і капітально загрузли. Тут і важко стало, і вони гризуться.
  Ось газомети куляють і агресивно діють. І руйнують радянські позиції.
  Лупить і "Штурмтигр" з відстані, противником - Червоної армії.
  Дівчата-німкенята наводять і САУ "Ведмідь" і як пристукнуть нею в ворога. І довбануть реально і капітально. І снаряд вагою у півтора центнери розриває радянські окопи та дзоти.
  Войовниця Фріда реве:
  - За наш величезний Третій Рейх!
  І підморгне своїм напарницям. Після чого фашистські дівчата з босими ніжками, як знову пальнуть.
  І летить ревуча і руйнівна. І як довбане, то ціла воронка з киплячої від жару землі утворюється.
  І німці дістаються радянські війська капітально. У небі летить один із найперших літаків ТА-152. Багатоцільова машина типу Фокке-Вульф, але більш досконала, швидка, маневрена з потужним озброєнням і бронюванням. Можна використовувати як винищувач і як штурмовик.
  Для радянських військ машина, скажімо, може стати великою проблемою.
  Хельга летить на ТА-152 та атакує пару радянських танків, що намагаються підійти до Шалі. Дівчина веде влучний вогонь. Пробиває дах вежі першої тридцятьчетвірки і реве:
  - Я бойова краса!
  А потім атакує і другу машину, яка намагається прискоритись. Але коробки передач перемикати не так просто.
  ТА-152 пробиває з 37-міліметрової гармати та цю жертву.
  Хельга у відповідь взяла і заспівала:
  - Занесло, занесло мене кудись, занесло мене!
  І підморгнула сама собі... Ось її намагається атакувати ЯК-9. Німецька дівчина легко збиває його натисканням босою ніжкою на гашетку і впевнено підморгує, промовляючи:
  - Реально я супер!
  Хельга, як видно, дівчина з великим апломбом. І криваві експерименти проводить із ворогами.
  І якщо довбає, то так мало не здасться нікому.
  Хельга стріляє по радянських машинах і пищить:
  - Ну чому, жити неможливо з розуму!
  І голими п'ята як ударить по штурвалу. Ось це дівка - всім дівкам, дівко.
  І якщо зареве....
  Альбіна та Альвіна в небі теж войовнички дуже активні та бойові.
  І думають дівки, літаки Росії, руйнуючи, що жити добре і, що життя хороше.
  І босими пальчиками ніжок наводять авіаційні гармати на цілі. Радянським машинам не вціліти. А дівчата їх так б'ють. Не дають жодних шансів.
  Так були дівки бойові,
  Та кажуть ще якісь...
  Напали сміливо на Росію,
  Буквально Сатана!
  Альбіна воїнка бойового порядку і реве собі на всю горлянку:
  - Буду супер, буду мене! Суперчемпіоном!
  І голою п'ятою та як стукне по клавіатурі, і розірве супротивників на дрібні частини.
  Альвіна стріляючи у супротивників, на всю горлянку реве:
  - А кого в лісі знайдемо,
  А кого в лісі знайдемо.
  З тим жартувати не станемо,
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  І голою п'ятою як додає ворога в смертельні обійми. Ось це дівка - всім дівкам найкрутіша дівка!
  Воїтелька самої бойової халтури. І така войовнича та агресивна наче пантера.
  А великі німецькі коти в атаці. Штурмують Астрахань. І руйнують у великих кількостях будинки радянських воїнів.
  І ті гинуть, але не здаються. Такі ось бої киплять завзяті.
  Герда, зрозуміло на вістря атаки і готова битися. Ось вона і стріляє, дуже як Робін Гуд жіночої статі в бікіні. І це вся крута баба.
  А якщо ще й червоний сосок у рот хлопцю суне.
  Працює її "Пантера"-2. До речі, трохи іншої модифікації танк осідлали дівчата з гарматою 75-міліметро 100 ЕЛ. Вона пробивна і більш швидкострільна. Та й запас снарядів більший, ніж у 88-міліметрової гармати.
  Герда стріляє, використовуючи босі пальчики ніжок і верещить:
  - Раз, два, три... Напалмом розірви!
  Шарлота теж слідом за нею пальнула і в'янула:
  - Чотири, вісім, п'ять - давай швидше грати!
  Христина лупнула, пробивши радянський танк і, прочірикала:
  - Ми сміливо підемо в бій, за владу нацистів...
  Магда пальнула, за допомогою босих ніжок, і агресивно прочирикала:
  - І всіх їх переб'ємо - усіх комуністів!
  Дівчата діють до крайності та божевілля агресивно. І їхній "Пантера"-2 точним пострілом перевертає радянську гаубицю.
  Дівчата хихикають і співають:
  - Славитися наш світ...
  А Єлизавета на тридцятьчетвірці, у свою чергу, проводить дику атаку. І голою п'ятою тисне на гашетку. І збиває супротивника, верещачи:
  - Хай буде комунізм!
  Катерина босими пальчиками ніжок відправляє вбивчу силу снаряд, пробиває ворога, і пищить на всю горлянку:
  - За велику Росію!
  Олена пальнула фашистами. Снаряд потрапив у чоло "Пантери" і пішов у рикошет.
  Дівчина гаркнула:
  - Комунізм буде у нас!
  Єфрасія теж лупнула по супротивнику використовуючи босі пальчики ніжок. Пробила Т-4 і в'якнула:
  - Слава комунізму!
  Такі ось бойові дівчата. І як стріляють, дуже навіть гарно летять снаряди, а сама тридцятьчетвірка у русі. А спробуй, потрап у русі з такої ось машини. Це надзвичайно важко.
  Але дівчата потрапляють, і борються вони в бікіні та використовують босі ножі. Війниці прекрасні та чудові.
  А якщо вже довбануть то мало не здасться нікому. А посилають снаряди з дикою люттю.
  Єлизавета, за допомогою босих пальчиків ніжок, стріляючи в супротивника, і збиваючи ворогів, прочирикала:
  - Слава ідеям комунізму! Нашій Вітчизні слава!
  Катерина, теж вела вогонь, використовуючи босі пальчики ніжок, вражаючи фриців та вереск.
  - За Вітчизну та перемогу до кінця!
  Олена, куляючи в супротивників, агресивно відповіла, скалячи перлинні зубки і підморгуючи, сапфіровими очима:
  - Славиться наш космічний комунізм!
  Єфрасія, стріляючи у супротивника, вражаючи його з колосальною, феноменальною влучністю, видала:
  - За Батьківщину та Сталіна - ура!
  Дівчата явно лихі, і всі можуть...
  Ось уже й грудень настав 1943 року.
  Оленка та її команда теж б'ється в Астрахані і досі там тримається. Боротьба героїня.
  Оленка дає чергу, скошує шеренгу гітлерівців, потім кидає босими пальчиками ніжок.
  - Чоловік подібний до гібона, тільки, на жаль частіше інтелектом, ніж потенцією!
  Анюта, ведучи вогонь по супротивнику, і зрізаючи ворогів, голою п'ятою піддала вибуховий пакет і перевіряла:
  - У чоловіка осляча впертість, амбіції лева, але насправді він козел!
  Алла, ведучи влучний вогонь по фрицях, пискнула:
  - Чоловік для жінки як відстійне місце для корови, без обійтися, але підходити гидко!
  Марія ведучи стрілянину по фашистах, дотепно відповіла:
  - Що спільного між чоловіком та унітазом у жіночому туалеті - тим, що жінки на чоловіків тільки бліють!
  Маруся, зрізаючи гітлерівців і метаючи гранати босими пальчиками ніжок, в'янула:
  - Жінка це хитра лисиця, яка будь-якого лева здатна зжерти як кролика!
  Мотрона, скошуючи фашистів, і босими пальчиками ніжок, звалюючи найманців, буркнула:
  - Чоловік потрібний жінці як хлопчик для биття, йому чоловіка не бити, то не буде життя!
  Оленка, ведучи вогонь по фрицях, в'янула:
  - Жінці чоловіка потрібні, як свиня роги, тільки шуба подарована чоловіками - дорога!
  І голонога команда дівчаток як розсміється, вискалив зубки, і босими пальчиками жбурляючи гранати.
  Войовниці дівки лихі. Їх битися стихія, їх битися стихія!
  Астрахань, схоже, віддавати не збираються. Наскільки тут дівчата, реально бойові.
  Військові сили у Третього рейху колосальні. Такі потужні тут нові танкові дивізії. Випуск танків зростає. Бомбардувань немає, є можливість постачати робочу силу з італійських, французьких, бельгійських та голландських володінь Африки.
  А також з Африки добувати нафту, вольфрам, багато елементів, включаючи і уран.
  Тобто, нові танки штампуються. Зокрема поява "Пантери"-2, краще захищеної та сильнішої за озброєну, з більш потужним двигуном, впливає на хід війни чималу.
  Танків та літаків стає дедалі більше. Ось уже завершуються роботи над Ю-488. Перший серійний літак Третього Рейху із чотирма двигунами. Дуже потужний та швидкий. Його родзинка відносно невелика площа крила, через що бомбардувальник може літати зі швидкість 700 кілометрів на годину. А отже, радянські винищувачі його точно не наздоженуть.
  Тож у СРСР нова назріває проблема. Сили реально у Червоної Армії виснажуються. До верстатів ставлять школярів. Б'ються вже підлітки з чотирнадцяти років практично офіційно. Хлопчаки, звичайно ж, спритні, і взагалі непогані бійці. У юному віці навіть легше сховатися і видертися на дерево. І швидше навички військові освоюються. Підлітки борються не гірше за дорослих, у них важче потрапити. Та й психологічно в дітей віком стріляти важче.
  У німців чимало жінок-снайперів, і надто юних бійців будь-якій самці стріляти незручно, соромно...
  Та закликати стали в СРСР уже з чотирнадцяти років. А також ставили під рушницю та пенсіонерів. Жінок у військах ставало дедалі більше. Особливо охоче приймали прекрасну стать у танкові та авіаційні війська, і в снайпери. Жінки непогані снайперки. А оскільки вони зазвичай менші на зріст, ніж чоловіки, то й у танках їм битися зручніше, і авіації теж. Часто у танках воювали й підлітки. Слід зазначити, що хлопчики та жінки більш чутливі шкірою, та їх літаки та танки рідше підбивають, ніж у дорослих чоловіків. Непогано підлітки й у ролі снайпером. Хлопчик може у вужчу щілину пролізти, замаскуватися, або на дерево видертися. Часто в армії траплятися стали і молодші чотирнадцяти років бійці.
  Адже війна пожирає людські ресурси. Та й території стає дедалі менше під контролем СРСР. І ще доводиться відбивати численну піхоту Японії. Та й танки самураїв є непогані та особливо самохідки. З'явився і в них у серії з середній танк, який можна порівняти за силою з Т-34, і навіть сильнішим за лобову броню.
  Тож Японію небезпечно недооцінювати. І для війни з нею потрібні солдати.
  Сталін нервує і все частіше впадає в лють. Ось 25 грудня 1943 року, вийшов наказ, що члени сімей, що здалися в полон, будуть розстрілюватися, включаючи дітей з дванадцяти років, а молодшим вирушати трудові колонії.
  Загороджувальні загони використовувалися дедалі частіше. І розстрілювали активніше, і застосовували тортури.
  Сталін ставав просто нестерпним. Берія був першим, хто намагався домовитися про сепаратний мир із нацистами. Але Гітлер не хотів миру. Він хотів повністю завоювати СРСР. Тим більше, поки союзники поза його контролем і межами досяжність.
  У Третьому Рейху розроблялася реактивна авіація. В першу чергу МЕ-262, але цей винищувач потребував більш надійних двигунів, щоб не розбиватися, занадто часто.
  Перспективним видавався і бомбардувальник "Арадо", і проект Ю-287.
  Непогано показав себе практично новий ТА-152, як багатоцільова машина і дуже швидкісна. Загалом німецькі військові поки що в повітрі були сильнішими. Тим більше, що радянські Які та Лаггі через брак алюмінію, виходили більш важкими, і менш маневреними тим еталонні машини. Тож якість радянської авіації впала до критичного рівня. МЕ-309 зі своїм потужним озброєнням навіть з урахуванням проблем з маневреністю добре справлявся з радянськими машинами, витісняючи МЕ-109. А ТА-152 мав би замінити Фокке-Вульф.
  Так що у німців все більш-менш хокей. Але роботи над технікою велися.
  Наприклад, першим танком із новою компунувальною схемою обіцяв стати "Лев"-2. Розташувавши трансмісію і двигун одним блоком спереду танка, а вежу зрушивши назад, німці економили на кадарному валі і знизили висоту машини. Внаслідок чого "Лев"-2 вийшов куди легшим, і отже швидким.
  Через труднощі воєнного часу в СРСР майже припинився випуск важких танків, у серії майже все було уніфіковано за Т-34-76. Так що фашисти в проекті створення нового основного танка вже не збиралися робити надто товстою броню бортів. І "Лев" міг укластися в п'ятдесят п'ять тонн, при двигуні 1200 кінських сил. Втім, вага танк "Лев"-2 могла ще зменшитися, за рахунок зниження калібру зброї. Колишній явно став надлишковим. Тим більше, що тридцятьчетвірки мали броню низької якості, і їх уже почала пробивати навіть 37-міліметрова, німецька гармата, що морально застаріла.
  Сталін явно психовав... І метал громи та блискавки... Але нічого не міг вдіяти...
  На новий рік німці розпочали штурм ще не зайнятої частини Астрахані дельти Волги. Наявність безлічі річкових перепон, складний рельєф місцевості, близькість Каспійського моря дозволяли Червоній армії затягнути оборону Астрахані, і тримати її навіть краще за Сталінграда. Тим більше, радянські дівчата показували безприкладний героїзм.
  А на Кавказі, особливо взимку, дуже важко просуватися горами. Щоправда, німці йшли вздовж зручнішого узбережжя Каспійського моря. Махачкала стала кордоном, де радянські війська, зібравши всі сили в кулак, спробували зупинити фашистів.
  Але боєприпасів, які доставлялися лише морем, не вистачало.
  Тамара билася відчайдушно зі своїм босоногим батальйоном дівчат.
  Війниці завзято билися і показували безприкладний героїзм, і величезну мужність.
  І майже голі билися взимку та в мороз.
  Тамара жбурнула босою ніжкою гранату, і дала чергу, викошуючи противників і, пискнула:
  - За СРСР!
  Ганна теж кинула босими пальчиками ніжок гранату і перевіряла:
  - За комунізм!
  Акуліна дала влучну чергу, вибила ворогів і в'янула:
  - За велич Росії!
  Вікторія довбала по супротивнику, почала викошувати ворога, зрізаючи його немов бритва бороду і, буркнула:
  - Стоятиме СРСР!
  Олімпіада, ведучи вогонь по ворогові, і кинувши босими пальчиками ніг, вибуховий пакет, в'якнула:
  - За Вітчизну та перемогу до кінця!
  Ось так ось дівчата б'ються. Діють відчайдушно та колосальною рішучістю.
  Тамара стріляючи, зазначила:
  - Диявол їх не візьме, і тоді візьмемо ми!
  Бої тут жорстокі і водночас конструктивний....
  Анастасія Відьмакова б'ється в небі... Її мордочка навіть кривиться від люті, і вона верещить:
  - Слався епоха комунізму!
  І босими пальчиками ніжок наводить авіаційну гармату на ціль, і збиває ворожі літаки, після чого верещить:
  - За трудові успіхи!
  Акуліна Орлова збиваючи супротивників, впевнено реве, скелячи зубки:
  - За такий великий комунізм на всій планеті!
  Летчиця кричить:
  - Нас знають навіть діти!
  І босими пальчиками ніжок наводить авіаційну гармату на ціль, і розносить ворога, і пищить:
  - В ім'я епохи комунізму!
  Дівчина скажемо прямо - термінатор та пекуче полум'я. Ось із нею жоден вулкан не зрівняється.
  Акуліна Орлова проспівала:
  - Мені вже який день, віра в Бога снитися, у мене така лінь, не хочу молитися!
  І агресивно підморгнула красуням.
  Ось це бої тут...
  А літаки у дівчат застарілі. І це їхній солідний мінус. А ще й важкі і не надто маневрені.
  Одного з хлопчиків, що бився, збили, і він не встиг вистрибнути з парашутом. І це очевидно його колосальний подвиг.
  Дівчата б'ються в повітрі та веселі...
  Альбіна та Альвіна на хороших винищувачах МЕ-309 борються і звичайно рахунки набирають активно.
  Дівчата дуже пишаються своїми успіхами.
  Альбіна збила радянський літак, за допомогою витонченої, босої ніжки і пропищала:
  - За наших орлів!
  Альвіна скосила однією чергою три російські машини і в'янула:
  - За наших соколів!
  Дівчата взялися за справу хвацько... Адже ще й люблять катувати російських солдатів.
  Ось потрапив у полон хлопчик-льотчик років чотирнадцяти. І йому підсмажили красуні дитячі круглі п'ята. А потім стали обливати голого крижаною водою. Потім окропом і знову крижаною водою.
  Такі ось бойові красуні.
  Альбіна проспівала:
  -За наші ікла, пазурі, зуби, кулаки!
  Альвіна прокричала на всю горлянку:
  - Так хочуть гарної бійки!
  І дівчата босими пальчиками ніжок продовжували творити чудеса і збивати радянські літаки.
  Втім, і російські льотчиці їм відповідали. Аліса та Анжела щойно пересіли на ЯК-9. І давай німців молотити та ще співати при цьому;
  Ти втілення доблесної країни,
  Товариш Ленін та товариш Сталін...
  У СРСР всі люди істинно рівні,
  А кулаки з чавуну та сталі!
  
  Для Леніна не страшний звір Адольф,
  Тепер Володимир - вождь товариш Сталін.
  Ми вразили фриців у око не в брову,
  Усіх гітлерівців разом розірвали!
  
  Росія це Батьківщина моя,
  Велика, безкрайня Вітчизна...
  Усі нації єдина сім'я,
  Ми скоро житимемо за комунізму!
  
  Хай зробимо свою країну сильнішою,
  Нехай Росія швидко зеленіє...
  Ми потрапимо фашисту в лоб вірніше,
  І наша міць повір, не кам'яніє!
  
  І Ісус як вождь цілком великий,
  Він наш Господь, і Білий Бог Всесвіту.
  А фюрер буде дуже сильно битий,
  Адже наша молодецтво стала незмінною!
  
  Так заради нашої Батьківщини святої,
  Ми будемо з фрицем ревно боротися.
  Біжить дівчисько по снігу босий,
  Вона бажає в лютій злості битися!
  
  Так Сталін став тепер радянський вождь,
  Такий великий, сміливий та вмілий...
  Росію комунізму ворог не чіпай,
  Хоч із тобою сила Люцифера!
  
  Дістати ми зможемо Гітлера, повір,
  Хоч наділений він бісівською силою.
  Одна Гітлер це хижий звір,
  Хоча зізнатися фриці не дебіл!
  
  Коротше ми до Берліна бійці увійдемо,
  Там Ленін він же Сталін із нами буде...
  Фашистів як цуценят легко порвемо,
  І наша сила вірте, не зменшиться!
  . РОЗДІЛ Љ 6.
  Настав новий 1944 рік ... Незважаючи на дуже важке становище на фронтах, в СРСР велися роботи зі створення нової техніки. Зокрема великі надії пов'язувалися з танком ІС-2 та його потужним озброєнням. Гармата 122-міліметра могла стати потужним аргументом у війні з гітлерівцем. Надії пов'язувалися і Т-34-85 з потужнішою гарматою, великою вежею, але колишнім корпусом та ходовою частиною.
  Найгірша справа з літаками. ЯК-3 в серію не міг піти через брак якісного дюралю, а на ЛАГГ-7 через новий двигун не можна було піти без спаду виробництва.
  Тож Сталін прийняв рішення, що поки що основним радянським винищувачем залишається ЯК-9 і ЛАГГ-5, а штурмовиком ІЛ-2 - простий у виробництві і живучий. А в танках поступово перехід на Т-34-85 та ІС-2.
  Хоча так, щоб не було спаду виробництва.
  А фронт тріщав швами, німці захоплювали Кавказ. Махачкала впала, і вони вже наближалися до кордонів Азербайджану!
  Тут билася Тамара зі своїм жіночим батальйоном. Знову дівчата в лахміття з гімнастерок і босі боролися з переважаючими силами супротивника.
  Тамара дала чергу по фашистам, скосивши частину ворогів. А потім босими пальчиками ніжок жбурнула вбивчої сили гранату, і прочирикала:
  - Слава СРСР!
  Анна стріляла по гітлерівцям дуже влучно. І босими пальчиками ніжок кидала гранати забійної сили, розриваючи супротивників на частини.
  Після чого прокричала:
  - Слава комунізму!
  Акуліна ведучи вогонь по ворога, підрізала фашистську піхоту. Зрубала фриців, кинувши босими ніжками гранату і пропищала:
  - За Росію нашу велику матір!
  Вікторія, стріляючи у противника, і кидаючи в нього гранати босою ніжкою, зазначила:
  - За Батьківщину велику!
  Олімпіада, теж ведучи вогонь із кулемета, вякнула:
  - Слава часом великого комунізму!
  Дівчата бійці чудові...
  Б'ються, як належить красуням...
  Тамара, борючись, згадала початок війни. Як їй довелося втекти від німецьких військ. Вона тоді чула гучні удари гармат. Йшла дівчина від канонади. Її подругу Тетяну, німці впіймали, і забрали нові туфлі, зірвали прикраси та сережки. І погнали босу в неволю... Тетяна була дочкою секретаря обкому, і без взуття ходити їй доводилося не часто. Це і приниження гордості, йти босий як простолюдина, і ніжним підошвам боляче. Дівчина збила собі в кров ноги і при кожному кроці стогнала.
  Тамара теж була в нових подарованих чобітках і від довгого переходу натерла собі п'яти. І роззулася, пішла босоніж. Вона дівчисько з аула, яке по боргу служби в Україні. Її ніжки в дитинстві ходили і по гірських кручах. А це, звичайно, не порівняти з дорогами рівнини. Щоправда, і в неї вже з підошви зійшли мозолі, і не так комфортно йти. Але ступні швидко огрубіли знову. І вона майже не страждала.
  А ось Тетяна так збила невдовзі ноги, що не могла вже йти. Її б німці й пристрелили, але пошкодували красуню. Посадили на віз, але натомість змусили співати. Тетяна мала приємний голос і заспівала їм кілька політично нейтральних пісень.
  Що з нею сталося далі, Тамара не знала. Сама вона йшла лісом, відчувала босими ніжками, горбики, шишечки, гілочки, і їй було навіть приємно. Ось коли по гострому каменю гір йдеш, то навіть мозолистим підошвам, якщо йти довго стає колко і боляче. А ще неприємніше крокувати колючками. Коли такі встромляються в підошви, то стає набагато болючіше, навіть грубим підошвам дівчинки.
  Тамару в поході долала втому та голод. Дівчина їла ягоди, і цього мало. А німці стрімко просувалися вперед. В Українських лісах Тамара звикла жити в горах не дуже орієнтувалася. Запутала, і опинилася у глибокому тилу.
  І ось наче загнана кішка в лісі. Тоді дівчисько підловило німців на мотоциклі. Вони зупинили машину з візком, щоб набрати води. А Тамара підібралася до автомата, і як різане з нього по супротивнику. І зріже невпевнено, але точно. І фашисти падають і корчать у муках. Тамара їх добиває. Одному рушила голою п'ятою в підборіддя, той упав. І дівчисько його добило.
  Після чого красуня видерлася на мотоцикл, і натиснувши на педаль босою ногою, рвонула.
  Так пересуватися куди веселіше, ніж пішки та босий.
  Тамара на ходу співала:
  - Любо братики, любо, любо братики жити! З нашим отаманом не доводиться тужити!
  Отака виникла бойова краля.
  І тепер вона бореться з фашистам, наче термінатор-комсомолка. Але сили нерівні, і батальйон дівчат змушений відходити. Бої тут киплять, наче вода в велетенського чайника над вулканом.
  Анна стріляючи і кидаючи босими пальцями ніжок убивчої сили гранату, зазначила:
  - На війні всі засоби хороші, крім самогубних!
  Акуліна ведучи вогонь по супротивнику, збиваючи гітлерівців, зазначила:
  - У всьому ми будемо першими!
  І гола п'ята дівчини піддала презент знищення.
  Вікторія, ведучи вогонь фашистами, і зрубуючи ворогів, автоматними чергами, в'якнула:
  - Не буде пощади ворогам!
  І підморгнула напарницям.
  Олімпіада жбурнула босими, точеними ніжками, важку зв'язку гранат і пискнула:
  - За велич найгуманнішого суду у світі та комунізму!
  Воїтельки і справді тут славні, і немов космічної ери.
  Б'ються з колосальним запеклістю.
  Але гітлерівці все одно Кавказом просуваються. Ось у лютому 1944 року німці та турки з'єдналися, розрізавши радянські війська на дві нерівні частини.
  Фюрер вимагав добити СРСР. Астрахань все ще трималася. Фашисти як завжди у бойовій формі... У повітрі борються перші МЕ-262. Слід зазначити, що сенсації вони не справили. На великій швидкості не надто зручно потрапляти із 30-міліметрових авіаційних гармат. Так це слід зазначити серйозно. Деякі проблеми МЕ-262 має і через велику вагу. З маневреністю зокрема.
  Більш вдалий у застосуванні ТА-152, який полюбився льотчикам, і став робочим конячком. Насправді, машина і фронтовий бомбардувальник, і винищувач та штурмовик. Навіть з'явилися ідеї повністю перевести німецьку авіацію на цей літак. Серед його переваг слід відзначити живучість і швидкість, і потужне озброєння, придатне і для штурмовика і винищувача.
  Все активніше застосовується і МЕ-309, що модернізується. Поки що в строю і МЕ-109, який не знімають через те, щоб не знизити виробництво. Навіть з'явилася нова модифікація МЕ-109 "К" з потужнішим двигуном, озброєна відразу п'ятьма авіагарматами. Таку машинку так запросто і не здолаєш.
  МЕ-309 теж отримав двигун потужніший і крила стрілоподібні. Дуже небезпечна машина. Радянські льотчики поки що на старих літаках літають, і їхня якість лише знижується. Поки що, ЯК-9, не такий уже й поганий, досить маневрений, а надмірна швидкість йому й не потрібна.
  Німецькі війська сильні... Щодо танку Т-34-85 виникли суперечки. Чи варто робити броню вежі товщі? Адже в цьому випадку вага зросте. А слід зазначити, що якість радянської броні впала. Легуючих елементів не вистачає, а якість зварювання чи литої форми впала до критичного рівня.
  Але дівчата борються, як героїні.
  То ось танк Єлизавети розбитий і дівчата йдуть. Босі й у бікіні біжать снігом, залишаючи витончені сліди.
  Катерина відзначила із злим виглядом:
  - Нас капітально душать!
  Олена відзначила зі злістю:
  - Але ми все одно переможемо!
  Єлизавета вистрілила з пістолета, догодивши німецького мотоцикліста і, буркнула:
  - Потрапила я до німця! Як він отримає від мене влучно!
  Єфрасія енергійно відзначила:
  - Там і життя вони кінчають і не вирватися назад!
  Катерина була агресивним дівчиськом, і співала:
  - У сказі, ми гімни імперії співаємо!
  Дівчата біжать собі, і їхні голі круглі п'ята миготять.
  Хлопчисько, побачивши дівчат, злякано спитав їх:
  - І звідки ви взялися босоногі?
  Єлизавета відповіла:
  - Виконуємо тактичний маневр!
  Хлопчик прочирикав:
  - Раз, два - горе не біда,
  Відступати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою,
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Катерина прочирикала, скелячи зубки:
  - Знай що вірний друже, завжди з тобою!
  Олена прокричала:
  - Не бійся! Ми ще повернемося....
  І всі чотири дівчата хором кричали;
  Вірю, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму...
  І засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  Войовниці готові будь-якого німця порвати... А босоніж по снігу вони такі сексуальні та красиві. Наскільки прекрасні ці дівчата, немов квітучі та нев'янучі троянди.
  Ну, а Гітлер не жартує, і навколо нашої Батьківщини хмарами крутить. Зуби в серце встромляє, і кров у неї випиває!
  А дівчата залишають за собою дуже гарні сліди. Німці йдуть цими слідами і бухаються навколішки і жадібно дивляться. Такі вони дикі войовниці. А німці цілують відбитки ступнів дівчат.
  А в небі борються Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова. Дві чудові дівчата.
  Анастасія, збиваючи фашистів і вивертаючи свій літак, використовуючи босі пальчики ніжок, заспівала:
  - За світле завтра ми битимемося!
  Акуліна зрізаючи гітлерівцям хвости, використовуючи босі пальчик ніжок, прочирикала:
  - Давай цілуватись!
  І дівчата знову молотять німців без жодної жалості та церемоній. Такі ось вони розумниці.
  Анастасія знову вивернула свій ЯК-9 і, пропищавши, вякнула:
  - Ось ім'я комунізму!
  Акуліна з цим погодилася:
  - Вірю, весь світ прокинеться...
  Анастасія, збиваючи німців, буркнула:
  - Батьківщина наше сонце!
  І такі ось бойові тут дівчата, найвищий радянський клас.
  І німцям дістається дуже сильно. І воєнні дії розвиваються...
  У березні гітлерівці розпочали штурм Баку. Йде наступ на велике, повне нафти місто. Бої розгортаються запеклі.
  Німці обстрілюють Баку, використовуючи важку артилерію.
  І бомбять штурмовиками. А ось бомби скидають і перші новітні Ю-488, які відрізняються колосальною потужністю. Дані машини просто звірі.
  На одній з них Гертруда, Єва та Фріда. Красиві дівчата, маючи чудовий огляд, сипле бомби на радянські позиції. І вбивають солдатів Червоної армії та мирних жителів.
  Баку горить ... Вгору піднімається стовпами дим. Горять і нафтові свердловини, все палає.
  Гертруда вимовляє з усмішкою:
  - Бог любить Німеччину!
  Єва, натискаючи голою п'ятою на важіль і скидаючи бомби, погоджується:
  - Звичайно ж! Адже ми обраний рід!
  Фріда агресивно заспівала:
  - Наш народ обранець небес!
  І підморгнула напарницям. Ось такі тут дівки та бойові, просто втілення агресивності. І бойового натиску.
  Гертруда дала чергу з авіагармат, і прочирикала:
  - За велич нашої Вітчизни!
  Єва, стріляючи у супротивників, підтвердила:
  - За колосальну велич!
  Дівчата видно швидко опановували літаки. Такі вони бойові подруги.
  І в карти їх так просто не виграєш. А вони ворогів з диким шаленством молотять.
  Фріда зазначила:
  - Я жінка великої мрії та краси!
  Після чого знову пальнула з авіаційних гармат, збиваючи радянські винищувачі, що намагалися атакувати німецького монстра.
  Та проти гітлерівців таке відчуття, що й не встояти.
  Баку під ударом.
  Тамара її батальйон борються за це місто. Дівчата б'ються відчайдушно і показують безприкладний героїзм.
  Тамара дала чергу, жбурнула босими пальчиками ніжок гранату, розкидавши німців та їхніх найманців, пискнула:
  - За Батьківщину мою безмежну!
  І підморгнула своїм напарницям. Вона воїнки найвищого рівня, якій немає рівних.
  Хоча, звичайно, й інші дівчата непогані. Дуже навіть скажемо, відмінно б'ються.
  Анна ось, наприклад, взяла, поклала фашистів, наче ударом серпа.
  І прочирикала:
  - За СРСР!
  І голою п'ятою піддала вбивчий подарунок смерті.
  Акуліна ведучи вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За мою Батьківщину!
  І босими пальчиками ніжок, як запустить презенти анігіляції, що винищують усіх підряд.
  Вікторія б'ється з ворогами, діючи відчайдушно та рішуче. Вибиває супротивників чергами. Потім босими пальчиками ніжок метає забійної сили гранати. І верещить:
  - За ідеї комунізму!
  Олімпіада теж б'ється. І ця дівчина-богатир цілий ящик шпурне з вибухівкою своїми голими, мускулистими ногами. І танк "Лев", перекинеться.
  Войовниця вигукне:
  - Але пасаране!
  Бойові дівчата та дуже красиві. Ніколи не здаються і поступаються. Вони сила термінаторів.
  А сили дуже нерівні... Баку охоплено пожежами. Радянським військам не вистачає боєприпасів. І це найголовніша проблема.
  Багато хто в розпачі здається в полон.
  Герда та її команда змушують невільників-чоловіків цілувати собі голі підошви. Ті це покірно роблять і лижуть п'яти.
  Потім дівчата знову залазять до "Пантери"-2 та стріляють. Вибивають радянські знаряддя.
  Майже весь Кавказ уже захоплено. Але ще тримається Єреван. Героїчні бореться місто Поті - останній порт, у якому ще тримаються залишки Чорноморського флоту.
  І там дівчата різних національностей борються. І б'ється загін босоного Гульназі. Красива грузинка і в ній команда дівчині.
  Гульназі кидає босою ніжкою пакет із вибухівкою, розриває гітлерівців і пищить:
  - Слава величі світового комунізму!
  Таміла її напарниця теж босою ніжкою жбурляє вбивчо сили гранату, розриваючи турків і, верещить:
  - За Батьківщину-мати!
  Машка дівчина з Росії, дає чергу і босими пальчиками ніжок жбурляє розривну міць, і пориває фашистів, кричить:
  - Слава часом світового комунізму!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Скосила фашистів і голою п'ятою послала презент убивчої смерті, зминаючи супротивників і вереща:
  - За нашу перемогу!
  Ось як дівчата героїчно борються. І їх реально не зупинити, і назад не повернути. Вони просто бойовики-самки та супер. І якщо вже б'ються, то, як богатирі та надлюдини!
  Але, на жаль, важко втриматися проти фашистів та їхніх переважаючих сил. У небі Альбіна та Альвіна набирають впевнені рахунки. І стільки літаків збивають, що їх не зупинити.
  Альбіна, збиваючи черговий радянський літак за допомогою босих пальчиків ніжок, заспівала:
  - Нас неможливо перемогти, мисливець перетворитися на дичину!
  Альвіна підрізаючи супротивників, і енергійно крутячи головою на потужній шиї, прочірикала:
  - Слава епосі нового арійського порядку!
  І теж голою п'ятою піддає...
  Дівчата вже збили кожна понад п'ятсот літаків і отримали Лицарський хрест Залізного Хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Ось такі вони красуні просто несусвітні. І якщо вже б'ють ворогів Третього Рейху, то цих диявол не зупиниш. Понад п'ятсот збитих літаків лише у Марселя. Цей феномен, звісно ж, на висоті. Гітлер навіть вирішив затвердити і шостий ступінь Лицарського Хреста Залізного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Її отримає той, хто першим перевищить тисячу збитих літаків. І це буде результат просто феноменальний.
  Альбіна зрізала однією чергою з авіаційних гармат 30-міліметрового калібру одразу п'ять радянських літаків і натискаючи босими пальчиками ніжок на гашетки, проворкувала:
  - Слава нашому натиску!
  Альвіна скошуючи радянські машини, і підрубуючи ворогів за допомогою босих пальчиків ніжок, в'янула:
  - Героїзму величезна слава!
  І войовниці підморгнули одна одній!
  Вони б'ються як завжди в бікіні і босоніж, і в цьому їхня сила. Дівчата просто супермени-самки. Хоч і служать злому ділу. І люблять полоненим піонерам смажити п'ятки вогником. Ось такі ось тут дівчата. Жорстокі та симпатичні.
  Альбіна якось сказала:
  - Немає у світі доброти, є тільки слабкість!
  І голою п'ятою скинула пара бомби, на радянські позиції, вивівши з ладу три гармати.
  Ось це войовниці, які не дають нікому абсолютно пощади! Але їхні удари просто нищівні.
  Альвіна відзначила з усмішкою:
  - Нема місця слабким, під сонцем!
  І підморгнула напарниці.
  Войовниці, які не виявляють слабкості та не здаються ніколи. Вони воістину чемпіонки із чемпіонок. Хоч і зі знаком мінус, бо служать злому силі.
  Але при цьому веселі та привабливі.
  Альбіна, скелячи зубки, і посилаючи вбивчі авіаційні снаряди в супротивників, прочирикала:
  - Слово нацистське свято - будемо трощити назавжди!
  Альвіна агресивно помітила, збиваючи супротивників:
  - Ми ж реально пірати!
  Альбіна, зрізуючи ворогів, підтвердила:
  - Решта мрія!
  І войовниці стали такими нищівними і всіх збиваючими, наче шайби забиваючи ключками.
  Альвіна прочирикала, руйнуючи російські літаки:
  - Ми бойові гітлерівські орлиці!
  І підморгнула напарницям.
  Войовниці тут і справді пускають у ворогів кишки. Отримує Червона Армія від нього капітально.
  Бойові дівчата так завзято вибивають російські війська.
  А ось Хельга на ТА-152 трощить радянські сухопутні війська. Підбиває САУ-85 і верещить:
  - За велич Німеччини та її синів та дочок!
  А ось бої ще продовжуються за Астрахань.
  Дівчата з останніх сил триматися.
  Оленка жбурляє босою ніжкою бомбу з вибухівкою. Розриває фашистів і верещить:
  - За комунізм священний!
  Анюта, ведучи вогонь по гітлерівцях, і теж босими пальчиками ніжок метаючи гранату, верещить:
  - І за країни порятунок!
  Алла, збиваючи супротивників, і без зайвих церемоній їх викошуючи, і підкинувши голою п'ятою гранату, пискнула:
  - Ось у чому наша слава звучить!
  Марія руйнуючи ворогів, босими пальчиками ніжок метаючи подарунки смерті, реве:
  - Ми великі у славі своїй!
  Маруся, скошуючи наступаючих арабських найманців шеренгами, і кидаючи босою ніжкою гранату, виє:
  - За зміни, щоб падали враз ціни!
  Мотрона, з кулемета гася гітлерівців, взяла і пропищала:
  - Наша Батьківщина СРСР! Чи буде роздавлений сер!
  Війниці тут з великою агресивністю діють. І бойовий їхній натиск колосальний.
  Вони в цілому показують свою колосальну силу пілотажу. І справді нестримний натиск.
  Воїнки босі, але щасливі.
  У квітні таки Баку гітлерівці захопили. Нестача боєприпасів далася взнаки. При цьому майже одночасно впала і Поті. Лише одні Єреван, що на гірських кручах тримався. Але й він був приречений. Підходили і там до кінця боєприпаси та продовольство. Просто це місто турки поки що не штурмували, і намагалися взяти змором.
  Дівчата з батальйону Тамари частково розчинилися серед підпільників, а частина разом із командиром по тилах переміщалася до фронту... Хотіла пробитися до своїх.
  Кавказ вже майже повністю захоплено, але війна триває. Хоча СРСР і втратив своє найбільше на той момент родовище нафти. Але не зламана духом Червона армія. І є ще нафту у Поволжі, у Сибіру та в багатьох інших місцях.
  Гітлер наказав до 20 квітня добити росіян в Астрахані. І бої розгорнулися із колосальним розмахом. І бомбардування різко посилились.
  СРСР опинився під сильним пресом. Бої йшли за Алма-Ату, яку штурмували японці. Місто було практично повністю оточене.
  Самураї, як тільки трохи потепліло, намагалися розвинути наступ, і в напрямку Магадана.
  Вероніка билася в Алма-Аті і відбивала разом зі своїм батальйоном дівчаток, натиск самураїв.
  А тут їх багато. Воюють також і набрані методами обвал китайці.
  Японці кидають жовтих солдатів у бій... Ті наступають та буквально закидають радянські позиції своїми трупами.
  Вероніка веде вогонь. І скошує китайців та самураїв шеренгами. Кидає босими пальчиками ніжок гранати і пищить:
  - Слава російському духу!
  Марфа теж веде вогонь, зрізає супротивників і пищить:
  - За Вітчизну нашу!
  Наташка, стріляючи в японців і китайських набраних на роль гарматного м'яса солдатів, верещить:
  - За Великий комунізм!
  Аліна, стріляючи по самураях, і китайським бійцям, скошуючи їх із великим азартом, і голою п'ятою піддавши презент смерті, пискнула:
  - За нові рубежі комунізму!
  Вероніка стріляє по ворогу з великою влучністю, і пробиває китайцям голови, і при цьому верещить:
  - Славитись радянська земля!
  І голою ніжкою нею посилається колосальної сили граната, котра всіх ворогів рве.
  Марфа, зрубуючи супротивником, і босими пальчиками метаючи подарунок смерті, верещить:
  - Прав епоха комунізму!
  Наташка розірвавши, кинувши босою ніжкою вибуховий пакет, масу китайців, в'янула:
  - За новий радянський порядок!
  Аліна, ведучи дуже точний вогонь по супротивнику, пискнула:
  - За нові рубежі комунізму, ми битимемося!
  І гола її п'ята піддала бомбардування руйнування.
  Бойові дівчата, наче іскри в них із очей сиплються.
  Ні японцям таких не підкорити, навіть разом із китайськими силами. І пруть самураї на штурм.
  І знову закидають усі підступи трупами. Але їх дуже багато, і батальйону босоногих красунь доводиться відступати.
  А японців дівчата-ніндзя є. І проти них дуже важко боротися.
  Адже вони такі блискучі, бойові і красиві. І метають босими пальчиками ніжок, презенти великої руйнівної сили.
  Дівчина-ніндзя з синім волоссям, зрубує мечами радянських солдатів і верещить:
  - За епоху правління імператора!
  Дівчина-ніндзя з жовтим волоссям, проводить млин, руйнує російських військових, і харчує:
  - Слава епосі банзай!
  Дівчина-ніндзя з червоним волоссям, застосувала прийом вертоліт, зрізала радянського офіцера і в'янула:
  - Ми завжди перемагаємо!
  Дівчина-ніндзя з білим волоссям, застосувала прийом метелика, зрубала трьох російських солдатів, кинула босими пальчиками ніжок горошинку. Та вибухнула і перевернула тридцятьчетвірку.
  Войовниця пискнула:
  - За новий японський порядок!
  Такі ось дівчата тут чудові і адже реально круті ... І Червона армія на Далекому Сході зустріла серйозного ворога.
  Але в центрі радянські війська завдають раптового удару в напрямку Ржева.
  Тут екіпаж Єлизавети вперше бореться на новому танку ІС-2. Машина, з якою пов'язуються деякі надії. Зазвичай у ній п'ять членів екіпажу, але тут войовниці справляються вчотирьох.
  Єлизавета стріляє зі 122-міліметрової зброї. Вбивчої сили летить руйнівний снаряд. Описує дугу і вражає з великої дистанції Т-4.
  Єлизавета вигукує:
  - Ось це я добре лупнула!
  Катерина у відповідь заряджає, використовує босі пальчики ніжок, і досадою зауважує:
  - А гармата то не надто скорострільна!
  Єлизавета з цим погодилася:
  - Не ідеальний винищувач танків!
  Олена, яка допомагала босими ніжками зарядити зброю, зазначила:
  - Зате забійна!
  І ось пальнула Катерина. І снаряд вразив у борт з великої відстані "Пантеру". Та забійна гармата ...
  Катерина зазначила:
  - У нас багато енергії та азарту!
  Олена із цим погодилася:
  - Дуже багато! Слава Росії!
  Єфрасія також зазначила:
  - Огляд у цієї машини слабка дівчини. Як ви з неї стріляєте?
  Олена логічно зазначила:
  - А це у нас так око накидане! Якщо вже б'ємо, то б'ємо!
  І воїни хором заспівали:
  - Ми не боятися і завжди битимемося!
  . РОЗДІЛ Љ 7.
  21 квітня Астрахань досі залишалася частково під контролем радянських військ. Німця не вдалося нею повністю взяти.
  Рельєф місцевості дозволяв тут добре оборонятися. І німці вирішили змінити тактику. Замість атак перейшли до бомбардувань та обстрілів.
  Оленка та її команда сховалися в бункер і перечікували масований обстріл.
  Дівчата їх якраз шість, грали у карти. Тримали колоди босими пальчиками ніжок та вели дискусію.
  Анюта сердито відзначила:
  - На Кавказі залишився не взятим лише Єреван. У цьому лише наш останній острівець у цьому регіоні. А що буде згодом?
  Оленка логічно припустила:
  - Найімовірніше підуть на Москву. У цьому їхнє кредо!
  Алла помітила зітхнувши:
  - Сили дуже нерівні... Ми реально програємо війну, і в нас не вистачає солдатів!
  Марія логічно наголосила:
  - І фашисти зазнають втрат! Їм проти нас не встояти!
  Мотрона висловила думку, кинувши босими пальчиками ніжок, карту:
  - Ми народжені перемагати і неодмінно переможемо, я це знаю!
  Маруся погодилася, відбиваючи від суперниці за допомогою босих пальчиків ніжок:
  - Звісно, сумнівів немає!
  Оленка не настільки оптимістична, кидаючи карту голою, засмаглою ніжкою:
  - Можливо, нам дівчата доведеться жити під окупацією, але я вірю, ми, безперечно, переможемо!
  Анюта рішуче заявила:
  - Можна й партизанськими методами воювати, і буде дуже гарно, коли воювали з такими круто!
  Алла агресивно відзначила:
  - Воювати слід активніше!
  Дівчата затупили розмову. Потім переклали на іншу тему.
  Маруся помітила з досадою:
  - Ось кількість віруючих людей зростає. Попри всяку логіку!
  Анюта на це заперечила:
  - Ніхто не довів ще, що Бога немає. І не може довести протилежного. Тож тут можна сперечатися до нескінченності.
  Оленка підтвердила:
  - І сперечатися тут безглуздо і марно!
  Алла з цим погодилася:
  - Та без користі ця розмова. Тим більше, якщо Бог є, то Він такий, що краще йому і не бути!
  Мотрона хихікнула і відзначила:
  - Краще такому Богові й не бути! А поки давайте заспіваємо!
  І дівчата хором заспівали;
  Ми дівчата, вступаючи до комсомолу,
  Давали клятву вірою бути Вітчизні.
  Щоб чекав на фашистів лютий розгром,
  Ну, а Росії жити за комунізму!
  
  Адже з нами Ленін, наче як метал,
  З бронзи хтось міцніший за всяку сталь...
  Перевернути світи я так мріяв,
  Як заповів великий геній Сталін!
  
  Ми зробимо Вітчизну крутіше,
  І вище зірок Батьківщину піднімемо...
  Нехай буде з комсомолками успіх,
  Хоч ножі у нас зовсім босі!
  
  Фашист напав на Батьківщину мою,
  Зі сходу нахабно лізуть самураї...
  Я люблю Ісуса зі Сталіним,
  І супостата вірю, пошматаємо!
  
  Адже з нами знаменитий Бог Сварог,
  Який комунізм, жартома, збудує...
  Найсильніше у всесвіті славний Рід,
  Додасть на свідомості та волі!
  
  Ми, вірю, не здамося ніколи,
  Вітчизну не поставити на коліна.
  Товариш Сталін яскрава зірка,
  І наш учитель мудрий геній Ленін!
  
  Ми зробимо Батьківщину свою,
  Прекрасніше і променистих на планеті...
  І буде, знай забійну рушницю,
  Нехай веселяться дорослі та діти!
  
  Горі Сварог ти в серці не згорай,
  Ти покровитель усіх мечів Росії...
  Побудуємо скоро, вірю сильний рай,
  Ісус прийде святий місія!
  
  Не вірте банді Гітлера друзі,
  Що переможе вона легко і грізно.
  Треба усі єдина сім'я -
  І Батьківщину любити повір не пізно!
  
  Господь Всевишній нас усіх захистів,
  Підніме триколірний прапор над землею.
  І перетворитися хижак злісний на дичину,
  Ми зможемо впоратися і з Сатаною!
  
  Велику Батьківщину люблю,
  У всьому всесвіті немає тебе прекрасніше,
  Не продамо Росію по рублю,
  Побудуємо у світобудові мир та щастя!
  
  В ім'я нашої Батьківщини мрія,
  Здійметься велика Росія...
  Все інше просто суєта,
  І буде з нами нова месія!
  
  О Лада всемогутня моя,
  Любов і світ ти подаруєш російську ...
  До тебе я звертаюся так благаючи,
  І якщо треба блискавкою вдариш!
  
  Марія Богородиця небес,
  Всесвіту подарувала Ісуса.
  Заради тебе великий Бог воскрес,
  Не втратили люди правильно смаку!
  
  Зауважте комсомолки такі,
  Богів Росії сильно поважають...
  Ми Батьківщини великі сини,
  Адже росіяни завжди перемагають!
  
  Молитися треба Батьківщині друзі,
  Перун, Ярило, і Сварог могутні...
  Ми будемо дуже сильні чоловіки,
  І рознесемо на небі навіть хмари!
  
  Ось ворог уже відкинуто від Москви,
  Ви зробили фашистам дуже боляче.
  Ми Ісусові зі Сталіним вірні,
  Буде танків із гарматами досить!
  
  Ні, ворог не зможе російських приборкати,
  Оскільки наші воїни всесильні.
  Іспити, здаючи, лише на п'ять,
  Щоб кожен хлопчик був би дуже сильний!
  
  Повір буде славним Сталінград,
  І ми його від натиску втримаємо.
  Прийде переможний витязей розклад,
  Хоч ллється кров потоком нестримним!
  
  Дівчата по морозу босоніж,
  Біжуть, своїми п'ятами миготить...
  І по фашистах вріжуть кулаком,
  Розплющений буде нелюдимий Каїн!
  
  Все буде, знайте люди добре,
  Ми в космосі, сузір'я відкриємо.
  Адже сумніватися у доблесті грішно,
  І буде людина на Божому троні!
  
  Наукою скоро мертвих воскресимо,
  Зуміємо стати молодшою і красивішою.
  Над нами золотокрилий херувим,
  Моїй прекрасній матері-Росії!
  Дівчата добре заспівали цілу поему і босими ніжками продовжили гру в карти.
  22 квітня святкували день народження Леніна. Випили дівчата розведеного з водою та кави спирту і промуркотіли собі під ніс.
  Червона Армія проводила в центрі чергову рахунок Ржевсько-Сичівську операцію. Німці сиділи в обороні та відбивалися. Билися нові радянські танки Т-34-85 та ІС-2. Остання машина часто застрявала у бруді. Та й броню "Тигра"-2 і важчих "кішок" не брала в чоло. "Пантера"-2 теж могла бути пробита тільки поблизу.
  Найнімецькіша машина пробила радянську з більшої дистанції.
  Гітлер загалом був задоволений "Пантерою"-2, яка задовільно захищена, та непогана ходовими якостями та озброєнням. Але вимагав створити танк, який був би захищений краще, і при цьому непогано їздив.
  "Маус" в даному випадку себе показав машиною неефективною. Е-100 активно розроблялася у рамках серії "Е". Розташування двигуна та трансмісії передбачалося зробити разом, а вежу вже й більш похилу як і корпус. Товщина броні залишалася порівнянною з "Маусом" як і озброєння, але вага мала за рахунок висоти зменшитися до 130 тонн. Двигун у своїй навпаки мав би стати сильнішим на 1500 кінських сил, і танку задовільний рухливість.
  І взагалі серія "Є" мала стати танками нового покоління. З нижчими силуетами, з великими кутами раціонального нахилу, потужними гарматами та двигунами, щільним компонуванням.
  Втім, поки що німці й так мали машини непогані. "Пантера"-2 витісняла колишню модель. З'явився і новий "Тигр"-2 з потужнішим двигуном, вузькою вежею. Краще захищений та легший вагою.
  Тож на місці фашисти не сиділи.
  24 квітня 1944 року, перший німецький реактивний бомбардувальник "Арадо", завдав удару презентом смерті по Москві. Він скинув бомбу з великої висоти і легко випередив радянські винищувачі.
  Гітлер заявив, що тепер СРСР не має шансів, і скоро буде кінець Червоної армії.
  25 квітня розпочався новий штурм Астрахані. У бою взяла участь перша землерийна машина: підземний танк.
  На ньому билися дві дівчини-німкені: Мерседес і Дора. Воїтельки випробували підземну модель, що рухалася у ґрунті.
  Поки що досить легкий так із короткоствольною гарматою 75-міліметрів калібр та чотирма кулеметами.
  Дівчата тягнуть машини по ґрунту. Крутяться свердла, розрізаючи породу. Рух досить повільний сім кілометрів на годину, для техніки під землею це і непогано.
  Мерседес натискає босими пальчиками ніжок на перший у німецькій армії джойстик. Це дуже зручно в управлінні та вимовляє:
  - Ось наша німецька наука як досягла успіху!
  Дора з цим погодилася:
  - Так, ми вже багато вміємо! Наша міць дуже велика!
  І теж керує за допомогою джойстика. Дівчата випробовують спеціальну машину з радаром.
  Ось попереду радянська батарея і під неї можна і поринути.
  Мерседес, вискалив зубки, зауважує:
  - Ми збудуємо новий порядок!
  І ось машина гітлерівців виринає. Уламково-фугасний снаряд б'є по радянських гарматах. І вражає солдатів Червоної Армії.
  Дора зі смішком вимовляє:
  - Та славитись великий реваншизм!
  І босими пальчиками ніжок робить точні постріли. Вражає супротивника і пищить:
  - Слава новій мрії!
  Мерседес строчить з кулеметів, і завивання вимовляє:
  - За епоху великих мрій!
  Дівчата сміються та аплодують самі собі. Ось такі вони агресивні та дуже прудкі войовниці.
  Дона агресивно зауважує:
  - У світі багато є хорошого!
  І босими пальчиками ніжок натискає на кнопки і знову стріляє, за радянськими артилеристами.
  Мерседес підтверджує з посмішкою:
  - І буде ще кращим!
  І теж стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок. Ось як палять ці бойові дівчата.
  Ну що ж ще один пристрій для війни...
  Натиск гітлерівців на Астрахань все зростає.
  Усі підступи відрізані... І радянські війська змушені на 1 травня 1944 року поступитися завершивши тривалу, героїчну оборону міста. Пала і ця твердиня.
  Гітлерівці падіння Астрахані відзначали салютом. Але все ж таки оборона не пройшла даремно. І фрицям знадобився деякий час для поповнення військ та підтягування резервів.
  Фюрер планував наступати у напрямі Саратова і далі вздовж Волги з глибоким обходом Москви.
  Але поки що німці перегруповували сили, підтягували резерви. А бої кипіли у повітрі.
  Німецька авіація намагалася закріпити свою перевагу. Бойові випробування МЕ-262 виявили недостатню надійність цієї машини та її часті аварії, а також проблеми з маневреністю. Тож поки що ідей про повну заміну цим літаком німецьких частин не було. ТА-152 навпаки показав себе чудовою для свого часу машиною і дедалі активніше впроваджувався. МЕ-309 та МЕ-109 залишалися в строю.
  Реактивний ракетний МЕ-163 показав себе непоганим винищувачем для бою, але замалий польотний час унеможливлював його бойове використання.
  Успішнішим виявився реактивний бомбардувальник "Арадо", який через високу швидкість майже неможливо було збити зенітками, а радянським винищувачам його не під силу наздогнати. Непоганими були реактивні розвідники. Йшла розробка німцями та інших машин. Наприклад ХЕ-162, винищувача легшого ніж МЕ-262, простого у виробництві, дешевого та маневреного, щоб його робити здебільшого з дерева. та інших винищувачів. І МЕ-1010 і ТА-183... І досконалішої та надійнішої модифікації МЕ-262 Х. І винищувачів безхвостих "Гота", і багато чого ще.
  Втім, поки й гвинтові німецькі винищувачі були набагато сильнішими за радянські машини. Які за якістю падали, і були слабенькі і двигунами та озброєнням. Мало того, ЯК-9 був ще спрощений і на нього тепер ставили лише одну авіаційну 20-міліметрову гармату, відмовившись від кулемета. Це здешевило та спростило виробництво та дозволило знизити вагу.
  Все одно кулемет проти німецьких літаків слабенький. Поки що СРСР було дозволити собі виробляти досконаліші моделі машин і пасів у швидкості і озброєнні перед гітлерівцями. Вища вага машин і створювала проблеми з маневреністю.
  А нестача пального знижувала льотну підготовку крилатого складу.
  Альвіна і Альбіна, освоївши потужні по озброєнню МЕ-309 з пристойною швидкістю, не хотіли сідати на МЕ-262, який занадто часто сам розбивався. А в швидкості вони і так росіян сильніші.
  Альвіна підрізаючи радянську машину, зазначила:
  - Воювати в небі цікаво!
  Альбіна за допомогою босих ніжок, навівши винищувач на ціль, і зруйнувавши його, погодилася:
  - Та ми по суті найсильніші у світі!
  І дівчата розреготалися, наче божевільні.
  Травень видався відносно спокійним. Червона армія ще намагалася зрізати Ржевський виступ.
  Єлизавета стріляла з ІС-2 по супротивниках... Радянська машина лише у верхній частині чола корпусу мала непоганий захист. Лоб башти захищений недостатньо. І його пробивають навіть зблизька гармати Т-4. Втім, останній танк у травні остаточно зняли з виробництва, як і "Пантеру" та звичайний "Лев" та "Маус". Тепер у серії "Патера"-2 та "Тигр"-2 максимально уніфіковані та зі подібним озброєнням.
  Дані машини в лоб захищені добре, у борти слабенько, і відрізняються більше за вагою. Їхні ходові якості з новими моторами прийнятні для військових. Але й ці танки тимчасові... Готуються їм на заміну "Пантера"-3 та "Тигр"-3 із серії "Е". З більш щільним компонуванням, з розташуванням двигуна і трансмісії одним блоком і поперек, з легкою, спрощеною, і разом з тим ходовою частиною, що проходить і легко ремонтується.
  Нові машини повинні бути краще захищені, але без збільшення помітної ваги.
  Щодо озброєння, то тут єдності немає. У радянських танків броня не надто товста і низької якості. І ставити великий калібр зброї немає сенсу. 88-міліметрова гармата військових цілком влаштовує. Вона тридцятьчетвірки бере з чотирьох кілометрів, а ІС-2 з трохи ближче. Так що йдуть розробки.
  У СРСР треба чимось відповісти. Але ось чим, поки що незрозуміло... Є плани щодо створення СУ-100. Ця самохідка просто ефективна, і з пробивною дією. З нею деякі надії і пов'язані, на боротьбу зі зростаючими важкими танками Третього Рейху. Але її ще слід зробити як і снаряди для такого монстра, так і налагодити серійне виробництво гармати, що в умовах воєнного часу не надто, то реально.
  Але на Т-34-85 бореться танковий екіпаж Єлизавети. І дівчата босоніж і в бікіні хоробро б'ються.
  Єлизавета стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок по гітлерівцях і пробиває "Пантеру" в борт, промовляючи:
  - За великий комунізм!
  І їхня тридцятьчетвірка підскакує і стрімко розвертається, ведучи вогонь.
  Катерина теж дуже влучно стріляє у противника. Пробиває його в борт застарілий танк Т-4, і верещить:
  - Слава лицарям СРСР!
  І знову підморгує подругам. Таке ось войовниче вийшло дівчисько.
  Олена теж стріляє у ворога. Його дуже влучно пробиває, в даному випадку розбивши ковзанку "Тигр"-2 і реве на все горло:
  - За Русь святу!
  Єфрасія влучно веде вогонь по супротивнику. Робить точний постріл у борт ворога, пробиває метал і верещить:
  - За святий комунізм!
  І дівчата свій танк розвертають упевнено та відхиляються від влучень снарядів. Не так просто дівчат подолати.
  Ось проти них з'явився новітній та грізний "Лев"-2. Такий танк спробуй пробити, і він намагається вразити тридцятьчетвірку.
  І з дистанції куляє.
  Єлизавет у відповідь прочирикала:
  - Брешеш не візьмеш!
  І посилає снаряд до танка "Лев"-2 з великої дистанції. Потрапить йому в лоба.
  Гітлерівець огризається.
  Тоді Катерина знову стріляє, використовуючи босі пальчики ніжок у супротивника, і цього разу, снаряд, описавши дуг, ніби потрапив фашисту у довгий ствол гармати.
  Катерина проворкувала:
  - Влучне око, косі руки, це не про нас!
  Німець, втративши ствол, почав швидко розвертатися і йти. "Лев"-2 - перший німецький танк, в якому трансмісія і двигун розташовані спереду одним блоком, а коробка передач на самому моторі.
  Це дозволило знизити йому висоту і зменшити вагу, піднявши суттєво швидкість. І тому "Лев"-2 йшов, і мав шанс розірвати дистанцію...
  Олена за допомогою босих пальчиків ніжок навела зброю, взяла і пальнула у супротивника. Снаряд потрапив у корму корпусу "Лева", але пішов у рикошет.
  Олена прогарчала:
  - Чорт дистанція велика. Ми його так не дістанемо!
  Катерина пробулькала, скеля зубки:
  - "Лев", дівча це "Лев", як нам не прикро! Скоро знаю друзі, буде дуже соромно!
  І їхній танк довбав по Т-3, цей танк якраз повернувся бортом, і його можна вразити з великої дистанції.
  А дівчина стріляла за допомогою босих пальчиків ніжок і проворкувала:
  - Слава епосі комунізму на землі!
  Єфрасія з досадою відзначила, ведучи вогонь по супротивнику і використовуючи голі п'яти:
  - Наша Батьківщина сильна, охороняє світ вона!
  Єлизавета прочирикала, скелячи зубки, і заспівала, пишучи на ходу цілу поему:
  Нас не здолає Сатана,
  Батьківщина моя найкрасивіша на світі,
  Славитися красива країна....
  Будуть щасливі в ній дорослі та діти!
  
  Нехай у ній пишно конвалії цвітуть,
  І пристойний гімн грають херувими.
  Фюреру прийде капут,
  Росіяни у боях непереможні!
  
  Комсомолки босі біжать,
  Голою п'ятою тупотять по снігу.
  Гітлер ти на вигляд тільки крут,
  Я тобі переїду на танку!
  
  Чи зможемо ми нацистів здолати,
  Як завжди ми босоніж дівчата...
  Найгрізніший витязь наш ведмідь,
  Він замочить усіх із автомата!
  
  Ні, ми дівки дуже вже круті,
  Усіх ворогів буквально розриваємо...
  Наші пазурі, зуби, кулаки...
  Ми побудуємо місце у чудовому раї!
  
  Вірю, буде класний комунізм,
  У ньому цвіте країна, повір порад.
  І зникне сумний нацизм,
  Стануть, вірю, подвиги оспівані!
  
  Зацвіте, я вірю бурхливо край,
  Від перемоги знову ми до перемоги...
  Перемоги японців Микола,
  Самурая за підлості відповість!
  
  Не дамо себе ми нахилити,
  Зламаємо ворогів одним ударом...
  Перетворитися нехай мисливець на дичину,
  Скрушували вермахт ми недарма!
  
  
  Нам здаватися вірте не з руки,
  Росіяни завжди вміли битися.
  Нагострили зі сталі ми багнети,
  Чи стане фюрер образом паяця!
  
  Ось яка Батьківщина моя,
  У ній гармонійка російська грає...
  Всі народи дружна сім'я,
  Авель тріумфує, а не Каїн!
  
  Скоро буде у славі СРСР,
  Хоч супротивник наш жорстокий, підступний...
  Ми покажемо доблесті приклад,
  Буде російських дух у боях уславлений!
  . РОЗДІЛ Љ 8.
  Травень 1944 року проносився швидко... Альбіна та Альвіна набирали рахунки на літаках.
  Вони дівчата, які наче на крилах херувимів мчать.
  Альбіна босими пальчиками ніжок збиває російський літак, і верещить:
  - За Третій Рейх!
  Альвіна теж босонога і в бікіні збиває радянський літак, розколює його на частини і верещить:
  - За арійський комунізм!
  Після чого дівчата, використовуючи 37-міліметрову гармату, почали стріляти і по радянських танках.
  Підбивають тридцятьчетвірку і верещать:
  - Ми такі круті!
  Альбіна голою, круглою п'яточкою тисне на педаль і щебече:
  - Славитись нехай комунізм!
  І пробиває радянську машину.
  Альвіна теж стріляє в супротивника влучно, підбиває його і верещить, скелячи зубки:
  - Наша, щоправда, у кулаку!
  Такі ось дівчата дотепні... І трощать радянські полки... От наприклад, ІС-2 їм попався. Так вони на нього з повітря, і як цвяхнули з авіаційної гармати. Пробили метал, і змусили танк горіти. А бойові комплекти детонувати.
  Альбіна прочирикала на все горло:
  - Дівчина любить вбивати! Ось це дівка!
  Альвіна прошипіла, скелячи перлинні зубки:
  - Слава нашій Вітчизні! За комунізм!
  Дівчата так і взялися за тоталітарне винищення противників.
  І Червону армію впевнено громили.
  А Герда билася на екіпажі своєї "Пантери"-2 та займалася тотальним знищенням.
  Дівчина босими пальчиками ніжок навела гармату. Збила тридцятьчетвірку і проревела:
  - За велич комунізму арійською!
  Шарлотта також пальнула босими пальчиками ніжок по радянському танку, розбила броню і в'янула:
  - За великі успіхи у світі!
  Довбанула без довгих церемоній і Христина. Так це влучно зробила, прошибла, радянську тридцятьчетвірку голою п'ятою і в'якнула:
  - За великі межі!
  Магда теж по черзі випустила снаряд і проворкувала:
  - За новий арійський порядок!
  Після чого дівчата взяли і хором заспівали:
  - Усі ми скінхеди фанати свободи, б'ємось за новий порядок! Скоро арійськими стануть народи, б'ємося вогнем та мечем!
  Войовниці, треба сказати, виявилися вельми бойовими. І якщо вже й збивають супротивника, то до кінця.
  Радянський Союз під ударами перевищує сили. Японія напирає зі сходу.
  Дві японські льотчиці Тошиба та Тойота з повітря атакують радянські позиції.
  Обидві японки дуже красиві і босоніж і в бікіні.
  Тошиба робить захід з повітря, пробиває дах радянського танка і реве:
  - Я є монстр із японського пекла!
  Тойота натискаючи пальчиками босої ноги на педаль, і зрубуючи супротивника, верещить:
  - За велич ідей Японії!
  Такі ось дівчата чудові. І трощать ворогів дуже навіть активно.
  А СРСР реально самураям програє. І це зрозуміло чому. Де встояти проти такого фанатизму та техніки.
  Дівчата японські ось на легких, але моторних танках прориваються і Червону армію безпосередньо молотять.
  Танкові частини це не жарт.
  Тошиба з повітря кинула на радянські позиції бомбу, і пара гармат підлетіла вгору і прочирикала:
  - За великий комунізм!
  Після чого розреготається.
  Тойота у польоті відзначила:
  - Дивні у російських боги. Поклоняються людині, розп'ятій на хресті, і вважають її Богом. Навіть якось стає смішно!
  Тошиба хихикнула у відповідь, помітивши:
  - А ми самі скоро станемо богами та продовжимо еволюцію своєї Божественності!
  І дівчата дуже охоче засміються.
  Тойота зі смішком відзначила:
  - У єдності наша сила!
  Тошиба це агресивно підтвердила:
  - Наша сила, наш кулак!
  І знову з неба вони як обрушать на противника потік авіаційних снарядів, пробиваючи тридцятьчетвірки.
  Ось це дівки бойові і кажуть ще якісь. Японія всіх зжере та спалить.
  А коли катують піонера, то й зовсім виходить украй агресивно.
  Особливо якщо хлопчику смажити п'ята. Це і зовсім що не є супердія ...
  І дівчата кричать на все горло.
  А радянські дівчата теж борються мужньо та збивають супротивників. І діють із випередженням та таранами.
  Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова дуже активні у небі красуні.
  І збивають нацистів хоч у тих і літаки сильніші.
  Анастасія босими пальчиками ніжок тисне на гашетки та співає:
  - Сильним бути непогано, що й казати!
  Акуліна голою п'ятою тисне на гашетку і підтверджує:
  - Будемо ми фашистів дуже міцно бити!
  І обидві дівчата заспівали:
  - Кріпенько, міцненько, дуже міцно бити! Кріпенько, міцненько, дуже міцно бити!
  Після чого воїнки стали читати крилаті афоризми, що скакали, немов коні чи точніше молоді жеребці;
  Політик часто буває, щоб надіти на виборців хомут!
  Піваючись політик, тисне виборців наче курей!
  Політик мріє в'їхати на білому коні, щоб вдягнути на виборця хомут!
  Лисиця невелика іклами, і бажаючи проковтнути, їх взагалі ховає!
  Політик, який багато розмовляє про людинолюбство - типовий людожер!
  І ведмедя можна заколисати солодким як мед промовами!
  Для алкаша гірка горілка солодша за мед!
  Кравець збреше і не почервоніє, політик "почервоніє" і збреше!
  Жінка, скинувши туфлі, взує чоловіка, до рівня босяка!
  Хочеш стати ближчим до Бога - вкороті жадібність!
  Навіть у видимій байдужості Всевишнього укладено кохання - адже дітям насамперед хочеться вирватися з-під опіки батьків!
  Бог зволікає з покаранням зла, щоб дати шанс грішникові!
  Талант і працьовитість як чоловік і дружина - народжують успіх лише у парі!
  Навіть мед гіркий - якщо в ньому тонеш!
  Обман як вино і нудно і солодко і зупинитися важко!
  Кохання як осколковий снаряд - розриває серце, стрясає мізки, вивертає кишені, виходить боком!
  Людина в чомусь дорівнює богу - Всевишній створив всесвіт, а людина породила дурість: те й інше нескінченно!
  Успіх хтось будує на крові - чекає доля колотої свині. Свої соратники з'їдять - сумний агресії результат!
  Деколи найкращий спосіб підтримати репутацію - петля на шиї! Принаймні не дасть впасти!
  Під ведмедем довго не полежиш - розчавить!
  Деколи дружина як мамонт замість ковдри!
  Письменник що прагне потиснути купюри - не посіє доброго, вічного!
  Країна без закону - як тіло без скелета! Тільки щоб йому не закостеніти - потрібні вибори!
  Хочеш створити шедевр - забудь про гонорар!
  Найвправніший обман - коли ти не брешеш, але тобі ніхто не вірить!
  Звичайно, поразка обіцяє великі біди, але це лише відображення майбутньої перемоги!
  У битві приносить перемогу - доблесть та гарна розвідка.
  Щоб бити, треба спершу побачити куди!
  Розвідник - коваль перемоги!
  Покалічити може будь-який дурень - вилікувати не кожен розумний!
  Багато грубих катів - лікарів, що мало лікують!
  Кому лікарі, а кому кати!
  Без болю немає доблесті - без доблесті немає перемоги!
  Ідеї комунізму - межа ідіотизму: якщо за їх реалізацію беруться гарячі голови та холодні серця!
  Комунізм це світло, але тих, хто надто умаслився, спалює!
  Якщо не вистачає терпіння - допомагає спів!
  Народ як залізо - доки не охолонув, надавай потрібну форму!
  Хочеш стати популярним - частіше застосовуй силу!
  Рейтинг як пекельна трава - росте, коли поливаєш сльозами та кров'ю!
  Народ як бур'ян - чим більше топчеш, тим вище тягнеться!
  Єдність - ключ до перемоги!
  Дисципліна - інструмент перемоги! Розум на ньому грає!
  Єдність, мужність, безкорисливість - ключі до перемоги, свободи, щастя! Без дисципліни немає армії, а без армії не здобути свободи!
  Праця зробила нас сильнішою, помножена на думку дасть свободу, а разом з успіхом принесе щастя!
  Командир як вершина піраміди - повинен бути тільки один, інакше навіть така міцна конструкція звалиться!
  Знатність роду має таке саме відношення до відваги, як довжина волосся до розуму!
  Жодна звитяга предків не допоможе боягузові!
  Клинок із найміцнішої сталі іржавіє в руках базіка і труса!
  Найстрашніша зброя - Біблія в руках негідника!
  Головне багатство чоловіка: потенція, вона й основна причина руйнувань!
  Найкраща професія - проституція, поєднуєш приємне з корисним і щоразу новий партнер - жодної рутини!
  Родовід героя - можна повік хвалитися, а потрапив на поле бою - в тил боягузливо мчить!
  Пляшка горілки як граната - збиває з ніг, відбиває мізки, дробить нутрощі!
  Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустіє гаманець!
  Справді вільна людина підпорядковується трьом речам - розуму, любові, Богу!
  Кохання як троянда - цвіте не довго, а ранить боляче!
  Раб у душі підкорений - пристрастям, похоті, божим слугам!
  Удача хитка як пісок - лише працелюбність зв'яже її цементом!
  Кухоль вина як океан - захопившись, втрачаєш під ногами ґрунт!
  Жінки люблять чоловічу силу, тільки не в тому випадку, коли випробовують на собі!
  Кохання як човен, якщо загребати надто жваво перевернеться і втопиться!
  У пору вводить статтю - спокушання малолітками дорослих!
  На кохання не одягнеш наручники!
  Що природно - те не злочинно!
  Любов почуття ніжне, але не втримають найтовстіші пута!
  Якби всі закони працювали, країна перетворилася на каталажку, де охорону набирають із зарубіжжя!
  Принцип невідворотності покарання працює тому, що сам себе не заарештуєш!
  Лікарі не повинні проходити смугу перешкод. Після неї тремтітимуть руки, і заплітатиметься язик і склянка горілки на відміну від бодуна не допоможе!
  Немає нічого стомлюючого - тривалого неробства!
  Наукове відкриття: замишляється прогресивно - втілюється агресивно!
  Не місце дума для роздумів, а місце сварки та божевілля!
  Всі біди людства походять з егоїзму, благоденство можливе лише спільними зусиллями!
  Людина без колективу як вугілля, без багаття - дає мало світла і швидко гасне!
  Батьківщина зігріває - краще багаття!
  І тварині краще у стаді!
  Логіка не повинна служити інстинктам - розум похоті!
  Буде війна - буде й подвиг!
  М'язи без мізків, це жменька м'яса - якою плаче сковорідка!
  З двох дуелянтів один дурень, інший негідник!
  Чим вище злетіла людина, тим більше вона незадоволена своїм становищем!
  Залишившись одна, собака сумує за палицею господаря!
  Крила має лише той - чий розум не звик плазати!
  Погано коли ти один як сноб!
  Ти самотній, а ворогів легіон!
  Навіть слона може з'їсти клоп!
  Якщо клопів не один мільйон!
  Лідер країни має бути людям братом, а не братаном!
  . Найлегше знайти сухий камінь в океані, ніж винахід, який не намагалися використовувати у військових цілях!
  Перемога як жінка приваблює блиском, але відлякує ціною!
  Вогонь бог війни і як інші боги потребує уваги та жертв!
  Один меч, як крапля дощу, впаде і розлетиться, а коли їх багато перемога народиться!
  Тільки не співай - за упокій!
  На душі сумно - у животі порожньо!
  Спочатку миска, а потім думки!
  Перемога варта честі!
  Честь поняття відносне і має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатів!
  Хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло!
  Труби мовчать, бо співають клинки - сталь міцніша і дзвінкіша за мідь!
  Військо без командирів, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Втеча скоріше дурість, ніж боягузтво! Адже найбільше солдатів гине не в сутичці, а під час переслідування!
  Війна схожа на гру в доміно, тільки биті кісточки вже не зібрати - земля тримає!
  Переслідування перетворює воїна на ката, труса на сміливця, скромного на зухвальця!
  Фантастика - змагання безглуздя і абсурду! При цьому немає більш наукового та логічного жанру!
  На війні як в опері - кожен співає своє, тільки суфлер може бути шпигуном!
  Сучасні жінки прощають чоловікові все - окрім бідності!
  Знаєш, чим шпигуни відрізняються від розвідників?
  Знаю! У нас одні розвідники - у іноземців суцільні шпигуни!
  З чим краще порожньою головою чи порожнім гаманцем? Звичайно, з порожньою головою - не так помітно!
  Розум - найкращий збирач багатств!
  Розум і успіх: закохана пара - народжують успіх, багатство, становище, але швидко розходяться!
  Гордим чоловікам легше слухати поради, коли їх дає жінка - якщо це не дружина!
  Мудра дружина - вартує цілого стану! А заповзятлива дружина може його відсудити!
  Хто цінує в людині особистість, а хто готівку!
  Людство можуть занапастити дві речі - комп'ютери та комп'ютерники. Перші атрофують розум, другі цим не зможуть скористатися!
  На війні та граната товаришу!
  Взагалі граната, яка розповідає анекдоти, це як яйце Фаберже, використане для колки горіхів!
  Талант, як і душу: неможливо відібрати, але можна занапастити!
  Помста не варта честі - відплата порядності!
  Заздрість зародок злочину, користь полив, неробство-підживлення!
  Лінь - найгірше з усіх злочинів!
  Краще померти з мечем гідно - ніж жити віл гнаний батогом у стійло!
  На війні відвага здатна побити хитрість, але хитрощі ніколи не побити відвагу!
  Війна життя робить жахливим, а смерть гідною і прекрасною!
  Скромність для полководця якість рідкісна, але від цього ще цінніша!
  - Шакав співзвучно слову кал!
  У лева над шакалом лише одна перевага - можливість гідно померти!
  Техніка - кат доблесті!
  - Але ж не так! Насправді, чим вищий рівень техніки, чим більшого розуму та винахідливості потрібно на полі бою!
  Де починаються інтереси Батьківщини, закінчується особисте благополуччя!
  Свобода має поєднуватися з дисципліною. Анархія - антипод свободи!
  Ланцюга пам'ять - найкращий наставник! Взагалі мечем можна здобути свободу, але тільки за допомогою розуму її можна втримати!
  - Коли сильний воїн іншого врятує, за це не потрібна особлива шана!
  Адже доблесть коли в серці твоєму горить, на захист рабів ти піднімеш свій щит!
  Підлість підонка не виправдання чесному, тому що наявність бруду не виправдовує бруднулю!
  Кохання ніколи не обходиться дешево - особливо якщо платять не гаманцем, а душею!
  Єдине, що може виправдати пролиту кров, якщо в результаті перестають литися сльози!
  Хто служить за гроші, ніколи не зможуть зрівнятися в бою з тими, ким рухає хоробре серце та прагнення свободи!
  Сльозинка дитини тим і небезпечна, що перетворюється на бурхливий потік, що змиває цивілізації!
  Посада командира це не зайва пайка, а додаткова відповідальність та тяжка ноша!
  Невідомо що важливіше - нагодувати всіх голодних чи втерти сльозу одній дитині!
  Золото м'якше стали, але вірніше вражає серце!
  Чи не зброя робить сильним солдата, а солдат зброя!
  Дівчата гострити афоризмами художники. І якщо вже починають трощити супротивника, то тому від них не врятуватися.
  Наприкінці травня 1944 року розпочався наступ гітлерівців у напрямку Саратова.
  У боях взяв участь "Штурмльов", машина на шасі колишнього "Лева", з бомбометом ще потужнішим із калібром у 450-міліметрів, який все буквально зминає та руйнує, розриваючи та пробиваючи колосальної сили воронки.
  А така реактивна ракета одразу цілий квартал візьме і зб'є.
  "Штурмльов" під керівництвом команди німецьких дівчат стріляє за радянськими позиціями.
  Джейн підморгує подругами, і тупаючи босими ніжками, вимовляє:
  - Ми ворогів капітально змітаємо, і перетворюємо їх на типові труни!
  Грінгета підморгує у відповідь, натискає босою ніжкою на важіль і верещить:
  - Ми гратимемо і перемагатимемо ворогів!
  Маланья відзначила:
  - Проти машини "Штурмльов", будь-які радянські укріплення безсилі!
  Моніка, вдаривши голою п'ятою, підтвердила:
  - Ми реально народжені для перемоги!
  Джейн вивела:
  - У війни не жіноче обличчя, але фізіономія, що приваблює любителів гострих відчуттів!
  Грінґета стріляючи по радянських частинах із кулемета, видала:
  - Жінка це голубка, яка впивається в чоловіка-дятла шулікою!
  Моніка, ведучи вогонь з російських солдатів, відзначила:
  - У жінки завжди сім п'ятниць на тижні, а без недільного подарунка від подружнього обов'язку завжди вихідний!
  Маланья, хихикнувши, відповіла:
  - Бог не у всьому всесильний, жінку переспорити він безсилий!
  Джейн з цим погодилася, вистріливши за допомогою босих пальчиків ніжок:
  - Бог хоч всемогутній, але не в силах заткнути жінці рота, а політику впасти!
  Грінгета логічно помітила, пальнув голою п'ятою натискаючи:
  - У політика немає совісті, у жінки почуття міри, а у жінки-політика всі почуття без міри!
  Моніка, пострілюючи по радянських військах, і вражаючи їх на смерть, зазначила:
  - Жінка це квітка, колюча як троянда, але солодкий її аромат, приваблює козлів та трутнів!
  Малання, довбаючи радянських солдатів і руйнуючи дзоти, пискнула:
  - Впадає в дитинство виборець, голосуючи за обридлих старих дубів із дуплами!
  Дівчата показали свою дотепність і поїхали далі.
  А зверху ще й пікірували штурмовики. І так радянські війська без зайвих проблем молотили.
  Німці стали такими крутими. І їхня оперативна майстерність підвищувалася.
  І ось хід йшли системи "Шаховий кінь", телетанки керовані радіо.
  І це для радянських солдатів було проблемою. І лупили гітлерівці Червону армію.
  Але радянські дівчата теж билися дуже мужньо.
  Бої розгорнулися за Камишин. Тут уже знову Оленка у битві.
  І її пошарпаний, але не здався батальйон.
  Оленка відзначила з усмішкою:
  - На будь-якій війні солдата життя в ціні!
  І як кине босими пальчиками ніжок гранату.
  Ось це войовниці - вищий клас...
  Анюта, стріляючи по фашистах, зазначила:
  - Російського солдата можна змусити звалитися як скошена колода, але не поставити на коліна, і змусити трястись немов осину!
  Алла, ведучи вогонь, і піддавши голою п'ятою вибуховий пакет, пискнула:
  - Не хочеш дотримуватись військової дисципліни, будеш як полонений гнути спину!
  Марія пострілюючи супротивників, босими пальчиками ніжок запустивши вбивчий бумеранг, видала:
  - У нашому світі багато бруду, лише рідкісні у ньому князі!
  Мотрона, стріляючи у противників, і зрізаючи їх чергами, а потім босою ніжкою жбурнувши гранату, зазначила:
  - У політика мова довга, але виконати їм намолочене - руки короткі!
  Маруся, ведучи вогонь по ворогові, і викошуючи шеренги німецьких та іноземних солдатів, вякнула:
  - Політик швидкий на обіцянки, повільний на виконання, просить милостиню, і за обман прощення!
  Дівчата молодці і б'ються. Але сили дуже нерівні. Руйнів багато.
  Німецький танк "Маус", хоч і не зовсім серійний, на фронтах все ще трапляється. І його гармати ревуть та стріляють. І піднімають руйнування в окопах неймовірні.
  Але проти Мауса стріляють дівчата з гармат. Хоч снаряди й відскакують наче горох. Але німці все пруть і пруть.
  І по них стріляють дуже влучно.
  Дівчата-комсомолки бігають, мелькаючи голими п'яточками, і пищать:
  - За славу Батьківщини святої!
  Віола, вистріливши по німецькій піхоті, пискнула:
  - Коли жінці не вистачає на туфлі, вона взує чоловіка босоніж!
  І дівчина розреготається та покаже мову.
  Войовниці треба сказати веселі. І якщо вже б'ють, то б'ють смертельно.
  Віола і Маргарита, майже голі в одних лише трусиках борються, підносячи снаряди і влучно стріляючи. І їх не зупинити просто так.
  Маргарита попискуючи, вимовляє:
  - Слава епосі комунізму!
  Віола агресивно підтверджує:
  - Епосі змін велика слава!
  Войовниці треба зазначити, виявилися надзвичайно агресивними дівчиськами.
  Вероніка теж підносить снаряди, мелькаючи голими, круглими п'яточками і верещить:
  - Комунізму слава!
  Ось це у них бойове вийшло осяяння. А як вони люто і з шаленством б'ються.
  А голі, засмаглі коліна мелькають.
  Тамара теж бореться. Вона вибралася із захопленого гітлерівцям Кавказу і знову у строю. Б'ється м'ясоїдним відчуттям крові. Воює з колосальною агресією.
  Тамара кидає босими пальчиками ніжок гранату, розриває фашистів і пищить:
  - Комунізм буде з нами!
  І дає влучну чергу з автомата.
  Дівчата видно творять колосальну силу чудеса. І в них пожежа, яка загрожує спалити всесвіт.
  Вероніка, стріляючи, співає:
  Цікаво ж все буде без сумніву,
  Все на світі передбачить розклад!
  І підморгує своїм сапфіровими очима.
  Тамара, стріляючи, реве:
  - Коловрат! Євпатій Коловрат! Героїв Русі збирає на сполох!
  І дала чергу з автомата. Зрізала фриців і пискнула:
  - Жінка це насамперед лисиця, яка хоче заарканити лева, але зазвичай до її ласо потрапляють осли!
  Вікторія, ведучи вогонь та босими пальчиками ніжок, жбурнувши черговий презент смерті, видала:
  - Жінка це курка, яка обожнює золоті яйця, приносячи їхньому носію тільки збиток!
  І дівчата синхронно розреготалися. Вони настільки чудово б'ються з колосальним натиском.
  Тамара зазначила, стріляючи з іноземних дивізій:
  - Жінка це курка, тільки золоті яйця вона може принести тому чоловікові, що справжній лисиця!
  Вероніка, ведучи вогонь, і скелячи зубки, додала:
  - Справжня лисиця та півня змусить нести золоті яйця!
  Маргарита, стріляючи та кидаючи босими ніжками гранати, зазначила:
  - У лисиці пазурі не лев'ячі, але три шкури вона здере і з царя звірів!
  Віола, агресивно скелячи зубки, помітила:
  - Хто розумом не лис, той і статтю не лев!
  Войовниці як видно з великими амбіціями забіяки. І якщо вже заведуть.
  Олімпіада ведучи вогонь і взяла потужними ніжками, підняла цілий ящик з вибухівкою і як його запустить. Маса гітлерівців розірвана, а гарна дівчина реве:
  - Прав СРСР, і пісню співай Люцифер! Ми всіх переможемо!
  Олімпіада втім, не забула і, пальнувши, висловитися:
  - Жінка лисиця здатна переконати будь-якого чоловіка, що він лев, розвівши як простого віслюка!
  Маргарита, стріляючи, з цим погодилася:
  - Жінка левиця лише з лисячим розумом та вовчою хваткою!
  Серафима зазначила, скошуючи противників:
  - Лев не той, хто реве, а хто багато зелені б'є!
  Віола, ведучи влучний вогонь по супротивнику, і скошуючи його, помітила:
  - Коли політик не лисиця, то з нього самого здирають три шкури та пускають на комір!
  Вікторія, скелячи зубки і підморгуючи, а потім босою ніжкою жбурнувши вбивчої сили презент смерті, видала:
  - У політика широка дупа, щоб сидіти на двох стільцях, але широтою душі він має тільки на словах!
  Олімпіада, піддавши босими, мускулистими ніжками бочку та вибухаючи танк "Лев", буркнула:
  - Танк пробивають снарядом із урановим сердечником, політик пробивається нагору без серця, але із золотим гаманцем!
  . РОЗДІЛ Љ 9.
  Камишин був залишений. І на початку червня 1944 бої розгорнулися за Саратов.
  Тут битви такі активні киплять. І також дівчата як завжди в боях. І такі симпатичні войовниці.
  Оленка бореться і скошує противників автоматними чергами і цілими шеренгами.
  Дівчина кидає гранату босими пальчиками ніжок і верещить:
  - Моя перемога нехай буде!
  І знову стріляє у ворога.
  Анюта теж пострілює у супротивника. Робить це влучно та точно. Її автомати такі заводні. І босі пальчики ніжок жбурляють вибухові пакети колосальної сили. Розривають на частини фашистів і дівчина пищить на всю горлянку.
  - За комунізм!
  Алла, ведучи вогонь по супротивнику з колосальною влучністю, і викошуючи ворогів, пищить:
  - За Батьківщину безмежне!
  І босими пальчиками ніжок, дівчина знову жбурляє гранату. Вона треба сказати бойова із бойових.
  А сама руда і в одних трусах. І веде вогонь так влучно та точно, і фриці залягають.
  Марія теж веде вогонь дуже влучно. І вона така дівка вродлива, і босими пальцями ніжок кидає вибуховий пакет, розриваючи супротивників.
  Після чого реве:
  - Прав імперія СРСР!
  Маруся також влучно стріляє, у ворогів потрапить і реве:
  - Від тайги до британських морів, наша армія найсильніша!
  І теж босою ніжкою як вистрілить.
  Далі Мотрена припустить вбивчим снарядом по супротивнику. І вразить його з точністю до ста відсотків. Природно голою п'ятою.
  Це радянські дівчата працюють, та й німецькі не відстають.
  Крістіна, Магда, Маргарет та Шелла, борються у "Пантері". Машина, хай і не ідеальна, зате зі скорострільною, далекобійною гарматою, в міру спритна, і непоганою лобовою бронею.
  Німецькі дівчата босоніж і в бікіні, незважаючи на літню спеку, точніше завдяки їй. І ведуть маневрений бій.
  Ось Христина робить постріл... Снаряд потрапляє до вежі Т-34-76 і пробиває її. Радянський танк зупиняється підбитим.
  Дівчата кричать у всі ковтки:
  - Наша взяла!
  Потім стріляє Магда. Теж лупнула красуня з золотистим волоссям.
  Так що у тридцятьчетвірки вежу зірвало.
  Дівчата-тигриці стріляють по черзі. І дуже влучно. Ось вони вразили ще один радянський танк.
  Далі вліпила Маргарет. І вразила САУ СУ-76. Спритно довбала. І заспівала:
  - Наша пекельна Німеччина сильна, охороняє світ вона!
  І як покаже мову!
  Потім довбала з гармати Шелла. Вразила радянський танк КВ-1С. Теж непогано дівчина спрацювала.
  Та четвірка воїнок у бікіні бойова та холоду не боїться. Після того, як жінки стали битися, справи у Третього Рейху пішли значно успішніше.
  Ось і в небі льотчиці Альбіна та Альвіна. Обидві красуні в бікіні і босоніж. Воюють собі на Фокке-Вульфах. А це машина дуже серйозна.
  Альбіна, стріляючи з авіагармат, вимовляє:
  - Активний крокет! Від слова круші не шкодуй!
  І як блисне сліпучою усмішкою! І зб'є одразу два радянські літаки.
  Альвіна теж зрубала авіагарматами цілих три і прочирикала:
  - Мій захід, буде смертельним та матовим!
  Після чого дівчина вишкірилася і показала зуби! Вона сама чарівність і повна феноменальної чарівності.
  Альбіна зрізає ще літак ЯК-9 і харчує:
  - А навіщо потрібні радянські льотчики?
  Альвіна збиває ЛАГГ-5 і впевнено вимовляє:
  - Щоб ми німкені набирали рахунки!
  Чудова пара дівчат. Як вони взялися за набір собі нагород. Ось уже справді проти таких красунь не попреш. Вони збивають літаки і скалять собі зубки.
  А головний секрет, це в холод, дівкам треба бути босими й у бікіні. Тоді рахунки самі прийдуть.
  І ніколи не одягайся. А тряси оголеними грудьми, і буде завжди в пошані!
  Альбіна зрізала черговий літак Червоної армії та проспівала:
  - У великій висоті та зоряній чистоті!
  І підморгнула, підстрибуючи, і смикаючи босими ніжками, ревучи:
  - У морській хвилі та лютому вогні! І в лютому і лютому вогні!
  І знову дівчисько енергійним заходом збиває літак.
  А тут Альвіна атакує супротивника. Робить це з розвороту, скеля собі зубки і пищить:
  - Я буду суперчемпіоном світу!
  І знову падає збита дівчиськом машина. І Червоної армії неабияк дістається.
  А Альбіна з диким екстазом реве:
  - Я тепер кат, а не пілот!
  Збиває черговий радянський літак, і шипить:
  - Нагинаюся над прицілом і, ракети мчать до мети, попереду ще один захід!
  Воїтелька діє гранично агресивно.
  Ось обидві дівчата атакують і наземні цілі. Альбіна пробиває тридцятьчетвірку і верещить:
  - Оце буде кінець!
  Альвіна вражає СУ-76 і шепоче:
  - До повного розгрому!
  І босою ніжкою як трусить!
  Бойові тут дівчина, а з боку СРСР теж дівчата б'ються, намагаються захистити Гур'єв куди теж пруть гітлерівські війська, наче навал скорпіона.
  Оленка боролася за Гур'єва, який штурмували гітлерівці. Відчайдушна красуня кинула босими пальчиками ніжок гранату і прочирикала:
  - Слава за Русь та партію рідну!
  Потім Наташка запустила босими пальчиками ніжок гранату і прошипіла:
  - Дівчину бережемо босу!
  Після Анюта теж пальчиками голих ніжок подарунок смерті послала, і пров'якала:
  - Чудовий удар!
  Руда Августина взяла і надіслала босою нижньою кінцівкою подарунок анігіляції і пискнула:
  - Направивши в небо радар!
  А потім і златоволоса Марія голими ніжками смерть подарувала фашистам.
  І заспівала:
  - У Мадагаскарі, у пустелі та Сахарі! Скрізь була, бачила біле світло!
  А тут уже й Маруся босими підошвами ніг цілу зв'язку, жбурне і заспіває:
  - У Фінляндії, Греції, і в Австралії, Швеції, вам скажуть, що прекрасніших дівчат цих немає!
  Та шістка дівчат боролася дуже здорово. Але Курськ все одно фриці взяли...
  Ні, не встояти проти таких переважаючих сил. Прут собі фашисти і пруть.
  А що дається взнаки підготовка нелюдів.
  Адольф Гітлер просто балдел: відчуваючи себе справжнім деспотом, якому всі підкоряються і тремтять. Та якщо хочеш сталінських успіхів, то треба й бути начебто Сталіна, без жалості і вимогливим до інших і собі( ось саме так і в такій послідовності й думав Йосип Віссаріонович!). Тепер же шерех пристойний і машина почне рухатися. Взагалі у Німеччини з урахуванням сателітів величезну перевагу над СРСР у кількості промислового обладнання, у кваліфікованій робочій силі та числу інженерів усіх рівнів. Це факт, а випуск озброєнь таки не на висоті! Відставала Німеччина від СРСР всю війну, незважаючи на всі руйнування в Росії. А чого? Звичайно, внаслідок певного бардака, що панував у різних відомствах і, особливо у військовій промисловості. Крім того, негативну роль відігравала нестача сировини, а також недооцінка потенціалу противника. Зокрема у 1940 році випуск озброєнь у Німеччині були нижчими, ніж у 1939 (якщо вважати валом з урахуванням боєприпасів), і це незважаючи на те, що вже йшла війна, і Третій Рейх взяв під контроль великі території з величезними запасами виробничих потужностей. Ну що можна сказати про організаторські здібності Гітлера? Не надто, то він блиснув у сфері військової індустрії.
  Фюрер заявив у довгій промові:
  - У справі курування авіації, надзвичайні повноваження надаються Зауеру. Він уважно стежитиме і за кількістю техніки, що випускається, і що не менш важливо за якістю. Крім того багато твоїх друзів Герінг, нехай і були колись хорошими асами, але до керівної роботи не здатні. Не кожен добрий солдат, ще й видатний генерал, тож технічною сферою замість повішеного Еріка керуватиме людина з-поміж професійних підприємців, здатна здійснити реформування та переозброєння авіаційних сил. Адже Британія не спить, вона нарощує як кількість, так і якість своїх збройних сил, і особливо авіації. Нам треба випереджати супротивника на дві голови, на дюжину кроків інакше ми повністю втратимо перевагу над ворогом. А тому потрібні якісні кроки.
  Герінг несміливо заперечив:
  - Мої друзі, перевірені люди, які довели свою бойову ефективність та професіоналізм.
  Біснуватий диктатор розлютився:
  - А може я, на твою думку, забув, хто битву за Британію програв? Або хтось провалив чотирирічний план розвитку народного господарства. Або ти теж хочеш, щоб тобі врізали різками, та ще й публічно. Так що заткни собі пащу і мовчи, доки не посадили на кілок!
  Герінг навіть сів від страху. На жаль, з фюрером жарти погані. Потім знову почувся гомін, у небо злетів черговий реактивний літак МЕ-262. Машина була масивною і мала цілих два мотори. Крила трохи стрілоподібні, сам винищувач має досить грізний вигляд. Його швидкісні характеристики, для 1941 року загалом пристойні, і навіть за світовими поняттями рекордні. Щоправда, сама машина ще не цілком надійна і потребує налагодження. Втім, фашистський диктатор вже дав характеристики нових, більш досконалих винищувачів... МЕ-262 важить понад шість тонн, що є деяке перевантаження. Реактивний винищувач повинен бути маленьким, дешевим і швидким. Щодо цього МЕ-163 міг би бути непоганим, але його ракетний двигун надто вже форсований і працює лише шість хвилин (вірніше ще працюватиме!), а значить дальність дії лише в радіусі ста кілометрів. Як бомбардувальник у стилі "бліц" або винищувач прикриття для ударів армад по Англії, він, звичайно, не годиться.
  А ось МЕ-262 може нести тонну бомб, тобто стільки, як і Пе-2 радянський фронтовий літак. Тобто відмінне рішення і для винищувальної зачистки та підтримки військ. Втім, чому не створити винищувач у стилі "Комета" МЕ-163, але вже без ракетного, а з турбореактивним двигуном? "Комету" намагалися покращити і начебто довели польотний час до 15 хвилин ( це радіус дії до 300 кілометрів), що Битві за Британію загалом прийнятно. Лондон ще можна з Нормандії дістати... Хоча не все так очевидно, треба ще й відбомбити і повернутися назад, та й п'ятнадцять хвилин були не в такому форсованому режимі. У майбутньому ракетні, реактивні винищувачі були визнані глухим напрямом в авіації. Але конструкція "Комети" дуже навіть цікава, своїми маленькими розмірами і легкістю, а значить дешевизною і маневреністю.
  Крім того, є ще досить перспективні винищувачі вагою взагалі в 800 кілограм, такі планери, що можна їх використовувати в повітряних битвах. Щоправда, через малу дальність польоти на них можна вести лише оборонні бої, або доставляти до Лондона на... Транспортах, а потім чіпляти назад льотчиків. Тут треба буде подумати. У реальній історії планери так і не встигли повоювати, а Кореї чомусь радянські генерали від авіації не наважилися випробувати цю ідею. Взагалі як це не сумно, але в ході Корейської війни рахунок перемог першим відкрив американський пілот. Тож янкі не варто недооцінювати.
  Після того як політ закінчився з кабіни, вискочила юна світловолоса дівчина і на всіх парах підбігла до фюрера.
  Біснуватий наці номер один простяг їй руку для поцілунку. Що ж приємно коли дівчата тебе люблять, а фюрера, схоже, цілком щиро обожнюють усі німці, чи вірніше майже всі, крім небагатьох в'язнів концтаборів. Летчиця вимовила з натхненням:
  - Це просто чудовий літак, у ньому така швидкість та міць. Порвемо всіх левенят як грілку з сурогату!
  Фюрер схвалив порив дівчинки:
  - Звичайно ж, порвемо, але ... Налагодження машини слід вести швидшими темпами і особливо це стосується моторів. Тут вже звичайно потрібні будуть радикальні заходи, для їх поліпшення, але якщо допоможе вождь-конструктор!
  Всі хором гаркнули:
  - Слава великому фюреру! Хай допоможе нам провидіння!
  Заграв гімн Третього Рейху та рушила колона юних бійців із Гітлер-югента. Хлопчаки від чотирнадцяти до сімнадцяти років пройшли під барабан особливою побудовою. А далі було найцікавіше: марширували дівчата-підлітки із жіночого союзу Німеччини. Вони були в коротеньких спідничках, голенькі, босоніжки ніжок красунь притягували до себе погляди чоловіків. Дівчата намагалися задирати ноги вище, але при цьому відтягували шкарпетку, акуратно ставили п'яту. Цікаве видовище красунь з бездоганними фігурками... Обличчя правда були різні і в деяких юних фашисток дещо грубуваті, майже чоловічі, та ще вони кривили їх. Особливо коли зводили разом брови.
  Естет Адольф зазначив:
  - Потрібно, що хлопці та дівчата більш масово отримували фізичне загартування. А знаю, що з цього приводу багато робиться зокрема в Юнгфольку, але потрібна всеосяжність і переймання спартанських методів. Звичайно, крім заохочення крадіжок... Наші юнаки та дівчата повинні рости порядними і водночас безжальними людьми.
  Верховний головнокомандувач зробив паузу. Генерали мовчали, мабуть, боятись заперечувати, а підтверджувати очевидне не хотілося. Фюрер продовжив:
  - Війна не жарт, але безжалісність до ворогів, має поєднуватися із взаємодопомогою та почуттям братства по відношенню до товаришів. Ось це ми й повинні всім вселяти... Нова надлюдина, нещадна до інших, але ще більшою мірою вона має бути нещадною до себе. Бо неповноцінність треба в першу чергу викоренити у своїй душі, ну а тоді й немічне людське тіло підбадьориться!
  Знову пауза ... Генерали і конструктори раптом зрозуміли і почали бурхливо аплодувати. Фюрер, схоже, був задоволений:
  - Це вже краще, а зараз мені хотілося б побачити імітацію повітряного бою. Таку ось грізну і всесокрушуючу...
  Хейнкель несміливо поцікавився:
  - З бойовими патронами чи снарядами мій фюрер?
  Наці номер один кивнув:
  - Звичайно, з бойовими. Крім того мені хотілося б розглянути дію катапультуючого пристрою. Адже ви працюєте над ним... - Фюрер труснув кулаками. - Коли, нарешті, воно буде готове та запущене у масове виробництво. Адже досвідчений льотчик, це і є досвідчений льотчик, якого треба берегти для майбутніх битв!
  Фюрер-термінатор все ж таки вирішив показати конструкторам більш сучасну схему катапультуючого пристрою. Ця система має бути менш громіздкою, більш простою та легкою. Що ж недорогий і вже освоєний німецькою промисловістю, піропатрон цілком підходить для цієї мети.
  Схему доводилося малювати на ходу, але Гітлер був справді непоганим художником, і малював чітко, швидко, лінії схем та повороти були рівними та чіткими без жодних лінійок та циркулів. Термінатор-попаданець подумав, що дивно звичайно, що німці, маючи, загалом, таку сильну і певною мірою передову ідеологію як націонал-соціалізм та тоталітарну систему злили російською війну. Можливо, це пов'язано з тим, що російські воїни були міцнішими і витривалішими за німецькі і швидше вчилися воювати.
  Взагалі якщо подивитися на хід війни в цілому, то так російські, вірніше радянські військові вчилися воювати, а німці як би розучилися ... Їх командування приймало рішення на рівні першокласників, а може навіть і нижче, якщо першокласник має досвід ведення військових дій у стратегіях реального часу . А що іноді діти років шести вже так спритно керують віртуальними арміями, то їм і Жукову з Майнштейном немає гріха повчитися. Втім, деякі дослідники вважають Жукова і Майнштейна бездарностями. Є також протиріччя щодо чисельності техніки, зокрема трофейної, французької. Пам'ять Гітлера (хороша пам'ять, особливо коли він ще здоровий!), підказувала, що трофейних танків захоплених у французів було 3600, дуже велика цифра ... Деякі моделі такі як SiS-35 за своїм бронюванням, правда тільки лобового бронювання перевершували Т- 34 . Так що цей танк цілком можна виробляти і на французьких заводах, хіба що замінивши 47-міліметрову зброю, на довжину 75-міліметрів. Загалом і цього може виявитися мало. Британія та США загалом у своїх танках завжди найбільше цінували броню. Ось, наприклад, сорока тонний "Черчілль" мав бронювання в 152 - міліметри проти 120 - біля важкого танка ІС-2.
  Фюрер ще дещо повідомив конструкторам:
  - У нас цілком вистачає аеродинамічних труб, так що займайтеся пошуком більш оптимальної моделі літака та створенням обтічних форм, не доводячи справу до дорогих випробувань, де ще й гинуть найкращі наші аси. Наприклад, модель літака на кшталт літаюче крило дуже ефективно, особливо якщо товщину і кут нахилу можна було б міняти. Я вже дав вам креслення, так що безхвостка має бути готова. Її розрахункова швидкість становитиме навіть за двигуна Юмо до 1100 кілометрів на годину. Так що дерзайте, але не дерзіте!
  Після пролунав обід на свіжому повітрі, дівчата-прислужниці розставили столи та стільці. Гарно... Але що ж які реформи в націонал-соціалізмі зробити? Такі, щоб максимально зменшити кількість ворогів та знайти друзів. Ось, наприклад, не звеличувати німецьку расу на кожному кроці і може навіть перестати ділити народи на класи. Втім, формально ще поділ націй на неповноцінні та арійські ще не узаконено. Це спрощує справу.
  Красива дівчина з-поміж прислуги, присіла до фюрера і поклала собі його руку на голе коліно. Проворкувала:
  - Ви про щось замислилися мій фюрер?
  Нацистський диктатор і водночас віртуальний гравець стрепенувся. Він помітив, що так і не доїв овочевий суп та фруктовий салат. Фюрер поцілував дівчину в губи, відчувши її юний, солодкий аромат і заявив:
  - Поїдеш у машині зі мною. А ви все за роботу, час їсти закінчився.
  І знову шестерні державного, не цілком, щоправда, налагодженого механізму закрутилися. На шляху фюрер зайнявся любов'ю з красунею, і навіть здивувався, звідки в нього стільки енергії і сил. Адже казали, що фюрер - імпотент і взагалі нібито інвалід, який перехворів на сифіліс (брехня) і скупчений (загалом вигадка!).
  Тим не менш, не все гладко вже 22 червня 1944 року, три роки йде війна з СРСР. А перемоги не видно, і Саратов досі тримається. Це місто Сталін наказав захищати за всяку ціну.
  Незважаючи на всі втрати, випуск бойової техніки досить високий. Нові танки ІС-2 виявилися досить ефективними. Навіть не пробиваючи окремі німецькі машини в чоло, вони виводили їх з ладу з великої дистанції.
  Тож гітлерівцям доводилося досить туго. Але вони мали велику перевагу. Реактивних літаків МЕ-262 билося вже у небі чимало. І він суперник серйозний.
  ТА-152, втім, показав себе взагалі чудовим видом озброєння.
  Сталін тим часом теж провів зустріч зв'язку в триліття початку війни і став питати воєначальників, про що вони думають і як покращити ситуацію на фронтах.
  Жуков запропонував вождю:
  - Якщо просто оборонятися та відбивати погрози, то ми безперечно програємо. Нам треба наступати!
  Сталін енергійно кивнув:
  - Згоден! Але де!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Поки Ленінград не капітулював, його слід деблокувати!
  Маршал Василевський погодився:
  - Так я думаю, це буде найкращий із варіантів!
  Сталін знизав плечима, зазначив:
  - Якщо ми знову вдаримо на Тихвін, то нас там чекатимуть, і ми загрузнемо або попадемо в пастку!
  Маршал Жуков відповідно кивнув:
  - Правильно товаришу Сталін! Але я пропоную, ударити слід по фінським військам у Петрозаводську. Вони не такі сильні і ми можемо застати противника зненацька!
  Сталін з усмішкою відповів:
  - Логічно товариш Жуков. Ось і наступайте на Петрозаводськ. І принесіть нам перемогу!
  Після цих слів увійшло кілька дівчат у коротких білих спідницях та з босими ніжками. Вони піднесли пляшки з червоним вином і фужери з бутербродами чорної ікри. Сталін взяв такий бутерброд і запиваючи, промовив:
  - Так вип'ємо за те, щоб наші можливості завжди збігалися з нашими потребами.
  Вознесенський зауважив:
  - Якість броні наших танків досить низька. І я пропоную зробити ІС-2 та Т-34-85 більш легкими, швидкими та маневреними за рахунок зменшення бронювання. Це дасть нам і економію металу, і зробить ці машини більш практичними.
  Сталін знизав плечима, зазначив:
  - Можливо... Але я не прихильник робити танки із фанери!
  Вознесенський із серйозним виглядом зауважив:
  - Але може це й непогана ідея робити частину танків майже цілком з дерева. Можна перевірити, як це буде виглядати на практиці!
  Жуков відповідно кивнув і вибухнув виступом:
  - Тридцятьчетвірки можна зробити легше, вони все одно надто тендітні і збільшення швидкості і маневреність могло б додати їм живучості. Крім того, коробка передач стала кращою і це компенсувало зниження ергономіки від збільшення ваги. Але низька якість сталі, 90 міліметрів проти потужних німецьких гармат перетворює на ніщо. Тим більше німці знімають просту "Пантеру" та Т-4 з виробництва, і в Третьому Рейху окрім розвідувальних танків, серійною стане лише "Пантера"-2 у 88-міліметровій гарматі. А проти неї з великої дистанції наші танки не тягнуть. І тим більше слід збільшити їхню швидкість!
  Сталін кивнув:
  - Випустіть частину Т-34-85 та ІС-2 тільки з протипульним захистом, і потім перевірте та відстежте, як це позначиться на їхній бойовій ефективності. І роботи на СУ-100 слід прискорити. Може, ми відмовимося від тридцятьчетверок і ІС-2 на користь виключно цієї самохідки.
  Маршал Василевський помітив:
  - Це цікава ідея. Але в борт ворогів СУ-100 може вражати, лише повернувшись цілком...
  Сталін гаркнув:
  - Зробіть її коротшою, щоб швидше поверталася... І бажано нижче силуетом. Але ця САУ нам необхідна як повітря!
  Жуков запитав:
  - Ваше превосходительство.... Саратов поки що тримається, але скоро впаде. Потрібно було б розробити план, евакуації з Куйбишева того, що забрали з Москви. Ви особисто, як думаєте?
  Сталін жорстко відповів:
  - До Свердловська видно доведеться евакуювати. Але в Москві поки що працювати можна. У нас тут ціле підземне місто. Ми в ньому серйозно здатні триматися.
  Василевський прогарчав:
  - Москву треба тримати за всяку ціну, як і Саратов!
  Сталін наказав:
  - Контратакувати німців у розриві між Доном та Волгою. Потрібно відволікти сили. Саратов утримувати за всяку ціну, до останньої краплі крові. Використовувати усі засоби, навіть камікадзе.
  Жуков підтвердив:
  - Нехай буде так про великий!
  Сталін звернувся до Яковлєва:
  - Ну, що конструктор, є ідеї?
  Заступник наркому зітхнувши відповів:
  - Треба б створити реактивну авіацію, але це поки що не реально. А ЯК-3 вимагає якісного дюралю, якого ми не маємо!
  Сталін кивнув:
  - Я знаю! ЯК-9 має бути у нас у строю. І його слід випускати якнайбільше! І збільшити випуск винищувачів.
  Яковлєв зазначив:
  - Німецький ТА-152 одночасно і штурмовик, і фронтовий бомбардувальник, і винищувач. Добре було б нам створити подібну машину багатоцільового рівня!
  Сталін підтримав конструктора:
  - Це хороша товариш Яковлєв ідея! Ось наприклад ЛАГГ-7 якщо трохи вдосконалити, то можна переробити в суміш і штурмовика і фронтового винищувача!
  Яковлєв охоче підтвердив:
  - Це можна товаришу Сталіну... Але потребує часу. Та й літак може виявитися дорогим.
  Верховний головнокомандувач сердито посунув кулаком по столу і рикнув:
  - Зробіть дешевше! І взагалі скільки можна на цій темі спекулювати. Нам потрібен універсальний літак, щоб випускати тільки його. І це могло стати виходом.
  Яковлєв зауважив:
  - ІЛ-2 досить простий у виробництві та його схема відпрацьована. Поки що його знімати не варто. Він досить живучий літак, хоча зараз його льотні показники і застаріли. Але немає лиха без добра. Ми непогано бомбимо ворожу техніку.
  Жданов сердито відзначив:
  - Наша авіація має бути найсильнішою в міру!
  Яковлєв кивнув:
  -Повинна! Але поки що найкращі у світі наші льотчиці: Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова!
  Сталін згідно кивнув:
  - Цим дівчатам немає рівних і за чергові двадцять п'ять збитих літаків противника я їм привласнюю чергову зірку героя СРСР!
  Жуков з ентузіазмом запропонував:
  - За це слід випити!
  Берія заспівав із захопленням:
  - Ми, згадавши все, історія розсудить,
  Її суду ще прийде черга...
  Як від сохи, до атомних знарядь,
  Він вів країну упевнено вперед!
  Поки члени військової ради радилися, дівчата билися.
  І за допомогою босих пальчиків ніжок вони збивають гітлерівців і роблять подвиги ці голоногі красуні.
  І співають:
  - Віримо, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму...
  І засяє сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  . РОЗДІЛ Љ 10.
  До кінця червня німці відрізали Саратов, і 1 липня 1944 року вперше застосували грізний "Штурммаус". Ця машина з 650-міліметровим реактивним бомбометом запускала вбивчу силу ракети, що розколюють цілі квартали.
  Дівчата, які керували цією машиною, були в одних лише трусиках, і випускали презенти вкрай руйнівної смерті.
  У голоногих дівчат трусики були червоного, чорного та білого кольору. І вони наводили вбивчі подарунки смерті.
  Командуюча ними Фаїна трясла яскраво-червоними сосками грудей і співала:
  - Слава епосі лицарів хреста!
  Ми дійдемо шлях до всесвіту до кінця!
  І войовниці вискочували і підскакували.
  Одна з них Маргарет помітила:
  - З нами всемогутній Бог!
  Фаїна із цим погодилася:
  - Звичайно ж! І Третій Рейх неодмінно переможе!
  Дівчина тупнула голою ніжкою і заспівала:
  -Коли ми єдині ми непереможні! Коли ми єдині ми непереможні!
  Так войовниці й стріляли та босими ніжками тупотіли та скакали. Войовниці найбільшого класу.
  Ірма теж тут снаряд подає через автоматичний привід і реве:
  - Велика перемога на нас чекає!
  Дівчата, зрозуміло з-поміж тих, що не здадуться ніколи. І руйнують радянські позиції з колосальним ентузіазмом.
  Альбіна та Альвіна як завжди на висоті, і показують свої агресивні навороти. Вони дівчата скажемо прямо: супер!
  Альбіна, збиваючи радянську машину за допомогою босих пальчиків ніжок, вимовляє:
  - Я є дівка супер!
  Альвіна збиваючи голою п'ятою, чергову мету, підскакує і граючи м'язами преса, вигукує:
  - Я така войовниця, що все вразила намертво!
  Отак войовниці і розійшлися.
  Герда ж вирішила разом із Шарлотом випробувати чергову німецьку новинку.
  Поки лише САУ Е-25 може з'явитись, у досить великій кількості - вона досить проста у виробництві та дешева. Хоча ця модель одна з перших. Ось у ній і лежать дві дівчини у бікіні. Машина нижче, ніж півтора метри і завдяки цьому так добре захищена і озброєна при порівняно невеликій вазі.
  Дві дівчини Шарлота та Герда розташувавшись лежачи, вели вогонь по радянських гарматах. Перед ними рухалися крихітні машинки, керовані радіо і розчищали мінні поля.
  Руда Шарлота вистрілила зі зброї. Завалила радянську зброю, і труснула ледь прикритою тоненькою смужкою тканини грудьми. І проворкувала:
  - Шалений вогонь гіперплазми!
  А потім і Герда як ліпить, використовуючи босі пальці ніг. І прочіркає:
  - Я дівка дуже крута і не погана.
  Самохідка рухається собі. І іноді зупиняється. Її лобова броня сильно нахилена, і це дає добрий захист. У радянських гармат снаряди чутливі до рикошету. І в лоба такій самохідці нічого не загрожує. Ось у борт ще можуть пробити. Але дівчата не поспішають. Ефективна самохідка в бронебійності перевершує СУ-100 яка тільки розробляється, а також краще захищена, рухливіше і при цьому легше.
  Та й сушок у Червоної Армії мало, точніше поки що лише на стадії проектування. В основному танк Т-34-85, який знаряддям недостатньо потужний, і бронею слабенький. І німецька самохідка Е-25, до речі, легша, куди його сильніше бронею та знаряддям.
  Дівчата борються... Дуже красиві та юні. І їх САУ бомбить і кидає.
  Липень спека, і тіла дівчат у розпеченій машині блищать від поту. Вони не можуть здатися та відступити.
  Герда зазначає:
  - Боги вермахту видно сильні,
  Але вони допомагають не слабким.
  Якщо справі Адольфа вірні -
  Світову створіть державу!
  Шарлотта заспівала з ентузіазму:
  - Так магії потрібна "Пантера" та "Тигр",
  Більше крові пролийте на зло всієї долі.
  І не треба сумнівів і шалених ігор,
  Нехай впаде навколішки весь рід на Землі!
  Але це німецькі дівчата, а з іншого боку, борються радянські.
  Так що боротьба має бути найсерйозніша. Наташа та Анюта стріляють із потужної, корабельної зброї, і пищать:
  - Буде наш прапор над Берліном!
  І скалять собі білі, перлинні зубки. І не зупинити дівчат мінами.
  У лобову броню верхню частину корпусу потрапляють два снаряди... Ідуть у рикошет. Ні ІС-2 машина серйозна, і її так просто не взяти.
  А ось ІС-1 що рухається праворуч від дівчат, схоже, отримав від гармати високого тиску, потрапляння і зупинився. Пошкодила красеня.
  Оленка, граючи м'язами преса, співає:
  - Все неможливе можливе в нашому світі, Ньютон відкрив, що двічі по два чотири!
  Бої все ще йдуть не слабшаючи. Радянська гармата б'є по німцях. Велика Маруся вставляє снаряди до казенної частини. Ось така у дівчат життя і доля. І вони співають:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніхто не переможе! Російські вовки давлять ворога, російські вовки - салют героям!
  Августина строча з кулеметів, вимовляє:
  - На священній війні! Буде наша перемога! Прапор Росії вперед, слава полеглим героям!
  І знову гуркоче забійна гармата, і звучить:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніхто не переможе! Російські вовки давлять ворога, у них крута знайте рука!
  Марія ця дівчина із золотим волоссям спрямовує танк і пищить:
  - Давимо круто фашистів!
  Німцям доводиться несолодко, у небі теж вирують бої. Але поки ЯК-9 надто поступається у швидкості та озброєнні німецьким маркам. Бій іде поетом нерівний.
  Марсель цей чудовий льотчик-ас зробив за роки війни непогану кар'єру. Точніше чудову та фантастичну. Після досягнення ста п'ятдесяти літаків отримав лицарський хрест залізного хреста зі срібним дубовим листям мечами та діамантами. Після досягнення чотирьохсот збитих літаків - отримав лицарський хрест залізного хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами. За п'ятсот літаків отримав орден німецького орла з діамантами, і після сімсот п'ятдесяти лицарський хрест залізного хреста з платиновим дубовим листям мечами та діамантами. А досягнувши тисячі літаків, здобув і Великий хрест Лицарського хреста.
  Унікальний льотчик зміг зробити безліч повітряних перемог. І поки що був живий. Нещодавно Марселю було надано звання генерала. Але він все ще літав, як рядовий льотчик.
  Як то кажуть і у вогні не горить і у воді чи то немає. За багато років війни Марсель набув інстинкту мисливця. Став льотчиком надлегендарним і дуже популярним.
  . Але в нього з'явився ще сильний конкурент - Агава та Альбіна та Альвіна, які теж перевищили цифру кожна по тисячі збитих машин. І наздоганяла Агава дуже швидко Марселя. Адже вона ще зовсім юна, і поки що не втратила жодного свого винищувача.
  Дівчина натиснула на педалі босими, точеними ніжками, дала чергу з авіагармат. І ось чотири радянські машини ІЛ-2 збиті.
  Агава хихикає і вимовляє:
  - Якоюсь мірою всі ми стерви! Але в мене сталеві нерви!
  І знову дівчина вивертається. Збиває однією чергою сім літаків СРСР - шість ПЕ-2 та один ТУ-3, і харчує:
  - Я взагалі якщо й не супер, то гіпер!
  Агава, звичайно ж, стерво. Летчиця від Люцифера. Дуже красива медова блондинка.
  Ось дає ще чергу і збиває одразу вісім радянських літаків ЯК-9 і харчує:
  - Я найкреативніша і найреактивніша!
  Дівка й справді не тупа. Все може і все вміє. Не назвеш її рядовий.
  І ніжки такі засмаглі, такі витончені...
  А ось проти неї бореться Мірабела... Довгий час найкращим радянським асом був Покришкін. Він зібрав п'ять золотих зірок героя СРСР, збивши сто двадцять сім літаків. Але згодом загинув. Потім його рекорд ніхто не міг перекрити. Крім Анастасії Відьмакової та Акуліни Орлової. І лише недавно Мірабела теж перевершила на драному ЯК-9 Т перевершила Кожедуба. І збивши понад сто вісімдесят літаків, стала семиразовим героєм СРСР.
  Ось це дівчина-термінатор! Така як вона і коня на скаку зупинить, і в хату, що горить, увійде.
  А то й ще крутіше.
  Мірабела мала складну долю. Потрапила до дитячої, трудової колонії. Боса та сірою робе, рубала ліс та пилила стовбури. Вона така сильна та здорова була. У люті морози ходила боса і в тюремній піжамі. І хоч раз чхнула б.
  Звісно, такий феномен і на фронтах відзначився. Довгий час Мірабела воювала у піхоті, а потім стала льотчицею. Мірабела перше бойове хрещення отримала у битві під Москвою, куди вона вирушила одразу після колонії. І там показав собі крутий.
  Билася боса і майже гола у лютий мороз Вермахт, що буквально паралізував. Таке чортове, і непереможне дівчисько було. І досягла успіху капітально.
  Мірабела вірила у швидку перемогу СРСР. Але час іде. Жертв стає дедалі більше, а перемога не приходить. І стає реально стрімко.
  Мірабела мріє про перемоги та досягнення. Вона має сім зірок СРСР - це більше, ніж будь-хто! І чорт забирай, вона гідна своїх нагород! І нестиме ратний хрест і далі. Нехай навіть Сталін і буде згодом убитий, але справа його живе!
  Дівчина заходить і зависає... Збиває німецький новітній ХЕ-162 і харчує:
  - Вищий пілотаж! І новий із чортом екіпаж!
  Справді, класне дівчисько. На багато здатна і справжня кобра.
  Мірабела це нова зірка....
  Бої тривають кілька діб, доки не настає новий тиждень і 8 липня 1944 року... Радянський ІС-2 отримав пошкодження ковзанок та гусениць - ремонтується. Та така жорстока і нещадна війна. І скільки вона ще триватиме?
  І тепер Герда обійшла Книселя та Віттмана за кількістю знищених танків.
  А як їм не оминути? Вони ж борються босоніж і в одному бікіні. Дівчата зробили ще одну паузу, трохи змучивши знову радянських дітей. Нині ж наближалися до кількості трьохсот підбитих танків. І могли розраховувати на небувалу нагороду: зірку лицарського хреста залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  Ось це дівки!
  Герда стріляє радянською машиною. Зриває з не вежу і верещить:
  - Я бісова тварюка!
  І знову стріляє. Пробиває Т-34-85. І пищить:
  - Батьківщина Німеччина!
  Смикається собі дівчисько. І дуже вона активна... Така стратегічна у неї жилка. Ось уже середина липня 1944 року ... Війна триватиме, і триватиме ... Не бажаючи припинятися. Червона армія намагається наступати у різних місцях. Але досить обережно, так людських ресурсів залишилося небагато.
  І спливає Росія кров'ю.
  Наприклад, Ганс Фойєр. Наймолодший нагороджений орденом Залізний хрест першого класу. А потім і наймолодшим нагородженим за полон радянського генерала орденом Лицарський хрест Залізного хреста.
  Та це й справді дуже круто.
  І хлопчаки показують себе вкрай круто.
  Ганс Фойєр запеклий боєць. Хлопчик б'ється як велетень, і мороз і в спеку, і влітку і взимку в одних шортах.
  Босими пальчиками ніжок дитина кидає гранати і стала легендарною.
  Це дійсно дуже круто!
  Ганс прославився на віки! Нехай навіть як антигерой!
  І взагалі така війна тут йде неймовірна і напружена... Будь-яка АІ меркне.
  Агава знову на небі і збиває радянські машини. Вона мисливець та хижачка. Вражає ворога.
  Падають збиті нею машини. А потім дівчина обстрілює й сухопутні війська. Підбиває ІВ-2. І регоче:
  - Я краще всіх! Я дівчина, що вбиває ворогів!
  І знову на повітряні цілі переноситься. Ось це винищувачка танків та всіх машин що літають та стріляють.
  Але маленький танк Е-5. Машина вагою сім тонн. Проходить бойові випробування. І гризе і гризе супротивника.
  І в пору співати - нас ніхто не зупинить і не переможе!
  Е-5 мчить собі, і стріляє на ходу. І не зупинити такий танк. І в рикошет йдуть снаряди.
  А всередині машинки сидить хлопчик десяти років Фрідріх, і пищить:
  - А я буду реально бійцем супер!
  І знову як вистрілив... І потрапить у центр вежі. І забійна сила в нього хоч і малий калібр величезна.
  А в небі Хельга бореться. Рахунки набирає босонога дівчина у бікіні. І радіє своїм фантастичним успіхам.
  Босими пальчиками ніжок наводить на радянську машину і підпалює її безпосередньо, і змушує рватися цілий бойовий комплект зі снарядами.
  Ось це круто і шалено.
  А Агава виривається вперед... І теж б'ється.
  Ось уже й серпень 1944 року... Червона армія не змогла ніде досягти успіху. Але й німці теж не можуть суттєво просунуться. Ось у бій ідуть грізні підземні танки. Але вони суто тактичної якості.
  Дівчата промчали під землею, перебили батарею радянських гармат і повернулися назад.
  Захопили при цьому кілька піонерів. Спійманих хлопчиків дівчата розділили, і почали катувати. Побили піонерів дротом, потім засмажили їм босі п'яти вогнем. Потім стали ламати пальці ніг, розпеченими щипцями. Хлопчаки вили від дикого болю. Під кінець дівча випалили їм розпеченим залізом зірки на грудях, і розчавили чоботями чоловічі досконалості. Останнє піонерів доконало і вони загнулися від болючого шоку.
  Дівчата, коротше кажучи, показали екстра-клас. Але знову німці нічого суттєвого не досягли.
  Потужні самохідки: Штурммаус, обстріляли радянські позиції. Провели масу руйнувань та знищень. Але радянський штурмовик підбив одну із машин, і фриці повернулися назад.
  Саратов все ще тримався й у серпні 1944 року. Щоправда, німці змогли захопити в Казахстані місто Уральськ і рушили до Оренбурга.
  Ось знову Альбіна та Альвіна в повітрі, але раз на експериментальній літаючій тарілці. Наводять за допомогою босих пальців ніг, що натискають на кнопки джойстика і роблять це надзвичайно спритно.
  Дівчата, звичайно ж, демонструють найвищий пілотаж. Ось смикнули свій дисколет, і дюжина радянських літаючих машин збита.
  Альбіна щебече:
  - Затятий будзагін! Буде зорепад!
  І знову розгортає свою машину. І трощать дівчата Червону армію. Причому капітально...
  Альвіна теж збиває десяток радянських літаків і пищить:
  - Шалені дівки, і зовсім не цілки!
  Щодо останнього правильно. Їхня пара вдосталь погуляла з чоловіками. І чого тільки не витворювала. Любили чоловіки - це їм приємно! І особливо якщо язичком працювати.
  Дівча вищого розряду... Ось піонера помучили... Спочатку роздягли, і залили йому в горлянку пару відер води. Потім до розпухлого живота піднесли гарячу праску. І як припалили! Піонер заволав від дикого болю... Запахло паленим.
  Альвіна його вдарила розпеченим дротом по боці. І як захоче... Це дуже смішно.
  Після чого заспівала:
  - Набридло тили боронити - хочу щастя своє подразнити!
  І як розсміяється! І перлинні зубки вишкірить! Дівчина любить вбивати, ось це дівка!
  І ніжки у дівчини всі босі та витончені. Вона дуже любить ходити босими підошвами вугіллям. І ще ганяти полонених піонерів. Ті так верещать, коли їм смажать п'яти. Дуже навіть Альвін смішно. А Альбіна теж дівчина прямо скажемо - супер! Як рушить супротивника ліктем у підборіддя. І пропишіть:
  - Я дівка найвищий клас!
  І вишкірить перлинні зубки. Які сяють наче надраєні. А войовниця вражає! Таке може, що й у казці не сказати, ні пером описати!
  Обидві воїнки радянські Які, Лаггі, Пішки, Іли збивають у небі. Активно діють красуні. Немає в них ні тіні найменшого сумніву. І така дика і несамовита краса.
  Війниці пальцями босих ніг керують джойстиком, і нападають на російські машини. Як давлять, то задавлять винищувачі, немов палицею по кришталю. Дівчата безжальні та нещадні. У них сила гніву та полум'я пристрасті. І впевненість у перемозі. Нехай навіть війна йде вже з СРСР четвертий рік. Але й закінчуватись не хоче. Альбіна та Альвіна на самому піку своєї популярності. І не хочуть ні мить відступити чи зупиниться. І рухаються собі, і таранять противника.
  Альбіна, збиваючи радянські літаки - верещить:
  - Набридло дівчині плакати, краще втоплю я лапоть!
  І як вишкіриться, і блисне перлинними зубками. А як їй зараз хочеться мужика. Вона любить ґвалтувати чоловіків. Це їй дуже приємно. Ось візьме та зґвалтує.
  Альбіна реве:
  Секс дівчата це секс,
  За великою співаю прогрес!
  І войовниця розреготається... І давай знову вбивати всіх своїх ворогів. У ній енергії чимало. І повні м'язи сили.
  А Альвіна як прореве:
  - Рознесемо противника на пагорби!
  І войовниця активно реготатиме! І уявила собі як її хлопці лапають. Але ж це так скажемо прямо приємно.
  Ось уже й вересень на носі... Сонце світить дедалі менше. У перший день осені біжать російські хлопчики босоніж по снігу, що тільки-но випав у північних районах Росії. Сміються собі, скалять пику, і показують німцям фіги.
  Піонери з червоними краватками, з короткими стрижками, деякі зовсім під нуль. Біжуть собі підскакуючи. Їхні босі ноги майже не мерзнуть. Дуже огрубіли. Біжуть і дівчатка, також без взуття. З рожеві, круглі п'ятки виблискують на сонці. Чудові радянські дівчата. Стрункі, спортивні, які звикли обходитися малим.
  І зубці собі все скалять і скалять... Перший день осені - справжня радість і спрага світла та творення!
  А у небі повітряний бій. Мірабела, це радянська льотчиця, номер один з перших збиває черговий німецький літак. І як завжди, в одному бікіні дівчина. Вічно юна і не в'яне. Така ось у ній прихована душевна сила.
  Втім, Мірабела теж любить, коли її стосуються чоловіки. Це їй дуже подобається. На те вона і льотчиця... Коли голе, м'язисте тіло дівчини мнуть чоловічі руки - це справжній смак. І велике задоволення!
  Мірабела збиває чергову гітлерівську машину і шипить:
  - Я броньована стерва!
  Дівчина б'є навіть своїми босими, круглими п'ятами по панелі управління. Вона чудова. І неповторна.
  Мірабела викручується. І їй назустріч летить Агава. Ось, нарешті, дві майже найрезультативніші войовниці-льотчиці зустрілися. Куляють один одного з розвороту. Намагаються дістати з дистанції. Але не надто виходить. Обидві красуні злітають із лінії стрілянини. І агресивно скалять зуби. Та й баби-стерви. Жорстко дивляться один одному у вічі. Точніше лоба в лоба і стріляють знову. Німецький МЕ-262 Х все ж таки озброєний краще, ніж ЯК-9 Т, і радянська машина збита.
  Але Мірабела встигає катапультуватись, уперше в льотній кар'єрі втрачаючи літак. Найгірше, що вона опинилася на території ворога. А це погано. Такі ось неповторні повороти долі. І 1 вересня 1944 року, вже п'ятого року Другої світової війни, світ змінюється, а правління фюрера в альтернативній історичній грі залишається.
  Саратов, нарешті залишений радянським військом, і армія Вермахта підходить до Куйбишева.
  Жорстокі бої йдуть і за Оренбург.
  Там бореться босонога Тамара, яка кидає у ворогів вибухові пакети, штовхаючи їх голими п'яточками і верещить:
  - Слава країні комунізму!
  Вероніка стріляє у супротивників. Босими пальчиками ніжок жбурляє вибуховий пакет і кричить:
  - За ідеї комунізму!
  Вікторія, стріляючи в супротивників, і роблячи це немов Робін Гуд у бікіні, щебече, кидаючи босими пальчиками ніжок бомбардування в ворога і підвиваючи:
  - Слава часом комунізму!
  Оля, стріляючи в ворога і скошуючи їх серпом, взяла і прочирикала:
  - За велич радянської держави та величезної слави!
  І босими пальчиками ніжок знову жбурне вибуховий пакет колосальної, руйнівної сили.
  Лариса, ведучи вогонь фашистами, пропищала:
  - Моя країна Росія, ти навіки Богом дана під синім небом!
  І підморгне напарницям...
  Агафія, стріляючи в гітлерівців, промуркотіла:
  - Оренбург ніколи не здасться! Ми будемо проти ворогів Вітчизни!
  Дівчата тверді і мають намір битися воістину до останньої краплі крові.
  Оренбург досі тримається. А ось 3 вересня 1944 року розпочався штурм Куйбишева. І СРСР очевидно це не на користь.
  Оленка стріляє у фашистів і верещить:
  - За комунізм країни порад!
  І знову босою ніжкою припустить гранату руйнівної сили.
  Анюта палить у противників і верещить:
  - Відстоїмо Куйбишев!
  І босими пальчиками ніжок як шпурне великої вбивчої сили вибуховий пакет.
  І розірве безліч ворогів.
  Алла, стріляючи по фрицях, щебече і трясе грудьми:
  - За космічні висоти Полісся!
  І голою п'ятою піддасть гранату знищення та тотальну загибель усіх фриців-агресорів.
  Марія стріляючи по фашистам, і босою ніжкою жбурнувши паралізуючу фріців міць, пискнула:
  - На абордаж!
  І розсміяється дівчина на все горло!
  Маруся, пострілюючи по фашистських ланцюгах, і кидаючи босими пальчиками ноги руйнівну гранату, прочірикала:
  - Слава комунізму та перемогам!
  Мотрона з усмішкою помітила, надіславши чергову вбивчу чергу і викосивши фриців:
  - Батьківщина це свято!
  Дівчата воюють як богатирки.
  Випробування літаючої тарілки виявилося лише спочатку успішним, а потім вона вийшла з ладу.
  Так що Альбіна та Альвіна билися тепер знову на МЕ-309 машині дуже зручною для їхнього стилю.
  Дівчата вели вогонь радянськими літаками, і пищали:
  - Видатний парк, та електронні спагетті!
  Альбіна дала влучну чергу по противнику, збила радянську машину, наводячи босою ніжкою і пропищала:
  - Мій перший хід, буде ворогові смертельним!
  Альвіна теж пальнула по супротивнику. Підрізала його капітально, і вискалив зубки видала:
  - Комунізм моя доля!
  І босими пальчиками ніжок вразила чергову мету.
  Дівчата поки що б'ються старою машиною. Гвинтові винищувачі поки що з виробництва не зняті. Тим більше що до реактивних машин ще треба звикнути і для них розгорнути цілу інфраструктуру. А це зробити не так уже й просто.
  Альбіна, стріляючи по радянських машинах, логічно відзначила:
  - Я створю епоху комунізму та поведу імперію до зірок!
  І голою п'ятою як натисне на педалі.
  Альвіна, ведучи вогонь російськими машинами, пробиваючи їх безпосередньо наскрізь, пискнула:
  - Наша мета - арійський комунізм!
  І знову войовниця використала босі пальчики ніжок. І діяла дуже швидко.
  Коли обидві дівчата повернулися, витративши весь бойовий комплект, вони дозволили свої тіла помити в лазні. Гарні хлопці їхніми віниками молотили. Альбіна, розминаючись, помітила:
  - Все-таки чоловіки потрібні!
  Альвіна з цим погодилася:
  - Безперечно потрібні! Хоча ось ми жінки набагато красивіші!
  Альбіна розреготалася і прочірикала:
  - Навіщо жінці чоловіка, щоб було кого бити!
  Дівчата, зрозуміло, із цим згодні.
  Хельга з ТА-152 велячи вогонь по радянських танках, і пробивала їх наскрізь, скелячись:
  - Слава кайзерівському комунізму!
  І дівчисько реготало.
  Агава ж у небі полювати за радянськими літаками. Все частіше в небі видно ЯК-9, який є найпростішим у виробництві. Ця машина втім, не така вже й слабка. У модифікації Т вона озброєна 37-міліметровою гарматою і може фриця боляче вжалити.
  Агава б'є з дистанції на своєму МЕ-262 і співає через носик:
  -Я наймудріша у світі, ворогів убиваю в сортирі!
  І підморгує в небо своїм ангелам.
  Але знову в повітрі і Мірабела. Ця дівчина, незважаючи на всі втрати, не сумує.
  І навіть починає співати, пишучи на ходу;
  Я вступила до комсомолу, граючи,
  Дівчина красива мрія....
  Думала, світ буде вічним травнем,
  Щодня народження весни!
  
  Але чомусь не склалося,
  Якось мені закохатися, не дано...
  Ну, скажіть хлопці мені на милість,
  Життя дуже міцне весло!
  
  Раптом війна раптово загриміла,
  І зазнав смерті ураган...
  І моє дівча сильної тіло,
  Можна відразу підставити під удар!
  
  Не хочу, повірте, я здаватися,
  За Вітчизну битися до кінця.
  Носимо ми гранати в міцному ранці,
  Сталін замінив у серцях батька!
  
  Воїни великі Росії.
  Можемо світ порядок захистити.
  Зорі неба оксамит оросили,
  І мисливець перетворився на дичину!
  
  Я дівчина боса борюся,
  Повна спокуса та кохання...
  Буде, знаю місце у цьому раї,
  Не збудуєш щастя на крові!
  
  Воїни великі Вітчизни,
  Битимемося твердо під Москвою...
  А потім мрія при комунізмі,
  Проти пекла з Сатаною!
  
  Браві російські хлопці,
  Що б'ються чесно до кінця.
  Луплять же вони з автомата,
  Якщо треба із золота вінця!
  
  Нас не зупинить навіть куля,
  Ісус великий Бог воскрес...
  Дні дракона хижі минули,
  Стало навіть яскравіше з неба!
  
  Я люблю тебе Рідна Лада,
  Буде у славі найвищий Бог Сварог...
  За Росію нам боротися треба,
  З нами найкращий Білий Бог!
  
  Не поставити росіян на коліна,
  Нашу плоть повір не приборкати.
  З нами Сталін і великий Ленін,
  Цей іспит теж треба скласти!
  
  Біль Вітчизни теж у нашому серці,
  Віримо ми у велич її...
  Відкриваємо в космос жваве дверцята,
  Буде дуже солодке життя!
  
  Босі ми дівчата-красуні,
  По кучугурах жваво так біжимо...
  Нам не треба цієї гіркої горілки,
  Крила простягає херувим!
  
  За Вітчизну ми дівчата встанемо,
  І відповімо фрицям, злим ні,
  Буде знищено пекельний Каїн,
  А Христу Спасителю привіт!
  
  Буде ера - краще не буває,
  Мертві воскреснуть назавжди.
  Світобудова стане сущим раєм,
  Всіх людей виповниться мрія!
  . РОЗДІЛ Љ 11.
  Вересень 1944 року пройшов у жорстоких боях ... Куйбишев і Оренбург фриці змогли оточити і тому ці міста виявилися приреченими, але незважаючи на всі труднощі боролися.
  Дівчата демонстрували надзвичайну стійкість... На початку жовтня гітлерівці ще не взявши Куйбишева, атакували Пензу. І бої закипіли за це місто.
  Там Наташка воювала і її команда.
  Дівчина кинула босою витонченою ніжкою гранату і проворкувала:
  - За російський дух.
  Після чого вже Зоя пальнула з базуки. І підбила німецький танк "Лев"-2.
  Німці трохи сповільнили рух... "Пантери" та Т-4 зняли з озброєння. Але поки що ці машини ще в строю. Насправді "Пантера" гарний винищувач танків, і досить непогано захищена в лоб. Але борту це її проблема. Втім, і "Пантера"-2 захищена бортами, не дуже добре. Але більшу частину гармат тримають.
  Ідуть розробки серії Е... Танк Е-75 обіцяє стати машиною нового покоління з добре прикритими бортами. Німці на це капітально розраховують. Завдання варто отримати танк не надто важкий, швидкий і добре захищений. Першою спробою такого роду був "Маус", але практика показала надмірну вагу даного танка. Замість нього вже опрацьовувався Е-100. Цей танк був щільніше компонуванням і нижче силуетом. Загалом його вага порівняно з Маусом зменшилася до ста тридцяти - ста сорока тонн. Борти були встановлені під раціональними кутами. Товщина бортів разом із екранами досягла 210-міліметрів. Озброєння теж, що й у "Мауса" гармата 128-міліметрів і 75- міліметрів з коротким стволом. Двигун німці встановили потужніше в 1500 кінських сил, і танк рухався за сорок кілометрів на годину на шосе.
  Що загалом задовільно. Е-100 в іншому все одно занадто важкий танк. Але з чудовим озброєнням і захистом.
  Його бойові якості могли бути непогані, але транспортування танка, і його перевезення залишалася проблемною. Реальний досвід показував, що танк може максимум для відносно розумного перекидання дорогами і мостами, важити не більше вісімдесяти тонн.
  Так що Гітлер дав ліміт на Е-75 вкластися в цю вагу, але створити надійну по захисту машину. Для чого від гармати 75-міліметрів було вирішено відмовитися. А компонування робити максимально щільним: одним блоком двигун і трансмісія впоперек та коробка передач на моторі. Тоді, можливо, й отримає танк, захищений з усіх боків і не надто важкий.
  Гітлер загалом виявився не цілком задоволений німецькими машинами. Хоча "Лев"-2 і був, напевно, досконалішим, але його гармата в 105 міліметрів для боротьби з радянськими танками надмірна, а для стрілянини за неброньованими цілями - недостатня. "Пантера"-2 могла загалом влаштувати військових озброєнням та лобовим захистом, але бортового все ж таки не вистачало, зате ходові якості задовільні.
  Фюрер вимагав створити танк, який міг би влаштувати військових за всіма параметрами.
  Але цього досягти не так вже й просто. Хіба що ущільнити компонування до максимуму та полегшити ходову частину за допомогою спеціальних візків та пружин, і дещо вивести за корпус. А екіпаж розташувати фактичні лежачи.
  Така технологія могла виявитися цілком перспективною. Перший танк Е-75, уніфікований з Е-50, міг виявитися вагою не більше сімдесяти тонн, і це грізна машина.
  Єлизавета ж боролася на танку Т-34-85 і задоволена була його захистом. Тендітна через брак легуючих елементів броня не надто захищала танк.
  Єлизавета вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок і заревіла, вискалив зубки:
  - Я космічна мегера.
  Катерина лупнула по ворогу, вразила супротивника в борт і прошипіла, вискалив зубки:
  - За комунізм у СРСР!
  Олена теж стріляла дуже активно ціль у противника, і вражала його з убивчою силою, і враховуючи те, що у неї ніжки голі і просипала:
  - За конституцію перемоги!
  Єфрасія палила в ворога, при цьому точно використовуючи свої босі пальчики ніжок і верещала:
  - Ми за велич країни Сварогу та Сталіну вірні!
  Такі ось бійцівські тут дівчата. Найвидатніший у них колектив.
  Деякі танки Т-34-85 з'явилися із захистом проти куль, що значно зменшило їхню вагу. Швидкість та маневреність машини зросла. Але тепер її могла взяти і протитанкова рушниця, і кулемет великого калібру, і багато видів гранат. А авіагармати взагалі прошивають наскрізь. Щоправда такий танк ще простіше у виробництві, дешевший і додає у швидкості пересування.
  Ось якщо цією машиною управляю дівчата, то вони не дають у неї ніяк потрапити.
  Єлизавета стрімка дівчина колосальної руйнівної стихії логічно відзначила:
  - Броней доблесть не заміниш!
  Катерина із цим погодилася:
  - Та вірно, таким чином, не засвітишся!
  І як розреготаєшся...
  Дівчата великий шарм. І якщо вже ворогів молотять, то роблять це агресивно та капітально.
  Олена після того, як їх танк витратив бойовий комплект, і відійшов поповнювати запаси, запитала подруг:
  - Ось як думаєте дівчата, маємо шанс перемогти Третій Рейх?
  Катерина впевнено відповіла:
  - Як казав Василь Тьоркін... Ми прийшли бити, а не рахувати!
  Єлизавета поправила:
  - Так казав Суворов!
  І дівчина босими пальчиками ніжок взяла і скрутила шматок газети у самокрутку. Їй це смішно.
  Єфрасія проспівав, розгойдуючи корпус:
  - Я космічна дівка-термінатор,
  Буде фрицям дуже боляче - культиватор!
  І войовниця як розсміється!
  Дівчата вирішили зіграти у карти. Це забавно. А ті, що програли, віджимаються і присідають.
  Олена під час гри, помітила:
  - От якщо серйозно, то у нас реальних шансів на перемогу немає! Кавказ упав і ми програємо!
  Катерина кинула босою ніжкою карту, побиваючи супротивника і пискнула:
  - А в нас, зате знайдеться секретна зброя!
  Войовниця розреготалася і кинула теж босими пальчиками ніжок карту.
  Єлизавета відзначила зітхнувши:
  - У нас реально залишилася лише одна надія на нову секретну зброю!
  Єфрасія проскулила, босими пальчиками витончених ніжок кидаючи карту:
  - Та без секретної зброї нам не обійтися!
  І дівчата хором заспівали:
  - Вогнем горить наш меч, ворогів ми сіктимемо! Ми воїни СРСР!
  Воїтельки налаштовані справді реально по бойовому.
  Але сили надто нерівні... У середині жовтня все-таки впав Куйбишев...
  Німці спромоглися захопити важливий об'єкт оборони. Але полилися дощі... Була надія на паузу внаслідок осені.
  Однак у небі тривали бої.
  Три радянські льотчиці: Мірабела, Анастасія, Акуліна боролися з диким ентузіазмом.
  Мірабела збиваючи в польоті гітлерівця, на своєму застарілому, але грізному ЯК-9 Т, заспівала:
  - Буде ера, ера комунізму!
  Анастасія, натискаючи босими пальчиками ніжок на гашетку, підтвердила, скалячи зубки:
  - У небеса я з піснею полечу!
  І підморгнула подругам.
  Акуліна зминаючи чергового німця натисканням голої, круглої п'яти на педаль і видала:
  - На славу СРСР!
  Дівчата треба сказати саме бойові.
  Мірабела збиваючи фашистський МЕ-262 з 37-міліметрової гармати, прочирикала:
  - Слава комунізму!
  Анастасія, підрізаючи гітлерівця влучним заходом, і розпилюючи супротивника, вякнула:
  - Всесвіту червоному слава!
  Акуліна дівчисько вельми бойова, підбила німецьку машину і свиснув, рикнула:
  - За комунізм країни порад!
  Войовниці треба відзначити колосальної крутості.
  Альбіна, Альвіна, Агава з іншого боку набирають свої рахунки. І теж дівки борються босоніж і в бікіні.
  Як це смішно коли дівчата майже голі та у літаках.
  Альбіна босими пальчиками ніжок збиває чергою, відразу кілька радянських машин і пищить:
  -За арійське братство!
  Альвіна теж б'ється з Червоною Армією і робить це мужньо. І босими пальчиками ніжок наводить авіагармати, і зрубує радянські машини.
  - За світлі ідеї!
  Агава збиває теж радянські винищувачі та штурмовики, буквально трощить їх і реве:
  - За перемоги Третього Рейху!
  І дівчата при цьому не проти і піддати супротивника жорстоким тортурам. Особливо гарних хлопчиків.
  Альбіна, підсмажуючи на багатті п'яти піонеру, якось відзначила:
  - Хлопчики в смаженому вигляді та з перцем такі смачні!
  І як розсміяється. І покаже мову!
  Альвіна на це помітила, вишкіривши зубки:
  - Хлопчик смажений у духовці, дуже смачний із часником!
  Агава за допомогою босих пальчиків ніжок збила пару радянських винищувачів і в'янула:
  - Ми космічні мегери!
  І підморгнула приятелькам. Адже вона дівчина рідкісної, бойової статі.
  Альбіна, збиваючи літаки своїми босими, витонченими точеними ніжками, зазначила:
  - Розумом Росію не зрозуміти, як можна в правителів, таких як Сталін обирати!
  Альвіна агресивно відзначила, вискалив зубки, і стріляючи за допомогою босих пальчиків ніжок:
  - А наш Гітлер не кращий!
  Агава хихикнула, збиваючи радянські машини за допомогою босих пальчиків ніжок і відзначила:
  - Адольф, звичайно ж, біснуватий! Але при цьому скільки вже встиг завоювати - не виміряно!
  Дівчата до крайності бойові та агресивні.
  І ось вони якось хлопчиків двох одразу засмажили на багатті живцем. Ось так їх проткнули на сталевий кіл, і стали смажити, а вони репетували і корчилися. Потім, коли хлопчаки ще не затихли, всі дівчата ескадрильї стали підбігати до смажених піонерів, відрізати від них шматки м'яса і їсти.
  І це було дуже смачно, особливо якщо ще живих хлопчиків під час смаження перчити.
  Агава, наприклад, дуже з великим задоволенням їла у хлопчика стегна. Дівчата попрацювали тоді на славу. І залишилися від обох хлопчаків лише кісточки та потрухи. Особливо смачно виявилася молода печінка. Її дівчата лопали із величезним задоволенням.
  А ось зараз б'ються в небі.
  Наприкінці жовтня впав Оренбург.
  Німці підійшли до Уфи. Вже досить холодно, і йде сніг.
  Тамара та її команда на околиці Уфи б'ється з фашистами. В атаку йде німецька піхота із чорношкірих солдатів, що набрали у французьких та бельгійських колоніях.
  Вони буквально закидають усі підступи трупами.
  Тамара дає чергу, і кидає босою ніжкою гранату і харчує:
  - Славитиметься епоха комунізму на віки, чи буде вірю Сталін наша тверда рука.
  Вероніка, стріляючи, вимовляє:
  - Не зламати СРСР!
  І голою п'ятою підкидає вибуховий пакет.
  Анфіса, стріляючи по гітлерівцям та босими пальчиками ніжок метаючи чергове послання смерті, зазначає:
  - Велич комунізму з нами!
  Вікторія, ведучи вогонь по ворогу, і викошуючи гітлерівців, кидаючи босими ніжками гранату, пищить:
  - Нехай славиться велика Вітчизна!
  Олімпіада веде вогонь. А потім ця дівчина-богатир цілих ящик із вибухівкою як метне у фашистів і прореве:
  - Нашій космічній Батьківщині слава!
  І дівчата все хором прокричать.
  - За СРСР! Буде піонер!
  Войовниці Червоної армії бойові крали. І коли пішов сніг, таки б'ються босоніж і в бікіні.
  На початку листопада гітлерівці розпочали штурм Ульяновська. Місто, в якому народився Ленін, і в якому було тяжко поранено Стенька Разіна. Це капітальний рубіж російських міст.
  Оленка бореться з фашистами. І співає собі, кидаючи в гітлерівців босими ніжками гранати:
  - Слава Росії, слава...
  Танки рвуться вперед.
  Дивізія в червоних сорочках,
  Вітає російський народ!
  Анюта, ведучи вогонь по ворогах, і скошуючи їх, а потім босими пальчиками ніжок запускаючи вибухові пакети з тирси, в'янула:
  - За комунізм Сталіна!
  І дала чергу цілу шеренгу чорних воїнів, викосивши.
  Алла, стріляючи у противників і використовуючи босі пальчики ніжок, кидаючи вбивчу силу гранати, пискнула:
  - За Рідну Росію!
  Марія ведучи вогонь по фашистам, і використовуючи босі пальчики ніжок, при кидку в ворога подарунків смерті, огризнувшись, відзначила:
  - За космічний комунізм!
  Мотрона, стріляючи в гітлерівців, і скошуючи ворога, видала:
  - За зміни у битві!
  Маруся, довбаючи фриців, і вражаючи їх на смерть, взяла і агресивно в'янула, стираючи в порошок.
  - За перемоги найвищої проби!
  І босою ніжкою кинула вбивчу силу гранату.
  Такі ось тут дівчата круті та заводні.
  Оленка, стріляючи і скошуючи ворогів, і босими пальчиками ніжок метаючи гранати, пискнула:
  - Велич комунізму нехай буде з нами!
  І дівчина взяла, і німецький танк підбила із великим апломбом.
  А ось і ще одна модифікація танка "Лев"-2 з гарматою 88-міліметровою. Вежа вже, і танк менший, і важить тонн п'ятдесят п'ять, а двигун - 1200 кінських сил при форсуванні. Швидка німецька машина.
  Але войовниці він не бентежить.
  Алла кинула босою ніжкою гранату і пискнула:
  - За комунізм!
  Анюта жбурнула босими пальчиками ніжок вбивчий подарунок смерті і проворкувала:
  - За нові рубежі!
  І дівчисько як засвистять. А німецький танк "Лев"-2 візьме і перевернеться, і ковзанки буквально полетіли.
  Марія стріляючи в гітлерівців, заспівала:
  - І знову продовжується бій,
  І серцю тривожно у грудях...
  І Ленін такий молодий -
  І юний жовтень попереду!
  Мотрона, ведучи вогонь по ворогах, і скошуючи шеренги, жбурнула босою ніжкою гранату і прочирикала:
  - У житті важливий перший крок!
  Маруся, вибиваючи фашистів, запищала:
  - Бачиш знову над Землею, вихори запеклих атак!
  І такі ось войовниці непохитні.
  Але все одно сили нерівні. Пенза вже впала. І фашисти штурму Саранськ.
  Ось уже до міста Горького залишилося не так уже й багато.
  Сталін 7 листопада 1944 року проводив у Москві черговий парад. Нехай навіть не перемоги.
  Фріци, однак, обстріляли вперше Москву балістичними ракетами ФАУ-2. І водночас місто бомбардувала реактивна авіація, включаючи бомбардувальники "Арадо". Ця акція сильно потрясла всіх. Ракети Фау-2 летіли високою траєкторією і впали раптово, їх навіть радари як слід, не побачили.
  Безліч було руйнувань і бід. Загинули радянські військовослужбовці під час параду.
  Сталін провів термінову нараду в підземному бункери, який міг витримати, навіть пряме влучення атомної бомби.
  Голова генерального штабу Василевський із тривогою зазначив:
  - У німців з'явилася нова зброя великої руйнівної сили. І наші радари його не побачили.
  Сталін проревів, сердито тупотіючи каблуками чобіт:
  - Ось ви й дурниці! Такого сюрпризу не змогли розглянути!
  Маршал Василевський зазначив:
  - Дещо було товариш Сталін....
  Берія відразу повідомив:
  - Це ракети класу А-5. Не варто турбуватися товариш Сталін. Вони несуть лише вісімсот кілограм амінолону, а стоять як хороший реактивний бомбардувальник. Німці випустили пару десятків ракет, але в серію дана конструкція не надійшла, тому що реактивними літаками бомбити і дешевше і практичніше.
  Сталін, заспокоївшись, зауважив:
  - То це не ефективна зброя? Дуже добре!
  Берія зітхнув:
  - Але ось реактивні бомбардувальники, це серйозна проблема. Потрібно із цим боротися товариш Сталін!
  Маршал Жуков запропонував:
  - Може, візьмемо і самі робитимемо ракети. Я маю на увазі земля-повітря. Що, керуючи ними по радіо, збивати літаки!
  Вознесенський зазначив:
  - Для створення таких ракет потрібен час! Куди простіше робити дуже дешеві літаки з дерева, начиняти їх вибухівкою та таранити ворога. Це було б у стилі камікадзе!
  Сталін згідно кивнув:
  - Та літаки-камікадзе треба застосовувати. У цьому і полягає наш шанс, хоча реальне подібне лише продовжує агонію нашої Червоної армії.
  Слід знайти щось більш дієве!
  Яковлєв зітхнув і відповів:
  - Роботи над новими літаками йдуть товариш Сталін. Але поки що ми зосереджені тримати максимальний випуск машин. У хід йдуть усі резерви та ставимо до верстатів дітей із десяти років. Повна мобілізація, і тотальна та надтотальна.
  Сталін проревів:
  - Потрібно робити набагато більше! Того чого ви робите, надто мало!
  Молотов зі зітханням повідомив:
  - Зв'язатися із союзниками так уже й не вдається. Схоже, ми одні. Намагався домовитися з японцями... Вони вимагають території до Уралу, що є неприйнятним.
  Сталін гаркнув:
  - Треба взимку завдати удару по Японії, а що Ленінград?
  Жуков повідомив, вискалив зуби:
  - Удар по Петрозаводську виявився не настільки успішним, як очікувалося. Швеція вступила у війну на боці Третього Рейху і нам довелося мати справу з великими силами. Отже відразу розвинути наступ не вдалося, і противник, підтягнувши частини вермахту, відбив наш тиск. Місто Ленінград у повному кільці блокади, і капітально затиснуте. Думаю до весни через тотальний голод, все населення вимре. І падіння Ленінграда буде неминучим.
  Забезпечувати його повітрям практичні неможливо. Ворог цілком у небі домінує. Німці навіть дають тепер лицарський хрест лише за сотню збитих літаків.
  Сталін сердито рикнув:
  - Провалили наступ!
  Жуков кивнув:
  - Багато залізниць розбиті, і ми зосередили надто мало сил. І треба віддати належне фінам та шведам, в обороні вони стійкі. Але це ще не все. Німці обійшли й Мурманськ. Тепер це місто оточене. Невідомо, що нам робити!
  Сталін гаркнув:
  - Деблокувати!
  Жуков заперечив:
  - Сил немає на це! А супротивник може захопити весь Карельський півострів!
  Сталін наказав:
  - Підтягніть сили та деблокуйте! Взимку німці не такі сильні. Можна буде їх капітально пресувати!
  Василевський зазначив:
  - Потрібно не допустити глибинних проривів, а там наша сила ворогів забере!
  Сталін проревів:
  - За комунізм битимемося!
  Вознесенський повідомив більш веселу новину:
  - СУ-100 вже втілена, у металі та готова до серійного виробництва. Шасі на базі Т-34. Досить проста у виробництві. Снаряд практично для нової гармати готовий. Тож СУ-100 вже з'явиться на фронтах. Завтра перша машина вирушить на фронт!
  Сталін схвально кивнув:
  - Хоч цим порадували! Але Т-34-85 поки що з виробництва не знімати. Мало того, броню зробити тоншою, і зменшити вагу до двадцяти тонн. Бої показали, що гіршого не буде!
  Вознесенський зазначив:
  - І з дерева можна робити броню! На день ми випускаємо по сотні таких танків, навіть більше, ніж фашисти. Але наші машини легко збивають фриці навіть із легких протитанкових рушниць.
  Жуков зазначив:
  - Там Герда є. Така ось баба крута! Вона багато наших танків та гармат підбила.
  Сталін кивнув:
  - Нам треба її в полон захопити, і голі п'ятки підсмажити. Аж надто дівка крута!
  Жуков погодився:
  - Захопити треба! І будемо фашистів трощити!
  Берія кивнув і пробулькав:
  - Проведемо таку спецоперацію!
  Сталін зітхнув:
  - Це чудова ідея, але... Потрібно ще щось доробити!
  Берія ревнув:
  - Спіймаємо їх усіх!
  Сталін похитав головою:
  - Ні... Вбивати героїв недобре! Я хочу, щоб до мене привели Герду! Це терміново!
  Берія зазначив:
  - Живу?
  Сталін охоче підтвердив:
  - Звісно ж, живу!
  Берія пробулькав, надуючи щоки:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  З'явилося кілька дівчат у коротких спідницях і з голими ніжками. Вони розносили фужери з вином, і підморгували членам ДКО.
  Жданов зазначив:
  - Треба більше дівчат у армію! Вони там наведуть лад!
  Сталін заявив:
  - Анастасію, Мірабелю, Акуліну я нагороджую "Зіркою Ордену слави" з діамантами! Слава СРСР!
  Всі дружно гаркнули:
  - Героям слава!
  І заляскали в долоні.
  Одна з дівчаток вклонилася і стала на коліна, поцілувавши чоботи Сталіну.
  Верховний головнокомандувач вилив на неї вино і проревів:
  - Наша сила - наш кулак!
  Берія прочірикав:
  - Гітлер дурень!
  Сталін заперечив:
  - Не дурень, а втілення підступності!
  І всі знову зааплодували.
  . РОЗДІЛ Љ 12
  Місто Ульяновськ було повністю оточене, але поки що трималося.... Вже кінець листопада і йде сніг із морозами. Німці не дуже рвуться наступати, і поки що пострілюють.
  У повітрі не надто льотна погода. Але дівчата ще борються і показують чудеса хоробрості.
  Герда зі своїм екіпажем на "Пантері"-2. Але незабаром має з'явитися танк "Пантера"-3 і воїнці дуже хочеться битися на ньому.
  А поки що вона пострілює за радянськими позиціями.
  Босою ніжкою навела гармату на ціль і пальнула. Розбила радянську тридцятьчетвірку і прочирикала:
  - За Пруссію святу!
  Шарлота теж лупнула з гармати, пробила радянську гаубицю і пискнула:
  - Наше щастя на віки!
  Вистрілила і Христина, вразивши за допомогою босої ніжки супротивника і, просипаючи:
  - За таких хлопців, що варті нас!
  Пальнула дуже влучно і Магда, прочірікавши:
  - За Велич імперії!
  А на новій СУ-100 бореться четвірка Єлизавети.
  Дівчата освоїли нову самохідку та стріляють.
  Єлизавета пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок, і заспівала;
  Кат фашистський вириває плечі,
  Ось диба, кліщі, свердла під рукою!
  Він хоче тіло душу покалічити,
  Незначний нелюд, а на вигляд крутий!
  
  Обіцяє він гроші, в морі пароплави,
  Що навіть титул може подарувати!
  Насправді пустить вас у витрати,
  Адже для нього ти просто труп і дичину!
  
  Йому хочеться знати про справу нашу,
  Що нових у ланцюзі бідних закувати!
  Тому пожене щедро лажу,
  Щоб забув батька та навіть матір!
  
  Але Батьківщині служити ми будемо міцно,
  Нас не зламати жорстокістю кат!
  Зігнеться від пориву вітру гілка,
  І чується немовлят голих плач!
  
  Так програв я перший важкий раунд,
  Але відігратися дасть Всевишній шанс!
  А потім сам пошлю ворога в нокаут,
  Кулак мій міцно щелепу гаду дасть!
  
  Вітчизна мені дає такі сили,
  Що можна біль усі тортури здолати!
  І вийти з бездонної цієї могили,
  Щоб не зжер, розгніваний ведмідь!
  
  Ще трохи і порятунок близько -
  Досягнемо ми перемоги над ворогом!
  Жити під покровом світла комунізму,
  Щоб заливало Сонце золотом хату!
  І дівчата співали та стріляли з нової, забійної гармати. Вони войовниці вкрай грізні.
  Олена відзначила з сміхом:
  - Комунізм буде збудований, ми в це віримо!
  Катерина з таким твердженням погодилася:
  - Побудуємо комунізм, і буде тріумф!
  Єфрасія взяла і пробулькала, пальнувши за допомогою босих пальчиків ніжок, і потрапивши до "Пантери".
  Після чого войовниця пропищала:
  - Ох, комунізм, комунізм! Буде сильно притиснутий софізм!
  І "Пантеру", пробило в лоб і з дистанції.
  Ось це дівки, яких так просто не зламаєш.
  Ось уже й грудень настає... Японці за умов холодів майже згорнули бойові дії.
  Але в небі, незважаючи на зимову погоду, досі точаться бої.
  Ось Тошиба і Тойота дві японські льотчиці б'ються, наче відчайдушні крали.
  Тошиба збиває босими пальчиками ніжок, радянські літаки, і вигукує на все горло:
  - Я є дівчина супер!
  Тойота підбиваючи російський винищувач і скеляючи перлинні зубки впевнено підтверджує:
  - А є баба гіпер!
  Японки, звичайно, бійці колосальної пускової потужності. Проти честі самурая не встояти.
  Але у будь-якому разі в небі бої все ще киплять.
  А на суші четверо дівчат-ніндзя взялися за винищення радянських солдатів.
  Дівчина синя ніндзя провела прийом млин, зрізала кілька російських бійців, і босими пальчиками ніжок запустила горошинку вибухівки колосальної руйнівної сили.
  Розірвала і прочирикала:
  - Слався Японія!
  Дівчина жовта ніндзя теж заспівала прийом мечами метелик. Зрізала ряд суперників і верещала:
  - За комуністичний реванш!
  І босими пальчиками ніжок, як запустить руйнівний подарунок анігіляції.
  Після чого промуркотить:
  - За велич Японії!
  Дівчина червона ніндзя провела мечами прийом гелікоптер. Босими пальчиками ніжок метнула вбивчий подарунок смерті, і пробурчала:
  - За моє кохання!
  І відразу відзначила:
  - А до чого тут комуністичний реванш?
  Дівчина жовта ніндзя, рубаючи російських солдатів, і знову кинувши голою п'ятою гранату, видала:
  - А при тому, що буде суп із котом!
  Дівчина біла ніндзя, розрубуючи суперників, і босими пальчиками ніжок жбурляючи подарунок смерті, видала:
  - За ідеї комунізму перемагатимемо!
  І всі чотири воїнки хором розсміяються, і покажуть перлинні зубки.
  Грудень йшов швидко... Німці після облоги взяли й Уфу та Саранськ. Але Ульяновськ у повній блокаді ще тримався.
  Сталін наказав Новий Рік утримувати за будь-яку ціну місто, де Народився Ленін.
  Втім німці, незважаючи на морози, вже підходили до Казані. Отже, СРСР був на межі повного падіння.
  Що робити в СРСР поки не було ясності та ідей.
  Сталін новий рік відзначив у Москві та в бункері. Його погляд був похмурим, але бажання воювати не ослабло.
  Гітлер же поки що вирішив влаштувати собі балаган, у Лівії, де тепло.
  І там він насолоджувався видовищем дівчат-гладіаторів, що б'ються.
  На Новий рік нічого особливого не сталося, якщо не брати до уваги бомбардувань Москви.
  І виходу до серії першої "Пантери"-3. Цей танк мав товщину броні "Тигра"-2, але з великими нахилами, і важив лише сорок п'ять тонн. А його висота зменшилась менш як два метри. Потужний двигун у 1200 кінських сил розташувався одним блоком і поперек із трансмісією. Сама машина вийшла добре озброєною і з гарною оптикою і з гідростабілізатором. А у вузькій вежі була гармата у 88-міліметрів у 100 ЕЛ, дуже точна та бронебійна.
  Герда та її команда виїхали цією машиною. Досконала і легша ходова частина, відмінно пробігала снігом. Цей танк загалом досконалий. І його броня з великими нахилами чудово захищає лоб машини. Особливо сильно захищена верхня частина корпусу 150-мм під кутом нахил від горизонталі в 40 градусів. А це приблизно 330 міліметрів броні під кутом у дев'яносто градусів. Жодна радянська гармата верхівки корпусу "Пантери"-3 не проб'є. Низ займає третину площі чола корпусу в 120-міліметрів і під таким же кутом, і теж практично непробивний.
  Лоб башти завтовшки 185 міліметрів і під кутом 50 градусів, теж непробивні для радянських гармат.
  Але борти слабші в 82-міліметри з нахилами, і їх можуть і взяти. Особливо СУ-100, нова радянська самохідка, що швидко завойовує популярність у військах завдяки простоті у виробництві та бронебійній гарматі.
  Герда зробила перший постріл по радянських військах. Пробила танк ІС-2 і висловилася:
  - Хороший це винищувач!
  Шарлота відзначила, палячи по супротивнику, і пробиваючи радянську машинку натисканням кнопки голою п'ятою:
  - Ця техніка майже бездоганна!
  Христина босими пальчиками ніжок наводячи швидкострільну, автоматичну німецьку гармату, зазначила:
  - Бортова броня слабка! Нам би машину потужніша!
  Магда теж пальнула, використовуючи голу ніжку, і в люті взяла і проволала:
  - Була б тільки трійка, та трійка жвавіше!
  І дівчата хором розсміялися... Танк і справді добрий, особливо його ходові якості.
  Проходила бойові випробування та машина Е-100. Вона хоч і тяжка. Але захищена непогано. І її гармати так легко взяти не можуть.
  І в ній також німецькі дівчата сидять. І незважаючи на мороз босоніж і в бікіні.
  Адала пострілюючи у супротивників, і вражаючи ворога, логічно висловилася:
  - За комунізму житимемо ми!
  І голою п'ятою як натисне....
  Агата стріляючи за радянськими позиціями, вражаючи противників, босими пальчиками ніжок, пискнула:
  - І велич перемоги нашої стане на віки!
  Агнес теж пальнула осколковим по радянській піхоті, звичайно ж, голою ніжкою, і проревела:
  - Ні, ми фюреру не поступимося!
  Дівчина на танку Афіна довбанула по супротивнику, використовуючи босі пальчики ніжок і в'якнула:
  - За фюрера, а не фюрера!
  Агнес розсміялася і відзначила:
  -Ми плем'я суперменів!
  Андріана стріляючи по радянській батареї і руйнуючи ворожі позиції, показала мову і видала:
  - Велич німців визнає планета!
  І голим коліном, як на противника, натисне.
  Агата ведучи вогонь, зазначила:
  - Дракона ми розтерзаємо...
  Танк Е-75 ще не готовий. Фюрер зажадав, що вага була у шістдесят п'ять тонн і двигун у 1500 кінських сил для високої рухливості, при бортовій броні не менше 170-міліметрів під великими нахилами. І це зажадало часу.
  Але поки що фашисти і так перемагають... У січні нарешті впав і Ульяновськ. Фріци приступили до штурму Горького та Казані.
  Так далеко вони залізли за Москву.
  Сталін був у дикій люті, але нічого не міг вдіяти. Справді, що тут ти зробиш, повний провал...
  Але ось дівчата і в небі, і на землі борються.
  Ось і Наталки СУ-100 розбив німецький штурмовик ударом з повітря. Це досить круто вийшло. Хоч і не зовсім розумно та винахідливо. Однак Наталка зовсім не першокласник і як довбає.
  . Тепер дівчинка виявилися в вже знайомим танку Т -34. Тільки трохи другом . Вежа більше , а зброю калібру в 85 міліметрів замість 76. Ходова частина колишня .
  Дівчата покрутилися на місці . Вони такі , як і раніше , в одному бікіні . А тут авто радянського виробництва . Є і снаряди на місці .
  Супермен-Наталя з задоволеним виглядом посміхнулася :
  - А де фашисти ?
  З'явилося всередині танка зображення юного зв'язкового . Хлопчик прочірікал :
  - Ось це танк , який з'явився на фронтах другий світовий війни в сорок четвертому року і до цих пір знаходиться на озброєнні Червоної армії . Йому протистоїть , Е -25. Самохідка з 88- міліметровою гарматою та 120- міліметрами лобовий броні . Приємно битися !
  Дійсно в віддаленні з великим працею можна, можливо розглянути німецьку самохідку . Присадкуватий , з довгим стволом . Незнайома дівчатам , які так рано покинули фронти Великої Вітчизняної війни . Але Супермен-Наталя відразу ж відзначила :
  - Вона нас може дістати . У її довжина в 71 ЕЛ .
  Зоя тут ж запропонувала :
  - Слід перейти в рух , щоб не потрапили !
  Футуристка-Анжеліка в досаді помітила :
  - Ось чорт ! Відразу ж підсунули переважаючу нас машину !
  Їхній юний куратор-офіцер сердито заявив :
  - А це ще дрібниця ! Е-75 був б ще гірше ! Ви б його ні під одним ракурсом б не пробили . А так дерзайте !
  Супермен-Наталя перехрестилася і прошипіла :
  - Як істинний комуніст , я говорю вам - до межу !
  Футуристка-Анжеліка гаркнула , тупаючи босий ніжкою :
  - Виступаємо !
  Радянська авто кілька тугувато завелася , і загула . Пробити німця в лоб нереально і слід було зайти фрицу в борт . Але спробуй це зробити ? Він з своєю довгоствольної гармати як довбає ... Залишається тільки розраховувати на швидкість .
  Супермен-Наталя сердитися . Звичайна німецька САУ так ще легше тридцятьчетвірки настільки її перевершує в характеристиках . Тут ти мимоволі запсихуєш .
  Радянська авто йде на зближення . Благо коробка передач краще колишньої .
  Світлана упирається голими п'ятами і цвірінькає :
  - Фюрера швидко ми окантуємо !
  Футуристка-Анжеліка підтверджує подібне :
  - Гітлера ми знищимо !
  Золотоволоса Зоя проревела :
  - Дайте йому скоріше по роже !
  У цей момент важкий снаряд гітлерівській гармати догодив прямо в заснування вежі . Дівчат підняло і понесло в вирваному металі .
  І через секунду Усе чотири виявилися майже цілковито голими в трусиках та висять на дибі . Під босими ногами красунь палахкотів багаття . Полум'я лизало голі , витончені підошви дівчат .
  Супермен-Наталя спробувала повернутися , але її ноги виявилися міцно затиснуті в колодки _ _ дуже хворіли розтягнуті жили . Це була класична диба , з традиційним підсмажуванням п'ят . А у дівчат ніжки дуже навіть сексуальні , і вогонь лижний _ підошви робить їх ще привабливіше .
  Але боляче красуням . Вони намагаються звільнитися . Але колодки дуже міцні . А ним ще і дівчата - валькірії підвішують гірі .
  Теж войовниці в коротких спідницях , з босими ногами , голими руками , але тіла прикриті сріблястою кольчугою . Вони розгрібають кочергами багаття , і підкидають вугілля , щоб п'ятки смажилися сильніше .
  Тут і диба вивертає суглоби і _ вогонь смажить знизу . А тут ще і принц з династії короля Вільгельма з'явився . У руках у найяснішого хлопчики , принца-деміурга, що розміняв другий мільйон доларів на посаду в СС батіг з колючою дроту . А ще і її валькірії розігрівають з вогнемета .
  Принц-божество підморгнув , і як вріже Супермену-Наташці по м'язової спині . Хоч дівчинка і мужня , але її від п'ят до потилиця вразила така біль , що красуня дико скрикнула .
  Наступний удар хлопчик - принц обрушив на Зою . Та хоча і стиснула міцно зуби _ _ втрималася від крику . А на спині з'явились криваві смуги і опіки .
  Барбаросса-молодший з усмішкою сказав :
  - Вчити вас ще треба !
  Наступний удар припав по Футуристці-Анжеліці . І ця дівчина не втрималася від зойк . Хлопчик сунув свою дитячу босу ногу в вогонь . Витяг спритними пальцями куточок і шпурнув рудою бестії в особа . Та заволала ще сильніше , боляче !
  Барбаросса-молодший з задоволеним виглядом сказав :
  - Але ви ж хотіли з німцями !
  Потім огрел , і Світлану . Як та не стискала щелепа , але теж закричала . Усе ж батіг з розпеченої , колючої дроту була ще більше хворобливою , чим полум'я під босими ногами . Тим більше , що дівчата вже звикли роками обходитися без взуття , і їх підошви ніг , дуже пружні і міцні .
  Але вогонь і їх припікає . Валькірії вже в руках тримають і _ батог з розпеченої дроту .
  Супермен-Наташка во всю горлянку прокричала :
  - Так що це таке ?!
  Барбаросса-молодший відповідає:
  - Допит непокірних пані! Ви в полоні та відповісте за все!
  Наташа зазначила:
  - Ми не хочемо так безглуздо вмирати! Давай ти нас відпустиш, і ми продовжимо боротися!
  Барбаросса-молодший рикнув:
  - З чого вас відпускати?
  Анжеліка відповіла:
  - Ми відьми, і можемо чоловікові, який нас врятує зробити найцінніший подарунок з усіх можливих!
  Барбаросса Бок здивувався:
  - Та й що ви мені подаруєте?
  Наталя впевнено заявила:
  - Ми зробимо тебе вічним юнаком, і ти ніколи не постарієш!
  Хлопчик кивнув:
  - Та я вас за це можу відпустити! Але чим ви доведете!
  Наталя заявила:
  - Ось сунь руку у вогонь і тобі не буде боляче! Ти переконаєшся, що ми можемо чаклувати!
  Барбаросса-молодший обережно засунув руку у вогонь, прокрутив і з усмішкою відповів:
  - Так, ви можете! Ну, що ваша свобода в обмін на моє безсмертя!
  І дівчат з'явився новий шанс. А війна все ще триває... У січні Горький та Казань були взяті.
  На початку лютого німці та фіни та шведи захопили Карелію і приступили до штурму Архангельська. Ситуація капітально загострилася.
  Єлизавета перекинули на СУ-100 до цього міста.
  Вона там тепер боролася. Лютий та морози. Але дівчата все одно босоніж б'ються.
  СУ-100 важить лише вісімнадцять тонн із протипульним захистом. Вона вразлива, зате рухлива. І стояти в засідці їй не належить, треба переміщатися, щоб не потрапили.
  Коли рухаєшся, танк нагрівається і дівчатам босоніж і в бікіні не так холодно.
  Єлизавета, стріляючи по фашистам, заспівала:
  - А ось вони умови! А ось воно середовище! Але для здоров'я корисні холоди! Для нашого здоров'я корисні холоди!
  І босими пальчиками ніжок як зарядить фашистами. І Т-4 цей невеликий танк пробитий.
  Войовниці треба відзначити бійці колосального класу.
  Катерина теж стріляє за допомогою босої ніжки та верещить:
  - Комунізму бути!
  Олена, теж стріляючи в супротивника, і пробиваючи його наскрізь, оглушливо засміялася.
  - Шалена перемога на нас чекає!
  Єфрасія, пробиваючи танки вермахту, своїми голими, синіми від холоду ніжками, впевнено відповіла:
  - Ніщо нас не приборкає!
  Ось це войовниці - просто супер!
  Але, на жаль, і їхнього героїзму вкрай мало... Архангельськ теж упав... Боєприпасів явно не вистачає.
  Німці їдуть на Москву з тилу. У березні бої розгорнулися за Рязань. Гітлерівські орди обтікають зі сходу.
  Потрібні якісь екстрені кроки.
  Москва все ще тримається, і Сталін зібрав пораду безпеки. Обговорення було нервовим. Ідей нових подано не було.
  Лише Берія запропонував:
  - Може, справді запропонувати Третьому Рейху світ на будь-яких умовах, аби нас з вами не чіпали!
  Сталін сердито відповів:
  - Це не конструктивний підхід товариша Берія! Нам потрібні сильні ходи!
  Маршал Василевський чесно відповів:
  - Резервів ваше превосходительство немає! Майже всі вони перемелені у нерівних боях. Окрім СУ-100 інших видів нових озброєнь у серії немає. ІС-3 правда буде незабаром готовий, але цей танк складний у виробництві, і в серію його запустити в нинішніх умовах буде важко.
  Маршал Жуков сердито відзначив:
  - Якщо не можна перемогти, то залишається лише одне - гідно померти!
  Сталін хотів щось сказати, але з'явилася босонога дівчина в короткій спідниці. Миготивши голими п'яточками, вона принесла депешу.
  Сталін пробіг по ній очима і сердито проревів:
  - Ленінград, не витримавши голоду та багатомісячної блокади впав! Тепер і наше друге місто фрицями захоплене!
  Маршал Жуков розвів руками і зазначив:
  - О, великий Сталін... Це жахливо!
  Берія запропонував:
  - Чи може на честь цього розстріляти тисячу людей?
  Верховний головнокомандувач проревів:
  - Заткнися ти лисий ідіот! Треба щось вирішувати!
  Молотов запропонував, запинаючись і нервово погладжуючи дівчатам голі коліна:
  - Давайте запропонуємо німцям тимчасово припинити вогонь, і лише потім розпочнемо переговори про мир за будь-яких умов.
  Сталін прохрипів:
  - Спробуй! Але капітуляції не буде. Паде Москва, вестимемо партизанську війну!
  Берія відзначив із улесливою усмішкою:
  - Але це лише збільшить міру страждань людей товариш Сталін. Може бути...
  Сталін рішуче стукнув кулаком по столу:
  - Ні! Нехай Молотов запропонує переговори! І більше нічого, деремо до кінця!
  Німці в середині березня оточили Рязань. Зазнаючи нестачі боєприпасів, радянські війська пішли на прорив із міста.
  Оленка та її команда біжить, мелькаючи босими п'яточками по весняному підталому снігу.
  Дівчина стріляє по фашистам і співає:
  - Слава нашому духу, слава великій країні!
  І босою ніжкою як жбурне вбивчий подарунок смерті. І розкидає на всі боки гітлерівців.
  Анюта, стріляючи у супротивників, видала:
  - А наш удар, священний дар, і гонорар!
  Біжить і Алла, веде вогонь фашистами, босою ніжкою кидає вибуховий пакет з вугілля, і шипить:
  - Ми ніколи не здамося!
  І ось іскрометна Марія, ведучи вогонь по фашистах, і капітально їх викошуючи, і огризаючись оскалами зубів, верещить:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І її гола п'ята надіслала руйнівний пакет смерті та нищів.
  Маруся, стріляючи в гітлерівців, цілком логічно зазначає:
  - Комунізм ніколи не потьмяніє!
  Мотрона, ведучи вогонь по супротивнику, і скошуючи шеренги, цілком логічно та раціонально зазначає:
  - І віра в партію залишиться у віках!
  І босі пальчики ніжок кинуть презент анігіляції.
  Дівчата вирвалися з обручки. Але однаково ситуація напружена.
  І нікуди їм не подітися.
  Весняна бездоріжжя трохи затримала наступ німців. Крім того, фашисти з'єдналися з Японією, і приступили до окупації Середньої Азії.
  Що також їх відволікло і квітень пройшов відносно спокійно. А у травні був нарешті випущений перший радянський танк ІС-3. І його могли доставити на першотравневий парад.
  Сталін, що постарів і ослаб, дивився на це, згорбившись. Його вигляд виражав смертельну втому.
  ІС-3 у зв'язку з трудомісткістю у виробництві все одно не міг стати серійним.
  Її істотною відмінністю, від двох була лише форма вежі. Вона була немов літаюча тарілка, а лоб як дзьоб журавля. Звичайно збільшений кут нахилу, добре захищав лобову частину, але ускладнював виробництво. Крім того, нижня частина чола була вразливою і якщо туди потрапляв снаряд, то він уже не йшов у рикошет.
  Сталін помахав рукою і втік у бункері, почався черговий гітлерівський наліт. В авіаударах взяли участь ТА-400 та Ю-287 з крилом зворотної стріловидності.
  І знову пальнули балістичними ракетами крилами по радіо.
  Кремль отримав суттєві ушкодження.
  Сталін же всерйоз подумував про втечу їхньої Москви.
  У середині травня, завершивши переділ Середньої Азії, гітлерівці зі сходу та заходу розпочали наступ на Москву. Загуркотіла чергова, жорстока битва.
  Радянські війська билися героїчно. Але сили надто вже нерівні. У боях з'явилися танки Е-75 "Тигр"-3. І масово "Пантера"-3. Бої такі, скажімо, неординарні проходять.
  До кінця травня на початку червня гітлерівці завершили практично повне оточення Москви.
  Сталін урочисто оголосив, що він залишається у столиці і стоятиме там до смерті.
  Москву обстрілювали та бомбардували. Її оточували дуже потужні рубежі оборони, які не так просто подолати. Величезні запаси боєприпасів та продовольства зосередились у столиці.
  І Сталін у підземному містечку був щодо безпеки.
  Гітлер 22 червня 1945 року, коли минуло рівно чотири роки з моменту початку Великої Вітчизняної війни наказав припинити штурм столиці, замість цього планомірно руйнувати її артилерією і авіацією. І продовжувати впевнено бомбардувати.
  А заснований наступ перейшов до Сибіру. Потрібно було взяти Свердловськ і Челябінськ, поки ці міста не прикрили снігу... Наприкінці червня на початку липня обидві ключові міста були після завзятих боїв узяті... Німці рухалися Сибіром. Один за одним падали радянські села.
  Ось фашисти у вересні 1945 року підійшли до Новосибірська. Розгорнулися бої за цей населений пункт.
  Червона армія боролася разом із місцевими ополченцями. Тамара і тут билася наче героїня.
  Вже кінець вересня валить сніг і морозить. А батальйон дівчат бореться босоніж і виявляє чудовий героїзм.
  І войовниці борються наче пантери.
  Тамара дала чергу, кинула босою ніжкою вибуховий пакет із вугілля і пропищала:
  - Нас ніхто не зупинить! Нас ніхто не переміг!
  Інші дівчата відчайдушно ревуть:
  - Помремо, але не здамося!
  І битва продовжує...
  Лише на початку листопада Новосибірськ упав... Війна тривала. Радянський Союз досі не капітулював. Москва була блокована під обстрілами.
  У підземному місті зберігався стратегічний запас продовольства та боєприпасів, так що можна було досить довго триматися.
  Німці місто постійно бомбили та обстрілювали.
  З'явився і новий надважкий танк "Щур". Ця машина важила дві тисячі тонн і мала кілька гармат у озброєнні.
  Машина з бронею 400-міліметрів використовувалася як танк прориву... Пройшла бойове випробування....
  Але застрягла на їжаках, і була знищена льотчиком-камікадзе, який таранив її.
  Проте з'явився новий танк "Щур"-2 ще більший і важчий.
  Новий 1946 Сталін відзначав у все ще не взятій Москві. Великий вождь СРСР розраховував диво. Москва стала справжнім містом-фортецею.
  Запасів продовольства могло вистачити ще на кілька років, а з урахуванням убутку населення через бомбардування та обстріли на довше. А ось боєприпаси залежали від швидкості та інтенсивності штурмів.
  Берія таки помітив:
  - Може, товаришу Сталін домовимось із Гітлером про нашу свободу?
  Верховний головнокомандувач, рішуче заявив, міцно стукнувши кулаком по столу:
  - Я з людожерами, не розмовляю Лаврентій! Ти зрозумів!
  Берія помітив зітхаючи:
  - Сподіватимемося на диво про великий!
  Сталін помітив, прохрипів:
  -Терпіння і труд все перетруть!
  . ЕПІЛОГ
  Новий 1946 проходив у локальних боях. Німці та японці поступово захоплювали всі великі міста. Останнім у серпні загинув Верхоянськ. У німців з'явилися нові танки АГ-50 у вигляді піраміди.
  Тамара та її команда відчайдушно боролася у Верхоянську.
  Дівчата як завжди були босоніж, і в бікіні.
  Стояли на смерть. І босими пальчиками ніжок метали вбивчу силу вибухові пакети.
  А потім, коли бойові припаси скінчилися, змогли підвалами і тунелями піти в тайгу.
  Вони були готові взяти в руки зброю і знову вести війну, хоч і партизанську.
  У СРСР виникали партизанські зони і розгорталася підпільна війна.
  Столиця ще трималася, то її Гітлер хотів узяти змором і берег своїх солдатів, яких і так полегло дуже багато.
  А дівчата тим часом винищували фашистів та японців, найрізноманітнішими способами та методами.
  Особливо Наталка та її команда.
  І виявилися знову в Т -34-85. Машина , звичайно а , не нова . І для кінця сорок шостого року застаріла .
  А ось і АГ -50. Нагадує низьку піраміду з дуже довгим стволом . Авто весь шістдесят п'ять тонн . Товщина броні зі всіх ракурсів 250 міліметрів під нахилом . Для снарядів Т -34 абсолютно непробивна .
  Супермен-Наталя в досаді прошипіла :
  - Це як завдання ! Підніми гору !
  Футуристка-Анжеліка озирнулася . Тепер вони були в своєму традиційному бікіні . І щось _ _ красуні прийшло на розум .
  А Світлана натиснула на важелі босими п'ятами і погнала танк . Вона прошипіла :
  - Маневр ! Тільки маневр !
  АГ -50 забезпечений потужної 105- міліметрової гарматою з довжиною ствола в 100 ЕЛ . Він здатний вражати на великий дистанції . Тим більше , у тридцятьчетвірки з якістю броні неважливо . Одне влучення і кінець .
  Світлана починає розгойдувати радянський танк . Ось ворог стріляє . Снаряд навіть трохи стосується броні . Але до щастя зісковзує . А адже міць колосальна - урановий сердечник .
  Супермен-Наташка прошепотіла своїми червоні губами :
  - На іконах з сумом особи - знову імперія народитися !
  Футуристка-Анжеліка пальнула , використовуючи босі пальчики ніг . Снаряд догодив в нерухомо вартий пірамідальний танк . І зісковзнув з броні в рикошет . Вже дуже вона похила і цементована .
  Німецька танк , звичайно а , непробивний , з всіх ракурсів навіть для ІВ -7. А вже куди до нього Т -34-85.
  Знову німець стріляє ... Світлана натиснула голий п'ятою на гальма . І змогла ухилити танк від поразки . Хоча смертельний презент проскочив зовсім поряд .
  Супермен-Наталя в люті сказала :
  - Так ми і влипли !
  Футуристка-Анжеліка посміхнулася . Вона холоднокровно зірвала з себе ліфчик . Гола високу груди з полуничними сосками . Вишкірила свої перлинні зубки . І прочірікала :
  - Боягуз не грає в хокей !
  І натиснула червоним соском на курок . Така ось вона смілива і іскрометна дияволиця . А може добрий , російський янгол втілити .
  Снаряд вилетів з не занадто довгого дула . Пронісся ... І догодив прямо в ствол німецькою машини АГ . Відбивши його немов ударом хлопушки .
  І Усе чотири дівчата хором , гаркнули :
  - Раз , два - я потрапила ! Фріцу по рогам так дала !
  І як струснуть вони своїми босими ніжками . Ось це дівки ! А коли при стрільбі використовують голу груди - це в сто раз ефективніше .
  Супермен-Наталя з посмішкою помітила :
  - Цей танк тепер для нас безпечний . Але як його знищити ?
  Зоя з посмішкою запропонувала :
  - А в бойовому ковбойському стилі , ми його зметем !
  Світлана прискорила рух свого танка . Але супротивник , несподівано розвернувся і кинувся навтьоки . Він розігнався Дивно швидко : все ж газотурбінний двигун . І був явно швидше , ніж Т -34-85.
  Наче слон тікав від Моськи . Усе б нічого . Але слони вміють переміщатися навіть дуже швидко .
  Супермен-Наталя сердито рушила по броні босий ногою і проревела :
  - Ось ! Ну як все - таки ми відстали від фашистів !
  Зоя з сумом в голосі , заспівала :
  - Усі неможливе , можливо в нашому світі !
  І струснула своєю шевелюрою , кольори сусального золота .
  Футуристка-Анжеліка з захопленням проспівала , і випустила черговий снаряд . Той потрапив в броньовану корму і зірвався .
  - Ідуть чи мрії нечувані ... Плетуть чи вінки запізнілі ... Німий був Герасим колись ! _ _ Тепер він свариться матом !
  Світлана суворо помітила :
  - Матом лаятися - це вульгарно !
  Супермен-Наталя хотіла , щось _ _ сказати дотепне . Але ось з'явився черговий фашистський танк . на цей раз Е -75. Теж добре захищений в лоб , але набагато гірше з бортів . Щоправда, тридцятьчетвірці його Усе одно не пробити .
  на цей разів , Зоя скинула з себе ліфчик . І оголила червоний сосок .
  Взяла і натиснула грудьми на курок . Зброя спрацювало ...
  Снаряд знову догодив прямо в ствол масивного знаряддя . І ста п'яти міліметрова гармата вийшла з ладу .
  І цей німець кинувся навтьоки . Гарний спосіб виводити з ладу самі захищені машини - це бити по стволам .
  Супермен-Наташка зрадовано заявила :
  - Ось бачиш ! Ми перемагаємо !
  А ось і третій танк . на цей раз " Королівський лев ". У нього зброя , бомбомет калібру в 450- міліметрів . Такий якщо довбає , то мало зовсім не здасться .
  Супермен-Наталя на цей раз вирішила пальнути сама . Зняла ліфчик . Яка у її все - таки висока , і пружна груди . Свіжа , як у дівчата . І войовниця як візьме і натисне рубіновим соском .
  Снаряд вилетів ... І " Королівський лев " отримав прямо в ствол . І величезну машину як рвоне . Що і пара стоять по краям танків відлетіла на кілька сотень метрів .
   Так і тридцятьчетвірку струснуло . Авто ледве не перекинулася , і виявилася відірвана від землі .
  Футуристка-Анжеліка навіть вдарилася при приземленні лобіком , прокричавши :
  - Наче коні віслюки !
  І погрозила фрицям кулаком .
  Супермен-Наталя була задоволена , і скалила перлинні , дуже великі зубки :
  - Ось ми дали по ворогові ! Як належить !
  Зоя проспівала , з захопленням :
  - Кохання і смерть ! Добро і зло ! Що свято що грішно ... А мені знай Усе однаково !
  І дівчинка рушила босий ніжкою по металу .
  Наступний противник Е -100. Авто небезпечна . З бомбометом та 75 - міліметрової гарматою з дуже довгим стволом . Таке штурмова модифікація , та здатна виконувати роль і винищувача танків . А сімдесятипятиміліметрової гармати для радянського танка цілком вистачить .
   А ствол бомбомета прикритий ковпачком .
  Супермен-Наталя перехрестилася при допомоги босий ноги , і прочірікала :
  - Ну , будемо його бити ?
  Зоя , скеля зубки , погодилася :
  - Зрозуміло , будемо !
  Футуристка -Анжеліка червоним соском натиснула на курок . Зброя спрацювало . Виплюнуло вбивчий заряд . І перебила порівняно тонкий , але зате довгий ствол німецькою гармати .
  Світлана захоплено прочірікала :
  - Відмінно ! А тепер дайте вистрілити мені !
  І войовниця теж оголила свій торс . У всією четвірки грудей на висоті . І дуже навіть красиві , сексуальні , спокусливі . Так з такими дівчатами хочеться зайнятися любов'ю . Ну що _ може бути краще їх ? Напевно , тільки інші дівчата !
  І ось дівчина підловила момент , коли ковпачок почав відкриватися . І використовуючи свій червоний сосок , як випустить снаряд по німецькій бомбомету .
  А фриц не встиг навіть і оком моргнути ... Як візьме і рвоне ... У Усе сторони розкидало димний метал .
  Світлана потерла собі сильні руки і пропищала :
  - Я дівка справжній дракон !
  І як розсміється ! І візьме , так покаже язичок !
  Супермен-Наталя взяла і захоплено поспілку :
  - Патріот ! Радянський патріот ! Скільки фріців укокошив ти !
  Зоя підхопила пісеньку , і тряся оголеною грудьми , продовжила :
  - Патріот ! червоний патріот ! І на дівок Усе твої мрії !
  І теж войовниця як візьме і розреготається ! І язичок покаже ! І оскалит зубки - ікла !
  І босими ніжками пересуне важіль ...
  Дівчата тут явно на висоті, хоч у них застарілий танк. І продовжують партизанити.
  А ось 20 квітня 1947 року розпочався новий штурм Москви. У ньому брали участь і японці, і турки, і вся іноземна рать.
  У Гітлера, зрештою, терпець урвався і він вирішив покінчити з СРСР. І особисто зі Сталіним, пов'язуючи з ним все ще палаючу на території Росії партизанську війну.
  Мовляв, якщо Москва впаде, то й війна, без сумніву, закінчиться.
  І розпочався рішучий, генеральний штурм.
  В атаку пішли і надважкі танки "Щур"-2, "Монстр", Е-200, Е-500 та інші.
  За одного місто обстрілювалося і балістичними ракетами.
  А в хід пішли і бойові, невразливі дисколет Третього Рейху. Така ось армада.
  Оленка та її команда відважно зустріла німців та дала їм бій.
  Оленка босими пальчиками ніжок жбурнула гранату, дала чергу і проревела:
  - За росіян дух!
  Анюта, стріляючи в супротивників, і скошуючи шеренги ворогів, прочирикала голою п'ятою, піддавши пакет смерті:
  - За велич комунізму!
  Алла ведучи вогонь по ворогах СРСР і босими пальчиками ніжок жбурнувши бомбу, в'янула:
  - За Русь-матінку в комунізмі!
  Марія ведучи влучний вогонь по ворогу, і його впевнено скошуючи, зауважила, вискакувавши зубки:
  - Росії потрібний новий лідер!
  Мотрона відзначила, стріляючи і впевнено винищуючи супротивників, і босими пальчиками ніжок піддавши черговий подарунок смерті:
  - Зрозуміло, необхідний!
  І від її кидка, який припав у ковзанку, два німецькі танки зіткнулися.
  Маруся, ведучи вогонь по гітлерівцях, енергійно відзначила:
  - У СРСР все було, але ворог узяв числом!
  І голою п'ятою як запустить вбивчу та невблаганну!
  Оленка підбадьорила подруг:
  - Не поспішайте Русь ховати! Є у нас ще й справи!
  І пальчиками голої ноги підкине руйнівний подарунок анігіляції.
  Анюта, ведучи вогонь по гітлерівцям, із цим погодилася:
  - Ми ворогів люто битимемо, не висохне Вітчизни річка!
  І голою, круглою п'ята дівчинка як енергійно візьме і піддасть по противнику.
  Алла, стріляючи у фашистів, і випустивши з рогатки шматок вибухівки, натягнувши тятиву босими пальчиками ніжок, видала:
  - Це буде просто супермен - який замінить Сталіна!
  Марія стріляючи з приголомшливою влучністю, і босими пальчиками ніжок метаючи гранати, висловилася:
  - Все що не зміниться, все на краще!
  Мотрона, збиваючи влучними пострілами фріців. А потім босою ніжкою пошкодивши танк, зазначила:
  - Ми зі своєю незмінною та героїчною волею!
  Маруся жбурнула цілу зв'язку гранат, своїми босими ніжками. Тож самохідка у фашистів перекинулася і пискнула:
  - Я буду всіх сильнішим!
  Алла, підбивши транспортер у гітлерівців кидком, гранати голою п'ятою, помітила, поправивши:
  - Не я, а ми! Все сильніше!
  Оленка щоб підняти бойовий настрій заспівала, пишучи на ходу. А решта дівчат, ведучи по гітлерівцям вогонь, підхопили;
  Ми дівчата країни СРСР,
  Яка є смолоскип усьому світу...
  Покажемо, знай величі приклад,
  Ось героїзму подвиги оспівані!
  
  Під прапором червоним дівки народжені,
  І босі мчать по морозу.
  За Русь б'ються дочки та сини,
  Часом наречена дарує хлопцеві троянду!
  
  Ось буде над всесвітом червоний прапор,
  Сяяти так яскраво, наче смолоскип-полум'я...
  Адже богатирський знай у нас замах,
  І кумачем сяє наш прапор!
  
  Не вір, фашист проклятий не пройде,
  І російських дух на віки не згасне ...
  Перемогу відкриємо нескінченний рахунок,
  Будь-кому скажемо і привіт і здраст!
  
  Росія це чудова країна,
  Ти подарувала комунізм народам.
  Навіки Богом щедра дана,
  За Батьківщину, за щастя та свободу!
  
  Не зможе ворог Вітчизну здолати,
  І як би він не був жорстко підступний...
  Непереможний російський наш ведмідь,
  Солдат Росії такий перемогою славний!
  
  Прекрасна радянська країна,
  Дівчата в ній пишаються, що гарні.
  Вона на віки Родом нам дана,
  І будемо комсомолки справедливі!
  
  Б'ємося ми на підступах до Москви,
  Завірюха кучугури, а дівчата боси...
  Не Віддамо Вітчизну Сатані,
  У нас стріляють влучно навіть коси!
  
  Так в люті дівчата рвуться в бій,
  І п'ятою голий вибух-пакет кидають.
  Фашист він тільки на вигляд крутий,
  Насправді, просто злий Каїн!
  
  Дівчат ворогам ніяк не здолати,
  Вони народилися під такою зіркою.
  Непереможний монстр наш ведмідь,
  Який зробив Батьківщину дружиною!
  
  Ми російські дівчата гарні,
  Нас не лякають тортури та морози.
  І відобразимо, вір натиск злої орди,
  Противник зануритися від дози!
  
  Вороги змогли відкинути від Москви,
  Хоч у нього повно величезної сили.
  Ми дівчата собою такі горді,
  Противники зникнути у могили!
  
  Не вірте, Русь ворогам не перемогти,
  Оскільки кожен витязь із пелюшок...
  Мисливець перетворився видно на дичину,
  А супостат ще зовсім дитина!
  
  Але російський дух, великий вірте дух,
  У ньому ж такі знайте, приховані сили.
  Розгромлений же противнику буде в пух,
  Адже витязі у боях непереможні!
  
  Сумніви відкиньте дівки ви,
  Ми найвідважніші знай у світі...
  Звернем у пекло орди Сатани,
  Замочимо супостатів усіх у сортирі!
  
  Закінчиться священна війна,
  Настане мир і ранок над планетою.
  Вона навіки з сонцем знай дана,
  Щоб назавжди палало літо!
  
  І вічний у славі комунізм,
  І з нами Ленін і великий Сталін...
  У кіно кривавому лише тепер фашизм,
  А наша воля вірте міцнішою стали!
  
  Моя Росія править на віки,
  І все всесвіту щастя подарувала....
  Потрібна сталева сила кулака,
  І молодецтво, але розумного розливу!
  
  
  
  ВІДЬМИ, СТВОРЮЮЧІ ЧУДО-ЗБРОЇ
  Герда, Шарлота, Магда та Крістіна які випробовував свого часу "Тигр", вели розробку та перспективної моделі: "Пантери"-2. Дівчата розташувала двигун і трансмісію одним блоком - упоперек, а вежу зробили вузькою та менших розмірів. А коробку передач встановили на самому моторі. Внаслідок чого "Пантера"-2 вийшла силуетом нижче двох метрів, і кількість членів екіпажу скоротилася до трьох осіб. Товщина броні чола корпусу зросла до 120 мм під великими нахилами, а бортів до 82 мм під нахилами. А вежі до 150-міліметрів лоба та 82-міліметра борту, під нахилами. Весь машини при цьому скоротився до 35 тонн, що дозволило обійтися двигуном 700 кінських і підняло швидкість і маневреність танка. При цьому покращилася і прохідність машини, а ходова частина стала легшою і набагато простішою в ремонті та обслуговуванні. Усього шість ковзанок, що практично і зручно. "Пантера"-2 сподобалася Гітлеру і вступила в серію з вересня сорок третього року. Машина вдала, з гарною, бронебійною та скорострільною гарматою. Вона працювала і швидко переміщалася, маючи відмінну ергономіку.
  І головне вона була простіша у виробництві і менше вимагала металу. І при цьому відрізнялася капітальною живучістю. Не так просто таку машину з великими нахилами броні пробити.
  Радянські війська отримали серйозну проблему. Крім того, німці замість програми Фау, вклалися в розробку народного винищувача, і створили ХЕ-162, простий і дешевий у виробництві і дуже легкий і маневрений.
  Ця машина виявилася розроблена в більш сприятливих умовах і порівняно простий в управлінні. І їй не так вже й легко впорається.
  Нав'язала радянським та союзницьким військам, жорстокі, повітряні бої. Винищувач важив лише півтори тонни в порожньому вигляді і майже повністю складався з дерева. Так що машина виявилася надзвичайно ефективною.
  Ситуацію посилило й те, що німецькі дівчата почали активно надходити до авіаційних частин.
  Альбіна та Альвіна стали активно набирати рахунки, борючись, як правило, босоніж і в одному бікіні. І цих дівчат не могли збити. А вони самі так активно зрізали супротивника. А які вродливі були ці блондинки: просто справжні арійки!
  Альбіна витонченою ніжкою натискає на гашетку і зрубує пару радянських літаків і верещить:
  - Слава Третьому Рейху!
  Альвіна натискає червоним соском грудей на гашетку, і вражає три радянські машини і реве:
  - Нашій Батьківщині слава!
  Бойові дівчата - не скажеш, що вони слабкі. Ні, вони дуже агресивні та всіх здатні розшматувати.
  Лиха в цілому ця армія. І взимку лінія фронту стабілізувалася. Майнштейн завдав контрудару, і зумів розгромити радянські війська за Дніпром, створивши кілька великих котлів. Німці також змогли відбити наступ під Ленінградом. Тут вони спиралися на сильну лінію оборони. Плюс ще Сталін після розгрому в Україні зняв кілька дивізій із цього напряму та дозволив німцям відбити атаки. Фронт встояв, і німці взимку змогли втриматись по всьому периметру атаки.
  Герда особисто билася на "Пантері"-2, разом із дівчатами. І незважаючи на зиму, красуні билися босоніж і в одному лише бікіні.
  Герда натиснула босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, вразила супротивника і пискнула:
  - Слава нашій імперії!
  Шарлота теж натиснула босими пальчиками ніжок на важіль, знесла вежу тридцятьчетвірки і підтвердила з агресією:
  - Героям слава!
  Христина лупнула натиснувши червоним соском на кнопку і, вразила радянську машину, пискнула:
  - І нам слава!
  Магда дала чергу з чотирьох кулеметів, зрізала радянську піхоту за допомогою босих пальчиків ніжок і видала:
  - Вічна, переможна слава!
  Так ось дівчата розпустилися і голі, круглі їхні п'ятки сяють.
  А на підході "Тигр"-2, цей танк при вазі п'ятдесят п'ять тонн обіцяє мати захист у 250-міліметрів чола, і бортів у 170-міліметрів.
  Що при 88-міліметровій гарматі в 71 ЕЛ, дуже пристойна машина.
  І ось навесні німці вже наступають в Італії та впевнено громять союзників.
  Беруть Неаполь і вторгаються до Сицилії.
  І здаються війська союзників сотнями тисяч. І громять їх капітально. Німецькі пантери нестримні.
  А дівчата змушують англійців падати навколішки і цілувати босі, точені ніжки, і язиками лизати круглі п'ята красунь.
  У червні союзники намагаються наступати, висадивши десант у Нормандії. Але зазнають там нищівної поразки. Знову сотні тисяч полонених і маса захопленої техніки.
  Рузвельт отримує інфаркт і стає недієздатним. США намагаються згорнути таку важку війну. Британія розглядає варіанти замирення із фрицями. Ситуацію посилюють потужніші бомбардування англійських міст із використанням реактивної авіації. А наздогнати такі літаки британські винищувачі не можуть.
  Тож і Черчілль починає просити миру. Але фюрер невблаганний. Його розпирає від усвідомлення своєї сили.
  Але англійці таки згодні вже на світ. І це турбує Сталіна, який пропонує фюреру перемир'я. Гітлер погоджується на три роки припинити військові дії, за умови, що не буде партизанських диверсій, і сторони залишаться при своїх кордонах, а СРСР продаватиме німцям нафту та хліб.
  Сталін дав згоду... І фриці розв'язали собі руки.
  Перший удар, звичайно, Гібралтар. Захопивши цю фортецю, можна перекидати в Африку війська по найкоротшій відстані. При штурмі фортеці, німці використовували новітні автомати МР-44, дівчата їх також покращили: зробили значно легшим і надійнішим.
  А в небі билися Альбіна та Альвіна, дівчата, які зробили літаки німців куди більш практичними та швидкісними.
  І трощили союзників праворуч і ліворуч. Гібралтар би взято з ходу. Франка був змушений погодитися з ультиматумом Гітлера. Не дати ж своєї країни окупувати фашистам.
  Німці розганялися на танках і вдиралися в місце противника.
  Після падіння Гібралтару фриці вступили до Марокко. І рухалися, захоплюючи територію. Особливо Алжиром йшли танки фриців. "Пантера"-2 стрімко ковзає по піску. Її модернізували, потужніший поставивши двигун, і вона помчала. "Пантера"-2 цілком задовольняла військових своїм захистом чола, а "Тигр"-2 взагалі був приголомшливим танком. Союзники падали наче підкошені.
  Німецькі дівчата боролися в пустелі, як правило, босі й у бікіні. Тільки змащували шкіру спеціальним захисним кремом, щоби не обгоріла.
  Потім красуні полонених англійців на коліна ставлять і змушують дівочі п'яти лизати. І це подобається, особливо африканцям, які це роблять із ентузіазмом.
  Сорок п'ятий рік пройшов дуже успішно для німців вони захопили більшу частину Африки, Близького Сходу. А першій половині сорок шостого року захопили ще й Індію, і Бірму та решту Африки. І більше проблем було із постачанням військ, розтягнутістю комунікацій, рельєфом місцевості, ніж із опором англійських та американських частин. Тим паче колоніальні війська не дуже хотіли битися. У техніці у німців переважна перевага як. Наприклад, МЕ-262 Х і швидкість має до 1200 кілометрів на годину, і озброєння п'ять авіаційних гармат. А у США та Британії, поки що більш-менш придатних до бойового використання реактивних винищувачів немає і бомбардувальників поготів.
  Та ще в німців з'явилися дисколети, що розвивають швидкість порядку чотирьох звукових. Вони були зовсім невразливі для стрілецької зброї, завдяки ламінарному струменю хтось обтікав машини. Але й самі через це не могли стріляти. Але можна було й бомбу скинути з висоти, і в розвідці використовувати, і найголовніше таранити машини ворога збиваючи їх струменями.
  Літаючі тарілки ефективна зброя з великим запасом ходу та здатні долітати з Європи до США. І ними керували часом дуже гарні дівчата, які волів битися босоніж і в бікіні.
  Ось Гертруда та Єва у польоті. Такі дві чудові милашки. Наприклад, чорношкірого американця спіймали. Прив'язали до колоди. І так на його чоловічій досконалості довго каталися, що полонений знепритомнів, перетрудившись.
  А зараз Гертруда босими пальчиками ніжок взяла і навела дисколет на ціль, збиваючи американські літаки. Ось це бойова дівка.
  І Єва теж за допомогою босих пальчиків ніжок наводить на супротивника вбивчої сили машину.
  І з люттю таранить ворога, і падають машини Англії та США.
  Висадку десанту німці запланували на кінець листопада. По-перше, у цей час ніхто не чекає. Справді, погода не дуже й виживатиметься ризиковано. Але спокійні дні можна перепливати Ламанш та висаджуватись. Крім того, є переваги в нічному десантуванні, тому що в темний час доби важче оборонятися.
  Німці на той час дуже сильно перебили англійський та американський флот.
  Тож висадка десанту очікувалася без особливих проблем. Потужною ударною силою мали стати спеціальні батальйони з дівчат, які навіть у мороз кінця листопада були босоніж в одному лише бікіні.
  Висаджування почалося 26 листопада 1946 року. У річницю виборів до Рейхстагу, після яких Гітлер отримав пост Рейхсканцлера.
  Завадити висадці не було кому. А в наступі взяли участь великі маси піхоти і навіть нові пірамідальні танки. Яких із жодного ракурсу не пробити.
  Дівчата очевидно воюють всередині них, і діють хоробро.
  А деякі войовниці вже босоніж ламають край льоду на замерзлих вночі калюжах. І дуже сміливо б'ються. І чинять колосальну силу чудеса. А коли босими пальчиками ніжок жбурляють гранати і розривають англійців на частини, це стає вкрай здорово...
  Герда ж б'ється на танку "Тигр"-4 пірамідальний з гарматою та бомбометом, причому дуже сміливо. Посилає снаряд по снаряд, і розриває ворогів на частини.
  Діючи не миттям так катанням, натискаючи на кнопки джойстика босими пальчиками ніжок, дівчинка реве:
  - Скалимо зуби ми активно, винищуємо дуже сильно!
  Шарлотта використовує при стрільбі червоний сосок, натиснувши їм на кнопку джойстика і вразивши противника, прочирикала:
  - Наш всесвітній будзагін!
  Лупанула з реактивного бомбомета і Крістіна, використовуючи босі пальчики ніжок. Рознесла масу супротивників і буркнула:
  - За велич Третього Рейху!
  А за нею гримнула й Магда. Цього разу за допомогою полуничного соска. Порвала супротивника і проревела:
  - За арійський комунізм!
  Ось це дівчата рівня супер! А як піхота з дівчат біжить і босими ніжками, на ходу жбурляє гранати. І як це здорово та вбивчо.
  Дівчата такі ось бойові та красиві.
  І трощать англійців праворуч і ліворуч. Нічого дивного, що при такому наступі та висадці десанту і з боку Франції та з боку Норвегії, Англія протрималася лише десять днів. Оце чудово!
  Пала метрополія. І наступний етап це похід на Америку. У лютому німці, незважаючи на зиму, здійснили висадку в Ісландії: операцію "Ікар" і захопили цю важливу територію.
  І знову у боях брали участь босоногі дівчата різних батальйонів СС.
  І досягали успіху, миготивши голими п'ятами по сніг.
  Сталін запропонував Гітлеру у березні 1947 року, спільну війну проти США. Фюрер дав згоду на це, але за умови, що СРСР отримає назад тільки Аляску, певною мірою законну територію. І не претендуватиме на більше.
  Сталін із цим погодився... І почалося вторгнення радянських військ через Аляску. Таке стрімке та жорстоке.
  Рухалися нові радянські танки.
  Екіпаж Єлизавети бився на першому, експериментальному та її не цілком доробленому танку Т-54. Квітень 1947 року. На Алясці ще лежать сніги, але російські дівчата борються босоніж і в бікіні. І такі гарні дівчата.
  Єлизавета стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок по супротивнику. Вражає американський "Шерман". І скеля зубки, войовниця вимовляє:
  - Слава ідеям великого комунізму!
  Катерина теж стріляє використовуючи босі пальчики точених ніжок і верещить:
  - Слава переможним результатам нашої армії!
  Олена теж пальнула, застосувавши цього разу червоний сосок грудей, вразивши вельми міток супротивника і рикнула:
  - Слава новим рішучим перемогам!
  Єфрасія, довбанула по противникам, використовуючи полуничний сосок, і пробиваючи "Першинг" гаркнула:
  - І перемагатимемо!
  Войовниці, очевидно, розійшлися немов мегери. І так молотять американців.
  Ось у лоб танка потрапляє снаряд, але відразу йде в рикошет. Єлизавета реве і скаче:
  - Слава ідеям комунізму!
  І теж посилає снаряд у відповідь за допомогою босих пальчиків ніжок. Ось це дівчисько - реальну місію виконує.
  Такі красуні бойові.
  Радянські війська утрималися на Алясці. А у травні прибув і найперший втілений у металі ІС-7.
  І на ньому танковий екіпаж Оленки.
  Отака там бойова дівчина. Як вистрілив у противника, так вражає його вкрай влучно.
  А гармата яка потужна: 130-міліметрова. Вона пробиває ворога з великої дистанції. В американців основний танк все ще "Шерман", який лише для набору рахунків німецьким та радянськими танковими асами годуватиме. Є трохи кращий "Першинг", з гарматою потужнішою за калібр 90-міліметрів. І вельми нечисленний "Надпершинг", чия гармата калібру в 90-міліметрів і довжиною ствола в 73 ЕЛ, здатна радянській машині ІС-7 в борт і нанести небезпечну рану. Пірамідальні німецькі танки американські гармати взагалі не беруть із усіх ракурсів. ІС-7 пробивають у борт. Т-54 - "Надпершинг", може взяти поблизу в лоб, і в борт у дистанції. Але поки що в СРСР основний танк Т-34-85, які ще не знятий з виробництва і бореться з американцями. Він приблизно дорівнює "Шерману", і слабший за "Першінг".
  Тож радянським воїнам доводиться туго. І вони із заздрістю поглядають на поки що єдиний, найперший експериментальний танк ІС-7.
  Ця машина горда і крута.
  Воюють ще й ІС-2 та ІС-3. Остання машина в лоб не пробивається крім "Свехпершінг". Ну ще ІС-3 можуть пробити в нижню частину корпусу.
  ІС-2 дещо слабкуватий у лобову броню вежу.
  На цьому танку борються дівчата Наталка з її командою. Бойові красуні. І вони з ІС-2 завдають нищівних ударів, вбивчими снарядами.
  Наташка натиснула босими пальчиками ніжок, і викинула забійне, пробивши американця і в'янула:
  - Слава ідеям доброго комунізму!
  Зоя натиснула червоним соском на вбивчий важіль і в'янула:
  - За арійський мир та порядок!
  Августина теж довбала знищенням за допомогою голої п'яти, вразивши супротивника і гаркнула:
  - За рішучі перемоги!
  І Світлана наостанок як викине за допомогою босих пальчиків ніжок, зрубає супротивника і пискне:
  - За великі сили!
  Війниці Червоної Армії просувалися Аляскою. Настало літо і, було тепло, і на танках у бікіні та босоніж дівчатам приємно. Німці, подолавши Гренландію, висадилися у Канаді. А з півдня насуватись стали з Аргентини. У Бразилії був розкол на пронімецьку та проамериканську фракції. Німці потужним ударом своїх більш боєздатних дивізій вирішили справу на свою користь.
  У гітлерівців з'явився потужніший і ефективніший штурмовий карабін, який розстрілював з великої дистанції і дуже швидко. Янки зазнавали поразки за поразкою.
  Нова команда англійських дівчат на чолі з Джейн Амстронг насувалася з півдня... Воїнка влітку билися в Бразилії... Проамериканські сили чинили опір мляво.
  Але у Венесуелі войовниці зіштовхнули із американськими військами. Воювали вони на застарілій "Пантері"-2, яку вже практично зняли з виробництва на користь пірамідальних моделей техніки.
  Але англійки навіть на цьому танки були сильнішими за американців. Пострілювали зі зброї по "Шерманах", які вже безнадійно застаріли, могли на рівних боротися лише з радянськими тридцятьчетвірками.
  Джейн пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок з дистанції. Вразила супротивника і прочирикала:
  - Ось вона велич Британії - не потьмяніє!
  Грінгета врізала за допомогою босих пальчиків точених ніжок у ворога. Розбила "Шерман" і пропищала:
  - Королівство наше буде круте!
  І показала язичок!
  Далі пальнула Моніка, вразила супротивника точно в ціль, своїми босими ніжками і проворкувала:
  - За спасіння душі!
  І слідом за ними лупнула і Маланья. Точно вразила небезпечніший "Першинг", розбивши його корпус.
  Зрозуміло босими пальчиками ніжок і проворкувала:
  - Слава ідеям королівських сил!
  Билися дівчата дуже агресивно та конструктивно.
  А в Канаді рухалися добірні німецькі частини. Герда на танку "Тигр"-4 пірамідальному руйнувала Америку та її домініони. І ті ламалися під нищівними ударами супротивника.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок, вразила ворога і в'янула:
  - За арійський комунізм!
  Шарлота теж лупнула, цього разу червоним соском грудей, пробила американську машину і булькнула:
  - За велич Німеччини!
  Христина також лупнула по ворогу. Зламала його броню, за допомогою босих пальчиків точених ніжок, немов яєчну шкаралупу і пробулькала:
  - За наші феноменальні здобутки!
  Гримнула й Магда, зминаючи супротивника немов глину і проревела:
  - За такі ресурси, що не в казці сказати, ні пером описати!
  Дівчата треба відзначити вкрай бойові та дуже рухливі. З ними дуже весело.
  І ось впали основні міста Канади: Квебек та Торонто. І жити стало краще, фрицям і веселіше.
  Гітлер заявив, що Америку доб'ють!
  З розробкою атомної бомби США не виходило. Видно успіх відвернувся в даному випадку від Америки на користь Вермахта. Ну і що? Є й інші основи перемоги та успіхів. Так що впадати у відчай дуже рано.
  Але фриці зі своїми іноземними полками дуже перевершують США як війська. І здатні, на багато в руйнуванні ворога.
  Ось Герда, наприклад, упіймала чорношкірого бійця. І вони дівчата його так змучили, змушуючи кохатися, що той відкинув копита. І це себе дуже здорово.
  Восени сорок сьомого року, фриці вступили на територію США. Радянські війська ще боролися у Канаді.
  Оленка на ІС-7 билася з цілою бригадою "Шерманів" та "Першингів". Шермани тут були класу "Світлячок", з довгоствольною гарматою 76-міліметровою, яка небезпечна для ІС-7 при стрільбі в борт. Тож дівчата опинилися у серйозній ситуації. ІС-7 за всіх своїх переваг, маю гармату з обмеженим боєкомплектом і не надто скорострільну.
  Ось Оленка пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок, вразила американця і пискнула:
  - На мій шлях війни!
  Анюта лупнула по черзі, за допомогою червоного соска, вразила "Шерман" і в'янула:
  - За перемоги СРСР!
  Довбанула і Алла за допомогою босих пальчиків ніжок. Пробила американську машину і в'янула:
  - За ідеї комунізму!
  Марія також врізала, за допомогою полуничного соска, розбила супротивника в тріски і шикнула:
  - За великі рукописи Леніна!
  І Мотрена голою п'ятою піддала, розфарбувавши броню "Шермана" і пропищала на все горло:
  - За моїх витязів світла!
  Ось це п'ятірка, ось це дівки - крутіше не знайти! А такі всі юні та свіженькі. І пахнуть дівчата медом. Недарма солдати з таким задоволенням лижуть їм лоно Венери. І ще облизуються.
  Та ІС-7 піддався назад, щоб його не розірвали на шматки. На те це і танк, усім танкам танк.
  Може окрім що пірамідальних німецьких...
  Але більшість "Шерманів" перебита, інші ж відходять назад.
  Ось так рубали радянські дівчата.
  А в небі Анастасія Відьмакова та Оленка Соколовська як молотять фриців. Що цим дівчатам Покришкін у підмітки не годиться. А борються красуні босоніж і в бікіні. І червоні соски грудей при стрільбі використовують, що підвищує бойову ефективність пальби.
  Але розуміє Альбіна та Альвіна крутіше. Дівчата встигли здобути шість ступенів Лицарського хреста. Вищий шостий ступінь Лицарський хрест Залізного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами був вручений ним після того, як вони збили більше тисячі літаків кожна.
  Ось це дівки - всім дівчаткам дівки ...
  Але і Анастасія Відьмакова, і Оленка Соколовська зібрали кожну понад двісті літаків. І вони вже мали по вісім зірок героя СРСР.
  Анастасія натиснула босими пальчиками ніжок на кнопку стрільби авіаційної гармати і збила американську машину, пискнувши:
  - Я є дівчина супер!
  Оленка Соколовська рубала по противнику за допомогою червоного соска грудей, звалили три літаки і гаркнула:
  - А я ще крутіший!
  Ось це дівки, такі дівки!
  І трощать Америку.
  Ну, зрозуміло Альвіна і Альбіна роблять це ще веселіше та крутіше.
  Альвіна використовує при стрільбі червоні соски.
  А Альбіна полуничні.
  І обидві дівчата дуже люблять працювати язичком з нефритовими стрижнями, що пульсують. У них такий ось азарт та кредо агресії!
  Альбіна натиснула босими пальчиками ніжок і прочирикала:
  - А в море йдуть, дівчата лихі!
  Альвіна ведучи вогонь, підтвердила:
  - Крута стихія, вбивства стихія!
  І ось уже німці та радянські та японці вклинилися глибше в американську територію.
  У японців є свої бійці: дівчата-ніндзя. Дуже хоробри та бойові.
  Ось дівчина синя ніндзя, як випустить за допомогою босих пальчиків ніжок лезо бритви, зрізаючи голови американцям і в'якне:
  - Вони не пройдуть!
  І рубає мечами млин.
  А дівчина жовта ніндзя проведе мечами справжнє віяло. І потім босими пальчиками ніжок метне голки з отрутою, і запустить їх із вбивство військ янкі, пробиваючи супротивників.
  І завиє на всю горлянку:
  - На всю Японську славу!
  А дівчина з червоним волоссям, як проведе прийом косий млин, і різане ворогів.
  А потім візьме і босими пальчиками ніжок уріже по них і так розкидає янкі в різні боки. Ось це бойова краса.
  І прореве:
  - Ми є ніндзя!
  А тут і дівчина з білим волоссям ніндзя проведе мечами прийом вертоліт. Посіпає супротивників, розтрощить їх. І з червоного соска лупне блискавкою, проревівши:
  - За перемогу Японії!
  Ну, проти таких кралів ніхто не встоїть! Ось це дівки, всім дівкам дівки.
  А так вони агресивні.
  Але ось бої гуркотять із колосальною інтенсивністю. Війська держав осі рухаються і з півночі і з півдня, буквально стискаючи Америку велетенськими щипцями.
  Ось це затискач колись славної країни, який вражає уяву.
  До кінця осені фриці вже неабияк вклинилися в територію США.
  Ось Герда бореться в танку "Тигр"-4 і принагідно згадує свої колишні,
  Теж дуже славетні подвиги.
  Герда трохи заляпалася кров'ю, але була задоволена. Але настрій псував жахливий сморід, що виходить з розрізаного черева вовкулака і побоювання, що набіжить ще сотня, якщо не більше таких же тварин.
  Шарлота тим часом взяла свого живучого опонента за голову і провела смертоносний прийом "подвійний Нельсон", звернувши тварюку шию. Вогнезарна войовниця тут опинилася в ролі такої матері Терези - у плані милосердя до по-звірячому побитого упиря. Виразилася:
  - Я добра, підібрана, і мама моя добра - як мудра сова!
  Герда була стурбована:
  - Ти що не тямиш?
  Шарлота здивувалася:
  - А що я маю розуміти?
  - А динозаври, чи гібриди щурів та тарганів не почують? - Герда витягла губи.
  Шарлотка хихикнула:
  - Ось не чекала я, що ти така сцикуха! Та ми їх хоч тисячу переб'ємо!
  - Тебе що палицею по голові рушили!
  - Ні. Тільки повір, мегагном може почути нас. - Тут дівчина запнулася. - Якщо Султан гномів не взяв його, тобто не закликав на службу, то він не міг піти від нас занадто далеко.
  Герда з дуже слабкою надійною запитала:
  - А інші гноми, ельфи, аннихоббиті?
  Шарлота швидко з чоловічою безжалістю, погасила останню надію:
  - Інші, може, й чують, та що їм до цього? Знає лише мегагном Кій-Дар.
  Герда почала обтирати об величезний пишний листок свою заляпану кров'ю ногу. Лист тільки зовні здавався м'яким, а насправді був колючим. Босонога блондинка вивела мораль:
  - Не все, те золото, що блищить, але все, що смердить - завжди виявляється лайном! У світі так багато бруду, що не можна повірити в чистоту творця, навіть зробивши кілька кроків по землі!
  У відповідь Вогняна дияволиця знову зашипіла повітрям у своїй пластмасовій дудці. Потім дівчата довго дослухалися до ночі. Але мегагном Кій-Дар не чув чи навіть не міг почути. І іншого гнома тут явно не було.
  Герда тут заспівала:
  - Якщо друг виявився раптом і не друг і не ворог, а гном... Це означає, що нас чекає дурдом!
  Шарлота перервала подругу:
  - Ну що хочеш, щоб нас легіон вовкулаків обклав? Давай ніжками, та й швидше!
  І знову вони продовжили виснажливий біг, хоча обох войовниць уже каламутило від утоми. Іноді Герда засинала на ходу, в солодкі короткі миті здавалося, що він ліг, відпочиває (своєрідно спати уві сні - це просто неймовірно круто!). Але видіння розсипалося, як ком глини, що впав на землю, - легко і без зусилля, тільки тіло нервово здригалося. І відразу все починалося спочатку, ніби гойдався невидимий маятник. Навколо стояла якась напівява й напівреальність, доводилося стовбичити повіки, щоб вони, важкі, не стулялися. Босі ноженьки дівчат були ізуверски ісколоті, але саме цей страшний біль не давав їм остаточно забутися і втратити почуття реальності. А пейзаж поступово змінювався. Крізь темряву довкола явно проступали високі стіни, втомлена воїнка-блондинка була немов у чорному кам'яному коридорі. Мерехтіли звуки - важка луна його бігу. І було ще щось страшне та нерухоме - попереду. Щось живе, воно, поки невидиме, чекало на дівчат, і вони бігли туди. Не хотіли, звичайно, потрапити до пекла, але все одно бігли, як вівці гнані тигром. Навіть незрозуміло чому, їм почала снитися така дрібниця, може через позамежні фізичні навантаження останніх тижнів війни в пустелі Африки та горах Азії...
  Герда прошепотіла:
  - І навіть рай здатний пеклом бути, що в пекло попять не треба довго плисти!
  Щось смикнуло за дівчисько руку. Свідомість ривком повернулося до войовниці. Вона раптом виявила, що стоїть нерухомо. Земля попереду порожнього йшла вниз. І там чувся слабкий плескіт води. У змучений личок дівчини дихнув свіжістю та вологою.
  Герда вигукнула:
  - Ого, можна й до раю добігти!
  - Вірій! - З почуттям видихнула поряд Шарлота. - Місце, де блаженствую загиблі воїни Великої Німеччини. - Її дзвінкий голосок войовниці був сповнений непідробної радості.
  Герда не поділяла такого оптимізму:
  - Скоріше передпілля Вірія.
  Шарлота з ентузіазмом сказала:
  - Де передпілля, там і поле!
  Герда згадала легенду, згадала, як дорогою до Рейх-Сараю, вони перетнули невелику сріблясту річку. З висоти царського скакуна переправа здавалася легкою та швидкою забавою. Воїнка-блондинка навіть відчула себе султаном, або султаншею, що втім ще краще! Але одна справа сидіти на громадині елітному скакуні, та інша - мандрувати на своїх двох ніжках богині. Цікаво, наскільки глибока та підступна ця річка?
  Герда хитро, але образно помітила:
  - А передпілля щось мінне!
  - Ти вмієш плавати? - Обернулася до неї рудоволоса дівчина.
  Герда знизала плечима:
  - Яке дурне питання. Де ти бачила представника елітного батальйону СС, що не вміє плавати.
  Шарлотта рішуче струсила кучерями, що горіли.
  - Забудь про еліту СС. Тут досконалого інший світ або навіть безмежне світобудови з міріадами світів. Тут далеко не все, як було у нас!
  "Чи вмію я?" - запитала себе Герда, знову заглядаючи в порожнечу, що була всередині воятки.
  Шарлота буркнула:
  - Ну, швидше рожай! Час підтискає!
  - Ну, звичайно, я повинна вміти плавати! - бадьоро промовила войовниця-блондинка, бачачи сумнів на ніжному і водночас грізному личку подруги.
  Метелик розміром з альбатроса, при цьому з синіми в жовту цятку крильцями, колихнув вусиками на знак підтвердження, що голонога блондинка говорить правду.
  - Я теж так чи майже так припускаю, - нетвердо відповіла Шарлота. - Хоча знаєш прислів'я: індик думав і в суп потрапив, ворона не думала і опинилася в тріскачці! У будь-якому разі краще, якщо ти вмієш, бо мені тебе не витягти. А нам лише одна дорога - на той берег.
  Герда міцно стиснула кулаки:
  - Звичайно, крута попливла!
  Шарлота попередила:
  - Із мечем можуть бути у нас проблеми!
  Гламурні войовниці підійшли до краю берега і ступили в чорну нічну воду. Герда відчула тиск води - річечка мала несильну течію. Голонога блондинка опустилася на коліна і жадібно напилася, після чого побризкала на втомлене запилене обличчя. Сонливість відразу пройшла. Вода була прохолодною і ніжною, хотілося лягти в неї і розслабити м'язи жіночого тіла, що ниють.
  Герда вимовила з натхненням:
  - А мін у передпіллі й не видно!
  - Стривай! - прошепотіла Шарлота.
  Герда здивувалася:
  - А що знову тут пастки?
  Вогняна войовниця заспокоїла:
  - Та ні, але... Думаю, у нас ще є шанс!
  Воїнка вогню знову приклалася до своєї білої пластмаси губами. Прислухалася, уважно оглядаючись на всі боки.
  Герда ж своєю чергою розслабилася, і ніби харчувалася божественною енергією від води. Шарлота попросила її:
  - І ти дивися, мені важко тут концентруватися.
  Голонога блондинка теж озирнулася. Відчувалося, що скоро світатиме. Темрява перестала бути непроглядною, як ще зовсім недавно, в її непроглядності з'явилися хиткі провали - здавалося, ще трохи, і покрив ночі впаде. Значить, погоня почнеться незабаром. Добре, що вони дійшли річки. Герда жмурячи брівки, придивилася: вода була добре видно у її ніг, що зводять з розуму чоловіків, невиразно - в центрі течії. Інший берег майже тонув у темряві.
  Біла войовниця помітила:
  - От би зараз чоловічі руки попестили б наші змучені тіла з жилками, що проступили від напруги. Яке б ми насолоду від цього отримали б? О стражденна плоть невинних дівчат. Моє лоно богині Венери, так хоче кохання і щастя, того чого бажає будь-яка жінка!
  Шарлота знову приклалася до дудки. Цього разу Герда здалося, що чи то в повітрі, чи то в землі щось здригнулося у відповідь. А об голу п'яточку войовниці-блондинки потерлося, щось із шипами і водночас таке ніжне. Вона сказала:
  - Ось вона насолода удава.
  - Ти чула? - юна вогняна диявола збуджено схопила її за руку. - Кроки мегагнома! О біла самка чула? Кий-Дар відгукнувся. - Шарлота поцілувала подружку у вушко. - Повір, близька наша перемога, Він десь тут!
  Герда помітила:
  - Та близька... Як для козявки Місяць!
  Шарлота стала сильніше дмухати у свій свисток із чарівної пластмаси створеної ельфами( техночарівництво однак!), приникаючи потім вухом до землі. Цього разу струс ґрунту у відповідь був значно помітнішим.
  Герда тут філософськи помітила:
  - Є така прикмета, чим довше не щастить спочатку, тим успішнішим буде кінець!
  - Так ... - Смарагдові очі красивої дівчини радісно примружилися, - він прийшов на поклик! Кий-Дар!
  Герда приклала пальчик до губ:
  - Та обережніше ти. Може це зовсім не той мегагном чи істота зовсім іншого порядку!
  Вони завмерли, прислухаючись. Тремтіння землі стало більш рівномірним, важким. Десь поблизу, між "острівів" чагарників, пробирався величезний типаж. Він був немов джин-велетень, який слухняно шукає господаря, нехай навіть останній ще безусий молодик.
  Шарлота заявила:
  -Ти, напевно, навіть не уявляєш усіх сил мегагномів. Це такі могутні істоти, що навіть пекельний вогонь відступає перед ними!
  Герда відразу заперечила:
  - Ні чому ж уявляю... Якщо гном істота сильна, то мегагном має бути на порядок сильнішим. Адже саме слова мега, це в мільйон разів більше!
  Шарлота охоче як дівчина на побачення з естрадною зіркою погодилася:
  - Та ти правильно мислиш подруга! Саме в мільйон це ціла непереможна армія!
  Герда тут здивувалася:
  - А чому ти не викликала його раніше та дозволила нашим подругам загинути?
  Замість відповіді юна і руда дияволиця знову приклалася до свого свистку, повітря з легким сипінням виривалося зі скривленого сопла. І раптом Шарлота завмерла на напівзітханні, її смарагдові оченята округлилися. Вогняна вовчиця присіла у воду, торкнувши Герду за руку. Так хотіла, була їй відповісти, як раптом...
  Босі ступні дівчиська раптом обпекла такий різкий біль, що разом підскочили і остаточно прокинулася. Мадлен тримала в руках палицю з приєднаним до неї електричним дротом. На рожевій, навіть трохи ороговілій від бігу по розжареному піску і гострому гірському каменю підошві виник пухир електророзряду.
  Капітан СС ринула:
  - Та вставай ти швидше збирайся, одягти парадну форму! Ви не можете перед фельдмаршалом хизуватися в одному бікіні! Дивись дитинко, тебе нагородять, але якщо викинеш дурість, то примушу добу крутити Конано колесо, і одночасно бити електричним струмом. - Мадлен тут зробила пику страшніше. - Хоча ні, не доба, а цілий тиждень, без жодної хвилини перепочинку. У нас поки що є час.
  Дівчата поспіхом почали збиратися. А на іншому континенті відбувалися також цікаві події, причому аналогічні.
  Так, а тепер знову битва, і войовниця Герда, використовуючи босі пальчики ніжок, посилає вбивчу силу снаряд. Розбитий "Першинг" зупинився.
  Ось повзе щось таке більше й незграбне. Нова американська технологія, самохідка калібром гармати в 155-міліметрів довгоствольної і товщиною броні в 305-міліметрів. Важить тонн сто двадцять і дуже тихохідна. Ледве повзе...
  Герда розбила "Шерман" влучним пострілом і зазначила:
  - На нашу душу йде!
  Шарлотта пальнула використовуючи босі пальчик ніжок, рознесла супротивника на рвані шматки металу і пискнула:
  - За честь та Батьківщину!
  Христина помітила з тривогою:
  - Може з бомбомета по ньому врізати?
  Магда впевнено заявила:
  - Дай цю справу мені!
  І дівчина навела на противника гармату, своїми чіпкими пальчиками ніжок, і лупнула.
  І американський монстр зупинився та вибухнув.
  Ось це дівчата з Третього Рейху - молодці!
  Настала зима, і снігом рухається ІС-7. Бої точаться в Америці. Б'ються красуні з СРСР люто.
  Оленка пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок по "Першінг" і рознесла супостата.
  І проворкувала:
  - Слава російському комунізму!
  Врізала снарядом і Анюта. Застосувала прийом за допомогою босих пальчиків ніжок і проворкувала:
  - Я скажемо дівчина-супермен!
  Алла теж взяла і пальнула і вразила черговий танк Паттон. І такі класні.
  Що за овоч цей новий танк "Паттон"? Це "Надпершніг", тільки з потужнішим двигуном 810 кінських сил і великими нахилами броні.
  Що ж вражаюча машина, яка може стати проблемою для Т-34-85. Але ІС-7 її як з дистанції лупне. І радянський танк, отримавши в лобову броню снаряд, відправляє його до рикошету. Ось це бойова машина. І у відповідь із одного розмаху зносить американця.
  Далі палить Марія, вражає ворога влучно. Пробиває його наскрізь і верещить:
  - Наша армія сильна, охороняє світ вона!
  І теж босі пальчики ніжок використовує.
  А потім і Маруся довбає. І розкришить ворогові броню в тріски. За допомогою в цьому випадку голої п'яти.
  І прореве:
  - За нові реформи Сталіна!
  Отака бойова вона красуня, і хоче всім сподобатися.
  Ось як команда на ІС-7 працює, що й чортам від цього нудно.
  Але наступають дівчата вперед.
  Єлизавета на Т-54 б'ється. І діє відчайдушно. Така ось агресивна краля.
  І дівчата мають дуже гарну машинку. І стріляють із неї вкрай влучно.
  Ось наприклад взяли і вразили "Надпершинг", і прокричать:
  - Наш святий комунізм!
  Єлизавета босими пальчиками ніжок націлила зброю. Лупанула за мету і пискнула:
  - Моя перемога буде велика!
  І підморгнула напарницям.
  Катерина лупнула за допомогою червоного соска і перевіряла:
  - За наші великі перемоги!
  І як розсміяється на все горло.
  І Олена за допомогою босих пальчиків ніжок як уріже по супротивнику. Розбила потужну броню, розколола метал і пропищала:
  - Могутня наша нація!
  І прореве на все горло...
  - Ура!
  І Єфрасія теж б'ється по супротивнику, цього разу полуничним соском. Розкришить ворога і в'якне:
  - За велич комунізму на всіх планетах галактики!
  Такі ось дівчата круті у світі. І їх нічим не зупинити і не приборкати.
  Катерина вищить і трясе грудьми:
  - Я є дівка супер!
  І її соски відливають рубінами ... Вона свого часу чорношкірому їх в обличчя сувала і змушувала лизати. Потім сама йому чоловічу досконалість мовою облизувала. Що взагалі такий приємний смак.
  Як це приємно для дівчини - не описати більшого задоволення на світі.
  Ось так дівчата і трощать супротивника. І відчувають насолоду від своїх славних перемог та колосальних досягнень.
  А Анастасія Відьмакова та Оленка Соколовська взагалі дівчата рівня приголомшливого. У них просто киплять хвилі пристрасті та цунамі похоті.
  Анастасія стріляє з яскраво-червоного соска по супротивнику, вражає літак янкі і верещать на все горло.
  - Я красуня-супермен!
  Оленка Соколовська продовжуючи руйнувати супротивника, за допомогою полуничних сосків і реве:
  - А я вище дівчисько всіх на світі!
  Такі ось бойовики, і треба сказати крали ще які! Проти них нікому не встояти.
  Навіть Америці... і вже кожна десять золотих зірок героя СРСР запрацювала...
  За таке феноменальне досягнення здобули й особливу нагороду: діамантову зірку героя СРСР. Що саме по собі дуже почесно і круто.
  Веселіться красуні!
  Найкраще, звичайно ж, буде попереду!
  Олег Рибаченко проводив чергову операцію у Саудівській Аравії.
  Царська армія Миколи Другого розширювала російську територію. Разом із Олегом боролася тепер і дівчинка Маргарита Коршунова. Теж мутант - войовниця, яка отримала безсмертя.
  Ну що ж, вічні діти приводили в покірність усі ці банди моджахедів. І перемагали їх - примушуючи скласти присягу російському цареві.
  Одночасно Олег Рибаченко не проти і скласти гарне і трохи інакше продовження пригод дівчаток;
  Після нового року німці та коаліція значно просунулися територією США. Американці, маючи справу з більш технологічно розвиненим ворогом, програвали.
  До кінця березня вермахт підійшов до Вашингтона і розпочав штурм столиці США.
  Бої кипіли нерівні і, явно було що дівчата, і перемагають тут ... Особливо пірамідальний танк, Герди гарний, як і її твори.
  Герда під час обстрілу Білого дому, коли її танк бив прямим наведенням взяла і заснула, і їй снилося таке...
  Вона бачила партизанку Лару Міхейко спійману фашистами. Дівчинка років чотирнадцяти відстрілювалася від фашистів. Двоє її напарників загинуло. А вона сама сховалась у хаті.
  Бабуся хотіла її видати за свою онучку, але гітлерівці не повірили їй. І повели... Ось-ось почнуть обшукувати.
  І тоді Лара вихопила гранату, фашисти влучали. Дівчинка подумки попрощалася і цим світлом і шпурнула її... Але граната не вибухнула.
  Героїчно піти не вдалося.
  Лару повалили, кілька разів врізали, і поставили синець під око. Але сильно бити не стали, видно, побоювалися покалічити!
  Коли її привезли в хату для допиту, Лара поводилася зухвало.
  Відважно дивлячись у вічі полковнику СС, сказала:
  - Вас скоро фриців знищать! Чуєте, гул гармат, йде смерть від Червоної Армії!
  Полковник відповів:
  - Зухвале дівчисько, ти познайомишся з батогом!
  Лара сміливо крикнула:
  - Біль мене не лякає!
  Полковник наказав:
  - Вивести цю паршивку на вулицю з плакатом: партизанка і показати всьому селу!
  Поліцай охоче підказав:
  - На вулиці випав сніг, і стоїть мороз... Чи не варто дівчинку вивести босоніж, щоб вона охолодила свій запал!
  Полковник СС згідно кивнув:
  - Правильно! Нехай походить по морозу боса, може бути схаменутися!
  З Лари зірвали кожушок, а також светр. Залишили лише в одній ситцевій сукні. Стягнули грубі черевики та чорні панчохи. Дівчина залишилася босоніж в одній, легкій сукні.
  Їй повісили на шию дощечку з написом: Я партизанка. І зв'язавши руки ззаду вивели на ґанок. Босі ноги дівчинки відчули холод та сніг.
  Лара посміхнулася. Її правда бентежив синець на обличчі, як вона виглядає. А босоніж можна по снігу і пройтися. Її підошви за літо сильно огрубіли, від багатьох переходів босий. Вона і взулася нещодавно, і не вперше їй терпіти холод та голод.
  Лара пішла сама і продовжувала посміхатися. Повіяв вітер, розвіваючи її мідно-червоне волосся, а під босими ніжками рипів сніг.
  Дівчинка йшла з таким виглядом, немов принцеса на трон. І залишала за собою витончені, маленькі сліди, майже дитячих ніжок.
  Люди дивилися на неї із співчуттям.
  Одна з бабок у шубі заклопотала:
  - Жах! Дівку босу ведуть!
  Погода стояла сонячна, і огрубілі, мозолисті підошви Лари майже не страждали від холоду. Вона йшла собі, і скалила зуби.
  Тут її обпекла від удару батіг. Дівчинка скрикнула і закусила губу.
  Її вдарили ще кілька разів із силою. Лара насилу встояла на ногах, і зусиллям волі стримала крик.
  Вперту дівчинку відповіли у спеціальну хату, де були пристосування до тортур.
  Ось її підняли на дибу, і почали припікати розжареним залізом п'яти.
  А двоє катів плескали Лару батогами. Дівчинка спочатку титанічним зусиллям стримувала крики, але коли до босих підошв дитини приклали широкі смуги червоного від жару заліза, скрикнула і знепритомніла. Її привели до тями...
  Жах...
  Герда прийшла до тями.... Чорт перемоги, треба ж таке мріяти, коли вони напередодні перемоги, їхній танк обстрілює Білий дім.
  А тут такі гидоти знятися...
  Герда пальнула по "Надпершингу", що виїжджає з дому, пробила його наскрізь і проворкувала:
  - Мир, праця та кохання!
  Після чого показала мову.
  Шарлота теж довбанула по супротивнику, застосувавши босі пальчики своїх ніжок і, вякнула:
  - Я дівчина класу супер!
  Врізала і Христина, шипаючи змією і натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, пробиваючи противника:
  - Є ми супермени!
  І Магда як тягне по ворогу, розкришить танк, змусить детонувати бойовий комплект, і видасть:
  - Даєш найвищий пілотаж!
  Після чого підморгне своїм напарницям. Ось це дівчина - найвищого вважай класу навідниця.
  Воїтельки трощать янкі та набирають рахунки... Альбіна та Альвіна вже набрали кожна по дві тисячі збитих машин. За це отримали нову нагороду: Діамантову зірку Лицарського хреста Залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  Ось так дівчата і відзначилися став асами класу супер. І ніхто їх не міг зупинити і перемогти.
  Анастасія Відьмакова та Акуліна Соколовська та Орлова отримали за новою нагородою: Орден Слави найвищого ступеня з діамантами, чому були дуже раді. Ось такі круті дівчата.
  А війна добігає кінця... Американці двадцятого квітня 1948 року капітулують. І перекинулася ще одна історія Другої світової війни.
  Цього разу схоже настав період тривалого світу. СРСР отримав назад Аляску і всі були задоволені. А країни Американського континенту поділили Японія та Третій Рейх. Так завершився тимчасовий переділ світу.
  Німці втомилися від війни.
  Гітлер дозволив у Третьому Рейху багатоженство - до чотирьох дружин кожному, і ввів драконівські податки на пари, у яких немає дітей або їх менше трьох. Це був сильний хід для заохочення демографічної політики.
  Крім того, у самого Гітлера з'явилося багато дітей, отриманих шляхом штучного запліднення. І серед них треба було обрати спадкоємця престолу.
  Не було смутку, Третій Рейх переварював разом із Японією завойоване.
  Але 5 березня 1953 року помер Сталін. І прийшов до влади Берія. Чому Берія? Він мав і в реальній історії непогані шанси на трон, але завадила випадковість: бунт у НДР під час придушення якого дозріла контрзмова проти Берії. А тут НДР, зрозуміло, немає.
  Крім того і Гітлер хотів, щоб після Сталіна правил саме добре передбачуваний і відомий німцям Берія, який був германофілом. І Сталін, коли у нього погіршилося здоров'я, зробив заповіт на користь Берії.
  Отже, все вирішилося на користь глави таємної і не тільки таємної поліції.
  Ну а Берія запропонував Гітлеру розібратися з Японією, поки та не обзавелася ядерною зброєю.
  Мало що може спасти на думку самураєм.
  Берія і Гітлер домовилися про спільну війну з Японією, і поділ її території.
  20 квітня 1954 року розпочалася спільна війна проти величезної колоніальної імперії самураїв.
  Що ж нова сторінка перевертається в історії. Радянські війська наступають Японію.
  І німецькі теж ... Ось знову Герда і Шарлота б'ються в пірамідальному танку. Машина у них двомісна вагою п'ятдесят тонн і двигуном газотурбінним компактним 2500 кінських сил. Можна уявити якась швидка німецька машина. А броня особлива, із домішкою пластмаси. І дуже міцна непробивна з усіх ракурсів. Гармата невеликого калібру 75-міліметрів, але з дуже високою початковою швидкістю снаряди в гарматі високого тиску. Вона підвищеної бронебійності. А запас снарядів та скорострільність великі. Провідність висока.
  Сам танк просто супер... Тож Герда знає на чому воювати.
  Радянські машини слабші. Основний танк поки що Т-54, машина непогана, порівняно дешева, але сильно програє німецькою у всьому. ІС-7 так і не став масовим. Його помітив ІС-10, який отримав гармату 122-міліметра, але більш довгоствольну та непогане бронювання чола, при слабших бортах. Але все це вклалося у вагу п'ятдесят три тонни, що непогано.
  Герда стріляє зі свого танка "Пантера"-6 по японцям, використовуючи босі пальчики ніжок, і давлячи на кнопки джойстика, при цьому ревучи:
  - Слава ідеям арійського братства!
  Шарлота натискає на кнопки джойстика, червоним соском, рядок з семи кулеметів, і верещить:
  - Наше щастя у комунізмі арійської мрії!
  І дівчина знову сміється.
  Христина і Магда воюють на іншій пірамідальній "Пантері"-6.
  Христина натискає босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, і вражає супротивника з Японії і реве:
  - Слава моєму хлопцю!
  Магда також відкриває вогонь, і оглушливо сміючись, вимовляє, натиснувши рубіновим соском на кнопку джойстика:
  - Слава нашим юнакам!
  І як розсміяються вони на все горло. Такі ось скажемо прямо чудові в азарті війни дівчата.
  Та для Японії, схоже, настав судний день. Але все йде поки що за планом.
  Єлизавета та її екіпаж борються на танку Т-54, дещо модернізованому. Але різниця невелика. Гармата стала трохи швидше, а снаряд більш бронебійний. У цьому та й відмінність.
  А двигун той самий дизель у 520 кінських сил... Японці використовують танки своїх розробок та ліцензійні німецькі. Теж машинки загалом непогані. Особливо машина "Хірохіто"-3, вагою в п'ятдесят вісім тонн, з знаряддям в 105-міліметрів довжиною ствола в 70 ЕЛ, що перевершує Т-54 в озброєнні, і не поступалася в броні, і ходових якостях може крім запасу ходу.
  Цей танк Японії для СРСР проблема. Але є і більш легкі машини Країни Вранішнього Сонця.
  З ними справляти простіше.
  Єлизавета стріляє, застосовуючи босі пальчики ніжок і вражає самурайські танки. Вона це дуже вправно робить, і верещить:
  - Слава Батьківщині нашій вільній!
  Катерина знову веде вогонь, застосувавши червоний сосок, і розбивши японську машину, верещить:
  - За Богом цю Русь!
  Олена теж молотить супротивника, розбиває ворожий танк, за допомогою голої п'яти і реве:
  - За велич ідей комунізму!
  Стріляє і Єфрасія і робить це за допомогою полуничного соска своїх пружних грудей, і верещить:
  - Слава перемогам найвищого комунізму!
  Так вони свій танк спритно рухають та уникають поразок. Танк "Хірохіто"-3 можна віднести і до важких, але досить масовий. Пробити таку машинку важко.
  А ось він і йде на дівчат. Гармата і більше калібром і вище за початкову швидкість снаряда. Броня чола вежі у японця навіть товщі за радянський 240-міліметрів, а чоло корпусу теж товщі за 150-міліметрів верхня частина і 120-міліметрів нижня. А швидкість у японця навіть вища, двигун газотурбінний у 1500 кінських сил. Так цей танк у Японії найкращий. З ним не пожартуєш.
  Але Єлизавета за допомогою червоного соска посилає снаряд прямо встик, і японський танк вибухає, так не зумівши потрапити до радянської машини.
  Катерина прочирикала і поцілувала подругу в голу п'яту:
  - Ти розумниця Ліза!
  Єлизавета не погодилася:
  - Я просто геній!
  І як розсміяється на всю горлянку. Ось це дівчисько.
  І виють вони чимало... Катерина, наприклад, і сорок перший рік пам'ятає, як вона тоді втікала. Туфлі порвали через пару днів, і довелося тупотіти босоніж. А з незвички міській дівчині це боляче, кожен горбок, кожна гілочка, кожна шишечка відчувається. І ніжки вона збила до крові, коли кожен крок вибухає болем.
  Ніколи дівчинка не думала, що босоніж ходити може бути так нестерпно. Адже недарма Гюго співчував босоногій дівчинці Клозеті. Якщо навіть влітку такі дівочі ніжки, то якого взимку.
  Катерина втім, швидко звикла, юне тіло пристосовується спритно, поранена підошва заросла мозолями та огрубіла. І ходити босоніж стало приємно. Катерина навіть не взувалася, доки не вдарили морози. Однак потім утворилася їхня четвірка і Єфрасіння навчила їхньому мистецтву відьом. А відьми, щоб продовжити молодість, часто бігають босими по снігу. І коротше кажучи, дівчата оволоділи таємними знаннями, і виглядали років на двадцять, і босі і в бікіні не мерзли в мороз. Ось такі пішли красуні. І крутіше їх немає, якщо не рахувати, звичайно ж, Оленку. Вона билася на ІС-10 у модифікації з подовженим стволом. Танк з'явився у серії зовсім недавно. І поки що рідкісний. ІС-7 у велику серію так і не надійшов. Мабуть через дорожнечу та труднощі у виробництві.
  Так що трощить екіпаж Оленки цих японців і співає собі пісеньки.
  Звійтесь багаттями сині ночі,
  Ми піонерки діти робітників...
  Наближатися епоха світлих років,
  Клич піонерів завжди будь готовий!
  Коли дівчата беруться до справи, то проти них не встояти. Це взагалі можна сказати досконалий витвір війни.
  Бої йдуть собі та Японія програє.
  Ось радянські війська взяли у травні південний Сахалін. І діяли дуже обережно.
  А ось батальйони із радянських дівчат показують чудовий клас боїв.
  З їхніх видів озброєння, звичайно ж, АК став застосовуватись. Гірше за німецьку, зате простий і надійний. І скошує противників, хоча прицільність на дистанції нижча, ніж у німецького штурмового карабіна.
  Радянські дівчата полонених японців змушують свої босі, курні ніжки цілувати, голі п'яти лизати. Це їх така ось тактика.
  Бойові войовниці, найвищого класу.
  Влітку п'ятдесят четвертого року німці здебільшого очистили Америку від японських військ.
  Особливо гарно бився батальйон босоногих дівчат на чолі з Маргарет. Дівчина розпорошили самураїв, а взятих у полон юнакові змусили цілувати собі п'яти і лизати лона Венери.
  Герда та її команда на "Пантерах"-6 добре попрацювала, і масу японців відправила до пекла, а кого до раю.
  Чотири дівчата-ніндзя билися з радянськими військами, що просувалися в Маньчжурії.
  Дівчина-ніндзя з синім волоссям рубала мечами, і провела млин, зрубуючи радянських солдатів. Потім кинула пальцями ніжок горошинку з вибухівкою, перевернувши радянський танк Т-54 і гаркнула:
  - Найкласніша країна - це Японія!
  Дівчина-ніндзя з жовтим волоссям теж як уріже по противнику клинками і голою п'ятою піддасть бумеранг, прокричавши:
  - За наші перемоги самураїв!
  Дівчина-ніндзя з червоним волоссям, без зайвих проблем, проведе агресивну вертушку мечами, зрубуючи радянських солдатів. Потім її босі пальчики ніжок запустять бомбу. Розірвуть танк СРСР на частини і войовниця запище:
  - В ім'я ідей комунізму!
  Дівчина-ніндзя з білим волоссям, взяла і рубала супротивників, ніби провівши віялом по полю, зрізаючи знову російський солдат, і босими пальчиками як запустить убивче, що порве аж два радянські танки на запчастини.
  І прореве:
  - За велич країни!
  Дівчата дуже люблять вбивати, і ще більше їм подобається ґвалтувати полонених. Так щоб чоловіки втрачали свідомість від перенапруги. І це так дівчатам-ніндзям подобається. Скакати на прив'язаних чоловіках і одночасно шмагати їх батогами.
  Але, незважаючи на героїзм японців, вони програють найкращій і досконалішій техніці.
  Тим більше в небі суперкласу аси Анастасія Відьмакова та Акуліна Соколовська, які трощать японців, немов заводні млини.
  Анастасія за допомогою босих пальчиків ніжок, зрізає однією чергою відразу шість японських літаків і пищить:
  - Слава ідеям комунізму Русі!
  Акуліна натисканням на кнопку червоним соском зрізала відразу сім японських літаків і проревела:
  - Героям Росії слава!
  Воїтельки мстять Японії, за свої колишні образи. І особливо за поразку у війні часів царя Миколи Другого. Нема цього, ніколи не забудуть, і не пробачать покоління.
  Анастасія натисканням рубінового соска дала чергову чергу, збиваючи японські літаки і ревучи.
  - Слава епосі комунізму Берії!
  Акуліна натиснула босими пальчиками ніжок, убила самурайські літаки і проворкувала:
  - За великі перемоги!
  А Альбіна та Альвіна набирають рекордні рахунки. За три тисячі збитих літаків їх нагородила орденом: Діамантова зірка Лицарського хреста Залізного хреста та золотим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Альбіна за допомогою червоного соска дала чергу. Зрізала разом дюжину японських літаків і проворкувала:
  - За мої груди!
  І поставала себе в обіймах чорношкірого воїна.
  Альвіна лупнула за допомогою босих пальчиків ніжок, звалила півтора десятки японських літаків і пискнула:
  - За великі перемоги!
  Дівчата-німкені дуже бойові та красиві. Дуже люблять хлопців із чорним кольором шкіри, і їхні мови завжди готові полірувати ебонітову досконалість чоловіків.
  Альбіна за допомогою босих пальчиків ніжок знову врізала самураями, і збила їх літаки.
  І проворкувала:
  - Я є супермен!
  Альвіна полуничним соском натиснула, скосила масу японських літаків і запищала:
  - Я космічна мегера!
  Дівчина дуже бойові та активні у своїй гіперсексуальності.
  Справжні арійки - просто супер! І взагалі такі ось красуні вищого класу!
  Німецькі та радянські війська, перемагаючи супротивника, просуваються Китаєм.
  Під час штурму Сінгапуру відзначилися бійці авіадесантної дивізії та босоного дівочого підрозділу "Барракуди". Дівчата, плескаючи голими п'ятами по калюжах тропічного дощу, що пролився, увірвалися в укріплені позиції японців і перекололи їх багнетами.
  Такі ось бойові красуні.
  Японія здригалася від нищівних ударів такої агресивної команди.
  Восени 1954 року, більша частина Китаю була захоплена державами осі. І ситуація суттєво ускладнилася для Країни Вранішнього Сонця.
  Гітлер помітив:
  - Двом пернатим в одному барлозі не вжитися!
  А воїнки Альбіна та Альвіна збили четверту тисячу літаків. Японія у дуже великих кількостях виробляла дешеву, але низьку якість авіацію, так що набирати рахунки було дуже зручно.
  Альбіна, використовуючи босі пальчики ніжок, зрізала чергового самурая і пропищала:
  - Це наш чудовий світ!
  Альвіна, за допомогою червоного соска збила цілу дюжину японських машин і прочирикала:
  - Слава епосі комунізму, у всьому всесвіті!
  Альбіна, теж застосувавши полуничний сосок і збиваючи самураїв, здивувалася, і в'янула:
  - Ти говориш про комунізм?
  Альвіна застосувавши босі пальчики ніжок і зрізавши десяток японських літаків, повідомила:
  - Новий арійський порядок і є комунізм!
  Дівчата розреготалися... За четверту тисячу літаків їх нагородили Діамантовою зіркою Лицарського Хреста Залізного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та діамантами. Що дуже висока нагорода - рекордна для красунь.
  Ось це дівчата, на яких треба дорівнювати.
  Втім, Анастасія Відьмакова та Акуліна Соколовська не поступаються і перевищили рахунок у п'ятсот збитих літаків.
  І отримали нові нагороди дуже високі, і цілу колекцію зірочок собі назбирали.
  Анастасія босими ніжками наводить зброю, і збиває ворога, підрізаючи супротивника і, пищить:
  - За комунізм на всіх планетах!
  Акуліна зрубуючи супротивника за допомогою натискання червоного соска, агресивно верещить:
  - Нас знають навіть діти!
  Взимку Японія втратила майже всі свої колонії, і бойові дії перенеслися на метрополію.
  Настав 1955, коли битви киплять бурхливі і їм не видно ні кінця, ні краю.
  Японія піддається, повільно, але правильно. І поступово програє війну.
  Але борються самураї відчайдушно та жорстко.
  Оленка зі своїм екіпажем на ІС-11 експериментальний танк пересіла. Ця машина забезпечена зброєю 130-міліметрів і має суцільні гусениці на дні.
  Оленка стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок, пробиває супротивника, і реве:
  - Слава комунізму з голими п'ятами дівчат!
  Анюта теж пальнула за допомогою червоного соска, натиснувши на гашетки кулеметів їх цілих дев'ять і в'якнула:
  - Ми дівки дуже круті!
  Алла теж врізала використовуючи босі пальчики ніжок, розфарбувавши супротивника і проревела:
  - Ну, від гвинта!
  Марія довбала, за допомогою голої п'яти. Прошибла ворога наскрізь і проворкувала, скелячи зубки:
  - За нові досягнення!
  Маруся врізала за допомогою полуничного соска, тараня ворогів смертельним захопленням і перевіряла:
  - За великі комунізму!
  Оленка стрільнула ще раз і заревіла:
  - Щоб президент-колгоспник та циганський диктатор Сашко здох!
  І шльопне босою ніжкою по броні.
  Ось як дівчата розійшлися, просто супер. Вони взагалі воїнки приголомшливого класу.
  Ось вони хором співають:
  Ні, не потьмяніє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвінкий -
  Шепіт розчавить зміїний!
  
  Сталін живе у моєму серці,
  Щоб ми не знали смутку.
  У космос відчинили дверцята -
  Зірки над нами сяяли!
  
  Вірю, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму...
  І засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  Б'ються і Єлизавета з її танком Т-54, таке ось бойове дівчисько-відьмо.
  І збивають красуні японські машини своїми босими ніжками.
  Єлизавета натиснула на кнопку джойстика червоним соском і прочирикала:
  - Слава ідеям радянського комунізму!
  І як ця красуня розсміється! І блисне перлинними зубками.
  Катерина взяла і теж босими пальчиками ніжок стрільнула і перевіряла:
  - У перемозі безсмертних ідей комунізму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  Олена лупнула по противнику за допомогою рубінового соска, і скелячи зубки, перевіряла:
  - І червоному прапору нашої Вітчизни,
  Ми будемо завжди беззавітно вірні!
  Єфрасія довбала голою п'ятою і прошипіла:
  - Славься По-батькові, наше вільне,
  Дружби народів, опора навіки!
  І всі дівчата, застосувавши босі пальчики ніжок, хором заспівали:
  - Сила законна, воля народна,
  Адже за єдність проста людина!
  Війниці треба сказати бойовою агресією відрізняються неймовірною.
  А ось і Герда б'ється...
  Її "Пантера"-6 немов супертанк, різає позиції самураїв.
  Герда пальне за допомогою червоного соска, натиснувши на кнопку джойстика і прореве:
  - За світ арійський!
  Шарлота теж вліпить, за допомогою босих пальчиків ніжок, розірве масу японців і в'якне:
  - За великі межі!
  Воюють і Христина з Магдою. Дівчата вкрай бойові, і дуже гарні, майже голі у бікіні.
  Христина пальнула за допомогою рубінового соска, розбила японський танк Хірохіто-4 і проворкувала:
  - Слава моїй країні!
  Магда теж довбала, застосувавши босі пальчики ніжок, рознесла гаубицю самураїв і в'янула:
  - Слава великим здобуткам!
  Ось це дівчата найвищий клас!
  Токіо впало на кінець березня. А 20 квітня 1955 року Японія капітулювала і таким чином завершила велику війну.
  Дівчина Альбіна та Альвіна перевищили п'ять тисяч збитих літаків. І за це отримали особливу нагороду: Велику Діамантову зірку Лицарського хреста Залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами діамантами.
  Війна ще закінчилася. Вона лише причаїлася на якийсь час. Але Гітлер майже весь світ завоював.
  Берія отримав назад південний Сахалін, Курильську гряду, та Манчжурію разом із Порт-Артуром.
  СРСР став сильною країною, яка зализувала рани. Якийсь час фашистська Німеччина завойовувала інші країни, придушуючи їх незначний опір.
  Війна тривала на знищення та світове панування. Але назрівало чергове глобальне протистояння.
  Тим часом над СРСР згущувалися хмари. І в 1959 році, в день свого сімдесятиріччя Адольф Гітлер вирішив напасти на радянську Росію, де правив Берія. На боці у фюрера був майже весь світ.
  Але СРСР став сильною, індустріальною державою. Тож знайшла коса на камінь.
  Ядерна зброя мала обидві країни, але Герда і Альбіна змогли створити генератор, при якому випромінювання покрило всю планету Земля, зробивши застосування цього виду поразки неможливим.
  І Гітлер вирішив захопити останню суверенну державу світу. Кордон на заході проходив Дніпром, і далі Білорусь, і Прибалтика під німцями. Змогли фашисти втримати за собою Крим. Хіба що у Севастополі СРСР орендував базу для Чорноморського флоту.
  Крім решти території у Росії була у складі частина Китаю - Манчжурія. Тож населення СРСР, де проводилася дуже активна політика заохочення народжуваності і, узаконено було комуністичним, атеїстичним режимом, багатоженство вже перевищило довоєнні показники 1941 року, незважаючи навіть на територіальні втрати, і щороку додавали на три відсотки.
  Берія заборонив і аборти, і протизаплідні засоби. І ввів дикі податки на сім'ї, де менше чотирьох дітей.
  За планом і паличними методами СРСР швидко розвивався, та його військова міць зростала.
  Гітлер відчуваючи потенційну небезпеку, закінчивши збирання землі на єдиний Третій Рейху, вирішив розпочати останню на планеті свою війну.
  Що ж остання війна? Більше на Землі завойовувати нема чого. Рік тому німці злітали на Місяць і епоха космічної експансії відкрита. Але чи доживе Гітлер до періоду Зоряних війн та завоювання галактик? Незважаючи на здоровий спосіб життя, вегетаріанську дієту, регулярну зарядку та дозоване фізичне навантаження, видно було, що фюрер старіє. На голові все сильніше пробивається плеш, волосся сивіє, а вигляд втомлений. Хоча фюрер і намагається бадьоритися.
  Як би там не було, слід завершити останню свою місію і підкорити СРСР. А так якщо фюрер і помре, то в нього близько тисячі синів отриманих шляхом природного запліднення. І хтось із них буде визнаний найкращим, найздатнішим і займе трон найбільшого диктатора в історії планети Земля.
  У будь-якому випадку зволікання надто ризиковане і поки ядерна зброя не діє, Гітлер кинув на СРСР лише в першому ешелоні понад п'ятдесят мільйонів солдатів. Величезна кількість також танків, літаків, і літаючих дисколетів. А це величезна сила.
  СРСР продовжував модернізувати зброю. З'явився танк Т-64 більш важкий і з потужним знаряддям 125-міліметрів здатний пробивати пуховими снарядами і пірамідальні німецькі машини. Правда Т-64 ще тільки почав надходити у виробництво. Основним танком поки що залишався Т-54, недостатньо сильний проти німецьких моделей. Це також одна з причин, чому Гітлер поспішав з агресією проти Росії.
  ІС-11 не прижився ... ІС-12 був створений машиною з 203 міліметровою гарматою, але виявився занадто дорогим, важким і великим. ІС-15 був компромісним варіантом у 152-міліметровій, довгоствольній гарматі. Ця машина нагадувала збільшений Т-64 і теж тільки-но почала надходити у виробництво.
  Німецький основний танк "Пантера"-6, був пірамідальної форми, і його трохи модернізували в "Пантеру"-7, збільшивши калібр гармати до 88-міліметрів, щоб руйнувань виробляло більше. І двигун, встановивши потужніший 3000 кінських сил, що дають колосальну швидкість і маневреність при збереженні ваги в п'ятдесят тонн, і підвищенні якості броні.
  Навіть новітній радянський Т-64 помітно поступався німцеві в ходових якостях та захисті бортів, і чола теж. Але Т-64 хоч міг пробити німця, хай і з невеликої відстані.
  У небі німці теж були сильнішими і кількістю і якістю машин. А створити свої дисколети в СРСР так і не зуміли. А німці на диски Білонці встановили теплові промені - типу лазерів, і могли вести ефективніший обстріл.
  І у фашистів дисколети літали зі швидкістю десять звукових. А це взагалі колосально. Ось така армія Третього Рейху сильна.
  І вони мають підземні танки. І багато чого ще крутого. Коротше кажучи, Берія шансів практично не має.
  Але радянські війська мають величезну міць оборони. І почалося вторгнення з повітряного настання. Сили нерівні та німці руйнують радянські міста. Десяти тисяч рухаються Росією і беруть Смоленськ.
   Наташка ухвалила рішення:
  - Потрібно змусити Гітлера та його банду, прибрати війська з СРСР і відпустити полонених дітей!
  Пустотлива Зоя з цим погодилася:
  - Звісно ж, треба! І своїх предків від фашизму врятувати!
  Августина відзначила, тупнувши босими ніжками:
  - Ми це, без сумніву, зробимо!
  Світлана охоче підтвердила:
  - Усі кошти для цього у нас є!
  Сказано, зроблено, і четвірка войовниць атакує фашистські орди.
  Воїни з Божого Російського віку та мутанти-відьми знову зчепилися з гітлерівцями двадцятого.
  Дуже багато солдатів у фашистської коричневої імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Зрозуміло, чотири дівчата взяли за винищення танків і літаків вермахту дуже хвацько. З самого початку вони трощили їх і руками та ногами, будучи прикритими силовим полем. Але...
  Наче з-під землі з'явилися Олег Рибаченко і молодша дочка Наташки Маргарита Коршунова.
  Вони прихопили світлові мечі та зарядилися наноботами. Налаштувалися трощити ненависних фашистів. Тож четвірка перетворилася на шістку.
  Наташка Коршунова клацаючи пальчиками босих, точених ніжок, зазначила:
  - Ось як? Ну, що це наша доля бити не можемо інакше!
  Агресивна златоволоса Зоя, продовжуючи, трощить німців, логічно відзначила:
  - Швидше впораємося! Швидше, врятуємо СРСР!
  Босоногий хлопчик не старший за дванадцять на вигляд Олег Рибаченко, рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопчика полетів гострий диск, який зрізав одразу три фашистські літаки!
  Маргарита Коршунова, блискуча голими п'яточками, крушивши супротивників, як танки, так і піхоту, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа Коршунова теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивча і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її світлові мечі пройшлися в млині фашистами. Потім бластер рубанули по танках, зрізуючи баші. Дісталося і літакам.
  Руда Августина, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Класна Зоя, рубаючи білих, коричневих солдатів та танки з літаками, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають танки та білі бійці, і від літаків горять хвости.
  Світлана Білосніжка рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками, збиває літаки супротивників і пищить:
  - За Росію-матінку буде людська космічна імперія, перемагати!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди, і заразом вежі танків.
  Дівчинка-термінатор Маргарита теж трощить противників і авіацію та танки.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа Коршунова у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, літаками і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка, що носить танки.
  Зоя Ангельська у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиває танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи лазерними мечами гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, разом із танками, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, те, що вб'є і слона, а танк тим паче.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави! Двадцять другого століття!
  Світлана Білосніжка у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців, разом з танками та літаками, і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки, що збивають танки і літаки, пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Круте дівчисько Маргарита Коршунова переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита агресивно харчує:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наташка Коршунова у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється, збиває танки та літаки.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя Ангельська штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають і падають, разом із танками та літаками.
  Дівча Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві, місця з танками та літаками.
  Августина у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами - падають літаки і танки.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазі снів голою п'ятою посилає пульсар і реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок, що збивають літаки та пробивають броню танків.
  Світлана Біла у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана Біла співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті. І все більше підбитих танків і літаків.
  Олег Рибаченко у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина-школярка і тотальний термінатор у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Наталя Коршунова. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами, разом із танками та літаками.
  Наталя Коршунова це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Зоя Ангельська у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Августина шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців та масу танків із літаками. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Августина граючи м'язами преса, і трясучи грудьми з червоними сосками, заспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана Біла теж у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву і дорогами, разом із розбитими танками та літаками.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Карате-пацан Олег Рибаченко знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл, купа розбитих машин із літаками.
  Хлопчику-винахіднику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Дитина-кілер Олег Рибаченко харчує:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших, разом із танками та літаками.
  Боса дівчинка Маргарита теж у бою. Крушить коричні та сталеві армії та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по гітлерівцях. Маса коричневих бійців уже завалилася. А з ними танки та літаки.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину супротивників і танки, і навіть літаки.
  А Наталя Коршунова в авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки гітлерівців уже перебила разом із танками та літаками.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Наташка Коршунова кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня! Чи не візьмете і рубля!
  І знову дівчина мечами масу гітлерівців зарубає.
  Зоя Ангельська рухається і розкроїла багато коричневих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох гітлерівців або збиває літак із танком. Ось це дівчата - реально красуні.
  Августина настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свої зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Світлана Біла у русі. Ось розкроїла масу черепів та веж танків. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється із трубочки - збиваючи літаки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки, що вражають піхоту та літаки.
  Олег Рибаченко стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, все у пригодах разом із Наташкою та компанією, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки. І літаками, і танками.
  Виблискуючи голими, круглими п'ятами, Маргарита Коршунова із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову метнула забійним каскадом голок по гітлерівцям та їхнім танкам та літакам, продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча гітлерівців підлетіла в повітря. Та армія коричневої, пекельної імперії тане просто на очах.
  Наташа Коршунова у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І стільки гине гітлерівців, і падають літаки.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Зоя Ангельська у дикому русі. Настає на гітлерівців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, разом з танками та літаками, як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин, змітаючи танки. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі в дії і розрубують м'ясо та метал із дюралем літаків.
  Світлана Біла теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена, і валяться літаки та танки.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Босоногий гарний, м'язистий хлопчик Олег знову сотню гітлерівців, пронісши метеором, хвацько зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні шматки масу літаків у небі.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Боса дівчинка Маргарита знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу коричневих бійців. І прорубує великі просіки, серед танків та літаків.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Наталя Коршунова в наступі ще шаленіша. Так молотить гітлерівців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Наташа Коршунова взяла і заспівала:
  - Мій удар ногою босий засліплюючий!
  Біг на місці загальний примиряючий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів коричневої армії відкотилася, і горіли танки, палали літаки.
  Бойова красуня вона. Лупить собі таку коричневу армаду.
  Зоя Ангельська у русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни, змушують вибухати танки та літаки.
  Зоя Ангельська взяла, труснула червоними сосками своїх повних грудей, і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Наташка Коршунова кричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить безліч бійців, зрізуючи вежі з танків.
  Босонога Августина в русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - ніби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестія! Зі своїм у бій пішла природним світлом, без фарби.
  Августина взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Хлопчик-термінатор Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Маргарита Коршунова, метнувши босою ніжкою кинджал, відламавши вежу танка, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Августина із цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу, що збиває літаки.
  Наташа Коршунова у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а покінчити з такою відьмою в полум'ї. І гітлерівцям доводиться туго: падають літаки та танки.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою ніжкою лезо, зрізавши вежу танка, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Світлана Біла, розрубуючи ворогів, і збиваючи літаки, прочирикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Зоя Ангельська пискнула, метаючи голки босими, і збиваючи танки та літаки, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа Коршунова, рубаючи гітлерівців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Майже голий, красивий, м'язистий хлопчик в одних шортах Олег Рибаченко в бою виглядає дуже стильно.
  Симпатична дівчинка Маргарита, метнула босими пальчиками ніжок, шматок антиматерії і заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця...
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в гітлерівців та танків, пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Пацан-термінатор Олег, рубаючи коричневих солдатів, пробулькал:
  - І буде велика перемога за нами!
  Маргарита у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Наташка Коршунова в наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу гітлерівців і веж танків.
  Зоя Ангельська додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили масу бійців та літаків.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Боса і вогняна Августина, махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор імперський уперед!
  Світлана Біла, голою п'ятою підкинула кульку гіперплазми, охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором кричали, руйнуючи гітлерівців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо, і зносяться вежі танків та хвости літаків.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Наташа Коршунова підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і крилатих стерв'ятників, і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олег Рибаченко, гарненький, м'язистий хлопчик у шортах пробулькав:
  - Ох рано, дає по рогах охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Наташа Коршунова рубала гітлерівців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик-термінатор голою, круглою, дитячою п'ятою піддав пульсар і руйнуючи фашистів, заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Наташа Коршунова погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки, підірвала масу танків з літаками, і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після чого Світлана Біла знову рубала ворогів, зносячи вежі танкам і хвости літакам.
  Зоя Ангельська дуже швидка краля. Ось цілу діжку в гітлерівців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Августина у битві теж не слабка. Так молотить гітлерівців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці. А як горять танки та палають літаки.
  А ось боса дівчинка в туніку Маргарита Коршунова як б'ється. І від неї гітлерівцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Наташка Коршунова жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи та вежі танкам.
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за гітлерівців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Крутий хлопчик Олег Рибаченко у бою та атакує гітлерівців. Б'є їх без жалю, розтинає танки, і верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита Коршунова, ламаючи коричневу армію, і розтинаючи танки та хвости літакам, підхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа Коршунова взяла і провила, розрубуючи коричневих бійців разом із танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя Ангельська розривала гітлерівців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою і прикінчить масу фашистів.
  Наташа Коршунова взяла випустила, ударну блискавку з червоного соска і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Зоя Ангельська, також круша гітлерівців та їхні танки з літаками, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось ця дівка - чисте винищення противників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Руда Августина теж цілком логічно зауважила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила гітлерівців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по гітлерівському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Світлана Біла дуже шалена в наступі, особливо збиваючи танки, та й літаки теж, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває, літаки завалюються. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  М'язистий, рельєфний пацан у шортах Олег Рибаченко збиваючи свистом ворон, пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І маса гітлерівців завалилася.
  Олег Рибаченко проревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Чудова Маргарита в русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів, підбила і танків, і літаків.
  Виблискуючи голими п'ятами Маргарита Коршунова заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя Коршунова у бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй! І диктаторові кінець!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по гітлерівцях як цвяхне. І рознесе масу мастодонтів та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Зоя Ангельська теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по гітлерівцям потрійний млин!
  А руда блискуча голими п'ятами і рубіновими сосками грудей Августина, проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І масу завалися воїнів коричневої імперії, і навіть їх танків і літаків.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися. Як вежі танкам відриває й крила фашистським літакам.
  Августина, крушивши супротивників, прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Світлана Біла, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Руда Августина підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босих, точених ніжок, знову летить подарунок тотальної анігіляції! І стільки танків і літаків разом розірвалося на дрібну стружку.
  А потім дівчина як з червоного соска лупне блискавкою.
  Надсилаючи презенти смерті голими п'ятами Олег Рибаченко, заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гітлерівців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, знищуючи разом танки та літаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа Коршунова, руйнуючи коричневих воїнів, разом із танками та літаками, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Босий, гарний, хлопчик у шортах Олег Рибаченко, розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу. Він зрізав і вежі танкам, і хвости літакам.
  Бойова руйнує метал дівчинка Маргарита, рубаючи воїнів коричневої імперії та броню танків, проспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  Добре попрацювали вони тоді з гітлерівцями.
  Ось Гітлер і його команда впали навколішки перед дівчатами та дітьми.
  Наташка Коршунова в першу чергу змусила наці номер один цілувати собі босі ноги.
  Потім Гітлер і все його оточення цілували голі підошви та п'яти та іншим дівчатам. І лизали їм язиками п'яти. А дуже гарному хлопчику-блондину Олегу Рибаченку поцілували босі ніжки дівчини.
  Після дуже задоволена приниженням чоловіків-паразитів Наташка наказала:
  - Тепер поки ми вас усіх не вбили підписуйте наказ про повну і беззастережну капітуляцію Третього Рейху перед радянським союзом!
  Все добре що добре закінчується. Третій Рейх капітулював, і могутній вермахт роззброєно. Гітлер та його команда вирушили у застінок Берії.
  Суд був швидкий, але праведний. 22 червня 1959 року Гітлера повісили прямо на Червоній площі!
  
  
  ТОРТИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
  Розбіжність із реальною історією сталася через те, що Гітлер не зупинив німецькі танк під Дюкером, і сотні тисяч переляканих англійців опинилися в полоні. А потім фюрер зробив енергійні зусилля щодо вторгнення до Британії. Зокрема всі Німецьку та окуповану країну авіаційну промисловість перевели на тризмінний режим роботи, і залучили іноземну силу, і оголосили тотальну війну, продовживши робочі зміни, і ставлячи до верстатів жінок і підлітків.
  Авіаційна промисловість працювала на повну силу і підключили до цього заводу інших окупованих країн. Через що випуск авіації став зростати у геометричній прогресії.
  Німці змогли в результаті виграти повітряну битву за Британію та здійснити висадку десанту. Сухопутні сили Англії були слабкі, і фашисти змогли досягти успіху, підключивши до десантування свій та інших захоплених держав морський флот.
  Британія була захоплена за кілька тижнів. Впав майже без бою гарнізон Лондона. Черчілль утік до Канади. Але там зустріли дуже холодно. Невдахи ніде не люблять.
  Гітлер зробив формальним королем Британії законного, пронімецького імператора. Провів вибори до парламенту, де перемогла партія місцевих нацистів Мослі. І його фюрера війська стрімко почали захоплювати англійські колонії. Зрозуміло з подальшим їх перетравленням. Ну, а США?
  Америка вважала за краще зберігати нейтралітет. Але не тут було. Японія атакувала США у Перу-Харбор. А Німеччина розпочала вторгнення до Канади, яка розкололася на пронімецьку та проамериканську частини.
  Гітлер вирішив, що раціональніше, захопити Америку зараз, поки її промисловість не перебудувалася на військовий лад. А що СРСР? Зачекає.
  Розрахунок фюрера почав у грудні 1941 року війну зі США загалом виправдався. Янки були не зовсім готові до битви. Втім, і сама Німеччина ще повністю не включала свою міць. Танк Т-5 надійшов у серію, але ця була машина з двома гарматами 75-міліметрів та 37-міліметрів із чотирма кулеметами та похилою бронею, а не "Пантера". З'явилася і машина Т-6 з 88-міліметровою гарматою, але легша за "Тигр", і з більш тонкою бронею.
  Втім, німці все одно були сильнішими за американців, у танках і перевершували в авіації, особливо якістю літаків. Найважливіша ця перевага більш досвідченого та успішного німецького генерального штабу в оперативно-тактичній майстерності. Американські генерали у плані діяли досить бездарно, та його війська постійно потрапляли в котли, і масово здавались у полон.
  Бойовий дух армії США підкачав. А тут ще й чорношкірі взяли та повстали. Те почалося...
  Америка зіткнулася з колосальною міццю Третього Рейху і попливла...
  Німці наступали досить швидко. Лише одна проблема - це постачання через океан. Але, схоже, фриці з цим успішно справлялися. І бої вирували з колосальною силою, але майже завжди перемагала Німеччина та Японія.
  4 липня 1942 року впав Вашингтон, а ще через вісім днів США капітулювали перед Третім Рейхом.
  Так завершилася перша частина Другої світової війни. Але ще залишався СРСР. І Гітлер себе було відчувати спокійно.
  Але Сталін зберігав дружній нейтралітет і намагався виграти час і за всяку ціну уникнути війни.
  Третю п'ятирічку СРСР перевиконав, за формальними цифрами подвоївши економіку. Реально, звичайно, результат був менший, але все одно значний.
  СРСР виробив у першій половині 1941 року понад дві тисячі танків. А в другій половині 1941 року понад три з половиною тисячі, і них дві половиною тисячі новітні серії КВ. У серпні з'явилися перші КВ-3 вагою шістдесят вісім тонн. У вересні перші КВ-5 вагою сто тонн і з двома гарматами, і бронею в 170-міліметрів лобової. Нарощувався випуск та авіації. У другу половину 1942 року СРСР виробив вже понад чотири тисячі танків, у тому числі понад три тисячі нових. Але цього все одно мало. Сталін хотів довести кількість радянських танків до шістдесяти тисяч у ста двадцяти дивізіях і тридцяти механізованих корпусах. А це дуже багато. Поки що СРСР не був готовий все це доукоплектувати. Тим паче машини випускалися поки що в економіці не воєнного часу, але випуск танків зростав. У травні 1942 року з'явилася версія танка КВ-4. Сталін затвердив машину найважчу із пропозицій, вагою 108 тонн та 180-міліметровою лобовою бронею.
  У другій половині 1942 року СРСР випустив понад п'ять тисяч танків, у тому числі понад чотири тисячі важких та середніх. Чисельність радянської авіації до кінця 1941 року перевищила тридцять тисяч літаків. А до кінця 1942 року зросла до сорока п'яти тисяч. Бракувало, щоправда, льотчиків.
  Гітлер мав непогану розвідку, та й наявність нових танків у СРСР і не приховували.
  Навпаки показували для залякування. Вже на параді 1 Травня 1941 були показані новітні радянські танки Т-34, і КВ, причому німецьких генералів спеціально запросили і навіть дали загальні технічні характеристики своїх танків.
  Гітлер наказав розробити машини для боротьби із радянськими монстрами. Ну, насамперед, звичайно ж "Тигр". Цей танк надійшов у серію у легшому варіанті, і встиг повоювати з Америкою. Але німці потребували чогось більшого. Пішли роботи над танками "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", "Маус". Танки "Пантера", "Тигр"-2, "Лев" намагалися максимально уніфікувати, під єдиний стандарт. Щоб вони відрізнялися лише розмірами. Машини мали похилий броню, особливо лобову, і потужні, довгоствольні гармати. Найменший танк "Пантера" вже важив сорок чотири тонни. І мав лобову броню корпусу: лоб 80-міліметрів під нахилами, борт 40-міліметрів із нахилами, і лоб вежі в сто міліметрів із невеликим нахилом, і борти 40-міліметрів. І гармату 75-міліметрів у 70 ЕЛ довжина ствола. Танк "Тигр"-2 мав лоб корпусу 150-міліметрів під нахилами, борти 82-міліметри, лоб вежі 185-міліметрів, борти 82-міліметри з нахилами. І гармата 88-міліметрів і 71ЕЛ довжина стовбура, при вазі шістдесят вісім тонн.
  А танка "Лев" важив тонн дев'яносто. Лобова броня корпусу 150-міліметрів як у "Тигра"-2, бортів 82-міліметра, лобова броня вежі 240-міліметрів з нахилами, і бортів вежі 82-міліметра. А гармата калібру 105-міліметрів довжиною 70 ЕЛ. Той є "Лев" найпотужніший танк із озброєння та ваги з цієї серії.
  Адже ще й "Маус" на підході. У нього одразу дві гармати: 128-міліметрова та 75-міліметрова, і куди товстіша броня в 240-міліметрів лоб, і 210-міліметрів борту і корпусу та вежі. Такий, щоб нічим ні з якого ракурсу не пробили.
  У СРСР з'явилися на танках КВ-3, КВ-4 і КВ-5 гармата 107-міліметрів калібр і початковою швидкістю снаряда в 800 метрів за секунду. "Маус", був єдиним танком, який дане знаряддя не могло б пробити з будь-якого ракурсу та дистанції. Тигр-2 і Лев, не пробивалися даною гарматою в лоб і Т-34-76 наймасовішим середнім танком СРСР в борт.
  "Пантера" в даному випадку могла успішно воювати лише тридцятьчетвірками, і легшими серіями КВ. Хоча й мала стати наймасовішим танком.
  Для таких танків довелося виготовляти потужні двигуни. І це потребувало часу.
  У першу половину сорок третього року СРСР випустив понад шість тисяч танків, із п'ять тисяч важких та середніх КВ та Т-34. Німці спираючись на ресурси значної частини світу, штампували серію - стандарту типу корпусу "велика кішка". І "Пантера", і "Тигр"-2, і "Лев", і навіть "Маус" мали схожість у фігурі і стандарт. Гітлер також звелів зняти застарілі Т-4 і Т-3, з виробництва, а Т-2 і Т-1 модернізувати і використовувати лише як розвідувальні танки.
  Але німці не встигли виробити нових машин достатньо, щоб отримати над СРСР перевагу в кількості до червня 1943 року.
  А Гітлер хотів мати під час нападу чисельну перевагу в танках. І відклав наступ. Потім осінь і зима стали надто близькими, і фриці відклали наступ на 15 травня 1944 року, якраз до кінця сівби.
  У СРСР у другій половині 1943 року з'явився новий танк КВ-6 у серії, створений для боротьби з "Маусом", вагою 220 тонн і 203-міліметрових гармат і 107-міліметрових.
  Сталін збільшив тривалість робочого дня ще одну годину до 9 годин, і спробував ще більше збільшити випуск танків. Їх виробили у другій половині 1943 року понад вісім тисяч штук та семи тисяч важких та середніх. Але німці, спираючись на заводи Америки та Європи, лише "Пантери", виробництво довели у другій половині 1943 року двох тисяч машин на місяць, нарешті освоївши систему "велика кішка". З вересня почала випускатися і "Пантера"-2. Ця машина була краще озброєна, як і "Тигр"-2, і товстішою бронею, з незначним збільшенням ваги, що компенсувалося потужнішим двигуном в 900-кінських сил.
  СРСР у першій половині 1944 року в серію запустив Т-34-85 з дещо сильнішим бронюванням вежі та потужною гарматою, щоб хоч якось боротися з "Пантерою".
  Танки серії ІВ, у виробництво поки що не пішли, так не хотілося знімати із серії КВ. Тим більше СРСР не вів війн, і не було інформації, що танк КВ не дуже хороші. Особливо ходовими якостями.
  СРСР у першу половину 1944 року не зміг збільшити випуск танків, залишивши на рівні восьми тисяч, зате Т-34-85 пішов з більшою вежею і потужнішою гарматою. Кількість літаків досягла максимуму в п'ятдесят тисяч, але нестача льотчиків змусила поки що зупинити їх приріст. Втім, частина старих машин була списана і їх замінили новітніми.
  Натомість у німців з'явилися реактивні машини у серії: особливо МЕ-262 та бомбардувальник "Арадо". Та й гвинтові машини піднялися: ТА-152, МЕ-309 дуже потужні по озброєнню і швидкість винищувачі. А Ю-288, і Ю-488 дуже солідні та швидкісні бомбардувальники. Крім Б-29, що виробляли на заводах окупованої Америки та винищувачів Р-51 з вісьмома кулеметами і аерокобр.
  У небі німці мали тепер перевагу і чисельність і якість.
  У танках вони також обійшли СРСР і кількістю та якістю. Краще був у німців і автомат МР-44, ніж радянські моделі, і загальна мобільність армії взагалі всі параметри, не кажучи про флот.
  А тут ще й Японію не треба забувати. У неї піхота дуже численна, і танків багато, хоч більшість і легкі, крім ліцензійної "Пантери", а авіація взагалі дуже численна і сильна, як і флот.
  Фюрер зібрав багато іноземних дивізій і лише у першому ешелоні виставив двадцять мільйонів солдатів. Сталін після мобілізації зібрав поки що мільйонів дванадцять. Більше не можна: провадження звалиться, і так такий тягар для скарбниці. І Японія розгорнула у першому ешелоні мільйонів п'ятнадцять своїх та колоніальних дивізій.
  Така ось колосальної сили армія зібралася у фюрера та Хірохіто. І що їм лише можна протиставити?
  Сильний плюс у СРСР це потужні оборонні рубежі. Поблизу кордону "Лінія Молотова", трохи подалі стара "Лінія Сталіна". Тут, звичайно ж, стіни збудовані від моря і до моря, хай і не суцільні. Але військ явно замало оборони. Надто вже вермахт сильний і в нього багато військ.
  Але є ще одна у СРСР проблема. Не дуже війська обороняться навчені. Мало навчали захисту Червоної армії. Хоча останнім часом вже стали цьому більше приділяти увагу. Але із явним запізненням. Лише одна надія на російську кмітливість.
  Але сили дуже вже нерівні.
  Німці розпочинають війну 15 травня 1944 року. Якраз як підсохнуть дороги, і закінчиться сівба, а до осені та зими відносно далеко.
  Напад був несподіваним, війська були у стані бойової готовності. Але просто німців та їхніх союзників надто багато. Окрім Третього Рейху з окупованими територіями у війні брали участь проти СРСР: Румунія, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Болгарія, зрозуміло, звичайно ж, і скривджена Фінляндія. Швецію було окуповано операцією "Білий ведмідь". Звичайно ж, Італія не могла пропустити таку війну, а це населення чимале, плюс ще колонії. А також Іспанія, і Португалія, у якої теж були колонії. Швейцарію німці теж окупували та створили маріонеткові дивізії у вермахті. Але це ще не все. У поході проти СРСР взяли участь: Бразилія, Аргентина та інші з тих держав, які німці не окупували і не включили до своєї федерації.
  Тож зібралася потужна армада. І Австралія була окупована.
  Тож Сталіну довелося мати справу й переважаючими силами.
  Адже ще в СРСР і п'ята колона діє. Багато частин, особливо в Україні, не хочуть воювати і здаються в полон без бою. І чеченці починають шуміти.
  Тож СРСР від початку вів нерівну битву, та її фронт прорвали.
  Хоча Червона армія і намагалася чинити опір. Був тут і масовий героїзм та масова здавання в полон.
  Як би там не було, за місяць боїв німці прорвалися широким фронтом до Дніпра. Червона армія спробувала за будь-яку ціну втриматися на цій природній перешкоді.
  Аркашка та Льошка виконували місію з оборони Києва. Місто мало дуже зручне розташування на пагорбах, і було дуже міцно укріплене. А фашисти його намагалися взяти штурмів, погнавши на радянські позиції колоніальну піхоту: африканців, арабів, індусів. І, зрозуміло, використовуючи свої, потужні танки.
  Аркашка і Льошка билися в піонерських краватках, і були подряпані в шортах, виглядаючи як хлопчики років одинадцяти-дванадцяти.
  Разом із ними боровся цілі загін піонерів: хлопчики та дівчатка. Всі засмаглі, подряпані, що вже схудли від харчування по картках, і зрозуміло босоногі. Справді літо, червень, в Україні спекотно, і ніхто з дітей не рватиме дефіцитного взуття. Та й боротися босоніж набагато спритніше.
  Аркашка і Льошка тримають у руках рогатки, і з дистанції ці хлопчики, як вріжуть піхотинцями. І воїнів Третього Рейху перевертає та розриває на частини.
  Аркашка босими пальчиками дитячих ніжок, як випустить вогняний пульсар, то той одразу дві дюжини гітлерівців розірве.
  Хлопчик і новий піонер, колишній дійсності грос-академіком, завзято вимовляє:
  - Це шикарно... теоретично!
  Льошка білобрисий хлопчисько в шортах, і в червоній краватці, голий п'ят підкинув вибуховий пакет, розриваючи фашистські війська, пискнув:
  - І практично теж шикарно!
  І обидва хлопчики засміялися. А інші хлопчики та дівчата теж ведуть вогонь по гітлерівцях. Хтось із рушниць, а хтось із пістолетів, деякі навіть застосовують рогатки.
  Дівчинка з червоною краваткою з матриці теж босою ніжкою метнула пульсар, розриваючи танки і прочирикала:
  - Вони не пройдуть!
  Ось за піхотою з'явилися танки. Зокрема могутня "Пантера"-2. Вона прагне прорватися першою.
  Аркашка клацнув пальцями рук, у них з'явилася баночка з мильними бульбашками. Хлопчик, недовго думаючи, почав пускати зброю з гіперплазми. І помчала ціла черга переливка, по танках супротивника.
  Аркашка, стріляючи в ворога, проворкував:
  - Сюрпризів казкових повний повний всесвіт,
  Вона чарівна та незвичайна...
  І до висот великих подати час рукою,
  А якщо треба вріжемо босою ногою!
  І хлопчик клацнула цього разу пальцями своїх дитячих ніжок, і злетів вище, став пускати у фриців бульбашки магічної плазми, руками та ногами.
  І це виглядало дуже чудово.
  Льошка теж обзавівся мильними бульбашками, і видував у супротивника цілі потоки магічної енергії.
  Обидва хлопчики ширяли в повітрі. Інші діти, втім, теж не відставали. І теж підключили босі ніжки, метаючи ними пучки плазми, штурмовики, що розривають і ревуть, і піхоту, і танки.
  Аркашка сповнений ентузіазму у винищуванні противників, проспівав:
  - Лазерний меч,
  Хоче тебе розсікти...
  Пекельним багаттям сяє,
  Лазера промінь...
  Але ти не думай,
  Як своє життя зберегти,
  Вірним кохання,
  Ти до кінця будь!
  І хлопчик, босими пальчиками ніжок випускав гіперплазмові бульбашки колосальної руйнівної сили.
  Аркаша забув, що він насправді грос-академік та гіперпрофесор, а відчував себе пустотливим хлопчиком.
  Ось міхур гіперплазми потрапив у "Тигр"-2 і розплавив вежу в рідкий метал. І потім розпорошили на частини та інший танк. Земля та метал горіли. Це все виглядало дивно...
  Льошка шльопнув у долоні, і ось гітлерівські солдати розвернулися, і стали колоти один одного... Хлопчисько, як засвистить, і на маківки фриців посиплються впасти в непритомність ворони. І вони пробивають і верхівки, і каски та іншу амуніцію.
  Льошка радісно заспівав:
  - Але якщо чесно говорити,
  Усіх перемагаю, поголовно!
  Аркашка голою п'ятою жбурнув гіперплазмову пляму, розплющуючи ворогів і запищав:
  - Не може, не може бути!
  Льошка у відповідь знову піддав руками та ногами, бульбашками і видав:
  - Ми тут, як Боги, безумовно!
  Хлопчаки й справді трощили ворогів і насолоджувалися грою. Ось вони тут немов Боги-Творці, можуть усі.
  Аркашка підморгнув...
  І ось сам Гітлер з'явився. Його оточили чотири дівчини. І давай фюрера бити босими ніжками. А потім схопили фашиста номер один, пальчиками голих нижніх кінцівок та розірвали його на чотири частини живцем. Оце круто!
  Аркашка заспівав із смішком:
  - А незабаром впаде Третій Рейх,
  Коли ми придушимо у грі,
  У нас і вбивство не гріх,
  Все буде у ціні!
  І хлопчик знову запустив босими пальчиками ніжок, вбивчої сили та руйнування бульбашки.
  І коли вони потрапляють у літаки, то зменшуються у розмірах і перетворюються на метеликів із крильцями, що сяють наче золото.
  Льошка, смакуючи це, зі смішком помітив:
  - Це дуже кумедно!
  І босими пальчиками ніжок хлопчик знову як випустить вбивчу силу ляпку.
  Аркаша, довбанув анігіляційною часткою з рогатки, зі смішком зазначив:
  - Найкрутіше це коли, б'єш ворога, а він... перетворюється!
  І хлопчик візьме і супротивника капітально рубане.
  А тут стали фашистські солдати перетворюватися на цукерки, ватрушки, тістечка та шоколадки.
  Діти, будучи голодними піонерами, заверещали від захоплення.
  Німецький танк "Маус", раптом як перетворитися на величезний торт, і такий гарний, розмальований трояндочками та іншими пишними квітами.
  Аркаша з усмішкою промовив:
  - Краса, краса,
  Танк видобуток для кота!
  І хлопчисько-академік як розсміяється. І торт на який перетворився "Маус" розлетівся на шматочки, які на золотих, тонкій роботі блюдечках, підлетіли до дітей. Хлопчики та дівчатка з радістю накинулися на частування.
  Втім, Аркаша на них крикнув:
  - А як же руки не помили?
  І біля кожного піонера та піонерки виник срібний глечик з ароматною водою, запашне мило та пухнастий рушник. Добре виховані піонери почали змивати з себе бруд. Зробили дуже швидко і взялися до їжі. Перетворені на ласощі фашистські літаки, піхотинці, танки самі підлітали до хлопців.
  І блискучі діамантами ножі нарізали торти, соковитими, смачними шматочками. І діти, помивши руки з радістю, лопали фашистів цукерками і шоколадками.
  Аркашка зазначив, посміюючись у кулачок:
  - Ось це раціоналізація! Ми можемо буквально все!
  І хлопчик узяв і босими пальчиками як клацне, і в результаті знову німецька техніка та солдати стають смачними стравами. І діти у захваті.
  Усі гітлерівці, що штурмували Київ, перетворилися на їжу. Але цього, очевидно мало. І продовжився тотальний наступ Червоної Армії.
  Аркашка та Льошка всіх воїнів СРСР перетворили на піонерів. І тепер билися виключно діти: хлопчики та дівчатка у червоних краватках. Але вони використовували в бою рогатки, і флакончики з мильними бульбашками, випускаючи їх по фашистам.
  І гітлерівці перетворювалися на різного роду їжу: торти, пиріжки, тістечка, ватрушки, шоколадки, морозиво з начинкою.
  І таку смакоту юні бійці Червоної Армії з'їдали, попередньо вимивши руки і подякувавши вищим силам. Діти діяли агресивно та цілеспрямовано, розпочавши похід на Берлін.
  Але німецький реактивний бомбардувальник Ю-287 у польоті перетворився на шоколадні батончики з начинкою. Дуже смачні речі. І їхні діти охоче поїдали. Тепер всі бійці Красою Армії перетворилися на хлопців, і були веселими, які постійно сміялися. І босими пальчиками ніжок кидали, щось безмежно смертельне.
  І руйнували супротивників, точніше роблячи з них ласощі. І це чудово. І стільки тортів виникало дома танків. Миготивши босими п'ятами, діти-воїни накидалися на ласощі і жадібно їх поглинали. Що робили з колосальним ентузіазмом.
  І хлопчики і дівчатка їли заварними і шоколадними тістечка, а також іншу, дуже смачну і апетитну їжу. Війська з легіонів Вермахту зверталися до дуже смачних речей, які пожирали з великим задоволенням піонери. А італійці, наприклад, перетворювалися на банани, румуни ставали ананасами покритими шоколадом, угорці плодами манго. І все це радянські воїни, які стали дітьми, дуже охоче і великим ентузіазмом їли.
  А такі взагалі-то це були смачні речі та ласощі. Випускають хлопчики і дівчатка бульбашки, і звертаються до різної їжі вороги СРСР.
  А з могутнього танка "Тигр"-3 такий чудовий торт вийшов. Ну просто краса.
  А діти сміються та скачуть. І їхні голі, круглі п'ятки так і миготять. Видно відразу, що це наче яблучка наливні.
  І ось уже босонога дитяча гвардія підійшла до Берліна. І як діти засвистять. Той одразу ворони посипалися на фриців і бункери разом обвалилися.
  І знову перемога радянських військ, такі приголомшливі, хоч усі солдати і стали хлопчиками та дівчатками.
  Коротше Європа звільнена, і війська СРСР підкорюють Америку, Австралію та Японію.
  Аркашка та Льошка ці хлопчики в матриці, такий знатний торт із Герінга зробили і разом із дівчатами, його із задоволенням з'їли. А наскільки це все чудово та смачно.
  Аркашка та Льошка ще бананів з'їли... Добре бути дітьми - набагато краще, ніж дорослими.
  Аркашка заспівав із задоволенням...
  А я хочу, хочу, хочу знову,
  По дахах бігати, голубів ганяти.
  Дражнити Наташку, смикати за косу,
  На самокаті мчати двором!
  І хлопчисько взяли і знову дуже смачні речі, створив із армії фашистів.
  Лєшка зазначив, метаючи босими пальчиками босих дитячих ножів убивчі презенти:
  Я прошу не дивуватися нікого,
  Якщо відбуватиметься чаклунство...
  Якщо буде, якщо буде...
  Якщо буде, якщо буде...
  Якщо відбуватиметься чаклунство!
  Тільки ці презенти робили зі страшних, сталевих армад, такі апетитні речі, які дуже приємно пахли.
  Аркашка відзначив із оскалом зубів:
  - Куди йде дитинство,
  Як якісь міста...
  І де знайти нам засіб,
  Щоб знов потрапити туди!
  Льошка у відповідь із задоволенням заспівав:
  - Але силою науки,
  Назад можна звернути...
  Адже безсмертні духи,
  Повернеться життя нитка!
  І вічні діти хором заспівали;
  І взимку і влітку, небувалих чекати чудес,
  Буде ми, граючи, тут та тут!
  І по калюжах босих, і по денця струмка,
  Знову ми хлопці - ти і я!
  Як добре бути дитиною, особливо якщо ти всемогутній Бог-деміург!
  Тут і казці кінець...
  А хто слухав огірок!
  
  ПІЗНІЙ ГАМБІТ ЯПОНІЇ
  Японія в сорок третьому році напала на СРСР, і навіть змогла досягти тактичного успіху в агресії проти ескадри, що будує у Владивостоці.
  Рішення Хірохіто було на перший погляд в умовах, коли американці перемагають японців на морі дурним та нелогічним. Але самураї розуміли, що їхній єдиний шанс тепер перемогти, якщо Німеччина прийде на допомогу. Напад збігся з настанням німців на Курській дузі. І це вплинуло на перебіг боїв. Сталін відмовився від контрнаступу. І німці спромоглися відвести свої війська на вихідні позиції.
  Японська сухопутна армія наступала Далекому сході. Червона армія отримувала підкріплення із західного фронту. Але бої затяглися. Японці були відкинуті до Манчжурії. Тим часом німці поповнили свої сили. І відобразили наступ союзників у Сицилії. Тут їм допомогло те, що радянська армія не наступала, і перекинувши частину сил на сходи, німці завдали нищівної поразки в Сицилії англійцям і американцям. Та й переворот в Італії не вдався, змовники його так і не оформили. І це також зекономило сили.
  Німці заразом розробили новий танк "Пантера"-2. У цій машині була вужча вежа, і низький силует корпусу через що бронювання машини дорослішало, а вага навіть зменшилася. "Пантера"-2 краще захищена та рухоміша стала досить ефективним танком. І це дозволило німцям непогано підготуватися до відображення радянської атаки, яка була взимку. Але гітлерівці на це чекали.
  Очевидно головні цілі наступу, це Орел і Харків. Під Орлом бореться танковий екіпаж Герди.
  Дівчата дуже красиві, і не дивлячись на зиму, б'ються босоніж і в бікіні.
  Герда босими пальчиками ніжок навела гармату "Пантери"-2, в цій машині не тільки вежа вужча, а й чотири члени екіпажу.
  Блондинка пальнула, пробила радянську тридцятьчетвірку і проворкувала:
  - За вермахт!
  Наступна за допомогою босих пальчиків ніжок, вистрілила Шарлота, пробила супротивника і пискнула:
  - За нові звершення!
  Далі пальнула голими ногами Крістіна, дуже бойова дівчина жовто-рудої масті. І також вразила радянську машину.
  А потім врізала і Магда, показавши влучність.
  І теж босими пальчиками ніжок. І вразила цього разу танк КВ, після чого прочирикала:
  - Ми дівчата бойові, і такі круті!
  Атаку радянських військ було відбито, і німці змогли утримати фронт на сході. Щоправда, радянські війська вклинилися до Маньчжурії. І сильно потіснили японців.
  Навесні сорок четвертого року Червона армія знову намагалася наступати. Але натрапила на міцний блок. Поява в серії німецького літака реактивного МЕ-262 внесла корективи в хід повітряних боїв. Нова машина виявилася швидкісною та живучою. Тільки недостатньо надійною.
  Найкраще на ній воювали дві дівчини-відьми Альбіна та Альвіна.
  Вони такі чудові красуні. І молотять радянські машини, наче молотком чи кувалдою.
  Альбіна за допомогою босих пальчиків ніжок навела зброю на ціль,
  лупнула по радянських літаках на великій швидкості. Збила три машини Червоної армії і прочирикала:
  - Слава арійській мрії!
  Альвіна продовжувала розкручуватися, і вести вогонь за допомогою босих пальчиків ніжок, зрубуючи радянські машини і пропищала:
  - В ім'я великих здобутків!
  І знову дівчата трощать радянські машини. Такі вони заводні із голими п'ятами.
  І активно набирають собі рахунки, показавши, що босоногим дівчатам на фронті саме місце.
  І спалюють літаки, і розносять їх із 30-міліметрових авіаційних гармат. Такі ось бойові тут дівчата. Та дуже красиві.
  Ось Альбіна червоним соском натисне на гашетку. Лупанет по радянським літаком, зіб'є їх і проворкує:
  - Арійське братство з нами!
  Альвіна теж полуничним соском пальнула по російському ЛАГГ-5, його збила і прочирикала:
  - Майбутнє століття за нами!
  Дівчата, звичайно ж, швидко вийшли у лідери, за кількістю збитих машин. Влітку сорок четвертого року Червона армія спробувала прорватися у центрі, провівши операцію: "Багратіон". Але Майнштейн провів підсікаючий удар з півдня, і це обернулося для Червоної армії катастрофою. Ситуацію посилило і те, що ІС-2 з яким пов'язували такі надії, виявився невдалим танком. А німців з'явилася "Пантера"-2 з потужнішою 88-міліметровою гарматою та двигуном у 900 кінських сил. "Тигр"-2 у серію не надійшов. Він майже не мав переваги в бронюванні, порівняно з "Пантерою"-2, але був набагато важчим, дорожчим, і з поганими ходовими якостями. Тож "Королівський тигр" у серію не пустили, раз є модифікація "Пантери" з тією ж зброєю, але куди легша і рухливіша.
  Бої показали, що дуже непоганий німецький ТА-152 еволюція Фокке-Вульф, потужно озброєний і броньований, але з найкращими льотними характеристиками.
  І били Червону армію досить жорстко. ТА-152 виявився для радянської авіації неприємним сюрпризом. Дефіцит дюралю змусив відкласти пуск у серію досконалішого ЯК-3 і ЛАГГ-7, так що німецькі літаки мали над радянськими переважну перевагу у швидкості та озброєнні.
  Ситуацію посилило практично повне припинення бомбардувань Третього Рейху союзною авіацією. США вирішило зосередитись цілком на Японії, щоб не пустити СРСР до Китаю, а Британія не хотіла ризикувати своєю авіацією сама.
  Це призвело до значного збільшення випуску озброєнь у Третьому Рейху. Особливо "Пантери"-2, яка відрізнялася від своєї попередниці більшою надійністю, швидкістю, прохідністю та потужним двигуном.
  "Пантера"-2 показала себе ефективним танком прориву. Її висока швидкість, поряд із ефективною гарматою, нижчим силуетом, товстою похилою бронею бортів, робила машину майже німфою. Тож жалила "Пантера"-2 дуже хворий. А її модифікація з потужнішою гарматою була лише одну тонну важче, і тому зберігала велику рухливість і відмінне лобове бронювання.
  Радянські війська були розбиті в центрі і потрапили до казана. Німці підійшли до Москви. Лише на Можайській лінії оборони їх важко зупинили.
  Переляканий Сталін запропонував Гітлеру перемир'я терміном три роки. Обіцяючи постачати до Третого Рейху нафту та сировину майже задарма, а також повернути всіх військовополонених.
  Гітлер турбуючись, що США та Британія прикінчать Японію, а потім візьмуться за Третій Рейх погодився на перемир'я. Тільки зажадав від Сталіна укласти з Японією світ. Сталін погодився на це, але із поверненням назад, південній частині Сахаліну, раніше завойованої самураями.
  На тому й вирішили... Межі залишалися незмінними. Що Третій Рейхи, що зберіг контроль над Україною, Кримом, Донбасом, Таманським півостровом, загалом влаштовувало. Його кордон буквально за п'ятдесят кілометрів під Москвою, а Ленінград все ще блокований.
  Сталін обіцяв згорнути партизанський рух в окупованих районах СРСР.
  І німці могли тепер отримувати український хліб та Донбаське вугілля.
  Німцям не вистачало нафти, але це компенсувало виробництво синтетичного пального.
  Фюрер перш за все хотів підкорити Африку, щоб мати сировину для війни і Близький Схід з нафтою. У небі йшла наполеглива війна. Замість програми ракет ФАУ, німці розгорнули виробництво реактивних літаків. Особливо бомбардувальника "Арадо", який показав свою ефективність.
  Не надто добрий, щоправда, виявився ХЕ-162. Винищувач вийшов легкий, дешевий і простий у виробництві, але вимагав управління льотчиків високої кваліфікації. Дещо краще був МЕ-163, щоправда літав лише шість хвилин, але німцям вдалося збільшити його час польоту до п'ятнадцяти, і більш-менш він міг захищати німецьку територію.
  Гітлер насамперед знову зустрівся з Франком і поставив перед ним ультиматум: або він пропускає німецькі війська до Гібралтару, або вермахт окупує Іспанію.
  Франко погодився пропустити війська гітлерівців. І ті негайно атакували Гібралтар. Фортеця була взята відразу. І після цього німецькі частини вторглися до Марокко. По найкоротшій відстані війська перекидати простіше, і почався процес підкорення Африки.
  Вже за зиму сорок четвертого сорок п'ятого було перекинуто на чорний континент понад сорок дивізій. І вони захопили Марокко, Алжир і увійшли до Тунісу. Там розгорнулися жорстокі бої з англійцями та американцями.
  У боях взяла участь і нова німецька самохідка Е-25. З гарматою "Пантери"-2 88-міліметрів і 71 ЕЛ, висотою з півтора метри, і двома членами екіпажу, що розташовувалися лежачи, вона була чудовою машиною. Легка, рухлива, і що важливо пристойно захищеною. Лобова броня 120-мм під великим нахилом, а бортова 82-мм, плюс ще й ковзанки. І це при вазі менше тридцяти тонн, і двигуні сімсот кінських сил, розташованому впоперек і разом з трансмісією.
  Ця самохідка виявилася справжнім дивом танкобудування, і пробивала всі танки союзників, і сама була в чоло невразливою. А поверталася хвацько.
  З'явилася у німців і "Пантера"-3, вона була трохи важчою за "Пантеру"-2, важила п'ятдесят тонн, але краще захищена. І більш потужною гарматою 88-міліметрів і 100ЕЛ. А двигун із піддувом забезпечував потужність до 1200 кінських сил.
  "Пантера"-3 мала лобову броню корпусу 150-міліметрів під нахилом 45 градусів, і лоба вежі 185-міліметрів під нахилом 50-градусів. У лоб її танки союзників не брали. Але в борт могли пробити всього 82-міліметри під нахилами.
  Однак і "Шермани" і "Черчілль", все-таки слабенькі проти такої машини навіть у борт могли взяти лише з малої дистанції.
  Німці били англійців та американців у піших боях, і домінували у повітрі.
  Авіація фашистів швидко розвивалася. Ось з'явився МЕ-262 Х, зі стрілоподібними крилами, швидкістю 1200 кілометрів на годину, і сильніше озброєний. Дуже ефективна машина.
  На ній Альбіна та Альвіна заробили собі нові нагороди: Лицарський хрест залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діамантами. Кожна з них перевищила 500 збитих літаків. Дівчата змогли випередити Хаффмана, який майже п'ятсот літаків збив.
  Втім, Альбіна та Альвіна пообіцяли фюреру, що доведуть рахунок до тисячі кожна. Гітлер підписав указ, що лицарський хрест і мечами та діамантами даватиметься за 250 збитих літаків, а лицарський хрест із золотим дубовим листям мечами та діамантами за 500 літаків. А 1000 літаків лицарський хрест залізного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами вручатиметься. Причому діамантів у ньому буде цілих сто!
  Ось це такий стимул для босоногих дівчат у бікіні.
  Німецькі війська у березні 1945 року увійшли до Лівії. Вони просувалися досить швидко. У боях Е-25, і Е-10 показали відмінні ходові якості та ефективність застосування. Звичайно, важчі машини не так добре. Е-10 дещо була гіршою для боротьби з танками "Черчілль", які дуже добре броньовані, навіть у борт.
  Але проти "Шермана" дуже ефективний. Тим більше, цей танк високий і потрапити в нього в низьку мету дуже важко.
  Німці просувалися Африкою і захопили Лівію. Увійшли до Єгипту у квітні. І рухалися далі.
  Бої такі кипіли на чорному континенті, немов у казані пекла.
  Гітлерівська Німеччина показала свій злий оскал. Герда билася на "Пантері"-3. І своїм екіпажем трощила танки та гармати союзників.
  І ще собі співала:
  - Ми всіх роздеремо на частини,
  Ось це життя ось це щастя.
  І підскакує дівчисько, граючи м'язами, та біцепсами.
  Бої киплять собі, і гітлерівці рухаються дедалі ближче, підходячи до Суецького каналу.
  Ну, ось і він перекритий, і німці здобули чергову, велику перемогу.
  Єгипет упав, і війська вермахту піднімаються вище Нілом. Ідуть на Судан.
  А інші частини вторгаються в Палестину, далі на Ірак, і Сирію, і Кувейт. Можна захопити і весь Близький схід.
  За літо сорок п'ятого року Вермахт майже весь Близький Схід разом із Туреччиною й захопив.
  Велика перемога. А Іспанія та Португалія вступили у війну із союзниками на стороні Третього Рейху. І німці тепер їдуть на південь Африки. Все логічно та точно.
  Величезний підводний флот німців бореться в Атлантичному та Індійському океані. І топить американські та англійські кораблі.
  Америка вже починає вагатися. Рузвельт помер, а Трумен намагається якось із Гітлером домовитися.
  Черчілль теж вагається. Німці тим часом збирають сили. І ось їхні війська вторгаються до Ірану і йдуть на Індію. Інші частини разом із італійцями, підкоривши Ефіопію, і Судан рухаються далі на південь.
  Їм заважає більша розтягнутість комунікацій, ніж опір англійських та американських військ. І просуваються вперед фашисти, не знаючи проблем та жалю.
  Осінь сорок п'ятого року пройшла для німців із новими перемогами. Їхні війська вступили до Індії, і взяли Делі. І просуваються дедалі далі.
  Гітлер проголосив:
  - Ми маємо з'єднатися з Японією. І ось німецькі війська дедалі далі просуваються на ворога.
  Ось це фюрер біснуватий, але що він може! Видно дуже багато. І німці завоювали до кінця 1945 року Індію, і більшу частину Африки. У гітлерівців з'явилися й нові види озброєнь - дисколети, які не могли збити стрілецьку зброю. І швидкість літаючих тарілок досягала чотирьох звукових.
  Вони давали велику перевагу у повітрі. Ось узимку сорок шостого року, майже повністю була захоплена Африка і німці дійшли до ПАР, звільнивши там бурів. І це велика перемога.
  І знову рухаються частини фашистів, цього разу на Мадагаскар. І в травні 1946 року завершують захоплення цього острова.
  Ось німці поєдналися з японцями. І захопили більшу частину Азії.
  Але війна ще триває. Потрібно зламати хребет Британії. Ставка робиться на підводну війну та повітряний наступ. У німців субмарини на перекисі водню, і є човни керовані однією людиною - дуже мініатюрні.
  У німців багато чого з'явилося. І реактивні бомбардувальники Ю-287, і МЕ-362, і Ю-688, і Б-18, і крило, що літає. І ХЕ-477 - реактивний штурмовик, і ще багато іншого. Так пресують Британію, що страх.
  І ракети ФАУ, очевидно, пішли в серію. Пізніше, ніж у реальній історії, зате потужніші і досконаліші. Зокрема з крилами, що забезпечувало їм велику точність та керовані по радіо.
  Нові ракети Фау-2, звичайно ж, були розроблені в кращих умовах, ніж у реальності і з ними працювали більш тривалий час.
  Тож і ефект від їх застосування виявився набагато вищим.
  І Британію почали різати, немов бомбами пекельної потужності.
  І трощили собі дуже навіть по-звірячому.
  Повітряний наступ був жорстоким. Бої показали, що проти німецьких дисколетів, союзники не мають протиотрути. І вони просто виснаження пекла.
  Німці пресували Британію, без жалю. І так її активно трощили, що буквально тріски летіли.
  А 26 листопада 1946 року пішла висадка десанту у самій метрополії.
  І це виявилося для англійців смертельним.
  Герда брала участь у битві на новому танку "Пантера"-4. Ця машина мала потужну 105-міліметрову гармату довжиною ствола в 100 ЕЛ. І лобову броню в 250-міліметрів під нахилами, і бортову в 170-міліметрів з нахилами, і двигун у 1500 кінських сил, який, при вазі даної машини в шістдесят вісім тонн забезпечував чудові ходові якості.
  "Пантера"-4 при вазі "Тигр"-2 була краще озброєна, і броньована, і куди більш швидкісна. І на ній встановили газотурбінний двигун.
  Герда билася на цьому танку з англійцями, і співала собі:
  - Арійське братство не боятимемося!
  І ось дівчина натиснула червоним соском на кнопку джойстика і виплюнула снаряд убивчої сили. І проламала лобову броню "Черчілля".
  Після чого вякнула:
  - Космічний кошмар - смертельний удар!
  Шарлота теж відкрила вогонь за допомогою малинового соска, і зрізала англійську машину і пискнула:
  - За арійський порядок!
  Христина теж лупнула по військах британського лева, використовуючи рубіновий соскок і, пискнула:
  - За ангельський будзагін!
  Магда взяла і довбанула по противнику, використовуючи полуничний сосок, збила його і прочирикала на всю горлянку:
  - За Вітчизну нашу!
  Тож дівчата були бойові. І кажуть ще якісь, дуже вони бійці круті.
  Ось як взялися до Британії. А в небі Альбіна та Альвіна рахунки набирають, вони вже перевищили тисячу збитих літаків на кожну і отримали ще один лицарський хрест залізного хреста з платиновим дубовим листям мечами та діамантами.
  І знову збивають англійські та американські літаки. Такі ось бойові дівчата.
  Альбіна, натискаючи червоним соском на кнопку джойстика, відправляє черговий літак супротивника до пекла. І при цьому кричить:
  - Слава Вітчизні!
  Альвіна теж робить точний постріл за допомогою рубінового соска, збиває нову англійську машину і реве:
  - В ім'я комунізму!
  І знову дівчата когось збивають. І трощать ворогів. І такі бойові дівчата.
  Але ось ще войовнички на тарілці, що літає. Такі ось бойові та агресивні: Гертруда та Єва. Машина, яку неможливо збити із зеніток та авіаційних гармат. Дівчата, наче м'ясоїдні хижачки.
  Гертруда за допомогою босих пальчиків ніжок натиснула кнопку джойстика. Літаюча тарілка прискорилася і збила кілька англійських машин.
  Гертруда пропищала:
  - Активність перемоги!
  Єва знову перейшла у наступ. Також за допомогою босих пальчиків ніжок натиснула на кнопки джойстика. І знову збила парочку англійських машин, і прочирикала:
  - І пасивність поразки!
  Гертруда знову в атаці. Вже за допомогою червоних сосків натиснула на кнопки джойстика. Таранила ще три машини американців, і перевіряла:
  - За великі межі!
  Єва була агресивним створенням. І за допомогою рубінових сосків натиснула на кнопки джойстика. Звалила ще чотири машини, дві американські та дві англійські.
  І проревела:
  - За те, щоб не було рубежів!
  Ось такі ось дівчата. І голими, круглими п'яточками.
  Війниці дуже гарні. Хоч і паскудні.
  Дівчина здатна дуже агресивно битися.
  Ось проти таких дівчат не встояти. І Британія за кілька днів була розгромлена та капітулювала.
  Так завершилася операція: "Морський лев". Повна перемога...
  Але попереду ще війна із США. Тут Сталін запропонував Гітлеру воювати з Америкою разом. То була хороша ідея.
  Гітлер повідомив, що може тільки віддати Росії Аляску, і під час війни позбавити сплати репарацій. Сталін погодився і це.
  І ось 1947 року почалася коаліційна війна проти Америки та Канади. Заодно пройшла висадка в Австралії, яку окупувала армія Вермахту та Японії.
  Німці насамперед прагнули вийти до Канади. Операція "Ікар" із захоплення Ісландії стала їх першим кроком. І такою вона була успішною. А далі на Гренландію. Хоча там суворий клімат.
  Але просувалися фриці узбережжям, і далі на захід.
  Фюрер якось логічно зауважив: де кінчається Німеччина - ніде!
  І наказав рухатися по всіх напрямках. Фріци почали перекидати війська до Аргентини та Бразилії, щоб натиснути на США з півдня. Туди ж збирали сили та японці. Одночасно СРСР розпочав вторгнення через Аляску. Влітку 1947 року почали надходити на фронт перші радянські танки Т-54. Вони відрізнялися невеликими розмірами, малим силуетом та непоганим озброєнням.
  Але поки що випуск Т-54 був невисокий. В основному бився Т-34-85, який навіть поки не знімали з виробництва. Через дорожнечу та складність у виробництві в серію не надійшов ІС-7, і основним радянським важким танком залишався ІС-2. А ІС-4 випускався малими серіями через часті поломки та проблеми з експлуатацією. ІС-3 теж досить складний у виробництві, його теж випускали малими серіями.
  ІС-2 хоч і був недостатньо захищений у лоб вежі, але непогане стрілецьке озброєння: чотири кулемети та гармата 122-міліметрів робили з нього непоганий танк прориву. Але найпопулярнішим стала СУ-100. Простіша у виробництві навіть ніж Т-34-85, і водночас із потужнішим озброєнням вона могла створити Америці відчутні проблеми. Особливо коли Т-54 ще не зовсім освоєний до серійного виробництва, за всіх переваг цього танка.
  Єлизавета з її екіпажем, наприклад, на даній машині бореться.
  Радянські війська намагаються утримати плацдарм на Алясці. Літо та порівняно не холодно.
  Єлизавета в бікіні та босими пальчиками ніжок наводить зброю.
  І посилає велику вбивчу силу снаряд у ворога.
  Її постріл досить точний, і американський "Шерман" полетів з відірваною вежею.
  Т-54 чудовий танк. Лобова броня вежі цілих 200 міліметрів, і це серйозно. Під нахилом 60 градусів від горизонталі. А бортів 100 міліметрів. Лоб корпусу менший за 100-міліметрів, але під великим кутом нахилу за 40-градусів від горизонталі, а борти за 100-міліметрів. А гармата 100 мм калібру 56 мм. І вся ця принадність важить всього тридцять шість тонн, при двигуні в 520 кінських сил.
  Так довго такий танк розробляли, і не так просто його освоїти.
  Але американцям йому протиставити нічого. "Шерман", його в лоб і впритул не проб'є. До речі, для порівняння Т-54 перевершує "Тигр"-2, який у реальній історії важив шістдесят вісім тонн, у бронюванні вежі та бортів корпусу. Лише чоло корпусу у "Тигра"-2 було товщим, але це компенсувалося великими кутами нахилу у радянського танка. Гармата радянська лише трохи поступалася в бронебійності німецькій, а снаряд був калібру більшого, а значить руйнівнішим. І зауважте радянський танк майже вдвічі легший за тигра.
  Катерина стріляє по черзі. В даному випадку танк "Першинг". Ця машина важча "Шермана", з гармата більш потужною в 90-міліметрів. І товща лобова броня - 102-міліметра. Ця машина хоч і важча і потужніша, але лоб Т-54 теж не пробиває. Хоча й перевершує Т-34-85.
  Але з новим танком якраз у СРСР і пов'язують надії. Американську машину пробиває. Хоч вона важить сорок дві тонни і важча за Т-54. А ось і нова видно американську машину.
  Це "Надпершинг" - вага п'ятдесят тонн. Лобова броня 150-мм, а гармата 90-мм 73 ЕЛ калібр. Ось це вже серйозніше. Правда, ходові якості даної машини неважливі - двигун всього 500 кінських сил.
  Але тут доводиться рухатись. Бо гармата противника вже за бронебійністю не поступається радянською, а лобова броня вже не настільки гірша.
  Щоправда робить противник лише чотири постріли за хвилину. Радянська гармата готова до стрілянини.
  Олена палить у противника і зауважує:
  - Це пекельна хіть!
  І дівчина показує мову. І видно, що і "Надпершинг", дивується. А від його снаряда Т-54 ухиляється. І робить дуже це швидко, хоч двигун і не дуже потужний.
  Дівчата знову стріляють. Цього разу Єфрасіння лупнула по "Черчиллю" канадського виробництва, і прочирикала:
  - Я найсильніша у світі, ворогів замочу всіх у сортирі!
  І підморгне своїм напарницям.
  Дівчата тут ті ще красуні. І дуже сексуальні. І так вони скачуть на чоловіків, яких ловлять. Просто реальні пантери.
  Особливо дівчата люблять полонених африканців, і це з ними так приємно.
  А ось у небі борються чудові льотчиці. У цьому випадку Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова. Такі дівчата красиві, фігуристі, в одному бікіні та босоніж.
  І борються із цілою ескадрою американських літаків. І роблять це дуже сміливо.
  Анастасія натискає голою п'ятою на важіль, робить постріл, збиваючи американську машину і пищить:
  - За комунізм!
  Акуліна теж дуже влучне дівчисько в бікіні, веде агресивний вогонь, вражає супротивника, зрізуючи американця і шепоче:
  - За великі зміни!
  Ось так молотять американців і на суші, і на повітрі.
  Зрозуміло, і танковий екіпаж Герди вже в Канаді веде бої.
  "Пантера"-4 у них більш досконалої модифікації. У ній даху практично немає, і кути нахилу башти збільшені.
  Що покращило захист і від ударів згори, і бортів танка. Тож німці борються впевнено.
  Герда натиснула на кнопку джойстика червоним соском, випустила снаряд і прочирикала:
  - Швидкість ти не скидай на віражах!
  Шарлота теж малиновим соском натиснула на кнопочку приладу для стрілянини і в'янула:
  - Тільки так навчишся перемагати!
  Христина також лупнула за допомогою рубінового соска по кнопці джойстика, і проревела:
  - Наша буде нова перемога!
  Магда теж як лупне за допомогою полуничного соска, зламає танк американців і в'якне:
  - Усі наші перемоги - це супер!
  Так що дівчата розбушувалися не на жарт. Такі у них, до речі, груди гарні. І дуже хочеться червоні соски полизати.
  Зазвичай дівчата ґвалтують полонених чоловіків, що їм дуже подобається.
  Дівчата продовжують боротися.
  Ось у небі Альвіна та Альвіна творять чудеса... На їхньому рахунку, вже півтори тисячі збитих машин. За це вони отримали новий орден вже третій за рахунок Лицарський хрест Залізного хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами. Такі дівчата рясно обвішані нагородами, і дуже круті.
  Альвіна звалила чергові три американські машини, використовуючи для стрілянини босі пальчики ніжок і заспівала:
  - А в небо йдуть дівчата лихі!
  Альбіна, збиваючи ще чотири літаки США пальчиками босих ніжок, верещить:
  - Ми вітру стихія! Ми вітру стихія!
  Просування фриців Канадою тривало. У небі літаючі тарілки тарані американців. Опір противника був осередковим. У вересні 1947 року впала Торонто. І це ускладнило ситуацію для американців.
  Гертруда і Єва на тарілці, що літає, пурхали над Нью-Йорком. Вони збивали американські літаки і верещали:
  - Буде дуже круто! Ми переможемо!
  І червоними сосками натискали на кнопки джойстика. І збивали американські літаки.
  Війна йшла на користь Третього Рейху... Але ж погода псувалася. А у листопаді стало в Канаді, яку фашисти майже повністю захопили холодно, і повалив сніг.
  Радянські війська майже повністю зайняли Аляску, і теж увійшли до Канади.
  Єлизавета їхала на Т-54, який поки випускався дуже малими серіями. В основному боролися Т-34-85, які демонстрували свій азарт та натиск. І при цьому ці танки не переводилися.
  Єлизавета, незважаючи на мороз, була босоніж і в бікіні, вистрілила за допомогою червоного соска по американському танку і пискнула:
  - За великі здобутки!
  І показала свій довгий язичок. Ось це вона дівка, всім дівкам - дівка!
  Катерина теж, незважаючи на мороз боса войовниця і в бікіні лупнула по супротивнику. Вразила американську машину, використовуючи червоний сосок і пискнула:
  - На абордаж!
  Війниці дуже веселі крали. І соски у них на шоколадних грудях немов полуниця.
  Олена довбала в ворога. Пробила його і прошипіла, скеляючи зуби перлин:
  - Це кінець ворогам капітальний!
  І така ось воїнка крута класом. І дуже собі бойова. І Єфрасія як довбає по ворогу. І візьме його викосити.
  І прореве:
  - Космічний бум!
  І теж рубіновим соском черговий снаряд надішле.
  Так дівчата й розібралися із полчищами США. Війна йде... І вже зима настала. Майже всю Канаду захоплено, і бої вже йдуть на північних кордонах США.
  Американці шукають вихід. Трумен запропонував Гітлеру мир за будь-яких умов, крім капітуляції. Фюрер вимагав: лише капітуляція.
  Єдине, що самого Трумена, можливо, не розстріляють.
  США продовжили війну У серію пішов танк Т-93, дуже важкий дев'яносто три тонни, точніше це навіть самохідка, з 155-міліметровою гарматою. Але вона хоч здатна пробивати німецькі танки у чоло. І сама має броню 305-міліметрів. Єдина самохідка, здатна пробити "Пантеру"-4 і вище танки ворога в лоб. Але й у гітлерівців є сюрпризи. "Тигр"-4 з'явився, уніфікований з "Пантерою"-4, лише обтяжений і товстішою бронею та потужною гарматою.
  Ця машина себе могла показати дуже небезпечною.
  І ще розробляють "Пантеру"-5, у більш досконалій, пірамідальній моделі. Цей танк справді може стати вкрай практичним.
  Настав новий 1948 рік... Німці трохи призупинили наступ через розтягнуті комунікації. Будувалися терміново залізниці. Робота кипіла на повну силу.
  Американці намагалися контра наступати. Але в них це не надто виходило. Хоча "Шерманов" і вироблялося у величезній кількості, але вони були як м'ясо на бійню.
  "Першинги", теж не котирувалися. Американці намагалися створити щось більш-менш здатне боротися з німцями. Але в них не надто виходило.
  А ось у СРСР на полі бою було поставлено експериментальний танк ІС-7. У ньому була Оленка зі своїм жіночим екіпажем.
  Дівчата очевидно босоніж і в бікіні.
  Танк дуже потужний із 130-міліметровою гарматою, яка американським машинам буквально відриває голови.
  Анюта вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок і відірвала "Шерману" вежу, помітила:
  - А ось зараз ми воюємо з американцями.
  Оленка теж пальнула по ворогові, використовуючи босі пальчики ніжок і погодилася:
  - Та воюємо! І це серйозно!
  Алла лупнула по американця, використовуючи червоний сосок, і агресивно відзначила:
  - Ні, це круто!
  Марія теж довбала по черзі в супротивника, за допомогою полуничного соска і в'янула:
  - За комунізм!
  Маруся теж лупнула в ворога. Причому дуже влучно і відзначила, скелячи зуби і махаючи босою ніжкою:
  - Це справжній розбій!
  І як розсміяється. І покаже перлинні зубки.
  ІС-7 танк здатний битися і з "Пантерою"-4. Щоправда німецький танк серійний, і масово вироблятиметься, а ІС-7, лише три штуки поки що й випущено. Досить складний танк у виробництві.
  А ось Відьмакова літаком, так підбиває американців, наче жах. І зминає їхні літаки вбивчо.
  Причому дівчина використовує босі пальчики ніжок. І збиває з великою активністю літаки.
  Анастасія верещить:
  - Я космічна відьма - всіх зітру!
  І підморгує своїм сапфіровими очима. І її оскал зубів дуже агресивний.
  Акуліна Орлова теж б'ється з лютою кобри. І збиває літаки Америки хвацько, і реве:
  - Славься ти наша Рідна Земля! Це буде Батьківщина родина!
  І підморгує своїй напарниці, хоч та її й не бачить!
  Ось такі бойові тут і симпатичні дівчата. Їхній потенціал просто вражає уяву. І проти них жодна армія не встоїть.
  Анастасія Відьмаков натискає червоним соском на кнопку. Збиває американську машину і верещить:
  - Славитись великий комунізм царів!
  І їй стає смішно. Хоча можна сказати, що і Сталін до певної міри цар.
  Акуліна з цим погодилася:
  - Комунізм є найбільшим досягненням царів!
  І теж рубіновим соском натисне на кнопку, і надішле вбивчої сили авіаційний снаряд.
  Дівчата тут на обличчя та фігуру гарні. І взимку борються в одному лише бікіні.
  Ось у березні німці остаточно окупували Канаду та вступили з півдня до Мексики, затискаючи США у кліщі. Поки що бої носили характер запеклих лише у південному напрямку. Там проривалася японсько-німецька, і цілої коаліції армада. Мексиканська армія формально билася на боці США, але робила це не дуже охоче. Багато мексиканців дезертували та здавались в полон без бою. На початку квітня японці вступили до Мехіко.
  Серед їхніх військ самураїв, особливо виробилася четвірка дівчат-ніндзя.
  Вони рубали мечами американську піхоту, яка намагалася прикрити Мексику.
  Дівчина-ніндзя з синім волоссям, провела млин. Розкришила солдат янкі, і босими пальчиками ніжок жбурнула горошинку з вибухівкою, що перевернула цілий танк.
  Після чого воїнка перевіряла:
  - Банзай!
  Дівчина-ніндзя з жовтим волоссям, провела мечами прийом віяла. Теж розрубала масу американських солдатів. І шпурнула босими пальчиками ніжок вибуховий пакет із тирси. І аж три танки перевернулося.
  А дівчина прокричала:
  - Вищий наш пілотаж!
  І підморгнула приятелькам...
  Дівчина-ніндзя з червоним волоссям, провела мечами-катану прийом метелик. Зрубала масу бійців із чорним кольором шкіри. І жбурнула босими пальчиками ніжок бомбу. Уклала три самохідки.
  І прокричала:
  - Я не жалюгідна комашка - просто ніндзя-черепашка!
  Дівчина-ніндзя з білим волоссям, провела мечами, лютий прийом бабки. Вони оберталися наче лопаті вертольота. І зарубала масу солдатів. Потім жбурнула босими пальчиками ніжок, бумеранг. Який зрізав три стволи американським танкам.
  І прочирикала:
  - Будеш Трумен промокашкою!
  Так японські дівчата розійшлися, наче справжнє торнадо смерті.
  Ось така жорстока битва розгорнулася і проходить над Мексикою.
  А у травні 1948 року відновився і наступ з півночі. Німецькі, іноземні та радянські дивізії почали рухатися територією США, долаючи вкрай запеклий опір американських військ та ополченців.
  Битва тривала... Герда поки що боролася на "Пантері"-4. Поки в американців тільки Т-93 здатний в лоба завдати проблем німецькій машині, на яку встановили новий, потужніший двигун газотурбінний в 1800 кінських сил, і зробили гармату більш скорострільною і, не збільшуючи довжини дула, підняли початкову швидкість снаряда. Так що "Пантера"-4, здатна пробивати і Т-93 в лоб при всій божевільній по товщині броні цієї самохідки.
  І ось німецький екіпаж бореться зовсім не без успіху. І пробиває супротивників.
  Герда босими пальчиками ніжок наводить гармату і стріляє в американців. Вражає їх влучно, і шипить:
  - Слава арійському братству!
  Шарлота теж босими пальчиками ніжок наводить вбивчу зброю. Пробиває американський танк. І верещать:
  - Слава ідеям Ніцше!
  Христина за допомогою босих пальчиків ніг теж знаходить мету. Посилає снаряд, що перекидає гармату, і реве:
  - Слава ідеям, які живуть у віках!
  Магда теж врізала супротивника. Розкришила його танк, розбила масу піхоти і пискнула:
  - Слава арійській майстерності!
  Такі ось бойові та дуже сексуальні дівчата. У них полум'я гніву та буря пристрасті.
  І рухаються сталеві кліщі з обох боків. На півдні до кінця травня Мексика була підкорена, і передові японські та американські частини вийшли до південних штатів США.
  Все йшло майже за планом. Влітку 1948 року бої вже йшли цілком на території Америки, плюс, щоправда, ще й висадка німецького десанту на Кубі.
  Також дуже гаряча там пора.
  Серед англійських екіпаж Джейн Амстронг, що б'ються на Кубі. Красива дівчина бореться з американцями. І підкорює острів, який чомусь банда Фіделя Кастро назвала островом свободи.
  Дівчата їдуть на танку "Тигр"-4, який дуже потужну має гармату 128-міліметрів у 100 ЕЛ довжиною стовбура, і товщиною лобової броні триста міліметрів під нахилами, а бортовий у 250-міліметрів під нахилами. Такий танк не так просто й здолати. І кулеметів у нього цілих вісім.
  Джейн Амстронг ведучи вогонь за допомогою босих пальчиків ніжок, зауважує:
  - Тут прямо скажемо кумедно!
  Грінгета хихикнула і відповіла:
  - Та скільки проблем, вирішуються ковткою!
  І теж вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок. Тут дівчата, звичайно ж, босоніж і в бікіні. Такі класні та темпераментні.
  Ось стріляє по черзі Маланья, використовуючи босі пальчики ніжок, і верещить:
  - Слава британській короні!
  Слідом за нею вогонь веде і Моніка - дуже бойова красуня. І також використовуючи босі пальчики ніжок. І діючи дуже темпераментно та агресивно. Дівчата тут знаються на війні, і в сексі, і в любові до чорношкірих воїнів і полонених.
  Насправді, це велике задоволення в африканця його шоколадне, чоловіче досконалість губами дівочого ротика обхопити і посмоктати. І дуже подібне робити круто.
  Дівчата трощать американців, і діють з великим полюванням і жагою до перемоги та руйнування ворога. Вони вкрай агресивні особи.
  І босими пальчиками ніжок наводять гармати.
  Так ось до кінця липня Куба захоплена. А до кінця серпня вже третина Америки під контролем коаліції антиамериканських держав.
  Герда з цього підводу висловилася:
  - Удав душить кролика!
  Ось уже вересень місяць 1948 року... Німці просуваються до Вашингтона. Хоча до нього ще й далеко, але Філадельфія вже оточена. І її штурмують.
  "Пантера"-4 У пострілює по хатах, вибиває шибки, і зносить стіни.
  Герда зі смішком зазначає:
  - Ось їх на частини розірвемо.
  І босими пальчиками ніжок наводить стовбур.
  У жовтні німці взяли ще низку міст і наблизилися до Вашингтона.
  Воювали і дівчата з Червоної армії.
  Т-54 діється в Америці. Досі цей танк випускається невеликими серіями, а найбільше виробляється для війни СУ-100. Бої киплять із великою інтенсивністю.
  Єлизавета пальнула за американцями за допомогою босих пальчиків ніжок і відзначила:
  - От як не крути, але ми перемагаємо!
  Олена теж лупнула по янки за допомогою пальчиків голої ноги і відзначила:
  - А ми й народжені перемагати.
  У американців з'явився новий танк "Паттон", він має замінити "Першинг". Істотною відмінністю машини стало використання потужнішого двигуна в 810 кінських сил, подовженої гармати від "Надпершінга", здатної радянський танк таки пробити в лоб.
  Ця машина втім, бронею товщі не стала. Лише кут раціонального нахилу збільшила.
  Але цього для захисту обмаль. Правда радянської Т-34-85 все ще не знятої з виробництва вона буде сильнішою. І пробиває такі танки з дистанції.
  А ось Т-54 її перевершує.
  "Паттон", треба сказати спритнішим буде. Але цей тільки став вступати у виробництво.
  Основні машини все ще "Шермани". Їх знімати, незважаючи на те, що вони застаріли, не виходить. Бо виробництво машин надто вже впаде.
  Ось до кінця листопада німці підійшли до Вашингтона та Нью-Йорка. Почався штурм цих міст.
  Американці вперто не хотіли здавати ці ключові пункти оборони та зібрали чималі сили. Взагалі воїни США билися непогано і хоробро. Піхота добре навчена і стрілецького озброєння багато.
  Щоправда авіація у Третього Рейху набагато сильніша. Ось дві дівчини Альбіна та Альвіна перевищили кількість збитих літаків у дві тисячі та отримали нову унікальну нагороду: Діамантову зірку, лицарського хреста Залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами. Це новий вид нагород, заснований фюрером. Для супердівчаток!
  Бої йдуть під час штурму Вашингтона добірні частини СС. Вони борються з величезним азартом.
  Герда як завжди попереду всіх і б'ється як чортівня. І від її босих пальчиків ніжок випускається вбивчий снаряд. І пробиває машину американців.
  Герда агресивно зауважує, скеля зубки:
  - Слава Німеччини, слава!
  І знову босими пальчиками ніжок посилає вбивчу силу снаряд.
  А тут ще й Шарлота натиснула червоним соском, і вразила ворога досить точно.
  І верещала:
  - Слава йдемо Ніцше арійського розливу!
  І труснула своїм мідно-червоним волоссям. Така ось сліпуча дівчина.
  Христина теж пальнула в супротивника, за допомогою босих пальчиків ніжок, і зробила це надзвичайно влучно, з поразкою в точну мету і в'янула:
  - За ідеї арійського братства.
  Далі лупнула і Магда - дівчина термінатор. Розкришила ворогів, використовуючи рубінові соски повних грудей і, перевіряла:
  - За ідеї великих звершень!
  І дівчата заспівали:
  - Ми великі місії,
  І царі великих царів...
  У всесвіті всіх красивіше,
  І рубіни біля грудей!
  І дівчата дружно показали мови. Такі ось вони бойові та знамениті кралі.
  Вашингтон упав на початку грудня. Нью-Йорк місто дуже велике і протрималося до Нового року.
  І теж упав...
  Ось настав 1949 року. Армію США добивали... Зрозуміло, це вже агонія. І капітуляція залишків сил не за горами. І ось саме 30 січня Трумен оголосив капітуляцію. І саме у річницю приходу Гітлера до влади. Так і США впала...
  Але війна, зрозуміло це ще закінчилася. Хоч і настала тимчасова пауза.
  Потрібно було обом сторонам трохи відпочити та зализати рани.
  Але Гітлер вважав, що Японія занадто сильна. І знову домовився Сталіним. Війна розпочалася 20 квітня 1952 року.
  Сталін ще живий, але зовсім здоровий. Гітлер хоче влади над світом.
  У серії з'явилася "Пантера"-5 як основний танк. Вона особливої пірамідальної форми і має гармату високого тиску. І вже не така важка, всього п'ятдесят тонн, і два члени екіпажу. А двигун газотурбінний у 2000 кінських сил. Тобто танк буквально літає. А ствол у нього коротший, але початкова швидкість снаряда навіть зросла.
  Ця машина має броню підвищеної стійкості, і тому ефективна проти японців.
  Дівчата Герда та Шарлотта борються на "Пантері"-5 проти японців. І діють із великою ефективністю.
  Герда стріляючи по ворогові, за допомогою босих пальчиків ніжок наводячи зброю і співає:
  - Той, хто серця та душі позбавлений!
  Шарлота теж пальнула, використовуючи босі пальчики ніжок і в'якнула:
  - Не розраховуй на сон!
  І дівчата регочуть собі. Третій Рейх атакує самураїв. А СРСР настає у Китаї. Т-54 вже став серійним танком і масово застосовується у різних битвах.
  На ньому зараз екіпаж Єлизавети. Японські танки, мабуть, не дуже добрі. Щоправда, у них є ліцензійні "Пантери"-3 з дуже сильною гарматою, яка й радянській машині небезпечна, але цим їх успіхи обмежуються.
  Єлизавета стріляє по самураях за допомогою босих пальчиків ніжок і верещить:
  - Слава епосі комунізму!
  Олена, ведучи вогонь, теж підхоплює:
  - Героям слава!
  І тут вона використовує червоний сосок. Ось така бойова краля. І дуже ефективна та реально вкрай агресивна.
  Стріляє і Катерина за допомогою босих пальчиків ніжок. І при цьому ще й прореве:
  - За велич ідей комунізму!
  Таке дівчисько на диво.
  І веде вогонь ще й Єфрасія, використовуючи соски рубінові, і киваючи головкою, вимовляє:
  - За радянський лад!
  І всі дівчата, розбивши чергову японську машину, кричать:
  - На шляху не стій!
  Що ж пресують японців?
  А ось рухається танк ІС-7. Він тепер випускається масово. СРСР ударним темпами зміг відбудуватись і отримав у свої володіння Аляску. І це чудово.
  Тепер же йде війна, і все таке цікаве і чарівне в цьому світі.
  Оленка, стріляючи з потужної гармати ІС-7 і зносячи танк самурая, цвірінькає:
  - Майбутнє миру за комунізмом!
  І шльопне голою п'ятою по броні.
  Анюта теж вистрілила по самураях, за допомогою босих пальчиків ніжок і пискнула:
  - За ідеї нового комуністичного світу.
  Алла лупнула за допомогою червоного соска по супротивнику. І видала:
  - За велику мрію та велику красу!
  І стрільнула Марія, використовуючи босі пальчики ніжок, причому надзвичайно влучно:
  - Вразила я ворога!
  І під кінець і Маруся як лупе, що японцям половину голови знесе. Точніше вежі. І звичайно її рубіновий сосок при справі.
  Дівчата добре попрацювали та постріляли від душі. І тепер у них колосальні рахунки і повні груди нагород.
  Летчиці Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова вже зібрали собі понад двісті збитих літаків кожна. А за це у них уже по вісім золотих зірок героя. Є таке правило: за 25 збитих літаків: золоту зірку дають.
  Анастасія збиває японський літак, використовуючи босі пальчики ніжок і верещить:
  - За комунізм, комунізм, комунізму!
  Акуліна теж збиває японську машину, використовуючи босі пальчики ніжок і щебече:
  - Буде розбитий на дрібницю клапті фашизм!
  Такі ось дівчата гарні льотчиці.
  Але ось є і крутіше красуні. Альбіна та Альвіна. Вони збили вже понад три тисячі літаків. І отримали за це чергову нагороду: Діамантову зірку Лицарського хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Ось такі це дівчата і хвацько битися.
  Альбіна збиває чергову машину за допомогою червоного соска, і верещить:
  - Слава часом, коли Фрідріх Ніцше переможе!
  Альвіна зрізає за допомогою рубінового соска наступну за рахунком машину і пищить:
  - І ця епоха настане, я вірю!
  Олег Рибаченко теж бореться із японцями.
  Хлопчик-термінатор рубає їх мечами та босими пальчиками ніжок кидає крихітні горошинки.
  А коли треба і свистить, пробиваючи самураями та їхнім танкам голови, за допомогою непритомних ворон.
  Маргарита робить те саме. І босі ніжки кидають гранати з антиматерії.
  Олег Рибаченко руйнуючи ворогів Росії з великим ентузіазмом, заспівав, пишучи буквально на ходу;
  Славиться радянська країна,
  І її простори, річки гори...
  Вона Родом у доблесті дана,
  І залишимо просто розмови!
  
  Я хлопчик російський піонер,
  За Вітчизну так готовий битися.
  Покажу людям усім приклад,
  Адже завжди вміли ми вік битися!
  
  Піонери славні сини,
  Під покровом Батьківщини...
  Хоч вирують орди Сатани,
  Ми смиренно панове просили!
  
  Найщасливіша вона,
  Наша безмежна Росія...
  Хоч на землю пре, шумячи орда,
  Наш Сварог велика месія!
  
  Зможемо світобудову втримати,
  Не поставити росіян на коліна.
  Ти іспити складай на п'ять,
  З нами Сталін та великий Ленін!
  
  Буде наша славна країна,
  Дуже скоро жити за комунізму...
  Ти на віки Родом знай дана,
  І будемо ми у ярмі фашизму!
  
  Як у Вітчизні яблуні цвітуть,
  І покрив осики розстеляють.
  Скоро стане Гітлеру капут,
  А планета буде просто раєм!
  
  Я хочу Вітчизні служити,
  Нашої безмежної знай Росії ...
  Перетворитися ж мисливець на дичину,
  А дівчата стануть все щасливішими!
  
  Мчати по морозу босоніж,
  Ці ясноокі дівчата...
  Вріжуть фашистам кулаком,
  І ведуть вогонь із автомата!
  
  Віра наша російська живе,
  Без кордону світла Росія.
  Наш Господь Всевишній знайте Рід,
  Білий Бог - велика месія!
  
  Ісуса зі Сталіним люблю,
  Почитаю Ладу та Сварога...
  Чи не розтягнуть росіян по рублю,
  Буде під покровом Світла Бога!
  
  Ні, я піонер не атеїст,
  Хоч мені Боги росіяни миліші...
  Тільки вгору та не секунди вниз,
  Заради нашої матінки Росії!
  
  Що зможу граючи, підкоримо,
  Вічності покрив Русі сяє...
  Так Москва звичайно третій Рим,
  Буде знищено злий Каїн!
  
  Зовні ми всі воїни Христа,
  І вклонимося до Землі Сварогу.
  Ісус нам копія Отця,
  Усі ми обіцяємо чесно Роду!
  
  Не хочу хлопці гинути,
  Зробимо країну, повір багатшим.
  Хоч нас атакує злісний тать,
  Ми йому зуміємо врізати здачу!
  
  Воїни прекрасні Русі,
  Тієї країни, що править світобудовою...
  Говоримо - Всевишній нас спаси,
  Щоб було діло творенням!
  
  От буває, відгримить війна,
  Рід людський у величі воскресне.
  Буде знищено Сатану,
  Ми підемо вперед із могутньою піснею!
  Третій Рейх продовжував атакувати Японію... У боях досягнуто чималих успіхів.
  І Червона Армія теж атакує самураїв. Ось уже радянські війська підходять до Порт-Артура. На ІС-7 бореться екіпаж Оленки. Дівчата в ньому дуже красиві, в бікіні та босоніж. Такі прямо скажемо апетитні, просто краса.
  Оленка здійснює постріл з 130-міліметрової зброї, пробиваючи японську машину і харчує:
  - Слава епосі реального комунізму!
  Анюта теж робить постріл за допомогою босих пальчиків ніжок і верещить:
  - За нашого Сталіна!
  Алла слідом за нею вистрілила, використовуючи босі ніжки і пропищала:
  - За визначні досягнення!
  Потім пальнула і Марія, натиснувши червоним соском грудей на кнопку і гаркнула:
  - За велич епохи!
  А під кінець всадила снарядом і Маруся, в даному випадку використавши для стрілянини рубінових сосок своїх пишних грудей.
  Дівчині згадалося як у полоні її німці розділили до трусів, і сміючись щипали, вимовляючи.
  - Які груди! Це просто дійне вим'я як у найдобрішої буйволиці!
  І це справді вкрай круто. Особливо в одних трусах, коли тебе женуть по снігу, і ти залишаєш на кучугурах, босі, витончені сліди.
  Але тепер СРСР разом із Третім Рейхом руйнує війська самураїв. І це очевидно, куди приємніше, ніж оборонятися проти переважаючих сил противника.
  А ось німецькі екіпажі на "Пантері"-5. Герда та Шарлота на двомісній машині вагою в п'ятдесят тонн, але з газотурбінним двигуном у 2000 кінських сил. Швидкість такого танка досягає ста кілометрів на годину. І це дуже грізна машина.
  Герда стріляє японцями... Німці вже майже вибили самураїв із США, і зараз зачищають від них Мексику.
  "Пантера"-5 машина пірамідальної форми, і дуже рухлива і захищена з усіх ракурсів.
  Герда за допомогою босих пальчиків ніжок робить постріл. Збиває японський танк і пищить:
  - Мої ідеї дуже круті!
  Далі веде вогонь по черзі Шарлота, використовуючи босі пальчики ніжок і верещить:
  - Найкращі у світі війська!
  І теж дівчина пищить.
  А ось Крістіна та Магда теж борються на "Пантері"-5, супертанці з гарматою високого тиску та пірамідальної форми.
  Христина стріляє цього разу натиснувши червоним соском на кнопку джойстика і вражаючи противника, причому реве:
  - Про це навіть Геббельс не кричав!
  Магда вистрілила за допомогою рубінового соска. Пробила супротивника, і перевіряла:
  - За чудові душі прориву!
  Христина знову вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок, і пробурмотіла:
  - Ось ти знаєш, я починаю вірити в Бога!
  Магда лупнула по супротивнику, вражаючи його з забійною силою і використовуючи голу, круглу п'яту, запитала:
  - І як це вірити?
  Христина пальнула в японця за допомогою червоного соска і відповіла:
  - Всевишній Бог веде Німеччину від перемоги до перемоги!
  Магда теж врізала по противнику за допомогою рубінового соска і пропищала:
  - До нових космічних вершин!
  Дівчата загалом солідарні - все йде до комунізму арійського типу. А як японців молотять.
  А в небі радянські льотчиці борються: Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова.
  Анастасія за допомогою босих пальчиків ніжок, збиває черговий японський літак і верещить:
  - Ідеї комунізму живі!
  Акуліна наступний японський літак збила за допомогою босих пальчиків ніжок і прочирикала:
  - І буде наша слава велика!
  Після чого Анастасія знову розгорнула машину, і збила черговий японський літак за допомогою червоного соска грудей, і з досить задоволеним виглядом проворкувала.
  - І слава комунізму велика!
  Слідом за нею Акуліна довбала японський літак за допомогою рубінового соска грудей і з переможним виглядом відзначила:
  - І слава вищих сил невимірна!
  Дівчата такі тут чудові войовниці з армії СРСР.
  Війна розпочалася 20 квітня 1952 року, у день народження Гітлера. Після серії успіхів німці за три місяці вибили японців зі США та Бірми і просувалися на схід з Індії та на захід з Америки. Бої кипіли бурхливі.
  Поки що японці програвали Третьому Рейху та його коаліції, а також СРСР. І це серйозно.
  Бився проти Японії та Тихоокеанський флот. У ньому був есмінець, що складається в екіпажі повністю з дівчат. Як красиві дівчата майже цілком голі, босоніж і в смугастих бікіні в матросках. Такі чудові красуні.
  І миготять під час битви своїми голими, круглими п'яточками. Бойові войовниці, і дуже бешкетні. І спритні наче зайчики.
  І ось командує ними Валентина. І теж дівчина майже голенька, тільки вузька смужка смугастої тканини на грудях, і тоненькі трусики. А сама вона босими ніжками тупає.
  І як цвяхнуть дівчата снарядом вбивчої сили, японцями. Так у них і міноносець розколеться.
  Валентина співає, повна світла та ентузіазму:
   Спартак підняв на подвиги рабів,
  Щоб скинути ярмо ненависних принців.
  Він перетворив нещасних на рій орлів.
  Заклик простий - свої мрії розсуньте!
  
  Дістаньте меч, здобувши його боротьбою,
  І злих ворогів безжально рубайте...
  Ти на щастя шлях боєць скоріше відкрий,
  Загиблий буде вічно жити у граніті!
  
  Дістанемо з неба, нуль потреба місяць,
  Простір Марса як ворота відкриємо,
  І на Венеру лихо вір, прийду...
  Весь чумацький шлях під меч піде герою!
  
  На небі зірки та очі дівчат -
  Сапфірами, рубінами сяють...
  І думки мої буйні летять
  Коли наш предок бік нам'яв Мамаю!
  
  Вигукнув у битці смертної Челубів -
  Що Русь загине під копитом вихори...
  Нечет клич божевільний - всіх убий:
  Що сміхи та пісні звучні затихли!
  
  Відповідь від Пересвіту голосна дана,
  Удар списа та ворог у кошмарному пеклі...
  Не чекатиме на воїна зіндан -
  Ми переможемо, ви в це люди вірте!
  
  Підступний рок - бувають у хмарах дні,
  Не щоразу удача та трофеї...
  І наші міста - пожежа, вогні,
  Ми видно теж у лайці не встигли!
  
  Але місце російська на тріумфі знай,
  Наш предок Цезар, грізний Македонський...
  Планет скоро перетворитися на рай,
  Сир із чаєм дуже смачний Пошехонський!
  Та бойові тут войовниці - найвищої комсомольської проби.
  Такі дівчата гордість практично будь-якої армії. І трощать японців з диким шаленством.
  Добре коли багато дівчат у армії, це так красиво. І їхні груди та ніжки, і плиточки преса. І така гладка у дівчат, засмагла шкіра. Це найвищий смак і аромат. Не дівчата, а сузір'я мрії.
  А в небі борються Альбіна та Альвіна. Ці класні воїнки - справжні аси льотної майстерності.
  Альбіна управляє літаком, натискає червоними сосками на кнопки джойстика, і пищить:
  - Слава, слава, слава! Велика наша держава!
  Альвіна теж реве, і натискає рубіновими сосками на кнопки джойстика і реве:
  - Будемо всіх ворогів молотити!
  І підморгує своїм збитим ворогам.
  Дівчата, зокрема, катували японського хлопчика. Такого милого, засмаглого. Підсмажили йому п'ята. Потім почали встромляти в тіло голки з папером і підпалювати. Потім піднесли смолоскип під пахви. Зламали пальчики на дитячих ногах.
  Дівчата-садистки попрацювали на славу, замучивши пацана до смерті. І після чого довго сміялися та реготали.
  А Єва та Гертруда теж помучили, цього разу японку. Вони та її підсмажили на повільному вогні. Почали з п'ят, і до самої голови, засмажили живцем.
  А ось зараз ці дівчата на тарілці, що літає. І збивають противників ламінарним струменем та тепловими променями.
  Єва натискає босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, і палить за раз цілу дюжину літаків. Після чого реве:
  - Славиться ідея реваншизму!
  Гертруда її поправляє, теж босими ніжками посилаючи тепловий промінь і спалюючи самураїв:
  - Реванш ми вже взяли! Тепер на нас чекають нові рубежі!
  Єва за допомогою червоного соска тисне на кнопку джойстика, і відправляє вбивче виверження літаками Японії і пищить:
  - За мої гори!
  Гертруда теж довбала в супротивника, своїм рубіновим соском, і викинула колосальної сили міць по ворогу і заверещала:
  - За визначні досягнення!
  І цього разу накрила сухопутну мету.
  Літаків у Японії багато, але здебільшого вони дешеві, гвинтові та застарілі. Тож проти німецьких та радянських не встояти.
  Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова набирають свої рахунки на Міг-15. І роблять це ефективно. Ось дівчата - кожна перевищила цифру двісті п'ятдесят збитих літаків, і отримали за це по десятій зірці героя радянського союзу.
  Анастасія Відьмакова навіть проревела:
  - Я втілення азарту!
  І босими пальчиками ніжок навела авіаційну гармату і зрізала самурая.
  Акуліна Орлова провила:
  - А я ще крутіший!
  І чергою збила три японські літаки. А ось які у войовниць круті Міги.
  Вони так смажать противника, і так його молотять. Не встояти проти такої сили.
  Анастасія Відьмакова, червоним соском натиснула на кнопку, збиваючи однією чергою чотири ворожі літаки, і проворкувала:
  - Я дівчина бойова!
  Акуліна Орлова, рубіновим соском привела в дію пусковий механізм, зрізала супротивника і перевіряла:
  - А я ще зізнатися дівка крутіше!
  І підморгнула напарниці! Ось такі вони треба сказати мажорні дівчата.
  Звичайно чоловіків люблять. Особливо чорношкірих. І це зрозуміло, у них досконалість значно більша, ніж у білих. А жінки це найбільше цінують.
  Особливо російські, гарячі та темпераментні жінки, яким завжди мало сексу.
  Анастасія збила ще один літак Японії, натисканням голої п'яточки і проворкувала:
  - Це мрія будь-якого дівча!
  Акуліна зрізала японця за допомогою свого пупка, і прес у дівчини рельєфний і буркнула:
  - Та найбільша мрія!
  І представила велику досконалість чорного воїна і облизнулася, наскільки приємна ця шоколадка на смак.
  Ось це дівчата, просто супер!
  У серпні німці та радянські війська змогли остаточно розгромити японців на Американському континенті. Тут у німців усі козирі, як у СРСР. А у Японії проблеми із постачанням. Більше запеклі бої йдуть в Азії. Там ще й деякі місцеві сили допомагають самураям.
  І доводиться німцям боротися з Червоною армією Китаю. А це теж проблема чимала.
  Але нічого долають завзятий опір противника.
  Джейн Амстронг та Гертруда воюють на "Пантері", проти китайців.
  Трушать їх з кулеметів, і б'ють осколковими снарядами по воїнам піднебесної імперії. І пищать собі:
  - Британія морями править!
  Джейн босими пальчиками ніжок натиснула кнопку джойстика, послала вбивчої сили снаряд з голками і проворкувала:
  - За кордони бойові!
  Гертруда теж босими пальчиками ніжок стукнула по кнопці джойстика і проворкувала:
  - І кажуть ще які!
  І ось дівчата за цих китайців безпосередньо взялися. І трощать їх без жодної жалості.
  Джейн натиснула червоним соском на кнопку джойстика, виплюнула вбивчу силу снаряд і в'янула:
  - Знай попереду великі зміни!
  Гертруда теж натиснула оголеними грудьми з рубіновим соском на кнопочку джойстика і в'янула:
  - Буде найкрутіше!
  Дівчата проходили китайців з усією швидкістю домкрата.
  Бої тривали, і натиск коаліції наростав.
  У вересні впав Сінгапур. І німці просунулися до континенту.
  Радянські війська, які ближче до Японії, спробували навіть висадитись у метрополії. Але на морі самураї ще дуже сильні. Хоча Третій Рейх має грізний козир у рукаві: атомні підводні човни.
  Але поки що Японія не добита, і чіпляється за безліч своїх островів.
  Єлизавета мало не загинула, коли на їхній танк Т-54 поперли японські машини. Деякі з них озброєні 88-міліметровою гарматою довжиною ствола в 100ЕЛ, і можуть пробити радянський танк навіть у чоло. І дуже небезпечні.
  Єлизавета відправила снаряд до японської машини за допомогою босих пальчиків ніжок, і проворкувала:
  - Я дівчина з поглядом вовчиці!
  Олена теж послала снаряд у противника, натиснувши червоним соском на кнопку джойстика і, проворкуючи:
  - Я велика мегера!
  І засміялося дівчисько, з крутими манерами.
  Катерина взяла і полуничним соском взяла і натиснула на спусковий гачок і прочирикала:
  - А я комсомолка!
  Єфрасіння піддала голою п'ятою в ворога. Розкришила танк Японії і пискнула:
  - А я велика дівчина-боєць!
  Війниці дуже круті бійці. Останній рівень боєвітості.
  Дівчата зрештою втратили танк, і радянського десанта було скинуто в море.
  Але наприкінці жовтня, коли німці вже висіли на Філіппінах, і помітно зменшили японський флот, радянські війська знову висадилися в одному з островів.
  Єлизавета знову боролася на вістря ворожої, агресивної атаки.
  У дівчат уже інший Т-54. Цей танк став основним радянським, інші машини випускаються вкрай малими серіями. СУ-100 втім поки що не знято з виробництва. Ця самохідка ще б'ється. І Т-34-85, був знятий із серійного випуску лише рік тому. Так що ця машина ще б'ється і бореться.
  Хоча, звичайно, за рівнем захисту і не дуже. Однак перетягування канату продовжується. І німці теж пресують. Герда б'ється на Філіппінах. Її танк "Пантера"-5 дуже гарний. Особливо пірамідальною формою, що забезпечує відмінний захист з усіх ракурсів.
  Герда билася і пускала за допомогою босих пальчиків ніжок снаряди, і співала:
  - Вищої форми комунізм! Це наш крутий нацизм!
  І Шарлота стріляючи за допомогою босих пальчиків ніжок, проворкувала, скелячи зубки:
  - Можемо, ми всі дівчата! Це вільне життя!
  Такі ось красуні, просто пишнота мрії.
  А ось уже японці здаються. Стають навколішки перед дівчатами, і цілують їх голі, огрубілі, злегка запорошені і пропахлі олією підошви ніг.
  Дівчата дуже задоволені цим. І їхні голі, круглі п'ятки обсипають поцілунками.
  У листопаді Філіппіни було очищено від японської присутності. І стало все більш мирним і спокійним.
  Христина і Магда теж билися там і трощили самураїв.
  Дівчата використовували не лише босі ніжки, а й червоні соски.
  Христина пальнула, використовувала рубиновий сосок проти самураїв і в'якнула:
  - Мій вищий клас!
  Магда теж лупнула, застосувавши груди з полуничними сосками і, реваючи:
  - Найвидатніший пілотаж!
  Такі ось тут дівчата-відьми. Усі можуть і знають.
  Радянські війська разом із німцями у грудні завершували розгром японців у Китаї.
  На ІС-7 б'ється Оленка зі своєю командою.
  Дівчина за допомогою босих пальчиків ніжок послала снаряд до японської машини і пробила її.
  У лоб ІС-7 ворог не візьме, але в борт може. Тож тут слід бути обережними.
  Анюта натиснула червоним соском своїх грудей на кнопку. Послала снаряд у ворога, розкришила вежу і в'янула:
  - Буде вам апперкот!
  Алла теж довбала по японцям з гармати, і використовуючи босі пальчики ніжок, проверещала:
  - І серйозний нокаут!
  Врізала японцями, використовуючи полуничний сосок грудей Марія, перевіривши і видавши:
  - Це дуже крута битва!
  А потім пальнула і Маруся, теж застосувавши сосок рубінового кольору. І це вийшло круто.
  Радянські війська намагалися просунутися до Японії. Там вони долали завзятий опір.
  Дівчата билися з диким вереском пантер. Танк Т-54 здригався від влучень, але продовжував просування.
  Олена палила за допомогою босих пальчиків ніжок і ревела:
  - Майбутній комунізм, це,
  Коли не буває кінця світу!
  Німці ж завершували захоплення островів у Тихому океані.
  Настав 1953 рік.
  Німецькі дівчата Альбіна та Альвіна набрали сумарно кожна понад чотири тисячі літаків. І отримали нові нагороди: Діамантова Зірка Лицарського Хреста Залізного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Та щедра нагорода чекала на дівчат. І вони войовниці найвищого класу.
  Альбіна за допомогою пальчиків своїх босих ніжок зрізала п'ять японських машин однією чергою, на своєму МЕ-562 і прочирикала:
  - Славиться наша свята земля!
  Альвіна за допомогою босих пальчиків витончених ніжок на своїй машині ТА-483 зрізала однією чергою шість японських вертушок і пискнула:
  - І ми всі як єдина родина!
  Воїтельки такі виявилися горді та незаперечні у своєму колосальному авторитеті.
  Отакі пироги пекли воїни з усіх печей. А Японія програвала собі війну.
  До кінця січня радянські війська завершили захоплення Хоккайдо. Билися самураї дуже мужньо. І місцеві ополченці також.
  Ось завершивши розгром самураїв у Китаї, екіпаж Оленки бореться з японцями на Тайвані. Тут ІС-7 часом і ув'язує, але не здається.
  А ось проти нього прет ліцензійний, нещодавно випущено "Тигр"-4. Знаряддя цього монстра буде потужнішим, і лобова броня в триста міліметрів при вазі в сто тонн.
  Різні вагові категорії у цих танків.
  Але дівчата не бентежаться. Без зайвої тяганини йдуть на зближення з ворогом. І ухиляються від пострілів. Японський монстр у лоб не пробити. І над ІС-7 у банні у нього перевага. Але в ходових якостях радянський танк сильніше буде. І юні воїнки цим і хочуть скористатися.
  Оленка пищить, наводячи зброю босими ніжками:
  - Ми ворога в порошок зітремо!
  А спритна Маруся спритно ухиляє танк від пущеного довгоствольною гарматою супротивника снаряда. Дівчата діють агресивно і водночас розважливо.
  Ось Анюта натискає червоним соском на кнопку. І вбивчої сили снаряд вражає японську машину в борт, де броня слабша.
  Войовниці, як видно, надзвичайно задоволені. І б'ються з такими викрутами.
  Ось уже й лютий. Радянські війська намагаються атакувати головний японський острів, де столиця Токіо. І натикаються на жорсткі блоки самураїв. І такі тут бої найжорстокіші...
  Єлизавета на своєму танку отримує пошкодження і верещить на все горло:
  - Не відступати і не здаватись!
  Японці освоїли випуск Тигра-4, і ця машина для радянських танків дуже навіть неприємна.
  Хоча Т-54 може його двохсотміліметрову броню, і пробити підкаліберним снарядом в борт.
  Радянська машинка, немов у бурхливому штормі.
  Але Олена яскраво-червоним соском натискає на кнопку джойстика, і ефективно пробиває противника.
  Після чого реве:
  - Славиться земля комунізму!
  І як після цього дівчина розсміяється та покаже зубки. І підморгне своїм приятелькам.
  Та це дівчата, яким і "Тигр"-4 не за що.
  А ось і "Тигр"-5 німецький у бою. Ним командує Маргарет та Фріда.
  Теж двомісний та пірамідальний. Тільки калібр гармати більше 128-міліметрів, і броня ще товстіша, а двигун у 3000 кінських сил, газотурбінний. Тільки вага танк не п'ятдесят тонн, а сімдесят п'ять.
  Але машина стрімка, немов "Пантера"-5, лише більше.
  Але не менш моторна.
  Маргарет за допомогою босих пальчиків ніжок натискає на кнопку джойстика, збиває японський танк і пищить:
  - Ми супервойовниці!
  І показує мову!
  Потім стріляє Фріда. Теж посилає снаряд голою п'ятою, дуже влучно і пищить на всю горлянку:
  - Я супермен!
  Тож дівчата тут на висоті... І німецькі та радянські війська рухаються до Токіо.
  5 березня 1953 року трохи не доживши до перемоги над Японією, вмирає Сталін. Наступником стає Берія, який перший заступник ДКО, а Молотов вже опальний. Це більш-менш зрозуміло. Жуков подібне не заперечує, і Берія стає верховним головнокомандувачем.
  Японія вже втратила досі всі свої заморські володіння, відчайдушно намагається втримати столицю.
  Гітлер досить потирає руки, йому здається ось-ось і впаде остання серйозна сила на шляху Третього Рейху до світового панування.
  А що СРСР? Його можна не брати до уваги.
  Однак якби фюрер бачив, як самовіддано борються дівчата з Росії, його настрій став би значно мінорнішим.
  Особливо коли Олена посилає снаряд натисканням кнопки червоним соском.
  Але вже квітень 1953 року. Ось-ось мине рік початку війни з Японією, і радянські з німецькими військами приступають до штурму величезного міста: Токіо.
  Столиця Японії займає становище у горах, і її взяти непросто. Причому самураї готові, схоже, битися до кінця.
  Герда на "Пантері"-5 розстрілює самураїв і, агресивно граючи м'язами, пищить:
  - Наша велич у тому, щоб не був суп із котом!
  І як знову пальне з гармати, натиснувши на кнопку червоним соском.
  Тут і Шарлота, візьме та вистрілить влучно та точно. Вразить супротивника і перевірить:
  - За новий арійський порядок!
  І дівчата стріляють, використовуючи босі пальчики ніжок.
  Герда ведучи вогонь по ворогові, відзначила:
  - Усі ми скінхеди фанати свободи - б'ємось за новий порядок!
  І дівчина знову натисне босими пальчиками своїх точених ніжок.
  І підморгне напарниці.
  Та теж у відповідь пальнула, за допомогою полуничного соска і пропищала:
  - На славу Вітчизни!
  І дівчата як прокричать:
  - Вітчизна наша мати!
  І знову давай відчайдушно битися.
  Токіо стискається в кільце. Все щільніше та щільніше.
  У небі б'ються Альбіна та Альвіна. Дівчата такі сміливі та героїчні. Б'ються з лютою люттю в небі.
  Альбіна натиснула червоним соском на кнопку, і звалила супротивника влучним пострілом. Після чого перевіряла:
  - Оце вокал! Смертельний удар!
  Пальнула та Альвіна, точно за допомогою полуничного соска, вразивши ворога, і агресивно видавши:
  - Майбутнє нам світитиме яскравою зіркою завжди!
  Войовниці треба сказати сили та краси дивовижної. А якщо вже вріжуть, то вріжуть.
  Вони хочуть встигнути наздогнати до п'яти тисяч літаків та отримати ще одну зірку класу супер. Але досягти цього надзвичайно важко і час зменшується.
  30 квітня війська коаліції розпочали штурм Імператорського палацу. Це величезна будівля, повна добірних гвардійців. Які борються наче фанатики.
  Серед них і чотири дівчата-ніндзя.
  Вони борються хоробро, прикриваючи підхід до імператора.
  Дівчина з синім волоссям, тримає млин і верещить:
  - За велич честі та Батьківщини!
  І босими пальчиками ніжок кидає горошинку смерті.
  Дівчина з жовтим волоссям, проводить прийом метелик, зрубує супротивників, і з червоного соска викидає голку, яка пробиває радянських солдатів.
  Після чого реве:
  - Це велич ніндзя!
  Дівчина з червоним волоссям, проводить прийом каракатиця, і босими пальчиками ніжок, метає бумеранг, що носить голови цілої дюжини російський солдат і реве:
  - За велич імперії!
  Дівчина з білим волоссям, теж агресивно проводить прийом вертоліт, і потім з рубінового соска зарядить електричним розрядом, що вбиває масу супротивників. Після чого прореве:
  - За наші перемоги у великій битві!
  Дівчата, звичайно ж, відважні, і не такі прості, хоч їх точені, засмаглі ножачки і зовсім босі.
  Коротше кажучи, перебивши кілька тисяч радянських солдатів, ці дівчата здалися німцям.
  Герда змусила дівчаток поцілувати білявці голі підошви своїх ніг, що зробили з великим ентузіазмом.
  Після чого німкеня сказала:
  - На війні як на війні,
  Дівчата чухають п'яти уві сні!
  Альбіна та Альвіна з усіх сил намагалися добити японців у повітрі і наздогнати до п'яти тисяч. З літаків не вилазили та падали з ніг.
  2 травня 1953 року, гарнізон Токіо капітулював. А через сім днів 9 травня 1953 капітулювали і залишки японської армії. На цьому війна начебто завершилася.
  11 травня відбулася остання велика битва на морі, коли загін японських авіаносців пробував огризнутися. І ось Альбіна та Альвіна таки дотягли свій рахунок до п'яти тисяч літаків кожна.
  І отримали нагороди: Велику Діамантову зірку лицарського хреста, залізного хреста, з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами.
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Деякий час німці завойовували та ковтали інші країни-сателіти. У СРСР поки що правил Берія, який намагався проводити збалансовану та обережну політику, щоб не спровокувати Гітлера.
  Берія зміг зміцнити владу. Гітлер дозволив СРСР забрати собі Курильську Гряду та Порт-Артур. Також німці трохи відсунули кордон від столиці СРСР Москву. Загалом, правда на п'ятдесят кілометрів, але й то приємно, в обмін на китайські та японські та корейські землі, відбиті Червоною Армією.
  Крім того, був пробитий і коридор до Ленінграда по суші. Німці також погодилися повернути і Архангельськ.
  Щоправда, решту у світі залишили за собою. І продовжили проводити окупацію за окупацією решти територій.
  Але ось настав 1958 рік.
  Гітлер вирішив, що настав час завершити консолідацію світу. І почалося велике вторгнення до СРСР 20 квітня. А за рік до цього 20 квітня 1957 року німці злітали на Місяць.
  Та тепер фюрер вирішив покінчити з режимом Берії. І остаточно проковтнути СРСР і весь із цим світ заразом.
  І ось полчища Вермахту вторглися на територію радянської Росії.
  Сили були, прямо скажемо дуже нерівні. Третій Рейх має під рушницею весь світ.
  А що має Берія. Набагато менше населення та ресурсів. Явно боротьба має бути нерівна.
  Втім, є ще й дівчата-відьми і Олег Рибаченко та Маргаритою Коршуновою. Вони готові битися, немов справжні леви. Ось уже знову особливий день 9 Травня 1958 року. Противник прорвав оборону СРСР, і рухається заковтуючи її немов пітон.
  А гітлерівці вже обтікають із різних боків Москву.
  Тоді Олег та дівчата знову вступили у бій, допомагаючи Росії, точніше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дівчинка Маргарита. Теж доросла жінка письменниця стала дівчинкою років дванадцяти в обмін на безсмертя та виконує місію.
  Воїни з ХХ століття знову зчепилися з гітлерівцями ХХ століття.
  Дуже багато солдатів у фашистської коричневої імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопця полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Августина рубаючи білих солдатів і танки, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають такні та білі бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиваєте танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що уб'є і слона, а танк тим більше.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наталя у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві.
  Августина у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Світлана у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті.
  Олег у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Зоя у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Августина шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Августина проспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана також у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричні та сталеві армії та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по гітлерівцях. Маса коричневих бійців уже завалилася.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину противників і танки і навіть літаки.
  А Наталя в авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки гітлерівців уже перебили.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  І знову дівчина мечами масу гітлерівців зарубає.
  Зоя в русі і розкроїла багато коричневих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох гітлерівців. Ось це дівчата - реально красуні.
  Августина настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свої зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Світлана в русі. Ось розкроїла масу черепів та веж танків. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється з трубочки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки, що вражають піхоту та літаки.
  Олег Рибаченко стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки.
  Маргарита із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову метнула забійним каскадом голок по гітлерівцям та їхнім танкам, продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча гітлерівців підлетіла в повітря. Та армія коричневої, пекельної імперії тане просто на очах.
  Наташа у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І стільки гине гітлерівців та падають літаки.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Зоя в дикому русі. Настає на гітлерівців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, і як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин, змітаючи танки. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі у дії і розрубують м'ясо та метал.
  Світлана теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена, і валяться літаки та танки.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Олег знову сотню гітлерівців, пронісши метеором, зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні уривки.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу коричневих бійців. І прорубує великі просіки.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Наталя в наступі ще шаленіша. Так молотить гітлерівців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Наташа взяла і заспівала:
  - Біг на місці загальний примирливий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів коричневої армії відкотилася і горіли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собі таку жовту армаду.
  Зоя в русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни, змушують вибухати танки та літаки.
  Зоя взяла і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Наташа прокричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить безліч бійців, зрізуючи вежі з танків.
  Августина у русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - ніби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестія!
  Августина взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Маргарита, метнувши босою ніжкою кинджал, відламавши вежу танка, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Августина із цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу.
  Світлана у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а покінчити з такою відьмою в полум'ї.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою ніжкою лезо, зрізавши вежу танка, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Світлана, розрубуючи ворогів, і збиваючи літаки, прочирикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гітлерівців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навіть стильно.
  Маргарита заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця...
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в гітлерівців та танків, пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Олег, рубаючи коричневих солдатів, пробулькав:
  - І буде велика перемога за нами!
  Маргарита у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Наташа в наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу гітлерівців і веж танків.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили масу бійців та літаків.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Августина махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор імперський уперед!
  Світлана охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором кричали, руйнуючи гітлерівців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежі танків.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Наталя підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і крилатих стерв'ятників, і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Наташа рубала гітлерівців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки, підірвала масу танків, і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після чого Наташа знову рубала ворогів, зносячи вежі танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цілу діжку в гітлерівців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Августина у битві теж не слабка. Так молотить гітлерівців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці.
  А ось Світлана як б'ється. І від неї гітлерівцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Світлана жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи та вежі танкам.
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за гітлерівців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гітлерівців. Б'є їх без жалю, розтинає танки, і верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армію, і розтинаючи танки, підхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла і провила, розрубуючи коричневих бійців разом із танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гітлерівців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою і прикінчить масу фашистів.
  Наташка взяла і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Зоя, також круша гітлерівців та їхні танки, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось ця дівка - чисте винищення противників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Августина теж цілком логічно зауважила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила гітлерівців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по гітлерівському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Світлана дуже люта в наступі, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває, літаки завалюються. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І маса гітлерівців завалилася.
  Олег проревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Маргарита в русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів, підбила і танків, і літаків.
  Маргарита заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя в бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по гітлерівцях як цвяхне. І рознесе масу мастодонтів та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по гітлерівцям потрійний млин!
  А Августина проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І масу завалися воїнів коричневої імперії, і навіть їх танків і літаків.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися. Як вежі танкам відриває й крила фашистським літакам.
  Августина прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Світлана, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босий ніжок, знову летить презент тотальної анігіляції! І стільки танків і літаків разом розірвалося на дрібну стружку.
  Олег заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гітлерівців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, знищуючи разом танки та літаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнів, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу. Він зрізав і вежі танкам, і хвости літакам.
  Маргарита, рубаючи воїнів коричневої імперії та броню танків, проспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  Добре попрацювали вони тоді з гітлерівцями... І Радянська Росія перемогла під час штурму Москві коричневу імперію.
  Війна ще закінчилася, але вже в СРСР з'явився шанс перемогти гітлерівців самим. Тож шістці знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої місії.
  
  
  
  ЗА АЛЯСКУ І ЗА РУСЬ
  Після того як у 1510 році Польща та Литва приєдналися до Росії, настав період миру. Але в 1515 році російська армія почала похід на Лівонію, щоб приєднати землі, що належали ордену, і остаточно зміцнити в Прибалтиці.
  Олег Рибаченко та Маргарита Магнітна взяли участь у штурмі Риги.
  Росія мала величезну армію з великою кількістю гармат. І вона вела інтенсивний обстріл міста. Хлопчик і дівчинка, не чекаючи кінця обстрілу, помчали на штурм.
  Олег Рибаченко рубав мечами, прорубав просіку в шеренгах лівонців і проревів:
  - Слава царизму!
  Після чого хлопчик кинув босими пальчиками ніжок вбивчу гранату з тирси. І як розірвав супротивників.
  Маргарита теж кинула голою ніжкою вбивчий подарунок анігіляції і порвала лицарів. Після чого проворкувала:
  - Слава комунізму та епосі царизму!
  Безсмертні діти які, проживши багато років, все ще виглядали на дванадцять завзято і з люттю билися. І рубали ливонців немов сокирами капусту.
  Але тут російська армія з гарматами виявилася набагато сильнішою, і швидко підкорила Ригу.
  Наташа ледве встигла встигнути в бій, лише вона випустила з червоних сосків блискавку, як лівонський гарнізон у Ризі здався. Августина руда стерва ледве встигла кинути босими пальчиками ніжок подарунок смерті, і ливонці вже просіли.
  У Росії Василя Третього землі майже до Уралу і все Поволжя, і Литва і Польща. І населення багато, і території. Тож Лівонія їм не суперник.
  Хіба що фортець у неї цілих сто п'ятдесят. І потрібен час, щоб усе це захопити.
  Дерпт та Нарву взяли і без влучників. Лише під час штурму Ревеля шістка російським військам допомогла.
  І тут як завжди шість воїнів рубали мечами, кидали забійні презенти смерті босими ногами, і з червоних сосків дівчата посилали блискавки.
  Багато міст Лівонії здавалися без бою. Такий ось осередковий опір був.
  Олег Рибаченко відзначив Маргарите, коли бігли цією землею:
  - Наші перемоги стають монотонними.
  Дівчинка зі смішком відповіла:
  - Та рубай собі та круши! Це реально набридає!
  Олег Рибаченко мрійливо промовив:
  - От би в космос!
  І рубав мечами млин, розтинаючи трьох лицарів одразу. Було видно, що воєн тут іде так, що росіяни і без них справляються. Царська імперія пройшла небезпечну точку, і набула великої сили. А росіяни разом із поляками сумарно представляли таку міць, що їх так просто не здолати. Тим більше, що поки що Європа роздроблена, а серйозні колонії є тільки в Іспанії та Португалії.
  Олег Рибаченко рубався у швидкому темпі. Росія підкорила Лівонію за півроку і знову настала пауза.
  Безсмертні діти перейшли до іншої місії.
  У ній продаж Аляски не відбувся. Тут, звісно, була своя логіка. Цар Олександр Другий, подивившись, скільки землі, хочуть продати свиснув:
  - Та це аж п'ять таких країн як Польща! Чи не надто жирно?
  І заявив, що за копійку такий великий шматок не віддасть! А захищатиме його!
  Що ж це розумно... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли участь у зведенні на півдні Аляски російського форту. А потім і у битві.
   Зрозуміло, Олег Рибаченко як вірний слуга російських богів був відправлений до цього форту на російській території, з ним босонога дівчинка Маргарита. Разом з нею хлопчисько, і мав взяти участь у боях за утримання російської території.
  Босоногий і в шортах хлопчик разом із дівчинкою атакували батарею англійців, що розташувалася на панівній висоті над фортом. Олег уже мав чималий досвід виконання різних місій всемогутніх російських богів у різних світобудовах. Така у цього хлопчика-генія доля. Будучи дорослим письменником, захотів стати безсмертним.
  І російські Боги-деміурги зробили його безсмертним, але перетворили на хлопчика-термінатора, який служить їм і народу Матінки-Росії. Таке цілком влаштовує завжди хлопчика.
  Він затискає одному англійському вартовому рот і перерізає горло. Не вперше і не в першій місії він таке робить. З самого початку завдяки дитячому тілу вічний хлопчик сприймав усе це як гру, і не відчував тому докорів совісті та будь-якого дискомфорту в душі.
  Для нього це стало якось настільки природно, що пацан тільки тішився черговим успіхом.
  Як в іншому, і дівчинка-термінатор Маргарита.
  Ось він іншому вартовому просто відірвав голову. Знайте англійці наших: Аляска була і буде російською!
  Олег Рибаченко - цього геніального та найплодовитішого письменника в СНД давно обурювало, що було продано за копійки Аляска! Але цар Олександр Другий у цьому світобудові не такий! Ні, цей монарх не поступиться ні п'яді руської землі!
  Слава Россі та російським царям!
  Хлопчик-термінатор голою п'ятою посунув чергового англійця по потилиці. Зламав йому шию. Після чого проспівав:
  - Аляска буде нашою назавжди,
  Де російських прапор там променює сонце!
  Виконатися велика мрія,
  А голосок дівчат дуже дзвінкий!
  Та добре б зараз допомогла б легендарна четвірка дівчат-відьом, прекрасних як зірки. Вони були б чудовою підмогою. Але добре бійся поки один.
  Ось підпалюєш бездимний порох і нітрогліцерин. Нині вся англійська батарея злетить у повітря.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Немає прекраснішої за Батьківщину-Росію,
  За неї бійся і не лякайся...
  У світобудові немає країни щасливішої,
  Всесвіту смолоскип світла Русь!
  Батарею як рвоне: наче виверження колосального за розмірами вулкана. Кілька сотень англійців виявились разом підкинуті вгору, і розірвалися на дрібні частини.
  Після чого хлопчик, розмахуючи двома шаблями, почав рубати англійців. При цьому юний пацан-термінатор як англійською закричає.
  - Шотландці повстали! Вони хочуть розірвати королеву!
  Тут таке почалося... Пішла стрілянина між етнічними англійцями та шотландцями. Та така дика та бузувірська перестрілка.
  І пішла також і рубка. Шотландці та англійці зчепилися один з одним.
  Кілька тисяч солдатів, що облягали форт, тепер билися з найбільшим шаленством.
  Олег Рибаченко кричав:
  - Ріжуть та вбивають! Стріляйте у тих!
  Маргарита Коршунова теж волала:
  - Нас вбивають і ріжуть! Стріляйте в інших!
  Бій продовжувався з колосальним розмахом. Олег тим часом, маючи недитячу силу, прихопив кілька бочок з нітрогліцерином у човен, і під шумок направили його на найбільший англійський броненосець.
  Хлопчик-термінатор прокричав:
  - За Русь подарунок анігіляції!
  І відштовхнув босими, дитячими ніжками човен, той розігнавшись довбанув у борт броненосця. Англійці на борту стріляли з рушниць хаотично і без толку.
  І ось і результат, як тараніт. І рвонуть кілька бочок із нітрогліцерином. Та ще й безсмертний пацан навів їх так точно, що вибухнуло капітально.
  І такі руйнування були. І броненосець узяв і без зайвих проблем почав тонути.
  І англійці на його борту тонули. А хлопчик тим часом уже на крейсері. Рубить матросів шаблями, а самі, човгаючи босими ніжками, біжить до рубки.
  Лихо зрізає хлопчисько-термінатор матросів і пищить:
  - Слава чудовій нашій країні!
  Дивно Росії за мудрого царя!
  Я вам Аляску вороги не віддам!
  Буде роздертим у люті хам!
  І ось пацан босими ніжками кинув гранату і розірвав англійців.
  Потім прорвався до штурвала і давай повертати крейсер. І два великі англійські кораблі як зіткнутися. І броня на них лусне. І давай собі тонути і водночас горіти.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Слава Росії, слава!
  Крейсер мчить уперед.
  Цар Олександр великий,
  Відкриє до перемог рахунок!
  Після чого хлопчик-термінатор одним стрибком перелетів на інший крейсер. І в ньому теж почав рубати матросів. І прориватись до штурвала.
  А там все просто розгорни та зіткни кораблі.
  Пацан-термінатор навіть заспівав:
  - Чорний пояс,
  Я дуже спокійний...
  Чорний пояс -
  Один в полі воїн!
  Чорний пояс,
  Блискавковий розряд -
  Усі англійці трупами лежать!
  І Олег Рибаченко зіштовхує знову кораблі. Ось це хлопчик - реально найкрутіший пацан на світі!
  А разом із ним те саме робить і Маргарита Коршунова. Також зіштовхуючи кораблі.
  І знову стрибок, і інший крейсер. Та володарці морів спала на думку погана ідея - воювати з Росією. Тим більше, коли бореться такий крутий і відчайдушний хлопчик.
  Олег Рибаченко і тут порубав багато англійців і розгорнув свій корабель. Точніше захоплений мастодонт в англійців. І перевів його в атаку на інший крейсер. І з диким ревом таранив супротивника.
  Наче два монстри зійшлися разом і зіткнулися з диким прикидом. І розкроїли один одному носи. Потім зачерпнули морської води і почали тонути без жодних шансів.
  Олег Рибаченко прокричав:
  - Слава Олександру Другому! Великому із царів!
  І знову босими пальчиками ніжок як підкине бомбу з вибухівкою. І цілий фрегат, отримавши пробоїну, тоне.
  Та англійці такого зрозуміло не очікували. Чи думали вони, що нарвуться на таку дику пригоду?
  Олег Рибаченко проревів:
  - Слава Великої Росії царів!
  Маргарита підтвердила:
  - Героям царської Росії слава!
  І знову хлопчик як візьме та захопить штурвал чергового крейсера. І за допомогою босих, дитячих ніжок його поверне, і ворога таранить. Два кораблі разом ламаються, і захлинаються в морській блювотині!
  Хлопчик-термінатор кричить:
  - На славу Батьківщини святої!
  І знову слідує довгий стрибок. І переліт через хвилі. Після чого хлопчик знову рубає шаблями, прориваючись до штурвала. Він дуже бойовий та агресивний пацан-термінатор.
  Крушить англійських матросів, і співає:
  - Виблискує зіркою променистою,
  Крізь імлу безпросвітного мороку...
  Великий наш цар Олександр,
  Не знає ні болю, ні страху!
  
  Вороги перед тобою відступають,
  Радує народу натовп...
  Росія тебе приймає
  Могутня править рука!
  І Олег Рибаченко зрізав ще масу англійців, і знову зіштовхнув із розмаху, лобами кораблі.
  Ось це справді хлопчик-термінатор. Виглядає років на дванадцять, всього півтора метри на зріст, правда м'язи лита сталь і рельєф наче плиточки шоколаду.
  І якщо такий пацан лупне, то буде зовсім не мед.
  А ось знову хлопчик перескакує з одного крейсера на інший. І знову їх без зайвих церемоній зіштовхує лобами.
  І кричить собі:
  - За Русь Романових!
  Дійсно хлопчисько-письменник в ударі. Він усім покаже свій найвищий клас. І всіх рубатиме і ламатиме, немов велетень кийком.
  Ось знову стрибок, цього разу на броненосця.
  Знову працюють шаблі хлопчаки. У нього намагаються стріляти, але кулі у безсмертного хлопчика не влучають, а якщо й потрапляють, то відскакують.
  Добре бути вічною дитиною, ти не просто молодий, але ще й тебе вбити не можуть. Ось ти і Британію молотиш.
  Захоплюєш штурвал. І тепер уже розкручуєш його і тепер уже цілих два броненосці як зіткнутися, і вріжуться. І ламають метал, що навіть іскри летять на всі боки.
  Олег Рибаченко кричить:
  - За Росію що всім обламає роги!
  І голою, хлопчачою п'ятою підкине забійний подарунок смерті. Розірве масу англійців і черговий фрегат йде на дно.
  Ну ось ще чотири крейсери залишилося. Весь флот, зрозуміло, англійці до берегів Аляски не відправлять.
  Ось Олег Рибаченко захоплює черговий штурвал. І з усього розмаху розкручує його на супротивника. І ось обидва крейсери беруть і стикаються лобами.
  Чується скрегіт, і лопання металу. І обидва кораблі починають з великим смаком тонути.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - У магазину "Пиво-Води",
  Лежала щаслива людина...
  Він вийшов з народу,
  І вийшов і впав на сніг!
  Тепер потрібно знищити останні крейсера, і взятися за дрібніші кораблі.
  Тоді і англійці, які перебувають на суші, після загибелі флоту здадуться на милість переможця.
  І Британії це буде такий урок, що вони його ніколи не забудуть. І ще згадають Крим, куди вони помчали під час правління Великого отця Миколи Першого. Втім, Микола Палич не увійшов в історію великим, а виявився невдахою. А ось його онук має зараз показати славу російської зброї.
  І в цьому йому допомагає Олег Рибаченко - дуже крутий та рішучий хлопчик-термінатор.
  Олег захоплює черговий штурвал, і зіштовхує один з одним обидва крейсери Британії. І діє дуже рішуче та круто.
  Після чого хлопчик-письменник вигукує:
  - Кораблі на дно йдуть,
  З якорями, вітрилами.
  І тоді твоїми будуть,
  Золоті скрині!
  Золоті скрині!
  І черговий стрибок, раз чотири броненосці і дюжина крейсерів знищено, то настав час трощити і фрегати. Чимало кораблів втратить Британія.
  І зрозуміє після цього, що означає нападати на Росію.
  Хлопчик-термінатор заспівав:
  - За диво та перемогу нашу у світі!
  І осідлав штурвал чергового фрегата, і спрямовує корабель на таран, і з потужним ударом, як довбане!
  І візьмуть обидві посудини, і зламаються, і розколються на частини. І це здорово та дуже круто.
  Олег Рибаченко знову перескакує, і на черговий посуд заскакує. І вже звідти керує процесом. І знову розвертає корабель, і фрегати стикаються.
  Знову скрегіт металу, що ламається, потужний вибух, і вцілілі матроси падають у воду.
  Олег кричить:
  - За успіх нашої зброї!
  І знову відважний хлопчик в атаці. Новий фрегат осідлав. І направив на есмінець.
  Зіткнулися пароплави і вибухають. Ломається метал, і вогонь злітає у висоту. І горять люди живцем.
  Це взагалі явний жах. І горять англійці, наче шашлики смажать.
  Серед загиблих виявився юнга, хлопчик років тринадцяти. Шкода, звичайно, що такий убитий. Але війна є війною.
  Хлопчик-термінатор проспівав:
  - Будуть трупи, багато гір! З нами батько Чорномор!
  І хлопчисько знову босою ніжкою метнув гранату, яка потопила черговий корабель.
  Пацан-геній головою баднув британського адмірала, так як у того голова лопнув немов гарбуз, що потрапив під удар палі. І голий п'ят зарядив величезному чорношкірому підборіддя. І той пролетів і збив дюжину матросів.
  І після цього хлопчик знову розгорнув фрегат і таранив їм сусіда. Агресивно прочірікав:
  - Я велика зірка!
  І знову хлопчик-термінатор в атаці. Нищівний і стрімкий. У ньому клекоче цілий вулкан та виверження колосальної могутності. Це непереможний пацан-геній.
  І всіх руйнує без жодної пощади. І ось хлопчик-супермен інший фрегат сідлає. І супостата без особливої тяганини руйнує. Ось це хлопчик велика зірка.
  Олег Рибаченко знову зіштовхнув два кораблі один з одним, і прокричав на всю горлянку:
  - За великий комунізм!
  США поки що не відновилися після громадянської війни, та й спільного кордону з Росією вони не мають. Тож якщо з янкі і доведеться зчепитися, то пізніше.
  А в Британії колонія Канада і з нею Росія має спільний кордон. Отже, слід відбити натиск могутньої Англії.
  Але ще пара фрегатів зіткнулася. Невдовзі від британського флоту нічого не залишиться.
  А по суші не надто атакуєш Аляску. Тут комунікації й у Британії розтягнуті.
  Олег Рибаченко знову зіштовхує фрегати, і реве:
  - Пірату не потрібні науки,
  І це ясно чому...
  У нас і ноги є і руки,
  І руки...
  А голова, нам ні до чого!
  І хлопчисько головою як рушить англійським матросом, що той пролетить, і десяток бійців зіб'є.
  Олег знову в атаці .... Ось знову зіштовхнув один з одним фрегати. І вони ламаються, горять та тонуть.
  Олег прокричав:
  - За душу Росії!
  І ось гола, кругла п'ята хлопчика знову знаходить собі мету. Він руйнує супостата і реве:
  - За священну Вітчизну!
  І коліном як довбане ворога в живіт. У того взяли й кишки із-за рота вилізли.
  Олег Рибаченко прокричав:
  - За велич Батьківщини!
  І прокрутив у повітрі вертушку, розриваючи босими ніжками ворогів на дрібні шматочки.
  Та хвацько трощить хлопчисько... Він і сам би з ворогами легко впорався б.
  Але з'явилися чотири дівчини-відьми. І теж красуні босоніж і в бікіні.
  І давай трощити англійців. Підскакують собі, босими дівочими ногами гранати кидають і Британію розривають.
  І ось Наташа - м'язова дівчина в бікіні. Візьме та жбурне босими пальцями ніг диск... Кілька англійських матросів зрізані, і фрегат розвертається та таранить свого колегу.
  Наташа верещить:
  - Олександр Третій суперстар!
  Зоя ця дівчина із золотим волоссям підтверджує:
  - Суперстар і зовсім ще не старий!
  Августина з розлюченістю руйнуючи англійців, це руда стерва видала, скелячи зубки:
  - З нами буде комунізм!
  І гола п'ята дівчини взяла і довбала ворога в жерло гармати. І фрегат узяв і розколовся.
  Світлана розсміялася, пальнула з гармати, розкришила супротивника, крутанула, босою ногою штурвал, гаркнув:
  - Царі з нами!
  Дівчата відразу ж розійшлися, і вельми агресивно трощили флот. Ну, хто тут встоїть. Фрегати швидко скінчилися, і тепер замість них ламали вже дрібніші посудини.
  Наташа, круша Британію, заспівала:
  - Росія у віках славиться свята!
  І босими пальцями ніжок жбурне бомбу розкололу бригантину.
  Зоя, продовжуючи руйнувати супротивника, просичала:
  - Люблю тебе всім серцем та душею!
  І знову босими пальчиками ніжок жбурнула горошинку. Та черговий англійський корабель розколола.
  Августина теж взяла і довбала по противнику. Розкришила корабель, потопила руде стерво масу супротивників із Британії. І перевіряла:
  - За Олександра Другого, котрий стане великим царем!
  Світлана із цим охоче погодилася:
  - Безперечно стане!
  Боса ніжка блондинки термінатора з такою силою врізалася в борт британського судна, що англійський корабель розколовся на три частини.
  Олег Рибаченко, цей непереможний хлопчик теж так лупнув по супротивнику, свого голою, круглою, дитячою п'ятою, що бригантина тріснула і майже моментально затонула.
  Хлопчик-термінатор проспівав:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу підтвердимо сталевим мечем.
  Вермахт руйнували ми недаремно,
  Англійців граючи, розіб'ємо!
  Наташа підморгнула і з сміхом відзначила:
  - І зрозуміло це зробимо босими дівочими ніжками!
  І гола п'ята дівчини, врізавшись, розбила черговий англійський корабель.
  Зоя, скелячи зубки, агресивно видала:
  - За комунізм у царському втіленні!
  І дівчина босими пальцями ніг взяла і метнула те, що смертельно впливає на ворогів, їх буквально змітаючи і розриваючи.
  Августина, круша англійців, взяла та видала:
  - Слава Христу та Роду!
  Після чого і її босі ніжки кинули бомбу, розірвавши на частини чергову субмарину.
  А потім гола п'ята влучним ударом розколола бригантину. І зробила це дуже швидко.
  Світлана також у активному русі. Руйнує ворогів. І голою п'ятою чергову бригантину відправляє на дно.
  І дівчина босими пальцями ніжок знову і дикою люттю метає гранату. Вона войовниця вражаюча.
  От і Наташа в атаці стрімкої, і дуже агресивної. Вона відчайдушно атакує.
  І новий англійський корабель тоне, коли до нього потрапляє бомба, кинута босими пальцями ніг дівчинки.
  Наташа заспівала, скелячи зубки:
  - Я надлюдина!
  Зоя голим коліном довбанула бригантину в ніс. І та розійшлася тріщинами і почала тонути.
  Олег Рибаченко голою п'ятою теж розколов корабель Британії дрібніше і пискнув:
  - За мої сили! Усі зрошили!
  І хлопчик знову в русі та агресивній атаці.
  Августина продовжуючи рухатися, немов кобра, яка жалить Британію, і видала зі смаком:
  - Комунізм! Це горде слово!
  І босі пальчики ніжок цього відчайдушного дівча шпурнули черговий подаруночок руйнування.
  І маса англійців опинилась у труні, або на дні моря. Втім, яка труна, якщо їх розірвало?
  А решта навіть затонула!
  Олег Рибаченко в дикому скелі плюнув на бригантину, і та спалахнула, наче облита напалмом.
  Хлопчик-термінатор прокричав:
  - За царську горілку!
  І як розсміяється, і голою п'ятою на борту корабля Британії дасть. Той розколеться і буль-буль у морську безодню.
  Світлана босими пальчиками ніжок жбурнула бомбу і пискнула:
  - А в море виходять дівчата лихі...
  І рубане ворогів шаблями.
  Олег Рибаченко руйнуючи англійців, підтвердив:
  - Морська стихія! Морська стихія!
  Отак і розійшлися войовниці. І хлопчик із ними такий бойовий. І жвавий при цьому.
  Олег Рибаченко стріляючи по супротивнику з гармати англійців. І топячи черговий корабель, видав:
  - Космічний сон! Хай буде ворог розтрощений!
  Дівчата та хлопчик розійшлися на колосальну лють. І рубають ворога, без жодного способу витримати Британії такий пресинг.
  Олег топив черговий корабель, згадав, що в одному із паралельних всесвітів, гном вирішив допомогти німцям у конструюванні "Тигра"-2. І примудрився цей технічний геній зробити машину з товщиною броні та озброєнням "Королівського тигра", вагою всього тридцять тонн, і висотою півтора метри!
  А що на те він і гном! І є конструктор супер! Звичайно ж, з такою машиною німці змогли влітку сорок четвертого року розгромити союзників у Нормандії, а восени зупинити і наступ Червоної армії, що прорвалася до Варшави.
  Гірше було те, що гном не лише танки конструював. ХЕ-162 теж виявився дуже вдалим і легким, і дешевим, і простим в управлінні. А бомбардувальник Ю-287 взагалі вийшов супермен.
  І довелося тоді їхній п'ятірці втрутитися. І так війна затяглася до сорока сьомого року.
  А якби не були їхні п'ятірки, то фриці могли б і перемогти!
  Олег Рибаченко тоді жорстко висловився на адресу гномів:
  - Вони гірші за ельфів!
  Ото справді, був такий ельф-попаданець. Став льотчиком Люфтваффе, збивши з осені сорок першого року, до червня 1944 року понад шістсот літаків, на обох фронтах. Отримав лицарський хрест залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами, коли перший у Люфтваффі збив двісті літаків. Далі за триста збитих літаків отримав орден німецького орла із діамантами. За чотириста збитих літаків перший орден Лицарський хрест Залізного хреста, із золотим дубовим листям, мечами та діамантами. За п'ятсот ювілейних збитих літаків до 20 квітня 1944 року ельф отримав Великий Хрест Залізного хреста - другий у Третьому Рейху після Германа Герінга.
  І за шестисотий літак був нагороджений спеціальною нагородою: лицарським хрестом залізного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та діамантами. Славний ас-ельф жодного разу не був збитий - магія діє оберіг богів. І попрацював наче цілий авіакорпус.
  Але впливу на хід війни це не мало. І союзники висадилися у Нормандії. І досить успішно, незважаючи на всі зусилля ельфа.
  Та й вирішив тоді цей представник народу чарівників, змотатися з Третього Рейху. Тим більше що йому треба? До тисячі, чи довести свої рахунки? Хто буде з ворогом!
  Олег потопив чергову бригантину, і проревів:
  - За Вітчизну нашу матір!
  Вже їхня п'ятірка потопила практично всі кораблі. На заключний акорд разом зіштовхнули одразу п'ять посудин, завершивши розгром англійського флоту.
  Олег Рибаченко заспівав, скелячи зубки:
  - Славитися Росія на віки,
  Незабаром буде зміна поколінь.
  У радості велика мрія,
  Олександр буде, а не Ленін!
  Дівчата схоже задоволені. На морі Англія повалена. Тепер залишилося добити пошарпаного ворога на суші.
  І п'ятірка кинулася рубати і без того дезорганізованого й наполовину розбитого супротивника.
  Дівчата та хлопчик трощили супротивника. Рубили його шаблями, і кидали босими пальцями ніг у ворога гранати. І це виявилося дуже здорово.
  Рубила Наташа і співала, її шаблі такі швидкі і по двадцять помахів за секунду. Та з такою швидкістю проти відьом нікому не встояти. Ось що означає сила російських богів!
  Олег Рибаченко голою п'ятою рушив шоломом, і зламав шию британському генералу, сказав:
  - Один два три чотири!
  Зоя босими пальчиками кинула гострий, відточений диск і видала зі смішком:
  - Ноги вище за руки ширші!
  Августина діяла вкрай агресивно. А її босі ніжки стрімкі. А мідно-червоне волосся розвівається немов бойовий, пролетарський прапор.
  Дівчина взяла і заспівала:
  - Я відьма і прекраснішої професії немає!
  Світлана, зрубуючи супротивників, погодилася:
  - Ні! І я гадаю, не буде!
  І її босі ніжки кинули кинджали. Ті пролетіли і два дюжини англійців зрізали.
  Винищення йшло за планом. І дівчата, і хлопчик діяли з очевидною люттю. І приголомшливою точністю. Воїтельки надзвичайно трощили з диким апломбом.
  Олег Рибаченко розрубав навпіл чергового генерала, як свисне.
  І дюжина ворон узяла і завалилася від серцевого нападу. Попадала вниз, і пробила половині сотні англійських бійців дірки в голові.
  Оце бій! Найкрутіший з боїв!
  Хлопчик-термінатор проревів:
  - Я великий воїн! Я Шварценеггер!
  Наташа різко гаркнула, і тупнула босою ніжкою:
  - Ти Рибанатор!
  Олег погодився:
  - Я Рибанатор, який усіх рве!
  
  ПРИНЦЕСИ ТА ЛЮЦИФЕР
  Одна примхлива і дуже норовлива принцеса коли прийшла пора виходити заміж, заявила, що піде тільки за того, хто зможе, збудує палац із чистого золота, висотою з версту... Так вона розраховувала, що нікому подібне не буде під силу, і вона збереже свою свободу .
  Але є дуже могутній цар, король пекла Люцифер який міг це зробити. А принцеса була казково гарна, і її волосся, наче сусальне золото, і її звали Маргаритою. А ім'я Маргарита це особлива сила, яка така потрібна Дияволу.
  І Люцифер миттю збудував величезний палац із чистого золота, вистій з версту, і сяючий діамантами.
  Хто робитиме королю? Залишається тільки віддати свою доньку заміж Дияволові. Принцеса, зрозуміло, не згодна. Влаштувала істерику, заявила, що ніколи. Тоді король наказав замкнути дівчину в вежу і посадити на хліб і на воду, поки вона не опритомніє.
  З Маргарити зняли всі прикраси, і яскраві тканини із сукнею, а також вишиті чобітками. Її голова з золотистим волоссям залишилася непокритою, і жмені спадали по білому балахону з грубої тканини. Маленькі ступні в дівчини залишилися босими, і її було холодно ступати кам'яною підлогою, особливо вночі, коли темниця остигала.
  Люцифер не міг взяти її силою. Так є правила світобудови, яких повинен дотримуватися навіть Диявол. Подібно до того як не дивлячись на всю могутність Сатана не в силах придушити вільну волю людини.
  Потрібно було, щоб принцеса дала свою згоду, і лише тоді можна буде забрати її пекло.
  Дівчина сильно страждала від недоїдання, і їй було неприємно спати після перин палацу на соломі. Босі ніжки мерзли ночами, іноді лякав і писк щурів. Причому король пригрозив, що Маргариту переведуть до підвалу. А там куди холодніше, і сиро, і щури кусачі, а в камерах сморід.
  Але Маргаріті можна сказати пощастило. Хлопчик син тюремника, проносив їй молоко та пиріжки з капустою та м'ясом. А потім зміг її вивести. Благо принцесу не прикували ланцюгом та нашийником. Та за нею постійно стежили, але хлопчисько, якому всі довіряли, підсипав сонного настою у вино. І варта заснула. І він вкраденими ключами відчинив кілька воріт, і вони вибралися назовні.
  Ніжні ноги Маргарити сильно страждали від твердого каміння дороги. Вона охала і стогнала. А замість балахона на ній була лише проста селянська сукня. Хлопчик зазвичай бігав босоніж у теплий час, і забув узяти дівчині взуття. Йому самому звично, п'яти жорсткі, наче підошва чобіт.
  А принцеса поранила ніжки у кров. Хлопчик пробував її понести, але швидко видихнувся. Тоді він обрізав ножем краї сукні Маргарити і замотав їй ноги. Так вона менше страждала. Але сукня стала коротшою і сильнішою впадала в очі.
  Кілька днів вона провела в кущах. Хлопчик носив їй їжу та воду. Потрібно було, щоб розбиті ніжки дівчата підпалили. А потім вона накульгуючи рушила в дорогу.
  Принцесу, звісно ж, шукали. Але хлопчисько вів її лісом і таємними стежками, зумівши збити переслідувачів зі сліду.
  Принцеса поступово звикала до навантажень. Вона сильно схудла, засмагла, і став кістлявою. Її ніжки швидко огрубіли, і тепер вона босоніж не страждала. А волосся від бруду стало сірим. І вона схожа не на принцесу, а на брудну жебрачку. Хлопчик теж зовсім похитався. І дійшли вони удвох до хати на курячих ніжках, де мешкала Баба Яга.
  Хлопчик і каже:
  - Хатинко, хатинка повернися до мене передом, до лісу задом!
  Звідти вилазить баба Яга. Ще зовсім не стара, на вигляд жінка років тридцяти у розквіті сил. Підморгнула вона хлопчику і каже:
  - Ти чого молодець з дівчиною блукаєш!
  А хлопчик у відповідь:
  - Ти б нас бабуся нагодувала, напоїла, і спати поклала, а потім би випитувала!
  Баба Яга так і вчинила. Вимила гостей у лазні, дала їм нові оновлення. І стала Маргарита знову писаною красунею.
  Баба Яга свиснула і помітила:
  - Чи не та краля, яку Люцифер шукає по всьому білому світу?
  Хлопчик кивнув:
  - Та бабусю, це та Маргарита!
  Баба Яга відзначила:
  - Погано вам доведеться, якщо знайде Люцифер. Тебе хлопчик чорти вічно варитимуть у киплячому маслі, а то й гірше!
  Хлопчик помітив з посмішкою:
  - А я думав, де і кому горіти Всевишній вирішує!
  Баба Яга посміхнулася і відповіла:
  - Люцифер це як кат на службі Всевишнього! Його ніхто зі смертних не може перемогти!
  Маргарита тремтячим голоском запитала:
  - То може здатися?
  Баба Яга похитала головою:
  - Пізно здаватися! Тобі вже не бути його дружиною... Будеш вічно рабинею в пеклі, і тебе мучитимуть чорти!
  Маргарита розвела руками і запитала:
  - Що ж робити?
  Баба Яга пошепки відповіла:
  - Є лише один спосіб захиститися від Люцифера - стати святими!
  Маргарита, розгублено моргаючи, запитала:
  - А це ще як стати святими?
  Баба Яга серйозно відповіла:
  - Треба пошити з кропиви дванадцять сорочок для дванадцяти апостолів. Причому шити голими руками без рукавичок і розминати босими ногами. І весь цей час мовчати, ні вимовляючи, ні слова. Коли остання сорочка буде готова, ти станеш святою, влада Люцифера над тобою скінчиться!
  Маргарита важко зітхнула і помітила:
  - Жахливе випробування!
  Хлопчик із подивом запитав:
  - Ого! А мені як урятуватися від пекла?
  Баба посміхнулася і відповіла:
  - Тобі хлопчисько теж треба буде постраждати. Втім, ти можеш отримати за це нагороду, про яку мріють усі люди!
  Хлопчик посміхнувся і запитав:
  - Та й яку нагороду?
  Баба Яга відповіла:
  - Погодься перші сто років провести в рабстві в каменоломнях, але потім ти знайдеш, безсмертя і вічну юність!
  Хлопчик свиснув:
  - Сто років у каменоломнях! А чи не загнусь за цей час?
  Баба Яга похитала головою:
  - Ні! Робота в каменоломнях подібна до чистилища, а в чистилищі, як і в пеклі, і в раю, не вмирають!
  Хлопчик знизав плечима і помітив:
  - На тлі вічності сто років у копальнях не такий уже й великий термін!
  Баба Яга відзначила:
  - Добре, що ти дитина! І тобі достатньо для вічності усі сто років рабської праці. Дорослому на безсмертя довелося б орати тисячу!
  Хлопчик енергійно кивнув:
  - Згоден! Краще сто років у рабстві, ніж вічність у пеклі!
  Баба Яга кивнула:
  - Я тобі продам на сто років одному бісу. І ти будеш разом з іншими хлопцями працювати на копальнях. І ти будеш вічним хлопчиком, отримаєш безсмертну плоть, в обмін на тимчасове рабство!
  Хлопчисько вклонився і помітив філософськи:
  - Звучить не настільки привабливо, тому що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове!
  Баба Яга посміхнулася і відзначила:
  - А вибір невеликий, і в рабство, чи в пекло назавжди! Ти готовий заради безсмертя терпіти?
  Хлопчик енергійно кивнув і підтвердив:
  - Бог терпів і нам велів!
  Баба Яга повернулася до Маргарити і відповіла:
  - Я тебе відведу до спеціального місця, де росте кропива. Можна буде і це кропиву, і ще ту, що росте на цвинтарі, використовуватиме для пошиття сорочок апостолам. Там є камінь, після того як ти до нього доторкнешся, і поки шитимеш сорочки жодне слово не повинно зірватися з твоїх вуст, і жодного питання вже не поставиш!
  Маргарита розгублено запитала:
  - Ось у чому проблема. Я зовсім не вмію шити! Адже я принцеса, а не швачка!
  Баба Яга посміхнулася і відповіла:
  - Ну добре! Я скажу заклинання, щоб ти навчилася шити. Але ти будеш шити спочатку повільно, і лише потім усе, прискорюючись і прискорюючись! І головне мовчки, запам'ятай, від цього залежить майбутнє твоєї душі.
  Маргарита підтвердила кивком голови:
  - Мовчки, так мовчки!
  Хлопчик з посмішкою зазначив:
  - Мовчання золото!
  Баба Яга кивнула хлопчику та дівчині:
  - Йдіть за мною!
  Спочатку зважилася доля хлопчика. Що з'явився чорт помацав м'язи пацана, і наказав відкрити рота і задоволено помітив:
  - Він витривалий і сильний! Буде рабом на каменоломнях!
  Баба Яга отримала кілька дрібних золотих монет і примхливо помітила:
  - Щось обмаль!
  Чорт сердито відповів:
  -Багато хто продає зараз дітей у рабство. Я тобі й так дав більше, ніж старій знайомій.
  Баба Яга відзначила з усмішкою:
  - Це непростий хлопчик! Він дуже живучий і працюватиме на тебе вічно! Тож можна дати і більше!
  Чорт хихикнув і помітив:
  - Багато у мене цих вічних хлопчиків, а копальня не гумових. Добре ще, що він не вичерпується, але нескінченна кількість невільників мені не потрібна, так що лавочка скоро закриється!
  Баба Яга сердито відповіла:
  - Ух, ці бідні хлопчики, століттями трудяться голенькі, босі, і отримують тільки палиці, а сплять на камінні, і харчуються як раби... Їм не позаздриш.
  Чорт усміхнувся і помітив:
  - Зате вони знаходять волю уві сні!
  Хлопчик син тюремника пожурився. З нього зірвали одяг, залишивши тільки плавки, і закували руки та ноги у ланцюги. Що дуже неприємно. Ти собі дзвониш кайданами, які натирають кисті та кісточки.
  Насторожувало ще й слово вічне. Якщо не сто років, а назавжди? Та й сто років це також багато. Особливо це відчув хлопчик зараз, коли змушений був крокувати на повідку, а ланцюги заважали ставити ноги і швидко натирали кісточки. Ось коли повний крок зробити не можеш, як це незручно. Нога розганяється, і відчуваєш сталевий обруч дитячою шкірою.
  Чорт спитав хлопчика:
  - Як тебе звати раб?
  Пацан відповів:
  - Серж...
  Чорт усміхнувся і помітив:
  - Ось що Серьожко... Тобі мабуть, казали, що ти через сто років можеш здобути свободу?
  Хлопчик відповідно кивнув:
  - Так, казали, то що це обман?
  Чорт хихікнув і зазначив:
  - Ні не зовсім! Це чистилище та сто років для хлопчика-раба мінімальний термін, але... Якщо ти не допускаєш провин. А так за найменший одвірок термін додається. Тож покарання може й затягтися. Риси часто провокують хлопчиків на зухвалості, і додають їм терміни.
  Серж пробурмотів:
  - О Боже...
  Чорт підморгнув і зазначив:
  - Але шанс у тебе таки є. Поїшеш, віків двадцять, звикнеш, і можеш поводитися бездоганно. Ось тоді...
  Хлопчик з хвилюванням промовив:
  - На волю?
  Чорт хихикнув у відповідь:
  - Ні в армію! Але це вже не рабство, і можна зробити кар'єру! Та розваги там, на відміну від рабства, є! Дівчатка, закуска, випивка, карти та смартфони!
  Серж насторожився:
  - А що таке смартфони?
  Чорт усміхнувся і помітив:
  - Поки що тобі не знадобиться! Не позаздриш тобі хлопчик! Ох, не позаздриш!
  Серж шкутильгав за чортом у каменоломні. Думка щоб втекти було виникло в мозку дитини, але за ні по п'ятах слідував собака. Дуже велика, наче лев, і з іклами шаблями, блискучими як алмази.
  Зрозуміло, від такої не втечеш. А порвати може. І ти йди тепер у неволю.
  Маргарита йшла за відьмою. Вона була в ошатній сукні, але зняла туфлі на високих підборах, бо в них незручно йти кам'янистою дорогою. І принцеса виявилася босоніж. Але за кілька місяців мандрівок її голі підошви стали мозолистими і болі на гострому камені дороги майже не відчували.
  Маргарита покірно йшла за відьмою. Але в голові в неї з'являлися думки. А може все-таки дарма вона відкинула залицяння Люцифера? Він казав, що в нього в пекло сімдесят сім діамантових палаців, а в кожному палаці сімдесят сім веж, а в кожній вежі сімдесят сім залів, як у кожному залі сімдесят сім престолів, на кожному престолі сімдесят сім килимів, а на кожному килимі сімдесят сім прекрасних дівчат. або юнаків з ніжною шкірою рабів із прикрасами.
  І ось вони підносять вишукані страви та вина. І стільки розваг у Люцифера в пеклі. Є навіть такі феноменальні, космічні...
  Принцеса настала голою п'ятою на гострий камінчик. Мозоль прокололо і дівчина, відчувши біль, ойкнула.
  Баба Яга попередила її:
  - Постарайся стримати крики! Інакше доведеться тобі починати шити сорочки спочатку. І будь мужньою.
  Вони перейшли струмок. Маргарита підняла вище сукню, і намагалася не обмочитися, але все одно підоли залило. А Баба Яга просто повільно ковзала над водою.
  По той бік і був камінь, і густі зарості кропиви.
  Баба Яга, агресивно вискалившись, заявила:
  - Ось треба покласти долоню правою рукою і вимовити молитву: Отче наш. Після чого ти вже не видаси ні слова. І шитимеш сорочки. Поки не пізно відмовитись, але... Люцифер тебе спіймає, тільки будучи німою, ти можеш залишатися для нього та його ангелів невидимою.
  Маргарита енергійно кивнула головкою:
  - Я згодна!
  І поклавши праву руку на камінь, прочитала молитву.
  Після чого розпочала роботу. І як обпекла її руку кропива. Відразу ж моторошний біль і шок. І Маргарита мало не закричала. Але стрималася, заплющила очі і стала рвати з дикою силою. І боляче їй так було, наче вибухали на руках атомні бомби. А ще кропивою потрапило по обличчю.
  Проте Маргарита була мужньою, як скеля. І рвала собі і долаючи біль. Хоч і здригалася від страждань.
  М'яти кропиву босими ногами, не так страшно, тому що ступні у неї сильно огрубіли, але все одно обпалює, нехай і через мозолі ослаблено. Потім робиш пряжу. Ну, шити вже не боляче, кропива розрядила свої стріляльні стрічки.
  Тільки перша сорочка шиється дуже довго. І не відразу вдається зробити суттєвий поступ.
  Дівчина страждала під час шиття більше від монотонності, ніж від пекучості, і плакала.
  Ось, здається, не хитро пошити сорочку, а скільки метушні.
  Сержу теж було невесело. Спочатку його поголили наголо. Без мила холодною водою це неприємна процедура. Причому і фізично, і морально. З кожним клаптем світлого волосся хлопчаки здавалося, що відлітає частка його душі та індивідуальності. Голила хлопчика дияволиця - жінка з мідно-червоною шевелюрою, з невеликими завитими ногами, у чорних чоботях та багряному костюмі.
  Вона хихотіла... Але майже не порізала і на цьому спасибі. Серж подумав, що добре, що вона ще дитина, і бороду голити не треба. А то було б ще неприємніше і неприємніше.
  Але це як з'ясувалося ще квіточки. Було таврування. Коли ставили на голе, дитяче плече - знак рабства. І розпеченим очевидно залізом.
  Сержу втім пощастило і не пощастило одночасно. Чорт який повинен таврувати, був викликаний у пекло для доповіді, і хлопчику вирішили зробити пуанцівку пізніше. З одного боку, це відстрочка болю. З іншого боку, і очікування додаткових страждань.
  Втім, попереду робота на копальнях. А це тяжко. Працювали тут тільки хлопчики, не старші чотирнадцяти років - на вигляд, зрозуміло. Насправді, тут були навіть дорослі грішники, які отримали після смерті тіла хлопчаків. Це копальні видобувний золото і дорогоцінне каміння був чистилищем. Він ніби в електронній стратегії деяких комп'ютерних ігор ніколи не закінчувався. А роботи були різноманітні. Деякі хлопчаки працювали вже багато століть, і були такі рельєфні м'язами, з глибоким промальовуванням, що їм позаздрили б і атлети.
  У рудниках було світло, так світло сонця проникало через ґрунт, і можна було навіть засмагати. Тому хлопчаки були дуже смагляві, наче араби, але майже все зі світлим волоссям. Голили зазвичай при вступі в рабство, або коли волосся ставало занадто вже довгим, торкаючись плечей.
  Рухалися хлопці швидко, вони вже звикли до навантажень, і Серж ледве встигав за ними. Потрібно було і вантажити, і товкти каміння, і носити кошики, і штовхати вагонетки, і підніматися сходами. Робота була побудована так, щоб давати, навантаження на різні групи м'язів. Що було раціонально. І швидше відновлюєшся.
  Але все одно тяжко. Серж уже за годину роботи киркою та штовхання воза відчув сильну втому. Але хлопчик стиснув зуби. Було багато наглядачів - і самці, і самки. Вони якщо ти сповільнювався били батогом. А це дуже боляче. Коли Сержа огріли вперше, він скрикнув і почав працювати швидше.
  Але важко... Він не звик до таких навантажень. Ногам, які звикли багато ходити ще легше, а ось спина і руки не такі звичні до навантажень ниють і німіють. Крім того, дуже колкі доріжки. Через кілька годин навіть мозолисті ступні хлопчика починає палити.
  У них з одягу лише плавки із номерками. Номери можуть змінюватись. Чим ближче до свободи, тим менший номер...
  Хотілося пити... Воду рабам дияволиці давали на ходу з черпаків, але досить рідко. Кошики з камінням, дуже важкі. М'язи ще не такі загартовані. Досвідченішим рабам легко, і вони ще й усміхаються. Зубки у них міцні, без цяток, тут у подарунок від вищих сил вічна юність, що компенсує рабство.
  Але потрібен час, щоб м'язи звикли і зміцніли.
  Сили залишали Сержа... Під кінець хлопчик навіть знепритомнів і впав. Його облили холодною водою та обігріли батогом. На щастя, робочий день добіг кінця. Серж її плентався, і двоє хлопчаків його підхопили під руки. І понесли.
  Один із них шепнув:
  - Це в перші дні і тижні важко! Потім ти втягнешся і буде нормально!
  Серж від утоми не хотів їсти. Але двоє хлопчаків буквально впхнули в нього фруктову кашу. Їжа була не гірша, але фрукти трохи гірчили, але їсти було їх можна. Найбільший плюс місцевої їжі, що раби не потребували. Від чого хоч не було вони.
  А спали на камінні. Але за століття каміння зіпсувалося безліччю дитячих тіл, і на них спати було цілком прийнятно. Наче на піску пляжу.
  Ковдри і не потрібні, тут дуже тепло. Тим паче хлопчаків багато вони зігрівають. На босі ноги дияволиці клацнули колодки. По десять на кожного. Але вони майже заважають спати. Сергійко втомився, що заснув одразу. Все ж таки дитячий організм міцний.
  І уві сні Сергійко сниться, що він літає, наче ширяє над дахами. Це так приємно, і так чудово. Ти немов птах, або метелик.
  Тільки уві сні ти можеш відволіктися від жорстокої неволі.
  Вранці підйом і знову на каторгу. І знову робота молотом, киркою по камінню, потім завантаження лопатами у візки. Потім штовхаєш візки з іншими хлопцями. А далі корзини носиш. І знову відбиваєш киркою, а потім і кувалдою каміння. М'язи болять дико, і ти буквально стогнеш від болю.
  Здається, ось-ось впадеш, але відкривається другий подих і ти рухаєшся на автопілоті. І знову виконуєш роботу. Хлопчикам дають коротку перерву на обід і виливають на них відро холодної води. Їжа фруктова каша. Простою водою це запиваєш. Зате не хочеться в туалет. У чистилищі хоч параші немає, і це є великий плюс.
  Серж із мукою чекав відбою, щоб упасти стерті до піску каміння і заснути. Їсти від страшної втоми не хотілося.
  Час іде дуже повільно. Ти у прострації.
  Але ось нарешті відбій. Вечеря, яку ти сам проковтуєш і сон.
  І снитися тобі... На жаль цього разу ніби ти висиш на дибі і тобі викручують суглоби. А чорти луплять батогами.
  А наступного дня перевантажене тіло ще не відновилося і дуже болить. Кожна жилка дзвенить страждання та борошном. Біль скрізь, ні залишилося ні кровинки, ні жилки ні зворушеної стражданням від перевантажень.
  І Серж знову працюватиме... Світ йому вже здається чорно-білим...
  Перший тиждень найважчий, коли накопичуватися втома, і м'язи готові страйкувати... Але потім відбувається перелом і ти втягуєшся.
  І ось, нарешті, знову повертаються фарби у вічі. І уві сні ти знову починаєш літати, ширяючи птахом, над дахами.
  Але тут Сержу не пощастило, як тільки біль у перевантажених м'язах притупився, і він став навіть трохи розмовляти з іншими в'язнями чистилища. Дещо дізнаватися став.
  Але тут повернувся чорт, що робить пуанцівку. І Сержа потягли до нього. Дві дияволиці тримали м'язистого хлопчика. Серж спробував себе втішити: що ось зараз він, принаймні, не працює. І коли тебе тримають жінки, нехай і рогаті, але молоді на вигляд і досвідчені, це навіть приємно.
  Щоправда, дияволиці з хлопчиками не заграють: боятися покарання.
  Хоча, коли тебе мацають, видно, що є й у них інтерес.
  Коли Сержа ввели до кузні, то стало по-справжньому страшно. Чорт виглядав дуже великим і з великими рогами. На ньому був фартух.
  І ось він дістав з каміна емблему у вигляді троянди, якою таврують грішників чистилища.
  Хлопчик стиснув міцніше зуби... Він вирішив, що не закричить. Чорт різким рухом приклав розпечене залізо до плеча хлопця. Серж відчув ніби його підірвало болем, і скрикнув... Засмикнувся в руках дияволиць, але ті дуже сильні й його втримали. Чорт капнув нагріту олію на свіже тавро і гаркнув:
  - Зараз стане легше! Це не найстрашніша мука на світі!
  Справді, біль швидко притупився. Обличчя Сержа перестало бути червоним від страждань, і він знову задихав... Дияволі витягли його з кузні. Хлопчик навіть полегшено подумав, що найстрашніше позаду, і що тепер...
  Його затягли в копальні, і рикнувши наказала:
  - А тепер працюй!
  Під час руху тавро ще трохи боліло, і сіднуло. Але це терпимий біль. Нили м'язи, що ще не встигли відновитися. І Серж знову взявся до роботи. Кувалдою лупити по каменях важко, віддається в плече, де тавро. І знову треба напружити всю мужність, щоб не розриватиметься. А попереду ще щонайменше сотня років у тебе страждань.
  Маргариті теж було невесело. Єдине, що вона могла сама вирішувати, чи йти сьогодні рвати кропиву, чи перенести на завтра. А мовчання переносити легше, тому що розмовляти можна лише сама собою.
  Найважче це зривати кропиву, лише голими руками. Правда, Маргарита трохи хитрила. Наприклад, ноги у неї огрубілі, і не так болять, як руки від кропиви. Тож спочатку босими ніжками потопчи, а потім легше буде й прибиту кропиву зірвати. А потім сорочку сплітай. Але це довга робота... Час тягнеться, наче по краплях тече. З їжею не має значення. Одними ягодами можна харчуватись, і тут, схоже, не буває зими. Та й рибку ще половити. Та не надто весело.
  Навіть пісню заспівати вголос не можна, це моторошно.
  Тільки подумки можна вигадати:
  Я народилася принцесою у палаці,
  Служило мені три тисячі служниць.
  Але відмовила Дияволу у вінці,
  Бо чорт повірте не подарунок!
  
  Ну що ж жорстокий хлопець Люцифер,
  Мені не пробачив такого обману...
  Він король різних сфер,
  І посилає бурі, урагани!
  
  Бігла я боса з палацу,
  У селянській сукні горда принцеса,
  Була у в'язниці волею батька,
  І зазнала, багато знайте стресу!
  
  Мені дала відьма сумна порада,
  Ти зшила дівчина дюжину сорочок...
  Тоді відкриється тобі весь світ,
  Не будеш ти нікчемною кошечкою!
  
  Ну що ж річ, це як завжди,
  Я за верстат впряглася не бути вдовою.
  Виконатися велика мрія,
  Але шити довелося дівчинці кропивою!
  
  А це борошно пальці сильно палить,
  Адже кропива знай як вогонь паскудний.
  Але заслужити поки що братва шана,
  Щоб цілував принц просто дівку в губи!
  
  І плету, сорочку, хлопці знай,
  Щоб урятуватися від підступів Люцифера.
  Щоб отримати вір справжній рай,
  Щоб планета була наче сфера!
  
  І вірю, цей світлий день прийде,
  Коли позбудемося, жартома ми всі пекла ...
  Перемогу відкриємо безмежний рахунок,
  І буде велика нагорода!
  
  Молилася Богу, Господу Христу,
  І сльозу дуже бурхливо проливала...
  До нього частинку серця принесу,
  І скину ярмо пекла з п'єдесталу!
  
  Коротше нехай допоможе людям Бог,
  Зшию, я вірю з кропиви сорочки...
  Щоб воскреснути кожен міг,
  Адже людина не жалюгідна комашка!
  
  І ось працюю я ніби як бджола,
  Босими ніжками по кропиві ступаючи.
  І вірю, буде незабаром спекотна весна,
  Планета стане, наче вічним травнем!
  Але ось і перша сорочка нарешті готова. Ти її акуратно складаєш і берешся за другу. І наче перший, найважчий крок уже зроблено.
  Маргарита лише, коли спить, може розмовляти у своїх мріях. І там зустрічатися із Сергійком. Шкода, що він ще надто юний, щоб бути її принцом. А хочеться чогось особливого та невідомого...
  Хлопчик Серж грузив шуфлем каміння у вагонетку, і потім він повинен її штовхати разом з іншими шибениками. Клеймо вже загоїлося і не заважає болем. Залишилася лише троянда - символ рабства для вічних дітей.
  Біль у м'язах став набагато слабшим. А м'язи у хлопця зміцніли. Він не так втомлюється, і може триматися з іншими на рівних.
  Можна й познайомитись із сусідами. Ось наприклад, світловолосий пацан років тринадцяти на вигляд, тільки дуже мускулистий Вітя. Він був, надає дорослим, і щоб не потрапити до пекельного вогню погодився провести тисячу років у чистилищі. Справді, коли звикнеш до навантажень, то не так страждаєш, ніж коли тебе смажать у вогні. Якщо до роботи з камінням, дитячі тіла звикають досить швидко, то ти довше посидиш на розпеченій сковорідці тобі легше не стане.
  А тут хлопчаки, наприклад, можуть і перемовлятися. Є, наприклад, маленька радість послухати минуле, довге життя грішника, який помер старим глибоким, і встиг побувати на морі і юнгою і піратом. Щоправда, він намагався бути шляхетним розбійником і потім каявся. І частину грошей віддав церкві. Через що потрапив до чистилища. Формально на тисячу років плюс ще й за гріхи навіть ті, що священики відпустили.
  Вітя тут уже понад чотири століття. Побалакати йому хочеться. Робота набридла, і це єдина віддушина, від нудьги рабства. Ну, хіба що ще подивитися сон.
  Тільки говорити треба тихо, щоб наглядачі не почули. А то вріжуть батогом. У чортів, правда хороша чутка, але вони теж трохи шкодують грішників, і дозволяють їм побалакати. Коли тіло звикає до роботи, головне борошно, це вже рутинна нудьга, адже одне й те саме робити сторіччя набридає. Як і бачити тільки рудник, у кращому випадку тебе переведуть на інший поверх або рівень.
  Більшість наглядачів дияволиці, і він дозволяють розмовляти, аби не голосніше за певний рівень.
  Вітя розповів історію...
  Я працював із раннього дитинства у поміщика. Першою моєю роботою було пасти овець, і зі мною була доросла дівчинка, яка допомагала пасти. Все було спочатку нічого. Начебто робота неважка, ти відносний ситий. Можна навіть книжку почитати. Ну, на мій час смартфонів ще не було.
  Серж зітхнув і відповів:
  - Я хотів би... в смартфон порізатися! Говорять чудова річ.
  Вітька кивнув і продовжив:
  - Я була ще дитина, і відчувала себе майже щасливою. Тим більше місцевий священик мав багато цікавих книг. А літо займало більшу частину року. А зима дуже коротка, майже без морозів.
  Бігаєш босоніж травою, лопаєш ягідки, дихаєш свіжим повітрям і щасливий. А деякі діти працюють у шахтах, або на фабриках і їм куди гірше.
  Але ось дівчисько якось не змогло вийти. Вона вже була майже доросла, видно було побачення з хлопцем. Я пішов пасти овець один. І зачитався надзвичайно цікавою книгою, про хлопчика, якого зробили з поліна, а він став юнгою у піратів. Ну, а вівці розбіглися.
  І троє з них потрапили в яр і покалічилися. Ще кілька я взагалі не знайшов.
  Ну пан наказав мене відшмагати. А мене до цього жодного разу не пороли. Так я став чинити опір. І на лихо в одного з гайдуків був ніж за поясом. А я його вихопив і полоснув. Поранив слугу, пана, а це вже серйозний кримінальний злочин. Мене не тільки відшмагали, а й відправили до міста. Там ув'язнили у дитячу в'язницю. І довелося спати не на сіні, а на голих дошках. І працювати по дванадцятій годині на верстаті. А це робота важка плюс ще й навчання. Жодної хвилини вільного часу. І порають за будь-яку дрібницю. Годують однією вівсянкою.
  Та ще й деякі хлопці, справжні злочинці і гадають один одному.
  Здається, гірше не може бути. Але попит на товари впав, і частину хлопців і мене, зокрема, вирішили перевести в шахти. Це типу того, що в чистилищі, того сморід у шахтах страшна. Так потребу справляють прямо в штольнях, і смолоскипи чадять.
  Коротше кажучи, нас знову поголили наголо і закинули до шахти.
  Але ми з другом засипалися у вугілля і сховалися у вагонетку. І змогли вибратися назовні.
  І оскільки нас мали шукати, то ми сховалися на кораблі.
  Точніше у різних кораблях.
  Серж помітив із посмішкою:
  - Романтика!
  Вітька заперечив:
  - Не так все просто! Мене капітан наказав добре відшмагати. Бити до непритомності. І не тільки по спині, а й палицями по п'ятах. У дитячій в'язниці нас зазвичай пороли обережно, так щоб ми могли й надалі працювати. А тут засікли до напівсмерті, і відбили п'яти, що вони набрякли. На щастя, не стали викидати за борт, а у хлопчика гояться пошкодження швидко.
  Як я й думав, вони мене таки взяли юнгою. Але романтики у цьому мало. Порють часто, змушують виконувати найважчу та найбруднішу роботу. І б'ють і матроси, і кок, та інші нелюди.
  Потім ще крутіше стало, у морі нас атакували пірати. І захопили, зрозуміло, в полон. Ну, моряки їм не потрібні, що їх візьмеш. Усіх за борт. Але за звичаєм одного полоненого пірату беруть у свою компанію. Ну, а я з розбігу як врізав голою п'ятою в підборіддя коку. Той вилетів за борт.
  Це сподобалося піратам і вони взяли мене на свій корабель. Хоч у них уже був юнга. У нас із ним стосунки спочатку не склалися. Він був і старший і сильніший, і часто бив. Я відповідав і гризся!
  Але ось час абордажу мені пощастило врятувати йому життя.
  І ми потоваришували.
  Було цікаво та романтично. Я одного разу потрапив у полон, і лише юний вік позбавив мене шибениці. Надіслали на плантації. Але я звідти втік і знову приєднався до піратів. Став старшим і вже помічник капітана. Багато було у нас битв та поранень.
  Я був розумним, майже не пив, не курив, збирав гроші. Час минав, і за піратів взялися серйозно. Довелося залишити морський промисел і зайнятися більш мирною торгівлею. Загалом я прожив довге та досить щасливе життя, мав сім'ю, дітей, і шановним став людиною.
  А мій капітан, наприклад, був колесований. Більшість піратів скінчила погано. Хтось на шибениці, хтось спився, хтось помер на каторзі.
  Вітя підморгнув Сержу і відзначив...
  - Можна сказати, що і зараз нам пощастило. А то в геєнні, коли палає у вогні кожна клітина тіла, і немає шансів, що цей біль колись припиниться куди гірше!
  Серж зазначив:
  - Якщо так міркувати, то могло бути й гірше! Хоча це нагадує подяку хуліганам, які тобі тільки зламали носа, але не стали трощити ще й щелепу!
  Вітя посміхнувся і помітив:
  - Я був старим... Знаю, що це таке! І коли я юний тілом і здоровий, то хочеться за це віддячити Всевишньому Богові.
  Серж хихікнув і зазначив:
  - А я старим не був! І не зовсім це розумію!
  Вітька кивнув:
  - Може бути... Ще зрозумієш, хоч у чистилищі та в раю не старіють!
  Серж логічно зауважив:
  - Значить, на Землі в цьому сенсі найгірше!
  Робота звичайно ж швидко набридає... Але якщо хлопчику доведеться провести в чистилищі дуже тривалий час, то Маргарита може розраховувати на швидке звільнення... Друга сорочка була готова трохи швидше, ніж перша. Принцеса згадала, що в її не дуже довгому житті були неприємні моменти навчання. Особливо, коли пишеш диктанти.
  І з таким розчуленням дивишся, коли кількість того, що залишилося написати, зменшується. А на останніх рядках просто руки тремтять.
  Маргарита незадоволена була тим, що доводилося все-таки вчитися. Але ще гірше, якщо ти ще працюєш.
  Третя сорочка йде не так тяжко. Найважче це змусити себе нарвати кропиву, далі ти її топчеш, і п'ята через мозолі пече. І потім уже легше, коли прядеш.
  Маргарита намагалася більше ходити босоніж кам'янистою дорогою, щоб підошви її ніжок ставали більш ороговілими і грубими, з мозолями. Топчеш кропиву, щоб легше було рукам.
  І так набагато краще тобі.
  Маргарита навіть подумки співала. Беззвучно звичайно, але можна не вимовляючи слова ворушити губами, пишучи;
  Принцеса любила на сніданок,
  Банани, горіх, шоколад.
  І вірила у світле завтра,
  Що буде крутим результатом!
  
  Хотіла зайняти місце Бога,
  Даруючи всім щастя та смерть...
  Бажань у дівчини багато -
  І треба примхи терпіти!
  
  Тепер вона стала рабинею,
  Господар її Люцифер...
  І човгають ніжки босі,
  З різних заходів та сфер!
  
  Її б'є батогом наглядач,
  На сніданок недоїдки зі столу.
  І якщо дадуть дівці кістки,
  То хоч ти кричи - на ура!
  
  Так стала принцеса в лахмітті,
  Хоч була нещодавно діамант...
  Її хвацько батогом б'є,
  І треба вдарити не в око!
  
  Дівча від болю цього стогне,
  Її обпалює метал.
  Мріє красуня про волю,
  І Диявол її ідеал!
  
  Але як таке сталося,
  Що стала принцеса голою.
  І щось так люто злетіло,
  Ось каміння під ніжкою босою!
  
  Не вірте ви мудрі люди,
  Принцеса не здатися повір...
  І буде їй ангели судді,
  Не ковтатиме лютий звір!
  
  Принцеса звикла битися,
  Не клясти їй красуні долю.
  Вона може люто битися,
  І бачить господарів у труні!
  
  Не знають же чорти пощади,
  І боляче мучать повір...
  Але дівка, гідна нагороди,
  Якщо ти є красень не пень!
  Ось-ось відгриміли гуркіт,
  Закінчилась битва з ворогом.
  Зникли прокляті гади,
  Що як на дівку з гвинтом!
  
  Наносить красуня удари,
  Своєю босою, мідною ногою.
  Хоча палають пожежі,
  Не бути ж принцесі голою!
  
  Прийде час, вірю таке,
  Не буде людських, знай проблем...
  І стане все враз золоте,
  Піде знову в пекло Люцифер!
  
  І дівчина стане вільною,
  Коханого вірю, знайде...
  Билин його народний,
  Поет у віршах співає!
  Серж поступово втягувався у роботу. Його м'язи стали сухими та дуже рельєфними, а шкіра шоколадною від засмаги. Босі ноги хлопчика і без того огрубілі зовсім ороговіли, і безстрашно крокували по гострому каменю, і навіть мозолям було приємно. Біль у тілі майже зник, м'язи адаптувалися до навантажень. Майже не мучила спрага під час роботи.
  Зате важче сприймати рутину. Хочеться чогось нового та вражень.
  Хлопчаки багато розмовляли один з одним. Кого тут не було. Справжніх хлопчиків мало, майже всі дорослі ті, хто отримав юні тіла, немов у компенсацію рабству. І від них можна почути багато цікавих історій.
  У тому числі і про світи космічні. Де люди літають між зірками і мають кораблі розмірами з міста. Де їжу виробляють із тирси, або навіть із повітря і роздають безкоштовно. Де літають повітрям діти без крил. Так от по-справжньому. І безліч іншого.
  Альберт, працюючи, жадібно слухав оповідання, і час летів швидше.
  І особливо цікаво було слухати про космічні битви. Це взагалі чудово. Коли зорельоти випромінюють різнокольорові промені смерті.
  Як би хотілося на це подивитися.
  Багато чого ще чудового бувало у різних світах. Деякі з них досягли такого ступеня розвитку, що перемогли старість, і сюди душі потрапили внаслідок насильницької смерті.
  А скільки іншого було й різного.
  Альберту ночами снилися чудові сни. Такі казкові та неповторні.
  З хмарочосами, і палацами, з фонтанами, що йдуть на кілометри вгору, з статуями, що рухаються, з храмами, на золотих куполах яких могло поміститися ціле місто. І ще багато чого.
  І це полегшувало перебування в чистилищі, і робило його не таким пекельним.
  Маргарита теж працювала... Їй до свободи все ж таки шлях легший і менший. Ось уже четверта сорочка закінчилася. Якщо врахувати, що кожна нова шиється швидше за колишню, то вважай половину шляху, вже пройдено і можна порадіти.
  Подумки дівчина навіть заспівала, звичайно, тільки ворушачи губами;
  У країні чудові правила принцеса,
  Був у неї величезний, світлий двір.
  Слідкував Господь з найжвавішим інтересом,
  І почалася бурхлива розмова!
  
  Але Сатана за нею ув'язався,
  Хотів затіяти до весілля розмову.
  Він дуже сильний виявився,
  Фактично ж ухвалив вирок!
  
  Що робити дівці царського крою,
  Куди податися і куди йти?
  Колись упала, у твердій боротьбі Троя,
  Не знаєш навіть ти, куди піти!
  
  Красуня пустилася ось у дорогу,
  Але туфельок зламалися каблучки.
  Здавалося, що пройшла зовсім небагато,
  Не можна зібрати знайомі очки!
  
  Принцеса боса побігла,
  Збиваючи п'яти голі всі в кров.
  Її нечистий скинув із п'єдесталу,
  Але вона вірить у Господа любов!
  
  Іде вона боса по каміння,
  І морозить холодний мерзенний дощ.
  Серця дівчата закликають до помсти,
  А вітер холоднечі викликає тремтіння!
  
  Принцеса вона багато боялася,
  Хоча з царської сили її тіло...
  Адже в царстві все так надто встояло,
  Що здається, забув її Господь!
  
  Тоді дівчисько стало рушницею,
  У лахмітті носить воду на гору.
  Співає за гроші сумні припаси,
  І вірить, що врятує мрію!
  
  Вона знайти хотіла собі принца,
  Вона хотіла юнака-красу...
  Але всі навколо її сміються обличчя,
  На п'єдестал Богиню піднесу!
  
  Принцеса ходить навіть по морозу,
  Залишивши витончений слід на снігу...
  Вона і в серці своєму носить троянду,
  І я її в поему збережу!
  
  Босі ніжки дівчини змерзли,
  Але в чистому серці у неї пожежа.
  І крижинкою стали у дівчинки сльози,
  Її такий великий, мудрий дар!
  
  Ні, не соромтеся лицарі лихі,
  Господь не дасть дівчинці померти.
  Зігріють ніжки ангели босі,
  І не пристане до дівчини тієї смерті!
  
  Всевишній вказує шлях спасіння,
  Він дасть дівчинці радість і спокій.
  І хочеться часом тобі помсти,
  Але знатимуть ангели з тобою!
  
  Ось дівчина кучугури минули,
  Растав під променями пекучий сніг.
  І можна навіть раю бачити дали,
  Прийде до принцеси скромний той успіх!
  
  Ось юнака побачила дівчисько,
  І злилися в поцілунку так вуста.
  І голосок красуні дуже дзвінкий,
  Вона багата, хоч зовсім боса!
  
  Ну, нарешті, вони зіграли весілля,
  У них діти щасливо народилися.
  Ту доньку, що старше нарікають Настю,
  І життя пре вгору, і ні секунди вниз!
  Тут слова принцеси перервало гавкіт собак. Велика група вершників наближалася до її сховища.
  Маргарита вискочила назовні і вклонилася. Чотири сотні вершників під'їхали до її оселі. Собаки заспокоїлися, побачивши дівчину і всі стихли. З'явився і головний, у даному випадку це був чудовий юнак із короною. Він побачив дівчину... У жебраку, але з золотим волоссям, з босими, точеними ніжками, стрункою фігурою.
  І як це скромне вбрання йшло Маргаріті. Наскільки воно підкреслювало красу її ангельського обличчя. Тим більше, що сукня вже вибухнула, і голі ноги були видно цілком. А вони такі в неї гарні, мускулисті та засмаглі. Не те, що у придворних дам, або худі як сірники, або запливли жиром немов сосиски.
  Ні, це були м'язові ноги, сильні, з дуже виразною і рельєфною формою. І ступні у дівчини дуже гарні. Немаленькі, але й невеликі, саме такі, щоб бути витонченими, з рівними, точеними пальчиками. А огрубіла підошва, навіть робить вигин п'яточки витонченіше. Талія у Маргарити тонка, і крізь лахміття просвічує плитковий прес. Що теж незвичайно для придворних жінок.
  Юний король був у шоці, і вигукнув:
  - Любов моя! Ти чарівна!
  Маргарита ледь не відповіла, але тут схаменулась, і впала собі на рот!
  Юний король здивувався:
  - Німа ... Ось краса! Тоді я тебе точно беру за дружину! Все життя мріяв про німу дружину!
  Кардинал, що їхав поряд з королем, похмуро помітив:
  - Зазвичай королі одружуються з вигодою! Навіщо вам ця жебрачка!
  Юний король посміхнувся і відповів:
  - Саме так! Я досить багатий, і могутній, щоб одружитися з любові! І така моя воля! Хай буде моєю нареченою!
  Маргарита вклонилася і жестом попросила взяти кропиву з сорочками.
  Юний король здивувався і запитав:
  - Що ти хочеш? Якщо не вмієш говорити, то хоч би напиши!
  Кардинал засміявся:
  - Та ця бідна німа!
  Маргарита енергійно замотала головою на знак заперечення. Писець засунув їй пергамент. Дівчина накидала:
  - Дуже прошу дозволити мені взяти кропиви та сорочки, це дуже важливо і від цього залежить життя дорогих мені людей!
  Юний король посміхнувся ще ширше і зауважив:
  - Ось це дружина! І мовчить, і водночас із нею можна спілкуватися!
  Маргариту посолили на коня, і вона поїхала разом із королем. Він був гарний, дуже молодий, але в той же час широкоплечий і сильний. Маргарита була б рада за такого вийти заміж, але ... Чи зможе вона дошити сорочки і позбутися влади Люцифера.
  Це затьмарювало її серце. З іншого боку, та такий щасливий їй випав випадок. Може, нарешті, вона хоч поїсти що-небудь, крім ягід, яблук та риби. Та й рибу зловити непросто. А ще хочеться хоч трохи хліба.
  Маргарита дуже хотіла заспівати вголос, але не можна. На жаль, жорстка в неї місія.
  Подивилася на свою босі ніжки... Тут король наказав:
  - Видайте їй чоботи! Або черевички. Не личить дружині короля бути босою!
  Кардинал помітив:
  - Ваша величність... У мене є сукня та туфлі якраз для такого випадку, якщо вашій величності буде завгодно під час полювання потішити з якимось із дівчаток! Але брати за дружину жебраку...Це...
  Молодий король логічно зауважив:
  - У неї такий витончений почерк, почерк знатної пані! Думаю, що дівчина це може навіть принцеса, яка виконує обітницю перед Богом! Тому моє рішення непохитне. Весілля зіграємо якнайшвидше.
  Кардинал зітхнув і відповів:
  - Ваша королівська воля закон, але.... Чує моє серце, ми ще пошкодуємо про це.
  Серж поки що працював у чистилищі. Точніше він уже повністю увійшов до робочої колії. М'язи його зміцніли від постійної важкої роботи і стали, як лита сталь. Хлопчик тепер стали своїми. Вони перемовлялися на півголосу, і навіть якщо дияволиці дозволяли - співали.
  У чистилищі майже нічого нового, окрім рідкісних новачків. Їх зазвичай голять наголо і ставлять тавро. І їм дуже важко в перші дні, поки юне тіло не звикне до навантажень. Дорослі душі одержала тіла пацанів, років близько тринадцяти. Це традиція. Видно в цьому віці найбільш гнучка психіка і в таких тілах підлітки швидше звикають до неволі і рабської праці.
  Крім того, юне тіло впливає на свідомість, і коли організм звикає до фізичного навантаження, то невільники не так страждають. А як діти посміхаються і веселяться, від праці. Добре дітям, вони майже завжди у піднесеному настрої, навіть якщо у неволі чи у в'язниці. Ось і Серьожа зловив, себе на думці, що він у рабстві майже не страждає. Хіба що нудно, але поговорив із друзями, і ось тобі веселіше, і час швидше минає.
  Маргарита теж начебто здобула щастя. Спить у розкішному ліжку, харчується найвишуканішими стравами, носить дорогий одяг та прикраси.
  Іноді навіть дає поради міністрам, письмово, звичайно ж.
  Весілля було дуже пишним, на нього з'їхалися й інші королі. Хіба батько не з'явився. І які феєрверки при цьому були, і такий салют та гуляння влаштували.
  І народ тріумфував, і всім було весело.
  Єдине, що псувало Маргаріті настрій, це те, що доводилося ще дошивати сорочки. Без цього їй не знайти спокою. Шила дівчина уривками, частіше ночами. Не поспішала, але робота рухалася... Залишилося ось уже дві сорочки...
  Але скінчився запас кропиви, яку Маргарина нарвала наперед, і припасла. І довелося їй йти на цвинтар.
  Дівчина пішла в одній сорочці та боса... Розраховуючи на безшумність.
  Але кардинал велів стежити за нею. Дівчина прийшла на цвинтар, а довкола крутилися відьми. Але вони не посміли торкнутися принцеси. Тільки шипіли і крутилися.
  Дівчина нарвала кропиви. Вона їй здалася не такою вже й пекучою. Щоправда, ніжки вже не такі грубі, трохи розм'якшилися мозолі. Маргарита набрала скріпивши зуби кропиви і повернулася назад.
  Про це шпигуни донесли кардиналу. А той розповів королеві.
  На той час монарху вже набридла мовчазна дружина. Новизна вражень зникла. Вона була привабливішою у бідняцькій сукні, ніж у мереживах. І король вирішив, що треба буде подивитися все самому.
  Маргарита якийсь час шила одинадцяту сорочку. І на цвинтар не ходила. Але на останню дванадцяту сорочку в неї не вистачило кропиви. Це так сумно. І колишній молодій королеві знову йти на цвинтар.
  А король уже чекав на це. Дозволивши королеві набрати більше кропиви, її пустили до палацу... І тут же заарештували.
  Ось вона в одній сорочці і боса постала перед придворними. Кардинал оголосив:
  - Це жінка відьма! Вона ходила вночі на цвинтар і рвала кропиву!
  Придворні завмерли і дивилися на короля. Той, не відриваючись, дивився на гарну дівчину. Як вона привабливо виглядає в одній білій сорочці та боса. От би ще подивитися, на таку красу під тортурами.
  І король оголосив:
  - Нехай наш святий кардинал проведе перевірку, що вона відьма!
  Кардинал кивнув і дістав гостру, довгу і товсту голку, зазначивши:
  - Вона змащена спеціальним розчином з отрути василіска. Якщо колють людину, то вона відчуває страшний, нестерпний біль. Але для відьми це лише лоскіт! Ось і перевіримо її!
  Зал схвально зашумів: "закричати може й німа".
  І князь церкви підійшов до Маргарити. Та зблідла від страху, голка з черепом виглядала надто зловісною. Кардинал грубо тицьнув кутку дівчині в гомілку. Біль був жахливий, але перед очима Маргарити промайнуло личко Сержа та інших дітей. Ні, їх не можна зраджувати. І дівчина стиснула зуби. Кардинал знову вдарив голкою. Біль пронизав королеву з новою силою. Дівчина стиснула зуби ще сильніше. Її ніби били кувалдами. Так це все по-пекельному.
  Кардинал тицяє в неї голку і шипить:
  - Та кричи ти! Кричи! Звідки в тобі стільки мужності!
  І ось після чергового уколу хвиля мороку накрила Маргариту.
  Маргарита після тортур лежала непритомна у в'язниці. Юному королеві стало шкода дівчину, і він наказав:
  - Киньте їй зібрану кропиву та сорочки, нехай дошиє!
  Дівчині жбурнули одинадцять сорочок з кропиви, і пекучий оберемок. Маргарита прийшла до тями і насилу встала. Її обличчя було блідим. Коли тебе колють голкою просоченою отрутою василіска, це просто нестерпне катування, і моторошний, ні з чим незрівнянний біль.
  Кат з усмішкою повідомив:
  - Можеш, шити свої сорочки, завтра вранці тебе спалять на багатті!
  Дівчина з навмисною байдужістю кивнула і притягла до себе гірку кропиви. Почала розмочувати її. Кат передав голку. Так жити не дуже зручно. А треба встигнути за ніч. Часу лишилося мало.
  Маргарита, забувши про біль, зосереджено працювала. Вона працювала з усіх сил, навіть не відволікаючись на те щоб з'їсти тюремного хліба, і випити води з глека.
  А Сержа тим часом пороли. Хлопчика вирішили висікти за зайву балаканину. Піднялися на дибу, і чотири дияволиці лупили його батогами. А потім до босих ніг хлопчика піднесли вогонь. Сергій закричав.
  Біль був моторошний... А плюс ще й повідомили чорти, що ще сто років йому додали перебування в рабстві чистилища.
  Хлопчик зрозумів, що він у пастці. І що тепер він ризикує ніколи не вийти із рабства. І гірко заплакала.
  Після шмагання і тортури, дияволиці змастили його якимось чарівним маслом і хлопчисько, через половину години майже зцілився. Після цього його знову погнали на роботу.
  Тепер трудитися стало набагато важче, тому що давило усвідомлення того, що ти в цьому пеклі назавжди. І це гидко і сумно. Одна втіха, що тут тобі старість не загрожує. І те слабке.
  Вітя, бачачи стан Сержа, прошепотів:
  - Не бійся! Ми щось обов'язково придумаємо!
  Сергій відзначив:
  - Через сто століть!
  І хлопці дружно засміялися. А дияволиці стали наносити по них удари батогами. І істерично верещали;
  - Працюйте, працюйте! Працюйте!
  Діти старалися та ішачили. Багато хто з них провів у чистилищі століття, а деякі й тисячі років. І як вирватися з пекла? На ніч їх заковують у кайдани. І найголовніше охороняють вовки-перевертні. У яких абсолютний нюх, і при цьому надприродна швидкість і сила в десять разів перевищує звичайний вовк. А наглядачок-дияволи трохи більше, ніж малолітніх в'язнів.
  Серж навіть думав влаштувати повстання. Але чи зможуть хлопчики з кирками впоратися? І головне, чи далеко вони підуть із чистилища?
  Але спробувати не заважало. Адже їх за це до смерті не вб'ють, а шрами і опіки заживуть. Ось тут все швидко гоїться, і м'язи стали міцними як сталь.
  І хлопчик вирішив обговорити під час, відведений на сон бунт.
  Втім, уночі в колодках пацани без особливого ентузіазму зустріли ідею.
  Найстрашніший із них, що пробув уже десять тисяч років у чистилищі хлопчика Макрон, із сумнівом відповів:
  - Думаєш, у нас не було бунтів? Ти один такий розумний знайшовся! Тому я тягну ярмо вже десять тисяч років, що вистачило дурниці взяти участь у повстанні. Тут якщо ми повстанемо, у хід піде бойова магія, і ми просто, навіть якщо оглушимо кирками, дияволиці застигнемо. А потім на нас чекатимуть жорстокі тортури і найголовніше за бунт додають сто століть чистилища! Ні, краще тягнути лямку і радіти, що в тебе є назавжди прекрасне здоров'я, що не болять і не гниють зуби, що немає алергії та інших хвороб, і що тебе не позбавили права дихати і розмовляти і бачити сни!
  Вітя згідно кивнув:
  - Магія диявол позбавляє нас шансів! Цьому місцю майже мільйон років, і якби було так просто в ньому бунтувати... А іноді на волю наші хлопці виходять. Їх відправляють до армії, подарувавши на виході гарну форму! Тож терпи, можливо ти потрапиш до ангельського полку, відпрацювавши в чистилищі всі свої гріхи.
  Серж знизав плечима і відповів:
  - Ну добре! Я ще подумаю над цією проблемою! А поки що спати! Ранок вечора мудріший!
  Ну, хлопчик принаймні спав своїм здоровим, міцним сном сильної, дитячої справи.
  А ось Маргарита всю ніч не заплющила очей, працювала над останньою сорочкою. І ось уже ранок і до неї в камеру ввійшли кати. Дівчина лише кивнула їм і продовжувала в'язати. Потрібно встигнути. Часу так мало. Вона була лише в сорочці. Кат навіть обрізав її кінці, щоб краще були видні прекрасні, з ще не встиглим зійти засмагою ноги королеви. Поки що вона ще королева, бо розвести їх міг лише Римський тато.
  Маргариту вивели з в'язниці, підняли східцями. Кат хотів обрізати волосся, але старший лакей прокричав:
  - Його величність заборонила псувати її зачіску!
  Кат кивнув:
  - Зрозуміло! Тим краще, гарно горітиме!
  Від цих слів Маргарита ще більше зблідла, але не промовила й звуку. Лише личко стало у королеви білішим, а очі яскравішими.
  Ось її й пощастило... Босі ніжки скуті ланцюгом... На шиї у дівчини теж ланцюг. Чудове золотисте волосся розпущене по плечах. Напівпрозора сорочка майже не приховує принад. Голі ноги прекрасні та босі, Маргарита намагається машинально підтиснути.
  Вона саме втілення невинності. А така гарна. Люди гудуть, хлопчаки свистять, і на неї дивляться, не відриваючи погляду.
  А Маргарита все в'яже собі сорочку. Її щастить якась жалюгідна шкапа на візку, і це дає виграти час. Маргарита в'яже і беззвучно шепоче молитви.
  Одна з бабок проревела:
  - Відьма! Бачите, як вона бурмоче!
  Інша бабця гаркнула:
  - Та не молитовник у неї в руках!
  І крики на все горло:
  - Спалити відьму! Спалити відьму!
  У Маргариту летять гнилі овочі та тухлі яйця. Глава варти кричить:
  - Досить! Або я накажу лучникам стріляти!
  І натовп заспокоюється!
  Нарешті віз під'їжджає до ешафоту. Маргариту знімають із воза, миготять її голі, круглі, рожеві п'ятки. Вона повільно, але твердо піднімається на ешафот. Складений у в'язки хмиз, величезний кат із смолоскипом у руках. Все готово.
  В особливій ложі сидить король із вельможами. Праворуч від нього кардинал. Навколо повно варти. Площа для страт готова. Не припиняючи в'язання, Маргарита став поряд із стовпом. Помічник ката, теж величезний здоровань у червоному балахоні схопив дівчину за плечі і притулив до стовпа.
  Годинник на вежі почав бити... Настав час страти... По зблідлих щоках Маргарити потекли дві сльози. Скоріше її життя кінець, і він помре в полум'ї вогнища, адже це так боляче, і разом епічно.
  Кардинал шепнув королеві на вухо:
  - Пора ваша величність! Настав час підпалювати!
  Король сказав:
  - Глашатай зачитай звинувачення та вирок церковного суду!
  Знову відстрочка, і Маргарита почала в'язати ще інтенсивніше.
  Глашатай читав повільно, і пунктів звинувачень було королеві багато, включаючи подружню зраду. Маргарита, почувши подібне, розплющила, було, рота і хотіла, відповісти.
  Але вчасно згадала, що повинна мовчати, і зусилля стиснула щелепи, і почала в'язати сорочку з кропиви ще швидше.
  Нарешті читання закінчилося.
  І було оголошено вирок:
  - Спалити королеву на багатті!
  Кат, якому набридло тримати в правій руці запалену смолоскип, узяв у ліву руку батіг і огрів, нею Маргариту по голих ногах. Дівчина здригнулася, але промовчала. Хоча удар був сильний, і луснула, шкіра запала кров.
  Кардинал шепнув королеві:
  - Пора віддати наказ почати страту вашу величність! Вже й кат та публіка зачекалися!
  Король люто відповів:
  - Це твій суд, ось ти й віддавай!
  Кардинал прокричав:
  - Пали кат! Пали її!
  Кат спочатку підніс смолоскип до босих ніг Маргарити, йому дуже хотілося, щоб німа закричала.
  Обличчя у королеви з блідого стало червоним від болю, вона так міцно стиснула щелепи, що закапала кров із куточка рота. Але надлюдським зусиллям стримала крик.
  Кат посміхнувся. Його два помічники закрутили ланцюги на дівчині. Але навіть прикута до стовпа Маргарита не просила в'язання.
  І тоді кат підпалив хмиз. Його просочили смолою і сіркою, і полум'я розгорялося швидко, торкнувшись оголених ніг королеви... Дівчина зблідла, її багряне від страждань личко стало білішим за крейду, голова впала на бік, але руки продовжували в'язати. А полум'я здіймалося все вище.
  І тут виникло у повітрі дванадцять перлинного кольору лебедів. Вони замахали крилами і полум'я згасло. Маргарита підвела голову і прошепотіла:
  - Здійснилося!
  І з несподіваною силою почала метати в лебедів сорочки. І ті стали перетворюватися на прекрасних юнаків та хлопчиків.
  Серед них виникла вже знайома фізіономія Сержа. Хлопчик був у ошатному костюмі принца, у чоботях зі шпорами. І стукнувши каблучками, захоплено промовив:
  - Нарешті я вільний і не раб!
  Вітя теж був поруч із ним у ошатному одязі і помітив:
  - П'ятсот років я не носить ні штанів, ні взуття!
  Дванадцять хлопчиків звільнилося із чистилища. Ланцюги, що сковують Маргариту, лопнули.
  Натовп загув:
  - Вона свята! Вона невинна!
  Маргарита вимовила громовим голосом:
  - Тепер я можу говорити! Влада Люцифера над планетою Земля скінчилася.
  І просто на очах почали розцвітати чудові троянди. А люди похилого віку і люди похилого віку з бабами, перетворюватися, на красивих юнаків і дівчат.
  Навіть старий кардинал, перетворився на хлопця років п'ятнадцяти, підстрибнув і відзначив:
  - До біса старі болячки! Я тепер можу та хочу танцювати!
  І нарешті людство набуло радості та щастя.
  
  ДОПОМОГА ХЛОПЧИКУ-КИБАЛЬЧИШУ
  Дванадцятирічний пацан опинився в лапах буржуїв. І головний буржуїн наказав:
  - Зробіть цьому Мальчишу-Кібальчишу найстрашнішу муку, що є на світі.
  І хлопця відвели в тортури. Зірвали штани та сорочку. Підняли голяка на дибу. Хлопчик-герой стиснув зуби, коли йому перевернули руки в плечах, і промовчав.
  І головний кат обрушив на хлопця свою батіг. Шкіра на спині у хлопця лопнула, і полилася кров. Хлопчиш-Кібальчиш важко дихав, але стримував крики.
  Генерал крикнув:
  - П'ятку йому підсмажити!
  І розпечене залізо торкнулося босої підошви хлопця. Хлопчиш-Кібальчиш скрикнув, але прикусив губу. Треба терпіти. Запахло паленим м'ясом. Кат палив розпеченим залізом підошву частинами, і біль йшов поштовхами. Хлопчиш-Кібальчиш терпів, рипів зубами, але вперто мовчав.
  Ось розпечене залізо вп'ялося в іншу, дитячу підошву хлопчика. Потім кати піднесли смуги розпеченого заліза і до грудей відважного пацана, припалили... Хлопчиш-Кібальчиш знепритомнів від больового шоку. Його привели до тями, вилив відро крижаної води.
  Потім тортури продовжилися. Цього разу хлопчика почали бити розпеченого дроту, а до рук, ніг, чоловічої досконалості приєднали електроди. І пустили струм... Хлопчиш-Кібальчиш завив від дикого болю. Його перекосило. Але хлопчик все одно нічого не сказав. Хоч і катували його дуже по-звірячому.
  Навіть струм не змусив його заговорити. Пропускали через гідність та п'яту точку розряди. Хлопчик втрачав свідомість, його знову приводили до тями. Але й це не могло розв'язати мову. А вже наступала Червона Армія та громила буржуїв.
  Тоді Мальчиша-Кібальчиша каналом часу відправили, в альтернативну історію Третього Рейху до підвалів гестапо.
  В альтернативній історії Марсель не розбився у літаку. Адже він не був збитий, а зазнав катастрофи випадково. А тут літаючий ас номер один зміг вижити і продовжив набирати рахунки. Здавалося один льотчик, хай навіть такий видатний, як Марсель, змінити хід історії не може. Але все-таки збив цей великий ас літак із Монтгомері - найкращим англійським полководцем. І в результаті Роммель наприкінці серпня, на початку вересня розгромив англійські війська в Єгипті.
  Здобута перемога дозволила вийти до Суецького каналу та перекрити англійцям шлях у море. Союзники все ж таки спробували висадитися в Марокко, і просунутися в Алжир. І там теж були биті, і Роммель узяв у полон понад сто п'ятдесят тисяч американських солдатів. Після такої нищівної поразки шокований Рузвельт погодився на укладання перемир'я. Черчілль теж не захотів воювати без Америки.
  І ось західний фронт зачинився. Зазнавши поразки під Сталінградом, і частково відновивши фронт після контрудара Майнштейна, гітлерівці почали готувати наступ на Курській дузі.
  Крім "Тигрів", "Фердинандів" та "Пантер", у них з'явилися і танки "Лев". Однак Гітлер наполягав і на випробуванні "Мауса". Цей танк дуже скептично оцінювався військовими фахівцями.
  Марсель, довівши кількість збитих літаків до трьохсот, був повторно нагороджений Лицарським Хрестом Залізного Хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами. Ставши першим воїном Третього Рейху, який має одразу дві такі нагороди. А тепер Марсель боровся на східному фронті. Його називали росіяни чорним дияволом. Війна у повітрі тривала.
  Гітлер зволікав з наступом. Відсутність бомбардувань союзників дозволила німцям виконати плани з виробництва "Пантер" та "Тигрів", а навіть запустити до серії "Лев", вагою дев'яносто тонн. Цей танк був формою схожий на "Пантеру", але більше і гарматою калібру 105- міліметрів 70 ЕЛ. Ця зброя брала радянські танки з великої дистанції, але робила лише п'ять пострілів за хвилину. Плюсом "Лева" було похило розташування броні, і особливо бортів, що піднімало його живучість. Але зате ходові якості були неважливими, нижчими за будь-яку критику.
  Поява "Мауса" німцям принципово нічого не давала. Але Гітлер хотів його випробувати і знову відклав наступ.
  Тоді 1 серпня 1943 року радянські війська рвонулися в бій самі. Гітлерівці чекали на це, і зустріли противника залізною обороною.
  Вони мали час, щоб зміцнитися. Крім того, з Франції та Балкан були перекинуті додаткові сили, які замінили італійці та болгари.
  Німці нарощували випуск літаків. На фронті з'явився МЕ-309. Висока швидкість і потужне озброєння: три авіаційні гармати 30-міліметрів калібру і чотири кулемети 14-міліметрів.
  Нова машина ще швидкісна до 740 кілометрів і дуже небезпечна. Щоправда, зросла вага знижувала маневреність, особливо горизонтальну, але потужне озброєння дозволяло збивати радянські літаки з першого заходу.
  І Фокке-Вульф вирізнявся і швидкістю та потужністю озброєння. З'явився у німців і Ю-288, бомбардувальник здатний нести у нормальній варіанті чотири тонни бомб, а в перевантажувальному цілих шість. Ось як він трощив Червону армію.
  Бої розгорнулися запеклі. Німці трималися, відбиваючи атаки радянських частин. Червона армія кидалася на супротивника і видихалася.
  Пробити Майнштейна на півдні не вдалося - німці були сильні та готові. Лише орловському напрямі утворилися вклинювання. Німці билися дуже вперто.
  "Пантера" показала себе чудовим танком оборони. У вересні почала надходити і "Пантера"-2, з більш товстою бронею. Втім, цей танк не виправдав себе. Тяжкий, він був гірший в обороні, так втрачав маневреність. Щоправда, краще захищено. Особливо в лоб та частково в борт. Плюсом Пантери-2 можна назвати більший кут нахилу броні, що підняло живучість танка, особливо в зустрічній битві.
  Німці сяк-так утримали фронт... Марсель довів число збитих літаків до п'ятисот, за що був нагороджений новим орденом Лицарський Хрест Залізного Хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами. Так що Марсель піднявся як льотчик-ас дуже високо.
  Марсель став справжньою легендою неба. І його боялися, і водночас дуже поважали. У тому числі й червоні командири. А Сталін навіть призначив за його голову нагороду: мільйон золотих рублів.
  Німці не тільки змогли зупинити червоний наступ, а й самі завдали контрудару, коли радянські війська видихнулися. І в результаті прорвали оборону, обійшовши Курськ, замкнули казан. У полон потрапило понад півмільйона радянських солдатів. Червона армія зазнала нищівної поразки і виявилася знекровленою. Але бої затяглися до пізньої осені. І німці змогли лише підійти до Воронеж.
  На зиму дивлячись, фашисти наступали остерігалися, і засіли в щільну оборону.
  Зазнавши великих втрат, Сталін став обережним. Він узимку формував нові дивізії, намагався наростити випуск техніки. Розраховували радянські генерали на нові танки Т-34-85 та ІС-2 з більш потужними гарматами. Потрібно було протистояти німецькому залізу.
  Гітлерівці поки що не зовсім визначилися зі стратегією війни. "Пантера"-2 пережила модернізацію, у неї встановили вужчу вежу, посиливши захист, крім того було встановлено двигун у 900 кінських сил, який помітно підняв ходові якості машини.
  "Тигр"-2 з'явився у більш досконалій модифікації з двигуном у 1000 кінських сил. І ця німецька машина більш-менш успішно боролася на фронтах.
  Але найбільше змінився "Лев". Новий танк "Лев"-2 мав зміщену назад вежу, що дозволило встановити трансмісію і двигун разом і спереду танка, значно знизивши його висоту, заощаджуючи на кадарному валі. "Лев"-2 ущільнився, і його вага впала до сімдесяти тонн, що за нового двигуна в 1000 кінських сил забезпечувало непогані ходові якості машини. А броня навіть стала ще по бортах товщою, досягнувши 120 міліметрів. Істотно додав, треба сказати "Лев"-2.
  У небі у німців у серії МЕ-262 машина реактивна та живуча, з потужним озброєнням. З'явилися і ХЕ-162 - літак простий у виробництві, дешевий, легкий, маневрений, але досить складний в управлінні. Цій машині не судилося стати народним винищувачем. Але деякі аси на нього пересіли. Особливо вдалою дана модель виявилася для Хаффмана, який зміг на ній так швидко набирати рахунки, що став другим після Марселя, що перевищив показник у п'ятсот збитих літаків.
  Радянські льотчики тепер поступалися числом німців. Поява ЯК-3 затрималася в серії через брак якісного дюралю, так само і ЛА-7, який до серії поки не надходив. Основним винищувачем став простий у виробництві ЯК-9, який програвав німцям. Вдалим виявився фашистський літак ТА-152, еволюція Фокке-Вульф, який мучив радянські машини та збивав їх масою.
  Червоній армії доводилося важче... Ось німці, використовуючи великі маси танків, перейшов у наступ у напрямку Сталінграда. Бої велися кровопролитні. У відповідь Сталін розпочала наступ у центрі, але не зміг пробити ворога.
  Німці панували в повітрі і могли бомбити радянські війська. І танки Червоної армії атакували штурмовики. І це йшло в дуже тяжких умовах, коли не було допомоги від союзників. А фашисти собі пресували.
  Ситуацію ускладнило вступ у війну Туреччини. Один з османських генералів підкуплений німцями наказав обстріляти радянські війська на кордоні і перейти в наступ. І цим поставив керівництво Туреччини перед фактом. Внаслідок чого відкрився другий фронт. І розгорнулася велика війна й у Закавказзі.
  У ході боїв у небі велику ефективність показав реактивний бомбардувальник "Арадо", якого російські льотчики не могли навіть наздогнати. І це теж позначалося під час битв.
  Німці дійшли до Сталінграда і там ув'язнули. Проте вони ще змогли прорватися до Каспійського моря і відрізати Кавказ по суші. І це вже безперечно успіх.
  Сталін страшенно нервувався... Його Червона Армія програвала війну. Кавказ був на межі втрати. Потрібно було сильне рішення, і підступний диктатор запропонував Гітлерові мир. Причому погоджуючись віддати весь Кавказ і провести кордон по лінії Сталінград, Астрахань. І далі по межі вже завойованої німцями, плюс ще й виплата щорічної данини - хлібом, бавовною, нафтою та іншою сировиною. Крім того, Сталін просив залишити СРСР Ленінград і зняти блокаду в обмін на великі території в Карелії і на додачу до Мурманська.
  Гітлер ці умови прийняв, але зажадав ще й Архангельськ, і кордон до Саратова включно, і навіть великих розмірів данини. Сталін погодився на це. І ось німці повернули собі всіх військовополонених та отримали Баку з величезними запасами нафти.
  Війна Сході закінчилася об'єктивно перемогою Німеччини. Про що і верещав Геббельс.
  Але в СРСР говорили про велику перемогу та мудрість Сталіна, який зумів зберегти радянську державу у виключно важких умовах. Коли його покинули союзники, і довелося битися з усіма Європою та половиною Африки.
  Гітлер тепер виявився перед вибором: остаточно замиритися із Заходом, і перетравлювати вже чималі, колосальні завоювання, що не поступаються імперії Чингісхана, або продовжити війну з Америкою та Британією. Тим більше, треба рятувати Японію.
  Союзники відмовилися від пропозиції Гітлера зупинити війну з Японією та укласти мир, залишивши те, що вже захоплено. Тож у 1945 році війна відновилася з новою силою.
  Гітлер почав наступ у трьох напрямках. З Кавказу на Близький Схід, а далі на Іран та Індію. З Єгипту вгору річкою Ніл, на Судан і далі на південь. З французьких володінь на Конго і далі на південь на ПАР. А в ПАР багато білих німецького походження, які очікують на звільнення. І туди рухаються німецькі війська. Головна проблема для Гітлера те, що треба долати численні природні перешкоди. А англійські та американські війська вермахту не конкуренти.
  Тим більше, в сорок п'ятому році, німецькі конструктори нарешті зробили вдалий і досконалий танк Е-50.
  Його ходова частина вийшла дуже прохідною і досить легкою, і дешевою у виробництві та легкою у ремонті. Товщина броні була як у Тигра-2, але з великими нахилами броньових листів, що піднімало живучість. Висота танка зменшилася до двох метрів за рахунок ущільнення системи компонування. Двигуни та трансмісія розташовувалися разом і впоперек, а коробка передач на самому двигуні. Е-50 був озброєний скорострільною гарматою 88-міліметрів на 100 ЕЛ довжиною ствола, що робить по дванадцять пострілів за хвилину.
  Найважливіше, що вага цього танку зменшився до сорока семи тонн, що поряд з двигуном потужністю 1200 кінських сил, дозволило цій машині буквально літати.
  Е-50 відразу ж сподобався всім військовим, і вони віддали перевагу перед "Пантерою"-2. Цей танк ще продовжувало модернізуватися з установкою гармати 88-мм, але був знятий з виробництва на користь більш ефективного Е-50.
  Німці наступали на різних напрямках. І місцеве населення їх підтримувало. Перемоги йшла одна за одною. Англійці та американці були слабшими за числом, і гіршими за якість військ і тому безнадійно програвали.
  Протягом сорока п'ятого року, Третій Рейх взяв під контроль всю Африку, Азію, включаючи Індію і до Бірми, захопленої японцями, і Близький схід.
  А на саму Британію розпочався повітряний наступ. Реактивна німецька авіація била англійців та американців... А влітку 1946 року було здійснено висадку десанту, яке пройшло успішно і Британія впала.
  А восени 1946 року була захоплена й Ісландія.
  Війна вже перейшла на США. І виявилася досить затяжною. Необхідність перекидати війська через океан, звичайно, створювала проблеми.
  І Америка чинила опір довго і завзято. Ще три роки тривала війна зі США, доки не було взято Вашингтон і, Америка підписала капітуляцію.
  Перша фаза Другої світової війни завершилася. І можна здавалося насолоджуватися світом.
  Але Гітлер напала 1955 року на Японію. Він хотів прибрати свого останнього серйозного геополітичного конкурента. Напав Гітлер у день свого народження 20 квітня. І це було цікаве рішення. У СРСР вже владу переважно захопив Микита Хрущов. І Микитка запропонував Гітлеру воювати разом.
  Гітлер погодився, але замість СРСР міг розраховувати лише повернення південного Сахаліну, раніше захопленого Японцями і Курильську гряду, і навіть незначне зменшення данини.
  І ось СРСР вступив у війну з Японією. І знову все спалахнуло. І, звичайно ж, у кращій редакції для Росії, ніж раніше. І перемоги здобували, Червоною Армією після тривалого періоду поразок та ганьби. І нарешті можна було доносити про щось приємніше, ніж чергова ляпас, або розбита дивізія Червоної армії.
  Але Японія, яка не так досягла успіху в другій світовій війні як Німеччина. І сильно поступаючись в економіці та технологіях озброєнь, виявилася поваленою. Прискорило її поразку і використання гітлерівцями ядерної зброї з руйнуванням Країни Вранішнього Сонця. Так закотилася зірка самураїв.
  І Третій Рейх підім'яв під себе майже весь світ... Залишався лише СРСР, хай і в урізаному вигляді.
  І ось 20 квітня 1958 року почався останній наступ фюрера. Він хотів покінчити з останньою, серйозною перешкодою на шляху до світового панування. І це серйозний намір.
  При владі в СРСР Микита Хрущов. Якого майже всі вважають селищем і хамом, який і близько не стояв поряд зі Сталіним. І супермен та монстр Гітлер.
  А до Москви зовсім трохи і її переважаючі сили вермахту і пірамідальні танки неодмінно візьмуть. Надто вже нерівне співвідношення.
  Але Гітлер поки що живий... І шістка юних вояків вирішила, що треба його прикінчити.
  І 1 травня 1958 року Олег Рибаченко та його команда атакували резиденцію Гітлера.
  І знову безсмертні діти рубають фашистів мечами і свистять із ніздрів та пупків. Метають гранати босими ногами.
  І дівчина з червоних сосків викидають блискавки. І Мальчиша-Кібальчиша Гітлер особисто катує. Хлопчика одночасно: розтягують на дибі, капають на маківку холодну воду, б'ють батогом із розпеченого дроту по спині, смажать п'яти вогником, і пропускають через тіло струм. Дуже жорстоке поєднання катувань. І сам Гітлер особисто бере участь у тортурах Мальчиша-Кібальчиша.
  Але Олег Рибаченко проривається через кордони і зносить голову ударом магічного меча фюреру. Після цього вимовляє:
  - Слава комунізму!
  Маргарита рубає катів і пищить:
  - Великим героям слава!
  І босими пальчиками ніжок кине вбивчу силу гранату з тирси, яка розриває масу фриців.
  І Олег Рибаченко починає співати, пишучи цілу поему на ходу;
  Буде ера, ера комунізму,
  Ми піднімемо гордий російський прапор.
  Розіб'ємо повір яскраво фашизму,
  Довбаємо ми Гітлеру в п'ятак!
  
  Наша віра вірте твердіше стали,
  І веде священний комунізм.
  І за нас великий лідер Сталін,
  І ростемо і ні сантиметра вниз!
  
  За велич святої Росії,
  Що здатна орди здолати...
  Сталін наш велика місія,
  І величезний російський знай ведмідь!
  
  Ми величаємо всемогутнім Роду,
  Може фріців разом перемогти...
  За Вітчизну, щастя та свободу -
  Життя тендітне як шовку знаю нитку!
  
  Не звикли, ми повір боятися,
  Наша сила, росіян на віки...
  Ми вміємо дуже сильно битися,
  Буде світла Батьківщина мрія!
  
  Від Москви і до Ленінграда,
  Від тайги до сонячних морів.
  Чекає на бійців велика нагорода,
  Неосяжної Батьківщини моєї!
  
  Захистимо тебе ми і розширимо,
  І піднімемо прапор вище дахів.
  Заради нашої матері-Росії,
  А противник нехай отримає шиш!
  
  За велич Батьківщини боротися,
  Немов бурхливий, пекучий ураган...
  Ми повір, завжди вміли битися,
  Перейдемо повір та океан!
  
  Всі ми можемо, це знаю точно,
  Чи зможемо вермахт правильно перемогти...
  І своєю честю непорочною,
  Чи зможемо цей накат зупинити!
  
  Є у нас і Сонце, і квазари,
  Наймудріший у Росії цар...
  Нанесемо ми сильні удари,
  І наказ такий, ти мудро прав!
  
  Ми повісимо Гітлера граючи,
  Все фашистом разом переможемо...
  І назавжди буде сонце травня,
  І над нами у златі херувим!
  
  Хлопці, ми такі знай лихі,
  Зламаємо, будь-яку вір орду...
  А дівчата по снігу босі,
  І сміються, у люту завірюху!
  
  Комунізму світ повір прекрасний,
  У ньому дівчатам голим добре.
  На планеті буде мир та щастя...
  І строчить у хлопця долото!
  
  Ми такі воїни круті,
  Зможемо і дракона здолати...
  Якщо навіть фриці не тупі,
  Все одно порве їх усіх ведмідь!
  
  Ми не будемо Гітлера боятися,
  Дівка п'ятою голою всадить у ніс.
  Стане фюрер просто паяцем,
  І найбільше знати не доріс!
  
  А дівчата босі такі,
  Люблять снігом, п'яти лоскотати...
  І в ім'я Матері-Росії,
  Ми здатні фріців розірвати!
  
  Ну, куди фашисти ви прагнете,
  Ви хотіли взяти взимку Москву.
  А тепер від болю аж скиглите,
  Дівчина розправила косу!
  
  Голою п'ятою рушила по носі,
  Фюрер відразу видно заколів.
  Адже дівчата по кучугурах боси,
  І в них із сталі, потік тіл!
  
  І дівчата так ганяють фриців,
  Що тим вівцями в забій біжать...
  Можуть так вони люто битися,
  Відразу видно Гітлеру капут!
  
  Ось фашистів хвацько перемогли,
  І увійшли до поваленого Берліна...
  І війни фашисти явно злили,
  А ми просто світобудову підкоримо!
  
  Ну, коротше з нами Рода сила,
  Правитиме російська людина...
  Потужність Вітчизни вермахт зруйнувала,
  І настав, знай комунізму вік!
  
  ДОПОМОГА ЦАРЮ ОЛЕКСІЮ ТИШНЬОМУ
  Цього разу слід було допомогти російському цареві Олексію Михайловичу, під час жорсткої російсько-польської війни, коли царська Росія відвоювала Смоленськ з землями, що близько лежали, і половину України, але так і не змогло втримати вже звільнену Білорусь і другу половину західної України. Та й Швецію перемогти не вдалося, незважаючи на приватні успіхи.
  Але Олег Рибаченко і Маргарита Коршунова відображають наступ поляків на Брест, нещодавно взятий російським військом. Становище Росії тяжке. Після смерті Богдана Хмельницького гетьмани зраджують і з ними доводиться воювати. А з півночі настає тоді ще дуже сильна Швеція. Має володіння і в Прибалтиці, і в Європі. Звичайно ж, Росії дуже туго.
  Поляки, поповнивши війська за рахунок найманців, намагаються відбити Білорусь. Брест, це перше місто, яке стало на їхньому шляху. У реальній історії його вдалося взяти армії Речі Посполитої.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова прибули до міста. Босоногих дітей зустріли непривітно. Щоправда, обидва безсмертні воїни виглядають на дванадцять років за мірками двадцять першого століття, а для сімнадцятого століття вони підлітки, і вже здатні битися нарівні з дорослими. Але все одно босі ноги в холодну погоду, а Олег тільки в шортиках, а Маргарита в туніку вселяють підозру, що повні обірванці. Крім того, особини жіночої статі в ті часи борються рідко. Але Маргарита у відповідь розрубала на льоту яблуко на вісім частин. А Олег узагалі на шістнадцять. Після чого на них подивилися вже з великою повагою. І навіть запропонували вдягнути сап'янові чобітки. Але безсмертні діти відмовились.
  Вони все одно не мерзнуть, а босоніж битися куди спритніше, і можна пальцями голих ноги метати голки, і саморобні з тирси гранати. Так що Брест отримав дуже надійну та бойову пару. Вранці була заморозок і діти залишили витончені маленькі сліди. Втім, незважаючи на осінь, і холодну погону, не вони одні хизувалися голими п'ятами. Хлопчаки молодші за п'ятнадцять років, і молоді жінки, теж були босими. Лише ті, у кого пробивалися вуса, і росла борода, були в чоботях чи лаптях. Старші жінки теж воліли взуття.
  З дітей взутими були лише діти знатних особ, лише пара людей.
  Олег та Маргарита посіли місце на стіні з іншими підлітками, в основному з хлопчиками, і лише парою дівчині. Але біля казанів крутилися й дівчатка.
  Дітей у ті часи було багато, і на війні вони зазвичай допомагали дорослим, особливо під час облоги.
  Брест був добре укріплений, з високими та товстими стінами. Але військо у ляхів дуже велике, а найманці набрані з усієї Європи, особливо багато німців. У Бресті російських військ небагато - одні пішли на південь - утихомирювати в Україні бунтівних гетьманів. Інші вирушили північ: стримувати шведів. А ще й Кримський хан із півдня налітає. Є й із могутнім Китаєм на Далекому Сході проблеми.
  Але на щастя місцеве населення за Росії. Багато зібралося його на захист. Діти майже всі місцеві. Білоруські хлопчаки майже всі світловолосі та круглолиці. Приємні на вигляд, як і зазвичай, належить дітям постійно посміхаються та сміються. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова діти лише зовні. Років їм уже багато. І в нових тілах вони провели вже часу пристойно і в старих також. І тому вони не такі веселі та радіючі як справжні діти. Але щоб не впадати у вічі теж усміхаються. Хоча настрій не надто. Погода похмура, мрячить неприємний дрібний дощ.
  Діти постійно рухаються, щоби не замерзнути. Деякі босоніж, але в кожушках, що виглядає неприродно. На стінах хлопчики, дівчатка сується і підносять дрова, дехто тягне ядра до гармат. Знаряддя тут є. Але мають і саморобні катапульти. Для них приготовані горщики зі смолою, яку під час атаки запалять. Місто непогано готове до оборони, хоча ополчення не надто добре озброєне. Багато мужиків із навколишніх сіл прихопили з собою одні вила та коси.
  Урожай встигли прибрати та звести, тож змором не візьмуть. Хоча облога може затягтися.
  Олег відзначив зітхнувши:
  - Здається, все віддав би за годину гри на комп'ютері!
  Маргарита з сміхом запитала:
  -І безсмертя теж?
  Хлопчик-фельдмаршал рішуче замотав головою:
  - Безсмертя немає! Це не має ціни!
  Маргарита зітхнувши відзначила:
  - Не має... Ну чого зараз битимемося і стане веселіше.
  З місцевими хлопцями розмовляти виявилося нелегко. Занадто різний культурний рівень і за часом і за віком. Олег був небагатослівний. Зате, коли йому запропонували побитися, охоче погодився.
  Її противник був і старшим і більшим. Але для безсмертної дитини це лише увалень-переросток.
  Олег навіть пограв на публіку, дозволяючи супротивникові махати кулаками, а сам повертався, в останню мить йдучи. Потім, коли хлопцеві-фельдмаршалу це набридло, він узяв просто шпурнув через себе малолітнього здоров'я. Той впав, правда, схопився, і знову Олег його перекинув, але цього разу жорсткіший. Піднімався тепер отрок-богатир неквапливо і підвівся не відразу. Але в очах підлітка горів гнів. Схопив у руки кілок і кинувся на Олега. Хлопчисько-фельдмаршал ударив його у стрибку голою п'ятою у підборіддя. Набридло грати в жмурки. На цей раз відключився юний воїн надовго. Але його щелепа витримала жорстокий удар і не зламалася.
  Олег вклонився і зазначив:
  - Я кажу тобі чувак - адже втомився, відпочинь!
  І розсміявся... Тепер і йому стало веселіше, та й хмари розвіялися.
  А ось і ляхи йдуть на штурм. Особисто король командує армією. І тут зібралося сто тисяч бійців, за мірками сімнадцятого століття величезна армада.
  Олег Рибаченко стріляє із лука. Пробує польського офіцера, і одразу снів натягує цибулю і палить. Веде вогонь і Маргарита Коршунова. Вона також веде вогонь дуже влучно. І головне безсмертні діти стріляють дуже швидко, не даючи противнику шансів уціліти під час атаки.
  Олег Рибаченко посилаючи стрілу, за стрілою співає:
  - За Росію ми відважно битимемося,
  Російський витязь він не може злякатися!
  Хлопчик і справді хорт. І цибуля собі вибрала особливу, таку тятиву рідко який дорослий богатир двома руками натягне. А діти граючи стріляють, і зрозуміло, вражають ляхів уже з двох верст. І дуже боляче їм роблять. Втім, тут найманців, особливо німців значно більше, ніж поляків.
  Олег Рибаченко стріляючи по ворогах, пам'ятав історію. Як добре ця війна починалася для Росії. І насамперед завдяки Богдану Хмельницькому. Росіяни перемагали поляків, і сягнули старого кордону Київської Русі. Але зараз сили Росії розпорошені, і дуже важливо малою кількістю солдатів утримати Білорусь.
  А там упораються з бунтівними гетьманами, і повернуть на Варшаву. Або доб'ють шведів. Які сильні.
  Олег Рибаченко стріляє... Ось ляхи вже добігли до стіни та ставлять сходи. Доводиться їх рубати мечами. Маргарита разом із ним.
  Олег кричить:
  - Я тут впораюся сам! А ти біжи туди, де важче!
  Приступ ляхів тяжкий. Хоча місто добре укріплене, і місцеві білоруси б'ються разом із росіянами.
  Головне, що противник більше числом, проти ополчення з косами і рогатинами. Зате високі стіни та героїзм людей.
  Олег Рибаченко проводить млин мечами, зрубавши п'ятьох ляхів і вимовляє:
  - За нашу перемогу!
  І хлопчик босими пальчиками ніжок як метне голки. Так дюжина ляхів узяла і полегла.
  Хлопчик-термінатор продовжує рубати ляхів та співає:
  - Слава ідеям великої Росії,
  Ми завоюємо, граючи весь світ.
  Зірки як перли покрив орошили,
  Буде Сварог мій кумир!
  Бойовий пацан, і дуже войовничий. І якщо вже рубане, то розрубає відчайдушно силою.
  Маргарита теж крута дівчинка. Вона дістала безсмертя і тепер його відпрацьовує. І босими пальчиками дитячих ніжок метає дуже вбивчі голки. І вражає супротивників на смерть.
  І стільки хлопчик, і дівчинка ворогів уклали. Ось це дії суперменів.
  Олег Рибаченко знову кидає голки босими пальчиками ніжок. Ця зброя компактна і дуже ефективна. Голок можна наробити, і великого мішка вистачить на всю армію. Взагалі компактне - ефективніше.
  В одному з паралельних всесвітів конструктор Третього Рейху лише розташував двигун і трансмісію разом і впоперек, і в результаті цього "Пантера" стала набагато нижчою за силует, плюс ще й вузька, маленька вежа. І її броня та озброєння при двигуні в 650 кінських сил вклалися всього вага тридцять тонн і висоту у два метри.
  І стала ця "Пантера" для Червоної армії великим гемороєм. Навіть фриці змогли перемогти на Курській дузі. І війна тривала надовго. Навіть надто вже надовго.
  Тільки після смерті Сталіна в березні 1953 року, нарешті, пішли переговори про мир... Але війна йшла й надалі, що заставла і позиційна. Лише коли Гітлер помер у грудні 1957 року, нарешті було укладено мир. Яким кордон пройшов Дніпром, а Білорусь, Прибалтика, Правобережна Україна, Молдова, і частина Карелії, увійшли до складу Третього Рейху та його сателітів. Після смерті Гітлера, до влади прийшов Шелленберг, який замінив Гіммлера, і Німеччина почала проводити помірнішу політику. Втім, однопартійна система зберігалася, як і роль німців як стрижневої нації в Європі та частково в Африці.
  Гітлер увійшов в історію великим, хай і лиходієм. У той всесвіт десант влучників не вирушив. Там просто був конструктор більш талановитий ніж Порше, котрий спромігся розкритися. Він і в реальній історії був, але так і лишився на других ролях. Встигнувши, щоправда, розробити чудовий танк Е-50 з бронею "Тигра"-2 і з сильнішим озброєнням, при вазі в сорок сім тонн. Але цю машину так і не втілили у металі.
  А тут йому доручили робити "Пантеру". І така катавасія вийшла.
  Олег Рибаченко рубає поляків і перетворює їх на криваве місиво. І нарізує м'ясний салат.
  При цьому хлопчик співає:
  - Слався Росія на віки віків,
  Будемо за Батьківщину хоробро боротися.
  І нам не треба тупих зайвих слів,
  Ми не тупі - впав і віджатись!
  Маргарита Коршунова в іншому місці рубає поляків, і співає вереща, і скеля зубки:
  - Російський воїн смерті не боїться,
  Нас смерть на полі бою не лякає...
  За Батьківщину святу битимемося,
  І знаю неодмінно переможе!
  Безсмертні діти б'ються так, що їх ніхто не може зупинити, або придавити.
  Поляки несуть певну шкоду і ростуть кургани трупів. Зростають наче цілі гори.
  Олег Рибаченко бореться, і водночас згадує...
  Вони виконували одну цікаву місію за часів Петра Першого. Під час війни з турками їх шістка розсіяла армію султана. Внаслідок чого Петро Перший зумів приєднати до Росії частину території і навіть Крим. Це прискорило розвиток Росії, і багато що змінило. Зокрема Петро Перший негаразд пив, і прожив довше, ніж у реальної історії, встигнувши передати трон своєму онуку Петру Другому. Той, у свою чергу, теж не підхопив віспу, і зміг забезпечити стійке правління династії Романових.
  Без переворотів і усобиць Росія завоювала більше територій, ніж у реальній історії. І до кінця двадцятого століття почала контролювати весь світ. Тож обернулося чудово.
  Олег Рибаченко зазначив, що і невелике втручання здатне багато чого змінити. Ось і зараз ляхи зазнали величезних втрат і штурм відбито. Але цього очевидно мало.
  Потрібне сильніше рішення. І Олег запропонував Маргарите зробити вилазку і вбити чи захопити в полон польського короля.
  Маргарита помітила:
  - Полонити краще, ніж убити!
  Олег не зовсім упевнений:
  - Польща не авторитарна країна. Ляхи можуть і воювати далі з полоненим королем, або вибрати нового!
  Маргарита хихікнула і відзначила:
  - Але боротьба за престол їх розколе, і зіграє нам на руку!
  Олег погодився:
  - У будь-якому разі, без короля воювати нам буде легше!
  Дівчинка кивнула:
  - А ляхам складніше!
  І ось безсмертні діти спустилися зі стіни, і руши до табору найманців і ляхів. Військо досі величезне. У реальній історії йому вдалося відбити більшу частину Білорусії. А решту потім повернули за мирним договором з поляками.
  Діти бачили сплячий табір, погаслі чи ще палаючі багаття, багато коней під охороною.
  Олег Рибаченко босою дитячою ніжкою жбурнув голку, пробивши голову вартовому і, пискнув:
  - Слава комунізму та царизму!
  Маргарита теж кинула вбивчу голку, прошибла супротивника і прочирикала:
  - Величчю епохи слава!
  Безсмертні діти рушили, поки обминаючи ворогів табором. Насамперед треба завалити короля та двох гетьманів, а потім піде легше.
  Босі ніжки дітей безшумно переступають через супротивників. Ось Великий королівський намет. Гетьманські поряд. І хлопчик із дівчинкою давай рубати найманців та ляхів. Так міцно взялися, і з таким диким шаленством, наче реально заряджені на перемогу.
  Хлопчик і дівчинка рубали з обох своїх чарівних мечів, які розрізали метал як промокашку, і подовжувалися на десятки метрів. І діяли вкрай активно, немов бритвою зрізуючи волосся.
  Маргарита босою ніжкою кинула дюжину тоненьких голок, уклавши супротивників і прочирикала:
  - І буде над всесвітом прапор сяяти...
  Олег Рибаченко розтинаючи поляків, агресивно додав:
  - Країни святої немає в світобудові красивіше!
  Маргарита знову босою ніжкою метнула дюжину тоненьких голок, пробиваючи супротивників на смерть і пискнула:
  - А якщо треба ми помремо знову!
  Хлопчик-термінатор, Олег Рибаченко розрізаючи ворогів, зазначив:
  - Воскресне в Рідновір'ї, віра наша!
  І вони рубалися з ляхами та особистою охороною короля. Хлопчик-термінатор діяв дуже ефективно. І ось пацан кинув босою ніжкою гранату з тирси і проревів:
  - Слава Вітчизні!
  І розірвав безліч ляхів і самого короля Польщі!
  Розрубала гетьмана навпіл і Маргарита Коршунова. Дівчинка прочирикала, скелячи зубки:
  - Я буду абсолютною чемпіонкою світу!
  Діти і справді показують вищу майстерність у битві. Така битва розгорнулася.
  Олег Рибаченко кричить на всю горлянку польською мовою:
  - Німці короля вбили! Бий фріців!
  Маргарита вже німецькою репетує:
  - Ляхи на нас напали, бий поляків!
  І теж рветься дівчинка лиха в бій. І рубає ляхів. А тим часом почалося звалище. Німці, поляки та інші найманці рубали та стріляли один в одного. Ось Маргарита босою дитячою ніжкою кинула бомбу, і порвала німецького герцога. Це підняло ситуацію. І бій протікав дедалі більше агресивно.
  Пішла взаємна різанина, і винищення. Вбивали один одного, без жодного сумніву, і жалю. Воїни гинули тисячами.
  Олег Рибаченко та Маргарита Магнітна працювали мечами, наче віялами махали. І розтинали ворогів Росії у великих кількостях.
  Маргарита метнула босою ногою голки, вразила ляхів і з усмішкою заявила:
  - Я є дівчинка супер!
  Олег Рибаченко теж кинув босими пальчиками дитячих ніжок голки, вразив супротивників і пискнув:
  - Ну, від гвинта!
  І знову діти як почали рвати польські війська та найманців, що ті буквально зішлися кров'ю. І юні воїни демонстрували найвищий пілотаж та майстерність бою. Вони такі реально круті.
  Олег Рибаченко рубаючи ворогів Росії, проспівав:
  - А в море йдуть, хлопці лихі!
  Маргарита знову метнула голки босою ніжкою і пропищала:
  - Морська стихія! Морська стихія!
  Войовниця як водиться найвищого класу вона боєць. І не зупинити її не перемогти.
  Олег рубає польське військо, і раптом як засвистить. І тисячі ворон непритомніли, пробиваючи черепа полякам і найманцям.
  Маргарита теж узяла й засвистіла, і теж обрушила на ворогів ворогів. Ті отримували серцеві напади і падали, наче збиті коней копитами на смерть.
  Дівчинка проворкувала:
  - Слава нашій Батьківщині Росії!
  І знову її босі ніжки жбурнули вбивчої сили гранату з вугілля. І як та вибухне, і масу супостатів рознесе.
  Маргарита заспівала, скелячи зубки:
  - Слава доблесній Вітчизні,
  Житимемо за комунізму!
  І дівчинка провела мечами млин, розсікла масу супротивників і пропищала на всю горлянку:
  - Слався святий комунізм!
  І її гола п'ята потрапила в чоло німецькому герцогу, проламавши супостату череп.
  Маргарита проворкувала:
  - На славу Вітчизни, вільної на віки!
  І дівчинка знову як візьме і засвистить на все горло... І обрушуватись на ляхів цілі полчища ворон.
  І пробивають їх буквально наскрізь.
  Олег Рибаченко схвально кивнув, розтинаючи мечами, немов млином поляків:
  - Я великий чемпіон світу!
  І ось босі пальчики ніжок хлопчаки знову жбурнули гранату з вугілля, розриваючи супротивників.
  Хлопчик і справді був дуже лихий і крутий. І цвяхував ворогів Росії без жодної жалості.
  Маргарита, крушивши ворогів, пропищала:
  - Занесло, занесло кудись, занесло мене!
  І ось дівчинка босими пальчиками ніжок як жбурне забійної сили подарунок смерті.
  І розірве сотню ляхів. І прореве на все горло:
  - За Росію святу!
  І голою дитячою п'ятою піддасть презент знищення.
  Олег Рибаченко продовжувала битися, заспівав:
  - Слава ідеям комунізму! За життя та свободу!
  І голою п'ятою хлопчик піддав подарунок анігіляції.
  У цей момент із Бреста російські воїни зробили вилазку. І обрушилися на без того знекровлену та одурманену армію ляхів. Ті не витримавши нищівного удару, російських воїнів почали тікати.
  А тут ще в бій вступили Наталя, Зоя, Августина, і Світлана, і давай трощити іноземну рать.
  Ось це дівчата-відьми як взялися за ляхів.
  Наталка рубала мечами. Кинула босою ніжкою вбивчої сили гранату, розриваючи солдатів. Потім дівчина розірвала на собі ліфчик і з яскраво-червоного соска як лупне вбивчою блискавкою.
  І прореве:
  - Слава Вітчизні, за комунізму!
  Зоя теж агресивно рубається. Візьме і мечами проведе млин. Потім босими пальчиками ніжок підкине вибуховий пакет смерті з тирси. А потім візьме і малиновими сосками як вистрілив. І рознесе велику масу бійців.
  І як запищає:
  - Слава Вітчизні комунізму!
  Августина провела мечами прийом "віяло" і зрізала масу ляхів. Після чого з рубінового соска випустила блискавку, засмаживши цілий батальйон найманців. Після чого босими пальчиками ніжок шпурнула вбивчу силу заряд по противнику.
  І проворкувала:
  - За мої круті перемоги!
  Світлана теж рубає супротивників сміливо. І проводить бойові прийоми, зокрема й черепаху мечами. А потім голою п'ятою піддасть вибуховий пакет. А потім із полуничних сосків як випустить капітальну руйнацію. І скине купу ляхів.
  І прореве:
  - Мій святий комунізм!
  Войовниця як видно з величезною крутістю. І рубає ворогів, наче сокирою дрова. Чудова красуня.
  Чотири дівчата це військо рубали, наче культиватор розпушував землю.
  Олег Рибаченко, борючись із ляхами, згадав і ще одну зі стратегій та альтернативних історій.
  У ньому Наполеон Бонапарт відмовився від походу Росію. Причина - Олександр Перший побоюючись поразки надіслав багаті дари, обіцянку вічної дружної, і навіть згоду не тільки дотримуватися континентальної блокади, а й навіть надсилати Франції велику кількість хліба, пеньки та олії безкоштовно.
  Наполеон, бачачи, що приводу для вторгнення немає, трохи пом'якшав. Крім того, Олександр Перший заявив, що зовсім не проти якщо Франція візьме Константинополь. Наполеона це влаштувало.
  Бонапарт розпочав похід на Туреччину. Зрозуміло, для нього це не суперник. Французам заважав більше рельєф місцевості, розтягнутість комунікацій і воші, чим турецькі війська, тим паче майже всі боєздатні частини російська армія встигла перемолоти.
  Наполеон вступив до Константинополя, або у турків до Стамбула. І потім ще зробив кілька походів, завойовуючи імперію Османа. У тому числі знову зайнявши Єгипет. І далі продовжуючи рух Північною Африкою. І на Близькому сході. І так ще піднімаючись по Нілу до Судану, і завойовуючи все більше і більше території.
  Але це вимагало часу, і похід Росію все відкладався і відкладався.
  Поки що у 1825 році не помер Олександр Перший. Спроба перевороту декабристів стала приводом для Наполеона розпочати вторгнення. Наполеона не цькували миш'яком, і він ще був міцний. У нього було вже троє синів, і династія зміцнилася.
  Росія за Миколаїв Другим до війни не була готова. Багато полководців вже у могилі. І народ незадоволений самодержавством. І війська у Наполеона більш численні.
  І ось після кількох невдалих для Росії бій Наполеон узяв Москву і підійшов до Санкт-Петербурга.
  І тут Росію від окупації врятував, зрозуміло, десант попаданцев. І Олег Рибаченко разом із дівчатами, дуже хоробрими та сильними відьмами.
  Наполеон був битий, утік із Росії. Але його імперія не розпалася. Оскільки у Росії почалося повстання селян, викликане скасуванням Наполеоном Кріпацтва.
  І доки його пригнічували, то до Європи не пішли. Зрештою у Росії кріпацтво довелося скасувати.
  Що було далі Олег Рибаченко не подивився. У будь-якому разі перемогу здобуто.
  Ось і зараз вони здолали ляхів та погнали їх від Бреста. Велика перемога!
  Але цього замало. Основна загроза походить від шведів. І російські війська якраз ідуть облягати Ригу.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бігом мчать до російської армії. Їхні голі п'ятки, як і миготять.
  Маргарита відзначила з посмішкою:
  - Ми з тобою вічні діти... Це так романтично!
  Олег погодився із цим:
  - Та дуже романтично. Я ось справді, будучи хлопчиком, одразу ж відчув у собі приплив енергії та веселість настрою. Юне тіло, та ще й супермена. І відчуваєш, ніби ти не маєш турбот і нема проблем!
  Маргарита підстрибнула вище, збила голою п'ятою шишку і відзначила:
  - Із цим немає проблем!
  Олег зазначив, пробігаючи далі:
  - Ось що добре, коли ти хлопчик тілом. Можна ляпнути будь-який жарт, будь-яку вульгарність, абсолютно будь-яку дурість, і всі просто розсміяються. І ніхто не подумає, що ти дурень.
  Маргарита хихікнула і відзначила:
  - Можливо... Хоча бути вічною дівчинкою набридає. Хлопчикові якось простіше, а мені не зовсім!
  Олег хихікнув і зазначив:
  - Ну, нічого, ми безсмертні. Рано чи пізно доживемо до майбутнього і навчимося там міняти свої тіла!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Та навчимося. І може чоловік стати жінкою, а жінка - чоловіком!
  Олег підтвердив:
  - І проблем із сексуальними меншинами не буде!
  Дорогою безсмертним дітям попався шведський загін. Хлопчик та дівчинка порубали їх без зайвих церемоній. Це було дуже просто.
  І побігли далі.
  Мчать безсмертні діти, миготивши голими, круглими п'яточками. І знову розмовляють.
  Хлопчик-термінатор зазначає:
  - Ось у фільмі "Горець", теж був епізод із здобуттям безсмертя. І це, звичайно, круто прожити п'ятсот років. А дехто і більше прожив...
  Маргарита Магнітна відзначила, зі смішком:
  - А як це перевантажує психіку? Пам'ять багатьох століть!
  Олег Рибаченко хихикнув і зауважив:
  - Перевантажує... Капітально насправді! Але якщо ти в дитячому тілі, то сприймаєш набагато легше!
  Маргарита сміючись, відзначила:
  - Ось вбиваєш стільки людей, а сприймаєш подібне наче комп'ютерну гру. Не відчуваючи болю, ні шоку, ні сорому!
  Олег хихікнув і зазначив, посміюючись:
  - Та справді, мої босі, дитячі ніжки шльопають по калюжках крові, і від цього добре і весело!
  Хлопчик глянув на витончені сліди, що залишали його гарні ноги, на інеї. І це слід зазначити, що схоже на орнамент. І вона вже багато років дитина. І це чудово. Весь час гарний настрій. Тіло супермена впливає на настрій та менталітет вічного хлопчика.
  Олег Рибаченко взяв і заспівав, пишучи на ходу;
  Велич Росії планета визнає,
  І впадуть вороги дружно все навколішки...
  Побудуємо легко ми безкраї раю,
  На славу людей та великих поколінь!
  
  Хай буде Вітчизна навіки єдиною,
  Сяє як сонця над світом Росія...
  Мечами зі сталі січуть херувими,
  І цар Микола як велика месія!
  
  Ми зробимо Батьківщину, вірте прекрасніше,
  Над світом триколірний флагшток засяє...
  Адже з російськими битися повірте небезпечно,
  І буде в пошані, повірте не Каїн!
  
  Ось наші мечі, що алмазом сяють,
  Фашистів та інших граючи зарубають.
  І золотом яскравим герби засяють,
  Усі разом і росіяни та білоруси!
  
  В ім'я Вітчизни безмежне сонце,
  Промені його яскраві лунають над світом.
  Я вірю, що Росія з пекла врятується,
  І стане Сварог найбільшим кумиром!
  
  Ось наша країна найбільша у світі,
  І нема її у всьому світі прекраснішою...
  В ім'я безмежної, могутньої Росії,
  Нехай усім поколінням російське щастя!
  
  Не знає противник, що він буде битим,
  Його розірвуть багнети росіян на частини.
  Відкриємо ми незабаром люті види,
  І небо із землею буде у доблесній владі!
  
  Орел наш двоголовий ширяє над планетою,
  Весь шлях вказує на славу всесвіту.
  Ось знай героїзму в поемах оспівані,
  Своєю у битвах бійці незмінний!
  
  У нас і Марія і Лада в пошані,
  Перун і Сварог, і Господь Ісус.
  Ви людям, повірте, порятунок несете...
  Наповниться благом гаманець, що був порожнім!
  
  В ім'я Росії, прекрасної рідної,
  Де перли снігів, смарагдів кришталь.
  Де наш українець, татарин та російська єдині,
  А нерви народу, як лита сталь!
  
  Коротше, коли зрубаємо ми президента-дракона,
  Настане в Росії епоха великих царів.
  І буде порядок, повірте такий славний новий,
  Орлом буде кожен, хто хоробрий горобець!
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Штурм Риги мав вирішальне значення для всієї північної компанії. До Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової приєдналися Наталя, Зоя, Августина та Світлана.
  І це було дуже хвацько.
  Олег Рибаченко не звертаючи уваги на постріли - вони до безсмертних, не потрапляють, виліз на стіну. Провів мечами прийом млин.
  Зрубав купу шведів, а потім босими пальчиками дитячих ніжок кинув убивчий подарунок смерті.
  Розірвав купу супротивників і проревів:
  - Слава епосі комунізму з царською короною!
  Після чого хлопчик-термінатор як візьме та засвистить. І хмари ворон посиплються за голови воїнам Скандинавії.
  Маргарита Коршунова теж рубає воїнів Швеції. І проводить вертушку, зрізуючи воїнів Скандинавії. І голою п'ятою дівчинка посилає презент знищення, вражаючи супротивника.
  Після чого реве:
  - Слава новому арійському комунізму!
  І дівчинка візьме і з пупка, як випустить блискавку... Так ціла купа шведів і згорить.
  Після чого діти хором засвистять, і тисячі ворон валяться на голови шведам.
  Наташа, рубаючи супротивників, і босими пальчиками ніжок метаючи голки, проворкувала:
  - Слава Великій Росії!
  І з червоного соска як випустить вбивчу блискавку. І цілий батальйон шведів спалить.
  Зоя, рубаючи ворогів, і босими пальчиками ніжок метаючи гранати, прошипіла:
  - За велич Росії!
  І з малинового соска як довбає чимось дуже вбивчим. І розкришить супротивників.
  Августина теж б'ється, з крайнім ступенем агресивності. Крушить противників, і з рубінових сосків посилає вбивчу блискавку розряди. І голою п'ятою піддасть вибуховий пакет із тирси, що розриває ворогів.
  Після чого як проорет:
  - За комунізм у всьому всесвіті!
  І з пупка всадить блискавкою!
  Ось це дівка - всім дівкам дівка!
  Світлана також бореться. І рубає ворогів обома мечами. Вони у неї подовжуються, з одного помаху скошують десятки людей. А потім дівчина босими пальчиками ніжок, жбурляє черговий, вбивчий подарунок смерті та розриває супротивників. А як її полуничні соски випустять щось руйнівне та неповторне?
  Світлана репетує:
  - За арійські ідеї комунізму!
  І з пупка як випустить цілий каскад забійних блискавок. Ось це дівка - все дівкам, дівко!
  Олег Рибаченко продовжує битися. Хлопчик рубає мечами, метає диски за допомогою босих пальчиків ніжок і свистить. Ворони, отримавши серцеві напади, вибивають супротивників капітально, і не дають жодних шансів на порятунок.
  І хлопчик співає:
  - Я люблю твої простори,
  Я люблю твої ліси та гори!
  Небо і земля, і моя роль!
  Маргарита, рубаючи шведів, і босими ніжками метаючи пакети смерті, і розрубуючи супротивників в'якала:
  - Над країною сонце світить...
  Віддаючи честь...
  У тебе країна рідна -
  Все на світі є!
  І знову дівчинка як засвистить, і на ворогів посиплються вбивчі подарунки анігіляції.
  Ригу, зрозуміло, узяли легко. Дуже це круто було. Місто було захоплене практично з ходу.
  І царська Росія Олексія Михайловича перемогла граючи. Але війна ще не закінчена.
  Російським військам треба вибити шведів та інших земель. Дерпт росіяни взяли самі, без допомоги попаданцев. Але Ревель значно серйозніший, і в даному випадку йому допомагають шведи морем.
  Тож місія знаменитої шістки не закінчилася. І вони йдуть на штурм Ревеля.
  Олег Рибаченко рубав шведів мечами. Одночасно його босі, дитячі ніжки метали презенти смерті, знищуючи ворогів Росії. Крутий хлопчик логічно зауважив:
  - Ось дивно вбивати шведів. Хороший народ, та благополучна країна!
  Маргарита, рубаючи воїнів Скандинавії, і розтинаючи бійців, кидками босими ніжками дисків, зазначила:
  - Та це некрасиво так зі шведами чинити. Чимось це нагадує історичні стратегії. Є два шляхи: воювати чи будувати рай на землі. Залежно від вибору ти отримуєш місії. Як то кажуть, у військовій місії, рай збудувати, буде складніше!
  Олег Рибаченко, зрубав масу шведів одним помахом мечами, що подовжився, і похитав негативно головою:
  - Це ще як сказати. Я ось зауважив, що у грі "Клеопатра", у військових місіях, як правило, немає проблем із пивом. А в мирних часом ячмінь можна тільки возити, і це породжує проблеми.
  Маргарита провела вертушку, зрубуючи супротивників, і скелячи зубки, заспівала:
  - Річки, моря, протоки... Скільки від них шкоди!
  Олег Рибаченко кинувши босими пальчиками своєї дитячої ноги, вибуховий пакет із тирси та проспівав:
  - Губить людей не пиво! Губить людей вода!
  Хлопчик-термінатор, справді, заводний немов хлопчик із мультфільму про Конана.
  І знову свистить, обрушуючи ворон на шведів.
  Наташа, рубаючи супротивників і скелячи зубки, проводячи млин, агресивно вишкірилася. Ось вона, яка воїнка заводна. І ось її босі пальчики ніжок, як жбурнуть вибуховий пакет убивчої сили, розриваючи на дрібні частини воїнів Скандинавії.
  Дівчина з червоних сосків надішле блискавку. Спалить пару сотень шведів, і про муркотить:
  - Буде епоха найбільшого комунізму!
  І після цього як покаже мову. Ось це дівчисько, найвищий у ній клас.
  Зоя теж рубає ворогів. Не дає їм спуску та шансів. І проводить мечами прийом метелик. Зрізає супротивників, розтинає шведів десятками. А потім босими пальчиками ніжок запустить вибуховий пакет із тирси. Розірве ворогів, і прочирикає:
  - Слава великої Росії царів та переможців!
  І з малинового соска як випустить презент смерті та пульсар знищення.
  Ось бореться і Августина - бойова дівчина екстра-класу. Ось вона візьме та голою п'ятою запустить у ворога, горошинку з вибухівкою. Розірве на шматки ворогів.
  А потім із рубінових сосків як випалить розрядом блискавки. І спалить ворогів вщент.
  І прокриче на всю горлянку:
  - Слава Вітчизні комунізму!
  Світлана теж б'ється із сильним ентузіазмом. І рубає ворогів з диким шаленством і люттю. І босими пальчиками ніжок жбурляє гранату із вуглинків, яка розриває натовп шведів. А потім полуничні соски як випустять блискавки. І спалять батальйон бійців Скандинавії. Ось це дівчина, чиста відьма та термінатор.
  Світлана заспівала:
  - Я велика воїнка семи морів,
  І співаю от дивовижно - немов соловей!
  І розсміяється на все горло.
  Ревель упав, з тріском.
  І шведи було розбито. Але щоб остаточно закріпиться, треба взяти ще й Нарву та Виборг.
  Олег Рибаченко, Маргарита Коршунова та команда дівчаток-відьом штурмує Нарву.
  І вони борються, як справжні богатирі. Хоча на вигляд ще й діти. А дівчата-відьми виглядають років на двадцять, хоча їм уже стільки років, що люди стільки не живуть.
  Олег Рибаченко розрубав шведів на стіні, провівши мечами прийом каракатиці. Потім босими пальчиками ніжок метнув убивчої сили гранату, розриваючи на шматки шведів. Після хлопчика за традицією засвистить, збиваючи ворон на голови солдатам Скандинавії.
  Олег заспівав:
  - І летіла на землю злісних монстрів кипляча пітьма!
  І хлопчик знову провів мечами цілий млин. І так він трощить супротивників, і буквально винищує.
  Маргарита теж рубається наче велетень. Дівчинка мечами як розмахалася, на повні оберти. І голою п'ятою піддасть презент смерті. І шведів знищує без жалості та сумнівів.
  Дівча взяла і проспівала:
  - Буде жвавий комунізм, знищено відразу фашизм!
  Олег Рибаченко провів прийом самовару, рубаючи шведів і зазначив:
  - Знищено відразу фашизм!
  Бій ставав дедалі більше некерований.
  Особливо коли Наталка стала босими пальчиками ніжок метати зірочки, кожна з яких знищувала по сотні шведів разом. А вже якщо з яскраво-червоних сосків лупне блискавками, і спалить супротивників.
  Дівча проворкувала:
  - Я найсильніша у світі, ворогів замочу всіх у сортирі!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, пискнула:
  - Слава комунізму!
  І босими пальчиками ніжок як запустить вбивчу гранату, найруйнівнішої сили.
  І вона взагалі дівчисько супер. З малинового соска запускає найдикіші та шалені блискавки.
  Августина зрубуючи шведів і розтинаючи супротивників, охнула:
  - За зміни на краще!
  І босими пальчиками ніжок як запустить убивчої сили вибуховий пакет із тирси. І розірве супротивників.
  А після рубінових сосків як піддасть розряд руйнівних блискавок і анігіляції.
  Світлана, громячи противником мечами, і голою п'ятою піддавши гранату, пробурчала:
  - За комунізм!
  І з полуничного соска таке вбивче випустить, що всім чортам стає нудно.
  Дівчата, треба сказати, постаралися на повну силу, і Нарва впала...
  І Виборг штурмує, агресивна команда. Який і море по коліно.
  Олег Рибаченко рубаючи шведів на міській стіні, згадав про АІ, де боролися німецькі танки серії Е.
  Там трохи змінився хід історії, через те, що Роммель трохи раніше отримав підкріплення, і повну владу над італійськими та німецькими військами. І зміг провести нищівний удар по американським військам в Алжирі. Розгром США був повний, у полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч солдатів. Рузвельт був настільки вражений, що відразу ж запропонував гітлерівцям перемир'я. Ті, зрозуміло, його прийняли. Ну, Черчілль зрозуміло без Америки воювати не захотів і теж на якийсь час перервав вогонь.
  Союзники погодилися заморозити війну, але з однією умовою: німці заморожують остаточне вирішення єврейського питання.
  Гітлер, потребуючи нових сил, був готовий обіцяти все, що завгодно.
  Війна на Заході заморозилася... І фашисти знову відклали наступ на Курській дузі, щоб повністю доукомплектувати всі танкові дивізії, і отримати на початок ще й "Лев" і "Маус", і "Тигр"-2.
  Відсутність бомбардувань на заході та постачання робочої сили з французьких, африканських володінь разом з нафтою дозволяли значно збільшити випуск озброєнь.
  Але нові танки вимагали часу. Поки фриці їх розгортали, настав серпень і вже Сталін почав наступ. Гітлерівці були готові до цього. Зосередили значні сили на орловському напрямі та ще більше на Харківському. Встигли нарити безліч траншей та укріплень.
  Крім того, "Пантер" і "Тигрів", випустили більше, ніж у реальній історії, а в обороні вони набагато кращі, ніж у наступі. Особливо "Пантера", чудовий винищувач танків, що робить п'ятнадцять пострілів за хвилину.
  І пробиває тридцятьчетвірку з двох кілометрів на чоло. Від такої "Пантери", не втекти...
  Тим паче німці більш-менш встигли розвідати та здобути плани наступу. Та в принципі, як росіяни будуть наступати і де очевидно. На Харків та Білгород - щоб відбити Донбас, та на орловському виступі.
  Фашисти підтягли додаткові сили з Франції та Балкан, замінивши їх італійськими та болгарськими частинами. І змогли зібрати достатню кількість дивізій, щоб у щільній обороні взяти та відбитися.
  А пізно восени нарешті з'явилися на фронті і "Маус", і "Лев", "Тигр"-2. І ще "Пантера"-2, щоправда, спрощена, з колишньою гарматою, але броньована.
  Втім, нові танки себе в умовах зими не надто показали. Особливо "Маус", який перевозитиме проблема, і транспортування пов'язане з великими труднощами. Так "Лев", машина не дуже. Тим більше двигун у вісімсот кінських сил, слабенький для дев'яноста тонн. І з "Тигром"-2 проблеми. Ламаються танки, і якщо трохи краще, ніж у реальній історії, їздять, то лише завдяки тому, що дефіциту легуючих елементів немає, і можна використовувати родовища бокситів в Україні.
  До речі, "Тигр"-2 будучи металом якіснішим, не так часто ламався як у реальній історії, і був міцнішим за броню. І показав себе куди практичніше, ніж "Лев". Номінально гармата у "Лева" була потужнішою в 105-міліметрів, проти 88, за приблизно рівної початкової швидкості снаряда. Але на практиці це німцям нічого не давало. Так з великої дистанції потрапити до радянських тридцятьчетвірок все одно не дуже реально. Та й у "Тигра"-2 поразка із трьох з половиною кілометрів. Більше сенсу немає - не влучиш, особливо якщо ворог у русі.
  Танк "Лев", при вазі дев'яносто тонн, на "Тигром"-2 не мав переваг у бронюванні, окрім лише лоба вежі. Але на практиці і 185-міліметрів "Тигра"-2 цілком достатньо, і 240-міліметрів "Лева", це надмірність, через яку тільки вежа повільніше обертається. А швидкість при майже однакових за потужністю двигунів, куди нижча, а поломок більша. А "Мауси", ще вдвічі важчі, ніж "Лев", вимагають мідної трансмісії, і лише в броні краще. Гармата "Мауса" в 128-міліметрів на практиці ще гірша, ніж у "Тигра"-2. Так потужніша, але менша скорострільність і запас снарядів. Та на дистанції вражають краще, але ж і потрапити важче.
  Єдиний плюс "Мауса" не пробивається з бортів, але можна знищити з повітря, та й таранити моторною тридцятьчетвіркою. Тож "Маус" себе не виправдав.
  Але взимку німці змогли уникнути обвалу фронтів. Зокрема випуск "Пантери" піднявся до шестисот машин на місяць, і цей танк отримав потужніший двигун, і кращу ходову частину, і зміг воювати задовільно взимку. Зріс, випусти і Т-4, який у модернізованому варіанті навіть перевершував Т-34-76, і міг бути непоганою підмогою. Легкі самохідки Третього Рейху були сильні. Німецькі літаки отримали дуже ефективну 30-міліметрову авіаційну гармату і брали над росіянами вгору. Найголовніше, тепер у німців вся авіація на східному фронті, і вони не мають проблем з бомбардуваннями, наздогнали СРСР у випуску літаків. А озброєння та швидкість у німців, мабуть, краще буде. І у асів більше досвіду.
  Так що Червона армія в небі не мала переваги, а на суші німці зміцнилися.
  Гітлер діяв обережніше в обороні. І тепер фашисти могли більш-менш зводити кінці з кінцями. Війна стала більш схожою на першу світову. Причому, якщо хтось і наступав, то Червона армія. А Гітлер намагався берегти сили і формувати нові дивізії з іноземців та колишніх радянських громадян.
  Крім того фюрер дуже сподівався на диво-зброю, і тому поки що утримувався від великих наступальних акцій. Німці дещо краще працювали розвідкою. Втім, їм було простіше, ніж у реальній історії. Бо Сталін досить упертий і вимагав взяти Орел та Харків. У реальній історії їх взяли ще у серпні і стали бути в інших напрямках. А тут гітлерівці встояли, і Сталін уперто вимагав виконати раніше заплановане.
  Це полегшувало німцям оборону. Орел став чимось на кшталт Ржева. Коли радянське командування вперто лупило в одну точку. А німці, як показала практика, коли готові, то можуть наступ відбити. Тим більше, завдяки миру на заході, у Червоної армії перевага невелика. А в повітрі знову панування в Люфтваффі. Який сильніший і числом і якістю.
  Нова 30-міліметрова гармата німців могла збити радянський літак з одного влучення і робила шістсот пострілів за хвилину. Звичайно, за такої сили радянським льотчиком нелегко. І кількісно перевага швидко переходила на бік німців.
  І в танках гітлерівці сильніші за якість і потужність, і мало поступаються кількістю. Випуск танків швидко наростає. А Т-4 хороший і кількістю, і якістю, і технологічний, так що його з виробництва все не знімають.
  Та німці змогли втримати, цього разу зиму. Вони уникли катастрофи. У тому числі через вперте бажання Сталіна наступати в тому самому місці.
  Плюс ще наступ під Ленінградом був недостатньо забезпечений силами, і німці його змогли відобразити. Не вдалося Червоній армії прорватися і в центрі.
  Весною німці все ще оборонялися. Сталін дуже розраховував нові танки - ИС-2, і Т-34-85. Вони були потужнішими за колишні. "Пантера"-2, не надто відрізнялася за простою "Пантерою", і виробляли в малих кількостях. Але на цей танк встановили нову гармату в 88-міліметрів, і потужніший двигун в 900 кінських сил.
  Тепер "Пантера" дві при вазі п'ятдесят три тонни отримала непогані ходові якості, і навіть дуже пристойну лобову броню. Нова вузька вежа була з товщиною чола 150-міліметрів. А чоло корпусу 120-міліметрів. Вона була за рахунок великих нахилів аркушів, що можна порівняти з "Тигром"-2. Останній танк також модернізувався. На нього встановили двигун в 1000 кінських сил, що додало прийнятних ходових якостей і надійності. "Пантеру"-2, навіть перейменував на "Пантеру"-3. Але найбільшу модернізацію пережив "Лев". У ньому справді Порше зробив революційне рішення. Двигун та трансмісію розташували одним блоком у передній частині танка, а вежу змістили в зад.
  І "Лев"-2 став нижчим за силует, за рахунок економії на кадарному валі. Вага машини помітно зменшилась. Замість 105-міліметрової гармати встановили знаряддя 88-міліметрів у 100ЕЛ довжиною ствола. А вежу звузили. А двигун став у 1000 кінських сил. Лобова броня залишилася незмінною: за 150-міліметрів корпус, але з великим нахилом. А ось бортова зросла на третину з 82-міліметрів до 125... А вага танку навпаки зменшилася на двадцять тонн.
  Вийшла непогано захищена з бортів, і добре з чола машина, з пристойними ходовими якостями.
  І давай цей танк радянські машини шматувати...
  Плюс ще й реактивна німецька авіація у небі. До червня вже понад тисячу МЕ-262 у небі літало. Машини через кращу якість металу ламалися набагато рідше, ніж у реальній історії, показали свої найкращі якості. І швидкість, і потужне озброєння та живучість. СРСР міг запустити ЯК-3 лише у малих кількостях через брак дюралю і у малих кількостях ЛА-7.
  Німці поки що зберігали і навіть посилили перевагу в повітрі. ТА-152 виявився більш досконалим та вдалим, ніж Фокке-Вульф, багатоцільовим літаком. А Ю-488, показав себе найкращим, у світі чотиримоторним гвинтовим бомбардувальником. А ще з'явилися й реактивні машини серії "Арадо".
  Та Червоної армії не позаздриш.
  Але поки що німці все ще в обороні. Гітлер хоче перебудувати танкобудування на серію Е... І тут, звичайно, насамперед це танк Е-50. Фюрер хоче для цієї машини, щоб був і чудовий захист з усіх боків. І озброєння на висоті, і ходові якості. І доки такого танка немає, наступати не має сенсу.
  Так що поки що фриці в глухій обороні. Влітку Сталін наказав наступати у напрямі Смоленська. Запеклі бої затяглися до глибокої осені, Червона армія змогла просунутися лише на п'ятнадцять кілометрів. Сталін був лютий. Спроба у серпні наступати на півдні також провалилася. Взимку радянські війська пробували знову німців на міцність, але не досягли успіху.
  І ось у травні 1945 року фашисти нарешті стали самі наступати... Але теж не досягли успіхів. Вони лише трохи вклинилися в позиції Червоної армії.
  Настала епоха позиційної війни на виснаження. До березня 1953 лінія фронту була малорухливою. Але після смерті Сталіна гітлерівці підбадьорилися, і перейшли в наступ на південному фланці. Арешт Берії і боротьба за владу призвели до того, що фашисти змогли захопити Кавказ, успіху сприяло і те, що на їхньому боці у війну вступила і Туреччина.
  1954 року вермахт намагався наступати на Москву. Але Червона Армія використовуючи реактивну авіацію, і потужну оборону змогла відобразити наступ. Наступного 1955 року фашисти хотіли знову наступати і кинули всі сили... Але знову Червона армія відбила наступ. Настав і 1956 рік. І знову наступ фашистів на Москву, відбитий Червоною армією.
  Гітлер уперто продовжував війну. Але 1 травня 1957 року у віці шістдесяти восьми років розбився фюрер під час польоту літаком. Жорстока катастрофа.
  Третій Рейх вийшов із війни.... США та Британія, маючи ядерну зброю, посадили обидві сторони за переговори.
  Зрештою було підписано світ. Німці що встигли захопити, те й отримали... А СРСР багато втратив... У СРСР владу захопив Хрущов після Сталіна. Але до влади після нього прийшов Шелепін. І користуючись тим, що у Третьому Рейху почалася громадянська війна, зокрема і з участю нащадків Гітлера, Шелепін розпочав битву-реванш.
  Олег Рибаченко та команда дівчат-відьом взяла у цьому участь, але це вже інша історія. І звичайно ж Третій Рейх був розгромлений на шматки.
  Як тут був узятий і Виборг... Після чого була заключна битва зі Шведами в якій брав участь і їхній король.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова рубалися мечами, і кидали гранати босими ніжками.
  Хлопчик, провівши мечами улюблений млин, буркнув:
  - За комунізм на всій планеті!
  Дівчинка теж зробила мечами метелика і підтвердила:
  - Що Ленін мав рацію, знають навіть діти!
  Наталя та її команда робили те саме. І пускали в хід босі точені ніжки, і лупили блискавками з червоних сосків. Вони дівчата дуже бойові та вкрай круті.
  Наташка навіть зазначила:
  - У пеклі всім погано... Тільки без пекла, нудно!
  І дівчина з пупка як довбає пульсамом.
  А потім уже вся шістка як засвистить.
  І тисячі ворон поваляться на шведів, пробиваючи їм голови та каски.
  А ось Олег Рибаченко босими пальцями ніжок жбурнув шматочок антиматерії. І цілий полк шведських військ було знищено, разом зрозуміло з королем.
  Чергова, гучна перемога російської зброї.
  І Швеція вийшла із війни. І гетьмана приборкали російські воїни. Тепер уже можна йти до Варшави. І далі на Краків.
  Олег Рибаченко та його команда, звичайно ж, у перших рядах. Тепер є можливість, особливо коли короля вбито, на престол поставити Олексія Михайловича російського царя.
  І російська армія йде собі, переможно маршуючи.
  Олег Рибаченко заспівав на всю горлянку:
  - Слава епосі комунізму, і російського царату!
  Маргарита в'янула:
  - Героїзму слава!
  І ось хлопці пішли на штурм Варшави, де сховалося за високими стінами польське військо.
  Олег Рибаченко рубав ляхів і кромсал їх у рване м'ясо. І босими пальчиками ніжок жбурляв гранати вбивчої сили.
  При цьому хлопчик кричав:
  - Славі епосі комунізму, всім героям слава!
  І як засвистить хлопчик-термінатор. І знову ворони на голови полякам посиплються.
  Маргарита, розсікаючи млином противників, і босими, дитячими ніжками жбурляючи вибухові пакети з тирси, і розбиваючи ворогів. І войовниця верещала:
  - Слава епосі царизму! І російським царям комунізму!
  Хлопчик та дівчинка дуже по-бойовому штурмували Варшаву.
  І ось Наташа б'ється з усією своєю шаленою і лютою силою. І її червоні соски викидають каскади блискавок.
  І босі точені ніжки жбурляють із вугілля гранати колосальної сили. А дівчинка реве:
  - Ох, комунізм, комунізм, комунізм!
  І голою п'ятою піддасть презент смерті.
  Зоя теж б'ється, з невимовною люттю. І як візьме і млин крутий проведе. І босими пальчиками ніжок убивчої сили гранату запустить, розриваючи супротивників. А потім із малинових сосків піддасть пульсаром, спопеливши противника.
  Цілий полк ляхів згорів від потужного подарунка, випущеного з грудей.
  А ось і Августина у жорстокій битві. Дівчина б'ється немов пантера. І босими пальчиками ніжок кидає вбивчу гранату. І з рубінових сосків запускає блискавки. І вражає ворогів. І цілі полки зараз спалює, наповал.
  І при цьому ще й наспівує:
  - Слава Росії! Велика слава!
  І знову з пупка як лясне пульсаром, і всіх спалить.
  А ось б'ється і Світлана. Вона дівчина дуже бойового калібру, і з лютими заскоками. І ось візьме і босими пальчиками ніжок убивчу гранату метне.
  І з полуничних сосків як випустить убивчі пульсари, каскадної, колосальної сили. І прореве:
  - Слава Вітчизні комунізму та царизму!
  І ось Варшава теж упала... Російські війська займають Польщу і йдуть на Краків.
  Олег Рибаченко та Маргарита беруть участь у штурмі цього міста. Цього разу вони вже без Наташки. Команда дівчат-відьом виконує іншу місію. Втім, битися цього разу довго не довелося. І ось безсмертні діти встромив російський прапор на центральну вежу. Така ось вражаюча перемога.
  І діти хором заспівали:
  - Хто на світі всіх мудріший,
  Цар великий Олексій!
  Таким чином, Росія, яка вже пристойно просунулася до Сибіру, взяла та завоювала Прибалтику та Польщу.
  Ну що це вже пристойні захоплення. Повстання Стеньки Разіна не було. І царська Росія воювала за Олексія Михайловича ще й з Туреччиною.
  І тут Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова відзначилися... Билися з усім героїзмом, та чудовою витримкою.
  І знову кидали гранати босими пальчиками ніжок, і свистели, кидаючи птахів на голови туркам. І хлопчик, і дівчинка виявляли свої супер здібності.
  Такі вони були чудові воїни, що найвищий клас і просто супер.
  Туреччина була бита на Балканах, і поступилася Росії Кримом і масою інших земель.
  У розпал боїв прибула знову Наталка, та її подруги-відьми. І вони таке влаштували туркам. Стільки їх перебили, і стільки переварили.
  Наталка з червоного соска випустила блискавку. Спалила цілу турецьку дивізію.
  А потім Зоя з малинового соска пальнула пульсаром, і затопила і спалила разом дюжину турецьких кораблів.
  Августина з рубінових сосків лупнула. І перевернула десяток судів імперії Османа, включаючи і флагман.
  Світлана теж із полуничних сосків врізала руйнівною стихією. Масу супротивників зруйнувала. І прочирикала:
  - За царську та найбільшу імперію!
  Так узяли і Константинополь. Османська імперія розпалася. І тепер Росія могла її здобути і без допомоги влучників.
  Та й Петру Першому, синові Олексія Михайловича, теж треба дати, хоч щось та зробити.
  Олег Рибаченко та його команда повернулися з величезним тріумфом.
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР І ТРЕТІЙ РЕЙХ
  Дарт Вейдер на бойовому зіркольоті завис над територією Британії. На нього одразу обрушилися англійські літаки. Бойовий зореліт зустрів їх пострілами із лазерних гармат. Адже це флагманський лінкор, вражаюча міць. Його знаряддя з комп'ютерним наведенням легко спалювали винищувачі та бомбардувальники Британії. А англійські зенітки та гармати різних калібрів не могли пробити леговану броню космічного лінкора. Адже це метал у пару сотень разів міцніший за титан. І броню такої товщини навіть атомною бомбою не взяти.
  Дарт Вейдер наказав, знищивши усі найближчі літаки атакувати урядовий квартал Лондона.
  Черчілль і весь його уряд були вбиті від потоку гіперплазмової хвилі. Вони не мали шансів. Жоден бункер було вберегти від цього.
  Загинув також парламент.
  Дарт Вейдер прохрипів:
  - Нехай станеться помста ситхів!
  І стукнув механічним кулаком по панелі. Чудовисько завдало удару по Британії. Зламала країну, тільки тому, що вона посміла чинити опір.
  Далі Дарт Вейдер скинув в океан анігіляційну бомбу, яка підняла велику хвилю, і затопила безліч кораблів Британського флоту, що охороняли узбережжя від вторгнення гітлерівців.
  І після цього зореліт, набрав швидкість і знову перескочив у свій паралельний всесвіт, продовжуючи запеклу війну з повстанцями, які прагнули розтрощити деспотію космічної імперії.
  Хто з них правий, імперія чи повстанці питання спірне. Може, єдина влада над галактикою краща за хаос. Але звірина жорстокість імперії, і слуг Палпатіна відвертала серця від цієї держави.
  Ось і зараз Британія була обезголовлена, і інший хижак Третій Рейх, користуючись хаосом, висадив десант і захопив Метрополію.
  Англія шокована ударом космічного, флагманського лінкора, мабуть, прийняла його за секретну зброю Третього Рейху, капітулювала практично без боротьби. Її колонії та домініони визнали владу Гітлера.
  Третій Рейха отримав колосальні ресурси, флот та колоніальні війська. І величезні можливості для війни, поставивши у Британії своїх маріонеток.
  Але поки що на СРСР Гітлер не пішов. Він отримавши в особі Канади плацдарм, що визнала владу Третього Рейху, на Американському континенті вирішив захопити США.
  Як не СРСР? Ну, Росія вже була більш-менш готова до сухопутної війни маючи велику армію та багато танків та літаків. Їх у сороковому році понад двадцять тисяч. А США лише близько п'ятисот танків має. І поки що до великої війни не готова. Але з її економічним потенціалом, підготовка до війни це лише питання часу.
  І Гітлер вирішив часу Америці не дати. І використовуючи зокрема канадські та англійські дивізії, разом із Японією атакував США.
  Отже, СРСР отримав тимчасову відстрочку.
  Сорок перший рік став роком війни з Америкою. Янки, зрозуміло, не готові, у них немає серйозних танків. Але чимало стрілецької зброї. І велике населення, і великий флот.
  Але німці, перевершуючи технікою та організованістю, наступають. Їхня авіація якістю та досвідом перевершує американців. Та й командування США не на висоті. І зазнає поразки за поразкою. І все ж війна тривала весь сорок перший роки, перш ніж упав Вашингтон у грудні.
  І ще деякий час після цього тривала агонія США аж до капітуляції 20 квітня 1942 року.
  Внаслідок цього фюрер вирішив перенести вторгнення до СРСР на сорок третій рік. Таким чином, Сталін мав час, підготуватися до війни.
  Дещо робилося як у реальній історії. У 1940 році було введено восьмигодинний робочий день і семиденний робочий тиждень. А також драконівські заходи щодо запізнення на роботу.
  У першій половині сорок першого було випущено понад дві тисячі танків і маса літаків. Випуск авіації наростав колосальними темпами, що навіть не вистачало льотчиків. У другій половині сорок першого року у серпні зійшов із конвеєра перший танк КВ-3. Ця машина мала на озброєння 107-міліметрову гармату з початковою швидкістю снаряда 800 метрів на секунду, зручну для боротьби з великими танками. Але сама машина важила шістдесят вісім тонн та її ходові якості були неважливими. А коробка передач постійно ламалася.
  А у вересні зійшов і перший КВ-5, який сто тонн і мав на озброєнні дві гармати, і лобова броня у нього була 170-міліметрів. Пробити таку машину німецькі танки на той момент не могли.
  Всього за другу половину сорок першого року було випущено близько трьох з половиною тисяч усіх танків і майже дві з половиною тисячі нових. Але цього мало задля укомплектування всіх дивізій.
  Сталін наказує збільшити тривалість робочого дня до дев'ятої години на добу. Одночасно випуск техніки зростає. У СРСР до кінця сорок першого року вже понад тридцять дві тисячі літаків, і насилу можна зібрати на них льотчиків.
  У першій половині сорок другого року випуск техніки зріс ще більше, до п'яти тисяч танків за півріччя, їх понад три з половиною тисячі нових. З'явився і КВ-4 у найважчій модифікації при вазі 108 тонн, і товщині лобової броні 180-міліметрів. Причому СРСР не приховував від німців наявність новітньої техніки, щоб, напевно, гітлерівці не ризикнули напасти.
  Але фриці навпаки посилено розробляли власні важкі системи.
  Насамперед, звичайно ж, танк "Тигр". Ця машина в кількох випадках була показана фюреру на день народження 20 квітня 1942 року.
  Цей танк більш-менш міг боротися із радянськими машинами серії КВ. Хоча для важчих варіантів був недостатнім.
  Тому в Третьому Рейху спішно розробляли "Тигр"-2 з 88-міліметровою гарматою і довжиною ствола в 71 ЕЛ, і спеціально для боротьби з суперважкими радянськими монстрами "Лев", зі 105-міліметровою гарматою та довжиною ствола в 70 ЕЛ, здатного пробивати навіть КВ-5 та КВ-4. Цей танк, щоправда, потребував нового двигуна не менше тисячі кінських сил. Щоб мати хоч якусь рухливість.
  Також створювали і "Маус", який, видно, підтримував традицію супертяжів. Водночас модернізацію пережив і Т-4.
  Радянський Союз нарощував випуск машин. Сталін любив важчі моделі. А Гітлер вимагав посилити випуск "Пантер". Але цей танк ще тільки розроблявся, і для війни з СРСР довелося зробити ставку на Т-4 у модернізованому варіанті. З довгоствольною гарматою 75-міліметрів 48 ЕЛ, дана машина могла боротися тридцятьчетвіркам і навіть КВ-1 і КВ-2, але не брала в чоло більш важкі кевешки. Але не всі танки можна і здолати.
  Авіація у німців була на висоті. І вони, використовуючи захоплені заводи, виробляли її у величезних кількостях. Крім того з'явилися і вироблялися у великих кількостях Ю-188, які мали кращі льотні характеристики і несли велике бомбове навантаження. Крім них, на американських заводах випускалися чотиримоторні Б-17, а на англійських "Ланкастери". Що й зовсім було жахом. Німці могли в авіації мати перевагу, а за штурвали садили американців, англійців та інших європейців. Хоча в СРСР і випустили в сорок другому році п'ятнадцять тисяч літаків, німці, у свою чергу, за цей час наштампували тисяч тридцять п'ять. І змогли наздогнати СРСР авіації. Слід зазначити, що й німецькі машини були потужнішими у озброєнні.
  У першу половину сорок третього року у Третьому Рейху було вироблено близько восьми з половиною тисяч нових танків. У СРСР близько семи тисяч, їх п'ять із половиною тисяч нових - важких і середніх. Крім того, Третій Рейх зробив ще п'ять тисяч самохідок, проти п'ятсот в СРСР.
  Випуск машин у Третьому Рейху міг бути великим, але треба було освоїти основний танк "Пантера" і переварити його. Найбільше було випущено Т-4 та "Шерман". Але останній танк Гітлеру не подобався. Фюрер хотів, щоб випускалися лише новітні танки "Пантера" та "Тигр", що вимагало деякого додаткового часу. У майбутньому планувалося перейти на танки "Пантера"-2 та "Тигр"-2 з 88-міліметровими гарматами, і "Лев"-2 з щільнішою схемою компонування не такий важкий і краще захищений. "Маусів" до початку війни випустити встигли лише дюжину. І Третій Рейх не зовсім готовий.
  Але й СРСР теж мав проблеми із серією КВ, яка так сподобалася Сталіну. У першій половині сорок третього року з'явився у серії танк КВ-6. Він був вагою 250 тонн, ще важчим за "Маус", і на нього встановили дві гармати в 107-міліметро і 203-міліметри.
  Ця машина втім, за ходовими якостями і надійністю зовсім нульова і даремно витрачали на неї час. Т-34-76 був масовим, але КВ всіх типів було випущено навіть більше. КВ-1 простий у виробництві та з товстою бронею був привабливий для виробників. Хоча, реально він був гіршим за тридцятьчетвірки.
  Втім, за загальним числом танків СРСР мав певну перевагу. В авіації німці змогли випередити за кількістю літаків, особливо нових. У артилерії німці мали деякі переваги, але вони мали занадто багато трофейних озброєнь. У піхоті за рахунок іноземних дивізій перевага переважна, та й війська більш мобільні. Автомобілів, вантажівок, мотоциклів вистачало. Тут у США якраз проблем не було, щоб штампувати.
  Рівень мобільності піхоти Третього Рейху на пару порядків вищий за радянський і куди більший за кількість. СРСР у принципі бракувало людських ресурсів, щоб у піхоті створити паритет Третьому Рейху. Плюс ще й Японії. У неї і велике населення і колонії.
  Флот німецький, звичайно ж, сильніший за радянський особливо з урахуванням трофейних судів. Плюс ще й Японська міць.
  Лише у першому ешелоні Гітлер планував, кине на СРСР двадцять мільйонів мобільних піхотинців. СРСР мобілізував мільйонів дванадцять із половиною, і з них частина проти Японії та у внутрішніх округах. Так що у Третього Рейху більш ніж дворазова перевага. Причому фашисти ще можуть мобілізувати резерви, а СРСР, звичайно ж, матиме проблеми з поповненням. У танках чисельність у країнах близька. Але в нових машинах у фриців перевага. Авіація Японії та Третього Рейху і сильніша та досвідченіша. І ще можливості резервів.
  Артилерія СРСР досить сильна, але ворогові поступається ... Плюс у німців перевага в самохідках.
  Загалом пропорції сил, такі, що правильне ведення війни радянська Росія може лише затягнути свою агонію. Якщо є шанси, то переграти тактично. Але досвіду у німців та японців оперативного командування та майстерності більше.
  Деякий плюс Сталіну, що напад не раптовий, і він встиг провести загальну мобілізацію. Нехай навіть ще не до кінця, щоби не розвалити виробництво. Крім того, за два зайві роки встигли добудувати лінію оборони Молотова, і відновити лінію Сталіна. Якось до оборони підготувалися, копанням укріплень. Але навчені війська оборонятися, не дуже. Хоча останнім часом, з огляду на силу Третього Рейху, почали більше вчити, захищати своє, ніж бити ворога на його території.
  В авіації також збільшили частку винищувачів. Особливо МІГ-3, і ЯК-1, які більш здатні для боротьби з бомбардувальниками.
  Тепер уже більше говорили про оборону. Занадто сильні гітлерівці, і шапками їх закидати неможливо. Та й народ не такий дурний, розуміє, наскільки сильний Третій Рейх разом із японцями.
  Такого як у реальній історії у сорок першому році настрою немає. Роють окопи та зміцнюються.
  Розрахунок будується на щільний захист та оборону. Слід зазначити, що окрім військ Третього Рейху, проти СРСР мобілізувалися і сателіти Німеччини. Зокрема Туреччина, яка мріє про реванш за інші поразки, та Іспанія та Португалія. Вочевидь і Італія, і Румунія, і Угорщина, і Фінляндія, і Словенія. А також у даному випадку і Югославія, яка лягла під Третій Рейх, і її не довелося завойовувати. Грецію Італія та німці захопили. Крім того, Швеція була завойована, так її руда була цінною для Третього Рейху. Та й іноземні дивізії у складі Третього Рейху, перемішані з німцями.
  Багато з них іноземці-солдати, а командири німці.
  З урахуванням сателітів, перевага в піхоті вже в першому ешелоні стала триразовою.
  Болгарія також бере участь у поході проти СРСР, але більше в тилу для війни з партизанами.
  Німці також окупували і Швейцарію, щоб забрати та її ресурси, особливо гроші із вкладів.
  Так було зібрано колосальну коаліцію. А ще й Японія зі своїми колоніями. Теж сила. Щоправда частина військ Країни Вранішнього Сонця ще воює у Китаї. Країна вже здебільшого захоплена, але не підкорена.
  У будь-якому випадку у Сталіна співвідношення сил набагато гірше... Але війни не уникнути.
  Терпіти комуністичну імперію під боком Гітлер не може. Тільки один є сумнів - нападати зараз. Або почекати ще рік, щоб з'явилася в серії реактивна авіація, "Пантери"-2, масово "Тигри"-2 та "Лев"-2. Реактивні літаки поки що лише на стадії випробувань уже літають. Але недопрацьовані. Потрібен час, щоб їх запустити в серію, а ресурсів вистачає. Та й льотчиків слід підготувати.
  Нові танки також ще сирі з дитячими хворобами. Тож резон ще на рік відкласти війну є. Тим паче можна й отримати перевагу за цей час у числі танків.
  Резон, звичайно, ще один рік не нападати був. Але Гітлер ніколи не вирізнявся терпінням.
  СРСР перевиконав третю п'ятирічку, формально подвоївши економіку. І четверту п'ятирічку хотів знову подвоїти виробництво. Хоча, звичайно, трохи прикручували в темпах економічного зростання радянські економісти.
  Але Третій Рейх поспішав.
  І 22 червня 1943 року почалася Велика Вітчизняна війна. Вже не раптова, але на два фронти для СРСР і ресурсів майже всього світу. А в Росії лише один союзник: Монголія, де населення та мільйона не набереться.
  Японці саме по Монголії і завдали першого свого удару.
  Рушили клешні танкових армад самураїв.
  Німці теж перейшли у наступ. Уткнулися у потужну оборону. Пантери показали себе занадто вразливими з бортів і часто ламалися. Т-4 теж у бортах не дуже. Найкраще на практиці показав себе "Тигр", і не надто численний "Тигр"-2. А ось "Лев", з вагою дев'яносто тонн ламався часто, хоч і було непогано захищений, і з потужним озброєнням.
  Але й радянські КВ часто ламалися, особливо тяжкі. Т-34-76 теж танк не ідеальний, у тому числі оптикою. КВ-2 для оборони зі своєю гаубицею підходив слабо.
  Бої кипіли запеклі. Іноземні легіони від початку несли величезні втрати. Натомість у повітрі німці та японці захопили перевагу. Їхні льотчики мали більше досвіду, а літаки, мабуть, потужніші та досконаліші.
  І били вони Червону армію.
  А війну можна вести дуже ефективно, якщо багато бомбити. А бомбардувальників у Третього Рейху з надлишком.
  Але в боях бере участь і експериментальна модель "Пантери"-2.
  Її обкатують у бою. Машина ще не зовсім досконала, зате з потужною гарматою 88-міліметрів з довжиною ствола в 100 ЕЛ. Непоганий захист чола корпусу: 100 міліметрів під кутом нахилу в сорок п'ять градусів. Борти корпусу захищені гірше всього 60 міліметрів. А тил корпусу 40, зате нахилами. І борти, де можна нахилені. Але все одно захист недостатній, але сорокап'ятку тримає. А вежа ще й бортами під нахилами. Лоб її 120-мм під кутом, а у великій масці гармата 150-мм.
  І три кулемети охорони. Вага завелика 55 тонн, зате двигун в 900 кінських сил і ходові якості задовільні.
  Їдуть собі в машині чотири дівчата: Герда, Шарлота, Христина та Магда.
  Вони в бікіні та босоніж. Що в таку спеку літа сорок третього року набагато зручніше.
  І стріляють за цілями... Нехороші дівчата моральними якостями, але такі гарні.
  Герда стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок і вимовляє:
  - Велич космосу!
  І вражає радянську гармату.
  Потім по черзі палить Шарлота. І також використовує босі ніжки. І потрапляє до радянських танків Т-34. Вразила і його, і заспівала:
  -Я хитра лисиця і в житті знаю толк!
  Ось попереду пихкає радянський КВ-4, машина монстр. Але гармата у "Пантери"-2 особлива, з довжиною ствола в 100 ЕЛ і він дуже бронебійна. І навіть 180-міліметрів лобової броні пробити може. Тим більше, у танків КВ броня без кутів нахилу.
  Цього разу за допомогою босих пальчиків ніжок стріляє Христина. І вражає радянський танк із дистанції. Підпускати близько небезпечно у нього гармата 107-міліметрів і великою довжиною ствола, може й пробити навіть у чоло "Пантеру".
  Ось навіть пробувала стріляти, але Магда, натискаючи босими пальчиками ніжок на педалі, витончено зміщує машину.
  Та тут дівчата, що не дадуть ворогові продихатися.
  Герда знову стріляє, давлячи голою п'ятою і, дуже влучно потрапляє в радянську гармату, і вражає ворога.
  І реве собі:
  - Слава арійському сонцю!
  Шарлота стріляючи у супротивника, і роблячи це влучно, повторює:
  - Нашій партії слава!
  Христина, використовуючи босі пальчики ніжок при стрільбі по супротивнику, зауважує:
  - Арійський комунізм на всіх планетах!
  Магда дала чергу з кулеметів за допомогою голих ніжок. Викосила масу радянських солдатів, і проворкувала:
  - За величезні відкриття!
  Дівчата звичайно ж не з-поміж позитивних персонажів. Наприклад, учора катували піонера. З гарного, білобрисого хлопчика зірвали сорочку та шорти, а також сандалії та піднялися на саморобну дибу.
  Потім стали бити пацана вербовими прутами. І лупили всі чотири красуні з великою люттю. Сполосували хлопчику і спину, і боки, і ноги, і живіт із грудьми. Тож капала кров.
  Потім піонеру посипали на рани кров, від чого він репетував і корчився. Але й цього мало. Босі ноги хлопчаки ставили в колоду і розпалили багаття. Полум'я лизало голі, круглі п'ята хлопчика. І приємно пахло паленим. Від больового шоку пацан раз у раз втрачав свідомості, але його приводили до тями.
  Та дівчата насолоджувалися процесом тортур. Випалили на грудях піонера п'ятикутну зірку.
  Дуже жорстокі тварюки. Потім почали шмагати вже розпеченим дротом розжаривши її на багатті. Хлопчик виявився на диво живучим. І дівчата коли їм набридло піонера катувати, тривіально посадили його на купу мурашину. Щоб мурахи його живцем з'їли.
  Ось це тварюки, дуже агресивні.
  А тепер убивають радянських солдатів.
  Герда вистрілила по радянській самохідці, використовуючи босі пальчики ніжок. Вразила машину і пискнула:
  - Диявол тут, диявол там!
  Шарлота теж лупнула по радянських військах. Влучно потрапила в супротивника, розбила гаубицю і підтвердила:
  - Життя як сон суцільно обман!
  Христина теж пальнула за допомогою босих пальчиків своїх витончених ніжок і в'янула:
  - Але гори не брешуть!
  Магда також за допомогою голої ніжки строчила з кулеметів і видала:
  - І боги не брешуть ніколи!
  Четвірка тут працювала Землі з німецької сторони.
  Але з боку радянської своя команда б'ється на КВ-3, у разі екіпаж Єлизавети.
  Гармата цього танка одна, і це його трохи покращує. Машина важить як німецький "Тигр"-2, а лобова броня - 140-міліметрів. Але без кутів раціонального нахилу, як коробка. Тому КВ-3 не так добре захищений, як німецький "Королівський тигр".
  Але гармата в нього непогана, за її допомогою можна стріляти по німцях.
  А їхні танки так і пруть.
  Єлизавета та інші дівчата теж босоніж і в бікіні, що практично, і зручно.
  І босими пальчиками ніжок дівчина наводить 107-міліметрову зброю на "Пантеру".
  Здійснює постріл... Гітлерівський танк отримавши важким снарядом спалахує.
  Вбивча радянська гармата, не скажеш, що слабка.
  Єлизавета вимовляє з посмішкою:
  - Колосальний комунізм!
  Стріляє і Катерина, використовуючи босі пальчики ніжок. Вона дівчина, яка відрізняється гримучою сумішшю насильства та краси.
  Влучає у "Тигр" і вимовляє:
  - Ось уже наша мрія, буде краса!
  Веде вогонь, використовуючи босі пальчики ніжок та Олена. Вона вражає легку німецьку самохідку "Мисливець" і пищить:
  - Слава епосі комунізмі та Сталіна!
  І ось Єфрасія теж стріляє у ворога. Робить це за допомогою босих пальчиків ніжок і вкрай влучно. Вразила "Тигр"-2, який майже неможливо взяти в лоба, та його гармата небезпечна. І войовниця вимовляє:
  - Нас ворогам не зламати...
  Ось попереду видно і "Лев". Його гармата небезпечніша ніж у "Тигра"-2, через більший калібр. Лобова броня "Лева", приблизно порівнянна в корпусі з "Королівським тигром", а чоло вежі навіть сильніше захищене завтовшки 240-міліметрів.
  Дещо краще у "Лев" та захист бортів у 100 - міліметрів під нахилами. Цей танк в цілому міг би бути непоганим, але менша скорострільність гармати і велика вага його роблять не дуже спритним. Хоча швидкість при двигуні 1000 кінських сил цілком задовільна.
  У КВ-3 двигун має потужність 850 кінських сил. У цьому планет він кращий за застарілу модель "Тигра"-2.
  Єлизавета розуміє що "Лев" в лоб їй не пробити, і пропонує дівчатам:
  - Підпустимо ближче й у борт!
  Єфрасіння серйозно помітила:
  - Він нас сам вразить! Його гармата сильна!
  Олена запропонувала, тупаючи голою п'ятою об метал:
  - А може спробувати відбити йому ствол?
  Єлизавета засумнівалася:
  - З такої дистанції, та так точно потрапити?
  Катерина хихикнула та відзначила:
  - Все неможливо.
  Олена запропонувала:
  - У мене є ідея!
  У цей момент по них вистрілив "Лев". Снаряд пролетів лише за два метри ліворуч і розпушив ґрунт.
  Олена ж посміхнулася і скинула бюстгальтер. Її червоний сосок блиснув у світлі неяскравих танкових ламп. Які у дівчини гарні груди. І ось дівчата навела гармату босими пальчиками ніжок. Голі ніжки дівчат вклали снаряд. І ось полуничний сосок оголених грудей натиснув на курок.
  Снаряд вилетів і...
  Дівчата хором в'якнули:
  - Оце секс!
  Точна поразка у ствол грізного танка "Лев". І німець втратив свою феноменальну силу.
  А дівчата як розсміються.
  Наступний постріл зробила Катерина і теж дуже влучно. Її метою став Т-4. Танк застарілий, але дуже масовий. Хоча й заслабкий, для того щоб пробити КВ-3 - машину з пристойним лобовим захистом.
  Дівчата хором проспівали:
  - Наша Батьківщина сильна - охороняє світ вона!
  Такі тут ворушниці, що руйнують. У них вищий порядок і суть вирішення проблем СРСР.
  У небі борються дівчата-німкені. Альбіна та Альвіна.
  Вони збивають радянські літаки. Дівчата майже голі, в одному бікіні та босоніж. Наводять на супротивника авіаційні гармати.
  Альбіна збиває радянську машину і пищить:
  - Це шок по-нашому!
  Альвіна теж зрізає радянський Як і додає:
  - На славу нашої імперії!
  А войовниці свого часу теж воювали та билися із противником. А помучити людей люблять.
  Ось комсомолку піддали тортурам. Розділи та оголену дівчину били батогом. Потім розпеченим прутом припікали комсомолці босі ступні. І це треба сказати їм подобалося.
  Потім дівчині зламала пальчики на ногах. А найшикіший тортури, підпалити факелом лоно Венера. І дівчина знепритомніла від больового шоку.
  Втім, Альбіна і на цьому не заспокоїлася. Піднесла смолоскип до оголених грудей дівчини. І її підсмажила. Потім відрізала і слопала ніжне м'ясо, вигукнувши:
  - Як це смачно!
  Альвіна підсмажила вогником інший сосок і відзначила:
  - Та це чудово!
  І дівчатам-німкеням це дуже подобалося.
  Але не всі такі тварюки. Ось Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова борються у небі, проти німецьких стерв'ятників.
  І показують своє вміння та мудрість.
  Дівчата, зрозуміло, б'ються босоніж і в бікіні. І наводять на супротивника презенти смерті.
  І співають собі;
  - Слава країні комунізму,
  Ленін нас у бій надихнув...
  Зламаний хребет знай фашизму,
  Новий побудуємо світ!
  Анастасія пальнула у супротивника, використовуючи босі пальчики ніжок, збила німецький літак і в'янула:
  - За червоний комунізм!
  Акуліна Орлова спритно вразила ворога, використовуючи голі ноги, підрізала його і гаркнула:
  - За перемогу російського духу!
  І дівчата хором рикнула:
  - За Батьківщину та Сталіна!
  Ось така жорстка битва йде всім фронтом.
  Німці, безперечно, сильні. І просуваються нехай і повільно з великою шкодою.
  Б'ються дівчата і в піхоті.
  Під Гродно Оленка та її команда зустрічають фашистські орди.
  Дівчина-комсомолка в одних лише трусиках.
  Ось Оленка дає чергу з автомата, зрізуючи гітлерівців, та вибиваючи цілу шеренгу бійців.
  Після цього вимовляє:
  - Слава Росії!
  Анюта теж стріляє по ворогові. Робить це дуже влучно та чітко. І зрубує фашистів. Потім кидає босими пальчиками ніжок гранату, розбиваючи танк гітлерівців і пищить:
  - За Русь святу!
  Алла теж веде вогонь по ворогах. Робить це дуже влучно. Голою п'ятою підкидає подарунок смерті, роблячи віртуозно. Вибиває руда фриців і верещить:
  -За епоху комунізму!
  Марія теж стріляє по ворогові. Скошує фашистів, що робить вкрай агресивно і харчує:
  - За Русь нашу матір!
  І босими пальчиками ніжок знову метне гранату. Німецький танк отримавши пошкодження, перевертається... І рветься бойовий комплект.
  Маруся, руйнуючи фашистів. І голими п'ятами жбурнула цілу зв'язку гранат, видала:
  - За Батьківщину велику!
  Такі тут дівчата просто колосальної сили бійці. Так усіх винищують поспіль.
  Ось це бойова п'ятірка. А скільки фашистів пре. І чорношкірі воїни у наступі беруть участь. Вони треба сказати украй бойові хлопці.
  Але їхні росіяни викошують без церемоній.
  Гарний батальйон, коли войовниці майже голі. І такі засмаглі, шоколадні.
  А у небі видно Ю-288 потужні німецькі машини. Вони обрушили бомби на радянські позиції, руйнуючи ворога. І діють із колосальною віддачею.
  Єва, скидаючи бомби, натискаючи голою, круглою п'ятою на педаль. Кидаючи презенти, на радянські міста, реве:
  - Третій Рейх непереможний!
  Агата з цим погодилася, викидаючи подарунки знищення:
  - Ми вже всіх своїх ворогів обламали!
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Німецькі війська таки змогли захопити Брест та Гродно, та зрізати Білостоцький виступ. Вони просунулися до лінії Сталіна під Мінськом.
  Бої були запеклі. На півдні фашисти оточили радянські війська на львівському виступі.
  Червона армія відійшла до Житомира та Вінниці. На півдні румуни та німці підійшли до Одеси.
  Молдавія виявилася захоплена. На півдні турки та німці захопили Батумі та оточили Єреван. Тож і тут ситуація важка. Японці зайняли більшу частину Монголії і вклинилися в Примор'ї. На морі вони панують. На Камчатці висаджено десант.
  У цілому нині СРСР доводиться відбиватися переважаючими силами. А ворог сильний.
  Німці підійшли до Мурманська, але там були зупинені. Фіни теж були загальмовані, але змогли відбити Виборг. Ситуація виявилася напруженою.
  Загалом поки що фашисти не досягли переважної переваги, і вирішальних успіхів.
  Але війна на виснаження не обіцяла СРСР нічого доброго. Проти нього був майже весь світ. Ось Аргентина, Бразилія, Венесуела оголосили війну СРСР. А також Чилі та деякі країни дрібніші.
  Сталін опинився у пастці.
  У серпні німці змістили удар на північ і змолі захопити майже всю Прибалтику, крім Таллінна, який героїчно оборонявся. Бої розгорнулися й під Нарвою. Далі фашисти вперлися у псковську лінію оборони. І тут їм вдалося на початку вересня взяти Псков ... Мінськ також був оточений, але завзято бився в блокаді. Німці просувалися хоч і повільно, але вірно.
  Пала Вінниця... На початку жовтня було взяти і Житомир, і німці вийшли до Дніпра. По суші виявилася, відрізала Одеса, але ще вона трималася.
  До кінця жовтня німці вийшли до Березині та до Дніпра. Київ опинився під ударом. Настала через бездоріжжя тимчасова пауза... Японці оточили Владивосток і відчайдушно намагалися його взяти.
  Розгорнулася реальна війна.
  Дівчата боролися за Владивосток. Незважаючи на те, що вже пізня осінь і похолодало, войовниці б'ються босоніж і в бікіні.
  І показують себе дуже крутими.
  Наташка тут і її героїзм чудовий.
  Дівчина стріляє японцями з автомата, і босими пальчиками ніжок метає гранати.
  При цьому вона співає:
  - Сили нашої ворог ще не знає,
  Могу свою не застосували всю...
  На немовлят, жінок нападає,
  Все одно шакалів переб'ю!
  Зоя теж жбурляє босою ніжкою гранату. Перевертає японський танк, і агресивно шипить:
  - Усіх самураїв переб'ємо, і Росію захистимо!
  Дівчині й справді прикро, що Японія колись перемогла Росію. Це ймовірно найганебніше з усіх поразок царської імперії. Але як таке могло статися?
  Зоя дає чергу, скосивши шеренгу самураїв і в'якнула:
  - Ми не піддамося ворогам!
  Августина стріляючи по супротивникам, і використовуючи босі пальчики ніжок, для метання дисків погодилася:
  - Ні! Ніколи не піддамся!
  І її руда головка кивнула, і волосся ніби спалахнуло жаром.
  А ось у наступі Світлана. Така бойова вона войовниця. Стріляє по самураї, з точністю снайпера. І вражає їх із неймовірною влучністю. І потім її боса ніжка знову кидає вбивчу гранату.
  Дівчина кричить:
  - За Русь матінку!
  І знову робить влучний постріл. І падають убиті супротивники.
  Ось тут дівчата, що не дадуть спуску.
  А ось і Аліса та Анжеліка разом борються з японцями, що висадилися на Камчатці.
  Там уже випав сніг і дівчата біжать босоніж. Вони залишають витончені, точені сліди. Це дуже гарно. І хочеться, дивлячись на подібний орнамент свою збуджену досконалість смикати.
  Аліса стріляє в супротивника, і пробиває жовті пики і верещить:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніхто не переможе!
  Анжеліка взяла і кинула босими пальчиками ніжок гранату, розірвала масу японців і пискнула:
  - За великий комунізм!
  Войовниці надзвичайно виявилися хорти. Ось як вони ворогів винищують.
  Аліса веде вогонь із усіх автоматів. І реве:
  - Комунізм! Комунізм! У труну фашизм!
  Анжеліка теж дівчина до червоності хорт і крута. Молотить цих японців без слабкості та жалості.
  І верещать, кидаючи босими пальцями ніжок гранати:
  - Комунізм! Комунізм! Буде новий реваншизм!
  Воїтельки дуже захоплюють своєю сміливістю.
  Ось уже й зима... Німці перейшли до оборони. Вони не поспішають, бо поспішати їм нема куди. Та й Гітлер навіть радий затягти війну. Він ще відносно молодий і що робити після захоплення СРСР? Чи напасти на Японію?
  Принаймні німці зайняли оборону. І відбивають спроби Червоної армії наступати. І тримають фронт.
  У Сталіна не так багато сил, і він зупиняється. Та й німці готові до зими більш-менш. Теплого одягу у них вистачає.
  І відбивають дикий натиск. І борються, як колосальної сили броньована міць.
  У сорок четвертому році у німців у серії нові реактивні літаки - сталеві стерв'ятники. Там і робить ставку Гітлер. Особливо на МЕ-262 та АР-180. А це дуже сильні машини. І вони здатні розбивати Червону Армію.
  У масовому виробництві "Пантера"-2 та "Тигр"-2 з потужнішим двигуном 1000 кінських сил. Але більш вдалою досконалою моделлю став "Лев"-2. У ньому німці застосували новаторську ідею танкобудування - розташували трансмісію та двигун разом спереду танка, а вежу зрушили назад. Від цього компонування ущільнилося, і висота танка знизилася за рахунок економії на кадарному валі. Цікавим рішенням стало і розміщення коробки передачі на самому двигуні та поперечному трансмісії. Корпус танка "Лев"-2 став значно нижчим, а вежа меншою і вже. Зниження висоти танка дозволило зменшити вагу машини до задовільних 75 тонн, а товщину бортів підняти до 150-міліметрів під нахилами, а лоба вежі до 250 міліметрів, бортів вежі 160-міліметрів під нахилами. Лоб корпусу був товщиною 200-міліметрів верх під кутом нахилу 45 градусів, а нижнього - 150-міліметрів. Таким чином, з'явився Лев-2 з дуже хорошим рівнем захисту. І грізний танк протидії.
  Ця машина задовольнила німецьке командування. І танк прориву виявився ефективним.
  Німці повели наступ, у центрі, в обхід Дніпра. Вони багато стріляли та бомбили. Для прориву було зосереджено багато гармат, у тому числі реактивної артилерії та газометів.
  Фюрер наказав: взяти Москву у сталеві кліщі. Одночасно активізувалися й японці. Вони використовували ліцензійні Пантери, які більш-менш були стерпними танками.
  У СРСР також були деякі зміни. Зокрема виробництво надважких КВ було згорнуто. Натомість ставка була зроблена на Т-34-85. Тобто колишній танк, але з більшою вежею та сильнішою гарматою. Лише КВ-3 поки що не знімався з виробництва. Цей танк із гарматою, яка пробивала непогано броню, був ще потрібен. Але з'явилася ідея розробити ІВ для бойових дій і більш практична з вежею вже. Але цей танк виник трохи пізніше, ніж у реальній історії. Поки що долали інерцію КВ. ІС-1 був із 85-міліметровою гарматою і мало відрізнявся від Т-34-85. Найбільш потужним належало зробити ІВ-2. Але озброєнням цього танка була поки що гармата в 107-міліметрів. Новий танк був легшим, ніж КВ-3, і компактнішим з двигуном у 520 кінських сил.
  Втім, була ідея встановити більш потужну 122-міліметра гармату. Але це знижувало скорострільність і запас снарядів. СРСР потребував винищувача танків, а чи не танку прориву. Оборонний характер війни диктував інші завдання. Тож йшла розробка ІС-3. Для цієї машини готували гармата колишнього калібру 107-міліметрів, але з більшою довжиною ствола, щоб підняти початкову швидкість снаряда до тисячі метрів за секунду.
  Тож танкобудування лише частково повторило реальну історію. А німці розчарувалися в "Маусі", і теж намагалися не робити машини надто важкими.
  Планувалося зробити "Пантеру"-3 простішу у виробництві, рухливу і краще захищену, ніж "Пантеру"-2, без значного збільшення ваги.
  А "Лев"-2 загалом військових влаштував, і поки що його особливо модернізувати не планувалося, крім встановлення потужнішого двигуна з нагнітачем.
  Бої показали, що фриці сильні. І їхня авіація пресує. З гвинтових літаків ТА-152 виявився дуже вдалою моделлю. Непоганий був і новий МЕ-309, хоча не все й виправдала надії ця машина, але її потужне озброєння та висока швидкість, звичайно ж, були плюсом.
  Поява радянського ЯК-3 у серії затрималася через брак якісного дюралю. ЛАГГ-5 був уже на момент своєї появи морально застарілим. А він ще тільки-но почав розроблятися. А МІГ-3 виявився невдалою моделлю.
  Тож у небі крити німців нічим. Лише ІЛ-2 відносно непогано себе зарекомендував, але дана машина все ж таки несла занадто багато втрат і була неважливою в льотних характеристиках. ПЕ-2 себе не надто виправдав і був складним в управлінні. У небі, звичайно, у СРСР виникли проблеми. І поки що їх не вдавалося вирішити. Наймасовішим винищувачем став ЯК-1, який спростили у виробництві та форсували двигун.
  Поки що робилася ставка на кількість і особливо не до розробок нових моделей.
  Так що в небі гітлерівці сильніші і кількістю і якістю і бомбять, де хочуть, а плюс ще й японці лютують.
  Також у німців з'явилися американські Б-29 досконаліші машини з дванадцятьма кулеметами та високою швидкістю. І Ю-488 теж досконаліші, і зі швидкістю 700 кілометрів на годину. Вони швидше за американські за рахунок меншої площі крила, і багато бомб несуть і потужніші двигуни. А є ще й "Арадо" реактивні бомбардувальники, яким немає рівних у швидкості та льотних характеристиках.
  Так що німці брали в небі вгору і просувалися суходолом. Ось уже впав Смоленськ та СРСР дуже туго.
  Тут їм на допомогу і прийшов Олег Рибаченко зі своєю командою та десантом влучників.
  Олег Рибаченко рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопця полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Августина рубаючи білих солдатів і танки, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають такні та білі бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиваєте танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що уб'є і слона, а танк тим більше.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наталя у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві.
  Августина у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Світлана у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті.
  Олег у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Зоя у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Августина шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Августина проспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана також у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших.
  І в голові у хлопця склалася поема, і він продовжив рубати фашистів, пишучи на ходу;
  Велич Батьківщини над планетою,
  Яка як смолоскип-світло горить...
  І героїзму подвиги оспівані,
  А наша дружба - міцний моноліт!
  
  Нехай славиться Земля моя свята,
  Ти в бурі гроз та полум'я перемог...
  Одна на світі, ти вважай така...
  Тебе дорожче у світі цьому немає!
  
  Побудуємо якщо треба комунізм ми,
  І дуже скоро полетимо на Марс.
  Розвіємо орди мерзенного фашизму -
  І буде просто найвищий клас!
  
  Батьківщина сяє і страждає,
  Але вірю, скоро світле століття прийде.
  Перемога буде у променистому травні,
  І сміливо ми вирушимо у похід!
  
  Ні Батьківщини прекрасніші, ніж Росія,
  Виблискує немов яскрава зірка.
  Ось зірки небо в оксамит оросили -
  Виповнилася велика мрія!
  
  Коли вступали дружно до піонерів,
  Я хлопчик клятву вірну давав...
  Щоб у світі всім живим прикладом,
  Що Батьківщина великий ідеал!
  
  Росія ти країна святого світу,
  Здатна світобудова підкорити.
  В ім'я Роду світлого кумира,
  Та перетворитися хижак мерзенний на дичину!
  
  Країна Вітчизни бурхлива свята,
  У ній Ісус Святий Господь...
  І Лада Богородиця золота -
  Подарує юність, щастя та любов!
  
  Любите ви Свагора хоробрим серцем,
  Який дав нам російським сильний меч...
  І відкриє в небо Лада дверцята,
  Щоб людині відразу не вмерти!
  
  Для нас настане рай такий великий,
  Всесвіт цвіте як бурхливий сад.
  Навал же зупинений, злий дикий,
  А ворог Росії ж викинутий у пекло!
  
  Вітчизна наша пампушка така,
  Я за неї борюся піонер.
  З багато подруга по снігу боса,
  Але хлопчик тільки на морозі заспівав!
  
  Ось "Тигр" вразив, жартома гранатів,
  Пантеру як гумкою крейда підтерла.
  Стріляю влучно я з автомата,
  Мій погляд і юний і завжди гострий!
  
  Ніхто мене повір, не залишить,
  Нас російських жеребців не приборкати.
  І правитиме Білий Бог на троні -
  І перемагати Росії хороброю рать!
  
  Ми зробимо свою країну красивішою,
  Вона як найпишніший у світі колір.
  Служіть витязі святої Росії,
  І буде снами правда і успіх!
  
  Але ось фашисти злісно наступають,
  Хоч зайняти Калугу та Москву...
  Здавалося, тріумфує злісний Каїн,
  Але Бог сказав: Принесу спасіння!
  
  На славу нашої матері Росії,
  Нехай буде мир, порядок, чистота...
  І стане новий цар великою місією,
  Нам треба шанувати слов'янського Христа!
  
  В ім'я Сонця та зірки Сварога,
  Ми світ порядок російський захистимо.
  На нас чекає зіркова дорога,
  І золотокрилий ангел-херувим!
  
  Хай буде у всесвіті незабаром щастя,
  Згуртуємо Вітчизну міцно на віки.
  І небо і земля у Всевишній владі,
  А буде у Ладі вірна мрія!
  
  Та піонер я разом із комсомолкою,
  Бився, захищаючи Москву...
  І хлопчик я такий повірте спритний,
  Що навіть "Лев" граючи, рознесу!
  
  Дівчата по снігу біжить боса,
  Миготять п'яти колір снігурів.
  Ти Лада мати моя як світло свята,
  І я орел не жалюгідний горобець!
  
  Так говорю я сміливо, агресивно -
  Бог не каліка, і прийде з мечем.
  І зробить Росію дуже сильною,
  Ми супостата в тріски розіб'ємо!
  
  Ось у чому Росія дуже навіть свята,
  Так це у виконанні мрії...
  В ім'я нашої армії солдата,
  Дівчата будуть найвищою красою!
  
  Ми не зігнемося під п'ятою нацизму,
  І вермахт хоробро перемагатимемо...
  І скільки було у ворога цинізму,
  Але цей іспит, ми здамо на п'ять!
  
  У Росії буде космос та квазари,
  Галактики граючи, підкоримо...
  Наносимо, руйнуючи всі удари-
  І буде новий світ світ!
  
  Усіх воскресить наука, вірю полеглих,
  Загиблий теж знаю, житиме...
  Билися ми раніше в сутичці рукопашної,
  А нині гіперплазмою всіх трощити!
  
  Всесвіт викине ураганом,
  І світобудова в щастя назавжди ...
  Ми будеш молодим і вічно п'яним,
  Будь-яка до виконання мрія!
  СКОБЕЛЄВ СУПЕРГЕНЕРАЛІСИМУС
  Ось, насправді, Михайло Скобелєв був полководцем великого таланту, що не поступається Суворову. А розкрився навіть раніше, ставши генералом армії у тридцять шість років. І його смерть від отрути призвела до передчасної втрати Росії великого полководницького таланту. Але допустимо лише кішка збила хвостом склянку з отрутою. І Скобелєв залишився живим. Як би надалі склалася б його кар'єра та доля Росії?
  Олександр Третій проводив політику експансії у Середній Азії. Йому, звичайно, теж хотілося стати завойовником яким був його батько Олександр Другий. Росія в умовах, коли її військами командував геніальний Скобелєв, діяла значно рішучіше. І не лише захопив південь Середньої Азії, а й північ Афганістану населений таджиками та узбеками.
  Британія пробувала поткнутись, але була розбита на суші.
  Побоюючись втратити всю Індію, англійці поспішили укласти мир з Росією, віддаючи Афганістан під контроль.
  Скобелєв отримав звання фельдмаршала. Піднявся в чинах та славі. Але якийсь час війни не було. Михайло Скобелєв сумував. Олександр Третій постраждав від аварії і незабаром помер. Микола Другий повернув експансію на Далекий Схід та Китай. Війни з китайцями були надто легкими.
  Але ось конфлікт з Японією, що спалахнув, виявився для вже немолодого Скобелєва як манна небесна. Нарешті у нього з'являлася можливість проявити себе.
  На морі російський флот діяв спочатку невдало. А після загибелі адмірала Макарова японці висадили десант і блокували Порт-Артур.
  Але Скобелєв рішуче і вміло діючи, обійшов японців, оточив їхні війська та знищив. Потім знищив війська біля Порт-Артура.
  Російська ескадра не зазнавала зайвих втрат. А два японські броненосці були потоплені.
  Потім прийшла після тривалого переходу Рождественського ескадра. Скобелєв тим часом захопив повністю Корею. І розбив та знищив усі сухопутні сили Японії.
  Розуміючи, що на морі теж у росіян вже перевагу японці запросили світу.
  Але Микола Другий вирішив завоювати Японію. Тим більше, адмірал Того теж загинув, і Росія на морі захопила перевагу. Настала висадка десанту. І геніальний Михайло Скобелєв, проявивши свої найкращі якості, розгромив японців вщент і полонив імператора Країни Вранішнього Сонця.
  Так царська Росія позбулася загрози на околиці своєї імперії та вічної війни на Далекому Сході. І, зрозуміло, це великий плюс. У імператора Миколи Другого з'явився новий титул: мікадо Японії, нові піддані і землі. А Скобелєв продовжив війну до Китаю. Царська Росія підкоряла піднебесну імперію.
  Росії напередодні майбутньої в не надто віддаленому майбутньому війни з Німеччиною та Австро-Угорщиною, потрібні були нові піддані і населення для набору солдатів. Китаю це і території і людські ресурси для царської держави. І стільки перемог. Скобелєв розбивав китайців граючи та приєднував їх до Росії. Йому було надано вперше з часів Суворова звання генералісімуса. І вручено перший історії Росії орден "Перемога", нагорода вища, ніж орден "Андрія Первозванного". У принципі, Скобелєв був досить молодий, щоб дожити і до першої світової війни. Будьонний, наприклад, прожив років дев'яносто, а маршал Соколовський взагалі понад сто років.
  А чому б і ні? І ось 1914 року Німеччина легковажно оголосила війну царської Росії. А за нею Австро-Угорщина та Туреччина. Михайло Скобелєв показав вкотре свою геніальність. Крім величезної кількості піхоти, в першу чергу з китайців, Росія мала і численні, легкі і дешеві, прості у виробництві танки, і найкраща і численна авіація у світі.
  Особливо грізні чотиримоторні бомбардувальники "Ілля Муромець" та "Святогор".
  І так вони обрушилися на Німеччину та Австро-Угорщину. Під командуванням геніального Михайла Скобелєва. Не дали шансів і за два місяці було взято Берлін, Відень та Стамбул.
  Михайло Скобелєв, виявився першим в історії людства полководцем, який отримав звання: Супергенераліссимус, і першим в історії Росії, який отримав орден "Ісуса Христа", вищий за "Андрія Первозванного".
  Таким чином, Михайло Скобелєв став найтитулованішим полководцем в історії планети Земля, найсвітлішим князем та герцогом. І це чудово і круто. Визначною виявилася людина.
  Росія набула могутності, забравши собі землі німців по Одер, і всю Османську імперію, і майже всю Австро-Угорщину.
  Таким чином, до великої висоти сягнув Михайло Скобелєв. І перевершив Наполеона та Суворова. У 1917 році це найбільший геній помер, і був похований у спеціальному мавзолеї, наче фараон.
  Царська Росія стала великою імперією ... Деякий час був період будівництв та стабільності. Але спалахнула депресія 1929 року. І в січні 1933 року царська армія оголосила війну США і почала вторгнення через Аляску.
  Америка та Канада воювали з Росією.
  Але російські війська більш організовані, численні та оснащені якіснішою технікою. Америка не мала шансів. І її разом із Канадою вибороли за вісім місяців.
  Микола Другий таким чином додав собі слави та землі Росії.
  Потім Гітлер приєднав до себе Австрію, а Муссоліні завоював Ефіопію. І вони почали готувати вторгнення до Франції. Спадкоємець Олексій помер 1937 року. А 1938-го помер і сам Микола другий у сімдесят років. І на престолі опинився онук царя, якому й шість років не було від народження.
  Це, звичайно, проблема для Росії.
  Але регентом став молодший брат царя Михайло Романов, якого старший поновив у правах регентства.
  Микола Другий загалом багато провів реформ. У тому числі узаконивши багатоженство - право мати чотири дружини. І це було круто.
  Цар Михайло та Гітлер у травні 1940 року розпочали війну з Францією та Британією. До них приєднався і Муссоліні.
  Звісно ж, шансів у Франції, Бельгії, Голландії та Британії не було.
  Росія захопила володіння союзників у Тихому Океані, Азії, Індії, Близькому Сході і більшу частину Африки. Німці швидко завоювали Францію, Бельгію та Голландію. Потім разом із Російським флотом висадилися у Британії та її підкорили. І встигли дещо прихопити в Африці, хай трохи. Росія завоювала найбільше. Італійці програли битву в Африці англійцям і майже нічого не придбали.
  Росія ще посилилася. Її міць стала майже безмежною. Але Адольф Гітлер із цим не хотів миритися.
  Після того, як Михайло помер у 1949 році, Гітлер напав на Росію. З ним разом був і Муссоліні, і Іспанський режим Франко, Португалія.
  Але сили були нерівними. Онук царя Миколи Другого Володимир Третій був досить дорослим, і вміло віддавав накази.
  Гітлер міг розраховувати лише на танки серії "Е" та дисколети. Але це дуже слабка міць. А в Росії переважна перевага може і якість.
  Африку німці втратили одразу. Потім російські війська захопили і Італію. Трохи пізніше відбувся штурм Берліна та Відня.
  І наступ, на Францію, та Іспанію з Португалією. Все йшло майже в одні ворота. Російська армія була набагато численніша і організованіша, ніж держави осі. І техніка була в неї досконаліша.
  Крім того, хвалені дисколети, хоч і формально невразливі, теж вести вогонь по російських військах не могли. І тому їх порівняно легко збивали.
  Так що Гітлер ну ніяк не досяг успіху. І було знищено. Пробував тікати до Аргентини. Але російські війська його й там наздогнали. Спіймали, Гітлера, побили та повісили...
  А царська Росія завоювала через кілька років та інші країни світу.
  Таким чином цар Володимир Третій встановив всесвітню гегемонію Росії.
  Люди перестали витрачати чинність на боротьбу один з одним. Ще 1948 року полетів перший російський космонавт у небо. А 1955 року, вже злітали на Місяць. А 1963 року на Марс. Венера була під людиною 1964 року. Меркурій за рік. Пізніше приземлилися на Плутон люди в 1980 році, коли на нього вступили космонавти.
  А в 2020 році розпочався перший політ міжзоряної експедиції до Сіріуса, навколо якого оберталися планети, придатні для проживання людини.
  Таким чином, випадковий фактор в історії: лише котячий хвіст, змінив долю людства на куди щасливішу. І особливо досягла успіху в цьому Росія.
  Олег Рибаченко з цього приводу написав цілу поему;
  Нехай славиться велика з країн,
  Свята, промениста Росія...
  Ви не йдете люди на обман,
  Царю Миколаю велика месія!
  
  Його не треба підло зраджувати,
  Царі стоять, повір у нас від Бога.
  Непереможна росіян вірно рати,
  В Ім'я солцезарного Сварога!
  
  Ми піонери витязі Землі,
  Дівчата, босоногі хлопчаки.
  В ім'я сонця, віри та мрії,
  Що скоро житимемо при комунізмі!
  
  Царі, звичайно, теж можуть бити,
  Але солодко повірте дівки батіг.
  Хоч життя тендітне як шовку нитку,
  Не може наша віра вмерти!
  
  Хвиля хлюпає солодка річка,
  Вона як оксамит мохом заросла...
  Ми будемо у світлі сонця на віки,
  І рветься щось бурхливо з весла!
  
  Ніхто не зможе росіян здолати,
  Вони сильні, і люті сповнені.
  Реве величезний, мамонт же ведмідь,
  Хто проти нас зовсім приречений!
  
  Не вірте Русь свята назавжди,
  І нею Білий наймудріший Бог...
  Прийде, повірте незабаром до нас гроші,
  І буде наймогутніший Рід!
  
  Не знає нашої сили ворог,
  Чи здатні ми пожежі здолати...
  І довбати так викину в п'ятак,
  Що ворог здатний тільки околіти!
  
  Велич безмежні мрії,
  Вона як Сонце просто прекрасна.
  Душі пориви чудової краси,
  Не будемо просто ми сумувати марно!
  
  Хто проти нас, той буде міцно битий,
  Росія це потужний знай кулак.
  Противник же вважай, зовсім розбитий,
  І отримав кісточками у п'ятак!
  
  Могутньою силою російські повні,
  Вони як повноводна річка.
  Всі наші витязі вважай орли,
  І Русь свята з нами назавжди!
  
  Ну що хлопчик будеш битися ти,
  У твоїх руках блищить найгостріший меч...
  А якщо треба російські хрести,
  Здібні, всіх ворогів напалмом спалити!
  
  У нас є сила, є і молодецтво знай,
  Всі ми здатні зробити та зв'язати...
  Наш Православний з російською Ладою цар,
  Будь-кого рознесе хто злісний тать!
  
  Дівчата люблять битися немов тигр,
  Вони по снігу мчати босоніж.
  Не треба нам повірте мерзенних ігор,
  А краще вріжемо гадам кулаком!
  
  У Росії дуже багато дівок є,
  Їхні п'ятки виблискують - дзеркала...
  Але зробимо противнику ми помсту,
  І буде з нами слава назавжди!
  
  Мріємо про перемоги нових ми,
  Щоб ворогів жартома долати...
  Ми найбільші орли,
  Чи не зможуть орди нас завоювати!
  
  Як буде, вірю скоро добре,
  Коли зламаємо Гітлеру хребет.
  Не стане росіянам важче,
  Ось героїзму подвиг знай оспіваний!
  
  Як добре в Росії житиме,
  У ній російський цар великий Миколай.
  І перетворитися хижак скоро на дичину,
  За це бійся і дерзай!
  
  Нехай поколінь тисяча пройде,
  Ми не забудемо подвиги царя.
  Перемог відкрили нескінченний рахунок,
  Виблискує яскраво червона зоря!
  
  Хай стане наша Русь такою з країн,
  В якій світло та російська земля...
  І нам доля така від Роду дано,
  Усі люди це дружна сім'я!
  
  Сварог прийде і мертвих воскресить,
  Ворогів Русі в баранячий ріг стисне...
  І ми піднімемо дуже міцний щит,
  І буде всім прекрасне життя!
  
  АМЕРИКА В АЛЬТЕРНАТИВНОМУ ВАРІАНТІ
  Америку часто дорікають у тому, що вона занадто потурала Гітлеру, і не вступили у війну, поки фашисти їм самим не оголосили. Та ще й японці раптово напали. Але сталося, що Америка взяла і влізла у війну сама. Оголосивши про це 20 квітня 1941 року, як у день народження Гітлера. А що? Хіба в реальній історії Обама не вліз у війну з ІДІЛ, не чекаючи на теракти проти США? А Буш-молодший узагалі здійснив агресію проти Іраку, напавши першим. Принаймні у Гітлера гріхів вистачало, щоб США йому війну оголосили. Та й Рузвельт, пішовши на третій термін, але слабкий здоров'ям мріяв про військову славу. Коротше кажучи, інший перебіг історії. Америка влізла у війну з Третім Рейхом першою. І звичайно це багато що змінило.
  Насамперед Гітлер воюючи з Югославією, вже відчував вагання з планом Барбаросса. Чи не пізно станеться напад на СРСР, і чи зуміють німці перемогти до зими? А тим більше осіннього бездоріжжя?
  Друге, чи не небезпечно відкривати другий фронту, маючи в тилу не тільки Британію, що виє, а й могутні США? Адже це не тільки велике населення, а й перша економіка у світі.
  Та й СРСР чи справді такий слабкий? А може, росіяни зможуть побити Вермахт, як побили Наполеона.
  Під час параду в Москві на 1 травня 1941 року німецькі представники запрошені Сталіним побачили нові танки. Зокрема КВ-2 з гарматами 152-міліметра, жахливий калібр для танка, Т-34, гусеничні БТ та масу літаків.
  Вони докладно доповіли про це Гітлеру. І того бажання нападати на СРСР ослабло. Тим більше маючи розвинену інтуїцію, Гітлер відчував, що тоталітарний СРСР, куди сильніший і небезпечніший супротивник саме через свій тоталітаризм, ніж західні демократії і особливо США.
  Тож народилася думка: якщо й йти на Росію, то з ресурсами британських колоній і підкоривши собі промислову міць Америки.
  Був, звичайно, ризик, що Сталін нападе і вдарить у тил. Але СРСР і Німеччина має пакт про ненапад, а США та Британія вже воюють.
  Крім того, Гітлер маючи звірине чуття, передбачав, що Сталін без приводу не нападе. І вирішив - бити ворогів частинами і другий фронт не відкривати. А навпаки спонукає Японію саму відкрити новий удар по ворогу.
  Гітлер захопив Кріт, як це було в реальній історії. І потім почав перекидати війська до Африки, посилюючи Роммеля. І це був сильний перебіг.
  Але не надто легко перекидати війська, коли така ситуація на морі, і тебе пресують з Мальти.
  Але у серпні 1941 року гітлерівці розгромили Мальту і висадили там десант. І це було крутим ходом. І досить ефективним.
  Проте не зовсім пішло на користь. Хоча й були здобутки. Роммель отримав додатково чотири танкові дивізії, і три моторизовані. І опанував Толбук.
  І почав великий поступ до Єгипту. Це розвивалося дуже і послідовно.
  Після взяття Олександрії чотири дівчата з екіпажу Герди їхали в танку та розмовляли.
  Герда білявка в бікіні, перша наїхала на Магду;
  - Якщо розібратися, то важко зрозуміти, чому стільки людей вірять у таку дику та антинаукову книгу як Біблія.
  Магда злякано пискнула, барабанячи босою ніжкою по броні:
  - Чому антинаукову?
  Герда охоче пояснила:
  - А тому! Ось, зокрема, креаціоністи дуже люблять чіплятися за фразу в книзі Іова, що повісив Бог Землю нема на чому. А коли в тій же книзі Йова говориться, що небеса мають твердість дзеркала, то ви цей вислів ігноруєте!
  Магда відзначила:
  - Ні! Це все залежить від тексту та контексту цієї цитати!
  Руда Шарлота відзначила:
  - Ось саме контекст, та історичне тло. Зокрема в оригіналі говориться, що Бог запечатав Землю нема на чому. А вираз запечатати, схоже зафіксувати. Отже, фраза запечатати означає жорстке фіксування на порожнечі.
  Христина додала:
  - Та й взагалі в Біблії написано, поставив Бог Землю на твердих засадах і не похитнеться вона повік.
  Герда додала з усмішкою:
  - А про кінці Землі в Біблії йдеться разів з десять. І це теж фігуральний вираз.
  Магда струснула золотою шевелюрою і пискнула:
  - Можливо!
  Герда заспівала, скелячи зуби:
  - Все неможливе можливе у нашому світі!
  Магда помітила, вискакувавши зубки:
  - Можливо все та все!
  Герда відзначила:
  - Взагалі є одна дурість, яку вселяють християни, що ніби Бог не має нікого відношення до зла на планеті Земля. Однак це теж саме якби імператор сказав, що він до розбою не має жодного відношення.
  Магда пискнула:
  - Це як?
  Шарлота з натиском відзначила:
  - А так вічно мучити в пеклі жорстоко. Уявіть собі, що мільярди людей страждають у геєнні вогняної та горять. Живцем горіти це дуже боляче.
  Магда погодилася:
  - Та боляче, але вони на це заслуговують!
  Герда логічно відзначила:
  - Святих немає! І людина не повинна бути святою! Бо непорочність - нудна!
  Христина зазначила:
  - Та в Одкровенні Іоанна написано, що людина нечиста не увійде Єрусалим. А хто без гріха, хто чистий перед Богом?
  Герда відзначила:
  - Для цього потрібна спокутна жертва Ісуса Христа.
  Магда хихікнула і відзначила:
  - Так це вірно! Ти правильно зрозуміла!
  Герда логічно додала:
  - Але ж люди, розіп'явши Христа, тільки примножили свої гріхи. Тобто люди вчинили лише додатковий злочин, розіп'явши Сина Божого. І, за ідеєю, Бог повинен їх не пробачити, а взагалі остаточно проклясти! Хіба не так?
  Христина додала:
  - Та й рай у Християнстві не привабливий. Це фактично золота клітка. Якщо там взагалі не буде гріха, то це означає такі жорсткі правила та дисципліну, що Сталінський ГУЛАГ на цьому тлі видасться санаторієм!
  Герда заспівала з посмішкою:
  - А в нашому санаторії, рідному профілакторії тепло, світло, і мухи не кусають!
  Шарлота відзначила з усмішкою:
  - А справді, критерії порятунку дуже розпливчасті. Ніхто не знає у Християнстві, хто спасеться. Ніхто не може бути впевненим у порятунку. А як рятуються - справами чи вірою? Тут також є суперечки, і безліч протиріч.
  Магда відповіла, не надто впевнено:
  - Вірою! А це вже наслідок віри!
  Герда застукала босою ногою і відзначила:
  - Ну ну! Адже сказано що й біси вірують і тремтять!
  Шарлота відзначила зі смішком:
  - Нехай вірують, і Христу кланялися. Тож можна сказати - Бог і Сатана заразом!
  Христина додали зі смішком:
  - А хто більше людей у Біблії вбив? Бог чи Сатана?
  Магда зітхнувши відповіла:
  - Це спірне питання. Але якщо його перевести в іншу площину: хто більше врятував людей?
  Христина засміялася і зазначила:
  - Не велика радість отримати, спасіння, заради стерильного раю, в якому нема гріха!
  Магда відзначила:
  - Але краще, ніж горіти у вічному вогні. Уявляєте як це боляче!
  Герда погодилася з цим:
  - Та дуже боляче! І неправильно людей так мучити!
  Христина логічно наголосила:
  - Вчення про вічні пекельні муки - це марення! Справді, навіть самого злого ворога, я б не стала катувати вічно, хоча б тому, що мені це набридло б і було б нецікаво!
  Шарлотта сердито помітила:
  - І взагалі, що за релігія, яка вчить, що всі люди тварини і козли чи вівці! Така релігія не має права на існування!
  Герда сердито відзначила, тупнувши босою ніжкою:
  - Може, я буду козою, але вівцею ніколи!
  Магда хихікнула і відзначила:
  - Мені теж бути вівцею не подобається!
  Христина свиснула:
  - Полундра! Все нагору!
  Герда стукнула босою ніжкою і відповіла:
  - Усіх дівчат нагору!
  І дівчата вступили у бій із англійцями. Стали їх трощити...
  Магда постріла з гармати, навівши її босою ніжкою, розбила англійську гармату і проворкувала:
  - Ні, не буду я вівцею покірною! Краще стану дівчинкою крутою!
  Шарлота відзначила з усмішкою:
  - У Біблії багато безглуздя. Тим більше набагато краще, щоб наш світ і далі розвивався, і ми летіли вище до зірок, проводячи космічну експансію!
  Руда дівчина натиснула голою п'ятою на гачок, посилаючи черговий снаряд.
  Німці без зайвих проблем змогли перемогти англійців та колоніальні війська у Єгипті. Вони це зробили круто та жваво. У них тепер набагато більше сили, ніж раніше. Після цього талановитий Роммель зумів захопити родовища нафти в Іраку та Кувейті відразу, не давши їх зруйнувати. А Суецький канал був перетнутий миттєво.
  Гітлерівці здобули собі і нафту, і арабські дивізії. Потім, не роблячи довгої паузи, захопили і Іран, і далі Індію.
  Японія атакувала американців у Перу-Харбор і здобула там переконливу перемогу. Крім того, самураї змогли потопити і авіаносці США.
  Гітлер час не втрачав. Після жорсткого ультиматуму Франка той погодився пропустити німецькі війська до Гібралтару. Штурм пройшов успішно. Німці використовували важку артилерію та штурмовики Ю-87. І завдали поразки Британії. Після чого їхні війська без проблем стали найкоротшою відстанню прибувати до Африки. Спочатку зайняли Марокко. Отто Скорелі полонив де Голля. А потім і дійшли до Нігерії. Взимку сорок першого та сорок другого року німці зайняли значну частину Африки.
  А також захопили Індію. У них під контролем виявились суттєві ресурси. Англійці поступалися гітлерівцям і числом та організованістю, і бойовим духом військ. Ті сто п'ятдесят дивізій, які Гітлер планував рушити на СРСР, пішли до Африки та Азії. І це виявилося розумним кроком.
  Так фашисти могли отримати ласі шматки, долаючи куди слабший опір. А місцевість фашистам не завада.
  У Британії німці бачили головного ворога. І штампували літаки та нові види озброєнь. Випуск техніки швидко зростав, особливо з призначенням нового імперського міністра озброєнь та боєприпасів Шпеєра. Ця людина була талановитою та енергійною.
  Сорок другий рік пройшов у бомбардуваннях Британії та повітряній та підводній війні зі США. Японія перемогла під Мідвей. На цей раз усунення термінів війни призвело до того, що секретні коди не потрапили до рук американців. І бойові дії йшли для самураїв набагато успішніше.
  Америка не так активно бомбила Третій Рейх і гітлерівці дуже швидко будували нові заводи та використовували раб силу колонії.
  Африку в сорок другому році було остаточно захоплено гітлерівцям.
  А це і сировина та робоча сила.
  Побоювання, що Сталін атакує зі сходу, змушувало фриців розробляти нові види озброєнь і в танкобудуванні. У сорок другому році з'явився досить успішний "Тигр". Але в Африці його застосовувати незручно. А також трохи пізніше "Пантера".
  Сталін, звичайно ж, думав про визвольний похід на Європу. Особливо поки що не впала Британія. Але війна з фінами зробила вождя невпевненим. І він спочатку хотів доукомплектувати двадцять нових механізованих корпусів, для чого було потрібно шістнадцять тисяч нових танків. У другу половину сорок першого року було випущено понад дві і половиною тисяч нових танків.
  У серію надійшли КВ-3 вагою шістдесят вісім тонн, і трохи пізніше КВ-5 вагою сто тонн. У першу половину сорок другого року було випущено понад три тисячі нових танків. З усіх проектів КВ-4, Сталін обрав найважчий вагою сто вісім тонн, і товщиною броні сто вісімдесят сантиметрів чола.
  Але це вождеві здалося мало. Він наказав сформувати двадцять механізованих корпусів виключно з новітніх середніх та важких танків, для чого потрібно вже тридцять дві тисячі машин. А застарілі розосередити по окремих дивізіях. Загальна кількість танкових дивізій було визначено сто двадцять. По п'ятсот танків у кожній. І в такий спосіб Сталін хотів довести загальну кількість танків СРСР до шістдесяти тисяч. І лише після цього можливо ризикнути вирушити в похід на Європу.
  Але й Гітлер часу не гаяв. Окрім "Пантери" та "Тигра" з Третьим Рейхом з'явився і танк "Лев", який до цього був лише проектним. У реальній історії танку "Лев" завадили з'явиться й нестача ресурсів та важкі бомбардування Третього Рейху. Але цього разу з ресурсами у німців краще.
  А нова 105-міліметрова гармата з початковою швидкість снаряда в 1000-метрів в секунду дуже непогано, для боротьби з важкими радянськими танками.
  Ішла запекла повітряна битва за Британію. Тут німці випускали нові літаки у великих і дедалі більших кількостях. Але головним козирем стали їхні льотчики. Так як пілотів не вистачало, все більш активно залучали до повітряного флоту жінок. Особливо прославилися льотчиці Альбіна та Альвіна, які стали грізними асами.
  Німці формували безліч іноземних дивізій. Їхні війська дійшли до кордонів Бірми, де вони з'єдналися з японцями, і всі Чорний континент взяли під контроль. І будували ударними темпами заводи.
  Багато німецьких асів здобули славу, але найкращим став Марсель. У червні 1942 року він перевищив рахунок у сто п'ятдесят збитих літаків і отримав високу нагороду Третього Рейху: лицарський хрест діамантового хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами. А через половину року перевищив триста збитих машин, за що був нагороджений новою нагородою: лицарський хрест залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діамантами.
  Німці помітно додали сили. Їхні війська вели успішну підводну війну.
  Сила фашистських субмарин зростала, як і числом, і якістю. Там були свої герої. У штурмовій авіації відзначився Рудель. Він потопив англійський лінкор "Вікторія", за що був щедро нагороджений фюрером.
  Сталін теж не сидів, склавши руки. СРСР нарощував свій потенціал. Третя п'ятирічка була перевиконана. І виробництво подвоїлося. Сталін вимагав у четвертій п'ятирічці зберегти темп та подвоїти виробництво.
  У першій половині сорок третього року СРСР випустив понад чотири половини тисяч важких танків. Особливо збільшивши відсоток КВ 4 та КВ 5.
  Гітлерівці також збільшували випуск озброєнь. Зокрема раніше з'явився "Тигр"-2. Він мав 88-міліметрову гармату, яка з більшою довжиною ствола могла пробити радянські КВ з дистанції бою, але при цьому машина була не така важка, як "Лев", що важив дев'яносто тонн. І що суттєво його гармата більш швидкострільна та з великим запасом снарядів.
  Німці пресували англійців та американців у повітрі. Після поразок на морі США ослабли і не там могли бомбити Третій Рейх. І це дозволяло швидше німцям штампувати зброю. Зокрема, з'явився і "Маус". Але його величезна вага в 188 тонн ускладнювало бойове використання. Хоча захист і був на висоті з усіх ракурсів.
  У першу половину сорок третього року німці збільшили випуск підводних човнів і топили кораблів більше, ніж Британія та США будували. І ось фюрер вирішив, що настав сприятливий момент для висаджування на Британію.
  І ось у серпні 1943 року пройшла висадка десанту. Командував нею Майнштейн. Фашисти були сильні, і дуже сильні танки. У небі боровся МЕ-309, який показав себе дуже небезпечним літаком. У нього на висоті і швидкість, і озброєння: три авіаційні гармати 30-міліметрів і чотири кулемети.
  Висаджування проходило успішно. Американці майже допомагали англійцям. Ситуацію посилило те, що частина Британії хотіла союзу з німцями проти Росії.
  Фріци висаджувалися з різних боків, у тому числі частина їх військ прибула з Норвегії. Також фашисти використовували під час висадки підводні танки, і щось дуже круте.
  Зрада частини англійських генералів також допомогла Третьому Рейху захопити метрополію за тиждень.
  Так Лондон упав, а Черчілль утік до Канади.
  СРСР у другу половину сорок третього року випусти понад п'ять тисяч нових танків.
  Але Третій Рейх теж збільшив свій потенціал. У серію надійшла "Пантера"-2 з потужнішим озброєнням і краще захищена. Багато було і звичайних "Пантер".
  Перед Гітлером стала дилема: продовжувати війну з Америкою чи йти на СРСР? У грудні провели операцію "Ікар" та захопили Ісландії. Таким чином, убезпечивши себе від американських бомбардувань.
  Однак, США далеко і відокремлені океаном. А тебе під боком Сталін? Посилати війська за океан занадто ризиковано і важко технічно.
  І Гітлер приймає рішення в сорок четвертому році, разом із Японією напасти на СРСР.
  Сталін також готується до битви. Робочий день у СРСР збільшено до десятої години. Випуск нових танків за перше півріччя сягає семи тисяч. З'явився і більший КВ-6. Його вага досягла рекордних двохсот двадцяти тонн, і дві гармати - одна калібру 203-міліметра.
  З'явилася й Т-34-85. Найбільш потужний різновид тридцятьчетвірки.
  Німці також не сидять на місці. "Лев"-2 був зроблений найсучаснішою модифікацією. Башта зміщена назад, а двигун і трансмісія розташовані попереду разом і впоперек. А коробка на самому двигуні. І це так ущільнило компонування, що дозволило при колишній вазі зробити броню набагато товще, особливо по бортах. І гармата стала більш швидкострільною. "Тигр"-2 отримав потужніший двигун і вузьку вежу, від чого навіть став трохи легше і краще захищеним, але з хорошими ходовими якостями. А замість "Мауса", до серії надійшов Е-100, легший, рухливіший і краще захищений танк.
  Основним танком Третього Рейху стала "Пантера"-2 із 88-міліметровою гарматою. Ця машина була сильнішою, ніж наймасовіша радянська тридцятьчетвірка.
  Але поки що фашисти поступалися числом танком. Натомість у них реактивна авіація, якої поки що немає у СРСР.
  Головне у фюрера переважна перевага у піхоті. Стільки солдатів, як у Третього Рейху набрати в СРСР, неможливо - не вистачає населення.
  Літаків також Третій Рейх наштампував більше і вони мабуть і краще.
  А льотчики мають значно більше військового досвіду.
  Тож сили нерівні. В авіації та піхоті, Третій Рейх має перевагу. Плюс ще й японський фронт.
  Сталін зібрав дванадцять мільйонів солдатів, їх дев'ять на західному фронті, інші проти Японії. Гітлер проти СРСР зосередив двадцять переважно з іноземних дивізій. З урахуванням застарілих моделей СРСР була перевага в танках. Але якщо брати важкі та середні за рахунок швидкого збільшення випуску, німці вже наздоганяли СРСР. Та й їхні машини середнього рівня були потужнішими та важчими.
  В артилерії приблизні паритет, але гітлерівські гармати мали більший калібр. Плюс ще й Японія.
  В авіації німці мали номінальний паритет у півтора рази. Але реально і більше, тому що в СРСР не вистачало льотчиків. Та й нових літаків у Третього Рейху більше, включаючи реактивну авіацію.
  Усі співвідношення сил над користь СРСР. А ще й Японія висить на хвості.
  Щоправда, у німців багато піхоти іноземної, але більше дивізій кадрових і мають бойовий досвід. Як втім, і японці.
  Втім, головна проблема Червоної Армії недостатньо навчені, вони обороняться. Щоправда, лінію зміцнення Молотова добудували. Все ж таки ще цілих три роки в порівнянні з реальною історії було фори. І відновили лінію Сталіна.
  Але треба вміти правильно командувати в обороні. Сталін вирішив все ж таки оборонятися. Не хотілося бути агресором. У СРСР начебто багато гармат, є й реактивна артилерія, але все-таки не дуже підходить для оборони.
  Льотчик Марсель став живою легендою. У реальній історії він випадково розбився влітку сорок другого року. Але тут трохи змістилися події і цієї випадковості не сталося.
  Після того, як він довів рахунок до п'ятисот літаків, був нагороджений великим хрестом Залізного хреста. І це почесно. Нині він націлився на СРСР.
  У Гітлера зібрано дивізій набагато більше, ніж у сорок першому році. І він розраховує взяти нагору. Але Сталін, звичайно ж, має свої козирі. Наприклад, багато річок і смуги оборони.
  І ось напад відбувся 22 червня 1941 року. Воно йшло великими силами, і за всіма трьома напрямками. Гітлерівці дуже розраховували, що знищать СРСР до зими, великими масами піхоти.
  Спочатку їм справді сприяв успіх. Лінія Молотова була прорвана. Але лінія Сталіна трималася дещо міцніше. Гітлерівці вже в перші дні зазнали великих втрат у піхоті.
  Втім, їхні танки також не ідеальні. Часто ламалися, особливо тяжкі. Але й КВ радянської серії також виявили свою ненадійність. Практика битв показала, що монстри це для війни велика тягар.
  Т-34-76 і Т-34-85 виявилися набагато практичнішими. Хоча їхні гармати недостатньо сильні.
  Бої показали також, що радянські командири не надто вмілі в обороні, але швидко навчаються.
  З'явилися перші герої. Ось льотчиця Анастасія Відьмакова, що вже відрізнялася під час іспанської компанії, і тепер впевнено набирала рахунки.
  Їй вручив зірку героя за перші двадцять п'ять збитих німецьких літаків.
  Сама молода жінка билася в бікіні та босоніж, через що й у неї були феноменальні результати.
  Анастасія билася на пару з юною Акуліною Орловою, і обидві дівчата дуже гарні та бойові.
  Анастасія збила німецьку машину натисканням босої ніжки на педаль, і перевіряла:
  - Слава часом комунізму! Ні, не буде ворогів цинізму!
  Акуліна теж збила німецький літак, використовуючи босі пальчики ніжок і погодилася:
  - Комунізм прекрасний, лик дівчат небезпечний!
  Дівчата тут постаралися і дуже активно пресували ворогів. І такі бойові красуні.
  Німців вдалося пригальмувати лише на Дніпрі. Японці змогли захопити майже все Примор'я і відрізати Владивосток.
  Ситуація склалася напружена. Бліцкриг не вдався. І фюрер вирішив розпочати повітряний наступ, користуючись перевагою в авіації.
  Сталін же став у жорстку оборону. Але сили були нерівними. Німці пресували дедалі активніше. І Туреччина вступила у війну. Взимку фашисти стали наступати в Середній Азії. І там захопили Туркменістан, Таджикистан та частину Узбекистану. Сталін кинув туди додаткові сили. Сорок п'ятого року у німців з'явився танк Е-50. Він був вагою з "Пантеру"-2, але з більш досконалою гарматою, низьким силуетом і товстою бронею під великими нахилами. І в результаті чого машина спрацювала дуже непогано.
  Німці розпочали новий наступ в обхід Дніпра та взяли Смоленськ, блокували разом із фінами Ленінград. А влітку навіть підійшли до Москви, де було зупинено на Можайській лінії оборони. Тоді Гітлер наказав повернути на південь. І фашисти захопили Донбас і багато інших земель.
  СРСР тріщав по швах. Його людські ресурси швидко спадали у війні на два фронти.
  Сталін, у умовах розуміючи безнадійність ситуації, запропонував світ будь-яких умовах.
  Гітлер погодився, за умови, якщо йому віддадуть Прибалтику, Україну, Білорусь, Кавказ і далі кордон по Волзі, землі вздовж Москви, а також Карелію і Ленінград аж до Астрахані, і все те, що вже німці захопили в Середній Азії. А там вони вже увійшли до Казахстану.
  Японія також отримала у Сибіру свої шматки.
  Сталін погодився на це, тож у цьому був єдиний шанс врятувати СРСР і утримати Москву.
  Плюс ще потрібно було платити Третьому Рейху репарації протягом дев'яноста дев'яти років. І що дуже принизливо. І золотий запас СРСР вивезли до Німеччини.
  Росія багато втратила, але змогла хоч частково зберегтися. А Гітлер стурбований Маххентівським проектом вирішив все ж таки покінчити зі США.
  У грудні 1945 року було підписано мирний договір із СРСР. І тепер гітлерівці повернули обличчя до США.
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Америка справді намагалася створити атомну бомбу, але робота у неї йшла повільно. Навесні 1946 року фашисти розпочали висадку у Гренландії та на Кубі.
  А частину їхніх сил було перекинуто до Аргентини. На Кубі місцеве населення підтримало німецькі війська і висадка пройшла успішно. Фріці та японці стали стискати кільце. Вони просувалися Латинською Америкою. Бразилія вступила у війну за Третього Рейху. Ситуація ускладнилася.
  Влітку бої розгорнулися за Канаду, де фриці намагалися створити плацдарм.
  Герда та її екіпаж билися на Е-50 у покращеній модифікації. Машина була вагою шістдесят п'ять тонн. У неї гармата калібру 105-міліметрів на 100 ЕЛ довжина ствола.
  Лобова броня - 250-міліметрів, а бортова - 170-міліметрів. Цей танк мав двигун у 1500 кінських сил та відмінні ходові якості.
  Тож американцям протиставити цьому нічого. Застарілий, хоч і масовий "Шерман", годився лише на те, щоб німецькі танкові аси за рахунок його набирали рахунки. "Першинг" німого краще, але його гармата все-таки слабка проти Е-50 поліпшеного планування. І лише "Надпершинг", не надто масовий танк, мав шанс пробити в борт і поблизу танк, в якому їхала Герда та її екіпаж.
  Дівчина з Третього Рейху стрільнула натиснувши босими пальчиками ніжок на кнопку джойстика, вразивши американський танк і проворкувала:
  - Я є дівка класу супер!
  Шарлота теж вистрілила по американських танках і погодилася:
  - І ще ти рівень гіпер!
  Христина знову вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок машиною янкі і пискнула:
  - Це стратегія великої гри!
  Магда теж пальнула за допомогою босих пальчиків витончених ніг і відзначила:
  - Ви б краще за дівчину про Бога поговорили!
  Герда знову вистрілила, використовуючи голу п'яту і відзначила:
  - Якщо розібратися, то Біблія нам не потрібна. Ми арійці, а чи не євреї. І нам не варто опускатися до рівня овець чи козлів!
  Христина енергійно кивнула, надіславши босими пальцями ніжок, черговий снаряд:
  - Звісно ж, не варто! Тим більше в Біблії ягня пастиме врятовані народи жезлом залізним. А нам що таке щастя потрібне?
  Магда сердито відповіла:
  - А ви що хочете в генну вогняну?
  Шарлота розсміялася і відповіла, пальнувши по американцях за допомогою босих пальчиків ніжок:
  - Можна, що й страшніше придумати, ніж вогонь! І що інквізитори, що спалюють на багаттях відьом - тривіально садисти!
  Магда рішуче заявила, натиснувши на кнопку джойстика голою п'ятою:
  - Це дуже жорстоко! І вони не мають віри!
  Герда рознесла американську гармату і відзначила:
  - А в кого справжня віра є?
  Магда зітхнувши відповіла:
  - Таких людей дуже мало!
  І знову пальнула за допомогою босих пальчиків точених ніжок.
  Та дівчата тут і у дискусіях сильні. І можуть багато показати і підморгнути своїми сапфіровими очима.
  А війна йде. І у небі відбуваються битви. Альбіна та Альвіна набирають рахунки і багато вже літаків особисто збили.
  І їхня агресивність не знає кордонів.
  Альбіна, використовуючи босі пальчики ніжок, надіслала забійний подарунок смерті і прочирикала:
  - Слава любові Христа!
  Альвіна теж використовуючи босі пальчики ніжок, зрізала американську машину і додала:
  - Що повітряна та чиста!
  І дівчата знову дали черги, збиваючи літаки США.
  Але це війна, як війна. Ось уже влітку частину Канади захопили. А за нею і осінь минула.
  Німці штурмом опанували Торонто. Вони діють енергійно. У них і танки, і автомати кращі за американські будуть. З'явився у фриців та Тигр-3. Машина Еволюція Е-75. Теж потужна: лобова броня триста міліметрів бортова двісті. А гармата 128-міліметрів завдовжки ствола 100 ЕЛ. І такий танк показав себе непогано. Хоча й надмірна сила.
  Фріци просувалися і брали місто за містом.
  Взимку вони вже виступили з півночі на американську територію. І там ламали запеклий опір янкі.
  Шансів у Америки не було. А створити атомну бомбу не виходило.
  Америку бомби важкі та-400. Ще потужніші ТА-500, які руйнували голод та військові об'єкти.
  До весни вже захопили німці Канаду цілком і частину США. А за саму весну взяли Філадельфію та багато іншої території.
  Більше третини США та Аляска виявилися захопленими. І Мексику теж американські та японські війська підкорили.
  Влітку наступ гітлерівців продовжився. І шанси США танули просто на очах.
  Торішнього серпня фашисти розпочали штурму Нью-Йорка. У боях брали участь літаючі тарілки.
  Ось однією з них боролися Єва та Агата. Дві гарні дівчата у бікіні керували потужною машиною.
  Вона обтікалася ламінарним струменем і була невразливою для стрілецької зброї. А самі дівчата використовували при стрільбі теплові промені.
  Єва натиснула босими пальчиками ніжок на кнопку джойстика, викидаючи теплові промені, запалюючи ворогів, немов полум'ям і перевіряла:
  - Слава Третьому Рейху!
  Агата ведучи вогонь за допомогою босих пальчиків ніжок, теж проворкувала на всю горлянку:
  - Хай буде наша перемога!
  Дівчина вкрай бойова та красива. І як лупе з лазера по ворогам.
  І теплові промені розплавлять черговий американський танк.
  А на суші атакує Герда. Теж бойове дівчисько.
  І ось вона та її екіпаж уже у самому центрі. І від танкової вежі відскакують снаряди. І самі дівчата як вріжуть до янкі. І розірвуть цілу хмару народу та з усією агресією, діють. Війниці такі жваві та хорти, з босими точеними ніжками.
  Навіть співають, скелячи зубки. Ось це бойові красуні Третього Рейху. І стріляють досить влучно. І пробивають ворогів, наче голки олією наскрізь.
  Ось уже й Нью-Йорк упав. США капітулюють та їхні війська здаються.
  Так перегорнуто ще одну сторінку історії. Начебто б перемога ... Але Гітлер захоплює через деякий час і Латинську Америку.
  А 20 квітня 1953 року починає і війну з Японією та її колоніями. Сили Третього Рейху мають перевагу у техніці.
  І наступають, використовуючи потужну зброю. У тому числі невразливі літаючі тарілки.
  Альбіна та Альвіна борються на дисколіті. Вони дівчата бойові, та кажуть ще якісь. І босими пальчиками ніжок натискають на кнопки джойстика.
  Ось вони настають спалюють японські війська.
  Теплові промені летять немов килим. І дівчата сміються собі. І трясуть грудьми з червоними сосками.
  Альбіна навіть заспівала:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніхто не переможе!
  І голою п'ятою натиснула на кнопки джойстика, вражаючи супротивників. Така вона дівчина, народжена від вовчиці.
  Альвіна теж босими пальчиками ніжок тисне на кнопки джойстика, і верещить:
  - За мою космічну силу, президента-колгоспника заженемо в могилу!
  І підморгне подрузі!
  Та воїнки дуже спритні і стрімкі, мов блискавки. У них горить справжня пожежа.
  Альбіна націлюється за допомогою босої ніжки і запускає тепловий промінь. Спалює противників і пищить:
  - За мої великі перемоги!
  Та дівчата тут найвищої ланки та класу. Вони можуть таке, що іншим не під силу. І трощать японців, з шаленою енергією вовчиць.
  Але не тільки німці та інша іноземна рать вбиває самураїв.
  СРСР, яким зараз командує Берія, також вступив у війну. Тут, до речі, Сталін засмучений поразкою з Третім Рейхом помер раніше у березні 1951 року. І Берія встиг захопити владу. І тепер навіть зміцнившись він в одній упряжці з Гітлером.
  І вони атакують самураїв разом.
  І екіпаж Єлизавети бореться з японцями у Примор'ї. Дівчина дуже бойова та активна.
  Вони, звичайно босоніж і в бікіні борються. І молотять самураїв, з ентузіазмом.
  При цьому ще співаючи;
  - І знову продовжується бій,
  І серцю тривожно у грудях...
  І Ленін такий молодий,
  І юний жовтень попереду!
  І ось Єлизавета стріляє, використовуючи босі пальчики ніжок, з гармати танка Т-54 японською машиною і її пробиває на смерть.
  Після чого проворкувала:
  - Слава епосі комунізму!
  Катерина теж лупнула по ворогу, використовуючи пальчики голих ніжок. Пробила танк самураїв і агресивно відзначила:
  - Немає славнішої країни, ніж наша!
  Олена вистрілила у супротивника і проворкувала:
  - Чи буде ера комунізму на Землі!
  Єфрасія теж використовуючи босі пальчики ніжок, лупнула і перевіряла:
  - Смерть поганому президенту-сатану!
  Войовниці тут треба сказати найвищого та бойового класу.
  А в небі Анастасія Відьмакова та Акуліна Орлова набирають рахунки.
  Анастасія збила японський винищувач і заспівала:
  - А в небі літають дівчата босі!
  Акуліна зрізуючи самураїв, за допомогою голих ніжок, прочирикала:
  - Крута стихія! Крута стихія!
  Війниці грають м'язами преса. Вони в повному порядку та війну здатні виграти жартома.
  Анастасія, збиваючи черговий літак, взяла та проворкувала:
  - Буде круте захоплення ворогів та їхній розгром!
  Акуліна з цим погодилася, збиваючи супротивника за допомогою босих пальчиків ніжок:
  - Тотальний влаштуємо розгром!
  Японців запресували...
  Ось у бою бере участь, і радянський танк ЛП-10, на якому борються дівчата з екіпажу Оленки.
  І вони б'ються на великій машині зі 130-міліметровою гарматою.
  Оленка стріляє за допомогою босих пальчиків ніжок і цвірінькає:
  - Оце слава комунізму!
  Анюта теж лупнула по супротивнику. Вразила ворога і пискнула:
  - В ім'я нових ідей!
  І теж голою п'ятою шльопнула.
  Алла натиснула на кнопку джойстика за допомогою червоного соска. Вразила самураїв і в'янула:
  - За велич країни!
  Марія ведучи вогонь по ворога, пропищала:
  - За єдність росіян у всьому світі!
  І теж використала полуничний сосок для стрілянини.
  І Олімпіада як уріже по ворогу. Рознесе масу бійців і прочирикає:
  - За Русь найсвятішу у світі!
  І теж голою п'ятою піддасть по ворогові.
  Дівчата треба сказати надзвичайно лихі. І в них колосальна крутість.
  Звичайно, Японії проти такого натиску не встояти.
  Тим більше що фриці застосували і ядерну зброю. Що взагалі виявилося шоком.
  Війна закінчилася за півроку.
  СРСР повернув собі раніше втрачені землі, а Третій Рейхи підкорив самураїв та всі їхні колонії.
  Що ж знову коротка мирна пауза? Німці перетравлювали володіння. І готувались до світового панування.
  20 квітня 1957 року Гітлер атакував і СРСР, у якому був правителем Берія. І його наступ виявився дуже кривавим.
  Сили очевидно нерівні. І кордон недалеко від Москви.
  Але Олег Рибаченко та десант влучок на місці і готовий з фашистами битися.
  І б'ється і дикою люттю.
  А заразом із ним і вічна дівчинка Маргарита Коршунова та команда дівчат-відьом.
  Олег Рибаченко рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопця полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Августина рубаючи білих солдатів і танки, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають такні та білі бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиваєте танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що уб'є і слона, а танк тим більше.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Начитає співати цілу баладу, пишучи її прямо на ходу;
  Славитися Росія ти країна свята,
  У ній будь-яка дитина - воїн із ясел...
  Дівчина стріляє - горда боса,
  Вона ж орлиця, а не горобець!
  
  Присвяти Вітчизні - воїн хоробрий серце,
  Нехай країна порад пишна цвіте...
  Відкриємо в космос ми хлопці дверцята,
  І перемогам вірним ми відкриємо рахунок!
  
  Нехай росте Росія, пишна, крута,
  Епоха комунізму вірю, настає...
  Дівчина красива, струнка, боса,
  І злітає хвацько, швидкий літак!
  
  Не любите люди, дурості та вульгарність,
  Обіцяйте вірно, Господеві служити...
  Та часом хоробрим бути зовсім непросто,
  Перетворитися теж і мисливець на дичину!
  
  Я ось піонером став пацан зелений,
  Саме в пекло перейшов боєць.
  Розквітають пишно, немов сонце клени,
  А Рід всемогутній наш святий Отець!
  
  Я б'юся з фашизмом, хлопчик босоногий,
  Червона, міцно краватка до шиї прив'язала...
  І шумлять так бурхливо це видно клени,
  І тому Боже світлий ідеал!
  
  Сталін наш прапор кольору немов троянда,
  Ми б'ємося з фрицям, з люттю завжди...
  Буде дуже круто, босоніж з морозу,
  І настане бурхлива, пишна весна!
  
  Дівчата красуні-комсомолки,
  Немов вогнезорі квіти.
  Голосочок босоніжок дзвінки,
  Буде радість - щастя та мрії!
  
  Не давайте постраждати невинно,
  Щоб було щастя назавжди...
  Був час старовини билиною,
  А тепер є юність - суєта!
  
  Не дозволимо Гітлеру піднятися,
  З нами найкращий у світі Білий Бог...
  Росіяни завжди вміли битися -
  Щоб фюрер біснуватий здох!
  
  Влада Росії буде, знаю вічною,
  Нас у вузді ворогам не втримати.
  Фріці ж зовсім нелюдські,
  І здатні лише вбивати!
  
  Але б'ються хоробро піонери,
  Хлопчики ми Батьківщини сини...
  І покажемо доблесті приклади,
  Нашої променистої країни!
  
  Комсомол відважних, дуже любить,
  Найсміливіших у кольорі бійців...
  Що нас хлопці теж губить.
  Заради найхоробріших знай бійців!
  
  Піднімайте витязі прапора,
  Ми велич збережемо країни.
  Піонер будь серцем загартованим,
  Заради вічної на Русі весни!
  
  Комунізм зможе втриматися,
  Зробить Росію вище за всіх ...
  Будемо до кінця з ворогом боротися,
  З нами слава, віра та успіх!
  
  Найбільшої матері-Росії,
  Зможемо світ-порядок показати...
  Стануть люди на Землі щасливішими,
  І дістанемо, твердо знаю п'ять!
  
  Нас ніхто зовсім не зупинить,
  Нас вороги не зможуть перемогти...
  Буде доброта панувати на троні,
  Хоч тендітна та життя шовку нитка!
  
  Я б'юся відважно під Москвою,
  Найхоробріший у світі піонер...
  Хоч у союзі фюрер із Сатаною,
  Вірю не бувати повік проблем!
  
  На ворогів знайдеться, вірю сила,
  Що сумніває будь-яку, знаю рать...
  А Адольфа знаю, чекає на могилу,
  Його зможе правильно роздерти!
  
  У комунізмі буде дуже круто,
  І священний наш пройде парад...
  Хоч цвяхають фашисти дуже тупо,
  Але реальний результат!
  
  Ніколи ворогові ми здамося,
  З нами віра доблесті сповнена...
  Хоч противник просто розлютився,
  Прет проклятий нелюд-сатана!
  
  Любимо, ми свою повір Росію,
  Що як троянда пишна цвіте...
  Сталін це теж як месія,
  І перемог відкриє класний рахунок!
  
  Ні, ворогові ми не дамо пощади,
  Ми маємо силу, хоробру тепер...
  Очікують на витязей нагороди,
  Знищений буде злий лиходій!
  
  І в Ім'я Бога Ісуса,
  Будемо ми фашистів перемагати...
  Ми володіємо витязі мистецтвом,
  Ти Росія як рідна мати!
  
  І в Ім'я тієї вселенської слави,
  Що повірте, оточує нас...
  Ми піднімемо прапор святої держави,
  Щоб вогонь у серці не згас!
  
  ДІВЧИНИ-ВЕРШІЛЬНИЦІ ІСТОРІЇ
  Ось ці дівчата справді вершителі історії. Обидві красуні - Альбіна та Альвіна збили американські бомбардувальники, що спробували атакувати японські авіаносці під час битви Мідвей. А згодом і потопили американські кораблі. Після чого Японія спромоглася захопити Гавайський Архіпелаг і закріпитися на Тихому Океані.
  Але на СРСР країна Вранішнього Сонця все одно не напала. Вона лише атакувала Австралію, і розпочала похід на Індію. Побоюючись втратити цю колонію, Черчілль рушив туди додаткові сили, відмовившись від перекидання підкріплень до Єгипту.
  Операція "Смолоскип", проти Роммеля так і не розпочалася. Щоправда, Гітлерівців побили під Сталінградом. І вони покотилися назад. Потім було як у реальній історії контрудар Майнштейна з охопленням флангів. Правда оскільки фашистам не довелося перекидати додаткові війська в Африку, то контрудар Майнштейна виграв у силі, і фашисти змогли взяти Курськ до настання весняного бездоріжжя, і завдати більше втрат Червоній Армії. Отже, Курської дуги був, і фронт вирівнявся.
  Крім того, через поразку від Японії, американці фактично згорнули бомбардування Третього Рейху, і фашисти змогли запустити з серію, не лише "Пантери" та "Тигри", а ще й танк "Лев".
  Остання машина втім, не надто вдала, хоча формою нагадувала "Пантеру" і була чудово захищена, але величезна вага в дев'яносто тонн і недостатній двигун, робили її ходові якості низькими.
  Гітлер планував взяти реванш за Сталінград і знову підійти до міста Волзі. Для цієї мети було створено два потужні угруповання в районі Курська та Ростова-на-Дону. Підтягувалися танки та техніка. Роммель поки що сидів на старій лінії в Єгипті, не отримуючи підкріплень. Вся увага гітлерівців переключилася на східний фронт. Але й Британія поки що воювала з Японією, і теж не перекидала підкріплень до Єгипту, намагаючись утримати Індію.
  Тож гітлерівці, поповнивши війська тотальною мобілізацією, зібрали значні сили.
  Сталін дуже побоювався можливого вступу у війну Японії, яка за підтримки місцевого населення витісняла англійців з Єгипту, вирішив поки що дотримуватися активної оборони.
  Німці мали більше сил на сході, ніж у реальній історії. І більше випустили танків та літаків. Через те, що США не бомбили, а Британія майже не бомбила, фриці виконали плани з танків, і змогли укомплектувати дивізії, "Левами", "Тиграми", "Пантерами". Крім того, в бою брала участь і самохідка "Фердинанд". Наступ, втім, розпочався лише на початку липня. Радянські війська мали потужну лінію оборони та були готові до відбиття атаки.
  Бої показали, що німецька, нова техніка ще сирувата. Важкі такні часто ламалися і вимагали ремонту, Фокке-Вульф не надто маневрений, новітній МЕ-309 теж себе не надто показав, незважаючи на потужне озброєння. Розчарував і танк "Лев". Який виявився малорухомим, а його 105-міліметрова гармата хоч і далекобійна, потужна, але з меншою скорострільністю, і в умовах пилу гару, її далекобійність і точність не такі важливі.
  Найкраще зарекомендував себе "Тигр". Непогано захищений з усіх боків, з ефективною гарматою і здатний швидко розвертатися танк, став для радянських військ кошмаром. Втім, і "Лев" мав деякі плюси. Його бортова броня в 100-міліметрів і під нахилами дозволяла проривати оборону радянських гармат і робила схожу на "Пантеру", машину дуже живучу.
  Проте наступ німців загалом розвивався повільно і з великими втратами. Але фриці все ж таки прорвали радянську оборону, і змогли заглибитися.
  Василевський порадив Сталіну відвести Червону армію за Дон, але Сталін відмовився. І радянські війська намагалися контратакувати. В обороні "Пантера" показала себе непоганим танком. І зустрічні битви розвивалися на користь німців, а чи не Червоної Армії. Німці дуже круті бійці. Але бомби як сиплють на радянські війська. І використовують газомети.
  Німці зазнали втрат, і зупинилися. Але радянські війська контратакою не змогли розвинути успіху. Зависли у нерівній сутичці. У німців більше резервів, а Червона армія майже не отримує постачання під ленд-ліз. Що позначається на її маневреності та рухливості. А гітлерівці дійшли до Воронеж і зупинилися. Все б нічого, але попереду зима і радянським військам випадають додаткові шанси. Проте гітлерівцям знову поталанило. Туреччина вступила у війну. Тут ще й англійці їх втрутили. Хотілося їм мати нагоду, щоб здійснити вторгнення на інші території. Крім того, Черчілль побоювався, що турки підуть до Іраку. Але в цьому випадку такого не спостерігалося. Швидше навпаки, мільйон османських солдатів ударили по Баку. Через це довелося Сталіну відвести війська за Дон та стояти в обороні.
  Турки оточили Єреван та змогли взяти Батумі. Але потім було зупинено. Зима минула щодо спокійно. Радянські війська намагалися наступати під Ленінградом, але німці змогли розкрити задум Червоної армії і, підтягнувши підкріплення, відбили натиск. Тож усе було більш-менш шляхом.
  Встоявши взимку, німці навесні ввели до ладу нові танки: "Пантера-2", "Тигр"-2 та "Маус". У СРСР з'явилися ІС-2 та Т-34-85. Однією з німецьких розробок став МЕ-262. Цей літак швидкісний, з потужним озброєнням, але не дуже маневрений, зате досить живучий. Машину збити важко, але вона часто розбивалася. Найкращим варіантом виявився ТА-152, який був еволюцією Фокке-Вульфа. І ця машина досить вдала. І швидкість, і маневреність краще, за потужної броні та озброєння. У СРСР розроблялися ЛА-7 та ЯК-3. Але нестача якісного дюралю призвела до того, що ЯК-3 у масову серію не пішов і залишався ЯК-9. ЛА-7 теж через гірший розвиток війни залишався не серійним.
  Німецька реактивна авіація була неідеальною. Але бомбардувальник "Арадо" показав свою ефективність. І в чомусь діяв круто.
  Влітку німці відобразили спробу англійців наступати у Єгипті. Роммель поповнив сили, і не лише зумів відбити наступ, а й перейшов у контрнаступ. Тут зіграло роль, що затяжна війна і нерішучість Черчілля піддавалася критиці. Але наступ почався тоді, коли Роммель виявився готовий, і захопив Єгипет. А потім і Ірак, і з Кувейтом.
  Фашисти зайняли Близький Схід і відобразили настання радянських військ у центрі. Ситуація ускладнилася. Сталін, відчуваючи, що справи можуть піти ще гірше, запропонував перемир'я. Він побоювався, що зміцніла японська імперія вдарить йому в тил.
  Гітлер, стурбований планами США створити атомну бомбу, погодився на мирну паузу п'ять років. І першого листопада 1944 року настало затишшя.
  А війна перейшла на Захід. Спроби атак крилатими ракетами показали обмежений успіх.
  Найефективнішою виявилася реактивна авіація. Німці також розпочали наступ на південь Африки. І там реально досягли успіху. І просувалися собі з боями. У сорок п'ятому році фашисти наростили випуск літаків із реактивними двигунами і буквально спресували Британію. Після смерті Рузвельта, Трумен став шукати способу замиритися з японцями та Третім Рейхом. Але Гітлер цього не хотів. І ось німці у грудні 1945 року здійснили несподівану зухвалу висадку до Британії та захопили метрополію за десять днів.
  Війна майже завершилася. США заявили, що готові на мир за будь-яких умов. Але Гітлер і Хірохіто не захотіли так просто замиритися.
  Фюрера дуже непокоїли роботи супротивника над ядерною зброєю. І ось Гітлер та Сталін зустрілися особисто у Швеції. І домовилися, що спільно воюватимуть проти США. Це, зрозуміло, влаштувало всіх. Натомість Гітлер обіцяв СРСР віддати Аляску.
  Розгорнулася проти Америки велика коаліційна війна. Янки не змогли протистояти новій серії німецьких танків "Е" та могутній реактивній авіації. Та й підводний німецький флот сильний. Є і мініатюрні субмарини з одним членом екіпажу, і машини не перекису водню, що руйнують Америку.
  І якщо війна і затягнулася, щойно США відокремлені океаном, і потужні економічно, та й населення чимало.
  Червона армія вела наступ на Аляску із Чукотки. Бої кипіли запеклі та кровопролитні. Чисельна перевага Червоної армії протистояла американській обороні, великій кількості техніки. Але Червона армія проривалася вперед.
  У ній боровся і танковий екіпаж Єлизавети. Зрозуміло у дівчат-відьом свою зброю: вони в бікіні та босоніж. А це надзвичайно ефективно. І без взуття їхні пальчики ніжок не знають промаху.
  Олена, розкроївши американський танк, за допомогою босих ніжок заспівала:
  - Не валяй дурня Америка!
  Катерина теж лупнула по американцю за допомогою босих пальчиків ніжок і в'янула:
  - Віддай нам Аляску скоріше!
  Єлизавета гримнула, використовуючи голі ніжки, по противнику вбивчим фугасом і рикнула:
  - Що Сибір, що Аляска два береги!
  Єфрасія також послала снаряд анігіляції, за допомогою босих п'ят і пискнула:
  - А ведмідь найлютіший є звір!
  І всі чотири дівчата хором заспівали:
  - А ведмідь найлютіший є звір!
  Аляску захоплювали досить довго, із боями. І зрештою, вона впала. А у березні 1948 року Америка була остаточно завойована. І це було дуже круто.
  Деякий час панував світ. Але 20 квітня 1955 року фюрер напав на Японію. І почалася нова, шалена битва. Німці зіткнулися з дуже сильним ворогом. Але СРСР на чолі з Берією виступив на боці Німеччини. Натомість Берія розраховував отримати Монголію і південний Сахалін з Курилами. І загалом його розрахунок виправдався. Хоча самураї билися завзято, але 9 травня 1956 року, після атомних бомбардувань Країна Вранішнього Сонця впала.
  Знову перекинулася сторінка історії. У СРСР зміцнився Берія. Він дещо пом'якшив політику репресій і намагався досягти підйому, розвиваючи економіку за планом.
  20 квітня 1959 року під час сімдесятиріччя Гітлера стався замах, і великий диктатор загинув.
  Смерть Гітлера викликала колосальне сум'яття у Третьому Рейху. Офіційний наступник Адольфа, Герінг вже помер, від зловживання морфієм та ненажерливістю. Зрозуміло, наркотики не сприяють довголіттю. Нового офіційного наступника ще не було оголошено. Вважалося, що трон займе хтось із численних синів Адольфа Гітлера, отриманих шляхом штучного запліднення. Але хтось конкретно невідомо. Та й сини ще неповнолітні.
  Раптова загибель фюрера призвела до боротьби за владу та справжню громадянську війну.
  І Берія вирішивши, що настала його зоряна година, наказав розпочати визвольний похід, щоб повернути раніше захоплені території СРСР. Ну, що ж у разі невдаха сталінських часів, став перетворюватися на значно успішнішого імператора, здатне перевершити фактично програв війну Гітлеру Сталіна.
  Але, зрозуміло, Олег Рибаченко та п'ять дівчат йому допомагають.
  Хлопчик-фельдмаршал як проведе млин, що подовжилися мечами. Як рубане цих гітлерівців. А потім покине босою, дитячою ногою вбивчої сили презент анігіляції. Розірве масу фашистів і прооре:
  - Слава радянській імперії!
  І після чого хлопчик візьме і свисне. І безліч ворон обрушитися на німецькі літаки, збиваючи їх з неба.
  Маргарита Коршунова теж мечами, як візьме та рубане. Зріже масу машин коричневої імперії. Розкришить їх у тріски. Візьме та підпалить.
  І босими пальчиками ніжок жбурне щось дуже вбивче і руйнівне.
  Після чого дівчинка заспіває:
  - Космічний астрал, вітер північний!
  І знову свисне. І маса ворон обрушиться на німецькі літаки, таранячи та збиваючи їх.
  Наташа ж діє проти гітлерівців круто. Візьме спочатку мечами, що подовжуються на десятки метрів, рубане. Потім черга дасть із автоматів і шеренгу скосить. А після босих пальчиків ніжок кине гранату анігіляції з антиматерії, і цілу дивізію знищить. І з червоних сосків випустить пульсари по супротивникам. А з пупка довбає блискавками, які спалять цілих два німецькі полки.
  А потім із лона Венери як запустить хвилю магічного цунамі і проспіває;
  Вірю, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму...
  І засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  Зоя теж як візьме і по ворогу з малинових сосків вдарить. А потім і мечами рубане. А потім із автоматів вистрілить. А тут її босі, точені ніжки як вбивчий подарунок жбурнуть, розриваючи фриців. А потім із пупка цілий каскад блискавок, засмаживши дивізію гітлерівців, в'якне.
  А потім дівчисько з грота Венери ціле торнадо руйнівного цунамі як запустить. І це круто!
  Зоя взяла і заспівала:
  Хтось свій рейтинг побудував на крові,
  У нього гранітний камінчик у грудях!
  Августина теж бореться з шаленою силою. Вона буквально вулкан що викидається шаленою лавою. І мечами собі рубає. І з автоматів багаторазовими патронами стріляє. І з рубінових сосків, як піддасть пульсар смерті. А потім із пупка блискавками цілу колону танків розплавить.
  І під завісу з лона Венери, руйнівний подарунок, без жалості випустить.
  І прореве:
  - Слава ідеям комунізму, на новий лад!
  Світлана також б'ється без утримання. І рубає німецькі війська своїми магічними кладенцами. І з автоматів безперервно палить. І водночас із полуничних сосків чимось руйнівним візьме та запустить. І не забуває з пупка викидати цілі каскади блискавок.
  А насамкінець, як візьме і з лона Венери цілий водоспад гарячої чарівної плазми випустить.
  І прореве:
  - Червона країна,
  Червона країна!
  Хто мені розповість,
  Хто покаже!
  Де вона! Де вона!
  Олег Рибаченко бачачи, з яким ентузіазмом, б'ються дівчата, знову провів мечами прийом "різак", і з натхненням засвистів.
  Ворони збивали німецькі літаки методом тарана.
  Хлопчисько піддав голою п'ятою анігіляційну бомбу, яка разом випарувала дві бронетанкові дивізії з піхотою і проревів;
  - Я супермен!
  Маргарита босими пальчиками ніжок теж жбурнула анігіляційну бомбу і запропонувала;
  - Заспівай квітку, не соромся!
  І хлопчик-фельдмаршал з великим ентузіазмом заспівав, пишучи на ходу;
  Славиться велика Росія,
  Наша промениста країна...
  Зірки чорний оксамит оросили.
  Ти надовго Родом нам дана!
  
  Найбільша свята,
  Круче у всесвіті не знайти...
  Зробимо ми землю скоро раєм,
  І іншого в нас немає шляху!
  
  Я хлопчиськом став тепер надовго,
  І пацан безсмертний велетень...
  Добре боротися можна вічно,
  Російський Рододавець Пане!
  
  Дав можливість перемагати граючи,
  Дав здатність крутіше, ніж гепард.
  Зробимо планету нашу раєм,
  Буде дуже веселим наш розклад!
  
  Ось велич святої Росії,
  Ми порядок вірно захистимо.
  Стане сам Сварог круто місією,
  Крила розпростер, знай херувим!
  
  Батьківщини прекрасні прапори,
  Яскраво-червоний кумачовий колір.
  Я хлопчик у битвах загартований,
  Буде вічний Батьківщина світанок!
  
  Ні, ворогам Росію не порушити,
  У ній велич Господа живе...
  Роду віддамо в битві душі,
  І відкриємо ми переможний рахунок!
  
  Слава нашій Батьківщині Росії,
  Буде наш народ як велетень...
  Бога Роду ми, молячись, просили,
  Щоб народ завжди був єдиний!
  
  Вірте, буде все чудово у світі,
  Станемо ми, граючи перемагати...
  Заради нашої матінки-Росії,
  Усі іспити здамо на п'ять!
  
  Буде рай великий на планеті,
  Будуть ананаси у Воркуті.
  Щасливі та дорослі та діти,
  Нікому не нудно на Землі!
  Щасливі та дорослі та діти,
  Нікому не нудно на Землі!
  
  Вірте, буде ера комунізму,
  Тому що править Микола...
  Світло велике російського царизму,
  За нього бійся і дерзай!
  
  Батьківщина Росія всьому світу,
  Вказує радісний Едем.
  Чи стане Білий Бог, повір кумиром,
  І чудовий світ настане всім!
  
  Не журіться, гірко плачучи вдови,
  Усіх Господь Всевишній воскресить...
  І збудуємо рай ми скоро новий,
  Наша віра міцний моноліт!
  
  У небеса ми скоро все увірвемося,
  Космос підкориться, людям знай...
  Вічно над планетою нашого сонця,
  А Росія всіх всесвіту рай!
  
  Не схилиться під сокиру берези,
  Найміцніший російський у світі дух...
  Та часом кидають гірко сльози,
  Потрібно щоб вірою не згас!
  
  В серці віддаємо ми сильним жаром,
  Не лякає, хлопців знай і мороз...
  Якщо треба спалахне пожежею,
  І букетик найпишніших троянд!
  
  Ви повірте люди Миколі,
  Він вас до комунізму приведе...
  Зробить Вітчизну пишним раєм,
  Вирушайте молодці у похід!
  
  Для царя ми витязі лихі,
  Любимо битися танком і мечем.
  Дівчата в мороз біжать босі,
  У тріски орди гадів розіб'ємо!
  
  Вірте нашій Батьківщині хлопці,
  У ній запорука успіху та перемог...
  Басурманам знай, прийде розплата,
  Ми ж святкуватимемо успіх!
  
  У світі немає Батьківщини прекраснішої,
  І Росія найкраща з країн...
  Проти нас йти ворогові небезпечно,
  Всіх розженемо, мов мавп!
  
  Я хлопчик у роті піонерів,
  Усіх фашистів як траву кошу...
  Стане хлопчик, знай мільйонером,
  І орду будь-яку журбу!
  
  У світі різні повірте країни,
  А Росії краще не знайти.
  І в Сибіру вже ростуть банани,
  Найкраще звичайно попереду!
  
  Скоро буде ми, повір на Марсі,
  Дівчата пробігнуться босоніж.
  У всесвіті стане вічним щастя,
  Посунемо по фашизму кулаком!
  
  І на славу сили Миколи,
  Що таку міць, жартома, знайшов...
  Битися, в дикій люті зухвало,
  У яскравому світлі росіян наш орел!
  
  Будемо ми в Берліні та Парижі,
  Лондон теж піді мною впаде...
  Ми злетимо орлами Сонця вище,
  Комунізм із безсмертям прийде!
  
  Мертві воскреснуть від науки,
  Вічність буде радісною завжди...
  Ось органу лунають звуки,
  Значить, то здійснилася мрія!
  Ось органи лунають звуки -
  Значить, то здійснилася мрія!
  
  
  Герда не зі снігової королеви
  Герда та її команда якось змінили хід Другої світової війни.
  Дівчата взяли участь у битві армії Роммеля у листопаді 1941 року.
  Вони опинилися тоді у тому самому місці, де англійці в реальній історії змогли прорватися і змусили Роммеля зняти блокаду Толбука.
  А тут Герда відчайдушно б'ється собі. Ось ідуть англійські танки. Це ще сорок перший рік, але дівчата-відьми прихопили "Пантеру" сорок четвертого року зі збільшеним боєкомплектом. Її гармата просто ідеально підходила для стрільби не надто великими танками зразка сорок першого року. І робила німецька зброя п'ятнадцять пострілів за хвилину.
  Що чудово підходило для винищення англійських машин.
  В Африці і наприкінці листопада досить тепло, і дівчатам у бікіні та босим комфортно у засідці.
  Вони мають більше сотні снарядів та стріляють по черзі.
  Герда використовуючи босі пальчики ніжок, послала снаряд до англійської машини. Збила вежу і проворкувала:
  - За владу Третього Рейху!
  Лупанула слідом за нею використовуючи босі ніжки, і Шарлота, прогарчавши:
  - Будуть у нас звершення!
  А ось як пальне і Христина, розірвавши німецьку вежу і рикнувши:
  - За перемогу над ворогами!
  І теж очевидно використовуючи босі пальчики ніжок.
  А тут всадить із зброї і Магда, навівши його голими ногами. І англійцям туго.
  Потім знову англійськими танками стріляє Герда. Вражає супротивника і вимовляє:
  - За успіхи та перемоги!
  Звичайно босі ніжки красуні наводять стовбур. Адже не промахнешся.
  Далі веде вогонь Шарлотта. Руда дівчина посилає вбивчий снаряд у центр вежі англійського танка, своїми босими ніжками. І верещить:
  - За перемоги арійського комунізму!
  Потім бореться і Христина. Вона дівчина велику агресивність. І босими пальчиками ніжок наводить казенну частину зброї. Палить по супротивнику, збиває англійця. На всі боки роз'їжджаються розбиті ковзанки гусениць.
  Христина репетує:
  - Слава Батьківщині!
  Магда бореться з диким шаленством. Вона веде вогонь по ворогу. Попадає влучно в ціль, використовуючи босі пальчики ніжок, і кричить:
  - Слава ідеям арійської культури!
  І як розсміяється.
  Герда стріляючи босими ногами по англійцям, запитала:
  - А як ви думаєте, дівчата, Бог є?
  Шарлота пославши за допомогою голої п'яти, снаряд відповіла:
  - Не знаю як щодо всемогутнього, але вищі сили точно є і нам реально допомагають!
  Христина кинула босими ніжками снаряд у казенну частину, і проворкувала:
  - Ось зараз ми перемагаємо британського лева!
  І наче снаряд пробив черговий англійський танк.
  Магда теж вистрілила у супротивника дуже точно. Використовуючи при цьому босі пальчики ніжок, і прочирикала:
  - Слава комунізму білих людей!
  Герда знову пальнула за допомогою босих пальчиків ніжок, і прочирикала:
  - Слава країні, де завжди всім є місце для подвигу!
  Шарлота цвяхнула в супротивника. Точно вразила ціль за допомогою голих ніжок. Розбила англійця і погодилася:
  - Місце для подвигу у нас є завжди!
  Христина лупнула в супротивника. Розкришила ворога. Рознесла масу машин англійців і проворкувала:
  - За ідеї Ніцше ми боротимемося!
  І голою п'ятою стукнула по броні.
  Магда врізала по ворогові снарядом, використовуючи босі пальчики ніжок і розкришила його на дрібні уламки. Після чого прочирікала:
  - Давай цілуватись!
  І як вона розсміяється.
  Та ці дівчата влаштували на англійців криваве полювання. І стільки танків підбили.
  Усього за весь бій - сто двадцять штук, повністю витративши всі снаряди.
  І Британія не змогла зняти облогу з Толбука. А ось Роммель, відбившись від супротивника, таки зумів, отримавши нехай і невеликі, але таки підкріплення з Європи взяти Толбук. Після чого почався наступ на Єгипет. Воно було досить успішним.
  Тим більше, знову Герда та її команда на "Пантері" взяла участь у вирішальній битві.
  Герда знову за допомогою босих пальчиків ніжок пальнула по англійцям, розбивши танк, і прошипіла:
  - Я вовчиця!
  Шарлота теж вистрілила босими ніжками і пискнула:
  - Найбільша я з войовниць!
  Христина пальцями босих ніжок навела казенну частину. Пальнула собі за англійцями. Влучно потрапила і в'якнула:
  - Я з породи білих вовків!
  Магда теж дуже точно вистрілила. Потрапила до супротивника. І розбила метал, проворкувавши:
  - За перемогу арійського духу!
  І знову голою п'ятою як лупне по броні.
  Дівчата, як видно, зібралися вкрай міцною та бойовою породою.
  Герда стріляє в англійський танк за допомогою босих ніжок. Попадає в нього, зриває вежу та кричить:
  - Слава ідеям арійського братства!
  Шарлота теж робить влучний постріл. Пробиває супротивника дуже точним попаданням після натискання голою п'ятою. Після чого руда мегера скельиться і пищить:
  - За перемогу білого братства!
  Христина теж дуже влучно стріляє, використовуючи босі пальчики ніжок. Пробує противника і гарчить:
  - За ідеї білого комунізму!
  А тут ще й Магда як ліпить. І зробить це дуже точно та влучно. Розбиває супротивника і верещить:
  - За арійські ідеї!
  І теж босими пальчиками зробить наведення до мети.
  Англійці розбиті у Єгипті повністю. За підтримки місцевого населення війська Роммеля входять до Іраку та захоплюють Кувейт. Сталін відправляє свої частини на допомогу англійцям, але через це у війну вступає Туреччина.
  Внаслідок чого османські війська захоплюють разом із німцями майже весь Кавказ.
  А Роммель першим входить до Баку. І радянськими частинами екіпаж Герди воював на "Пантері". Зрозуміло, без цих дівчат-ведьм обійтися не могло.
  Герда вистрілила по радянських танках за допомогою босих пальчиків ніжок, і заспівала:
  - За наш новий порядок!
  Шалота теж босими ніжками пальнула, пробивши вежу Т-34 і проворкувала:
  - За тотальні успіхи нашої зброї!
  Христина також послала, дуже вдало снаряд. Рознесла радянську машину і пискнула:
  - За ідеї нового мислення!
  Магда також запустила, за радянськими військами, снаряд. Причому використовуючи босі пальчики ніжок, зробила це настільки вдало, що потрапила прямо встик вежі, і її відірвала.
  Після чого пропищала:
  - За переможні рішення!
  Баку впало, ще в сорок другому році. Але Японія в цьому світі бита під Мідвей і програє. А США та Британія висаджуються до Марокко. Що небезпечно. Зате Кавказ втрачено СРСР. І спроби наступати під Ржевом і Сичовим, і навіть відбити Сталінград зазнають поразки, і відбиваються вермахтом.
  А потім геніальний Роммель завдає американським та англійським військам в Алжирі сильний контрудар.
  І знову Герда там б'ється зі своїми напарницями.
  Зрозуміло, де дівчата-відьми, там і перемога.
  Герда за допомогою босих пальчиків ніжок наводить зброю. Здійснює влучний постріл. Пробиває наскрізь вежу супротивника, у разі американського танк "Гранд".
  І вимовляє:
  - Слава ідеям, що ведуть до вершини!
  Шарлота теж пальнула по американському танку, використовуючи босі пальчики ніжок. Пробила його броню і видала:
  - За пишні вершини!
  Христина також лупнула по супротивнику, використовуючи босі ніжки. Пробила його танк, і перевіряла, вискалив зубки:
  - Майбутнє реально стане за нами!
  Магда влучно вистрілила, навівши голими ніжками на ворога, зрубала американця і пискнула:
  - Тотальний успіх!
  Насправді, англійські та американські війська безпосередньо розбиті та знищені. У полон взято понад сто тридцять тисяч солдатів союзників. Велика перемога.
  У умовах Сталін запропонував Третьому Рейху мир. Тим більше, що Черчілль після розгрому в Марокко зробив те саме. Гітлер погодився, але за умови, що СРСР не тільки віддасть, все, що Третій Рейх завоював, але ще й платитиме репарації. Сталін погодився. З Ленінграда зняли блокаду, але натомість СРСР віддав Мурманськ та Карелію цілком. Трохи підрівняли кордони у центрі.
  Сталін зобов'язався постачати німцям хліб та руду, а також згорнути партизанський рух на окупованих територіях. Крім того, СРСР поступився ще й портом Архангельськ, і Астрахань, і погодився замінити військовополонених робітниками у співвідношенні один до двох. Самих німецьких полонених було дуже мало. А Гітлер зосередив увагу на Британії.
  Його війська на чолі з Майнштейном захопили Іран та Індію. А решта сил почали захоплювати Африки.
  Одночасно тривала повітряна битва. Тут на німців чекали деякі розчарування. МЕ-309 був дуже швидким і чудово озброєним, але виявився важким і менш маневреним, як і Фокке-Вульф. Щоправда, за правильної тактики ці винищувачі залишалися дуже ефективним.
  Не зовсім виправдала себе і МЕ-262 реактивна машина. Натомість реактивні бомбардувальники, навпаки, хороші. Їх і наздогнати винищувачі противника що неспроможні і з зенітки потрапити важко.
  Захоплення Африки дало німцям величезні ресурси, і вони вели наступ з повітря на Британію.
  Але тут Америка допомагала своєю авіацією. І не все у німців виходило.
  А ракети ФАУ зовсім не виправдали себе. Лише витрати на них зайві.
  Однак німці все ж таки підготувалися до висадки в Британії. І змогли переграти англійців. Взяли собі та висадилися 4 листопада 1944 року, під час виборів президента США. І ніхто не очікував, що гітлерівці ризикнуть поткнутися на континент у холодну пору року.
  І зрозуміло знову Герда і команда на вістря атаки. Тільки цього разу дівчата були у найсучаснішому танку "Пантера"-2, з сильнішим захистом та досконалою гарматою.
  І як завжди використовували босі ніжки, і чіпкі пальчики.
  Герда втім, для різноманітності вистрілила, натиснувши на курок червоним соском і перевіряла:
  - За зміни та прапор комунізму!
  Шарлота пальнув теж полуничними сосками грудей, вякнула:
  - Арійського комунізму!
  Христина теж врізала, але цього разу за допомогою босих пальчиків ніжок перевіряла:
  - За успіхи у битві!
  Магда пальнула, натиснувши голою п'ятою, і видала:
  - За арійські свята світу!
  Дівчата допомогли захопити Британію. І на престол посадили короля-маріонетку.
  А війна тривала. Фашисти захопили та Ісландії. США намагалися відбити. Але німці вже мали досить сильну реактивну авіацію. Нові літаки досконаліші, і німці вчилися ними воювати. Та й підводний флот у фашистів грізний. Особливо субмарини на перекисі водню. Це серйозна проблема.
  США не змогли створити атомну бомбу у сорок п'ятому році. А німці захопили Гренландію почали просочуватися до Канади. Сталін також оголосив війну США. Йому за це Гітлер обіцяв пом'якшити репарації та віддати Аляску як законну радянську територію. Коротше кажучи, на Америку накинулися.
  З півдня наступали японці та німці, використовуючи плацдарми у Бразилії та Аргентині. Американців поступово затискали. Нова серія німецьких танків Е повністю домінувала на полі бою, і трощила США.
  У серпні 1948 року США було захоплено і залишки їхніх військ капітулювали.
  А 20 квітня 1955 року Третій Рейх напав на Японію... Самураї, маючи безліч колоній, чинили опір майже два роки. СРСР яким правив на той момент Маленков повоював на боці Третього рейху і повернув собі південних Сахалін та Курили.
  Гітлер, напевно, напав би і СРСР. Але 20 квітня 1958 року розбився літаком. І у шістдесят дев'ять років перервав правління. Після цього почалася в Третьому Рейху боротьба за владу. І неабияка, справжнісінька.
  У СРСР теж Маленкова скинули, і прийшов до влади Шелепін. Новий глава держави скориставшись тим, що Третій Рейх палає в громадянській війні, став відвойовувати колишні володіння.
  Тут Олег Рибаченко та його напарниці до битви вступили...
  Хлопчик-маршал босими пальцями ніжок метнув гранати розриваючи фашистів і як прорепетує:
  - Слава ідеям комунізму СРСР!
  Дівчинка Маргарита теж рубала мечами млин. Розрубала фашистів. А потім босими пальчиками ніжок запустить презент анігіляції розриваючи фриців.
  І як заспіває:
  - Слава країні комунізму!
  І після чого безсмертні діти, як засвистять, що на фриців посиплються ворони, що зомліли. І юні воїни прокричать:
  - Слава ідея білого чистого комунізму!
  Наталя теж бореться з великою люттю. Її босі ніжки метають забійної сили бумеранг смерті, який буквально скошує фашистів. А з червоного соска вилітає блискавка.
  І цілий батальйон фриців засмажить.
  Дівчина реве:
  - За могутні крила Шелепіна!
  Зоя теж у агресивному наступі. Крушить фашистів, метаючи босими пальчиками ніжок гранати. А потім як із малинового соска візьме та вріже.
  Після чого проречить:
  - За найпрекрасніший комунізм!
  Августина також дуже агресивна в атаці. Б'ється з фашистами. І рубіновими сосками посилає у ворогів блискавки. Після чого вимовляє з посмішкою:
  - Слава ідеям комунізму! І щоб Бог Християн завалився в пекло!
  Світлана відзначила із сердитим виглядом:
  - Та вже перетворили світ на дурдом!
  І дівчата босими ніжками кинула вбивчу силу бомбу з тирси. А потім як із полуничних сосків зарядить, чимось зовсім вбивчим.
  І прокриче:
  - За велич нашої держави!
  Наташка дала чергу з червоних сосків, і проворкувала:
  - І в ім'я всесвітньої слави!
  І знову запустить босими пальчиками ніжок подарунок смерті.
  Зоя пальнула з малинових сосків. Спалила частина гітлерівських військ. І видала:
  - Батьківщина наша велика, посуньте в морду кулака!
  І босими пальчиками ніжок дівчина запустила забійну силу презент. І розірвала супротивника.
  А потім з пупка довбає пульсаром. І розірве супротивників.
  Августина знову в агресивному наступі. З рубінових сосків запустить блискавки. Які б'ють по фашистам, і посічуть їх танки і літаки.
  А потім і з пупка як уріже.
  І прореве:
  - За велич нових російських полів!
  А тут ще й Світлана як довбане по супротивнику з полуничних сосків, і спалить ворогів цілий полк. А потім з пупка як довбане, із звичайних знарядь не довбає. І розірве хмару коричневих солдатів. Дівчина дуже агресивна.
  І босими пальчиками ніжок запустить руйнівну силу гранату.
  І ревла з усією силою:
  - За комунізм та перемоги!
  Тож розійшлася четвірка, ламаючи німців, наче праскою вибиваючи. А де вже Третьому Рейху тут встояти.
  І взяли дівчата Берлін, і принесли перемогу разом із Олегом Рибаченком всьому прогресивному людству.
  
  Фюрер розумніший і небезпечніший ніж звичайно
  Фюрер надав Муссоліні активну допомогу під час війни з Грецією. Щойно італійці стали програвати, так у бій вступила німецька авіація, а дивізії пройшли через Югославію. Подібний демарш дозволив розбити греків і англійський корпус на Балканах. А захоплення Криту відбулося значно раніше і виявилося успішнішим, з меншими втратами.
  І таким чином гітлерівці змогли відвернути англійців від Лівії, і не дали там розбити італійців. А згодом фашисти захопили й Мальту.
  У Югославії не спалахнуло антигітлерівське повстання. І німці змогли уникнути втрати часу під час нападу на СРСР. Крім того, цього разу Роммель не вирушив до Африки. Так як у Лівії війська Муссоліні уникли розгрому, і сиділи в укріпленнях, трохи посунувшись у Єгипті.
  Роммель цього разу бився на східному флоті. Гітлер виділив трохи більше сил для плану "Барбаросса", так не перекидав військ до Африки і не окупував Югославію. Мало того сама Югославія виділила війська для війни з СРСР. А Грецію окупували італійські та болгарські частини.
  Наступ гітлерівців розпочався 15 травня 1941 року. Воно розвивалося досить успішно. Близько по тим із реальною історією, але дещо швидше на півдні, де було більше сил, виявився такий чудовий полководець, як Роммель.
  Приблизно німецьких дивізій було сто шістдесят на десять більше, ніж у реальній історії. І сильнішою виявилася авіація.
  Але на південь фашистам все одно повернути довелося. Оскільки там німці були сильнішими, операція пройшла швидше, ніж у реальній історії.
  А вирішальний наступ на Москву розпочався наприкінці липня та на початку серпня.
  І німці змогли оточити столицю, ще до настання жовтневого бездоріжжя.
  Сталін розуміє біг у Куйбишев і намагався організувати опір. Москва оточена, і за наказом зверху ні її, ні Ленінград було наказано не здавати. Німці змогли захопити Рязань і оточив Горький. Виявилися радянські війська у казані.
  Величезну столицю взяти непросто. На півдні німці увійшли до Криму та захопили всі міста, крім Севастополя. Також був взяти і Ростов-на-Дону, а також захоплений з ходу Донбас, Ворошиловград, Донець та інші міста. Змогли гітлерівці опанувати і Білгород з Курском, дійшовши до Воронеж. Утім, в останньому місті бої затяглися. Німці також взяли Тихвін та Вохлов, і повністю заблокували Ленінград - подвійним кільцем.
  Взимку німці зупинилися. Радянські війська намагалися контра наступати. Але досягли лише обмежених успіхів, знявши лише блокаду з Горькова.
  Але у березні ситуація погіршилася. Пала після затяжної облоги Москва. А незабаром змучений голодом Ленінград капітулював.
  Німці розпочали новий наступ одразу у двох напрямках. На Казань та на Кавказ. А війну ще вступила Японія. США не стали вводити проти Країни Вранішнього Сонця нафтове ембарго, і японці вчинили логічно - не ризикнули нападати на США самотужки, поки Німеччина пов'язана війною з СРСР.
  А навесні, щойно потеплішало, напали самі. Англійці вели собі досить пасивно. І в Африці війна завмерла. А ось німці на сході досягли нових великих успіхів, взявши після оточення Горький, Казань, Сталінград і підійшовши до Астрахані.
  Тут Сталін, зрозумівши, що справа безнадійна - попросив миру на будь-яких умовах, тільки без слова капітуляція.
  Гітлер погодився, що кордон пройде Волгою, і далі на північ до Вологди. Плюс СРСР платитиме репарації. Щоправда замість Гітлер натиснув на Японію і ті погодилися забрати собі тільки Примор'я, і Монголію і частину Приамурської землі, включаючи Хабаровськ.
  СРСР зберігся у сильно усіченому вигляді. Але таки зберігся. А столиця була перенесена до Ташкента.
  Перша фаза війни начебто закінчилася. Але попереду була ще війна з Британією, яку економічно підтримували США.
  Гітлер спочатку перекинув корпус Роммеля в Африку, а війська Майнштейна рушили з Кавказу на Близький Схід.
  Сили були нерівні. Англійські війська поступалися і чисельністю, і бойовою підготовкою, і духом, частина їх була малої боєздатності колоніальні частини.
  Німці наступали і ламали опір. У серію пішли нові танки - "Пантери", "Тигри", "Леви". Вони трощили англійців. Захоплення Африки виявилося справою часу, і не дуже тривалим. Америка у війну так і не вступила. Британія влітку сорок третього року була атакована десантом. І водночас пресингом бомбардувань. І внаслідок чого впала за два тижні після початку операції "Морський Лев". Успіху сприяли й масовані бомбардування. Люфтваффе випустило надто багато літаків, і вони зрівняли Британію із землею.
  Та й підводні човни дуже сильно заїдали англійців. Але ті огризалися і чинили опір. Хоча пригнічене. А сам Черчілль утік до Канади. Втім, невдовзі його видали німцям. І надалі розстріляли.
  Америка так у війну не вступила. Але Гітлер розумів, що США не можна спускати. Німеччина будувала флот та розвивала далеку, стратегічну авіацію. З'явилися у німців бойові дисколети. У грудні 1945 року Японія атакувала американців у Перу-Харбор. А потім і Третій Рейх із колоніями обрушився на США. У війну також вступив і СРСР. Сталіну Гітлер пообіцяв зменшити репарації та передати частину Аляски. Але такі північні, не дійні її райони.
  Але Сталін і це погодився. Тим більше авторитет диктатора в народі після такої нищівної поразки був низький. І постійно висіла загроза змови.
  А воювати з Третім Рейхом сил не було. Тим більше, що у гітлерівців з'явилися дуже сильні танки серії "Е", яким не було рівних на полі бою.
  Серійний Е-50 поєднував у собі і сильне озброєння, і чудові ходові якості з непоганим лобовим захистом. А Е-75 і зовсім був чудово захищений.
  Втім, німецькі генерали воліли саме Е-50, легший і рухливіший з низьким силуетом, і не надто великий.
  Війна зі США пішла від початку для Америки невдало. Або віддаленість океаном, велика армія і за значної кількості танків, давала янкі шанс встояти.
  Бої сорок шостого року показали перевагу Е-50 на полі бою, над "Шерманом" ці танки взагалі вибивалися легко і просто з великої дистанції.
  Німці захопили Ісландії. Потім Гренландію зміцнили плацдарм у Канаді. Поступово вони розширювали свій фронт. Одночасно йшло і просування з півдня. США билися завзято. Загальна чисельність армії досягла п'ятнадцяти мільйонів. Японці та німці змушені були використовувати колоніальні дивізії. Але поступово брали гору. Німецький автомат або штурмова гвинтівка МР-44 не мала собі рівних, а невдовзі з'явилася і досконаліша МР-54, і МР-64, легші та ефективніші та скорострільніші. Америка капітулювала лише після взяття Нью-Йорка та Вашингтона. І сталося це у серпні 1947 року.
  Після чого завершилася нарешті світова війна... Але не надовго. 20 квітня 1953 року Гітлер напав на Японію. Так почалася війна двох імперій.
  СРСР, який на той момент очолив Берія, вступив у війну за Німеччини. І зумів повернути собі назад, Примор'я, Приамур'я, південний Сахалін та Кулільські острови.
  Більшого поки що вимагати не можна було. Гітлерівці воювали майже два роки, але завершили захоплення Японії атомними бомбардуваннями. А 20 квітня 1957 року фюрер напав на СРСР. Бажаючи розчавити останню радянську імперію. Нехай і так сильно урізану.
  Але на нього чекав неприємний сюрприз: цілий десант попадань, які заступилися за СРСР. А що ще фашист хотів?
  Воїни з двадцять першого століття знову вже вкотре зчепилися з гітлерівцями двадцятого.
  Дуже багато солдатів у фашистської коричневої імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопця полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Августина рубаючи білих солдатів і танки, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають такні та білі бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиваєте танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що уб'є і слона, а танк тим більше.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наталя у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві.
  Августина у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Світлана у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті.
  Олег у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Зоя у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Августина шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Августина проспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана також у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричні та сталеві армії та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по гітлерівцях. Маса коричневих бійців уже завалилася.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину противників і танки і навіть літаки.
  А Наталя в авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки гітлерівців уже перебили.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  І знову дівчина мечами масу гітлерівців зарубає.
  Зоя в русі і розкроїла багато коричневих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох гітлерівців. Ось це дівчата - реально красуні.
  Августина настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свої зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Світлана в русі. Ось розкроїла масу черепів та веж танків. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється з трубочки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки, що вражають піхоту та літаки.
  Олег Рибаченко стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки.
  Маргарита із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову метнула забійним каскадом голок по гітлерівцям та їхнім танкам, продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча гітлерівців підлетіла в повітря. Та армія коричневої, пекельної імперії тане просто на очах.
  Наташа у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І стільки гине гітлерівців та падають літаки.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Зоя в дикому русі. Настає на гітлерівців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, і як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин, змітаючи танки. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі у дії і розрубують м'ясо та метал.
  Світлана теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена, і валяться літаки та танки.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Олег знову сотню гітлерівців, пронісши метеором, зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні уривки.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу коричневих бійців. І прорубує великі просіки.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Наталя в наступі ще шаленіша. Так молотить гітлерівців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Наташа взяла і заспівала:
  - Біг на місці загальний примирливий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів коричневої армії відкотилася і горіли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собі таку жовту армаду.
  Зоя в русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни, змушують вибухати танки та літаки.
  Зоя взяла і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Наташа прокричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить безліч бійців, зрізуючи вежі з танків.
  Августина у русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - ніби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестія!
  Августина взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Маргарита, метнувши босою ніжкою кинджал, відламавши вежу танка, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Августина із цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу.
  Світлана у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а покінчити з такою відьмою в полум'ї.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою ніжкою лезо, зрізавши вежу танка, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Світлана, розрубуючи ворогів, і збиваючи літаки, прочирикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гітлерівців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навіть стильно.
  Маргарита заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця...
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в гітлерівців та танків, пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Олег, рубаючи коричневих солдатів, пробулькав:
  - І буде велика перемога за нами!
  Маргарита у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Наташа в наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу гітлерівців і веж танків.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили масу бійців та літаків.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Августина махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор імперський уперед!
  Світлана охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором кричали, руйнуючи гітлерівців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежі танків.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Наталя підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і крилатих стерв'ятників, і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Наташа рубала гітлерівців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки, підірвала масу танків, і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після чого Наташа знову рубала ворогів, зносячи вежі танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цілу діжку в гітлерівців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Августина у битві теж не слабка. Так молотить гітлерівців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці.
  А ось Світлана як б'ється. І від неї гітлерівцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Світлана жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи та вежі танкам.
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за гітлерівців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гітлерівців. Б'є їх без жалю, розтинає танки, і верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армію, і розтинаючи танки, підхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла і провила, розрубуючи коричневих бійців разом із танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гітлерівців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою і прикінчить масу фашистів.
  Наташка взяла і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Зоя, також круша гітлерівців та їхні танки, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось ця дівка - чисте винищення противників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Августина теж цілком логічно зауважила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила гітлерівців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по гітлерівському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Світлана дуже люта в наступі, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває, літаки завалюються. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І маса гітлерівців завалилася.
  Олег проревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Маргарита в русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів, підбила і танків, і літаків.
  Маргарита заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя в бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по гітлерівцях як цвяхне. І рознесе масу мастодонтів та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по гітлерівцям потрійний млин!
  А Августина проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І масу завалися воїнів коричневої імперії, і навіть їх танків і літаків.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися. Як вежі танкам відриває й крила фашистським літакам.
  Августина прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Світлана, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босий ніжок, знову летить презент тотальної анігіляції! І стільки танків і літаків разом розірвалося на дрібну стружку.
  Олег заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гітлерівців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, знищуючи разом танки та літаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнів, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу. Він зрізав і вежі танкам, і хвости літакам.
  Маргарита, рубаючи воїнів коричневої імперії та броню танків, проспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  Добре попрацювали вони тоді з гітлерівцями... І Радянська Росія перемогла під час штурму Уфи коричневу імперію.
  Війна ще закінчилася, але вже в СРСР з'явився шанс перемогти гітлерівців самим. Тож шістці знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої місії.
  
  ВІДЬМИ В НЕБІ
  А ось і на небі німецькі льотчиці Альбіна та Альвіна борються, наче термінатори.
  Дівчата такі круті, і руйнують самураїв.
  Альбіна вивернулася. Збила японський літак і пискнула:
  - За велич найстрашнішого монстра!
  І голою п'ятою натисне на педаль.
  Альвіна агресивно атакуючи ворога, прочирікала, вискалив перлинні зубки:
  - За ідеї Ніцше!
  І теж босими пальчиками ніжок направить струмінь зі свинцю японськими армадами.
  Дівчата-відьми вкрай круті та агресивні. Вони здатні рукою вмілою з небес дістати місяць і з мухи зробити слона, не моргнувши й оком.
  Ось, зокрема, вони змогли в результаті коротко втручання капітально змінити хід Другої світової війни. Та це саме та сама битва під Мідвей.
  Тут за кілька годин наважилася доля людства. І дві німкені-відьми вплинули на перебіг битв.
  Збили частину американських бомбардувальників і не дали потопити авіаносці країни Сонця, що сходить. А японці взяли та потопили самі американські кораблі.
  Через війну перемога. Потім Японія захопила Гавайські острови та зміцнилася на Тихому океані. А далі відкрила другий фронт Далекому Сході.
  Цього разу у СРСР не вистачило сил для проведення Сталінградської операції. І в результаті таки німці закріпилися на Волзі. А потім поповнивши резерви тотальною мобілізацією та випустивши важкі танки "Тигр" і "Пантера", у травні 1943 року почали наступ до Каспійського моря. У війну ще вступила Туреччина. Гітлерівські війська спочатку відрізали Кавказ, та був і захопили.
  В результаті ситуація помітно загострилася. Німці взимку сорок четвертого року змогли завдати поразки англійцям в Африці. І захопити ще Близький схід. А навесні сорок четвертого року почався наступ уздовж Волги та глибоким обходом Москви.
  І становище СРСР стало виключно важким. У цих умовах залишалася лише одна надія: що десант попадань врятує Червону Армію.
  Але Олег Рибаченко цього разу не вбивав німців. А навіїв Гітлеру думку, що слід укласти з СРСР перемир'я, і розгромити США, доки там не створено атомної бомби.
  Після взяття Саратова, фюрер нарешті погодився перемир'я терміном три роки. Армії залишалися на колишніх кордонах. Сталін обіцяв згорнути партизанську війну на окупованих територіях. Відбувся частковий обмін військовополоненими. Цілком не можна, оскільки радянських невільників було надто багато. Крім того, частково відновлювалася і торгівля. СРСР також обіцяв постачати безкоштовно до Третого Рейху деякі види металів та хліба. Правда в невеликих кількостях, бо сам був жебраком.
  А Гітлер переключився на США та Британію. Його війська рушили вже восени сорок четвертого року на Південний Схід і захопили Індію.
  А взимку сорок четвертого та сорок п'ятого року захопили й решту Африки.
  Влітку сорок п'ятого року пішла висадка у Британії. Тут уже німці підготувалися капітально, і їхня реактивна авіація брала вгору над ворогом. Надто вже сильними стали фриці. Застосувавши заразом і підводні танки. І нові види субмарин у тому числі одномісних і мініатюрних, що повністю вибили, Британських і Американський флоту.
  І Британія впала. На престол був зведений король-маріонетка. І все стало гаразд для Третього Рейху. Потім війна перейшла США.
  Через розтягнутість комунікацій та економічну міць Америки битва затяглася. Німці спочатку провели операцію "Ікар", розбивши США в Ісландії. І захопивши цей острів, тим самим убезпечивши себе від авіаційних нальотів.
  Потім почали просуватися далі на Гренландію та Канаду з півночі.
  А з боку Аргентини, яка потім приєдналася до Третього Рейху Бразилії, і Венесуели з півдня. Ішло просування з боями. А тут і Сталін захотів приєднатися до розгрому США. В обмін на Аляску. Яка законна територія Росії.
  Гітлер погодився. І до кінця тисяча дев'ятсот сорок сьомого року Америка виявилася захоплена.
  Світ тривав, втім, не надто довго. Після смерті Сталіна у березні 1953 року Гітлер вирішив добити СРСР. І розпочала чергову війну. У хід пішли нові пірамідальні танки і невразливі дисколети з лазерною зброєю. А на сході просувалася Японія. СРСР незважаючи на нерівні сили, і технологічна перевага противника протримався майже рік, але більше за рахунок просторів та героїзму радянських людей.
  Гітлер знову зробив паузу, але 20 квітня 1957 року все ж таки атакував Японію. Як кажуть - двом пернатим в одному барлозі не вжитися. Має залишитися хтось один.
  Війна з Японією тривала півтора роки і закінчилася її захопленням.
  А 20 квітня 1959 року під час сімдесятиріччя Гітлера пройшов всесвітній референдум, який заснував у Третьому Рейху монархію. І успадкувати фюреру міг тепер один із його численних синів, отриманих шляхом штучного запліднення.
  У такий спосіб виникла жахлива імперія Третього Рейху на весь світ.
  Видно тут уже в цьому всесвіті були свої плани на долю людства. А Гітлер таки помер у 1963 теж у березні, як і Сталін. Але виявився щасливішим, свого візаві. На престол зійшов його син, а Третій Рейх уже почав літати до інших планет сонячної системи.
  Ось така виникла імперія... Чорношкірі та жовті мали менше прав, ніж білі, і їхня народжуваність була під контролем, але поступово розвиваючись за планом, імперія почала процвітати. Розвиток науки та прогресу призвело до благоденства.
  І 2020 року розпочався перший в історії людства політ до зірки Сіріус, де були виявлені планети, умовно придатні для життя людини.
  
  НОВІ ПРИГОДИ АЛІСИ СЕЛЕЗНІ
  Аліса Селезньова їхала повітряним велосипедом. Машина керувалась автопілотом, але їй можна віддавати словесні команди. Відкидне зручне крісло, на якому можна розташовуватися напівлежачи. Аліса через голограму айфона різалася з Пашком у космічну стратегію.
  Попереду Пашка пустив важкі грос-лінкори, розраховуючи ними прикрити менші кораблі. Аліса намагалася коштувати свої війська півмісяцем і охопити з флангів зорельоти Пашки. Ішов обмін ударами, і зорельоти розколювалися і катували. На підконтрольних планетах будувалися нові кораблі. Зрозуміло більші повільніше і вимагали більше ресурсів та людських бійців, а що дрібніші швидше та дешевше. Людей теж виробляли в інкубаторах і вони були чимось на зразок армії клонів прискорено виростаючи. А в шахтах працювали роботи, яких теж слід було виготовляти. Плюс ще дослідження в академіях: військових, економічних, будівельних та монетних дворах.
  Аліса частково радилася з економічним радником, а частково з військовим. І сама ухвалювала рішення. Пашка намагався більше працювати сам і втрачав перевагу.
  Звездолети часом стикалися силовими полями і рипіли від напруги, у голограмі все було добре видно.
  Несподівано Алісу відвернула появу Аркаші. Хлопчик років дванадцяти, з'явившись у голограмі, прокричав:
  - Привіт Аліско! Знаєш, що у нас намічається!
  Аліса зневажливо пирхнула і відповіла:
  - А що ще може бути дивовижнішим за комп'ютерні ігри?
  Аркаша впевнено повідомив:
  - Наші вчені відкрили замкнуті петлі часу, які йдуть у нікуди, і це означає їхнє минуле зовсім не наше минуле!
  Аліса здивувалася:
  - Це ще як?
  Аркаша пояснив із усмішкою:
  - Це означає, що в них можна подорожувати, і робити пригоди не побоюючись, що втручання у минуле змінить наше сьогодення. Тобто будь-яке наше втручання на нашому світі ніяк не позначиться!
  Пашка здогадався першим:
  - Це означає, що якщо ми подорожуємо у минуле, і там щось змінимо, то на наш світ це в жодному разі не вплине!
  Аркаша кивнув, його руде волосся струснулося:
  - Так воно і є!
  Пашка агресивно запропонував:
  - Так давайте прихопимо бластер і вріжемо по фашистам.
  Аркаша знизав плечима і зазначив:
  - Це цікава ідея. Але дітям не можна брати в минулу зброю і тим більше бойову.
  Пашка з хитрою відповів:
  - Робити те, що зовсім не належить, це солодше ніж навіть морозиво! Мій дядько космодесантник і в нього в сейфі можна прихопити вкрай забійну зброю!
  Аркаша розгублено розвів руками і зазначив:
  - Але я не хотів би вбивати людей. Навіть німців.
  Пашка гаркнув:
  - Фашистів можна!
  Аліса заперечливо хитнула головою і запропонувала:
  - Ні, я проти вбивства живих людей! Може краще просто як у хорошому доброму кіно, когось у минулому врятуємо.
  Паша відразу запропонував:
  - Це ідея! А що коли звільнити Жанну Дарк?
  Аліса згідно кивнула:
  - Оце було б правильно!
  Аркаша з ентузіазмом заспівав:
  - Хто повірив що Жанну спалили, ні, вона причаїлася на якийсь час!
  І понизивши голос, хлопчик додав:
  - Йдіть за мною! Я в Інституті Часу!
  Аліса пропищала:
  - За Аркашем марш!
  Почувся писк машини, яка вдала, що не зрозуміла:
  - За яким із мільярда Аркаш слідувати?
  Дівчинка рішуче заявила:
  - За тим з ким я щойно розмовляла! До інституту часу на вулиці Карла Маркса.
  І гравітаційний велосипед із програмою штучного інтелекту рушив, залякавши між будинками. Москва в майбутньому справляла незабутнє враження. Величні споруди, кілометрові, фонтани, що йдуть вгору, безліч різнокольорових колосальних розмірів і різноманітних форм. Багато будівель просто були вирощені розподілом спеціальних бактерій, що відрізнялися і твердістю і пружністю.
  Аліса запитала у Пашки, який теж летів до Аркаші, і його світле волосся нагадувало перестиглий кульбабу.
  - Ну, що ти думаєш мій герой?
  Пашка гаркнув:
  - Буде вже, яка за рахунком пригода! Немов у царському дворі!
  Аліса прочирикала, вискакувавши зубки:
  - Справа бачу впорається, у нас! Буде все буквально найвищий клас!
  Дівчинка промчала повз храм Перуна. Гарна, величезна будівля в позолоті та рубінах, повна велич і спокійна сила. Перед нею сам Перуну в його руках невгасимий смолоскип, з кілометровим струменем вогню. Носяться діти, вони використовують індивідуальні крильця і сильно скидаються на ельфів.
  Дівчинка заспівала хіхіка:
  - Літо сонце світить високо, високо... Літо до уроків далеко! Далеко!
  А в майбутньому дзеркала в небесах стоять, і майже немає ночі та вічне літо. Тому канікули у дітей тривають значно більше, ніж дні навчання. Щасливий світ. І дітям просто хочеться розважитися.
  Пашка навіть повний ентузіазму заспівав:
  - Уявляєте яке становище,
  Все, що збудеться, відомо нам заздалегідь.
  І до чого тоді сумніви, хвилювання!
  Все на світі передбачить розклад!
  Аліса з ентузіазмом підхопила:
  - А ми кидаємо бурям виклик! Чому і чому? Жити у світі без сюрпризів неможливо нікому!
  Підхопив і Аркаша, що тримає зв'язок через голограму:
  - Хай удачі-невдачі! Як гойдалки вгору і вниз! Тільки так, а не інакше, тільки так, а не інакше, Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз! Хай живе сюрприз!
  Ось уже й інститут Часу. Його охороняє кілька бойових роботів. Але Алісу та Пашку знають. Вони вже багато разів мандрували. У тому числі й у казкові часи. Це теж одне та відкритих відгалужень часу. Там ніби у фентезі.
  Але побувати у реальному минулому ще цікавіше. Аліса, до речі, має і космічні нагороди, що врятувала законну імператрицю, і повалила узурпатора Злотовласа. Вона й знешкодила ще одного тирана, який хотів захопити владу над планетою Земля, а може й галактикою. Знешкодила космічних піратів, допомогла трьом капітанам і взагалі багато чого створила. Включаючи знешкодження цілого полку роботів.
  Ну і звичайно ж і Алісу та її друзів без проблем пропускають до найзакритішого інституту. Що охороняють так що й муха не пролетить. Та що муха? Навіть фотон!
  Аліса та Пашка проходять поле. Звичайні діти, не надто великі, швидше за середнє зростання для дванадцяти років - зовсім не акселерати. Світлі голівки, Паша, мабуть, взагалі натуральний блондин, Аліса русява. Іноді, звичайно ж, фарбується. Її зачіска часом сяє всіма кольорами веселки. Але зараз вона у своєму природному світлі.
  Аліса прочирикала:
  - Нам потрібно в сектор паралельних - глухих світів!
  Дівчина-робот, сяючи золотими крилами, відповіла:
  - Мила Алісочка, ми завжди вам раді! Тільки прошу вас будьте обережнішими. Багато дітей рвуться в подорожі по справжньому минулому, але там, і загинути можна цілком реально, в той самий час як можна у віртуальній реальності Гіпернета відтворити будь-який краєвид і будь-який час, і ваш мозок і тіло зовсім не помітять різниці. А у віртуальному РПГ не вмирають і не калічать!
  Аліса хотіла сказати, але її випередив Пашка:
  - Нам не потрібна ілюзія подвигу! Ми хочемо робити реальні подвиги!
  Робот-дівчина змінила своє світло на синюватіший і відповіла:
  - Ну добре! Ваша команда нам давно відома! Ризикуючи, головою ви завжди залишаєтеся живими і перемагаєте! Вас любить фортуна, а може і гіперфортуна, і є надія, що ви завжди вийдете сухими із води!
  Паша відповів із усмішкою:
  - Хто не ризикує, той не п'є шампанського!
  Аліса логічно помітила:
  - Але є й продовження цієї приказки. Хто ризикує понад будь-яку міру - задовольняє чифір на нарах!
  Паша хихікнув і зазначив:
  - Це застаріла приказка! Людей не садять до в'язниць. Якщо вони роблять серйозні злочини, то проходять програму реабілітації та перевиховання!
  Аліса пискнула і відзначила:
  - Ти хочеш Пашка, щоб тебе відправили до виховно-трудового табору?
  Хлопчик буркнув рішуче:
  -Я найбільше хотів би потрапити на справжню війну! Жаль, що раніше було не можна!
  Дійсно в минуле втручатися категорично заборонено, то це може змінити майбутнє не на краще. Наприклад, як не хочеться, припустимо, переграти Російсько-Японську війну, або розгромити німців ще в сорок першому, але майбутнє відразу змінитись. І не факт, що замість комунізму і прекрасного вічного літа, на Землі настане через втручання навіть із благими бажаннями, безпросвітний морок ядерної зими.
  Але в світах тупикового, замкнутого на себе минулого можна робити все що завгодно.
  Рудий хлопчисько з розумним обличчям Аркаша зустрів хлопців. Як з'ясувалося, хлопець прихопив із собою індивідуальні захисні поля в пристроях розмірами із сірникову коробку. А у Пашки виявилися бойові лазери із термокварковими акумуляторами. Причому, це нова технологія, яку можна заряджати нормальною водою. І вона відтворюватиме термоядерний, що минає термокварковий синтез.
  Діти, озброївшись і захистившись, рушили коридами, де багаторазово прискорювався рух. Потім змістилися в кабіну і почали розглядати інформацію про тупикові світи.
  В одному з них звернув увагу Паша, трапилася погана річ. Та й не лише в одному.
  Гітлер все ж таки ризикнув на висадку в Британії у вересні 1940 року. Задіяв під час десантування торговельний флот, підключив навіть трамваї. Перевів усі заводи з авіації на тризмінний режим роботи і в результаті вдалося завоювати фрицям панування в повітрі. Коротше кажучи, Британія впала за два тижні. Був поставлений у Лондоні маріонетковий король і сформовано пронімецький уряд.
  Далі німці майже без бою взяли Гібралтар і рушили своєю армією Африкою.
  Більшість англійської армії та флоту, визнало нового короля і пронімецький уряд. Німці підгребали колонії, в Африці та Азії. Але поки що на СРСР не пішли. Америка все-таки перебувала в тилу. І ось у сорок першому році у грудні Японія атакувала Америку. А Третій Рейх оголосив війну 11 грудня і почав пресувати США. Спочатку американці зазнавали поразки за поразкою від Японії. Потім їх став діставати і підводний флот.
  Будувалися авіаносці, створювалися нові види озброєнь.
  Через віддаленість США океаном німці не могли відразу там відкрити бойові дії. Так що поки що точилася битва на морі і будувалися кораблі. У фриців розвивалося і танкобудування. Найновіші машини: "Лев", "Тигр", "Пантера", "Маус" надійшли на озброєння.
  Найголовніше це, зрозуміло, розвиток реактивної авіації, з якою фриці пов'язують певні надії.
  Аліса, дивлячись за цим ходом історії, відзначила:
  - США їм так просто не дістати!
  Пашка логічно зазначив:
  - Це я й сам знаю. Але якщо вони таки повернути на СРСР?
  Аркаша рудий хлопчик запропонував:
  - Може, спровокуємо німців на...
  Аліса вишкірилася зубками:
  - На що ти хочеш їх спровокувати? І так поки що добре...
  Пашка хихікнув і зазначив:
  - Кажуть не буди лихо, поки воно тихо... Але з іншого боку, грозу відводь до пожежі, лихо відведи до удару!
  Аркаша запропонував свій варіант:
  - Давайте, підсунемо Гітлеру інформацію, що нібито США атомну бомбу роблять, та так він і є. І нехай він рвоне через океан!
  Аліса із захопленням зашепотіла:
  - Це ідея супер! Давайте атакуємо офіс Гітлера!
  Пашка в риму проревів;
  Вірю, весь світ прокинеться,
  Буде кінець фашизму.
  І засяє сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  Аркаша зазначив:
  - Ну що хлопці як фотон у сонці полетіли!
  І діти вбігли до машини часу. Вони серйозно озброєні - бластери, індивідуальні силові поля. Можуть боротися із цілою армією.
  Пашка натискаючи на кнопки переміщення в часі, ревів:
  Ми не жалюгідні комашки,
  Суперніндзя-черепашки...
  Аліса підхопила, теж натискаючи пальцями рук на кнопки:
  - Панцир носимо як сорочки, приховані таланти!
  І хлопців закрутило у тимчасовому та просторовому вихорі. Вони неначе опинилися на короткий час у виверженні вулкана Кракатау. І потім їх перемістило в інше місце, викинувши на поле.
  У небі чулося гудіння, поряд аеродром, здіймалися машини.
  Пашка глянув на хронометр і свиснув:
  - Вже сорок шостий рік!
  Аркаша, єхидно посміхаючись, помітив:
  - А сперечаємось що не сорок шостий рік?
  Пашка агресивно загарчав, тупаючи підошвами лакованих черевиків:
  - Це точно сорок шостий рік!
  Аркаша заперечив спокійним тоном:
  - Давай на десять щелбанів, що це не сорок шостий рік!
  Тут у розмову втрутилася Аліса:
  - Це не сорок шостий рік, а тисяча дев'ятсот сорок шостий рік!
  Хлопчаки засміялися. І Пашка в досаді вдарив ногою по грибку:
  - Ось чорт пульсар мені в ніс! Я забув таку тривіальну хохму!
  Аліса відзначила з посмішкою:
  - Так іноді буває при переміщенні часу. Дати не збігаються. Так що тут що сталося, те й сталося!
  Аркаша з незадоволеним виглядом зазначив:
  - Та я підозрював, що можемо переміститися, куди не треба. Але ось у мене є гіперплазмовий комп'ютер. Через нього ми здатні дуже багато дізнатися, включаю хвилю та прослуховування новин!
  Хлопчик зробив жест і ввімкнув тотальне радіо прослуховування.
  Як з'ясувалося, фашисти атакували все-таки США. Вони використовували зрослий транспортний та військовий флот. І били американців разом із Японцями.
  Країни Латинської Америки підтримали Третій Рейх та Японію, і з їхнього боку гітлерівці розпочали наступ з півдня на США. А через Ісландію, яку захопили під час операції "Ікар", німці та іноземні дивізії зайшли до Гренландії, а далі Канади. Почалося стискання США кліщами.
  У фриців з'явився дуже непоганий танк "Пантера"-2. Вагою в сорок сім тонн, з двигуном 900 кінських сил, з лобовою бронею 120-міліметрів під нахилами, а вежі 150-міліметрів, і гарматою 88-міліметрів 71 ЕЛ, що пробиває американські машини з великої дистанції. Мінусом "Пантера"-2 був бортова броня на 60-міліметрів щоправда під нахилами. Але це компенсувалося нижчим силуетом та чудовою рухливістю машини.
  "Пантери"-2 трощили американців, як і досконаліші "Тигри"-2, а потім і "Тигри"-3.
  Америка під серією ударів капітулювала. І стала колонією Третього Рейху та Японії.
  Але ось Гітлер завжди завжди мало і він готується напасти на СРСР.
  Для удару приготовлені потужні танки серії "Е", реактивна артилерія та дисколети, які майже невразливі для стрілецької зброї, і навіть підземні самохідки.
  Колосальна міць націлилася на СРСР, погрожуючи все зім'яти спалити до тла. Гітлер очевидно перетравлював Америку і готувався до походу. У СРСР теж, не сиділи, склавши руки. Вже серпні 1941 року у серійному виробництві з'явився КВ-3. А в жовтні 1941 року в серію пішов і КВ-5. Нові танки, зрозуміло, були неідеальні, але з довгоствольними гарматами калібру 107-міліметрів, здатні битися і пробивати "Тигри" та "Пантери". У 1942 році з'явився і КВ-4, у найважчій модифікації 108 тонн. Сталін любив сильні танки. Тому КВ-6 взагалі важив двісті тонн. І на ньому встановили 203-міліметрову гармату.
  Проте важкі танки КВ надто часто ламалися, і застрявали на бездоріжжі. В результаті КВ-7 взагалі в двісті п'ятдесят тонн не перевозився залізницею. Інші танки сімейства КВ намагалися легше робити, але все одно вони виявилися не дуже.
  У 1945 році спробували зробити ІВ-1 та ІВ-2. На останній танк поставили 122-міліметрову гармату. А навесні 1946 року у серії з'явився і ІС-3. Новий танк зробили важчим. Взагалі тут серія ІС важила більше, ніж у реальній історії. А на ІС-3 поставили 130-міліметрову гармату, зробив танк потужнішим.
  СРСР поступався Третьому Рейху в кількості піхоти і загальної мобільності військ, але приблизно дорівнював танками. Але в авіації фриці сильніша і кількість і якість - реактивна міць. При зразковій рівності танків, більшість радянських машин не дуже якісна. Т-34-76 став наймасовішим танком. Не воюючи останніми роками СРСР лише 1945 року почав випускатися дещо потужніший Т-34-85, який теж пасував навіть перед "Пантерою"-2 чи 3, а вже тим більше не міг битися з потужнішим і сучаснішим Е-50.
  Тож на 22 червня 1946 року намічено напад на СРСР. Фашисти сильні, і вони дуже багато живої сили. А ще є і Японія.
  Самураї виробили у великих кількостях танк приблизно порівнянний із Т-34, і в них таких машин багато. Тяжких мастодонтів не надто виготовлено, але вони скопійовані з німецьких.
  Головне у Японії багато піхоти, зокрема й китайської. І вони можуть у разі чого й трупами закидати.
  Японська авіація також сильна, і є реактивна. А на морі у самураїв переважна перевага.
  Аркаша, прослухавши подібне, свиснув і пробулькав:
  - Повний завал!
  Пашка прогарчав, тупаючи ногами:
  Ми відкрили націями планети,
  У космос шлях до невідомих світів,
  Героїзму подвиги оспівані -
  Щоб стерти назавжди смерті шрам!
  Аліса цілком логічний зробила висновок:
  - Треба рятувати СРСР! І до того ж терміново, інакше десятки мільйонів радянських людей загинуть!
  Пашка агресивно запропонував:
  - Давайте зафотонім Гітлера!
  Аркаша поправив:
  - Ні, краще викрадено і змусимо відмовитися від війни проти СРСР!
  . РОЗДІЛ Љ 2
  Аліса відповідно кивнула своєю світло-русою голів:
  - Це, мабуть, найкраще, що можна вигадати! Викрасти Гітлера та врятувати СРСР!
  Пашка відразу зробив висновок:
  - Ось зараз і підемо! Досить чухати потилиці, вистачить смоктати пляшки!
  Два хлопчики і дівчинка, насправді, мають силові поля індивідуального захисту та бойові бластери. То що їм цей фюрер?
  Аркаша заспівав:
  - Чуєш солдатів, бачиш солдатів -
  Люди лякаються вибухів.
  Тисячі очей, у небо дивляться,
  І невпинно твердять!
  Аліса підхопила з ентузіазмом;
  Нехай завжди буде сонце,
  Нехай завжди буде небо!
  Нехай завжди буде мати,
  Нехай завжди буду я!
  Пашка увімкнув електронну картку. У голограмі спалахнула проекція Берліна. Місто швидко розросталося. Безліч рабів будували споруди. Зокрема, зводилася ударними темпами нова імперська канцелярія.
  Це був за задумом архітекторів найбільший в історії людства палац у дванадцять поверхів заввишки і площею два кілометри на два кілометри.
  Грандіозна будова кипіла. Не тільки раби працювали, а й безліч техніки, у тому числі найсучаснішої та найпотужнішої. Третій Рейх посилився капітально.
  Ось видно танк "Маус"-3 вагою п'ятсот тонн. Він, звичайно ж, надто важкий для бойового застосування, і його неможливо перевозити, але біля Берліна тусується. І уявіть броню тисячу міліметрів, яку можна пробити лише дуже великою бомбою.
  Пашка відзначив із єхидною посмішкою:
  - Наші бластер за секунду цього монстра розріжуть! У них бойова міць - вісім атомних бомб, скинутих на Хіросіму в одну хвилину. І це все в тонкому промені із квадратний міліметр!
  Аліса уточнила:
  - Ну, це у максимальному бойовому режимі! А в такому режимі бластери надто зношуються. Краще меншою інтенсивністю і зарядження водою дозволить винищити мільйонну армію.
  Аркаша свиснув:
  - Ось це так! Просто супер!
  Пашка увімкнув гравітаційний пеленгатор і впевнено заявив:
  - Зараз ми спробуємо вирахувати Гітлера. За голосом та радіосигналами!
  Аліса хихикнула і відзначила, крутячи в руках бластер:
  - Чи буде Гітлеру петрушка з цибулею!
  Зі зброї вилетіла голограма - гарної дівчини зі срібними крильцями і прочирикала:
  - Бажаєте юна леді казку на ніч?
  Аліса засміялася і відповіла:
  - Ні! Ось пачки морозива, я не відмовилася б!
  Дівчина-голограма сумно відповіла:
  - На жаль, синтезувати морозиво я не вмію!
  Аліса примхливо заявила:
  - Ось ти тільки вбивати та вмієш! Погано бути такими односторонніми!
  Дівча скривджено помітила:
  - Не вбивати, а захищати людей від небезпек і рятувати з біди! Ти ще надто юна дівчинка і багато чого не розумієш!
  Аліса сердито відповіла:
  - Ось зараз якраз і треба рятувати з біди людство. Або, принаймні, його значну частину!
  Голограма кивнула і підтвердила:
  - Виручати людство ми завжди готові! І якщо треба виручимо!
  Пашка суворо заявив:
  - Я зараз ввів у пошуковик дані щодо Гітлера. Тут комп'ютер гіперплазмовий з величезною швидкодією. Скоро нам стане відомо, де ховається цей мерзотник!
  Аліса із захопленням прочирикала:
  - Будує підступи підступний лиходій,
  Але герой благородний сильніший.
  І лиходій буде в сутичці розбитий,
  А добро як завжди переможе!
  Пашка зайнявся обчисленнями, програма сама шукала фюрера, аналізуючи радіосигнали.
  Аркаша сердито прошипів:
  - Нікуди не втечеш! Гітлер ніби як воша!
  Паша з переможним виглядом повідомив, скинувши вгору палець:
  - Готово хлопці!
  Аліса пискнула, і помітила:
  - Ось де він... У Східній Пруссії, у вовчому лігві!
  Пашка невдоволено буркнув:
  - Чорт забирай! Скільки туди пертися!
  Аркаша впевнено заявив:
  - Наші індивідуальні антиграви домчать, за півгодини! А можна було б і швидше, якби використовували міжпланетні пояси!
  Пашка рикнув і вдарив себе по лобі:
  - Не передбачили!
  Аліса логічно помітила:
  - Вся наша витівка суцільна авантюра!
  Паша рішуче стукнув кулаком по коліна:
  - Ми маємо допомогти СРСР! Полетіли!
  І тріада дітей, прикрившись маскувальним полем, почала парити над Німеччиною.
  Практично не постраждавши від бомбардувань територія Третього Рейху виглядала досить багатою та доглянутою. Хлопчики-раби мали вулиці, дівчатка-рабині їх мили ганчірками. Всю панував зразковий порядок. На вулицях безліч автомобілів, найпрестижніших і, навпаки, простих марок. Найбільше знаменитого дизеля "Фольксваген", але є й інші машини. Зокрема "Мерседес", "БМВ", "Рено", "Пікап", "Форд", "Каділлак" та інші. Німеччина вже окупувала майже весь світ. І ще одна особлива марка: "Адольф Гітлер". Це найпрестижніша машина, і відрізняла краплеподібна форма, газотурбінний двигун, величезна швидкість. Звичайно це для еліти.
  А прості робітники їздили на "Фольксвагенах". Багато німців самі мали в себе рабів. І живу силу продавали на аукціонах. Зрозуміло багато чорношкірих, арабів, індусів та інших. Але є білі раби.
  Рейх виглядав процвітаючим, але десь димилися печі крематоріїв. Євреїв, втім, знищували не поспішаючи. Вчених та з вищою освітою навіть залучали до робіт на шарашці. Партизанської війни на окупованих територіях майже не було.
  Занадто великі престиж і сила Третього Рейху, а політика окупантів досить гнучка. Залучають місцеві сили. Третій Рейх типу федерації із опорою на кадри з підлеглих територій. Будується імперія і на батіг і на прянику!
  Пашка під час польоту ввімкнув комп'ютер і вивів на екран зображення Вовчого лігва. Бункер виглядав справжнім палацом.
  Він був засмучений і розрісся в різні боки. Тут була одна зі ставок Гітлера.
  Червень, початок літа і досить спекотно. А у мармуровому підземеллі прохолодно. А ось взимку Гітлер зазвичай перебуває на Кіпрі, або навіть в Олександрії, де збудовано його нову резиденцію. А їх уже кілька штук у Африці, і є й у інших місцях.
  Але влітку біснуватий фюрер воліє Східну Пруссію і Вовче лігво.
  Ось видно, що фюрер щось там обговорює зі своїм звіринцем. Пашка ввімкнув переклад та збільшив зображення.
  Адольф Гітлер невисокого зросту, але дуже рухливий чоловічок з маленькими вусиками. Розмовляючи, він не стоїть на місці, а весь час жестикулює та бігає.
  Ось зараз він вимовляє промову, розмахуючи лапками;
  - Ми майже повністю завоювали разом із Японцями світ. Залишилася лише більшовицька Росія! І її слід, безперечно, зламати, розтрощити і знезброїти! Більшовизм це загроза всьому людству. Це тотальна та потенційна небезпека для нашої імперії! Ми повинні розтрощити комуністів! У нас зараз найкраща техніка у світі. І десятки мільйонів солдатів піхоти із різних країн. Наша реактивна авіація не має собі рівних. Ми просто повинні зламати ворога. Що скажуть мої генерали?
  Гудеріан, головний стратег танкових військ, впевнено заявив:
  - Наш основний танк Е-50, безумовно сильніший за основну радянську машину Т-34. У противника, за даними розвідки, на озброєнні понад сто тисяч танків. Але з них більшість застарілі, зношені або легкі машини. Е-50 здатний пробити Т-34-85 у чоло з п'яти кілометрів. А радянська машина нашого монстра в новітній модифікації не прошибить, навіть у борт, стріляючи впритул. Танк Е-50 класу "У" має лобову броню 170-міліметрів, а лобову 250 і з ним ніхто не впорається. Двигун у 1500-кінських сил забезпечує чудову рухливість навіть при вазі в сімдесят тонн і гармата у 105-міліметрів та довжиною ствола у 100 ЕЛ.
  Гітлер перервав свого танкового стратега:
  - Я це й так знаю! Сила Третього Рейху не в техніці, а в дусі! Ми можемо все, якщо не боїмося. У росіян виник ІС-3, з небезпечним знаряддям. Але ми його все одно не боїмося. Ми маємо чим відповісти на радянський виклик. І ми без жодних сумнівів переможемо! Для чого ми матимемо нові типи озброєнь. Танк "Маус"-3 це ще квіточки. Ми використовуємо нову електромагнітну гармату, яка прошибить будь-який метал, і покажемо ворогові мати Кузьми!
  Настала коротка пауза. Увійшли дівчата в коротких, білих спідницях та босоніж. Вони були засмаглі, але явно європейської зовнішності. Голі ікри та босі підошви говорили про статус рабинь. Але при цьому дівчата мали світле волосся, і були фігуристі та красиві. Їх змушували займатися фітнесом і тримали на дієті. Тож вони виглядали еталонами краси та грації.
  Оскільки Гітлер не любив алкоголю, вони рознесли коктейлів та соку. Фюрер узяв собі апельсинового та пару шоколадних тістечок.
  Енергійно жуючи солодку масу і запиваючи соком, кривавий диктатор не переставав говорити;
  - Наші нові танки сама досконалість. Вони непробивні для супротивника і пробивають самого ворога з колосальної дистанції. Особливо "Тигр"-3 з лобовою бронею 285-міліметрів і гарматою 128-міліметрів 100 ЕЛ. Ось це справді колосальна та вбивча сила! Яка якщо вже лупне, то вріже так що мало не здасться нікому! Навіть хвалити ІС-3, який тільки з'явився у росіян у виробництві, нам не стане противником!
  Звіринець дружно скинув лапки:
  - Хайль фюрер!
  Біснуватий диктатор продовжив говорити:
  - На окупованих територіях має панувати жорстокий режим. Ми маємо карати місцевих за найменшу провину. Навіщо слід залучати поліцаїв. СРСР розділимо на 20, 25 держав. Вони увійдуть до федерації Третього Рейху зі своїми маріонетковими урядами. Будуть чимось на кшталт колоній. Але над ними стоятиме наша окупаційна влада. Ми постоїмо найбільшу у світі імперію! Точніше найбільша у світі імперія вже є. Але потрібно в неї вкласти черговий блок!
  Звіринець знову схвально зашумів. Гітлер махнув руками і продовжив:
  - Особливу увагу нам слід приділити боротьбі проти партизанів. За кожного вбитого німця розстрілюватимуть сотню місцевих жителів, за кожного пораненого п'ятдесят. І це за рядових! За офіцерів вбиватимемо вдесятеро більше, а генералів у сто!
  І знову оплески, і бурхливі овації.
  Фюрер, схоже, був дуже задоволений, і пробулькал:
  - Я всіх порву! Я всіх порву! Наша нова зброя диски Білонці унікальна. Воно обтічно ламінарним струменем і практично невразливе. Літаючі тарілки здатні розрізати, і розірвати практично будь-яку оборону супротивника. І не літака здатного піти від них!
  Звіринець зашумів, кричачи:
  - Слава фюреру! Усіх знищимо!
  Пашка прокоментував, покрутивши пальцем біля скроні:
  - Ці хлопці гідні бути на обліку у психіатра!
  Аліса на це заперечила:
  - Гірше! Це цілком психічно нормальні негідники!
  Аркаша засумнівався:
  - Зло є психічна аномалія! У людині розумній найвище прагнення добра!
  Пашка у відповідь несподівано заспівав:
  Руйнування це пристрасть,
  Все одно, яка влада!
  Влада завжди пила чужу кров!
  Гітлер доїв тістечко. І дістав з-за пояса батіг. Недовго думаючи, взяв і хльоснув дівчат по голих ногах. А верескнули і впали навколішки. Нацист номер один прогарчав:
  - Я зроблю вам боляче панове! Точніше ви рабині - назавжди!
  І знову як прореве, і огріє красунь батогом по спині.
  Пашка прокричав:
  - Покидьок! Як ти смієш бити жінок!
  Аліса агресивно кивнула:
  - Ми вже підлітаємо! Зараз фашистам покажемо матір Кузьми!
  Тріумвірат хлопців підлетів до величезного бункеру з колосальної товщини стінами. Діти-воїни були практично невидимими. Тільки швидкий рух викликав у повітрі певну турбулентність. І від чого можна було побачити наче деяке викривлення повітря, що переламується.
  На стінах стояли вартові. Рослі, потужні есесівці. Пашка труснув бластером і прогарчав:
  - Чорний ворон у лику смерті, жертву чекає опівночі!
  Аліса махнула бластером і підтвердила:
  - Сухопутні пірати, от прийшла вас година розплати!
  Аркаша, агресивно скелячись, просипів:
  - Фюрер це стовідсотковий псих!
  І ось трійка воїнів зняла з себе маскування. І ніби у віртуальній грі рушила коридорами. І їхні бластери як заспівають переможну пісню... Зі стовбурів вилетіли потоки енергії і уткнулися в німецьких вартових. Ті у відповідь рефлекторно відкрили вогонь. Кулі врізалися в силові поля та відскочили.
  Але Аліса та її супутники відчули струс. Дівчинка гукнула:
  - Ні, прокляті фашисти не зігнеться наш народ!
  І знову натисне кнопку бластера. Але промені не завдавали шкоди фрицям. Наче це були прості пучки світла.
  Пашка сердито прорепетував:
  - У чому річ бластер!
  Виникла голограма гарної дівчини з крильцями. Вона пропищала:
  - Юні витязі, ви мабуть завдасте шкоди розумним істотам?
  Пашка агресивно проревів:
  - Ми хочемо вбивати фашистів! Даєш бойовий розряд!
  Голограма холодно відповіла:
  - Милі діти! Це розумні, дорослі люди! А ви наскільки ми бачимо далеко не повнолітні, а отже, не має права використовувати бойову зброю!
  Пашка гаркнув:
  - Ось ще! Потрібно рятувати СРСР!
  Аліса пискнула:
  - Будь ласка, допоможіть нам вбивати фашистів!
  Виникла голограма прекрасного хлопчика з крильцями з бластера Аліси, і пискнула:
  - Заспокойся дівчинко! Вбивати людей не можна!
  Пашка рикнув на все горло:
  - Це нелюди! Їх не те що вбити! Їх спалити живцем, мало!
  Дівчина-голограма з електронного бластерового чіпа пискнула:
  - Обережніший хлопчик! У вас явний психоз!
  Пашка гаркнув:
  - Замовкни пилосос!
  Аліса буркнула, тупнувши ніжкою:
  - Що робити будемо?
  Пашка запропонував:
  - Будемо використовувати силове поле як таран!
  Аркаша кивнув:
  - Запас енергії тут надовго, я їх спеціально підзарядив!
  Пашка пропищав:
  - Врубаємо на повну міць!
  Аліса провела пальцем по міні-сканеру і заспівала:
  - Буває так! Буває так! Що відокремлює від удачі лише дрібниця!
  Пашка підспівав з ентузіазмом:
  - Не може нам не пощастити! З богами-деміургами нам на шляху!
  Хлопці раз бластер не діють, вирішили використовувати силове поле. Вони увімкнули його повну міць і одночасно перевели в пульсуючий режим. Декілька фашистів потрапили під удар невидимої палиці, і були відкинуті.
  Аркашка, досить посміхаючись, сказав:
  - Година удачі!
  Аліса підтвердила:
  - Настав час постріляти!
  -Година удачі!
  Аліса пискнула:
  - Ворогів Вітчизни вбиватимемо!
  І ось діти рвонулися немов жеребці. Вони є настроєм герої. І в атаці.
  Пашка прошипів:
  - Хід за нами вперед,
  Хоч ворогів мільйон - джек-пот!
  Аліса підтвердила з сміхом:
  - Ставимо хрестики у клітини як завжди!
  Аркаша прочирикав:
  - Адже фашистів змісти - крута гра!
  Пашка перевіряв скеля зубки:
  - Чи зможемо виграти більше в цей захід! Приз виріс запам'ятай!
  І діти хором гаркнули:
  - Класний джек-пот!
  І їхній атакуючий порив воістину прекрасний! І вони в наступі гарні.
  Ось рухають коридорами. По них луплять із кулеметів. Але ж діти не реагують на провокації. Силове поле може тримати водневу бомбу, що їй якийсь вплив кулями.
  Аліса агресивно відзначила, скелячи зубки:
  - Військова наша сила!
  Пашка ведучи вогонь, точніше штовхаючи фриців невидимою палицею, підтвердив:
  - Сила духу та сила волі!
  Аркаша зазначив:
  - Гітлер знаходиться під землею, у глибині сьомого поверху.
  Аліса уточнила:
  - Це якщо рахувати навпаки?
  Аркаша підтвердив:
  - Звісно ж, мінус сім!
  Пашка відзначив із посмішкою:
  - Коли вважалося уві сні себе бачити дуже поганою прикметою, що спускається вниз!
  Аліса гукнула з гнівом:
  - А віритимеш у прикмети, лишитися можеш з носом!
  Аркаші, який збив чергового гітлерівця силовим полем, стало цікаво:
  - А звідки взялася приказка - лишитися можеш із носом?
  Аліса пискнула:
  - Звідки?
  Пашка рикнув, зваливши пару німців із кулеметом:
  - Від верблюда!
  Аліса силовим полем збила трьох есесівців і буркнула:
  - Чого треба!
  Пашка прокричав, трощачи силовим полем фашистів:
  - Шоколаду!
  Аліса пропищала, зваливши чергового фриця з підствольним гранатометом:
  - Для кого?
  Пашка звалив одразу п'ятьох есесівців, буркнув:
  - Для сина твого!
  Аліса пискнула, звалюючи фашистів силовим полем у загальну купу:
  - А скільки йому надіслати?
  Аркаша, вибиваючи гітлерівців, пискнув:
  - Пудів п'ять!
  Пашка збиваючи нацистів, прорепетував:
  - Краще шість!
  Аліса, змінюючи фриців, видала:
  - Більше вам все ж таки не з'їсти!
  Аркаша із цим погодився:
  - Та ти дівчинка маленька!
  Аліса врубала силове поле на повну міць. Фашисти полетіть догори дригом. Вибиті були двері. А за нею стояв танк Гепард. Теж машина з числа нових. Легка, найвища всього в метр сорок. Але зате спритна. Вона мала газотурбінний двигун у тисячу кінських сил, а сама важила десять тонн. Мабуть, одна з найшвидших машин, якщо не найшвидша у світі.
  Танк встиг вистрілити із 88-міліметрової гармати. Алісу відкинуло снарядом, але поле пом'якшило удар. Пашка невидимою палицею рушив фашиста. Пружне поле відкинуло ворога, і той пролетів, перевертаючись у повітрі.
  Аліса прочирикала:
  - Занесло, занесло вдало! Занесло мене!
  Пашка у відповідь з люттю проспівав:
  - І знову продовжується бій,
  Кипить гіперплазми пожежа.
  І Ленін такий молодий -
  Завдає мечами удару!
  Німецький танк врізався у стіну, і вибухнув... Та фрицям реально не пощастило.
  Аркаша прочирикав:
  - Заради юності Батьківщині,
  Життя для правди не шкодуй...
  Нам хлопці у цьому житті,
  Тільки з правдою на шляху!
  І ось він знову в атаці, і хлопчик силовим полем завалив дюжину фашистів.
  Діти підбиралися до Гітлера, проходячи коридорами. Адже вони такі бойові. Чи не зупинити тріаду.
  Аліса пропищала з ентузіазмом:
  - Славитись наш СРСР! Будемо хлопцям як приклад!
  Пашка кивнув, його силове поле вдарило в стіну. Тож навіть граніт тріснув. Хлопчик-термінатор прогарчав:
  - Давитимемо всіх! Душитимемо!
  Аркаша, збиваючи гітлерівців, поправив:
  - Не всіх, а лише фашистів!
  Пашка хихікнув і зазначив:
  - Ми робимо історію,
  Сьогодні барикади, а завтра крематорії.
  Аліса з дикою силою давянула гітлерівця, і збила його разом із мотоциклом, прочитавши:
  - Ми будуємо новий світ,
  І заперечуємо минуле...
  Зводячи на трон - безглузде вульгарне!
  Аркаша, збиваючи фриця, уточнив:
  - Ми навпаки людство рятуємо від погроз! Справді, що може бути страшніше за нацистське рабство?
  Аліса з цим погодилася:
  - Ти маєш рацію мій хлопчик! Це жах!
  Аркаша образився:
  - Я тобі не хлопчик! Ми однолітки!
  Пашка звалив дюжину гітлерівців з одного замаху. З троє були розбиті на стіні, як дохлі мухи, заспівав:
  - Хто сильніше відважніший за хлопчика,
  Бойові рахуй пацани...
  Набиваємо фашистам ми шишки,
  Комунізму в цій клятві вірні!
  Аліса натиснула силовим полем на гітлерівців і пропищала:
  - Слава Батьківщині, слава! Наша рідна держава!
  Аркаша енергійно підтвердив, крушивши фриців:
  - Ми вирушали у похід! З комунізмом уперед!
  Аліса в атаці на фашистів, прочірикала:
  Душу, серце і віддамо,
  Ми своїй святій Вітчизні...
  Золотокрилий херувим
  Нам подарує щастя у житті!
  І знову войовниця-дівчинка збила чергову мету. У разі самохідку Е-5. І перевернула цю маленьку, але кусаючу машину.
  Діти дедалі ближче підходили до Гітлера. Вони були такі жваві та круті.
  Пашка діючи силовими полями, наче кийками, зазначив:
  - Коли прийде нова ера, згине холера!
  Аркаша зі смішком зазначив:
  - А холера давно вже й згинула! Ось ти просто хлопчик цього не зумів розгледіти!
  І руденький хлопчик звалив гітлерівців цілим снопом.
  Пашка пропищав люто:
  - Буде новий прогрес!
  І знову силовим полем як візьме та зарядить.
  Аліса пропищала з люттю:
  - Батьківщини священне таїнство,
  Ми зберігатимемо в ім'я честі,
  І в боях ми збережемо єдність.
  Назавжди з Росією разом!
  Аркаша із цим погодився:
  - Разом із нашими предками, в ім'я всього людства!
  І знову збив силовим полем фашистську самохідку!
  Ось уже й кабінет самого Гітлера на заваді. Здається, ось-ось і буде досягнуто мети. Пашка рефлекторно дістав бластер і, відразу спалахнула голограма. Дівча у вигляді феї озирнулася і в'янула:
  - Що це ви тут витворяєте?
  Пашка зі смішком відповів:
  - Знищуємо фашистську мерзоту!
  Голограма зашипіла в дикій люті:
  - Що? Ви з глузду з'їхали? Ви людей калечите.
  Аліса, силовим полем розплющивши в корж чергового фашиста, буркнула:
  - Це не люди, а гірші за звірів!
  Голограма проревела, змінивши колір на червоний:
  - Ви збожеволіли діти! Неповнолітні здуріли!
  Пашка люто рикнув у відповідь:
  - Відключися, якщо ти не можеш допомогти нам!
  Голограма зрозуміла:
  - Ви психічні хворі, і вас треба знешкодити!
  Пашка хотів висловитися куди міцніше і жорсткіше, як звук застряг у його горлі. І дитяче тіло застигло.
  Аліса й Аркаша теж відчули, що їхнє тіло звело судомою і ніби невидима, але чіпка павутинка огорнула її.
  Діти-воїни не могли поворухнути, ні видати звуку. А голограма просичала:
  - Я відключаю їхню свідомість на час та силові поля. Нехай дорослі люди розуміються, як вчинити з психічно хворими дітьми.
  Аліса не встиг і оком моргнути, як її свідомість миттєво відключилося, занурившись у морок.
  . РОЗДІЛ Љ 3.
  Аліса Селезньова прийшла до тями. Відчула холод і жорсткість під спиною. Дівчинка ледве розліпила очі. І спочатку нічого не побачила, то була темно.
  Поруч брязнули ланцюги, і почувся голос Пашки:
  - Антипульсарно, ми що у підвалі?
  Брукнуло в Аліси праворуч. Почувся голос Аркаші:
  - Не погано! Руки та ноги в браслетах!
  Аліса теж відчула затискачі, на кісточках і кісточках. Помацала. Та це ланцюги, причому дуже товсті. Кожна ланка завтовшки з пензлем дорослої людини. Ноги в неї босі, а на тілі щось на кшталт піжами.
  Згадався полон у імператора Златовласа. Але там їх уклали на м'які ліжка і не вдягали кайдани. А тут вони скуті. Чорт забирай на шиї ланцюг.
  Пашка теж згадав, зазначивши:
  - Та у Златовласа було куди комфортніше!
  Аліса брязнула:
  - Ну процедур нам тепер не уникнути!
  Пашка відважно заявив, брязкаючи ланцюгами:
  - Ну, я їм нічого не скажу! Нехай вони мене катують хоч паяльною лампою!
  Аркаша припустив:
  - Скоріш за все буде струм! А це дуже боляче!
  Аліса серйозно помітила:
  - Я не боюся тортур! Я боюся, що просто ревитиму від болю як дівчинка!
  Паша зі сміхом відповів:
  - А ти є дівчисько! Справжнісінька!
  Аліса серйозно відповіла:
  - Але мужності мені не позичати! Та й Пашці теж!
  Аркаша запропонував:
  - Може, спробуємо перепиляти ланцюги?
  Пашка хихикнув, і тупнув босою ногою по кам'яній підлозі:
  - Чим? У нас немає ні напильника, ні навіть ножа!
  Аркаша логічно зауважив:
  - Будемо терти одну ланку ланцюга про інше. Якщо й не перепилимо, то хоч зігріємось!
  Аліса погодилася з цим:
  - Тут, швидше за все, підземелля і холоднувато!
  Діти взялися до роботи. Аліса терла одну ланку об іншу. Одночасно і підошви звела разом, щоб не так мерзли ноги. Була в неї пригода у сукні Попелюшки босоніж не надто, щоправда, приємна. А взагалі Аліса та трійка друзів немовби випали з реального часу. Залишалися школярами років дванадцяти та вічними дітьми. А інші дорослішали. Якийсь незрозумілий феномен. Наче це вони і водночас не вони.
  Аліса навіть заспівала:
  - У я і не я - основа одна! Ми раптом зрозуміли!
  Пашка погодився і додав:
  - Конфліктами для людей,
  Світ колишній наповнений,
  Є я і вони палають вогні,
  І це серйозно!
  Аркаша впевнено підтримав Алісу:
  - Ми створили світ без воєн,
  Без давніх конфліктів...
  Тепер же панує кохання,
  Ворожнеча лише з реліктом!
  Пашка сердито помітив:
  - Ось фашисти! Усі забрали, а поїсти нічого не принесли!
  Аліса зітхнувши відповіла:
  - Якийсь суп із кропиви, і черствий хліб буде.
  Аркаша запропонував:
  - Давайте поки попрацює з ланцюгом і, добре подумаємо, що робити далі.
  Аліса зсунула брови і почала терти сильніше. Навіть метал у темряві заіскрив.
  Дівчинка намагалася згадати з книжок, як тікати з в'язниці. Ідеї були різні. Граф Монте Крісто? Ну хто їм дасть стільки років, щоб пробити коридор. Крім того, швидше за все німці обшукуватимуть камери. Плюс ще потрібно позбутися ланцюгів.
  Вступити до фільму: "Що сказав небіжчик?". Але там взагалі показано нереальне. Навряд чи проста жінка так швидко б тунель би прорила. Та й знову хто їй час дасть! Тим більше, тут бетон, або навіть залізобетон.
  Аліса згадала, як через дурість у неї вийшло кілька клонів. А ці моделі виявилися досить паскудними. Ось що біоенергетика термокваркових батарейок робить!
  Аліса прошепотіла:
  - Один два три! Ти клона розірви!
  Пашка у відповідь єхидно зауважив:
  - А мені твій клон значно більше подобається! Він мене полюбив!
  Аліска у відповідь заспівала:
  - Кохання це те,
  Що буває у дорослому!
  Кохання це те,
  Що солодше ніж те "Ескімо"...
  Пашка у відповідь підхопив:
  - І в житті буває вона, кажуть!
  Аліса пискнула:
  - Але це конкретно секрет для хлопців!
  І розсміяється... Стало веселіше. Лише холодно. Особливо босі, дитячі ніжки мерзнуть.
  Тут не дуже зручно. Добре ще, що з неї кросівки на планеті Кріна аборигени-пігмеї не стягнули. А то взагалі собі ніжки в кров би Аліса збила. Досвід ходіння босоніж у ролі Попелюшки був не з приємних. Та й на острові Іржавого фельдмаршала їй не солодко довелося. Сверблячи підошви від бігання гірськими стежками.
  До речі, про її пригоди зняли фільм. І змінили партнера. Був дід із давніх часів, а вийшла баба Яга. А так воно навіть і краще! Фільм Алісі дуже сподобався. Було і смішніше і кумедніше, ніж у реальності.
  Потім почали знімати фільми у ураганних кількостях.
  Це час прогресу. Ось напиши собі оповідання, і завантаж його включивши програму екранізація. Можуть бути різні режими екранізації: дослівна, вільна, стиль фентезі, антипод, за мотивами, у стилі Дюма тощо.
  Аліса, наприклад, взяла, завантажила "Хатину дядька Тома", потім ввела до числа героїнь себе. І як показала парочку прийомів рус-кундо, злому господареві та двом його наглядачам. Ті й відрубалися... А Аліса прочирикала скеля зубки:
  - Африка жахлива так, так, так! Африка небезпечна! Так! Так! Так! Приходьте діти - Тому допомагати!
  А можна ще поганих дядечок виховувати у віртуальній матриці Гіперинтернету. Ось Аліса, наприклад, взяла хана Батия, як підкине до наймаковіших голов церков.
  Та вони тоді з Пашкою безпосередньо розійшлися. І у них швидкість у матриці крутіша, ніж у гепарду. А з ними ще Громозека. Той прихопив бластери, випромінювачі, гіперплазмовий гранатомет, та ще світлові мечі у стилі джедаєв. Ну і давай віртуальних монголо-татар трощити.
  Оце була бойка.
  Громозека у своєму репертуарі. А молотить цих татар, наче вони снопи, така у матриці ілюзія. І таке натуральне. Аліса навіть босими пальчиками ніжок металу диски. А що у матриці будь-які бойові навички можна закласти та використовувати різні тіла. Можна й доросле тіло мати, і разом цілий авіаносець підняти і жбурнути.
  Аліса терла ланцюги енергійніше... Дівчинка намагалася втішити себе, що вона змогла обдурити іржаві роботи, то зможе, і фашистів обвести навколо пальця.
  Ось як Пашка зрозумів, що ніякого карантину немає, і зміг провести космічних піратів. Щоправда, ті виявилися не такими простими, і пронесли в скриньці цілий загін. І ось у якийсь момент пригоди виявилися ніби в американському кіно - зло несподівано бере нагору... Але все одно перемагає добро!
  А у хорошому кіно завжди так. Зло зазвичай програє, але не в одні ворота. І антигероєві треба дати шанс!
  Пашка дзвенить ланцюгами. Коли треш ланки це зігріває, але ноги без взуття найшвидше остигають, і їх треш підошва об підошву. Вони глибоко під землею, тут і влітку, як у підвалі холодина.
  Аліса подумала, а якого було Едмонду Дантесу в підземній в'язниці? Там же страшний холод особливо взимку! Та неприємно це якось. А він там провів чотирнадцять років!
  А може, й їхні фашисти хочуть змусити померти від холоду та голоду?
  Втім, насправді поки що фюрер був зайнятий. Скасувати напад на СРСР 22 червня 1946 він не збирався. А дізнавшись, що бранці діти зовсім розреготався, і промовив:
  - Хай посидять поки що в темряві, у підземеллі - опритомніють!
  І знову почав віддавати накази, готуючи вторгнення. Сталін же, зрозуміло, намагався війни уникнути. Проти нього майже весь світ, і шансів виграти практично немає. У німців набагато більше піхоти, і значно досконаліші танки. Навіть з урахуванням мобілізацій армія Сталіна налічувала близько дванадцяти мільйонів солдатів. А Гітлера лише у першому ешелоні тридцять мільйонів, переважно іноземного зброду. Адже Червона армія має ще захищати і Далекий Схід, де ще двадцять п'ять мільйонів солдатів у першому ешелоні розгорнули самураї, мобілізувавши підкорені народи та китайців.
  Тож СРСР нічого не світить. За приблизної рівності в танках, з Третім Рейхом, німецькі машини важчі і потужніші і новіші. Крім того, частина радянських танків не має підготовлених екіпажів. В авіації Третій Рейх і числом, і якістю значно сильніші, плюс ще й Японія з колоніями. Ні, проти такого не встояти!
  І Сталін це розуміючи, намагається не реагувати на провокації, хоч армію і мобілізував.
  Але чи Червона Армія готова до оборони? Адже її вчили більше наступати?
  Щоправда, лінію Молотова встигли за довгі роки зміцнити та обладнати. Частково відновили лінію Сталіна. Створили дві основні лінії оборони. Змогли більш-менш зміцнитись. І тепер готові дорого продавити своє життя.
  Але шансів на перемогу практично немає. Проти такої могутності та населення не вистачить людських ресурсів, хоча сировини й вистачає.
  Тож поки що у Аліси з хлопцями час є. Але, ясна річ, цей час працює проти них. Ланцюги дуже товсті, метал легований, і пилятися повільно. Його і не всякий напильник може взяти.
  А вже хочеться і їсти та пити. Аліса згадала, як на острові іржавого фельдмаршала вона теж була голодна. Але там рано чи пізно її все одно знайшли б. Та куди б поділися роботи в космічну епоху? Сильно розгулятися їм не вдалося. Але почуття голоду та спраги запам'яталося.
  Та й чи не надто багато Аліси пригод? Інші хлопчики і дівчатка космічної епохи, комуністичного співтовариства куди спокійніше ведуть життя і в них пригоди тільки в матриці гіпернету. Там справді можна все. Ось Пашка, наприклад, у роман: "Капітан Сорві-Голова вліз".
  Там це все начебто навмисне, але ілюзія реальності повна. Наче це все як по-справжньому під час подорожі у машині часу. Свого роду тотально РПГ. Такий є жанр, коли й гра літературний твір та ілюзія відчуття.
  Справді, навіщо вони неправдивий час полізли. У Гіпернет сунься і крушів цих фашистів. А тут можна померти по-справжньому. І випробувати нічим не пом'якшений біль.
  Аліса, звичайно ж, розвиненіша, ніж середня дитина почала двадцять першого століття. Як вона всіх вразила знанням восьми мовою та стрибком у довжину на майже сім метрів! Вона тоді ще була молодша, ніж зараз. Але порвати ланцюги такої товщини не під силу та слону. Тим у єдиноборствах, і вона та Пашка з Аркашкою лише в матриці фахівці, а так не особливо захоплювалися. Тож наївно думати, що вони покладуть есесівців голими руками.
  Аліса пилила собі, і зітхала. Як вона, наприклад, у ранньому дитинстві допомогла перемогти космічних піратів та врятувала трьох капітанів. Адже ще зовсім дитиною була тоді. Але може, якщо захоче. Шапка невидимка спрацювала. І чого вона не бачила та не переживала. І подорож у часі була, і пігулки коли ти можеш вирушити у найщасливіший момент твого життя.
  Аліса і Пашка та Аркаша розуміли, що не такі як усі. І що так багато незвичайних пригод із нормальними дітьми не буває. І що вони ніби застрягли у петлі часу. Вони все ще виглядають, на дванадцять років навчаючись у школі, але світ змінюється і однолітки дорослішають. Ось раніше, наприклад, вони не знали можливостей віртуальної матриці. А тепер вона може відтворити все. Навіть ти можеш відчути себе Всемогутнім Богом і Творцем Всесвіту.
  У комуністичному світі світлого майбутнього давно вже прийнято вважати Бога чисто людською вигадкою. Хоча ніхто так і не довів, що Всевишнього Творця Всесвіту немає. Звичайно і Біблія і Коран - це чисто людські, давні уявлення про Всевишнього Творця, людей, які були полоненими упередженнями своєї епохи. І зрозуміло, безглуздо, що Бог, наприклад, буде вічно у вогні смажити грішників. Але ось, наприклад, думка про те, що Всесвіт наш був створений розумними істотами. А може навіть і окремою особистістю, яка має всемогутність.
  Аліса багато читала, і знала що можна, наприклад, перетворити матерію на енергію, а енергію на матерію. Анігіляція одного грама матерії дає енергію двох атомних бомб скинутих на Хіросіму, а енергія двох атомних бомб може створити грам справжньої матерії.
  Але з одного грама матерії можна термокварковим синтезом чисто теоретично видобути енергії на чотири мільйони атомних бомб, скинутих на Хіросіму. А термопреонновим синтезом задіятимуть і вісім трильйонів атомних бомб скинутих на Хіросіму енергії.
  Оце сила! Оце супер!
  Отже, можна створювати і по-справжньому матерію і всесвіт. У всякому разі, теоретично було доведено ще в ХХ столітті, що є можливість створювати речовину з речовини та її примножувати.
  Аліса була такою геніальною творицею в матриці. Звичайно, це ілюзія. Але є цілі арсенали в іграх гіперфутуризму зброї богів-деміургів, включаючи набір: Теобластерів, Гіпертеобластерів, Гіпернадтеообластерів та іншого, дуже крутого арсеналу. Аліса ще тривіально не встигла спробувати цього приголомшливого озброєння. Але це обов'язково зробить.
  Хоча ні, стріляла з Гіпертеобластера і цілий віртуальний всесвіт перетворювався.
  У матриці добре, можеш бути тим, ким хочеш. Наприклад, була дівчинкою, а стала хлопчиком. І навпаки... А ще крутіше стати птахом, чи метеликом, чи навіть семиголовим драконом! Як це чудово! Чого тільки немає у світі матриці. Ось, наприклад, найдавніший Супер-хіт - "Ну, постривай!".
  Тут ти можеш стати зайцем і як врізати вовку по голові поліцейською палицею.
  А що вовк? Може, бути кращим за тигри? Чи тигро-щур? Останній звір різний буває. Іноді навіть розмір з гору зростає! Уявіть собі такого динозавра!
  Аліса здригнулася... Згадала як її батько заліз у клітку з тигро-щурами і їй тоді стало за нього страшно. І справді, це безглуздо міряти хвости на дотик якщо можна використовувати сканери. Страшно мандрувати вперше. Хоча, Аліса встигла дуже багато. І пам'ятала, як у її голі щиколотки впивався дріт, коли його в'язали роботи. Навіть сліди на шкірі залишилися, але швидко зійшли. У майбутньому рани і садна і без ліків гояться набагато швидше, ніж на початку двадцятого століття, не залишаючи на шкірі слідів.
  Так що подряпини і рани не ниють, і вона здорова дівчинка, і, за ідеєю, не повинна простирнути в підземеллі. Але холодно. А є й більш досконалому, ніж у людей двадцятого століття, тілу хочеться. І пити теж... Хоча спрага колись холодно не так дошкуляє.
  Аліса зітхнула і заспівала:
  - На волосині доля твоя,
  Вороги сповнені відваги.
  Пашка підтримав Алісу;
  Але, дякувати Богу, є друзі!
  Але, дякувати Богу, є друзі!
  А друзі мають шпаги!
  Аркаша похмуро помітив:
  - Кращі бластери!
  Пашка з цим погодився:
  - Мабуть, краще!
  Аліса мрійливо сказала:
  - А Гіпертеобластер... Це така зброя! Зброя Богів-деміургів!
  Пашка засміявся і відповів:
  - Та це вражає! Одного разу всадиш, із супротивника стікає кров.
  Аркаша поправив:
  - Ні, відбуваються перетворення!
  Пашка впевнено підтвердив:
  - Так перетворення! Що й слід було довести!
  Аліса впевнено зауважила:
  - Якщо, що ми опинимося в дуже поганій ситуації!
  Пашка хихікнув і зазначив:
  - Вважав би за краще, щоб мені підсмажили п'яти, ніж сидіти в темряві і на ланцюгу!
  Аліса засміялася і помітила:
  - Це боляче Пашка! Спробуй коли будеш у матриці!
  Паша вперто рикнув:
  - Краще натурально, щоб по-справжньому!
  Аркаша серйозно зауважив:
  - Краще не ризикуй! Це й справді боляче!
  Аліса, жартома, заспівала:
  - Який біль, який біль! Росія проти Німеччини: п'ять - нуль!
  Пашка люто пискнув:
  - І на чию користь? Адже явно не в нашу!
  Аліса помітила з усмішкою:
  - Зате ми тепер чекаємо на зміни без страху! А в нашому світі нам було надто добре!
  Пашка сердито відзначив:
  - Та мене не тортури лякають. А те, що ми не можемо допомогти СРСР!
  Аркаша несміливо зауважив:
  - А форс-мажор?
  Пашка вилупився:
  - Чого?
  Аркаша хихікнув і заявив:
  - Це означає, що несподівані обставини, як завжди, принесуть нам перемогу!
  Пашка сердито буркнув:
  - Пили краще! А тому замерзнемо!
  Аліса прочирикала:
  - Знову тут ллється кров річкою,
  Фашист на вигляд такий крутий.
  Але не піддайся ти йому,
  І Гітлера жбурни в темряву!
  Пашка схвально кивнув:
  - Не погано! Наша Батьківщина тобі Аліса не забуде! Особливо коли тебе поведуть... вішати!
  Аліса прочирикала:
  - Ми відкрили націям планети,
  У космос шлях, до невідомих світів.
  Героїзму подвиги оспівані -
  Щоб стерегти навіки смерті шрам!
  Пашка зазначив, продовжуючи терти ланцюги:
  - Вставай прокляттям затаврований,
  Весь світ голодних і рабів!
  Аліса підтримала хлопця:
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бій іти готовий!
  Аркаша підхопив пісню;
  Весь світ насильства ми розриємо,
  Вщент, а потім ...
  І діти хором продовжили, співаючи:
  Ми новий, новий світ збудуємо,
  Хто був ніким, той стане всім!
  Несподівано в камері спалахнуло яскраве світло. Прожектори засліпили дітей. І в камеру ввалилося з дюжину есесівців із палицями. Вона кричала німецькою, а головний з них підскочив до Аліси і вдарив її босим п'ят гумовою палицею. Дівчинка скрикнула від болю. І в неї вирвалося:
  - Не бийте, я так не буду!
  Полковник СС проревів:
  - Не смерть співатиме інтернаціонал. І взагалі мовчати! Скоро вам поведуть на допит, і ви там завиєте!
  Пашка протираючи очі, вигукнув:
  - А я болю не боюся!
  І тут же палиця дуже спритного есесівця видали і хлопця по голій п'яті. Пашка скрикнув, але тут же закусив губу і видавив із себе.
  - А мені не боляче!
  І отримав його за іншою п'ятою. Після чого есесівці вже хотіли накинутися побиваючи полонених, як пролунав громовий голос:
  - Відставити! Це цікаві бранці, і їх допитуватимуть професіонали.
  Есесівці неохоче покинули приміщення. Світло вирубалось, і діти знову опинилися в повній темряві.
  Пашка хвалькувато промовив:
  - Коли палицею по п'ятах б'ють це зовсім не боляче!
  Аліса заперечила:
  - Я б так не сказала!
  Аркаша помітив із єхидством:
  - Не справедливо, однак!
  Аліса рикнула:
  - Що несправедливо?
  Аркаша сміливо відповів:
  - Що мене не вдарили, а вам дісталося!
  Аліса посміхнулася і помітила:
  - Можеш попросити собі!
  Дівчинка потерла забиту п'яту. Біль швидко проходив. Що таке один удар, хай і сильний. Ось іноді більше сотні ударів завдавали бамбуковими ціпками. Особливо так часто карали на сході. Били хлопчиків, які погано поводилися в школі палицями по голих п'ятах, і нічого, ніхто калікою не став.
  Алісі навіть стало соромно, що вона скрикнула. А як піонери-герої трималися у катівнях гестапо?
  А вона зганьбилась. Хіба це гідно дівчинки космічної доби?
  Пашка помітив з виглядом борця:
  - Будемо мужні, і під тортурами не видамо і стогін!
  Аркаша кивнув:
  - Постарайся Паша. Хоча коли мучать і, ти кричиш це легше!
  Хлопчик-блондин люто рикнув:
  - А як Стенька Разін, що сміявся катам в обличчя. Ми маємо бути таким як він!
  Аліса хихикнула:
  - А Мальчиша-Кібальчиша згадай ще?
  Пашка прочірикав:
  - Своєї Батьківщині пристрастю горю,
  Неподільно, стрімко палкою.
  Я Вітчизну святу всім серцем люблю,
  Збережу силу духу під тортурами!
  Аліса пропищала, тупнувши босою ніжкою по бетону підлоги:
  - Молодець Пашка! Ти добре співаєш!
  Аркаша помітив з похмурим виглядом:
  - Буде боляче! Але треба пройти через це!
  Далекоглядна Аліса помітила:
  - Ну гаразд тортури, а потім!
  Пашка з пафосом сказав:
  - Померти із честю!
  І хлопчик додав у героїчному екстазі;
  Російський воїн смерті не боїться
  Нас смерть на полі бою не лякає...
  За Батьківщину я хоробро битися,
  І навіть умираючи переможе!
  Аліса з цим погодилася:
  - Наш воїн смерті не боїться!
  Аркаша кивнув і підтвердив:
  - Ми діти двадцять другого століття нічого не боїмося!
  Пашка загарчав, стукаючи ланцюгами:
  - Якщо Гітлера знайдемо! Якщо Гітлера знайдемо! З ним жартувати не станемо, на частини розірвемо! На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  І тут же Пашка заплющив очі, в камері знову спалахнули прожектори, і прозвучало:
  - Ще одне слово про фюрера і ми пустимо сльозогінний газ. Це вас не вб'є, але дуже боляче!
  Аліса прошепотіла:
  - Паша не треба! У нас не буде сили, аби втекти!
  Аргумент виявився дієвим і, хлопчаки замовкли. Світло знову згасло.
  Перед очима дітей мигтіло. З темряви у яскраве, а з темряви у темряву.
  Алісі згадалося, як свого часу засліпили фриців під Берліном. Це допомогло перемогти фашистів і подолати потужну лінію оборони.
  Грізні "Тигри"-2 закопані в землю і прикриті бетоном стріляли по радянських військах. І в атаку йшли доблесні воїни. І навіть знаменита четвірка дівчат. А як боролася Аліса, у матриці. Вона була снайпером та розбивала прожектора у фашистів. Та були такі у неї пригоди.
  Хоча це, звичайно, лише ілюзія. А ось Веселун У, був справжнім піратом. Як його геніально зіграв у фільмі "Гість із майбутнього" Невинний. Це був шедевр.
  Аліса, також шкрябаючи ланцюг, згадала, як вона рятувала Пашку на планеті пригод. Йому хотіли відрубати голову за порятунок відьми, і Аліса оголосила, що виходить за нього заміж. Цей світ був відсталим середньовіччям. Втім, чи справді Пашці зрубали б голову? Чи це таки не зовсім справжній світ? Не те, щоб матриця, але ігрове постановочне кіно?
  Втім, космічні пірати справжнісінькі, і вбити можуть зовсім не віртуально, і якщо вріжуть з бластера ...
  Аліса подумала, а що буде після смерті? Невже людина йде в небуття, і все кінчається? Чи, може, є безсмертна душа, і ти можеш і надалі зберігати свою особистість?
  Аліса читала, зрозуміло Біблію, але чесно кажучи не дуже цю книгу зрозуміла. Насправді там майже нічого не сказано про життя після смерті. Лише притча про багатія і Лазера. Але рай там якийсь дивний, що з нього видно пекло. А з пекла видно рай? Та й подробиць ніяких там нема.
  А взагалі, чим рай життя у двадцять другому столітті? Все безкоштовне, навіть гроші люди беруть лише на ті планети, де вони є. І такі ігри є класні з повною ілюзією реальності.
  Наприклад, Аліса врятувала міледі від страти. Шкода було цю молоду жінку, таку розумну та освічену. Десять чоловіків проти однієї жінки - це вже явний перебір. І честі їм це не робить. Аліса сильно обурилася поведінкою Атоса. Підняти руку на дівчину шістнадцяти років майже дитини. Бідолашна дівчина, вона стала від цього злою і мстивою. А як Дартаньян обдурив міледі і шахрайством виманив у неї смарагд.
  Це зовсім не лицарський вчинок. Який не фарбує зовсім позитивного героя. Та загалом поведінка чотирьох мушкетерів скидається на державну зраду. Вони ворога Франції Бекінгема попередили. І дуже цінного агента кардинала міледі видали ворогам англійцям. А Араміс, зважаючи на все і, на Іспанію шпигував. І був і ханжа і релігійний зовні і страшний бабій.
  Звичайно мушкетери ті ще птахи. А за гроші любити стару, як це робив Портос - бридко! Аліса навіть скривилася. Нема вже ці мушкетери на позитивних героїв, не тягнуть.
  А ось міледі викликає співчуття. В одному з фільмів леді Вінтер теж була поміщена у в'язницю, де в ланцюгах сиділа, наче зараз Аліса. Голодна, мерзла, на кам'яній підлозі, її босі ніжки кочніли від холоду. І десь пищали ще й щури. Тут у них, принаймні, все стерильно, і пацюками не пахне.
  А ось їсти хочеться... Скільки часу вони тут сидять?
  Аліса раптом відчула сильну втому. Вона вже давно не спала, а діти в майбутньому поки що не навчилися обходитися без сну. Тим більше, зазвичай у сні кошмари дітям епохи комунізму не знятися. Регулятор сну, якщо кошмар переключить на щось приємне. І дітям не варто боятися снів. Вони завжди будуть для них або переможною пригодою, або легкою, приємною мрією.
  А ось зараз Аліса поринула в сон, не звертаючи уваги, що на ній лише смугаста тюремна піжама, а замість гравітаційного ліжка бетонна підлога. І їй снилося те, що рве душу на частини.
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  Сон видався яскравим у тему, щось навіяно гарними фільмами про війну, а сама Аліса вже не така дівчинка, а доросла гарна дівчина.
  Настрій у всіх був піднятий - веселий. Наближається кінець війні, а значить прийде і фініш усім випробуванням, прикростям, бідам!
  Пашка, який все ще залишається уві сні хлопчиськом, заявив:
  - Падіння Берліна, це піднесення Москви! А комунізм замінить фашизм у Європі.
  Аліса охоче підтвердила:
  - Так воно, мабуть, і буде!
  На головному плацдармі вздовж узбережжя Одер тісно від військ. Він весь поритий траншеями, окопами, вириті бункери і навіть бетоновані дзоти. Противник іноді пострілює, у нього є важкі облогові знаряддя, і дещо новіший.
  Алісі подруга загону нічних льотчиць літаючих Наташка на У-2, розповіді про цю ракету. Обидві дівчата присіли після копання окопа, і жували поставлену зі США жувальну гумку. Вже була середина квітня, а весна в Німеччині настає раніше, ніж у середній смузі Росії чи Білорусії. Багато великих хрущів, стоптана трава, знову піднімає голову, прориваючись пишним кольором зі стежок. Аромат весни перебиває, куди неприємніші запахи чоловічих онуч і поту, гару від недавніх обстрілів, бензину та машинного масла. Танків та САУ перебралося з іншого берега надзвичайно багато. Тисячі машин, серед яких є іноземні.
  Летчиця тим часом казала:
  - Ця ракета розмірами з п'ятиповерховий будинок і несе шість тонн амінолону. Найстрашніша зброя летить десять швидше, ніж Лагг-7 при найбільшому форсуванні двигуна! Він його немає порятунку, при попаданні до Лондона руйнуються цілі квартали!
  Алісі стало цікаво:
  - Нас вони намагалися обстрілювати?
  Наташа кивнула:
  - Так! Зараз гітлерівцям Лондон не дістати, то вони на нас перейшли. Я бачила, як небо ніби розрізало розпеченим розміром з Еверестом кинджалом. Три гостинці впали в Одер, піднявши справжні хвилі Цунамі, перевернулося чотири човни, два солдати потонули, а один потрапив у сушу на протилежному боці. Рвонуло так, що в ІС-2 відірвало вежу і перекинулося ще чотири танки. Солдатиків загинуло десяток, поранено більше сотні, а вирва на місці утворилася... - Наталка округлила очі і розвела ширше руки. - Ого, майже справжнє озеро, можна Спаську вежу сховати!
  Тут один із солдатів, що причепилися поруч, у гніві виплюнув цигарку і гаркнув:
  - Та не жени ти туфту! Не такі вони страшні ці ФАУ-2 тільки паніку наганяєш своїм бабським лепетом.
  Аліса штовхнула подругу під лікоть і прошепотіла:
  - Та не треба так! А то ще донесуть до спеціального відділу, як панікерів присудять!
  Наташка голенькою, стрункішою ніжкою потерла об брезент і ледве чутно, заявила:
  - Та вже ці особисті... Ми їх боїмося більше, ніж ворожих асів. Але знаєш на передову, ці поліцейські щури бояться потикатися. Можна і від своїх отримати, благо трофейної зброї достатньо!
  Аліса згідно кивнула:
  - Та тут вони можуть одержати. Їх ніхто не любить, навіть генерали. Точніше генерали особливо. - Дівчина зробила паузу, і виплюнула гумку, що стала несмачною. Цигарки їй були ненависні, а жуйка поставлена під ленд-ліз дефіцит. У СРСР її поки що не виробляють, є куди важливіші речі. Аліса продовжила. -
  - А як ти думаєш, коли наші війська перейдуть у наступ? Я думала вчора, був з нашого боку такий сильний артобстріл, але....
  Наташа впевнено сказала:
  - Завтра ще до розквіту. А поки поїмо і спати, адже доведеться не один день ще боротися!
  З'явилася Ельза. Вона була в кухарському фартушку, з дещо округлимся від гарної їжі обличчям. Дівчинка роздавала всім порції наваристого борщу та каші з цибулею та м'ясом. Не обійшлося, звичайно, і без ста грамів спирту, від яких втім дівчисько Аліса відмовилися на користь інших солдатів.
  З'явилися й інші снайперки, які, щоб не вводити у спокусі солдатів, збиралися ночувати разом. Земля вже встигла прогрітися, дівчата шльопали босоніж, що, звичайно ж, приємніше, ніж у грубих армійських "кирзачах". Щоправда, парочці войовниць вдалося дістати американські тінісні туфлі, в яких ножачкам славно, але щоб не здаватися баринами на тлі решти вони теж роззулися. Перед сном дівчата влаштували не надто довгу, але дуже швидку пробіжку. По віджималися і лягли, собі спати.
  Наташка та Аліса поцілувалися на сон і заснули, притулившись і обнявшись - подруга до подруги. Вони були безневинні й чисті дівчата, які не знали брудних думок. Смішно спати уві сні. Щоправда, цей сон як одну мить.
  Наступ і справді почався до розквіту, з масованою артпідготовкою.
  Особливо намагалися "Андрюші", ця реактивна установка була куди потужнішою і головне далекобійнішою від відомої "Катюші", так що її було куди раціональніше використовувати для стрільби по площах і опорних пунктах, та й снаряди потужніші. А якщо сильніше, то краще руйнують перекриття та бункери.
  Вночі здається, що це спалахують петарди, розмірами з хмарочос кожна, що їхнє печіння випалює очі, а рев стоїть такий, що випарює вуха. По перетинках ніби в бойовому драйві б'ють барабанні палички, і б'ють все наростаючою.
  Наташа голосно шепнула у вушко Алісі:
  - Ось він і кінець військової звитяги. Все вирішує бій на дистанції неприцільна стрілянина по майданах... Ненавиджу це!
  Аліса тут підштовхнула рукою подругу:
  - Ти не говори. Зараз у вас мають бути літако-вильоти в глиб ворожої оборони.
  Замість відповіді Наталка кинулася бігти до своїх. Вона раптом згадала, що так - їм, звичайно ж, доведеться ще битися!
  Аліса також побігла до позицій німецьких військ, радянські танки вже висувалися на позиції атаки. Серед них були і іноземні машини, постачання Ленд-лізу, машини Британії, США, Канади. Ось, наприклад, піхотний танк "Черчілль". Дуже сильна в нього лобова броня, що робить цю машину серйозною підмогою у прориві. На тлі відносно слабкої в 100 міліметрів бронювання вежі ІС-2, "Черчілль" живучий малий, тим більше, що клепана катана броня краще лита. Ходові якості не найкращі, але й не найгірші, для танка вагою із сорок кілограм. Але взагалі-то радянські танкісти віддають перевагу "Челленджерам". У них потужна зброя перевершує гармату Т-34-85, при сильнішому лобовому бронюванні, і приблизно аналогічних ходових якостях.
  З американських танків особливо оцінений Шерман 4-м, теж із сімнадцятифутовою "пушенцією", причому цей високий танк скидається на верблюда. Аліса бігає швидко, але танки обігнати нелегко, хоч і реально, по рокаді вони всього двадцять, максимум двадцять п'ять кілометрів ходу. І войовниця снайпер обганяє трохи під ІСи, що відстали, танки прориву, чиї гармати хоч і не так часто як хотілося, стріляли на ходи. Загалом і гуркотіло, і ніздрі дим виїдав, і гарячі гільзи та уламки обпалювали неприкриті дівочі ноги. Але Аліса й не думала зупинятися. Адже її кредо - дівчина не повинна програвати. А програвши поступитися.
  А навколо неї й справді пекло. Причому кілька танків Т-34 вже підірвалися на мінах. Зазвичай коли артпідготовка сильна, більша частина мін від розривів та спека детонує, але, на жаль, не вся. Ось вона така річ як війна та настання. Без жертв обійтися не можна. А якщо можна, то лише у казці.
  Інші дівчата-снайперки також підтягнулися. Передній німецький край сильно зруйнований, поки навіть пострілів по передових танках не чути і як стрілянин у відповідь. За почувся додатковий гул штурмовиків.
  Машина штурмовик - це важливий елемент війни. Ось, наприклад, у німців у ході наступу сорок першого року було мало хороших штурмовиків. Біплан ХЕ-123 безнадійно застарів, та й їх мало, Ю-87 теж не новий, Хе-129 лише запустили у виробництво. Тобто німці не мали справжнього сучасного штурмовика на початку війни. Хоча й те, що було становило серйозну загрозу.
  Аліса розглянула серед сотень радянських машин, переважно Ілов та Пішок, та пару важких трофейних Фоккен-Вульф у штурмовій модифікації.
  Як штурмовик хороша конячка німецька F -190. Швидкий, потужне озброєння, броньованих з пристойним бомбовим навантаженням. Може навіть і краще Іла-2, принаймні швидше, потужніше в озброєння, і більше в бомбовому навантаженні, не кажучи про приціл, зв'язок, автомати. Можна ще й пікірування відзначити Фоккен-Вульфа, як і простоту управління.
  Але, звичайно, про це говорити не прийнято, якщо ти хвалиш техніку ворога - значить, симпатизуєш фашистам, а далі висновок - шпигун! І штрафбат у цьому випадку не найгірший результат. Хоча, наприклад, розстрілюють не так вже й часто, як дехто думає. Люди озброєні, можуть і збунтуватися, страх перед радянською владою послабшав, щоправда, авторитет залишився. Але вибірковий... Сталіна люблять майже все, Жукова звуть м'ясником, але поважають... Особистів дружно ненавидять, як співробітників СМЕРШУ, і не лише за погрози та як завзятих любителів трофеїв.
  Але найнегативніший персонаж це Берія... Його лають майже відкрито, і малюють карикатури. Чи не улюблена особистість....
  Аліса добігла до передньої лінії окопів... Звернула увагу, що німецьких роздертих трупів мало. Розбитих знарядь теж. А що ще гірше, зариті в землю танки лише дерев'яні камуфляжі... Брр... Передній край гітлерівці ледве прикрили військами... Значить, хитрість із хибною артпідготовкою не зовсім вдалася. Німці зуміли збагнути, що їх тільки мацають. Аліса в досаді пробурмотіла:
  - Обманювати добре, обманюватися погано, але найгірше само поводитися за ніс!
  Її інша подруга, вже у снайперській справі Анжеліка з подивом запитала:
  - А ти що голосиш?
  Аліса показала пальцями:
  - Бачиш, реальних солдатів кіт наплакав, опудало у лахмітті, гармати дерев'яні, танки з глини. Тут нас підмахнули як лисиця хвостиком.
  Анжеліка втішила:
  - Не всюди. Ось ближче до центру прожекторами фашистів зліплять. Просто у нас їх не вистачило. До речі, ідею застосувати прожектора подав сам Сталін.
  Аліса підкинула ногою зім'яту німецьку каску і заявила:
  - А вірю! Успіх на війні може тимчасово засліпити, але провал занурює темряву назавжди!
  Неприборкана Анжеліка люто буркнула:
  - Це не найкращий жарт. Тільки ось незрозуміло куди ми мимося. Снайпери зазвичай діють через засідку, а не біжать, засліпивши очі!
  Аліса погодилася:
  - Звичайно, тут має рацію, але...
  Танк Т-34 майже поряд налетів на фугас. Рвонуло сильно, а так, що дівчат збило вибуховою хвилею. Він полетіли вгору ногами, бовтаючи, своїми ніжками. Аліса вдарилася головою в коліно Анжеліки, та скрикнула від болю:
  - Ну, ти чавунна голова, то можна і чашку розбити. Чортівка!
  Аліса хихикнула у відповідь:
  - Чашку б'ють на щастя, філіжанку до інвалідності! Хоча, якщо хочеш відкосити від армії і це щастя!
  Анжеліка, схоже, пошкодила ногу, насилу піднялася, дісталося й Алісі. Крім шишки на лобі, так ще й у босу ступню потрапив уламок. Довелося вичавлювати і морщитись від болю. Звісно, на війні всім боляче, але переможцям хочеться більшого.
  Обидві войовниці зашкутильгали і їх тепер обганяли зброю солдати. Вони були різного віку і культурного рівня. Одні зовсім молоденькі юнаки, інші сиві, зморшкуваті, беззубі діди. Ось пробіг і Пашка... Хлопчик спритний, ще досить юний, щоб бігти в бій голоногим і не соромитися своїх босих дитячих п'ят, хоча три ордени, не рахуючи медалей, це показник... Вірніше вже чотири, в останній операції (уві сні це начебто на самому самому! ділі було!) Пашка відзначився, зумів самого бургомістра в ногу поранити і осідлавши взяти в полон. Щоправда, поки що хлопчик ще тільки старший сержант - немає освіти на офіцера, а й не хочуть звання давати такому безусому шмаркачові. Але в тому, що військова кар'єра йому забезпечена, вже ніхто не сумнівається... Може ще й зірку отримає.
  А войовниці просто виють від досади. Адже бій проходить повз них... Так ось кульгай собі...
  Однак другий рубіж був уже більш насичений ворожою піхотою, і там була стрілянина у відповідь. Радянські танки дещо сповільнили хід через велику кількість ровів, їжаків і мінних полів. Деякі мінні поля були з амінолонової (стійкої до струсу і жару вибухівці) з детонацією за допомогою радіо чи проводів. Втрати зросли.
  Аліса відкрила вогонь з гвинтівки, цілі з'явилися, та й почало світати. Дівчина помічала щонайменше ворушіння ворожих солдатів чи фаусників. Серед противників було багато і людей у цивільному. Це ополченці фолькштурму. Деякі в пожежній формі, інші зовсім у рвані. Багато хлопчаків... Взагалі всі підлітки старші чотирнадцяти мобілізовані грізним указом Гітлера. Ще й ще кумедніші. Недооцінювати таких бійців не треба, рівень бойової підготовки в таборах Юнгфолька досить пристойний, і вони куди фанатичніші за дорослих, обдурені нацистською пропагандою.
  Так як у зброї явна нестача, у багатьох у руках пляшки з вугільним порошком та спиртом, або фаустпатрони.
  Тут оборони викопано ґрунтовно, багато підземних ходів, і все жодне артпідготовка не придушить. Радянські Іли скидають безліч маленьких бомбардувальників або стріляють зверху...
  Аліса щадить найменших німців, але однаково результативна. Має гвинтівку автоматичну німецьку "снайперку", курити можна в будь-якому режимі... Тільки був би шанс на влучення, а вона не промахнеться.
  Анжеліка має американську "Гарвард", або М-18. Цілком придатна до бойового використання річ, але не така надійна радянські чи німецькі зразки. Те саме дівчина б'є не слава, і має великий досвід. Аліса уві сні мала інформацію, немов із справжнісінької реальності, і вона надрукувалася в пам'яті. Вона сама сибірячка і прибула на фронт у жовтні сорок першого. Не як снайпер, а доброволець. У листопаді брала участь у диверсіях. Що робила? Та приблизно те, що Зоя Космодем'янська, підпалювала хати, де ночували німецькі солдати.
  І за іронією долі, ось буває таке, те ж трапилося, навіть трохи пізніше шостого грудня...
  Німці її відшмагали гумовими шлангами, а потім, треба такий збіг босоніж і майже голу вивели на мороз ... Тільки ось тут ось затримка вийшла ... Анжеліка адже сибірячка та ще батько в неї був одержимий ідеєю зробити дочку воїном. Гартувалася вона з дитинства. І коли пара водили її німців, підмерзла в цю завірюху, то вона ось прямо в бюстгальтері і трусах побігла по заметах. Руки були за спиною зв'язані, але мотузка, яку вони до її зап'ястей присобачили, була білизняна. Під час боротьби Анжеліка вазу розбила, шматок скла у трусах сховала, а потім мотузку перерізала.
  Мороз був сильний, у німецьких пістолет-пумелеметів мастило застигло і вони, переклинивши не змогли його зняти.
  Тож другій Зої Космодем'янській вдалося піти. Але не живи вона біля Ханти-Мансійського округу, де Морози у п'ятдесят градусів звичні, а то й більше бувають. Не отримай вона таку ось несусвітне загартування до холоду, то зледеніла б однозначно.
  Так вона повторивши шлях Зої Космодем'янської, але, на відміну від неї, вижила. А страждань зазнала не менше. По-перше, своєї групи не застала, пішли, відразу ж дізнавшись про її затримання. Ну, що ж від корінної сибірячки так просто не втекти. Адже вона як лисиця сліди бачить і чує. Наздогнала їх таки, але пробула на морозі понад п'ять з половиною годин. Як вона дякувала своєму батю, якого інші вважали нелюдом або в кращому разі диваком. Не привчи він її до холоду, і біганню босоніж по сибірському щільному сніжку, бути їй крижаною брилою. А так навіть пальчики не відморозилися, тільки кілька годин болісно нили. Мороз був під сорок, а вітер ще більше посилював холоднечу.
  Анжеліка після цього розраховувала на медаль, але як тільки її історія стала відомою, був арешт. Там у в'язниці НКВЛ Анжеліку знову чекали тортури холодом у крижаному карцері, і звичайно ж побої...
  Врятувало заступництво комдива, який особисто написав Жукову, а той повідомив Сталіна.
  Її звільнили та відправили на фронт викупати провину. Але ж жіночих штрафних рот тоді не існувало. Просто бійся і йди в самий пекло.
  Анжеліка була сильною, живучою, але не вирізнялася феноменальним військовим талантом. Кілька разів була поранена, кілька разів ще траплялася, була у підвалах і знала тортури, перед якими меркне фантазія середньовічних інквізиторів.
  Нагороди оминали її, але вона не скаржилася. У снайпери вона потрапила нещодавно. Просто як уже склалася в армії думка, що жінки-войовниці обов'язково добрі снайперки. Якщо врахувати, що Анжеліка побувала і в Сталінградському пеклі і билася в п'ятій армії під самим кулаком Майнштейна, і взагалі їй кидало понад три роки з однієї колотнечі в іншу.
  Дівчина навчилася виживати, отримавши дюжину поранень, не втратила грації і залишилася дуже красивою, з вогненно-рудим волоссям, яке втім, вона після тортур з підвішуванням за шевелюру стала дуже коротко стригти.
  Тепер їй було прикро, що зашкутильгала від простого зіткнення з подругою. Але від цього била ще влучніше. Та вона іноді промахується на відміну від Аліси, але орденів як мінімум п'ять уже заслужила. А так лише медаль "За відвагу", але такі медалі у кожного другого радянського солдата. Тьху, та й голова у Аліси, адже вона Анжеліка б'ється непогано і з дитинства тренувала коліна на удари. Батько її та рукопашці вчив.
  Ось до стрілянини в неї не було вроджених здібностей, вона не народилася снайпером. Але рукопашці то так. Але за час війни вона стала настільки досвідченою, що рівень майстерності стрільця загалом цілком прийнятний. А коли вона в люті, і б'є не цілячись, навіть краще виходить.
  Другу лінію оборони також було прорвано, танки під відстали, а піхота пішла вперед.
  На окремі палаючі осередки ніхто не звертає уваги. Всім хочеться бути в Берліні, адже це відпочинок і кінець війні. А всі вже смертельно втомились.
  Але третя лінія це Зеєловські висоти. Головний та найсильніший рубіж оборони Вермахту. Тут височина з печерами та комунікаціями. Піхоту зустрічають мінометні постріли, кулеметні черги, фугасні снаряди.
  Солдати деякий час біжать, але інтенсивність ворожого вогню зростає. Та ще й під ногами рвуться протипіхотні міни. Б'ють зенітки, і авіагармати зняті з німецьких літаків (у них немає пального, тож тримати дефіцитну артилерію!).
  Воїни падають разом багатьма сотнями, встилаючи шлях трупами... Доводиться залягти, розраховуючи на придушення цього оборонного рубежу.
  Знову виють радянські штурмовики та фронтова авіація. Ось крім пішаків з'явилися і важчі Ту-3. Ці машини можуть нести до трьох тонн запасів, тож на них є надія.
  А ось і танки починають підтягуватися.
  Аліса шепоче Анжеліці:
  -Ось ось! Ми зараз прорвемо ворога відразу! Завтра будемо в Імперській канцелярії!
  Вогняна войовниця не така сповнена оптимізму:
  - Щось мені так легко уявляється...
  Справді штурмовики зазнають втрат. Люфтфауст виправдовує свою назву. Літаки горять як свічки... Та й грізні зенітні комплекси стріляють чудово. Тут бійці досвідчені, добірні бійці СС, найкраща зброя.
  Ні Аліса, ні навіть Наташа при всьому своєму досвіді ніколи не бачили такої кількості літальних апаратів, що збиваються разом. Звичайно, легко повірити в реальність пекла, але тут було ще крутіше.
  Аліса філософськи помітила:
  - Гинути важко. Натомість літати простіше! Ех, хотілося б і мені стати льотчицею. Ну, ось політати і побитися в небі.
  Наталя рішуче заявила:
  - Ні! Я тебе навіть не можу перетравлювати! Коротше кажучи, не говори, а стріляй!
  Аліса послухалася своєї напарниці. Вона почала палити ще частіше. Але цілі, звичайно, з'являлися не часто. Німці сиділи за бронею у укриттях. Більше було стрілянини по оптиці. А це - тонка робота.
  Анжеліка ж у свою чергу почала частіше мазати, і від цього занервувала сильніше, вилаялася:
  - Ну і Гітлер - коли йому в рот!
  Аліса втішила напарницю:
  - Та куди це фюрер подінеться. Із заходу союзники зі сходу ми. Давай краще згадаємо, хоч щось гарне.
  Анжеліка спробувала згадати. Наприклад, якось їх послали здобути мови. Було це у липні під Вязьмою. Спочатку вони з напарницею по болотах переповзли лінію фронту, потім рушили дорогою...
  Ту на зустріч три поліцаї їдуть... Звичайно ж п'яні, вражає перегаром і багато поганого сміху. Ну, дві дівчини у ситцевих сукнях у них підозри не викликали. Хоча, мабуть, збудилося інше бажання. Запропонували розвідницям покататися.
  Один із них як заспіває:
  - Сон мені снитися ось ті на труну серед квартири. Муссоліні - сатана - дав лише дві ліри!
  Тут Анжеліка запропонувала поліцаю:
  - Хочеш заробити більше, ніж ліру, а так сто марок?
  Полицай вилупив, дурні на викочуванні очі:
  - А ти знаєш, як це зробити?
  Анжеліка кивнула:
  - Звичайно... Адже за кожного справжнього червоного комісара обіцяно сто окупаційних марок.
  Поліцаї відразу ж закричали:
  - Де комісаре, давай його сюди!
  Анжеліка направила поліцаїв до вулика, благо поруч виявилася пасіка. Ну там ще й пасічник стояв на стремені. Дівча як шикне поліцаям:
  - Ось він комісар переодягнений, а у вуликах у нього схована партизанський.
  Поліцаї, звичайно ж, покосилися від алкоголю неабияк, і все одно полізли до вуликів... Один п'яний з них, а двоє до пасічника.
  Було смішно, звичайно... Але чого відморозки служать у муніципальній поліції, ось так купилися на таку дешевку.
  Їх покусали до крайності, обличчя розпухли, носи скосилися. Навіть головами стали стикатися як пара баранів. Але Анжеліка раділа не лише цьому. На шум з'явились і есесівці на мотоциклі. Такі ось зухвалі хлопці зі сталі, хай і іржавої.
  Їх застрелили з близької дистанції, оскільки фашисти на дівчат не звертали уваги, просто реготали, вказуючи пальцями на поліцаїв, які каталися травою.
  А однієї мови захопили... Але донести до своїх не змогли. Ось так вийшло. Війна йде, а нагороди йдуть.
  Радянські танки почали рухатися, вони просувалися зі скрипом. Та й піхота отримала наказ - атака!
  Солдати піднялися разом і кинулися на ворога. Але знову забили кулемети, зенітки, рвалися міни. Воїни СРСР не зупинялися, вони бігли, поміж ними повзли танки.
  Проти танків німці застосовували своїм 88-міліметрові скорострільні знаряддя. Вони лупили, прагнучи не дати танкам ходу. Ті відповідали, пробиваючи проломи у дзотах. За танками йшли важкі САУ, а в небі знову шнурували штурмовики та бомбовози. На позиції противника так і сипалося, метал та вогонь. Багато тисяч тонн стали і полум'я. Які викидали все і вся.
  Аліса єхидно прошепотіла Анжеліці:
  - Ні, це наш шанс! Бачиш німцям недовго, витримуватиме подібний накат. Вони не мають контраргументів. Вони загинуть раз і назавжди.
  Рудоволоса воїнка з хитрою помітила:
  - Стійкість більше залежить від людей, ніж від металу. Думаєш, у Сталінграді на нас тиснули слабше?
  Аліса хихикнула у відповідь, скелячи зубки:
  - Але ж вони не мали таких монстрів як наш "Андрюша". А що проти "Андрюші" може навіть титан?
  Анжеліка строго скосила очі, але весело заперечила:
  - Навіть "Андрюша" безсилий проти.... Точніше, якщо ним керує слабодушний індивід. Отже, не викидай оптимізму більше, ніж треба.
  Цього разу, Аліса скривила обличчя не в підробленій суворості:
  - А це що за натяки? Хто слабодушний?
  Анжеліка сердито відповіла:
  - А я хіба казала, що ти? Хоча позначу така бурхлива реакція?
  Аліса не стала відповідати, поки її завдання було пострілювати і шукати цілі... Останнє значно важче, ніж перше.
  Аліса згадала, як виконувала своє перше завдання. Просте, прийти до Мінська та кошика передати пиріжок із запеченим у ньому папірці з інформацією. А скільки страху довелося натерпітись. Ось і зараз таке моторошне почуття при цій какофонії гуркоту та потрясінь.
  Аліса раптом ніби відчула, що палець клинить, і він відклала гвинтівку. Замовкла і почала молитися.
  А піхота знову була змушена залягти, надто вже був безжальний вогонь. Справа вже йшла до вечора, ближче до лінії фронту підтягували "Катюші" та "Андрюші". Та й іншу артилерію. Потрібно було розстріляти позиції німців.
  Аліса згадала, як за нею на млині гнався фашист, і він його заманила в пастку, змусивши чоботом вступити в зашморг. Так це жирний ублюдок за неї і зачепився, а з іншого боку як потягне піддонка збитий Алісою мішок із цементом. Ось така вийшла війна у склянці кефіру.
  Як вдалося збити мішок із цементом, настільки важкий, щоб противника потягло до стелі? Просто з розбігу в особливий отвір на горищі. Фріц чатував млин, тут мололи зерно для потреб гітлерівської армії. Завдання від партизанів підпалити цю годівницю. Але ось проблема сірника щось відволожилася, ночувала дівчинка-партизанка у стозі сіна і потрапила під дощ. Так вирішила стягнути сірники у охоронця німця. Така ось кумедна історія вийшла, коли він за нею бігав, і репетував, а коли висів, то ще кумедніше.
  Немов на гойдалках розгойдувався, а потім, коли Аліса таки підпалила млин... Візгу, то було...
  Зараз же стоїть, а вірніше ширяє такий гуркіт, що й волання не чути. Але Анжеліка не втрачає оптимізму:
  - Ну, що ти скисла, золотоволоса фея. Близька капітуляція ворога, хоч зубки ще у нас тріщатимуть.
  Німці несуть дуже велику шкоду, проте їх дзоти міцні і відбивають більшу частину снарядів, а бомби часто сиплють повз ціль. Має фашистів і справжні вежі з товстими залізобетонними стінами, які не хочуть піддаватися.
  Аліса дивиться на вмираюче в заході сонця і сонце, очі у неї сльозяться, дівчина вимовляє:
  - Скільки народу йде в царство тіней... Навіть подумати страшно.
  Аліса важко зітхнула, і мало не заплакала. Коли людина вмирає по-справжньому, а не в матриці це жахливо.
  
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  Аліса прокинулася. Вона трохи звикла до холоду, але їсти захотілося сильніше. Пашка покручуючись, і брязкаючи ланцюгами, заскулив:
  - От би сюди пиріжків з м'ясом, чи смаженої гуски!
  Аркаша підтвердив:
  - Та й синтетичною їжею, я б не погребував би!
  Аліса сердито відзначила:
  - А як піонери голодували у підвалах СС, і не просили пощади! Ні, ми не принизимося і не станемо на коліна!
  Пашка погодився з цим, тупнув босою ногою по бетону:
  - Не встанемо ніколи!
  Але, незважаючи на браваду, настрій у хлопців залишався паршивим. Їсти хотілося і пити, і було темно. Не так як у полоні у космічного імператора, а мабуть гірше. Немає м'яких ліжок і фіалок на стелі. Це Третій Рейх - безжальна імперія.
  Аліса почала знову терти ланцюг із легованої сталі. Вона піддавалася туго і була дуже товстою. Таку не порвати і розлюченого мамонта. Та влипли вони. А попереду ще тортури. Ось дійсно, як підсмажуватимуть п'яти, так мало їй не здасться.
  Аліса пробувала терти енергійніше. Їсти хотілося сильно, але трохи руху, тіло розігрілося і, голод притупився. Можна пригадати, як Едмонд Дантес тряс ґрати, щоб хоч трохи повернути м'язам сили.
  Аліса теж намагалася терти енергійніше. І в неї щось виходило. А Гітлер тим часом вів дуже агресивний діалог напередодні агресії проти СРСР.
  Герінг впевнено запевнив біснуватого фюрера:
  - Сталін не має реактивної авіації. І ми можемо розраховувати на тотальну перевагу у повітрі.
  Гітлер сплюнув і гаркнув:
  - Так Сталін надто зволікав із модернізацією свого авіаційного парку, ще Іспанії, наш Мессершміт показав свою перевагу на Іл-16. Адже це була ще перша модель Ме-109 "А", тепер у нас як авіація переважна перевага.
  Герінг кивнув:
  - Скоро буде готовий до запуску реактивний Ю-487, він здатний нести 23,5 тонни, і лише за рахунок надання літаку більш обтічної форми швидкість машини зросла на триста тридцять кілометрів великий! Ставши найшвидшим крилатим птахом серед бомбардувальників у світі!
  Гітлер у відповідь істерично заволав:
  - Усього на триста тридцять! Мало працюєш кабан!
  Геббельс почав розмову:
  - Скоро будуть готові нові потужніші мотори, а значить бойові якості літака, ще більше зростуть.
  Гітлер гаркнув:
  - Настав час поквапитися, нова велика війна на носі. Наш противник російський ведмідь дуже сильний, щоб ви про це не думали всі.
  Геббельс трохи нахилив велику голову на худу шию.
  - Мене особисто лякають величезні простори Росії та її суворі зими. У цій країні багато лісів, а комуністи з їхньою тоталітарною ідеологією правили понад двадцять років, отруївши пропагандою молодь.
  Гітлер визвірився:
  - І що ти хочеш сказати!
  Геббельс логічно помітив:
  - На звільнених від більшовиків території, неминуча партизанська війна! Найважчий вид воєн.
  Герін пирхнув:
  - Ми паралізуємо волю росіян бомбовими ударами.
  Схожий на кобру Гіммлер прошипів:
  - Ну, нас є спеціальні ягд-команди для боротьби з партизанами. За кожного вбитого німця, ми страчуватимемо по сотні мирних жителів. Тоді або всі росіяни будуть винищені, або ми змусимо підкоритися.
  Герінг промимрив:
  - У росіян тільки один вибір, чи померти стоячи, чи жити на колінах!
  Гіммлер погодився і поніс відверте марення:
  - Слов'янин це, по суті тварина, перехідна стадія від мавпи до людини. І ставлення має бути як до робочої худоби. У разі непокори на бійню, у разі покірності, важка робота, батіг, і мізерна їжа.
  Геббельс перебив:
  - Якщо ми так відверто декларуватимемо свої цілі, то це згуртує весь народ, навколо більшовиків. Потрібно діяти хитріші! Зокрема, Україні пообіцяти незалежність. Потрібно нацьковувати слов'ян проти слов'ян. Зокрема у нас на прикметі є такий Бандера. Він зможе багатьох малоросів стравити з великоросами.
  І головне дати сили для війни із комуністичними бандами.
  Гітлер відповів:
  - На війні брехня, подібна до отруйних газів, тільки не один респіратор не врятує! Наклеп пробиває броню вірніше снаряда, а зносить голови крутіше шрапнелі! Це твоє завдання Геббельс, нацькувати один радянський народ на інший! Нехай музи заряджають гармати!
  Геббельс відповів:
  - Все буде виконано, як ви і хочете мій фюрер. Це особисто моя новація, створення в армії спецпідрозділів із пропаганди. Навіть у Червоній Армії настільки потужного мистецтва піару, як у нас немає! Хоча червона пропаганда, куди більш тотальна та всеосяжна ніж у західних країнах!
  Герінг рикнув:
  - А чи багато толку в порожній балаканини?
  Геббельс відповів:
  - Не скажи! А хто розклав армію союзників. У англійців, французів, бельгійців, голландців було більше ніж у нас солдатів, гармат, танків, а опір багато в чому виявився мінімальним, завдяки нашому інформаційному впливу.
  Герінг заперечив:
  - Це стрімкі удари наших військ, що відбили у противника бажання рипатися! А що ж пропаганда!
  Геббельс відповів:
  - У полон здалося сто сорок сім дивізій, вісімдесят бригад, майже чотири мільйони солдатів. І думаєш, це сталося без нашої дії! Півроку дві армії стояли одна проти одної і не рухалися, гармати не стріляли, а ми пропагандисти працювали не покладаючи рук.
  Герінг:
  - Мовою не проб'єш броню танка!
  Гітлер перервав лайку між підлеглими:
  - Звісно, я визнаю заслуги Геббельса. Його машина спрацювала на славу! Мовою не проб'єш броню танка, але знешкодиш екіпаж! Французики не дуже й намагалися битися. Втім, причиною стала зіпсована негроїдами кров. Тепер про діло! Чи достатньо сил у нас Герінг щоб розтрощити СРСР. Що повідомляє розвідка, а Гімлер.
  Окулястий слимака відповів:
  - СРСР продовжує формування та розгортання нових дивізій. Зокрема танкових. За уточненими даними таких дивізій у супротивника шістдесят дві. Йде формування та стрілецьких, кавалерійських дивізій. Сталін, схоже, збирає ударний кулак.
  Гітлер примружився:
  - Значить, треба попередити Сталіна! Завдати найсильнішого, зустрічного удару! Потрясти поради вщент. Я вирішив напасти на СРСР навесні, як тільки підсохнуть дороги. Мої танки пройдуть Росією переможним маршем! Хіба не так!
  Гіммлер зітхнув:
  - На жаль, мій фюрер, у росіян значно більше танків, ніж у нас. За приблизними оцінками їхня кількість перевищує двісті двадцять тисяч.
  Гітлер свиснув:
  - Ого! А чому так багато! Адже радянська система відстала!
  Гіммлер замотав головою:
  - За дванадцять індустріалізації Росія зробила величезний крок, точніше стрибок уперед в економіці. Побудовано сотні заводів, безліч будинків та фабрик. Після початкової кризи сільське господарство виросло і колгоспи дають дедалі більшу кількість продовольства. Зокрема росіяни збільшують нам постачання хліба та м'яса, а також нафти. У Росії її активно освоюється Сибір, і там відкривають нові родовища. СРСР з кожним роком стає дедалі сильнішим, число найсучасніших заводів зростає з неймовірною швидкістю. Навіть американці, вражені з якоюсь швидкістю, росіяни зводять свої промислові об'єкти. Немає соціалізм зовсім не гірший за капіталізм.
  Гітлер кивнув:
  - Я теж ввів елементи соціалізму в капіталістичний устрій. Тепер буржуазія не може, як раніше поглинати більшу частину додаткової вартості! Олігарх в особисте споживання отримує лише шість відсотків прибутку - це свого роду зарплата. Наші робітники мають неймовірні привілеї. Вони можуть майже безкоштовно курсувати Європою. З безробіттям покінчено раз і назавжди! Зараз нам не вистачає нафти та продовольства. Україна забезпечить нас продовольством, Кавказ нафтою. Мільйони добре навчених та освічених, росіян, українців, білорусів стануть нашою майже безкоштовною рабсилою. Наше безземельне селянство збагатиться, кожен німець отримає по маєтку. І будуть росіяни.
  Гіммлер відповів із ревом:
  - Знищено!
  Гітлер погрозив пальцем:
  - Ми винищимо спочатку лише тих росіян, що будуть непокірні нашій волі. Розважливий господар не винищує робочу худобу. Турбота про підкорені народи, така як про свійських тварин. Без причини не бити, але невдоволення ламати силою. Зокрема, які є міркування у Розенберга.
  Фахівець зі східних земель Розенберг відповів:
  - З усіх слов'ян, саме серед білорусів найбільший відсоток світловолосих і блакитнооких представників етносу. Вони, а також прибалти мають найбільшу домішку німецької крові. Вважаю, що найбільш чистих і обдарованих білорусів можна онімечити.
  Гітлер замотав головою:
  - Білоруси вкрай боягузливий народ! Вони слабкі, не здатні воювати. А справжній німець - це насамперед воїн. Крім того, в Білорусії занадто багато проживає євреїв. - Тут фюрер поніс расистські марення. - Це суче плем'я зіпсувало як кров, так і моральний образ білорусів. Ні, потрібно ретельно перевірити цей народ, щодо наявності юдиної крові. Усі щодо яких, є сумнів, мають бути ліквідовані. Найкраще не витрачати кулі, на цих виродків, слиз слизу, а просто спалювати, як це робила середньовічна інквізиція.
  Гіммлер відповів:
  - У Європі ми з євреями так не робили. Просто загнали у гетто і нашили шестикутні зірки. А така жорстока розправа на євреями та напівкровками відштовхне від нас, багатьох союзників підкорених нами та перетворених у колонії США та Британії. Адже більшість західних олігархів та магнатів - це євреї за походженням. Чи варто налаштовувати проти себе сильних світу цього!
  Гітлер заревів, затупав ногами і вдаривши ногою вівчарку-блондина. Собака з родоводу королеви завив і з вереском відскочив. Фюрер кинувся на Гіммлера і став його трясти, бризкаючи слиною:
  - Ах ти, собако! Свиня, цуценя, значить, і ти заступаєшся за це мерзенне, єврейське поріддя, що покрило фекаліями всю землю!
  Гіммлер пробурмотів, його голова тремтіла:
  - Ніяк немає мій фюрер!
  Гітлер ударив чоботом Герінга під зад:
  - А ти чого мовчиш борів!
  Герінг просипів, захлинаючись:
  - Народ єврейський - нація бандитів!
  Гітлер перейшов у вереск:
  - Цього замало!
  Герінг продовжив:
  - Пекельна пліснява!
  Гітлер шльопнув Герінга по щоці:
  - Я бачу ти борів не здатний, навіть лаятися як слід! Ну гаразд за євреїв я візьмуся сам. А ти Гіммлер скажи, чи зробиш євреям боляче!
  Гіммлер коротко відповів:
  - Наказ є наказ!
  Геббельс зауважив:
  - Той факт, що більшість олігархів Заходу євреї, вміло використовує наша пропаганда, щоб розпалити ненависть серед бідняків проти багатіїв. Адже ми боремося проти світового сіонізму, а отже, за щастя всіх найбідніших верств суспільства і світу.
  Гітлер захихотів:
  - За щастя! Це добре сказано! Коли залізний чобіт третього рейху, настане на горло всьому світу, це й буде щастя. Як говоримо визвольна війна, щоб скинути ярмо більшовиків і багатіїв з народу.
  Гіммлер зауважив:
  - Ну, нас є серйозні підстави вважати, що Сталін і сам готує проти нас визвольний похід!
  Гітлер пожвавішав:
  - Які підстави!
  Гіммлер відповів:
  - Навіть у статуті Червоної армії сказано, якщо противник нав'яже нам війну, то ми станемо найнаступальнішою армією світу.
  Геббельс поправив:
  - Якщо нав'яжуть війну, це пропагандистський прийом! Куди логічніше завдати удару першим, не чекаючи, поки на тебе обвалиться паля. Крім того слова - найнаступнішої у світі - це натяк на світове панування.
  Гітлер примружився:
  - Знаю! Навіть у конституції у росіян написано: СРСР розширюватиметься доки не ввійде остання республіка планети. Чому я відмовився від висадки у Британії. Та тому, що росіяни зайняли Молдову, погрожуючи відібрати румунську нафту. Почни я висадку, вони б ударили мені в спину.
  Геббельс, попискуючи тоненьким голоском, зауважив:
  - Ми дуже ризикували, розпочавши наступ у Франції, не забезпечивши належного захисту зі Сходу. Десять дивізій із новобранців украй слабкий захист від Сталінських танків. Зокрема наша розвідка видобула документ, що ще 1939 року Сталін обіцяв виставити до десяти тисяч танків, шести тисяч літаків, сто двадцять тільки піхотних дивізій і понад чотири мільйони солдатів. Проти такої сили наші слабкі сили не встояли б. Будь удару завдано у травні - червні 1940 року, це було смертельно!
  Гітлер зіщулився:
  - Я й сам цього побоювався! Але героїчне опір фінів збив зі Сталіна пиху. Радянська армія показала свою слабість! Що таке Фінляндія? Усі три з половиною мільйони населення, армія не має жодного танка, всі п'ятсот легких гармат, і сто фанерних аеропланів. І вони билися з Червоним ведмедем, у якого солдатів більше, ніж усе населення Фінляндії. І не подалися, Сталін не зумів поглинути Фінляндію.
  Гіммлер посміхнувся:
  - Арійська кров!
  Геббельс зауважив:
  - Але лінію Маннергейма російські прорвали, причому лобовою атакою. Втрати величезні, але я чув від фінів про застосування нового потужного танка КВ-12, з гаубицею 252-міліметра та ІС-3 з гарматою в 130-міліметрів і великою довжиною ствола.
  Гіммлер кивнув:
  - Є у росіян такий танк! І їхня кількість зростає. Точно нам невідома їхня кількість, але вже як мінімум кілька сотень. І випуск наростає. У Харкові та Ленінграді будують нові цехи з виробництва танків. Є відомості, що за Уралом розпочато будівництво нового об'єкта. Щоправда виробництво колісно-гусеничних танків БТ-8 та БТ-9 згорнуте, а замість них з'явилася модель танка Т-34-85. Говорять, що маршал Кулик пробив цю модель.
  Гітлер пожвавішав:
  - Креслення здобули!
  Гіммлер відповів:
  - Нема лише фотографії. Він не дуже вражає. Схожий на французький S -35, теж похило розташування броні, тільки трохи нижче силует. Правда ходові якості набагато кращі, мотор 500 кінських сил, дизель.
  Гітлер усміхнувся:
  - Не допомогли французам Зізи!
  Гіммлер відповів:
  - Це ще як сказати, наші гармати виявилися безсилими проти їхньої нею броні. 56-міліметрів лобовий не жарт. Крім того, якщо у S -35, гармата всього 47-мілетрів, то у Т-34 76 миллиметровце дуже пристойно. Зокрема радянський снаряд утричі важчий, ніж у нашого Т-3, з переозброєним знаряддям 50-міліметрів.
  Гітлер підскочив до величезної кришталевої вази, схопив рожевий колір і почав нервово м'яти в руках. Уколовся об шип і завив:
  - Ось педерасти! Чому не зрізали шпильки.
  З'явилися дві стрункі, красиві біляві дівчата у блакитних сукнях. Вони стали енергійно зрізати шипи крихітними ножицями. Гітлер засунув пальці в рот, відсмоктав трохи крові і раптом підскочив вдаривши дівчину по пружній, круглій попі. Та зойкнула, фюрер по-циганськи клацнув мовою:
  - Але конячка!
  Гіммлер продовжив:
  - Танк Т-34, здатний пробити з гармати 76 міліметрів і початковою швидкістю снаряда 630 - кілометрів 50 - міліметрову броню Т-3, на дистанції більше кілометра.
  Фюрер, схопивши дівчину за волосся і смикнувши її наче кобилу, прохрипів, голосом іржавої труби:
  - Я цю доповідь уже читав! Але ж оптика у Т-34 така слабка, що цей танк не здатний вистрілити з дистанції, яка перевищує 500 кіло... тьху, метрів. Принаймні з шансами на влучення!
  Гіммлер охоче погодився:
  - Та оптика у порад помітно відстає! Але розвідка донесла, що під Києвом будують новий за найсучаснішими технологіями завод з виробництва оптики. Тож у два-три роки російські ліквідують відставання.
  Гітлер, накручуючи на руку, волосся білявої красуні, намагаючись завдати їй болю, проскулив:
  - Тим більше підстав, ударити по СРСР першими! Ще кілька років і поради стануть настільки сильними, що ми не матимемо жодного шансу.
  Гіммлер підтвердив:
  - Крім того ходять наполегливі чутки, що Сталін хоче, на нас напасти першим. У всякому разі, до кордону підтягуються війська, формуються нові дивізії. Можливо, росіяни вдарять вже цього року.
  Геббельс заперечив:
  - У них багато дивізій, але жодна не має повної штатної чисельності дев'ятнадцять тисяч осіб. Нова авіація, тільки-но почала надходити в західні округи, радянські льотчики її навіть не освоїли. Та що льотчики, підготовка та навчання льотного складу не завершено, багато літаків без пілотів. Підготовлених танкових екіпажів також не вистачає, нема цього року поради, відкрити фронт не готові.
  Гітлер тицьнув гарну дівчину обличчям у пишний, рожевий кущ. Вона не сміла чинити опір, адже нею наказує сам живий Бог - фюрер. У ніжне личко встромилися шипи, проколовши гладку шкіру. Дівчина хотіла скрикнути, але в крижаному погляді Гітлера читалася смерть, її ніби паралізувало, кілька крапель крові впали на вазу.
  Фюреру сподобалася її покірність, і ще раз, шльопнувши її по попі, Гітлер відпустив нещасну прислугу:
  - Пішла стерво! - Потім нервово кілька разів, смикнувши головою, промовив: - Приголомшити - значить перемогти! Полководець, що попереджає про свій удар, або ідіот або святий, що по суті одне й те саме! Святість найвірніша ознака деградації, з привабливістю яскравого забарвлення мухомора!
  Геббельс зааплодував:
  - Які мудрі слова!
  Гіммлер відповів:
  - З огляду на величезні природні ресурси СРСР, великі простори та ефективність радянської системи нам відкладати удар не доцільно. Та й які альтернативні шляхи експансії...
  Герінг відповів:
  - Ну, наприклад, Африка! Пропоную відправити на південь кілька добірних дивізій, щоб урятувати Італію від розгрому. У Лівії та Єгипті багато нафти, а в Екваторіальній Африці ще більше. У Британському домініоні ПАР і нашій Намібії повно алмазів і золота. Мільйони плідних негрів рабів. Ось вони наші колонії, теплі моря.
  Гітлер лаявся, тицьнувши Герінга кулаком у живіт:
  - Та ти просто боїшся російських багнетів.
  Герінг відповів:
  - Я боюсь російської зими! Наші танки на паливі з вугілля просто замерзнуть. Гідролізоване вугілля, при температурі мінус дев'ять градусів розкладається на фракції, що не згоряються. А в авіації не вистачає мастила. Ми не настільки сильні, щоб однією піхотою взяти Москву.
  Геббельс зауважив:
  - Та й мастило в пістолет-кулеметах, і рушницях також застигає при сильних морозах. Лише окремі есесівські підрозділи, що воювали в Норвегії, мають морозостійке спецмастило.
  Гітлер відмахнувся:
  - Дрібниці, у мене договір з холодом!
  Герінг витріщив очі:
  - Це як?
  Замість Гітлера відповів Гіммлер:
  - Група чаклунів та магів, розробила спеціальну, екстрасенсорну зброю. Воно виводить нас на астральний контакт вищих духовних сил і дозволяє звертатися до володаря сущого. Він обіцяв нам теплу та суху зиму.
  Гітлер усміхнувся:
  - Минулого разу маги вплинули на боєздатність англійців та французів таким чином, що ті здохли, втративши бойовий дух. Те саме буде і зараз.
  Геббельс зауважив:
  - Розраховувати на магію у вік атома!
  Гітлер вдарив ногою у вазу (Геббельса бити не хотілося, надто маленький він і тендітна людина, можна серйозно покалічити) Виготовлений за спеціальними рецептами фарфор витримав, а фюрер схопився за ногу і заволав:
  - Ой, боляче!
  Геббельс кинувся до фюрера і почав розтирати ногу.
  - О великий наш повелителю! Я не очікував такого.
  Гітлер раптом нервово засміявся.
  - Та я вас розіграв тупоголові! А тепер давайте по порядку. Лабораторні дослідження встановили факт телепатії. Хіба не так!
  Геббельс кивнув:
  - Так мій фюрер!
  Гітлер потер руки:
  - Я ж і сам гіпнотизер! Так це про що говорить! Є певні вищі астральні та ментальні сили. Магія і справді реальність. Як і передача думок на відстань.
  Геббельс відповів:
  - Зі мною був такий випадок. Будинок мав обвалитися, я відчув уявний наказ і поспішно покинув його. Здавалося, голос каже: піди це небезпечно! І за три хвилини трапилося таке.
  Гітлер підтвердив:
  - І зі мною таке під час першої світової війни було. Я отримав наказ покинути окоп, перш ніж у ньому вибухнула бомба.
  Герінг підтвердив:
  - І мене найвищі сили зберігали. Бувало, сидиш за штурвалом літака, а тут раз команда вправо. Якесь чуття! Ідеш, ворожий аероплан збитий, а ти живий! Я всю війну пройшов без подряпини, а збив п'ятдесят вісім аеропланів. Один із найкращих асів Німеччини - Я!
  Гітлер відповів:
  - Я знаю твої заслуги Герман. А ворожкам ти віриш?
  - Одна з них передбачила, що моє життя наразиться на серйозну небезпеку, але я зумію уникнути петлі!
  Гітлер усміхнувся:
  - Від мене не втечеш! Якщо я захочу тебе повісити, то повішу без жодних зволікань та апеляцій.
  Герінг зробив незграбну спробу вклонитися: заважав живіт. Він навіть закряхтів від напруги:
  - О фюрер!
  Гітлер гикнув:
  - Коротше кажучи, план Барбаросса вже підписано. Я наказав виготовити лише дев'ять екземплярів та їх засекретити. Удар нашої армії, має бути як блискавка, про нього дізнаються, лише коли вразить! Якщо ще заперечення чи міркування.
  Геббельс несміливо сказав:
  - Треба попросити римського тата зрадити анафемі більшовиків. Я думаю, Муссоліні вплине.
  Гітлер пирхнув:
  - Бенедіто надто слабкий! Він досі терпить недоумкуватого монарха, хоча давно настав час заснувати республіку з дуче.
  Герінг відповів:
  - Я давно радив підлаштувати королеві нещасний випадок.
  Гітлер пирхнув:
  - Муссоліні не послухав моєї поради, не оголошуючи війни напасти на Мальту. Через це англійці тепер мучать Італію. Дурні макаронники зі своїм обмеженим лідером. Барани керовані баранами. Маючи чисельну перевагу італійці зазнають поразки, за поразкою, а ще називають себе нащадками Стародавнього Риму.
  Гіммлер гаркнув:
  - Зіпсована кров!
  Фюрер проревів:
  - А точніше!
  Кат номер один проскулив:
  - Раніше римляни були світловолосі та блакитноокі, поки не змішалися з маврами. Негри зіпсували генетику!
  Гітлер стиснув кулак:
  - Ось ось! Жалюгідні тварюки!
  Герінг запропонував:
  - Може, накажемо, Скорелі гримнуть короля, та й замінити дуче молодшим та енергійнішим політиком.
  Гітлер примружився:
  - Сумніваюся, що це хороша ідея! Серед овець важко знайти вовка. Німці це нація вождів та героїв. Ми цілком здатні всіх збудувати і урити. Розколемо залізно-бетонні зади. Але загалом щодо Муссоліні, ми з ним ще поговоримо про Росію. Я його у свої плани не посвячував.
  Герінг запитав:
  - А чому?
  Гітлер усміхнувся:
  - Це ублюдочний йолоп, стане мене відмовляти, від удару по Росії. Адже він завжди боягузливий Муссоліні. Неначе я не знаю, як він торгувався з Британією, і Францією обіцяючи відкрити проти Німеччини другий фронт.
  Гіммлер посміхнувся:
  - У нас навіть є листування! Наші агенти викрали першотвори, замінивши їх копіями. Не хвилюйтеся мій фюрер, Муссоліні обкладений нашими агентами, як вовк прапорцями.
  Гітлер заспокоївся:
  - Італія має сорок вісім мільйон населення, крім колоній. Її війська нам дуже знадобляться. Втім, Франція разом із колоніями мала населення понад двісті мільйонів, більше ніж СРСР, а розсипалася як картковий будиночок. До речі, скільки всього в червоній імперії проживає народу.
  Гіммлер відповів:
  - Формально 194 мільйони, але, за деякими даними, результати перепису були завищені мільйонів на шість, або на три!
  Гітлер насупився:
  - У російських переваг у кількості, а з тилу, нас підтискає Британія. Разом колоніями та домініонами у неї вісімсот мільйонів населення. Це просто якийсь монстр.
  Гіммлер відповів:
  - Великі колонії, це сила та слабкість! Багато араби та індуси готові підтримати наші війська.
  Гітлер вишкірився:
  - Взагалі я завжди ставився до Ісламу куди з більшою повагою, ніж до Християнства. Вчення вдарили тебе по правій щоці - підстав ліву: ідіотизм. Воно перетворює людей на рабів. Лише тупі слов'яни можуть бути християнами. А віра в Аллаха корисна для воєн.
  Геббельс погодився:
  - В ісламі багато хорошого! Наприклад, багатоженство!
  Гітлер засміявся:
  - Я обов'язково введу багатоженство!
  - Моя дружина не проти! Ми німці повинні заселити всю земну кулю. А жінок можна набрати у підкорених народів.
  Розенберг підтвердив:
  - На Сході стільки гарних, світловолосих, струнких жінок.
  Гітлер помітив:
  - Не повноцінних!
  Розенберг заперечив:
  - Фізично слов'яночки дуже сильні. Вони здатні народжувати багато здорових дітей. Думаю, що найкрасивіших і найрозумніших з них можна віддавати як молодших дружин есесівців, і солдатам вермахту, що відзначилися, щоб вони народжували дітей і працювали по господарству.
  Гітлер покрутив головою, не зрозуміло, що він хотів сказати, чи так. Потім залунав тьмяний голос:
  - Можна спробувати! Тільки фотографії цих жінок у нових паспортах мають бути оголені.
  Геббельс хихикнув:
  - Дуже розумно! Ми відберемо жінок, без фізичних вад! Кожній тварюці по парі!
  Гітлер відповів:
  - Найвидатнішим можна і три, і чотири! Ось, наприклад, крім залізного хреста з діамантами, видати голу грудкувату слов'янку з пишними грудьми та широкими стегнами.
  Геббельс запропонував:
  - А що? Буде здорово! Я теж люблю високих слов'яночок.
  Герінг прогугняв:
  - Це від того, що ти сам коротун!
  Геббельс образився:
  - Наполеон і Нельсон теж мали невеликий зріст. Адже як кажуть: з ніг до голови дитину, з голови до ніг худобу!
  Герінг пирхнув:
  - Ось тому ти й не пропускаєш жодної спідниці. Маленький гігант великого сексу - крутий Геббельс!
  - Не те, що ти - кабан!
  Гітлер перервав "базар":
  - Майбутня війна з Росією поглине всі наші сили та ресурси. Тож для удару я маю намір зосередити близько ста п'ятдесяти дивізій. Крім того значні сила-силенни, повинні виділити наші союзники! Але ось у чому проблема, то це в їхній балакучості!
  Гіммлер відповів:
  - СС укоротить мови! Ми тільки за минулий місяць, упіймали майже п'ятсот шпигунів!
  Гітлер запитав:
  - Усі зізналися?
  - Більшість! Ми у питаннях тортур великі доки.
  - Треба довести показник до тисячі. - Гітлер відкусив пару рожевих пелюсток і прожував. - Заарештовуйте разом із сім'ями. Мучіть дітей на очі у батьків, катуйте батьків на очах у дітей. Забудьте про жалість, у нас велика мета - світове панування і всі, хто заважає цьому, повинні бути знищені! На славу великої Німеччини!
  Гіммлер відповів:
  - Багато наших слідчих соромляться застосовувати жорстокі заходи, проти жінок і дітей!
  Гітлер затупав ногами, бризкаючи слиною:
  - Слабаків у концтабір! До каторжної в'язниці. Хто служить у СС повинні знати: добрий - це зрадник, м'який - зрадник. Кожен німець має стати сталевою машиною руйнування. В ідеалі: країна має бути однією суцільною казармою та в'язницею.
  Оточення дружно скрикнуло:
  - Хайль Гітлер!
  Маршал Герінг заспівав:
  - Гармати шльопати замість олії - це приказка не казка! Ось повзе танк - не "перді"! Казка буде попереду!
  Усі розреготалися:
  - Ай та Герінг, ай та ас! Чоботи з розмаху в око!
  Гітлер пирхнув:
  - Ану Герман спляши!
  Герінг виконував танець бегемота. Він так захопився, що спробував піднятися на стіл. Але йому не вдалося і він гуркотом полетів, захоплюючи за собою прес-пап'є, статуетку Наполеона, бюст Гітлера і купу папок. Погруддя фюрера розкололося від удару об голову борову. Почувся дикий вереск і полилася кров. Гітлер скомандував:
  - Допоможіть йому!
  Влетіло кілька дівчат у блакитній формі, вони підхопили Герінга і почали перев'язувати йому голову.
  Геббельс пирхнув:
  - Голова боліти не може! Це кістка!
  Гіммлер пробурмотів:
  - Ох, не легка це робота, з болота тягти бегемота!
  Герінга забрали, а Гітлер, оглянувши всіх з-під лоба, прогавкав:
  - Забирайтеся кретини, ви мені набридли!
  Оточення бігом вилетіло з великого кабінету фюрера. Гітлер став навкарачки і прогавкав навздогін:
  - Гав! Гав! Гав! Кукарек! Я вас шваброю засік!
  Пройшовся рачки, чухаючи ногою вухо. Залишившись один, Гітлер заліз на стіл і задумався, почали розмовляти сам із собою:
  - Мене оточують мерзотники та кретини! Вони всі труси! Низькі підлі труси всі до одного і підступні підлабузники. О Боже якими кретинами я оточений! Підкорити все Європу, підняти свою націю з колін, і врешті-решт залишитися на самоті.
  Адже якщо чесно говорити Він Гітлер великий правитель. Усього за вісім років правління, і зруйнована понівечена кризою країна не просто відновлена, а піднята на небувалу висоту. Промисловість зросла більш ніж у троє, а з урахуванням підкорених у п'ять із половиною разів у порівнянні з 1932 роком. Росіяни за одну фінську війну поклали набагато більше солдатів, ніж він Гітлер захопивши всю Європу. Такий тріумф - швидкість завоювань, яким позаздрили б Наполеон, Чингісхан, Олександр Македонський. А потім впала Африка, частина Азії, Австралія, і навіть Америка. Його ім'я гримить у всьому світі. І є тільки одна людина, перед якою він - Адольф відчуває трепет! Сталін - син російського дворянина Пржевальського та простої грузинської селянки! Не єврей, але дуже здатний, за хитрістю та підступністю, дати фору будь-якому єврею. Сталін звичайно дурень, щоб дозволити Гітлеру підкорити Британію та Африку, він насіє удар у спину Третьому Рейху. У всякому разі, Він - Гітлер там би і вчинив на його місці! На жаль, Герінг не народжений вождем і не розуміє елементарних речей. Він - фюрер тому і призначив Герінга своїм наступником, що через недалекий розум борова, той досконало безпечний як змовник. Завжди є небезпека, що оголошений тобою наступник захоче прискорити процес та вб'є тебе. Ось він Гітлер лише на кілька років старший за Герінга. На відміну від борова, не палить, не п'є, не обжирається, стежачи за вагою. Адже товсті менше живуть. Навряд чи Герінг зможе, не трапишся форс-мажору пережити фюрера. Так що це наступник, так для фори. Інший тип Геббельс. У пропаганді просто ас, його досягнення перед партією величезні. Досить культурний, освічений, сміливий, але слабкий! Чи може фюрер великої нації бути майже карликом та калікою? Правда і сам Гітлер всього 166 см, навіть трохи нижче середнього і аж ніяк не богатир. Коли він навчався в сільських школах, то був шибеником і заводилою. Але в гімназії його били і принижували сильніші учні. А для хлопчика, який спочатку перейнявся усвідомленням своєї винятковості, це було дуже болісно. Він не був злим з дитинства, навіть зараз йому часом ставати страшно від потік крові та своїх злодіянь. Ось зараз він перед своїм оточенням вів як останній дурень. Як на нього подіяв укол анфітамінів. А також прагнення приховати показну розв'язність, власну безпорадність і вразливість. Та він розумів, що поводиться погано, але чортик у голові пищав. Будь тираном, тисни всіх і ломи! Будь жорстоким деспотом! Ти фюрер, ти Бог, ти маєш над усіма знущатися. А якщо створити нову релігію і свою Трійцю, главою якої міг стати він фюрер. Як кажуть, наука розвивається. і, може, вчені Третього Рейху та інших підкорених країн зможуть хоча б його одного зробити безсмертним. У всякому разі маги обіцяли знайти зілля, що повертає молодість.
  . РОЗДІЛ Љ 6.
  Цілком змучений від перетирання ланцюгів, голодна і втомлена Аліса знову поринула в дрімоту. Їй дуже хотілося насамперед пити. Голод відступив. Страждали і Пашка з Аркашкою, але кріпились. Поки що Гітлеру його банді не до дітей. Та й перебування в кайданах і в холодному темному підвалі, без їжі і питися це теж катування. Зате хоч уві сні можна побачити щось героїчне.
  І знайти в цьому слабку втіху;
  Ніч радянські танки і піхота знову кинулися на штурм Зеєлових висот. Ніч розриви мін і снарядів виглядають особливо яскраво і страшно. Численні, цілі тисячі поранені протяжно стогнуть і скрикують. Самі Зеєли здаються в небі, освітленому спалахами зенітних снарядів і безлічі трасуючих, запальних кулеметних струменів, чимось на кшталт воріт космічного пекла в якому зосереджені немислимі за могутністю сили вселенського зла.
  Крові пролито багато, дуже багато і босі дівочі ноженьки постійно прилипають до багряної рідини, що згортається. Моторошно і гидко.
  Анжеліка приклала долоню до чола і заявила:
  - Ось він буває, який рай навпаки!
  Аліса Селезньова важко ніби повертала поворотний механізм Ейфелевої вежі, зітхнула:
  - Рай навпаки буває, а пекло, на жаль, завжди реальне. Так і ходить за нами по п'ятах!
  Замість відповіді Анжеліка вистрілила, по ледь помітній розпливчастій у світлі пожежі фігурці дота, що виповзала з розбитої стіни. Втім, радянську піхоту все одно зустрів влучний та щільний вогонь. Танки пішли на прорив, намагаючись піднятися вгору на по нахилу.
  Тут далася взнаки не зовсім вдала конструкція танків ІС-2. Велике навантаження на передні ковзанки призвело до пробуксовування коліс, при спробі рух на пагорб. Це змусило машини пересуватися ніби по спіралі, боком, а деякі важкі танки просто затихли. Т-34-85 своєю чергою полізли нагору. Від чого дим змішувався з пилом, змушуючи надривно кашляти солдатів. Багато хто з них падав як від куль, уламків, так і непритомний від нестерпної гарі... Втім, остання справляла переважну дію і на німецьких захисників.
  Дівчата також не стояли на місці, а роблячи короткі перебіжки, піднімалися нагору. Їхні босі ніжки миготіли круглими п'яточками. Також вдихали гар, і моторошні запахи трупів, що розкладаються, палених машин і неприємного синтетичного пального.
  Нагорі радянські Т-34 чекав неприємний сюрприз... Карликові машини "Шаховий кінь", що керуються по радіо. Вони тарани радянські танки, підриваючи разом із собою.
  У машини Т-34-85 поряд з перевагами є і недолік - слабке бронювання лобової броні корпусу танка. Та ще й снаряди детонували, просто жах якийсь.
  Аліса та Анжеліка стали перебирати босими засмаглими ніжками куди швидше. Їм треба вийти на позицію, щоб знешкодити коней-камікадзе.
  Аліса Селезньова наказала:
  - Бий цих монстрів антеною...
  Анжеліка розгублено вигукнула:
  - Але ж це не реально. У них швидкість під сто кілометрів на годину, і малі розміри та й у подібному диму нічого не видно.
  Аліса Селезньова у відповідь заспівала:
  - У непроглядному диму не видно рай, а до пекла звикло тіло! Але вибір такий джигіт вирішуй, під ліжко чи бій за справу!
  Анжеліка розлютилася:
  - Опеньків джигіт! У тебе лише одні чоловіки на думці.
  Але злість додала воїнці влучності ... Втім снайперші трохи запізнилися, більша частина "Шахових коней" вже встигла зробити "вилку" злапавши радянські танки з екіпажами, або їх підірвавши, що по суті те саме.
  Втім, і деякі машини дівчатам вдалося врятувати. Адже вони російські войовниці! І круті російські баби!
  Ось, наприклад ніч, коли все в густому диму, і розтікається кров, коли немає іншого місця інакше, ніж у пекла, дівчата гострили і стріляли. Причому Аліса Селезньова зуміла зняти і трьох радіонавідників цих смертоносних машин-новинок.
  Анжеліка дотепно висловилася:
  - Немає машини, не побудованої людьми, і не засмученої ними також немає!
  Селезньова, що уві сні комсомолкою, відважно помітила:
  - Можна створити техніку сильнішу за людей, але відтворити досконалішу людину, не під силу і Господу Богу!
  Аліса, борючись, блищала дотепністю, а також дуже сильним голоском, що перекриває канонаду, від артрозривів і просто жахливих струсів атмосфери та ґрунту. Втім, це дівчина могла злякатися, але не могла злякатися? У чому тут різниця? А в тому! Боягуз не грає в хокей! І бореться на передовій. Адже снайпер зазвичай стріляє на відстані із безпечного для себе укриття.
  Дівчата вирішили змінити дислокацію і допомогти своїй піхоті, що вже підбирається до вершини. Тут під час перебігу Алісу поранило осколком в ікру. Та ще й шматок розпеченого металу застряг у сильному дівочому м'язі. Аліса Селезньова впала і була змушена, відклавши убік гвинтівку, витягати із себе це іржаве, криве залізо. Що, звичайно, було не сам приємним заняттям.
  А Анжеліка ледь не зомліла. Таким ось міг виявитися смертельним для неї на перший погляд невинний рикошет кулі, від великокаліберного кулемета. Причому тут уже нічого не поправиш...
  Анжеліці провила:
  - Ох, ви мої очі, це зовсім не з казки!
  Великі втрати серед танків, і мінометний обстріл з боку супротивника, що посилився, знову змусив залягти піхотинців.
  Аліса Селезньов нарешті видавила з м'язової ікри уламок і випустила стогін:
  - Ось виродок з чавуну недоробленого! Ледве калікою ти мене не зробив! І що тепер...
  Дівчина кинулась убік і спіткнулася на купу з кількох трупів. О Боже, скільки тут полегло солдатиків. Видно, що стріляли з автоматів МН-44. Дуже забійні падали ці автомати з проміжним патроном і високою для даного виду озброєнь прицільною дальністю поразки. Мабуть, найкращий автомат Другої світової війни, який на щастя з'явився досить пізно, коли поразка Вермахту вже стала очевидною.
  А трупи, розбите й понівечене тіло, від якого ковзають її дивні ножі... Важко зробити крок, що не наступити на вбитого...
  І вже каркають настирливі ворони, які не бояться ні пострілів, не осколків, готові поласувати мертвиною.
  Та й не просто готові, а вужа сідають і без жодного сором'язливого жеруть ще не охолоні рештки людей.
  Аліса Селезньова не витримує подібного святотатства і, хоча витрачати кулі на подібну гидоту, без умовної надмірності, особливо коли йде бій, але... Емоції переповнюють дівчину і вона стріляє, збиваючи однією кулею відразу ж кілька ворон.
  При цьому Аліса кричить:
  - Сволоти! Стерв'ятники, падальщики, що ви робите!
  Анжеліка приєднується до неї. Ось давай молотити ворон... А тут і без того неабияк витрачений запас патронної добіг кінця... Аліса Селезньова вилаялася:
  - Ні! Ну, ось я справжня дурниця! Так пір'їни стерв'ятникам чистила.
  Рудоволоса войовниця почухала собі голою підошвою за вухом і відповіла:
  - Та чистити ми вміємо, але тільки не лави фашистів...
  Аліса не на жарт образилася:
  - Ага! Я вже фріців, чи не цілий полк перещіпка чи підірвала... Дай краще здобудемо як трофеї МН-44. Це добра річ, і в ближньому бою крутіший за автоматичну гвинтівку!
  Анжеліка оглядаючи найближчу поверхню, у риму сказала:
  Добро має бути з автоматом;
  Разити як запекла сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом
  Пекло знищ - злих вбивай!
  Аліса Селезньова кивнула своєю золотистою головкою:
  - Ось так воно і правильно... Убий і плач!
  Дівчата заповзли у вирву розбитого бункера. Там було душно і стогнали поранені німці... Яка це жах, у темряві ритися і натикати руками і ногами зламані, хлюпаючі кісточки, уривки шкіри, кашу з крові, випущених кишок, і розбитої мармурової плитки, бетонної крихти...
  Аліса, звичайно ж, добре знала німецьку, як і досвідчена Анжеліка. Один із солдатів марив, а інший досить складно і виразно бурмотів:
  - ангели вічного зоряного пекла; здається все у всесвіті зруйнують - у небо злетіти швидким кречетом треба - щоб уберегти від смерті душі!
  Аліса Селезньова гарною німецькою мовою запитала:
  - Кажи солдат, де тут у вас осередок із автоматами, що зберігаються?
  Воїн ворухнувся і здивовано спитав:
  - Ти нічна фея? Блакитна...
  Аліса з тоном лялькового дівчиська, жартівливо відповіла:
  - Немає у мене на відміну від Мальвіни, волосся не блакитне, а як сказати... Сніжок на сонячному світлі...
  Німець недовірливо сказав:
  - Тоді я їх бачив би навіть у темряві...
  - Що б російські мене підстрелили чи зґвалтували. Ні, справжня арійка повинна вміти постояти за себе! - люто огризнулася Аліса.
  Німець підвівся майже на повний зріст і тут стукнувся головою об гору бетонного перекриття. Плаксиво заревів:
  - Ну що так боляче... Погладь мене...
  Судячи з голосу і запаху (Аліса Селезньова уві сні, як справжній диверсант навчалася розрізняти запахи, майже рівні собаки-шукайки), це був дуже молоденький юнак. Такого як не пошкодувати... Аліса всіх шкодувала, якщо навіть під час бою і забувала, що її жертви теж люди, то на дозвіллі пускала горючі сльози і бігла до найближчого храму, щоб поставити там свічку.
  Дівча поклала йому руку на голову, а потім притягла до себе, поцілувавши в губи:
  - Миленький ти мій.... Повір скоро ця війна скінчиться, і ми так добре заживемо.
  Юнак цілком резонно заперечив:
  - Як вона може скоро скінчитися, якщо ворог біля воріт Берліна. Ця бійня триватиме ще як мінімум років п'ять, поки ми візьмемо Москву та Лондон!
  Аліса Селезньова тут вже сама злякалася:
  - І ти віриш, що це реально в такій безпрецедентно важкій ситуації перемогти?
  Юнак не здавався, і знаходив аргументи буквально на ходу:
  - Але ж росіяни вірили у свою перемогу, коли ми були всього за двадцять кілометрів від Москви і треба віддати належне зуміли повернути хід війни назад. То чому ми, героїчно борючись на підступах Берліна, не можемо вірити в нашу безумовну кінцеву перемогу?
  Аліса, поцілувавши хлопця в подряпаний лобик, відповіла:
  - А тому.... Коли ми стояли біля воріт Москви за спиною у російських ще було багато тисяч кілометрів території - Нижній Новгород, Казань, Свердловськ. А далі і Сибір до самого Тихого океану.
  Хлопець перебив:
  - Ну, і що з цього!
  - А то! У росіян ще було куди відступати, а нашій ситуації союзні війська вже підходять до Ельби. - Аліса насилу змусила свій голос зобразити жаль і тональність борошна від подібних подій. - Це жахливо, але за Берліном ми не маємо землі. Нема куди відступати!
  Дівчина знову поцілувала хлопця і відчула, як руки юнака починають дуже боязко погладжувати її груди. Але тут раптом ударив ріжучий у темряві розбитого дота промінь ліхтаря і злий голос Анжеліки перервав ідилію:
  - Ось ти чим займаєшся... Взагалі-то чоловіки-завойовники, які змушують себе полюбити підкореним жінкам, це якось для війни типово. Але щоб жінка гвалтувала чоловіка...
  Аліса Селезньова рикнула на напарницю:
  - Ти просто вульгарне "хамло"! Я хотіла лише втішити хлопця, який по-справжньому нещасний. Уяви себе на його місці, щоб ти відчувала?
  Анжеліка рикнула:
  - Не маю жодного бажання. Крім того, коли маму живцем спалили, тільки за те, що вона прихистила пораненого бійця, я була не менш нещасною, ніж ці нелюди зараз. Ти розумієш цю відплату! А в тебе скажемо мислення середньовічної черниці.
  Аліса відчула сором і відштовхнула зовсім шаленого, німецького хлопця. Після чого вже набагато спокійніше запитала:
  - А ти здобула автомати?
  - Ти що сліпа не бачиш, ось цілих чотири штуки та мішок з магазинами до них! - рикнула Анжеліка. - Тож час на абордаж!
  Аліса запитала юнака:
  - Битимешся з нами проти німців?
  Хлопець заперечливо мотнув головою:
  - Ні! Можете вбити мене...
  - Із задоволенням! - Анжеліка без попередження вистрілила хлопцю з пістолета у серце. Куля вудила точно і з грудей виплеснувся фонтанчик червоної крові.
  Аліса Селезньова загарчала як тигр і кинулася на свою напарницю. Почалася серйозна жіноча бійка. Анжеліка хоч і мала великі здібності в "рукопашці", але білогрива суперниця виявилася куди більш несамовитою. Кулаки Аліси били точно по обличчю рудоволосої войовниці. Та відповідала колінами, а з носика полилася кров. Обидві дівиці навіть пускали в хід зуби, і бодалися...
  Спочатку ініціатива у щільній бійці належала розлюченій Алісі. Але потім Анжеліка вже підсіла на коня... Обидві дівчата побили одна одній капітально. Нарешті втома і біль змусили трохи прийти до тями і вони сіли тет-на-тет подивившись у вічі... Аліса Селезньова покаялася першою:
  - Яка зовсім дика стала на цій війні... Та, звичайно, шкода хлопця, але це зовсім не привід вбивати свою напарницю.
  Анжеліка тут погодилася:
  - Звичайно ж, не привід ... Я сама виявилася дурненькою, і свинею колись застрелила беззбройну людину. Але в будь-якому випадку, поки ми ще не настільки сильні, щоб воскресити вбитого!
  Аліса труснула косою, в яку сплела перед боєм волосся, що вони її не видали своїм блиском у пітьмі. Дівчина жорстко заявила:
  - Ну що ж? Пішли битися з ворогами!
  Тепер дівчата були при повному антуражі... Позаду снайперська гвинтівка, а кожній руці по автомату. І вони йдуть, вірніше біжать у бій.
  Нічна битва за першу гряду затяглася, мало того гітлерівці несподівано зробили контратаку. У наступ рушили потужні танки та САУ. "Фердинанд" модернізований, тобто потужнішим двигуном у 800 кінських сил, "Ягдтигр" і "Королівський тигр", важких машин було лише шість по дві штуки кожна, зате перли "Пантери".
  Оскільки радянські танки відстали, то на піхоту обрушилися осколкові снаряди та кулеметні черги.
  "Пантери" та "Тигри" дуже небезпечні машини, вони зі своїми напівавтоматичними гарматами дуже швидко стріляють, і мають комбінований набір боєприпасів. Але в Анжеліки з'явилося серйозне озброєння: трофейний фаустпатрон. Вона його теж примудрилася сховати у патроннику.
  Дівча почала вибирати собі мету ... Аліса охоче їй підказала:
  - Давай "Королівський тигр", він найдорожчий і за нього тобі дадуть орден.
  Анжеліка відмахнулася:
  - Е ні! Найбільша машина це "Ягдтигр", причому бачиш він тут модернізований з мотором в 1060 кінських сил. З цим двигуном при вазі 75 тонн сталевий монстр зумів піднятися в гору. Отже, орден дадуть за нього!
  Аліса Селезньова важко зітхнула:
  - А де ти його проб'єш? Адже у нього всюди броня, хіба що гусеницю прострелиш?
  Анжеліка хитро кивнула:
  - А я цій машині одну хитрість знаю...
  Аліса була налаштована недовірливо:
  - Та НУ? Яку хитрість, ця машина броні не має менше 100 - міліметрів.
  Замість відповіді Анжеліка поповзла до танків противника, що повільно насуваються. Дівчина рухалася наче змійка...
  Декілька радянських Т-34 відкрили вогонь по противнику. Але стріляти в лоб "Ягдтигру" - це марна справа. Адже 250 - міліметрів - не жарт! А ось він сам у відповідь може так всадити.
  Вже вистрілив, по радянській машині, але на ходу промазав, хоча снаряд вагою тридцять кілограм, та ще й бронебійний це вже...
  Анжеліка також стріляє, вона вирішила, що відстані цілком достатньо. Лунає оглушливий вибух і машину-велетня просто розносить на частини. Дівча присвистує:
  - Ось яка краса! Цей орден як із куща!
  Потім войовниця поповзла назад... А небі знову дзижчали штурмовики.
  Втім, і з боку німців була відповідь. Ось знамениті Хе-162 "Саламандри". Вони дуже круті, і просто дуже небезпечні. Так 30-міліметрові авіагармати обстрілюють із забійною силою небезпечною і для Ілов...
  Тепер це повітряний бій і Аліса намагається збити "Саламандру" пострілами з землі. А оскільки це літак майже цілком зроблений із дерева, то таке цілком реальне.
  Легка машина має лише бронювання спереду. А МН-44 кожна п'ята куля з фосфорною головкою, щоб поліпшити прицілювання, особливо в темряві. А така особлива головка і підпалити бензин дуже може.
  Анжеліка це розуміє і відкриває вогонь по реактивним "Саламандрам". Хоча, звичайно ж, потрапити до такої швидкісної машини із землі, може лише видатний ас.
  Аліса Селезньова підбадьорила напарницю:
  - Ти впали не цілячись, тоді точно потрапиш. А думатимеш, виціджуватимеш, то точно промажеш.
  Анжеліка відкрила вогонь по "Саламандрам", вона при стрільбі перекочувалася, упиралася босими, дівочими п'яточками і бурмотіла:
  - Я вперше промазав, вдруге трохи зачепив... А втретє так вмазав, що вертухай заспівав!
  Аліса Селезньова збила "Саламандру", легенький німецький винищувач полетів униз, залишаючи за собою подібний шлейф нареченої хвіст. Щоправда, це був брудний шлейф, і дівчина підспіла напарниці:
  - Музика грає, барабани б'ють вертуха-суку на цвинтарі везуть...
  І ще один Не-162 був збитий Алісою, та й у Анжеліки стало дещо виходити... Втрати ж радянських Ілів були великі. Противник був надто швидкий і маневрений, за ним не встигали аси СРСР.
  Втім, з появою Яків стало краще, але до цього часу, значну частину Ілів було збито й радянську піхоту, несучи найважчі втрати зупинилася... Багато горіло, і тріскотіло від спеки підбитих танків, валялися уламки та розкурених фашистських монстрів.
  Аліса зрізала чергову вже шосту за рахунком "Саламандру" та зазначила:
  - А вони теж живучі худоби, не так просто збити, незважаючи на те, що дерев'яні наче Буратіно!
  - Дерево, спресована частина рикошетить! - підказала Анжеліка. - Це і є частина наших проблем...
  Аліса Селезньова зі зітханням проспівала:
  - Щастя лише перепочинок, яскравий спалах у мороці проблем!
  Анжеліка тут попросила свою подругу:
  - Склади, чогось на ходу і заспівай. А то щось настрій дуже мінорне, та й наших хлопців загинуло безліч!
  Аліса Селезньова, яка сама відчувала моторошну втому, як-не-як бореться більше доби (а навіть у сні ти відчуваєш нестачу сил і сну, і голод!), вже навіть почало світати заспівала:
  Мені злидні, на жаль, до сліз знайомі;
  Як покосився сільський будинок!
  На даху навіть прогнила солома,
  Кучугура сувора під вікном!
  
  Той час був жахливих лих,
  Великих напруг російських сил!
  Моє лихе в стражданні дитинство,
  Коли від холоду холоне синь!
  
  Бігом боса по морозу;
  Він пропалює до кісток!
  Та де знайти мені щастя троянду,
  Як скинути бідності каскад ланцюгів?
  
  Не знаю щастя та спокою;
  Тяжка праця мені так знайома!
  Дерюгою я вікно прикрию,
  І ганок з сокирою!
  
  Ось тільки зиму пережити нам,
  Щоб рідних не застудити!
  Весною цвісти в рубінах вишням,
  І збирати чорниці нитку!
  
  А ось зараз дівчата ніжки,
  Від холоду пекельного так горять!
  Як важко бути вічно босою,
  По снігу ставити колоди в ряд!
  Але ось весна прийшла красуня,
  Снігу білий оксамит потекли!
  І чується мені голос дзвінкий,
  Адже це так співають струмки!
  
  Ось сад колір сапфір у накрапах;
  І літо ллє потік до батога!
  Ах липи пах у медових лапах -
  Насолода пташиного щебеню!
  
  Паркан ми ставимо дерев'яний,
  Прийшов на допомогу хлопчина!
  І почуття стали як дивно,
  А ніби сік душі потік!
  
  Ось дощ сипле, злива зична;
  Приховує дівчата перлинну сльозу!
  Я будиночок збудую цегляний -
  Тебе голуба з безодні відвезу!
  
  Був юнгою, знай, я бачив країни;
  Пустир пісок, туркмен дари!
  Палаці, мечеті Самарканда,
  Бувають люди такі добрі!
  
  Я та Європи країни знаю -
  Пройшов чималий у морі шлях!
  Але до серця ближче гаю краю,
  До нього охота мені пташина повернути!
  
  Мене цілує він, пестить;
  Вже крутиться голова!
  Він обіцяє місце в раї,
  А сам гарний, як Сатана!
  
  Зіграли весілля поскромніше;
  Тепер я живу в місті!
  Слова любові не ахінея -
  Надбавка знай пішла до добра!
  
  Але ось коли накотить дрімота,
  Де мрії в блакитному небі.
  Мені снитися, м'яка солома,
  Мій старий сільський будинок!
  . РОЗДІЛ Љ 7.
  Нарешті в камері, де сиділи діти, спалахнуло світло. Він засліпив юних ув'язнених. Двері великої товщини відчинилися, і в кімнату увійшов у супроводі дюжини бойовиків чоловік у масці та білому халаті.
  Це нагадало Алісі її колишні пригоди, тому теж був схожий суб'єкт у білому халаті. Тільки в того маска на обличчі була чорна, а в того червона.
  Немов на завершення подібності лікар у білому халаті прошипів:
  - Ну що діти ласкаво просимо на процедури!
  Пашка стиснув кулаки і гаркнув:
  - Живим я не дамся!
  Лікар згідно кивнув:
  - Хлопчикам вріжте трохи палицями, а дівчинку я забираю з собою!
  Аліса згідно кивнула:
  - Я готова піти на процедури!
  Есесівці вдарили Пашку палицями, хлопчик завив, і її потрапило по голих п'ятах гумовою палицею. Аркаша мовчав, і його врізали лише кілька разів побіжно.
  З Аліси зняли нашийник і кайдани, і завели руки назад, клацнувши невеликі, але міцні кайданки, спеціально зроблені для дітей в'язнів. Крім того їй наділи вже інший не такий масивний нашій наший і повели на ланцюжку.
  Босі ноги дівчинці сковувати не стали, видно, розсудивши, що вона нікуди не дінеться і все одно на прив'язі. І повели коридорами.
  Аліса почувала себе приниженою на підводці. І водночас у ній було почуття гордості - боятися фашисти. Аліса йшла собі, то піднімаючись, то спускаючись сходами. Бетонне покриття лоскотало голі дитячі підошви. Дуже хотілося пити, а почуття голоду вже приглушилося.
  Нарешті Алісу змусили піднятися вище, і він увійшла до урядового крила бункера. М'які, пишні килими приємно лоскотали змерзлі ніжки дівчинки. Майже блаженне відчуття щодо них ступати.
  Нарешті її ввели до кабінету. Величезний і з високою стелею. Лікар залишився з нею, тримаючи за повідець, але охорона пішла. У кабінеті за столом сидів чоловік у окулярах. Він зовсім не здавався страшним. Навпаки нагадував вчителя, інтелігентне сухе обличчя, гладке виголене підборіддя, вузькі плечі, невисокий зріст. Одягнений у просту гімнастерку, а з нагород лише залізний хрест.
  Проте це було страшне чудовисько, головний кат Третього Рейху, глава СС, та Рейхсмаршал Гіммлер. Той, кого боялися світу не менше, ніж самого Гітлера.
  Аліса відчула себе незатишно і здригнулася.
  Гіммлер з усмішкою промовив:
  - Зніміть кайданки з нашої гості!
  Лікар із сумнівом помітив:
  - Вона дуже небезпечна ваше превосходительство!
  Головний кат Третього Рейху кивнув:
  - Можливо, але ще зовсім дитина! Зніми з не наручники та повідець!
  Лікар неохоче слухався. Гіммлер відлив зі глека в склянку і простяг Алісі.
  Його голос був підкреслено ласкавим:
  - Пий мила!
  Дівчинка пискнула:
  - Що це?
  Гіммлер засміявся:
  - Молоко! Причому не коров'яче, а козяче. Воно дуже корисне для дітей!
  Аліса кивнула:
  - Велике дякую!
  І вп'ялася в склянку губами. І їсти, і пити їй хотілося все сильніше. А молоко здалося дівчинці казково смачним. Вона осушила його до краплі, і благаючи подивилася на Гіммлера.
  Той прикинувся здивованим:
  - Ти голодна дівчинка?
  Аліса кивнула:
  - Нам кілька днів не давали і їсти та пити!
  Гіммлер засміявся:
  - А ось як? Ось нелюди!
  Аліса зазначила:
  - Не те слово!
  Гімлер лагідним тоном відзначив:
  - Але й ти зрозумій Аліса, ви покалічили пару сотень і дві дюжини вбили добірних есесівських солдатів. За таке вам належить смертна кара! Адже в Третьому Рейху дітей часом вішають навіть дрібну крадіжку або порушення комендантської години.
  Аліса свиснула і зіщулилася. Головний кат Третього Рейху продовжив:
  - А за законом ми маємо право застосувати фізичну дію навіть до дітей. Так що Аліса якщо ти не розповіси нам всієї правди за тебе і твоїх друзів візьмуться кати. А вони дуже жорстокі. Хочеш випробувати на собі коли венам та жилам, проходять розряди струму?
  Аліса зблідла, чесно відповіла:
  - Не хочу!
  Гіммлер блиснувши очима, прошипів:
  - Говори, хто послав вашу групу?
  Аліса чесно відповіла:
  - Ніхто!
  Гіммлер люто рикнув:
  - Брешеш! Дітям таку зброю могли дати лише дорослі!
  Аліса важко зітхнула і відповіла:
  - Ми самі взяли всю цю зброю і перемістилися через машину часу!
  Гіммлер вилупився:
  - Що?
  Аліса з посмішкою підтвердила:
  - Ось саме машину часу! Ми з майбутнього!
  Настала тяжка пауза. Гіммлер, схоже, це перетравлював. А потім помітив із лисячою посмішкою:
  - Ти з майбутнього ... Можливо, у вас чудові технології!
  Аліса зітхнула і чесно попросила:
  - Можна ще молока?
  Гіммлер налив у склянку і знову простяг Алісі. Дівчинка жадібно пила, і потроху заспокоювалася.
  Головний кат Третього Рейху запитав:
  - Ти хочеш жити?
  Аліса з підкупною щирістю відповіла:
  - Всі хочуть! А діти особливо, у нас все попереду, та й люди можуть жити дуже довго у двадцять другому столітті.
  Гіммлер жорстко помітив:
  - Ваші злочини великі. Тільки сам Адольф Гітлер може помилувати вас і скасувати смертний вирок. Ви вбили та покалічили найкращих солдатів Третього Рейху. А таке дуже нелегко пробачити плюс ще й пошкоджена техніка!
  Аліса зітхнувши відповіла:
  - Війна є війна!
  Гіммлер зауважив:
  - І за законами воєнного часу на вас чекає смерть. Плюс ще вас жорстоко перед цим катуватимуть, вибиваючи відомості. Зрозуміло, це вам?
  Аліса відзначила, насилу зберігаючи присутність духу:
  - Якщо в Землю лягти, то це лише раз! Якщо судилося таке...
  Гіммлер жорстко відповів:
  - Може, тебе відразу підвести на дибу, щоб ти зрозуміла?
  Аліса зблідла... Перспектива піддатися тортурам не радувала. Вона не надто звична до болю. А кати Третього Рейху вміють катувати страшно. А ще й смерть. Що у разі її загибелі буде?
  Що чекає? Небуття? Чи рай як дитину-мученика? Але до посмертного раю люди кінця двадцять другого століття не вірять. Хоча в те, що є якась душа, вже начебто й доведено. Що ми, віддавши кінці, не вмираємо зовсім. І що можна буде у майбутньому повертати душу до тіла.
  Але це в тому випадку, якщо Аліса помре свого часу та місця. А коли вона згине в тортурах гестапо, і її дух заплутається в коридорі часу? Це буде жах!
  Дівчинка пробурмотіла, справді, відчуваючи страх:
  - Не треба мене і хлопців катувати. Ми всі отже скажемо!
  Гіммлер добрим тоном промовив:
  - Це цікаво... З якого часу ти?
  Аліса чесно відповіла не приховуючи:
  - Кінець двадцять другого століття. Хоча дехто веде звіт нової ери з часів Великої Жовтневої революції.
  Головний кат насупився:
  - А ти не брешеш? Що комуністи у майбутньому перемогли?
  Дівчинка згідно кивнула:
  - Так, ми змогли перемогти. У всьому світі ідеї Леніна та Маркса перемогли!
  Гіммлер відчув у собі бажання вдарити з усіх сил зухвалу дівчинку по обличчю, але стримався звичним зусиллям волі. І здавленим голосом промовив:
  - Цього не може бути! Ви не можете перемогти нас, у нас разом з Японією ресурси всього світу!
  Аліса вирішила не брехати, тим більше випробувати на собі тортури не дуже хотілося:
  - Я з іншого світу! У нас ви напали на СРСР сорок першого року, ще не завершивши розгром Британії. Взяти Москву в сорок першому вам не вдалося, потім у війну вступили США і вас прикінчили в сорок п'ятому!
  Гіммлер ревів, стукаючи склянкою по столу:
  - Брешеш!
  Аліса з усмішкою відповіла:
  - Я ж стою перед вами і цей доказ що говорю правду!
  Гіммлер жорстко помітив:
  - Ви виграли? І США і Британія воювали на вашому боці - яке марення!
  Дівчата кивнула з усмішкою:
  - Видно вони вважали, що це найкраще... Чим лягти під вас!
  Гіммлер підвівся з крісла, зробив кілька кроків і заявив:
  - Ну, що... - У руках головного ката Третього Рейху, промайнув пульт. Він натиснув кнопку.
  Декілька сильних охоронців ввалилося до кабінету.
  Гімлер заявив:
  - Вона твоя лікарка Менге! Примус її говорити правду, але тільки не покаліч, вони нам ще можуть стати в нагоді!
  Чоловік у білому халаті та червоній масці кивнув:
  - Будемо катувати акуратно, але боляче!
  Аліса, тремтячи від страху, зрадливо захникала:
  - Не треба мене катувати, я вам все розповім про світле майбутнє!
  Лікар рикнув:
  - Треба дівчинка! Інтереси Третього Рейху вимагають!
  Алісу підхопили та понесли. Дівчинка не чинила опір. Кабінет для тортур був зовсім поруч із гіммлерівським. Мабуть, головний кат іноді сам стежив за тортурами.
  Алісу посадили у крісло і вставили ноги у затискачі. Доктор Менге зауважив:
  - Жарівня безпечний, але дуже болісний метод тортур.
  Дві дівчини в червоних масках і гумових рукавичках дістали заздалегідь підготовлену олію і почали густо змащувати підошви Алісі. Ще дві підводили газ. Тут катами працювали жінки. Їх спеціально використовували коли треба було катувати дітей, щоби жертва не померла. Жінки, як правило, більш акуратні та ніжні, але завдають великого болю.
  Аліса відчула, як її босі ніжки затиснули в кайдани. Це було боляче кісточкам. І дівчинка відчувала в собі зростаючий страх. Потім підвели трубки із газом. Тут по синіх дротах подавався кисень, по червоних газах. Жарівня була на висоті та регулювалася висота полум'я та температура.
  Зрозуміло, що катування очікувалося довгим і жорстоким. Жінка-кат у масці помітила:
  - Це ще дитина! Шкіру на ступнях повністю спалити не будемо?
  Лікар Менге кивнув:
  - Ні! Так підпалися, щоб потім шкіра ступнів заросла і, тортури можна було б повторити! Ця дівчинка багато знає, і нам потрібна від неї інформація.
  Жінка кивнула з усмішкою під червоною маскою:
  - Вона ще зможе танцювати! А поки що давайте її маленьким вогником!
  Дівчата повернули краніки. Холодні ніжки Аліси відчули приємне тепло. Дівча спочатку подумала, що це зовсім не боляче. Аліса згадала Есмеральду, як її ламали іспанським чоботом. Але це не найкращий приклад мужності. Та швидко зламалася. А ось як трималася під тортурами Зіна Портнова.
  Голі, змащені олією підошви стало припікати. Це вже не так приємно. Аліса скривилася. Невелике полум'я повільно смажило дівчинці п'яти. Це катування безпечне, але витончене і ефективне, тому що біль тривалий і наростає повільно, але вірно.
  Аліса сіпнулася ногами, але титанові колодки тримали міцно.
  Доктор Менге запитав Алісу:
  - Кажи, хто вам послав!
  Дівчинка знову чесно відповіла:
  - Ми самі! Дорослі навіть не знають про це!
  Доктор Менге сміливо посміхнувся:
  - Ось як? А ти думаєш, ми цьому дитячому белькоту повіримо?
  Аліса досить логічно зауважила:
  - Але ж це безглуздо на таке відповідальне завдання посилати дітей!
  Лікар Менге кивнув:
  - Так безглуздо, але тому ми хочемо дізнатися, навіщо це зробили!
  Полум'я трохи підросло, і стало гарячіше. Алісі стало дуже боляче, і вона застогнала. Потім стиснула зуби, але з дитячих очей текли сльози. Це жахливо. Катування. А підошви так припікає. Дівчинка, згадуючи твори на героїчні теми, намагалася уявити щось інше. Наприклад, подумати про приємне. Ось зокрема, як добре в її світі. Навіть сільського господарства, як такого, немає. Їжу роблять з біоплазми, і її можна замовити за Гіпернетом, що куди практичніше. Раніше, до речі, дуже поширеними були роботи-кухарі. Але зараз надходять простіше.
  Біоплазмова їжа дуже смачна, але від неї не пучить живіт, і не треба прибирати і мити тарілки. Так це все чудово! Аліса безумовно цінувала прогрес.
  Хоча, напевно, якась бабуся з ХХ століття оцінила б його ще більше.
  Аліса смикалася, п'яти припікало. Згадала Герда. Як ця дівчинка, голодна і завмерла тупала дорогою з гострого каміння. І їй було дуже боляче, босі ніжки збило у кров. А Герда все йшла та йшла. І терпіла страждання. І видно, голі підошви їй припікало.
  Тут Аліса почула голос лікаря Менге:
  - Кажи, що тебе послав?
  Дівчинка вирішила мовчати. Справді, найкраще не відповідати. Тим більше вона відчувала, що коли відкриє рота, то закричить на всю горлянку, від нестерпного болю в обпалених ступнях. Ні, вона помовчить. А щоб було легше згадати Герду, одну з історій, де ця дівчинка виявила ще більшу мужність та героїзм.
  Бідолашна дівчинка покинула квітучий сад з вічним літом і йде осінньою холодною дорогою.
  Відразу ж з тепла її зустрів вітер, що леденить.
  Її босі ніжки ступають кам'янистою грядою. Втім, голі підошви встигли огрубіти вже в саду і їм не так боляче. Але шлях далекий, ніжки збиваються, за кілька десятків верст починають палати підошви і нити ікри. Дівчинка просить милостиню, щоб їй дали хоч трохи поїсти та проситися на нічліг. Хтось подає дитині, а хтось ні. Але пощастило: пустили на нічліг. Дівчинка заснула на сіні. І спить дуже міцно, після довгого шляху. Але вранці приходити знову, взявши в добросердих господарів край хліба, вирушити в дорогу. А ніжки ще ниють після довгого переходу, і босоніж йти холодно.
  І гола підошва після сну, ще не розходившись, болісно сприймає уколи каменів, що засіяли дорогу.
  Але швидка прохідка зігріває дівчисько. Босі ніжки червоніють, і трохи пече подряпану об каміння підошву. Дівчинка терпить і долає втому, щоб відволіктися від ниття в ногах уважно оглядає навколишнє оточення. Він рухається дорогами Німеччини, у напрямку Франції. Багато можна побачити цікавого у цих густонаселених землях. Іноді починає мряжити дрібний осінній дощ. Герда дуже боїться застудитися.
  Їй навіть малини на ніч не дадуть, а антибіотики з'являться лише у майбутньому.
  На ній лише легка літня сукня.
  І від довгого переходу буквально дзвенить кожна жилка, її змучених, босих ніжок.
  Але ось під час наступного ночівлі жаліслива господиня її пожаліла і дала на дорогу теплу хутряну хустку. І Герда знову йде наступного дня. Ніжки спочатку кочніють, але потім відігріваються. Тільки дзвенять кожною жилкою. Болісно так ходити, але дівчинка справляється, має мету, і вона її обов'язково досягне.
  Аби не захворіти по-справжньому.
  А ніжки з кожним днем грубіють, обростають мозолями. Важко йти так. Кілька разів дівчинка ночувала в стогу сіна, мерзла вночі, потім вставала з ламанням кісток. Але Герда вперто йшла далі, тіло розігрівалося і легшало. Дівчинка жила милостиною. Це допомагало, хай і не регулярно, але приймати їжу, підтримувати сили.
  Іноді їй доводилося рубати дрова і тягати воду з криниці за скоринку хліба.
  М'язи втомилися нулі щодня, але біль притупився. Дитяче тіло швидко адаптувалося під навантаження, і тепер дівчинка проходила за добу в середньому близько шістдесяти верст і не падала від утоми. Її босі, збиті ніжки вкрилися твердою кіркою, і майже не відчували шпильки каміння та холоду. Дівчинка йшла, долаючи страждання. Зими у Європі м'які. Випадав часом мокрий сніг. Герда залишала на ньому босі сліди, не перериваючи кроку.
  Навіть якось гарно виглядали на білому тлі такі витончені, маленькі відбитки.
  Вона рухалася немов заведена і поки не потрапила за допомогою ворона до палацу. Там вона попросила у принцеси та принца пару черевиків та віз, щоб і далі продовжувати розшукувати Кая. Але принцеса зі сміхом помітила:
  - Ти вже звикла ходити боса! Навіщо тобі черевики? Вони тільки обтяжать твої ніжки! Краще йди як раніше і швидше обійдеш півсвіту!
  Перший міністр зауважив:
  - Гартуйся, якщо хочеш бути здоровою!
  І довелося Герді, знову тупотіти босоніж, так вона не зустріла жодного співчуття. Але справді босі ноги дівчинки огрубіли, і шкіра на підошвах стала міцнішою, ніж у чобіт. І вона йшла демонструючи незламну мужність. Ось вона пройшла босоніж Німеччину і опинилася у Франції. Мокрий сніг трамбувався під точеними дитячими ногами.
  Де її брат Кай? Скільки вона пройшла, і все ні слуху, ні духу. Хоч і справді до стужі звикаєш, і не так страшно, навіть не кашляєш узимку і в лахмітті. А шкіра на босих ступнях, міцніше стала ніж підошва чобіт.
  Дівчинка підійшла до Парижа. Там вона зустріла безпритульних дітей. Таких же обірваних та босоногих, як і вона. Дівчинка знизала їм руки і обмінялася новинами. Діти всіх країн володіють міжнародною мовою та розуміють одна одну. І Герда швидко потоваришувала з ними.
  Це значно краще в колективі, ніж одній.
  Але діти голодні, і дівчинка разом із ними робить набіг на поміщицьку комору. Але з'являється поліція з кількома тренованими псами. Одна псина наздоганяє Герду і валить її з ніг. Поліцейський одягає на дівчинку кайдани і веде її до в'язниці.
  Її закували наче дорослу.
  Бідолашна Герда, брязкаючи важкими, натираючи ноги кайданами, бреде до паризької в'язниці. Ще садять у Шатлі, в холодну, смердючу камеру, де разом сидять і маленькі дівчатка, що попалися на крадіжках, і старші жінки, але практичні всі молоді.
  Хоча коли ув'язнених багато, стає тепліше і можна відігрітися.
  Годують огидною бурдою та черствим хлібом. Так провести у нелюдських умовах можна не один рік.
  Втім, дівчинка не здається і навіть заспівала пісеньку;
  Батьківщина в моєму серці - грає струна,
  Добре житиме всім на світі...
  І мені снитися Росія - свята країна,
  Де сміються щасливі діти!
  
  Тільки в цій країні життя часом не мед.
  Настає час випробувань жорстоких...
  Але ж зимою звично встає.
  І дівчат трель летить чорнооких!
  
  У цьому світі з льоду виростає курган,
  У ньому алмазів кришталевий орнамент!
  Дід Мороз найгрізніший кучугур каган-
  Близький російській душі іноземець!
  
  Герда Кая шукала, боса у снігу -
  Протоптала простори Росії...
  І скажіть ледарі - що я не можу,
  Херувими мрію зросили!
  
  Ми знайдемо в тундрі теж чудовий Едем,
  Нехай на полюсі зріють банани.
  Буде час повірте великих змін -
  Чекають на нас нові в космосі країни!
  
  Втілимо людину святу мрію,
  З найчистішим поривом пілота!
  У небо з піснею сміючись, я стрілою полечу.
  Приземлитися не ваша турбота!
  
  Куля земна дуже маленька стала раптом для нас.
  Так Гагарін прийшов із мікроскопом...
  А комусь миліші черевики "Адідас"
  І кидаються жадібні гуртом...
  
  Не продайте за шмотки Вітчизну свою-
  Не губіть за долари Росію,
  Ісуса з вождем я вусатим люблю -
  Тому що Він також месія!
  Ось що означає натхнення, і ти вже думаєш про майбутнє. І бачиш це майбутнє наче справжнє.
  Дівчинка потоваришувала з іншими в'язнями, і стала душею компанії, і вже думала про втечу.
  Але Герду викликають на допит. Мажуть п'яти маслом, і пообносять до босих ніг жаровню, що палає. Дівчинка кричить від болю і втрачає свідомість. А її змушують взяти він провину у вбивстві дворянина.
  
  Катування тривають кілька днів, дитину порають, підвішують дибки, але Герда виявляє неймовірну мужність. Нічого не зізнається. І тоді до неї застосовую іспанські чоботи.
  Ті тортури що зламала Есмеральду.
  Дошки здавлюють дитячі ноги, а кат вбиває клини. Після перших ударів дівчинка втрачає свідомість. Але на неї ллють холодну воду, змушуючи прийти до тями. Потім знову б'ють по дошках. Біль просто жахливий. Герда хрипить і виходить диким криком.
  Але все одно не хоче зізнатися.
  П'яний кат посміхається.
  Йому подобається мучити невинних людей.
  Дізнавач повторює питання:
  - Ти вбила віконта де Жузака?
  Ні вона не Есмеральда щоб зізнатися.
  Герда зі стогоном відповідає:
  - Ні!
  Дівчинка смертельно бліда і подряпана. Одна щока обпалена вогнем.
  Дізнавач кричить:
  - Кат, ще їй один клин! Толщі!
  Безжальна тварина кориться.
  І знову слідує удар, від якого здригається все тіло дівчинки. Сльози тікають із очей Герди, героїні Андерсена дуже боляче, але вона не зізнається.
  Ні він і не таке терпіло, хоч її тривіально калічать.
  Дізнавач кричить:
  - Та признайся нам! Це лише слова!
  Так не хочеться бути покаліченою.
  Герда несподівано знаходить у собі сили виразно відповісти:
  - Слова як вітер, крутять млин дає муку мудрим, і муку дурням!
  Дотепно відповіла дівчинка.
  Ведучий допит кричить:
  - Ще два клини!
  Кат з дуже задоволеним виглядом посміхається.
  І знову летить молот ... хрумтять кісточки, дитячих ніжок, від больового шоку дитина знову втрачає свідомість. Герду відром крижаної з підвалу води приводять до тями. І продовжують витончену і водночас незграбну тортуру. Ось у лещатах одночасно затискають, пальчики рук дівчинки. Здавлюють лещата. Герда знову втрачає свідомість. Цього разу надовго. Навіть відро води не може привести її до тями.
  Мабуть, больовий шок перевищив межі дитячого організму і юна в'язня відключилася.
  Дівчинка лежить у тортурі бліда і закривавлена.
  Жива уява допомогла Герда відключитися від реальності, і від пекучого болю в п'ятах, що по-справжньому смажать.
  Але тут до тортур увійшов Гіммлер. І з жорстким виглядом спитав:
  - Розговорили, злочинницю?
  Лікар Менге зітхнув і відповів:
  - Мовчить! Немов у рот води набрала! Може спробувати струм?
  Гіммлер глянув на босі ноги Аліси. Вся підошви вкрилася багряними пухирями. І сказав:
  - Поки досить! Дамо дівчинці час подумати! А поки що може бути візьмемося за хлопчиків?
  Жінка-кат обтяжливо облизнулася:
  - Хлопчики гарні?
  Гіммлер посміхнувся:
  - Непогані! Але ви їм теж тільки п'ята підсмажте небагато! Якщо ми пропустимо відразу за повною програмою, а вони не говорять, то їх розколоти стане важче.
  Герда відволіклася від думок і застогнала. Як палають її підпалені підошви, моторошно. Але вона це пройшла і змогла вимкнутись.
  Гіммлер лаконічно скомандував:
  - У підвал її, і дайте трохи в'язням поїсти та попити! Нам вони потрібні живими!
  Алісу знову закували, навіть за ноги. І буквально понесли до камери. Біль був жахливий. А коли гумова палиця вдарила по обгорілій підошві, дівчинка завила, але тут же прикусила губу.
  Аліса навіть шепнула:
  - Один - нуль на нашу користь!
  Алісу віднесли до камери, де вже горіли прожектори, і стало трохи тепліше. Пашу та Аркашу, прихопили і потягли на допит із пристрастю.
  Аліса лягла на бетон і підняла підпалені ніжки, щоб кров відхлинула від спалених підошв і було не так боляче. Моторошно звичайно, коли тобі палять на жаровні ступні, але Аліса витримала. І змогла показати мужність піонерки. Але що ж далі? Їх мучитимуть довго та витончено. І стане так боляче.
  Аліса заспівала:
  - Який біль, який боляче, Росія проти Німеччини: сто - нуль!
  Дівчинка представила перед очима танк "Пантера-2", як він горить підбитий радянською Катюшею. І трохи втішилася. Хоча у Пантери, стовбур такий довгий, що навіть дивитися страшно. Ні, це ще нічого порівняно з "Тигром"-3. Його, мабуть, назвуть імператорський тигр.
  Принесли її тюремне паяння. Несмачного кропив'яного супу та сухого хліба. Голодна Аліса втім, поїла жадібно....
  Ось принесли в камеру і хлопчиків. Паша мав на обличчі синці та садна. В обох хлопчиків були обгорілі на жаровні підошви з пухирями.
  Пашка хвалькувато відзначив:
  - Я цих німців так вилаяв!
  Аліса хихикнула у відповідь і помітила:
  - Лаятися недобре!
  Аркаша із цим погодився:
  - Правильно! Я просто мовчав і думав про щось стороннє. Так тортуру перенести легше! А Пашка як репетував, як репетував!
  Хлопчик-блондин різко гаркнув:
  - Заткнися гніда!
  Аліса запропонувала:
  - Давайте мовчати! І якщо вже така доля, то помремо під тортурами, і збережемо гідність!
  Аркаша із цим погодився:
  - Мабуть, нам і справді доведеться померти! Так краще загинути мовчки!
  Пашка агресивно відповів:
  - Не дочекаєтесь! Я їх будуть кривати найдобірнішими лайками у всесвіті.
  . РОЗДІЛ Љ 8.
  Аліса, змучена тортурами та емоціями, заснула. Затихли й хлопчики.
  Хоч уві сні тобі може, здасться щось героїчне, що може стати втіхою, в умовах, коли ти влипла, і опинилася в пастці.
  А сни такі героїчні, і ти в них молотиш фашистів, причому дуже ефективно та красиво;
  Подолавши за ніч першу гряду Зеєловських висот, радянські війська спробували вдень розвинути свій успіх. Але велика кількість керованих по радіо мінних полів, а також щільний вогонь кулеметів і швидкострільних знарядь знову увігнав у землю піхоту. Та й танків підірвалося надто багато.
  Втім, ремонтні бригади геройствовали не гірше за бойові частини і значна частина машин, уже до кінця дня повернулася в дію.
  Аліса Селезньова та Анжеліка так і не заплющили очей. Вони билися, стріляли, щось вигукували...
  Гітлерівці не були дурнями, зокрема багато їхніх знарядь дуже успішно відсиділися в глибинах, а потім їх домкратом піднімали нагору. Після чого вони лупили...
  Найпоширеніший вид зброї це, звичайно, зенітне в 88-міліметрів. Універсальна гармата для стрілянини і літаками, і танками, і піхотою. Тільки снаряди міняй... Правда дещо громіздка, але ж і домкрати використовуються спеціальні, передбачені для танків та САУ.
  Серед оборонних багато підлітків і жінок. Людські ресурси Третього Рейху виснажуються, тому доводиться підгортати всіх підряд. Навіть десятилітні хлопчики-бійці не така вже й рідкість. Вони теж можуть і пляшку з горючою сумішшю жбурнути, і всадити в піхотинця із засідки.
  Зазвичай такі хлопчики бігають босоніж і шортах, так дитяче взуття дефіцит, та й з голими ногами куди спритніше.
  Оборонна лінія на Зеела дуже потужна, ще почали зводити ще до початку першої світової війни, на випадок кидка царської армії до Берліна. Та вже у вісімнадцятому столітті при Єлизаветі, якій лише передчасна смерть завадила називатися Великою, росіяни брали Берлін!
  Тож висоти маю багато підземних комунікацій, лабіринтів траншів та укриттів для снайперів. Це можна сказати свого роду місто.
  Незважаючи на те, що Адольфу Гітлеру, як правило, приписують шизофренічний оптимізм, серйозні роботи над укріпленням Берліна почалися ще з весни сорок третього року. І на відміну Західного, Атлантичного Валу вдалося її добудувати остаточно.
  Усі мертві сектори були заміновані, або підготовлені у заливці напалму.
  Аліса Селезньова та Анжеліка вже вкотре обпалили своє голеньке, витончене ніженько, коли з-під землі полилася зловісна суміш синтетичного бензину, сірки, фосфору.
  А підпалило дівочі п'яти надвечір серйозно, вони вкрилися великими пухирями, ступати стало тортурами.
  Дівчата здалися і вели тепер вогонь, лежачи із засідки, тим більше, що радянські війська майже не просунулися за день. Втім, снайпери так і повинні чинити, а коли вирує битва, мета обов'язково знайдеться... І можна далі поповнювати свій рахунок.
  Відважна Аліса Селезньова, чухаючи об метал спалені ступні, ринула:
  - Та нас з тобою Анжеліка дуже погано та боляче. Але повір мені, куди великі страждання мені особисто завдають спогади про згорілих заживо солдатиків Червоної Армії.
  Рудоволоса войовниця нервово брязнула перлинними зубками:
  - А мені повір бачити їх ще гірше, особливо тих, хто не помер одразу, а обуглився... Війна відрізняється від пекла, тільки тим, що в ній немає тортур рутинністю!
  Аліса Селезньова, збивши влучним пострілом фашистського навідника, що необережно виглянув з-за чохла, помітила:
  - Якби всі були б наші воїни, як ми? Хоча гострити, звичайно, легше, ніж стріляти!
  Анжеліка і тут не погодилася:
  - Це для кого як! Мені особисто і те, й інше дається важко... До речі, а чому тебе назвали Алісою?
  Золотоволоса войовниця просто як на сповіді відповіла:
  - Знаєш, моя мама прочитала ще в дитинстві подібну казку... Гарну казку, але дуже дурну. Після чого вона вирішила, що її донька повинна подібно до Аліси відкрити новий світ, але тільки не на землі, а космосі. Підкорювати галактики і в усьому всесвіті насаджувати комунізм, борючись із фашистськими диктатурами, та рабовласниками. Ти розумієш...
  Анжеліка пальнула і промахнулася, в досаді стукнула приклад підборіддям:
  - Ну так! Звісно ж, розумію. Ти знаєш, сама мріяла потрапити на планету, де навіть на полюсах вічне літо, а люди не знають хвороб та старості. На Землі немає раю, і в тій самій вічнозеленій Індії, спека, велика вологість, і хмари неприємних комах!
  Аліса Селезньова хихикнула:
  - Зате там є Мауглі... - Потім змінила тон більш серйозний. - Я думаю, що незабаром Індія стане радянською.
  Анжеліка цілком резонно засумнівалася:
  - Це Неру просто слабак. Він пацифіст і не комуніст. Від таких як він опортуністів та націоналістів, більше шкоди, ніж користі. Нам потрібні сильніші і відданіші червоній ідеї союзники, що нести комунізм та його світло у світ!
  Аліса Селезньова зробила ще пару пострілів, вона бачила, що фашисти поступово слабшають. Тільки щоб тільки дітям не потрапити. Вони такі нещасні, худенькі, босі, білобриві викликають лише співчуття. Ось у небі знову з'явилися Іли... Вони вилетіли раніше, а за ними швидші "пішаки".
  Аліса Селезньова тупаючи босими ніжками, постригла з приводу цих невеликих бомбовозів:
  - Пішки теж не горішки - майбутні ферзі, ти фашист біжи!
  Анжеліка похмуро висловилася:
  - За слабких союзників, навіть сильна техніка простоюватиме!
  Аліса Селезньова цілком резонно звернула увагу на нюанси:
  - Але ось, наприклад, румунський король Міхей. Монарх і за великим рахунком лише зніжений юнак. Проте його нагородили вищим орденом СРСР - "Перемога".
  Анжеліка кисло скривилася:
  - А мене ордени на жаль оминають. Хоча за "Ягдтигр" як правило, дають "Великої вітчизняної війни" не нижче другого ступеня. Або хоча б "Червоного прапора".
  Аліса Селезньова доладно відповіла:
  - Герої гідні, щоб їм повісили орден, ті, хто ними командує, щоб їх просто повісили! Бо добрий полководець починає бій лише тоді - коли місця для героїчного вчинку просто не залишається, через зумовленість перемоги!
  Анжеліка підтвердила:
  - Та ти златоволоса майстер парадоксів... Але тоді Сталіна треба повісити!
  Аліса хихикнула:
  - Звісно ж, треба! Стільки наших добрих хлопців через нього загинуло. Війська на початку війни були розташовані, зовсім непридатним, для оборони способом. А слідство - поразка на самому початку!
  Анжеліка приклала пальчик у своїм червоним губкам:
  - Ти дивися... Обережніше з базаром. Адже особливих відділів ще ніхто не розпускав.
  Аліса Селезньова перекривилася:
  - Ой ой ой! Знайшла чим лякати - їжака манною кашею! Повір ми сильніше, ніж усі енекеведешники разом узяті. Особливо духом!
  Анжеліка це жінка-богатир знову наче їй били під руку, промазала... Втім, уже стемніло й видимості ніякої, а цілі такі маленькі та розпливчасті, та ще й рухливі. Ну що тут проти них можна зробити?
  Аліса Селезньова теж стріляла не часто. У цьому сні у неї ніби й друга, особистість войовниці, яка провоювала не один рік, і має власну мораль і звички. Як боротися босоніж, так і бути пихатим. Вона звикла до того, що жодного разу не мазала за останній рік і не хотіла відкривати сумну статистику. А то цього просто не стріляла наосліп. Крім того серед тих, хто б'ється, надто вже часто з'являлися "сморкаті" бійці. Шкода було їхній добрій душі Аліси Селезньови.
  Хоча, наприклад, здається, Гітлер говорив: милосердя на війні не повинно перевищувати межі економічної доцільності! Економічна доцільність має перевищувати аскетичних потреб!
  Втім, останнє, як і гасло; гармати замість олії, дотримувався не найкращим чином! На щастя СРСР і смерть Третього Рейху!
  Гітлер явно мав проблеми із психікою. Прагматичніший правитель Третього Рейху створив би СРСР куди серйозніше проблеми, і міг би перетягнути на свій бік і союзників.
  Аліса навіть заспівала з ентузіазмом;
  На славу нашої Батьківщини Росії,
  Вітчизни найяскравішої святої...
  Де зірки оксамит неба оросили,
  Своєю любов'ю чистою неземною!
  
  Ми витязі держави-велетня,
  Який всесвіт зберігає!
  Хай буде наша Батьківщина єдина,
  Вітчизна - не розколеш моноліт!
  
  Ми запустили раніше за всіх ракету,
  І облетіли з космонавтом кулю.
  У поемах наші подвиги оспівані,
  Господь нам надасть щедрий дар!
  
  Коли напали на країну фашисти,
  Ми дружно за гвинтівки взялися...
  Б'ються з ордою комуністи -
  А ти стрілою променистою вгору!
  
  Відбили від Москви сталеві орди,
  Під Сталінградом зруйнував хребет!
  Дівчата погляд був променисто гордий,
  Вона несе нам пролетарське світло!
  
  Ми рицарі країни у всесвіті краще,
  Росії променистіше не знайти...
  Хоч над країною нависають хмари,
  Нам не звернути зі славного шляху!
  
  Коли Берлін ми взяли - це радість,
  Таке щастя придбав солдат.
  Вкусили ми перемоги меду солодощі,
  До лиця хлопчику зі сталі автомат!
  
  Тепер настали мирні тижні,
  І по полях із злата прет страда...
  Ми вічно жити і в радості хотіли,
  Всевишній Бог із Вітчизною назавжди!
  Та дівчина не тільки чудово стріляла, але ще й співала як справжнісінька примадонна.
  Настала ніч із шістнадцятого на сімнадцяте квітня і почалася масована атака. У хід вступили нові резерви, зокрема й танкові.
  Зокрема нові Т-44... Цей танк, був на тридцять сантиметрів нижчий, ніж Т-34-85, і мав сильніше лобове бронювання як вежі, і корпусу. З цією машиною пов'язувалися багато надій, але...
  Частина танків вже на підході забуксувала і в них вийшла з ладу трансмісія ... Мабуть конструктори і промисловці, так і не змогли пристосуватися до її поперечного розташування і коробка передач, елементарно виходила з ладу при спробі перемикання швидкостей. (Ця дитяча хвороба була характерна і для ранніх модифікацій (Т-34-76).
  Лише три нові танки з двадцяти п'яти змогли видертися на височину Зеєловських висот. Втім, вони рухалися повільно, мотори сильно ревли, а з вихлопних труб виплескувався чорний, смердючий дим.
  А ззаду тікали нові піхотинці, з криком ура...
  Дівчата деякий час ще пострілювали, але після того, як не звертаючи уваги, на серйозну шкоду, на безперервно падаючих під кулеметними чергами товаришів радянські солдатики видерлися на чергову гряду, войовниці помчали за ними.
  Однак фашисти все ще були сильні. Грізні Не-162, Ме-109 "К" і Фоккен-Вульфи рвонули назустріч штурмовикам і крилатим "пішакам".
  Серед них особливо небезпечні м'ясники Фоккен-Вульф, у штурмовій модифікації. Відразу чотири гармати в 37-міліметрів калібр, стріляють і по піхоті, і по танках.
  Один із радянських Ілів навіть пішов на таран важчої та озброєної ворожої машини... Зіткнулися і.... Німцю пощастило більше, він встиг катапультуватися, а в Іл-2 такого пристрою немає й близько.
  У досаді Аліса Селезньова уклала німецького льотчика, перш ніж він розкрив парашут і сочено висловилася:
  - Я добра! Добро в домі те, чим дорожать, добро душі, що женуть геть!
  І босими пальчиками ніжок дівчина жбурнула гранату підірвавши пару фашистських бійців, що намагалися наблизитися до неї.
  Дівчата перенесли вогонь на літаки... Але Фоккен-Вульф штурмової модифікації із землі гвинтівкою не збивається. Дуже добре захищений, і бензобаки розташовані під бронею навколо кабіни. Небезпечна штучка...
  Цілих шість авіагармат - це велика і серйозна сила, найпотужніший по озброєнню одномісний винищувач Другої світової війни.
  Не-162 у цьому плані найлегший видобуток... На Ме-109 "К" треба зупинитися особливо. Остання масова модифікація Мессершміту... Модифікація з винятково гарматним озброєнням, три 30-міліметрові гармати, і дві 15-міліметрові авіагармати. Могутня машина, непару Яку-9, і навіть найкращому Яку-3, в озброєнні, звичайно ж. З маневреністю якраз і були проблеми, хай і мотор найпотужніший...
  Аліса Селезньова, як мудра дівчат двадцять другого століття, і тут вирішила висловити свою думку:
  - Німці надто велику увагу приділяють таким показникам як бронювання та озброєння літаків. Наприклад, у Мессершміта все потужність двигуна, що зросла, зжерла надбавка в вогневій потужності. А як маневреність погіршилася.
  Анжеліка огризнулася:
  - А ти збий цю ослаблену маневреність. Балакати мовою найпростіше, реально воювати.
  Аліса Селезньова з образою в голосі перебила:
  - Це я не воюю! Але справді, подумай, скільки коштує Ме-109 К з п'ятьма авіагарматами? А Фокке-Вульф із шістьма? Ось тільки "Саламандра" це оптимальне поєднання витрат на машину, технологічність виробництва, вага, маневреність, швидкість, і озброєння теж. Хоча в цьому плані, звичайно, він гірший, ніж Мессершміт або особливо Фоккен-Вульф.
  Анжеліка зловтішно відзначила:
  - Ти так балакаєш, бо цю пташку тільки й вдається нам збити. А інакше...
  Аліса Селезньова рикнула:
  - Та ти не жартуй так нерозумно!
  І дівчина знову босими пальчиками ніжок запустить убивчу та руйнівну гранату.
  Летять розірвані на шматки фашисти.
  Тут Аліса цілком може бути задоволена.
  Німці пресують своїми літаками з дуже потужним озброєнням і бронею, і Червоної армії важко.
  Втім, радянські Які та Лаггі цілком успішно справляються з потужнішими гітлерівськими яструбами... Примушують палати голубків, ще як змушують...
  І не помають п'ять знарядь Мессершміту та шість Фоккен-Вульфа, доводиться гітлерівцями зариватися носами в землю.
  Але радянські аси зазнають втрат. І втрати пристойні, тож приходити також послаблювати свій натиск. А число таранів зростає. Радянський воїн страху не знає. І для нічого честь і Батьківщина дорожчі за життя!
  Аліса Селезньова з цього приводу зауважила:
  - Тарани, звичайно, ознака доблесті, але ознака розуму пообідати без втрат!
  Анжеліка і тут не погодилася:
  - Ознака розуму .... Це навіть ознака геніальності перемагати без втрат. Але тільки це вже не війна.
  Аліса Селезньова рикнула у відповідь:
  - А на хріна нам війна?
  Анжеліка тут дуже дотепно знайшлася:
  - А як інакше нам розрізнити, де справжні чоловіки, а де й до баби самці не дотягують!
  Аліса Селезньова тут звернула увагу на нову зграйку літаків і показала босою ніжкою:
  - Дивись вушка... Причому з емблемами нічних відьом... Там, напевно, Наташка. Таку зараз наці встоїть бовтанку!
  Анжеліка погодилася:
  - Безперечно влаштує! Тільки от як би нам самим не обпектися!
  Нічні бомбардувальники У-2, як їх ласкаво звуть вушка, а ще відоміше, і досить образливе прізвисько кукурудники.
  Дівчата-льотчиці воюють на них. Літак легкий в керуванні та простий у пілотуванні. У повітряному бою не дуже, тому використовується в основному для ударів вночі.
  Там його мала галасливість, легкість і маневреність позначається. Щоправда, і недоліки є, можна і зенітним кулеметом збити... Літак - смертник.
  Але тут уже небо очищене від комарильні стерв'ятників, тож можна й більш уразливу машину пустити в хід.
  Аліса Селезньова шепоче молитву:
  - Господи збережи життя Наташці та іншим дівчатам... Вони ж такі добрі і так люблять тебе. Не дай найбільшого і справедливого тріумфувати вселенському злу і горю!
  Анжеліка рубанула з плеча;
  - Просити, що в Бога смішно. Адже все в нашому світі зумовлено ним, то який сенс розраховувати, що Він щось змінить!
  Аліса Селезньова резонно заперечила:
  - А чому ти думаєш, що Він взагалі є... А якщо є, то такий, як у Біблії чи Корані?
  Анжеліка заперечливо хитнула головою:
  - Я так зовсім не думаю... Ось ти, мабуть, міркуєш інакше. Пам'ятаю, біла ти мені якось розповідала теорію, новий погляд на теологію, але я ось якось його встигла призабути?
  Аліса Селезньова, махнула босою витонченою ніжкою, з радістю поспішила нагадати:
  - Ти ж напевно читала про знамениту теорію Ноосфери Вернадського? Про його вченні, що кожна з думок спала на думку матеріальна і не тільки залишається у вигляді пам'яті у певних відділах головного мозку, а й записує у субматеріальному просторі як на магнітофонну стрічку?
  Анжеліка охоче підтвердила:
  - Та я знаю таке вчення. Воно загалом логічне. Якщо слово можна записати на магнітофонну стрічку, то чому думка чи вчинок, чи емоція не можуть віддрукуватись аналогічним чином.
  Аліса Селезньова мало не отримала свинцевий подарунок у груди і була змушена відскочити вліво. Після чого відповісти, настирливому кулеметнику. Той замовк, і золотоволоса войовниця продовжила лекцію:
  - Ось саме... Але раніше вимовлене, а потім записане на магнітофонну стрічку слово, або навіть фраза і при гучному відтворенні, може оглушити або спонукати до дії. Так само як зображення людини, у русі відтворене в кінострічці може засліпити, налякати, або змінити характер... Взагалі перевернути душу і навіть зцілити хворобу...
  Анжеліка згідно буркнула:
  - Та це воно цілком може!
  Аліса Селезньова додала:
  - Так ось... Існує особлива Всесвітня Гіперноосфера. Вона має низку суттєвих відмінностей від магнітофонної стрічки, але в ній віра, надія, молитви людей також друкуються, ніби мільярди мільярдів кадрів кінострічки. Якщо мільярди людей у щось вірили, то це не зникає без сліду, їхня віра матеріальна та акумулює колосальну кількість енергії. А ця енергія може й виплескуватися, впливаючи і на матеріальний світ. Тобто просіть і дасться вам не порожня фраза. Цілком можливо, що за певних умов молитва викличе сильний резонанс у Гіперноосфері та її могутність допоможе вирішити проблему на Землі... Так що Бог є і він матеріал, реальний і чинний, але тільки він не Творець Всесвіту, а навпаки створений людством та їхньою вірою у нього!
  Анжеліка відразу поправила:
  - Але ж не обов'язково в цьому випадку молитися. Можна просто попросити... До речі, навіщо обов'язково Бога. Комунізм це також сильна віра. А отже, якщо попросити про щось народну волю більшовизму, чи Сталіна, то й це справдиться?
  Аліса Селезньова впевнено на всі сто сказала:
  - Так! Цілком може! І справдиться, і перемогти!
  Анжеліка кілька разів вистрілила навскидку... Друга гряда Зеєлових висот була вже взята. Але ще залишилася третя, найукріпленіша, де стояли резерви та кулаки з танків та САУ. Тут уже увійти у прорив було непросто.
  Радянські війська, виснажені жорстокими лайками, під ранок зупинилися... Занадто багато полегло піхотинців, підбиті танки потребували ремонту... До них на ходу приварювали листи і знову кидали в бій. Робилося все при цьому у форсованому режимі, ремонтники просто бігали, наче хтось прискорив кінострічку. Втім на старих стрічках, кадри якраз рухалися вдвічі швидше за реальні.
  Аліса Селезньова та Анжеліка самі отримали по черговій неприємній рані, і змушені були прилягти, що відлежатись. Дівчата вимоталися і хотіли заснути хоч на пару годин, але оглушливий гуркіт не давав їм це зробити.
  А радянська танкова і піхотна маса розбилася, наче хвиля про прибій і повільно обсіла... Треба було зібратися з силами і знову трусити німецьку оборону. Як за однією хвилею, рухаються інші хвилі. Очі у дівчат злипалися, але суворий наказ маршала Жукова продовжував гнати їх та багато інших хлопців на напад.
  А войовниці вже не мали сил, і тривіально повзли як равлики, тільки трохи швидше.
  І тут Аліса Селезньова вирішила для бадьорості заспівати. Постукуючи голими підошвами, вона виконала:
  Кришталеве дзеркало озера;
  На ковзанах, немов ластівка мчуся!
  Я серце своє не морозила -
  Віддала тобі славна Русь!
  
  А весною дерева зелені;
  І вирує життям юне джерело!
  Там пагони ростуть оновлені,
  Там листя смарагд шелестить!
  
  Які прекрасні ви води глибокі;
  Відображається Сонечко світло!
  Зерна в полі налилися соками,
  Їх у рубіни пофарбував світанок!
  
  Бути безневинною Архангели вимагають;
  Чистоту всім до весілля зберігати!
  І працювати, стопи стиснути в раз хлібні,
  Прясти з шовку найтоншу нитку!
  
  Але не те я покликання відчуваю,
  У моєму серця юрба чортів!
  Чим вести життя подібне, сумне;
  На війну краще - там зло убий!
  
  Ось перед нами простори заморські;
  Під копитами цукор пустель!
  Немає прохолоди, що нежити під соснами,
  То дивись, що проковтне упир!
  
  На війні я пізнала страждання,
  Виносячи своїх убієнних!
  А які бувають ридання,
  Плач діток-сиріток босих!
  
  Але з іншого боку пригоди,
  Багато ризику, ти живеш життям!
  А дарує Всевишнє прощення?
  Та не потрібен нам рай - де ти воша!
  
  Адже людина таке створення -
  Що гине йому тихий спокій!
  Будує потім своєю світобудовою,
  Насаджуючи порядок крутий!
  
  А Вітчизна Велика матінка;
  Ти Росія Свята країна!
  Немов оксамит твої гальки, камінці,
  Якими бігла боса!
  
  Але настав час, сутність підступна,
  Підкралося із засідки кохання!
  Спокусилася, знайшла себе хлопця я,
  Ось така продажна плоть!
  
  Будь, звичайно, він відданий Батьківщині:
  Не трапилося б підлого лиха!
  Але така доля людства,
  Що ми люди, насправді худоби!
  
  Він шпигун виявився, безжальний,
  Плани наші без честі здавав!
  Але ж це не дитячі витівки,
  Якщо вас супостат зраджував!
  
  Вийшли справи погані,
  Ось наша дивізія в котлі!
  І зловили фашисти за коси,
  Ось стала я в кабалі!
  
  День і ночі гола працюю,
  Відвантажую та щебінь руду!
  І взимку і влітку я боса,
  А за тачкою підтюпцем біжу!
  
  Батога терзає мене і не милує,
  І насильство пізнала сповна!
  Ох, які ми стали голі сирі,
  Скеле зуби лиходій Сатана!
  
  Ніколи ви нащадки раджу,
  Не йдіть країну зраджувати!
  Не замініть серце монетою,
  Наша Батьківщина; Бог, Совість, Мати!
  . РОЗДІЛ Љ 9
  Аліса прокинулася. У світі майбутньої ночі явище рідкісне, тому що стоять гігантські відбивачі, і майже завжди літо, крім окремих зимових парків, де можна покататися на лижах, ковзанах, або пограти в сніжки.
  Аліса та її друзі опинилися у світі майбутнього, немов у окремому тимчасовому потоці, коли їм увесь час близько дванадцяти років, а вони переживають все нові та нові пригоди. І світ змінюється. Наприклад, ще Аліса пам'ятає коли були зими, а потім вони зникли. Коли люди старіли, але потім омолоджування стало простим і не дорогим процесом. Світ навколо неї змінювався. І були пригоди, коли на одній планеті завадили захопити владу узурпатору за допомогою пісенних змагань. Щоправда, там Аліса була головною героїнею. Натомість Анжеліка тут відзначилася, будучи викраденою. Та її подруга уві сні зовсім доросла, а насправді дівчинка. І її волосся пофарбоване у всі сім кольорів веселки. Точніше не зовсім підфарбовані, а модифіковані.
  Але найголовнішою героїнею виявилося дівчисько скромніше. Ніхто не думав, що вона така велика співачка.
  Бували в Аліси та інші пригоди. Як вона врятувала свого схожого на Чебурашку, тільки з оком, як у краба на лобі друга. Це типу домашнього звіра, тільки розумного. Його трохи втікач диктатор не зарубав і не з'їв. Але все скінчилося тоді благополучно.
  А скільки ще пригод у Аліси було - не порахувати. І як учених разом із Аркашею на Плутоні врятувала, де вони застигали. І безліч інших подвигів, без прикрас та дуже крутих.
  Аліса неабияк прославилася. І в неї пригод було немов у героїні нескінченного коміксу. Але воно дівчисько, звичайно ж, колосального польоту. І різних чудес, коли вона навіть мало не загинула, звільнивши з астероїда тирана, що впав.
  І чого ще не довелося Алісі пережити. Але так і не виходило в неї тепер мати справу з найбільшими лиходіями в історії людства. Та ще й захопили практично весь світ. Ну, може крім поки що СРСР.
  Але як встояти проти цілого світу? Чи проти цілого капіталістичного світу?
  Пашка чухаючи покриті пухирями босі дитячі п'яти, зауважив:
  - Ми влипли Аліса капітально. І головне, що це якось не схоже на наші колишні пригоди!
  Аркаша відзначив зітхаючи:
  - Так ... У колишніх пригодах не було так все серйозно. А тут таке... надто вже справжнє. В тому числі і біль і вогонь!
  Аліса дотепно помітила:
  - Дорослі у нас пригоди. Не для дитячої книжки це точно!
  Пашка погодився:
  - Не для дитячої... І ланцюга не порвеш. Та й пиляти їх. Тут світло світиться, помітять.
  Аліса підморгнула товаришеві:
  - Боїшся, що надають палицями!
  Пашка зневажливо пирхнув:
  - Та ні. Я так не думаю!
  Аркаша хихикнули і помітив:
  - Коли по обпалених п'ятах б'ють палицею, то це дуже боляче!
  Аліса запропонувала:
  - А якщо...
  Аркаша прошепотів:
  - Що якщо?
  Аліса важко зітхнула:
  - Нічого! У будь-якому випадку ми приречені. Гітлерівці не пробачать нам загибель своїх солдатів та ще й з елітного охоронного полку. Якщо ми втечемо, нас рано чи пізно все одно стратять!
  Пашка зневажливо буркнув:
  - Та ти нас втішила. І що лишається!
  Аліса не надто впевнено відповіла:
  - Достойно померти! Як померли до нас тисячі хлопчаків і дівчат, замучених у підвалах гестапо.
  Пашка прогарчав, брязкаючи ланцюгами:
  - Дайте, мені тільки звільниться, і я їх порву на дрібні уламки!
  Аркаша хихикнув...
  Діти мимоволі здригнулися. Двері камери відчинилися. Але їм лише принесли пайку. Суп з кропиви та черствий хліб. Звичайна їжа для концтабору. Але принаймні в'язні не повинні померти з голоду. Юних організм брав своє і діти охоче їли. Їхні сильні, міцні зуби з майбутнього, де забули карієс, легко гризли хліб. Працюючи щелепами, Пашка несподівано пожартував:
  - А в нас, зате і дах над головою є і безкоштовна їжа. Тож ми й непогано влаштувалися.
  Аліса нагадала Пашці:
  - Ще й безкоштовні процедури з підігріву п'яток...
  Пашка хихикнув:
  - І це також!
  А тим часом Гітлер і його оточення біснувалася у звіринці, готова вчепитися в горло СРСР.
  Гітлер, відкинувшись у крісла, пожирав десерт: фруктові тістечка з сахарином. Інші найближчі сподвижники вишикувалися стрункою. Серед них напомажений наче новенький манекен Борман. Трохи вище за середній зріст із плоским, засмаглим обличчям він дуже схожий на Муссоліні. Щоправда, дуже хитрий і пристойний організатор. Поруч із ним товстий Герінг, нещодавно повернувся з фронтів, вигляд задоволений, бо німці майже всю перемагають. Розенберг , якого Він - фюрер хоче зробити міністром зі східних територій, СРСР передбачалося відтяпати до Уралу плюс середню Азію. А що не віддаватиме це територію туркам. Надмірне посилення імперії Османа надто небезпечна перспектива для Німеччини.
  Далекий схід захоплять японці! Сам Гітлер відчував до Японії складні почуття. З одного боку захоплювався японцями як сильними воїнами, які завдали поразки величезної Росії, котрі били чисельно перевершують китайців. Подобався також антисемітизм японців, які законодавчо обмежили права євреїв ще задовго до приходу Гітлера до влади.
  Що не подобалося, то це самі японці: жовті обличчя, вузькі очі, маленький зріст! Макаки і є! Сам Гітлер підсвідомо не любив азіатів. Тим не менш, йому потрібна Японія, найрозвиненіша в промисловому відношенні країна Азії, що має населення в сто мільйонів без колоній - більше навіть ніж Німеччина, якщо не брати до уваги колоніальних володінь! А японський військово-морський флот, володарки Тихого океану приголомшливий. Потрібно будь-що переконати Японію відкрити другий фронт на сході, і скувати там радянські дивізії.
  Гітлер стукнув кулаком по столу, склянка із соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гніву. Гітлер погрозив небу:
  - Та як ти смієш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзі наказувати всім сущим!
  Геббельс пафосно відповів:
  - Бог найголовніший деспот на планеті!
  Гітлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, і ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мільйонами заради великої мети! Бог вбиває мільярди, тотально заради всіх невідомо чого! Більшість наших жертв гинуть швидко, а більшість із мільярдів померлих від старості довго страждають, і страшенно страждають! Церква вчить, що більшість людей буде і після смерті вічно горіти в пеклі, ми ж якщо і наражаємо людину на тортури, то тільки щоб добути інформацію, і максимум це триватиме кілька місяців! Бог же мучить, знаючи все наперед, мільярди мільярдів років! Та й тим, хто врятується мало радості - вічна нудьга в Господньому рабстві! Церква вчить, що Ісус Всемогутній Бог, значить Гітлер добріший за Ісуса! Чи не так!
  Геббельс відповів:
  - Так правильно! Християнство і "пацифічне", і наджорстоке! Він гарантує муки за життя і примари після смерті!
  Гітлер кивнув:
  - У нас Європі чомусь так мало гарних жінок! Від того, що середні віки, кожну красуню вважали відьмою, спалювали і катували! А чому в Скандинавії вродливих жінок набагато більше? Туди не настільки проникла католицька інквізиція. Було не зовсім погано, якби есесівці брали красивих білявих жінок зі Скандинавії як другі дружини і народжували здорових, високих дітей.
  Гіммлер зауважив:
  - Вже проводяться успішні досліди зі штучного запліднення жінок! Ми використовуємо насіння найвидатніших чоловіків!
  Гітлер схопився з крісла:
  - Та це цікаво і є результати!
  Гіммлер кивнув:
  - Звичайно мій фюрер! Перша дюжина дітей у пробірці з'явилася на світ! Вони важать значно більше, ніж звичайні діти! І як мені здається сильніші. Я тримав немовлят на руках, і вони вперто боролися.
  Гітлер усміхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гіммлер відповів:
  - Це дуже складно мій фюрер! Деякі розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме надто дорого! По-старому набагато краще!
  Гітлер погодився:
  - І то правда! Правь Німеччина!
  Ріббентроп вставив:
  - Найбільш генетично обдаровані слов'яночки теж могли бути дружинами солдатів СС. І народжувати дітей!
  Гітлер кивнув:
  - І це правильно!
  Гіммлер заперечив:
  - Взагалі-то слов'яни нам певною мірою родичі! Ті самі царі Росії мали більше німецької крові, ніж російської!
  Гітлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росія і стала такою величезною! Німецька підняла примітивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрібно поширювати казки - ніби під нашим управління росіяни житимуть набагато краще, ніж за більшовиків!
  Розенберг відповів:
  - Та вони й так живуть непогано! У СРСР останніми роками зростає зарплата і знижуються ціни. Наприклад, у кожній родині є радіо, збудовано безліч красивих та великих будинків. Я був у Львові. За поляків брудне провінційне місто, а зараз вулиці такі чисті, як у Берліні. І всюди йде велике будівництво, країна нагадує мурашник. Все в русі й побільшало. Треба сказати, що за більшовиків, міцна дисципліна, росте багато клумб і квітів.
  Гітлер перервав диким вереском:
  - Досить хвалити більшовиків! Комуністи досягли успіхів, лише за рахунок насильства та масових розстрілів! Взагалі, панове поки Росія не стане нашою колонією, я забороняю туди їздити!
  Геббельс заперечив:
  - Потрібно знати зброю наших ворогів! Адже перед штурмом фортеці необхідно вивчити усі слабкі та сильні її місця! Ось навіщо і працює наша розвідка! Головна мета...
  Гітлер перервав:
  - Знаю! Роль розвідки у сучасній війні, не можна недооцінювати! Втім, нехай спочатку Герінг розповість про враження з фронту!
  Рейхмаршал підвівся, він почував себе голодним і злим. На прийомі Гітлера зазвичай подавали рослинну їжу і в кращому випадку торти. А ось м'ясні та рибні страви лише раз на тиждень! Герінг почав:
  - Загалом повинен сказати наші війська билися хоробро!
  Гітлер перервав:
  - Демагогія! Говори краще одразу про недоліки! Що зенки вилупив, сильні місця нашої армії, ми й самі знаємо!
  Герінг крякнув:
  - Гармати на наших танках не найслабші!
  Гітлер свиснув:
  - Та НУ! А у росіян мало важких танків!
  Гімлер помітив:
  - Не так уже й мало, королю!
  Гітлер м'яко поправив:
  - Клич просто фюрер!
  Головний кат третього Рейху вклонився:
  - Так мій фюрер!
  - Так краще!
  Гіммлер розгублено пробурмотів:
  - У Сталіна за нашими оцінками вже понад півтори сотні тисяч танків БТ, Т-26, А-30. Т-34, та ІВ, КВ, точну цифру обчислити не вдалося.
  Гітлер усміхнувся:
  - Не так уже й мало! Для такого дивного багато!
  - А танків загалом складно більше ніж двісті двадцяти тисяч! За уривками різних документів наші люди підрахували, що тільки Т- 26 було випущено понад тридцять тисяч. Це майже вдвічі більше, ніж випустила наша промисловість з 1934 по 1944 роки.
  Гітлер запитав:
  - А скільки ми випустили?
  Гіммлер прогарчав:
  - Усього небагатьом за останні роки, понад двісті сім із половиною тисяч! У строю у нас за даними на 1 червня 1946 року двісті п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім танків! - відповів Гіммлер. - Але це якщо не рахувати трофейних. Тим більше, у російських багато танків стоять без екіпажів, їх наштампували, а людей не вистачає.
  Гітлер перепитав:
  - А трофейних скільки!
  Гімлер став перераховувати:
  - Французьких чотири тисячі шістсот не рахуючи застарілих легень "Ренно", англійських п'ять вісімсот п'ятдесят, голландських двісті сорок, бельгійський триста двадцять!
  Гітлер запитав:
  - Чому б їх не використати для нападу на СРСР? І куди ви дивитеся ідіоти!
  Герінг відповів:
  - Думаю, що в Африці все нам потрібно, включаючи й нафту куди легше отримати, ніж у Росії.
  Гітлер схопив Герінга за ніс:
  - Ти що борів серйозно так вважаєш!
  Герінг просипів:
  - Ну, це ж очевидно! Негри слухняні, а російські норовливі, й у Африці немає суворої російської зими. Що нам Росія, якщо є ще багатші землі, освоєння яких принесе на все.
  Розенберг додав:
  - І ще комунізм надто глибоко вкоренився у головах росіян! Його буде важко вивітрити!
  Гітлер ударив Герінговим коліном у живіт і лягнув Розенберга по заду. Взявся верещати:
  - Недомірки! Жирні свині! Ви що хочете, щоби росіяни напали на нас першими і забили!
  Герінг відповів:
  - Так немає таких даних!
  Гітлер вякнув:
  - А що скаже Гімлер?
  Рейхсфюрер заявив:
  - Відповідно до розвідданих даних росіяни потай до кордону підтягують великі сили.
  Гітлер зойкнув:
  - Ось! Чули!
  Герінг заперечив:
  - Це може бути відповідь на концентрацію з нашого боку! Сталін готується до відбиття гітлерівської загрози!
  Фюрер підхопив зі столу торт і начепив на морду Герінга:
  - На поїси худобу! Усі бачили, який борів! Пробуємо переконати, що Сталін це ягня.
  Геббельс зауважив:
  - Сталін найпідступніший тигр!
  Гітлер ляснув себе з боків:
  - Саме так! А хто сказав, що Сталін не кат! Той просто породжує порожнечу та "терак"!
  Оточення Гітлера привітно зареготало:
  - І то правда Адольф!
  Гітлер набуло:
  - Я Вольф-Адольф! І мене не перемов! А тепер Герман якщо хочеш щоб я тобі пробачив станцюєш! Хоча почекай, спочатку розкажеш, що бачив у Белграді, які враження?
  Герінг відповів:
  - А які можуть бути враження! Руїни та трупи! Один із сербів мучили, а він волав: ось прийде Сталін і помститься вам! Стільки всіх цих завивань і прокльонів було!
  Гітлер зрадів:
  - Так саме! Прийде Сталін! Ось на що чекають вороги Німеччини. Краще попереджати, ніж попередженим бути, краще перемагати, ніж страху відходити! А ти борів плетеш казна-що!
  Геббельс додав:
  - Не претендуй на звання Наполеона, якщо у тебе суцільні Ватерлоо! Втім, у психлікарні таких "дурнів" вистачає!
  Гітлер підстрибнув і наступив дівчині-прислугі на босу точену ніжку, та верескнула, і в страху відскочила:
  - О майн фюрер!
  Гітлер прогарчав:
  - Воістину я вищий за Наполеона, мої завоювання будуть просто супер! Я Гітлер у селітрі!
  Борман зауважив:
  - Ваше геніальне передбачення дозволить вчасно розтрощити країну порад. Ми зробимо це фюрер!
  Герінг зауважив:
  - До зими замало залишилося часу! Крім того, у нас немає далекої авіації, щоб придушити заводи на Уралі.
  Гітлер гаркнув:
  - Чому не створили?
  - Ви заборонили збільшувати військові витрати!
  Гітлер схопив Герінга за вуха:
  - А ти свиня!
  - Але ж майн фюрер!
  Гітлер шикнув:
  - Я вже двадцять п'ять років фюрер! І ніхто не поставить під сумнів мій авторитет! Не лукавитиму - адже я народжений правити, але не машиною іржавою, а цілою державою! Або світом!
  Геббельс заспівав:
  - Тінь, тінь, тінь, Адольф Гітлера тінь - яскраво мерехтить у пітьмі! Свастика Гітлера на животі!
  Гітлер перервав:
  - Ти мені відданий Геба! Ну, що ж я думаю, всі схвалюють моє рішення: напасти на СРСР!
  Борман відповів:
  - Замахнувся так бий!
  Гітлер схвалив:
  - Добре сказано!
  Розенберг зауважив:
  - У Сталіна вистачає території, навіщо йому наші переселені землі Європи. Тим більше, ми його пропонували колонії в Індії.
  Гітлер тицьнув його пальцем у груди:
  - Дурень! Забув, що сказав Ленін, чи комунізм переможе у всьому світі, чи зникне! Або конституцію Росії двадцять другого року, де чорним по білому сказано: СРСР буде розширюватися, доки до нього не увійде остання республіка світу!
  Остання.
  Розенберг зауважив:
  - У сталінській конституції цього вже немає!
  Гітлер відповів:
  - Ікла вовка, від овечої шкіри не тупіють! Невже ти думаєш, більшовики залишили свої думки про світове панування?
  Розенберг відповів:
  - Сталін реаліст!
  Гітлер свиснув:
  - Сталін найпослідовніший комуніст із усіх кого знала історія! Він не базікає багато, зате робить! Хіба не дивно, що за сімнадцять років індустріалізації країна зробила такий колосальний стрибок. Створено надзвичайну військову промисловість. Навіть якщо Сталін і не нападе цього року, то агресія буде наступного. А не піде, то все одно з кожним роком нам перемогти буде все важче. Комуністичний лад ефективний, і чим швидше ми з ним покінчимо, чим краще!
  Герінг хрюкнув:
  - Швидше!
  Гітлер вишкірився:
  - Знову?
  Жирний рейхмаршал промимрив:
  - Мовчу, мовчу, мовчу!
  - Так заткнися! Ось кретин! Хоче послабити наші сили, що зосереджені проти Росії!
  Проревів фюрер.
  Герінг промимрив:
  - То я й хочу, щоб негри були нашими рабами!
  Гітлер зойкнув:
  - Ти сам раб своєї дурості! Ми повинні покінчити з червоною заразою, поки вона не розповзлася світом!
  Борман прошипів:
  - Бачиш у небі затемнення, гуркіт над головою! І в голові помутніння - зграї космічної виття!
  Гітлер запусти в Бормана жменю мандаринів:
  - Не вий!
  Борман крикнув:
  - Хайль Гітлер! - І взявся, як песик гризти мандарини.
  Фюрер обвів їх поглядом:
  - Настав час назвати точну дату нападу на Росію.
  Ідоль зауважив:
  - Раніше 15 червня ми все одно не встигнемо підтягнути всі війська. Отже удар потрібно завдати п'ятнадцятого!
  Геббельс запропонував:
  - Краще 22 червня.
  Гітлер обернувся, ніби його вдарило струмом
  - Чому 22 червня?
  Головний пропагандист відповів:
  - Вдалий день - капітуляції Франції!
  Гіммлер зауважив:
  - Я розмовляв з астрологами, і вони підтвердили що день літнього сонцестояння, найкращий, щоб розтрощити червоного ведмедя! Цього дня нападник буде максимальною силою!
  Гітлер зрадів:
  - Ти Геба та Гіма як не завжди буває збіглися у своїх прогнозах! Але річ не тільки в цьому!
  Гім млер запитав:
  - А в чому?
  Фюрер, потягуючи сік із градусами смакуючи, відповів:
  - Ти чув про пророцтво про могилу Тамерлана?
  Гімлер відповів:
  - Не пам'ятаю! Хоча начебто те, що того, хто розкриє могилу, спіткає сувора кара! Але ж це не перше пророцтво, такого роду.
  Гітлер переможно посміхнувся:
  - Та не перше! Але сказано, що хто насмілиться порушити спокій повелителя, змете велика війна.
  Гіммлер примружився:
  - І що?
  Гітлер дістав папір:
  - Читайте радянську газету! Могила Тамерлана розкрита! Найбільший завойовник, вірніше його мумію вилучено! Тепер ми маємо виконати пророцтво та покарати Сталіна великою війною!
  Геббельс підняв руку:
  - Хайль мудрому Гітлеру!
  Гіммлер зауважив:
  - Забобона сила тому хто їх використовує, слабкість тому хто в них вірить! Може, Сталін нас провокує!
  Гітлер усміхнувся:
  - Ось чого найменше Сталіна хоче, так це щоб ми його сильніше вдарили! Крім того, будучи комуністом і атеїстом, він хоче показати, що всі стародавні пророцтва це забобони. І надходить у пік їм! А ось навпаки хочу здобути над СРСР перемоги за допомогою вищих сил!
  Геббельс зауважив:
  - СРСР для Німеччини це атеїстична долина! Ось США з їхнім фанатичним протестантизмом.
  Гітлер відповів:
  - Протестанти це скривджені католики, а православні католики, що здичавіли з бородами! Все впирається в Римського Папу!
  Гіммлер пробурмотів:
  - Скоріли на нього немає!
  Гітлер прокреслив пальцем по скатертині, дівчата її практично прибрали:
  - Та Отто закінчив би голову Ватикану! Втім, католиків можна використовувати у власних цілях. Як їх багато!
  Геббельс підколов:
  - Як ворон не дерев!
  Гітлер стиснув кулак:
  - З протестантів, найгірші це Свідки Єгови та Адвентисти Сьомого Дня. Перші дратують своїм пацифізмом, а другі юдейською суботою. Гнилі секти.
  Гімлер кивнув:
  - До концтабору їх!
  Гітлер пирхнув:
  - На шибеницю! Адвентисти сьомого дня наслідують юдеїв зі своєю суботою! Це гидота! Хто не працюватиме по суботах у каторжну в'язницю, а за впертості на шибеницю суботників.
  Геббельс кивнув:
  - Правильно! Але це мало мій фюрер! Треба Адвентистів Сьомого Дня підвішувати
  гаком за ребра! Щоб подихали повільно та болісно!
  Гітлер гукнув:
  - Адвентисти Сьомого Дня та Свідки Єгови мають бути поголовно винищені разом із сім'ями! Прослідкуй Гіммлер за цим! Маємо бути докладні статистичні звіти!
  Головний кат запропонував:
  -Можливо деякі із сектантів, захочуть змінити свою віру! Чи давати їм шанс на порятунок від фізичної розправи?
  Гітлер відповів:
  - Якщо це німці, то так! Ми повідомимо, що також тим, хто видасть сектанту, буде заплачена нагорода! Хоча можливо, Ватикан тільки схвалить це!
  Геббельс підбив підсумок:
  - Психи від святих відрізняються лише тим, що перших укладають у раму ікони, а останніх у божевільню!
  Оточення Гітлера розсміялося:
  - Браво чудовий афоризм! Начебто - брехня від багаторазового повторення ставати правдивіше!
  Гітлер допив сік:
  - Все втомився від дурних базарів, розслабимося! Хочу побачити гарну бійку.
  Стіни імперської канцелярії розсунулися, і перед бандою фюрера опинився великий акваріум із прозорою бронею. У низу його стояв підігрівач, він регулював температуру води, якою було налито приблизно по коліно.
  Погляд фюрера спалахнув:
  - Ну, що зараз, схоже, ми побачимо чудове видовище! Мені хочеться крові! Подібно до Нерона, я відновив древній римський звичай - гладіаторські бої під час бенкету. Це чудова насолода!
  Герінг перший крикнув:
  - Та світитися нескінченна мудрість фюрера!
  Гітлер відповів:
  - Нерон був не лише імператор, а співак, поет, переможець олімпійських ігор. О як це грандіозно було підпалити Рим! Коли я створю суперзброю і я теж спалю це остогидло мені місто і далеко на сході побудую новий! І теж подібно до Нерона складатиму!
  Гітлер став у позу, схрестивши руки і, почав верещати як свиня, відверте марення!
  Нехай річки крові,
  Течуть землею!
  Нехай стогнуть від болю,
  Пожежі скрізь!
  
  Нехай світ здригнеться,
  Повалиться в пекло!
  Погасне нехай Сонце,
  І кістки у стражданні хрумтять!
  
  Жорстокість нарине,
  Усім людям хана!
  Господь скоро згине,
  Прийде Сатана!
  
  Не буде пощади,
  Всім кара прийде!
  Вб'ю вас усіх гади,
  Бомбіт літак!
  
  Смерть жнива зібрала,
  Гора мертвих тіл!
  Але мені замало,
  Панує свавілля!
  
  Коротше планету,
  Спалю я вщент!
  Кохання більше немає,
  За мною пре орда!
  Коли Гітлер із хрипом закінчив пісню, оточення заплескало. Геббельс сказав:
  - Ми записали ваші вірші! Вони надовго належать людству!
  Гітлер сів на крісло:
  - Досить марнослів'я! Тепер я хочу насолодитися добрим боєм!
  До акваріуму підбігла дівчина-розпорядниця і оголосила:
  - А зараз гладіаторська битва!
  Гітлер підказав:
  - Зі зброєю!
  Дівчина підтвердила:
  - Звичайно, великий фюрер! Як ви любите!
  Гітлер кивнув:
  - Увімкніть підігрів, щоб воїни билися швидше, у нас замало часу!
  На арену вибігли дві атлетично складені дівчата з прямими мечами та кинджали. Вони були в одних купальних костюмах, плиту вже включили, але вона поки не нагрілася і босоногим красуням було поки приємно! Дівчата-гладіатори були світловолосі та атлетичні. Вони розбризкували воду. Слідом за ними вискочили ще дві дівчини. Це вже були східні красуні, теж у одних купальних костюмах, при цьому посміхалися. А які у них зубки?
  Зброя вигнуті ятагани, тризубці з короткими ручками. Вони також вклонилися фюреру та його банді!
  Гітлер прошипів:
  - Чудові дива! Бачу, бій буде цікавим!
  Геббельс хвалькувато промовив:
  - Подивіться на їхні наколки, вони з кримінальниць! Бійка буде жорстокою і до смерті, дівчина пояснила правила!
  Гітлер запитав:
  - А хто переможе?
  Геббельс, посміхаючись, відповів:
  - Хто виявиться сильнішим! Тут немає заздалегідь розрахованого сценарію!
  Гітлер розслабився:
  - Тим краще! Це зробить бій ще цікавішим! А ставки укладати не збираєтесь, а дурні!
  Геббельс відповів:
  - А хто наважиться укласти ставку відмінну від фюрера!
  Гітлер кивнув:
  - А що логічно! Всі ви наслідуєте мене і тріщіть! Тож робити відкрито ставку немає сенсу! Але я поставлю таємно, щоб ви не знали. Так само і ви зробите ставку, не помітно йде!
  Оточення Гітлера погодилося. Герінг провів:
  - Ти як завжди мудрий про фюрер!
  Гітлер усміхнувся:
  - А хто б сумнівався у моїй мудрості! Фюрер означає вождь, а вождь із перекладу давньонімецького - мудрий! Але краще геній, хоча слово геній занадто слабке, щоб висловити захоплення мною!
  Геббельс запропонував:
  - Великий геній усіх часів та народів!
  Гітлер скривив обличчя:
  - Так називають Сталіна! Ні, придумай король пропаганди щось сильніше! А поки що дивитимемося бій.
  Фюрер та його оточення зробили таємні ставки. Пролунав надривний сигнал. Дівчата стрімко закружляли, танцюючи ніжками.
  Потім блондинка спробувала врізати брюнетці у живіт. Та виставила вістря тризубця, подряпавши голу кісточку.
  Дівчисько вилаялося і кинув кинджал, але промахнулася. Плюхнулась у воду і помчала за ним навздогін.
  Дві інші дівчата вперто рубалися! Поки вони виявляли обережність і не завдавали один одному суттєвих збитків.
  Гітлер гукнув:
  - Енергічне стерви!
  Електрична плита під дівчатами швидко нагрівалася, босі ножі стало припікати.
  Дівчата почали рубатися лютіше, полилася кров. Ліфчик у блондинки від удару лопнув, оголивши груди. Так урізала у відповідь, вразивши супротивницю в плече. Кров капала у воду і розтікалася нею. Блондинка пропустила випад тризубом у живіт, але відразу випадом у відповідь відсікла сосок. Обидві дівчата відступили, але вода ставала все більш пекучою, штовхаючи красунь уперед.
  Гітлер ревів:
  - Коли її! Коли сильніше! А ти стерво вріж мечем по голові!
  Обмін ударами продовжувався. Дівчата вже стали слабшати від численних порізів та ран. Босі ніжки почервоніли від гарячої води! Вже почав підніматися вгору пар.
  Геббельс покепкував:
  - Ось воно пекло за життя!
  Гітлер усміхнувся:
  - Це ще не пекло, а так Адік! Я їм ще й не таке влаштую.
  Ось чорнява красуня пропустила удар кинджалом у живіт і опустилася на коліно. Але пекучий біль окропу змусив дівчину схопитися.
  Гітлер вишкірився:
  - Вмирай гарно стерво!
  Монгольська смертельно поранена красуня атакувала та отримала мечем у око. Сусідній білявці пронизав сонну артерію на шиї, вона захиталася і впала в киплячу воду.
  Гітлер розсміявся:
  - Ось так воно набагато краще! І решту прикінчимо!
  Завзятий бій продовжувався. Обидві дівчата вже хиталися від неймовірної втоми та поранень, але не могли прикінчити одна одну. Навіть радикальний у ненависті Геббельс запропонував:
  - А може, оголосимо нічию!
  Гітлер завзято відкинув:
  - Внічию пропонують чи дурні чи слабкі!
  В цей момент вода скипіла і почувся страшний дівчачий вереск. Красуні кілька разів стрибнули і остаточно знесилені звалилися в окріп варячись живцем.
  Гітлер підвівся і почав махати руками, зааплодував:
  - До чого це чудово! Люблю чужий біль та страждання! Особливо якщо мучиться гарна дівчина! Воістину героїчний результат!
  Геббельс відповів:
  - Але ж ніхто не виграв! А шкода я поставив на білявок!
  Герінг побулькал:
  - А я на брюнеток, вони більш мускулисті!
  Гітлер переможно сказав:
  - Обидва ви ішаки! Я поставив на те, що всі чотири загнутися і виграв! Тож викладайте грошики! Але не сумуйте, до двадцять другого червня залишилося небагато і незабаром для всіх нас розпочнеться нове життя!
  . РОЗДІЛ Љ 10.
  При спробі відновити процес пиляння ланцюгів, в камеру ввалилися есесівці. Вони завдали несильних, але болючих ударів по початківцям підживляти після підсмаження на жаровні підошвами дітей. І погрожували побити сильніше. Тобто, як зрозуміла Аліса, за ними продовжували стежити без перерви.
  Залишалося лише перемовлятися пошепки. Потім, коли юних в'язнів знову нагодували, і навіть додали до кропив'яного супу, пшоняної каші на воді, голови обважніли. І Аліса, заклювавши носиком, заснула.
  Радянські війська йшли на останній, найукріпленіший рубіж Зеєловських висот. Гнітючі, величезні втрати, пагорби так густо, наче піаніно поламаними клавішами, вистелене трупами. Танки навіть Т-34 буксують у крові і не бажають підніматися нагору. А снаряди всі вивергаються і вивергаються, наче вулкани нахилили і відкрили жерла.
  Лава - суміш полум'я і свинцю, бомби, начинені всіма видами вибухівки, що кидають назустріч радянським літаючим армадам "Саламандри". І зіткнення вже гітлерівці не гидують тараном. Таке виникло жорстокість, битви.
  Дівчата-войовниці самі біжать в атаку, вони бачать як великокаліберні кулемети фашистів, наче хробаки виповзають із норок і смертоносно плюються. А при попаданні такого тяжко і начиненого вибухівкою плювка, відлітають назад роздерті і з розбитими в брязкіт кісточками солдатики.
  Танки забуксували ближче до вершини, а бронетранспортери солдатики підштовхую нагору руками. При цьому чується рев, крики ура, і мат, що вганяє в тремтіння. Пара бронетранспортерів натрапивши на міни, вибухає, а шматки тіл відлітають на всі боки.
  Але воїни пруть далі, вже кілька напіврозбитих дотів зайнято Червоною Армією.
  Дівчата стріляють багато, їх знову поранило, але залишити свою посаду, не для них. Просто заклеїли рану целофаном і впали через рухи.
  Вже стемніло, а коли видимість погіршується, оборонятися важче. Нехай навіть деякі із закопаних у землю, танків та САУ противника, мають прилади нічного бачення.
  Але й думки нема про відступ...
  Аліса Селезньова тицьнула напарницю в плече:
  - Подивися, що Ягдтигр робить.
  - Могилу собі капає! - огризнулася Анжеліка.
  Найсильніший за бронебійною потужністю і захистом винищувач танків Ягдтигр, досить влучно обстрілював радянські тридцятьчетвірки і з потужними стволами Іси. Його майже тридцяти кілограмовий бронебійний снаряд, що елементарно зривав з корпусу вежі не залишаючи, екіпажам шансів на виживання. Знищити таку махину та ще зариту в землю, присипану мішками з піском надзвичайно складно.
  Аліса Селезньова шепнула подрузі:
  - Спробую розбити його оптичний приціл та прилад нічного бачення.
  Анжеліка весело хихикнула:
  - Бити по очах... Кумедно! Зазвичай, жінки стріляють очима, а не по очах. Ти відкрила щось новеньке!
  Аліса Селезньова, приклавши приклад до плечей і упершись своїм голими по коліно ніжками розорану снарядами землю, взяла супротивника на мушку, прошепотіла:
  - Якщо близько горобець - ми запалимо гармату! Якщо муха - муху бий, а стрілка у психлікарню!
  Анжеліка знявши черговим влучним пострілом фриця, відповіла:
  - Так класний талант циркової актриси пропадає. Тільки от зазвичай у нашій країні відправляють у табір, а не психлікарню!
  Аліса Селезньова, розбивши точним попаданням, приціл Ягдтигра грайливо заспівала:
  - На руїнах Берліна, Тарас Бульба мочить сина! А навіщо нам брати Берлін - краще одразу цілий світ!
  Анжеліка від сміху промахнулася, і черговий "фашист" вислизнув. Дівчина стукнула сама себе кулаком у підборіддя:
  - Не на фронті все не так, немає того веселощів! Толі куриш натще, чи п'єш з похмілля!
  Аліса Селезньова підморгнула у відповідь:
  - А ось я і не п'ю і, в горло ніхто не заллє. Є куди більша радість, ніж хміль, наприклад, від можливості рухатися, співати і танцювати!
  Анжеліка знову промахнулася, її інтуїція вести вогонь на поразку була настільки всебічно розвинена, як в Аліси, а сміх причому вкрай не доречних коли навколо стільки вбитих, що треба постаратися, ніж наступити на трупи. А часом доводилося й бігти по останках тіл.
  Рудоволоса воїнка-сибірячка заявила:
  - Ось я розумію, у війни нежіноче обличчя, але жіноче нетерпіння у бажанні людожерства!
  Аліса Селезньова розбила і прилад нічного бачення, з досадою висловилася:
  - Ось не люблю розбивати добрі речі!
  Анжеліка зневажливо пирхнула:
  - А що хорошого в цьому приладі? Я якось дивилося в трофейний... Все розпливається, немов здорова людина надягла окуляри, і з зеленуватим відтінком.
  Аліса Селезньова резонно відповіла:
  - Якість пізнається порівняно. У нас такого немає!
  Анжеліку впевнено сказала:
  - Ні, так буде! І ще краще, ніж фриців... А от у фашистської Німеччини, вже нічого не буде, залишилося трохи більше сорока кілометрів до Берліна. І ми їх пройдемо, чого б це нам, та й ворогові не коштувало!
  Аліса Селезньова підтвердила:
  - Ну звичайно ж, пройдемо! У цьому я абсолютно певна! Але поки не завадило б нам змінити місце дислокації.
  Дівчата побігли, шльоп шолом витонченими ніжками, покритими пухирями і садна, майже до колін, але все одно прекрасними. Воїтельки навіть якоюсь мірою насолоджувалися, цим болем, бравірую мужність недоступним, навіть багатьом чоловікам.
  Третя гряда все ще не була зайнята. Штурмовики зазнавали втрат, особливо від Фоккен-Вульфа - літака-монстра. Найпотужніший з озброєння та бронювання одномісний винищувач, цей робочий конячок Другої світової війни, був дуже неприємний для Ілов. Певна слабкість у маневреності в битві, теж з не надто маневреними штурмовиками не особливо давалася взнаки, а ось сила озброєння...
  А Які та Лавочки підвідстали...
  Аліса Селезньова розуміючи, що Фоккен-Вульф зі снайперки не збити, вибила або Саламандри або Ме-109. Тут уже були шанси.
  Анжеліка ж стріляла за наземними цілями. Зі змінним успіхом, але снайпери зовсім не промахуються, тільки в кіно. Або в низькопробних бойовиках. Аліса навіть якщо й промахувалась, то це було непомітно. Не хотілося їй втрачати репутацію: войовниці-термінатора!
  А ось Анжеліка мазала все частіше. Втім, не тільки її вина, ніч, дим, гар, навіть повітря коливається від жару. Але воїнці-сибірці це було прикро і, вона заспівала:
  - Алісо Селезньова, повірте мені на слово! Стріляє як корова, нацистського дурдому!
  Золотоволоса войовниця проігнорувала дурний жарт. Хоч вона і була знущальною.
  Саламандри то налітали, то навпаки відлітали. Вони користувалися своєю перевагою у швидкості, і маневреності, тому намагалися пресингувати російських асів, створюючи тому чи іншому ділянці фронту локальний перевагу силах.
  Не-162, пурхали як метелики, пофарбовані в зелену з блакитною цяточкою хакі. Вони виконували прийом бочка, відразу півтора десятки цих чарівних машин, потім прослизали на крилах, немов ковзани фігуристки.
  Аліса Селезньова клацнула язичком:
  - Ба! Це просто чудово! Але ковзаняри, вас це лише від мук врятує!
  Метелики справді потрапляють у смолоскип і падають!
  Тим часом Сталін з ночі від 17 до 18 наказує:
  - У Жукова йде туго! Тому наказую, ударні частини першого українського фронту повернути на північ та атакувати Берлін із півдня!
  Полководця віддають накази, а рядові бійці борються не розмірковуючи.
  Аліса Селезньова, змусивши палати чергову "Саламандру", голою п'ятою відбила грудку землі, і висловилася:
  - Чомусь того хто літає, так легко збити!
  Анжеліка доладно заперечила:
  - У кого хтось виявився, збитий простим каменем, крила були притиснуті камінням уже в польоті!
  Аліса Селезньова хихикнула:
  - Та ось вона діалектика! Діалектика розвитку та філософії... Як кажуть французи...
  Анжеліка перебила напарницю:
  - Був Кутузов - бив французів! Нині Сталін - Бог із сталі!
  Дівчата після таких слів знову захихотіли, шльопнули один одного підошва об підошву. Аліса, стріляючи все частіше, і більш швидко, навіть її автоматична гвинтівка перегрілася і обпалювала пальці. Ось, наприклад, їй навіть завзятість звалити майже непробивний Фоккен-Вульф під час виконання ним віражу. Анжеліка похвалила:
  - Твоє око-алмаз! Коли око-алмаз, він, на відміну від природного каменю, завжди під рукою і його не потрібно відкопувати!
  Аліса Селезньова жартома, зазначила, черговий афоризм:
  - Навіть корова потребує штанів, якщо вони на роздоріжжі пасовища та водопою! Жінка цінує на собі одяг, чоловік її відсутність, а податківець кількість латок, яких можна настрогати з чужої сукні латаючи бюджет держави!
  У небі настав тимчасовий затишок, але натомість раптом у центрі позицій наступаючих радянських військ як довбає, наче метеорит врізався в Землю. Сотні піхотинців розірвані, спалені та відкинуті у різні боки. Вони розлетілися, здається, що це не люди, а піднялася ціла хвиля цунамі з живих подертих і мертвих тіл.
  Анжеліка вигукнула, перекриваючи галас:
  - Ого! Оце удар! Навіть "Андрюша" так не б'є!
  Аліса припустила:
  - Це Штрумтигр, зі своїм бомбометом. Найпотужніша з штурмових знарядь гусеничного ходу!
  Анжеліка вплеснула руками:
  - Та я раніше не бачила цієї дурниці! Напевно, САУ що треба!
  - Треба побачити це САУ та нейтралізувати! - заявила Аліса. - Інакше нам буде проварювання у лазні!
  Анжеліка не до місця зістрила:
  - Нам буде в лазні: то лазня для російської людини щастя!
  На полі бою панував такий хаос, що Аліса Селезньова встигла зафіксувати, звідки йде постріл лише при повторному залпі. Причому лупнули відразу обидва, "Штурмтігра". Так ці бомби гримнули, стільки жертв...
  Анжеліка немов Спіноза і Цицерон в одній особі, сказала:
  - Заради мистецтва йдуть на добровільні жертви виконавці, заради військового мистецтва примушують жертвувати слухачів! Публіка завжди хоче біс при шедеврі мистецтва, від публіки не залишається бажаючих повтору при шедеврі військового мистецтва! Концерти маестро мистецтва, за квитки платять великі гроші, і ще більші платять, щоб уникнути концертів маестро військового мистецтва!
  Аліса Селезньова перебила подругу:
  - Давай, на мій рахунок вистрілимо прямо в канал широкого жерла гармати, тоді бомби в метальному заряді детонують!
  Анжеліка покрутила пальцем біля скроні:
  - Потрібно спочатку змінити положення, що кут пряміше і тупотіти ніжками!
  Войовниці побігли з усією спритністю, але знову не встигли. Штурмтигри, схоже, отримали додаткову автоматику під час перезаряджання та їх скорострільність зросла. Причому від залпу постраждали не лише піхотинці, а й танки, вежі зривало, а сталь змішалося з полум'ям у диявольському чаклуні.
  Дівчата в досаді на свою повільність навмисне ступили босими, жіночими ніжками у вогонь, щоб покарати себе болем!
  Анжеліка заметала:
  - Ми на це заслужили!
  Аліса Селезньова, морщачись від муки і танцюючи босоніж на вогні, додала:
  - А вороги заслужили ще гіршого!
  Анжеліка відповіла:
  - Краще вбити одного мерзотника, ніж викрити сто, останнє негідники і так роблять самі!
  Аліса Селезньова рішуче, як войовниця від Люцифера заявила:
  - А ось це ми якраз і зробимо!
  Дівчата цілилися, танцюючи від невеликого полум'я, біль та опіки дозволяли їм зосередитися. Адже це їхня Батьківщина, їхні брати солдати-росіяни, треба перемогти і пройти останні кроки до Берліна. Коли комунізм переможе, людина ніколи не загине від руки іншої людини!
  М'який пуск, спеціальні кулі підвищеної бронебійності вилетіли зі стволів. Тут головна складність була не тільки потрапити до жерла. Гітлерівці теж не дурні і захищали отвір стовбура, ковпачком на зразок кришки чайника. Тому треба було встигнути всадити в той короткий момент, коли кришечка за мить від пострілу підвелася. Потім як кулі встромляються в суміш декількох агресивних рідин.
  Рванула жахливо, спочатку два вибухи одночасно, потім ще дещо від детонування ще десятка бомб боєкомплекту. Декілька найближчих дотів, фриців були знищені або серйозно пошкоджені, в них були пробиті великі проломи.
  Вибухова хвиля була така сильна, що мало не перекинула обох войовниць на спини. В радості дівчата закричали:
  - Є! Це просто клас!
  За спиною почувся задоволений голос:
  - Я це бачив! Дівчата, рахуйте орден Слави першого ступеня у вас у кишені... Людина у формі майора НКВС погладшала. - Точніше на грудях! Молодці дівчата! Втім, це не всі ваші подвиги!
  Аліса Селезньова набула:
  - Це лише початок!
  Анжеліка підстрибнула:
  - І головний добрий початок!
  Майор додав:
  - Це початок, а кінець у Берліні! Я не здивуюсь, якщо ви ще й Гітлера спіймаєте за яйця. Адже ви дівчата за рівнем надлюдини!
  Воїтельки скромно відповіли:
  - Та ні, ми просто радянські баби!
  Загибель Штурмтигров і від розгрому шок, схоже, надломили сили фриців, третю гряду вже вранці вісімнадцятого було подолано. Війська зокрема танки виповзали більш рівну місцевість. Дівчатам навіть довелося підштовхувати подібні машини-тяжі!
  Анжеліка помітила:
  - Війна це найазартніша гра, тільки в ній стан програє на відміну від покеру, той, хто не може підкорити себе азарту!
  Аліса Селезньова серйозно додала:
  - Атака на війні, як стрибка на коні, тільки іподром має набагато більше перешкод і продажних жокеїв!
  Анжеліка заперечила:
  - Це афоризм не точний! На кінських стрибках можна підкупити жокеїв, під час атаки біжить усвідомлює, що життя не продається!
  Войовниці побігли ще далі... І скелячи при цьому перлинні зубки. Аліса Селезньова навіть заспівала:
  - Краса, краса, ми в дурдом веземо кота, чижика, собаку, Петьку-забіяку, мавпу, підлогу трамвая! Ось така компанія!
  Анжеліка пробігу вперед до окопів додала:
  - Компанія, яку не продати з молотка!
  Аліса Селезньова кивнула:
  - Єс! Нас з'їсть КПРС!
  Анжеліка здивувалася:
  - А що таке КПРС? Не знаю такого терміну!
  Аліса Селезньова уточнила у своєрідній манері:
  - Це можна перекласти, як комуністична партія Радянського Союзу!
  Анжеліка знизала побитими в синцях плечима:
  - Але поки що немає подібної назви ...
  Аліса Селезньова підняла вгору, правий кулачок:
  - Повір, буде! Обов'язково буде!
  Анжеліка кинула:
  - Будь здоров!
  Аліса Селезньова підтримала, серйозний жарт:
  - Обов'язково буду!
  На рівнині опір був слабший, але все-таки завзятий. Особливо діставали "Фердинанди", ці винищувальні САУ як величезні джмелі вривалися своїми снарядами в радянську техніку. Знищити "Фердинанд" нелегко, недарма ця самохідка наймасовіша з важких і поступається кількістю лише Панцер-4.
  Анжеліку побачила в чагарнику засадний Панцер... Машина лише двадцять дві з половиною тонни вагою, а має гармату "Пантери". Низький силует дозволяє її легко маскувати, і завдавати ударів через засідки. Аліса так само почала підповзати до Панцера ... Вдала машина, але повною мірою її потенціал не був використаний, через безглуздість Німецького командування. Взагалі, це дивний феномен Другої світової війни. Радянське військове командування в ході бойових дій помітно додало у військовому мистецтві, особливо на тактичному рівні. А німці навпаки стали керувати військами набагато гірше, ніж на початку війни. Через це навіть кількість техніки, що зросла (у 1944 році за місяць випускалося танків і САУ більше, ніж за весь 1940 рік!), не допомогло їм встояти їм під радянськими ударами. Наприклад, якщо брати випуск озброєнь, то в сорок третьому і сорок четвертому році, пропорції у співвідношенні випуску техніки була для німців кращою, ніж у сорок першому та сорок другому році. Але хід воєнних дій від цього не став для Третього Рейху сприятливішим, а скоріше навіть навпаки!
  Дівчата, які не обмежилися знищенням оптики Панцера-4, вони ще підірвали машину трофейними гранатами кумулятивної начинки. Спочатку один Панцер, а потім наступний.
  Анжеліка засміялася:
  - Ось так ми молотимо цих гадюк!
  Аліса Селезньова, скелячи зуби-кинджали, погодилася:
  - То мелемо, що й панцир черепахи не врятує Панцер-4!
  В окопах сиділо чимало підлітків, мабуть, покликаних зовсім недавно. Були навіть такі сором'язливі хлопчаки, що навіть на підлітків не тягли років дев'яти-десяти. Вони виглядали розгубленими переляканими.
  Зброя у хлопчиків, безвідкатки калібру 20 міліметрів. Легенькі, і поблизу них можна підсмажити піхоту, або перебити гусеницю танка. Ось маленький, світлий, закопався в засідці, тільки голенькі п'ятки стирчать. Багато хлопчаків боси, не знайшлося чобіт відповідного розміру, та в Німеччині в середині квітня погода як у Росії в теплому травні. Пацани Третього Рейху втім не розбігаються, від страху, як наприклад літні німці-ополченці при першій же нагоді піднімають лапи до верху, або ті, що біжать до Берліна.
  Тільки вушка хлопчики закривають, щоб оглухнути від розривів снарядів, і виючи палких гостинців "Андрюш" та "Катюш". А так борються до кінця. Дехто навіть іде на обман, підпускає солдатів Червоної армії, ближче піднімаючи вгору білі ганчірки, а потім підриває себе разом з ними. Відважні діти, одурманені пропагандою, і куди критичніші дорослі, особливо ті, хто добре пам'ятає часи до Гітлера, і не дав собі повністю промити мізки.
  Тому чим ближче до Берліна, тим менше стає дорослих людей, що біжать у тил і тим частіше борються безусі, але відважні хлопці.
  Але серед бійців і німецькі дівчата стали куди частіше податися. Гітлер треба віддати йому належне вважав за обов'язок правителя берегти жінок і не пускати на фронт як гарматне м'ясо. Тим більше, брак чоловіків з демографічної точки зору не такий страшний, один самець може запліднити і сотню самок. А ось жінці, щоб винести дитину, потрібно дев'ять місяців і ще два роки на відновлення.
  Аліса Селезньова бачачи, що Анжеліка стріляє в хлопчаків, ударила по дулі, вигукнувши:
  - Не можна вбивати дітей! Зрозуміла ти жінка чи вовчиця?
  Анжеліка люто, як пантера огризнулася:
  - А їм нас убивати можна?
  Аліса Селезньова помітила:
  - Це ж діти, вони ж не розуміють... Крім того, є різні рівні моралі. Мораль фашистська низовина, мораль комунізму висока. Виходячи з цього, треба розуміти, що ми не можемо, не повинні бути такими поганими як наш супротивник. Інакше який сенс нам претендувати на роль добра, у битві зі злом.
  Анжеліка хотіла у відповідь закрутити афоризмом, але голова спорожніла, як гаманець у кутили. І нічого не прийшло, дотепного та їдкого.
  Аліса Селезньова поплескала свою подругу по плечу:
  - Отож! Хоча Сталін і говорив, що на удар ворога ми відповімо потрійним ударом, але зовсім не мав на увазі, що на підлість треба відповідати потрійною підлістю. А на жорстокість потрійною жорстокістю! В даному випадку принцип око за око не наш принцип!
  Анжеліка прикро скривилася і цілком резонно помітила:
  - Старе, розбігається, у них куди сильніше розвинений інстинкт виживання за всяку ціну. Так, що це дуже спірна думка... Тобто я хотіла сказати, що в нас так і стріляти скоро буде в когось, крім сором'язливих сосунків... Так, що може нам повернути назад?
  Аліса Селезньова показала Анжеліці вказівним пальцем на Захід:
  - Ось бачиш "Пантери" повзуть, повір, нам ще буде тут з ким битися і кого бити! Хіба не зрозуміло!
  Анжеліка попросила подругу:
  - Що мої руки тремтять від втоми, та й ноги теж... Може, заспіваєш мені, чогось веселенького?
  Аліса Селезньова відповіла:
  - Так, я теж вже п'яту добу очей не стуляю! Заспівати, чи тобі для бадьорості... Зі старого?
  Анжеліка сердито смикнула, наче кобила головою:
  - Ні! До біса це старе! Давай краще співай, нове, веселе, радянське!
  Аліса Селезньова скривила обличчя:
  - Веселе буде, а наскільки радянське суди сама!
  Анжеліка, промахнулася, сердито тицьнула приклад собі в щоку, пробурмотівши:
  - Нам зайвого пафосу не треба! Нам потрібно, душевно, красиво, і поетично.
  Аліса Селезньова заспівала, своїм чудовим неповторним голоском, притупуючи босими ніжками:
  Радянський дух у бою не падай,
  О сонця червоне, весняне проміння!
  Хоч обклався фюрер кам'яною огорожею,
  Наш молот, наче барабан у темряві стукає!
  
  У тилу глибокому наші гаї -
  І золотистий зерен мед рідних полів!
  Нехай кумачовий прапор над армією полоще,
  А літаки крила в небі журавлів!
  
  Нехай шлях Вітчизни стане вищим;
  Ми піднімаємо над планетою комунізм!
  Ми голос сто тисяч сильних націй чуємо,
  Все у пагорбі та не кроку витязь вниз!
  
  Вір, не настане в країні осінь,
  І ми не будемо під снігами замерзати!
  Хандрувати дівчата краще киньте -
  Повернеться, знай з славною перемогою наша рать!
  
  Берлін впаде, ми бачимо скоро,
  І нам "Пантери", "Тигри" зовсім не страшні!
  Для фриців будуть вироки,
  Ну, а нагороди отримуй Русі сини!
  
  А наша молодецтво немов полум'я,
  Фашизм розвіє в смердючий порох!
  А волі твердість наче камінь,
  Снаряд гуркоче, нищівно - бабах!
  
  Молитвам Сатани, не чуй,
  Господь вирішив, нехай буде це тільки так!
  Очистимо від нацизму Землю,
  Адже планета зовсім фрицям не шинок!
  
  Звичайно, багато ми платили,
  Загинуло наших моря просто океан!
  Тепер Росія у червоній силі,
  І більше не повернеться Диявола обман!
  
  Адже справа свята комунізму,
  У ньому абсолютне, безмежне добро!
  А за законами дуже вірним дуалізму,
  Капіталізму процвітати не судилося!
  
  Щоб голод не мучив народи,
  Колгоспи треба повсюдно насаджувати!
  Мине всього чотири роки,
  За забудови виставить Всевишній твердо п'ять!
  
  А далі космос - двір Всесвіту,
  У ньому підмісти непогано, потужною мітлою!
  Цією славою сильною нетлінною -
  В якій кожна людина є великим героєм!
  
  Не плачте вдови по солдатам,
  Адже науці неможливих цілей немає!
  Їм із воскресінням нагорода,
  А вам від нас, з червоних троянд, надішлемо букет!
  . РОЗДІЛ Љ 11.
  Ірія відома дівчина-супермен, зрозуміло, дружила з Алісою. І здогадалася, що та щось починає, зі своїми нестерпними хлопцями. Може знову хоче полетіти на чергову планету? Чи у казкові часи, у всесвіті людських фантазій?
  Ірія поки що не особливо турбувалася. Вона була дуже гарною, а широкі плечі та рельєфні м'язи серед земних жінок не рідкість.
  Розвинені технології дозволяли пускати по тілу біоструми, що стимулюють рефлекторне скорочення м'язів, та їхнє тренування, навіть коли ти граєш у щось у матриці Гіпернета.
  Різного роду ігри, абсолютно безкоштовні, і що імітують у віртуалці справжнісіньку реальність, може навіть і гострішу, ніж у справжньому тілі.
  Треба сказати, що це для цивілізації двадцять другого століття виявилося небезпекою значно серйознішою, ніж різного космічні пірати і мафія. Це і справді повальне захоплення іграми та пригодами. Де ти все якщо хочеш, можеш перемагати і будь-яку ситуацію обігравати. Включно з зоряними війнами.
  Ірія справді сама мало не влетіла в такий вир. Як їй сподобалося битися з полчищами Палпатіна чи графа Дуку. І особливо битися на світлових мечах.
  Але це, зрозуміло, не зовсім те, чого потрібно займатися космічного дослідника.
  Тим більше в Ірії, час минав не так як у Аліси у вічному дитинстві. Ось у неї дві доньки: Ангеліна, Афродіта - зовсім дорослі. Великі, високі дівчата, з м'язами, що перекочують, під засмаглою шкірою. Теж спортивні та люблять побитися. І ще виступати у єдиноборствах. Це також досить модно у сучасних, земних жінок. Причому, контакт повний, і синці з переломами справжнісінькі. Але, звичайно, медицина кінця двадцять другого століття, навіть відрізану ногу, за півгодини виросте, і не помітиш різниці.
  На планеті Земля більше немає калек, або хворих.
  Ірія летить за допомогою наноботів. Можна, і кросівки одягнути, але красива і атлетична дівчина любить босоніж працювати і її пальчики голих ніжок дуже моторні.
  Багато у Москві кінця двадцять другого століття чудового. Кремль збільшений у розмірах, і його видно за багато сотень кілометрів. Зірки величезні і в них горить термокварковий синтез. Причому веселки, що сяють усіма кольорами веселки. Стіни теж з багатою гамою фарб та відтінків і дуже красиві та різноманітні за формою. Є в столиці й аналог Ейфелевої вежі - півсотні кілометрів заввишки і блискучий золотом, і великими, штучно вирощеними, гранованими алмазами.
  У столиці багато фонтанів. Найбільший з них пускає цілих сорок струменів, кожен заввишки три гори Джомолунгма. Причому кольори у фонтанів різні і відтінки неповторні, яскраві.
  Ірія милувалася цим казковим видовищем. Столиця будувалася та оновлювалася. У ній з'являлися нові будинки, зносилися чи перетворювалися старі. Все змінювалося, навіть малюнки та лінії проспектів.
  Модернізувався і Кремль. У ньому додавали нові вежі і змінювалися старі. І в розмірах він помітно виріс, що Ірія відкидала, за кілька десятиліть життя на планеті Земля. Сама не місцева, але людська порода, і чоловік її Тадеуш. І чотири доньки у них. Старша Ванда невідомо де, зараз у далекому космосі дослідниця. Афродіта та Ангеліна виступають у боях без правил та у різних шоу. Четверта дочка ровесниця Аліси, і поки що навчається зі школою.
  Тадеуш, втім, хоче сина. І Ірія обіцяла, що зробить. Підлогу дитини, звичайно, можна контролювати - і навіть самій виношувати не обов'язково. Є кіберутроби. Але Ірія хотіла мати дочок. Тим паче їй дуже не подобався Пашка. І вона не хотіла, щоб нащадок був схожий на нього.
  Слід зазначити також, що через те, що зі старістю покінчено, люди, якщо не загинути від насильства, могли тепер жити практично необмежено довго. Скільки точно поки що не відомо. Але з огляду на те, що наука і медицина продовжують розвиватися, то вже практично вічно.
  А отже, навіть з огляду на те, що люди здатні літати і в сусідні галактики, народжуваність слід стримувати. Тож дітей робити можна поки що не частіше, ніж раз на десять років. Це, звичайно, не всім подобається. Але Всесвіт і так досить густо населений, і там дуже багато різних цивілізацій форм життя, щоб розмножуватися без обмежень.
  Та у світі Аліси люди далеко не одні у всесвіті. А зіркові війни вести вважається дикуном. Хіба що в іграх віртуальної матриці можна. І це цікаво! Ірія сама цим свого часу захоплювалася. Але голову втратити недовго. Ванда трохи розумом не рушила, але все ж таки вчасно зупинилася, і зайнялася більш серйозною справою. Наприклад, дослідити простори всесвіту та інших галактик. Може, навіть не настільки населених.
  І де можуть селитись люди.
  Професор Селезньов теж задарма час не втрачає. Зокрема, люди обживають Юпітер. Там гравітацію - потоки гравітонів збирають у спеціальні генератори, що дають енергію. І в результаті на планеті Земна сила тяжкості запанувала придатна для дихання атмосфера.
  Будуються міста. Тут і поділ бацил-цегли, рослини та техніка. Багато є різних способів споруджувати. Але, звичайно, все робиться швидко і міцно. Але поміняти будівлі ніколи не пізно.
  Ірія включала голограму Юпітера. Характерний для цієї планети стиль. Любов до масивного і форми піраміди. Але ось найновіший храм комбінації Богів, такий повітряний і красивий, наче з надувного пінопласту і ширяє в повітрі.
  Людство в майбутньому все релігії вважає казками, і будує храми різним богам. Є і мінарети, і буддизм, і православні із золотими куполами.
  Православ'я змінилося. Кількість святих зросла, у яких вписали навіть Сталіна, Жукова, Путіна, Івана Грозного, Петра Першого та інших. Пости скасували, як і багато обмежень. І найголовніше скасували догмат про непогрішність Біблії - зробивши її філософською книгою, людською мудрістю.
  Але, звичайно, багато хто молився по-старому, хоча при церквах з'явилися і дискотеки, і ігрові зали, і сауни, і басейни і ціла індустрія розваг.
  Мусульмани теж погодилися вважати Коран, мудрістю давніх, тим більше, якось не дуже хотілося п'ять разів на день молитися та постити. Та й паранджа собі зжила. Прогрес дозволяв людям усе. І людина поступово звільнилася від забобонів. А продовження життя та омолодження позбавило страху смерті. Люди стали тепер подібні до ангелів за можливостями. Та й познайомилися з іншими світами, що також призвело до розмивання релігій. Хоча Буддизм, з його вірою у безліч розумних світів навіть став популярнішим. Зрозуміло, без таких крайнощів, як чернецтво та аскетизм.
  Люди прагнули щастя. І вони вирішували проблеми. Наука дала дуже багато. Навіть можливість самому втілити будь-яку мрію в реальність.
  Ірія, наприклад, могла стати володаркою всесвіту з повною ілюзією реального втілення. А то й трильйона всесвітів. Щоправда, віртуальне всемогутність могло відбити бажання робити щось реальне і справжнє.
  Ірія переговорила із Селезньовим. Він мав років на двадцять. Звичайно, це ефект омолодження. І сама Ірія юна та свіжа.
  Професор Селезньов повідомив:
  - Все йде чудово! Навіть якось нудно, що дається легко. Думаєш, чи не рвонути знову до краю галактики.
  Ірія жорстко помітила:
  - Не шукай труднощів, вони прийдуть самі!
  Професор Селезньов зазначив:
  - Скоро полетимо до іншої галактики. Як там Аліса?
  Ірія жорстко відзначила:
  - Щось починає... Поки не можу вийти з нею на зв'язок!
  Селезньов запропонував:
  - Не метушись! Аліса майстер виходити з безвихідних ситуацій. І як завжди здобуде переконливу перемогу!
  Дівчина-титан помітила:
  - Іноді і моя допомога виявляється не зайвою. Так що якщо до вечері Аліса на зв'язок не вийде, я її шукатиму!
  Після цього Ірія переключилася на стадіон Юпітера. Там точилися змагання у різні ігри. Наприклад, різалися віртуальні танки. Не часів Другої світової війни, а літаючі, і цілком футуристичні, сучасні. І він стріляють один в одного і ухиляються і при попаданні втрачають життя.
  Втім, є й класичніші поєдинки. На світлових мечах або бої без зброї. Особливо цікаво, коли борються юнаки проти дівчат, або що ще крутіше людина проти інопланетянина. Ось, наприклад Ангеліна, білявка бореться з монстром: типу павук, тільки лапок дванадцять із клешнями, а голова півняча.
  Ну що її цілком на висоті.
  Ось дівчина в бікіні розгорнулася і босою ніжкою вріже по дзьобу. Монстр тремтить, і що намагається випустити з-за рота.
  Ангеліна знову проводить вертушку, і так гарно лупить ногами. Вона дівчинка найвищого бойового пілотажу. Уникає випаду клешні і знову б'є.
  Бої без правил у повний контакт навіть неодноразово хотіли заборонити, як негуманні. Але люди хотіли волі. У тому числі одержати на рингу пикою.
  Ангеліна трохи забарилася і дозволила себе подряпнути. Виступила кров. Ірія подумала, що може дочка навмисне підставилася, щоб бій не був надто одностороннім. Незважаючи на всі спокуси матриці, реальні бої дуже популярні. І хочеться людям побитися.
  Навіть традиційний бокс не помер. Хоча в ньому багато учасників біороботів та роботів-анероїдів. Але й люди борються на рингу.
  Ангеліна проводить удар і знову пропускає. Публіка починає галасувати.
  Арія переглянула іншу проекцію. Грають у шахи клони Капабланки та Альохіна. Поки що воскрешати мертвих не навчилися, але клонувати з однієї клітини і навіть молекули ДНК людини цілком реально. І це робиться. Обидва клони молоді, і грають у темпі бліц. Шахи є теж різні. І з великою кількістю фігур у тому числі.
  Ірія трохи подивилася на цю партію. Вийшла нічия, у Капабланки залишився лише кінь, а в Альохіна слон. Вони потиснули один одному руки і знову вмостилися за дошки.
  Ірія свиснула і заспівала:
  - Величезна строката дошка,
  На ній гудуть мотори.
  Живі рухаються війська,
  І танки та лінкори...
  Після знову переключилася на бій своєї доньки. Ангеліна як справжня артистка вдавала, що програє. Це щось подібне до реслінгу, де бійці як у Голлівудському фільмі. То один долає, то другий. Але хтось обов'язково переможе, і до того ж несподівано.
  Або навіть одного б'ють п'ятнадцять раундів. А він раптом несподівано карате навчився. І давай ворога трощити в останньому раунді. Навіть смішно виходить.
  Але Ангеліна, звичайно ж, артистично впаде, і робот-суддя рахуватиме, а потім підніметься і переможе...
  Вона, звичайно ж, не Володимир Кличко один із найкращих, а може навіть найкращий супертяж в історії з техніки захисту. До речі, можна подивитися бій його клоном із копією Мухамеда Алі.
  Володимир, добре працював лівою рукою, і перегравав Алі за очками.
  Ірія втім не дуже любила поєдинки клонів. От би реально навчиться воскресати мертвих. Тоді б і імператриця вбита своїм прийомним сином повернулася б. А так із нею можна спілкуватися лише у віртуалці. Або зробити клон? Але закон цієї планети забороняє клонувати особи імператорської прізвища.
  Та й на планеті Земля заборонено робити клони живих людей, а померлих регламентовано. Це зрозуміло, чому. Ось у Аліси наштампували клонів, і було від цього така безглузда.
  Ірина оглянула ще кілька стадіонів. Трибуни напівпорожні, та багато голограм. Ось діти б'ються. Хлопчики в шортиках, махають босими ніжками, і стикаються. Щось на кшталт тайського боксу. Тут уже без технологій. А є і з технологіями - польоти. Там уже б'ються дорослі та діти у повітрі. Або у вакуумі, воді, рідкому гелії.
  І чого тільки не роблять хлопці у поєдинках. Ірія на це дивиться і сама підскакує.
  Захотілося їй чогось смачненького. Автомат відразу ж увімкнув перед нею голограму з меню. Ірія замовив морозиво з марсіанською суницею та полуницею з Венери. А це дикий шик. Що ж буде хоч якийсь подаруночок. А зверху знаменитий швейцарський шоколад.
  На планеті Земля комунізм, і утворилося всесвітнє співтовариство держав. Усі країни стали умовністю. Фактично людство єдине.
  І прогрес вирішив матеріальні проблеми людей. Все стало виробляється з надлишком.
  Ірія згадала свою улюблену стратегію: "Історія Землі". Там у тебе початок: п'ять робітників схожих на горил у звірячих шкурах і певну кількість ресурсів. І далі ти будуєш насамперед громадський центр, що штампуєш нових робітників. І, звичайно, в першу чергу видобуваєш їжу, а потім все інше. І йде все від простого, до складного.
  Стратегія довга, але цікава. Ірія грала її в матриці Гіпернета. Там це все таке натуральне, що голова розколюється.
  Простіше, самій щось робити у стрілялці чи у фільмі. Ось, наприклад, відтворюєш класику. Клозета б'є зла господиня, ти можеш так чи інакше втрутитися.
  Або Ірія в романі "Людина, яка сміється", взяла та змінила кінцівку. Сліпа дівчина прозріла. У лорда-блазна відновилося колишнє обличчя. Дуель не відбулася. І Ірія переконала англійський парламент допомагати бідним. Хоча і тут треба бути обережнішим. Щоб не розвинути утримання. Ось Конан Дойл, в одному своєму романі, дуже геніально показав, до чого може призвести необмежене багатство. І навіть дуже хороша людина, у своєму бажанні всіх ощасливити, здатна навіть нашкодити.
  На жаль, буває таке. Хоча, звичайно, таке багатство казка. Але казка дуже гарна.
  І повчальна водночас. Хоча, можливо, всі біди, планети Земля були від грошей?
  Комунізм багато зробив краще, у тому числі і людську мораль.
  Ірія злетіла вище... Подивилась у бік Кремля. Як зірки сяють. Який Кремль величезний. А що всередині його? І храми та палаци.
  Причому, храми синкретичні з багатьох релігій. Теж політкоректно. Повинні бути представлені всі вірування.
  Ірія дивувалася, тому, як часом непримиренні, бували люди у релігійних суперечках.
  Наприклад, із суботи, чи Трійці вели справжні релігійні війни.
  Ірія, звичайно ж, розуміла, що люди в давнину вважали це важливим. Але справді так фанатично битися за церковні догмати?
  А віра в кінець світу? Люди мають не битися, а миритися.
  Дівчина-богатир зв'язалася з молодшою донькою. Та мила, і звичайно спортивна дівчинка, з різнобарвною зачіскою. Підморгнула мамі та повідомила:
  - Навчання йде чудово!
  Ірія помітила з усмішкою:
  - А за тебе випадково програма не вчиться?
  Дівчинка образилася:
  - Звичайно ж ні! У мене мама здатна і батько професор!
  Ірія зазначила:
  - Вчися і розважайся в міру. А то станеш дорослою... Можеш, і вир розваг з головою догодити!
  Дівча пискнула:
  - Я дуже пульсарна!
  То як можна потрапити у вир розваг Ірія знала не з чуток. Сама опинилася у тяжкому становищі. І мало не окосіла від щастя.
  Адже справді з віртуальної гри виповзати непросто. І не надто хочеться.
  Тут потрібна велика сила волі, щоб із цього виру виповзти.
  Ірія трохи ще політала... Місто Москва таке чудове і красиве. Ось, наприклад, деякі будівлі у формі білочок та зайчиків рухаються та грають у футбол. Цікаво у такому будиночку жити, особливо дітям. А круто тому, хто всередині мечами. Який то хвостом, то лапками, звірятка-будинки підкинуть.
  Ірія згадала один дуже давній фільм, ще ХХ століття. Там цар Іван Грозний, перемістившись на машині часу, глянув на Москву і промовив:
  - Ліпота!
  Адже це була столиця, ще шістдесятих років позаминулого сторіччя. Аби він подумав би зараз? Точніше сказав би!
  Стільки у столиці чудового. Ось у небі плаває зоопарк, з безліччю інопланетних тварин.
  Ірія так уже побувала. Дуже цікаві звірі. Гібриди, наприклад слона та троянди, або носорога з акулою та павлином. Так цей звір і з рогом, і з плавцями, і пишним хвостом. Одне з найкрасивіших це черепаха розмірами з танк "Тигр"-2 з алмазним панцирем. Панцир так і сяє.
  Є і мамонти, у яких бивні, як грановані діаманти. І хоботи наче айстри.
  Ірія у зоопарках бувала. І батько Аліси разом і з інженером Зеленим збирали по різних планетах колекції. Зокрема індикатор, змінює колір залежно від настрою. Або якісь кумедні звірята, що втілюють у голограми людські мрії.
  Ірія піднялася вище. Щоб побачити Москву з великим ракурсом. Та тут було що подивитись. Та в небі, скільки літальних апаратів. І всі такі гарні та витончені.
  Повітряні автомобілі, як правило, обтічних форм. Але є й деякі у формі бутонів квітів, а інші наче самовари. Дехто нагадує і взуття. Причому, найчастіше це кросівки - наймодніший одяг. Є літальні апарати як стародавніх, вітрильних суден. А це також красиво.
  Ось пливе в повітря фрегат. А на вітрилах справжнє кіно показують кольорові картинки. Тут є фільми різних епох. Деякі, чорно-білі картини дуже цікаві. І їх дивитись, можна не відриваючись.
  Ірія дивилася якось твір на революційну тему. Вражає! Деякі картини можна втілити у реальність та змінити. Точніше не деякі, а все. Крім того, будь-яку стрічку можна подивитися як чорно-білою, так і в кольорі. І є фільми, зроблені програмою.
  Це цікаво. Пишеш розповідь, а комп'ютер його екранізує. Або навіть сама програма довільно складає. Це може бути на будь-яку тему.
  Кожен може сам знімати собі фільми. Може і у віртуалці потрапити всередину твору, і там діяти вже сам. Наприклад, врятувати Чапаєва чи Спартака. Допомогти Омеляну Пугачову, або Стіньку Разіну, перемогти. Можна виграти війну з Японією, або завоювати весь світ, опинившись на місці Івана Грозного.
  Багато чого можна зробити чи не зробити. Така ось цікава Гіпернет світобудова.
  Ірія, наприклад, любила серіал про Арбузика та Бебешку. Ці хлопчики десь тільки не побували. І в космосі, і на інших планетах, і викривали зоряні банди. Дуже модними стали персонажі цієї казки для дітей-героїв.
  Ірія сама цим дуже захоплювалася. Кавуна і Бебешку - цих хлопчиків малювали по-різному. І грали їх різні хлопчаки. Є серіал, де під цими іменами були дівчата чи ельфи. Так що різноманітних форм і різних персонажів можна знайти майже нескінченність.
  Ірія вражалася даному різноманіттю жанрів та творів.
  Але зараз їй захотілося морозива. І вона замовила порцію в повітряному кіоску. Тут вибір дуже багатий. Ірія обрала суміш юпітерської дині, і бананів з Меркурія як начинку, а шоколадний наповнювач із Сіріуса.
  Так значно більше екзотики і тонких ароматів чужих світів.
  Ірія почала повільно зі смаком лизати морозиво в золотому фужері, посипаному дрібними діамантами. Причому тримала його босими пальчиками своїх сильних та спритних ніжок.
  Дівчина-термінатор насолоджувалась і відчувала тривогу. Ні з Алісою явно не все гаразд.
  Може, вічна дівчинка потрапила в біду? Ірія знову спробувала зв'язатися з Алісою. Мовчання... І чи блокування повідомлень.
  Ірія вирішила поки що не панікувати, а доїсти морозиво. І зібратися з думками. Як шукати Алісу? Ну, у двадцять другому столітті мікрокамер всюди багато. Деякі навіть розмірами з молекулу. Але лад демократичний і стеження заборонено. Ось це й викликало колізію. Коли, наприклад, космічні пірати розгулювали Москвою, і навіть залізли в машину часу. Хоча їх зафіксували та знешкодили. Але трохи спізнилися. Тим могли декого й бластером прибити. Та ще й робота Вейтера поламали. Щоправда, потім його відновили.
  Та різне буває у майбутньому. Але Алісу все одно записали, і якщо її побачать і знайдуть.
  Ірія навіть подумала, що дівчинка може бути і зла на неї - мовляв, не відпускаєш, а сама по суті доросла, тільки на вигляд дитина. І вже стільки випробували та пере бачила.
  Вічне дитинство з пригодами ... Щось не зовсім подає раціональному пояснення.
  Хоча за сучасних технологій, старий може стати тілом справжнісіньким десятирічним хлопчиком, а чоловік реальною, здатною народжувати дітей дівчиною. Біоінженерія розвинулася і стала майже всесильною.
  Може, тут і не диво, а щось свідоме. Чи може, Аліса, Пашка та Аркаша не хочуть дорослішати, і реальність підкоряється їхнім бажанням?
  Як це було з Пітером Пеном?
  Ірія доїла морозиво, і повернула назад ошатний фужер. Золото у майбутньому комуністичного раю коштує недорого. По-перше, його можна робити порівняно просто із свинцю. По-друге, досить багато золота міститься в астероїдах і супутниках Юпітера. А алмази взагалі майже безкоштовні, їх можна навіть синтезувати за допомогою приладу розміром із сірникових коробок із вуглекислого газу, або простого вугілля, або трави.
  Тому так і багато діамантом - вуглець елемент поширений. Рубіни, топази, смарагди, сапфіри - синтезувати трохи складніше, або видобути в астероїдах. До речі, на деяких супутниках Юпітера і Сатурна, поверхня цілком з алмазного каміння або пилу.
  Діаманти гарні, слів немає. Але їхня надмірна доступність позбавляє цінності.
  Точно, також і будь-яку їжу можна отримати за Гіпернетом. Причому, і натуральну, і синтетичну, і біоплазмову. Останню можна пожирати тонами, заради задоволення.
  Ірія полетіла зі швидкістю гвинтового винищувача Другої світової війни.
  Ось, наприклад, на вулицях є місцями поточний пластик. Він не надто популярний, тому що практичніше переміщатися повітрям. Або ще простіше за допомогою нуль-переходу. Причому такі автобуси вже досить давно винайшли. Але літати самому, як це було навіть у давнину уві сні куди привабливіше.
  Ось діти носяться повітрям немов мошкара. Грають, граються, крутяться. Навчання забирає зовсім небагато часу. І багато хто взагалі через Гіпернет складають іспити і отримують знання.
  А можна й просто вивчити чужу мову, записавши її на мозок, наче вінчестер комп'ютера. Або ту чи іншу інформацію.
  Тож у дітей вільного часу дуже багато. Вони люблять ігри різних типів. Ось деякі вважають за краще навіть грати по-старому як на початку двадцять першого століття. Хоча наймодніший, це звичайно ефект реальності та віртуальної матриці.
  Але дехто не проти, і джойстиком по керувати. І використовувати голограму, або навіть стародавній монітор. Особливо це, мабуть, модно у стратегіях. Там якраз більш традиційні способи дозволяють швидше приймати рішення віддавати накази. Та й події розвиваються швидше і динаміка вища.
  А от якщо ти у віртуалці командуєш по-старому, то стратегія ризикує на місяці затягнутися.
  Ірія подивилася на літаючий стадіон. Там грають діти у хокей. Тільки не багато іншого, зі стрибками та завихреннями. І крига не з води, а твердого водню.
  Та це виглядає чудово. Діти скалять зубки, і підскакують.
  І шайб кілька, і вони постійно змінюють напрямки. І скачуть наче стрибунці.
  Ірія проспівала:
  - У хокей грають справжні чоловіки, боягуз не грає у хокей! Боягуз не грає в хокей!
  Після чого дівчина прискорила політ. Ось, наприклад, у повітрі висить Версальський палац, точно такий, який був побудований для Людовіка чотирнадцятого. Натуральна величина і можна оглянути його зсередини.
  Хоча бажаючих не надто багато. Ірія підморгнула дівчинці, яка, тупаючи по повітрі, прямувала туди.
  Навіть заспівала:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся! Якщо важко в цій битві не бійся! Посміхайся, посміхайся, посміхайся! Вір, все буде і чудово, і окей!
  Так це дійсно можна сказати дуже добре. І ти крутишся собі в повітрі, наче м'ячик.
  Ірія облетіла палац. Вона відчувала собі наче космічна принцеса, яка перемогла піратів. Ех, Алісо ти в цьому справи фахівець.
  Ірія заспівала, смакуючи слова:
  - Ми повітряні пірати,
  Дуже любимо шикувати.
  Від зарплати до зарплати,
  Любимо грошики збивати!
  І дівчисько зробило в повітрі мертву петлю... Ні, безумовно, вона буде асом. Ірія летіла далі, і накручувала оберти.
  Водночас думки про Алісу турбували дедалі більше. Може це навіть передчуття біди?
  Насправді, треба щось робити. Ірія подумала, що її дочки, можуть стати в нагоді. Інтуїція жінки-термінатора показувала, що цього разу Аліса справді вляпалася у щось серйозне. І рояль у кущах їй не світить.
  Крім того, Ірії не хотілося бути егоїсткою. Справді, все зробити самій, а доньок залишити без призу і можливості себе проявити? Це не красиво. Афродіта і Ангеліна заслуговують на щось більше, ніж просто махати на рингу руками і ногами, на потіху натовпу.
  Ірія викликала міжпланетне таксі. Воно було практично безкоштовним.
  Робот-водій запитав дівчину:
  - Куди хочете вирушити красуня?
  Ірія заявила:
  - До столиці Юпітера! І бажано швидше!
  Робот відповів із усмішкою:
  - У нас свої правила! Занадто швидко не можна!
  Ірія хотіла сказати, що готова заплатити за терміновість, але передумала. Справді, з кількох десятків хвилин розщедрюватися безглуздо. Тим більше поки що причин особливо турбується про Алісу немає. Хоча треба з Пашкою зв'язатися.
  Ірія сіла в крісло. Кинула босими пальчиками ніжок у рот жуйку, яку їй послужливо подав автомат. Та добре за комунізму світлого майбутнього, і їдеш безкоштовно, і можеш перекусити в таксі. А заразом дівчисько зв'язалося з Пашкою. Звичайно, зв'язок не працював. Натомість у хмару світилося повідомлення:
  - Пішов рятувати минуле, заради майбутнього!
  Ірія свиснула і вголос промовила:
  - Я теж думала, що в інститут часу заглянути не завадить. Там часто Алісочка тусувалася з приятелями!
  І зіркова войовниця засміялася. Якщо так, то зона пошуку помітно звужується. Непомітно в часі не перемістишся, раз так відстежить автоматика епоху. Чи це казкові часи, минуле чи щось інше.
  Щоправда, після епізоду з космічними піратами, які шукали мілафон у минулому, переміщення в минуле планети взяли під суворий контроль, і туди дітей точно не пустять. Тільки спеціальні агенти можуть щось там робити, але дуже обережно, щоб майбутнє не змінити. Наприклад, мемуари Гітлера, які згоріли у вогні імперської канцелярії, витягти можна, але самого фюрера, хоч дуже хочеться вбивати не треба. А то мало що станеться у світлому комуністичному майбутньому. Адже добре жити у двадцять другому столітті. Принаймні будь-яка людина може мати, що мріє. Якщо навіть хлопець не має дівчини, йому можна практично безкоштовно замовити біоробота, здатне все робити як справжня людина, і навіть народжувати дітей.
  А у матриці Гіпернета можна і цілий гарем, або навіть тисячу гаремів мати. Нехай це навіть ілюзія, але не відрізняється від справжньої.
  Ірія зв'язалася з дочками і лаконічно сказала у голограму:
  - Скоро буду!
  Афродіта запитала з усмішкою:
  - Я відчуваю неспроста? Чи буде справа?
  Ірія впевнено відповіла:
  - Буде!
  . РОЗДІЛ Љ 12.
  Аліса Селезньова та її команда після цілого дня ув'язнення. Дуже нудного та рутинного. Коли навіть ланцюги пиляти не можна, поринула в сон. Уві сні хоч якась у тебе є розвага та втіха і не так галимо.
  Навіть навпаки: все йде героїчно.
  Аліса Селезньова та Анжеліка билися на підступах до Берліна. Опір фриців слабшав, з південного флангу здалися подолали поля напередодні пекла радянські танки першого українського фронту. Дівчата-снайперки як завжди збирали своїми гвинтівками, що розжарилися від стрільбищ, щедре жнива.
  Втім, незабаром їм довелося змінити зброю, стовбури гвинтівок через часте використання покоробилися, прицільність впала майже до нульової. Аліса Селезньова з сумним виглядом вимовила, передаючи свою зброю ремонтникам:
  - Відслужила мила ... Виклалася на всі сто відсотків! Вірю, я, проте, кінець війни вже не за горами.
  Анжеліка єхидно відповіла своїй зайво сентиментальній подружці:
  - Та гір на нашому шляху немає, останні Зеєлові висоти вже позаду. Далі будуть лише гори трупи на вулицях Берліна.
  У день народження Гітлера двадцятого квітня фашисти завдали, як на це сподівалися воїни Червоної армії, останній контрудар. Спочатку вже в глибокому тилу прогриміли розриви могутніх ракет Фау-2. Скільки втрат зазнали радянські війська від цих гостинців і чи постраждали резерви, що підходили, дівчатам не було видно.
  Босонога дівчина Аліса Селезньова без особливого ентузіазму припустила:
  - Давай за кожну випущену гітлерівцями ракету спалимо по танку. Тобі подобається така пропозиція?
  Анжеліка хихикнула у відповідь і показуючи великі зубки:
  - Дуже! Але краще не по одному танку, а по два чи три!
  Ось на позиції радянських військ і справді поповзли гітлерівські танки, зокрема й знамениті е-100. Остання машина була аналогом більш ранньої розробки "Мауса", але на відміну від не дуже вдалого варіанта Порше, нові молоді та талановиті конструктори застосували інше, аналогічне розташування в радянському танку Т-44 розташування трансмісії і двигуна. В результаті при збереженні колишнього озброєння двох гармат калібру 150-міліметрів, або 128 - міліметрів (варіант винищувача танків!), І 75 - міліметрової короткоствольної зброї стріляє по піхоті осколковими снарядами. Так само і колишнього потужного бронювання і голови і корпусу, і бортів і корми не менше 220 міліметрів, а лоба 250 міліметрів (під великим кутом раціонального нахилу), вага машини знизилася з 188 до 100 тонн, а висота скоротилася майже на півтора метри . Швидкість при цьому зросла з 18 до 40 кілометрів на шасі.
  Так що Є-100, що з'явився в самому кінці війни, безперечно лідер серед усіх танків з озброєння та броні, але зараз це слово мертвому припарку.
  Цих потужних машин всього п'ять, дві з гарматами 150 - міліметрів, а три 128... Напевно трохи скидаються на мишей, тільки куди більш плескаті, ніж колишні "Мауси". Дивлячись на них стає не по собі. Особливо коли гармати винищувачі танків починають курити по броньованих радянських машинах, що відірвалися від піхоти.
  Ось перші тяжкі втрати, відірвані вежі, пробиті корпуси. Радянські танкісти влучно...
  Навіть якщо броню і не одразу пробиває влучення десятків снарядів, то все одно захист із загартованого металу тріскається і починає колотися. Є певна межа відображення.
  Радянські танкісти досвідчені і майже не промахуються, втім, навіть розриви і гостинці повз ціль пошкоджували прикриті екранами гусениці.
  Свого роду це картина сотень спалахів, феєрверку, яким пустотливі діти закидають злісного поліцейського. А той наче кийком махає дулом гармати.
  Навіть ставати веселіше, не дивлячись на товаришів, що гинуть прямо на твоїх очах.
  Аліса Селезньова встигла лише потрапити до перископа двох танків Е-100. Решту роботи за них зробили радянські танкісти. Розбили величезних "їжаків" залишивши тільки роздовбані гусениці, або точніше з розбитих ланок.
  І знову звучить молодецька - ура!
  Але все одно просуватися доводиться із боями. У бій вступили спеціальні есесовські частини. Зокрема, вони спускають в атаку численних собачок-вбивць. Ті люто верещать, гавкають настільки гидко і заможно, що Аліса Селезньова була готова присягнутися, що навіть Цербер, триликий злий пес, що охороняє вхід в античне пекло, не був таким огидним.
  Але тепер їм потрібно якнайшвидше вбивати цих псин-садистів. Ось одна з гібридів вовка і німецької вівчарки вп'ялася зубами в радянського солдата і негайно, її пекельні ікла розпороли російському воїну живіт. Звідти вивалися кишки, які ця псина накрутила на вишкірену харю.
  Собаки німецькі не менш хитрі, ніж їхні господарі. Вони навіть біжать не прямою, а намагаються виляти з боку в бік, щоб збити приціли рушниць і пістолет-кулеметів. Алісу Селезньову подібне не бентежить і на крапельку, а ось Анжеліка нервує. Дівча-сибірячка промахується, і від цього грубо лається. Сердито, б'є себе кулаком, по шишечками, що покрилася, від довго лазіння засмаглої коліна.
  Аліса Селезньова заспокоює подругу:
  - Не треба нервувати! У стрільбі тільки холоднокровність не дає охолонути пальцям, і згаснути запал!
  Анжеліка додала:
  - Холоднокровність полководця запалює смолоскип тріумфального вогню!
  Після чого сибірячка намагається дихати рівніше і посилати кулю за кулею точніше. Собак, правда, теж не одна сотня, спробуй їх перебий. Втім, багато бійців самі їх порають багнетами, кидаються на них і кричать:
  - Ура! Даєш Варшаву, даєш Берлін! Боєць-пролетарій свободу у світ!
  У дівчат уже пальці болять від утоми, стільки вже раз натискали на курки, ось навіть кров потекла з нігтів. Аліса Селезньова, стріляючи навскидку і гарчала:
  - Піф-паф не влучив! Зайчик сірий у стовп потрапив!
  Анжеліка хихикнула:
  - Пішла муха на базар та купила самовар! Виявився це "Тигр", переплутала я "Мить"!
  Нарешті собача атака захлинулась... Радянські війська рушили далі.
  Вночі бої були ще інтенсивнішими, у бій пішли "Фердинанди". Вони намагалися пробиватися крізь димову завісу. Немов вовча зграя в тумані. І їх зустріли, як кулеметні САУ пройшлися піхотою.
  Аліса Селезньова підтвердила:
  - Протипіхотна самохідка, шість кулеметів, чотири авіагармати. Ось машина з нудистики-мудистики.
  Анжеліка нервово хихикнула:
  - Це не найкращий жарт.
  САУ "Дікобраз" протипіхотною, була схожа на дикобраза, яким пройшлася важка асфальтова ковзанка.
  Аліса Селезньова також відстежував оптичні приціли цього типу машин. Радянські піхотинці настільки втомилися і очманіли, що продовжували тікати, незважаючи на жахливу щільність вогню. Вони закидали машини гранатами, а інші навіть били прикладами по дулах авіагармат і кулеметів.
  Солдат гинув безліч, вони отримували "гостинці" бога Тартара, але вмирали з радісними посмішками на обличчях. Адже вже не майже в передмісті Берліна, а саму злу стару з косою та крижаним подихом бійці сприймають м'якою постіль з пристрасною подругою!
  Вдень уже у передмісті, там радянські танки зустрічають фаусники. Багато озброєних фаустпатронами підлітків, що охляли в блокаду, і навіть коротко підстрижені дівчатка. Вони борються з тією лютою люттю, що зустрічається тільки у приречених на смерть або рабство. Може саме цей розпач допоміг свого часу відстояти Москву!
  Аліса Селезньова, все стріляючи і стріляючи, свистіла:
  - Круші всіх і лупи ворогів!
  Анжеліка висловилася:
  - Дружба тендітна, ворожнеча міцна, але дружбу може загартувати тільки розчарування ворожнечі!
  Аліса Селезньова охоче погодилася:
  - На жаль, ти як ніколи маєш рацію! Але загартуємось, це буде! Гартує характер палкий ентузіазм, змішаний з холодним розрахунком!
  Анжеліка примружила око, ось повзе старенький танк Т-4, прикритий екранами, він веде прицільний вогонь піхотою. Сибірка підбирає трофейний фаустпатрон. Бере машину на приціл, примружує праве око, бурмоче:
  - Танки, ви мої танчики, у них сидять дуже дурні хлопці!
  Аліса Селезньова, шльопнула босими ніжками, одна об одну, не зовсім до місця брякнула:
  - Ми з ворогом буде люто битися - сарани безмежна пітьма! Вічно стоятиме столиця, Сонцем світитиме Москва!
  Анжеліка правити свою златоволосу подругу:
  - Не до місця, ця пісня, зовсім не до місця! Ми вже до Берліна підходимо, а ти все про Москву співаєш! Може, хочеш тишком-нишком, злиняти з лінії фронту?
  Аліса Селезньова в половину рота посміхнулася:
  - Ось візьмемо Гітлера в полон і тоді вже доведеться їхати до столиці на парад! Там гарненько гуляємо!
  Анжеліка заспівала:
  - Любо братики любо, любо братики жити з нашим отаманом не доводиться тужити!
  Аліса Селезньова уточнила, вже без іронії:
  - Не отаманом, а вождем!
  Анжеліка підколола, ще солоніше:
  - Ні не вождя, а фюрера!
  Аліса Селезньова, навмисне фальшивя, заспівала:
  - Ах, фюрер, наш фюрер, ти фюрер-козел,
  Навіщо на Росію ти поліз осел!
  Отримаєш від нас ти саме у п'ятак -
  Нарвешся на міцний, солдатський кулак!
  Двадцять другого квітня, на радянські війська чекав останній неприємний сюрприз. Хоча, може, для футурологів, це було чудово.
  Снайперську бригаду дівчат перекинули куди на південь від Берліна, поривалися з півдня великі танкові сили. З пальним у гітлерівців було байдуже, деякі танки підтягували до лінії прориву на буйволах або навіть використовували спеціальні силові установки на дровах.
  Приєднували до танків платформи з гусеницями та кидали дрова в топку.
  Це танки штовхалися вперед в атаку. Радянські артилеристи підвезли на вантажівках гармати і розвертали їх, ставлячи прямим наведенням. Під вогнем противника це був вкрай ризикований маневр.
  Втім, до фашистських танків навіть на дровах радянські солдати звикли, але коли з'явилися штурмовики класу ІЛ і почали бити з повітря.
  І тут на лінії горизонту замиготіли блискучі, немов світлячки крапки. Вони наближалися до радянських літаків дуже швидко. Наче це були падаючі метеорити, так пройшлися небом, а при їх наближенні дуже запахло озоном.
  У Аліси Селезньова навіть волосся піднялося дибки:
  - Ух! Ось це техніка, вперше бачу таку!
  Анжеліка також свиснула:
  - Та це річ! Мов дві складені широкими сторонами тарілки супу!
  Аліса Селезньова з сильним хвилюванням прошепотіла:
  - Ось тільки всередині їхня принцепс-плазма! А це субстанція найагресивніша з усіх!
  Анжеліка нахилила свою палаючу як дюжина смолоскипів головку до подруги і запитала:
  - А що таке принцепс-плазма? Гарне слово, схоже на принцесу?
  Аліса Селезньова крізь зуби буркнула:
  - Ось зараз нам ці принцеси влаштують!
  Дійсно їх дисколетів вилетіли ледь помітні хвилі, при дотику з якими, Іл і Які ламалися в повітрі, що картонки, що літають, потрапили під удар гостро відточеного клинка з легованої сталі! Вони навіть не вибухали, а саме розсікалися, і природно осічені частини падали вниз, з диким виттям врізалися в землю, і там спалахнуло пальне. Розсікалися літаки, при наближенні до них дисколетів приблизно на дистанції трьохсот-чотирьохсот метрів. Інші машини відкрили безладний вогонь. Радянських машин кілька сотень, а "літаючих тарілок" лише дюжина.
  Анжеліка здивовано як дівчина, що опинилася в страшній казці, вигукнула:
  - Та у них навіть інерції немає... Рухаються всупереч законам механіки!
  Аліса Селезньова заморгала очима:
  - І так при цьому стрімко... Не бачила ще такого!
  Швидкість літаючих об'єктів і справді втричі-вчетверо перевищувала звукову, а на постріли з кулеметів та авіагармат вони не звертали жодної уваги. Навіть важка модифікація Лагга-7 з 45-міліметровою протитанковою гарматою, була для цих монстрів техніки небаченого принципу дії, немов пшоно, з розбитого дитячого брязкальця сипуче на броню "Королівського тигра". А ось самі перевантажені бронею Лаггі, лопалися, тільки до них наближалися, як шахові коні, що стрибали, по клітинах фігури.
  І тут дівчата вперше за всю війну побачили, як безстрашна авіація Червоної Армії втікає. І фронтові бомбардувальники Пе-2, Ту-3, теж гинули, коли блискучим, мертвим блиском дисколети, що ріжуть очі, підстрибнули до них.
  Анжеліка раптом рушила свою подругу ногою по забрудненій спині:
  - Ну, ти розляглася!
  - А ти чого брикаєш! - гаркнула у відповідь Аліса Селезньова.
  Анжеліка підскочила до неї і покрутила своїм пальчиком з обламаним нігтиком, златовласку Алісі Селезньовій біля скроні:
  - Чому ти плескаєш очима, а не збиваєш, цих як його?
  Золотоволоса войовниця підказала:
  - Точна назва таких літальних апаратів дисколіт!
  Рудоволоса Анжеліка енергійно закивала:
  - Саме так! Збивай їх суперснайпер!
  Аліса Селезньова вистрілила, перезарядила і знову постріла. Після цього нудним тоном сказала:
  - Ні, вони абсолютно непробивні. Принцепс-плазма створює навколо них ламінарний струмінь, який зносить усі матеріальні засоби ураження. Навіть тисяча реактивних мінометів "Андрюша" не зможуть їм завдати й подряпин.
  Анжеліка люто огризнулася:
  - Знову принцепс-плазма! Та що то за субстанція така?
  Аліса Селезньова з придихом промовила:
  - Про це така річ... З принцепс-плазми і зароджуються всесвіти всіх видів, не тільки такі як наша, а куди більш дивовижні з мільярдами вимірів і такими формами, що їх людині й уявити неможливо!
  Анжеліка вистрілила по тарілках з рушниці сама і немов голодна пантера, у якої вирвали шматок жирного м'яса, огризнулася:
  - І ти можеш ще й домовишся до того, що Гітлер творець нашого всесвіту і всього сущого. Тобі треба під час затишшя з хлопцями спати, а не читати буржуазну фантастику!
  Аліса Селезньова ображено хмикнула витонченим, хоч і забрудненим носиком:
  - Я про принцепс-плазму не фантастичних творів, читала, а уві сні бачила. Чи зрозуміла ти діва вогню?
  Анжеліка засміялася:
  - А я то думала, звідти в тебе така феноменальна, неповторна як у Робін Гуда влучність? Виявляється, ти собі обдарованість у стрільбі напала!
  Аліса Селезньова серйозно відповіла:
  - Алеути Аляски всерйоз вважають, що їхні шамани здатні побачивши уві сні річ, матеріалізувати її насправді...
  Рудоволоса перебила напарницю:
  - Поки що ми бачимо лише в реальності кошмарне марення наркомана!
  Дійсно відкинувши радянську авіацію, пекельні дисколети взялися за танки Червоної Армії, що зупинилися в подиві.
  Важко броньовані машини розрізалися повільніше, зате набагато частіше вибухали, детонували боєприпаси. Самі ж дисколети зависали над ними і майже лягали на бік. Це чимось нагадувало процес на пилорамі, коли крутився круглий різак, з натугою вгризаючись у дубові дошки. Тільки цього разу замість дощок гинули радянські браві та мужні хлопці. А снаряди детонували і рвалися розкидаючи на всі боки уламки.
  Аліса Селезньова зробила ще кілька швидких пострілів і отримала досить великим шматком металу, що далеко відлетів собі в ключицю. Удар був настільки сильний, що зламав велику кістку, відкинувши дівчисько на спину. Аліса Селезньова істерично заридала від суміші дикої болю і надзвичайної образи на своє безсилля.
  Анжеліка зубами витягла з рваної рани уламок, не звертаючи уваги, що він гарячий і сильно палить губи. Потім поцілувала подругу в щічку, шепнувши:
  - Соромно такій великій войовниці як ти ревтиме благим матом!
  Аліса Селезньова зі стоном відповіла:
  - Так це я не за себе реву. Просто подивися - хіба ти не бачиш як наші найкращі та найкращих хлопців гинуть?
  Анжеліка скрипучи в безсилому гніві перлинними губами, відповіла:
  - Бачу! Звісно ж, бачу!
  Аліса Селезньова простогнала у відповідь, гублячи сльози:
  - То давай поплачемо разом!
  Анжеліка сердито, наче віялом струсила полум'яним волоссям, здавалося, що погляд рудоволосої войовниці здатний пропалити дірку навіть у бункері Адольфа Гітлера. Вона рубанула словами:
  - Ні! Тільки не сльозами зустрінемо свою смерть!
  Аліса Селезньова безглуздо заморгала сапфіровими очима:
  - А як ми зустрінемо злу стару з косою?
  Анжеліка вип'ятила груди і пафосом вимовила:
  - Співаємо краще пісню!
  Аліса Селезньова відразу ж, як той, хто потопає, побачив соломинку погодилася:
  - Звичайно ж, заспіваємо! Вмирати так із музикою!
  Дівчата протяжним, надривними, але повнозвучними голосами заспівали:
  Невже, на порох пережите;
  Але навіщо в страждання я живу!
  Моралі тендітні підвалини -
  Содом із Гоморрою наяву!
  
  Мрія була поплавати в морі,
  Відкрити заморським країнам рахунок!
  Сирена поклик несе у мінорі -
  Пісок безжальний пече!
  
  Вітчизни стовп ворогом оббризкано,
  Як духи з пекла рве від диму небосхил!
  Для фриців Русь як худоба,
  Нехай Адольфа вибух "Катюші" розірве!
  Згорнути простір хоче в трубки,
  Щоб люди дохли в безодні рабства від туги!
  Щоб стали нормою зла вчинки,
  Щоб затоптати добра зелені паростки!
  
  Вже склав фюрер кошторис,
  Його мамон без дна і до кінця не сповнений!
  Ось дружини полонянки роздягнені,
  І чується від болю тяжкий стогін!
  
  Але ми повні, повір достоїнств,
  Не зустріти Батьківщині сумний захід сонця!
  Фашистів наш солдат прожене,
  Адже російська доблесть і мужність багатий!
  
  Але чому ми відступаємо,
  Але чому так тяжко?
  Близько дихання чуєш Травня,
  У корони блиск - руно!
  
  Боєць то сукупність якостей -
  Не просто так відспівати куплет!
  Повні красуні лихачеств,
  Їхній стан у поемах знай оспіваний!
  
  Господь страждаючий всевидячий
  Прощає людям нісенітницю і блаженство!
  Він вірить благо всім вам вийде,
  Не треба в гніві впадати у раж!
  
  Пробачить Бог людям гріхи,
  Адже Він гріх створив для того.
  Щоб було на краще прагнення,
  Щоб людина творила добро!
  
  Безгрішний не з вільною волею,
  Йому є вибір - не зрозуміти!
  А якщо гріх - тога роздолля;
  Нехай ллється щедро благодать!
  
  Але знай солдат, одне служіння -
  Служіння Батьківщині своїй!
  І по Богу жорстко наказ -
  Росії відданість повік - днів!
  
  Коли Вітчизні послужиш,
  Тоді не рай - світ здобудеш!
  Отримають тіло знову душі,
  До них не пристане бруд та брехня!
  Поки дівчата співали, непереможні дисколети спочатку зблідли, а потім і зовсім розтанули в повітрі, наче цукор у склянці з гарячим чаєм. Це сталося так несподівано для самих войовниць, що видалося досконалим дивом. Дівчата завмерли на колінах і так простояли в трансі цілих півгодини.
  На небі з'явилися невеликі хмари і, несміливо закапав прохолодний весняний дощ. Дівчата мокли ще чверть години, а тим раптом різко струснулися і схопилися на ноги. Анжеліка стійка сибірячка вигукнула:
  - А ми таки зробили це! Я ось не можу пояснити, що сталося, як таке вийшло, але ми зробили однозначно!
  Аліса, струшуючи з мокрого волосся воду, висловила припущення:
  - А може, це зовсім не гітлерівці була, а справді якісь марсіани, або навіть з більш далекої планети? - Дівчина стала терти долонькою криваву плямку, що залишилася на її спецформі кольору хакі. - Потім коли вони почули нашу пісеньку, їм стало соромно, що вони допомагають фашистам вбивати добрих, порядних людей і вони повернули слова легіони назад у свою зіркову імперію?
  Анжеліка весело хихикнула:
  - Ну, ти і вигадниця Аліса Селезньова. Віриш у казки про добрих та злих інопланетян!
  Золотоволосе дівчисько не на жарт образилося:
  - Не якась я, не вигадниця. Існування розумних істот інших планет нашого всесвіту цілком наукова гіпотеза. Швидше навіть навпаки куди, ненауковіше припущення, що люди унікальні у всесвіті та в інших світах немає розумного життя! В даному випадку це виглядає, вважай верхом абсурду!
  Анжеліка не вважала за потрібне сперечатися:
  - Тобі видніше... Логіка каже, що можуть, звичайно ж, бути й інші населені світи у всесвіті. І цивілізації куди сильніші і розвиненіші, ніж людська. Це цілком можливо, і навіть можна було б вважати фактом, що відбувся, але є в мене деякі сумніви в цьому. І я можу пояснити, чому.
  Алісі Селезньові стало дуже цікаво:
  - То поясни мені чому, ти не віриш!
  Анжеліка обережно підштовхнула свою подругу в бік і сказала:
  - Пішли на північ... Тут не видно живих не наших, ні німців, наче ці літаючі тарілки і своїх знищили, анігілювали. А по дорозі я розповім тобі власні припущення.
  Аліса Селезньова рушила слідом за подругою, при цьому її гострий погляд блукав полем. Їй доводилося бачити всі, жахливі битви, тисячі, десятки тисяч трупів одночасно (причому буквально пару днів тому) але... Зазвичай смерть вже практично рутина. Але такого спустошення, коли навіть не чути стогонів поранених, криків вмираючих і огидного ляскання крил ворон, бачити ніколи не доводилося.
  Одні розбиті радянські та німецькі танки, САУ, штурмові гармати, бронетранспортери, вантажівки, гармати на механічній чи кінній тязі. Уривки ніг, рук, обвуглених кісток... Справжній цвинтар людей та машин. І крім шуму не бурхливого, середнього весняного дощу ніяких звуків.
  Ну, хіба ще плескіт від звуку бризок, коли дівчата шльопали своїми, роздертими, пораненими, мозолистими, але все одно витонченими та прекрасними, босими ніжками по калюжах.
  Дивно навіть запаху гару не було, хоч і диміла розбита техніка. Все виглядало неймовірно жахливо. Було так нестерпно гнітюче, що Аліса Селезньова першою порушила мовчання:
  - То чому ти все-таки попри всю логіку вважаєш, що ці НЛО не належать до позаземних цивілізацій?
  Анжеліка без особливих образників відповіла:
  - Тому що по-справжньому сильна космічна імперія, за ідеєю, має бути саме тоталітарною, а ніяк не демократичною!
  Аліса Селезньова насторожилася, навіть ворухнула:
  - А це ще чому?
  Анжеліка глузливо заспівала:
  - Ну чому жити неможливо з розуму! Ну чому не можна не вірити нікому! Та тому, що будь-яка влада прагне власного зміцнення. Що ми цілком зримо бачимо на прикладі радянської влади, націонал-соціалістичної та так званих західних демократій. І це зміцнення досягається, зокрема й технологічними засобами.
  Аліса Селезньова, підкинув голою п'ятою камінчик, тут змушена була погодитися:
  - Так, ти маєш рацію. За допомогою високих технологій також. Хоча, наприклад радянська влада, на жаль набагато частіше віддає перевагу насильству, силовому впливу і особистостям!
  Анжеліка без зайвого ентузіазму, спочатку шльопнула ніжкою по калюжі, а потім кивнула мокрою головкою:
  - Так правильно! Влада нещадна до свого народу у боротьбі за владу, точніше за збереження своєї влади, а значить і годівниці для сім'ї та просто знайомих...
  Аліса Селезньова обірвала філософію:
  - Ну і чого ти ведеш розмову убік!
  Анжеліка сердито рушила ніжкою уламок гусениці, біль у голих пальчиках її як не дивно лише заспокоювала:
  - Так ось! Прогрес розвивається і деспотизм влади, зростає. А значить недалеко, той час, коли технологічні засоби дозволять контролювати не тільки наші дії, але всі без винятку думки від народження до самої смерті!
  Аліса Селезньова здригнулася від такого припущення:
  - Отже, наші нащадки вже не будуть людьми в справжньому значенні цього слова. Вони, схоже, стануть подібними до біоробот. Зовнішньо як ми, але без свободи вибору?
  Анжеліка підтвердила:
  - Ну так! Отож і воно... Цивілізація на рівні розвитку здатна літати на зорельотах між галактичними планетарними системами, буде також і абсолютно тоталітарною. У ній будуть усі думки, вчинки, дії та емоції під суворим контролем державного механізму. Ну, а сам цей механізм налагоджений і налаштований настільки, щоб легко придушувати будь-яке невдоволення.
  - І висновок? - Запитала Аліса Селезньова.
  - Інша цивілізація вже позбавлена волі та свободи думки, буде ще гіршою, ніж фашистська Німеччина. Якщо в її вождів залишиться хоч крапелька, найменшого міркування, то вони приймуть однозначне рішення. Або колонізувати землю, перетворивши людей на рабів-зомбі, або знищити, поки ми слабкі і можемо становити їм загрозу. - рішуче, з вірою у свою правоту заявила Анжеліка.
  Аліса Селезньова з люттю, вдарила босою ніжкою по уламку металу і заспівала:
  Здається людству,
  Смерті одягнений вінець...
  Скінчився час у вічності -
  Страшний прийшов кінець!
  
  Але вір, сильні люди вірою,
  Не будемо під ярмом згинатися.
  З піснею, дружною, сміливою,
  Станемо з ворогом боротися!
  . РОЗДІЛ Љ 13.
  Аліса Селезньова поки що не придумала, як вибратися. Їх не викликали та й не катували. Це здалося дівчинкою дивним. Насправді чому фашисти з них не намагаються вижити всю інформацію? Адже це їм самим дуже потрібно. Але мабуть, якісь інші були міркування у фриців.
  Або, можливо, сам Адольф Гітлер був надто зайнятий. Та й справді нацист номер один був у самому азарті свого інстинкту та готовності напасти на СРСР. Точніше вже почалося вторгнення, Рубікон перейде, і фашисти завдали удару, покотилася орда.
  У штаб вермахту надходили радісні звістки про перші успіхи на радянсько-німецькому фронті! Гітлер стрибав, мов мавпа, підскакував у круглому кріслі, заводився як дзиґа.
  - Ну як молотять наші доблесні війська радянських чушок!
  Фашисти-холуї дружно гаркнули:
  - Хайль Гітлер!
  Фюреру показували кадри форсування Бугу, кидок підводних танків.
  Знято було красиво на кольоровій плівці з демонстрацією згарищ. Мов підводні чудовиська виповзали з річки і з них стікали каламутні потоки води.
  Якщо підводні танки класу Т-8, не такі значні, так пара важких трофейних французьких Б-12, виглядають як страшилища з пекла. Його три дули "Горинича" створюють безпосередню загрозу тлінному світу. Німці трохи модернізували трофейний танк, поставили додатковий мотор, систему з нагнітальним насосом, здатну забезпечити пересування під водою. Легкі Т-8, обрушили свій кулеметний та автоматичний гарматний вогонь на піхоту.
  Росіяни на зйомках виглядали шкода, напіводягнені, розгублені, розбігалися від ударів.
  Гітлер шалено реготав, показуючи пальцем:
  - Ось померла! Так сечі росіян!
  Герінг відповів:
  - Я все точно розрахував!
  Гітлер запустив до Герінга кришталевим келихом, той ледве встиг ухилитися. При цьому зачепивши тацю і облившись соусом, з фініками (Герінг навіть під час офіційних доповідей, жер як свиня).
  Гітлер гаркнув:
  - Ось кабан, вимазався немов свиня.
  Німецький танк наїхав на ще живого радянського солдата. Захрумтіли кістки, зламаних ребер. Фашист не тільки не відчував жалю, але навіть навпаки прокрутив гусеницями, намагаючись розмазати солдата в кривавий корж. Було видно, що росіяни не готові, війна застала їх раптово, звалившись як молот!
  Геббельс зауважив:
  - Наша спецпропаганда працює добре! Ми показуватимемо картини розгрому радянської армії.
  Гітлер заявив:
  - Цього замало!
  Геббельс запитав:
  - Що ще зробити?
  Гітлер хижо посміхнувся:
  - Зобразіть Кремль, над яким майорить свастика. Прималюйте солдатів СС, біля Спаської брами, і скидайте такі картинки відступаючим і оточеним радянським військам. Нехай краще здаються.
  Геббельс промовив з придихом:
  - Ваша мудрість фюрер велика!
  Гітлер зневажливо пирхнув:
  - Міг би й сам додуматися!
  Геббельс закотив очі.
  - О куди, мені нікчемному!
  Ідоль зауважив:
  - Наші війська завдали удару раптово, всіма силами. Авіація обрушилася на ворожі аеродроми. Росіяни отримали в перші ж день війни, гарну тріпку.
  Думаю взяття Москви - це справа шести тижнів.
  Гітлер відповів:
  Москва це звичайно важлива мета, але треба не забувати про Україну та особливо Кавказ. Але щоб врізати півднем, потрібно розбити супротивника в центрі. Як у японському кареті, бий у голову, щоб вразити печінку.
  Ріббентроп вставив:
  - Японія розгортає війська в Манчжурії та Китаї! Вони готові врізати Далеким Сходом. Я був у Японії, головнокомандувач військами адмірал Ямото проти війни зі США. Вони вважають, що експансія Японії повинна стати північ і Сибір.
  Гітлер погодився:
  - Америка велетенський монстр! Не так у військовій сфері як в економіці. Поки що сухопутні сили США відстають, але вони швидко ліквідують це відставання. Потрібно поки що тримати Америку на ланцюгу - що ми й робимо.
  Геббельс пирхнув:
  - А в Америці не було фюрера! Тепер ви їхній правитель!
  Гітлер підтримав:
  - Звичайно! Адже хто такий Рузвельт? Слабоумний! Та ще каліка! Ну, як можна керувати країною з інвалідного крісла!
  Геббельс підколов:
  - Він би ще правил би з параші!
  Гітлер кивнув:
  - У Рузвельта менінгіт! Він помер, перш ніж ми його розстріляли.
  До кіно показував палаючий радянський танк Т-28. Він димився, два дули скривилися.
  Диктор захлинався від захоплення:
  - Рух нашої доблесної армії не зупинити! Хребет радянської військової машини зламано. Великий геній веде нас від перемоги до перемоги! Хайль Гітлер! Зін Хайль!
  Геббельс зловтішно промовив:
  - Росіяни це недолюдини! Просто смітник цивілізації. Неповноцінні слов'яни, з мозком не більші за наперстки.
  Гітлер проревів:
  - Слов'ян треба на дев'яносто відсотків винищити! Жорстокість, жорстокість і ще раз жорстокість! Слов'яни - це відрижка людства.
  Геббельс згадав:
  - Кожного солдата перед вторгненням ми забезпечили листівкою, там написано! Не шкодуй дитину, якщо це російська! І сфоткана шибениця з дівчинкою і кіл з насадженим на нього хлопчиком. А з низу підпис:
  - Ось і роби з росіянами!
  Розенберг запропонував:
  - Давайте, оголосимо українців монголоїдами!
  Гітлер вкусив мікрофон. У відповідь його вдарило струмом, та так що брязнули зуби. Фашист номер один завив:
  - У козли! Ну, чого він сучий потрох б'ється!
  Геббельс заспівав:
  - Я вірю, що наці врятується!
  Гітлер загавкав:
  - Гав! Гав! Гав!
  Оточення фюрера зааплодувало:
  - Геніально!
  Відлаявшись, Гітлер сказав:
  - Чому хохли монголоїдні?
  Розенберг відповів:
  - Щоб нацькувати їх на росіян!
  Гітлер акуратно лизнув мікрофон, його знову врізало по язику струмом. Фашист заскулив:
  - У-у-у! До тебе прийду! Буде ку-ку! Кукарек!
  Кінопроектор уже показував перші шибениці. Висіло кілька жінок, і дюжина дітей. Вони були голі, з роздертими тілами - попрацювали кати.
  Хати довкола горіли. Було показано, як фашистські солдати із закасаними рукавами наводили "новий порядок". Вони виривали немовлят і жбурляли в палаючі будинки. Впадали на жінок, роздягали, відрізали груди, розпорювали животи. При цьому намагалися якнайбільше звіряти. Одну з жінок перепилили іржавою пилкою навпіл. Вона дико репетувала.
  Гітлер та його оточення балделі, і дико іржали:
  - Ось так вам недолюдини!
  Геббельс сам схожий на мавпу вякнув:
  - Російські ущербні макаки. Вбити російської, що придавити настирливу вошу! Тото їм буде весело.
  Гітлер заспівав:
  - На руїнах Кремля! Ми збудуємо табори! Буде нам олімпіада! Хі-хі-хі! І Ха-ха-ха!
  Гіммлер відповів:
  - Ми постоїмо на території Білорусії кілька величезних таборів смерті, вони очистять Росію від людського сміття!
  Гітлер крекнув:
  - Гуд!
  Гіммлер попросив:
  - Але я думаю, може не варто, поки що поголовно винищувати, нехай розумово неповноцінних, але при цьому міцних і здорових слов'ян. Частину з них треба зберегти для обслуговування німецьких панів!
  Гітлер, нервово крутячи в руках мікрофон, гаркнув:
  - Ну так! Так Так Так! Зробив гармату з гівна! Ця гармата не стріляє, але зате як слон смердить!
  Геббельс відповів:
  - Як справді божественна мудрість, укладена у віршах Адольфа! Особливо у знанні артилерії!
  Оточення дружно гаркнуло:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер, мов маленька дитина, сунув палець ніс і забивав:
  - Бі-бі-бі! Били! Всі хто червоний ми убили! Зараз прем на автомобілі! Бі-бі-бі-Білі!
  Геббельс заспівав:
  - До-ре-мі-фа-соль-ля-сі! Кішка сіла на таксі! А кошенята вчепилися та безкоштовно прокотилися!
  Гітлер підклав Герінг під зад, заварне тістечко. Той сів викликавши дружні смішки оточення.
  Фюрер заспівав:
  - У містах за річкою! У містах без річки! Цілком спокійно живуть дурні! Хі-хі-хі!
  Кадра показували зруйнований Брест, ним били важкі захоплені у французів зброї, калібром до 400-міліметрів. І безліч трупів, які безцеремонно топтали фашистські солдати та давили танки. Одну дівчину прив'язали на ноги до вантажівки і потягли вулицею. Скривавлена, вона кричала і кидалася.
  Гітлер реготав показуючи пальцями:
  - Ох, до чого я люблю, коли жінок мучать! Це найбільша насолода. Куди краще сексу!
  Герінг пробурчав:
  - Звичайно, коли нема з ким порівнювати!
  Гітлер вишкірився:
  - Що ти сказав!
  Герінг одразу знайшовся:
  - Такого генія як ви нема з ким порівнювати!
  Гітлер надувся:
  - О так! Фюрер, як ніхто великий! Я суперген!
  Оточення разом проспівало:
  - Хоч половину світу з факелом обійдеш, а мудрішого за Гітлера не знайдеш! Його сила потужна зламає, Гітлера все жидів у кущах переможе!
  Геббельс відповів:
  - Промови фюрера треба поширювати військами!
  Герінг підтвердив:
  - Казкові промови!
  Гітлер перервав словесну нісенітницю:
  - Насамперед ми маємо сповивати російського ведмедя! Слов'ян ми, звичайно, знищимо...
  Геббельс запитав:
  - Що Але!
  Гітлер хитро примружився:
  - Хочеш перемогти, заохочуй зраду! Потрібно частину росіян - стравити з росіянами. Зокрема, створити місцеву поліцію - поліцаїв! Щоб вони ловили партизанів і розправлялися з місцевим населенням.
  Розенберг крикнув:
  - Правильно!
  Геббельс запитав:
  - Це тимчасовий захід!
  Гітлер огризнувся:
  - Так!
  Геббельс запропонував:
  - Там може, поки що приховаємо факти нашої жорстокості!
  Гітлер просичав:
  - Я трохи покрекав, ікла свої сховав, красенем став хоч хрестити! Єврейське погань змісти!
  Геббельс відповів:
  - Та євреї! Ми ось що зробимо.
  Гітлер перебив:
  - Нацькуємо росіян на євреїв! Введемо практику підкупу, якщо хтось донесе, що він прихований єврей чи комуніст, то отримає нагороду з конфіскованого майна жертви.
  Геббельс вклонився:
  - Яка нечувана мудрість! Сам Соломон удався б від заздрості перед вашим розумом!
  Гітлер пирхнув:
  - А що йому єврею лишається!
  Розенберг зауважив:
  - В Україні були наймасовіші єврейські погроми!
  Гітлер зрадів:
  - Чубаті молодці! Я створю з них спеціальні каральні бригади! Вони виріжуть мільйони!
  Брест упав, але фортеця все ще стояла. Нечисленний гарнізон зустрів супротивника шквальним вогнем. Німці кинулися навтьоки, але цього фашистська пропаганда не показувала. Не показувала, як горіли німецькі танки, як скривилися перекошені башти. Як піонери з пляшкою бензину, кидалися під танк із криками: Служу Радянському Союзу! Або ще краще за Батьківщину, за Сталіна!
  Народ зовсім не думав, скоритися фашистському диктату, а віра в комунізм лише зміцніла.
  Герінг повідомив останні дані з африканського фронту:
  - На жаль, майн фюрер Роммелю не вдалося взяти Толбук. Це дуже добре розвинена фортеця!
  Гітлер усміхнувся:
  - А ти недорозвинений! Що з тобою зробити свинка! Ми в твоє свиняче рило подивимося, а потім тебе засмажемо і з'їмо!
  Герінг у відповідь:
  - Хви! Хвилі! Хвилі!
  Гітлер:
  - Гав гав гав!
  Геббельс подумки покрутив пальцем біля скроні: до чого ж дурний Адольф - клоун!
  Ідоль зауважив:
  - У Роммеля дуже мало танків, а ті, що є такі легкі і слабкі! Взагалі на східному фронті росіяни мають танки з калібром 152- міліметра. Вони снарядом вагою п'ятдесят два кілограми. Така міць здатна все разом змішати, про майн фюрер.
  Гітлер вкусив кінчик своєї мови, і дико заволав: стали несам лаятися! Але німецькі лайки не подружжя росіян, швидко затих.
  Герінг знущально запропонував цигарку. Гітлер демонстративно відвернувся, глухо хрипаючи:
  - Та не потрібні, мені цигарки! Я їх використовую лише для того, щоб припікати тіло жінкам.
  Герінг хрюкнув:
  - Давай прямо зараз, встоїмо жінкам дурниці!
  У Геббельса хтиво спалахнули зенки:
  - Правильно! Давайте зараз!
  Гітлер цикнув на них:
  - Заткніться лайнові! Що стосується гармати 152-міліметра, то французьких танків С-2 теж були гармати 155-міліметрів.
  Ідоль заперечив:
  - У С-2 швидкість тільки дванадцять кілометрів на годину, а у КВ-2 цілих тридцять п'ять кілометрів.
  Гітлер огризнувся:
  - Не допомогло потужне озброєння французам, не допоможе і росіянам! Тому що я так сказав!
  На кадрах фашисти показували бій на кордоні з Литвою. Радянські частини, застали зненацька. Німецькі танки їх просто розстрілювали із кулеметів. Частина фашистської авіації вже встигла відбомбити об'єкти і безцеремонно розстріляла групу білявих дітей. Поранені діти ревіли, картина на тлі блискучого сонця та пишних трав жахлива. Далі показують, як женуть напівроздягнених полонених. Фашисти не церемоняться, молотять їх прикладами, хто відстає замовляють багнетами. Ось полонена і жіноча частина. Дівчат безцеремонно поділи і женуть голими, при цьому завдаючи ударів бичем. У Гітлера жадібно спалахнули очі, руки затремтіли:
  - Оце справжній смак! - прогарчав Адольф.
  Геббельс відповів:
  - А що коли всім рабиням у концтаборах наказати працювати у теплу пору року голими?
  Гітлер провив:
  - А чому тільки в тепле?
  Геббельс знизав плечима:
  - У морози подихають від холоду! Жаль фюрер!
  Гітлер кивнув:
  - Так! Геббельс доки ми не створимо безліч роботів, нам потрібні раби! До речі, як щодо того, щоб полоненим робити лоботомію?
  Геббельс замотав головою:
  - Ні майн фюрер! У цьому випадку вони стануть повними ідіотами і їх не можна буде використовувати у виробництві.
  Гітлер зойкнув:
  - А навіщо це треба?
  Геббельс пояснив:
  - Нам доведеться вести повітряний наступ на Британію, а у перспективі воювати зі США. Для цього знадобиться багато літаків та кораблів, а отже величезна кількість кваліфікованої робсили!
  Гітлер кивнув:
  - Та поки що нам не потрібні ідіоти! Але коли мені підкоритися весь світ, я зроблю всім росіянам лоботомію!
  Герінг підколов:
  - Сам особисто?
  Гітлер відповів із гнівом:
  - І тобі свиня теж! Операція на мозку!
  Герінг важко зітхнув:
  - А чи можна зробити операцію на тому, чого немає!
  Геббельс зауважив:
  - Ефективно промити мозок, можна лише в тому випадку, якщо вони відсутні! А продати совість, якщо вона дешева!
  Гітлер поплескав Герінга по морді:
  - Ах ти борів товстун! Ляж у постільку на бочок! Розплати не біжи, промивати тобі мізки!
  Герінг запитав:
  - І що робити?
  Гітлер схопив рейхсмаршала за вухо і потяг униз:
  - Король козлів, лізь під стіл!
  Герінг, хрипучи поліз, а Гітлер став штовхати його ногами:
  - Гарний вийшов килимок, жирний!
  Геббельс зауважив:
  - І лоботомії не треба!
  Гітлер помітив:
  - Кам'яна голова тупить навіть скальпель!
  Ідоль повідомив:
  - Дані першого дня боїв показали: А повну неготовність росіян, Б тотальна перевага наших військ. Отже, ми вдарили вчасно фюрер. І будемо лупити!
  Гітлер знову штовхнув Герінга:
  - А ти жирна худоба, був проти війни!
  Герінг промимрив:
  - Перший млинець завжди грудкою!
  Гітлер вякнув:
  - А тепер цілуй мені чоботи!
  Герінг простогнав:
  - Може не за всіх!
  Гітлер нахилився і схопив рейхмаршала за волосся:
  - Цілуй сучка, або я примушу тебе зробити щось більш принизливе! А так поки що я добрий!
  Герінг став цілувати лакований чобіт. Гітлер тицьнув його вістрям у ніс, потекла юшка:
  - Отак ти мені подобаєшся більше!
  Рейхмаршал прохрипів:
  - Так мій фюрер!
  Геббельс запропонував:
  - Може призначити нагороду за Сталіна.
  Гітлер пирхнув:
  - Це позашлюбного сина єврея Пржевальського? Ні я не хочу підносити нікчему! Зрозумів!
  Геббельс заперечив:
  - Але ще недавно, ви великий фюрер, хвалили Сталіна, порівнюючи його кавказьким тигром!
  Гітлер відповів:
  - Я думав, що він зробить мудро і на мене нападе! Але Сталін виявився дурнем, прошляпивши нищівний удар під дих! І тепер з чого, я його маю хвалити! Невдаха.
  Геббельс зауважив:
  - Війна ще не виграно!
  Гітлер відповів, жбурнув у Геббельса жменю виноградин:
  - І ти починаєш!
  - Я просто обережний!
  Гітлер гаркнув:
  - Обережність, головна риса зрадників! Страх завжди егоїстичний, тому що виключає самопожертву!
  Геббельс відповів:
  - Страх це такий подарунок, що важко вручити ворогові, але легко кинути собі!
  Гітлер рикнув:
  - Гострий язик, найчастіше приховує тупість мізків!
  Геббельс зауважив:
  - Сталін дуже дотепний! Він сказав: Я люблю Гітлера, як селянин колгоспи! Смішно!
  - Краще як собака ціпок!
  Гітлер плюнув на Ідоля:
  - Банально!
  Ідоль зауважив:
  - Біля кордону зосереджені не всі сили СРСР. Росіяни мають у своєму розпорядженні великі танкові резерви і людські ресурси. Так що ми тільки, завдали першого удару, по...
  Гітлер перервав:
  - Чув я ці казки про перший і другий ешелони.
  Геббельс запропонував:
  - Давайте запропонуємо всім російським солдатам нагороду, якщо вони видадуть до армії комісара.
  Гітлер підстрибнув:
  - Ось ми саме це зробимо! То де були комісари, чекають із психлікарнею санітари!
  До села Борман, що мовчав, почав розмову:
  - У Бресті, СС конфіскувала мистецькі цінності! Вони можуть бути передані вам фюрером!
  Гітлер зазначив:
  - Те, що моя, презерватива!
  Геббельс поправив:
  - Не презерватива, а прерогатива фюрера!
  Гітлер, а слідом за ним усі оточення почали реготати, фюрер навіть звалився зі стільця і затремтів ногами:
  - Іа! Іа! Іа! Тієї ж думки!
  Борман запропонував:
  - Може натягнути презерватив на Герінгову голову!
  Гітлер розсміявся:
  - Ні! Вона надто маленька!
  Борман відповів:
  - Але більше, ніж кінчик вусика Сталіна?
  Гітлер підвищив тональність, кивнув:
  - Ні менше! Нехай станцюють перед нами дівчата.
  Перед Гітлером і його почтом вибігли дівчата, смикаючи голими ногами. Гітлер зробив жест, ад'ютант сунув йому батіг. Фюрер схопився і став красунь по голих, босих ногах:
  - Гаряче танцюйте суки! Гаряче!
  Дівчата заволали:
  - Слава Німеччині!
  Гітлер поправив:
  - Не Німеччині, а фюреру!
  Дівчата закинули ноги вище:
  - Слава фюреру!
  Довга батіг стала бити сильніше! Гітлер поступово входив у раж, розмахуючи та завдаючи ударів.
  - Я великий Гітлер! Світу несу загибель!
  Повита підспівувала:
  - Зін Хайль! Зін Хайль!
  Гітлер вив:
  - А щоб цвів рідний край - Зін Хайль, Зін Хайль, Зін Хайль! Чи не фюрера крутіше і краще!
  Засмаглі, стрункі, м'язисті ноги дівчат збуджують фюрера. Він б'є все частіше і вищить як порося. Дівчата скрикують, сяють рожеві п'яти, удар прийшовся по пальчиках.
  Гітлер різанув:
  - І хто всіх крутіший?
  Дівчата у відповідь:
  - Звісно фюрер!
  Гітлер зойкнув:
  - А у кого накачування краще?
  Дівчата прокричали:
  - Звісно фюрер!
  Гітлер просичав:
  - Я великий фюрер!
  Борман зауважив:
  - Може і ми спробуємо грати з дівчатами, о великий?
  Гітлер прошипів:
  - Дозволяю! Давайте все і ти Герінг!
  Рейхмаршал хрюкнув:
  - Дякую фюрер!
  Повита Гітлера вихопивши палиці, почала бити дівчат. Били не лише гумовими кийками, а й кулаками та ногами. Лупили безжально, і балдели від вереску.
  Гітлер здригався від екстазу:
  - Битиму людей! Битиму людей! І бити байдики!
  Геббельс сам бабій помітив:
  - Вищати жінку може змусити кожен, а проливати сльози, тільки справжній джентльмен!
  Гітлер, б'ючи напівнагую дівчину, сказав:
  - А ми і є лицарі Рейху!
  Борман заявив:
  - Немає нікого чеснішого за фюрера!
  Гітлер погодився:
  - Звичайно! Ось борів, така корова!
  Герінг заперечив:
  - Я відданий вам фюрер!
  Гітлер пирхнув:
  - А чому б'єш так слабо!
  Герінг відповів:
  - Не можу підняти руку на жінку!
  Гітлер рушив Герінга ногою в живіт:
  - Слабак!
  Борман підколов:
  - Він надто товстий! Вдаривши даму, загрожує луснути з жиру! Я ось свою дружину щодня мучу!
  Герінг відповів:
  - Секс з тобою найбільше катування!
  Борман образився:
  - А з тобою свиня!
  Герінг зауважив:
  - А кабан найсексуальніша тварина після вовка.
  Гітлер підколов:
  - Ти не кабан, а плешивий осел!
  Герінг став навкарачки:
  - Іа! Іа! Іа! Тієї ж думки!
  Гітлер скочив на спину Герінгу і став його понукати, і бити по боках підборами, ревучи:
  - Кажу тобі кукареку чи шпорами тебе я засік!
  Борман схопив Герінга за носа:
  - Ти видно хочеш зливу!
  Гітлер запропонував:
  - Може змусимо Герінга цілувати ноги жінкам?
  Герінг хрюкнув:
  - Я згоден, тільки злізте з мене фюрер!
  Гітлер наступив ногою Герінгу на пальці, то скрикнув і промовив:
  - Бе бе бе!
  Гітлер відповів:
  - Ти що не хочеш бути конем фюрера!
  Герінг простогнав:
  - Дуже важко!
  Гітлер тицьнув Герінга коліном:
  - Мабуть, ти не німецький кінь, а російська коза! Значить ми тебе добряче дурним! Правильно!
  Герінг відповів:
  - Ну чому майн фюрер ви знущаєтеся тільки з мене! Що у вас інших немає великих жертв!
  Гітлер запитав:
  - А з кого мені знущатися?
  - А ось над Борманом!
  Гітлер промимрив:
  - Так ось проблема, він не такий товстий, як ти! Значить його мучити значно менше задоволення!
  Герінг знайшовся:
  - Зате він сидів у червоній в'язниці!
  Морда Гітлера перекосилася:
  - Що? Невже точно сидів!
  Борман крекнув:
  - Та була така справа фюрер!
  Гітлер зіскочив з Герінга і клацнувши батогом врізав Борманом. Той не чекаючи цього впав навколішки:
  - О фюрер за що!
  Гітлер відповів:
  - За все добре! Буде тобі собачка погано!
  Герінг знизав плечима:
  - Треба! Треба! Треба вірити у диво!
  Борман заперечив:
  - Та в червоній в'язниці, я залишався відданим фашизму! Хайль Гітлер!
  Фюрер продовжував, бити Бормана:
  - Ні собачка! Я тобі помстися! Знатимеш як по червоних в'язницях ховатись!
  Борман повзав і скиглив як собачка, його безжально сікли. Гітлер молотив свого найближчого сподвижника з азартом.
  Герінг, користуючись моментом, відповз і сховався під стіл. Мало що, спаде на думку біснуватому фюреру.
  Втім, Гітлер помітив це і припинив бити Бормана:
  - А ти куди Хрюшка.
  Герінг відповів із гумором:
  - Коли фюрер веселитися, має хтось керувати країною! А я ваша права рука найбільша.
  Гітлер розвів руками:
  - Так! Я найбільший найбільший!
  Борман додав:
  - І дуже сильний! - Заступник Гітлера по партії повернувся і ліг на живіт. - Все вмираю!
  Гітлер підстрибнув:
  - Ось ще один їжачок здох! Ну нічого, я його зараз підбадьорю.
  Фюрер стрибнув Борманові на спину. Той захрипів під ним, і став звиватися, і стогнати:
  - Я свиня! Тільки худа!
  - Ні, не свиня! У нас одна свиня Герінга, а ти підсвинок, і при цьому дуже жирний!
  Борман відповів:
  - Чим жирний фюрер?
  - Ожирінням мозку! - Гітлер штовхнув свого заступника в шию, потім сів на нього. - Та спина гнучка!
  Борман запропонував:
  - Бажаєте, я спляшу вам український гопак?
  Гітлер вякнув:
  - Швидше отримаєш у п'ятак! Гаразд, дівчата підійдіть ближче і нехай він вам цілує ніжки.
  Борман скрикнув:
  - З великим блаженством!
  Молоді, красиві, босі ніжки дівчат стикалися з фізіономією Бормана і він їх жадібно цмокав. Гітлер жадібно дивився на це, потім тицьнув пальцями в очі віце-фюреру:
  - Ну й хтиві в тебе очі!
  Борман пробурмотів:
  - Хулігани зору позбавляють!
  Гітлер дістав цигарку із задньої кишені Бормана. Геббельс послужливо підніс запальничку. Фюрер запалив і почав розважатися туша сигарети від босі п'яти дівчат, примушуючи їх повискувати. Гітлеру схоже подобалася подібна забава, він навіть впав у екстаз, покрикуючи:
  - Я великий фюрер! Могутній як Бог! Хочу вбиваю, хочу одразу в труну! Жінки наші для мук народжені! Усі люди у світі - тупі худоби!
  Папироса залишає маленькі пухирі на ніжних ступнях дівчат, і їм трохи боляче ступати, але вони все одно танцюють.
  Геббельс запропонував:
  - А як посипати сніг мій фюрер?
  Гітлер здивувався:
  - Як це влітку?
  Геббельс зауважив:
  - Можна посипати сніжок, використовуючи холодильники!
  Гітлер завив:
  - Ось дрань Господня! А я до цього й не здогадався! Але ж це вимагає деякого часу?
  Геббельс відповів:
  - Звичайно майн фюрер, і витрат, але переобладнаємо імперську канцелярію, так що будь-якої миті, може піти сніг чи дощ, чи пекло!
  Гітлер ударив кулаком Бормана по голові:
  - Я не обмежую вас у засобах, але обмежую у часі! Щоб за десять днів усе було зроблено!
  Борман, Геббельс і вся почет, дружно провили:
  - Буде виконано майн фюрер!
  Гітлер сліз із Бормана:
  - Мабуть, на жирному Герінг сидіти приємніше!
  . РОЗДІЛ Љ 14.
  Аліса, провівши нудний час у катівні, із задоволенням поринула в сон. Там хоч буде щось чудове та неповторне. А уві сні можна і насолодитися чимось без героїчним прикрас.
   Дві подруги войовниці з гучними іменами Аліса Селезньова та Анжеліка Корольова, бігли у бік безнадійно обкладеного Червоною Армією, але ще не взятого Берліна. Добре бути уві сні зовсім дорослою дівчиною.
  Витончені, засмаглі, м'язисті й босі ноженята дівчат шльопали по теплих, підігрітих на квітневому сонечку калюжах.
  Обмиті дощем войовниці були прекрасні, немов казкові феї, хай і страшенно подряпані поранені в битвах, на безневинних личках фіолетові синячки. У ході бою майже весь одяг у гламурних войовниці згорів або вибухнув, і вони бігли напівоголені, і смолоскипи волосся: у Аліси Селезньови, немов сусальне золото, у Анжеліки Корольової як полум'я вулкана Везувій, що вивергає, прикривали їх стрункими, що перекочують.
  Позаду залишилося завалене трупами і вщент розбитою технікою, все порите бомбами, воронками і глибокими ранами-траншеями, що залишилися від впливу невідомих дисколетів - поле.
  Сам Берлін немов тіло, що хворіє на невиліковну хворобу, викидав із себе клуби чорного, але при цьому немовби позбавленого життя диму. Спирали з атомів згорілої матерії, що схрещувалися і перетиналися в небі сатанинським орнаментом.
  Анжеліка космічна войовниця-сибірячка відзначила:
  - Навіть природа намагається підкреслити нашу людську слабкість та безпорадність перед стихіями!
  Аліса Селезньова, розбризкавши сильним ударом по калюжі воду, заперечила:
  - Ми люди наділені даром створювати власну реальність. Адже розум по суті сильніший за мускулатуру. Що таке м'язи? Просто білкові волокна, у яких взаємодіють електромагнітні сили.
  Анжеліка пильно подивилася на небо. Вихори від диму наче затіяли мініатюрну битву між собою. Немов демони ділили владу над світобудовою. Струменьки стикалися, перетиналися, то становили своєрідний орнамент, то навпаки розпливалися у просторі.
  Анжеліка ненароком проколола босу ногу від вістря металевого осколка і зупинившись простогнала:
  - Ось чортівня, я капітально влипла! До чого можуть бути колкі уламки!
  Аліса Селезньова філософськи помітила:
  - Весь світ складається з голок, тільки живим він здається прилизаним через взуту свідомість!
  Анжеліка автоматично скинула гвинтівку і пристрелила настирливого фрица, що височив їм на зустріч. Гітлерівець із розбитим обличчям випустив із рук гвинтівку та зі стоном осел. Войовниця-сибірячка підколола:
  - Ти б крутим, а став би поганим! Ось до чого доводить служіння фюреру!
  Аліса Селезньова кинулась на землю і дала прицільну чергу. Троє гітлерівців плавно обсіло на свіжу весняну траву. Анжеліка цілком розумно сказала:
  - Хотіли російської землі, ось ви її і отримали, хоч і фіксованому ліміті!
  Аліса Селезньова хитро хихикнула:
  - Правителі, які хочуть безмежних просторів, отримують строго за лімітом гроші на свою могилу! Втім, на жаль, і підданих ховають не рідше!
  Анжеліка заявила з усією серйозністю:
  - Смерть погано, але життя під ярмом ще гірше ... Але ж ми зараз справляємо переможний бенкет, все вдається і навіть неприступна столиця Третього Рейху - Берлін біля наших ніг!
  Аліса Селезньова зі стомленим тоном промовила:
  - А що в цьому користі. Думаєш тепер німці, чи все за нас зроблять? Наївне ти дівчисько!
  Анжеліка цілком резонно заперечила:
  - Якщо ми переможемо головного свого ворога, то це звільнить ресурси для подальшої боротьби! Ти сама маєш це розуміти.
  Аліса Селезньова замість відповіді подивилася на порите траншеями поле, що лежить перед нею. Скільки хлопців і радянських та німецьких знайшли на ньому смерть? Світ це не пекло, а й, звичайно, не рай. У ньому, мабуть, навіть домінують великі об'єкти пекла. Адже церковні ортодокси вчать, що рятується незначна меншість. А більшість людей через гріховність своєї природи приречені на муки.
  Алісу Селезньову подібний постулат священного писання завжди дратував і викликав відторгнення. Ось справді, що ортодокси вважають гріхом? Навіть цілком природно прагнення кожного, хто живе до кар'єри і першості. Але хіба подібне не є природним наслідком людської природи. І непорушного закону еволюції.
  Ось, наприклад, якби Червона Армія керувалася вченням Христа - ударили тебе по правій щоці, підстав ліву, чим би це скінчилося для всієї радянської Вітчизни.
  Дівчата натрапили на не до кінця знищений фашистський дот і змушені були залягти під прицільним вогнем.
  Анжеліка потираючи босою підошвою траву, бо їй п'ята сильно свербіла, промовила:
  - Часом доводиться страждати... Але навіть борошно стає рутиною, що по суті найгірше!
  Аліса Селезньова змінила своє становище, точним пострілом знесла півчерепа накази есесовцю, що віддавав гавкаючим тоном, і прогарчала:
  - Фашизм використовує не естетичні методи: у п'ятьох на одного. Причому якщо їх менше відступає назад!
  Анжеліка вимовила з сумним виглядом:
  - А що, ти хочеш чесності від лисиці?
  Аліса Селезньова сумно відповіла:
  - Погодься, адже хочеться вірити у щось прекрасне! Навіть у чесність лисиці, чи благородство вовка!
  Дівчата були змушені підповзати до вцілілого доти на карачках. Стародавня тактика повзти по-платански, використовувалася войовницями у битві. І треба сказати не без успіху.
  Анжеліка зняла однією чергою п'ятьох солдатів Вермахту, які намагалися виповзти з укриття, і зрадовано вимовила:
  - Російська рать, як завжди, перемагає. Нехай навіть у противника і перевага!
  Аліса Селезньова, випустивши разючу чергу, розсміялася у відповідь:
  - Переваги у нацистів ніколи не буде.
  Анжеліка ледве встигла пригнути голову від влучення заряду. Навіть пасмо вогняного волосся виявилося зрізаним, незграбним уламком. Рудоволоса войовниця вигукнула:
  - Стрижка тут безкоштовна, хоч туалет і накладно справляти!
  Аліса Селезньова, хихикаючи крізь сльози, відповіла подрузі:
  - Ти знаєш це зовсім не смішно... Взагалі, у разі смерті, чи буде продовження ось у чому питання?
  Анжеліка вдала, що здивувалася:
  - А в чому тут, власне, сир-бор? Адже небуття, як мінімум, не містить ні болю, ні втоми, ні переживань. А значить воно набагато солодше, ніж наше життя суцільних випробувань!
  Перш ніж відповісти, Аліса Селезньова спіймала прицілом есесовця з мордою дворняги і плавно натиснувши на курок поставила крапку у його черпаннях. Войовниця, струснувши рудими кучерями, посміхнулася:
  - Знаєш все без винятку, воліють життя небуттю. Значить навіть у нашій власній свідомості, укладена, невимовна краса!
  Аліса Селезньова хихикнула, з явним натугою:
  - У тому числі жити та страждати! - Рудоволоса войовниця зробила паузу і вже спокійнішим голосом без надриву додала. - Але хіба можна зрозуміти світло, не знаючи тіні. А блаженство не відаючи болю. Все світле пізнається посередництвом дуалізму!
  Анжеліка погодилася лише частково:
  -Якщо таким чином міркувати, то ми й повинні були зазнати поразки від фашистів, щоб по-справжньому зрозуміти смак перемоги. Адже теж дуалізм: програв і виграв!
  Аліса Селезньова, протираючи оптичний приціл, не могла не погодитися:
  - Так, безперечно, певний дуалізм є у всьому. Як свого роду, Божество, було б безнадійно рутинним без Диявола.
  Анжеліка поспішила, не припиняючи вогню поправити свою подругу:
  - Сам по собі термін Диявол на Давньогрецькій позначає наклепник. Тобто в Біблії було здійснено спробу представити опозицію Богу в максимально порочному вигляді.
  Аліса Селезньова, вибивши зі снайперки очей черговому фрицю, підказала своїй подрузі:
  - Це чорний піар. Спроба підняти свій рейтинг опустивши опонента?
  Анжеліка цілком логічно відзначила:
  - Звичайно ж, кожен влада використовує власний адміністративний ресурс, щоб зганьбити свого опонента. У цьому є певна закономірність, не бажання і влада віддавати, і привілеї з годівницею втрачати. Тому очікувати в Біблії об'єктивного визначення протистояння між Богом та Сатаною щонайменше наївно.
  Аліса Селезньова навіть закотила свої блакитні очі на чоло:
  - Звісно, від влади не можна вимагати об'єктивності. Але питання, хто такий Сатана. Найдосконаліший ангел, який намагається дати більше свободи творінню, або... Той, хто і став батьком зла і страждання?
  Анжеліка сумно зітхнула:
  - Біль і страждання стали, для людства настільки природними, що є у мене серйозні сумніви, що їх породив саме Люцифер... Отож, без бажання Всемогутнього Бога, навряд чи у створеної істоти хоч щось вийшло...
  Аліса Селезньова, пославши смертоносну кулю в криве перенісся фашиста, той брякнувся вниз, моментально залившись кров'ю. Воїтелька тут одразу ж погодилася:
  - Та все зло і проблеми списувати на Диявола все одно, що ображатись на батіг який ударив, ніж на того хто нею вдарив.
  Анжеліка сама, вразивши супротивника короткої черги, а так само всадила прикладом, по найближчій пиці, після чого додала:
  - Доречніша тут наступна аналогія: господар виточив з дерева палицю, побив нею раба, а потім каже - палиця абсолютне зло, а господар абсолютне добро!
  Аліса Селезньова необережно повернулася, і зламана кістка дівочої ключиці завдала моторошного болю запаленим суглобам. Войовниця трохи поморщила лобик, але не принизилася до стогонів. Мало того, вона ніби граючи в кеглі, вразила трьох фашистів. Один із гітлерівців упустив зведений фаустпатрон, в результаті спрацювала пускова установка.
  Вогняних сніп здавалося, пропалить крізь бетон, а вгору полетіли уламки від тіл, кісток, розірваного м'яса.
  Аліса Селезньова, хихикнув, знущаючись сама з себе ( без гумору на війні не вижити, або принаймні не зберегти в здоров'ї психіку) заспівала:
  - Який біль, блага біль: матч проти фриців-нацистів; сто - нуль!
  Обидві красиві дівчата голосно, голосно засміялися. І мабуть з пронизливий сміх так вплинув на переляканих німців, що пальба з їхнього боку відразу ж змокла. Тиша виявилася настільки раптовою і важкою, що вдарила воїнкам по вухах.
  Анжеліка вигукнула:
  - Ніщо так пронизливо не кричить про втрати, як військове затишшя!
  Аліса Селезньова додала:
  - Звуки бою оглушають, але по-справжньому глухим стаєш, коли не помічаєш закінчення канонади!
  Фашисти викинули білі ганчірки і заходилися на всю горлянку кричати:
  - Гітлер капут! Гітлер Капут!
  Войовниця-сибірячка опеньків не втрималася від афоризму:
  -До поганого правителя народ ставиться як пиво, хоче бачити холодним і на столі, тільки готовий за це заплатити не тільки папірцем!
  Аліса Селезньова на це тонко зауважила:
  - Коли правитель поганий, він чудово котирується в анекдотах! А коли багато анекдотів, то і життя стає веселішим! А сміх продовжує життя! Тобто, при нікчемних вождях: життя як суцільний анекдот: довге, веселе, страшне, але завжди хочеться знати продовження!
  Анжеліка нервово хихикнула:
  - А я, то не знала, чому бездарні царі зазвичай так довго правлять!
  Німців здалося майже півтори сотні людей. Серед них було не менше тридцяти пацанів від десяти до шістнадцяти років, більшість у шортиках і босоногих, що встигли збивати в окопах голі засмаглі коліна. Побачивши гарних ледь прикритих рваними лахміттями дівчат, хлопчаки червоніють і опускають голови, але при цьому продовжують дивитися прекрасних до ворожих жахів.
  Гітлерівці розгублено складають зброю, їм навіть не спадає на думку, що соромно вважай половині батальйону, здаватися двом пораненим, зовсім ще на вигляд юним дівчатам. Наскільки вони перелякані та приголомшені.
  Один з хлопчаків нервово чухаючи брудну підошву об траву, схоже таки увігнав у голу п'яту скалку, ламаною російською вимовив:
  - Тітоньки не відправляйте мене до Сибіру, там ми собі носи і ноги відморозимо:
  Анжеліка сердито промовила:
  - Все одно відправимо, а щоб ноги босоніж по снігу не кочніли, тебе бити кожну годину палицями по ступнях.
  Хлопчик затрусився від страху, і розплакався як дівчинка. Аліска поспішила втішити дитину:
  - Ти ще занадто малий. Напевно тебе підведуть під категорію цивільного населення. Про всяк випадок скажеш, що тобі ще немає дванадцяти, тоді в табір тебе точно не заберуть.
  Пацан несподівано перестав ревти і нижчим тоном голосу, намагаючись наслідувати дорослого, сказав:
  - Я своїх товаришів не кину! Чи все на волю чи разом у концтабір!
  Дівчата вразилися несподіваній мужності хлопця, Анжеліка підійшла і погладила головкою:
  - Молодець, це тобі зарахується... Але ти не бійся більшість полонених німців працюватиме в європейській частині Росії, відновлюючи зруйноване, а для вас дітей буде гарне харчування, краще, ніж у вас за картками та кіно показуватимуть.
  Полонені хлопці й справді були худі, у деяких навіть проступили вилиці, а у трьох голих до пояса хлопців під тонкою шкірою просвічувало кожне реберце, а руки стали настільки тонкими, що дивно, як вони тримали в них фаустпатрони. Норми їжі в Третьому Рейху, що видаються за картками, зменшилися в останні місяці настільки, що населення майже вмирало з голоду. Тим більше, що саме весна традиційно найдефіцитніша для продуктів пора року.
  Аліса Селезньова було шкода цих хлопців, дітей "надлюдей", які зараз скидаються на жебраку, голодну босоту. Він, порившись до кишень, знайшла в них маленьку американську шоколадку та розгубилася.
  Подарунок отриманий під ленд-ліз був занадто малий, а пацанів було тридцять два (решта набагато старша, у військовій або пожежній формі, неголені, дуже неприємні, згорблені чому справляють враження старців!), на всіх не вистачить шоколаду.
  Дати одним та образити інших? Чи кидати жереб? Останнє зазвичай і буває виходом, але в даному випадку може здатися кумедним. Або поділити шість плиток, між найменшими бійцями.
  Останнє здалося Алісі Селезньовій найсправедливішим і він, діставши шоколадку, обережно знявши обгортку, розділила часточки, вручивши їх найдрібнішим і худеньким німецьким хлопцям.
  Колишні гітлерівці й справді, схоже, були зламані. Жоден не рипнувся, не зробив спроби, накинеться чи відібрати зброю. Щоправда, деякі крізь зуби бурмотали якісь лайки, але варто було дівчатам зробити в їхній бік крок, як фриці відразу замовкали і втискали голови в плечі, ніби чекаючи удару.
  Аліса Селезньова навіть із невластивою їй зневагою пирхнула:
  - Треба ж надлюдини зіщулилися. А де їх незламний арійський дух?
  Анжеліка вирвавши в одного з пацанів сигарету-самокрутку, і кинувши в траву загасивши її пальчиками точених, хоч і вкритих садна ніжок, прикрикнула:
  - У того, хто курить цигарки, будівництво життєвих успіхів, занадто часто ставати на перекур!
  Аліса Селезньова охоче підтвердила:
  - Ось із чим я згодна з Гітлером, справжній воїн-арієць не повинен: пити, палити та зберігати подружню вірність!
  Після цих слів похмурі, готові будь-якої миті розплакатися хлопчаки, вибухнули дружним сміхом і, все відразу якось стало легше на душі.
  Коли воїнки здали військовополонених найближчої радянської частини, Анжеліка зробила Алісі Селезньовій перев'язку, закріпивши подібність шини на зламаній ключиці. Похідний лікар тут же запропонував войовниці лягти на ноші і кілька днів провести у спокої. Войовниця з презирством відкинула цю пропозицію, хоча розуміла, що, на жаль і в Червоній Армії є чимало солдатів, які б за нього відразу вхопилися. Її голос був суворий, як у шкільної училки, яка вичитує недбайливого учня:
  - Пропустити годинник нашого тріумфу, останні найрадісніші дні війни? Та це жорстоке покарання, яке тільки можна вигадати. Та й не хочеш, чи позбавити Червону Армію її кращого снайпера?
  Лікар зблід, літнє обличчя стало матовим, перед очима замаячив ознаку трибуналу... Аліса Селезньова, бачачи його страх лише дзвінко, немов маленька дівчинка засміялася і ляснула долонькою плече:
  - Ну, не треба так! Я сама більше фриців ненавиджу тих, що пише доноси. Так що...
  І дівчина, засвистівши, пішла...
  Кільце навколо Берліна було недостатньо щільним, окремі німецькі частина проривалися з котлів до своїх вузлів оборони столиці. Південний напрямок перерізали, але на півночі, де наступ почався лише двадцятого квітня, та ще було затримано форсування повноводної нижньої течії Одере, німці ще мали лазівки.
  Фюрера вмовляли покинути Берлін, бігти на північ, далі сховатися на підводному човні. Німецький підводний флот, за всіх своїх втрат, як і раніше був найбільшим у світі, і налічував бойових субмарин, більше, ніж решта флотилії світу разом узяті!
  Але Гітлер настільки морально зламаний власним політичним і військовим фіаско, що вирішив прийняти смерть. Істеричний диктатор, аж ніяк не був своєрідного шляхетності і не був боягузом, готовим на все заради відстрочки побачення зі старою чиє дихання холодніше рідкого азоту, а хватка невблаганна.
  Дівчатам довелося знову опинитися в пеклі і зустрітися з контрударною танковою колоною з півночі.
  В атаку пішли машини, до цього ще не зустрічалися бувалим войовницям.
  Побачивши їх, що скидаються на плескаті праски, або навіть точніше перевернені вгору дном катери на гусеницях з довго виставленим дулом Аліса Селезньова свиснула:
  - Ще одне породження ворожої техніки. Щоправда, після дисколетів, що ріжуть своїми нам невідомими ламінарними струменями важкі танки, подібною потворністю нас не здивувати.
  Тим не менш, ці на вигляд безглузді танки, спритно рухалися рокадою, у них був дуже низький силует.
  Важкий Іс-2 смачно виплюнув важкий снаряд. За ним вогонь відкрили інші радянські машини як Іси, так і наймасовіший радянський танк Т-34-85.
  Тут сталося, що дуже екстраординарне. Більшість снарядів, звичайно ж, пролетіло повз, невеликі, дуже спритні машини, розірвавшись ззаду і з боків. Але деякі попадання так само не мали ефекту, зіткнувшись з великим кутом раціонального нахилу броні, "гостинці" зробили рикошет.
  Аліса Селезньова свиснула від подиву:
  - Наші все-таки фриці мають можливість зробити цементовану броню. Бач, як тверді кінчики снарядів відскакують.
  Анжеліка показала подружці язичок і підморгнула:
  - Це Е-10 танк який міг би стати гідною відповіддю Т-34, якби гітлерівці помітили трохи раніше, як до речі і з дисколетами і Н-162, цими зразками запізнілого диво зброї.
  Німецькі машини йшли на зближення, їх гармата 75 - міліметрова гармата з підкабіреним снарядом була за пробивною здатністю цілком порівнянна з 85-міліметровою Т-34, і гітлерівці негайно дали свій перший залп по радянських машинах, що зупинилися. З десяти снарядів було чотири влучення, два в вежу ІС-2, а ще один у корпус Т-34 та вежу.
  Радянський важкий "молотобоєць" мав потужну зброю калібру 122-міліметра, проте саме лобове бронювання вежі - 100мл було слабким місцем, даного танка-руйнівника. Броня одна з них разом обсипалася, а друга пішла в рикошет. Т-34-85 теж мав слабке, лобове бронювання корпусу всього 45 міліметрів, його прошило як промокашку, та ще й детонували снаряди в нижній боєукладці. Тому, що вразило в вежу, пощастило більше, він, звичайно ж, теж просів, потребуючи капремонту, зате екіпаж живий.
  Радянські танкісти відповіли, Т-34-85 швидше, куди менш скорострільні Іси із запізненням.
  З десяти німецьких танків один зупинився, схоже, йому дісталося, але вже у відповідь було п'ять попадань.
  Аліса Селезньова ще голосніше свиснула:
  - Та що це таке Анжеліка?
  Рудоволоса войовниця вирішила блиснути ерудицією і затараторила;
  Роботи над створенням E-10 розпочалися ще 1943 року. Він повинен був бути максимально уніфікований з іншими танками E-серії, будучи при цьому якомога технологічнішим у виробництві і не вимагав великих витрат ресурсів. Проект танка був створений фірмою "Kloeker-Humboldt-Deutz", яка раніше ніколи не займалася розробкою бронетехніки.
  Аліса Селезньова хихикнула, влучним пострілом розбила оптику одного і гітлерівських сталевих коней. Втім, фашисти попередили поради, новим залпом. Попадань було знову п'ять, але на щастя без детонацій, але на одному з ІС почалася пожежа.
  Анжеліка сама вистрілила, послала снаряд у "молоко" і продовжила тараторити;
  Конструкція E-10 схожа на конструкцію легких німецьких самохідок "Hetzer". З метою економії маси, зменшення кількості деталей та зниження загальної висоти танка вежу як таку було вирішено виключити. В результаті корпус досить простої форми отримав сильно нахилений верхній лобовий бронеліст, в якому монтувалася гармата 75-мм 7.5 cm PaK 39 (як на "Хетцері").
  Аліса Селезньова гидливо скривилася:
  - Та це паскудна САУ, легка, дешева і наймасовіша на базі шасі чеського танка t -38, то він не такий низький.
  Анжеліка продовжила просвітлювати;
  Обгумовані опорні ковзанки розташовувалися в шаховому порядку, чотири на борт діаметром 1000 мм кожен. Їхня підвіска складалася із зовнішніх важелів, що кріпилися до корпусу, з використанням шайб як пружин. За допомогою гідравлічного приводу можна було регулювати висоту кліренсу: вона змінювалася в межах 200 мм. Таким чином, загальна висота танка була в межах 1350-1550 мм.
  Аліса Селезньова, вразивши ще один оптичний приціл зі снайперки, свиснула червоними губами.
  - Це дивно... Мабуть, конструкція краще, ніж Т-34 буде. Тільки ось коли вона з'явилася, чорт уже баднув рогом, мертвому припарку.
  Анжеліка хитро скривилася, він невдоволено смикала губою. Спритні німецькі танки, надто швидкі, що потрапити з дистанції в кілька сотень метрів, мета розміром з денце гранчастої склянки. Войовниця-сибірячка мазала, досадувала на просто міфічну влучність своєї подруги. Як Алісі Селезньовій на дистанції понад п'ятсот метрів з дерева, без твердої опори вдається вражати в русі ціль. Ось більшість нормальних солдатів на її місці і сам танк не потраплять. Втім, можна продовжувати просвітництво напарниці. Нехай гадає, звідки вогняна войовниця стільки знає. Хоча недарма рудий колір волосся вважається ознакою хитрості. Ось наприклад у арабів Ірбіс-диявол здається рудий?
  Анжеліка бовкала під руку подрузі;
  Через скромні розміри довелося відмовитися від стандартної для німецьких танків та САУ компонування - тепер гідродинамічна трансмісія розташовувалась ззаду, поряд із двигуном. Це спрощувало її демонтаж та обслуговування, і крім того, дозволяло збільшити простір бойового відділення. Відсік двигуна та задні бронеплити планувалося зробити повністю знімними, щоб була можливість демонтувати двигун та трансмісію єдиним блоком. Тобто перейняли компонування у Т-34 - плагіатори!
  Аліса Селезньова, вражаючи оптичний приціл, уточнила;
  - Творчо перейняли.
  Вже половина гітлерівських танків була підбита, а три з-поміж тих, що вціліли через точні постріли Аліси Селезньові майже засліпли. Втім, і два десятки радянських танків отримали солідні ушкодження, а три зруйновані безповоротно (один ІС, два Т-34-85) разом із екіпажами. Якщо врахувати, що радянських машин було спочатку більше, ніж удесятеро більше: сто три проти косаря, то...
  Анжеліка повчала подругу;
  Як основні типи силової установки планувалося використання бензинових моторів "Maybach HL 100" з водяним охолодженням потужністю 400 л. с. або "Argus" з повітряним охолодженням потужністю 350 л. с. Проектна швидкість Е-10 становила б 65-70 км/год під час руху шосе.
  Тут її професорські міркування перервалися сильним гуркотом. Толі хтось із німецьких навідників відчув, що оптику сліплять снайпери, або, може, пальнув по наїті, а вірніше, що Паллада вирішила ближче до кінця війни помучити войовниць, але вони впали вниз, та ще й отримали розсічення від уламків. А Алісу Селезньову, так рушило уламком деревця по голові, що вона просто відключилася.
  Анжеліка кілька хвилин, була зайнята розгрібанням сміття і, вилученням кривого уламка з рожевої, мозолистої п'яточки. Тут, звичайно, було від чого заводиться і досадувати. Діва сварилася:
  - Ні, завжди так якщо бій, до розподілу - рани мені, ордену - Алісі Селезньові. Може вона й справді з казки Керра?
  Рудоволоса Амазонка поплескала очима і додала:
  - Втім, мабуть, доведеться відкопувати подружку! Ось так завжди в бізнесі, шукаєш скарб, а знаходиш снайпера, останній, втім, відливає кулю із золота партії!
  Бій тим часом наблизився до закономірного кінця. Німці підбили ще шість машин, але били й самі добиті, за всіх рикошетів. До речі останній танк закидали піхотинці, що наспіли, гранатами.
  Двадцять шість серйозно пошкоджених броньованих "скакунів" Червоної Армії, з них чотири повністю знищені серйозні збитки для спонтанної атаки. Мабуть, це був один з перших і, звичайно ж, останніх випадків застосування даного гітлерівського танка.
  Анжеліка зістрила:
  - Смерть все поспішає для тебе, запізнюється для тещі, але точно вчасно для легковажного сприйняття світу!
  Веселий, дзвінкий голосок підтримав рудоволосу, і вибухнув справжньою чергою афоризмів:
  - Померти люди завжди встигають, а в житті тотальний цейтнот! Втім, під час війни стрілка циферблата швидше пропелера Мига, коли спиш, і повільніше равлики, коли риєш траншею! Можна спізнитися з помстою, можна поспішити з нагородою, але почуття рутини прийде неминуче!
  Анжеліка повернулася і показала хлопчику кулак:
  - Ти Аркашка краще допоможи розгребти завалену подружку!
  Світлий, кучерявий хлопчик підморгнув:
  - Алісі Селезньов я завжди готовий допомогти. Коли трохи підросту, то неодмінно вийду за неї заміж!
  Анжеліка суворо помітила:
  - Тобі нема чотирнадцяти, а їй уже скоро вісімнадцять... Та дев'ятого Травня! А чоловіки зазвичай повинні бути старшими за дружин соплячок.
  Аркашка задерикувато підморгнув у відповідь:
  - Я гарний, і німецькі дівчата зі мною вже цілувалися... Ось знайду собі багату і приженусь... У мене орден Слави третього ступеня, і Червоного прапора, не рахуючи медалей... А може ще й героя зірку золоту дадуть!
  Анжеліка колись йшлося про нагороди, відразу ж втрачала весь настрій. Звичайно два ордени, для віку Аркашки це великий успіх, хоч і не рекордний. Як знати, може цей хлопчик ще й генералом стане. Ось яке веселе і щасливе пекло пройшло, і тільки легкі подряпини, та й то не від уламків, а колючих чагарників. Особливо коліна, обрізаних під шорти штанів, з напрочуд чистими для польових умов голими, жилистими ніжками.
  Рудоволоса войовниця висловилася:
  - Аліса Селезньова отримає зірку героя! Це точно! Може й ти, якщо візьмеш Гітлера в полон!
  Аркашка підморгнув із хитрою:
  - Краще звільнити принцесу, ніж полонити тирана!
  Аліса Селезньова вже встигла прийти до тями, і сильно чхнувши, заворушилася. Хлопчик і дівчина почали її розгрібати куди енергійніше. Анжеліка навіть заспівала:
  - Ми всі учасники регати, гребемо, гребемо, гребемо собі. Полювання, оксамит і золото, вина красунь і ті де!
  Аркашка поморщив личко і заявив:
  - Ні, це не пролетарські пісні, а піратів їхнього "Острова скарбів". Треба нам заспівати, чогось більш придатного для цього випадку!
  Анжеліка гнівно кинула:
  - Ось ти і не базар, а співай!
  Хлопчик закотив очі і почав викидати з себе звуки. Потім Аліса Селезньова, що вже майже повністю звільнилася, приєдналася до нього і почала підспівувати;
  Берлін уже майже під нашою владою,
  У біноклі бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподіваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх віршах!
  
  Росія комунізм світам відкрила,
  Вона сім'єю стала людям усім.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  І кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотів добути земельки та рабів!
  Пішов фашизм із походом дуже далеким -
  І ось кошмар реальний, пекельних снів!
  
  Простий хлопчик хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотів він світ збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бігти на фронт, нам самоволкою,
  Ніхто не хоче, брати таких молодиків!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтівці,
  Гідним виявився шлях батьків!
  
  Билися де і хитрістю, і силою,
  А слабкість теж гірка на жаль.
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз соснові труни!
  
  Я піонер тепер звик до страждань,
  У розвідку йшов босий, кучугур хрумтів.
  Можливо за невір'я покарання,
  Що Ісуса знати я не хотів!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з лишком протекло війни!
  У будь-якому селі плачуть гірко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Німеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнів, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, і мабуть навіть занадто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зірка героя найвища нагорода -
  Сам Сталін мені її повір, вручив!
  Сказав: з таких як ти приклад брати треба,
  Кують бійці до дверей в Едем ключі!
  
  Але нині відклади сміливець гвинтівку,
  Візьми ти, кліщі, молот і працюй!
  Побудуй з дерева вітрильник і човен,
  І літак створи, щоб птахом вгору!
  На останній ноті дівчата і хлопчик перестали співати, вони настільки захопилися, що навіть почали підтанцьовувати. Приплескуючи у долоні.
  Анжеліка тут перервала пісню і вказала пальцем на південь:
  - Ось там Берлін, котрим ми ще не взяли. Що скажете товариші про це казус?
  Аліса Селезньова з натхненням вимовила, знову співаючи:
  Ми крокуємо на Берлін,
  Комунізм бачимо дали!
  Від чуми визволив світ,
  Дорогий товаришу Сталін!
  
  У багатьох образах міряв,
  У всесвіті нескінченної.
  Шлях нам вірний, вождь відкрив -
  Вказавши його надовго!
  Вже Аркашка тицьнув Алісу в спину кулачком:
  - Давай побігли до Берліна. Там наш відпочинок та спокій.
  Золотоволоса войовниця показала на розбиті танки, біля яких уже крутились ремонтники. Ось одну з пошкоджених машин взяли на буксир і потягнув величезний трактор.
  Аліса Селезньова несподівано запропонувала:
  - Може, можемо нашим хлопцям із ремонтом?
  Анжеліка похитала головою:
  - Ні, більше від тебе дівчина з золотим волоссям і чудовою красою на полі бою. Біжи...
  Дівчата й хлопчисько замиготіли по стоптаній і спаленій траві сколотими і по-звірячому подряпаними п'ятами. Втім, на біль увагу звертати ніколи, тим більше, що знову з'явилися штурмові модифікації Фоккен-Вульф. Ця машина озброєна чотирма авіагарматами калібру 37 та 30 - міліметрів із потужним бронезахистом. Найбільш живуча та потужна озброєння, одномісна машина. Самих F -190, штук двадцять, та ще десяток Не-162, цих невловимих легендарних, реактивних "Саламандр".
  Аліса Селезньова округлила рот:
  - Бр, я думала, що гітлерівська авіація вже видихнулася?
  Анжеліка "втішила" у своїй манері:
  - У Берліні багато підземних аеродромів, то там, ми ще маємо шанс і з дисколетами зустрітися. На тлі Фоккен-Вульф корито з крильцями.
  Аліса Селезньова вистрілила у вразливішу, але при цьому стрімку "Саламандру" запально кулею. Машина зі злегка стрілоподібним пінопластовим крилом, полетіла вниз, залишивши подібно до комети рожевий хвостик.
  Золотоволоса войовниця заявила:
  - Ось саме Фоккен-Вульфи штурмової модифікації з гвинтівки невразливі. Якщо винищувачі запізняться, можуть нашпигувати нашим, по перше число!
  Аркашка підколов Алісу Селезньову у відповідь:
  - Ні по десяте! Або навіть соте.
  Войовниця огризнулася:
  - Мовчи базікання!
  Замість відповіді Аркашка витяг із широкого пояса, що віддаленому, скидаючись на невелику ракету, з приробленою рукояткою і гордо вимовив:
  - Ось яку річ я роздобув!
  Аліса Селезньова дуже здивувалася, навіть прикладом себе дуже зачепила по переніссі. Вимовила з виттям:
  - Що за чудо-юдо?
  . РОЗДІЛ Љ 15.
  Аліса Селезньова та її команда були скуті ланцюгами і страждали від вимушеного неробства, ланцюгів на руках і ногах і, мізерної пайки. Та їм не позаздриш. І найголовніше страждання триватиме так довго. Ніколи в Аліси ще такого не було, щоб стільки часу по-справжньому мучитися. І це жахливо.
  А тим часом відбуваються і зовсім речі ще страшніші і неприємніші для СРСР.
  Фон Бок робив доповідь Гітлеру, його свинячі очі переможно сяяли:
  - Мінськ залишений радянськими військами майн фюрер, ми замкнули кільце оточення. У полон на схід від Білостока потрапило понад триста тисяч радянських солдатів. Великі сили росіян оточені також у районі брестської області! Наші війська непереможні та стрімко наступають! Частина наших сил, розвиваючи успіх, вже вийшла до річки Березина, і почала її форсування. Росіяни в паніці їхня воля до опору під...
  Гітлер перервав фон Бока:
  - Мости через Березину підірвані?
  Фон Бок відповів:
  - На щастя, немає майн фюрер!
  Гітлер досить оскалився:
  - Ну, хіба росіяни не ідіоти!
  Фон Бок підтвердив:
  - Звичайно, ідіоти мій фюрер!
  Гітлер помітив:
  - Табори для розміщення полонених готові?
  Гіммлер кивнув:
  - Так ми, виходячи з досвіду західної компанії, припускаємо, що військовополонених буде кілька мільйонів. Тож готовий навіть конвой! Не хотілося правда відволікати на це сміття надто багато сил!
  Гітлер відповів:
  - Офіцерів потрібно утримувати окремо та під посиленою охороною. Солдати без офіцерів просто інертна маса, особливо в радянській армії, де всі залякані Сталінськими репресіями і почуваються подібно до гвинтиків.
  Гіммлер відповів:
  - І це ми врахували! Армія без офіцерів, що паркан без дощок! Втім, багато радянських офіцерів цілком можуть співпрацювати з нами. Серед росіян, як і серед інших народів багато зрадників!
  Гітлер відповів:
  - Ось саме обчислюйте таких і беріть на службу! Вони допоможуть Третьому Рейху досягти найвищої мети - світового панування. У Землі має бути один господар німець!
  Оточення фюрера скинула в самий верх лапи:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер продовжив:
  - Загалом це розумні та гуманні цілі. Тварини нижчого порядку, якими є слов'янські народи, мають бути загнані у стійло! І над цим і маємо працювати. Причому так жорстко та агресивно як війська Тамерлана, не знаючи пощади та жалю.
  Геббельс несміливо зауважив:
  - Звичайно, так і буде мій фюрер, але поки що нам потрібні союзники і серед підневільних народів. Зокрема, ми приготували фальшивку, що українці, білоруси та росіяни зовсім не братні народи. Зокрема, росіяни це монголоїдна раса, що складається з печенігів, хозар і половців, а українці походять з кавказької групи.
  Гітлер гаркнув:
  - Правильно, слов'ян у світі майже триста мільйонів, і щоб їх знищити, треба посварити! Гадаю, скоротити чисельність слов'янського населення у десять разів, залишивши лише найсильніших як рабів.
  Геббельс посміхнувся:
  - Геніальна думка, але її поки що не варто оприлюднити!
  Гітлер відповів:
  - Але те, що слов'яни психічно та фізично ущербні варті. Кожен солдат повинен знати, хто перед ним тварини.
  Геббельс погодився:
  - Але це ми опублікуємо тільки німецькою мовою. Нашим ворогам треба вселяти, що ми поважаємо твою націю і зневажаємо решту!
  Гітлер крекнув:
  - Гут! Ти правильно зрозумів мене кульгавка!
  Фот Бок запитав:
  - А мені буде передано додаткові підкріплення?
  Гітлер вишкірився:
  - Це навіщо! Адже на передньому краї супротивник зламаний!
  Фон Бок пояснив:
  - Ось саме на передньому краї! У росіян великі сили Півдні. Вони звідти перекидають резерви. Крім того, поради оголосили загальну мобілізацію, мільйони новомобілізованих, нам ще чекають спекотні битви. Противник сильний.
  Гітлер примружився:
  - А що скаже Рудерштарм?
  Рудерштарму вже було під сімдесят, але виглядав він набагато молодшим. Підтягнутий, стрункий із вусиками, типовий прусак. Ще під час першої світової війни Рудерштарм командував корпусом, був генералом, одним із найдосвідченіших вояків вермахту. Умілий командир, який не відрізняється жорстокістю. Фельдмаршал вклонився фюреру:
  - Нам вдалося оточити радянські війська на Львівському виступі та виграти бій при Рівному. Росіяни дуже сильні, з їхньої боці велика перевага особливо у танках. Втрати наших військ дуже відчутні.
  Гітлер нетерпляче запитав:
  - Коли буде взято Київ?
  Рудерштарм відповів:
  - Київ дуже добре укріплений, довкола нього безліч фортів та знаменита лінія Сталіна. Гадаю, якщо нам не вдасться захопити його з ходу, лобовий штурм не є доцільним.
  Гітлер схопив букет, що стирчить у вазі, та ще й її збив. Зіпхав квіти і жбурнув у Рудерштарма:
  - Ти собака!
  Фельдмаршал вклонився:
  - Я государів пес!
  Фюрер продовжував верещати:
  - Може, ти вважаєш, і захоплення України недоцільним?
  Рудерштарм відповів:
  - Ні! Не вважаю!
  Гітлер заверещав:
  - А як це зробити, не взявши Київ?
  Рудерштарм пояснив:
  - Ми ж і лінію Манджіо не брали в чоло, а обійшли, то й лінію Сталіна необов'язково бити головою. Пам'ятаєте як ваш геній великий фюрер, приніс перемогу над ворогом, що численно перевершує.
  Гітлер одразу пом'якшав, почувши похвальбу:
  - Так це вірно!
  Рудерштарм крикнув:
  - Хайль Гітлер!
  Усі дружно підхопили за ним:
  - Зін Хайль!
  Фюрер підняв угору палець:
  - Ну добре! Це цілком розумно! Хочеш обійти лінію Сталіна, а як фон бік справи в Білорусії.
  Фон Бок пояснив:
  - Лінія Сталіна практично зламана. Втім, росіяни самі її роззброїли. Зокрема, ключове місто ворожої оборони Слуцьк було взято 26 червня, практично без бою. Ми захопили величезну кількість боєприпасів та техніки прямо у місті.
  Треба сказати, що бункерів у лінії було підірвано самими російськими, що нас дуже розчарувало. Ну та ідіоти росіяни!
  Гітлер підняв келих із апельсиновим соком і зробив кілька ковтків, потім повчально вимовив:
  - Не треба, недооцінювати росіян! Так слов'яни тварини, а й тварини можуть бути хитрими та підступними. Зокрема що говорять дослідження з мавп, а товстун - свинка?
  Герінг відповів:
  - Підтверджують теорію Дарвіна!
  Гітлер погрозив пальцем:
  - Отож! Розумна неповноцінність, зовсім не суперечить звіриній хитрощі! Згадаймо, якими хитрими часом можуть бути дебіли заради зайвого паяння! З особистого досвіду знаю.
  Герінг відповів:
  - Але мавпи бувають і віддані, і дуже слухняні. Як і собаки, наприклад німецька вівчарка дуже вірні, їхній рівень інтелекту часом на заздрість людині.
  Гітлер свиснув:
  - До мене блонди!
  Біла вівчарка швидко підскочила до Гітлера. Вона боялася і обожнювала свого господаря, від якого будь-якої миті можна очікувати і побоїв і ласок. Гітлер примружився і запитав:
  - Скільки мені до Москви!
  Собака прогавкав двічі. Гітлер кивнув:
  - Правильно! А хто такий Герінг?
  Собака повернувся, виставив зад. Гітлер розреготався:
  - Правильно дупа! А хто я?
  Собака склав передні лапи і завив. Гітлер зареготав ще голосніше:
  - Правильно Бог! А тепер пролай мені інтернаціонал!
  Собака залився таким несамовитим гавканням, що Гітлер застрибав:
  - Ось так! Чудово ти все зобразила! Ну гаразд, а що скаже Лейб?
  Командувач групи армій північ заявив:
  - Все йде за планом мій фюрер, наші війська вже у Ризі! Є шанс з ходу опанувати Пітера.
  Гітлер спалахнув:
  - Правильно, великі міста треба брати з ходу! Одним маленьким кидком!
  Хто з нас усіх крутіший за фашистів буде кращим. Ну чого заткнулися, кажіть:
  Світу крикнула:
  - Адольф Гітлер!
  Фюрер додав:
  - І найрозумніший мій собака! Ану Герінг погавкай!
  Герінг прогавкав:
  - Гав гав гав! Гітлер суперграф!
  Фюрер несподівано врізав по собачці батогом, та несамовито заволала відскочивши і раптом склала лапи наче небіжчик.
  Гітлер усміхнувся:
  - І після цього хтось не скаже що я фюрер - справжній Бог. Дивіться, яким чином будуть воскресені мертві!
  Свистить батіг і удар обрушився на собачку. Та ще й по носі. Бідолашна Блонді разом схопилася і несамовито загавкала. Її гавкіт втім більше був схожий на плач побитої дівчинки. Стільки у ньому було істерії. Гітлер зареготав та його рогат підхопило оточення.
  - Слава великому фюреру! Воскресає собак!
  Гітлер скочив на стіл, скидаючи фужери і прокричав:
  - Я вовк вільного племені і мене звуть Мауглі-Вертвольф! А тепер на всю горлянку!
  Всі дружно гаркнули:
  - Зін Хайль! Зін Хайль! Зін Хайль!
  Фюрер перевернувся на столі, розбиваючи кришталеві чарки і обливаючись вином. Його фрак став до огиди брудним. Видно Гітлер порізався, оскільки пролунав несамовитий крик:
  - Ой ой ой! Мене поранено.
  Вбігло кілька дівчат у білих сукнях, вони підхопили Гітлера, вилили на нього відро йоду та густо замотали з ніг до голови бинтом. Внаслідок чого фюрер перетворився на єгипетську мумію. Лише один рот був вільний. Оточення правда зітхнуло з полегшенням, нарешті фюрера сповивали і він став безпечнішим.
  Гітлер трохи заспокоївся і заявив:
  - Ось тепер набагато краще! Наскільки я зрозумів ми скрізь перемагаємо, тільки Рудерштарма має деякі проблеми.
  Фельдмаршал виструнчився:
  - О великий фюрер, у росіян надто багато військ, особливо танків! Ми не можемо з ними впоратися!
  Гітлер скосив очі:
  - Як не можемо! А Герінг?
  Герінг підскочив:
  - Я тут фюрер!
  Гітлер гаркнув:
  - Чи можеш ти з'їсти танк!
  Герінг відповів:
  - Якщо накаже фюрер, то так!
  Гітлер просичав:
  - Танк у студію!
  Борман перепитав:
  - До студії!
  Гітлер поправив:
  - У тронну залу!
  Борман просичав в унісон фюреру:
  - Танк у тронну залу!
  Красиві дівчата, граючи голими ногами в коротеньких спідничках, внесли в зал торт віртуозно виконаний у формі танка. Машина була вкрита глазур'ю і блищала. За формою вона була точною копією Т-34. Гітлер зрадів:
  - А що чудовий танк! Мені особисто подобається! Що танк Т-34, дуже крута машина?
  Фон Бок відповів:
  - Не така вже й грізна! Ми з ними успішно впораємося. Крім цього танка вежа...
  Гітлер перервав:
  - Знаю, обертається вручну!
  Фон Бок кивнув:
  - Можна цей танк підбити збоку!
  Гітлер запропонував:
  - Нам потрібна потужніша протитанкова гармата калібру 275-міліметрів. Чому вона досі не створена!
  Шпеєр помітив:
  - Ще в тридцять шостому році після появи французького S -35, з'явилися пропозиції створити протитанкову сімдесятку, але подібні пропозиції були проігноровані.
  Гітлер запитав:
  - Ким?
  Шпеєр, невинно посміхаючись, відповів:
  - Вами фюрер!
  Гітлер засмикався, намагаючись порвати бинти, але вони його тримали дуже міцно. Тоді він провив:
  - Ах ти, суко!
  Шпеєр відповів:
  - Який є мій фюрер, але факт залишається фактом, така потрібна нам зброя не створена.
  Гітлер гукнув:
  - Ну і не треба! Ми росіян і так переможемо! Хто дав санкцію на випробуванні Т-34? Говори!
  Шпеєр відповів:
  - Маршал Кулик.
  Гітлер зіграв:
  - Маршал Кулик - подертий нулик!
  Оточення зааплодувало:
  - Яка надзвичайна глибина наш фюрер!
  Гітлер кивнув, це через бинти далося важко:
  - Та велич і глибина моїх думок невимірна! І щоб цвів рідний край, ну повторюй за мною.
  Оточення дружно крикнуло:
  - Зін Хайль!
  Гітлер зрадів:
  - Тепер я задоволений! А зараз таке. Слухай ти мене жирна худоба Герінг і підкоряйся.
  Герінг ударив себе по вухах:
  - Я розставив локатор фюрер!
  Гітлер крекнув:
  - То слухай мене в усі вуха!
  - Та великий!
  Гітлер закашляв, дівчата стали бити його по спині долонями. Добре відкашлявшись, Гітлер сказав:
  - Ну, так воно набагато краще! Так ось бачиш Герінг це чудовий російський танк?
  Герінг вклонився:
  - Та найбільший!
  - То з'їж його!
  Герінг вишкірився:
  - Ви хочете, щоб я його з'їв!
  Гітлер гаркнув:
  - Ти ж обіцяв з'їсти для мене танк!
  Герінг ще нижче вклонився:
  - Обіцяв великий фюрер!
  - То жри сука!
  Герінг попросив:
  - Може, ви мені дасте ножик та вилку!
  Гітлер пирхнув:
  - А навіщо?
  Герінг образився:
  - Ну, я ж не свиня!
  Гітлер заперечив:
  - Саме свиня!
  Герінг відповів:
  - Я носій великої німецької культури!
  Гітлер передражнив:
  - Ти смердючий представник огидної натури!
  Геббельс вдавано заволав:
  - Невже ви хочете, щоб Герман зжер разом весь танк?
  Гітлер кивнув:
  - Весь торт до кісточок!
  Геббельс посміхнувся:
  - Ну що Герман, схоже тебе доведеться їсти!
  Гітлер поправив:
  - Не тебе, а тобі! Ну жвавіше жри сука, поки я тебе не велів засмажити на свинячому салі! Хви-хві-хві!
  Герінг поспішив виконати наказ фюрера. Він обрушився на торт як кабан на помийне корито:
  - Заради вас я зроблю будь-що мій фюрер.
  Інше оточення Гітлера захихотіло і почало показувати пальцями на ненажеру-Герінга.
  - Ось померла! Потворна потворність!
  Гітлер сердито пирхнув у вуса і промовив з пафосом:
  - Хто не любить фюрера, не цінує життя! Тому що наше життя - це служіння Великої Німеччини!
  Світла закивала і знову гаркнула фразу, що набила оскому.
  - Хайль Гітлер! Хайль Гітлер! Хайль Гітлер!
  Фюрер насилу махнув перев'язаною лапою:
  - Зін Хайль!
  Герінг почав пожирати руками танк. Броня з глазурі і крему лопнула і наці два забруднені як свиня. Танк насилу піддавався, Герінг чавкав, рясно забрудневши своє рило. Виглядало все більш ніж комічно. Свого роду ідіотська ідіотія!
  Гітлер покрутив пальцем біля скроні:
  - Похвально намагайся Герінг.
  Наці два продовжував пихкати і намагатися. Його маленькі очі запливли від крему, а сам став слизьким черв'яком, у синьому, зеленому, рожевому та жовтому кольорах. Заради справедливості треба відзначити, що торт, який пожирав Герінг, був дуже смачним. Наці два обжирався, ковтаючи величезні шматки. Гітлер навіть серйозно зауважив:
  - Хто багато їсть, у того чисте сумління, але брудний кишечник! Нехай буде наша пропаганда клізмою.
  Геббельс відповів:
  - А наша пропаганда і є клізма для мізків!
  Гітлер попросив:
  - Ану зніміть з мене бинти, я вже відновився!
  Дівчата кинулися виконувати наказ фюрера. Вони швидко розмотували біснуватого Адольфа.
  Борман запропонував:
  - Чи може робити бинти з бетону?
  Гітлер заперечив:
  - Ні з трави та соломи! Так буде набагато дешевше!
  Борман скрикнув:
  - Та велика мудрість фюрера!
  Геббельс поправив:
  - Не велика, а нескінченна!
  Борман у відповідь:
  - Та світитися на віки віків!
  Гітлер заспівав:
  - Я завтра знову в бій зірвусь, але точно знаю, що повернуся! Нехай навіть через сто століть, на радість дурнів!
  Шпеєр крикнув:
  - Ніхто не може чинити опір волі фюрера.
  Геббельс запропонував:
  - Давайте у Бресті встановимо пам'ятник фюреру. Велику статую, що вказує песцем на схід.
  Гітлер погодився:
  - Я фараон! Коли ми візьмемо Москву, я накажу підірвати кремль і на його місці звести піраміду заввишки три кілометри. Я стану найбільшим фараоном, а весь світ прокриче, ну що...
  Оточення заволало:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер зашипів:
  - Ідіоти! Весь світ прокриє алілуя Гітлеру - творцю всесвіту! А що проти цього буде посаджено на кілок!
  Всі хором промовили:
  - О великий і мудрий Адольф! Фюреру не перемов!
  Живіт у Герінга набух і він заволав:
  - Великий фюрер дозвольте піти!
  Гітлер гаркнув:
  - Ті ще не зжер танк!
  Герінг простогнав:
  - Ще трохи і я обгажусь!
  Гітлер засміявся:
  - Так навіть краще!
  Герінг простогнав в останньому зусиллі:
  - І ви нюхатимете!
  Морда Гітлера перекосилася, фюрер прокричав:
  - Прибрати негайно! Що я таке гівно нюхатиму.
  Дівчата моментально вбігли, підхопив Герінга, і потягли до сортира імперської канцелярії, із золотим унітазом. При цьому чарівні красуні переплутали харю і зад наці два, зануривши головою в парашу.
  Гітлер на той час знайшов іншу жертву:
  - Гімлере, чому твої відомості про кількість радянських танків і літаків виявилися не точними?
  Рейхфюрер відповів:
  - Загалом їх виявилося як ми, і розраховували понад двадцять тисяч танків, і понад двадцять тисяч літаків!
  Гітлер гаркнув:
  - А чому більше, ніж у нас! Хто за це відповідає?
  Гіммлер кивнув:
  - Рейх міністр Штіх!
  Гітлер вдарив найближчу дівчину кулаком у груди і прокричав:
  - А де Штих!
  Невисокий товстенький чоловічок вискочив з-за колони:
  - Це я майн фюрер!
  Гітлер зневажливо посміхнувся:
  - Ряшку ти собі від'їв Штих! Видно сало разом із фекаліями їж. До речі, знаєш як ловлять раків?
  Штих хитнув головою:
  - Ні!
  - На мертву бабусю! Їй есесівці відрізають голову, випаровують живіт і викидають у стічні канави. Дуже навіть смішно, та до речі чомусь було зірвано план формування тридцяти шести танкових німецьких дивізій. Що мовчиш ховрах!
  Штих відповів:
  - Ми виконали план з виробництва танків та літаків. У всякому разі, той, що передав Герінг.
  Гітлер розлютився:
  - Знову Герінг! Та я його скоро повішу! Ні здеру з живого шкуру! Ні посаджу в кислоту!
  Геббельс запропонував:
  - Може спершу позбавити його знання рейхмаршала та куратора економіки?
  Гітлер заперечив:
  - Ні! Цього не буде! З кого мені тоді знущатися. Тебе кілька разів рушиш, і ти зануришся Геба.
  Геббельс запитав:
  - Невже оточення потрібно лише для того, щоб з нього знущатися?
  Гітлер гаркнув:
  - А навіщо ще ви придатні смердючі щури! У всякому разі, я про вас все що потрібно сказав!
  Борман запропонував:
  - Може, хочете подивитись майн фюрер крижаний атракціон.
  Гітлер запитав:
  - З кров'ю?
  Борман послужливо сказав:
  - Звичайно, з кров'ю великий!
  Фюрер махнув лапою:
  - У цьому випадку починайте! Хоча ні спочатку доїжте торт. Бачите як Герінг його "покремзали"!
  Борман попросив:
  - Дозволь великий Адольф, його прикінчити ножами та вилками!
  Гітлер знову запитав:
  - Це навіщо?
  Борман пояснив:
  - Щоб ми не заразилися і не хворіли на животи! Бо хвора армія вдвоє слабша. А нам ще треба розгромити СРСР.
  Гітлер кивнув:
  - Коли я чую слова Радянський Союз, рука тягнеться до автомата. Гаразд, візьміть ложки та виделки, жерте!
  Оточення слухняно кинулась виконувати наказ пожираючи торт. Вони голосно чавкали і страшенно шуміли, стикалися лобами. Це сильно скидалося на розкішний свинарник.
  Гітлер замислився. Час іде і коли Адольф стане старим і немічний, ці свиня його просто затопчуть. Потрібно буде після закінчення війни, їх усіх відправити до концтабору, замінивши їх сильними хлопцями з Гітлер-югента, які звикли Його вважати Богом! Та й взагалі чомусь не винайти ліки, або якесь випромінювання фюрера, що зробив безсмертним. Невже наука перед натиском часу безсила. Не може такого бути! Він Гітлер читав ще молодості різні дослідження паранормальних сил та окультних явищ. Зокрема демони пекла могли повернути вірному слузі Сатани молодість. Нехай навіть для цього доводилося вбивати. У нього Гітлера теж серце не камінь, це зараз наколовшись наркотиками, він несе відверту нісенітницю. А насправді йому часом, особливо коли спадає дурман, хочеться творити добро. Ким увійде до світової історії? Якщо Німеччина переможе то найбільшим із найбільших правителів. Адже історію пишуть переможці! Але, у разі поразки, він буде надовго проклятий, його ім'ям лякатимуть дітей. Точніше, швидше за все вже лякають! Як у ще не підкореному Німеччиною світі, колють свідомість злі карикатури на фюрера, що зображують його найбільшу людину, яка колись жила, у смішному вигляді! Втім, треба запитати Геббельса:
  - Чи готові карикатури на Сталіна?
  Геббельс, об'їдаючись тортом, відповів:
  - Так точно великий!
  - І він достатньо принижений!
  Геббельс кивнув:
  - Якщо хочете, ми покажемо вас фільм. Він називається: Червоне пекло. Там зібрано всі свідчення та жахи країни порад.
  Гітлер кивнув:
  - Ось! А мене треба показувати добрим та справедливим! Ніби я несу світові світло та визволення. Та нагадайте в СРСР немає рівності. Комуністи це найстрашніші експлуататори. Вони вичавлюють усі соки зі свого народу. Потрібно показувати фільми, як добре живеться нашим робітникам, ситно, красиво, акуратно. Бо ж у нас німців порядок. Потрібно показувати задоволені, усміхнені обличчя. І особливо простежте за тим, щоб усі жінки що потрапляють у кадр, були молоді та красиві.
  Геббельс запитав:
  - А дітей показувати!
  Гітлер кивнув:
  - Звичайно і якнайбільше! Я люблю подібні видовища, особливо коли вогнем палять дитячі п'яти.
  Геббельс поправив:
  - Але ми покажемо лише щасливих та задоволених дітей, найкращого та зразкового Третього Рейху!
  Гітлер кивнув:
  - Все має працювати на обман! Краще вірять, ніж у велику брехню, тільки в дуже велику брехню!
  Ідоль спитав:
  - Як солдатам чинити, якщо дитина висуне мову чи зробить носа?
  Гітлер гаркнув, божевільну мову:
  - Відповідати кулею! А ще якщо є можливість зловити та повісити догори ногами! Втім, непогано створити спеціальні відділення із дітей неповноцінних народів. Винищувати тварин руками тварин!
  Гіммлер відповів:
  - Вже є подібні проекти! Примусимо дітей доносити на батьків, запровадимо заохочення донощикам. Деякі з найбільш просунутих навіть можуть розраховувати на німецьке громадянство.
  Гітлер пирхнув:
  - Не повноцінним, давати німецьке громадянство! Це маячня!
  Гіммлер поправив:
  - Ми не даватимемо, а лише пообіцяємо!
  Гітлер відповів:
  - Брехни в міру, дотримуючись честі, щоб не зловити на слові! Адже брехня рятівна є, а є брехня порожня.
  Гіммлер вклонився:
  - У цьому випадку це брехня на благо Німеччини.
  Гітлер відповів:
  - У такому разі я згоден! Ну гаразд, балаканина про державні справи мені набридла, давайте краще насолодимося гладіаторською сутичкою!
  Борман наказав:
  - Розчистіть вигляд фюрера!
  Гітлер поправив:
  - Великому фюреру!
  Борман заверещав ще голосніше:
  - Розчистіть вигляд великого фюрера!
  Розсунулися стіни, і з'явився величезний акваріум. Його низ був покритий густим шаром інею.
  Гітлер крекнув:
  - Не багато сніжка!
  Борман вишкірився:
  - Ми намагалися зробити якнайбільше, але винні, не встигли!
  Гітлер махнув рукою:
  - Подивимося на початку видовище!
  На ринг вибігло троє мускулистих, не старших за п'ятнадцять-шістнадцять років юнаків у шортиках. Було видно, що їх не дуже зручно на морозі. Засмагла шкіра швидко почервоніла.
  Гітлер запитав:
  - А дівчата?
  Борман шепнув:
  - Зараз будуть володар!
  На арену вискочили дівчата у купальному костюмі! Їх було четверо, Борман вирішив їм дати перевагу, так Гітлер натякнув, що жінка-рабиня, куди цінніша за чоловіка-раба.
  Босі ніжки красунь залишали витончені сліди на інеї! Дівчатам було боляче, голі п'яти почервоніли.
  Борман зауважив:
  - Змішані бої завжди цікаві! Жінки та чоловіки, краще ніж тільки чоловіки чи жінки.
  Гітлер кивнув:
  - Правильно! Люблю змішання жанрів! Ну що ж, як завжди, ставки будуть таємні. Сподіваюся, вони будуть битися красиво.
  У дівчат в руках були довгі мечі та сокири. У юнаків лише мечі. Видно було нерівність. Одна з дівчат була руда, інші білі. Красиві, м'язисті, судячи з шрамів більш досвідчені гладіатори ці великі дами.
  Борман підказав Гітлеру.
  - Руда боєць СС Ельвіра, уславилася тим, що спалила католицький костел разом мирними жителями. Церква підняла ганьбу, і пройшлося її покарати. Інші теж досвідчені бійці, вони кращі, ніж просто гарні юнаки.
  Гітлер відповів:
  - Чудово!
  Руда дівчина, і справді була метр дев'яносто, під сто кілограм вагою без краплі жиру. За засмаглою шкірою перекочувалися кульки м'язів. Гітлер дивився на неї жадібно. З дитинства слабкий і кволий, він просто балдів від присутності сильних жінок. Які у дівчини м'язи, як вона схожа на ідеал арійки.
  Борман заявив:
  - Що ж! Я радий догодити фюреру!
  Заграв гімн СС та гладіатори вступили у битву. Юнаки спочатку рубалися мляво, їм не хотілося вбивати дівчат, а самки як досвідчені вовчиці розтягували задоволення. Потім руда врізала юнакові в пах, змусивши зігнутися від болю, після чого провела вістрям меча по ключиці, зробивши подряпину. Юнак явно намагався парирувати.
  Гітлер, дивлячись на бій через сильний бінокль, його заводили потужні ноги та розкішні стегна рудоволосої. А спина, по ній хвилею проходять, немов бриж на воді, то напружуючись, то розслабляючись м'язи. Вона грала з бранцями, час від часу дряпаючи їх, але не поспішала завдавати серйозних поранень. Інші дівчата теж поводилися грайливо, то атакуючи, пробиваючи хлопців, то йдучи на захист. Хлопці, що протистоять їм, були недостатньо досвідчені, майже не мали навички спілкування з мечем і тому часто пропускали. Лише один раз юнак, що б'ється праворуч, розпоров ліфчик на грудях білявої дівчини. Голі соски. Гітлер, побачивши цю пишність, завив:
  - Як класно ось це бій!
  Дівчисько, почервонівши від досади з люттю вибило хлопцю очей, то похитнувся від болючого і відступив. В акваріумі було досить холодно, босі ноги сильно мерзли, лід обпалював не гірше від розпеченого заліза. Дівчата видно вирішивши що вистачить грати на публіку перейшли у рішучий наступ. Хлопці, що спливали кров'ю, відбивалися вкрай мляво. Ось Ельвіра вибила одному з хлопців спочатку, одне, потім інше око.
  Гітлер перевіряв:
  - Ось це і є справжні арійки!
  Борман запропонував:
  - Чи може включити сніжок?
  Гітлер відмахнувся:
  - Поки що не треба! Видимість впаде! А взагалі це вдала ідея, що біляві дівчата перемагають юнаків. Цим хлопці хтось?
  Борман відповів:
  - Російські! Щойно захоплені з найближчих селищ!
  - А чому мовчать?
  - Мови паралізувало!
  - Наступного разу зробиш, щоб говорили! Люблю слухати міцний російський матюк!
  Ельвіра відсікла одному з хлопців, голову двоє інших, стікаючи кров'ю, впали на коліна.
  - Добий їх! - крикнув Гітлер.
  . РОЗДІЛ Љ 16.
  Справжні арійки кивнули і мечі впали на голови хлопців. Вони скрикнули та впали. Гладіаторки стали босими, розчервонілими ногами, на трупи повалених хлопців і випустили клич:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер вишкірився:
  - Що ж чудово, навіть чудово! Вбивство це те, що треба! Воно дзвенить як серенада!
  Геббельс зауважив:
  - Та гарні дівчата, але одного бою замало.
  Борман кивнув:
  - Буде ще один бій! Точніше кілька! Ми капітально розважимо вас, о великий фюрер!
  Гітлер відповів:
  - Та мене розважити це добре!
  Борман кивнув:
  - І дуже тяжке!
  Гітлер заперечив:
  - Та не дуже! Я люблю апельсини та видовища!
  Геббельс запропонував:
  - Може, що більш різноманітне ніж поєдинки на мечах! А то набридла ця античність!
  Борман відповів:
  - Зараз ви побачите щось різноманітніше!
  Із сортира витягли Герінга. Жирний рейхмаршал схоже неабияк обгадався, його облили дорогим французьким одеколоном. По всьому залу пролунав запах парфумерії та калу.
  Гітлер надувся:
  - Ні це гидко! Потрібно діяти акуратніше! Коротше кажучи, викиньте його звідти!
  Борман поправив:
  - Може, звідси!
  Гітлер кивнув:
  - Та й звідси!
  Герінга підхопили поволокли із зали. А тим часом у крижаному акваріумі змінилися декорації. На арену вийшла напівоголена дівчина з тризубом та мережею. Вона була велика, висока, смаглява, явно арабського походження.
  Сніжок обпікав її босі, огрубілі ноги. Зважаючи на все, це була дуже сильна дівчина, яку неодноразово тренували. Вийшовши на ринг, вона низько вклонилася Гітлеру та його свиті, промовивши англійською!
  - Нехай славиться мій пане!
  Гітлер погодився:
  - Та я Адольф, є пан всього сущого!
  Геббельс відповів:
  - Англійська мова дуже мелодійна!
  Гітлер гаркнув:
  - Як іржава пила по дубу! Лаймо, а не мова! Адже не даремно найкращі поети всіх часів і народів були німці!
  Борман кивнув:
  - Та найвищий рівень німецької культури!
  Гітлер заспівав:
  - Чим славиться російська культура! Ну скажемо Сталін багаторук ікласт! І з Леніним шорстка купюра! І мотом із серпом заїхати в око!
  Повита зааплодувала:
  - Адольф! У вас приголомшливе почуття ритму!
  Гітлер навіть став танцювати:
  - Я фашист! Я суперфашист!
  Дівчина на сніговій арені нервово перебирала голими мускулистими ногами. Їй, що звикла до більш теплого клімату, було дуже неприємно. Шкіра почала синіти, і тоді красуня застрибала.
  Гітлер підколов:
  - Ось як повію припікає!
  Геббельс зауважив:
  - Це арабський воїн, а значить не повія!
  Гітлер свиснув:
  - А на мою навіть гірше повії! Чи може зігріти їй п'ятки розпеченим залізом, а Геба?
  Борман запропонував:
  - Трохи пропіщати її батогом!
  Гітлер заперечив:
  - Хай спочатку буде бій! Хто її суперник?
  Борман шепнув:
  - Ось він уже виходити!
  Гітлер пожвавішав:
  - Кажеш він!
  Борман кивнув:
  - Да він!
  Гітлер досить пирхнув:
  - Значить самець! Знаєте, я задоволений!
  Борман скрикнув:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер кивнув:
  - Правильно!
  Берман додав:
  - І досить великий!
  Заграла музика, розкрилася клітка і на арену неспішно вийшов... лев. Досить велика тварина з вишкіреними іклами.
  Гітлер зрадів:
  - Ось це згоден гідний суперник!
  Борман показав пальцем:
  - Бачите фюрер, яка у нього густа грива!
  Гітлер погодився:
  - Та густа! Але дівчина сподіваюся її поголиться!
  Леву теж було досить холодно, припікало снігом могутні лапи. Звір обернувся і загарчав.
  Гітлер хихікнув:
  - Це він не на мене!
  Борман відповів:
  - Ні найбільший! На вас навіть мухи бояться сідати!
  Гітлер погодився:
  - Я й сам будь-кого придушу як муху!
  Борман хихикнув:
  - Ми товктимемо, мух!
  Дівчина трохи змістилася! Вигляд грізного звіра, з вишкіреною пащею вселяв їй побоювання. Лев гаркнув ще раз і почав наближатися. Гітлер клацнув пальцями Бормана по лобі:
  - Що ж робимо ставки панове!
  Борман запитав:
  - І на кого великий ви хочете поставити?
  Гітлер похитнувшись ляснув долонею свого заступника по лобі:
  - На лева!
  Оточення одразу пожвавішало. Ідоль заявив:
  - І я теж на лева!
  Рудерштарм заперечив:
  - А я на дівчину!
  Гімлер відповів:
  - Це дуже нерозумно ставити не на того, на кого наказав фюрер!
  Гітлер поправив:
  - Я не давав жодного наказу! Робіть вільні ставки!
  Борман підтвердив:
  - Бій чесний нічого заздалегідь не підлаштовано!
  Гімлер повідомив:
  - А я все одно на лева, щоб бути разом із улюбленим фюрером!
  Гітлер підняв руку:
  - Зін Хайль! Ставки абсолютно вільні!
  Лев тим часом кинувся на дівчину. Та спритно подряпнув тризубом відскочила убік.
  Гітлер похвалив:
  - А вона досить спритна!
  Гімлер запропонував:
  - Перцю цій бабі в анальний отвір!
  Гітлер погодився:
  - Давно пора!
  Лев знову стрибнув, йому вдалося лапою зірвати з дівчинки пов'язку на стегнах, оголивши міцні сідниці. Фюрер провів:
  - Ось так лева молодець!
  Дівчина вправно накинула мережу, і лев заплутався у ній. Звір відчайдушно спробував розплутатись, але заплутувався ще більше. Його смикання набули істеричного характеру.
  Гітлер проголосив:
  - Ну ти й спритна дурниця! Так леву й треба!
  Дівчина з усього розмаху спробувала пронизати свого супротивника тризубом. Але вістря було недостатньо гострим, щоб пробити товсту левову шкуру. Звір лише отримував подряпини і ревів у відповідь. Монстр навіть спробував навіть пересуватися повзками, тягнучи за собою по снігу мережу.
  Гітлеру було весело:
  - Ні й умора! Ось це я розумію бій!
  Гімлер відповів:
  - А хоробрий чортівня!
  Фюрер погодився:
  - Дуже хоробрий!
  Борман запропонував:
  - Може кинути їй інший тризуб!
  Гітлер запитав:
  - А що це погано?!
  Борман кивнув:
  - Тупуватий!
  Гітлер відмахнувся:
  - Ні! Я люблю спостерігати тривалу агонію жертви!
  Борман відповів:
  - Нехай помучиться!
  Дівчина продовжувала відскакувати, і колоти лева, усаджуючи тризуб. Вона змушена була весь час переміщатися, бо холод кусав її за босі п'яти. І все ж таки зробивши кілька запеклих випадів, вона змогла серйозно зачепити лева. Полилася досить густа кров:
  Гітлер помітив:
  - Ось вона моя любов до тварин!
  Борман захихотів:
  - Може вирубаємо бабу!
  Гітлер заперечив:
  - Не треба!
  Борман спитав єхидно:
  - Чому?
  - Тому що вона хоробрий!
  Дівчина продовжувала стрибати, її ножі вже стали синіти від холоду, тіло здригалося.
  Гімлер помітив:
  - Зразковий екземпляр арабської культури!
  Гітлер запитав:
  - Арабською?
  - Та мій король!
  Гітлер сказала кривлячись:
  - А мені подобаються араби! Їхня релігія не така тупа і пацифістська як християнство.
  Гімлер погодився:
  - Правильно вона обіцяє рай воїну Аллаха.
  Гітлер хруснув об стіл келих:
  - А наші християни аж ніяк не вчать, бо треба воювати і битися за Рейх, Німеччину!
  Гіммлер відсторонився:
  - Вони нічого не вчать! Особливо тупі свідки Єгови. Чи не секта, а суцільний виродок зрадників!
  Гітлер погодився:
  - Ми їх вішатимемо!
  Гіммлер зауважив:
  - Вішати мало! Потрібно садити на кілок!
  Гітлер зрадів:
  - Правильно! Садити на палю!
  Борман відповів:
  - Ми приготуємо таке розпорядження для свідків Єгови.
  Гітлер підтвердив:
  - І Адвентистів Сьомого Дня! Це жидівствующая секта суботників має бути стерта з лиця всесвіту.
  Борман вишкірився:
  - Ми нагодуємо Адвентистів свининою!
  Поступово рухи лева сповільнювалися. Звір втрачав усе більше крові, а його противниця все сильніше страждала від холоду. Вона потрапила леву в око, вибивши очі вістрям. Потім знову подряпала корпус леву.
  Гітлер помітив:
  - Дівчина мучиться!
  Борман запитав:
  - Допомогти їй чи ні!
  Гітлер відповів:
  - Та бачите, як закоченіли її ноги. Припійте їй п'яти розпеченим залізом. Маляті стане тепліше.
  Борман зрадів:
  - Ану припійте цій суці п'яти чимось розпеченим.
  Два величезні есесівці заскочили в акваріум. Вони розмахували розпеченим залізом і явно намагалися підсмажити дівчину.
  Та відскочила, і есесовець схибнувши розтягнувся перед нею. Тут сплутаний лев здійснив останній кидок і всадив зуб у плече фашисту. Той дико заволав відбиваючись.
  Гітлер зрадів:
  - Ну от, а я так хотів побачити роздерте людське тіло!
  Борман заявив:
  - Якщо хочете майн фюрер, ми скільки завгодно прямо зараз розтерзаємо!
  Гітлер відмахнувся:
  - Я хотів бачити саме роздертий левом!
  Борман захихотів:
  - Ваша мрія, фашист здійснилася!
  Гітлер запитав:
  - Тільки фашист!
  Борман вклонився:
  - Вибачте наці один!
  Лев тим часом добив свою жертву і знову кинувся до дівчини. Та тим часом спритним ударом тризуба у щелепу вирубала другого гітлерівця. Він усе ще хотів підсмажити їй ніжки. Ублюдок впав непритомний. Дівчина підскочила до нього і висмикнула довгий кинджал з-за пояса:
  - Я велика войовниця! Звати Ахілія!
  Гітлер гукнув:
  - Браво! Я захоплений!
  Борман відповів:
  - Вам щиро подобається наша гостя!
  Гітлер відповів:
  - Так! Люблю таких сильних жінок. Вона справжня арійка.
  Дівчина підскочила до лева, і сильним ударом закінчила його. Величезна туша затихла.
  Гітлер кивнув:
  - Браво! Чудово!
  Борман відповів:
  - Може, ви хочете запросити її до столу!
  Гітлер запитав:
  - Вона говорити німецькою?
  Борман скривився:
  - Ні, зате англійською шпарить без запинки.
  Гітлер усміхнувся:
  - Ну і що ж, я знаю цю мову як рідну!
  Борман заявив:
  - Я теж вважаю, що треба знати зброю своїх ворогів.
  Гітлер помітив:
  - Які величезні території контролювали англійці! Точніше контролюють досі! Це велика нація.
  Гімлер відповів:
  - Чесно кажучи, думаєш про них як про варварів! І якби вони були трохи дурнішими, для нас було б краще!
  Гітлер кивнув:
  - Для нас так, але не для культури! Великої західної культури! Я дуже турбуюся, що в разі розпаду Британії, аборигени в колоніях піднімуть голови, і прийде кінець панування білої людини.
  Гімлер відповів:
  - Німець змінить англійця тільки й усього!
  Борман заявив:
  - Ми віримо у ваш геній фюрер!
  Гітлер кивнув:
  - Запроси дівчину до столу!
  Війницю випустили з акваріума. Їй дали пов'язку настегна і вона вирушила до столика. Гітлер випростав спину, узявся в боки. Його вигляд був як у володаря.
  Дівчина в пов'язці на стегнах і з тонкою смугою тканини на грудях підійшла до столу, підібгала прес. Її ноги сильно почервоніли з морозу, вона намагалася рухатись із грацією.
  Гітлер чемно вказав їй місце поряд із собою. Войовниця сів. Фюрер запитав англійською:
  - Яке враження справила на вас Німеччина?
  Дівчина відповіла:
  - Зразкова країна! Дуже все чисто та акуратно.
  Гітлер запитав:
  - Ти з якого міста?
  Дівчина відповіла гордо випроставшись:
  - Багдада!
  - А звати тебе як?
  Воїтелька набула:
  - Ахілія я!
  Гітлер ляснув її по плечу, дівчина здригнулася. Фюрер нахилився і поцілував її в щічку:
  - Мила Ахілія!
  Дівчина кивнула:
  - Та я і мила та ніжна!
  Гітлер запитав:
  - Де ти так добре навчилася битися?
  Воїтелька відповіла:
  - Коли я була ще дівчинкою, мене продали до борделя, а потім за провину виставили з мечем на арену проти хлопчика. Але трапилося неймовірне, я його вбила та потрапила до школи гладіаторів. Там часто б'ються жінки, багато хто після бою виконує постільні обов'язки.
  Гітлер кивнув:
  - Жінка це і воїн та хранителька вогнища! Німецька жінка зобов'язана робити та вміти все. Ти мусульманка?
  Дівчина кивнула:
  - Так! Сунитка!
  Гітлер кивнув:
  - Це ті, що крім Корану визнають ще й книгу Сунн, досить велике переказ!
  Дівчина кивнула:
  - Так! Але я рідко молюся і багато б'юся! Чесно кажучи у мене є великі сумніви, що Аллах або Бог існують.
  Гітлер ласкаво запитав:
  - Чому ти так вважаєш Ахілія?
  Дівчина відповіла:
  - Я читала англійський переклад Ніцше. Має глибокі думки, які справили на мене сильне враження.
  Гітлер відповів:
  - Багато у Фрідріха Ніцше вірне, але його ідеї потребують творчого розвитку. Я їм надав закінченості та досконалості.
  Ахілія погодилася:
  - Багато моїх співвітчизників обожнюють Гітлера. Вони вважають, що він принесе всім визволення!
  Гітлер гаркнув:
  - Правильно рахують! Круче Адольфа, немає у світі ні кого! Ну гаразд вистачить балакати, я хочу бачити новий гладіаторський бій.
  Борман кивнув:
  - Наступна битва!
  На арену вискочило п'ятірка бійців, дві дівчини, і три хлопчики не старші за п'ятнадцять років. Вони були з мечами та щитами. Видно було, що це ще малодосвідчені гладіатори, бо почувалися не дуже впевнено. Сніг припікав їм босі п'яти, дівчата та пацани підстрибували.
  Гітлер розчулився:
  - А це хто?
  Борман пирхнув:
  - Дві чешки, а хлопці поляки!
  Гітлер гаркнув:
  - Бій сподіваюся буде цікавим!
  Борман кивнув:
  - Звичайно мій фюрер! Я не роблю халтури!
  Гітлер знову поцілував Ахілію:
  - Ти чудова! Часто дивилася гладіаторські бої!
  Дівчина відповіла:
  - На жаль, часто фюрер! Це жорстоке видовище.
  Гітлер запитав:
  - А ще хочеш подивитись?
  Ахілія кивнула:
  - Якщо б'ються чоловіки!
  Гітлер відповів:
  - Ось якраз троє чоловіків, у вашій країні у їхньому віці вже одружуються, чи не так мила!
  Дівчина відповіла:
  - Звичайно! Я пізнала кохання першого чоловіка у дев'ять років.
  Гітлер здивувався:
  - Ну, як сподобалося?
  Дівчина похитала головою:
  - Швидше було боляче ніж приємно!
  Гітлер помітив:
  - Я з жінками дуже культурний і ввічливий. Ей Борман скажи хто найсексуальніший чоловік у Німеччині?
  Борман відповів:
  - Звичайно, ви мій фюрер!
  Гітлер напикався:
  - Справжня велич не потребує лестощів!
  Ахілія промовила з придихом:
  - Ви гідний султан Європи!
  Гітлер відповів:
  - Схід справа тонка!
  На арену під шум та оплески гітлерівського оточення вийшов супротивник. Величезний ікластий тигр добрих трьох метрів завдовжки. Він глухо загарчав його опоненти дві дівчини і хлопчики боязко позадкували.
  Борман запитав:
  - Ну, як красень?
  Гітлер ковтнув шампанського:
  - Навіть дуже непогано! Чи це бенгальський тигр?
  Борман поправив:
  - Уссурійський, подарунок Сталіна!
  Гітлер кивнув:
  - Та пам'ятаю, Йосип подарував мені його напередодні війни! Дуже навіть солідна тварина! Величний як сама Азія.
  Борман погодився:
  - Сталін якщо дарує так дарує! У ньому і без хвоста метрів зо три, а з хвостом чотири з половиною.
  Гітлер відкусив тістечка і прожувавши відповів:
  - Сподіваюся, він покаже гідний бій!
  Борман кивнув:
  - Самі побачите!
  Тигра повернув фізіономію і глянув у бік Гітлера. Фюрер запитав:
  - Чому він не починає?
  Борман пояснив:
  - Чекає на сигнал!
  - То давай швидше!
  Пролунала труба і величезна туша клацнула хвостом по стегнах. П'ять гладіаторів здригаючись від холоду і підстрибуючи на ногах, що кочують, спробували побудувати захист.
  Гітлер зазначив:
  - Які жалюгідні спроби!
  Геббельс відповів:
  - Тигр це Німеччина, ми б'ємо ворогів частинами.
  Звірина різко стрибнула, збивши білявого хлопчика. Обрушившись на нього, вона розпорола живіт. Інші гладіатори завдали кілька слабких ударів і почали розбігатися.
  Гітлер пирхнув:
  - Немає стрижня! Життєвого стрижня!
  Геббельс відповів:
  - І мізків у багатьох немає! Їм треба триматися разом, інакше окремо тигр їх розірве.
  Немов у такт його словам монстр кинувши роздертих хлопчиків, рвонув за дівчиною. Зовні величезний і незграбний, цей звір рухався стрімко, навіть із звіриною грацією. Як блискавка стрибок і дівчина збита, тигр зламав їй хребет і перекусив шию, з пащі палилася кров.
  Гітлер заверещав:
  - А ти тигр, гайда молодець!
  Ахілія заперечила:
  - Чесно кажучи, шкода дітей! Вони ще зовсім молоді, мабуть вперше на арені! І зіткнулися із жорстокою реальністю!
  Гітлер відповів:
  - Природа жорстока! Чому людина не може бути жорстокою заради вищої мети - зробити людство чистішим і кращим!
  Ахілія помітила:
  - Це вже краще! Добре коли є гарна мета, але ще краще якщо і кошти варті!
  Розправившись із другою жертвою тигр кинувся за третьою. Він не пожирав убитих повністю, а просто виривав найкращі шматки. Тигри як і люди бувають різні, а то був убивця!
  Гітлер навіть пожартував:
  - Подарунок людожер, від людожера!
  Гімлер запитав:
  - А якщо ми спіймаємо Сталіна, що з ним робити?
  Гітлер відповів:
  - Я сам вирішу, спочатку зловіть! Втім, Сталін може навіть втекти до США, подібний результат не можна виключати.
  Гіммлер вишкірився:
  - Чим краще, завоюємо заразом і Америку.
  Гітлер посміхнувся:
  - Так завоювання США гідна мета. Я чув, що "американці" всерйоз взялися за атомну бомбу, вірячи в цю страшну зброю!
  Гіммлер кивнув:
  - Правильно! Щось подібне ці щури затіяли!
  Гітлер ущипнув Ахілію за груди:
  - У них нічого не вийде.
  Гіммлер запитав:
  - Чому?
  Гітлер відповів, розтягуючи слова:
  - Більшість американських вчених євреї, а ця нація не здатна до конструктивної творчості.
  Гіммлер відповів:
  - До конструктивного так, але щоб зруйнувати...
  Третю жертву тигр терзав трохи довше, обгладуючи кісточки, оголивши їх. Гітлер навіть клацав мовою від задоволення:
  - Ось лепота! - Вимовив російське слово фюрер.
  Гіммлер зауважив:
  - Кров ця насолода! Особливо, якщо лити не свою!
  Гітлер помітив:
  - Дивно, але у всіх європейських мовах кохання римується на кров! Це досить дивно, чи не так!
  Борман висловив думку:
  - Може це тому, що незаймана в першу шлюбну ніч проливають потоки крові.
  Гітлер перебив:
  - Які потоки! Усього пару крапель! Ти ідіот Борман!
  Заступник фюрера вклонився:
  - Ідіот якщо вам це завгодно!
  Гітлер помітив:
  - Всі ці війни ведуть до багатьох жертв! Не скажу, що для мене це минає безслідно. Я відчуваю певний жаль і співчуття, особливо коли гинуть німці. Скільки ми втратили за перший тиждень, а Ідоль.
  Командувач сухопутними військами відповів:
  - Кілька тисяч, скільки точно не підрахували, але загалом не так багато! Російських знищено багато тисяч, десятки тисяч. Вже полонених багато сотень тисяч.
  Гітлер помітив:
  - Гарний початок війни! Чи не правда!
  Ідоль зауважив:
  - Ми розіб'ємо всіх росіян! Ці орди більшовиків будуть повалені!
  Гітлер пирхнув:
  - Це ви всі здатні обіцяти! А щоби реально виконати! Але гаразд, поки я першим тижнем задоволений.
  Ахілія сказала:
  - Якщо хочеш, я допоможу тобі великий!
  Гітлер зареготав:
  - І чим ти можеш допомогти?
  Ахілія відповіла:
  - Надихнути на подвиги своєю ласкою!
  Гітлер зрадів:
  - Ну, це інша річ! До речі, що ти думаєш про Сталіна!
  Дівчина відповіла:
  - Великий правитель, майже рівний тобі!
  Світла відступила, побоюючись шаленого спалаху люті Гітлера. Але фюрер несподівано посміхнувся:
  - Та правда Сталін великий імператор! Черчілль і Рузвельт у порівнянні з ним просто мавпи! Такі мавпочки, маленькі та невинні! Втім, ще можна сказати про Сталіна. Його обожнює вся Росія, а це багато чого варте! Крім того він зумів створити величезну армію напхавши кордону танками і літаками. Це справді Чингісхан!
  Гітлер зробив паузу і стали запихати у себе шматок кремового торта. Гіммлер зауважив:
  - Чим сильніший супротивник, чим почесніша перемога!
  Геббельс запропонував:
  - Може влаштувати замах на Сталіна?
  Гітлер відповів:
  - Поки не варто, я хочу його захопити живим!
  Гіммлер зітхнув:
  - Сталіна дуже важко прибрати! Він нікому не довіряє! Навіть Берії, хоч і друга особа в державі.
  Гітлер кивнув:
  - Берію можна спробувати підкупити?
  Гіммлер відповів:
  - Можна ризикнути!
  Гітлер гаркнув:
  - Так і ризикни!
  Тигр до цього часу догриз третю жертву і кинувся на четверту. Дівчата і хлопець разом підійшли пліч-о-пліч.
  Гітлер зареготав:
  - Що пташки збилися в купу! Зараз їх як кошенят розтерзають!
  Борман зашикав:
  - Все буде дуже просто! Хоча якщо не просто те, то навіть краще!
  Гіммлер запропонував:
  - Якщо хочете, ми можемо безліч жертв постачати з концтабору! Ви їх усіх перемелете!
  Гітлер кивнув:
  - Звісно всіх!
  Тигр стрибнув на пару, намагаючись роздерти. Юнак і дівчина зробили випад у відповідь, всадили мечами. Їм вдалося подряпати тигра, по морді пройшлися криваві смуги. Звір у стрибку відкинув їх у різні боки. Хлопці у страху відступили.
  Гітлер гаркнув:
  - Слабоки! Я таких левлять один цілу дюжину і всі другий лівий! Не зовсім задарма Гітлер синонім непереможний!
  Борман просичав:
  - Твоя велич просто незмірна!
  Гітлер ударив головою в келих:
  - А хто б сумнівався у силі мого гіпнозу!
  Гіммлер додав:
  - І словесного проносу!
  Гітлер схопився:
  - Що ти сказав!
  Гіммлер відповів:
  - Я мав на увазі словесний пронос євреїв. Ось навіть експромт на них написав. Дуже цікавий фюрер.
  Гітлер вишкірився:
  - Давай читай!
  Гімлер почав:
  Народ єврейський нація бандитів,
  Що брата продають за мідний гріш!
  Ублюдочна зграя паразитів,
  Тисни яких немов мандаш!
  Гітлер відповів:
  - Вірші досить бездарні! Так що ти Гімлер лопухнувся.
  Рейхсфюрер відповів:
  - Звісно, до вас великий мені дуже далеко!
  Борман зауважив:
  - А чи варто обговорювати чужі таланти? Найкраще підрахувати діаманти"
  Гітлер крекнув:
  - Звучить розумно!
  Тигри рвав четверту жертву. Вціліла дівчина відбігла подалі. Вона зі страхом спостерігала за подібним розбоєм. Тигр відверто пожирав м'ясо. Як усі хижаки він намагався нажертися про запас. Тому мучив нутрощі хлопця.
  Борман зловтішно промовив:
  - Так і на поляку!
  Гітлер пирхнув:
  - Які дегенерати ці поляки!
  Ахілія запитала:
  - Чому саме поляки?
  Гітлер відповів:
  - Тому що програвали війни росіянам! Якими слабаками треба бути, щоб програвати битви росіянам. Цим свиням!
  Гіммлер погодився:
  - Великими свинями! Російська дегенеративна гілка людства!
  Ідоль заперечив:
  - Вони ж і Фрідріха Великого перемагали!
  Гіммлер посміхнувся:
  - Та НУ! Це брехня!
  Гітлер відповів:
  - Тільки за рахунок зради! У чесному бою вони не мали шансів! Хіба я не Гітлер найбільший з полководців!
  Борман крикнув:
  - Зін Хайль!
  Гітлер відповів:
  - Хайль Гітлер! Вище мене нема! Нижче не дивись!
  Оточення відразу почало вихваляти фюрера:
  - Та ти великий та неповторний! Слава Адольфу!
  Гітлер відповів:
  - Великий фюрер дуже задоволений! Вище за мене немає нижче не дивись! Усіх козлів заріжу в цифрі двадцять три!
  Гіммлер запитав:
  - А чому саме це число?
  Гітлер відповів:
  - Число диявола! А тобі дебіл не зрозуміти!
  Гіммлер погодився:
  - З моїм слабким розумом, звичайно!
  Гітлер прокричав:
  - Що росіяни, що євреї одна гидота!
  Борман зауважив:
  - Потрібно суворіше боротися з партизанами.
  Гітлер відповів:
  - От і боротимемося! Я це великий Адольф гарантую!
  Борман заспівав:
  - Зін Хайль!
  Гітлер перервав:
  - Ти задовбав мене Зін Хайль! Від цього марення голова тріщить!
  Гіммлер вигукнув:
  - Хайле Гітлер!
  Фюрер і тут був незадоволений:
  - Відверта маячня! Ти що відморозок нічого кращого вигадати не можеш?
  Гіммлер образився:
  - Краще ворог гарного майна фюрер!
  Гітлер погодився:
  - Особливо якщо гарне лайно!
  Тигр кинувся на чергову жертву. П'ята дівчина намагалася його відпхати ногами, але їй розпороли живіт. Красуня скрикнула:
  - Мені дуже боляче!
  Гітлер хихікнув:
  - Ось вона машина смерті!
  Дівчина тріпнулася ще раз і затихла, з-за рота лилася цівка крові. Геббельс зауважив:
  - Ось вона доля тих, що противитися Третьому Рейху!
  Гітлер заявив:
  - Тигр отримає спеціальну премію, я йому згодую печінку Молотова. А поки що продовжуємо веселощі.
  Пролунала музика, і оргія фашистів продовжилась!
  . РОЗДІЛ Љ 17.
  Тільки уві сні Аліса Селезньова, нарешті, змогла поринути у світ героїзму.
  А що в цьому світі багато є цікавого, і того, що відбувається з космічним розмахом.
  І ти трощиш фашистів по-справжньому;
  Аліса Селезньова глянув на ракету, яку підніс Аркаш Сапожков, обережно помацала наконечник і кілька кнопок.
  Хлопчик пояснив їй:
  - Це керована по радіо ракета для збивання літаків. Польотом її можна керувати, а наблизившись вона вже наводиться на тепло.
  Анжеліка здивувалася:
  - А ти це звідки знаєш?
  Хлопчик витяг з вуха скручений у трубочку папірець:
  - Ось вона інструкція.
  Дрібними латинськими буквами справді було написано. Повний інструктаж до користування протилітовою зброєю. Алісу Селезньову зацікавило:
  - Дистанція до трьох кілометрів? Замало проти стратегічних бомбардувальників.
  Максимка хихикнув:
  - Але для фронтової авіації якраз і її може нести піхотинець. Уявіть собі, яке практичне значення матиме дана ракетниця. Нехай навіть і ця війна вже, на жаль, догоряє.
  Анжеліка грюкнула хлопчика по губах, той рефлекторно відсахнувся, але його все одно зачепило. Максимка образився:
  - А це ще за що?
  Анжеліка хижо скелячи зуби, відповіла:
  - Ти сказав, на жаль, війна догоряє. Що тобі мало горя та сліз. Мало похованих синів?
  Хлопчик з усмішкою відповів віршами:
  Нічого нуднішого немає світу -
  Де панує спокій та благодать!
  До чого спокій застиг;
  Краще життя своє в боях віддати!
  Алісі Селезньової це сподобалося:
  - А що гарно. Не в брову, а в око! Але ось давай штучку на Фокке-Вульфі випробувати.
  Анжеліка заперечила:
  - Ні! Занадто вже дрібна мета. Може, дочекаємося більшої видобутку!
  Аліса Селезньова глянула на небо. Німецькі штурмовики були атаковані радянськими винищувачами. Феноменальна діва-снайпер переключилася на "Саламандри", або НЕ-162 - найкращий масовий винищувач Другої світової війни. Легенькі, дуже спритні машинки, просто крилаті мишки. Деякі їх застосовували як зброю реактивні снаряди. Теж цікава зброя, щоправда, через свою некерованість подібні гостинці не були наймасовішим виглядом.
  Алісі Селезньовій доводилося стріляти по НЕ-162, так із видатних льотних характеристик вони смертельно небезпечні для Яків та Ілів. Особливо гармати 30-міліметрів із руйнівним снарядом. Тяжко з ним битися. Деколи доводиться просто йти на таран. Але контратака фриців стала видихатися, і вони стали відкочуватися.
  Саламандри намагаються спровокувати Які та Крамарі на переслідування. І їм це вдається.
  Адже радянські льотчики відомі тим, що майже ніколи не відступають та не ухиляються від бою.
  Але особливо НЕ-162 страждає від невблаганного вогню запальними кулями від Аліси Селезньової. Дуже вже вона влучна снайпер-блондинка. Жодного промаху. А запальні кулі пробивають баки погано захищених хвостів "Саламандр". Непристосовані такі машини для захисту від атак із задньої півсфери. Втім, конструктори порахували і між іншим цілком резонно, що видатні швидкісні якості (на 300 кілометрів на годину вище за Лавочник і Яка), і дивовижна маневреність дозволять легко уникнути такої машини від атаки з хвоста.
  Аліса Селезньова стріляє по наїті. Підкидає автоматичну гвинтівку, уявляє, що куля це її повітряний поцілунок, який треба донести до льотчика. Плавно натискає на курок. Рукоятка трофейної гвинтівки пістолетна, спуск плавний. Куля бронебійно-запальна.
  Та не даси з такої рушниці чергу, але це дівчатам і не потрібно. Адже снайпер не стріляє чергами, адже він хірурга, а не м'ясник.
  І ось Аліса Селезньова "цілує" свого партнера, в даному випадку - це бензобак, і "Саламандра" спалахує як свічка торта Різдва.
  А ось Анжеліка потрапляє в таку важку мішень, як бензобак, що носився немов пригорілий заєць по небу "Саламандри" не часто і лається:
  - Ну, ви й пегаси Гітлером вибльовані! Ну, дістануся я вас!
  Аліса Селезньова радить своїй напарниці:
  - Та ти не цілься так довго. Тут взагалі нічого не вицілиш. У них стрімкість майже дорівнює швидкості наших куль, що випльовуються гвинтівкою.
  Анжеліка огризнулася:
  - А як мені цілитися?
  Аліса Селезньова з усмішкою відповіла:
  - А взагалі не цілься. Стріляй навскидку, і покласти на інтуїцію!
  Анжеліка відмахнулася від неї босоніжкою ніжкою:
  - Да-ну Теби! То взагалі жодного разу не потрапиш!
  Аліса Селезньова подумала, а де допустили нацисти прорахунок при плануванні подібних, що скидаються на комариків, і так само легко спалахують машин. Вважають, що маневреність для винищувача важливіша за захист?
  В принципі так воно і є, але наземний вогонь не враховується. А так у "Саламандри" всього 50 кілограмів броні, яка прикриває лобову частину. Для порівняння у Фокке-Вульфа броня становить значну частку злітної ваги - 250 кілограм, а в штурмовій модифікації і більше. Проте за високу живучість машини. Доводиться платити відносно гіршою маневреністю (крім пікірування з крила!).
  Взагалі "Саламандрам" належить літати вище від землі через вразливість від кулеметного вогню, але в даному випадку вони намагаються захистити штурмовики Фокке-Вульфи.
  Що ж сам гинь, а товариша рятуй.
  Але як тільки висота збільшилася, а Аліса Селезньова пішла із зони поразки, радянські винищувачі стали зазнавати відчутних втрат. Щоправда, значна частина німецьких льотчиків це зелені новобранці, але є й аси досвідченіші. Вони завдають серйозних проблем.
  Аліса Селезньова вирішила:
  - Ну що ж? Перейдемо на сухопутні цілі!
  Анжеліка підказала:
  -Тоді нам потрібно активніше працювати ніжками!
  І знову замиготіли, витончені дівочі п'ятки. Проте від них не відставав і Аркашка. Хлопчикові хотілося бійки!
  Аліса Селезньова влучним пострілом уклала офіцера СС, потрапила прямо в перенісся, змусивши його впустити фаустпатрон. Дівчина все помічає і бачить, ось тільки втома досить сильна, і біль від рани та перелому ключиці раптом посилився. Ух, не хотілося б злягти зараз, коли кільце навколо Берліна вже зімкнулася, а найголовніший злочинець усіх часів і народів Адольф Гітлер замкнений надійно у своєму лігві.
  Ну кому хочеться пропустити подібне. І хто б відмовився, особисто видерти прапор на імперську канцелярію. Аліса Селезньова саме цього й хотіла.
  А ворог усе огризався. Ось у бій ідуть цікаві танкетки. Так само, як і Е-10 маленькі та плескаті. То тільки ще нижчий силует, а сама машина вже. І озброєння виключно кулеметне, зате "стрілялок" одразу шість. І вони дуже ефективно зустрічають піхоту.
  Скошені солдатики падають, як жито під серпом, але й не думають залягти, а біжать уперед і навіть кидають гранати. Поки не долітають, але німецькі танкетки задкують назад. А на них із запізненням налітають штурмовики.
  Алісу Селезньову встигла вразити чотири оптичні приціли, що, втім, великого значення не мало. Гітлерівці задкували назад, палили, а радянські штурмовики зустрічали невгамовні Саламандри.
  А ось і ще один величезний танк з'явився. Чимось він скидався, на вже відомий за чутками "Маус". Вірніше два "Мауси" були у справному стані, захоплені в ході Болонського наступу в Угорщині, а ще три гітлерівці встигли підірвати. Невразливі машини впевнено йшли вперед. Снаряди немов горох відскакували від їхньої броні, а гармата калібру 128 міліметрів і початковою швидкістю снаряда в 960 метрів секунду, на великій дистанції трощили радянські танки. З такими монстрами справді зустрічний бій був небезпечний. Найгірше, що німецька машина не пробивалася і борт корпусу чи вежі як, наприклад, біля "Королівського тигра". Навіть нижня частина корпусу та майже всі гусениці прикривалися товстими щитками із якісної сталі.
  Самі гусениці були в кілька рядів, широкі, що живуть з окремими візками.
  Кошмарна та непробивна машина, відмінно захищена з бортів та корми.
  Коли бензин скінчився, пара екіпажів здалася, а три виявили героїзм, підірвавши вцілілі снаряди разом із собою.
  Подібний вчинок викликав і досаду та повагу. В результаті і набув популярності "Маус" з вагою 188-тонн, найбільший і найважчий з танків, що будувалися серійно.
  Цей танк був схожий на озброєння на "Маус", набагато нижче, більш сплюснутий, і куди більший був раціональний нахил у лобової, бортової та кормової броні.
  Аліса Селезньова зазначила, що танк легший і спритніший. Мабуть добре керуємо, і по рокаді мчить краще, ніж ІС-2.
  А ось, до речі, і ІС з'явилися. Їх обганяють швидкісні Т-34-85. Так і рвуться касатики в бій.
  Нацистський танк начебто один, і Аліса Селезньова бере його на мушку. Потрібно розбити приціл. Завдання з такої дистанції майже непосильне, навіть для такого феномену, як снайперка-блондинка.
  Аліса Селезньова раптом знову відчула біль у рані, трохи підвелася, гарчачи:
  - Отак завжди у нас проблеми. Біль як непроханий гість приходить завжди не вчасно, зате ніколи не змушує шкодувати про свій відхід.
  Але тут білявці зрадила удача. Міна, випущена реактивною зброєю, рвонула надто близько від войовниці. Її високо підкинуло вгору, а кілька дрібних уламків потрапили в груди та праву руку. І тіло перестало коритися непереможному снайперу-самці.
  Але голова залишилася ясною і войовниця могла спостерігати за перебігом бою.
  Екіпаж гітлерівського танка було, схоже, добре підготовлено, перша "тридцятьчетвірка" була вражена на дистанції майже чотири кілометри. Майже 30-кілограмовий снаряд буквально відірвав вежу.
  Аліса Селезньова шепнула:
  - Ось він удар кулака! А я не можу його вимкнути.
  Анжеліка вистрілила і смачно сплюнула убік:
  - Знову б'ю повз, хоч мета близька!
  Аліса Селезньова через силу порадила:
  - Розслабся, у стрільбі не потрібні сильні емоції.
  Анжеліка пальнув ще раз, скосивши очі з хитрим прищуром тигриці, заперечила:
  - У хокеї потрібні сильні емоції. І у вбивчій справі теж.
  Радянські танки намагалися йти на максимальній швидкості, але на рокаді швидше за 30 кілометрів не розженешся. А німецький танк покращена модифікація "Мауса" так і стоїть на місці, і стріляє на обгін.
  Друга гармата у нього теж не слабка 75 - міліметрів від "Пантери". Ось і ця зброя запрацювала. У Т-34-85 слабенький корпус, всього 45 - міліметрів товщина. Так що знаряддя довжиною ствола в 70 здатне з великої дистанції пробивати.
  Ось тридцятьчетвірка, отримавши попадання, проїхала ще трохи за інерцією і зупинилася. Після чого з неї пішов, грайливий, наче змійка від гри факіра на дудочці димок.
  А 128-міліметрова гармата переключилася на важчі, а отже, цінні ІС-2. Потрапляючи, навіть такі величезні машини згортало та пробивало вежу.
  Радянські танки намагалися відповідати, стріляючи на ходу. Шанси потрапити були невеликі, але машин багато, все одно хоч у когось, а та й потрапиш. А значить, буде фрицям.
  Покращений "Маус" якщо навіть у нього й потрапляли снаряди, впевнено їх рикошетував від товстішної броні. Але якщо монстра і вдавалося зачепити, це викликало лише здригання.
  Аліса Селезньова заплакала, нацист, що сидів у кабіні, був нехилим снайпером. Поверне обидва німецькі навідники, були з-поміж кращих з кращих. Вони гасили противника настільки впевнено, що кілька ІС навіть зупинилося, намагаючись розстріляти ворога зі статичної позиції.
  Анжеліка замість заспокоїтися, навпаки нервувала все сильніше і сильніше. Приклад войовниці смикався, а кулі часто потрапляли навіть повз присадкуватий корпус.
  Рудоволоса шепотіла:
  - Де ти Георгій Побідоносець, а де цариця небесна Марія? Та допоможи ти нарешті правому ділу.
  Аркашка не до місця брякнув:
  - Так це у німців на лямках написано: "З нами Бог". А в нас, хай не у всіх, але у піонерів гасло: Бога над людиною немає, Бог сама людина є!
  Аліса схвалила це:
  - Гарне гасло. І життєвий! Справді остання справа, звертатися під час Всевишнього, що вустами Христа, озвучило гасло: "Вдарили тебе правою щокою - підстав ліву". Навіть незрозуміло, як Християнство міг прийняти войовничий імператор Костянтин.
  Аркашка Сапошков розумний хлопчик, потер об траву босу, теж обпалену від пожежі п'яту.
  - Багато чого у світі буває ірраціонального. Незрозумілого логікою та простими людськими уявленнями. Наприклад, чому союзники Черчілль і Рузвельт вирішили допомагати нам, хоча, наприклад, Гітлер пропонував їм мир і навіть коаліційну війну проти СРСР. Але вони вирішили допомогти класовому ворогові, хоча зрозуміло, що після того, як хребет фашизму буде зламаний, наступною стане жирна спина західного капіталу.
  Анжеліка пальнув, лаялася:
  - Ще як стане. Ось тільки "Мауса" цього плескатого треба пригорнути.
  Поки вони говорили, зазнаючи відчутних втрат "тридцять четвірки", прорвалися на ближню дистанцію бою. Машина, яка обіцяла стати чудо-зброєю, була лише одна. А як кажуть: один у полі не воїн. І хоч сильно похила броня плескатого "Мауса" з великим запасом тримала влучення 85-міліметрових гармат, але коли поразок дуже багато, то починається деформація і виникають тріщини.
  Втім, у цій покращеній модифікації "Мауса", цементований принцип бронювання та на відміну від колишніх моделей великий кут раціонального нахилу товстих листів забезпечує велику кількість рикошетів, що підвищує живучість монстра.
  Але обсипають його снарядами капітально, можна уявити, що відчувають усередині німецькі танкісти. Мов ти голову засунув у барабан, і по ньому відбивають драйв. Але мабуть навідники досвідчені і продовжують стріляти, хоч уже й промахуються. Та й вежі "Мауса" нелегко обертатись, але... Сам танк досить швидко розвертається, та й гармати змінюють кут стрілянини.
  Але головна мета це ІС-2, поки боєкомплект не скінчився, фриці хочуть більше назбирати "трофеїв".
  ІСи ж стоять, і потрапити до них простіше. Але загалом машина гітлерівців досить ефективна. Вже кількість уражених снарядами танків перевищила тридцять. Тобто рекорд за кількістю знищених об'єктів на гусеницях
  Аліса Селезньова в досаді шепоче:
  - Ось це гігант. Один проти кількох полків. А ще дехто вважає, ніби німці дурниці.
  Анжеліка дзвінко гаркнула:
  - І я вважаю!
  Аліса Селезньова чий зір залишався гострим як кинджал Тамерлана, помітила:
  - Це Маус модифікації Б, я спочатку думала, що це Е-100, але ні. Це саме покращена модель "Мауса" з нижчим силуетом і меншою масою. Можливо, німці таки змінили компонування і у них провідними стали задні ковзанки. 200 - міліметрів під раціональним кутом нахилу, маєте шанс вперше пробити лише 152 - міліметрова протитанкова гармата. І те з близької дистанції.
  Німецький мастодонт продовжував огризатися, як зацькований собаками ведмідь. Його пробити нікому не вдавалося, хоча від влучень виникли дірочки у гусеничних екранах. "Маус" Б показав всю перевагу потужного різнобічного бронювання. Не вдається його здолати, хоч обстріл посилюється.
  Анжеліка вже переходить до запеклих лайок, як раптом лівий борт німецького велетня обвалюється. А потім у дірку влітають ще снаряди... Навіть броня високої якості, мабуть, новаторськи технології не витримала пари-трійки сотень попадань.
  Мауса знищено, а радянських таких підбито тридцять дев'ять, з них дев'ятнадцять знищено вже без можливості відновлення.
  Анжеліка висловилася:
  - Господь облівався... Так нас підставити!
  Аліса Селезньова брязнула:
  - А до сорока він не дотяг...
  І ніби зурочила, Т-34-85, від якого начебто відрикошетив снаряд раптом як рвоне! Навіть вежу зірвало і віднесло смерчем на півсотні метрів.
  Анжеліка сварилася:
  - Сорок - на один, на жаль один! Фу! Ось це розклад ... Чортова машина, стільки наших перебила, а будь їх десяток ...
  Аліса Селезньова висловила надію:
  - Залишилося зовсім трохи ... І це борошно закінчитися, буде перемога і сюрпризи прийдуть до фінішу. - Дівчина заплакала. - Ось тільки я не можу ворухнути ні руками, ні ногами.
  Анжеліка раптом щось згадала:
  - А я знаю сибірську методику швидкого відновлення. Потерпи трохи і ти знай, встанеш!
  І рудоволоса почала посилено масажувати і розтирати свою подругу. Її відрослі нігтики впевнено масажували п'ята, між пальчиками, потім пройшлися кісточками. Аліса Селезньова посміхалася у відповідь:
  - Ну, ти мене лоскочеш. Може ще енергійніше?
  Анжеліка старанно робила оздоровчий масаж. Ось перейшла на спинку, навіть її нігтики торкнулися дівочих сосків. Ті разом затверділи і дівчисько важко дихало, а потім стало стогнати.
  Півгодини хтивих зусиль, а Аліса Селезньова схопилася... Уламки вилетіли з ран, і біль перейшов лише в незначне свербіння. Дівчинка-блондинка вигукнула:
  - Ось це так! Я не думала, що жіноча ласка має такий лікувальний ефект!
  Анжеліка посміхнулася:
  - Правильно слід впливати, особливо ерогенні зони. Тоді організм швидше відновлюється, і набуває сили. До речі ти, напевно, чула вираз - любов сильніша за чари.
  Аліса Селезньова підморгнула у відповідь:
  -Чувала! Але все одно відчуваю слабість!
  Анжеліка важко зітхнула:
  - Крові багато втрачено. Занадто багато... Але так багато, пробіжимося.
  Вона вже через кілька кроків Аліса Селезньова сильно зблідла і її захитало. Анжеліка підхопила подругу на спину та понесла. Дівчина не була важкою, рудоволоса побільше блондинки, але є врахувати, як вони вимоталися в останні те й сибірська загартування підводить.
  Анжеліка тягла подругу на спині, але вже не бігом, а швидким кроком. Та вона свого часу була на місці Зої Космодем'янської. Нехай навіть не в реальності, а в віртуальній матриці Гіпернета, але це зовсім невідчутна різниця. Причому у грудні мороз був жорсткішим. Але хіба порівняєш москвичку та сибірячку витривалості, у стійкості до холоду. Та ще якщо твій батько хоче зробити з дитини - супермена, чи надлюдину.
  Мастило в німецьких пістолет-кулеметах застигло, і вони не змогли вести по ньому прицільного вогню. А босі ноги легкі, навіть по кучугурах, не те, що чоботи, обмотані для утеплення ковдрами. Так що, незважаючи на зв'язані ззаду руки, вона підрізала осколком розбитої об її голову лампи, досить товстої мотузки зуміла втекти. Не з першого разу, довелося попиляти, мотузка була на кшталт ласо, міцна, спеціально для водіння військовополонених. А потім кілька годин по кучугурах у мороз, майже голою в одних лише трусиках і ганчірочці на грудях. А після цього, хоч би чхнула, тільки ніжки трохи мліли, як після парку в окропі. І то за пару годин перестали саднить і, навіть стало якось босій амазонці бадьоріше і ближче до природи.
  Зоя Космодем'янська при нічному морозі під сорок, мабуть, не змогла б взагалі дожити до ранку. Але Анжеліці був звичний і за п'ятдесят градусів, за сильної завірюхи. Ось означає загартування з дитинства, і наскільки може бути сильним та пристосованим до температурних стресів людський організм. Після цього рудоволоса сибірячка більше ніколи не взувалася. Хоча їй і робили зауваження, але вона вперлася, посилалася на те, що треба берегти шкіру чобіт, коли йде війна.
  Враховуючи, які в неї гарні ноги, чия форма аж ніяк не псувалася навіть при попаданні уламків, а все гоювалося краще, ніж на собаці, командири змирилися. Сама Аліса намагалася її наслідувати, але довго сильний мороз не могла витримати - не той рівень загартування у білоруської дівчинки-блондиночки.
  Втім, фантастичні снайперські здібності це з лишком компенсували.
  Анжеліка йшла і думала, ну чому її так приємно торкатися Аліси, але зовсім немає бажання розмовляти і перебувати в чоловічому суспільстві. Може, це й не нормально? Сама Аліса Селезньова чоловіків не цурається, хоча поводиться пристойно. Може через високу мораль.
  Але Анжеліка ніколи не вірила в Бога, і не хотіла в нього повірити. Справді, навіщо людині Всевишній? Раю на Землі ні Біблія, ні Коран не обіцяють. Все лише після воскресіння з мертвих. Але людина може розраховувати на воскресіння з мертвих і силою комуністичної науки. Тут навіть краще, то за комунізму не буде ні ГУЛАГА, ні пекла.
  Гітлерівці почали здаватися... Багато хто з них розуміли безнадійність свого становища. Особливо коли й диво-зброя не рятує. Берлін у безнадійній блокаді.
  Дівчатам полонені нецікаві і Анжеліка намагається пересуватися швидше, щоб вийти на бойову зону, і там побитися.
  Але тут доведеться йти вже в сам Берлін, а шлях нелегкий, для змученої дівчинки з подружкою і боєприпасами на плечах. Що ж кроком так кроком.
  Причому Анжеліка не могла не побалакати з подругою. І якраз про релігію.
  Рудоволоса дияволиця запитала:
  - Але ти як думаєш, чи можна вважати правильним вчення християн і особливо православних про релігію? Зокрема незрозуміло, заради чого Бог взагалі затіяв експеримент із гріхопадінням Адама та Єви. Якщо для Нього гріх настільки огидний, то чому він його не знищив у зародку? Адже який сенс давати розростатися раковій пухлині гріха? Хіба хто б вважав лікаря розумним, якщо той дає розвинутися смертельній хворобі.
  Аліса Селезньова з усмішкою заявила:
  - А чого ти взяла, що гріх це саме ракова пухлина? Може це навпаки природний стан людини, необхідне йому не меншою мірою, ніж біг для спортсмена. І взагалі, якщо мова і про Бога, а точніше Творця всесвіту, то не варто, розуміє його через призму, середньовічних уявлень. Особу і характер Всевишнього слід приймати прогресивно!
  Анжеліка свиснула:
  - А це як прогресивно?
  Аліса Селезньова охоче пояснила:
  - Творець всесвіту, як особистість, що подарувала життя світобудові, що створила певну структуру, повинен мати видатні і моральні якості. І в першу відповідальністю та прогресивним мисленням.
  Анжеліка витягаючи ніжку з дерну, тут погодилася:
  - Це вірно! Так, по суті, правда!
  Аліса Селезньова з посмішкою продовжила:
  - А хто людина для Бога? Навіть якщо взяти по Біблії, його син - рідна дитина. Тобто, по суті, ми Рідні діти Божі - Всевишнього і Всемогутнього Творця Всесвіту!
  Анжеліка кивнула своєю вогняною гривою:
  - Що ж цілком, логічно, а в чому відмінність від традиційних церковних поглядів?
  Аліса Селезньова охоче пояснила:
  - А яка мета відповідального та мудрого батька? Щоб його діти вічно ковпалися у пісочниці та просили "тітьки"?
  Анжеліка з хитрою розреготалася:
  - Звичайно ж ні! Жоден Батько такого не хоче!
  Аліса Селезньова згідно, хоча й дещо мляво через втрату крові кивнула:
  - Саме так! Розумні батьки хочуть, щоб їхні діти якнайшвидше виросли, стали самостійними, і бажано навіть розумнішими і сильнішими, ніж вони самі. І зрозуміло, досягли більше, ніж пращури!
  Анжеліка свиснула через ніздрі:
  - Ось ось! Як цікаво. Так що ти хочеш сказати, що мета Всемогутнього Бога, щоб люди самі стали подібними до нього Всемогутніми?
  Аліса Селезньова підтвердила:
  - Саме так! Мета Бога-Отця в тому, що його сини та дочки - люди здобули самостійність і перевершили самого Творця Всесвіту. Яким чином? Може самі люди навчитися створювати Всесвіт, а ймовірно ще знайдуть такі надздібності, про які навіть зухвала і розкута людська фантазія поки що не має навіть приблизного поняття.
  Анжеліка ступаючи огрубілими, слово витонченими майстерним майстром зі світлої бронзи ніжками по вугіллячці та обвугленій траві, відчула приємне тепло в ступнях. І повеселішала:
  - Та можливо людям під силу і те, про що їхня уява поки пасує. Але ось у нащадків, безсумнівно, більш розвинених, ніж предки, подібне уявлення, що є навіть крутіше, ніж створення інших світобудов може цілком виникнути. Але те, що ти говориш, суперечить Біблії або Корану.
  Аліса Селезньова тоненько хихикнула у відповідь і логічно заявила:
  - Як сказати? Адже немає точного розуміючи єдино вірного вчення і Біблії та Корану. Існують сотні християнських та десятки ісламських сект, різних течій. А також різноманітних трактувань Біблії та Корану. Зокрема Суніти моляться, Аллаху, а шиїти вважають, що Аллах надто священний і недосяжний, і підносять молитви вселенському розуму, створеному Всевишнім. Один Християни вірують у Трійцю, інші вважають, що Бог Один, а Ісус - первісток Творіння. Або, наприклад, питання Суботи, Безсмертя душі, і багато інших. Як до речі в Ісламі є течії, то вважають, що за Кораном - священна саме Субота, а не п'ятниця...
  Анжеліка перебила:
  - Правильно! А напевно хочеш сказати, що і Коран, і Біблії не є Об'явленнями Всевишнього, а чисто людські уявлення про Творця, який вважав за краще зрити від людей Свою сутність?
  Аліса Селезньова рішуче заперечила:
  - Ні, не зовсім так! І Коран, і Біблія, і Веди, і вчення Будди та інші релігії на Землі є одкровенням Всевишнього і виходять від Творця Всесвіту. Адже Творець Всесвіту хоче, щоб люди мали свободу вибору, щоб існували різні конкуруючі між собою ідеології та релігійні течії. Так саме конкурентна боротьба, у тому числі на ідеологічному та релігійному фронті стимулюють удосконалення та гіпереволюцію. Бо саме конкуренція на різних рівнях і є головним стимулом прогресу і вдосконалення. Тобто, навіщо Всевишній Бог давав людям різні й найчастіше суперечливі одкровення? Тому, щоб істина народжувалася в суперечці, щоб була свобода вибору, коли кожен по-своєму правий.
  Анжеліка з посмішкою у відповідь підтвердила:
  - Ну, ти елементарно принадність... Хороше з цього вийшло б релігійне вчення, коли всі вірні, все від Творця Всесвіту і ніхто не в образі. Але тоді виникає цілком закономірне питання - Всевишній так добрий і любить людину, то чому на Землі стільки зла і страждань?
  Аліса Селезньова впевнено відповіла:
  - Та тому, що боротьба та подолання труднощів - це і є основа прогресу, гіпереволюції та вдосконалення людей. Адже що спонукало взяти мавпу в руки ціпок? Те, що банани висіли надто високо. А вимирання мамонтів змусило людину розвивати землеробство та скотарство. Недостатньо швидкі ноги спонукали привчати коней, а потім винаходити велосипеди, мотоцикли, автомобілі. Так само, як наші танки КВ і Т-34 підштовхнули гітлерівців до появи "Пантери", "Тигра", "Мауса". Не здатність літати через занадто слабке і важке тіло, так само стало стимулом для створення літаків. Тобто ті труднощі, що існують у нашому світі, стимулюють гіпереволюцію, прогрес, і зрештою наближають нас до Всемогутності.
  Анжеліка із подивом запитала:
  - А страждання теж спонукають прогрес?
  Аліса Селезньова підтвердила:
  - Так звичайно! Може, навіть не самі страждання, а прагнення їх уникнути. Спочатку як захист від дощу парасолька, а потім і тотальне управління кліматом. Або, наприклад, епідемії стимулювали розвиток медицини, зокрема щеплень. Сподіваюся, згодом вдасться перемогти і старість - найголовнішу біду людства. А так само здійснити і давніші мрії.
  Анжеліка підказала:
  - Воскресіння мертвих силою комуністичної науки.
  Аліса Селезньова поплескала напарницю по плечу:
  - Саме так. Адже тут і Біблії написано, одні воскреснуть у життя, інші в неділю осуду. Але, по-перше, буде воскресне все, по-друге, воскресіння осуду - це не вічні муки в пеклі, а перевиховання злочинців, які в майбутньому стануть порядними і високо-благородними людьми. До речі, і фразу Христа; мій Батько і сам не судить нікого, а весь суд передав Сину, можна трактувати, непросто - Сину, але Синами - тобто самі Всемогутнім Людям Світлого Майбутнього. Таким чином, дотримується спадкоємність в Одкровенні, і в кожній релігії є власна частка істини і світла.
  Анжеліка додала:
  - І в комунізмі також?
  Аліса Селезньова, насилу стримуючи сміх, відповіла:
  - А в комунізмі насамперед! Там саме комунізм ставить людину в становище Антропоцентризму. Хоча, може, і Карл Маркс недооцінював можливості науково-технічного прогресу. Але для кожного часу свої фантазії. Чим сильніша людина, тим про більше вона і мріє!
  Анжеліка тут буркнула:
  - А знаєш, про що я зараз саме зараз мрію?
  Алісі Селезньові стало цікаво:
  - І про що саме?
  Рудоволоса воїнка із жаром як той, хто посилає на штурм Перекопа Будьонний вигукнула:
  - Гарненько пожерти!
  Аліса Селезньова з ще більшим жаром погодилася:
  - Звичайно! Ось саме цього ми хочемо! З'їсти навіть слона!
  Анжеліка зупинилася і витрусила рюкзак. Там було пара американських консервів, а також російське сала з м'ясними прожилками, цибулю, чотири зварені в круту яйця, і вже очерствілий хліб.
  Аліса Селезньова насилу стримувала себе, щоб не накинутися на їжу вовком, що оглудав. Анжеліка також була стримана і з чотирьох яєць простягла три своїй білій подрузі:
  - На їж побільше - відновлюйся швидше.
  Аліса Селезньова потягла яєчко назад:
  - Ти велика, тобі більше й треба!
  Анжеліка резонно заперечила:
  - Чим швидше ти відновишся, тим менше мені доведеться тебе нести. Так що лопай красуня!
  Американські консерви відкривалися спеціально приробленим ключиком. Навіть під час повороту чулася подоба музики. М'ясо на смак віддавало морем та запахом йоду, але явно, що це не риба. Щось ближче до свинини з невеликою кількістю часнику та гороху. Аліса припустила:
  - Напевно, тіло кита. Адже він ссавець, і жирний як свиня. Але море відчувається.
  Анжеліка повільно жуючи м'ясо, відповіла:
  - А що це теж непогано. Хоча зазвичай віддають перевагу натуральній яловичині, не кожен в Америці буде, є таке чудовисько. Втім... Напевно, ще не раз Трумен перевернеться в труні, і Рузвельт теж, шкодуючи про те, що постачав наші армії.
  Аліса Селезньова демонстративно позіхнула:
  - А чому ти думаєш, що ми обов'язково воюватимемо зі США?
  Анжеліка приклала пальчик до пишних губок:
  - Дуже можливо. Двом пернатим в одному барлозі не вжитися.
  Аліса Селезньова поправила:
  - Не живуть пернаті в барлогах. У барлогах ведмеді. Хоча Росія і є ведмідь, а Америка...
  Анжеліка хихикнув, кинула:
  - Гризлі! Який голосно гарчить!
  Аліса Селезньова розреготалася:
  - Мій маленький гризлі... Але якщо серйозно, дістати США з-за океану буде страшенно важко. У них велике населення та багато танків. Не так уже й обламаєш орлана.
  Анжеліка вишкірила свої моторошні, але симпатичні вовчі зуби:
  - Та не бійся, зламаємо! Хоч і міцна ця броня, для того, хто має намір кусатися. Але одне пригноблюємо мене, мені полювання з гвинтівкою.
  Аліса Селезньова перебила:
  - Може заспіваємо, щось патріотичне. І свого твору. А то щось невеселі ми, наче війна вже не на фініші.
  Анжеліка кілька разів кашлянула, намагаючись прочистити горло і кілька разів моргнувши очима, безпорадно розвела руками:
  - Не знаю білявку... Якось нічого не можу вигадати. Ось ти дуже розумна, здогадайся сама. - Тут рудоволоса смачно сплюнула убік. - Тьху! Я вже від утоми зовсім окосіла. Не здогадайся, а вигадай.
  Аліса Селезньова також позіхнула і запропонувала:
  - Може кілька годин міцного сну?
  Анжеліка зморщила пику:
  - Зараз спати! Це ж уважай зраду!
  Аліса Селезньова цілком резонно заперечила:
  - Якщо я хоч трохи не посплю, то почну, раз у раз мазати. Це вже зрада, немає лише Батьківщини, і самої себе!
  Анжеліка здалася:
  - Гаразд, поспи, а тобі заспіваю колискову...
  Вогняна Дияволиця кілька разів кашлянула і хотіла заспівати, як тут її випередив Аркашка. Хлопчик дзвінким голосочком заходився виконувати задерикувату мелодію;
  Ми захистимо тебе, мій рідний край,
  Радянський воїн, не стерпіти ганьбу!
  Солдат Русі в боях непереможний,
  Жорстокий виніс Рейху вирок!
  
  Цвіте країна порад молода,
  Парить над світом з червоним кольором птах!
  Ти для мене вітчизна дорога,
  Я за тебе готовий до смерті битися!
  
  І окрилений боєць високою метою,
  Підняв гранату і на танк іде!
  Інший вигукнув-страху не приймаю,
  Струменем розрізав небо літак!
  
  Дітьми простим були ми колись,
  Бігли босоніж, по смарагдових травах!
  Тепер земля трясеться від гуркоту,
  А небозвід покрило, милою чавунною!
  
  Перед боєм ми сидимо - молода пара,
  Нам належить з ордою сталевою битися!
  Молю щоб наша молодецтво не пропала,
  Щоб не збентежила, дурість-небилице!
  
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Гуляти нам з піснею на просторих луках!
  Цвісти, бути вічно ситим, білим краєм,
  Виховувати нащадків шляхетних!
  
  Над було тяжко, мерзли голодували,
  І дружини над могилою голосили!
  Але комунізм відкрив святі дали,
  Шлях вказав для матінки-Росії!
  . РОЗДІЛ Љ 18.
  Поки Аліса, Аркаша і Пашка нудилися в катівні, біснуватий фюрер знову поводився як божевільний тиран. А радянському Союзу агресії було дуже туго.
   Гітлер влаштував чергову оргію з нагоди виходу передових німецьких частин до Дніпра. Фашисти вирішили відсвяткувати свій черговий пікнік на лоні природи у спеціально відкритому таборі.
  Гітлер скочив на стіл і почав вимовляти промову:
  - Як крилаті коні промчали мої літаки, розтинаючи радянські орди. Велика Німеччина громить і перемагає червоних, ми руйнуємо слов'ян, що ослабли. Близькість перемоги надихає на подвиги, які щодня та годину здійснюють найхоробріші солдати світу! Росіяни біжать, кидаючи техніку та поранених, сотні тисяч москалів здаються! Ніколи ще наша армія не просувалася так швидко! Чекає на перемогу найбільший тисячолітній рейх! Хайль Німеччини! Та спустимо комуністів на смітник!
  Настала пауза...
  Герінг порушив мовчання:
  - Давайте вип'ємо все за найбільшого фюрера!
  Світ дружно гаркнула:
  - Зін Хайль!
  Гітлер відповів:
  - Взагалі на східному фронті авіація великої Німеччини чудово працює! Більшість радянських літаків придушена! У цьому є заслуга мого заступника Герінга. Пропоную тост у відповідь за льотчиків.
  Фашисти гаркнули та дружно випили шампанського. Сам Гітлер пив настоянку шипшини. Зовні фюрер виглядав бадьоро, йому вкололи тестостерону, від чого наці один почував себе молодим бичком.
  Гіммлер зауважив:
  - Та опір радянських військ слабшає! Ми цілком здатні дійти стройовим кроком до Москви.
  Гітлер кивнув:
  - Та чудово! Я дивився фотографії кремля! Це велична фортеця, гідна Німеччини. Я передумав перетворювати центр Москви на величезне озеро. Ми постоїмо величезну за чотири з половиною метри залізницю, а сама Москву перебудуємо і заселимо німцями. Пропоную змінити назву! Зокрема, як звучить Уніон... Фюрер зробив паузу.
  Герінг закінчив:
  - Уніон-Гітлер!
  Фюрер схопився:
  - Правильно! Уніон-Гітлер! Столиця Східної Німеччини. Те місце, що стане Меккою для російських рабів!
  Свита скрикнула:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер запропонував:
  - Ось щойно з населенням робити! Годувати його занадто невигідно, якщо всіх розстріляти, то трупи почнуть розкладатися і почнеться мор!
  Гіммлер запропонував:
  - Ми спалимо всіх москвичів живцем! У спеціальних печах та сараях!
  Гітлер запитав:
  - А у вас що є переносні печі?
  Гіммлер впевнено відповів:
  - Можна пристосувати для спалювання певні будинки та сараї підмосковних сіл. Адже це непогана ідея. Потім ми підсиплемо сірки і селітри підпалив росіян росіян!
  Гітлер кивнув:
  - Коли я чую слово російська, рука тягнеться до нагана! В даному випадку ця нація має бути перетворена на жалюгідних невільників і повністю декласована. Що ще хочеш запропонувати Рейхсфюрер.
  Гіммлер відповів:
  - Я ввів у таборах для євреїв новацію. Дають мотузку, цвях та стілець, щоб єврей сам повісився!
  Гітлер розсміявся:
  - Правильно! Але якщо рідкок відмовиться?
  Гіммлер хитро посміхнувся:
  - У цьому випадку ми його повільно розчинимо в кислоті протягом доби, поступово занурюючи в розчин все тіло!
  Гітлер усміхнувся:
  - Що ж розумно! Хоча не дорого на них виводити кислоту, таку потрібну в промисловості.
  Гіммлер відповів:
  - Кислоту з розчиненою людською органікою, куди краще використовувати у промисловості, завдяки її унікальним властивостям.
  Гітлер кивнув:
  - Це вірно! А мило з людського жиру варити не куштували. Це було практично!
  Гіммлер відповів:
  - Те, чим ви мили руки великий, якраз і було з людського жиру. Причому вам підібрали жирок юних дівчат і схожих на арійців хлопчиків. Чи є різниця з коров'ячим?
  Гітлер відповів:
  - Величезна! Так приємно таким милитися! І шкіра рук пом'якшується. Я ось Єві Браун подарував рукавички із натурально людської шкіри, їй до речі дуже сподобалися.
  Гіммлер подав рожевий келих:
  - Як на рахунок того, щоб випити!
  Гітлер скривився:
  - Вино?
  Гіммлер зневажливо пирхнув:
  - Та яке вино? Чиста кров!
  Гітлер запитав:
  - Сподіваюся не євреїв!
  Гіммлер відповів:
  - Запропонувати фюреру кров євреїв вульгарно! Це найкращі спортсмени з Гітлер-югента зцідили свою кровинку. Пийте, доки не охолола!
  - Скільки років хлопчикам? - Запитав Гітлер.
  - Чотирнадцять!
  Фашист зрадів:
  - Значить у їхній крові повно тестостерону та інших гормонів.
  Гіммлер підтвердив:
  - А сам келих виточений зі шматка цілісного рубіна!
  Гітлеру стало смішно:
  - Рубий камінь крові, і кров іде до червоного!
  Герінг додав:
  - Не зовсім задарма свастика червоного кольору!
  Гітлер обірвав:
  - Ідіот! Свастика чорного кольору - це прапор у нас червоний! Ти бачу, Герман багато не розумієш!
  Фюрер швидко випив пінисту рідину, і навіть злизав краплі:
  - Ух, добре! Що ви ще хочете сказати про фюрера?
  Гімлер заявив:
  - Ви найбільший король усіх часів і народів!
  Гітлер скривився:
  - Наслідуєш Сталіну!
  Головний кат Третього Рейху пробулькав:
  - Це Сталін наслідує вас найбільший!
  Гітлера, як не дивно це задовольнило:
  - Так Сталін - найбільший плагіатор. Він у нас перейняв червоний колір прапора та святкування 7 Листопада, а також 1 Травня. Марксизм це націонал-соціалізм зіпсований жидо-масонами! Адже так!
  Світлана дружно крикнула:
  - Хайль Гітлер!
  Адольф відповів:
  - Ну, це вже добре, щоправда, мало! Зараз хочу побачити знатне видовище. Подивимося та пострибаємо.
  Борман відповів:
  - Як рахунок футбольного матчу!
  Гітлер позіхнув:
  - Я до футболу байдужий!
  Борман відповів:
  - Дивлячись, який футбол. З одного боку воюватимуть дівчата з мечами та кинжалами, з іншого боку підлітки з сокирами та серпом. При цьому вони ще ганятимуть по полю м'яч. У разі забивання гола команда отримує ще одного гравця-бійця!
  Гітлер вишкірився:
  - Що ж такий футбол мене цілком влаштовує! Влаштуємо суперзатравку! Може, на ворота поставимо Герінга.
  Рейхмаршал заперечив:
  - У цьому випадку не вдасться, забити, жодного гола! Я зачиню своєю тушею всі ворота!
  Гітлер усміхнувся:
  - А твоє черево розпорять ножем і ти станеш набагато худшим!
  Гіммлер відповів:
  - А як ви на мене сядете великий фюрер!
  Гітлер обізвався:
  - Знайду іншу подушку!
  Борман запитав:
  - Запустити футболістів?
  Гітлер відповів:
  - Поки що не треба! Я хочу побачити спочатку у бою свою нову фаворитку Ахілію! Зрозумів!
  Борман відповів:
  - Я передбачив це!
  Гітлер зрадів:
  - А ти набагато розумніший, ніж Гесс.
  Борман кивнув:
  - Еволюція кадрів!
  Гітлер запитав:
  - Противник їй підібраний?
  Борман відповів:
  - Та великий фюрер!
  - Тоді подивимось!
  Місце, де билися гладіатори, було обгороджене спеціальною кліткою та бронесклом, щоб не вирвався ненароком якийсь звір. По краях стояли вежі з кулеметниками. Солдати СС зустрічали похмурим поглядом. Борман показав на дев'ять складених один з одним екранів і вимовив з гордістю:
  - Ось це новинка! На них показуватимуть збільшеними найцікавіші фрагменти боїв.
  Гітлер вишкірився:
  - Це чудово! Люблю я сльози і бійки, боятися мене як вогню! Як завию - ревучи!
  Фюрер не знайшов більше слів, і вкусив за краєчок склянки, додавши:
  - Гав гав гав!
  Борман відповів:
  - Ви великий фюрер геніальний співак!
  Гітлер із надією запитав:
  - Краще за Нерона?
  Борман відповів з придихом:
  - Не порівняти!
  Гітлер проревів:
  - Я найсильніший, я найкращий! Смерть усім дебільним та російським чукчам! Гав гав гав!
  Оточення підхопив:
  - Гав гав гав!
  Гітлер ударив свого собаку Блонді:
  - Ти чого мовчиш стерво?
  Собака несамовито заверещав. Гітлер хлюпнув у неї соку. Та закрутилася, злизуючи крапельки. Фюрер відповів:
  - Коли я велю здерти шкуру з цієї псини!
  Борман запропонував:
  - Може, це зробимо зараз?
  Гітлер заперечив:
  - Передчасно! Я ще не знущався з неї вдосталь! Так що дотримайся Мартіна, свої інстинкти! До речі, тебе звати Мартін.
  Борман відповів:
  - Так Мартін!
  - Отже, ти любиш мартіні!
  Заступник фюрера вклонився:
  - Просто обожнюю!
  Гітлер запропонував:
  - Пляшку "мартіні" мені!
  До фюрера підскочила дівчина-ад'ютант і простягла пляшку. Гітлер завдав удару по голові Бормана. Той спробував з останньої миті відскочити, пляшка пройшлася по вухо, потрапивши в погін. Гітлер вилаявся:
  - Дуже безглуздо вийшло, ти не знаходиш!
  Борман відповів:
  - Що ні дурість, то ще дурніша! Людина може довго триматися на одному рівні розуму, але не якісь зусилля не приборкують дурість!
  Гітлер крекнув:
  - Добре розумувати!
  Борман відповів:
  - Це краще, ніж дурити!
  Гітлер помітив:
  -Розум без зусиль завжди зменшується, зате дурість росте легко! Тож, схоже, ти Борман нероба!
  Заступник фюрера заспівав:
  - Начебто не ледарі і мали б жити! Нам би понеділки взяти та скасувати! Або краще з росіянами із салом горілку пити!
  Розенберг поправив:
  - Із салом горілку п'ють хохли! А росіяни п'ють горілку із цибулею!
  Гітлер перебив:
  - Із цибулею горілку п'ють італійці! Росіяни п'ють горілку із солоним огірком, білоруси з бульбою!
  Борман запитав:
  - А німці що п'ють?
  Гітлер відповів зі сміхом:
  - Пиво зі шнапсом! Але ось я думаю що після перемоги потрібно заборонити в Третьому Рейх палити, принаймні істинним арійцям.
  Розенберг запитав:
  - А російською?
  - Російським можна, хай швидше зітхають!
  Розенберг заперечив:
  - То вийде, ми рабам даємо більшу свободу, ніж панам?
  Гітлер пояснив:
  - У панів завжди більше відповідальності! А відповідальність обмежує права, така аксіома.
  Борман вклонився:
  - Як ви мудрі фюрер!
  Гітлер перервав:
  - Досить, я хочу бачити гарний бій! О Ахілія зірка мого серця!
  Борман крикнув у мікрофон:
  - Починайте!
  Пролунав горн і на арену вискочив чорнява, м'язова дівчина. Вона була лише в плавках і ще тоненька смужка тканини прикривала її повні, міцні груди. Він зробила шпагат, провела каскад сальто і завмерла в мальовничій позі, стискаючи в руках меч і кинджал! Борман спитав Гітлера:
  - Чи ефектно майн фюрер?
  Гітлер відповів:
  - Вона чудова! А хто противник?
  - Зараз побачите великий!
  Герінг подав голос:
  - Кращим її супротивником був би дикий вепр, хіба не так!
  Гітлер розсміявся:
  - Звичайно так, особливо такий, як ти!
  З протилежного боку під'їхав вантаж, відкрилася клітка і звідти вискочив.
  Величезний алігатор. Його довжина була не менше семи метрів, потужна паща розкрилася.
  Дівчина погрозила тварюку кулаком. Гітлер помітив:
  - Дуже сильний суперник!
  Борман заперечив:
  - По рухливості крокодили значно поступаються леву, а в гладіаторському бою головне швидкість!
  Гітлер помітив:
  - Як і в боксі! Ти правильно вчинив Борман! Тепер вона звиватиметься як кобра і перемагатиме!
  Борман скинув лапу:
  - Хайль Гітлер!
  Фюрер скривився:
  - Може вистачить! У мене від ваших вигуків у вухах тріщить! А тепер подивимося, за перебігом бою!
  Дівчина, перебираючи коричневими ніжками, виконувала завзятий танець. Робила вона це, якось по-особливому химерно і красиво.
  Гітлер заспівав:
  - Відьма, відьма, відьма! Нечиста сила! І звідки з'явилася відьма ти! Відьма, відьма, відьма! Ти повинна бути красивою і я в полоні у цієї краси! Ось втілення мрії!
  Борман погодився:
  - Будь-який чоловік стане бранцем ось такої жінки! Тим такий галантний як наш фюрер!
  Гітлер невдоволено кинув:
  - А де до речі бій! Щось вони не починають!
  Борман промимрив:
  - Маленька затримка, втрата ерекції!
  Гітлер набуло:
  - Що ти сказав?
  Борман видужав:
  - Я хотів сказати корекції! О великий мій фюрер!
  Гітлер зрадів:
  - Люблю, коли мене славлять! Адже цінувати фюрера не кожному дано! Фюрер це кісточка, а росте вино!
  Свита підлабузницьки закивала:
  - Та великий майн фюрер!
  Дівчина стрибками і, роблячи сальто, підскочила до крокодила. Не дуже довго думаючи, вона всадила його йому мечем між очей і тут же відскочила. Монстр кинувся за нею, намагаючись схопити за спокусливу, голу ніжку.
  Крокодил помчав за нею, явно плануючи наздогнати. Дівчина все поверталася і відходила. Крокодилу явно не вистачало швидкості. Гітлер просвистів:
  - Крокодил! Ти дебіл!
  Той ніби почув фюрера і в'янув у відповідь, широко розкривши пащу. Дівчина всадила мечем між зубами і крикнула:
  - Ти не дракон!
  Фюрер пробурмотів:
  - Вона чарівна красунька! Чи не так Борман!
  Заступник фюрера відповів:
  - У принципі можна й так рахувати! У ній океан кохання та море чарівності! Справжня Цирцея!
  Гітлер усміхнувся:
  - А чому кохання цілий океан, а чарівності тільки моря! Що важко відповісти великому фюреру?
  Борман знизав плечима:
  - Любов важливіша за чарівність!
  Гітлер насупився:
  - Ти так думаєш!
  Борман почав пояснювати:
  - Ваша феноменальна чарівність мій фюрер вселяла любов цілої нації! Точніше навіть багатьох націй. Адже вас люблять навіть японці, хоча це погодьтеся не арійський тип.
  Гітлер кивнув:
  - Мене обурює, що Японія досі не відкрила другого фронту на Далекому сході. Я вважав вони захочуть порахуватися з Росією, яка претендує на світове панування!
  Борман відповів:
  - Я теж чекав на це! Але япошки...
  Гітлер перервав:
  - Вузькоокі макаки!
  Повита Гітлера розсміялася:
  - Правильно, ви помітили!
  Дівчина тим часом продовжувала швидко рухатися. Її стрибки ставали дедалі швидше. Кілька разів вона навіть перелітала через крокодила, дряпаючи його панцир. Вбити покриту товстою шкірою громилу неймовірно складно. І дівчина все намагалася його вразити, бураваючи вістрям в одну й тугішу точку, або навіть пустивши цівку крові. Ахілія явно працювала на публіку.
  - Ну що ящірка, я тебе добряче притиснула!
  Тварина зашипіла у відповідь і знову кинулася, але теплокровне тіло виявилося швидше за холоднокровне.
  Дівчина заспівала:
  - Динозаврики може ви у нас, а не в Африці! Бутерброди жерте на сніданки, динозаврики, динозаврики!
  Гітлер спитав Бормана:
  - Що вона співає!
  Замість Бормана відповів Гімлер:
  - Щось про динозаврів!
  Гітлер здивувався:
  - А ти звідки знаєш?
  Гіммлер пояснив:
  - Я як голова спецслужб вчився читати по губах! Для мене це не так уже й важко великий!
  Гітлер помітив:
  - Вважається що крокодили родичі динозаврів, і їх занапастила Місяць, що наблизився.
  Борман погодився:
  - Дуже цікава теорія!
  Гітлер заперечив:
  - Мабуть, це більш ніж теорія! Місяць цілком утворився після вибуху планети Фаетон, як найбільший уламок, і підлетіти до Землі. Стати її супутником!
  Гіммлер заперечив:
  - Це викликало б катастрофу!
  Гітлер кивнув:
  - І викликало! Чому, наприклад, зникли динозаври? Найлогічне пояснення через підліток Місяця.
  Борман додав:
  - Я що небесні тіла мають не тільки здібності притягуватися, а й відштовхуватися! Цілком правдоподібна гіпотеза!
  Гітлер відповів:
  - Скоро ми полетимо на Місяць і багато дізнаємося! Я доручив Брауну розробити потужну ракету, здатну виводити вантажі у безповітряний простір! Це було б шиком.
  Борман зауважив:
  - Подібні розробки вимагають величезних витрат, що надто накладно для воюючої країни!
  Гітлер штовхнув Бормана кулаком у плече:
  - Війна це землі, надра, склади, раби! Ми вже зараз звільнили багатьох німців від ручної праці, за них виконують роботу підневільні трудовики. І це лише початок.
  Гіммлер зауважив:
  - Вже зараз у наших лабораторіях проводяться експерименти щодо створення ідеального раба майбутнього. Який харчувався б травою, був слухняний як автомат, але при цьому не такий тупий, як людина, яку зробили лоботомію! І такі розробки вже ведуться:
  Гітлер помітив:
  - Та лоботомія відома операція, але людина після неї зовсім тупа, і не може бути ефективним рабом, а тим більше солдатом! Вам удалося знайти щось найкраще?
  Гіммлер відповів:
  - Поки що є певні технічні труднощі! Зокрема, ми пробували впровадити певні жучки в мозок і передавати команди по радіо, але з цим виникли певні проблеми.
  Гітлер пирхнув:
  - Та вічні у вас проблеми!
  Гіммлер відповів:
  - Сам по собі маленький радіожучок коштує надто дорого, солдати стають золотими. Були ідеї вдосконалити лоботомію. Може навіть не так хірургія, як хімічна дія на різні відділи мозку. Тут уже є деякі успіхи!
  Гітлер пожвавішав:
  - А точніше?
  Гіммлер почав пояснювати:
  - На Гаїті чаклуни вміють перетворювати людей на зомбі. Якщо змішати отруту риби та кількох рослин, то вона відключає відділи головного мозку і людина перестає себе відчувати як особистість. Чим не менше, на відміну від лоботомії, зберігає здатність говорити, рухатися, може навіть виявляти окремі професійні навички. Тобто, втративши розум, не втрачає цілком професіоналізм, а перетворюється на подобу собаки. Ви самі великий фюрер знаєте, що собаки при всьому розумі слухняні!
  Гітлер кивнув:
  - Що це цікаво!
  Гіммлер продовжив:
  - Наші люди їздили на Гаїті ще 1937 року, збирали якийсь матеріал. Та дійсно, зомбі не вигадка, вони існують, але є проблеми. По-перше, риба виробляє унікальну отруту, надто рідкісна, та й відповідну комбінацію трав знайти нелегко, так що поставити виробництво зомбі, на масовий потік занадто складно!
  Гітлер пирхнув:
  - Дуже багато слів занадто!
  Гіммлер видужав:
  - Тоді ми вирішили синтезувати дурман для мозку штучним шляхом! Поки проходять експерименти, до успіху далеко, але деякі зрушення вже є!
  Шерп помітив:
  - Більш перспективним було б створення реактивної авіації. Тяжкі бомбардувальники могли б завдавати без втрат масованих ударів по США, Британії, Росії.
  Гітлер відповів:
  - Ну, Росію ми незабаром і так захопимо! Усі її фабрики, заводи, поля працюватимуть на нас! А щодо Британії то коли ми візьмемо Москву, вона сама капітулює!
  Шпеєр заперечив:
  - Не так просто! Англійці та американці вперті. Крім того і росіяни мають величезний військовий потенціал. Вони, користуючись перевагами командно-адміністративної системи, формуватимуть нові резерви! Ми розбили лише частину російських військ, і маємо бути готові до затяжної війни!
  Фюрер скривився:
  - Москва має бути взята протягом шести тижнів! Це мій категоричний наказ! І вона безперечно буде взята, інакше я не наці номер один! А затяжна війна, для нас згубна. І тут росіяни встигнуть мобілізуватися! І буде нам амба! Або ви саме цього хочете!
  Шпеєр відповів:
  - Америка хоче створити надпотужну зброю! Ублюдочний Ейнштейн переконав у необхідності цього Рузвельта. Тепер американці активно ведуть розробки, які залучили не менше дюжини лауреатів Нобелівської премії. Це велика загроза для наших міст.
  Гітлер ковтнув грейфруктового соку і помітив:
  - Створення атомної бомби це, звичайно, велика загроза для нас! Але по-перше, чи невідомо вибухне бомба взагалі, а по-друге, янкі боягузливі! Вони через свою паршиву демократію ніколи не ризикнуть її застосувати першими. Я вірю в демократію чи вірніше у слабкості демократичного правління! У них фюрера, Рузвельт недоумкуватий каліка, а його оточують ще більші нікчемності. Ось той самий Трумен, хто тупиця! Та ще щодня падає навколішки перед баптистським молитовним будинком. А інші типи! Повірте мені якщо ми не завоюємо Америку, то незабаром у них президентом стане чорношкірий!
  Гіммлер мотнув:
  - В Америка ніколи!
  Гітлер заперечив:
  - Чому! Адже у них реальна демократія та влада більшості. А негри дуже швидко розмножуються. Це просто чорні щури! І більшість рано чи пізно у демократичній країні переможе! Повірте у США ще буде чорношкірий президент. Якщо, звичайно, ми раніше не завоюємо США. На це я, в принципі, і сподіваюся. Наш досконаліший лад націонал-соціалізму здолає і комунізм, і капіталізм!
  Дівчина тим часом завдала по крокодилу цілу серію ударів, навіть пошкодивши лапки. Монстр, втративши неабияку кількість крові, сповільнив рухи. Ахілія сама спітніла і почала втомлюватися, її шоколадне тіло блищало, від чого рельєф здавався ще різкішим. Раптом її рухи знову прискорилися, і дівчина вкинула крокодила прямо в око. Звір чапнув пащею, але його швидкість через втрату крові різко впала. Дівчина навіть врізала голою гомілкою по пащі:
  - Що намилився слизький виродок!
  Крокодил ще трохи проповз, із розбитого ока фонтаном била кров. Дівчина босою стопою вкололася об гострий камінь і сіпнулася від болю:
  - Так і пошкодження можна отримати підлюга!
  Босоніжка ніжка дівчина залишила кривавий слід. Потвора потяглася за нею, перебираючи пошкодженими лапами.
  Ахілія сказала:
  - Що повзеш потворну потворність!
  Крокодил мляво розкрив пащу, і спробував проковтнути дівчину. Це нагадувало прагнення слимака захомутати осу. Дівчина ще раз врізала мечем з язика.
  Зробила сальто, тремтячи ніжками.
  Гітлер помітив:
  - А вона його добити не може!
  Гімлер вставив:
  - Британію найкраще порівнювати не зі левом, а крокодилом. Пам'ятайте, як у барона Мюнхгаузена!
  Гітлер пожвавішав:
  - Так, це дуже гарно! Особливо мені сподобався політ на Місяць. Він це зробив, куди раніше французи Жуль Верна. І це дуже вражає! Опис триногих людей на Місяці, дуже розвинена фантазія! Ні Жуль Верн порівняно з Мюнхгаузеном просто жалюгідний плагіатор.
  Борман підказав:
  - Та ще гармату використав! Який примітив, та будь-який баліст скаже, що пасажирів просто розплющить!
  Гітлер кивнув:
  - Майбутнє буде за зорелітами! Спочатку примітивними, а потім дедалі досконалішими. Атомна енергія відкриє шлях до космічної експансії Він дозволить Третьому Рейху, включити до свого складу всі заселені світи, на славу Німеччини.
  Борман кивнув:
  - Нехай буде так!
  Гімлер заявив:
  - А що в атомній енергії закладено великі перспективи, особливо щодо космічної експансії. Ми на ці працюватимемо, працюватимемо, і ще раз працюватимемо! І обіцяю фюрер наш зірковий тріумф!
  Гітлер зрадів:
  - Це добре, що ви мене підтримуєте! Крутіше за Гітлера немає у світі нікого, і німцям слід любити, його лише одного! Його лише одного!
  Фон Бок зауважив:
  - Є деякі проблеми!
  Гітлер милостиво кивнув:
  - Говори!
  - Комунікації дуже розтяглися! А радянські залізниці мають іншу колію, ніж німецькі. У нас будуть серйозні проблеми із постачанням! - Заявив Бок.
  Гітлер пирхнув:
  - Я думав про це! Але мені здається, це можна налагодити переробкою коліс на виході з Європи до Росії.
  Фот Бок відповів:
  - Так, але скільки часу це займе! Подумати страшно мій фюрер!
  Гітлер відповів:
  - Якщо діяти енергійно та використовувати працю ув'язнених не так уже й багато. Ми впораємося! А поки що краще випий вина. Сьогодні я добрий і всім вам дозволяю напитися.
  Повита на це дружно крикнула:
  - Хайль Гітлер! Слава доброму фюреру!
  Герінг запропонував:
  - Давайте вип'ємо за найвищі цілі Німеччини!
  Гітлер перервав:
  - Це завжди встигне! У мене інша пропозиція!
  Герінг запитав:
  - Яке найбільше!
  Гітлер кивнув:
  - Дюжина найкрасивіших дівчат сплющить у нас на столі!
  Гіммлер відповів:
  - Я саме приготував найкращих з найкращих!
  На арені тим часом Ахілія нарешті закінчила крокодила. Земноводний монстр затих. Публіка це зустріла млявими оплесками.
  - Браво! Все стало таким нудним! - крикнув Гітлер. - Давайте футбольну команду нехай оживить краєвид!
  Гіммлер погодився:
  - Так! В цьому випадку буде набагато більше людської крові! Я теж за! Ну, Бормане давай!
  Заступник фюрера відповів:
  - Ось зараз і буде!
  Гітлер гаркнув:
  - Якщо буде мало трупів, я тебе самого розірву, накажу прив'язати двом танкам і вони роз'їдуться!
  Борман відгукнувся:
  - Не сумнівайтеся фюрер, виконаю все бездоганно!
  Помітив, що фюрер промимрив у мікрофон. Тушу крокодила підчепили на гачки та викрутки з оточеного стадіону. Розрізали і почали смажити на багатті, видно, щоб підгодувати голодних "піонерів". Зазвучала нова, грандіозна музика, почувся спів хору Гітлер-югент. На стадіон вибігло дві команди. Спочатку хлопчики не старші за п'ятнадцять, потім дівчата від вісімнадцяти до двадцяти двох.
  Хлопчики були озброєні сокирами, і мачете, дівчата мечами та кинджали. Загалом різноманітна команда. Одягнені однаково в трусики, у дівчат оголені груди. На арену викотився м'яч. Борман заговорив у мікрофон, а голос передавався через динаміки.
  - Пояснюю правила! Можна робити все, що завгодно. Бити, шматувати, терзати, різати, щоб м'яч потрапив у ворота. У цьому випадку виганяється ще один гравець на користь команді м'яч, що забила. Та команда, чуєте неповноцінні, яка програє більше дванадцяти м'ячів буде розстріляна!
  По рядах хлопчаків і дівчат пролунав гул. Гітлер зазначив:
  - Цілком справедливі правила!
  Борман погодився:
  - Справедливіше не буває! А поки що мій суворий наказ, якщо що снайпера що тримають під прицілом поле стимулюватимуть.
  Пролунав горн, і гра почалася. Спочатку юнаки та дівчата не дуже прагнули пускати зброю в хід. Вони просто водили м'ячі, перебігаючи з боку на бік.
  Німецький снайпер високого класу зробив попереджувальний постріл, зрізавши дівчині шматок волосся. Тіє обличчя перекосилося від страху і вона тицьнула хлопчика ножем у живіт.
  Гітлер із задоволенням сказав:
  - Ну от почалися серйозні справи!
  Борман додав:
  - Тепер і мертвий битиметься!
  Гітлеру спала на думку ідея:
  - Мертвий! Скажи Гіммлер можна зробити зомбі з мертв'яка?
  Рейхсфюрер відповів:
  - Якщо ще не розклалося теоретично, можливо! На цю тему в нас вже були думки, і думки оригінальні! Але сам по собі я подібно до ходу не знаю! Або як російською, не можу знати!
  Гітлер клацнув пальцем по ніс рейхфюрера:
  - Це тобі не виправдання! Ти загалом мене розчаровуєш Гімлер. Я тебе призначив головою поліції, головним есесовцем імперії, а ти просто косиш! Не піде!
  Гіммлер відповів:
  - Людський мозок гине не одразу! Багато його відділів, особливо примітивні, розкладаються куди повільніше високоорганізованих. У принципі, чаклуни влаштовували допити мертвих, і навіть змушували їх рухатися. Ми подібні розробки також проводили, не без успіху! Але поки що в масове виробництво, мертвяків записати не вдалося!
  Гітлер плюхнув соком в обличчя Гімлеру:
  - Поки не буде практичного використання, твої слова порожня балаканина! Загалом мене оточують якісь несерйозні люди. Ну хай скажи Шпеєр чи варто запускати в масове виробництво Ме-810.
  Шпеєр відповів:
  - Я гадаю, ні!
  Гітлер насупився:
  - Це чому?
  Головний архітектор та куратор промисловості Третього Рейху відповів:
  - Літак недоопрацьований! У ньому занадто багато недоліків, через які він буде розбиватися!
  Гітлер простягнув Шпеєрові руку:
  - Молодець! Хоч одна людина сказала мені правду! Я тебе нагороджу залізним хрестом першого класу.
  Шпеєр відповів:
  - Не варто!
  Гітлер образився:
  - Чому?
  - Я нічим не заслужив на це!
  Гітлер гаркнув:
  - Тим більше, твоя чесність і скромність застуджують ще більшої нагороди! Вручіть йому залізний хрест із діамантами! І не думай заперечувати, інакше я тебе розчиню в соляній кислоті!
  Шпеєр вклонився:
  - Вимушений погодитись великий фюрер!
  Битва гладіаторів тим часом різко пожвавішала. Крові лилося набагато більше. Спочатку хлопці бентежилися перед напівголими дамами, а потім і самі розійшлися. Почалася повальна різанина. Одному хлопчику розпороли живіт, і він болісно вмирав. Іншій дівчині, відсікли груди і вона стікала кров'ю. Загалом панував капітальний дурдом. Декілька оголених тіл сплелося разом і, не можна було розібрати, що вони роблять. У хід пішли зуби, і лилася кров. Мачете пофарбувалися, кинджали відливали кров'ю. Нарешті одна з дівчат поранивши босу ніжку, забила м'яч. Тут же есесівці погнали на допомогу подругу. Бій став набагато живішим. Гітлер вишкірився:
  -Все ж до чого приємно дивитися на голих жінок! Волохаті чоловіки огидні. Слухай Гіммлер, а чи не можна зробити так, щоб Третій Рейх складався з одних прекрасних, вічно юних жінок?
  Рейхсфюрер відповів:
  - Наука не має меж, і проводячи експерименти над ув'язненими, ми сподіваємося, чи зуміємо поміняти і стать!
  Гітлер із надією запитав:
  - А перемога над старістю?
  Гіммлер відповів:
  - Теж у принципі можлива! Ось той же тестостерон омолоджує організм, але це лише початок. Експерименти над людським матеріалом дадуть куди більший ефект, ніж дослідження над мавпами!
  Гітлер примружився:
  - Було б не погано, хоча б мене одного, унікального та неповторного зробити безсмертним!
  Борман відповів:
  - Хоч усю Європу винищимо, а фюреру загнутися не дамо!
  Гітлер усміхнувся:
  - Хоч на цьому спасибі!
  У гладіаторській битві активізувалися хлопчаки. Їх спеціально підбирали молодше за дівчат, щоб підрівняти шанси. Крім того фюрер не любив волохатих чоловічих тіл, і йому було куди приємніше дивитися на голі тіла гарненьких підлітків. А критерій підбору гладіаторів був ще й привабливість. Тепер валялися понівечені трупи, колись гарних людей, корчилися поранені.
  Кров притягувала кров! Падали та падали дівчата та хлопчики, забивалися голи та знову вибігали гладіатори. Ось хлопчик вибив дівчині зуби, а вона в помсту відсікла вухо. У розпачі вони зчепилися і почали гризти один одного. Гітлерові це дуже подобалося:
  - А чому б нам не влаштувати грандіозніший футбол. Або навіть хокей, це цікаво!
  Борман пообіцяв:
  - За три дні буде на цьому місці хокей! Мої люди все зроблять швидко!
  Гітлер зрадів:
  - От і дивно, насолодимося кривавим хокеєм. Та й під час футболу було б непогано по землі розкидати вугілля, щоб палили ніжні дівочі п'яти.
  Борман відповів:
  - Так це можна зробити прямо зараз! Вже приготовлені гармати, тільки лишилося зарядити їх вугіллячками!
  Гітлер гаркнув:
  - То роби це швидше!
  Борман став віддавати розпорядження, Гімлер зауважив:
  - Гарна це штука влади!
  Гітлер одразу насторожився:
  - Ти про що?
  Гіммлер пояснив:
  - Я маю на увазі, влада над поневоленими націями та народами. Вона дає нам можливість відчувати свою перевагу. Хіба не такий великий фюрер?
  Гітлер погодився:
  - Звісно так! І я багато що виграли, як, між іншим і ви! Втім, що таке влада - почесне рабство!
  Гіммлер відповів:
  - Часом і мене так здається, але таки почесне, а не принижене, а це величезна різниця!
  Гітлер відповів:
  - Тут-то ти як не дивно правий! Навіть у рабів більше вільного часу, аніж у мене! Ось навіть зараз, начебто розважаючись, фюрер думає!
  Борман крикнув:
  - Слава мудрому фюреру!
  Гітлер махнув долонькою:
  - Знали б, ви як мені набридли всі ці славослів'я! Деколи хочеться критичних висловлювань.
  Герінг подав голос:
  - Так нема за що фюрер! Не знаю, як це можна критикувати саму досконалість, у вашій особі.
  Гітлер заперечив:
  - Досконалих людей не буває! Життя складне і багатогранне! Ось що ти думаєш, Герінге, адже я помилився, не давши добити англійців у Дюнкерку.
  Рейхсмаршал відповів:
  - Так і я помилився, дав можливість англійцям евакуюватися! Адже моя авіація могла бути ефективнішою.
  Гітлер зрадів:
  - Ти сказав і я помилився! Значить засуджуєш фюрера. Значить вважаєш, що він зовсім не непогрішний.
  Гіммлер заїкаючись, сказав:
  - Я такого не казав!
  Гітлер ударив рейхсмаршала по щоці:
  - Ану залізай на стіл!
  Герінг неохоче зробив спробу видертися, по зісковзнув і розбив собі обличчя, потекла юшка:
  - Мама! - промовив рейхсмаршал.
  Гітлер зневажливо пирхнув:
  - Мама тебе не врятує! Ну що ви хлопці зволікаєте, допоможіть йому!
  Есесівці підхопили Герінга і швидко закинули на стіл. Герінг пролетів розбиваючи скляні фужери та збиваючи таці. Його жирна пика ткнулася в рагу і рейхмаршал заволав:
  - Ой ой ой! Мені випалюють око!
  Гітлер усміхнувся:
  - Ось так тобі треба чмо! Ну, а дівчину чого не танцюєте.
  Столом пробіглася, дюжина струнких м'язистих дівчат у купальних костюмах. Вони стрибали своїми витонченими босими ніжками по столу і при цьому не забували штовхати Герінга. Гітлер прицокував мовою:
  - Отак добре! Ану задайте цьому гнойовому жуку спеку!
  Гіммлер підказав:
  - Скоріше кабану!
  Гітлер гаркнув:
  - А ти ще з порадами лізеш! Може хочеш, щоб тебе разом із Герінгом потоптали! Він то неабияка сволота!
  Гіммлер відповів:
  - Я на все готовий щоб принести задоволення фюреру!
  Гітлер схопив рейхсмаршала за ніс, смикнув притиснувши його нюхальний апарат. Потім вякнув:
  - Не смій чинити опір, застрелю!
  Гіммлер розслабив шию, і Гітлер із задоволенням занурив його в салат. При цьому фюрер посміювався:
  - Ось як вийшло класно! Я просто тягнусь!
  Згодом Гітлер знову звернув увагу на стадіон. Убитих та покалічених уже було кілька десятків. Рахунок досяг позначки одинадцять-одинадцять! Фюрер був задоволений:
  - По-справжньому напружена боротьба, навмисне не придумаєш!
  Борман відповів:
  - І головне чесне! Ми дуже вміло підібрали дві команди!
  Гітлер запитав:
  - А це хто?
  Борман відповів:
  - З різних країн! Ми тут виявили інтернаціоналізм! Є і росіяни, і поляки, бельгійці, голландці, французи.
  Гітлер перервав:
  - Тільки негрів нема!
  Борман відповів:
  - Ще будуть! Наступним номером у програмі у нас якраз негри! Тож можете бути спокійні мій фюрер!
  Гітлер зрадів і поніс відверте марення:
  - Негри це добре! Люблю коли чорнозадих вбивають! Негри це паразити - жопи наркотою набиті! Негр гірший за мавпу, є людей, а не банани!
  Гіммлер зауважив:
  - А все ж таки слухняність у негрів куди більше ніж у росіян! Цього не можна заперечувати великий фюрер.
  Гітлер кивнув:
  - Тупість ближче до покірності! Жвавість розуму до лиходійства!
  Гіммлер погодився:
  - Тут нема чого заперечити! Але в дитбудинках цілком можна відбирати найрозумніших і найсильніших дітей у тому числі росіян, а потім відправляти до німецьких родин!
  Гітлер відповів:
  - Згоден! Тільки обов'язково зі світлим волоссям та блакитними очима! На славу фюрера!
  У битві гладіаторів, нарешті стався перелом, дівчина забила дванадцятий гол і тут же сама впала забившись в агонії, хлопчисько встромив їй між лопатками мачете. Поле все стало червоно-коричневим від великої кількості пролитої крові, і безлічі кривавих слідів босих ніжок. Борман урочисто оголосив:
  - Бій закінчено! Вцілілій команді даруємо життя та додаткову пайку.
  На поле вискочили есесівці. По хлопчиках відкрили вогонь, разом уклавши пацанів. Один із них правда встиг поранити есесівського солдата, запустивши мачете. Всі інші виявилися перебитими. Важко поранених дівчат також добили, і лише тих, хто отримав легкі поранення, відправили назад у бараки. Так закінчився другий бій. Практично без паузи розпочалася третя. Цього разу Борман не обдурив, билося десять негрів проти десяти білих. Дорослих чоловіків поголили наголо і намазали олією, озброївши мечами та щитами. У негрів було біле пір'я, у європейців синє. Гітлер зазначив:
  - А що, схоже, буде цікавий бій! Хтось сказав, що білі ні на що не здатні! До речі, чому ми не робили ставок. Я забув, а мені ніхто не нагадав!
  Борман зніяковів:
  - Вихід бою не був підлаштований, і я не хотів ображати фюрера! Тому й не нагадав, ваше вели...
  Гітлер схопив пляшку і, з усього розмаху врізав Борману по голові промчавши диким вереском:
  - І ця худоба мене обманює!
  Тим часом пролунав горн та гладіатори, білі та чорні збилися! Здавалося, що земля закружляла!
  . РОЗДІЛ Љ 19.
  Аліса Селезньова важко дочекалася ночі, коли можна заснути. І побачити уві сні щось по-справжньому яскраве та цікаве та героїчне. Тим більше сни тут такі схожі на справжнісінькі, і які не відрізниш від реальності.
  Типу матриці зі стовідсотковою присутністю тіла, і максимальною реалістичністю.
  А сни такі чудові.
  Відважні войовниці вже вийшли на околиці Берліна, що штурмується Червоною Армією. Один із стародавніх фортів, посилений сучасними фортифікаціями, все ще завзято бився, радянські війська намагалися прорватися глибше у місто-цитадель.
  А дим здавався, ставав усе більш лютим...
  Аліса Селезньова трохи вирушила від поранень, але бігла не надто спритно, ще була слабкість у ногах. Щойно по радіо повідомили, що радянські та американські війська зустрілися на Ельбі. Між солдатами йшло братання.
  Війна, жорстока, льодова вже була біля самої фінішної межі. Але близький, дуже близький кінець надавав бадьорості, народжував силу.
  Дівчата залізли на розбитий дах і почали звідти полювання за фортом.
  Стіни були жахливі, зроблені з усією ретельністю, характерною для середньовічних будівельників.
  Багато було зенітних знарядь, кулеметів та мінометів. Навіть якось траплялися Ягдтигри прикриті більш тонкоброньованими бортами і кормою залізобетонними плитами.
  Підібратися нелегко, хоч у небі й виникли настирливі Іли. Вони, мабуть, намагалися дістати міцно заброньовані дзоти.
  Аліса Селезньова відзначила:
  - Ось цей форт, замурувався, гад!
  Анжеліка підколола:
  - От саме замурувався! Але це набагато гірше для нас.
  Аліса Селезньова запропонувала:
  - Може краще ближче до центру. Там ми знайдемо значно більше цілей.
  Анжеліка дуже спритно почухала витонченими збитими пальчиками босої ножечки собі за вухом:
  - Спочатку розбий оптичні прилади у Ягдтигрів, а потім ми перемістимося в центр, і буде велике полювання!
  Колись білосніжний голубок, почорнів від гару і скидався на ворона. А в небі крізь кіптяві боязко проступали вугілля зірок. Ось він світ, без кращого... Хоча що найкраще?
  Аліса Селезньова відзначила:
  - Найкраще у світі це те, що ніколи не скажеш - гірше бути не може!
  Анжеліка як черга з "Арбакан" вставила:
  - Що у світі погано, на війні якраз, а після перемоги краще не буває!
  Хлопчик Максимка, що підскочив до них, крикнув:
  - Ну, що ви бовтаєте. Противник уже рубає наші танки!
  Дійсно з жерл довгого і товстого дула скинулися кумулятивні снаряди. Ягдтигрів було четверо, троє з великої дистанції промазали, а четвертий потрапив Т-34-85, що розганявся, прямо в ліву гусеницю. Від нищівного удару тридцятикілограмового снаряда зірвала ковзанки та траки, а сама машина ледь не перекинулася.
  Анжеліка дзвінко свиснула:
  - Ось це плювок. Ну, чи зможеш довбати по їхній оптиці?
  Аліса Селезньова не зовсім впевнено сказала:
  - У пальцях слабкість, руки тремтять... Я не певна.
  Анжеліка зневажливо пирхнула:
  - Але ж ти радянська людина! А знаєш, на що здатні російські люди?
  Аліса Селезньова в досаді стукнула себе прикладом у підборіддя:
  - На все, крім дурниці!
  Біла войовниця примружила праве око і почала цілити. Ягдтигри мав загрозливий вигляд - особливо лобова броня, маска зброї, що надає схожість зі свинячим рилом. А ось трохи вище за далекомір і перископічна труба. Ось туди і треба всадити!
  Аліса Селезньова намагається зосередитися... Уявити собі кулю чимось на зразок доньки на виданні. А наречений її на майже кілометровій дистанції - оптичний приціл. І його треба закадрити.
  "Ягдтигри" знову плюються, однією з Т-34-85 точним попаданням зносить вежу... А корпус із ходовою частиною йде за інерцією вперед. Фасмогорія!
  Аліса Селезньова шепоче:
  - Ну, Богородиця і Георгію, щоб вам смоли з геєни сьорбнути допомагайте! - Дівчина плавно натискає на пусковий гачок.
  Анжеліка грубо осідає подругу і смикає її за плече:
  - Ти що мелеш. Смолою опоити Богородицю хочеш?
  Аліса Селезньова скидає її мозолисту, міцну як у ковальських справ майстра руку і заявляє:
  - Я ось як згадаю вагітних жінок із розрізаними животами, і повішеними за пуповину немовлятами, то мені хочеться всіх святих... Сама подумай, якщо вони дозволяють творить таке свавілля, то які вони святі!
  Анжеліка почухала собі прикладом перенісся і пирхнула - "погана прикмета":
  - Та це я давно знаю. Ще в школі нам пояснювали чому Бог немає - якщо Бог допускає подібний пекельний світ, то який Він тоді до біса Бог?
  Аліса Селезньова хихикнула у відповідь, вказівний палець на правій руці зрадливо занив. Дівчина завмерла та спробувала зібрати разом свої скакуни-думки. Зосередьтеся на стрільбі. Але помисли йшли кудись у бік, а то й униз.
  Аліса Селезньова розумно помітила:
  - А що без війни наше дозвілля? Істинно нудьга! Уявіть собі людей, як роботів? А ми жваві та веселі діти Всевишнього...
  - І не злі! - Анжеліка. - Ну чого ти не стріляєш?
  Аліса Селезньова дурна моргнула:
  - Пальчик страйкує... Можу промазати...
  Анжеліка тут як заспіває:
  - Я вперше промазав, вдруге пошкодував, а втретє як вмазав, що дядечко заспівав!
  Аліса Селезньова продовжила пісеньку:
  - Музика грає, барабани б'ють - вартового фриця, на цвинтарі везуть!
  Плювки "Ягдтигрів" були змінною ефективності, але при попаданні зносили все поспіль. Т-34-85 стріляли та били на ходу, навіть не думаючи про цілі. Втім, спробуй, проби подібну махину. Одне слово - наці фак'ю!
  Ось уже й ІС-2 отримав свій "гостинець", вежу скривило.
  Аліса Селезньова намагається натиснути на курок, але пальчик не хоче гнутися. Мало того він набряк, і дівчині так стрімко.
  Але ось Аркашка Шевців, як завжди бажаючи підтримати подругу у скрутну хвилину, став дуже голосно співати:
  Казковий світ може бути злим,
  Адже чари, теж дволико!
  Здається добрим все молодим,
  Хочеться правди; жити в честі лихо!
  
  Але десь троль мережі плете,
  Злий вовкалок ставить пастки!
  Ми ж йдемо у довгий похід,
  Чекають на випробування нас, не іграшки!
  
  Може бути мох - страшенно колючий,
  Ну а латаття замість капкана!
  Кров'ю ридають сльози з хмар,
  Замість місяця мечів світить корсара!
  
  Але мій приятель світлий ельф,
  Золотом світять кучері подруги!
  Фея сказала - хлопчик не дрейф,
  І простягла ніжні руки!
  
  Даль ельф-приятель шпаги урок,
  Випад, відскок, змінні пози!
  Щоб стовбур життя у злі не усох,
  Ти подаруй чарівниці дві троянди!
  
  Викував шаблю гномик-коваль,
  Мені каже, посміхаючись з усмішкою;
  Хочеш, щоб у битві славний кінець,
  Потрібно дружити з фізкультурою палко!
  
  Злив у тренуванні сорок струмків,
  І, нарешті, став слухняний булат мені!
  Рубіш спочатку з дерева сучок,
  Ну, а потім станеш знатним ратником!
  
  Ось і бій; з ельфами я,
  Тролі, а з ними ревуть вовкулаки!
  Але для мене військо - це сім'я,
  І немає полювання відливати у бійці!
  
  Пам'ятаю рухи, випад клинка,
  Злий упир захлинувся багряним!
  Дали ми тварям міцно клинка,
  Світ будуватимемо, чистий і новий!
  Хлопчик співав, а Аліса Селезньова, змінила тактику, і просунув до собачки снайперської гвинтівки середній, довгий пальчик голенької ножі... Тим самим відкривши новий спосіб стрілянини.
  "Ягдтигри" швидко сліпли, і ось один із люків відкрився, висунулась голена голова з чорною пов'язкою на правому оці.
  Анжеліка машинально штовхнула подруг у ногу, щоб не дати її вистрілити і пальнула сама... Але злість виявилася поганим помічником, куля пройшла повз відскочивши ту товсту кришку масивної САУ. Гітлерівець холоднокровно скомандував, і знаряддя знову пальнело і... Ще одна тридцятьчетвірка втратила свою башту, що гордо стирчала над корпусом.
  Аліса Селезньова безуспішно, наче пантера з підпаленим хвостом, спробувала дістати ударом ноги свою паскудну подругу. Так відбила її випад чітко поставленим блоком:
  - Ти чого біла?
  - А ти чого? - Аліса Селезньова випустила блискавку із сапфірових очей. - Ми боремося за спільну справу, заради порятунку та щастя всього прогресивного людства, а вогнезарна дияволиця, ревнує подругу, що та більше винищує фашистів, і штовхається.
  Анжеліка стало соромно і вона відразу ж знайшлася:
  - А це я тобі комарика з ножачки збила. Ти й так втратила надто багато крові, а він ще смокче гад!
  Аліса Селезньова поправила з погано прихованим знущанням подругу:
  - Комар не гад, він членистоноге невіглас!
  Анжеліка у відповідь показала своїй білій янголиці мову - проспів:
  - Я знання дарую, перебуваючи в надії... Що ступінь магістра нехай вручать невігласу!
  Аркашка перервав подруг і навіть відважив руду ляпас, та мабуть не чекала від пацана такої зухвалості, що вибачила її:
  - Та стріляйте ви, а розмовляйте, немов баби на базарі!
  Анжеліка спробувала відповісти, але юний розвідник теж мав реакцію змієлова і відскочив. Але вогняна диявол явно не хотіла прощати і тут же кинулася за ним. Хлопчик застрибав по купах, засмаглими, з обстриженими по коліна штанами, босими лапками. А Анжеліка за ним.
  Аліса Селезньова переключилася на стрільбище. Ну що якщо їй воїнці потрібно застосувати як інструмент пальчики ніжок. Вони ж у неї такі спритні, і гнучкі, не гірше рук справляються.
  Брита голова фашиста розкололася від точної кулі між очима... Звичайно ногами цілити, як зазвичай люди роблять не можна. Тут це швидше інтуїція і зв'язок із землею, що дає енергію рани, що заліковує.
  Аліса Селезньова тут подумала, що може через сто років, коли ситі нащадки читатимуть про їхні пригоди, то багато хто з них подумає: "босі дури". Носяться босоногі, по колючках, осколках, побитій цегли, камені та пожежі... Може ще скажуть збоченки мазохістські.
  А не збагнув їм, що земля, навіть німецька через голу підошву даємо їм воістину чарівну сили, від якої швидко гояться рани, тече казкова енергія, і головне зовсім інше сприйняття матеріального світу. А саме те сприйняття, що зробило з неї снайпера надлюдини. Як і Анжеліку, ось вона хоч і не без труднощів спіймала хлопчика і тримає його на витягнутій руці. Хоча Аркашка Чоботи вже не такий вже маленький, і дуже жилистий, природна фортеця разом із життєвим загартуванням.
  Взуття пацан теж майже не визнає, хоча в сильний мороз градусів за двадцять він і Аліса Селезньова, ще більше півтори, максимум дві години поки не витримують у босоногому режимі. І то треба рухатися, а засідку ноги в мороз швидко і дуже болісно коченіють. А ось Анжеліка, ночує, закопавшись із головою в сніг і при цьому в одному купальнику, або навіть тільки в трусиках. І нічого, навіть шкірі не синіє, наче вона Снігова королева.
  Аліса Селезньова розраховувала, що і вона зможе згодом дійти такого рівня гарту. До війни вона жила в сім'ї не бідна, батько голова райвиконкому, мати інженер-економіст.
  Евакуюватися вони не встигли, і батьки наче згинули... Вантажівка якою їхала Аліса Селезньова, ледь не перекинулася, від вибухової хвилі, а колеса посікло осколками.
  Так вони разом пацанами, тоді вона ще була лише піонеркою, рушили своїм ходом у бік сходу.
  Але тут їх підвели хлопчаки, які вирішили повоювати без дорослих... Та й дівчата за ними.
  Так і опинились у зоні окупації.
  Життя і дівчат було тяжке. Алісі Селезньовій, залишившись однією довелося пробатрачити... А це справжнє пекло, хоча... Батьки на щастя дівчинку не надто балували, вона мала досвід фізичної праці, але не такої вже виснажливої.
  А наймички вколювали, по дві третини діб ... Звичайно, навесні, влітку і восени Аліса Селезньова в цій дійсності і віртуалці матриці Гіпернета привчилася ходити в ситцевому сукні і боса, як втім, і майже всі діти в окупації. Навіть родини поліцаїв і старост намагалися максимально прибіднитись.
  Аліса Селезньова втім, як свідома від початку шукала зв'язку з підпіллям і намагалася виконати те чи інше доручення.
  Як дівчинка, з білими немов пластівці снігу волоссям і ангельським обличчям, вона ідеально підходила на роль зв'язкової чи розвідниці. Пам'ять у неї чудова, німецька та англійська знає, що навіть від зубів відскакує, а бач такий, що ніхто не подумає, що дівчинка несе фрицям смерть.
  Аліса Селезньова тупала маленькими, що огрубіли довгого ходіння десятками доріг, і все помічала... Але цим не обмежувалася. Їй хотілося вбивати цих покидьків, особливо після того, як її добре випороли, прийнявши за злодійку.
  То чому в кошику і не принести трохи вибухівки?
  Як розвідниці, її один раз вдалося змалювати "Королівський тигр", що прибув до Мінська ще в грудні 1943 року... Ось тоді дівчисько добряче промерзло, так було в сильний мороз лише лаптях на босу ногу, в драний кожушок зірвали собаки карників, але... Все одно, навіть не чхнула, хоч і трясло, після грудневої ночі сильно.
  А кар'єра снайперки взагалі була розпочата здорово.... За короткий час вона стала лідером серед винищувачів. І справа була не тільки у феноменальній влучності, а ще й у мисливському чуття.
  Щоправда, Аліса Селезньова категорично відмовлялася вбивати підлітків та жінок... Може, тому з неї не поспішали робити героїню!
  Але зараз всі хто намагався висунути голову з люка, щоб наводити на вічко, були вікові і матері фашисти. І їх не шкода.
  А ось Анжеліці виглядом удача вирішила помститися за заздрісність, і рвонув осколковий снаряд. Аркашку навіть не подряпало, а от вогнезарну войовницю, збивши з ніг, посікло пристойно. Декілька осколків встромилося в груди, потрапило і по руках, ногах, і навіть по скроні легке розрубування.
  У груди і плечі пошкодило серйозно, але Анжеліка все одно встала і пішла, намагаючись триматися прямо. При цьому ще й лаючись:
  - Ось це нелюди! Гітлерівці, які не знають почуття міри! Або елементарного сорому!
  Не постраждалий, якщо не рахувати ударів під час падіння від вибухової хвилі Аркашка єхидно зазначив:
  - А на рахунок сорому, то вірно - вкрийся!
  Хлопчика знущально підморгнув. Анжеліка і справді була майже голою, зірвало і посікло форму, і з неї стікала кров. Тіло було видно у всій красі. Дуже м'язисте, але й одночасно жіночне, м'язи як дріт, жилки та сухожилля дуже різко надходять, і здається, що це лита зі сталі статуя Амазонки. Жвава у своїй богом війни Аресом.
  Аліса Селезньова свиснула:
  - Ого! Ну тебе й рушило!
  Анжеліка поблажливо посміхнулася:
  - У мене дуже міцне тіло! Що німцеві смерть, то російській здорово! Тож не бійся "Білосніжка", це мене тільки розлютить, але не звалить!
  Аліса Селезньова тут помітила:
  - Наша піхота та сталева, танкова кіннота вже увірвалася у форт. Тепер, що, тут полюємо чи в місто?
  Анжеліка несподівано звернулася до хлопця:
  - А що скаже Аркашка?
  Юний розвідник, труснувши світлою чубчиком і стиснувши засмаглий з опуклими кісточками кулачок, рішуче вимовив:
  - Звичайно в Берлін, інакше Гітлера і без нас зловлять! Рибалка шукає місця не найдоступніші, але найдійніші!
  Аліса Селезньова зняла ще одного фрица вишки, що стирчала з уцілілої в обстрілі і, потираючи розсічену, але вже майже закрилася підошву заявила:
  - А що? Сенсу, висиджувати яйця у льодовика немає... Місце треба знайти тепліше!
  Аркашка задерикувато заспівав:
  Вітчизні душу, серце посвяти -
  Спали все тіло в битві без залишку!
  Гідність та, честь, зберігаючи, помри;
  Світ попереду - тепер вирує бій!
  Анжеліка поплескала мозолистою рукою по плечу голому по пояс плече хлопчику. Аркашка напружує прес, демонструючи плиточки. Видно було, що набравши вагу, хлопчик скоро перетвориться на сильного й гарного юнака.
  Аліса Селезньова запропонувала:
  - Ти Аркашка не снайпер, може, трохи відійдеш від нас... Раз розвідник, так і займайся розвідкою!
  Пацан образився:
  - По-твоєму я абетка?
  Анжеліка перервала лайку:
  - Аркашка побіжить попереду нас. А ми за ним ось так, як гуси перебіжками.
  Хлопчик-термінатор одразу ж погодився:
  - Іде! Бігом марш...
  У самому місті бої йшли наполегливі. Деякі вулиці були широкими. Ними рухалися Т-34-85, ІС, і САУ всіх видів. Зокрема, СУ-100. Ця самохідка контурами скидається на тридцятьчетвірку, але з більш потужним знаряддям. Вважалася найкращим винищувачем танків, тільки з'явилася порівняно пізно, коли війна вже догоряла, і не встигла вплинути на перебіг битв.
  А ось з боку фашистів з'явився танк, який будь він, запущений у військове виробництво вчасно, то, безперечно, міг надовго відстрочити поразку Третього Рейху.
  Втім, будь-хто з вас дивлячись на те, жалюгідне видовище, яке є нинішньою демократичною Європою, напевно подумає, а при нацистах волі геям і "чорним" не дали б!
  А ось танк Е-25, невеликий, плескатий як черепашка з довгим дулом "Пантери". Він стріляє з цієї зброї Т-34, пробиваючи корпус з дистанції в 2 кілометри. Наочно демонструючи перевагу великої початкової швидкості підкаліберного снаряда, і розташування коробки прямо на моторі, а екіпажу в лежачому положенні.
  Снаряди Т-34-85 подають у лобову броню завтовшки 150 міліметрів під великим кутом раціонального нахилу і... рикошетять.
  Для тридцяти тонн ваги танк пристойно захищений і його не взяти нахрапом.
  Аліса Селезньова, залізши на дах зруйнованого будинку, спостерігає, як два Е-25 вступили в бій із колоною радянських Т-34-85. Машини у німців спритні, маневрені і швидко вискочили. Лобова броня і справді непробивна ... Та борти все-таки добрих 100 - міліметрів і по куту в сорок градусів від горизонталі. "Пантера" з такими даними 1943 року була б непереможною. І під Курськом довелося б порадам відступати...
  Але Е-25 не довелося на щастя стати найкращим танком Другої світової війни. І дві машини, не така сила, щоб зупинити півсотні.
  СУ-100 намагаються взяти на приціл броньовані тачки фриців, але гітлерівці виляють своїми машинами з боку на бік. Швидкісні громили: двигун у 700 кінських сил на 30 тонн ваги, дає пристойну швидкість, особливо на шосе. У коробці встановленій прямо на моторі дванадцять передач крім задніх, що дозволяє машині йти у разі загрози.
  СУ-100 теж лише чотири, вони стріляють, одна потрапила... Але рикошет, дуже великий кут у цементованої броні, та й товщина пристойна... Тачки фриців палять у відповів, але й отримують.
  Аліса Селезньова, чий правий вказівний пальчик уже встиг відійти, знову розбиває оптику. Біла діва скеляє зубки і загрожує кулачком:
  - Оце буде вам!
  Анжеліка стежить за полем бою. Шість Т-34-85 підбито в корпус, але є шанс, що машини повернуться до ладу. Підкаліберний снаряд дрібнуватий, з товстими стінами, і не настільки руйнівний. Правда в одній із машин сталася детонація, і почало рвати.
  САУ-122 також отримала свою порцію, пробили і вона палає.
  Аліса Селезньова потрапила і, по-друге, зловтішно скелячись...
  - Ось так вони тепер сліпі!
  Рудоволоса дияволиця засумнівалася:
  - Ой, чи що? Ти віриш у їхню сліпоту!
  - Я не промахуюсь! - огризнулася Білосніжка.
  - Та й вони, схоже, також! - Анжеліка тицьнула пальців у бік машин.
  Справді, Е-25 продовжували стріляти, кожні п'ять секунд, викидаючи зі своїх напівавтоматичних гармат по снаряду.
  Мазали при цьому рідко, самі отримували, але тримали удар... Мабуть, броня була високої якості. Ось і СУ-100 отримував у корпус... Зігнулася...
  Аліса Селезньова не на жарт здивувалася:
  - Невже я промахнулася... Ось невміха, або на мене діють так поранення.
  Білосніжка знову пальнула і гострими очима придивлялася до результатів стрільб. Анжеліка також стріляла по їхніх очах... Але ні не брало.
  Аліса Селезньова шепотіла молитву:
  - Куля, куля будь точна, ми за Справу, за Христа!
  Ні, вона не промахується, просто тут оптика захищена дуже товстим і високоякісним бронесклом. Білосніжка досить скоро це зрозуміла... А німецьким чудо-танкам підірвали гранатами гусениці. Ось і шарніри по всьому асфальту розсипалися. Можна навіть сказати - лепота! Танки знерухомлені, і за ідеєю треба було б обійти, але розпалені радянські машини пруть далі, обсипаючи їх снарядами...
  Коли попадань багато, це безліч несильних ударів у рукавичках у голову. З першого разу не вирубує, але потім поступово накопичується і відбувається таке явище як технічний нокаут.
  Так і броня, що розколюється від серії влучень і обсипається... Ось чому у світовому танкобудуванні не перемогла тенденція надважких машин. Хоча, здається, можна зробити захист вищий клас.
  Втім, Британія у танку "Черчілль" пішла шляхом саме посилення бронювання, нехай навіть на шкоду озброєнню. Лише "Челленджер" був гармонійною в пропорції (вогонь-броня-маневр) машиною. Але в цьому плані танки постійно йшли новаторським шляхом. Хоча у композиційному плані Е-25 так і залишився неперевершеним у період Другої світової війни.
  Але його вже закопали. Аліса Селезньова та Анжеліка змінили цілі, і взялися за піхоту, гармати та фаустників.
  Тепер войовниці билися безпосередньо у самому Берліні. Багато, дуже багато було бійців-хлопчаків. А що дорослих повбивало вже в попередніх боях, і зараз мобілізували всіх особин чоловічої статі, з десяти років, а то й молодшого.
  Воювали і дівчата, хоч і не масово. Все ж таки Гітлер, яким нелюдом не був, не був прихильником відправки жінок на фронт, вважаючи війну суто чоловічою справою. Втім, коли справа стосується захисту столиці, то тут можливі винятки з правил.
  Аліса Селезньова принципово уникала стріляти в хлопців молодших шістнадцяти. Хоча деякі з сором'язливих фриців досить спритно орудували фаустпатронами.
  Втрат серед радянських танків було багато, та й піхоти чимало. Інші будинки мало не закидали трупами. Кулеметів у Берліні багато, ефективно працюють і автомати МР-44. Луплять підстволки та безвідкатки.
  Ведуть ефективний вогонь та радянські війська. Ось знову атакують Іли. Накату штурмовиків, і сильний вогонь із зенітних знарядь та кулеметів.
  Радянські війська без паузи намагаються подолати зміцнення одним кидком. Але оборона збудована сильними. Ось будинок узятий, над ним гордо майорить червоний прапор... І раптом, як рвоне, стіни обсипаються вниз, притискаючи різних бійців.
  Аліса Селезньова сильно хмуриться:
  - По радіо керують фугасами. Тут є й мінні поля, що не розглянути саперам.
  Анжеліка стріляючи часто і нервово, морщачись від болю в численних ранах, надривно булькаючи, погодилася:
  - Та фриці створили на проблеми. Особливо танковим колонам ... Тут мабуть густо доведеться полити вулиці свинцем і кров'ю!
  Аліса Селезньова, зняла якогось старовину. Той випустив фаустпатрон, зброя полетіла вниз, і вдарившись вибухнуло, піднявши при цьому купу пилу. За ним гримнувся трясучись ногами в лаптях(!) і сам дідок. Закінчилась його кар'єра. І судячи із залізних хрестів, кар'єра була славною, навіть лицарський хрест залізного хреста був. Навіть дивно, що такий кавальєра вибрав як зброю фаустпатрон, яким найчастіше озброюють міцних хлопчаків.
  Анжеліка особливих забобонів не відчувала і прострелила юному фаустнику, виставлену з-за стіни, босу ногу. Хлопчик упав, йому перебило кістку і він голосно стогнав. Рудоволоса дияволиця, добила в потилицю, помітивши:
  - Милосердя на війні на відміну від публічної дівки коштує дорожче, а задоволення дати не може!
  Аліса Селезньова парирувала:
  - Тільки людина по-справжньому піднесена духом, не соромиться милості до полеглих!
  Анжеліка зневажливо пирхнула:
  - Ось ти знову Білосніжка молотиш язиком. А сказати, що розумнішого не можеш?
  Аліса Селезньова суворо промовила:
  - А хіба вбити нещасну дитину доблесть?
  Анжеліка пирхнула з ще більшою зневагою:
  - А хіба ти сама не була вбивчою дитиною? Та й зараз ти ще неповнолітня дівчисько, мужиком не цілована. Так що не заводь волинку, а краще стріляй! Часто та влучно. Та й не шкодуй сморкачів, вони ні тебе, ні наших солдатів ні крапельки не шкодують!
  Аліса Селезньова замість відповіді, змінила позицію... У великому, нехай і неабияк зруйнованому місті снайперу роздолля, багато цілей, багато й жертв.
  А босоногих, охоплених патріотичним поривом - захистити Берлін хлопчаків, дуже багато. І вони озброєні часом неважливо, рушниці, фаусти, пляшки із запальною сумішшю, але б'ються відчайдушно. Втім, вже видно пов'язані купки пацанів - скрутили радянські воїни.
  Але один із хлопчиків у рваній гімнастерці, підняв вгору руки і ніби пішов здаватися. Його бліде схудле обличчя з кривавими писугами і щоками, що провалилися, було суворим і сповненим розпачу.
  Радянські солдати простягли до нього руки... Хлопчик щось смикнув і разом із гуркотом рвонуло! Далеко розлетілися осколки і шматки кривавого м'яса.
  Аліса Селезньова подумала про себе, що шепнув німецький пацан наостанок? Молитву до матері, Бога чи чудовиська пекла Адольфа Гітлера? Про що він мріяв останніми секундами? Що згадував?
  Анжеліка зловтішно промовила:
  - Ось це відучить нас від шкідливої звички, брати дитинчат звірів у полон. Бачите, як вони розуміють ласку! Потрібні винищити всю німецьку націю під корінь!
  Аліса Селезньова рішуче заперечила:
  - Ні! Це не правильно! Німці велика та дуже талановита нація. А якщо серед них є виродки... - Білосніжка, побачивши, що її напарниця бере дівчинку з гвинтівкою під приціл, тицьнула її в бік. - Не смій вбивати дитину! Вона хороша.
  Анжеліка люто, як голодна і поранена (а вона й справді поранена!) пантера огризнулася. Її погляд став пекучим від ненависті.
  - Ти що не бачиш, це дитина стріляє по наших солдатів!
  Аліса Селезньова рішуче заперечила, ткнувши ствол рушниці собі між круглих і повних дівочих грудей:
  - Тоді й у мене стріляй! Так як я вчинила б на її місці так само, захищаючи столицю своєї Батьківщини!
  Анжеліка сварилася:
  - Телячі ніжності! Але чому ти не пожаліла старого, з лицарським хрестом, як і багатьох інших?
  Аліса Селезньова без сорому відповіла:
  - Тому що це війна! - І випереджаючи Анжеліку, додала. - А на війні є свої правила - лицарі дітей не вбивають! Це правило свято дотримується у всіх романтичних творах!
  Вогняна диявола гаркнула у відповідь:
  - Тебе не виправити! Стріляй краще по старих. Тобі ж не подобається старість!
  Аліса Селезньова охоче кивнула головою:
  - Садівника відсікає старі, старі пагони ніхто не вважає нелюдом. А ось губити молоду поросль - це западло!
  У картині бою відбулися зміни, у небі як комарі на багаття з'явилися "Саламандри". Вони атакували ярістю радянські Іли, розстрілюючи з 30-міліметрових гармат. Радянські льотчики прийняли бій.
  Аліса Селезньова змінила, пріоритети і перевела стрілянину на літаючі апарати. Взагалі літак, хай навіть такий моноблочний як НЕ-162 машина дорога, і її знищення цінніше піхотинця або навіть офіцера СС.
  Щоправда, тут було видно, що рівень підготовки німецьких льотчиків є неважливим. Напевно, борються новачки, які до ладу не вміють, і кермувати, і стріляти. Втім, недосвідчені кадри розбавилися і декількома досвідченими асами, які завдавали великих неприємностей.
  Особливо при стрільбі по маломаневрених Ілам. А винищувальне прикриття дуже запізнилося. Хіба що були ще й ПЕ-2, які намагалися використовувати на тактичному рівні.
  Аліса Селезньова, збивши пару новачків, зосередила вогонь на запеклих асах. Це було важливо: вибити якнайбільше стерв'ятників, не дати їм сиротити російських діточок.
  При цьому білосніжна янголиця зазнала такого сильного душевного піднесення, що на всю горлянку заспівала;
  Що таке Батьківщині служіння?
  Це праця - що дарує нам радість!
  Ми черпаємо радість - натхнення,
  Нічого нам буря дев'ятий вал!
  
  Для Вітчизни серце б'ється бурхливо,
  За неї боротися треба всім!
  І тоді настане казки чудовою,
  Де в коханні єдиний заєць - лев!
  
  Але не лев раптом став боягузливим зайцем,
  Просто хоробрість виховав косою!
  Нам не треба мучитися, мучитися,
  Хмари геть - виблискуй золотий промінь!
  
  Ми дівчата - воїни лихі,
  Битися будемо, Батьківщині салют!
  Адже у нас такі дух та сила,
  Що псалми Архангели співають!
  
  Ця пісня про доблесть про честь,
  Про любов священної не тілесної!
  Будемо з Богом ми назавжди разом,
  Демон геть із безвихідною тугою!
  
  Для мене Христос Великий воїн,
  Він за справедливість, доброту!
  Так ми проливаємо багато крові,
  Загиблих шкода за життя не перелічу!
  
  Але рахувати втрати нам не треба,
  Усіх Господь Всевишній воскресить!
  Видасть щедру, свою нагороду,
  Зміцнить нам силу, меч та щит!
  
  Адже хоробрий фактично безсмертний,
  У ньому закладено стрижень життя цього!
  До нас прийде успіх, у це вірте,
  Супостата з люттю розбий!
  
  Світ часом схожий на пекло незвичайне,
  Немає порядку, совісті, кохання!
  Гіркі, зів'ялі черешні,
  Весь баланс - темрява мінусів, нулі!
  
  Але прийде на Землю скоро щастя,
  Творець своєї долі!
  Буде життя і смерть у могутній владі,
  Створимо, що батьки не змогли!
  Аліса Селезньові і без усякого перебільшення творила історію, вибила мітки, як штопання на швейній машинці пострілами, наймогутніших бійців Люфтваффе, а решта німецьких пілотів, втративши залишки бойового духу, в страху відступили.
  Одна в цей момент дівчат знову атакували. Двоє високих есесовця і пара міцних пацанів з Гітлерюгента підкралася до них і... Замість того, щоб користуючись надмірним захопленням воїнок стріляниною по повітряних цілях розстріляти снайперш із засідки, вони вирішили взяти живцем. А може казкова краса, яка стала ще еротичнішою з поранень і втоми дівчат, підштовхнуло їхнє бажання використовувати полонянок у власних цілях.
  У всякому разі, удар прикладу в потилицю надовго вивів з ладу транса Аліса, що перебуває в фактичному стані, потім Фріци кинулися на рослу Анжеліку.
  Однак вогняна дияволиця, навіть будучи жорстоко пораненою, залишалася небезпечним противником. Вона рефлекторно зустріла величезного есесівця ударом у пах. Той як икнув, рот навстіж, слини полилися і ця туша як полетить з даху. Та як вріжеться в цеглу.
  Анжеліка пішла від пострілу іншого фашиста, саднула йому ліктем у праву нижню точку підборіддя, під кутом у напрямку до центру. Коли так пробиваєш, навіть несильний удар, здатний вирубати великого фактурою бійця. А Анжеліка била професійно, з підкручуванням корпусу та підворотом плеча.
  Щелепа тріснула, гітлерівець завалився у глибокий, майже смертельний нокаут. Двоє хлопчаків із Гітлер-югента з нашивками у вигляді дубових жолудів роззявили роти, видихнувши:
  - О Раша-богатир!
  Після чого кинулися на неї, розмахуючи саперними лопатками. Після двох велетнів підлітки на вигляд не старше чотирнадцяти-п'ятнадцяти не здавалися страшними. Щоправда, дубові жолуді на комірцях говорили, що це еліта чи начсклад. Якби Анжеліка була звичайним солдатом, то ці хлопці становили б загрозу. Але для сибірячки загартованої розпеченим залізом та свинцем це насіння.
  Анжеліка зробила обманний рух, і друг розгорнувши гомілку віялом і підсікла хлопця, той полетів догори дригом, мелькаючи спортивними черевиками на шипах з легованої сталі. Вони явно не місцева босота. А ось інший хлопчисько, спробував саданути їй ногою, але явно не вдало, так як і сам злетів, боляче гримнувшись спиною. Анжеліка резюмувала:
  - Ось це є прийом Раша-богатир!
  . РОЗДІЛ Љ 20
  Аліса Селезньова важко зітхнула. Скільки можна ось так сидіти на ланцюзі наче собаки. Коли вона з хлопчика спробувала знову перетирати ланцюги, то знову впали есесівці. І стали бити дітей гумовими палицями босими п'ятами. Били жорстко і цього разу відбили підошви капітально. Аліса відчувала, як гумова палиця опускає на голу, круглу дитячу п'яточку. І все вибухає довкола її болем. Удар по п'яті наноситься з усього розмаху, а босі ніжки закріплені у спеціальному пристрої. І Аліса відчуває, як штовхається кров від підошви до потилиці.
  І наскільки це вибухає, наче вулкан, що пульсує у жилах.
  Пашка кріпився, але після чергового удару став кричати. Б'ють професіонали своєї справи.
  Підошви у дітей опухають і синіють. Потім рано чи пізно починає бризкати кров.
  А під кінець у босих, опухлих, закривавлених ніг дітей підносять вогонь на смолоскипи.
  І після цього від больового шоку, хлопчики та дівчинка втрачають свідомість.
  Їх не стали приводити до тями, а просто покинули. Поки біснуватим фашистам не до них.
  Тим більше, що фантазії у нелюдів не вистачає. А захоплені речі з майбутнього, фриці намагаються вивчити, але їм це не дуже вдається.
  Втім, мабуть, керівництво Третього Рейху вважає, що другу світову війну вони можуть виграти і без серйозної зброї майбутнього.
  Що ж у них величезна самовпевненість.
  Адольф Гітлер підскакуючи як чадний заєць, ловив, спритно ворушачи вухами новини зі східного фронту. Передові німецькі частини вже вийшли до Дніпра. Використовуючи перевагу у мобільності фашисти, впевнено наступали у центральному напрямку. На півночі справи йшли теж непогано, удалося з ходу, майже без бою опанувати Ригу. На півдні також великі сили радянських військ потрапили до оточення. Танкові колони проривалися до Житомира.
  Загалом початок війни йшов майже, як і було заплановано, тож можна було знову покуролесити. Коли фашистські ватажки зібралися. Борман запропонував влаштувати чергове шоу.
  - О мій величезний фюрер!
  Гітлер зойкнув:
  - Що ти муркочеш!
  Морда у Бормана була на диво тупою і жовтою, швидше нагадуючи китайську маску:
  - Великому фюреру як завжди співаємо дифірамби!
  Гітлер клацнув пальцями свого візаві-шістку по носі:
  - Співати мало, ось дивись дебіл!
  Фюрер скинув торт зі столу, вступив на нього чоботом і грізно прогарчав:
  - Слижі плешивий пес!
  Борман кинувся на карачки і заскулив:
  - Собака буває кусачим, тільки від життя свинячого! Тільки від життя, від життя свинячого, собака буває кусачим!
  Гітлер хрюкнув:
  - Ні в тебе не брехливий погляд, твої очі не брешуть! Вони правдиво кажуть, що Борман дурний блазень!
  Заступник фюрера замикав, одночасно злизуючи язиком крем:
  - Я му-му! Не зрозумію! Крем так подобається йому!
  Гітлер всадив чоботом пику Борману, шкарпетка потрапила прямо в ніс, який лопнув як перестиглий помідор. Фюрер знущально запитав:
  - Ну що дубинноголовий тобі приємно?
  Борман проскулив:
  - О великий фюрер, дуб це символ мудрості!
  Гітлер зневажливо пирхнув і поніс найбожевільніший марення:
  - У росіян! Мабуть, так, як це неповноцінна нація. Загалом слов'яни походять навіть не від мавпи, а осла з ведмедем!
  Шпеєр помітив:
  - Наші вчені, якраз вели розробки з геномом ведмедя та його пересадкою на живі організми.
  Гітлер різко обернувся, перекинувши склянки на генерала Ідоля. Той різко схопився, а потім знову сів.
  - Ку-ку! Мій фюрер!
  Гітлер прошипів:
  - І який результат!
  Шпеєр посміхнувся:
  - Пересадка гіпофіза ведмедя збільшила фізичну силу ув'язненого, вірніше ув'язненої втричі.
  Гітлер несамовито заволав:
  - Ось бачите, до чого додумався мій найбільший геній! Завдяки моїй мудрості солдати Третього Рейху стануть абсолютно непереможними! Ну чого дивилися, чому нас не вихваляють!
  Оточення фюрера дружно гаркнуло:
  - Хайль Гітлер! Хайль Гітлер! Зінд Хайль!
  Наці номер один сів на плечі Бормана, благо він міцний хлопець.
  - Я найбільший із фюрерів! Мій геній затьмарює своїм світлом сонце, зірки та місяць. До речі, саме я побудував Місяць, і на ньому буде написано, зроблено в Німеччині! Хайлі!
  Борман прокукарекав:
  - Вже написано! На руїнах Кремля розквітають табори, крутіше немає олімпіади хі-хі-хі та ха-ха!
  Гітлер пискнув:
  - Ану вставай конячка! Точніше дебільний кнур!
  Борман спробував підвестися на колінах, що не гнуться. Гітлер вихопив з кишені шпильку з алмазною головкою і всадив своєму заступнику в зад. Борман заревів і схопився, підводячи фюрера:
  - О великий Адольф!
  Герінг, який завжди відрізнявся "глибокодумністю", запропонував:
  - Слово великий надто банальне.
  Гітлер жваво обернувся:
  - Що ти сказав?
  Жирний рейхмаршал запинаючись, відповів:
  - Найбільший з фюрерів, супергеній усіх часів і народів, має бути чимось вищим, ніж просто великий! У ньому має бути щось особливе неповторне! Таке що!
  Гітлер запустив Герінгу шампанським у голову, Герінг, загальмований і добряче напідпитку, не встиг відхилитися і отримав гостинець у чоло. Жирний рейхсмаршал впав наповал, випустивши з-за рота цівку крові. Фюрер радісно заспівав:
  - Удар сильний - Адольф всесильний!
  Борман, продовжуючи кукурікати, і бити себе по стегнах щось насвистував:
  - Кікі-ріки! Ку ку ку! Я вас шпорою засік!
  Гітлер ще трохи прокрутився, зіштовхнув зі столу кілька ваз із квітами і прохрипів:
  - Коні ситі, б'ють копитами, а росіян б'ю кулаком!
  Гіммлер несміливо вставив:
  - Про великий Адольф. Ось саме на куркулів я маю намір зробити ставку в майбутньому устрої імперії.
  Гітлер схопився гачковатими пальцями за край столу. Його щура фізіономія перекосилася:
  - Ти що хочеш сказати, що кулаки сильніші за танки?
  Гіммлер відразу одужав:
  - Чи бачите, великий фюрер, після колективізації, частина заможного селянства втратила свій дохід. Це - потенційна база для невдоволення. Ось саме їх ми хочемо використовувати для боротьби з комуністичним підпіллям!
  Гітлер хрюкнув, заскреготівши зубами:
  - Ти говориш із підпіллям!
  Гіммлер кивнув:
  - Та з підпіллям!
  Гітлер заревів і всадив кулаком по столу, перекинувши на себе салат:
  - Ні, не буде підпілля!
  Гіммлер здивувався:
  - Як мій фюрер?
  Здаваючись, Гітлер сказав:
  - А так! Дуже просто! Я накажу вирізати все слов'янське населення. Тут не буде дурниці та софістики. Неповноцінні недолюди слов'яни повинні бути стерті з лиця землі!
  Гіммлер здригнувся:
  - А чехи!?
  Гітлер розреготався, його сміх був як у буйного божевільного:
  - Чехи це паразити! Попи наркотою набиті! Якщо чеха зустрінеш ти - одразу гада замочи! - Фюрер закашляв, давлячись слиною, потім безглуздо витріщивши очі, продовжив. - Загалом я свою думку висловив. Вона сувора та незмінна. Хоча є деякі корективи. Як чехи працюють!
  Гіммлер знизав вузькими плечима:
  - План виконують!
  Гітлер гаркнув:
  - Плани ви виконуєте та перевиконуєте, але ми даємо вам маленькі плани. Що ж слід чехам додати норматив!
  Гіммлер виструнчився по струнці:
  - Так точно!
  Шпеєр (єдиний з оточення фюрера не з породи кретинів) зауважив:
  - Але ж саме ви великий правитель, зрізали заздалегідь намічені розрахункові заявки на випуск озброєнь. Зокрема, танків не дорахувалися, приблизно двадцять дві з половиною тисячі від наміченого.
  Гітлер захрипів:
  - І це чехи зірвали!
  Шпеєр холоднокровно заперечив:
  - Цього разу ні! Вони свій план щодо танків t -338, навіть перевиконали. Фактично зрив стався через...
  Гітлер єхидно примружився:
  - Маячню будеш після молоти, мені доповіли що на боці росіян бореться танк із 252-міліметровою гарматою.
  Ідоль кивнув:
  - Так, великий, це знаменитий КВ-12.
  Гітлер несподівано заспокоївся:
  - Цей танк назвали на честь такого дурня: як Клим Ворошилов. Це означає, що ця зброя для нас буде не страшна!
  Шпеєр заперечив:
  - Така гаубиця дуже небезпечна у наступі. Наприклад, снаряд морська граната вагою двісті п'ятдесят два кілограми здатний намертво спресувати доти та лінії окопів. Цей танк наступальної війни.
  Гітлер відмахнувся, тримаючи в руках склянку з безалкогольним портвейном, бузкові струмені пролетіли повз Шерпа.
  - Що страшно!
  Міністр похитав головою:
  - Ні безглуздо!
  Гітлер стиснув кулаки, хруснули кістки:
  - Ну і добре! Мене в труну не вженеш. У Французів теж був монстр С-2, з 155-міліметровим знаряддям. Ну і що? Чи їм це допомогло.
  Шпеєр розвів руками:
  - Франція мала лише тридцять подібних танків. Причому швидкість ходу в них лише 12 километровза годину. Що скоріше смішно, ніж загрозливо.
  Ідоль поправивши кашкет, цвіркнув:
  - Для супроводу піхоти цілком пристойна швидкість!
  Шпеєр кивнув:
  - Але не для сучасної війни, коли потрібні стрімкі маневри та різко зросла швидкість переміщення військ.
  Гітлер, вже зовсім заспокоївшись, сказав:
  - Логічно! Недарма у Сталіна стільки легких танків. Хоча БТ слабко броньовані, але швидкість...
  Шпеєр додав:
  - Танк КВ-12 перевершує С-2 не тільки у швидкості, але товщині броні 175-міліметрів проти 45, а це суттєво. Якщо С-2 могла брати наша 50-міліметрова гармата, цей танк для знарядь даного калібру невразливий. Приймемо, зауважте - французький танк важить 70 тонн, а радянський 152.
  Гітлер понизив голос до шепоту:
  - І чому так?
  Шпеєр наслідуючи Гітлера, так само тихо відповів:
  - Через досконалішу конструкцію.
  Гітлер замотав головою:
  - Ай ай ай! Виходить, що примітивні росіяни створили зброю значно сильніше, ніж французи. Втім, остання нація негроїдів, але не настільки ж!
  Шпеєр помітив:
  - Причин таких колізій кілька. Але мушу сказати, що у СРСР значно сприятливіші умови у розвиток науки, ніж у Франції і навіть США. Так це факт!
  Гітлер зіскочив зі спини Бормана і обтрусився. Йому подобалося слухати Шпеєра. Адже свого часу цей юнак збудував за сім днів гігантську будівлю імперської канцелярії. А казали, що подібне неможливо. Крім того, Шерп один з небагатьох, що не боявся говорити Гітлеру правду. Досить високий, молодий міністр, не жирний як Герінг, не коротун як Геббельс, і обличчя таке мужнє, арійське, а не дегенеративне як Борман. Гесс хоч і блакитний, але куди симпатичніший.
  Вкрадливо фюрер сказав:
  - А це чому: у печерних порад справи кращі?
  Шпеєр, посміхаючись, відповів:
  - У нас більшість і, причому переважна більшість молодих людей, мріють стати поміщиками та банкірами, а у них вченими. Ось скажіть мій фюрер, коли ви навчалися у школі, багато було охочих гризти граніт науки.
  Гітлер зневажливо пирхнув:
  - Ні! Усі хотіли тепле місце чиновника, де можна гріти дупу на хабарах, або завести свою справу. У вчені ніхто не хотів!
  Шпеєр погрозив пальцем:
  - Отож! У СРСР немає приватної власності. А отже, якщо ти розумний, то...
  Борман запропонував:
  - А якщо нам заборонити приватну власність. Запровадити комунізм.
  Оточення фюрера дружно зареготало. До села Геббельс, що мовчав, запропонував:
  - Вважатимемо всю власність у країні особистою прерогативою фюрера.
  Гітлер примружився:
  - Ти що сказав?
  Геббельс відповів:
  - Прерогативою!
  Наці номер один погрозив пальцем:
  - А мені здалося презервативом! Ось який ти крутий хлопець! Баварський бичок, тіло від тіла німецької землі.
  Геббельс вклонився:
  - Я дуже задоволений великим!
  Гітлер показав кулак:
  - Загалом цікава пропозиція, але не своєчасна. Поки триває війна, ми не повинні розколоти нашу націю розподілом власності. СРСР втратив у громадянській війні дванадцять мільйонів. Це у шість разів більше, ніж на фронтах першої світової. Ми не повинні повторювати таку помилку. Тому я поки не зачеплю олігархів, а от коли весь світ впаде до наших ніг.
  Шпеєр зітхнув:
  - Америку буде дуже важко після перемоги переварити. Вона сильна, особливо економічно. Найбагатша держава світу з численним флотом.
  Гіммлер крекнув:
  - І всього "Шермани" та "Гранти" зробила з танків!
  Шпеєр заперечив:
  - Вже понад тридцять одна тисяча. У США ведуть розробку досконалішого "Бісмарку", цей танк перевершує за своїми параметрами всі наші моделі. У нього 175-міліметрова гармата та лобова, похила броня 275-міліметрів. За своїми параметрами ця машина навіть перевершує АГ-50, крім швидкості та запасу ходу.
  Гіммлер заперечив:
  - Наша розвідка не має подібних відомостей. Схоже, ти складаєш Шерп. Та й трепло міністр.
  Шпеєр відповів із усмішкою:
  - Ні, ці відомості я отримав від наших американських друзів-бізнесменів. Вони надійні і ненавидять своїх конкурентів-євреїв.
  Гітлер кивнув:
  - Так я знаю! Більшість американських олігархів чи євреї, чи залежні від євреїв, але є меншість: яка хоче потопити своїх супротивників. Вони нам допомагають. Наскільки я знаю, Круп отримав відомості про танк "Кромвель", за рік до появи перших зразків цієї машини. За своїми броньовими якостями цей танк порівняємо лише... - Гітлер зробив театральну паузу і різко закінчив. - Ішаком, дудаком!
  Шпеєр стиснув кулаки:
  - Міністр Штіх, нічого не зробив для того, щоб впровадити свого часу виробництво зброю калібру 88-міліметрів здатне пробивати і "Кромвель" і, "Матільда" і КВ. Зокрема, проект танка Т-16 з потужною зброєю так і залишився на стадії випробувань. Прототип створено, але в проект не запущено.
  Гітлер скривився:
  - Це питання часу! Не засмучуйся приятель! Втім, я поки не хочу створювати надважкі танки.
  - Чому? - Запитав Шпеєр.
  Гітлер, посміхаючись, відповів:
  - Чи бачиш мій хлопчик, тут така проблема. По-перше, ці танки надто дорогі. Ну, та економити на армії, що топити піч, муром свого дерев'яного будинку! Але це лише частина мого міркування.
  Шпеєр здивувався:
  - А в чому полягає ціле?
  Гітлер, примружившись, відповів:
  - А в тому! Я не хочу, щоб усі говорили, ніби Гітлер переміг лише завдяки перевагі в техніці. Навпаки мені хочеться розгромити супротивника меншими силами, показавши переваги арійського духу і тіла. Важлива сама людина, справжній арієць. Хайль Гітлер!
  Оточення дружно крикнуло:
  - Зін Хайль!
  Фюрер відповів:
  - А сам танк дуже навіть непоганий. Тільки дуло потрібно зробити довшим, щоб підняти забійну силу і налякати супротивника. Якщо війна затягнеться, росіяни зазнають всієї сили нашої техніки!
  Фашисти дружно заволали:
  - Нехай вище зірок злетить слава фюрера, що піднявся понад усіх імператорів!
  Гітлер ударив кулаками по торту і провив:
  - Досить чухати потилиці. Ну, давай Борман обіцяну розвагу.
  Наці два проскулив:
  - Зараз буде великий фюрер.
  Борман зробив незграбну спробу відтерти з себе крем. Настав шкарпетками на шнурки і впав, прорив носом пишний килим, постелений прямо на землі. Гітлер захихотів:
  - Ну, ти й блазень!
  Борман заспівав:
  - Блазень не зовсім задарма у всіх королівствах, викликав сміх у всі часи! Бути з діркою в голові корисно, я реву, як осел до ранку!
  Гітлер рушив коліном у бік Бормана, висунув язик і знову хихикнув. Сміх без причини ознака дурня!
  Шпеєр несміливо звернувся з фюрером:
  - Потрібно збільшити випуск боєприпасів. Ми маємо дані, що росіяни формують нові резерви!
  Гітлер зашипів:
  - Коли я чую - резерви, мені це діє на нерви! Ну давай, наці номер один прагне крові!
  Борман, хрипучи, прорепетував:
  - Акт перший! Смертна кара!
  Гітлер тицьнув пальцем у живіт Бормана.
  - Смерть - основа всього! Вбивство підносить особистість. Я фюрер втілення смерті, пекла та пороків.
  Борман знову заспівав:
  - Вірю я, що без тебе мені буде погано, і ніхто не полегшить своїх страждань, але повір що ніколи півень на зоні, не зуміє "напердіти" на милостиню!
  Оточення фюрера знову загигикало. Борман подав знак, натиснувши на клавішу. Сотня величезних посилених спеціальними електричними установками труб викинули водоспад звуків. Це нагадувало ревіння лавини тигрів.
  Гітлер помітив:
  - Моя сексуальна фантазія, за одну ніч зґвалтувати тисячу тигрів та левів!
  Оточення хором вигукнуло:
  - Ти вищий і крутіший за всіх фюрер!
  Гітлер випнув груди, струснувши орденами:
  - Ще, будучи п'ятирічний хлопчик, я згвалтував мамонта!
  Після цих слів оточення Гітлера, уславлені генерали подалися в сторони, на перекошених фізіономіях був намальований жах. Ще б пак такий сексуальний гігант фюрер!
  Борман звалився на черево і заскулив:
  - Помилуй нас Аполлон!
  Гітлер вишкірився:
  - Хто?
  Борман ударив чолом до килима:
  - Я хотів сказати Зевс!
  Гітлер несамовито заверещав і штовхнув Бормана чоботом у зад:
  - Мало! Порівняти мене з грецьким божком! Уб'ю, заріжу, впасти порву, моргали виколю, на стрічки зріжу!
  Фюрер несподівано заспокоївся:
  - Ну гаразд тепер страчуватимемо! Насолоджувати приємним видовищем! До речі, кого стратять?
  Борман хитро примружився:
  - Одну чарівну диву!
  Гітлер облизнувся:
  - Блондинку!?
  Борман кивнув:
  - Та й офіцера зв'язку! Будемо тепер разом, від оргазму кукурікати!
  І знову сміх, взагалі весь гітлерівський штаб нагадував збіговисько кретинів і блазнів. Просто якісь тварини. Гітлер гукнув:
  - Всім мовчати, коли фюрер дивиться!
  Огидна вистава почалася.
  Почувся брязкіт ланцюгів. У кімнату почали водити дівчину. Вона була вкрита покривалами, і в дерев'яних дуже грубих черевиках.
  Видно її мали роздягнути по ходу дії.
  Гітлер вишкірився. Дівчата в коротких спідницях, миготивши босими п'яточками, почали підносити шланги з газовими пальниками, щоб палити плоть полонянки.
  Одночасно підкочували і дибу, з безліччю важелів та тортурових пристроїв.
  Ось уже збиралися невільницю роздягати, як пролунав сигнал тривоги.
  Причому навіть спалахнули червоні лампочки.
  Адольф Гітлер підняв голову, і ревів:
  - Що це ще таке?
  Борман з перекосившимся обличчям, тремтячи від страху, відповів:
  - Напад на імперську канцелярію про велику!
  Фюрер затрусився від страху, і проскулив:
  - Це ще як? Знову!
  Борман підняв рацію. І там несамовито репетували. Було видно паніка.
  Гітлер проревів, на все горло, вдаривши з усього розмаху Германа Герінга в зад:
  - Сволоти! Ну чому я не наказав розчинити цих шалених дітей у кислоті!
  Борман увімкнув телевізійне зображення. Чотири фігурки в бойових костюмах, атакували цілу есесовську армію, і рухалися по трупах.
  Від їхніх бойових лазерів вибухали танки, палали літаки, переверталися важкі самохідки.
  Адольф Гітлер прокудахтав, потираючи руки:
  - Чудово! Ось він бій у мініатюрі! Ми битимемося і перемагатимемо!
  Борман охоче погодився:
  - Видовище, що треба про найбільшого з найбільших!
  Гітлер прокричав на всю горлянку:
  - Я кровожерливий, я нещадний,
  Я злий розбійник, крутіший за Бармалей!
  І мені не треба! Мармелада, ані шоколаду!
  Зжеру я маленьких! Так, дуже маленьких!
  Нехай маленьких дітей!
  Так, дітей!
  Борман погодився із цим:
  - Зжерте про найбільшого з найбільших!
  Гітлер проревів на всю горлянку:
  - Я Адольф жорстокий садист,
  Над світом безпросвітний морок завис!
  А дівчата наступали. Точніше, не зовсім зрозуміло, що за дівчата. Навколо них сяяло силове поле. Але самі воїнки тільки в бікіні.
  І босими пальчиками ніжок кидали згустки енергії. Які буквально розривали фашистів.
  А в руках у них то бластери, то світлові мечі. Причому, зброя здатна подовжуватися і бити дуже жорстко.
  Одночасно красуні недовго думаючи, використовували і пупки, посилаючи блискавки.
  Ось це був, ось ця битва. А проти них аж дві охоронні добірні дивізії Гітлера з танками і літаками. І приголомшлива міць.
  Фюрер проскулив:
  - Ось це справді супер! Таку битву, чи в казці сказати, ні пером описати!
  Борман зі страхом помітив:
  - Це може принести нам загибель, великий з найбільших!
  Адольф Гітлер проревів:
  - Така гонка на три смерті, Європу доведе до загибелі!
  Дівчата іноді покривалися бойовими костюмами і пускали маленькі, але дуже потужні ракети, які за раз розривали, по два-три гітлерівські батальйони.
  Фюрер прохрипів:
  - Оце пекло! Неприємний результат!
  Шпеєр холодно повідомив:
  - Я вже викликали підкріплення мій фюрер! Може, вам краще евакуюватися в безпечне місце?
  Гітлер у відповідь істерично прокричав:
  - Ні! Проти них зараз піде вся перша есесівська армія. Невже мої орлята не справляються? Ні, я не піду і не покину свою резиденцію!
  Герінг кивнув:
  - Ми з тобою великий фюрер!
  Геббельс підтвердив:
  - Якщо треба помремо разом!
  Йодоль підтвердив:
  - Або разом переможемо!
  А Гіммлер з натхненням промовив:
  - Без тебе про велике життя немає сенсу!
  Гітлер поправив, трохи пом'якшившись:
  - Не великий, а найбільший! Ви не надто стараєтесь мене вихваляючи!
  Шпеєр несподівано зухвало відзначив:
  - Політик, що любить солодке лестощі, має інтелект мухи!
  Фюрер прокричав:
  - Що ти маєш на увазі?
  Шпеєр спокійно зазначив:
  - Мудрі правителі не вірять підлесникам!
  Гітлер жорстко зауважив:
  - Я міг би за це тебе посадити на палю!
  Імперський міністр усміхнувся:
  - Оригінальний спосіб заткнути горлянку!
  Фюрер трохи спокійніше зауважив:
  - Але цього не робитиму, і знаєш чому?
  -Чому?
  Гітлер із пафосом сказав:
  - Тому що будь-якому правителю потрібен блазень здатний говорити правду!
  Геббельс досить сміливо зауважив:
  - Цей хлопець надто розумний для блазня! Давайте вашу величність щось заспіваємо!
  Гітлер агресивно проревів:
  - Досить вам салаги співати! Настав на хвіст ведмідь!
  . РОЗДІЛ Љ 21.
  А Аліса Селезньова тим часом дивилася продовження цікавого сну;
  Полонивши німецьких пацанів, міцно прив'язавши їх вмонтованими у стіну сходами, Анжеліка влаштувала їм імпровізаційний допит. А саме зірвала з ніг чобітки, розпалила саморобний смолоскип і почала підсмажувати п'ята нацистам-підліткам.
  Ті виявилися несподівано впертими. Смикалися, кректали, безуспішно намагалися порвати мотузки, що вп'ялися в кісточки, але інформацію видавати не хотів. А рожеві п'ятки, по німецькому охайних хлопчаків вже почали покриватися, спочатку дрібними, а потім все більшими, блідо-багряними пухирями. Біль на нервових закінченнях підошви був моторошний, але юні бійці Гітлер-югента, трималися за рахунок гордості та мужності. Вони показували, що їх недаремно вибрали у командири над своїми однолітками. Туго стиснуті щелепи, стікаюча кров з прокушених губ, а також піт з скронь і щік показував, як їм насправді боляче. Дихання стало важким, животи провалювалися, але чулися лише тихі стогони. Хлопці зусиллям волі стримували гучні вигуки.
  Анжеліка відчула почуття досади:
  - У гітлерівські виродки... Ну, якщо нічого не скажете, я вам спалю гідність і назавжди залишу євнухами.
  І вогняна дияволиця почала стягувати з хлопців штани. Тут Анжеліка відчула сильний укол між лопатками, і холодний, несподівано твердий голос, що прийшла до тями Аліси Селезньові:
  - Не смій мучити хлопчиків стерво! Невже ти не розумієш, як це низько і підло!
  Анжеліка жорстко парирувала:
  - Милосердя на війні, так само недоречно, як білий халат у шахті! - Потім руда спробувала вибити зброю в Аліси Селезньової. Але та ринула.
  - І не думай! У мене абсолютна реакція, потраплю в кістку, залишишся на все життя кульгавою. Давай розв'язуй хлопчаків.
  Анжеліка заперечила:
  - І ти хочеш, мабуть, під трибунал. Відпустити полонених під час бойових дій. Та це ж розстрільна стаття!
  Аліса Селезньова тут і сама зрозуміла, що переборщила. Поблажливо махнула рукою:
  - Та й що вони зроблять і чи далеко втечуть з такими ніжками та спаленими ступнями... Ну, ти й викинув Анжеліка.
  Вогняна і гарна дияволиця знизала плечима:
  - Ну, звичайно ж... Ти зараз скажеш, що ми не повинні опускатися, до рівня бандитів-фашистів. Що потрібно одягнути білі рукавички?
  Аліса Селезньова перебила:
  - Ну, скажи рудий демон, хоч в одній книзі чи фільмі з громадянської чи Великої Вітчизняної війни, ти бачила, щоб червоні катували своїх ворогів, або щоб вони були нелюдами.
  Анжеліка спробувала відмахнутися:
  - Та до чого це...
  Аліса Селезньова посміхнулася:
  - А до того... Навіть офіційно наша партія не схвалює застосування тортур та катувань щодо військовополонених. А по суті дітям тим більше. Ти Анжеліка порушуєш подібними діяннями образ радянської, шляхетної войовниці-левиці. І це ганьбить усю нашу Червону Армію.
  Анжеліці не хотілося визнавати себе не правою, і він запропонувала:
  - Якщо інформації ми здобути не зуміли, то краще... Рванемо ближче до центру, до імперської канцелярії. Там може, і спіймаємо більшу видобуток....
  Аліса Селезньова шльопнула ноженькою по каменям, прочірікавши:
  - Чи розраховуєш взяти, повний, самого Гітлера?
  Анжеліка енергійно знизала широкими плічками:
  - Все неможливе можливо хоч і складно... Наприклад, напевно дуже багато хто думав, особливо на Заході, що СРСР програв, німці увійшли до передмістя Червоної Поляни, і радянська армія у Берліні - фантастика. Але ми тепер у Берліні. І це реальність!
  Аліса Селезньова підтвердила:
  - Та найреальніша з реальностей! А тому вперед. У особливий урядовий сектор.
  Гітлерівці билися з люттю приречених. Численні ополченці, або старики, що вже розсипаються, або сором'язливі в шортиках і з голими п'ятами малолітки, включаючи і стрижених дівчаток з старшими жінками.
  Деякі ополченці були озброєні мисливськими рушницями, а малеча пляшками з горючою сумішшю та вибуховими пакетами кустарного виробництва.
  Треба сказати, що останні, особливо начинені голками, цвяхами та іншою металевою "лушпинням" були небезпечні. Піхотинці отримували серйозні та дуже болісні поранення.
  У міському бою навіть пацан-первоклашка міг непомітно підкрасти і скинути в гущу наступаючих солдатів пакетик.
  Ось схудлі школярі молодших класів, навіть щось на зразок легкої катапульти винайшли і ховаючись за руїнами, метають заряди в піхотинців Червоної Армії, що наступають.
  Аліса Селезньова не дає стріляти по них Анжеліка і між войовницями виникає боротьба та лайка. Нарешті, компромісне рішення - брати в полон, зв'язати.
  Щоправда, доки дівчата добігли до цієї агресивної "мошкари", ті встигли випустити ще п'ять пакетів, поранивши добрий десяток радянських солдатів.
  Дівчата, відправившись від колишніх поранень, швидкі і, у них є в рюкзаку легка, але міцна мережа. Спіймані сопляки, серед них і пара дівчаток розлучилися... По-німецькому звуть маму та тата, і клянуться що більше, так не чинитимуть.
  Але один із хлопчаків встиг піти і здалеку їм будує пики. Анжеліка все ж пальнула... Куля збила модну з козирком кепку шибеника, змусивши його спішно тікати, миготивши, маленькими, сизими від пилу і кіптяви п'яточками.
  Аліса Селезньова, щоб заспокоїти бранців дістала натуральної зі США шоколадки і роздавали і плиточки, погладжуючи переляканих дітей по голівці. При цьому ще говорила німецькою:
  - Не бійтеся! У вас буде радянська влада, і щодня шоколадки, торти, апельсини, згущене молоко, ананаси з рябчиками... У кіно вас водитимемо, у цирк зі слонами...
  Анжеліка її грубо штовхнула:
  - Досить пестити ублюдків дурниця. Ось солдат, вірніше офіцер-капітан з-за них очей втратив, голками вибило, що з вибухів пакетів, що кидаються ними, розліталися. А ти їм шоколадки даєш і банани з ананасами обіцяєш.... Та випороти їх кропивою за це без жодного жалю!
  Аліса Селезньова важко зітхнула і гірко-гірко заплакала:
  - О господи, та що з нами право війна проклята робить... Ми право, гірше за диких звірів стаємо!
  Анжеліка погодилася:
  - Та гірше... Але потерпи ще кілька днів, переб'ємо залишки звіринця і стане набагато кращим.
  Аліса Селезньова перехрестилася і прошепотіла:
  - Дай Боже сліпим очі відкрити і спини випрямити горбатим! Та Бог бути Богом, хоч трохи, але бути не можна трохи розіп'ятим!
  Бій протікав і на поверхні, і в небесах, і під землею.
  Зокрема, у небі радянські Іли зустріли ракетні реактивні винищувачі Ме-163. Перший у світі варіант безхвостого літака, який був масово застосований у реальних бойових діях.
  У СРСР, щоправда, був і варіант запропонований Калініном, гвинтова безхвостка, але випущено лише експериментальний зразок; пройшов випробування. Підготували нульову серію, але Калініна заарештували, і він помер під тортурами у підвалах Луб'янки. І цей проект, як ворога народу, взяли і закрили.
  Так що Сталін і справді кат та м'ясник...
  Але ж і великий державний діяч одночасно! Після нього правили пігмеї.
  А ось і ракетні МЕ-163, прозвані "Комета". Небезпечні машинки, маленькі, але дуже швидкі, то тисячі двохсот кілометрів на годину розганяють. І озброєння у них не як "Саламандр", а реактивні снаряди.
  Загалом застосування останніх цілком виправдане. "Комета" не надто великим польотним часом має. Перші модифікації хвилин шість, а останні п'ятнадцять.
  Реактивні снаряди, гарні своїм разючим ефектом, що дуже важливо з огляду на живучість у бою радянських Ілів. І, звичайно ж, швидкість "Комет" заважає їм ефективно використовувати іншу зброю, крім саме реактивної. Натомість і їх самих збити дуже важко.
  Льотчики зокрема розташовуються лежачи, що робить мізерним площу поперечного перерізу машини.
  А двигун - ракетний, двох видів. Один ранній працював на перекисі водню, другий пізніший і досконаліший, на вугільному грандулянті....
  От ось моторошні монстри, точніше монстрики ... Безхвости, і швидкі...
  Аліса Селезньова бере їх на приціл і присвистує:
  - Зате ми робимо ракети та перекрили Єнісей. А в області великого балету, ми попереду всієї планети!
  До дівчини повернулася холоднокровність вона може, як і зазвичай, тобто без промаху стріляти. Анжеліка від неї не відстає і теж підспівує. Причому дотепно:
  - Краще мертвий, ніж живий, чортів фюрер - блакитний! Розірви його на частини в павутинні пекельної пристрасті!
  Аліса Селезньова схвалює подругу:
  - Та ти наша Раша! Держава наша від полюса до полюса!
  При попаданні в ракетні двигуни "Комети" зазвичай азбучно вибухають. Він не димлять, не залишають у себе хвостів, а просто роблять пук! Та якоюсь мірою - це смішно, але...
  Анжеліка підколює свою подругу:
  - Аліса з дурдому, чудова корова ... Прекрасна корова, Аліса з дурдому!
  Біла войовниця гідно відповіла:
  - Підколювати інших, люблять володарі тупого розуму і носії почуття гострої власної неповноцінності!
  Анжеліка додала:
  - Гострі язики, на відміну від кинджала, роззявляють, навіть через кольчугу тупизни!
  Аліса Селезньова підморгнула:
  - Добре казка каже, погано реальність виконується!
  Але ось саме насправді у білосніжної войовниці стрілянина по машинах, небагатьом поступаючись у швидкості самої кулі саме виходила. А Анжеліка не має. Було від чого психовати рудоволосу демоніцю.
  Самі "Комети" дуже сильно скидалися на бджіл, так вони носилися і розсікані майже зі звуковою швидкістю повітря створювало враження дзижчання.
  Та й жала разили дуже ефективно. Примушували щоразу спалахувати Іли, і розламуватись штурмовики. Причому розвороти та ефекти у безхосток були непогані.
  Які у прикритті, іноді пробивали чергами "Комети", а іноді й таранили їх.
  Ось, наприклад Як-3 як всадить у МЕ-163 і один разом рвонуть, розбризкуючи далеко на всі боки осколки.
  Аліса Селезньова схвалює:
  - Там їм стерв'ятники. Там! Ще крутіше!
  Повітряний бій дуже цікавий. Важко битися з ворогом, у якого така величезна перевага у швидкості. Доводиться і радянським асам стріляти по наїті, навіть не розраховуючи на влучення, але...
  Досвід показує, що така інтуїтивна і часта стрілянина може бути цілком ефективною. Як під час Курської битви, коли Т-34 не зважаючи на втрати, не маючи плавності ходу, лупили з гармат на ходу, розганяючись по максимуму. І все ж діставали куди потужніше озброєні та захищені тигри.
  Анжеліці теж іноді вдається потрапити до "Комети" тоді вона просто по-дитячому радіє, своїй удачі. І підстрибуючи, трясе над головою автоматичною гвинтівкою. Потім знову постріл... Збила! Мов хлопушка в небі луснула! І так розсипалася на далеко розкидані у небі осколки.
  Але гітлерівці все ніяк не заспокоювалися, з'являлися нові і нові винищувачі. Ось і МЕ-262 новітньої модифікації, ревучий, двомоторний, і п'ятьма гарматами в 30-міліметрів чотири (додаткова 37-міліметрова довгоствольна встановлена на носі). Ця машина намагається ще й по танках бити. Мабуть штурмовий варіант. Спробуй такого кошторису. Не машина, а монстр п'ятиликий пекла.
  Анжеліка рикнула:
  - Ось усі пруть демони з пекла. Ну, коли це у Гітлера, зрештою сили закінчуватися. Вже імперську канцелярію в бінокль видно, а вони ніяк не здаються. А навпаки, як хвилі цунамі, все пруть і пруть!
  Аліса Селезньова підколола:
  - Та не пруть... Прутики тут не до чого, або фашисти своїх солдатів, тільки женуть. Правильно базарити лізуть!
  Аліса Селезньова спробувала дістати небезпечну штурмову модифікацію МЕ-262. Ця машина справді монстр. Ось ще низ, як і належить, в машинах, що використовуються для ударів по наземних цілях, надійно прикритий. Де знайти в ньому вразливу точку?
  Одна надія підловити монстра на виході з піку. Тоді й лупнути у вертикальний стик, ліхтаря.
  Але тіло щось підводить, слабкість, жахлива втома від втрати крові та недосипання. Немає сил навіть підняти голову. І навіть волосся іскряє від надлюдського напруження ...
  Анжеліка, щоб підтримати подругу, навіть заспівала з натиском:
  Дощ по небу розкидав зіркові уламки,
  Приготували фашизму загострений кілок!
  Танки "Тигри" просто мотлох - брудної барахолки,
  Чекає вермахт одразу лютий розгром!
  Чекає вермахт одразу лютий розгром!
  
  Наш товариш Сталін вождь - сила мільйонів,
  У нього кулак граніт автомат у руці!
  Ми зуміємо розгромити - раті з Содому,
  Нашої сили моноліт - на щастя Землі!
  Нашої сили моноліт - на щастя на Землі!
  
  Немає у нашої партії - справи важливіші,
  Чим врятувати народне, Батьківщини добро!
  Геббельс біснуватого до біса ахінею,
  А перемога буде, вір, усім чортам на зло!
  А перемога буде, вір, усім чортам на зло!
  
  Російська красуня силою знайте славиться,
  В неї важка русява коса!
  І в боях з фашистами молодь прославиться,
  Оживе, підбадьоривши Світла країна!
  Оживе, підбадьоривши Світла країна!
  
  Не давайте Гітлеру - рилом до росіян сунуться,
  Думає вусатенький, що він Бог крутий!
  Пройдемо маршем ми по берлінській вулиці,
  Ні, рабом не стане той, хто чистий душею!
  Ні, рабом не стане той, хто чистий душею!
  
  Прапор наш червоний, кольори крові лютої,
  Ось уже як сонечко осяє Рейхстаг!
  Нашим милим діточкам немає щедр подаруночка,
  Якщо серце сміливе і розчавлений страх!
  Якщо серце сміливе і розчавлений страх!
  Пісенька підбадьорила дівчат, і Аліса Селезньова почала стріляти частіше... Дійсно, на виході з піку, спіймала точним пострілом у грізний ліхтар МЕ-262... І той перекинувся. Начебто акробата, якому канатом і на льоту врізали по ногах. І ось так красиво робити сальто в повітрі та ще залишаючи за собою пару димових хвостиків.
  Анжеліка заплескала в долоні:
  - Браво! Шок це по-нашому!
  Аліса Селезньова у відповідь навіть хихикнула:
  - А електрошокер до ендогенної зони - це і російською Гіпертрах!
  Дівчата зареготали та змінили позицію. Приємно шльопати огрубілими підошвами щебенем. І це справді по-нашому!
  Знову як у тирі, тільки аж надто мішені стрімкі. Ось гасають, навіть шуліки так не можуть. А ще й "Саламандри" підключилися. Та й фриці. Анжеліка бурчить:
  - Все у світі добігає кінця, крім людського ідіотизму та тваринної конкуренції!
  Аліса Селезньова стріляючи, дзвінким голосочком, додала:
  - Життя дуже схоже на обручку, кінець стражданням видно, але його ніколи не зможеш відчути!
  Але тут войовнички, виявилися, мабуть, надто великими песимістками. Після того як Я-9 примудрився таранити МЕ-262 із зображенням дракона на фюзеляжі натиск Люфтваффе послаб... Гітлерівці злегка відкотилися...
  Анжеліка впіймавши пальцями овода і однією рукою нервово відірвавши йому всі лапки, видала:
  - Отак і з фашизмом... Кожну кінцівку відірвемо, а далі!
  Аліса Селезньова, ревучи, заспівала:
  - Жахливо далеко - куди далі, а краще, щоб відразу і назавжди!
  До них знову підскочив Аркашка Чобітків. Хлопчик показав дівчатам автоматичний пістолет-кулемет на шарнірах та з оптиків:
  - Оце машина анігіляції. Подивіться, з нього можна вести вогонь прямо з-за рогу. Гарненька зброя для бою в міських умовах. А ще....
  Аліса Селезньова зневажливо, так що навіть піднялася пилюка з її гладкого лобика, пирхнула:
  - Я це вже бачила... Що ти можеш нам запропонувати ще гранд-майстер?
  Хлопчик кивнув головою:
  - Тут ще є щось круте. Справа в тому, що цей автомат може стріляти в особливому режимі.
  Анжеліці стало дуже цікаво:
  - І в якому ще режимі?
  Хлопчик пояснив:
  - По дві кулі поспіль. Тобто здатність пробивати добре захищені цілі та бронежилети суттєво зросте! Хіба незрозуміло?
  Анжеліка насторожилася і вчасно. Пальнула, змусивши німецького пацана з фаустпатроном вмиватися кров'ю. Невдахи відкинули, а зброя побудована на безокатному принципі полетіла на будку гаража. Там рвонуло, проломивши вибуховою хвилею шифер і розкидавши на всі боки, як розгніване немовля іграшки плиточки розбитого шиферу.
  Аліса Селезньова не встигла помітити, до кого потрапила її напарниця і лише зазначила:
  - Добре пробила навскидку. Ти як снайпер все додаєш та додаєш!
  Анжеліка хитро відповіла, спіймавши пальчиками босих ніжок підкинутий її, з бетонної плити недопалок і простягнувши Максимку:
  - Ну, звичайно ж, я мушу додавати! Що ми даремно тренуємося. Хоча це не тренінг, а смертельні змагання.
  Хлопчик тут скривився:
  - А чого ти мені суєш цю гидоту ... Думаєш я куритиму після німецьких ротів.
  Анжеліка поблажливо посміхнулася:
  - Але ось підбирають недопалки, прямо в нас на очах ...
  Аркашка скривився ще сильніше:
  - Так це ганьба що підбирають... І взагалі цигарки гидота, яку й до рук брати піонеру негідно. - Чоботи-молодший понизив голос до шепоту. - Мені як старі люди запропонували зробити пару затяжок, мовляв, покажи, що не маленький хлопчик, а чоловік. Там мене вже з першої виснажило. А хіба буде організм відкидати корисне... А те, що під час війни багато навіть жінок і хлопчиків почали курити, то це взагалі трагедія нашого народу.
  Анжеліка теж у відповідь скривилася:
  - Ну, не треба, тільки читати мораль, під час бою... І треба знати ще, що курити. Тютюн це зі США, а від Сибіру росте така трава, що омолоджує організм, і вводить воїна в стан такого бойового трансу, що він один тисяч п'ять покладе.
  Аліса Селезньова не повірила:
  - Заливаєш Анжеліка. І взагалі фармакологія дає лише тимчасовий ефект зростання сили, потім надходить розплата.
  Анжеліка не погодилася:
  - Дивлячись, що та як застосовувати. А побічні ефекти є ще й для пеніциліну та аспірину та іншої фармакології. Втім, навіть неправильне ні незбалансоване вживання овочів та фруктів може бути дуже шкідливим. Так що ... Якщо з розумом, то і миш'як піде на користь!
  Аркашка розреготався і показав їм свій тоненький, рожевий язичок:
  - Це смішно, якщо врахувати, що найчастіше лікують миш'яком... - Хлопчик раптом зсунув брови. - Ну, поки що, треба буде передати фахівцям, зразок новітньої зброї. А ви давайте продовжуйте полювання.
  І хлопець кинувся від них бігцем. Анжеліка помітила, потираючи ствол снайперки:
  - Найкращий допінг на війні, свіжі враження про банальний успіх!
  Аліса Селезньова погодилася:
  - Банальщина завжди оригінальна у тому способі, яким вона виходить нам боком!
  Воїтельки тицьнулися в один одного лобами і знову в бій.
  У повітрі знову панувала радянська авіація. Але Ілам все ж таки не було повної свободи для дії. Люфтфауст, грізна зброя дня цілей, що низько летять, часом болісно огризався багатоликими спалахами.
  Аліса Селезньова добре знала, що Люфтфауст проста, але ефективна зброя на дистанції до 500-600 метрів. Саме антиштурмовик, типовий для східного фронту, оскільки у країнах літаки воліли летіти вище.
  Втім, були і союзники штурмові моделі. Один такий штурмовий ас зумів точним попаданням ракети вразить танк "Тигр" знаменитого воїна Вітманна.
  Аліса Селезньова влучно стріляла по таких бійцях. Зазвичай Люфтфаусти видавали солдатів досвідченіших, бо потрапити до штурмовика, важче, ніж танк. Літак летить швидко, а танки в міських умовах, особливо коли вулиці завалені барикадами ледве рухаються.
  А ось і німецькі танки щось намагаються протиставити. Тільки це вже не "Мауси", а найдавніший танк Другої світової війни з тих, хто ще поки що залишився на озброєнні Т-4.
  Його остання, і в цьому випадку не найкраща модифікація. Хоча зазвичай, пізніші різновиди техніки і краще, своїх попередників, але не в даному випадку. Хоча, звичайно ж, у 1943 році Т-4 перевершував Т-34-76 за всіма своїми показниками, і ще маючи меншу вагу. Ймовірно із середніх танків німецький Т-4 у 1943 році (якщо не вважати "Пантеру" машиною даного типу, оскільки вона важила, понад сорок тонн!), був найкращим у світі. І мав чудову ергономіку.
  Поява з червня 1944 року на складальних лініях модифікації Ausf.J була пов'язана з прагненням якнайдешевше і спростити виробництво танка в умовах стратегічного становища Німеччини, що погіршується. Єдиною, але істотною зміною, що відрізняла перші Ausf.J від останніх Ausf.H, стала ліквідація електроприводу повороту вежі і пов'язаних з ним допоміжного карбюраторного двигуна з генератором. Теж дурість тепер обертай вежу вручну, що помітно знижує бойову ефективність машина. Незабаром після початку випуску нової модифікації було ліквідовано пістолетні порти в кормі та бортах башти, марні через екрани, а також спрощено конструкцію інших лючків. З липня на місці ліквідованого допоміжного двигуна почали встановлювати додатковий паливний бак ємністю 200 літрів, але боротьба з його патьоками і капризами затяглася до вересня 1944 року. Крім цього, 12-мм дах корпусу почали посилювати приварюванням додаткових 16-мм листів. Всі наступні зміни були спрямовані на подальше спрощення конструкції, найбільш помітними серед них були відмова від циммеритового покриття у вересні та скорочення числа котків, що підтримують, до трьох на борт у грудні 1944 року. Виробництво танків модифікації Ausf.J тривало майже до кінця війни, до березня 1945 року, але зниження темпів виробництва, пов'язане з ослабленням промисловості Німеччини та труднощами з постачанням сировини, призвели до того, що було випущено лише 1758 танків цієї трансформації.
  І все-таки Т-4 досить небезпечний, насамперед через слабкість бронювання чола корпусу; всього дуже малі за мірками 1945 45 міліметрів, це і фаустпатрон пробиває.
  Радянські машини відповідають на німецький вогонь, причому значно масажованіше. І числом їх більше, і танкісти досвідченіші. Але все одно є втрати, підбиті радянськими танками.
  Аліса Селезньова вистрілила, розбила приціл і сильно рикнула:
  - Влучне око найкраще, дозволяє відкосити від призову до армії покійників!
  Анжеліка логічно додала:
  - А влучне настанова не дозволить промахнутися повз дорогу, що веде точно до мети!
  Вже почало невблаганно темніти, але бій не вщухав... З заходу з'явилися грозові хмари, вони насувалися як незліченна орда Чингісхана. Про небо знову хмурить хмари, і набуває спочатку мертвого, потім переходить у темно-фіолетовий відтінок.
  Блискавки втім, сяють рідко, а сам дощ лише перші десять хвилин лив довго, а потім змінився нудним хлюпанням.
  Збитим і обпаленим дівочим ножичкам по калюжах хлюпати приємно, можна й заспівати чогось...
  Ось кілька зруйнованих будівель залишилося позаду штурмуючих Берлін, тих полків, що боролися разом із войовницями. А трупів і поранених скільки... Напевно, всі намети ними забиті.
  Німці завзято б'ються і навіть намагаються під покровом ночі атакувати. А юні солдати з фаустпатронами, за плечима, користуючись погано видимістю: ніч, дощ підбираються до радянських танків і з близької дистанції досить влучно укладають заряди.
  Радянських танків підбито безліч, але ремонтні бригади, намагаються щосили. Працюють ударники, варять розбиті корпуси, гусениці та башти прямо на ходу. Намагаються. А з резервів у маршевому поповненні підходять нові й нові машини та піхотні з'єднання.
  А ось штурмова авіація, зазнавши тяжких втрат, дещо знизила свій натиск. А що, скільки ж можна пресингувати. Та й погода не льотна.
  Алісі Селезньовій та Анжеліці багато разів доводилося курити навскідку. Знімати нових і нових бійців, відбивати контратаки.
  Одного разу навіть справа дійшла до есесівських собак, які також ринули на дівчат гарою, і воїнкам довелося, щоб урятуватися від загибелі жваво видертися по шорсткій стіні.
  Аліса Селезньова, жбурнула босими пальчиками гранату, тут помітила:
  - А все ж хоч над нами й сміються, раз-по-раз підколюють, що ми, мовляв, дурниці весь час босоногі воюємо, але ж не використовуй наші довгі, спритні пальчики на ногах, чертос-да піднялися б по фактично стрімкій поверхні. В даному випадку, мораль така...
  Анжеліка часто стріляючи вниз по розлюченим собакам, перебила:
  - Як не потрібні штани корові, мораль цій байці не потрібна! Так, без зайвої моралі, і філософії... А головне стріляйте як барабанний дріб під час штурму!
  Аліса Селезньова посміхнулася і додала частоти у стрільбищах.
  Собак перебили, але довелося затриматися, щоб поповнити боєкомплект рушничних патронів.
  Розквітло... Виглянуло сонечко, але ніхто не милувався красою. Всі були добряче вимотані. Та ще й трупи в місті почали розкладатися, а це гидко.
  Дівчата були страшенно голодні, але шматок через трупне сморід, елементарно не ліз у горло.
  А від цього їм зводило животи, наростала втома.
  А день видався жарким і навіть ширяло. І втрат менше не ставало... Зокрема з'явилася ще одна бандура на кшталт "Штурмтігра", але більша... Щось зроблене на основі ширококолених шасі "Мауса".
  Ну, типовий прийом: ходова частина танка для САУ. Як, наприклад, шасі Т-34, дали основу цілому сімейству самохідок, СУ-76, СУ-85, СУ-100. Навіть дивно, що стільки калібрів на ходовій частині одного танка розмістилося.
  А для "Пантери" була створена "Ягдпантера" з 88-міліметровою зброєю.
  Аліса Селезньова пам'ятала "Ягдпантери" з боїв ще у Східній Пруссії. Машина мала лобову броню у 100 - міліметрів, а корми та бортів у 80 - міліметрів. Через дуже великий кут нахилу броньових листів 40 градусів від горизонталі, цього було цілком достатньо, щоб рикошетити снаряди радянських танків, навіть при успіху та ІС-2. А поряд з добрими ходовими якостями, робило самохідку дуже небезпечним противником.
  Але ця машина, схоже, була секретною. Алісу навіть не попереджали про те, із чим вона може зіткнутися. Ну, навіть не вона радянські війська зокрема. Але машина на "ходовій частині Мауса". Може це Ягдмаус? Відносно низька, для подібної громадини, дуже потужно броньована, з майже повністю вкритими гусеницями.
  Озброєння також подвійне. Одна зброя бомбомет майже аналогічний "Штурмтигру", тільки калібр ще більше 410 замість 380. Анжеліка шепнула подрузі:
  - Напевно, пізніша сильна за руйнівною потужністю реактивна пускова установка? Адже так?
  Аліса Селезньова помітила:
  - І, можливо, більш швидкострільна, далека і точна. Бачиш дуло трохи довше прикрите ковпачком. Небезпечна машина, в ній, на жаль, будуть у нас проблеми. Хоча на війні ще можна уникнути.
  Анжеліка перебила подругу, тицьнувши кулаком у плече:
  - А друга гармата теж не позбавлена інтересу. Бачиш, яка довга.
  Аліса Селезньова тут блиснула зубками:
  - Але калібр 88 - міліметрів, але не 71, а 100. Крута гармата, як винищувач танків гарна. Зрозуміло, у цій САУ і штурмова зброя для прориву оборонних ліній є, і для боротьби з танками супротивника. Причому саме САУ дуже щільне компонування, так бойове відділення велике, але сильно плескате.
  Дівчина перервала розмову, так прикритий ковпачком бомбомет "Ягдмауса", став відхилятися, з вертикального положення. Схоже, машина готувалася довбати, всією своєю поганою міццю.
  Аліса Селезньова вклала у високосні рушниці особливий бронебійний із запальним зарядом патрон, розраховуючи вразити та викликати детонацію бомби. Тим часом вистрілила, довжинастволка, вразивши снарядом радянську тридцятьчетвірку, що вирвалася, попереду інших.
  Анжеліка пальнула сама, прагнучи вибити оптику, але велика дистанція дробова мета і рух "Ягдмауса", що триває, завадили їй точно потрапити. Рудоволоса дияволиця жорстко вилаялася:
  - Ось, чорт забирай! Я мажу, знову промахуюсь!
  Аліса Селезньова не з усім до місця втішила її:
  - Ти знаєш іноді і Аполлон промахувався.
  Анжеліка тицьнула войовницю-блондинку:
  -Ось ти і не промахнись! А то видок у тебе. Ні, явно не Артеміда!
  Ковпачок на "Ягдмаусі" почав повільно розкриватися. А сама громада буквально нагострилася. Аліса Селезньова почала дихати глибше, і примружила ліве око і плавно натиснула на пуск.
  Вона як завжди відчувала рух кулі, простір і кожен кубометр повітря над травою. І не тільки це. Блондинці здавалося, що в глибині землі вирує і клекоче з пекла пекла лава, а так пекле біси вже накручують на вогняні вила душі безбожних грішників.
  Куля не могла пролетіти повз ... Але ... З широкого жерла спалахнуло і п'ятисоткілограмовий фугас немов повітряний експрес рвану по бік вулиці захаращеною радянськими танками, що скупчилися ....
  Здавалося, в одне місце вдарила тисяча блискавок, а потім пішов такий жахливий гуркіт... Воїтельки, машинально відкрили рота, щоб лопнули барабанні перетинки. Вибухова хвиля пройшлася над ними, і навіть пхала з Анжеліки рюкзак із припасами. Рудоволоса войовниця виплюнула з-за рота пил. Кілька разів гарненько кашлянув смачно сварилася:
  - Над вовком по-лисьому може піднятися і баран!
  Аліса Селезньова гарно додала:
  - Христос єдине ягня, при якому зайчик набуває левових рис у вовчому світі!
  Анжеліка підвелася, схопившись одним ривком і подивилася крізь пилюку: "Ягдмаус" виглядав дуже бадьоро. Він викинув свою порцію лютої ненависті, накопичував сили для чергової капості.
  Рудоволосою стало цікаво:
  - Ти що схибилася?
  Аліса Селезньова впевнено та безапеляційно відповіла:
  - Звичайно ж ні!
  Анжеліці скривилася:
  - Але ж монстр цілий. І все ще стріляє! Зараз як довбане!
  Аліса Селезньова втішила:
  - Бомбомет не дуже скорострілений. Спробуємо його дістати... Може, розіб'ємо оптику? Не виключено, що куля потрапила в занадто тверду лобову частину.
  Анжеліка не особливо поділяла такий оптимізм:
  - Пам'ятаєш, як ми мучилися з оптикою "Мауса" та Е-25. Не так просто нам цих монстриків взяти.
  Аліса Селезньова потерла тильний бік прикладу про свій лобик, з великою нещодавно набитою шишкою. Воїнка-блондинка відчувала спустошеність. Стільки ночей вона не спала і билася, була голодною, пораненою, втомленою до знемоги.
  Перед нею постали бачення;
  Скачуть вершника апокаліпсису. Відразу четверо і жахливо жахливі. Навіть у коней голови як гібрида щурів та крокодилів. Хоча скакуни проносяться небом, але повітря іскриться і здригається від ударів важких копит. Як це жахливо виглядає іскри, що б'ють з порожнечі.
  Ось один із вершників на блідому коні підскакує до Спаської вежі, і на носить по ній удар своїм величезним, завдовжки як два крейсери "Аврора" Палашем. Башта розлітається і по вухах б'є пекельний гуркіт.
  Аліса Селезньова приходить до тями, "Штурммаус" знову виплюнув свій "подаруночок". Анжеліка струсивши з полум'яного волосся пил, помітила:
  - А він набагато швидше, ніж колишні моделі. - перехопивши дурний погляд войовниці-блондинки, додала. - Я маю на увазі скорострільність цієї моделі, хоч і більшого, ніж раніше бомбомета вище ніж була на "Штурмтігрі". Тож у нас проблеми бабаньки. Та й то його як узяти хитрістю.
  Аліса Селезньова машинально потерла віскі, дуже вже в неї боліла голова. І збагнути казанком не вдавалося. Анжеліка зрозумівши, що від подруги нічого не доб'єшся, закричала на всю горлянку:
  - Аркадій! Гей, біжи сюди Аркашка!
  Аліса прошепотіла:
  - А навіщо він тобі? Що думаєш, він... - Дівчина замовкла, в голову лізла тільки вульгарщина.
  Анжеліка швидко і не цілячись, стріляючи, запевнила:
  - Ти, звичайно ж, семи п'ядей у лобі, але Аркашка Чобоїв винахідливіша. Він вигадає, як двісті тонн бойової маси знешкодити.
  Аліса Селезньова почухала долонькою собі по волоссю... Вона намагалася зосередитися, повернути концентрацію... Перед очима попливли видіння.
  Аліса Селезньова снайпер-блондинка відчула, як вона пірнає вниз, ніби плюхнулася в чорнильну смолу, навіть почала виїдати очі. На її тіло тиснуло дивною товщею, чимось нагадуючи ртуть по якій плавала Соколовська, але було набагато страшніше, і тіло плющило. Тут маршалу дівчинці реально стало жахливо, а раптом тепер їй ніколи не побачити зірок, невідомі кати здобули владу і над потойбічним світом. Чується скрегіт, такий звук, ніби собака дряпає по стеку, тільки набагато противніше і голосніше, він впивається у вуха, викручуючи їх. Розпечений шомпол вгризається в перетинки, на мові відчуття крові, і смоли, що ллє. Потім із темряви виринає паща з блискучими, як лава вулкана зубами. Ніколи ще Аліса Селезньова (не з країни чудес!) не бачила такої огидної бешихи чудовиська, персонажі фільмів жахів або знакові раси іногалактів, на його тлі були лише жалюгідною пародією на кошмар. Потім з'явилися інші ще страшніші щелепи, деякі були величезні як планета Юпітер, а інші маленькі схожі на дуже злісних звірят, найнеймовірніших форм і видом, включаючи гібриди тварин і тортур. Ось вони своїми кривими отруйними зубами вчепилися в її тіло. За все своє вже досить довге, і тому ж безмежно насичене життя воїнка-блондинка, жодного разу не відчувала такого болю. Головне, що й підібрати аналог відчуттям було неможливо. Це і пекуче полум'я і кислота, що роз'їдає, одночасно заморожуючий лід і тупа ріжуча пила.
  Оглушливий гуркіт обриває її кошмари. Реальність паскудна, але не настільки. У роті стало сухо. Аліса Селезньова шепнула:
  - Пити... Крапельку води!
  Анжеліка простягла подрузі флягу із сумішшю яблучного та березового соку. Правда вже встиг підбродити ... Подруга робить кілька судомних ковтків і шепоче:
  - У пеклі тільки одна перевага над раєм, немає страху перед вигнанням!
  Анжеліка погодилася:
  - У християнському раю найнеприємніше, що кращого не захочеться й бажати!
  Аліса Селезньова негативно мотнула головою:
  - Не думаю так! У християнському раю нас мучитиме непереборне бажання згрішити!
  . РОЗДІЛ Љ 22.
  Ірія Гай справді час не втрачала. Дві її доньки: Ангеліна та Афродіта, погодилися летіти одразу. Зброя, ясна річ, у всіх була.
  Плюс ще й прихопили солідний арсенал із запасів дослідників.
  Втім, ще Ванда наспіла. Вона встигла повернутись з експедиції. І прихопила ще й партію наноботів. А це дуже ефективна і досить пристойна зброя.
  Ванда по фарбувалася волоссям, під триколірний прапор Росії двадцять першого століття. Вона так стала симпатичнішою. І вона вже має своїх дітей.
  Ірія втім, вирішила, що будинок на чотирьох кутах, і квартету добре озброєних зброєю двадцять другого століття дівчат цілком вистачить для будь-якого бою.
  Саме чотири це самий гармонійний загін. І молодшу дочку брати не треба. А то ще дров наламає.
  Іпсилон тим паче не потрібний. Занадто балакуче це триглаза істота, з гігантським зарозумілістю. Та він не раз рятував Алісу, і часом міг виявитися корисним, але в даному випадку все надто вже було серйозно, щоб ризикувати і тваринам, і дітьми. Так само не варто було брати Олексія Терентьєва. І так троє дітей загубилися, і краще за четвірку дорослих бійців ними зайнятися.
  Дівчата пролетіли над Москвою. Столиця планети Земля, це краса. Такі тут є храми. Особливо цікаво коли дев'яносто дев'ять куполів, і на кожному неповторне зображення із самоцвітів.
  Ірія подумала, що як добре, що кінця світу не сталося і людство зуміло уникнути загибелі. Після чого почався реальний світанок. Коли прогрес пішов вибуховою хвилею, ставало все кращим і красивішим.
  Тепер переважна більшість людей щаслива. А Алісі чомусь випало щастя навіть у спокійну епоху комунізму постійно залазити у різні пригоди та історії. Які не надто реальні у таких кількість для звичайних дітей, навіть двадцять другого століття.
  Ірія, Афродіта, Ангеліна, Ванда, у повному озброєнні прибули до інституту часу. Звичайно, перевірити переміщення Аліси можливо - це фіксується.
  Ванда тим більше увійшла до бази даних. Так Аліса, Пашка, Аркаша, насправді, попрямували до сектору тупикових тимчасових гілок. Де можна робити що захочеш, і це не позначиться на сьогоденні.
  Видно було, як ці діти перейшли. І причому вже минуло якийсь час, як вони перебувають минулого літа 1946 року. Що, звичайно, велика тривога для Ірії.
  Справді, діти за цей час можуть загинути. Але як би там не було, треба пересуватися у часі.
  Але прибути раніше чи одночасно з Алісою та хлопчиками неможливо.
  Такими є фізичні закони світобудови. Тож довелося це робити дещо пізніше, ніж дитячій команді.
  Опинившись на території Німеччини, четвірка войовниці сховалася за маскувальним полем і провела прослуховування ефіру. Інформацію ж відфільтрував комп'ютер.
  Третій Рейх вже напав на СРСР і швидко просувається вперед. І таке відчуття, що вже немає шансів на порятунок.
  З іншого боку, Аліса та ще команда мало не прикінчили Гітлера, і як не дивно, ще живі.
  Видно для них фашисти готують щось витончене. Але це хороша новина, що дітей поки що не стратили. Отже, ще є надія.
  Ірія ухвалила рішення:
  - Потрібно змусити Гітлера та його банду, прибрати війська з СРСР, та відпустити дітей!
  Ангеліна з цим погодилася:
  - Звісно ж, треба! І своїх предків від фашизму врятувати!
  Афродіта відзначила, тупнувши босими ніжками:
  - Ми це, без сумніву, зробимо!
  Ванда охоче підтвердила:
  - Усі кошти для цього у нас є!
  Сказано, зроблено, і четвірка войовниць атакує фашистські орди.
  Воїни із двадцять другого століття знову зчепилися з гітлерівцями двадцятого.
  Дуже багато солдатів у фашистської коричневої імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Зрозуміло, чотири дівчата взяли за винищення танків і літаків вермахту дуже хвацько. З самого початку вони трощили їх і руками та ногами, будучи прикритими силовим полем. Але...
  Наче з-під землі з'явилися, Олексій Тереньтєв та молодша дочка Мірабела Гай.
  Вони прихопили світлові мечі та зарядилися наноботами. Налаштувалися трощити ненависних фашистів. Тож четвірка перетворилася на шістку.
  Ірія Гай зазначила:
  - Ось як? Ну, що це наша доля бити не можемо інакше!
  Ангеліна Гай продовжує, трощить німців, логічно відзначила:
  - Швидше впораємося! Швидше, врятуємо СРСР!
  Олексій Тереньтєв рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопчика полетів гострий диск, який зрізав одразу три фашистські літаки!
  Мірабела, руйнуючи супротивників, як танки, так і піхоту, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Ірія Гай теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивча і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її світлові мечі пройшлися в млині фашистами. Потім бластер рубанули по танках, зрізуючи баші. Дісталося і літакам.
  Ангеліна, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Афродіта, рубаючи білих, коричневих солдатів і танки з літаками, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають танки та білі бійці, і від літаків горять хвости.
  Ванда Гай рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками, збиває літаки супротивників і пищить:
  - За Росію-матінку буде людська космічна імперія, перемагати!
  Олексій Тереньтєв настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди, і заразом вежі танків.
  Мірабела теж трощить противників і авіацію та танки.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Ірія Гай у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, літаками і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка, що носить танки.
  Ангеліна у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиває танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Афродіта, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, разом із танками, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, те, що вб'є і слона, а танк тим паче.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави! Двадцять другого століття!
  Ванда Гай у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців, разом з танками та літаками, і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олексій Тереньтєв підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки, що збивають танки і літаки, пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Мірабела переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Мірабела агресивно харчує:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Ірія Гай у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється, збиває танки та літаки.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Ангеліна штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають і падають, разом із танками та літаками.
  Ангеліна кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві, місця з танками та літаками.
  Афродіта у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами - падають літаки і танки.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Афродіта в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок, що збивають літаки та пробивають броню танків.
  Ванда Гай у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Ванда Гай співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті. І все більше підбитих танків і літаків.
  Олексій у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Мірабела бурхлива дівчина-школярка у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Ірія Гай. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами, разом із танками та літаками.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Ангеліна у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Афродіта шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців та масу танків із літаками. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Афродіта заспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Ванда Гай теж у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву і дорогами, разом із розбитими танками та літаками.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олексій Тереньтєв знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл, купа розбитих машин із літаками.
  Хлопчику-винахіднику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олексій Тереньтєв пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших, разом із танками та літаками.
  Мірабела теж у бою. Крушить коричні та сталеві армії та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по гітлерівцях. Маса коричневих бійців уже завалилася. А з ними танки та літаки.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину супротивників і танки, і навіть літаки.
  А Ірія Гай у авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки гітлерівців уже перебила разом із танками та літаками.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Ірія Гай кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  І знову дівчина мечами масу гітлерівців зарубає.
  Ангеліна в русі і розкроїла багато коричневих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох гітлерівців або збиває літак із танком. Ось це дівчата - реально красуні.
  Афродіта настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свої зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Ванда Гай у русі. Ось розкроїла масу черепів та веж танків. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється із трубочки - збиваючи літаки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки, що вражають піхоту та літаки.
  Олексій Тереньтєв стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, все у пригодах разом з Алісою та компанією, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олексій Тереньтьєв заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки. І літаками, і танками.
  Мірабела із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову метнула забійним каскадом голок по гітлерівцям та їхнім танкам та літакам, продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча гітлерівців підлетіла в повітря. Та армія коричневої, пекельної імперії тане просто на очах.
  Ірія Гай у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І стільки гине гітлерівців, і падають літаки.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Ангеліна в дикому русі. Настає на гітлерівців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, разом з танками та літаками, як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин, змітаючи танки. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Афродіта перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі в дії і розрубують м'ясо та метал із дюралем літаків.
  Ванда Гай теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена, і валяться літаки та танки.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Олексій знову сотню гітлерівців, пронісши метеором, зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні шматки масу літаків у небі.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Мірабела знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу коричневих бійців. І прорубує великі просіки, серед танків та літаків.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Ірія Гай у наступі ще шаленіша. Так молотить гітлерівців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Ірія Гай взяла та заспівала:
  - Біг на місці загальний примирливий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів коричневої армії відкотилася, і горіли танки, палали літаки.
  Бойова красуня вона. Лупить собі таку коричневу армаду.
  Ангеліна в русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни, змушують вибухати танки та літаки.
  Ангеліна взяла і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Ірія Гай прокричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить безліч бійців, зрізуючи вежі з танків.
  Афродіта в русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - ніби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестія! Зі своїм у бій пішла природним світлом, без фарби.
  Афродіта взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Олексій Тереньтєв буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Мірабела, метнувши босою ніжкою кинджал, відламавши вежу танка, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Афродіта з цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу, що збиває літаки.
  Ванда Гай у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а покінчити з такою відьмою в полум'ї. І гітлерівцям доводиться туго: падають літаки та танки.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Афродіта, випустивши босою ніжкою лезо, зрізавши вежу танка, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Ванда Гай, розрубуючи ворогів, і збиваючи літаки, прочірикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Ангеліна пискнула, метаючи голки босими, і збиваючи танки та літаки, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Ірія Гай, рубаючи гітлерівців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Олексій Тереньтєв у бою виглядає - дуже навіть стильно.
  Мірабела заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця...
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в гітлерівців та танків, пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Олексій, рубаючи коричневих солдатів, пробулькав:
  - І буде велика перемога за нами!
  Мірабела у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Ірія Гай у наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу гітлерівців і веж танків.
  Ангеліна додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили масу бійців та літаків.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Афродіта, махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор імперський уперед!
  Ванда Гай охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором кричали, руйнуючи гітлерівців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо, і зносяться вежі танків та хвости літаків.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Ірія Гай підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і крилатих стерв'ятників, і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олексій Тереньтєв пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Ірія Гай рубала гітлерівців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Ірія Гай погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки, підірвала масу танків з літаками, і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після чого Ірія Гай знову рубала ворогів, зносячи вежі танкам і хвости літакам.
  Ангеліна дуже швидка краля. Ось цілу діжку в гітлерівців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Афродіта у битві теж не слабка. Так молотить гітлерівців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись, буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці. А як горять танки та палають літаки.
  А ось Ванда Гай як б'ється. І від неї гітлерівцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Ірія Гай жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи та вежі танкам:
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за гітлерівців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Олексій Тереньтєв у бою та атакує гітлерівців. Б'є їх без жалю, розтинає танки, і верещить:
  - Ми як бики!
  Мірабела, ламаючи коричневу армію, і розтинаючи танки і хвости літакам, підхопила:
  - Ми як бики!
  Ірія Гай взяла і провила, розрубуючи коричневих бійців разом із танками:
  - Брехати не з руки!
  Ангеліна розривала гітлерівців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою і прикінчить масу фашистів.
  Ірія Гай взяла і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Ангеліна, також круша гітлерівців та їхні танки з літаками, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось ця дівка - чисте винищення противників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Афродіта також цілком логічно помітила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила гітлерівців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по гітлерівському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Ванда Гай дуже люта в наступі, особливо збиваючи танки, та й літаки теж, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває, літаки завалюються. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  Олексій Тереньтєв пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І маса гітлерівців завалилася.
  Олексій ревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Мірабела у русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів, підбила і танків, і літаків.
  Мірабела заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Ірія Гай у бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй! І диктаторові кінець!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по гітлерівцях як цвяхне. І рознесе масу мастодонтів та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Ангеліна теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по гітлерівцям потрійний млин!
  А Афродіта проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І масу завалися воїнів коричневої імперії, і навіть їх танків і літаків.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися. Як вежі танкам відриває й крила фашистським літакам.
  Афродіта, крушивши супротивників, прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Ванда Гай, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Афродіта підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босий ніжок, знову летить презент тотальної анігіляції! І стільки танків і літаків разом розірвалося на дрібну стружку.
  Олексій заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Афродіта, розриваючи гітлерівців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, знищуючи разом танки та літаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Ірія Гай, руйнуючи коричневих воїнів, разом із танками та літаками, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Олексій Тереньтєв, розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу. Він зрізав і вежі танкам, і хвости літакам.
  Мірабела, рубаючи воїнів коричневої імперії та броню танків, проспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  Добре попрацювали вони тоді з гітлерівцями.
  Ось Гітлер і його команда впали навколішки перед дівчатами та дітьми.
  Ірія Гай у першу чергу змусила наці номер один цілувати собі босі ноги.
  Потім Гітлер і все його оточення цілували голі підошви та п'яти та іншим дівчатам. А Олексію Тереньтеву поцілували босі ніжки дівчини.
  Після Ірія наказала:
  - Тепер поки ми вас усіх не вбили підписуйте наказ про повну і беззастережну капітуляцію Третього Рейху перед радянським союзом!
  . ЕПІЛОГ
  Все добре що добре закінчується. Третій Рейх капітулював і могутній вермахт роззброєно. Гітлер та його команда вирушили до сталінського катівня.
  А Аліса, Пашка і Аркадій Сапожков були звільнені, і навіть отримали нагороди по золотій зірці героя СРСР, за мужність. Зрозуміло для міцних, покращених організмів майбутнього, всі тортури та інші позбавлення дрібниць.
  Команда Ірії Гай отримала золоту зірку героя СРСР, і діамантовий орден "Перемога". Всі були щасливі та раділи.
  Аліса, Пашка, і Аркашка наїлися після голодування в катівні до відвалу.
  І вже вдома свого часу, Аліса заснула. І нарешті додивилася свій чудовий, казковий і героїчний сон.
  Гітлерівці знемагали, у тупому розпачі Гітлер наказав затопити берлінське метро. Але цей ідіотський крок лише полегшив радянській армії проведення штурму, оскільки німецькі війська значною мірою втратили можливість прихованого підземного маневру.
  Аліса Селезньова, і її вогняна подруга, інші радянські воїни відчувають неминучу близькість кінця Третього Рейху, забули втому, яка змінилася гарячковим збудженням. Німці у свою чергу особливо ті, хто старші, все частіше піднімали лапки вгору несамовито кричачи - Гітлер капут.
  Як не дивно, а може навіть цілком природно, найбільш завзято боролася молодь. Хлопчаки виховані вже після приходу до влади Гітлера билися найбільш фанатично. Вони, не бажаючи здаватися в полон, все частіше підривали себе й солдатів, що наближалися до них, вибуховими пакетами. Так і билися хлопчики, не шкодуючи себе.
  А імперська канцелярія поступово наближалася... Дев'ятий спеціальний сектор Берліна, де розташовані урядові установи.
  Аліса Селезньова, уклавши чергового свого опонента, верескливо рикнула:
  - А фашисти дрібніють... Напевно, вони вже виснажили свій запал новинок?
  Анжеліка не погодилася:
  - Не гітлерівці дрібніють, а ми підростаємо. Тут є різниця. Чи не з кроликами воюємо це точно.
  Аліса Селезньова невдало потрапила під удар вибухової хвилі. І знову відчула, як її гарне тіло зрадливо відмовляє коритися. Дівчина розтягнулася на битому камінні та харошці, спробувала зорієнтуватися.
  Анжеліка також отримала гарячого у груди. Впала, насилу піднялася рясно, при цьому харкаючи кров'ю. Войовниця висловила думки:
  - А гітлерівці дуже галантні, то норовлять завалити в ліжко з трави та останків тіл!
  Аліса Селезньова промовчала в її чарівній голівці, проносилися спогади про ті чи інші види нацистської техніки.
  До початку Другої світової війни на озброєнні танкових військ III рейху складалися легкі танки Pz Kpfw I, Pz Kpfw II, чеські танки Pz Kpfw 35(t), Pz Kpfw 38(t), середні танки Pz Kpfw III та Pz Kpfw IV, різні САУ та бронетранспортери.
  Воїнка-блондинка відзначила слабкий рівень оснащення панцвалі танками. Мабуть, навіть надто слабкий... Гітлер воював з усім світом, маючи лише шість дивізій легеньких машин.
  Озброєння танків складалося в основному з малокаліберних гармат і кулеметів, що давало їм можливість створювати на близьких відстанях зону вогню, необхідну для поразки та деморалізацію живої сили противника, а висока швидкість руху танків була головним фактором стрімкого та глибокого прориву в глиб території супротивника.
  Аліса Селезньова про себе рішуче сварилася. У її прекрасній голівці майнула: "І це називається стрімкість?". Та порівняли б ходові якості гітлерівських машин із бравими радянськими БТ!
  Досвід бойових дій у Польщі та Західній Європі виявив низькі бойові якості 37- та 50-мм німецьких короткоствольних гармат, снаряди яких у більшості бойових зіткнень не могли пробити броню французьких важких танків. У зв'язку з цим на танк Pz Kpfw III в 1940 р. була встановлена потужніша 50-мм гармата. З'ясувалося також, що броньовий захист та запас ходу німецьких танків недостатні.
  Аліса Селезньова тут погодилася: "більше, ніж недостатні!".
  Готуючись до нападу СРСР, III рейх прагнув кількісного збільшення свого танкового парку. Щоправда, прагнув дуже слабко, поступаючись СРСР чотири рази. Важливу роль його збільшення зіграли захоплені Німеччиною чеські заводи, які у першій половині 1941 р. давали одну п'яту танків, які надходили озброєння німецької армії. На 1 червня 1941 р. у складі збройних сил Німеччини та її сателітів налічувалося 4198 танків та 377 штурмових гармат. (А в СРСР їх понад двадцять п'ять тисяч п'ятсот штук.) Для операції призначалося 3712 танків і САУ, з яких середніх танків Pz Kpfw III разом з чеськими t -38 було 2348 і Pz Kpfw IV - 438. Не позначалися до нападу на Радянський Союз Недоліки в організаційній та технічній оснащеності танкових військ III рейху виявилися після жорстоких зіткнень з новими радянськими танками Т-34 і КВ. Та й не тільки з ними, машин яких до початку війни у складі Червоної армії було небагато, а й не мало (танків КВ - 604 машини, а разом із Т-34 лише у західних округах 1470 р.). Протягом перших місяців кровопролитних боїв підрозділи німецьких легких танків Pz Kpfw I та Pz Kpfw II швидко втрачали свій штатний склад. Наприкінці 1941 р. у Німеччині було припинено випуск усіх легких танків, які відповідали вимогам боротьби з новими радянськими танками. Безповоротні втрати німецьких танків з червня до листопада 1941 р. склали 2251 одиниць, їх 348 середніх танків Pz Kpfw IV. На той час Pz Kpfw IV були найкращими німецькими танками. Проте їх бортову та кормову броню пробивали не лише гармати нових радянських танків Т-34 та КВ, а й гармати легких танків Т-26 та БТ, а також 45-мм радянські протитанкові гармати (так звані "сорокоп'ятки"). У лоб Т-4 могли пробити лише протитанкова гармата калібру 76-міліметрів.
  Аліса Селезньова зазначила: "не такий уже й крутий провидець це Адольф Гітлера!".
  Поява в боях танків Т-34 вимагала докорінної зміни конструкції німецьких танків, а також їхнього тактичного застосування. Якщо раніше основним завданням танкових підрозділів вермахту було придушення піхоти та артилерії супротивника, то тепер основним завданням ставало ураження танків супротивника на максимальній дальності. І тому передбачалося переозброїти середні танки 75-мм длинноствольными гарматами.
  Аліса Селезньова зазначила тут: "певну неприємність це нам принесла".
  Незважаючи на модернізацію середніх танків Pz Kpfw III та Pz Kpfw IV, спрямовану на збільшення їх вогневої потужності та броньового захисту, за основними показниками вони продовжували поступатися новим радянським танкам. Хоча, наприклад, довгоствольна гармата калібру в 75 міліметрів вже в танках, що надходили на озброєння з березня 1942 року, перевершувала в пробивній силі Зіс-34, якою оснащувалися Т-34. А новий калібр у 48 ел та ще з підкаліберним снарядами зробив її перевагу в лобовому зіткненні настільки відчутним, що точно восени 1942 року радянським командирам було дано інструкцію - уникати зустрічних битв із німецькими механічними монстрами. Ось у німців виникла проблема із Т-3. Через менший прогін вежі на нього було важко поставити довгоствольну, протитанкову гармату. Так що доводилося або обмежуватися калібром 50 міліметрів хоч і з довжиною ствола 60 Ел, або короткоствольною гарматою калібру 75 міліметрів. Непогано підходила, для стрілянини осколковими та фугасними снарядами. Можливо, тому танк Pz Kpfw III, який становив основу танкових частин 1940-1942 рр., з червня 1943 р. більше випускався, але в його основі створювалися різні зразки спеціальних танків і САУ. Середній танк Pz Kpfw IV, неодноразово модернізований, залишався у виробництві остаточно війни.
  Аліса Селезньова з цього приводу навіть постригла: "модернізація на кшталт дегенерації!".
  Реалії бойових танкових зіткнень на Східному фронті в самі перші місяці війни призводило гітлерівське керівництво до створення нових видів бронетанкової техніки і, в першу чергу, важких танків, що мають достатній броньовий захист і великий гарматний потенціал. Торішнього серпня 1942 р. почалося серійне виробництво важкого танка Pz Kpfw VI "Тигр", озброєного 88-мм гарматою (спочатку вона створювалася як зенітне знаряддя). З серпня 1942 р. до серпня 1944 р. було випущено 1354 "Тигра", плюс 5 танків Порше, які використовувалися в навчально-тренувальних цілях.
  Аліса Селезньова з хитрою заявила: "А тигр, то дохли виявився... Зовсім дохлим!".
  У листопаді 1942 р. було створено новий, більш маневрений танк Pz Kpfw V "Пантера" з 75-мм довгоствольною гарматою, який мав компенсувати недоліки танка "Тигр". За різними критеріями він може бути віднесений і до середніх, і важких танків. Для збільшення надійності броньового захисту танка німецькі спеціалісти запозичили форму корпусу радянського танка Т-34. Хоча похило розташування броні, вже відомо з Маккавеїв часів першої світової війни. Усього було випущено 5967 танків Pz Kpfw V "Пантера". На базі танка Pz Kpfw V "Пантера" випускалися: винищувач танків "Ягдпантер" (88-мм гармата, 392 одиниці) та БРЕМ "Бергепантер" (339 одиниць).
  Подруга Анжеліка відстрілювалася... У небі з'явилися всюдисущі "Саламандри". Ці легкі, майже цілком з дерева та пінопласту машини, виривалися, немов демони з лави, що покриває вогняну геєну.
  А ось Аліса Селезньова поки що не могла і ворухнутися, через що її ніжні губи тільки шепотіли прокляття.
  Останнім важким танком був випущений у січні 1944 р. ще важчий танк Pz Kpfw VI B Konigstiger ("Тигр-2" або "Королівський тигр", 68 тонн). У ньому німецькі конструктори хотіли поєднати маневреність "Пантери" з вогневою міццю "Тигра". Вперше Pz Kpfw VI B брали участь у бою на Сандомирському плацдармі в серпні 1944 р. На той час радянські війська отримали важкий танк ІС-2, оснащений 122-мм гарматою, який за всіма показниками перевершував "Королівський тигр".
  Останню фразу Аліса Селезньова вичитала в агітаційній брошурі. Але якщо чесно говорити, це було не зовсім правдою. Наприклад, у лобове бронювання вежі у "Королівського Тигра" було 180 міліметрів, проти 100 у радянського танка ІС-2.
  Майже вдвічі різниці. Та й німецька гармата калібру в 88 міліметрів мала велику початкову швидкість вражаючого гостинця і якісніший бронебійний снаряд. І плюс у 3,5 рази більша скорострільність.
  Усього за роки Другої світової війни Німеччина виготовила майже 27 тис. танків.
  Відносно невелика кількість СРСР виробив за цей період часу, з 1 вересня 1939 року по травень 1945 майже сто тисяч машин з них лише Т-34 62 тисячі. А тяжких танків близько 13 тисяч. Ось це міць. Диво то німці так різко посипалися і навіть економічний потенціал усі Європи їм не допоміг. Щоправда, у фриців були ще й САУ.
  Після поразки під Курськом німецько-фашистська армія перейшла до стратегічної оборони, що зумовило різке збільшення випуску самохідних установок. До того ж виробництво танків вимагало за технологією більшого часу на їхнє виготовлення. У 1943 р. випуск різного типу САУ за кількістю зрівнявся із випуском танків. Торішнього серпня 1944 р. виробництво танків становило 865 одиниць, що стало найвищим показником за роки війни. Випуск самохідних артилерійських установок до кінця 1944 перевищив 1000 на місяць. Загальний випуск танків і самохідних знарядь у Німеччині досяг свого максимуму в останні місяці 1944 р. - до 1800 машин на місяць.
  Аліса Селезньова зазначила: "Справжнє тотальне виробництво бронетехніки у Третьому Рейху розгорнулася лише коли війну остаточно програли!".
  А що візьмеш, якщо це лише мертвому припарку!
  Залежно від бойового призначення САУ поділялися на винищувачі танків, протитанкові самохідні установки, штурмові гармати, самохідні польові гармати та зенітні самохідні установки.
  Аліса Селезньова кольнула супротивника словом: "поділ дітей у саду".
  Провідну роль почали грати САУ - винищувачі танків.
  Анжеліка щойно ось саме така і підбила!
  Готуючись до літньої кампанії 1943 р., гітлерівське командування робило ставку на нові важкі танки та САУ, у тому числі винищувач танків "Фердинанд" (Pz Jäg "Ferdinand"), іноді званий "Елефант" (Elefant - слон). "Елефант" ("Фердинанд") створювався для боротьби з радянськими танками Т-34 і КВ. Він мав масу 65,5 тонн та був озброєний 88-мм довгоствольною гарматою ел 71, первісний варіант якої спочатку створювалася для озброєння підрозділів ППО. Потім наприкінці сорок першого року з'явився поліпшений варіант набагато більшою початковою швидкістю снаряда здатні пробивати 193 міліметри броні на дистанції в 1000 метрів. На початок Курської битви було виготовлено 90 винищувачів танків Pz Jäg "Ferdinand".
  Найнебезпечніша була машина, спробуй таку взяти. 200 міліметрову лобову броню могла пробити лише пізніша САУ - 152, але й то "Фердинанд" діставав її з значно більшої дистанції.
  Протягом 1944 р. на базі танка Pz Kpfw IV вироблявся винищувач танків із 75-мм гарматою Jagdpanzer IV (Pz Jag IV). Винищувач танків Jagdpanzer IV був покращеною версією StuG III, виконував на фронті ті ж функції і поступово замінив StuG III у військах. Усього було випущено 769 винищувачів танків Jagdpanzer IV.
  Аліса Селезньова смачно по-татарськи вилаялася...
  З серпня 1944 р. двома різними танкобудівними підприємствами (Фомаг та Нібелунгенверке) одночасно випускалися покращені варіанти винищувача танків Jagdpanzer IV з 75-мм гарматою збільшеної довжини PaK 42 L/70:
  Pz IV/70 (V) - 930 одиниць (виробник - Фомаг), Pz IV/70 (A) - 278 одиниць (виробник - Нібелунгенверке).
  Анжеліку було відкинуто на добрий десяток метрів вибуховою хвилею від кованого фаустпатрона. Вогняна дияволиця намагалася підвестися. А Аліса Селезньова продовжувала думати...
  У зв'язку зі зростаючим виробництвом радянських танків і САУ в танкових військах III рейху виникла потреба створити відносно дешевий і, таким чином, масовий винищувач танків. Для цього було вирішено використовувати базу чеського танка Pz Kpfw 38(t). Цей винищувач танків отримав назву "Гетцер" - Jagdpanzer 38(t) "Hetzer" ("провокатор"). Він мав 75-мм довгоствольну гармату та лобову броню 60 мм при загальній масі 6,38 т. (Непогані пропорції для такої маленької ваги!). Виробництво велося з квітня 1944 р. до травня 1945 р. Всього було випущено 2584 САУ.
  Аліса Селезньова подумки перехрестилася: "на щастя небагато".
  На базі танка Pz Kpfw V "Пантера" з січня 1944 по березень 1945 випускався винищувач танків "Ягдпантер" (Jagdpanther) масою 46 т, на якому встановлювалася нова 88-мм довгоствольна гармата. Всього було збудовано 392 винищувачі танків "Ягдпантер". "Ягдпантер" вважалася найкращою німецькою самохідкою.
  Так воїнці-блондинці вже доводилося з нею боротися, то модно було сказати, що ця САУ непогана. Хоча бронезахисту їй, мабуть, не дістає.
  З липня 1944 р. на базі "Королівських тигрів" вироблялися винищувачі танків "Ягдтігер" (Jagdtiger) масою 70 т зі спеціально виготовленою 128-мм гарматою. Екіпаж складався з 6 осіб (чотири обслуговували гармату). Випустили 77 винищувачів танків "Jagdtiger". "Королівський тигр" і "Ягдтігер" через свою велику бойову масу мали погану прохідність. Вони були найважчими броньованими машинами з тих, що коли-небудь використовувалися в боях.
  Аліса Селезньова прошепотіла:
  - Ягдтигр це монстр із монстрів. Спробуй там впоратися. У зустрічному бою проти нього не одна наша бандура шансів не має.
  Анжеліка з гнівом вигукнула:
  - А ось зараз пре така каракатиця, що і "Ягдтигр" проти неї слабкий! Ні брешуть ті хто стверджує, що всього було вироблено 5120 винищувачів танків.
  Аліса Селезньова знову поринула в історію техніки ворога;
  Протитанкові САУ спочатку створювалися з урахуванням легких, та був середніх танків. В основному вони озброювалися 75-, 76- та 88-мм знаряддями. Однак першими протитанковими САУ були 47-мм гармати PaK(t), встановлені на шасі легкого танка Pz Kpfw IB у період з березня 1940 р. по лютий 1941 р. Всього було обладнано 202 таких протитанкових САУ.
  Аліса Селезньова хихикнула: "Ось ліліпути серед винищувачів машин!".
  Для боротьби з радянськими середніми та важкими танками необхідно було посилити протитанкову артилерію, зробивши її більш великокаліберною та самохідною. Вирішено було застосувати шасі від танка Pz Kpfw 38(t), який до кінця 1941 вже застарів як бойовий танк і мав невелику швидкість для розвідувального танка. На ньому розмістили трофейну російську 76,2-мм гармату, перероблену під постріл від німецької ПТ гармати PaK 40. ) Marder. Усього було зібрано з квітня 1942 р. до квітня 1943 р. 363 ПТ САУ "Мардер" (Marder - куниця).
  Анжеліка намагалася доповзти до бруствера. Вона вже втратила неабияк крові, крізь шоколадну засмагу просвічувала блідість.
  Навесні 1942 р. було прийнято рішення встановити на шасі танка Pz Kpfw 38(t) 75-мм протитанкову гармату PaK 40/3. Ця протитанкова САУ, що отримала назву "Мардер III" - Pz Jäg 38(t) mit 7,5cm PaK 40/3 (Marder III), вироблялася з листопада 1942 по травень 1944 р. Було виготовлено 1393 машини (175 одиниць перероблено з танків).
  Аліса Селезньова вже сама моторошна, втомилася нехай навіть і подумки копатися в подібному лайні, проте сил у неї зупинитися не було.
  На базі легкого танка Pz Kpfw II було ухвалено рішення виробляти 75-мм протитанкову САУ "Мардер II" з гарматою PaK 40/2. У період із червня 1942 р. до березня 1944 р. було випущено 651 машина. Навесні 1943 р. перед літнім настанням (операція "Цитадель") на базі легкого танка Pz Kpfw II Ausf D була випущена 201 протитанкова САУ з трофейною російською 76,2 мм гарматою PaK 36(r) - LaS 762.
  Анжеліка з силою рикнула подрузі:
  - Ну, що розляглася. Давай швидше вступай у бій. Що лежень... Як кажуть від таких.
  Аліса Селезньова огризнулася:
  - Ще кілька хвилин, і я почну по новій, трощити ворогів СРСР. Так що не панікуй.
  Войовниця-блондинка безуспішно намагалася зібрати свої думки.
  Також перед літнім наступом на Курській дузі почали вироблятися 88-мм протитанкові САУ "Насхорн" (Nashorn - носоріг), пізніше перейменовані у "Горніссі" (Hornisse - шершень). На шасі Pz Kpfw III/IV (як у 150-мм САУ "Гуммель") розміщувалася нова 88-мм протитанкова гармата PaK 43/1 L/71. САУ надходила на озброєння важких винищувальних батальйонів. Загалом у період із лютого 1943 р. по березень 1945 р. було зроблено 494 машини. Випускалася також незначна кількість протитанкових САУ на базі бронетранспортерів. Усі легкі протитанкові САУ мали відкриті зверху рубки. Усього за роки Другої світової війни Німеччина виробила понад 3700 протитанкових САУ.
  Аліса Селезньова закінчила свої думки, підняла ніжки вгору і схопилася. В її очах спалахнули вогники хижої пантери:
  - Починаємо збирати врожай!
  Кулі дівчинки-термінатора полетіли в перекошені звірячими оскалами морди есесівців. Аліса Селезньова стріляла майже чергами і примовляла:
  - Фас! Вівчарка... Фас!
  Добірні фашисти, навіть не бачачи, а відчуваючи нутром, як моторошно рідшають їхні лави, впали черевом на землю. Закопалися в бетон, точніше навіть зробили жалюгідну спробу закопатися. Ну, як свині...
  Анжеліка зазначила:
  - Я торкаюся губ твоїх і відчуваю холод... Ну давайте хлопці хтось сміливий.
  Масивна з товстими стінами будівлі імперської канцелярії. Незважаючи на бомбові удари, вона зруйнована не надто сильно. У ній є головний центр того зла, що прийшло на священну радянську землю. Аліса Селезньова вже бачить купол цієї будівлі. Та моторошна це річ... Ось ти кинеться туди й прихлопнути, а ще краще полонити Гітлера.
  Анжеліка повернула до подруги-блондинки свою голову, у вогняної дияволиці було дуже побите обличчя. Обидва очі запливли фінгалами, ніс сплющений і синці, і глибокі подряпини. Таке відчуття, що дівчину просто по-звірячому побили, причому, не знаючи ні найменшого жалю.
  Аліса Селезньова підбадьорила напарницю:
  - Синяки та садна прикраса чоловіка, хоробрий воїн куди крутіший, ніж будь-хто з мужиків...
  Анжеліка погодилася:
  - Та крутіше буде... Ось на шляху до імперської канцелярії, стоїть гітлерівський танк "Щур", майже готовий лише без ходової частини. Якщо його зруйнувати, то ми зможемо приступити до штурму самої будівлі. А там і Гітлера можна приволоч, на мотузку...
  Аліса Селезньова дотепно відповіла:
  - Гаманець, гаманець, на мотузочку ... Біля сяючої безодні важить на краю. А упир причаївся осторонь і мотузку тримає невидиму.
  Анжеліка примружилася і видала:
  - Танк "Краса" озброєння дві гармати калібру 280 - міліметрів, і ще дві 128 - міліметрів, плюс одинадцять зенітних гармат і двадцять два кулемети. Товщина броні в 400 міліметрів. Загальна вага технологічного монстра - близько двох тисяч тонн. Коротше кажучи, це нам велика проблема. Ось який тварюки доручили охороняти імперську канцелярію.
  Аліска Селезньова босими ніжками підробила щебеню, зробивши цим пиловий фонтанчик. Це було весело та мабуть здорово. Потім блондинка сказала:
  - Програти і праву справу може кожен, зате в неправедних справах переможців не буває!
  Анжеліка погодилася:
  - Можна обдурити долю, але не можна обдурити очікування доленосних рішень!
  Аліса Селезньова розуміючи, що каскад дотепності може надмірно затягнутися, гаркнула:
  - Все вистачить ... Моя пропозиція, проникнемо всередину танка і там всіх переб'ємо!
  Анжеліка відразу ж погодилася:
  - Замітано! Звичайно ж, переб'ємо та розколемо!
  Дівчата кинулися бігом до заритого в бетон танка "Щур". Завдання було не з легких. Але войовниці цілком резонно розраховували на везіння, яке допомагає справедливим.
  Ось вони впали на живіт і поповзли, наче гламурні гусениці. При цьому дівчата були швидкі та спритні. У Аліси в голові дозрів план. Німці, звичайно, не дурні, і всі підступи до надважкого танка прострілюються кулеметами. Причому кожна ділянка пристріляна. Але є ще система каналізації ... І через неї цілком можна проникнути в черево, заритого і, напевно, має підземний зв'язок з імперською канцелярією танка.
  Ось дві войовниці, подолавши гидливість, взяли і разом пірнули в люк. Хоч це й неприємно ось так, дівчатам пораненим повзти по запилених трубах, де повно павуків, щурів, тарганів та сморід. Але вони можуть розраховувати на раптовість.
  Пацюки кілька разів пробували вкусити дівчат за знесилені босі ноги. Але отримували здачі. Анжеліка та спритна Аліса Селезньова розтинали кинджали цих тварин. Крисяча кров така смердюча, що войовниці стримують нудоту, лише завдяки своєму залізному загартуванню.
  І повзуть далі, животом проходить холодний метал. Невелике тремтіння... Вже, але дівчат це зупиняє.
  Аліса Селезньова навіть гострить:
  - Є вихід із будь-якого лабіринту, тільки не з того, що складається із заплутаних звивин дурня!
  Анжеліка додає:
  - Заплутати можна лише того, хто плутається у виборі шляху!
  Дівчатам нарешті вдалося вибратися і системи каналізацій. Попереду лише грати, а за нею вентилятор. Аліса стріляє в агрегат, лопаті величезного пропелера завмирають.
  Майже голі войовниці протискуються між ними. Потім Анжеліка засовує свої довгі пальчики рук у замок. Її відрослі нігтики дуже міцні, і механізм сталевої запору з тихим скрипом піддається. Вогняна дияволиця гарчить:
  - Росіяни бувають, підкорені великому, але ніколи не поступаються нікчемності!
  Аліса Селезньова влучним пострілом з безшумки, вразивши сунучого було рило вартового, додає:
  - Підкоряться гідному не в падлу, так і наслідування компасу не є приниженням!
  Анжеліка по-звірячому ринула у відповідь:
  - Ну, від гвинта!
  Дівчата рушили як кобри по будинку, повному мангустів. Вони були в утробі гігантського танка. Стріляли на поразку, розбризкуючи гітлерівську кров броньовими плитами. Фашисти намагалися їм відповідати, але запізнювалися. Ось у них і полетіли гранати, відриваючи кінцівки.
  Аліса Селезньова заспівала:
  - Лисий п'яний фюрер ліг на дроти... Це не бірюлька Гітлеру....вида!
  Анжеліка додала:
  -У-у-у! І заплакав, дурний, дурний Адику!
  Гранати рвуться і їхні уламки стукають по броні як дитяче брязкальце дитини Кінг-Конга... До чого це круто, ось так усіх бити... І настає тотальний розгром.
  Анжеліка підспівує:
  - Банду Гітлера під суд, а з Адольфа зваримо суп!
  Аліса Селезньова у відповідь:
  - На Нема й суду нема!
  Під витонченими, еротичними, зворушливо босими ніжками войовниці хлюпає кров, і вони залишають сліди дочок Марса. Їх не зупинити, вони круті радянські дівчата з оголеними торсами та пишними, як у богинь античності грудьми.
  Усі три відсіки величезного двох поверхового танка завалені вбитими. Гітлерівці метушні не відразу зрозуміли, що їх атакують саме знизу, і тому дівчата-термінатори заскочили на другий поверх без проблем. Мало того з майже цілком оголених і казково прекрасних прийняли за дорогих повій з гарему вищих чинів СС.
  Ну, ось дівчата і влаштували їм Гіпертрах! Коротше понад півсотні німців викошено, а "Щур" у полоні у радянських військ. Жаль тільки, що замість ходової частини, цю багатообіцяючу машину закопали в залізобетон. Не можна повернути її проти фашистів.
  Аліса Селезньова оглянула захоплену махину, і припустила:
  - Ну що... Ми дурні, з собою червоного прапора не прихопили?
  Анжеліці в досаді пробурмотіла:
  - І так рюкзаки забиті битком. Та й не наша ця функція прапори на захоплені будівлі завантажувати. Ми снайпери. Наше завдання вбивати, а не панти кидати!
  Аліса Селезньова почала нишпорити руками:
  - Та хоч якусь червону ганчірку ми знайти зможемо?
  Анжеліка тут несподівано смикнула головою:
  - Та не варто!
  Аліса Селезньова обурилася:
  - А це ще чому?
  Анжеліка логічно відповіла:
  - Тому, що це супертанк, хоч і важлива, але загалом другорядна мета. Імперська канцелярія важливіша за...
  Аліса Селезньова почухала липкими від крові пальчиками голенької ніжки за вухом, демонструючи віртуозну спритність:
  - А це ще.... Звичайно важливіше. Але!
  Анжеліка смикнула свою подругу-блондинку за лікоть:
  - Так побігли швидше, візьмемо до полону Гітлера. Це буде набагато крутіше!
  Аліса Селезньова заспівала:
  - А скільки попелиці було... Один іншого крутіший! Їм цеглою в рило, так буде набагато краще!
  Анжеліка замість відповіді почала спускатися на перший поверх. За нею пішла Аліса Селезньова, у медової блондинки, волосся стало багряно-чорним від пилу, кіптяви і крові. Вони були, як і раніше, казково прекрасні, але при цьому жахливі до крайності. Так і бігли вниз ці войовниці, далі пірнали в підземний хід до бункеру.
  У них на шляху стояли масивні, титанові двері. Дівчата, бачачи її незламність, заклали вилучену з боєприпасів вибухівку в сусідню стіну. Відбігли, включили через дроти електрику.
  Рвонуло, обваливши суміш землі та бетону. Піднялася і одразу обсипалася пилюкою. Аліса Селезньова рикнула:
  - Ось він наш коронний російський хід!
  Анжеліка погодилася:
  - Звичайно, хід! Навіть не коронний, а царський!
  Дівчата заскочили всередину, пробіглися і натрапили на ґрати, за якими знаходилися вентиляційні шахти. Грати Анжеліка відкрила секунд за десять, пірнула першою, а Аліса за нею.
  На відміну від каналізації, повзти по вентиляційних шахтах було приємніше, пилу багато, але немає ні щурів, і сморідних фекалій. І дівчата повзли по них, як індійські гадюки по шнурку зі знаменитої повісті Конан Дойла "Кольорова стрічка". Наскільки разів Аліси натикалася своїм подряпаним личиком, а порізані, підпалені, але при цьому швидко гояться, огрубілі ступні вогнезарної войовниці.
  Анжеліка бурчала, коли їй жорсткі п'ятки, лоскотало липке від крові волосся Аліси Селезньові.
  Дівчата повзли, спускалися нижче. Імперська канцелярія йшла на шість поверхів під землю, а ще на сьомому поверсі знаходився склад з боєприпасами та пальним. А трохи збоку ... Анжеліка як справжнє дитя природу це чудово відчувала своїм нутром, що там знаходиться секретний підземний аеродром. І сибірячка шепнула Алісі:
  - Не стріляй! Не здіймай тут зайвого шуму!
  Войовниця-блондинка здивоване знизала плечима, і повела пальчиком, по шорсткій від численних порізів, опіків і мозолів ступні рудоволосої подруги:
  - А навіщо ми проникли сюди, як не стріляти та не вбивати?
  Анжеліка логічно припустила:
  - У цьому величезному будинку тисячі добірних есесівських солдатів і нам удвох їх не перебити. А ось захопити в полон Гітлера і цим покінчити раз і назавжди з другої світової необхідно.
  Аліса Селезньова свиснула повнозвучним голоском:
  - Чарівно... Гітлера взяти в полон! Чудово.
  Анжеліка висловила цілком розумну думку:
  - Дуже скоро фюрер побіжить із Берліна. Думаю навіть найближчим часом. Адже він, по суті, свого щура, недарма назвав такий найбільший танк Третього Рейху. А ми його і...
  Аліса Селезньова посміхнулася:
  - Звичайно ж.... Ти маєш рацію... Але...
  Вогняна дияволиця хитро запропонувала:
  - Проникнемо на аеродром і, там чекатиме фюрера-втікача.
  Аліса Селезньова кивнула:
  - Звичайно, вентиляційні шахти мають бути й у цьому відстійнику.
  Втім, дівчата змушені були шукати наосліп. Спробуй, визнач, з якого боку знаходиться настільки по-звірячому засекречений об'єкт Берліна як підземний аеродром, та ще з найкрутішими літальними апаратами.
  Аліса Селезньова як справжня дочка вогню, щоб відкрити свої потойбічні чакри, почала співати:
  З кровососів налетіли хмари,
  Прорвалося пекло із Землі з недалека!
  Змій повзе панцвалі гад гримучий,
  Ось осяяли кров'ю хмари!
  
  Палають хвилі, пекельним штормом хлюпають,
  І зустріне рать найхоробріших молодиків!
  Ми захистимо прекрасних милих жінок,
  Достойні будемо подвигів батьків!
  
  Земля моя як боляче ти стогнала,
  Залишив супостат сто ран слідів!
  Але скинемо ми фашизм, разом з п'єдесталу,
  Не довгим буде мор лихих років!
  
  А смерть там уже біліє,
  Але наші думки рвуться до небес!
  Розтопчемо в прах запеклих лиходіїв,
  І розірвемо, знай вермахт навпіл!
  
  Не відомий нам спокій і гнили старість,
  Ми діти Батьківщини святої своєї!
  Все світле з нацистами билося,
  Пагони ми могутнього цього коріння!
  
  А що рвонуло з силою зла бомба,
  Що нам розрив снаряда цей грім!
  На багато бійці Русі здатні,
  А фюреру вершина стане дном!
  
  Пекло пекла пекло розгорялося,
  Повз рокадою з дулом хижим "Тигр"!
  І з нас злетіла миттю вся втома,
  Закінчився час, веселих ігор!
  
  Гранату в руки, і смертельний кидок,
  Ось "Тигр" у рило міцно отримав!
  А Гітлера в котел у Тартар котельні,
  Щоб не розкривав російський світ!
  
  Берлін від залпів лютих тремтить,
  Ось над Рейхстагом червоний майорить прапор!
  А над Вітчизною запалало Сонце,
  Адже Третій Рейх повалений у пил і порох!
  Пісенька надихнула дівчат і вони сповнені душевного підйому, граючи розкриваючи одну за одною ґрати, нарешті вийшли в останньому вентилятору. А за ним уже сам підземний, добре освітлений аеродром.
  Анжеліка сунулася першою і здивовано вигукнула:
  - Вау! Нічого собі...
  Аліса Селезньова також це розглянула:
  - Звичайний дисколет на кшталт тих, з якими нам уже довелося битися... Чим він тебе вразив.
  Рудоволоса дияволиця без образників відповіла:
  - Та хоч би розмірами. Крім того хіба ти не бачиш, що вона набагато вища за колишні бойові машини. Тим були як два складені разом блюдця, а це швидше навіть як розкішний торт Різдва.
  Аліса Селезньова хитро посміхнулася і підморгнула подружці:
  - Тим краще. Захопимо не тільки фюрера, який тепер скажемо прямо ніхто, а ще й літальний апарат! Може на ньому ще можна буде залетіти стрімголов на Марс!
  Анжеліка засміялася:
  - Залетіти.... Це символічно!
  Дівчата подолали останню перешкоду та завмерли біля дисколету. Почали лежати, чекаючи противника, наче тигри в засідці. Аліса Селезньова почала навіть розмірковувати на абстрактні теми.
  Оскільки книги Біблії писалися в давні та різні епохи, різними за національним духом та соціальним станом особами, то в ній знайшли своє відображення погляди, які ніяк не, скажімо м'якше, гармонують з науковими знаннями, моральними та релігійними (так-так, і релігійними) переконаннями наших сучасників. Не будемо зараз торкатися наукових проблем. Студентам зрозуміло, що якби Господь Бог продиктував, наприклад, вчення Коперника або теорію Ейнштейна або Менделя, 'Святі Божі люди' (пророки), ніяк не змогли б письмово передати ці наукові істини неграмотним єврейським пастухам, які жили понад 3,5 тисяч років тому.
  Аліса Селезньова зневажливо пирхнула:
  - А що Ейнштейн? Хіба він супермен? Його буржуазна теорія відносності буде з тріском спростована комуністичною наукою!
  Однак, прикро, що в той час, коли писалася та редагувалася Біблія, наукові знання греків, китайців, індусів, персів перевершували знання авторів та редакторів біблійних книг. Господь Бог досі вчить шанувальників Біблії, що небо - це кришталевий купол,7 'твердь небесна' DEK4(Буття,1:7), до якої прикріплені небесні світила (Буття 1:16-17); над цією твердю знаходяться комори дощу, вітрів, снігу та граду (Іова, 38,22; Псалом, 32:7; 134:7; Єремії, 10:13); на небесній тверді знаходиться житло (престол, будинок, храм, канцелярія, рай) Бога та його оточення (янголів, сатани, святих). Земля, за вченнями авторів біблійних книг, так міцно встановлена на стовпах, що не може зрушити з місця (Псалом 95:10). Буття, 6:15; 8:21; 27:41; Вихід, 28:3; 31:6; 35:10; 35;35; 36:2; :1, Йов, 9:4, 17:4,11, 38:36, Псалом 4:5, 14:2, 18:15; 33:18; 49:21; Єремія, 7:31;... Матвія, 9:4; 15:18-19; Марка, 2:6-8; 10-11;...). На підставі біблійного вчення про серце в Росії протягом 19-початку 20 століття посилено розвивалася "філософія кардоцентризму", яка твердила про серце - вмістище людської душі, про осягнення істини - серцем своїм та про іншу серцеву біблеїстику. Але ще прямий учень Піфагора Філолай (шосте століття до нашої ери) в трактаті "Про природу" встановив, що у людини найважливіші такі органи: мозок як місце перебування розуму, думки; Я вже не говорю про Сєченова, в публікації якого "Рефлекси головного мозку" на науково-експериментальному рівні було достовірно встановлено, що людина мислить мізками, а не серцем. А з часу пересадки серця всіма світові показано, що серце - один із найпростіших органів людського тіла, що це лише своєрідний насос, який напругою м'язів виробляє засмоктування та викидання рідини, крові. Серце та його окремі дефекти можна замінити - і вже замінюють! - механічним штучним насосом чи клапаном; заміна серця ніяк не призводить до заміни "душі", особистості людини.
  Анжеліка шепнула Алісі Селезньова:
  - Чуєш, уже йдуть!
  Дійсно безшумно відчинилися двері, і з'явилося кілька великих важко навантажених візків до супроводу солдатів СС з особливого імперського Лейб-Гвардійського полку.
  Вони почали вантажити, що цінне в черево літаючої тарілки. Перед навантаженням відбувалося зважування. Німець у білому халаті та темних окулярах ретельно записував, дані.
  - Золота десять із половиною тонн, платини шість чотириста кілограм. Не оброблених алмазів дві тонни шістсот двадцять кілограм, і ще п'ять тисяч каратів. Ювелірні прикраси три тонни вісімсот тридцять один кілограм, сім тисяч каратів.
  А також смарагди, рубіни, топази.
  Аліса Селезньова відволіклася, мислячи у бік релігії і чомусь у невластивій їй атеїстичній манері. А може, і властивою: Аліса звикла перемагати сама, не сподіваючись на Бога.
  Автори Біблії наділяють свого Бога вражаючим невіглаством щодо звичайнісіньких речей. Так, їх Бог стверджує, що кажан - птах, а не ссавець (Левіт, 11:13-19; Повторення Закону, 14:11-14); заєць - жуйна тварина, у якої не роздвоєні копита (Левіт, 11:4; Повторення Закону, 14,7); нібито існують птахи, що літають, і комахи, у яких чотири ноги (Левіт, 11:23), а змія харчується пилом (Буття, 3:14); що Бог, 'борючись за ізраїльтян, кидав величезне каміння з неба' на воїнів місцевого населення, а на довершення - 'зупинив Сонце над Гаваоном, а Місяць над долиною Аялонською, доки євреї мстилися ворогам своїм' (Ісус Навин, 10: 10-14); що Сонце у своєму русі небесами не тільки може зупинитися, але й почати свій рух у зворотному напрямку - на схід (4 царств, 20:11; Ісая 38:8)...
  Анжеліка раптом схопила Алісу Селезньову пальчиками босої, міцненької ножечки за ніс і смикнула, грізно зсунувши брови шепнувши:
  - Давай рухайся за мною, ляжемо під візки і там.
  Войовниця-блондинка дружно кивнула:
  - Я зрозуміла! Нині.
  Голі, майже чорні від пилу, просочені олією дівчата підповзли на дно візка. Гітлерівці навіть з еліти СС, виглядали неабияк обдуреними щойно перенесеним від Червоної армії розгромом. Тому вони не помітили, розпластаних і навчених повзти безшумно дівчат.
  У Аліси Селезньови гидко нив, здавлений сталевими пальчиками сибірської войовниці носик. Мабуть, вона її навіть зробила зливу. Ух, неприємна, навіть неприємна з неприємних!
  Опинившись під візками, дівчата розсунули ноги руки, підвівшись, уперлися в ограновані краї і зависли. Візки поїхали, прямо у черево апарату....
  Всередині трюму несподівано виявилося дуже холодно, і панувала напівтемрява. Нагих і розпалених дівчат майже відразу почало трясти. Анжеліка як найбільш звична до гартування видала:
  - Мінус тридцять або навіть трохи нижче ... Не смертельно!
  Аліса Селезньова з роздратуванням помітила:
  - Якщо ми тут застрягнемо надовго, то голі не протримаємось...
  Анжеліка перебила:
  - Я витримаю! У мене стійкість до холодів краща, ніж у тюленів. Швидше уб'є сибірячку голод і спрага, ніж такий холод.
  Аліса Селезньова рикнула:
  - А я не хочу ставити рекорди на виживання. Давай краще виберемося з вантажного відсіку, у житлові приміщення. А то раптом і справді полетимо на Марс, а значить буде в трюмі до мінус 150 ... Думаю це діві крутіше тюленя не витримати.
  Анжеліка роздратовано буркнула:
  - Якщо повітря не буде, то може і не витримаю! А так стояти на смерть!
  Аліса Селезньова вибралася з воза, як не дивно, але пухирям, що все ще не зійшов з п'ят, було дуже приємно від покритої інеєм металевої поверхні. Войовниця майже одразу ж знайшла потрібні двері. Слідом за нею піднялася й Анжеліка. Вогнезарна Дівчина-диволиця заявила:
  - Двері відчиняються з кодом. Потрібно її уважно прослухати.
  Аліса Селезньова кивнула:
  - Знаю! Коли реле спрацьовує там, де встановлено кодування, чується дуже тихе клацання. Специфіка механічних замків!
  Анжеліка кивнула і приклала до броні своє точене вушко. Аліса Селезньова почала крутити. Одна цифра збіглася. Друга теж... Букви... знову цифри. А тепер найскладніше китайські ієрогліфи, яких тут ціла тисяча. Довелося покрутити. Аліса Селезньова навіть помітила:
  - Мені здається, у німців має бути резервна система простіша і швидше...
  Анжеліка погодилася:
  - Мабуть, але напевно тільки зсередини...
  Дівчата проникли в житлові відсіки. Як і передбачалося, вони були дуже розкішно обставлені, та ще й з картинними великими художниками. Те, що Гітлер колекціонує подібні раритети, це всім відомо, але те, що подібне диво розвісять по стінах, космічного корабля... Це взагалі крутість із крутості!
  Дівчина відчиняли замки, а потім зачиняли за собою. Житлові приміщення складалися з трьох поверхів із високими стелями. Плюс ще й підвал зі складом, а також верх, де центр управління та пілоти.
  Одна все оглянути дівчата не встигли, пролунав сигнал, і почалося навантаження. Схоже, що Гітлер і його оточення всерйоз мають намір змотатися.
  Прибула охорона і почет... Видатні члени фашистського звіринця. Першим, накульгуючи, пасе Геббельс. Маленький, неприємний, жовтуватий, з мавпиним обличчям. Потрапиш подібний до расового відділу чи спецпідрозділу СС з очищення нації від неповноцінних індивідів такого прибрали б першим.
  Натомість його дружина Маргарет красива, струнка і фігуриста жінка, хоч і народила сімох дітей. Виглядає бадьорою, і набагато молодшою за свої роки. Можна подумати, що проблеми Третього Рейху, що зазнає краху, її анітрохи не лякають, а поразки Вермахте не турбують. Адже радянські війська вже прорвалися до Імперської канцелярії та штурмують Рейхстаг... З нею шестеро дітей, блідих та розгублених. П'ять дівчаток і хлопчик, одягнених по-літньому і якось надто просто на тлі обвішаного діамантами сукні дружини Геббельса
  Далі за цим подружжям слідує Борман. Жирний тип із широким обличчям м'ясника. Типовий карний злочинець, щільний, широкоплечий, майже квадратний тип... У руці тримає велику і важку валізу, для вірності ще прикуту ланцюгом до зап'ястя.
  Пан Ріббентроп з моноклем, пихатий наче індик на грудях орден Орла з діамантами. З багато нарядженою дружиною ...
  Далі вже чухає сам Гітлер ... Фюрер колись Великої Німеччини дуже нервує, але намагається триматися прямо і дивитися гордо. З ним його тільки, що повінчана дружина Єва Браун. Як не дивно, але перша леді Третього Рейху має зовнішність типової селянки, щоправда, добре складена, але обличчя... як у звичайної колгоспної російської баби. Правда, досить миловидна... І одягнена надто скромно, для дружини того, хто ще зовсім недавно повелівав половиною світу! З ними охорона та особистий пілот фюрера.
  Гітлер наостанок виголошує коротку промову. Не позбавлену інтересу:
  - Даремно більшовики та його хрещені батьки світовий сіонізм вважають, що вони перемогли! У нас є неприступні таємниці бази та найновіша суперзброя. Війна між СРСР та коаліцією союзників неминуча! А ми, перебуваючи у своєму секретному лігві, зробимо все, щоб її скоріше розпалити. І коли світ стікатиме кров, наші доблесні війська застосують чудо-зброю. Добивши жалюгідні залишки знищеного у взаємній війні противника. І тоді відродиться новий Четвертий Всесвітній Рейх на чолі із безсмертним фюрером Адольфом Гітлером!
  Мова виявилася нетиповою для вже, мабуть, колишнього правителя Німеччини - короткої, але в ній було загалом сказано все!
  Гітлер вирушив собі в покої, а його особистий пілот і з ним ще троє помічників у спеціальних червоних пілотований відсік. По дорозі до них приєднався ще й п'ятий тип, у великих закривають підлогу обличчя темних окулярах та рукавичка, з приробленою до ухе рації.
  Аліса Селезньова підрахувала:
  - У відсіку управління та пілотування п'ять осіб. Особистої охорони Гітлера одинадцять бійців. Далі його оточення, жінки та ще малі діти Геббельса - ну їх можна в розрахунок не брати. Усього чоловіків двадцять один, жінок три... Проти двох найкрутіших воїнок СРСР... Плюс на нашому боці фактор несподіванки. Тобто...
  Анжеліка підбила підсумок:
  - Починати битву потрібно лише тоді - коли вона вже виграна! Але відмова від битви вже схожа на програш!
  Аліса Селезньова м'яко додала:
  - Програвати можна лише в одному випадку, коли перемога можлива лише випадково!
  Гітлерівська зграя розміщувалася в житлових відсіках, досить просторого літального апарату, діаметром близько ста метрів, з кількістю кімнат, що дозволяє ватажкам Третього Рейху, почуватися досить комфортно.
  Анжеліка запропонувала свій план:
  - Коли дисколет злетить, захоплюємо пілотів, а потім посадимо цей літальний апарат... У розташування наших військ!
  Аліса Селезньова без суперечки погодилася з такою пропозицією:
  - Та це найкраще, візьмемо їх тепленькими!
  Дисколет дуже плавно стартував, дівчата лише встигли відчути невеликий тиск від апарату, що відірвав від залізобетонної поверхні. Двері на кшталт тих, що в кінець двадцятого століття будуть встановлені над ракетними шахтами, з легким верескуванням розсунулися. І дисколет почав набирати висоту.
  Обидві воїнки хором шепнули:
  - Час!
  Дівчата навшпиньки попрямували нагору... Тут вони несподівано натрапили на того типу, що був у чорних окулярах і з антеною. Анжеліка рефлекторно всадила йому гомілом у пах. Удар був настільки сильним, що підкинув суб'єкта вгору. Тут у нього злетіли окуляри і... Перед дівчатами виникла моторошна чотириока фізіономія, прибулець висмикнув з-за пояса восьмистольний пістолет. Аліса Селезньова машинально постріла зі стегна, зі своєї безшумної снайперки. Позаземна тварюка сіпнулася ще раз, і ледь не впала, Анжеліка встигла їй підхопити. З голови висипалися жовто-жовтогарячі мізки, з аналогічною за кольором кров'ю.
  Аліса Селезньова висловилася:
  - Марсіани венеричні!
  Анжеліка показала на восьмиствольну "бандуру":
  - Це вже з твоєї частини Аліса Селезньова... Ну як?
  Блондинка-войовниця скомандувала:
  - Братимемо решту!
  Напад на пілотів пройшов успішно, але одного найзапеклішого все-таки Анжеліка пристрелила. Після чого вони разом з Алісою Селезньовою вийшли на зв'язок із землею.
  Щойно там по радіо повідомили:
  - Над імперською канцелярією викинули білий прапор, почали здаватись.
  Поки Анжеліка повідомляла їм важливу новину та запитувала місце посадки, Аліса Селезньова посіла позицію у коридорі, готова відбити атаку особистої охорони Гітлера. Поки що ніхто не з'явився. Звуконепроникні стіни приховали сліди боротьби, а за вібрацією войовниця-блондинка зрозуміла, що дисколет уже йде на зниження. Дівчина висловилася:
  - Цінніший за переможний фініш, лише старт непереможності!
  
  ЯКЩО СКОБЕЛЄВ би воював при МИКОЛИ ПЕРШОМ?
  Ось, наприклад, чому росіяни не виграли Кримську війну 1853-1856 року?
  Це справді цікаво та незрозуміло. Адже вести бойові дії у Криму союзникам було важко. Одне постачання чого варте, через безліч морів. Тут велика вина у Меньшикова. Саме він своїми бездарними діями підставив переважаючі російські сили під поразку. І навіть героїчна оборона Севастополя не допомогла. Хоча англійці, французи, турки та сардинці вимоталися. Взагалі, це перша, явно програна Росією війна за чверть тисячоліття. До цього Росія після Смутного часу не програвала масштабних воєн, а лише окремі битви та компанії часом закінчувалися невдачами.
  А тут така поразка. Прикру удар по престижу.
  Але якби російською армією, наприклад, командував Скобелєв? Припустимо, пощастило такому великому полководцю народитися раніше... То зовсім інакше пішла б історія!
  Ось росіяни розбивають спочатку англійців, а згодом французів у Криму. Потім зазнають поразки і турки із сардинцями. В Англії зростає антивоєнний рух. Турки втрачають фортецю Карс і програють війну в Закавказзі. У Франції спалахує величезний майдан проти Наполеона Третього, який насилу вдається придушити. Але Франція ослаблена у ній тліє революція.
  Микола Перший не надто прагнути завоювань, і після серії перемог укладає з Туреччиною вигідний для себе світ. Росія приєднує себе західну Вірменію, Карс, Ерзерум, Танрог і навіть отримує частину Єрусалиму.
  Османська імперія ще слабшає, але поки що зберігається. Росія також отримує собі частину Румунії. У Європі тим часом зміни. Посилюється Австрійська імперія. Війна з Сардинським королівством призводить до перемоги австрійців. Наполеон Третій хотів вступити у війну, але Микола перший пригрозив, що допоможе Австрії. Внаслідок чого Австрійська імперія розширилася, поглинувши всю північ Італії.
  Микола Перший приєднав ще й землі в Китаї, без війни, розширивши кордони і на Сході. Відмовився підтримати янкі у боротьбі з жителів півдня.
  А це спричинило деякі зміни в історії. Війська під командуванням генерала Лі змогли розгромити сіверян у вирішальній битві та взяти Вашингтон. Внаслідок чого північ припинив невдовзі війну, і визнав конфедерацію незалежною. Так і залишилися розколоті США.
  Микола Перший прожив відносно довге за царськими мірками життя. За нього авторитет Росії ще більше зміцнився, а кордони розширилися. Але цар у 1864 році помер. На престол зійшов Олександр Другий. А в країні все ще панує кріпацтво. Щоб не турбувати поміщиків Олександр кріпацтво не скасовує. Але кількість кріпаків повільно, але чітко скорочується.
  Йде експансія до Середньої Азії. Росіяни сягають Афганістану. Спалахує нова війна з Туреччиною, яка завершується взяттям Константинополя. Раніше бита Англія знову хоче вступити у війну, але виявляється битою. А Австрія отримує свій шматок землі - Боснію та Герцеговину.
  Росія з Австрією у стратегічному союзі. Спроба німців розгромити австрійців закінчилася поразкою Пруссії. Південні німецькі землі відійшли імперії Габсбургів. Австрія розбухла, але стала ще відсталішою.
  Олександр Другий покінчив у Туреччиною, яка зникла з карти світу. Єгипет же окупували англійці. Російська імперія також підкорила й Іран та Ірак. Натомість Британії дісталися Індія та Пакистан. Незабаром у ході воєн і Близький Схід став Російським. У Франції Наполеона Третього скинули, і почалася війна цієї країни з Австрією. Британія зазнала поразок від росіян і не стала втручатися в експансію корони.
  Оскільки не було скасування кріпацтва, то не трапилося і руху народовольців. Олександр Другий прожив довге життя. Не став продавати Аляску, підкорив низку земель на півдні, і вийшов навіть до Індійського океану та Червоного моря.
  Росія стала за нього величезної, мабуть, найбільшої у світі державою.
  До складу Росії увійшли землі від Єгипту до Індії, точніше до Інду. Пакистан частково залишився за Англією, але Британія змушена була погодитись на проведення кордону по Інду. Саудівська Аравія, Іран, Сирія, Афганістан та інші землі стали російськими губерніями.
  Олександр другий дожив до ХХ століття проправивши майже тридцять вісім років. 1901 року владу отримав Олександр Третій. Але якщо його батько заслужив прізвисько великий, то синові дісталися морські лаври. Війна з Японією стала Росії серйозним випробуванням. На відміну від реальної історії, в Росії все ще діяло кріпацтво. І це робило ситуацію з країною більш стабільною.
  Але Транссибірська магістраль вже збудована, і можна постачати війська.
  Російська армія, маючи чисельну перевагу та більший досвід битв, швидко розгромила японців на суші. Але на морі Росія діяла на так вдало. Крім того, загинув адмірал Макаров, а без нього все розладналося.
  З Балтики прибула ескадра Різдвяного, але на шляху вона зазнала нападу, і була сильно пощипана японцями.
  Війна з Японією на відміну реальної історії затягнулася, хоча російські війська суші і зайняли весь Корейський півострів. Олександр Третій був у гніві. І відправив у червні 1905 року нові кораблі в японське море. Лише наступного року, абияк російський флот отримав перевагу і став перемагати. Японія, незважаючи на допомогу Британії, остаточно видихнулася. Втратила Тайвань і всю Курильську гряду. І таким чином було підписано вигідний Росії світ.
  Але війна показала, що царська армія страждає на численні болячки. І що багато в чому їй потрібні реформи.
  Олександр Третій не потрапив у катастрофу під Харковом і прожив довше, ніж у реальній історії, навіть до 1912 року. Росія за нього включала до свого складу Манчжурію, Монголію, Корею, Курильські острови та Тайвань. Сам Олександр отримав прізвисько Миротворець. Втім, невідомо чому.
  Війна з Японією була досить тяжкою. Але дуже сильно розвинувся морський флот.
  Новим царем став Микола Другий. Загалом, монарх без особливих здібностей і м'який. Але зовсім не такий безглуздий, як багатьом здавалося.
  Австрія на цей момент дещо ослабла. А Німеччина посилилася. В 1916 Німеччина напала на Австрію, і завдала їй кілька поразок. Тоді у війну вступила Росія. У наступ було кинуто понад вісімдесят дивізій. Чисельно перевершує російська армія розбила прусаків. Росія ще більше розширилася, провівши рубіж Одером.
  Австрія теж збільшила свою територію, урізавши німців. Німеччина виявилася приниженою та відкинутою до розряду другорядних держав. Натомість піднялася Франція, яка посилилася колоніями в Африці.
  Царський режим дедалі більше хотів собі Індію, та інші землі. Англія стала головною перешкодою по дорозі Російської гегемонії.
  Цар Микола Другий запропонував Австрії стратегічний союз. І ця пропозиція була прийнята.
  США залишалися розділеними на дві частини, і поки що вирішальної ролі у світі не грали.
  А ось у 1920 році, нарешті, протиріччя між Британією та Росією досягли критичної точки. Особливо після агресивних висловлювань нового міністра оборони імперії Черчілля на адресу Росії. Прозвучали слова, що в самодержавній країні досі не скасовано кріпацтво і існує рабство.
  Але тут, чия б корова мукала, а англійська мовчала. Проте дипломатичні відносини були розірвані, і Британія оголосила Росії війну. Австрія своєю чергою напала на Францію. Почався обмін ударами.
  Спочатку англійцям не щастило. Росіяни швидко захопили Індію, де більшість сипаїв перейшла убік Росії, і навіть Бірму. Мало того, російські війська дійшли до Сінгапуру, але з ходу взяти цю фортецю не змогли.
  Австрійці ж загрузли в боях із Францією. Бої були кровопролитні, але лінія фронту виявилася малорухливою. Усічена Німеччина після вагань, приєдналася в червні 1921 року до Австрії... Французи трохи подалися, відступили до Парижа. Лише перекидання англійських військ врятувало їх неминучу катастрофу...
  Але Росія, скориставшись, відволіканням кращих англійських сил, прорвалася в Єгипті. Війна в Африці, втім, вийшла затяжною через розтягнутість комунікацій. Хоча росіяни переважно і перемагали. Минув і 1921 рік. Настав наступний. У травні після запеклого штурму нарешті впав Сінгапур. Російська армія розв'язала собі руки. В Африці англійців також впевнено тіснили.
  Франція насилу витримувала пресинг. А в США знову спалахнула війна між північчю та півднем. Пройшов жорсткий обмін ударам. Восени російські війська дійшли Марокко і вибили звідти французів.
  А взимку 1922-1923 року російсько-австрійські війська провели наступ, зайнявши Париж і майже всю континентальну Францію. Так Британія втратила свого основного союзника, і результат війни вже вирішили.
  Але боротьба тривала ще довго.
  На морі проходили сутички на виснаження. В Африці росіяни та австрійці захоплювали нові колонії. У листопаді 1923 року впала ПАР, а грудні Мозамбік. Новий 1924 ознаменувався висадкою російських військ в Австралії. А влітку після масованих бомбардувань нарешті відбулася висадка десанту у Британії. Бої тривали ще два місяці, і Англія виявилася розчавленою.
  І настав нарешті світ... Тільки США все ще тривала війна між півночі і півднем. Американці воювали до 1929 року, поки Америка не об'єдналася, під контролем півночі.
  Росія за Миколи Другого стала ще більше - у кілька разів перевищуючи розмірами Австрію, що вийшла на друге місце по території. Остання держава, збільшила свої колонії, і включила половину Франції. Росія одержала північ Франції, зробивши його своєю губернією. Невеликий шматок отримала Німеччина. Британія втратила всі свої колонії.
  Канада поступилася Росії половиною своєї території, але здобула незалежність. І царська імперія зробила своєю губернією Австралію, Індію, Індокитай, і взагалі все, що було англійською та французькою.
  Самий невдалий цар історія Росії, отримав прізвисько Найбільшого, ще за життя. Ось така іронія долі!
  1933 року Микола Другий розбився в літаку, у віці шістдесяти п'яти років. Престол успадкував Олексій другий.
  Оскільки Олександр Третій прожив довше, то царівною стала інша княгиня, і спадкоємець народився здоровим. І здоровим вступив на престол віком двадцять дев'ять років.
  Спочатку правління було мирним, якщо не брати до уваги війни в Китаї. Різні угруповання намагалися витіснити Росію з піднебесної імперії. Росія поступово брала під контроль ці землі. І після кількох років війни остаточно закріпилася у Китаї.
  1941 року спалахнула війна між Австрією та Німеччиною... Австрійці, незважаючи на чисельні переваги, стали зазнавати поразки за поразкою. Німці підійшли до Відня.
  Але Росія вступила у війну, і російська армія з допомогою важких танків взяла Берлін. Коротше кажучи, Німеччину розділили, стерши з карти Європи. У Європі ще залишалися суверенні країни - наприклад Швейцарія, Іспанія, Португалія, але вони визнавали себе васалами Росії та Австрії.
  Таке становище могло зберігатися ще довго. Але США зміцніли та запропонували Австрії військовий союз проти Росії.
  Американцям за допомогою інтриг вдалося сколотити цілу антиросійську коаліцію. У тому числі Швецію, Норвегію, Данію, Іспанію, Португалію, Канаду. Ну і окрім них ще й скривджену Японію. Країни Латинської Америки поки що зберігали нейтралітет, але були готові кинутися на Росію у разі успіху коаліції.
  Отже, створилися передумови Другої світової війни. Яка почалася 9 травня 1945 року.
  
  
  ДІВЧАТА-РЕЙНДЖЕРИ ПРОТИ ДРАКОНА
  . ПРОЛОГ
  Після того, як американці пішли з Афганістану, російська авіація впала на терористів, підтримуючи місцеві сили з повітря. Водночас добірні частини спецназу розпочали полювання за ватажками бойовиків.
  Дві чарівні дівчата, Маргарита та Анастасія, ведуть нерівний бій ущелині. Красуні високі, дуже сильні та мускулисті, у захисних плащах-хамелеонах. Таке маскування робить бійців невидимими завдяки комп'ютерній графіці.
  Але обидві молоді особи виявилися не дисциплінованими. Проповзавши в горах не один десяток миль і натрапивши на банду, вони відчинили вогонь, не бажаючи ні з ким ділитися. Їхні скорострільні автомати, з кулями з урановими сердечниками, справжні носії смерті. Воїтельки, стрибаючи по снігу, били по моджахедах.
  Маргарита вдарила з підствольника, спалахнуло пульсаром, вирубавши цілу дюжину бандитів. Декілька крапель крові навіть потрапили на прозору броню шолома.
  У дівчат найсучасніше озброєння. Комп'ютерне наведення.
  Вони, дві великі милашки, стоять цілого полку. Війниці посилають черги, збиваючи моджахедів шеренгами.
  Горить земля і бризкає кров. Моджахеди відчайдушно огризаються. Дівчат нарешті зачепило. Для їхньої броні не страшно, але плащ-хамелеон вийшов з ладу. Все ж таки пристрій комп'ютерної невидимки занадто вже крихкий, і на практиці не так добре і дорого.
  Бойовиків виявилося надто багато.
  Маргарита запропонувала:
  - Викличемо підкріплення?
  Анастасія заперечливо хитнула головою:
  - Давай ми самі!
  Дівчата, у шоломах та бойових костюмах, продовжували бій. Вони використовували кулі маленькі, але дуже щільні, з вибухівкою. Але все одно боєкомплект добіг кінця. А бойовиків усе прибувало.
  Дівчата почали відходити. Але було вже запізно. Вони опинилися в справжньому гадюшнику. Сотні моджахедів лізли з усіх боків.
  Маргарита пробурмотів:
  - У нас скінчилися патрони та гранати. Тепер залишається лише врукопашну!
  Анастасія посміхнулася і помітила:
  - Удвох, проти тисячі! Залишається лише одне!
  Маргарита відповідно кивнула і зробила салют:
  - Так, викликаємо вогонь на себе!
  Анастасія скрикнула, обтрушуючи пилюку, в неї знову потрапили з великокаліберної гвинтівки. - Мабуть, залишиться синець, - подумала дівчина.
  Він озирнулася і крикнула:
  - Тут щілина є! Давайте застрибнемо, можливо, вцілімо при обстрілі!
  Маргарита передала до рації:
  - Навколо нас понад тисяча бандитів! За квадратом 54-85-83 дайте море вогню!
  У дівчину знову вдарили одразу десяток черг, збиваючи знову. Крізь броню м'язисте тіло відчуває удари. Потрапили і до Анастасії.
  Обидві дівчата рачки підповзли до вузької щілини в гірському гранітному розломі. Спочатку протиснулася Анастасія, ковзнувши в глибину, потім Маргарита. Зверху вже падали важкі снаряди та ракети російської артилерії.
  Великий уламок ударив у шолом, проламавши вуглепластик. У потилицю, наче потрапило кийком. Оглушена дівчина насилу прослизнула в щілину і стала падати вниз у глибоку безпросвітну безодню!
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Дівчата прийшли до тями, насилу почали підніматися. У руках вони тримали вже непотрібні автомати "Петро перший"-2, що мають десять режимів стрілянини, але зараз непотрібні, через відсутність патронів і гранат до мініатюрних підствольників.
  Маргарита озирнулася першою. Вони були в місті, в дивному місті, ось один дім давній у готичному стилі, інший, сучасний хмарочос, що прямує в небо. Дівчина зняла шолом, щоб краще розглянути місто. В обличчя подуло вітерцем. Досить тепло, градусів двадцять п'ять. У небі крізь помаранчеві хмари можна побачити сонце. Воно, щоправда, щось зовсім звичайне. Немов шестигранне.
  Анастасія також зняла шолом. Розправила своє мідно-червоне волосся. У обох дівчат дуже красиві, юні свіжі обличчя. Блондинка і руда, обидві високі та широкоплечі.
  Видно було, що на вулицях стоять будівлі - суміш сучасних та давніх. Ось на відстані скаче коня і тягне візок із сіном. А відразу збоку проноситься ультрасучасний автомобіль з наворотами.
  Щоправда, людей на вулицях міста замало. І якісь бліді тіні колишуться у різних місцях.
  Анастасія запитала, з деякою часткою сумніву:
  - Це те світло?
  Маргарита знизала плечима і відповіла:
  - Я відчуваю біль від синців, що набили мені кулі. І зовсім не здається мені, що лишилася тільки душа.
  Дівчина помацала свою потилицю і буркнула:
  - Шишка залишилася. Ні, у нас своє колишнє тіло.
  Анастасія не зовсім до місця заспівала:
  - Ти казав, душе моя, а думав лише про тіло, моє невинне тіло!
  Війниці розсміялися. До них, на блискучій дошці з коліщатками, підкермував хлопчик. Цілком людський, у шортах та майці з яскравим зображенням дракона, прикрашеним обличчям та у кольорових кросівках.
  Під'їхавши до дівчат, тінейджер запитав:
  - Ого, який у вас крутий прикид чувихи! Мабуть, з м'ясорубки?
  Маргарита посміхнулася і відповіла:
  - Ну, не з курорту!
  Анастасія струснула вогняною шевелюрою і заявила:
  - А війна розпалює апетит!
  Хлопчик прокрутився на дошці навколо них і спитав:
  - А битися з драконом будете?
  Маргарита здивовано підняла брови.
  - Чого?
  Хлопчик усміхнувся, його розмальоване обличчя смикнулося. На ньому теж був намальований дракон:
  - Усі попаданні до нашого міста хочуть з ним битися. Такий звичай.
  Анастасія хихикнула і відповіла:
  - Мене з двох років тренують у єдиноборствах, і я можу битися і з вашим драконом. Тільки не розумію, що це у вас такий звичай?
  Хлопчик відповів:
  - Ви з іншого світу і можете бути небезпечними! Так що на вас чекає фільтр!
  І кинувся на дошці назад. Дівчата рефлекторно скинули автомати. Але стріляти все одно не було чим.
  Маргарита помітила з усмішкою:
  - Так, це не схоже на рай. Хоча, і чортів не видно!
  Анастасія раціонально зауважила:
  - Ми зараз у іншому світі. Але хлопчик каже, як здається, російською.
  Це дивно!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай пройдемося містом. Може цікаве побачимо.
  Обидві красуні швидким кроком рушили вулицею. Мостова теж була змішана: виплавлений базальт, свіжий асфальт та каміння середньовіччя.
  Чоботи в шпильках шльопали по бруківках. Бойові костюми мали терморегуляцію, але від влучення вона розладналася. Тож було спекотно, особливо, коли йдеш швидким кроком.
  Проте зняти костюми дівчини не наважувалися. Під бронею у них тільки бікіні: тоненькі ліфчики та трусики, а в такому вигляді йти містом соромно.
  Маргарита оглядала гострими очима, кольори сапфіру, місто. Її волосся було трохи золотистим і кучерявим. Вона красива обличчям, навіть дуже прямо ангел. Руде волосся Анастасії та смарагдові очі, надають її красі диявольський відтінок. Обидві дівчата займалися єдиноборствами з двох років і були чемпіонами світу в змішаних видах. Крім того, їхня генетика була покращеною, що робило пару найгрізнішою в російському спецназі. Дівчата мали, незважаючи на молодість, безліч нагород та звання капітанів.
  Вони, зрозуміло, не надто й боялися якогось дракона. Щоправда, на стінах хмарочосів та стародавніх будівель зображувалося це чудовисько з сімома головами. Виглядало грізно. Тим більше, у дівчат немає жодної зброї, а одним карате такого гіганта не звалиш.
  Повз дівчат прослизнула привид. Блідий, напівпрозорий. Він тихо прошепотів:
  - Нікому не довіряйте!
  Маргарита у риму відповіла:
  - Довіряй але перевіряй!
  Дівчата додали кроку. Ні, справді, на той світ не схоже. Чим далі йшли, тим більше ширяє в бойовому костюмі, розрахованому на бойові дії в холодних умовах. В Афганістані взимку в горах холодно приблизно як у помірній смузі Росії. А влітку, навпаки, спеки. Навіть дивно, як місцеві хлопчаки босоніж по гострим, розпеченим камінням цілий день бігають. Наче реальні верблюди.
  Втім, і самі дівчата, із задоволенням, без взуття гірськими схилами любили пробігти. У них ноги міцні, стос цегли розбивають.
  Вони йшли, а за ними почали пов'язуватись хлопчики. Видно хлопців приваблювала їхня краса і те, що войовнички новенькі. Діти тут були з міні-магнітофонами, зі стільниковими телефонами, деякі мали айфони.
  Цілком сучасно одягнені, в кросівках.
  Але дехто, навпаки, в лахмітті, в одязі на кшталт дерюги, босі, або в дерев'яних черевиках і в руках тримали палиці та вила.
  Хлопців збиралося все більше. Повіяв вітер, і мідно-червоне волосся Анастасії стало нагадувати пролетарський прапор, з яким ішли на штурм зимового палацу.
  З'являлися дівчата. Тільки вони всі були в бідних рваних сукнях, з курними, босими ногами, в руках тримали серпи, що взагалі для великого міста виглядало безглуздо. Щоправда, в однієї, бідно одягненої худенької дівчинки, на плечі висів сучасний магнітофон. Тим безглуздіше виглядав у руках серп.
  Дивно, але не видно дорослих. Наче це якийсь дитячий світ, причому придуманий режисером під кайфом.
  Щоправда, щойно дівчата хотіли спитати, майнула хмарка, і з'явилися три стражники. Та це взагалі типи:
  У шоломах, латах, з алебардами - ну своєрідний середній вік, а за плечима нові автомати з оптичним прицілом.
  Найбільший з них із сивою бородою, пробасил:
  - Хто такі? Чи є документи?
  Дівчина із золотистим волоссям відповіла:
  - Капітан Маргарита, герой Російської федерації, група спецназу "Суворов"!
  Дівчина з мідно-червоним волоссям, спритно викарбувала:
  - капітан Анастасія, герой Російської федерації, група спецназу "Кутузов".
  І обидві войовниці протягли документи. Вони, звичайно ж, носили при собі ксиви, мало що. Ховали, втім, у підборах бойового костюма.
  Стражник подивився на документи і похмуро помітив:
  - Ви чергові влучники та воїни. Хочете битися з драконом?
  Маргарита відповіла:
  - Наша професія битися, але якщо можна вирішити справу світом, то ми не проти!
  Анастасія додала:
  - Щоб битись, треба розібратися!
  Старший стражник кивнув:
  - Добре. Але ті, хто потрапив до нашого міста, є потенційними шпигунами. Їх відправляють на каторгу, як тих, хто порушив закон, увійшовши на територію міста без дозволу. А у вас є ще й зброя!
  Стражник вказав на автомати і рикнув:
  - Коротше кажучи! Не хочете битися, вирушайте в каменоломні, у вічне рабство, тому що в нашому місті час тече по-іншому, і якщо вас не вб'ють, то тисячі років тягатимете і рубатимете каміння!
  Анастасія насупилась:
  - Вічність у каменоломнях? Тоді краще битися!
  Маргарита важко зітхнула:
  - У нас не залишається вибору.
  Стражник усміхнувся і пробашив:
  - То ви підтверджуєте, що кидаєте виклик дракону?
  Дівчата-рейнджери хором вигукнули:
  - Так!
  Тут довкола дівчат закрутилося. Хлопчики та дівчатка з дикими криками стали розбігатися. З'явилися примари, дикі страшні привиди. Дівчата машинально натиснули на курки автоматів, але почулися лише клацання. Та й навряд чи куля зупинить привид.
  Потім войовниць підхопив вихор і закрутив їх у різнокольорових спалахах.
  Маргарита та Анастасія відчули, що їхні тіла немов заливає розжареним металом, моторошно.
  Але це тривало лише пару секунд. Потім дівчата відчули знову твердий ґрунт під ногами. І гул безлічі ковток.
  Маргарита підвела голову верх і вигукнула:
  - Ні біса собі!
  Анастасія підтвердила:
  - Так, це видовище!
  Дівчата опинилися в центрі величезного стадіону. На його тлі Лужники здавалися дитячою пісочницею. Трибуни розфарбовані у всі кольори веселки, ними маса народу. Дуже багато дітей, теж різних, від сучасних і навіть обвішаних коштовностями, до обірванців. Є і дорослі, їх правда менше, і ведмеді, чи люди зі свинячими рилами.
  Трапляються і товсті миші в людському одязі. Взагалі, натовп різномастий. Ось дівчата розглянули й крокодилів у смокінгах. Так, це цікаво, звісно.
  Взагалі, різних двоногих тварин набагато більше, ніж звичайних дорослих людей.
  Дітей, правда, тут більше половини публіки, як на око прикинули дівчата. Десятки тисяч! І теж якісь різні. У лахмітті та розкішному одязі, розмальовані та замурзані. Деякі із сільськогосподарським інвентарем. А у когось ноутбуки та айфони. А то, можливо, в одній руці стільниковий телефон, в іншій мотика.
  Взагалі місце дуже дивне.
  Анастасія свиснула і помітила:
  - Тут якщо на око прикинути, у сотню тисяч особин не вляжеш. І коли вони встигли зібратися тут?
  Маргарита з цим погодилася:
  - Так, це загадка! Або заздалегідь на нас чекали, або тут вміють збиратися за кілька секунд.
  Дівчина зробила кілька кроків по гравію стадіону. Тут були і жердині, і турніки, і обручки. Щоправда, на відстані. Площа величезна, більша, ніж Лужники, разів на п'ять. І тут, звичайно, було де змагатися. Саме місце галасливе.
  І багато величезних прапорів із зображенням дракона. Причому, звір весь час різний і за розмальовкою, і формою крил, і збруї. Тільки голів весь час сім, але корони на них у всіх зображеннях різні, і жодного разу не повторюються.
  І стало ще спекотніше. У бойових костюмах із вуглепластику дівчата спітніли.
  Почувся грізний, але дзвінкий голос:
  - Імператриця міста Великого Дракона, Анжеліка Чудова, вітає тих, хто йде на смерть!
  Немов за помахом чарівної палички з'явився величезний рекламний щит. На ньому було зображення імператриці. Всупереч очікуванням, це була зовсім юна дівчина з зачіскою кольору всіх частин спектру і в сяючій, наче кілька сполучених разом сонців, величезної, у формі лілії, короні.
  Маргарита розгублено відповіла:
  - І ми також вас вітаємо.
  Імператриця оголосила:
  - Обидві воительки хоробри і хочуть битися з нашим повелителем. Але це божевільна хоробрість, бо нашого дракона ніхто не може перемогти!
  Анастасія зухвало відповіла:
  - Непереможних бійців не буває!
  Анжеліка кивнула:
  - Добре! Ви зможете переконатись у цьому самі. Ви прийшли зі зброєю, щоб вбивати, і тепер розплатитеся за це!
  І великі очі імператриці блиснули одразу сімома квітами.
  Досвідченим дівчатам навіть стало страшно. Аж надто неприродно все тут. І очі, і публіка.
  Маргаріна шепнула напарниці:
  - Тут так багато дітей. І імператриця виглядає так молодо, і якісь мультяшні тварюки. Не світ, а біла гарячка!
  Анастасія відповіла:
  - Може, це і є сучасне пекло?
  Маргарита хотіла відповісти, але їй не дали. Пролунав сигнал, і в небі наче колихнулась хвиля цунамі. Величезна тінь виникла над стадіоном.
  Маргарита свиснула:
  - Починається!
  Анастасія ляпнула:
  - Але не для нас.
  За секунду тінь перетворилася на монстра. Надзвичайно великий, страшний звір завис над стадіоном. Його крила затуляли майже все небо. А голови... Кожна з них мала пащу, в якій розмістився б аеропорт Внуково. А зуби завдовжки з п'ятнадцятиповерховий будинок.
  Маргарита погладила автомат і, приховуючи страх, що підступав до низу живота, пробурмотіла:
  - І з чим таких гігантів їдять?
  Анастасія, чиї зуби від нервового зриву забили чечітку, сказала, намагаючись зберегти холоднокровність:
  - Чим більше шафа, тим голосніше вона падає!
  Пащі повернулися до їхніх боків. Очі дракона величезні, жахливі, блискучі, наче жерло вулкана, з якого викидається лава. Дуже страшний звір, розміром з астероїд і неймовірною злістю, написаною на семи пекельних мордах.
  Діти злякано закричали і почали розбігатися. Страх зазнали і дорослі люди, і різноманітні звірі. Хоча дракон і не мав їм загрожувати. Але таке чудовисько, звісно, і богатиря змусить тремтіти.
  А дівчата стояли майже беззахисні. Їхня зброя, це автомати без патронів і багнет ножі на них.
  Ну, звичайно, дівчата з їхніми навичками та одними багнетами поклали б чимало ворогів. Але такого гіганта, мабуть, можна взяти лише ядерним зарядом. І то не напевно.
  Дівчатам дуже хотілося кинутися навтьоки, але вони залишалися на місці титанічним зусиллям волі.
  Маргарита хоробро сказала:
  - Краще померти стоячи, ніж жити на колінах!
  З пащ колосальних розмірів дракона спалахнуло полум'я. Вилетіли одразу сім струменів, від кожної голови різного кольору. Від червоного до фіолетового і вони зійшлися на дівчатах.
  Воїтельки відчули нескінченно моторошний та інтенсивний біль. Немов по тілу пройшов струм високої напруги. А потім свідомість померкла.
  . РОЗДІЛ Љ 2.
  Маргарита прийшла до тями. Тіло в неї боліло, нила кожна кісточка, наче проїхався американський потужний танк "Амбрамс". Дівчина, насилу, сіла. Подивилася на себе. Вона була майже гола, в одному бікіні. Тіло з дуже рельєфною мускулатурою, ні крапельки жиру. Прес, як шоколадні плитки, шкіра засмагла і здається тонкою, а м'язи на руках і ногах немов пучки дроту.
  Ноги, руки та шия скуті ланцюгами. Дівчина спробувала ланцюг на міцність. Кожна ланка товща за великий пальець великого чоловіка, а метал, як легована сталь. Тут навіть слон не порве. Камера досить простора, вікна високо, маленькі та з ґратами. Порожній камін у стіні. Але досить тепло, топити не треба, літня погода. На оберемку соломи в ланцюгах лежить м'язова Анастасія і теж у бікіні. Втім, так їм навіть іде. Рельєфні м'язи дуже гарні і схожі на обладунки.
  Маргарита рушила до своєї подруги. Ланцюг на шиї натягнувся і стиснув сильну, міцну шию дівчини. Маргарита змогла дістатись тільки до босої ноги своєї напарниці. Провела нігтем по голій, пружній п'яті.
  Анастасія хихикнула і швидко підвелася, вигукнувши:
  - Ну і кошмар мені наснився!
  Маргарита відповіла з сумом у голосі:
  - Це не сон! І кошмар продовжується.
  Дівчата піднялися. Через ланцюги вони не могли зробити й трьох кроків камерою. Було видно, що тут кіл на п'ять чоловік. Для рук, ніг та шиї приготовлені пута.
  Втім, це ще не найголовніше. На більш дальній стіні висіли щипці, гаки, свердла, бичі, батоги та інші атрибути тортур майстрів. Видно і пристосування для дибки. Стеля в камері висока, так що жертву можна підняти за підняті руки і різко опустити.
  Анастасія запитала напарницю:
  - Тебе Маргарита хоч раз катували?
  Дівчина із золотим волоссям чесно відповіла:
  - Ні! Я в полон не попадала.
  Анастасія хихикнула:
  - Я теж! Уявімо, що тортури це щось для тренування мужності і буде легше.
  Маргарита логічно помітила:
  - Нас не катували, але біль від ударів ми звикли відчувати з раннього дитинства. Отже, і це витримаємо! Головне не заплакати та не застогнати.
  Анастасія, трохи бліда від хвилювання, заспівала:
  - Не заплачу і не закричу! Не вигукну навіть! Бог ворогів покарає! Бог ворогів покарає! Навіть якщо я пробачу!
  Але особливо веселитися дівчатам нема чого. У тортурі неприємно перебувати. І щури попискують, але підходити до мускулистих войовниць боятися.
  Та й ще, хочеться їсти та пити. А тюремників нема. Дівчата мовчали, згадуючи кожна своє. І подвиги, і спаринги. Звичайно, перспектива тортур не дуже тішила. Ось розпечене залізо, як вп'ється в голу, круглу п'яту. Начебто у фільмі так катували маркізу. Вона так заволала. Головне, звичайно, ні стогін, ні крику. Тільки ось добре теоретично, а як на практиці?
  Маргарита помітила, постукуючи босою ногою:
  - Може, покликати когось? А то стрімко!
  Анастасія заперечила:
  - Не терпиться на дибі повисіти?
  Маргарита логічно відповіла:
  - Якщо нас збираються катувати, то все одно це неминуче. А якщо ні, то що себе мучити. Я вже добу не пила і горло пересохло!
  Анастасія розважливо сказала:
  - А навіщо нас катувати? Яку інформацію вони можуть отримати від нас?
  Маргарита відповіла:
  - Ми багато чого знаємо, але це зовсім інший світ. Подивися, вже стільки часу минуло, а не вечоріє. Не на полюсі ми.
  Анастасія з усмішкою помітила:
  - А може наше катування голодом та спрагою? Не принесемо задоволення катам.
  Дівчата ще посиділи деякий час, мовчки. Потім стали, брязкаючи ланцюгами, робити зарядку. Але після фізичних вправ, ще більше захотілося, їсти і пити.
  Маргарита нагадала:
  - Може, спробуємо згадати, чого нас навчали. І звільнити ноги та руки від кайданів. Руки це взагалі просто.
  Анастасія невдоволено буркнула:
  - А голову? Це, погодься, набагато складніше! А кисті вислизнуть із кайданів легко!
  Маргарита витягла руку з браслетів, а потім знову засунула. Пошкрябала голою ногою по каменях. Пити хотілося дедалі сильніше. Ну гаразд, голод, а спрага?
  Дівчата сиділи ще кілька годин. У в'язниці було тихо. Стіни були надто товсті, і не пропускали звуки. Лише вітерець гудів через вузьке вікно. Іноді пищали миші та щури. Голод трохи притупився, але спрага була болісною. Тим більше, дівчата багато води випарували за час переходу, бою та іншого.
  Маргарита розгублено запитала Анастасії:
  - Ну що? І так сидітимемо далі? Може, закричимо?
  Руда погодилася:
  - Хай хоч катують! Це хоч якась розвага! Крім того, цікаво, що відчуваєш, коли вогонь лиже голу підошву ніг!
  І войовниці, як закричать. Вони кричали на всю горлянку. Було навіть боляче, бо горло сухе. Але крик не переставав. Так вони ревли півгодини.
  Нарешті, двері заскрипіли, і з'явився ведмідь у людському мундирі, два стражники та дівчинка у простій селянській сукні.
  Ведмідь прогарчав:
  - Чого ви кричите?
  Анастасія прокричала:
  - Ми їсти хочемо! Нехай ми в'язні, але нас повинні годувати!
  Ведмідь сухо наказав дівчинці:
  - Принеси хліба та води!
  Майнули сизі від тюремного пилу п'яти служниці. Вона безшумно побігла, виконуючи наказ.
  Ведмідь у мундирі, на грудях висіло кілька орденів і медалей, вкрадливо промовив:
  - За спробу агресії, прихід зі зброєю, намір завоювати місто і вбити нашого головного захисника дракона, вам належить смертна кара. І перед цим, обов'язкові тортури, щоб ви видали свої плани та всіх спільників. Тобто, ви розумієте дівчата, що прямо зараз вас голими повісять на дибу, будуть ламати розпеченими щипцями, палити вогнем, шмагати колючим дротом!?
  Маргарита та Анастасія зблідли, їхні серця зачастили від страху. Але бажаючи приховати свій жах, дівчата хором вигукнули:
  - Катування нас не зупинять! Катування нас не переможуть!
  Ведмідь добродушно посміхнувся:
  - Не часто таку мужність зустрінеш, особливо серед людських самок. Але коли розпечене залізо припікає груди, жодна з дівчат не змогла стримати крику. - Тут ведмідь у мундирі понизив голос і промовив, майже вкрадливо. - Але наша, вічно юна імператриця, яка править уже тисячу років і три роки, може позбавити вас тортур і навіть дарувати свободу якщо...
  Дівчата напружилися і шепнули:
  - Що якщо?
  Ведмідь проревів:
  - Ви покажете дорогу у ваш світ, звідки ви непрохані гості з'явилися.
  Маргарита розвела руками:
  - Але це неможливо! Для нас самих загадка, як ми опинилися в цьому дивному світі, де там багато дітей, звірів і немає ночі!
  Ведмідь, хихикнувши, відповів:
  - Дітей у нас багато, тому що дорослі надто вже швидко розмножуються. А цей світ у замкнутому просторі, і стане в ньому надто багато народу, якщо всі будуть дорослими. Старості немає, і жити можна вічно. Поки що не скінчиться всім під сонцем.
  Анастасія помітила з єхидною посмішкою:
  - Я співчуваю, але допомогти нічим не можу.
  Ведмідь проревів:
  - Коротше кажучи, або ви покажете, як увійшли сюди, або вас катуватимуть дуже довго та болісно. Тут дуже хороші кати, ви мучитиметеся, не втрачаючи свідомості. Даю вам ще двадцять чотири години на роздуми, а потім почнеться. І поки що, підкріпіть сили! Їжа скромна, але з голоду ви не помрете.
  Дівчинка, з білим волоссям та засмаглою шкірою, внесла коровай хліба та глечик з водою. Маргарита подумала, що чимось вона схожа на Герду, дивно, що таке безневинне, з добрим обличчям дитина прислуговує катам.
  Ведмідь крикнув:
  - А ти ворушись швидше, а то по твоїх босих п'ятах прогуляється палиця!
  Дівчинка відповіла, вклонившись:
  - Сходинки круті!
  Ведмідь гаркнув:
  - Марш на кухню!
  Дівчинка втекла, за нею вийшли й тюремники. Стукнули дуже товсті, броньовані двері.
  Маргарита та Анастасія кинулися до паяння й глечик з водою, мало не перекинули.
  Золотоволоса дівчина запропонувала:
  - Пити будемо по черзі, глечик великий!
  Анастасія підтвердила:
  - А хліб навпіл!
  Коровай був ще теплий і свіжий. Дівчата розламали його, і тут же Маргарита вигукнула:
  - Дивись, папірець!
  Дівча-рейнджер підхопила її пальцями ніг і кинула собі в руку.
  Розгорнула. Анастасія буркнула:
  - Що там написано?
  Дитячим почерком було написано: якщо хочете свободи, викличте провідника. Тричі сказавши: - Провідник - знанням джерело.
  Маргарита прочитала це і відповіла:
  - Так, це наш шанс.
  Анастасія зауважила:
  - Дівчинка написала.
  Маргарита логічно відповіла:
  - Їй може більше років, ніж нам із тобою разом узятим. Викличемо провідника і подивимося!
  Анастасія запропонувала:
  - Давай спочатку доїмо хліб і доп'ємо воду!
  Дівчата швидко зжували коровай, попили свіжої води. Звичайно, скромний пайок, але спрага і голод відступили, додалося сил.
  Потім Маргарита тричі вимовила: - Провідник - знанням джерело!
  Перед ними постала людина в чорному плащі, капелюсі, чоботях і з червоним хлистом у руці. Як він проникнув через товсті стіни темниці, загадка.
  Втім, Анастасія зраділа і навіть бухнулася навколішки:
  - Виведи нас звідси, все тобі зробимо!
  Провідник, розтягнувши обличчя, прикрите темною маскою, співуче запитав:
  - А що можуть зробити дві напівголі в'язні у ланцюгах?
  Дівчата хором відповіли:
  - Всі! Хіба ми не гарні?
  Чоловік у чорному, похитав головою:
  - У мене немає плоті, до вашої краси та тіл я байдужий! Якщо хочете, щоб вам допоміг, відповідатимете на мої запитання!
  Маргарита охоче відповіла:
  - Все, крім зради Батьківщини.
  Анастасія зауважила:
  - Невже до таких, як ми байдужі?
  Провідник кивнув і спитав:
  - Ви що хочете дізнатися?
  Маргарита відповіла:
  - Як вийти з в'язниці та повернутися назад у наш світ.
  Провідник засміявся:
  - Потрапити в інший світ звідси неможливо, поки живий дракон!
  Анастасія випередила подругу, поставивши запитання:
  - А як перемогти дракона?
  Чоловік у чорному холодно відповів:
  - А ось відгадаєте три загадки, і розповім як!
  Маргарита хихикнула:
  - Загадки? Ну, це навіть цікаво, чи не все грубою силою брати!
  Провідник пробурчав:
  - Що солодше за мед?
  Анастасія випалила:
  - Сахарін!
  Чоловік у чорному похитав головою:
  - Не так!
  Маргарита м'яко відповіла:
  - Сон!
  Провідник відповідно кивнув:
  - Правильно. Вгадала.
  Потім полетів і спитав, вкрадливим тоном:
  - Скільки крапель у морі?
  Анастасія спробувала уточнити:
  - У якому морі?
  Провідник розтягнув рот у масці, скелячись:
  - В будь-якому!
  Анастасія витріщила очі:
  - Як це в будь-якому, у морях усі краплі різні!
  Маргарита поспішила відповісти:
  - Одна крапля, тільки дуже велика!
  Провідник підтвердив:
  - І це вірно.
  І знову прокрутився і пробулькав:
  - А скільки у небі зірок?
  Анастасія випалила:
  - Нескінченність!
  Провідник похитав чорною головою:
  - Не так, і їм є число!
  Маргарита відповіла з усмішкою:
  - Зірок на небі стільки, скільки лайливих слів у жінки!
  Провідник засміявся і зробив салют:
  - Молодець! Ціную почуття гумору. Правильно, це питання на кмітливість. Ну, я дам вам відповідь.
  Анастасія зауважила:
  - Краще б із вищої математики запитували, я завдання клацаю, як горішки!
  Маргарита приклала палець до губ:
  - Не заважай, хай розповість, як подолати дракона.
  Провідник відповів із смішком:
  - Дракона не можна перемогти, навіть скинувши на нього водневу бомбу. Його плоть може змінювати розміри, і вона непробивна для будь-якої зброї, навіть космічних гіперлазерів. Але якщо знищити сім осколків душі найсильнішого монстра у всесвіті, він зникне. І тоді ви повернетеся назад, в'язні здобудуть свободу, а цей світ стане знову частиною єдиного всесвіту.
  Настала пауза. Маргарита запитала з усмішкою:
  - Це добре, а де знаходяться уламки душі дракона?
  Провідник відповів, шелестячи голосом:
  - Сім предметів, які треба знайти. Скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладенец, дзеркальце-всезнайка, гуслі-самогуди, килим-літак. У них прихована душа дракона!
  Анастасія поставила уточнююче запитання:
  - Це все знищити треба?
  Провідник заперечливо похитав головою:
  - Ні! Змусити служити собі. Тільки тоді зникне частина душі дракона. Якщо зможете змусити служити собі всі сім цих чарівних предметів, то настане кінець дракону, а ви повернетесь у свій світ.
  Маргарита вкрадливо запитала:
  - А де знайти ці чарівні предмети?
  Провідник знову розтяг маску в посмішці:
  - А на це, вже інше питання, треба відгадати нові загадки.
  Маргарита махнула рукою:
  - Ну, давай, загадуй!
  Провідник співуче промовив:
  - Чому собака гавкає, чому комар літає, де вода стоїть стовпом, що не носять люди в будинок, що всіх у світі веселіше, що миліше за сто рублів!
  Маргарита хихикнула і відповіла, теж риму:
  - Пес голодний голосно гавкає, у повітрі комар літає, де склянка - вода стовпом, решетом не носять у хату, з піснею в житті веселіше, двісті - сто карбованців миль!
  Анастасія вигукнула із захопленням:
  - Ось це так! Ти Марго, прямо Пушкін у бікіні!
  Провідник кивнув:
  - Ти гарно відповіла, молодець. За це я вам скажу. Знайти предмети можна у місті казок. Він, це місто дракона, набагато складніше, і містить безліч вимірів. Чарівні предмети в різних місцях, але їх можна відчути, якщо знайти магоплазмовий мініатюрний комп'ютер-пошуковик, при наближенні до чарівного предмета, він висвічуватиме його на моніторі, і чим ближче світиться яскравіше. Ви так можете знайти всі артефакти. А як змусити їх служити собі? Ну, дівчата розумні, думаю, зрозумійте!
  Маргарита захотіла уточнити:
  - А де знайти комп'ютер-пошукач?
  Провідник знову зобразив маскою посмішку:
  - У професора Маріарті. Сам він вам його нізащо не віддасть, але це вже ваша справа, як ви дістанете цей предмет. А знайти професора не так і складно, він у цьому місті знаменитість!
  Маргарита, понизивши голос, запитала:
  - А вивести нас із в'язниці ти можеш? Чи знову відгадувати загадки?
  Провідник похитав головою:
  - Досить відгадок! Я можу вас вивести, але не буду! Герда вам допоможе!
  Анастасія здивувалася:
  - Герда?
  Чоловік у чорному одязі кивнув:
  - Так, саме Герда! Дівчинка із реального світу, яка пішла шукати Кая. Тільки замість замку снігової королеви, заблукавши в бурані та кучугурах, опинилася в цьому місті дракона. І вже понад триста років служниця у в'язниці. Вона все вивчила досконало і допоможе втекти. Тут дуже багато хто хотів би позбутися деспотії дракона.
  Маргарита кивнула з усмішкою:
  - Велике вам спасибі. Ви дуже допомогли нам.
  Провідник енергійно кивнув:
  - І мені теж! Коли правильно відповідають загадки - це дає додаткову енергію. Втім, дайте відповідь на останнє десяте запитання.
  Маргарита відповідно кивнула:
  - Я готова.
  Провідник немов струмком продзюрчав:
  - Ось те, що ти не втрачав, то ти маєш, так?
  Маргарита логічно відповіла:
  - Якщо було до втрати, то є!
  Провідник продовжив:
  - А що втратив, того ні?
  Маргарита невиразно відповіла:
  - Можливо!
  Провідник верещав:
  - Що людина постійно втрачає, але вона в неї все одно є?
  Маргариту випередила Анастасія, випаливши:
  - Голова!
  Провідник клацнув у повітрі червоним батогом:
  - Правильно! А тепер до побачення.
  І розчинився в повітрі, наче цукор у окропі.
  Маргарита пискнула і брязнула ланцюгом:
  - Чорт забирай! Ось така історія. Дракон, як Воланд де Морт, розділив свою душу на частини, і його не взяти термоядерним зарядом.
  Анастасія зазначила:
  - А ми зараз можемо розраховувати тільки на дівчинку, якій уже за триста років. Так, знайшла Герда безсмертя в пеклі!
  Маргарита знизала плечима. Уявила собі, як дівчинка йде кам'янистими дорогами. Як палають її збиті підошви, ниють натруджені ікри, у животі пищить з голоду, а тільце трясе від холоду. Так, нелегка у неї доля. А потім, у лютий мороз босий іти снігом, щоб потрапити в місце, де твоя доля служіння катам.
  Так, Герда, звичайно, теж хотіла змін у своїй долі. Тим більше, у цьому місті багато хто влаштувався набагато краще.
  Маргарита з пафосом заспівала:
  - Змін потребують наші серця! Змін, вимагають наші очі! У нашому сміху та наших сльозах, і пульсаціях вен! Змін, ми чекаємо на зміни!
  Дівчата трохи потанцювали, побрякаючи ланцюгами. Потім присіли. Чекати було нестерпно. Маргарита навіть стала пиляти ланцюг шиї ланку про ланку.
  Анастасія погодилася:
  - Давай нападемо на них! Ми таких ведмедів по дюжині вирубаємо!
  Але метал не піддавався тертю. Це було якесь магічне залізо міцніше за титан. Видно до в'язнів ставилися серйозно.
  Маргарита помітила:
  - Якби у нормальній в'язниці, то швидко б надпилили з нашою силою ланки!
  Анастасія неохоче відповіла:
  - Немає сили - потрібен розум.
  Почувся скрегіт у замку. Тоненьке кректання. Маленька дівчинка насилу відчинила важкі, не менше аршина завтовшки, двері ковані сталлю. Прошмигнула, тримаючи в руках зв'язку ключів. Підбігла до скутих войовниць, шепнувши:
  - Від рук тільки не знайшла, а від шиї та ніг, будь ласка!
  Маргарита хихикнула:
  - Від рук і не треба!
  Дівчата швидкими та професійними рухами відкрили нашийники та звільнили руки. Потім зняли ланцюги з босих, витончених ніг.
  Герда з усмішкою кивнула:
  - Чудово! Я вас виведу. Варта п'яна, та й усі звикли, що зачароване коло не відкрити без заговорених ключів. А в місті... Там теж багато хто хоче, щоб відкрилася дорога в інші світи, і впала залізна завіса.
  Війниці рухалися слідом за дівчинкою. Маргарита заметала, що Герда обережно ступає на шкарпетки, а її п'яти посиніли й опухли.
  - Били тебе? - запитала дівчина із золотим волоссям.
  Герда байдуже відповіла:
  - Мене майже кожен палицями по п'ятах б'ють. Я вже звикла за триста років і не зважаю!
  Білява дівчинка посміхнулася. Маргарита подумала, що коли тобі за триста років, можна тільки мріяти про такі здорові, рівні й білі зуби!
  Анастасія пошепки запитала Герду:
  - А коли ти боса йшла снігом, холодно було?
  Дівчинка зітхнувши відповіла:
  - П'ятки сніг палить, як вогником. Втім, я вже звикла. Протопала підлога Європи за весну, літо та осінь, і йшла вже боса по снігу. Але якось не дуже помічала холод. Звичайно, як у казці мені не попався ворон, що говорить, і ніхто не став дарувати золоту карету. Просто я, пройшовши від Копенгагена до Парижа, увійшла до собору Божої Матері. І загадала бажання бути поряд із Каєм. І перемістилася в розпал бурана. Якщо ще у Франції можна йти босою і в легкій сукні по пухкому снігу, що тане, то в лютому морозі Арктики я замерзала на бігу. І, мабуть, справді замерзла, потрапивши на той світ.
  Вони втрьох обережно спускалися сходами, ступаючи навшпиньки. І дівчинка, і обидві дівчата з елітного спецназу рухалися безшумно. А Герда вела розповідь ледь чутно, але ж вуха у дівчат гострі і на маківці. А Герда дуже хотілося виговоритись.
  - Після лютого холоду я опинилась у теплому місті, в якому немає ночі, завжди світить сонце, і не буває зими. Спершу я подумала, що це рай. Але потім мене заарештували стражники. Звинуватили у бродяжництві, у незаконному проникненні в місто та посадили у в'язницю. Причому в підземелля, де холодно, сиро, тече вода зі стін і повзають щури. Там ще сидів десяток дівчаток.
  Там ми сиділи і важко дрімали у вогкості та холоді, а потім нас виводили на роботу у майстерні. Я намагалася бути слухняною і ніколи не сперечалася, не задиралася. Минали роки рутиною важкої роботи. Я залишалася дитиною, сумувала, мучилася. Незважаючи на вогкість та холод підземелля, навіть нежить не підхопило. І дивувалася тому, що не зростаю і не дорослішаю.
  Мабуть, моя покірність сподобалася тюремникам, і мені запропонували досиджувати термін, працюючи на кухню. Тепер я спала вже на соломі, а не на голому сирому камені, і стала бачити сни, а не суцільні кошмари. Але працювала не менше.
  І так уже понад триста років тут минуло. За межі в'язниці мене не пускають. І жодного разу не дали виходу до міста, хоч я вже тут давно.
  Маргарита здивовано запитала:
  - А чому?
  Герда зітхнувши відповіла:
  - Тому що мій термін не скінчився! Дали довічний ув'язнення, тут закони драконівські. Хіба що люди не старіють і хвороб багатьох немає. І звірина прибуває із різних світів. Тільки назад дороги їм нема. Поки що живий дракон. Тож тут лише зовнішнє єднання та любов до дракона. Багато, особливо прийшли, дуже хочуть, щоб цей тиран згинув!
  Маргарита запитала Герду:
  - А чому багато дітей у сучасному одязі, чи багаті, а інші бігають жебраками.
  Дівчинка охоче відповіла:
  - Жебраки та босі це ув'язнені, які відбувають покарання за межами в'язниці. Тим, хто не отримав свободи, заборонено носити взуття та будь-які ошатні речі. Якщо йому залишилося трохи до звільнення, можна обзавестися айфоном, або магнітофоном. Але це трохи може тривати століття. Ув'язнені працюють і досить багато. Ті, що вулицями бігають ще на пільгових умовах, і їм дають вихідний час.
  А так під землею тут фабрики, цехи і навіть оранжереї, де вирощують овочі.
  Тут дітей-рабів значно більше, ніж вільних людей. Дорослі всі вільні і тварини, і люди. Тих тварин, що ув'язнені, перетворює дракон на людських дітей.
  Герда замовкла. Вони пройшли чергові ґрати, які обережно відкрили. Опинилися у дворі. В'язниця дуже велика, прямо заввишки, як Останкінська вежа. І площею більше за американський Пентагон. А довкола ще й стіна заввишки, наче стоповерховий будинок, і дріт над нею.
  Дівчинка хитро посміхнулася і відповіла:
  - Я сама пройти тут не зможу, але з вашою допомогою.
  - Як? - хором вигукнули дівчата.
  Герда пояснила:
  - Раби та ув'язнені у нас лише людські діти. Дорослих і тварин дракон перетворює на людських дітей. Вас ніхто не бачив, тільки в костюмах. Можливо, ви зможете видати себе за вільних мешканців міста. Скажіть, наприклад, що феї кохання й ублажали офіцерів-тюремників. Вони повірять, ви дуже казково гарні, і при цьому майже голяка!
  Маргарита співчутливо запитала:
  - А ти?
  Герда важко зітхнула і відповіла:
  - Зачекаю ще трохи в рабстві. Провідник, сподіваюся, розповів вам, як упоратися з драконом, а ви такі сильні та розумні досягнете успіху. Можете мене лишити.
  Анастасія запитала:
  - А що, всі в'язні та раби тут діти? Невже такий дракон садист?
  Герда відповіла з люттю:
  -Ось саме, тому ви і вб'єте його!
  Маргарита логічно помітила:
  - Якщо ми втечемо, то варта може здогадатися, що це твоїх рук справа. Тож краще йди з нами, і сховатися треба тобі в місті!
  Герда заперечливо похитала світлою, кучерявою головою:
  - Я не зможу сховатися у місті. Усіх рабів надто добре видно! І вас, після перетворення на дівчаток, бачив би дракон у будь-якій точці. А так, у вас є шанс залишатися непоміченими, а я не маю!
  Анастасія пробурчала:
  - Тебе за втечу страчують.
  Герда важко зітхнула і відповіла:
  - У будь-якому випадку, спочатку катуватимуть. За серйозні злочини, а це дуже серйозний злочин допомогти втекти небезпечному в'язню, у будь-якому випадку належать дуже тривалі тортури. Відразу мене все одно не стратять, а ви знищите дракона, і я знайду свободу!
  Анастасія засумнівалася:
  - В'язниця зникне, і кати згинуть?
  Герда з переконанням відповіла:
  - Серця людей стануть добрішими. І не триматимуть вічних дітей у рабстві. Я вірю у зміни.
  Маргарита підтвердила:
  - Пам'ятаєш, як у фільмі принц сказав: - Вбивши тебе, я покінчу з тобою, а разом із тобою зникне і зло!
  Анастасія підтвердила:
  - А якщо я загину, то прийде ще один принц і ще один принц, і ти нічого не зможеш зробити!
  . РОЗДІЛ Љ 3.
  Дівчата на прощання поцілували дівчинку в лобик, побажали удачі, і гордо випнувши груди, попрямували до воріт.
  Анастасія прошепотіла:
  - Головне пам'ятай: нахабство - друге щастя.
  Маргарита хихикнула і відповіла:
  - Але теж треба знати міру.
  Високі, м'язисті дівчата йшли, піднявши горді голови. Вони випромінювали впевненість та спокій. Більшість стражників були тваринами: кабани, ведмеді, вовки, крокодили. На дівчат дивилися м'ясоїдними поглядами. Так, надзвичайно красиві войовниці, нічого не скажеш, і дуже рельєфна мускулатура. Стражники підморгнули красуням. Один із них, на вигляд молодий чоловік років тридцяти, пробулькав:
  - Обслужіть мене швидко, я вам добре заплачу.
  Маргарита заперечливо хитнула головою:
  - Немає часу!
  Анастасія відштовхнула ліктем:
  - На сьогодні ліміт вичерпано!
  І дівчата попрямували далі. Ворота відчинилися. Тут один із охоронців здивовано запитав:
  - А чому ви босоніж? Без взуття ходять раби чи зеки!
  Маргарита відповіла:
  - А нам так більше подобається!
  І труснула стегнами. Після чого, дівчата пішли підйомним мостом. На шестигранному, хай навіть за хмарністю, сонце метал нагрівся, і босим, що трохи огрубіли від активних занять єдиноборствами, жіночим ногам було приємно.
  Над ними пролітали привиди. Вони крутились і щось плескали. Дівчата додали кроку.
  Маргарита, підстрибуючи, помітила:
  - Треба б спочатку знайти професора. Які є ідеї?
  Анастасія цього разу була логічнішою за подругу:
  - Треба знайти якісь сандалії. Хоча тут і теплий клімат, але босими, навіть вільні діти не ходять. Ми привертаємо увагу.
  Маргарита хихикнула:
  - А бікіні не приваблює?
  Анастасія дуже важко зітхнула і помітила:
  - Так, ми надто помітні.
  Дівчата трохи сповільнили крок. Маргарита замислилась. Грошей вони не мають, щоб купити одяг. Заробити швидко не надто просто, вистачає з надлишком рабів та ув'язнених. Залишається тільки вкрасти, або відібрати в когось. А це вже кримінальність. Втім, чи тим, хто вбив стільки народу, сентименти розводити?
  Дівчина із золотим волоссям рішуче заявила:
  - Добудемо собі одяг!
  Анастасія в досаді помітила:
  - А в бікіні і босоніж приємніше, так лоскоче голу підошву. Неначе масаж.
  Войовниці йшли далі, минули міст і дедалі більше й далі віддалялися від в'язниці. Знову стали на них дивитися хлопчики. І вільні, і ув'язнені. Так, привертають до себе увагу.
  Маргарита та Анастасія різко рвонули і заскочили до під'їзду хмарочоса. Помчали сходами. Відірвалися. І швидко знайшли потрібну квартиру.
  Довгим нігтем вказівного пальця Маргарита відчинила двері. Замок досить простий і безшумно увійшла до квартири. Відчула босими ногами пишний килим. За нею заскочила Анастасія. Дівчата діяли дуже швидко та професійно. Спочатку знайшли сейф і почали відчиняти. Ну, це досить просто, тільки потрібно мати дуже гострий слух. Коли ти набираєш потрібну цифру, чується дуже тихе ледве вловиме клацання. Так звук можна набрати потрібну комбінацію. І сейф відкрито.
  А там кілька відділень. Дівчата недарма еліта спецназу не помилилися. Квартира багата. Є в сейфі і коштовності, і золото, і папірці. На великих купюрах зображення дракона, на дрібних грошах - дівчата-імператриці, досить кумедно.
  Втім, звичайно, гроші потрібні. Але головне все ж таки одягнутися. А то пацанів багато, більше чомусь, ніж дівчаток, і вони хоч по роках, більш ніж дорослі, все одно хлопці розумом. Люблять вирячитися на красу.
  Ця квартира особин дорослих, чи то за запахом, чи ще як, Маргарита це зрозуміла ще по дверях. Дівчата одягли туфлі, джинси, майки, модні кепки, темні окуляри в підлогу обличчя та підібрали волосся. Так вони вже не надто помітні. Темні окуляри тут багато жінок носять. Може тому, що в дорослих тілах, все ж таки вік жінок помітніше проявляється, і вже видно дрібні зморшки.
  Хоча людей похилого віку тут і немає. Але ж усім хочеться бути дівчатами. Дорослі з вигляду люди, схоже тут найбагатші, еліта. Ось яка квартира велика, стільки кімнат - цілий сектор. Але господарі не дуже розумні, раз не сховали в затишне місце сейф. Може, тут злодіїв мало? Враховуючи, як легко потрапити до в'язниці і бути там довічно, можна зрозуміти, як ризикують злодюжки, далеко не кожен зважиться на крадіжку.
  Крім того, можливо ті, хто вільні і, не працюючи, живуть непогано!
  Маргарита з досадою помітила:
  - Жаль, не всі ми з'ясували у Герди.
  Анастасія запропонувала:
  - Айфони є, та комп'ютери є. Ось інтернетом і дізнаємося, як шукати професора Маріарті.
  Дівчата, ясна річ, прихопили й айфони. Хоча, звісно, був і ризик, що їх інтернетом і обчислять.
  Маргарита набрала в пошуковій машині Маріарті. І карту міста. Ого, це цілий мегаполіс, тут навіть величезні парки є. Можливо, в них треба шукати артефакти, - подумала Маргарита. Але ось справді у професора цілий палац. Так, знаменитість. Особа, наближена до імператора!
  Анастасія помітила із незадоволеним виглядом:
  - Чорт, туфлі тісні, не мій розмір!
  Маргарита кивнула:
  - Та у нас ноги гарні, але немаленькі! Але до професора дійдемо!
  Анастасія скривилася і запропонувала:
  - Тут метро є, доїдемо! Це місто за площею в двадцять п'ять разів більше за Москву!
  Маргарита посміхнулася і, вискакувавши зуби, помітила:
  - Зате за його межами нічого немає! Зрозуміло, що навіть така територія може бути за нестаріючого населення переселена!
  Анастасія хихикнула:
  - Тому тут так багато дітей. І будь-хто може стати дитиною!
  Маргарита помітила:
  - А також рабом, чи в'язнем!
  Дівчата підійшли до входу до станції метро. Там стояли стражники з алебардами та автоматами з оптичним прицілом. Вони подивилися на дівчат, ті засунули прихоплені із сейфа жетони. Згодом без зайвих проблем спустилися вниз.
  Ескалатор нагадував Московське метро, але був значно ширшим і довшим, сама підземка незрівнянно глибша. Досить ошатна, і з кольоровими малюнками. І також дракон, портрети імператриці.
  Внизу, зрозуміло, прохолодніше, ніж нагорі. На самій станції жебраки босоногі хлопчики та дівчатка драїли мармур. Вони мали номерки на робах. Видно це реальні ув'язнені-раби. Формально тут і немає рабства, але в'язнів більше, ніж вільних.
  Дівчата вирішили трохи подивитися, як під землею працюють ув'язнені. І вони сіли в бічну гілку, попрямувавши до цехів. Втім, в умовах розвинених технологій рано чи пізно виникає надвиробництво. Так що діти-раби, якщо нема чого виробляти, чимось іншим займаються. Коридори підземного міста будують, метуть нескінченно, миють.
  Деякі навіть у саморобні ігри грають, або ж підпільно айфони ховають.
  Дівчата пройшлися цехами. Хлопчики та дівчатка, від десяти до тринадцяти на вигляд років, працювали. Не було видно ні старших, ні молодших. Немов діти тут народжуються відразу ж великими. Хоча хто його знає.
  Анастасія зауважила:
  - Частина з них були дорослими, не позаздриш дитинству у в'язниці!
  У підземеллі хлопчики та дівчатка були у робах, у шортах та коротких спідницях. Обов'язкові номери. Деякі хлопчики та дівчатка обриті наголо.
  Маргарита подивилася інформацію у місцевому Інтернеті: голять наголо дрібних порушників. Їх і батогами б'ють частіше, і спати дають менше часу.
  Діти-в'язні працювали на верстатах, конвеєрах, шахтах та на підземних полях зі штучним освітленням. А також ще й у парках. Їх не дуже часто підганяли батогами. Через провину порка, або тортури. Такий безрадісний висновок протягом багатьох століть. Дракон правив понад три тисячі років. До нього була і старість, і природна смертність.
  Могутня магія подарувала людям можливість вести приємне існування, лише дев'ять із десяти стали ув'язненими та рабами. Така ось нерівність.
  Для того, щоб стати невільником не обов'язково навіть щось зробити, іноді заарештовували та давали довічний ув'язнення взагалі ні за що!
  Одна втіха: якщо не вб'ють, то не помреш! І у зеків є свої хвилини відпочинку, ігор. Особливо якщо з наглядачами домовитися. Тільки за поблажки рабам та їх карають суворо.
  Коротше кажучи, деспотія, жодних виборів та демократії. Вже років п'ятсот править імператриця, схожа на юну дівчину, до того був імператор, який не сподобався драконові і був живцем з'їдений!
  Так, моторошний світ!
  Анастасія дала худорлявій дівчинці в робе і наголо стриженій, знайдену в сумці цукерку. Та вклонилася і знову почала рубати каміння. Її засмаглі руки і ноги були в саднах і забитих місцях, зі свіжими слідами батогів. І ще у ланцюгах. Що говорило про штрафний режим утримання. Це робота двадцять годин на добу, і лише на хлібі та воді. Бідолашна дівчинка. Як вона зраділа шоколадній цукерці, очі загорілися.
  Маргарита помітила здивовано:
  - Працюють під землею, а всі засмаглі?
  Анастасія припустила:
  - Можливо, тут таке сонце, що ультрафіолет і через ґрунт і каміння проникає!
  Маргарита заспівала з посмішкою;
  Чужа планета, чужа земля,
  І що людина ти забула у цьому світі?
  З цього пекла так просто не можна -
  Чи не пил підмісти в квартирі!
  Анастасія запропонувала:
  - Давай поспішаємо. Краще звільнити мільйони, ніж втішати поодинці.
  Маргарита відзначила:
  - Але хіба Достоєвський не казав, що всі скарби світу не варті однієї гіркої сльозинки дитини!
  Анастасія зазначила:
  - Це вірно, але... Тут десятки мільйонів дітей-в'язнів, і кожному носик, повір, не втреш!
  Маргарита зітхнула і відповіла:
  - Цар не повинен думати про кожного! Цар повинен думати про важливе!
  Після цього обидві дівчини додали ходу. І почали пересуватися станціями метро. Це трохи нагадувало Москву, самі станції були куди розкішніші та барвистіші, а вагони виблискували позолотою. А на стелі та дахах виблискували діаманти.
  Такий дикий контраст між розкішшю метро, та жахливою долею нещасних, ув'язнених дітей.
  Маргарита злісно прошипіла:
  - Вставай прокляттям затаврований!
  Анастасія підтримала подругу:
  - Весь світ голодних та рабів!
  І обидві дівчата хором закінчили:
  - Кипить наш розум обурений! На смертний бій іти готовий!
  Ось і станція, поряд з якою знаходиться палац професора Маріарті.
  Дівчина вийшли із метро. Трохи накульгуючи від туфель, які були явно не за розміром.
  Маргарита помітила:
  - Всесвіт не досконалий. Чи є в ній Бог?
  Анастасія жорстко помітила:
  - Ну, чорт це точно є!
  У ескалатора стояли якісь звірі, схожі більше на орків, тільки морди ще зліші й лютіші.
  Дівчата, втім, підморгнули вартовому і показали картки. По ескалатору почали підніматися нагору.
  Маргарита відзначила:
  - А це метро таки краще Московського!
  Анастасія підтвердила:
  - І набагато глибше!
  Дівчата піднялися нагору. Пройшли, без особливих проблем, повз варту. Тут було ще кілька воїнів з алебардами і автоматами з оптичним прицілом.
  Прямо біля входу в метро стояв великий танк, сильний скидається на німецький "Маус" Другої світової війни. Теж з двома стовбурами гармат та величезний.
  Анастасія пискнула:
  - Оце машина!
  Маргарита відзначила:
  - Така весь асфальт перетворить на щебінь.
  Повз дівчат промайнула пара привидів. А потім ще одне, фіолетового кольору. Воно звернулося до дівчат:
  - Ви, мабуть, хочете до професора Маріарті?
  Анастасія вдала, що здивувалася:
  - А як ви здогадалися?
  Привид, схожий на тінь, повідомив:
  - Усі хочуть до нього! У всякому разі, я підозрюю, ви думаєте знищити дракона?
  Маргарита спохмурніла:
  - З чого ви взяли? Ми не раби!
  Привид помітив:
  - Це ми привиди можемо відчути. Тим більше коли кілька тисяч років тому я була жителем цього міста. Жила в ті часи, коли дракона й близько не було.
  Практична Анастасія запитала:
  - А як потрапити до професора Маріарті?
  Привид відповів:
  - Просто підійдіть до воріт! Відгадайте три загадки, заплатіть гроші та вас пустять до нього. Або інший варіант, зайдіть із чорного входу. Там є привид-кіт. Відгадайте правильно його три загадки, і нічого вам не доведеться платити. Потім він проведе вас на склад професора і там ви самі візьмете що хочете.
  Маргарита логічно помітила:
  - Другий варіант набагато кращий за перший.
  Привид-тінь уточнив:
  - Але кіт-примара вас уб'є, якщо не отримає відповіді на свої загадки. Так що...
  Анастасія вишкірилася:
  -А якщо ми його вб'ємо?
  Привид попередив:
  - Він примара, і його навіть дракон не вб'є. Тож ви сильно ризикуєте.
  Маргарита помітила:
  - Хто мало ризикує, той не п'є шампанського, хто забагато, і зовсім задовольняється чифіром на нарах.
  Анастасія практично запропонувала:
  - Так проведи нас швидше.
  Привид пробуркотів:
  - Дайте відповідь на питання.
  Маргарита буркнула:
  - Давайте!
  Тінь пробулькала:
  - Що тільки тінь, але не тінь!
  Маргарита швидко відповіла:
  - Минуле, воно як тінь, тільки зовсім не тінь.
  Привид відповідно кивнув:
  - Проведу вас. За мною.
  Дівчата рушили. Анастасія скинула ненависні туфлі, що натирають її зовсім не ніжні ноги, за нею пішла Маргарита. Тепер дівчата були босоніж, і насолоджувалися свободою ніг.
  Палац професора Маріарті був величезний, нагадуючи замок з Бременських музикантів, тільки куди більше та ошатніше. Привид відвів дівчат у закуток і пропилікало:
  - Ходімо через підземний хід.
  Дівчата почали спускатися за нею. Пройшли сходи, що вели вниз, стало темнішим. Вони відчули під босими ногами колючу гальку. І прохолоду підземелля.
  Анастасія заспівала:
  - Топ, топ, тупотять копита...
  Маргарита додала зі смішком:
  - Та-та-та, вдарив кулемет!
  І обидві дівчата хором підхопили:
  Армія дракона вщент розбита,
  А нас вродливих дівчат ніхто не переб'є!
  Після чого воїнки додали кроку. Іти довелося досить довго. І поверхня ставала дедалі більше колкою. Але хіба дівчат із спецназу подібне зупинить? Вони перейшли зі швидкого кроку на біг.
  Привид пискнув, запитавши:
  - А яка у вас професія?
  Дівчата хором відповіли:
  - Війна!
  Тінь зітхнула і помітила:
  - Як завжди насильство та насильство!
  Маргарита у відповідь заспівала, трясучи золотистим волоссям:
  - На насильстві тримається світ! Вулкан люті хлюпає з розмахом!
  Анастасія, руда бестія, підтримала напарницю:
  - Напруга вища сил пізнає і з болем, і страхом!
  Тінь заперечила:
  - Не думаю я так. Потрібно бути добрими.
  Маргарита заспівала з подихом:
  - Добре бути зовсім, повір, не просто!
  Анастасія підхопила:
  - Не залежить доброта від зростання!
  І хором дівчата додали:
  - А залежить лише доброта від сили. Важко якщо ти слабкий і кволий!
  Після чого настала пауза, і деякий час дівчата бігли мовчки. Не звертаючи уваги на гостре каміння, що впивається в голі, дівочі підошви. Поки нарешті не вбігли до підвалу палацу Маріарті.
  Горіли свічки, світилися газові ріжки. Було видно, як миготять тіні.
  Привид прошипіл:
  - Ну ось, зараз ми його побачимо.
  Зі стіни, мов голограма, випливла тінь. З'явилася котяча фізіономія. Велика така та напівпрозора. Потім вилізла і лапа з пазурами. Очі у кота світилися, мов смарагди. А кігті гострі, наче осколки алмазів сяють. Ось він і цілком виповз. Висотою, як здоровий слон, тільки довше, і ікла добрих два метри довжини.
  Дівчата, втім, не зніяковіли, і стиснувши кулаки, заявили:
  - Ми готові та рвемося в бій!
  Кіт-примара прошипіла зі скрипом:
  - Чого ви хочете, красуні?
  Маргарита відповіла:
  - Чіп-пошуковик професора Маріарті.
  Кіт тоненько нявкнув і відповів:
  - Це, звичайно, можна, але... Вам відомі умови?
  Дівчата синхронно кивнули:
  - Звичайно.
  Кіт-примара заспівала, перебираючи лапами:
  - Тоді слухайте загадку. Що дешевше за півшки, дорожче за червонця?
  Маргариту посміхнулася і відповіла:
  - За слово брехуна не даси й полушки, але чесного клятва дорожче за червонця!
  Кіт-примара кивнув і відзначив:
  - Ви сильні дівчата і бачу досвідчені бійці. Але від мене вам було б не відбитися. Я обгриз би, немов хмара термітів, ваші кісточки. Тож будьте уважнішими, помилятися не можна.
  Анастасія зауважила:
  - Ми воювали. А там помилки кулі та уламки не прощають.
  Кіт-примара промуркотів:
  - А друге - просте питання. Куди Варвара суєт ніс?
  Маргарита засміялася:
  - Ось це так! Смішніше важко придумати!
  Анастасія зауважила:
  - Ну і з гумором відповімо!
  І руда дівчина заявила:
  - Раз цікавій Варварі на базарі ніс відірвали, отже, сунула його прямо з бджолами в дупло!
  Кіт-примара кивнув і відзначив:
  - Це можна зарахувати як відповідь! А тепер послухайте третю загадку.
  І кіт-примара заспівала:
  - А на третє я спитаю: накололи в чому Лівшу?
  Маргарита, посміхаючись, відповіла у риму:
  - У чому наколотий був Льовша, отримав він ні шиша!
  Кіт-привид зітхнув і промуркотів:
  - Молодці дівчата! А за це я вас не вб'ю і проведу до лабораторії професора Маріарті. Тільки там ви повинні знайти чіп-пошуковик самі.
  Анастасія заспівала:
  - Хто шукає той завжди знайде!
  Маргарита додала:
  - Те, що ти не втрачав, у тебе є!
  Кіт-примара лукаво вимовив:
  - А якщо ви не губили рогів, вони у вас є?
  Дівчата хором вигукнули:
  - Звичайно! Ми ж бодливі.
  Кіт-привид махнув хвостом:
  - Йдіть за мною.
  Дівчата, нечутно ступаючи босими ногами, вирушили за примарою. Двері на шляху відчинялися самі собою. Маргарита прошепотіла:
  - Тут автоматика.
  Анастасія зазначила:
  - Та нічого особливого нема.
  Кіт-примара промуркотів:
  - Я тут давно, ще коли професора Маріарті й близько не було. Адже він теж прибулець і влучник, як і ви.
  Маргарита помітила:
  - Ми потрапили до міста не з власної волі.
  Кіт-примара кивнув:
  - Тут все не з власної волі. - І фантом хихикнув. - І трохи не в своєму розумі!
  Анастасія зазначила:
  - Це, як у казці, про Алісу в країні чудес. Там теж кіт казав, що все не при своєму розумі!
  Кіт-привид махнув великою мордочкою:
  - Вірно підмічено. А чи зможете знайти чіп-пошуковик у лабораторії професора Маріарті? Вона дуже велика!
  Маргарита зло відповіла:
  - Хтось втрачає, а хтось знаходить.
  Лабораторія професора, і справді, виявилася величезною, і складалася з кількох залів, завалених різними предметами, комп'ютерами, колбами та запчастинами, та іншим "ширвжитком".
  Дівчата, втім, мали особливі навички пошуку. І спочатку виготовили найпростіший прилад, який реагував на мікроелектроніку.
  Потім Маргарита підказала:
  - Треба шукати чіп із радаром, компактним, але потужним.
  Анастасія із цим погодилася:
  - Так треба.
  Дівчата почали робити налаштування приладу. Вони діяли вміло та енергійно. Маргарита заявила:
  - Ми будь-яку голку у стозі сіна знайдемо.
  Дівчата, налаштувавши прилад, стали повільно ходити залами. Ось запищало, але то був не чіп, а стаціонарний комп'ютер. Маргарита та Анастасія пройшлися ще трохи залами. Дівчата почали нервувати.
  Нарешті, прилад спрацював, і войовниці вперлися у вмурований у броньований мур сейф.
  Маргарита свиснула:
  - Ну, цього і з самого початку слід було чекати. Таку цінну річ зберігають саме у сейфі, за бронею.
  Анастасія в люті довбала босою п'ятою в броню. І відчула метал міцніший за титан. Хоча це дівчисько могло ламати бетонні плити.
  Маргарита заспокоїла її:
  - Зараз відкриємо.
  Анастасія гаркнула:
  - Ти знаєш комбінацію?
  Маргарита нагадала:
  - За звуком, можна визначити, чи це цифра і буква, чи ні.
  Анастасія кивнула:
  - Так я знаю. Але без спеціального приладу, таке ще чутне клацання, на цифрі й букві, що збігається, можна і не почути.
  Маргарита втішила:
  - Тут є потрібний прилад. А слух у мене абсолютний.
  Дівчата справді взяли апарат із навушниками та стали повільно крутити ручку сейфа.
  Треба було набрати слово на латиниці і сім цифр. Дівчата трохи провозилися, але сейф відчинили.
  Усередині виявився прилад, що нагадує стільниковий телефон з антеною та екраном, а також кілька пачок грошей.
  Маргарита хотів узяти тільки прилад, але руда Анастасія затялася:
  - Ні! Невідомо ще, може нам знадобляться місцеві гроші. Тож краще їх прихопити.
  Маргарита заперечила:
  - Але це вже буде крадіжка. Ми що, ведмежатниці?
  Анастасія логічно зауважила:
  - І прилад чіп-пошуковик ми беремо без попиту. А чи так це впливає на термін, вкрали один чіп, розкривши сейф, або ще кілька пачок місцевих грошей.
  Маргарита кілька секунд подумала і кивнула головою:
  - Гаразд. Вмовила. Брем усі.
  І дівчата запхали собі за пояс десяток товстих пачок із великими та яскравими купюрами. Гроші ще можуть знадобитися, мало що.
  - Куди зібралися, голубонько!
  Войовниці, які вже збиралися знову рвонути кімнатами до коридора і вийти тим шляхом, що й прийшли, побачили людину.
  Він був високим, довгоруким, з великою головою і високим чолом. На голові носив шапочку професора. У сірих глибоких очах світився розум, ніс був орлиним і хижим, а підборіддя вольовим.
  У руках у нього був шестиствольний пістолет. Він був досить далеко, щоб з його руки можна було вибити грізну зброю. А стріляти професор умів, мабуть, влучно.
  Анастасія пробелькотіла:
  - Любий Маріарті, ми з тобою можемо домовитися?
  Професор сердито прошипів:
  - Я не розмовляю з покійницями!
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  Дівчата широко посміхалися. Маргарита, посміхнувшись, прошепотіла:
  - Ви такий розумний і чарівний чоловік, хіба ми вам не подобається?
  Маріарті жорстко промовив:
  - Ви шматки тренованого м'яса, а не жінки. І стійте на місці, не наближуйтесь! Попереджаю, я стріляю без промаху.
  Анастасія ображено помітила:
  - Хіба рельєфні м'язи не прикрашають жінку?
  Маріарті проревів:
  - Звичайно ж ні! Жінка має бути тендітною та витонченою!
  Маргарита відповіла з усмішкою:
  - Зате я можу легко захистити свого хлопця.
  Маріарті сухо наказав:
  - Встаньте навколішки, і рука за шию.
  Анастасія пискнула:
  - Але мої ноги, все у крові.
  - Де? - витріщив очі Маріарті. Його погляд упав на витончені, босі ноги рудої красуні.
  Скориставшись моментом, інша дівчина Маргарита запустила босою ногою у професора важкий гайковий ключ. Той рефлекторно зреагував, вистріливши. Але трохи запізнився, і метал ударив його по кисті. Пістолет вилетів.
  Професор кинувся за ним, але Маргарита стрибнула за ним. А Анастасія випередила, метнувши теж щось важке, схоже на смартфон. Удар потрапив у обличчя Маріарті. Той сповільнився та зупинився. Маргарита посунула його гомілки по скроні. Маріарті відкинувся. Удар цієї босої, витонченої, дівочої ноги ламав дубові колоди. Видно цього разу, справді, златоволосе дівчисько не розрахувало. І професор відключився надовго.
  А дівчата не стали міркувати, а кинулися тікати старим шляхом. Анастасія, проте, про всяк випадок встигла прихопити шестиствольний пістолет.
  Так вони бігли по кімнатах у напрямку підвалу. І мелькали їхні рожеві п'яти.
  Дівчата зупинилися тільки тоді, коли опинилися на тому самому місці, де їх зустрів кіт-примара. Цього разу там був старий, знайомий привид.
  Воно прошипіло:
  - Ви взяли чіп-пошукач?
  Дівчата хором відповіли:
  - Так!
  Привид булькнув:
  - Дівчата! Звідси можна вийти до казки, де збираються артефакти. Увімкніть добований чіп-пошуковик.
  Маргарита врубала його. Привид-тінь помітив:
  - Працює відмінно. Професор, сподіваюся, не одразу виявить пропажу?
  Маргарита хихикнула:
  - Я йому так рушила ногою правим бічним, що він, як мінімум, отримав сильний струс мізків!
  Привид буркнув:
  - Якщо ви його не вбили, він вам помститься. Це жахлива людина!
  Анастасія вигукнула:
  - Давайте швидше у казку! Нам треба якнайшвидше повернутися у свій світ. Інакше наші батьки, отримавши звістку про нашу загибель, будуть божеволіти від горя!
  Привид подивився на карту і відповів:
  - Йдіть за мною.
  І попливло. Дівчата рвонули за ним. Повернули до коридору і знову перейшли на біг. Під босими ногами гострі камінці, проте для бійців спецназу жіночої статі це зовсім не страшно. Бігли дівчата досить довго, кілька годин.
  Поки що, нарешті, не опинилися перед воротами. Там біля входу стояли три могутні богатирі.
  Вони схрестили мечі, перегородивши шлях, і буркнули:
  - Вхід у казку лише за гроші!
  Маргарита витягла пачку купюр і простягла тисячну із зображенням дракона:
  - Чи вистачить вам?
  Богатирі кивнули:
  - З тебе вистачить, але з неї тисячу!
  Анастасія теж кинула купюру та помітила:
  - Я думала, що ви знову проситимете нас загадки розгадувати.
  Рослі, потужні, висотою майже як дуби хлопці, логічно відповіли:
  - А що загадки? Їх на хліб не намажаєш.
  Позолочена брама відчинилася, і дівчата вступили в ліс. Після кількох годин бігу по гострому каменю, навіть їхні огрубілі ступні палали і свербіли. Так що крокувати травою було блаженством.
  Ліс був пишним, нагадував субтропіки, лише на деревах дуже великі та яскраві росли квіти. Літали метелики з різнокольоровими крилами та срібні бабки, вони вражали завбільшки.
  Привид залишився за брамою.
  Маргарита прочитала про себе:
  - Скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладенец, люстерко-всезнайка, гуслі-самогуди, килим-літак. Ось скільки предметів.
  Анастасія вдивилася в прилад, труснула рудими кучерями і промовила:
  - Попереду, якраз скатертина-самобранка.
  Дівчата мимоволі додали кроку. Вони побачили двоповерховий кам'яний будиночок. Біля входу до нього стояла черга. Дівчата підійшли ближче, придивились. Люди платили гроші та купували їжу. Багато було дітей, худих, босоногих, обірваних. Вони слізно просили:
  - Подайте нам, будь ласка, на їжу. Хоч трохи.
  У відповідь почувся рев:
  - Ідіть геть, жалюгідні жебраки!
  Маргарита та Анастасія рішуче підійшли до прилавка. Була видна скатертина, досить велика і ошатна. На ній час від часу з'являлися все нові й нові страви, які потім чоловік у циліндрі і з великим животом продавав за гроші. Вже стояло кілька мішків із монетами в кутку кімнати.
  Маргарита сердито сказала:
  - Як вам не соромно дозволяти дітям голодувати, коли вам самим їжа дістається задарма.
  Анастасія стиснула кулаки:
  - Я тобі можу і щелепу згорнути.
  Чоловік у циліндрі лукаво посміхнувся і помітив:
  - Не можна відібрати чарівні речі силою. А що моє, то моє вже.
  Діти в натовпі закричали:
  - Неправда! Можна у нього скатертину -самобранку виграти.
  Людина в циліндрі відповідно кивнув:
  - Звичайно! Якщо у вас є, що поставити на кін.
  Дівчата витягли пачки грошей і заявили:
  - Мільйон кредиток - ставимо на кін!
  Людина в циліндрі додала:
  - І ще чіп-пошукач!
  Дівчата-рейнджери переглянулися, підморгнули один одному:
  - Згодні!
  Людина в циліндрі продзижчала:
  - Тоді у покер.
  Маргарита кивнула:
  - Згодні.
  Дівчата не сумнівалися, що буржуй у циліндрі шахраюватиме. Це само собою. Але проти офіцерів елітного спецназу будь-яке шахрайство марне. Навіть навпаки, це краще, коли твій суперник шахрай. Ось зараз він викине комбінацію, яка б'є майже всі види інших комбінацій - чотири тузи. Але є одна комбінація, яка б'є саме чотири тузи, проте програє деяким іншим.
  І Маргарита спритно підібрала карти.
  Людина в циліндрі викинула, з переможним виглядом, чотири найбільші карти. Він вишкірився у передчутті задоволення від перемоги.
  Як раптом випала вбивча комбінація у відповідь.
  Обидві дівчата хором відповіли:
  - Скатертина наша.
  Людина в циліндрі зблідла і пробулькала:
  - Ви шахраїли.
  Маргарита гаркнула:
  - І ви також!
  Людина в циліндрі вихопила було пістолет, але Анастасія зробила швидкий крок і вдарила його ногою прямо в пах. Удар, що ламає п'ять цегли, підкинув бізнесмена і він плюхнувся мертвим!
  Дівчата у відповідь закричали:
  - Тепер, можете діти їсти та брати все безкоштовно!
  І войовниці стали жбурляти в натовп срібні та мідні монети зібрані жадібним багатієм. Причому вони робили це з великим ентузіазмом.
  І збігалися з округи дітлахи. Дітей тут було набагато більше, ніж дорослих.
  Маргарита навіть помітила:
  - Теж, мабуть, перетворені?
  Анастасія згідно кивнула:
  - Породження дракона. Хоча, звичайно, дитиною бути все-таки краще, ніж старим.
  Маргарита з надією помітила:
  - Можливо, рабство скінчиться, а безсмертя залишиться?
  Діти збігалися ще кілька годин. Вони якщо найвишуканіші страви і отримували, гроші. Нарешті, коли хлопці з навколишніх місць, більш-менш, наситилися, і були роздані всі гроші, дівчата вирушили далі.
  Прихопили й скатертину-самобранку.
  Анастасія зауважила:
  - Ідемо далі, скоро наскочимо на чоботи-скороходи.
  Дівчата йшли і насолоджувалися кроками літньою стежкою.
  Все було як у ідилії. Хоча, через пару годин швидкого кроку знову почали попадатися по жебраку одягнені, худенькі діти та небагато, багатше одягнені молоді дорослі. На вигляд, правда, старше тридцяти років не видно.
  Маргарита попередила:
  - Чоботи-скороходи зовсім поряд!
  Дівчата побачили, як у повітрі промчала людина з мішком. Люди та діти кричали навколо:
  - Тримай злодія!
  Людина летіла. Але Анастасія в лабораторії про всяк випадок встигла прихопити довгий шматок тонкого дроту. І накинула саморобне ласо.
  Людина втратила швидкість, у неї злетів один чобіт. Дівчата підібрали його і підбігли до злодюжки:
  - Ну що, з'їв? Віддаси нам свої чудові речі?
  Людина пробулькала:
  - Чоботи-скороходи не можна забрати силою. Їх можна або обміняти, або виграти!
  Маргарита, насупившись, сказала:
  - Ну що ж, зіграємо.
  Злодюжка з посмішкою запитав:
  - А що на кін поставите?
  Анастасія буркнула:
  - Скатертина-самобранка!
  Чоловік з одним чоботом кивнув:
  - Згоден! У підкидного дурня будете? Я сам у цій грі чоботи-скороходи виграв.
  Маргарита кивнула:
  - Згодні.
  Злодюжка був досвідчений шахрай, але дівчата в елітному спецназі добре підготовлені і, взагалі, вони найкращі воїни держави. Так що мухлюй, не мухлюй не допоможе!
  І ось Маргарита відбилася, і повісила на злодюжку погони.
  Той почервонів і помітив:
  -Шахраювала?
  Маргарита відповіла:
  - Так само як і ти.
  Злодюжка зняв другий чобіт і кивнув:
  - Тепер вони ваші.
  Маргарита та Анастасія одягли, одна чобіт на праву ногу, друга на ліву та злетіли.
  Дівчата ширяли над казковим лісом і бачили села, а також будинки великого міста навколишнього казку. Місто дракона, місто тіней.
  Анастасія з посмішкою промовила:
  - наступний артефакт шапка-невидимка. Тут у нас, щоправда, можуть бути проблеми.
  Маргарита помітила:
  - Її власник невидимий?
  Анастасія відповіла:
  - Але ми, я гадаю, зможемо помітити. У нас гострий зір, і є ще карта.
  Маргарита заспівала:
  - Все я зумію, все я зможу, адже голова не камінь!
  Ось дівчата уважно вдивилися в карту, артефакт дедалі ближче.
  Анастасія прошепотіла:
  - Потрібна хитрість!
  Війниці приземлилися і стали. Вдали, що розмовляють.
  А самі краєм ока стежили. Ось видно, що хтось ступає травою. Щоправда, сліди якісь маленькі та босі. Немов це хлопчик.
  Ось видно, що молодий, невидимий злодюжка намірився стягнути скатертину-самобранку.
  Маргарита спритно зловила його за руку. А Анастасія швидко намацала голову і зірвала шапку. Перед ними опинився білобрисий, рум'яний хлопчик років дванадцяти. Спритний і спритний.
  Маргарита гаркнула:
  - Попався злодюжка. Тепер ми тебе вирубаємо.
  Хлопчик благав:
  - Не треба мене бити, я добрий. Тільки хотів їсти.
  Анастасія зауважила:
  - У тебе ситий вигляд, та й з цією шапкою-невидимкою, ти ніколи не голодуватимеш.
  Хлопчик із зітханням відповів:
  - У бідняка багато не вкрадеш, а в багатих людей двором бігають собаки. Та й взагалі, крадучи, не розживешся.
  Маргарита обурилася:
  - Ти хотів нас обікрасти. Тому ми тебе сильно випоремо, або ти віддаси нам шапку-невидимку.
  Хлопчик заперечливо похитав головою:
  - Якщо відібрати шапку силою, або загрозою насильства, вона не служитиме вам! Ось якщо ви зіграєте зі мною.
  Маргарита кивнула:
  - Звісно, це можна. Що хочеш: чоботи-скороходи, чи скатертина-самобранка?
  Хлопчик пробулькав:
  - А те й інше не можна?
  Дівчата хором відповіли:
  - Надто жирно. Баш на Баш.
  Хлопчик кивнув:
  - Гаразд, тоді скатертина самобранка, і вибір гри за мною!
  Дитина тупнула босою ногою, видно при вічному, казковому літі взутися і красти черевики не хотілося. Хлопчик сказав:
  - У кулаки будете? Я вибираю тітку із золотим волоссям, бо руде надто хитре.
  Маргарита кивнула:
  - Всі воліють грати з медовою блондинкою, побоюючись лисиці його кольору.
  Хлопець стиснув кулаки і став трясти, Маргарита стояла перед ним. Гра дуже проста. Або колодязь руками робиться, чи ножиці, чи папір, чи камінь. Тут багато від реакції залежить. Хлопчик зробив колодязь, досить вигідна форма, що топить і ножиці, і камінь. Але дівчина встигла зробити папір, що накриває колодязь.
  Хлопчик опустив очі і важко зітхнув:
  - Ваша взяла. Тепер у вас шапка.
  Анастасія одягла її і зникла. Маргарита підтвердила:
  - Працює.
  Анастасія знову з'явилася, сунула засмученому хлопчику срібну монетку та пообіцяла:
  - Скоро ніхто з дітей у цьому місці не голодуватиме.
  Хлопчик спробував монету на зуб і кивнув:
  - Куплю собі пряників. А вам бажаю скоріше зібрати артефакти та прибрати дракона.
  Дівчата згідно кивнули:
  - Зробимо.
  І пішли, точніше, полетіли, одягнувши чоботом-скороходом, далі.
  Анастасія зазначила:
  - Наступний у нас меч-кладенец. Можуть виникнути проблеми.
  Маргарита з цим погодилася:
  -Так просто не забереш? Але ж і ми не прості.
  Дівчата мчали на чоботях-скороходах. Миготіли під ними тіні, розгойдувалися дерева. Безліч дітей, з рідкісними дорослими, копошилися внизу. Це було чимось на кшталт архаїчнішого варіанту міста, з одноповерховими, переважно дерев'яними хатами, що розкинулися між деревами.
  Зустрічалися й поля, де працювали діти, які підганяли якимись звірами в мундирах. Раз у раз чулося ревіння.
  Але виникло місце запустіння. Валялася купа порубаних тіл. Двоногий, величезного зростання тип ходив перед людьми, що впали перед ним на колінах. Ті в купи складали своє нехитре добро.
  Монстр проревів:
  - Усіх зшибу! Усіх порубаю!
  І зважаючи на все, справді когось розрубав. А меч то проносився в повітрі, то повертався в пазурі.
  Маргарита запропонувала:
  - Я спущусь до нього одна і запропоную зіграти на скатертину-самобранку. Ти ж одягни шапку-невидимку і будь у засідці.
  Анастасія кивнула і помітила:
  - Рудих, як правило, завжди боятися більше.
  Красуня передала другий чобіт-скорохід медовій білявці.
  І босими пальцями ніг дівчина зігнула мідну монету. Тут видно, що паперові гроші зовсім не так котируються, як у сучаснішій частині міста.
  Маргарита посміхнулася, поправила своє відливаюче сусальним золотом кучеряве волосся, вона просто принадність, і помчала до монстра. Атлетична фігура у дівчини та високі груди, тонка талія, розкішні стегна.
  Монстр, побачивши красуню, одразу ж вишкірився і прохрипів:
  - Зарубаю, якщо ти мені не підкоришся!
  Маргарита хихикнула і відповіла:
  - Ти такий класний чоловік. Така шерсть і чудові ікла. Будь-яка жінка пишалася б твоєю рабою!
  Монстр напихався і проревів:
  - Я! Всевишній королю, я! Я на світі всіх мудріший!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай зіграємо. Я поставлю скатертину-самобранку, проти твого меча-кладенца.
  Монстр агресивно проревів:
  - Я накажу своєму мечу розрубати тебе на частини! І заберу скатертину-самобранку без ризику.
  Маргарита логічно помітила:
  - Але якщо ти заволодієш скатертиною силою, то не зможеш нею скористатися. Ти ж знаєш правила.
  Монстр огризнувся і відповів:
  - Ну гаразд, ти поставиш на кін ще й чоботи-скороходи, і свою свободу, ставши, у разі програшу, моєю покірною рабою.
  Маргарита насупилась і перепитала:
  - А чи не надто?
  Монстр проревів:
  - Ні, якраз!
  Маргарита кивнула, золота хвиля пройшла по її плечах:
  - Тоді згодна. Ризик шляхетна справа.
  Монстр нагадав:
  - Вибір гри за мною. Пропоную у кістки.
  Маргарита посміхнулася і відповіла:
  - Проста, але чесна гра. Нехай вирішить доля.
  Але, звичайно ж, дівчина розуміла, що цей хижак шахраюватиме. Але ж вони з Анастасією найсильніші та найрозумніші бійці спецназу у світі. І дівчата, звичайно, і різними хитрощами, і прийомами в іграх володіють.
  Вперше випало і у монстра, і у Маргарити по дванадцять очок - два по шість!
  Монстр загарчав і вони кинули повторно. На цей раз у Маргарити випало лише три. Як зраділа тварина, прокричавши:
  - Ти будеш моєю рабинею на вічність! Ух, яке в тебе тіло!
  І жбурнув, не дивлячись.
  Маргарита холодно сказала:
  - Меч-кладенец мій!
  Монстр витріщив очі, не вірячи. У нього справді світилося дві одиниці. Ось так. А він думав, що буде знов дванадцять! Проте Анастасія у шапці-невидимці часу не втрачала, і вийшов максимум навпаки.
  Монстр закричав на меч-кладенец:
  - Убий її!
  Меч продовжував висіти і крутитись у повітрі. Хазяїн змінився і, зрозуміло, слухатись він тепер буде тільки нову, прекрасну златокудру господиню.
  Монстр кинула на Маргариту, хоча дівчина і була дуже росла, він все одно набагато її вищий і втричі важчий. Але златоволоса красуня вдарила ногою в пах. Жорстко, з силою ламає колоди. Потвора підлетіла, а Анастасія міцно приклала його і по потилиці. Громила вимкнувся.
  Маргарита скомандувала:
  - Дитина, за мною!
  Меч влетів у розкриту долоню дівчини-атлета.
  Анастасія запропонувала:
  - Може, ти накажеш відрубати цьому звірові голову?
  Маргарита, посміхаючись, похитала головою.
  - А навіщо люди і, особливо, вічні діти і так його розірвуть на частини.
  Анастасія зауважила:
  - Зате меч випробувамо! Чи він слухняний нам.
  Маргарита благородно заперечила:
  - Погано вбивати ворога, коли він непритомний і нам зовсім не небезпечний. Ми не підлі.
  Анастасія сердито зауважила:
  - Джедаї теж були такі ж шляхетні, і що сталося з ними!
  Маргарита логічно помітила:
  - Падіння Енакіна почалося з того, коли він убив усіх, і беззбройних, і дітей. Темний бік сили відкрив дорогу до його серця.
  Анастасія згідно кивнула:
  - Може ти й маєш рацію. Дай мені другий чобіт, полетимо.
  І руда красуня труснула босою, засмаглою ногою.
  Дівчата одягли чоботи і помчали знову.
  Анастасія з посмішкою промовила:
  - Чотири - нуль, дівчата-рейнджери ведуть проти дракона.
  Маргарита перевіряла з посмішкою:
  - Наступна мета - непроста, на нас чекає дзеркальце-всезнайка.
  Анастасія помітила із сумнівом:
  - Тепер нам виграти буде набагато важче.
  Маргарита посміхнулася:
  - Але ж ми воїнки самого елітного спецназу!
  Анастасія кивнула:
  - І цим все сказано.
  Летіти довелося досить довго. Але ось і ціль. Досить велике середньовічне місто. Триває суд. У самому центрі сидить дівчисько, з волоссям чорного кольору, трохи схоже на циганку, і вершить суд і правду! Отримуючи, зрозуміло, добрі гроші. І питаючи у дзеркальця:
  - Світло моє дзеркальце скажи, та всю правду доповісти! Чия корова у ґанку, хто тут вовк, а хто овечка?
  І люстерко давало відповіді.
  Маргарита і Анастасія підліли до дівчини-циганки, та підняла на них свої карі очі і відповіла:
  - Знаю, навіщо ви прийшли. Хочете дзеркальце у мене виграти.
  Анастасія самовпевнено відповіла:
  - Не лише хочемо, а й виграємо.
  Юна, на вигляд, циганка кивнула:
  - Добре! Але ви знаєте, що право вибору гри за мною?
  Маргарита підтвердила:
  - Так, такі правила. Інакше б давно всі артефакти були зібрані кимось одним.
  Юна циганочка засміялася і запропонувала:
  - Тоді так. Ви ставите скатертину-самобранку, чоботи-скороходи, шапку-невидимку, меч-кладенец, а я тільки одне дзеркальце-всезнайку.
  Маргарита відповідно кивнула:
  - Іде. Ми готові ризикнути.
  Циганочка простягла руку:
  - Замітано.
  Дівчина-рейнджер грюкнула долонею:
  - Замітано.
  Дівчинка знову засміялася і полізла в шафку. Виблиснули її шиті перлами туфельки. Чорноволоса відьма дістала дошку і заявила:
  - У шашки зіграємо. Дошка, до речі, чарівна, і її господиня завжди виграє.
  Анастасія зауважила:
  - В одній казці були такі шашки. Це не чесно.
  Циганочка нагадала:
  - Вибір гри за мною. І відступати вже нема куди.
  Маргарита логічно відповіла:
  - Назвався грузде, лізь у кузов. Давай грати.
  Дівчинка кивнула:
  - Ти блондинка, от і грай білими. Я ж обожнюю чорний колір.
  Маргарита заспівала:
  - Я фарбую губи гуталіном, я обожнюю чорний колір. Дівчинкою стала дуже сильною, ви подаруєте мені букет.
  Анастасія здивувалася спокою Маргарити.
  Ну гаразд, вона хоч і бідолашна блондинка, але зовсім не дурна. А така чудова інтелектуалка.
  Маргарита зробила хід. Вона знала теорію шашок. Це насамперед, зрозуміло, боротьба за центр, але так, щоб самим не потрапити під комбінацію. Циганка не знала теорії, але грала впевнено та швидко.
  Вона вірила, що переможе. Якоїсь миті Маргарита заволоділа ініціативою. Циганочка відкинулася і перестала ходити. Тепер уже шашки рухалися самі собою.
  Маргарита пропустила складну комбінацію, втратила кілька шашок і опинилася у скрутному становищі. Циганка хихотіла і потирала руки:
  -Якщо ти хочеш відігратися, то постав на кін свою та подруги свободу.
  Маргарита відповіла:
  - Партію поки що не закінчено.
  Але здавалося, що становище вже безнадійне. Залишилась у Маргарити остання шашка, яку, мабуть, магічна дошка розраховувала затиснути в нужник. І ось в останній момент, коли, здається, немає порятунку, біла шашка Маргарити пройшла по колу і збила всі чорні фішки.
  Смагляве личко циганки зблідло, і вона пробурмотіла:
  - Не може бути.
  Маргарита у відповідь заспівала:
  - Все неможливе, можливо у цьому світі! Не треба думати абсолют, що двічі по два чотири!
  Циганочка пискнула і закричала:
  - Але це неможливо! Шашки чарівні, їх не обіграти!
  Маргарита заявила:
  - Але я зуміла!
  Циганочка запропонувала:
  - Розкрий секрет, і я дам тобі мішок золота.
  Маргарита скривилася:
  - Нести важко. Ось краще, подаруй мені ці шашки.
  Циганочка в досаді махнула кулаком у повітрі:
  - Гаразд, забирай! А у чому секрет?
  Маргарита з-під дошки витягла срібну монету із зображенням дракона і пояснила:
  - Магія чутлива до срібла, а ця монета заряджена ще чарами дракона, я це відчула, і про всяк випадок приберегла. Трохи змістила чаклунство і я виграла!
  Циганочка буркнула:
  - Ось чорт! Хочеш, два мішки золота за таку монету?
  Маргарита заперечливо похитала головою:
  - Такі моменти надто рідкісні. З дюжини мішків зі сріблом і міддю знайшлася тільки одна, і вона ще знадобиться. Втім, якщо хочеш, ми можемо не забирати в тебе шашки.
  Циганочка махнула рукою:
  - Ні, я вже сказала, що віддаю вам. Потяг пішов. Сподіваюся, що золота, що я накопичила, мені вистачить на віки. А дракона надеріть дупу. Він людей заїв.
  Дівчата прихопили п'ятий артефакт, і Анастасія заспівала:
  - Такий біль, такий біль, дівчата проти дракона: п'ять - нуль!
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  Воїтельки покинули місто. Анастасія запропонувала перекусити на лоні природи та вічного казкового літа. Благо у них є скатертина-самобранка. А заразом і перевірити її казкові можливості.
  Дівчата вибрали собі місце біля узлісся, посідали на повалений дуб і розгорнули скатертину самобранку.
  Маргарита замовила собі хобот слона зі спеціями, а також зміїні котлети та жарке з жирафу. Анастасія теж зробила замовлення розкішне, м'ясо лебедя, жарке зебри та печінку іглобрюха - крутий японський делікатес.
  Також дівчата замовили чудове вино двохсотрічної витримки. І всі їли золотими, посипаними дрібними діамантами, приладами тонкої роботи.
  Дівчата їли із задоволенням і запивали заморськими винами.
  Анастасія запитала:
  - Ну, що тепер за графіком?
  Маргарита відповіла:
  - Гуслі-самогуди.
  Анастасія посміхнулася:
  - Та вони можуть змусити нас танцювати до другого наступу!
  Маргарита вкрадливо запитала:
  - А друге пришестя взагалі буде?
  Анастасія щиро відповіла:
  - Сподіваюсь, що ні! Замість золотої клітини християнського раю, краще хай буде космічний комунізм.
  Маргарита підтвердила:
  - Так, читала я такі утопії. І все виходило чудово.
  Анастасія поїла розкішні страви та помітила:
  - Будуть і на нашій вулиці свята.
  Маргарита з усмішкою відзначила:
  - А у нас і так завжди свята. Ми йдемо від перемоги до перемоги.
  Дівчата наситилися і, відчувши тяжкість у животах, трохи подрімали. І так уже скільки часу на ногах. Спали, втім, чуйним сном дикого звіра. По босій нозі Маргарити проповзла козявка, лоскочучи голу, круглу п'яту. Але дівчина навіть не зреагувала - це безпечно.
  Маргариті снилася війна в Афганістані. Коли начебто ти сильний і перемагаєш, але противник отримує все нові й нові сили. І бої киплять собі. І гинуть російські хлопці у цій фатальній країні.
  А їх дівчат уже оплакують. Навіть звання героїв, мабуть, надали посмертно. Це почесно, але сумно. Загинули красуні у нерівному бою.
  Маргарита зітхнула.
  Проспавши кілька годин, дівчата прокинулися якраз вчасно, великий, розміром з бика, сірий шаблезубий вовк уже підкрадався до них.
  Втім, Маргарита гаркнула, і меч-кладенец легко розкромив важку тушу звіра.
  Залишилась на траві лише купа кісток, крові та м'яса. На яку тут же обрушилися різні стерв'ятники. Скльовуючи плоть.
  Анастасія зауважила:
  - Засинаємо без труднощів, це правда, це так, але зате насилу прокидаємося потім!
  Маргарита засміялася:
  - Так, але нас так просто не з'їси. І вовк безпосередньо отримав.
  Анастасія підстрибнула, прокрутила вертушку і заспівала:
  - Отримаєш від нас ти саме в п'ятак, нарвешся на міцний, солдатський кулак!
  Після чого дівчата зробили зарядку та злетіли на чоботях-скороходах. Помчали собі.
  Маргарита помітила:
  - Напевно, нас уже вважають загиблими і, можливо, навіть надали зірки героя Росії.
  Анастасія зі смішком резюмувала:
  - Тим краще. Ми тепер будемо у залі слави. І всі вилуплять зенки, коли ми повернемося!
  Маргарита, оглядаючи ліс та численні будинки, що пурхають тіні, відзначила:
  - Але ми маємо шанс і не повернутися.
  Анастасія підтвердила:
  - Так є. Але ми прийдемо, всім чортам на зло!
  Дівчата хором проспівали:
  - Нас дракон не зупинить, нас дракон не переможе! Дівки круті зітруть ворога! Дівчата круті - салют героям!
  І войовниці підскочили і зробили у повітрі мертву петлю.
  Анастасія подивилася на прилад та відповіла:
  - А зараз ми наближаємося до гуслів-самосудів. Шостий раунд бою.
  Дівчата опинилися над великим, білокам'яним містом. Мчали майданами. Золотіли бані церков, правда без хрестів, а з головами дракона. Таке місто цікаве, немов стародавній Київ. А ось у центрі палац стоїть. І великий натовп людей, бояр та варти, танцює.
  Хлопець, безусий підліток у дорогому одязі, стоїть у центрі і перед ним усі кланяються. І навіть цілують у сап'янові чоботи.
  А гуслі-самогуди висять у повітрі і час від часу починають грати, змушуючи пускати ноги в танець.
  Маргарита та Анастасія теж відчули посмикування, але придушили це зусиллям волі.
  Юнак, побачивши гарних дівчат, підморгнув їм і промовив:
  - Хочете потанцювати, босоніжки?
  Маргарита у відповідь гаркнула:
  - Ми хочемо пограти на твої гуслі!
  Юнак усміхнувся і відповів:
  - А що натомість?
  Анастасія посміхнулася:
  - Сам бачиш, цілий набір: скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, шапка-невидимка, меч-кладенец, дзеркало-всезнайка! Бачиш, аж п'ять чарівних предметів - проти одного!
  Підліток пустотливо відповів:
  - Від таких красунь, як ви досить було б і поцілунку, але... Приймаю гру! Нехай тільки грає златоволоса.
  Маргарита кивнула:
  - Так, коли в тебе волосся кольору сонця, все хоче пограти саме з тобою!
  Анастасія перевіряла:
  - А я руда лисиця, все одно вважай красу.
  Хлопець був досить високий і красивий, можливо, що йому, насправді, не одне століття. І він відчуває, наскільки небезпечні дівчата. Адже недарма вже п'ять артефактів зібрали.
  Тому він пробурчав:
  - Вибір гри за мною. Як щодо доміно?
  Маргарита кивнула:
  - Доміно? Чудово, піде.
  Юнак дуже спритно зробив розклад. Його пальці стрімкі та швидкі. Маргарита відразу зрозуміла, що перед нею професійний шахрай. Але анітрохи не зніяковіла.
  Вона знала, як перемагати найзапекліших шахраїв. Причому це не так вже й складно. Вимагає лише певної спритності рук. І швидкість реакції, але цим дівчата не скривджені.
  А що стосується прийомів шахрайства з доміно, то тут дівчата самі будь-якого хлопця навчать, і самого запеклого шахрая на чисту воду виведуть.
  Гра йшла ніздря в ніздрю. Поки Маргарита нарешті не викинула:
  - Риба!
  Юнак злякано буркнув і витріщив очі:
  - Чорт забирай! Тисячу років у доміно граю, а таких гравців не бачив.
  Маргарита посміхнулася і помітила:
  - На вигляд тобі більше шістнадцяти не даси.
  Юнак відповів:
  - Тут є хлопчики три тисячі років, а виглядають на десять. Ви, мабуть, попадці?
  Маргарита поправила:
  - Швидше, попадання.
  Юнак перепитав:
  - Видно сильні маги?
  Анастасія гаркнула:
  - Еліта, еліт!
  Хлопчик зітхнув і попросив:
  - Ваша взяла, беріть гуслі, та на прощання хоч поцілуйте мене!
  Анастасія пискнула:
  - І ти нас теж.
  Дівчата із задоволенням поцілувалися з гарненьким молодцем, їм це було до вподоби. А потім узяли гуслі. Як розрада, Анастасія замовила біля скатертини-самобранки для гравця шампанського, що програв три пляшки.
  Юнак несподівано запропонував влаштувати для всіх бенкет на весь світ!
  Дівчата охоче погодились.
  Скатертину накрили на довгий стіл, і вона виросла. Виявилася уставлена різними багатими наїдками.
  Люди стали бенкетувати, і вже без жодного примусу пустилися в танець.
  Трохи поїли та дівчата.
  Анастасія зауважила:
  - А добре таки робити добро.
  Маргарита погодилася:
  - Приємно і тобі, і людям.
  Анастасія зітхнула і згадала:
  - А в минулому житті ми з тобою лише вбивали.
  Маргарита нагадала:
  - Поганих хлопців.
  Анастасія логічно наголосила:
  - Поганий, хороший - поняття відносне. У кожного своя мораль та віра.
  Маргарита запропонувала:
  - Після повернення підемо з армії.
  Анастасія посміхнулася і відповіла:
  - З огляду на те, що ми воювали вже й у Сирії, то у нас стажу на пенсію підполковників вистачає. Можна й зав'язати із війною.
  Маргарита кивнула з усмішкою:
  - Так, а на вигляд не скажеш, що вже на пенсію заробили. Ми виглядаємо на двадцять.
  Анастасія нагадала:
  - Генетика у нас покращена. Експерименти проводили із ДНК.
  Маргарита відзначила:
  - І стали ми кращими і, головне, молодшими.
  Анастасія з деяким сумнівом помітила:
  - А що ми робитимемо, якщо підемо на пенсію?
  Маргарита запропонувала:
  - Писатимемо казки та наукову фантастику.
  Анастасія із сумнівом зазначила:
  - Часи зараз погані. Багато казками не заробиш.
  Маргарита впевнено сказала:
  - Зате прославишся.
  Анастасія заспівала:
  - Хто людям допомагає, той марнує час. Коли ти пишеш казки, прославитись не можна.
  Маргарита впевнено заперечила:
  - А я думаю, що можна.
  Дівчата наїлися, і трохи босоногі потанцювали. Заслуживши схвалення публіки.
  Після чого вирушили знову в дорогу.
  Анастасія зазначила:
  - Шість - нуль хороший рахунок, але потрібна переможна, сьома шайба.
  Маргарита зробила висновок:
  - Останній артефакт залишився. Килим літак.
  Анастасія нагадала:
  - Останній бій, він найважчий.
  Маргарита з цим погодилася:
  - Щось наприкінці нас чекатиме несподіване. Але ми готові до всього.
  Анастасія гаркнула:
  - І неодмінно переможемо.
  Дівчата одягли, одна на праву ногу, друга на ліву, чоботи-скороходи та злетіли. Близькість мети надихала їх.
  Вони були ситі, веселі, долішні. І навіть заспівали:
  Адже від тайги до Британських морів,
  Дівчата спецназу всіх сильніших!
  Дракона великого, ми розтерзаємо,
  Мечем порубаємо, розірвемо!
  Виблискує яскравий Батьківщина прапор,
  Нас мільйони, хоч тепер удвох!
  Дівчата летіли та летіли. Пролітали під ними ліси, поля, річки.
  Потім з'явилася пустеля, вздовж якої були оази. І знову річки.
  Анастасія, дивлячись на чіп-пошуковик, занепокоєно помітила:
  - Щось далеко знаходиться килим-літак.
  Маргарита відзначила:
  - Останній артефакт і далі за всіх.
  Втім, дівчата трохи підбадьорилися, коли знову з'явилися високі гори. Вони летіли так багато годин. Зголодніли.
  Приземлились. Поїли, попили зі скатертини-самобранки. Кілька годин подрімали. Але було прохолодно у горах.
  Їх пробували атакувати голодні вовки, але меч-кладенец порубав пару дюжин хижаків, а всі всі розбіглися.
  Після чого дівчата знову одягли чоботи-скороходи. І помчали туди, куди їм вказував чіп-пошукач.
  Маргарита пропиляла:
  - У нашому світі немає ладу, і звичайно в ньому не солодко.
  Анастасія додала:
  - І звичайно дурниця, у магазині є вода.
  Дівчата захихотіли. І стали собі співати.
  Мчали знову. Намагалися прискорити чоботи скороходи.
  Маргарита помітила:
  - Ось повернусь і напишу про нашу подорож казку. Може, вона стане суперхітом.
  Анастасія відповіла, цілком логічно:
  - Та тут не вгадаєш. Ось що, наприклад, особливого у Гаррі Потері?
  Маргарита хихікнула і відзначила:
  - А що особливого у Колобці?
  І дівчата дружно засміялися.
  Але ось, нарешті, знову пустеля, а потім після неї, нарешті, виникло величезне, красиве, східне місто. По ньому бігали напівголі, засмаглі, але переважно світловолосі діти, і приблизно в десять разів менше молодих дорослих.
  Місто було немов арабське, але населення в основному світловолосе. Дуже великий, приблизно як сучасна Москва за площею.
  Дуже багато хлопчиків у пов'язках на стегнах, засмаглих і мускулистих, з білими головками бігає по сонце. Деякі з них працюють, крутять жорна.
  Маргарита помітила:
  - Хлопчики, які прожили кілька тисяч років і шліфують голими п'ятами бруківку, це кумедно.
  Анастасія відповіла:
  - Але це краще, ніж бути старими.
  Серед дітей більше було хлопчиків, ніж дівчаток, а серед дорослих, навпаки, більше дівчат. Вони були, як правило, у рваних туніках і, як і діти, босі. Світле волосся жінок і непокриті голови, швидше робили місто схожим на володіння часів Стародавнього Риму, ніж середньовічного сходу.
  Можливо, так виглядав Схід часів Олександра Македонського і до проникнення еллінської культури.
  Але в самому центрі міста зібрався натовп. І там сидів чоловік у зеленій, прикрашеній смарагдами чалмі. Дівчата здивовано свиснули.
  Це перший старий, який попався в цьому світобудові, де ніхто старше тридцяти років не виглядав. Він мав довгу, сиву бороду і зморшкувату шкіру, розкішний східний халат у коштовностях, дорогі туфлі з діамантовими пряжками.
  Зуби, щоправда, коли він усміхався, були кольори слонової кістки і великі, але можливо вставні. Ще на вухах сережки з рубінами, а на пальцях обручки.
  Навколо нього вилося кілька жінок-прислужниць. Незважаючи на спеку, вони були покриті покривалами, в туфлях та з обличчями наглухо закритими паранджею. На відміну від інших жінок, що були тільки в рваних туніках, на голе тіло, босоногих, мов рабині, майже блондинок.
  Мудрець грав у шахи одразу на тридцяти дошках. З ним грали і жителі, схожі на дітей, в основному хлопчаки, і жінки, і дорослі в сандалях, шортах, і сучасних кепках. Отримавши матюки, вони відходили і залишали золоті та срібні монети.
  Інші ставали на їхнє місце і теж грали. Старий переміщався на кріслі з коліщатками, його штовхали дві дівчини в паранджах, а ходив він тростиною. Ще дві дівчини, наглухо закриті покривалами, обдували старого опахалами. Інші збирали виграш у мішечки. Скрині з багатствами також охороняли дівчата в паранджі. Втім, може це й юнаки, адже не видно під чорними покривалами, хоч стирчать вороного кольору коси.
  А ось і килим-літак, закритий у клітці, а на ньому ще й тигр-альбінос лежить, охороняє.
  Дівчата підлетіли до мудреця. Той глянув на них ясними, чорними очима і пробашив:
  - Знаю вас, хочете мій килим-літак.
  Маргарита рішуче заявила:
  - Чи готові зіграти з нами? Шість чарівних речей проти однієї.
  Мудрець посміхнувся і відповів:
  - І ще чарівні шашки на кін. Сім проти одного.
  Анастасія огризнулася:
  - Ну і хитрий лисиця.
  Хлопчисько з вимушеною батогом спиною, крикнув:
  - Це цар Соломон. Із ним краще не зв'язуватися.
  Соломон гаркнув:
  - Ще сто батогів шибенику.
  Дівчата в паранджах підхопили хлопця, розтягли на козлах і стали сікти.
  Маргарита спокійно відповіла:
  - Царю Соломоне? Тим краще. Буде, нарешті, гідний супротивник.
  Анастасія кивнула:
  - Найсильніший монстр у будь-якій грі в самому кінці.
  Цар Соломон кивнув:
  - Добре, що це ви розумієте. Я бачу, ви теж сильні, коли зібрали стільки чарівних речей. Не буде ні магії, ні обману! Просто зіграємо у шахи.
  Маргарита запитала:
  - Зі мною?
  Соломон махнув тростиною:
  - Обидві грайте. Вам не допоможе. Я завжди, за п'ять тисяч років, лише вигравав.
  Анастасія свиснула:
  - Ого! Оце гравець.
  Соломон великодушно оголосив:
  - Але ж ви можете відмовитися.
  Дівчата труснули головами з яскравим волоссям і вимовили:
  -Ні! Ми битимемося тільки до кінця. Ми приймаємо бій.
  Цар Соломон кивнув:
  - Добре! Мою улюблену дошку. А решта нехай почекають, зараз я гратиму найважливішу партію в житті. І мій колір білий.
  Дівчата сіли перед величезною дошкою. Великі фігури, прикрашені дорогоцінним камінням, клітини із золота та платини. Старий, схоже, мав не дюжинну силу, якщо тростиною легко переміщав фігурки, кожна вагою в пуд.
  Дівчата, втім, не соромилися. Вони теж у своєму не такому вже й короткому житті жодного разу не програвали. Але все ж таки, п'ять тисяч років стажу та одні перемоги, навіть без нічиїх, вселяли повагу.
  І дівчата дивилися на дошку. Ні обману, ні магії, ні шахрайства - лише один інтелект! Боротьба думок та розумів.
  Старий посміхнувся і зіграв: Д2-Д4.
  Дівчата зашепотілися. Як з'ясувалося, удвох грати лише гірше. Маргарита хотіла Староіндійський захист, а Анастасія Д7-Д5, напівзакритий дебют. Маргарита почала переконувати:
  - Староіндійський захист кращий, він гнучкий з безліччю стратегічних ідей. А це майже паралельна гра з форою в один хід!
  Анастасія заперечила:
  - Ось саме центр ми не віддамо, а нав'яжемо фігурну гру. А варіанти наші голови вважають набагато швидше, ніж у старого з п'ятьма тисячами років стажу!
  Дівчата ніяк не могли домовитись. Наводили аргументи. Маргарита запропонувала:
  -Нехай одна з нас грає. Давай кинемо монету.
  Анастасія пискнула:
  - Монету? У шахах я хитріший. Ти надто чесна блондинка!
  Маргарита відповіла із злістю:
  - І ні в чому тобі не поступаюся! А в шахи ми з тобою грали щоглу. І з перевагою в одне очко я перемогла!
  Анастасія рикнула:
  - Пощастило! Ми сильніші і розумніші за всіх людей на світі.
  Цар Соломон пробурчав:
  - Ходитимете?
  Маргарита кивнула:
  - Кинемо монету. Дракон випаде, гратиму я. Імператриця - Анастасія.
  Руда бестія кивнула:
  - Іде! Один розум добре, півтора гірше.
  Маргарита кинула монету. Та підскочила вгору і впала, підстрибнула й зависла на ребрі.
  Анастасія вилаялася:
  - Чорт забирай! Та й проблеми.
  Маргарита прошипіла:
  - Так, невдача. І як тепер бути?
  Анастасія запропонувала:
  - Може, зіграємо у кулачки?
  Маргарита заперечливо хитнула головою:
  - Буде нічия, з нашою реакцією. Давай краще гратиму я. Я більшу частину ігор провела, і почала грати, мені закінчувати.
  Анастасія заперечила:
  - А чому все тобі? Я теж хочу. Саме тому, що ти занадто багато грала, останню слід закінчити мені.
  Маргарита запропонувала:
  - Нехай цар Соломон вибере собі суперницю. Кого з нас ви надаєте перевагу?
  Старий відповів з єхидною посмішкою:
  - Ви обидві гарні та гідні. Якщо не можете домовитись по ходу, то робіть їх по черзі.
  Анастасія насупилась і помітила:
  - То ми взагалі програємо. Думки різні, і ідеї різні!
  Маргарита зітхнула і відповіла:
  - Гаразд, оскільки минулого разу грала я, то поступаються Анастасії. Може, недарма люди більше бояться хитрощів рудих і вважають блондинок дурненькими.
  Анастасія кивнула:
  - Оце розумне рішення. І я граю Д7-Д5. Будемо битися по-моєму.
  Маргарита відсіла. Не стала сперечатися. Тим паче паралельний розвиток не гірший і потребує лічильної гри. Староіндійський захист має свої недоліки. У тому числі й обмежена кількість полів, де йде гра. А за ідеєю, дійсно, треба давати старому більше рахункової роботи.
  Звичайно, Соломон звик до слабких супротивників, які не мали жодного поняття про теорію та стандартні прийоми, комбінації. І цей досвід побиття в одні ворота, швидше, негативний, ніж позитивний.
  Але й дівчата майже не грали проти сильних супротивників, за винятком комп'ютерів. Ось це, звичайно ж, противники сильніші за гросмейстерів і не позіхають, і грубих помилок не роблять! Але знов-таки практики у дівчаток не так вже й багато. Занадто вони іншими справами захоплюються.
  І війна, і підготовка, навчання курсантів. Весь час у турботах, не особливо пограєш.
  А у шахах без обману, так просто і еліті спецназу не перемогти. Принаймні дівчата легко обігравали офіцерів та генералів, не даючи шансів. А тут гравець був воістину світової величини.
  Анастасія грала дуже уважно, маючи абсолютну пам'ять, вона знала назубок теорію. І бачила, що старий, звісно, грає рідкісні варіанти. Проте, вже за кілька ходів Соломон запропонував жертву пішака.
  Анастасія жертву відхилила, щоби не віддавати ініціативу. І за пару ходів запропонувала сама. Соломон з усмішкою жертву прийняв. Почався твердий обмін ударами. Виникла дуже складна позиція. Видно, що старий теж надовго замислюється. І не зовсім упевнений у собі.
  Анастасія заради атаки пожертвувала постать. І розвинула наступ.
  Пішов жорсткий обмін ударами, з парна гра. Цар Соломон спітнів. Ось Анастасія пожертвувала ще одну постать. І пресує царя Соломона. Однак поставити мат не так вже й просто.
  Йдуть ускладнення. А у Соломона вже до двох фігур і пішака додалася і зайва якість.
  А мат поставити особливо і нічим, не вистачає рудої бестії фігур. Тоді Анастасія кидає в атаку і короля.
  Тут сам Соломон починає грати на мат. Йде жорстка, агресивна битва.
  Маргарита шепоче:
  - Клітини, як кола перед очима,
  Королів я плутаю з тузами.
  А дебютом плутаю дуплет!
  І дівчина підказує Анастасії:
  - Пересувай фігури ногами, це допоможе.
  Справді, коли руда схопила босими пальцями ніг коня, у її голові раптом прояснилася. Соломон зняв останню човну чорних. І вона побачила форсовану комбінацію за чотирнадцять ходів. Тільки задля цього слід віддати ферзя!
  І Анастасія зробила нову рішучу ходу, пересунувши ферзя під удар пішака. Якщо Соломон відмовиться від подарунка, то отримає мат через сім ходів.
  Старий зблід і зняв ферзя. Рикнув:
  - Ну і бістя!
  Анастасія посміхнулася. Далі все пішло форсовано. Король царя Соломона кидався під ударами.
  Маргарита бачила вже неминучий мат і заспівала:
  - І хвалений, горезвісний Фішер, не зумів здобути в бою нічию!
  Анастасія переміщала босими пальцями ніг фігури. Соломон завзято думав, але не міг знайти вихід. І ледве перетягував короля. І отримував удар за ударом.
  Анастасія прошипіла:
  - Пішки не схожі не людей, пішаки, це пішаки!
  І знову зробила хід босою, мускулистою, засмаглою ногою. Все ближче і ближче добиралася до мети.
  Соломон думав, чухав чоло, але до його честі все ж таки не надто довго розтягував паузи. І ось уже здається зовсім трохи. Анастасія вже взяла в босі пальці ноги пішака, щоб поставити матюк, як раптом небо потемніло, і перед ними постало зображення велетенського семиголового дракона.
  Пролунав оглушливий, громоподібний голос:
  - Зупинись, нещасна! Хочеш, я тебе зроблю імператрицею?
  Анастасія посміхнулася, тримаючи пішака, який по-легше і по дрібніше, ніж інші фігурки, пальцями босих ніг:
  - Бути твоєю маріонеткою? Чи велика радість!
  Дракон зауважив:
  - Якщо ти вб'єш мене, то повернешся до свого світу. Світ, де панує жорстока старість. Невже ти хочеш згодом стати беззубою, згорбленою, зморшкуватою старенькою? А тут у тебе вічне життя та абсолютна влада над мільярдами підданих!
  Маргарита помітила:
  - На посулі, як на стільці!
  Анастасія зневажливо пирхнула:
  - Ну, ми з Маргаритою, можливо, ніколи не постаріємо. В нас досконала генетика. І старіння не передбачено програмою ДНК. А якщо є вічна молодість, то що ще треба? Рано чи пізно ми керуватимемо планетою Земля. А це цікавіше, ніж трон під твоїм контролем.
  Один із хлопчаків крикнув:
  - Не вір дракону! Він у будь-який, зручний для себе момент, зрадить вас, чи вб'є!
  Дракон прогарчав:
  - Поганий хлопчисько, ти потрапиш у дике пекло.
  Маргарита сказала подрузі:
  - Роби хід. Потім поговоримо.
  Дракон, розміром з півсотні авіаносців, проревів:
  - Не роби, буде пізно! Я подарую тобі владу над всесвітом.
  Анастасія поставила пішака на поле вперед і з усмішкою промовила:
  - Вже зробила. Вам матюку, царю Соломоне!
  Дракон раптово зник, у небі на його місці з'явилися мільйони різнокольорових бульбашок. Діти радісно загомоніли, та й дорослі теж.
  Несподівано на дошку плюхнувся засмаглий, м'язистий хлопчисько, в одній пов'язці на стегнах. Нахиливши світлу голову, пацан став навколішки і промовив:
  - Спасибі вам!
  Його м'язова, зігнута спина була в загоєних слідах численних порок, стирчали гострі лопатки.
  Анастасія здивовано запитала:
  - Ти хто?
  Хлопчик, посміхаючись, відповів:
  - Той, хто був драконом!
  Дівчина-рейнджер свиснула:
  - Дракон, що тримав у страху мільярди людей, був хлопчиком?
  Хлопчина відповів, кланяючись:
  - Я був рабом у Вавилоні, будував греблю, отримував батоги і багато працював, як і інші раби. Та ось злодії вночі розікрали гробницю, а я випадково заснув, змучений тяжкою роботою в пісках, і наглядачі не помітили, що мене немає разом з іншими рабами в таборі. Один із грабіжників настав на мене, я спіймав його руками і збив з ніг. Він вибухнув прокляттям на мою адресу, назвавши мене драконом. Тоді на ньому був амулет із гробниці. Прокляття виповнилося, і понад три тисячі років тому я став справжнім драконом. Так безглузда випадковість зробила хлопчика-раба королем цілого світу.
  Анастасія запитала:
  - А чому ти не зробив світ справедливішим?
  Колишній хлопчик-раб із зітханням відповів:
  - Тому, що в тілі дракона, то був не зовсім я сам. В мені був злий дух. Зараз стою на колінах і прошу у вас вибачення.
  Маргарита та Анастасія хором вигукнули:
  - Ми прощаємо тебе! Ти ще дитина, і віримо, виростеш справжньою людиною.
  Хлопчик випростався і помахав рукою:
  - Дякую!
  І в цей момент вогняний ураган підхопив дівчаток. І вони закружляли в океані вогню.
  Місто тіней виявилося далеко внизу і швидко, стрімко зменшувалося.
  . ЕПІЛОГ
  Дівчата прокинулися, що застрягли в ущелині. Їхні маскувальні костюми були розірвані на шматки. Залишилися лише одні бікіні. Анастасія та Маргарита були на самому дні ущелини, де панувала ніч. Холодно і неприємно бути майже голими, високо в горах Афганістану.
  Маргарита свиснула і вигукнула:
  - Ну й сон я ж бачила.
  Анастасія пробурчала:
  - І я теж. Дракон, діти, яким по тисячі років, чоботи-скороходи та метро з рабами. Жах!
  Маргарита здивувалася:
  - Так, дракон, який перетворився на хлопчика-раба?
  Анастасія підтвердила:
  - Так, у хлопчика в пов'язці на стегнах і з сполосованою спиною.
  Маргарита кивнула і помітила:
  - Один і той самий сон двом різним людям снитися не може! Це сталося з нами насправді.
  Анастасія зауважила:
  - Ось як? Тож ми звільнили від деспотії цілий світ із мільярдами живих істот?
  Маргарита відповідно кивнула:
  - Схоже на те.
  Анастасія рикнула:
  - Слава Батьківщині!
  Маргарита підтвердила:
  - Батьківщині слава!
  І обидві дівчата, упершись у шорсткі, кам'яні стіни пальцями рук і ніг стали вибиратися. Хоча стіни слизькі та вкриті інеєм, для найкращих бійців елітного спецназу Росії, це не така вже й велика проблема! Хоча дертися і довелося довго.
  Анастасія зауважила:
  - А професор Маріарті, як?
  Маргарита помітила:
  -Якщо ми його не вбили, то я думаю, може стати проблемою для міста гіршого за дракона!
  Анастасія хихикнула:
  - Ну, ти його приклала. Ми з тобою бруківки руками та ногами розбивали.
  Маргарита підтвердила:
  - Так, наші удари вбивчі.
  Дівчата радісно заспівали:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  Перемагає, повірте завжди!
  Хто веселий, той сміється,
  Хто хоче, той доб'ється,
  Виконатися, повір, мрія!
  Дівчата вибралися на поверхню. Всюди валялися трупи, і безліч воронок від снарядів, ракет і бомб.
  Дівчата побігли, щоб не так було холодно босим ногам. Мчали і сміялися.
  Анастасія зауважила:
  - Ні зброї, нічого, майже голенькі.
  Маргарита відповіла:
  - Ми самі зброя.
  Дівчата прокрутились у каскаді сальто. І заспівали:
  - Удари сильні, і ми спортивні. Такі ось дівчата.
  І додали темпу.
  Дівчата бігли в стрімкому темпі скакових коней уже кілька годин, коли нарешті з'явилися на горизонті контури вежі.
  Анастасія кивнула:
  - Оце наша база.
  Маргарита посміхнулася:
  - Цікаво, як зустрінуть покійників, що ожили?
  І обидві красуні оглушливо, істерично, наче буйно схиблені, розсміялися.
  
  
  
  
  
  БОЖЕВІ ВІРАЖІ ІСТОРІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
  На першому танковий екіпаж Герди з забійною і дуже пробивною гарматою в 88-міліметрів калібр і довжиною ствола в 100 ЕЛ, а з іншого ІС-2 з гарматою в 122-міліметра і калібром в 48 ЕЛ. Більше довгоствольна проти більшого за розмірами снаряда.
  Німецька гармата, правда, практичніша, слів немає. І більш швидкострільна. Натомість на ІС-2 сидять дівчата-відьми, які дуже бойові. І вони відважно атакують супротивника з дистанції. Єлизавета робить постріл. Але й Герда не промах і зміщує свій танк. І лупить у відповідь. Але вже трохи скошує танк Єлизавети. І снаряд німецької гармати проходить повз.
  Обидва танки починають зближуватися.
  Герда човгає босими ніжками по броні. "Пантера"-2 народилася в муках, так Гітлер висував завищені вимоги. Але в 1945 році з'явився цілком задовільний танк, який краще захищений і озброєний чудово, при вазі в п'ятдесят тонн і потужнішому двигуні в 850 кінських сил.
  А на підході "Пантера"-3 рухоміша з двигуном у 1200 кінських сил і краще захищена особливо бортами.
  Герда вистрілила знову, і прошипіла:
  - Нас ніхто не зупинить!
  Єлизавета пальнула у відповідь і прочирикала:
  - Нас ніхто не переможе!
  Обидва танкові екіпажі з дівчат гідні один одного, але потрапити не можуть. Вони наче заговорені. А загалом цей світ особливий. Лише Роммель не зробив паузи після капітуляції гарнізону англійців у Толбуці і розгромив Британію в Єгипті. Німці також змогли захопити і Ірак, і Кувейт із нафтою. А потім Роммель розбив у брязкіт і американський десант у Марокко. У полон потрапило понад сто тисяч американців. Щоправда гітлерівців все одно розгромили під Сталінградом, але це перебіг війни змогло переламати лише частково. Фріци змогли стабілізувати лінію фронту на лінії Ростов-на-Дону, Курську, і так далі.
  Спроба висадки союзників у Нормандії закінчилася черговою катастрофою для Британії та США. І вони фактично вийшли із війни. І тепер фашисти намагаються наступати на Кавказ.
  Єлизавета, стріляючи в ворогів, заспівала:
  - Дружать усі країни в нас... Траля-ля!
  Катерина пальнула за допомогою босих пальчиків і вразила німецьку самохідку, підспіла:
  - І Камчатка та Кавказ - Траля-ля!
  Лупанула використовуючи голу п'яту та Олена, пробивши "Пантеру" більш ранньої моделі та співаючи:
  - Ми живемо не для війни! Люди дружбою сильні!
  І весь танковий екіпаж хором підхопив, співаючи:
  - Ми живемо не для війни! Люди дружбою сильні!
  Такий ось гарний протікає бій.
  Андріана уявила собі та інше. Теж із цієї серії та подібної побудови альтернативних історій. Наймоднішого на сьогоднішній момент жанру.
  Загалом на все - союзники вирішили здійснити висадку у Сицилії ще у червні. З одного боку, логічно: не дати німцям підготуватися до відображення загрози. Але з іншого... Висаджування пройшло майже, як і в реальній історії. Німецьких військ мало, італійці битися не хочуть і здаються.
  
  А поки фриці посилили свої війська на південному напрямку. Від чого бій у Сицилії затягнувся.
  Сталін довго терпів, але зрештою не витримав. Чи справді зібравши стільки сил, скільки можна втрачати зручний для просування танків літній час?
  Наступ розпочався 1 серпня. Мабуть, щоб було простіше рахувати дні операції, вождь обрав таку дату. 1 серпня розпочалася свого часу перша світова війна. Але Сталін мабуть не побачив у цьому зловісних асоціацій, і наказав тиснути німців усіма силами.
  У настанні відразу ж було допущено великі прорахунки. По-перше, удари завдавалися широким фронтом. І на Орловському, і на Харківському та Смоленському напрямах. Тобто сили розпорошили.
  Щоправда, і німці змушеними були розосередити резерви. Але Червона Армія вперлася у потужну, глибокоешелоновану оборону супротивника. Особливо сильний на Харківському напрямку.
  Майнштейн правильно вгадав силу та напрямок радянських проривів і зумів відобразити наступ. Мобіль командуючий групою армія цент, відійшов кілометрів на десять-п'ятнадцять, але загалом теж відбив натиск переважаючих радянських сил.
  Розвинена в інженерному відношенні оборона, поряд із потужними по озброєнню танками дозволила німцям призупинити радянський наступ і навіть утримати Орел.
  Негативне впливом геть хід війни справила і пасивність союзників у країнах.
  Чекаючи на переворот в Італії і бажаючи знизити собі втрати, вони фактичні згорнули наступ на Сицилії. Але перевороту не було. Спочатку побоювалися того, що у німців розв'язані руки, а потім і зовсім злякалися, що без Муссоліні запанує хаос.
  Радянським військам вдалося зрізати частину орловського виступу, але саме місто Орел, на жаль, взяти не вдалося. Сталін був у гніві і вимагав розвинути наступ за всяку ціну.
  Однак Червона армія зазнала величезних втрат і загрузла в позиційних боях. Багато хитрі пастки та мінні поля так і не спрацювали. А німці як уже й було раніше за Ржевсько-Сичовської операції змогли на підготовленій заздалегідь лінії оборони втриматися. І так і не дали рухомим радянським танковим підрозділам вирватися на оперативний простір.
  Втративши за півтора місяці запеклих боїв понад 1 400 тисяч убитими та пораненими радянські війська, майже не просунулися вперед. Втрати німці були в кілька разів меншими, але все одно відчутні 300-350 тисяч убитими та пораненими. Крім того Гітлер прийняв рішення вибити союзників із Сицилії, тому великі резерви попрямували на Захід на шкоду східному напрямку.
  У середині вересня Сталін призупинив наступ. Радянські війська знекровлені, та їх чисельність ще можна заповнити. Неодноразово таке вже було. Однак Йосип захотів промацати ґрунт для сепаратного світу.
  Через заступник нарком закордонних справ Литвинова було передано пропозиції радянської сторони.
  Сталін запропонував Німеччині нульовий варіант, без анексій та контрибуцій із відновленням колишніх економічних відносин.
  Гітлер цілком резонно зауважив: що німці все ще контролюють майже всю Україну та Крим, Білорусь, Прибалтику, Смоленську, Псковську та частину Ленінградської областей.
  Крім фінів... І що пропозиція Сталіна вимагає від німців добровільно відмовитися від низки територіальних надбань.
  І не тільки зрозуміло німців, а й їхніх союзників. Чи не годиться так товариш Сталін!
  Але переговори Гітлер погодився розпочати. А на радянсько-німецькому фронті фактично було оголошено перемир'я. Нехай навіть не формальне.
  Гітлеру вистачило здорового глузду, затягнути переговори та виграти тим самим час. Сталін також розраховував поповнення своїх військ, і навіть можливо активізацію війни у країнах.
  Нехай Гітлер гарненько потріпле буржуїв!
  Справді, у жовтні німці разом з італійцями розпочали масований наступ у Сицилії. У боях взяла участь велика кількість перекинутих зі східного фронту німецьких літаків. Що також сприяло успіху атаки.
  Крім того з'ясувалося, що німецькі війська, які пройшли обстріл на сході, набагато сильніші і боєздатніші за зніжені американці та англійці. Битва за Сицилію закінчилася повним розгромом союзників. І одразу ж породила нову урядову кризу у Британії.
  Ну, а Рузвельт заявив, що Америка не вживатиме широкомасштабних наступальних акцій у Європі - головне зберегти американських солдатів. Тим більше, втрати видали рекордними за всю другу світову війну. Лише полонених янкі втратили майже чотириста тисяч.
  В Англії король Георг скористався своїм правом і змістив Черчілля. Його місце зайняв також консерватор, але з набагато більшою пронімецькою орієнтацією.
  І новий прем'єр також запропонував розпочати таємні переговори із фактичним згортанням бойових дій. Американці Гітлеру поставили лише одну умову - згорнути програму знищення євреїв.
  Фюрер після умовлянь оточення трохи пом'явся і погодився з цим. Тим більше, німцям наступати на Африку складно. Флот союзників домінує у морях. Плюс ще й Франко не хоче пропускати німецькі війська до Гібралтару.
  Тож і німців наступати на заході нікуди й союзникам обливати європейський континент трупами немає сенсу.
  Сама природа захищала німецькі війська на континенті та союзні за морями та океанами. А США лише раді розв'язати собі руки з Японією.
  Деякий час панував такий затишшя. З союзниками переговори теж йшли не надто гладко. Гітлер був згоден відмовитися від претензій на африканські колонії, але вимагав повернути Італії Лівію та Сомалі.
  Ну, а англійці під шумок були готові поділити зі США в Африці та французькі володіння. А також у Тихому океані та Азії японські. Францію звільняти немає жодного бажання.
  Незабаром перемир'я оформилося з не офіційного на цілком офіційне. Британії та США значно вигідніше забрати до Голландії та Франції їх колоніальні володіння, ніж звільняти від фашистів. Ну, а Гітлеру натякнули: йди на схід. Водночас і радянську Росію поділимо.
  Але Сталін зібрав величезні сили. У радянській армії з'явилися: Т-34-85 та ІС-2.
  В авіації, щоправда, німці змогли отримати деяку якісну перевагу. На Фокке-Вульф встановили нові форсовані двигуни машини, що розганяють, понад 700 кілометрів на годину. У серійному виробництві з'явився потужніший і досконаліший МЕ-309, ТА-152.
  Взагалі німцям завдяки припиненню бомбардувань Німеччини, тотальній мобілізації та будівництву нових авіаційних заводів вдалося випередити СРСР і кількісні показники випуску авіації. Тим більше що нові ЯК-3 і ЛА-7 ще не встигли вступити в масове виробництво. Та й припинення постачання дюралю та іншої сировини по ленд-ліз із Заходу погіршило умови виробництва радянських літаків.
  У травні 1944 року військові дії відновилися з новою силою, з повітряного наступу фашистів. У танках теж у німців перевага. Нехай скоріше якісний, ніж кількісний. Т-4 і Т-3 з виробництва знято - натомість "Пантера"-2 та "Тигр"-2 у серії. Німці мацали радянський фронт обережно. Поки Сталін 22 червня не розпочав потужного наступу в центрі. Операція "Багратіон". Хоча німці начебто й сильно зміцнилися, але в тилу партизани розгорнули справжню рейкову війну.
  Радянські війська за місяць просунулися від тридцяти до шістдесяти кілометрів завглибшки. Але зауважимо й зовсім зупинилися - загрузнувши у позиційних боях. Майнштейн ж почав наступ в обхід Курська з півдня. Цього разу німці ефективніше використовували свої нові танки. У боях отримав своє хрещення і такий монстр, як "Маус". В усякому разі, в суху погоду і влітку "Маус" виявився дуже непоганим танком прориву. І головне із дуже надійним захистом. Німцям вдалося обійти Курськ та створити великий котел. І ось саме в цьому казані і виявився п'ятнадцятирічний влучник із нашого часу. У першій хвилі уяви досить докладно описані суворі військові будні. Здається, хлопчик був легко поранений, але вийшов із казана. Заслужив медаль за відвагу. У першій книзі дія перервалася у вересні сорок четвертого року. Німці просуваються до Воронеж. У центрі бої йдуть біля Смоленська та зі змінним успіхом. У другій попередні військові дії описуються коротко. Німці вийшли до річки Дон і були зупинені вздовж її узбережжя. У ході війни на боці фашистів знову почали воювати війська Франка. Німці також значно збільшили кількість іноземних дивізій, особливо французьких, голландських, бельгійських. Зима пройшла завзятих позиційних боях. Лінія фронту в центрі відносно стабільна, і до Москви не близько, а й далеко. Ленінград у блокаді. Ситуація нагадує першу світову війну із відносно стабільними, малорухливими фронтами. Гітлерівці, щоправда, нарощують повітряний наступ, користуючись тим, що їхній загальний промисловий потенціал перевищує радянський щонайменше втричі в три з половиною рази.
  Головна ставка робиться на реактивні бомбардувальники, особливо ТА-400.
  Водночас Німеччина розгортає нові танки серії "Е". Головний герой після зимових боїв, які у другій книзі чомусь не описані, спрямований на офіцерські курси. Першу половину книги, зайняло навчання, кілька німецьких авіанальотів та перше романтичне кохання - герою вже виповнилося шістнадцять.
  У серпні ситуація для СРСР ускладнилася: у війну вступили Туреччина, Португалія, офіційно Іспанія і навіть Швеція, яка навіть згадала свої вікові образи.
  Основний наступ німці вели на Кавказі, куди і відбув боротися герой, що отримав чин лейтенанта.
  І, природно, найголовніша битва знову розгорнулася під Сталінградом і в самому Сталінграді.
  Сама Андріана у плямистій гімнастерці на голе тіло, у коротких штанях, та босонога. Красива і фігуриста дівчина, з сильними стегнами, тонкою талією, короткою стрижкою під напівбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнім підборіддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посіріло від пилу, високі груди, жорсткий погляд. Капітан Андріана, зрозуміло, уві сні воює вже більше двох років і незважаючи на молодість дуже багато побачила. Ноги у дівчинки все в саднах та забитих місцях. Дівчині спритніше пересуватися босоніж, ніж грубих і незграбних чоботях.
  Гола підошва відчуває найменшу вібрацію ґрунту, попереджає про близькість міни, а сама мати-земля додає витривалості. Ступні у дівчини з одного боку огрубіли, і не боятися розжареного металу, чи гострого щебеню руїн, але з іншого боку не втратили чутливості та гнучкості, попереджаючи крізь гуркіт про рух танків.
  Мила Андріана тримає в руках гранату із прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грізного німецького танка "Лев", що поливає вулиці з кулеметів.
  Поруч із нею повзе Мірабела. Теж босонога, так усі дівчата з батальйону, опинилися від чобіт, наслідуючи свого командира. Її курні підошви точать коли дівчина повзе рачки. Жовте волосся у Мірабелі брудне, і довге... Трохи в'ється. Сама дівчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навіть прийняти за дівчинку, з вузькими плечима, а великою головою, що здається.
  Але Мірабела випробувала вже багато. Встигла побувати і фашистському полоні, переживши жорстокі тортури, і копальні, звідки якимось незбагненним дивом зуміла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, ніжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тіло струм.
  Мірабела стріляє... Солдат Третього Рейху, у разі араб падає мертве, мордою здіймаючи пісок і щебінь.
  Андріана підсовує в'язку гранат під гірку сміття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його підірве. Блакитні очі дівчата сяють, немов сапфіри на смаглявому від засмаги та пилу обличчі.
  Досвід підказує, що добре захищений танк зараз змінює позицію. "Лев" має 100-міліметрів бортової броні, та ще й під нахилом. Тридцятьчетвірки не можуть його пробити, шанс є тільки у важких кевешок. Але гусениці це мета. Головне позбавити машину рухливості.
  Світлана дає чергу з автомата... Солдате, невідомо якої національності падає. Німці, підкоривши більшу частину східної півкулі, бережуть арійську кров і кидають у бій колоніальні війська: арабів, африканців, індусів, різних азіатів та європейців. Зросла також і кількість поляків - які з пелюшок привчені ненавидіти більшовицьку Росію. Воюють тут і українські націоналісти, і донські козаки, і чеченці, і весь кавказький каганат. Гітлер підняв цілий інтернаціонал.
  Ворогів багато...
  Світлана спритно ухиляється від кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорніла від пилу, круглу, дівочу п'яту. Капітан-красуня відчула навіть лоскоту від того, як близько пролетів презент великого калібру. Дівчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навіть куля!
  Мірабела відстрілюється... Ще одна дівчина Анжеліка - дуже руда, вища за середній зріст, і мускулиста, незважаючи на мізерну пайку. Теж вельми симпатична дівчина, з розкішними стегнами, підтягнутою талією, не по-жіночому широкими плечима, і високі груди.
  Анжеліка веде бій в одних трусиках, гімнастерка розірвалася на шматки, і розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси і крапельку їжі для виснажених радянських військ.
  Так що Анжеліка майже гола, її ноги подряпані, особливо коліна. У підошву правої ноги влучив уламок, і вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжеліка кривить своє гарненьке, але водночас і жорстке обличчя. Дівчина, стріляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталін!
  І зрізає атакуючих гітлерівців, сама ледве встигаючи відкотитися.
  Через руїни та вузькі вулички, грізним німецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двісті тонни "Мауси" і зовсім не можуть проїхати...
  Як і передбачала Світлана, "Лев" проїхав небагато, і уткнувся купу сміття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, відлетіла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився і з його ствола вилетів снаряд.
  Десь гримнув на відстані, пішовши в руїни. Блондинка Світлана, наче змійка прошипіла:
  - Оце мій розрахунок! Відкрили рахунок...
  Дівчина-капітан Андріана знову змушена відповзати. Німці та їх сателіти не можуть використовувати в завалах свою технічну перевагу. З вини упертого Гітлера орди Третього Рейху загрузли в позиційних боях у досить великому і добре укріпленому місті.
  Мірабела жбурляє гранату. Примушуючи робити підбитих німців чи арабів сальто, перевертаючись. В одного з гітлерівських бойовиків відриває руку, і на ній висить англійський годинник з компасом.
  Мірабела з посмішкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  І гарне дівчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої кераміки.
  Анжеліка теж обтрушує пил, зі своїми пружними, на повні груди. Соски від бруду майже чорні, і сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть німецькі пістолет-кулемети. І проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дівчат тримає позиції, хоча йде артобстріл. І рвуть важкі снаряди, а з неба падають бомби... Але ніщо не зламає мужності радянських героїнь.
  Ось Світлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дівча, чхнула, виплюнула пил, що ліз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрібно підповзти непомітно. Але довкола стільки диму.
  Анжеліка почала підбиратися, упираючись у дрен босими пальцями ніг та ліктями. Вона нагадувала кішку, що вистежує мишеня. Дівчина пам'ятала війну з того страшного літа сорок першого року, коли вермахт віроломно вторгся у терени СРСР. Чи було ні дівчині, майже дівчинці страшно? Спочатку так, але потім звикаєш. І вже постійні розриви снарядів сприймаєш, як пересічний шум.
  Ось і зараз вибухнуло зовсім поряд. Дівчина шльоп на живіт. Зверху проносяться, наче зграя диких бджіл уламки. Анжеліка шепоче потрісканими губами:
  - В Ім'я справедливості Господи!
  Дівчина прискорює повзок і з розбігу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" піддається. Німецький танк починає горіти, детонує бойовий комплект.
  Світлана з посмішкою шепоче:
  - Дякую тобі за всевишнього Ісуса! Одному тобі я вірю! Одному тобі молюся!
  Пантеру розносить. Відірваний довгий стовбур заривається в щебінь. Лобова броня, відірвавшись від бортової, нагадує совок.
  Світлана, чиї очі, на коричневому від пилу та засмаги обличчі сяють волошки, вимовляє:
  - Чим більше у ворога дубів, тим міцніша наша оборона!
  Анжеліка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, і голим, запорошеним, сильним тілом. Дівча дуже вправне. Вона вміє метати уламки скла босими пальцями ніг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу ніжкою гостренький предмет. І встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжеліка залепетала:
  - А я секс-символ і символ смерті!
  Дівчина, після чого знову поповзла стріляючи. Вела вогонь та Світлана.
  Красуня-капітан, босонога Андріана зрубавши фашиста, прочирикала:
  - Життя ланцюг, а дрібниці в ньому ланки...
  Мірабела вистрілила, розкроїла фрицю голову і додала:
  - Не можна ланці не надавати значення!
  Світлана, знову влучно вистріливши, просипала:
  - Але циклитися на дрібницях ніяк не можна...
  Мірабела точно пальнув, додала:
  - Інакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дівчина Олімпіада, теж дуже гарна, разом із піонером Сергійком приготувала міну на дроті. Вони удвох штовхнули її... Пролізла підступна козявка до гусениці "Тигра"-2. І як рвоне цю довгоствольну німецьку машину.
  Білобрисий хлопчик Сергій вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  І ледве встиг відскочити, майнувши, чорними, збитими п'яточками, від падаючої покрівлі.
  Олімпіада погладила хлопчика по шиї і сказала:
  - Ти дуже спритний!
  Піонер пробрався на фронт і причепився до жіночого батальйону. Хлопчик навіть дуже винахідливий. Наприклад, літачки робив, щоб збивати фашистські штурмовики. Коли піднімаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовірно оглушливий рев.
  Німці завдають ударів під симфонію Вагнера. Така велична мелодія.
  Олімпіада з досадою каже:
  - Все ще нас намагаються перелякати!
  Хлопчик-піонер з пафосом проспівав:
  - Російський воїн смерті не боїться,
  Нас смерть під зоряним небом не візьме!
  За Русь святу міцно битиметься,
  Я зарядив могутній кулемет!
  Олімпіада, росла мускулиста дівчина, з широкими стегнами та плечима - типова селянка. Одяг вибухнув під час боїв у лахміття, міцні ноги боси, волосся сплетене в дві коси і сильно пропилялося.
  Сережці всього одинадцять років, що худне від недоїдання, подряпаний і брудний хлопчика, в одних лише шортах. Біле від природи волосся, у хлопчика стало сірим, а ребра просвічують крізь тонку засмаглу і брудну шкіру. Ноги страшенно збиті, і в опіках, забитих місцях, з пухирями. Щоправда, доля зберігала дитину від серйозних поранень.
  Олімпіада на його фоні здається великою та товстою, хоча дівчина зовсім не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кістках. Причому голод здавався зовсім не позначився на її огрядній і великій фігурі.
  Дівчина стріляє з важкої протитанкової рушниці. У лоб німецькі машини не пробити, а от у гусениці є шанс.
  І здоровенний "Лев" отримавши важку вибухівку в ходову частину, став, ніби затятий курець пускати димок.
  Сергій проспівав з єхидцем:
  - Фріц смердючий не подумавши, біля під'їзду закурив! Він, звичайно, велику, неприємність отримав!
  Олімпіада, миготивши мускулистими, засмаглими ікрами, відбила босими, гарними ногами чечітку. Дівчина заспівала:
  - З ікони миготять святих російських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч із тисячу фриців! А якщо хтось більше фашистів загуде - ніхто вас, повірте, за те не засудить!
  Після чого перезарядила протитанкову рушницю і знову вистрілила. Німецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дівочий батальйон завдав фрицям суттєвої шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дівчину розірвало навпіл, і її личко стало таким, незважаючи на пилюку блідим.
  Більшість Сталінграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося від міста, не хоче піддаватися і здаватися.
  Світлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна німецька машина отримала гранатою в бік, але не піддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дівчині доводиться закопуватись у землю, і щебінь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Світлана тихо шепоче:
  - Мама тато вибач!
  Мірабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобі. Дівчина прошипіла:
  - Про те, що світло вчення взимку навесні... Стверджую без винятку, що Гітлер гад чумний!
  Анжеліка, розбиваючи приціл фашистам, і поливаючи їх чергою, процідила:
  - У труні, я фюрера побачила зараз! І рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дівчина й справді жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Настав вибух і дуло "Тигру" покоріжило.
  Боягузливий німець узяв і позадкував.
  Світлана прогугнявила через ніздрі:
  - Наша, вашій не поступиться!
  Мірабела зрубала кулею гітлерівського найманця і заспівала:
  - А лиходій не жартує! Руки ноги, він російським мотузками крутить! Зуби в саме серце встромляє... Вітчизну до дна випиває!
  Світлана хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико репетує, надривається!
  Мірабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посміхається!
  Ось з'явився ще небезпечніший "Штумртігр". Він руйнує цілі будівлі та бункери. Причому до позицій радянських військ не наближається. Машину тримають під прикриттям німецькі кулеметники.
  Світлана бачить, що підібратися до позицій фриців неможливо. Натомість у небі Фокке-Вульфи. Одна з таких машин підлітає ближче до радянських позицій. Дівчата нею відкривають вогонь.
  Анжеліка жбурляє гранату, і люто вимовляє:
  - У глибокій смерті - прощення немає!
  Після чого дівчина дає чергу з автомата. Швидко відкочується. Швидко під'їжджає порівняно новий німецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декілька дівчат кидають у німецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає і не може повернутися.
  Анжеліка свиснула, прошипівши:
  - Ось це нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася і вистрілила зі своєї потужнішої зброї.
  Вогненний стовп розколов повітря, і моментально нагрів та наелектролізував атмосферу.
  Анжеліка хихикнула, снаряди пролетіли повз напівголе дівчисько. Руда безсоромна труснула стегнами і вивела:
  - А Ньютон ворогів розбив, скинув ярмо з трону! Фріцам він ухвалив, свій закон Ньютона!
  Сталінград весь охоплений згарищами, коли здавалося язики вогню, лижуть небо і тріщать фіолетові, помаранчеві, а червоні іскри! А кожна іскорка, ніби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Світлана, зваливши німецького бійця, блиснула блакитними очима, заспівала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повір, по тобі просто плаче психушка!
  Мірабела на розспів заспівала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по голові піддати! Влаштувати фюреру припарку і з автомата кулі слати!
  Дівчина дико хихикнула, і перекинулася з живіт на спину. Зробила ніжками велосипед. Вгору полетіла граната. Пролітаючий Фокке-Вульф отримавши осколками під черево, жваво злетів вище. Видно гострі уламки його поранили. Фашистська тварюка спалахнула, і почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Світлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Німецький літак підірвало, розкидаючи на всі далекі куточки неба уламки. І куди фашистський осівся. Зробив свій останній розворот. У тлін пішов кат, а не пілот!
  Мірабела чхнула, розсіюючи пил і, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжеліка знову метнула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лікуватися!
  Німці та їхні сателіти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дівчат не діяла. Ось Сергійко розгорнув катапульту, і як садане по ворогові у відповідь.
  Хлопчик-піонер проревів:
  - Санта Клаус розриває пащу Гітлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистів, змусив їх розлітатися, і при цьому перевертатися в повітрі. Фріці падали і розбивалися об уламки стін.
  Танк "Тигр"-2 втративши рівновагу, зіткнувся зі "Левом". Ех, лева, де твоя грізна назва?
  Світлана посміхнулася і відповіла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Піонер завжди готовий!
  Дівча у відповідь мотнула босою ніжкою.
  Дівчина-капітан знову почала цвяхувати. А Олімпіада полоскотала Серьожці вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бігати по згарищах.
  Мірабела на розспів, сказала:
  - Юність це добре - старість це погано!
  Анжеліка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нічого гіршого за старость! Це і справді, найогидніший стан із усіх можливих!
  І дівчисько зробило стрибок із переворотом. Їй представилися на хвилину огидні бабки. Ні, не порівняти, стару жінку з дівчиськом. А яка краса, у струнких тілах.
  Анжеліка взяла і заспівала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступі хну.
  І що ж із струнким моїм станом,
  Як поділося юність не зрозумію!
  Світлана блиснула очима, звалила німця попаданням у пах і помітила:
  - Ні! Все-таки на війні є така краса - залишитися вічно молодою! Вічно п'яний!
  Олімпіада поклала у катапульту новий заряд. Це щось на зразок гарного міномета. Дівчина прошипіла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною ніжкою, і гаркнув:
  - Фріцам фас!
  І граната разом із вибух-пакетом з усього розмаху пролетіла у позиції Гітлерівців.
  Та не давався їм Сталінград. Третій місяць із кінця червня йде штурм, а місто все взяти не вдається. На інших ділянках фронту гітлерівці досягли успіхів, але не на цьому.
  Світлана вистрілила з пістолета і прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити світобудову дуже складною!
  І потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, і вогняні вихори висвітлили задимлений краєвид. А німець виявився розірваний вогненною лапою.
  Дівча-капітан Андріана прокричала:
  - Люблю я вбивати зло! І це найвище добро!
  Мірабела лупнула німців чергою і прошипіла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжеліка відкрила вогонь більш прицільно. Декілька чорношкірих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотіла дівчисько.
  Мірабела грайливо заспівала:
  - Нафарбувавши Гітлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вірний пес!
  Світлана, ведучи вогонь, прошипіла:
  - Давай увечері, Адольф повіситись... Досить голову дурити! Давай увечері, лети кречетом - щоб фашистів міцно бити!
  Мірабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! І ми зробимо!
  Дівчата з батальйону "Ленін" зупинили просування іноземного війська. Фріци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простір. Не допомагав і танк "Лев", із яким пов'язувалися надії. Ось модифікація машини зі 150-міліметровою гарматою.
  Анжеліка збиває камінь, що прилип до оголеного соска. У дівчини такі гарні і повні груди. Дівчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильніша, ніж рука, і кидок проходить далі.
  "Лев" отримав по гусениці розрив і зупинився. Вистрілив із своєї потужної пащі. Гуркіт, і обвал.
  Анжеліка, спльовуючи, вимовляє:
  - Російський воїн від болю не стогне!
  І знову дівчисько стріляє. І робить це напрочуд влучно. Фашист, що висунувся з вежі, завалюється назад.
  Руда, майже гола дівчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росіян зумів він зламати! Хто сміливий, той у бою нападає, ворогів будемо люто бити!
  І Анжеліка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого дівчата красиві! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробігла Сталеніда... Дуже гарна дівчина, з пухнастим, білим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимось зіллям, щоб вони не бруднялися.
  Дівчина дуже красива, з фігуркою Венери, тільки більш підтягнутою та рельєфною. Одяг на ній, тільки ліфчик і трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченістю відрізняються ніжки! Це не дівчина, а друк досконалості, вінець краси.
  Вона і пересувається по-особливому, немов білочка. А босі ніжки так і миготять, і п'ята, на диво залишаються чистими. Сталеніда стріляє, і фашист отримує виразку у грудях.
  Дівчина вимовляє:
  - Вірність Батьківщині - найвище слово!
  Анжеліка зі смішком помітила:
  - Знімай ліфчик і залишайся як я в трусах!
  Сталеніда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжеліка труснула стегнами, влучно пальнула і заспівала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталеніда хихикнула і помітила:
  - Навіщо приносити радість фрицям, дивитися на нашу красу!
  Анжеліка рішуче відповіла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дівка хихикнула і пальнула по ТА-200. Машина фашистів спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжеліка хихикнула:
  - І життя добру!
  Сталеніда побачивши, що німець падає, ринула:
  - Ось це найвища цінність! Не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжеліка як заспіває:
  - Чекає на перемогу! Чекає перемога... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зуміємо фашистів розбити!
  Красива дівчина, і її голі груди так і ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежі.
  Світлана тепер виглядала значно рішучою. Вона пальнула по фрицях з пістолет-кулемета, і гаркнула:
  - Я вас каструю!
  І справді фашисти отримали смертельні презенти та труни! А дівчина показала їм дулю, зістроїмо босі пальці ніг. І засвистіла наче соловей-розбійник. Причому через пальчики нижніх кінцівок.
  Капітан-дівчинка Андріана дуже розумна. І іскрометна. І зовсім не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатів ворога, у яких можуть виявитися діти, що плакатимуть по вбитих батьках.
  Світлана втім, жене від себе такі думки, тож від них хочеться розплакатися. Але ж не росіяни прийшли до німців, щоб грабувати та вбивати. Ні, це німці та ціла агресивна зграя іноземців з усього світу увірвалася на російські простори.
  Світлана перехрестилася, і вистрілила в того, хто намагався непомітно підібратися до позицій російських фриця... У того випливло вибите кулею око і мозок.
  Дівчина-капітан посміхнулася і промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Світлана точно вистрілив, і потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, і кулемет відлетів, кілька разів перекинувся. Потім його дуло встромилося в щебінь.
  Дівчина потерла голу, запорошену підошву об щебінь. І знову прицілила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дівча проспівало:
  - Ні, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб російський хліб запашний, називався словом брід!
  Мірабела зробила дуже точний постріл, від якого запалав Фокке-Вульф, і перевіряла:
  Для негідника звичайно вибір зрозумілий,
  За долари він Русь готовий зрадити...
  Але російська людина, тим і прекрасна.
  Що життя за Батьківщину готове віддати!
  Дівчина, зробила сальто і показала гітлерівцям дулю, і прокрутилася, і кулі не зачіпали красуню.
  З'явилася Анжеліка, ця красуня, майже гола, і замурзана, мов чортівка, шпурнула одразу двома ніжками гранати. І перевіряла:
  - Те, що я маю, то... Фріцам у гострий бік!
  Олімпіада поправила Анжеліку:
  - Гострим, у бік, а не в гострий бік!
  Дівчина хихикнула і труснула своїми кавуновими грудьми, і запустила гранату, використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулі, і вивернувся цей кривий витвір мистецтва.
  Після чого гітлерівська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Світлана заспівала, весело підморгуючи:
  - І "Тигр" задкують і німці ховаються!
  Дівочий батальйон маневрував під ударами, авіації з повітря та важких знарядь. Ось ударили реактивні бомбомети, піднялися в небо розбиті, розпечені кручі. І загорілося каміння. На щастя, жодна з дівчат не загинула, зате вирушили на той світ чоловіки - яких не так шкода! І летять душі - одні до раю, а інші до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вірував в Ісуса.
  Анжеліка найсексуальніша з войовниць у люті: ну невже фашисти зі свого "Штурмтігра" можуть обстрілювати позиції радянських військ і вбивати червоних воїнів?
  І дівчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. І крутилася все швидше. І потім з усього розмаху жбурнула подарунок смерті у широке дуло "Штурмтігра". Голі, засмаглі ноги красуні майнули, і граната влетіла в дуло. І потужна машина спочатку подавилася, а потім рвонула. Два "Королівські тигри", що стояли по бортах "Штурмтігра", були підкинуті, і розлетілися в різні боки. З них зірвало ковзанки, і ті посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля підкинула Анжеліку, і дівчина полетіла шкереберть. І її перевертало, розгойдувало і жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебінь, і розфарбоване каміння вп'ялося в її голі підошви. Дівчині було боляче, і навіть через мозолисту ступню пробило вістря.
  Але Анжеліка знайшла в собі сили встати і прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелі!
  Світлану та інших дівчат підкинуло вибуховою хвилею і навіть трохи пом'яло. Але жодна з гарних войовниць не загинула. Дівчата зустріли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гітлерівців, що вискочили, та інших агресивних комах облягали СРСР.
  Мірабела заспівала з великим натхненням:
  - І коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзі! І з волі Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжеліка, струшуючи пил з розбитих у кров підошв і, заспівала:
  - Ленін, партія, комсомол! Фюрера ми відправляємо до дурдому!
  Дівчата оглушливо почали реготати, а Сергійко з тривогою і досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як ці голі та сильні ніжки Анжеліки!
  Олімпіада, граючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нічого! Ти ще вигадаєш. Щось крутіше!
  
  СОЮЗНИКІВ ВІДДІЛИЛИ
  Спочатку все було, як і насправді. Тільки німецька авіація активніше діставала Червону Армію. Роммель був на других ролях, а Гітлер трохи легковажно поставився до війни однією фронт. І ситуація повторилася наче насправді. Тільки з Ростова-на-Дону німців вибити не вдалося, то там виявилося на кілька дивізій Вермахту більше.
  Німці все ж зазнали поразки під Москвою. І далі майже як у реальній історії. Потім контрудар. Майже як у справжній.
  Поки що фашисти не загрузли під Сталінградом.
  Тут, щоправда, були певні відмінності. Зокрема з авіацією було краще для фриців: не відволікав західний фронт. На Кавказі фашисти виявилися сильнішими і взяли Грозний та Орджонікідзе, але були все одно зупинені в горах.
  У Сталінграді трохи більшого досягли, змогли захопити практично все місто. Але Туреччина у війну завдяки діяльності радянської розвідки не вступила.
  І ось радянські війська здійснили Сталінградську операцію. Створили котел. І взимку змогли розбити Майнштейна та змусили капітулювати шосту армію.
  Поки що все відрізнялося від основної історичної лінії незначно. І лише контрудар Майнштейна виявився сильнішим, так німці не витрачали сили на Африку. І фашистам вдалося не лише відбити назад Харків та Білгород, а ще й Курськ.
  У сорок третьому році настала оперативна пауза. Німці, оголосивши тотальну війну, збирали сили, росіяни теж відновлювалися після величезних втрат. Німці, звичайно ж, почуваючись вільніше, запустили в серію і "Лев" і "Маус".
  Але нові танки виявилися ще гіршими за "Пантер" і "Тигрів". Важкий "Лев", мав знаряддя поступається в скорострільності гарматі "Тигра", щоправда, потужніша. Але це навіщо? Все одно з великої дистанції до Т-34-76 важко потрапити. "Лев" у дев'яносто тонн вагою, за фактом виявився озброєним менш ефективно, ніж "Тигр", за вагою п'ятдесят п'ять тонн. Єдиною перевагою "Лева" над "Тигром" було більш товсте бронювання бортів, корми та чола. "Лев" тридцятьчетвірки, не могли пробити під жодним ракурсом.
  Але це нівелювалося великою вагою, дорожнечею та поганими ходовими якостями танка, низькою швидкістю. Тобто вийшла машина дорожча, за фактом гірше озброєна, при формально потужнішому знарядді, і з низькою швидкістю, при частих поломках. Лише невразливість бортів для радянських гармат калібру 76 мм це частково компенсувало.
  "Маус" виявився ще гіршим. Тяжче, дорожче, з надмірним бронюванням і бортом, і корми і чола, з надмірно потужною однією гарматою, і не зовсім зрозумілою осколково-фугасною короткостволкою.
  Не зрозуміло навіщо створювали "Маус".
  Як танк прориву він дуже повільний, важкий, дорогий, для оборони "Тигр" та "Пантера" підходили більше. Так "Маус", без сумніву, мав захист на висоті. Навіть борти 185-міліметрів. Але ось перевозити такий танк одна мука.
  На відміну від реальної історії, німецькі проектні танки: "Маус" та "Лев" увійшли в серію, але шкурка вичинки не коштувала. Коли радянська армія все ж таки перейшла в наступ, це стало очевидним. Гітлер довгий час відкладав наступ Півдні до Кавказу. Курської дуги не було, оскільки Курс німці взяли у березні. Ржевський виступ Червона армія зрізала і наступати на Москву стало важко. Німці взагалі не знали, куди їм поткнутися. Лінія фронту якось вирівнялася. Таких великих виступів у той чи інший бік не було.
  І фашисти, зрозуміло, у скруті. Ну, куди поткнутися? Гітлер усе схилявся нового наступу на Кавказ. Але постійно відкладав наступ. Чекаючи, достатньої кількості "Тигрів", "Пантер", "Львів", трохи пізніше "Маусів" та "Тигра"-2. Останній танк, до речі, виявився багато в чому схожим на "Лев". Причому рівним у лобовому бронюванні з більш ефективною гарматою. Лише бортова та кормова броня на вісімнадцять міліметрів тонша, але теж непробивна завдяки нахилу, для Т-34-76.
  Німці змогли зробити танк легшим, і швидше, ніж "Лев", і дещо дешевшими. І "Лев" відразу ж опинився у невигідному становищі.
  Звіринець у Німеччини видався знатним: "Фердинанди", "Леви", "Тигр", "Тигр"-2, "Пантера", "Маус". А ще й САУ - "Джміль", "Носоріг", "Мисливець", "Ягдпантера", і так далі... Громіздкий звіринець. А СРСР переважно саме Т-34-76, зате в дуже великих кількостях.
  І пішла битва... У вересні радянські танки наступали.
  Потім трохи загрузли в обороні. Але восени коли полилися дощі, встановилося бездоріжжя. І особливо взимку... Тут "Маус" та "Лев", і "Фердинанд" взагалі не мешканці.
  Німці отримали розгром, і виявилися відкинуті до Дніпра. Потім і за Дніпро. Бої показали явну неспроможність у зимовий час великих кішок. І хоча випуск танків Третього Рейху значно виріс, і був більшим, ніж у реальній історії: "Леви" та "Мауси", себе не виправдали, а ресурси поглинули.
  Дещо кращі справи були в авіації. Втім, Фокке-Вульф надій не виправдав, як і новий МЕ-309. Остання машина швидкісна, з потужним озброєнням, але найгіршою маневреністю. Знову німецька швидкість, озброєння та дорожнеча рятували перед легкістю, маневреністю та масовістю.
  Хоча МЕ-309, і мав три авіагармати та чотири кулемети. А у Фокке-Вульф, взагалі шість авіагармат. Дещо краще у німців було з кількістю машин: благо союзники не бомбили і не відволікали від східного фронту.
  Тож у небі поки що СРСР не захопив панування, але шкоди завдавав неабиякий.
  Однак у сорок четвертому році з'явилися реактивні МЕ-262. У них перевага у швидкість взагалі колосальна. І недосяжне. Потужне озброєння, і солідне бронювання, що забезпечує живучість.
  Щоправда, у боях реактивні монстри показали себе не надто грізно, але збити їх також важко. Проте розбиваються самі часто.
  За весну до середини червня СРСР поповнив себе новими танками Т-34-95 та ІС-2. У німців з'явилася лише "Пантера"-2. Нова машина мала на озброєнні гармата 88-міліметрового калібру, дещо краще бронювання, та зберегла відносно непогані ходові якості.
  З гвинтових літаків слід відзначити більш вдалий ТА-152, еволюцію Фокке-Вульф, і ХЕ-277, більш надійний, швидкісний бомбардувальник, що пікірує.
  Лінія фронту до літа 1944 року була приблизно така, як на кінець грудня 1943 року. Німців побили в центрі та Ленінграда взимку. А навесні розбили й у Криму.
  Але влітку все ж таки були свої проблеми. Гітлерівці стали сильнішими, оскільки вони отримали досконаліший автомат, і це справді серйозна проблема. Не було ще й Білоруського балкону - вермахт не так сильно відступив на південь, як у реальній історії. І головне німці додали числом танків. І "Пантери", більш-менш вдалий "Тигр"-2, і непогану САУ "Ягдпантера", і Т-4 модернізований, і сильну "Пантеру"-2 виробляли у величезних кількостях. У величезних кількостях вироблялася і відносно легка 25-тонна, САУ "Панцер"-4 зі знаряддям від "Пантери", і серйозним бронюванням чола. 80-міліметрів лобової броні під кутом 45 градусів - це серйозно.
  І пального у німців вистачало: нафта йшла з Лівії, Нігерії та Камеруном. А це справді серйозно. І іноземних дивізій багато, і власівці з'явились. Тобто сили істотніші, ніж реальна історія. Невдалі "Лев" та "Маус" зняли з виробництва, а "Пантера"-2 стала найкращим танком Другої світової війни. Причому в масовому виробництві і з хорошими ходовими якостями.
  Головою генерального штабу у німців став Гудеріан, і якість бойових рішень помітно покращала.
  Сталін наказав завдати основного удару на півдні. Прямо із Київського плацдарму. Але тут обдурити німців не вдалося, вони на це чекали. Якщо в реальній історії, удар був влітку по Білорусії і раптовим, то в альтернативній, в Україні і передбачуваний.
  Німецькі війська, отримавши новий автомат МР-44 і багато кулеметів, стали, набагато сильнішими в обороні. Та й Гудеріана не вдалося обдурити. "Панцер"-4, "Ягдпантера", просто "Пантера" та "Пантера"-2, виявилися і масовими та вдалими засобами боротьби з танками. Тим більше влітку, коли стоїть хороша погода та сухо. Та й сімейство тигрів не таке погано.
  Після серії поразок, влітку німці дещо змогли вирушити.
  І вміло обороняючись, відійшли лише на тридцять-сорок кілометрів, зупинивши просуванням радянських військ.
  Як з'ясувалося Т-34-85 не надто перевершувати свою попередницю. Дещо потужніша гармата, менш скорострільна, має менший запас снарядів. Та й вежа стала більшою і в неї легше потрапити. А ось броня виросла все одно замало. "Пантери", її пробивають. "Пантера"-2 та "Ягдпантера", тим більше. А ось озброєння Т-34-85 недостатнє проти німецьких машин. Навіть для "Панцера"-4 не вистачає, щоб пробити в лоб. І німці сильніші. ІС-2 не такий масовий, і теж з безліччю недоліків, включаючи нестачу захисту чола вежі та гострий, чутливий до рикошету снаряд.
  Німці змогли втриматися влітку. А Сталін уперто гнав у наступ. Радянські війська зазнали великих втрат. Не вдалася спроба форсувати Дніпро та захопити Кіровоград. І тут німці встояли, використовуючи нову техніку, і маневреність військ і потужні укріплення. Літо пройшло у запеклих боях. Радянські війська наприкінці серпня спробували наступати у центрі.
  Зосередили величезну густину артилерії на ділянці прориву. Але... Німці залишили перші дві лінії оборони і закріпилися на третій, і знову встояли. Тактика робити найсильнішою третю лінію, до якої не долітали снаряди, виправдала себе.
  Не вдалося у вересні і наступ у Прибалтиці. Фріци поки що погода - Була більш-менш, могли ще триматися. А ось Червона Армія зазнала відчутної шкоди.
  Але настала глибока осінь, а там і морози. Знову запеклі бої успіхи радянської армії на півдні. До кінця березня після кількох успішних операцій взяли та вийшли до кордонів Румунії. Щоправда, також втратили дуже багато.
  І настала пауза вже в сорок п'ятому році. Німці до цього часу вже освоїлися з реактивною авіацією, піднявши якість та ефективність своїх літаків. І панування у повітрі переходило до Люфтваффи. З'явилися у Гітлера і танки серії Е. Зокрема Е-25, хороша машина з лобовою бронею 120-міліметрів при куті нахилу 45 градусів, бортовий 80-міліметрів, 88-міліметровою гарматою і вагою 30 тонн, при двигуні 7 -кінських сил.
  Так Е-25 стала найкращою самохідкою та винищувачем танків у світі. Перевершивши і радянську СУ-100, особливо в лобовому бронюванні та інші машини.
  У СРСР з'явився лише ІС-3, краще захищений лоб вежі, але складніший і найдорожчий у виробництві танк.
  У німців також вдалим виявився Е-100. Ця машина мала озброєння та захист "Мауса", при вазі набагато меншій, і кращими ходовими якостями.
  Гітлерівці отримали найкращі танки, та найкращі літаки. І автомати... Так що влітку, коли радянська армія виготовилася наступати в центрі, вони самі вдарили з боку Молдови та Північної України. І почали стискати фронт.
  Німці стали сильнішими, і мали багато іноземних та змішаних дивізій. СРСР же багато в чому вимотався. Повільно, але вірно фронт стискався, і радянські війська потрапили в котел, але більша їх частина все ж таки вирвалася. Німці використовували тактику наступ ночами, використовуючи інфрачервоні прилади та оптичні приціли.
  Червона армія вперше за довгий час втратила значну частину території та подала назад. Так повернулася війна.
  І це сорок п'ятий рік!
  Але розвинути успіх німці теж не змогли, і загрузли при спробі прорватися до Житомира. Радянські війська утримали фронт та інших напрямах. А восени та взимку було розпочато наступ у центрі, що призвело до розгрому німців у Білорусії, та виходу Червоної Армії до Вісли.
  Німці на той час навесні сорок шостого року остаточно видихнулися. Навіть новий танк Е-50 перевершує за своїми
  +Характеристикам "Пантеру"-2 не міг фрицям допомогти.
  Влітку радянські війська відсікли і звільнили більшу частину Прибалтики. І змогли нарешті дістатися до східної Пруссії. Але там загрузли. І знову до пізньої осені.
  У холодну пору удар пішов у напрямку Румунії. І нарешті обвалилися фашисти на Балканах узимку. У результаті початку квітня 1947 року, лінія фронту була лише на рівні кінця 1944 року у реальної історії Росії.
  Наставала тепла пора року. Німці розраховував на Е-50, Е-75, досконаліший Е-100, та "Королівський Лев". Також розробки у реактивній авіації. Але це їм не помагало. У СРСР з'явився Т-54 і ІС-7, танк здатний боротися з німецькими мастодонтами.
  Гітлер був у паніці... Особливо німцям хотів розраховувати на свої невразливі дисколети. Але ця дорога машина не мала достатньо реальної ефективності в боях.
  Наприкінці травня, підкопивши сили, Червона армія завдала потужного удару у центрі.
  Німці загалом очікували настання і приготували сильну лінію оборони, підтягнувши резерви. Проте біснуватий фюрер розташував численні танки Третього Рейху надто близько до лінії фронту. І вони потрапили під удар радянської артилерії.
  Німці в результаті отримали нищівний розгром. І радянські танки змогли вийти до Одер. Така ось виникла ситуація. Коли росіяни вже підійшли до Берліна.
  Німці ще деякий час намагалися чинити опір. Наносили контрудари, що рвалися з Сілезії, намагалися протаранити радянський захист в Угорщині.
  Їм навіть вдавалося потіснити радянські війська. Але все виявилося марним. Червона армія після запеклих боїв до кінця липня вийшла до нижнього Одеру. Дещо гірші справи були в Угорщині. Бої нагадували сорок п'ятий рік у реальній історії, але німці мали значно більше пального та боєприпасів. Навіть втративши Румунію, вони використовували нафту Лівії та Нігерії з Камеруном. І атакували куди енергійніше... З'явилися і перші пірамідальні танки, що відрізняються чудовим захистом...
  Гітлерівці прорвалися до Будапешта, але саме місто взяти не змогли. Радянська армія встояла і нанесла у відповідь з фланговим охопленням контрудар. Рухала і з півдня, і з півночі, в обхват. Розгорнулися найзапекліші бої.
  Фашисти билися завзято, але на початку серпня опинилися в казані. Негативну роль відіграло вперте небажання Гітлера відводити війська. До кінця серпня Червона армія звільнила Відень. Пал і Кенігсберг. Захопила радянські війська та Братиславу.
  У вересні вже все було готове до штурму Берліна. Але Сталін вагався. Червона армія краще воювала взимку та пізно восени у бездоріжжі. Тож штурмувати місто чи чекати.
  Вересень пройшов у боях на сході Югославії та на Грецьких островах. Сталін добивав фриців на Балканах. І ось, нарешті, п'ятнадцятого жовтня розпочалася Берлінська операція.
  Радянські війська застосували прожектора і змогли дезорганізувати оборону противника. Ціною великих втрат Червона армія здолала Зеєловські висоти. І Берлін опинився в оточенні. Гітлер утік у Бонн, і місто залишилося обороняти фон Бок. Радянські війська штурмували місто, але 7 листопада взяти не змогли. Берлін упав лише 12 листопада... Радянські війська зазнали величезних втрат і зупинилися. Зате почався наступ Півдні, Червона армія увійшла північ Італії, зайнявши Венеціанську область.
  Настав грудень... Радянські війська провели наступ на Прагу, остаточно звільнивши Чехословаччину.
  Гітлерівці вже видихалися. Тільки пірамідальні танки залишалися їх останнім козирем. Вони, крім відмінного захисту з усіх ракурсів, забезпечували й хороші ходові якості.
  Завдяки їм фашисти змогли наприкінці січня, на початку лютого відобразити спроби радянських військ форсувати Ельбу. Але радянські війська перейшли у наступ у напрямку Мюнхена, і увійшли на півдні Німеччини. І лютий, і березень пройшли у дуже завзятих боях. Мюнхен, Баварія, та деякі інші землі опинилися під контролем СРСР. Квітень видався трохи спокійнішим. Але в середині місяця Червона Армія рушила до Риму. Бої тривали понад два місяці, і столиця Італії впала.
  У травні розпочався наступ на найголовніший промисловий район Німеччини в Рурі. Німці чинили опір дуже відчайдушно. Пірамідальний танк показав свою перевагу на полі бою. Ця машина і справді краща, і навіть Т-54 пасували перед ними, а ІС-7, не показав переваги. Але не одна авіація виграє війну. І нарешті, до кінця липня і до початку серпня 1948 року Рур опинився під контролем Червоної Армії. У вересні впав Гамбург, а радянські війська висадилися у Сицилії. Залишки фашистських військ відійшли за Рейн. Але у Франції, Бельгії та Голландії спалахнуло антифашистське повстання. І збунтувалися іноземні дивізії. У жовтні та листопаді фашистів тривіально добивали. Поки що 12 грудня жалюгідні залишки гітлерівських військ не капітулювали. Сам Гітлер намагався втекти, але підводний човен, на який переховувався колишній диктатор, був виявлений 17 грудня 1948 року у хвилях Атлантичного океану та потоплений. Так було поставлено остання жирна точка у Другій світовій війні.
  
  ПРИНЦ У ПОЛОНУ
  Наче він принц, який потрапив у полон. І чекають на його жорстокі тортури.
  І сам ти сидиш на ланцюгу, руки та ноги закуті. Босі ноги задубіли, чоботи забрали, а в камері холодно й сиро. І щури пищать, і годують тебе тільки раз на день хлібом та водою.
  На першому ж допиті, коли хлопчика-принца піднялися на дибу вгору, головний князь почав кричати на принца:
  - Хотів вище за всіх нас стати, трон захопити!
  Олег плюнув на князя зверху і спокійно промовив:
  - Я і так вищий за тебе ідіот!
  Князь розлютився, почав бити хлопця залізним прутом по босих ногах.
  Покалічений принц видавив із себе, не видавши муки:
  - Ось ти бридкий шакал. У катів хліб забираєш. Ось уже слини потекли.
  Коли хлопчика, що втратив свідомість, привели в себе виливання кад крижаної води, він насамперед запитав:
  - Боярин не здох?
  Після чого його знову підняли і відходили батогом. Щоправда цього разу з верби.
  Принц був дуже гордий собою, але забите ноги сильно хворіли, а кілька пальців дитячих кінцівок виявилося зламано.
  Потім його катували водою. Кат змусив відкрити рота і вставив воронку. Потім у нього почали вливати холодну воду. Не думав принц, що це так буде боляче і неприємно. Все нутрощі роздуло, ось-ось лусне. Зупинили правда і Олега сильно вирвало. Потім його знову підняли на дибу, били знову батогом і припікали тонким прутиком босі п'яти.
  Потім пробували гаки і кололи голками до нервових вузлів. Далі знову смажили п'яти жаровнів. Приклав залізо до грудей, розтягли дибки. Тричі піднімали та струшували. І знову пороли.
  Замордували хлопчика до напівсмерті. Але нічого не досягли. Від постійних вад і тортур біль охопив усю істоту і притупився.
  Востаннє Олег катували водою, обриваючи на світлій голові волосся. Теж жорстоке катування. З одного боку капають на тім'ячко, а з іншого жаровня п'яти смажить. Ще добре, що струму тоді ще не винайшли. Але мучили, зате дуже довго.
  Але нічого не досягли. Після чого тимчасово тортури припинилися. Стратити дитину навіть у середні віки вважалося чимось аж надто жорстоким. А тортури за звичаєм теж мали межу, і не можна замучити жертву до смерті. Так що принц поки сидів у підземеллі, і весь скований. Незважаючи на це він намагався брязкаючи ланцюгами ворушитися і відновити сили, а юне, сильне тіло швидко загоїло рани, розсічення, виразки, синці, навіть роз'їдені сіллю. Адже на молодому все як на собаці гоїться.
  Крім того, принца і злегка підгодовувала дочка тюремника. Носила яблучка, варені яєчка, ковбаски, смажені ніжки. Шептала:
  - Копи сили, свобода прийде!
  І принц, їв, збирав сили, тряс ланцюги, щоб тіло не заледащіло і не запливло жиром. І в ньому дедалі більше збиралося енергії. І він не хотів помирати. І навіть став підпилювати ланцюги. Як? Дуже просто, тер ланка про ланку. Це непогана думка. Чим більше кати його забули, а тюремники тільки щодня носили їжу. У дівчинки не було ключів, але вона передавала їжу через віконце, спеціальною вудкою.
  Олег вірив, що скоро втече. І ось справді ланки ланцюгів перепилялися. І ось принц підловив момент, коли тюремники відчинили двері, щоб піднести балію з водою і черствий хліб. Давай пайку з розрахунку, щоб принц не вмів з голоду, але так, щоб у нього не було сил.
  А хлопчисько як довбане тюремника. І бігом... А дівчинка пообіцяла його провести повз варту... Голий хлопчик накинув на себе одяг слуги низького рангу, що принесла дівчина. Звичайна робоча роба. Тільки без черевиків, щоб менше було шуму. Втім, погода поки що стояла тепла, і багато пацанів і особливо дівчаток на служінні обходилися без взуття. А волосся у принца вже галузі. Його обличчя катуваннями не знівечили, а шрами на тілі були малопомітними, пухирі з підошв зійшли, так що він особливо не виділявся. Звичайний, правда, дуже гарненький хлопчик, зі світлим їжачком зачіски.
  Олег вийшов із дівчинкою, за межі замку. Ну, дівчинка цілком логічно помітила, що втікачів шукатимуть, і саме час покинути цю країну, змотавшись за кордон. І краще це зробити, купивши добрих коней та багату плату.
  Олег чесно відповів:
  - А де гроші взяти? Когось пограбувати?
  Дівчинка з усмішкою відповіла:
  - А у сімейній скарбниці?
  Олег тут здогадався, що, мабуть, не випадково його втеча пройшла так підозріло легко. І що дівчинка зовсім не з душевної доброти його підгодовувала. Та це розумно. Увійти в довіру і дізнатися секрет. Ну та гаразд, він то принц, особа найясніших кровей, а значить не така вже й проста.
  Хлопчик пошепки відповів:
  - Знаєш, сімейна скарбниця зовсім не в місті. Ми не настільки наївні щоб зберігати, цінності імперії там. Потрібно залишити столицю.
  Дівчинка погодилася:
  - Вірно в лісі надійніше!
  І вони обійшли міську заставу і пробралися посад та рушили далі в гори. Спочатку принцу подобалося ходити босоніж, але особливо за містом, дорога гавкає з камінням. І вже не звичні підошви запалали. Донька тюремника переможніша, і їй звичніше. Але теж неприємно, вона звикла ходити більше міською, гладкою плиткою. Коли зайшли в ліс стало трохи легше. Але все одно босоніж нелегко, кожен горбок, кожна гілочка, шишечка відчувається. Але принц жаровню терпів і збиті об каміння підошви терпить. Їди з собою дівчинка взяла, тож спочатку вистачить. Вночі, вже холоднувато - літо перевалило через маківку. Так що хлопчик і дівчинка спали, обнявшись.
  Але так поступово віддалилися від столиці та заглиблювались у ліси та гори.
  Імовірність, що їх знайдуть розшукові загони, знизилася, але з'явилася інша загроза - дикі вовки!
  Беззбройним хлопчику та дівчинці навіть довелося видертися на дерево, і відганяти вовків шишками.
  Тоді принц вирішив трохи наблизитись до житлових місць. Розрахунок будувався на тому, що в жебраках, худих, брудних дітях не запідозрять, сина-втікача королів.
  Тим більше дівчисько вміло жонглювати і трохи навчило здібного принца. І вони зійшли за жебраків циркачів.
  Загалом розрахунок виправдався. Принца шукали, і вершники скакали, але жебраків-сиріт багато, і серед них пара загубилася. Крім того, діти спеціально не милися, і були брудні. А фотографій тоді не було. А по портретах спробуй, дізнайся нащадка грізних королів.
  Принц і дівчинка по дорозі співали, іноді працювали. Кололи дрова, носили воду. І рухалися на південь, де тепліше. Їхні босі ніжки швидко огрубіли, і звикли до холоду та навантажень. Так вони поступово перетнули кордон. І рухалися горами до Італії. Там, з одного боку, досить тепло, навіть узимку на півдні можна жити. Але йти доводиться горами, вже восени, коли так холодно. А дороги кам'янисті.
  Принц і дівчинка від природи були міцні та не простигали. Ішли собі та йшли. Олег навіть подумав, що його подруга як Герда - витривала, міцна, самовіддана. Може, навіть дарма він її підозрював? А раптом вона чесна дівчинка? Але в будь-якому разі береженого Бог береже.
  Але вони дійшли до найвищих гір. І довелося йти босоніж снігом. Навіть загартованим, як шкіра чобіт підошвам дітей, дуже боляче та неприємно. Особливо якщо пройти кучугурами довго. Це стає справжнім катуванням. Босі ноги дітей спочатку червоні, як лапки гусей. Потім починають синіти, і лише швидкість рятує. Діти йдуть безперервно з останніх сил. Підбадьорюють друга та не зупиняються. Хоча ноги по-звірячому болять від холоду та втоми. Але ось гірський пік подолано. Ще трохи зусиль, сніг кінчається, діти буквально залітають у стог сіна. Там тепло і можна поспати.
  А далі йти легше. Осінь ще тільки почалася, і що нижче принц і дівчинка спускаються, то тепліше. От і до селища увійшли, поспівали, отримали їжу. І рушили далі на південь.
  Тепер їхні огрубілі ноги буквально блаженствують. Ось вони на рівнині, де ще тепло.
  Принц зрозумів, що з голоду вони точніше не помруть. Та й в Італії вони у відносній безпеці. Можна й далі йти на південь, тікаючи від зими, а можна прилаштуватись, і тут слугою. Але принц вирішив дійти до Неаполя. Там королівство багате і головне там його не знають. І він разом із дівчинкою влаштується у дворі. Добре італійською мовою вони непогано володіють.
  Хлопчик і дівчинка пішою ходою, і босими ніжками до тупотіли до Неаполя. Там хлопчисько-принц, який непогано володіє мечем і цибулею, прилаштувався зброєносцем до одного з лицарів, але це вже інша історія.
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  САМУРАЇ АТАКУЮТЬ У 1941 РОКУ
  Ось, наприклад, як би могла розвиватися друга світова війна - відкрий самураї фронт Далекому Сході ще липні 1941 року!
  Ось альтернативний варіант вже 22 червня 1941 Хірохіто оголошує в Японії загальну мобілізацію. Японія дуже сильна економічно, але має 100 мільйонів населення, лише у метрополії крім колоніальних володінь, і високий рівень допризывной підготовки. Вона може виставити сухопутні сили цілком відповідні з Третім Рейхом у піхоті. Тому Гітлер дуже розраховував цього фронт.
  Хоча великі успіхи в перші місяці війни породили в німців ілюзію, що вони й самі впораються. Але ж німцям Далекий Схід був і не потрібен! Вони й так вже завоювали земель, що в кілька разів перевищують територію Німеччини 1937 року, до аншлюсу Австрії.
  Коротше кажучи, війна розвивалася до 22 липня 1941 року, як і в реальній історії і через місяць після Німецької агресії завершимо мобілізації, довівши чисельність армії до 7 мільйонів чоловік - пропорційно чисельності вермахту і чисельність свого угруповання в Манчжурії до 4 мільйонів - країна Вранішнього Сонця напала на СРСР.
  Війна розпочалася без провокацій, одразу у стилі самого Гітлера. Але привід був: не врегулювання кордонів із Монголією. І основного удару завдали самураї по Монголії. Радянські війська частково вже були перекинуті на Захід і продовжували перекидатися. І їх довелося терміново розвертати.
  Сталін опинився у дуже тяжкій ситуації. Противник уже захопив Смоленськ і близький до Москви, а резерви знадобилися на сході...
  У умовах Верховних головнокомандувач ухвалив рішення - відвести війська за Дніпро і ущільнити оборону у центрі, а резервами посилилися війська Монголії, ніж дати японцям розірвати радянський фронт.
  І вирішив таки здати Київ... Але такий хід мав і недоліки. Тепер Гітлер міг не витрачати час і сили на поворот на південь, а продовжувати наступ у центрі. А з Далекого Сходу вже не були перекинуті, добірні та повнокровні, кадрові дивізії. І частину воскового поповнення довелося відправити у бік численних та відважних самурайських військ.
  Піхоти Японії багато. У танках, самохідках і транспорті слабкість, але сухопутні сили непогано навчені і по самурайскому хоробри! Наступ вдалося зупинити не відразу, і лише за допомогою контрударів. Танкові сили СРСР розтинали супротивника, але самі несли помітну шкоду.
  На морі Японія домінувала, заблокувавши радянські порти. У повітрі у самураїв теж перевага. Багато сил забирав західний фронт, крім того, якість авіації у Японії цілком на висоті. І винищувач "Зеро" найманевреніший у світі. Отже, цілком могли самурая тиснути в небі. Це частково компенсувало слабкість у танках.
  Крім того японці не боялися обв'язавши себе гранатами кидатися під радянські машини, завдаючи відчутної шкоди.
  Улан-Батор самураї захопили, але далі їх змогли де стримати, а де відкинути. Але наступ німців, на Москву в серпні виявився занадто небезпечним. Німці змогли обійти столицю СРСР з півночі та півдня та створити котел.
  Оборона Москви ще не ущільнилася, а резерви розпорошені, і зими ще немає.
  Сталін, зрозуміло, втік до Куйбишева. Він не став залишатися в кільці. Але Молотов разом із Жуковим очолив оборону. Не так просто взяти штурмом, таке велике місто, та ще й разом сотнями тисяч ополченців.
  Німці, ведучи обережні бої на підступах до столиці Росії, одночасно намагалися розвинути наступ і на південь і до Ленінграда. Місто Леніна опинилося в блокаді, а на півдні фриці слушком уже розтягли комунікації, щоб дійти Сталінграда. Але Воронеж гітлерівці взяли і просунулися до Харкова та Ростова. Бої затяглися до Зими. Москва залишалася у блокаді, у ній почався голод. А німці зав'язли під Севастополем.
  Сил розпочати контрнаступ у Червоної Армії не було. Але неготовність гітлерівців до зими позначилася на їх боєздатності. Спроба деблокувати Москву ледь не увінчалася успіхом, але нестача бойових запасів, і великий розрив фронтів завадив досягти успіху.
  Столиця терплячи страшний голод і поневіряння протрималася до травня... Гітлер не зумів закінчити війну в 1941 році, але в наступ продовжилося і в 1942. США поводилися пасивно, і у війну не втручалися. Британія досягла в Лівії обмежених успіхів і потрапила під сильний контрудар Роммеля.
  Німцям цього разу вдалося наступ на Кавказі. Далася взнаки і втрата після взяття Москви і бойового духу Червоної Армії, що оглудав Ленінграда, і новий наступ японців, які швидко вчилися, вже скопіювали танк Т-34. Та й лінія фронту була ближчою до Бакінської нафти, ніж у реальній історії. І зрозуміло після падіння Москви, у війну вступила за Третього Рейху і Туреччина.
  Сталін уперто не хотів укладати світ. Молотов загинув разом із Жуковим у Москві. Берія ж був прихильником за всяку ціну домовитися з нацистами. Причепав і без того хворого Сталіна і зайняв його місце.
  Але світ укласти виявилося непросто. Гітлер хотів землі Росії до самого Уралу. І у Японців амбіцій не менше.
  Британія воювала без США... Вони змогли, користуючись, тим, що фашисти занадто нехтували Африкою в жовтні, листопаді завдати поразки гітлерівцям під Ель-Аманом. Але це виявилася їхня остання перемога.
  Розлютившись, Гітлер наказав перекинути великі сили на континент. Здобувши над англійцями чисельну перевагу, Роммель розбив Монтгомері і знову вступив до Єгипту, а потім його і захопив.
  Після смерті Сталіна східний фронт прийшов остаточно розлад. Берії бракувало авторитету, та й командири фронтів дедалі більше вимагали собі самостійності.
  Черчілль розуміючи, що тепер і справді на нього можуть ось-ось обрушиться і Третій Рейх із сателітами та Японія, спробував укласти світ. Але Німеччина різко посилила вимоги.
  Взимку сорок третього року німці увійшли до Іраку, захопили і Кувейт, а потім весь Близький Схід. Гітлер вже планував захопити усі володіння Британії в Африці. Не хотілося йому малого.
  При цьому в лютому, як і в реальній історії, було оголошено тотальну війну. Дуже багато потрібно було нових дивізій, і для окупації також. Навіть з урахуванням того, що формувалися місцеві легіони та поліцейські батальйони, гарнізони.
  У сорок третьому році німці продовжили наступ проти Червоної армії. Їм удалося захопити Казань, а потім дійти до Свердловська. Але у Сибіру Німеччину застала зима.
  А ось і Африку поступово гітлерівці брали під контроль. Їм заважали природні перешкоди, величезні відстані та відсутність доріг. Але Британія програвала війну. У тому числі й підводну. Вовчі зграї поступово перетопили майже всі англійські кораблі.
  1944 став для Англії критичним. Підводна війна, потім обстріл балістичними ракетами. Втрата останніх колоній в Африці та Індії. Капітуляції Берії та продовження партизанської війни під командування Рокосовського.
  І очевидно вичікувальна політика США. Позиції ізоляціоністів тільки посилилися після перемог тримаючи Осі. Справді, чого лізти у війну, якщо тебе не чіпають?
  А противник навпаки дуже сильний... У всякому разі, переміг егоїстичний прагматизм. Може й не надто розумний. Щоправда, американці про всяк випадок розробляли атомну бомбу. Але як не дивно відсутність війни уповільнила у процесі, її створення, а чи не прискорило. Хоча здавалося, має бути навпаки: адже значно більше коштів та вільних ресурсів.
  Однак в умовах світу економіка США працювала гірше, ніж під час війни і що суттєво, фінансування проекту в Манхеттені виявилося суттєво урізаним. Так і мирних програм вистачало. Та й Рузвельт надто вже полевив і став проводити реформу охорони здоров'я та багато руйнівних соціальних програм.
  А може й даремно... Британія була до граничних граней розгрому...
  1945 року, нарешті, відбулася висадка десанту та захоплення метрополії... Але друга світова війна на цьому не скінчилася. Гітлер у захопленні перемоги, і контролюючи практичні разом із Японією всі ресурси старого світу, вирішив: США небезпечний конкурент і треба їх розгромити.
  Тож за океаном відсидітися не вдалося!
  План фюрера передбачав підключення у війні проти США та Латиноамериканських держав. Але поки що тривала війна з останнім Домініоном Британії - Канадою. Саме до Канади евакуювався уряд Черчілля, який вважав себе головою Британії.
  Ну а Англії був посаджений на престол, загалом, цілком законний, раніше згорнутий монарх. Тільки він фактично став маріонеткою, під керуванням гаулейтера призначеного фюрером.
  Пасивність Америки дозволяла Третьому Рейху розгромивши і окупувавши Канаду створити собі великий плацдарм у Новому Світі.
  Трумен із останніх можливостей намагався уникнути війни з могутньою коаліцією фашистських держав. Тим більше, якщо США не ризикнули битися з державами Осі ще, коли тримався Радянський Союз і Британія, то зараз тим більше не було жодного резону.
  Гітлер теж поки що не поспішав. Треба було перетравити нові, дуже великі володіння, сформувати під командуванням німців, поліцейські та ударні дивізії з іноземців.
  Тільки для контролю над окупованими територіями були потрібні нові мільйони солдатів.
  В армію призвали майже всіх робітників, окрім тих, кого не могли замінити іноземці. Також усі чоловіки наглядачі поповнили Вермахт та СС. Наглядати за іноземцями поставили німецьких жінок та підлітків. Та й у вермахт забирали служити вже з чотирнадцяти років. Було створено кілька допоміжних дивізій. Жінки-льотчиці та жінки-снайпери вже налічувалися десятками тисяч.
  Весь стройбат, водії та інші хіві стали іноземними. І формувалися спочатку під патронажем СС, а далі вермахту корпусу і легіони з інородців усіх мастей. У тому числі навіть негрів не гидували використовувати як гарматне м'ясо.
  1946 року почалося вторгнення до Канади. На той час фашисти вже виробляли великими серіями танки нового покоління "Е" та реактивну авіацію.
  З'явилися у серійному виробництві і балістичні ракети, і неймовірно швидкісні, маневрені дисколет.
  А також ефективні прилади нічного бачення, і навіть щось схоже, на перші у світі тепловізори - нехай поки що й громіздке озброєння.
  Тобто Канада, якій США, боячись розлютити німців, практично не допомагали, не могла нічого протиставити.
  Лише географічне становище країни - за океаном, дозволило затягнути агонію на кілька місяців замість традиційного бліцкригу. Але, звичайно ж, Третьому Рейху і це мало.
  Після захоплення Квебеку і Торонто, а також решти, Гітлер наказав накопичувати сили для нападу на США. Йому хотілося повторити бліцкриг характерний для Франції та частково СРСР.
  Фашисти готували удар і в Америці окопувалися.
  1 травня 1947 року, почалася операція "Великий орел". Німці спробували зробити черговий крок до світового панування. Але американці змогли за невеликий термін створити досить потужну та глибокоешелоновану лінію оборони. А їхній народ був сповнений бажання боротися за незалежність країни, щоб не допустити тотального та принизливого рабства.
  Бліцкриг не вийшов. Бої набули затяжного та запеклого характеру. Але гітлерівці хоч і повільно, але просувалися. За перший місяць боїв вони в середньому прорвалися від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти кілометрів, прорвавши передову лінію оборони.
  Американці чудово вміли стріляти, і в них досить велике населення, та ще й добре озброєне і навчене володіти зброєю з дитинства. Тож розрахунок, що США миттєво зламаються, не виправдався.
  Щоправда, справді танк "Першинг", а тим більше застарілий "Шерман" проти основного пірамідального танка Третього Рейху Е-50 не тягнули. "Першинг" при вазі 42 тонни, мав гармату 90 - міліметрів калібру з початковою швидкістю снаряда 810 метрів за секунду, і лобову броню 102 міліметри. А німецький мастодонт Е-50, при вазі 65 тонн, мав знаряддя 105 міліметрів з початковою швидкістю снаряда 1300 метрів за секунду, і лобову броню 250 міліметрів, а бортову і кормову 200 міліметрів. Причому пірамідальна форма танка забезпечувала високий рівень раціонального нахилу броні при стрільбі з будь-якого ракурсу. Таким чином, "Першинг" не мав шансів пробити Е-50 навіть при стрільбі впритул.
  Зрозуміло наймасовіший американський танк "Шерман" ще слабше за озброєння. І 76-міліметрова гармата "Шермана", навіть Е-25 не є небезпечною під будь-яким ракурсом, а Е-10 може пробити тільки в борт.
  Ну, а Е-50 наймасовіший німецький танк, пробиває "Першинг" та "Шерман" з п'яти кілометрів із гарантією.
  Е-25 трохи слабша за озброєння 88-міліметрова гармата, але теж бере "Шерман" з трьох з половиною кілометра, а "Першинг" приблизно з трьох.
  Є правда важча модифікація "Шермана" з 152 міліметровою бронею. Але вона має погану прохідність, важить 38 тонн, і все одно Е-50 бере з чотирьох кілометрів з гарантією, а Е-50 з півтора до двох кілометрів.
  З несерійних американських машин тільки Т-93 може вести хоч якусь подобу зустрічного бою та бодження з німцям. У цієї машини - лобова броня 305 - міліметрів, а гармата калібру - 155 - міліметрів. Але вести танк в 93 тонни.... Та й який це танк, якщо в ньому немає вежі, що обертається. Скоріше Т-93 самохідка з нульовими ходовими якостями. Двигуна в 800 кінських явно для такої ваги обмаль.
  Німецький Е-50 має мотор 1200 кінських сил і у нього вежа робить повний оборот за 9 секунд!
  Але Т-93 не серійний ... Є серійна самохідка з 155-міліметровою довгоствольною гарматою прозваною "Великий Том". Вона може пробити німця на Е-50, але сама надто вже вразлива від фашистського вогню.
  Так що в області танкобудування Вермахт на голову сильніший за Пентагон. В авіації США теж відстали якістю, зате мають кількість, як і танки. Але Третій Рейх з Японією володіючи такими величезними ресурсами можуть взяти і числом.
  Деяким видам озброєнь США немає пропорційного противника. Наприклад, балістичні ракети. Вони тепер удосконалені і можуть літати на тисячі кілометрів і нести до восьми тонн вибухівки. У тому числі й ядерна зброя.
  У Третьому Рейху вже створено та працює кілька атомних реакторів. Не за горами й створення бомби.
  Почасти холодне ставлення Гітлера загальмувало ядерну програму. Але й американці пішли недалеко. Тим більше в США поки що працює лише один такий реактор, а Третього Рейху цілих шість і ще чотири будується. Тож фашисти мають значно більше можливостей перейти до серійного виробництва ядерної зброї.
  А балістичні ракети Вермахту вже навчилися наводити досить точно. Для цього використовуються спеціальні крильця та струмені газу.
  Але найнебезпечнішою зброєю, чия природа огорнута таємницею, стали дисколети Третього Рейху. 1947 року стрімкість у 8-10 разів уже перевищувала швидкість звуку. І найголовніше, ці літаючі тарілки, що світяться, абсолютно невразливі для всіх видів стрілецької зброї.
  Тож пробити їх не вдається. А отже, подібна зброя має неперевершений моральний вплив на будь-яку армію.
  Ламінарний струмінь збиває снаряди та кулі, зносить потоки частинок, і під час польоту літаюча тарілка невразлива.
  Але перша спроба зламати ворога штурмом провалилася. Німці та японці зазнали серйозних втрат і залишили просування. Натомість наступ почався і на півдні. Жорсткі бої розгорнулися за Панамський перешийок і далі північніше Нікарагуа. З півдня наступали японці і коаліція латиноамериканських диктатур. Але їхні армії якістю будуть слабшими. Хоча й великі мабуть числом. Самураї як гарматне м'ясо використовують китайців.
  Воїнів у піднебесній імперії багато, і вони надзвичайно хоробри. Хоча борються не надто, то ефективно.
  У серпні 1947 року бій перемістився до Коста-Рики і розгорнувся і півдні Мексики.
  Тут і четвірка дівчаток войовниць вирішила попрацювати мечами. Точніше за них у цьому альтернативному світобудові прийняли наказ Боги-деміурги. І ось Зоя, Вікторія, Надія та Олена - квартет термінаторів розташувалися поряд з японсько-китайськими військами.
  Мексика розділилася. Частина пішла за США, а частина приєдналася до Осі. Основний кістяк сил диктаторських режимів, що протистоять коаліції, складають американці. Становище США нагадує стратегічний затискач із півночі та півдня. Якщо впаде Мексика, то в цьому випадку Америка опиниться в суцільній ізоляції.
  На півночі тимчасове затишшя, за винятком Аляски, яку атакують фашисти. Більшість цієї колись купленої у царської Росії території вже захоплено нацистами та їх іноземними легіонами
  Зрозуміло, що Аляска в повній ізоляції і її утримати практично неможливо. Але американці борються героїчно і здавати свою Вітчизну не хочуть. Тим більше, що фашисти зі своїми бранцями поводяться дуже жорстоко.
  А на півдні розпал боїв - Японці і що з ними, намагаються захопити якнайбільше території. І воїнки за наказом російських Богів-деміургів вирішили трохи допомогти США.
  Ось вони бредуть високогірною Мексиканською стежкою. Так їм завдання врятувати США не ставитися, а треба просто затягнути війну, четвірка воїнок може помилуватися природою, і між ними йде ця... балаканина.
  Олена Премудра підскакуючи голими п'яточками, по гострих камінчиках, запитала у руйнівниці Вікторії:
  - А що за така зброя... З такою страшною назвою - Гіпертеоядерна Бомба?
  Дочка Чорнобога пронизливо свиснула, через ніздрі й озирнулася. Видно було, що Руді Дияволіці найстрашніше. І вона ледве чутно відповіла:
  - Ця така річ... Що може цілі всесвіти перетворювати з найжахливішу пекло, анігілювати разом мільярди галактик, і навіть творити круту небезпеку для Богів-деміургів!
  Олена Премудра захоплено повторила:
  - Гіпертеоядерна бомба - це феноменальна надкосмічна сила!
  І після цього дівчина дочка Сварога підскочила, відтворила потрійне сальто. Її голі, засмаглі з витонченою мускулатурою ножі прокрутилися в повітрі. Надія кинула довгими витонченими пальчиками відразу кілька камінців. Олена знову прокрутилася, прийнявши удари круглими п'ята. Каміння промчало, наче були кулями і в голови розвідувального загону самураїв. Сім японців: зовсім не злих, а скоріше навіть кумедних зазнали поразки під ніс. Їхні черепки тріснули, і пробкові шоломи покоробилися.
  Вікторія свиснула, і виявилася незадоволеною:
  - Ти їх гримнула... А справжня вбивця я!
  Олена труснула своїм блакитним волоссям, і проворкувала:
  - Чорнобог не вбивця, а... Суворий вихователь!
  Вікторія хотіла відповісти, як на неї накотила хвиля спогадів... Точне бачення. Гіпертеоядерна зброя... Як спалахнула така бомба... Зі швидкістю трильйон у трильйонному ступені світла, пройшлися гіпертеохвилі... І ті у всесвіті, кого анігілювало, тим можна вважати що пощастило. Секстильйони зірок і зоряних світів разом скрючилися від болю. Світила й планети стали потворнішими за голи найстрашніших шайтанів, і по них розбіглися, терзаючи людей і розумних істот, що живуть, найжахливіші комахи і щури, яких тільки можна уявити.
  А потім весь всесвіт виявився гіперплазмовою геєнною, змушуючи страждати і мучитися кожну клітину, кожну частинку тіла живого організму. Справжня пекла світових масштабів у кубі.
  А потім з планетами і зірками робило таке... Від спогаду навіть нещадна Вікторія злякано скрикнула...
  - Гіпертеоядерна зброя, ця зброя - Судного дня!
  Дочка Білобога Зоя також відчула: щось надзвичайно жорстоке й холодне, наче опинилася на краю прірви чорної діри. Вона теж побачила як тварини, на тлі яких щури цілком миловидні створіння гризуть людську плоть, і як ікла-щупальця впиваються в мозок.
  Зоя сильно зблідла, і запинаючись, несміливо запропонувала:
  - Давайте на все розмовним про Гіпертеоядерну зброю накладемо табу!
  Тут якийсь чортик потягнув Вікторію, безжальну дочку Чорнобога за язик:
  - Я є ще штука химерніша за Гіпернадтеоядерну зброю!
  Після цих слів вогняна дияволиця сильно зблідла, і її кінцівки підкосилися. Дівчина з червоно-рудою шевелюрою впала, і босі ноги забовталися в повітрі. Круглі, рожеві п'яти Вікторії несподівано вмить покрилися розсипом пухирів, а в повітрі рознісся аромат паленого м'яса.
  Решта войовниць теж підскочила, гострі камінці кам'янистої гряди, по якій безстрашно ступали їхні босі дівочі ніжки, раптом стали й у тисячу разів гарячіші палаючі вугілля. Підошви підпалило і дівчата, наче зайчики жваво підскочили, намагаючись задерти своє тіло вище.
  Це й справді до мерзенної капості у всьому тілі боляче. Вікторія порушила негласне табу: не згадувати про таку річ як: Гіпернадтеоядерна зброя. Воістину одна Гіпернадтеоядерна бомба здатна знищувати і перетворювати на найжахливіший із жахливих кошмарів, не тільки всесвіт, але гіпервсесвіт, і навіть нести загрозу існуванню і не тільки Богам-деміургам, а й Надбогам.
  Дуже вже - страшніша за найстрашнішу зброю. Недарма від його виголошення дівчата-супермени підскочили, наче ошпарені гіперплазмою.
  Але не лише вони постраждали. Як завив цілий японсько-китайський полк, точніше три полки з танками та САУ! Жовтих, вузькооких солдатів різко підкинуло гравіоплазмою, а невеликі, схожі на коробочки самурайські танки, розжарило майже до білого. Солдати, що у них виявилися засмажені живцем, до чого ж нещадна смерть наздогнала їх.
  А в решти японців і китайців обуглилися ноги разом із чоботями, і згоріло все до самої шиї. І вони ще не померли, а жорстоко страждали від жахливого, абсолютно нестерпного болю. Так не пощастило цим хлопцям. Вони зазнали наслідків застосування різних рівнів теоядера, і жахнулися наслідків! Виявилося, що це зовсім не те... А лише незрівнянно менше гугульчиного носа, що є насправді
  Гіпернадтеоядерна зброя!
  П'ятнадцять тисяч китайських і японських солдатів померли відразу, або болісно загиналися, ще кілька хвилин. А дівчата, чиї п'ята сильно ошпарили, помчали до найближчого струмка.
  Але замість холодної води, на їхні почервонілі й покриті дрібними і середніми пухирями ножі чекав окріп. І окріп у струмка надзвичайно крутий, яким у звичайної води не буває. Так що окрім ніжок дівчата ошпарили собі ще й майже голі груди та свої розкішні, сильні стегна.
  Навіть каміння плавилося і журилося, плані тряслася.
  Четвірка пустилася в танець і заскакала крутіше дикунів із племені Тумба-Юмба. І так дівчатам було боляче.
  Вікторія замість крику ось взяла і на всю горлянку заспівала;
  Біль не страшно в це вірте,
  Бо Батьківщина у нас у серцях!
  Ми біжимо по розпеченій стрічці,
  Або в сніг - студених льодяниках!
  
  Не зламати дівчат повір залізних,
  У них запал великий Сталіна живе...
  По дорогах зимових, білих,
  Босоніж вирушили в похід!
  
  Ми б'ємося за Вітчизну завзято,
  Віримо у те, що зможемо перемогти!
  Повз острова в руслі Буяна,
  Не порвати, нам життя чистого нитка!
  
  Я служила завзято - Чорнобогу,
  Він не злий, а тільки дуже суворий...
  І Йому я присвячую оду,
  Бо він Безсмертний Бог!
  
  Під керівництвом Білобога люди,
  Здійснюють добрі справи!
  І ми самі собі будемо судді,
  Від церков до ближнього села!
  
  Все гарно, якщо Лада з нами,
  Дарує чисте повітря та любов!
  Велес з потужними йде рогами,
  Проливає в боротьбі щедро кров!
  
  Сам Сварог, могутній теж воїн,
  Зброяр з прізвиськом Гермес...
  Людина визнання гідна,
  Для нього ж Білий Бог воскрес!
  
  І Перуна чути гуркіт,
  Подає свій сильний, грізний голос...
  Тремтіть гади-супостати,
  Рід великий вам за зло віддасть!
  
  Ми отримаємо на небі нагороду,
  Тієї, якої рівної знайте, немає,
  Нехай часом з ворогами немає солод-
  Зустрінемо в радості великий світанок!
  
  Буде нам чудово у всесвіті,
  Усі квазари відразу підкоримо...
  І великою славою нетлінної,
  Осяє нас хоробрий херувим!
  
  Всемогутній Бог наш Рододавець-
  Звелів Вітчизну захищати,
  Укладемо себе в Його обійми...
  Був плебей, а нині в небі - Знати!
  А наслідки від необережно вимовленого Вікторією слова рознеслися на сотні кілометрів, поступово слабшаючи в міру віддалення від епіцентру.
  Зокрема, де солдатів було вбито відразу, де їх ошпарило, а на великій відстані просто розплавив підбори. Той, хто був босий, постраждали так, ніби їм припекли п'яти розпеченим залізом. Сильні пошкодження, навіть на відстані тисячі миль отримали гусениці танків. Багато літаків у повітрі втратили керування і розбилися, а ті, що похмуро стояли на аеродромах - тривіально переламалися.
  Особливо крихкими виявилися крильця. Вони шмяк, і шмяк.
  Постраждали й американські війська. Особливо багато вийшло з ладу Б-29 - бомбардувальника - "надфортеці". Зрозуміло, це серйозний удар боєздатності армії США. Тим більше, дівчата виявилися лише у незначному, японському тилу.
  Таким чином, від початку мета: пригальмувати вторгнення "Великої жовтої армії" з півдня опинилася під питання. Дівчата смикалися від болю, і танцювали, їх, наче обплутала павутиння розряду блискавок.
  Дочка Білобога Зоя, намагалася придумати - яким чином їй позбавиться цього кокона, і звільнити від нього дівчат?
  Білобог - це все добре, і світле, що є у світобудові. Бо породження Всевишнього Бога Богів Рододавця, Рода - воно у двох основних фундаментальних іпостасях: світла та темряви, добра та зла! Причому цей поділ не є абсолютно. І Білобог, і навіть його слуги застосовують насильство, і карають провинившихся. І Чорнобог щедро нагороджує своїх відданих слуг і здатний сам особисто, або за допомогою своїх послідовник зцілювати хвороби, будувати та творити.
  Багато Богів-деміургів несуть у собі частину і добра і зла. Причому й поняття добра умовне - відносне. Як і самого зла... Наприклад, якщо людина біжить до прірви, а ти її відштовхнув і зламав їй руку: те, що ти завдав їй? І зло і добро в одному флаконі чи зло в ім'я добра!
  У цьому плані Гіпервсесвіт влаштований досить просто і одночасно складно. Єдиний Всевишній Бог є і Ім'я - Йому Рід, Рододавець, Вищий. Індуси поклонялися Роду як Вищому чи Віші. Потім, щоправда, додалися: Брама - символізуючий Білобога, та Шива - близький до Чорнобога.
  Але ось Надкощі - творіння Чорнобога є справді реальне зло подібне до індуського Калі. І це його м'ясоїдний геній призвів до створення Гіпертеоядерної зброї... І ця зброя вже застосовувалася та діяла.
  А така річ як Гіпернадтеоядерна властивість Анігіляції табу! Одного разу вголос брякнеш, і дістанеться і тобі та іншим, по рогах!
  І якщо ще тільки по рогах!
  Зоя тихо прошепотіла Олені Премудрою:
  - Потрібен Гіпермаговипромінювач!
  Найтехнічніша з войовниць підморгнула подрузі і гаркнула:
  - Хай спрацює Гіпермаговипромінювач!
  А потім грайливо додала, смакуючи слова:
  - І Гіпертеомаговипромінювач теж!
  Після чого трапилося диво - нитки павутиння опали вниз, кам'яниста гряда брязнула, і посипалися уламки від каміння.
  Дівчата-супермени позбулися одягу смерті і пронизливо захихикали... Вийшло дуже здорово!
  Далі буде...
  
  ТРАМП ПРОТИ КОРОНАВІРУСУ
  АННОТАЦІЯ
  Президент США Дональд Трамп помер від Коронавірусу. І всемогутня Богиня Богів Еммануель відправила його у всесвіт усередині царя Коронавірусів. Там він уселився, у тіло великого вождя та майбутнього пророка нової всесвітньої релігії. Дональд Трамп збирає армію, впевнено бореться за трон та створює нову релігію.
  . ПРОЛОГ
  Дональд Трамп, будучи юнаком, тепер змушений був стати навколішки перед Всемогутньою Матір'ю Богів Еммануель. І поцілувати цій красуні босі ступні. Що втім, радше задоволення, ніж приниження.
  Юнак Трамп цмокнув вічно юну дівчину з зачіскою, що сяяла всіма кольорами веселки, і сказав:
  - Я радий вам завжди служити Богиня Богів!
  Еммануель кивнула і схопила босими пальчиками юнака-президента за ніс, і смикнула, рикнувши:
  - Будь моїм рабом! І тоді людство матиме шанс на порятунок! Перший артефакт - миша, ти здобув! Другий це бик! І тобі доведеться випробувати пригоди в іншому світі... Куди тебе відправить мій єдинородний Син Сферо Катастрофов.
  Дональд-юнак із сумною посмішкою відповів:
  - Ну що ж? Я готовий!
  Тут з'явився білобрисий хлопчик у шортах. Він ніби невидимими сходами спускався повітрям. При кожному кроці під босими ніжками пацана-деміурга гуркотіло, наче велетенською кувалдою лупили по залізу.
  Дональд Трамп здригнувся. Безневинний хлопчик на вигляд років тринадцяти був Сам Сатана та Батько Вселенського зла. Але він виглядав швидше задерикуватим і безтурботним, ніж злим.
  Хлопчик-Диявол несподівано опинився поряд із Трампом і взяв його босими пальцями ніжок за підборіддя і жбурнув у повітря.
  Юнак-президент закрутився в атмосфері, наче дзиґа.
  А Сферо Катастрофов засміявся і відповів:
  - Я є Батько зла, і сам Сатана!
  І хлопчик поскакав немов м'ячик, поверхнею планети, яка зросла в розмірах. А Трамп продовжував крутитись. Його жбурляло, мов пір'їнка в повітрі.
  Це виглядало дуже кумедно. Хоча колишньому президентові США не до сміху.
  Та це вельми екстравагантний спосіб боротьби за світове панування, коли тебе кружляють повітряні хвилі, що є Дияволом-малоліткою. Хоча можливо Сферо Катастрофов старше сонця.
  Раптом кручення Дональда Трампа зупинилося. І він опинився на твердішій поверхні. Дівчина-деміург гукнула свого Сина-Сатану.
  - Ну, ти легше, не покалічити хоч і колишнього, але президента.
  Богиня, кинувши погляд на планету, звідки повернулася душа президента США та доктора фінансових наук Дональда Трамп. Зафіксувала у своїй мульти-гіпертеоплазмовій голові, різного роду переміщення. Босими пальчиками ніжок клацнула, сталося перетворення, що наїжачилися сталевими шипами армад. Скільки спалахів, смертей і кривавих фонтанів викидає зграя вирваних, з розпечених гіпертитанових клітин Гадеса - величезних і палаючих енергією гієн. Твориця світів і Диявола, що народила всіх світобудов, всемогутнього жартівника Сферо Катастрофова із задоволенням клацнула вилетілим з рота, довгим як батіг і відливаючим рубінами язичком:
  - Цього разу, ти зумів зіграти партію на користь свого парі у святій боротьбі проти Коронавірусу. До цього шанси Америки та всього людства на перемогу над Коронавірусом лише зменшувалися. - Дівчина-Твориця недобре, наче незадоволена жертвою богиня Калі усміхнулася - Особливо мені сподобалося - як ти в плоті хлопчика створив подвиг - пройшов і вогонь, і воду, і мідні труби! - Сліпуче вродлива дівчина-Богиня тупнула босою ніжкою і продовжи. - Ти не злякався гранат, що розповідає анекдоти. Яка для цього потрібна мужність? - Богиня осяяла свою голову немов складеною з прекрасних зірок сліпуче сяючою короною. Але з дуже наївною усмішкою дівчинки, лукавим тоном запитала всемогутнього напарника та Сина Сатану-малолітку. - Може, Великий Сферо Катастрофов доведеться наділити президента-мільярдера не силою?
  Хлопчик-деміург усміхнувся:
  - Ми в хід історії не втручаємось. Але самі люди з нашою допомогою можуть все перекроїти. Тож ситуація під контролем.
  Пацан-творець, вже, мабуть, безліч квінтильйонів світобудов і масу законів світобудови, що переглянув Диявол, який робить життя цікавішим і страшнішим, змінив пейзаж, і вони опинилися, в тундрі з глибокими кучугурами, що лежали.
  Д і богиня в собольих шубах на розкішних санках, а хлопчисько-деміург і Диявол босоніж і в шортах мчав снігом. Причому, судячи з того, як швидко почервоніли ноги пацану Сферо і справді холодно. Ще кілька дуже гарних дівчат у бікіні мабуть вирішили розділити з пекельним божеством марафон, миготивши витонченими босими, дівочими п'яточками.
  Дівчина-творця помітила:
  - Вічний хлопчик Сатана ніколи не подорослішає. Він завжди благородно дає шанс опоненту.
  Пацан-деміург Сферо, скелячись тигром - додав:
  - І завжди дотримуюсь слова... Слово Люцифера закон, і я як Прометей носій світла!
  Снігу змінили розпечені вугілля, якими промчав босоногий шибеник. При кожному його кроці здіймався вогняний пил. Червоні від гарного морозу дитячі ноги, почорніли від кіптяви і вкрилися дрібними пухирями. Сферо Катастрофов морщився очима, у них читався біль, і посміхався повних блискучих зубів ротом.
  Здивований юнак Дональд Трамп запитав, зовсім не розуміючи сенсу даного самокатування:
  - А навіщо це він смажить собі п'яти?
  Богиня хихикнула, на небі з'явився зореліт дископодібний лінкор розмірами з половину Нью-Йорка. А в руках і дівчинки-деміурга виявилася двадцяти п'яти ствольна гармата з крутонавороченою голограмою. Після чого так відповіла:
  - Силу волі собі тренує! І головне все чесно - тіло людське... Біль найнатуральніший.
  Після чого войовниця-деміург лупнула з багатостволки.
  З кожного дула вилетів промінь власного світла, відтінку та конфігурації. На своєму шляху ці потоки в одних місцях довжини набирали яскравості до сліпучої, в інших навпаки тьмяніли.
  А коли у флагман-лінкор потрапило... Спочатку махина діаметром сто кілометрів зморщилася і деформувалася, а потім як рвоне!
  Наднова зірка спалахнула на орбіті планети, такої схожої на земну... Гравіохвилі та гіперплазмове цунамі обрушилося на поверхню населеної підмісячної.
  Це коли зверху виливається лава, від якої величезні на багато сотень поверхів хмарочоси, миттєво плавляться, звертаючись у фотони. Роздають тоненькі писки, багатьох мільйонів аборигенів планети Тук, що моментально згоріли. Вони навіть її встигли злякатися, а больовий сигнал не має часу дійти до мозку. Просто, плотоплазма моментально пішла у феєрверк. Туди вилетіли і Сферо Катастрофов разом дівчиськом-термінатором.
  Дональд Трамп, хай і сам не святий, все ж таки не втримався від того, щоб не прочитати мораль:
  - Ну, як вам не соромно? Ви ж цілу планету знищили, заради капризу!
  У відповідь пара хором відповіла, та так що потріскався, розійшовшись на багато уламків квазихрустальний вакуум:
  - Тільки планету! - І оглушливий сміх у відповідь. - Ти глянь на те, як ми створюємо великі всесвіти і там граємо!
  Дівчина-деміург разом із Катастрофовим - хлопчиськом-божеством і Дияволом, миттєво перемістившись: показали Дональду Трампу нову світобудову, яку щойно примудрилися сварганити.
  З боку богині Еммануель, немов коржики з пічки, тільки в мільярдних і трильйонних кількостях вискакували зірки різних видів, тільки з однією особливістю: різні види автомобілів та вантажівок з крилами живих тварюків та метеликів із колесами ватрушками.
  Сферо Катастрофов з іншого боку навпаки викидав тварин з хвостами і різного роду крила, у тому числі і авангардистського штибу літальних апаратів.
  Багато трильйони зірки і обертаються навколо них по складних орбіт планет з'являлися з вакууму, так стрімко і багато, немов їх малювали на комп'ютері. А виглядало це навіть теоквазарно!
  Величезна завбільшки з крабовидну туманність дівчина-богиня стрімко закрутилася, ніби від крапельки, що впала, від неї відділялися дрібніші дівчата.
  Як це стало красиво, мільйони дівчат без усяких ступ і мітелок мчали вакуумом і голосно сміялися захоплено верещачи.
  Сферо Катастрофов недарма хлопчик-Диявол став трохи старшим, і теж розділився на орду юнаків-підлітків і істот неземного походження. Вони перемішалися з дівчатами. Ті заскакували в автомобілі з викручуванням. Калейдоскоп диких і соковитих фарб при цьому елементарно невимовний.
  Але ось Дональда Трампа (який знову став ще сильнішим юнаком гарненької зовнішності!), Вхопила за руку стала його зростання одні з іпостасей богині-деміурга. Після чого вони моменту збільшилися і опинилися біля зірки корпус розкішного "Кадилаку", а червоного гібридного орла.
  Всі дівчата, на які розмножилося божество, відрізнялися одна від одної, але люба, що біля Дональда Трампа дуже стильна. Чоботи зі шкіри набрехали на довгих підборах, алмазні застібки, а зачіска взагалі супер.
  Еммануель ( саме так просила себе називати творець світобудов зробила жест ... Дюжина планет у вигляді дитячих машинок з крилами метелика зупинилися. Богиня підморгнула їм ( мовляв нехай творіння дивиться!), І притягнувши президента США жадібно поцілувала юним красенем, що стала повісою правителя Америки. підморгнув своїм підданим:
  - Зафіксуйте мене таку!
  І оголені груди з гранованими рубінами сосків вийшли з веселки горбів шкірянки, що блищала всіма кольорами.
  Дональд Трамп оторопів, наче юний незайманий і почервонів брязнув:
  - Там же на тобі діти дивляться!
  Богиня-деміург розреготалася, логічно помітивши:
  - Хіба вік взагалі може мати значення. Я творила світобудови ще в дитинстві, а мій Син Сферо Катастрофов навіть раніше... А що ти візьмеш з вічного Диявола-малолітки. Він такий і крутий! Гіпер!
  Сферо Катастрофов моментально виник поряд, хитро підморгнув, помітивши:
  - Дуже люблю шокувати тих, кого ханжеське виховання! Ми деміурги тому й вигадали мораль - щоб було що порушувати!
  Юнак-деміург-Диявол вмостившись кермо-джойстик машини-зірки( решта пари опинилася в кріслах за ним!), різко рвонув. І одразу вискочив на зустрічну смугу. Причому, тут не дві площини як у людських автомобілях і навіть не три як авіації, а цілих сімдесят чотири спресовані виміри. У Дональда Трампа перехопило подих і виливались очі.
  Ось така гонка, її й словами не передати. Та доводилося полковнику бувати у центрі підготовки космонавтів. Там є такий атракціон. Крутиться крісло навколо осі, саме крісло обертають у вертикальній площині, а пристрій ще в системі типу колеса оглядів, а саме колесо ще й рухається вісімкою, і в свою чергу і поверхня піднімається хвилями.
  Круто себе і при такому випробуванні відчув Дональд Трамп... Але на тлі цієї вистави деміургів-дияволів цей космічний атракціон навіть алегорії підібрати не вдається. На як порівняти дитячу рогатку та водневу бомбу?
  Так ось ще й перед очима всі ці квінтильйони зірок з мільярдом вимірів мелькають! Навіть мозкові клітини, кожну окремо й усе разом капітальним чином вивертає.
  Наче велике прання йде, але страждають нейрони головного і спинного мозку.
  А ось богам подібне подобатися, сміються та регочуть. Еммануель-деміург навіть стала пальчиками ніг керувати голографічною проекцією... І почалося найголовніше: "Зоряні війни" - епізод перший!
  Ось Еммануель деміург залишила зореліт, а поруч із Дональдом Трампом виникла покращена модифікація його дружини Зої знайомої ще зі студентської юності.
  Тепер це його дружина пофарбувалась у сім кольорів спектру і ревіла, немов в атаці бізон-амазонка. А сам ти перебуваєш за штурвалом... Зірки! Ось так - космічне світило діаметром у п'ять разів більше Сонця, це і є його атакуючий зореліт, в якому - президент-наїзник. А поряд з ним дівчисько, яке має з дружиною лише віддалену подібність, а так моторошно красиве. Та й характером зовсім чужа.
  А ось їм на зустріч вилітає лінкор зовнішність величезний оранжево-червоний ведмідь зі стрілоподібними крильцями, з якого вибивають сопори ультрареактивних фотонів. Ну і видовище - одні ікла-стволи чого варті. Вони ніби криві та розведені на хаотичні зламані голки. Ось цей лінкор розмірами, що не поступається Сиріусу, візьме і як розгорнеться... І з іклів лупне гіперядерним розрядом.
  Дональд Трамп автоматично вивернув свою зірку-корабель, пішовши від смертоносного хука кийком у якому захований заряд еквівалентний квінтильйону бомб скинутих на Хіросіму. Полковник відповів супостату!
  Рідкокристалічною бронею ведмедя пройшлися великі тріщини. Вони прорізали як яри апельсинову поверхню металу, більш як мільйон разів міцнішого, ніж титан. Яка колосальна міць прихована в гіперплазмі або ще більш досконалого її різновиду принцепс-теоплазми, здатної зрушувати з місця зірки, і гасити квазари. Адже всього лише шостий, сьомий і так далі стан матерії.
  Цілий океан гіперплазми можна отримати з будь-якої молекули. Теоретично (поки це людям недоступно) одна елементарна частка, відтворить всю величезну з мільярдами мільярдів галактик у кожній із трильйонами зірок-всесвіт. Або знищити! Такими є квазібожественні або супербожественні можливості теогіперплазми.
  І ось ведмідь починає палати. Трильйони інопланетян, що знаходяться на його борту, і ще більшу кількість бойових роботів піднімають пил, явно прагнучи врятувати свої нікчемні життя. Але в них це виходить дуже погано. Вони лише стикаються лобами, боками, стволами, а ось кілька десятків гібридів банана та скорпіона відлітають у вентиляційну шахту.
  Там живі форми щільно кантуються із кібернетичними. Від чого походить реальне змішання і каша-малаша. Ось один бик з тулубом баклажана реве на всю горлянку:
  - Гей, ти моя супергармата! Помсти за розплющеного демона!
  І відчайдушним зусиллям бик-баклажан відштовхує рогом утиканого антенами робота. Той вже пошкоджений гравіоплазмовим випромінюванням реве на шматки м'яса свого штовхача.
  Рев агонії у відповідь, потім вибух розриває вентиляцію. Від чого відбувається осипання, різного роду плиток усередині зорельота... Після чого ведмідь як візьме та рвоне.
  Щойно Дональд Трамп встиг відвести свій зореліт від поразки ударами. А ось від ведмедя залишилися лише ніжки та ніжки... І потім на уламках, що розлетілися, злякано копошилися мурашки-вишні, і від туди посилали злякані руді, іскри паніки.
  Дональд сам собі зазначив у графік:
  - Рахунок відкритий і поки це йде на нашу користь!
  А воїн-деміург та Диявол Сферо здійснює командування вже зі свого боку.
  Батарея з ультрадинамитних гармат - прослизає по гнучкому кола, що вібрує в кінепросторі, солдат придавлює ослабленою силою інерції. Тільки двоє бійців у вигляді гарних дівчат, починають скелятися та посилати сонячні зайчики-усмішки. На них ніби не діють гіпергравітаційні хвилі.
  Красиві дівчата, аж надто химерно розмальовані: з зачісками у вигляді самовару з фонтанами біля семибарвного та вітряного млина з вогнеметами у дев'ятикольорової діви.
  А як вони головами зіткнутися - абетковий бодун! Самовар і вітряк як зшибаються і почалася між ними реальна бійка. Обміни розгонистими ударами, обвуглене волосся і знову розлітаються парфуми!
  І на батареї дуже неабиякі розбирання. Спочатку навіть стовбури у гармат скрутилися, а потім відбувається викид пружини, з розкотистим здриганням гравіоплазми зварганилося - спонтанне переміщення. Ревіння ультрареактивних систем: батарея знову відкриває вогонь тільки тепер в діаметрально іншу точку простору.
  А від цього вакуумна порожнеча як спалахне - немов просочена напалмом етажерка заввишки і завширшки парсеків. А саме полум'я як язика дракона з вивертами кучериків баранчика.
  Дональд Трамп, бачачи подібне, навіть перехрестився:
  - Богородиця...
  Сферо Катастрофов, розділившись на кілька частин - грізно командує:
  - лупити, точніше цвях вузьким гіперпроменем, перевести зброї в режим концентрованого шомпола.
  Дівчина-деміург Еммануель висловилася зі сміхом:
  - Вузький гіперпромень, як вовк-вегетаріанець, що обжерся шоколадним зайцем!
  Так як найкрутіші у всесвіті комп'ютери відключені - це наведення доводиться робити вручну. Регулювати подачу бойової субстанції у разі - гиперкинезплазмы з допомогою ручного барабана. Але зробити подібне дуже непросто, рятує те, що у програмі навчання солдатів Гордої Суперімперії передбачений і цей форс-мажор.
  Сферо Катастрофов, розділившись на тисячу частин, послав оскал іклами і сказав:
  - Голь на вигадку хитра, але й цар не простий, раз не відвчив від міркування чернь!
  Юнаки та дівчата справляються з цією проблемою в режимі авто. І справляються представники людського роду на відміну від іномірян на відмінно. Ось цілий виводок звір виконують одночасно роль зірок і космічних кораблів розсипається на палаючі плями. Ті своєю чергою спопеляють здається зовсім крихітними і натомість галактичних світил - дрібні посудини.
  Втім, і їх розміри поняття відносне: машина розмірами, що не перевищує ЯК-3, може цілий земний континент занурити під воду. Причому одним лише залпом! А тут обмін ударами такий, що й Лукас від розпачу, що його фантазія безсила уявити подібне - пустить собі кулю в голову.
  Сферо Диявол-деміург ловить на приціл ракетний катер, постріл із невеликою випередженням. Чується найтонший писк зруйнованого вакууму, здається, що щур настав на хвіст. Миттєво надується різнокольоровий міхур - катер розриває на шматки. Судячи з потужності вибуху, відбувається детонація боєкомплекту. Світлова пляма перетворюється на ляпку, а та на гіперплазмовий кальмар, енергія магічної гравіоплазми хвацько розносить машину. Маголет також знищено, точний у цьому випадку постріл відтворила дівчина-деміург.
  Еммануель-богиня з богинь проспівала:
  - У світобудові влада всесильних - наш світовий гіпертрах!
  Крила, на яких можна розмістити не один мегаполіс відлітають окремо, заодно крутитися у вакуумі з пушинок, що палають, понад спекотні частинки хвіст. А підкручується він, ну прямо красуня-плавчиха загрібає батерфляй.
  Ворожа бригантина у формі самоскида з крилами кажана (тільки страшно розмальованої!) отримує додаткові ушкодження, але відповідає масованим залпом. Крізь тріщину проникає потік, відкидаючи дівчину-деміурга, оголюючи груди золотистого кольору з кіноварними сосками, що дають люмінесценцію.
  Диявол-хлопчик Сферо, що створює і спопелює світобудови, зраділо верещить:
  - Ось бачите як гіперквазарно! Чорнокуумно! Не соромно!
  Еммануель-деміург втілилася поряд з ним, шльопнула всемогутнього хлопця по вкритій шкірою з магопластика коліна:
  - Принцепс-квазарно! Запульсар еліпсис! Підніми вище витязь булаву!
  Каплеподібна бригантина наїжачилась залпами. Колючі росинки гіперплазми розбризкувалися по всьому бойовому простору.
  Крутий Сферо дзвінко свиснув:
  - Даєш фотон, у колапс прірви!
  Збоку виринув фрегат, одночасно рвонула сусідня батарея. Схоже, хлопцям не пощастило, вони натрапили на важку ракету або Вібро-поле, що стирає в порошок найміцніший метал.
  Хлопчик-деміург-Диявол спробував закрутити платформу, щоб вижити за такого натиску. Але ж і противники професіонали високого класу, які закінчили практично ту саму школу. Точніше - він Творець світобудов, дав своїм дітям досить високі можливості, що вони могли битися. А свої здібності, взяв та обмежив! Твориця вирішила гордо називатися Еммануель теж не лохотронщиця у Творінні цивілізацій!
  Теж як візьме і цвяхне... Мало не здасться, хай навіть у майже нескінченному просторі міць приховується!
  Але Сферо Диявол і його напарниця по всій могутності знову роздяглися на іпостасі. Підскочили обидва до гармати і закружляли його розвертаючи.
  Зруйнувалася від точного хука - темропреоннова гармата. Її розкололо як від падіння кришталеву вазу, на купу іскри, що дають відтінки величної веселки запчастин. Дівчину-деміурга і Творця-хлопчика-Диявола, а також інших індивідів, які обслуговують зброю, відкинуло, немов ударом битої. Вони колосальним прискоренням врізалися броню, злегка вм'яли її, а самі сильно сплющившись, здригаючись від потрясіння своїми дуже пружними та міцними тілами.
  Потім почали відлипати надміцного, покриття, надаючи нормальну форму своїм гарним, рельєфним як статуї античним богам фігурам.
  Ну, як у коміксі, коли супермен при падінні ламає головою кілька перегородок і, повертаючись до публіки, вимовляє:
  - Діти не беріть із мене приклад! - І надувши як пузо жаби щоки, додає. - Спочатку знайдіть суперсилу!
  Чудовий Диявол Сферо відчув холод унизу живота. Щільність гіперплазмовиверження противника посилювалася, схоже, в бій втяглися нові сили. Звірі-зірки розплакалися - нехай навіть і вибухаючи, слонів хлопавки розмірами з діаметр орбіти Меркурія. Ось довбає як... Наприклад, ультра-лінкор сам розміром із пристойний квазар (з тих різновидів небесних тіл, що випадають зі стреотипу!), а формою масивний кинджал втиканий випромінювачами, випустив цілий багатий орнамент гіперплазмових струменів. Вигнута, скривлена за формою гібрид матрьошки і гармошки субстанція, обрушилася на крейсер з вигляду дуже обтічного "Фіату" з крилами бабки Гордої Суперімперії. Інші всі наростаючі потоки анігіляції зім'яли чотири краплі, артилеристські платформи.
  Сферо Катастрофову по коліно випарувало праву ногу, і хлопчик-деміург-диявол не чекаючи поки вона, наросте природним шляхом, миттєво наростив собі кінцівку.
  Юлій Цезар, незважаючи на весь свій талант, програвав бій, чисельну перевагу за приблизної рівності технологій, був на боці супротивника. Хоча в минулому житті великому полководцю не вперше доводилося битися з переважаючими силами супротивника. Але тут космічна битва з дуже досвідченими суперниками. Єдине, що залишалося в такому важкому становищі зараз робити - відступати, уникаючи оточення.
  А там розраховувати на те, що переслідуючи війська, що вміло відходять, противник сам розірве шар добре підігнаних силових полів, і тоді можна буде саданути в розрив!
  Сферо Катастрофов безсоромно слухав по принцепс-зв'язку, команди, що віддаються кінез-роботам. Вони звучав необмежений оптимізм, жага до швидкої перемоги.
  Хлопчик-деміург-Диявол навіть заспівав:
  - У цьому крику спрага бурі, сила гніву, полум'я пристрасті... І впевненість у перемозі чують птахи у цьому крику!
  Вдарив кувалда в сусідній дредноут - посипалися бризки магопламзи. І ще гримнув залп - з термопреоннових ракет. Ціла зграя космічних кораблів сплющилася, а гіперплазму розбризкало, наче дитина перекинула корито з вогненною водою.
  Гіперфрегат у вигляді лева з лопатями екраноплану - Юлія Цезаря отримав кілька пошкоджень та його ультрасвітлова швидкість знизилася. Навіть великий полководець пробурмотів:
  - Прийшов, побачив... Не переміг!
  Сатана Сферо відчув лють, створена ним держава, схоже, програє, треба знищити якнайбільше ворогів. Ох вже цим тигри з лопатями, починають обминати "Мерседеси" з флангів. Просто щипцями здавлюють! Хлопчик-деміург-Диявол лютує. - Він і не думає зливати бій!
  Тобто у нього вибір чи перемогти чи померти. Хоча очевидно, що знищення кількох маголетів (нехай навіть розмірами із зірки!); майже нічого не змінить, але це майже і є той безприкладний героїзм, окремих індивідів який складається в потік, що руйнує будь-яку перешкоду. Хлопчик-деміург-Диявол, використовуючи пам'ять носія, а власне свого власного творіння (Як йому вдається штампувати особистості і такі складні за структурою речі окреме питання!) швидко згадав, що йому вбивали на численних тренуваннях. Потрібно, щоб тебе не помітили, триматися в загальних рядах роботів. Так потрапити куди важче, зате ймовірність викриття значно нижча. Але з іншого боку, чи має право в цей критичний момент відсиджуватися?
  Вирішив по-ризикувати воїну-Сатані Сферо поки що щастило, він зумів, не привертаючи до себе уваги анігілювати чотири бойові машини та допомоги блискавки випущеної з пупка.
  - Буде людям-маляткам каша березова! Точніше теопринцепс-плазмова!
  Роботи-летуни випльовували немов трасуючі кулемети смертоносні готелі (кожний енергією в тисячу мільярдів атомних бомб скинутих на Хіросіму!), вони намагалися обійти астероїд, зустрічали залпами спеціальні гармати. Деякі з гармат були без стволів і ніби змішувалися з покриттям астероїда. Тут хлопчику Сферо доводилося бути обережним.
  Він став пересуватися, подалі від краю, віддаляючись від анігіляційних ударів. Тут потрібно дотримуватись синхронності, щоб не зіткнутися зі своїми колегами, і при цьому вести вогонь. Роботи і є роботи, які не розуміють, що їх використовують у вигляді живого щита. Хлопчик-творець-Диявол намагався бити таким чином, щоб квазімагічна гравіоплазма вивергалася шляхом переміщення. Тобто йшла дугою, причому вигнутою не тільки вгору, а й у бік, і ще хиталася з боку в бік, наче австралійський бумеранг. Крім маголетів, Крутий Сферо став вибирати собі цілі й пожирніше, престижніше. Зокрема гравіо-магічний грос-катер. Теж можна збити, якщо пощастить.
  Але ось прийшов і його везіння кінець. Силове поле більшої мети витримало попадання, а система спостереження вирахувала, що залп був дано з боку роботів-летунів. Гросс-катер негайно розвернувся, до гущавини бойових машин було послано сигнал:
  - Чому супротивник пробрався, через ваш заслін?
  Роботи відповіли:
  - Випадків проникнення не виявлено!
  Потужна машина гаркнула, сильніше, що барабанні перетинки трохи продавило:
  - У такому разі проведіть зачистку поверхні астероїда, проникніть у щілини.
  Загін роботів кинувся у пробиті на поверхні кратери. Швидкому Сферо довелося в цій ситуації розгортатися і рухатися за іншими машинами. Щоправда, у цьому була й перевага, можна знищувати роботів, використовуючи вигини коридорів.
  Ну що ж, машина не людина, але теж коштує грошей, і використовується як бойова одиниця.
  Особливо якщо ось взяти, як це вирішив Творець світобудов і Сатана пальнути з усіх супергармат! А що дріб'язуватися і дотримуватися правил? Краще їх одразу ж відтворити!
  Диявол Сферо навіть помітив:
  - Знову я вчинив не політкоректно, - сказав вовк-вегетаріанець, лопаючи шоколадного зайця!
  Декілька сотень зорельотів рвонуло одночасно! І ці хлопавки викинули палаючу гіперплазму... Що закрутилася наче спіралі якою мчать моторолери зі смолоскипами.
  Еммануель-деміург теж хихикнула, виросла в розмірах і підхопила пальчиками босої ніжки крилатого ягуара - кинула його.
  Інше велетенське дівчисько підхопило витонченими пальчиками цього звірка у відповідь і заспівало:
  - Над нещасним всесвітом зависла - зіркових монстрів кипляча пітьма! Окупант свою сокиру ненависну - заточив і круши голова!
  Ціла купа шалених дівчат влаштувала цей футбол з неймовірним розмахом. Почався реальний обмін помахами і ударами, що руйнують.
  Він Сферо так само приєднався до цієї "Олімпіади", хлопчик-деміург-Диявол став високо підкидати машини, а дівчата це тільки підхоплювали.
  А от коли з'явилися чужі з хвостами у вигляді колосків, і стали немов тенісними ракетами прасувати "Тойоти" з лелечним крилами... Це взагалі перейшло межі!
  І якби ще межі чогось хорошого, а в даному випадку дурненька вийшла капітальна. Ось уявіть собі колоски витягують реальну музу, і підкидаю самоскиди, і іномарки різного профілю. І рила в них... Не ящірки, а чого ще крутіше, ніс як хобот слона, але з ромашкою на кінці, а очі їх цілих вісім у формі бутонів троянд, тільки в цятку. При цьому вони ще співають щось нерозбірливе, але мелодійне. Ну, зрозуміло на дівчат дивитись куди приємніше. Тим більше. Тут такі дівчата, та ще й розфарбовані, що й хіпі від заздрощів подавляться.
  І треба ж їм ще й форми міняти. Тільки їхні чудові тіла й миготять, розмальовані ще на замовлення фломастерами!
  Дівчина-деміург-Диявол призовно заспівала:
  - А в наших кімнатах сидять комісари!
  Сферо Катастрофов заспівав романс:
  - Але їх спритно випрім: у сортир - туалет!
  І обидва Бога-Творця та Руйнівника давай крутитися вже у бурхливому басейні.
  У Дональда Трампа вже дах із петель зірвало остаточно і він як заволає:
  - Свистати всіх нагору!
  Великий Сферо у своєму чудовому бойкостюмі опинився поруч із президентом-мільярдером і все зрозумів:
  - Ну, я бачу, дядько ти справді приплив! Може, краще подивишся, що приємніше для свого смаку?
  Дівчина-деміург Еммануель в прикрашеному коштовностями бікіні, підтягнула Дональда Трампа до себе і жадібно поцілувавши, запропонувала:
  - А що він хоче війни ближче, до реальності нехай подивиться.
  Ось кого ти любиш більше юнаків та дівчат?
  Дональд Трамп зло струснув головою:
  - Звісно дівчат! За кого ви мене сприймаєте!
  Богиня цмокнула губами і заявила:
  - Все більше люблять дівчат - навіть жінки!
  . РОЗДІЛ Љ 1.
  Дональд Трамп, ніби зайчик, застрибав різними світами, які створював Сферо Катастрофов. І його стрибки були найвигадливіші і найнеймовірніші.
  Ось зараз Дональд Трамп зайнявся справжнісіньким винищенням Коронірусів втіленими людськими формами.
  Сферо Катастрофов заявив;
  -Щоб епідемія не так сильно косила людей порубі коронірусів магічними мечами. А тобі в цьому можуть чудові героїні із зіркових воєн!
  Дональд Трамп з ентузіазмом відповів;
  Я радий служити людству!
  Дональд Трамп і Асока Тана, озброївшись світловими мечами, приземлилися на найвищу гору. Ішов розпал штурму. Коронавіруси кинули на напад практично всі свої готівкові сили. Чорний силует був тепер у президент США котрий у броні. Обидві руки тримали світлові мечі. Могутній воїн провів млин, і ціла дюжина коронавірусівських воїнів розрубана шльопнула в листопадовий бруд.
  Асока Тано підстрибнула і прокрутилася, зрубуючи коронавірусів і просвистіла:
  - Так тримати!
  Дівчина-падаван була налаштована агресивно та гранично по-бойовому.
  Дональд Трамп знову рубанув, і проревів:
  - За великий космічний та Американський світ!
  На всі боки розліталися рвані уривки людських тіл.
  Асока Тано теж врізала мечами, розсікла супротивників, а потім босою дівочою ніжкою кинула крихітну горошинку з антиматерією.
  Рвонула з приголомшливою силою, і розірвало цілий батальйон воїнів країни Пекельного Сонця Коронавірусу.
  І пискнула:
  - За космічний, американський розум!
  Сферо Катастрофов схвально кивнув:
  - Ось так рубайте кошмарні бацили, рятуйте людство!
  Дональд Трамп відтворив мечами метелика, розтинаючи коронавірусів і, буркнув:
  - За великі здобутки імперії США!
  Після чого світловий меч чорного з обладунків президента США завис у повітрі. Він клацнув пальцями, і одразу сотня коронавірусівських солдатів схопилася за горло, і стала задихатися у невидимому зашморгу темного боку сили.
  Асока знову кинула босою ніжкою крихітну горошинку з антиматерією і розірвала нею цілий полк коронавірусів.
  Треба відзначити, що один грам антиматерії - це потужність руйнування як від двох атомних бомб, скинутих на Хіросіму. А горошинки розміром з макове зернятко луплять немов вакуумна бомба.
  А у Асоки їхній цілий мішок.
  Ось гола п'ята дівчини як жбурне черговий подарунок знищення, і вогняне заграва спалахує, охоплюючи і спалюючи живцем разом багато сотень коронавірусів.
  Дональд Трамп знову клацає пальцями, і вже половина тисячі коронавіруських солдатів починає корчитися, здавлені зашморгами дикої, темної сили.
  Асока Тано босими пальчиками ніжок викинула чергову порцію матерії і пискнула:
  - За домінування добра!
  Дональд Трамп знову провів мечами млин, його світлові мечі подовжилися на сотню метрів, зрубуючи масу коронавірусів, що атакують гору Висока і гаркнув:
  - Нема за темний бік сили!
  Асока Тано знову голою п'ятою підкинула крихітну горошинку з антиматерією. Порвала і спалила цілий загін японських бійців, і перевіряла, скелячи зубки:
  - За Велич нашої імперії суворого добра!
  Дональд Трамп знову провів млин мечами, що подовжилися, і випустив зі свого рота вогонь. Дві сотні коронавірусів разом спалахнуло.
  Чорний воїн США Дональд проревів:
  - У талібів пухнуть обличчя,
  Знову імперія народитися!
  Сила світла не рятує,
  Дівчина зі мною боса!
  Асока Тано теж провела мечами млин, і босими пальчиками витончених ніжок жбурнула подарунок з антиречовини. Спалила масу коронавірусів і пискнула:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніщо не переможе!
  І знову гола п'ята дівчини підкине кульку анігіляції. І стільки спалить коронавірівських бійців. Цілий полк як мінімум.
  Дівчина прочирикала:
  - Японія та Росія та США! - Нова прохідна місія!
  Чорний воїн та президент США знову душить темною силою тисячі самураїв. Кулі не потрапляють у пару прикритих силою бійців. А вони тим часом мечами та іншими пристосуваннями воїнів імперії пекельного коронавірусівського сонця винищують.
  Ось знову Дональд Трамп проводить млин, стільки японського м'яса за раз зрізав і гаркнув:
  - За імператора США Авраама Лінкольна!
  Асока кинула босими пальчиками дівочих ніжок презент смерті і прочирикала:
  - За Джорджа Вашингтона!
  Чорний воїн США Дональд сердито відповів:
  - Вашингтон лише гідний бути моїм сином!
  Асока провела черговий млин, зрізала натовп коронавірусів і відповіла:
  - А хто гідний? Всі ми по-своєму негідники!
  Дональд Трамп рубанув мечами, і знову клацнув пальцями в рукавичці, ламаючи шиї війська імперії сонця, що сходить, і прогарчав, немов тигр:
  - Я не просто негідник, я великий негідник!
  Асока знову рубанула мечами і пискнула:
  - Хай буде з нами сила!
  І гола, кругла п'ята дівчини піддала чергову горошинку знищення.
  Коронавіруси валилися буквально шеренгами. Їхні можливості скорочувалися з катастрофічною швидкістю. Не сама це виявилася мудра ідея штурмувати, зібравши силу гору Висока, коли там два таких супер бійця. Босонога дуже красива і бойова Асока і чорний воїн США в невипробовуваних обладунках.
  Ось і Дональд Трамп кинув пальцями рук у рукавичках горошинку смерті, розриваючи коронавіруських солдатів.
  Ті сипалися від ударів чорного воїна США, ніби прибиті. Але ось і третій боєць приєднався до них. Ну, звичайно, принцеса Лея. Чарівна дівчина в рабині бікіні і з мечами.
  Ось вона кинула босими пальчиками ніжок горошинку смерті, розриваючи на дрібні, рвані криваві уламки коронавірусів. І заспівала зі смішком:
  - І летіла додолу ворожа зграя,
  Під натиском сили та мечів!
  У руках принцеси Леї блиснули два світлові мечі, і вони подовжилися, рубанули атакуючих гору Високу коронавіруських бійців.
  Зрізали їх у капусту.
  Лея вискалившись, проворкувала:
  - Слава ідеям космічного комунізму!
  І гола п'ята принцеси в бікіні як метне, щось надзвичайно вбивче та руйнівне.
  Повхнула заграва, і маса самураїв виявилася разом спалена і обвуглена.
  Асока Тано теж рубала мечами, провівши дикий і стрімкий млин. Зрізала темряву коронавірусів. Потім її босі пальчики витончених ніг запустили чергову горошинку знищення. Спопелили масу ворогів.
  Дівчина-падаван вякнула:
  - За гарних хлопчиків!
  І її гола п'ята покинула горошинку повної анігіляції. І стільки коронавірусів виявилося разом знищено.
  Чорний воїн США подовжив свої світлові, червоні мечі на триста метрів, зрубуючи коронавірусів. Це дуже ефективний прийом. Скільки бійців імперії пекельного заразного Сонця загинуло та виявилося розрізаним.
  Дональд Трамп проревів, випустивши з-за рота колосальної, руйнівної сили пульсар:
  - Ніхто не сміє чинити опір волі імперії США!
  Принцеса Лея, босими пальчиками ніжок, запустивши диск, що зрізав коронавірусів десятками, пискнула:
  - Ніхто й ніколи!
  Асока Тано провела мечами млин, зрубуючи коронавірусівських бійців, і голою, дівочою п'ятою піддавши презент знищення, пискнувши:
  - Слава царській Росії та президентській США!
  Дональд Трамп клацнув пальцями, зламавши енергією темної сили, шиї одразу тисячі коронавірусівських солдатів, гаркнув:
  - Імперії слава!
  Асока Тано знову рубанув мечами, пискнула:
  - І нам нетлінна слава!
  Але з'явилася і третя дівчина, четвертий воїн. У цьому випадку онука імператор принцеса Рей! Теж вона босонога і в бікіні. Справді, всі троє дівчат використовують дуже активно в битві ноги, і взуття їм тільки заважає. А якщо ноги босі, то й бікіні цілком доречні. Тим більше це допомагає ефективніше використовувати магічну силу.
  Принцеса Рей взяла і пальчиками голих ніг випустила пульсар, розриваючи солдатів коронавірусів на дрібні клаптики.
  Потім крутнула мечами, розтинаючи на рвані шматки м'яса армію коронавірусів. А її світлові кладенцы такі довгі і ріжучі будь-який метал.
  Принцеса Рей проревела:
  - За імперію, якої назви нема!
  І гола п'ята дівчини піддала вбивчій сили горошинку з пекельною антиматерією.
  Асока Тано пискнула, агресивно вискакувавши мордочку:
  - Наша імперія США справедлива!
  І босі пальчики ніжок дівчини як запустять руйнування диявольський презент.
  Принцеса Лея, ця гарна воителька в бікіні, взяла і довбала супротивника, провівши млин, і пискнула:
  - За велич безмежної імперії США!
  І гола, кругла, рожева п'ята гарної дівчини підкинула подарунок убивчої сили, від якого одразу дві полки коронавірусівського війська вирушили до пекла.
  Чорний правитель США, клацаючи пальцями і душа коронавірусів, цілком логічно зауважив:
  - Немає більшої звитяги, ніж перемагати гідного суперника!
  І мечі Дональда Трампа крутнулися, і зрубали стільки голів коронавірусів, що ті вже стали відчувати страх.
  Принцеса Рей, крутанула мечами, подовжила їх на велику дистанцію, порізавши супротивників.
  А потім її босі пальчики витончених ніжок кинули щось вкрай вбивче і руйнівне одразу п'ять горошин. І випустили торнадо, яке реально не дає шансів на порятунок. Після чого дівчина агресивно рикнула:
  - За вчинення вищого порядку!
  Принцеса Лея теж піддала голою п'ятою у ворога подарунок повного знищення. Потім дівчина рубала навскіс, і по головах мечами і пискнула:
  - За майбутню силу!
  Асока не стала церемонитися. Босою ніжкою метнув більшу горошинку. Порвала три полки коронавіруської армії. Спалила хмару коронавірусів і різала їх мечами. Причому дівчина ще й з-за рота виплюнула надзвичайно забійний пульсар.
  І плюнула вогненним подарунком:
  - За царські палати!
  Принцеса Рей знову в атаці, і її мечі різанули зі страшною та забійною силою. І босі ніжки жбурнули дюжину горошин. Пропалило буквально цілий полк коронавіруського війська.
  Дональд Трамп наприкінці клацнув пальцями обох рук. Тисячі ворон повалилися на голови коронавіруським солдатам, пробиваючи їм верхівки. Чорний правитель США із задоволеним виглядом зазначив:
  - Ми їх, схоже, зупинили! Слава космічної імперії США.
  Натиск коронавірусів на гору Височену остаточно вичерпався. Четвірка бійців з надздібностями і три дівчини втілені Дияволом Сферо із Зоряних воєн перебила понад сто тисяч солдатів і офіцерів імперії пекельного сонця Коронавірусу. Безліч розрубаних і обпалених трупів усіяло всі підступи до гори Височенна.
  Дональд Трамп із задоволенням промовив, вимкнувши світлові мечі і сховавши їх за пояс:
  - Ми чудово попрацювали! Тепер імперії Коронавірусу не відразу вдасться зібрати нові сили для штурму!
  Асока Тано логічно помітила:
  - У коронавірусів ще багато військ, ще є могутній флот бацил!
  Принцеса Лея із цим погодилася:
  - Звичайно! Найголовніше це саме флот! Поки в імперії Коронавіруса перевага на морі, вона боротиметься!
  Принцеса Рей запропонувала:
  - То давайте ворога атакуємо на море! Ми маємо і мечі, і ми можемо парити над водою!
  Дональд Трамп із цим погодився:
  - Правильно! Атакуємо ворожий флот! Потрібно завершити місію до кінця!
  Асока Тано хихикнула і облизав губи із задоволенням відповіла:
  - Я люблю топити кораблики!
  Четвірка воїнів піднялася у повітря. Вони розвернулися з гори Височенна та полетіли до моря. Саме Порту-Вашингтону підходила ескадра коронавірусу Бен Ладена.
  Потужний флот, дванадцять броненосців, безліч крейсерів та міноносців.
  Флот імперії Коронавірусу численний і чудово оснащений на той момент вже помітно перевершував американську ескадру в Порту-Вашингтоні. Щоправда, з Атлантики поспішала армада Авраама Лінкольна. І протримайся ця цитадель до її підходу, то справи коронавірусів були б не такі вже райдужні. Втім, і зараз у них виникли проблеми.
  Особливо, коли четвірка супер крутих воїнів полетіла над морською поверхнею. Голенькі, кругленькі п'ятки дівчат світилися, наче відблиски місяця.
  Асока навіть із захопленням заспівала:
  - Морський прибій, морський прибій,
  Не їдь, спонукай зі мною!
  Принцеса Лея, трясучись у польоті босими, дівочими ніжками, продовжила:
  - Морський причал! Морський причал!
  Час прощатися прокричав!
  Принцеса Рей охоче підтримала:
  - А щастя вже, котрий рік,
  Іти у космічний похід!
  Ось попереду перші броненосці коронавірусів. Дональд Трамп змахнув мечами, промені лазерів подовжилися, і розсікли перші два кораблі. Ті розкололися і почали тонути.
  Чорний правитель США з усмішкою заявив:
  - Ми рознесемо вас!
  Принцеса Лея взяла і теж рубала по коронавіруських кораблях, розколовши їх навпіл.
  Потім дівчина кинула горошинку анігіляції, яка порвала на частини крейсер і пискнула:
  - За переможний парад!
  Асока Тано також врізала по супротивнику за допомогою босих пальчиків ніжок і рознесла броненосець. А потім врізала світловими мечами, розтинаючи коронавіруські армади.
  І прочирикала:
  - За найвищий пілотаж!
  І принцеса Рей взяла і як рубанет ворогів. Теж під її ударами, розсікаються, мов масло ножем кораблі.
  Внучка Палпатіна взяла і кинула босими пальцями ніжок горошинку, підриваючи коронавіруські посудини і, заспівала:
  - Кораблі на дно йдуть,
  З якорями, вітрила.
  І тоді твоїми будуть -
  Золоті скрині!
  Золоті скрині!
  Асока Тано розрубуючи світловим мечем з одного помаху коронавірусів, продовжила співати:
  - Кораблі лежать розбиті,
  Скрині стоять розкриті!
  Смарагди та рубіни розсипаються дощем!
  І дівчина теж кинула босими пальчиками ніжок горошинку антиматерії.
  Принцеса Лея також рубала своїми світловими мечами, розтинаючи на рвані уривки кораблі.
  І продовжила співи;
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим?
  Залишайся Доналд з нами,
  Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  І боса ніжка дівчинки знову метає продукт тотальної анігіляції, розтинаючи корабель.
  Коронавіруси намагаються вести по четвірці вогонь, але без будь-якого штибу. Їхні снаряди не потрапляють по чорному лорду та трьом дівчатам-суперменам.
  Дональд Трамп клацнув пальцями і ось кілька міноносців, країни сонця, що сходить, скрутилося в баранячий ріг і стало тонути.
  Дональд Трамп проревів:
  - Російський воїн від болю не стогне,
  І у воді ніколи не потоне!
  Принцеса Лея теж рубала мечами і, топаючи коронавірусів, логічно помітила:
  - Наш девіз чотири слова:
  Тонеш сам - топи іншого!
  Асока Тано знову у битві шаленою. І взяла і рубанула, її мечі прошили, подовжившись на сотні метрів, розсікаючи крейсера та броненосці. Коронавіруси падали вниз і тонули.
  Дівчина прочирикала:
  - Усіх ми уроєм! І перериємо!
  Принцеса Рей теж в атаці така стрімка та непереможна. Ось її зброя стала більш грізною і різко полоснула кораблями країни Пекельного заразного сонця. А потім босі пальчики ніжок, які вражали своєю витонченістю та сексуальністю кинув презенти анігіляції, що розірвали на дрібні уламки масу кораблів.
  Воїтелька прокричала:
  - Слава комунізму космосу!
  Дональд Трамп знову клацнув пальцями. Скрутив у баранячий ріг кілька кораблів Японії і гаркнув:
  - Героїзму велика слава!
  Асока Тано закрутила лазерними мечами, наче лопатями вертольота. Розрубала броненосець-флагман, на якому знаходився адмірал країни пекельного заразного Сонця Бен Ладен навпіл. Потім метнула босими пальчиками ніжок горошинку розірвала крейсер і гаркнула:
  - Слава Батьківщині, що всі космічні світи покладе під підбор титанового чобота імперії США!
  І її гола, кругленька п'ята дівчини підкине анігіляцію з бацил.
  Принцеса Лея теж як прокрутить диявольську вертушку мечами. Розкриє кораблі, поріже метал. Потім її боса, точена ніжка дівчини метне вбивчий і не бажаючий шансів подарунок смерті. Знов тонуть коронавіруські кораблі.
  Принцеса пискнула:
  - За верховну владу імперії США!
  А принцеса Рей, продовжуючи рубати без жодної пощади, кораблі країни пекельного заразного Сонця і метати презенти анігіляції босими ногами, заспівала;
  У космосі багато різних дверей,
  Злий гіперплазми вирують потоки!
  Знання дали масу ключів,
  Ми були люди, а тепер боги!
  
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Піняться кварки у вихорах ефіру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дітям іншого, бурхливого світу!
  
  Вакуум теплий, гріє серця,
  Зірки довкола - як обличчя закоханих!
  Служимо прогресу - немає кінця,
  А на Землі шелестять ніжно клени!
  
  Де ми ступаємо, там світ цвіте,
  Громи битв - музика життя!
  Виступимо сміливо у новий похід,
  Свято послужимо вічній Вітчизні!
  
  Нехай будуть жертви - космос суворий,
  Багато різних видів та рас!
  Занадто величезна безодня світів,
  Увечері друг, а під ранок зрадить!
  
  Але для Батьківщини, немає перешкод,
  Знає будь-який: світлий дух це сила!
  Не лякає і геєна і пекла,
  Чи не заключить у полон і загибель-могила!
  
  Анігілювати можна лише тіло,
  Ну, а душа вірно Батьківщині служить!
  Біди та скорботи - все перемогти,
  Треба - затягнемо пояс тугіше!
  
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп світобудови!
  Сунеться гидота - зустріне удар,
  Нам не личить: м'якість, скорбота і ридання!
  
  У космос для нас став як внутрішній двір,
  Швидкий політ між зірками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Дональд Трамп узяв і знову клацнув пальцями, розчавлюючи посудини.
  А ось Асока Тана з язика випустила струмені вогню, спаливши без найменшої пощади коронавірусів.
  Дівчина прочирикала:
  - Дональд Трамп, Дональд Трамп,
  Ти мій кумир!
  Разом завоюємо світ!
  Ти великий США азарт!
  І босі пальчики витончених ніжок як запустять щось просто диявольсько вбивче.
  А ось принцеса Рей без зайвих церемоній взяла і оголила червоний сосок з-під бікіні. І як запустила коронавірусами блискавку. І відразу два броненосці разом вибухнуло, і розплавилося.
  Принцеса Лея жбурнула з дикою люттю горошинку смерті і пискнула, на всю горлянку:
  - Слава космосу безкрайньому та США!
  І теж із полуничного соска випустила забійну блискавку. І флоту країни пекельного заразного Сонця стає погано.
  І Асока Тано із рубінного соска запустила пульсаром. І роздробила масу кораблів.
  Великі посудини колись могутнього флоту імперії Коронавірусів вже потоплені. Залишилося тільки дотиснути найдрібніші. Ось уже міноносці почали втікати. І вони не залишалися, мабуть, реальних шансів на порятунок.
  Дональд Трамп і троє дівчат-суперменів летіли за самураями і добивали останні кораблі. Босі ніжки красунь метали дуже маленькі, але несучі антиматерію горошинки з маковим зернятком завбільшки. Але дуже багато гинули коронавіруси.
  Кожне макове зернятко з анігіляцією знищувало по два-три японські кораблі.
  Дональд Трамп і його команда справжнісінькі, надзвичайно вбивчі машини смерті.
  Чорний правитель США навіть філософськи зазначив:
  - Недобитий ворог, як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  При цьому щоб було веселіше, і грайливіший стався б настрій, гарними голосами співали;
  Нехай буде щастя людям усім навіки,
  Лащачи зірки, весело дуріючи і сміючись!
  Сумують лише безнадійні каліки,
  Насправді - людина всім князь!
  
  Я не шукала у бурхливих водах принца,
  Адже для мене визнання - рубати ворогів мечем!
  І навіть у мріях - бійка зла снитися,
  Війна прекрасна, хоч жахлива - пали орду вогнем!
  
  Ось зореліт впав, у темряві згоряючи,
  Уламки самоцвітами розсипалися в горах!
  І скелі стали, наче оперення папуги,
  Коли гарно, зникає біль та страх!
  
  Зараз танцюю, немов я циганка,
  Босі ніжки окропила кров!
  Знай канонада - найкраща шарманка,
  Крушити всіх - саме пристрасне кохання!
  
  Насильство - це дна не знає вир,
  Застрягла в серці гостра голка!
  А на інших планетах люди стогнуть,
  Доля такий їм "приз" піднесла!
  
  Б'юся я від заходу сонця до світанку,
  І навіть Диявол здивувався сам!
  У поемах доблесть діви цієї оспівання,
  А пристрасть її читаю по губах!
  
  Та помста кордонів і заходів зовсім не знає,
  Якщо світ образив - дурень не знайди!
  Земля Вітчизни - краще місця в раї,
  Цемент - ідея, люди - цегла!
  
  А на душі жорстоко ниє рана,
  Загинув мій хлопець - захищаючи край!
  І Батьківщина розтоптана, попрана,
  Я як у ланцюгах, про помсту дерзай!
  
  В іншому всесвіті, навіть сонця три штуки,
  Планета хоч пишна, але повітря сухе!
  І до біса всі премудрості, науки,
  Мій гіперлазер - здався і згас!
  
  Але мета моя врятувати від бід месію,
  Знайти той ключ, що руйнує смерть!
  Простір сльози полеглих зрошували,
  Недовго вірю - крах країни терпіти!
  Ось уже останні кораблі потоплені. Славна перемога Дональда Трампа та його трьох великих войовниць. Але справа ще не закінчена. Все ще велика коронавіруська армія протистоїть американському генералу Арнольду Шварценеггеру.
  Враховуючи наскільки розумний і сильний цей чудовий полководець, краще й тут коронавіруську армію знищити.
  Дональд Трамп і троє дівчат-термінаторів летять, використовуючи антиграви до позицій, армії великої імперії. Там ще понад мільйон двісті двадцять тисяч коронавірусських солдатів. І всі бійці дуже бойові та наполегливі.
  Дональд Трамп першим атакував, підлетівши до коронавірусів. Його мечі різко подовжилися і зрізали цілу шеренгу.
  Асока Тано теж рубала своїм убивчим маневром. І рознесла масу коронавірусів. А потім її босі пальчики витончених ніжок кинули подаруночок повної анігіляції.
  І стільки коронавірусів разом засмажилося.
  Дівчина пискнула:
  - За великий комунізм космічної імперії!
  Принцеса Лея теж кинула в ворога горошинку смерті. Порвала масу коронавірусів і пискнула:
  - За велич країни!
  І її мечі, подовживши, різали коронавірусів.
  Коронавіруси пробували стріляти з рушниць і гармат по відважній четвірці. Але Дональда Трампа та його команду не брали кулі. І снаряди пролітали повз.
  Принцеса Рей, розрубуючи ворогів, пискнула:
  - За велику країну, космосу біжать орли!
  І теж босими пальчиками ніжок як запустить те, що пощади ворогові не дасть.
  Чорний імператор США дуже швидко змахнув мечами. Розсік масу ворогів, і прогарчав:
  - Ада темрява насунулася на місто,
  У тінях хмари ховаються вдома.
  Оголив зі сталі гострий молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  І ось знову як блискавку випустить Дональд Трамп із пальців енергію сили. І як завалюються збиті і згоряючі живцем коронавіруси.
  Асока Тано рубаючи супротивників, зазначила:
  - Даремно вони вирішили битися з нами!
  І дівчина метнула босими пальчиками ніжок забійний подарунок анігіляції.
  Принцеса Лея логічно відзначила:
  - А вони не мають вибору!
  І босі пальчики ніжок красуні як жбурнуть, щось маленьке, але дуже смертоносне.
  Дівчата діяли, наче величезні титани. І навіть прочирикали на всі горлянки:
  - Слава великому флоту сітхів та США!
  І знову всі три дівчата жбурнули босими, гострими, чіпкими пальчиками подарунки знищення. Війниці дуже лихі. І так рубають лазерними мечами.
  Принцеса Рей з червоного соска довбанула блискавкою, і згоріла маса коронавірусів.
  Від багатьох із них залишилися лише чоботи.
  Три дівчата дуже затяті войовниці. Які люблять боротися виключно босоніж і в бікіні. І їхні голі ніжки пальчиками метають надзвичайно руйнівне.
  Дівчата дуже красиві та бойові характером. І люблять гарну бійку.
  Принцеса Лея навіть розчулилася. І знову кинула босою ніжкою подарунок знищення, розриваючи коронавірусів.
  Потім із рубінового соска пустила блискавку, що спалила масу коронавірусів. І після чого заспівала;
  Пофарбований космос чорне похмуре світло,
  І, здається, що зірки потьмяніли на орбітах!
  Мені хочеться кохання, у відповідь я чую - ні,
  Серця закоханих у брязкіт розбиті!
  
  Молю тебе мій принц до мене прийди,
  Я виплакала у горі океани сліз!
  Всі ланцюги забобонів розірви,
  Хочу, щоб народу правду ти доніс!
  
  Любов важливіша за обов'язок і корон,
  Якщо треба тобі - я зраджу вітчизні!
  І посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мій принц дорожчий за життя!
  Вона співала чудову пісню, і продовжувала босими пальчиками ніжок кидати те, що приносить неминучу загибель коронавірусам.
  Принцеса Рей, провела мечами млин із розмахом із сотні метрів, зазначила:
  - Добре ти співаєш! Але Вітчизні зраджувати в жодному разі не треба!
  Асока Тано підтвердила, випустивши з пупка вбивчу різнокольорову блискавку:
  - Зраджувати Вітчизні не треба!
  Принцеса Лея із цим погодилася:
  - Це чудово! І навіть круто!
  Дональд Трамп рубанув коронавірусів, провівши прийом - "великий дракон", і проревів:
  - Ви милашки просто супер!
  І чорний правитель США, розчулившись, заспівав:
  
  Шум чудової пристрасті в берегах,
  Річки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зірок у хмарах,
  Іскря чудом знаменням!
  
  Ти як богиня для мене,
  З палаючою в темряві душею!
  Сильніше, ніж життя тебе кохаючи,
  Свій світ я осяяв мрією!
  
  Тебе прекрасніше у світі немає,
  Всесвітній ідеал!
  Помру в бою в кольорі років,
  Свій рок я зустрів!
  
  Любові невгасиме світло,
  І блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привіт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Дівчата-супермени дуже круті та вкрай бойові красуні. Їхня крайність у застосуванні сили часом доходить до форм гротеску.
  Асока Тано слова з червоного соска знову виплюнула шматком гіперплазми. Спалила масу коронавірусів, і вони обвуглилися, наче були з бараняної шашлику.
  Дівчина облизала повні губки і пискнула:
  - За найбільший із комунізмів США найагресивнішого космосу у всесвіті Америки!
  Войовниця, яка була чарівницею - принцеса Лея, з писком рубала світловими мечами японцями, і провела буйволицею:
  - Секс вам не світить хлопчики-віруси!
  Принцеса Рея агресивно помітила, кинувши босими пальчиками витончених ніжок, шматочок антиречовини і пискнула:
  - Не добре позбавляти цих великих хлопчиків-вірусів сексу! Адже це дуже круто!
  Асока Тано зрізуючи коранавірусів, охоче погодилася:
  - Надзвичайно круто! І до кольк!
  Принцеса Рей логічно відзначила, вискалив зубки, у перловій посмішці:
  - Слава прогресу у США!
  І рубанула мечами, і її босі ніжки запустили чергову порцію звірячої анігіляції.
  Дональд Трамп спочатку провів прийом махаона мечами, а потім довбав, блискавками сили. Він воїн найвищого класу здатний все спалити. І від коронавірусів відлітають одні голові.
  Громила в чорному костюмі проревів:
  - Велич безмежне моє, та славитися прекрасне биття!
  І знову летять мечі, всіх розрубуючи і зносячи начисто голови, і черепи.
  Принцеса Рей, руйнуючи супротивників, і її соски блискучі як рубіни, активно пускали пульсари, і всіх коронавірусів капітально спалювали.
  Дівчина-термінатор, вискалив зубки, раціонально відзначила, кинувши босою, дуже сексуальною ніжкою концентрацію антиматерії:
  -За Америку - Росії! Дональде наш боєць-місія!
  Чорний правитель США поправив дівчину:
  - За велич насамперед космічної імперії США! А занепад Росії може зупинити лише новий десант влучників на чолі з Дональдом Трампом!
  Принцеса Лея, розрізаючи коронавіросів і залишаючи їх без рук і ніг, погодилася:
  - Та наш десант попаданцев рятує царя США Авраама Лінкольна! Слава цьому монарху!
  Дональд Трамп із цим охоче погодився, рубаючи супротивників Американської імперії як капусту:
  -Слава доброму цареві та президенту США!
  І ось знову блискавки сили пропалюють наскрізь і дуже смертельно палять коронавірусів.
  Принцеса Рей, руйнуючи ворогів, цілком раціонально відзначила:
  -Наш цар Лінкольн, зробить Америку вище за всіх!
  І спритні пальчики голої ноги, як візьмуть і запустять у супротивника щось те, що вбивче без жодної, найменшої пощади.
  Принцеса Лея, розрубуючи в дрібні клаптики противників, і демонструючи незламний характер, дівчата-термінатора, і кидаючи такими красивими, засмаглими і точеними ніжками презенти смерті, що коронавіруси позбавлялися запросто своїх тіл. І голів у тому числі. Та не найкраща була ідея у них напасти на Америку. Коли сама четвірка, і на чолі її Дональд Трамп, за їхнє винищення без зайвих слів і забобонів взявся. А це боєць найагресивнішого розмаху. Але його напарниці, мабуть, ще крутіше і страшніше. І якщо рубають, то пощади не дадуть у принципі нікому. І від босих, витончених ніжок полетять безжальні презенти смерті.
  Принцеса Рей, коли черговий кинутий нею гостинець вразив коронавіруського генерала, гаркнула:
  -Космосу імперія США ніколи не закотитися!
  І знову від її босоніжки відлітає подаруночок найбільшої смерті і загибелі тотального рівня.
  Принцеса Лея, змітаючи ворогів, наче віником, і роблячи з них відбивні котлети, і зоря блискавками сили, що випускаються з полуничних сосків, відзначила:
  - Я вірю, що пекла немає!
  Дональд Трамп відправивши чергову хвилю цунамі, яка накрила коронавірусів, зазначив:
  - Наш світ це пекло... Але цікаве!
  Асока Тано босою ніжкою метнула дивовижно вбивчий подарунок анігіляції і пискнула:
  - Ні найцікавіше це те, що ми живемо зовсім не дарма!
  Дональд Трамп із цим охоче погодився, прокрутивши вже який за рахунком млин, своїми мечами, що постійно подовжуються:
  - Звичайно, наше життя дане не просто так! Слава Батьківщині Космічного комунізму та капіталізму США!
  І ось як блискавки сили спалять разом багато тисяч коронавірусів. І не залишать від них ні кореня, ні гілок.
  Принцеса Лея, розрубуючи інших бійців імперії Пекельного Заразного Сонця, цілком логічно відзначила:
  -У світі повно гидоти!
  І її боса, точена ніжка жбурнула знову, щось із того, що не піддається обчисленню.
  Дональд Трамп зношуючи голови коронавірусам, і при цьому не забував жартувати:
  - Політик як пиво, гарний лише у холодному вигляді та на столі!
  Принцеса Рей, розрубуючи коронавірусівських бійців, із цим погодилася:
  - Політик солодкий промовами, але гіркий осад від них зовсім не пивний!
  Принцеса Лея, закінчивши пару батальйонів бацил пекла з одного замаху, відзначила:
  - У політика тільки тоді з вуст правда, коли він перекручує сам себе!
  Асока Тана прорубавши масу коронавірусів, з цим погодилася. Кинувши ще одну горошинку знищення, і розірвавши коронавірусів, дівчини видала:
  - Політик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Дональд Трамп добиваючи за допомогою блискавок сили останніх коронавірусівських солдатів, видав:
  - Політик Бог лише в одному, у вигадуванні виправдань, чому його передвиборчі обіцянки були так по-диявольськи провалені!
  Принцеса Лея, прикінчивши останньою блискавкою з рубінового соска, заключний батальйон коронавіруської армії прочирикала:
  -У засобах досягнення божественних висот, політик сам Сатана!
  Тут Сферо Катастрофов перервав їхню ідилію. Дональд Трамп опинився на найвищій із гір у всесвіті, навколо сяяли суцільні алмази.
  Диявол-малолітка агресивно вискалившись, і прицмокнувши дитячими губками заявив:
  - Дебют ти розіграв непогано! А станеш султаном, отримаєш другий артефакт із магічного золота бика! Це твоя започаткована місія!
  Дональд Трамп неохоче вклонився і відповів:
  - Я готовий Всемогутній Сатана!
  Хлопчик-деміург і творець безлічі всесвітів тупнув босою ніжкою, і гримнуло, ніби одразу рвонуло мільярд водневих бомб.
  Дональда Трампа прокрутило, і розклало на мільйон вимірів і відразу зібрало, але вже у всесвіті, що всередині імператора Коронавірусів.
  
  ОСТАННІЙ ШАНС ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
  Остання пропозиція про сепаратний світ Сталін викинув Гітлеру за деякими даними у вересні 1943 року. Зробив це заступник Молотова Литвина під час візиту до Норвегії. Тяжкі втрати СРСР під час битви на Курській Дузі, особливо в танках, нерішучість союзників. Швидкий розгром Італії, яка намагалася скинути фашизм, дещо збили зі Сталіна войовничий тон.
  Верховний головнокомандувач став побоюватися, що росіяни спливуть кров'ю у затяжній війні з гітлеризмом. І вирішив спробувати розв'язатись з війною відразу.
  Це була вже не перша подібна пропозиція. У сорок першому році через болгарського посла передали Гітлеру бажання другого Брестського договору. Сталін йшов більш територіальні поступки, але Гітлер розкусив, що Коба просто тягне час.
  У січні сорок другого року знову була пропозиція сепаратного світу. Німеччина вступила у війну зі США та програла битву за Москву. Але Гітлер ще вірив у реванш, та й Сталін хотів, щоб німці надто далеко відступили на захід. Обидві сторони мали надто далекі позиції для укладання миру.
  Повторне пропозицію Сталіна наприкінці серпня 1942 року, передбачала значні поступки німцем. Коба навіть був згоден віддати Україну, Білорусь та Прибалтику цілком. Але гітлерівці тоді наступали, а найласіший шматочок - Кавказ та Бакинську нафту Сталін віддавати не захотів.
  Після Сталінграда та контрудара Майнштейна Верховний головнокомандувач запропонував знову світ Німеччини. Але територіальні поступки Сталіна були суто символічними. Гітлер вірив, що влітку здобуде нові перемоги і знову зможе диктувати свої умови.
  Але його розрахунок не виправдався, щоправда, втрати радянських військ особливо в танках виявилися набагато більшими за німецькі.
  Однак тепер обидві сторони близькі до домовленості як ніколи. Третій Рейх скований в Італії, спроба наступу провалилася. Ось-ось обвалить фронт німців на лівобережній Україні. Вже готовий план оборони щодо Дніпра. Але Гітлер все ще вперто не бажає відводити війська за водну перешкоду.
  Пропозиція Сталіну вже остання. Варіант нульовий - світ без анексій та контрибуцій. Обмін військовополоненими - всіх на всіх. Складне питання про вивезених російських людей до Німеччини. Усіх повернути назад чи лише за бажанням. Але якщо за бажанням, то німці будуть обманювати.
  Звичайно, Гітлеру такий сепаратний світ видається невигідним. Німецькі війська ще утримують Смоленськ, більшу частину України і навіть Новоросійськ з Таманським півостровом, поки у німців під контролем Крим, та їхні війська беруть в облогу Ленінград.
  Але стратегічне становище Третього Рейху майже безнадійне. Союзники вже вибили із Японії наступальний дух. І створили великий плацдарм на півдні Італії. Наступного року буде висадка на півночі Франції, або, можливо, на Балканах. У будь-якому разі німців пресують. Масовані бомбардування руйнують військові заводи Третього Рейху.
  Щоправда, випуск озброєнь поки що збільшується. Але якість металу падає.
  І найголовніше росіяни вже наступають і Півдні і центрі. Розрахунки на те, що після кривавої битви на Курській Дузі, настане оперативна пауза, не виправдалися. Росіяни продовжили наступ майже відразу. І щодня просувалися на широкому фронті. І під Таганрогом, і на Донбасі, і верхів'ях Дніпра.
  Темп просування досить швидкий, хай і рекорди, але... Найнеприємніше те, що німці не мають жодних перспектив. Резерви формувати не встигають, у тилу лютують партизани, а колишні союзники, бандерівці та інші розбігаються чи переходять на бік більшовиків.
  Тому незважаючи на те, що німцям довелося б далеко відступити на захід майже генерали, і міністри висловилися за прийняття миру. Герінг та Гіммлер теж підтримали ідею розв'язати на сході руки. Проти висловив хоч як дивно Борман - якого вважали розумним прагматиком і Геббельс.
  Міністр пропаганди вважав, що Сталін запропонував світ не від доброго життя і незабаром більшовики видихнулися, а Німеччина задарма втратить великі землі Сході і трудову силу.
  Шпеєр у відповідь на це зазначив, що східні землі особливо в Білорусії сповнені партизанів. Крім того, Сталін обіцяв відновити економічні відносини з Третім Рейхом.
  Гітлер вагався. У реальній історії він зрештою відхилив пропозиції Сталіна, сказавши буквально наступне.
  - Зараз не час вимагати укладати світ - наша армія зазнає поразки. Потрібно досягти рішучих успіхів на фронтах!
  Майнштейн запитав фюрера:
  - А якщо ми досягнемо рішучих успіхів, то тоді укласти мир?
  - Ні, тоді ми повинні досягти ще більш рішучих успіхів! Треба кувати залізо поки що гаряче!
  У реальній історії останній реальний шанс у Другій світовій війні для Третього Рейху сплив.
  Але в альтернативі Майнштейн застосував досить переконливий Гітлер аргумент.
  - Ми підемо мій фюрер, щоб повернутися!
  Адольф злякався, запитавши:
  - А як?
  - Розгромимо захід, отримаємо ресурси в Африці, а потім розвернемося на схід і вже разом із Японією доконаємо Сталіна! - Закінчив Майнштейн.
  Ця аргументація подіяла чарівно і Гітлер прийняв пропозиції Сталіна про сепаратний світ.
  П'ять мільйонів солдатів Третього Рейху крім поліцейських формувань, стали залишати східний фронт. З 15 вересня 1943 року встановилося перемир'я, і далі почалося відведення німецьких військ, яке мало б бути завершено до нового року.
  Рішення про мир Третього Рейху та СРСР викликало справжній шок на Заході. Виходило, що відволікаючи більшу частину сухопутних підрозділів Сталінський кулак вийшов із гри.
  А тепер капіталістам довелося знову зчепитися між собою. І Гітлер насамперед почав перекидати війська до Італії.
  Першими посилення німців відчули англійські та американські льотчики. Зі східного фронту прилетіло безліч досвідчених асів. Тим більше, найрезультативніші німецькі пілоти боролися саме проти Червоної Армії та соколів Сталіна. З'ясувалося, що проти англійців аси-орли б'ються анітрохи не гірше.
  Втрати союзної авіації зросли багаторазово. Німецький авіапарк виріс одразу більш ніж у два рази, а в якісному відношенні ще більшою мірою.
  Але головне, з чим зіткнулися союзники, це, зрозуміло, сухопутні війська Вермахту. Вони пройшли загартування вогнем і мечем, борючись із Червоною Армією. У Британії і тим більше США не було й сотої частини того досвіду, що мав Вермахт.
  Та німецькі "Тигри" та "Пантери" значно перевершували у своїй потужності "Шермани" та "Черчіллі". Ситуацію посилювало ще й те, що нові "Шермани" - М 4 ще не надійшли в серійне виробництво, а "Пантери" та "Тигри" вже штампувалися на повну силу.
  Контрнаступ німців розпочався 17 жовтня. Як з'ясувалося, на суші вермахт мав переважну перевагу. Щоправда, у повітрі встановився хисткий паритет.
  Втратою союзники несли значно більші, ніж Люфтваффе. Майнштейн рішучим ударом утворив пару котлів, завдавши жорстоку поразку союзним частинам.
  Англо-американські війська подалися до узбережжя, під прикриття морських далекобійних знарядь. У полон потрапило понад двісті сорок тисяч західних, і понад сто двадцять тисяч італійських. Це була перша, з часів Роммеля велика перемога гітлерівців на заході. Проте через тиск союзників та їх численного флоту просуватися на Сицилію - важко.
  Гросс-адмірал Денніц отримав завдання: вибити кораблі супротивника і домогтися панування на морі. Випуск підводних човнів збільшився до сорока на місяць, стали випускатися більш досконалі, обтічні наче акули, або кити, а також водні, що працюють на перекисі.
  Німецький підводний морський флот, став найчисельнішим і якісно кращим у світі.
  Ключовим пунктом бою за Сицилію мав стати штурм Гібралтару.
  Крім того, гітлерівці планували, підключить до конфлікту і Туреччину. Щоб спільно з османами наступати на Палестину та Сирію, і далі до суетостського каналу. Турки не проти експансії, але побоюються англійців та американців.
  8 березня 1944 року німецька авіація завдала раптового удару по Мальті. Противник не очікував, що німці ризикнуть ще до захоплення Сицилії здійснити таку зухвалу висадку десанту. Але недарма фриці загартувалися на сході і там навчилися зухвалості. Здавалося, що фортеця на острові неприступна, а вона впала за кілька годин. У полоні опинилося понад тридцять п'ять тисяч англійців, десять тисяч американців. Виявились захоплені величезні трофеї.
  Успіх німців мав і моральне значення. Туреччина дозволила німецьким військам через свою територію йти в Палестину і далі в Суетський канал.
  Генераліссимус Франко продовжував вагатися, він дуже хотів розширити простори Іспанії і знайти колонії, але побоювався поразки. Все активніше співпрацював з Третім Рейхом Салазар. А Бразилія, бачачи, що шанси на завоювання Європи падають, і що їй, швидше за все, доведеться вмити кров'ю - поспішила вийти з війни з Німеччиною.
  У травні почався наступ німецьких військ на Палестину. Командував ним знаменитий фельдмаршал фон Бок.
  Гітлер вирішив змінити гнів на милість і дати настільки досвідченому фельдмаршалу реабілітувати себе. На інших фронтах поки що панував відносний затишок. Союзники зазнавали великих втрат на морі, але поки що утримували Сицилію. Але головна битва мала розгорнутися північ Франції. У червні 1944 року було намічено висадження. Через великі витрати на світову війну, а також через те, що Атлантичний вал продовжував зміцнюватися, союзники були змушені поквапитися.
  Крім того, у гітлерівців у серійному виробництві з'явився Ме-262. Літак ще не повніше технічно надійний, зате дуже швидкий, з сильним озброєнням і відрізняється живучістю.
  Захід не мав порівнянної машини, і німці, які так значно посилилися в повітряних боях, цілком могли покінчити з повітряною перевагою супротивника.
  На півночі Франції розташувалося близько ста двадцяти цілком боєздатних дивізій, їх двадцять одна танкова. Велика кількість "Тигрів" та "Пантер". Причому серії з'явилися вже й "Пантера-2" і знаменитий "Королівський тигр".
  Так, що на відміну від реальної історії шанси союзників виявилися набагато меншими. Слід зазначити, що ще значні сили фриців про всяк випадок перебували у Голландії та Бельгії. Крім того активність вовчих зграй Денніка, завдавала союзному флоту колосальної шкоди.
  І авіація не спала. Зокрема, керовані по радіо бомби, дуже ефективні для морських цілей.
  А ось балістичні ракети Фау-2 не надто виправдали себе. Але їх зробили менше, ніж у реальній історії. Справа в тому, що з льотчиками, особливо після обміну з російськими полоненими в Люфтваффі полегшало. І з'явилися цілком розумні - чи потрібні ці сліпі безпілотники? Крім того, колишній ворог Сталін несподівано припинився в друга і навіть вирішив допомогти німцям.
  А чим найбільше бракує Німеччини? Випуск авіації у Третьому Рейху перевищив сто літаків на день і відчувається дефіцит досвідчених асів. То хай у битву вступлять ще й добровольці.
  Серед тих, кого добровільно-примусово, направили воювати з проклятими капіталістами вважався і Кожедуб, який незабаром став легендарним.
  Висадка в Нормандії, незважаючи на те, що в перші дні здавалося, що союзники успішні, змогли створити три плацдарми, зрештою закінчилася найбільшою, за всю історію Другої світової війни поразкою Заходу.
  Майже одночасно німці захопили і Суетський канал, передавивши Британії артерію. А у Скандинавії пройшла операція "Білий ведмідь" - Швеція майже без втрат була окупована за два тижні.
  Після того, як німці влаштували провокацію, Франко нарешті вступив у війну, на боці Третього Рейху. Гітлерівці наприкінці 1944 року під час триденного штурму опанували Гібралтар.
  Після почалося наступ в Африці. 1945 року став роком швидкого розгортання німецької реактивної авіації. Бої в Африці вирували жорстокі. Американці перекидали великі сухопутні сили на чорний континент, щоправда, їм доводилося тягтися військами та постачанням через Атлантичний океан.
  Це ніби гримуча змійка розтягувалася...
  Німцям удалося захопити і Сицилію. Почалася битва за Африку, точніше продовжилася. Гітлерівці використовували численні підводний флот та зручніше розташування для наступу на чорний континент.
  У американців не надто ладилося у боях з Японією. Висадка на Філіппіни закінчилася повним провалом.
  Лінкори країни сонця, що сходить - у тому числі гігант "Ямато" нарешті проявили себе і потопили кораблі з американським десантом. Тяжкі втрати різко сповільнили просування Німіца і Манкурта Тихим океаном.
  Німці поступово вирівнювали битву у небі. МЕ-262 і НЕ-162, потім МЕ-1010 та ТА-138. Ці реактивні винищувачі забезпечили якісну перевагу над західною кількістю.
  Після смерті Рузвельта США різко посилилися позиції ізоляціоністів. Вони вимагали миру з Третім Рейхом і війни виключно проти Японії.
  Даллес намагався через Швейцарію намацати шляхи сепаратного світу з Німеччиною. Але тут виникла проблема - закінчувати війну не хотів сам Гітлер. Німці нехай повільно, але просувалися Марокко та Єгипту. Їм уже вдалося захопити Ірак, а отже отримати доступ до нафти. Ось-ось упаде і Кувейт. Куди тоді Англія подінеться? І підводний флот у гітлерівців все сильнішим і сильнішим стає. І реактивні бомбардувальники вже дістають Лондон і всі околиці, не кажучи вже про ФАУ-2.
  Гітлер не хотів миру, він сподівався більше.
  Але в кишені виявився сильний козир.
  Через це японці зберегли контроль над більшою частиною своїх комунікацій, перша спроба скинути атомну бомбу на Хіросіму провалилася. Самурайські винищувачі перехопили Б-29, що йшов без прикриття. І сама машина, і атомна бомба на її борту загинули. Наступний удар по Хіросімі був 19 серпня. Цього разу американці змогли виділити прикриття та атакували з великою кількістю бомбардувальників. Удар пройшов не надто чисто, бомба вибухнула за десять кілометрів від міста, але ефект все одно виявився вражаючим.
  Тепер вийшло, що в США є величезної потужності ядерна палиця, а значить, Німеччина зі своїми союзниками ризикує отримати дуже сильно по рожі здачі.
  Але тут вступив у справу третій чинник. Тривалий час сидячи у засідці, зализывающий рани заподіяні Другої світової війни Сталін, запропонував вперше у історії, провести особисту зустріч із Гітлером. Адольф Гітлер одразу ж погодився. Мало того фюрер Третього Рейху навіть погодився приїхати заради цього до Москви, під особисті гарантії безпеки Сталіна.
  Зустріч відбулася 2 вересня 1945 року. Пішов сьомий рік Другої світової війни. У реальній історії вона саме до цього моменту і закінчилася. А зараз її розпал. Німці вже вибили англійців із Кувейту, заходу Ірану, Іраку, разом із турками з Єгипту і билися в Лівії, Судані, на Арабському півострові. А також бої кипіли в Марокко, і на підступах до Алжиру.
  У цілому нині ініціатива була за німців, а й союзники билися завзято. Зростання підводного флоту Третього Рейху компенсувалося будівництвом нових і нових кораблів і більш досконалими способами захисту від вовчих зграй.
  Британію бомбардували, атакували ракета. У відповідь бомбардували територію Третього Рейху. Німці збільшували випуск озброєнь, особливо реактивних літаків. Формували іноземні дивізії та дивізії змішаного складу. Використовували рабську працю і винаходили нові види озброєнь.
  Зокрема, дисколети виявилися не лише надзвичайно швидкісним видом озброєнь, а й здатними набирати висоту у стратосфері. І це зробило їх небезпечними та невразливими висотними бомбардувальниками.
  ТА-400 теж став машиною, що не має собі рівних, перевершивши за всіма статтями Б-29. Але найбільш здатний це очевидно, БД-18 - літак-крило. Він здатний бомбардувати територію США і повертатися назад до Німеччини. Дальність польоту реактивної машини до 20 тисяч кілометрів.
  Але її поки що лише відчувають. Але вже є в серії дрібніші безхвості.
  Німці як авіація попереду союзників. Танки серії "Е" теж значно сильніші за американські "Шермани" і "Першинги". Реально навіть німецька "Пантера"-2 не має поки що гідного опонента. Адже "Пантера" - 2 машини в серійному виробництві - основний німецький танк. Тільки англійська САУ "Тортіла" може з нею конкурувати. Але важить подібна машинка - 80 тонн. Тож поки що фашисти б'ють ворога якістю. Але у відповідь супротивник використовує кількість. Німці та їхні союзники все одно перемагають... Але чинник ядерної бомби та ще застосування 19 серпня 1945 року турбує Сталіна. Японія змогла зупинити наступ англійців і американців, але поки сильно пошарпаної на морі наступати не може.
  Вождь усіх часів і народів зрозумів. Далі відсиджуватися немає сенсу, і можна виявитися в положенні дурної мавпи - яка сидить на пальмі і чекає... поки звалюватися банани. А що дурніше, чекати на падіння бананів, якщо ти вже й так сидиш на них?
  Сталін посміхнувся до Гітлера. Фюрер виглядав стомленим, але веселим. Обидва диктатори приблизно одного, трохи нижче середнього зростання. Обидва вусаті. Але в Сталіна вуса більше, з сивиною, у Гітлера зовсім маленькі і трохи смішні. Чубчик надає молодшого вигляду німецькому тирану. Та він і на десять років молодший за Йосипа Віссаріоновича.
  Сталін привітавшись, відразу ж узяв бика за роги:
  - Ми готові вступити у війну зі світовим капіталізмом та сіонізмом!
  Гітлер гранично логічно запитав:
  - А на яких умовах?
  Вождь усіх часів і народів відповів із типовою для себе показною чесністю:
  - Хто що захопить, того й буде!
  Гітлер глянув на Сталіна. Вождь після укладання миру був нагороджений орденом Перемога і другою зіркою героя радянського союзу. Це логічно СРСР оголосив себе переможцем. Мало того Сталіну надали звання генералісімуса. Але мундир він не надів. Може й не лише через скромність. Втративши двадцять мільйонів населення великий вождь усіх часів і народів, зумів звести грандіозну баталію лише внічию.
  Народ може негаразд зрозуміти. У СРСР зросла кількість незадоволених режимом.
  І головне майже зник страх. Після такої війни НКВС стали значно менше боятися. Та й повернулося з полону безліч людей, які ненавидять радянську владу та... Наслухалися антирадянської пропаганди.
  Але найголовніше Сталін зрозумів: якщо дати США час, то вони розгорнуть виробництво ядерної зброї на потік і після Німеччини зрівняють із землею СРСР.
  А можливий варіант і миру із Третім Рейхом. А згодом війна коаліції капіталістичних хижаків проти СРСР. У будь-якому разі треба повернути країну до другої світової війни. Надати Гітлеру допомогу у розгромі США та колоніальній Британській імперії.
  А далі буде видно! Операцію "Гроза" щодо звільнення Європи застосувати ніколи не пізно.
  До речі, США та Британія відчайдушно намагалися підштовхнути Сталіна до війни-реваншу. Але надто вже були жадібні, і мало пропонували. Вождь вимагав від Америки відразу без жодних попередніх умов - передати Аляску та Гавайські острови.
  Але американці та англійці навіть у Європі майже нічого не хотіли давати. І на біса з ними такий союз?
  За що не платять, то нічого не варто, а за те, що нічого не варто треба розплачуватись найдорожче!
  Чи не захотіли союзу зі Сталіним проти Гітлера, то буде навпаки. Тим паче обидві їхньої імперії тоталітарні і вони мають єдине спільне - ненависть до західної демократії та лібералізму.
  Гітлер відповів з не зовсім собі своєрідною лаконічністю, і раціоналізмом:
  - Справедливо! Настав час укласти договір і починати спільні бойові дії!
  Сталін із широкою тигриною усмішок, свій неприродно великих зубів відповів:
  - Я вже наказав! І договір готовий!
  Фюрер посміхнувся і, потиснувши руку, відповів:
  - Наказ важливіший за договір!
  Сильні сухопутні війська СРСР увійшли до Ірану і з бою стали просуватися до Індії. А одночасно з настанням зими великі сили рушили на Аляску. Зрозуміло поява у небі радянських літаків, а море кораблі і підводних човнів додало союзникам проблем.
  На боці Третього рейху вже боролося безліч радянських асів. Двоє вже отримали лицарські хрести. Першим нагородженим таким орденом став Кожедуб. Він мав рахунок у 123 знищених англійських та американських літаків. Рекорд серед радянських добровольців.
  Але найкращий результат до Хаффмана - 19 серпня, якраз у день бомбардування Хіросіми вона збив чотирисотий літак, тим самим вставивши вже третій рекорд. За це його нагородили орденом німецького орла з діамантами, а ще раніше за 350 літак п'ятим ступенем лицарського хреста залізного хреста із золотим дубовим листям, мечами та діамантами.
  Індію прикривали порівняно нечисленні англійські батальйони, а сипаї колоніальні війська перейшли на бік Червоної армії. Жорстокіші бої кипіли в Ірані. Там у Британії та США значно більше сил. Але чисельна перевага, а також безцінний досвід ВВВ далися взнаки, і за два з половиною місяці весь Іран виявився повністю звільнений.
  Жорстокі бої ще кипів у Бірмі.
  Але загалом до нового року Індія, Пакистан, Іран, Близький схід та вся сухопутна Азія опинилися під контролем СРСР та Третього Рейху.
  Після чого на суші радянські війська вступили до Африки. Плюс узимку розгорнулася справжня битва за Аляску.
  Американці поки що побоювалися завдавати ядерних ударів по СРСР і намагалися довбати Японії. Але з трьох атомних бомб до кінця року вони змогли скинути лише одну на Нагасакі.
  Трумен істерично вимагав збільшити кількість ядерних боєголовок та вдосконалити засоби їх доставки.
  Німці ж наступаючи в Африці, задумай висадку в Британії.
  1946 протікав під знаком спільних успіхів коаліції диктаторських держав. Африка протягом року перейшла під повний контроль коаліції, але висадку в Британії союзники зуміли відбити.
  США скинули атомну бомбу на Владивосток і ще п'ять на Японію. Одну на Чукотку. І три на території підконтрольні Третьому Рейху. У німців рівень реактивної авіації та система ППО виросли настільки, що союзники з трьох удач - дві на Францію та одну на Норвегію - саму Німеччину зачепити не вдалося.
  Але поки що гітлерівці не мали атомної бомби, щоб відповісти. Про світ не йшлося. Війна виявилася тепер уже без компромісів - на повне знищення.
  
  
  ІВАН ГРОЗНИЙ І ТРОХУ ВЕЗЕННЯ
  Там розбіжність із реальною історії почалася у битві при Чашниках. На відміну від того, що було, в її оповіданні Петро Шуйський не зазнав поразки, а сам розбив військо гетьмана. Адже це була перша велика невдача російських військ у Лівонській війні. Але тут Петро Шуйський виявив пильність, виставив бойову охорону, і маючи чисельну перевагу завдав поразки Литві.
  У результаті росіяни зберегли ініціативу. Взяли ще кілька міст у Лівонії і здійснили похід на Вільно. Столиця Литви впала.
  Налякані ляхи, запропонували Росії світ. Цар Іван Грозний отримав собі під контроль більшу частину Лівонії, включаючи і Ригу. А також Полоцьк та навколишні землі, аж до Березини.
  Російська імперія зміцніла. Опричнину вводити не довелося. Цар Іван Грозний завів свій каперський флот і навіть став будувати містечко в гирлі Неви.
  Таким чином виник Іванвоград. Столицю туди цар переносити не став, але порт укріпив. Крім того, росіяни просунулися і в Сибіру, захопивши нові землі і спорудивши міста.
  А коли помер король Сигізмунд, Іван Грозний висунувся на престол Речі Посполитої.
  Авторитет царя Івана Васильовича виявився ще вищим, ніж у реальній історії, і він став королем Польщі та Великим князем Литви.
  Таким чином, з'явилася найбільша держава, що перевершила своїми розмірами Османську імперію, а населенням і силою велику колоніальну Іспанську.
  Цар Іван Грозний провів ще невелику війну зі Швецією, виборовши Вибір. Після чого розпочала велику війну з Туреччиною. Дійсно надто діставали кримські татари. Набіг за набігом.
  Російська армія провела успішний похід. Відбила Азов. А потім навесні подолала і Перекоп. Увірвалася до Криму. Вдарила по татарах.
  Хан утік до Туреччини. Але імперія Османа ще була сповнена сил. Новий султан Мюрат зібрав величезну армію і рушив на Росію.
  Однак був розбитий і ледве врятувався.
  Довелося туркам укласти мир, поступися Росією Крим.
  Іван Грозний помер у 1589, на піку слави та успіху. Престол успадкував його онук, син Івана сина сім років від народження. Сам старший син Івана Грозного помер від венеричної хвороби. Іван п'ятий став царем. Офіційно регентом виявився Скопін-Шуйський воєвода і сподвижник царя. Не надто звичайно міцна династія вийшла.
  Але держава зміцніла. Була лише невелика війна зі шведами, яка закінчилася перемогою російських військ. А також походи до Сибіру.
  Але коли Іван п'ятий увійшов у зрілий вік, йому довелося зіткнутися із проблемами. Три роки поспіль були неврожаї. І це викликало голод. Потім ще проблеми... Але ж країна вистояла. Іван п'ятий, правив доволі мудро. Реформував армію та адміністрацію. Створив колегії.
  Відкрив кілька університетів. Придушив повстання шляхти. Потім приєднав до Росії та Східну Пруссію.
  Далі новий король Швеції Густав Адольф спробував взяти реванш за колишню поразку його країни. Але закінчилася війна, завоюванням Швеції.
  Данія разом із Норвегією намагалася зберегти з Росією дружні стосунки. А Німеччина залишалася роздробленою. І роздирається війнами.
  Франція швидко набирала могутність, Іспанія та Туреччина його втрачали.
  Іван п'ятий після завоювання Швеції, звернувши погляд на схід. Росіяни здійснили кілька походів на Іран, й у Середню Азію.
  Були завойовані землі, аж до Індії. Потім Іван помер п'ятий, і царем став Василь четвертий.
  Завойовна політика продовжилась. Росіяни йшли Схід і підкорили Індію. А далі сталося зіткнення з Маньчжурським Китаєм. Війна тривала понад двадцять років. Але, зрештою, Китай виявився розгромленим. На початку вісімнадцятого століття царська Росія стала найбільшою державою світу, увійшовши в Індокитай, і Аляску, а на заході межа з Німеччиною. Відвоювавши частину земель у Туреччини. Франція та Австрія спробували нацькувати на Росію Османську імперію. Новий цар Петро Перший, але з династії Романових, а Рюрекевич, зробив похід Туреччини і захопив Константинополь. Після цього росіяни проникли до Африки. І підкорили Єгипет. Австрія після кількох тактичних успіхів виявилася розгромлена. Російські війська взяли Відень. І приєднали до своїх земель ще й Балкани.
  Кордони тривали до Італії. А в Африці росіяни поступово дійшли Марокко і підкорили ці землі. Петро другий почав будувати нову столицю на березі Середземного моря. І це виявилася справжня перлина архітектури. Водночас росіяни просунулися в петлі Нігеру, підкоряючи Африку. У середині вісімнадцятого століття була війна проти Туреччини та Франції. Внаслідок чого вся Німеччина виявилася включеною до складу Росії.
  А росіяни заодно заселили частину Америки та Канади. Відбулося колосальне захоплення земель. Трохи пізніше впала і Франція.
  Британія спробувала відсидітися на острові. Іспанія, охоплена смутами, теж перейшла на бік Росії, увійшовши до її складу.
  До початку дев'ятнадцятого століття Росія повністю контролювала Африку, майже цілком Америку, захопила Австралію та інші Азіатські землі. Лише одна Англія обмежена континентом, все ще залишалася незалежною.
  Російські царі із цим мирилися. Одночасно людство продовжувало стрімко розвиватися. І ось відбулися на сто років раніше польоти до космосу. І новий космонавт був зовсім не Гагарін. А хто на ім'я Іван.
  Російська імперія полетіла на Марс ще 1885 року. А в 1914 р. відбулася остання в історії планети Земля війна, яка закінчилася підкоренням Британії. Після цього Росія остаточно перейшла до космічної експансії. 1930 року почався перший політ до зірки Альфа-Центавра. І він тривав п'ятнадцять років, перш ніж досягли зірки.
  Облетіли довкола неї і повернули назад. Перший політ тривав тридцять років, але наука розвивалася. Ось з'явилися і надсвітлові швидкість, і термокваркові двигуни.
  У Росії вже зникло дворянство, а царя змінив Голова планети Земля. І внаслідок цього все дуже змінилося. І люди почали розселяти по галактиці.
  
  ВАСИЛЬ ТРЕТІЙ І ДЕСАНТ ПОПАДАНЦІВ
  Багато є різних всесвітів, куди прямують російські влучники.
  В одному з них Василь Третій, точніше, його брат Дмитро Іванович підступив у 1506 році до Казані. У травні почалася велика битва під час штурму міста.
  У цей час татарська кіннота рушила в тил російським військам. Ну що ж означає, Олега Рибаченка і Маргариту Коршунову доведеться боротися.
  Заодно і чотири дівчини-відьми при справі.
  Вся шістка попаданцев з волі російських богів взяла і перемістилася, ставши навпроти тридцяти тисяч вершників Казанської орди.
  Олег Рибаченко першим побіг до атаки. Хлопчик змахнув мечами, що подовжилися, провів метелика, і десятки татарських вершників виявилися разом зрізані.
  Після чого вічна дитина кинула гранату босими ніжками і заспівала:
  - Обплести намагаючись світ,
  Павутиною пекельної пристрасті.
  Прокажений череп і вампір,
  З ненаситною вовчою пащею!
  І хлопчик як засвистить і на голені верхівки татар поваляться ворони.
  Маргарита теж у русі хорт і крута. Ось візьме і босими пальчиками ніжок пару горошин із вибухівкою метне. Потім мечами млин проведе і масу татар срубає, і провоє:
  - Я супердівчинка! І величезне диво в імперії!
  І ось як засвистить красуня. І як поваляться на татар збиті хвилею свисту птахи.
  Наталя теж дівчинка агресивна. Спочатку проводить подовженими мечами прийом бабки, зрубуючи татар разом з кіньми безліч. Потім босими пальчиками ніжок гранату метне. Потім ліфчик скине, і з червоного соска як довбане пульсаром, спалюючи татарські полиці. А потім із пупка запустить убивчу блискавку.
  І попалить казанську орду. А після найкрутіший захід. Трусики у дівчини лопнули з лона Венери, як понесеться магічною торнадо, що зминає кочівників.
  Наташа прокричала:
  - Слава Росії Василя Третього!
  Зоя також в атаці хорт. Провела млин мечами, зрубуючи супротивників у криваве м'ясо. Потім босими ніжками кинула гранату найвбивчішої могутності у світі. Він з тирси зроблений і ще зіллям просочений, так що вгору злетіло відразу два татарські ескадрони. А потім із малинових сосків вилітає дикий пульсар, і всіх смажить.
  А як блискавка з пупка візьме та лупне. І це обвуглить м'ясо до кісток.
  А потім трусики у дівчини лопаються і з грота Венери, як піде вогняна хвиля знищення.
  Зоя прочирикала:
  - Любов і смерть, добро та зло! Що святе, що грішно - зрозуміти не судилося!
  Августина знову у бою як звір. Її мідно-червоне волосся, на вітрі, немов прапор на "Потьомкіні". Дівча атакує, проводить млин і зрізає масу ворогів. Потім її босі пальчики ніжок метають подарунок неймовірної смерті. Цілий татарський кінний полк злітає у повітря. А далі з рубінових сосків вилітають блискавки вбивчої сили. Вони розсікають і засмажують живцем ворогів.
  А далі з пупка вивергаються з нескінченною міццю пульсари. І спалюють ворогів, наче реальних мух.
  А коли з лона Венери як запалить чимось огнезарним. І спалить татарських вершників без жалості.
  Августина проспівала, круша казанських татар:
  - Сміялася Русь і плакала та співала! На всі віки, на те вона і Русь!
  Світлана також у наступі крута та непереможна. Так цих татар молотить. Ось провела ударний прийом махаону. І мечі подовжилися, казанських вершників зрізали. Потім дівчина взяла і босими пальчиками ніжок закинула бомбу колосальної руйнівної сили. Порвала татарських бійців і пискнула:
  - Слава душі та Вітчизні! Житимемо за комунізму!
  І з полуничних сосків як запустить пульсар знищення. Той пролетить і татарських вершників разом і спалить.
  Світлана пискнула:
  - Русь ти велика!
  І потім як з пупка довбає чимось дуже руйнівним, і смертельним.
  Але найголовніший презент колись лопаються трусики і з Грота Венери вилітає потім магічного цунамі. Це взагалі супер і дівчата показали свій вищий клас.
  Олег Рибаченко, рубаючи татар та кидаючи гранати з тирси в раті кочівників, знову свистів.
  І падали ворони на голені татарські верхівки. А босі ніжки хлопчика металу подарують загибелі. Цілими полицями ворогів знищуючи.
  Олег Рибаченко відчуваючи себе повним ентузіазму, взяла та заспівала;
  Батьківщина прекрасна Росія,
  У ній Василь дуже мудрий цар...
  Стане, вірю скоро він месія,
  Цей Православний Государю!
  
  Ти Василь отримав підтримку,
  Від могутніх російських знай Богів...
  Ворог стане головнею,
  Не можу знайти гідних слів!
  
  Перемагав татар ти та поляків,
  Найбільший у світі государ...
  Ми хочемо, хорошій повір бійки,
  Ти бійся витязь і дерзай!
  
  Цар Василь гори не перешкода,
  Якщо треба Вермахт зламає...
  Чекає велика нагорода,
  Батьківщина опора - меч та щит!
  
  Ви служите грізному монарху,
  Що великий геній різних країн...
  Наливаючи горілки білу чарку,
  Не впускайте в голову дурман!
  
  Завдай ворогам ти поразку,
  Цар Василь світоч із царів...
  У Сварога попроси прощення,
  Заради наших шалених дітей!
  
  Переможемо, я вірю за Росію,
  Вище гір країна моя злетить!
  Ісуса з вищою місією,
  Що ворогів Вітчизни зламає!
  
  За царя ми хоробро воювали,
  Бо Боже світло монарх...
  І противника жартома, порвали,
  Заганяючи у божевільний страх!
  
  Так нехай стане Батьківщина красивішою,
  І Василь землю підкорить...
  Він такий великий цар Росії,
  Його серця немов моноліт!
  
  Переможемо, я в це твердо вірю,
  Найбільший російський наш народ ...
  Просвітлюючи головну витівку,
  Усі ворогів Вітчизни розірве!
  На останніх словах останні з тридцяти тисяч татарських вершників були порубані. Так завершилася перша частина битви. Російські війська на чолі з Дмитром Івановичем Рюриковичем здолали татар та взяли Казань.
  Але цим усе не скінчилося. Після такої переконливої перемоги, російська рать вирішила рухатися далі Волгою.
  І ось російські полки йдуть собі вниз, до гирла великої річки. Попереду на них чекає битва ногайською ордою та Астраханським ханством.
  Що ж шістка великих воїнів знову входить у битву, з татарськими та ногайськими ратями.
  Як завжди вони рубають полиці кочівників мечами, кидають босими пальчиками ніжок гранати та горошинки з антиматерією. І заразом ще й беруть дівчата, з червоних сосків б'ють блискавками і пульсарами. А як із путка довбають променями лазерів! Що взагалі просто супер та круто!
  А потім хвилі торнадо з лона.
  Але тут не лише вони борються. Ось і Герда вирішила зі своїм екіпажем відьом російським допомогти. Ці відьми геніальні конструкторки. Ось зокрема вони зробили "Тигр"-2 вагою всього тридцять п'ять тонн, зберігши колишню товщину броні, озброєння та двигун. При цьому захист танка виявився навіть кращим завдяки великим кутам раціонального нахилу броні і низькому силуету в 1,7 метра.
  Дівчата-відьми зробили таку ось машину. І досить просту у виробництві та надійну. Тигр-2 з такою малою вагою став для всіх танкових армій просто термінатором. Її гармата винищуючи чужі танки та піхоту.
  Ще небезпечнішим виявився винищувач ХЕ-162, який зробили Альбіна та Альвіна - ці дівчата аси. Внаслідок чого друга світова війна пішла по-іншому. І Третій Рейх почав перемагати на фронтах. З'явився і "Тигр"-3, створений Гердою та її командою. Даний танк важив 60 тонн, мав броню лобову в 250-міліметрів, бортову в 170-міліметрів, і гармату в 105-міліметрів в 100 ЕЛ довжини і шість кулеметів.
  Ось дівчата-німкеня на такому танку і підскочили до татар. Все чин чином. Керують машиною дівчата за допомогою джойстиків.
  Ось Герда натискають пальчиками босих ніжок на кнопку, і снаряд вилітає з великою забійною силою з гармати. І розриває частини татар.
  Далі стріляє Шарлотта. Теж вбивча дівчина. І використовує босі пальчики ніжок. І знову татарам дістається.
  А ось із кулеметів строчить Христина. Дівчина з мідно-золотистим волоссям, теж босими пальчиками витончених ніжок натискає на кнопки джойстика і трощить ворогів і ворогів Росії. Таке ось бойове тут дівчисько.
  Христина репетує:
  - Слава Вітчизні царів!
  І Магда веде нещадний вогонь, зрізає татарські полиці і не тільки босими пальчиками ніжок, а й червоними сосками натискає, на кнопки джойстика, і реве:
  - Слава новому комунізму!
  Четвірка за татар взялася дуже жваво. І довбала їх активно.
  А Альбіна та Альвіна заодно і з літаючої тарілки трощили цю армаду.
  Вони, натискаючи босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, посилали промені смерті в ворога. І буквально випалювали ворогів.
  Альбіна рубіновим соском натиснула на важіль і пискнула:
  - Це дуже круто! Але посилай промінь ширше!
  Альвіна полуничним соском піддавивши ворога, агресивно відзначила, спалюючи супротивників:
  - Є ширше! Ми їх у лайно зітремо!
  І дівчата як візьмуть і кричать:
  - Слава крутій Батьківщині!
  Тож астраханських та ногайських татар перебили дуже швидко.
  А потім штурм самої Астрахані. Ось як одна перемога тягне за собою інші.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова разом із цим великим князем рушили і до Астрахані.
  Хлопчик і дівчинка штурмували це велике місто. Вони боролися, знову прибувши до російської армії через коридор часу.
  І знову рубалися, і кидали босими пальцями ніжок бумерангу. Тут уже пішло все набагато легше. І армією командував сам Василь Третій. І міць його була велика. Прибули й війська Великого князівства Литовського, точніше полк князі Глинського, який хотів поріднитися з російським царем Василем Третім, і привів туди литовців. Вони всі разом штурмували це місто.
  Тут було не так вже й просто, тому що Турецький султан надіслав чимале військо, прагнучи розширити свої володіння. Але армія Великого князівства Московського сповнена бойового ентузіазму.
  А діти-термінатори рубалися і кидали бумеранги, диски, зірочки. Олег Рибаченко навіть покинув пару гранат.
  Босими ніжками діти також метали гострі зірочки, і тоненькі, але здатні за раз перерізати кілька ковток диски.
  А їхні ніжки справді здійснення спритності, і швидкої і навіть дикої сили.
  А як дівчинка босими пальцями бумеранг метне, то ворогам святої Московської Русі це буде зовсім не мед!
  Діти-термінатори хором прокричали:
  - Слава Василю Третьому найбільшому з російських царів!
  І як засвистять... І ворони падають на татарські голови пробиваючи верхівки.
  І тут ще й Наташка зі своєю командою б'ється. Як завжди і мечами, і червоними сосками грудей. І плюс ще Августина застосувала магічний вогнемет, що взагалі стало для кочової імперії вироком.
  І знову велика перемога Російського царства.
  Василь Третій коронувався на титул царя і був офіційно визнаний імператором. Його імперія стала величезною. Росіяни також почали проникати й у Сибір. А Кримське ханство навіть визнало себе васалом Росії.
  
  Астрахань упала і визнала своїм царем Василя Третього. І ця славна і гучна виявилася перемога. Після цього дівчата перемістилися в інше місце.
  Тут уже тривав 1508 рік. Василь Третій виставив свою кандидатуру на престол Великого князя Литовського.
  Авторитет Росії на той момент був таким високим, що більшість литовців хотів визнати своїм правителем Василя Третього. Але залишався ще один претендент, який також мав усі шанси на престол.
  Саме його військо та його самого слід було перебити Олегу Рибаченка та його команді.
  Олег Рибаченко атакував, бігаючи швидше за гепард. Його гострі мечі зрізали масу литовців та поляків. І після чого хлопчик кинув босими пальчиками ніжок гранату і порвав на частини військо конкурента Василя Третього.
  Безсмертний пацан заспівав:
  - Слава Русі у цьому житті! Пануватимемо при комунізмі!
  А потім як випустить з пупка блискавку литовськими частинами, і порве їх на частини.
  І засвистить. Ворони падають і литовські верхівки пробивають.
  Дівчинка рубала млин мечами. Потім узяла і босими ніжками кинула цілу бомбу з тирси, порвала батальйон найманців.
  А потім із пупка візьме і блискавку випустить, і всіх ворогів попалить.
  Маргарита теж як засвистить, і ворон побиває.
  І проворкує:
  - Слава Батьківщині нашій вільній!
  І безсмертні діти молотять ворогів все.
  Але й дівчата-відьми теж не слабкі. І з яскраво-червоних сосків блискавки посилають, і босими ніжками презенти смерті метають. І взагалі розійшлися не дрібниці. І ось із пупків такі дикі блискавки летять, і ворогів Росії звертають у попіл.
  А ось дівчина, недовго думаючи, взяла і з лона Венери послала торнадо, що плавки в неї лопнули. І це круто!
  Потім усі чотири дівчата труси стягнули, з гроту насолоди випустили агресивний потік магічного цунамі, добиваючи литвинів.
  Внаслідок чого залишки литовського війська згоріли.
  І ось тепер Василь Третій зміг стати Великим князем Литви. Втім, це ще квіточки. Ще є Польща, яка не підкорена. Ну що ж зміцнившись у 1512 році, величезне російське військо рушило до Варшави та Кракова.
  У вирішальній битві Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова разом із чотирма дівчатами знову у битві. І вони як завжди мечами ворогів, що подовжилися, рубають. Босими ногами гранати кидають. І червоними сосками блискавки вивергають. І ось ще недовго думаючи з пупків кидають пульсари. І ще, зрозуміло, і лоно Венери у красунь працює на всі сто відсотків.
  А коли всі засвистять разом, то в той момент багато тисяч ворон непритомніють і валяться на маківки ляхам і найманим військам.
  Але не лише вони поляків молотять.
  На ІС-7 наспіла п'ятірка російських дівчат-комсомолок.
  І вони теж давай ляхів молотити.
  Відразу вісім кулеметів застрочили і як викошували воїнів Польщі. І ось Анюта червоними сосками натиснула на важіль.
  І проворкувала на всю горлянку:
  - Слава могутній радянській та Сталінській Вітчизні!
  Оленка командир екіпажу пальнула натиснувши малиновим соском на кнопку джойстика, по ляхах і гаркнула:
  - Слава Батьківщині святій!
  Аврора, ця руда дияволиця довбала за допомогою рубінових сосків. І в'якнула:
  - Слава Вітчизні кохання!
  І порвала безліч ляхів.
  Марія теж як лупе по ворогах. Як їх розірве на уламки. І кулемети гасять супротивників із Польщі.
  Дівчина реве:
  - Слава новому комунізму!
  І її суничні соски у дії, випускаючи заряди.
  І Олімпіада ляхів молотить. І полуничні соски використовує, що дуже і дуже ефективно.
  Ось це винищення поляків.
  Таким чином, колективно працюють десант попадань. І майже всі дівчата, лише один безсмертний хлопчик Олег Рибаченко.
  Але цей пацан так свистить, що падаючи ворони, збивають поляків тисячами.
  Бій пройшов одним подихом. Варшаву було взято з наскоку. І потім російські воїни взяли й Краків... У такий спосіб йшло збирання слов'ян.
  У 1514 році Василь Третій взяв і Східну Пруссію. Тут Олег Рибаченко бився вже тільки разом із Маргаритою Коршуновою. Противник значно слабший, і особливо допомагати не треба. Хіба що тільки фортеця-місто Кенігсберг узяти. Тут ця пара дітей-термінаторів попрацювала на славу.
  І знову в хід пускали мечі, і кидали босими ніжками гранати.
  І Росія забрала у німців, які розгромили всі землі до Одера.
  Правда в 1516 велике німецьке військо благословенне Римським Папою рушило на Русь.
  Ну що ж. У паралельному всесвіті є тепер і в дівчат можливість попрацювати. Тим більше, армія зібралася велика - двісті тисяч воїнів з усієї Європи. Однією російською з такою не впоратися. Але навіщо існують іноземні раті?
  Звичайно для того, щоб російські воїни-термінатори та чарівники та чарівниці мали матеріал, на якому здійснюють свою героїчну подвиги.
  І це чудово коли є у світі місце для подвигу.
  Олег Рибаченко, принаймні, це не прогаяв.
  Звісно, діти-термінатори Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова взяли участь у боях.
  Вони босими, дитячими ніжками так завзято кидали все гостре і колюче, що лівонські війська гинули у величезних кількостях.
  Мало того, діти ще з гармат влучно стріляють і так влучно.
  Олег хлопчик-термінатор пальнув і метнув босими ніжками забійний презент.
  Розкидав супротивників і пискнув:
  - Я втілення руйнування!
  І хлопчисько схочеться і прореве:
  - Я син великого відродження!
  Маргарита, ця крута дівчинка, теж босими пальчиками ніжок запустить забійне, і пискне:
  - Я дочка великих богинь анігіляції!
  І знову діти сміються та скалять зубки. А потім так злетять на фортецю. І так усіх порубають. У них не мечі, а просто пропелери. І винищують німців, французів та інших солдатів найманого війська без жалості.
  Хлопчик і дівчинка все босоніж, навіть по снігу. І їм безсмертним дітям, подібне, навіть подобається!
  А чому б і ні? За чим взуття тим дітям, які мають тіла швидше, ніж у будь-якого звіра, і зрозуміло не можуть пробачити чи захворіти.
  Наталя теж б'ється з дикою люттю тигриці. І мечами млин проведе, і босими ніжками презент смерті запустить. І з червоних сосків блискавкою візьме і лупне.
  Найманці візьмуть і підсмажаться живцем
  А ось і пупок посилає реальні і незбагненно пекучі промені смерті.
  А на закінчення з лона Венери виливається торнадо смерті.
  Дівчина реве:
  - Слава Батьківщині незламних царів!
  Зоя теж в агресивній битві і так ворогів молотить мечами. Немов серпом їх зрізає. І босими пальчиками ніжок презенти анігіляції посилає. І з пупка блискавками б'є. І ось її суничні соски пульсарами сиплють.
  А як лоно Венери викине запас руйнування та смерті.
  Войовниця кричить:
  - Слава російським царям!
  Августина теж бореться наче термінатор. Ось і з рубінового соска дівчина пальне чимось пекучим. А ось пупок блискавку випустить жарячи найманців. І босі пальчики ніжок піддадуть потужними пульсарами полум'я.
  І з лона Афродіти як вилетить цунамі руйнування та пекучої магії.
  Августина проспівала:
  - Я руда, крута, і по снігу боса!
  Світлана теж розбушувалася. І знову давай спочатку мечами млин. А потім босими ніжками подарунок повної руйнації. І цілий полк німецьких найманців підлетів від розриву анігіляційної бомби. А потім з пупка як уріже блискавкою вбивчі нікуди.
  А ось з лона Венери виллється торнадо надзвичайної анігіляції. І зітре пару полків у обвуглені, вугілля, що перемішані з кістками.
  Ось це дуже шалене відтворення енергетики світу.
  Та шістка працювала активно.
  Олег Рибаченко все голосніше і голосніше свистить. І на найманців усі сиплються і сиплються ворони та інші стерв'ятники. Один гриф по п'ять-шість бійців завалює.
  Ось це працює диявольська бригада, надіслана російськими богами.
  Олег Рибаченко заспівав;
  Зорепад, та гуркіт блискавиць.
  Грози сідлають коней,
  Але над землею тихо ллється спокій
  Монастирів.
  
  А поверх сивих хмар
  Синя соколина висота.
  Тут, під покровом небес
  Ми народились.
  
  Слід оленя лиже мороз,
  Гонить видобуток весь день,
  Але холоднечу тримає у вузді
  Дим сіл.
  
  Намету кучугур пурга
  Дочка білозуба зими.
  Тут, в околиці снігів
  Виросли ми.
  
   Нас точить насіння орди,
   Нас гне ярмо басурман,
   Але в наших венах вирує
   Небо слов'яни.
  
   І від Чудських берегів
   До крижаної Колими.
   Все це наша земля!
   Все це ми!
  
  За горбом кують сокири,
  Буйні голови сікти,
  Але й народ сам кольчугою дзвенить,
  Російська мова.
  
  І від переліску до зірок
  Височіє Біла рать.
  Тут, на рідному боці
  Нам помирати!
  Ні, Олег Рибаченко не дуже сподобалися такі пісні. Але майже повністю розбита величезна рать найманих, папських військ з усієї Європи. І вони тікають рятують від невблаганного десанту влучок.
  А дівчата візьму і всі разом із п'ятої точки випустять гази і десятки тисяч противників Росії від цієї отрути завмерли.
  А російські полки рухалися далі. Ось вони вже штурмують Берлін. А там і сам імператор Німеччини із великою армією.
  Найважче, що Наташа та її команда навмисно відстала, і безсмертним дітям доводиться битися одним. Але від цього навіть цікавіше.
  Олег і Маргарита стрімко мчали, і, злетівши на стіну, провели млини, зрубавши по п'ять-шість німецьких, найманих бійців.
  Потім почали різати супротивників і запускати, збиваючи по дюжині лицарів і ратників.
  І ті падали та завалювалися.
  Хлопчик і дівчинка билися немов титани. Вони відрізнялися спритні, а мечі робили за секунду п'ятнадцять помахів. І так вони рубали супротивника. І дітей та зброю було особливе: мечі та шаблі одночасно і рубали вони практично будь-який метал та плоть.
  Олег провів великого метелика, зрізав відразу дюжину супротивників і проревів:
  - Я величезний моторолер!
  І знову хлопчик у шаленій атаці.
  А ось і дівчинка метає босими пальчиками ніжок гранату і пищить:
  - Наша Батьківщина славна, Рідновірна, Православна! І німців усіх ми зуміємо побити, і Берлін під Руссю бути!
  І знову юні безсмертні воїни атакують. І борються з лютим шаленством. У них дикий каскад ідей та шаленої енергії.
  Молода пара в атаці. І падають під їхніми ударами німецькі та наймані воїни. А бійцям, які отримали безсмертя і відпрацьовують своє вічне життя дуже весело.
  Олег, зрізавши німецького найманця, проревів:
  - Сотні, за сотнею, полк за полком! Російські витязі рубають мечем! Вірю, перемога скоро прийде! Ми відкриваємо славний рахунок!
  Маргарита кинула босими пальцями ніжок гостро відточений диск і заспівала:
  - Коловрат! Євпатій Коловрат!
  Олег Рибаченко цей вічний хлопчик теж метнув диск босою, дитячою, але дуже сильною ногою і заспівав:
  - Захисник Вітчизни! Перунів солдатів!
  Маргарита, продовжуючи рубати, заспівала:
  - Коловрат! Євпатій Коловрат!
  Хлопчик, зрубуючи ворогів, прошипів:
  - Героїв Русі збирає на сполох!
  Ось так героїчні діти й борються - великі богатирі! У них азарту та сили, на цілий легіон.
  А може, і на десять легіонів! Дивлячись на них підбадьорилися й інші воїни, і почали перехльостувати через стіни Берліна.
  Олег, розрубуючи германців, проревів:
  - За царя Василя Третього!
  І як покине гостро відточений диск, як зріже десяток супротивників Русі.
  І знову прокрутить метелика, а за ним млин. Зрубуючи за раз цілу дюжину. А потім хлопчик як візьме, і голою п'ятою рушить герцога в підборіддя.
  Той полетить і плюхнеться прямо в котел з киплячою смолою.
  Олег Рибаченко прокричав:
  - Ну, тебе до біса!
  Маргарита взяла і босими пальчиками бумеранг ніжок, зрізала п'ятьох німецьких найманців і проревела:
  - Славься Вітчизна царя Василя!
  Олег Рибаченко захоплено підтвердив:
  - Слався свята Росія!
  Маргарита рубаючи німців, прошипіла:
  - Це ще не Росія, а Московія!
  Ось уже значну частину стіни захоплено російськими воїнами. Вони вже проникають у саме місто.
  Великий князь Василь виявився дещо у тіні через свого великого сина Івана Грозного.
  Але в реальній історії йому Берлін не скорився. А тепер діти переписують і додають те, що не вдалося російським предкам.
  Олег Рибаченко зрубав одним ударом чотири голови. Потім хлопчик жбурнув босими пальцями ніг бумеранг. Зрубав ще семеро бійців і верещав:
  - У труну увігнали абияк, а найсильніший вовкулак,
  Хотів мені шию прокусити, але виявився сам як дичина!
  І юний воїн як схочеться...
  Маргарита прокрутила гвинт і пискнула:
  - Я кобра готова до стрибка!
  І знову запустить босими пальчиками ніжок забійний бумеранг. Дівчинка, що й казати, немов крута богиня.
  Ось уже більшість Берліна захоплена. Відважні діти штурмують палац найвищого імператора Німеччини. Вони сповнені сказу і дикого азарту. Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - діти-термінатори. І кожен їх помах, а махають вони дуже часто - це нові трупи!
  Олег Рибаченко, борючись, зауважив:
  - А це битва може багато поміняти!
  Маргарита погодилася:
  - Йосип Сталін лише у ХХ столітті підкорив Берлін! А тепер її підкорить його далекий предок Дмитро Іванович!
  Хлопчик кинув босими пальцями ніг бумеранг. Перерізав горло п'ятьом німцям і гаркнув:
  - За велику Русь та небо слов'ян!
  Маргарита впевнено підтвердила:
  - За Велику імперію!
  І дівчинка теж кинула босими пальцями ніжок гостро відточене лезо.
  І перерізала масу лицарів та простих ратників, а когось і порубала. Ось така красуня бойова.
  Ось справді Маргарита крута. Заради безсмертя погодилася стати дівчинкою, відмовившись від дорослого тіла, та бути проданою в рабство. Але зате таку набула надлюдської сили! І це повірте, ясна річ і для неї супер!
  Дівчинка бореться, і хлопчик бореться, а вороги падають. Вони розрубані та ослаблені.
  Ось і відважні діти прориваються до тронної зали, де знаходиться Верховний Німецький імператор.
  Той намагається піти, але хлопчисько кидає босою ногою зірочку і пробиває імператору потилицю. Той пробитий падає і вмирає...
  Потім діти-рейнджери винищують та інших германців. Втім, останні втративши свого повелителя, кидають зброю і здаються.
  Ось і впав Берлін.
  До самої Ельби тепер міста стали росіянами. Втім, це ще не кінець.
  Армія Росії готова рухатися далі... Але це буде інша історія. Втім, поки Василь Третій ухвалив рішення, не йти далі на захід, а підкорити Лівонію, яка висить у російському тилу і стає небезпечною та агресивною.
  
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР І МЕЧ САМУРА
  А от якби Дарт Вейдер і Асока Тана, його напарниця опинилися б у часи війни Росії та Японії! Ось там вони куди потрібніші!
  Дарт Вейдер та Асока Тана, озброївшись світловими мечами, приземлилися на високу гору. Ішов розпал штурму. Японці кинули на напад практично всі свої готівкові сили. Чорний лорд був у броні. Обидві руки тримали світлові мечі. Могутній воїн провів млин, і ціла дюжина самурайських воїнів розрубана шльопнула в листопадовий бруд.
  Асока Тано підстрибнула і прокрутилася, зрубуючи японців і просвистіла:
  - Так тримати!
  Дівчина-падаван була налаштована агресивно та гранично по-бойовому.
  Дарт Вейдер знову рубанув, і проревів:
  - За великий космічний світ!
  На всі боки розліталися рвані уривки людських тіл.
  Асока Тано теж врізала мечами, розсікла супротивників, а потім босою дівочою ніжкою кинула крихітну горошинку з антиматерією.
  Рвонула з оглушливою силою, і розірвало цілий батальйон воїнів країни Сонця, що сходить.
  І пискнула:
  - За космічний розум!
  Дарт Вейдер відтворив мечами метелика, розтинаючи самураїв і, буркнув:
  - За великі здобутки імперії!
  Після чого світловий меч чорного лорда завис у повітрі. Він клацнув пальцями, і одразу сотня японських солдатів схопилася за горло, і стала задихатися у невидимому зашморгу темного боку сили.
  Асока знову кинула босою ніжкою крихітну горошинку з антиматерією і розірвала нею цілий полк самураїв.
  Треба відзначити, що один грам антиматерії - це потужність руйнування як від двох атомних бомб, скинутих на Хіросіму. А горошинки розміром з макове зернятко луплять немов вакуумна бомба.
  А у Асоки їхній цілий мішок.
  Ось гола п'ята дівчини як жбурне черговий подарунок знищення, і вогняне заграва спалахує, охоплюючи і спалюючи живцем разом багато сотень самураїв.
  Дарт Вейдер знову клацає пальцями, і вже половина тисячі японських солдатів починає корчитися, здавлені зашморгами дикої, темної сили.
  Асока Тано босими пальчиками ніжок викинула чергову порцію матерії і пискнула:
  - За домінування добра!
  Дарт Вейдер знову провів мечами млин, його світлові мечі подовжилися на сотню метрів, зрубуючи масу японців, що атакують гору Висока і гаркнув:
  - Нема за темний бік сили!
  Асока Тано знову голою п'ятою підкинула крихітну горошинку з антиматерією. Порвала і спалила цілий загін японських бійців, і перевіряла, скелячи зубки:
  - За Велич нашої імперії суворого добра!
  Дарт Вейдер знову провів млин мечами, що подовжилися, і випустив зі свого рота вогонь. Дві сотні самураїв разом спалахнуло.
  Чорний лорд проревів:
  - У джедаєв пухнуть обличчя,
  Знову імперія народитися!
  Сила світла не рятує,
  Ви загинете джедаї!
  Асока Тано теж провела мечами млин, і босими пальчиками витончених ніжок жбурнула подарунок з антиречовини. Спалила масу японців і пискнула:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніщо не переможе!
  І знову гола п'ята дівчини підкине кульку анігіляції. І стільки спалить японських бійців. Цілий полк як мінімум.
  Дівчина прочирикала:
  - Японія та Росія - нова прохідна місія!
  Чорний лорд знову душить темною силою тисячі самураїв. Кулі не потрапляють у пару прикритих силою бійців. А вони тим часом мечами та іншими пристосуваннями воїнів імперії вранішнього сонця винищують.
  Ось знову Дарт Вейдер проводить млин, стільки японського м'яса за раз зрізав і гаркнув:
  - За імператора Палпатіна!
  Асока кинула босими пальчиками дівочих ніжок презент смерті і прочирикала:
  - За Люка Скайокера!
  Чорний лорд сердито відповів:
  - Люк не вартий, бути моїм сином!
  Асока провела черговий млин, зрізала натовп японців і відповіла:
  - А хто гідний? Всі ми по-своєму негідники!
  Дарт Вейдер рубанув мечами, і знову клацнув пальцями, ламаючи шиї війська імперії сонця, що сходить, і прогарчав, немов тигр:
  - Я не просто негідник, я великий негідник!
  Асока знову рубанула мечами і пискнула:
  - Хай буде з нами сила!
  І гола, кругла п'ята дівчини піддала чергову горошинку знищення.
  Японці валилися буквально шеренгами. Їхні можливості скорочувалися з катастрофічною швидкістю. Не сама це виявилася мудра ідея штурмувати, зібравши силу гору Висока, коли там два таких супер бійця. Босонога дуже красива і бойова Асока і чорний лорд у невипробовуваних обладунках.
  Ось і Дарт Вейдер кинув пальцями рук у рукавичках горошинку смерті, розриваючи японських солдатів.
  Ті сипалися від ударів чорного лорда, ніби прибиті. Але ось і третій боєць приєднався до них. Ну, звичайно, принцеса Лея. Чарівна дівчина в рабині бікіні і з мечами.
  Ось вона кинула босими пальчиками ніжок горошинку смерті, розриваючи на дрібні, рвані криваві осколки самураїв. І заспівала зі смішком:
  - І летіла додолу ворожа зграя,
  Під натиском сили та мечів!
  У руках принцеси Леї блиснули два світлові мечі, і вони подовжено рубанули атакуючих гору Високу японських бійців.
  Зрізали їх у капусту.
  Лея вискалившись, проворкувала:
  - Слава ідеям космічного комунізму!
  І гола п'ята принцеси в бікіні як метне, щось надзвичайно вбивче та руйнівне.
  Повхнула заграва, і маса самураїв виявилася разом спалена і обвуглена.
  Асока Тано теж рубала мечами, провівши дикий і стрімкий млин. Зрізала пітьму японців. Потім її босі пальчики витончених ніг запустили чергову горошинку знищення. Спопелили масу ворогів.
  Дівчина-падаван вякнула:
  - За гарних хлопчиків!
  І її гола п'ята покинула горошинку повної анігіляції. І стільки японців виявилося разом знищено.
  Чорний Лорд подовжив свої світлові, червоні мечі на триста метрів, зрубуючи японців. Це дуже ефективний прийом. Скільки бійців імперії Вранішнього Сонця загинуло і виявилося розрізаним.
  Дарт Вейдер проревів, випустивши з-за рота колосальної, руйнівної сили пульсар:
  - Ніхто не сміє чинити опір волі імперії!
  Принцеса Лея, босими пальчиками ніжок, запустивши диск, що зрізав самураїв десятками, пискнула:
  - Ніхто й ніколи!
  Асока Тано провела мечами млин, зрубуючи японських бійців, і голою, дівочою п'ятою піддавши презент знищення, пискнувши:
  - Слава царській Росії!
  Дарт Вейдер клацнув пальцями, зламавши енергією темної сили, шиї відразу тисячі японських солдатів, гаркнув:
  - Імперії слава!
  Асока Тано знову рубанув мечами, пискнула:
  - І нам нетлінна слава!
  Але з'явилася і третя дівчина, четвертий воїн. У цьому випадку онука імператор принцеса Рей! Теж вона босонога і в бікіні. Справді, всі троє дівчат використовують дуже активно в битві ноги, і взуття їм тільки заважає. А якщо ноги босі, то й бікіні цілком доречні. Тим більше це допомагає ефективніше використовувати магічну силу.
  Принцеса Рей взяла і пальчиками голих ніг випустила пульсар, розриваючи японських солдатів на дрібні клаптики.
  Потім крутнула мечами, розтинаючи на рвані шматки м'яса армію самураїв. А її світлові кладенцы такі довгі і ріжучі будь-який метал.
  Принцеса Рей проревела:
  - За імперію, якої назви нема!
  І гола п'ята дівчини піддала вбивчій сили горошинку з пекельною антиматерією.
  Асока Тано пискнула, агресивно вискакувавши мордочку:
  - Наша імперія справедлива!
  І босі пальчики ніжок дівчини як запустять руйнування диявольський презент.
  Принцеса Лея, ця гарна воителька в бікіні, взяла і довбала супротивника, провівши млин, і пискнула:
  - За велич безмежної імперії!
  І гола, кругла, рожева п'ята гарної дівчини підкинула подарунок убивчої сили, від якого одразу дві полки самурайського війська вирушили до пекла.
  Чорний лорд, клацаючи пальцями і душа японців, цілком логічно зауважив:
  - Немає більшої звитяги, ніж перемагати гідного суперника!
  І мечі Дарта Вейдера крутнулися, і зрубали стільки головою самураїв, що ті вже стали відчувати страх.
  Принцеса Рей, крутанула мечами, подовжила їх на велику дистанцію, порізавши супротивників.
  А потім її босі пальчики витончених ніжок кинули щось вкрай вбивче і руйнівне одразу п'ять горошин. І випустили торнадо, яке реально не дає шансів на порятунок. Після чого дівчина агресивно рикнула:
  - За вчинення вищого порядку!
  Принцеса Лея теж піддала голою п'ятою у ворога подарунок повного знищення. Потім дівчина рубала навскіс, і по головах мечами і пискнула:
  - За майбутню силу!
  Асока не стала церемонитися. Босою ніжкою метнув більшу горошинку. Порвала три полки японської армії. Спалила хмару самураїв і різала їх мечами. Причому дівчина ще й з-за рота виплюнула надзвичайно забійний пульсар.
  І плюнула вогненним подарунком:
  - За царські палати!
  Принцеса Рей знову в атаці, і її мечі різанули зі страшною та забійною силою. І босі ніжки жбурнули дюжину горошин. Пропалило буквально цілий полк самурайського війська.
  Дарт Вейдер насамкінець клацнув пальцями обох рук. Тисячі ворон повалилися на голови японським солдатам, пробиваючи їм верхівки. Чорний лорд із задоволеним виглядом зазначив:
  - Ми їх, схоже, зупинили! Слава космічної імперії
  Натиск японців на гору Високу остаточно вичерпався. Четвірка бійців із надздібностями із Зоряних війн перебила понад сто тисяч солдатів і офіцерів імперії сонця, що сходить. Безліч розрубаних і обпалених трупів усіяло всі підступи до гори Висока.
  Дарт Вейдер із задоволенням промовив, вимкнувши світлові мечі і сховавши їх за пояс:
  - Ми чудово попрацювали! Тепер Японії не одразу вдасться зібрати нові сили для штурму!
  Асока Тано логічно помітила:
  - У самураїв ще багато військ, ще є могутній флот!
  Принцеса Лея із цим погодилася:
  - Звичайно! Найголовніше це саме флот! Поки в Японії перевага на морі, вона боротиметься!
  Принцеса Рей запропонувала:
  - То давайте ворога атакуємо на море! Ми маємо і мечі, і ми можемо парити над водою!
  Дарт Вейдер із цим погодився:
  - Правильно! Атакуємо ворожий флот! Потрібно завершити місію до кінця!
  Асока Тано хихикнула і облизав губи із задоволенням відповіла:
  - Я люблю топити кораблики!
  Четвірка воїнів піднялася у повітря. Вони розвернулися з гори Висока та полетіли до моря. Саме до Порт-Артура підходила ескадра Того.
  Потужний флот, дванадцять броненосців, безліч крейсерів та міноносців.
  Флот Японії численний і чудово оснащений на той момент вже помітно перевершував російську ескадру в Порт-Артурі. Щоправда, з Балтики поспішала армада Різдвяного. І протримайся ця цитадель до її підходу, то справи самураїв були б не такі вже райдужні. Втім, і зараз у них виникли проблеми.
  Особливо, коли четвірка супер крутих воїнів полетіла над морською поверхнею.
  Асока навіть із захопленням заспівала:
  - Морський прибій, морський прибій,
  Не їдь, спонукай зі мною!
  Принцеса Лея, трясучись у польоті босими, дівочими ніжками, продовжила:
  - Морський причал! Морський причал!
  Час прощатися прокричав!
  Принцеса Рей охоче підтримала:
  - А щастя вже, котрий рік,
  Іти у космічний похід!
  Ось попереду перші броненосці. Дарт Вейдер змахнув мечами, промені лазерів подовжилися, і розсікли перші два кораблі. Ті розкололися і почали тонути.
  Чорний лорд із усмішкою заявив:
  - Ми рознесемо вас!
  Принцеса Лея взяла і теж рубанула японськими кораблями, розколовши їх навпіл.
  Потім дівчина кинула горошинку анігіляції, яка порвала на частини крейсер і пискнула:
  - За переможний парад!
  Асока Тано також врізала по супротивнику за допомогою босих пальчиків ніжок і рознесла броненосець. А потім врізала світловими мечами, розтинаючи японські армади.
  І прочирикала:
  - За найвищий пілотаж!
  І принцеса Рей взяла і як рубанет ворогів. Теж під її ударами, розсікаються, мов масло ножем кораблі.
  Внучка Палпатіна взяла і кинула босими пальцями ніжок горошинку, підриваючи японські посудини і заспівала:
  - Кораблі на дно йдуть,
  З якорями, вітрила.
  І тоді твоїми будуть -
  Золоті скрині!
  Золоті скрині!
  Асока Тано розрубуючи світловим мечем з одного помаху японців, продовжила співати:
  - Кораблі лежать розбиті,
  Скрині стоять розкриті!
  Смарагди та рубіни розсипаються дощем!
  І дівчина теж кинула босими пальчиками ніжок горошинку антиматерії.
  Принцеса Лея також рубала своїми світловими мечами, розтинаючи на рвані уривки кораблі.
  І продовжила співи;
  Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим?
  Залишайся Вейдер з нами,
  Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  І боса ніжка дівчинки знову метає продукт тотальної анігіляції, розтинаючи корабель.
  Японці намагаються вести по четвірці вогонь, але без жодного штибу. Їхні снаряди не потрапляють по чорному лорду та трьом дівчатам-суперменам.
  Дарт Вейдер клацнув пальцями і ось кілька міноносців, країни сонця, що сходить, скрутилося в баранячий ріг і стало тонути.
  Дарт Вейдер проревів:
  - Російський воїн від болю не стогне,
  І у воді ніколи не потоне!
  Принцеса Лея теж рубала мечами і топячи японців, логічно зауважила:
  - Наш девіз чотири слова:
  Тонеш сам - драговини іншого!
  Асока Тано знову у битві шаленою. І взяла і рубанула, її мечі прошили, подовжившись на сотні метрів, розсікаючи крейсера та броненосці. Японці падали вниз і тонули.
  Дівчина прочирикала:
  - Усіх ми уроєм! І перериємо!
  Принцеса Рей теж в атаці така стрімка та непереможна. Ось її зброя стала більш грізною і, різко полоснула кораблями країни Вранішнього сонця. А потім босі пальчики ніжок, які вражали своєю витонченістю та сексуальністю, кинув презенти анігіляції, що розірвали на дрібні уламки масу кораблі.
  Воїтелька прокричала:
  - Слава комунізму космосу!
  Дарт Вейдер знову клацнув пальцями. Скрутив у баранячий ріг кілька кораблів Японії і гаркнув:
  - Героїзму велика слава!
  Асока Тано закрутила лазерними мечами, наче лопатями вертольота. Розрубала броненосець-флагман на якому знаходився адмірал країни Вранішнього Сонця Тога навпіл. Потім метнула босими пальчиками ніжок горошинку розірвала крейсер і гаркнула:
  - Слава Батьківщині, що всі космічні світи покладе під каблук титанового чобота імперії!
  
  Принцеса Лея теж як прокрутить диявольську вертушку мечами. Розкриє кораблі, поріже метал. Потім її боса, точена ніжка дівчини метне вбивчий і не бажаючий шансів подарунок смерті. Знову тонуть японські кораблі.
  Принцеса пискнула:
  - За верховну владу імперії!
  А принцеса Рей продовжуючи рубати без жодної пощади, кораблі країни Вранішнього Сонця і метати подарунки анігіляції босими ногами, заспівала;
  У космосі багато різних дверей,
  Злий гіперплазми вирують потоки!
  Знання дали масу ключів,
  Ми були люди, а тепер боги!
  
  На зорельотах - мчимо хвилями,
  Піняться кварки у вихорах ефіру!
  Що я нащадкам своїм передам,
  Дітям іншого, бурхливого світу!
  
  Вакуум теплий, гріє серця,
  Зірки довкола - як обличчя закоханих!
  Служимо прогресу - немає кінця,
  А на Землі шелестять ніжно клени!
  
  Де ми ступаємо, там світ цвіте,
  Громи битв - музика життя!
  Виступимо сміливо у новий похід,
  Свято послужимо вічній Вітчизні!
  
  Нехай будуть жертви - космос суворий,
  Багато різних видів та рас!
  Занадто величезна безодня світів,
  Увечері друг, а під ранок зрадить!
  
  Але для Батьківщини, немає перешкод,
  Знає будь-який: світлий дух це сила!
  Не лякає і геєна і пекла,
  Чи не заключить у полон і загибель-могила!
  
  Анігілювати можна лише тіло,
  Ну, а душа вірно Батьківщині служить!
  Біди та скорботи - все перемогти,
  Треба - затягнемо пояс тугіше!
  
  Ось завдали поразки ворогам,
  Ми людство - пуп світобудови!
  Сунеться гидота - зустріне удар,
  Нам не личить: м'якість, скорбота і ридання!
  
  У космос для нас став як внутрішній двір,
  Швидкий політ між зірками, як прогулянка!
  Хоч безмежний небесний килим,
  Перекроїти його зможемо - не жарт!
  Дарт Вейдер узяв і знову клацнув пальцями, розчавлюючи посудини.
  А ось Асока Тана з язика випустила струмені вогню, спаливши без найменшої пощади японців.
  Дівчина прочирикала:
  - Дарт Вейдер, Дарт Вейдер,
  Ти мій кумир!
  Разом завоюємо світ!
  І босі пальчики витончених ніжок як запустять щось просто диявольсько вбивче.
  А ось принцеса Рей без зайвих церемоній взяла і оголила червоний сосок з-під бікіні. І як запустила по самураях блискавку. І відразу два броненосці разом вибухнуло, і розплавилося.
  Принцеса Лея жбурнула з дикою люттю горошинку смерті і пискнула, на всю горлянку:
  - Слава космосу безкрайньому!
  І теж із полуничного соска випустила забійну блискавку. І флоту країни Вранішнього Сонця стає погано.
  І Асока Тано із рубінного соска запустила пульсаром. І роздробила масу кораблів.
  Великі посудини колись могутнього флоту Японії вже потоплені. Залишилося тільки дотиснути найдрібніші. Ось уже міноносці почали втікати. І вони не залишалися, мабуть, реальних шансів на порятунок.
  Дарт Вейдер і троє дівчат-суперменів летіли за самураями і добивали останні кораблі. Босі ніжки красунь метали дуже маленькі, але несучі антиматерію горошинки з маковим зернятком завбільшки. Але дуже багато гинули японці.
  Кожне макове зернятко з анігіляцією знищувало по два-три японські кораблі.
  Дарт Вейдер і його команда справжнісінькі, надзвичайно вбивчі машини смерті.
  Чорний лорд навіть філософськи зазначив:
  - Недобитий ворог, як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  При цьому щоб було веселіше, і грайливіший стався б настрій, гарними голосами співали;
  Нехай буде щастя людям усім навіки,
  Лащачи зірки, весело дуріючи і сміючись!
  Сумують лише безнадійні каліки,
  Насправді - людина всім князь!
  
  Я не шукала у бурхливих водах принца,
  Адже для мене визнання - рубати ворогів мечем!
  І навіть у мріях - бійка зла снитися,
  Війна прекрасна, хоч жахлива - пали орду вогнем!
  
  Ось зореліт впав, у темряві згоряючи,
  Уламки самоцвітами розсипалися в горах!
  І скелі стали, наче оперення папуги,
  Коли гарно, зникає біль та страх!
  
  Зараз танцюю, немов я циганка,
  Босі ніжки окропила кров!
  Знай канонада - найкраща шарманка,
  Крушити всіх - саме пристрасне кохання!
  
  Насильство - це дна не знає вир,
  Застрягла в серці гостра голка!
  А на інших планетах люди стогнуть,
  Доля такий їм "приз" піднесла!
  
  Б'юся я від заходу сонця до світанку,
  І навіть Диявол здивувався сам!
  У поемах доблесть діви цієї оспівання,
  А пристрасть її читаю по губах!
  
  Та помста кордонів і заходів зовсім не знає,
  Якщо світ образив - дурень не знайди!
  Земля Вітчизни - краще місця в раї,
  Цемент - ідея, люди - цегла!
  
  А на душі жорстоко ниє рана,
  Загинув мій хлопець - захищаючи край!
  І Батьківщина розтоптана, попрана,
  Я як у ланцюгах, про помсту дерзай!
  
  В іншому всесвіті, навіть сонця три штуки,
  Планета хоч пишна, але повітря сухе!
  І до біса всі премудрості, науки,
  Мій гіперлазер - здався і згас!
  
  Але мета моя врятувати від бід месію,
  Знайти той ключ, що руйнує смерть!
  Простір сльози полеглих зрошували,
  Недовго вірю - крах країни терпіти!
  Ось уже останні кораблі потоплені. Славна перемога Дарта Вейдера та його трьох великих войовниць. Але справа ще не закінчена. Все ще велика японська армія протистоїть російському генералу Куропаткіну.
  Враховуючи, наскільки бездарний цей горе-полководець, то краще і тут самурайську армію знищити.
  Дарт Вейдер і троє дівчат-термінаторів летять, використовуючи антиграви до позицій, армії великої імперії. Там ще понад двісті двадцять тисяч японських солдатів. І всі бійці дуже бойові та наполегливі.
  Дарт Вейдер першим атакував, підлетівши самураїв. Його мечі різко подовжилися і зрізали цілу шеренгу.
  Асока Тано теж рубала своїм убивчим маневром. І рознесла масу японців. А потім її босі пальчики витончених ніжок кинули подаруночок повної анігіляції.
  І стільки самураїв разом засмажилося.
  Дівчина пискнула:
  - За великий комунізм космічної імперії!
  Принцеса Лея теж кинула в ворога горошинку смерті. Порвала масу самураїв і пискнула:
  - За велич країни!
  І її мечі, подовживши, різали японців.
  Самураї пробували стріляти з рушниць і гармат по відважній четвірці. Але Дарта Вейдера та його команду не брали кулі. І снаряди пролітали повз.
  Принцеса Рей, розрубуючи ворогів, пискнула:
  - За велику країну, космосу біжать орли!
  І теж босими пальчиками ніжок як запустить те, що пощади ворогові не дасть.
  Чорний лорд дуже швидко змахнув мечами. Розсік масу ворогів, і прогарчав:
  - Ада темрява насунулася на місто,
  У тінях хмари ховаються вдома.
  Оголив зі сталі гострий молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  І ось знову як блискавку випустить Дарт Вейдер із пальців. І як завалюються збиті і згоряючі живцем японці.
  Асока Тано рубаючи супротивників, зазначила:
  - Даремно вони вирішили битися з нами!
  І дівчина метнула босими пальчиками ніжок забійний подарунок анігіляції.
  Принцеса Лея логічно відзначила:
  - А вони не мають вибору!
  І босі пальчики ніжок красуні як жбурнуть, щось маленьке, але дуже смертоносне.
  Дівчата діяли, наче величезні титани. І навіть прочирикали на всі горлянки:
  - Слава великому флоту сітхів!
  І знову всі три дівчата жбурнули босими, гострими, чіпкими пальчиками подарунки знищення. Війниці дуже лихі. І так рубають лазерними мечами.
  Принцеса Рей з червоного соска довбала блискавкою, і згоріла маса самураїв.
  Від багатьох із них залишилися лише чоботи.
  Три дівчата дуже затяті войовниці. Який люблять боротися виключно босоніж і в бікіні. І їхні голі ніжки пальчиками метають надзвичайно руйнівне.
  Дівчата дуже красиві та бойові характером. І люблять гарну бійку.
  Принцеса Лея навіть розчулилася. І знову кинула босою ніжкою подарунок знищення, розриваючи японців.
  Потім з рубінового соска пустила блискавку, що спалила масу самураїв. І після чого заспівала;
  Пофарбований космос чорне похмуре світло,
  І, здається, що зірки потьмяніли на орбітах!
  Мені хочеться кохання, у відповідь я чую - ні,
  Серця закоханих у брязкіт розбиті!
  
  Молю тебе мій принц до мене прийди,
  Я виплакала у горі океани сліз!
  Всі ланцюги забобонів розірви,
  Хочу, щоб народу правду ти доніс!
  
  Любов важливіша за обов'язок і корон,
  Якщо треба тобі - я зраджу вітчизні!
  І посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мій принц дорожчий за життя!
  Вона співала чудову пісню, і продовжувала босими пальчиками ніжок кидати те, що приносить неминучу загибель самураями.
  Принцеса Рей, провела мечами млин із розмахом із сотні метрів, зазначила:
  - Добре ти співаєш! Але Вітчизні зраджувати в жодному разі не треба!
  Асока Тано підтвердила, випустивши з пупка вбивчу блискавку:
  - Зраджувати Вітчизні не треба!
  Принцеса Лея із цим погодилася:
  - Це чудово! І навіть круто!
  Дарт Вейдер рубанув самураїв провівши прийом - "великий дракон", і проревів:
  - Ви милашки просто супер!
  І чорний лорд, розчулившись, заспівав:
  
  Шум чудової пристрасті в берегах,
  Річки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зірок у хмарах,
  Іскря чудом знаменням!
  
  Ти як богиня для мене,
  З палаючою в темряві душею!
  Сильніше, ніж життя тебе кохаючи,
  Свій світ я осяяв мрією!
  
  Тебе прекрасніше у світі немає,
  Всесвітній ідеал!
  Помру в бою в кольорі років,
  Свій рок я зустрів!
  
  Любові невгасиме світло,
  І блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привіт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Дівчата-супермени дуже круті та вкрай бойові красуні. Їхня крайність у застосуванні сили часом доходить до форм гротеску.
  Асока Тано слова з червоного соска знову виплюнула шматком гіперплазми. Спалила масу японців, і вони обвуглилися, наче були з бараняної шашлику.
  Дівчина облизала повні губки і пискнула:
  - За найбільший із комунізмів найагресивнішого космосу у всесвіті!
  Войовниця, яка була чарівницею - принцеса Лея, з писком рубала світловими мечами японцями, і провела буйволицею:
  - Секс вам не світить хлопчики!
  Принцеса Рея агресивно помітила, кинувши босими пальчиками витончених ніжок, шматочок антиречовини і пискнула:
  - Не добре позбавляти цих великих хлопчиків сексу! Адже це дуже круто!
  Асока Тано зрізуючи японців, охоче погодилася:
  - Надзвичайно круто! І до кольк!
  Принцеса Рей логічно відзначила, вискалив зубки, у перловій посмішці:
  - Слава прогресу!
  І рубанула мечами, і її босі ніжки запустили чергову порцію звірячої анігіляції.
  Дарт Вейдер спочатку провів прийом махаона мечами, а потім довбав, блискавками сили. Він воїн найвищого класу здатний все спалити. І від японців відлітають одні голівки.
  Громила в чорному костюмі проревів:
  - Велич безмежне моє, та славитися прекрасне биття!
  І знову летять мечі, всіх розрубуючи і зносячи начисто голови, і черепи.
  Принцеса Рей, руйнуючи супротивників, і її соски блискучі як рубіни, активно пускали пульсари, і всіх самураїв капітально спалювали.
  Дівчина-термінатор, вискалив зубки, раціонально відзначила, кинувши босою, дуже сексуальною ніжкою концентрацію антиматерії:
  -За велич Росії! Вейдере наш боєць-місія!
  Чорний лорд поправив дівчину:
  - За велич насамперед космічної імперії! А занепад Росії може зупинити лише новий десант влучників!
  Принцеса Лея, розрізаючи японців і залишаючи їх без рук та ніг, погодилася:
  - Та наш десант попаданцев рятує царя Миколу Другого! Слава цьому монарху!
  Дарт Вейдер із цим охоче погодився, рубаючи супротивників Російської імперії як капусту:
  -Слава доброму цареві!
  І ось знову блискавки сили пропалюють наскрізь і дуже смертельно палять самураїв.
  Принцеса Рей, руйнуючи ворогів, цілком раціонально відзначила:
  -Наш цар Микола, зробить Росію вище за всіх!
  І спритні пальчики голої ноги, як візьмуть і запустять у супротивника щось те, що вбивче без жодної, найменшої пощади.
  Принцеса Лея розрубуючи в дрібні клаптики противників, і демонструючи незламний характер, дівчата-термінатора, і кидаючи такими красивими, засмаглими і точеними ніжками презенти смерті, що японці позбавлялися запросто своїх тіл. І голів у тому числі. Та не найкраща була ідея у них напасти на Росію. Коли сама Дарт Вейдер, за їхнє винищення без зайвих слів і забобонів взявся. А це боєць найагресивнішого розмаху. Але його напарниці, мабуть, ще крутіше і страшніше. І якщо рубають, то пощади не дадуть у принципі нікому. І від босих, витончених ніжок полетять безжальні презенти смерті.
  Принцеса Рей, коли черговий кинутий нею гостинець вразив японського генерала, гаркнула:
  -Космосу імперія ніколи не закотитися!
  І знову від її босоніжки відлітає подаруночок найбільшої смерті і загибелі тотального рівня.
  Принцеса Лея, змітаючи ворогів, наче віником, і роблячи з них відбивні котлети, і зоря блискавками сили, що випускаються з полуничних сосків, відзначила:
  - Я вірю, що пекла немає!
  Дарт Вейдер відправивши чергову хвилю цунамі, яка накрила самураїв, зазначив:
  - Наш світ це пекло... Але цікаве!
  Асока Тано босою ніжкою метнула дивовижно вбивчий подарунок анігіляції і пискнула:
  - Ні найцікавіше це те, що ми живемо зовсім не дарма!
  Дарт Вейдер з цим охоче погодився, прокрутивши вже який за рахунком млин, своїми мечами, що постійно подовжуються:
  - Звичайно, наше життя дане не просто так! Слава Батьківщині Космічного комунізму!
  І ось як блискавки сили спалять разом багато тисяч японців. І не залишать від них ні кореня, ні гілок.
  Принцеса Лея, розрубуючи інших бійців імперії Вранішнього Сонця, цілком логічно відзначила:
  -У світі повно гидоти!
  І її боса, точена ніжка жбурнула знову, щось із того, що не піддається обчисленню.
  Дарт Вейдер несучи голови самураям, і при цьому не забував жартувати:
  - Політик як пиво, гарний лише у холодному вигляді та на столі!
  Принцеса Рей, розрубуючи японських бійців, із цим погодилася:
  - Політик солодкий промовами, але гіркий осад від них зовсім не пивний!
  Принцеса Лея, прикінчивши пару батальйонів з одного замаху, зазначила:
  - У політика тільки тоді з вуст правда, коли він перекручує сам себе!
  Асока Тана прорубавши масу японців, із цим погодилася. Кинувши ще одну горошинку знищення, і розірвавши японців, дівчата видала:
  - Політик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Дарт Вейдер добиваючи за допомогою блискавок сили останніх японських солдатів, видав:
  - Політик Бог лише в одному, у вигадуванні виправдань, чому його передвиборчі обіцянки були так по-диявольськи провалені!
  Принцеса Лея, прикінчивши останньою блискавкою з рубінового соска, останній батальйон японської армії прочирикала:
  -У засобах досягнення божественних висот, політик сам Сатана!
  НЕ БУВАТИ ЦУСИМІ
  Цього разу битися довелося з японцями в морі. Знаменита шістка взялася за винищення ескадри в Цусімській протоці. Саме перед прибуттям російської ескадри Різдвяного;
  Танк пішов у воду. З бортів з'явилися гвинти, які керували машиною. Ось і перша мета: японський есмінець. Наталка натиснула тонкими пальцями босих ніжок на кнопки джойстика.
  І снаряд із забійною силою потрапив у саме днище корабля. Розвернув броню.
  Есмінець одержав ще один снаряд. Маргарита знову натиснула пальчиком босої ноги.
  І ось японець тоне.
  Августина хихикнула:
  - Давайте топити по черзі! Кулемети під водою не дуже ефективні!
  І дівчина натиснула джойстик червоним соском грудей, цього разу, посилаючи снаряд у днище міноносця.
  Світлана з усмішкою відповіла:
  - Ну і жінки у нас!
  Наташа знову послала снаряд босими пальчиками ніжок і крикнула:
  - В ім'я Русі, хай буде перемога!
  Августина виплюнула снаряди. Розкроїла днище корабля країни Вранішнього сонця і помітила:
  - Все ж таки царська влада в Росії була не така вже й погана, як стверджувала пропаганда.
  Світлана з цим погодилася і охоче заговорила, тим більше їй робити однаково нічого.
  - За царя Миколи Другого Росія ввела золотий стандарт грошей. Волюта імперії стала найтвердішою та найстабільнішою у світі. Ціни також практично не зростали. А за царя Миколи латка досягла тридцяти семи рублів на місяць. Фактично Росія за рівнем життя стала однією з провідних країн світу. Промислове виробництво стало четвертим у світі.
  Августина за допомогою рубінових сосків стріляла японцями. Потопивши цього разу крейсер, заспівала:
  - Ми найсильніші у світі,
  Ворогів усіх замочимо у сортирі.
  Не вірить вітчизна сльозам,
  А злим олігархам дамо по мізках!
  І дівчина засміялася. І її зуби блищали перлинами!
  Хлопчик-генерал припустив:
  - Оскільки війна з Японією закінчиться перемогою, то економічне зростання у Росії буде ще більшим! І царська імперія стане найбагатшою країною!
  Августина за допомогою босих пальців ніжок потопила ще один міноносець і шикнула:
  - Ми завжди були багаті! Бракувало порядку!
  Наташа використовуючи червоні соски, вдарила по броненосці Країни Вранішнього Сонця і помітила:
  - Ні в чому ми не поступалися німцям у першу світову війну. Але через п'яту колону, упустили перемогу!
  Августина босими пальчиками ніжок теж послала ще один снаряд у черево броненосця і заявила:
  - Звичайно! У всьому винна п'ята колона. У ході першої світової війни німці навіть до Мінська підійти не змогли і були биті в Галичині. А за Сталіна, вони вже в біноклі бачили Кремль. Про що це каже?
  Наташа за допомогою червоних сосків випустила ще один снаряд у дно броненосця і буркнула:
  - Зрада! Ми змарнували таку перемогу!
  Маргарита ще вважала за потрібне нагадати:
  - Якби не зрада, то ми отримали б у володіння Константинополь і Малу Азію, а також вихід у Середземне море. А ми стільки втратили через зраду та п'яту колону!
  Августина рубіновими сосками запустила черговий снаряд:
  - Так, це п'ята колона! Скільки бід через неї! Російська імперія - це унікальна освіта, яка могла розширитися до меж світу і зробити людство єдиним!
  Наташа агресивно буркнула:
  - Звичайно! Все могла б і обов'язково зробила б! І бути людству єдиним та непереможним!
  Дівчина послала за допомогою червоних сосків черговий снаряд, після якого броненосець остаточно розколовся. І тонули японці.
  Світлана теж полуничними сосками пальнула, і з тривогою в голосі помітила:
  - Ось подивіться, що зараз у світі робиться? Росія та США на межі війни. А Китай перенаселений і тоталітарний. Немає у світі порядку та процвітання!
  Наташа послала за допомогою червоних сосок новий снаряд в японські кораблі, цього разу в крейсер, і погодилася:
  - Немає у світі порядку! Потрібне єдине керування!
  Августина за допомогою полуничних сосків випустила снаряд і відповідно кивнула:
  - І таким керуванням могла б стати царська імперія! Самодержавство Росії - це гарант всесвітньої стабільності та процвітання!
  І дівчина посла ще один снаряд, використовуючи босі пальчики ніжок, що остаточно розколов крейсер.
  Японці явно псували. Вони вели безладну стрілянину, не розуміючи, хто їх топить.
  Слід зазначити, що у суші, Японія у відсутності великої переваги чисельності. І навіть у реальній історії, втратила вбитими та пораненими набагато більше, ніж Росія.
  Але на морі, вироблені в Британії та США, кораблі Країни Вранішнього Сонця, були трохи кращими за російські, в основному вітчизняного виробництва.
  Але і тут якісна перевага у японців дуже незначна. А стріляють росіяни, мабуть, влучніше.
  Наташа, ведучи вогонь про допомогу босих пальчиків ніжок, і потопивши черговий міноносець, в досаді зауважила:
  - Ось, справді, Росія перемагала і сильніших супротивників. Наприклад, Наполеона!
  Августина, за допомогою рубінового соска, пославши снаряд до броненосного крейсера, додала:
  - О так! Наполеон був геній! І був сильнішим, але ми його перемогли!
  Маргарита важко зітхнула, послала снаряд босими пальчиками ніжок і пробурчала:
  - Програти японцям. Це так прикро та прикро!
  Августина стріляючи рубіновими сосками, з цим погодилася:
  - Дуже прикро! На жаль, скінчилася через це епоха династії Романових. Епоха славна, героїчна, із завоюваннями та перемогами. І хоч у нас не було свого Чингісхана, але ми піднімалися з часів Івана Каліти.
  І дівчина послала черговий, босими пальчиками ніжок, дуже забійний снаряд. І броненосний крейсер розійшовся на дві частини.
  Наташа продовжувала використовувати яскраво-червоні соски, і одним снарядом потопила черговий міноносець. А міноносців у самураїв багато.
  Воїтелька запитала у хлопців:
  - Але цікаво, чому в історії світу, жодна з імперій не досягла абсолютної могутності?
  Августина рубіновими сосками знову послала снаряд у черево чергового міноносця і заявила:
  - Так, ось справді, чому? Усі падали. І Перська імперія, і Олександра Македонського, і Римська. Чому ніхто не об'єднав людство?
  Наташа в досаді тупнула босою витонченою ногою. Потопила черговий корабель і сказала:
  - Саме так! Чингісхан створив імперію, яка могла підім'яти під себе весь світ. Але після його смерті, сини та онуки влаштували розбирання та розірвали імперію на частини. Тільки царська Росія, з її унітарною системою була такою країною, що могла існувати багато століть і розширюватися, доки не поглине всю земну кулю!
  Августина блиснула очима і заявила, потопивши за допомогою рубінових сосків, черговий есмінець:
  - Слава великої імперії царя Миколи! Не дамо владу нелегітимним більшовикам та тимчасовому уряду!
  Наталка теж червоними сосками, послала снаряд у корабель. Потопила японця і заспівала:
  - Боже, Царя бережи,
  Сильний державний
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Царюй на страх ворогам -
  Царю Православний!
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  Дівчата видно завелися по-справжньому. Так трощили самураїв, залюбуєшся. А Олег Рибаченко вів свій забійний, підводний танк. Взагалі, це крута в нього зброя. Топить собі цілий флот Японії. Адже це велика сила.
  Дванадцять, тільки великих броненосних кораблів, десятки дрібніших, у тому числі і крейсерів. Одних міноносців понад шістдесят. Потрібен час, щоби все це знищити.
  Наташа за допомогою босих пальчиків ніжок, добиваючи черговий корабель, запитала Олег:
  - А як ти гадаєш, Бог є?
  Хлопчик-генерал посміхнувся і відповів:
  - В якому сенсі?
  Наташа послала червоними сосками новий снаряд, добиваючи есмінець, і відзначила:
  - Так версій у релігій багато! Є і язичницькі, і монотеїстичні! Ось часом починаєш думати про це. І сумніваєшся, є Бог, коли такий ось бардак у вченнях!
  Августина за допомогою червоних сосків грудей, розколола ще один міноносець і, хихикнувши, помітила:
  - Так, у цьому плані важко повірити у Біблію. Щоб один Бог так поводився. Та ще заводив улюбленців!
  Наташа лупнула за допомогою босих пальчиків ніжок, відповідно кивнула:
  - Саме так. Вірити, що один народ і є народ Божий? Це явно недостойно найвищого розуму!
  Після, дівчина стала топити за допомогою червоних сосків броненосець великого тоннажу. Воїтелька працювала.
  А ось Маргарита, використовуючи босі пальчики ніжок, висловила свою думку:
  - Ось таки незрозуміло, як це можливо, що люблячий Бог так спотворює жінок!
  Наташа здивувалася:
  - Як це, спотворює?
  Маргарита босими пальчиками ніжок пальнула, чесно відповіла:
  - Та перетворює їх на старих! А що може бути противніше старої!
  Августина за допомогою червоних сосків пустила снаряд у черево крейсеру і заявила:
  - На землі, навіщось ходять дуже мерзенні бабусі, що і безглуздо, і страшенно некрасиво!
  Наташа труснула головою, натиснула босими пальчиками ніжок, і підтримала:
  - І несимпатично! І не естетично!
  Войовниця засміялася і підморгнула напарниці. Мовляв, вона, така ось крута та агресивна.
  Світлана довбанула полуничним соском і серйозно помітила:
  - Насправді, старість це дуже погано. Вона робить людей негарними, слабкими, вразливими. Але в ній є, з погляду еволюції, деякі плюси!
  Августина здивувалася. Вразивши за допомогою босих пальчиків ніжок, черговий міноносець запитала:
  - А які можуть бути плюси в цьому огидному стані?
  Олег Рибаченко серйозно відповів:
  - Стимулює цей розвиток науки та інтелекту. Якби людина не відчувала втоми, то й автомобіль їй винаходити ні до чого. Так само, слабкість кігтів і іклів призвела до винаходу ножа. Холодні часи та льодовиковий навчили розпалювати вогонь. Хвороби стимулювали розвиток медицини. - Професор подивився, як спритно Юліана відправила черговий японський корабель на дно і продовжив. - Багато в чому людські слабкості та стимулювали науку. Ми не вміли літати, але створили літаки. А це є прогрес!
  Наташа за допомогою босих пальчиків ніжок надіслала черговий снаряд і відзначила:
  - Прогрес. Але все ж таки, коли дивишся на стареньку, так гидко стає. Невже не можна обійтися без потворності людини?
  Августина стріляючи за допомогою червоних сосків, з цим погодилася:
  - Літак можуть і молоді винайти. А навіщо старість прокляту набивати! Це жахливо та гидко!
  Маргарита не зовсім до місця заспівала:
  - Не розлучуся з комсомолом! Буду вічно молодий!
  І дівчинка, як рушила кулаком по металі.
  А тим часом тонув черговий броненосець.
  Підводний танк продовжував палити японський флот. Адмірал Того і сам опинився у воді, і був змушений рятуватися на шлюпці. Японія мала великий флот, але зіткнулася з принципово новою зброєю. І зазнавала тепер повної поразки.
  Августина, за допомогою рубінових сосків, продовжуючи топити кораблі Японії, вискалив зуби, які у неї дуже великі та гострі, запропонувала:
  - Ось про що я думаю. Звичайно ж, має бути естетика тіл. І не можна, щоб жінки ставали негарними, з в'ялою шкірою і тілами, що зігнулися.
  Наташа, за допомогою босих пальчиків ніжок, пустивши на дно черговий міноносець, з подібним дуже охоче погодилася:
  - Звичайно! Ось над цим працює наука!
  Обидві войовниці виявилися дуже веселими. Адже вони успішно топлять флот ворога.
  Агресивні дівчата здатні великі подвиги.
  Маргарита, використовуючи при стрільбі босі пальчики ніжок, тим часом висловила свою думку:
  - Релігії теж виникли через слабкість людини. Якби людина була сильнішою, то й релігій не було б. І, звичайно ж, смерть і страх перед смертю призводить до того, що людина шукає собі втіху!
  Августина велячи вогонь рубіновими сосками, нагадала:
  - Я брала участь у спіритичному сеансі, і дещо дивне бачила. Так що духи є!
  Наташа, використовуючи босі пальчики ніжок, з хитрою в голосі, помітила:
  - Немає нічого дивного в існуванні духів! Адже літаємо ми уві сні. Отже, є душа, і як пам'ять про польоти!
  Хлопчик-генерал згідно кивнув:
  - Так, душа є! У цьому плані людина унікальна! А зараз ми, можливо, повеселимося хоч трохи!
  Японський флот танув. Підводний танк грав роль кілера. Трохи сумно було Олегові. Він, по-перше, опинився у ролі статиста. А по-друге, що прикро, не надто все добре видно, коли ти під водою. Взагалі, щодо Бога, Олег сильно сумнівався. Справді, чому після того, як росіяни прийняли Християнство, ними посипалися різні біди. І монголо-татарське нашестя, а раніше, феодальна роздробленість князів. Війна між російськими людьми.
  Ось коли, зрештою, з часів Івана Калити почалося відродження Росії,
  Московія міцніла. Поки що, наприклад, за Івана Третього остаточно не стала єдиною, централізованою державою. І скинула татарське ярмо.
  Так, звичайно, Росія піднімалася вгору. Поки що не спіткнулася на Японії.
  Це ознаменувало закінчення історії монархії та династії Романових.
  Проте монархія пішла, а авторитаризм лишився.
  Олег Рибаченко обережно погладив Августину по спині. Дівчина досить забурчала. Схоже, це їй подобалося.
  Хлопчик-геній логічно зауважив:
  - Нічого поганого в тому, що чоловік любить дівчину, а дівчина чоловіка немає. Це цілком природно. Але при цьому люди повинні дотримуватися пристойності.
  Августина ведучи вогонь рубіновими сосками, невдоволено заперечила:
  - Давайте без читання моралі. Не люблю цього!
  Хлопчик-геній усміхнувся:
  - А хто любить! Але треба дивитися правді у вічі. Люди в цьому плані помітно відрізняються від тварин!
  Маргарита згідно кивнув:
  - Так, між нами велика прірва!
  Августина єхидно відповіла:
  - А ти знаєш, між тобою та мавпою, я особливої різниці не помічаю!
  Олег засміявся. Августина за допомогою рубінових сосків потопила тим часом останній з дванадцяти броненосних кораблів Японії. Після чого дівчина помітила:
  - Ми вже майже покінчили з ворожим флотом!
  Олег Рибаченко єхидно посміхнувся:
  - Так, ви добрі трудівниці! І справді, здатні на дуже багато! Взагалі, я люблю войовниць - це так сексуально!
  Наташа закрутила корпусом і заспівала:
  - Я здається сексуальна, я наче процесор! І рухаюся наче робот - звуковий агресор!
  Після чого хлопчик-генерал погладив Августину трохи сміливіше. Дівчина натискала довгими пальцями босих ніжок на кнопки джойстика і виглядала чарівно.
  Як граціозні її рухи.
  Уява намалювала Олегу принцесу, що йде босоніж на ешафот. Як це романтично. І принцеса така руда. З неї зняли всі прикраси та дорогу сукню. Залишили тільки дерюгу. Але тюремна роба ще більше відтіняє красу милого, приємного, свіжого, наче троянда обличчя. І вогняне волосся. Яка прекрасна принцеса, яка йде на страту.
  А там нагорі тонуть тисячі людей. Розколюються кораблі, вирує стихія.
  І Японія зазнає колосальної, неповторної поразки. Отже, доводиться самураям, мабуть, каятися в гріхах.
  Олег Рибаченко подумав, а у що вірять японці? Яка у них релігія? Адже вони язичники. Але перемогли Православну Росію. Ось після цього і думай, чий Бог сильніший!
  І монголи були язичниками, але скільки територій захопили.
  Олег спитав Августину:
  - Скажи мені красуня, як тобі подобається Рідновір?
  Дівчина широко посміхнулася і, потопивши черговий міноносець, відповіла:
  - Дуже гарна релігія! Там такі гарні казки!
  Олег вкрадливо запитав:
  - А ти думаєш казки? А може, й справді всі ці російські Боги існують?
  Агустіна знизала плечима і відповіла:
  - Можливо, і ельфи, і гноми існують! Все може бути у нашому світі. І важко сказати, що існує насправді, а що ні!
  Олег Рибаченко логічно зауважив:
  - Якоюсь мірою все у нашому світі існує. Всі наші думки, мрії, бажання, те, що ми залишаємо після себе. Ось є в мене дуже цікава теорія Гіперноосфери, де існує абсолютно все, що коли-небудь було придумано людьми. Тобто існує думка вічно. І вона залишається у якихось інших, паралельних світах.
  Маргарита єхидно запитала:
  - А як на рахунок, наприклад, більш класичного поділу: на рай та пекло?
  Хлопчик-генерал похмуро помітив:
  - Це, швидше за все, примітивне уявлення давніх про відплату після смерті. Насправді, швидше за все, дещо складніше!
  Наташа вигукнула із захопленням, затопивши червоними сосками, один із останніх японських кораблів:
  - Заклятий та давній,
  Ворог знову клянеться
  Мене розтерти
  Розтерти на порошок.
  Але ангел не дрімає,
  І все обійдеться. І скінчиться все гаразд!
  Дівчата добивали ворожий флот. Хлопчик-генерал розганяв танк, переслідуючи самураїв. Так, вони тут добре попрацювали. Ось цікаво, як можна скоригувати історію. Царська Росія була могутньою країною, яка піднімалася у висоту. Хоча не всім людям добре жилося.
  Але країна піднімалася. Скорочувався робочий день. З'являлися нові свята. Створювалося місцеве самоврядування. Зростала латка при стабільних цінах. Відкривалися школи. За царя Миколи другого витрати на освіту зросли в шість із лишком разів. Початкова освіта стала обов'язковою.
  Так, не все змінювалося на краще досить швидко, але скільки країна втратила через революцію та громадянську війну. Скільки розумних людей загинуло та залишило Батьківщину? І тепер, у цій частині всесвіту з'явився шанс подібне запобігти.
  Танк, обтічної форми, швидко і безшумно плив під водою. І ось уже останній міноносець Країни Вранішнього Сонця потоплений.
  Наташа із захопленням промовила:
  - Ось яка я молодчина!
  Августина поправила дівчину, уточнивши:
  - Які тут усі ми молодці! Билися, як левиці!
  Олег у досаді зауважив:
  - А нічого особливого! У нас просто техніка була кращою!
  Августина хихикнула і відповіла:
  - Але ж стріляли з гармат ми самі!
  Наташа підтримала подругу:
  - І наводили також ми самі! І це влучне око...
  Олег підколупнув:
  - Косі руки!
  Наталка засміялася і відповіла:
  - А ти чарівний хлопчик!
  Олег чесно заявив:
  - А мені шкода японців. Вони чудові мультики малюють. Особливо мені подобається хентай!
  Августина розреготалася і крутнула ногою у повітрі:
  - Хентай, це круто! Навіть дуже круто!
  Наташа, з посмішкою дівчинки покуштувала варення, запропонувала:
  - А давайте, може, ще фашистам надеремо дупу!
  Олег Рибаченко з усмішкою кивнув:
  - Хороша ідея. Але давайте спочатку доб'ємо сухопутні війська Японії. І допоможемо закінчитись війні швидше. Щоб у цьому всесвіті фашизму і не з'явилося.
  Дівчата хором відповіли:
  -І не з'явиться, і Китай буде наш!
  Після того, як флот Японії було потоплено, супер танк Т-195 вибрався на поверхню.
  А Олег Рибаченко з величезним захопленням заспівав;
  Повинні слов'яни світ завоювати,
  Але ж серцем, а не ядерною війною!
  Чиста та милосердна Русі Рать,
  Повстати непереможною країною!
  
  Ми Православ'я яскраве світло несемо,
  Під лицем Бога славні перемоги!
  Б'юся з ворогом жорстоким вночі, вдень
  Нехай будуть наші подвиги оспівані
  
  Траплялося Батьківщині святої моєї,
  Зазнавати жахливих страждань!
  І навіть сльози ллють із очей,
  Коли такі злі випробування!
  
  Дари Всевишній щедро роздає,
  Росія стала потужною та прекрасною!
  Розмах крила прагнемо ми в політ,
  Захід небес склепіння ниткою осяяло атласною!
  
  І хрест планеті вказує шлях,
  На спасіння, Ісуса викуплення!
  З нього нам російським правильно не згорнути,
  Не бути в підмісяцевій світовиході!
  
  Країна Рідна пишно розквіт -
  Її без граней у розкоші діброви...
  І кришталю, перлинний, славний лід.
  Прапор безперервної Божої слави!
  
  Туги зеленої витязь не видно,
  Вона зашморг тільки для слабких...
  Підстерігає, хто безтурботний,
  Їм лише шукати захист у держави!
  
  Відмінно буде, всім і добре,
  І час же прекрасний настане...
  Але знай же лицар тверде одне,
  Що програє кровожерний Каїн!
  
  А ось Всевишній весь у променях прийде-
  І буде небо променисто світлим...
  Тоді воскреслих закликає Рід,
  Зарядить Лада паливо ракетним!
  
  Планети будуть наші назавжди,
  Сатурн, Юпітер, Марс, тепло Венери...
  Страшити не будуть юнаків року,
  Бо не старіють наші діди!
  
  Тоді все стане на Землі як рай,
  Таке місце Сам Христос Владико!
  На вітер слова витязь не кидай,
  А Батьківщини вороги вже розбиті!
  
  
  ЧОТИРНАДЦЯТИЙ РІК ВІЙНИ!
  Знову хлопчика перенесло 1954 року. Гітлерівці увірвалися до Саратова, але там загрузли. Частина фашистських військ все ж таки намагалася просунутися до Куйбишева. Вже осінь, падає жовте листя. Загін піонерів: хлопчиків та дівчаток, став на шляху фашистів.
  Діти худенькі, хлопчики коротко стрижені, дівчатка з кісками. Незважаючи на осінню прохолоду, одягнені легко, і всі босі. Роють собі додаткові окопи, ставлять їжаки, готують пастки. Незважаючи на те, що напівголодні, зовні веселі і навіть співають собі.
  Ми піонери Сталіна сини,
  Битися любимо за Вітчизну нашу...
  Завітів Леніна по серцю нам вірні,
  Хоча у війну, порожню варимо кашу!
  
  Воюємо за Батьківщину мою,
  Хлопчики всі і босі дівчата...
  Росію не розтягнуть по рублю,
  Сміх у хлопців нехай буде дуже дзвінкий!
  
  Ну що танк, зі сталі "Тигр",
  Усього шматок гартованого металу.
  Його спопелимо ми прямо в мить,
  Щоб Батьківщина надовго процвітала!
  
  Ми зробимо Вітчизну всіх миль,
  Стрибок піде з мрією комунізму.
  І буде в попіл скрушений злодій,
  Відкинемо труп, розкладений фашизму!
  
  Ми діти, але душею рахуй орли,
  Під бомбами, повірте на робеєм...
  Вітчизни безшабашні сини,
  Намилим фрицям, міцно вірю шию!
  
  Був героїзмом повний Сталінград,
  У якому клас високий...
  Ми віримо скоро здохне фюрер-гад,
  А ми побачимо комунізму дали!
  
  Наш Ленінград не здасться ніколи,
  Хоча роками холоне він у блокаді...
  Велика священна країна,
  Та будеш ти за повного, знай параді!
  
  Росія це батьківщина богів,
  Нас Ісус благословляє на бій.
  Ми будемо, вір гідними батьків,
  Щоб не брав гору ненависний Каїн!
  
  Та ворог увійшов у Вітчизну глибоко,
  Взимку ми діти бігаємо босими.
  Але буде фриц повалений все одно,
  Закінчимо шлях у зруйнованому Берліні!
  
  А після Бог загиблих воскресить,
  За сльози наших колишніх поколінь...
  Нас Сталін вождь люблячи благословить,
  І прийме до раю вождь променистий Ленін!
  Хлопчики та дівчатка співали та працювали дуже енергійно. Хоча годують неважливо. Але поряд річка Волга, і можна наловити риби. Особливо багато розплодилося сомів, які харчуються трупами. Діти із задоволенням лопають юшку. Восени добре: багато яблук та вітамінів. Взимку буде набагато гірше. Палити кучугури босі п'яти дітей, коли ніжки стають червоними, як гусячі лапки. І пайка урізається.
  Дівчинка Маша та хлопчик Петя риють яму. Піонерка запитує хлопця:
  - Як ти думаєш, Петенька встоїмо?
  Хлопчик, натискаючи босою, збитою ногою на лопату, впевнено промовив:
  - Або встоїмо чи загинемо... Третього не дано!
  Дівчинка важко зітхнула і помітила:
  - Я народилася і вже йшла війна. Ніколи не знала мирних днів!
  Хлопчик важко зітхнув і відповів:
  - Мирні дні... Хоч би дізнатися, який за смаком шоколад.
  Петько облизнувся. Його личко було худим, світле волосся стирчало коротким їжаком. Його стригли як зека під машинку, і зараз дали трохи відрости. Проте хлопчик зовні здавався веселим і багато посміхався. Зуби у нього були великі та на вигляд здорові. Проста їжа, велика кількість овочів та риби, йдуть на користь здоров'я. Постійно працюючи на свіжому повітрі, діти виробили у собі витривалість.
  І лопати рухалися енергійно, розмірено...
  А в небі зашуміло... З'явилася стрімка, реактивна авіація фриців.
  У повітрі поки що перебити Люфтваффе не вдавалося. Тим більше, у фашистів занадто багато людських і матеріальних ресурсів. Та й якість літака сильніша.
  Ось грізний МЕ-62 із сімома авіагарматами. До такого і МІГ-15 не підступитись. Спробуй, впорайся з вогненною силою, німецького яструба.
  І швидкість, і бронювання у німецького мастодонту вищі. А гітлерівці використовують певну тактику, аби лише російські шанси за рахунок горизонтального маневру. Потужні у німців літаки. А Хе-362 ще й напрочуд маневрений.
  Піонери залягли в окопи, то зверху по них відкрили вогонь. Один із хлопчиків був прошитий навиліт, і забився в агонії. Моторошне виходило видовище.
  Маша висунула головку з рудими кісками з окопа і заспівала:
  - Нас вбивають, ми вбиваємо ... Як це часто не збігається!
  Впало кілька бомб вагою з півтонни. У небі спалахнула битва. Домінуючий у випуску МІГ-15 зчепився із гітлерівцями. Німецький МЕ-462 завдяки потужній броні та озброєнню може грати роль штурмовика.
  І водночас дуже живуча і важка для збивання машинка.
  Піонери ледве німці припинили обстріл, знову вискочили і взялися до роботи.
  Вони дуже енергійно махали лопатами. Темні від бруду засмаги, хлопчики та дівчата не знали втоми. А ось у небі Міг-15, таранив німецьку куди більш важку машину.
  Фріці стали обережнішими. Намагаються маневрувати. Деякі радянські літаки виготовлені за спрощеною схемою, і використовуються немов камікадзе. У них часто сідають ледь навчені хлопчаки, щоби піти на смерть. І цей масовий героїзм шокує фашистів.
  А піонери співають і працюють... Петро, який встиг побувати на передовій, вимовляє:
  - Зараз підуть танки, і ми битимемося!
  Маша кивнула і посміхнулася:
  - Та підуть... Але це буде для них останнім походом!
  Проте певний страх, звичайно ж, є. Адже пірамідальні машини, як не крути, все-таки досконаліші. І їх дуже важко підбити. Крім того маленькі, але у великій кількості ковзанки роблять гусениці малоуразливими.
  Але піонери завжди готові до бійки. І їх нічим не зупинити... Ось починається артобстріл. Дальнобійні німецькі гармати великого калібру пробують радянську територію на міцність. І безліч руйнувань, підірваних окопів.
  Дітям доводиться ховатися у щілини... Чекати на жахливу артпідготовку.
  Маша сперлася на Петю і прошепотіла:
  - Наша партія нас захистить! А дідусь Ленін завжди на своїй посаді!
  Хлопчик підтвердив:
  - Сталін помер, але річ його живе! От би хто гримнув би Гітлера!
  Хороша це ідея гримнути фюрера, але Гітлер поки що живий. І зустрічає жовтень у своєму лігві на Кіпрі. Там тепло та весело. Проходять гладіаторські бої.
  А хлопчаки й дівчата мерзнуть... Заморозив холодний, пригнаний із півночі дощ. Адже вони майже голяка. Вкрай неприємно, навіть стукають зуби.
  Петько у розпачі вискакує з окопа, і продовжує копати, промовляючи:
  - Я відчайдушним народився, і відчайдушним помру! Якщо зламаю голову, я бараню прив'яжу!
  Маша вискочила за ним, майнувши сизими від пилу, дівочими п'ятами. Вискочили й інші піонери, енергійно працюючи лопатами. І не звертаючи на обстріл жодної уваги. Нехай фашисти стріляють, їх цим не залякаєш.
  Йде вже чотирнадцятий рік Великої Вітчизняної Війни, і фашисти загрузли в боях за Саратов. Спроба просунутися до Москви теж виявилася невдалою. Німці прорвалися на тридцять-сорок кілометрів у центрі, подолали пару ліній оборони, і знову виявилися зупинені. Ленінград твердо тримається у блокаді. І ніяк не піддається.
  Навіть дисколети не надто допомагають, за всієї своєї швидкості та невразливості.
  Гітлерівці змогли взяти Ржева, але на цій лінії і зупинені. І вперлися в міцну оборону. Заодно ситуацію, ускладнило поразку Японії, яка зазнала великих втрат, штурмуючи Алма-Ату. Сильно самураї тут здали.
  Але мобілізують до своєї армії китайців. Росія теж безмежно виснажена, і розвинути успіх не може. Такий відбувається обмін ударами.
  А на піонерів уже пруть танк... Першими рухаються найважчі: АГ-200 пірамідальні, з двома бомбометами, і товщиною броні 550 -міліметрів, під сильним нахилом і дуже твердою поверхнею. Такий танк нічим не проб'єш. Від броні будь-який заряд відрикошетить.
  Але піонери не мають страху, відважні хлопці, приготували сюрпризи для гусениць даного мастодонту. За ним рухаються АГ-100 та АГ-50.
  Юні воїни замаскували міни та саморобну вибухівку. Можна, наприклад, із суміші перегнилої трави, і гною робити досить потужні
  Бомби.
  І піонери замаскували їх у траву. Зброя без оболонки, і тому металошукальні маленькі по радіо керовані танки цього не бачать.
  Маша шепоче:
  - На славу Батьківщини святої...
  Петро підтверджує:
  - Маєш спрацювати!
  Діти посміхаються, вони засмаглі, замурзані обличчя, але світле волосся, що вигоріло на сонці.
  Ось перший німецький танк наче натикається на кулак панчера. Під ним уривається бомба. У різні боки летять розбиті ковзанки, та інше металеве, і обламане. Грозний Е-200 струснуло і він зупинився. Отримав пайку від російських дітей. Пальнул у розпачі з бомбометів... Зчинилися фонтани вибухів. Ось і другий танк налетів на бомби з трави, що перегнила, і гною. І цю скелю струснуло. Німці зупинилися, третій танк підірвався... А важать мастодонти по триста тонн, і створені такими, що здатні тримати попадання від гармат лінкорів, відбиваючи снаряди в рикошет.
  А тут їх сопляки, спорудивши міни з силосу, і коров'ячих коржиків, зупинили.
  Четвертий суперважкий танк підірвався. Гітлерівці зупинилися та відкрили вогонь. Хлопчики та дівчатка детонували бомби, використовуючи простий дріт із іскрою електророзряду.
  Піонери, бачачи, що фриці загальмували, хором закричали:
  - Адольф погані! Наклав у штани!
  І сміх показує мови. Дівчатка сміються, адже вони теж до цього причетні. АГ-200 знову рушив, і підірвався п'ятий супертанк. А дрібні розмірами із собаку карликові машини забігали. Вони намагаються виявити міни. Діти відкрили по них вогонь із рушниць. Фашисти зупиняються. Деякі машинки в них спалахнули. Легші танки намагаються прорватися, набирають швидкість.
  Але знову їх зустрічають міни, і потужні підриви, що перекидають сучасні танки. Німці несуть шкоду. Ось уже друга дюжина підірвана. І намагаються обстрілювати піонерів.
  Одній дівчинці потрапив уламок у круглу п'яту. Вона верескнула, і прокричала:
  - Ні, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росіян, хліб запашний, називався словом брід!
  Не видала дівчинка борошно, хоч підошву витонченої ніжки і розсікло, лилася кров. На жаль, це війна. Поранення отримували інші піонери. І під час обстрілу, це неминучість. А хлопця Мурата і зовсім розірвали навпіл.
  Гітлерівські танки почали скидати гачки, щоби відтягнути пошкоджені машини.
  А в атаку пішла піхота. Тут багато солдатів з Африки, а також набрані методом облав індуси та араби. Хлопчаки та дівчата ж озброєні одними рушницями та гранатами. Надто вже гостра нестача боєприпасів, щоб кожному дати АК.
  Тільки у десятка найнавченіших і найдосвідченіших хлопчаків Калаші. І вони стріляють фашистськими найманцями.
  Іноземна рать рухається організованим натовпом і зазнає колосальних втрат. Діти стріляють влучно. І дівчата-піонерки не поступаються хлопчикам-піонерам.
  Падають набрані методом облав кольорові полиці. Німцям їх зовсім не шкода. На думку фашистів в Азії та Африці, і так занадто багато населення. Так що чоловіків слід повибивати в бійнях, а жінок що красивіше зробити своїми дружинами.
  Петько вистрілив і сказав:
  - Дух російського витязя!
  Машка зняла свого супротивника і перевіряла:
  - Хай буде з нами!
  Ведмедик хлопчисько-піонер лупнув і проревів:
  - За Батьківщину!
  Дівчинка Оля цвяхнула з рушниці, розбивши голову фашисту, прочірікавши:
  - За Сталіна!
  Петя знову пальнув і потрапив арабу в живіт, прошипів:
  - За Молотова!
  І зараз померлого Сталіна замінив Молотов. Берію вже розстріляли, як того, хто спробував захопити трон. Молотов найбільше влаштовував. Але повноваження голови ДКО було урізано. Свого роду диктатор став колективним замість сталінської автократії. А верховним головнокомандувачем зробили Василевського. Що остаточно спричинило розмивання авторитаризму.
  Тому Маша додала:
  - За Василевського!
  І битва тривала... Піхота, що складається з іноземців, підходила дедалі ближче. Діти несли дедалі більше втрат. Обстановка ставала критичною.
  Петько жбурнув гранату, і сам отримав кулею дотичне поранення по боці.
  Хлопчик прошипів:
  - Ні! Я все одно не здамся!
  Але бік хворів... і кровоточив. Червона рідина стікала по рваній і брудній майці.
  Маша прошипіла:
  - Ми помстимося вам фашисти!
  Дівчинка підкинула гранату босою ногою, і засвистіла, наче соловей-розбійник.
  Почувся вибух і крики вбитих іноземців.
  Піхота завагалася. Але в тилу були броньовики з кулеметами, готові відкрити вогонь по своїх.
  Олег теж жбурнула гранату і крикнула:
  - Але пасаране!
  Противник завагався. У цей момент по ворогові вдарили кулемети. Вони почали викошувати супротивника.
  Діти озирнулися. Кілька дюжин голоногі комсомолок, підтягнули кулемети і відкрили вогонь. Вони палили за найманцями. Загін дівчині підкрався непомітно. Комсомолки були молоді, стрункі, і симпатичні, лупили по гітлерівцям дуже влучно. Пошарпані фашисти кинулися навтьоки.
  
  МУЖНІСТЬ СИНА СТІНКИ РАЗИНА
  Хлопчик років тринадцяти був заарештований разом із батьком. Батька відомий бунтар, що пролив потоки крові. Але син ще зовсім дитина. Який з нього спитай.
  Але помічник Корнила колишнього військового отамана розцінив інакше. І запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  Сина Стеньки Разіна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо і триматися гордо. Хоча всередині було страшно. Розвішані тортури, палає камін. Кати в червоних шоломів.
  Самоса підійшов до хлопця, простяг руку, труснув за комір і грізно спитав:
  - Розкажеш, де тятко ховав скарби, відпустимо на волю. Ні - катуватимемо!
  Син Стеньки Разіна Гришка відважно відповів:
  - Я вам нічого не скажу! І тобі тим більше!
  Самоса гаркнув:
  - Намагати шибеника!
  І особисто потягнув за комір, зриваючи каптан з хлопця. Гришку розділи, і потягли на дибу. Хлопчик відчайдушно намагався відбрикуватись. Але досвідчені кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потім закріпили його руки ззаду і почали піднімати за мотузку. Хлопчик заскреготів зубами. Кат схопив пацана за тулуб і труснув, провернув у суглобах. Грицько важко дихав, але стримав крик.
  Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  - Говори злодій, де твій тітка ховав скарби.
  Хлопчик з презирством у голосі відповів:
  - Навіть якби й знав, то не сказав би!
  Самоса наказав кату:
  - Бий! Десять ударів із береженням!
  Кат стабільно завдав ударів. Тіло Гришки здригалося. На десятому ударі катувальник завмер. І глянув на Самосу. Під час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  Дяк, прогугнявив:
  - Говори злодій, де тітка приховував скарби?
  Гришка крикнув:
  - Не скажу!
  Самоса гаркнув:
  - П'ять ударів без заощадження!
  Кат обрушив на хлопчика удар із розмаху, стрясаючи все тіло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. І знову третій удар, закапала кров із розсіченої шкіри.
  Самоса похмуро дивився на те, як порають хлопця. Звісно, синок міг і не знати, де Стенька сховав скарб. І навіть, мабуть, справжні скарби. Але слід допитати хлопчика. І вирвати з нього таємниці.
  Після п'ятого удару кров закапала активно.
  Дяк повторив запитання. Грицько мовчав.
  Самоса наказав:
  - Спали йому п'яту.
  Кат дістав шмат розжареного заліза, і підніс його до босої підошви хлопчика. Той здригнувся, перекосився, і... знепритомнів.
  Адала подумала, що Пітера непогано було б пропустити через це, щоб він не вбивав беззбройних і старих. Погано вчинив Пітер. А який би він був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  Син Стеньки Разіна Гришка, до речі, знав, де заховано одне з батьківських скарбів, але мовчав. Його привели до тями, вилив відро крижаної води. Потім Самоса наказав:
  - Припійте залізом і другу п'яту!
  Цього разу хлопчик не відключився, намагався смикатися, але босі ноги Гришки затиснуті в колодці.
  Самоса прошипів:
  - Ще п'ять батогів, без береження!
  Після п'ятого удару, світла голова хлопчиська метнулась, і Гришка знепритомнів.
  Досвідчений у катівній справі дяк порадив:
  - Дай йому відійти! Дитина все-таки ще відкинеться!
  Самоса суворо сказав:
  - Зняти цуценя! Обтерти горілкою і покласти на ліжко... Нехай відійде! Назавтра продовжимо тортуру!
  Гришку зняли з диби і протерли розсічення, сумішшю спирту та води. Хлопчик смикався: горілка палить. Потім Гришку дали гарячого бульйону, замкнули у натопленій камері. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом і дали заснути. Хлопчик спав на животі, ліжко було м'яким. На тортурах у катів жертви часто вмирають, а Самоса хотів знати, де Стенька приховав свої скарби.
  Давши Гришкові відійти і поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до катівні. Знову піднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки поболіло. До ніг хлопчаки повісили гирки. Щоб сильніше розтягти м'язи. Потім кат, усміхаючись, підніс розпечене залізо і приклав до грудей Грицька. Хлопчик заскреготів зубами від дикого болю.
  Самоса проревів:
  - Говори злодій!
  Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очі у Гришки від больового шоку перекосилися, і хлопчик знову знепритомнів. Кат відібрав залізо від грудей і сказав:
  - Міцний юнак...
  Самоса гаркнув:
  - Треба його розколоти... Жаровню до ніг!
  Кат змазав підошви хлопчика олією, і на відстані розпалив жаровню. Вже підпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв суміш поту та крові, скреготів зубами, але мовчав. Хоча це йому коштувало дорого. Зусилля були запеклі.
  Самоса люто гарчав:
  - Говоритимеш! Гей, заплечний бій!
  Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударі голова хлопчика мляво мотнулася і завалилася. Прийшов до тями хлопчик не відразу, навіть після того як на нього вилили відро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю і наказав:
  - Ще бий!
  Дяк зауважив:
  - Подохне оголець.
  Самоса прогарчав:
  - Чорт! Зніміть його з дибки! Завтра продовжимо!
  Гришку знову зняли з тортур і віднесли до кімнати. Хлопчик бився і смикався. Поринув у важкий, марний сон. Потім прийшов до тями і заплакав. Але тільки-но з'явився тюремник, замовк і зло подивився на нього. Той жбурнув пацану хліба з квасом. Шансів втекти у хлопця не було, тим більше його прикували за шию.
  Наступного дня Гришку катували трохи інакше. Підняли в стелі, піднявши руки на дибі, а потім відпустили. Такий дикий біль, що
  перериває дихання. Хлопця піднімали тричі, поки він не знепритомнів.
  Після чого кат знову бив батогом і припалив живіт розпеченим залізом. Гарненько помучивши хлопця, його відпустили і відвели до камери. Нічого досягти катам не вдалося.
  Наступного дня Гришку підняли на дибу, під босими ногами розпалили жаровню, а по спині та сідницях були розпеченим дротом. Хлопчик кілька разів протягом тортур втрачав свідомість, але приходив до тями. Поки кати самі не втомилися, припинивши катування.
  Наступного дня хлопчика розтягли, і кат почали ламати пальці ніг розпеченими щипцями, а також давити ребра. Гришка кілька разів скрикував, але вимоги щось сказати - відповідав муканням.
  І знову отримував батогом.
  Минуло два тижні. Дитяче тіло Гришки вже змучене тортурами. Біль скрізь. Ні залишилося, ні кровинки, ні жилки не зворушеним болем. Спочатку, коли його били, і палили, хотілося кинутися і приглушити вибухи в тілі. Але коли біль охопило всю сутність, він притупився.
  Самоса і сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засіб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, і стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кілька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже осліп та оглух. Він уже не чув слів, які вимовляють катом і Самосою.
  Ті здалися, знову потягли на дибу. Не розуміючи, що будь-який біль для хлопчика був лише відрадою - відволікаючи від страшнішої виразки в мозку.
  Від вогню та ударів батогом посвітліло в очах.
  Гришка отямився і зміг розгледіти катів. Ось катувальник підкладає гирки до колодки, в якій затиснули хлопчику ноги. Біль у руках і плечах стає сильнішим, але він відволікає від пекла в мізках.
  Самоса реве на всю горлянку. Він сам рудий, з бородою:
  - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  Гришка мотає головою. У відповідь слідує удар, що струсає тіло, луплять сильно. Інший кат під босими ногами хлопчаки нагрібає жар під дибою. Моторошно, але не так страшно.
  Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разіна та колишній військовий отаман. Постарілий, із сивою бородою. У його погляді є навіть подібність співчуття каченій дитині. Поруч стоїть боярин у бобровій шапці. Йому явно спекотно у тортурному приміщенні. І на обличчі явний інтерес до катування хлопчика. Катування триває. Гришка раптом відчув у собі приплив сил і заспівав:
  Ти Разін мені цар і батько,
  Підняв у раз народ проти ярма...
  Я вірю, настане стражданням кінець,
  Буде боярам, лише батоги і дуля!
  
  Селянин, робітник зараз під ярмом,
  Задавлений боярством простий пролетар...
  Але вірю, що всіх кровососів зметем,
  Заспіваємо нашій Батьківщині тисячу арій!
  
  Адже в кожному дворі стогне жертва бояр,
  Скрізь є кілки та диба.
  Вони навіть гірше вважай басурман,
  Намагаються, в муці дергай!
  
  Але Разін у битвах пройшов,
  Всі потрібні долоні та стежки...
  З перемогою козак наш вільний прийшов,
  Щоб рвати усі боярські попи!
  
  Ні, знайте, сумніви повірте в нас,
  Адже ми за народ, без сумніву.
  Тепер настає прозріння година,
  На славу інших поколінь...
  
  Ти Разін свободи і честі - ватажок,
  Пройшовся нашою Росією...
  Хочу, щоб ти став для нас государ,
  А краще за всесвітню месію!
  
  Нехай буде, тоді справедливість повір,
  Надовго настане промінь світла.
  І буде роздертий деспота звір,
  Зуміємо дочекатися світанку!
  
  Битва йде під Симбірськом - боротьба,
  Ми в люті буйні воїни знайте!
  І стати переможцем вірю доля,
  Прошу по мізках барам дайте!
  
  Хоч Разін геройськи у битву загинув,
  Але у вічності лик його святий...
  Адже він без сумніву витязь, джигіт,
  І буде, ти вір Кремль у мить взятий!
  
  Закінчитися рабство та ярмо бояр,
  І сонце зійде над планетою...
  Навіки зникнуть страждання, обман,
  А Разін у поемах оспіваний!
  Поки хлопчик співав, усі і кати, і "публіка" завмерши, слухали. Але на останніх словах Самоса вибухнув і заволав на все горло:
  - Бий! Забий його!
  Кат обрушив на хлопця люті удари. Вже втрачаючи свідомість, Грицько прошепотів:
  - Чи буде народ Росії вільним!
  Окровавленого хлопчика зняли з дибки і віднесли. Самоса витер піт з чола і прошипів:
  - Досить! Годі з нас! Четвертувати гаденя та справу з кінцем!
  Корнила невпевнено промовив:
  - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публічно? Чи може придушити його в камері?
  Самоса прогарчав, стукаючи по підлозі підборами:
  - Ні! Страти! І публічно - четвертуванням!
  Боярин підтвердив, стискаючи кулак:
  - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  Самоса зловтішно посміхнувся:
  - Четвертують Гришку! Усі разинське насіння виведемо!
  Тут Адала відволіклася. Вона змушена віддавати команду стріляти. І по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собі смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвіст своїм розгубленим поглядом.
  Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  В небі дуже здорово. Дівчина нахилила голову і почала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нічого не спадало. Крім повісті про сина Стеньки Разіна.
  Хлопчик лежав на ліжку, і крутячись уві сні марив. Тяжко спати, коли все твоє тіло поранене, а виразки ще й роз'їдені сіллю та горілкою. Останні п'ятнадцять днів - суцільна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  Хлопчикові мріяв його батько. Могутній і сильний Степан підбадьорив сина:
  - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  Гришка в маренні відповів:
  - А що на мене чекає смерть?
  Степан впевнено заявив:
  - Наше майбутнє туман. І не відомо, що чекає попереду. Але твої останні хвилини у житті будуть найважливішими. Не знімайся! Збережи мужність!
  Гришка не зовсім впевнено відповів:
  - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  Степан заявив громовим голосом:
  - Ну вже немає! Мене можуть страчувати, але прийде інший Разін, а за ним ще Разін і нічого з цим наші вороги не зможуть зробити! Будуть нові століття, буде зміна поколінь... Але за Разіним прийде, володарю бурі Ленін!
  Гришка, теж здобувши впевненість, заявив:
  - Вірю, ти ще повернешся!
  Хлопчик опритомнів. Тіло тупо нинуло і шкіра саднила. Почувся скрегіт у двері і в камеру зайшов кат.
  Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  - Здорово Грицько!
  Хлопчик, раптом відчувши в собі сили, відповів:
  - Кати не вітають, щоб ти здох!
  Мучитель добродушно кивнув:
  - А ти сміливе щеня. Різних я бачив і перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжній кремінь!
  Грицько скромно відповів:
  - У мене дух мого батька!
  Кат з усмішкою запропонував:
  - Давай укласти угоду...
  Хлопчик звякнув ланцюгом, і знайшов у собі сили підвестися з ліжка і сісти. Гришка з цікавістю запитав:
  - А яку угоду?
  Кат пошепки запропонував:
  - Давай ти мені розкажеш, де знаходиться скарб твого батька, а я... Я зніму нашийник і винесу тебе в мішку на волю.
  Гришка на мить завагався. Справді, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне місце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собі життя та залишити ворогів із носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрістю та обманом купити собі життя? Ні, він має гідно померти на ешафоті!
  Гришка труснув свій голеною, в саднах і шишках головою:
  - Ні!
  Мучитель усміхнувся і помітив:
  - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а інших до страти немає готових!
  Гришка здригнувся, але відважно відповів:
  - Ну, страчують... Усі ми смертні!
  Кат з усмішкою додав:
  - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Відрубають спочатку руки, потім ноги, і лише потім голову. Ти цього хочеш?
  Хлопчик здригнувся, став блідішим, і пробурмотів:
  - Якщо доля така... Постараюсь тільки прийняти смерть гідно!
  Кат усміхнувся і помітив:
  - Твого батька вже відвезли до Москви. Там ще мучать крутіше тим тебе. А далі чекає також колесо з четвертуванням. А тебе... Шкода що стратять! Ти міцний хлопчик, і непогано було б ще помучити тебе!
  Гришка жорстко відповів:
  - На тому світі, тебе мучать!
  Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в підборіддя. Віддалося болем у розтягнутих на дибі жилах. Може, дарма він так? Слід виявити розсудливість, і обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  Хлопець насилу підняв і подивився на свою вкриту писугами та опіками руку? Невже її відтячуть? Грицько глянув на свою ногу. Теж вся побита, підошви спалені, пальці зламані. Але зійти на ешафот все одно він, мабуть, зможе. І йому відсічуть і ноги, і руки, і нарешті голову. А потім душа полетить на небо...
  Він ще дитина, і не встиг нагрішити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гіршому випадку коротке перебування в чистилищі. Цікаво, чи запросять йому священика для сповіді? Втім, це вже не має значення. Гришка не відчував гріхів і не боявся тепер неминучої зустрічі з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вічне літо, а ангели грають на арфах. Чим не місце, заслужене для хлопчика, який переніс найжорстокіші катування?
  Це краще, ніж висіти на дибі, коли тобі шкіру розриває батіг і ламають пальці розпеченим залізом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком і будеш вічно юним і здоровим.
  Почулося брязкіт дверей. З'явилася дівчина з тацею, і два вартові, а також Самоса. Нелюд посміхнувшись, повідомив:
  - Останній раз у житті співаєш гарненько щеня! Корнила щедрий! А там тобі руки та ноги обрубають!
  Гришка жорстко відповів:
  - І тобі буде покарання... Не на Землі, то на небі!
  Самоса гаркнув:
  - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесі!
  Гришка мужньо сказав:
  - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  Самоса сердито грюкнувши дверима, пішов. Залишився лише кат. Грицька майже привітно кивнув йому:
  - Ось які бенкети справляємо! І вмирати не захочеш!
  Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  - А про свою душу ти не думав?
  Гришка чесно відповів:
  - Я не відчуваю за собою гріхів, щоб каятись.
  Кат на це кивнув:
  - Ну, радуйся оголець. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму житті.
  Гришка взявся, їсти гусака. Після тюремної баланди їжа здавалася напрочуд смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. І ковталося активно.
  Кат зауважив:
  - Якби не твій хрещений дід Корнила, ти не отримав би таких бенкетів.
  Гришка із серйозним виглядом запитав:
  - А чого він хоче?
  Мучитель чесно відповів:
  - Отримати скарби Степана. Інакше б він і не ворухнувся б.
  Гришка байдужим тоном відповів:
  - Нехай скарби лежать у землі. І послужать майбутнім повстанням!
  Кат захоплено промовив:
  - Ну, ти й орел! Справжній воїн! Ну, що ж бажаю тобі успіху!
  І катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжів після їжі та чарки міцного вина. Очі зімкнулися, і хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, і різноманітні події. Наче він казковий лицар, який рубає тисячі бійців.
  Махне на право - вулиця, ліворуч провулок!
  І потім літає на драконі. Немов казковий богатир...
  На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався і відчув себе бадьоріше. Його підняли кати. Надягли на поранене тіло, дерюгу. І підняли, повели на страту. Гришка бачив у світанку фарбу, і гострі списи.
  Хлопчик ішов у залозах, що було незручно. Його вивели надвір. Босими, скаліченими ногами хлопчика було важко ступати на камені. Але Грицько стиснувши зуби терпів, і намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнів давався з болем. Він так і вийшов на майдан.
  Люди побачили хлопчика. Голеного, всього в саднах і синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  Гришка скоріше вселяв жалість, ніж ненависть. Багато хто, особливо жінки, співчутливо зітхали.
  Хлопчик підморгнув їм і сказав:
  - Мовляв, де наша, не пропадала!
  І рушив далі. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що він не заслужив собі пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко існування.
  Місце страти оточували добірні, московські стрільці. Багато охорони та господарських козаків. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космічних масштабів.
  Хлопчик нетвердо, хитаючись, заліз по драбинці, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  На пласі блищала величезна, заточена сокира. Проходжувався масивний кат у червоному балахоні. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  - Цей син Стеньки Разін Гришка, винен: у приховуванні скарбів, організації загонів бунтарів, у стратах і пограбуваннях бояр, у насильстві жінки тощо. Тому засуджується до четвертування на колесі та вічної анафеми. Нехай буде виконано вирок.
  Гришка здригнувся, але лишився стояти на місці і триматися прямо. Дяк прошипів:
  - Ну що злодій готовий покаятися перед народом?
  Гришка подумав. Та є йому в чомусь каятися. Хлопчик поклонився і сказав:
  - Вибачте донські козаки. Винен перед вами, що не звільнив вас від ярма боярського.
  Самоса відчайдушно заволав:
  - Страти його швидше!
  До хлопця кинулися помічники ката. Грицько, долаючи біль у руках, сам зірвав собі дерюгу. Перед народом відкрилися виразки та рани, завдані катами. Потім Грицьку заломили руки й кинули на колесо.
  Кат заніс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  Але в цей момент пролунав горн і глашатай оголосив:
  - Царська милість! Виду дитинства Григорія, смертна кара замінюється продажем у рабство! Нехай буде так!
  Хлопця підняли з ешафоту, і відповів у приміщення. Для Гришка почалося нове життя.
  
  ТОЛСТОПУЗ І ЙОГО БАНДА ДОПОМАГАЮТЬ ГІТЛЕРУ
  Всесвітів дуже багато, і в них завжди щось так відбувається.
  Ось ще одна зміна реальної історії. Цього разу мультяшка Толстопуз та його команда перенеслися з Гіперноосфери вигаданих світів, в одну з паралельних всесвітів часів Другої світової війни.
  І зрозуміло кіт-лиходій вирішив допомогти Адольфу Гітлеру. І з ним вся його лиходійська команда.
  Толстопуз, Меппс, Крот, Бородавка, Сопатка - дуже яскрава п'ятірка мультяшок.
  Та й їхні здібності дуже серйозні. Спочатку вони викрали самого Черчілля. А що Толстопуз просто геніальний лиходій. І йому вдалося провернути зухвалу операцію. Тим паче хитрий, жирний кіт помітив, що прем'єр Британії обожнює сендвічі. А якщо так, то... У Черчіль проковтнувши упаковку зменшився, і команда Толстопуза сховала його в табакерку.
  І доставили до фюрера. Під загрозою розправи Черчілль був змушений укласти мир і віддати Третьому Рейху частину колоній.
  Фюрер у результаті уникнув повітряної битви за Англію та великих втрат в авіації.
  Його армія на момент нападу на СРСР виявилася сильнішою, особливо авіація. На п'ять тисяч більше виділено літаків на план "Барбаросса", і танків на півтори тисячі більше. І піхоти на півмільйона німців та ще півмільйона італійців, яким не треба воювати в Африці.
  Тепер становище СРСР стало ще гіршим. Противник набагато сильніший, ніж раніше. Та ще й Толстопуз та його банда трохи німцям допомогли. Фріци у серійне виробництво запустили танк Т-5, з двома гарматами та чотирма кулеметами. У нього і двигун був потужнішим, і башта обтічної форми. Велика проблема для радянських машин, такий мастодонт. А Червона Армія до оборони як не готова в реальній історії, так і альтернативної теж. Та ще й карток своєї території немає. Усі думки лише про наступ. А захищатись не вміють.
  А Толстопуз ще його команда весь зв'язок зруйнували. Оце шкідлива банда.
  Отже, бойові дії пішли для Червоної Армії ще гірше, ніж у реальній історії. І прориватися стали фриці швидше. І план "Барбаросса" перевиконувався. Червона Армія взагалі завалюється.
  І ось уже гітлерівські полчища підходять до Москви. Тут треба, щоб гітлерівську армаду зустріло завзятий опір.
  Але знамення шістка бійців вступає в бій. Одна надія на Олега, Маргариту, Наталю, Зою, Августину, Світлану. Вони здатні ворогів разом зупинити і розгромити, перетворити на попіл.
  Така ось дика і гарна команда дівчат зібралася. А проти них Тостопуз та його банда. Ну, це не страшно.
  А гітлерівці вже обтікають із різних боків Москву.
  Тоді Олег та дівчата знову вступили у бій, допомагаючи Росії, точніше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дівчинка Маргарита. Теж доросла жінка письменниця стала дівчинкою років дванадцяти в обмін на безсмертя та виконує місію.
  Воїни з ХХ століття знову зчепилися з гітлерівцями ХХ століття.
  Дуже багато солдатів у фашистської коричневої імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гітлерівців мечами, як піхоту, так і танки проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопця полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, скелячи зубки, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи гітлерівців та їхні літаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що в горло гітлерівським солдатам та літакам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Августина рубаючи білих солдатів і танки, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають такні та білі бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Фашисти валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гітлерівців. Хлопчик-термінатор рубає коричневі війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стовбури та збивають літаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Гітлерівці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів фашистських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі гітлерівців разом із танками, і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла фашистам. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки - збиваєте танки та літаки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Августина, рубаючи гітлерівців і винищуючи коричневих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що уб'є і слона, а танк тим більше.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить, кромса гітлерівців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки, знищуючи танки та літаки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гітлерівців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають презенти смерті, танки та літаки горять.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує коричневих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А гітлерівці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наталя у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя штурмує завал із гітлерівських трупів. І також від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А коричневі воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло гітлерівцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві.
  Августина у наступі. Крушить коричневі війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими військами.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Світлана у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі босонога дівчини все більше і більше люті.
  Олег у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є гітлерівців.
  Його босі ніжки метають гострі голки - розриваючи танки та літаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню гітлерівців і десять танків нагору підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами - стовбури танків летять у різні боки.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дівчина зрубує коричневих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати гітлерівців посиленими темпами.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватися і танки та літаки збиваються.
  Зоя у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний та металевий салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупів, а також розбитих танків і збитих літаків.
  Августина шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гітлерівців. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні гітлерівців та дюжину танків розірвав потужний вибух.
  Августина проспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана також у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та гітлерівців винищує. І маса коричневих бійців уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. І просувається, махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті гітлерівці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута з крутих вийшла вистава. А скільки вбитих гітлерівців. І перебили коричневих бійців найбільше з найбільших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричні та сталеві армії та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по гітлерівцях. Маса коричневих бійців уже завалилася.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину противників і танки і навіть літаки.
  А Наталя в авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки гітлерівців уже перебили.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  І знову дівчина мечами масу гітлерівців зарубає.
  Зоя в русі і розкроїла багато коричневих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох гітлерівців. Ось це дівчата - реально красуні.
  Августина настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свої зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Світлана в русі. Ось розкроїла масу черепів та веж танків. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється з трубочки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки, що вражають піхоту та літаки.
  Олег Рибаченко стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки.
  Маргарита із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову метнула забійним каскадом голок по гітлерівцям та їхнім танкам, продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча гітлерівців підлетіла в повітря. Та армія коричневої, пекельної імперії тане просто на очах.
  Наташа у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І стільки гине гітлерівців та падають літаки.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Зоя в дикому русі. Настає на гітлерівців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, і як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин, змітаючи танки. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі у дії і розрубують м'ясо та метал.
  Світлана теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена, і валяться літаки та танки.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Олег знову сотню гітлерівців, пронісши метеором, зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні уривки.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу коричневих бійців. І прорубує великі просіки.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Наталя в наступі ще шаленіша. Так молотить гітлерівців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Наташа взяла і заспівала:
  - Біг на місці загальний примирливий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів коричневої армії відкотилася і горіли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собі таку жовту армаду.
  Зоя в русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни, змушують вибухати танки та літаки.
  Зоя взяла і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Наташа прокричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить безліч бійців, зрізуючи вежі з танків.
  Августина у русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - ніби народилася з мечами у руках.
  Руда, чортова бестія!
  Августина взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Маргарита, метнувши босою ніжкою кинджал, відламавши вежу танка, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Августина із цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу.
  Світлана у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а покінчити з такою відьмою в полум'ї.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою ніжкою лезо, зрізавши вежу танка, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Світлана, розрубуючи ворогів, і збиваючи літаки, прочирикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гітлерівців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навіть стильно.
  Маргарита заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця...
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в гітлерівців та танків, пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Олег, рубаючи коричневих солдатів, пробулькав:
  - І буде велика перемога за нами!
  Маргарита у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Наташа в наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу гітлерівців і веж танків.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили масу бійців та літаків.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Августина махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор імперський уперед!
  Світлана охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором кричали, руйнуючи гітлерівців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежі танків.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Наталя підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і крилатих стерв'ятників, і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Наташа рубала гітлерівців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки, підірвала масу танків, і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після чого Наташа знову рубала ворогів, зносячи вежі танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цілу діжку в гітлерівців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Августина у битві теж не слабка. Так молотить гітлерівців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці.
  А ось Світлана як б'ється. І від неї гітлерівцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Світлана жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи та вежі танкам.
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізії в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за гітлерівців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гітлерівців. Б'є їх без жалю, розтинає танки, і верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армію, і розтинаючи танки, підхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла і провила, розрубуючи коричневих бійців разом із танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гітлерівців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою і прикінчить масу фашистів.
  Наташка взяла і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Зоя, також круша гітлерівців та їхні танки, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось ця дівка - чисте винищення противників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Августина теж цілком логічно зауважила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила гітлерівців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по гітлерівському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Світлана дуже люта в наступі, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває, літаки завалюються. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І маса гітлерівців завалилася.
  Олег проревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Маргарита в русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів, підбила і танків, і літаків.
  Маргарита заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя в бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по гітлерівцях як цвяхне. І рознесе масу мастодонтів та крилатих, пекельних машин.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по гітлерівцям потрійний млин!
  А Августина проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І масу завалися воїнів коричневої імперії, і навіть їх танків і літаків.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися. Як вежі танкам відриває й крила фашистським літакам.
  Августина прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Світлана, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босий ніжок, знову летить презент тотальної анігіляції! І стільки танків і літаків разом розірвалося на дрібну стружку.
  Олег заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гітлерівців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, знищуючи разом танки та літаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнів, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу. Він зрізав і вежі танкам, і хвости літакам.
  Маргарита, рубаючи воїнів коричневої імперії та броню танків, проспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  Добре попрацювали вони тоді з гітлерівцями... І Радянська Росія перемогла під час штурму Москві коричневу імперію.
  Війна ще не закінчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гітлерівців самим. Тож шістці знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої місії.
  
  ІСТОРІЯ ПОЗЛАГАЛЬНОГО НАКЛОНЕННЯ.
  Але в будь-якому разі для Росії це краще, ніж програна США битва під Мідвей. Хоча й тут можливі різні нюанси. Чому тільки сценарій песимізму.
  Олег Рибаченко наснив і інший варіант. Японія не відкриває другий фронт проти СРСР, Німеччина програє під Сталінградом. Далі події розвиваються, як і в реальній історії, тільки немає висадки американців у Марокко.
  Гітлеру вдається втриматися в Африці, але фюрер, як і раніше, вважає східний фронт основним, а західний другорядним. І починає наступ на Курській дузі. Порівняно з реальною історією, у фашистів за рахунок ослаблення бомбардувань з боку США на дві-три сотні танків більше, але переламати хід війни, вирішально це не в змозі. Літаків виявилося більше загалом на тисячу. Оскільки Америка майже бомбила Третій Рейх.
  Більше у німців та важких танків "Пантер" та "Тигрів". Але радянське командування очікувало настання і надійно вкопалося в землю. Спочатку німці таки прорвали лінію радянської оборони та змогли вклинитися у позиції. Причому досягли кілька великих успіхів. Просунулися на п'ять-десять кілометрів глибше, змусивши Червону армію витратити всі резерви на відбиття атаки.
  Але все одно фриці видихнулися і змушені були зупинитися. А потім потрапили під радянський контрудар. Але Червона армія просувалася трохи повільніше, оскільки супротивник виявився сильнішим технічно. Особливо несприятливо змінилося авіації. Але Фокке-Вульф себе не показав надто вже грізно. Хоча й були розрахунки на його сильне озброєння. Загалом бої пройшли: майже як у справжній історії, але із запізненням на два-три тижні.
  Втрати радянських військ виявилися більшими, а просування повільнішим. Але все одно гітлерівців вибули і з Орла, і Бєлгорода, і Харкова. Нехай навіть із останнього міста лише 18 вересня. Надалі просування радянських військ залишалося нешвидким. Німці були дещо сильнішими в танках та авіації, чіплялися за оборонні рубежі. І піддавалися вкрай неохоче.
  Монтгомері теж ув'язнив у боях з Роммелем і не міг пробити німецьку лінію оборони. Фріці все ж таки піддавалися. Коли прийшла осінь із зливами, а потім і зима, просуватися Червоній Армії полегшало. Київ взяли у січні, на два з половиною місяці пізніше. Але Дніпро все одно здолали, хай і повільніше, ніж насправді.
  Червона армія навчилася бити фашистів і помітно зросла майстерність командування. Самі солдати, здобувши бойовий досвід, краще воювали. Щоправда, і фашисти ставали сильнішими. Зростала кількість важких танків. З'явився у серійному виробництві найкращий у світі автомат МР-44.
  Дещо раніше, ніж у реальній історії з'явився на фронтах "Тигр"-2, і навіть завдяки зниженню американської бомбардувальної активності в серію пішов "Маус".
  Втім, незабаром з'ясувалося, що такий надважкий танк хоч і міг битися, але насправді геморой. Проте "Маус" показав чудовий захист з усіх ракурсів і потужне озброєння 128-міліметрової гармати. Втім, бойові дії показали, що ІС-2 все ж таки мав шанс пробити "Маус" у борт з близької дистанції, як і СУ-152.
  Погані ходові якості надважкого танка створювали багато проблем для фриців. Гірше було з "Пантерою"-2, яка деякий час затрималася із серійним виробництвом. "Маус" став героєм багатьох анекдотів.
  Радянські війська не встигли вийти до кордону з Румунією до березня. І трохи менше просунулися в центрі України. Ленінград навіть поки що залишалася у блокаді. Спроба у березні, квітні його деблокувати зазнала невдачі. Почасти через надмірне розпилення сил. Влітку радянське командування, підкріпивши сили танками ІС-2 та Т-34-85, намітило операцію "Багратіон".
  Але ще не було великого балкона, бо в Україні просунулися не так значно. І все ще триває блок Ленінграда. Британія продовжує поводитися пасивно, лише пробуючи на міцність Роммеля в Африці. А Гітлерівці вже до червня випустили тисячу нових винищувачів МЕ-262. Висадка в Нормандії їм не загрожує - США не до того, а одна Британія на такий сміливий крок не може зважитися.
  Німці, звичайно ж, у центрі мають оборону щільніше, ніж у реальній історії. У них взагалі на сході більше військ, то на заході тримають лише Африку.
  І більше авіації та інших військ. СРСР теж не стоїть на місці, але реактивної авіації поки немає, а гвинтова, звичайно ж, таким машинам поступається. Але німецькі літаки ще не цілком освоєні екіпажами, тож поки що не надто страшні. Крім того, є істотний аргумент для удару в центрі - наявність розвиненого партизанського руху в Білорусії.
  Сильні війська у Вермахту, а й радянські не слабкі. Важче, правда, ніж у реальній історії досягти раптовості нападу. Так Румунія від радянського фронту розташована на більшій відстані.
  Наступ розпочався 25 червня 1944 року. Воно розвивалося з наполегливими битвами. Доводилося долати дуже щільну оборону. Німці поки що сильні, і в них багато танків.
  Особливо серйозним суперником виявився "Тигр"-2, який у лоб майже не долається радянськими гарматами, і наймогутнішою гарматою. Але радянські війська билися вміло, і зуміли досягти тактичної раптовості, особливо під час удару з району Полісся.
  Просувалися радянські війська повільніше, ніж у реальній історії. Противник виявився сильнішим. Але все одно просувалися. І створювали казани. Потрапивши в оточення, фашисти билися наполегливо, але їх ламали.
  Радянські війська мали пройти трохи більший шлях, ніж у реальній історії. Німцям було простіше маневрувати резервами. Наприкінці серпня бої розгорнулися за Мінськ.
  Німці встигли зачепитися за велике місто, і чинили опір уперті.
  Найгірше було й з авіацією. Німецькі реактивні літаки все ж таки народжували певну проблему. Доволі небезпечним виявився і ТА-152, цей грізний винищувач, з багатьма авіагарматами. І дуже швидкісний... Але німці не могли захопити панування у повітрі. Хоча радянській авіації доводилося значно важче. І втрати відчутніші.
  Виникла оперативна пауза у наступі. Фріци намагалися перегрупуватись. Восени, нарешті, на фронтах з'явилася довгоочікувана "Пантера"-2, що майже не поступається в озброєнні та бронюванні "Тигр"-2, але куди рухливіше.
  Радянське командування здійснило операцію і на півдні України. Вдалося відрізати Одесу. А потім узяти. Взимку справи пішли краще, і вдалося вийти до кордону з Румунією. Відновився наступ у центрі. Воно йшло дещо сповільнено. У німців було багато танків та самохідок. Проблемою стали "Ягдпантера" та "Пантера"-2, які перевершували радянські машини. Потужна 88-міліметрова з відмінним снарядом і довгим стволом пробивала з великої дистанції всі радянські машини, не виключаючи і ІС-2. Самі ж німецькі машини в лоб важко пробиваються.
  Мінськ було взято, і радянські війська вийшли до Бугу. Але великі втрати змусили зупинитись.
  Гірше стало в повітрі. МЕ-262 став більш надійним і збільшилося виробництво даної машини. Адже цьому винищувачу немає рівних. З'явився і досконаліший НЕ-162. Ця машина проста у виробництві, легка, дешева, дуже маневрена стала для радянської авіації великою проблемою.
  У березні німці під командуванням Майнштейна зробили спробу наступу з Галичини. Вони застосували сильний хід: атакую вночі і використовуючи прилади нічного бачення. Гітлерівці прорвали радянську оборону і навіть організували котел, у якому замкнулося кілька радянських армій.
  Ця перемога і те, що фриці змогли оточити, радянські частини, що перейшли кордон з Румунією, справило враження. Гітлерівці загалом поки що не пускали Червону Армію до Європи, і досі утримували Прибалтику. Хоча взимку радянські війська зняли блокаду з Ленінграда.
  У квітні розгорнулися бої у Польщі. Велику роль у битвах зіграли Е-25, нові самохідки були по озброєнню подібні до "Ягдпантери", але були легші, і більш рухливі, з низьким силуетом. Німці за рахунок якіснішого озброєння змогли виграти подібну битву. Тим більше, радянські снаряди відставали від німецьких.
  Великі втрати Червоної армії і те, що фриці встояли, справило враження Сталіна. Великобританія практично нічого не робила. США ж дозволяли бити свій численний флот частинами, і зазнавали величезних втрат, було неможливо вибити японців з Гавайських кістяків.
  У травні сорок п'ятого року Сталін запропонував Гітлеру перемир'я і виступив з ідеєю розпочати переговори про мир. Фюрер прийняв пропозицію про перемир'я, але переговори про мир виявилися з самого початку безрезультативними.
  Гітлер хотів територіальних надбань, і не бажав нульового варіанта. Натомість фашисти почали перекидати війська до Африки. Нові німецькі танки серії Е, перевершували західні зразки у бронюванні та озброєнні. І почався наступ проти Лівійського угруповання Монтгомері. Англійці потрапили під удар переважаючих, загартованих у боях на сході сил і почали тікати. Роммель, провівши обхідний маневр, засадив значні сили англійців у котел. У червні Лівія виявилася захопленою.
  А у липні німці захопили і Єгипет. Розвиваючи успіх, фашисти за підтримки місцевого населення захопили Ірак та Кувейт, а невдовзі і Близький Схід. Далі у вересні розпочався наступ у Судані. Яке розвивалося досить успішно. Німці мали перевагу як озброєння. Особливо вдалими виявилися танки нового покоління - серії Є. Та й англійські війська не отримали такої жорстокої школи, як фашисти на східному фронті.
  Наприкінці сорок п'ятого, на початку сорок шостого року, вся Африка була захоплена гітлерівцями. А Британія виявилася ослабленою підводною війною фашистів. І майже у повній блокаді. Німці ж пресували, англійців використовуючи реактивні бомбардувальники і новітню зброю дисколети.
  У серпні 1946 року була висадка, і Британія після двадцяти днів боїв впала. Так капітулювала найбільша імперія. Гітлер після цього обернув свій погляд у бік СРСР. Йому хотілося поквитатися зі Сталіним. А що США? Лізти через океан здавалося малоперспективним та ризикованим.
  Наступ на СРСР розпочався 15 травня 1947 року. Основним гітлерівським танком став Е-50, який перевершував радянські машини у озброєнні та броні. У Сталіна на озброєнні були тільки ІС-3, невелика кількість ІС-4, поки не серійний зразок ІС-7, і тільки розроблений, але поки не серійний Т-54. Основний танковий парт: Т-34-85.
  Машина, звичайно ж, сильна, але поступається Е-50 на пару порядків. І в озброєнні та в броні. Тільки ІС-4 був близький у броньовому захисті до Е-50, але поступався бронебійністю гармати. Таким чином, СРСР, як з'ясувалося, технічно не зовсім готовий. Серійного реактивного винищувача немає, а у німців вже на озброєнні МЕ-362, НЕ-262, ТА-183, МЕ-1010 та інші машини. У тому числі й грізні ТА-500 і навіть ТА-600.
  Ну, спробуй проти такої сили встояти. Втім, радянські війська теж неабияк окопалися, створивши глибокоешелоновану оборону. Яку доводилося послідовно проривати - лінію за лінією. А опір Червоної Армії, загартованої у боях було героїчним, і коштувало фашистам просування колосальних втрат. Гітлерівці за місяць боїв спромоглися лише вийти на рівень Барановичі, Смолевичі.
  Радянські війська постійно контратакували фашистів. Удар по центру не зміг розтрощити радянські війська. Хоча у небі гітлерівці захопили панування.
  На початку липня фашисти розпочали наступ в Україні. Потужний удар бронетанкових кліщів з різних боків призвів до оточення значних радянських сил. Але й німці зазнали помітної шкоди. Частина Червоної армії змогла вирватися з котла. Проте фриці просунулися до Житомира та захопили Вінницю. В оточенні знову опинилася Одеса.
  Фашисти спробували розвинути успіх, але виявилися зупинені. Радянські війська активно контратакували, але не могли пробити пролом у сталевих клинах вермахту. Восени німці змогли знову просунутися до центру та підійти до Мінська. Становище радянських військ було важким. Люфтваффе захопило панування в повітрі, і цьому не було чого протиставити.
  Взимку сорок сьомого та сорок восьмого року фашисти стояли в обороні. Вже Червона армія намагалася наступати, але якось без серйозних успіхів. Німецькі танки серії були пристосовані до бойових дій взимку, крім того, Вермахт взагалі зумів адаптуватися до клімату.
  Навесні сорок восьмого року зросла кількість нових радянських танків Т-54. Щоправда, і в німців з'явилися нові пірамідальні танки АГ-50. Вони відрізнялися тим, що мали форму витягнутої піраміди, з усіх ракурсів потужне бронювання, великі кути нахилу броні. Новий гітлерівський танк дуже важко підбити, навіть у борт і корму.
  Але й Т-54, куди краще захищений, ніж Т-85. Але фашисти, крім іншого, набрали колоніальні війська з африканців та арабів, поповнили свої сили і європейцями, зокрема й англійцями. Франка та Салазар збільшили кількість відправлених на радянсько-німецький фронт добровільних частин. Режим Муссоліні також перекинув значні сили. У всякому разі, у кількості Вермахт набув переваги. Розпочатий наступ у травні, йшов Півдні. Німці змогли форсувати Дніпро і перейти в обхід Києва. Поки танк Т-54 випускався в невеликих кількостях, як і реактивна авіація, тож радянським військам доводилося задовольнятися тридцятьчетвірками. А останній танк уже був застарілим і морально, і реально, і технологічно.
  Частина радянських військ опинилася знову в оточенні. Настало наступ фашистів і в центрі. До осені фашисти вийшли у центрі до Дніпра. Радянські війська на півдні виявилися по суші відрізані в Криму, у Києві, і втратили частину лівобережної України. Одеса впала. Ситуація ускладнилася до краю.
  Фашисти восени взяли Полтаву і виявилися зупинені. Наставала нова зима. Гітлерівці в мороз не наважувалися наступати. А Червона армія перейшла у свої обороти. Після завзятих боїв фашистів вибили з Полтави та Херсонської області. Але далі радянські війська знову зупинені. Противник зберігав свою перевагу в повітрі, так як МІГ-15 ще тільки-но почав з'являтися. Та й уступав це винищувач найкращим німецьким зразкам. Навесні фашисти, використовуючи пірамідальні танки, знову прорвалися і за літо примудрилися захопити Донбас.
  Особливо ускладнювало ситуацію, переважна перевага фашистів у піхоті. Вони покинули безліч колоніальних дивізій. Користуючись перевагою у людських ресурсах. Негативно також давалася взнаки і перевага гітлерівців у повітрі. Падали одне за одним радянські міста.
  Після падіння Донбасу фашисти просунулися й у центрі. Підійшли до Смоленська. І навіть оточили місто. Але Смоленськ протримався ще чотири місяці.
  Настав 1950 рік... Взимку Червона армія трохи потіснила німців на півдні, відбивши Білгород, Ворошиловград і підійшовши до Харкова. Навесні, проте, німці знову поповнивши війська африканцями та арабами атакували. І знову просунулися у глибину радянських позицій. У боях з'ясувалося, що німецький пірамідальний танк - досконала форма, і Т-54 йому не суперник. Як втім, навіть ІС-7 поступався за сукупністю бойових характеристик. Для боротьби з німецькими пірамідальними танками було створено ІС-10. Ця машина була озброєна, 203 міліметровою гарматою та важила сто тонн.
  Але в умовах, коли німецька авіація продовжувала панувати у повітрі, такі танки майже неможливо переміщати залізницями. І з'ясувалося, що ІС-10 не життєвий. Влітку гітлерівці змогли прорватися до Воронеж. А восени розвинути наступ у напрямку Сталінграда. Але саме легендарне місто взяти їм не вдалося. Одночасно фашисти знову блокували Ленінград. Але це коштувало їм величезних втрат. Особливо у тубільній піхоті. Але настала зима. І Червона армія знову настає. Німців, щоправда, повністю оточити не вдалося, але їх змусили забратися за Дон. І вони відійшли розбиті та обгризені. Взимку Червона армія спробувала наступати і в центрі, але просунулася лише на п'ятнадцять кілометрів. Так настав і 1951 рік.
  Взагалі тут дисколети себе показали не надто ефективною зброєю. Вони здатні таранити радянські літаки, але проти наземних цілей не такі ефективні. Натомість швидкісні. Влітку 1951 року фашистська армія знову наступала на Москву. Бої йшли дуже завзяті. Радянське командування запустило серію важкий танк ІС-11, з 203-міліметровою гарматою, але слабкою бортовою бронею, що дозволило знизити вагу машини. Така зброя могла пробивати пірамідальну конструкцію, але сама радянська машина надто вразлива. А Т-54 не пробивав німецьких пірамід під жодним ракурсом.
  Німці мали перевагу у бронюванні, поступово просувалися і під Москвою. До вересня до столиці залишилося лише сто кілометрів.
  Радянські війська з втратами відходили, та й німці втрачали дуже багато. Слідували штурми Сталінграда. Майже повністю зруйноване місто опинилося під фашистами. Німці також опанували на Кавказі міста Грозний і Орджонікідзе. І створили небезпечну ситуацію.
  Але у жовтні фашисти вимоталися, і змушені були призупинити наступ. Взимку вже Червона армія перейшла у наступ. Але змогла лише трохи потіснити фашистів. Щоправда, гітлерівців вибили з Грозного, і частина Сталінграда виявилася відбитою. У центрі радянські війська просунулися лише на тридцять кілометрів і зупинилися. Настав 1952 року. І Гітлер, і Сталін були дуже вперті. І якщо Сталін був готовий до компромісу, то Гітлер явно немає.
  Але людські ресурси Росії добігали кінця. Та й фашисти вже на дев'яносто відсотків формували Вермахт із іноземців. Щоправда Сталіну гірше, він війська формує із населення СРСР, а Третій Рейх набирає із земель від Індії, до ПАР. Звичайно, індуси особливо взимку не важливі вояки, але їх багато. Крім того, поки не вдається створити машину, яка перевершуватиме німецькі пірамідальні танки. І в авіації ворог поки що набагато сильніший. У фриців вже МЕ-426 надійшов до ладу, і тарілки, що літають, розганяються до восьми звукових швидкостей.
  Навесні фашисти наступали на півдні та в центрі. Їм вдалося знову взяти Грозний і вибити радянські війська зі Сталінграда. Потім німецькі танки, з новітньою керамічною бронею, та динамічним захистом, змогли обійшовши Москву її оточити.
  Розвиваючи успіх, на півдні фашисти дійшли до Астрахані і вийшли до Каспійського моря. У війну за Німеччини вступила і Туреччина.
  Москва до кінця серпня опинилася у повній блокаді. Осінь не принесла полегшення. Виснажена Росія не мала достатнього поповнення для великих наступальних операцій. Гітлерівці взяли Рязань, поки залишаючи Москву у блокаді. Пала та Астрахань та Тбілісі.
  Взимку на фронті з'явився радянський танк Т-65 із потужнішою гарматою калібру 125-міліметрів та великої довжини. Але дана машина занадто трудомістка була випущена лише невеликими серіями, та й двигун у неї дещо слабенький. Як і раніше, домінувала Т-54. Ситуація продовжувала погіршуватись. Німці змогли захопити і Тихвін та Волхов. А в лютому, приступили разом із турками до штурму Баку. Місто впало 1 березня 1953 року.
  А 5 березня 1953 року помер Сталін. Наступного дня голодна і звертаючи до руїн Москва, капітулювала. Наступником Сталіна став Берія. Становище СРСР втратив Москву, Кавказ, а десятого березня місто Горький стало безнадійним.
  1 квітня 1953 року Берія та ДКО оголосив капітуляцію. На жаль, шансів уже, схоже, не було. А умови капітуляції принаймні дозволяли зберегти шкури. Щоправда, кілька генералів не підкорилися, але їх заарештували і за "зраду" повеселі.
  Сам Берія був призначений намісником РФСФР, типу маріонеткового самоврядування. Територію СРСР гітлерівці окупували і поділили на комісаріати.
  Залишалися ще Сполучені Штати, які добили, нехай і важко Японію, і поставили свій маріонетковий уряд у Китаї. Але німці надто втомилися від війни. Так, у США була вже атомна бомба. І, захопивши землі від Атлантики до Тихого океану, від ПАР до Індії, заспокоїлися. Землі і так вистачає, щоб її освоювали багато поколінь німців.
  Гітлер узаконив у Третьому Рейху багатоженство, запровадив величезні податки на малодітні та бездітні сім'ї, і навіть нагороди за зайвих дружин та дітей. Можна було брати шлюб іноземок, і навіть заводити гареми.
  Допускалися шлюби з індіанками, арабками, слов'янками та мулатками. Не можна було одружуватися тільки з чистими негритянками, єврейками, циганками. Активно розвивалася генетична селекція. Як штучне запліднення спермою найобдарованіших чоловіків. Так потім пересаджування яйцеклітин.
  Третій Рейх раніше, ніж США ще під час війни, запустив супутник, а потім арійська пара облетіла навколо планети Земля, на космічному апараті.
  Утворилося у світі два блоки: Один Третій Рейх з колоніальними володіннями та союзниками, інший США, колоніальні володіння та союзники.
  Америка зуміла прив'язати себе Китай, і прихопила завоювання Японії, до Бірми і Бангладеша. Під патронаж США перешили і Канада, і Мексика та майже всі країни Латинської Америки, крім Аргентини, де свої бази звила Німеччина.
  Світ виявився двополярним ще більшою мірою, ніж при протистоянні СРСР та США. Тут не було країн неприєднання. Усіх змусили бути за Німеччину або за Америку. І почалася гонка озброєнь із холодною війною.
  Третій Рейх дещо більше досяг успіху, оскільки мав більше ресурсів. Але все одно вирішальної переваги не було ні в кого. І світ коливався у тендітній рівновазі.
  Гітлер помер ще 1957 у травні, у віці шістдесяти восьми років. У нього було більше сотні синів, отриманих шляхом штучної селекції, але жодного певного спадкоємця. Герінг цей наркоман і ненажера помер, Гіммлер впав у опалу і був розстріляний. Бормана усунули. І наступником став Шелленберг. Голова таємної поліції мав багато влади, але не мав бажання її віддавати.
  Коротше кажучи, встановилася диктатура глави СС. Але не надовго. Незабаром Шелленберг помер, і владу отримав Клейман. Останній виявився фанатичним шанувальником Гітлера, і передав владу одному із синів завойовника-диктатора.
  І встановилася династія фюрерів. У Третьому Рейх панував тоталітаризм, у США усічена демократія, поки що з домінуванням двох партій, що чергує владу. Формальна демократія встановилася у союзників Америки. Союзники Німеччини, поступово стали націонал-соціалістичними та фашистськими.
  Ішов такий ось розвиток двох систем у конкуренції та космічній гонці. І щодо стабільне, мирне існування.
  Поступово США програвали у космічній експансії... Берія прожив довго, до 90 років, потім передав посаду намісника своєму онуку. Поступово російські та інші народи набули німецького громадянства і рівні права з німцями, але жили в однопартійній, тоталітарній державі, і з єдиною системою освіти.
  Економіка розвивалася частково за планом, частково у ринковій стихії. Це було досить ефективно. Жорсткий німецький порядок, безліч сировини, маса збудованих доріг дозволяли швидко зростати промисловості та сільському господарству.
  Царювала дисципліна. Цигарки під жорсткою забороною і не продаються, зі спиртного тільки пиво. Злочинність дуже низька, не порівняти з американською. У всіх сімей є телевізор, машина, окрема квартира. Немає ні жебраків, ні бездомних, ні бомжів. Майже немає наркоманів - жорсткий контроль. Усі діти навчаються у школах. Усі мають роботу, а хто не хоче працювати подає до концтабору. Медицина сильно розвинулася, в тому числі завдяки експериментам над людьми.
  Дитяча смертність низька, але неповноцінних немовлят убивають. Все дружно від генералів до підсобних робітників роблять вранці та перед сном зарядку. Багато стадіонів та спортивних споруд. Уроки фізкультури у школах - щодня. Народжуваність висока, але під контролем. Фізично та психічно хворим розмноження заборонено.
  Генетичні експерименти у пошані. Є міністерство з євгеніки, що покращує людську породу.
  Культ особистості Гітлера, і всюди його пам'ятники та портрети. Дітей із ясел привчають до цінностей націонал-соціалізму. Жорстка цензура в пресі, зате знімається багато барвистих зі спецефектами фільмів.
  Еротика і в кіно та в журналах представлена дуже активно. Проституція легалізована та регламентована. На холостяків високі податки. Діє принцип: кожній тварюці по парі! Гомосексуалізм під найсуворішою забороною. Подружня вірність не абсолют. Є у школах уроки ероса. Але теж щоб усе було пристойно та красиво. Обов'язкова середня освіта.
  У США бардаку очевидно більше, і злочинності та іншого. В інших країнах, тим більше. Поступово Америка програє змагання у космосі, технологіях, економіці.
  У Китаї зростають антиамериканські настрої. От-от відколеться, і приєднатися до Третього Рейху. Такий ось нестійкий світ на межі ядерної війни.
  Але все ж таки не можна сказати, що виключно антиутопія. Жорсткий німецький порядок зумів вирішити багато проблем людства, а планова економіка та наукове управління вирішили багато проблем, характерних для стихії ринку. Не зовсім соціалізм, але дуже схоже, коли монополії та олігархи під жорстким контролем тоталітарної держави й діляться із народом.
  Поступово йде згладжування у рівні життя околиць і народів, і дедалі більше людей отримує німецьке громадянство. Звичайно білі, та етнічні близькі до німців народи мають переваги. Слов'яни визнані етнічно близькими. Поступово партизанська війна затухла, і далі була творча праця. Тут зіграло свою роль і місцеве самоврядування, і співробітництво з Берією та підрозділами НКВС.
  А в надрах науки Третього Рейху йде пошук зброї, здатної нейтралізувати ядерну реакцію, щоб встановити планетарну гегемонію. Зробити у світі єдиного господаря. Тим часом у звичайному озброєнні США сильно відстає.
  
  ЯКЩО Б СОЮЗНИКИ ВИСАДИЛИСЯ У ФРАНЦІЇ У 1943.
  Ось є ще один момент: заведено лаяти США та Захід. Зокрема через те, що вони надто довго тягли з відкриттям другого фронту. Але що могло статися це раніше. І в реальній історії мало не скинули союзників у море. Що якщо уявити щось не зовсім тривіальне.
  Союзники роблять висадку в Нормандії у сорок третьому році. За п'ять днів до Курської дуги.
  Природно довелося Гітлеру від подібного плану "Цитадель" відмовитись і захищати Францію. Союзники, незважаючи на великі втрати від німецького підводного флоту, змогли створити помітні плацдарми. Гітлер зняв частину сил зі східного фронту, благо Сталін вважав за краще вичікувати і завдав удару, що підтинає, у фланг і тил союзної армії. Справа закінчилася розгромом армії США та Британії, понад півмільйона солдатів потрапило в полон. Виявилася захоплена маса техніки.
  Сталін почав наступ лише 10 вересня. Не вдала дата. Ще не почалися зливи та морози, але вже німці розв'язали собі руки на Заході. Крім того Червона армія наступала надто широким фронтом. І у центрі, і проти Харкова, і проти Орла. Але все ж таки спочатку радянським військам супроводжував успіх. Але згодом німці організували контрудари.
  "Тигри" та "Пантери" перевершували в бойовій могутності радянські танки, і домагалися великих результатів під час стрілянини. Червона армія все ж таки змогла до глибокої осені, відбити Орел і Бєлгород. Але фриці утримали Харків. Вони мали вільних сил, ніж у реальній історії, тим більше від висадки в Сицилії союзники відмовилися, і переворот зі поваленням Муссоліні не відбувся. І це з огляду на успіх у Франції додали двадцять-тридцять дивізій. Плюс, ще відмовившись від наступу на Курській дузі, німці зберегли більше піхоти і танків і добірних есесовських дивізій. Один "Фердинанд", на мінах було в реальній історії втрачено майже половину.
  А тут ці самохідки виявилися недоторканими, і чудово показали себе в обороні. Та й "Пантера" в обороні дуже сильна. У наступі слабкість бортової броні призводила до великих втрат навіть від сорокап'яток. Та й ламалися "Пантери" в наступі набагато частіше, ніж сидячи нерухомо в засідці.
  Німці трималися до січня. Відбивали наскоки радянських військ, майже відступаючи. Вдалося їм відобразити наступ під Ленінградом. Там дуже потужна оборона і розвинені споруди. У реальній історії, під Ленінградом залишилося дуже мало сил. Але в альтернативній, фриці змогли уникнути таких великих втрат, як у реальності. Крім того, після невдачі при висадці у Франції в США настала серйозна політична криза.
  Рузвельт під тиском республіканців наказав згорнути бомбардування Третього Рейху та зосередиться виключно на Японії. Це призвело до того, що випуск озброєнь у Німеччині виявився значно вищим, ніж у реальній історії. Новий автомат МР-44 надійшов у війська раніше, як і "Тигр"-2, і "Пантера"-2, і раніше з'явився МЕ-262, який не стали переробляти в "бліцбромер". Оскільки проблема висадки десанту у Франції втратила актуальність.
  А що являє собою МЕ-262? Справжній монстр із чотирма авіагарматами по 30-міліметрів, та з сильним бронюванням. Так літак дуже важко збити. У реальній історії радянські льотчики збили всього три такі літаки. Один на рахунку Кожедуба. А всього німці в боях втратили лише двадцять подібних машин.
  
  Але взимку Червона армія все ж таки краще воює, ніж улітку, а німецькі танки важче перекидати. Радянські війська просунулися в Україні і взяли Харків. Прорвалися до Полтави. А до березня після запеклих боїв вийшли до Дніпра. Але це коштувало величезних втрат. Німці, поповнившись танками та отримавши реактивну авіацію, зупинили наступ. У квітні радянські війська тиснули на Ленінградському напрямку і в центрі, але не змогли досягти суттєвого успіху. Просунулися на п'ятнадцять-двадцять кілометрів. На початку червня, коли остаточно підсохли дороги, почали наступати на території України, прагнучи утворити котел. У боях себе показали дуже сильними "Пантери"-2, і "Тигри"-2, а також новітня розробка "Лева".
  Остання машина виявилася цілком вдалою, так щільніша компонувальна схема дозволила зменшити вагу, при значному бронюванні.
  СРСР втім, мав ІС-2, і Т-34-85, які теж досить сильні. Але трохи радянські частини піддалися. Бої показали, що "Пантера"-2 цілком заможний танк - добре захищений особливо в лоб, і добре озброєний. "Лев", виявився набагато вдалим, ніж "Тигр"-2. А ось останній танк на себе не сподівався. Виявився надто важким і часто ламався.
  Радянські війська після кількох тижнів боїв були змушені відійти від Дніпра, але уникли оточення. Німці досягли успіху надто дорогою ціною. Червона армія стала іншою. Війська здобули бойовий досвід, і виявилися вельми стійкими, а командування вмілим. Тож фашистам досягти рішучого успіху не вдалося. Хоча Полтаву вони й відвоювали.
  Восени фронт змінився мало. Червона армія більше боронилася. Копила сили і готувалася до наступу.
  Становище, щоправда, було проблемним. У гітлерівців у масовому виробництві реактивна авіація. Додався і ХЕ-162, і "Арадо", і МЕ-163, і ще дещо. Крім того, з'явилися і танки Е-10 і Е-25, легкі, але небезпечні. І покращений "Лев", і досконаліша модифікація "Пантери"-2. У якісному відношенні гітлерівці виявилися сильнішими за озброєння. Та й кількість військ у них чимала. Закликали в армію і підлітків, і іноземні дивізії формувалися з усієї Європи та хіві. Багато було й поліцейський частин із місцевих.
  Поки перевага у людських ресурсах залишалося за Вермахта і Третього Рейху. І німці зібрали сили, які не поступаються Червоній армії. І у випуску озброєнь Третій Рейх перевершував Росію за якісної переваги. Так що взимку Червона армія почала наступ у центрі, не надто сподіваючись на успіх. Оборона у фашистів винятково потужна, а резервів, як ніколи, багато.
  Але все-таки радянські війська прорвали оборону вийшли на північ від Смоленська. Далі дійшли Дніпра, де були зупинені свіжими резервами Вермахту. У березні німці завдали удару з півдня, і змогли відновити становище. Сталін у умовах у квітні запропонував перемир'я. Оскільки Японія програвала війну США, Гітлер вирішив допомогти своєму союзнику і пропозицію про перемир'я прийняв. Але то вже інша війна.
  Фріці мали виключно потужний підводний флот. І розгорнули справжнє полювання на британські та американські судна.
  Одночасно фриці почали наступ і в Африці. Перший удар це через Гібралтар та Марокко.
  Фюрер особисто зустрівся з Франком та виклав перспективи. Мовляв, Німеччині потрібна Африка, а найкоротший шлях туди лише через протоку. Руки зараз у Третього Рейху розв'язані, танки, підводні човни та авіація найкраща у світі. Іспанію окупуватиме питання одного тижня. Тож хочеш чи ні, а пропустити німців доведеться. Та Гібралтар ключ до Африки котрий не обійти.
  Тож вибирай. Або пропускаєш війська чи ми тебе захоплюємо! Франко розуміючи, що вибору немає, вибрав найменше зла: пропуск військ. І фашисти взяли Гібралтар відразу, та був висадилися й у Марокко. Взагалі бої у Середземному морі мають ключове значення. Фюрер, не пов'язаний війною з СРСР, розгромив англійців і на Мальті, після чого отримав можливість висадити десант і в Тунісі.
  Але це показало, що фриці сильно лопухнулися, не роздавивши англійців на Мальті ще в сороковому році. Впустили стільки часу. Зате змогли відігратися в сорок п'ятому.
  Зразковий розклад сил показав, що США та Британія північ Африки не утримують. Німці, маючи зручніші комунікації, та кращу зброю, поступово захоплюють території. Слід зазначити, що у реальній історії фрицям завадила впертість Франка, помилка Гітлера з Гібралтаром. Недооцінка важливості Середземноморської ділянки фронту та підготовка війни з СРСР.
  Також слід зазначити, що англійські танки перевершували на той момент німецькі бронювання. Але до сорок п'ятого року, безсумнівно, "Пантера"-2 виявилася сильнішою в озброєнні та бронебійності. А модифікований "Лев", тим паче. Декілька десятків тисяч англійців опинилися в полоні. Марокко впало. Потім німецькі війська пройшли з боями Алжир і з'єдналися з десантом у Тунісі.
  Далі німецькі війська пройшли Лівію і вдерлися до Єгипту. Було розгромлено понад тридцять англійських та американських дивізій. Форсувавши Суецький канал, німці попрямували на Близький схід. Захопили Ірак та Кувейт.
  Успіхи фашистів стривожили американців. Трумен намагався домовитись із Німеччиною про розділи сфер впливу. Черчілль теж був схильний до компромісів, і одночасно намагався промацати ґрунт для того, щоб залучити до війни Сталіна.
  Але вождь зберігав багатозначне мовчання. Ні з одного боку Сталін розумів, що на його інтересах чекати поки що Третій Рейх посилиться і розіб'є союзників. Але з іншого, не хотілося, тягати каштани з вогню. Та й взагалі Сталін часто відчував нерішучість, коли самому слід було завдати удару, а є сумніви в успіху. Як, наприклад, Сталін не наважився в реальній історії напасти на Югославію і повалити Тіто. А тут таки найсильніша армія у світі Третього Рейху, з найкращими танками, літаками, автоматами.
  Сталіну важко ухвалити рішення. Та й країна від війни надто втомилася.
  Гітлер почав наступ на південь Африки. Там була німецька діаспора та бури. Потрібно їх звільнити. Взимку сорок шостого року німці дісталися ПАР і розгромили там англійців.
  США пережили внутрішню кризу. Їхні війська на суші були биті німцями. А сила Третього Рейху зростала: танки серії Е-50 демонстрували свою руйнівну міць. І всіх перемагали, бо американські "Першинги" та особливо "Шермани" їм не суперники.
  Створення атомної бомби сповільнилося. І поки що до придатного до бойового використання зразка дуже далеко. У Третьому Рейху теж більше йшлося про двигун на атомному паливі, ніж бомбу.
  Але німцям теж дістати Америку складно, цілий океан поділяє, а флот у англійців та США дуже великий, і одними підводними човнами його не вибити.
  Фюрер зіткнувся з дилемою: куди направити свої орди. І як здолати водні перепони. Поки що фашисти вирішили наступати на Індію. Така ідея загалом логічна. Але тут уже потрібно, щоб Росія вивела з Ірану свої війська.
  Гітлер і Сталін розпочали переговори. Вождь СРСР висловив зацікавленість в англійській спадщині. Фюрер запропонував Росії вступити у війну з Британією та США. Сталін відповів відмовою. У фашистів виявилися скуті руки. Британія поки що залишалася непотоплюваним авіаносцем.
  Війна перейшла до фази повітряної та морської. Німці розвивали реактивну авіацію. З'явилися в серії потужніше озброєні та швидкісні ХЕ-262, і МЕ-2010, і МЕ-362, а також бомбардувальники ТА-500, і ВО-18 у безхвостій модифікації. І підводні човни, що на перекисі водню досягають швидкості в 35 вузлів на годину.
  Сорок шостий рік пройшов у взаємних уколах. Німці поки що не наважувалися висадитися у Британії. Сталін не давав перепустки до Індії. Японія втратила Філіппіни, і багато островів утримувала володіння в Китаї. І поки що стримувала натиск американської авіації. Після появи в Японії реактивних винищувачів самураям стало трохи легше.
  Самі США поки що не створили достатньо ефективного реактивного винищувача і в небі програвали німцям.
  Крім того, у Німеччини з'явилися в серії дисколети, які не мають собі рівних.
  Сталіна намагалися перетягнути у той чи інший бік, але Коба зберігав нейтралітет. Гітлер на певних умовах був би і не проти світу. Тим більше, Близький Схід і Африку Німеччина отримала. У неї і так завоювань більше, ніж у Чингізхана. Але Америка поки що не хотіла миру. А Британія, яка втратила стільки колоній, тим більше.
  У травні 1947 року німці зважилися на висадку у метрополії. Вони дуже розраховували на свою перевагу в танках, і поки що кращу авіацію світу.
  І на підводні машини. Але саму висадку довелося перенести ще на місяць через деякі проблеми. Використовуючи ресурси Африки та Близького Сходу, Німеччина спромоглася зробити стільки реактивних машин, що захопила панування в повітрі.
  США чия якість техніки набагато гірша, не могла з цим впоратися. І німці змогли висадити десант та утримати його. У боях з'ясувалося, що "Черчілль" безнадійно застарів, і не міг пробити німецькі танки навіть у борт. А це, звичайно ж, проблема. Взагалі в американців та англійців не виявилося достатньо сильної протитанкової зброї, щоб боротися із серією "Е", і завдати шкоди важким танкам Третього Рейху. Чи не виходило тут у англійців.
  Гармата сімнадцять фунтів виявилася межею, але її не вистачало, а тридцяти двох фунтова в серію не пішла. Та й її було замало.
  Німці змогли оточити Лондон за три тижні боїв. І щоб уникнути зайвих жертв, гарнізон капітулював.
  Черчілль утік до Канади, і звідти обіцяв продовжити опір. Але це вже було не те. Гітлер поставив у Британії свого короля-маріонетку, і уряд на чолі з Мослі.
  Частина англійського флоту здалася. Частину захопили американці. Війна продовжилась. Німці захопили Ірландію і почали готувати стрибок на Ісландії. Знаменита операція "Ікар", пройшла в листопаді 1947 року і виявилася несподіваною для США. Ніхто не думав, що фашисти ризикнуть на це за умов морозів, штормів та айсбергів.
  Але змогли провести операцію і захопити острів. І там поставили прапор із свастикою. В Америці після цього злякалися. І знову запропонували Німеччині мир. Обіцяли навіть поступитися дещо Японії.
  Гітлер, побоюючись зростаючої могутності СРСР, погодився мирний договір. І в тому числі зі поступками Японії.
  Далі 1948 року фашистська Німеччина почала готуватися до східної компанії. У СРСР з'явився в серії Т-54 і ІС-4, і ІС-7. Тобто дуже пристойні машини.
  Але поки що серія Е-50 зберігала перевагу, у броні над Т-54 та озброєнням, і була порівнянна з ІС-7. Але останній танк був масовим. Тож фрицям поки що вдавалося мати перевагу як танки. Їх важчий Е-75 виявився вкрай сильним із озброєння та забійності гармати. Головне, що німці, набравши війська з Європи та Африки, мали перевагу у чисельності.
  І авіація у фриців краща. МІГ-15 ще тільки пройшов випробування.
  Тож перейшли у наступ фриці 10 червня, і рвонули до Москви. Але щільна оборона радянських військ виявилася надзвичайно розвиненою. Фашисти змогли за два місяці боїв просунутися лише на 100 кілометрів. І зупинилися, зазнавши величезних втрат.
  Потім гітлерівці рушили Півдні. Прорвалися до Харкова, захопили більшу частину Донбасу, але знову виявилися зупиненими. Точніше вимоталися.
  Дуже потужні оборонні рубежі біля Червоної армії. За роки перемир'я накопали окопів та дзотів. Безліч протитанкових їжаків, та мін. Спробуй, прорвись. Гітлерівці просувалися, але втрачали дуже багато. І змушені були зупинятися. Настала пізня осінь та зима. Вже радянська армія намагалася наступати, але німці готові до зими та тримають оборону. Лінія фронту була малорухливою. Лише на десяток-другий просунулась Червона армія.
  Наступного року, німці не наступали суходолом, а намагалися розвинути повітряний пресинг. Поки що їх реактивні бомбардувальники були на висоті. Але радянські винищувачі також удосконалювалися. Під кінець року вдалося створити і ракети земля-повітря.
  Взимку Червона армія намагалася наступати, але лише вклинилася на кілька кілометрів.
  У травні п'ятдесятого року німці намагалися вже самі наступати. Але у них не виходило. Навіть новий пірамідальний танк не допоміг. Просунулися кілометрів на п'ятдесят і зупинилися. Пресинг авіацією теж не давав ефекту. До глибокої осені тривали наскоки. Але нічого не вийшло.
  Взимку Червона армія давила, але також без результату. Така ось вийшла в'язка війна. 1951 рік теж пройшов у взаємних наскоках. Німці за весну і літо просунулися лише на двадцять кілометрів. Лінія фронту дедалі більше застигала. І війна ставала статичною. Але ситуація наступного 1952 року несподівано ускладнилася. Подолавши коливання та підкопивши сили, у війну вступила Японія.
  Відкриття Японією другого фронту 1952 року ускладнило становище СРСР. Війська самураїв слабші за танки і самохідки, але теж мають реактивну авіацію, і вельми фанатичну піхоту.
  Довелося Червоній армії битися на два фронти.
  Олег Рибаченко навіть написав:
  Біда насунулася на Русь мою,
  Зі сходу лізуть нахабно самураї...
  Я Ісуса зі Сталіним люблю-
  Хоч гнів часом серце розриває!
  Німці скористалися моментом, що частину Червоної армії відволікали, і почали великий наступ на півдні. У серпні 1952 року їм, як і десять років тому, вдалося прорватися до Сталінграда. Почалася Сталінградська епопея номер два. І знову фашисти загрузли в боях, захлинулися у власній крові. І втрати у гітлерівської коаліції виявилися величезними. Бої затяглися до глибокої зими.
  У СРСР не знайшлося сил для повторення контрудара: дався взнаки японський фактор, але гітлерівці змогли взяти лише вісімдесят відсотків Сталінграда і зупинилися.
  Взимку Червона армія трохи пощипала німців у центрі, але загалом панував затишшя. У березні 1953 року помер Сталін. Наступником став Молотов. Берію надто боялися. Та й особистість це одіозна. У травні гітлерівці з'явилися на фронті пірамідальними танками. Нова зброя дуже сильна і небезпечна, непробивна з усіх ракурсів. Спробуй із таким взагалі впорайся.
  Німці за наказом упертого Гітлера продовжили штурм Сталінграда. Вони застосовували і дисколіт, і підземні танки. Їм вдалося за два місяці боїв остаточно опанувати місто. А потім гітлерівці рушили до Астрахані. Просувалися досить успішно. Японці ж оточивши Владивосток, пробували прорватися через Монголію. Бої вирували страшні, і японці змогли вклинитися.
  Молотов заявив, що битиметься до кінця. Але становище СРСР залишалося вкрай важким. Новий танк Т-55 виявився недостатнім, щоби боротися з пірамідальними машинами фриців. На жаль, сил помітно не вистачало, щоб реально переламати перебіг війни. 1953 закінчився, в умовах, коли німці відсікли Кавказ, у війну вступила Туреччина, а Японія рвалася через всіх
  Сил.
  У лютому впала Баку, і становище СРСР значно погіршилося. У травні 1954 року весь Кавказ опинився під фашистами. До Червоної Армії вже офіційно закликали з дванадцяти років і вісімдесятирічних літніх людей. Багато було й жінок. Країна виснажувала ресурси.
  Вермахт теж порідшав. Майже дев'яносто відсотків його іноземці. Боєздатність німецьких елементів знизилася на порядок. Але дисколети стали набагато небезпечнішими. А пірамідальні танки - це взагалі межа досконалості. З якого ракурсу не стріляй, снаряди йдуть у рикошет.
  Хлопчик уявив собі танковий екіпаж у пірамідальному танку. Червень 1954 року, гітлерівські війська наступають на Саратов. Вони намагаються зайти до Москви з глибокого тилу. Подумати лише минуло вже тринадцять років від початку Великої Вітчизняної Війни.
  Який жах та страждання всіх народів. І вже тринадцять років воює знаменита четвірка: Герда, Шарлота, Христина та Магда. Дівчата зовсім не постаріли. Такі ж молоді та свіжі як раніше.
  А танк із похилою бронею та низький. Більш досконалий, у ньому всього по два члени екіпажу розташованими лежачи.
  Герда і Шарлота наводять гармату високого тиску 105-міліметрів, але коротшим дулом. Дуло коротше, але початкова швидкість буде вище до 1700-метрів за секунду.
  І урановий сердечник у снаряді. І дівчата хихикають. Танк Т-55 поки не надто масовий. Основний це звичайно Т-54, машина з лобовою бронею вежі, 200-міліметрів. Досить присадкуватий автомобіль.
  Герда посміхається і наводить зброю. Має пірамідальну машину. Це двісті п'ятдесят міліметрів легованої сталі під великим нахилом цементованої броні. І стомілліметрівці Т-54 німецьку машину не пробити.
  Дівчина, яка не старіє Шарлота, тисне босою ногою на джойстик, і німецький танк пришвидшується. Всього п'ятдесят п'ять тонн ваги, при газотурбінному двигуні 1800 кінських сил, а броня з усіх ракурсів 250-міліметрів під великими кутами раціонального нахилу. І немає радянських танків шансів її пробити. А сама німецька машина дуже спритна і прохідна.
  Герда зітхнувши помічає:
  - Нарешті наші конструктори створили досконалу машину, і порівняно невелику вагу.
  Шарлота зітхнувши помітила:
  - Шкода, що це трапилося занадто пізно! Ми б могли і США розмочити, якби у нас така машина раніше!
  Дівчина-блондинка з усмішкою з перлів вимовила:
  - Краще пізно ніж ніколи! Пульсація серця та вен вимагає, нарешті, закінчити розпочату майже п'ятнадцять років тому другу світову війну. Адже ми заслужили світ!
  Руда дияволиця підтвердила:
  - Та ми заслужили світ! І перемагатимемо!
  Герда зітхнула і з цікавістю помітила:
  - Але світ це добре... А як бути зі США?
  Шарлотта широко і сліпуче посміхаючись, заспівала:
  - Країна Америка, з іншого берега, ти раєм здається і виглядаєш окей! Але Третій Рейх повір, тебе крутіше і сильніше!
  Герда вистрілила по Т-54 і, пробивши радянський танк, прочирикала:
  - Я мудра - мудра, я мудра - мудра, але зовсім не сова!
  Німецька гармата з великої дистанції пробивала радянські танки. Більш небезпечним був важкий ІС-11. У цієї машини гармата калібру 203-міліметра, мала шанс пробити німця. Щоправда, за подібну міць довелося платити вагою танка сто тонн. Враховуючи, що німецька реактивна авіація зберігала якісну перевагу над радянською, такі машини просто смертники.
  Непоганий та модернізований ІС-7. У цієї машини збільшена товщина лобової броні, і вага зросла до 78 тонн. Але за подібне посилення машина втратила в ходових якостях і зросла навантаження на передні ковзанки. Та й гармата недостатня проти пірамідальних німецьких танків.
  Ось Герда вистрілила ІС-7, якраз підловила момент, коли радянський танк повернувся бортом. Там у нього броня набагато тонша. І протаранив снаряд із урановим осердям машину Червоної армії.
  Блондинка-термінатор помітила:
  - А ведмідь не поворотливий!
  Шарлота помітила:
  - Але кусачий. Снаряди тридцять кілограм може бути небезпечним.
  Герда хихикнула:
  - Але щасливий він висіти на вістря, заколотий за те, що був небезпечний!
  Дівчата засміялися, підбили ще один Т-54. І Шарлота додала швидкості, оскільки виникла загроза, з'явився рідкісний, але небезпечний ІС-11. У нього, правда, зброя не надто скорострільна і недостатньо точна, але забійна. Хоча хтось знає, а може за ним сидить якийсь супермен. І товщина лобової броні 350-міліметрів. З дистанції таку не проб'єш. Потрібно наближатися.
  Шарлота з досадою помітила:
  - Російські створили важку машину, яка гірша, звичайно ж, нашого танка, але не поступається силою. Щоправда, куди важче за нашу машину.
  Герда додала:
  - І не така рухлива!
  Блондинка-термінатор вистрілила, збила черговий Т-54. Машини загалом поки що для німців не небезпечні. Німці відрізняли свої гармати меншим калібром, але більшою початковою швидкістю снаряда.
  Шарлота з деякою досадою помітила:
  -Набридло вже воювати! Якщо йти до Москви Волгою, то ще пара тисяч верст буде!
  Герда поправила напарницю:
  -Трохи менше буде, але все одно пристойно!
  Шарлота побила черговий Т-54 і, посміхнувшись, помітила:
  - Зате довгий шлях, легший за короткий!
  Дівчата не втрачали оптимізму. А продовжували воювати та перемагати!
  Ось і ІС-11 вистрілив у них... Але снаряд пролетів повз. Із таким калібром це небезпечно.
  Герда сміючись, заспівала:
  - Ліси лисиці, а проти німців Іси!
  Шарлота засміялася і прочірикала:
  - Вирує у всесвіті війна,
  Крушити, вбивати без причин...
  Зірвався з ланцюга Сатана -
  І загибель прийшла разом із ним!
  Дівчата зареготали і вистрілили по ІС-11. Снаряд вжалив радянську машину і подряпав лобову броню. Але презент, не зміг пробити 350-міліметрів, та ще й під нахилом за 30 градусів від вертикалі.
  Герда сварилася:
  - Сильні, росіяни... Може зайти з борту?
  Шарлота зазначила:
  - У бортах біля російського танка всього сто міліметрів, але ризиковано заходити так близько.
  Герда хихикнула і зауважила: тринадцять років ми вже воюємо. І досі жодного серйозного поранення!
  Шарлота хихикнула і прошепотіла:
  - Дивись, не пристрій!
  Герда засміялася і проворкувала:
  - Ех, раз, горе не біда! Ех, раз, ніби грошей темрява! Всі відберуть у бастрюка, ну, а поки що - гуляй поки що!
  Дівчата йшли на зближення із грізним радянським танком. ІС-11 був майже єдиною машиною, здатною боротися з новітніми танками німців.
  Але тут сталася певна еволюція. Якщо гітлерівці у сорок третьому році, мали танки важчі і, мабуть, потужніші за радянські, але з найгіршими ходовими якостями. То зараз газотурбінні двигуни дали фрицям перевагу у ходових якостях, а радянське танкобудування пройшло шляхом збільшення маси танків.
  ІС-11 став машиною, яка могла вразити пірамідальний танк, хай і з великою ймовірністю рикошету, але... Його рухливість виявилася низькою.
  Німецький пірамідальний танк мав позначення АГ-50 на честь Гітлера. Фюреру набридло, що машини називають іменами тварин. І він вирішив показати свій культ особистості та у танках. Більш важка модель АГ-75 мала двигун в 2000 кінських сил, і при вазі в вісімдесят тонн, броню в 350-міліметрів, і гармату калібру в 128-міліметрів, теж високого тиску, і, природно, більш бронебійну. Але АГ-75 був настільки масовим як став основним АГ-50.
  Герда та Шарлота йшли на зближення, з радянською, дуже живучою машиною.
  А по дорозі стріляли за дрібнішими цілями. Ось, зокрема, СУ-152, дуже небезпечна машинка, з подовженим дулом. Могла заподіяти неприємності.
  А Герда її ліквідувала точним попаданням. І прочирикала:
  - Я справді дівчина та супермен в одному флаконі!
  Воїтелька і справді крута...
  Христина і Магда воювали на такому самому танку, і чудово робили свою роботу.
  Магда з деяким розладом у голосі помітила:
  - Ех вбиваємо ми... Немов діти сатани!
  Христина навіть демонстративно позіхнула:
  - О так... Мені це зізнатися капітально набридло! Всі ці вбивства та насильства!
  Магда підстрелила Т-54 і сумно проворкувавши, вигукнула:
  - Ось все у нас іде... До перемоги, хай і важкої! Прийде до бійців шана... З медалькою не чавунною!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Гаразд, ми... Ми дуже багато вміємо! І признатись чесно, вже вуха закладає, від пальби! Все це страшно набридає!
  Магда у відповідь припустила:
  - Потрібно буде, коли скінчиться війна, випити шампанського за мир!
  Христина прочирикала:
  - Скажіть, що таке світ, вони вам дадуть відповідь! Сонце та вітер!
  А Герда тим часом разом із Шарлотою зайшла в борт радянського танка і лупнула. ІС-11, отримавши смертельне поранення, став детонувати. Його розривало буквально на частини. Від радянського танка летіли уламки та безліч металевого мотлоху.
  Магда з посмішкою заспівала:
  - Знову біда нависла річки крові, спалахнула пихата ворожнеча... Від пожеж крові, сліз і горя, стогне наша мила країна!
  Герда по радіо вигукнула:
  - Ну, не треба так! Ми завалили великий видобуток! Мало хто здатний з таким танком тягатися!
  У небі розгорнулася ціла битва. МІГ-15 бився з німецькою комарильнею. Крім нього, билися легший винищувач ЯК-32 та ІЛ-18. Втім, німецькі літаки перевершували радянські у швидкості та озброєнні.
  У небі й справді діявся справжній безлад. МЕ-482 б'ються немов звірі, і рвуть усіх підряд. Буквально тараня своїх супротивників. Але й МІГ-15 не промах. Теж заходить у хвости і обсипає авіаснарядами. Так що бій розгорнувся на висоті.
  Христина взяла і заспівала:
  - Літаки добре, пароплави добре, автомати кращі!
  Магда з хитрою підморгнула напарниці і прочирикала:
  - Просто, однак.
  І дівчина послала снаряд, натиснувши босими пальцями кнопку джойстика.
  Ця пара тривіально чудова. І демонструє найвищий рівень бойового духу.
  Христина, розгортаючи танк, як заспіває:
  - Заспівай пісню, як бувало, загону співала, а її тихенько підспіваю! І молоді ми знову, і до подвигу готові, і нам будь-яка справа під силу!
  Магда зрубала черговий Т-54, і прочирикала:
  - Промінь лазера врізав у скроню, і в спалаху зник чоловік!
  Войовниці хором вигукнули:
  - Я знати не хочу ту тварюку, що спалить це небо! Я чую лише, марш, марш, лівий!
  Радянські танки у своїй контратаці захлинулися. І фашисти прорвалися до батарей. Значна частина гармат, це застарілі 76-міліметрові гармати, для німців зовсім невинні.
  Христина проревела:
  - Усіх ворогів спалимо, і владу порадою... У фекалії зітремо, під цю пісню!
  Магда з великим полюванням підтвердила:
  - Звичайно, ж, зітремо!
  І блондинка-термінатор шльопнула босими ніжками, одна об одну. А потім збила радянську зброю снарядом і заспівала:
  - Стріляй, стріляй, відправляй ворогів не до раю!
  І войовниця знову розреготалася... Їм дівчатам було дуже весело.
  Христина з усмішкою кинула в рот, шоколадну цукерку і прочирикала:
  - У нашій країні все як на місяці!
  І дівчата розреготалися в унісон.
  Радянська оборона піддавалася. Обидві сторони були виснажені гранично. Ось на шляху войовниць ціла рота хлопчаків. Діти билися босоніж, напівголі. Втім, літо та тепло. Хлопчаки не хотіли здаватися і героїчно гинули. Вони демонстрували фантастичну стійкість.
  Одним із прийомів хлопчиків став кидок зі зв'язкою гранат під фашистський танк. Це дуже допомагало.
  Христина згадала, як у СС катували полоненого хлопця. Пацана тринадцяти років палили паяльною лампою і зламали кліщами, йому всі пальці на ногах. Хлопчик тихо стогнав, але нічого не сказав. Ні розжарений дріт, ні полум'я паяльної лампи, ні моторошні опіки по всьому дитячому тілу не змусили юного витязя говорити.
  Бранця закатували до смерті... Христина сама брала участь у тортурах. Водила язиком полум'я тілом піонера, вишукувала чутливі місця. Та стійки діти у червоних. Це просто дивно.
  Помер хлопчик замученим, так нічого й не сказавши. У Христини навіть у душі ворухнулося почуття жалю. Білоголовий хлопчик міг бути окрасою арійської нації. Взагалі слов'яни мають гарні діти, і їх дуже шкода вбивати.
  Христина з жалем прошепотіла:
  - Але з іншого боку, за таких діл... Стільки бід і турбот, ох врятуй Аллах!
  Магда у відповідь заспівала:
  - Не дуже погано мати трьох дружин! Набагато краще з іншого боку!
  І дівчата шльопнули босими ніжками, одна об одну підошвами. Навіть задзвеніли ступні мозолі.
  Радянські батареї пригнічувалися. Їх засипали снарядами та реактивними ракетами. Ревіли "Штурмтигр"-4, зроблені на базі танків Е, і з бомбометами. Ракети засипали радянські позиції. Гітлерівці вже вміли виводити супутники в космос, і звідти передавили інформацію про події на Землі.
  Звісно, Червоної армії доводилося туго. Ленінград у блокаді, і немає шансів розтиснути сталевий нашийник. А дівчата цілком веселі та задоволені. Вони пройшли чергову лінію радянської, глибокоешелонованої оборони.
  Червона армія, повільно відступаючи, піддавалася фашистам. У небі крутилися невразливі гітлерівські дискольоти. Вони атакували радянські машини.
  Герда навіть заспівала:
  - Наче пов'язані тросом, а де тонко, там і рветься... Різним там молокососам більше місця не знайдеться!
  І воїнки продовжували насідати, демонструючи свою феноменальну обдарованість.
  Вогняна Шарлота прошипіла:
  - Ба-бах! Бух-бах!
  І войовниці продовжували рух на пірамідальних танках. Вже фашисти взяли Камишин та підходили до Саратова. Лінія фронту дедалі більше відкочувалася Схід.
  Німецька техніка, і уми всієї Європи зробили щось досконаліше. А дисколети - взагалі техніка, яка не має собі рівних.
  Герда розстрілюючи російський дзот, помітила:
  - Незважаючи на всі труднощі, ми таки перемагаємо! І дай нам Бог удачі та везіння!
  Шарлота погодилася зі своєю напарницею:
  - Удача і везіння дуже важливі... Хоча як казав Фрідріх: пощастило разів, пощастило два... Скільки можна спокушати панове - де ж вміння!
  Герда рознесла самохідку СУ-122 і помітила:
  - На тему Бога поговори краще з Магдою! Вона любить це!
  Шарлота з усмішкою прочирикала:
  - А ми просто відьми! Несучі людям світло! І прекраснішого покликання немає!
  Герда подивилась у дзеркальце і відповіла:
  - На моєму обличчі жодної зморшки, ні сіточки, я, як і раніше, виглядаю немов дівчина! І здоров'я вагон!
  Шарлотта охоче підтвердила:
  - Ось що означає бути відьмою!
  Герда агресивно блиснувши очима, помітила:
  - Я відьма... І ненавиджу інквізиторів! Я б їх усіх відправила б у таке пекло, де б вони відчували всі тортури, яким піддали відьом.
  Шарлота випустила снаряд у радянську гаубицю і прошипіла:
  - Інквізиція це кати! Вони рвуться в первачі!
  Герда розважливо сказала:
  - Мисливці на відьом часто були самі своєкорисливі, і більше їх турбувала прибуток, а не реальна віра. Це загалом кошмар!
  Дівчата шльопнули одна ніжка об іншу. І прочирикали в унісон:
  - Без обману не прожити! Можна дуже довго жити!
  Після чого їхній танк став громити чергову радянську батарею. Вже стало темно, і войовниці врубали прилад нічного бачення.
  Герда була дівчиною особливою. Пройшла, вогонь, воду та мідні труби. Воїтелька трощила радянські знаряддя, і не шкодувала навіть хлопчаків, яких у радянських частинах було багато.
  Зустрічалися й дівчата, які підносили снаряди та були санітарками. Війна катастрофічно поглинала людські ресурси. Багато радянських міст окуповано, багато зруйновано бомбардуваннями. ТА-600, та безхвості Б-28, разом із дисколетами, вибомбили буквально весь радянський простір.
  Більшість заводів Росії пішла під землю. Гітлерівці тиснули у всіх напрямках.
  Ось перейшли в наступ, і на південь від Ленінграда. Просуваючись до Тихвіна.
  Війниці трохи втомилися і заснули просто в танку...
  Герді, наснилося, щось кошмарне та кумедне.
  Виникали всякого роду страшилища, і подоба вовкулаків.
  Тут звір теж швидкий, і якби Герди не з'явилася надлюдської реакції його б порвали.
  Тварина стрибнула і, промахнувшись, вдарила у дзеркальну квітку. Одне з дзеркал лопнуло, виливались уламки. А сама пантера подряпалася.
  Герда перестрибнула звіра і схопила один з уламків. Квітка виявилася гострим, наче скло.
  Звір знову кинувся на Герду. Та несподівано для себе вчинила, як Тарзан у книзі. Взяв і стрибнув уперед, вчепився в торс плямистої пантери. Виникла боротьба. Дівчина-генерал тримала за шерсть чіпкими пальцями рук та нога. І одночасно завдавала удару осколком по тілу. Пантера повернула голову, але Герда вкусила її своїми міцними, великими і білими зубами за шию.
  Сильні щелепи дівчини прокололи шерсть, і на зуби полилася кров. Герда ковтнула червону рідину. Це додало додаткової сили, і він посунув осколком дзеркала сильніше. І, видно, удар досяг мети. Бризнула диким по силі фонтаном кров, і лапи тварини підкосилися.
  Впавши, пантера відчайдушно забилась у передсмертній агонії. Вона вмирала, люто розбираючи кору дерев.
  Герда зіскочила в неї і вигнула талію. Кинула погляд на дзеркала, що вціліли.
  Смішно гола дівчина в крові - справжня дикунка. А волосся стало ще яскравішим - олімпійський факел. Ні, їй іде нагота, самі м'язи, чудовий одяг. Але все-таки заради пристойності може трохи прикрити свою красу?
  Пантера затихла, і Герда підскочила до неї. Почала осколком у руці зрізати шкуру. Шкіра пантери міцна і піддається важко. Потім з цього можна зробити собі щось на зразок трусиків і ліфчика. Герда деякий час провозилася. Захотілося, їсти і вона ризикнула поласувати тими фруктами, що пожирали мавпи з павичами хвостами та рогаті кенгуру.
  Місцеві фрукти відрізнялися свіжим та солодким смаком, приємним ароматом. І схожі, і не схожі на земні - екзотика. Але дуже смачно. Герда наїлася досхочу і, у неї округлився живіт із пресом. Після чого виникло відчуття тяжкості. І захотілося трохи подрімати.
  Але засипати у джунглях небезпечно. Інша пантера може виявитися щасливішою. І до цієї підлетіла велика бабка з головою крокодила... і почала жувати м'ясо.
  Та тут слід тримати вухо гостро. Герда трохи повисіла на ліані. Подумала, а чи не зробити собі чобітки? Але в джунглях босі пальці дівочих ніг дуже допомагають дертися. Та й у таку спеку без взуття куди приємніше. Навіть у ліфчику не надто зручно, зовсім голий відчуваєш у цій Сахарі куди краще.
  Герда похиталася на ліані, покрутила головою, відганяючи сон і зістрибнувши, кинулась тікати. Як це чудово, ось так мчати, розтинаючи грудьми повітря.
  У джунглях зовсім не страшно. Лише одне турбує. Якщо на цій планеті не виявиться розумного життя, то як його взагалі залишити?
  Одному збудувати зореліт не реально, навіть у фантастичному творі.
  Герде, згадався роман про влучника в кам'яний вік. Але той хоч не був голий, а прихопив із собою цілу вантажівку корисних речей. А він ще примудрився стати дівчиною. Що взагалі по божевільному. Взагалі тема влучення чоловіка в жінку нехай поки що й не затягнена, але вже зустрічалася.
  І рідко кому пощастило опинитися в такій надзвичайній красуні. Взагалі, у чому жінка має перевагу над чоловіком? Їй легше знайти партнера із сексу. Так як чоловіка затягнути в ліжко набагато простіше, ніж дівчину.
  Дівчина-генерал підстрибнула на бігу та прокрутила семиразове сальто у повітрі. Приземлилася босими п'ятами на колючки. Справді, гострі виникли враження.
  Герда пом'яла ногами, і хихикнув, промовила:
  - У світ світла та автоматики - знайдуться, знайдуться, романтики!
  Після знову дівчина-генерал побігла... Ніжки ісколоті, але не до крові, тож не страшно. І можна підскакувати та сміятися.
  Та жінки загадкові істоти. Ось можна, наприклад, згадати "Майстра та Маргариту". Чого не вистачало жінці з чоловіком? Начебто мала все... І пішла за письменником, який насилу осилив повість про Ісуса Христа, що спотворює Євангеліє.
  Написати про Ісуса краще, ніж це зроблено у Новому Завіті, неможливо. І це майстер зовсім не майстер, а ломастер. Посягнув на святе...
  І чи варто було заради цього тремтіти голою, і підставляти коліно тисячі злочинців та вбивць?
  Але Маргарита мабуть знайшла щось особливе в цьому майстрі і не могла без нього жити.
  Ось це справді романтичне вийшло кохання!
  Герда бігла і відчувала наскільки витривале її тіло. Добре, так. Коли вона була людиною, то не так добре переносила навантаження. Хоча слабаком, не була, і виявилася сильнішою за середню людину. А зараз вона...
  Чуйне вухо Герди раптово вловило шум. І не зовсім звичайний, хоч у лісі різних звуків дуже багато.
  Але це нагадувало, ніби їде колона машин, а не бреде череда мамонтів.
  Герда прислухалася... Шум йшов десь попереду і наближався. Дівчина-генерал звернула голову до чотирьох світил і шепнула:
  - Ех! Була не була!
  І красуня кинулася бігти у напрямку, де лунали звуки цивілізації.
  Ні, вона Герда не Робінзон Крузо, щоб, будучи на безлюдному острові боятися людського сліду. Ні, генерал зустріне цивілізацію, якою б вона не була.
  Тут згадався один кумедний атракціон. На закритому наметі виставлено напис - заплатіть марку і ви побачите найнебезпечнішого звіра на землі. Людина платила, відчиняла двері і... опинялася перед дзеркалом.
  Звичайно, голі примати і є найнебезпечніші тварюки на Землі. Проти цього не попреш.
  Дерева навколо Герди почали стрімко рідшати, і ось перед дівчиною опинилася галявина... А на її кінці справді рухалися якісь механічні страшилища. Вони зовні нагадували піраміди, на маленьких, але суцільно гусеницях, що закривали дно, і чотирма дулами, що стирчали в різні боки.
  Герда з посмішкою на бурштинових, дівочих вустах свиснула:
  - Ось це так! Та й танки!
  З радянських машин у бою дівчині-генералу довелося мати і з "Королівським Сталіним". Танк відрізнявся солідною вагою, і потужним, довгоствольним знаряддям в 300 міліметрів - бив на велику дистанцію. У лоб дану машину майже неможливо пробити.
  Сама Герда стріляла по оптичних приціл цього найбільшого танка. І потрапити в оптику не так просто. Натомість "Королівський Сталін" ставав сліпим. Щоб посилити міцність лобової броні башти німці не використовували оглядової щілини, а застосовували перископічну трубу, на зразок тих, що на підводних човнах. Внаслідок чого танк міг засліпити точним попаданням умілий снайпер.
  Королівський Сталін згадався і тому, що у цих машин теж були довгі дула - цілих чотири стирчать у різні боки. Щоправда, форма піраміда незвичайна для танкобудування. Незважаючи на те, що саме вона є найбільш раціональною.
  Герда лягла й уважно вдивлялася. Машини їхали зачинені, ніхто на броні не сидів. Що там за істоти зрозуміти неможливо. Може такі монстри, що на їхньому тлі і тарган людина.
  Машини перли, приблизно зі швидкістю коня пущеного в галоп. За ними залишався слід. Вони наблизилися до місця, де залягла Герда, і ось-ось минають її.
  Треба вирішуватись...
  Дівчина-генерал вискочила з пальми, і розмахував руками прокричала досить дурне:
  - Я прийшла зі світом!
  
  
  пустити на гальма
  Хитрі західні союзники, особливо Черчілль, були стурбовані після Сталінграда, чи не надто посилиться Росія і чи надмірно ослабне Німеччина. І що до Європи можуть прийти більшовики, що й сценарій катастрофічний для капіталістів.
  Коротше кажучи, відбулася негласна домовленість. З березня 1943 року союзники, формально продовжуючи війну, фактично згорнули всі бойові дії, включаючи бомбардування військових об'єктів. Натомість фашисти пустили на гальма програму остаточного вирішення єврейського питання, також припинивши знищення народу. Крім того, гітлерівці погодилися вивести німецькі та італійські війська з Африки. Передбачався і обмін військовим полоненими - всіх на всіх.
  Коротше кажучи, союзники зрадили СРСР. Вони розраховували, що Третій Рейх і Росія один одного анігілюють у тотальній війні. А США та Британія від цього лише виграють.
  Фашисти розв'язали собі руки у країнах і почали збирати сили наступу на Курській дузі. Завдяки заходам тотальної мобілізації та припинення бомбардувань випуск озброєнь з Третім Рейху все зростав. На фронт перекидалися нові "Тигри", "Пантери", і "Фердинандів" вирішили випустити трохи більше. Однак фюрер зволікав із настанням на Курську дугу. Йому хотілося ще випробувати у боях "Маус", який німці прискорено розробляли.
  Хоча задовільні за результатами випробування машини відбулися дещо раніше, ніж у реальній історії - благо бомбардування не заважали, але танк-гігант до липня ще не був готовий до серійного застосування та екіпажі його не освоїли.
  Тож фюрер знову вкотре відклав наступ. Та й "Пантери", "Тигри" і особливо "Фердинанди" ще були ненадійні машини і часто виходили з ладу.
  Втрата в терпіння Сталін почав наступ першим. Червона армія просувалася на орловському та харківському напрямку. Але гітлерівці мали значно більше сил, перекинувши війська з Африки та Європи, та випустивши більше танків та літаків.
  Зайнявши потужну оборону, фашисти відбивали атаки радянських військ. А "Тигр" і особливо "Пантера" показали себе дуже ефективними машинами в обороні. Особливо гарна, коли ти захищаєшся "Пантера". Її гармата скорострільна - п'ятнадцять пострілів за хвилину. І точна та бронебійна.
  А коли ти захищаєшся, то слабкість бортової броні не така помітна, як у наступі, де "Пантеру" і сорокап'ятка візьме.
  Ось чотири німецькі дівчата - один із перших бойових жіночих екіпажів Третього Рейху бореться з радянськими машинами. І дуже успішно набирає рахунки.
  Секрет дівчаток і, зокрема, командира танк Герди в тому, що вони б'ються босоніж і в бікіні. Стріляючи при цьому із засідки та по черзі.
  Герда натиснула босими пальчиками ніжок на гашетку, послала снаряд у радянську машину. Зірвала вежу і пискнула:
  - Слава орлу смерті!
  Шарлота, ця теж вельми агресивна і бойова войовниця, босими пальчиками ніжок теж відправила снаряд у ціль, вразивши тридцятьчетвірку. І прокричала:
  - Слава нашим великим подвигам!
  Христина, це дівчина з рудим, золотистим волоссям, також лупнула по радянських машинах, використовуючи босі пальчики ніжок, і пискнула:
  - За перемогу суворої справедливості!
  Магда ця медова блондина не довго думаючи, взяла і спритними пальчиками голих ніжок направила черговий презент смерті пробивши танк КВ і провизжавши:
  - За тріумф волі!
  Так що дівчата-німкені і справді працювали своїми нижніми, такими спокусливими кінцівками дуже активно. І наступ радянських військ на Орловському напрямі було відбито. Як і Білгородському теж.
  Мало того фриці самі завдали сильних контрударів, і змогли обійти радянські війська на Курському виступі. Тут з'ясувалося, що німецька авіація дуже сильна. Відсутність західного фронту дозволила фашистам звільнити майже половину повітряних сил. І збільшити випуск літаків.
  І Фокке-Вульф зовсім непоганий. Його потужне озброєння дозволяло зрізати радянські літаки з першого заходу, а висока швидкість при пікіруванні йти у разі заходу більш маневрених яків у хвіст.
  Дві німецькі льотчиці Хельга та Гертруда на Фокке-Вульфах стали стрімко набирати рахунки та результати.
  При цьому і вони використовували фірмовий секрет: борючись в одному бікіні та босоніж.
  Хельга розгорнула свій бойовий винищувач. Дала чергу, за допомогою босих пальчиків сексуальних ніг, збиваючи пару радянських літаків і проричала:
  - Я вовчиця неба!
  Гертруда теж зрізала пару-трійку літаків, за допомогою голих, спритних ніжок і пискнула:
  - Ми термінатори пекла!
  Коротше кажучи, Червона армія зазнала нищівної поразки. Взимку, щоправда, Сталін намагався взяти реванш. Але фриці були хитрими і напоготові. Хоча, звісно ж, вони й мали деякі проблеми. Але тут дуже гітлерівцям допомогла легка "Пантера". Даний танк важив лише двадцять шість тонн, при колишньому двигуні в шістсот п'ятдесят кінських сил. І це забезпечило йому добрі ходові якості в умовах зими. А знаряддя з радянськими машинами справлялося.
  Не зовсім виправдала себе "Пантера"-2. Вона краще була захищена з бортів, але важча і менш рухлива. Зате Ягдпантера показала себе цілком ефективною машиною. Потужно озброєної, непогано особливо в лоба захищеної, і відносно рухомої.
  Взимку Червона армія не змогли ніде досягти суттєвих успіхів. Але після тривалої паузи Сталін розраховував переламати перебіг війни. Особливо радянські генерали сподівалися нові танки ИС-2 і Т-34-85. Тим більше у фашистів поки що з'явився лише "Тигр"-2, танк потужний озброєнням і бронею, але надто важкий, що часто ламається. А досконаліша серія "Е" ще тільки розроблялася. В авіації пов'язувалися надії з ЯК-3 та ЛА-7. Та й німці не стояли на місці. У них з'явилися МЕ-262 та ТА-152 дуже ефективні та швидкі з потужним озброєнням винищувачі.
  Взагалі, нова авіаційна 30-міліметрова німецька гармата не мала собі рівних. І гітлерівські аси впевнено набирали собі рахунки. Хельга і Гертруда до травня 1944 року перевищили кожна по триста збитих радянських літаків і цілком заслужено отримали нагороди: Лицарські хрести Залізного Хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  Так що дівчата, які завжди билися босоніж і в бікіні стали феноменами та рекордсменами світу.
  Влітку за наказом Сталіна розпочалася операція "Багратіон" із потужним ударом у центрі. Радянські генерали сподівалися успіх і масову допомогу партизанів, особливо у Білорусії. Але Роммель та Майнштейн їх перехитрили. Коли радянські війська прорвалися в центрі, і взяли Смоленськ, фашисти завдали сильних ударів з флангів. Майнштейн атакував із півдня, а Роммель із півночі. І утворилося кілька казанів. Червона армія зазнала нищівної поразки. І фашистські полчища оточивши і знищивши близько двох мільйонів солдатів Червоної армії рушило до Москви.
  Особливо у боях відзначився танковий екіпаж Герди. Борючись на звичайній "Пантері" дівчата стали першими, хто перевищив рахунок у двісті знищених танків. А потім і триста! За що Герда стала першим в історії Третього Рейху командиром танкового екіпажу нагородженого Лицарським Хрестом Залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  А Хельга та Гертруда перевищили кількість збитих літаків за п'ять сотень штук. І отримали нові нагороди: Лицарські хрести залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діамантами.
  І ці дівки босоногі та круті стали для радянських льотчиків справжнім кошмаром. Обидві цій парі складалися пісні. І вони буквально руйнували всі перепони і демонстрували свою незламну і неповторну міць.
  Війниці пересіли з Фокке-Вульфа на ТА-152 і вже на ньому творили чудові дива героїзму. А дана машина ще досконаліша та ефективніша.
  У німецькому контрударі взяла участь і нова модифікація Пантери-2 з 88-міліметровою гарматою. Цей танк вийшов досить важким, а новий двигун був готовий. Билася також близько двохсот "Маусів". Цей танк не те щоб дуже вже гарний, але підтримував піхоту і був досить ефективний.
  Так була пробита в центрі фронту велика пролом, у фриців були всі шанси взяти Москву відразу.
  І російські боги та гіперцивілізація закликали знову шістку на подвиги, щоб урятувати від повного розгрому СРСР. Цього разу Олег Рибаченко разом із командою з вічної дівчинки Маргарити Коршунової та чотирьох дівчат-відьом бився з фашистами на позиції Волоколамського шосе.
  Там один радянський полк бився проти тридцяти гітлерівських дивізій. У реальній історії лише за допомогою потужного авіаційного флоту вдалося придушити російські позиції.
  Дівчата та хлопчик озброївшись магічними шаблями, зустріли гітлерівців кидками пальцями босих ніжок багато разових голок.
  Ті, пролітаючи, вражали до смерті фашистів.
  Хлопчик Олег Рибаченко взяв і рубанув мечами гітлерівців, що насідали. А потім кинув босими дитячими ніжками голки...
  Дюжина пробитих фашистів осіла на траву.
  Пацан-термінатор прокричав:
  - Квазарно!
  І як засвистить на всю горлянку. Ворони, що почали злітатися до поля бою, почали завалюватися в непритомність. Пробиваючи при падінні дзьобами фашистські черепи та збиваючи літаки.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Слава цареві Олександру!
  Маргарита теж рубає чарівними шаблями гітлерівців та танки у них, що намагаються атакувати позиції російських військ.
  Дівчинка з кучерявим, золотистим волоссям, кричить:
  - Слава Великої Вітчизні!
  І босими пальчиками ніжок одвічна дитина кидає голки, які смертельно вражають фашистських солдатів.
  А потім красуня як засвистить... І на гітлерівців посипалися оглушені дівчинкою-солов'ям ворони. А один гриф як візьме і довбає. Відразу п'ятьох воїнів імперії Гітлерівського Пекельного Сонця і кілька танків, завалило від падіння одного великого птаха.
  Наталя теж у бойовому потенціалі дуже активна. І ось провела мечами млин, зрубала десяток гітлерівців та три танки. А потім шпурнула босими пальцями ніжок дюжину голки, уклавши масу фашистів. А після цього взяла і з червоного соска як запустить блискавку. Відразу половина сотні гітлерівців засмажилася живцем. Ось це дівчина. І танки також плавляться.
  І прореве:
  - За Росію великих царів!
  А Зоя взяла і теж мечами різко їх, подовживши, рубанула. Розкромсала масу гітлерівців та танків. І босою ніжкою запустила диск. Той пролетів, відрізавши більше дюжини голів.
  А войовниці ще з малинового соска пульсаром додав. Перекидаючи масу фашистських солдатів і танків.
  Після чого прокричала:
  - За Росію великих ідей!
  Августина також бореться з приголомшливим героїзмом. Це руда мегера просто термінатор із термінаторів.
  Проведе мечами млин. А потім метелика стрімким розмахом. А потім візьме і босими пальцями ніжок кине бумеранг із алмазними лезами та рубає танки.
  Той пролетить і повернеться назад. Але вже кілька десятків голів зрізавши начисто. А потім із рубінових сосків дівчина випустить блискавку. Яка, спалахне, і велику масу гітлерівців обпалить разом із танками.
  А руда чортівка як прокриче:
  - Буде вам кава, буде вам та какао з чаєм!
  Світлана показала мову. Також провела мечами комбінацію. Розрубала масу фашистів та танків. А потім босими пальцями ніг випустив горошинку із потужною вибухівкою. І цілу сотню гітлерівців разом розірвало на найдрібніші клаптики.
  Воїнка полуничними сосками випустила блискавки. Попалила масу фашистів, розповсюджуючи запах смажених шашликів.
  І провила:
  - Самурай, самурай -
  Битися з російською - не рай!
  Та шістка воїнів взялася за гітлерівців часів Сталіна та фюрера капітально ламаючи їх разом із танками.
  Олег Рибаченко шаблями зробив прийом метелик, зрізуючи фашистських воїнів. А потім босою, хлопчачою ніжкою кине гострі та колкі голки, вбиваючи супротивників та танки.
  А потім знову як засвистить соловей-розбійник. І на гітлерівські війська поваляться цілі пластівці оглушених ворон.
  Хлопчик-термінатор пропищав:
  - Маленький хлопчик знайшов вогнемет,
  Та вам фашисти, на жаль, не щастить!
  Маргарита теж рубала гітлерівців відчайдушно. Але ще при цьому босими ніжками жбурляла тоненькі диски. Вони відсікали голови солдатам країни Гітлерівського пекельного Сонця та танками стволи.
  Дівчинка заодно свистіла, і репетувала:
  - За Русь святу!
  І ворони завалювалися, молотячи гітлерівців наче град і маса танків горіла.
  Не тільки вічні діти та чотири дівчата-відьми билися. Російська Червона армія полку проти тридцяти гітлерівських дивізій демонструвала незламну стійкість.
  Наташа тим часом взяла, рубала млин мечами. Розкришила ворожих воїнів. А потім босими ногами запустила ще один бумеранг. Перерізала гітлерівцям горлянки та стовбури танкам.
  І з червоного соска спалахнула пульсаром, співаючи:
  - Слава найбільшій Росії!
  Зоя також не давала супротивникам шансів. Вона рубала, раз у раз, подовжуючи мечі і солдатів і танки. А потім босими пальцями ніжок металу отруйні голки. А після її малинові соски вивергали цілі каскади блискавок, які плавили німецьких мастодонтів.
  Войовниця співала:
  - Русь - це наша країна!
  Буду їй завжди вірна!
  А як із пупка дівчини виліт пульсар. І розкришить гітлерівців на рвані уривки шкіри. А потім і за танки візьметься.
  Августина теж не дає фашистам узвозу та шансів. Мідно-червоне волосся дівчини-термінатора майорить за вітром, наче пролетарський прапор.
  А босі, точені ніжки метають, навіть убивчі презенти смерті. Що не дають шансам ні солдатам, ні танкам вермахту.
  Войовниця при цьому викидає з рубінових сосків пекучі шматки магічної плазми, що плавлять метал. І не забуваючи проревіти:
  - Слава Вітчизні - жити за комунізму!
  А потім зі свого круглого пупка як манить блискавкою.
  Світлана також у битві. Вона дівчинка надзвичайно крута. І також молотить гітлерівців мечами. І босі, витончені ніжки кидаю цілі кинджали смерті. Що відрубують гітлерівцям голови та зрізають вежі важких та середніх машин.
  А із полуничних сосків ще як видасть коронний розряд. І це справді більше, ніж смертельно, особливо танкам та літакам.
  А войовниця ще й із пупка піддасть презентом анігіляції.
  І заспіває:
  - Слава великої Русі! Бог зможе нас врятувати!
  А російські солдати стріляють по гітлерівцям із знаменитої гвинтівки Мосіна. Працює пара кулеметів. Палять знаряддя. Працює і один із перших російських реактивних мінометів підвищеної могутності "Андрюша".
  Непогано підготувалися солдати радянської армії. Б'ють влучно і дисципліновані.
  Олег Рибаченко, рубаючи гітлерівців як піхоту, так і танки і навіть літаки, подумав: як це примудрилися наші в цій альтернативній реальності фашистам програти?
  Це взагалі ганебно! Але ж у росіян все краще. Ось як солдати-слов'яни протикають багнетами маленьких, білих та чорних солдатів і підривають гранатами танки. Залишилося лише трохи, щоб перемогти. І царська армія дуже героїчна. Ось одна російська, з голим животом дівчина-кулеметниця по військах Німеччини палить. У короткій спідниці і боса ця дівка, але посилає кулі влучно.
  А Олег Рибаченко рубає мечами. А потім ще й босими дитячими ніжками жбурне бумеранг, зрізаючи супротивника та танки. А коли хлопець засвистить...
  І знову ворони як стануть падати на гітлерівців. У фашистів після цього не залишається шансів. І у літаків штурмовиків також.
  Олег Рибаченко цей вічний хлопчик пискнув:
  - Слава моїй космічній Вітчизні!
  Маргарита, ця вічна дівчинка теж у битві гаряча. І рубає шаблями, дуже хвацько. І як засвистить, що купа ворон зверху потрапляє і башки гітлерівцям пробиває, і люки у веж фашистських танків наскрізь. І босими, дитячими ніжками так бумеранги метає, що воїни країни пекельного фашистського сонця валяться десятками.
  Маргарита проворкувала:
  - Росія мила моя - народів дружна сім'я!
  Наташка рубала гітлерівців мечами. Пустила босими пальчиками цілий пучок голок. Ті взяли та зрешетили фашистів і дюжину танків підірвали. Дівчина, втім, і з червоних сосків запустити коронним розрядом не забула.
  А як із пупка викине блискавку із вбивчим результатом, особливо для танків та літаків.
  Дівча пискнула:
  - Я так супер!
  Зоя теж у дикому бою бореться. І її мечі виблискують, наче вирує гроза, сиплються потоки вогняних іскор і розрізають танки немов розпеченим ножем масло. І босі ніжки дівчини-термінатора метають голки, які наче їжачком усіюють гітлерівців.
  А з малинових сосків вилітають смертельні пульсари анігіляції і від них згоряють літаки і танки. Войовниця дуже бойова на вигляд і справі.
  Красуня розрубує гітлерівців, літаки та самохідки, не даючи їм пощади.
  І бойове дівчисько верещить:
  - Слава Вітчизні!
  Августина в бою не знає спокою, і нею шалена лють клекоче. І рубає ворогів, наче шаблями капусту. І її очі горять наче смарагди. І босі ніжки, як лопаті гвинтів, викидають послання знищення, що розривають і літаки танки.
  А соски рубінового кольору посилають на гітлерівців такі потоки магічної плазми, що проти неї ніщо не може встояти.
  Але коли з пупка Августини, як вилетить потік магічної блискавки. І рознесе цілу масу ворогів разом із танками.
  Дівчина проревела на всю горлянку:
  - Слава Всемогутньому Богові Роду!
  Світлана бореться з дикою клуною. І дівчина як проведе удар із метеликом. І босими ніжками як запустить новий бумеранг, що башти біля машин зрізав. Войовниця класу гіпер та натуральна блондинка.
  А як із полуничного соска випустить цунамі ляпки магії. І взяла рознесла супротивника, наче лід розлетівся під ударами меча. А з пупка її довбало коронним розрядом. Маса танків розплавилася, безліч літаків згоріло.
  Світлана прочирикала:
  - Дівчина любить вбивати,
  Ось це дівка!
  Олег Рибаченко бореться немов реальний титан. Хлопчик-термінатор такий запеклий боєць. І босими дитячими ніжками випустить кілька дисків, що розрізають ворогів, метал танків наче розпечена голка крига.
  А як пацан-карате проводить млин.
  А якщо візьме і засвистить на всю горлянку. Що ціла маса ворон як візьме та звалиться вниз. І протаранить голову гітлерівських бійців.
  А потім із трубки плюне... І відірвало чоловічі досконалості цілої сотні фашистів та танків із літаками. Ті від больового шоку взяли і занурилися.
  Хлопчисько-письменник верещав:
  - За комунізм у Росії!
  Маргарита в дикій люті плюне на гітлерівців, а з її пащі вилетіли потоки магічної плазми. І пожирали вони фашистів до скелетів. І танки розплавилися, і літаки у вогненному павутинні заплуталися.
  Войовниця це дівчинка із золотистим волоссям.
  А її босі ніжки так метають колюче та забійне, що від гітлерівців відлітають лише шматки рваного м'яса, а від танків стовбури.
  А дівчата теж розійшлися не на жарт...
  Ось навіть трусики з себе скинули. Після чого знищення гітлерівців пішло значно ефективніше.
  Наташа провела каскад ударів по білих та чорних солдатах. І ось її босі ніжки кинуть кілька гранат, і розірве цілий батальйон гітлерівців та велику масу танків. А потім з яскраво-червоних сосків випустить хвилю, що несе знищення фашистам, наче каскад війська цунамі, як піхоті, так і танкам з літаками.
  А з пупка візьме вбивча блискавка як виліт, і спалить гітлерівську когорту, і від них лише обвуглені трупи залишились і три десятки танків разом із ними.
  А під кінець як з лона Венери дівчинки-красуні вилетить убивчий пульсар, який розростаючись у розмірах, взяв, накотився, і цілий полк гітлерівців і сотню танків навіть кілька "Маусів" спалив разом.
  Воїтелька проревела:
  - За великий комунізм!
  Зоя взяла та провела комбінацію, різко подовживши мечами, зрізуючи вежі біля танків. І юна зовні войовниця взяла і дисками як запустить, у суміші із бомбою-горошинкою. І порве масу японців. А потім із малинових сосків як візьме собі і випустить новий потік блискавок. І розірвати ворогів у тріски дрібною стружкою. І від танків нічого не лишається.
  А потім з пупка як садане лазерним промінням. І гітлерівців масу масову зріже. А танки взагалі втрачають башти, від них відлітають розбиті ковзанки.
  А на закінчення, як з грота Венери, воїнка з волоссям кольору сусального золота викине шалений потік енергії. І змете гітлерівську гвардію і безліч танків і літаків і самохідок. Ось це бійці круті.
  Воїтелька прокричала на всю горлянку:
  - Слава комунізму Сталіна та царя Олександра Третього!
  А ось і Августина в битві шалена наче агресивна і непереможна кобра. А її вогняне волосся, сяє вона немов червоне золото.
  І проведе мечами комбінацію, від якої зрізався гітлерівських батальйонів виводок під корінь і величезна кількість новеньких, блискучий металом машин.
  А потім босі пальчики ніжок запустили такі леза, що розрізали гітлерівців у м'ясний салат і порізали стовбури самохідками та хвости штурмовикам.
  А з рубінових сосків як полетить цілий потік вбивчих блискавок і розбиває гітлерівців.
  Ну, коли ляпка з плазми магії вилетить і пропалить цілий фашистський полк і масу танків до них на додачу з літаками зрозуміло.
  А коли з лона Венери круте, руде дівчисько виплеснулася ціла грудка енергії, то одразу кілька тисяч гітлерівців взяло і, поширюючи апетитний запах цілого стада мамонта засмажених на сковорідці взяло і стало з скоринкою шашликами. А кілька сотень танків взяло і розплавилося.
  Воїтелька прореве:
  - Олександр Третій - найкращий із царів!
  Світлана дуже агресивна дівка. І провела комбінацію своїми довгими мечами. І розрубала ворогів, наче зробила нарізку ковбаси тонкими скибочками. А потім босими пальчиками ніжок запустила бомбу смерті. Порвала ворогів наче смерті каскад, тільки гусениці розліталися.
  А потім із полуничних сосків видасть потік руйнування неабиякої кількості. І розносячи гітлерівців та їхні танки та літаки та іншу техніку.
  А як з пупка блискавки помчати і розносять гітлерівців, без будь-якої реальної жалю, і нереальної теж.
  Але найвбивче викидає грот Венери. Це справді забійна з забійних, наче Гіпертеорядерна зброя!
  І як пронесеться цей дикий потік цунамі з магії, і зітре в попіл багато тисяч гітлерівців і сотні танків. І самохідок, і літаків, і штурмових гармат.
  Дівчина буркнула:
  - Я чемпіонка світу!
  Олег Рибаченко погодився із цим:
  - Суперчемпіонка!
  Хлопчик провів потрійний млин шаблями. А потім босою ніжкою жбурнув багаторазову гранату. І так порвала батальйон армії країни пекельного гітлерівського сонця та танків та самоходів та всіх видів авіації.
  Пацан-карате як засвистить... Хмара ворон і грифів, що неабияк скупчила, взяла і посипалася на гітлерівців.
  І по головах, і давай рвати ворогів, а також підривати літаки та самохідки.
  Олегу навіть згадалося, як у одному світі троль допоміг Гітлеру перемогти СРСР. Вона заговорила німецьких солдатів, і ті стали невразливими. Фашисти захопили весь світ. І давай там усіх будувати... І пішов проект озеленення Африки та польоти на Місяць. І фриці в 1953 році 20 квітня і справді там висадилися. Ось це троль.
  Вони тоді Гітлера з цього світу в 20 квітня 1957 року взяли і викрали, і перетворили його на хлопчика-раба, примусивши крутити колесо. А чого фюрер хотів? Думав, російські дівки, йому просто так дадуть по рогах? Чи дозволять захопити весь світ?
  Олег Рибаченко провів чергову комбінацію п'ятиразового млина. Розрубав гітлерівців, величезну кількість танків, самохідок і штурмовиків. Свиснув збиваючи фашистів, і пискнув:
  - Цар Олександр Третій - сама досконалість!
  Маргарита взяла і провела шаблями потрійну орлицю, і зрубала в капусту сотню гітлерівців та дюжину танків.
  І босими ніжками випустила дівчинка бомбу, що рознесе тут фашистських солдатів і два десятки танків.
  І ось хлопчик і дівчинка як дружно засвистять. І стільки ворон з неба попадає, і гострими дзьобами, прошибуть башки всім цим гітлерівським полкам і пробиваючи люки танків.
  Працювала шістка стільки активно, що всі тридцять три дивізії країни пекельного гітлерівського Сонця виявилися знищеними. Перебили їх російські войовниці та вічний безсмертний хлопчик.
  Таким чином, загрозу від Москви було відведено. І це, звичайно, здорово.
  Хоча війна все ще тривала. Але вже шанси були п'ятдесят п'ятдесят.
  
  ТУРЕЧЧИНА НАПАЛА НА СРСР
  Наприклад, німецькі агенти зуміли таки втягнути у війну проти СРСР Туреччину. Один із генералів наказав відкрити вогонь по прикордонних військах. І поставив керівництво перед фактом війни із СРСР.
  Турецька армія була досить численною, дійшовши до мільйона під час мобілізації. Хоча якістю і слабше, але ненабагато.
  Сталіну довелося відмовитися від наступу під Сталінградом та рятувати Закавказзя. Німці до кінця грудня все ж таки взяли остаточно місто на Волзі, і закріпилися там. Наступ радянських військ на Ржевському напрямі було відбито німцями. І вони взимку фронт утримали.
  Війна з Туреччиною поглинула резерви, що були використані у реальній історії під Сталінградом.
  У Гітлера вистачило розуму таки оголосити тотальну війну і поповнити армію новими резервами і збільшити випуск озброєнь.
  В Африці Роммель був спочатку битий, але потім, отримавши підкріплення, зміг утримати позиції провести сильний контрудар щодо американців.
  Німці дещо більше змогли перекинути до Африки війська, і втрималися в Тунісі. Взимку бої кипіли там спекотні, як і навесні. Але сприятливіший перебіг боїв на сході дозволив німцям у Середземному морі використати більше сил. Та й Сталінградське угруповання не довелося постачати.
  Роммель зумів відбити всі наступи англійців та американців, завдавши їм колосальної шкоди. Наприкінці травня настала тимчасова пауза та затишшя в Африці.
  Німці у червні 1943 року, використовуючи нові танки "Тигр" та "Пантера" спробували наступати на Астрахань. Червона армія була готова до цього. Але все одно фашисти змогли просунутися на п'ятдесят кілометрів, перш ніж їх зупинили.
  "Тигр" показав себе ефективною машиною, дещо гіршою виявилася "Пантера". Особливо у захисті бортів танка. Та й ламалися німецькі машини надто часто. Однак фашисти, уникнувши Сталінградської катастрофи, мали більше сил і хоч і не змогли пробити радянський захист, але фронт утримали. Радянські війська намагалися наступати, але "Пантера", "Тигр", "Фердинанд" показали себе дуже добрими танками в обороні.
  А невдовзі з'явився і "Маус". Машина, щоправда, важка, важка для перевезень та експлуатації, але живуча і із сильним озброєнням. "Маус", втім, показав, що 150-міліметрова гармата надмірна за потужністю і недостатньо скорострільна. Хоча "Маус" в оборонних боях стояків, як і "Тигр"-2, але діставав постійними поломками. З'явилася і "Пантера"-2, важча машина, але краще захищена.
  Союзники діяли проти Третього Рейху досить пасивно. Користуючись тим, що взимку 1943-1944 року Червона армія не змогла досягти суттєвих успіхів, у тому числі завдяки гарній роботі німецької розвідки, у травні 1944 року гітлерівці взяли штурмом Гібралтар і стали наступати в Африці.
  Захопили Марокко і почали просуватися Алжиром. Німецькі важкі танки трощили союзників і домінували на полі бою. Особливо доставили "Пантери", які рвалися наче звірі. Влітку Червона армія намагалася наступати в центрі, але її натиск знову виявився відбитим. Німці створили наймогутнішу лінію оборони.
  Взимку 1944-1945 Червона армія знову наступала в центрі. Фріци тримали оборону. На той час вони розгорнули масштабне виробництво МЕ-262 і захопили панування повітря. Перемоги в Африці призвели до захоплення Єгипту та встановлення контролю над Середземним морем.
  А після смерті Рузвельта Трумен оголосив про перемир'я. Черчілль, що важко захворів, погодився. Тим більше, німці вже захопили Близький Схід і у них з'явилася досконаліша серія танків Е - з ущільненою компоновочною схемою, з низьким силуетом та потужними двигунами. Тож воювати стало стрімко. Та й реактивна авіація фашистів заїдала. Гітлер надійшов трохи мудріше і разом ракет ФАУ вклався в реактивну авіацію, що дало значно більшу та ефективнішу віддачу. Справді, що користь у балістичних ракетах? Овчинка вичинки не коштувала, а точності немає. А ось реактивні бомбардувальники Британію мучать, і шансів урятуватися не дають. Не можуть їх винищувачі союзників наздогнати. А великі бомбардувальники, що пікірують, як дістають британців і американців.
  Коротше кажучи, запропонували перемир'я та обмін полоненими, та відновлення торгівлі. Гітлер погодився. Він хотів швидше дотиснути СРСР. У червні 1945 року почався новий наступ німців на Кавказ. І удар, як із півдня, так і півночі та разом із турками. У боях взяли участь нові танки Е-25, які ще називали "Пантера"-3. Німці ущільнили компонування, розташувавши двигун і трансмісію разом і впоперек, що дозволило знизити висоту танка менше 1,7 метрів. Гармата була встановлена потужніша в 88-міліметрів в 71 ЕЛ. Нахил броні у Пантери-3 був збільшений. Танк мав лоб корпусу в 100-міліметрів, борт і корми в 60-міліметрів, вежі 120-міліметрів під великим нахилом, а вага всього тридцять тонн. Що за двигуна в 700-кінських сил забезпечувало пристойну рухливість. А на підході був і досконаліший з нагнітачем двигун, що розганяється до 1000-кінських сил. Але поки що цей мотор не готовий. "Пантера"-3 виявилася дуже вдалим танком. І добре захищеним у борт, малопомітним, моторним, з руйнівною гарматою, причому більш легким і дешевим у виробництві.
  Кавказ утримати радянські війська не змогли і до кінця 1945 року, його фашисти цілком захопили.
  А навесні 1946 стали наступати на Москву і Саратов. У фрицем з'явився Е-50, схожий на Е-25, компонуванням, але більшим знаряддям, і товщі бронею. Танк за вагою досяг 65 тонн, ближче до "Тигру"-2, але мав набагато сильніше бронювання особливо бортів. Товщина лобової броні досягла 250-міліметрів, бортів 170-міліметрів, гармати 105- міліметрів 100 ЕЛ. Цей танк мав висоту менше двох метрів, і двигун 1250-кінських сил. Машина показала свою ефективність у боях. У СРСР з'явилися ІС-3 та ІС-4. А ось Т-54 ще не встиг вступити до серії. Тож довелося битися, маючи старий багаж. Та й ІС-4 був сирий та недосконалий танк. А ІС-3 досить складний у виробництві, тож ІС-2 все ще випускався. А Т-34-85 залишався наймасовішою машиною. Хоча її гармата вже зовсім безсила проти Е-50 і більш важких машин, і здатна боротися лише проти "Пантери"-3, яка користувалася популярністю у німецьких військових. Хоча Гітлер і наказав зняти з виробництва всі машини, що легше за п'ятдесят тонн, крім розвідувальних танків.
  І ось пішли ці монстри на Москву. Вони сильні та їх багато. А фашисти до верстатів ще й негрів поставили. Тож стало вкрай стрімко для СРСР.
  Але дівчата з влучників цілком готові битися та перемагати. І сам Олег Рибаченко зрозумів, що це зовсім фантазія. Насправді ж фашисти Москву штурмують і цю атаку треба відбити. Тож команда та шістки бійців висадилася битися з фрицями.
  Олег Рибаченко, як завжди, попереду всіх і на білому коні. Але не все так просто. Тут уже місцеві боги кажуть - не лізьте.
  Втім, хлопці трохи порубали мечами, по випускали дівчата пульсари з червоних сосків, блискавки з пупків. Кидали босими пальчиками ніжок убивчі гранати та шматки антиматерії. І до кінця дівчини з лона Венери викинули торнадо магічної енергії.
  Після чого повернулися назад... Наступ німців на Москву захлинувся. Але Саратов вони таки взяли. І змогли навіть дійти Куйбишева. В останньому місті розгорнулися бої, що затяглися до зими.
  Зрештою, вже у січні 1947 року фашисти опанували це місто.
  Настав тимчасовий затишок. Обидві сторони зазнали серйозних втрат. Крім того, на територіях, які окупували фашисти, йшла партизанська війна.
  Для боротьби з партизанами формувалися війська місцевих сил. З'явилося якесь самоврядування. І уряди маріонеткового штибу.
  Німці заразом модернізували й авіацію. А також запустили в серію дисколети, які майже неможливо було через ламінарний струмінь збити. Влітку 1947 року фашисти почали наступ у центрі. Їм вдалося остаточно відрізати та оточити подвійним кільцем Ленінград. Але Москву знову взяти не вдалося.
  Знову Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Ці вічні хлопчик і дівчинка, що стріляли по гітлерівцях їх автоматів з нерозмінними патронами, кидали частинки антиматерії босими ніжками.
  І заразом свистели, збиваючи на голови фриців ворон.
  Та й четвірка дівчат: Наташа, Зоя, Августина, Світлана, теж працювали.
  З червоних сосків випускали вогняні, дуже пекучі пульсари. А їхні босі, витончені ніжки кидали вбивчі горошинки з антиматерією. А пупки посилали блискавки, що смажили фашистів. А коли лоно піддавало хвилі магічного торнадо, то й зовсім йшла смерть.
  Але, на жаль, шістка попрацювала лише обмежений час. Але дуже плідно у відображенні фашистського тиску.
  Минула зима. Ленінград упав... Влітку 1948 року, підкопивши сили, гітлерівці попрямували на новий штурм. Вони жбурнули у бій усі свої резерви.
  Але знову шістка на них чекає і тотально винищує.
  Олег Рибаченко та дівчата тоді дали бій фашистам капітальний. І використали сильну магію. Дівчата навіть із лона Венери викидали потоки магічної енергії та цунамі магії. І вибивали фашистів, наче кегли кулькою.
  Олег Рибаченко не лише рубав гітлерівські танки мечами, а ще й свистів. І ворони таранили німецькі літаки. Руйнували їх дощенту.
  Маргарита Коршунова теж як візьме, та млин мечами проведе, зрізаючи гітлерівців. А потім босими ніжками візьме та запустить найпотужніший пульсар.
  І руйнує фриців наче таранним методом. А як дівчинка як засвистить, і впали ворони на гітлерівські літаки.
  Дівчинка прокричала:
  - За комунізм у всьому світі!
  Наталя теж в атаці на гітлерівців. І ось її мечі візьмуть і рубануть навскоси. І ось її босі ніжки як запустять щось убивчо, що рве ворожі машини на частини.
  Після чого дівчина з червоних сосків випустить жаркі, вбивчі пульсари. І ті вріжуть фашистськими ордами. А дівчина ще й із пупка блискавкою у гітлерівців шугане. І всіх реально засмажить, зробить шашликом.
  Але ще крутіше, коли з лона Венери вивернеться потік енергії. І змете велику масу нацистів.
  Ось це баба з блакитним волоссям. І прореве:
  - Слава Вітчизні!
  І знову з червоного соска випустивши презент знищення, додала:
  - У кого великий живіт, той з голоду помре!
  Зоя теж рубала немов капусту супротивників. Зрізала їх з великою легкістю, наче стружку знімала. І босими пальцями ніг як шпурнула анігіляційну бомбу. І рознесла ворогів.
  А потім із малинових сосків гримне: з правого по танках, з лівого по літаках! І дуже ефективно розквасить супротивників.
  А потім із круглого пупка серією блискавок. І спопелить фашистів, перетворюючи їх на шкварки.
  А тут ще з гроту Венери ціле торнадо анігіляційної енергії візьме і вилетить.
  Дівчина кричала, дотепно:
  - Птах високого польоту, ніс не задирає, у хмарах не витає!
  Августина безпосередньо у битві бере участь. Не дівчина, а просто тигриця. І рве буквально ворогів пазурами. І рубає, не даючи шансів мечами.
  І ось її босі ніжки запускають дуже вбивчий подарунок анігіляції. Розриваючи супротивників на дрібні промокашки. І позбавляючи найменших шансів на порятунок.
  А ось з рубінових сосків вилітають блискавки, які буквально спалюють, наче папір противників.
  А з пупка викидається пульсар. І як різане по гітлерівських танках. І зриває з них башти.
  А з лона Венери викидається черговий потік магічної плазми. І якщо він спалить, то мало фашистам не здасться.
  А войовниця промовляє собі:
  - Хто хоче стати левом, не маючи вовчої хватки, залишиться за пташиних прав!
  Світлана знову рухається. Рубає метал мечами. І босими пальчиками ніжок запускає вбивчі гранати. Розриває та спалює фриців.
  При цьому дівчина не забуває і з полуничних сосків посилати блискавки.
  А ось з пупка як вивернеться, руйнівне, і метал, що розплавляє.
  А ось із грота Венери візьметься і вилетить промінь лазера, що всіх візьме та розріже.
  А потім проречить:
  - Пташині права найчастіше мають віслюки розумом, і вівці характером!
  Олег Рибаченко продовжував дуже впевнено боротися, демонструючи силу титану. Ось він рубає фашистів мечами. А потім босими пальчиками дитячих ніжок запустить більш ніж вбивчу гранату. Розірве масу гітлерівців.
  Після чого пацан як засвистить і перелякані грифи та ворони як на фашистські війська візьмуть і поваляться. І збивати літаки стали без жалості.
  Олег Рибаченко дотепно зауважив:
  - Безкрилий той, у кого мізки курки!
  Маргарита Коршунова продовжувала крутити вертушки мечами. Зрубала без вагань фашистів. І водночас босими дитячими ніжками кидала презенти знищення. І розривала ніби фольгу палицею.
  А як засвистить, і звалить ворон на німецькі війська. Усіх їх випрає в порошки. І ось коли фашисти під ударами птахів, то їм більш ніж туго розкришили.
  А Маргарита як скаже:
  - Не претендуй на місце орла з курячими мізками та пташиними правами!
  Наташка як підстрибне, і рубане мечами. Розрубає гітлерівців у капусту. Кине босою ніжкою подарунок анігіляції. Вигубить масу фриців і пискне на всю горлянку:
  - Якщо ти характером мокра курка, то усохнеш з голоду!
  І з червоних сосків випустить вбивчий розряд струму. Зітріть масу фашистів. А потім із пупка пульсаром як рушить. І всіх супостатів розшматує на частини.
  І ось з лона Венери як вивернеться потік цунамі, що спалює всіх пекельною плазмою.
  Ось це дівка.
  А Зоя в наступі диким всіх без зайвих пауз б'є. І розсікає на найдрібніші частини. Залишаючи буквально обвуглені шматки. А як босою ніжкою щось неймовірно руйнівне метне. А потім з малинових сосків як вилетить те, що приносить вражаючу смерть, і тотальну загибель.
  А потім з пупка таке дике вискочить і розриває як тигр магічної плазми.
  І насамкінець з грота Венери подарунок, що несе без шансів фашистам реальну загибель.
  Після чого дівчина кричала:
  - З курячими мізками не знесеш золотих яєць!
  Августина зрізала мечами башти біля гітлерівських танків. А потім босими пальчиками ніжок запустила презент смерті. А ось їх рубінових сосків дівчата вилетіли вогняні блискавки. І спалили купу фашистів.
  А потім із пупка вилетить ціле торнадо знищення.
  А ось із лона Венери вилітає руйнація, яка приносить повну перемогу, та знищення.
  Августина дотепно зазначила:
  - Півень ще може знести золоті яйця, але характером курки лише потрапляєш в халепу!
  Світлана також у бою гаряча. Як мечами рубане по фашистам і розквасить їх у капусту, що перекис. І ось босими пальцями ніжок надішле подарунок знищення. Розмеле ворогів у потерть.
  А з полуничних сосків вилетять убивчі блискавки. Пропалять гітлерівців на частини. А ось і пупок надішле хвилю тоталітарного винищення фашистів.
  А на закінчення з грота Венери як вилетить міхур магічної плазми, який всіх ворогів разом розплавить. І танки димляться, і рвуться снаряди всередині них.
  А Світлана як прореве:
  - Чому все витаєш у хмарах, бо мізки курячі!
  Олег Рибаченко бореться з дедалі більшим шаленством. Він як візьме і ворогів рубане. Їх усіх розкришить та розсіче на дрібні частини.
  А потім босою ніжкою кине гранату та розірве на шматки.
  Потім хлопчик знову свиснув і збив масу літаків.
  Після чого озвучив думку:
  - Будь хоч силою ведмідь, але з курячими мізками залишишся ослом!
  Маргарита Магнітна рубала з усього розмаху мечами. Потім босою ніжкою дівчинка жбурнула вбивчий гостинець смерті. Розірвала гітлерівців на уривки кісток та шкіри. А потім як засвистить, що поваляться купами ворони на фриців.
  Після чого Маргарита в'якнула:
  - Якщо в тебе курячі мізки, то після зустрічі з лисицею полетять пір'я!
  Наташа б'ється із фрицями вкрай активно. І ось її босі ніжки жбурляють щось диявольсько вбивче. А мечі зрізають башти.
  А потім із пупка блискавки рубнуть...
  А червоні соски випустять убивчі пульсари. А потім візьме дівчина і з лона Венери вогняне торнадо випустить. І на частини супротивників розщемила.
  Після чого дівчина прочирикала:
  - Щоб зробити зі свині відбивну, треба мати вовчу хватку, і лисячу спритність!
  Зоя взяла і провела мечами млин. Розсікла всі машини, і розбіглися на всі боки ковзанки. І ось босі ніжки дівчини-термінатора запустили бомби, анігіляції. І ті, що пролетіли, стали рвати ворогів.
  А ось малинові соски як візьмуть і випустять блискавки руйнування. А потім із пупка вилетить промінь лазера.
  А ось і грот Венери викине потік жорсткого торнадо, що зминає фашистські війська.
  І дівчина реве:
  - Найвірніше підеш на спекотне лисиці з курячими мізками!
  Августина теж б'ється тепер так, що завелася мов будильник. І рубає фашистів без жалю та жалю. Босими ніжками жбурляє гранати, розриває супротивників.
  А з рубінових сосків летять каскадні блискавки. А ось з пупка довбає чимось абсолютно вбивчим. І порве фашистів на частини. А ось і з грота Венери вилетить магічне торнадо смерті та винищення.
  Після чого дівчина гаркне:
  - Якщо характер як у мокрої курки, сушитимешся без грошей на вулиці!
  Світлана теж б'ється дуже задерикувато. І мечами рубає, і босими ніжками вбивчі подарунки смерті метає. А потім візьме і з полуничних сосків виверне каскад бульбашок магічної плазми.
  А далі з пупка б'є одна блискавка за іншою.
  А ось з грота Венери як польиться ураган тотальної руйнації та повного знищення.
  Світлена прокричала:
  - Курячі мізки роблять безкрилим, курячий характер відправляє в ощип!
  Коротше кажучи, фашисти зітхнули остаточно і обвисли. Але й Червона Армія не мала сил наступати.
  Тим паче у повітрі фриці зберігали тотальне панування. 1949 пройшов у війні в атмосфері, і дрібних сутичках на суші. Поява в серії МІГ-15 не могла змінити перебіг війни. Так у німців свою відповідь: МЕ-2010 та МЕ-462. Які зберегли над радянськими машинами перевагу у озброєнні та швидкості. Натомість у СРСР були в серії вже Т-54 та ІС-7. Останній танк виявився досить грізним і Червона армія не давала фрицям просунутися.
  Настав і 1950 рік. Німці пробували мляво наступати, радянські війська відбивалися. Це нагадувало боксерів, що загрузли в клінчах.
  Ніхто і за цей рік не отримав переваги і не зміг реально просунутися.
  Але і 1951 рік... Гітлер намагається переламати хід війни. Німці запускають у серію нові пірамідальні танки. Дані машини мають підвищену живучість при стрільбі по них з усіх ракурсів.
  Але є проблеми з ходовою частиною. У СРСР з'явився легший ІС-10, але поки що особливих змін не було. І цей рік минув.
  Настав 1952 рік. Фронт залишався малорухливим. Радянські та німецькі війська тикалися одне в одного. І капітально загрузли.
  Але наступив 1953 рік. У березні Сталін помер, і ... Фашисти, користуючись сум'яттям, що настала через боротьбу за владу, перейшли в наступ.
  І знову бойовій шістці довелося битися з гітлерівськими полчищами.
  Олег Рибаченко загарчав і рубанув мечами з розворотами та винищуванням. І взяв босими дитячими ніжками запустив гранату. Розірвав масу гітлерівців. І потім як засвистить. І купа ворон зламає хмару літаків Люфтваффе.
  Хлопчик ревів:
  - Хто курча в душі, той лисий корм у курені!
  Олегові навіть трохи набридло рубати та кидати босими ніжками гранати у фриців. Хлопчик знову вимовив афоризм:
  - Хочеш жити як біла людина, будь хоч трохи рудим у хитрощі!
  Маргарита Магнітна кинула босими пальчиками ніжок вбивчу подачку знищення. Порвала безліч гітлерівських солдатів. А потім дала чергу з пупка лазером.
  А після цього взяла, засвистіла, і купу літаків по винищувала.
  І перевіряла:
  - У справжніх білих людей, не буває при невдачах блідого вигляду!
  Після чого дівчинка босими пальчиками ніжок знову кинула подарунок анігіляції, прочірікавши:
  - Якщо ти курка мізками, підеш на бульйон лисиці справами!
  Наташа випустила з червоного соска пульсар знищення і в'янула:
  - Будь птахом орлиного польоту, але не май півнячого зальоту!
  Зоя агресивно помітила, теж з малинового соска скинувши подарунок повного знищення:
  - Хто багато петушиться, не поївши каші - той кукарекатиме у параші!
  Августина з рубінового соска скинувши пульсар анігіляції, буркнула:
  - Якщо політик багато співає, виборці потім виють вовками!
  Світлана полуничним соском вивернула блискавку, і прошипіла:
  - Політик, який багато гавкає, але мало старається, до собачого життя доведе народ!
  Олег Рибаченко рубанув, крутячись мечами. Шпурнув босою, дитячою ніжкою гранату і відзначив:
  - Політики пустують як діти, але їхні прийоми старі, як сама політика!
  Після чого хлопчик свиснув, збиваючи ворон як пісок з джинсів, і знову промуркотів:
  - Політик це ворона, яка мріє про трон орла, тільки дзьобом не доросла!
  Маргарита раціонально відзначила, теж жбурнувши босою ніжкою послання знищення:
  - Політик хоче левового трону, але розумом часто лише безрога корова!
  Наташа випустила блискавку з пупка і гаркнула:
  - Лев не повинен бути вівцею, але хоч трохи лисиці йому не завадить, щоб не опинитися в ослах!
  Зоя взяла і босими пальчиками ніжок запустила подарунок загибелі. Потім малиновими сосками виплюнула пульсар і в'янула:
  - Будь ти хоч статтю лев, але з курячими мізками тобі гарантоване собаче життя!
  Августина лупнула з рубінових сосків блискавкою смерті і пискнула:
  - Хто на місяць багато гавкає, того життя в будку опускає!
  Світлана провела вертушку. Потім із полуничних сосків дала розрядом і верескнула:
  - Якщо політик обіцяє вам журавля у небі, то він вважає виборця дятлом!
  Олег Рибаченко, свистом збиваючи ворон, раціонально зазначив:
  - Якщо в тебе дерев'яна голова, то точно даси дуба!
  Маргарита, знову різавши ворогів, видала:
  - Якщо ти головою як дуб, обдеруть як липку!
  Наташа дотепно помітила, з червоного соска випускаючи потужний подарунок смерті та руйнуючи фриців:
  - Для виборців дубів, у політика суцільна липа!
  Зоя, рубаючи фашистів, і з малинових сосків посилаючи промені смерті, зазначила:
  - Якщо ти тупий як валянок, тобі бути вічно взутим!
  Августина дотепно зазначила, що з рубінових сосків посилаючи загибель:
  - Ніщо так не заважає щодня, лопати спекотне, як курячий розум!
  Світлана довбанула з полуничних сосків і видала:
  - Якщо в тебе куряча пам'ять, забудеш, як літати орлом!
  Олег кинув босою ніжкою шибеника подарунок знищення і пропищав:
  - Курка не птах - курячий розум не розум!
  Маргарита босою ніжкою запустила те, що не дасть померти без болю. Потім свиснула, вражаючи воронами фриців і пропищала:
  - Вибирає півнів у президенти виборець із курячими мізками!
  Наташа з червоного соска довбанула гарячим і дуже пекучим і видала:
  - Політик що багато співає, приваблює лише тих, хто має курячі мізки!
  Зоя, ведучи вогонь по ворогах, зі своїх малинових сосків, помітила:
  - Хто потішився на лисячу мову політика, курка розумом, і вівця характером!
  Августина довбаючи пекучими пульсарами з рубінових сосків, зазначила:
  - Для політика мова це і меч, і батіг і ключ, але виборця він насамперед садить під замок!
  Світлана врізала блискавкою із полуничного соска. Розкришила масу літаків і танків, видавши:
  - Курячий пух м'який, але на яких жорстких нарах сплять ті, у кого курячі мізки!
  Олег Рибаченко погодився, свиснувши вкотре:
  - М'який характер правителя часто призводить до жорсткого падіння держави!
  Маргарита, добиваючи, посвистуючи і посилаючи ворон на голови, добиваючи останніх фашистів, додала:
  -З курячим мізками, і характером курчати, стане як свиняча відбивна!
  
  РОММЕЛЬ 1959 РОКУ - СУПЕР!
  Постарілий, сивий Роммель розглядає карту фронтів. 2 вересня 1959 року. І війна ще триватиме, і Москва не взята. Вже немає Сталіна і формально головний голова ДКО Молотов. Але й він лише перший серед рівних. Сталінські пости поділені, та Верховний головнокомандувач Жуков. І саме проти нього і б'ється Роммель. Хоча є ще й міністр оборони Василевський. А партію очолює Микита Хрущов. А глава уряду Маленков. Є і Голова Президії ЗС, СРСР, і формальний глава держави Булгарін.
  Та строката зібралася проти Роммеля компанія. І її треба зламати. Але СРСР не піддається. І Третій Рейх виснажено, як і Росія.
  Але миру укласти не вдається. Роммель хоче територіальних надбань. Радянський уряд уперто наполягає на нульовому варіанті.
  США зараз у кризі, особливо нікуди не лізуть. А Великобританія загрузла в колоніальних війнах. Тож не кінця краю війні Другої світової.
  І вже пішов її двадцять перший рік.
  Певні надії пов'язані з сімейством " Леопардів " . Але цей танк себе не виправдав. Ще одним варіантом стала розробка танка РЕ-50. Суть нової ідеї - створити пірамідальну машину, що практично непробивається під будь-яким ракурсом. Ось це могла стати гарною знахідкою. Саме із сімейством пірамідальних РЕ, Роммель і пов'язував надії на перемогу над СРСР.
  Але поки що борються старі танки.
  Але на них непогані є бійці.
  Екіпаж Герда, Шарлота, Крістіна, Магда - четвірка дівчат, вперше спробували себе на Т-3 ще під час нападу на Польщу у 1939 році. Німецька машина тоді була ще слабка. Дівчата більше стріляли по піхоті, і використовували три кулемети.
  Герда стріляючи по поляках, і скошуючи їх піхоту та кавалерію, проворкувала:
  - Я войовниця з тисячею чортів у голові!
  Ведучи вогонь, Шарлота відзначила:
  - Це все цікаво, але...
  Герда кинула босою ніжкою по поляках гранату і пискнула:
  - Що Але?
  Руда бестія відповіла:
  - Але ми стали відьмами, і що це нам дає?
  Герда дівчина-блондинка скосила поляків чергою і логічно відповіла:
  - Тепер нас так просто не вб'ють!
  Христина теж лупнула по поляках з кулемета і помітила:
  - А вічну юність ми збережемо?
  Магда, керуючи машиною впевнено, відповіла:
  - Звісно так! Я перевірила! Нанесла собі рану, і він зник без сліду!
  Герда зрубуючи поляків охоче, підтвердила:
  - Ось ось! Ми тепер не просто люди, а стали надлюдиною!
  Шарлота зрубуючи поляків, заверещала:
  - Я супермен!
  І знову босою ніжкою жбурнула вбивчу гранату. Та дівчисько розійшлося і явно вже не жартувало.
  Христина, зрізуючи поляків, відзначила:
  - Батьківщина це дуже добре!
  І босі пальчики ніжок красивого золотисто-рудого дівча запустили лимонку.
  Магда теж дала чергу, зрубала поляків і пискнула:
  - Я типова чемпіонка!
  І теж босою ніжкою як шпурне вбивчу і гранату, що руйнує все поспіль.
  Четвірка у Польщі відважною воювала, і навіть взяла Варшаву. Але цього мало.
  Після Франції Герда та Шарлота вирушили до Африки до корпусу Роммеля.
  Рота дівчат з особливого батальйону СС "Тигриці-барракуди" перелітала транспортним літаком Ме-323 до Тунісу. Дівчата-войовниці були всі як на підбір, юні і ще незаміжні. Переважно високі спортивні блондинки, колір німецької нації, її кров та сік.
  Двоє дівчаток медова блондинка і вогненно-руда виділяються серед інших войовниць, теж, до речі, гідних подіуму своєю красою, і серйозністю у погляді. Якщо всі інші войовниці були з-поміж досвідчених бійців, які встигли понюхати пороху у Франції та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплинність бойових дій і не бажання, посилати дівчаток у пекло.
  Вони вже билися, то ці дві були зовсім юні, на вигляд, майже дівчинки останній, що замінив загиблих під час авіанальоту. Звичайно теж навчені з усією німецькою педантичністю, але ще такі невинні їм на вигляд ледве виповнилося шістнадцять. Справжні троянди, кинуті у пустелі. Але при цьому вони вже воювали майже два роки.
  Вогняно-руда "тигриця-барракуда" запитала у своєї подружки блондинки:
  - У Британській армії багато чорношкірих. Вони дуже грубі й жорстокі, а уяви Герда, що буде, якщо ти потрапиш у полон і почнуться тортури?
  Медова блондинка спокійно відповіла:
  - Я намагатимусь не траплятися в полон Шарлота, але якщо такою буде воля Господня, не видам ворогам нічого!
  Рудоволоса Шарлота пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром розпочнеться велика війна на сході з Росією. І вже підтягуються війська, концентрують сили. Адже недарма в армію призвали стільки піхоти, дівки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловіків!
  Герда зітхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести війну, з росіянами: жорстокими і фанатичними, з їхніми безмежними просторами та суворими зимами... Це буде щось страшне!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росіяни не змогли перемогти, навіть крихітну фінську армію, а ми розбили найбільші сили противника! Під нами вже вся Європа, а Роммель трощить англійців в Африці. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Герда неохоче відповіла:
  - У росіян велике населення, і безкраї простори. Вони поглинуть надто багато військ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росії до зими, то наші воїни будуть просто замерзати, а техніка засмутиться, і загрузне в кучугурах, це буде просто страшно!
  Шарлота енергійно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такі гидоти, давай краще заспіваємо якийсь романс. Про кохання...
  Герда безневинно посміхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспіваємо!
  Дівчата "Тигриця-барракуда" заспівали своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачіска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дівчина як боязка берізка,
  Боюся, і ворухнутися, і зітхнути!
  
  І що на вушко шепоче свіжий вітер?
  Хрумтить під ножною босою пісок...
  І немає мене щасливішим на планеті,
  Коли з тобою крокую я в лісок!
  
  Відкрий коханий мені велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобі пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Мені юнак з тугою відповідає;
  Надовго розлучить із тобою війна!
  Щоб знайти нам місце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У відповідь кивнула струнка берізка,
  Ти мені більше, ніж сердечний друг!
  Хоч може результат битви слізний,
  Але з нами Бог Ісус-пастух!
  
  Розвіємо пекла бісів - злі тіні,
  Щоб гаї розцвітали зелені!
  Погладь мені засмаглі коліна,
  Міцніше обійми мене!
  
  А він відповів ніби діві жартома,
  Сказав під дзвін розлогих гілок;
  - А чекатимеш на мене ти рік голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлів!
  
  У відповідь йому сказала я так суворо,
  - Не буду цивільною біля верстата стояти!
  І мені до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злісних перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гілки-коси,
  Мені дали новий із диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навіщо невинність стала як солдат!
  
  Тому, що Батьківщина мені всіх дорожча,
  Вітчизна вище зірок горить у душі!
  Не те нутро, що панувати на ложі,
  А ночувати з гвинтівкою у курені!
  
  Прийде перемога, у це вірю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посміхніться радісніші хлопці,
  Нас чекає, повірте добра доля!
  Разом з ними співала всі роди, при цьому дівчата розгойдували головами і поплескували долоньками. Але тут їхня ідилія перервалася, завила сирена і в небі з'явилися англійські літаки! Спітфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустріч їм відважно кинулися МЕ-109 із конвою супроводу. Вогняно-руда Шарлота навіть підскочила від радості:
  - Ось вона починається битва у повітрі! Це буде круто!
  Герда збуджено підтвердила:
  - Ось зараз наші, їм піддадуть!
  Англійських спітфайрів було вісімнадцять, а німецьких "месерів" п'ятнадцять, не велика різниця. Забили кулеметні черги та авіаційні гармати. Шарлота посміюючись, вказала пальчиком:
  - Ось подивись, як наші їх молотять! Краса!
  Герда філософськи сказала:
  - У бійці виграє не найсильніший, а найпідліший настільки, щоб її спровокувати, а самому не влазити!
  - Війна - це змагання, де всіх дискваліфікують ще до початку старту! - підтримала Шарлота.
  Він з англійських "Спітфайрів" вже спалахнув, і став падати, слідом за ним почав падати і німецький... Бій почав розгорятися з ще більшою жорстокістю. Англійські літаки мали кулеметне озброєння, а у німців були гармати в одних 20-міліметрів одна штука, в інших цілих три 20-міліметрові гармати, але таких машини, було тільки дві... Швидкісні характеристики та маневреність майже однакові, мабуть, навіть у МЕ -109 навіть менше вага і віражі він робить швидше. Але й англійці не такі прості, ось три їх винищувачі рвонули до транспорту, не звертаючи уваги на вогонь прикриття. Дівчата, що перебувають усередині, заволали:
  - Ану хлопці не пропускайте! Форсованим вогником пли!
  Шарлота як завищить:
  - Фоєрр! Фоєрр!
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловік десанту, у ньому шість кулеметів оборонного озброєння. Вони розташовані системою "їжак" і починають писати... Винищувачі палять, і кулі великого калібру встромляються в обшивку і пробивають покриття. Дівчата-войовниці відскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У недорозвинені левенята.
  Одну з дівчат зачепило, і вона б'ється в конвульсіях. До неї підскакує дівчина-лікар і відразу констатує:
  - Пробило навиліт! - І робить їй перев'язку. - Та заспокоюється і намагається стримати стогін.
  Але ось "Мессершміт" заходить англійському винищувачу в тил, точні постріли і той спалахує і падає. Дівчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник прикриває фюзеляж (а це чоловік) падає пробитий кулею навиліт. Герда кидається як блискавка, чіпляється за дріт і падає, у неї злітають чобітки. Молода дівчина миготить босими, рожевими п'ята парою стрибків через збиті тіла, підскакує до кулемету і натискає на гашетку. Зі стовбура випльовується свинець і "Спітфаєр" втрачає управління, починає завалюватися в штопор.
  Дівчата-вовчиці захоплено верещать і скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Німеччина проти Британія два-нуль!
  Герда втім, другий винищувач збити не встигла, його знищили німецькі льотчики. Повітряні бої швидкоплинні, і втративши більше половини винищувачів, англійці почали тікати. Рахунок був 11 проти 3 на користь німців. Дівчата у відповідь вигукували, так радісно і тиснули один одному руки. Хвалили і Герду, яка, не розгубилася і записала до свого активу перший збитий літак, свою жертву! Дівчина почервоніла від сильного хвилювання і пробурмотіла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсім уже немислиме! Я як у трансі...
  Шарлотта з невдоволеною усмішкою пробурмотіла:
  - А я ось собі не можу, пробачити зволікання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мадлен втішила Шарлоту:
  - Попереду ще стільки боїв! Ось вона Африка!
  Шарлота хихикнула і зістрила:
  - Маленькі діти нема за що на світі, не ходіть діти в Африку гуляти! В Африці акули, в Африці горили, а в Африці великі крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усі дівчата хором засміялися. Як це було класно...
  Столиця Тунісу, теж зветься, Туніс у ній розташовується основна база нацистів в Африці. Головний союзник Німеччини: Муссоліні вступив у другу світову війну лише 17 червня, за п'ять днів до капітуляції Франції. Він хотів "перемогти", точніше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималі територіальні придбання. Ну, а у разі невдачі Німеччини, самому відкрити другий південний фронт проти Третього Рейху! Італійська армія діяла, не дуже успішно і не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла ціною величезних втрат просунутися лише кілька кілометрів. Але так Муссоліні не дуже успішно вступив у війну. Надалі італійці воювали надто маловдало. Біти в Греції, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефіопії, маючи майже в п'ять разів більше сил, ніж англійці, і в Лівії втративши майже всю територію з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партію, ще до приходу Гітлера до влади, завдав англійцям найсильнішого контрудару. Причому він почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи всього десять танків і п'ятдесят замаскованих під танк вантажівки. Швидким кидком, був полонений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лівія повернулася під контроль гітлерівців. Однак добре укріплена фортеця Толбук, так бездарно здана італійцями, все ще тримається! У Роммеля всього двісті танків, причому всі Т-1 і Т-2, тобто легкі, а ще двісті італійських це взагалі кулеметні танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: які мають лобову броню в 78 міліметрів і 70 міліметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабілізуватиметься, обидві сторони збирають сили...
  Рота СС висадилися в аеропорту і, на них відразу ж подуло розпечене Африканське повітря. Ще б літо, червень та Африка! Втім, дівчата намагалися кріпитися і не показати, що їм жарко. А тут ще Мадлен наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробуватимемо сонцезахисні креми, стрибатимете в купальниках!
  Дівчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємніше, ніж мундирі, та ще й бронежилетах, які теж можуть змусити одягнути.
  Дівчата швидко переодяглися в купальні костюми, розфарбовані під колір пустелі, почала мазатися захисним кремом, який, до речі, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Герда допомагала мазатись Шарлоті, а та Герді. Рудоволоса помітила:
  - Ось які все ж таки Тунісі, на околицях нетрі, тільки в центрі півсотні кам'яних будинків та десяток мечетей. Я ось читала казки і очікувала побачити у арабів чудові палаци з фонтану та садами!
  Герда зітхнувши відповіла:
  - На жаль, якби у нашому світі була як у казці! На жаль, світ нещадний наш, несправедливий, підступний! Стіняє і страждає у муках плоть!
  Шарлотта продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, і злегка перед нанесенням крему сполоснувшись у прохолодній воді, дівчата-красуні відчували полегшення. Якщо в самому літаку було ще не так жарко, то в аеропорту та місті просто пекло. Щоправда інші тигриці-барракуди вже встигли повоювати в Греції, де й квітні тепло, але все ж таки не так як в Африці влітку.
  Після душу дівчата були у шкіряних шльопаннях, але Мадлен і наказала:
  - Взяти до рук інший крем і гарненько змастити підошви! Ви будете здійснювати марш-кидок через пустелю босоніж! Що моргаєте - зрозуміли, так приступайте.
  Дівчата мазали собі витончені ступні босих, дівочих ніжок, без особливого ентузіазму. Адже пісок Сахари, це майже розпечена сковорода. Щоправда, тут ще близько до узбережжя, і часто потрапляють зарослі травами луки. Але бігти голими підошвами по каменю, гравію, піску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалі дикість!
  Втім, дівчата не такі вже ніжки, програма підготовки еліти включає марш-кидки для дівчаток з Жіночого німецького союзу, причому теж нерідко босоніж, і пересіченою місцевістю. Тож войовниці не сперечаються! Взагалі для фашистської Німеччини характеру, потяг до різних експериментів. Гітлер гарячий шанувальник теорії Ніцше про надлюдину, або людину майбутнього. Він має бути сильнішим, швидшим, розумнішим і найжорстокішим, ніж сучасна людина. Справжній німецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що він арієць! Але й арійки, які народжують богатирів, самі мають бути богатирками, а силу слід виховувати! Тому найбільш добре підготовлених дівчат посилено тренують, загартують, виховують! Ось і їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арійцю та арійці всі випробування під силу, і не того бар'єру який не може взяти - непереможний і бравий солдат Третього Рейху!
  І ось рота, залишивши військове містечко, біжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунісу.
  Босі дівочі п'яти колють чорні, гострі камінці дороги, і жорстоко пече. Але мастило і справді трохи пом'якшує опіки, і коли біжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень і максимальна температура. Втім, замурзані арабські дітлахи дрібнішають, чорненькими п'ята, без всякого крему і навіть не морщаться. Видно набили собі мозолі на підошвах. На майже голих дівчат у купальниках, і з розвиненими м'язистими тілами, чоловіки-араби дивляться; роззявивши роти, а жінки швидше лунають убік, ще сильніше кутаючись у чорну паранджу.
  А дівчата тікають; тримаючи автомати на плечі і кожен рюкзак з запасами і гранатами. А це загалом кілограм двадцять... Навіть якщо врахувати, що дівчат підібрали фізично міцних, які вже не перших рік тренуються в спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусів у тіні, а подолати необхідно марафонську дистанцію .
  Герда біжить, намагаючись дихати якнайправильніше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останні її вісім років пройшли в спецшколі, для дітей генетичної еліти. Але це зовсім не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки підйом о п'ятій ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробіжка і далі пара годин праці. Потім навчання, перед обідом, знову тренування, зокрема й бойові спаринги. Військова підготовка, навчання, тренування до десяти годин, після чого відбій. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочі, фрукти, риба, кондитерські вироби та солодощі, лише на день народження фюрера, Різдво та 1 Травня. Вільного часу практично немає, все найсуворіше регламентовано... З них готували людей майбутнього, які мали наказувати Землею. Сам Гіммлер глава СС тримав під контролем таку програму.
  Тут дівчата перервали спогади... Наразі вони на танку "Леопард"-100 обстрілюють радянські позиції. І зрозуміло босоногі і в одному лише бікіні - так борються відьми, які за двадцять років зовсім не постаріли, і як і раніше юні та свіженькі як весняні маргаритки.
  Машина ця особлива - з реактивним бомбометом і довгоствольною протитанковою гарматою.
  Герда пальнула і пропищала:
  - Слава Батьківщині!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими ніжками. Рознесла черговий радянський танк Т-54, їх ще не знято з виробництва.
  Потім перевіряла:
  - Слава Роммелю!
  Христина, теж борючись у Леопарді-100, натиснула босими пальчиками ніжок на кнопки і прочирикала:
  - Слава Вітчизні!
  Магда, ведучи вогонь із кулеметів, помітила:
  - І нам дівчатам-барракудам слава!
  Та вони були воїнками найкрутішого пілотажу.
  Герда знову натиснула босими пальчиками ніжок на кнопки джойстика, розбила радянську зброю (погана дівчина-відьма, хоч і гарна!), і в'якнула:
  - Усіх побиваю!
  І знову перед нею немов це було вчора, майнули спогади;
  Дистанцію в півсотні або навіть трохи більше кілометрів уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку і з вантажем для таких маленьких дівчаток. Герда, Шарлота вже не відчували своїх тіл, вони бігли як сомнамбули, відчуваючи щось рвучке м'язи, і тупий головний біль. Але вже слідує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дівчатка сповільнюються та йдуть уже швидким кроком. П'яти починають свербіти, ще сильніше. Герда прошепотіла Шарлоті:
  - З пекла в чистилищі!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закінчився і босі, змучені ніжки дівчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Герда вигукнула:
  - А як блаженство, після тортур колючим камінням, і пекучими пісками пустелі, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шарлота охоче погодилася:
  - Звичайно, це справді рай! Після такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дівчата врешті-решт вийшли на майданчик, Мадлен зупинилася їх і наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступні і вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! І шкіра не лущитися, і пухирів на підошві немає. І навіть п'ята не запилилися, залишилися рожевими, наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мадлен, зробила паузу, і друг зі швидкістю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем із дзеркала сонячний зайчик, і вістря прицвяжило великого, чорного скорпіона. Голос офіцера СС став грубішим, а гарні риси дівочого обличчя жорсткішими. - Завтра бігтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арійки ви чи ні? Якщо так повинні витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на місці! На перший, другий розрахуйся.
  Потім був сон, а потім пробудження, і знову ти біжи.
  Герда прокинулася, різко схопившись, дівчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби і знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелі. Так вони босоногі в одних купальниках і помчали піщаним пеклом.
  Арабські дітлахи здивовано показували на них пальцями і свистіли:
  - Дойче Акбар!
  Герда озирнулася і з тугою подивилася на пальми, що віддалялися, після чого шепнула Шарлоті:
  - Знову в пеклі!
  Рудоволоса діва з усмішкою відповіла:
  - Усі люди грішники, а пекла природний стан грішників!
  Герда підморгнула у відповідь:
  - Людина не може не грішити!
  Шарлота кивнула своєю вогненною шевелюрою і на бігу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навіть тисячу разів згодна! Взагалі гріх це відносне і чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього світу, то в ньому добре було того, що йшло на користь і самій людині, і його племені-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не гріхом!
  Герда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жінці завагітніти від героя війни, ніж від свого далеко не завжди доблесного чоловіка. Особливо якщо ще чоловік має ознаки шкідливої, нечистої крові.
  Мадлен крикнула на дівчат:
  - Бережіть подих дівчини, цього разу ми бігти до знемоги!
  Герда посміхнулася у відповідь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Півгодини дівчата бігли, мовчки, а потім Шарлота прошепотіла:
  -Знаєш, який мені дивний сон подружка наснився?
  Герда здивувалася:
  - Та мені зізнаюся теж! А що?
  Шарлота скалячись, відповіла:
  - Нічого! Такий сон, ніби я був воїном в армії великого варвара Атілли. І ми билися з восками Стародавнього Риму. І все при цьому було так красиво, і жорстоко водночас...
  Герда хихикнула у відповідь:
  - А знаєш, мені це теж снилося! Навіть якось дивовижний збіг. Я ось тебе уві сні бачила!
  Шарлота підморгнула у відповідь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий і жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Герда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб дві людини одночасно бачили один і той же сон?
  Шарлота заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворіють, то і сновидіння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспільстві Тулі є спеціальні медіуми, які приймають зілля, і дихають настоянками трав, а після чого занурюються у видіння! І їм цілком удається бути пророками!
  Герда, перестрибнувши через камінь, погодилася:
  - Звичайно! У принципі дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть існувати цілком матеріальні, і доки розгадані фізичні закони у природі. Але що ж до чого цей сон?
  Шарлота знизавши плечима, відповіла:
  - Не знаю! Може до того, що Третій Рейх переможе Британію і США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго ворожити!
  Герда хотіла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторів. Не дивлячись на віддаленість, було очевидно, що шумлять двигуни літаків, і що вони суттєво наближаються... Мадлен скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дівчата зупинилися, витягли з рюкзаків маскувальні плащі, розфарбовані під колір пустелі. Потім почали стрімко окопуватись, при цьому, що зверху не було помітно, чого неприродного. Тут Герда подякувала долі, що в них була і зброя, і саперні лопатки. Інакше дівчата в пустелі могли б стати легкою здобиччю британських штурмовиків або бомбардувальників, що пікірують. Шарлота підскребаючи пісок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунісі... Невідомі шляхи Господні!
  Герда з хитрим виглядом заперечила:
  - Відсутність точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  
  РОММЕЛЬ РОЗБУШУВАВСЯ
  Роммель отримав надзвичайні повноваження та велику самостійність у Франції, перед висадкою союзників у червні 1944 року. Це дозволило йому вміло розпорядитися п'ятдесятьма вісьмома німецькими дивізіями, включаючи і десять танкових, і п'ять есесовських.
  І союзники виявилися жорстоко розгромленими, одними полоненими втративши понад мільйон солдатів та офіцерів. Плюс ще гітлерівці захопили велику масу техніки.
  Але найголовніше Гітлер та його почет прибули до Франції, щоб відсвяткувати найбільшу перемогу. Ось вони начебто "випадково" були накриті авіаційним ударом союзників. Гітлер, Гіммлер, Борман та Герінг загинули. А Геббельс поспішив присягнути нового фюрера і верховного головнокомандувача Роммеля.
  Союзники поспішно погодилися оголосити перемир'я з Третім Рейхом на п'ять років, поки заморозили ситуацію і території. А також залишивши південь Італії та Сицилію.
  Після чого був обмін військовополоненими - всіх на всіх! Що помітно посилило німецькі та особливо італійські війська.
  Щоправда, на східному фронті Червона армія провела успішну операцію "Багратіон", прорвавшись до самого Німану. Але Роммель, який завдав несподіваного удару на південному фланзі, у зустрічних напрямках із Молдови та Західної України, утворив із радянських армій там великий котел.
  Сталін занервував і став кидати війська на південь. Внаслідок цього німці змогли уникнути повного розгрому, і втрималися на кордонах Польщі. Хоча Червона Армія і змогла звільнити майже цілком Білорусь та частково Литву.
  Випуск танків та літаків у Третьому Рейху постійно збільшувався, особливо після припинення бомбардувань з боку союзників.
  А "Пантера" все ще перевершувала Т-34-85 у лобовому бронюванні та бронебійності, а також скорострільності гармати. Більше було у "Пантери" та запасів снарядів і точніше оптика.
  Тож німецькі танки сильні та їх кількість зростала. А "Пантера" стала серйозною проблемою, тим паче її кількість різко зросла. А ще більш грізною виявилася і "Ягдпантера", вона була більш простою у виробництві, але потужніше озброєною та краще захищеною, особливо в лоб.
  "Ягдпантера" стала для Червоної армії великою проблемою. Загалом розв'язавшись на заході, німці спішно збирали сили. Роммель ставив під рушницю і французів та поляків. З'явилася польська армія та французькі частини.
  І автомат у німців був найкращим у світі МР-44, і літак ТА-152 став найкращою багатоцільовою зброєю. Куди досконаліше, ніж Фокке-Вульф.
  Роммель пообіцяв відродити Річ Посполиту. І це надихнуло поляків боротися за вермахт. І французи билися, використовуючи колосальний потенціал насамперед людський. Фашисти змогли також утримати під своїм контролем Румунію та Угорщину та зміцнити позиції Муссоліні в Італії - формуючи нові дивізії.
  Бої показали, що при вмілому використанні та "Тигр"-2 зовсім непоганий танк. Зокрема дуже живучий і б'є з великої дистанції.
  Німці восени стабілізували фронт. А взимку бої поновилися з новою силою. Цього разу Червона армія била у центрі. У боях пройшли випробування самохідки Е-10 та Е-25, і перші радянські СУ-100. Радянська машина була непогана, та й німецькі маленькі з низькими силуетом машини досить ефективні та рухливі виявилися.
  Роммель фланговим ударом відрізав радянські війська, що прорвалися, і утворив пару великих котлів. Взагалі новий полководець Третього Рейху вгадував радянські маневри та встигав вживати ефективних контрзаходів.
  Тим більше на території Польщі дороги були кращими, і німецькі танки навіть узимку діяли більш ефективно, ніж на теренах СРСР. І їх тепер було у фриців багато.
  Давалася взнаки і реактивна авіація фриців. МЕ-262 живучі машини, а ХЕ-162 найшвидші та маневреніші. А бомбардувальник "Арадо" радянські літаки не могли навіть наздогнати. Теж проблема. І на півдні німці відбили радянський наступ, утворюючи казани.
  Роммель приваблював Червону армію у пастки, і користувався великою кількістю танків, і цілком ефективною при правильному застосуванні "Пантерою".
  Сталін ревів від люті, але виявлявся побитим. Німці відмобілізували свої сили. І замість випуску марних ракет на кшталт ФАУ зробили ставку на реактивну авіацію. І діставалося тепер Червоній армії і в небі, і на суші, капітально.
  У травні 1945 року використовуючи більш досконалу модифікацію самохідки Е-25, з товщиною лобової броні 120-міліметрів і бортової 82-міліметра зі знаряддям 88-міліметрів німці стали наступати в Україні.
  Роммель проводив гнучкішу окупаційну політику, оголосивши Україну незалежною державою під заступництвом Третього Рейху і заохочував бандерівців. Було створено і маріонетковий уряд та Білорусії. Німці тепер називали слов'ян арійцями та хитрували.
  Для Червоної армії ситуацію посилило припинення поставок під Ленд-ліз, і неврожай у СРСР. Та й Сталін раз у раз втручався в управління військами, і це мало негативний характер.
  Якщо у стратегічних питаннях Сталін вже непогано розбирався то в оперативних був заслабкий, а тактику практично не розумів. Але при цьому не дуже хотів прислухатися до порад професіоналів.
  І німці під командування геніального полководця Роммеля здобували одну перемогу за іншою.
  Фріци влітку захопили всю Правобережну Україну та Київ. А також потужним ударом виявилася захоплена і Білорусь. Потрібно було щось робити, щоб урятувати СРСР!
  І ось з'явилася вона Сейлор Мун зі своєю босоногою у бікіні командою.
  І дівчата з японського аніме зустріли фашистів, які, розбивши Червону армію в Білорусії, рухалися вже на Смоленськ.
  Дівчата опинилися на самісінькому вістря атаки, і билися дуже відчайдушно.
  Їхні босі ніжки кидали гранати, а з пупків вилітали блискавки. А мечі подовжуючи зрубували фашистські літаки. А потім і зовсім воїнки Сейлон Мун взяли і як засвистять. На гітлерівців посиплються збиті ворони. А частина пернатих птахів попадала на фашистські реактивні стерв'ятники. І взяла та збила їх.
  Сейлон Мун агресивно вишкірилася:
  - Що фриці вам не дається Смоленськ?
  Інша дівчина синього кольору, проворкувала:
  - А ми вам пригадаємо Сталінград!
  Третя дівчина жовтого кольору пискнула:
  - І Севастополь!
  А четверта гаркнула:
  - І Ленінград теж!
  І весь батальйон босоногих у бікіні красуні як випустить блискавки з пупків. І як вразить на смерть масу фашистів.
  Здавалося, за такої сили перемога Червоної Армії неминуча. Але...
  З'явився дівчатам з япоського аніме демон і повідомив:
  - А росіяни вам не хочуть віддавити Курильські острови!
  Войовниці з Японії розчаровано заволали:
  - Як не хочуть відтиснути острови? Нас дурять, виходить!
  І замиготівши босими, круглими п'яточками зникли з фронту.
  Але вже встигли завдати істотних збитків фашистам і зупинили наступ.
  Взимку німці тільки боронилися. Вони дуже вдало діяв ХЕ-162 і у небі, вони трималися міцно. На суші Е-25 самохідка більш-менш забезпечувала захист. Як інші танки. Модернізовано "Тигр"-2 отримавши потужніший двигун в 1000 кінських сил, і досконалу трансмісію.
  Радянські машини Т-54 поки що не були готові, а ІС-4 мав безліч недоробок. І це негативно впливало на бойову здатність Червоної Армії.
  Весною 1946 року гітлерівці намагалися наступати. Але їхні війська загрузли у розвиненій радянській обороні. Війна все більше стала схожою на першу світову, коли оборона сильніша за напад, а лінія фронту малорухлива. Влітку німці теж намагалися просунутись, але без успіху. А осінь і взимку вже наступала Червона Армія, і також ув'язнила вже в німецькому щільному захисті. Тим більше фриці вже пристосувалися воювати взимку, і їхня техніка не так "пливла" на морозі. А танк серії "Е"-50 показав себе вдалою і досить ефективною машиною.
  Правда важила машина майже 65 тонн, але це компенсувалося потужним двигуном, також дуже ефективною гармат 88-міліметрів в 100ЕЛ, бронебійною, точною, скорострільною.
  Т-54 ще не надійшов у серію, і німці поки що мали перевагу в якості техніки. А в повітрі їхня перевага все зростала.
  Хаффман отримав після чотирьохсот збитих літаків лицарський хрест залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діаманта. Після п'ятисотого літака орден Німецького орла з діамантами.
  Сорок сьомий рік пройшов у взаємних уколах. Роммель діяв обережно, намагався підкопити сили і Сталін. А ось нарешті й сорок восьмий рік. Червона армія намагалася наступати навесні. Але не змогла пробити щільний захист німців у центрі. Восени німці провели лише невелику операцію, підрівнявши фронт на півночі.
  Сорок дев'ятий рік, переважно пробували наступати радянські війська. Німці сиділи у щільному захисті. У Червоної армії Т-54 вже в серії, як і ІС-7, з'явились і МІГ-15. У німців досконаліші МЕ-362, і НЕ-262, і МЕ-2010, а також ТА-283.
  Ішов обмін ударами. Е-50 став досконалішим. Його вага зменшилася до п'ятдесяти тонн, знизилася і висота, посилився захист чола вежі. Е-75 теж ущільнився і його вага знизилася до задовільного і вступила до серії.
  Е-100 у серію так і не надійшов, так його велика вага створювала надто багато проблем військовим.
  Німці втримали лінію фронту, і вже 1950 рік цієї проклятої війни пішов.
  Роммель запропонував Сталіну мир. Але очевидно вимагаючи залишити Третьому Рейху ті землі, що німці вже завоювали. Сталін був згоден на світ лише у межах 1941 року. Але Роммель не міг піти. Тому що виходило, що мільйони німців загинули заздалегідь.
  1950 пройшов у спробах Червоної армії пробити фронт. Німці сиділи у щільній обороні.
  Роммель деякі надії пов'язував із дисколетами. Вони злетіли ще 1945 року, але виявилися непридатними до бойового застосування. Але в 1951 році з'явилися перші машини зі швидкості в чотири звукові, і завдяки обтіканню ламінарного струменя практичні невразливими для стрілецької зброї.
  1951 року Червона армія продовжувала наступати на фашистів. Але її спроби виявилися малоефективними. Лінія фронту залишалася стабільною.
  Втім, Роммель отримав відомості про застосування дисколетів. Збити їх не могли, але вони самі не вели вогонь, а могли лише таранити повітряні цілі. Що втім, з огляду на їхню швидкість уже само по собі непогано. Але дати перевагу у повітрі над МІГ-15 не могло.
  Дисколети були дорогі і складні у виробництві та їх було мало.
  Пройшов і 1952 в обміні ударами, і коли Червона армія намагалася пресувати, але в неї нічого не виходила, так оборона у фриців була сильна.
  Тим паче німці використовували у війні та іноземців. І командували досить вправно.
  У березні 1953 року помер Сталін. І це відразу ж викликало розлад у партійному керівництві, оскільки не було офіційного наступника.
  А ділити посади треба. Так ось Головою ДКО став Молотов, Головою ради міністрів Маленков, першим секретарем ЦК КПРС Микита Хрущов, Верховним головнокомандувачем його незмінного заступника Жуков, а міністром оборони Василевський.
  Берію незабаром заарештували та розстріляли.
  Але це арешт і викликав деяке сум'яття у внутрішніх військах. І Роммель завдав нищівного удару, підсікаючи Червону армію.
  Німці могли в 1953 захопити Смоленськ, і територію до Ржева, саме місто радянські війська утримали. Фріці також примудрилися знову заблокувати Ленінград, а на півдні захопити Україну та Крим, блокувавши Севастополь і дійшовши до самого Дону. Саме за Доном радянські війська зупинили фашистів.
  Взимку німці остаточно видихнулися. Голова ДКО Молотов оголосив, що війна йтиме до кінця.
  В 1954 армія Роммеля наступала на Москву, але всі спроби фриців прорватися були відбиті.
  Не вдалося їм і штурмом опанувати Ленінград.
  !955 року фашисти знову наступали. Намагалися взяти Сталінград, але там були биті і відступили за Дон. Провалилася спроба взяти Москву. Невдалим виявився і наступ на Ленінград. Втрати фашистів були дуже великі.
  І 1956 року Третій Рейх знову перейшов до оборони. А вже Червона Армія намагалася атакувати полки Роммеля. Але теж і в неї сил не вистачало. Втрати теж були величезні. І 1956 року лінія фронту не ворухнулася.
  1957 року в німців з'явилися нові танки "Леопард", а в СРСР у серії Т-55. Ця машина мала більш потужну гармату в 107-мілімет калібр. З'явився і досконаліший ІС-12. ІС-10 модернізували.
  Німецький "Леопард" був більш досконалою машиною нового покоління, але все ще недороблений. З'явилися й винищувачі МЕ-562. З більш потужним озброєнням, ніж колишні та високі швидкості. Так само як і легкий ХЕ-462. Теж дуже пристойний винищувач і легкий. У СРСР поки що йшли шляхом модернізації МІГ-15, не знімаючи наймасовіший в історії авіації радянський літак із серійного виробництва. Війна все затягувалася.
  Ось уже побіг 1958 рік... Жах, скільки страждань людей триває.
  Роммель загалом згоден на світ, але з утриманням всього завойованого німцями. Молотов та його команда з цим не погоджуються.
  Знайшла коса на камінь. А втрати зростають.
  Червона армія намагається наступати, але може пробити щільну оборону. Осінь німці намагаються знову взяти Ленінград, але їхні атаки відбиті.
  Ось уже і 1959 вовком мчить. Та час на війні тече краплями, але минає непомітно і згадати нема чого. Вже й Роммель постарів. І Молотову років чимало, як радянському керівництву. Але війна все ще триває.
  Червона армія використовує поки що МІГ-15, але продовжуючи його модернізувати. З'явилися і більш досконалі ракетні та зенітні комплекси. А найголовніше вже супутник змогли запустити на навколоземну орбіту. У СРСР вже балістичні ракети з'явилися здатні бити по Берліну. Втім, як і німці.
  Атомна бомба не була розроблена через те, що в США не повірили в її реальність і не захотіли даремно витрачати гроші.
  А Третьому Рейху та СРСР було не до таких дорогих проектів.
  Так вийшло вже 1959 року, а в світі ще немає ядерної зброї. Британія загрузла у колоніальних війнах, відчайдушно намагаючись зберегти свою імперію, а США нафтові і газові монополії гальмують розробки ядерної енергетики.
  Ось так вийшло, що світ поки що без атомної бомби. Хоча, можливо, саме її поява могла б закінчити цю прокляту, пекельну війну. В якій уже загинуло багато десятків мільйонів людей.
  На інших фронтах США та Британія воювали з Японією. У 1946 році США висадили десант у Японії, але самураї скинули його в море.
  Японію продовжували бомбити та бомбити. Але вона відмовлялася капітулювати.
  У 1950 році США знову висадили десант, цього разу краще підготувавшись і використавши набагато більшу кількість суден, і авіації та інших сил.
  Японія чинила опір ще півтора року. Токіо впав одним із останніх, а імператор зробив собі харакірі. Але й після цього спокій не настав. Японці влаштували окупантам американцям справжню партизанську війну.
  Це все послабило Америку, і Британію і вони не втручалися у війну між СРСР та Третім Рейхом. У Роммеля таки ресурси всієї Європи. І з урахуванням окупованих у Росії територій значно більше людських ресурсів. Щоправда проти фашистів іде запекла партизанська війна. І навіть хитріша і гнучкіша політика на окупованих територіях фрицям не допомагає там закріпитися і придушити партизанів.
  Ось 1 вересня 1959 виповнилося рівно двадцять років з моменту початку Другої світової війни. Червона армія наступала на Ленінградському напрямі. Німці намагалися вкотре взяти Москву.
  Скільки вже можна воювати? Це просто жахливий кошмар.
  Принаймні в окопі сидить батальйон радянських дівчат. І відбиває чергову атаку вермахту.
  Наташка Соколовська стріляє з автомата АК, і з досадою вимовляє:
  - Ну, скільки ця сарана насідатиме?
  Зоя логічно відповідає, вистріливши з гранатомета, і розбивши гусеницю німецькій машині:
  - Мабуть, до останнього солдата!
  Августина стріляючи по фашистах, зазначила:
  - Подібний жах не може вічно тривати!
  І руда дівчина босою ніжкою жбурнула вельми вбивчу гранату, розриваючи фашистів на дрібні уривки. Після чого з усмішкою помітила:
  - Ні, ми їх реально маємо всіх перебити!
  Світлана теж босою, точеною ніжкою запустила вбивчу лимонку. Розірвала фриців і відзначила:
  - Може й переб'ємо... Якщо самі на загнемо!
  Четвірка войовниць бореться у бікіні. Вони виглядають як юні та дуже красиві дівчата. Але літ їм уже чимало. З сорок першого року вони вже борються, і їм ця війна вже набридла. А раніше вони вже билися в Іспанії. Також там було нагороджено.
  А зараз уже стільки років - понад вісімнадцять ведуть нерівну боротьбу з фашизмом. І здається ніколи цього кінця краю не буде.
  Наталка згадала, як вона ще дівчинкою в першу світову війну несла пакет у батальйон царської армії.
  Ось здається, що її босі ноги вже звичні до всього. А пройдеш за день верст п'ятдесят і, ікри ниють, і підошви, хоч і мозолисті починають свербіти і садніть.
  Та ще ти голодна. Тільки води з струмка та ягід. Але влітку ще нічого. А ось спробуй довго походити босоніж по снігу. Коли пальчики червоніють та синіють від холоду. І лише постійний рух та звичка з дитинства гартуватися рятує від обмороження.
  Наталка пам'ятала ще й царські часи. Щось у них було й непогане. Зокрема царський рубль би стабільною валютою і ціни за блаженного царя Миколи Другого, не зростали. Принаймні до війни з німцями. І ця стабільність допомагала накопичити селянам гроші для тієї чи іншої покупки. А ще можна було багато купити в кредит. Тож ще не факт, що так уже добре стало за радянської влади.
  Августина жбурнула босою ніжкою забійний подарунок смерті. Розірвала їм масу німців та їх найманих солдатів і з досадою вимовила:
  - Усі вбивства та вбивства! А душа потребує чогось іншого!
  Августина ще в обороні Порт-Артура брала участь. Отака вона бойова дівчина. І дівчина вічна. Щоб зберегти юність, відьми не взуються у будь-який, найсильніший мороз. І в цьому їхнє універсальне правило.
  І коли ти боса тебе не бере ні куля, ні старість. І ти сама молотиш супротивників, наче снопів зерна.
  Вона пам'ятала ту битву з японцями. Ще дівчинка, яка майже дитина стріляє, наводять тонкими, але сильними руками гвинтівку на самураїв.
  А японці все лізуть і лізуть, завалюючи всі підступи трупами. Борейко ось молодець. Рубав самураїв шаблями з обох рук, немов легендарний Ілля Муромець.
  Навколо нього ціла гора трупів зросла. Його таки поранили японці багнетами та звалили. Але Борейко вижив. Після повернення з полону ще з німцями воював у першу світову війну. А далі сліди ведмедя губляться. Зараз якщо він живий, то вже зовсім старий. А Августину роки не беруть. Досі вона виглядає як мускулиста і росла дівчина. І навіть отримавши рану, її шкіра гоїться без шрамів і якихось слідів.
  Августина згадала, як вона рушила багнетом японця в живіт. І той так закричав. А вона руда і юна, але вже сильна і досить висока, як зарядить другом самураю голою п'ятою в підборіддя. Той взяв і завалився, причому впав так невдало, що японський багнет йому й пробив спину.
  Августина стріляла тоді японцями, не промахуючись. Але їх було надто багато. І вони долали росіян.
  Августина навіть потрапила до полону. Її почали допитувати. До босих ніг піднесли жаровню, попередньо змастивши мозолисті ступні олією.
  Августина спромоглася стримати крики. Вона уявляла себе Орлеанською Дівою, яка лише сміється і посміхається під тортурами. Августину підвішували і на дибу, і лупили батогом. Але вона лише сміялася у відповідь.
  Зрештою, самураї її дали спокій і навіть на знак поваги до її мужності зняли ланцюг. А Августина скористалася цим, і вбила двох вартових, втекла.
  Потім боролася в армії Куропаткіна. Дуже розраховувала на перемогу.
  Але Куропаткін, ніби навмисне хотів програти. Самураї втратили вдвічі більше вбитими, ніж царська армія, але зрештою російські зазнали поразки. На жаль, яка та була війни - росіяни билися відважно, показавши себе найкращими солдатами світу, за найгіршого командування!
  Августина знову кинула у фашистів босими пальцями ніжок гранату і проревела:
  - Буде з нами удача!
  Зоя перевіряла:
  - Давати вмійте здачі!
  Дівчина із золотистим волоссям також жбурнула лимонку своєю витонченою, босою ніжкою, промуркотів:
  - Слава Вітчизні!
  Зоя теж багато чого бачила. Де тільки не воювала. Воювала і з японцями і на громадянській війні. Вона там познайомилася з Августиною. І багато чого пізнала. Там і Наташа зі Світланою до них причепилися. Так з'явилася легендарна четвірка. І Червона Армія багато в чому завдяки саме їм і стала перемагати.
  Зоя знову кинула босою ніжкою гранату. Потрапила до "Леопарду", і той зіштовхнувся зі своїм колегою.
  Дівчина із золотим волоссям прочирикала:
  - Хай буде Батьківщина моя у великій славі!
  І показала фрицям мову. Взагалі, Зою вражало те, що, скільки проблем стало у Росії. А почалося все з війни, коли на Росію напала Японія.
  Після цього Русь заштормило. Зоя до Порт-Артура не потрапила, але билася в армії Куропаткіна. У першій великій битві російські відбили всі атаки японців і завдали їм великих втрат. Але потім самураї стали обминати царську армію, і Куропаткін позадкував.
  Але як тут не варто згадати Олександра Суворова, котрий сам на ворогів нападав. Суворов вважав напад сильнішим за оборону. Куропаткін для командування виявився неадекватним. А Зоя показала хоробрість, і особисто вбивала японців із рушниці та колола багнетом.
  Але особливо багато самураїв вона спромоглася перебити з кулемета. Ось це було так чудово. І викошувала вона їх немов косою.
  Зоя знову кинула босою, витонченою ніжкою гранату і заспівала:
  - Слава Батьківщині моїй! Любить матір своїх дітей!
  Світлана найстарша з них. Натуральна блондинка з білим волоссям як сніг. Вона ще у Кримській війні брала участь та обороняла Севастополь. Ось як це давно було!
  Тоді вона ще майже дівчинка, босонога в рваній сукні боролася з переважаючими силами супротивника. Світлана та найперша на четвірка стала відьмою. І це їй дуже допомагало в битві. Англійці, французи, турки лізли на штурм. А він стріляла по них із примітивної гвинтівки та потрапляла. А потім колола багнетами. І вбивала ворогів. А босими пальцями ніжок жбурляла саморобні бомби. У тій війні росіяни змогли протримати Севастополь майже цілий рік і вимотали так союзників, що ті припинили війну.
  Але Росія тоді поступилася дельту Дунаю. І вперше за довгий час виявилася стороною, що програла.
  А потім ще й Аляску продали. Світлані здавалося, що зовсім настає кінець світу.
  Але минули роки. Росіяни розбили турків і повернули собі дельту Дунаю. Знову Світлана боролася, чудова, босонога блондинка. І добре бути відьмою - тебе не беруть ні кулі, ні старість, ні хвороби. І ти перемагаєш собі граючи. І просто на крилах пурхаєш.
  Світлана знову кинула босою ніжкою гранату і проревела:
  - Буде нові віки,
  Наша воля міцніше...
  Розірвали дурня,
  Славитись товаришу Сталін!
  Але зараз Сталіна вже немає. Найголовніший Молотов. Хоча він і не такий диктатор, як Сталін. А верховний головнокомандувач Жукова. І Роммель ще той полководець. Але пробити Червону Армію він поки не в змозі!
  Наташа теж кинула босою ніжкою вбивчу гранату і прочирикала:
  - Душу, серце, віддамо, ми своїй святій Вітчизні! Вистоїмо і переможемо, і не пошкодуємо життя!
  Воїтельки б'ються. Ні сьогодні полчища Роммеля не проб'ють їхньої оборони. Вони будуть відчайдушно битися та перемагати. І славитиметься велика Русь.
  Зоя прочирикала, кидаючи пальцями голих ніг лимонку:
  - Яскраве сонце надії,
  Знову над країною встає...
  Русь перемагає як і раніше,
  Яструбів вермахту б'є!
  Наташа дотепно відзначила:
  - Ти як завжди дівчина із золотим волоссям прекрасна!
  Зоя важко зітхнула. Згадала, як вирушила у розвідку проти японців. І захопила кулемет. І давай із нього молотити самураїв.
  Косили їх у дикому шалені. Багато перебила тоді. І потрапила все-таки в полон.
  Її дівчину підняли на дибу, і розпеченим залізом припалили таки п'яти. Але Зоя мужньо трималася і не стогнала, не кричала. І навіть біла від жару дріт по спині не змусила її говорити.
  Після тортур Зою закували в кайдани та повезли до Токіо. Але войовниця змогла втекти. Вона повідомила офіцеру, що ніби знає, де Куропаткін, відступаючи, приховало російську, армійську скарбницю. Ну той і купився. Щоб ні з ким не ділитися, повів Зою в наручниках і на ланцюга в ліс. Дівчина не така вже й проста. Підловила момент, і довбала офіцеру в підборіддя своєю голою, круглою п'ятою і відрубала. Потім забрала ключі та відкрила наручники, змилася.
  Жадібність до добра не доводить, а Зоя продовжила вбивати японців.
  Але тепер фашисти явно видихнулися. Четвірка дівчат-відьом їх неабияк зробила рідше. Стільки танків побила. А потім почала збивати і штурмовики.
  Дівчата хором проспівали:
  - Російський орел над планетою,
  Крила, розправивши, злетить...
  Ну, а підступний супротивник,
  Буде повалений, розбитий!
  
  ГІТЛЕР НЕ НАПАВ 1941 РОКУ.
  Роммель отримав не одну танкову дивізію, а цілих чотири, і дві моторизовані. Німці не пов'язані з планами Гітлера воювати з СРСР придушили авіацій базу англійців на Мальті. І тому могли без особливих проблем постачати своє угруповання. А Югославія та Греція були розгромлені навіть швидше, ніж у реальній історії. Фріці також захопили острів Кріт, теж із меншими втратами, ніж у реальній історії, так підготували операцію більш ретельно і більше задіяли авіації, під час штурму Криту. Таким чином, було здобуто цілком переконливу перемогу.
  Наступ Роммеля виявився ще успішнішим. Німці залишили в оточенні Толбук і продовжили наступ на Єгипет, де англійці не змогли їм нічого протиставити. У Роммеля було вчетверо більше сил, ніж у реальній історії та активна підтримка авіації. Британія ж у порівнянні з реальною історією майже нічого не могла додати, так надто вже розтягнуті в неї комунікації.
  Та й геніальність Роммеля очевидна! Розгромивши англійців у Єгипті, німці увійшли до Іраку, де спалахнуло антибританське повстання та вступили на Близький схід. Успіхи Роммеля в Єгипті вплинули і Франко. Іспанський диктатор пропустив німецькі війська до Гібралтару. Штурм тривав дві доби і закінчився падінням фортеці.
  Одночасно німці перекинули значні сили й у Екваторіальну Африку. А Німеччина посилила свій підводний флот. Америка ж не ризикнула вводити санкції проти Японії і, побоюючись можливого конфлікту з Німеччиною, пішла на поступки: знизила допомогу Британії і розморозила німецькі активи.
  Стало очевидним, що американці намагаються за всяку ціну уникнути війни на два фронти з Японією та Третім Рейхом. Ускладнилася ситуація й у самій Британії. Посилилися позиції партії світу, які лаяли Черчілля, що той не пішов на договір із Німеччиною, у липні сорокового року, коли імперія не зазнала б територіальних втрат. А зараз?
  Гітлер почав наступ в Африці, просуваючись уздовж Нілу на Судан, і французькими володіннями далі в ПАР. Заодно фриці, отримавши багато ресурсів, посилили повітряне наступ на Британію.
  До травня сорок другого року: Німеччина підкорила практично всі африканські володіння Британії і увійшла до ПАР. А Мадагаскар упав у червні 1942 року.
  Сама Британія опинилася під пресом бомбардувань. Німці, використовуючи численну робочу силу на захоплених територіях, різко збільшили випуск бомбардувальників та штурмовиків. Родзинкою техніки стали До-217 та Ю-188. Вони буквально вибивали кров із Британії. А США поступово знижували допомогу, і вже загравали з німцями.
  У серпні 1942 року німці здійснили висадку у Британії. Бої тривали близько трьох тижнів та закінчилися капітуляцією найбільшої імперії. Таким чином, завершився перший етап Другої світової війни. Але фюрера цього мало. Німці хотіли поламати СРСР.
  З цією метою з'явився цілий набір танків: "Пантера", "Тигр", "Лев" та "Маус". Їх виробляла вся Європа захоплена фюрером, і майже всі Африка, крім володіння Італії, Португалії та Іспанії. І значна частина Азії - включаючи і Індію, яка опинилася під німцями. Так що фриці виготовили багато тисяч танків.
  Але й Сталіну до літа 1943 року вдалося сформувати та укомплектувати двадцять нових танкових корпусів, зробивши для цього: шістнадцять з половиною тисяч нових танків КВ і Т-34. Крім того, СРСР підготував і потужний авіафлот! За два роки СРСР виробив близько двадцяти тисяч танків, їх п'ятнадцять тисяч нових, і довів чисельність танкового парку до сорока п'яти тисяч, сформував сто двадцять механізованих дивізій. Чисельність авіації досягла п'ятдесяти тисяч - у тому числі новітні літаки.
  Щоправда, у німців з'явилися Ю-288, МЕ-309, які перевершували радянські за бойовими якостями. У СРСР теж з'явилися танки: КВ-4 і КВ-5 вагою понад сто тонн. Таким чином було чим зустріти звіринець.
  Але фашисти мали величезну армію, набравши для неї іноземні дивізії та колоніальні війська. Крім того фюрер мобілізував і сателітів: зокрема крім тих, що були в реальній історії, ще війну СРСР відкрито вступали: Іспанія, Португалія, Туреччина, Швеція. Остання країна таким чином купувала свій суверенітет. У Європі не залишилося більше жодної країни, не окупованої фашистами, або не стала сателітом.
  Швейцарію фриці також окупували.
  На СС створили безліч іноземних дивізій. А у звичайних частинах вермахту набрали хіві з іноземців. До самої німецької армії закликали практично всіх чоловіків. Крім того, законом у Третьому Рейху введено багатоженство - щоб швидше асимілювати захоплені території.
  Чисельність вермахту довели до шестисот дивізій, і двадцяти мільйонів солдатів і офіцерів у тому числі половина іноземці.
  СРСР після мобілізації розгорнув дванадцять мільйонів солдатів і офіцерів. Але загроза нападу Японії залишалася реальною. Чотири мільйони самураїв розташувалися в Маньчжурії, готові помститися за Халхін-Гол.
  Крім того, близько двох мільйонів солдатів у перший ешелон відправили сателіти. Таким чином, вермахт для війни з СРСР виділив майже п'ятнадцять мільйонів солдатів, два мільйони сателітів. Їм же Радянська Росія у своїй європейській частині протиставила вісім мільйонів. Крім військ Далекому Сході і внутрішніх округів.
  Таким чином, у Гітлера над Сталіним була подвійна перевага в піхоті, при більшій мобільності сил.
  Натомість у танках був зразковий паритет. Причому в новітніх перевага навіть на боці Сталіна, оскільки "Пантери", "Тигри", "Леви", "Мауси" порівняно недавно пішли у серійне виробництво. Щоправда, німецький Т-4 наймасовіший танк, після модернізації був непоганий і навіть перевершував наймасовіший новий танк СРСР Т-34 бронебійності гармати, не поступаючись у лобовій броні. А "Пантера" і зовсім перевершувала і КВ-1 і Т-34, але поступалася КВ-3 у танковій битві і очевидно більш важким радянським танкам. Німецький танк "Лев" мав знаряддя, що перевершує радянські Кевешки, з початковою швидкістю снаряда в 1000 метрів на секунду, а лобова броня німецького танка дещо тонша, ніж у КВ-4, але товщі за КВ-3 і приблизно дорівнює КВ-5. "Маус" найважчий і захищений німецький танк, мав сильне лобове і бортове бронювання, але поганими ходовими якостями і мав дві гармати, як радянські КВ-4 і КВ-5, переважаючи їх у вазі. Але "Маус" не надто масовий, лише нещодавно поступившись у серію танк.
  В авіації Третій Рейх розвинувся: сімдесят тисяч літаків проти п'ятдесяти тисяч радянських. І досвіду бойового у німців більше, і нових літаків вже пристойно. МЕ-309 перевершує радянські машини у озброєнні та швидкості. Ю-288 перевершує ПЕ-8 у льотних характеристиках, при приблизно рівному бомбовому навантаженні. А на підході ще й той, що не має собі рівних Ю-488.
  А артилерії теж в обох боків гармат багато. Але СРСР має реактивні пускові системи. Їм альтернатива - німецькі газомети та реактивні платформи. Крім того, німці досягли успіху в розвитку балістичних ракет. Але це у військовому відношенні поки що недосконала зброя.
  Загалом німці мають і в артилерії перевагу, але не надто велику. Зате вони мають багато знарядь великих калібрів. Кулеметами обидві армії насичені. Новий німецький автомат МР-44, мабуть, найкращий у світі, але лише нещодавно вступив до армії. Інші пістолет-кулемети, де гірше, де краще за радянські. Гвинтівка Маузер точніше стріляє, аніж Мосіна, але гірше в рукопашній сутичці.
  Рівень оснащення автомобілями та мотоциклами у німців приблизно в чотири рази вищий за радянський. Так що тут і їхня перевага.
  Якість військ? Ну, бойового досвіду у фриців буде більше - півсвіту захопили. Однак іноземні війська, звичайно ж, гірші за німецькі. І їхня велика кількість знижує якість армії. Природно, гірше у військові сили у сателітів. Тільки фіни та угорці показують гідний рівень. Інші будуть нижчими, у тому числі і італійці, і румуни, і турки.
  Правда японці непогані і дуже стійкі вояки, за деякої слабкості свого танкового парку.
  Розрахунок сил показує, що німці та їх зграя сильніші, ніж СРСР. Якщо порівнювати із реальністю сорок першого року, то Сталін посилився, але майже не додав у населенні та не завойовував чужих територій. Гітлер теж посилився, і головне повністю розв'язав собі руки і завоював масу чужих територій. Отже, два роки відстрочки війни фашисти використовували більш ефективно і змогли додати сильніше. Якщо Сталіну було в сорок першому році вчетверо більше танків, при якісному перевазі нових, і близьким показниками застарілих, то сорок третього року вже рівність. І приблизно близькі показники як при наявності непробивних "Маусів". В авіації у Сталіна теж було вчетверо більше літаків. Щоправда відсоток нових машин у фриців набагато вищий і якістю вони, мабуть, були сильнішими. Нині числом німці вийшли вперед, а щодо якості? Тут підрахунок вести важко, але найновіші німецькі машини сильніші за радянські, інші близькі за своїми параметрами. Плюс на підході фріців реактивна авіація.
  У піхоті у німців у сорок першому році було на тридцять відсотків більше. Але це тому, що Сталін не оголосив мобілізацію, а з урахуванням військ сателітів німців навіть у півтора рази більше. Зараз навіть з урахуванням мобілізації Червоної армії у СРСР вдвічі менше сил. Перевага у мобільності була у німців минулих разів, є і зараз, і вона як мінімум не скоротилася.
  В артилерії та мінометах, СРСР мав приблизно подвійну перевагу, яка при важко підраховується якісною складовою. Зараз, мабуть, трохи більше стволів у Вермахті. Але знову важко підрахувати якісні характеристики.
  Але у будь-якому разі і тут співвідношення сил змінилося на користь фриців. Таким чином, Гітлер зумів отримати більше вигоди за два роки відстрочки.
  Щоправда, є невеликий нюанс: Червона армія краще готова відбиттю удару з боку фриців і раптового нападу не вийде. Та й багато оборонних рубежів на кордоні СРСР уже добудовано.
  Але при цьому треба сказати, що їх звели надто близько до кордону. І це суттєвий недолік. Але російська армія відмобілізована та готова до битви.
  Це дає деякі плюси порівняно із сорок першим роком. Війна розпочалася 22 червня 1943 року. Чому саме цієї дати? Тому що це день капітуляції Франції, а отже, щаслива дата. Принаймні фюрер у це вірив. Німці перейшли у наступ на всьому просторі і битва закипіла.
  Радянські війська розташовувалися на виступах, але завдати превентивного удару по фашистам, Сталін не зважився. Натомість радянські війська загрузли в боях. Спочатку фриці змогли вклинитися з оборонними порядками радянських військ. Крім того, дався взнаки і тактичний прорахунок: Червоні генерали не очікували, що противник обрушитися відразу і всіма силами. А вважали з досвіду першої світової, що спочатку відбудуться прикордонні тактичні сутички.
  Але ворог одразу ж кинув у бій усі свої резерви та сили. І фрицям удалося прорвати оборону. У перші ж дні виникли Львівський та Білостоцький казани. Втім, Червона армія чинила опір завзято й героїчно. Мінськ упав на три дні пізніше, ніж у сорок першому. Але поступово гітлерівці просувалися дедалі більше. Бої вирували страшні. Але давалася взнаки як брак у багатьох командирів досвіду, так і недостатній бойовий вишкіл в умовах оборони. Противник реально був ще сильнішим, ніж раніше, а радянський генералітет психологічно до подібної війни і не готовий.
  А спробуй, перебудуй ментальність. Тим більше за тоталітарної сталінської системи.
  Фріци просувалися вперед і брали, оточуючи місто за містом. Коливання вступати у війну чи вступати відчувала Японія. Але кодекс Бусідо вимагав вдарити якнайшвидше, щоб не здобути собі репутацію падальників.
  Велику небезпеку становили й турецькі війська, які разом із німцями з ходу захопили Батумі та оточили Єреван. А німецькі бомбардувальники підпалили нафтові свердловини у Баку. І виникли у радянській армії перебої з пальним.
  Через півтора місяці боїв гітлерівці увійшли до Смоленська і вступили в бої за Київ. Потім Гітлер наказав розгорнути війська на південь, щоб відрізати Українське угруповання. Німці зімкнули, як і в реальній історії, котел у Києві. А 1 вересня подолавши коливання, до битви вступила Японія.
  Стало ще важче відбиватися.
  Гітлерівці в жовтні розпочали наступ на Москву. Але погодні умови - бруд та сніги завадили їм взяти місто відразу. Але й Червона армія не змогла перейти у контрнаступ. Занадто багато сил було витрачено на попередні бої. Ленінград виявився ж у повній блокаді. І утримати місто було майже неможливо.
  Фашисти до того ж просунулися і на півдні: захопивши Харків, Ворошилів град та Курськ. У Криму виявився блокований Севастополь. Склалася майже катастрофічна ситуація. Японці ж у свою чергу практично оточили Владивосток і заблокували постачання радянських товарів на ринки США.
  Настала зима, і тимчасове затишшя звіринця. Поспішати німцям нема куди. А радянські війська кілька разів робили у різних місцях контрнаступ, але ніде суттєвих успіхів не досягли. У травні 1944 року фриці знову почали наступ і Москву і Кавказ. Вони мобілізували нові африканські дивізії і не зважаючи на втрати перли на різних напрямках.
  Втримати позиції було дуже важко. Зі сходу тиснули Японія та Таїланд, катастрофічно не вистачало резервів, щоб давати відсіч з усіх боків.
  Крім того, і американці захотіли взяти участь у війні. Рузвельт на той час пішов у відставку за станом здоров'я, і новий президент США вже придивлявся до Сибіру.
  У всякому разі, американці продавали японцям "Шермани" М4 з більш потужними гарматами, і дозволяли посилити свій танковий парк. Чотири місяці тривали запеклі бої за Москву. Зрештою, наприкінці вересня німці завершили оточення радянської столиці. До цього моменту гітлерівці також вийшли до Каспійського моря, Волги, Астрахані і втяглися в бої за Сталінград. Саме місто Сталіна поки що трималося, але... Кавказ виявився по суші відрізаним від радянських військ. І його становище близьке до катастрофічного.
  
  Сталін після оточення Москви переніс свою ставку до Куйбишева. Але до лінії фронту все ж таки відстань вже невелика. Нові німецькі літаки ТА-400 та Ю-488 буквально вируюють небо над Росією. У СРСР у відповідь з'явилися винищувачі ЯК-3 та ЛА-7, але фашисти вже запустили в серію реактивну авіацію, з якою радянські гвинтові літаки налагодити не можуть. Москва, опинившись у кільці, завзято чинила опір.
  Спочатку німці не штурмували місто - розраховуючи на швидку капітуляцію гарнізону. Але Москва, незважаючи на голод і холод, не збиралася здаватися, виявляв стійкість і Ленінград. Німці бомбили ці міста, обстрілювали і поступово стискали горловину петлі. У грудні 1944 року накопичивши сили, Сталін спробував розтиснути горловину і пробити коридор до Москви. У боях взяли участь перші радянські танки Т-44, які не поступалися "Пантерам". Щоправда у німців у серійному виробництві були вже "Пантери"-2 і з'явився "Лев"-2 з більш щільним компонуванням та легким.
  Червона армія спромоглася просунутися на сто кілометрів до Москви, але зупинилася. Надто вже пресувала її німецька реактивна авіація. Потім німці відновили лінію фронту та у січні взяли Сталінград. У лютому сорок п'ятого після запеклих боїв та страшного голоду капітулювали залишки гарнізону Ленінграда. Москва опинилася у безнадійному становищі. Наприкінці березня німці почали наступ на Куйбишева.
  У квітні третя столиця СРСР впала, а сам Сталін змушений був перебратися до Свердловська. У травні після завзятих боїв столицю Росію Москва виявили. Фашисти святкували перемогу. Але ще рано. Сталін заявив:
  - Росіяни не здаються!
  І оголосив, що воюватиме до повної перемоги над фашизмом. У червні німці взяли Казань, а липні Оренбург. Наступ гітлерівцем продовжувався. Червона армія не втратила цілком бойового духу, але кількість тих, хто здався в полон, постійно зростала. Змінили нові й нові генерали. У вересні сорок п'ятого року впав і Свердловськ. Сталін евакуювався до Новосибірська. І звідти намагався організувати опір.
  Незважаючи на всі труднощі в сорок шостому році до серійного виробництва надійшов танк ІС-4 остання радянська машина. Взимку німці не ризикнули йти до Сибіру, і Червона армія частково відновила боєздатність.
  Крім ІС-4 з'явилися перші навіть не дуже вдалі машини Т-54. А ось реактивна авіація відставала. А у німців уже з'явилися на озброєнні дискольоти. Які, не тільки мали високі льотні характеристики, але ще були практично невразливими апаратами для стрілецької зброї.
  Крім того, радянським танкам протистояли тепер німецькі машини із серії "Е". Ці танки нового покоління мали визначні характеристики. Наймасовішим став німецький Е-50 із газотурбінним двигуном у тисячу п'ятсот кінських сил. Нова машина мала 105 міліметрову гармату довжиною ствола 100 ЕЛ, і скорострільністю в десять пострілів за хвилину. Вага танка склала 65 тонн, а лобова броня - 250-міліметрів. Німецька зброя перевершувала ІС-4 у бронебійності та скорострільності, але поступалася розмірами снаряда. Лобова броня приблизно однакова, але німецький танк має більший рівень раціонального нахилу плити.
  Бої показали також і кращі ходові якості у німця, і що сталь у фриців міцніша.
  Але й ІС-4 був піком радянського танкобудування. Танків Т-54 виявилося випущено мало, і вони не мали істотного впливу на перебіг боїв.
  Влітку фашисти після завзятих боїв захопили Новоросійськ та з'єдналися з японцями. Сталін та його оточення зникли у лісах. Але Берія не бажаючи підставляти себе, отруїв Верховного головнокомандувача та заявив про капітуляцію. Сталося це саме 7 листопада 1946 року. Так завершилася Велика Вітчизняна війна та настала коротка пауза у другій світовій.
  Берія отримав від Гітлера статус намісника у зрізаній автономії. А третій Рейх та Японія поділили між собою східну півкулю, прихопивши заразом і в Австралію. Деякі землі в Сибіру захопили США.
  Але ситуація залишалася вкрай напруженою. Америка залишалася найсильнішою в економічному плані державою, хоча Третій Рейх її випередив. Але у США в сорок сьомому році у серпні пройшло випробування атомної бомби. Ядерна зброя з'явилася дещо пізніше, через те, що Америка тривалий час не вступала у війну, і фінансування атомного проекту було явно недостатнім. Місяцем раніше відбулося випробування атомної і в Третьому Рейху. Гітлер, переконавшись якою руйнівною силою, має цю зброю, вирішив: треба давити ядерні США, поки не пізно!
  Інакше взагалі будь-яка війна стане неможливою. І у вересні 1947 року Німеччина спільно з Японією почала наступ на Америку.
  Спочатку наступ пішов Чукоткою, потім на Аляску. І розгорнулися бої. Німці використовували новітні пірамідальні танки, з двома членами екіпажу і вагою шістдесят вісім тонн. Така машина практично невразлива при стрільбі в лоба - триста міліметрів броні під великим раціональним нахилом, і в борт і корму - двісті п'ятдесят міліметрів також пірамідальним нахилом. Така ось вийшла непробивна машина американськими гарматами з усіх ракурсів. Зрозуміло 90-міліметрова зброя "Першингу" і навіть новітнього "Патона" проти такої броні безсила. А кращих калібрів поки що США і не було.
  Тож німці отримали невразливу для протитанкових засобів машину. Яку могли пробити лише гармати дуже великих калібрів і то з великою ймовірністю рикошету.
  Та й точність знарядь великих розмірів невисока. Що очевидно великий мінус. Так німці запустили у виробництво вельми небезпечну машину, прозвану імператорським тигром.
  Американці також поступалися фрицям і в авіації, тому що їх реактивні літаки мали слабку маневреність і з'явилися нещодавно малими серіями. Куди їм протистояти німецьким армадам? А гвинтові взагалі Третьому Рейху не конкуренти!
  Флот у США великий, але в Німеччині та Японії теж вже значний, особливо підводний. І головне німецькі підводні човни на пару порядків кращі за американські. І щодо озброєння, що за ходовими якостями.
  Але найнебезпечніші це дисколети. Машини здатні таранити і авіацію та флот. Справді, справжні боги війни. І їм протистояти дуже складно. Точніше неможливо.
  Проте бої затяглися. Наступати через Аляску, це означає розтягнути комунікації. І утруднити постачання військ. Проте за три місяці Аляску було окуповано. Потім почався наступ і в Канаді. 1948 пройшов в обміні ударами. Німці пройшли до кордону США, але натрапили на завзятий опір. Американці показали себе непоганими вояками, та ще й з великою кількістю танків "Патон".
  Крім того, з'явився наприкінці сорок восьмого року новий важкий американський танк "Лінкольн" з потужнішою гарматою калібру 120-міліметрів і початковою швидкістю снаряда 1050 метрів за секунду. Така гармата поблизу могла пробити німецький танк, якщо снаряд потрапить під вдалим ракурсом і не піде в рикошет. У німців, щоправда, з'явився танк "Королівський лев" в сто тонн вагою і товщиною броні в чотириста міліметрів і гармат в 128-міліметрів 100 ЕЛ або 210-міліметрова, що зносить всіх з землі.
  Ця машина була розвитком Е-100. Дедалі активніше діяли дисколети. Їхня швидкість досягала десяти звукових, що вже дорівнює трьом з половиною кілометрів на секунду. Не кожен екіпаж подібне навантаження витримає.
  Німці захопили домінування у повітрі. Нічого їм протиставити американці не могли. Щоправда, у США на початку сорок дев'ятого року вийшов новий танк "Вашингтон". Машина важила двісті тонн і була озброєна 155-міліметровою протитанковою гарматою. Але величезну вагу та погані ходові якості роблю її малокорисною на практиці.
  Найнебезпечнішою була атомна бомба. Але гітлерівці практичні одразу ж захопили Ісландії, і США не могли дістати територію Німеччини. Крім того німецькі реактивні винищувачі МЕ-362 та МЕ-1010 та ТА-283 та "Гота" перевершували американські моделі, на цілий порядок за всіма статтями.
  А дисколет взагалі взагалі інший рівень озброєнь. І, звичайно ж, проти німців якістю протиставити не було чого. До середини 1949 року німці та японці захопили більше половини території США та всю Канаду. Кілька разів американці, щоправда, скидали атомні бомби, але отримали від Німеччини удар у відповідь. Після чого обидві сторони негласно уклали угоду: ядерними ударами не обмінюватись.
  Але США все одно опинилися на межі катастрофи. У липні 1949 року впала Філадельфія. Німці наблизилися до Вашингтона та Нью-Йорка. У цих умовах взяв гору здоровий глузд. І 6 серпня 1949 року Америка капітулювала. Так, нарешті завершилася друга світова війна.
  У світі встановилася гегемонія Третього Рейху, а також Японії та країн сателітів Німеччини.
  Імперія вийшла строкатою, багато було місцевих маріонеткових урядів. Свого роду це щось на зразок федерації. Але світ виявився неміцним. Гітлер імер незмірні апетити. І 20 квітня 1953 року фашистська Німеччина завдала нищівного удару по Японії, масово застосувавши ядерну зброю.
  Це вже зовсім пахло свавіллям. Але Гітлер зрадив свого головного союзника. І по-розбійницькому вдарив у спину. Він хотів абсолютної влади над світом. І в нього свербіли руки. Так розпочалася нова війна. Німеччина, втім, була набагато сильнішою, але й японська імперія дуже велика. Тож бої затяглися ще місяці на чотири. А це втім, не так уже й багато.
  Японія виявилася розгромлена. Решта країн світу змушені були вступити в єдину валютну зону, і погодитися на проект інтеграції за Гітлером. Тобто, поступившись суверенітетом і валютою, але зберігаючи певною мірою самоврядування.
  Так створювалася єдина всесвітня імперія. Коли було, висунуто гасло - одна планета, одна держава. Щоправда, Гітлер таки отримав покарання. Його літак розбився 9 травня 1956 року і у віці шістдесяти семи років правління фюрера перервалося. Воно виявилося славним, і кривавим. За всю історію людства ще не було такого лиходія.
  Єдиний тиран що зумів забезпечити створення імперії Третього Рейху у масштабах всіх планет.
  Фюрер навіть встиг заснувати нову релігію, де панувала замість хреста свастика, зробити світ методом штучного запліднення кілька сотень нащадків і узаконити багатоженство.
  Німеччина встигла розкинутися та зміцніти. Але, звичайно ж, зазнала відчутної шкоди. Наступником фюрера спочатку має стати Герман Геринг. Але зловживання наркотиками підірвало здоров'я наці два і його списали.
  Іншою можливою фігурою був Гіммлер. Влада глави СС була надзвичайно великою. Але саме це і лякало Гітлера, тому офіційним наступником став порівняно маловідомий Вольф Штефан, який замінив Бормана, що потрапив в опалу.
  Але саме мала популярність Вольфа Штефана призвела до того, що цей кандидат видався слабким. І стався переворот у результаті, якого владу захопив Гімлер.
  Глава СС формально залишався регентом, а влада мав отримати хтось із синів Гітлера. Але оскільки наступник виявився не визначеним, то Гіммлер зумів узурпувати по-справжньому владу.
  І у світі прокотилася хвиля терору, розв'язана головою таємної поліції. Правда не все так уже й однозначно. Ще 1950 року перша людина полетіла до космосу. А 1960 року люди опинилися на Місяці. Причому експансія до космосу все розширювалася. 1971 року космонавти опинилися і на Марсі. Отже, почалася нова космічна епоха, людства під жорстким управлінням.
  
  НІНДЗЯ ПРОТИ США І РОСІЇ
  . РОЗДІЛ Љ 1
  Після розгрому бази США в Австралії, ніндзі різко активізувалися. Америка зіткнулася з феноменальними бійцями, яким нема чого протиставити. І важкі бомбардувальники, і авіаносці безсилі проти армії невидимих суперменів. Це велика проблема, з якою зіткнулися штати та Британія. Вогняний тигр, разом із грубою бійців, атакував базу США у Перу-Харбор. Разом із ним в атаці брала участь і непереможна самка-боєць - Азумі. Чарівна, руда японка. Азумі дуже красива, з широкими плечима, високою грудьми, сильними стегнами. Її ніжки весь час і в спеку і в холоднечу босі, але дуже красиві, витончені і витончені. Пальці на ногах довгі та чіпкі.
  Азумі дуже любить використовувати босі ноги для метання дисків. Моторошна жінка, вогненна тигриця - і пристрасна в ліжку. Дівчата-ніндзя за традицією босоногі, треновані з дитинства і не менш небезпечні, ніж чоловіки.
  Американці це одразу на собі відчула. Коли імітуючи дельфінів, ніндзя підфарбуй під водою. Вони використовували для мінування авіаносців і лінкорів, особливу вибухівку, яка в тисячу разів потужніша за тротил. Підпливаючи під черево корабля, стали невеликі з волоський горіх кулька з магнітом.
  Ніндзя пливуть майже безшумно. Їх неможливо виявити під водою. Невловимі тіні. Потім закладають вибухівку величезної потужності, але компактну.
  А далі йде атака на базу. Вартові знімаються за частку секунди. Летять невловимі гостро оточені диски. І розрубують горло та шиї. Американські солдати вмирають, навіть не встигши скрикнути. Потім знову політ невидимий. Дівчата метають босими пальцями гри. Їхні ніжки незвичайної спритні.
  База атакована з усіх боків. Вибухають літаки, спалахує величезне полум'я, що вирує. І весь майданчик моментально охоплюється ним. Сотні машин одночасно починають рватися. Наче це спрацював велетенський феєрверк. І одночасно спрацювало запалювання у карбюраторних двигунах.
  І все шипить, вирує, разом вибухає... Вогнезарні гейзери йдуть високо в небо. Чути гуркіт диявольського грому... Все миттєво, якось разом перемішується. І земля ніби сходить із орбіти, і з'являється, нове сонце. Але не мирне, а військове, і пекельне. Люди горять, машини палають і вибухають. А дівчата-ніндзя далеко метають босими пальчиками витончених ніг горошинки вибухівки. Але це воістину бісівський вплив. І чути розриви, йде стовпотворіння. Декілька літаків все ж таки змогло відірватися від бетонованої смуги, але вони впали на покриття, і почали рватися. Повно смерті, болю та руйнування.
  Тисячі американських і англійських солдатів загинули в перші ж хвилини бою. І сама сутичка нагадувала не битву, а тотальне винищення. І сипалися, і сипалися на американські позиції смерть та попіл.
  Рвалися також крейсери та лінкори, розколювалися навпіл авіаносці. Грала і морем тотальна, абсолютно нещадна смерть. Вона всіх хто траплявся в її жаркі обійми, спекіла, стерла в порошок.
  Спекотні, руді мови лизали літаки, плавили метал, горіло абсолютно все поспіль. Навіть камінь...
  Ніндзі влаштували справжній, вогняний вихор, вірніше не вихор, а буревій! Або навіть торнадо. Яке залишає після себе лише обгорілі скелети і попіл.
  Азумі це дуже вродлива жінка, але смертоносна. Вона метає голки босими пальцями і вражає противників Японії. Хто може протистояти ніндзя?
  А коли вибухають крейсери та лінкори, розколюється сталь та титан. Вогненний тигр задоволений. Все йде за його планом. Ось падає скошена шеренга американських солдатів.
  Азумі підтримує свого партнера. І сіє смерть.
  Водночас молода жінка зауважує:
  - Росіяни сильно дали по рогах німцям під Сталінградом. Якщо ми не допоможемо, то наші союзники програють!
  Красуня кинула босою ногою три голки, вони пробили шиї дев'яти солдатам армії США, які намагаються вирватися з пекла. На поверхні океану відчайдушно намагаючись уникнути втягування у вир, копошилися американські моряки.
  Ніндзі добивали їх, рубаючи відразу двома мечами, і метаючи диски. Дуже активними були японські жінки: стрункі та сильні. І вони використовували босі ніжки для пальби.
  Ямато впевнено відповів:
  - Ми завдамо удару і по Росії! Халхін-Гол буде помщений!
  І суперніндзя провів рукою повітрям, пройшла хвиля цунамі. Вона піднялася наче вихор урагану, і поглинула жадібним ротом моряків, що борсалися на поверхні.
  Бомбардувальник Б-29 закружляв над нідзями. Азумі взяла і босими ніжками натягла тятиву мініатюрного арбалета. Випустила небезпечну вибухівку. Машину буквально розірвало... Уламки розлетілися наче бензобаки з вибухівкою. І збили кілька винищувачів. Азумі хихикнула, потерла босою, витонченою ніжкою, по траві і проворкувала:
  - Я велика дівчина та супер!
  Вогняний тигр, взяв і прошипів:
  - Справді супер! Ми цих росіян теж розмажемо, як і американців!
  Азумі хихикнула, і вишкірила зубки-клики...
  Ніндзі добили останні літаки і рушили з острова. Потрібно громити та інші основи. Американці надовго запам'ятають цей день. Вони пошкодують, що ввели нафтову блокаду проти Країни Вранішнього Сонця, яка змусила японців воювати. І несподівано з'ясувалося, що хоча Японія вдесятеро поступається Америці в економіці, зате має такий чудовий спецназ, якому нема чого протиставити!
  Ніндзі атакували ще одне авіаносне сполучення. Вони підлетіли на дронах із повітря скинули маленькі, але смертоносні бомби. Гостинці пекла, які влітали в труби та топки кораблів.
  І підривали всі посудини поспіль. Руйнування йшло ураганними темпами. І потоплення авіаносної групи прикритої крейсерами та броненосці. І їх засипали пекельними горошинками смерті. Які прошивали броню, розривали метал.
  Над морем вирували пожежі, і все диміло. Їдкий дим піднімався в повітря, і крутився, немов чорні кільця кобр, що випромінює отруйні зуби, готові прогризти атмосферу.
  І все це танцювало, вигиналося, впивалося у повітря... Ніндзі випустили вибухівку, і залишивши неушкодженим найдосконаліший і найсучасніший авіаносець, атакували його екіпаж. Тут у хід пішли мечі-катани, а дівчата-ніндзя метали босими пальцями голки. І робили це настільки віртуозно, що одна голка вбивала одразу три чи чотири особи.
  Дівчата атакуючи, співали:
  - Ми не жалюгідні комашки, суперніндзя - рубаємо бляшки! Явні таланти - дерзай!
  І справді рухалися, мов гребінь хвилі. Азумі, зрубала адмірала мечем, розтинаючи трьома помахами на дванадцять частин. Кров рясно бризкала, заливаючи палубу. Азумі прочірикала:
  - Будеш у труні! Я тебе розрубаю!
  І зарубала ще одного адмірала. І при цьому так скалила зуби. Ніндзі не боялися пострілів. Від них відлітали кулі. Вони не знали слабкості, втоми та жалю. Вони були немовби птахи на крилах, або навіть реактивних двигунах.
  Азумі шльопала босими ніжками, по палубі залишаючи витончені сліди. Вона дивовижна войовниця. Але й інші дівчата - теж супер.
  Авіаносець захоплений і його, розгорнувши, ведуть у японські порти. Адже там теж потрібне залізо.
  Протистояти армії самураїв та ніндзя вкрай складно. Вони надлюди. І їхній натиск чарівний.
  І знову йдуть успіхи та захоплення. Ніндзі поводяться як невловимі морські розбійники. В Америці паніка. Немає можливості протистояти невидимкам.
  Адже це такий спецназ, що і авіація, і артилерія навіть не помічають підходу відважних воїнів. Які нависають наче чорні хмари, і махають мечами, метають диски, що летять на кілометри і пробивають будь-який метал.
  Ніндзя не такий як у середні віки. У нього найсучасніша техніка під рукою. І він трощить, всіх хто трапляється в нього на шляху.
  А на радянсько-німецькому фронті затишшя. Німці готують наступ на Курській дузі. Не найрозумніша ідея атакувати заздалегідь укріплені позиції при чисельній перевагі противника. Але й вибір у Німеччини невеликий.
  Німців розбили в Африці і вони змушені шукати перемог на інших фронтах.
  Успіхи японців, щоправда, знизили інтенсивність авіанальотів, на військово-промислові об'єкти Третього Рейху. Це спричинило збільшення випуску озброєнь проти реальної історією. До битви на Курській дузі, у фриців більше "Пантер" та "Тигрів", а також літаків. Що певну проблему створює.
  Але все одно Червона Армія сильніша. Хірохіто ставить цілком резонне питання:
  - Допомагатимемо союзнику Німеччини?
  Більшість японських військових висловилася за відкриття другого фронту. Щоправда, за участю ніндзя. Америка втратила всі свої авіаносці і великі надводні кораблі. Стало неможливим проводити наступальні операції у Тихому океані. І руки Японії розв'язані. Мало того, ніндзя самі викрали чотири авіаносці без пошкоджень. І знищили масу літаків. Було захоплено кілька великих кораблів. Загалом успішною виявилася компанія.
  Або точніше серія компаній. Які ознаменувалися блискучими успіхами. Америка вийшла із війни. Точніше запропонувала перемир'я на будь-яких умовах.
  Японія зажадала: припинити бомбардування Третього Рейху та допомогу СРСР. США також мали вплинути і на Британію, щоб так само припинила бойові дії. Англійці з гріхом навпіл погодились. Союзники пішли на перемир'я з Третім Рейхом та обмін полоненими.
  Гітлер знову відклав наступ на Курській дузі. Він вирішив спочатку зібрати більше сил та танків із західного фронту. І посилити свої війська.
  Але тоді Сталін 15 липня наказав наступати на Орел і Бєлгород.
  Ніндзі тим часом викрали ще й американський транспорт із новими танками "Шерман". А Азумі, змогла разом із дівчатами викинути куди більш зухвалу операцію. Вона викрала з англійських заводів триста п'ятдесят найкращих британських танків "Черчілль" з посиленим бронюванням і переправили їх до Німеччини. Англійці гинули під мечами дівчат. Крім того, красуні дуже влучно метали босими пальцями гострі голки, вбиваючи бійців. І що сказати? Англійці опинилися в шоці.
  Дівчата з Японії, крім того, стягнули і два транспорти з бензином. Що для Третього Рейху найкращий подарунок.
  Тому Червона Армія від початку зіткнулася з запеклим опором.
  В оборонних боях "Фердинанд" показав себе практично дуже прекрасним винищувачем танком. А як і "Тигр" та "Пантера". Остання машина хоч і часто ламалася, але в оборонних боях це не так істотно.
  Азумі тим часом прибула на фронт. І особисто билася проти росіян на найнебезпечнішому орловському напрямі. Тут у бій пішли радянські тридцять четвірки.
  Японка разом зі своєю напарницею дістали крихітні, як ячмінне зернятко шматочки вибухівки. І стали використовуючи свої дівочі, спритні пальчики метати ці зерна танками. Радянські машини з оглушливим гуркотом вибухали та переверталися.
  Азумі крикнула:
  - Банзай!
  Її босонога напарниця гаркнула:
  - Ми перетворимо планету на рай!
  І кинула крихітну гранату... Радянські машини розривалися. Пролунала бавовна, і посипалися іскри, коли дві тридцятьчетвірки зіткнулися в повітрі. А потім як рвоне бойовий комплект. І машини розсиплються, наче чорні перлини.
  Азумі знову запустила кілька крихітних зернят, своїми точеними, босими пальчиками, і прочирикала:
  - Я несу смерть!
  Її голонога подружка, в'якнула, теж кинувши смертельні подарунки:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І обидві красуні розреготалися. І знову босими ніжками давай ці зернятка з кумулятивною вибухівкою метати. І все тотально руйнуючи. Ось дюжина більших КВ перекинулася. І зірвані гусениці, розбиті ковзанки закрутилися зверху. І котяться собі, розламаючись. Збиваючи при цьому радянських солдатів, які йшли в атаку.
  А обидві дівки-ніндзя хихикають. Ось у хід ідуть і гострі дрібні голочки, які метаються босі дівчата своїми ніжками. І атака радянських військ видихається. Російські частини, зазнавши помітної шкоди, зупиняються і завмирають.
  А голоногі бандитки сміються... Скеляться наче пантери!
  . РОЗДІЛ Љ 2
  Азумі вогнезарна та мускулиста дівчина-ніндзя разом зі своєю правою рукою Агуті воїнкою-блондинкою відбили атаку росіян на найнебезпечнішій ділянці. Не одну сотню радянських танків спалили дві ніндзя-красуні, використовуючи босі, витончені ніжки. А зараз вони розмовляли з юнаками із Гітлер-югента. Ті захоплювалися подвигами японок. Справді, це супер!
  Блондин юнак з рельєфною мускулатурою, помітив:
  - Я такого ніколи не бачив! Щоб дівчата вдвох таку м'ясорубку влаштували!
  Азумі вигнулась. Обидві дівчата-японки були в одному бікіні, дуже мускулисті та фігуристі. А які спокусливі у них ніжки - під бронзовою шкірою перекочуються кульки м'язів. Ось це справді сама досконалість жіночої форми, і сили.
  Азумі скалячись як пантера, сказала:
  - Ми ніндзя, і цим все сказано!
  Інший юнак, шатен обережно запитав:
  - А чому ви така світловолоса?
  Агуті хихикнула і відповіла:
  - А мій тато був німець! Погодьтеся, це мені йде!
  Юнаки широко посміхалися. Азумі ще більше вишкірилася. Росіяни спробували атакувати дівчат-термінаторів із повітря. Понеслися грізні ІЛ-2.
  Дівчата взяли босими пальчиками витончених, точених ніжок віяла. І стали метати особливі, крихітні голки. І мули буквально розвалювались у повітрі. І розривалися на дрібні шматочки. Або спалахували, обростаючи вогняним пір'ям.
  Азумі махнула голою, точеною ніжкою, тримаючи пальчиками віяло, збила каскад радянських штурмовиків і хихикнула:
  - Правь Японія, твої будуть моря!
  Агуті теж труснула, тримаючи босими пальцями, розкішний, як павич хвіст віяло. Звідти посипалися крихітні голки. І ніби тисячі зеніток разом пальнули по радянських машинах. Іли спалахнули, немов вогняна доріжка в небі.
  Азумі ця руда красуня-японка піддала голою п'ятою лопату віяла, і прошипіла:
  - Я кобра!
  Десяти радянських літаків одразу рвонули. У них відривалися хвости та носи. Вибухали мотори, розколювалися колеса. І все горіло, ніби тисяча свічок одразу засвітилася.
  Білобриса красуня Агуті як прошипить, і як махнете босою ніжкою, випускаючи віялом крихітні стрілочки, і прочирикає:
  - Я бачу сонце... І лагідний вітер!
  Смертельні дівчата-ніндзя. І чарівні. У них такі ніжні обличчя, наче квіти... Але мужні підборіддя. Бікіні таке відверте, просто вузька смужка на грудях, що трохи прикриває соски. І тоненькі трусики не приховують принад. Як спокусливі японки і який у них різкий рельєф м'язів. Рідко знайдеш таку дівчину. А прес плиточками.
  Незважаючи на зовнішню свіжість дівчини не такі юні, як виглядають. Це найкращі ніндзя, які мають колосальний досвід. І вони пройшли такі випробування. Їхні босі ніжки бігали розпеченою лавою вулкана. І залишали витончені сліди, чарівні кінцівки.
  Войовниці сама досконалість анігіляції. При цьому - служать чорній, злій справі, вбиваючи солдатів Червоної Армії.
  Дівчата метають за допомогою віяла голки. Вибухають і Які, винищувачі, порівняно простий конструкції. І відомі ПЕ-2. Остання машина досить складна в управлінні і не всі льотчики здатні освоїти її.
  А дівчата, тримаючи своїми дуже гарними та витонченими ніжками віяла, обмахують радянські літаки.
  Азумі прицмокуючи губами, і махнувши босою, точеною ніжкою, агресивно вимовляє:
  - Я справжня троянда знищення!
  Агуті запустила крихітні, просочені зіллям голочки з віяла, яке тримають такі гарні та точені ніжки. Блискучі красою і бісовою спокусою. І вимовляє, збиваючи радянські літаки, немов комарів, що потрапили під вогнемет:
  - Японський ніндзя - на коліна дикуни!
  І дівчата, яким уже чимало років, але свіжість нев'януча, заспівали:
  - Ворогів Вітчизни, я кошторис з лиця землі!
  І ось згоряють у небі останні радянські літаки... Атаку відбито!
  Зараз дівчата сидять разом із юнаками та ведуть бесіду. Азумі простягає їм свої голі, мускулисті ніжки і пропонує:
  - А тепер зробіть мені масаж!
  Агуті підтримала таку ідею. Блондинка-термінатор простягла свої витончені, точені кінцівки, і прочирикала:
  - Розімніть! Руками та енергійніше!
  Юнаки взялися м'яти м'язисте, і сильне тіло дівчини. І це, звичайно, красуням приємно.
  Але все добре закінчується. Знову радянська артилерія відкриває вогонь. І в атаку йдуть нові танкові резерви. Кидають у бій сили, то ця ділянка фронту є ключовою у прориві оборони.
  Але дівчата-ніндзя як завжди напоготові. І знову метають босими ніжками вибухівку. І співають...
  Азумі кинула тріску надпотужного винищувача, заспівала:
  - А в море йдуть...
  Агуті жбурнула вибухівки із зарядом, і потужним анігілятором. Сміла дві дюжини радянських танків, і прочирикала:
  - Дівчата лихі...
  Азумі продовжуючи метати босими пальцями, те, що приносить сміть, продовжувала співати:
  - Морська стихія!
  Агуті посилала кульки розмірами з ячмінне зернятко, і махаючи босими ніжками, прочирикала:
  - З пекла стихія!
  Позаду дівчат причаїлася "Пантера". Машина вичікувала свою мету. Її дуло довге і хижа.
  Агуті піддала голою п'ятою вибухівку і підморгнула хлопчакам у танку. Вибухнула кілька радянських машин, проворкувавши:
  - А це супер!
  Азумі викинула босою підошвою, кілька ячмінних зерен. Підірвала радянські танки і прошипіла:
  - І це гіпер!
  Дівчата продовжували метати у противника смертельні та вражаючі презенти. Воїтельки демонструвала вищий клас анігіляції. У небі знову з'явилися Іли. Цей наймасовіший літак Другої світової війни прагнув вирішити військові завдання.
  Але Азумі знову взяла в босі пальчики віяло. Махнула... І радянські машини почали рватися на великій дистанції. І не тільки рватися, а й перевертатися, стикатися один з одним.
  Голонога Азумі, прочірікала:
  - Усі зметем у пісок!
  Агуті теж завелася... Вона так енергійно махала босими ніжками, що від голих п'ят пускалися сонячні зайчики...
  І діставалося російським льотчикам, просто горіхи.
  Блондинка термінатор заспівала:
  - Ніндзі - вищий пілотаж! У труну радянський екіпаж!
  Війниці були надзвичайно жваві та круті.
  Ось Азумі клацнула пальцями рук. І в неї виникло в долоні дзеркало. Красуня перекинула його на ноги. Босі пальчики міцно трималися за ручку.
  І як випустить Азумі блискучий зайчик. Як підпалить сталевий сплав, і дюраль із деревом.
  І горять радянські літаки... Спалюються десятками за один раз. Відриваються у них крила та хвости. А деяких коробить і скручує в баранячий ріг.
  А руда дияволиця тримає босими пальцями в ногах таке маленьке, але дуже моторошне дзеркальце. І від нього немає порятунку. І воно здатне випалити буквально сталь із титаном. І все розкришити і засмутити, зім'яти в коржик.
  Азумі радісно скелячи зубки, і пускаючи за допомогою босих ніжок, сонячні зайчики, вимовляє:
  - Вищий рівень душі!
  Агуті, яка, все ще використовує своє традиційне віяло голими, спокусливими ніжками. Але теж дуже ефективно спалюючи радянські літаки, буркує:
  - Ану Сталін потанцюй!
  І дівчата дуже задоволені своїм жартом регочуть... Радянська авіація зазнає величезних втрат, але відчайдушно намагається прорватися. Однак проти дівчат-тигриць це не спрацьовує. Вони аж надто блискучі, і круті з крутих красуні. Збивають усі радянські машини. Одна дзеркалом, інша віялом.
  Причому дзеркало, яке тримає босими, точеними, засмаглими ніжками Азумі, ще ефективніше.
  Гинуть радянські льотчики. Багато хто з них зовсім молодий. Є і юнаки, у яких тільки-но, тільки почали пробиватися вусики, і дівчата. Щоправда, останніх небагато. І вони здебільшого літають на У-2. Ця машина особливо ефективна для бойових дій уночі.
  Згоряють немов метелики у факелі радянські машини. А Азумі, трясучи голою ногою, реве:
  - Я ніндзя і прекраснішої професії немає!
  Багатьма таємницями володіє ця руда відьма. Її волосся дуже пекуче, наче полум'я. Красива дівчина і небезпечна спокусниця. Вона брала участь ще у російсько-японській війні. Проти царської Росії Японія не мала жодного шансу. Росіяни і численніші і мали досвід багатьох століть війни.
  А Японія нещодавно вийшла за свої межі. Ну, як вона могла б перемогти?
  Але... Фактор ніндзя все змінив... Декілька голоногих дівчат обрушили магію на російські війська, що борються під Мукендом. І перевершуюча царська армія, що вже бере вгору над японцями, потрапила по шквал голок.
  Російські солдати падали пробиті, сотнями та тисячами. Тоді Азумі і застосувала чарівне люстерко. Від його жару розривалися стволи гармат, і горіли живцем російські солдати. Це був дикий, шалений вогонь. З яким ніщо не могло впоратися і протистояти. Детонували бойові комплекти. Руйнувалися батареї, все майже моментально згоряло.
  Ніндзі стали справжнім бичем для російської армії. Вони перемагали, використовуючи навички, що віддають чарами.
  Тоді Азумі ввела в дикий страх Куропаткіна, що той навіть почав заїкатися. Але вбивати його не стала. І це було певною мірою підступним ходом. Самі ніндзя-дівчата, ще й захопили скарбницю російської армії - кілька мішків із золотом. Це, звичайно, приємний сюрприз.
  Окрім чарівних дзеркал та віял, голоногі красуні ще й попрацювали мечами. Вони особисто зарубали масу російських солдатів. І показали силу ніндзя.
  Потім Агуті уславилася і на морі. Вона ще особисто вбила наступника адмірала Макарова, звівши мечем голову. І навіть підкидаючи її босими пальцями ніг.
  Самого Макарова висадив у повітря її напарник і чоловік Вогненний тигр. Та ніндзі володіють магією і можуть не старіти. Як їм заздрять, мабуть, інші смертні.
  Сила у ніндзей фантастична. І ще якщо вони не підкорили решту світу, то тільки тому, що рідко втручаються в життя простих смертних. Але у війну з Росією вони не могли не втрутитися. Російський ведмідь був надто величезний і сильний. Японія спочатку приречена програти. Тим більше, що росіяни дуже вправні в ратній справі.
  Але надлюдська сила ніндзя різко змінила баланс сил.
  Голоногі дівчата-войовниці захоплювали кораблі у росіян. Топили їх посудини. Завдавали поразки і суші. А взяти блискучу перемогу у Цусімі! І тут не обійшлося без Азумі.
  Вона особисто зі своїми напарницями, потопила три нових російських броненосці. Показала вищий пілотаж.
  Така сила має ніндзя! Причому дівчата частіше виходять завдання, ніж чоловіки. Хто може зрівнятися з жіночою силою та диявольськими здібностями спокушати?
  Ось зараз воїнки спалили масу радянських літаків. Розкололи танки та взялися за піхоту. Радянські воїни біжать до атаки. А по них із дзеркала.
  Азумі м'яко облизує губи. Вона чудова чортівня. І посилає за допомогою босих пальців ніг - зайчики анігіляції.
  При цьому японка цвірінькає:
  - Ми всіх спопелимо! Сатана наш пан!
  Після чого випускає нові смертоносні відблиски, що короблять поверхню, і перетворюють російських солдатів на попіл.
  Агуті теж веде агресивний вогонь, посилає віялом вибухівку. Але водночас, войовниця голою п'ятою підкидає особливі кульки.
  Ті летять і збивають солдатів десятками, проламуючи їм груди і ламаючи хребти.
  Блондинка-термінатор вигукує:
  - Камінцем по лінкору! Це дуже круто!
  Атака російських військ захлинається... Все більш завалено трупами та розбитою радянською технікою.
  . РОЗДІЛ Љ 3.
  Наступ на Орел на найнебезпечнішій ділянці було припинено. Але радянські війська кричали фронт з обходу. Кращі справи у німців були на Білгородсько-Харківському напрямку. Там вони мали більше сил, і особливо танків. Майнштейн спритно маневрував. Використовував новітні "Тигри", "Пантери", "Фердинанди", які в оборонних боях досить ефективні. І мабуть перевершують радянські машини. "Тигр", зокрема, не пробивався тридцятьчетвірками в лоб, а борт його могли взяти з дистанції не далі трьохсот метрів.
  "Пантера" в лоб також не пробивалася, а брала тридцятьчетвірку з двох кілометрів. Щоправда, слабше в бортовому бронюванні. "Фердінанд" взагалі міг пробивати радянські машини на дистанції до чотирьох кілометрів. А лобова броня 200-міліметрів.
  На півдні гітлерівці втрималися. А ось на орлівській ділянці почали піддаватися.
  Дівчата-ніндзя кинулися на перехоплення фашистів. Вони були дуже хорти і круті красуні. І коли їхні босі ніжки почали махати віялом і пускати сонячні кролики дзеркалом. І наступаючі радянські танки, потрапили під голки та промені. Машини підкидало і перевертало. Плавився метал. А вродливі дівчата: руда та блондинка показували ніс, і скелялися.
  Війниці діяли дуже енергійно. Розмахувалися, і скалили зубки. І летять різні дрібні голки. Які винищують ворога.
  Тридцятьчетвірки перевертають, ковзанки зриваються з них і котяться самі собою. Деякі танки розрізаються. І їх випливає розплавлений метал.
  Азумі махає босою ніжкою з віялом, підкидає його. Цього разу Агуті вже пускає сонячні зайчики. І вони розшаровують російські танки на частини.
  Обидві войовниці-ніндзя на вигляд такі круті та смертоносні. І при цьому майже голі. Вони молотять російські танки. Ось з'явилися й Іли. А потім у хід пускають п'яти, запускаючи коржики з вибухівкою, що трясе простір, і розривають радянські літаки. Відривають носи і скручують крила.
  Фашисти ревуть, махаючи руками:
  - Русиш швайн!
  Дівчата-ніндзя хихикають у відповідь. Надсилаючи босими, засмаглими ніжками, презенти смерті.
  Красиві войовниці, у Азумі волосся таке червоне, що ніби майорить на вітрі прапор нацизму. І воїнки молотять радянських солдатів. І ось вони застосували і нову зброю. Почали пускати бульбашки, використовуючи свої босі, витончені ніжки.
  І виходили прозорі, блискучі кульки. Вони могли спалити навіть титан.
  І обрушилися на радянські машини, підриваючи і винищуючи їх.
  Азумі ця руда чортівка, на прізвисько вогненна тигриця, метаючи босими пальчиками бульбашки, заспівала:
  - Але якщо чесно говорити...
  Агуті, використовуючи дзеркало, яке крутили її голі ноги, цвірінькаючи горобцем, промовила:
  - Усіх перемагаю поголовно!
  Азумі випустивши з босих, точених пальчиків дюжину бульбашок, що відсвічували перламутром, видала:
  - І Сталіна ми битимемо!
  Агуті послала, використовуючи голі пальчики ніжок сонячні зайчики, спалив пару дюжин радянських літаків, видавши:
  - І це право, безперечно!
  Азумі, хихикнула. Підскочила, крутячи в повітрі багаторазове сальто і пускаючи босими ніжками бульбашки. При цьому співаючи, своїм гуркотливим і водночас дзвінким голоском:
  - Але імператор нам дасть наказ...
  Агуті як прокриче на всю горлянку, пустивши з голих ступнів яскраві кульки, сліпучи радянських солдатів:
  - Банзай і в око!
  Азумі агресивно підтвердила, скелі зубки-клики, і збиваючи, радянські штурмовики та фронтові бомбардувальники:
  - Пограємо дикобраз!
  Воїтельки продовжували гострити і пускатися презентами смерті. Вони настільки блискучі, що не в казці сказати, ні пером описати! А тіла у дівчат-ніндзя такі мускулисті, шкіра бронзова, і блищить, наче змащена олією.
  Агуті ось візьме і прошипить, метнула, кілька сонячних зайчиків, і ревучи:
  - Я вас прикінчу з гуталіном...
  Азумі енергійно просвистіла, розмазуючи, махаючи голими ніжками, і посилала бульбашки. І склеювала радянські машини, в клубки, які горіли. І високо підносилися язики полум'я, здавалося готові через стратосферу лизнути зірки.
  Агуті в свою чергу посилала сонячні зайчики і заспівала, сяючи босими п'ятами:
  - Над нещасною планетою зависла...
  Азумі з великим натхненням продовжила, використовуючи голі, точені ніжки, і бульбашки:
  - Зоряних монстрів кишить пітьма!
  Агуті, чиї босі п'ята посилали дзеркальні відображення, прочирикала, збиваючи радянські літаки, і плаваючи танки променями світлами:
  - Окупант свою сокиру ненависну...
  Азумі, з величезним ентузіазмом запускаючи в повітря, що віддають жаром і палаючим напалмом бульбашки. А ці бульбашки, що збивали і радянські танки, піхоту, літаки, видала:
  - Заточив і рубай голова!
  Агуті з ентузіазмом справжнього ніндзя, видаючи босими ніжками промені смерті, та прачі анігіляції, вякнула:
  - Людина вона, однак, не пішака...
  Азумі виблискуючи голими, круглими, рожевими п'ятами, і відфуболюючи від них бульбашки, прочирикала:
  - І не завжди ходити під ярмом...
  Агуті з великим ентузіазмом проспівала, при цьому її сонячні зайчики, відбиваючись від босих підошви, палили і танки, і літаки, і піхотинців. Справи я із російських солдатів шашлики.
  І дівчина енергійно співала:
  - Перетворить злих ворогів на головешки...
  Азумі посилаючи голими, дуже витонченими, підошвами сонячні відблиски, і бульбашки віддають усіма кольорами веселки, прочирикала, голоском самки-солов'я:
  - Чи стане новим владикою світів!
  Після чого обидві красуні, закрутили в повітрі і заспівали:
  Ну що сказати, сказати,
  Влаштовані так ніндзя.
  Що люблять слабких вбивати,
  Зарубають, тільки свисни!
  Азумі з великим задоволенням прошипіла, від її босих, круглих п'ят відлітали багатобарвні, чудернацькі, і дуже смертоносні бульбашки. Які збивали літаки, і різали все з великою інтенсивністю. Мов породження пекла.
  А якою красою та витонченістю відрізнялися ніжки цих принцес пекла! Щось зовсім неймовірне. Це дівки про яких говорять - звертають ворогів поголовно до пекла. І якщо хтось їм не вклонитися, то без голови залишиться. Адже ця пара ще під час російсько-японської війни відзначилася. У всіх чотирьох битвах з Куропаткіним японці перемагали виключно за допомогою ніндзя.
  І ці дівчата показали себе за допомогою смертоносної магії. І таку анігіляцію затіяли, що не в казці сказати, ні пером описати.
  Але особливо стоїть штурм гори Висока, у Порт-Артурі. Ось там дівчата змогли зробити те, що не під силу було всієї армії генерала Ноги. Вони помчали на гору.
  Прямо ось удвох, майже голі, в одному бікіні. І їх оточували вихори повітряних кульок. Ось такі дівчата круті. Російські кулі відлітали від кульок. Замовкли і кулемети, і знаряддя. Ішов справжній, буквальний розгром самурайської армії. І войовниці демонстрували незламний дух.
  Дісталися окопів і почали рубати російських солдатів. Їхні мечі всі виблискували, і били подібно до блискавок. Це були такі дівки, що рівних їм зовсім не було.
  Пройшлися ніндзя окопами. І мечі розтинають російських солдатів навпіл. Азумі зрізала одним помахом п'ятьох і заспівала:
  - Ми з криком банзай...
  Агуті ця блондинка з босими витонченими ногами, зрубала одним помахом сімох і в'янула:
  - Свої відвоюємо Курили!
  Азумі продовжуючи всіх рубати. І одним помахом знесла відразу вісьмох російських солдатів.
  - Захопимо північний край!
  Агуті продовжуючи трощити і винищувати. Один помах, і відразу дев'ять російських воїнів розсічені навпіл, прочірикала:
  - Сусідам покажемо силу!
  Ось уже дівчата показали себе. Майже голі, засмаглі, м'язисті. Дуже красиві та сильні. Солдати навіть стріляти в них бояться чи шкодують. А мечі всіх без церемоній зрубують. І перетворюють на криваву кашу.
  Азумі цвірінькає і реве:
  - Банзай! Я дівчина-супермен!
  Агуті як довбає з босих п'ят бульбашками, по російській шерензі. І викосить ревя:
  - І немає проблем!
  Війниці сильно пройшлися горою Високою. І захопили цей ключовий пункт. Почали домінувати японці над Порт-Артуром. Російська ескадра спробувала прорватися. Але не тут, то було. Дівчата на морі росіян зустріли і давай палити. І давати давити.
  Азумі відправивши до праотців російський броненосець, заспівала, вдаривши в метал голою п'ятою:
  - Коротше кажучи...
  Агуті підтримала напарницю. Працюючи босими ступнями, і посилаючи російськими кораблями бульбашки. І бульбашки тотальної анігіляції, японка-ніндзя, взяла і прошипіла:
  - Коротше кажучи...
  І обидві дівчата-вбивці як в'януть:
  - Мовчати!
  І ось вони піддавали бульбашки босими п'ятами, шипіли і кричали на все горло, ревучи:
  - Мовчати! Ось із зали...
  Надіславши голими ногами російськими кораблями промені, що випаровували метал, верещали:
  - Все геть із зали!
  І такий дикий регіт у відповідь... Коротше кажучи, російському флоту хана. А Японія здобула приголомшливу перемогу, проти країни якої солдатів більше, ніж в інших арміях світу.
  Азумі в даний момент кромсала радянських військових, що прорвалися. Спекіла танки, і посилала промені, літаками противників. Демонструвала пекельний натиск і непохитну волю. І її босі п'яти, такі круглі, і спокусливі, посилали міхури, що світилися всіма кольорами веселки.
  Азумі взяла і заспівала:
  - Адже магія ніндзя не жарт!
  Агуті з колосальним натиском, підкинула голими п'ятами, кілька блискучих, сонячних зайчиків і видала:
  - Адже магія ніндзя не жарт!
  І обидві красуні як піддадуть, з колосальним ревом:
  - Не можна з нами ніндзя жартувати!
  І дівчата-ніндзя посилили інтенсивність обстрілу. Радянські танки горіли сотнями, велика кількість російських літаків вибухала. Все набувало характеру кавардаку.
  Азумі із захопленням прочирикала, човгаючи босими ніжками, і злітаючи в повітря, цвірінькаючи:
  - Із ніндзями не жартують!
  Агуті розмахуючи босими кінцівками, і пальчиками ножем метаючи промені анігіляції пискнула:
  - З нами воду каламутять!
  Радянським військам доводилося дедалі більше туго. Майже всі радянські танки та літаки були знищені. І войовниці взялися за піхотинців. Винищення йшло по наростаючій. Адже в бою брали участь лише діви дівчата. Але ці дівчата ніндзя!
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  Наступ радянських військ остаточно зітхнув, і російські підрозділи зупинилися. Війна, таким чином, перевернула чергову сторінку, позначену провалом операції "Румянцев". Німці отримали перепочинок і намагалися підтягнути додаткові сили. На фронт став надходити і новий танк "Лев". На який у реальній історії у панцвалі забракло ресурсів. Але зараз німцям легше, так немає західного фронту: США та Британія зазнавши ниндзей поразки, з ганьбою вийшли з війни.
  І можна запустити в серію щось насправді, коли обійшлося без ніндзей - не було.
  Танк "Лев" вельми грізний: вага дев'яносто тонн, лобова броня 150-міліметрів, борти та лоб по 110, а гармата в 105-міліметрів 70 ЕЛ. Причому броня похила і на лобі, і на бортах як у "Пантери". Машину, яку тридцятьчетвірки пробити не зможуть. А гармата взагалі найпотужніша з протитанкових моделей. І як лупе. З ходовими якостями гірше, але двигун у 1000 кінських сил цілком справляється.
  І "Лев" показав себе у бою. А в самому танку бореться жіночий екіпаж. Це дуже круто та сексуально!
  Ех, дівчата, які ви все-таки гарні. І на війні дивіться виграшно.
  На танку "Лев" їде згуртована четвірка, перших в історії Третього Рейху дівчат-танкістів. Герда - командир екіпажу, Шарлота навідниця, Христина кулеметниця, Магда водій. І всі чотири дівчата виїхали боротися босі і в одному бікіні.
  А що вони зазнають нового танка "Лев". Красиві дівчата керувати машиною. Це їхній перший бій. Попереду рухають три радянські танки Т-34-76. Машини що й казати: спритні.
  Але для "Лева" абсолютно безпечні. Якщо "Тигр" ще можуть пробити в борт, а тим більше "Пантеру", то "Лев" тридцятьчетвірка вже ніяк не прошибе.
  Герда хихикає і киває рудою Шарлоті:
  - Пальни по ворогові!
  Вогняна диявола агресивно гаркнула:
  - Я їх усіх роздавлю!
  І упирається босими п'ятами в метал. Потрібно зосередитись. Коли у бікіні, то набагато краще відчуваєш машину. Добре, коли тіло майже голе. І спеку куди приємніше. А шкіра в тебе засмагла, від поту блискуча. Шарлотта робить перший постріл. Вогонь відкриває з великої дистанції, оскільки гармата в неї забійна. Але спробуй, потрап.
  Снаряд летить зі свистом. Розсікає повітря... Шарлота смачно вилаялася - промахнулася.
  Блондинка Герда. Дуже мускулиста, гарна, засмагла. Нервово трет босу, витончену ніжку об нагріту броню, і цвірінькає:
  - Влучне око - косі руки!
  Шарлота люто гарчить:
  - Я є німецький спецназ!
  І руда дияволиця знову стріляє. Цього разу снаряд проскакує зовсім поряд із маленькою вежею тридцятьчетвірки.
  Христина теж руденька. Тільки якщо у Шарлоти волосся червоно-мідне, то Христини жовто-мідне. Вона теж дуже гарна та фігуриста. Стрілець з кулемета. Але поки що радянської піхоти не видно, і можна не стріляти. А у "Лева", кулеметів на шарнірах цілих чотири, і п'ятий спарений зі стволом.
  Христина поклала руки на босі підошви Шарлоти і запропонувала:
  - Дай я помасажую!
  Шарлота з підозрою шикнула:
  - А це навіщо?
  Христина з усмішкою відповіла:
  - Щоб ти стала влучнішою! Через ступні піде енергія!
  Шарлота не надто охоче погодилася:
  - Давай!
  У зброї танка "Лев" є явний недолік - менша скорострільність. Усього п'ять пострілів за хвилину. Тому й доводиться вогонь відкривати з більшої дистанції. А спробуй - потрап!
  Але Шарлота зосередилася. Христина масажує її жорсткі, але з витонченим вигином підошви. Мідно-червона дияволиця широко посміхається. І робить новий постріл...
  Снаряд потрапляє до цент вежі радянського танка. І зриває її з корпусу. Метал розколюється та розривається на частини. І рвуться бойові комплекти.
  Герда з радістю вимовляє, облизуючи повні, червоні губи:
  - Дали Сталіну по рогах!
  Шарлота затикаючи новий снаряд, запально вимовляє:
  - По рогах йому, і між ним!
  Христина, плескаючи босими ніжками, по броньованій стінці, дзвінко цвірінькає:
  - Я прийшла із Занзібара, батьківщина моя Сахара!
  Шарлота з радістю вимовляє:
  - Три і далі мої ступні. Може, я ще потраплю!
  Христина посміхнулася і цвіркнула:
  - Ах, такі ніжки, помасажувати рада!
  Магда зітхнувши відповіла:
  - А моя робота найцікавіша! Наш танк стоїть, а росіяни самі йдуть на нього!
  Герда втішаючи, прочірикала:
  - Ти ще їх придушиш!
  Магда із сумнівом заявила:
  - Погано тиснути людей!
  Шарлота люто визгнула і прошипіла:
  - Ворог є ворог! І не буде йому пощади!
  Вогняна дияволка відчула, як їй масажую босі ніжки. Шарлота як схоче і дасть майже голими грудьми в приціл. Після чого пальнула...
  Снаряд майже торкнувся маленької вежі тридцятьчетвірки і таки пролетів повз. А радянські танки пальнули у відповідь. І додали швидкості, до краю.
  Герда з тривогою помітила:
  - Ці дурні росіяни можуть піти на таран! Нам слід їх гарненько прихопити!
  Шарлота в досаді шипаючи, цвіркнула:
  - Якщо я промахнуся наступного разу, то дайте мені в морду!
  Христина проворкувала:
  - Гутен морген, гутен так! Б'ють по морді так і так!
  Магда з оскалом зубів, схожих на перлини, помітила:
  - Потрапити чи не потрапити - все з волі Божої!
  Герда хихикнула, і гаркнула:
  - Гаразд, впали!
  Шарлотта міцно стиснула зуби. Затремтіла від люті. І спробувала зосередитись. Христина почала масажувати підошви все інтенсивніше.
  Вогняна дияволиця пальнула. І вишкірилася сильніше. Снаряд цього разу потрапив у корпус. Радянська машина зупинилася та пустила димок. Шарлота гаркнула:
  - Я Робін Гуд!
  Герда з усмішкою підтвердила:
  - Та це непогано!
  Магда цвіркнула:
  - Жорстоко, але потрібно!
  Христина лоскотала босу п'яту Шарлоті, і пискнула:
  - Це шедевр! Шедевр для пострілів!
  Герда з усмішкою сказала:
  - Але ось залишився лише один!
  Шарлота отруйно прошипіла:
  - Я його зорою тепленького!
  Дівчина-арійка прицілилася. І пальнула, м'яко натиснувши кнопку знаряддя. Радянська машина сіпнулася і продовжила зближення. Видно не дуже давалося знаряддя "Лева".
  Шарлота сварилася, вискакувавши зуби-клики:
  - Надмірний калібр! То нам його не пробити!
  Герда поправила напарницю:
  - Ти хотіла сказати, не влучити!
  Руда стервоза сіпнулася і прошипіла:
  - Що хотіла сказати, те й сказала...
  І знову почала цілити. Радянська машина теж стріляла і мчала на зближення, ризикуючи зламати коробку передач. У тридцятьчетверок часто ламалася коробка, коли розвиваєш велику швидкість. Це дещо знецінювало потужність двигуна.
  Але все одно машини спритна і в маленьку вежу важко потрапити. Босоногі німецькі войовниці знову виліковують моторний радянський танк. Дівчатам ще пощастило, що через роботу ніндзей, багато радянських танків втрачено, і проти незграбного "Лева" йде лише три тридцятьчетвірки.
  Якби проти німкенів серія КВ, то їм було б простіше. Але не доля. Шарлота перекладає ствол, і посміхається, коли їй Христина масажує п'ята. Дівчата багато бігають босоніж. І шкіра на ступнях огрубіла, пружна, але від цього підошва зовсім не втрачає привабливості. Христина її масажує, і посміхаючись, вимовляє:
  - Босі ніжки біжать доріжкою!
  Шарлота заспокоюється. Радянський танк все ближче та ближче. І потрапити до нього простіше. Хоча куди краща 88-міліметрова гармата "Тигра", а тим більше 75-міліметровка "Пантери". Якщо чесно говорити "Пантера", підійшла була дівчина краще за "Лева". Вона і рухливіша і скорострільніша. А "Лев"? Крім броні, у нього все гірше, ніж у "Пантери". І навіть потужніша гармата не надто практична. Ну що з того, що "Лев" може пробити тридцятьчетвірку з дистанції понад п'ять кілометрів? А потрап, спробуй у спритний, і порівняно невеликий радянський танк! Скорострільність же втричі нижча за пантерівську.
  Шарлота агресивно шепоче, зосереджується. І стріляє, ціль у корпус. Там легше трохи ніж по вежі, яка мала, і незграбна. Снаряд вилітає з дула і потрапляє до гусениці. Удар сильний, розбиває разом кілька ковзанок. Радянська машина, отримавши під дих, зупиняється, і ще не втративши здатності вести вогонь, стріляє по німецькому танку. І потрапляє у похилий лоб "Лева". Трохи гримнуло всередині. Похила та товста броня зрикошетила. Треба відзначити "Лев", досконаліший за "Тигр", у ньому броню встановили під нахилом, як у "Королівському тигрі". Але це зробило танк дещо дорожчим і важчим у виробництві. Поки що "Тигр"-2 проходить лише випробування. І "Лев", який розробляли французи, опинився у серії раніше.
  Але сама собою ідея озброїти танк настільки потужною гарматою, і зробити вагу в дев'яносто тонн - порочна. Нехай тридцятьчетвірки його не проб'є з жодного ракурсу, але може таранити. І це, звичайно ж, фактор, що робить "Лева" не кращим на практиці танком. Але дуже дорогим і важким для перевезення.
  Шарлота нарікаючи на те, що знаряддя не надто скорострільне, посилає снаряд, що добиває, в лоб радянської машини. Оскільки тридцятьчетвірка зупинилася, то до неї потрапити тепер на порядок простіше. І вогняна диявола прошиває броню. Башта розбивається на частини, наче помідор під сокирою.
  Герда хихикнула і, струснувши босою ніжкою, помітила:
  - Як завжди це чудово!
  Магда захоплено прочирикала:
  - Все неможливе... Колись трапляється!
  Шарлотта дуже досить сказала:
  - Рахунок три нуль на нашу користь! Для першого бою погодьтеся непогано... Хоча гармата справді не оптимальна!
  Христина хихикнула і помітила:
  - Приціл досить точний... Але тут ще багато залежить від влучності бійця.
  Магда з тривогою запитала:
  - Рухатимемося вглиб радянської оборони... Або перечекаємо!
  Герда потираючи босу, рожеву підошву з сумнівом промовила:
  - Якщо ми ось так попрем поодинці, наш танк взагалі знищать. Краще замаскуємо його!
  Магда раціонально помітила:
  - Важко маскувати таку махину!
  Шарлота із цим погодилася:
  - Так... Ех краще б "Пантеру", тільки з нижчим силуетом. А то з'явився звіринець. Потужний, але незграбний!
  Христина вилізла з люка і помітила:
  - Та наші танки поки що далекі від досконалості ... Але як кажуть - лиха біда почало!
  Дівчата із задоволенням вилізли з розжареного танка, і почали його облагоджувати травою та гілками. І справді, у них це виходило не надто переконливо. А в небі з'явилися грізні радянські Іли...
  Герда зі злістю помітила:
  - Це "Лев", може виявитися легкою здобиччю для штурмовиків!
  Шарлота хихикнула і вказала в небо:
  - А он новий МЕ-309 летить. Нині він своїми 30-міліметровими гарматами порадам покаже.
  Магда сердито тупнула босою ніжкою:
  - Ми шалені чортовики! І народжені перемагати!
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  
  Після того, як Червона Армія остаточно видихнулася, гітлерівці самі перейшли в наступ. Просуватися фашисти стали у напрямку Курська, прагнучи зустрічними ударами з півночі та півдня утворити котел. Проте їм доводилося долати дуже потужну оборону. Червона армія кілька місяців готувалася до відображення наступу. І змогла капітально зміцнитись.
  Але Японія взяла і відкрила другий фронт Далекому Сході. Звичайно, самураї не могли не втрутитися, їхня честь вимагала.
  Хоча загроза агресії Японії була реальною за допомогою підкупу та зради, агенти Мікадо переконали командування Владивостока не приводити війська в повну бойову готовність. І як наслідок Дамоклов меч уже занесений, а в ресторані бенкетують.
  Майор Виноградова схопила юнака-офіцера за волосся, вона була на голову його вищою і явно сильнішою:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Цей тип більше скидається на юнгу, ніж офіцера. Може його спершу, гарненько здути, щоб весь хміль вийшов.
  Дубінін зніяковів:
  - Це Паша Шойгу. Його відправили на курси прямо із суворовського училища, за скороченою програмою. Він ще зовсім хлопчик, за два місяці день народження - шістнадцять років.
  Виноградова неприємно скривилася:
  - Ого! У п'ятнадцять років уже офіцер! Ось що робить війна! А й не знала, що молокоси вже повноважні звання отримують.
  Дубінін знизав плечима:
  - На війні діти рано дорослішають! Тим більше з ним трапилася історія, начебто він найкраще оповідання написав про оборону Москви, і Жуков це зазначив, і порадив перевести хлопця з курсантів до офіцерів.
  Виноградова за цих слів піддобріла:
  - Добре! Що він не дурень. - погрозила немов шкільна вчився пальцем. - Загалом непогано, але більше жодних п'янок! Счу запах, а ніс у мене собачий, одразу під трибунал! - Сильна жінка, зріла, але не втратила атлетичної стрункості та свіжості, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом і ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Дубінін надривно кашлянув:
  - Загалом мені тридцять три, але вже був сім разів поранений, так що здається старим...
  Виноградова хотіла щось сказати у відповідь, як раптом передсвітанкову тишу розколов жахливий гуркіт. Це ніби з неба посипалися важкі валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу і навіть потрапили в руки та обличчя п'яних офіцерів. Виноградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихід.
  Дубінін у відповідь крикнув, та так, що ледве не порвав голосові зв'язки:
  - Це дванадцяти та вісімнадцяти дюймові снаряди! Японські лінкори найбільшого тоннажу, схоже, почали полювання, а це означає.
  Виноградова в досаді вдарила чоботом у стіну. Від стусану підкованим, до речі, трофейним чоботом, тріснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсім не так! Прокляття потрібно негайно вивести ескадру в море і потопити флот країни вузькооких макак.
  Капітан першого рангу, що впав на карачки (Інакше полковник) пробурмотів:
  - Зброя є тільки на моєму міноносці та ще на парі дрібних корит. Нам навіть нема чим відповісти.
  Виноградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та ішаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамі, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерія у вас має бути! Адже не всі відправили на західний фронт, а також авіація. Адже про те, що Японія будь-якої миті може вступити у війну, вже не перший рік говорять.
  Вже добряче поранений Дубінін, хотів сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу літаків. Дубінін з великими труднощами підвівся і крикнув, перекриваючи гул Виноградової:
  - Авіація у нас є, і берегові батареї, хай навіть не в повному комплекті є. Зуміємо відповісти!
  Летчиця прогарчала, пробігаючи вулицями:
  - Мені б тільки до мого винищувача добігти і я так цим япошка всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусіму і Мудуен.
  Шойгу, якому відсікло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з відсотком!
  Почулися розриви й запізнілий стрекіт зеніток. Взагалі більшу частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому році, для посилення оборони Москви, так множинні точки комарильні країни Вранішнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подібний "шум". Японські пікіруючі бомбардувальники з пронизливим вереском скидали весняні "подарунки". Удар наносився і містом, і флотом. Літаки японців не надто великі, але круті, а ось лінкори навпаки здорові. Ось найбільшому з них навіть тісно в океані, довжина в триста метрів, а гармати в 460 - міліметрів. Це сильно скидалося на злочинний напад країни Сонця, що відбувся 27 січня 1904 року. Тільки тоді не було авіації.
  Дубінін відчував, що задихається від бігу. Він не супермен, а проста людина з хворими на легені, яка потрапила в непросту ситуацію. А Вікторія не його обігнала на багато. Цікаво, скільки їй років, навряд чи на вигляд більше тридцяти, груди великі, а плечі широкі як у чоловіка.
  Виноградова раптом розвернулася і помахала рукою:
  - Не біжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше міноносець у море.
  Поруч прогуркотіли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Виноградову, і він машинально зловила його руками. Дівчина-термінатор відчула себе воротарем, який успішно виграв пенальті, уламок, був круглим, теплим і скидався на м'яч. Анжеліка раптом відчула, як по руках тече щось рідке. Дівчина подивилася на уламок, і тут навіть у неї залізної войовниці, загартованої трьома роками війни (Разом з іспанською) до горла підступила нудота. У неї в руках була дитяча голівка. Бідолашна дівчинка (це видно по коротеньких кісках, з вибитими очима. Виноградова акуратно поставила голівку на тріснутий асфальт і перехрестила:
  - Ти не встигла не згрішити, не пожити! Втім, немає грішника більше за Бога, тому немає більшого гріха байдужість до страждань дітей.
  Знов гуркіт, і осколки, один потрапив дівчині в чобіт, подряпавши шкіру. Виноградова хотіла вже повернутися і мчати з усіх ніг до злітно-посадкової смуги, де її МІГ, терпляче чекав агресивної господині, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовниці розрізнив нестерпну гримасу болю на обличчі капітана першого рангу Васильчикова, коли його верхня частина відірваного тіла летіла підкинуте вибуховою хвилею. Дівчина сама ледь ухилилася від уламка. Хоча якась вона дівчина, вперше взялася за зброю ще в цивільну. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час міжнародної битви в Іспанії. В результаті залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнішність. Плюс арешт та відправлення полковника концтабору. Щоправда, саме в Сибіру на лісоповалі її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумів за допомогою притирань і заклику духів, зцілити, наче його й не було, це поранення та ще кілька. Шрамів отриманих під час битв із білочехами, військами Колчака, Денікіна, Врангеля. І її багато чому навчила, так Виноградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Отримала можливість вийти достроково, використовуючи жіночі чари, так, її підвели під амністію незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стільки в тому, щоб уламати чоловіка, а в тому, щоб про це не навідався парторг. А донощиків усіх мастей стільки, що стукач, на стукачі та стукачі підганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобі дорога кар'єра.
  Отже, у Японії велика перевага в піхоті, авіації, і навіть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якісною перевагою, а решта набагато гірша. Хоча якщо брати стрілецьку зброю, за кількістю автоматів Японія також дещо відстає, переважно у неї рушниці. Втім і далекосхідні дивізії оснащені пістолет-кулеметами слабо. Автоматів на всіх не вистачає. Так що... У якісному відношенні в піхоті переваги немає, скоріше навіть гірше, усі найкращі офіцери, перекинуті на радянський фронт, тут найгірші війська, як правило, не обстріляні, що мають мінімум військової виучки. Отже, війна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановці. І чимало новосформованих резервів буде кинуто на схід...
  Виноградова раптом тицьнулася у згарищі. Палала розбомблена міська лікарня. Картина воістину апокаліптична живцем горять і жінки, і діти, і люди похилого віку. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а кругом жахливий рев і стогін.
  Виноградова відчула труби архангелів у голові і кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дівчину в голі руки і відкрите обличчя, але льотчиця рухалася настільки стрімко, що зуміла підхопити дитину, вирвавши її з обіймів знищення.
  Дівчина вискочила, відчуваючи шкірою лише легкий свербіж, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто пізно, хлопчик задихнувся, втягнувши в легкі полум'я, на круглому обличчі опіки. Такі рвані пухирі на шкірі ніжніші за бутони маргаритки. Виноградова прокричала:
  - Ось воно людське свавілля!
  Вдарила чоботом по купі сміття, після чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри між газовими конфорками, дівчина дуже химерно звивалася і підтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гімнастерка обвуглилася, але вона продовжувала завзято битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожну тендітне, але таке потрібне країні життя! Чоботи розвалювались, і тепер дівчина танцювала по вихрях полум'я, свої босими, чарівними ніжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою, що мучить себе постами і батогом, що не приносить користі, ні Богу, ні людям, мученицею-борцем, що рятує конкретні життя. Ножечки войовниці-дівчата покрилися шаром дрібних пухирів, але рухалися від болю ще швидше і точніше.
  Капітан медичної служби, дістав із сумки великі чоботи, крикнув їй:
  - Візьми, швидше одягни їх! Ти танцюючи по полум'ю, то станеш калікою.
  Войовниця у званні майора одразу відповіла:
  - Краще стати калікою тілесно, ніж бути потворою морально! Жодної секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капітан медичної служби відповів:
  - Це справжня радянська людина!
  Виноградова затоптуючи полум'я, сварилася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капітан зітхнув:
  - У мене протези замість ніг!
  Виноградова витягнувши чергову дівчинку з наполовину спаленим обличчям і непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капітан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Виноградова дуже розумно і впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки винні, а діти!
  Капітан хотів щось відповісти, але клуби диму потрапили йому в горло, і він надривно закашляв.
  . РОЗДІЛ Љ 6.
  Бомбові удари стихли, а артобстріл все ще продовжувався. Корабельні гармати мають пристойний запас снарядів, щоправда, вогонь тепер вівся більше по обеззброєних радянських посудинах. Ямамото розумів, що панування у морі надовго передасть ініціативу у цій війні Японії. А будувати кораблі, процес дорогий і довгий, хоча підводні човни, мабуть, штампувати простіше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмірал Ямамото, найвпливовіша людина Японії, після імператора Хірохіто, відчував себе богом. Справжнім богом, так релігія країни Вранішнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець міг довільно терзати і коригати простір навколо себе. Над Владивостоком густі, чорні, на багато кілометрів клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотні, тисячі людей згоряють, геєнні, ну як після цього не відчути себе богом, який мстив росіянам за століття приниження, великого народу змушений тулитися на черзі таких крихітних у порівнянні з просторами Росії островів. Ось тепер російський флот тоне, і на відміну від Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував під час битви під Халхін-Голом, завдати подібного удару по Владивостоку, для чого і було складено докладний план. Але Гітлер несподівано пішов на світ зі Сталіним. Взагалі ідіот Гітлер, затіяв різанину Євреїв і цим налаштував проти себе і Польщу, країни Заходу. І навіщо йому це треба було? Чи хотів отримати єврейські багатства? Але краще було спочатку стати світовою державою, розгромивши СРСР, а може й інші країни. Захід перемогти простіше через те, що його менталітету куди меншою мірою властивий фанатизм і схильність до самопожертви. Чи відомий хоч один випадок, щоб американські льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зіткнень була, але це, швидше за все, випадковість. Російські фанатичні, що дивно, адже Православна віра не схвалює самогубство, і аж ніяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалі вчення Христа, вкрай дурне і непрактичне. Він Ямамото читав Біблію і дивувався людській дурості, вважати Богом такого пацифіста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правій щоці - підстав ліву, просять одну сорочку - віддай дві, полюби ворога свого! Тільки психічно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релігія хороша, лише рабів, підневільних васалів. І треба ж повірила вся Європа та половина світу. Правда вчення Ісуса, незважаючи на те, що відкидає принцип старого завіту, око за око, а вчить любити своїх ворогів, аж ніяк не завадило англійцям завоювати Третину всієї планети, створивши найширшу імперію за всю історію людства. І це за всієї релігійності Британії, де Бог, згадано навіть у державному гімні. Дивно президенти США клянуться на Біблії, проте бомбили напалмовими бомбами японські міста, живцем спалюючи тисячі жінок і дітей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: підриву людських та економічних ресурсів. Адже японці територію США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокість самураям. Він Ямамото за бажання, міг би прорватися з бомбардувальниками до міст США, особливо після розгрому флоту янкі, під Перу-Харбором. Так Європейці моральні виродки. У них збочене розуміння, віри, вчити і не виконувати! У Японії не так! У нас чого навчають, те й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, підстави іншу щоку, але його слуги навмисно вбивали малих дітей. Та взагалі віра, що Бог один і Всемогутній не може бути істиною. Був би він один, то звичайно б подбав про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вірі та істині і мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що на що спроможний. Та й світ надто потворний і неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнім Богом. Адже будь-який відповідальний правитель насамперед прагне до порядку та справедливості. Він хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому місці, а інші або виправлялися, росли фізично і духовно, або... Втім, якщо Бог Всемогутній і Творець всесвіту, то тілесних і розумових потвор не став би створювати. Адже чому імператор часом змушений терпіти як даність слабкості людей? Тому що іншого виходу немає, він не може миттєво перетворити виродків на красенів, а трусів на сміливих. А от якби міг, то негайно це зробив би! На жаль, доводиться приймати те, що є і мати справу з тим людським матеріалом, що отримав як даність. Але від кого одержав це інше питання. Та й сам імператор має слабкості: він лише людина - старіє, хворіє, старіє. Дивно, але божественний імператор, який часто живе менше ніж рядовий слуга, володіє зброєю гірше, ніж більшість генералом, і багато солдатів. Ну що в ньому від Всемогутнього Бога. Але й білі, ні чим не краще! За всю історію Європи, не було страшнішого, і щасливого завойовника, ніж Гітлер. Він і справді символ ратної доблесті білих людей! І, тим не менш, найбільший полководець усіх часів і народів, не зміг навіть закінчити гімназію, здобути середню освіту, яка в Японії є обов'язковою!
  Та ще й до армії Гітлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев війни, виявився настільки слабким фізично, що навіть у Німеччині, де у кожного стовпа стоїть по військовому, його не закликали пересічним. Та до чого деградувала Європа.
  Втім, Сталін, інший найвидатніший політик сучасності, теж мав середньої освіти, він був самородком. І що цікаво теж не був призваний до армії, за станом здоров'я. Цікаве, збіги, два злісних ворога не мали середньої освіти, не були покликані придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батьків п'яниць, причому у Гітлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збіг, дивний, зловісний. Герінг права рука Гітлера не такий. Він із сім'ї аристократів, предок Герінга був заступником фактичного правителя Німеччини Бісмарка. Герінг бізнесмен, олігарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замінити біснуватого фюрера. Америка і Британія теж нехай і таємно, хочуть покінчити з Росією, незалежно від правлячого режиму, але з комуністами, що заперечують саме поняття приватної власності, їм хочеться покінчити так сильно, що вони навіть заплющують очі на надмірне посилення Німеччини.
  Втім, Німеччина це геополітичний конкурент, але конкурент у межах капіталістичних та аристократичних правил гри, а більшовицька Росія абсолютно чужорідна і ворожа. Навіть дивно, що із сорок першим Черчілль сам запропонував Сталіну допомогу, це за всього свого антикомунізму, традиційної, англійської ненависті до Росії. Адже Німеччина під червоними, це бойовий кінь, запряжений у радянську колісницю, а СРСР під коричневими, вічна партизанська зона. Адже фанатичні більшовики не змиряться, і будуть вести затяжну партизанську війну, яка настільки виснажить Третій Рейх, що всі мрії про подальшу експансію зникнуть як веселка після грози! Росія під Німеччиною, краще ніж Німеччина під Росією! Розуміючи це ясно, чому США та Британія шукають вихід із війни.
  Ямамото прагматик, він був війни зі США та Британією. Але ці дві імперії самі спровокували Японію, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктів. Адже країна Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох інших сировинних ресурсів. Японці вели переговори, американці накручували дедалі нові принизливі вимоги.
  І при цьому американці, провокуючи війну, аж ніяк не подбали про приведення армії та флоту до бойової готовності. Спокуса виявилася надто великою, тим більше теплилася надія, що Москва ось-ось паде і Німеччина, і їй союзники прийдуть на допомогу. Крім того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки відносно демократичною країною, сильно залежною від громадської думки, якщо війна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужі острови. Справді, з чого пересічному американському обивателю отримувати цинкові труни зі своїми родичами, якщо не йдеться про захист території власне США, та й платити чималі військові податки! Може, тому й царська Росія програла, маючи більше солдатів, але російський народ не вважав Манчжурію своєю територією, а платити кров'ю і потім за абстрактні інтереси не хотів. На жаль, Гітлер не взяв Москву, частково через неготовність до суворої Зими, а частково з властивого більшовикам фанатизму. Втім, не лише більшовикам, російські народ схильний до самопожертви за великі цілі. Адже перший повітряний таран здійснив російський хлопець Мессер. Навіть дивно, що це він зробив не заради райських гурій, а за Батьківщину. Хоча... Мессер частково і дурень, адже він майстер вищого пілотажу, винахідник, конструктор, і звичайно живий приніс би куди більше користі Батьківщині. Може янкі не так уже й не мають рації, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий уже не зможе вбити!
  Адмірал Наумо помітив:
  - Ми вже витратили понад дві третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрілися, на них відрами ллють воду!
  Ямамото відтворив пальцем у повітрі хрест і промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають і останню третину снарядів. Хоча ні, вибийте до дев'яносто п'яти відсотків.
  Адмірал Наумо знизав плечима і витер піт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звісно, варто! Ми застали росіян зненацька, як це було в 1904 році, у німців у 1941, але Сталін жорстоко покарає командування і таке не повторитися. Тож потрібне користуватися тим, що хвіст дракона заснув. Взагалі-то я розумію Сталіна, війна з Німеччиною настільки поглинула його увагу, що він перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити ініціативу. От і прошляпили наш удар. Втім, і американці. Для всіх було очевидно, що справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грім, але...
  Наумо помацав рукоятку мечу, що висить на поясі, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росіяни завжди діють із запізненням! Війні не буде надто довгою і ми дійдемо до Уралу.
  Ямамото підняв очі до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко навчаються, Халхін-Гол показав, що російський рівень вищий, ніж при війні 1904-1905 років. Крім того, відкрию тобі одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоці, трохи допоміг, що досить потужна берегова артилерія не має снарядів, а авіація не зуміла вчасно злетіти. Ось вона таємна війна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, трясучись пальцями:
  - Тут Далекому Сході служать найгірші кадри Росії, у Владивосток прагнуть, ті кому страшно вмирати на радянсько-німецькому фронті. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настільки звикло розкривати уявні змови, то справжніх зрадників вже не помічає. Тож працювати цілком можна. До речі, якщо на бік німців перейшло кілька генералів, не дивлячись на те, що їхнім родинам, рідним і близьким за це загрожує розстріл, то підкупити когось із верхівки цілком реально. Або використати втемну, що навіть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалі властива ретельність у продумуванні військових операцій та облік усіх дрібниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхін-Гола, викликає почуття гіркоти та найсильнішої досади! Як ми могли...
  Ямамото втішив:
  - Там маньчжур було більше, ніж японців, та й взагалі не можна весь час вигравати. Повинен відзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращі частини, і росіян була велика перевага в авіації та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай ніколи не пошлеться на тупий клинок і на втомленого коня, на безліч ворогів і слабку зброю!
  Ямамото відкоригував:
  - Самурай, звичайно, ні, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото відволікся і щось прокричав у трубки, а потім продовжив:
  - Самурай реально ніколи не зігне! Він іде на таран і проти течії.
  . РОЗДІЛ Љ 7.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зі США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубці:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританія втратила колонії, а Німеччини було туго. Ми хотіли відтягнути із Заходу Росії якнайбільше сил, щоб полегшити Вермахту перехід у наступ. Удар був запланований на травень, на момент підсихання доріг, але завадили американці.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повітрі:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японії.
  Ямамото хитро посміхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росією, янкі здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Більше половини нашого флоту було зроблено на гроші США та Британії, причому на їх суднобудівних верфях. Отже, Америка не завжди погано, але тільки не в даному випадку.
  Наумо здивовано спитав:
  - І чому?
  Ямамото зійшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальників дальньої дії прорвалася до Токіо, і завдала по столиці підступного удару, із застосуванням напалмових бомб. Згоріли сотні дерев'яних будинків, і імператор наказав за всяку ціну відсунути зону контролю від столиці. І в першу чергу захопити найближчу до Японських кістяків, бойовий комплекс американських баз на архіпелазі Мідвей. І нам це вдалось!
  Наума махнув повітрям мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед білих теж є розумні! Недарма Імператор у своєму кабінеті поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, він сказав: утримати завойоване важче, ніж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума відтворив мечем вісімку:
  - Розумом розумію, але серцем!
  Ямамото підвівся і ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР і знову кинемо на США та англійців, але вже разом із німцями та макаронниками.
  Адмірал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в піхви і, шепелячи, прошепотів:
  - Майбутнє добре, а теперішнє краще! Чуєте на авіаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу і оглянься, через півгодини ми розвернемося і підемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистів у ніс:
  - Слухаю командира!
  Адмірал вискочив, притримавши двері, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як двері зі стіни вислизнула тінь, вона пройшлася навшпиньки і скинула покривало.
  Після нападу Японії на Далекий Схід співвідношення сил змінилося. Сталін був змушений зняти частину готових до перекидання резервів та відправити їх на схід. Це рішення вимушене та небезпечне.
  Німці трохи просунулися на флангах. Але опір радянських військ залишалося в'язким. Майнштейну на півдні вдалося взяти Прохоровку і далі просунутися на північ. Виникла загроза прориву. А резервів майже не лишилося...
  Останні сили було кинуто у бій.
  І тут знову обидві дівчини-японки Азумі та Агуті кинулися в бій. Воїтельки зустріли радянські танки помахами віялів, та пусканням бульбашок. І діяли блискуче, наче кобри готові до стрибка і завдають ударів.
  Азумі була у повній зарядці - крута руда баба. За нею рухалися німецькі "Пантери". Спритні танки з довгими стовбурами. Тільки вони не встигали вистрілити: дівчата-ніндзя випереджали.
  Голоногі воїнки пускали презенти смерті, і багато хихотіли. Вони й справді такі живі та веселі. І дуже круті.
  Азумі випустила кілька блискучих усіма кольорами веселки бульбашок, і прочирикала:
  - Я войовниця-мрія!
  І цілий ряд танків вибухнув і зруйнувався. І у багатьох зривало вежу. В інших радянських машин плавилися ковзанки, і горів метал. Багато нагадувало кошмар. Тільки бульбашки і сонячні зайчики, що відлітали від босих ніжок дівчат - справжнісінькі.
  Агуті прочирикала з апломбом, спалюючи російські танки:
  - Я дівчинка - супер!
  І знову все підпалювала та руйнувала. Просто тотальна анігіляція. З розгромом та без творення. Але опалом!
  Азумі у свою чергу, розбиваючи російські машини, як заспіває:
  - Я японка ... А значить дівка гіпер!
  І знову дівчата влаштували справжній безлад. Адже вони такі люті і загартовані. А їхні босі ніжки - просто невловимі, і смертоносні! І разять наче промені лазерів.
  Ну, японки борються на цій ділянці. А на іншому облюбували себе Герда, Шарлота, Христина та Магда.
  Ці дівчата не дають спуску нікому. Тепер вони пересіли на "Пантеру", оскільки танк "Лев" знищили радянські штурмовики. І давай усіх трощити.
  Шарлота навела гармату і пустила по тридцятьчетвірка, розбивши радянську машину і гаркнувши:
  - Оце танк! Всім танкам танк!
  Війниці стріляли дуже влучно. Шарлота, з ближчою дистанцією, освоїла більш швидкострільну гармату "Пантери". І попадала. Взагалі для німкенів це вищий пілотаж. І їм хочеться виділитись.
  Радянські тридцятьчетвірки для лобової броні німецького танка абсолютно безпечні. І німці розстрілюють їх та регочуть.
  У зустрічній битві, радянській машині проти німецької нічого ловити. Але насправді тридцятьчетвірки йдуть на зближення. І без жодних проблем таранять якщо що. Або прагнуть пробити в борт. Діючи з усіх нахабством.
  Шарлота підбивши тридцятьчетвірку, заспівала:
  - Лев у мисленні каліка, тигр джерело всяких бід... І крутіше, ніж "Пантера", нічого на світі немає!
  Радянські танки принаймні відчули міць радянських дівчат.
  А войовниці й справді супер. Вони дика сила.
  А ніндзі тим більше. Люблять трощити...
  А коли взялися за мечі... Тут уже ніхто не встоїть! Весь метал розколють! І давай ніндзі трощити. І рубати сталь. Дівчата-ніндзя молотять радянську техніку. І рубають на дистанції та мечами.
  Азумі посміхається і щось кричить... У цій рудій стільки люті. І водночас грації.
  Дівчина справді як вічна богиня. Вона брала участь ще й у полоні адмірала Різдвяного. Поставивши жирну крапку на Цусімі. Тоді Японія перемогла царську Росію, хоч у це мало хто вірив.
  Мікадо ніколи не прийняв рішення про наступ на імперію росіян, якби не ніндзя. З такими вояками можна перемогти будь-якого колосу. І перемагали! Ніндзі вміли таке... Техніка ніндзя унікальна, а магія всесильна. Тільки звичай не втручатися у мирське, дозволяв світові жити самим собою. А так би панували б над усією планетою.
  А може, й попрямували б до інших світів! Така ось надлюдська сила ніндзя! Це воїни найвищого рівня та суперкласу!
  Обидві дівчата брали Порт-Артур. Але ніндзі вели обмежену війну. Якби вони одразу полізли на цю фортецю, то цитадель би впала. І війна з росіянами припинилася. Але ніндзя дали можливість і звичайним японським військам проявити себе. І домоглися того, що армії здобули собі славу.
  І Кондратенко теж закінчили ніндзя, відбивши останню волю Порт-Артура до опору. А решта російських полководців здалася. І впала неприступна фортеця. А Росія програла війну, маючи чисельну перевагу. Царська імперія взагалі рідко програвала війни. З часів Івана Каліти, Московія майже постійно розширювалася. І з майже кожним царством додавала території. Але сталося... Вперше втрачено землі. А цар Микола Другий виявився останнім із роду Романових на троні.
  Потім прийшов тимчасовий уряд та більшовики.
  Азумі подумала, що було б, якби ніндзя тоді не втрутилися б? Швидше за все, Росія розбила японців на суші. У неї більше військ, і росіяни, мабуть, вояки крутіші за японців. Потім і на морі здолала б.
  Довелося віддати Курильські острови, а разом із ними і всі завоювання в Азії, включаючи Тайвань. Саму Японію росіяни не захопили б, але міцно притиснули б!
  Росія в цьому випадку контролювала б і північ Китаю та Корею. Ставши найбільшою світовою імперією. Численна царська армія - найбільша у світі, могла б німців у чотирнадцятому притиснути.
  Під час першої світової війни обидві дівчата допомогли захопити німецькі фортеці в Тихому океані. Інші ніндзя не втручалися. І цього вистачило. Втім, перша світова війна для Японії видалася легкою! Вдавалося захопити не надто багато, але без особливого ризику. Країна Вранішнього Сонця виявилася серед переможців. Хоча багато хто й казав: треба було йти на союз із Німеччиною - більше взяли б.
  Під час Другої світової, вже іншого виходу, крім заграбастати колонії Британії та США не було.
  Азумі підійшла до молодого, радянського солдата. Той був збитий вибуховою хвилею, але практично не постраждав. Японка-ніндзя сунула йому в обличчя свою босу ногу і гукнула:
  - Цілуй!
  Той покірно цмокнув у рожеву, майже не запилену підошву вічної дівчини.
  Руда красуня досить проворкувала:
  - Це здорово! Тепер давай лижи мені п'яточку...
  Хлопець заходився ворушити язиком. На смак шкіра підошви японки була приємною, і пахла квітами та польовими травами. Взагалі жінки-ніндзя дуже гарні та спортивні. Азумі руда, і для японки висока та велика. Дуже фігуриста, і м'язи у неї - немов у атлета. Але при цьому дуже сексуальна дівчина.
  І хто може з такою зрівнятися?
  Юнак цілував її босі ноги, і був дуже збуджений. Азумі сама завелася. І їй хотілося все більше і більше насолоджуватися. Тоді японка розсунула ноги і сіла прямо на обличчя молодого бранця. Треба зарядити батареї. І висмоктати з міцного, гарненького юнака всю енергію.
  . РОЗДІЛ Љ 8
  Німецькі танки обійшли Курськ і створили котел. Цього разу завдяки допомозі ніндзя, операція "Цитадель" увінчалася успіхом. Червона армія потрапила до оточення. Але зовсім не збиралася здаватися. Сталін вагався. З одного боку, вождь не хотів віддавати фашистам територію. З іншого оточеним військам загрожувала реальна загибель. І не лише від голоду, а й швидкої витрати бойових запасів.
  Та й моральний дух дещо знизився, бо шанси виграти війну почали танути. Сталін не хотів віддавати Курськ, і дозволити фрицям вирівняти фронт.
  Але резервів, щоб деблокувати оточених, явно не вистачало. Японія, володіючи численною піхотою, прорвала радянський фронт, і рушила до Примор'я. Почалося наступ і Монголію. Сталін перекинув для битви із самураями додаткові резерви. Приготувавшись захищати східні рубежі.
  На фронті з'явився новий німецький танк "Тигр"-2. Машина схожа на Лев, але на двадцять дві тонни легше. Зі подібним бронюванням чола, трохи меншим бортів та корми, але з 88-міліметровою гарматою. На "Тигр"-2, був поставлений двигун у 1000 кінських сил від "Лева", що дозволило досягти задовільних ходових якостей від нової німецької моделі.
  Таким чином, фриці отримали непоганий винищувач танків. Насправді краще, ніж " Лев " , трохи легше і головне рухливіше.
  Сталін, наляканий цією розробкою не проти, і світ запропонувати фюреру, або хоча б перемир'я. Гітлер трохи повагавшись, виявив згоду, але запропонував такі умови: повернення всіх полонених, виплата контрибуції, постачання безкоштовно до Третого Рейху хліба, металів та нафти. Та й ще припинення партизанської війни на окупованих територіях.
  Сталін поспішив погодитись. А що йому лишалося робити?
  А німці скористалися перепочинком, щоб відкрити другий фронт проти Британії та прихопити усі її колонії.
  Рота дівчат з особливого батальйону СС "вовчиці" перелітала транспортним літаком Ме-323 до Тунісу. Дівчата-войовниці були всі як на підбір, юні і ще незаміжні. Переважно високі спортивні блондинки, колір німецької нації, її кров та сік.
  Двоє дівчаток медова блондинка і вогненно-руда виділяються серед інших войовниць, теж, до речі, гідних подіуму своєю красою, і серйозністю у погляді. Якщо всі інші войовниці були з-поміж досвідчених бійців, які встигли понюхати пороху у Франції та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплинність бойових дій і не бажання, посилати дівчаток у пекло. Вони вже билися, то ці дві були зовсім юні, майже дівчатка, що останній замінили загиблих під час авіанальоту. Звичайно теж навчені з усією німецькою педантичністю, але ще такі невинні їм ледве виповнилося шістнадцять. Справжні троянди, кинуті у пустелі.
  Вогняно-руда "вовчиця" запитала у своєї подружки білявки:
  - У Британській армії багато негрів. Вони дуже грубі й жорстокі, а уяви Гертруда, що буде, якщо ти потрапиш у полон і почнуться тортури?
  Медова блондинка спокійно відповіла:
  - Я постараюсь не попадатися в полон Шелла, але якщо такою буде воля Господня, не видам ворогам нічого!
  Рудоволоса Шелла пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром відновиться велика війна на сході з Росією. І вже підтягуються війська, концентрують сили. Адже недарма в армію призвали стільки піхоти, дівки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловіків!
  Гертруда зітхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести війну, з росіянами: жорстокими і фанатичними, з їхніми безмежними просторами та суворими зимами... Це буде щось страшне!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росіяни не змогли перемогти, навіть крихітну фінську армію, а ми розбили найбільші сили противника! Під нами вже вся Європа, а Роммель трощить англійців в Африці. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Гертруда неохоче відповіла:
  - У росіян велике населення, і безкраї простори. Вони поглинуть надто багато військ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росії до зими, то наші воїни будуть просто замерзати, а техніка засмутиться, і загрузне в кучугурах, це буде просто страшно!
  Вогняна Шелла енергійно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такі гидоти, давай краще заспіваємо якийсь романс. Про кохання...
  Гертруда невинно посміхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспіваємо!
  Дівчата "Вовчиці" заспівали, своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачіска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дівчина як боязка берізка,
  Боюся, і ворухнутися, і зітхнути!
  
  І що на вушко шепоче свіжий вітер?
  Хрумтить під ножною босою пісок...
  І немає мене щасливішим на планеті,
  Коли з тобою крокую я в лісок!
  
  Відкрий коханий мені велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобі пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Мені юнак з тугою відповідає;
  Надовго розлучить із тобою війна!
  Щоб знайти нам місце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У відповідь кивнула струнка берізка,
  Ти мені більше, ніж сердечний друг!
  Хоч може результат битви слізний,
  Але з нами Бог Ісус-пастух!
  
  Розвіємо пекла бісів - злі тіні,
  Щоб гаї розцвітали зелені!
  Погладь мені засмаглі коліна,
  Міцніше обійми мене!
  
  А він відповів ніби діві жартома,
  Сказав під дзвін розлогих гілок;
  - А чекатимеш на мене ти рік голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлів!
  
  У відповідь йому сказала я так суворо,
  - Не буду цивільною біля верстата стояти!
  І мені до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злісних перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гілки-коси,
  Мені дали новий із диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навіщо невинність стала як солдат!
  
  Тому, що Батьківщина мені всіх дорожча,
  Вітчизна вище зірок горить у душі!
  Не те нутро, що панувати на ложі,
  А ночувати з гвинтівкою у курені!
  
  Прийде перемога, у це вірю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посміхніться радісніші хлопці,
  Нас чекає, повірте добра доля!
  Разом з ними співала всі роди, при цьому дівчата розгойдували головами і поплескували долоньками. Але тут їхня ідилія перервалася, завила сирена і в небі з'явилися англійські літаки! Спітфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустріч їм відважно кинулися МЕ-109 із конвою супроводу. Вогняно-руда Шелла навіть підскочила від радості:
  - Ось вона починається битва у повітрі! Це буде круто!
  Гертруда збуджено підтвердила:
  - Ось зараз наші, їм піддадуть!
  Англійських спітфайрів було вісімнадцять, а німецьких "месерів" п'ятнадцять, не велика різниця. Забили кулеметні черги та авіаційні гармати. Шелла посміюючись, вказала пальчиком:
  - Ось подивись, як наші їх молотять! Краса!
  Гертруда філософськи сказала:
  - У бійці виграє не найсильніший, а найпідліший настільки, щоб її спровокувати, а самому не влазити!
  - Війна - це змагання, де всіх дискваліфікують ще до початку старту! - підтримала Шелла.
  Він з англійських "Спітфайрів" вже спалахнув, і став падати, слідом за ним почав падати і німецький... Бій почав розгорятися з ще більшою жорстокістю. Англійські літаки мали кулеметне озброєння, а у німців були гармати в одних 20-міліметрів одна штука, в інших цілих три 20-міліметрові гармати, але таких машини, було тільки дві... Швидкісні характеристики та маневреність майже однакові, мабуть, навіть у МЕ -109 навіть менше вага і віражі він робить швидше. Але й англійці не такі прості, ось три їх винищувачі рвонули до транспорту, не звертаючи уваги на вогонь прикриття. Дівчата, що перебувають усередині, заволали:
  - Ану хлопці не пропускайте! Форсованим вогником пли!
  Вогняна Шелла як завищить:
  - Фоєрр! Фоєрр!
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловік десанту, у ньому шість кулеметів оборонного озброєння. Вони розташовані системою "їжак" і починають писати... Винищувачі палять, і кулі великого калібру встромляються в обшивку і пробивають покриття. Дівчата-войовниці відскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У сучі левенята.
  Одну з дівчат зачепило, і вона б'ється в конвульсіях. До неї підскакує дівчина-лікар і відразу констатує:
  - Пробило навиліт! - І робить їй перев'язку. - Та заспокоюється і намагається стримати стогін.
  Але ось "Мессершміт" заходить англійському винищувачу в тил, точні постріли і той спалахує і падає. Дівчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник прикриває фюзеляж (а це чоловік) падає пробитий кулею навиліт. Гертруда кидається як блискавка, чіпляється за дріт і падає, у неї злітають чобітки. Молода дівчина, миготивши босими, рожевими п'ята парою стрибків через збиті тіла, підскакує до кулемету і натискає на гашетку. Зі стовбура випльовується свинець і "Спітфаєр" втрачає управління, починає завалюватися в штопор.
  Дівчата-вовчиці захоплено верещать і скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Німеччина проти Британія два-нуль!
  Гертруда втім, другий винищувач збити не встигла, його знищили німецькі льотчики. Повітряні бої швидкоплинні, і втративши більше половини винищувачів, англійці почали тікати. Рахунок був 11 проти 3 на користь німців. Дівчата у відповідь вигукували, так радісно і тиснули один одному руки. Хвалили і Герду, яка, не розгубилася і записала до свого активу перший збитий літак, свою жертву! Дівчина почервоніла від сильного хвилювання і пробурмотіла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсім уже немислиме! Я як у трансі...
  Шелла з незадоволеною усмішкою пробурмотіла:
  - А я ось собі не можу, пробачити зволікання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мерседес втішила Шеллу:
  - Попереду ще стільки боїв! Ось вона Африка!
  Шелла хихикнула і зістрила:
  - Маленькі діти нема за що на світі, не ходіть діти в Африку гуляти! В Африці акули, в Африці горили, а в Африці великі крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усі дівчата хором засміялися. Як це було класно...
  . РОЗДІЛ Љ 9.
  Столиця Тунісу, теж зветься, Туніс у ній розташовується основна база нацистів в Африці. Головний союзник Німеччини: Муссоліні вступив у другу світову війну лише 17 червня, за п'ять днів до капітуляції Франції. Він хотів "перемогти", точніше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималі територіальні придбання. Ну, а у разі невдачі Німеччини, самому відкрити другий південний фронт проти Третього Рейху! Італійська армія діяла, не дуже успішно і не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла ціною величезних втрат просунутися лише кілька кілометрів. Але так Муссоліні не дуже успішно вступив у війну. Надалі італійці воювали надто маловдало. Біти в Греції, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефіопії, маючи майже в п'ять разів більше сил, ніж англійці, і в Лівії втративши майже всю територію з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партію, ще до приходу Гітлера до влади, завдав англійцям найсильнішого контрудару. Причому він почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи всього десять танків і п'ятдесят замаскованих під танк вантажівки. Швидким кидком, був полонений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лівія повернулася під контроль гітлерівців. Однак добре укріплена фортеця Толбук, так бездарно здана італійцями, все ще тримається! У Роммеля всього двісті танків, причому всі Т-1 і Т-2, тобто легкі, а ще двісті італійських це взагалі кулеметні танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: які мають лобову броню в 78 міліметрів і 70 міліметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабілізуватиметься, обидві сторони збирають сили...
  Рота СС висадилися в аеропорту і, на них відразу ж подуло розпечене Африканське повітря. Ще б літо, червень та Африка! Втім, дівчата намагалися кріпитися і не показати, що їм жарко. А тут ще Мерседес наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробуватимемо сонцезахисні креми, стрибатимете в купальниках!
  Дівчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємніше, ніж мундирі, та ще й бронежилетах, які теж можуть змусити одягнути.
  Дівчата швидко переодяглися в купальні костюми, розфарбовані під колір пустелі, почала мазатися захисним кремом, який, до речі, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Гертруда допомагала мазатись Шелле, а та Гертруді. Рудоволоса помітила:
  - Ось які все ж таки Тунісі, на околицях нетрі, тільки в центрі півсотні кам'яних будинків та десяток мечетей. Я ось читала казки і очікувала побачити у арабів чудові палаци з фонтану та садами!
  Гертруда зітхнувши відповіла:
  - На жаль, якби у нашому світі була як у казці! На жаль, світ нещадний наш, несправедливий, підступний! Стіняє і страждає у муках плоть!
  Шелла продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, і злегка перед нанесенням крему сполоснувшись у прохолодній воді, дівчата-красуні відчували полегшення. Якщо в самому літаку було ще не так жарко, то в аеропорту та місті просто пекло. Щоправда інші вовчиці вже встигли повоювати у Греції, де й квітні тепло, але все ж таки не так як в Африці влітку.
  Після душу дівчата були у шкіряних шльопаннях, але Мерседес і наказала:
  - Взяти до рук інший крем і гарненько змастити підошви! Ви будете здійснювати марш-кидок через пустелю босоніж! Що моргаєте - зрозуміли, так приступайте.
  Дівчата мазали собі витончені ступні босих, дівочих ніжок, без особливого ентузіазму. Адже пісок Сахари, це майже розпечена сковорода. Щоправда, тут ще близько до узбережжя, і часто потрапляють зарослі травами луки. Але бігти голими підошвами по каменю, гравію, піску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалі дикість!
  Втім, дівчата не такі вже ніжки, програма підготовки еліти включає марш-кидки для дівчаток з Жіночого німецького союзу, причому теж нерідко босоніж, і пересіченою місцевістю. Тож войовниці не сперечаються! Взагалі для фашистської Німеччини характеру, потяг до різних експериментів. Гітлер гарячий шанувальник теорії Ніцше про надлюдину, або людину майбутнього. Він має бути сильнішим, швидшим, розумнішим і найжорстокішим, ніж сучасна людина. Справжній німецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що він арієць! Але й арійки, які народжують богатирів, самі мають бути богатирками, а силу слід виховувати! Тому найбільш добре підготовлених дівчат посилено тренують, загартують, виховують! Ось і їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арійцю та арійці всі випробування під силу, і не того бар'єру який не може взяти - непереможний і бравий солдат Третього Рейху!
  І ось рота, залишивши військове містечко, біжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунісу.
  Босі дівочі п'яти колють чорні, гострі камінці дороги, і жорстоко пече. Але мастило і справді трохи пом'якшує опіки, і коли біжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень і максимальна температура. Втім, замурзані арабські дітлахи дрібнішають, чорненькими п'ята, без всякого крему і навіть не морщаться. Видно набили собі мозолі на підошвах. На майже голих дівчат у купальниках, і з розвиненими м'язистими тілами, чоловіки-араби дивляться; роззявивши роти, а жінки швидше лунають убік, ще сильніше кутаючись у чорну паранджу.
  А дівчата тікають; тримаючи автомати на плечі і кожен рюкзак з запасами і гранатами. А це загалом кілограм двадцять... Навіть якщо врахувати, що дівчат підібрали фізично міцних, які вже не перших рік тренуються в спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусів у тіні, а подолати необхідно марафонську дистанцію .
  Гертруда біжить, намагаючись дихати якнайправильніше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останні її вісім років пройшли в спецшколі, для дітей генетичної еліти. Але це зовсім не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки підйом о п'ятій ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробіжка і далі пара годин праці. Потім навчання, перед обідом, знову тренування, зокрема й бойові спаринги. Військова підготовка, навчання, тренування до десяти годин, після чого відбій. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочі, фрукти, риба, кондитерські вироби та солодощі, лише на день народження фюрера, Різдво та 1 Травня. Вільного часу практично немає, все найсуворіше регламентовано... З них готували людей майбутнього, які мали наказувати Землею. Сам Гіммлер глава СС тримав під контролем таку програму.
  Що думала Гертруда про фашистів і Гітлера? То чому й вчили, що Гітлер найбільший геній усіх часів і народів, непереможний полководець і майбутній правитель Землі. А так само, що на кшталт першого арійця Ісуса Христа, намісник Всевишнього Бога, який наказав підкорити цей та інші космічні світи!
  І справді Німеччина перемагала, і віра у фюрера міцніла! Але тепер, вона вже фактично на війні. Вони біжать, коричневі від мастила дівчата по пустелі, босі ножі припікає суміш піску і гравію, і вже починає відчуватися наростаюча втома; біль у литок, спині, і сухість у роті. Але вона справжня арійка, і ніколи не зламається! Швидше нехай лусне серце, ніж вона здасться. Та й не вперше Гертруді, ось бігати. Пам'ятатися вони робили марш-кидок по горах. Босонога, дівчинка Гертруда з пістолет-кулеметом на плечі, бігла по гострим камінням перевалу, вкрай порізавши підошви, так що по камінню залишалися криваві сліди, але пройшла свій шлях до кінця. То що вона зараз здасться? Ні! І ще раз ні! Битиметься до кінця, поки не пройде дистанцію. Правда ніколи, він не бігла за такої спеки, але... З чогось і треба було починати, щоб пройти до кінця випробування і повірити в майбутню Перемогу! І не Німеччини: у цьому вона й не сумнівається, а перемоги саме над собою!
  Ось уже ставати легше, і відкривається друге дихання в тренованих легень... Сонце вже схиляється до заходу сонця і задушлива спека відступає. Повільно, майже непомітно, але відступає!
  Рудий Шелла теж страждає, але кріпитися. Вони з Гертрудою давні подруги, навіть ліжка в дівочій казармі стояли поруч. Нерідко вони спарингували один з одним. Дві подруги позбавлені дитинства та рано подорослішали. Втім, життя боротьба, вічна боротьба. І можливо найбільшою трагедією для людства і для кожної окремої людини стане, коли нема за що боротися!
  Вперше Шелла побачила Гітлера на мітингу; коли її самої було лише п'ять років. Тоді він ще не був фюрером Великої Німеччини, а лише одним із опозиційних політиків. Але відчувалося, що щось особливе: невимовна харизма цього лідера, з маленькими вусиками! Про що конкретно говорив майбутній фюрер Шелла не пам'ятала. Адольф Гітлер виступав дуже емоційно, енергійно розмахував кулаками, часто вимовляв слова: Велика Німеччина, доблесть, честь, лицарство, сила, гідність! І весь натовп просто гарчав у невимовному захваті. А які були оплески? І вже тоді Шелла зрозуміла, що перед нею Бог втілить!
  Тож їй запам'ятався цей день! Її батьки любили фюрера, його задовго до приходу Гітлера до влади. Вступили до партії наприкінці двадцятих років, коли шанси нацистів на прихід до влади здавалися примарними, а гітлерівці набило по два-три відсотки голосів! Ну, що ж, фюрер уже тоді був фюрером та справжнім вождем! Але знадобилася жорстока криза, яка потрясла вщент всі підвалини суспільства, щоб Німеччина в ньому знайшла свого лідера. Дівчинка росла за суворих умов елітної казарми, де провела вісім років, але жодного разу в душі не зненавиділа фюрера.
  Навіть коли її та інших подруг жорстокого пороли широкими (щоб не розсікти шкіру!) ременями, або відправляли в карцер, де доводилося штовхати перед собою колесо. Також витончено покарання, вигадане в СС. Ти крутиш колеса, а тілу приліплено датчики, з яких б'є струм. Чим швидше ти його крутиш, тим електрика б'є слабше, а коли сповільнюєшся сильніше. Свого роду суміш покарання за провини та фізичне тренування. Їх загартовували та тренували у Стилі стародавньої Спарти, якою захоплювалися і Гітлер, і його головний поліцейський, і кат Третього Рейху Гіммлер!
  Як говорив фюрер: "німецький хлопчик повинен з дитинства терпіти побої та звикати до жорстокості!". Ну, а Гіммлер поширював подібну тезу і на дівчаток! Так він любив цитувати Ніцше - жорстокість, жорстокість, і ще раз жорстокість, що цементує націю!
  Дистанцію в півсотні або навіть трохи більше кілометрів уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку і з вантажем для таких маленьких дівчаток. Гертруда, Шелла вже не відчували своїх тіл, вони бігли як сомнамбули, відчуваючи щось рвучке м'язи, і тупий головний біль. Але вже слідує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дівчатка сповільнюються та йдуть уже швидким кроком. П'яти починають свербіти, ще сильніше. Гертруда шепнула Шеллі:
  - З пекла в чистилищі!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закінчився і босі, змучені ніжки дівчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Гертруда вигукнула:
  - А як блаженство, після тортур колючим камінням, і пекучими пісками пустелі, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шелла охоче погодилася:
  - Звичайно, це справді рай! Після такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дівчата врешті-решт вийшли на майданчик, Мерседес зупинилася їх і наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступні і вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! І шкіра не лущитися, і пухирів на підошві немає. І навіть п'ята не запилилися, залишилися рожевими, наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мерседес, зробила паузу, і друг зі швидкістю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем із дзеркала сонячний зайчик, і вістря прицвяжило великого, чорного скорпіона. Голос офіцера СС став грубішим, а гарні риси дівочого обличчя жорсткішими. - Завтра бігтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арійки ви чи ні? Якщо так повинні витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на місці! На перший, другий розрахуйся.
  Після перерахунку дівчат ще змусили віджиматися і робити прес, а потім милосердно відправили спати. Поки що можете розслабитися.
  . РОЗДІЛ Љ 10.
  Гертруде снилося, що вона войовниця в армії Атілли (За новим викладанням історії в Третьому Рейху Атілла германець!). Ось вони йдуть на Рим, величезна армія варварів. А основний кістяк цього німецького війська складають гарні дівчата та атлетично складені молоденькі хлопці. З приблизно порівну, вони крокують пліч-о-пліч. Крім піхоти, є ще кіннота, причому частина бійців у лицарських обладунках, а інші, у тому числі й атлетично складені дівчата оголені до пояса! І ось це військо рухається, як лава вулкана. Б'ють барабанщики, це вже зовсім маленькі хлопчаки в шортиках і формі кіндер-югена, тобто молодшого відділення, Гітлер-югента. А ще й грають горнисті, майорять прапори із зображенням драконів та різних звірів, птахів і навіть плазунів! Маленькі барабанщики посміхаються і їх дріб ставати частіше.
  А ось попереду з'явилися списи та центурії, римської армії. Що ж трапиться те, про що вони варвари і водночас носії вищої арійської культури так довго мріяли. Дати бій цим невмілим і лінивим італійцями і тоді Стародавній Рим впаде!
  Атілла величезний і богатирськи складений, як титан, що ожив із давньогрецької статуї, командує:
  - В атаку мою доблесні сини та дочки!
  Дівчата та юнаки мчать на ворога: барабанний дріб досягає найвищої точки. Гертруда біжить, спереду і з боків її миготять голі п'яти дівчаток, що позеленіли від трав. Ось і сам велетень Атілла пришпорює свого вогненно-рудого скакуна. Могутні копита так б'ють у землю, що вона починає здригатися.
  Римські війська, не змінюючи кроку, йдуть до них на зустріч. Ось обидві армії і силоміць збиваються... Починається справжня гарна баталія. Герда відбивши пару випадів бородатого легіонера (а їй жахливо не подобатися борода!), спритно встромила йому клинок у живіт. Громила впав, а войовниця вигукнула:
  - Чоловіки народжені програвати, якщо, звичайно, це не німецькі чоловіки!
  Дівчина кидається на наступного супротивника. Той, користуючись перевагою в зростанні і вазі, намагається потіснити Гертруду. Дівчина навіть здивувалася, як швидко розпалися на окремі острівці, а стрій легіонів зруйнувався. Втім, її це навіть на користь, вона маленька, а значить крута. Проводить прийом "хвіст білки" і ... лезо меча надрубує шию велетенську. Герда посміхається:
  - Товста, бичача шия зазвичай характерна, для не людей блискучих, тонким розумом!
  Втім, її потужний суперник, все в агонії ще змахнув кілька разів, намагаючись дістати зухвалу переможницю. Гертруда добила його, а потім кинулася на третього, тут вона помітила, що двадцяти метрів від неї відразу ж із двома бійцями бореться босонога Шелла. Рудоволосу приятельку сильно тіснять. Гертруда відволікається і отримує вістрям по щоці, з розрізаної смужки капає кров. Дівчина шкодити у відповідь:
  - Ні, це вам так просто не пройде! Жінка може програти чоловікові у всьому, окрім уміння розжалобити! Тільки якраз останнім, я й не збираюся користуватися!
  Розлютившись Гертруда, перейшла в наступ. Її чорношкірий противник (це був широкоплечий мавр), повільно задкував назад.
  Такий ось симпатичний бій. Але це так дрібниця... Лише сон. А ось дівчата-ніндзя виконують найважливіше завдання: штурмують Гібралтар.
  Це ключова фортеця. І її взяття дозволить Третьому Рейху перекинути значні сили до Африки найкоротшим шляхом! Азумі підскакує разом зі своєю подругою Агуті. Дівчатами веде вогонь англійська артилерія. Красуні підкидають босими п'ятами снаряди. Вони грають у своєрідний пінг-понг! І ось те, що надіслала їм артилерія Британії - летить назад!
  Азумі відкинувши босою підошвою снаряд, прочірикала:
  - Жертву чекаю опівночі!
  Агуті, у відповідь, трясучи шевелюрою кольори снігу, проворкувала:
  - Обіцяє ворог безсмертя! А залучив до геєни нас!
  І обидві дівчата голоногі та смертоносні як заскачуть... Ну хто проти них нехай встоїть?
  Азумі взяла в босі пальці ніг віяло і метнула у бік британських стін голки віяла... І це подіяло. Стільки розривів та сум'яття. І згоряють мури, і руйнуються окопи, і стираються траншеї. А Агуті ця блондинка-термінатор запускає, використовуючи босі пальчики, міхури. І ті все зминають. Все розривається та зминається.
  Азумі хвацько скаче її мідно-червоне волосся, віддає жаром. І все спалахує передніми...
  Дівчата хором проспівали:
  Боєць завжди здоровий,
  Боєць на все готовий!
  І не зупинитися -
  І не змінити ноги!
  
  Сяють наші обличчя,
  Противники біжи!
  І знову скалять зубки в огнезарній посмішці. І трясуть розкішними стегнами. Це справді дівчата-термінатори. І англійці відступають перед ними...
  Гібралтар під ударом, пекельної магії ніндзя. Того, перед чим не встояти, і що тривіально, не має собі рівних. Це і є ніндзі-самки, що сниться ворогами Японії в кошмарах.
  Азумі заспівала з наскоку, рубаючи:
  - Краса! Краса! Розрубаю мечем кота!
  І як трусе своєю вогнезавною шевелюрою. І як все навколо її запалає, і розгорнеться, в шаленому полум'ї. І підіймаються до верху руді язики, і розквітають червоні пір'я. Вогонь виникає такий шалений і шалений. Перед таким жаром не встоїть ні метал, ні камінь.
  Азумі човгаючи босими ніжками, по піску, змушує його плавитися і перетворюватися на скло!
  Така ця вогняна дівка агресивна. І дуже гарна, сексуальна і майже гола. І це робить її страшенно привабливою. І вельми знаковою та харизматичною фігурою. І Гібралтар руйнується під ударами чаклунства ніндзя. І обсипаються руїни, перетворюються на скелети англійські бійці. Йде тотальна різанина. Тільки ріжуть невидимими мечами супостатів самі дівчата. І їхня краса в агресивності - дивовижна!
  Азумі смикаючи рудим волоссям, цвірінькає:
  - Кривавий спорт та мій рекорд!
  Дівчата на пару влаштували рубку, махаючи мечами. І іскра білозубими, і усмішками, що віддають перлами слонової кістки. І посилаючи розряди руйнування. Які змітають усі перепони. І чорношкірі солдати Британії охоплені полум'ям. А разом із ними й інші бійці.
  Пожежі по всій цитаделі. Картина небезпечної смерті! І дівчата йдуть, і сіють руйнування без жодних цвяхів, і тяганини.
  За красунями рухаються німецькі танки. Застарілі Т-4, які в модернізованому варіанті все ще можуть боротися, і навіть перевершують "Шермани". Більш потужні "Пантери", які демонструють вищий пілотаж, коли ведуть зустрічний бій. Дещо архаїчний за формою, але грізний "Тигр", і навпаки цілком сучасний, але надто важкий "Лев". Останній танк сильно сподобався Гітлеру, і його виробництво все зростало. Німці рухалися за ніндзя і майже не зазнавали втрат.
  А дівчата бігли в цитадель, їхні босі ніжки ступали полум'ям, і світилися, навіть іскрилися.
  Красиві войовниці і смерть цілими пачками... Або навіть руйнація тотального анігілювання!
  Вцілілі англійці дружно піднімали руки вгору. Авіація Британії активно збивалася. У неї не було жодних шансів проти ніндзя. І бульбашки виходили від босих ніжок дівчат, і всі вражали їхню феноменальну силу.
  Войовниці йшли і летіли, не давали зупинок та перепочинків англійським загонам.
  Через і вогонь, і воду проходили ніндзя самки, пускаючи сонячні зайчики. А разом із ними й рухалися вискалені танки. Деякі німецькі машини виявилися розмальованими, і від цього виглядали набагато страшніше.
  А ось войовниці, пройшовши полум'я, і активно тремтячи босими, витонченими ногами перейшли на морську гладь. Вони йшли прямо по воді і насвистували пісеньки. Такі ось іскрометні та чудові дівчата.
  Азумі підстрибуючи по баранчиках хвиль, і випускаючи босими пальцями бульбашки, які топили англійські лінкори та броненосці, повнозвучно співала:
  - Імператор відродитись, знову імперія народитися!
  Блондинка-термінатор пустила сонячні кролики і помчала на авіаносець. Підскочить до нього і як рубане мечем. Від могутньої машини лише одні уламки та відлетіли. І десятки літаків разом плюхнулися в морські, переливисті баранчики. І розійшлися з шипінням і бульканням.
  Агуті як візьме і прочіркає:
  - Я горобець і водночас орел! Велич боєць крутий знайшов!
  І блондинка-термінатор як вискочить і підскочить, і шаблями рубане по воді. І закипить морська гладь. І піднімуться хвилі- цунамі. І все розколеться на частини, і закрутиться у вогняному вихорі. І стане підскакувати, і паморочитися.
  Азумі крутячи вогнезарною шевелюрою, прочірикала:
  - Смерть гуляє хвилями, буде дуже стрімко вам!
  І як підкине босою ногою кульку, і як підсмажить та підірве англійський крейсер...
  Агуті взяла, розплавили, сонячними зайчиками есмінець, і прошипіла:
  - Вогняний вихор! Буде більше псих!
  Азумі перевіряла, скелячи зубки, і наганяючи голою п'ятою ураган по океану:
  - Вище зірок - злітає торпеда! Буде крутіша рідна планета!
  Вогняна дівка-термінатор як завиє і загавкає... А потім візьме і скокне, плюхне босими ніжками...Підніме хвилю!
  Агуті ця блондинка-термінатор промовила:
  - Я смертоносна красуня! Як вогнемета б'ю висотка!
  І обидві дівки промчали, морем. І від літаків Британії залишався лише попіл.
  А полонених англійців уже будували. Четвірка войовниць: Герда, Шарлота, Христина, і Магда тут. І вони давай ставити солдатів, що потрапили в полон на коліна, і змушувати цілувати дівочі ноги. Бранці-чоловіки повзли. Цілували Герду в запорошену п'яту, і підошву, а потім у босі пальчики. Потім бранець підповзав на корочках до Шарлотти.
  І їй теж цілував босі, трохи запилені й вимазані машинним маслом ніжки. Далі англійцю доводилося робити те саме і Христина. Наприкінці Магда - дівчини із золотистим волоссям підставляла свою п'яту, і точені пальчики.
  А одним бранцем рухалися інші. І теж на корочках, і теж цілували босі, запилені ніжки дівчат. Війниці-арійки навмисне занурили свої ніжки в машинне масло, щоб вони були бруднішими, і пахли бензином. Нехай чоловікам буде не так приємно їх цілувати, і пісок хрумтить у них на губах.
  А Герда зловтішно вимовляє:
  - Я блондинка та посилаю злу смерть!
  Шарлота з величезним апломбом продовжує:
  - Щоб Рейху жити, ваш Черчілль має померти!
  Христина, суаючи босі, брудні ноги в обличчя полоненому шипіла:
  - Ну чому - вас життя не вчить нічого!
  Магда агресивно продовжила, стиснувши босими пальцями ніс англійцю:
  - Ну чому, ну чому!
  І всі чотири дівчата як розсміяються... І вискалять великі зуби! І давай ревти...
  Їхня "Пантера" цілком готова до бою. Крутить своїм довгим та сильним дулом. Хоча ствол біля танка і не товстий. На ньому вже повісив пару англійських офіцерів.
  А що? Поводилися погано!
  Герда взяла і прокричала:
  - Ми всіх повісимо... І де ваш Черчілль!
  Шарлота підтвердила:
  - Гібралтар, подвійний удар!
  . РОЗДІЛ Љ 11.
  Падіння Гібралтару дозволило гітлерівцям по найкоротшій відстані перекидати війська до Марокко. На радянсько-німецькому фронті панував затишшя. Сталін погодився на перемир'я і збирав сили. Ставка робилася розробки нових типів зброї. Насамперед танків сімейства ІС, і Т-34-85. А також літаків ЛА-7 та ЯК-3. Вони мали замінити колишні, менш досконалі.
  Однак тепер і у німців розв'язані руки, і з'явилася можливість захопити все, що можна. Насамперед, звичайно ж, Африку. Величезний чорний континент, з колосальними природними та людськими ресурсами манив фашистів. І фриці, зрозуміло, дуже хотіли його прихопити.
  Водночас у Третьому Рейху теж розроблялася нова техніка - зокрема танки серії Е, які мали стати найкращими у світі. Так що йшло змагання та умів та технічних новинок. Німеччина також розраховувала на реактивну авіацію. Яка могла багато змінити в повітряній битві. Особливо з огляду на відставання у цьому питанні США та Британії.
  У цьому плані і підводний Німецький флот був дуже сильний. І наносив по противнику жалющі укуси. Тим більше, що до цього Британію дуже пообіцяли ніндзі. І що проти цих воїнів можна зробити?
  Цього й самі англійці не знали. І все більше шишок від Третього Рейху отримували. Ішла агресивна розкрутка випуску озброєнь.
  Німці змогли запустити в серію і "Пантеру-2", справжню машину-звіра! Ця конструкція всім хороша. І ходовими якостями, і озброєнням, і бронею. При цьому вага зовсім не позамежна. Усього п'ятдесят тонн, при броні та озброєнні "Тигра"-2. Звичайно ж, вдала штучка.
  Найпершу машину даного типу дали випробувати екіпажу Герди. А що дівчат треба завжди пропускати наперед. Адже вони дуже люблять. І красою своєю полонюють цілі армії. Адже на те й дівчата, щоби хлопці ляскали очима і захоплювалися.
  Поки "Пантера"-2, їде Марокко. Тут війська французів де Голля. Ось попереду батарея та Шарлота відкриває вогонь.
  Біла Герда щебече:
  - Хвилі та пісок - Сталіну у скроню!
  Христина поправляє напарницю:
  - Швидше навіть Черчіллю!
  Герда щебече, штовхаючи босою ногою казенну частину зброї:
  - Якщо Черчілль шакав, то Сталін тигр!
  Стріляють дівчата батареї. Лобова броня "Пантери" відмінно тримає удар, а от французькі гармати замовкають. Ще пара пострілів і викидається білий прапор. Солдати де Голля здаються у полон. І їх женуть у табір.
  Воїтельки знову запускають "Пантеру" та їдуть, гудячи та підскакуючи.
  Герда захоплено співає:
  - Ох, спека, спека, ти не смаж мене!
  Шарлота у відповідь б'є з гармати і реве:
  - Сяду на коня білогривого!
  Христина хихикнула, танк крутнув вежу. І пальнув по "Шерману". Американська машина просіла, і запалала, немов свічка. Дівчата як захихикають, і покажуть язики, покрикуючи:
  - "Шерман", "Шерман", де ти був!
  І човгаючи босими підошвами, одна об одну, ревуть:
  - За горою горілку пив!
  А красиві дівчата - з ними все стає і багатшим і крутішим. І м'язові в них тіла. У танк жарко, і дівчата блищать від поту.
  Христина, погладжуючи своє пишне погруддя, вимовляє:
  - Ось я одного не розумію... Як ми найвища арійська нація могли проспати росіянам під Сталінградом!
  Магда у відповідь заспівала:
  - Гартуючи старий зошит... Розстріляного генерала... Я дуже намагалася зрозуміти, як ти змогла себе віддати на поталу вандалам!
  І дівчата як шльопнуть головами один одного. Вони дуже хорти красуні.
  Герда взяла і із захопленням заспівала:
  - Доля моя не пошкодуй добра...
  З фортуною будь, а значить добра!
  І войовниці шльопнули одна ніжка об іншу. Чудові дівчата. І зі знаком якості.
  І трощать ворогів усіх поголовно. Ось попався "Черчілль". Машина, у якої лобова броня в 152 міліметри. І його пробили. Нічого англієць вдіяти не міг. Шарлота як натисне босими пальчиками на пусковий гачок, і як протаранить супротивника. Навіть товстий лоб не допоміг.
  Руда дівка заспівала:
  - Фінка, фінка та чорна ікра... Дінка, Дінка, солдата ти взяла!
  І войовниці хихикають та шепочуть агресивні слова. І хто проти них може навіть у мріях встояти?
  Герда скеляє зуби, і підморгує. Їй дуже хочеться, щоб поряд з нею опинився мускулистий юнак, і помацав, погладив, попестити. Адже
  Це так приємно. І особливо коли тебе масажують.
  Але, на жаль, вона розмріялася. Потрібно воювати та вбивати.
  Адже вона не просто термінатор-дівчинка, а ще й людина. Хочеться їй та людського.
  Герда запитала Шарлоту:
  - Як ти думаєш, якщо Бог є, то як ставитися до перелюбу?
  Вогняна дияволка впевнено відповіла:
  - Думаю скоріше позитивно, ніж негативно!
  Герда хихикнула і попросила уточнення:
  - Чому ти так думаєш? А Біблія?
  Шарлотта впевнено заявила:
  - Наш Бог фюрер, а не Біблія! А жінка має більше народжувати дітей для фюрера та Німеччини!
  Христина із цим охоче погодилася:
  - І можна без шлюбу!
  Магда, хихикнувши, заспівала, тупаючи босими ніжками:
  - А в принципі законний шлюб,
  Нам потрібен, для того нам потрібен для того...
  Щоб жінка могла кохати,
  Не більше одного! Не більше одного!
  Герда скривила своє гарненьке личко. І проревела:
  - А я ось хотіла б мати кілька чоловіків. Це було б так чудово! Чоловіки гарні, коли вони різні!
  Шарлота із цим охоче погодилася:
  - Та чоловіки мають бути різні! Один приїдається! І хочеться на тому чи іншому юнакові покататися!
  Христина розреготалася, і заспівала:
  - До чого, до чого... Мені так хочеться братики! На чоловікові, на чоловікові, на живому покататись!
  Магда хихикнула і прочірикала:
  - Не живому, а крутому!
  Герда підтвердила:
  - Чоловік із автоматом! Круто, ми переможемо всіх!
  Христина у відповідь заспівала, трясучись на повні та гарні груди:
  - Ми вам чесно сказати хочемо! На чоловіків ми більше не дивимося!
  Шарлота, ця вогняна дияволиця у відповідь вишкірилася і прошипіла:
  - Ну, чого так радикально? Можна і подивитися, і навіть покататися, на пульсуючому, нефритовому стрижні! Не треба впадати в крайнощі!
  Герда підтвердила такий пасаж:
  - Звичайно ж, не треба! Усі крайнощі сходяться, але нам від цього лише гірше!
  Шарлота попередила:
  - Попереду два "Шермани".
  Герда у відповідь тільки хихикнула, помітивши:
  - Нісенітниця! Вони для нас абсолютно безпечні!
  Вогняна дияволиця обережно заперечила:
  - Це ще як сказати! Зайва самовпевненість, тільки шкодить!
  Христина прочирикала у відповідь:
  - Не тільки меч, не тільки батіг...
  Але потрібний танк короні...
  Адже без "Пантери" двох хвилин...
  Магда захоплено підхопила:
  - Не всидіти на троні!
  Герда у відповідь продовжила захоплено цвірінькати:
  - "Пантера" грізна у всьому...
  Вогняна диявола підтвердила співаючи:
  - І створена майстерно...
  Христина, наспівуючи з апломбом, і човгаючи ніжками, продовжила:
  - І ми у священний бій ідемо!
  Магда із захопленням продовжила, заводячись все сильніше:
  - Щоб було Вані пусто!
  І воїнки хором проспівали, тупотіючи босими, дуже спокусливими та витонченими ніжками:
  Танк недарма у всіх королівствах,
  Поважали за всіх часів...
  Танк буває в бою корисним,
  І в битву він сам Сатана!
  
  Танк недарма у всіх королівствах,
  Поважали за всіх часів...
  Танк буває в бою корисним,
  І в битву він сам Сатана!
  Герда, після чого продовжила співати, накручуючи швидкість:
  - Конструктор, проклинаючи танк - шкодить своїм солдатам...
  Шарлота це підтвердила. Вистрілила, прошибивши "Шерман" і заспівала з натиском крутої діви:
  - Адже якщо "Тигр" терпить, прийде тоді розплата!
  Магда прочирикала, розгойдуючись, протаранила:
  - Деколи танк металобрухт...
  Христина підспіла з натиском:
  - І іноді заносить!
  Герда додала з наскоком та накруткою:
  - Але ми влаштуємо, знай прийом...
  Шарлота запищала, з лютою люттю:
  - На танку заїдемо в гості!
  І вогняна диявола підбила і другий "Шерман". Після чого кукарекнула.
  А англійці вже здавались... Війна йшла в самі ворота. Як з'ясувалося німецькі танки на порядок краще за англійські. У "Черчілля" слабке озброєння, і в цьому його капітальний мінус. А "Шерман" слабкий і озброєнням та бронею.
  Гітлерівські війська таким чином влаштували самі собі прогулянку. Але завдячують успіхами вони все-таки ніндзя. А проти такої сили... Візьмись ніндзя за Третій Рейх, то й він би теж не встояв би. І молотять англійців.
  Азумі та Агуті вирішили захопити найкращих Британських лінкор цілим. І рушили броньованою палубою, махаючи мечами. Працювали дівчата дуже енергійно, посміюючись.
  - Ми веселі дівчата, немов у морі дияволята!
  І рубали по десять чоловік за один помах. І як рубали... З усією витонченістю богинь. А ще й мечі миготіли, наче пропелер. І зрубали м'ясо, і роздирали кістки. Справжній метал, що сіє смерть, і хаос та руйнування.
  Азумі розсікла одним помахом дюжину солдатів, і прошипіла:
  - Блиск кинджала і золота цікавіше повірте!
  Блондинка-термінатор Агуті прочирикала:
  - Ніндзя круто ставить одну велику гру! Ніндзя круто ставить одну, велику гру! - Босоногі войовниці хором прочирикали. - І гра ця пахне смертю!
  І бойова пара взяла, і прошипіла, розкручуючи тулубом:
  - Ні, не зарубаю фашиста, ні, не заколю!
  Мелькаючи голими, м'язистими ніжками, парочка заспівала:
  - Тільки сексом! Постелю його! Постелю!
  І войовниці знову розсміяються. Але їхній сміх бойовий, і буквально лопаються барабанні перетинки, у солдатів, що протистоїть дівчатам коаліції. Точніше, команда лінкора гине. А полонених красуні щось не беруть! Не в їхніх звичаях когось милувати та щадити!
  Азумі захоплено заспівала, граючи м'язами:
  - Я кровожерлива... Я нещадна! Я зла ніндзя-супермен!
  Агуті добивши останніх бійців, закінчила:
  - І немає у нас проблем!
  . РОЗДІЛ Љ 12.
  Африканський похід Третього Рейху, напевно, найбільша з усіх авантюр. Але поки що успішна, і досить приваблива. А сам Гітлер той ще типаж. Одіозна особистість, і найбільший злочинець усіх часів та народів.
  Однак на сході німці досягли завоювань, захопили Курськ, а також Ворошиловград і Краснодон. Вся Україна та частина Кубані опинилися під владою Вермахту. А зараз підкорюють фашисти Африку. Тобто фюрер зовсім не дурник. А переможець багатьох, хай навіть із допомогою ніндзя.
  Проте Німеччині надали допомогу лише дві дівчини, а Третій Рейх і сам по собі сильний.
  Шпеєр зробив доповідь фюреру, з радістю повідомивши:
  - Танк "Пантера"-2 показав себе дуже вдалим. Ми змогли ущільнити його компонування і, завдяки цьому машина має лобову броню в 150-міліметрів під великим нахилом в сорок п'ять градусів і 82-міліметри бортів при вазі всього в п'ятдесят тонн і двигуні в 1000 кінських сил. Цей танк за своєю рухливістю перевершує багато машин антинімецької коаліції. А також не має рівних, у лобовому захисті та озброєнні. Його прохідність цілком задовільна, і він пре по пустелі, наче експрес.
  Ще більш перспективною є серія Е. Там машини зможуть бути невразливими та потужними в озброєнні.
  Фюрер розсерджено пробулькал:
  - А що скаже Зауер?
  Куратор авіації впевнено повідомив:
  - Розгортається серійне виробництво, найкращого з найкращих реактивного літака МЕ-262. У нього не тільки висока швидкість, а й чотири 30-міліметрові авіагармати, а також реактивні снаряди.
  Фюрер із кислим виглядом запитав:
  - А як НЕ-162?
  Зауер впевнено повідомив:
  - Розгортається його виробництво! Точніше поки що йдуть доопрацювання системи управління. Але винищувач буде з найкращими льотними характеристиками у світі, і дуже легкий, маневрений.
  Гіммлер теж хотів ставити слово, але зіткнувся з холодком.
  Гітлер відмахнувся від голови таємної поліції, як від настирливої мухи:
  - Слід розпочати змагання! А про нашу перевагу, я вже чув!
  Спочатку на арену вибігли дівчата. По три з кожного боку. Перші дівчата в червоних пов'язках на стегнах і вузьких смужках тканини на грудях. Вони тримали в руках короткі, прямі мечі та невеликий прямокутний щиток у лівій руці. Більше у красунь не було одягу та броні, вони загрібали гравій босими, витонченими ногами.
  Другі дівчата опинилися в синіх пов'язках на стегнах, з ледве прикриває повні груди смужкою тканини. У руках короткі криві шаблі, а ліву руку прикриває невеликий круглий щиток. Теж дівчата красиві.
  Знаю любов фюрера до оголених натур, дівчата з мінімумом одягу та розвиненими стегнами.
  Гітлер дуже любить, коли б'ються дівчата, і під його смак підбирають гладіаторів.
  Фюрер робить свою ставку таємно. Для цього він використовує спеціальний джойстик. У Третьому Рейху вже створюють комп'ютери. Коли вчених з усього світу садиш у концтабір, то вони працюють набагато енергійніше. Ось уже створили перший кольоровий телевізор, та ще й з величезним екраном. Він показує, що сидить на трибунах, крупним планом дівчаток. Сам Гітлер дивиться через спеціальний пристрій на ринг, щоб краще було видно.
  Дівчата засмаглі, і для того, щоб надати велику красу фігурам та особам, злегка підфарбовані. Треба дотримуватись естетики гладіаторського бою.
  Глашатай оголошує:
  - Команда червоних маків, проти синіх волошок!
  Дівчата всі блондинки, але тільки одна натуральна, решта підфарбовані. Звучить команда, розпочинається бій.
  Дівчата зіштовхуються разом і починаються рубатися. Висипаються іскри від мечів. На кольоровому екрані монітора, що висить над німецьким Колізеєм, показують ключові моменти.
  Фюрер починає вимовляти мову:
  - Досвід бойових дій показав, що жінки здатні битися не гірше за чоловіків! Але ми маємо оберігати найкращих представниць німецької нації від загибелі на полях лайки. Тому жінок і не використовували, принаймні масово, у Третьому Рейху!
  Одна з дівчат у синій пов'язці на стегнах отримала поранення. Вона опустилася на коліно і ледве відбивала натиск войовниці у червоному. Втім, дівчисько несподівано вклонилося і запропонувало стати пораненим. Та підвелася, і невпевнено стояла на м'язових ногах.
  Декілька великих маврів стежило за боєм. Вони стали списами та запаленими смолоскипами підганяти дівчат - мовляв, б'йтеся! Смолоскип тицьнув у спину серцевому дівчиськові. У неї лопнув ліфчик, а на м'язистій спині утворилися пухирі. Дівчина закричала і відчайдушно кинулася на недобиту супротивницю. Декілька сильних ударів і відкотилася голова у представниці команди волошок.
  Дівчина, перемігши напарницю, як прокриче:
  - Хай живе життя!
  Після чого кинулася на допомогу своїй напарниці. Встояти проти двох розсерджених дівчат неможливо. І друга, будучи пораненою, падає. Затихає. Але мавр підносить до босої, дівочої ноги смолоскип. Дівчина скрикує і знову схоплюється. Отримує чергову рану, хитається та падає.
  І знову до босих ніг підносить чорношкірий воїн смолоскип. Дівчина сіпається, але вже не в змозі встати. Вона б'ється в агонії.
  Фюрер дивиться на сцену з збудженням. Йому подобається, коли дівчатам смажать п'яти. Ось слід удар, що добиває. Красуня остаточно затихла.
  Натовп тріумфує, лунають захоплені вигуки.
  Тепер дівчата накидаються на свою жертву утрьох. Звичайно ж, встояти від такого натиску неможливо. Дівча намагається відступати, але її припікають вогнем маври. Вона кидається вперед, і натикається відразу на два мечі, що встромляються їй у груди. А третій потрапляє у живіт. Дівчина падає, і, спливаючи кров'ю, вмирає. А маври не втрачають нагоди і їй припекти круглі п'яти. Огидно та жорстоко. Розноситься по арені запах паленого, ніжного дівочого м'яса.
  Гітлер досить цокає зубами і вимовляє:
  - Моя ставка виграно! Молодці дівчата винести їм торт!
  Гіммлер щиро зітхає:
  - Шкода, коли гинуть представниці такої прекрасної статі. Щоправда, всі шість красунь напівкровки із домішкою єврейської, а одна й циганської крові! Таких не так і шкода!
  Гітлер, скривившись, помітив:
  - Чисті єврейки рідко бувають гарними. Хоча трапляються і винятки! Звичайно, шкода, коли гине все естетичне. Але заради мистецтва чому б і ні. А зараз може бути...
  На арену вивели п'ятьох чорношкірих воїнів. Вони були дуже мускулистими і змащені олією. В одних пов'язках на стегнах і сандалях, тримаючи мечі і кинджали. Прекрасні представники африканського народу.
  Їм назустріч вивели китайців. Теж високих, щоправда трохи нижче, і м'язистих. Також в одних пов'язках на стегнах і сандалях, з мечами в правих руках і кинжалами в лівих. Тепер їм треба було потішити фюрера.
  Гітлер не так любив, коли б'ються чоловіки, і тому навіть не став робити ставку. Відволікся на розмову зі Шпеєром.
  - Чи правда, мій міністре, що дисколети зовсім невразливі від вогню стрілецької зброї?
  Імперський міністр озброєнь та боєприпасів бадьоро відповів:
  - Під час руху потоки повітря створюють ламінарний струмінь, який зносить всі кулі та снаряди і, дійсно, робить диск Білонці невразливим для будь-якої стрілецької зброї. Але саме під час руху та польоту дисколету.
  Гітлер примружився і помітив:
  - Шаубергер обіцяв, що за допомогою подібного апарату ми полетимо на Марс та до інших планет! Це грандіозно! Третій Рейх розвиватиметься, доки до його складу не увійдуть усі населені світи всесвіту! І ненаселені також!
  Шпеєр з усмішкою помітив:
  - Цілком можливо, мій фюрер! Крім того, наші вчені вже створили реактор, який використовує ядерну енергію. Питання створення бомби, вже питання терміну трохи більше року!
  Фюрер, набувшись, помітив:
  - Атомна бомба нам не потрібна! Вона надто вже брудна! Нам потрібні літаки, здатні літати на ядерному паливі та підводні човни. А в перспективі холодний термоядерний синтез! Що дозволить нам літати по всій галактиці!
  Шпеєр, з натхненням відповів:
  - Ви такі мудрі, фюрер!
  Почалася запекла сутичка між двома загонами гладіаторів. Видовище, безперечно, захоплююче. Причому, чорношкірі та жовтошкірі не соромилися пускати в хід зуби. І кров полилася майже відразу.
  Гітлер дивився на цю бійню, а думав про стороннього. Не надто йому щастило у дитинстві, точніше, у підліткові роки. Коли майбутній фюрер був дитиною, то у себе на селі він був лідером і заводилою.
  Але потрапивши до міської гімназії, його зухвалого, нахабного, але слабкого фізично, швидко поставили на місце. Били Гітлера всім класом, і мало не покалічили. Тому фюрер і покинув гімназію, відмовившись від чиновницької кар'єри. Та й щиро кажучи, у нього і серце до цього не лежало. Надто вже нудною здавалася робота чиновника, з перекладанням паперів.
  А фюрер не любив сидіти на місці, його переповнювала енергія. І хотілося малювати.
  Незважаючи на наявність явних здібностей, Гітлера не прийняли до художньої академії. Не тому, що малюнки погані, а через довгу мову. Вже тоді Адольф не приховував своєї яскраво вираженої антипатії до євреїв. Ось його й провалили. А шкода, скільки десятків мільйонів людей залишилися, як живі, стань Гітлер мирним художником.
  Але що ж... Адольф деякий час жив на пенсію батька, а потім зовсім виявився без засобів існування, підробляючи малюнками. І читаючи різну літературу, особливо окультну.
  Маючи сильну пам'ять, Гітлер незабаром придбав чималу ерудицію. І це при тому, що в нього й середньої освіти не було. Втім, і Сталін не закінчив семінарію.
  До війни Гітлер був ізгоєм і маргіналом. І під час першої світової не зробив кар'єру, залишившись єфрейтором, щоправда, отримавши цілих чотири ордени.
  Лише у політиці фюрер знайшов своє покликання. І виявив незвичайні організаторські та ораторські здібності. Із самого початку Гітлер набирав популярності та посилював партію. І сам незабаром придбав неабияку владу в організації. Але Мюнхенський путч закінчився провалом. І Гітлер опинився у в'язниці. В обмін на дострокове звільнення, фюрер був змушений фактично відмовитись від опозиційності та піти на примирення з владою.
  Це спочатку знизило популярність фюрера, але партія все одно продовжувала зростати. До 1928 року її чисельність перевищила сто п'ятдесят тисяч чоловік, що за мірками Німеччини цілком пристойно. Але перспективи на владу туманні. Зібрали лише 2,8 відсотка на виборах до парламенту.
  Але вибухнула Велика депресія. Народ розчарувався у старих партіях і захотів чогось нового.
  Гітлер грав на приниженні німецького народу версальськими обмеженнями, обіцяв золоті гори робітникам і будував із себе лівака. І йому вдалося переконати жебраків, що він червоний, а багатих, що він правий! Червоний колір прапора багатьох спокусив. Як і звернення: товариш у партії!
  За великим рахунком, після приходу до влади політика Гітлера була лівою. Податки на олігархів різко підняли, і робітники отримали масу привілеїв. Хоча тривалість праці збільшилася.
  Рейтинг фюрера помчав у році. Вже в тридцятому році, на дострокових виборах до Рейхстагу, він зібрав 18 відсотків голосів, посівши друге місце. Потім зумів не розгубити набутий капітал, а навпаки, посилитися. Але вибори президента фюрер не виграв. Зате досяг успіху в Рейхстазі, посівши перше місце. Тоді Гітлеру вперше і запропонували посаду канцлера. Фюрер зажадав собі надзвичайних повноважень та отримає відмову.
  В результаті Рейхстаг було розпущено та проведено нові вибори. Якщо Гітлер розраховував ще більше додати, прорахувався. Народ утомився від пропаганди фашистів. Та й безчинства штурмовиків не додавали популярності нацистам.
  . РОЗДІЛ Љ 13.
  Два мільйони голосів виявилися втраченими, а відчутно додали комуністи. Існував шанс, що об'єднавшись із соціал-демократами, вони сформують лівий уряд. Але комуністи не хотіли компромісів, ще не хотіли приходу лівих олігархи. Фюрер отримав пост рейхсканцлера. А надзвичайні повноваження відклали до найкращих часів.
  Потім нові вибори із застосуванням адміністративного ресурсу, та з підпалом Рейхстагу. Теж не було повної перемоги, але нацисти зібрали сорок чотири відсотки голосів, що разом із правими союзниками давало більшість. Потім заарештували комуністів, надавши голоси собі.
  Зуміли вламати соціал-демократів та президента, фюрер отримав надзвичайні повноваження. Потім нові успіхи - вихід Німеччини з кризи, створення Вермахту, повернення контролю над Рейнською зоною.
  Гітлер діяв дуже обачливо, граючи на страху країн Заходу перед комунізмом.
  Фюрер обіцяв покінчити з червоною небезпекою і використати Вермахт для походу на Росію. Причому і союзникам дістанеться. Гітлер хотів підкорити російські землі і розширити імперію на сході. До того й готувався. Було підписано з Італією та Японією антикомінтерівський пакт. Цей Союз спрямований проти СРСР. Потім Німеччина спочатку спровокувала переворот в Австрії, а потім і провела аншлюс. На референдумі нарахували дев'яносто дев'ять відсотків тих, хто проголосував за приєднання до Німеччини. Реально, щоправда, менше, але все одно переважна більшість.
  Велика перемога! Але Гітлер хотів більшого! Щоправда, поки що Третій Рейх був до війни не готовий, і слід було підняти потенціал за допомогою поглинання нейтральних країн. Наступною стала Чехословаччина. Все пройшло успішно. Хоча Німеччина мало не влізла у передчасну війну.
  Особливо небезпечною виглядала позиція СРСР. Взагалі Сталін був не надійним партнером. Лише у Радянській Росії офіційна преса засудила аншлюс Австрії. І саме СРСР пропонував Чехословаччині допомогу. Втім бажаючи посилити насамперед себе!
  Але Захід, зрештою, поступився. Тим більше, Гітлер натякнув, що війна з Росією не за горами, і Третій Рейх з ними поділиться територіями. Польща та Угорщина також виступили на боці Німеччини. Виходило, що війна з Третім Рейхом буде серйозною. Та й економіка за фашистів зросла, як і населення. Війна обіцяла стати важкою.
  У Мюнхені Гітлер отримав, що хотів. Судети залишилися за Німеччиною - землі отримала Угорщина та Польща. Здавалося б, можна йти на схід. Фюрер вів переговори про спільну війну Польщі, Угорщини, Німеччини, Італії та Румунії з Японією проти СРСР. Франція та Британія теж могли надати допомогу.
  Але у справу втрутилися польські євреї. Ніч кришталевих ножів обурила сіоністів. І Польща, де народ контролював основні потоки фінансів, піднялася. Крім того, проти Німеччини виступили і Великобританія, і Франція, і США. Та й сам Гітлер повівся надто нахабно. Окупував і Чехію, і Клайпеду. Тож позиція Заходу змінилася.
  Поки фюрер думав, бій закінчився. П'ятеро китайців та четверо чорношкірих валялися порубані. Тільки один африканець ледве тримався рачки і був також поранений.
  Бій закінчено! Точніше бійня!
  Гітлер холодно наказав:
  - Заберіть його! І давайте нову партію!
  Убитих чоловіків підробили на гаки. І поволокли. Після чого на арену вигнали хлопчаків років чотирнадцяти-тринадцяти. Їх було по сім у кожній команді. Одні у жовтих шортах, інші у зелених. І теж з мечами та кинжалами.
  Щоб було веселіше, маври почали розкидати по гравію вугілля. Хлопці намагалися ступати обережно, але їх штовхали вістрями копій у спину. Один із підлітків настав босою ногою на вугілля і скрикнув. Його обігріли батогом.
  Звіринець знову укладав ставки. Хлопчаки належали до білої раси. М'язисті, і судячи з слідів побоїв, не раз биті батогами. Гітлер байдуже зауважив:
  - Хлопчаки найменш цінний товар! Їх не шкода!
  Пролунав горн, і знову зчепилися хлопці у жорстокій сутичці. Фюрер дивився на це більш байдуже. І знову згадував своє, вже досить насичене життя.
  Після того, як ускладнилися відносини з Польщею, Сталін запропонував Заходу створити проти Німеччини коаліцію. У цьому випадку Третьому Рейху могло бути вкрай складно. Сам Гітлер якийсь час намагався вламати поляків. У цей час відносини між СРСР і Японією ускладнилися до краю і, в Маньчжурії почалася обмежена війна.
  Гітлер був схильний до ідеї прийти на допомогу японцям. Але в Польщі взяли гору антинімецькі настрої. Тим більше, що євреїв було більше двох мільйонів у цій країні, і вони мали величезний вплив. Та й Захід навчав поляків проти Німеччини, обіцяючи і допомогу, і розширення земель до Одера.
  Рішення, укласти пакт про ненапад із СРСР, далося Гітлеру нелегко. Але вже ставало очевидно, що Японія програє, і ось-ось вийде з війни, а з поляками домовитися не вдасться. Крім того, фюрер отримав дані про переговори між СРСР та Заходом. Дані показали, що Росія може залишити дев'ять-десять тисяч танків. А у всій Німеччині їх лише три тисячі. Сталін виявився сильнішим, ніж фриці думали.
  Тож договір підписали. Потім фюрер, не без вагань, вирішив напасти на Польщу. Існував величезний ризик, що на заході Вермахт не влаштує, і Німеччина втратить Рур. Але інтуїція підказувала, що союзники, швидше за все, не ризикнуть на великий наступ. Розрахунок справдився. Польщу, як і припускав Гітлер, розгромили швидко і покінчили з усіма суперечками.
  А на заході французи та англійці пройшли кілометрів тридцять і зупинилися.
  Тут Гітлер вперше завагався і вступив у переговори з французами та англійцями. Воювати було небезпечно проти такої коаліції, маючи на тилі "нейтрального" Сталіна. Захід же обурився війною Росії проти Фінляндії і теж хотів розв'язати собі руки. Фюрер вів переговори, але не бажав поступатися Польщею. Та й щодо колишніх володінь у Франції виникли розбіжності.
  Зрештою екстрасенси та чаклуни передбачили йому перемогу на Заході, і німці височіли в Норвегії. Далі були успіхи за успіхами. Майнштейн підказав геніальний план, що він фюрер і оцінив. Деякі ідеї, наприклад, використовувати опудала при висадці десанту належали йому Гітлеру особисто. Він фюрер багатьма здібностями мав. Півтора місяці, і лише тридцять тисяч убитими, і німці домінують у Європі.
  Такого тріумфу і самому Наполеону не снилося!
  Згодом, правда, не далася Британія. Тут сам фюрер і винний! Треба було сильніше натиснути на військову промисловість та змусити випускати більше літаків. Та й поспішати з бомбардуваннями міст та мирного населення не слід.
  Але нічого, не всі коту масляна. Поразки Муссоліні змусили звернути свій погляд на південь. Роммель став свого роду Наполеоном, який приніс Європі Єгипет. Балкани опинилися під повним контролем Вермахту.
  А далі почалося найголовніше і найстрашніше - війна з радянською імперією.
  Фюрер навіть не підозрював, наскільки сильний Сталін. Перші ж дні показали, що СРСР має багато тисяч танків, у тому числі нові КВ і Т-34. І літаків у росіян набагато більше, ніж у німців. Щоправда, якщо авіація Люфтваффе і вище якістю, то в танках... Пристойного танка у Німеччини і немає. Тож боротися доводиться не на рівних.
  Втім, радянське командування діяло не на висоті. Вермахт створював безліч казанів, і громив Росію. Нехай навіть повільніше, ніж хотілося це робити за планом. До грудня одних полонених захопили майже чотири мільйони. А кадрову радянську армію було знищено!
  Однак зима видалася вкрай суворою та завадила фрицям взяти Москву. Велика трагедія для могутнього Вермахту. І дуже вдалий хід війни взяв і збився.
  Фюрер трохи відволікся від невеселих думок і звернув увагу на арену. Там боролися тепер дві дівчини.
  Одна з мечем та кинджалом, інша тримала тризуб та мережу. Обидві красуні майже голенькі, лише з вузькою смужкою тканини на стегнах і босі.
  Ось войовниця із мережею кидає її. Самка-гладіатор ухиляється. І теж у відповідь свистить мечем. Ледве не зачіпаючи суперницю. Та йде і розмахуючи тризубом, намагається прорватися у мережі. Але войовниця з мечем перегороджує їй шлях. Встала і труснула зброєю. Гордо підвела голову. Обидві красуні зіткнулися. Тризуб проти меч.
  Дівчина з мечем вивернулася і потрапила вістрям у плече супротивниці. Та своєю чергою потрапила тризубом по стегну. Смужка тканини лопнула, і суперниця з мечами залишилася зовсім голою.
  Дівчата розійшлися, і почали підскакувати. Одна в пов'язці на стегнах, друга зовсім гола. А під босі ніжки дівчат посипалися вугілля.
  Фюрер захихотів - йому це подобалося. Тим паче дівчата такі м'язисті та соковиті. Як хочеться з них зробити шашлик і пожирати зі смаком. Проковтнувши смачне м'ясо. Ех, які дівчата чудові. А якщо до голої п'яти ще й прокласти розпечене залізо... Щоб запахло шашликом. І під сік манго скуштувати людського м'яса...
  Фюрер вишкірився. Але на думку прийшли погані спогади. Спочатку про те, що німці зазнали страшної шкоди взимку. Потім війна здавалася, повернулася на переможний лад. Вдалося розбити росіян у Криму, під Харковом та Ленінградом. Проте Японія програла битву під Мідвей, і знову стало стрімко. Імовірність відкриття другого фронту різко впала.
  Гітлерівські полчища дійшли Грозного, Орджонікідзе, майже взяли Сталінград. Але виявилися розбиті. Потрапили загалом очевидну пастку. Фюрер часто докоряв собі, що він так безглуздо підставився.
  І не прислухався ні до розвідданих, ні своєї інтуїції, що нагадує, що назріває величезна тріпка. Сталінград це великий ляпас особисто фюреру та його генію. І Майнштейн не зміг врятувати Паулюса.
  Взагалі треба доручити штурм Сталінграда Майнштейну, який уже має успішний досвід взяття Севастополя. А Паулюс виявився пройдисвітом. І навіть не вистачило йому мужності накласти на себе руки. Явний боягуз!
  На арені дівчат стали підганяти запаленими смолоскипами, тицяючи в голі спини. Воїтельки знову зійшлися і з них бризкала, причому дуже рясно кров.
  У войовниці з тризубом навіть відсікли груди з червоним соском. Вона заволала і довбала трьома гострими кінцями прямо в живіт. Дівчина скорчилася, і застогнала, пускаючи криваві бульки. Обидві воїнки зазнали тяжких поранень.
  І стікали кров'ю...
  Фюрер подумав, що так спливали кришечкою і німецькі частини під Сталінградом.
  І йому хотілося провити і загавкати... У Гітлера навіть пішли завихрення. Він навіть захрипів.
  І став ревти як слон;
  Будинки палають, і горить земля,
  І скоро будеш ти моя принцеса!
  Зірву одяг, кину я тебе в ліжко,
  А після замок зроблю з кісток!
  
  Народ отримає тисячу батогів,
  Обставлю шибеницями столицю!
  Я вас ганятиму як голубів,
  Рабиною зроблю і хлопця, і дівку!
  
  Вам буде боляче туго піді мною,
  Кат мій вірний сторож, друже, опора!
  Я найсильніший, найкрутіший,
  Покрию горем вас і ганьбою!
  Справді це реально марення божевільного...
  Обидві дівчата виявилися настільки пораненими, що, не витримавши, завалися і почали корчитися в конвульсіях.
  Маври-прислужники припікали їм босі п'ята, і ревли.
  Фюрер пробулькал:
  - Яка біль! Яка біль!
  Борман із досить задоволеним виглядом прошипів:
  - Німеччина проти світу: сто - нуль!
  
  . РОЗДІЛ Љ 14.
  Гертруда побачивши, що її противник, задкуючи не зовсім, стійко стоїть, раптово стрибнула, довбавши, йому своєю босоніжкою ніжкою під коліно. А коли мавр почав падати, вістря меча пройшло йому між бронзовими пластинами та ребрами. Голонога Шелла також стала махати мечами куди енергійніше. Дівчата водночас повискували як свинки. Хоча мечі в них і рухалися по-різному, проте відчувалася синхронність. Гертруда зчепилася з великим римським воїном, шолом у якого виявився, прикрашений павичем пір'ям. Цього разу в неї справді виявився дуже досвідчений і сильний супротивник. Про его досвідченості та заслуги говорили і золотисті нашивки. Відбивши кілька випадів світловолосого дівча громила, мабуть знатний вельможа перейшов у наступ. Гертруда відступаючи, свиснула:
  - А ти не італійця!
  Грізний патрицій відповів:
  - А ти просто босонога шльондра! Чи багато ти думаєш, чи зможеш протриматися, проти давньоримського клинка?
  Гертруда парирувала:
  - Проти клинка не знаю, а тобі бородатий і протистояти нема чого!
  Однак, незважаючи на весь оптимізм, випромінюваний голоногою Гертрудою, дівчинці доводилося задкувати назад. Римляни ввели в бій свіжі резерви, дівчата і хлопчаки все частіше отримували поранення або падали на смерть заколоті. Хлопчики лучники втім, намагалися стріляти поверх головою, разя підходящі когорти.
  Голонога Шелла тим часом обережно поклала ще одного супротивника, а іншому зрубала кисть. Войовниця заспівала:
  - Ядерний меч, хоче тебе розсікти! Пекельним багаттям палає, лазера промінь! Але ти не думай, як своє життя зберегти, вірним кохання, ти до кінця будь!
  Гертруда здивувалася:
  - А ти співаєш як справжній учений!
  Руда Шелла у звіт проспіла:
  - Чудово коли у фізиці пілоти, вперед науку рухають свою! Але головні вирішуються питання у строю, у строю, у строю!
  Гертруда підтвердила підхопивши:
  - Приємно жити серед вогню та диму! І чути, як стрекоче кулемет! Веди нас фюрер у бій непереможний! Вперед, уперед, уперед!
  Босонога Шелла підтримала:
  - Коли снаряди рвуться вдень і вночі, швидше йдуть чини та ордени! Нехай над світом люто гуркоче - війна, війна, війна!
  Гертруда надихнулася, відчувши у своєму атлетичному тілі пульсуючу енергію. А швидкість стала раптом, немов помахи крильців бабки. І ось воїн Стародавнього Риму пропустив тичок вістря в ніс. І відволікся, а войовниця Гертруда розпорола йому сухожилля на правій руці:
  - Не смій грубити дамі!
  Громила, з павичем пір'ям смикаючи нижньою губою, засмучено відповів:
  - Адже це був лише жарт! Адже це був лише жарт!
  Гертруда знущально, рубанувши по руці, що слабшає, відповіла:
  - Не треба з вовчицею жартувати!
  А коли римський богатир упав на коліна, войовниця довбала його коліном у підборіддя. Шелла-рижуха схвалила:
  - Ось це цілком у нашому стилі СС!
  Гертруда тут отримала вістрям у плече, і ойкнула:
  - Ну, і ви мужлани!
  Вогняна Шелла порадила:
  - Роби млин! І різкіше підкручвай мечами!
  Тут у хід вступили лучники римлян, вони були важкі у броні, які знаряддя з людський зріст. Звичайно довгі півтора метри стріли, надто вже небезпечна зброя проти напівголих дівчат і хлопчиків. Атілла мабуть зрозумівши, що далі чекати не можна; кинув в атаку кавалерію, яку особисто повів у бій.
  Цей велетень обертав одразу двома мечами, довжиною з лицарський турнірний спис кожен!
  Гертруда посміхнулася і підморгнула:
  - Ось, нарешті, наш красень настає!
  Голонога Шелла хихикнула:
  - Бити треба сильно та головне вчасно! Коли ефект від цього буде максимальним!
  А великі стріли усі сипалися зверху. Дівчата і хлопчаки спритно відскакували вбік, і навіть скрикували:
  - Оце буде по-нашому! Можна уникнути кулі, а що стріла.
  Але декого стріли таки вражали. Причому гинули як представники німецьких полків Аттили, а й, у великих кількостях, від гостинців своїх римські воїни. Втім, вершники варварів, обійшовши свої шеренги, обрушилися на ворожу піхоту. Ну, а сам Аттіла виглядав просто шик.
  Гертруда відкинула ударом ноги прилипливого кавалера:
  - Не лапай, не твоя!
  Шелла-босоніжка похитала головою:
  - А хлопці тут і непогані, хоча не подружжя нашим! Нашим соколам-арійцям!
  Гертруда рубанув мечем римлянина, погодилася:
  - Звичайно ж, не подружжя! Німецька міць Риму вір не подружжя! Роздавимо як воша і, не здригнеться рука!
  Шелла підтвердила:
  - Та ще якщо меч буде не з лайна!
  Дівчата жваво додали, закручуючи мечами кренделя і співаючи:
  - Ми за праву справу б'ємося! Компромісів із багнетом пекельним немає! Не закриється хмарами сонце! Не накриє морок швидкий світанок!
  Нарешті і сама Атілла прорвався до лучників Риму. Втім, судячи з величини, ці луки явно робили у Британії. Борючись Гертруда, згадала історію. За Едуарда Третього, прозваного англійцями великим, саме лучники стали головним родом військ... Причому частина з них була посаджена на коня! Переважаючі сили французів були безжально биті. Взагалі і Юнгфолінгу та Союзі Німецьких дівчат, шапкозакидництво не віталося... Англійців визнавали супротивником небезпечним, що завоювало більше земель, ніж будь-яка інша нація за всю історію планети Земля!
  Але зараз вершники варварів трощили лучників, розтинаючи їх потужними ударами до самого табору. Гертруда зіткнулася з противником з Китаю. Він був не дуже високий, але зате хвацько крутив взутими в чоботи зі шпорами ногами.
  - Німці це паразити - неодмінно будуть биті! - ревів він.
  Гертруда відповіла кинджальним випадом:
  - Даремно противник вважає, що німців зумів він звалити! Хто сміливий той у бою нападає, ворогів люто битиме!
  Шелла підхопила:
  - Не спіткає планету лиха біда! І даремно противник кинув сили у похід! Здолати в битві грізною зумієм ворога! Темрява розсиплеться в пилюку - час світла прийде!
  Гертруда знову замахала з ще більшою енергією, резюмувавши:
  - Слово не горобець, але словоблуддя його перетворює на ворону!
  Шелла потримала:
  - Коли мова меліє, з муки випікають грудку в горлі!
  Гертруда потужним, навіть якось не по жіночому сильним ударом меча, засікла голову бійцю, що стрибнув зліва, а потім знову зчепилася з китайцем. Воїнка-блондинка люто і дзвінко кричала:
  - Брешеш не візьмеш!
  Китаєць-воїн відповів:
  - А тебе й брати не треба, ти вже переді мною.
  Гертруда хихикнула у відповідь:
  - Близький лікоть, але не вкусиш!
  Тут вістря меча подряпнуло дівчину немов кобра, розрубавши броньову пластину і оголивши груди: пишну і з малиновими сосками. Китаєць сумно проревів:
  - А тепер тобі лишається тільки молитися! Якій ти церкві вважаєш за краще: католицьку чи євангельську.
  Гертруда зло відповіла:
  - Церква від повії відрізняється тим, що блаженство завжди відкладає на потім!
  Китаєць вишкірив свої криві зуби:
  - А що почуття гумору тобі не змінило! Ох, дівчина як мені шкода калічити таку красу як у тебе!
  Гертруда вишкірила зубки:
  - А мені не шкода! Взагалі шкода у бджілки, а бджілка на ялинці, а ялинка в лісі! Де ліс - на носі!
  Китаєць рикнув у відповідь:
  - Ворогів у Німеччини багато!
  Гертруда спритно парирувала:
  - Багато кухарів - псують кашу!
  Після чергового випаду вузькоокого воїна на грудях дівчинка залишилася кривава смуга. Гертруда ойкнула і відступила. Китаєць прогарчав:
  - Ось і ти отримуєш!
  Дівчина холоднокровно відповіла:
  - Хто не отримує по мізках, той ніколи не порозумнішає! Мізки як гаманець, потрібно отримувати, щоб їх наповнити!
  Китаєць огризнувся:
  - Ну, ти любиш софістику! Вперше бачу таку освічену та ерудовану дівчину. Знаєш, може тобі краще перейти до армії Великого Риму. У нас будь-яка людина, незалежно від національності, може зайняти найвище становище при імператорі!
  Гертруда заперечила:
  - Краще померти, ніж зрадити!
  Вузькоокий воїн помітив:
  - Це не розумно, дивись у бій іде наша кавалерія... І коли ти потрапиш у полон, то буквально витимеш від болю на дибі!
  Гертруда холоднокровно відповіла:
  - Краще один раз спокійно вдарити, ніж сто разів несамовито прокричати!
  Але на жаль схоже китаєць прав, тисячі римських вершників на чолі з самим імператором (його обладунки немов покриті кіркою з алмазів, рубінів та смарагдів!), мчать на армію варварів. Втім, вершники Атілли вже встигли перебити більшу частину ворожих лучників, хлопчаки варварського війська самі почали посилати стріли у ворожі ряди. Босонога Шелла, що відчайдушно рубається, підбадьорила свою напарницю:
  - Не здавайся Гертруда! Не піддавайся на його обіцянки! Краще зберись і рішуче переможи!
  Атілла разом зі своїми воїнами включився до римського ладу. Його велетенські мечі, наче лопаті гвинта, збивали кривавий міксер. А сам громила, йшов уперед, намагаючись прорватися до імператора.
  Гертруда філософськи помітила:
  - Хочеш стати пастухом стада, не будь бараном!
  Вогняна Шелла погодилася:
  -Кожен баран хоче стати пастухом, поки вовк далеко, а гвинтівка поряд!
  Тут Гертруда дістала чергове поранення в живіт. Дівчина знову відступила. Її боса ніжка раптом встала на вістря кинджала, що стирчить, і Гертруда пискнула:
  - Ой ой ой! Як боляче!
  Босонога Шелла сама вже отримала кілька поранень і поїхала назад. Воїтелька прокричала:
  - Бережи сили, римляни не витримають довгої січі!
  Але варварам справді доводилося туго. У бій вступали дедалі нові загони римлян. Ось у жорстоку бій помчали вершники в золотих обладунках. Над ними майоріли прапори з вовчими головами. А попереду мчав богатир, мабуть, навіть більший за Атіллу. Римляни при цьому навіть намагалися охопити армію варварів з флангів, пустивши два могутні з списами та бронзовими латами полку в обхід основного місця сутички. Гертруда благала:
  - У нас вичерпуються сили, ми ось-ось програємо!
  Шелла запропонувала:
  - А ти заспівай у відповідь! Нам пісня будувати та жити допомагає! Під барабан під червоним прапором у похід! І той, хто з піснею по життю крокує; той ніколи й ніде не пропаде!
  Обидві дівчата хором заспівали, причому, незважаючи на поранення їх голос; був немов трубний:
  Є таке покликання солдатів,
  Чи не професія це, не звання!
  Хоч часом у сто пудів автомат,
  Ні не марш, плоті борошно-терзання!
  
  Але йдемо ми, вперед ставлячи крок,
  Тому що ми служимо Батьківщині!
  Вір, переможеним буде злий ворог,
  Щоб весело було за життя!
  
  Нас вчили з пелюшок майже,
  За Батьківщину з мужністю битися!
  Раніше були зі сталі мечі,
  А тепер РПГ у міцному ранці!
  
  Не відступимо, ні кроку назад,
  Хоч тілами вустелем могили!
  Супостатів ми викосимо ряд,
  Нехай додасть Всевишній нам сили!
  
  Танки пруть, літаки летять,
  Бомби сиплють та рвуться снаряди!
  Не тримай нас за мерзенних цуценят,
  Загартованими стали солдати!
  
  Ось товариш загинув як герой,
  Нічого не покладеш під хрестик!
  Часто люди граються з долею,
  Але любитимуть, будуть міцніші - повірте!
  
  Хоч у бою, де цвяхають важко,
  Згадаймо наших уславлених предків!
  Як на Рим ми ходили давно,
  Що не жерти в рабстві мерзенному недоїдку!
  
  Не стало поклони нам бити,
  Чи не поставити наш світ на коліна!
  Ми ж кречеті - самі б'ємо дичину,
  Представники всіх поколінь!
  
  Ось зусилля ще й кидок,
  Ворог уже бачимо, дрібно трясеться!
  Куля мало не зачепила скроню,
  Потемніло в очах наше Сонце!
  
  Але піднялися в атаку йдемо,
  Крушимо мерзенних багнетами прикладом!
  Випалимо фриців, якщо над вогнем,
  Наш боєць став без цін - просто скарбом!
  . РОЗДІЛ Љ 15.
  Щойно дівча дозріло, як від удару Атілли впав головний богатир римської армії в золотих обладунках. А китайця натхнене дівчисько зрубало ще раніше, і тепер накинулося на представника командувача піхотою. Він вступив у бій зі справжнім, однооким велетнем і навіть почав тіснити його, махаючи мечем:
  - Тобі нелюд із нами не впорається! Тому що ми німці!
  Громила грубо відповів:
  - Німці-перці! Нація калік!
  Гертруда не на жарт розсердилася:
  - Ні! Ми німці апріорі нація великих воїнів. Та нація, що звикла перемагати і не перед ким не згинатися!
  Велетень скривив губу і відразу отримав вістрям меча в горло. З бичачої шиї буркнув фонтанчик... Він захитався, і одразу отримав укол під серце... Гертруда вигукнула:
  - Героїзм не має віку!
  Босонога Шелла підбадьорила подругу:
  - Правильно, круши їхня милочка сильніша... Буде натиск ще стрімкіший!
  У цей момент один із босоногих хлопчиків-лучників влучним пострілом звалив римського імператора. І треба було потрапити стрілою прямо в око!
  Гертруда скалячись, заспівала:
  - Ось це так! Не в брову, а в око!
  Вогняна Шелла крутнула пальцем біля скроні:
  - А що! Краще один раз врізати, ніж сто проклясти! Ну, зараз противник побіжить!
  Гертруда зрубавши ще одного воїна, підтвердила:
  - Ворог від страху затремтить і втече!
  Справді лави римлян завагалися і почали піддаватися. Взагалі коли армія утікає це страшно. Навіть якщо це така дисциплінована армія як Стародавній Рим. Недарма ж, Чингісхан, якщо біг один десяток наказав стратити цілу сотню ... Хоча достовірність останнього наказу, сумніваються, чи не вигадка це істориків. Навіть у Римі під час втечі стратили кожного десятого. Мелькаючи голими ніжками, дівчата та хлопчаки кинулися переслідувати ворога. І заграли горни...
  Гертруда прокинулася, різко схопившись, дівчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби і знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелі. Так вони босоногі в одних купальниках і помчали піщаним пеклом.
  Арабські дітлахи здивовано показували на них пальцями і свистіли:
  - Дойче Акбар!
  Гертруда озирнулася і з тугою подивилася на пальми, що віддалялися, після чого шепнула голоногою Шелле:
  - Знову в пеклі!
  Рудоволоса діва з усмішкою відповіла:
  - Усі люди грішники, а пекла природний стан грішників!
  Гертруда підморгнула у відповідь:
  - Людина не може не грішити!
  Боса Шелла кивнула своєю вогненною шевелюрою і на бігу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навіть тисячу разів згодна! Взагалі гріх це відносне і чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього світу, то в ньому добре було того, що йшло на користь і самій людині, і його племені-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не гріхом!
  Гертруда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жінці завагітніти від героя війни, ніж від свого далеко не завжди доблесного чоловіка. Особливо якщо ще чоловік має ознаки шкідливої, нечистої крові.
  Мерседес крикнула на дівчат:
  - Бережіть подих дівчини, цього разу ми бігти до знемоги!
  Гертруда усміхнулася у відповідь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Півгодини дівчата бігли, мовчки, а потім вогняна Шелла прошепотіла:
  -Знаєш, який мені дивний сон подружка наснився?
  Гертруда здивувалася:
  - Та мені зізнаюся теж! А що?
  Вогняна Шелла скалячись, відповіла:
  - Нічого! Такий сон, ніби я був воїном в армії великого варвара Атілли. І ми билися з восками Стародавнього Риму. І все при цьому було так красиво, і жорстоко водночас...
  Гертруда хихикнула у відповідь:
  - А знаєш, мені це теж снилося! Навіть якось дивовижний збіг. Я ось тебе уві сні бачила!
  Голонога Шелла підморгнула у відповідь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий і жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Гертруда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб дві людини одночасно бачили один і той же сон?
  Вогняна Шелла заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворіють, то і сновидіння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспільстві Тулі є спеціальні медіуми, які приймають зілля, і дихають настоянками трав, а після чого занурюються у видіння! І їм цілком удається бути пророками!
  Гертруда, перестрибнувши через камінь, погодилася:
  - Звичайно! У принципі дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть існувати цілком матеріальні, і доки розгадані фізичні закони у природі. Але що ж до чого цей сон?
  Вогняна Шелла знизавши плечима, відповіла:
  - Не знаю! Може до того, що Третій Рейх переможе Британію і США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго ворожити!
  Гертруда хотіла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторів. Незважаючи на віддаленість, було очевидно, що шумлять двигуни літаків, і що вони суттєво наближаються... Потужна Мерседес скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дівчата зупинилися, витягли з рюкзаків маскувальні плащі, розфарбовані під колір пустелі. Потім почали стрімко окопуватись, при цьому, що зверху не було помітно, чого неприродного. Тут Гертруда подякувала долі, що вони мали і зброю, і саперні лопатки. Інакше дівчата в пустелі могли б стати легкою здобиччю британських штурмовиків або бомбардувальників, що пікірують. Вогняна Шелла підскребаючи пісок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунісі... Невідомі шляхи Господні!
  Гертруда з хитрим виглядом заперечила:
  - Відсутність точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  Над замаскованими дівчатами пролетіло два десятки англійських літаків, вони, напевно, нічого не помітили, і вже почали розчинятися за лінією горизонту, як раптом почулися нові підозрілі звуки. Мерседес скомандувала:
  - Усім лежати і не рухатися!
  Дівчата завмерли, вони чогось чекали. І ось з'явилися через бархан легкі транспортери та вантажівки. Судячи з конструкції, англійського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бік столиці Тунісу. Мерседес трохи розгубилася. Він вважала, що до лінії фронту ще далеко, отже англійці ще встигнуть з'явитися. Точніше не повинні з'являтися. А тут пре ціла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такі, якась бойова група, обійшовши пустелями аж ніяк не суцільний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логічно, хоча з технікою їх легко помітити у пустелі. Принаймні потрібно передати своїм по рації, а вогню не відкривати. Тим більше, що їх лише сто чоловік, а англійців понад три сотні!
  Гертруда шепнула голоногою Шеллі:
  - Ось вони англійці! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, відповіла:
  - Та нічого особливого! І серед них стільки негрів!
  Справді, не менше половини англійців, були чорношкірі. І колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчі й ближчі...
  Тут нерви однієї з дівчат не витримали, і вона вдарила з пістолет-кулемета. В ту ж мить відкрили вогонь і інші войовниці, а Мерседес запізно гаркнула:
  - Плі!
  Кілька десятків англійців виявились разом скошені, одна з вантажівок запалала. Інші англійці відкрили безладну стрілянину. Мерседес, вловивши момент, прокричала:
  - Наступальні гранати дружно кидати!
  Дівчата з елітного батальйону СС "Вовчиці" кидають гранати далеко і влучно. А що з дитинства натреновані, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зі струмом, трохи зволікала з кидком і тебе розрядом. Шпурнули свої гостинці та Гертруда з голоногою Шеллою. А англійці шкереберть і шкереберть... Забавно так. Стріляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумілою мовою. Ось точно відморозки...
  А Гертруда стріляє та кидає, при цьому ще й співає:
  - У зіницях СС нічний жах! Один стрибок - один удар! Вовчиці ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвіст!
  Вогнезарна Шелла у відповідь також дорікає. Кулі, випущені нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очі. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом білобрисого напарника в бік. Той кров'ю у відповідь плюне. Босонога Шелла підспівує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у всесвіті зруйнують! У небо злетіти швидким соколом треба! Щоб уберегти від смерті душі!
  Англійці діють неорганізовано, більшість із них колоніальні солдати: негри та індуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки різко схоплюються й починають гасати, як пригорелі зайці. Втім, дівчата стріляють влучно, та й гранати хоч уламки і недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогів лишилося небагато. Мерседес кричить по-англійськи, у неї голосок такий приголомшливий, що не треба навіть рупора:
  - Здавайтесь і ми пощадимо ваші життя! У полоні у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подіяло моментально і раз уже здаються...
  Зібрали півсотні полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчиці" без церемоній пустили кулі у скроню, тим хто не міг стояти на ногах, а решту занурили в машини і погнали на них у найближчу базу.
  Після розпеченого піску пустелі босоніж Гертруди дуже приємно відчувати м'яку гуму. Вона навіть блаженно стогне... Американські вантажівки дуже зручні, і під час поїздки не тремтять. Здобувши перемогу дівчата веселі. Шарлота запитала Герду:
  - Скільки ти вбила?
  Дівчина здивовано знизала плечима:
  - Не знаю? Не я одна стріляла... Але гадаю, що багато!
  Голонога Шелла підрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок війни!
  Гертруда байдуже махнула рукою:
  - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогів знищено триста, а з нашого боку лише дві войовниці-вовчиці легко поранені. Я навіть дивуюся, як ми ще Африку цілком не захопили з такими вояками.
  Голонога Шелла відразу ж зіпсувала настрій:
  - Так цим горе-воякам ми у вісімнадцятому програли!
  Гертруда сердито труснула світленькою, наче обсипаною новорічним снігом головою:
  - Це через зраду! А насправді, ми були як ніколи близькі до перемоги і це було очевидно кожному, хто не сліпий! На жаль, нам завадили!
  . РОЗДІЛ Љ 16.
  Вогняна Шелла погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лівим вушком:
  - Та зрада, диверсії, бездарність військових .... А росіян ми все-таки зламали, змусивши їх у вісімнадцятому році здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росії, там прохолодно, а тут спека!
  Гертруда весело хихикнула:
  - Зате в Росії такі суворі морози... А от коли босоніж бігала снігом у горах, знаю яке це борошно.
  Голонога Шелла вишкірила зубки:
  - Маленька Гертруда босоніж біжить по пекучому снігу... Це символічно немов у казці... Казки про чисту, ще дитячу і зовсім не егоїстичну...
  Гертруда задерикувато підморгнула подрузі:
  - Це як у нас до фюрера?
  Вогняна Шелла підтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не біжимо босоногі розпеченим піском пустелі. Та ще після перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотів німецькою:
  - Грізні ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Руда Шелла погладила своєю злегка огрубілою ступнею чорношкірого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно ж, з одного боку добре, мусить хтось і працювати від зорі до зорі, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник і йому не можна довіряти зброю. Ми ж німці, у свою чергу, найбільш культурна і високоорганізована нація на Землі. Велика нація воїнів, і недарма ж у всіх Європейських армія і навіть у Росії служили найманці-німці, причому найчастіше на командних посадах!
  Гертруда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спеціальні звіринці для чорношкірих. А тобі залишається поки що...
  Вогняна Шелла запропонувала:
  - Нехай він цілує нам ноги. Адже це буде для нас приємно, а нігер принизиться.
  Гертруда енергійно замотала головою:
  - Не знаю як тобі, а гидко, якщо чистої шкіри істиною арійки стосуватимуться губи смердючого нігера. Так що...
  Голонога Шелла не погодилася:
  - Та ні! А мені навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогненно-руда красуня сунула чорношкірому свою ноженьку. Той з ентузіазмом почав цілувати довгі, рівні, точені пальчики богині. А дівчина у відповідь лише ніжно посміхалася, товсті губи негра лоскочуть засмаглу шкіру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дівчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловіка.
  Гертруда здивувалася:
  - Дивно, а тобі що, чи не гидко?
  Вогняна Шелла посміхнулася:
  - Та ні! А з чого мені має бути гидко?
  Гертруда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалі-то їх виховували, що німецька жінка має бути не лише воїном, а й люблячою, ніжною дружиною та здоровою матір'ю. Але сама вона поки не думала про хлопців, може внаслідок важких фізичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втім, і босонога Шелле, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кісточкою по носі, та так, що потекла юшка і запропонувала Гертруді:
  - А може заспіваємо?
  Гертруда кивнула:
  - Звичайно, заспіваємо! Інакше стає сумно!
  Дівчата заспівали, а їхні подруги дружно підхопили, тож пісня полилася як водоспад:
  Ідемо ми з миленькою з хащі,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снігу ножі босі,
  Дівчата біленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завірюхи злі,
  Зриваючи зграї птахів-пічуг!
  
  Але дівчина не знає страху,
  Вона боєць могутніх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми обов'язково переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованіший,
  Його кувалдою не зігнути!
  Ось ворушаться ніжно клени,
  Сніжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтіти від холоду не смій!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Він липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий обряд!
  За нас і віра, і природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вітчизну надихає,
  Наказує нам битися до кінця!
  Щоб планеті стала раєм,
  Відважні будуть усі серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоносні кулі,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо злякаємося, ви повірте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лінощі геть!
  Суддя Всевишній дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Мені Батьківщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь міцніше віжки,
  Цвісті Вітчизна народжена!
  Дівчата з елітного батальйону СС "Вовчиці" співали настільки гарно, і слова були задушевні. Загалом склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Існували, звичайно, особливі каральні підрозділи, найчастіше у складі охоронних дивізій, що проводили спецоперації, але більшість дивізій СС були просто елітною гвардією Вермахту. Взагалі треба сказати, що червона, тоталітарна пропагандистська не найнадійніше джерело відомостей про Другу світову війну. Адже зрозуміло, що комуністичні керівники Агітпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвітлювати події. Тож достовірно важко судити, де була реальна правда, про звірства фашистів, а де вигадка. У всякому разі, те, що не кожен воїн СС - кат і нелюд, змушені визнати ті, хто серйозно займається історичними дослідженнями. Крім того до нападу на СРСР; гітлерівці загалом на окупованих територіях поводилися терпимо, західні джерела не свідчить про якісь масові звірства і розправи.
  Ось і зараз дівчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах остогидлих чоловіків. Після чого дівчат запросили підкріпитися...
  Обід був скромним, зате в пустелі пристрелили зебру і кожній дівчинці дістався приготований арабською шашлик. Взагалі араби принаймні зовні були налаштовані доброзичливо і ті, хто знав німецьку, навіть пробували жартувати, або обережно погладити ніжки дівчатам.
  Гертруда відштовхнула араба, що липнув, і заявила:
  - Не тобі я!
  Босонога Шелла наслідувала її приклад:
  - Заведи собі гарем!
  Гертруда посміхаючись, запропонувала:
  - А от скажи крута Шелла, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга із сумнівом помітила:
  - Це взагалі спірне щастя... Хоча дивлячись ще дружиною, якого султана. Якщо великої імперії Османа періоду розквіту, то... Було б навіть дуже непогано... Я б реформувала турецьку армію, удосконалила зброю... І напевно спочатку б звернула свій погляд на схід.
  Гертруда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навіть у період розквіту не змогла підкорити Іран. Ось це було цілком реально, тим більше що армія персів була відсталою. Ось цікаво, великий фюрер, яке ухвалить рішення, завоювати Туреччину, чи все-таки включити до своєї коаліції, кинувши османам кістку, зокрема й деяких не надто цінних земель Ірану?
  Вогняна Шелла здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Взагалі-то останнім часом ходили чутки, що ми знову підемо на СРСР... Кажуть, що Російські багатства та огрядні землі України нам дуже навіть потрібні!
  Гертруда підхопила пальчиками босоніжки кружечку чаю і, досить спритно підняла її до підборіддя, вливаючи в себе коричневу рідину. При цьому дівчина примудрялася розмовляти:
  - В Україні дуже багаті, огрядні землі. Під мудрим німецьким керівництвом, і з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекордні врожаї. І тоді у нас хліб буде дешевше води. Та й самі українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Вогняна Шелла кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашій великій німецькій культурі! Просвітимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час відпочинку закінчився.
  Але після обіду дівчат знову побудували і змусили робити марш-кидок пустелею. Після їжі бігти було важко і дівчата навіть злегка стогнали, поки їх тіла не розігрілися. І так і помчали як тушканчики.
  А тим часом полковник СС Десс таємно надсилав нову шифрувальну записку англійцям. Ось здавалося навіщо Дессу зраджувати Третій Рейх ризикуючи потрапити до гестапо. Гроші є, пристойна платня, плюс військовий видобуток, чого ще треба... Але є люди, які мають природну властивість, потяг до зради. Зраджуючи вони просто ловлять кайф, і балдеют ніби від трави. Ось і зараз Десс писав англійцям дані про перекидання нових військ, і появу додаткових літаків. А ще те, що знав про терміни прибуття німецьких військ. Звичайно йому теж іноді ставало соромно, що з його вини гинуть товариші, і страшно перед можливим викриттям... Але мабуть йому вже пізно відступати, крім якщо Третій Рейх програє, то... Останнім часом ходили затяті чутки про операцію, що готується на сході. Та й не лише чутки, до Польщі та Румунії перекидалися війська, особливо танки. Хоча престиж російської армії був не дуже високий, але саме удар царської Російської армії, зірвав бліцкриг в 1914 році. Крім того, радянські добровольці непогано билися в Іспанії, або удар танкового кулака в Маньчжурії. Імовірність того, що Вермахт там загрузне і не встигне до зими, була дуже велика. А того й Британія разом США встигнуть розгорнути сили. Втім, можливо, СРСР до зими не протримається, особливо якщо удар по ньому буде раптовим, і росіяни не встигнуть вжити заходів для відображення агресії. Та ще й Японія допоможе...
  . РОЗДІЛ Љ 17.
  Видавши секрети, Десс закурив, діставши з пачки американські цигарки. Хоча не його таємний рахунок у швейцарському банку і надійшла кругленька сума, він і так бідний. Зокрема один із шейхів приховав заначку із золотом та камінчиками. Арабський інформатор видав їм одного і слуг цього шейха, який міг знати, що його шеф сховав скарби. Що ж не заважало б розпитати полоненого докладніше, що та як, коли він знає.
  І Десс попрямував у катівню катів, до нього незабаром приєднався араб-інформатор. Десс хитро підморгнув йому:
  - Що ж у нас з'явилася зачіпка?
  Каземат СС був обладнаний багато. Була навіть динамо-машина для тортур струмом. А ось і привели полоненого. Десс побачивши його, випустив свист розчарування: звичайний, арабський хлопчисько, навряд чи старше чотирнадцяти. Смугле, худенький, але намагається дивитися прямо і не видати страху. Втім, цікаві хлопчаки, як правило, можуть знати дуже багато, підслухавши таємниці дорослих. Десс відчуваючи дефіцит часу скомандував:
  - На дибу арабського хлопчика!
  З пацана жваво зірвали вже порядком пошматований костюм слуги. І ось так голяка і піднялися на дибу. Браслети замкнулися на руках хлопчаки, і стали витягати ззаду руки. Арабченок почав нахилятися, його босі ніжки затиснули в колодки з вантажем. Хлопчисько охнув, суглоби перевернулися в плечах, хлопець важко задихав. Десс грубо запитав:
  - Як звати тебе цуценя?
  Перекладач повторив арабською.
  - Алі! - тремтячим голосом видавив із себе хлопчисько.
  Десс вже ласкаво промовив:
  - Розкажи, де твій господар сховала скарби. Скажеш, отримаєш високу нагороду, ми тебе самого шейхом зробимо. А ні катуватимемо поки ти не спустиш дух.
  Хлопчик забелькотів:
  - Я нічого не знаю!
  Десс криво посміхнувся:
  - Не вірю! Що хлопчик з такою хитрою пикою, та нічого не знав. Ну, що ж ти нам сам принесеш задоволення.
  Величезний есесовець зняв зі стіни шкіряну батіг, із вкрапленнями зі зірочок. Спеціально присутній лікар у білому халаті та фартуху, підійшов до хлопчика і поклав йому долоню на праву частину грудей. Прослухав пульс і, посміхаючись, заявив:
  - У нього надзвичайно здорове серце. Здатний, багато витримати, але дуже терплячий. Твердим може бути горішком.
  Десс знущально посміхнувся:
  - Тим краще... Хоча доведеться попрацювати.
  Кат СС і за сумісництвом зрадник завдав сильного удару по житловій спині араба-підлітка. Проступила кривава смуга, хлопчисько важко задихав, обличчя скривилася, але він придушив стогін, що виривається. Десс вдарив ще, він гидко посміхався і м'яко загартувався. Взагалі-то тортури багатьом приносить задоволення... Може, це ще пов'язано з тваринним інстинктом бажанням показати свою перевагу, що ти понад людина, а жертва лайно. Ще Фрідріх Ніцше вважав, що надлюдина майбутнього "щасливого" світу відрізнятиметься значно більшою жорстокістю і по відношенню до інших і до себе. Десс у плані жорстокості до себе був не дуже жвавий, а ось до інших...
  Удари слідували, за ударами, худа, але жилиста спина хлопчика перетворилася на криваве місиво, потім батіг почав гуляти по ногах. На честь Алі він хоч під кінець і почав тихенько стогнати, але зумів стримати гучні крики. Десс зупинив порку і знущально запитав:
  - Подобається тобі німецька лазня?
  Побитий хлопчик простогнав:
  - Ні!
  Полковник СС найсолодшим тоном, запитав:
  - Якщо ти хочеш видати таємницю, роби це зараз. А то понівечимо, і ти не зможеш служити в СС.
  Алі знайшов у собі мужність відповісти:
  - Нічого я вам не скажу! Я присягнув ім'ям Аллаха!
  Десс по-лисьому посміхнувся:
  - Що ж продовжимо! Ти нам принесеш задоволення. Що б зараз застосувати?
  Лікар-садист запропонував:
  - Жарівню! Це катування гарне ще й тим, що його можна застосовувати в комбінаціях з іншими.
  Десс гидко хихикнув:
  - Звичайно ж, жаровню! Зараз би ласкаво підсмажимо п'ята.
  Полковник СС не гидував, і сам став мазати пальмовим, щоправда, вже встиглим протухнути маслом, огрубілі, але перед тортурами відмиті підручними катувальника від пилу підошви хлопчака. Лікар схвально кивнув:
  - Так ступні згорять не відразу, і ми можемо надовго розтягнути "райську насолоду", що катується!
  Після чого двоє помічників-арабів винесли забезпечену автоматичним управлінням жаровню, розмістивши її приблизно за півметра від босих ніг смаглявого, гарненького хлопчика. Після чого Десс особисто почав розпалювати вогник.
  Язички полум'я хижо побігли по вугільних брикетах. Хлопчик захрипів, почав судорожно смикати головою...
  Полковник СС Десс глузливо промовив:
  - Ну що хлопчисько... Хочеш полегшити свою долю, розкажи нам, де заховані скарби шейха. Ми в боргу не залишимося, знатним шейхом сам станеш.
  Алі судомно смикався. На голих п'ятах багато нервових закінчень, а вогонь - це жорстокий біль. У повітрі все сильніше і сильніше відчути запах паленого. Хлопчик все дужче хрипів, по його щоках стікав піт і сльози.
  - Я не знаю... Не знаю...
  Десс клацнув пальцями в повітрі:
  - Не бреши, я брехню наскрізь бачу! Тим більше, що ти сам сказав, що не скажеш. Ми тебе закатуємо до смерті і...
  Алі втягував і витягував свій худий, але з досить рельєфним пресом живіт. Він намагався стримати крики, що не показати, що йому боляче, але зрадницьке тіло не хотіло терпіти. Сльози з очей текли мимоволі, і арабському хлопчику було соромно, що він плаче, як дівчинка. Але, на жаль, зупинити сльози і стогнання не в його силах, хоча з судомно прокушеної губи стікає струмок крові. Десс тим часом щоб посилити болючі відчуття; узяв з розпеченими кінцями щипці і взявся за худе ребро хлопчиська. Обережно стиснув своїми сильними лапами, і почав викручувати. Алі застогнав значно голосніше, біль був нестерпний, з горла виривалося:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс якось криво, по-азіатськи посміхнувся і запитав:
  - Скажеш? Тепер скажеш.
  Хлопчики похитала головою, і простогнав, плюнув кров'ю:
  - Ні! Не скажу!
  Десс раптом знову заговорив ласкаво та вкрадливо:
  - Ну, навіщо тобі такому молодому вмирати? Заради чого? Подивися, яке прекрасне життя, як приємно дихати свіжим повітрям і любити дівчат. А твій спотворений труп валятиметься на смітнику і кістки розтягнуть шакали.
  - Зате душа потрапить у Джілгу! - видавив із себе Алі.
  Полковник хижо посміхнувся.
  - Ні! Ми твій труп загорнемо в свинячі шкури і, на тебе, як на осквернений, чекатиме пекельна пекла!
  Тут хлопчики по-справжньому розплакався:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс жахливо рикнув:
  - Говори...
  Алі зі стогом відповів:
  - Це так просто не поясниш. Я мушу вам сам показати, це місце.
  Полковник поморщив свій широкий, але аж ніяк невисокий лоб. Можливо, хлопчисько хоче лише виграти час і спробувати тікати. В цьому випадку їх тільки відверне від інших, хай навіть не так прибуткових справ. Але з іншого боку... Десс проревів:
  - Добре! Зніміть його з дибки, але ногу скуйте ланцюгом, а також колодку на шию, щоб не втік! Перевіримо цього цуценя на вошивість!
  Коли хлопчисько звільнили від диби, він знову застогнав. Невпевнено став на ноги, і охнув, шкіра ступні виявилася спаленою. Проте Алі постарався триматися прямо, і навіть видавив усмішку мученика. Полковник раптом мимоволі відчув до юного араба повагу: тримається, хоче показати, що він чоловік. Що ж може після того, як скарби виявляться у нього в руках завербувати хлопчика? Адже йому все одно не буде шляху назад до своїх. Родичі шия не пробачать слузі виданих скарбів, а захистити пацана від помсти, зможе лише майже всемогутнє СС.
  Незважаючи на явну нездатність бранця бігти, до босої, наполовину спаленої ноги хлопчаки прикували ланцюг із ядром, а ще голову та руки закріпили у колодці. Після цього, полковник, вирішивши взяти з собою лише кілька есесовців-відморозків, втім, добре володіють зброєю, і арабів-носильників, тоді якщо скарбів буде багато. Потім їх, звичайно ж, позбудуться, але поки пообіцяють золоті гори...
  Ну, а дівчата тим часом завершили на момент, коли зовсім стемніло черговий, свій марш кидок. Голонога засмагла Шелла підбадьорила Гертруду:
  - У навчання важко легко в бою!
  Гертруда парирувала:
  - У навчанні важко жити - у бою легко вмирати!
  Закінчивши пробіжку в кінець, змучені дівчата ще трохи підтискалися, потім помилися і лягли спати. Що ж, скільки можна себе викручувати до свавілля! Гертруде, снилася дуже драматична композиція.
  Спочатку дівчина побачила супротивника, у своїй мрії вона ніби відразу оглядала величезний простір.
  Армія виступила із міста. Війська вишикувалися прямокутником, який у міру руху все більше скидався на щура. Як зазвичай буває у таких тварин найогидніша морда! Попереду мелозаври, і п'ятірка тиранозаврів, за ними кавалерія, верблюди, з броньованими лицарями, кіннота з легшими бійцями. Далі піхота, легка, у шкіряних панцирях, метальники дротиків, і важка у бронзових обладунках. Були також на численні лучники. Луки різні, маленькі чорні, та великі пофарбовані у жовтий колір. Частина воїнів озброєна списами та збудувала подобу фаланги. У цілому нині досить велика за мірками середньовіччя армія. Динозаври гарчать і вселяють страх. У русі це нагадує сіль, невблаганний, може лише настільки стрімкий. Гудять труби, б'ють барабани. Позаду коні та воли тягнуть катапульти та балісти. Останні, щоправда, не дуже пристосовані до польової битви. За міською стіною дим піднімається у небо, працюють кузні, кують кайдани для невільників. У самому хвості війська кати в чорних мантіях, готові зазнати жорстоких тортур заколотників. Вже розжарили щипці, нагріли свердла.
  А що попереду перед ними: напівголі як потрапило озброєні раби, серед яких безліч худорлявих підлітків, з гострими лопатками та чорними п'ятами, збитими об каміння. Ну що за армія курям на сміх. Гертруда сама напівнага і босоніж, але анітрохи не бентежиться:
  - Смерть відносне поняття за часом, життя абсолютне за значенням!
  Але як не дивно підлітки та інші раби, зустрівши велику армію, не почали розбігатися. Навпаки, в динозаврів полетіли дротики та каміння. Насамперед намагалися вибити вершників, що сиділи на монстрах.
  А ось ще напарниця вогнезарна Шелла, судячи з алмазної збруї на коні знатна особа. Адже вона бачила як наближаються війська, більш численні ніж розумна воителька чекала, але не відчувала панічних почуттів.
  - А вони самовпевнені! Розраховують, що нас мучать. Що ти на це скажеш Соколиний Дзьоб.
  - Сюрприз готовий! Які не примітивні динозаври, але їх більше двох сотень, кинувшись тікати, сомнут всю армію! - посміхнувся розмальований як індіанець, з червоним і жовтим пір'ям юнак.
  Герцог Де Елерон у супроводі кількох полковників, весь у золоті та коштовностях, скакав у середині кавалерії:
  - Ну, ось ще трохи і противник буде зім'ятий, що було те неминуче. Ось королева, її зґвалтує сто воїнів, а потім, якщо буде жива, я з нею таке зроблю!
  . РОЗДІЛ Љ 18.
  Ну, тут фантазія відмовила гордовитому герцогу. Що він робитиме з королевою, хотілося жорсткіше, так що б нащадки і через століття здригалися, а ідей не вистачало.
  Динозаври вже домчалися до рабів, які швидко йшли. Вистачали найменш спритних. Пара надто сміливих хлопчаків схопилася на них, піднялася на пащу, сунула спис у зуби. Але, не втримавшись на панцирі, злетіли і були жорстоко розтоптані.
  Соколиний дзьоб дзвінко свиснув, а потім зрозумівши що не зрозуміли, оглушливо прорепетував:
  - Все тепер час!
  Почувся шум і на динозаврів полетіли бульбашки. Вони були на вигляд дуже великі, барвисті, дзеркальні, але, потрапляючи в морди динозаврів, спалахували пекучим полум'ям.
  Пристосування придумане Соколиним дзьобом та Білосніжкою-термінатором було дуже просте. Звичайні тільки великі пускачі мильних бульбашок, на кшталт тих якими бавляться діти. Тільки замість мильного розчину проста, але ефективна вибухова суміш. Самі кулі надував легкий вітерець, який відтворили за допомогою заклинання. На відміну від штучного урагану, він не вимагав надто великих витрат енергії. Так що дитяча зброя виявилася досить ефективною проти монстрів, що мчали попереду. Виглядало ефектно, бульбашки, що переливаються всіма кольорами веселки, потрапляють в вискалені морди. Вплив ніби від напалмової бомби, головне те, що газ, що знаходиться всередині, дратує носоглотку тварин, викликаючи панічне почуття страху. Та й полум'я по-особливому пекуче, висмикуючи тваринну душу. Охоплені вогнем монстри звернулися в повальну втечу. Так усе це було жахливим і незвичайним.
  Голонога Шелла протрубила в горн, посилений резонансними платинами:
  - Наказ настання!
  кавалерія повстанців, що стала вже досить численною, кинулася переслідувати здригнуту армію. У бій також вступили лучники. Здавалося, стискаються невблаганні кліщі, готуючись розчавити з хрускотом подобу щура зітканого з солдатських рядів.
  Попереду, як завжди, звично розсікаючи повітря, мчала голонога Шелла. Вона начепила на себе тонку, але дуже міцну кольчугу гномів роботи. Втім, обриси її спокусливого тіла, нітрохи не ховалися, навпаки видно було кожна рисочка: від грудей, до стегон. Корона при цьому виблискувала набагато яскравіше, ніж на це здатні справжні алмази.
  - Сарин на кичку! - крикнула дівчина, наслідуючи Стінько Разіну. Їй згадався один роман із розряду бульварної, майже забороненої у Третьому Рейху фантастики, де легендарний отаман бився з армадою зорельотів. Це була сила і водночас лицарство. Та й сюжет дуже цікавий, у якому не обійшлося без принцес, і пекельного демона Скелентора, який захопив головне джерело світової енергії...
  Тут уже Гертруда подумала, а як би вона сама повелася на місці вождя повстанців. Особливо опинившись у полоні та під тортурами. Зберегла б у цьому випадку мужність, честь, не здригнулася в руках катів. Адже отаман відпускав єхидні жарти на дибі, демонструючи волю, що не згинається, і козацьке почуття гумору.
  - Я вірю, що не здригнуся! - сказала сама собі дівчина-вовчиця.
  Динозаври обрушилися на власну кавалерію. Вони розривали на частини, топтали, перекидали верблюдів, коней та інших бійців. Паніка охопила кавалерію, перекидаючись на піхоту. Уявіть, що являє собою шалений динозавр. Туша вагою кілька слонів, метровими зубами, і кігтистими лапами кромсає всіх поспіль. Армія майже відразу перетворилася на переляканий натовп, який рвуть на частини раби і солдати, що перейшли на бік законної королеви.
  Голонога Шелла особисто керувала рубкою та переслідуванням. Кілька вершників налетіли на неї і були одразу прикінчені. Герцог Елерон із добірним загоном гвардійців спробував зупинити бурхливий потік. На нього і впала стрімка Шелла. Одночасно обертаючи обома мечами, войовниця безперервно рубала гвардійців, не залишаючи шансів.
  Перевантажений латами гоблін на верблюді спробував чинити опір.
  Голонога Шелла хижо скелячись, помітила:
  - І ти думаєш, що зріст поб'є майстерність?
  - Слон топче мурахи! - прогарчав волохатий велетень.
  - І пасує перед мишею! У великих людей великі та промахи! - Після кількох стрімких ударів дівчина знайшла щілину в забралі і вразила супротивника.
  - Недовго музика грала! Я вразила крізь забрало! А зло слугу в своє пекло забрало! - Воїтелька показала мову.
  Жарт сподобався огнезарной Шелле, особливо рима і каламбур. А раз так і рубка пішла веселіше. Білосніжка-термінатор скидала з повітря горщики із запальною сумішшю підсилюючи паніку.
  - Чи то ще буде! Ой ой ой! - сказала фея-войовниця.
  Голонога Шелла прорвалася до герцога Елерона. Того оточувала охорона: чотири гобліни на восьминогих верблюдах, здатних відносно легко нести масу монстрів.
  Герцог віддавав розпорядження генералу Чичиху.
  - Постарайся зібрати кулак частину не найцінніших військ, щоб затримати бунтівників, а сам відходь швидше до воріт.
  - Значить, нам доведеться замкнутися у місті? - з явною досадою запитав генерал.
  - Скоріше за все так! Не твоя справа! - огризнувся герцог.
  - Шкода було перед ким! Якісь обірванці нас тіснять! - Генерал випустив із-за рота цівку помаранчевого полум'я.
  - На жаль, а це ще що таке! - раптом злякано в'янув герцог.
  Вогняна Шелла в дикому стрибку зрубала гобліна та ще двох солдатів. На неї кинулися три громили.
  Елерон закричав:
  - Убийте суку!
  Стріла, випущена Гертрудою (вона також відчайдушно билася і намагалася не відставати від подруги), звалила одне з нападників. Іншого монстра закінчила вогняна Шелла.
  - Вибач красень, я була першою, тому що людина.
  Уцілілий гоблін просипів:
  - Люди це паразити! Будуть гобліна биті!
  Дівчина у відповідь врізала ногою під коліна, і всадив головою в озвірілу фізіономію.
  - Як щодо зламаного носа.
  Від страшного удару красуні голова чудовиська хитнулася, і монстр звалився з верблюда. Босонога Шелла вміла бити, тож її удари паралізували великих тварин розмірами зі слонів. Для цього потрібно вибирати потрібну точку і бити код гострим кутом, коли хрящі носа входять лобову частку мозку.
  - Я вам вбиваю правду в голови! - крикнула дівчина.
  Герцог Елерон спробував вистрілити в дівчину з отруєного кинджала з пружиною.
  Голонога Шелла вловила політ леза і збила мечем. Метал, зіткнувшись із металом, відлетів. Дівчина зістрибнула з сідла, перелетіла і обрушила меч на шолом.
  - Ось отримай капіталіст!
  Від струсу шолом розлетівся, разом із головою. Те, що залишилося від князя, злетіло з коня. Босоніжка Шелла висунула язичок, він був довгий рожевий і показала його всім.
  - Те, що ви так мучите, можливо, отримаєте.
  Загибель князя надломила бойовий дух армії. Солдати або бігли, або натовпом здавалися в полон. Потрясіння було надто велике. Лише найманці та знати намагалися організувати подібність опору. Але такі осередки швидко гасли.
  Голонога Шелла підбадьорювала війська, навіть майже беззбройні підлітки, сміливо кидалися і їх, мабуть, навіть доводилося стримувати. Дівчина звалила кілька десятків бійців, але далі вбивати не було кого.
  Закрити ворота не встигли, крім того, частина городян збунтувалася, почалося звалище.
  Барон де Козеріг, дізнавшись про бунт у місті, підняте рабами, зажадав:
  - Усіх невільників страчувати, запровадити масові розстріли.
  Білосніжка-термінатор втім, виявилася спритнішою, розігнавши вогненним струменем варту, встановила штандарт королеви прямо на вежі.
  - А що ви хотіли, щоб ми ліберальничали? А може, навіть здалися.
  Повсталі городяни, безліч невільників проривалися до палацу губернатора. У ворота увірвалася вогняна Шелла, вона била і трощила всіх поспіль.
  Гертруда отримували пару подряпин, але лише розлютилася від цього, ось його меч, звалив троля-капрала, потім вона стрімко видерлася нагору.
  Войовниця, стрибнувши ногою, всадила в груди гобліна, той полетів зі стіни, натрапивши на вкопані у бруківки списи.
  - Цікаво, який ти на смак товстий!
  Її мечі знову знайшли багату їжу, зіткнувшись із гвардійцями. Але більшість гарнізону не чинила опору. Лише палац з добірними частинами, переважно найманими воїнами виявився горішком твердіше. Сам Соколиний кіготь атакував прикриття. Голонога Шелла тим часом буквально злетіла вище, зустрівшись з Козерогом віч-на-віч. Навколо барона залишилося лише десяток людей, справа для войовниці двох-трьох секунд. Потім він зіткнулася з вельможею.
  Бою, по суті, не було, войовниця торкнулася пальцем плеча барона і паралізувала його.
  - Можеш розраховувати на милосердя королеви. Втім, народний суд жалю не знає!
  На неї стрибнув тип, що скидався на фавна.
  - Що тварину хочеш отримати по мізках? - лаялася войовниця.
  Хоча він рухався швидше за звичайну людину, вогнезарна Шелла парирувала випад, і ударом у відповідь знесла потворну голову:
  - І тут фавн. Весь всесвіт сповнений цих тварин. Або може бути інший різновид гобліну.
  Войовниця рушила до палацу, але не встигла, повстанці та городяни розправилися з гарнізоном раніше, ніж прибула ця діва.
  Гертруда встигла прикінчити ще лише двох покидьків. Круталася навколо своєї осі, філософськи промовивши:
  - Не можна перемогти всіх, не перемігши себе - не можна перемогти себе, не повчившись у всіх!
  Губернатора встигли заколоти, перш ніж войовниця втрутилася. Втім, це позбавляло морок суду, а сановник, схоже, був неабиякою сволотою, якщо над ним розправилися самі городяни. Жирне тіло порубали в капусту, не залишивши цілої кінцівки.
  Дівчина пожурила надто завзятих бунтарів.
  - Запам'ятайте, головне це вміння жити за справедливими законами. Настав час наводити народний лад.
  У місті швидко прибирали трупи, їх було небагато і мали вулиці, підстригали дерева. Обиралися місцеві органи влади, включаючи колишніх рабів. Втім, невільники становили більшість населення, в них записували всіх підряд, насамперед із бідноти.
  Ленастала перша привела народ до присяги. Юна королева стала темнішою, блідість від ув'язнення зникла, плечі і стегна розширилися, чисто вимите волосся виблискувало перловою білизною. Вона була дуже гарна і жіночна, не позбавлена при цьому доброї сили. Жерці із завзяттям призводили народ до присяги. Але було видно, що служителі чорного культу незадоволені: дуже праведна королева, заборонила людські жертви, знизила церковний податок. Ось і зараз на колу стирчать люди, особливо часто приносять у жертву невинних немовлят, насамперед хлопчиків. Чоловік і в пеклі має бути попереду.
  З нагоди присяги чорних жрець запропонував:
  - Давайте приріжемо дюжину хлопчиків, і шість дівчаток!
  Ленастала грубо кинула:
  - Ні краще за тебе! На багаття садиста!
  Жерця підхопили і понесли до заздалегідь пов'язаних дров та сучків. Гертруда тим часом витерла свій клинок і встала поруч із голоногою Шеллою, з подивом запитавши:
  - Дивно, а до чого почалося це повстання.
  Їй напарниця з усмішкою відповіла:
  - Щоб повернути законний престол королеві. Ленастала законна спадкоємиця, а на троні сидить узурпатор.
  Гертруда все ж таки сумнівалася:
  - Одна не часто буває, щоб законні спадкоємці престолу зверталися за допомогою до черні.
  Вогняна Шелла цілком логічно промовила:
  - Дружба з черню не принижує, якщо веде до вершин влади! Ну, а в даному випадку це може бути останній шанс королеви.
  . РОЗДІЛ Љ 19.
  Гертруда вістрям меча, почухала собі босу, дівочу п'яту. Вогняна Шелла, навпаки, взулась і тепер була в прикрашених перлами сандалях. Вона раптом упіймала за руку пустотливого хлопчика. Пацан, схоже, хотів витягнути з-за пояса войовниці гаманець. Сильна Шелла підняла хлопця на витягнуту м'язисту руку. Втім, дитині було на вигляд років десять, нітрохи не більше і він розплакався:
  - Ой, тітоньки не треба! Я більше так...
  Гертруда жорстко перебила:
  - Сама знаю - не буду! Досить, втім, злодюжку таки треба покарати, інакше він звикне до безвідповідальності! Що ти радиш дорога Шелла?
  Войовниця скривила пику:
  - Думаю, шмагання буде достатньо! Не калічити дитину відрубуванням руки.
  Гертруда погодилася:
  - Ось так здамо вартовому і, хай його випоре!
  Маленький шибеник раптом почав слізно проситися:
  - Не треба, краще візьми мене до себе зброєносцем.
  Багата Шелла зневажливо пирхнула:
  - Злодюжку в зброєносці... Що я дурна! Та малий ти ще, щоб мій арсенал тягати, просто звалишся. Так що...- Дівчина гукнула. - Їй сторожа, треба покарати злодюжку...
  Гертруда раптом захихотіла:
  - Так варти немає, вона розбіглася... Доведеться пацана нам вести до королеви, щоб вона розсудила!
  Вогняна Шелла негативно замотала головою:
  - Не треба відволікати королеву на таку дрібницю, як спроба банальної крадіжки. Крім того, Ленастала занадто добра, вона напевно накаже його відпустити. Отже, краще буде, якщо ми його покараємо на місці. Думаю просто відстібати його прутиком по п'ятах.
  Гертруда тут не погодилася:
  - Ні! Йому в цьому випадку важко ходити, та ще й, якщо розіб'ємо до крові, підхопить зараження. Краще простіше, як звичайно, порають неслухняних дітей!
  Руда Шелла почухавши потилицю, кивнула:
  - Нехай буде так!
  Під час прочуханки хлопчик почав кричати, і Гертруда заткнула йому рота, щоб не було чути. Але все одно зібрався натовп цікавих. Вони підказували як пороти злодюжку. Потім йому дали стусан у побитий зад, відпустивши на всі чотири сторони. Після чого дівчата пішли до найближчої таверни. Але тут же зіткнулися з проблемою, вона виявилася переповненою, через те, що багато повстанців вже встигли обзавестися грошима і поспішали зі спустити.
  Гертруда помітила:
  - Широкі глотки, характерні для вузького кругозору!
  Дотепна Шелла додала:
  - У кого на першому місці наповнення живота, на останньому очищення совісті!
  Дівчата повернули і вирішили просто пройтися вулицею. Тут із провулка вискочило троє гоблінів із кийками та один носатий троль із гачкуватим мечем. Спритна Шелла спритно ухилившись від помаху дуба, всадила клинком під дих волохатої, огидно смердючої тварі. Та навіть не сповільнила руху, збивши войовницю з ніг. Герда спритним помахом, зрубала і кийок і голову:
  - Попався, який кусався!
  Вогняна Шелла насилу висмикнувши меч, гаркнула:
  - Точніше сказати! Втративши голову, не придбаєш нічого крім головного болю!
  Після чого войовниця рубала тварюка, по корпусу, майже перерубавши навпіл. А Гертруда хотіла вкласти третього гобліна, але тут з нею шкрябати клинок троль. Начебто він не дуже великий, приблизно як середня людина, хіба що щільніше, але швидкий, як ... чорт.
  Гертруда навіть сказала фразою з сентиментального роману:
  - Жвавий і швидкий, станеш міністром!
  Троль їдко відповів:
  - З честю та шпагою, станеш волоцюгою! А ти ж і стрибаєш босонога дівчисько, як зайчик і скінчиш у капкані.
  Гертруда знову випалила:
  - Якщо не зможеш позбутися заячого серця, витимеш по вовчому, від собачого життя!
  Гоблін спробував скористатися тим, що войовниця насилу відбивала випади троля, і спробував підійти збоку. Але вогняна Шелла була напоготові. Швидка як самка гепарда, вона буквально іскримила неприємну, смердючу тварюку. Після чого войовниця підморгнула Гертруді:
  - Ось тепер все чесно!
  Троль хихикнув:
  - Чому благородство так рідко зустрічається у людей, тому що у них немає підлості - рятувального кола у вирі еволюції!
  Гертруда спритно парирувала:
  - Підлість хоч і рятувальний круг у боротьбі за виживання, але погризений хробаками породженої нею недовіри!
  Троль у відповідь атакував ще зліше:
  - Красномовство зазвичай розквітає коли, коли в'яне можливість фізичного захисту!
  Гертруда у відповідь спробувала сама підловити супротивника на зустрічному русі, але породження темряви атакувало дуже різноманітно. Крім того навіть складалося враження, що воно навмисне грає з дівчиськом, навіть кілька разів знущально подряпнувши воївку по носі. Дівчина розлютилася, і одразу ж дуже жорстко отримала укол у груди, внаслідок чого полилася кровушка. Гертруда спробувала перестрибнути троля, але той трохи розсік їй смагляву від засмаги шкіру на животі. А на спробу вдарити ногою в пах, боляче саданув мечем по босих пальчиках.
  - Якщо хочеш жити займися зі мною коханням! - пробурчав виродок. - У тебе все одно немає шансів!
  Гертруда огризнулася:
  - Немає шансів! А ось це ми зараз подивимося!
  Чудова босонога воїнка-блондинка голосно заспівала:
  Сказав кат: днів не бачити щасливих,
  Ти будеш усім гнаний і чужий!
  Але армія бійців вільнолюбних,
  Розправиться з численною ордою!
  
  Фантом лик смерті: вічний супутник-мандрівник,
  Але теж нам не потрібен сон-спокій!
  Хто в ліні той скрізь вигнанець,
  Як нелегко мати мрію!
  
  А що мрія - ефір-любов,
  Шлях до неї часом буває хибним!
  Поль важко, то бридко не лихослови,
  Деколи жорстокий прорахунок необережний!
  
  Тоді й роки схлинуть у мить молоді,
  І відшумить битву наче бенкет!
  Ось вітер крутить кругові вихори,
  Як злива пристрасно, люто полила!
  
  Вір, будуть ріллі колоситись,
  Хліби златі виростуть, спалять!
  Ну, а з ікон святих мерехтливі обличчя,
  Віддарять благодаттю, за цю працю!
  
  Але ніби вихор - Сірко з пустелі,
  Надійшла на Землю страшна війна!
  Біжуть хлопці ніжками босими,
  Хоча вже випав сніг - панує зима!
  
  Вдома вороги на руїни перетворили,
  А хтось горе - втратив дітей!
  Повесіли на шию людей гирі,
  Палить танець безсерцевих катів!
  
  Народу скорбота не висловити, так туго,
  Ні даху, ні їжі, ні теплих лож!
  Свистить як кобра, зла в полі завірюха,
  Де, правда, шляхетність - до біса брехня!
  
  Прийде день світлий - славна година перемоги,
  Орел Вітчизни вище скель злетить!
  Нехай будуть подвиги солдатів оспівані,
  У нас є гострий меч та міцний щит!
  На останньому складі войовнички потворний троль звалився, а зрубана голова відлітала на добрих двадцять метрів. З неї раптом викликався сліпучий сніп полум'я, і на місці потворної голови залишилася лише жменька попелу.
  На жаль, такий приємний сон Гертруди виявився коротким. Знову підйом та фіззарядка. Втім, дівчата із цього приводу й не думали комплексувати. Вони навіть працювали з особливим ентузіазмом. Мадлен тим часом вирішила дещо урізноманітнити фізичне навантаження та дівчат... упрягли у спеціальні вози, на яких стояли танки. Командувач ротою СС зраділо вимовила:
  - Ось дівчатка ми і дефіцитне паливо зекономимо, і вас потренуємо. Новий вид навантаження, із прикладним значенням!
  Коли дівчата в купальниках тягнуть танки, та ще й обливаються потім під палючим сонцем, круте видовище. Адже доводиться дівчатам упиратися босими ніжками в пісочок і гостре каміння. Постанувати і не здаватися.
  Гертруда насилу перекладала дихання, філософськи помітила:
  - Це, звичайно ж, чарівно, але... Ось як ми тепер схожі на рабинь Стародавнього Єгипту. Теж тягнемо важкий вантаж, але при цьому нас хоч не б'ють батогом!
  Голонога Шелла погодилася:
  - Звичайно, не б'ють, але від цього не легше! Хоча ні - це лише фітнес, поєднаний з важкою атлетикою!
  Гертруда постаралася перевести розмову на іншу тему:
  - Як ти думаєш, якби Олександр Македонський не помер у такому юному віці, він би захопив Рим, а потім і весь світ?
  Босонога Шелла після паузи відповіла, струшуючи піт:
  - Це важко сказати... Адже він планував похід проти непокірних арабів... Але ж шанс у нього, звичайно ж, був! Хоча нам треба радіти, що йому це не вдалося!
  - Чому?! - здивувалася Гертруда, поправляючи лямку, що натирала плече.
  Вогняна Шелла скеля в усмішці зубі, відповіла:
  - Тому, що Гітлеру в цьому випадку, було б надто важко перевершити його. А так пройде ще дві тисячі років і на питання, хто був найкращим і великим полководцем усіх часів і народів, буде однозначна відповідь - фюрер Німеччини!
  Гертруда приклалася до лямки сильніше:
  - Так Адольф Гітлер уже перевершив Наполеона... Особливо це стане очевидним: коли ми візьмемо Єгипет, що Наполеону не вдалося! А там і до самої Індії. Але головне, звичайно, це висадка в Британії.
  Голонога Шелла жорстко підтвердила:
  - Те, що не вдалося Наполеону: увійти до Лондона, зробить Вермахт під керівництвом Адольфа Гітлера! Ось тільки цікаво, ми почнемо чергове реванш вторгнення до Росії, до цього чи після?
  Гертруда із сумнівом вимовила:
  - Я думаю, що краще після... Наполеон, до речі, занапастив у Росії всю армію. Але ж ми не французи. Жабі не дуже здібні вояки!
  Могутня блондинка, що тягла разом з ними лямку, почала розмову. Її голос здавався дуже низьким, як у чоловіка, хоча фігура була жіночою та привабливою:
  - Та французи дещо боягузливі, але їх техніка аж ніяк не погана. Я бачила як ЗІЗ-35, безкарно пробивав броню, німецьких Т-4. Навіть соромно стало за нашу техніку... Так і "Матільди" англійців. Гранатою можна розбити їм гусениці, але пробити броню... Гармати 88 міліметрів її брали, але їх у нас дуже мало. Залишається тільки бити по гусеницях, і знерухомлювати... Взагалі англійці сильні ще й авіацією...
  Гертруда тут зіщулилася, і не дивлячись на спеку відчула озноб:
  - Так вони ж нас можуть у пустелі виявити та закидати танки бомбами!
  Білобриса баба-богатир втішила:
  - Потрапити реально в танк, можуть тільки бомбардувальники, що пікірують, з досвідченими асами. Тож ймовірність того, що ми натрапимо саме, на них невисока. Крім того, я вірю в нашу удачу.
  . РОЗДІЛ Љ 20.
  Настала тяжка пауза. У кожен воз із танком впряглося по десятку дівчат-вовчиць. Вони рухалися двома невеликими колонами, такі ось засмаглі, м'язисті дівчата... Як це було красиво... А бархани при кольорі сонця здавалися рожевими. Дивовижний пейзаж.
  Не дуже далеко від дівчат полковник СС Десс з дюжиною арабів погоничів, і двома шлунками-відморозками рухався пустелею. У провідника-хлопчика ступні були підпалені і його милосердно посадили на ослика. Полковник Десс гидливо морщився, через дефіцит води, погоничі-кочівники були немими і погано пахли. Та й день видався спекотним, навіть за мірками африканського узбережжя, бо вітер приніс із Сахари подих пекла. Тож доводилося обливатись потім. А шлях, схоже, мав неблизький. Десс почував себе повним ідіотом. Він може через хлопчика, який набреше з трьох коробів, втратити кілька днів. А ще отримає й дисциплінарне стягнення, бо відлучився... Правда німецькі війська найближчими днями наступати не планують, та й тут на кордоні з Лівією та Тунісом, досить глибокий тил. Ну, в причину відлучки завжди можна собі придумати... Але все одно це авантюра, причому... Ні, жадібність сильніша за докази розуму.
  Десс їде у тіньку на верблюді, попиваючи слабоалкогольну араку з фініків. Хоча це напій, може бути і міцнішим за шнапс, але в таку спеку це самогубство. Пейзаж навколо нецікавий і кілька місяців служби вже набрид. Десс намагається уявити собі скільки може бути скарбів у шейха... Туніс знаходиться поряд з Алжиром, і в ньому пірати часто ховали скарб. Ну, а піратами, чи точніше капера на службі у турецького султана часто бували самі шейхи. Крім того в Тунісі і золоті копальні є, і смарагди добувалися. Щоправда потім із приходом французів видобуток смарагдів затих... Чому? Через англійську монополію, небажання збивати ціну індійських смарагдів, що змусило заморозити розробки в колоніях Франції. А золото здебільшого в легких місцях видобули, а рити глибокі шахти полінувалися... Десс подумав, що все ж таки французи, напевно, найлінивіша і легковажна нація в Європі. Хоча не можна сказати, що це погані вояки... Наполеон Бонапарт, наприклад, завоював Європу, а цього не досягнеш нікчемних солдатів.
  А чи справді, що у Наполеона було геніального? Проста тактика, швидкий перехід, удар усіма силами, обхід з фланків і спроби зайти в тил... Якщо Фрідріх Великий розробив найновішу і максимально ефективну лінійну тактику, то Наполеон просто наслідував Олександра Македонського... Така тактика приносила успіх, але влаштуй хто -небудь військам Македонського або Наполеона, що стрімко пересувається, засідку, або б зім'яли і перебили б на марші. Зрештою під Ватерлоо Блюхер і Веллінгтон підловили Бонапарта, на його ризикованому маневрі. Це як короткий удар на зустріч боксера, що широко розмахнувся. І Наполеон у нокауті... Російські війська, до речі, не розгромили Бонапарта у бою, а взяли з допомогою генерала морозу, епідемій та партизанів.
  Що він думає про Гітлера? Спочатку звичайно були думки, що фюрер всього лише єфрейтор і вискочка, син колишнього шевця ... Він віддав перевагу на президентських виборах старенького Гінденбурга, хоч і розумів, що вісімдесятирічний старий, просто фізично не зможе впоратися з обов'язками диктатора! Але не подобався жебрак Гітлер - виходець із низів! Але потім, коли призначили Адольфа рейхсканцлером, він усе віддав голос націонал-соціалістам, бо іншої солідної правої сили вже не залишилося. І штурмовики практично ціла армія йому імпонували. Але був сумнів, що Гітлер утримає, особливо під час кризи, моторошної депресії влада, що Німеччина остаточно не розвалиться.
  Але Гітлер з самого початку взявся за жорстке наведення порядку, заборонивши комуністів, а потім і інші партії. Розігнав профспілки, замінивши їх трудовим фронтом. Став справжнім диктатором із однопартійною системою. І підняв економіку, переозброїв армію. Але все ж таки Десс не з усім, що робив фюрер, погоджувався. Наприклад, навіщо такі великі ресурси витрачати на програму: "Праця через радість!" і возити робітників на відпочинок, до Норвегії, Франції, а то й на Канари. Чи не краще за ці кошти побудувати кілька зайвих танкових заводів, чи підприємств із виробництва літаків. Або взяти проект "Фольксваген", народного автомобіля - скільки можна було б танків відгрукати... Взагалі Гітлер намагався сидіти на двох стільцях, підвищувати рівень життя та модернізувати армію. Однак за двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш.
  Десс був родичем головного економіста Третього Рейху Штаха і добре знав загальні характеристики Німецької економіки. У війну з Польщею Німеччина вступила, маючи боєприпасів лише на три тижні(!) інтенсивних бойових дій. Вдарили б тоді союзники, від Третього Рейху залишились би головешки. Наступ проти Франції Гітлер почав поступаючись і в танках, і в гарматах, особовому складі та авіації! Але розгромив жабників, навіть не скривившись. Потім наступ на Англію ... Ось тут Гітлер прорахувався, треба було добити Британію під Дюкером, а потім ще в липні використовуючи кораблі торгового флоту Німеччини (а він був не маленький), висадити десант на островах. Тоді він би став господарем становища. Але фюрер не зважився, можливо побоюючись, що транспорту з військами потоплять лінійні англійські кораблі... Але суть у тому, що Британії в той момент була така паніка і плутанина, а спостереження за морем добре неорганізовано, що дуже великий був шанс, як разів на швидку раптову висадку. Ну, а на суші Англії особливо протиставити не було чого. Принаймні, у якісному відношенні... Але Гітлер втратив час, і у вересні Черчілль вимовив історичну фразу: становище Гітлера блискуче і безнадійне. Після цього Десс сам вийшов на британську розвідку. Хоча фюрер і програв битву за Англію, співвідношення втрат було приблизно один до одного, а якщо вважати, що приблизно відсотків двадцять п'ять припало на літаки: збиті зенітною артилерією, то німецькі аси були навіть кращими за англійські. Та й літаки анітрохи не гірші, може навіть МЕ-109(F) і краще за левову зграю. У всякому разі, в Африці співвідношення сил і втрат у повітрі ще сприятливіше, ніж у Британії. Такий 1940 рік, що блискуче почався, під кінець приніс багато розчарувань. Втратили багато сильних асів та літаків, та ще й Муссоліні союзничок, був ганебно битий у Греції. Адже така була в нього велика перевага в силах. А потім на початку року взагалі облом, Італія втратила Ефіопію, Сомалі, більшу частину Лівії, і причому у всіх битвах англійці значно (у кілька разів!) поступалися числом. Сотні тисяч макаронників опинились у полоні. Ну, як не повірити в швидкий крах Третього Рейху, особливо на тлі зростаючої допомоги ворогам Німеччини з боку США. Але потім, знову чаша терезів хитнулася в бік Третього Рейху. Роммель розбив англійців і полонив Колленкура, потім у два тижні впала Югославія, Греція і за ними острів Кріт. Десс навіть був радий за німців, але був і страх перед викриттям. Однак тепер хвилює інше, чи німці нападуть на СРСР. Штах говорив, що принципове рішення Гітлером вже прийнято, але поки що не зрозумілі остаточні терміни. Найчастіше називають 22 червня дату капітуляції Франції.
  Навряд чи Німеччина витримає війну, на два фронти, якщо звичайно не закінчить її в сорок першому і до зими... А взимку воювати німці зовсім не готові... Але якщо Сталін капітулює, то... Втім, навіть якщо не встигнуть німці взяти Москву, то навряд чи російські зможуть створити досить потужну в технічному відношенні угруповання. Ось скільки вони випустили зброю під час першої світової війни? Порівняно з Німеччиною зовсім пшик! Так, що навряд чи чимось, крім великих мас піхоти, росіяни нас здивують.
  Що ще може бути? Найімовірніше, війна триватиме ще кілька років і закінчиться нічийним результатом. Британія ніколи не зможе зібрати стільки військ, щоб розгромити чудові та чудово навчені частини вермахту, а Німеччина навряд чи зуміє придушити авіацією та флотом неприступні острови, а США економічною допомогою і обмежаться. Адже американський обиватель не зрозуміє, чому американці мають помирати через якусь Європу. Ну, а російські народ упертий, партизанитиме, війна затягнеться, але сил у них перейти в рішучий наступ не вистачить. Північ Африки швидше за все Британія втримати не зможе... Коротше найімовірніший кінець - Третій Рейх велика імперія, але не всесвітня, а там...
  Саме це Десс і хотів: розгром Британії і захоплення островів загрожує викриттям (хоча може картотеку і всі докази спецслужби встигнуть знищити, але як пощастить!). Бажати, щоб програв Третій Рейх, тобто його Батьківщина з режимом, що цілком влаштовував есесівця, звичайно ж, не хотілося. А нічийний результат був найкращим!
  А невеликий караван повзе по піску. Один із погоничів-арабів потягнув тужливу пісеньку. При цьому часто поминаючи Аллаха. Десс тут подумав, чому мусульман вважається правильним і благом собі якнайчастіше вимовляти ім'я Аллаха? Ось у християнстві навпаки - не поминай ім'я Боже марно! Ось юдеї навіть справжнє ім'я свого Бога забули - адже Єгова пізніша форма вимови... Взагалі Десс не любив Біблію і слабкого Христа, його навіть дивувало, як це войовничі римляни, велика імперія з культом сили могла прийняти таке пацифістське у своїй основі вчення? Нехай навіть пацифізм християнства і не заважав вести війни, але сама основа вчення... Полюби свого ворога - мала відкинути римську еліту, та й не тільки еліту.
  Але християнство прижилося, і навіть крах Римської імперії на нього не вплинув: варвари так само прийняли це вчення, не дивлячись на його протиприродність. Хоча, звичайно, не особливо йому і слідували. Наприклад, пацифізм не заважав існуванню войовничих орденів. Зокрема трампільєрів, які, до речі, теж використали свастику та вважали своїм Богом гроші! Так що говорять одне, а роблять інше! Гітлер у цьому відношенні, був куди послідовніший! Що каже, те й робить! Без лицемірних заяв, про любов до ближнього!
  Проте дивно, що церковна система, побудована на обмані та брехні, проіснувала стільки століть! І навіть прогрес лише трохи зумів похитнути її основи.
  Десь далеко почувся шум моторів; судячи з тональності - це були літаки. Десс втім, розраховував, що оскільки вони накинули накидки, то англійці приймуть їх за арабів і не відкриватимуть вогонь. Великий охоронець Ганс показав протитанкову рушницю, з якої до речі можна при нагоді і винищувач збити (правда не без труднощів, у плані влучення!).
  Але літаки так і не з'явилися, пролетіли повз... Після чого араби знову тужно заспівали... Десс вистрілив з пістолета, та так що смуглявому зачепило вухо. Араб від страху впав. А полковник СС вилаявся:
  - Досить завивати шакали! Мовчки, маріть, та спритніші!
  Кочівники-погоничі підняли свого невдаху напарника і продовжили шлях. Хоча їхні обличчя й стали похмурішими, але бурчати, ніхто не смів... Полковник СС погладжував стовбур пістолета (виготовленого до речі за спеціальним замовленням!), що ж це відмінний аргумент... За будь-якого розкладу!
  Ось цікаво, а якщо росіяни нападуть на них першими, чи німці зможуть витримати подібний натиск азіатської армії? У першу світову росіяни несли величезні втрати, здебільшого діяли вкрай безглуздо, але все одно сковували великі сили кайзерівської Німеччини... А потім ще за Брусилова дали прикурити під хвіст австрійцям.... Так, що війна для них не зовсім погана. кішка... А якщо згадати семирічну... Навіть Фрідріх Великий пасував перед армією лаптежної Росії! Ні, росіян не варто недооцінювати в жодному разі, тоталітарний комуністичний режим, зробив їх навіть сильнішим! Сталін підняв рівень дисципліни радянських військ, промислового виробництва та постачання. Сильно притис корупцію, а отже зараз уже не часи Миколи Другого! Значить, СРСР ворог дуже небезпечний, навіть, мабуть, смертельно небезпечний, особливо якщо вдарить першим!
  . РОЗДІЛ Љ 21.
  У сучасній війні фактор раптовості має велике значення, як, втім, і під час воєн давнини. Що ж, якщо ми програємо, то на відміну від першої світової війни - реваншу не буде! Країни переможниці вже не дадуть зробити цього... Хоча якщо між СРСР і Заходом розпочнуться тертя, адже для комунізму не меншою мірою властива експансія, ніж для фашизму, то буде... На трупах заданих капіталістів та східних комісарів розквітне нова Німецька цивілізація . Хто проти нас, той ще буде з нами! І, можливо, буде велика антибільшовицька коаліція!
  Ганс до села мовчав, раптом спитав полковника:
  - Може зупинитися і знову допитати хлопця з пристрастю?
  Десс негативно мотнув своєю сердитою головою:
  - Немає сенсу! Нічого нового не скаже.
  - Тоді може, пообідаємо, у мене в животі, виє хуртовина?
  Полковник СС здивувався:
  - І що тобі в таку спеку хочеться їсти?
  Ганс кивнув:
  - Мені хочеться, їсти завжди!
  Десс подивився на сонце, воно вже перевалило за зеніт, справді вже четверту годину і настав час оголосити привал. Араби їли окремо зібрав у гурток, фашисти втрьох, не погребував м'ясом і пивом. Так вони і кимарили, Десс навіть на короткий час забув уві сні.
  І бачив щось марене... Якихсь комах, спочатку маленьких, а потім зростаючих і стають все більш жахливими... А їхні щелепи взагалі жахливі, така несусвітня потворність! Полковник відчув, що задихається, судомно смикнувся і прокинувся. Ні, все було спокійно два залізні воїни есесівця напоготові, а потім знову в дорогу.
  Гертруда та босонога Шелла весь день були у найважчих працях, а потім повалилися спати як убиті і поринули у свій світ.
  Виникла гігантська голограма зі стадіоном, де проходили сучасні гладіаторські бої. Стадіон був величезний з багатьма мільйонами людей. Різношерсне море вирувало. Мав бути бій самки-гладіатора Гертруди, і напіврозумної істоти з ліги темних світів, пилової туманності.
  Гертруда вийшла першою. Вона була рухлива гнучка дівчина з біло-перловою зачіскою. Войовниця зробила потрійне сальто, перекрутившись ареною. За звичаєм на ній був тільки тоненький ліфчик і трусики, спеціально, щоб не можна було сховати зброю. А так їй напівголою треба було битися лише одним світловим мечем. Втім, така зброя теж досить ефективна. Умови битви не найкомфортніші під витонченими босими ніжками дівчата світяться напіврадіоактивні камені. Вона, певна річ, усміхається, намагаючись не видати болю.
  Гертруду переповнює енергії, вона знову стрибає та робить п'ятикратне сальто.
  - Ось це я!
  А її невгамовна подруга босонога Шелла пояснює своєму хлопцеві:
  - Перед боєм цю дівчину ретельно відсканували, у ній не повинно бути жодного чіпа чи чогось електронного. Перевіряють дівчину також на наявність чужої магії. Тобто гладіатор може розраховувати або тільки своє тіло, або на гострий розум. Втім, Гертруда ніколи дурнею і простушкою не була.
  - А що я сумнівався? - спитав юнак, що скидався на Аполлона.
  - Ні! Але п'ятиразове сальто, без електроніки, показник хорошої спортивної форми. Тому все в захваті, ваші гімнастки могли зробити що подібне? - Голонога Шелла хитро підморгнула.
  - Трьох могли, п'яти ні! Та й вона дуже високо стрибнула з коротким розбігом! - Юний богатир розвів ширше руки.
  - Така сила! Сила Третього Рейху та інших світах.
  Тим часом робилися ставки. Поки що наосліп до появи противника. Гертруду, схоже, добре знали та любили незалежно від раси та виду.
  Дівчина-гладіатор розбіглася і спочатку провела шестиразове сальто, а потім семиразове. Після чого вклонилася публіці. Її м'язи колихалися як морська бриж, в цілому дівчина виглядала ефектно: типова амазонка. Втім, легше збити зірку каменем, ніж знайти у Великій Космічній імперії Німеччина негарну дівчину.
  - Є жінки в наших селищах: яким любов і шана, коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увійде. - заспівала Вогнезарна Шелла.
  Переважна більшість несвідомих ставок була на користь Гертруди. Щоправда, більша частина публіки чекала, коли з'явиться її суперник.
  І дочекалося. Розсунулися велетенські ворота, і на майданчик почала виповзати здоровенна туша. Це був справжній динозавр, начебто раптора тільки щупалець мав більше
  
  СПОЧАТОК СТАЛІН ПОТІМ НЕРОН ТОТАЛІТАРНИЙ
  Так вийшло, що Сталіну вдалося поневолити всю Земну кулю. Такий альтернативний розвиток світової історії стало наслідком усунення маленької частки випадковості в одному питанні.
  Коли у квітні відносини між Югославією та Третім Рейхом розпалилися до краю, а потім почалася справжня війна, і агресія Вермахту, Сталін прийняв розумне рішення. А саме прийшов на допомогу Югославії, яка на цей момент вже встигла укласти з Радянською Росією договір про дружбу.
  6 квітня 1941 року, після масованого бомбардування великих міст, залізничних вузлів та аеродромів, Німеччина та Угорщина вторгаються до Югославії. Одночасно італійські війська за підтримки німців проводять черговий наступ у Греції. До 8 квітня збройні сили Югославії розсічені кілька частин і фактично перестають існувати як єдине ціле. 9 квітня німецькі війська, пройшовши через югославську територію, виходять до Греції та захоплюють Салоніки, змусивши капітулювати грецьку Східно-Македонську армію. 10 квітня німці захоплюють Загреб.
  11 квітня Радянський Союз оголошує війну Німеччини, та її війська перетинають кордон Третього Рейху.
  Тактична раптовість, досягнута радянськими військами, і значної переваги в танках і літаків позначаються з перших днів наступу.
  Спочатку німці не надто й повірили, в реальність наступу. А потім з'ясувалося, що Червона Армія дуже непогано б'ється.
  А німці оборонятися як слід і не вміють. І до оборонної війни зовсім не пристосовані.
  А радянські танки КВ-2 і Т-34 і справді найкращі у світі. Може "тридцятьчетвірки" неважлива оглядовість, слабка оптика, і в перших моделях, вежа обертається вручну, але в озброєнні та бронюванні їм немає опонента.
  Але найголовніше і карт у гітлерівців не виявилося, і мости росіяни захоплювали не зруйнованими, і основні склади з боєприпасами та пальним виявилися поруч із кордоном.
  Тільки на самій річці Одер німці, перекинувши значні сили з Франції та мобілізувавши всі сили, змогли призупинити наступ радянської армії.
  Але до цього часу їхнє становище стало майже безнадійним: втрачено першого ж місяця Румунія, Угорщина, перейшла на бік СРСР Болгарія, розбиті німці в Югославії. Втрачено контроль за Словенією та Чехословаччиною.
  Але Берлін відразу захопити не вдалося. Німці ще майже три місяці утримували місто, яке взяли лише у серпні. Сама Німеччина ще один місяць посахнулася в агонії, і втрата Рурський район капітулювала 25 вересня.
  Радянський Союз встиг дійти Ламанша, Черчілль, щоправда, встиг висадитися у Нормандії, але Париж Червона Армія увійшла першою.
  І тут з'ясувалося, що ще нічого не скінчилося.
  Потім довго англійці виправдовувалися і сперечалися, хто вогонь відкрив першим.
  Але історію пишуть переможці. Сталін розгромив англійців на суші, і разом з Японією розпочав війну проти Британського Лева та США.
  Спочатку Англія, а тим більше Америка здавалися неприступними за морями та океанами, прикриті своїм величезним військово-морським флотом. Але Японія розбила американську армаду частинами. Перший сильний удар: Перу-Харбор, потім пішли нові нищівні панчі.
  Японці перемагали так швидко, що Сталін ледве встиг ввести війська до Індії та Бангладеш, де Червону Армію зустріли з великим тріумфуванням.
  Поразка Америки та підводна війна, затіяна СРСР підірвали міць Британії. Спираючись на ресурси всієї Європи, а потім і Африки, здебільшого Азії, Сталіна почав великий повітряний наступ на Британію.
  Тисячі, десятки тисяч радянських бомбардувальників рівняли в потерть англійські міста. Так тривало доти, доки флот не був вибитий.
  7 листопада 1942 року почалася висадка в метрополію. Британія протрималася лише кілька тижнів.
  В 1943 пройшло вторгнення, через Аляску, а японці захопили панамський перешийок.
  Війна зі США набула затяжного та запеклого характеру. Кожен крок давався насилу.
  У 1946 році впав Нью-Йорк та Вашингтон. Американці, щоправда, встигли насамкінець голосно грюкнути дверима - застосувавши ядерну зброю. Але спалив їм лише пару радянських дивізій, кілька сотень тисяч своїх громадян.
  Закінчення другої світової довелося 5 вересня 1946 року. Через чотири роки Сталін був змушений розгромити і Японію, яка загрожувала придбати ядерну зброю.
  Війна тривала ще п'ять місяців, і СРСР встановив свою остаточну домінацію у світі.
  Йосип Віссаріонович зумів включити до складу СРСР усі країни світу. Прожив Великий Вождь Усіх часів та народів, до 1971 року. У реальній історії Сталіна отруїли. Тут він передав престол своєму онукові Олександру Сталіну. Крові лилося, зрозуміло, багато, і молох репресій працював без перерви. За Олександра Васильовича настала деяка лібералізація. Але не надовго.
  Радянський Союз успішно освоював космос. Людство єдине і прагнути інших світів. Ось уже космонавт вступив ногою на Марс, на Венеру, Меркурій, висадився на супутник Юпітера. На Місяці будують справжнісінькі міста.
  Під час повернення космонавта з Плутона і відбулися замахи на Олександра Сталіна. У момент приходу до влади йому було лише тридцять років. На момент замаху лише сімдесят і сорок років, як у Соломона успішного правління.
  На Землі покінчено з голодом, майже покінчено з тероризмом, немає воєн, і навіть в'язниці, стоять напівпорожні та більше схожі на скаутські табори, ніж на кримінальні зони. Майже зникла наркоманія, алкоголь мало популярний, хоч і не заборонений, як і тютюн, що втратив популярність. Суцільна грамотність, безкоштовна освіта та медицина.
  І навіть у питанні продовження життя вже намічався прогрес.
  Ну, реальною демократією не пахне. Вибори, чесно кажучи - фіктивні, у кращому разі змагання двох-трьох заздалегідь узгоджених перевірених кандидатур.
  Довгий час і Сталін, і сам Олександр обиралися без альтернативи. Але нещодавно з'явились і кишенькові опозиціонери. Але все одно онук вождя впевнено взяв дев'яносто дев'ять відсотків із хвостиком.
  Тож замах, що трапився у 2011 році, це нонсенс. І він увінчався успіхом.
  Олександр не залишив по собі синів, і владу захопив глава всесильної планетарної безпеки Нерон ібн Тоталітарний. Ім'я Нерон справжнє, а тоталітарний псевдонім.
  Саме слово тоталітаризм - не було лайливим. СРСР єдиний на всю планету, вважався прикладом, позитивної держави, яка контролює все і вся. Ідеологія комуністична, хоча від Маркса далеко не все лишилося, але розвивається за планом. Гроші, щоправда, поки не скасували, то народ ще не дозрів.
  Релігією формально був атеїзм із культом вождів, але... З домішкою міфічного. Наприклад, вже вірили в існування душі та деяких надприродних сил. Хоча це вже наближалося до суміші язичництва.
  І Сталін великий ідол.
  Нерон, загалом, не став руйнувати культ попередників, але пролитий потоки крові, зміцнюючи свою владу.
  Масові репресії нагорі супроводжувалися чистками внизу. Крім того, планеті Земля і так вже загрожувала переселення. Народжуваність висока, а смертність значно нижча, ніж у реальності.
  І Нерон запровадив кримінальну відповідальність із п'яти років, і порочну практику садити дітей, чи з одного доносу, чи взагалі - планово. І дорослих, зрозуміло, теж. Сотні мільйонів людей у масштабах планети Земля опинилися у таборах, а десятки мільйонів розстріляні. Причому, садист Тоталітарний виправдовував це необхідністю дбайливо витрачати ресурси планети. Польоти до зірок поки що залишалися фантастикою, а освоєння Сонячної Системи є надзвичайно дорогим заходом.
  А ув'язнені задовольнялися малим, на них потрібно значно менше ресурсів, а виробляє ГУЛАГ планетарного масштабу багато всього.
  І, звичайно, головне це шлях до завоювання інших світів. Але поки що машина репресій працює - немов Молох.
  ПЕКЛОВИЙ УДАР МАЙНШТЕЙНУ
  Командування знаменитим проривом грудня 1944 року в Андеррах доручили Майнштейну. Гітлер вирішив повернути й опали свого найталановитішого і величезного досвіду проведення наступальних операцій фельдмаршала.
  А Моделю доручили командування групою армій "Вісла" у центрі німецької оборони на східному фронті. Здавалося, що це не матиме вирішального значення, але...
  Ось думка американського журналіста Ральфа Іргенсолла. Як він описує прорив;
  Німці начебто мали все - раптовість, швидкість, вогнева міць і високий моральний стан. Дивлячись на карту вранці 17 грудня, здавалося неможливим зупинити їх, вони прорвали нашу лінію оборони на фронті в п'ятдесят миль і ринули в цей прорив, як вода у підірвану греблю. А від них, по всіх дорогах, що ведуть на захід, бігли стрімголов американці!
  Тобто видно, що зовсім не було зумовлено провалу, і нацисти мали всі шанси на успіх.
  Майнштейн зумів, використовуючи тактику концентрованих ударів захопити з ходу Бастонь. Успіху сприяв обман, вже неодноразово, випробуваний Майнштейном на Східному фронті. Німці пішли в атаку під американськими прапорами, а американці прийняли гітлерівців, за свої власні відступаючі війська. Німці використали невелику кількість трофейних машин західного зразка і тривіально зафарбували свастики, намалювавши білі зірки.
  Взяття Бастоні, яку прикривала 101-повітряно-десантна дивізія, призвело до того, що гітлерівці змогли вийти до річки Маас, навіть з випередженням графіка і зайняти не підірвані мости. А далі, опинилися захоплені не зруйновані склади в Льєж та Намюр. Там фашисти знайшли собі величезні запаси пального та боєприпасів.
  У боях відзначилися "Королівські тигри", а погана погода сприяла тому, що авіація союзників вийшла з гри. 23 грудня було захоплено Антверпена, великі сили союзників опинилися в оточенні. А 25 грудня на Різдво німці захопили і столицю Бельгії - Брюссель. Вперше з 1941 року гітлерівці могли похвалитися взятою столицею.
  Безпрецедентний за своїми масштабами наступ, його шалений темп і розмаїття захоплених трофеїв, а також багато десяти тисяч військовополонених потрясли союзників дощенту. Здавалося, що твориться диво. Німці ж відчули себе окриленим, а американців з англійцями здавалося дедалі більше.
  У цих умовах Вілсон Черчілль запропонував несподіваний хід: перемир'я строком на сто днів. Рузвельт вже був важко хворий, і повідомив, що нехай це питання вирішують генерали. Єдності в середовищі командирів не було.
  Але загроза повної катастрофи і величезних втрат підштовхнула американський генералітет підтримати перемир'я з 1 січня 1945 року. Тепер же слово залишалося за Гітлером.
  Фюрер після повідомлення про найбільші успіхи на Заході ожив. Йому повернулося бадьорість, і він буквально помолодшав. І спочатку сприйняв пропозицію в багнети.
  - Як можна зупиняти такий блискучий наступ, коли ми як ніколи близькі до повної перемоги!
  Проте генерал цілком раціонально пояснили фюреру, що американці мають населення майже рівне СРСР, і тринадцятимільйонну армію, а Британія разом із колоніальними військами та домініонами ще більше. Так, що навіть з урахуванням морального стану противника, союзники швидко вирушать і перейдуть у контрнаступ. Та й росіяни за останніми даними готують потужний удар у центрі та Східній Пруссії. Тоді фюрер запропонував перемир'я терміном на рік і з повним обміном військовополоненими.
  Враховуючи скільки бранців захопили фриці, то цілком зрозуміло, що Черчілль та американські олігархи сперечатися не стали. Тим більше, німецькі військовополонені поповнять Вермахт і не дадуть Сталіну захопити за рік Європу.
  А куди союзникам поспішати? Америка незабаром проведе випробування атомної бомби, можна розбити Японію - розв'язавши собі руки. І заразом ще більше знекровити і Третій Рейх та СРСР. А потім взяти їх тепленькими...
  Так що Черчіль прийняв рішення сам, а Рузвельт, будучи хворим і м'якотілим не заперечував.
  А гітлерівці відразу вирішили перекинути на східний фронт 6 танкову армію СС і шістнадцять повнокровних дивізій. Цілком приховати концентрацію радянських військ на плацдармах на Віслі неможливо і Модель зумів посилити оборону. Крім того, цей лев захисту відвів резерви з-під артпідготовки радянських військ, і найсильніше зміцнив другу і третю лінію оборони.
  Йому вдалося також переконати Гітлера перекинути частину сил і Угорщини та Словаччини. Фюрер вирішив, що й у Італії не передбачається наступу, можна звідти й зняти частину військ.
  Сталін виявився несподівано віч-на-віч із Вермахтом, який все ще контролював значну частину Європи і... завагався. Ситуація різко змінилася, Йосип хотів спочатку розібратися із цим.
  Наступ у центрі було заплановано на 20 січня. У реальній історії вона почалася на 8 днів раніше, причому у не дуже сприятливих погодних умовах.
  Однак Черчіль тепер Сталіна наступати не просив, і зазвичай обережний радянський голова ДКО відчув певну розгубленість. Звичайно самим логічним рішенням було розпочати наступ якнайшвидше, щоб не дати німцям посилити оборону, за рахунок частин перекинутих із Заходу. Але одним із недоліків Сталіна була нерішучість при різкій зміні ситуації та неясних положень.
  Вождь, наприклад, не наважився вдарити по Гітлеру першим у 1941 році. Сталін не наважився взяти Берлін ще в лютому 1945 року, хоча через брак пального і боєприпасів навряд чи контрудар німців з Померанії був би ефективним. Не наважився Верховний Головнокомандувач і на пряме військове вторгнення до Югославії, проти ненависного Тіто, на анексію територій в Ірані, чи насадження комуністичного режиму у Фінляндії.
  Сталін у зовнішній політиці завжди стриманішим, ніж у внутрішній. У нього немає перед іноземцями більше зухвалості, безліч страху, і навіть яке благоговіння. Так усупереч логії вождь завагався по-справжньому, і вирішив наступ у центрі поки що відкласти.
  Чисельність німецьких військ групи армій "Вісла" зростала швидко. За місяць у піхоті подвоїлася з 800 тисяч до 1650, у танках та САУ з 1136 до 3870 машин, в артилерії з 4103 до 8000 тисяч, а авіації з 270 до 2100 літаків.
  Таким чином, німці змогли зробити перевагу радянських військ не настільки катастрофічною, ніж раніше. Крім того, Модель побудував більш життєздатну оборону.
  Німеччина після припинення бомбардувань збільшила випуск техніки. Особливо реактивні винищувачі МЕ-262. Остання машина ставала дедалі технічнішою, і в неї зменшувалась вага. Великі надії подавав і НЕ-162, найкращий за своїми льотними характеристиками винищувач у світі.
  І реактивний бомбардувальник Арадо збільшувався кількістю і з'являлися його нові модифікації. Поступово німецька авіація почала набувати над радянською якісної переваги. Тоді як радянські авіаконструктори ще дуже далекі до появи повноцінного реактивного літака. Нагадаємо, МІГ-15 став літати лише у 1948 році, а в серію пішов у 1949. І це у мирний час і за допомогою німецьких конструкторів та розробок.
  Враховуючи швидке зростання виробництва реактивних монстрів, перевага СРСР у повітрі ставилася під сумнів.
  У танкобудуванні було трохи краще, але гітлерівці змогли запустити в серійне виробництво САУ Е-25, що має цілком пристойне бронювання 88-міліметрів гарматою і при низькому силуеті і вазі. Можливість появи машин серії Е могла передати німцям і в танкобудуванні перевагу як.
  Втім і "Пантера" поки що зберігала перевагу у зустрічному бою над Т-35-85 в першу чергу за рахунок бронебійнішої гармати, і "панцер"-4 мав лобове бронювання та озброєння, при низькому силуеті цілком задовільний. Гармата "Пантери" справлялася з усіма радянськими танками, 80-мм броня при куті нахилу в 45 градусів - забезпечував задовільний захист. За якісної броні, це давало перевагу німцям у боданні над Т-34-85.
  А враховуючи, що бойові дії на Заході припинилися, то капіталісти почали постачати легуючі елементи, а отже, якість бронювання почала покращуватися.
  А на підході вже розроблені танки "Лев" та більш досконала та компактна "Пантера"-2. Їхні фриці намагаються запустити в серію. Виходило, що Вермахт міг встигнути виправити деякі свої слабкості, і досягти переваги.
  Сталін після серії нарад наказав наступати 5 лютого. Зволікання вже не мало сенсу.
  Однак німці вже встигли побудувати щільну оборону і мали достатньо сил, щоби при вмілому захисті витримати натиск. Запеклі бої тривали понад місяць. Радянські війська змогли просунутися від 15 до 30 кілометрів, не прорвавши лінію фронту. Кам'яна стіна не піддалася.
  У середині березня вже німці перейшли у наступ у напрямку Будапешта. Їм вдалося досягти деяких тактичних успіхів, і навіть створити кілька котлів. Ефективним виявилося використання приладів нічного бачення, і настання у темний час доби.
  Радянські війська змушені були прориватися з оточення з боєм та відступити за Дунай.
  Однак, незважаючи на тактичний успіх, розвинути наступ на Будапешт фрицям не дали нових стратегічних, радянських резервів. Щоправда, гітлерівці вирівняли фронт і змогли покращити собі можливості оборони.
  Союзникам поки що не дуже щастило і з Японією. Висадка на Філіппіни закінчилася провалом. Японські лінкори на чолі з гігантом "Ямато" змогли перехопити та знищити десантні судна та кілька крейсерів.
  Тож наступ США та Британії у Тихому океані сповільнився. Втім, у Країни Вранішнього Сонця вже не було сил, щоб наступати самій.
  Але війна все одно затягувалась, і бліцкригом не пахло.
  А Сталін намагався поки розсмикувати фашистів. Через обмін військовополоненими, фриці поповнили свій повітряний флот досвідченими льотчиками, і продовжували посилювати реактивну авіацію. А танк "Пантера"-2 нарешті надійшов у серійне виробництво і виявився цілком вдалою машиною, яка за бойовими якостями перевершує всі радянські марки. При цьому хижачки, що має відмінний у 900 кінських сил двигун, і знаряддя королівського тигра здатне на дистанції в 1500 метрів пробивати 158 міліметрову броню, при 150 міліметровій похилій лобовій броні.
  Танк "Лев" взагалі був новаторською маркою - вежа виявилася зміщена назад, а двигун і трансмісія розташовувалися разом одним блоком, а коробка передач на самому моторі. Таким чином, сімейство "Львів" виявилося з компактним компонуванням і мало відмінне співвідношення: бронювання, озброєння, вага.
  Фашистам хоч і із запізненням вдалося сконструювати непогані, вдалі танки, здатні перевершити радянські марки.
  15 квітня зібравши 2,5 мільйона солдатів і багато танків, маршал Жуков розпочав наступ. Йому протистояв той самий Мобель. Майнштейн отримав діаманти до лицарського хреста за успіх в Анддерах і став другим після Герінга рейхсмаршалом.
  І саме йому Гітлер доручив командування південною ділянкою фронту. Удар Жукова виявився сильним, але Модель відвів війська з переднього краю оборони і зумів зупинити радянський поступ на другій лінії.
  Вермахт на той час зміцнів. Німці посилилися за рахунок численних звільнених військовополонених, озброїлися чудовим автоматом МР-44, виробництво якого постійно збільшувалося.
  Ріс випуск танків і самохідок ... Але найголовніше бойовий дух німецьких військ виріс, вони були готові боротися до кінця.
  Ціною величезних втрат до 22 квітня Жукову вдалося все ж таки зламати лінію оборони в центрі, але вихід пошарпаних радянських військ на оперативний простір не дав можливості обійти Варшаву. Південне бронетанкове угруповання противника завдало сильного контрудару і 26 квітня значні сили Червоної армії потрапили в оточення.
  У повітрі встановилася хитка рівновага, але реактивні німецькі бомбардувальники за рахунок швидкості могли бомбити практичні безкарно - порушуючи постачання. Крім того, фриці застосовували керовані по радіо бомби-ракети, які лягали дуже точно і руйнували переправи.
  Сталін люто заборонив радянським, що потрапили в оточення військам відхід. Однак швидко витрачаючи боєприпаси та пальне, героїчні радянські частини не могли протриматися надто довго.
  На початку травня більшість радянських військ у котлі було ліквідовано: частково знищено, а частково полонено. Наступ під командування Жукова завершився великою, військовою катастрофою, яка змусила радянські війська відійти за Віслу.
  Втім, Сталін виявив упертість і наказав зберегти плацдарми за всяку ціну.
  Третій Рейх на Заході контролював Нідерланди, а також Французькі - Ельзарц та Лотарингію разом із Люксембургом. Таким чином, у фриців ще достатньо ресурсів, щоби за відсутності бомбардувань нарощувати випуск озброєнь. Особливо легко та дешевого НЕ-162.
  Отже, перевага в повітрі поступово переходила до фашистів. Найрезультативніший німецький ас - Хаффман, отримав 8 травня звання майора та разом і ним НЕ-162.
  Як незабаром з'ясувалося нова машина, що ідеально підходила під стиль Хаффмана: атакувати супротивника на зближенні. Дуже вже в неї хороша маневреність та швидкість.
  І найрезультативніший ас другої світової продовжив набирати рахунки. Ну а Майнштейн почав наступ в Угорщині. Німці знову використовували тактику нічних ударів та маневрів у темний час доби, а також реактивні бомбардувальники.
  Але просувалися порівняно повільно і зазнавали великих втрат. Радянська армія була вже не так, що раніше. Війська отримали бойовий досвід, і чинили опір, відчайдушно виявляючи в обороні стійкість і масовий героїзм. І командування Червоної Армії діяло досить оперативно і майже вчасно вводило у бій резерви.
  Ціною великих втрат німці просунулися на сотню кілометрів, і не дійшовши трохи до Будапешта - зупинилися. Мало того, радянське командування намагалося контратакувати. Але не надто поки що успішно.
  Німецька САУ е-25 себе чудово зарекомендувала в обороні. Низький силует та сильне лобове бронювання дозволили показати перевагу на полі бою, у тому числі й на СУ-100.
  Настало спекотне літо 1945 року. Обидві сторони у попередніх боях виявилися сильно знекровленими. Гітлер був змушений призупинити наступ в Угорщині. Сталін у свою чергу намагався утримувати плацдарми. Велика битва закипіла у повітрі.
  2 липня 1945 року Хаффман збив свій чотирисотий літак, за що був нагороджений золотим дубовим листям до Лицарського Хреста. Так ставши таким чином другим льотчиком, який отримав подібний орден. Першим
  Виявився легендарний Рудель.
  Серед радянських асів на перше місце впевнено вийшов Кожедуб, який 19 серпня отримав третю зірку героя СРСР за 75 збитий літак противника. І це при тому, що якісно перевага все більше переходила до Люфтваффе.
  Поступово німці згортали випуск гвинтових машин, замінюючи їх реактивним. З'явилася осінь 1945 року і новітня модель МЕ-262 зі стрілоподібними крилами, та швидкістю до 1100 кілометрів на годину.
  Літо проходило в наскоках та сутичках. У серпні радянські спробували проламати німецькі позиції у Східній Пруссії. Бої тривали близько місяця, але здолати найпотужнішу німецьку оборону не вдалося.
  Німці, у свою чергу, не форсували наступ. Вони збільшували чисельність нових танків "Пантера"-2 та "Лев", намагалися захопити тотальну перевагу у повітрі.
  Радянський Союз втратив поставки під Ленд-ліз і це негативно впливало на військове виробництво. Рішення утримувати плацдарми на Віслі коштувало надто дорого Червоній Армії. І не виправдало себе.
  А німців з'явилися ще й дисколет...
  Сталін після деяких вагань вирішив все ж таки наступати в Угорщині. Там зручніший рельєф. Але в цілому треба визнати, що все більшою мірою була схожа на першу світову. Коли лінії ставали нерухомими, а наступна сторона втрачала куди більше, ніж у обороні.
  І радянське командування натрапило на міцні побудови фриців. Бої затяглися до пізньої осені. Сталін цього разу вимагав наступу і рішучих успіхів.
  Але сил не вистачало, точніше супротивник виявився не слабшим. Німці остаточно за рахунок реактивної авіації перехопили ініціативу у повітрі та використовували в обороні новітні, дуже ефективні САУ та танки. І протиставити можна було лише масовий героїзм радянських солдатів.
  Танк Т-44 виявився надто сирим і ненадійним, щоб його пускати в серійне виробництво, тож основною технікою залишався Т-34-85.
  Невеликими партія випускався ІС-3. Але і ця машина, незважаючи на відмінний лобовий захист, виявилася не дуже ефективною, особливо щодо ходових якостей.
  Радянські війська також намагалися наступати і в Східній Пруссії і на Віслі, але ніде не змогли прорвати фронт противника. А самі німці обмежувалися активною обороною.
  Гітлеру захворіло, і фактичні обов'язки верховного головнокомандувача виконував глава СС Гіммлер. А цей очкарик-кат відрізнявся обережністю. Герінг теж через зловживання дурню остаточно розклався. Так Гіммлер зумів захопити майже необмежену владу.
  Але глава СС вичікував і дуже розраховував на нові види озброєнь. Фріцам вже вдалося запустити ядерний реактор, виправивши помилку з графітом, крім того, дуже успішно показали собі літальні апарати нового покоління - дисколети. Так що це виродок розраховував на диво-зброю, і вважав за краще берегти сили.
  Крім того, навряд союзники відновлять бойові дії проти Третього Рейху. Після провалу висадки на Філіппіни знову американці повернулися до обережної тактики, видавлювання японців з островів. Вони рухалися Тихим Океаном, але вкрай повільно. Недарма тактику Німіця прозвали: від пальми до пальми.
  Ядерна зброя пройшла випробування, але поки що саму Японію напевно дістати важко. У вересні 1945 року американці спробували, але нарвались на засідку і втрату обидві ядерні бомби. Тож поки що Хіросіма та Нагасакі стоять.
  А японці, здобувши досвід, успішніше використовують свої лінкори, змушуючи Америку та Британію виявляти максимальну обережність. Таким чином Трумен, який змінив Рузвельта, поки не отримав у свої руки козирів, щоб тиснути на СРСР і Третій Рейх.
  У середині листопада 1945 року Червона Армія призупинила наступ, бої перейшли у повітряну фазу та дрібні обстріли.
  Для Сталіна ставало очевидним, що бойові дії зайшли у позиційний глухий кут. І найкращий вихід із цього укладення світу. Але ... Гіммлер і Гітлер хотіли хоч якихось територіальних придбань від СРСР і все ще вірили в чудо-зброю.
  Тож у січні 1946 року Сталін ухвалив рішення, ще раз спробувати зламати хребет фашизму.
  У січні 1946 року почався великий наступ Червоної армії. Німці були добре озброєні, та їх людські ресурси надламані. Але СРСР сильно виснажений та зруйнований війною.
  Щільність артпідготовки на основній ділянці прориву доведена до п'ятисот стволів на кілометр. Щоправда гітлерівці зазвичай будують глибокоешелоновану оборону та його основні сили розташовані на відстані від лінії фронту.
  Крім того, радянське командування вело наступ ще в одинадцяти різних місцях. Використовувалася тактика знаменитого Брусилівського прориву, коли били й широким фронтом і водночас концентровано у районі основного прориву.
  Гітлер був тяжко хворий і Гіммлер поки що дотримувався оборонної тактики. Але німці вже встигли запустити до серійного виробництва деякі сильні новинки. Зокрема досконаліший Е-50, цілком повноцінний танк нового покоління, і кілька модифікацій принципово нового танка "Лев".
  Якщо зважити на те, що основним радянським танком залишався Т-34-85, то радянським військам довелося зіткнутися з якісною перевагою противника. Плюс ще й реактивна авіація Вермахту. Вже з'явився ТА-400, шестимоторний, найпотужніший бомбардувальник у світі з дальністю польоту понад 8000 кілометрів. І МЕ-262 у модифікації "Х" здатний розвивати швидкість, що майже вдвічі перевищує - радянських яків.
  Проходили дуже обнадійливі випробування та дисколетів. Причому нові машини не тільки розвалили швидкість у чотири, п'ять разів перевищуючу звукову, але й що важливо завдяки ламінарному струменю виявлялися практичними невразливими для стрілецької зброї.
  Під час руху дисколету потоки повітря могли зносити кулі та снаряди, і дисколет проходив найгустіший зенітний вогонь, не одержуючи пошкоджень.
  Правда цей же ламінарний струмінь не дозволяв німецькій машині вести стрілянину у відповідь. Максимум можна було на короткий час відключати потік та скидати бомби.
  Але в будь-якому випадку дисколет це принципово нова зброя, що надає сильний вплив на психіку солдатів.
  Сталін назвав операцію дуже пафосно: "Володимир Ленін". Були вже й операції "Румянців", "Кутузов", "Суворов", але крутіше за Володимира Ілліча і справді нікого і нічого немає! Так що в добрий шлях Червона Армія, і настав час рознести фриців.
  Фашисти підготувалися до оборони колосально, і коли розпочався 15 січня наступ, зустріли його у всеозброєнні.
  Гітлерівцям вдалося відобразити радянський наступ за всіма одинадцятьма допоміжними напрямками, і лише на ділянці основного прориву радянські війська зламали нацистську лінію оборони.
  Основний удар Сталін все ж таки вирішив завдати в Угорщині. У Східній Пруссії у німців надто сильна оборона. У Хорватії, рельєф місцевості не дуже вдалий для наступу - гори, перетину. У Польщі потрібно форсувати Віслу, та й повно гірських перепон.
  Залишалася ще й Словаччина. Там наносився другий за силою удар, і теж розраховувалися на прорив. Але фриці зібрали дуже багато танків і зуміли контрударом виправити становище.
  Зате в Угорщині радянські війська пішли в прорив! Сталін був дуже задоволений. Його мрія про те, щоб розрізати Третій Рейх навпіл здавалась близькою до реалізації.
  Радянські війська за перші десять днів пройшли понад сто кілометрів, і це вселяло оптимізм.
  Хитромудрий Майнштейн втім, не поспішав, затикати пробиту Червоною Армією пролом, а навпаки вичікував і накопичував сили на флангах. Йому згадався наступ радянських військ під Харковом і Харків, коли росіяни теж спочатку перемагали і наступали, та був їх віртуозно зрізали підсічкою.
  І тут фашисти задумали подібну пастку. Досвідчені маршали Жуков і Василевський вказували Сталіну на можливість подібної флангової диверсії, але стомлений Верховний головнокомандувач дав рішучу відмову на перегрупування військ. Сталін не хотів упускати птаха удачі з рук і вимагав якнайшвидше опанувати містом Відень і покінчити з нацизмом.
  5 лютого, коли радянські війська вже просунулися понад 250 кілометрів і вже підходили до Відня і було завдано контрудару Тартара - "Паща тигра".
  Потужні німецькі танкові клини стиснули фланги радянських військ. І буквально за три дні перерізали радянські комунікації.
  Сталін лютував та заборонив відхід військ, вимагаючи деблокування. Бої вирували страшні. Вперше німці масово застосували свої невразливі дисколети, а також дископодібні гелікоптери, розроблені Куртом Танком.
  Реактивна авіація фашистів, у тому числі й штурмовики, тотально панувала в повітрі. І це ускладнювало радянським військам маневри та можливості нанесення контрударів.
  Спроби прорвати кільце оточення не мали успіху. Радянське угруповання виявилося розсіченим, хоча окремі загони продовжували битися ще до початку березня.
  Але гітлерівці, на жаль, змінили баланс сил і змогли спочатку оточити, а потім і знову захопити Будапешт. І таким чином повернути собі контроль над більшою частиною Угорщини.
  У результаті утворився виступ...
  А на японському фронті союзники нарешті висадилися на Філіппінах. Країна Сонця видихалася, і навіть окремі тактичні успіхи не могли викликати перелому.
  Англійці та американці, нагромадивши сил, витіснили японців з Бірми, і почали наступ на Індокитай. У сухопутних битвах англійські та американські танки перевершували легкі японські, і союзники просувалися хоч і неквапливо, проте досить рівномірно. Контратаки самураїв не могли заподіяти суттєвої шкоди
  І лише захлиналися у крові. Таким чином, Японія поступово слабшала.
  А у квітні 1946 року потопили крейсер "Ямато". Що стало важливим символічним кроком.
  Але поки що США та Британія руки собі не розв'язали. І атомна бомба не пущена в хід. Але ядерні арсенали повільно, але чітко поповнюються!
  Отже, дядько Сем може й не поспішати. Тим більше, поки що і СРСР і Німеччина далекі від світу.
  Дійсно після успіхів в Угорщині хворий на Паркінсон Гітлер помітно підбадьорився, і зажадав наступу на позиції радянських військ.
  Майнштейн завдав несподіваного для радянського командування удару у напрямку Румунії. Фріцам вдалося до кінця травня вийти до Чорного моря.
  Радянське командування теж прибувало розгубленим. Сталін переніс інсульт, але нікому не довіряючи, відмовився дати повноваження комусь із заступників. Через це управління радянськими військами порушилося, і гітлерівці змогли захопити Румунію, і відрізали радянські війська, що боролися на Балканах.
  Король Міхей і його почет поспішили знову присягнути на вірність Третьому Рейху. А фашисти, котрі й так отримували нафту від союзників, отримали під свій контроль і Румунські родовища.
  Деякий час німці втратили в боях за Балкани, фюрер не хотів залишати у себе в тилу великі сили порад і жадав покарати Тіто та зрадників із Болгарії.
  Літо пройшло у битвах на Балканах. А восени Сталін вже відійшов і намагався контратакувати. Німці подекуди вийшли в радянському кордоні, і вступили до Молдови, але поки що територія СРСР для них залишалася недоступною.
  А американці нарешті застосували проти Японії ядерну зброю. Але не у серпні 1945, а у вересні 1946 року. На той час союзник вже підійшли до Сінгапуру, і звільнили більшу частину Індокитаю. Країна Сонця втратила безліч островів, і союзники вже планували наступ на Окінаву.
  Скориставшись ослабленням військової сили Японії, дві атомні бомби впали на Хіросіму і одна на Нагасакі. Ще п'ять авіабомб із ядерною начинкою знищили реактивні винищувачі Країни самураїв та ніндзя. Але ефект виявився приголомшливим. Хоча Японія і після цього не капітулювала. Натомість це справило враження на всі країни світу.
  Осінь пройшла зі змінним успіхом, але лінія фронту змінилася дуже незначно.
  Німці добили своїх супротивників на Балканах і продовжували посилювати бронетанкові кулаки. Дуже ефективними стали пірамідальні танки, які забезпечували прекрасний захист і високий рівень раціонального нахилу броні з усіх ракурсів.
  Розробка гідної зміни танка Т-54 затримувалася, і радянська машина Т-34-85 продовжувала залишатися робочою конячкою, хоча це очевидно всім застаріла. Ні озброєння та броня тридцятьчетвірки не могли скласти гідну конкуренцію радянським машинам.
  І в реактивній авіації у фашистів поки що монополія. Тож Сталін уже згоден на світ, гітлерівці поки що немає.
  Взимку Вермахт попри традиції несподівано сам перейшов у наступ. Червона армія боролася героїчно. Використовувалися навіть загороджувальні загони, і вживалися жорсткі заходи до командирів частин, що відступали, і до самих солдатів.
  Але перевага фриців у повітрі, і найкраща якість танків прориву давалася взнаки. Крім того невразливі дисколет надавали тяжкий і гнітючий вплив на радянських солдатів. Вони - літаючі тарілки - здавалися демонічною зброєю, проти якої немає жодних засобів та контрзаходів.
  Радянські війська змушені були залишити Польщу і відійти до Німану. Фашистам удалося оточити Львів. Місто у повній блокаді протрималося ще понад чотири місяці. Виявився захоплений і Бєлосток, німецькі орди вступили до Литви. Ситуацію посилило вступ Швеції та Фінляндії у війну за Третього Рейху.
  Весною 1947 року настав тимчасовий затишок. Обидві сторони зазнали великих втрат. Сталін скасував свій власний наказ, який забороняє брати участь у битвах дітям молодше шістнадцяти років, а також збільшив кількість жіночих підрозділів.
  Німці також працювали і підлітків і дівчат, і іноземців. Тепер вони знову під контролем майже вся Європа.
  Американці тим часом до травня 1947 все-таки змусили до капітуляції Японію. Але для цього їм довелося захопити Окінава, Сінгапур і скинути ще дюжину атомних бомб.
  Отже, руки у союзників остаточно розв'язалися. І тепер саме час розпочати переговори про мир.
  Але умови США та Британії, звичайно ж, вимагали і від Сталіна, і від Гітлера політичних змін у своїх країнах. На це обидва диктатори йти не хотіли. Крім того, фюрер наказав наприкінці травня знову почати наступ.
  Німці стали використовувати тактику ударів на різних ділянках фронту, причому в змішаних комбінаціях. Це давало певні плоди.
  США ж поки воліли німцям не заважати.
  Фашисти у червні захопили Кишинів, у липні підійшли до Мінська, у серпні захопили Вільнюс та обложили Ригу. Осінь проходила дуже динамічно. Рига поки що трималася, але на початку Жовтня фашисти захопили Мінськ та Житомир. А до кінця листопада радянські війська відійшли до Березині. А гітлерівці вийшли до Дніпра та міста Київ.
  Давалася взнаки технологічна перевага Третього Рейху, особливо в повітрі. Реактивна авіація та дисколети домінували, і їм поки не було знайдено доступного протиотрути.
  В області танкобудування Т-54 тільки-но почав надходити на фронт, і, як і раніше, наймасовішим танком залишався Т-35-85. Танк ІС-4 вийшов не зовсім вдалим, та його обережно випускали лише невеликими серіями.
  Німецькі автомати перевершували радянські. Тим більше, що "Калашников" ще не розроблено, та й з куповістю стрілянини у АК не все гаразд.
  Успіхи фашистів призвели до того, що США стало вимагати поділу СРСР.
  Почалися навіть таємні переговори про відкриття США другого фронту на Далекому Сході.
  Але подібні ідеї при всій спокусі могли натрапити на протидію громадської думки в США. Та й СРСР поки що тримався. Але зупиняти війну та відкривати фронт на заході американці явно не хотіли.
  1948 почався зі спроб Сталіна переломити хід війни. Виробництво нового танка Т-54 збільшувалося, хоча важчий німецький пірамідальний танк "Е"-50 залишався сильнішим. Деякі надії були пов'язані з ІС-7. Але машина за всіх своїх переваг, зокрема потужної лобової броні, виявилася технічно ненадійною. Велика вага близько сімдесяти тонн вимагала і двигуна не менше тисячі кінських сил. А такого мастодонту ще потрібно було налагоджувати та налагоджувати.
  З Т-54 подібна проблема - дизель у 520 кінських сил наклали ліміт на вагу. А в тридцять шість тонн ваги, переваги над пірамідальним 65 тонним німецьким Е-50 не отримаєш.
  Пройшов успішні випробування перший серійний реактивний винищувач МІГ-15. Але теж потрібен був час для його серійного виробництва. Але поступово і в СРСР з'являлися нові види озброєнь і Радянський народ продовжував боротьбу з технологічними монстрами Третього Рейху.
  1948 застав СРСР у тривожному становищі. Німці вийшли на кордон Рига, річкою Двина, далі майже до Дніпра, і річкою Березина. Захопили майже всю правобережну Україну, окрім Києва.
  На боці Німеччини, як і раніше, воювала вся Європа. Причому і Франко глава Іспанії, і Салазар диктатор Португалії вступили у відриту війну проти Росії. І фіни також відкрили свій фронт, а Швеція надіслала добровольців.
  Але особливо ускладнила ситуація вступ Туреччини у війну. Тепер відкрився ще один фронт у Закавказзі. Плюс ще й американці з англійцями допомагають та постачають економічно Вермахт - розраховуючи знекровити і Європу та СРСР.
  Розрахунок, щоправда, ґрунтується на тому, що радянські війська почали отримувати нову техніку. Звичайно, Т-54 вагою 36 тонн, не може бути таким потужним з озброєння та бронювання як німецький Е-50 вагою 65 тонн, але... Вже радянська машина не так безнадійно програє німці як Т-34-85. Вага зросла всього на чотири тонни. Але радянські конструктори гранично ущільнили компонування і танк став нижчим на півметра. Це дозволило зменшити кількість заброньованого місця. Крім того, скоротилася кількість членів екіпажу з п'яти до чотирьох. І це теж дозволило знизити розмір приміщення в танку. Таким чином лобова броня посилилася вежі - до 200 міліметрів з 90, корпусу до 100 міліметрів з 45, бортів і корми до 100 міліметрів з 45. А гармата з 85-міліметрів стала 100-міліметровою, з початковою швидкістю снаряда. Щоправда, німецька 105-міліметрова з початковою швидкістю снаряда 1300 метрів на секунду зберегла свою перевагу.
  Але особливо сильний німецький пірамідальний танк - тим, що він не має даху, і броня має раціональні кути нахилу, з усіх боків. І цементована сталь дає рикошет при всіх ракурсах. Лоб у німецького танка 250-міліметрів, а борти по 200.
  Однак і 100-міліметрової гармати недостатньо, щоб пробивати німцю, якого і ІС-2 і ІС-3 не брали. Тож танк Т-54 вийшов трохи гіршим у ходових якостях, але без вирішальної переваги на полі лайки. Тож навіть у 1948 році, наймасовішим танком ще залишався Т-34-85. Хоча виробництво Т-54 від місяця до місяця потроху побільшало.
  У принципі радянські конструктори зіткнулися з важкою дилемою. Ваги 36 тонн недостатньо, щоб перевершити німецький танк на 65 тонн. Але погіршувати ходові якості та маневреність не хотілося. Та й не було у СРСР у серійному виробництві іншого надійного двигуна, окрім дизельного мотора в 520 кінських сил. Інші варіанти були не дуже вдалі і їх ризиковано пускати в серію. Ось, наприклад, ІС-4 у ньому при вазі в 60 тонн більш-менш пристойне бронювання, але мотор ненадійний і машину випускали лише малими серіями, не достатніми, щоб змінити хід війни.
  Так що Т-54 став компромісом між рухливістю та ефективністю.
  Деякі надії були пов'язані з розробкою з ІС-7. Ліміт ваги збільшили до 70 тонн та підключили найкращих конструкторів. А двигун планували переробити з морського дизеля у 1050 кінських сил. Тоді ця машина змогла б змагатися з Е-50, у якого двигун в 1200 кінських сил.
  Але в серію танк так і не зміг піти - саме мотор не відрізнявся надійністю, його доведення вимагало надто багато часу. Хоча знаряддя в 130 міліметрів і початковою швидкістю снаряда в 900 метрів на секунду могло пробити Е-50 у більш тонку задню частину броні, або навіть мала шанс протаранити лобову броню хоч поблизу. Хоча номінально бронебійності начебто й не вистачало. І сама броня ІС-7, зокрема лобова, дуже навіть непогана. Але борти і корми помітно гірші за німецьку пірамідальну конструкцію.
  Але ІС-7 не серійний. У повітрі деякі надії пов'язані із МІГ-15. Новий винищувач має непогані льотні характеристики. Але мав чимало недоліків.
  У процесі державних випробувань силова установка, озброєння та системи літака працювали надійно, проте, незважаючи на проведену роботу, ефективність елеронів була все ще недостатньою, а керування важким. Гальмівні щитки, з одного боку, підвищили маневреність літака, але з іншого, при їх відкритті виникав сильний ефект, що заважав, що заважав наведенню на ціль. Також була відзначена відсутність на літаку відповідача держпізнання, радіолокатора та апаратури для здійснення сліпої посадки. Але, незважаючи на виявлені недоліки, С-3 був рекомендований як еталон для серійного виробництва.
  Німецькі винищувачі зберігали поки що якісну перевагу над радянськими машинами.
  Але шанси дорівнювали. І озброєння одна 37-міліметрова гармата, і дві 23-міліметрові, цілком адекватна. Хоча МЕ-362 озброєний і потужніший, але це двомоторна машина. А ось з НЕ-262 цілком можна порівняти.
  Хоча оснащені німецькі літаки краще і керувати ними набагато простіше.
  Так, виробництво реактивних літаків у Третьому Рейху вже давно налагоджено. Перші машини літали ще в 1939 році. Але поки що серійне виробництво МІГ-15 теж ще тільки, тільки розкручувалося.
  Взимку радянські війська не змогли досягти істотних успіхів, а в травні гітлерівці перейшли у наступ. Основний удар наносився у центрі. Усі фюрер сподівався захопити Москву. Крім того, на півдні радянські війська могли використовувати Дніпро як природну водну перешкоду.
  І утримувати оборонні рубежі Півдні.
  Небезпечною зброєю фриців стали дисколети. Вони вже могли скидати бомби та некеровані ракети, а самі закривалися ламінарними струменями.
  Не було чим заперечити на таку напасть. Тим більше швидкість у літаючих тарілок у 7-8 разів вища за звукову, а дальність польоту, в будь-яку точку країни.
  А це давало можливість завдавати ракетних ударів по віддаленим від фронту заводам Росії.
  Загальна кількість озброєнь, що випускаються в СРСР, приблизно сто танків на день і сто п'ятдесят літаків на добу. А було в вершині і сто п'ятдесят двісті.
  Але обмежувачі в масовому випуску є, та й підготовлених екіпажів часто не вистачає.
  Третій Рейх теж підскребає останні резерви. Майже всі робітники та селяни призвані в армії. Їх замінили іноземні заробітчани та наглядачі з-поміж жінок та підлітків. Так само жінки стали наглядачками у концтаборах, або увійшли до кабінетів чиновників.
  В армію закликали офіційно вже із чотирнадцяти років, а часто брали добровольців ще й раніше. І до шістдесяти п'яти офіційно, а добровольцями і старше. З'явилися цілі полки жінок-льотчиць та жінок-снайперів. І безліч іноземних дивізій, а також підрозділів змішаного складу. Навіть польські легіони як альтернатива - Війська Польського.
  Фріці видихалися, але допомога із Заходу посилювалася. Здебільшого продовольством та сировиною підживлювали фашистів союзники, а також постачали обладнання для військових заводів. Бо техніка у гітлерівців була вже набагато кращою за західну. І пірамідальний танк свого роду досконала форма машини, яку у своїй чистоті - розташування броні під раціональними кутами, перевершити неможливо.
  Ще одним із небезпечних видів озброєнь Третього Рейху стали бомбомети. Вони як мінімум не поступалися радянській реактивній артилерії, на "штурмтиграх" та "Штурмльвах" стали масовою лавиною проривала.
  І крім того ТА-400 та ТА-500 разом із безхвостими бомбардувальниками, сіяли жах руйнування в радянському тилу. І це позначалося на випуску озброєнь. Багато заводів йшли під землю, що зменшувало їхню продуктивність і збільшувало витрати на випуск техніки.
  Гітлерівці, розпочавши наступ 5 травня, змогли прорвати лінію фронту. Але радянське командування вже навчилося будувати міцну, глибокоешелоновану оборону. Відійшовши на сотню з невеликим кілометрів, радянські війська у Білорусії зміцнилися на Дніпрі. А Рига виявилася суходолом остаточно відрізана, від основного радянського угруповання.
  Німці намагалися розвинути успіх, але зазнавали значної шкоди. Радянські війська міцно встали по дніпровському рубежі. Літо пройшло наполегливих позиційних боях. У вересні, щоправда, фашистам, після багатомісячної облоги, нарешті вдалося взяти Ригу. Їхні полчища взяли в облогу Таллінн, і радянським військам довелося відійти до Нарви, і колишнім рубежам лінії Сталіна, зведеним ще до переділу 1939 року.
  Поки що рішуче перехопити ініціативу не виходило, а випуск реактивного МІГА у 1948 році залишався малим. Але фриці незважаючи на технічну перевагу нічого не досягли. На правобережній Україні продовжував героїчно триматися Київ. А спроба висадити десант у Криму закінчилася для фашистів тяжкою поразкою.
  Щоправда, у морі підводних флот гітлерівців був явно сильнішим. У серійному виробництві схожі на касаток субмарини на перекисі водню. Вони розвивають швидкість до 35 вузлів на годину, що й надводного флоту дуже пристойно. Крім того, вже активно розробляються і атомні підводні човни.
  Перевага такого виду зброї - очевидна. А в самому Третьому Рейху вже працює кілька ядерних реакторів і не за горами одержання атомної палиці. Але й у СРСР з цього приводу ведуться активні розробки. Хоча проблеми воєнного часу й уповільнюють розвиток подібної програми.
  Німці змогли за 1948 рік захопити Прибалтику, підійти до Пскова, а Білорусії вийти до Дніпра, окупувавши Вітебськ та Оршу. Але на цьому їхні успіхи обмежилися. Київ лишився неприступним плацдармом. Щоправда і радянські війська поки що не досягли суттєвого перелому у війні.
  Але настав 1949 рік.
  Радянські реактивні винищувачі МІГ-15, ЛА-15, ЯК-23 стали серійними машинами і, нарешті, стали вироблятися масово. Таким чином, демонструючи, що монополії фашистам у повітрі прийшов кінець.
  І так бомбардування спустошували радянську землю. Щоправда, і фашисти не стояли на місці. ТА-383 став першим у світі винищувачем, який значно перекрив швидкість звуку - приблизно вдвічі.
  Але технологічна перевага фашистів у повітрі перестала бути переважною. Щоправда ЯК-23, легка та маневрена машина, як і ЛА-15, не стали масовими винищувачами. Насамперед через своє слабше озброєння. А німці віддавали перевагу літакам класу МЕ-362 з п'ятьма авіагарматами калібру 37-міліметрів і чотири по 30-міліметрів.
  Ця машина дуже живуча і її реально брав калібр не менше ніж 37-міліметровий. Не кажучи, що ТА-400, ТА-500 та новітній ТА-600 дуже живучі та сильно захищені машини на реактивній тязі. Ю-488 вже зняти з виробництва, натомість з'явився Ю-487 дуже потужний реактивний бомбардувальник.
  Але й радянські конструктори не дрімали, розвиток техніки йшов наростаючою.
  Поки МіГ-15 йшов у серійне виробництво, його подальше вдосконалення тривало. Для усунення недоліків, виявлених на дослідному літаку "С-3", із заводу Љ 1 до ОКБ Мікояна направили третій серійний МіГ-15 Љ 101003, де він отримав шифр "СВ".
  Зрозуміло, результат битв багато в чому вирішувався в конструкторських бюро, а не лише на полях битв.
  У конструкцію серійного МіГ-15 були внесені такі зміни: гармати НС-23 замінено на НР-23, усунуто вібрацію при стрільбі з гармати Н-37Д, удосконалено ланки відведення, збільшено міцність конструкції літака, на лівому елероні встановлено триммер. Ну, а в крилі встановлено протифлаттерний вантаж, встановлений бустер-гідропідсилювач Б-7, використано генератор-стартер ГС-3000, встановлено новий амортизатор носової стійки шасі, і приціл АСП-1 був замінений на АСП-3Н.
  
  13 червня 1949 року почалися держвипробування МіГ-15 "СВ", проте вже 10 серпня їх було перервано через недостатню жорсткість установки гармат НР-23. Літак повернули ОКБ для доопрацювання, а 19 жовтня "СВ" знову відправили на держвипробування, хоча озброєння так і не було доведено. Основні зусилля конструкторів були зосереджені на покращенні керованості та можливості запуску двигуна у повітрі.
  Але не вся робота конструкторів виявилася успішною, багато й не вдавалося.
  Лише невелика частина покращень, випробуваних на МіГ-15 "СВ", була застосована в серійних літаках з двигуном РД-45Ф. Серед них були новий приціл АСП-3Н, панель ПС-2, покращена система запуску двигуна та гідропідсилювач елеронів. Решта нововведень з'явилася в серії вже на МіГ-15біс, оснащеному двигуном ВК-1.
  Взимку сорок дев'ятого радянське командування розпочало наступ у центрі. І хоча його успіх виявився незначним, втрати величезними, і німці утримали оборону, але розрахунок виснаження СРСР не виправдався. Щоправда, у лютому все-таки впав обложений Таллінн. Червона армія, як і раніше, сильна.
  І весна пройшла в обміні ударами... Влітку гітлерівці усі сили кинули на штурм Києва. Ціною колосальних втрат, і масованих обстрілів вони все-таки взяли. Під час штурму вперше фашисти використовували супервеликі танки: "Монстр" та "Щур". Їхні можливості для прориву сильних та розвинених в інженерному відношенні ліній оборони виявилися відносно задовільними.
  В особі "Монстру" також були випробувані найбільші у світі бомбомети, що кидають снаряди вагою до 10 тонн. І вони покинули всю небезпеку подібної зброї під час прориву.
  Але німці вже вичерпали свій наступальний потенціал. І їхня військова машина знесиліла. 1 вересня 1949 року виповнилося аж десять років від початку Другої світової війни. І було, чому жахнутися. Німеччина та Європа обезлюдніли.
  Радянський союз, втім, теж. Їх покоління чоловіків призовного віку залишилося максимум три-чотири відсотки. В армії було повно безусих хлопчаків, сивих старців, а також жінок. Червона армія теж зазнала колосальної шкоди і знесиліла.
  Але промисловість, нехай через силу продовжувала працювати, і втрати німецької авіації зростали. На озброєнні СРСР виникли і зенітні ракети.
  Восени вже радянські пробували німців на міцність. На жаль, німецький пірамідальний танк продовжував залишатися найкращою машиною Другої світової війни. Мало того німці поставили на нього більш досконалий турбогенераторний двигун міццю в 1500-1600 кінських сил і німецька машина покращила свої ходові якості, успішно борючись і бездоріжжя осінній, і по зимових заметах. Та й відсутність піддону підвищувала її прохідність. Так що поки фашисти не втратить можливості наносити контрудари.
  7 Листопада 1949 року і в СРСР та Німеччині, за іронією в один день - відбулися випробування ядерної зброї. Тепер уже з атомною монополією США остаточно покінчено. Але війна поки триває... Сталін вже важко хворий, та й Гітлеру недужить. Але обидва диктатори впираються.
  У фашистів все ще є небезпечний і нерозгаданий козир: дисколети, які вдосконалюються і стають дедалі небезпечнішими. І однією з конструкторських розробок стала думка оснащувати "літаючі тарілки" лазерами з ядерною накачкою.
  Гітлер ще вірив у чудо-зброю та можливості своїх військ. Але лінія фронту стала малорухливою, наче в першу світову війну. Зимові наскоки Червоної Армії не увінчалися успіхом. Але проти Туреччини в Закавказзі було розпочато наступ. Більше слабкі османські війська піддалися під ударами. Росіяни захопили Карс, Ерзерум і ряд інших міст.
  Але втручання Британії, яка пригрозила спільно зі США розпочати війну з порадами, а також підхід великих підкріплень від Вермахту, призупинили радянський наступ.
  Але в будь-якому випадку: Червона Армія, як і раніше, сильна. А за океаном наростає антирадянська істерія. Однією з ідей стає думка нацькувати проамериканський Китай на СРСР. Чан Кайші зовсім не проти розширити свої кордони за рахунок Росії.
  Щоправда, китайська армія не дуже боєздатна, проте надзвичайно численна.
  Щоправда, Мао Дзедун продовжує вести війну, нехай його останнім часом і сильно потіснили. Але американці обіцяють посилити допомогу проти Мао і навіть задіяти свої війська.
  Воювати проти СРСР народ Америки не хоче, але придушити варвара Мао американці цілком здатні. А урядові війська Китаю будуть для них немов гарматне м'ясо.
  Таким чином, над СРСР наступного 1950 нависла нова, небезпечна загроза. Сталін знав про це і намагався її запобігти. Заодно знову намагалися домовитися про мир із Третім Рейхом.
  Але Гітлер був проти будь-якого світу, коли німці не доходять до Уралу.
  Та й союзники тиснули на Німеччину та її сателітів, вимагаючи продовження війни до переможного кінця. Вони самі хотіли отримати у Росії свої колонії.
  Тож домовиться, не вдалося. Хоча Сталін був готовий віддати багато чого - навіть Донбас та Крим.
  Втім, постарілий Верховний головнокомандувач не надто засмутився:
  - Ми росіяни всіх перемагали! Переможемо і цього разу!
  Але поки що ситуація дуже важка. У червні 1950 року маріонетковий Китайський режим, озброєний США та Британією, відкрив новий фронт.
  Мільйони жовтий солдатів перетнули радянський кордон на Далекому Сході і вторглися до Монголії.
  Битва титанів спалахнула з новою, шаленою силою.
  
  ПОЄДИНОК ВОЛОДИМИРА КЛИЧКА І ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО
  І хлопчик-Творець закинув Володимира Зеленського, кидком босої дитячої ноги на ринг. Боксерське ристалище моментально виросло на місці багатобарвних чагарників виноградника. І з'явилися за помахом малолітнього Бога-Творця трибуни, а разом з ними і шум і гамір. Безліч представників інших світів, видів від апельсинових скорпіонів, до унтер-радіоактивних медуз.
  Вони свистіли, хрипіли, верещали, тупотіли, каркали, і навіть вивергали вогонь та плазму! Справжня какофонія та Володимир Зеленський відчув, як йому буквально б'ють по вухах.
  Зверху на ринг втім, опустилося прозоре покриття, що скидається на акваріум. Воно щільно прикрило цілком тривіальний боксерський ринг і закрило всі звуки.
  Помолоділий і зміцнілий Володимир Зеленський відчув себе дуже впевнено. Він розправив собі широкі плечі і гордо підняв голову.
  Ну, що раз гора не пішла до Магомета, то... Президент України, побачив і свого супротивника, який здався йому до болю знайомим. Характерна коротка, із чорним волоссям стрижка, лютий погляд... Невже Віталік Кличко?
  Та немає в цього трохи вже обличчя, і ніби боксер молодший. Ну-так Володимир Володимирович (такий дивний збіг в імені та по батькові з президентом Росії!) Кличко - своєю власною персоною! Ну, що ж він Володимир Олександрович опинився на вістрі кинджалу? Проте страху немає. Тим більше, що підрослий президент України як мінімум на п'ять-сім сантиметрів вищий за Володимира і двадцять-тридцять кілограм важчий.
  Роль рефері у рингу виконує голонога, засмагла до кольору шоколадної глазурі, м'язова та росла медова блондинка.
  У неї гарненька мордочка, але міцна шия, він майже гола, наскільки у неї відверте бікіні - менше фігового листка. Володимир Зеленський мимоволі задивився на рефері та пропустив перший удар від Володимира. Тут мабуть були своєрідні правила, бій розпочали без гонгу.
  Дівча зробив жест, мовляв, продовжуйте. Удар від Володимира Кличка був сильним, але лівим, крім того, він потрапив великого хлопця, і не вистачило потужності, щоб монстра Зеленського звалити.
  Володимир Олександрович стиснув кулаки, його м'язи здулися кулями. Він виглядав куди накаченішим, і більше скидався на професійного культуриста, ніж Володимир Кличко, але... Пан гуморист Зеленський у дитинстві займався дзюдо, а в зрілі роки і зовсім не дружив зі спортом. І йому виявилося дуже важко зрозуміти техніку поєдинку на рингу.
  Володимир Зеленський припускався очевидних помилок: щосили стискав кулак, лупив напруженою по всій траєкторії рукою, від чого його удари виходили штовхаючими і не несли тієї руйнівної потужності, яку могли б дати майже півтора центнера якісної м'язової маси.
  Володимир Зеленський знайшов у паралельному світі, нове, прекрасне, накачене тіло, але зовсім не навички у єдиноборствах. Так що менший, хоча теж великий суперник, у нього явно вигравав.
  Володимир Кличко працював другим номером, змушуючи гіганта Зеленського промахуватись, або ставлячи блоки. Втім, удари важкого та сильного спортсмена, навіть якщо він і не вміє бити професійно, досить відчутні. Тому Володимир вважав за краще зміщуватися або ставити еластичні блоки.
  А то точно отримаєш нокаут від такого бугаю, яким став колишній президент України.
  При цьому колишній чемпіон світу постійно жалив Володимира Зеленського своїм лівим, нав'язливим та швидким джебом. Він за традицією не вкладався в удари у своїх перших раундах, зате ліва рука у Кличка швидка і пружна.
  Поєдинок проходив за своєрідними правилами. Перший раунд тягнувся вже явно, більше трьох хвилин і здавалося, що тут як реслінг і зовсім немає раундів і перерв, як пішла хвилинна пауза.
  Володимир Зеленський не надто втомився, у нього тіло у чудовій формі, Кличко ж лише розігрівся.
  Пам'ятаючи, що Володимир Володимирович прозвали: "скляна щелепа", могутній Зеленський відчайдушно спробував упіймати супротивника на один удар. Володимир у відповідь, видно вирішивши, що вистачить грати в кішки мишки, зарядив богатирю Зеленському лівою рукою боковим у підборіддя.
  Володимир Олексійович відчув струс, і зумів відповісти, влучивши Кличка в груди. Володимира похитнуло, він ледве встояв на ногах, щоб не впасти в нокдаун. В очах Кличка відбився страх. Справді не технічний противник виявився стійким, як свого часу поляк Вах лупить важко.
  У відповідь Кличко відступив та провів двійку. Дістав Володимира Зеленського у підборіддя. Але президент України, дуже міцний тілом та головою. І йде на Володимира, наче німецький танк "Королівський тигр", або хоробрий російський солдат, який не звертає уваги на удари.
  Володимир Кличко відходить та викидає джеби та двійки. Із захистом, який має досить невиразне уявлення про бокс у Володимира Зеленського не має значення. Але з вмінням тримати удар, витривалістю і звіриною силою все гаразд. У всесвіті із зустрічним плином часу зарядився колишній український президент. І хто такого бичару звалить. Навіть той, хто чемпіоном був загалом дванадцять років, явно пасує - перед стіною-монолітом.
  Володимир відступає. Він тепер працює знову джебом. Але розбити носа, незважаючи на влучення, йому не вдається. А бій затягується. Горн не гримить, немов це бої без правил, не обмежені у часі. І для Кличка такий регламент вкрай невигідний.
  Могутній Зеленський б'є багато і часто, але ніби не відчуває втоми, а Володимиру доводиться постійно відступати, пересуватися по рингу, пом'якшувати удари 145-кілограмової м'язової маси ухилами корпусу. І як тут ти зумієш відновлюватися? Дуже стомлює високий темп бою без пауз між раундами.
  Володимир Кличко знову вкладається в удар правою. Але підборіддя у Володимира Зеленського відхилилося не більше, ніж на дюйми. А це дуже дратує панчерів. Коли голова у твого візаві, міцніша за титан.
  Володимир намагається знову бити двійкою і удар проходить. Але толку? Дихання у Кличка стає дедалі важчим. Поєдинок проходить у темпі, що не знижується, і колишньому чемпіону світу буквально наступають на п'яти.
  Володимир Володимирович проти Володимира Олександровича - як це все виглядає символічно та драматично. Епічний поєдинок. Те, що можуть оспівувати і поети і драматурги.
  Володимир Зеленський відчуває у собі також перші ознаки втоми, але порівняно легкі. А ось його противник втомився явно, блищить від поту, і найголовніше практично перестав викидати лівий джеб. Через це ініціатива поступово переходить до Володимира Олександровича. Його час від часу можна дорікати в слабкій техніці, але тіло чудове. І удари йдуть серіями.
  Володимир закривається блоком і пропускає побіжно, в брову... Ось уже у колишнього чемпіона світу та розсічення. З'явилася кров, і разом з видом червоної рідини богатир Зеленський знайшов дику впевненість. І посилив тиск.
  Коли лупиш серією, нехай і невміло, зате невтомно, то хоч кілька ударів, та й пройде.
  А Володимир Кличко, дедалі більше втомлюючись, дедалі гірше й гірше захищався та ставив блоки. І іноді отримають у голову подарунок. А противник потужний і б'є важке, немов кийком. Май гігант Зеленський більше досвіду, і якби він був навчений, правильно завдавати ударів, то Володимир Кличко вже валявся б у глибокому нокауті. Але Володимир Зеленський лупив штовхаючи, і від цього, супротивника навіть пропускаючи ляпи не падав, а тільки хитався. Але все одно, бій затягувався, Кличко втрачав сили, паузу ніхто не збирався оголошувати і перемога богатиря Зеленського була тепер лише питанням часу.
  У розпачі Володимир несподівано провів нетиповий для себе джолт у печінку гіганта Зеленського. Колишній президент України відчув неприємно, немов у тулуб потрапило колодою. І трохи сповільнив свій хід.
  Володимир одразу вклався в двійку в підборіддя, хоча, напевно, раціональніше було б продовжити бити по печінці.
  Володимир Зеленський стоїчно витримав удар і сам кинувся до атаки. Кличко спробував відійти, але швидкість через втому впала, і колишній чемпіон світу опинився під градом ударів. Коли лупиш сильно, то розбивається блок, і відлітають рукавички. У Володимира потекла кров не лише з брови, а й із носа. Він відчайдушно повис на Володимира Олександровича, намагаючись втягнути у боротьбу.
  Могутній Зеленський люто струсив Кличка, змусивши того впасти на підлогу, занадто великого для професійного боксу рингу. А потім при спробі Володимира підвестися, послідував нищівний удар ногою по обличчю. Володимир Олександрович умів непогано грати у футбол і тому, рушити ногою йому виходило куди професійніше, ніж руками. Та й зрозуміло сильніше.
  Закривавлена капа вилетіла через рот Володимира Кличка, і колишній чемпіон світу впав, широко розкинув руки і затих.
  Пролунав горн, і урочистим тоном голос оголосив:
  - Перемогу здобув... Володимир Кличко, зважаючи на дискваліфікацію противника, за заборонений удар!
  
  
  
  РОММЕЛЬ ПІДГОТУВАВ КАПКАН
  Чергова точка біфуркації: бій проти армії Роммеля у Лівії. Цього разу пастка спрацювала, індуська дивізія просіла під ударами німецьких танків, і англійці опинилися в казані. Битва завершилася повним розгромом армії імперії Лева. На московський контрнаступ це не вплинуло. Але репутація Роммеля як непереможного полководця помітно зросла. А у Британії різко знизився оптимізм.
  І ось у січні війська Роммеля штурмом взяли Толбук. Під час штурму німці використали димову завісу та змогли знизити втрати. У лютому було просування до Єгипту. Користуючись розгубленістю англійців, Роммель бив їх частинами. І це відбувалося на тлі японських успіхів і відносних невдач на радянсько-німецькому фронті. У березні Роммель зайняв Олександрію, і німці вийшли переможним маршем до Суецького каналу.
  Черчілль на тлі поразок від Німеччини та Японії пережив важкий психологічний стрес, і на початку квітня його вистачив інсульт. Вихід з ладу такого яскравого та сильного політика негативно позначився на ході бойових дій.
  Роммель продовжував перемагати, за активної підтримки місцевого населення увійшовши до Іраку. Там англійців атакували самі моджахеди. З тріумфом Роммель вступив до Багдада. В Іраку було проголошено Багдадський халіфат, що виє на боці Німеччини.
  Ситуацію посилили і поразки радянських військ на східному фронті. Розгроми Червоної армії, і в Криму, і під Харковом, і під Ржевом, а згодом і під Ленінградом.
  Але головне Роммель зумів взяти під контроль весь Близький схід із нафтовими платформами. І відповісти на це, СРСР виявилося скрутно. На додачу до всього США програли Японії битву під Мідвей і остаточно втратили в битві з Країною Вранішнього Сонця ініціативу.
  Виникла реальна загроза відкриття другого фронту з боку Японії. А на полях битв успіх поки не зраджував німцям. Роммель поповнивши свої війська арабами, разом із Туреччиною, атакував радянське Закавказзя. І це різко посилило ситуацію.
  Переважаючі німецько-турецькі війська прорвали фронт. П'ять днів і ночей точилися бої за Батумі. У три дні опинився оточений Єреван. Німці, турки та араби помітно поглибилися. Радянське командування намагалося посилити Закавказьке напрям, але ослабло прикриття Сталінграда, ніж німці і користувалися. Місто фашисти захопили майже повністю і відразу.
  Втім, радянські війська намагалися контратакувати... Але сил не вистачало. А німці вводив у бій дедалі нові резерви. Найголовніше, що Японія відкрила другий фронт, і довелося відволіктися і на неї. Тим не менш, бої за Сталінград дещо вдалося затягнути, і насамперед завдяки героїзму радянських воїнів.
  Але місто впало, і в жовтні фриці широким фронтом вийшли до Волги.
  Навіть наказ: "ні кроку назад", не допоміг. Катастрофічно не вистачало резервів. США втратили Гавайський Архіпелаг і фактично згорнули поставки по ленд-ліз, Британія без Черчілля практичні не вела війни з німцями. Японія насідала своєю численною, фанатичною і добре навченою піхотою.
  Ситуацію посилили розбіжності усередині радянської партійної верхівки. Усунули Молотова, а й Берія недовго був у фаворті. Німці в листопаді вийшли до Каспійського моря і почали просуватися вздовж узбережжя. Зупинити їхню лавину виявилося важко. Радянське командування розривалося на три фронти, а США та Британія фактично вийшли з гри.
  У грудні німці і турки та араби з'єдналися на Кавказі. І фактично взяли під контроль цей найбагатший регіон. Сталін проголосив тотальну війну.
  У січні бої розгорнулися за Бакинські свердловини.
  Олегу Рибаченку снилося, що він, будучи дівчиною, відстрілюється зі снайперської гвинтівки. Одягу на красуні практично не залишилося, але через те, що свердловини в Баку палають, навколо спекотно, і навіть плавиться сніг.
  Настає жахливий морок, і обтікає все, від чого навіть шипить вода, і піднімається пара.
  Олег Рибаченко та дівчина-напарниця Акуліна, притулившись до землі, стріляють фрицями та арабами. Баку вже майже все взято, але російський дух сильний і його ніщо не може зламати. Дівчина-снайпер, не промахується. І ось уже виріс цілий курган із трупів. Дві красуні палять з рушниць.
  Дівчину Олега це заводить, і вона починає, постукуючи босою ніжкою, співати:
  - Приємно...
  Акуліна роблячи влучний постріл, продовжує:
  - Жити...
  Олег Рибаченко знову палить, вбиваючи араба і співає:
  -Серед ...
  Акуліна пускає кулю і продовжує:
  - Вогню!
  Олег Рибаченко миттєво підхоплює:
  - І диму!
  Акуліна знову стріляє, продовжуючи співати:
  - І слухати...
  Олег Рибаченко спритно клацає затвором, випускаючи подарунок, вимовляє:
  - Як!
  Акуліна зрізавши німця, продовжує:
  - Кулемет!
  Олег Рибаченко знову посилає кулю, і насвистує:
  - Веди!
  Акуліна виплюнула в німці кулю і продовжила:
  - Нас!
  Олег Рибаченко, давши фашисту щедрий подарунок, видав:
  - Президенте!
  Акуліна надіславши смертоносний презент, ринула:
  - Непереможний!
  Олег Рибаченко, знову довбавши, продовжив:
  - Вперед!
  Акуліна підтримала пасаж:
  - Вперед!
  Олег Рибаченко знову вистрілив і прогарчав:
  - Коли!
  Акуліна лупнула з азартом у гітлерівця, кинула босою ніжкою гранату, і продовжила:
  - Снаряди!
  Олег Рибаченко послав кулю і як засвистить:
  - Рвуться!
  Акуліна точно вистрілила і гаркнула:
  - Вдень!
  Олег Рибаченко, довбавши, зі снайперки, продовжив:
  - І вночі!
  Акуліна повнозвучно прочирикала, стріляючи:
  - Скоріше...
  Олег Рибаченко, пальнувши, захоплено додав:
  - Ідуть!
  Акуліна знову вистрілила, і просвистіла:
  - Чини!
  Олег Рибаченко лупнув з снайперки продовжив:
  - І ордени!
  Акуліна стріляючи, блискуче прошипіла:
  - Нехай...
  Олег Рибаченко, випустивши кулю, оглушливо прогарчав:
  - Над!
  Акуліна виплюнула смерть, що приносить, видала:
  - Світом!
  Олег Рибаченко знову цвяхнув і рикнув:
  - Розлючено!
  Акуліна дала поодиноким пострілом, що звалив відразу двох фриців, прочірикала:
  - гуркоче!
  Олег Рибаченко оглушливо, прорепетував стріляючи:
  - Війна!
  Дівчина, за допомогою босої точеної ніжки, продублювавши постріл, повторила:
  - Війна!
  Олег Рибаченко, змінивши обойму, знову постріли, пробивши фашисту голову, співаючи:
  - Тьмяніє...
  Дівчина, влучно пальнувши, дотепно з блискучою посмішкою видала:
  - Аксельбант.
  Олег Рибаченко зробив підсічку кулею і продовжив:
  - Від...
  Акуліна вистріливши, точно видала:
  - Мирний!
  Дівчина-генерал-письменниця пальнула і гаркнула:
  - Життя!
  Акуліна паля, додала:
  - У лежанні.
  Олег Рибаченко, викинувши, немов із катапульти кулю, і кинув дівочою ногою гранату, продовжив:
  - Тьмяніє...
  Акуліна зрубавши фриця, прочирикала:
  - Блиск...
  Олег Рибаченко, спритно перекинувши кулю, через укриття та зваливши німця на бронетранспортері, продовжив:
  - Прапорів!
  Акуліна знову вистрілила, і проворкувала:
  - А той...
  Олег Рибаченко, пальнувши зрадовано, проревів:
  - Хто!
  Дівчина-снайпер, відганяючи босими ногами дим, і знову заганяючи кулю фашисту в горло гаркнула:
  - Каже!
  
  КАЗКОВІ БИТТЯ КОСМІЧНОЇ ЕПОХИ
  Незважаючи на все потрясіння, Анфіса зрозуміла, що всією цією мілітаристською фасмагорією напевно керують із єдиного центру. Про це свідчить і напрям удару, і очевидна узгодженість у діяльності велетенських розмірів тварин.
  Войовниця зрозуміла: можна вивести з ладу центр управління всієї цієї фантастичної армади і тоді... Можливо, все припинитися!
  Але як це зробити, якщо ти не належиш собі, а дах, пурхаючи як пір'їнка, зовсім некерована.
  У голові чомусь пройшла зовсім недоречна у цій ситуації пісенька:
  - У хижої Багіри, тепер є подружка. По ній безперечно плаче психушка! Вона іноземка і повзає близько! Вона мавпа по ксиві - Анфіска!
  А пейзаж унизу, суцільні руйнування, руїни, що разом виростають, і безліч кратерів від падіння згустків чарівної енергії.
  І навіть руїни, мов живі, стогнуть і ходять ходуном. І від того страшно.
  Анфіса кинула погляд на небо, розраховуючи, що хоч там знайде собі втіху та підтримку.
  Але що за мерзота? Навіть сонце змінилося. Воно стало виглядати, ніби багряний карлик, з якого виходять пиляючі зіниці очей коронарні розряди.
  Анфіса ще раз перехрестилася, їй уже страшно по-справжньому: хто міг зганьбити, спотворити Сонце? Хіба таке взагалі можливо, навіть якщо припустити, що магія існує насправді? Навіть цареві Сулейману у всій своїй славі подібне не під силу!
  Чи це ілюзія? Як усі подібні тварюки?
  Ворон-дракон із кривавим оперенням підкинув сорока п'яти тонний танк.
  Машина кілька разів перекрутилася, перш ніж вибухнути. Зірвана вежа пролетіла поблизу даху Анфіси. Навіть потік вітру струснув дівчину, мало не скинувши її вниз.
  Войовниця підтяглася і із зусиллям титану піднялася назад. Один із чобітків звалився з точеної ноги красуні. Падаючи цілком пересічне, армійське взуття перетворилося на чергового монстра.
  Зокрема з нього виросла на носі голова лева з рогами, а з дірки з'явилися пелюстки тюльпанів. З боків, немов у мультику з пластиліновими персонажами виліпилися клешні краба та крила кажана.
  Анфіса видихнула з себе:
  - Всім спати! Всемогутній Бог може все створити, але навіть йому не під силу втілити усі людські фантазії та марення!
  Мотивуючий чобіт, що несподівано збільшився до розмірів трьох поверхового будинку, сказав:
  - Людина може втілити в реальність будь-яку марення, але мрію зробити буллю під силу лише реалістам!
  Анфіса перехрестилася, шепнувши:
  - Ось чорт із шевелюрою Борисівни!
  Чобіт парирував:
  - Велика людина може бути лисою, але беззубою є лише нікчема!
  Анфіса насилу втрималася від бажання запустити в нього другим чоботом: немає другого такого смішного співрозмовника їй, не витримати. Щоб хоч на мить відволіктися від цієї гри на мозкових звивинах, дівчина заспівала сочинену до свята 9 Травня пісеньку. Начебто зовсім недавно вони відзначали це свято, таке жорстоко зневажене Київською хунтою.
  Красуня-блондинка виконувала на повний голос;
  На лінійці клятву ми давали,
  Вірно, Батьківщині Святий служити!
  Комунізму світла Сонця дали,
  Золота пісня в'ється нитка!
  
  Комсомолки хлопцям не поступляться,
  І коли грім прогримів війни...
  Заторкали дівки свої руки,
  Біля верстата тепер стоять вони!
  
  А інші босоніж за плугом,
  Щоб хліб запашний постачати...
  Адже голодним битися надто туго,
  Тож праця нехай буде наша на п'ять!
  
  Ті, що крутіше - дівчата вирішили,
  Адже у війни не жіночий оскал...
  І в загони юні вступили,
  Щоб фриц на полонених не кричав!
  
  За Москву боролися велетні,
  Отримав фашизм удар під дих!
  Ми з Вітчизною російською єдині,
  Дух, повірте, лайки не загинув!
  
  Сталінград, де кров лилася потоком,
  Де палали свічками вдома...
  Став великою віхою - перелом,
  Розпрямися в плечах моя країна!
  
  Танки "Тигри" хоробрим не завада,
  У "Пантери" вежа зірвалася!
  Ешелон із "Катюшами" приїхав,
  Рвемо нацизму, ми на частини пащу!
  
  Піонери теж у цій бійці,
  Партизан підірвав сміливо міст...
  Отримали фриці як собаки,
  А натиск бійців мрії зріс!
  
  Ось Берлін остання перешкода,
  Скільки вирив мерзенний гад траншей!
  Я стріляю влучно з автомата,
  Давимо німців, наче жалюгідних вошей!
  
  Над Рейхстагом прапор кольору - Сонця,
  Гітлер немов щур - падаль здох!
  Серце наше, барабаном б'ється,
  І труби переможної лайки ріг!
  
  Пережили горе та печалі,
  Всю пройшли без жалості війну...
  Аромат бузку пишного в травні,
  Ми, цілуючись, зустріли весну!
  Олег Рибаченко отямився від того, що його били долонями по обличчю. Дівчина-ельфійка опритомніла швидко і відчула в собі ейфорію. Перед Олегом Рибаченком стояв уже знайомий ельф, і ще одна дівчина з алмазними вінками на голові. Вона була така вродлива, що колишній письменник навіть онімів від подиву. Таке волосся буквально сяє як зірки.
  Олег Рибаченко здивовано запитав:
  - Ви хто?
  Дівчина зі смішком відповіла:
  - Я старша над місцевими ельфами. Або як вони звуть мене - дивлячись.
  Олег Рибаченко здивовано вимовив:
  - Ви така гарна, невже вам сто тисяч років?
  Дівчина-ельфійка зі сміхом відповіла:
  - Та навіть більше... Я завдяки володінню сильною магією змогла обдурити смерть. Так що життя моє ще може бути дуже довгим.
  Топнувши своєю босою дівочою ніжкою Олег Рибаченко свиснув... Дівча виглядало таким юним і свіжим. Прямо, як тільки що розпустилася квіточка. Так хотілося з нею зійтись разом та спаритися. І кохатися, з азартом, практично без перерви. З такою променистою красунею.
  Та перехопила його погляд і прошепотіла:
  - У тобі душа чоловіка?
  Олег Рибаченко чесно відповів:
  - Я був великим воїном у минулому житті!
  Дівчина-ельфійка посміхнулася і проворкувала:
  - Я буду рада прийняти твої обійми... Але я бачу, ти хочеш щось у мене спитати?
  Олег Рибаченко агресивно кивнув головою:
  - Ось саме... Моє питання чому, чи перестали кольороельфійки з паралельного всесвіту отримувати насіння?
  Дівчина-ельфійка це промениста дивляча трохи подумала, а потім відповіла:
  - Чаклун Каспар хоче винищити ваш рід. Найімовірніше, саме він щось зробив, щоб ваші представниці не змогли розмножуватися!
  Олегу Рибаченка стало цікаво, і він присунувся до дивлячої і спитав:
  - А що саме? Як цьому перешкодити?
  Дівчина-ельфійка підскочила, трохи покружляла. Її голі ножі прокрутилися по повітря, виписали золоту вісімку. Потім дівчина відповіла:
  - Я сама до пуття не знаю... Якби могла, то давно б ельфи самі покінчилися з цим чаклуном. Але... Ти, здається, обраний і здатний здолати з нашою допомогою цю чудовисько!
  Олег Рибаченко пожвавішав і надувся собі груди, промовивши:
  - Як? Я готовий на все!
  Дівчина трохи покрутила стегнами і відповіла не відразу... Вона прошепотіла:
  - Потрібно спочатку трохи зайнятися коханням. Це додасть сили і мені, і тобі...
  Олег Рибаченко із задоволенням чмокнув губами, і підскочив до красуні, поцілував її в груди, промовивши:
  - Оце наймудріше!
  Дівчина подалася до нього, і жіночі тіла сплелися в хтивому екстазі. І стало так чудово. Вишукані ласки та бурхливий потік оргазму. І бурхливі шторми, наче підкидає тебе на найвищий гребінь хвилі. І ти ось ковзаєш, по цих кручах, виписуєш кола та завихрення. Потім тебе знову хитає, і підкидає, наче ти м'яч пінг-понгу. І відчувається, у товщі вод вивергаються вулкани кохання, і вихори хтивості. І дівчата ловили казкове блаженство. І задоволення, що злітає вище за гору Еверест.
  Так це чудово, і такий незліченний каскад взаємних оргазмів.
  Багато годин тривало нескінченне щастя, але врешті-решт і воно закінчилося. Дівчата розійшлися, і від них йшла солодка пара. Незважаючи на тривалість марафону, Олег Рибаченко відчував себе підбадьореним та повним сил із життєвою енергією.
  Стільки задоволення зараз він ніколи не відчував. І був на сьомому небі від щастя.
  А дівчина дивлячись сказала:
  - А тепер я відкрию тобі своє ім'я! Це надасть воїнові незмірних сил.
  Олег Рибаченко енергійно кивнув:
  - Згоден! Я почуваюся здатним згорнути гори!
  Дівчина-ельфійка якої більше ста тисяч років вимовила:
  - Мене звуть Ельфамунуель!
  Олег Рибаченко, тупнув босою, точеною дівочою ніжкою і щиро відповів:
  - Чудове та гарне ім'я!
  Дівчина-дивлячий запитала:
  - А вас як благородне створіння?
  Дівчина-штурмовик-письменник місто відповіла:
  - Я Йоган-Олег Рибаченка!
  Ельфамунуель захоплено відповіла:
  - Чудове ім'я! Ми тепер знайомі! І тепер у нас є сила протистояти Каспару!
  Олег Рибаченко жорстко завив, граючи сильними, дівочими м'язами:
  - Я все можу! І перемагати теж!
  Ельфамунуель відповіла з прищуром своїх смарагдово-сапфірових очей:
  - А зараз саме час битися з Каспаром. Поки ця хитра бестія не придумала у відповідь якусь каверзу. - Дівчина взяла за руку Олега Рибаченка і прикрикнула на ельфа та дівчинку-хоббіта. - Його веду я! Нам доведеться битися з чудовиськом, а ви залишайтеся на місці.
  Дівчинка-хобіт несміливо помітила:
  - Але ж велика сила цього чаклуна... Не відомо чи впораєтеся ви взагалі з ним?
  Ельфамунуель стиснула кулаки з великими кісточками і рішуче заявила:
  - У нас лише один вибір - чи перемогти, чи померти! Третього не дано!
  Олег Рибаченко не менш рішуче зауважив:
  - Сто разів дивився я обличчя смерті - не злякаюсь і зараз!
  Дівчинка-хобіт навіть пискнула:
  - Не сто, а набагато більше!
  Ельфамунуель повела голоногову дівчину Олега за собою. Вона опинилася біля дзеркала, і рішуче зробила крок у його гладь. За нею рушила і дівчина-штурмовик. Відчуття було, ніби вступаєш у воду - теплу і лоскочучу голу підошву, дівочих, точених ніг. Олегу Рибаченка знову захотілося, щоб його чутливе жіноче тіло попестили, але, на жаль, треба слідувати за тим, хто дивиться.
  Добре таки бути дівчиною, стільки задоволення отримуєш - не порівняти з чоловіком.
  Вони крокували по чомусь слизькому, наче поверхня медузи. Олег Рибаченко бачив у коридорі напрочуд багато зірок. Наче вони опинилися в якомусь місці, де космонавти крокують відкритим космосом. А зірки різнокольорові і такі яскраві... Ось їхня пара відірвалася від поверхні і полетіла.
  Ельфамунуель шепнула Олегу Рибаченка:
  - Будь готовий до всього мила дівчино!
  Колишній бравий воїн Літературного Рейху відважно відповів:
  - Страх це слабкість - хто злякався, вже переможений!
  Їхня пара летіла... Немов Пітер Пен, і майоріли по повітрі пишні зачіски дівчат. Але ось з'явився попереду криваво-червоний місяць.
  Ельфамунуель прощебетала дівчині Олегу на вухо:
  - Ось воно царство чаклуна Каспара!
  Олег Рибаченко здивовано шепнув і втягнув голову в плечі:
  - Виглядає зловісне!
  Ельфамунуель підбадьорила дівчину-штурмовика:
  - Треба пірнути в найчорніший кратер! Тоді ми опинимося у лабіринті що прийде на лігво Каспара!
  Олег Рибаченко, немов піонер, приклав до голови руку і промовив:
  - Завжди готовий!
  Їхня пара пішла на зниження, націлившись у горловину кратера. Потім дівчата відчули всмоктуючі потоки повітря під ногами. І якраз опинилися всередині...
  Ельфамунуель підбадьорила Олега Рибаченка:
  - Ось зараз ми підемо справжньою смугою перешкод. Але попереду буде сам кривавий чаклун.
  Дівчина-штурмовик рушила вперед, як раптом відчула, що на неї накочується дикий жах. Наче щось кошмарне, крижаними восьминогом сковує члени.
  Ельфамунуель вловивши невпевнений настрій, шепнула їй чи може йому:
  - Не бійся напарниця! Це лише магічна електроніка.
  - А з чого ти взяла, що я збентежився! - Йоган-Олег Рибаченко хоробрився, але зуби зрадницьки брязкали.
  - Це спеціальне випромінювання, воно вселяє нам страх! Ми ніби забули що не зелені новачки, а досвідчені воїни! - Напарниця акуратно погладила, дівчину-штурмовика-письменника по голій із рубіновими сосками грудей. Очі горіли.
  - Я воював не лише по двадцять п'ять годин на добу, а й тренувався на вбивство все життя!
  Мимоволі зізнався Олег Рибаченко. Втім, у його словах звучала гордість.
  . Спочатку з усієї зброї, їм вдалося начарувати, лише по невеликому твердому лазерному кинджалу. Точніше це наворожила Ельфамунуель. На жаль, тут її магічна могутність вкрай обмежена.
  Він цей кинжальчик навіть виглядав не дуже серйозно.
  Правда був легкий і міг трохи подовжуватися. Перший противник, нагадував колючий равлик, з дзьобом, що стирчав з панцира. Початковий шлях, йшов слизькою в окремих місцях обертової поверхні. Тому дівчина-штурмовик-письменник Олег, відхилившись від атаки ворога, ледь не впала.
  Його приятелька вдарила жука, розрізавши на дві частини, обпали шматки.
  - Працюй кинджалом! - крикнула Ельфамунуель. - Не такі вже вони страшні, як хочуть здаватися.
  - Я це помітив! - Вимовила дівчина-штурмовик-письменник. - Хоча щось дивне, творитися з тілом. Якось нервові закінчення заморозили!
  Войовниця-блондинка Ельфамунуель прокричала на всю горлянку:
  - Побачиш бий! Ось і вся "розморозка"!
  Віртуальні монстри, деякі схожі на людей, інші з безліччю щупалець атакували їх. Цього разу, войовниця Йоганн була напоготові. Зустрічний удар потряс найближчого супротивника. Наступним кого вона уклала, був чоловік гермафродіт. Такого виродка і втім, зовсім не шкода. А ось подібність кальмара з мечами мало не знесла голову дівчині-штурмовику-письменнику Олегу.
  Після того як зачепило мечем, жіноче тіло почало нудити і хворіти.
  - Ось гидота він мене зачепив! - розлютився в люті Олег Рибаченко. - Не думав що я такий уже незграбний.
  - А ти колись із віртуальним монстрами воювала? - запитала Ельфамунуель.
  Суперас із роду людей, а тепер дівчисько поспішив відповісти з іронією властивою просунутим письменникам-деміургам:
  - З ананасною мавпою! Вона за мною ганялася, і я мало не загинув. Хоча є деякі диваки, що кажуть, ніби всі мавпи добрі та люблять людей, бо вони її брати.
  Войовниця-блондинка і дивиться на ельфами розважливо сказала:
  - Наші супротивники не добрі та не злі. Вони байдужі, як море, яким плавають пірати.
  - Швидше навіть вакуум. Море тепле та ласкаве. - Дівчина-штурмовик-письменник вразила банана і тигра, що стрибнув на нього, з ракетами замість іклів. - Я на цих смугах перешкод, чорну дірку на голові набив. Нехай вони були не такі абсурдні. Щоправда, зараз щось не добре творитися з тілом.
  Ельфамунуель із цим погодилася:
  - Зізнатися чесно мені теж стрімко та вакуумно!
  Дівчина-штурмовик-письменник та дівчина дивляча продовжили рух. Спочатку чудовиська були не дуже швидкі, що полегшувало завдання. Проте де Йоганна-Олега та Ельфамунуель злегка зачепило розрядами. Гірше стало, тому що монстри стали плюватися вогнем. Рибаченко обпалило рельєфний м'язами живіт, і він чи вона відчула справжній біль.
  - У мене вивертає кишки! - сказала дівчина-штурмовик-письменник.
  - І в мене нелегше! - Дівчина-блондинка показала на свої праві оголені груди. З неї капала кров. На Олега Рибаченка знову плюнули, дівчина-штурмовик-письменник запізнилася, їй пробили плече, явно ламаючи кістки. А коли кістки ламають простій людині, це так боляче, можна зануритися від шоку. Хоча Олег із знатного роду польських та російських баронів і не був простою людиною, але зараз відчував себе не в своїй тарілці. Він відчував особливі, вкрай шкідливі хвилі, які паралізували його здібності.
  - Мені погано! - Йоган-Олег відключився. Блондинка дівчина професійним рухом розтерла їй красиве обличчя.
  - Не пірнай у чорну дірку, моя мила витязь-діво.
  Повернулась свідомість, але разом із ним і біль. Йоган-Олег простогнав, її дівчина душила неміч:
  - Я більше не піду.
  Ельфамунуель сердито буркнула:
  - Не розкидай! Тут аптечка є.
  Справді смуга перешкод була як комп'ютерна гра. Є додаткові життя і що суттєво енергія викликає моментальну регенерацію. Так було складно, але досвідчені дівчата навчалися на ходу. Їм ще було чого вчитися за всього величезного, бойового стажу.
  - Головне не відступати та не здаватися! - сказала Ельфамунуель. Вона теж була не в своїй тарілці, раз у раз, помиляючись, одержуючи болісні удари. Потім пара освоїлася і почала діяти, куди більш злагоджено.
  У наступному етапі їм довелося стрибати по плаваючих у повітрі грибах, ухилятися від літаючих ножів, переповзати колючий дріт.
  Битва ставала дедалі суворішою, а супротивники рухалися дедалі швидше. Щоправда, з'явилася можливість використовувати трофейну зброю, теж віртуальну, але за своїми властивостями цілком схожу на реальні носії смерті.
  Олег Рибаченко, який прийшов до тями, зокрема випробував багатоствольний вібромет! Він створював невеликі тріщини у просторі. Щоправда, після трьох пострілів розсипався, але викосив кілька рядів супротивників.
  - Не погано! - Промовила дівчина-штурмовик-письменник.
  - Спробуй придбати міхуровий плазмомет! - Це буде набагато ефективніше.
  Колишній льотчик-ас і супер потужний письменник-фантаст пожвавився і заморгав:
  - Що ж теж не найгірша ідея. А де він?
  Войовниця-блондинка охоче підказала:
  - Ось така невелика труба, що нагадує піонерський горн. Дунь у неї, і побачиш стрімкий політ гіперплазмового каскаду.
  Дівчина-штурмовик-письменник ледве вивернулася від залпу, трохи проповзла по вищербленій поверхні підхопив горн. Вистрілила.
  Бульбашки посипалися по звивистій лінії, ретельно підстрибуючи, ті тварюки, в яких вони потрапляли, вибухали - розсипалися як святкове конфетті.
  - Що ж! Це не надто погано! - сказала Ельфамунуель. - Тільки бий нижче, щоб бульбашок менше в небо летіло.
  Дівчина-штурмовик-письменник проревіла, беручи руку під козирок:
  - Як можу, намагаюсь!
  Ельфамунуель додала:
  - Намагайся і не дивуйся!
  Дівчина-чарівниця також підхопила сильну зброю і застосувала її, демонструючи силу, що не згинається.
  Баталія ставало дедалі цікавіше. Ось вони борються на планеті, де під ногами спочатку вода ллє струмком, а потім тече жахливо слизький рідкий гелій, а зверху та знизу палять потужними лазерами, рвуться анігіляційні гранати.
  Дівчина-штурмовик-письменник відстрілювалася, одразу з обох рук і навіть танцювала кренделя.
  Їй кілька разів зачепило, зрізавши ліву ногу. Дякую напарниці допомогла дістатися, до рятівної аптечки. Нога у гарного дівча в яке втілився Олег Рибаченко зросла.
  Красуня захоплено вимовила:
  - Ти крута Ельфамунуель.
  Войовниця-блондинка зневажливо пирхнула:
  - А ти слабачок пане Йоган-Олег. Такий бузувірський біль терплять немовлята, а ти застогнала!
  Дівчина-штурмовик-письменник була сама не своя, щось її босоногу красуню коригало:
  - Зараз я сприймаю, все набагато гостріше!
  Уклавши ще один ряд чудовиськ, Ельфамунуель скелячись, сказала:
  - Все одно терпи!
  Дівчина-штурмовик-письменник ціле століття від народження, навіть поки менше, що в порівнянні з напарницею дрібниця, зітхнула, говорити стало, неймовірно важко:
  - Доводиться, я ж чоловік!
  - Ось саме чоловік! - На мить їхні губи з'єдналися. Красуня Олег Рибаченко відчула медову насолоду юного жіночого поцілунку.
  Дівчина-письменник пискнула:
  - Богиня!
  - Люцифер! - граючи відповіла діва-ельф.
  Потім вони потрапили в атмосферу, що постійно міняється, з сильним вітром. То він дме спереду, то навпаки тисне у спину. Та й вороги постійно змінюються, то вони літають наче оси, то навпаки повзають як отруйні змії, або скачуть зайчиками.
  А ось битися приходити постійно, при цьому, стрибаючи з однієї платформи на іншу, і навіть хапаючи штучних мух та ящерів за ніжки, вилітаючи з їхньою допомогою з пасток. Деякі екземпляри: особливо гібриди метеликів і квітів: дуже красиві. А суміш бабки і тюльпана блискуча, всіма кольорами веселки з запахом, що дурманить свідомість... Квазарно! Вискалені пащі клацають ззаду, як електронні мишоловки, метрові зуби виблискують розрядами блискавок.
  Ось є і більші п'ятиметрові, і навіть десятиметрові ікла. Спритний Олег Рибаченко примудрився, проскочити повз них. Одне з чудовиськ: гібрид танка і скорпіона, з гуркотом рвонуло, розлетівшись обпікаючими льодяниками.
  - Нас не фотонять! Кварків не ловлять! - заспівав хоробрий хай навіть і остогидлий колишній воїн-ас і великий письменник.
  Знову дівчина-штурмовик отримує від анігіляційних спалахів ушкодження. А дівчині-ельфійці тепер гірше, знову відірвало ногу. Але вона і на одній кінцівці спритно стрибає, не думаючи про відступ. Втім, відходити нема куди.
  - У нас один спосіб або вижити, або померти! - Вимовила з дещо банальним пафосом Ельфамунуель.
  Дівчина-штурмовик-письменник підтвердила:
  - І лише разом! Чорна діра світліша, коли в крижаному ефірі: палає пара серця, що горять!
  Ціною неймовірних зусиль, нелюдського напруження їм вдалося пройти і це, хоч на тілі не залишилося живого місця.
  Наступний етап пустеля: зі звіряче засмоктуючим зеленим піском, неможливо ні секунди стояти на місці, ноги вязнуть, а ще треба стріляти і колоти. Тут проти них борються бойовики у масках, деякі у броні. Бійці різних типів, є і люди, і гібриди скорпіону з кактусом, клопа та гайкового ключа!
  Летять гравіолети, від яких не сховатися, ні втекти, лазерні промені розсіють пісок. При попаданні на тіло: пекельний біль, начинки ніби видавлювало катком, і заливало розпеченим маслом. Тетралети пікірують, скидаючи бомби у формі огидних черепів з безліччю пекучих очниць, і викидаючи шалені, у своїй спразі руйнування промені!
  Воїн від Бога Олег Рибаченко, втім, не губиться. Вона ця дівчина-штурмовик виконує подобу танцю, проходячи між цівками.
  Ельфамунуель навіть підколола:
  - Бідолашний віст: поряд з тобою крила ширяють!
  Дівчина-штурмовик-письменниця підхопила:
  - Командир, наші полки вишикував у ряд!
  Удвох дівчина-штурмовик-письменник і дівчина блондинка, що дивиться, вдарили ножицями, застосувавши прийом: "струмин водоспаду", укладаючи ворогів пишними пачками. Стільки різних тварин, розколювалося, сминалося, чи спалахнуло.
  Це приголомшливий гротеск - не позбавлений комізму, особливо коли тетралет у формі шуліки і сокири, звернувся при попаданні, в струмок, що падає: золотистих у бірюзову цяточку, гусениць:
  - Коли стріляєш, ставай на шкарпетки, рухливість буде більшою. - підказала Ельфамунуель.
  Олег Рибаченко ця дівчина-штурмовик-письменниця автоматично зауважила:
  - Стійкості менше.
  Блондинка з сяючим волоссям на це заперечила:
  - Як сказати, динаміка завжди сильніша за статику!
  На підтвердження своїх слів, дівчина зрубала променем конструкцію, що несе, що нагадує консервну банку з дулами. Вона розкололася на частини і впала, розлетівшись на шматки. Вже в польоті шматочки поваленої мети, перетворилися на зграю лілових гібридів: джмелів та шимпанзе.
  Ці дивні істоти билися один з одним: з кожною миттю стаючи все менше, розчиняючись в атмосфері бойової віртуалки:
  - Ну як? Квазарно? - запитала, зсунувши брови Ельфамунуель.
  - Дуже навіть круто, головне пристойно! - помітила дівчина Олег Рибаченко. - Приємно жити серед лазерів та плазми! І чути, як планета вибухнула!
  Дівчина-начальниця засміялася:
  - І випробувати у бою зі мною оргазми! І погуляти і повеселити насолоду! Що ж ціную, так почуття гумору в чоловіках.
  Воїн Олег Рибаченко тепер граючи: знищив наступний гостинець. Він нагадував поліно, вкрите сталлю. Вибухнуло не відразу, знадобилося ще кілька зарядів. У свою чергу промені, що вивергалися від кігтистих гачків, перебили сяйвому юнакові пензель.
  - Ось бездонний космос! - крикнула з досадою вона дівчина-штурмовик-письменниця. - Потрібно до такого додуматися.
  Ельфамунуель немов знущаючись, в'янула:
  - Ти про що?
  - Вріж мені в морду цеглою. - Одна рука не діє. - зазначив Олег Рибаченко. - О де моя дівоча суперплоть!
  Ельфамунуель як могла, втішила:
  - Не хвилюйся, скоро будуть ще, що регенерують тілесні життя.
  
  КОСМІЧНІ ВІРАЖІ
  Винищувач рухався дуже швидко. Цветоэльфийка і ще за сумісництвом вампір, любила грати на комп'ютерних магосимуляторах і почувала себе як риба у воді. А бойовий азарт змусив забути, що, на відміну від кібернетичної "стрілялки", тут можна пережити реальне розвтілення. Ось її машина атакувала ворожий міні-летун, космоліт ворога став на крило і запалав яскравим полум'ям, після чого розсипався.
  - Перші фрукти вже є! - Видихнувши, вимовила із захопленням Ельроза. У неї пішла кругом голова - вона виконала першу свою справу, отже, здатна боротися і перемагати не лише в чарівній віртуалці.
  Залпи магогравіо гармат, чаклунів-гармат, сплутали позицію, змішавши зорельоти гроборків, змушуючи їх розсипатися на фотони чи елементарні. Навіть кілька охоронних фантомів одразу демателізувалися. Орки-труни, схоже, і справді потрапили під неабияку роздачу смертоносних презентів. Щоправда, незабаром у відповідь запрацювали їхні гравіопухи та гамма-кулемети, вухали дробителі простору, рясно перемішані з маголазерами, що вже застаріли зустрічаються лише на старих кораблях. Тисячі ракет і десятки тисяч снарядів встромилися в кораблі або фантоми квіткоорків. Одночасно кружляли магоплазмові бутони, ляпки, пики джинів, вісімки та трикутники. Від них відлітали хаотичні бісеринки енергії, що переміщалися. Звичайно, дещо пройшло повз, спрацювали також чародійські антиракети, а також залпи магія-променів з гіперкварковим розгоном. Щось відобразили силові поля та засоби просторового кібер-захисту, а також магоматриці.
  Її потрапляння до неї змушували пускати дзеркальні, багатобарвні хвилі, викручуючи простір, змушуючи брязкіт вакуум. Цей вид захисту виявився дуже гарячим і рухливим, нагадуючи рідкі хвилі, що омивають тіла зорельотів. Але не менше третини "гостинців" досягли мети. Пройшовши, як кулак панчера, через глухий захист магоматриці.
  У космосі разом спалахнули сотні, а потім і тисячі сліпучих вогняних куль, які потім розійшлися сліпучими фіолетовими, помаранчевими та зеленими пелюстками. Уламки розбитих корпусів різноманітних станцій і зорельотів розсипалися химерним калейдоскопом, здавалося, що хтось розкидав по космосу скельця. А потім крутить калейдоскопічну трубу, змушуючи їх перемішувати. Елементи зорельотів середнього та великого класу, перевертаючись, горіли, і продовжували дробитися і вибухати, розлітаючись на всі боки. Детонували і вибухали навіть уламки, ніби в них закладено бочки з бензином, які змішалися з фосфором і сіркою.
  Відразу вісім зорельотів гроборків зіштовхнулося, один із них був лінкор із багатотисячним екіпажем на борту. Детонували не без допомоги атакуючої магії термокваркові ракети, спалахнула наднова зірка, розкидавши інші кораблі в далекі та різні боки. Дві бригантини, що відлетіли, потрапили дредноут і збиваючи вежі і плюща гроборків.
  Ось кілька обпалених звірів відчайдушно билося за право вискочити на модульному шлюпі. Одна з ремонтних баз почала розсипатися, два ще до кінця не збудовані зорельоти, зім'ялися в гармошку, притиснувши роботів-ремонтників і робочий персонал, що складається з гоблінів, бегемотів-котів і деякої кількості підкорених гробоорками рас.
  Ельроза продовжувала битися. Її атакували, як би ловлячи метелика пінцетом одразу два винищувачі. Дівчина-вампір пірнула між ними, проскочивши, наче різак по колодах, боком. Одночасно вдарили сім магічних лазерів із випромінювачами. Вони палаючим віником смілі машину, що хаотично дрейфувала праворуч. Ельроза відтворила прийом потрійна бочка і вразила хвіст того посуду, що намагалося прослизнути ліворуч. Бризнула магоплазма, винищувач противника полетів догори дригом, як виплюнутий з рота недопалок, залишаючи за собою вузенький димовий шлейф.
  - Ось так! Танцюй гопак! - сказала дівчина-вампір.
  Наступною її жертвою став громіздкий грізний вигляд двомісний штурмовик. Ельроза користуючись кращою маневреністю, прослизнула повз його дванадцять зброї, хоча промені магія-лазерів танцювали практично поряд з її прозорою бронею. Дівчина навіть відчула вихідний від спалюючої вакуум гіперплазми болісний жар. Спеціальний чарівник-сканер фіксує вразливі місця в магоматрічному захисті штурмовика. (Ельроза навіть уявила собі, як діє подібна машина, проносячись і спалюючи цілі квартали великих міст!) Ось дівчина якраз виринає на стику і всаджує гостинець у шов. Промені пробивають генератор машина вибухає. Щоправда, льотчик встигає вискочити. Ого, це здається самка щуроси, досить мила біла мишка пелюстками семи квітів навколо талії, шиї і зовсім маленькими на пензлику хвоста. Адже в прозорому скафандрі ще квітка-тельце дуже добре видно. Жаль вбивати таку симпатягу. Ельроза махає їй лапкою і відлітає:
  - Сподіваюся, ми з тобою зустрінемося! - І ласкаво додає. - Кожна зустріч на війні як побачення з коханою, не можна забути, неможливо запізнитись і дуже підло ухилитися!
  Катери, контрміноносці, магомери - бойові судна посиленої потужності, з мега-прискорювачем на борту, йшли на граничній швидкості. Вони вели ураганний вогонь, випльовуючи згустки магоплазми та антиматерії. Активність чаклунів зростала, у вакуумі з усе наростаючою швидкості, кружляли хитромудрі кренделя, восьминоги що з кульок і багатогранники. А на ковзанах мчали азартні дівчата, що розмахували ключками у вигляді шаблею та бойових сокир скандинавських богів.
  Іноді фантоми стикалися один з одним, і ця сутичка в космосі нагадувала середньовічні битви, де сходилися рицарі і рубалися холодною зброєю. І червона кров розліталася по вакууму, потім скочувалась у кульки, і так от пливла по іскристій порожнечі. Відрубані руки та чарівні ножі дівчат фантомів пливли ще кілька хвилин у космосі, щоб потім безслідно, як у віртуалках трупи розтанути.
  Потім космічні месники проскочили крізь лад ворожих зорельотів і пішли дугою, огинаючи район бою, щоб зайти на друге коло. Частина космічних посудин прошмигнула примарою, параболем миттєво зникаючи, як тільки з'являлися важкі гіперкваркові ракети. Ударні платформи, здійснили контрманевр, висунувшись встик, кораблів, що скупчилися, там вони стали викидати велетенські фонтани анігіляції з усіх систем. Це ніби тисячі китів піднялися з дна океану, прагнучи своїми потоками випалити той фон набридливі кораблі морських мисливців. Ракетоносці увійшли до прорідженого ладу зорельотів гробоорків, що нагадує опалу піну, збиті косою колоски, і посилали "подарунки" не особливо ризикуючи отримати у відповідь.
  Чотириста вісімдесят покращених і модернізованих накачаних техночарами античарівників почали огинати в стилі Олександра Македонського фронт ворога проти годинникової стрілки. Ці нові зорельоти, краса та гордість флоту кольороельфів. Швидкісні, високоманеврені, озброєні ракетами вісімнадцятого покоління, тобто магогравітаційним розгоном і з шаленим чаклунством модернізованими торпедами та артсистемами. Надзвичайними видами знарядь, які обробляли за допомогою магічного гарту, найкращі чаклуни імперії. Вони здатні, безумовно, протистояти найпотужнішим судам супротивника. Досконала багаторівнева система захисту, тут працювало кілька видів чарівників, дозволяла їм виживати під масованим вогнем, очевидно до певної межі.
  Ельроза сама відчувала цю межу: вона викидала свої гостинці, при цьому виявляючи обережність, з нею в парі билося кілька винищувачів кольороельфів. Ось спалахнула голограма дівчини з дев'ятикольоровою зачіскою, що дає відблиски та в ультрафіолетовому діапазоні. Вона посміхнулася милою фізіономією і сказала:
  - Може, спробуємо розвести супротивника на самокаті?
  - А це як? - запитала, дивуючись Ельроза.
  - Зараз побачиш! - підморгнула сліпуча красуня. - Бальними танцями захоплювалася?
  - Тільки кілька десятків уроків! - За мірами кольороельфів, що схиблені на артистичній грації і справді зовсім небагато.
  Її напарниця, скелячи зубки, підказала:
  - Так ось відтворюємо прийом сомпраме.
  Удвох і справді трощити цікавіше. Тут начебто ти панчер, який б'є нокаути в обох рук, розраховуючи просто зламати супротивника. Завалити напористим каскадом ударів. Чути розриви, винищувачі розсипаються як карткові будиночки. А ось і куди більша мета: катер. Видно як удвох вони досить довго за мірками лупили хвостом, перш ніж вдалося підпалити реактор.
  Кілька разів їх навіть чіпляли авіагармати системи "Їжак", що прикриває хвіст і не дають наблизитися до літака. Войовниця Ельроза звернулася до феї:
  - Мені це дрібнотравчата стрілянина набридла. Хочу сильнішу зброю, наприклад гіперкваркову бомбу.
  Фея з докором похитала головою:
  - Вона надто громіздка, ти можеш одночасно нести лише один заряд.
  Ельроза на мить замислилась, і тут її осяяло:
  - Так зроби його за допомогою магії багаторазовим. Як, наприклад, багаторазовий розривний патрон у коміксах. - Ельфійка-вампір не втрималася від дитячого приколу. - Або тобі слабо!
  Фея, яку зачепили за живе, образилася:
  - Я, звичайно, це можу, але чи це буде чесно?
  Ельроза дуже логічно і влучно видала:
  - Хитрість та розрахунок: як чоловік та дружина народжують перемогу - чесність третій зайвий!
  Фея погодилася:
  - Гаразд, вмовила! Отримуй багаторазову термокваркову ракету.
  Ельроза також озброївшись до зубів заклинаннями, почала атакувати ще наполегливіше. Тепер її жертвою став чималий фрегат. Загалом це ризиковано звичайним винищувачем атакувати солідний з екіпажем у тисячу п'ятсот бійців корабель. Навіть більше не рахуючи бойових роботів солдатів корабель, але гіперкваркова ракета, це п'ятнадцять мільярдів бомб скинутих на Хіросіму. Вона здатна розірвати зореліт і з матричним захистом та силовими полями.
  Гробоорки виявилися майстрами воювати, їм характерний інстинкт хижаків, піднялися сходами еволюції з кумедного виродка притиснувся до краю дерев, то виду претендує роль надцивілізації. Вже могутні типи, але відмінність кольороельфів, ні кого не поважають. А ті заручилися підтримкою рівноправних союзників ягодохобітів. А ягодохобіті з народження звикли пересуватися вакууму, а гроборков космос не здавався їх природним середовищем, проте, війська ублюдочных мастодонтів були чудово натаскані. Ягодохобіти навіть розмножуються переносяться космічним перебігом з місця на місце, наскільки часом може бути оманливою зовнішність істот, що не мають поняття спариватися.
  Але й противники у них найсильніші. Ті ж гепарди-кобри тренувалися на спеціальних магічних віртуалках, і їх годували особливим дурманом, що відключає почуття страху, що дозволяє запам'ятати будь-які дії та команди. Ну, а ягуари-тролі зовсім відрізняються високим інтелектом, але гробоорки не довіряючи таким кованим, як вони тварям, тримали це вигляд на підхваті. Загалом це була різношерста армія великої імперії, що прагне захоплення всесвіту. Чиєю ідеологією стало прагнення до магічного та чарівного, статевого панування. Тим не менш, дати миттєву відсіч вони були не в змозі.
  Ельроза користувалася цим, усаджуючи по термокварковому заряду до судів середнього класу. Ось загорівся і розколовся есмінець, за ним накрилася, потрапивши під ударну хвилю, бригантина. Щоправда, і дівчині довелося маневрувати. Кілька разів промені обпалювали корпус, рятував лише досконалий захист, але температура підвищувалася, навіть носик дівчини лущився.
  - Та мене просто смажать! - пробурмотіла дівчина. - Чи не можна посилити захист, як у комп'ютерних іграх, перевести до чарівного режиму бога!
  Фея-командир відповіла їй:
  - Звичайно, можна, але в цьому випадку буде нецікаво. А так ризик та викид адреналіну в кров. Тим більше, маневруй. Використовуй прийом петлі зіркового зайця!
  - Постараюсь!
  Кілька дорогоцінних хвилин сум'яття та паніки були оплачені сльозами тих сімей, що надривно ревуть, за загиблими.
  Ельроза зі здриганням у голосі запитала:
  - Що вони не вірять у зустріч у найкращому світі.
  Фея пояснила:
  - Сльози були тим більше гіркими, що просунуті гробоорки, як і деякі надто розвинені кольороельфи, виявилися майже поголовно атеїстами, які не вірили в рай. - Чарівниця високого рівня хихикнула, вибивши з лівого ока іскру. - Щоправда, надзвичайно модний спіритизм, багато хто спілкувався зі своїми духами, поки ті не провалилися в міжпросторові дірки, що стирчать у районі колапсів. Там вони кудись пересувалися, туга, звідки не було повернення. Звичайно смерть ще не кінець, але в тілі зрозуміло бути кращим, ніж у дусі. Тим більше, що в цьому колапсі новий прекрасний світ чи пекло знати поки не дано!
  Ельроза розреготалася:
  - Можливо! Я ось прийняла маголіцизм на сполох більшості магославних співвітчизників. Хоча невинна діва чула, що старший брат-патріарх є антихристом.
  Фея-командир розсміялася:
  - У кожної раси своя релігія, але спільна одна присутність у всіх богів рис характерних для тієї раси, що їх сповідує.
  Ельфійка-вампір видала, перл:
  - Ось я їх і сповідуватиму найпотужнішою ракетою, що рве зневіру.
  І Ельроза продовжила збирати рясні жнива. Вона трощила всіх підряд, благо ракета могла відтворюватися нескінченну кількість разів і змітати по десятку винищувачів одночасно.
  Люди наступали, тіснили ворогів, змушуючи задкувати. Втім, шок швидко пройшов, і похмура раса трун стала люто відповідати. Їхній командир космічний супермаршал страшенно хрипів, розмахуючи хоботом-мутантом:
  - Розпорошу на фотони, перемелю в кварки, заточу в чорні дірки, розріжу на комбінезони! - І насаджувався все зле і зліше. - Вріжте негайно тупорили, найсильнішою зброєю по них! Застосуйте чаклунів-некромантів!
  Есмінці, які йшли у зовнішньому строю, викинули контейнери з самонаводними мінами і відкрили вогонь по катерах і античарівниках. Крейсера, зробивши маневр, дали перші залпи ракетними установками, цілі в магосойдери та ударні платформи. А авіаносці розкрили своє черево, з якого вилетіли цілі зграї чаклунів-некромантів. Ці начебто не великі, але з понад маневреністю, позбавлені інерційної маси зорельоти, здатні навіть у звичайному тривимірному просторі розганятися до надсвітлових швидкостей. У чому сенс, а це неможливо для звичайних тіл - плющить гравітація. Модулі анігіляції, ощенилися жалами, стали випльовувати подарунки анігіляції. Вони й справді нагадували джмелів, та не простих, а шалених одержимими крихітними субдухами. Втім, за допомогою чаклунів-некромантів нижні парфуми і керували цими машинами.
  Йоганн отямився від цього сильного натиску ілюзій. Він такого потоку ще ніколи не бачив. Зореліт приземлився на іншій планеті. Навіть сила тяжіння інша, і це відчувалося. За більш гравітація колишньої.
  
  МОЖЛИВИЙ ПОВОРОТ Жорсткої війни
  І ось німці захопили наприкінці сорок третього року Кавказ. Взимку обмежилися обороною, натомість розвинули наступ в Африці та Ірані.
  Сталін, зрозуміло, не сидів, склавши руки. Поради розпочали наступальну операцію під Ленінградом, і в районі Воронежа.
  Подвійний удар не досяг мети. Під Ленінградом фриці застосували "Пантеру"-2 та реактивні винищувачі. У Воронезькому напрямку вже росіяни пустили в хід ІС-2. Як з'ясувалося, новий танк не зовсім досконалий.
  Спочатку у Воронезькому прориві Червоної армії супроводжував успіх, але потім німці завдали сильного контрудару з південного флангу і створили цілий котел для радянських машин. Тоді ж вперше застосували гітлерівці та САУ Е-10, легку, низьку, швидку та маневрену з відносно сильним бронюванням.
  Після розгрому радянських військ, під Воронежем, виникла оперативна пауза. Сталін став діяти обережніше, а німці перейшли на Африку та Іран.
  Гітлер намагався повністю захопити чорний континент, щоб розв'язати собі руки та отримати додаткові ресурси. Крім того, фриці хотіли допомогти Японії, для якої бойові дії складалися не надто сприятливо.
  Велику роль грав німецький підводний флот, чия чисельність постійно зростала. Нові субмарини на перекисі водню показали свою тотальну перевагу над кораблями подібних класів. З'явилися у німців і торпеди, що наводять на звук, і тепло.
  Таким чином, флот союзників став нести величезну шкоду. До середини червня німці захопили ПАР, а в липні Мадагаскар, остаточно підкоривши весь чорний континент.
  Щоправда, 22 червня Сталін знову почав наступати на Ржевсько-Сичовському напрямі, масово застосовуючи новітню техніку. Новий танк Т-34-85 поступаючись "Пантере"-2 у озброєнні та бронюванні, тим не менш, перевершував колишні моделі тридцятьчетвірки.
  Німці сиділи в міцній лінії оборони і відбивали наступ, роблячи ставку на реактивну авіацію, нові автомати та кулемети, а також газомети. Сам наступ не був тактично раптовим, і тому його виявилося простіше відобразити. Але за два тижні боїв радянські війська вклинилися в позиції фриців.
  А у німців надто багато сил абстрактно на африканський театр бойових дій. Натомість у боях взяли участь нові дивізії французів, португальців, іспанців та навіть шведів. У Швеції перемогли на виборах до парламенту націонал-соціалісти, і пара дивізій із добровольців вирушила на фронт.
  Крім того, Червона Армія після втрати Кавказу відчувала дефіцит пального і внаслідок цього була не настільки боєздатною.
  Через два тижні Сталін припинив наступ і несподівано запропонував Гітлеру мирні переговори. На той час стало очевидно, що фриці ось-ось розв'яжуть остаточно собі руки в Африці, і зможуть обрушитися всіма силами на СРСР.
  Фюрер погодився перемир'я зі Сталіним. Справді, треба ще допомогти і Японії, а що СРСР зможе зробити цей час?
  Німці у серпні 1944 року розгорнула наступ в Ірані та Індії. Вже за місяць німецькі танки опинилися в Делі, з'єднавшись із японцями. А ще через місяць вся Індія опинилася під німецьким контролем.
  Фюрер наказав готуватися до висадки в Британії. Бомбардування Англії, у тому числі балістичними ракетами, помітно посилилися.
  Японії вдалося несподівано здобути велику перемогу в листопаді 1944 року, за допомогою німецьких навідників перехопивши спробу висадки американців на Філіппінах. Тут вперше змогли показати себе в повній красі грізні лінкори країни Сонця, що сходить.
  Поразка американців виявилася тяжкою. І за підтримки німецького підводного флоту Японія перейшла у контрнаступ у Тихому океані.
  Сталін та Гітлер тим часом вели переговори. Про особисту зустріч двох диктаторів домовитись не вдалося. Але з самого початку було видно, що обидві сторони надто горді. Сталін не хотів віддавати Ленінград, Гітлер не хотів від Петра відмовлятися.
  Та й Кавказ фриці хотіли залишити цілком собі, а Сталін наполягав спільному управлінні.
  Але обидві сторони поки що не переходили до бойових дій. Гітлер планував захопити Британію та розв'язати собі руки. Сталін же надії пов'язував із новими розробками в танках та авіації. Але нова машина Т-44 виявилася недостатньо надійною та вимагала технічного доведення, а гвинтові радянські літаки безнадійно відставали від реактивної німецької авіації.
  Взимку німці разом з японцями потіснили трохи американців у Тихому океані і завдали янкі колосальної шкоди підводними човнами.
  У березні 1945 року німці активізували бомбардування Британії, використовуючи різко збільшену кількість реактивних літаків. Як з'ясувалося - все ж таки бомбардувальник кращий за балістичну ракету, оскільки остання надто вже дорога і недостатньо точна.
  Дедалі сильніше проявляв себе і підводний флот нацистів. Зневірившись перемогти німців авіацією, союзники теж почали промацувати переговорний процес. І заразом спробували схилити Сталіна до відкриття заново фронту.
  Але вождь усіх часів і народів поки що вичікував. Йому не хотілося знову тягати каштани з вогню. Тим більше, створення власної реактивної авіації затримувалося, а розробка нового танка Т-54 обіцяла зайняти занадто багато часу. Так, фашисти зуміли створити на окупованих територіях маріонеткові уряди з місцевих зрадників.
  Тож радянській армії довелося воювати з мільйонами своїх колишніх громадян. А це не надто чудово.
  Та й Японія у разі чого натякнула, що й Сталін порушить перемир'я, вона відкриє фронт Далекому Сході.
  Тож німці могли готувати безперешкодно висадку десанту в Британії. Щоправда були певні труднощі: багато як англійських, а й сухопутних американських військ розташовувалося в метрополії. Поки що США билися в основному на морі, і могли дозволити собі посилити війська власне в самій Англії.
  Це й викликало труднощі. Крім того союзники поступаючись як авіація мали занадто багато літаків - компенсуючи технологічну перевагу кількістю.
  Тому Олег Рибаченко, крім ударів по сухопутних цілях, вів полювання і за літаками супротивника.
  Тут дівчина-штурмовик-вундеркінд уявила себе за штурвалом літака. Ось він реактивний МЕ-262 найновішої модифікації зі стрілоподібними крилами. І величезної швидкості атакує як повітряні, і наземні мети.
  Босонога красуня Олег Рибаченко у своєму дівочому тілі вправно справляється з винищувачем. Відкриває вогонь на поразку за допомогою босих ніжок. І спалахують англійські літаки, падають пробиті американці.
  А праворуч від красуні Олега дівчина Арабелла. Яка теж є великим льотчиком-асом. І веде, пускаючи віялом авіаційні снаряди, наче крилата валькірія.
  Олег Рибаченко показує їй кулак, човгає босою, точеною дівочою ніжкою, і кричить:
  - Так тримати!
  Дівчина захоплено відповідає, показуючи кулак у відповідь:
  - Їсти так тримати!
  Ось назустріч Олегу Рибаченка вилітає чотиримоторний бомбардувальник. Льотчик-термінатор підбиває його з 30-міліметрових авіагармат, вигукуючи.
  - Краще завалити одного мамонта, ніж сотню щурів, краще вразити одного героя, ніж тисячу трусів!
  Арабелла у відповідь палить з розвороту в прийомі "бочка" і вигукує:
  - Двоє живих друзів добре, чотири мертвих ворога, ще краще!
  І від її влучень вибухають, наче збудований у шеренгу ряд - літаки!
  Олег Рибаченко скеля у дівочій посмішці білосніжні зуби. І знову стріляє...
  Йому хочеться співати, що войовниче.
  Я супермен Творець світобудов,
  Вирішив, що правитиму на віки!
  І багато під п'ятою моїх створінь,
  Насправді будь-яка знай мрія!
  
  Красиво створювати і ткати багато-
  Можу я променисті килими...
  Хто непокірний жорстка розплата
  Підуть у геєну діти сатани!
  
  А мене всім серцем діти любить,
  Отримає все, що хоче до пупа!
  Одну нагороду лише вручають судді,
  Кому вистачило здорового глузду!
  
  Я люблю будувати в космосі чертоги,
  Громади у світобудові заперечити.
  Але до чого примхливі, знайте Боги,
  Для них дрібниця перервати вам життя нитку!
  
  Подарунок буде, а йому доважок,
  Щоб не повзала дурна людина...
  Дрібниця творити і мені не цікаво,
  Нехай помідором стане генсек!
  
  Сплітаю з сузір'їв павутину,
  Здатний з мізинця збити квазар...
  Не треба мені ні свічки, десятину -
  Я людині щедро сам віддам!
  
  Безсмертя буде, і в гарній сукні,
  До тебе наречена у вічності прийде...
  Ти будеш, наче цар великої знаті,
  І без перерви райський у кущах рахунок!
  
  Гареми та сералі - це дрібниця,
  Реальність тільки Бога попроси...
  Але треба люди самі щастя робити,
  А не кричати, лише: Господи спаси!
  З кожним словом, хтось та падав підірваний чи збитий. А красуня Арабелла дрыгаючи голими ніжками, мчала разом із ним і погравала босими пальчиками, натискаючи на гашетки авіагармат. І також потрапляючи...
  Ось вони розстріляли бойові комплекти та летять назад.
  Арабелла запитує босоногу красуню з пишними грудьми та розкішними стегнами Олега:
  - Ти чарівне дівчисько... Я завжди хотіла бути схожою на тебе!
  Дівчина-штурмовик-вундеркінд охоче відповідає:
  - І я б мріяв стати такою, як ти! Хоча...
  Тут Олег Рибаченко зрозумів, що зморозив нісенітницю. І взагалі, як це мужику прагнути бути схожим на бабу?
  Втім, Арабелла не розгубилася і видала безсмертний афоризм:
  - Краще бути жінкою, аніж бабою!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Не кожен у штанах чоловік, не кожен у спідниці баба!
  Арабелла кивнула головою і помітила:
  - Легше спокусити сотню жінок, ніж подарувати одній спокусливій мрії!
  Вже на аеродромі обидві дівчата обнялися і поцілувалися - які вони таки чарівні. Трохи попестили один одного, потерлися червоними сосками, злилися яскравими, як пелюстки троянд, губами. Як це приємно пестити жіноче тіло.
  Але ніколи особливо тиснутись - треба поспішати на новий виліт. І знову завдавати Англії нищівних ударів з повітря. Поки що Британський лев не буде остаточно повалений!
  Ось окрім повітряних цілей улюблена робота Олега Рибаченка - винищення танків. Завдаєш по них удари з повітря. Особливо спокуслива мета "Тортіла" - машина, яка важить вісімдесят тонн! Справді, монстр - всім монстрам монстр!
  Втім, у німців вже є на озброєнні серійний Е-100, щось на кшталт "Мауса", але з більш щільною схемою компонування, нижче силуетом і легше. Нова машина вже могла розвивати достатню для бою швидкість.
  Взагалі Олег Рибаченко подумки уявив уже готові до травня 1945 року нові танки серії "Е". З компонуванням коробки передач на самому двигуні: присадкуваті, з довгими стволами.
  Наймасовіша машина "Е"-50 порівнянна вагою та озброєнням з "Пантерою"-2, але набагато нижчою за силует, і більш товстою, особливо по бортах похилою бронею. І "Шерман" і "Черчілль", і "Першинг", далекі за своїми тактичними і бойовими характеристиками від цієї німецької машини.
  І коли вона з'явиться на полі бою, їй просто не буде рівних!
  А вони вже готові і "Е"-50 та "Е"-75. Друга машина зі 128-міліметровою гарматою просто диво танкобудування. Як довбає, що мало не здасться навіть "Тортилі".
  І ось і босонога воїнка Олег Рибаченко вже в танку, разом із гарним дівочим екіпажем. У грізному, "Е"-100 пристосованому переміщуватись навіть під водою. Ось екіпаж із ельфійками, у ньому Олег Рибаченко п'ятий, а дівчат із гострими вушками, четверо, пірнає у товщу Атлантичного океану. І пливе там, розрізаючи морську гладь, це субмарина на гусеницях.
  Потрібно перетнути Ламанш у найвужчому місці. Вискочити на узбережжя, провести обстріл і повернутись назад.
  Ех, умів же німецький геній створювати шедеври воєнної думки. Наприклад, землерийні танки. Демократична форма правління виявилася неефективною Німеччини. Яка виникла криза останніми роками? Так розгулялися різного роду терористи та емігранти! А хто винен? Насамперед слабкість влади!
  Але зараз їхня машина з двома гарматами вискакує з морських глибин.
  Олег Рибаченко за допомогою босих пальців своїх нижніх дівочих кінцівок стріляє осколковими снарядами по гарматах англійської, берегової батареї. Англійців підкидає вище, і перевертає нагору ногами.
  Ось це справді тотальний шик!
  Чомусь у голові у Олега Рибаченка промайнула російська пісня:
  - Фатальний рік, можете мені не вірити - 1999! Диявол поверне золотими рогами, три дев'ятки нагору ногами!
  А тут у особі гітлерівських військ увійшли дияволи на англійську землю. Ось помаранчева ельфійка як лупне з важкої 128-міліметрової зброї.
  І вибух тридцятикілограмового снаряда, підняв вгору до пекельних небес ворожий дзот.
  За допомогою босих пальців гострих ніжок Олег Рибаченко стріляє зі своєї коротенької гармати, і поглядає на дівчат. Які вони прекрасні, у своєму відвертому бікіні. Чи не дівчина, а просто диво природи. Так з ними хочеться зайнятися любов'ю ... Ні Карл Маркс все, не зовсім правий. Ось у ньому жіноче єство, і плоть чарівної дівчинки, але все одно тягне на самок. До їх грудастих, блискучих тіл.
  Він душею мужик, так мужиком і залишиться назавжди, в які спокуси його не вводила б нещадна доля.
  А тут у, напівдрім пішого ходу і мрій так приємно... Ти уявляєш собі в багатій уяві перемогу Третього Рейху...
  Ще не остаточна, але все до цього йде!
  Ось палить по батареях, а дівчина з синім волоссям поливає з кулемета, винищуючи англійських піхотинців. Падають убиті чорношкірі, з них виливається така сама, як і в білих, червона кров. Війна природний стан людини...
  Або як сказав один філософ: воювати важче, ніж дихати, але набагато природніше!
  Дівчата, що цікаво, дуже люблять при стрільбі використовувати свої довгі, витончені пальчики ніг. Що ж - будь-якого кольору кішка, аби вона ловила мишей. Так і щодо дівчат - не має значення, які частини тіла, аби прекрасні.
  Ось войовниця-ельфійка влучним пострілом відірвала порівняно невелику вежу "Черчиллю".
  Ні, безумовно, у Олега Рибаченка, з'явилося бажання скласти пісеньку, і штурмовик-вундеркінд повів склад;
  Мріяв з пелюшок стати крутим солдатом,
  Літати на літаках і стріляти...
  А може, юнгою і великим піратом,
  Хоча на морі ти всього лише тати!
  
  Хотілося в ратній справі - мені хлопчику,
  Найпотужніше визнання мати...
  Вчитися бою треба не за книжкою,
  Інакше станеш дурним, як ведмідь!
  
  Читав я в дитинстві про лихих корсарів,
  Про абордаж та різкі стрибки...
  Хоч можеш стати ти жертвою комісарів,
  Але боягузтво, то хлопчику не з руки!
  
  Чого бажаєш, то завжди доб'єшся,
  Будь-яка справа сперечатися завжди...
  І над піратом теж світить сонце,
  А якщо буря також не біда!
  
  Та шибениця теж загрожує,
  Кат жорстокий ставить ешафот.
  І не знайде розбійник місце в раї,
  Його геєна в пекло чекає!
  
  Коли мене спіймали до Ісуса,
  Відчайдушно я прохання звернув...
  Піддався, каюсь мерзенному спокусі,
  Хотів дівчат, барвистих машин.
  
  Відповів Бог: Що немає тобі прощення,
  І чекає лише Сатана...
  Кат ударив враз без зволікання,
  І відкотилася з плахи голова!
  
  І я в пеклі, але знайте, не страждаю,
  З чортами можна також горілку пити.
  І смачно той лікер зараз ковтаю,
  Яким запивають торт та дичину!
  
  Так це місце просто та піратів,
  Є дияволиці - телиці на ура...
  Така виявилася тут розплата,
  Шампанське, вино, шашлик з ранку!
  
  Грав я в пеклі п'ятсот століть,
  Але прийшов Великий Ісус...
  І скінчив пекло без усяких вигуків,
  Був у пекло в щастя - нині порожній!
  В геєнні я тепер страждаю сильно,
  Та вірно пізно каятися в пеклі...
  Хотілося одягатися з дамою стильно,
  Не знав, що нині в пекло потраплю!
  
  Тому урок іншим піратам,
  Живіть чесно, будете цілей...
  Хоча, на жаль, невелика зарплата,
  Як вирватися нам із потреби ланцюгів?
  Хороша пісня та чудовий бій... Вони розрядили бойовий комплект і повертаються назад. Ельфійки хором вигукнули:
  - Та прибуде з нами сила!
  Знову чудовий, сучасний танк йде в море. І невелика глибина, не перешкода машині, що працює на перекисі водню.
  Щодо розробки атомної бомби, то тут Німеччина трохи відстає, але реактор на важкій воді вже вдалося запустити. Плюс ще отримано сповільнювач на парафіні.
  А ось і сам Гітлер... Ходить собі біснуватий фюрер по кабінету. Здається, вирішив трохи попустувати.
  Гітлер стукнув кулаком по столу, склянка із соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гніву. Гітлер погрозив небу:
  - Та як ти смієш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзі наказувати всім сущим!
  Геббельс пафосно відповів:
  - Бог найголовніший деспот на планеті!
  Гітлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, і ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мільйонами, десятками мільйонів заради великої мети! Бог вбиває мільярди, тотально заради всіх невідомо чого! Більшість наших жертв гинуть швидко, а більшість із мільярдів померлих від старості довго страждають, і страшенно страждають! Церква вчить, що більшість людей буде і після смерті вічно горіти в пеклі, ми ж якщо і наражаємо людину на тортури, то тільки щоб добути інформацію, і максимум це триватиме кілька місяців!
  Бог же мучить, знаючи все наперед, мільярди мільярдів років! Та й тим, хто врятується мало радості - вічна нудьга у рабстві Господньому! Церква вчить, що Ісус Всемогутній Бог, значить Гітлер добріший за Ісуса! Чи не так!
  Геббельс відповів:
  - Так правильно! Християнство і "пацифічне", і наджорстоке! Він гарантує муки за життя і примари після смерті!
  Гітлер кивнув:
  - У нас Європі, чому так мало гарних жінок! Від того, що середні віки, кожну красуню вважали відьмою, спалювали і катували! А чому в Скандинавії вродливих жінок набагато більше? Туди не настільки проникла католицька інквізиція. Було не погано, якби есесівці брали красивих білявих жінок зі Скандинавії як другі дружини і народжували здорових, високих дітей.
  Гіммлер зауважив:
  - Вже проводяться успішні досліди зі штучного запліднення жінок! Ми використовуємо насіння найвидатніших чоловіків!
  Гітлер схопився з крісла:
  - Та це цікаво і є результати!
  Гіммлер кивнув:
  - Звичайно мій фюрер! Перша дюжина дітей у пробірці з'явилася на світ! Вони важать значно більше, ніж звичайні діти! І як мені здається сильніші. Я тримав немовлят на руках, і вони вперто боролися.
  Гітлер усміхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гіммлер відповів:
  - Це дуже складно мій фюрер! Деякі розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме надто дорого! По-старому набагато краще!
  Гітлер погодився:
  - І то правда! Правь Німеччина!
  Ріббентроп вставив:
  - Найбільш генетично обдаровані слов'яночки теж могли бути дружинами солдатів СС. І народжувати дітей!
  Гітлер кивнув:
  - І це правильно!
  Гіммлер заперечив:
  - Взагалі-то слов'яни нам певною мірою родичі! Ті ж царі Росії мали більше німецької крові, ніж російської!
  Гітлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росія і стала такою величезною! Німецька підняла примітивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрібно поширювати казки-ніби під нашим управління росіяни житимуть набагато краще, ніж за більшовиків!
  Фюрер здивовано ойкнув і прогугнявив:
  - Що хіба цього зараз не робиться?
  Геббельс з азартом відповів:
  - Робиться великий вождь! Ми працюємо мовами не менше, ніж бомбардувальниками Британією. Багато чого вилили зі своєї пропаганди і росіян, і англійців з американцями!
  Фюрер досить усміхнувся і, погладив собі живіт, промовив:
  - Брехни в міру, дотримуючись честі, щоб не зловити на слові... Адже брехня рятівна є, а є брехня порожня!
  Після чого фюрер знову почав ходити, вимовляючи один із своїх звичайних монологів:
  - Коли я прийшов до влади у тридцять третьому році, не було великої Німеччини. Була змучена, зруйнована, принижена країна. Країна, де виробництво впало вдвічі, було десять мільйонів безробітних.
  Держава, усічена за підсумками першої світової війни, втратила всі колонії та значну частину території. Коли я прийшов до влади: ніхто не вірив, що попереду на нас чекають великі звершення. Але маленька, усічена війнами країна, стала розвиватися і перемагати. Спочатку я зайняв демілітаризовану зону. Потім Австрія, побачивши наше процвітання, добровільно приєдналася до нас.
  Потім Захід злякався нашої потужності, що зростала, пішов на Мюнхен - віддавши на Судети. Після цього почалася друга світова війна. Проти нас був майже весь світ та жодного надійного союзника. Бо Муссоліні виявився лише боягузливою ганчіркою.
  Але за три тижні розгромна Польща. А союзники не наважилися на наступ. Потім, впала Данія та Норвегія. Після ми за півтора місяці чудово підкорили Францію, Бельгію та Голландію, розбили англійців під Дюкером.
  Але війна на цьому не закінчилася, хоч ми дуже розраховували на це! Довелося вдарити по Югославії та Греції, влізти до Африки. Я не хотів цього, але десять тисяч сталінських танків зібралися на нашому східному кордоні. Нам довелося розпочати війну проти найсильнішої та теж тоталітарної, як ми імперією на планеті.
  Здобути швидку перемогу виявилося не судилося, але ми змогли після декількох років війни, вивести з ладу російського ведмедя, захопивши найважливіші та найбагатші області Росії.
  Нам підкорилася і Африка, і половина Азії, і Індією. В результаті воєн утворилася імперія вдвічі більша, ніж Чингісхана, вчетверо більша, ніж Македонського, у п'ять разів більша за Римську за правління Трояна.
  Ми досягли багато чого... Але війна все ще не закінчена! Непохитно стоїть Москва. Яку треба обов'язково взяти. Досі не підкорений Лондон. Але найголовніше - Америка! Це наш найсильніший і найнебезпечніший ворог. Її економічна міць - приголомшлива, але слабенький дух! Але й ми з кожним місяцем стаємо все сильнішими. Мільйони рабів працюють на нас, роблячи все більше і більше озброєнь. Ми запустили у виробництво безліч нових видів озброєння. Реактивної авіації, балістичних ракет, підземних танків та унікальні неповторні за льотними характеристиками дисколети.
  Ніколи ще за всю історію людства не було такої сильної та технологічно оснащеної армії як у нас. І ми зараз наблизилися до священної мети - світового панування!
  Фюрер зупинився та схрестив собі руки на грудях, після чого закінчив. -
  І наша перемога це час найближчих місяців чи навіть тижнем.
  
  ДІВЧИНА-АКУЛА
  Іспити в МДУ здано. Сніжана Корольова, чарівна натуральна блондинка, скинула туфлі на високих підборах і босими ніжками побігла теплим асфальтом.
  Вона проста сільська дівчина, і дуже любила голою підошвою торкатися твердої поверхні. І начхати їй, що на неї дивляться, як трохи не в собі, і одночасно милуються.
  Сніжана дуже гарна, її волосся трохи в'ється і трохи золотаве, а обличчя, навпаки, засмагле, з мужнім підборіддям і виразним профілем. Вона хоч і народилася в селі, але зовнішність має неабияку, ніби й справді принцеса. Шанувальників у неї дуже багато, але Сніжана має практичний сільський розум.
  Їй хочеться одружитися з олігархом! І вона мріє про це. Вона така юна, чудова.
  Шкода лише мільярдери, навіть у Москві, на вулиці не валяються. А ось Мишко за нею ув'язався. Симпатичний юнак, спортивний, м'язистий. Дівчата від нього божеволіють. Але закохався у неї. А навіщо їй цей жебрак потрібний? Ну, хай і не жебрак, а так, середнячок.
  Ведмедик тримає в руках квіти: білі троянди. Вони так приємно пахнуть. І йдуть до її волосся.
  Юнак підскочив до неї і, простягнувши троянди, промуркотів:
  - Моя уява вразила,
  Переді мною з'явився твій образ.
  Мене ти наче блискавка пронизала.
  Своєю неземною красою!
  Сніжана засміялася, клацнула пальцями юнака по носі:
  - Наслідуєш Пушкіна? Але це не головне!
  Юнак здивовано запитав:
  - А що головне?
  Сніжана зі смішком відповіла:
  - Гроші! Ось це і є найголовніше!
  Ведмедик зітхнув і відповів:
  - Ну, я закінчу МДУ та відкрию свій бізнес. Я і зараз непогано заробляю, наприклад, сценарії та ігри вигадую!
  Дівчина хихикнула, тупнула босою ніжкою:
  - Знаю! Ти ще фантастику для журналів пишеш. Тільки все це така дрібниця!
  Хлопець логічно зауважив:
  - А навіщо мати надто багато грошей? З'їздити до Європи ми маємо, іноді й у ресторан можна сходити. Ми молоді, здорові, гарні - ми матимемо чудові діти!
  Сніжана заперечливо хитнула головою:
  - Ні! Краса це дар богів! І її потрібно використати практично! Я вийду заміж тільки за того, у кого не менше мільярда доларів статки!
  Юнак тихо спитав:
  - Без любові?
  Сніжана жорстко заявила:
  - Кохання не існує! Є лише брудна хіть самців і самок!
  Ведмедик заперечливо мотнув головою:
  - Ні! Я люблю тебе, і тільки тебе! Я без тебе жити не можу!
  Дівчина засміялася і зухвало відповіла:
  - Зароби мільярд доларів, і тоді розраховуй на взаємність, а так ... Квіти, правда, нічого, але я більше люблю червоні, кольори крові!
  Хлопець важко зітхнув і заспівав:
  - Не буває фальшивого кохання,
  Зірки у небі сяють рубінами.
  Ти кайдани сорому розірви -
  Будьте почуття глибокими сильними!
  Сніжана хихикнула і відповіла:
  - Ну, пишай. Взагалі можеш пройтися зі мною. Ти розумний для своїх вісімнадцяти років. Розкажи, які ти на конкурс розповідав?
  Ведмедик ще важче зітхнув і відповів:
  - Важко мені зосередитись. Увесь час про тебе думаю. Про твоє прекрасне волосся, і твоє... Юнак кинув погляд униз і ласкаво запитав:
  - Ти не боїшся наступити на уламок, та й підошви брудняться!
  Сніжана жорстко відповіла:
  - Я не така ніжка. У селі я ходила боса від морозів і до морозів, по шпильці, камінчиках, шишечках. А ви міські. Немає у вас реальної мужності!
  Ведмедик помітив:
  - Тобі йде босоногость, і все ж таки вулицями міста так ходити.... Занадто екстравагантно!
  Сніжана посміхнулася, які у неї великі перлинні зуби. Куди біліша засмаглій, шоколадної шкіри. Ведмедик навіть здивувався, що натуральна білявкам може настільки засмагнути, наче арабка. Може, через те, що вона з дитинства перебувала на свіжому повітрі.
  Дівчина неохоче начепила на себе туфлі, і одразу стала вищою на зріст Михайла. Адже Сніжана росла дівчина. Це навіть її трохи бентежить і викликає почуття досади - не кожен захоче таку велику дружину. Тим більше багато мільярдерів маленького зростання.
  Сніжана мріяла про гроші. Її уяву манили мільярди доларів. І хотілося ще й владі. Щоб віддавати накази та керувати світом. Або знімати якісь власні фільми. Що теж було б привабливо. Щось особливе озвучити та неповторне.
  У туфлях на високих підборах почуваєшся не так комфортно. Справді, навіщо, доки не випав сніг, такій гарній дівчині взуття? Але в Москві дійсно стрімко ось так ...
  Сніжана запитала юнака:
  - Ти мене кохаєш?
  Мишко відповів із жаром:
  - Усім серцем та душею!
  Дівчина хихикнула і попросила:
  - Напиши тоді розповідь, у якій Росія перемогла б Японію за Миколи Другого.
  Ведмедик зітхнув і відповів:
  - Це в мене вже було. Навіть був тематичний конкурс на цю тему!
  Сніжана посміхнулася і запропонувала:
  - Ну тоді купи мені морозиво!
  Ведмедик кивнув:
  - Із задоволенням, а яке?
  Сніжана заявила, скелячи зубки:
  - Полуничне у шоколаді!
  Хлопець підбіг до скриньки і придбав дві порції у склянках із позолоченого паперу.
  Михайло простягнув склянку Сніжани. Дівчина взяла його до рук і неквапливо лизнула своїм рожевим, чарівним язичком. Після чого, проворкувала:
  - Так, це непогано! Морозиво чудово! Коли його їж, на душі розцвітають незабудки!
  Мишко кивнув і помітив:
  - З тобою хоч на північний Льодовитий океан!
  Дівчина промовчала. Думки в неї тепер були про інше. Дівчисько сама пробувала заробити і написала фантастичну розповідь про попадця у другу світову війну. Точніше, про двох попадань - юнака та дівчину. Вони намагалися попередити напад, але їм ніхто не повірив. І вони опинилися у в'язниці. А 22 червня 1941 року все одно розпочалася Велика Вітчизняна Війна. Хід історії змінити не вдалося.
  Розповідь Сніжани зібрала кілька лайків і переглядів, але грошей за нього дівчинка не отримала. Що дуже розчарувало меркантильну письменницю.
  Сніжана читала Мишку. Цей хлопець друкував просто на ходу у смартфон. І це робив успішно. Взагалі гроші витрачаються легко. А видобути їх важко. Сніжана навіть думала про те, щоб піти на панель. З її зовнішністю це обіцяло великі гроші. Але втратити цноту не хотілося, тоді шанс вийти заміж за мільярдера різко падав. Чомусь олігархи люблять незаймана. Так, такий розклад. Хотілося Сніжани великих грошей. Тільки конкретного плану, як осідлати мільярдера, у неї немає. Через Інтернет олігархи не знайомляться. Натомість там стільки хлопців. І всі такі різні. І тіло так хоче ласка і пристрасті.
  Сніжани коштувало великих зусиль не втратити цноту. Але вона трималася. Хоча ночами таке снила!
  Красуня спитала у Ведмедика:
  - А вам чоловікам важко без дівчат?
  Юнак чесно відповів:
  - Дуже важко!
  Сніжана здригнулася і відповіла:
  - А я хочу мати чоловіком мільярдера! Допоможи мені будь ласка!
  Ведмедик засвистів, хитаючи головою:
  - Я закоханий у тебе по вуха! І нікому не віддам, особливо пузатому олігарху!
  Сніжана підморгнула і з лукавим виглядом вимовила:
  - А я тебе зроблю своїм коханцем! Будеш мене любити і пестити!
  Хлопець засміявся і відповів:
  - Олігархів треба шукати, там де вони водяться! Можливо, у найдорожчому ресторані Москви!
  Сніжана вишкірила зубки і агресивно зажадала:
  - Привези мене туди!
  Ведмедик помітив:
  - Там немає жодної страви менше, ніж за тисячу доларів!
  Сніжана грайливо відзначила:
  - Тим краще, хоч екзотики спробую. А в тебе, що, тисячі доларів не знайдеться?
  Юнак охоче відповів:
  - Для тебе знайдеться, але для нас двох потрібно дві.
  Сніжана рішуче заявила:
  - Та я сама піду! І так буде найкраще!
  Ведмедик зніяковів і промовчав. Дівчина тим часом доїла морозиво. Кинула порожню склянку в урну. І засвистіла. Щось у неї грайливий настрій.
  Ведмедик, навпаки, пожурився. Мрії про шлюб зі Сніжаною виявилися ілюзією. Так, не щастить йому з нею. Адже, закоханий у дівчину по самі вуха.
  Юнак заспівав із сумом:
  - Ти не ангел, але для мене, але для мене ти стала святою.
  Сніжана перебила юнака:
  - Мене слово "святий" дратує! Відразу ж відчувається в ньому лицемірство та святенництво! Взагалі, як кажуть мудрі: якщо політик посилено хреститься, то його рука шукає ваш гаманець! - Дівчина стукнула каблучками і розсміялася, співаючи. - Гаманець, гаманець, на мотузку. Біля сяючої безодні висить на краю! А доля за рогом причаїлася осторонь, і мотузку тримає невидиму!
  Дівчина побачила ще одного парубка. Ось Славко йде. Теж симпатичний юнак. Ось у нього можна й зірвати куш.
  Сніжана пробулькала Мишкові:
  - То даєш мені тисячу доларів?
  Хлопець завагався. А Сніжана підстрибнула і побігла до Славки. Юнак теж ніс у руках букетик квітів, тільки цього разу червоних. Сніжана підскочила до нього і протарахтіла:
  - Привіт Славку! Може, зводить мене до ресторану "Імператор"?
  Хлопець згідно кивнув:
  - Звичайно!
  На руці в нього блиснув перстень зі смарагдом. У Славика батько мільйонер, і він завжди за гроші. Щоправда, надто вже любить руки розпускати, але Сніжана хлопців била. Вона, дівка, дуже фізично сильна і займалася єдиноборствами. Правда, віддаючи перевагу безконтактному карате, побоюючись, як би хто не зіпсував її бездоганну красу.
  Але й сила, і розтяжка у неї на висоті. І кулаком рушити може, і ніжкою.
  Славко крикнув на Мишка:
  - Валяй звідси!
  Ведмедик стиснув кулаки:
  - Тон знизу!
  Сніжана вискалившись, буркнула:
  - Так, Мишко, йди, потім я тобі подзвоню!
  Славко насупився і прошипів:
  - Як це подзвониш?
  Велика дівчина рикнула:
  - А ти мене не надумай ревнувати! З ким хочу, з тим зустрічаюся! А ти Мишко йди, твій час скінчився!
  Юнак із зітханням відступив. Сніжана підморгнула Славці. Теж красивий юнак, руденький і великим успіхом користується у дівчат. І в неї закохався по вуха. Славка за багатієм, і його можна доїти. Але він, все-таки, може і з іншого переспати - собаки ці чоловіки.
  Славко сказав:
  - Я тобі вірші написав!
  Сніжана хихикнула і відповіла:
  - Вірші? Щось вас усіх на лірику потягнуло!
  Славко кивнув і заспівав;
  Кохання небезпечне, прекрасний шлях,
  Про це знає кожен, хто...
  З неї не вирватися, ні зіскочити не можна -
  Отелло Дездемону задушив!
  Сніжана засміялася і помітила:
  - Дивно! Я б хотіла щось цікаве послухати. І заразом перекусити!
  Славко зауважив із сумнівом:
  - Для ресторану "Імператор", ти надто скромно одягнена, о чудова!
  Сніжана рішуче заявила:
  - Так одягни мене!
  Славко кивнув своєю коханою:
  - Ходімо! Там нас за поворотом мій водій з машиною чекає!
  Сніжана зі смішком відповіла:
  - Оце диво з чудес, твій шестисотий "Мерседес"!
  Славко поправив:
  - Вже восьмисотий! Взагалі, у нас чудові марки!
  Сніжана підстрибнула і прокрутила в повітрі вертушку, проспівавши:
  - Дівчата бувають різні - жовті, білі, червоні. Але всім однаково хочеться - на тачці навороченій!
  Мерседес не дуже улюблена машина для великої фігуристої дівчини Сніжани. От би "кадилак", чи щось ще більше. Вони сіли, шофер був чорношкірий африканець, і задерикувато підморгнув господареві.
  Дівча по дорозі запитала:
  - А ти якимось бізнесом не пробував займатися?
  Славко простяг їй дороге, пальмове пиво і пробулькав:
  - Пробував. Зокрема, на продажах комп'ютерних ігор можна розбагатіти!
  Сніжана із цим погодилася:
  - Попит народжує пропозицію! Ось Мишко всі розповіді пише, а кому вони потрібні?
  Славка відповідно кивнув:
  - Чи мало кому. Нині не час книжок. Зараз панують ігри та кіно! І комп'ютерна графіка!
  Сніжана потягла пальмове пиво з кокосів. Воно смачне та приємне. Не те що дешеве пійло. Сніжана пива не любила, боялася погладшати. Вона і так м'ясиста. Десь на тій межі балансує, що вже дієта не зайва. Є Сніжана багато, але багато й тренується. У неї прес плитками та м'язи дротом.
  Славка намагається закурити, але Сніжана хмуриться і невдоволено бурчить:
  - Навіщо тобі ця гидота! Гробиш здоров'я!
  Юнак гасить сигару і зауважує:
  - Ти, на мою думку, трохи поповніла! Ходиш на фітнес?
  Сніжана огризнулася:
  - У мене не жир, а м'язи! А ось тобі, Славко, не завадило б підкачатись. Ведмедик би тебе вирубав, а ти його задираєш!
  Славко зневажливо пирхнув:
  - Ведмедик письменник і ботанік!
  Сніжана заперечила:
  - Ні, у нього м'язи куди більші і рельєфніші, ніж у тебе! Ти взагалі якийсь, худий!
  Славко серйозно відповів:
  - Це від природи! Я їм багато. А взагалі, мені не подобається, що ти зустрічаєшся і з Мишком, і з Володею, і з Сашком. Не личить дівчині гуляти з різними хлопцями!
  Сніжана скривилася і відповіла:
  - Всі вони гарні юнаки, і деякі гроші водяться. Тільки зі мною вони поводяться пристойно! Ось і ти теж можеш зі мною зустрічатися.
  Славко жорстко помітив:
  - Чорт забирай. Ну, може, хоч я тобі ніжку погладжу?
  Сніжана твердо відповіла:
  - Якщо звозиш у ресторан, то так і бути, дозволю!
  Удвох вони вирушили до магазину модної сукні. Славка трохи нижчий за Мишку і, помітно, худший. На тлі Сніжани він, взагалі, виглядає маленьким, дівчина то в плечах широка, а груди якогось розміру. Славка помічає це, і весь час намагається витягнутися і стати на шкарпетки.
  Сніжана, навпаки, починає горбитися. Для дівчини вона дуже висока, і це їй не подобається. Не всі чоловіки люблять великих дівчат, особливо мільярдери. Щоправда, яскрава краса її компенсує, у хлопцях відбою немає.
  Але іноді починає Сніжана та комплексувати.
  Взагалі вона дівчина вже бувала. Умудрилася у дванадцять років потрапити до спецшколи за те, що зламала одному хлопчику носа, а іншому вибила око. Провела там майже рік. Ну, нічого особливо страшного там не було. Хіба що дівчатка надто нервові, відеокамер багато. Але годували добре, і для невибагливого сільського дівчиська сидіти нормально. І комп'ютерний зал є у спецшколі, і басейн, і на екскурсії возять, і лише дві години на день трудотерапії. У себе вдома Сніжана працювала значно більше.
  Її сім'я влізла у великі борги, і доводилося дітям, попри всі закони, ковтати, як у царські часи.
  Сніжана відбула термін і навіть цим бравірувала. Мовляв, я така крута. Дівчинка вона була здатна і вступила до МДУ без блату. Її відрізняла абсолютна пам'ять, і Сніжана, прочитавши один раз підручник, відповідала без запинки.
  Але при цьому, дуже здатне дівчисько не любило вчитися. Прогулювала лекції, і взагалі намагалася бувати якомога рідше в університеті.
  Останнім часом Сніжана захопилася комп'ютерними іграми. А що? Айфон взяла та грай, хоч під час плавання.
  Славко сам підбирав їй одяг. Юнак знімав із картки гроші, обираючи модне, дороге, гарне.
  Сніжана милувалася собою у дзеркалі. Вона вирізнялася красою войовниці. М'язисте тіло, вузька талія та розкішні стегна з високим бюстом. Мабуть, надто вже широкі плечі та сильна шия - типова Амазонка.
  Обличчя з бездоганними рисами, як у статуї давньогрецької богині. Напевно, такий зобразили б скульптори Еллади Артеміду, чи Афіну.
  Сніжана зітхнула. На жаль, багато чоловіків люблять тендітних та мініатюрних жінок. Вона ж має красу войовниці.
  І не так просто підібрати їй бальне плаття, щоб добре сиділо!
  Але ось, абияк, її все-таки одягли.
  А Славко навіть підніс їй кольє зі штучних діамантів. От чорт, жадіно, міг би й із справжніх каміння!
  Сніжана трохи помилувалася собою. Так, вона ще більше схожа на принцесу із середньовіччя. Хіба, що личко надто вже смагляве.
  Славко зауважив:
  - Трохи побілити обличчя тобі не завадило б! А то смаглява, мов азіатка!
  Сніжана заперечила:
  - У мене арійські риси обличчя. А косметикою я ніколи не користувалася і не починатиму!
  Славко зітхнув і відповів:
  - Гаразд. Тобі видніше.
  На Сніжану бризнули дорогими духами, і вона така ошатна та розкішна рушила за Славкою. Той теж переодягся у смокінг із метеликом і надів циліндр. Втім, так він здавався її менш солідним - хлопчик у костюмі джентльмена.
  Неквапливо вони покинули приміщення і сіли в гарну машину.
  Славко логічно нагадав:
  - Найбагатша публіка у ресторані буде значно пізніше, удень у них бізнес. Може, поки що розважимося?
  Сніжана відповіла з невизначеним тоном:
  - Покатаємось по Москві!
  І ввімкнула айфон. Їй не терпілося пограти. Ось дійсно прогрес: будь-які ігри скачуєш з Інтернету і ріжешся собі. Щоправда, небезпека є. Затягує гірше за алкоголь.
  Сніжана саме грає улюблене: вона королева, яка завойовує інші держави. Звичайно, треба і армію зробити, і економіку підняти, і таке інше. А для цього потрібні гроші та ресурси. Але дякую Мишці - підказав код шахрая. І тепер вона собі ресурсів накрутила, і давай війська штампувати та переводити в інші віки.
  Ось, наприклад, проти тебе борються з рушницями на конях та архаїчними гарматами. А ти їх закидаєш атомними бомбами та величезними танками. Без жодних сумнівів та міркувань.
  Особливо напружуватись Сніжана не любить. Кидає на армії шістнадцятого століття армаду двадцять першого. І насолоджується побиттям. А що їй ще треба? Адже вона жінка найвищого спортивного розряду.
  Сніжана скинула туфлі та попросила Славку:
  - Помасажуй мені ступні, тільки вище колін не смій руки пхати, вріжу!
  Славко вже потрапляв під гарячу руку Сніжани. У неї сила багатирська.
  І скромно масажує їй підошви.
  Дівчина грає собі. Одягнула спеціальні окуляри віртуалки. Так куди кращі бої видно.
  Ілюзія повної присутності та тисячі юнітів. І твої війська просуваються. Ось скидаються атомні бомби на позиції ворога. Коли одна падає, тисячі воїнів одразу обвугуються. Тут ще цікава й хімічна зброя. Теж димиться і піднімається, такі ось демони танцюють.
  Сніжана розбиває супротивника. Сили нерівні, хоча кілька танків і кілька вертольотів все ж таки примудрилися втратити. І бере штурмом столицю. Ось чергова держава захоплена.
  Сніжана із задоволенням заспівала:
  - Я ж із тих королів, що любить радість і сміх, тільки зі звичайним блазнем, поцілуватися є гріх!
  І знову грає. Ще одна держава для завоювання. І ось знову, як атомними бомбами довбає.
  А на винищувачі встановити лазери.
  Слава тим часом масажує жорсткі підошви дівчини. Видно, що вона займається єдиноборствами і розбивала голою п'ятою цеглу. Славко подумав, що така дружина може й покалічити чоловіка. Ух і б'ється собі.
  Але Сніжана юнакові дуже подобалася. З нею почуваєшся надійно захищеним. Така баба чоловіка образити не дасть!
  Славко подумав, а що коли Сніжану загіпнотизувати? Взагалі, гіпноз це така таємниця, що його завжди приваблював. Влада над світом - ось чого хотілося б!
  Як в одному фільмі: де геніальний, але трохи цокнутий вчений, намагався підкорити світ, віддаючи команди за допомогою уявних хвиль.
  Звичайно, знайшлися герої, які йому завадили. Але Славка хотів би так навчитися підпорядкуванню всіх поспіль.
  І стати всесвітнім імператором! А що Сніжана - як багато вона про себе думає!
  Сніжана поки що продовжувала грати. Вона захопила ще кілька країн. Використовуючи свою технічну перевагу. А потім билася на морі. Що теж дуже здорово.
  Лінкори з атомними знаряддями проти вітрильників. І з дистанції йде побиття. Кораблі тонуть собі, горять сотнями.
  Зненацька Сніжани стало сумно. Згадалося поразка від японців за Миколи Другого. Та й настрій зіпсувався. То тоді програли.
  І дівчина рішуче поставила гру на паузу та включала пошук в Інтернеті історичних стратегій.
  Що ж, зараз вона все виправить. Ось, наприклад, вона російсько-японська війна 1904-1905 року.
  Славко трохи відволік її, поцілувавши в голу, рожеву п'яту. Сніжана погрозила пальчиком:
  - Обережніше пустуня! А то так зроблю!
  І дівчина спритно схопила босими пальцями ніжок за носа Славку. Юнак простогнав:
  - Ой, боляче! Відпусти!
  Сніжана засміялася:
  - Ну, ти й ніжок! Ех, не ті пішли зараз мужики!
  Славко з цим погодився:
  - Так, не ті!
  Дівчина відпустила ніс хлопця і розтяглася ззаду. Вона була задоволена та весела!
  Запропонувала:
  - Давай перекусимо!
  Славка, знаючи смаки Сніжани, замовив: заварні тістечка в шоколаді та молочний коктейль із кокосами та ананасами.
  Дівчина із задоволенням стала їсти. Сніжана любила гарне харчування.
  Красуня, втім, помітила:
  - Ось цікаво, якщо їжу робити із вуглекислого газу?
  Славко посміхнувся і відповів:
  - Це фантастика!
  Сніжана логічно помітила:
  -І айфони фантастика, а ми цим добре користуємося!
  Славко відповів, не надто охоче:
  - Прогрес, чи розумієш. Прогрес!
  Сніжана мрійливо промовила:
  - І на інші планети полетимо?
  Славко рішуче заявив:
  - До самого краю всесвіту!
  Сніжана розсміялася і відзначила:
  - Так, про те, що світло вчення, зимою та навесні, тверджу без винятку всієї нечисті лісової!
  Славік підтвердив:
  - Дотепно. А що тобі зараз у нашому світі не подобається?
  Сніжана чесно відповіла:
  - Старі! Просто жах, до чого потворні жінки похилого віку!
  Славик із цим погодився:
  - Так, потворні. Хоча, деякі в сімдесят з гаком років виглядають ще ого-ого!
  Сніжана блиснула зубками:
  - Хто, наприклад?
  Славко охоче відповів:
  - Софія Ротару!
  Сніжана засміялася і логічно помітила:
  - Це пластичні операції! Ось натурально виглядати на двадцять у вісімдесят, було б круто!
  Славік погодився:
  - Так круто. Безсмертя це взагалі чудова річ Ось іноді починаєш думати про старості і тобі страшно стає!
  Сніжана пискнула і прошипіла:
  - Годі про сумне. Давай краще подумаємо, ось, наприклад, чи не зняти якийсь фільм?
  Славко зітхнувши, відповів:
  - Дорого хороший фільм зняти!
  Сніжана запропонувала:
  - Можна і не надто дорого. Наприклад, про жіночу в'язницю. Типу того, що дівчину зґвалтував мільярдер, а потім, щоб вона мовчала, запроторив за ґрати!
  Славік логічно зауважив:
  - Не нова тема. Хоча, дійсно, не так вже й дорого це коштує! А ти не думала сама в кіно зніматись?
  Сніжана чесно відповіла:
  - Поки що ні, а що?
  Славік логічно зауважив:
  - У тебе така зовнішність... Різних королів та принцес-войовниць грати. Заодно б і гроші заробила! Ти так любиш гроші!
  Сніжана згідно кивнула:
  - Більше, ніж хлопців! Хороша ідея, треба спробувати!
  Дівчина представила себе у ролі войовничої принцеси. Або ватажки варварів. Як вона пальцями босих ніг метає кинджал і прибиває до дошки чорного герцога. Так це гарно. та інші ролі.
  Славік запропонував:
  - Може, візьмемо кредит та знімемо фільм? Якийсь недорогий. Ось, наприклад, про кохання. Романтичні відносини.
  Сніжана засміялася і відповіла:
  - Звісно ж, знімемо! Це можна, взагалі, задарма зробити!
  Дівчина знову грала у стратегію. На цей раз історичну: Росія проти Японії. Однак, Сніжана якось невдало розпочала війну, і почала запарювати одну битву за іншою. Відмотала назад. Добре було б код шахрая підключити, але в чому проблема - вона його не знає для цієї гри. А чесно перемогти японців не вдається.
  Втім, дівчина може хитрувати. Або використати відкриття академії. Але якщо покращуєш війська, це потребує ресурсів, а отже, менше буде наштамповано піхоти. Отже, Російсько-японська війна без мистецтва управління військами ніяк не йде.
  Сніжана не надто досвідчена і в іграх. Вперше вона грала на комп'ютері у спецшколі, у сім'ї її не балували цим. Взагалі, дівчинці було навіть кумедно, що для неї у дитячій в'язниці виявилося краще, ніж на волі. Але часи, звісно ж, гуманні. А ось сама Сніжана з раннього дитинства працювала, жила в злиднях і її любов до грошей цілком можна зрозуміти.
  І захоплення іграми також. Мабуть, у дитинстві не награлася. Адже ігри всі різні і такі барвисті. Підключаєш до айфона окуляри, приєднуєшся до інтернету і ти немов у казці.
  Окуляри дають об'ємне зображення гри, а мініатюрні навушники - звук. І ти навіть на лекції можеш собі грати, чого хочеш.
  Ось справді досягнення прогресу!
  І ось зараз Сніжана хоче виграти морську битву, і більше їй нічого не треба... І кораблі видно в кольорі, об'ємно, і дим, і розриви снарядів, і матроси, що бігають. Відмінна комп'ютерна графіка. Битву можна дивитися з видаленням і з наближенням. Ти віддаєш команди, вказуєш стрілкою напряму вогню чи удару. Можна, звичайно ж, використовувати і військового радника, але це вже не зовсім. Та й радник не найкраще командує. Їм не перемогти, якщо не поставити гру на мінімальний рівень складності.
  Сніжана після кількох невдач та й зробила. Дуже легкий рівень, і, вже використовуючи досвід гри, погнала. Так їй вдалося трохи урізноманітнити гру, і завдати, нарешті, поразки японцям.
  Дівчина вона таки крута. І проти неї такі сили. Що вона не піддається ворогам. Сніжана, принаймні, так думає, хоч і на дуже легкому рівні насилу перемагає. Гра це все-таки гра. І протікає смертельна битва.
  Дівчина переставляє кораблі, і пресує з відчаєм кобри, що потрапила в капкан. І переходить у наступ. Жертвує і набуває. І знову жертвує. От і до таранів справа доходить. Японці програють. Так як на дуже легкому рівні, їх кораблі занадто тендітні, і вразливі. Пробують їх капітально. Прошивають одразу обидва борти російські снаряди. І влучність нижча.
  На суші те саме, і можна насолодитися успіхами. Хоча і тут для перемоги доводиться попітніти.
  Сніжана вискалившись, помітила:
  - У світовій історії буває різне... Але я перемагаю!
  Дівча після пари перемог на морі та суші, висадилася в самій Японії, і трохи насолодилася грою та перемогами на чужій території. Почало виходити приймати більш оптимальні рішення та здійснювати обхідні маневри.
  Сніжана навіть повеселішала. І почала підскакувати в кріслі. І співати з люттю:
  - Ворогів перемагає могутній "Варяг", пощади не дасть самураям!
  Славка не так захоплений іграми, як Сніжана. Справді, він із раннього дитинства чого тільки не грав. І в нього із цього приводу немає жодних комплексів. Треба що зробити - значить треба!
  Однак і Слава не проти розважитися. Чим більше, скільки можна підошви дівчисько масажувати.
  Теж собі окуляри одягнув юнак... І цього разу космічне розвага.
  І дуже навіть цікаве... Безліч дівчат у бікіні борються та беруть на абордаж космічний корабель.
  Серед дівчат героїні: Наталя, Зоя, Аврора, Марія. Знаменита четвірка - дочки богів. Вони б'ються в космосі, застосовуючи магію, та ультрасучасні технології. Рублять у коридорах лінкора орків і розтинають абордажні танки. Рухаються собі, і перемагають ворога усмішками та світлими оскалами. Від перлинних зубів віртуальних дівчат відлітають сонячні зайчики, що вражають різних тварин.
  Слава діяв, насолоджуючись грою та красою дівочих тіл.
  Штурмують собі зорельоти? Та такі дівчата вдень з вогнем чорта вирахують!
  Космічні битви завжди цікаві, і залучаються до себе клієнтів. На ігровій промисловості можна робити великі гроші. Особливо коли поєднується магія та техніка. І коли багато красивих дівчат у грі. Це взагалі найкращий смак!
  Слава грав, а дівчата кидали босими пальчиками ніжок бумеранги, які крутилися і розпарювали ворогів. Воїтельки завдають ударів оркам у стрибку і ламають їх вискалені пащі.
  Слава прошипів з люттю:
  - Нас ніхто не зупинить, нас ніхто не переможе! Злі дівчата давлять ворога! Злі дівчата - салют героям!
  Ось один лінкор захоплений, і войовниці перескакують наступного. Миготять голі, круглі п'ятки численних дівчат. Вони всі такі різні і водночас чудові.
  Загалом попит на ігри помітно збільшився, коли почали запускати серії з дівчатами в бікіні. Чоловікам, особливо підліткам, подобається, якщо дівчата з мінімумом одягу... Особливо, якщо воїнок багато і з різних боків.
  Відчувши голод Славко перервався від гри... І замовив пару гамбургерів та шашлики.
  Ненажерлива Сніжана теж відволіклася. І пустила у хід свої гострі зубки. Почала рвати свіже м'ясо і посвистувати:
  - Мій лагідний і ніжний звір! Я так люблю - тебе повір! Мій лагідний і ніжний звір!
  Дівчина насолодилася соковитим м'ясом, рвала його та з'їдала. Славко відзначив із любов'ю:
  - Ти така чарівна тигриця!
  Сніжана підтвердила:
  - Я монстр пекла!
  І облизала срібний шампур. Вона любила поїсти, і могла багато зжерти. Недарма у ній стільки енергії та сили. Але при цьому дівчина відрізнялася граціозністю та швидкою рухами. Вона вже мала чорно-червоний пояс у безконтактному караті і розбивала важкі дошки. Могла розколоти до трьох цеглин. Сила в неї, як у ломового коня. Навіть Сніжана останнім часом кілька разів виступила в програмі силач, серед жінок, і отримала деякі гроші.
  Взагалі Сніжана накопичувала собі... Вона могла і власним коштом заявитися до ресторану "Імператор", але як не використовувати своїх численних шанувальників. Взагалі добре мати справу з юнаками. Можна їх розкручувати на гроші і, не лягаючи в ліжко. Більш дорослі чоловіки практичніші та їх стільки часу, без торгівлі тілом не подоїш!
  Багато дівчат так себе і ведуть. Хлопців доять, і пестощами спокушають, але кохатися не поспішають. Хоча, звісно ж, хочеться.
  Сніжана сама себе ледве стримує. Її юне, дуже сильне тіло так прагне ласки. Навіть доводиться піти таблетки, щоб збудження збити. Ні, великі гроші отримують лише ті пані, що розігрують недоторк!
  Це й у кіно видно й у романах. Дражні хлопців, і вони тобі все принесуть на блюдечку з блакитною облямівкою.
  Сніжана попросила ще шашлика:
  - Дай більше!
  Славко помітив із тривогою:
  - Ти й так скільки важиш?
  Сніжана чесно відповіла:
  - Кілограм дев'яносто!
  Славко свиснув:
  - Ого! Та ти що така товста!
  Сніжана образилася:
  - Ти мене бачив у бікіні! Ні краплі жиру в мене самі м'язи!
  Славко спокійно помітив:
  - Треба на дієту сідати!
  Сніжана у відповідь заспівала:
  - Нас часом у тугу вганяють почуття,
  Але давно відома думка народу...
  Хто великий - витвір мистецтва,
  А гарного має бути багато!
  Славко замовив по стільниковому ще шашлику. Потім вони пили дорогий напій, і Сніжана їла шашлик і запивала червоною рідиною.
  Дівчина розвеселилася і заспівала:
  - Вогненною водою
  Наповняй склянку...
  Разом із Сатаною -
  Вип'ємо за метал!
  Славко запитав із усмішкою Сніжану:
  - А ти Бога не боїшся?
  Дівчина рішуче відповіла:
  - Ні!
  Славко посміхнувся:
  - А чому?
  Сніжана серйозно відповіла:
  - Я не боюся казкових персонажів! Ти що боїшся Кощія чи бабу Ягу?
  Славко раціонально зауважив:
  - Ну, в Кощія чи бабу Ягу вірять лише найменші діти, а в Бога дуже багато, навіть дуже високопосадовців!
  Сніжана цинічно помітила:
  - Політики це притворники! Для них релігія це чи бізнес, чи загравання з електоратом. Ось за радянської влади випускали добрі книги, в яких давно вже біблію викрили!
  Славко відповідно кивнув і підтвердив:
  - Роблять бізнес! Усі хочуть нажитися і проти цього не попреш! Така людська природа!
  Сніжана з люттю проспівала, уривок із пісні Карабаса:
  - Але аби все захопити до своєї великої радості! Але аби все захопити до своєї великої радості! На свою велику радість!
  Славко теж серйозно нагадав:
  - Але, власне, і доказів, що Бога немає таких певних на сто відсотків немає!
  Сніжана рішуче заявила:
  - А атеїстам і нічого доводити! Тягар доказів має бути на віруючих!
  І дівчина знову стала, їсти жирне м'ясо. М'ясиста красуня. У ній стільки всього граціозного і дикого прямо партера.
  Славко скромно помітив:
  - У світі, звичайно ж, мало справедливості та удача часто сприяє злу!
  Сніжана із цим погодилася:
  - Найщасливіший правитель - Чингісхан. Але він той ще звір! І слова не тримав!
  Славко підтвердив:
  - І на коні в мечеті в'їжджав! Так це сильний удар по будь-якій релігії!
  Сніжана прочирикала:
  - Земля стогнала під п'ятою Чингісхана, на світі немає сміливішого за російського Івана!
  І дівчисько як розсміяється і пальцями босих ніжок, дуже спритно скрутило у вісімку срібний шампур, показавши вкотре свою неабияку силу.
  Славик, дивлячись на це, відчув нервозність. Коли поряд з тобою така потужна дівчина мимоволі бентежиться і боїшся отримати від неї в лич!
  Сніжана помітила з апломбом:
  - Залежить все, що у світі є, від піднебесної висоти! Але наш успіх, але наш успіх від нас залежить!
  Славко на це заперечив:
  - Ні, багато чого в нашому світі залежить від тривіального везіння! Хто мільярдер із посередніми здібностями, хто геній вмирає у злиднях!
  Сніжана випалила:
  - Ван Гог!
  Славко підтвердив:
  - Саме так!
  Дівчина із сумнівом запитала:
  - Думаєш, є приречення?
  Славко знизав плечима:
  - Можливо!
  Красуня насупилась і перепитала:
  - А отже, і є Бог?
  Славко відповів, мотаючи головою:
  - Одна моя половина вірить у нього, а інша ні... Але може бути всі наші життєві сценарії розписана не нами!
  Сніжана з апломбом заспівала:
  Уявляєте таке становище,
  Те, що здійсниться, відомо нам заздалегідь...
  І до чого тоді сумніви, хвилювання,
  Все на світі передбачить - розклад!
  Дівча вигнулося і продовжило співати шлягер з дитячого фільму:
  А ми кидаємо бурям виклик,
  Від того й тому...
  Жити у світі без сюрпризів -
  Неможливо нікому!
  Нехай удачі, невдачі,
  На гойдалках - вгору та вниз,
  Тільки так, а чи не інакше!
  Тільки так, а чи не інакше!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Славко щиро помітив:
  - У тебе такий гарний та сильний голос. Може, якщо ти хочеш грошей тобі на естраду йти?
  Сніжана зітхнувши відповіла:
  - У мене немає слуху!
  Слава здивувався:
  - Та НУ? Якби не було слуху, ти б так добре не співала!
  Дівчина засміялася і буркнула:
  - Та я добре чую! Але якось не склалося йти до співачки. Хоча, можливо, якщо закінчу МДУ, спробую і до театрального училища!
  Славко помітив, зробивши голос м'якшим:
  - У тебе багато талантів!
  Сніжана відповіла, хмурячи брови:
  - Ось грати в комп'ютерні ігри, я, на жаль, добре не вмію! Проти нормального рівня постійно стратегії комп'ютера здуваю!
  Славко підказав:
  - Використовуй, код шахрая!
  Дівчина примхливо помітила, знову крутячи босими пальцями ніг, вигнутий шампур:
  - Не всі коди я, на жаль знаю!
  Славко посміхнувся і підказав:
  - В інтернеті пошукай коди шахрая. Просто набери в пошуковику коди шахраї та назву гри!
  Сніжана серйозно сказала:
  -Спробую!
  І дівчина знову начепила віртуальні окуляри, полізла до Інтернету. Чого тільки у мережі немає. І все можна дивитися та грати. Ось тільки потрібно пошукачем вміти користуватися. Бо не все й знайдеш. А так все міжнародне та славне своє доступне.
  Дівчина почала шукати код шахрая на гру цивілізація. Японська компанія їй набридла. А тут така ось гра: історична цивілізація. Починаєш на вибір: Московське князівство, Монголія, Маньчжурія, Рим, Єгипет і так далі... І потім поки не завоюєш світ, собі граєшся. Ось Сніжана ніяк не могла зібрати потрібних грошей. Стратегія складна. Тут золоті свердловини під ногами не валяються, їх треба завоювати. І головне джерело доходів спочатку - податки, і навіть торгівля.
  Але податки задереш, населення зменшуватиметься, злочинність зростає, і крадуть гроші з скарбниці. А мало зробиш, буде брак грошей. У тому числі й на армію, отже, нападуть сусіди.
  Взагалі, тут стратегія дуже складна, і вороги від епідемій, поліція від злочинності, архітектори, від обвалу будівель. І академії, і університети, і школи переписувачів, і бібліотеки. А розваг ще скільки. І водночас завоювання.
  Голова тріщить від маси завантажень. А є ще й громадська думка міста та рівень процвітання. Більший рівень процвітання - більше збираєш податків. А для рівня процвітання стільки потрібно різних товарів та виробництв.
  Та тут без коду шахрая не обійтися. Плюс ще плата ресурсами за прогрес та перехід у наступні століття. Це складну стратегію, яка Сніжана пробувала грати, роззувалася за князівство Московське часів Івана Каліти. Починаєш усе з мінімуму ресурсів та п'ятьма роботягами. Будуєш удома, і приваблюєш іммігрантів. І розширюєш імперію. Грати в таку стратегію, можна цілодобово. Наскільки вона складна. І розширюється. З різними будинками та картами світу.
  Але торгівля теж штука тонка. За доставку платити треба за відкриття шляху. І чим далі, тим складніше грати і дорожче коштує торгівля, і менше зиску!
  Зазвичай дівчина ламалася швидко, не встигаючи розвинутися і, гинула під ударами кочівників у першому набігу, не зумівши створити армії.
  Сніжана знайшла код шахрая і завантажила його собі... Увімкнула мінімальну швидкість. Гроші виникли на рахунку. І тепер простіше, купуй їжу та штампуй працівників та вдома. Залучай іммігрантів. Буде все дуже здорово!
  Сніжана почала зводити дороги та будувати нову Москву, а потім казарми з військами. Лучники, копійники, з покращенням мушкетери. Все можна зробити досить швидко.
  Тільки дуже багато різних опцій. За всім дуже складно встежити.
  Сніжана втім, не лише любить воювати, а й управляти та покращувати рівень життя людей. Ось приклад покращувати сільське господарство. Себе льон, жито, пшениця, ячмінь, горох, гарбуза. Ловити рибу, виробляти м'ясо та інше.
  Розважати народ музикантами, балаганами, жонглерами, танцюристами, гравцями в сенет та зоопарками. Робити, коротше кажучи, щось схоже реально життя у країні. Де мають бути і морги та стоматологи. І мушкети, і пищали, гармати та іншу частину. Де з глини роблять посуд, та варять пиво. І багато багато іншого!
  І, звичайно, коли країна розростається, то робиш завоювання. І Сніжана в цьому плані процвітає. Спочатку приєднуючи сусідні міста. Дівчина вертка.
  Знову код шахрая запускає. Взагалі тут важко лише спочатку, потім грає легше. Військами тільки треба вміти керувати. Втім, можна й числом узяти. Кидаєш на штурм... І закидаєш супротивника трупами. Але стіну підірвано і місто взято.
  Сніжана захопилася грою, і неохоче перервалася, коли Славко торкнувся її за ногу і сказав:
  - Вже під'їжджаємо до ресторану! Одягай собі туфлі!
  Сніжана відірвалася від стратегії неохоче. Вона саме собор збудувала, і їй хотілося ще виділитися, і посмикатися.
  Так можна і весь світ підкорити, нехай навіть у грі. Ну, гаразд, чого вона розмріялася.
  Мільярдера слід ловити - це головне!
  А ігри зачекають!
  Ресторан "Імператор" навіть зовні вражав своєю розкішшю. Справжній палац у стилі Бароко. Дуже пишний та блискучий. Біля входу охорона з породистими собаками. Потужні хлопці у бронежилетах та з раціями несуть варту.
  Сніжана виглядала дещо пом'ятою, хоч і розкішною. Тим паче її постать, надто атлетична для леді. Втім, погляд у дівчини дуже нахабний.
  Славку, мабуть, уже знали. Величезний охоронець навіть відпустив жахливий жарт з приводу надто великого дівчиська, яке стало подружкою і худенького, скидається на підлітка Славика. Той відповів, цілком дружелюбно:
  - Це мій дах та охорона!
  Після чого вони піднялися мармуровими сходами. Така ось бойова і грізна пара. Особливо дівчисько із сапфіровими очима. Оце красуня, що приковує до себе погляди.
  У ресторані столики з дорого-сандалового дерева, багато дзеркал. Акваріуми із золотими рибками, красиві танцюючі дівчата, і навіть бійці без правил. Можна, сидіти та розважатися, поєдинками боксерів, як чоловіків, так і жінок. Милуватися на різноманітних рибок та морських тварин. Тут навіть була клітка з тигром, і гарна дівчина в бікіні, що танцює з хижаком.
  Славко вмостився за окремий столик, і зробив перше замовлення. Прислуговували дівчата в коротких спідницях, з напіввідкритими грудьми, розкішними сукнями та на високих підборах. Природно, дуже красиві, хоча з надмірною кількістю косметики.
  Спалахнула подоба голограми з меню. Вибір, зрозуміло, колосальний - очі розбігаються. Втім, Сніжана сказала майже відразу ж:
  - Хобота слона зі спеціями, зміїних сосисок, та філе акули! Та й ще котлет із жирафу! І вина найдорожче, з двохсотрічною витримкою!
  Славко похитав головою:
  - Ну ти даєш! Це спустошить електронну картку, мені від батька влетить!
  Сніжана хихикнула і відповіла:
  - А чоловік часом заради жінок продумають цілі статки! Хіба ти не чоловік? - Голос дівчини став плаксивим. - Ну, я так мріяла скуштувати хобот слона, особливо коли прочитала "Плутонію".
  Славко здивувався:
  - А ти що й читаєш?
  Сніжана чесно відповіла:
  - Коли у спецшколі мене позбавили за потиличник дівчинці, відвідування комп'ютерного класу, з нудьги почитала. І ти знаєш, у читанні теж є своя краса!
  Славко свиснув:
  - Ти була у спецшколі?
  Сніжана кивнула:
  - Та майже рік... Покалічила пару хлопчаків!
  Славко здивовано спитав:
  - І за що?
  Сніжана охоче відповіла:
  - Сміялися, що я боса до школи прийшла! Та й взагалі, мене якось навіть сільські недолюблювали. Занадто наша родина була бідна. Я одна в класі не мала смартфона і навіть тривіального стільника. Ходила боса доки не випадав сніг, а іноді й снігом. І взагалі, млинець навіть для села я була надто вже... сільська!
  Славка відповідно кивнув:
  - Добре! Я дам тобі все, що просиш!
  Сніжана додала:
  - І ще язик кенгуру в банановому соусі!
  Славка з тяжким зітханням вибив замовлення. З її рахунку злетіло дванадцять із половиною тисяч доларів. Та дорога штучка ця Сніжана.
  Дівчина взяла до рук столові прилади із сусального золота та дуже тонкої роботи. В одну руку виделку в іншу ножик. Замовлення принесли швидко.
  Хобот слона був зі спеціями і апетитно пахнув. Зміїні сосиски, перемішані з фруктами, акула філе фаршироване, і котлети з м'яса жирафа.
  Трохи згодом з'явилися й язики кенгуру в холодці. Їди вистачило б, на дюжину дорослих чоловіків. Особливо довгий хобот слона. Але для Сніжани немає забобонів. Вона стала, є з усією енергією. І навіть забурчала від задоволення:
  - Чудовий слон!
  Справді, смак у хобота, просоченого спеціями неповторний. Сніжана смакувала. Славко сидів похмурий і з переляком думав, у що йому влетить цей вечір. Та дівчина ненажерлива.
  Прикінчивши половину хобота, Сніжана стала їсти повільніше, і смакуючи стала потягувати з кришталевого фужера вино двохсотрічної витримки та надзвичайно смачне. Таке краще не поспішати, вживаючи і пропускаючи через мову.
  Дівчина спитала Славку:
  - А ти читав Плутонію?
  Юнак відповів із сумом у голосі:
  - Ні! Тільки в інтернеті читав, анотацію, що це про мандрівку у внутрішню частину Землі. Але мені ніколи було це читати!
  Сніжана буркнула:
  - Книжка мені сподобалася. Щоправда, кінцівка погана. Але взагалі, може бути в центрі Землі справді порожнеча?
  Славко відповів із сумнівом:
  - Виявили б порожнечу. Нині це робити вміють!
  Сніжана засміялася і засунула шматок м'яса собі в рот. Прожувала та запропонувала:
  - А давай знімемо фільм про "Плутонію", і новий світ!
  Славко із сумнівом зазначив:
  - Про новий світ великий бюджет фільму потрібний!
  Сніжана хихикнула і відзначила:
  - А якщо комп'ютерну графіку використати?
  Славко засумнівався:
  - Якби все так просто, мільйони доларів на блокбастери не витрачали б.
  Сніжана закусила котлетою жирафа. Їй здалося, що це краще, ніж свиняча, або, принаймні, дорожче. Не так жирно, але соковито. Дівчина облизнула губи, і запропонувала:
  - А якщо зняти фільм про людожерів... це було і дешево, і сердито!
  Славко помітив із усмішкою:
  - Ось в Америці, чому такі популярні фільми про серійних вбивць і маніяків?
  Сніжана згідно кивнула:
  - Ось саме чому?
  Славко пояснив:
  - Бюджет таких фільмів зовсім маленький, а певні збори є. Дешево й сердито!
  Сніжана посміхнулась і прогугнявила:
  - А як щодо маніячки-вампіра? Зі мною у головній ролі!
  Славко відзначив із посмішкою:
  - У цій ідеї є щось... Можна спробувати! Може, з такою колоритною дамою, як ти, і будуть чималі збори!
  Сніжана помітила:
  - Ось, наприклад, фільм "Башка", зовсім малобюджетний, а завдяки Валуєву які збори зібрав!
  Славко трохи відламав зміїних сосисок. Коштує дорого, а на смак нагадують курку, хіба що спеції надають особливий присмак. Екзотика. Ех, дорого обходяться в наш час дівчата. А царські, були кріпаки, куди дешевші з ними і простіше!
  Сніжана бачачи, що Славка мовчить, почала уважно оглядати зал. Де знайти їй клієнт, який у журналі Форбс не на останньому місці. Поки що в залі переважно молодняк. Ну це зрозуміло. Дідкам не вистачає і часу і сил бовтатися по ресторанах. Втім, і молоді можуть бути багатіями. Але Сніжана хотіла якраз старшого клієнта. Щоб швидше загнувся, і залишив її багатою вдовою. А то з молодим надто довго мучитися.
  Дівчина уявила собі, як вона, наприклад, знімає фільми. Типу "Армагедон Люцифера".
  Там грандіозні космічні битви та величезні зоряні світи. Продукт великої фантазії. Ех вже ці зоряні війни. Такі в них привабливі епізоди. А хочеться зняти щось своє. І бажано більш сексуальне та відверте. І взагалі самій стати... Не те, щоб президентом, а неформальною королевою Росії. Щоб реальна влада мала її, але ні за що не відповідати! І самій робити по-своєму. Наприклад, щоб дивитися еротику цілодобово і по всіх каналах.
  Щоб взагалі звичаї були вільні, і свобода у всьому! І щоб президента висміювали, і вважали блазнем. А те, що за, коли президент на кшталт царя. Не повинно бути царя - тільки вона сама має стати царицею. І на неї всі моляться і цілують босі ноги. Точніше не ноги, а сліди її голих підошв, і падають ниць.
  А вона типу божества, друга Будда у бікіні! Сніжана уявила це собі.
  Мільйони людей з усього світу стоять на колінах і кланяються їй.
  Навіть виникло відчуття своєї переваги.
  Але де знайти мільярдера, який би дав їй гору золота? Адже люди ласі на гроші. Коли настане її час. І розкине вона крила над світом. Коли її прийде чоловік? Не обов'язково красивий, але щоб казково багатий - мільярдер!
  Дівчина знову взялася за зміїні сосиски, із задоволенням їх смакувала.
  Та зняти б щось крутіше, ніж "Аватара". Щоб там були і спецефекти і щось таке гарне.
  Сніжана раптом помітила, як до зали ресторану входять двометрові хлопці. Відразу чотири. І з ними сивий дідок у темних окулярах, і праворуч молоденька дівчина.
  Сніжана навіть прошепотіла з тремтінням у голосі:
  - Аби не дружина!
  Дівчина втім, для дружини мільярдера надто скромно одягнена. Найімовірніше, це секретарка. А те, що дідок на вигляд років сімдесят - сімдесят п'ять, мільярдер Сніжана не сумнівалася, у нього на пальцях каблучки зі справжніми діамантами розмірами з волоський горіх. Сам він одягнений, звичайно ж, у фрак, і золотий ланцюг звисає з рубіновим серцем.
  Ось це чоловік її мрії!
  Вона саме хотіла собі саме такого: старого, багатого, і бажано щоб ще й смертельно хворого!
  Сніжана посміхнулася, Славко, помітивши зміну її настрою, спитав:
  - Щось радісне згадала?
  Дівчина із захопленням відповіла:
  - Так! Я згадала, що треба робити величезні гроші!
  Славко із цим цілком погодився:
  - Гроші ніколи не завадять!
  Сніжана розважливо помітила:
  - Без грошей жити не можна на світі немає! У них сонце травня, як сказав поет!
  Славко запитав у красуні:
  - Ну і що ти робитимеш?
  Сніжана шепнула юнакові:
  - Уяви, що ми з тобою не знайомі! Я побачила видобуток і наказую тобі мені не заважати!
  Юнак одразу ж здогадався:
  - Цього мільярдера побачила!
  Сніжана відзначив зі злістю:
  -Спробуєш перешкодити, уб'ю!
  Славко байдуже відповів:
  - Мене це не лякає! Якраз я знаю його! Це Арон Рабинович, вісімдесят дев'ять років, щойно поховав свою п'яту дружину! Чи подобається такий?
  Сніжана, охоче підтвердила:
  - Ось такий самий раз!
  Славко підморгнув і відповів:
  - Та йди, одружуйся з ним! Потім, зажени своїм темпераментом у кому!
  Дівча на це засміялася і щиро відповіла:
  - Неодмінно зажену!
  І вихляючи, розкішними стегнами Сніжана попрямувала до мільярдера. Вона була чудова. Немов реальна місіс всесвіт. І при цьому здорова баба, мов корова.
  Охоронці мільярдера стали проти неї. Дівчина зупинилася і пискнула:
  - Пардон....
  Арон Рабінович хрипко промовив:
  - Пропустіть дівчину! Нехай сяде до мого столу!
  І вмостився разом із секретаркою. Охорона лишилася стояти. Одна дівчина більш тендітна і мініатюрна по одну руку, і друга по іншу. Але навряд чи здорову та велику Сніжану хто визнає мініатюрною. Вона типова та здорова сільська баба.
  Арон запитав у неї:
  - Ви хто?
  Та надула бюст і промовила:
  - Я Сніжано!
  Мільярдер з посмішкою, явного штучного, походження зубів - дуже великих, як у коня, сказав:
  - Я Арон! А у вас чудове ім'я! Бажаєте вина?
  Сніжана гордо відповіла:
  - Того, що пив Наполеон!
  Арон кивнув:
  - Нехай буде так! До мого приїзду найкращі вина вже готові! Ось ви й вип'єте найкращого!
  Сніжана хихикнула і відзначила:
  - Найкращого? Це забавно!
  Арон підтвердив, вклонившись красуні:
  - Та в мене все найкраще!
  Сніжана взяла і заспівала:
  - Все неможливе, можливо в нашому світі, хоч жити треба обережно, немов у тирі!
  Офіціантки почали підносити нові вишукані страви. У тому числі з рідкісних тварин.
  Сніжана знову стала, є, і босими ніжками крутити собі золоту вилку. Вона дівчина просто втілення здорової сили.
  Арону це сподобалося і він вигукнув:
  - Ну, ти просто красуня і краса!
  Сніжана хихикнула і відповіла:
  - Мій колосальний потенціал завжди буде затребуваний!
  Дівчина налив у кришталевий, усипаний діамантами келих вина, яке любив пити Наполеон Бонапарт. Сніжана із задоволенням випила, смакуючи приємну рідину.
  Та вона зараз сидить із справжнім мільярдером. Таким про яке завжди мрія. Старий, багатий, дай Боже, щоб ще був би безнадійно хворим!
  Арон подивився на Сніжану і зазначив:
  - У вас такі гарні ноги, і дуже спритні пальчики! Такі ви сексуальні та екзотичні!
  Дівчина з цим погодилася:
  - Я дуже сексуальна, особливо коли ногами бригаю! Це у кожній жилці мого тіла!
  Арон погодився, дивлячись на красуню:
  - Ти повнота мудрості та вінець краси!
  Сніжана сунула мільярдеру під ніс свою босу ногу. І той із задоволенням її поцілував. Чмокнув ніжну шкіру дівчини.
  Сніжана навіть розімліла. Дівча хихикнула і відзначила:
  - І ви також нічого! Палкий юнак!
  І хижачка розреготалася.
  Славко тим часом щоб не згоріти від ревнощів лупив по клавіатурі айфона, штампуючи черговий шедевр.
  До роботи над створенням "Пантери"-2 підключалася Герда Кронштейн. Відома та дуже гарна воїнка з трьома напарницями: Шарлотою, Крістіною та Магдою. Дівчина розташували двигун і трансмісію разом, упоперек і попереду танка, тим самим зберігши й хорошу керованість машини, знизивши її висоту до двох метрів. Внаслідок цього "Пантера"-2 вийшла з бронею "Тигра"-2 лише з великими нахилами броньових листів, його озброєнням, але вагою лише сорок п'ять тонн. Це дозволило запустити "Пантеру"-2 у серійне виробництво вже восени сорок третього року, до того, як була готова нова силова установка.
  Крім того, через брак гармат 88-міліметрів 71 ЕЛ, була випущена "Пантера"-2 і з 75-міліметровою гарматою, вагою всього 42 тонни, з низьким силуетом і сильною бронею. Таким чином, у німців з'явився добре захищений танк. Лоб корпусу розташовувався під кутом в 40 градусів від горизонталі і його верхня частина в 150-міліметрів не пробивалася ніяким протитанковим засобом, та й нижня в 120-міліметрів теж. Лоб вежі в 185 міліметрів був під нахилом в 50 градусів і досить низький і вузький, теж не пробивався нічим.
  Правда броня бортів 82-міліметра - нехай і під нахилами дещо слабка. Але машини досить рухливі, і добре захищені, а вежа робила повний оборот в десять секунд! Тобто дівчата зробили танк, який майже влаштовував військових. Хіба трохи борту додати, але ... Тут можна в польових умовах 90-міліметрові броньові листи поставити. І вже точно "Пантеру", з жодного ракурсу не візьмеш.
  Новий танк показав у боях живучість та ефективність. Вже під час контрудара під Житомиром, фриці змогли дати "Пантері"-2 друге народження.
  Ця машина виявилася ефективною і відносно рухливою. Особливо коли на неї був готовий двигун у 900 кінських сил. У боях взяв участь танковий екіпаж Герди.
  Незважаючи на мороз, чотири німецькі дівчата билися босоніж і в бікіні.
  Герда вистрілила з 88-міліметрової гармати. Пробила радянському танку з дистанції лобову броню, і прошипіла:
  - Хай буде кобра готовою до стрибка!
  Потім вистрілила Шарлотта. Розкришила тридцятьчетвірку. Зірвала з неї вежу і прочирикала:
  - Слава Вітчизні.
  Далі вистрілила дуже влучно Крістіна. Вразила радянський танк. І прочирикала:
  - За анігіляцію ворогів!
  Далі пальнула, за допомогою босої ніжки Магда. Вразила радянську машину і заспівала:
  - Голонога мрія! На раба чоловіка перетворює краса!
  І підморгнула напарницям.
  Четвірка боролася дуже ефективно. І в першому ж бою підбила понад тридцять радянських танків. Войовниці дуже затяті бійці, яких можна вважати суперменами.
  Герда так лупила радянські танки, що навіть ревла:
  - Я вовчиця зі сталевими зубами!
  Контрудар німців був підсікаючим сильним. І нові танки відіграли роль.
  Крім того, фриці зняли більше сил із Франції, так зрозуміло, що взимку висадки десанту не буде.
  В результаті їм вдалося відбити Київ і навіть створити пару котлів, відрізавши радянські війська від Дніпра.
  Ситуацію посилило ще й те, що союзник призупинив наступ в Італії, побоюючись великих втрат, і не пішли на штурм Неаполя. Що теж фрицям дозволило значно більші сили для контрудара виділити.
  В результаті радянські війська зазнали серйозної поразки, а німці закріпилися за Дніпром.
  Зима пройшла відносно спокійно. Радянські війська намагалися наступати під Ленінградом, але там вже чекали. І змогли відобразити наступ.
  Навесні союзники перейшли у наступ Італії. Але зустріли потужним контрударом противника. І остаточно вибиті з континенту.
  Поява в серії МЕ-262 серйозно змінила розклад сил.
  Ця машина відрізнялася високою швидкістю понад 900 кілометрів на годину, потужним озброєнням, і живучістю так мала сильну броню. Відносно велика вага знижувала маневреність машини, проте її швидкість дозволяла піти у разі заходу в хвіст, а потужне озброєння дозволяло збити супротивника з одного заходу.
  Таких винищувачів до червня 1944 року було вже більше тисячі, і вони показали себе справжніми звірами. Терзали авіацію США та Британії у повітрі, наче пантери газелів.
  Ситуацію посилило, що Сталін на тлі ратних праць сильно захворів і втратив рішучість. Червона армія перейшла до оборони, що дозволило німцям більше перекинути у Францію.
  А чекати настання союзників та висадки десанту можна було лише в Нормандії та Порт-де-Калі. І найрозумніший Роммель, який отримав надзвичайні повноваження від Гітлера, приготував союзником підступну пастку.
  Крім того, в небі з'явився багатоцільовий літак ТА-152, подальша еволюція Фокке-Вульф. Ця машина була і краще в льотних характеристиках: швидша і маневреніша за Фокке-Вульф, і при цьому сильно озброєна і добре захищена. Вона буквально мукала в небі союзників.
  З'явилася й самохід Е-10. Тут теж Герда та її команда постаралися. Машина вийшла висотою всього 1,1 метра, вагою десять тонн при двигуні в 400-кінських сил, і товщиною лобової броні в 82-міліметри під дуже великим нахилом. У чоло така машина могла відбити навіть снаряд ІС-2. Та й спробуй, потрап у таку маленьку чортівку на два члени екіпажу.
  Крихітні розміри самохідки, її мала помітність, висока швидкість, і маневреність робили машину дуже ефективною. І при цьому вона була простою та дешевою у виробництві.
  А члени екіпажу розташовувалися у ній лежачи.
  У Нормандії союзники потрапили у пастку, приготовлену Роммелем. Отримали нищівний розгром. Тільки в полон потрапило понад мільйон солдатів та офіцерів. Повний нокаут.
  Після чого Черчілль подав у відставку. А Рузвельта вистачив інфаркт, і він зліг.
  Після цього союзники, яких дедалі активніше діставав німецький підводний флот уклали з фрицями перемир'я. А Сталін лише у вересні почав запізнілий наступ у центрі. Але на фрицю це вже чекали.
  Вони були перекинуті великі сили.
  І навіть ставка на ІВ-2 собі не виправдала: оскільки "Пантера-2" стала більш маневреною та швидкою після встановлення двигуна у 900 кінських сил. І на неї стали 90-міліметрові екрани, які відбивали будь-які снаряди радянських танків.
  Зрозуміло і САУ Е-10, дуже гарна. У неї все на висоті і швидко повертається. Підставляючи щоразу найзахищенішу лобову частину. А борти за 52-міліметри, плюс ковзанки. Але можна повісити у польових умовах і 90-міліметровий екран. І тоді її так просто не візьмеш.
  І звичайно у відображенні наступу Червоної армії беруть участь Герда та її танковий екіпаж на "Пантері"-2.
  Ось це лихі дівчата.
  Б'ються як завжди босоніж і в бікіні. Це їхня візитна картка.
  Ось Герда за допомогою босих пальчиків ніжок послала снаряд. Рознесла з великої дистанції Т-34 та проспівала:
  - Я велика вовчиця!
  Ось це мегера напівгола!
  Далі стріляє Шарлота, дівчина теж босонога і дуже крута. Збиває влучним попаданням радянську машину і пищить:
  - Слава моїй войовничості!
  Тут у бій вступає Христина.
  Після чого босими пальчиками ніжок натисне на важіль і знову випустить снаряд. Вріже по супротивнику. Розбила броню радянській самохідці.
  А потім за приціл села Магда. Дівка дуже сильна та красива. І теж босими ніжками наведе собі стовбур і лупне. На цей раз рознесе лобову броню ІС-2.
  А що вона всього лише за 100-міліметрів і без нахилу під раціональними кутами.
  Дівчата тут лютують. І не дають спуску сталінським орлам. Атака радянських військ захлинулась.
  Герда розбивши СУ-85, дотепно зауважила:
  - Наша армія сильна, підкорює світ вона!
  І босими ніжками як натисне на кнопки джойстика.
  Але ось фриці самі наступають, але радянські війська теж у сильній обороні. Німці просунулися на тридцять-сорок кілометрів і зупинилися. Пройшов обмін новими ударами. Маса крові пролилася. У січні Червона армія наступала в центрі, але не змогла просунутися.
  У березні сорок п'ятого року фриці почали наступ із центру на південь, в обхід сил, що знаходяться за Дніпром.
  І тут фриці дещо досягли успіху. Вони зібралося дуже багато техніки, особливо танків серії Е. Зокрема Е-50 вийшов дуже вдалим. З гарматою 105-міліметрів і довжиною ствола 100 ЕЛ, з висотою менше двох метрів, і бронею лобової 250-міліметрів і бортів 170-міліметрів, під раціональними нахилами. Танк монстр, але при цьому завдяки геніальності Герди вага машини не перевищувала шістдесяти тонн, а двигун був встановлений газотурбінний в 1500 кінських сил.
  І в наступі саме екіпаж Герди випробував першу з найновіших машин.
  Звичайно ж і "Пантера"-2 поки що основний танк Третього рейху, і таких машин дуже багато. І вони зламують радянську оборону.
  Герда ця горда і крута дівчина, дуже дика у наступі. Теж їхня четвірка босоніж і в бікіні.
  Красива войовниця взагалі супер, але дуже паскудна, бо хоче вбивати радянських людей.
  Герда пальнула за допомогою босих пальців ніжок. Вразила з дистанції танк ІС-2, пробивши радянську машину.
  Після чого красуня прохрипіла:
  - За мою лють!
  Далі з великої дистанції пальнула Шарлотта. І також використовуючи босі ніжки. Вразила радянську тридцятьчетвірку. Відірвала їй вежу, і верещала:
  - Я найстрашніша з німецьких дівок!
  І як ця руда мегера візьме та покаже мову.
  Далі врізала снарядом Крістіна. Дівчина дуже бойова. І теж босонога. Потрапила снарядом у радянську самохідку. Вразила супротивника. І заспівала:
  - Я найстрашніша у світі,
  Мочу всіх людей немов тире,
  А тим, хто не хоче жити у світі,
  Ми робимо їм харакірі!
  Магда ця красуня із золотистим волоссям теж лупнула. Розбила машину новітню СУ-100, і пробулькала.
  - За ворогів візьмемося і зітремо, на порошок!
  І зрозуміло ця німкеня стріляє за допомогою босих пальців ніг.
  Та четвірка дуже агресивна та бойова. Таку так просто не зупинити.
  Фашисти прорвали фронт та змогли зайти радянським військам у тил.
  Червона армія залишила лівобережну Україну та Донбас. Потім у ході осінніх боїв, Червона Армія взагалі була змушена відступити за Дон. Там насилу лінію оборони стабілізували.
  Наймасовішим радянським мастодонтом, на відміну реальної історії, стала СУ-100.
  Ця самохідка досить ефективна і проста у виробництві. А її гармата могла німецьким танкам хоч якісь проблеми створити.
  Тож фашистам розвинути успіх не вдалося. Зима сорок п'ятого року минула стабільно. Згодом і весна.
  У травні 1946 року фашисти рушили на Москву. Це була відчайдушна спроба швидше закінчити війну. Японія тим часом була під ядерними ударами армії США. Було скинуто вже сім атомних бомб, і всі переконалися, наскільки серйозна ця ядерна зброя. Тож Гітлер поспішав швидше закінчити війну Сході.
  Зрозуміло, що після окупації Японії США візьмуться і за Німеччину. Тож 15 травня розпочався вирішальний наступ на Москву.
  І звичайно ж німці кинули Герду та її екіпаж у наступ. Проте на фриців чекав неприємний сюрприз.
  Так, крім німецької четвірки, в бій вступила четвірка радянська.
  Наташа, Зоя, Августина і Світлана посідали на перший в історії СРСР танк ІС-7, і приготувалися до битви.
  Ці дівчата були босоніж і в бікіні, теж дуже гарні та сексуальні!
  І ця четвірка взялася за винищення німецьких машин, навіть грізних Е-50.
  Першою зробила постріл Наташа, використовуючи босі пальчики ніжок, дівчина захоплено вигукнула:
  - За СРСР!
  І її снаряд пробив німецький танк.
  Далі довбала Зоя. Дівчина із золотим волоссям, вона за допомогою босої ніжки запустила новий снаряд. Розкришила фашистського мастодонта.
  Після чого дівчина крикнула:
  - За Сталіна!
  І як розсміяється красуня, на все горло.
  Далі взяла і пальнула влучна Августина. Вона ця руда войовниця, як пальнем по супротивнику. Відірве вежу у "Пантери"-2 і проворкує:
  - Слава Росії!
  І покаже мову.
  А ось за допомогою босих пальців ніг, як вліпить і Світлана. Дівчина дуже крута та красива. Розбила броню Е-50 і проворкувала:
  - За мої здобутки та СРСР!
  Дівчата, як видно, дуже круті, і відрізняються почуттям гумору. Вони ці фашистів дуже енергійно молотять. Тож зрозуміло, що проти ІС-7 ворогам не встояти.
  Наталка за допомогою босих пальців ніг пальнула по супротивнику. Рознесла в тріски з рвані уламки фриця і пискнула:
  - За Велику Росію!
  Зоя теж дівчина найрозумніша. Взяла і врізала по супротивнику дуже влучно. Розкришила вежу Е-50, і прочирикала:
  - За радянську Росію!
  І це вона зробила, зрозуміло, босими пальчиками ніжок.
  Далі вела вогонь Августина, вона вражала фашистів. А потім босою ніжкою надіслала черговий, вбивчий снаряд.
  Після чого прочирікала:
  - Слава Вітчизні!
  Далі боролася, Світлано. Вона була дівчиною серцевою та красивою. Вона за допомогою босих пальців ніг навела зброю. Пальнула, і розбила фашиста вщент, і заспівала:
  - І перша проталина, уві сні, я бачу Сталіна, і трупами завалена моя Рідна Русь!
  Дівчата тут билися з великою завзятістю. І діяли вкрай агресивно.
  Наташа вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок, фашистами і в'янула:
  - За Велич комунізму!
  Зоя теж довбала по ворогові, розбила фриця, використовуючи босі ніжки і, пискнула, вискалив зубки:
  - За Великого Сталіна!
  Августина пальнула по супротивнику, пробила танк серії Е. Теж застосувала босі пальчики ніжок, вигукнувши:
  - За Русь Велику!
  Світлана, продовжуючи курити, зазначила, натиснув, голою п'ятою на курок, який спрацював, автоматично:
  - За перемоги СРСР!
  Дівчина боролася на вістря атаки супротивника дуже завзято. Німці теж до цього моменту неабияк виснажилися. Коротше кажучи, їх наступ на Москву захлинувся.
  Вони втратили багато сотень тисяч солдатів та танків. Однак і Червона Армія була виснажена. Обидві сторони гранично вимоталися. І пізньої осені 1946 року розпочалися переговори про мир.
  США запропонували варіант: кожен залишає собі те, що встиг захопити.
  Гітлер, побоюючись ядерної бомби і під тиском втомленого оточення, погодився. Сталін, який втомився від війни, теж висловив бажання йти на компроміс такого роду.
  Обидві країни вимоталися, і втомилися... Але Сталін все ж таки зумів виторгувати собі кілька десятків кілометрів у центрі, де німці утворили небезпечні вклинювання. Натомість фриці зберегли завоювання на півдні по річці Дон, і північ від уздовж Ленінграда.
  Відбувся обмін. Росія пробила коридор до Ленінграда, натомість деяких територій у Карелії для фінів.
  На тому й вирішили обидві сторони. Крім того, Гітлер був змушений скасувати антисемітські закони та надати окупованим територіям обмежене самоврядування. І натомість пройшло відновлення економічних зв'язків. Але всередині Третього Рейху продовжували накопичуватися протиріччя.
  Після того як Гітлер помер у листопаді 1956 року, у Третьому Рейху спалахнула боротьба за владу, і спалахнула громадянська війна. СРСР повернув за Хрущова раніше втрачені землі, відновив колишні кордони, а імперія фашистів розпалася.
  Так і закінчилася історія АІ. Як видно фашизм у світі не прижився, а СРСР навіть проіснував і довше ніж у реальній історії. Микита Хрущов перебував при владі довше, оскільки став національним героєм, повернувшим землі раніше втрачені Сталіни. І встиг провести реформи, заснувавши посаду президента СРСР, який всенародно обирається. А після Микити успадкував не Брежнєв, а Шелепін, і в СРСР справи пішли набагато краще, ніж у реальній історії. І він став могутньою та найсильнішою наддержавою. А Китай так і залишився капіталістичним та розпався під проамериканським управлінням. Північні частини Піднебесної імперії увійшли до складу СРСР, і багато що змінилося.
  Але це вже вимагає окремої розповіді.
  Славко зварганив це на айфоні, а дівчина та мільярдер продовжували розмову. Видно було, дідусеві подобається сільська простушка.
  Сніжана ж свої босі ноги поклала на стіл і з їхньою допомогою без зайвих забобонів їла.
  Арон запитав у неї:
  - Ви завжди з таким апетитом?
  Сніжана у відповідь навіть проспівала, запозичивши у Висоцького:
  - І в буфеті для інших закритому,
  Кухар заспокоїв: не бійся...
  Ти з таким чудовим апетитом -
  Враз проковтнеш усіх його коней!
  Арон підтримав грайливий тон дівчинки і проворкував:
  Та ти присядь перед дорогою далекою,
  І бери з харчуванням рюкзак.
  Твій хлопчик бачу геніальний,
  Але поїсти, поїсти не дурень!
  Сніжана підспівуючи і граючи немов сталевий дріт жилками, видала:
  - Їй ви м'язи сталеві,
  М'язи міцні спини.
  Ох, різьблені, розписні,
  Дерев'яні слони!
  Після чого Арон знову цілував дівчина біля голої, круглої п'яточки. Та буркотіла від захоплення.
  Так виникла ідилія.
  Сніжана відзначила з посмішкою:
  - Я хотіла б знятися у кіно!
  Арон із посмішкою зубів зроблених зі слонової кістки запитав:
  - А в якому конкретно? Яка роль би вас залучила?
  Сніжана припустила:
  - Ну, припустимо, я дівчина з двадцять першого століття, потрапила за часів Спартака, і допомогла рабам, що повстали, перемогти римлян!
  Арон підморгнув дівчині і із захопленням відповів:
  - А що? Сюжет дуже розкішний! Мені подобається - може принести величезний прибуток!
  Сніжана, підморгнула та відзначила:
  - Ви чудовий спонсор!
  Арон посміхнувся і відповів на це:
  - Я дбаю в першу чергу, про отримання прибутку. Фільм про Спартака буде дорогим, якщо робити масовку зі справжніх людей. Але в цьому випадку буде комп'ютерна графіка та лише кілька артистів.
  Дівчина кивнула і відзначила:
  - А Спартак буде блондином та культуристом!
  Арон похитала головою:
  - Ні! Оскільки ти сама блондинка, то у другого головного героя має бути для контрасту чорне волосся!
  Сніжана, розсміялася і тут припустила:
  - А якщо Спартак буде хлопчиком?
  Арон засміявся і помітив:
  - Кумедно ... Але не природно! Виходить, що раби слухали дитину?
  Дівчина досить раціонально помітила:
  - А це можна оформити як пародію на Спартака! І буде досить таки кумедно!
  Арон посміхнувся, і стукнув золотою вилкою по столу:
  - Ти так думаєш?
  Сніжана енергійно кивнула:
  - Так! Плюс ще економія на гонорарі головного героя! Хлопчик обійдеться малим!
  Арон заперечливо мотнув головою:
  - Я взагалі хотів, щоб у вас зі Спартаком були постільні сцени!
  Сніжана зі смішком відповіла:
  - Я з добрим чоловіком обійнятися не проти! Але тоді фільм заборонять дивитись дітям. Так що вже краще зробити картину без сексу, але смішну!
  Арон відповідно кивнув і поплескав дівчину по плечу. Демонструючи при цьому що, незважаючи на вік, він не втратив рухливості:
  - Так правильно! Якось я не подумав! Що ж знімемо комедію! А поки може бути, ти заспіваєш!
  Сніжана відповіла з лукавою усмішкою:
  - Я заспіваю, але тільки якщо ви мені замість подаруєте колечко з діамантом!
  Мільярдер посміхнувся і відзначив:
  - А ти ділова дівчина!
  Сніжана згідно кивнула:
  - Життя вчить бути максимально прагматичним!
  
  ЮНОГО ПРИНЦЯ ЗМУШУЮТЬ СТАТИ ЧОЛОВІКОМ
  Хлопчик-принц Олег їхав у позолоченій кареті. Незважаючи на ясний сонячний день на душі у хлопчика Олега було дуже сумно. Його одружили на старій, потворній королі, з дуже поганою вдачею. Інакше жорстока баба-тиран загрожувала завоювати їхнє порівняно невелике королівство. І яке це хлопчикові, майже дитині... Жахливо!
  І навіть чудова, літня природа зовсім не тішила. На раптовій дорозі з'явилася дівчина. Дуже красива, з золотистим волоссям, але в дерюзі босі, що відкриває вище колін, запорошені ноги. Але навіть у лахмітті вона була прекрасна, з ангельським обличчям, а на голові майстерно сплетений вінок з квітів. Принц ввічливо попросив у камердинера:
  - Зупиніть, будь ласка, карету. Я хочу пити і нехай ця дівчина набере чистої води з струмка.
  Камердинер засумнівався:
  - У нас є чудове вино принц... І чи не гидка це обірванка в лахмітті?
  Хлопчисько Олег заперечив, негативно трясучи головою:
  - Ні! Вона чудова і нехай принесе мені кубок!
  Дівчина вклонилася, прийняла золотий кубок з рук принца, і майнувши сизими від пилу, круглими п'ятами помчала до струмка.
  Камердинер із сумнівом похитав головою:
  - Вона забере цінну річ. Хіба можна довіряти босоногим обірванкам?
  Принц байдуже відповів:
  - Нехай їй хоч якась пам'ять лишиться про мене!
  Старий слуга ще хотів щось додати, але з'явилася дівчина. Вона йшла швидко, але витончено, не проливши і крапельки з наповненого до країв кубка.
  Принц вискочив із карети. На високих підборах, модних сап'янових чобіт, хлопчик виявився одного зросту з босоногою дівчиною. Прийняв із її гарних, засмаглих, але з мозолистими долонями рук кубок.
  Вода здалася холодною, навіть зводило зуби. Принци зробив два ковтки, потім вилив рідину з кубка. Повернув обличчя до дівчини і прошепотів:
  - Так холодно, зігрій мої губи поцілуємо!
  Принц Олег був ще безвусим хлопчиськом, з гарненьким личком. Він уже мав досвід цілування фрейлін, але ще ніколи не зустрічалися такі соковиті і солодкі губи. Сп'янівши хлопчисько, поклав руку на плече дівчині і заявив:
  - Всі! Я беру тебе за дружину! І ніяких більше розмов!
  Камердинер спробував заперечити:
  - Ви заручені з королевою Катериною. Вона дуже розгнівається, якщо принц не приїде!
  Хлопчик рішуче труснув головою:
  - Я відмовляюся від престолу, почестей, привілеїв та багатств! Буду таким самим простим селянином, як вона, і ходити за сохою!
  Принц рішуче скинув сап'янові чоботи з діамантовими шпорами, дорогий камзол із трикутником. І босоніж в одній сорочці хлопчик вирушив разом із дівчиною в глибину лісу.
  Добре крокувати м'якою травою, ось так без тісного взуття, відкинувши всі умовності. Ти почуваєшся вільним. Хлопчисько навіть зняв із себе сорочку, і вітер обдував голий торс.
  Дівчина запропонувала скупатися... Вони поринули у воду, повеселись...
  Потім вони вирушили до села... Дівчина виявилася сиротою, і принцові довелося справді стати за соху.
  Романтика перших годин змінилася трудовою рутиною. Що дуже не сподобалося незвичному до праці хлопчику. Реальність виявилася менш романтичною. І принц уже думав, щоб змотатися зі стради.
  Але постала варта. Побіжного хлопчика Олега шукали та обклали село.
  Ось їх упіймали, і прив'язали разом із дівчиною арканами до кінських хвостів.
  І підганяючи батогами, погнали у володіння королеви. І там уже на дибі принца та його дівчину по-звірячому катували. Після тортур уже на ешафоті, змучені підлітки поцілувалися. Скінчилося дитинство.
  Священик байдуже перехрестив їх. Хлопчик та дівчина схилили голову на плаху.
  Їхні босі, вкриті пухирями від опіків підошви дуже зворушливо стирчали назовні. Принц і дівчина перехрестилися з великими труднощами. Їхні руки вивернуті на дибі, і жорстоко болять. Сильно ниють сухожилля. Хлопця піднімали до верху і різко опускали мотузку вниз. І виривалися кістки із ключиць. Уся спина у хлопчика та дівчиська сполосована. Жорстоко їх сікли спочатку батогом, потім розпеченим на каміні дротом.
  Їм навіть не задавили запитань - тортури були свого роду покаранням.
  І тепер на смерть дивилися нещасні підлітки - наче на порятунок від мук. Дуже саднила спалена шкіра, і не залишилося жодної кровинки, ні жилки, не зворушеним болем. Навіть зробити кілька кроків до ешафоту, на обгорілих на багатті ногах було схоже на подвиг.
  Кат був величезний і широкоплечий. Його руки завтовшки з стегно вгодовану людину. Справді, потрібна сила, що відсікти голову з одного удару. А принцям за звичаєм на пласі гуманно рубають голови. І ось кат заніс над головою сокиру з величезним лезом і на секунду завмер, прицілюючись як обезголовити найяснішу особу.
  Нещасний хлопчик, стояв навколішки, весь у саднах, синцях, опіках - бідна дитина чотирнадцяти років від народження. Але він і в такому вигляді все ще зберігав певну жертовну привабливість. А ангельське личко залишалося не зворушеним розпеченим залізом, або колючим батогом.
  Пролунав скрипучий, неприємний старечий голос:
  - Бідолашна дитина... Хочеш жити?
  Принц Олег тяжко зітхнув. Юне тіло настільки боліло, що не хотілося нічого крім як отримати удар і відійти в інший світ. Скільки можна страждати. Не кожен зрозуміє, що означає дотик розпеченого заліза до ніжної шкіри. Або коли батіг трясе все твоє тіло або машина, що вивертає суглоби на спеціальній машинці.
  Принц простогнав невизначене:
  - Та якось не дуже!
  Скрипучий голос із перебільшеною ласкою продовжив:
  - Мила дитина... Мені дуже шкода, що довелося тебе понівечити... Але нічого шрами заживуть... Стань моїм чоловіком, і я подарую тобі життя і навіть посаджу поруч на трон!
  Принц хотів заперечливо мотнути головою, але дівчина проворкувала:
  - Ти повинен жити, я не хочу, щоб моє кохання померло!
  Хлопчик важко зітхнув і запитав:
  - А мою дівчину помилують?
  Виникла важка пауза. Народ був налаштований співчутливо до гарних, змучених підлітків. Пролунали вигуки:
  - Пощадіть їх! Нехай буде життя!
  - Нехай діти живуть!
  Стара королева завагалася. Вона була в тіні, і її обличчя було приховано під чорним вуаллю. З чуток, вона ще виглядала непогано для свого віку. Фігура, принаймні, струнка, і попри дев'яносто років від народження пряма. Хоча звичайно, чотирнадцятирічного хлопчика навіть гидко подумати про подібну дружину.
  Трохи витримавши паузу, королева сказала:
  - Я подарую життя цій простолюдинці. Але за умови, що вона має залишити королівство!
  Дівчина знайшла собі сили встати з колін, і навіть майже не морщачись, випрямити сполосований батогом і ланцюгами табір:
  - Я не хочу купувати собі життя за таку ціну!
  Королева розреготалася, і помітила:
  - Ти ще не отримувала непоправної шкоди здоров'ю. Чаклуни зварять зілля, яке зцілило б усі твої шрами. Знайшла б із такою красою іншого, знатного чоловіка... Але ти дурепа! А тому нехай кат тебе стратить, але спочатку відрубає руки та ноги!
  Принц відчайдушно заревів:
  - Ні! Я ніколи не буду твоїм чоловіком... Хай краще за мене теж четвертують разом з нею!
  Королева несподівано змінила голос. Він став не таким скрипучим, а більш дзвінким і задерикуваним:
  - Дурний хлопчисько... Навіщо тобі ця жебрак? Ти правитимеш разом зі мною величезною імперією. Тобі підкорятимуться, багато мільйонів людей, у найбільшій країні на планеті. Матимеш ти все - абсолютно все, що забажаєш!
  Принц випалив потаємне:
  - І ділити ложе зі старою!
  Голос у королеви став ще дзвінкішим, і вона відповіла, сміючись:
  - Зі старою? Та ти хоч бачив мене!
  Королеви вийшла з тіні. Вона була в чорній, скромній сукні, єдиною прикрасою якої був лише ланцюг із великих діамантів. І з рішуче скинула із себе вуаль. Натовп здивовано ахнув.
  Перед ними постало обличчя жінки не старше тридцяти, з вольовим підборіддям, і гарним мужнім обличчям. Чорне, як смоль волосся, без сивини, дівоча фігура... Та не схожа вона на стару. Скоріше, це молода відьма, з виразним обличчям, з бездоганними, правильними рисами, але злими очима. Це жінка з тих, що народжені, наказувати. І здатні зрушити гори, одним своїм словом!
  Принц, не чекаючи такого, розгубився. І звідки тільки позли чутки про потворну королеву, яка правила вже сімдесят років.
  Хлопчик зніяковів і почервонів... А королева посміхнулася перлинними зубами і вкрадливо сказала:
  - Стати і моїм чоловіком і ти зможеш жити на відміну від простих смертних довгі сторіччя!
  Принц завагався. Йому підлітку хотілося дуже жити. Смерть справді вже не здавалася такою привабливою. Тим більше, всі шрами і виразки зцілятися. І вона знову стане красивою та сильною. І ложе доведеться ділити з симпатичною, нехай старшою, але досвідченою в коханні жінкою.
  То що робити? Але він не може зрадити свою босоногу селянку. Принц рішуче заявив:
  - Пощадіть Оленку, і я буду вашим чоловіком! Інакше навіщо мені таке життя!
  Чорноволоса відьма завагалася. Її охопила тваринна хіть, напівнагою побитий хлопчик здавався дуже спокусливим. А його стійкість під тортурами лише надавала привабливості. Але ревнощі... Вона не зазнає суперниці.
  Королева жорстко сказала:
  - Чи болісна смерть, чи вигнання! Третього не дано!
  Дівчина морщилася від болю в спалених п'ятах. І з усмішкою промовила:
  - Заради того, щоб мій коханий жив, і був щасливий, я згодна залишити королівство!
  Королева посміхнулася, оголивши ідеально білі, але надто великі зуби. Проворкувала з ласкою в голосі:
  - Ну що ж... Змастіть цих дітей еліксиром, що зцілює рани, і розлучіть, щоб вони ніколи не бачилися! А потім натріть принца пахощами, і оправте в моє ложе!
  Хлопчик звернувся до своєї майбутньої дружини:
  - Чи можна ми поцілуємося на прощання?
  Королева жорстко відповіла:
  - Не більше хвилини, і це буде ваш останній поцілунок!
  Юнак та дівчина злилися вустами. І пили п'янкий аромат один одного. Як це здорово цілувати гарячу кохану людину.
  Королева скривилася, від чого її гарне, вольове обличчя стало майже потворним. І жорстко промовила:
  - Хвилини кінчалися! Розділіть їх!
  Четверо потужних помічника ката ледве відірвали двох коханих підлітків. На жаль, принц і жебрачка розлучалися назавжди.
  Або у всякому разі, так хотілося деспотичній королеві. Принца відповіли до палацу. Там його обережно вимили і змастили цілющим еліксиром.
  Виразки та рани стали прямо на очах затягуватися та зцілюватися. Вони вже за кілька хвилин підсохли. А за кілька годин залишилися лише ледь помітні рубці. Після чого хлопчика знову обробили, цього разу іншим зіллям, і через частину зникли найменші мітки.
  Дівчина теж відновили після тортур. Вони останній раз поцілувалися і розлучилися, махаючи один одному долонями.
  Потім принца ще раз вимили, і намастили. Голого пацана прикрили, наче юну наложницю прозорою вуаллю, і під конвоєм атлетично складених дівчат відвели в розкішно обставлену спальню королеви.
  Правителька була майже голою, лише тоненькі трусики прикривали розкішні стегна. У неї спортивна, підтягнута постать, розвинені, пружні груди, тонка талія, і сильні розкішні стегна. Приваблива жінка зріла, але без ознак в'янення. Сильна та жіночна одночасно.
  Принц не відчував нічого крім ненависті до жорсткої правительки. Вона не просто зруйнувала його кохання, а й принизила перед усіма. І хлопчисько відчував собі наче юна наложниця, яку призвели до ненависного деспота. Або рабом чоловічого роду.
  Треба сказати, що королева і справді жорстокий тиран: вела постійні війни, влаштовувала жорстокі страти, а тортури застосовувалися систематично, навіть проти дітей. Деспотичне правління: правда, з постійним розширенням імперії!
  Принц важко зітхнув, коли з нього зірвали вуаль, і почервонів під м'яким поглядом правительки половини світу.
  
  
  БОЙОВІ ДІЯ ПОПАДАНЦІВ
  Славна виявилася ця битва під час переломного етапу першої світової війни. Дівчата-рейнджери та хлопчик-генерал знищили понад 170 тисяч піхотинців та кавалеристів, понад тисячу двісті гармат та безліч кулеметів противника, понад чотири сотні аеропланів. Було завдано колосальної шкоди кращим частинам Австро-Угорщини та Німеччини. Виявився зірваний переломний прорив, який вирішив результат військової компанії 1915 року і як невдовзі з'ясувалося і всієї царської, Російської імперії. Найвразливіше місце у побудові Російської військової структури виявилося надійно прикрите, а вклинювання знищено.
  Це значно змінило баланс сил на фронтах. Хоча на перший погляд спад порівняно із загальною чисельністю німецьких та австрійських військ не надто значний. Але якраз припала на те місце обваливши яке руйнується вся оборона царської армії. Адже навіть після того, як Німеччина та Австро-Угорщина зосередили половину своїх сил проти Росії, у Миколи другого залишалася значна чисельна перевага в піхоті та кавалерії, при близькому співвідношенні артилерії та кулеметів.
  А авіація не відігравала ще суттєвої ролі. Принаймні тримати позиції царська армія могла. Тим більше, головна скалка Перемишль вже взята і руки у царської армії розв'язані.
  Німці та австрійці виявилися шоковані застосуванням такої сильної зброї як танк. У їхніх лавах відбулося значне падіння бойового духу. І різноманітні чутки знизили бойову здатність особливо австрійських військ.
  У середині травня царська армія розпочала новий наступ на Карпатах. Російські війська були натхненні чутками про допомогу божественних сил, а німці та австрійці навпаки у стані паніки. Удар російської армії, що отримала значні поповнення, виявився цього разу результативним.
  Війська Австрії, які з слов'ян, масово здавались у полон, розбігалися, і навіть відкривали вогонь по німецьких з'єднаннях. А самі німецькі частини на південній ділянці помітно поступалися кількістю російської армії. І без австрійської підтримки постійно потрапляли в оточення і змушені були битися в невигідних для себе умовах.
  Оборона дезорганізованих і деморалізованих австрійців виявилася прорваною, російські війська остаточно збили австрійців з перевалів і фактичні відразу захопили Краків. Разом з цим виявилося й безліч захоплених не лише австрійських, а й німецьких полонених.
  Російські війська змогли спуститися з Карпат та вступити на територію Угорщини. Обстановка Півдні склалася катастрофічна. Австрійська армія розпадалася буквально на очах, а німецькі війська надто поступалися Росії числом, щоб чинити суттєвий опір.
  Щоб врятувати ситуацію, німці були змушені відмовитися від запланованого наступу з боку Східної Пруссії між Бугом і Віслою, а також, щоб зрізати Варшавський виступ.
  Проте з метою сковування резервів прусаки спробували наступати у напрямку Курляндії, без зосередження великих сил.
  Цей наступ не увінчався успіхів, і лише спричинив значні німецькі втрати.
  Натомість на південь німці терміново перекидали значні сили, відчайдушно намагалися прикрити там проломи.
  Криза постачання російських військ частково компенсувався великою кількістю захоплених трофеїв та боєприпасів, що дозволяло зберігати боєздатність частин царської армії.
  Наприкінці червня російські війська, скориставшись ослабленням німецьких позицій у центрі, почали наступ у напрямі Познання. Основні німецькі сили розташовувалися у самій, добре укріпленої східної Пруссії, а центрі утворилася відносно слабка і рідка лінія німецьких сполук. Крім того, ситуацію для німців посилило початок великих наступальних операцій на Західному фронті, де фрицям пройшлося тримати свої позиції. І не вдалося знімати додаткові частини для сходу.
  Прорив у центрі створив загрозу, російські війська рушили до Берліна. Німцям довелося терміново відводити свої сили зі Східної Пруссії, знову кидатися на півдні в центрі.
  Російські війська під енергійним командуванням Брусилова змогли оточити Будапешт. Спроба контрудара німецьких військ виявилася невдалою. Найталановитіший із царських генералів зумів нав'язати прусакам бій, змушуючи їх битися на невигідних для себе умовах. Вводячи війська у бій частинами.
  Внаслідок цього німці не змогли організувати небезпечних контрударів і билися в несприятливих для себе умовах. А нестачу боєприпасів компенсували трофеї.
  Відчайдушно контратакуючи і помітно послабивши західне угруповання, німці все ж таки змогли стабілізувати ситуацію в центрі. І навіть відбити деякі захоплені німецькі міста. Проте Познань царська армія втримала. Крім того, російські війська змогли прорватися в Східну Пруссію здобувши там ряд перемог.
  Ввівши в дію великі сили, німці почали контрнаступ на півдні, щоб розблокувати Будапешт. Частина німецьких сил, щоправда, виявилося абстрактним Італійським, а також Болгарським і Сербським фронтами.
  Болгари раціонально розсудили, що Антанта сильніша, отже, ніякого сенсу вступати у війну, за центральних держав немає. Крім того, російські дипломати пообіцяли повернути раніше втрачені Болгарією турецькі землі.
  Спільний наступ болгар і сербів виявився настільки небезпечним, що німці були змушені перекинути на південь цілих чотири корпуси.
  Через це контрудар із метою деблокування Будапешта програв у силі. У ході вкрай запеклих боїв німці ціною колосальних втрат просунулися на двадцять-двадцять п'ять кілометрів і видихнулися. У вересні російські частини отримали додаткове поповнення, і розпочали контрнаступ. Ситуацію для Німеччини посилило і вступ Румунії у війну, що дозволило їм разом із росіянами розпочати успішний наступ на Буковину. А 25 вересня почався великий наступ французів та англійців на Заході.
  На початку вересня Антанта підготувала новий дуже масштабний наступ, завданням якого було визволення півночі Франції.
  Благо, що завдяки успіхам російських військ війська Німеччини виявилися ослабленими. Тож тепер, на відміну від травневого прориву, були серйозні шанси на успіх.
  Наступ почався 25 вересня і відбувався одночасно на двох ділянках, що стоять один від одного на 120 км - на 35 км фронту в Шампані (схід Реймса) і на 20 км фронту в Артуа у Арраса. Тут з'явилася легендарна "Третя битва при Артуа". У разі успіху наступаючі з двох сторін війська мали через 80-100 км зімкнутися на кордоні Франції (у Монса), що призвело б до звільнення Пікардії. У порівнянні з весняним настанням в Артуа масштаби були збільшені: до наступу було залучено 67 піхотних та кавалерійських дивізій, до 2600 гармат; під час операції було випущено понад 5 мільйонів снарядів. Англо-французькі війська застосовували нову тактику наступу кількома "хвилями".
  Ослаблені німецькі частини не витримали прориву, та його фронт виявився прорваний протягом днів.
  Це викликало справжню паніку у німецькому генеральному штабі. Спроби розблокування Будапешта було припинено. На східній ділянці фронту німці остаточно перейшли до стратегічної оборони.
  Брусилов тим часом розпочав несподіваний наступ на південному напрямку, щоб з'єднатися із сербами та болгарами.
  Союзним військам вдалося як вони, і запланували зімкнутися біля Монса. І створити котел у Пікардії. І це, безперечно, великий успіх.
  Німці, щоправда, ввели в бій частину сил, перекинутих зі сходу, і знову сформовані резерви, тим самим призупинивши наступ союзників.
  Але все одно ініціатива в Німеччині остаточно втрачена, і російські війська вийшли до кордонів Сербії, створивши тим самим новий котел. І зробивши становище Австрії критичним.
  У Німеччині посилився розкол у еліті. Загроза поразки у війні ставала все більш очевидною. Російські війська, незважаючи на осінні дощі, а може і завдяки їм, завдали німцям нової нищівної поразки і відрізали Східну Пруссію від території решти Німеччини.
  А в грудні Будапешт упав, тим самим звільнивши значні сили царської армії для подальших наступальних операцій.
  Поразки зазнавали і турецькі війська втрата Ерзерум, Танрог. Тим самим склалася критична ситуація і для цього союзника Німеччини.
  Початок наступного року для німців ознаменувався падінням Кенігсберга та новим російським наступом до Одера.
  А в березні почався наступ Брусилова у напрямку Відня. Німці ще деякий час тріпалися. Але у травні Відень упав, а російська армія вийшла до Одера.
  Війська союзників вийшли до Брюсселя та оточили столицю Бельгії.
  25 травня кайзер Німеччини оголосив капітуляцію. Подальша війна для німців стала безглуздою. Тим більше, що у квітні у війну вступили США. Таким чином, прирікаючи Другий Рейх на тотальний крах.
  І чого після цього німцям ще й чинити опір? Адже становище можна сказати тотально безнадійне.
  А за тиждень капітулювала у Туреччина. Тим більше що російські війська вже штурмували Стамбул і зайняли майже всю Малу Азію.
  Ось так і закінчилася перша світова війна. Росія, Франція, Британія та Італія змогли розширити свої володіння. Розширилися також Болгарія та Сербія. Остання отримала собі і, більшу частину Боснії з Герцеговиною. Болгарія повернула собі раніше відвойовані землі Туреччини. Крім того, серби теж повернули болгарам той шматочок, що забрали в ході Балканської війни 1913 року. Сербія могла на це піти, так значно розширила свою територію за світло австрійців.
  Османська імперія зникла з політичної карти світу. Її поділили Росія, Франція та Британія. Російський цар також отримав собі Галичину, Буковину, Краківську область, Словенію, частину Угорщини та Чехії.
  Крім того, Росія отримала собі Познань, Клайпеду з областю, частину Східної Пруссії і Данциг.
  З Османської імперії російським дістався Константинополь, Мала Азія та протоки Босфор та Дарданелли. Франція Сирія, Англія Ірак і Палестина.
  Близький Схід також поділено на сфери впливу. Таким чином, царська імперія Миколи другого розширила свої межі. Виріс і особистий авторитет царя, який у реальній історії виявився невдахою. І як результат ні лютневої, ні, тим більше, жовтневої революції.
  Отже військовий квартет зумів змінити баланс сил, і цим запобігти багато неприємних наслідків революції. Але втім, на цьому їхня ритуальна місія ще не скінчилася. Адже історія царської імперії тривала.
  Спочатку російська армія взяла участь у війні в Афганістані. Англія вторглася з півдня, а царські війська з півночі. У польових битвах російські частини брали нагору. Зайняли Кабул, Герат та північ із центром Афганістану. Англії дістався Кандагар та південь країни. Таким чином поділили ісламську країну.
  Деякий час йшов партизанський джихад, але зрештою справа завершилася поразкою ісламістів та посиленням впливу Росії на південних рубежах.
  У світі настав час остаточного поділу незалежних територій. Зокрема, Близького Сходу. Приводом для введення англійських, російських та французьких військ стало повстання ваххабітів та погроми християнських селищ.
  Почалася компанія з підкорення власне арабських земель. Вона тривала кілька років, доки закінчилася остаточним включенням до складу імперій Саудівського півострова. Хоча лінії і виявились нарізи досить спірно. Але царська Росія знову розширила свої межі.
  Трохи пізніше 1926 року спалахнув заколот в Ірані. Остання незалежна ісламська держава намагалася вигнати зі своєї території іноземців.
  Росії та Британія поділили Іран, тим самим встановивши спільний кордон. Отже, утворилася тимчасова стабільність російських просторах.
  Після укладання переможного світу: Росія знайшла низку промислових районів Польщі, Галичини, Словаччини, Чехії та османські землі, розширивши свій потенціал. Протягом дванадцяти років у світі спостерігалося промислове зростання. Причому найбурхливіший в імперії Миколи Другого. Загалом економіка зростала на 9,8 відсотка щорічно. Царська Росія вийшла на друге місце у світі після США, обігнавши Німеччину, Британію та приблизно рівну Францію.
  Середня заробітна плата в царській Росії досягла 50 рублів за ціни пляшки горілки 25 копійок. А за чотири карбованці можна було купити корову. За 185 рублів можна придбати, причому в кредит хороший автомобіль. Максимальна тривалість робочого дня зменшилась до 10,5 години. З'явився новий святковий день 25 травня. У всі передсвяткові дні і перед вихідним тривалість максимального робочого дня не могла перевищувати 9 годин.
  Все більш і більш доступним ставало освіту та медицину. Хоча послуги лікарів залишалися платними, але їх дотували, крім того, багато медиків особливо земські працювали безкоштовно. Багато чого ще робилось. Зокрема для найздібніших селянських дітей в інститутах запроваджувалися стипендії та звільнялися вони від плати за навчання. З'явилися дитячі садки, знизилася серед поростаючого покоління смертність.
  Рівень народжуваності царської імперії продовжував залишатися високим, але смертність насамперед від простудних захворювань знижувалася. Розвивалася фармакологія. Природний приріст населення зріс із 1,7 відсотків у середньому у довоєнні роки, до 2,8 відсотка.
  Тривала асиміляція околиць. Микола Другий навіть наважився на безпрецендетний крок, дозволив мати у цивільному шлюбі російським князям ще одну дружину іноземку. Щоб таким чином нові ісламські околиці прив'язати сильніше до давніх російських княжих родів.
  Значно зросла чисельність армії. Усього в царській Росії тепер на постійній основі була тисяча полків та три мільйони солдатів. Це найбільша сухопутна армія світу. Одночасно коштувався великий військовий флот.
  Царська Росія до 1929 вже мала 14 відсотків від світового економічного потенціалу, і продовжувала впевнено розвиватися.
  Держдуму після розпуску з початку війни так і не зібрали. Вибори скасували і право на видання законів отримав особисто цар-батюшка.
  У цілому нині царська Росія залишалася могутньою, авторитарної державою.
  Але ось вибухнула криза 1929 року, що перейшла у всесвітню велику депресію. Спад обрушився на всі країни. Найбільше постраждали Америка та Німеччина.
  Але в царській Росії наслідки кризи виявилися слабшими. По-перше, дуже велику роль, як і раніше, відігравало сільське господарство. По-друге, економіка в царській авторитарній імперії була більш централізованою і керованою. Це призвело до того, що багато кризових явищ могли придушуватися царськими указами. Та й країна була величезна, з населенням у триста мільйонів на одному континенті.
  І це дещо пом'якшувало в ній прояви обвалу, і капіталістичних чвар. А значна частина економіки працювала сама на себе.
  Проте виникла й у Росії криза. Посилилися антимонархічні настрої.
  Ленін на той час відійшов від активної революційної діяльності. Він познайомився з Уельсом і став разом із ним писати фантастичні твори. На чому непогано заробив та зробив собі ім'я.
  Тож Леніно цілком вистачало і грошей, і зізнання та слави. Писати різного роду казки, від космічних опер до відверто наївних і дитячих у нього виходило чудово. Тим паче Володимир Ілліч вирізнявся величезною плодючістю. І, зрозуміло, уникнувши поранення Каплан, прожив цей інтелігентний дядько з батогом набагато довше.
  Троцький влаштувався міністерстві закордонних справ, зумів дослужитися до таємного радника.
  А ось Сталін навпаки став радикальніше і повернувся до раніше відкинутої більшовиками тактики індивідуального терору. І ось однією з ідей Коби стала думка усунення монарха.
  Тим більше, що спадкоємець престолу тяжко хворий і навряд чи зможе бути повноцінним царем.
  У грудні 1931 року між Росією та Японією спалахнула війна. Приводом стало вторгнення самураїв до Китаю та створення Маньчжурської імперії. Крім того, Миколі другому дуже хотів взяти реванш за колишню поразку в Російсько-японській війні.
  Бойові дії почалися з настання російських військ на суші. А командувати Тихоокеанською ескадрою призначили героя першої світової війни Колчака.
  Японія мала деяку перевагу в чисельності кораблів. Але Російська ескадра діяла досить вправно та енергійно. Після кількох сутичок співвідношення сил стало ближче до рівності. А Балтики на допомогу вирушила велика ескадра. Та й Чорноморський флот не дрімав.
  США та Британія надто вже зав'язли у своїх внутрішніх проблемах, щоб надати істотну допомогу японцям. Після кількох жорстоких сухопутних битв, російська армія вибила самураїв із Манчжурії та блокувала Порт-Артур.
  У сухопутних боях давалася взнаки перевага російської, царської армії в танках та авіації.
  У боях брали участь навіть перші у світі бойові гелікоптери, розроблені геніальним Сікорським та іншими конструкторами.
  Та й боєздатність піхоти зросла, багато офіцерів отримали відмінну підготовку та пройшли жорстоку школу на фронтах світової війни.
  У будь-якому разі це була інша, російська армія. У травні під командуванням Денікіна розпочався штурм Порт-Артура. У ньому вперше у світовій історії масово були використані сотні російських танків.
  І саме в розпал штурму з Петрограда прийшла жалобна звістка. Вбито царя-батюшку Миколу Другого. Отже, Сталін, разом із Санниковым, вчинили страшне злочин.
  Новим монархом став Олексій другий. Але болісний спадкоємець правил недовго. Щоправда встиг коронуватися і помер у січні 1932 року, не залишивши чоловічого потомства.
  Новим царем був оголошений Кирило Романов, оскільки старший брат Михайло втратив будь-яку легітимність через нерівний шлюб.
  Але й Кирило поправив, недовго загнувшись за півроку, передавши свій престол синові Володимиру. Новий спадкоємець ще був неповнолітнім і реальну владу отримала регентська рада.
  Але на хід війни з Японією це не вплинуло. Порт-Артур було взято. Флот самураїв зазнав колосальної шкоди від дій авіації. Танки Росії не мають собі рівних, і їм нема чого протиставити.
  У липні японці остаточно вибиті з Кореї і взято з одного нападу порт Пусан.
  Таким чином, Країна Вранішнього Сонця втратила свої сухопутні володіння на півночі Китаю. А у серпні прибула Балтійська ескадра, яка остаточно закріпила перевагу Росії на морі.
  Після двох великих морських битв Японія втратила більшу частину своїх кораблів і запросила світу.
  Хворий Олексій погодився... Росіяни отримали назад Порт-Артур, Південний Сахалін, забрали Курильську гряду, і поставили в Кореї свій уряд. Маньчжурія та Монголія остаточно увійшли до сфери російського впливу.
  У 1933 році Росія включила Маньчжурію та Монголію до свого складу як губернії. А 1935 безпосередньо до складу царської імперії увійшла і Корея. Таким чином, утворилася Жовторосія. Те, про що мріяли ще наприкінці дев'ятнадцятого століття.
  Володимир Третій же сповнений честолюбних амбіцій. І в Німеччині прийшов до влади Гітлер. Який також мріє про реванш. На той час Британія ослабла, та її колонії надміру великі. І ось поживиться б не заважало. Тим більше, що відносини між Росією та Англією вкрай напружені. Та й Франція вже не є союзником.
  Каталізатором протистояння стала війна Іспанії. Італія, Росія, Німеччина виступили на боці Франка, а Британія та Франція на боці лівої коаліції.
  Тож учасники воювали не відкрито, а добровольцями, війна затяглася до 1939 року. Крім того, фюрер зумів здійснити аншлюс і повернути собі землі населені німцями. Зокрема, Судетську область. А сама Чехія стала російською губернією.
  Італія, Німеччина та Росія створили власну коаліцію. Режим Муссоліні підкорив Ефіопію та мріяв про нові захоплення.
  І ось у травні 1940 року спалахнула друга світова війна: Франція, Британія, Бельгія, Голландія з одного боку, і Росія, Німеччина, Італія з іншого.
  Іспанія виснажена громадянською війною поки що залишалася нейтральною. А ось Японія, незважаючи на давні історичні образи, взяла та напала на Англію.
  Це виявилося для Росії серйозною підмогою. Там як Далекому Сході позиції захищені, а заході справи пішли навіть несподівано добре.
  Російська армія основний свій наступ вело в Індії, Пакистані, півдні Ірану та в Африці.
  Німці ж несподівано завдяки геніальному плану Майнштейна примудрилися за півтора місяці розгромити Францію, Бельгію та Голландію.
  Це виявився найбільшим успіхом. І до того ж несподіваний. Навіть для царської Росії.
  Але спроба десанту у серпні закінчилася невдачею. Німці втратили близько п'ятдесяти солдатів убитими та близько десяти тисяч полонених. Але відразу захопити Британію не вдалося.
  Натомість російська армія без особливого опору зайняла Індію, південь Ірану та Пакистану. Після чого рушила до Індокитаю, де вже висадили свій десант японці.
  А взимку російська Армія разом із італійцями зайняла Єгипет і рушила Африкою. Війна пішла легко та просто. Не могли колоніальні війська Британської імперії протиставити нічого російській армії. Нічого не могли і за великим рахунком і не хотіли. Так місцевим тубільцям за чужі інтереси вмирати у падлу.
  Німеччина теж не спала. Штурмом фриці взяли Гібралтар і увійшли до Марокко. Бої там вирували середньої інтенсивності. Нема кому особливо чинити опір.
  Та й Рузвельт вів дуже пасивно. Дуже вже боявся нової війни, та ще й з такою потужною коаліцією. Загалом утримати свої колонії Англії стало нічим. Якщо що й чинило опір просуванню, то африканські джунглі, пісок пустелі та розтягнуті комунікації.
  У квітні 1941 року російські та японські війська висадилися в Австралії.
  Британія ще чинила опір, поки 25 червня 1941 року не відбулася нова, цього разу набагато успішніша висадка десанту на територію власне Англії.
  Два тижні запеклих боїв. Лондон упав і війна майже закінчена. Але... Черчілль втікає до Канади і оголошує продовження війни.
  Японія в грудні 1941 атакує Америку в Перу-Харбор. Розпочинається новий етап Другої світової війни.
  Царська імперія згадує Аляску, яку американці придбали за гроші і 12 грудня приєднується до війни оголошеної США Японією. 15 грудня війну США оголосили і Німеччина та Італія. А 17 грудня маріонетковий режим короля Дуа в Англії теж формально розпочав бойові дії проти Канади та Америки.
  Таким чином проти США та Канади виявилася величезна коаліція. 22 грудня війну Америці оголосила та Іспанія. На боці США 25 грудня ризикнула виступити лише Бразилія. Інші латиноамериканські країни воліли зберегти боязкий нейтралітет.
  А що їм ще лишалося робити. Російська армія, зрозуміло, почала наступ через Аляску. І протиставити цьому взагалі нічого. Занадто сильний бронетанковий російський парк і слабкий американський.
  Але США швидко ліквідовують відставання. Вже 1941 року випущено американської промисловістю майже три тисячі самохідок та танків. А у другому кварталі 1942 року випуск танків вже сягає тисячі штук на місяць. Після початкових успіхів, у ході яких Російські та німецькі війська зайняли всю Аляску, поступ трохи сповільнився і опір американців став сильнішим.
  У четвертому кварталі 1942 року випуск танків і самохідок у США досяг двох з половиною тисяч на місяць, а літаків дві сотні на день. Таким чином США випередила царську Росію у випуску танків та авіації та наблизилася у виробництві артилерії.
  У Німеччині випускалося на місяць лише близько шестисот танків та САУ, у Британії та Італії, з Іспанією приблизно стільки ж. У Японії близько трьохсот машин. А авіації приблизно на всіх близько двох сотень. За сумою випуску озброєнь поки що коаліція лідирувала, але ще треба боротися за океаном.
  Значно переваги співдружність диктаторів мало чисельності піхоти та кількості кадрових військових.
  США все одно програвали битву. До кінця 1942 року виявилася втрачена на три чверті Канада і бої перейшли на власне американські штати.
  У першому кварталі 1943 року випуск танків і самохідок США перевищив три тисячі штук, а літаків 260 щодня. Але частково брак підготовлених екіпажів знижував ефект від зростаючого випуску озброєнь. Війська коаліції диктаторів захопили Торонто, а наприкінці квітня Квебек. У травні та червні протікали жорстокі бої на півночі США.
  Втрати з обох боків були б величезні. Але коаліція мала величезні людські ресурси і контролювала набагато більше території, ніж США.
  Тому, незважаючи на стабілізацію фронту, становище США залишалося виключно важким.
  У Третьому кварталі 1943 року випуск танків та САУ у США досяг чотирьох тисяч на місяць, а літаків 350 на день. Але то вже були граничні цифри. Далі нарощувати випуск озброєнь безглуздо, бо не встигають підготуватися танкові та літакові екіпажі.
  Лінія фронту змінювалася у другій половині 1943 незначно. Але бої вкрай запеклі, багато населених пунктів по десять разів переходили з рук до рук. Щоправда, коаліція загалом просунулась на південь на п'ятдесят-шістдесят кілометрів.
  І наступного року битви, не звертаючи уваги на зиму. Російська армія та Німеччина випускали нові види танків, з сильнішою гарматою та потужною бронею. США ж на це відповіли "Шерманом" - 4 М. Але ця машина все одно поступалася основному танку коаліції "Ведмідь". Російська машина була уніфікована з німецькою та обзавелася 107 міліметровою гарматою, з початковою швидкістю снаряда 890 метрів. Таким чином "Ведмідь" вражав на великій дистанції "Шермани", залишаючись непробивним для американської машини. Другий російський танк "Вовк" поступово сходив із виробництва. Хоча його ходові якості й вражали.
  А в повітрі якісна перевага була на боці коаліції. І однією кількістю американці взяти вже не могли. Та й кількість теж на боці держав східної півкулі.
  Влітку 1944 року американці трохи відступили. Їхні сили танули в цій затяжній війні на виснаження. А противник мобілізував все нові та нові корпуси. Формуючи їх із індусів та китайців. До кінця 1944 року становище Америки знову погіршилося, коаліція просунулась ще на кілька сотень кілометрів.
  1945 ознаменувався виходом з коаліції Бразилії, яка поспішила залишити США. Натомість Америці війну оголосила Аргентина, Чилі та Португалія.
  У першій половині 1945 року лінія фронту залишалася малорухливою, хоча бої вирізнялися рідкісною кровопролитністю. Але потім у другій половині США просіли. Людські та матеріальні ресурси Америки надто вже виснажилися щоб продовжувати подальший опір. Пала Філадельфія, Чикаго. У грудні Нью-Йорк та Вашингтон опинилися в оточенні. А в січні, після падіння столиці США, Америка остаточно знітилася і капітулювала.
  
  ПРИГОДИ ПАЦАНА ОЛЕГ РИБАЧЕНКО
  Пригоди вічного пацана Олега Рибаченка у наборі всесвітів гіпервієра Сферо настільки цікаві, що їх слід розглянути окремо.
  -А-а! - закричав хлопчик. Голки безжально кололи його, проте пружна шкіра добре тримала удар. Проте колючки були наче заряджені на тугу пружинку, вистрілювалися хмарами, і Олегу Рибаченку неабияк дісталося. Хлопчик голосно вилаявся і насилу вибрався і пастки, що жадібно кусала. На тілі залишилися писуги.
  Комп'ютер у браслеті чемно підказав пацану:
  -Це небезпечно, їхні голки пропалюють наскрізь, якби ти хоробрий витязь у простому тілі, то помер.
  Олег Рибаченко відкинув ногою пекучий клубок, у ньому палахкотіла лють. Хлопець стиснув кулаки і кинувся тікати. Ні, юний ратоборець і не думав бігти, він біг до свого гіперкостюму. Голі, круглі п'яти дуже швидко миготіли, хлопчик міг цілком успішно конкурувати з олімпійським чемпіоном. Однак і цієї швидкості було для нього обмаль, щоб бігти швидше він став підстрибувати. Кожен стрибок як у кенгуру - його стрімкість зросла.
  Пацан прогарчав немов тигреня:
  -Тримайся громила, дванадцять голів і всі порожні.
  Літаюча дівчинка скеля, показуючи зубки. Потім випустила гравіохвилю, підрівнявши доріжку перед хлопчиськом. Олег Рибаченко із задоволенням шльопав босими, дитячими ногами по нагрітій поверхні. Підбігши і швидко вдягнувшись у непробивну зброю, хлопчисько-вітязь придбав швидкість ракети.
  Пацан-термінатор люто атакував, намагаючись розплющити дракона. Невидимий, але від цього ще страшніший кулак був готовий обрушитися на іногалактичну рептилію. Але якась невідома сила зупинила його.
  Олег Рибаченко затремтів від напруги, він дуже напружився, проте його величезна жертва, як ні в чому не бувало, дожовувала залишки торта.
  Хлопчик від розпачу був готовий розплакатися:
  -Ось диявол. Невже він може виставляти екран.
  -Ні! Це я захистила його. - Дівчинка труснула золотим волоссям і послала з перлинних зубів, що відбивають усі кольори веселки зіркові зайчики. - Я не дам тобі знищити його.
  Олег Рибаченко спробував проричати, якнайлютіше:
  -Він монстр.
  Дівчинка-аніон стала грудьми на захист мастодонту:
  -Ні! І ще раз ні! Він невинний хлопчик. До того ж подивися, який він великий, отже, з'явився зовсім недавно.
  Хлопчик-вітязь дуже здивувався:
  -А Що вони ще й маленькі є?
  Вічно юна аніон підтвердила:
  -Звичайно, він поступово зменшуватиметься.
  Олег Рибаченко в досаді міцно стукнув себе по лобі. Від ніби від удару кувалдою по кремнію густо посипалися іскри.
  -Ах та я забув, де перебуваю. Ну гаразд, я не вбиватиму його.
  Могутня дівчинка-деміург, примирливо сказала:
  -Тоді заспокойся і розслабся.
  Хлопчик опустив руки та дезактивував поле. Потім усміхнувся.
  -А Він симпатичний. Так! Я майже забув. Як звати тебе.
  Дівча несподівано непривітно відповіла:
  -А Тобі це треба.
  -Звичайно. - Я Олег Рибаченко, і це знають усі.
  Юна леді пом'якшила голосок:
  -Добре зви мене Орра Шарлі.
  Хлопчик простягнув дівчинці руку:
  -Орра гарне ім'я. - Давай дружити.
  Та засумнівалася:
  -Що ти серйозно?
  Хлопчик-дослідник із жаром багаття на вітрі, сказав:
  - Серйозніше нікуди!
  Шарлі радісно вигукнула:
  -Звичайно, аніони не брешуть. І якщо ми зближимося, це буде назавжди, поки всі зірки у всіх всесвітах не згаснуть... А всі згаснути не можуть, бо постійно загоряються нові й нові світила!
  Олег Рибаченко трохи засумнівався:
  -Ну не знаю, з дівчат рідко виходять віддані друзі.
  Орра на такі сумніви, рішуче і з явною образою в голосі заперечила:
  -Я не дівчинка, а аніонка, що вже бачила види. Втім, не хвилюйся, ще не встигла пересититися життям. Ну добре, богатир гіперплазмовий будемо ще розважатися чи в місто?
  Хлопчик трохи відірвався від поверхні і навмисною зневагою пирхнув:
  -А що там? Хоча згадав - новий чоловік науки, розробив щось таке, що слово шоколад в платині.
  Шарлі дуже серйозним тоном сказала:
  -От він нам може допомогти - крім того, відкрию тобі таємницю, над нашим братерством нависла серйозна загроза.
  Олег підскочив, наче ошпарений кіт:
  -Яка?
  Аніонка зовсім по-людськи приклала вказівний пальчик до губ і помітила:
  -Мабуть, краще тобі поки що не говорити.
  Безглуздий хлопчик злегка розсердився:
  -Навіщо відмовчуватися, краще сказати одразу. Бо я дізнаюся від інших. Хіба ж є таємниці, до яких не підібрати ключів?
  Орра приклала другий пальчик до губ і прошепотіла:
  -Ну, це далеко не всі знають. А хто знає, той не усвідомлює небезпеки.
  Олег Рибаченко не на жарт набука, і грізно рикнув:
  -Тим більше, краще знати заздалегідь, ніж ховатися за туман незнання. - І тут пацан видав, гідний афоризм. - За туманом невідання можна сховатися, але не можна сховатися!
  Орра м'яким рухом відкинув волосся, і воно сплелося в маленькі кіски.
  -Добре загалом я відкрию тобі таємницю. - Вона демонстративно приклала третій палець до вух. І її волосся по уявній команді набуло кольору зелено-жовтої хакі:
  -У нашому всесвіті час не скрізь тече у зворотному напрямку. За своєю структурою світобудова нагадує багаторазово увігнуту та перекручену розбиту на потоки призму. Тобто у різноманітних галактиках панують різні закони.
  -Звичайно, дивно. - Олег Рибаченко навмисне округлив очі. - Але ж хіба це загроза.
  Дівча змінила колір хакі у волоссі, перетворивши жовтий на помаранчевий, а зелений на блакитний. І продовжила крадливим тоном:
  -Послухай далі. У галактиці Гонга з'явилася раса жуків, що дихають фтором. Ці кошмарні істоти захопили безліч галактик і створили свою величезну та агресивну імперію. Від удару по нас їх утримує лише побоювання, що, вторгнувшись у зворотний час, вони завдадуть непоправної шкоди своєму організму.
  -А що дуже може бути. - перебив Олег Рибаченко і дотепно видав. - Війна як мед солодка, як патока нудотна, і нудить від неї як із сивухи в бодун!
  Шарлі зовсім не підтримувала грайливого і радісного настрою хлопчика, якого, схоже, лише надихнула на подвиги, можлива гра у війну. Вона ж говорив дуже серйозним тоном:
  -Так ось ці жуки дуже жорстокі, варварськи експлуатуючи інші народи та раси. Технологічно членистоногі дуже розвинена і війна з ними загрожує важкими для нас наслідками. Втім, не лише вони. Є ще раса дихаючих сіркою гусениць, теж не цукор, а крім них грандіозне піратське братство, не кажучи про безліч дрібніших світів, де панують варварські режими. - Дівча показала пальців вгору і її нігтик освітлився полум'ям, немов від бензинової запальнички. - На більшому віддаленні є ще - агресивні чи просто недосконалі держави. Тобто наш всесвіт не дуже добра і досконала і навколо повно повно ворогів.
  Пацан-витязь напихався і, уявляючи себе Олександром Македонським, сказав:
  -І як ви на це реагуєте? - Тут Олег Рибаченко знову блиснув надзвичайною дотепністю. - Мовчання золото, тільки ті, хто звик відмовчуватися, золоті монети дають балакунам, без розмов!
  Орра Шарлі з пафосом і, витончено, як танець метелика, жестикулюючи, почала вимовляти промову:
  -А як ти думаєш, зовсім недавно рада старших братів прийняла рішення про формування власної великої армії, але поки що процес йде надто повільно. Адже наші частини формуються із добровольців. Є ще армія порятунку - вона численна, але її кредо допомагати слабким, а не воювати з багатомільйонним, а то багато мільярдним флотом уколів - так називають себе жуки. Скажу прямо, уколи смертельно небезпечні, можуть спричинити алергію. - Орро, розтягнула пологи на півметра в усмішці, схоже, вона була дуже задоволена своїм каламбуром.
  Хлопчик-вітязь цілком щиро сказав, що є вкрай спірним, але частково і вірним:
  -Ну, знаєш - війна це найцікавіше та захоплююче, що є у світобудові.
  Голос у Шарлі став суворішим, а величезна, промениста посмішка, моментально злізла з обличчя:
  -Якщо справа стосується гри, то може для ще маленького хлопчика і представляє інтерес, але реально це кров сльози, підірвані світи, покалічені планети. Я була одного разу в такому всесвіті, де застосували надбомби. Це було жахливе видовище. Цілі галактики спустошені, каламутні хмари із трильйонів підірваних зірок. - Тепер у дівчинки-аніона виросли до розмірів люка у танку очі. І ці зірки блищали, як прожектор через калейдоскоп. - Небагато з тих, хто вцілів, сказали, що були застосовані такі потужні заряди основні на процесі злиття ультрамінічастинок - тубільці називали їхні цуварони. Тобто вибухнули такі прірви мікросвіту, що для використання знадобилося двісті сорок вимірів. Така реакція в секстильйони вкотре потужніша за ядерну. Один атом, вірніше, елементарна частка такої бомби здатна розпорошити на фотони багатокілометрову скелю з титану.
  -Ого! - Здивування Олега Рибаченка було абсолютно непідробним. - Сподіваюся, ти мені покажеш цей всесвіт.
  Орра змінила форму великих очей з круглою на трикутну, і пропиляла наче на скрипці:
  -Мій хлопчику, ті жахи, що я бачила важко описати словами. Мене в тремтіння кидає, що мислячі істоти могли дійти до такої жорстокості. Причому абсолютно безглуздою після такої розв'язки не залишилося ні переможців, ні переможених.
  Олег Рибаченко з боязкою надією пробурмотів:
  -Але сподіваюся не вся вона мертва - щось та вціліло. Абсолютної порожнечі немає в природі, тільки людська дурість спустошує розум, на всі сто!
  Дівча змінила трикутники, на шестикутники і вже без будь-якої зухвалості проворкувала:
  -Можливо, але у мене не вистачило мужності це з'ясовувати. Втім, якісь зірки горіли, але вони могли й підірвані, а я розрізняла світло, що дійшло до нас із запізненням.
  Олег Рибаченко зрадів можливості блиснути ерудицією.
  -А я знаю, фотони рухаються зі швидкістю триста тисяч кілометрів на секунду. Отже, відстань у тисячу парсеків вони проходять дві тисячі шістсот років. А десять тисяч за двадцять і шість тисяч років. А мільйон за два...
  Орра зменшила собі розміри очей і набула більш людського вигляду. Примирливо сказала:
  -Я це теж знаю. У вас є десяткова система відліку?
  Хлопчисько колишній піонер охоче підтвердив, підскакуючи немов в'юн на сковороді:
  -Та і це природно - за кількістю пальців. Ось тільки позначки у школі ставлять по дванадцяти бальній.
  Шарлі хихикнула, і пропищала комариком:
  -Як би там не було, я постаралася швидше втекти звідти. Як ультрафотон, у гіперлазері!
  Хлопчик-дослідник з похмурим виглядом помітив:
  -Оце дарма.
  І Олег Рибаченко знову відчув у собі натхнення, видавши:
  - Не смерть страшна, а втрата безсмертя! Не тіло важливе, а у світлі душа!
  Дівча-аніон із цілком нормальною, людською усмішкою відповіла:
  -Нічого я тебе туди закину, подивишся сам. А поки що я хотіла тобі сказати. До нас дійшли відомості, що уколи виготовляють нову потужну зброю і коли будуть готові, нападуть на нас. Їхні найбільші монополії потребують додаткових прибутків, а війна це золотий дощ у набряклі кишені.
  -Монополії та корпорації. - Олег Рибаченко напустив на себе надзвичайно розумний вигляд. - Торгують на крові, продаж зброї, боєприпасів, амуніції, гра на біржі адже котирування то падають при поразці, то навпаки піднімаються, коли свої війська беруть гору.
  Орра, яка мабуть мала чималий досвід спілкування з малолітками, злегка здивувалася.
  -А ти не дурний, де такого набрався?
  Хлопчик-дослідник чесно відповів:
  -Я люблю читати серйозні книги і їх буквально ковтаю. Легко йти по життю з головою повної знань, а порожнеча в голові полегшує лише гаманець!
  Олег Рибаченко бачачи, що дівчинка-аніон хоче, щоб він ще висловився, зауважив:
  - Ось у нас у радянській імперії, тільки одні ідоли, а Бога нема! А чим привабливий атеїзм: порожнеча найпоблажливіший наставник, вакуум найбезвідповідальніший батько!
  І ще трохи для гостроти додав:
  - Атеїст вибиваючи з-під ніг фундамент віри, не помічає, що його горло у безжальній петлі Божественного форс-мажору!
  -А в тебе здатності швидко засвоювати інформацію та дотепно сипати афоризму. - Орра зачепила силовим полем пісок, піднявши хмару помаранчевого та фіолетового пилу. - А тепер пішли вірніше полетіли.
  Олег Рибаченко збільшив собі зростання, відчуваючи, що його нове тіло здатне розтягуватись. Пацану дуже хотілося зіграти Пітера Пена.
  -Добре, але для початку я зроблю ще одне коло.
  Розставивши руки, хлопчисько закрутився і став нарізати у напоєному вічною весною повітрі.
  Орра дивлячись за тим як хлопчик накручує піруета, дотепно вставила сама:
  - Чим привабливий атеїзм - порожнеча не може відшлепувати дітей-пустунів!
  Але тут втрутився Всемогутній, Всюдисущий і Всезнаючий Хлопчик-Творець Сферо. Він граючи витяг зі своїх світів Рибаченка Олега і вони опинилися, на величезному, крилатому драконі. Потоки бідного повітря омивали хлопчакам обличчя. А крила дракона складалися з довгих болтів і дев'яти граней гайок.
  Сферо уявним наказом створив річку з пухирчастої фанти, змусивши її пливти повітрям, а сам почав полювання, за плаваючими тварюками. Олег Рибаченко теж влаштував пальбу з за помахом чарівного телепатичного імпульсу. Хлопчики розважалися полюванням. Вибухали і лінкори, і величезні з іклами-Еверестами кашалоти. Сама річка звернулася до безкрайнього океану, і можна було реально переплутати, де в ньому перебувати вгору чи вниз. Плюскалися бузкові, червоні, жовті, смарагдові пухнасті потоки. Сферо хихотів і лупцював з різних футуристичних видів озброєнь. А під музику, раптом з'явилися літери з пиками та зброєю. Вони мчали по небесах, хвацько складаючись, у химерні та ємні афоризми;
  Мудрі слова добре - добрі справи кращі!
  Життя завжди геніальне, а смерть бездарна!
  Наука - ще не все, найдосконаліша зброя вимагає вмілих рук та гнучкого розуму! Дух перемагає матерію!
  Будь-яку мить перестає бути чудовим, варто йому застигнути, заморозитися крижинкою!
  Рух - ось справжнє щастя!
  Батьківщина це найдорожче, що має людина, без неї життя не має сенсу!
  Людина без вітчизни, як тіло без душі!
  Релігія розрада слабких - будь-які нещастя здаються не значними, якщо вони тимчасові!
  Якщо техніка ангел-охоронець, то бойовий дух це Бог війни!
  Легше вичерпати океан столовою ложкою, ніж сперечатися атеїста!
  Комп'ютер як дівчина любить молодих та настирливих!
  Смерть відрізняється від коханої тим, що зустріч з нею завжди намагаються відкласти!
  Смерть відрізняється від коханого тим - що завжди приходить не під час, але ніхто не дорікає її запізненню!
  Хто економить на безпеці - розоритися на похороні!
  Сита армія - запорука процвітання!
  На війні гарна підготовка як повітря для легень, погана суміш газів калічить та вбиває!
  Коли людина штучно надає собі грізну зовнішність, це вірний ознака духовної слабкості.
  Страшний вовк у овечій шкурі, а не вівця у шкурі вовка!
  Для чоловіка немає нічого важливішого, ратного мистецтва - воно синонім гідного існування! Смерть тигра краща за собаче життя!
  Смерть на війні виправдана лише, коли противник купує її надмірною ціною, а робити ворогові подарунки рівнозначно зраді.
  Розвіданий ворог майже переможений, потрібно лише самому не пускати шансів на вітер!
  Труп ворога коштує дорого, але живий він все одно обійдеться дорожче!
  Прихована якість переможця!
  Взагалі життя без труднощів, як суп без приправи, багато - гірчить, нема - не лізе в горло!
  Чоловіків має хоч раз у житті когось убити та врятувати! Причому якщо перше як пощастить, друге неодмінне випробування мужності!
  Комп'ютер кращий за атомну бомбу, він найвірніший спосіб завоювати народи і змусити працювати на переможця! Крім того, я не боюся спокус! Будь-яка віра тоді чогось варта, якщо вона вміє захищатися!
  У юності і кров тече швидше, і "котелок" варить спекотніше!
  Повільний ішак, гірший за свиню, теж смердить, але не дає м'яса!
  Автоматна черга та гуркіт снаряда - найкраще відбивають добру пам'ять!
  Віра без доказів: що сокіл, без крил може дряпнути, але не дасть здійнятися!
  Релігійна дискусія найбезплідніша - тому що обидва сперечаються не мають жодного уявлення про той предмет, про який сперечаються!
  У гонці між науково-технічним прогресом та моральністю, останнє приречено на роль аутсайдера! Хоча людство ризикує провалитися у прірву між наукою та мораллю!
  Хто економить на науці - грабує своїх нащадків, а хто грабує нащадків назавжди залишиться жебраком!
  Грабуючи нащадків можна збити капітал, але не можна розбагатіти!
  ! Політика брудна справа, що відбувається в чистих костюмах!
  Істина завжди багатолика, а помилка одноманітна!
  Краса поняття діалектичне, - лише потворність універсальна!
  Сучасна зброя, на відміну від вина, любить молодість!
  Пощадити ворога, що сісти на кинджал - сталь не знає почуття співпереживання!
  Найкраща зброя це кмітливість, не вимагає витрат, але дорого коштує!
  Коли число трупів більше одного, вони з трагедії перетворюються на статистку!
  Вбивство як втрата цноти вперше і тобі боляче, потім з кожним новим актом все більше задоволення!
  Поганий той розвідник, що не може передбачити вихід у разі провалу!
  У будь-якій іншій сфері помилка може коштувати життя, здоров'я і тільки помиляючись у релігії, ризикуєш втратити безсмертя!
  У звіра ікла в людини рушниця, тварина робиться ставку на м'язи, а людини на розум! Випробування туплять зуби, але загострюють розум - тому розум безсмертний, прогрес, наче вічний двигун, приведе до благоденства!
  Навіть найстрашніша звістка від багаторазового повторення ставати звичайним!
  Коли агент працює на дві розвідки, підряджаючи дитині, що намагається запхати в рот дві соски, він ризикує порвати собі рот!
  Рух це дощ, під яким виростають квіти здоров'я, і мотика, що викорчовує бур'яни хвороб!
  Сліпий сліпих не бачить погляду - вони йдуть куди хочуть!
  Не може вивести сліпий - дорогий вірний прохідний!
  А зрячий мандрівник не тягни - сліпим бідолахам допоможи!
  Людина легко ламає, насилу підкоряє, і дуже рідко добивається любові від природи!
  У картах удача приходить світлій голові, спритним пальцям, спокійному серцю!
  Взагалі кримінал це не шоколад, забруднившись солодко жити, не станеш, а от ожиріння серця отримаєш точно!
  Недолік сили здатний компенсувати надлишок розуму, але жодний надлишок сил не компенсує нестачі розуму!
  Талант здатний замінити нестачу освіти, але ніяка освіта не замінить нестачі таланту!
  Алмаз і без шліфування коштовність, але ніяке шліфування не перетворить вугілля на діамант!
  Чужа смерть весело, а від своєї кончини лопається серце і душа йде в п'яти!
  Гроші, як бруд, пристають до кривавих рук і слизьких душ!
  З усіх форм фанатизму найрелігійніший релігійний і егоїстичний, так спрямований насамперед для досягнення особистого безсмертя!
  Кохання від зґвалтування відрізняється лише формою оплати - за останню дію розрахунок натурою!
  Краще втратити у праведності, ніж придбати у гріху!
  Втрата праведника придбання на небесах, придбання грішника пограбування душі!
  Заперечуючи Бога, комуністи звалили на плечі людини непомірну ношу! Бажаючи зайняти місце Всевишнього, людина не витримала болю Голгофи та спокус диявола!
  Не володіючи силою Ісуса люди, замість того, щоб побудувати царство добра і справедливості впали у вир пороку!
  Незліченні скарби в душі людини, тільки якщо почати грабувати їх швидко вичерпаються, не принісши багатств!
  Кожен статевий акт, коштовність, яку ви ділите на двох і жоден злодій не вкраде її з серця!
  Кожен чоловік має щось спільне з приматом, добре, якщо потенцію, адже частіше інтелект!
  Було б смішно, якби не було правдою!
  На жаль живих анекдотів, у нас більше ніж порядних чоловіків та чесних політиків!
  Хто пройде душу завжди залишається у збитку - віддає безсмертне за смертне!
  Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти не віддаси за безцінь!
  Вбивство не може виправдати користь і вигода - лише честь, свобода та Батьківщина адвокати насильства!
  Добро має бути з автоматом,
  Разити як запекла сталь!
  Щоб лилася кров водоспадом,
  Зло не щади всіх убивай!
  З усіх творів мистецтва саме військові шедеври найміцніше закріплюються в народній пам'яті та викликають найбільше сліз!
  - Картина, написана кров'ю: яскравіша за олійну і вигоряє куди повільніше!
  Порядна людина ставить правосуддя - вище сім'ї та приятельських стосунків! Закон для ворогів та друзів має бути один як чоловік у дружини!
  Наявність різних законів перетворює правосуддя на повію!
  Сильний противник, загартовує тіло і волю, робить тебе сильнішим - слабкий розбещує душу і послаблює тіло, робить слабшим!
  Тож важкий шлях дає значно більше легкої перемоги!
  Руки солдату дано, щоб стріляти, а мізки, щоб вчасно зупинитися!
  Вбити дурня: це все одно, що вколоти голкою, пристрелити розумного - що довбати снарядом!
  Природа мати людини, а мати великого винахідника не може бути повною дурницею! Хоча практичної кмітливості їй не вистачає!
  Куля найефективніший виховний метод у спілкуванні з молоддю, як і зі старими!
  Тільки ефективність дії падає! Часто мазати впаде авторитет, а влучиш, доведеться виховувати зомбі!
  Релігія опускає гордої людини до рівня тварини - надаючи вибір між вівцею та козлом!
  Краще подібно до вівці віддати свою шкуру людям - ніж вічно шипіти змією!
  Взагалі поняття працювати головою передбачає не лише буквально тлумачення, навіть коли йдеться про єдиноборства!
  Хочеш розбагатіти - похрестись у євреї, хочеш розоритися візьми в єврея в борг!
  Свинець сприяє травленню, особливо якщо пігулка у формі патрона!
  Чиновник, який не бере хабарів - як незаймана повія!
  Зазвичай, щоб врятувати одного доводиться убити іншого! Це, безперечно, жорстокий закон, але він відновлює природну рівновагу видів!
  Немає на світі кращого бійця - ніж російський солдат, і більшого самодура - ніж російський генерал!
  Надмірна розкіш ознака легковажності, легковажність передвісник швидкого руйнування!
  Мудрі слова з уст підонка, що фонтан із смітника!
  У тебе перевага в довжині, а в мене в голові!
  Вбити іноді можна, відібрати надію ніколи не можна!
  На війні, проґавивши секунду - можна втратити вічність!
  Звичайний терем жалюгідний серед хмарочосів, але величний серед хатин!
  Людина підкоряється силі, поважає жорстокість, зневажає м'якість і цінує доброту!
  Секс найкращі ліки від усіх душевних хвороб, але на жаль дорогі і важко доступні!
  Хто не любить сексу, той не любить життя і не цінує радості плоті!
  Поезія, має спільне з вином, що його цінність, зростає з часом, але навіть століття не дозволяють рядкам протухнути, а іскра погаснути!
  У солдата як у комп'ютера - той вважає одиниця-нуль, а воїн друг-ворог!
  Людина відрізняється від тварини гуманізмом, і здатністю чинити всупереч інстинктам!
  Від насильства над жінкою іноді з'являються здорові діти, а від насильства над природою лише монстри!
  Якщо жорстока мати, жорстокі та діти! Яка природа такий її син - людина!
  Дружбу шукають у сильного, підживлення у багатого, а відданість виявляють до безстрашного!
  Атака - найкращий спосіб нейтралізувати чисельну перевагу ворога - змусити відбиватися все одно, що відрубати половину рук!
  .Для жінки кохання, це насолода і дохід, для чоловіків задоволення і витрата!
  Винаходити нову зброю для аморального чоловіка це все одно, що підпилювати ніжки стільця, коли шию захлеснула мотузка!
  І ці фрази, і окремі літери боролися одна з одною. Уявіть собі Г і Х фехтують на гібриді скрипки та рапіри. Або А і В кидають один в одного гранати. Я і М пустили в хід гібрид самовару та лопати, а Щ і Ш літачки з підвісними кранами по просторах мильної піни. А коли крилата фраза несподівано починає звиватися гримучим, кликастим пітоном? Букви й боролися й одночасно грали на витканих цвяхами балалайках-капронах. А величезні створені Сферо дівчата підхоплювали їх своїми босими, витонченими пальчиками підкидали вище до хмар із цукрової вати.
  
  НЕ БОЛТАЙ ПРО ЗБРОЮ ВСУЄ
  Тут якийсь чортик потягнув Вікторію, безжальну дочку Чорнобога за язик:
  - Я є ще штука химерніша за Гіпернадтеоядерну зброю!
  Після цих слів вогняна дияволиця сильно зблідла, і її кінцівки підкосилися. Дівчина з червоно-рудою шевелюрою впала, і босі ноги забовталися в повітрі. Круглі, рожеві п'яти Вікторії несподівано вмить покрилися розсипом пухирів, а в повітрі рознісся аромат паленого м'яса.
  Інші войовниці теж підскочили, гострі камінці кам'янистої гряди, по якій безстрашно ступали їхні босі ноги, раптом стала й тисячу разів гарячіша за палаючий вугілля. Підошви підпалило і дівчата, наче зайчики жваво підскочили, намагаючись задерти своє тіло вище.
  Це й справді до мерзенної капості у всьому тілі боляче. Вікторія порушила негласне табу: не згадувати про таку річ як: Гіпернадтеоядерна зброя. Воістину одна Гіпернадтеоядерна бомба здатна знищувати і перетворювати на найжахливіший із жахливих кошмарів, не тільки всесвіт, але гіпервсесвіт, і навіть нести загрозу існуванню і не тільки Богам-деміургам, а й Надбогам.
  Дуже жахливо, страшніша за страшну зброю. Недарма від його виголошення дівчата-супермени підскочили, наче ошпарені гіперплазмою.
  Але не лише вони постраждали. Як завив цілий японсько-китайський полк, точніше три полки з танками та САУ! Жовтих, вузькооких солдатів різко підкинуло гравіоплазмою, а невеликі, схожі на коробочки самурайські танки, розжарило майже до білого. Солдати, що у них виявилися засмажені живцем, до чого ж нещадна смерть наздогнала їх.
  А в решти японців і китайців обуглилися ноги разом із чоботями, і згоріло все до самої шиї. І вони ще не померли, а жорстоко страждали від жахливого, абсолютно нестерпного болю. Так не пощастило цим хлопцям. Вони зазнали наслідків застосування різних рівнів теоядера, і жахнулися наслідків! Виявилося, що це зовсім не те... А лише незрівнянно менше гугульчиного носа, що є насправді
  Гіпернадтеоядерна зброя!
  П'ятнадцять тисяч китайських та японських солдатів померли одразу, або болісно загиналися ще кілька хвилин. А дівчата, чиї п'ята сильно ошпарили, помчали до найближчого струмка.
  Але замість холодної води, на їхні почервонілі й покриті дрібними і середніми пухирями ножі чекав окріп. І окріп у струмка надзвичайно крутий, яким у звичайної води не буває. Тож крім ніжок дівчата ошпарили собі ще й майже голі груди.
  Четвірка пустилася в танець і заскакала крутіше дикунів із племені Тумба-Юмба. І так дівчатам було боляче.
  Зоя навіть з натхнення заспівала;
  Творець Світобудов ти жорстокий,
  Так говорили губи мільйонів!
  І навіть з жаху так посивіла скроня -
  Коли проблем без рахунку - легіони!
  
  Коли приходить старість, зла смерть,
  Коли війна, торнадо - твердь трясеться!
  Коли ти хочеш просто померти,
  Бо немає тепла під світом Сонця!
  
  Коли дитина плаче - море сліз,
  Коли хвороб - цілі букети!
  Одне питання - за що страждав Христос,
  І чому сміються лише комети?
  
  Що в цьому світі стало чому?
  Ми голодуємо, мерзнемо і страждаємо?
  І чому нагору повзе лайно,
  Але чому досягає успіху Каїн?!
  
  Навіщо нам в'янення старих,
  До чого бур'ян усеяв городи!
  І чому нам насолоджують слух -
  Одних лише обіцянок хороводи?!
  
  Господь відповів, теж сумуючи,
  Начебто кращої долі не знаючи...
  Про людину Моєї любові - дитя...
  Якого хотів я вселити в раї!
  
  Але ти не знаєш - ось дитина дурна,
  Одна в тобі лише дрібна думка!
  Що благодаті світло до того пригас,
  Щоб не спав ти як зимою ведмедик!
  
  Адже щоб вас людей розворушити.
  Я посилаю скорботи випробування!
  Щоб була до обіду жирна дичина,
  Потрібна відвага, хитрість та старання!
  
  Ну, був би як Адам ти в тому раю,
  Ходив без мети, привидом хитаючись!
  Зате впізнав ти слово - я люблю,
  З нечистим духом Сатаною спілкуючись!
  
  Ти зрозумів, у цьому світі є боротьба,
  А разом з тим успіх та шанування!
  Тому сувора людей доля,
  І треба виносити, на жаль, страждання!
  
  Зате коли досяг ти,
  Зумів зламати перешкоди та кайдани.
  Щоб втілилися в твою мрію,
  То хочеться тобі нових битв!
  
  Тому зрозумій, сире людина,
  Адже навіть мені часом так прикро!
  Що, проживаючи в дорозі ціле століття -
  Народ наче кнур і за нього мені соромно!
  
  Тому і нове світло у боротьбі -
  Битви будуть у вічності безмежною.
  Але втіху ти знайдеш у благанні,
  Завжди обійме Бог нещасних ніжно!
  А наслідки від необережно вимовленого Вікторією слова рознеслися на сотні кілометрів, поступово слабшаючи в міру віддалення від епіцентру.
  Зокрема, де солдатів було вбито відразу, де їх ошпарило, а на великій відстані просто розплавив підбори. Той, хто був босий, постраждали так, ніби їм припекли п'яти розпеченим залізом. Сильні пошкодження, навіть на відстані тисячі миль отримали гусениці танків. Багато літаків у повітрі втратили керування і розбилися, а ті, що похмуро стояли на аеродромах - тривіально переламалися.
  Особливо крихкими виявилися крильця. Вони шмяк, і шмяк.
  Постраждали й американські війська. Особливо багато вийшло з ладу Б-29 - бомбардувальника - "надфортеці". Зрозуміло, це серйозний удар боєздатності армії США. Тим більше, дівчата виявилися лише у незначному, японському тилу.
  Таким чином, від початку мета: пригальмувати вторгнення "Великої жовтої армії" з півдня опинилася під питання. Дівчата смикалися від болю, і танцювали, їх, наче обплутала павутиння розряду блискавок.
  Дочка Білобога Зоя, намагалася придумати - яким чином їй позбавиться цього кокона, і звільнити від нього дівчат?
  Білобог - це все добре, і світле, що є у світобудові. Бо породження Всевишнього Бога Богів Рододавця, Рода - воно у двох основних фундаментальних іпостасях: світла та темряви, добра та зла! Причому цей поділ не є абсолютно. І Білобог, і навіть його слуги застосовують насильство, і карають провинившихся. І Чорнобог щедро нагороджує своїх відданих слуг і здатний сам особисто, або за допомогою своїх послідовник зцілювати хвороби, будувати та творити.
  Багато Богів-деміургів несуть у собі частину і добра і зла. Причому й поняття добра умовне - відносне. Як і самого зла... Наприклад, якщо людина біжить до прірви, а ти її відштовхнув і зламав їй руку: те, що ти завдав їй? І зло і добро в одному флаконі чи зло в ім'я добра!
  У цьому плані Гіпервсесвіт влаштований досить просто і одночасно складно. Єдиний Всевишній Бог є і Ім'я - Йому Рід, Рододавець, Вищий. Індуси поклонялися Роду як Вищому чи Віші. Потім, щоправда, додалися: Брама - символізуючий Білобога, та Шива - близький до Чорнобога.
  Але ось Надкощі - творіння Чорнобога є справді реальне зло подібне до індуського Калі. І це його м'ясоїдний геній призвів до створення Гіпертеоядерної зброї... І ця зброя вже застосовувалася та діяла.
  А така річ як Гіпернадтеоядерна властивість Анігіляції табу! Одного разу вголос брякнеш, і дістанеться і тобі та іншим, по рогах!
  І якщо ще тільки по рогах!
  Зоя тихо прошепотіла Олені Премудрою:
  - Потрібен Гіпермаговипромінювач!
  Найтехнічніша з войовниць підморгнула подрузі і гаркнула:
  - Хай спрацює Гіпермаговипромінювач!
  А потім грайливо додала, смакуючи слова:
  - І Гіпертеомаговипромінювач теж!
  Після чого трапилося диво - нитки павутиння опали вниз, кам'яниста гряда брязнула, і посипалися уламки від каміння.
  Дівчата-супермени позбулися одягу смерті і пронизливо захихикали... Вийшло дуже здорово!
  
  ТИПУ ЗОРЯХ ВІЙН
  Артос Вейдерос, Чудовий важким, механічним кроком наближається до Пасоки. Праворуч і лівою рукою чорного лорда, підстрибуючи, ніби пантери переміщаються воячки з червоної варти. Пасока Торонто піднялася на шкарпетки і стоїть на місці. Представниця раси торогута в результаті модифікацій втратила відростки на голові, набула людських рис обличчя, залишивши тільки різнобарвну наче у удава Каа шкіру.
  Дуже красива за людськими мірками дівчинка Асока, з ідеальними пропорціями фігури, майже гола дівка, лише мускулисті стегна прикриває пояс кольору хакі. Праворуч і лівою рукою від неї стоять діти-близнючки: хлопчик і дівчинка. Діти від Сталькіллера Маллофета - надзвичайно здібні, хоча ще маленькі майстерності, що не досягли світанку.
  У всякому разі, про красуню-войовницю з Червоної імператорської варти плотоядно скеляться. Яскраву імператорську варту ще називають - орденом темних джедаєв. Вони володіють прийомами сили, і мають великі здібності. Майже всі члени цього імператорського ордену молоді і гарні жінки: мабуть імператор Палпатін вважає, що самки будуть більш лояльні до нього, і не настільки, як чоловіки прагнутимуть зайняти царське місце!
  На цей час галактика вже повністю очищена від повстанців. Хети знищені, світи, що раніше зберігають незалежність, підкорені. А друга ще потужніша "Зірка смерті" добудована.
  І імператор Парпаратин буде тільки радий знайти привід для запуску найруйнівнішої машини в хід. Є справді дуже сильний противник у сусідній галактиці: Розостан. Імперія, що складається з одних - вічно юних, гарних дівчат. Вони вроджені войовниці, яких навчаються битися ще, коли зародки виводять у спеціальних, кібернетичних інкубаторах. А далі вони з дитинства борють, проходять смуги перешкод, б'ються один з одним та іномірцями.
  У їхній імперії зіркових Амазонок немає громадянського населення. Усі войовниці від народження, до смерті входять до єдиної армії. Усі войовниці від народження до відходу з життя з номерами та військовими посадами та званнями.
  Щоправда, командирські посади визначаються на конкурсній основі, в результаті тестувань, а також конкретних заслуг на полі лайки або науковому фронті. Дві імператриці також визначаються внаслідок дуже складних, багаторівневих іспитів. І щороку проходять нові конкурси, тож для того щоб пробути імператрицею кілька термінів, потрібно й справді мати надзвичайно визначні здібності.
  Але є один обмежувач і правило: імператриці мають бути від двох партій: "Справедливі" та "Патріоти". Перші добріші і мирніші, другі агресивніші і войовничі. Так і дівчата, представляючи у своїй імперії, єдину армію, і цілісну військову машину - теж поділені на дві приблизно рівні за чисельністю партії.
  І між ними немає єдності: "патріоти" виступають за те, щоб негайно вторгнутися до сусідньої галактики, щоб не дати імперії Зла зміцнитись. Але "справедливі" вважають, що бути агресором аморально, і не можна розпочинати масштабну космічну війну першими.
  Однак жорсткість правління ситхів, може і "справедливих" схилити до необхідності вести проти злочинного режиму визвольну війну. Єдності немає, але до війни Розостан посилено готується. Космічний флот амазонок, у яких кожен, хто живий воїн, і навіть маленькі дівчатка вважаються юними солдатами, значно перевершує ескадри імперії і числом і якістю озброєнь.
  У разі війни Палпатін не має шансів на перемогу. І можна розраховувати лише на прояви сили та нову зброю.
  Хоча зрозуміло, що й нова "Зірка смерті" не є панацеєю проти амазонок. Тим більше їх зорельоти набагато швидше за імператорські і можуть залити в тих місцях, де подібного технологічного монстра і немає.
  Тож залишається розраховувати лише на могутність темою сторони сили. Тим паче дівчата, генетично модифікувавши свої тіла, стали воїнками, здатними битися крутіше за джедаєв і червону варту, зате якось за технікою і фізичною досконалістю запустили розвиток проявів сили.
  І Дарт Вейдер знає про це. І йому меншою мірою хочеться битися зі своєю колишньою ученицею Пасокою Тано. Тим більше Фінакін, втративши значну частину свого тіла, уполовинив феноменальні здібності, а його підопічна навпаки, переживши біоінженерну модифікацію, багаторазово додала. Тож відкритий бій із нею самогубство.
  І діти, яким на вигляд всього шість-сім років мають енергію... У них є те, що називають Теомагією. Нехай поки що навіть ця Теомагія і знаходиться в зародковому стані. Але вона може дати таку могутність оволоділому нею, що воно й не снилося, жодному в історії сітху чи джедаю.
  Магохлоріани нехай у менших кількостях є в клітинах навіть простих людей, але теохлоріани... Вони велика рідкість, навіть у мізерних кількостях, але якщо вони зможуть розмножитися, то... Їхній носій ставатиме подобою Всевишнього Бога, особливо якщо станеться народження з теохлоріанів , гіпертеохлоріанів.
  Тоді йому підвладно і доступно стане абсолютно все... чи майже все!
  Артос Вейдер багато чого цікавого прочитав у чорній бібліотеці. Пасока Тана була, як сам Фінакін зачала штучним шляхом із магохлоріанів. І це відкрило шлях у зародженні, у них мікроістот куди вищого рівня.
  Але, на жаль, Дарт не зумів цього розвинути в собі, а от Пасока перейшла на більш високий рівень розвитку.
  Чорний лорд зробив жест своїм підлеглим-войовницям: мовляв, виявляйте стриманість. І відважив легкий уклін Пасоці.
  Та вклонилася у відповідь, та її діти зробили реверанс. Теж сини схожі на матір, людським виглядом і різнобарвною, та ще й залежно від настрою, що змінює колір шкіри. Втім, за бажання вони легко можуть, наче хамелеони злитися з місцевістю і стати практично невидимими.
  Зустріч проходила у джунглях. І без свідків - три на три! Дарт Вейдер ще залишається формально другою особою у космічній імперії. Щоправда чорний лорд відчуває, що Владика Сітх у меншою мірою вважає Фінакіна необхідним. У нього в полоні Люк Скайрокер та принцеса Лея, яку знову захопили імперці після зачистки Татліна.
  І головне в імператора є власна пара дітей: хлопчик і дівчинка, тієї ж чортівки Пасокі Тано. І діти імператора старші за ці, обдають такою феноменальною потужністю і здібностями, що чорних лорд про подібне може лише мріяти.
  Так, що історія Артоса Чудового, який уникнув загибелі та краху космічної імперії, може завершитися зрадницьким розрядом блискавок у спину.
  Чутлива Пасока вловила думки свого колишнього наставника і тихо промовила:
  - Я тебе не зраджу... - Потім голосніше і твердіше додала. - І не дозволю нікому вбити!
  Артос Чудовий вперше за багато хто виявив хоч якісь добрі, людські почуття:
  - Спасибі вам!
  Асока Тано подивилася на свого наставника, і пошепки сказала:
  - Ти знаєш... Не все ще втрачено... Зовсім навіть не все!
  Чорний лорд сумним тоном промовив:
  - Я особисто втратив дуже багато. Ладву, своє тіло, здатність розмножуватися... І навіть перспектива здобути абсолютну владу над галактикою не надто втішає!
  Пасока метнула босими пальцями гострий листок у щура-скорпіона (Це таке гібрид гризуна і членистоногоє-паразит, дуже неприємний і страшний на вигляд!), тварюка виявилася пробитою наскрізь.
  Дівчинка-термінатор, що стоїть праворуч від неї, змахнула мечем, і розсікла м'ясоїдну комаху.
  Войовниця з придихом відповіла:
  - Можна й тіло повернути... Якщо дух не мертвий!
  Артос Чудовий вловив у її словах щось більше, ніж браваду. У обпалених легень стало важче дихати і, поперхнувшись, темний синтх запитав:
  - Тіло повернути.
  Пасока весело підморгнула і прочирикала:
  - Та це реально ... І не просто тіло, але з усіма магохлоріанами!
  Обидві красуні з яскраво-червоної варти страшенно заворушилися. Найсильніша з ордену темних джедаєв Мірра зловісно прошипіла:
  - Це пастка мій пане!
  Хлопчик уже мав досвід командування піратським кораблем махнув мечем і проскрипів зубами:
  - Моя мама втілення чесності та доброти!
  Мірра зробила крок назустріч зухвалому хлопчику, але чорний лорд зупинив її і кивнув червоним воякам.
  - Це великий шанс для всіх нас!
  Мірра, яка не виконала наказ Палпатіна і не вбила Люка Скайокера, сама відчувала, що імператор сітх уже помітив її рисою - пускати у витрату. І тому кивнула своїй подрузі Лассо.
  - Слухай лорда! Це потрібна справа!
  Пасока постукала босою ніжкою Артоса Чудового по вороних обладунках, проворкувавши:
  - Ти дивовижно виглядаєш напівкіборгом ... Але ставши знову людиною, будеш ще прекраснішим!
  
  
  ЦАР ВЕЛИКИЙ МИКОЛА ДРУГИЙ
  Брат царя Миколи Другого Михайло на відміну реальної історії діяв рішуче. Імператорська гвардія відкрила вогонь по бунтівникам, які намагаються штурмувати Зимовий палац. Потім у бій вступили обласкані государем козаки та дворянські полки.
  Кілька сотень повстанців було вбито, а інші розбіглися. Поліція активно вистачала бунтівників та їхніх ватажків. Представники Держдуми, князівські прізвища, купецтво та члени фінансової еліти поспішили присягнути на вірність цареві Миколі, і присягалися у лояльності. У ході битви було вбито понад шістсот бунтівників, і півтори тисячі поранено. Гвардійці втратили загиблими людей двадцять, козаки ще півсотні.
  Неабияке зіткнення, але самодержавство встояло. Змовники у верхах не мали жодної думки, жодного лідера. Та й взагалі багато хто з них вважав, що не можна під час війни змінювати форму правління.
  Невдоволених царем Миколою Другим дуже багато, але альтернативу імператорському режиму запропонувати важко. Тим більше багатії всерйоз побоюються, що республіканська форма правління виявиться надто слабкою і рихлою, щоб захистити капіталістів від голодного та бунтівного пролетаріату, а поміщиків від селян.
  А сам собою народ серйозну революцію не влаштує. Більшовики ще дуже слабкі і нечисленні, есери здебільшого вважають - революція добре, але краще спочатку виграти світову війну.
  Коротше був бунт і вийшов! Повторилося якесь подібність кривавого воскресіння ... І тиша!
  Микола Другий нагородив свого брата за виявлену ним рішучість орденом Георгія першого ступеня, і підвищив у званні до генерал-аншефа, призначивши командувати Михайла західним фронтом. А південний та Румунський фронти були підпорядковані Брусилову.
  Чисельність Російської армії зросла майже десяти мільйонів, і її зміст лягало важким тягарем на імперію. Треба було наступати.
  Щойно посохли дороги, царська армія завдала удару в Галичині. Чисельна перевага була за російських військ. Австрійці ослабли бойовим духом, а полки, які з слов'ян, масово дезертували чи здавались у полон. Німецьких частин для стримування противника не вистачало.
  На додачу до всього, у війну проти центральних держав у квітні вступила США. І цим результат конфлікту було вже вирішено. Німці намагалися збільшити свої сили на Заході, щоб завдати поразки союзникам, і не могли надати значної допомоги Австро-Угорщині.
  Російські війська зайняли Львів і ряд міст у Галичині. Утворилося кілька невеликих котлів. Австрійський, клаптевий, розбитий фронт надто вже швидко руйнувався, так що німцям довелося перейти на заході до глухого захисту, і кинути війська в проломи, що утворилися.
  Розвиваючи успіх, російська підійшла до Перемишля, і навіть оточила місто. Але проблеми з постачанням, і введення у бій більш боєздатних німецьких елементів сповільнило поступ. Натомість у наступ перейшов Румунський фронт і згодом і Західний. Перед останнім стояло важке завдання: пробити потужну, глибокоешелоновану німецьку оборону.
  Брат царя Михайло не вважав соромним, повчиться у Брусилова і застосував подібну тактику. Почав готувати наступ одразу у дванадцяти різних місцях, щоб німці не могли визначити напрямок головного удару. Крім того, активно застосували димову завісу та наступ у нічний час.
  Російські війська Півдні звільнили Бухарест, а удар у центрі завершився проривів південніше Вільно.
  Німцям довелося знову посилювати свій південний фланг. Під загрозою оточення опинилися німецькі війська, що блокують Ригу. У цих умовах кайзер вирішив залишити Прибалтику і відвести війська на Прусський оборонний рубіж.
  Не склалися, справи союзні та Туреччини. Росіяни та англійці наступали в Малій Азії, французи тиснули в Сирії в Палестині. Османи слабшали, і їхнє падіння було не за горами. Крім того, змінили Болгари. Зрозумівши, що вже прусаки програли війну, а російські війська, звільнивши більшу частину Румунії, вийшли до кордону, слов'янський цар оголосив війну Австрії, Туреччині та Німеччині.
  Зрозуміло, німцям це додало головного болю. Утримати лінію фронту Сході, вони вже не могли і були змушені відступити до Вісли. Вважаючи, що природна водна перешкода затримає російські війська.
  Союзника на заході досягли лише приватних успіхів, хоча вже більш активно застосовували танки. Але поки що Німеччина тримала фронт, хоч і була змушена трохи відійти назад. Багато сил забирав південну ділянку.
  Ну, а царська Росія восени та взимку основний тягар боїв перенесла на Османську імперію.
  Штурм Константинополя і з суші, і з моря завершився тріумфом російської зброї. Туреччина впала, і разом з нею Росія отримала великі території, Царгород та протоки з виходом у Середземне море.
  Щоправда, закінчити війни 1917 року вдалося, але вже подих перемоги відчувалося всіма, значно більше, ніж 1916.
  Зима пройшла в Росії з дрібними страйками та виступами, але жодних серйозних зіткнень, незважаючи на військові труднощі не було. Хіба що рубль надто вже знецінився, але про голод говорити передчасно.
  Проте з війною настав час кінчати, і все це розуміли. Вироблений у фельдмаршали Брусилов запропонував основний удар завдати на півдні, де супротивник слабший, а потім повернути на північ.
  У німців уже з'явилися перші танки. Але їх кількість надто мала, щоб істотно вплинути на перебіг війни. Росія теж має власні машини зокрема танки Менделєєва. Але знов-таки царська промисловість поки що серійне виробництво потягнути не може.
  Натомість масове виробництво танків налагодили англійці, американці та французи. Отже, з'явився новий, потужний засіб прориву оборони, який має проламати німецькі позиції.
  Союзники теж хочуть якнайшвидше закінчити руйнівну війну. І з кінця березня з їхнього боку розпочалися спроби прориву глибокоешелонованої німецької оборони.
  Наступ російських військ почався, як тільки на півдні підсохли дороги. Російські війська після колишніх перемог підбадьорилися, а австрійці ледве трималися. Будапешт виявився, оточений вже на початку травня. Потім рух намітився до Відня і в обхід річки Вісла.
  У наступ перейшли і італійці. Навіть Японія надіслала до Європи експедиційний корпус. Німці тиснули з усіх боків.
  Коли російські війська вже підійшли до Відня, Австро-Угорщина капітулювала. Остаточно впав останній союзник Німеччини. На Заході використовуючи тактику ударів різних частинах фронту, союзники повільно, але чітко просувалися. А російські війська зайшли з півдня в тил німецькому фронту Віслу, що прикриває.
  У умовах канцлер Вільгельм усвідомивши повну, безнадійної становища Німеччини оголосив про припинення 22 червня 1918 року всіх бойових дій. Фактично німці капітулювали.
  Австро-Угорщина припинила своє існування. Росія отримала Галичину, Краківську область, Буковинця, частину східної Словенії та Угорщини. Румунія Трансільванію. Від Австро-Угорщини залишилася лише маленька Австрія і сильно урізана Угорщина. Виникла Чехословаччина під заступництвом Росії.
  Царська імперія отримала від Німеччини Клайпеду, Познань та вихід до морів, через Данциг відрізавши Східну Пруссію від самої метрополії.
  Німеччині довелося віддати раніше завойоване ще 19 столітті Данії та Франції. Її засудили виплачувати щороку величезні репарації, і обмежив військовий потенціал сотнею тисяч людей.
  І, зрозуміло, як у реальній історії демілітаризована зона.
  Царська Росія розширила свої володіння на півдні. Османська імперія, як і Австрійська держава, припинила своє існування. Британія забрала Ірак, Франція Сирію та разом з англійцями Палестину. Росії дісталася Вірменія, Мала Азія та Константинополь.
  Близький Схід та Іран також поділили на сфери впливу. Таким чином, царська Росія вимагала істотних матеріальних надбань.
  Але війна коштувала життів більше двох із половиною мільйонів солдатів, крім загиблого мирного населення, великих витрат. Фінанси розладналися, а країна влізла в борги.
  Щоправда, союзники поблажливо погодилися списати відсотки за кредитами, але борг виявився зовсім немаленьким - близько десяти мільярдів золотих рублів.
  Зате можна було націоналізувати підприємства, які раніше належали німцям.
  Політична ситуація у царській Росії стабілізувалася, а авторитет імператора зріс.
  Цим і скористався Микола Другий, скасувавши свій власний маніфест про Держдуму. Знову відновлювалося самодержавство, і законодавча влада переходила повному обсязі до царя.
  Це викликало лише боязкі спроби протесту. Країна надто втомилася від війни, і не хотіла нових потрясінь.
  А економіці почалося бурхливе, післявоєнне піднесення! У середньому зростання становило близько дев'яти відсотків на рік і було вищим, ніж у США.
  Створювалися нові передові галузі промисловості, розвивалося машинобудування. Зростала зарплата.
  Тривалість робочого дня скоротилася за законом царя з 11,5 до 10,5 годин. А передсвяткові дні та перед вихідними до 9 години. Також робочий день було скорочено до дев'ятої години, якщо хоча б частина його припадала на нічний час.
  Після обміну грошей цілісний золотий баланс рубля було відновлено. Заробітна плата робітника до 1929 досягла 50 рублів на місяць при ціні горілки в 25 копійок пляшка. Тобто по 200 пляшок на місяць. А якщо брати в золотому еквіваленті, це цілих 37 грамів чистого золота.
  Країна вийшла друге місце, за рівнем промислового виробництва поступаючись лише США. Перспективи імперії виглядали вельми райдужні, але... гримнула, велика депресія.
  Обвал спіткав увесь світ і Росію в тому числі. Щоправда найбільше втратило Німеччину та США. Але й царська Росія надто залежала від зовнішніх запозичень і тому не могла уникнути потрясінь та спаду.
  Партія більшовиків у двадцяті голи переживала кризу. Ленін фактично відійшов про практичну, революційну боротьбу занурившись у теорію...і, написання фантастичних творів.
  Володимир Ілліч познайомився у Британії та Гербертом Уельсом, відчув у собі смак до фантастики. Зокрема з-під пера Володимира Ілліча вийшов великий, футуристичний роман: "Комунізм - шлях щастя"! І низку інших творів. Ленін уже непогано заробляв на фантастичних творах.
  Більшовики розкололося на троцькістів та сталіністів. Сталін вирішив повернутись до тактики індивідуально терору характерного для народовольців. Троцький дотримувався помірнішої позиції.
  Досі активні есери, хоча у двадцяті роки вже не було гучних політичних убивств. Позиції республіканців та кадетів поступово посилювалися. Справді, абсолютна монархія здавалася всім застарілим пережитком. Отже знову почалися хвилювання, страйки, маніфестації і захитався царський престол.
  Багато чого могли пригадати монарху...
  Уряд Миколи Другого знайшов вихід ... у війні! Тим більше, генерали жадали реваншу за поразку від Японії. І це зрозуміло...
  Після Першої світової війни царська Росія провела кілька невеликих військових компаній. На Близькому Сході, де вони із союзниками доділили арабський світ. В Афганістані... Там війна пройшла разом із Британією. Росія забрала собі північні райони Афганістану заселені переважно узбеками та таджиками, а також Герат. Англійці після жорстоких воєн все ж таки підкорили собі південь. У центрі Афганістану залишилося самоврядування.
  Іран поки що зберігав видимість суверенітету, але його поділ теж був не за горами.
  Але головне зіткнення інтересів довелося Японію. Тим більше в 1931 японці створили маріонетковий уряд в Манчжурії, і почали наступ у Китаї.
  Що стало приводом для нової війни.
  Російська армія до цього часу зуміла оновити свій танковий парк і створити дуже сильну авіацію. У повітрі Японія помітно поступалася, та й сухопутна армія в Росії набагато численніша і, мабуть, боєздатна.
  Тихоокеанський флот командував легендарний адмірал Колчак. Кавалер ордена Андрія Первозванного Брусилов на той час вже помер, але залишилися його здібні учні.
  Війна від початку склалася Японії невдало. Російські генерали: Денікін, Врангель, Калейдін під загальним командуванням брата царя Михайла Романова - діяли енергійно і вміло. Давався взнаки досвід першої світової війни, були враховані помилки в конфлікті 1904-1905 року.
  Непоганими виявилися і легкі танки Прохорова, які у маневреній війні просто незамінні. У будь-якому разі це була інша російська армія, і зовсім інша війна.
  Втім, і в ході першої битви з самураями якби замість Куропаткіна був більш талановитий і рішучий полководець, то результат війни був би, зрозуміло, абсолютно іншим.
  У будь-якому разі вже через два місяці Порт-Артур виявився обложений російськими військами, а японці биті. Ще через два місяці було звільнено і всю Корею, а місто-цитадель взяли штурмом.
  На морі теж вирували бої зі змінним успіхом. Поки не підійшли ескадри з Балтійського та Чорного моря. Країну Вранішнього Сонця розгромили повністю, і навіть висадили десант на Хоккайдо. Японія змушена була підписати принизливий собі світ. Віддати назад Манчжурію, Порт-Артур, деякі завойовані у німців володіння, південний Сахалін та Курильську гряду. І одночасно виплатити контрибуцію, у кругленьку суму - мільярд золотих рублів.
  Перемога тимчасово зміцнила позиція Самодержавства, та був і Велика депресія змінилася бурхливим економічним підйомам.
  У Німеччині, як і в реальній історії, прийшов до влади Гітлер, але йому не надто давали розгулятись. Зокрема спроба відновити загальний військовий обов'язок зіткнулася з жорстоким опором з боку Росії та Франції. Хоча невеликі послаблення щодо військового потенціалу було зроблено. Чисельність армії дозволили збільшити із ста тисяч до двохсот п'ятдесяти. Крім того, Гітлер повернув контроль Німеччини за демілітаризованою зоною.
  А царській Росії назрівали династичні проблеми. Спадкоємець престолу цесаревич Олексій помер... Брат царя Михайло Романов був позбавлений прав наслідування. І реально спадкоємцем став Кирило Володимирович Романов. Але цей тип загруз у пияцтві та розпусті. Цілком деградував...
  То хто буде наслідувати царя Миколу Другого? Брат царя Михайло після перемоги над Японією отримав чин генералісімуса і мав величезну популярність. Він став першим в історії Імператорської Росії членом царського прізвища, який отримав такий високий чин. І багато хто хотів бачити на царському престолі саме його.
  Правда сам Микола Другий - непитущий, без шкідливих звичок, що робить регулярно гімнастику був ще міцний і здавалося, його правління буде найтривалішим у російській історії. Але Сталін задумав найграндіозніший замах, з часів Олександра Другого. Хоча здавалося, який у цьому сенс?
  У всякому разі, 1937 виявився зловісним. Цар Микола другий був убитий, причому разом з ним, загинуло ще й два міністри, так само три десятки придворних, і обвалилася частина Зимового палацу.
  Терористи використовували для мінування систему каналізацій та заклали більше тонни амінолону.
  Таким чином, у хід історії втрутився агресивний випадок. Так і закінчилося царство царя Миколи Другого. Монарха не став прозиватися, великим, чи грізним. Хто не любив імператора, називав його кривавим, бо в його царство пролилося багато крові. Хто ставився з повагою - Завойовником. Так кількість земель при ньому на Русі зросла. З'явилася навіть велика губернія у Китаї: Жовторосія.
  А всього царство тривало 43 роки. Довше правив лише, причому номінально Іван Грозний. Але з огляду на те, що він зайняв престол три роки, то реально термін управління виявився коротшим.
  А на престол все ж зійшов узаконений спадкоємець Кирило Володимирович Романов. Правив він недовго - близько року, але зумів деякий вплив на хід історії надати. Зокрема, він дозволить Адольфу Гітлеру провести аншлюс Австрії. Нібито посилаючись на право народів на самовизначення і, мовляв, так буде більше за порядок. Погодився на Аншлюс Австрії та Муссоліні.
  Таким чином Німеччина розширилася, і її населення перевищило вісімдесят мільйонів. Не кажучи про те, що Гітлер заохочував народжуваність. Він при Адольфі Бесноватом виріс у півтора рази.
  В Іспанії спалахнула громадянська війна, але закінчилася вона набагато швидше, так не було Радянського Союзу, який надавав допомогу лівій коаліції в Мадриді.
  Але Франко став союзником фюрера. А новий цар Володимир Третій зіштовхнувся із Британією.
  Ситуація справді склалася заплутана. Головоломка може призвести до другої світової війни. І новим витком конфронтації. Іран не поділений, і ця фактично остання ісламська країна формально незалежна. І в Росії її види, і в Британії. На Близькому Сході все дуже заплутано. Території Росії, Франції, Британії перемішані та ними нелегко керувати.
  Англія економічно все більше відстає і від Росії і від Німеччини, що набирає могутність. А колонії найбільші таки Британські. Але влада левової корони слабшає, Канада вже майже незалежна. ПАР також є домініоном, як і Австралія. В Індії англійські позиції слабшають. Звичайно ж, бажання підштовхнути лева є.
  Гітлер намагається грати на два фронти. Або заручиться підтримкою Франції, Британії, Італії та Японії. Щоб усім разом навалити на царську Росію та поділити її великі володіння.
  Або шукати територіальні придбання на Заході, але вже у союзі з Росією.
  Гітлер людина підла і безпринципна, і йому, загалом, все одно з ким укладати коаліцію аби це було йому вигідно.
  Новий молодий цар Володимир теж мріє увійти до історії великим, завойовником і хоче забрати у Британії та Франції колонії. У німців же брати, власне, вже нічого. Тож коаліція з Німеччиною цілком логічна.
  Італія захопила Ефіопію і також хоче нових подвигів. Муссоліні вкрай амбітний. Йому байдуже, куди йти на схід чи Захід. Але у Франції немає великого бажання народ воювати. Там панує пацифізм, а влада виборна. Так обзавестися таким сильним союзником не доводиться. А царська Росія з її традиційно високою народжуваністю і смертністю, що постійно знижується, дуже вже сильний противник. Населення царської Росії зростає приблизно по три відсотки на рік. Дитяча смертність знизилася, але поки що мода на багатодітні сім'ї не пройшла, і навіть сім'ї робітників плідні. З урахуванням територіальних придбань, у тому числі і в густонаселеному Китаї, і малонаселеній Монголії, і в Європі та Туреччині, населення царської Росії 1940 перевищило 400 мільйонів порівняно з 1913, коли було 180 мільйонів. І це континентальна держава... Британія та Франція у самих метрополіях мають менше 50 мільйонів, плюс ще колонії. Але колоніальні війська слабкі бойовим духом і мало боєздатні. Тож сухопутні сили Заходу набагато слабші.
  Фюрер обирає союз із Росією проти Заходу.
  1939 року пройшов розділ Чехословаччини. Німеччина включила до свого складу Судетську область. Німці посилювали армію, формували танкові колони. Царська Росія теж не стояла на місці, маючи п'ятимільйонну армію мирного часу та п'ятсот кадрових дивізій.
  У царській Росії вже давно у виробництві важкі танки, і стратегічна авіація, у тому числі літаки у восьми моторах. У Франції важких танків лише тридцять і ті застарілі. Британія не має важких машин. Ну, у Німеччини теж, жодній важчі за двадцять тонн. У США зовсім трохи більше чотирьохсот танків.
  Гітлер вирішив, що не варто зволікати і вдарив 15 травня 1940 року. Саме погода сприятлива і вже все готове. Або більш-менш готове.
  Царська Росія почала наступ на Індію та інші колоніальні володіння. Удар російської армії припав погано захищеним позиціям. Військ, що складаються з самих етнічних англійців і французів, порівняно мало, а колоніальні підрозділи не надто й хочуть помирати за чужу їм ідею чи імперію. Справді, хто їм англійці? Експлуататори, поневолювачі, грабіжники чи невірні. Навряд чи росіяни їх набагато гірші, щоб заради імперії Лева чи Півня вмирати.
  Так що просуваються царські війська, долаючи млявий, осередковий опір. Але й німці змогли розгромити Французькі, англійські, бельгійські та голландські війська за півтора місяці.
  Таким чином, Черчілль втратив підтримку своїх основних союзників. Розрахунок, що США вступлять у війну, не справдився. Рузвельт взагалі не відрізнявся рішучістю Стеньки Разіна. А тут проти Америки пішли б такі сили.
  Російські війська просувалися Африкою та Азії маршами, більше проблеми діставалося від рельєфу місцевості та розтягнутості комунікацій, ніж від ворожих військ. Давалася взнаки і відсутність доріг особливо в Африці. Але невибагливий російський солдат героїчно та стоїчно долає всі труднощі.
  Німці ж до Африки війська перекидати можуть лише важко. Наступ на Гібралтар через впертий спротив Франка затримався. І доводилося перекидати сили морем. Росіяни ж прорвалися до Африки, через Єгипет та їм набагато простіше. Італія теж вистачає все, що може прихопити і в цьому питанні у Муссоліні хвата удава.
  Висадка на саму метрополію 1940 року не відбулася. У повітряній битві через насамперед пасивність Росії Британія встояла. Але треба сказати, що мудрий цар Володимир Кирилович не хотів, щоб Британія капітулювала раніше часу, а цілком раціонально збирався захопити всі її азіатські та африканські колонії.
  А куди Британія подінеться? Адже у неї немає резервів, без колоній і сировини - падіння питання часу.
  Взимку й у березні 1941 року російські війська нарешті досягли ПАР і розгромили останній Африканський Домініон. Спроба англійців відсидітися в Мадагаскарі теж провалилася і в травні 1941 року, було здійснено висадження десанту з наступною перемогою.
  Японія виступали у війні за Росії, і дещо встигла в Тихому Океані прихопити. Літо 1941 стало періодом великого повітряного наступу на Британську метрополію.
  Російська та німецька авіація прасувала Лондон, та інші міста англійської імперії. А 8 листопада в день річниці мюнхенського путчу відбулася, нарешті, і висадка десанту.
  Бої тривали шістнадцять день і закінчилися перемогою російських та німецьких військ.
  На цьому, власне, і завершилася друга світова війна. Вона виявилася менш кривавою та тривалою, ніж у реальній історії. І дуже помітно посилила та розширила російські володіння. Особливо в Африці та Азії.
  Настав відносно мирний період. Росія та Німеччина перетравлювали свої власні територіальні придбання. Третій Рейха включив до свого складу: Бельгію, Голландію, майже половину Франції, а також Марокко, частину Алжиру та центральних володінь. Щоправда, через позицію Франка і деяку нерішучість Гітлера, німці не встигли просунутися в Екваторіальні володіння Франції, і вони дісталися російським військам.
  Тим не менш, Німеччина все ж таки отримала непоганий шматок і Африканської Землі, що перевищує площею її власну територію. Площа земель Третього Рейху з урахуванням Європейських придбань зросла більш ніж утричі. А якщо рахувати від кордонів з 1937, з урахуванням Австрії, Судетської області та Чехії в особі протекторату, то й у чотири рази.
  Тож німцям загалом вистачало чогось перетравлювати і освоювати та асимілювати. Росія тим більше розширила свої колоніальні володіння, і важко могла все це контролювати.
  І Італії дісталося чимало: наприклад, більшість Судану, Сомалі, Уганда і ще деякі придбання зокрема Туніс.
  Таким чином, переділ світу був поки що завершений. Але як кажуть з часом амбіції починають виявлятися.
  У США не почали серйозно працювати над атомним проектом. У фашистській Німеччині та Росії теж ставлення виявилося прохолодним. Японія ще настільки розвинена, щоб його потягнути, а Британія і Франція перетворилися на країни-васали Третього Рейху та Росії.
  Тож поява ядерної зброї виявилася відстроченою на деякий час.
  Але прогрес, зрозуміло, невблаганний. Фізики працюють, теорія розвивається, як і лабораторні досліди. Але атомного проекту потрібна воля держави. У царської Росії турбот і так понад голову і витрати зв'язку з розширенням своєї території. А Гітлер чомусь мав зуб на подібні ідеї ядерної програми і вважав, що атомний проект лише задарма поглине величезні гроші.
  Крім того Російська сухопутна армія, і авіація були найсильнішими і численнішими у світі, та й флот теж, тим більше від економічного зростання, підтягувався.
  Царські генерали та маршали воліли розвивати танкобудування, будувати літаки, авіаносці та лінкори. А нащо їм якісь казки - про ядерні бомби? Тобто і німці та росіяни до цієї проблеми поставилися байдуже.
  Крім того, і сировинних ресурсів цілком вистачало, щоб не дбати принаймні найближчим часом про енергоносії.
  Тож, незважаючи на всю холодку Пентагону, та Білого Дому, ініціатива мимоволі переходила до США. Причому тут не тільки в побоювання, що російські чи німці підуть далі і пресуватимуть Нове Світло, а й в економіці.
  Втративши можливість отримувати нафту з Азії, Африки, Близького Сходу, США поки що мали свої свердловини в Техасі, Флориді, і розпочали розробки на Алясці.
  Але населення США зростало. У Росії її не заважали імміграції, а населення продовжувало швидко збільшуватися. Особливо охоче дозволяли виїхати до США неграм та арабам.
  Підростала й американська економіка, дедалі більше ставало автомобілів.
  І почалися пошуки ядерного палива та атомної реакції, яка могла забезпечити колосальну енергію.
  Минуло десять років після закінчення Другої світової війни. У гітлерівської Німеччини з'явилася нова зброя: дисколети здатні не лише років із величезною швидкістю, а й практично залишатися невразливими від стрілецької зброї.
  Крім того, німцям вдалося запустити над орбітою штучний супутник, і що найважливіше в червні 1951 року першу людину в космос.
  Царська Росія трохи запізнилася, і зробив повний хід лише у серпні місяці цього року. У фашистській Італії цього ж року відбулися зміни. Помер Бенедіто Муссоліні: претендент звання Юлія Цезаря. Загалом італійський диктатор виявився успішним в управлінні. З урахуванням завоювань в Африці, зокрема й Ефіопії, територія підконтрольна Італії зросла за час його правління майже втричі з половиною рази. Крім того, Бенедіто в Європі зумів відтяпати частину Франції разом з Тулоном.
  А ось до Албанії та Греції йому поткнутися не дали - це території, що входять до сфери впливу Російської імперії.
  Бенедіто звичайно міг називатися великим і завойовником, хоча італійська армія не дуже блищала своїми подвигами. А ось його син і спадкоємець вважав себе не гіршим за батька.
  І взяв осінь 1951 року і вторгся до Албанії та Греції... Недарма кажуть, що всі великі війни починаються раптом.
  Володимир Третій навіть зрадів такому приводу. Володіння Італії в Африці більші, навіть ширші за німецькі. То чому б їх раз є чудовий привід і не забрати?
  Російські війська розпочали бойові дії 7 листопада 1951 року, атакуючи Ефіопію, Лівію та Судан. Російські частини сильніші, численніші і боєздатніші за італійські.
  Тож громити армію макаронників стали швидко... Але ніхто не очікував, що без жодного попередження на боці Муссоліні-молодшого виступить Адольф Гітлер.
  Хоча якщо розібратися в цьому нічого несподіваного не було.
  Німеччина програла першу світову війну Росії і найбільше втратила території Росії. І якщо німці зуміли повернути на Заході втрачене з лишком, то на сході, чесно кажучи, тривіально залишилися з носом.
  Так що Гітлер дуже навіть розраховував, на свою нову зброю, особливо дисколети та літаючі тарілки. Крім того, фюрер вважав, що цього разу з Росією воювати буде простіше, ніж у першу світову війну, так Німеччина та Італія будуть вести компанію не маючи другого фронту.
  Розрахунок також будувався, що скривджена російськими Японія теж вступить у війну Далекому Сході і зв'яже там противника. Може, й Португалія з Іспанією приєднаються до коаліції, як і Британія з Францією? Вони до Німеччини набагато ближче, ніж до Росії. І зі США пов'язувалися деякі надії!
  Тим більше Америка побудувала значний військово-морський флот, безліч авіаносців і модернізувала свій танковий парк - хоча він, як і раніше, поступався кількістю і якістю машин армії Старого Світу.
  Суспільний устрій у царській Росії залишався Самодержавним та абсолютною монархією. Цар та імператор Усієї Русі мав усю повноту влади: виконавчої, законодавчої та судової. Парламенту не було. Була Державна рада з осіб, що призначалися імператором, але мала лише дорадче право. Закони видавав сам цар, як і укази. Він же мав право - страчувати і милувати, хоча, звичайно ж, залишався і суд. Суди присяжних після вбивства Миколи Другого було ліквідовано, тож суддівський корпус призначався і знімався також царем чи чиновника призначеними імператором.
  Така система мала і свої переваги та недоліки. З одного боку імператор міг швидко вирішити ту чи іншу проблему без будь-яких суперечок та погоджень, але з іншого надмірна концентрація влади в одних руках - пригнічувала ініціативу і давала великі можливості бюрократії. Народжувало різних фаворитів і фавориток. Володимир не відрізнявся надмірним святенництвом і подружньою вірністю. Хоча жінки й не мали великого впливу на його політику.
  У сфері танкобудування царська Росія мала багато сильних і важких машин. Однак досвід бойових дій в Африці показав, що ходові якості танка є вкрай важливими. Внаслідок чого основний Російський танк не вийшов за межі сорока п'яти тонн. Так як більша вага народжувала, навіть при широких гусеницях проблеми з прохідністю.
  Тяжкі танки цар любив, але радники відмов імператора пускати їх у масову серію. Але шістдесятитонна машина, була у двох тисячах примірниках. А наймасовіший танк "Микола" - 3, загалом був виготовлений у шістдесяти трьох тисяч.
  А машинка то - вага сорок п'ять тонн, а гармата калібру в 122 міліметри. Лобова броня у двісті міліметрів, корми та бортів 120-міліметрів, компонувальна схема класична.
  Гітлер серйозно захоплювався важкими машинами. І хотів мати у серійному танку перевагу над "Миколаєм". Німецька машина розбухнула у вазі до 75 тонн і, це вже було межею, через те, що велику масу надзвичайно важко перевозити залізничними коліями.
  Німецька машина була озброєна 128-міліметровою зброєю, мала лобову броню в 250-міліметрів, а бортову та кормову в 180. Компонувальна схема теж близька до класичної.
  Чисельно німецький танковий танк поступався радянському втричі. Не кажучи про труднощі у використанні надто важких машин.
  Проте Російська техніка розкидана широкими просторами, але в Європейському ділянці фронту зразкову рівність і чисельності машин і піхоти. Хоча загалом Російська армія набагато численніша за німецьку. І населення в Росії велике: до її складу входять Індія, Китай, більшість Африки, Близький Схід, Персія, Індокитай і багато чого ще.
  Звичайно, рішення Гітлера напасти на царську Росію, навіть з урахуванням, що на його боці Японія та Італія, і, можливо, Франція з Британією колосальна авантюра. Але ж фюрер величезний авантюрист.
  Треба відзначити, що дисколети з якими Третій Рейх пов'язував такі великі надії, не надто на практиці ефективні. Створення сильного ламінарного струменя вело до величезних витрат палива, і політний час у літаючих тарілок виявився порівняно невеликим. Тож і діяти вони могли, навіть з урахуванням величезної швидкості на не дуже значних дистанціях. Крім того, ламінарний струмінь захищав дисколет від стрілецької зброї, але у свою чергу заважав вести вогонь з літаючої тарілки.
  Так що німці могли лише скидати зі своїх дисколетів радіокеровані ракети, і то під вузьким кутом, або, відключаючи ламінарний струмінь, але стаючи на цей час уразливими.
  Але, принаймні, Гітлер вирішив наступати на Росію, і кинув у хід карти. Крім того, фашист побоювався, що у разі розгрому Італії, візьмуться і за нього. Він вусатий нікому не довіряв.
  Спочатку фашисти за рахунок раптовості удару і кращої організованості своїх військ досягли успіхів. Але час для наступу вибрано невдало. Повалив сніжок і танки пробуксували. Фріци могли захопити частину Польщі, включаючи Краків, але загрузли під Варшавою.
  Російська військова машина розкручувалась ... Японія, як і очікував фюрер вступила у війну, але її флот не мав переваги над Тихоокеанським Російським флотом, і бої йшли приблизно на рівних. А сухопутних сил Японія майже від західного театру бойових дій не відволікала. Крім того, самураї поступалися російським у повітрі, як числом так і якістю. І Країна Вранішнього Сонця змогла захопити лише кілька невеликих островів.
  Обережні Франко та Салазар не поспішали вступати у війну. Дуже сильний противник Росія. Треба подивитись і почекати. У реальній історії Франко обмежився під час Другої світової війни відправкою блакитної дивізії із фашистів-добровольців.
  Тепер і зовсім розклад сил виглядав особливо в Африці нерівним.
  Італія швидко втратила на чорному континенті свої володіння.
  Навесні 1952 року царська армія розпочала наступ у Східній Пруссії і змогла прорвати глибокоешелоновану оборону супротивника. Гітлерівці насилу залишили просування царської армії у Кенігсберга, зате в імператорські війська почали наступати на Судетську область і Краків.
  З'ясувалося, що крутіші російські танки цілком здатні боротися з важким, але менш поворотливим ворогом. Непогано показали себе і китайські дивізії під командуванням російських генералів.
  Німці змушені були залишити Краків... А потім через загрозу оточення стали відходити від Вісли до Одера.
  Ні, не такого ходу війни чекав біснуватий фюрер. Але сам винний. Тим паче французи та англійці, нанюхавшись фашистської окупації, зовсім не прагнули вмирати за фюрера. Тож поповнення зривалося, і країни-васали хотіли тривіально відсидітися.
  І чим гірше йшли у німців справи на фронті.
  До зими німці втратили всі свої володіння в Африці. А за зиму до весни взагалі відкотилися до Одера. Російські війська звільнили Прагу та Судетську область, підійшли до Відня. Крім того, розгромили Італію і зайняли Рим, Неаполь, Сицилію. Тож і весна 1953 року не обіцяла фашистом нічого доброго. Однак у 8 квітня 1953 року раптово вмирає Гітлер. Нове керівництво Німеччини відчайдушно просить про мир.
  Володимир Кирилович Романов щедро погодився. Але німці заплатили за це дорого. Новий кордон пройшов тепер Одером: Бельгія, Голландія, Данія отримали суверенітет, але в рамках васала Російської імперії. Франція повернула свої раніше втрачені володіння, але стала ще більш залежною від Росії.
  Італія та Німеччини втратили всі свої колонії, які стали тепер власністю царської корони. Сама Італія теж набула статусу Російського васала, а Сицилія та Сардинія безпосередньо увійшли до складу імперії Володимира Третього.
  Німеччина також втратила значну частину своєї незалежності та виплачувала великі репарації.
  Японія теж втратила всі свої володіння, окрім власне своєї території, і була змушена стати васальною державою. А цар Володимир Кирилович Романов отримав ще й титул імператора Японського.
  Вочевидь під контроль Росії відійшла та частина Австралії, яка належала раніше Японії.
  Торішнього серпня 1953 року у США, нарешті, відбулися випробування атомної бомби. На вісім років пізніше, але ядерний джин вийшов з пляшки. У жодному разі прогрес не зупинити. І поява атомної бомби неминуча. За крайнього розкладу, ядерна зброя могла з'явитися максимум на двадцять років пізніше, ніж у реальності.
  З деяким запізненням і царський уряд почав розробляти свою відповідь.
  Поки що США не могли зважитися на війну з такою потужною імперією. Тим більше, не так просто і дістати через океан основні російські промислові та економічні центри.
  Та й виробництво ядерних зарядів вимагало часу та коштів! Кошти в США були, а час стискав. Царська Росія зі своїми ресурсами та потужним інтелектуальним потенціалом дуже швидко заповнила відставання в цій сфері. І 1956 року у Володимира Третього теж з'явилася атомна бомба.
  Значно поступаючись Росії у населенні та ресурсах, капіталістичні та демократичні США поступово втрачали свої козирі.
  Єдине, що вони могли, то це використовувати ядерну зброю як фактор стримування і намагатись розхитати царську Росію зсередини. Але поки що у них нічого не виходило.
  Від першої дружини у Володимира Кириловича не залишилося нащадком чоловічої статі, і він одружився вдруге. І відтворив спадкоємця, назвавши його Георгієм.
  Царська Росія проводила космічну експансію. У 1959 році відбувся приблизно на рік раніше за американців політ людини на Місяць. Потім 1971 року на Марс. В альтернативному світі стало безпечніше, ніж у реальності.
  1975 року людина приземлилася на Венері. У 1980 році на Меркурії. У 1981 році на одному з супутників Юпітера. А 1992 року, якраз на рік смерті Володимира Кириловича Романова, російський космонавт гордо вступив на Плутон.
  Наслідував корону Георгій перший у віці вісімнадцяти років. І загалом можна сказати Володимир Третій - Великий своє 54-річне царство провів дуже успішно. А далі продовжилася династія Романових.
  
  Мудрість Карла дванадцятого
  Карл дванадцятий видно передчуючи безперспективність війни з безмежною Росією, погодився на мир із Петром Першим на помірних умовах. Царська імперія повернула шведам раніше завойовані міста, і визнала їх територіальні придбання, і короля-маріонетку у Польщі.
  У принципі Росія нічого не поступилася шведам того, як це у неї було до війни, але не придбала. А народу загинуло багато. І довелося повернути ще й Петербург, що так дорого обійшовся. Зате був придбаний світ. Знай Петро Перший чим би скінчилося продовження війни, зі шведами, то він би без жодних сумнівів її продовжив.
  Але так світ... Потім не надто вдала війна з Туреччиною і втрата Азова.
  І далі - війна з Китаєм. Вже воювали, і дещо поступилися. Тепер Петро Перший захотів реваншу на сході. Але відвоювати землі не вдалося.
  А народу загинуло багато. Таким чином, Петро Перший не став великим. І Росія за нього зазнала велику спад населення. Щоправда, були побудовані заводи на Уралі і з'явилися мануфактури.
  Швеція підкорила собі Польщу, і Карл Дванадцятий коронувався.
  А її армія стала однією з найсильніших у світі. Тим паче Британія та Франція виявилися ослабленими. І вже не грали, як і Іспанія колишньої ролі.
  І ось Карл Дванадцятий завоював ще й Норвегію і коронувався в Данії. Потім прихопив ще Землі у Німеччині. Фактично завоював більшу частину німецьких земель до Рейну. А на півдні вийшов до Австрії.
  Король Швеції правив до 1750 року, понад п'ятдесят років, і увійшов в історію як Великий і завойовник.
  Після чого правив Густав-Адольф Другий, теж дуже юний король у момент вступу на престол, оскільки Карл Дванадцятий одружився досить пізно в сорок п'ять років. І його синові було всього шістнадцять, коли він був на престолі.
  Але Густав-Адольф, як і батько, був дуже войовничим. У Росії на той час запанувала Єлизавета Друга. Вона не лізла до Європи і намагалася просувати Росію на півдні.
  Росія та Швеція навіть уклали союз і разом воювали проти Туреччини. У війну вступила Австрія. Османська імперія не встояла під ударом коаліції і була розгромлена. А Константинополь узято.
  Потім захопили і Малу Азію.
  Османська імперія припинила своє існування. І її територію поділили між собою Росію, Велика Швеція та Австрія.
  Для царської Росії це був вихід до Чорного моря та портів. Єлизавета також приєднала до себе Казахстан, і навіть стала величатися Великою - куди крутіше за свого батька.
  Потім була між Швецією та Австрією війна. І Австрія виявилася завойованою. Так упала чергова імперія. А потім, скориставшись революцією у Франції, Густав-Адольф та її завоював, а також Бельгію та Голландію. А згодом і Італію, де теж спалахнули бунти. І забрав ще й папську область. Шведський король правив до 1802 - п'ятдесят два роки, і як його батько Карл Дванадцятий помер у шістдесят вісім років.
  Наслідував, йому цього разу вже онук. Теж юний, років сімнадцяти Карл Тринадцятий. Однак, незважаючи на зловісну цифру, новий король був цілком щасливим.
  Захопив Іспанію та Португалію, і став підкорювати їхні колонії, де зіткнувся з Британією. Але після загибелі Нельсона, англійці почали програвати могутню Швецію. Крім того, Росія, була розбита на суші, погодилася приєднатися до великої імперії.
  В результаті Британія виявилася повалена. А шведи закріпилися в Латинській Америці та в Африці. А також Індії та багатьох землях колоній.
  Швеція також висадилася і в Австралії, і там заснувала поселення.
  Царська Росія зуміла завоювати дещо на Близькому Сході та в Ірані. Єгипет поступилася шведам. У 1853 році Карл Тринадцятий помер.
  І новим імператором став Магнус. Він був уже досить зрілим тридцять три роки, і одразу розпочав війну з Росією.
  Британія на той час втратила всі колонії і ослабла. А Росія була сильною.
  Переважаючі сили шведів взяли Москву та Петербург. Меншиков виявився бездарним полководцем і програв усі битви в чисту. Микола Перший помер.
  І Магнуса урочисто коронували на престол. Він став ще й імператором усієї Русі.
  Після чого шведи вже не мали серйозних противників, оскільки і Китай до цього часу послабшав.
  Тривала експансія колоній. Магнус помер 1880 року. У віці шістдесяти років, трохи менше проживши, ніж усі три попередники.
  Але його син Карл Чотирнадцятий якому було тридцять п'ять років, продовжив політику захоплень.
  Останньою великою війною було підкорення Китаю. Вона тривала загалом років десять. Китайців все ж надто багато, хоча вони значно поступалися якістю військ. Але ось і Китай підкорений. І шведський король став головою Китаю.
  У 1913 році ось магія цифр у шістдесят вісім років помер і Карл чотирнадцятий. І успадкував йому Карл п'ятнадцятий. Йому було років із тридцять шість. Він завершив завоювання останніх територій на планеті Земля, що не належать Швеції. І завершив історію воєн.
  Після чого розпочалася історія вже підкорення космосу. Польоти на Місяць, Марс та інші планети сонячної системи. Людство єдине, і неподільне.
  І ось уже до кінця ХХ століття всі планети Сонячної системи під контролем людства.
  А 2020 року розпочалася перша експедиція між зірками. Політ до інших світів. На цей до зірки Сіріус, де було кілька суворих, але теоретично придатних до життя планет.
  А на престолі Карл сімнадцятий і його правління досить стабільне. Хоча часом і трапляються змови. Але є сильний парламент і контрольована демократія. Людям живеться непогано, і вони хочуть нових світів та експансії. Втім, можливо, незабаром буде остаточно встановлена республіканська форма правління та влада, що змінюється.
  Тож попереду очікують великі зміни. Або може бути динамічна стабільність!
  
  ВЛАДА СТАЛІНА НАД СВІТОМ
  Так вийшло, що Сталіну вдалося поневолити всю Земну кулю. Такий альтернативний розвиток світової історії стало наслідком усунення маленької частки випадковості в одному питанні.
  Коли у квітні відносини між Югославією та Третім Рейхом розпалилися до краю, а потім почалася справжня війна, і агресія Вермахту, Сталін прийняв розумне рішення. А саме прийшов на допомогу Югославії, яка на цей момент вже встигла укласти з Радянською Росією договір про дружбу.
  6 квітня 1941 року, після масованого бомбардування великих міст, залізничних вузлів та аеродромів, Німеччина та Угорщина вторгаються до Югославії. Одночасно італійські війська за підтримки німців проводять черговий наступ у Греції. До 8 квітня збройні сили Югославії розсічені кілька частин і фактично перестають існувати як єдине ціле. 9 квітня німецькі війська, пройшовши через югославську територію, виходять до Греції та захоплюють Салоніки, змусивши капітулювати грецьку Східно-Македонську армію. 10 квітня німці захоплюють Загреб.
  11 квітня Радянський Союз оголошує війну Німеччини, та її війська перетинають кордон Третього Рейху.
  Тактична раптовість, досягнута радянськими військами, і значної переваги в танках і літаків позначаються з перших днів наступу.
  Спочатку німці не надто й повірили, в реальність наступу. А потім з'ясувалося, що Червона Армія дуже непогано б'ється.
  А німці оборонятися як слід і не вміють. І до оборонної війни зовсім не пристосовані.
  А радянські танки КВ-2 і Т-34 і справді найкращі у світі. Може "тридцятьчетвірки" неважлива оглядовість, слабка оптика, і в перших моделях, вежа обертається вручну, але в озброєнні та бронюванні їм немає опонента.
  Але найголовніше і карт у гітлерівців не виявилося, і мости росіяни захоплювали не зруйнованими, і основні склади з боєприпасами та пальним виявилися поруч із кордоном.
  Тільки на самій річці Одер німці, перекинувши значні сили з Франції та мобілізувавши всі сили, змогли призупинити наступ радянської армії.
  Але до цього часу їхнє становище стало майже безнадійним: втрачено першого ж місяця Румунія, Угорщина, перейшла на бік СРСР Болгарія, розбиті німці в Югославії. Втрачено контроль за Словенією та Чехословаччиною.
  Але Берлін відразу захопити не вдалося. Німці ще майже три місяці утримували місто, яке взяли лише у серпні. Сама Німеччина ще один місяць посахнулася в агонії, і втрата Рурський район капітулювала 25 вересня.
  Радянський Союз встиг дійти Ламанша, Черчілль, щоправда, встиг висадитися у Нормандії, але Париж Червона Армія увійшла першою.
  І тут з'ясувалося, що ще нічого не скінчилося.
  Потім довго англійці виправдовувалися і сперечалися, хто вогонь відкрив першим.
  Але історію пишуть переможці. Сталін розгромив англійців на суші, і разом з Японією розпочав війну проти Британського Лева та США.
  Спочатку Англія, а тим більше Америка здавалися неприступними за морями та океанами, прикриті своїм величезним військово-морським флотом. Але Японія розбила американську армаду частинами. Перший сильний удар: Перу-Харбор, потім пішли нові нищівні панчі.
  Японці перемагали так швидко, що Сталін ледве встиг ввести війська до Індії та Бангладеш, де Червону Армію зустріли з великим тріумфуванням.
  Поразка Америки та підводна війна, затіяна СРСР підірвали міць Британії. Спираючись на ресурси всієї Європи, а потім і Африки, здебільшого Азії, Сталіна почав великий повітряний наступ на Британію.
  Тисячі, десятки тисяч радянських бомбардувальників рівняли в потерть англійські міста. Так тривало доти, доки флот не був вибитий.
  7 листопада 1942 року почалася висадка в метрополію. Британія протрималася лише кілька тижнів.
  В 1943 пройшло вторгнення, через Аляску, а японці захопили панамський перешийок.
  Війна зі США набула затяжного та запеклого характеру. Кожен крок давався насилу.
  У 1946 році впав Нью-Йорк та Вашингтон. Американці, щоправда, встигли насамкінець голосно грюкнути дверима - застосувавши ядерну зброю. Але спалив їм лише пару радянських дивізій, кілька сотень тисяч своїх громадян.
  Закінчення другої світової довелося 5 вересня 1946 року. Через чотири роки Сталін був змушений розгромити і Японію, яка загрожувала придбати ядерну зброю.
  Війна тривала ще п'ять місяців, і СРСР встановив свою остаточну домінацію у світі.
  Йосип Віссаріонович зумів включити до складу СРСР усі країни світу. Прожив Великий Вождь Усіх часів та народів, до 1971 року. У реальній історії Сталіна отруїли. Тут він передав престол своєму онукові Олександру Сталіну. Крові лилося, зрозуміло, багато, і молох репресій працював без перерви. За Олександра Васильовича настала деяка лібералізація. Але не надовго.
  Радянський Союз успішно освоював космос. Людство єдине і прагнути інших світів. Ось уже космонавт вступив ногою на Марс, на Венеру, Меркурій, висадився на супутник Юпітера. На Місяці будують справжнісінькі міста.
  Під час повернення космонавта з Плутона і відбулися замахи на Олександра Сталіна. У момент приходу до влади йому було лише тридцять років. На момент замаху лише сімдесят і сорок років, як у Соломона успішного правління.
  На Землі покінчено з голодом, майже покінчено з тероризмом, немає воєн, і навіть в'язниці, стоять напівпорожні та більше схожі на скаутські табори, ніж на кримінальні зони. Майже зникла наркоманія, алкоголь мало популярний, хоч і не заборонений, як і тютюн, що втратив популярність. Суцільна грамотність, безкоштовна освіта та медицина.
  І навіть у питанні продовження життя вже намічався прогрес.
  Ну, реальною демократією не пахне. Вибори, чесно кажучи - фіктивні, у кращому разі змагання двох-трьох заздалегідь узгоджених перевірених кандидатур.
  Довгий час і Сталін, і сам Олександр обиралися без альтернативи. Але нещодавно з'явились і кишенькові опозиціонери. Але все одно онук вождя впевнено взяв дев'яносто дев'ять відсотків із хвостиком.
  Тож замах, що трапився у 2011 році, це нонсенс. І він увінчався успіхом.
  Олександр не залишив по собі синів, і владу захопив глава всесильної планетарної безпеки Нерон ібн Тоталітарний. Ім'я Нерон справжнє, а тоталітарний псевдонім.
  Саме слово тоталітаризм - не було лайливим. СРСР єдиний на всю планету, вважався прикладом, позитивної держави, яка контролює все і вся. Ідеологія комуністична, хоча від Маркса далеко не все лишилося, але розвивається за планом. Гроші, щоправда, поки не скасували, то народ ще не дозрів.
  Релігією формально був атеїзм із культом вождів, але... З домішкою міфічного. Наприклад, вже вірили в існування душі та деяких надприродних сил. Хоча це вже наближалося до суміші язичництва.
  І Сталін великий ідол.
  Нерон, загалом, не став руйнувати культ попередників, але пролитий потоки крові, зміцнюючи свою владу.
  Масові репресії нагорі супроводжувалися чистками внизу. Крім того, планеті Земля і так вже загрожувала переселення. Народжуваність висока, а смертність значно нижча, ніж у реальності.
  І Нерон запровадив кримінальну відповідальність із п'яти років, і порочну практику садити дітей, або за одним доносом, або взагалі - планово. І дорослих, зрозуміло, теж. Сотні мільйонів людей у масштабах планети Земля опинилися у таборах, а десятки мільйонів розстріляні. Причому, садист Тоталітарний виправдовував це необхідністю дбайливо витрачати ресурси планети. Польоти до зірок поки що залишалися фантастикою, а освоєння Сонячної Системи є надзвичайно дорогим заходом.
  А ув'язнені задовольнялися малим, на них потрібно значно менше ресурсів, а виробляє ГУЛАГ планетарного масштабу багато всього.
  І, звичайно, головне це шлях до завоювання інших світів. Але поки що машина репресій працює - немов Молох.
  Одинадцятирічний хлопчик, потрапив у жорна випадково, за доносом скривдженого однокласника. Пройшов через тортури, і короткий час непосильно працював на будівництві. Але з волі Хлопчика- Творця Сферо перемістився у всесвіт гіпервеєр, і тепер міг насолоджуватися казковими пригодами.
  -Вільно! - прокричав Олег Рибаченко і кинувся вдягатися. Завдяки автопідганянню зайняло все це частки секунди. Павуки алігатори продовжували лізти, але за силовим екраном вони вже не були страшні. Хлопчик підняв, опустив руки, придавив чудовиськ як тарганів, частина з них, втім, просто пішла під воду. Від тих, кому не пощастило, лишилися лише бурі плями.
  -Ну що зубастий вам кінець. Знатимете, як чіплятися до людини. - Тапір погрозив пальцем. Від цієї погрози пройшли хвилі, а дерево, що стоїть на протилежному березі, велике, як баобаб, звалилося вниз.
  -Я можу і гори пересунути. Оце сила. - Хлопчик ніколи не почував себе так добре, в ньому вирувала міць, і дуже хотілося щоб поряд була одна з трьох місяців, що дарують нічне світло на планеті Вірність комунізму - так перейменували Землю.
  Спогади трохи затьмарили радість, потім його личко просвітліло.
  -Знай, підступний Нерон я ще повернуся, і тоді благатимеш про смерть. Бути живцем розчиненим у кислоті і розіп'ятим на зірці буде тобі благом. - Олег Рибаченко міцно стиснув кулак, лілові хмари в небі разом згустіли, і закапав дощ, потім злива.
  Його потоки не чіпали надійно прикритого хлопчика. Тоді Олег Рибаченко провів долонею вгорі, розгладжуючи небо. Дощ стих знову стало сонячно, і на цьому тлі природа здавалася менш зловісною. Проте сюрпризи на цьому не скінчилися. З боку лісу з'явилися кольорові кульки, розмірами з добре барило.
  Вони високо стрибали, кидали, поступово виростаючи в розмірах. Поверхня планети тряслася, земля потріскалася. Налетівши на Олега Рибаченка, вони врізалися захист, вдарившись, сминалися, плющились, дехто лопався. Під час вибуху вони розкидали кислоту, листя, на яке вона падала - жовтіли, чорніли, згорталися в трубочку. Зі щілин і тріщин на поверхні планети випливала лава, здавалося, що тисячі злісних парфумів вилітають із вогненної геєни.
  -Біом як припинити це? - звернувся Олег Рибаченко до комп'ютера.
  -Включи уявним наказом силове випромінювання на повну міць і проведи перед собою руками.
  Хлопчик вилупив собі зенки:
  -Як?
  Робот байдуже відповів:
  -Бо у вашому примітивному всесвіті гладять праскою.
  Олег Рибаченко послухався, набряклі кульки почали стискатися, а потім і зовсім опали. Глибокі тріщини поступово розгладжувалися, залишалася лише спалена поверхня.
  -Ти не хвилюйся Тапір, все заросте. - пропищав Біом.
  Хлопчик радісно підскочив:
  -А Я і не хвилююся. Планета велика, а випалена пустеля надає пейзажу додаткового колориту.
  Поламані обвуглені дерева, всіяли шлях, де-не-де горіло. Тапір дуже хотілося пройтися босоніж по вугіллям, що горить. Він пам'ятав, що тепер його тіло стало міцнішим і моментально регенерується. І подряпини швидко гоїлися, не залишаючи навіть шрамів. Скинувши гіперкостюм, він сердито загрібав босими п'ятами золу. Трохи палило, і було лоскітно, але відчуття в цілому приємні хлопчисько набравши жменю попелу, засунув її в рот. Язик обпекло сильніше, і він виплюнув цю гидоту.
  -Брр! Рот наче лайном набитий. Пацан Олег був сповнений досади. - Нове тіло не гарантія нечутливості до болю.
  Комп'ютер заспокоїв дитину у своєрідній манері:
  -А що ти хотів. Крім того, твій організм ще не до кінця пристосувався до гіперплазми. Згодом ти станеш ще сильнішим.
  Олег Рибаченко в досаді пробурчав:
  -Сподіваюся. Бо щупальце не міг розірвати.
  Електронний пристрій продовжив:
  -У них дуже міцна м'язова структура, у дванадцять разів сильніша, ніж у простої людини. А в клітці чотири ядра та шістнадцять моноблочних інфузорій. Сама структура кристалічних ґрат тридцять п'ята.
  Пацан, що втік з тюрми, відмахнувся:
  -Не треба мені лекцію читати, можеш вважати, що втішила, не такий уже я слабак.
  Ручний комп'ютер образився:
  -Взагалі я Біом і краще звертатися до мене в чоловічому роді.
  Хлопчисько підняв руку в звичному, піонерському салюті:
  -Не заперечую!
  Олег Рибаченко ще деякий час скидався босоніж по вуглинках, намагаючись вибирати гаряче, а коли відчуття вичерпалися, знову поринув у річку. Там він став зображати фігури вищого пілотажу, глибоко пірнаючи. Хлопчик явно хотів викликати чудовиська. Але як на зло ніхто більше не з'являвся. Декілька павукоподібних алігаторів спостерігали за ним здалеку і не намагалися наближатися.
  -Мабуть навів я вам тут шерех. - хихикнув хлопчик, кандидат у супермени. - Недарма кажуть - людина цар природи. Або можна сказати аніон самодержець всесвіту.
  Дитина побачила невелику шестилапу жабу, вона була помаранчевою у фіолетову цятку і яскраво відбивалася в променях п'яти світил. Тапір різко рвонув уперед, використовуючи плаваючий стиль "злякана антилопа". Чарівна жаба не намагалася піти.
  Коли хлопчик настиг її схопив на руки. Вона перевіряла.
  -А тепер поцілуй мене.
  Олег Рибаченко витріщив очі:
  -Навіщо!?
  Жаба кукудахнула:
  -Ви хлопчики завжди так робите.
  Хлопчик-термінатор відразу згадав казку, де принц перетворює жабу на царівну:
  -Однак я не думав що у аніонів з іншого всесвіту схожий епос. Однак, враховуючи фізіологічну схожість, дещо й має збігатися. Ось, наприклад, фтористі аплікатори зовсім на нас несхожі, у них навіть стабільної форми немає - аморфні.
  Жаба продовжувала загравати:
  -Це природно. Ти мене поцілуєш юний принц.
  Олег пацан насупився:
  -Ще чого, я вже великий і в казки не вірю.
  -Значить тобі я гидка. - Жаба заплакала, її сльози блищали перлинами.
  Олег Рибаченко подивився зі співчуттям: її шкіра, була такою гладкою, наче полірованою.
  Йому стало соромно за свою гидливість, і він приклався до її теплої мордочки.
  Відчуття було незвичайним та солодким.
  Раптом перед очима попливло й тугіше секунду замість жабки, перед ним опинилася дівчина чудової краси і ледве прикрита тільки копицею вогненно-мідного волосся. Олег Рибаченко відсахнувся від несподіванки. Ангелоподібне створіння простягло до нього руки.
  -Мій хлопчик у тебе це вперше.
  Не по роках розвинений пацан зніяковів:
  -Ні. Я вже цілував дівчат, але зараз у мене вперше так...
  Олег Рибаченко густо почервонів. І важко повертаючи мовою, додав.
  -Ти така велика мабуть з іншої планети чи галактики.
  Дівчина хихикнула і показала гостренький язичок:
  -Не зовсім так, я теж аніон, але дуже люблю мандрувати. Побувала в кількох всесвітах, щоправда, процес переміщення дуже складний, можна і не повернутися.
  Хлопчик-дослідник невизначено помітив:
  -Мене вчили, що так воно і є.
  Дівча дуже велика і занадто доросла для раси аніонів продовжила:
  -Але щойно з'явився новий вчений, він може спростити цей процес.
  Пацан швидше ствердно, ніж запитально підтвердив:
  -У Вас багато вчених.
  Продовжуючи плисти, вони вийшли на берег, Олегу Рибаченку стало соромно, і він поспішно накинув боєкостюм. Дівчина хоч і була голою, схоже, абсолютно не бентежилася, втім, аніони мали поняття пристойності і голяка по місту не бовталися. Хлопчик ледве діставав їй до оголених грудей.
  Голі жіночі ігри відливались золотистою бронзою, а голосок сріблом дзвіночка:
  -Ну, що ще погуляємо в дикому світі або повернемося в град і поговоримо з новим чоловіком науки.
  Хлопчик ляпнув, ніби не розуміючи:
  -Чим чоловіком.
  Дівчисько, підскакуючи і розгойдуючи пишними стегнами, пробуркотіла:
  -Так є, там говорять з іншого всесвіту, тепер він правда наш.
  Хлопчик здивувався і додав:
  -Але ти занадто велика і кидатимешся в очі.
  -Ах, ти про це.
  Дівчина повела, плечима розкинувши, наче парасольку довге золоте в діамантових зірочках волосся. Потім струсила ними.
  Не встиг Олег Рибаченко і оком моргнути, як перед ним постала дівчинка приблизно одного з ним зросту. Її густе волосся виявилося розділеним на три пучки - синього, жовтого, червоного кольору кожен.
  Перетворившись, краля підморгнула хлопцю:
  -Ну, А тепер я більше схожа на аніонку.
  Олег Рибаченко виявився подібним до шоку:
  -Вау! Як ти це робиш? Чудеса.
  -Я побувала у всесвіті, де панує магія, і там багато чого навчилася. Крім того, наука про гіперплазму так хвацько дозволяє змінювати свою зовнішність. - Дівча-інопланетянка гордо випростала табір.
  Хлопчакові стало до коліків цікаво:
  -Так наука чи магія?
  Милашка-аніон, пояснила:
  -Можливо, і те, і інше. Наша цивілізація ще відносно молода швидко розвивається. Згодом ми навчимося тому, що зараз видається фантастикою.
  Олег Рибаченко цілком щиро промовив:
  -А мені і зараз здається, що живу у казковому світі.
  Вічна дівчинка злетіла у повітря. Вона поводилася немов гіперактивна дитина. Крутилася дзиґою, іскрилась і вимовляла:
  -Звичайно, ми щасливі, а як було нашим предкам, вони зникали так і не встигнувши скуштувати блага цивілізації, але не будемо про сумне. Ми змогли, використовуючи розум, зачепитися за колесо часу.
  -А У нас ще гірше. - Олег Рибаченко поспішив вставити слово. - Люди старіють, стають старими і не гарними, а потім вмирають у муках.
  Дівча-аніон на мить зупинилася, і з її лоба засвітив малахітового кольору прожектор. Красуня-інопланетянка промуркотіла:
  -Природа жорстока, але на те дано розум, щоб робити її гуманною та справедливою. Якщо хочеш, ми завітаємо до інших світів, де допоможемо нещасним.
  Олег Рибаченко поспішив ухопитися за птаха удачі:
  -Зрозуміло, ти вгадала моє бажання. Але ось до тебе лише одне питання.
  Дівчинка схрестила над головою мечі, що виникли з порожнечі. Вони вибили орнамент іскор. А сама войовниця була лаконічною:
  -Кажи.
  Хлопчик висловив потаємну думку:
  -Якщо ти здатна виглядати як доросла, то значить, і мене можеш перетворити на чоловіка.
  Самка-аніон прочирикала, мечі перетворилися на лаврові гілки, а тональність стала куди солодшою.
  -Це загрожує непередбачуваними наслідками, краще за тебе спочатку уважно вивчити, але в принципі можливо.
  Пацан мало не вибухнув:
  -Не люблю слова в принципі, воно рівносильне ввічливому - ні!
  Олегу Рибаченка здалося, що він вимовив дуже розумну річ, хлопчик гордо розправив плечі.
  Дівча знову запалила над собою мечі, цього разу одразу п'ять. І відчувалося, що вона розлючена:
  -Ну чому так категорично. Я багато вмію, то з того часу, що рухається синусоїдою і раптом я не зможу тебе знову зробити хлопчиком або ти постарішаєш. Хочеш стати старцем?
  Олега Рибаченка навіть пересмикнуло.
  -Ні! Це жахливо.
  Дівчинка-аніон погодилася і скривилася:
  -Правильно, я колись була старенькою та відчуття не з приємних. Добре, що це тривало недовго.
  Олег Рибаченко озирнувся, двадцятилапий дракон виповзав із-під землі. Його голови нагадували бурову установку, пасти круглі, а ряди зубів сходилися всередину.
  Пацан хотів було атакувати нового супротивника, але дівчинка його зупинила.
  -Навіщо його чіпати, він ручний. Дай йому краще поїсти.
  Хлопчик пробурмотів, розводячи долоньками:
  -У мене із собою немає.
  -Тоді я йому начарую - магоплазма.
  Дівчинка відкинулася і закрутила пучками волосся. З'явилася рожева хмара, вона швидко росла, і спустилася з неба на випалений ґрунт. Потім пари розвіялися. Олег Рибаченко ойкнув.
  Такого величезного торта він жодного разу не бачив, крім розмірів він був дуже красиво і химерно прикрашений. Безліч квітів, звірків, зірок, птахів та морських рибок прикрашало його. Виглядала ця грандіозна споруда дуже вражаюче.
  -Так їм можна нагодувати, мільйон хлопців. - прошепотів Олег Рибаченко.
  -Навіть не мільйон, а мільярд! - Дівчинка захихотіла.
  Хлопчик з пафосом вигукнув:
  -Але таким чином можна вирішити проблему голоду у всесвіті. Дати дітям більше хліба!
  Вічно юна чаклунка сумно помітила:
  -Ну, якби все було так просто. Створене чаклунством не міцно. І за годину цей торт зникне.
  Олег Рибаченко зробив рішучий висновок:
  -Так Треба швидше їсти!
  Дівчинка-аніон упустила з правого ока перлину:
  -Так і шлунки стануть порожніми - адже це ілюзія. Взагалі у нашому всесвіті все магічне вкрай нестійке, а так, де мене вчили основа світобудови - чаклунство.
  Велетенське чудовисько залучене ароматом підскочило до торта. Швидко занурило свої морди в багатошаровий бісквіт. Воно із задоволенням пожирало солодку ілюзію. Крем стікав по масивних щелепах та шиях. Звір уже зовсім не здавався страшним, а скоріше кумедним.
  Хлопчик навіть удавано сплакав:
  -Навіть шкода його, такий велетенський шлунок виявиться порожнім.
  Дівча розреготалося:
  -Не один, а двадцять чотири шлунки.
  Пацану стало трохи ніяково:
  -Ось жах, і де ви такого взяли.
  Вічна юність відповіла:
  -Привезли з галактики Манука. Тут недарма у нас сафарі, багато правда віддають перевагу іншим світам, але і тут вистачає жахів.
  Олег Рибаченко нервово засміявся:
  -Та щось не страшно. Якісь вони не натуральні.
  Дівчисько приклала пальчик до губ, і випустила звідти вогняну спіральку:
  -А ти спробуй підійти до такого чудовиська без бойкостюму.
  Хлопчик напружив біцепси і прогарчав:
  -А Що думаєш слабо?
  -Ти сильно ризикуєш. - пропищав Біом.
  -Боягуз не п'є шампанського. - Хтось ризикує мало, не п'є шампанського, а хтось надто багато і зовсім задовольняється чифіром на нарах!
  Скинувши одяг, він бігцем попрямував до гори м'язів. Зовні це виглядало комічно, - хлопчик заввишки менш як півтора метра і майже півтора кілометрова чудовисько.
  Його навіть із мурахою не порівняти. Олег Рибаченко наблизився до торта, поблизу в ніздрі вдарив аромат бурштину, пилку та меду. Він хлопець-храбрець зачерпнув його рукою, спробував.
  -А Що смачно. Хоча в цьому світі все дивовижно.
  Олег Рибаченко підійшов, точніше, підлетів до дракона, погладив шкіру, що втикала шипами. Навіть голки були завдовжки десять метрів, а здалеку здавались такими непомітними. Звір не відчував дотику, шкіра надто товста та броньована. Олег тихо гукнув монстра, але той не звертав уваги на незначний шум.
  -Ти вже показав, що дуже хоробрий. Повертайся назад.
  Хлопчик затявся:
  -Ну вже немає. Я примушу його подивитися на себе.
  Олег Рибаченко впевнено поліз по шипах, спираючись на складки та шорсткості. Він мабуть розраховував дістатися до однієї з голів і стати навпроти ока. Нове тіло мало пристойну швидкість, але все одно повзти довелося довго. Чарівна дівчинка кілька разів його гукала, але безглуздий хлопчик ігнорував її заклики.
  Нарешті діставшись до морди зі стометровою пащею. Народження хворої фантазії щойно закінчило десерт. Олег Рибаченко прослизнув слизьким від крему носом і не втримався, повітряний вихор засмоктав його. Величезна, як печера ніздря, проковтнула його.
  Щоб не потрапити в легені, Олег Рибаченко схопився за схожу на сосну волосину. Насилу, утримавшись двома руками. Потім, вирівнявшись, він спробував спуститись. Йому це вдалося, але як на зло голова в цей момент чхнула. Здавалося, вибухнула атомна бомба. Хлопчика-воїна підкинуло, потім ураган викинув його з вирви. Все всередині здавило ледве, не роздробивши кістки. Потім полегшало, Олег Рибаченко навіть залюбувався стрімким як у реактивної ракети польотом. Внизу миготіли різнокольорові дерева. Пролетівши, добрих п'ять кілометрів він врізався в густі колючі кущі.
  
  ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЕВА ВІЙНА БІЛЬШЕ П'ЯТНАДЦЯТІ РОКІВ
  У 1943 році фюрер разом з оголошенням тотальної війни зробив деякі умовно розумні кроки. Зокрема погодився з Роммелем та евакуював війська Італії та Німеччини з Африки, де утримувати фронт було неможливо. Як і організувати постачання.
  Крім того, фюрер погодився і з Гудеріаном: і вирішив поки що перейти на східному фронті до щільної оборони.
  Німці пішли з Африки і посилили свої війська в Сицилії. Раціонально розсудивши, що, швидше за все там і буде, завдасть удару. А Сардинію у разі форс-мажору все одно не втримаєш.
  В результаті німці змогли в липні відобразити висадку десанту союзників у Сицилії і завдати їм величезної шкоди. Сталін наказав розпочати наступ на Орел і Бєлгород, а також Харків лише 15 серпня.
  Німці до цього часу встигли, капітально підготуватись і накопати укріплень. Крім того, "Пантера", "Тигр", "Фердинанд" - куди ефективніше в обороні, ніж нападі. Особливо "Пантера", вкрай слабо захищена з бортів, і вразлива в наступі навіть для сорокап'яток, і протитанкових рушниць.
  Але в обороні її потужна лобова броня, і ефективна гармата були дуже хороші.
  Непогано показали себе в обороні і Т-4, які мали сильну зброю, непогану лобову броню, але теж слабку бортову.
  Німцям вдалося уникнути розгрому, і вони хоч насилу, але втримали Орел і Бєлгород. Змогли встояти від поразки пізно влітку та восени.
  Лише взимку підкопивши сили, Червона армія знову атакувала супротивника.
  Але німці перекинувши частину сил з Європи, де союзники не вели бойових дій, і взимку, звичайно ж, не планували висадки, змогли відбити наступ Червоної Армії і під Ленінградом, і під Орлом, Білгородом, і в центрі в районі Смоленська.
  Крім того, радянське командування наступало надто широким фронтом і розпорошило сили. І це теж допомогло фрицям пережити найсуворішу для себе пору: зиму.
  Весною вже було легше. У німців з'явився в серійному виробництві МЕ-262 і більше тисячі таких літаків опинилися в червні 1944 року. У серію надійшли і більш досконала "Пантера"-2, вона важила п'ятдесят дві тонни, але було краще захищена, з більш потужним двигуном в 900 кінських сил, і великим нахилами броньових листів.
  Така машина була ефективною, могла навіть ІС-2 рикошетити похилою бронею, і силует у неї був нижчий. Крім того, з'явилися "Пантери"-2 з 88-міліметровою гарматою. Вони більш забійні, і пробивні.
  У СРСР у відповідь ІС-2 та Т-34-85. Теж дуже потужні танки, хоча слабші за німецькі.
  Влітку німці не наступали, а готувались до оборони. Особливо до висадки у Франції. Так у Сицилії союзників розгромили, Муссоліні не було повалено, і німців було більше сил. І вони не відволікалися на південь.
  Тотальна мобілізація дозволила збільшити випуск озброєнь. У німців з'явився винищувач ТА-152, який міг бути і штурмовиком і фронтовим бомбардувальником, будучи еволюцією Фокке-Вульфа.
  Чого тільки не було у фашистів і фаустпатрони, і підводні човни на перекисі водню, і новий винищувач НЕ-162, який був найкращим літаком за льотними характеристиками. Але остання машина виявилася не дуже зручною для пілотування, і вимагала певної майстерності.
  Отже, незважаючи на дешевизну у виробництві НЕ-162 не став надто вже масовим.
  А ось МЕ-262 і озброєнням дуже потужний чотири 30-міліметрові гармати, і дуже живучий.
  Союзникам він завдавав маси турбот. З'явився у німців неприємний сюрприз: винищувач танків Е-10. Самохідка була маленька, дуже низька, дешева та проста у виробництві. І весь ефективний. Особливо при стрільбі поблизу та через засідку.
  Вона показала себе дуже рухливою та практичною. У всякому разі, союзники зіткнулися з сильнішою армією німців і краще оснащеною, ніж у реальній історії. Та й Роммель мав більше повноважень.
  Союзники в Нормандії виявилися розгромлені, лише полоненим втративши понад півмільйона солдатів. Радянські війська намагалися допомогти наступом у центрі, але на фрику цього чекали. Крім того, лінія фронту була рівною і зручною для оборони.
  Та й Майнштейн був видатний полководець. На користь німців була і поява у них потужнішого і досконалішого автоматам МР-44, або штурмової гвинтівки, який не мав на той момент собі рівних.
  Багато було у німців та кулеметів.
  Червона армія вела наступ, і загрузла в боях з ворогом. Вдалося просунутися лише на двадцять-тридцять кілометрів.
  Німці знову встояли. І поки що трималися. У серпні та вересні радянські війська не дуже успішно намагалися наступати і на півдні. І знову лише великі втрати. Втім, і гітлерівці втрачали пристойно, та й партизанська війна на окупованих територіях забирала у них сили.
  . РОЗДІЛ К 7
  Гітлер поки сидів у глухому захисті. Але розгорталося виробництво нових танків серії "Е". З ним пов'язувалися певні надії.
  Е-25 також виявився не танком, а самохідкою. Але машина вийшла маленькою та рухливою.
  Великі надії пов'язувалися з Е-50 та Е-75. Ці танки мали стати основними. Хоча першим виявився готовим до серійного виробництва Е-100. Бойові випробування показали, що цей танк чудово захищений з усіх боків, особливо екранами, і озброєний. Він вийшов нижче силуетом ніж "Маус", і легше вагою, рухливішим, і більш транспортабельним. Тим його вага в 135 тонн, залишався високим, що утруднювало бойове використання.
  Але цей танк вперше обкатували на півдні, п'ятірка екіпажу з німецьких дівчат.
  Потужна 128-міліметрова гармата була скорострільною і дуже забійною.
  Герда зробила перший постріл. Її снаряд пролетів дистанцію, і догодив тридцятьчетвірку.
  Дівчина пискнула:
  - Круто!
  Далі пальнула Шарлота. Знову снаряд, описавши дугу, потрапив до радянського танка, зірвавши з нього вежу.
  Дівчина пискнула:
  - Ліпота!
  Потім пальнула і Христина, і вразила ціль.
  Після чого проревела:
  - Закінчений хід!
  А за нею вліпила й Магда. Причому дівчина під час стрільби використовувала босі пальчики ніжок.
  Войовниця віщала:
  - За нашу перемогу!
  І під кінець лупнула Шелла. Розбила супротивника і гаркнула:
  - За наші успіхи!
  Ось так п'ятірка попрацювала...
  Далі вже ігрові моменти танкових боїв. У сорок п'ятому році з'явилися перші німецькі танки Е-50 та Е-75. Вони були ще не зовсім досконалі та вдалі. Е-75 вийшов занадто важким, більше дев'яносто тонн, а Е-50 був недостатньо захищений у борт, хоча мав хороший лобовий захист, і головне швидкість.
  Проте німецькі танки билися непогано.
  Проте фриці поки що тримали взимку оборони. І лише у березні намагалися наступати на півдні. І досягли певного успіху, але зазнали великих втрат і зупинилися. Війна дедалі більше ставала схожою першу світову з малорухомим фронтом.
  СРСР поки що не запустив у серію Т-54, і пізніші моделі Ісов. З'явився, щоправда, ІВ-3. Новий танк був краще захищений у чоло, але складніший у виробництві. І похилими броньовими листами на вежі.
  Сорок п'ятий рік пройшов у боях та обмінами ударами. Лінія фронту малорухлива. Союзники поки що бомбять німців, але зазнають шкоди від реактивної авіації.
  Сорок шостий рік, все ще тривають бої. З'явився на фронтах Т-54, але не такий досконалий. Лобова броня вежі всього 150-міліметрів, що теж чимало. ІС-4 також у строю. Німці серійно виробляють Е-75, і намагаються покращити цю машину.
  І сорок сьомий рік ознаменувався появою Е-75 з нижчим силуетом, меншою вагою, і потужним двигуном. А також радянського ІВ-7. Так і пішло суперництво машин. Е-75 та ІС-7 зблизилися за ходовими якостями, озброєнням, а також бронею. І стали змагатися один з одним.
  Німець все ж таки виявився важчим і краще захищений з бортів.
  Коротше кажучи, сорок сьомого року пройшов під знаком танкового суперництва.
  Союзники втомившись від війни, фактично згорнули бойові дії. Отже, Третій Рейх міг без бомбардувань виробляти багато техніки. І, звичайно ж, найбагатші можливості відкрилися для опису бойових ігор у стилі "танки".
  Протистояння Е-50, який став теж нижчим за силует і рухливіше, проти Т-54.
  Ось борються на Т-54 радянська четвірка: Наталя, Зоя, Августина та Світлана.
  Красиві воїнки в бікіні.
  Наташка стріляє, зносить фриця точним потраплянням зі 100-міліметрової гармати і вимовляє:
  - Слава СРСР!
  Зоя теж палить по супротивнику і кричить:
  - Великій Вітчизні слава!
  І шльопне босою ніжкою по броні.
  А ось Августина теж як уріже по ворога. Розкришить фриця і заспіває:
  - Як жили ми борючись,
  І смерті не боячись...
  Так Гітлеру зламаємо,
  Щелепа - хрясть!
  А справі у бою Світлана. Дівчина теж бореться дуже активно. І по фашистах як уріже.
  І заспіває:
  - Ми пам'ятаємо напам'ять, як предки воювали за київську Русь!
  Четвірка дівчат дуже хвацька. Ось Наташка натисне босими пальчиками ніжок на джойстик, і випустить гранично забійний подарунок смерті.
  Виб'є фашиста і заспіває:
  - За Сталіна героя!
  Тут і Зоя теж по гітлерівцям пальне, і заспіває:
  - За Росію радянську!
  І її босі ніжки такі ось моторні. І тиснуть дуже точно і вправно.
  Далі веде вогонь Августина. Вона дівчина дуже влучна. Як вистрілив ця руда чортівка, і розмітить супротивника. Знесе йому голову, і заспіває:
  - Слава Вітчизні! Житимемо за комунізму!
  І підморгне своїм товаришам-дівкам.
  І її босі пальчики такі спритні.
  Далі вогонь веде Світлана. Ця дівчина-ураган.
  І теж блондинка босими пальцями ніг на клавіші джойстика натисне, і фашистів капітально змете.
  Та ще й прочіркає:
  - Перший сокіл Ленін, другий сокіл Сталін!
  Дівчата працюють у Т-54, на славу. І ухиляються від ворожих снарядів вправно. І фашистів вражають капітально та точно. Таких войовниць жодної сили не зупинять.
  Особливо якщо ніжки босі та точені. І б'ють з точністю лазерів.
  Наташа навіть наспівала, крутячи розкішними стегнами:
  - Нас ніхто не зупинить!
  Зоя, ведучи вогонь за допомогою босих пальчиків ніжок, додала:
  - Нас ваш Рейх не переможе!
  Августина стріляючи по фрицях, видала:
  - Ми комсомолки трощимо ворога!
  І босими пальчиками ніжок піддала по супротивнику.
  А Світлана в люті додала:
  - Ми комсомолки - салют героям!
  І теж босими пальчиками ніжок натисне на кнопки джойстика. І рознесе фашистів у рвані шматки металу.
  Дівчата відводять свій танк від поразки. Вони стрімкі, наче пантери. І дикі та симпатичні одночасно.
  Наташка з диким шаленством проспівала:
  - А що хочете, ви багато фриці кажете,
  А я пошлю снаряд і вам поставлю мат!
  І босими ніжками дівчина-термінатор знову створить історію.
  А тут ще й Зоя вступить у бій. Точніше вона вже давно у бою, але активізувалася.
  Ось її босі пальчики витончених ніжок допомагають випустити снаряд із колосальною руйнівною силою. І фашистам - капітальна загибель.
  Зоя прочирикала:
  - Велич Батьківщини - супер!
  Далі вогонь веде Августина. Вона як лупе за допомогою босих пальчиків ніжок по фашистам, і прореве:
  - Я колосальної сили дівко!
  І трусить вогняними кучерями.
  Світлана теж у гітлерівців вистрілить. Фашистів покосить і прореве:
  - Слава чемпіонкам винищення!
  І теж босими ніжками як натисне на кнопку джойстика. І зробить це дуже швидко і влучно.
  Четвірка попрацювала собі на славу.
  Але вони героїні, хто того коли б'єшся в бікіні, то прокидаються приховані здібності.
  І німцям стало стрімко і боляче... Але, звичайно ж, війна йде. Ось уже 1948 рік.
  Радянські танки Т-54 дещо покращуються в броні і стають більш масовими.
  Німецька Е-50 теж більше вішає на себе заліза, благо висота знизилася і потужний двигун дозволять наростити параметри. Зокрема, у серії газотурбінні з'явилися у німців мотори. І це дає переваги. Е-50 став важити шістдесят п'ять тонн і його борти прикрили 100-міліметрові щити. А лоб став похилим і товстішим. Гармата посилилася до 105-міліметрів та 100 ЕЛ. Нова більш досконала модифікація Е-50, перевершувала Т-54 у броні та озброєнні, і навіть у швидкості. Але коштувала дорожче і була важчою.
  Тож змагання у озброєнні.
  Найкраща радянська машина ІС-7 - вона броньована, особливо в лоб непогано, потужна гарматою і досить швидка. Тільки борти та корми слабші будуть.
  Т-54 також у захисті бортів став німецькому Е-50 програвати, як фриці на боки стали екрани ставити. А ставити на радянську машину екрани важко - двигун всього в 520 кінських сил - слабенький!
  Таке змагання машин різних рівнів.
  Зате радянських більше виробляється. А ІС-7 досить складна та дорога іграшка. Вона гарна, але й вежа і корпус мають різну товщину та обтічну форму. Через це танк великими серіями робити дорого.
  Тож Е-50 на полі бою домінує. Зближення в товщині броні з озброєнням з Е-75 зробило останній танк не надто потрібним. Хоча його поки що з виробництва не зняли. Але скоротили випуск. А Е-100 взагалі зійшов нанівець.
  Коротше кажучи, відбувалося змагання технологій та танків. І гарні дівчата з обох боків показували найвищий клас.
  Ось Герда на Е-50 класу У. Її екіпаж скоротився до чотирьох дівчат.
  Так машина керується джойстиками.
  Герда натиснула босими пальчиками ніжок на кнопки і пострілом збила радянську машину.
  І прочирикала:
  - Я дівчина-вовчиця!
  Далі вогонь веде Шарлотта. Руда бестія босими пальчиками ніжок натиснула на джойстик, і пропищала:
  - Я пірат-самка!
  Потім пальнула і Христина, проревівши:
  - Я все перемагатиму!
  І з допомогою босих ніжок очевидно.
  А потім і Магда як вріже, і розкришить супротивника. Після чого візьме і заспіває:
  - Але великий Рейх,
  Вас сказав не дрейф!
  Так що чотири дівчата тут такі швидкі та круті. Ні радянським машинам проти них не встояти.
  З одного боку дівчата-комсомолки, з іншого - самки-вовчиці!
  Таке змагання тут відбувається.
  Класні тут дівчата з обох боків та з надздібностями.
  Новий 1949 обіцяв стати цікавим, так танків ставало все більше і більше.
  Німці нарощували випуск Е-50, який мав усі найкращі якості машини і захист і низький силует, і потужне озброєння. Радянські потужно Т-54 робили масовішим. У небі з'явився Міг-15, проти досконалішого МЕ-362 та МЕ-2010, та ТА-283.
  Продовжувалося змагання інтелектів.
  Третій Рейх та СРСР воювали практично віч-на-віч. Японію розгромили союзники. США та Англія у війну не втручалися.
  Обидві сторони мали малорухливу лінію фронту, проводили кровопролитні, але малоефективні битви. І не могли нічого досягти суттєвого.
  А німецький шістдесяти п'яти тонний Е-50 з двигуном 1500 кінських сил - газотурбінний бився з Т-54, з двигуном дизельним 520 кінських сил, з вагою тридцять шість тонн.
  Російська масовість танка проти німецької могутності. Невелика машина, проти більш важкої та досконалої.
  І ось з-поміж них основна конкуренція, оскільки ІС-7 вироблявся у малих кількостях.
  І дівчата влаштовували між собою запеклі змагання в цій війні, що тривала понад будь-яку міру. Яка здається вже ніколи не скінчиться, заходячи в глухий кут пата! Лінія фронту майже не рухалася і вже пішов 1950 рік.
  Цього року майже нічого не змінилося. Навіть відбулася деяка стабілізація та відкриттів у військових технологіях. Е-50 У ущільнив компонування до краю, як і Т-54. У обох машин двигуни та трансмісія розташувалися впоперек. І обидві підійшли до межі ущільнення схем. Німець мав, щоправда, за рахунок більшої ваги товщину лобової броні вежі в 250-міліметрів проти 200 у Т-54, а бортів 180-міліметрів проти 100. І більш довгоствольну і трохи більше калібру гармату: 105 проти 100 і 100 ЕЛ 56. Але це компенсувалося більше масовістю Т-54 та перевагами малих розмірів.
  Хоча шосе німецька машина за рахунок газотурбінного двигуна і їздила швидше: 1500 проти 520 кінських сил велика фора. Натомість у радянського танка запас ходу був вищим.
  Коротше кажучи, обидва танки тепер змагалися. А в небі билися МИГ-15, проти МЕ-362. Німці все ж таки зробили ставку на цю машину. Вона відносно проста в управлінні, потужна озброєнням, живуча. ХЕ-262 все ж таки складний в управлінні, як і МЕ-2010 з крилами мінливої стріловидності. ТА-283 дуже схожий на МІГ-15, але недостатньо потужно озброєний.
  Так що німці віддали перевагу МЕ-362 з потужним озброєнням, гарною живучістю, простою в управлінні, і двома двигунами. Але ця машина дорожча, ніж МІГ-15, але сильніше озброєна, вище за швидкістю, по захисту, трохи гірше в маневреності крім пікірування.
  Загалом настав час, коли тимчасово переозброєння армій новими зразками техніки припинилося, і була битва за масовість.
  У німців ресурси майже всієї Європи, частина окупованої території СРСР. Але на захоплених землях партизанська йде війна та повно саботажу. СРСР у цьому плані простіше. Хоча і робочої сили, і обладнання Третього Рейху і більше. Призовників обидві сторони виставляють майже порівну. Німців трохи менше, але вони використовують іноземні дивізії та хіві. Так що сумарно у них навіть більша за піхоту. Але якість іноземців нижча.
  Крім того, багато сил йде на боротьбу з партизанами і на охорону.
  Загалом майже рівновага сил. Може, навіть німці і сателіти, і європейські країни і сильнішими будуть. Ресурсів людських з урахуванням окупованих територій Третій Рейх має більше. Лише частина цих ресурсів проти Вермахту і воює.
  Бракує німцям нафти, але вони частину пального роблять із вугілля. У СРСР брак бокситів та легуючих елементів, але це можна купувати у союзників.
  Втім, і німці дещо купують у союзників. Вони формально війну з Третім Рейхом не припинили, але її фактично не ведуть. Як по Троцькому - ні миру ні війни. І постачання під ленд-ліз звели до мінімуму, і багато бізнесменів напівлегально з Третім Рейхом торгують.
  Ось така ситуація... Пройшов 1951 року, і минув 1952 рік.
  Обмін ударами, що практично не змінюється лінія фронту. Протистояння Е-50 і Т-54, причому ІС-7 та інші серії Е і Ісов практично не виробляються.
  Така ось стабілізація боротьби між МІГ-15 з модифікаціями та МЕ-362 теж із різними формами.
  Ось настав і 1953 рік... 5 березня вмирає Сталін. Спроба Берії стати диктатором провалилася.
  Внаслідок цього виник колективний диктатор. Головою ДКО став Молотов і формально найбільші повноваження в нього. Головою ради міністрів призначили Маленкова - також велика влада. Верховним головнокомандувачем зробили Василевського, а ось міністром оборони Жукова. А першим секретарем ЦУ Микиту Хрущова.
  Отже, перевантажений повноваженнями Сталін, свої посади поділив.
  І з'явився колективний диктатор. Причому формально перший серед рівний з великими повноваженнями Голова ДКО Молотов. Але Голова уряду - це велика влада! А у військовій сфері двовладдя: Верховний головнокомандувач Василевський, а міністр оборони Жуков.
  Теж не порядок - що в армії головніше! А ще й у партії найголовніший тепер Микита Хрущов цією лінією.
  І Гітлер, підловивши сприятливий момент, кинув свої полчища в наступ.
  Проте, глибокоешелонована оборона настільки була вже розвинена і накопана, що фашисти змогли просунутися лише на кілька десятків кілометрів, і видихнулися. Були зупинені героїчними та загартованими у боях радянськими частинами.
  Війна продовжилася...
  У СРСР наступного 1954 року відбулася лише одна істотна зміна. ІС-7 замінив легший ІС-10, який був озброєний гарматою трохи меншого калібру, і трохи слабшим за бортову броню, але сильно захищений у лоб і вагою в п'ятдесят тонн.
  Новий танк був близький за швидкістю, але легше, а значить дешевше і практичніше, слабше озброєнням, але простіше у виробництві та експлуатації.
  Тож ІС-10 обіцяв стати більш масовим. Ну і поки що в серії Т-54. Хоча вже розробляється потужніший трохи і важче Т-55.
  Німці поки що лише модернізують Е-50 У, який військових більше, менш влаштовує.
  Хоча вже з"явилися проекти танка нового покоління: пірамідального. За назвою АГ. І ця машина може піти за кілька років у серію, разом із радянським Т-55. А поки що змінюється мало що. У небі поки що МІГ-15 проти МЕ-362. Але у німців готується МЕ-462, який обіцяє бути досконалішим. Поки що в СРСР МІГ-15 лише модернізується.
  Минув і 1954 рік, з боями пролетів 1955 рік... Поки що старі танки в серії. У німців із серією АГ виникли проблеми з гусеницями катками під пірамідальну форму. А в СРСР поки не поспішають переходити на Т-55, який лише трохи сильніший, ніж Т-54 і дуже на нього схожий.
  Але наступив 1956 рік... минула 22 червня рівно п'ятнадцять років з початку Великої Вітчизняної війни.
  І генерали Третього Рейху і промисловці та інші, включаючи союзників, сказали: а може вистачить? Справді, скільки можна вже бадитися? Чи не настав час другу світову війну і завершити?
  Молотов заявив, що СРСР готовий до розумних компромісів.
  Але Гітлер якраз і не готовий. Точніше, фюрер сказав: що німці поклали п'ятнадцять мільйонів своїх синів не для того, щоб обмежитись жалюгідними територіальними придбаннями. А поки що змісти більшовизм із лиця планети Земля.
  Щоправда, неофіційно, німці погодилися б на світ, якби їм віддали те, що й так уже захоплено, плюс ще Кавказ, Ленінград та Дон. А також Карелія та Архангельськ.
  Але Молотов вважав ці вимоги надмірними. СРСР було готовий світ лише межах 1939 року, поступившись лише придбане за секретними протоколами з фрицами.
  Хоча можна було ще й розділити за захопленим принципом, то й залишається.
  Так, зокрема, пропонував президент США Ейзенхауер. Але для СРСР це надто багато, а для Німеччини замало.
  22 червня 1956 р. було оголошено перемир'я на час ведення переговорів.
  А 9 серпня 1956 року фюрер наказав відновити війну до переможного кінця.
  Тим більше, що нарешті німецькі конструктори змогли довести до серійного виробництва найновіший пірамідальний танк АГ-50. Дана машина відрізнялася наявністю великих кутів раціонального нахилу броні з усіх ракурсів, колосальною прохідністю та відносною простотою та дешевизною виробництва.
  Пірамідальний танк обіцяв ставши машиною нового покоління, дати Третьому Рейху шанс на перемогу у війні з СРСР. У відповідь у СРСР у серію став надходити Т-55. Із гарматою 105-міліметрів, і краще захищений, і трохи важчий.
  Одночасно в серії з'явився ІС-11, дещо більшою довжиною ствола, і товстою бронею, і на п'ять тонн важчою. Але теж ці танки тільки почали входити в серійне виробництво. Осінь 1856 року пройшла поки що в обстрілах і повітряних боях. Поки 8 листопада 1956 року не розпочався за наказом фюрера новий наступ. Але цього разу фриці основного удару завдали по Ленінграду, який вже понад п'ятнадцять років перебував в облозі.
  Але це вже інша частина війни, і вимагає нового оповідання.
  
  ОЛЕГ РИБАЧЕНКО РЯТУЄ ЛЕНІНА
  Під час замаху на Леніна, не зовсім звичайний, на вигляд безпритульний босоногий хлопчисько вдарив по руці Каплан. І в результаті кулі пролетіли повз. Так вічний хлопчик Олег Рибаченко змінив перебіг історії. Володимир Ілліч не постраждав, і не отримав небезпечного поранення, яке й викликало закупорку судин шиї, і призвело до серії інсультів.
  Таким чином, Ленін залишився у строю. На загальний перебіг історії громадянської війни це спочатку великого впливу мало. Ленін, щоправда, після перемоги Червоної Армії в Криму зажадав посилити тиск на Польщу і змусити її відмовитися від українських та білоруських земель.
  Оскільки Ленін був здоровішим і краще почував себе, то й бажання будь-якою ціною закінчити громадянську війну в нього було слабшим. Тим невдовзі і Кавказ став радянським.
  Поляки, зрозуміло, упиралися. У травні 1921 року Червона армія почала новий наступ. Вона мала велику перевагу, особливо в піхоті, і прорвала польську оборону, рухаючись на захід. На цей раз південним крилом командував Фрунзе, а Тухачевський отримав повторний шанс. В результаті Червона армія ще більш численна, ніж раніше і досвідченіша, змогла взяти Варшаву. Нехай навіть великою кров'ю. Польща впала.
  На хвилі ентузіазму більшовики захопили і Прибалтику. А Лев Троцький, користуючись надмірною жадібністю фінів, що наблизилися до Петрограда, наполяг і операції проти країни Суомі. Щоб повернути до імперії всі законні російські землі.
  І ця війна виявилася для Червоної армії успішною. Тим паче Антанта виявляла нерішучість. А Ленін навпаки, будучи бадьорішим і здоровішим нахабнів.
  Але після падіння Фінляндії, все ж таки Володимир Ілліч вирішив взяти паузу. І після приєднання Примор'я заявив про тимчасове затишшя.
  Однак після того, як економіка СРСР трохи вирушила від розрухи, Ленін став поглядати у бік Заходу жадібніше. Та й Японія нервувала. Хоча й повернула Росії північний Сахалін.
  Ленін та Троцький фактично створили тандем. Хоча був і культ Леніна. А вплив Сталіна зменшувався. Незабаром його ще більше знизили та звинуватили у зриві взяття Варшави у двадцятому році.
  У СРСР проводилася прискореними методами індустріалізація та колективізація. Щоправда Ленін і Троцький змогли уникнути голодомору, і надто великих перегинів. Але це був сталінський шлях, тільки вміло і цивілізовано реалізований. І темпи реального зростання були дещо вищими, ніж за Сталіна.
  СРСР швидко набирав міць. А у Німеччині до влади прийшов Гітлер.
  А в СРСР із німцями спільний кордон є.
  Ленін у 1936 році скориставшись приводом - входження фашистських військ у демілітаризовану зону, взяв і почав наступ на Третій Рейх.
  Вермахт тоді ще тільки-но почав формуватися, і війна виявилася переможною і швидкою.
  Перемогли комуністи та в Іспанії. Франка було розгромлено. 1937 року скориставшись війною Італії в Ефіопії як приводом, Червона армія захопила і цю країну. Спалахнули революції у багатьох країнах східної Європи.
  Червона армія допомогла комуністам прийти до влади і в Румунії, і в Угорщині, і в Чехословаччині, і в Болгарії, Греції, і навіть у Норвегії.
  У травні 1938 року Володимир Ілліч Ленін таки помер. Офіційним наступником став Лев Давидович Троцький.
  Цей політик був дуже честолюбним і хотів підкорити весь світ.
  Ленін після смерті отримав нагороду: Петроград було перейменовано на Ленінград.
  І поміщений у мавзолеї. Який був заздалегідь збудований на Червоній площі.
  Ну Лев Давидович Троцький, зрозуміло, почав уже 1940 року похід на Францію і захопив її.
  Потім була війна із Британією. Відразу висадитися не вдалося, але Червона армія підкорила всі колонії, і Франції та Англії. Згодом розгромила і Японію.
  Після запеклої підводної війни, 1944 року Червона армія таки висадилася в Британії і захопила її, також вибила японців із Китаю. Далі була війна зі США. Американці могли створити атомну бомбу і цим були небезпечні. Хоча в цій історії, вони це зробити в 1945 році не вийшло.
  Червона армія 1946 року висадилася у Японії.
  Олег Рибаченко та чотири дівчата-відьми теж брали участь у висадці. Так Олег Рибаченко відпрацьовували своє безсмертя у тілі дванадцятирічного хлопця. Що він виконує і цю місію. Якщо так треба, то значить і треба.
  Хлопчик кидає босими ніжками гранату по японцям, дає за ними чергу, зрізає масу жовтих солдатів і кричить:
  - Слава цареві Миколі Другому!
  Наталя теж дає чергу за супротивником. Укладає масу японців. Вганяє їх у труну, перетворює на трупи і верещить:
  - Слава Вітчизні!
  І босими пальцями ніг, як запустить бумеранг.
  Зоя теж веде вогонь по супротивнику. Винищує самураїв, і при цьому повищує:
  - Слава великої Русі!
  І теж босими ніжками як підкине знищення.
  Ось в атаці Августина. Вона з вогняним волоссям. Шпурляє босими ніжками гранати. Розправляється із противниками. І оглушливо вищить, скелячи зубки:
  - Я велика чемпіонка! І в мене наколка!
  Світлана також рухається. Розправляється з ворогами. Зубки собі немов вони ікла піраньї скеля. І босими ніжками у противника, що анігіляцію приносить, жбурляє.
  Войовниця кричить:
  - За віру, царя та Батьківщину!
  Так їхня п'ятірка і взялася за Країну Вранішнього Сонця. Продемонстрували тотальне знищення.
  Ось і столицю Японії Токіо взяла Червона Армія. І були підкорені самураї. Після чого пройшов референдум про їхній добровільний вступ до СРСР.
  А на Америку наступали через Аляску з одного боку, і через Гренландію та Канаду з іншого.
  Ось кучугурами мчить босоногий у шортах рельєфний мускулатурою хлопчик Олег Рибаченко, і четвірка дівчина в бікіні та з голими ніжками.
  Хлопчик-письменник Олег метнув босими, дитячими ніжками презенти анігіляції. Дав чергу і ревів:
  - Слава Вітчизні - житимемо за комунізму!
  Наталя відкрила вогонь по супротивнику, зрізала ворогів і босими ніжками кинула послання смерті.
  І верещала:
  - За Русь святу!
  Зоя теж продовжила стрілянину, і ревла і диким завиванням. При цьому кинула босою ніжкою те, що анігіляцію несе, проревівши:
  - За комунізм!
  Августина теж лупнула по американцях. Зрізала масу ворогів. Їх без проблем викосила. І зрізала ворога.
  І босими ніжками як запустить щось вбивче.
  І заспіває:
  - Слава величі комунізму!
  Далі вже Світлана палить по супротивнику. Зрубує ворогів чергами, і верещить:
  - За конституцію СРСР!
  І босою ніжкою як запустить у суперника, що зриває дах з петель.
  І прореве:
  - За Русь!
  П'ятірка снігом побігала, і кілька тисяч американців викосила. І потім дівчата змусили бранців собі босі ніжки цілувати і обсипати поцілунками п'яти.
  Ось такі бойові подружки.
  США було завойовано після кількох наступальних операцій, до осені 1948 року.
  Після цього було проведено референдум про включення й Америки до складу СРСР. Після сімдесятиріччя Лева Троцького, було проведено референдум про організацію Всесвітнього СРСР.
  Після цього Червона Армія зайнялася завоюванням інших держав.
  За іронією долі Лев Троцький помер, як і Сталін у березні 1953 року.
  Але йому успадкував його син: Лев Львович Сєдов. На відміну від Василя Сталіна, він був і старшим, і розумнішим, і головне таким, що не пив, так що було кому передати трон.
  Лев Львович Сєдов продовжив справу батька, і завершив завоювання всього світу та становлення СРСР. Вже 1957 року радянські космонавти висадилися на Місяць. А 1980 року на Марсі. Після смерті у Лева Львовича Сєдова у 1982 році, успадкував його син Володимир Львович Сєдов. А 1990 року СРСР остаточно став після майже одноголосного референдуму Радянської, Соціалістичної імперією, із заснуванням монархії. На той час радянські космонавти вже встигли побувати на всіх планетах Сонячної Системи.
  А 2020 року розпочалася перша міжзоряна експедиція, з кількох кораблів до Сіріуса, де були придатні для висадки планети. Вони вже могли розганятись, до швидкості світла, і реально мали шанси долетіти.
  На планеті Земля жилося тепер непогано. Усі країни об'єднувалися в одну імперію. Не було ні голоду, ні епідемій, ні СНІДу. Серйозних успіхів досягли у омолодженні та лікуванні хвороб.
  Безробіття не було, а тривалість робочого дня скоротилася до п'яти годин на добу на вихідний день через день. Ціни постійно знижувалися, а зарплата зростала. Кожна сім'я мала окрему квартиру з усіма зручностями, комп'ютер, інтернет, пристойну машину. Хліб і продукти першої необхідності - вже абсолютно безкоштовні, тільки як не треба платити за квартири, комунальні послуги, громадський транспорт.
  Та вже наблизилась планета до комунізму. І свободи побільшало. Можна було і з чиновників пожартувати, і голих жінок на екрані подивитися. Загалом і клімат на Землі став м'якшим, а ніч у багатьох регіонах через встановлення дзеркал зникла. Через що стало модним ходити босоніж і з мінімумом одягу. А оголення на екрані стало модним.
  У Релігії - природно атеїзм. І майже всі церкви стали музеями чи інші потреби.
  Закрилися і майже всі мечеті. Коран та Біблія друкувалися лише підпільно. І були фактично заборонені, хоч формально й немає. Але віруючий було бути комуністом, чи зробити кар'єру. А тих, хто агітував за релігію, садили.
  Підібгали всі релігії, відсоток віруючий постійно скорочувався. Тим більше війни зникли, і в омолодженні досягнуто серйозного прогресу. Так що страх перед смертю, який живить будь-яку релігію, відступив. Насправді матеріальних проблем майже немає, злочинність майже зникла, більшість хвороб зникла чи легко лікується. Щеплення від раку створено, і люди живуть все довше та довше.
  То чого вірити в Бога? А тим більше суперечливим - Біблії та Корану, які суперечать сучасній науці?
  Коротше кажучи, все ближче та ближче до комунізму. У 2022 році було пишно відсвятковано ювілей - сторіччя освіти СРСР. І все добре, і щороку все краще та краще.
  Навіть зробили з цієї нагоди подарунок - кожному жителю планети земля, за безкоштовним літаючим електромагнітним вертольотом. Щоб усі могли й літати.
  До речі, завершилося будівництво метро: "Москва - Антарктида"! І останній шостий континент приєднано до метрополітену! Оце чудово!
  А незабаром радянські кораблі долетять до Сіріуса. І пройшли випробування перших літальних апаратів, що перевищили швидкість світла.
  Ось як здорово в світі комунізму, що стоїть, і перемігшого розвиненого соціалізму!
  А все завдяки безсмертному хлопчику Олегу Рибаченку. Слава Росії!
  Слава Олегу Рибаченка, який виконав нову місію!
  
  ЗЛИЙ ГЕНІЙ БОСОНОГОЇ ГЕРДИ
  Дівчина, яка зазнає танків Герда, яка завжди бігала босоніж і в бікіні взяла участь у розробці "Пантера"-2. Красуня-вовчиця запропонувала розмістити двигун і трансмісію разом, причому поперек та попереду танка. А коробку передач встановити прямо на моторі. В результаті "Пантера"-2 за рахунок ущільнення схеми компонувань знизила свою висоту більш ніж на метр. Торкнулися зміни та вежі. Вона стала меншою і вже. В результаті "Пантера"-2 значно додала у бронюванні. Лоб корпусу став товщиною 120-міліметрів, під нахилом 45 градусів. Борт став за 82-міліметри як у "Тигра"-2 під нахилом. Лоб вежі "Пантери"-2 став у 150-міліметрів під нахилом, а борт у 82-міліметра, теж під нахилами, причому верх практичні зник. При цьому сама машина незважаючи на посилення бронювання навіть полегшала: вага впала до 36 тонн, а новий двигун у 700-кінських сил, розганяв цей танк майже на сімдесят кілометрів на шосе, і весь пристойно на рокаді.
  Пантера-2 стала більш живучою та непомітною, її легше маскувати та діяти через засідку. Зміни не торкнулися калібру зброї, оскільки пробивної сили гармати " Пантери " -2 цілком достатньо для боротьби з танками антигітлерівської коаліції.
  Ця машина за своїм рівнем захисту зрівнялася з "Тигром"-2, за вагою менше на тридцять дві тонни. І вступила до серійного виробництва ще восени 1943 року. Тим більше не потрібно ні новий двигун розробляти та наздоганяти, ні знаряддя та снаряди.
  "Пантеру"-2, охрестили "Королівською пантерою". Вона виявилася ефективною та небезпечною машиною, з відмінними ходовими якостями, і через меншу вагу більш надійна у бою та експлуатації.
  Німці змогли дечого за рахунок нового танка досягти. Зокрема, виручити свої оточені війська в котлі недалеко під Києвом. І дещо призупинити просування Червоної армії. Більш досконалий танк показав собі добрим винищувачем.
  Радянське командування, зіткнувшись із більш ефективною машиною завагалося, і відмовилося наступати вглиб правобережної України. Тож фриці змогли стабілізувати навесні фронт і не допустити радянських військ до Румунії.
  Сталін розраховував переламати хід війни за рахунок Т-34-85 та ІС-2. Але це дало фрицям перепочинок. Вони змогли, посиливши свої війська в Італії, відбити наступ союзників на Рим. Крім того, і висадка американців і англійців у Нормандії опинилася під загрозою. Гітлер відмовився від програми ракет ФАУ на користь реактивних винищувачів ХЕ-162. Ця машина виявилася дуже вдалою. Порожній літак став найлегшим винищувачом Другої світової війни всього вага 1600 кілограмів, що дало йому рідкісну маневреність. При цьому гарне озброєння дві авіагармати, броня на лобі та дешевизна у виробництві.
  ХЕ-162, дав німцям велику фору у війні у повітрі. Плюс фюрер ще дав надзвичайні повноваження Роммелю. І цей геніальний полководець влаштував союзникам підступну пастку в Нормандії.
  Причому Роммель розумів, що союзники можуть вдарити або в Нормандії та Порт-де-Калі. І де б вони, не височіли б, на них чекав би розгром.
  І пастка спрацювала.
  Роммель підсік за допомогою ефективного та дуже рухливого танка "Пантера"-2 наступні частини союзників. І створив котли, в яких тільки полоненими союзники втратили понад мільйон солдатів.
  Рузвельта після цього вистачив інфаркт, і він зліг, а його надто лівий віце-президент вступив у конфлікт із сенатом та конгресом, і США фактично вийшли з війни. Британія теж після розгрому переживала не найкращі часи. Черчілль захворів на нервовому ґрунті та пияцтві, і його намагалися змістити. У цих умовах Британія охоче погодилася на перемир'я з Третім Рейхом. І заразом вивела війська з Сицилії.
  Сталін, дивлячись, цього довго вагався, і лише серпні почав наступ у центрі. Але оскільки на півдні фронт був куди на схід, ніж реальної історії, білоруського балкона не вийшло. І німці збудували сильну оборону.
  Плюс ще встигли перекинути війська із західної Європи. Та й ХЕ-162 захопив панування у небі. Червона армія ціною величезних втрат просунулась на десять-п'ятнадцять кілометрів і була зупинена. Після чого вже німці намагалася наступати на півдні. Трохи просунулися, але Червона армія відчайдушно контратакувала і, маючи розвинену систему укріплень, змогла призупинити наступ. "Пантера"-2 з гарним лобовим захистом і відносно непоганою бортовою, а також відмінною рухливістю, поки залишилася основною машиною. Нехай її гармата і не в усьому влаштовувала військових, особливо в разовій шкоді. Була розроблена за допомогою Герди "Пантера"-2, з 88-міліметровою гарматою, потужнішим двигуном при форсуванні, що розганяється до 1200 кінських сил, з більш товстою і похилою, бронею, особливо бортів. Цей танк поважчав до сорока п'яти тонн, але був краще захищений, і потужніше озброєний, при збереженні дуже високої рухливості.
  Його бортова броня досягла 170 міліметрів, а лобова 250 міліметрів під нахилами. "Пантера"-3 обіцяла стати танком перемоги.
  Сталін явно підтиснув хвіст...
  Але взимку він знову намагався наступати, але був битий, і Червона армія ніде не досягла перемоги.
  А в березні вже німці з "Пантерою"-3 змогли домогтися прориву на півдні. І у квітні знову взяли Київ.
  У травні Сталін запропонував німцям знову світ, і навіть обіцянку віддати Донбас та Ленінград.
  Гітлер у відповідь почав наступати в центрі та рухатися у напрямку Смоленська. І німці поки що перемагали... За літо захопили Смоленськ і підійшли до Москви. Їх там зупинили, але фашисти повернули на південь і рушили до Донбасу.
  І захопили лівобережну Україну. І дійшли до листопада 1945 року до Сталінграда. Сам Сталінград із ходу взяти не вдалося. Але ситуація ускладнилася. А 1 січня 1946 року у війну з СРСР вступила і Туреччина.
  Кавказ після цього втримати не було шансів.
  Проте бої зайняли всю зиму та весну. І лише у червні 1946 року загинув героїчний Єреван. А трохи раніше Баку. Османська імперія і цим допомогла Третьому Рейху. Втім, як у червні німці почали наступ на Москву, і Саратов, Червона армія показала надзвичайний героїзм.
  Олег Рибаченко та чотири дівчата билися під Москвою та демонстрували колосальну мужність.
  Хлопчик-полковник у шортах, і дівчата-відьми у бікіні, винищували фриців.
  Олег кинув босою, дитячою ніжкою гранату і прокричав:
  - Слава СРСР!
  Наталка дала чергу. Шпурнула босими пальчиками ніжок вбивчий подарунок і пискнула:
  - Слава Вітчизні!
  Зоя викосила масу фашистів. Кинула босими пальчиками ніжок, подарунок приносить смерть і гаркнула:
  - Слава Сталіну!
  Августина, це руда чортівка, збила велику кількість гітлерівців. Піддала голою п'ятою гранату і в'янула:
  - Слава ідеями комунізму!
  Світлана, що веде вогонь, що зрізає нацистів, кидала босими ніжками подарунки смерті і ревела:
  - Слава ідеям Леніна!
  П'ятірка билася героїчно і під Москвою наступ фашистів був відбитий.
  Щоправда, гітлерівці змогли після кількох місяців боїв взяти Саратов.
  Але взимку їхній наступ зупинився. У 1947 році стали надходити нові радянські танк Т-54, які були лише трохи гірші за "Пантери"-3, і сильніше ніж "Пантери"-2.
  Війна все більше і більше затягувалася ... 1947 пройшов у взаємних обмінах ударами і малорухливої лінії фронту.
  1948 року теж обміни ударами і майже без змін. Німці берегли солдатів, так у них було велике зменшення населення. Бракувало людей і Сталіну.
  1949 року теж без змін. Хіба що у СРСР з'явився МІГ-15, а у Третього Рейху МЕ-462. Німецький літак був швидшим, і сильніше озброєний.
  У німців з'явилася і "Пантера"-4, ще важча зі 105-міліметровою гарматою довжиною ствола в 100 ЕЛ, і товстою бронею, а також газотурбінним двигуном. У СРСР поки що в серії Т-54 та ІС-4. А ІС-7 не був серійним - не вийшло.
  Війна пройшла і 1950 рік минув.
  Теж бої зі змінним успіхом, і лінія фронту, що застала.
  А взимку 1951-1952 року Сталін розпочав серію масових наступальних операцій, і зумів вибити німців із Саратова, і трохи потіснити у центрі. Все ще тримався в багаторічній облозі незламний Ленінград. І взагалі Червона армія здавалося ось-ось перехопити ініціативу.
  Але влітку німці змогли частково відновити позиції та знову взяли Саратов.
  Осінь та зима пройшла у важких боях. На березні 1953 року Сталін помер.
  Скориставшись сум'яттям і боротьбою за владу фашисти захопили Куйбишев і оточили Москву. У грудні 1853 року столиця СРСР впала. А в січні, 1954 нарешті був узятий і незламний Ленінград.
  Після цього Червона Армія послабила опір. І протягом 1954 Вермахт дійшов до Новосибірська. Потім затишшя поки що в 1955 році, всі великі міста СРСР не були захоплені.
  Але тривала партизанська війна. Затяжна та важка. Звісно, і зрештою у березні 1957 року помер і фюрер.
  Після чого в Третьому Рейху почалася боротьба за владу і в результаті імперія розпалася. На колишній території СРСР виникло багато незалежних держав. У світі гегемоном стали США. Тим більше, що й у Китаї було посаджено проамериканський уряд.
  Так тривало кілька десятиліть. Нудна світова стагнація, пострадянського простору. США дещо більше досягли успіху ніж у реальній історії в 2017 році все-таки злітали на Марс.
  Але загалом, людство роздроблене, в ісламському світі війни та тероризм, на колишній території СРСР теж війни та десятки країн...
  Коротше кажучи, тільки Америка процвітає, а всі держави залежать від неї. І США п'ють соки від них. У 2020 році президентом США гомосексуаліст, причому відкритий чоловік, який має. І стало ще веселіше.
  Так що геній Герди зіграв злий жарт зі світом! І від цього стало лише гірше!
  
  
  РУЗВЕЛЬ ПОМЕР У 1943 РОКУ
  Рузвельт помер у березні сорок третього року, а його наступник, Генрі Уоллес, будучи ідеалістом, зажадав від Сталіна лібералізації режиму в обмін на допомогу. Звичайно, Сталін відповів рішучою відмовою. Генрі образився. Американці згорнули бомбардування Третього Рейху і дозволили Роммелю вивести німецькі та італійські війська з Африки.
  Черчілль, теж побоюючись посилення СРСР, звернув активність проти Німеччини. Гітлер натомість теж призупинив остаточне вирішення єврейського питання.
  Хоча формально не було оголошено перемир'я, але союзники за фактом припинили вести війну. І це було на користь Третього Рейху. Випуск озброєнь та особливо танків збільшився.
  Фюрер навіть вкотре відклав операцію "Цитадель", тож розвідка донесла, що в СРСР більше танків і піхоти та артилерії на Курському виступі, а він розраховував здобути перевагу в силі. Насправді штурмувати фортеця поступаючись силами - авантюра!
  Крім того, фюрер хотів, щоб у боях взяли участь і нові танки "Тигр"-2 і "Маус", і "Лев". Танк "Маус" влітку сорок третього року пройшов відносно успішні випробування, як і "Тигр"-2, загалом готовий до виробництва. А ось "Лев", поки запізнювався. Його технологія була перервана наприкінці сорок другого і потім знову відновлена. Але цей танк був гіршим, ніж "Тигр"-2, але при більш ніж на двадцять тонн важче. Втім, і "Маус", з вагою сто вісімдесят тонн, виявився мастодонтом геморойним.
  Але немає лиха без добра. У серпні Сталін не витримавши постійних відкладання наступу, сам наказав ударити. Причому радянські війська рушили одночасно і на Орел, і на Білгород та Харків.
  Фріци до цього часу значно посилили свої війська і нарили безліч укріплень. Вже радянські війська штурмували цитадель. А "Пантера", з її ефективним озброєнням, та серйозною лобовою бронею, виявилася гарним танком в обороні. Непогано показав себе і "Фердінанд". Самохідка не надто рухлива, але з дуже потужною лобовою бронею, і найкращою протитанковою гарматою другої світової.
  Але особливо добре виявив себе "Тигр", з досить міцною бортовою бронею, і чудовою та ефективною гарматою, великим запасом снарядів, та відносною надійністю двигуна та трансмісії.
  Пробити "Тигр" у борт тридцятьчетвірка могла тільки в борт, і не далі ніж із трьохсот метрів, і ймовірністю не більше тридцяти відсотків.
  Отже, оборони фриці сильні. Крім того, гітлерівці перекинули додатково кілька дивізій з Африки, і десяток з Франції, чотири з Балкан замінивши їх на болгарські та італійські. І загалом зібрали на двадцять дивізій більше.
  Та й танків випустили на тисячу одиниць вище, тому що їхні заводи та міста союзники з березня 1943 року не бомбили. Особливо збільшилася на східному фронті за рахунок західного, кількість зеніток і винищувачів. Насамперед більше стало Фокке-Вульф машини з дуже потужним озброєнням, швидкісною, та непогано броньованою.
  Радянські війська були трохи слабшими, ніж у реальній історії, через припинення безкоштовної допомоги по ленд-ліз, лише за гроші. Дещо СРСР був змушений купувати. Особливо боксити та легуючі елементи, розплачуючись золотом.
  Але від придбання авіації та танків довелося відмовити - на всі золота не вистачить. Тож чудових "Черчіллів", із 152 міліметровою бронею вже не було. А в наступі вони непогана підмога. Як екрановані "Шермани".
  Звичайно, СРСР програвав у порівнянні з реальною історією в силі, а ворог, навпаки, мав більше можливостей. Та ще й наступаєш на ворогів.
  Майнштейн на півдні відбив радянський наступ і утримав Білгород. На орловському виступі командував Модель. Лев оборони був готовий до наступу, але був слабшим силою. Хоча й сильніше, ніж у реальній історії, за рахунок сил перекинутих із заходу та більшої кількості випущених озброєнь.
  Так фриці билися дуже вперто. Втім, радянські війська змогли вклинитися, але просувалися не більше одного, двох кілометрів на день, ціною великих втрат. У вересні Червона армія намагалася наступати й у центрі. Але й там, у німців, усе готове і сильна оборона. Фріці порівняно з реальною історією мали на тридцять п'ять - сорок дивізій більше. За рахунок західного фронту, Африки, меншого втрат населення від бомбардувань, і більшого випуску озброєнь.
  Плюс економія за рахунок зеніток, загонів, які розгрібали завали та відновлювали зруйновані заводи. Додаткова кількість танків та літаків відігравала роль. Тим більше що авіація в фашистів за рахунок західного фронту і збільшення випуску озброєнь практично подвоїлася, і в небі Червона армія вже не мала переваги. Вона стала навіть слабшою, ніж у реальній історії, так не було американських та англійських літаків, і плюс ще не вистачало дюралю, алюмінію та міді. На золото стільки, скільки постачали союзники, безкоштовно не накупишся.
  Тож пробити в центрі заздалегідь підготовлену оборону не вдалося. Німці змогли встояти. Але поки що не наступали. Тим паче зима. Потрібно встояти взимку та вижити.
  І фриці засіли в оборону. Взимку Червона армія наставала на півдні, але без успіху. Вдарила під Ленінградом, але фриці змогли тут перекинути додаткові сили та втриматись. До Армії Третього Рейху мобілізували підлітків, стали до верстатів іноземців. Кількість європейських дивізій також зросла. Треба відзначити, що французи охоче йшли воювати з більшовиками, коли бомбардування заводів припинилося. І формувалися цілі легіони з них, бельгійців, голландців, норвежців.
  Після перемоги на виборах до шведського парламенту нацистів, звідти збільшився приплив добровольців, і навіть було сформовано дві дивізії.
  Збільшили свою військову присутність і іспанці та італійці. Тим більше відбувся обмін військовополоненими та до Італії повернулося близько мільйона колишніх солдатів.
  Так хто фриці за вмілої оборони змогли втриматися. А їхня авіація ставала все сильнішою. По випуску літаків гітлерівці обігнали СРСР, а в озброєнні та швидкості їх машини були явно сильнішими. Та й німецькі льотчики краще навчені, ніж радянські. Тож співвідношення втрат змінювалося на користь фриців. І у повітрі вони домінували.
  Особливо ефективно виявилася німецька 30-міліметрова авіаційна гармата. Досить легка, він могла з одного влучення збити радянських літаків, а робила по 600 або навіть 660 пострілів за хвилину.
  Червона армія явно програвала у повітрі.
  Ситуацію посилила поява в серійному виробництві МЕ-262 машини дуже швидкісної, потужно озброєної, і найголовніше дуже живучою. Так потужні реактивні двигуни дозволяли німцям зробити винищувач важчим, а значить краще захищеним і броньованим. І чотири 30-міліметрові гармати дуже багато.
  Слід зазначити фриці також згорнули програму ракет ФАУ, що втратила актуальність в умовах, що не воюють союзників. І це дозволило значно посилити авіацію. Особливо вдалою розробкою можна визнати ТА-152, який був набагато кращим за Фокке-Вульф за льотними характеристиками, але теж міг бути і штурмовиком і фронтовим бомбардувальником.
  Уникнувши цієї зими обвалу лінії фронту, і скрізь встоявши, фриці навесні стали активнішими. А вже у червні розпочали новий наступ. Основного удару було завдано у напрямку Курська. І досить активно використовувалися: "Мауси", "Лев", "Тигр"-2, "Пантера"-2, ну і, звичайно ж, прості "Тигри" та "Пантери". Танк Т-3 та Т-4 були зняті з виробництва як застарілі. У СРСР з'явилися ІС-2 та Т-34-85. Однак останній танк, через відсутність поставок з безкоштовного ленд-лізу, ще вироблявся в мізерних кількостях, і Т-34-76 все залишався наймасовішим у виробництві. Та й ІС-2 майже не вироблявся, і цей танк поки що допрацьовували.
  Тож німецькі танки були важчими і потужнішими за радянські. Майже не поступаючись кількістю, фриці мали краще захищені та озброєні машини. Найбільш практичною виявилася "Пантера"-2, збільшення ваги компенсував потужніший двигун, а борти отримали найкращий захист. Непоганий виявився і "Тигр"-2 з потужнішим, ніж у реальній історії двигуном 1000 кінських сил. А це практично!
  Танк "Лев", який важив на 22 тонни більше, ніж "Тигр"-2, і не мав переваг у бронюванні, показав собі на практиці гірше. Його гармата в 105-міліметрів хоч і потужніша, ніж у "Тигра"-2, але разом із тим менш скорострільна. А потужнішої, ніж і 88-міліметрів "Тигра", проти тридцятьчетвірок і не треба. "Лев" взагалі виявився машиною ні селу, ні до міста. Його бортове бронювання таке ж недостатнє, як у "Тигра"-2, але правда тридцятьчетвірки тримає. Т-34-76 і в борт похилої броні не проб'є. А попереду лише лоб вежі має товщину 240-міліметрів під нахилом, що вже надмірно.
  "Маус" взагалі для всіх радянських протитанкових засобів з усіх ракурсів непробивний. Але надто важкий і тихохідний, і перевозити його важко, і часто ламається.
  Найкраще "Тигр"-2 та "Пантера"-2 досить рухливі, відносно надійні та практичні. І добре озброєні.
  А наймасовіший радянський танк Т-34-76 морально застарів. Хіба що дешевий, простий у виробництві, і до його маленької вежі потрапити складніше. Але гармата явно не тягне. З баштою проблеми, з оптиків, коробкою передач.
  Коротше кажучи, не дивно, що цього разу фриці змогли Курск взяти і утворити великий котел. І далі розвиваючи успіх захопити і Воронеж.
  Після цього за наказом фюрера повернулися на півдні до Сталінграда.
  Москву штурмувати фриці боялися. Крім того, їм потрібна була Кавказька нафта.
  Тут зі Сталіна пиха і спала. Зрозумів він, що може програти. І звернувся до американців та англійців - мовляв, допоможіть!
  Ті у відповідь:
  - Чи буде лібералізація, і чи відпустять політичних в'язнів?
  Сталін невизначено відповів:
  - Подумаємо...
  Черчілль та Уоллес твердо сказали:
  - Поки не буде практичних кроків, допомоги не діждетеся! Тим більше, треба добивати Японію.
  А в країни сонця, що сходить, справи йшли краще, ніж у реальній історії. Успішніше, і лінкори застосовувалися ефективніше, і головний адмірал не загинув, і взагалі якось більше щастило в боях самураям. Хоча вони все одно програвали, але куди повільніше. І американці з англійцями рухалися від пальми до пальми.
  Звісно, лізти до Європи союзникам і не хотілося.
  Німці ж дійшли до Сталінграда, але Червоної армії там вдалося закріпитися. І бої затяглися. Але знову оточити німців узимку не вийшло. Двічі в одну пастку вони не потрапили. І дійшли то Терські ворота. І осідлали хребти.
  Цього разу змогли взяти і Грозний і Орджонікідзе, але в горах все ж таки гітлерівців зупинили.
  Настала зима та чергове затишшя. У січні Червона армія наступала у центрі. Але не досягла істотних результатів.
  Нарешті вдалося розгорнути виробництво Т-43-85, але ця машина все ще поступалася німцям. У фриців почали надходити танки серії "Е". Насамперед "Е"-100, який замінив "Маус". Розташувавши разом трансмісію та двигун, німці знизили висоту танка за рахунок економії на кадарному валі, та ущільнили компонувальну схему. Танк став нижчим, меншим і легшим у 130 тонн замість 188. Це дозволило збільшити його швидкість на шосе до 40 кілометрів на годину, як і на рокаді. А захист машини став навіть кращим, за рахунок більшого раціонального нахилу броньових листів.
  Цей танк очевидно набагато практичніше "Мауса". І у боях себе показав непогано. Більш масовим обіцяв стати Е-50. Також ущільнений компунувальної схемою. За вагою подібний до "Пантери"-2, але з більш товстою і раціонально нахиленою бронею та низьким силуетом. Але поки що дана машина затримувалася. Оскільки Гітлеру було мало, що в Е-50 планувалася броня завтовшки з "Тигра"-2, фюрер вимагав більш надійного та потужного захисту. Ось, наприклад, у Е-100 борти разом зі щитками в 210-міліметрів товщини під нахилом, і це справді нічим не прошибеш.
  "Пантера"-2 була модернізована під 88-міліметрову гармату в 100 ЕЛ довжиною ствола. І поки що працювала на відмінно.
  Взимку німці змогли встояти в центрі та відбити атаки. А навесні фриці відновили наступ на Кавказі. З'явився танк "Лев"-2, легший ніж попередник із розташуванням трансмісії та двигуна одним блоком спереду та поперек. Зрозуміло куди більш рухливий, але з колишньою бронею та озброєнням. І "Тигр"-3. Цей танк був дещо ущільнений компонуванням і краще захищений, особливо бортів 120-міліметрів проти, колишній 82, під нахилами. Вузькою вежею і сильніше в броні. Озброєння втім, теж змінилося на 88-міліметрів на 100ЕЛ. Нова гармата робила дванадцять пострілів за хвилину замість восьми, була точнішою та бронебійнішою за колишню. З'явився і перший Е-75, але ця машина теж не влаштувала військових і її вимагали доопрацювати. Занадто важка - понад дев'яносто тонн і недостатньо захищена бортами.
  Але у всякому разі фриці сильніші, і основний удар завдали вздовж Волги у напрямку Каспійського моря. І змогли прорвати оборону Червоної армії та відрізати Кавказ по суші.
  Сталін, опинившись у відчайдушному становищі, пригрозив вийти з війни і укласти сепаратний мир із Німеччиною на будь-яких умовах. У США вже при владі був інший президент - республіканець!
  І він заявив, що на шантаж його не візьмеш. Сталін у відповідь запропонував Гітлеру переговори на будь-яких умовах. Фюрер це проігнорував.
  Ішов наступ німців успішно, другий фронт у Закавказзі відкрила Туреччина.
  Все буквально сипалося. І ось гітлерівські орди вже штурмують Баку. І здається, що немає шансів.
  Але ось четвірка дівчаток-відьом бореться за радянське місто.
  Наташа дає чергу по фрицях, і кидає босою, витонченою ніжкою гранату. Яка підбиває гітлерівський танк.
  Відьма комсомолка кричить:
  - Слава Росії!
  Потім стріляє Зоя, викошуючи фашистів. І босими пальцями ніжок жбурляє подарунок анігіляції. Граната потрапляє до гусениці "Пантери"-2. Машина повертається, стикається з "Тигром"-2. І обидва танки вибухають, і розколюються.
  Зоя кричить на всю горлянку:
  - Слава Сталіну!
  Августина дає також чергу. Збиває солдатів вермахту. І босою ніжкою кидає у супротивника гранату і пищить:
  - На славу комунізму!
  А Світлана, це дівчина зі світлим волоссям, як голою п'ятою підкине лимонку, розриваючи фашистів.
  Дасть влучну чергу і прокричить:
  - Слава Великої Вітчизні СРСР!
  І всі чотири дівчата на все горло кричать:
  - Слава Батьківщині Безсмертної!
  І голими ніжками знову кидають презенти анігіляції. З такими бійцями зростає впевненість, що СРСР однаково переможе. Адже в нього такі хоробрі й умілі войовниці!
  
  ПРИГОДИ КОСМІЧНОГО ПРИНЦЯ
  Принц Франческа, нервово перемикаючи за допомогою джойстика, з однієї космічної швидкості на іншу, віддалявся від своєї планети. Його космічний, схожий на позолочену акулу катер, швидко розтинав холодний вакуум. На противагу прохолодному і байдужому космосу, серце принца палало від гніву.
  Його насильно одружують, незважаючи на те, що Франческа вже півроку до вуха закоханий в іншу, променисто прекрасну дівчину. Ту, про яку він не міг забути ні на хвилину, голубці - героїні поем.
  А йому нав'язуються іншу, чорняву, з жорстким обличчям королеви Альбіну особу на тридцять років старшу юного принца.
  Ні, з цим він ніколи не змириться! Мов з вольєра зірвали коні і скачуть по жилах. Його кохана з сяючим як промені сонця волоссям. Коли ж за зірковим Гіперінтернетом вийде на зв'язок?
  Принц гарячково вводив одну за одною комбінації... Він уже був у відчаї, як тривимірна проекція спалахнула і виникла, нарешті, вона...
  Справді дівчисько диво: місяць під косою блищить, а на лобі зірка горить. Її смарагдово-сапфірові очі могли пробудити мерця, стільки в них виразності та сили.
  Франческа рішуче заявив:
  - Я вже ухвалив рішення! Відмовляюсь від трону, від титулу та лікую до тебе!
  Променисте дівчисько несподівано посумніло, і ніжним голоском прочирикала:
  - А ти все обдумав мій принц?
  Франческа трясся в люті джойстик, відчайдушно промовив:
  - Тисячу разів так! Що толку в короні, пошані та багатстві, якщо немає найголовнішого кохання!
  Дівчина важко зітхнула, і струснувши золотистими кучерями сказала:
  - Боюся, ти будеш страшенно розчарований, дізнавшись, хто я насправді така!
  Принц відчайдушно труснув головою і проревів:
  - Мені все одно! Нехай навіть остання жебрак! Я лечу до тебе!
  Дівча розгублено пробурмотіла:
  - Але ж ти не знаєш, де я живу.
  Франческа голосом, у якому виявилася впевненість, промовив:
  - У мене є гравіопеленатор. Я вже давно засік, звідки виходять сигнали і, скоро буду з тобою.
  Дівчина знову, ще тяжче зітхнула, здавалося, що сонце сховалося за хмари. Принц не став більше питати, а врубав граничну швидкість. Скоріше б з нею побачитися. А далі будь що буде!
  Час тягнувся болісно повільно, наче секунди підіймалися вгору подібно до перевантажених камінням ішаків. Але ось трапилося, нарешті гравіопеленгатор показав, що принц на місці.
  Франческа увімкнув екрани огляду. Його королівська яхта була просто дивом техніки, а керувати нею могла й одна людина. Але, незважаючи на найдосконаліше обладнання, принц бачив лише величезну синю зірку.
  Знову ввімкнув гравіопеленгатор... Той вказував прямо на велике і жарке світило.
  У розгубленості Франческа натиснув на клавіатуру, підключаючи зображення подруги. І ось знову спалахнула кольорова, тривимірна проекція. Дівчина була, як і раніше, чудова, але очевидно її обличчя заплакане і вона дуже страждає.
  Принц співчутливо спитав дівчину:
  - Я не розумію... Можливо мій пеленгатор збожеволів і показує на цю зірку... Хоча бувають же технічні збої! - Франческа міцно стиснув кулаки.
  Дівчина у відповідь сумно пробуркотіла:
  - Ні, це не збій... Я справді перебуваю в центрі зірки!
  Принц здивовано вигукнув:
  - Як?
  - Ми зоряний народ і наші тіла складаються із ультраплазми! - ледве чутно пискнула дівчина і бризнувши сльозою, додала. - Нам не бути разом!
  - Ні! - прогорлав принц, і космічна яхта пірнула в ультрамаринове світило.
  
  ДІВЧАТА ЛЮТУЮТЬ КОНКРЕТНО
  Як німці готують висадку у Британії, а Сталін тим часом зализує рани. Ось уже червень... Проходять випробування землерийні танки, які під Ламаншем мають прорити тунелі та вийти до Британської метрополії.
  Красиві дівчата в одному алом і синьому бікіні залізли в землерийний кулеметний танк, що схожий на дельфіна. Вони врубали другу швидкість, і машина плавно пішла у ґрунт. Нова зброя, яка могла подолати будь-яку лінію оборони. Чудові войовниці переміщали босими пальчиками важелі, керуючи танком.
  А які в дівчат фігури, і пишні груди, ледь прикриті бікіні. На них можна милуватися годинами. І хто в армії найкращий? Звісно ж дівчина.
  Але вчені Третього Рейху розробляють не лише землерийні агрегати та іншу залізну техніку. У таборах смерті лікарі працюють над створенням воїна - людини майбутнього. Ось якщо в людське тіло пересадити ген щура? Чи таргана? Наскільки піднімуться його бойові якості?
  І вже є деякі види потвор для воєн, а також воїни-зомбі. Останні справді існують уже кілька років. У зомбі можна перетворити будь-яку людину. Але їхні бойові якості виявилися сумнівними - надто тупі. Не виправдовують витрат на створення і можуть відкрити вогонь по своїх військах.
  Тож у серійне виробництво для фронтів зомбі не надійшли. Але з них можна робити робітників низької кваліфікації і виробляти, наприклад, найпростіші літаки та планери. Для висадки в Британії виготовлено безліч планерів.
  Але є й таємна, особлива зброя: дисколети! Те, чого не вдалося повторити і в двадцять першому столітті. Найкращі вчені в концтаборах розробили зброю, яка мала унікальні характеристики. Швидкість вже досягала трьох-чотирьох звукових, але найголовніше завдяки ламінарному струменю дисколети виявилися невразливими для стрілецької зброї.
  А самі могли збивати машини в повітрі - хоч би шляхом тарана.
  І знову Олег Рибаченко представляв за штурвалом дисколету дівчат. В армії Третього Рейху - жінки були рідкісним явищем. Але у своїх мріях, чому не уявляти дівчат. З різнобарвними зачісками, струнких, спортивних, грудастих з мінімумом одягу, або зовсім голих!
  Ех, якщо весь світ складався з одних тільки дівчат, і він Йоган залишався єдиним чоловіком. І як би він тоді розвернувся?
  Променева Шарлота на дисколіті, посміхається, а її червоне волосся майорить за вітром, наче пролетарський прапор. Яке у неї породисте, юначе обличчя, і опуклі груди, тонка талія з потужними, широкими стегнами. Її трусики тоненькі як ниточка, і дозволяють бачити всі дівочі краси!
  А сам дисколет схожий на горезвісні літаючі тарілки. Піднімається вертикально, майже безшумно... Досить велика і дорога машина. При наборі швидкість її обтікають потужні повітряні потоки - здатні зносити і кулі, і снаряди. Таким чином дисколет у русі невразливий.
  Правда в цьому є і мінус: тарілка, що сама літає, теж не може вести вогонь, але... По-перше, дисколет здатний таранити будь-які літаки противника. І враховуючи швидкість, він не пітиме жодному літаючому апарату. По-друге, можна вимкнувши струмінь, викинути радіокеровану бомбу-снаряд і вразити ціль! І відразу знову включити...
  Крім того вже йдуть розробки різноманітних променеметів, якими планується оснастити літаючі тарілки. Ви скажете фантастику! Але хто його знає, на що здатний фашизм, проковтнувши стільки ресурсів планети Земля.
  Система управління дисколетом найсучасніша за допомогою джойстика. Він проходить бойове випробування. Британія та Америка все ще сильні в авіації, і чому "літаючій тарілці" не зробити повітряні ряди супротивника рідше?
  Шарлота така приваблива, капітал цього корабля. Екіпаж складається із п'яти дівчат. Вони то сідають у крісла, то схоплюються, смикають голими, шоколадними від засмаги ніжками. Їхні босі пальчики лягають на джойстики. Як це еротично, блищать нафарбовані, витонченої форми нігтики, по гомілки пробігають під засмаглою шкірою жилки.
  Дівочий екіпаж, це те, про що мріє молодий чоловік, який опинився в армії. Те, що приносить перемогу та удачу.
  Ось дисколет набрав швидкість і дивовижною швидкістю сягає берегів Британії. І з усього розмаху таранить перші три англійські винищувачі, що попалися літаючій тарілці на шляху. Ламінарний струмінь збиває машини імперії лева. Ті, втрачаючи крила, падають униз.
  Шарлота із задоволеним виглядом вимовляє:
  - А страшна така і така страшна... Я не нафарбована, страшна і нафарбована!
  І пускає у відповідь на спроби нових англійських винищувачів обстріляти агресивні смішки!
  А ось тепер тарілка, що літає, робить розворот і розмазує американський штурмовик Р-51, якому не допомагають ні реактивні ракети, ні вісім кулеметів. Велика це таки сила.
  Босонога дівчина Олег Рибаченко подумав, що таки здурили американці, що влізли у війну з Німеччиною. Так вони лише зіграли на руку СРСР. Допомогли своєму лютому ворогові. Адже могли б розправитися з Росією німецькими руками!
  А тепер невразливий дисколет винищує всю їхню авіацію. А це для Британії дуже погано.
  А для Америки ще гірше. Зламавши Британський хребет, можна буде спробувати перебратися через океан.
  Шарлота виблискуючи смарагдовими очима, вимовляє на розспів і в риму:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо... Ми у воді не тонемо, у вогні не горимо!
  Сліпуча блондинка Гертруда у відповідь видає:
  - Який біль, який біль... Німеччина проти Британії - сто - нуль!
  Дисколет може літати досить довго. Секрет його двигуна не розгадали і в двадцять першому столітті. Тільки запас ходу у тарілки, що літає, колосальний - можна і до Нью-Йорка літати. І рухи такі ось зламані, наче машина позбавлена інерції.
  Що не винищувач чи бомбардувальник трапиться - то змелений у потерть коржик.
  А потім починають сипатися на Лондон бомби, що скидають із новітніх, німецьких безхвостоків. І це дуже ефективно.
  22 червня 1945 року, німці та японці висадили десант в Австралії. Це своєрідна генеральна репетиція майбутнього штурму Британії. І дисколет залетів навіть туди.
  Від англійського морського флоту залишаються лише ріжки та ніжки. У німців з'явилися у серійному виробництві одномісні підводні човни. Вони топлять англійські кораблі, а самі практично невиразні у водній товщі.
  А торпеди що наводяться на шум чи тепло... Чого тільки в німців немає! Найкращі вчені з усього світу, під дулами автоматів, під Третій Рейх працюють. І змушені, працювати, посилюючи німецьку міць.
  Ось і в Австралії рухаються витончені, мініатюрні Е-10 із низьким силуетом, та розташування екіпажу лежачи. Вони, незважаючи на малу вагу, можна порівняти з "Черчиллем" у озброєнні та бронюванні, але при цьому набагато швидше і маневреніше. І в таких машинах розташувалися дівчата.
  Лягли пари, і керують танками, зрубуючи англійський накип!
  
  НОВІ АЛЬТЕРНАТИВИ ІСТОРІЇ
  І ось німці захопили наприкінці сорок третього року Кавказ. Взимку обмежилися обороною, натомість розвинули наступ в Африці та Ірані.
  Сталін, зрозуміло, не сидів, склавши руки. Поради розпочали наступальну операцію під Ленінградом, і в районі Воронежа.
  Подвійний удар не досяг мети. Під Ленінградом фриці застосували "Пантеру"-2 та реактивні винищувачі. У Воронезькому напрямку вже росіяни пустили в хід ІС-2. Як з'ясувалося, новий танк не зовсім досконалий.
  Спочатку у Воронезькому прориві Червоної армії супроводжував успіх, але потім німці завдали сильного контрудару з південного флангу і створили цілий котел для радянських машин. Тоді ж вперше застосували гітлерівці та САУ Е-10, легку, низьку, швидку та маневрену з відносно сильним бронюванням.
  Після розгрому радянських військ, під Воронежем, виникла оперативна пауза. Сталін став діяти обережніше, а німці перейшли на Африку та Іран.
  Гітлер намагався повністю захопити чорний континент, щоб розв'язати собі руки та отримати додаткові ресурси. Крім того, фриці хотіли допомогти Японії, для якої бойові дії складалися не надто сприятливо.
  Велику роль грав німецький підводний флот, чия чисельність постійно зростала. Нові субмарини на перекисі водню показали свою тотальну перевагу над кораблями подібних класів. З'явилися у німців і торпеди, що наводять на звук, і тепло.
  Таким чином, флот союзників став нести величезну шкоду. До середини червня німці захопили ПАР, а в липні Мадагаскар, остаточно підкоривши весь чорний континент.
  Щоправда, 22 червня Сталін знову почав наступати на Ржевсько-Сичовському напрямі, масово застосовуючи новітню техніку. Новий танк Т-34-85 поступаючись "Пантере"-2 у озброєнні та бронюванні, тим не менш, перевершував колишні моделі тридцятьчетвірки.
  Німці сиділи в міцній лінії оборони і відбивали наступ, роблячи ставку на реактивну авіацію, нові автомати та кулемети, а також газомети. Сам наступ не був тактично раптовим, і тому його виявилося простіше відобразити. Але за два тижні боїв радянські війська вклинилися в позиції фриців.
  А у німців надто багато сил абстрактно на африканський театр бойових дій. Натомість у боях взяли участь нові дивізії французів, португальців, іспанців та навіть шведів. У Швеції перемогли на виборах до парламенту націонал-соціалісти, і пара дивізій із добровольців вирушила на фронт.
  Крім того, Червона Армія після втрати Кавказу відчувала дефіцит пального і внаслідок цього була не настільки боєздатною.
  Через два тижні Сталін припинив наступ і несподівано запропонував Гітлеру мирні переговори. На той час стало очевидно, що фриці ось-ось розв'яжуть остаточно собі руки в Африці, і зможуть обрушитися всіма силами на СРСР.
  Фюрер погодився перемир'я зі Сталіним. Справді, треба ще допомогти і Японії, а що СРСР зможе зробити цей час?
  Німці у серпні 1944 року розгорнула наступ в Ірані та Індії. Вже за місяць німецькі танки опинилися в Делі, з'єднавшись із японцями. А ще через місяць вся Індія опинилася під німецьким контролем.
  Фюрер наказав готуватися до висадки в Британії. Бомбардування Англії, у тому числі балістичними ракетами, помітно посилилися.
  Японії вдалося несподівано здобути велику перемогу в листопаді 1944 року, за допомогою німецьких навідників перехопивши спробу висадки американців на Філіппінах. Тут вперше змогли показати себе в повній красі грізні лінкори країни Сонця, що сходить.
  Поразка американців виявилася тяжкою. І за підтримки німецького підводного флоту Японія перейшла у контрнаступ у Тихому океані.
  Сталін та Гітлер тим часом вели переговори. Про особисту зустріч двох диктаторів домовитись не вдалося. Але з самого початку було видно, що обидві сторони надто горді. Сталін не хотів віддавати Ленінград, Гітлер не хотів від Петра відмовлятися.
  Та й Кавказ фриці хотіли залишити цілком собі, а Сталін наполягав спільному управлінні.
  Але обидві сторони поки що не переходили до бойових дій. Гітлер планував захопити Британію та розв'язати собі руки. Сталін же надії пов'язував із новими розробками в танках та авіації. Але нова машина Т-44 виявилася недостатньо надійною та вимагала технічного доведення, а гвинтові радянські літаки безнадійно відставали від реактивної німецької авіації.
  Взимку німці разом з японцями потіснили трохи американців у Тихому океані і завдали янкі колосальної шкоди підводними човнами.
  У березні 1945 року німці активізували бомбардування Британії, використовуючи різко збільшену кількість реактивних літаків. Як з'ясувалося - все ж таки бомбардувальник кращий за балістичну ракету, оскільки остання надто вже дорога і недостатньо точна.
  Дедалі сильніше проявляв себе і підводний флот нацистів. Зневірившись перемогти німців авіацією, союзники теж почали промацувати переговорний процес. І заразом спробували схилити Сталіна до відкриття заново фронту.
  Але вождь усіх часів і народів поки що вичікував. Йому не хотілося знову тягати каштани з вогню. Тим більше, створення власної реактивної авіації затримувалося, а розробка нового танка Т-54 обіцяла зайняти занадто багато часу. Так, фашисти зуміли створити на окупованих територіях маріонеткові уряди з місцевих зрадників.
  Тож радянській армії довелося воювати з мільйонами своїх колишніх громадян. А це не надто чудово.
  Та й Японія у разі чого натякнула, що й Сталін порушить перемир'я, вона відкриє фронт Далекому Сході.
  Тож німці могли готувати безперешкодно висадку десанту в Британії. Щоправда були певні труднощі: багато як англійських, а й сухопутних американських військ розташовувалося в метрополії. Поки що США билися в основному на морі, і могли дозволити собі посилити війська власне в самій Англії.
  Це й викликало труднощі. Крім того союзники поступаючись як авіація мали занадто багато літаків - компенсуючи технологічну перевагу кількістю.
  Тому Олег Рибаченко, крім ударів по сухопутних цілях, вів полювання і за літаками супротивника.
  Тут дівчина-штурмовик-вундеркінд уявила себе за штурвалом літака. Ось він реактивний МЕ-262 найновішої модифікації зі стрілоподібними крилами. І величезної швидкості атакує як повітряні, і наземні мети.
  Босонога красуня Олег Рибаченко у своєму дівочому тілі вправно справляється з винищувачем. Відкриває вогонь на поразку за допомогою босих ніжок. І спалахують англійські літаки, падають пробиті американці.
  А праворуч від красуні Олега дівчина Арабелла. Яка теж є великим льотчиком-асом. І веде, пускаючи віялом авіаційні снаряди, наче крилата валькірія.
  Олег Рибаченко показує їй кулак, човгає босою, точеною дівочою ніжкою, і кричить:
  - Так тримати!
  Дівчина захоплено відповідає, показуючи кулак у відповідь:
  - Їсти так тримати!
  Ось назустріч Олегу Рибаченка вилітає чотиримоторний бомбардувальник. Льотчик-термінатор підбиває його з 30-міліметрових авіагармат, вигукуючи.
  - Краще завалити одного мамонта, ніж сотню щурів, краще вразити одного героя, ніж тисячу трусів!
  Арабелла у відповідь палить з розвороту в прийомі "бочка" і вигукує:
  - Двоє живих друзів добре, чотири мертвих ворога, ще краще!
  І від її влучень вибухають, наче збудований у шеренгу ряд - літаки!
  Олег Рибаченко скеля у дівочій посмішці білосніжні зуби. І знову стріляє...
  Йому хочеться співати, що войовниче.
  Я супермен Творець світобудов,
  Вирішив, що правитиму на віки!
  І багато під п'ятою моїх створінь,
  Насправді будь-яка знай мрія!
  
  Красиво створювати і ткати багато-
  Можу я променисті килими...
  Хто непокірний жорстка розплата
  Підуть у геєну діти сатани!
  
  А мене всім серцем діти любить,
  Отримає все, що хоче до пупа!
  Одну нагороду лише вручають судді,
  Кому вистачило здорового глузду!
  
  Я люблю будувати в космосі чертоги,
  Громади у світобудові заперечити.
  Але до чого примхливі, знайте Боги,
  Для них дрібниця перервати вам життя нитку!
  
  Подарунок буде, а йому доважок,
  Щоб не повзала дурна людина...
  Дрібниця творити і мені не цікаво,
  Нехай помідором стане генсек!
  
  Сплітаю з сузір'їв павутину,
  Здатний з мізинця збити квазар...
  Не треба мені ні свічки, десятину -
  Я людині щедро сам віддам!
  
  Безсмертя буде, і в гарній сукні,
  До тебе наречена у вічності прийде...
  Ти будеш, наче цар великої знаті,
  І без перерви райський у кущах рахунок!
  
  Гареми та сералі - це дрібниця,
  Реальність тільки Бога попроси...
  Але треба люди самі щастя робити,
  А не кричати, лише: Господи спаси!
  З кожним словом, хтось та падав підірваний чи збитий. А красуня Арабелла дрыгаючи голими ніжками, мчала разом із ним і погравала босими пальчиками, натискаючи на гашетки авіагармат. І також потрапляючи...
  Ось вони розстріляли бойові комплекти та летять назад.
  Арабелла запитує босоногу красуню з пишними грудьми та розкішними стегнами Олега:
  - Ти чарівне дівчисько... Я завжди хотіла бути схожою на тебе!
  Дівчина-штурмовик-вундеркінд охоче відповідає:
  - І я б мріяв стати такою, як ти! Хоча...
  Тут Олег Рибаченко зрозумів, що зморозив нісенітницю. І взагалі, як це мужику прагнути бути схожим на бабу?
  Втім, Арабелла не розгубилася і видала безсмертний афоризм:
  - Краще бути жінкою, аніж бабою!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Не кожен у штанах чоловік, не кожен у спідниці баба!
  Арабелла кивнула головою і помітила:
  - Легше спокусити сотню жінок, ніж подарувати одній спокусливій мрії!
  Вже на аеродромі обидві дівчата обнялися і поцілувалися - які вони таки чарівні. Трохи попестили один одного, потерлися червоними сосками, злилися яскравими, як пелюстки троянд, губами. Як це приємно пестити жіноче тіло.
  Але ніколи особливо тиснутись - треба поспішати на новий виліт. І знову завдавати Англії нищівних ударів з повітря. Поки що Британський лев не буде остаточно повалений!
  Ось окрім повітряних цілей улюблена робота Олега Рибаченка - винищення танків. Завдаєш по них удари з повітря. Особливо спокуслива мета "Тортіла" - машина, яка важить вісімдесят тонн! Справді, монстр - всім монстрам монстр!
  Втім, у німців вже є на озброєнні серійний Е-100, щось на кшталт "Мауса", але з більш щільною схемою компонування, нижче силуетом і легше. Нова машина вже могла розвивати достатню для бою швидкість.
  Взагалі Олег Рибаченко подумки уявив уже готові до травня 1945 року нові танки серії "Е". З компонуванням коробки передач на самому двигуні: присадкуваті, з довгими стволами.
  Наймасовіша машина "Е"-50 порівнянна вагою та озброєнням з "Пантерою"-2, але набагато нижчою за силует, і більш товстою, особливо по бортах похилою бронею. І "Шерман" і "Черчілль", і "Першинг", далекі за своїми тактичними і бойовими характеристиками від цієї німецької машини.
  І коли вона з'явиться на полі бою, їй просто не буде рівних!
  А вони вже готові і "Е"-50 та "Е"-75. Друга машина зі 128-міліметровою гарматою просто диво танкобудування. Як довбає, що мало не здасться навіть "Тортилі".
  І ось і босонога воїнка Олег Рибаченко вже в танку, разом із гарним дівочим екіпажем. У грізному, "Е"-100 пристосованому переміщуватись навіть під водою. Ось екіпаж із ельфійками, у ньому Олег Рибаченко п'ятий, а дівчат із гострими вушками, четверо, пірнає у товщу Атлантичного океану. І пливе там, розрізаючи морську гладь, це субмарина на гусеницях.
  Потрібно перетнути Ламанш у найвужчому місці. Вискочити на узбережжя, провести обстріл і повернутись назад.
  Ех, умів же німецький геній створювати шедеври воєнної думки. Наприклад, землерийні танки. Демократична форма правління виявилася неефективною Німеччини. Яка виникла криза останніми роками? Так розгулялися різного роду терористи та емігранти! А хто винен? Насамперед слабкість влади!
  Але зараз їхня машина з двома гарматами вискакує з морських глибин.
  Олег Рибаченко за допомогою босих пальців своїх нижніх дівочих кінцівок стріляє осколковими снарядами по гарматах англійської, берегової батареї. Англійців підкидає вище, і перевертає нагору ногами.
  Ось це справді тотальний шик!
  Чомусь у голові у Олега Рибаченка промайнула російська пісня:
  - Фатальний рік, можете мені не вірити - 1999! Диявол поверне золотими рогами, три дев'ятки нагору ногами!
  А тут у особі гітлерівських військ увійшли дияволи на англійську землю. Ось помаранчева ельфійка як лупне з важкої 128-міліметрової зброї.
  І вибух тридцятикілограмового снаряда, підняв вгору до пекельних небес ворожий дзот.
  За допомогою босих пальців гострих ніжок Олег Рибаченко стріляє зі своєї коротенької гармати, і поглядає на дівчат. Які вони прекрасні, у своєму відвертому бікіні. Чи не дівчина, а просто диво природи. Так з ними хочеться зайнятися любов'ю ... Ні Карл Маркс все, не зовсім правий. Ось у ньому жіноче єство, і плоть чарівної дівчинки, але все одно тягне на самок. До їх грудастих, блискучих тіл.
  Він душею мужик, так мужиком і залишиться назавжди, в які спокуси його не вводила б нещадна доля.
  А тут у, напівдрім пішого ходу і мрій так приємно... Ти уявляєш собі в багатій уяві перемогу Третього Рейху...
  Ще не остаточна, але все до цього йде!
  Ось палить по батареях, а дівчина з синім волоссям поливає з кулемета, винищуючи англійських піхотинців. Падають убиті чорношкірі, з них виливається така сама, як і в білих, червона кров. Війна природний стан людини...
  Або як сказав один філософ: воювати важче, ніж дихати, але набагато природніше!
  Дівчата, що цікаво, дуже люблять при стрільбі використовувати свої довгі, витончені пальчики ніг. Що ж - будь-якого кольору кішка, аби вона ловила мишей. Так і щодо дівчат - не має значення, які частини тіла, аби прекрасні.
  Ось войовниця-ельфійка влучним пострілом відірвала порівняно невелику вежу "Черчиллю".
  Ні, безумовно, у Олега Рибаченка, з'явилося бажання скласти пісеньку, і штурмовик-вундеркінд повів склад;
  Мріяв з пелюшок стати крутим солдатом,
  Літати на літаках і стріляти...
  А може, юнгою і великим піратом,
  Хоча на морі ти всього лише тати!
  
  Хотілося в ратній справі - мені хлопчику,
  Найпотужніше визнання мати...
  Вчитися бою треба не за книжкою,
  Інакше станеш дурним, як ведмідь!
  
  Читав я в дитинстві про лихих корсарів,
  Про абордаж та різкі стрибки...
  Хоч можеш стати ти жертвою комісарів,
  Але боягузтво, то хлопчику не з руки!
  
  Чого бажаєш, то завжди доб'єшся,
  Будь-яка справа сперечатися завжди...
  І над піратом теж світить сонце,
  А якщо буря також не біда!
  
  Та шибениця теж загрожує,
  Кат жорстокий ставить ешафот.
  І не знайде розбійник місце в раї,
  Його геєна в пекло чекає!
  
  Коли мене спіймали до Ісуса,
  Відчайдушно я прохання звернув...
  Піддався, каюсь мерзенному спокусі,
  Хотів дівчат, барвистих машин.
  
  Відповів Бог: Що немає тобі прощення,
  І чекає лише Сатана...
  Кат ударив враз без зволікання,
  І відкотилася з плахи голова!
  
  І я в пеклі, але знайте, не страждаю,
  З чортами можна також горілку пити.
  І смачно той лікер зараз ковтаю,
  Яким запивають торт та дичину!
  
  Так це місце просто та піратів,
  Є дияволиці - телиці на ура...
  Така виявилася тут розплата,
  Шампанське, вино, шашлик з ранку!
  
  Грав я в пеклі п'ятсот століть,
  Але прийшов Великий Ісус...
  І скінчив пекло без усяких вигуків,
  Був у пекло в щастя - нині порожній!
  В геєнні я тепер страждаю сильно,
  Та вірно пізно каятися в пеклі...
  Хотілося одягатися з дамою стильно,
  Не знав, що нині в пекло потраплю!
  
  Тому урок іншим піратам,
  Живіть чесно, будете цілей...
  Хоча, на жаль, невелика зарплата,
  Як вирватися нам із потреби ланцюгів?
  Хороша пісня та чудовий бій... Вони розрядили бойовий комплект і повертаються назад. Ельфійки хором вигукнули:
  - Та прибуде з нами сила!
  Знову чудовий, сучасний танк йде в море. І невелика глибина, не перешкода машині, що працює на перекисі водню.
  Щодо розробки атомної бомби, то тут Німеччина трохи відстає, але реактор на важкій воді вже вдалося запустити. Плюс ще отримано сповільнювач на парафіні.
  А ось і сам Гітлер... Ходить собі біснуватий фюрер по кабінету. Здається, вирішив трохи попустувати.
  Гітлер стукнув кулаком по столу, склянка із соком манго вилився на костюм фюрера. Це викликало спалах гніву. Гітлер погрозив небу:
  - Та як ти смієш Бог, бруднити мене великого фюрера! Який стане невдовзі наказувати всім сущим!
  Геббельс пафосно відповів:
  - Бог найголовніший деспот на планеті!
  Гітлер кивнув:
  - Саме так! Бог жорстокий, отже, і ми можемо бути жорстокими! Фашизм вбиває мільйонами, десятками мільйонів заради великої мети! Бог вбиває мільярди, тотально заради всіх невідомо чого! Більшість наших жертв гинуть швидко, а більшість із мільярдів померлих від старості довго страждають, і страшенно страждають! Церква вчить, що більшість людей буде і після смерті вічно горіти в пеклі, ми ж якщо і наражаємо людину на тортури, то тільки щоб добути інформацію, і максимум це триватиме кілька місяців!
  Бог же мучить, знаючи все наперед, мільярди мільярдів років! Та й тим, хто врятується мало радості - вічна нудьга у рабстві Господньому! Церква вчить, що Ісус Всемогутній Бог, значить Гітлер добріший за Ісуса! Чи не так!
  Геббельс відповів:
  - Так правильно! Християнство і "пацифічне", і наджорстоке! Він гарантує муки за життя і примари після смерті!
  Гітлер кивнув:
  - У нас Європі, чому так мало гарних жінок! Від того, що середні віки, кожну красуню вважали відьмою, спалювали і катували! А чому в Скандинавії вродливих жінок набагато більше? Туди не настільки проникла католицька інквізиція. Було не погано, якби есесівці брали красивих білявих жінок зі Скандинавії як другі дружини і народжували здорових, високих дітей.
  Гіммлер зауважив:
  - Вже проводяться успішні досліди зі штучного запліднення жінок! Ми використовуємо насіння найвидатніших чоловіків!
  Гітлер схопився з крісла:
  - Та це цікаво і є результати!
  Гіммлер кивнув:
  - Звичайно мій фюрер! Перша дюжина дітей у пробірці з'явилася на світ! Вони важать значно більше, ніж звичайні діти! І як мені здається сильніші. Я тримав немовлят на руках, і вони вперто боролися.
  Гітлер усміхнувся:
  - Це добре! Тож ми можемо покращувати породу! А виношувати немовлят поза утробою можете?
  Гіммлер відповів:
  - Це дуже складно мій фюрер! Деякі розробки, щоправда, проводилися, але коштуватиме надто дорого! По-старому набагато краще!
  Гітлер погодився:
  - І то правда! Правь Німеччина!
  Ріббентроп вставив:
  - Найбільш генетично обдаровані слов'яночки теж могли бути дружинами солдатів СС. І народжувати дітей!
  Гітлер кивнув:
  - І це правильно!
  Гіммлер заперечив:
  - Взагалі-то слов'яни нам певною мірою родичі! Ті ж царі Росії мали більше німецької крові, ніж російської!
  Гітлер гаркнув:
  - Я це знаю! Ось чому Росія і стала такою величезною! Німецька підняла примітивний народ!
  Геббельс запропонував:
  - Потрібно поширювати казки-ніби під нашим управління росіяни житимуть набагато краще, ніж за більшовиків!
  Фюрер здивовано ойкнув і прогугнявив:
  - Що хіба цього зараз не робиться?
  Геббельс з азартом відповів:
  - Робиться великий вождь! Ми працюємо мовами не менше, ніж бомбардувальниками Британією. Багато чого вилили зі своєї пропаганди і росіян, і англійців з американцями!
  Фюрер досить усміхнувся і, погладив собі живіт, промовив:
  - Брехни в міру, дотримуючись честі, щоб не зловити на слові... Адже брехня рятівна є, а є брехня порожня!
  Після чого фюрер знову почав ходити, вимовляючи один із своїх звичайних монологів:
  - Коли я прийшов до влади у тридцять третьому році, не було великої Німеччини. Була змучена, зруйнована, принижена країна. Країна, де виробництво впало вдвічі, було десять мільйонів безробітних.
  Держава, усічена за підсумками першої світової війни, втратила всі колонії та значну частину території. Коли я прийшов до влади: ніхто не вірив, що попереду на нас чекають великі звершення. Але маленька, усічена війнами країна, стала розвиватися і перемагати. Спочатку я зайняв демілітаризовану зону. Потім Австрія, побачивши наше процвітання, добровільно приєдналася до нас.
  Потім Захід злякався нашої потужності, що зростала, пішов на Мюнхен - віддавши на Судети. Після цього почалася друга світова війна. Проти нас був майже весь світ та жодного надійного союзника. Бо Муссоліні виявився лише боягузливою ганчіркою.
  Але за три тижні розгромна Польща. А союзники не наважилися на наступ. Потім, впала Данія та Норвегія. Після ми за півтора місяці чудово підкорили Францію, Бельгію та Голландію, розбили англійців під Дюкером.
  Але війна на цьому не закінчилася, хоч ми дуже розраховували на це! Довелося вдарити по Югославії та Греції, влізти до Африки. Я не хотів цього, але десять тисяч сталінських танків зібралися на нашому східному кордоні. Нам довелося розпочати війну проти найсильнішої та теж тоталітарної, як ми імперією на планеті.
  Здобути швидку перемогу виявилося не судилося, але ми змогли після декількох років війни, вивести з ладу російського ведмедя, захопивши найважливіші та найбагатші області Росії.
  Нам підкорилася і Африка, і половина Азії, і Індією. В результаті воєн утворилася імперія вдвічі більша, ніж Чингісхана, вчетверо більша, ніж Македонського, у п'ять разів більша за Римську за правління Трояна.
  Ми досягли багато чого... Але війна все ще не закінчена! Непохитно стоїть Москва. Яку треба обов'язково взяти. Досі не підкорений Лондон. Але найголовніше - Америка! Це наш найсильніший і найнебезпечніший ворог. Її економічна міць - приголомшлива, але слабенький дух! Але й ми з кожним місяцем стаємо все сильнішими. Мільйони рабів працюють на нас, роблячи все більше і більше озброєнь. Ми запустили у виробництво безліч нових видів озброєння. Реактивної авіації, балістичних ракет, підземних танків та унікальні неповторні за льотними характеристиками дисколети.
  Ніколи ще за всю історію людства не було такої сильної та технологічно оснащеної армії як у нас. І ми зараз наблизилися до священної мети - світового панування!
  Фюрер зупинився та схрестив собі руки на грудях, після чого закінчив. -
  І наша перемога це час найближчих місяців чи навіть тижнем.
  
  ПРИГОДИ ОЛЕГА В ТЕЛІ ЕЛЬФІЙКИ
  Олег Рибаченко відверто сумував. Уві сні він був у тілі дівчини Граф-ельф не виявляв інтересу і не розмовляв із новою подругою. А лише домагався сексу. Колишній російський хлопчик-штурмовик мав терпіти самотність до прибуття в порт і тому нудьгував. У голові мигтіли різні думки. Одним із цікавих мрій для колишнього хлопчика-штурмовика стало уявлення про те, як могла повернутися війна за більшого везіння для фриців.
  Ну, битва при Мідвей само собою велика невдача японського командування. Але для німців фатальним містом все ж таки став Сталінград. Олег Рибаченко виявив на флангах скупчення радянських військ. У степу перекидання таких значних сил практично неможливо приховати. Тим паче, що поради маскувались, і намагалися пересуватися вночі, але саме це й виглядало підозрілим.
  Тоді Олег Рибаченко не раз доносив до німецького штабу про це і навіть висловив побоювання щодо можливих флангових ударів. Але його повідомлення проігнорували. Можливо, причина була в тому, що Гітлер за всяку ціну намагався взяти Сталінград. І просто не зважав на сторонні погрози.
  Босоногий хлопчик Олег Рибаченко спробував уявити, щоб було, якби його послухали.
  Швидше за все, виходячи з досвіду Ржевсько-Сичовської операції, наступ росіян вдалося б відобразити.
  Йоганн, думаючи на цю тему, задрімав на палубі і йому приснилося...
  Чотири чудові ельфійки вийшли битися під Сталінградом на новітньому "Тигрі". Це дівчата з гострими вушками, але надзвичайно красиві до засліплення.
  Їх розрізняє колір волосся: червоний, зелений, синій, і помаранчевий. Причому без будь-якої фарби, просто такий природний відтінок. Дуже сексуальні та в одному бікіні. Така ось фентезі-армія. І виїжджає на велику дорогу битися із численними радянськими танками.
  І не холодно не дивлячись на кінець листопада чортівням! Ельфійка з червоним волоссям навела босими ніжками зброю. Інша із зеленим волоссям упіймала в приціл радянський танк і пальнула.
  Снаряд пролетів відстань у п'ять кілометрів і потрапив у ребро танка Т-60, радянська машина лопнула, розсипавшись у металеву потерть.
  Дівчата з породи ельфів гаркнули в унісон:
  - Ми круті воїни орла!
  І знову вистрілили, і спрямовуючи ніжками, гармати. І одночасно співали в люті.
  Червона воїнка заспівала, стріляючи:
  -Нехай ...
  Зелена краля пальнула по радянській машині, продовжила:
  - Незграбно...
  Войовниця з синім волоссям натиснула босими пальчиками, підбила російський танк, надіслала гарний пасаж:
  - Бронетанки...
  А красуня з помаранчевим волоссям, довбавши додала:
  - По калюжах!
  І червона воїнка рубала снарядом:
  - А на...
  Виплюнула босими пальчиками подарунок, зелена проспівуючи:
  - Дах...
  Дівчина-ельф з синім волоссям, пальнула кричачи:
  - Стоїть...
  А войовниця з помаранчевим волоссям продовжила:
  - Кулемет!
  Дівчина колись співали, виглядали дуже смішно, а будучи ельфами стріляли практично без промаху. Їхня краса вражала... Танк від пострілів нагрівався. І засмагла шкіра ельфів починала блищати від поту. Гарні вони - слів немає! І дуже сексуальні...
  Радянські танки йдуть снігом досить швидко. Вони майже всі легкі: найважчі тридцятьчетвірки. І ці танки дівчата почали обстрілювати, коли вони підійшли ближче. Радянські машини також відповідають, але з такої відстані потрапити майже немає шансів. А "Тигр" стоїть на місці та красуні потрапляють дуже точно.
  І люблять співати.
  Червона, починає, ведучи вогонь:
  - А можливо...
  Дівчина з зеленим волоссям впала, співає:
  - Корова.
  Дівчина з синім волоссям, лупнула, і гаркнула:
  - А можливо....
  Дівчина з помаранчевим волоссям прочирикала, ведучи вогонь:
  - Бути...
  Червона дівчина-ельф промуркотіла, ведучи вогонь:
  - Собака...
  Дівча-ельф із зеленою шевелюрою видала:
  - А можливо...
  Дівчина з синім волоссям, пославши згубний снаряд, прочірикала:
  - Бегемот!
  Дівчина з помаранчевими кучерями, і видала з красою своїх голих пальчиків, що натискає на казенну частину гармати:
  - Так щось.
  І воїнка червоної шевелюри, знову пальнула і дуже точно, пославши снаряд у тридцятьчетвірку, заспівала:
  - Заспіває!
  І всі дівчата хором як прокричать:
  - Кукарек!
  Радянські танки обстрілюють інші німецькі танки. Зокрема, Т-4. Але ця машина майже дорівнює радянській тридцятьчетвірці. І не має такої переваги як "Тигр". І це дуже здорово! Радянські машини підбивають ходу німецькі. І ті незграбно огризаються.
  Але дівчата від роду ельфів не промахуються. А запас снарядів у "Тигрі" великий. І спробуй, посунься.
  Дівчата знову заспівали стріляючи:
  - Кукарек!
  Дівчина з червоним волоссям послала снаряд і видала:
  - Я...
  Дівчина із зеленим волоссям прочірикала стріляючи:
  - Вас...
  Дівчина-ельф із синім волоссям теж пальнула, і відповіла:
  - Шпорами...
  Ельфійка з помаранчевим волоссям, видала презент і крикнула:
  - Засік!
  І знову у відповідь смішки... Але закінчуються у "Тигра" снаряди, а радянські машини підходять ближче. І обсипають німецьку машину снарядами.
  І дівчата-ельфійки хором вигукнули:
  - Прощайте товариші! Тонемо ура!
  Олег Рибаченко прокинувся... Це цікаво було дивитися, як воюють ельфійки. Ще цікавіше, якби вдалося відбити флангові атаки на Сталінградському фронті. Але сон кінчався не дуже добре. Радянських танків виявилося дуже багато і дівчата-ельфійки опинилися на межі загибелі.
  Деякий час Олег Рибаченко блукав бригантиною. Орки не виявляли до вродливої дівчини жодного інтересу. Видно вони надто відрізнялися генетично, або боялися торкнутися речі, що належала капітану-графу.
  Але ось нарешті з'явився берег, і полонена каравелла з бригантиною попрямували до порту.
  Тут було багато різних кораблів, які прибули з метою торгу. І маса різношерстої публіки. Сам порт заставлений різного роду вітрильниками, але є пара парових суден із трубами. Видовище дуже мальовниче. Особливо вражають різноманітним розфарбуванням вітрила, різних посудин. Тут такі малюнки - що буквально ціла галерея та пейзажі.
  І кораблів прикрашених золотом, сріблом і якимись невідомими на землі металами дуже багато.
  Тут все виглядає дуже романтично, пахне прянощами, ароматами, і спітнілими тілами іномірян.
  Найбільше зрозуміло орків: які зовсім не блищать красою, а також півнячих ведмедів. Але зустрічаються і ельфи, і схожі на босоногих дітей хобіти, і фавни, і досить неприємні тролі. Тут цілий вивід осіб зі світу фентезі.
  Коли бригантина пришвартувалася, і орки із задоволенням спустилися на землю, у тілі дівчини Олег Рибаченко без охоти начепив на себе одяг. Чоботи неприємно жали, витончені дівочі ноги, камзол сидів незграбно, трикутка загрожувала заліпити очі, штани натирали розкішні стегна.
  Але дівчина-штурмовик не наважувалася вийти на публіку голою. Це орків вона не надто соромилася. Проте насолоди від одягу, при спекотному кліматі трьох світил, вона не відчувала. Особливо неприємне взуття, чоботи трофейні, зовсім нові та зрозуміло, що не розношені. І в них ходити на босу ногу виявилося болісно.
  Але Олег Рибаченко якийсь час терпів. Він таки перший помічник капітана, і босоніж у великому місті ходити, якось не солідно. Тільки хобіти, смішні істоти схожі на людських дітей десяти-дванадцяти років, гасали, мелькаючи рожевими п'ята. Взагалі ця раса на диво схожа на земну - навіть вушка цілком людська.
  Олег Рибаченко навіть подумав: чому він їх вважав за хобітів? Може, це і є людські діти? Видимих відмінностей не видно.
  Зрідка зустрічалися невідомі іномиряни з головами восьминогів, коней, носорогів, або взагалі не зрозумієш чогось.
  Тут був і ринок рабів... Продавали переважно орків, і півнячих ведмедів, але ось вивели і партію хоббітів у ланцюгах. Бідолашні діти, яких работоргівці поділили, виглядали досить шкода. Але самки хобітів все ж таки відрізнялися від людських дітей, більш жіночими і розвиненими фігурами, а самців більші за гідність, ніж у хлопчиків їхнього віку. Рабів продавали з аукціону. Виводили на поміст парами, і їх без церемоній мацали покупці.
  Зненацька на торги вивели й дівчину. Її оголювали поступово, у міру торгу.
  Граф де Баклажан звернув на неї увагу і штовхнув Йоганна в бік:
  - Дивись твоя співвітчизниця - кольорова ельфійка!
  Дівчина і справді відрізнялася, дивною красою, і фігуристістю Артеміди сильне, підтягнуте тіло, дуже еротичне з червоними сосками. А коли по голих плечах розсипалося золоте волосся, Йоган відчув сильне бажання. Його обличчя запалало, і він запропонував та Баклажану:
  - Може, її купимо? Така краса!
  Ельф пожвавішав і хихикнув:
  - Як у тебе загорілися очі... Я відразу зрозумів, що ти віддаєш перевагу самокам!
  Йоганн жорстко парирував:
  - Але ж і ти віддаєш перевагу самокам! Це природно!
  Ельф відверто заявив:
  - Я пробував і з самцями, але дівчата краще ... Що ж поважаю переваги ... Але це дорога штучка!
  Олег Рибаченко стукнув себе кулаком по лобі, і запізно сказав:
  - Я ж забув, що маю право на свою частку видобутку!
  Ельф заперечливо кивнув головою:
  - Її до цього часу відведуть... Але самка того варте!
  І граф Баклажан проігнорувавши, чого вартий самка, щоб її відвели, і відвести самому вступив у торг.
  А ціна злетіла до десяти тисяч цехінів. Це не мало - цілий мішечок із золотом. Але дівчина справді цього коштувала. Її передали зовсім голу, і босу ельфу-графу. Той без сорому поплескав дівчисько з роду ельфів по стегнах і повідомив:
  - Гарний у неї круп! Вона буде чудовою актрисою та народить сотні дітей!
  Розпорядник торгів орк-альбінос розгублено прохрюкав:
  - Квіткові ельфійки не народжують дітей.
  Граф де Баклажан впевнено відповів:
  - А ми за допомогою магії...
  І кивнув Олег Рибаченко, шепнувши:
  - Я поки що збігаю у справах... Прилаштую товар і каравелу... А ти ублажай даму!
  Дівчина-штурмовик кивнула головою. Вона сховала своє перлове волосся під трикутник, і могла зійти за юнака ельфа. Ніжні дівочі риси характерні і для самців, і для самок. Тому кольорова ельфійка, прийнявши Олег Рибаченко за чоловіка (а так воно по суті і є!), поклала його руку собі на груди. Дівчина-штурмовик із задоволенням пом'яла сосок і, озирнувшись, запитала:
  - А де тут можна зайнятися коханням?
  Кольорова ельфійка важко сказала:
  - Та ось тут є рожеві намети мій лицар. Там можна за п'ять цехінів усамітнитися з будь-якою жінкою на три години. А за десять-двадцять монет підганять насолоду для ночі.
  Олег Рибаченко зрадів. Йому дуже хотілося сексу. В останні роки земного життя він просто вже не міг, а тут у нього не виходило якось із цим. А з чоловіком навіть таким гарним як Баклажан гидко.
  Проблема втім була в тому, що у Олега Рибаченка в кишенях не виявилося грошей. Але колишній хлопчик-вундеркінд без церемоній відірвав золоту запонку і усамітнився у невеликому наметі. Орк, який взяв річ, повідомив:
  - Якщо що можу підігнати ще самок чи самців. Самці дешевші!
  Олег Рибаченко нервово крикнув:
  - Обійдемося!
  Потім увійшов до намету. Насамперед скинув натерлі мозолі на дівочих ногах чоботи. Потім почав оголюватися сам. Дівчина була і так засмагла і гола. Щось вона особливо і не соромилася ходити оголеною. Мабуть розкутість властива квітковим ельфійкам. Але коли вона побачила дівчину Олега голим, то дуже здивувалася:
  - То ви жінка?
  Олег Рибаченко відповів цілком серйозно:
  - Тільки зовні! А в душі я стовідсотковий чоловік!
  Дівчина важко зітхнула і відповіла:
  - Я рабиня і належу вам, але... Дівчина має спати з юнаком, а не самкою?
  Олег Рибаченко відчув, як у ньому закипає гнів, і сердито прогарчав:
  - А з орками, що найкраще було?
  Дівча плаксиво відповіла:
  - Ні, не краще...
  Олег Рибаченко сердито прошипів:
  - Так і не виникай... Хіба я не вродлива?
  Дівчина щиро зробила:
  - Ви дуже красива, світленька і засмагла... Справжня квіточка.
  Олег Рибаченко притягнув дівчину силою до себе:
  - Так і кохай мене!
  І зімкнув свої вуста з червоними, дуже солодкими губами дівчинки. І у дівчина Олега закружляла від захоплення голова. Він подався до неї стегнами... Та не надто легко зайнятися коханням, коли в тебе немає чоловічої гідності. Щілина палає від збудження, і тобі хочеться ласки чужих рук. Дівчина у відповідь неохоче відповідає. Видно вона натуралка і не звикла до такого сексу.
  Олег Рибаченко поводиться, агресивно тисне дівчисько і гублячись про неї своїм тілом. Як це класно. От зараз би сюди мускулисте тіло... юнаки?
  Олег дівчисько відганяє від себе подібну думку. Як це здорово з дівчиною... Він ніколи не полюбить чоловіків, ніби не хотіло його нове темпераментне тіло.
  І ти обсипаєш червоні соски поцілунками, бачачи, як дівчисько мимоволі починає збуджуватися і відповідати на твої ласки. Потім лунають хтиві стогін...
  Обидва тіла злилися в екстазі, і дівчата почали кричати від каскаду взаємних оргазмів.
  Поява графа де Баклажана перервала ідилію. Тим більше що ельф схопив дівчина Олега за соски і спробував опанувати дівчиськом ззаду.
  Олег Рибаченко дав йому ляпас і прокричав:
  - Не смій блакитний!
  Граф де Баклажан скривджено рикнув:
  - Я не блакитний ... Тим більше ти дівчисько! А не мужик, і мужиком не станеш, хоч трісну!
  Олег Рибаченко люто блиснув очима, і ревів:
  - З тобою спати все одно не стану! І взагалі, ти порушив наше щастя!
  Граф-ельф жорстким тоном промовив:
  - Ця дівчина куплена за мої гроші та належить мені! А ти краще йди з намету і знайди собі повію...
  Олег Рибаченко люто засяяв очима, але потім заспокоївся і промовив з деякою нудьгою в голосі:
  - Егоїст... Вона любить мене!
  Дівчина відповіла ж навпаки:
  - Неправда! Я люблю самців, і мій обранець такий гарний ... - І пішов смачний поцілунок в губи ельфа.
  Дівчину Олега переповнювала ревнощі та гнів. Він був готовий буквально накинутися на капітана та розірвати його. Тому воїн-штурмовик поспішно покинув намет. Чорт із ним - згуртовуйте натурали прокляті. А він любитиме лише жінок!
  І дівчина Олег злегка віддалився від намету і присів навпочіпки, щоб не слухати хтивих стогонів. При цьому дівчинка-штурмовик-вундеркінд навіть забула одягнутися. Хоча голий під трьома лагідними сонцями куди приємніше, ніж у одязі.
  Дівчина Олега спробував уявити собі, що було б, якби німці відобразили б наступ росіян під Сталінградом. З 19 листопада до кінця грудня 1942 року тривали запеклі бої під Сталінградом. Радянські війська, незважаючи на всі зусилля, не змогли прорвати німецьку оборону і відійшли на вихідні позиції. Успіху оборонних битв супроводжувала неважлива погода, яка заважала застосуванню штурмової авіації супротивника, та знижувала ефективність дії артилерії.
  Після відбиття наступу виникло недовго затишшя.
  Німці та росіяни поповнювали ослаблені боями війська. У січні Червона Армія розпочала наступ у районі Ленінграда.
  Після трьох тижнів завзятих боїв ціною величезних втрат Червона армія змогла лише пробити вузький коридор на ділянці самого виступу і вийти до Неви.
  Натомість наступ радянських військ під Ржевом та Сталінградом у лютому знову закінчився невдачею. Німці пережили зиму майже без шкоди для себе і змогли підготуватися до весняного наступу. У лютому в Німеччині було оголошено тотальну мобілізацію. Слід також утримати ще й Африку, куди перекинули тридцять новеньких "Тигрів" та півсотні "Пантер".
  Цього разу німецькі танки діяли вдало, крім того в боях Гітлер зміг використати більше сил. У березні, квітні, у травні Червона армія не робила наступальних операцій, і фельдмаршал Роммель, отримавши більше підкріплень і сил, зумів завдати поразки насамперед менш досвідченим американцям. Понад сто п'ятдесят тисяч солдатів янкі потрапило в полон в Алжирі та Марокко, маса виявилася вбитою. Крім того, завдяки провокації німецьких спецслужб у війну вступила Іспанія.
  Війська під командування Майнштейна після штурму взяли Гібралтар і вступили до Марокко з півночі.
  Розгромивши американців Роммель та Майнштейн, перейшли на англійців. Британія зазнала великої поразки, і залишила Лівію, відступаючи до своїх колишніх оборонних рубежів у Єгипті. Німці знову вперлися у потужну оборону супротивника під Ель-Аманом. Але Майнштейн отримавши нові сили, зробив обхідний маневр, через пустелю і вийшов до Нілу. Німці, користуючись розгубленістю Монтгомері, змогли оточити англійські війська Єгипті.
  Після чого минули Суецький канал і вступили до Іраку. Англійці зазнавали поразки за поразкою. Плюс ще й Туреччина атакувала союзників у Сирії та на Палестині. Німці тепер змогли контролювати і Близький схід.
  Сталін дуже довго поводився пасивно. Він вирішив дотримуватися вичікувальної тактики. Але в цій ситуації це допомагало німцям використовувати великі сили для наступу проти союзників. Близький Схід опинився під Німеччиною. Мало того, фриці вторглися і в Іран, просуваючись у напрямку Індії. Місцеве населення підтримало німецькі війська.
  Сталін змушений був втрутитися, перекинувши значні сили Іран.
  Але тепер уже німці, скориставшись ослабленням радянських військ, перейшли в наступ південніше Сталінграда... Почали застосовуючи важкі танки просуватися в напрямку Астрахані. На початку серпня німецькі війська вже вийшли до дельти Волги та Каспійського моря.
  Солодкі роздуми та мрії Олега Рибаченка перервало появу хобітів. Хлопчик у шортах і дівчинка в коротенькій туніці підійшли до дівчинки з пишними, наче снігові пластівці волоссям. Дівчинка з роду казкових істот спитала:
  - Ви, мабуть, рабиня?
  Олег Рибаченко заперечливо мотнув головою:
  -Ні!
  Хлопчик із шортами, зовсім земна дитина здивовано помітив:
  - А чому ви зовсім гола. Адже голими за звичаєм пристойно здаватися лише рабам!
  Дівчина Олег звернув увагу, що вона й справді оголена. Ну і що? Соромитися такого тіла не з руки! Дівчина-ельф чемно відповіла:
  - Дякую, я зараз візьму свій одяг!
  І попрямувала до намету... Щасливих зітхань, там уже не було чути і Олег Рибаченко сподівався, що оргія заспокоїлася. Однак намет несподівано виявився незаймано порожнім. Не було в ньому і залишеного одягу. Тут дівчина Олег і зовсім розгубився і вигукнув. Він відчув себе Тарзаном, у якого викрали дружину та сина.
  Пара хобітів з'явилася біля входу в намет, і прочирикала:
  - А ми знаємо, де вони!
  Дівчина Олег розгублено пролепетал, стискаючи кулаки:
  - Що знаєте? І де?
  Дівчинка-хобіт прочірикала:
  - Їх викрали духи, викликані вампіром-некромантом. Тож тепер так просто не дістати!
  Олег Рибаченко посміхнувся і погладив, босоноге дівчисько по руденькій головці:
  - Хороший жарт!
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Це не жарт... Чаклунка звати Каспар. Він відома особистість... Дуже темна!
  Йоган невпевнено пробурмотів, постукуючи голими, дівочими п'ятами по килиму намету.
  - Якщо це, щоправда, їх слід рятувати!
  Дівчинка з роду хобітів заперечливо хитнула головою:
  - Каспар це дуже сильний чаклун... Швидше він тебе візьме в полон, аніж ти його!
  Олег Рибаченко негативно замотав головою і захоплено вигукнув:
  - Я не за жодних обставин, не кину своїх нових друзів! І якщо треба віддам за них життя!
  Дівчинка критично подивилася на дівчину Олега і після вагання помітила:
  - Є спосіб перемогти цього чаклуна... Але це дуже складно. Доведеться злітати на іншу планету!
  Олег Рибаченко пожвавився і шльопнув ніжками об килим, навіть підскочив:
  - Та я готовий хоч на край всесвіту летіти!
  Хлопчик скептично промовив:
  - А ти впевнена, що вона впорається? Ми хобіти давно хотіли розібратися з Каспаром, але нічого не могли вдіяти з чорним вампіром-некромантом. А це лише квіткова ельфійка.
  Дівчинка заперечливо похитала головою і прошепотіла:
  - Неправда... Я у ній великого воїна відчуваю! Це саме той, що нам потрібний!
  Хлопчик поправив дівчисько:
  - Не той, а та!
  Дівчинка негативно матнула головкою і заперечила:
  - Ні, саме той! Це сильний та мужній чоловік!
  Хлопчик глянув на дівчина Олега, зсунув собі брівки і сказав:
  - Переселення душ? Цілком можливо, але... Я думав, що це мужнє дівчисько.
  Дівчинка-хобіт заперечила:
  - Вона любить самок. Та й узагалі мені вже тридцять тисяч років, і я навчилася розрізняти чоловіків, навіть у жіночому тілі!
  Дівчина Олег не на жарт здивувався:
  - Вам тридцять тисяч років... Але ти виглядаєш немов дитина!
  Дівчинка хихикнула, показавши перлинні зубки і помітила:
  - Баклажану вже дев'яносто тисяч років, а як він виглядає... А чи взагалі ви випадково не людина?
  Олег Рибаченко зніяковів і трохи поперхнувшись, відповів:
  -Ні, а чому ви так подумали?
  Дівчинка-хобіт з усмішкою на вустах відповіла:
  - Тому що ви люди дуже погано виглядаєте та старієте. Та й живете до непристойності мало, якщо не омолодитеся за допомогою магії!
  Дівчина Олег важко зітхнув і відповів із сумним виразом обличчя:
  - Тяжка людська частка!
  Дівчинка серйозно відповіла:
  - Людина має шанс!
  Хлопчик відповідно кивнув Олегу Рибаченка:
  - Іди за нами!
  Дівчинка посміхнулася і клацнула пальцями. В руках у неї виник золотистий ланцюжок з нашийником. Маленька, руда красуня запропонувала:
  - Ми виведемо тебе з порту, наче куплену рабиню. Так одягни нашийник і не пручайся.
  Незважаючи на видимість приниження в цьому акті, дівчина Олег не заперечував. Справді, маскування і на війні маскування. Згадалося, як один льотчик, переодягнувшись жінкою, утік після капітуляції Німеччини до Аргентини.
  Гарне обличчя і борода, що слабо росте, допомогли йому тоді зійти за молоденьку служницю.
  Рудерша тоді рятував свою шкуру, і побоювався, що його видадуть росіянам. Але обійшлося. Потім йому запропонували легалізуватись в Америці.
  А ось зараз він у тілі чудового дівчиська бреде по курних вулицях порту Торгуети. Бруківці бруківки нагріті, і босими, дівочими ногами на них жорстко ступати. Все ж таки дерев'яні палуби так не гріються.
  Дівчина Олег не відчував сорому перед орками та іншими тварями, хоч ті й лапали його поглядами. Ні, він їм не піддасться. І не почервоніє.
  А чаклуна-некроманта зітре в лайно.
  Олег Рибаченко знову подумав про те, як було б чудово, якби він надав би своїм розвідувальним даним вирішальний вплив на хід Другої світової війни. Ось німці на початку серпня 1943 виходять до Каспію.
  Сталін робить вже четверту Ржевсько-Сичовську операцію з контрударом у центрі.
  Але німці на нього там чекають і мужньо відбивають усі атаки. Водночас продовжують просування вздовж узбережжя Каспійського моря на південь. Подолавши коливання, на початку вересня у війну вступає і Туреччина. Її війська за кілька днів захоплюють Батумі і оточують Єреван. Червона армія не може втримати Кавказ. А на озброєнні Люфтваффе грізні МЕ-309 та Ю-288 найкращі у світі на той момент гвинтові бомбардувальники та винищувачі. На підході є ще й реактивна авіація.
  Олег Рибаченко впевнений, чи тривала війна довше, німецький військовий геній розгорнувся б на повну міць. Не так як у реальній історії. Взяти Баку в 7 листопада 1943 німцям не вдалося. Сильні росіяни таки. Зате фриці з'єдналися з турками. А через місяць увесь Бакинський півострів виявився захопленим Німеччиною. У січні загасли останні осередки опору на Кавказі, і встановилася гегемонія Третього Рейху на двох найбільших нафтових полях.
  Тут міркування дівчини Олега перервалися. Варта на виході з міста пригальмувала хобітів і ті кинули охороні по золотій монеті.
  
  
  ПОПАДАНЕЦЬ У ГІТЛЕРА-1
  Німецький генерал Бундесвера, нарешті зумів здійснити свою давню мрію, вселитись у Гітлера на 1 листопада 1941 року. Коли ще німці не зазнали жорстокого поразки під Москвою, і ще існував чималий шанс переграти Другу світову війну.
  Питання тому чи може душа переміщатися у минуле досі залишається відкритим. У фантастиці подібне цілком можливо, чи можна категорично стверджувати абсолютну нереальність таким ось експериментів?
  Хіба взагалі хоч щось можна категорично стверджувати, коли йдеться про наш непередбачуваний всесвіт!
  Принаймні Йоганн Шварц отримав історичний шанс завдяки попаданню. І першими своїми рішеннями наказав німецькій армії всі силами готуватися до зими.
  Оскільки німці вже захопили під Москвою велику кількість населених пунктів, то вони мають за що зачепитися і де зимувати. Тому Йоганн прийняв не безперечне рішення відмовитися від повторного наступу на Москву та перейти до тимчасової оборони. Занадто був великий ризик того, що німецькі війська не зможуть взяти радянську столицю, розтягнуть свій фронт і потраплять під нищівні удари радянських військ. Крім того, в мороз боєздатність німецьких військ радикально знижується і це факт.
  Звичайно, відмова від наступу на Москву позначала затягування війни, але генерал-інспектор Бундесверу та доктор технічних наук Йоганн дуже розраховував на те, що знання майбутнього допоможуть німцям виграти науково-технічне змагання як з СРСР, так і з союзниками.
  Головне думав Шварц уникнути бути битими зараз, і сильніше зачепитися за міста та інші населені точки.
  Інші думки - чи наступати на Тихвін? З одного боку, це давало можливість перерізати магістраль, що забезпечує Ленінград. Але з іншого німці покинуть укріплену смугу оборони та потраплять під сильні контрудари радянських військ. У реальній історії гітлерівці Тихвін не втримали і зазнали великих втрат.
  Але в Криму слід продовжувати наступ на Керч, відмовившись тимчасово від штурму Севастополя. Оскільки, росіян вдалося в реальній історії вибити з Ростова-На-Дону, то там слід продовжувати наступ, але тільки посиливши війська. Можна використовувати ті сили, які розмістили німці у Франції та на Балканах. Нехай болгари та італійці візьмуть на себе тягар окупації та боротьби з партизанами, а самі фриці посилять Ростовське угруповання та не дадуть вибити себе з міста.
  Крім того, Шварц вирішив оголосити тотальну війну прямо зараз, не чекаючи капітуляції угруповання Паулюса. І разом із нею запровадити загальну трудову повинність.
  Деякі непогані вже розроблені конструктами види озброєнь є. Наприклад, Ю-188, і До-217, і потрібні силові заходи, щоб збільшити їх випуск. Насамперед використання іноземної робочої сили. Землі та людських ресурсів Третій Рейх вже має чимало, тому слід їх використовувати раціонально. Поки що бомбардування з боку Британії мають шпильковий характер, і можна нарощувати випуск озброєнь без проблем розукрупнення заводів і фабрик. Усі наявне обладнання слід перевести на тризмінний режим роботи.
  Одних радянських військовополонених вже захоплено майже чотири мільйони. Значить, є що використовувати для збільшення виробництва. І використати заводи захоплених країн.
  На жаль, у німців поки немає достатньо сильного танка. Правда Т-4 після установки на ньому більш довгоствольної гармати став більш-менш прийнятним для битв. Але все одно ця машина є незадовільною. Захист бортів та корми явно недостатній. Та й серійне виробництво довгоствольною гарматою розпочнеться лише наступного року. На щастя для встановлення нової зброї не слід перебудовувати башту. Танк Т-3 на жаль вже застарілий, навіть із довгою ствола в 60 ЕЛ. "Пантери" та "Тигри" до серійного виробництва будуть готові ще не скоро. Та й ці танки не ідеальні.
  А реактивна авіація ще лише у розробці. Навіть з урахуванням знань майбутнього є у генерала і доктора технічних наук, щоб серійно запустити прийнятні реактивні винищувачі і бомбардувальники знадобиться півтора-два роки. І те саме стосується і танкової. Одного знання принципів дуже мало. "Тигр" наприклад був продемонстрований ще на дні народження фюрера 20 квітня 1942 року. І тільки на Курській дузі став досить масовим, щоб взяти участь у бойових діях.
  А скільки часу пройде перед тим, як буде готова штурмова гвинтівка МР-4.
  А час невблаганний. Зрозуміло, що росіяни теж скористаються паузою для свого посилення. Але й гнати на штурм, дивлячись на зиму найгірший вихід.
  Тож Йоганн Шварц прийняв компромісне рішення. Підсилити максимум ростовське угруповання за рахунок військ Франції та Балкан. Оголосити додаткові призов до армії, зокрема з шістнадцяти років. Мобілізувати у вермахт наглядачів концтаборів, та наглядачів - замінивши їх жінками та підлітками. Та й очевидно залучити по максимуму до військ хіві та іноземців. У реальній історії, іноземців залучали до Вермахту та СС, але робити це треба в ще більших масштабах. Ну і звісно ж більш активно використовувати жіночу працю, чого в реальній історії не було. Крім того, слід формувати жіночі снайперські батальйони, самки відмінно при хорошому навчанні вміють стріляти і авіаційні бригади.
  Чому це в СРСР можна було використовувати жінок в армії, а в Третьому Рейху не можна? Так Гітлер був сповнений забобонів. Очевидно більше військ повинні поставити і сателіти Німеччини. На них слід натиснути сильніше. Особливо на італійців. А Болгарія свої дивізії має розташувати на Балканах, замінивши німецькі окупаційні частини.
  Італійська армія слабка, але нести у Франції окупаційні та поліцейські функції цілком здатна, так і боротися з партизанами на окупованих територіях.
  Крім того, слід послухати старовину Розенберга і надати Україні, Прибалтиці та Білорусі формальну державність за збереження панування німецького капіталу та ходіння марки. Це дозволить отримати до своєї армії нові десятки тисяч союзників.
  Та й із військовополонених слід уже прямо зараз почати формувати "Руську визвольну армію". Жаль поки немає у них самого Власова, але нікуди не подінеться він скоро з'явиться. І тоді справи потік ще веселіше.
  Навесні 1942 року, німці змогли отримати над російськими деяку чисельну перевагу мобілізувавши на східний фронт понад шість мільйонів солдатів і офіцерів. Він постарається до весни мати більше восьми мільйонів за більшої кількості техніки. Вже зараз реально можна додати у випуску танків та літаків. І пріоритет до того моменту, коли буде створювати новий основний і перспективний танк, слід віддати Т-4 з довгоствольною зброєю, а в авіації Ю-188, До-217 серед бомбардувальників, і МЕ-109 F, поки не створять більш досконалі зразки. А ХЕ-177, схоже, потрібно знімати з виробництва, він надто вже ненадійний. А Фокке-Вульф доопрацювати, використовуючи ідеї майбутнього ТА-152.
  І звичайно ж, основну ставку в майбутньому зробити на реактивну авіацію. Але потребує часу та переливання аеродромів з подовженням злітно-посадкової смуги та перевчання льотчиків.
  Крім того, крім східного фронту є ще й Африканський фронт. Тут питання що робити? Або згорнути африканський напрямок зосередившись на східному фронті або навпаки посилити і розбити англійців, поки вони розосереджені і не зібрали небезпечні сили.
  Після нетривалого обмірковування Шварц вирішив посилити корпус Роммеля. Все одно раніше травня 1942 німці не зроблять на східному фронті рішучих наступальних операцій, а англійців розбити треба. Крім суто військових міркувань грали роль і моральні. Адже в реальній історії це перша поразка Вермахту від британських сухопутних військ. А у разі успіху, Америка могла залякатися і так і не наважитися вступити у війну проти такої колосальної сили, як Німеччина.
  Моральні чинники передусім. А оскільки англійці зрозуміло не ризикнути здійснити на зиму дивлячись висадку через Ламанш, то можна за рахунок французького угруповання та африканський контингент посилити. А німецьких військ на сході з урахуванням призову резервістом щоб тримати оборону проти радянських сил цілком вистачить. Штурмувати Севастополь поки не планується, тож Ростов фриці мають за розрахунками Йоганна утримати, отримавши додатково ще десяток дивізій.
  Звичайно, ризиковано оголювати Францію, але... Місцеве населення англійців ненавидить, тож у разі висадки навіть якщо Британія і ризикне це зробити взимку, там буде когось супротивника зустріти.
  У будь-якому випадку слід звернути всі авіанальоти на Москву, як надто витратний захід, перейшовши в повітрі на сході до оборони і посилити Середземноморський напрям. Тим більше, що у них німців над англійцям буде та перевага, що вони британські плани знають, а ті не мають поняття, що фашистам уже все заздалегідь відомо.
  Ще є до 18 листопада майже три тижні часу і можна приготувати для Британії підступну пастку. Операція "Крусейдер" має стати могилою для англійських військ.
  А Роммеля достатньо посилити трьома найбільш боєздатними дивізіями, перекинутими з Франції.
  Крім того, Йоганн розпорядився значно збільшити випуск підводних човнів, а також реформувати систему управління в Третьому Рейху, щоб більше влади було зосереджено в одних руках, включаючи і танкову промисловість. А командувачам груп армій, підпорядковувати всі війська, включаючи авіацію і СС. Щоб не виявилося, як це часто траплялося в реальності, що діють наче лебідь, рак та щука власними силами.
  Шпеєра було призначено імперським міністром озброєнь та боєприпасів і надали надзвичайні повноваження.
  Це має за задумом Йоганна прискорити процес озброєння нових зразків німецької техніки, їх розробку та впровадження.
  Багато ще різних ідей та реформ затіяв Шварц, включаючи мобілізацію школярів до верстатів.
  Але радянське командування зробило на початку листопада кілька невдалих спроб наступу, а потім настало затишшя. Росіяни самі чекали, поки німці попрут. За 18 листопада рвонули вперед англійці. Вони в реальній історії не відразу досягли успіху і ціною великих втрат. А тут і німецьких дивізій було не три, а шість, і фриці знали заздалегідь звідки Британія сунеться. В результаті трапилося те, що в реальній історії не вдалося Роммелю - англійців відрізали від єгипетського кордону і вони були оточені та практично повністю знищені та полонені.
  Німці в результаті чого здобули велику перемогу в Африці і здобули додатково ще дві німецькі та дві італійські дивізії, перейшли в наступ рухаючись до Суецького каналу.
  Радянські війська на початку грудня теж спробували перейти в контрнаступ, але ув'язнули у жорсткій німецькій обороні. У містах фриці могли триматися і чинити опір радянським військам. Не маючи чисельної переваги та недостатньо навчені російські частини зазнавали великих втрат і могли прорвати заздалегідь підготовлену оборону досвідченого супротивника. Німецька авіація відігрівала мотори використовуючи окріп підігрітий на котлах, а піхота переодяглася у валянки та шуби вилучені у місцевого населення.
  Ростов німці змогли втримати, підготувавшись до відображення радянської контратаки. Загалом німці утримували оборону. Опанували Керчі і поки що не поспішали штурмувати Севастополь.
  Радянські війська пробували фриців на міцність, до середини січня. Але ніде не досягнувши суттєвих успіхів припинили контратаки. А фашисти змогли з ходу вийти до Суецького каналу.
  В Іраку знову спалахнуло антибританське повстання, цього разу підтримка арабів виявилася істотнішою. Хоча комунікації у фриців і розтяглися, але героїчними зусиллями їм вдалося забезпечити мінімально необхідне постачання, вони витіснили армію французького визволення з Сирії, і змогли взяти Ірак під контроль, але поки відмовившись від швидкого просування на Іран.
  Роммель діяв у бойових діях дуже майстерно, а боєздатність колоніальних військ Британії виявилася не так на висоті. Негативно під час бойових дій сказав і чехарда в англійському командуванні, а також перевагу німецьких асів у своїй майстерності над лицарями неба імперії Лева.
  Але німці поки що зупинилися. У Німеччині відбувалося формування додаткових дивізій. Багатьох держчиновників призвали до армії замінивши жінками. Дітей віддавали в ясла та дитячі садки. Що на думку фюрера якраз і правильно - виховувати в мілітаризованих закладах. Кількість іноземних робітників багаторазово зросла, перевищивши двадцять мільйонів. Для підвищення їхньої продуктивності вживалися драконівські заходи.
  Сам особисто Йоганн-Адольф підписав низку драконівських законів, збільшивши тривалість робочого дня і для німців та іноземців. Випуск озброєнь у Третьому Рейху зростав. Формували й місцеві есесівські дивізії. Імідж непереможності у німців збільшував притоки добровольців.
  Загальна чисельність Вермахту перевищила десять із половиною мільйонів солдатів і офіцерів крім військ союзників. Японія вступила у війну і поки що діяла досить успішно. Але слід їх попередити щодо можливої втрати коду шифрування.
  У лютому і березні німці відбили кілька спроб радянських військ перейти в наступ і завдали Червоній армії певної шкоди. Втрати Вермахту за зиму виявилися значно меншими, ніж у реальній історії, особливо за кількістю обморожених і померлих від переохолодження.
  А приплив озброєних людей виявився більшим. Крім того, створилася реальна передумова наступу на Кавказ і з південного напрямку, де діяв Роммель, що посилився. Отримавши додаткові підкріплення уславлений фельдмаршал захопив і Саудівську Аравію.
  Наступ на Іран був узгоджений з Японією, щоб з'єднатися в Індії.
  І ось німці у квітні вторглися і до Ірану. Місцеве населення підтримувало популістські гасла фриців. Тим більше, Йоганн-Адольф публічно відвідував мечеть і здійснював там намаз. І араби його любили, тим більше, такого затятого ворога США та Британії.
  Втім, Йоганн поки що не поспішав оголошувати війну Америці, він вимагав, щоб спочатку Японія відкрила другий фронт проти СРСР. Тим більше, підставляти Третій Рейх під килимові бомбардування авіації США не було резону. А самі американці зі вступом у війну тягтимуть до кінця. Поки що у німців не з'являться реактивні винищувачі, що покладуть край повітряній гегемонії Америки. А розробки йдуть дуже активно, як танки з ідеями "Леопарда" шістдесятих років та серії "Е".
  Але все потребує часу. А поки що Т-4 непогано...
  У травні радянські війська зробили невдалий наступ на Харків, потрапивши майстерно підготовлену фашистами пастку. Після чого гітлерівці рвонули на Кавказький напрямок. Заодно крім втрати нафтових Бакинських родовищ, німці отримували можливість краще постачати своє угруповання наступаючу на Індію. Японці захопили масу території, і тепер могли охороняти свої володіння флотом та авіаносцями, відкрити другий фронт і проти СРСР.
  Битва за Мідуеї завершилася перемогою японців, які отримали від Йоганна-Адольфа низку цінних відомостей. І тепер самураї могли захоплювати все те, що хотіли в Тихому океані і атакувати Далекий схід.
  Після загальної мобілізації в першому ешелоні наступаючому на Далекому Сході атакувало Червону Армію як мінімум чотири мільйони добре навчених і відважних піхотинців Країни Вранішнього Сонця. І цій силі майже нічого протиставити. Німці почали наступ на Сталінград відразу двома групами армій "А" і "Б", за схожими напрямками. Далі задум фашистів полягав у просуванні вздовж узбережжя Волги і до Каспійського моря.
  Настання у цьому маршруті мало багато плюсів, порівняно з тим планом, щоб було здійснено у реальній історії. Зокрема прикаспійською рівниною, куди зручніше просуватися численним німецьким танкам Т-4, ніж перти через Терські ворота. Тим більше, що зараз у німців арсенал сталевих мастодонтів, виявився значно вагомішим, і сильнішим у кількісному та якісному вираженні.
  Сталінград упав на початку липня. Одночасно фашисти захопили й Індію, з'єднавшись з японцями. Німці досить швидко рухалися правим берегом Волги. Опір радянських військ виявився ослабленим. Тим більше, що Сталін наказав частину резервів таки відправити на Далекий Схід. Ситуацію посилило вступ у війну проти СРСР та Туреччини. Ситуація помітно загострилася, хоча й досі була вкрай складною.
  Торішнього серпня прокляті фашисти зуміли пройти Дагестан, до кінця місяця атакували Баку. Одночасно, турки загрузли в боях за Єреван, де мужньо билися численні ополченці та нечисленні Червоної армії. Натомість османам вдалося захопити Батумі. У Чечні спалахнув пронімецький заколот і фашисти зуміли увірватися до Грозного, де їх зустріли з великою шаною.
  Бої на Кавказі затяглися лише завдяки надзвичайно стійкості радянських військ. Наприкінці серпня і на початку вересня Червона армія під командування Жукова і Василевського спробувала прорвати оборону фриців на північ від Сталінграда. Але через брак сил і використання німцями значних танкових резервів, суттєвих успіхів досягти не вдалося. У серпні та вересні радянські війська намагалися пробити фашистів і по центру. Але там була рівна та сильна лінія оборони.
  Крім того, на Далекому Сході склалася катастрофічна обстановка і були потрібні великі танкові резерви для нанесення контрударів.
  У жовтні ситуація на Кавказі ще більше ускладнилася, німці та турки з'єдналися і фронт виявився розколотим на кілька частин. Але бої тривали. Червона армія не хотіла здаватися. Лише 11 листопада фашисти змогли остаточно захопити Баку. А Єреван продовжував опір. 19 листопада користуючись тим що холоди, що настали, призупинили наступ японців на Далекому Сході, радянські війська зробили новий наступ на Сталінградському напрямку.
  На цей удар наносився з боку Донця через плацдарм. І тому вдалося досягти успіхів, розгром румунські війська. Але на жаль, майже весь Кавказ уже був захоплений фашистами, і на початку грудня німці зробили сильний наступ. Майнштейн завдав удару у фланг радянським військам, і йому вдалося використати перевагу в чисельність та потужну підтримку авіації прорвати фронт Червоної Армії. І радянські війська потрапили в оточення, але боролися з не ослаблюваною мужністю. Але більшість із них загинула.
  Німці поки що зберігали ініціативу. Хоча відобразили грудневу спробу настання радянських військ у центрі. Нестача паливно-мастильних матеріалів послаблювала можливості радянської армії до опору та наступальних дій.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ГІТЛЕРА-2
  Але німці взимку наступати далі не наважилися, а перенесли свій натиск на Африку. І просувалися у південному напрямку до ПАР. Їм було вигідно захопити всю повноту ресурсів.
  Зростала активність і підводного німецького флоту. Втрати союзників наростали. Тим більше, на початку 1943 року вже з'явилися в серії реактивні бомбардувальники та авіація. Особливо небезпечні та ефективні саме бомбардувальники. Через високу швидкість їх важко збити зенітками, і неможливо наздогнати винищувачами. І укуси реактивної авіації стали дуже болючими для Британії.
  І танки з'явилися нові. Зокрема ущільненого компонування, та з відносно невеликою до сорока п'яти тонн масою. І з 88-міліметровою довгоствольною гарматою, яка з великої дистанції пробиває всі радянські та західні танки. У такий спосіб німці отримали дуже сильну зброю.
  І в березні вже підійшли, незважаючи на розтягнутість комунікацій до ПАР. Місцеві бурі і як не дивно чорношкірі підтримували фриців. І у квітні на Півдні Африки гітлерівці остаточно зміцнилися. Останнім в осінній для південної півкулі травень упав Мадагаскар.
  Німці надто багато втягнули своїх дивізій в Африку і активно формували нові колоніальні дивізії, і поки що зволікали до наступу в центрі Росії. Сталін теж поки що вичікував. Але Японія активізувалася. Вона намагалася прорватись і далі до Уралу.
  Тоді Сталін, зібравши сили, завдав удару по самураях. Японці, потрапивши під радянські танки, покотилися на схід. Але тоді Йоган наказав наступати на Москву і Саратов. Німці до серпня вже встигли нагромадити значну кількість "Пантер". Причому, при приблизно однаковій вазі з тією "Пантерою", що була в реальній історії, завдяки більш досконалій компонуванні, у нової і гармата в 88-міліметрів в 71ЕЛ, і броня набагато товща, при великому раціональному нахилі. І спробуй встояти, коли в СРСР на озброєнні все ще є Т-34-76 і морально застарівши КВ.
  Тиров у серії у німців не було через непотрібність, оскільки "Пантера" була досить гарна. Тільки штурмові гармати з бомбометами вагою п'ятдесят і менше тонн опинилися на озброєнні Третього Рейху.
  Незважаючи на весь героїзм радянських військ, встояти проти більш численного і технічно кращого за озброєного, противника неможливо. У німців були численні бронетранспортери та штурмові карабіни, досконаліші, ніж у реальній історії. Москва через два місяці вкрай запеклих боїв виявилася оточена. І німці, крім того, змогли захопити Саратов, а за ним і Куйбишев.
  Сталін довелося евакуюватися на Урал, до Свердловська.
  Столиця СРСР чинила опір ще до середини грудня. Кремль виявився сильно зруйнованим. Загинув один при захисті столиці Георгій Костянтинович Жуков, який так і не залишив свою посаду.
  Німці взимку зупинилися під містом Горький (Нижній Новгород). Становище СРСР стало винятково важким. Але Сталін рішуче відкинув пропозиції, укласти з фашисткою Німеччиною мир. А Йоганн-Адольф уже придивлявся до Британії. Сухопутних військ у Третього Рейху для висадки біля метрополії вистачало з надлишком.
  Тоді Йоганн-Адольф вирішив одночасно добити СРСР і захопити Англію. Підводний німецький флот уже домінував на морі. Тепер фашисти спішно будували лінкори, авіаносці та транспортні судна.
  На початку травня 1944 року фашисти відновили наступ на Росію. Сили Червоної Армії підірвані, але ще героїчно пручаються. Горький чинив опір цілий місяць, а Казань і Ульяновськ, з Оренбургом впали в липні. Але наприкінці серпня німці вже підійшли до Свердловська.
  А й одночасно 1 вересня розпочалася висадка у Британії. П'ятнадцять днів та ночей тривала битва на Англію. І врешті-решт після запеклої битви Британія капітулювала. А 25 вересня після тривалої облоги та завзятого штурму впав Свердловськ.
  Японці теж досягли успіхів, але так поки не встигли вийти до Уралу. Сталін залишивши Свердловськ переїхав зі штабом до Новосибірська. Там залишався оплот радянської влади. А німці на зиму знову заморозили бойові дії. Тепер Йоганна-Адольфа більше цікавила Америка, яка в 1945 році мала обзавестися атомною бомбою.
  Але поки що панування німецької реактивної авіації, американці було неможливо підступитися до німецьким містам.
  Олегу Рибаченка до душі твори, у якому знову побачив продовження історії попаданца в Гітлера. У США, незважаючи на значні руйнування, заподіяні ядерним зарядом, відмовилися капітулювати. Війна продовжилась. Третій Рейх разом із Японією наступав на континенті. У Канаді влітку 1946 року вже боролося близько двохсот п'ятдесяти німецьких та іноземних дивізій, близько сорока японських. Їм протистояла сто вісімдесят американських та близько двадцяти канадських. Таким чином на боці Третього Рейху була майже півторна перевага. Крім того, німецькі танки зокрема "Пантера"-3, і "Тигр"-2 зберігали свою якісну перевагу на "Першинг"-2, новітньою машиною пущеною в серію. Застарілі марки теж демонстрували перевагу німців, які вели розробки, використовуючи знання майбутнього.
  У реактивній авіації якісна перевага фашистів виявилася ще більшою, компенсуючи кількісні можливості американців. Їхній реактивний F-80, не міг на рівних конкурувати з МЕ-362, і з НЕ-262, поступаючись ним за всіма показниками: швидкості, маневреності, озброєння, оптики, оснащення, приладів нічного бачення, в радіо та радарах. Взагалі F-80 у вигляді нікудишньої маневреності, для повноцінного бойового використання не годився. А F-86 ще тільки розробляється, та й ця проектна машина німецьким літакам помітно поступається. Тож поки що основне бойове навантаження несуть американські "Мустанги" та "Аерокобри" - гвинтові винищувачі, які й близько не підходять до німецьких параметрів. Те саме і з бомбардувальниками та штурмовиками.
  І навіть гірше, так повноцінні реактивні бомбардувальники і штурмовики ще тільки-но почали розроблятися. А у німців давно у серії і використовуються у боях.
  Але американці сильні, вони розвинена економіка, і вони можуть виробляти техніку у величезних кількостях. Крім того, розтягнутість комунікацій заважає постачанню німецьких військ, що веде до затягування війни.
  Фріци, щоб покращити постачання, приступили до будівництва нової залізниці. Від Транссибу, до Чукотки. А далі грандіозний план підземного тунелю до Аляски. Тут уже фюрер-попаданець, хоче з'єднати обидві півкулі, у своїй мрії про світове панування!
  І ця мрія поступово наближається до втілення! Німці до кінця вересня підійшли до американсько-канадського кордону. Бої розгорнулися вкрай запеклі. Деякі міста кілька разів переходили з рук в руки. Американці всупереч поширеному стереотипу виявилися стійкими та непоганими вояками. Населення в США озброєне, і багато хто вміє володіти кольтом або рушницею з раннього дитинства. Тож легкої прогулянки у німців не вийшло.
  Хоча зрозуміло у Німеччині стрілецька зброя і сильнішою буде, але й американські автоматичні гвинтівки непогані. І техніки, різноманітних транспортерів багато. Не так просто здолати американців, особливо якщо є проблеми з пальним.
  Щоб знизити втрати у живій силі фюрер, почав нарощувати повітряний наступ та бомбардування за допомогою реактивних літаків.
  Крім того, у німців у серії з'явилися дисколети: машини з видатними льотними характеристиками, здатні залітати на висоту до тридцяти кілометрів, розвивати швидкість в 5-6 звукових і звідти зі стратосфери скидати керовані по радіо бомби. Небезпечними також виявилися і німецькі безхостки, здатні бомбардувати територію США, без дозаправки з Європи, або Гавайських островів.
  Ці удари завдавали величезної шкоди американським містам, і руйнували промисловість, і насамперед військове виробництво. Але заводи США йшли під землю і продовжували штампувати різні види озброєнь.
  А складі військ Третього Рейху дедалі більше зростала кількість колоніальних та іноземних підрозділів. Ішла так звана варваризація армії. Росла та її чисельність.
  Маючи перевагу в людських ресурсах Третій Рейх, вступаючи в бойові зіткнення, поступово вигравав війну на виснаження. Взимку 1946-1947 німці змогли вклинитися в позиції на півночі США і захопити Квебек і Торонто, фактично вивівши Канаду з війни. У Америки не залишилося більше союзників, але цей волелюбний народ не бажав злагоджувати зброю. Хоча фриці разом із японцями вторглися до навіть з боку Мексики. Поступово чисельна перевага Третього Рейху, Японії та пронімецької коаліції давалася взнаки.
  Але Америка програвала війну набагато повільніше, ніж хотілося фюреру, який розраховує на технологічну перевагу.
  Між США та Німеччиною було укладено негласну угоду, яка забороняє застосування ядерної зброї. Зважаючи на зараження довготривалою радіацією передбачуваних до окупації та подальшої експлуатації фюрер-попаданець на це погодився. Але війна все одно затягувалася. Навесні 1947 року накопичивши сила, і використовуючи нові танки "Пантеру"-4 і "Тигр"-3 німці почали просування до Філадельфії. Бої йшли тепер переважно на користь Третього Рейху. На нових танках гітлерівці вперше за всю війну застосували динамічний захист і потужніші газотурбінні двигуни до 2000 кінських сил. Крім того "Тигр"-3 використовував новітню 120-міліметрову гармату з коротким стволом, але з високим тиском у казенній частині ствола, що дозволяє викидати снаряд зі швидкістю 1800 метрів за секунду.
  Якісна перевага німців знову зросла. В американців з'явилися "Патони" вагою 65 тонн, зі 120-міліметровою зброєю, але вони все одно не могли пробити динамічного та багатошарового німецького захисту і поступалися фрицям у озброєнні та якості снарядів.
  Філадельфія була оточена і наприкінці червня впала. Американці втратили найважливіший стратегічний пункт на півночі та масу території. Втім, німці все одно просувалися порівняно повільно. І їм поки що ніяк не вдалося набрати високий темп. На початку вересня впав і Чикаго, а також Лос-Анжелес. А в середині листопада на західній частині США з'єдналися війська антиамериканської коаліції, що наступали з півдня і півночі.
  До кінця року майже дві третини американської території було окуповано. У лютому 1948 року почався наступ на Нью- Йорк та Вашингтон. А в березні ці міста потрапили до повного оточення. 20 квітня, обидва найбільші голоди Америки були взяті. Капітуляція залишків військ США відбулася за іронією долі якраз 9 травня. Так завершилася Друга світова війна. Вона тривала загалом вісім років, і вісім місяців і дев'ять днів. У ній загинуло майже двісті мільйонів людей, було застосовано ядерну зброю.
  Німецький орел зумів розспівати крила над світом, завдяки попаданню. Німеччина, Японія, Італія та деякі інші країни поділили світ, за загальної гегемонії Третього Рейху.
  Але фюрер-попаданець не хотів завершувати свою завоювання. Наступною жертвою нападу Німеччини стала Японія. Занадто багато у самураїв виявилося землі. Ну як не оскаржити таке?
  Німці розпочали війну 20 квітня 1951 року - приурочили до дня народження біснуватого Адольфа. Три роки потрібно було, щоб народ трохи відпочив від ратної праці, і армія консолідувалась. Далі зволікати здавалося небезпечним. Японія могла сама незабаром стати ядерною державою. Так що фашисти випередили і вдарили по самураях першими. При цьому застосували ядерну зброю.
  Війна через раптовість нападу розвивалася за переваги Третього Рейху. Але самураї чинили опір героїчно. Вони повільно залишали свої позиції. Німецька техніка все ще мала переважну якісну перевагу над японською, і це позначалося в битвах вирішальним чином.
  Але Японія теж твердий горішок, з численною армією та фанатичним населенням. Крім того у країни Вранішнього Сонця великі території і багато ресурсів: як людських, так і матеріальних.
  Німці просувалися, атакуючи колоніальні володіння Японії Азії. Насамперед у Примор'ї на Далекому сході, у Бірму та Бангладеш в Азії, на Сході США в Америці. Крім того і в Тибеті... Японія надто багато захопила собі землі, навіть частину Австралії, що Третій Рейх міг їй пробачити. У війні з самураями брала участь і Російська автономія, яку все ще очолював вождь Сталін. Фюрер-попаданець пообіцяв повернути Російській автономній республіці у складі федерації Третього Рейху завойовані у СРСР Японією землі. Слід зазначити, що особисто і Йоганна-Адольфа та Йосипа Віссаріоновича встановилися панібратські відносини. Що дозволяло уникати партизанської війни та масових каральних акцій.
  Отже, Червона армія розгорнула свій власний фронт. Сто двадцять радянських дивізій проти вісімдесяти японських та колоніальних китайських. Щоправда, техніки обмаль - оскільки сили автономії мають напівполіцейський характер. Але все одно це чимала сила, здатна вплинути, на весь хід війни.
  Але вождь усіх часів і народів прийняв вельми ризиковане рішення, відразу ж перший прототип відправити на лінію фронту у відчайдушному наступі. Операція отримала назву: "Чапаєв". Тобто на честь якщо не найбільшого, то найбільш харизматичного полководця громадянської війни. І Сталін розумів, що це мабуть його останній практичний шанс на те, щоб витягти хоч щось від війни з Японією. Інакше війська Гітлера, втративши будь-яку повагу до полководця кавказького розливу, його задавлять.
  Тим більше, він, використовуючи ІС-7, порушив негласну заборону для автономії розробляти ті чи інші види техніки.
  Втім, і зараз шанси на те, щоб досягти хоч якихось тактичних успіхів були вкрай скромні та слабкі. Але Сталін не мав вибору, і він зробив ставку азартного гравця.
  Оскільки бойова статистика показала, що жінки за кермом удвічі рідше втрачають танки, ІС-7 був укомплектований чисто жіночим екіпажем. П'ятеро гарних дівчат склали команду експериментального танка. Нова 130-міліметрова гармата мала шанс пробити знаменитий японський пірамідальний "Імператор" з дистанції бою. Сам же 68-тонний радянський танк мав великий нахил лобової броні, вага 68 тонн і здатність витримати снаряди як німецької, японської, так і власної гармати. Правда тільки в лоб, так бортова і кормова броня, виявилися значно слабшими. Позитивною якістю нового танка став і двигун 1080 тонн, який дозволяв досягати швидкості 60 кілометрів на шосе і вісім кулеметів. Та озброєння краще, ніж на ІС-4, хоча поки що машина вийшла тільки в одному екземплярі.
  Але дівочий екіпаж її зараз випробуває. І покаже свою силу. А також те, що радянські машини зовсім не так безнадійно відстають від японської, як розраховують стратеги Країни Вранішнього Сонця.
  Командир екіпажу Августина на всю горлянку репетує:
  - Ми все одно переможемо!
  Гусениці важкого танка рокотять, демонструючи сміливість і сталеві литі ковзанки. Сама природа здається за дівчат. Юні, і дуже красиві войовниці, жують невідомо яким чином диню, що дісталася їм навесні 1 травня, і співають.
  Велике ім'я порад священних,
  Сяє над світом - як сонце саме!
  Покрили планету ми славою нетлінної,
  І скинули ярмо та зле ярмо!
  
  Така Вітчизна моя люба,
  Прекрасніше тебе на весь світ не знайти...
  Біжить по алеї дівчина боса,
  Вона як проліск і немає двадцяти!
  
  Гарно воюємо, і миримо красиво,
  Наш гордий радянський, без страху народ...
  У день найпрекрасніший для нас Валентина,
  Нехай дівчина хлопця, для ласки знайде!
  
  Кохання це почуття майже неземне,
  У нас багато приховано, а багато в тобі...
  Багатство повірте - воно наживне,
  А пристрасть це головне, що на Землі!
  
  Війна відгуркотить і згинуть пожежі,
  Знай час настане і щастя прийде...
  Сім'ю створять собі різні пари,
  І буде дітей вірю щедрий схід!
  
  Тоді будуватимемо мрію комунізму,
  Збудуємо величезні ми міста...
  У огні пекла згорить меч фашизму,
  Вітчизна ж з нами - рахуй назавжди!
  
  Де Пушкін, Єсенін - вірші складали,
  Променистий червоніє дівча захоплення.
  Види комунізму прекрасний дали,
  А фюрера скоро відправлять до острогу!
  
  Тоді заспіваємо Батьківщині славу,
  Нехай будуть для партії наші вірші...
  Побудуємо вселенську незабаром державу-
  О Сталін великий Росію врятуй!
  Ось коли дівчата доспівали, їхній танк опинився перед дюжиною японських машин. Три танки японців новітні ліцензійні, і поки що вкрай рідкісні - пірамідальні. З знаряддям в 105 міліметрів і 100 ЕЛ довжина стовбура. Початкова швидкість снаряда німецької ліцензійної, на озброєнні армії країни Вранішнього Сонця (на даний момент застарілої! Так з'явилися більш досконалі, високого та тиску!) гармати до 1300 метрів на секунду, що компенсує трохи менший калібр, ніж у радянської машини. Швидкість снаряда радянської зброї 903 міліметри. Зате калібр 130 проти 105 одне компенсує інше. Нехай навіть японська, скопійована з німецького снаряда трохи й бронебійніша, зате вона менша.
  Звичайно, скорострільність німецької зброї буде більшою. Є серед японських машин і застаріла Пантера-1 з 75-міліметровою гарматою, і Тигр-3, який зовсім представляється мастодонтом, трофейний американський Першин-2 з сильною гарматою, наймасовіший японський ліцензійний танк "Лев"-2 зі 105-міліметровою гарматою . трохи меншою довжиною ствола, ніж у "Імператор", всього 70 ЕЛ.
  Дівчата стріляють на ходу. Наводить Світлана. Це не так просто, так у радянського танка немає гідростабілізатора, зате навідниця дівчина рідкісної краси. Дівчата в одних відкритих, на кшталт бікіні купальників. Погода видалася по літньому тепла і в танку з потужним двигуном навіть спекотно.
  Босими ніжками дуже добре відчуваєш машину. Гола, чутлива дівоча підошва відчуває найменшу вібрацію танка. І ти з ним наче єдине ціле. Навіть взимку дівчата намагалися битися голоногі для того, щоб машина, її пульс відчувати відкритою ступнею. Ось ти і управляти танком можеш так що в нього ніхто не потрапить, і в русі вразити супротивника.
  За бронебійністю "Імператор" не слабший за ІС-7 і шанс особливо у снаряда з урановим сердечником пробити лоба або потрапити в сутички все-таки є. Крім того, якщо потрапить у борт, то буде катастрофа, та й гусениці частина досить вразлива.
  Японські та трофейні американські танки відкрили вогонь з дистанції. Вони знають, що їх знаряддя бронебійні і небезпечні.
  Стріляти в "Імператорі" з його пірамідальною формою, з відстані вкрай ризиковано і не розумно. Дівчата-танкістки пальнули американському "Першингу"-2 як найвразливішому з цієї кавалькади танку. Зрозуміло, це слабкість. Але треба зуміти потрапити, коли до супротивника ще понад три кілометри...
  Перший снаряд став пристрілювальним, і ковзнув за п'ять метрів від правого борту американського танка. Оксана та Маруся активно перебираючи голими ніжками, заряджають, а Ольга нарощує оберти двигуна.
  Першінг-2 якраз пара. Вони з американцями, які борються нібито як добровольці на борту. І стріляють дуже активно. Знаряддя такого танка перевершує, за пробивною потужністю гармату "Тигра"-2, так що вкрай небезпечно, для танків дрібнішим калібром.
  Світлана упирається босими п'ятами і намагається розслабитися. Тут головне не прицільність, а відчути машину. Точно навести в русі зброю без стабілізатора все одно неможливо, і слід покластися на інтуїцію. А вона стрілець досить досвідчений. Воювали на Т-34-85, а потім був досвід з ІС-3 нехай навіть і в експериментальному вигляді при підпільній розробці. Тож вони вже перевірена команда. І вже у кожної дівчинки купа орденів, і золотою зіркою героя. Тож вони підготовлені.
  Світлана сама особисто бачила, як японці на окупованих територіях живцем спалюють радянських людей. І їй дуже хотілося помститися фашистам, самураям, всієї це нечесті топчуть Росію. Але ще більше роздратування викликали американці. Зрадивши СРСР, вони перейшли на бік жирного японського капіталу і фашистського диктату. А це не могло не викликати до них ненависть. Щоправда американські літаки та танки гірші за німецькі і навіть японські. І Першінг-2, а також Т-93 єдині танки, що борються на фронтах.
  Янки, щоправда, намагалися скинути і " Шермани " , але ця машина вже різко поступалася у своїх якостях "Пантере"-2, і навіть японці без особливого ентузіазму приймали цей танк, лише поки їм не вистачало своїх.
  Вже в 1943 році і особливо в 1944 році "Пантера"-2 стала основним танком панцвалі і впевнено показувала всім і всю свою перевагу в лобовому бронюванні, і забійній силі гармати. Досі "Пантера"-2 перевершує "Першинг"-2 зв'язки, з чим американцям соромно. Адже є ще танки "Імператор"-2, справжній шедевр інженерної думки, з яким поки що американці і близько конкурувати не можуть.
  Дівча розладналося і візьми, як постріли в "Першинг". Лобова броня вежі всього в 105 міліметрів у даної машини. Так що вона вразливіша за "Пантеру"-2, яка навіть у ранній модифікації мала 150-міліметрову броню. Хоча американський танк зі своїм довгим хоботом і здатний боляче вжалити.
  На мить "Першинг" завмер, а потім його вежу наче прорвало. Броня лопнула і повалив густий дим.
  Світлана зраділо проспіванню:
  - Раз, два... Стройовий загін! То багаття у нас із Пітера горять!
  Їхні танки йде на зближення...
  Августина зраділо вимовляє:
  - Рахунок один - нуль на нашу користь!
  Світлана чомусь брязнула не в той степ:
  -Перший млинець завжди грудкою...
  Але може вона мала на увазі свій перший промах. Але взагалі потрапити з великокаліберної гармати у русі, без стабілізатора вкрай складно. Але голоногі дівчата це можуть - тому що вони феномени.
  Ось Світлана ловить у приціл другий "Першинг". Під час стрілянини дівчина намагається затримати дихання та відчути малюнок. Відстань скорочується і вже залишилося лише три кілометри. І навіть менш як три... Світлана натискає на пусковий гачок. Спрацьовує механізм і летить презент.
  Маруся шепоче:
  - Дай Боже сліпим очі відкрити...
  Хоча "Першинг" і не схожий на горбатого, але йому спину випрямило: зірвавши вежу. Усі п'ять дівчат хором вигукнули:
  -Браво! Бравісімо!
  І ось танк пішов у витрату, із дюжини залишилося десять.
  Тепер промениста блондинка у бікіні Світлана скеляться у приціл. Два постріли поспіль точні. І це зі зброї великого калібру. Чудово - потужний у неї вийшов танк. І ось дівчата-рейнджери заганяють у дуло черговий снаряд. І при цьому продовжують красуні досить посміхатися. До чого вони розумні чарівні.
  Світлана шепоче собі під ніс:
  - Сюди мої джини! До мене мої джини!
  І знову дівчисько-снайпер стріляє. І її постріли чудові. Обіприться дівчинка голою п'ятою, і так щоб метал іскрив їй від підошви, до потилиці. А так ти неймовірно розслабляєшся... А тепер питання кого вибрати наступним? Пантери-2 та Тигр-2 у лобовому бронюванні приблизно близькі. Дещо менша товщина броні вежі компенсується великим нахилом у "Пантері".
  Отже, вибір зрозумілий: слід вразити більшу мету - " Королівський тигр " . І ось третій танк втрачає підтримку із ґрунтом. Та не надто вдала ця модель "Тигр"-2. Вага з ІС-7 однакова, а у радянського танка і захист кращий, і зброя потужніша. Проте японський мастодонт формою простіше буде. Через це КТ, давно у виробництві. Його зрозуміло, зняли з серії, але машина живуча, і тому на фронтах все ще трапляється.
  Потужна була машина, з відмінним та досвідченим екіпажем... Була та спливла! Правда в цей момент влучний японський снаряд потрапив у чоло вежі ІС-7. Але пішов у рикошет. А німецький танк проломився, втративши свою вежу.
  Світлана радісно заспівала:
  - Легко побачити справедливу мету... Велику мету!
  І ось наступна жертва "Пантера"-2 теж морально застаріла машина, хоча значно перевершує Т-34-85 у своїх бойових якостях і не поступається ходовим.
  Вага японської машини в п'ятдесят тонн, при двигуні дев'ятсот кінських сил. Тобто танк міцний і стійкий. 82 -міліметри бортової броні, захищають від багатьох радянських гармат. "Пантера"-2 плює снаряди, які при зближенні стають дедалі небезпечнішими.
  Світлана із задоволенням відчуває дотик рук Оксани до своїх мозолистих підошв. Дівчина енергійно масажує від босих пальчиків, до п'ят, а Світлана стріляє... У Пантеру потрібно потрапити точно, щоб снаряд не пішов у рикошет. А інакше буде провал.
  Світлана випускає снаряд і продовжує співати зі шлягера двадцять першого століття. (Коли бачиш сон, то таке цілком можливо!) Такі у дівчини-снайпера справедливі одержують думки:
  - Ще мені потрібний справедливий герой, великий герой, що всіх поведе за собою!
  А "Пантера"-2 пішла до пекла. Там їй і місце!
  Отак Світлана розумно з усіма розібралася...
  Оксана реве на всю горлянку:
  - Рахунок чотири - нуль на нашу користь!
  Дівчата-рейнджери дуже задоволені, наскільки чудово вони виходить розібралися з протиинком. Адже вони воїнки з піднебесся.
  Тепер лишилося вісім танків. П'ять "Львів" та три "Імператори". У "Лева" дуже потужне лобове бронювання в 250 - міліметрів під нахилом і 150 - міліметрів під кутом 45 градусів корпусу. Броня у "Лева"-2 бортова в 82 міліметри у "Лева"-3, 125-міліметрів. А корпуси за 200 - міліметрів. Не так просто таких мастодонтів здолати.
  У "Імператора"-2 японської моделі 250-міліметрів лоб корпусу під великим нахилом. І таке рівномірне бронювання у половині танка, і 200-міліметрів у задній частині.
  Дуже важко пробити якісну цементовану броню цих танків.
  Дівчата тому зближуються. Японські машини не мають мертвих секторів, звідки не йде рикошет, тому вразити їх ще складніше, ніж колишні моделі...
  Відстань скоротилася до кілометра. А це вже ризиковано. У "Лева"-3 теж довжина ствола в 100 ЕЛ. Значить, може пропалити ІС-7 та в лоб.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА - 3
  Тут уже вся надія на маневреність Ольги. Дівча-водій повністю оголилася, щоб краще відчувати обурення всіх магнітних та немагнітних полів. І таким чином уникати отруйних та смертельно небезпечних попадань супротивника.
  А за нею ж полювання йде дуже не жартівливе. Вісім гармат більше, ніж одна. У їхній танк уже п'ять разів потрапили, але снаряди йшли по похилій броні в рикошет.
  Ольга шепоче під носа молитву, або останню казку. Можна рухатися так, що попадання снаряда пом'якшується, і він вражає не так смертоносно.
  А Світлана знову стріляє... Смертельно поранений "Лев", стає дибки! П'ятий танк готовий.
  Дівчата знову хором заспівали:
  - Вставаючи країна величезна...
  Світлана пробурчала:
  - Фашистам смертний бій!
  І ось новий снаряд голоногі дівчата-термінатори заклали до казенної частини. Не надто скорострільна радянська зброя, але сильна. І знову витягає Світлана шкарпетки, і ворушить пальчиками ніжок. Плавно спускає механізм і їй віддається інерція гармати.
  І ось ще один "Лев"-2 смертельно контужений. Залишилося лише шість машин. Але найнебезпечніших і найсильніших... У лоб їх можна взяти, а можна й не взяти. Дуже кут раціонального нахилу броні високий.
  Але Світлана випромінює впевненість. Адже вони дівчата-комсомолки, а значить народжені перемагати. Але знову губи шепочуть молитву і снаряд у казенній частині.
  Відбувається постріл.
  На жаль цього разу успіх відвернувся від Світлани. Снаряд відбився від сильно загартованої, похилої поверхні і пішов у рикошет. Дівчина з досади бризнула горючими сльозами і прошипіла:
  - Провальний хід... Снаряд у витрату!
  Відстань між танками скорочується. І видно що противник значно випереджає радянську машину та зброю у скорострільності. Але Ольга примудряється, смикаючи танк ІС-7 уникати смертельного укусу. І машина якимось чаклунством тримається проти забійних снарядів супротивника.
  Але ось Світлана, щоб зосередитися і краще відшукати вразливу точку в броні супротивника, шепоче:
  - З нацисткою силою темну з проклятою ордою...
  Маруся, масажуючи самці-стрілку босі ніжки, вона замінила Оксану, доспіла:
  - Нехай лють благородна, закипає як хвиля!
  Світлана робить постріл, доспівуючи:
  - Йде війна народна, священна війна!
  Ось і сьомий танк переможений. Його вежа відкинута наче зрізана зрілий боровичок.
  Світлана радісно кукурікає:
  - Я не люблю пусту витрату... Мій перший хід останній хід!
  Оксана та Наташка вставляють новий снаряд, а Маруся енергійно працювала руками, намагаючись зарядити Світлану енергією. Така ось вийшла гармонійна пара.
  Світлана робить постріл, і вже восьмий танк відлітає до космічної пекла.
  Маруся посміхається і досить шепоче:
  - Моя робота!
  Вона і справді зробила гарний гомілковостопний масаж. І після чого замуркотіла, наче задоволена кішка.
  Залишилося чотири танки з них три майже непробивні "Імператори". Радянська машина зрівнялася з ними...
  Світлана ледве встигла розгорнути гармату, а Августина включити поворот вежі... Їхній танк проскочив усі перепони і влучний постріл, розворотив броню "Лева"-3... Таким чином майже впритул було покінчено з потужним противником. І зараз залишилися лише вразливі фараони. Але войовниці готові до бою.
  Світлана заспівала:
  - Ще трохи, ще трохи - останній бій він найважчий...
  Спритні дівчата засунули до казенної частини снаряди. Будь ІС-7 хоч трохи швидкішим. Інша справа японські, а по суті німецькі ліцензійні напівавтоматичні гармати з пневмонічною подачею снарядів. Якби у радянського за кермом не легендарний дівочий екіпаж, то вже дано б усіх рознесли самурайські скорострілки, навіть броня секретного сибірського гарту не допомогла б.
  Ольга розпласталася на кріслі і її оголені груди торкнулися важелів. Так їй легше перейти у стан бойового трансу. Німецькі машини мали вежі, що швидко оберталися, вони в дванадцять секунд зробили повний поворот. Войовниці-комсомолки ледве встигли зарядити зброю. А Ольга провела усунення танка.
  Три отруйні, смертельні з такої дистанції снаряди, лише чиркнули правою бронею і розірвалися за десять метрів позаду ІС-7. А у відповідь Світлана та Августина разом лупнули по німцях, цілячись майже в упор у найвразливіше місце: корму корпусу, і намагаючись зробити ухил броні мінімальним.
  До цього моменту випадки втрати "Імператора" були поодинокі і, як правило, не в танкових битвах. А тут загоріла десята машина, і лишилося тільки дві.
  Всі п'ятьох дівчат відчули в собі запах крові... Пірамідальні танки ловили радянську машину на приціл, і вивергали снаряди. Як це небезпечно... З такої відстані укус снаряда з вольфрамовим чи урановим сердечником смертельний, як індійської гадюки в ніс.
  Ольга покрилася від надлюдського напруження потім, ніби її змастили олією. Дівчина важко дихала і здригалася в екстазі.
  Оксана та Августина закинули черговий снаряд до казенної частини... У танку стало по-справжньому жарко, і капає з напівнагих дівочих тіл градинками піт.
  Світлана вимовляє із класики:
  - Види на Волгу чий стогін лунає, то чиї кістки від болю тріщать! Проводжаємо, ми пана-вовка, на останній його мерзенний шлях!
  І вистріляла, причому командир Августина допомогла навести зброю за допомогою витонченої, босої, дівочої ноги. Бо у Світлани сильно тремтіли втомлені руки...
  Снаряд пішов у рикошет, а німецькі машини почали розвертатися. Тоді Ольга послала ІС-7, благо машина досить швидкісна між грізними японськими, присадкуватими мастодонтами.
  Світлана розгорнула зброю, і буквально торкнулася стволом ворожого корпусу. Оксана і Маруся встигли закинути снаряд, поспіхом, променисте дівчисько і воїн Світла пальнула. Вона била майже торкнувшись дулом броні ворожого танка.
  Велика японська машина отримала смертельну, пробоїну, але й у радянської від сильного розривав відірвало половину стовбура.
  Дівчата навіть підскочили від струсу. У самурая детонував бойовий комплект і почали рватися снаряди.
  Світлана в досаді тицьнула, собі кулаком в обличчя і вигукнула:
  - Ну я й дурниця!
  Оксана не погодилася з нею:
  - Ти смертельно вжалила "Імператора", а це не кожному дано!
  Світлана грубо відповіла:
  - Поменше банальностей! Краще снаряд подавай швидше!
  Августина логічно заперечила:
  - Гармату нашу тоді зовсім розірве. Найкращий варіант це повернутися до своїх і замінити стовбур. Треба за всяку ціну зберегти таку цінну машину!
  Світлана неохоче погодилася:
  - Ти командир і тобі видніше...
  Ольга замученим від втоми голосом вимовила:
  - Тепер мені слід для порятунку докласти всіх своїх сил!
  Радянський танк перейшов на останню передачу, щоб уникнути отруйних снарядів фараона. Слід було привести надзвичайно дорогу машину до свого стану без додаткових пошкоджень.
  Але рішення показати корму "Фараону" не найкраще, так спина у ІС-7 набагато слабша за чоло. І шанси загинути зростали багаторазово. Крім того в небі з'явилися реактивні штурмовики ліцензійні НЕЯ-283, з 75-міліметровими авіагарматами, та реактивними, некерованими снарядами.
  А це вже більш ніж серйозно. Противник якраз фахівець у знищенні радянських танків і дуже швидкий. А гармати в нього ой як скорострільні.
  У Ольги від напруження вилізли очі, а харизматична Августина активно допомагає водієві. У них єдина мета: вижити за всяку ціну. І вони намагатимуться. Адже дівчата дуже досвідчені. Перше бойове хрещення пережили вже 1944 року. Не на танку, а в піхоті. Щоправда, юних комсомолок, а тоді навіть розвідниць-піонерок берегли, але вони самі рвалися в бій. І захопили "Пантеру"-2, несподівано показавши в собі танковий талант.
  Після цього дівчат все побоювалися посилати в пекло. Але вони були щасливі, самі лізли межу на роги, і жодна з них жодного разу не отримала серйозного поранення. Лише подряпини були біля чортівок, які гоилися не залишаючи шрамів на шкурках.
  Августина теж молилася про себе. Реактивні, потужні самурайські штурмовики з'являлися все більше і більше. "Імператор"-2, який у ходових якостях не поступається ІС-7, рухається за ними і куляє.
  Звичайно, на ходу у японця менше шансів потрапити, ніж з місця, але у них знаряддя має гідростабілізатор.
  Якби Августина знала майбутнє, то напевно пошкодувала, що у двадцять першому столітті надто багато почали вирішувати комп'ютери і людський чинник багаторазово знизився. Через це двадцять перше століття стало століттям змагання технологій, а не ратного подвигу. А це зробило війну менш цікавою, і не такою героїчною.
  А зараз не комп'ютер ним цілить, а людина. Що, зрозуміло, робить битву до червоності цікавою та захоплюючою. А в майбутньому скоро і пілоти стануть не потрібні!
  Августина шепотіла молитву і водночас думала: якщо Бог і який Він? Щодо того, що Господь відкриває себе, через Біблію у Августини були сильні сумніви. Вона ходила в гурток: юний атеїст, і володіючи чудовою пам'яттю знала назубок, численні біблійні помилки та протиріччя.
  А як це Бог у своєму одкровенні може суперечити Сам Собі? Як наприклад, у Фарри отця Авраама може бути різниця в народженні сімдесят п'ять років, а гірчиця дворічна рослина перетворитися на дерево в гілках якого величезні птахи в'ють гнізда? Або наприклад різночитання в датах Єгипетського полону, або коли цар Давид вирушив за ковчегом - розбивши филистимлян чи раніше? І якщо всієї худоби єгипетська померла, то на яких конях переслідував фараон Мойсея та його народ?
  Так перераховувати помилки у Святому Письмі можна довго. Так і сумнівні з моральної точки зору етнічні чистки, що робили Іудеї у Старому Заповіті.
  Ні, Наталя вважала швидше за все і Біблія і Коран не Боже одкровення, а суто людські уявлення про Всевишнього Бога. Всемогутній, швидше за все, не залишив про себе чіткого одкровення. І будь-яка людина може по-різному трактувати свою віру.
  Особисто Августину найбільше приваблювало Рідновір'я, загадкова релігія російських предків, до християнської епохи.
  Так мало залишилося свідчень і справжніх текстів Слов'янських Вед. Це породило суперечливість доктрин та суперечки з приводу Рідновіра. У тому числі залишається відкритим питання: чи були наші предки слов'янськими монотеїстами, чи ближчими до еллінського язичництва. І зрозуміло безліч слов'янських племен, а можливо на місці Росії існувала могутня держава: Гіперборея?
  Про цю державу в Античні часи писало багато грецьких авторів. І якщо люди вірять у реальність Атлантиди, про яку згадав лише Платон, то чому б їм не повірити у Гіперборею. Адже про неї говорять багато авторів.
  Саме слово Гіперборея означає: країна північного вітру. Отже вона розташована приблизно там, де й сучасна радянська Росія. І це свідчить: наша Батьківщина набагато давніша і культурніша, ніж багато хто думає. І навіть піраміди у Єгипті будували наші предки. Про це є багато наукових свідчень та підтверджень.
  Ще тисячоліття тому предки росіян збудували перші поселення на звороті місяця. Вони заснували міста на полюсі Марса, і... Можливо, на Сіріусі є російські поселення і збереглася первинна Гіперборейська культура. Уявіть собі, що десь зірками говорять російською мовою, і поклоняються всемогутньому Роду.
  Якась катастрофа мабуть космічних масштабів трапилася на планеті Земля, і вона знищила Гіперборею. Але це не може бути назавжди. Швидше за все існують в інших світах та галактиках російські імперії. А може, навіть планета Земля, єдина підмісячна у всесвіті, де ще не правлять росіяни?
  Причому, ймовірно через причини, які будуть скоро подолані!
  Капітан Августина у насназі заспівала;
  Знай Батьківщину ми захистимо і розширимо,
  Дамо океан безконечного кохання...
  Під прапором єдиної, священної Росії-
  Нехай зі сміхом грають нащадки мої!
  І в на останньому куплеті щось спалахнуло в танку. Реактивна ракета повітря-земля таранила дах радянського танка і вибухнула всередині.
  Екіпаж з гарними дівчатами, підкинуло в бузувірському, розкотистому, вогненному та металевому вихорі.
  Андрій побачив як борються радянські люди із самураями. Жіночий танковий екіпаж, чотири дівчини, на застарілому Т-34-85, йдуть у бій проти японських мастодонтів. Але їхня мужність і героїзм, проти технічної переваги самураїв. Ось відбувається дуель, японський танк "Танако" з 88-міліметровою зброєю, скопійований із німецького "Тигра". Він перевершує радянську машину у лобовому бронюванні та озброєнні. Тільки у борт є шанс підбити.
  Дівчина водій Ніколета натискає голими ногами на педалі і маневрує, щоб не дати потрапити в себе важким, японським снарядом, що вилітає зі швидкістю понад кілометр на секунду. Дівча відчуває свою машину босими п'ятами, хоча на вулиці і не надто поки що тепло. Ще тільки 1 Травня та бої йдуть у Сибіру, де-не-де лежить сніг. Але войовниця знає, що тільки так, позбавивши ніжки від взуття, вона набуде чутливості, яка дозволить стати з машиною єдиним цілим. І тоді потужніша гармата, важкого шістдесяти п'яти тонного танка супротивника виявиться безсилою.
  Японський снаряд проскакує повз, а Ніколета бурмоче під ніс:
  - Хто звик за перемогу боротися... З нами разом нехай заспіває...
  Ангеліна навідниця, вона теж голоного і чарівна. Руденька така - волосся кольору зорі. Наводить зброю, і стріляє... Треба збити супротивника з прицілу... Її снаряд потрапляє в гарматну маску - свиняче рило, супротивника струснуло. Ні поки вони не можуть пробити 200-міліметрів у чоло, зате показали, що стріляють влучніше. А швидкість їхньої радянської машини все наростає. Вона йде на останній передачі, а Ніколета навіть примудрилася форсувати дизельний двигун.
  Командир екіпажу Наташа, натуральна блондинка, теж дуже гарна і фігурою, і обличчям із мужнім підборіддям. Він поєднує обов'язки радиста, що дозволило скоротити екіпаж з п'яти чоловік і до чотирьох і збільшити боєкомплект у танку.
  Заряджає русява Софія. Тут усі чотири дівчата гарні, та з мінімумом одягу: щоб було зручніше. Крім того, танк у русі розігрівається і в ньому стає спекотно.
  Ангеліна посміхаючись вимовляє:
  - Народ і армія єдині!
  Японська машина знову плюється, але не може потрапити. Хоча стріляє, використовуючи відмінну оптику. Дівчата - хором заспівали:
  Таке слово Батьківщина для нас,
  Велика, безкрайня Росія...
  Дівчата просто вищий клас,
  А головний Сталін - наш герой-месія!
  
  У країні радянський червоний майорить прапор,
  І піонери хор свій співають...
  Бажаємо ми Батьківщині своєї благ -
  Знайдеться місце у променистому раї!
  
  Піднімемо ми над світом СРСР,
  Він стане всім прикладом на віки...
  Даремно скеля зуби сердитий сер,
  Нехай реалізується російська мрія!
  
  Росія ти прекрасніша у світі всіх,
  У всесвіті не знайти країни прекраснішої...
  У нас рівний поляк, вусатий чех,
  Батьківщина подарує людям щастя!
  
  Ми любимо серцем усім своїм країну,
  Хоча проблем у ній дуже багато...
  За Русь свою я з радість помру,
  Мене архангел зустріне строгим поглядом!
  
  Як добре нам у світі світом жити,
  Війна, проте, знову на порозі...
  А життя воно тонке, як шовок нитка,
  І жорстокі до людей навіть боги!
  
  Молю Христос мене святий вибач,
  Що грішний, і не чистий по вірі серцем.
  А мені немає навіть років і двадцяти.
  А смерть уже стукає в наші дверцята!
  
  Не розірвати священну струну,
  Бути вірним Бога міцно попросили...
  Він обіцяв: скину сатану -
  А ви служите матері-Росії!
  На останньому рядку Ангеліна увігнав снаряд точно в борт японського "Тигра", в сутичку між корпусом і вежею. Боєкомплект детонував, і танк почав рватися. Дівчата радісно заверещали. І вони з'явився новий противник - японська " Пантера " . Машина швидка, яка теж поспішала на зближення.
  Ніколета крикнула:
  - Нас труба кличе!
  І рвонула на себе важіль. Японець діяв хоробро, але безрозсудно. Незважаючи на скорострільність зброї та наявність гідростабілізатора, самурай палив недостатньо влучно - промахувався. А дівчата розпушили землю, пробили його в правий борт. І провизжали хором:
  - Але пасаране!
  Ось і третій танк виходить їм на зустріч. Трясе 128-міліметровою гарматою-хоботом. Але дівчат подібне ні крапельки не бентежить. Вони рухаються на всіх швидкостях, і їхній танк навіть підскакує наче крилатий. І воїнки співають у всі ковтки:
  - Богатирська наша сила... Сила духу та сила волі!
  І тут Ангеліна, дівчисько-рижуха в одному купальнику, примудряється вистрілити так, що її снаряд потрапив прямо в стовбур противника. Японець так і взяв, втратив дуло, ставши безпорадним. І тепер йому навіть сильний круговий захист не допоможе. Віртуозна Ангеліна увігнала сняряд у нижню частину корпусу - між ковзанками. І японський вісімдесятитонний мастодонт почав рвати і розсипатися на уламки. Його вежа деякий час ще трималася, а потім зірвалася з місця і закрутила відрубано куксів.
  Дівочий танковий екіпаж засміявся і заспівав:
  - У бійця геройський вигляд, кого хочеш переможе - з одного розмаху!
  Наступною жертвою войовниць стала самохідка із 310-міліметровою гарматою. Дівчата-термінатори заспівали:
  - Калина, калина, ох яка калина, калина!
  І послала Ангеліна снаряд у саму черево зброї. Японська самохідка рвонула, і тільки ковзанки від гусениць на всі боки розлетілися. Не чекав, мабуть, на самураї подібного!
  Є ж мужні жінки у російських селищах!
  Наташа навіть заспівала своїм променистим голоском:
  Є жінки в нашій Росії,
  Що ведуть легко літак...
  Що всіх у всесвіті красивіше
  Жартома супостата приб'є!
  
  Вони народжені для перемоги
  Щоб Русь на віки прославляти!
  Адже наші великі діди -
  Для них збирали враз рать!
  І п'ята японська машина "Пантера" отримала снаряд у гусеницю і за інерцією у русі таранила самурайський "Тигр". Таким чином один радянський подарунок спровадив на той світ два японські мастодонти.
  А російські дівчата борються ще у повітрі. На застарілому ЯК-9 льотчиця Марія виконує фантастичні віражі, безстрашно кидаючись на реактивних москітів японців.
  Марія дуже гарна дівчина - медова блондинка, і бореться теж в одному купальнику. Це у них мода така: цілий орден дівчат, що намагаються навіть узимку обходитися мінімумом одягу і ходити, боротися босоніж. Проте це так ефективно. Голе тіло відчуває техніку, цих сталевих та крилатих коней як ніколи не відчуєш у комбінезоні.
  Ось реактивний японський винищувач падає, залишаючи за собою хвіст, що димить. А дівчина вимовляє:
  - Лицар російський на коліна дикуни,
  Ворогів Вітчизни я кошторис з лиця Землі!
  І це незважаючи на переважну перевагу противника в озброєнні, швидкості і мабуть навіть у маневреності. Але найвищі сили благоволіють до гарних дівчат. І войовниці творять справжні чудеса в небі та на землі, нехай навіть використовуючи застарілу зброю.
  І ось Марія найліпшим маневром лягає на крило і прослизає між двома японськими реактивними літаками. І посилає авіаснаряди, запалюючи імператорським льотчикам хвости. Хоч і сильні самураї в повітрі, але не встигають зреагувати, на такі моторні рухи. Бо літак і сама льотчиця, насправді одне ціле. Вона танцює між струменями вивергаються авіагарматами, немов танцівниця між кобрами.
  Ось що означає особлива методика підготовки - сьогодні ти б'єшся з японцями, а завтра надереш дупу і Німеччини.
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА-4
  Ось і зараз Альвіна помітила, як рухається кучугурою німецький пірамідальний танк. Нова машина з 105-міліметровим знаряддям. Вона має дуже велику площу зіткнення з ґрунтом, і в неї немає піддону. Таким чином, цей танк має високу прохідність, навіть кращу, ніж тридцятьчетвірка. Хороша скорострільність, дальність і купність стрільби напівавтоматичної гармати з чудовою оптикою роблять цей танк королем на полі бою. Найголовніше непробивність, навіть якщо вести вогонь з бортів та через засідку.
  Альвіна побігла за німецькою машиною. Босі ножі легкі, ними добре тупотіти по сніжку. То, мабуть, це приємно. А юна войовниця ще, насправді дівчинка. Її дуже хочеться скакати і перекидатися.
  А ось зараз вона... Німецький танк зупинився. Він трохи випередив босоногу войовницю, а дуло тремтить. Блондинка-термінатор додає бігу. Зараз може розпочатись цікаве. Як з'ясувалося й справді, почалося. Одному вусатому фрицю захотілося курити.
  Недарма кажуть: куріння скорочує життя! В даному випадку це слід розуміти як непогрішну істину.
  От і справді, не встигла ще зотліти цигарка, а фриц сховатись у танк, а Альвіна метнула босими пальцями точених ніжок уламок льоду. І вістря встромилося фашисту прямо в сонячну артерію. Фріц, захлинаючись кров'ю, став осідати. Кришка люка знаходиться з корми, і висувна, щоб не створювати в броні вразливих місць. А гітлерівцю скажемо прямо не солодко.
  Кров вона гірка, особливо, якщо її проливаєш ти сам! А фашист проливав не лише правду, а й горючі сльози.
  Другий гітлерівець висунув голову з люка... Альбіна запустила в нього камінчиком. Кидала рукою, але теж дуже точно, тож черепок розколовся. А в пірамідальному танку новітньої конструкції всього два члени екіпажу. Тому що все автоматизовано, а сама машина керується джойстиком. Ну, дуже схожим на ті, що використовуються в ігрових приставках.
  Альвіна викинула німецькі трупи і, просвистівши, сказала:
  - Труп ворога пахне добре, але все одно смердить! Труп друга не смердить, але погано пахне!
  Після подібної риторичної фрази дівчисько-войовниця та юна чарівниця Ероса рушила свій танк у пошуках цілей. Давно настав час полювати на фашистських тварин. А то всіх у кінець заїли ці фриці.
  Альвіна відчувала, що скоро наткнеться на танкову колону. Пірамідальний танк, як не крути досі рідкість. Так що доведеться мати справу із свідомо слабшим противником, так бережіться фриці.
  А ось і кавалькада. Чотири танки "Тигри"-3 - "Королівські тигри" з маленькою вежею та ущільненим компонуванням. Щось на кшталт "Пантери"-2 у збільшеному вигляді. Три танки "Тигр"-2, і шість машин "Лев"-2. Усього виходить тринадцять. З них "Леви"-2 зі 105-міліметровими гарматами найнебезпечніші.
  Але у пірамідального танка знаряддя довжиною ствола в 100ЕЛ. І значить цей танк найкрутіший і найстрашніший.
  Ось Альвіна наводить ствол на "Лева", що йде попереду. Юна войовниця згадує магічні прийоми. Потрібно потрапити точно встик між вежею та корпусом. Тоді і з недосяжної дистанції ворожа машина розколеться.
  Снаряд здається, що летить дуже повільно. І ось кутасти з опуклою вежею свиняче рило "Лев", розколюється і починає вибухати.
  Альвіна на радощах заспівала:
  - За світле завтра ми битимемося... Давай цілуватися!
  І автоматична гармата сама зарядилася. Войовниця-чарівниця знову пальнула використовуючи пальчики витончений ніжок. І черговий поранений "Лев" нахилився і підвівся.
  Альвіна взяла і заспівала знову:
  - Фаланга - легіонів сто! Фаланга - проти них ніщо!
  Ось що означає магічний талант! І навчання прикладному чаклунству. Дівчина-чарівниця все сама відчуває та бачить. Тіло реагує раніше від свідомості.
  Спритний поворот та клацання. І четвертий "Лев" вже знайшов прив'язь у Гадесі.
  Інші німецькі танки відкрили вогонь. Один снаряд навіть потрапив з "Черепаху", але практично цілковито пішов у рикошет. Дуже похила броня в пірамідальному танку. А ось і п'ятий "Лев" йде в труну з оплавленої тирси.
  Альвіна навіть знущально заспівала:
  - Ну якщо горілку гнати не з тирси. З похмілля фрицям сто в бік пляшок!
  І дівчисько як візьме і розреготається...
  Ось знову в неї потрапили, але це всього лише дзвін і не дуже причому оглушливий. А ось і останнього "Лева" загнали у вогняне стійло. Снаряди 105-міліметрової гармати "Львів" найнебезпечніші. У "Тигрів" 88-міліметрові гармати, які в пробивній силі будуть слабшими. Але теж для Т-34-85 дуже небезпечні особливо з урахуванням зниження якості броні у радянських машин.
  "Тигр"-3 найзахищеніший, але й йому не встояти перед 105-міліметровою гарматою "Черепахи". Знову Альвіна вистрілила босою ніжкою. Незважаючи на дистанцію в чотири кілометри, вона ще жодного разу не промахнулася.
  А наступний постріл "Тигру"-2 у модернізованій модифікації вона зробила використовуючи рожевий язичок. Німецький танк почав рватися немов ящик із феєрверками. Причому шматки ящика знову вибухали у повітрі, розбризкуючись на дрібні шматочки.
  Настрій у дівчинки-рейнджера чудовий і вона заспівала;
  У світі ельфів теж є дракон,
  Він крилатим соколом пурхає...
  Якщо ворог у битву приречений -
  Краще навіть просто не буває!
  
  Якщо ще прекрасніша мрія країна-
  Де потоком золотим теж осінь...
  І сміється голосно сатана,
  У нього ми також знань просимо!
  
  Троль повірте також не лиходій,
  Клен розрахунок з черемхою запашною.
  Злість витязь ти в собі убий -
  Стань у душі великим гуманістом!
  
  Краса та в полі краса -
  У золоті стоги царів сяють...
  Носитися по лузі босота,
  Добре хлопцям у теплому травні!
  
  І чого хоче чарівник,
  Наскрестити на світлі полотна.
  Дощ сильніший на землю лий,
  Щоб стало просто незрівнянно!
  
  Срібні ми з світу перли пил,
  Стань роса найяскравішим смарагдом...
  Казка обернеться вірю в буваль,
  А реальність стане чудовим дивом!
  
  Оточує часто нас брехня,
  Брехня часом пишно процвітає...
  Носиться по полю вороння -
  Погрожує пекло диву-раю!
  
  Хто великий у Вітчизні, а хто малий,
  Народжені ми просто велетні!
  Сам Всевишній шлях нам написав,
  Де фламінго, у пір'ї пелікани!
  
  І досягнемо ми таких висот,
  Що величі більшого не знаємо!
  Наш девіз і чесний і високий,
  На щастя Авель - знищений Каїн!
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА -5
  А вірою можна й гори пересунутись. Ось попереду з'явилися ліцензійні виготовлені з німецьких зразків "Пантери"-2. У лоб вони непробивні для радянської гармати, маючи 150 міліметрів похилої броні. Але за прицілом сама Альвіна. І дівчина стріляє прямо по гусениці. Отримавши потрапляння "Пантера"-2 йде вбік, таранить свою сусідку. І обидві машини із 88-міліметровими гарматами вибухають. Снаряди, що знаходяться всередині, реагують на струс.
  Альвіна досить щебече:
  - Рахунок два - нуль на нашу користь! Відкриваю свій розрахунок!
  І воїнка продовжує стріляти, вона чудова у своєму бікіні. І головне, у танку тільки вона та водій Ніколета, та сама, що так тонко відчуває голими підошвами свою машину. Натомість снарядів вони набрали під зав'язку, і здатні вести ураганний вогонь на поразку. І босі п'яти у дівчат буквально гудуть, і почервоніли від напруження та стрибків!
  Альвіна знову одним пострілом пробиває гусеницю, стикав два японські танки і вимовляє:
  - Ми збільшуємо відрив: чотири нуль!
  До чого ж гарне це дівчисько. У ній стільки граціозності та дотепності. Знову закладає снаряд у казенну частину, палить і вимовляє:
  - Російський витязь від болю не стогне...
  Це вірно, а от японцям є від чого і простогнати: два їхні танки знову зіткнулися.
  Альвіна хихикає і додає:
  - Його ядерний меч не лякає!
  І знову постріл, від якого стикаються ще дві японські машини. Та й дівчина: справжній, неповторний боєць. Альвіна моргує сама собі в відбивач. Їй дуже весело. Адже робить добру справу: звільняє свою країну. І як би їй хотілося, зараз багаторазово збільшити свою силу.
  Дівчина-термінатор співає:
  - Він і в чорній дірі не втопиться!
  І стріляє так, що японський танк підкидає, і зараз уже стикаються три машини.
  А Альвіна додає:
  - У плазмі зірок, його дух не згорить!
  І ще три машини стикаються від єдиного влучення в гусеницю. Ось яка крута Альвіна - войовниця найвищого класу.
  І продовжує дівчина хвацько себе розкручувати, і навіть перегинається в танку від люті та пристрасті.
  Ось і знову випльовує снаряд, який вражає супротивника з математичною точністю.
  У дівчина від цього ще більше заводиться. Її лють стає безрозмірною і понад усілякі похвали доблесть.
  Знову летить снаряд, який будує жертви, а дівчина-рейнджер заспівала:
  - Під приводом...
  Вистрілила знову і продовжила з ентузіазмом:
  - Цілей гуманізму!
  Знову точно віртуозне влучення з великої дистанції та продовження співу:
  - Щоб рай...
  Потім знову точний постріл, і три палаючі танки.
  - Збудувати на землі!
  Далі знову постріл і продовження віртуозного співу:
  - Клінтон перейшов на шлях фашизму...
  І знову влаштоване влучення:
  - Храм спорудив подонок сатані!
  Дівчина заводилася дедалі більше. Хоча вона боролася з японцями, але співала саме про Америку:
  - Там десь раніше веселилися діти...
  І знову точний постріл танки, що зіштовхує. І продовження:
  - Виросла гора кривавих тіл!
  Дівча розгорнулася і продовжила з неослабним ентузіазмом:
  - Нема страшнішого місця на планеті!
  І знову постріл цього разу ліцензійні "Тигри"-2, що зіштовхує між собою.
  - Настає світу переділ!
  Дівчина-рейнджер продовжувала співати з ентузіазмом:
  - По щоці стікає кров дитини!
  І ведучи вогонь далі продовжує:
  - Його життя встигли обірвати!
  І знову цвяхнувши японцями, продовжує:
  - Відкотилася дівчинка голівка!
  І знову ухилившись від снаряди дівчина-диволиця встигає пальнути, і співати:
  - Поруч догоряє її мати!
  Дівчина продовжуючи вести вогонь співає далі:
  - День і ніч бомбять безперервно!
  Альвіна лупнула знову і продовжила:
  - Жалості не знаючи сорому!
  Руда чортівка всадила знову і продовжила:
  - Від того, що Клінтон став альфонсом!
  І руйнуючи супротивників, закінчила куплет:
  - Гине ціла країна!
  Альвіна вона чудова у своїй красі та жвавості. Її постріли це просто щось неповторне, і виразно - якщо так можна описати політ снаряда. Руда дівчина, це справжнє диво.
  А її голосок, що розриває простір:
  -Як нацисти натівці-солдати.
  Альвіна з натхненням продовжила:
  - Винищують жінок та дітей!
  Войовниця додала з ентузіазмом:
  - Злі кати та супостати!
  Після чого войовниця різанула з усього розмаху і розкочегарила відразу чотири танки.
  - На слов'ян вам не вдягнути ланцюгів!
  Войовниця з ентузіазмом продовжила, дедалі більше заводячись:
  - Вночі і з великої відстані!
  Альвіна з ентузіазмом, причому зростаючим кромсала ворожі танки і співала:
  - Можете ви Сербію бомбити!
  Пристрасть у войовниці палала по наростаючій:
  - Але прийде вандалам відплата!
  І завершення куплету з новим зіткненням чотирьох танків від влучення в одну гусеницю.
  - Варварів ми міцно битимемо!
  Альвіна з посмішкою пальнула знову, скеляючи ікла:
  - Нас слов'ян триста мільйонів!
  Громоподібний постріл та продовження:
  - Воювати вміли ми завжди!
  Цього разу знищено одним пострілом всього три танки, але зате цілих два "Імператори"!
  І пронизлива пісня, розгойдує слова:
  - Гітлер був вивержений у морок Содома!
  І далі з дотепністю та тактом. А також влучним оком:
  - Надеремо і Клінтону боки!
  І які пісні рояться в голові Альвіни, дівчата-термінатора:
  - Якщо ми всім за руки візьмемося!
  Після чого дівчина почала співати ще пронизливіше:
  - Пентагон зуміємо розтрощити!
  І пальнув так що вибухнуло одразу п'ять танків закінчила:
  - Від забуття пекельного прокинемося! Гордість нашої НАТО не вбити!
  Так ось і танки теж добігли кінця. Альвіна зіпсувала своє пасії очі і промуркотіла з шлягера:
  - А я дівчат, люблю, я їх разом зберу... Уздовж по лінії прибою за собою поведу!
  І знову дикі смішки. Дівчина-рейнджер підморгнула комусь у прицілі. А потім зупинила свою машину і почала дожитися підвезення бойового комплекту. Похвалила Ніколету:
  - Ти дуже добре рухалася, у нас жодного разу не влучили!
  Дівчина-блондинка скромно відповіла рудій:
  - Не зовсім так. Кілька разів снаряди потрапили в нас, але пішли рикошетом. На щастя, броня Т-34-85 має поверхневе загартування і непогано рикошетить!
  Альвіна з променистою усмішкою на вустах відзначила:
  - Американські танки маю в'язкішу броню, і гірше дають рикошет. А зараз якраз ми натрапимо на частину з окупованої території США.
  І дівчина-рейнджер зіпсувала очі молодому водієві-комсомольцю, який підвіз боєприпаси. Юнак почервонів від збентеження, а Альвіна поклала йому руку на коліна, потерла голу шкіру, бо хлопчисько був у шортах. Той зардевся сильніше. Альвіна облизала свої повні губи, немов побачила розкішну страву. Гарненький комсомолець, ще безбородий, з рум'яним обличчям, можливо незайманий, як це спокусливо для біса. І вона припала до нього. Без жодного сорому закрутивши в хтивому вихорі. Поки вантажилися, Альвіна самозабутньо працювала, нахиливши голову. Потім піднялася і зі смаком облизнула губи, прогарчавши:
  - Як чудово бути з тобою, ти мій герой!
  І знову войовниця застрибнула у танк, продовжуватиме геройствувати проти Японії. Червона армія вже підходила до Владивостока. Світ змінився і стало в ньому злішим. Так СРСР проривав через попадане на фюрера другу світову війну. Але СРСР тепер піднімався з колін.
  І ось Альвіна на танку вступила у бій із японськими самохідками. І знову стріляє, не промахуючись. Але з самохідками складніше, то вони стоять без руху. Але хіба руду чортівку це здатне збентежити? Та не в жодному разі! Вона дедалі лютіше посилає снаряди. Ось ліцензійний "Штурмтигр", рвонув і уламки розлетілися в різні боки, перевертаючи і ламаючи інші самохідки.
  Альвіна вишкірилася і заспівала:
  - Ось справи, ось справи! Дівча стало сатана!
  І ось знову постріл у гарматне черево "Штурмтігра". І той лопнув наче міхур, розійшовшись на безліч осколків. Декілька з них майже долетіли до радянського танка. Ніколета, вправно маневрувала уникаючи влучення снарядів, деякі з яких важили по чотири центнери. Втім, Альвіна намагалася противником випередити.
  Ось американський ліцензійний "Паттон". Від нього розсипаються на всі боки уламки.
  Альвіна скалиться, і реве:
  - Гімн Батьківщини у серцях, і втілення у мріях!
  Альвіна стріляє і знову влучає, знову іскри зубами...
  А ось згори з'являються ворожі штурмовики. Вони розгойдуються під час руху, а на крилах підвішено реактивні ракети. Альвіна без жодного збентеження стріляє по супротивнику з 85-міліметрової гармати. Отримавши "подарунок", штурмовик самураїв розповідається на частини, і вражає уламками десяток літаків, що летять поруч.
  Альвіна взяла і заспівала:
  - І летіли додолу самураї... Під натиском стали і вогню!
  І знову жертвою став виготовлений за німецькою ліцензією "Штурмтигр", із 400-міліметровим реактивним бомбометом.
  А як він рве, наче падає вакуумна бомба. Адже є і крутіше машини. Наприклад, не наймасовіший "Штурммаус" - з 650- міліметровою реактивною бандурою. Ось це справді зброя та машина вагою з двісті тонн. На неї навіть дивитись страшно.
  Але Альвіна тільки рада, що зіткнулася з подібною міццю. Тільки постріли такої гармати надзвичайно небезпечні. Навіть якщо потрапить на відстані сто метрів, то може вежу зірвати. Але войовниця послала снаряд у великій дистанції дугою, поклавшись на свою інтуїцію. І пролетів презент повітрям, і таранив у самий центр стовбура. І як гримне "Штурммаус". На всі боки розлітаються уламки, і танки, самохідки підкидає на висоту в десятки метрів. Немов розкрилася земна кора і з-під землі вискочили розлючені демони.
  Розв'язалося торнадо з вогню та сталі, яке все розкручує та розламує.
  Альвіна взяла і з натхненням заспівала:
  Є у світі чудова, велика країна,
  В якій щасливо живуть у достатку діти!
  Нехай у муках сутичок народжена,
  Але стала найкращою і на всій планеті!
  
  Адже ти Вітчизна люба моя,
  Країна великих озер та велетнів!
  Народи нашої Батьківщини -
  І не любити її звичайно дивно!
  
  Росія найбільша з країн -
  Всесвіт нехай буде під тобою!
  Але ось пронісся смерті ураган -
  Що сталося з Батьківщиною моєю святою!
  
  Нею пройшовся лютий фашизм,
  Спалили міста, і в попелі села...
  Вискалив зуби підлий реваншизм,
  Не стало днів вітчизни веселих!
  
  Але росіянам не стало сумувати,
  Як сіль землі квітуча Вітчизна!
  Ми зберемо для бою міцно рати-
  Настає епоха - щастя, комунізму!
  
  Ми відбивали натиск злої орди,
  Громили турків, били і поляків...
  Ходили легіони Сатани,
  Подолаємо, дощ, буран та сльота!
  
  Дійдемо і до Берліна - хоч фашизм,
  Зумів із заокеаном об'єднатися...
  І потекли потоки крові вниз,
  Ось посумнішали на іконах обличчя!
  
  Повірте православні мої,
  Знайдеться місце полеглим у Божому раї,
  Росію не розтягнути на рублі -
  На Ісуса я з благанням дивлюся!
  
  Прийде Він вірю, і зійде зоря,
  Над світом прапор Росії засяє!
  Усі люди як єдина сім'я,
  В геєнні стогне мерзенний братик Каїн!
  
  Усіх мертвих Бог Всевишній воскресить,
  І вище зірок Вітчизняному підніме!
  Планета монолітний колектив
  Хоча ще недавно тліла у димі!
  
  Всесвіту грані, ти боєць пізнай,
  Дійти межі космосу воїн!
  Боротьба ось це справжній рай,
  Коли у битвах російський переможець!
  
  Народяться діти, сини підуть,
  Ти станеш дідом - тілом вічно юним!
  На віки витязь віри буде крутий,
  Без рахунку нараховуючи життя місяця!
  ПОПАДАНЕЦЬ У ФЮРЕРА-6
  Сьогодні знаменний день 23 лютого 1947 року. Радянські війська вже майже повністю захопили Аляску і вступили до Канади. Там борються теж визначні воїни. Наприклад, дівчата-сибірки на морально застарілому, але все ще придатному Т-34-85.
  Точніше, тут з'явилася знайома нам четвірка дівчата службовців російським богам: Альона, Альвіна, Наташа і Николета. Їм заборонили використовувати магію, тому вони змушені були битися наче звичайні танкістки. Але дівчата все одно вирізнялися. Вони билися лише в одному бікіні, а голі дівочі ноги не боялися морозу.
  Інші радянські воїни дивувалися: на Алясці взимку, але кучугурам гасають босоніж чарівні дівчата і зовсім не мерзнуть.
  Але чудова четвірка знала, що робила. Їхні голі підошви стикалися зі снігом і передавали у фігуристі тіла енергію Матінки-землі. Це давало войовницю силу...
  Тундра, кучугури, вічна мерзлота. Радянський танк, відносно високий із застарілою компунувальною схемою. Досить велике і товсте у нього дуло. Олена зависла на ньому тримати за ствол босими ногами, і загребаючи долонями кучугури. Так дівчині: служниці Білобога більше подобається. Вона грає в сніжки.
  Американським солдатам також холодно. Недарма взимку росіяни досягають великих успіхів. Традиційного "Шермана" досі не знято з виробництва. У США ставку роблять на кількість. У кожній атаці та контратаці беруть участь численні танки та самохідні установки. "Шерман" 5 М поки що може конкурувати з Т-34-85, і навіть у нього довгоствольна гармата трохи за рахунок великої довжини ствола бронебійніша. Тож дівчатам належить нелегке завдання.
  Ось зараз їхній танк йде вперед і Наташа сидячи за кермом машини, вправно маневрує: прагнучи уникнути попадань. А снаряди скачуть і згори, і знизу, немов хижі піранії, ковзаючи в повітрі. Спробуй їх уникнути. Треба сказати, що через брак легуючих елементів якість броні радянських танків є неважливою і вона не забезпечує адекватного захисту.
  Але Альвіна, яка втекла з фашистського табору, починає палити з гармати. Вона все бачить у найменших деталях і дуже чітко. Ментальний малюнок "Шерманів" і "Першингів", що причаїлися в засідці. Точна служниця Чорнобога, веде вогонь на машині, що тремтить, позбавленої гідростабілізатора. Ось у німців і на "Фараоні" і на "Леві" встановлені гідростабілізатори, що підвищують ефективність стрільби при їзді. І в американців на всіх танках, окрім найважчих, де із-за великого калібру зброї це зробити важче, стоять гідростабілізатори.
  У цьому плані радянське танкобудування помітно відстає. Навіть Т-54 не має гідростабілізатора, що підвищує ефективність при стрільбі. А що говорити про більш ранню модель.
  Зате за штурвалом танка, сама Альвіна - дияволиця, казкової краси. Та й усі чотири дівчата: просто краса. Вперлися голими ніжками в броню і ловлять ментальні відчуття, ніби цариці світла. До чого ж чарівні дівчата: дуже багато вміють і знають.
  Альвіна зробила постріл і заспівала із сучасного романсу:
  - Я не знаю що трапилося... Сміх дітлах дуже дзвінкий... І вже біжать по калюжах босоногі дівчата!
  Підбитий нею "Першинг" задимив, випускаючи смердючі кільця. Вони клубилися немов отруйні змії. А Альвіна підморгнула своїм напарницям, Олена закинула снаряд. Наташа, служниця Перуна попередила:
  - Тут у засідці є новітня САУ "Лінкольн", з 32 фунтовою гарматою... Треба бути обережнішим.
  Всезнайка Ніколета відразу ж затараторила:
  - Самохідка "Лінкольн", є американською ліцензійною копією з англійської самохідки "Тортілла". Характеристики озброєння: лобова броня 228 мм. Гармата калібр 94-міліметра, пропорційна бронебійності "Королівського тигра". І ще три кулемети...
  Альвіна грубо обірвала напарницю і навіть спробувала рушити голою п'яточкою в ніс, прокричавши:
  - Сама знаю!
  Ніколета хихикнула, помітивши:
  - Це чудово коли є знання... Але в техніці я гросмейстер, а ти в пізнанні зла!
  Альвіна знову вистрілила, зриваючи вежу з "Шермана" і, набувшись, помітила:
  - Мої знання фундаментальніші, бо зло походить і від техніки. А вам раджу краще - не виділятися!
  Альона щоб погасити сором, що назріває, запропонувала:
  - А тепер, давайте я сама пострілю!
  І служниця, а точніше сказати дочка Білого Бога, показала, що домінуюче добро не заважає вести їй вогонь. Причому лупити без промаху. Війниці тут борються найвищого рівня.
  Дівчата пересувають свій танк і наступають. Але при цьому не забувають співати.
  Альвіна ведучи без "молока" вогонь, почала:
  - Під священним...
  Альона продовжила, теж стріляючи:
  - Свободи!
  Наташка підтверджуючи ведення вогню, лаконічно видала:
  - В світі!
  Альвіна паля без натяку на повз, продовжила:
  -У дружбі!
  Олена верещить, сеча:
  - На щастя...
  Наташка луплячи, закінчує:
  - І кохання!
  Альвіна з пафосом на всю горлянку продовжує:
  - У яскравий промінь...
  Альона роблячи постріл, підхоплює:
  - Зливаються народи...
  Наташка холоднокровно вистріливши, додає:
  - Щоб морок розвіяти попереду!
  Альвіна продовжуючи стріляти, видає:
  - Русь усі країни світу...
  Альона пальнув, продовжила гнати чудовий пафос:
  - Захищала!
  Наташка теж зробивши фехтувальний випад снарядом продовжила:
  - Від навал...
  Альвіна пальнув, прошипіла:
  - Пекельної сарани!
  Альвіна розколів "Шерман", продовжила:
  - І своїми грудьми...
  Наташка розправившись із "Першингом", видала:
  - Прикривала!
  Альвіна плотоядно скелячись і стріляючи, гаркнула:
  - Усі народи...
  Альона теж пальнув за допомогою босої ноги, додала:
  - Матінки-Землі!
  Наташа хвацько лупнув з гармати, продовжила:
  - Знову біда.
  Альвіна влучно стріляючи, з придихом продовжила:
  - Нависла...
  Олена зробивши постріл, гаркнула:
  - Річки крові!
  Наташа паля, видала:
  - спалахнула...
  Альвіна цвяха, прошипіла:
  - Пихувальна ворожнеча!
  Олена теж стріляючи, мало не плачучи додала:
  - Від пожеж, крові...
  Наташка пальнув, ринула:
  - Сліз та горя!
  Альвіна випустила презент, і як зашипить:
  - Стогне наша...
  Альона як візьме та рикне:
  - Наша мила...
  Наташка лупнув, закінчила:
  - Країна!
  Альвіна у відповідь саданув, знову шипить:
  - Але немає...
  Альона пальнула і видала:
  - Духа російського...
  Наташка цвяхнувши по американцях, закінчила:
  - Сильніше!
  Альвіна знову вистрілила і продовжила:
  -З руїн себе...
  Альона жорстко пальнув, підвела межу:
  - Ми відродимо!
  Наташка знову лупнула, і пискнула:
  - Російський воїн...
  Альвіна звично саданувши, крякнула:
  - Меч візьми.
  Альона цвяхнувши, гаркнула:
  -Швидше!
  Наташка, віртуозно стріляючи, почала:
  - Вистоємо...
  Олена, люто луплячи, продовжила:
  - І знову....
  Альвіна цвяха, закінчила:
  - Переможемо!
  Після цього дівчата зробили паузу. Розстріляли, ще дюжину танків мовчки, після чого блискуча дияволиця Альвіна знову ведучи вогонь, заспівала:
  - Під священним.
  Олена, ведучи стрілянину, продовжила:
  - Прапором...
  Наташка, випупила снаряд і в прямому і переносному значенні слова:
  - Росії!
  Альвіна розгойдуючи свій корпус і жбурляючи снаряди, прогарчала:
  - В світі...
  Альона помчала далі, стріляючи:
  - На щастя...
  Наташа влупив на мажорній ноті, закінчила:
  - І кохання!
  Альвіна знову цвяха, продовжила:
  - У Сонця...
  Альона, вліпивши снарядом в "Першинг", верескнула:
  - Промінь...
  Наташка, чарівно запустивши по "Шерману", гаркнула:
  - Зливаються...
  Альвіна точно послав снаряд, жорстко закінчила:
  - Народи!
  Олена стріляючи, переливчасто додала:
  - Пекельний морок...
  Наташка вліпивши, видала:
  - Розвіється...
  Альвіна знову розкосо саданув, прошипіла:
  - Вдалині!
  Дівчата-рейнджери стріляли та реготали ще хвилин п'ять. За цей час спалили тридцять п'ять американських танків. А потім знову продовжили співати.
  Як завжди куплет і тон задавала вогняна дияволиця:
  - Ми відкрили...
  Альона пальнув, додала:
  - Націям...
  Наташка хвацько цвяхнувши, випалила:
  - Планети!
  Альвіна порізавши "Шерман", посміхаючись перевіряла:
  - В космос...
  Олена, теж пославши снаряд, рикнула:
  - Шлях!
  Наташка влучно, як Робін Гут в бікіні, метнувши подарунок, пробурчала:
  - До невідомих...
  Альвіна жваво поставила і снарядом, і смачним пострілом жирну крапку;
  - Мирам!
  А Олена стріляючи, почала плести нову строфу:
  - Героїзму...
  Наташа відчайдушно цвяхнувши, продовжила:
  - Подвиги...
  А безжурна Альвіна як заведено збила "Першинг", і видала кінцівку:
  - Оспівані!
  Альона, розібравшись із "Шерманом", видала:
  - Щоб...
  Наташка прочирикала:
  - Стерти...
  Альвіна гулко бабахнула словами, і снарядом самохідкою "Відьма":
  - Надовго.
  Олена теж послала снаряд і видала:
  - Смерті.
  За Наталкою залишився останній постріл і слово:
  - Шрам!
  Американський танковий полк знищено. Самохідка "Лінкольн" не дивлячись на всю свою броньованість, теж розлетілася від попадання радянського снаряда: треба знати, куди бити, щоб напевно потрапити і розколоти. Дівчата-термінатори бачили, зосередження і розриви силових ліній у броні. Їх не обдуриш і не обхитриш... А вони когось хочеш можуть обхитрити.
  Ось Альона з занепокоєнням помітила:
  - А боєкомплект нам поповнити не завадить?
  Ніколета ця пустотлива і вчена дочка Сварога хихикнула і помітила:
  - То ти чого не зрозуміла? Адже в нас нерозмінний снаряд. Ми можемо ось так лупити практично без перерви!
  Агресивна як голодна пантера Альвіна хтиво закотила очі і проворкувала:
  - Секс без перерви... Це ж чудово!
  Тут вогняна хотіла ще щось брякнути, але раптом вони перемістилися на височенну гору. Величезного зросту вогняний богатир, на червоному коні скакав перед ними. Причому золоті копита скакуна відштовхувалися від хмар.
  Жвава Альвіна перша зрозуміла хто це і бухнувшись на коліна, перевіряла:
  - Про Всемогутній і Всюдисущий Чорнобог... Пробач нас!
  Вогнезарний богатир реготав на всю горлянку:
  - Знає кішка, чиє сало з'їла... Але цього разу слід покарати Ніколету, яка всупереч заборонам використала чарівний артефакт: нерозмінний снаряд!
  Дівчина-рейнджер з блакитним волоссям примхливо заперечила:
  - Ви заборонили нам використовувати будь-які види бойової магії, але на артефакти подібне обмеження не поширюється!
  Чорнобог розкотисто засміявся і люто промовив:
  - Ти дурненькою не прикидайся. Заборона стосувалася проявів усього надприродного. Хоча і ваша влучність за межами людських можливостей, але все ж таки подібне трапляється і у звичайних людей. А нерозмінний снаряд... Коротше вам покарання... І нехай Червона Армія повоює з Америкою без вас!
  Альвіна на цей пасаж раптом проспіває з відомого шлягера:
  - Не валяй дурня Америка,
  Віддай швидше нам ти Крим...
  Що Кубань, Севастополь два береги -
  Все одно НАТО ми переможемо.
  Все одно НАТО ми переможемо...
  І четвірка дівчат заскакала, миготивши босими ніжками...
  
  
  ПАНТЕРА БОСОНОГОЇ ГЕРДИ
  До роботи над створенням "Пантери"-2 підключалася Герда Кронштейн. Відома та дуже гарна воїнка з трьома напарницями: Шарлотою, Крістіною та Магдою. Дівчина розташували двигун і трансмісію разом, упоперек і попереду танка, тим самим зберігши й хорошу керованість машини, знизивши її висоту до двох метрів. Внаслідок цього "Пантера"-2 вийшла з бронею "Тигра"-2 лише з великими нахилами броньових листів, його озброєнням, але вагою лише сорок п'ять тонн. Це дозволило запустити "Пантеру"-2 у серійне виробництво вже восени сорок третього року, до того, як була готова нова силова установка.
  Крім того, через брак гармат 88-міліметрів 71 ЕЛ, була випущена "Пантера"-2 і з 75-міліметровою гарматою, вагою всього 42 тонни, з низьким силуетом і сильною бронею. Таким чином, у німців з'явився добре захищений танк. Лоб корпусу розташовувався під кутом в 40 градусів від горизонталі і його верхня частина в 150-міліметрів не пробивалася ніяким протитанковим засобом, та й нижня в 120- міліметрів теж. Лоб вежі в 185 міліметрів був під нахилом в 50 градусів і досить низький і вузький, теж не пробивався нічим.
  Правда броня бортів 82-міліметра - нехай і під нахилами дещо слабка. Але машини досить рухливі, і добре захищені, а вежа робила повний оборот в десять секунд! Тобто дівчата зробили танк, який майже влаштовував військових. Хіба трохи борту додати, але ... Тут можна в польових умовах 90-міліметрові броньові листи поставити. І вже точно "Пантеру", з жодного ракурсу не візьмеш.
  Новий танк показав у боях живучість та ефективність. Вже під час контрудара під Житомиром, фриці змогли дати "Пантері"-2 друге народження.
  Ця машина виявилася ефективною і відносно рухливою. Особливо коли на неї був готовий двигун у 900 кінських сил. У боях взяв участь танковий екіпаж Герди.
  Незважаючи на мороз, чотири німецькі дівчата билися босоніж і в бікіні.
  Герда вистрілила з 88-міліметрової гармати. Пробила радянському танку з дистанції лобову броню, і прошипіла:
  - Хай буде кобра готовою до стрибка!
  Потім вистрілила Шарлотта. Розкришила тридцятьчетвірку. Зірвала з неї вежу і прочирикала:
  - Слава Вітчизні.
  Далі вистрілила дуже влучно Крістіна. Вразила радянський танк. І прочирикала:
  - За анігіляцію ворогів!
  Далі пальнула, за допомогою босої ніжки Магда. Вразила радянську машину і заспівала:
  - Голонога мрія! На раба чоловіка перетворює краса!
  І підморгнула напарницям.
  Четвірка боролася дуже ефективно. І в першому ж бою підбила понад тридцять радянських танків. Войовниці дуже затяті бійці, яких можна вважати суперменами.
  Герда так лупила радянські танки, що навіть ревла:
  - Я вовчиця зі сталевими зубами!
  Контрудар німців був підсікаючим сильним. І нові танки відіграли роль.
  Крім того, фриці зняли більше сил із Франції, так зрозуміло, що взимку висадки десанту не буде.
  В результаті їм вдалося відбити Київ і навіть створити пару котлів, відрізавши радянські війська від Дніпра.
  Ситуацію посилило ще й те, що союзник призупинив наступ в Італії, побоюючись великих втрат, і не пішли на штурм Неаполя. Що теж фрицям дозволило значно більші сили для контрудара виділити.
  В результаті радянські війська зазнали серйозної поразки, а німці закріпилися за Дніпром.
  Зима пройшла відносно спокійно. Радянські війська намагалися наступати під Ленінградом, але там вже чекали. І змогли відобразити наступ.
  Навесні союзники перейшли у наступ Італії. Але зустріли потужним контрударом противника. І остаточно вибиті з континенту.
  Поява в серії МЕ-262 серйозно змінила розклад сил.
  Ця машина відрізнялася високою швидкістю понад 900 кілометрів на годину, потужним озброєнням, і живучістю так мала сильну броню. Відносно велика вага знижувала маневреність машини, проте її швидкість дозволяла піти у разі заходу в хвіст, а потужне озброєння дозволяло збити супротивника з одного заходу.
  Таких винищувачів до червня 1944 року було вже більше тисячі, і вони показали себе справжніми звірами. Терзали авіацію США та Британії у повітрі, наче пантери газелів.
  Ситуацію посилило, що Сталін на тлі ратних праць сильно захворів і втратив рішучість. Червона армія перейшла до оборони, що дозволило німцям більше перекинути у Францію.
  А чекати настання союзників та висадки десанту можна було лише в Нормандії та Порт-де-Калі. І найрозумніший Роммель, який отримав надзвичайні повноваження від Гітлера, приготував союзником підступну пастку.
  Крім того, в небі з'явився багатоцільовий літак ТА-152, подальша еволюція Фокке-Вульф. Ця машина була і краще в льотних характеристиках: швидша і маневреніша за Фокке-Вульф, і при цьому сильно озброєна і добре захищена. Вона буквально мукала в небі союзників.
  З'явилася й самохід Е-10. Тут теж Герда та її команда постаралися. Машина вийшла висотою всього 1,1 метра, вагою десять тонн при двигуні в 400-кінських сил, і товщиною лобової броні в 82-міліметри під дуже великим нахилом. У чоло така машина могла відбити навіть снаряд ІС-2. Та й спробуй, потрап у таку маленьку чортівку на два члени екіпажу.
  Крихітні розміри самохідки, її мала помітність, висока швидкість, і маневреність робили машину дуже ефективною. І при цьому вона була простою та дешевою у виробництві.
  А члени екіпажу розташовувалися у ній лежачи.
  У Нормандії союзники потрапили у пастку, приготовлену Роммелем. Отримали нищівний розгром. Тільки в полон потрапило понад мільйон солдатів та офіцерів. Повний нокаут.
  Після чого Черчілль подав у відставку. А Рузвельта вистачив інфаркт, і він зліг.
  Після цього союзники, яких дедалі активніше діставав німецький підводний флот уклали з фрицями перемир'я. А Сталін лише у вересні почав запізнілий наступ у центрі. Але на фрицю це вже чекали.
  Вони були перекинуті великі сили.
  І навіть ставка на ІВ-2 собі не виправдала: оскільки "Пантера-2" стала більш маневреною та швидкою після встановлення двигуна у 900 кінських сил. І на неї стали 90-міліметрові екрани, які відбивали будь-які снаряди радянських танків.
  Зрозуміло і САУ Е-10, дуже гарна. У неї все на висоті і швидко повертається. Підставляючи щоразу найзахищенішу лобову частину. А борти за 52-міліметри, плюс ковзанки. Але можна повісити у польових умовах і 90-міліметровий екран. І тоді її так просто не візьмеш.
  І звичайно у відображенні наступу Червоної армії беруть участь Герда та її танковий екіпаж на "Пантері"-2.
  Ось це лихі дівчата.
  Б'ються як завжди босоніж і в бікіні. Це їхня візитна картка.
  Ось Герда за допомогою босих пальчиків ніжок послала снаряд. Рознесла з великої дистанції Т-34 та проспівала:
  - Я велика вовчиця!
  Ось це мегера напівгола!
  Далі стріляє Шарлота, дівчина теж босонога і дуже крута. Збиває влучним попаданням радянську машину і пищить:
  - Слава моїй войовничості!
  Тут у бій вступає Христина.
  Після чого босими пальчиками ніжок натисне на важіль і знову випустить снаряд. Вріже по супротивнику. Розбила броню радянській самохідці.
  А потім за приціл села Магда. Дівка дуже сильна та красива. І теж босими ніжками наведе собі стовбур і лупне. На цей раз рознесе лобову броню ІС-2.
  А що вона всього лише за 100-міліметрів і без нахилу під раціональними кутами.
  Дівчата тут лютують. І не дають спуску сталінським орлам. Атака радянських військ захлинулась.
  Герда розбивши СУ-85, дотепно зауважила:
  - Наша армія сильна, підкорює світ вона!
  І босими ніжками як натисне на кнопки джойстика.
  Але ось фриці самі наступають, але радянські війська теж у сильній обороні. Німці просунулися на тридцять-сорок кілометрів і зупинилися. Пройшов обмін новими ударами. Маса крові пролилася. У січні Червона армія наступала в центрі, але не змогла просунутися.
  У березні сорок п'ятого року фриці почали наступ із центру на південь, в обхід сил, що знаходяться за Дніпром.
  І тут фриці дещо досягли успіху. Вони зібралося дуже багато техніки, особливо танків серії Е. Зокрема Е-50 вийшов дуже вдалим. З гарматою 105-міліметрів і довжиною ствола 100 ЕЛ, з висотою менше двох метрів, і бронею лобової 250-міліметрів і бортів 170-міліметрів, під раціональними нахилами. Танк монстр, але при цьому завдяки геніальності Герди вага машини не перевищувала шістдесяти тонн, а двигун був встановлений газотурбінний в 1500 кінських сил.
  І в наступі саме екіпаж Герди випробував першу з найновіших машин.
  Звичайно ж і "Пантера"-2 поки що основний танк Третього рейху, і таких машин дуже багато. І вони зламують радянську оборону.
  Герда ця горда і крута дівчина, дуже дика у наступі. Теж їхня четвірка босоніж і в бікіні.
  Красива войовниця взагалі супер, але дуже паскудна, бо хоче вбивати радянських людей.
  Герда пальнула за допомогою босих пальців ніжок. Вразила з дистанції танк ІС-2, пробивши радянську машину.
  Після чого красуня прохрипіла:
  - За мою лють!
  Далі з великої дистанції пальнула Шарлотта. І також використовуючи босі ніжки. Вразила радянську тридцятьчетвірку. Відірвала їй вежу, і верещала:
  - Я найстрашніша з німецьких дівок!
  І як ця руда мегера візьме та покаже мову.
  Далі врізала снарядом Крістіна. Дівчина дуже бойова. І теж босонога. Потрапила снарядом у радянську самохідку. Вразила супротивника. І заспівала:
  - Я найстрашніша у світі,
  Мочу всіх людей немов тире,
  А тим, хто не хоче жити у світі,
  Ми робимо їм харакірі!
  Магда ця красуня із золотистим волоссям теж лупнула. Розбила машину новітню СУ-100, і пробулькала.
  - За ворогів візьмемося і зітремо, на порошок!
  І зрозуміло ця німкеня стріляє за допомогою босих пальців ніг.
  Та четвірка дуже агресивна та бойова. Таку так просто не зупинити.
  Фашисти прорвали фронт та змогли зайти радянським військам у тил.
  Червона армія залишила лівобережну Україну та Донбас. Потім у ході осінніх боїв, Червона Армія взагалі була змушена відступити за Дон. Там насилу лінію оборони стабілізували.
  Наймасовішим радянським мастодонтом, на відміну реальної історії, стала СУ-100.
  Ця самохідка досить ефективна і проста у виробництві. А її гармата могла німецьким танкам хоч якісь проблеми створити.
  Тож фашистам розвинути успіх не вдалося. Зима сорок п'ятого року минула стабільно. Згодом і весна.
  У травні 1946 року фашисти рушили на Москву. Це була відчайдушна спроба швидше закінчити війну. Японія тим часом була під ядерними ударами армії США. Було скинуто вже сім атомних бомб, і всі переконалися, наскільки серйозна ця ядерна зброя. Тож Гітлер поспішав швидше закінчити війну Сході.
  Зрозуміло, що після окупації Японії США візьмуться і за Німеччину. Тож 15 травня розпочався вирішальний наступ на Москву.
  І звичайно ж німці кинули Герду та її екіпаж у наступ. Проте на фриців чекав неприємний сюрприз.
  Так, крім німецької четвірки, в бій вступила четвірка радянська.
  Наташа, Зоя, Августина і Світлана посідали на перший в історії СРСР танк ІС-7, і приготувалися до битви.
  Ці дівчата були босоніж і в бікіні, теж дуже гарні та сексуальні!
  І ця четвірка взялася за винищення німецьких машин, навіть грізних Е-50.
  Першою зробила постріл Наташа, використовуючи босі пальчики ніжок, дівчина захоплено вигукнула:
  - За СРСР!
  І її снаряд пробив німецький танк.
  Далі довбала Зоя. Дівчина із золотим волоссям, вона за допомогою босої ніжки запустила новий снаряд. Розкришила фашистського мастодонта.
  Після чого дівчина крикнула:
  - За Сталіна!
  І як розсміяється красуня, на все горло.
  Далі взяла і пальнула влучна Августина. Вона ця руда войовниця, як пальнем по супротивнику. Відірве вежу у "Пантери"-2 і проворкує:
  - Слава Росії!
  І покаже мову.
  А ось за допомогою босих пальців ніг, як вліпить і Світлана. Дівчина дуже крута та красива. Розбила броню Е-50 і проворкувала:
  - За мої здобутки та СРСР!
  Дівчата, як видно, дуже круті, і відрізняються почуттям гумору. Вони ці фашистів дуже енергійно молотять. Тож зрозуміло, що проти ІС-7 ворогам не встояти.
  Наталка за допомогою босих пальців ніг пальнула по супротивнику. Рознесла в тріски з рвані уламки фриця і пискнула:
  - За Велику Росію!
  Зоя теж дівчина найрозумніша. Взяла і врізала по супротивнику дуже влучно. Розкришила вежу Е-50, і прочирикала:
  - За радянську Росію!
  І це вона зробила, зрозуміло, босими пальчиками ніжок.
  Далі вела вогонь Августина, вона вражала фашистів. А потім босою ніжкою надіслала черговий, вбивчий снаряд.
  Після чого прочирікала:
  - Слава Вітчизні!
  Далі боролася, Світлано. Вона була дівчиною серцевою та красивою. Вона за допомогою босих пальців ніг навела зброю. Пальнула, і розбила фашиста вщент, і заспівала:
  - І перша проталина, уві сні, я бачу Сталіна, і трупами завалена моя Рідна Русь!
  Дівчата тут билися з великою завзятістю. І діяли вкрай агресивно.
  Наташа вистрілила за допомогою босих пальчиків ніжок, фашистами і в'янула:
  - За Велич комунізму!
  Зоя теж довбала по ворогові, розбила фриця, використовуючи босі ніжки і, пискнула, вискалив зубки:
  - За Великого Сталіна!
  Августина пальнула по супротивнику, пробила танк серії Е. Теж застосувала босі пальчики ніжок, вигукнувши:
  - За Русь Велику!
  Світлана, продовжуючи курити, зазначила, натиснув, голою п'ятою на курок, який спрацював, автоматично:
  - За перемоги СРСР!
  Дівчина боролася на вістря атаки супротивника дуже завзято. Німці теж до цього моменту неабияк виснажилися. Коротше кажучи, їх наступ на Москву захлинувся.
  Вони втратили багато сотень тисяч солдатів та танків. Однак і Червона Армія була виснажена. Обидві сторони гранично вимоталися. І пізньої осені 1946 року розпочалися переговори про мир.
  США запропонували варіант: кожен залишає собі те, що встиг захопити.
  Гітлер, побоюючись ядерної бомби і під тиском втомленого оточення, погодився. Сталін, який втомився від війни, теж висловив бажання йти на компроміс такого роду.
  Обидві країни вимоталися, і втомилися... Але Сталін все ж таки зумів виторгувати собі кілька десятків кілометрів у центрі, де німці утворили небезпечні вклинювання. Натомість фриці зберегли завоювання на півдні по річці Дон, і північ від уздовж Ленінграда.
  Відбувся обмін. Росія пробила коридор до Ленінграда, натомість деяких територій у Карелії для фінів.
  На тому й вирішили обидві сторони. Крім того, Гітлер був змушений скасувати антисемітські закони та надати окупованим територіям обмежене самоврядування. І натомість пройшло відновлення економічних зв'язків. Але всередині Третього Рейху продовжували накопичуватися протиріччя.
  Після того як Гітлер помер у листопаді 1956 року, у Третьому Рейху спалахнула боротьба за владу, і спалахнула громадянська війна. СРСР повернув за Хрущова раніше втрачені землі, відновив колишні кордони, а імперія фашистів розпалася.
  Так і закінчилася історія АІ. Як видно фашизм у світі не прижився, а СРСР навіть проіснував і довше ніж у реальній історії. Микита Хрущов перебував при владі довше, оскільки став національним героєм, повернувшим землі раніше втрачені Сталіни. І встиг провести реформи, заснувавши посаду президента СРСР, який всенародно обирається. А після Микити успадкував не Брежнєв, а Шелепін, і в СРСР справи пішли набагато краще, ніж у реальній історії. І він став могутньою та найсильнішою наддержавою. А Китай так і залишився капіталістичним та розпався під проамериканським управлінням. Північні частини Піднебесної імперії увійшли до складу СРСР, і багато що змінилося.
  Але це вже вимагає окремої розповіді.
  
  ДАРТ ВЕЙДЕР ПРОТИ ЕРДОГАНУ
  Схожий на величезну праску флагманський лінкор Дарта Вейдера наближався до планети Земля. За ним рухалися інші кораблі, що несли загибель галактиці і приголомшливі основи світобудови від одного антисвіту до іншого. Кутасті, космічній імперії ситхів. А поруч із ними, обтічні, схожі на хижих пірань - тоталітарного понад утворення Стелзанату.
  Двометровий громила в масці, з широкими плечима і великими рогами на шоломі люто бурчав:
  - Тобі не піти Люк Скайокер! Або ти чи я, але нам обом немає місця в галактиці!
  Не поступаючись Дарту Вейдеру в зрості і ширині плечей, фігуриста і атлетична Ліра Велімара, активно трусила своїм пишним бюстом. Боєкостюм на дівці-генералі був абсолютно прозорий і не приховував жодної рисочки, її м'язистого, дівочого тіла. Бронзова шкіра войовниці відрізнялася бездоганною гладкістю, а соски блищали при світлі прожекторів наче рубіни.
  Дарт Вейдер жадібним поглядом глянув на красуню. Двозірковий генерал Стелзана (космічної імперії настільки кровожерливою і схильною до завоювань, що на її тлі держава чорних ситхів - невинне немовля!), виглядала зухвало сексуально.
  Але що може він нещасний інвалід? Використовувати кібернетичний протез?
  Ліра, перехопивши його думки, переможним тоном повідомила:
  - Та не впадай у відчай ти друже... На Землі є кільце Соломона, яке має таке могутнє чарівництво, що на його тлі, сила Люка Скайокера всього лише цівка цигаркового диму!
  Дарт Вейдер бурхливо випускаючи з-під маски повітря, просипів:
  - А я зможу отримати собі справжнє живе тіло?
  Ліра, у якої кульки м'яза, хвацько перекочувалися під бронзовою шкірою, зі сміхом вимовила:
  - Джини та іфрити можуть усі! Це влада над всесвітом!
  Дарт Вейдер фальшиво заспівав:
  - Та нещасного всесвіту зависла,
  Злих джинів численна пітьма!
  Соломон перстень свій ненависний -
  Запустив і сік голова!
  
  Але знай Вейдер звичайно не пішака,
  І не завжди ходити під ярмом...
  Перетворить злих ворогів на головешки,
  Володарем стане світів!
  Ліра у відповідь затанцювала і вказала своїм витонченим з довгим і гострим пальцем на блакитну кульку:
  - Ось і земля!
  Красуня-атлет повнозвучно заспівала:
  - Земля в ілюмінаторі, земля в ілюмінаторі, Земля в ілюмінаторі видно... Ми бластери націлили, дистанцію вимірювали, і спалимо людину будинок дощенту!
  Проте прибульці дуже рано зраділи. Звістка про те, що десятки великих бойових кораблів з'явилися, виринувши з мороку космосу на земній орбіті - викликало найсильнішу паніку серед усіх страх та урядів блакитної планети. Звездолети прибульців із тисячами бойових знарядь, безліччю випромінювачів справляли неперевершене враження на людей.
  П'ятдесят кораблів - двадцять п'ять імперських та двадцять п'ять Стелзанату.
  Пекельна сила над Землею... І чомусь люди не надто повірили, що прибульці прийшли зі світом.
  Ліра Велімара, запропонувала Дарту Вейдеру:
  - Давай я зачитаю звернення до землян!
  Чорний лорд обурився на такий пасаж:
  - А чому ти? В нас порівну кораблів!
  Красива дівчина затрясла своєю потужною, бичачою шиєю і хихикнула:
  - Та побачивши твою пику вони перелякаються...
  Дарт Вейдер оглушливо проревів, при цьому його голос задихався, як тигри в петлі.
  - А ми й маємо взяти землян на переляк! Нехай одразу ж піднімуть вгору лапи!
  Ліра Велімара, яка вже мала досвід знищення та завоювання планети земля хіхікаючи, помітила:
  -Пора, пора, по радіо - Боярський виступав... Своїм просоченим голосом - весь світ налякав!
  Чорний лорд кинувся до голограми, намагаючись захопити сканер управління. Ліра, схопила Дарта пальчиками своїх пустотливих ніжок, за маску і відкинула, громила. Бойовий костюм Вейдера голосно крякнув і вибив іскри.
  А бронзова гарпія Ліра розреготалася:
  - Ти хіба мужлан не знаєш, що даму слід пропускати першою!
  Гіперіонні знаряддя імперії Стелзаната обрушили свій вогонь, що спалює, на супутники, що крутяться по земній орбіті, та інші продукти життєдіяльності людини.
  І ось з'явилася сама Ліра Велімара. Виникла відразу на всіх екранах, навіть вимкнених телевізорів та комп'ютерних моніторах. Вона з'явилася гола і прекрасна, з чотирма кібернетичними шпильками у волоссі, що вивергає чарівність і магію анігіляції. Справжнє божество у всесвіті грубої сили!
  Стала промениста мегера солов'їним щебетом верещати:
  - Земляни! Ми не збираємося завойовувати ваш жалюгідний світ. Ви надто далекі від нас, щоб обміряти імперію розташуванням великого гарнізону. - Сапфірові, топазні та смарагдові очі дівчата люто блиснули, або навіть спалахнули, як промені гіперлазера. А голос став набагато холоднішим. - Ми вас тривіально розпорошимо на кварки, а ваші душі за допомогою гіпермагогравітатора відправимо в пекло, на вічні пекельні муки!
  Звучало подібне страшно, проте те, що таку безглуздість передавала гола, і дуже апетитна жінка, викликало не стільки жах, скільки сміх!
  У цей момент з'явилася загрозлива пика в чорній масці і як прореве через гіпертитанові зябра:
  - Коротше кажучи, віддайте нам обручку Соломона, поки ми вас зовсім не знищили!
  Ліра струснула засмаглі груди, прошипівши:
  - Анігілувавши дуже болісно!
  Дарт Вейдер додав, загрожуючи кулаком у якому міцно затиснутий меч, що відливає червоним світлом:
  - І каструємо без анестезії!
  Хто на планеті Земля сміявся, хто плакав, а в когось почалися нервові коліки. І тільки одна людина на блакитній підмісячній відчувала в собі непідробну радість. Президент Туреччини Ердоган неквапливо підійшов до дзеркала. І показав сам собі дулю. Помилувався на блискучий камінчик, стільки гармонійно прикрасившись вказівний палець правої руки.
  Спадкоємець Османський султанів проревів:
  - Кільце Соломона хочете? А вігвам німецька на додачу не дати?
  Дарт Вейдер бачачи через голографічні зображення надто веселу реакцію землян, просипів:
  - Треба оголосити людям ультиматум!
  Ліра Велімара вилупили собі зірки, що блищать усіма кольорами веселки:
  - А це що за таке?
  Дарт Вейдер з тріумфуючим тоном у бездонних колодязях очей пояснив:
  - Це міжнародне слово. Анігіляція гарантована!
  Ліра хихикнула і помітила пускаючи іскри зі своїх довгих, з одноатомним заточенням нігтів:
  - Ех хлопчики! Анігілювати можна лише плоть... А Магогравітація - це ще крутіше буде!
  Дарт Вейдер з новою приголомшливою силою врубав усі гравомаговипромінювачі. І став оглушливо надсаджуватись білугою.
  А який голос став у чорного лорда, навіть обладунки розжарилися до білого:
  - Ультиматум! Ультиматум! Я зітру вас в анігілятор!
  Ліра Велімара розгойдувала свій пишний бюст і крутила розкішними стегнами. При цьому верещала, згадавши земний фольклор:
  - Російська мафія, смерть ти породила! Горілка з воднем - член чоловіків занапастила! А у нас космічна сабанту сила!
  І воїни великого Стелзанату як заспівають:
  - Ми не жалюгідні комашки - суперніндзя-черепашки... Гармати - вушка Чебурашки - спалимо всіх як промокашку!
  Ультиматум космічні прибульці висунули, але ніякого ефекту. І тоді Ліра Велімара запропонувала:
  - А давайте по крутому... Побалакаємо на бейсику?
  Дарт Вейдер при всій своїй тупізі - що візьмеш з мізків, без гіперплазмового підживлення, пробурчав:
  - Це колись агресивні переговори ведуть за допомогою світлового меча?
  Ліра підморгнула, відштовхнула босою ніжкою картату з кінською головою собаку. Суміш шахівниці, коня, і крокодила запищала, і ображено закрутилася дзиґою. Дівка-генерал сунула свою ніжку таким чином, що розпечена ультраплазма лоскотала босу п'яточку, і проревела, мотаючи семибарвною головою:
  - Ні красень! Замість світлового меча, ми жбурнемо термокваркову бомбу!
  Дарт Вейдер висунув свій довгий, як у змії, отриманий методом клонування язичок, і провів їм солоними краями свій маски. І щиро вищить, як поламаний двигун внутрішнього згоряння:
  - Люблю я термокваркові бомби, а термопреоннові ще більше!
  Ліра примхливо скривилася, знову рушила свій ніжкою, цього разу по кішці, покритій кропив'яним листям:
  - Та ти не вмієш з преонном готувати!
  Чорний лорд логічно відповів:
  - Не вмієш - навчимо, не хочеш - змусимо!
  Ліра труснула свій збитої про щелепу солдатів лапою:
  - Гіперплазмовишкодження! Один термокварковий снаряд!
  З широкого стовбура гравіопушкі мляво спалахнуло синьою хвилею. Невелика, розмірами з кавун звичайної величини, ракета рвонула до поверхні планета Земля.
  Ліра Велімара заскакала наче бабка, і кілька оголених войовниць Стелзаната разом із нею.
  Дарт Вейдер наїжачив свою маску в тупій усмішці:
  - І що зараз буде?
  А ось анігіляційний постріл навіть не видно для радарів - надзвичайна стрімкіша за випущену зірку польоту фотона швидкість!
  Про напад Володимир Путін так і не встиг дізнатися. Іноді невідомий останній акт милосердя Всевишнього.
  Гіперплазмова геєна поглинула Верховного головнокомандувача найсильнішої армії планети Земля. Мільйони людей випарувалися, звернувшись до плазми та гіперплазми, перш ніж змогли усвідомити катастрофу.
  Розквітли пелюстки з сотнями тисяч мов смертоносної анігіляції, кожний зі своїм неповторним відтінком, та динамічним малюнком руйнування.
  Гігантський коричневий грибок піднявся на висоту понад 500 кілометрів, а вибухова хвиля, облетівши кілька разів земну кулю, вибила всі шибки навіть на території США. Заграва охопила всю іоносферу, у всій безлічі фарб і суцвіть. Від струсу піднялися велетенські хвилі цунамі. Понад двісті метровий водяний вал накрив усі континенти, топячи десятки тисяч суден. Лінії електропередач були виведені з ладу, міста занурилися в темряву, яка лише де-не-де переривається вогненними плямами пожеж.
  Відтепер на планеті Земля настала нова епоха. Година Дракона запанувала.
  У відповідь на бісівські потоки гіперенергії, кільце Соломона набуло сильного розряду.
  Ердоган відчув, як до нього входить сила багатьох сотень тисяч джинів. Президент Туреччини миттєво почервонів і почав розбухати. Звичайна людина з маленькими таракановими вусиками (надають йому подібність з Адольфом Гітлером!), росте немов лавина, що скочує з Евересту.
  Цивільний костюм османського диктатора лопнув, і мускулатура почала рости, немов на дріжджах. І ось розширюючі плечі Едрогана вперлися у склепіння стародавнього султанського палацу.
  Деякий час міхур, що роздмухується, йшов ушир, поки, нарешті, мармурові стіни не впали. Численних турецьких охоронців розкидало в різні боки. А напівголі невільниці, з гарему османського диктатора, злякано тремтячи оголеними ніжками, розбігалися або розповзалися, якщо їм не пощастило бути придушеними.
  А Едроган все збільшувався, наче супермен у розмірах. Будинки столиці Туреччини Анкари плющились під його чоботями. Ось османський диктатор вже вищий за Еверест. І з зорельотів Стелзанату та імперії Чорних ситхів, його силует, що підноситься, дуже навіть добре видно.
  Ліра Велімара хтиво проворкувала:
  -Який величезний хлопець ... У нього і гідність - напевно велике!
  Дарт Вейдер постукуючи себе по масці - так зображення на ній щось замутіло, сиплячи, прохрипів:
  - Це колос на глиняних ногах!
  Ліра випустила з очей парочку блискавок і проворкувала:
  - І видно ангельським повинен бути голосок! - Настало підморгування, характерне для вкрай дорогої повії. - Заспівай квітку не соромся!
  А турецький диктатор Едроган продовжував стрімко, наче надувний міхур розбухати. І що найнебезпечніше, в його руках з'явився довжелезний меч, що теж швидко зростав.
  Ось уже зростання Едрогана за тисячу морських миль і це ще не межа. І яким мускулистим став турецький диктатор - величезні м'язи буквально бугряться, і тремтять - будь-який, навіть самий розгойданий культурист їм позаздрить.
  А його меч сяє як зірки, які сплелися в суцвіття непереможного кладенца.
  А зуби президента Туреччини подовжуються, перетворюючись на дуже гострі, звивисті ікла ракетного вампіра. І починає новий батир розмахувати своїм велетенським мечем.
  Ліра Велімара оглушливо репетує:
  - Термокварковим зарядом по фюреру ... Тьху, по турецькому султану - вогонь!
  Дарт Вейдер постукав рукавичкою по великому, позолоченому джойстику управління, іронічно ринув:
  - А чому не гіперплазма! Вогонь - це вже застарілий земний вираз!
  Ліра Велімара як застукає своїми витонченими, дівочими ніжками, голими, рожевими підошвами по металевій підлозі:
  - Дай термовиверження! Антипульсарні клопи!
  І термокваркові ракети, залишаючи за собою вогняний, і широкий, як хвіст нареченої, шлейф спрямувалися до розбухлого від безлічі духів і джинів Едрогана, що ввійшли в нього.
  Османський диктатор, чиї розміри вже були порівняні з Місяцем, змахнув своїм космічним мечем. І зореліт імперії ситхів - ракетний крейсер "Бабуїн" розколовся під страшним ударом. Бризнули гіперплазмові уламки... І посипалося щось неймовірне і фасмогоричне.
  І при цьому цілком тривіальне - бо солдати-клони гинули цілком прозаїчно. Виявляючи емоцій трохи більше, ніж біороботи. А ось їхній командир Санта, не будучи клоном, явно нервував. І згадував, скільки таємно збув рабів хатхам. Ну, тепер його точно чекало пекло антивсесвіту і муки темного боку сили!
  Термокваркові ракети тарані Ердогана. Кожна з них несла в собі енергію ста мільярдів атомних бомб, скинутих на Хіросіму. І могутній, м'язистий торс османського диктатора покрили виразки і спалахи ультраядерних бомб, що вибухають.
  Ліра Велимара провела босою ногою своїм витонченим носиком і пропищала:
  - Звичайно ж ні! Я хочу вина - пачку "Кемел" сигарет!
  Дарт Вейдер поклав свою кігтисту лапу, на голу м'язисту спину дівчинки і, провівши по ній, прогугнявив:
  - Тверезість норма життя!
  Ліра вдарила потенційного супротивника чорного лорда коліном у щелепу і продзижчала:
  - Порядок, перш за все!
  Незважаючи на те в Ердогана встромилося зарядів цілком достатньо, щоб знищити Місяць, з Меркурієм на додачу, османський султан, ще більше виріс у розмірах. Він тепер справді нагадував величезного казкового іфриту. І його меч активно шукав собі жертви серед кораблів Стелзанату та імперії ситхів.
  Дарт Вейдер дивлячись на те, як термокваркові ракети не завдали жодної шкоди цьому мастодонту з казки, а суперлазер мабуть навіть підживлюють силу Ердогана, запропонував Лірі:
  - Може, об'їмо наші зусилля?
  Гола красуня з імперії Стелзанов не зовсім зрозуміла чорного лорда:
  - Як? Адже ми й так єдині!
  Ледве прикрита бікіні генерал Астара ця м'ясиста дівка-воїнт запропонувала свій варіант:
  - Давайте жбурнемо в нього термопреонновий заряд!
  Дарт Вейдер у якому прокинулась цікавість дослідника та вченого темної сторони сили, сиплячи через маску запитав:
  - Це зброя, заснована на процесі злиття преонів?
  Астара, вигинаючи свій що складається з одних м'язів і сухожиль торс, низько вклонилася чорному лорду:
  - О так мій повелителю! Подібна реакція дозволяє використовувати в ракеті енергію рівну 1000 пентатонів. Або десяти, немає ста трильйонам атомних бомб скинутих на Хіросіму!
  Живий розум чорного лорда зробив моментальний підрахунок і Дарт Вейдер свиснув від подиву:
  - Ого! Від такого вибуху навіть планета Юпітер розкришиться на кварки!
  Ліра Велімара чомусь не надто розділяла такий оптимізм:
  - Планета Земля згорить від такого удару. Все життя в межах сонячної системи буде знищено!
  Дарт Вейдер дивився на космічний бій. Ердоган намагався розрубати бойовий гіперіонний броненосець Стелзаната, який скидався на м'ясоїдну піранню. Той, користуючись своєю феноменальною маневреністю, відчайдушно намагався уникнути поразки.
  Однак гіперіоні гармати, і батареї супертаборів виявилися абсолютно марними проти ультрамагоплазмової плоті Ердогана. У ньому накопичилася енергія мільярдів джинном, а швидкість перевищувала світлову.
  От і прудкий броненосець був, розрізало наче ковбаска ножем. І при цьому вилетіли величезні сотні верст іскорки.
  Османський диктатор оглушливо прорепетував:
  - Банзай! Буде вам труновий дизайн!
  Дарт Вейдер, прикинувши відстань, з непідробною тривогою помітив:
  - Якщо рвоне термопреонновий заряд, то й нас самих рознесе, як смолоскипом метеликів!
  Ліра Велімара сором'язливо підморгнула чорному лорду і впевнено промовила:
  - Не бійся, мій темний термінатор! У термпопреонна кумулятивне наведення!
  Лорд Вейдер безнадійно махнув рукою:
  - Гаразд, впали! А поки що зберу всі темні сторони сили!
  Ердоган, до якого увійшли всі сімдесят два племені казкових духів, здійнявся над Землею.
  Султан Туреччини вдвічі перевершив у своїй довжині діаметр Місяця і просто іскрився бісівською та феноменальною силою. Такий бій тепер бурхливо кипить у космосі. Меч Ердогана злітає швидше блискавки і вражає зорельоти, що відчайдушно відстрілюються.
  Навіть напіванігіляційні частинки марні проти такої просто ізуверської сили джинів. Грос-есмінець космічної імперії, що потрапив у вістря клинка , спалахнув жовто-блакитним полум'ям і навіть не залишив після себе уламків.
  Але Ліра Велімара з рукава витягла своє "козирний туз" - термопреоннову ракету. Термопреонн здатний при повному вивільненні викидати енергію в 7 квадрильйонів разів більшу, ніж термоядерна реакція.
  Куммулятивний термопреонновий заряд трохи слабший, зате фокусує руйнування незрівнянно точніше. І ось їх утроби флагманського лінкори викидається принцесп-плазмова пляма.
  Саме так нестандартно виглядає керована і по-розумному навідна заснована на синтезі термопреонна ракета. Він не має стабільної матерії, тому її майже неможливо збити. Але при цьому заряд сам собі вибирає мету.
  Принцесп-плазмова пляма лякає Ердогана. Він плутається ухилитися, але ультрапросунута субстанція виявилася спритнішою. І немов павук, гіперядерна бомба присмоктала до могутнього торса свіжоспеченого царя та імператора джинів!
  Ліра Велимара жарко сплеснула лапами і заспівала:
  - На частини розірвемо! На кварки розмітимо!
  Могутнього як Геркулес Ердогана сильно перекосило, і він, зігнувшись, немов гутаперчева кулька навпіл.
  Спалахнула наднова зірка. Декілька зіркольотів Стелзаната, що опинилися поруч, і імперії ситхів відкинуло, гіперплазмовий вал спалив платформи і стовбури великої кількості батарей. Розчавив безліч клонів та гарних дівчат-амазонок із імперії Стелзанів.
  Сам Ердоган покрутився, покрутився і... Став ще більшим і страшнішим. Другий меч, немов паросток м'ясоїдної рослини-паразита, пробився у правій руці.
  І диктатор Османської імперії оглушливо засміявся:
  - Ех ви жалюгідні космічні прибульці... Ви всього лише слуги Шайтана, а насправді і Шайтан мій слуга!
  А на планеті Земля тим часом вирвало торнадо. Хвилі світового океану миттєво прогрілися від гіперядерного спалаху, і скипіли крутим окропом, що шпарив все живе. А ліси та висотні будинки запалали.
  Сто трильйонів Хіросим, що спалахнули з відстані місячної орбіти - це ж не жарт! І вогонь, що охопив усю Землю, буквально пропалив її до пекла.
  На місці Вашингтона спалахнула яскрава шалена заграва світла, потім виникла колосальна фіолетово-коричнева квітка. Сім гіперплазмових пелюсток відокремилися від сліпучого бутону, злетівши в надхмарні висоти. Вони протягом десяти секунд сяяли всіма кольорами веселки, а потім, моментально потьмянівши, обпали, залишивши лише велетенські пурпурно-червоні іскри, що плавають у стратосфері.
  Миттю десятки, сотні мільйонів людей згоріли, розлітаючись елементарними частинками. Ті, хто були подалі, сліпли та палали, як живі смолоскипи. Вогонь болісно пожирав людське тіло. У людей облазила шкіра, зверталося в пилюку волосся, обвуглювалися черепи. Вибухова хвиля, як гармошкою, складала хмарочоси, живцем ховаючи багатьох, ще недавно таких живих і безтурботних індивідів у розпечених бетонних могилах.
  Команда світловолосих напівголих школярів Техасу, ганяла м'яч, по них пройшла гравіохвиля, залишивши лише попелясті силуети на траві, що обгоріла. Бідолашні хлопчики, про що вони думали в останній момент: може, звали маму, або когось із героїв кіно, незліченних комп'ютерних ігор.
  Дівчинка, що повертає з магазину з кошиком, пішла на той світ, посміхаючись, не встигши навіть скрикнути. Дитина просто розлетілася на фотони і лише дивом уціліла стрічка бантика паморочилася в атмосферному вихорі. Люди, що сховалися в підземці, білих і кольорових давило як мух під пресом, тих, хто в цей час летів у літаку смерчі геєни закинули за межі стратосфери, а це ще гірша і повільніша кончина... Люди б'ються головою об алюмінієві стіни, а очі вивалюються з орбіт.
  Смерть зрівняла бідняка та мільярдера, сенатора та ув'язненого, кінозірку та сміттяра. Здавалося, що мільйони душ із завиванням, несуться в небо, світ перекинувся і можливо вперше люди відчули, що як тонка життєва нитка і наскільки вони потребують один одного. Мати і дитина задихнулися під завалом, з такою силою притулившись один до одного, що їх відірвати, не могли всі сили пекла.
  Навіть просочений під зав'язку темною стороною сили напівмеханічний монстр Дарт Вейдер відчув біль і страждання мільярдів земля, що гинули.
  І в розпачі закликав до себе всі фібри та маси феноменального прояву темної сторони сили.
  Ліра Велімара в цьому питанні підтримала його і простягла міцну руку чорному лорду. Вони злилися ментально. Їхні біоплазмові поля миттєво змішалися, жіночий і чоловічий початок об'єдналися разом, утворивши союз теоплазмових сил.
  І після чого виник колосальний гіпергравіомагічний колапс, який здійснює приголомшливі, буквально надфантастичні перетворення.
  Зцілілі зіркольоти космічної імперії і Стелзаната почали збиратися в одне ціле, наче кульки ртуті. Вони стрімко зливалися, вминалися в принцепс-плазмовий пластилін, створюючи між собою єдине та монолітне ціле.
  По всьому космосу кружляли частинки, що сходять як тирса в індукційній котушці. І ось на місці флагманського зорельоту імперії ситхів пішла кулеметна черга подібного до фотобліц спалахів, а після чого виникла величезна людина.
  Його постать була дивною. Тулуб і ноги як Ліри Велимари - голі та спокусливі, а ось голова, плечі та руки вкриті чорним бойовим костюмом Дарта Вейдера.
  Вийшов жахливий гібрид: лорда темних сил, воїнкою з військ СС Стелзаната Велимари. Причому розміри громили в діаметр з Венеру. Така ось чудовисько зародилася, і була створена крайнім проявом, гіпергравітаційної магії.
  У руках Дарта-Ліри спалахнули два світлові мечі: червоний і фіолетовий. Обидві зброї світилися і дуже яскраво та інтенсивно іскрилися. Наполовину дівчисько-мегера, наполовину кібернетичний організм рушила назустріч Ердогану.
  Під витонченими, босими, дівочими ніжками оглушливо гуркотів вакуум. Здавалося, що це чудовисько просто марширує мінним полем, де вибухівка невидима, але від цього ще більш руйнівна.
  Турецький диктатор, який теж розбухнув з діаметра Венери, йшов назустріч своєму візаві. Вони зближалися, і однією під босими, дівочими ніжками, а іншого під високими чоботами гуркотіла, як мільйон громів... пустка!
  Дарт Вейдер та Ліра в одному флаконі відсалютували Ердогану мечем.
  Османський диктатор у відповідь лише гаркнув:
  - Не пощади ворогові!
  Дарт Вейдер у відповідь прогугнявив:
  - Повторення мати - окабання!
  І їхні мечі з диким гуркотом, виверженням мільярда вулканів Кракатау схрестилися. І здригнувся вакуум. Затанцювали кварки у вихорах ефіру.
  Ердоган, відчувши що його виткана їх численний орд злих і добрих духів плоть, здригнулася від удару, рикнув:
  - У Шайтан! Ти сильний!
  Дарт Вейдер продовжуючи атаку, гаркнув:
  - І слабим ніколи не був!
  Гібрид чорного лорда та мегери-войовниці атакував Ердогана. І хоча його противник не поступався силою і швидкістю, але в мистецтві фехтування, звичайно турецький президент не міг зрівнятися, з воїном якого навчали кращі воїни та фехтувальники в галактиці - джедаї.
  Ось уже почувся голос Ліри. Це пекельне дівчисько теж навчалося не слабо. Оскільки в їхній імперії були відсутні чоловіки, дівчат виношували в кібернетичних утробах. Їх вчили вбивати і боротися ще коли у живильному середовищі за допомогою комп'ютерних програм формувався зародок.
  - Що син турецькопідданого, не подобається, тобі такий прийом!
  І принцепс-плазмовий меч, полоснув по відгодованій пиці Ердогана. Зрізаний вус османського диктатора впав, закрутився у вихорах ефіру, почав рватися на частини, руйнуючись немов ціла зв'язка анігіляційних бомб. А з розрубаної щоки полилася кров. Причому в кожній крапельці, плескалися джини та відьми з мітлами.
  Турецький диктатор спробував відповісти, але Дарт Вейдер дуже спритно підпірнув під кривою меч-ятаган, і сам лупнув супротивника по боці, розрубавши у супротивника цілий пласт мускулатури. Ердоган проревів ще голосніше і знову атакував.
  Дарт Вейдер парирував помах, і боса нога ліри вдарила супротивника просто в пах.
  Ердоган болісно просипів, і диким стоном у якому, відчувалися пискляві нотки, проквакав:
  - Тепер тобі чоловічок кінець!
  Дарт Вейдер прискорив атаку, і заспівав атакуючи:
  - А все ж кінець, то ще не кінець! Кінець, це лише початок!
  І ось він проводить свій коронний прийом, за допомогою якого був повалений граф Дуко. Зрубана кисть, разом із мечем зависає у припливі вакууму. І потім теж починає рватися. Немов в одному місці забили багаторазові, реактивні, пускові установки - наднові зірки, що випускають.
  Ердоган витріщивши від нестерпного болю очі відступив і врізався головою в Місяць.
  Супутник планети Земля деформувався від удару, його покрили широкі тріщини і почалося активне виверження магми. Місяць почав нагадувати сильно побите обличчя. Ліра знову рушила Ердогана ногою під коліно, а меч Вейдера з беззахисного боку, зачепив плече, зрізавши товстим шматком м'яса та м'язів.
  Османський диктатор уже явно плив, його єдиний уцілілий меч полетів широкою амплітудою, але вістря червоного меча чорного лорда встромилося прямо в кисті противника. Потім чіткий поворот і ще одна відсічена лапа Ердогана падає вниз, щоб почати рватися, анігіляційними і магічними петардами.
  Османський диктатор обеззброєний, і його остання відчайдушна спроба, подібно до дракона - спалахнути вогником.
  Немов трильйон вогнеметів лупнуло разом. І плазмовиверження затопив практично всю сонячну систему. Хвилі несамовитого полум'я, за кілька секунд домчалися до орбіти Плутона. Маска і руки Дарта Вейдера витримали, але босі, дівочі п'ятки Ліри підпалило капітально.
  Дівка-генерал закричала від болю - вогонь жорстоко обпалив підошву, навіть великі пухирі разом здулися, на обгорілих і почорнілих жіночих ступнях і гомілках. Дійшло до колін...
  Але Дарт Вейдер професійним рухом, у стрибку і з поворотом корпусу і рухом мечів, що сходить, - зніс велику, рогату голову османського президента Ердогана.
  Величезна не поступається розмірами Місяцю голова, великого воїна і правителя відкотилася, і товсті сині губи шепнули:
  - Усі фініш!
  Після пролунав вибух, настільки оглушливий, руйнівний і величезний, що все, то було до цього, жалюгідний вогонь сірника на тлі випробуваної в космосі водневої бомби. Потоки анігіляційної гіперплазми затопили простір від Сонця, то Афла-Центавра і Сіріуса...
  
  
  
  
  НЕЩАСНИЙ Хлопчик
  Жив один хлопчик, він був ще маленький, але глибоко нещасний. У школі його ображали і переслідували, вдома батьки вічно зайняті та лаяли за погані позначки, і навіть били за двійки ременем. І всі його дурником, розумово відсталим, боягузом - цькували і били.
  Набридло це хлопчикові, і вирішив піти зі свого злого міста і подалі від ненависної школи, куди очі дивляться.
  Хлопчик був ще малий і наївний. Він думав, що тільки в його місті мешкають такі злі люди і особливо діти, а в інших містах усі хороші та добрі. І не може бути інакше, бо квадратному ящику телевізора захлинаючись повторюють, що їхня країна найгуманніша, найдобріша, найкрасивіша і найкраща у світі. Що в його країні всі діти щасливі чи обов'язково стануть щасливими, а партія та її великий вождь приведу до комунізму - коли кожен отримає те, що бажає.
  І хлопець щиро думав, що діти в школі такі жорстокі і злі, що їх завербувало ЦРУ і Моссад, що це з вини товстопузих буржуєм Америки в місті порожні полиці і люди стоять у найдовших чергах. Що все було чудово, якби не буржуї та диверсанти, що ночами переходять кордони. Що це з їхньої вини гниє картопля і болять у дітей зуби. І мабуть уколи теж придумали, щоб мучити людей у США.
  Але ж бути такого, щоб зло правило у всіх містах його неосяжної Батьківщини, щоб злі агенти ЦРУ спокусили та зіпсували всіх дітей, навчивши битися та бити лежачого.
  Ні має знайтися в його найкращій і найгуманнішій у світі країні міста, де всі добрі та один одному посміхаються і можна сміливо простягнути для потиску руку, не побоюючись, що в неї воп'ється захована між пальцями шпилька.
  Хлопчик свято вірив у це, що є ще добрі та мирні міста. І він, насилу дочекавшись перших, теплих весняних днів, потай від батьків вигріб усе з холодильника. А не так уже й багато було продуктів у найгуманнішій, найбагатшій, добрій і миролюбній країні світу. Набив цим сумку і ранець, витрусивши заздалегідь підручники і зошити, що вони створювали додатковий тягар і... Раз у раз боягузливо озираючись відчинив дверцята, вискочив надвір.
  Хлопчикові завжди було страшно виходити до свого власного дворика. Йому здавалося, що там його обов'язково поб'ють, покалічать, принизять, заплюють або ще щось зроблять гірше. Але ще стоїть раніше весняний ранок, всі йдуть школу є шанс проскочити повз дворових хуліганів вирушити далі. З цього кварталу, де він став ізгоєм та посміховиськом, туди, де ще не знають. Де він просто білий хлопчик метр з кепкою зростання.
  Ну чому люди такі злі? Що він зробив їм такого, що його так люто ненавидять? І причому ненавидять, у найгуманнішій, добрій, людяній і справедливій країні не Земній кулі? Що він ним зробив? Когось образив, обмовив, принизив, плюнув, зрадив?
  Хіба він не казав усім, що треба бути добрими, чуйними, допомагати одне одному. Що битися це погано, а слабкому треба допомагати? Але за це ще вважали все дурнем, слабаком, дебілом... і ще якесь складне та незрозуміле слово - пацифістом?
  Але дивно хіба цьому навчали всі дитячі казки, книжки, телебачення. Хіба люди не повинні бити саме такими: піднесено благородними, схильними до самопожертви стояти один за одного горою. Хіба людина не є людиною братом? Хіба не є справжній сенс життя творити добро?
  То чому насправді, чому вчили в книжках, у кіно, і навіть на уроках інформатики спростовується? Вважається дурним, безглуздим, смішним, дурним!
  Звідки в наших дітях та його однолітках, стільки злості та ненависті, небажання слухати своє сумління, прагнення до насильства та руйнування? Куди подіється виховання, і культ добрих справ у їхній найгуманнішій і людянішій державі світу. У державі, яка допомагає та захищає пригноблених у всіх точках земної кулі. Яка, рятує від голоду та стихійних лих негрів, індіанців, усіх комусь туго і погано.
  Хлопчику гукнули... Він відчув страх. Зараз зловлять і почнуть знущатися.
  Він вдав, що не чув і додав кроку.
  У відповідь дикий рев:
  - Стій гальмо! Ми тебе вб'ємо!
  Вражає дикий шаленство в голосі, стільки ненависті до нього? А за що? Що він зробив? А вони ненавидять його, того, що завжди говорив про добро, про дружбу, про милосердя так, як невірне не стали б ненавидіти, того, хто прирізав би їхню рідну матір.
  Але хлопчисько вже прийняв рішення, піти з цього міста, не ходити більше до цієї проклятої, ненависної школи. Втекти з цієї пекельної клоаки і знайти якесь інше, добре, чисте, дружнє місто. Адже може бути такого, що в його людинолюбній країні не знайшлося таких міст.
  Хлопчик дуже боявся, що його незграбного і слабкого наздоженуть, і надають по шиї, що він зможе піти. Але є ще автобус. Потрібно тільки заскочити до нього, тоді хуліган та бандит відчепиться.
  Цього разу хлопчику посміхнувся успіх, і він встиг в останній момент застрибнути на підніжку автобуса, що закривається. Двері стиснули йому тонку, дитячу руку, на щастя не сильно, і він зумів утримати набитий продуктами ранець.
  Проїзд в автобусі на той час ще коштував мізерну суму, і було нерентабельно в невеликому містечку платити зарплату ще й кондуктору. Тим більше, люди чесні та їм не шкода чотирьох копійок. Пара однолітків, не змогла наздогнати хлопця і вимішувала свою злість на смітнику. Його по-звірячому штовхали ногами, ніби залізо було винне в тому, що бажаний видобуток втік. А хлопчик їхав і благав Господа Бога (якого до речі, як їх вчили і немає зовсім!), щоб скоріше відчинилися дверцята і він звільнив руку.
  Нарешті наступна зупинка, рука вільна і можна сісти, сидіти і перевести дух. Чим далі хлопчик віддалявся від свого ненависного дворика, чим спокійніше в нього ставало на душі. Там, де не знають, там безпечніше.
  Хоча можливо інший хлопчик, навпаки, на його місці, мріяв би бути ближче до будинку, шукаючи захисту в його неприступних стінах. Але дворик будинку завжди викликав у хлопця страх. Йому навіть уві сні снилися кошмари та його пекельні, безжальні однолітки. Хлопчик намагався якнайменше гуляти на вулиці. Після уроків з усіх ніг біг у роздягальню, щоб встигнути до того, як вийдуть ненависні, жорстоко серцеві однолітки і почнуть знущатися, а то й одразу бити. Втіху хлопчик знаходив тільки в книгах. Не було тоді ні комп'ютера, ні інтернету, ні навіть по телевізору - всього три канали, де в кращому разі показують піонерів відмінників, або хор, що співає - як добре жити в їхній найгуманнішій і людяній країні світу. А в гіршому нудні зведення з полів і постійні битви за врожай. І лише раз на тиждень, у неділю можна було по ліміту подивитися, якийсь цікавий, художній фільм або передачу в гостях у казки.
  І хлопчик любив зариватися в книги, черпаючи в них високе, благородне та казкове.
  І він часто на уроці, якщо не надто діставали плющі з трубки, або однолітки, що стріляли гумкою, теж задумався про казковий, добрий світ. Про те, що колись, нарешті, збудують комунізм і буде загальне, всесвітнє братство.
  І тоді діти з Альфа-Центавра, Сіріуса, Великої ведмедиці, сузір'я Стрільця об'єднаються разом. І широко посміхаючись, беруться за руки. Наприклад, діти із сузір'я Риб, маю головки, вкриті сріблястою лускою, і золоті, сяючі плавці. А в Сузір'ї Стрільця вони, мабуть, схожі на Кентаврів.
  Все дуже мирно та красиво. Вони дарують один одному подарунки, співають пісень. Немає ворожнечі, немає злості, ніхто не підкладе іншому, під зад кнопку чи дохлу жабу.
  Скоріше б настав комунізм, а ненависне ЦРУ, яке обплутало павутиною ненависті весь світ, і навчило наших радянських дітей ненавидіти добро - нехай згине і буде знищено! Адже вони американці породили кошмари війни від винищення індіанців, до Афганістану. Вони у своїх радіоголосах зводять людей з розуму і змушують піднімати руку, брат на брата, з пелюшок вселяючи ненависть!
  Автобус не поспішаючи ковзає маршрутом. Зовні травень, ранок - день тільки починається. Та хлопчик і не боїться темряви. Навпаки, коли темно більше шансів проскочити непомітно повз однолітків, розчинитись у темряві. Взимку, коли холодно і ночі довгі, і особливо в сильний мороз можна вийти на вулицю і всерйоз розраховувати проскочити хлопців, що пишуть злістю.
  Взимку хулігани теж мерзнуть і рідше виходять надвір. А ось у теплу пору року якраз і починається мука. І просте ходіння в магазин перетворюється на тортури. І хлопчик думає, винайти якийсь модуль нуль-переходу, щоб раз і ти вже в магазині, а потім натиснув кнопку і ти вже вдома.
  Може й добре, що поки що не винайшли ще штучних крил, у себе в квартирі, на високому поверсі хлопчик може відчувати відносну безпеку. Коли ти спітнівши від швидкого бігу, нарешті відкриваєш двері і заскакуєш у квартиру, то відчуваєш себе олімпійським чемпіоном, який перетнув фінішну пряму - ти вдома і ти в безпеці. Можна, нарешті, перевести дух і знайти собі втіху в читанні якоїсь чергової книжки. Добре, що в них залишилася від прадіда бібліотека, якою позаздрить академік.
  Водій просигналив, що вони вже на зупинці і треба всім йти. Хлопчик опинився в незнайомому районі. Він раніше не заїжджав ще до кінця. І ця новизна, здавалася приємною та дивовижною. Наче варто зробити крок, і ти немов Елі з Чарівника Смарагдового міста, опинишся в казковій та щасливій країні.
  
  ВІЙНА ДО ПЕРЕМОГНОГО КІНЦЯ
  13 квітня 1945 року. Місто Берлін, будинок імперської канцелярії.
  Міністр закордонних справ Ріббентроп тільки що з'явився з переговорів, що проводив з радянською делегацією на чолі відомого склочника і ворога Німеччини Молотова. Незважаючи на те, в ході останніх битв було майже повністю знищено чотири радянські танкові армії. А з 1 квітня припинилися постачання західної допомоги по ленд-ліз, Сталін висував наперед завищені вимоги.
  Ріббентроп з сумом розповів Роммелю:
  - Переговори з радянською делегацією зайшли у глухий кут. Компромісний нульовий варіант - повернення до кордонів червня 1941 Сталіна не влаштував. Коба вимагає - Клайпедську область, Східну Пруссію та всю Польщу у межах 1939 року. А також претендує на Землі Словенії, частину Угорщини та нафтові родовища Румунії. Він заявляє, що мільйони радянських солдатів не для того загинули, щоб прийти до того, з чого все починалося. Крім того Йосип вимагає від нас репарацій, звільнення всіх військових та цивільних осіб... А наших обіцяє звільнити лише за викуп! Далі Сталін хоче здобути і територіальні придбання від Фінляндії.
  Фельдмаршал-фюрер Роммель похмуро помітив:
  - Після перевороту в червні 1944 року ми змушені були продовжувати повільний і завзятий відступ на східному фронті. Хоча розгромлені в Нормандії союзники і пішли з нами на відносно почесний для них світ, але... Червона армія надто сильна, і по максимуму берег солдатів, віддаючи перевагу активній обороні та коротким контрударам. Та росіяни вийшли до Вісли і навіть ціною величезний потер форсували її, прорвалися до Словаччини, ледь не захопили Румунію... Але ці успіхи їм дорого коштували. Ми теж стікали кров'ю, але мені вдалося налагодити більш-менш задовільну оборону і звести співвідношення втрат у три-чотири рази на нашу користь. А Сталін, мабуть, не розуміє, що його країна теж виснажена, і союзники, переставши допомагати Росії, почнуть робити ставку на нас?
  Ріббентроп з радісною усмішкою відповів:
  - Найбільші заокеанські акули, що вже обіцяють нам підтримку, в обмін на землі які ми отримаємо, завоювавши СРСР! Лейбористів уряд у Британії поки вагається, але багато приватних структур готові нас підтримати! Нам обіцяють допомогу і Бразилія, Іспанія, Португалія, і особливо Аргентина. Перон навіть не виключає, що відкрито, вступить у війну на нашому боці. Фіни теж присягаються йти до кінця! В Італії позиції на півночі Муссоліні зміцнилися, а південь поки що контролюю прозахідні сили. Ми готові продовжувати війну мій фюрер!
  Роммель лаконічно наказав:
  - Шпеєра до мене!
  Умілий, працьовитий і талановитий імперський міністр озброєнь і боєприпасів сидів на своєму місці. Шпеєр вдалося, незважаючи на всі труднощі значно збільшити випуск озброєнь і дуже швидко запустити в серійне виробництво більш досконалі САУ класу - "е", "ЛЕВ" і "Пантери"-2.
  Ще молодий і дуже енергійний економічний диктатор Третього Рейх доповів:
  - В області танкобудування досягнуто не лише якісного, а й кількісного прориву. У грудні 1944 року було випущено 1960 танків та САУ. І це незважаючи на всі військові труднощі та запуск у масове серійне виробництво найкращих у світі машин! Зокрема Е-25, Лев та Пантера-2!
  На даний момент випуск танків і САУ складає близько двох тисяч на місяць, з них у березні нові машини: Е-10, Е-25, Лев, Пантера-2 склали понад дві третини танкового парку!
  Роммель сухо запитав:
  - Ви впевнені, що наші танки перевершують радянські?
  Шпеєр намагаючись надати своєму тону розважливість повідомив:
  - Наші конструктори хоч і запізненням змогли створити машини з більш-менш вдалим компонуванням, бронюванням, озброєнням та ходовими якостями. Особливо вдалою виявилася Е-25. При бронюванні чола в 100 - міліметрів при куті раціонального нахилу в сорок градусів, бортів і корми в 60 - міліметрів та озброєнні 88-міліметрів гармати калібру ЕЛ 71 - САУ запас пострілів у 80, важить лише 26,6 тонн. При двигуні в 700 кінських сил машина розганяється понад 75 кілометрів на годину. Крім того, враховуючи запас ваги, борти самохідки додатково посилені 30-міліметровими екранами. Таким чином, борт прикривають і ковзанки, і екран, а значить, машина тримає удари снарядів Т-34-85 не лише в лоб, а й у борт. Сама ж 88-міліметрова гармата пробиває на дистанції 150 - 148 міліметрову броню під нахилом 60 градусів. Враховуючи скорострільність, точність стрілянини наша 88-міліметрова гармата, найкраща протитанкова зброя у світі! А захист чола дозволяє тримати постріли, навіть ІС-2. Тим більше, що гострі снаряди радянських гармат дуже чутливі до рикошету. А у нас якісна цементована броня має високу твердість поверхні та під кутом раціонального нахилу чудово рикошетить!
  Роммель логічно зауважив:
  - І все це було досягнуто завдяки тому, що двигун, трансмісію і коробку передач розташували разом, одним блоком. Таким чином, заощадили на карданому валі і зменшили висоту машини до 144 сантиметрів. Машина перевершує всі радянські моделі та відносно проста у виробництві. Хоча, наприклад, створити такого роду танк у вас поки що не виходить!
  Шпеєр ображено заперечив:
  - "Пантера"-2 і особливо танк "Лев" враховують останні розробки та посилення. Зокрема в "Пантері"-2 вдалося вкластися у вагу 47 тонн, посиливши озброєння та запас снарядів до рівня "Королівського тигра", і трохи поступаючись у бронюванні. І це двадцять одна тонна різниці. Двигун в 700 - кінських сил, дає швидкість 55 - кілометрів на шосе, і 30 кілометрів на годину на рокаді. Нові машини вже йдуть у серію з мотором 900 кінських сил і можуть розганятися до 70 кілометрів на годину. "Лев" зі 105-міліметровою гарматою взагалі не має собі рівних і в озброєнні, перевершує "Королівський тигр" у лобовому бронюванні, при рівному бортах та кормах. І все при вазі 51 тонну, з двигуном 900 кінських сил. Наші нові танки мають чудові ходові якості, а значить, їх можна використовувати в наступальній війні!
  Роммель посміхнувся і знову виявив ерудицію:
  - А в цьому танку двигун, трансмісія та коробка передач розташовані попереду корпусу машини, а вежа зміщена назад. Також ущільнили компонування. Але нам потрібен "Лев" із сильнішим бортовим бронюванням!
  Шпеєр вклонився і повідомив:
  - У танку Е-50 ми втілимо захист та озброєння "Мауса", не перевищивши сімдесят тонн ваги!
  Роммель відпустив Шпеєра та запросив імперського міністра авіації Заура. Теж дуже вмілого та здатного управлінця.
  Імперський міністр з переможним виглядом повідомив:
  -Наша авіація захопила тотально панування у повітрі! І насамперед завдяки героїчній німецькій промисловості! Нові реактивні літаки, що надійшли на озброєння Люфтваффе в 1944 році, виробляються серійно і у все зростаючих обсягах. Вони мають перевагу у швидкості над радянськими машинами у 200-350 кілометрів на годину та мають потужне озброєння з 30-міліметрових гармат та реактивних снарядів! Винищувачі МЕ-163, Ме-262, ВА-349 і особливо дешевий, легкий, маневрений і простий у виробництві НЕ-162 довели свою переважну перевагу над Лаггами та Яками супротивника. Швидкісний розвідник та бомбардувальник Ар-234 має таку швидкість, що жоден радянський винищувач його не може наздогнати!
  При цьому, що найістотніше, ми змогли досягти супротивника паритету в кількісному виробництві машин. У тиждень вироблялося 150 винищувачів МЕ-262 машин дуже потужних озброєнням і жиючих у бою, вже 300 і ця цифра зростає винищувачів НЕ-162, і 120 у разі зростання АР-234. На підході досконаліші моделі МЕ-262 зі стрілоподібними крилами, МЕ-1010 з крилами, де стріловидність регулюється, Не-262 з кращим озброєнням та льотними характеристиками, та головне Ю-287. Остання машина з крилами зворотної стріловидності, буде мати чудову точність бомбометанія.
  Усього випуск реактивних літаків ми плануємо довести до двохсот машин на день, повністю придушивши супротивника!
  Роммель логічно зауважив:
  - І гвинтові машини у нас цілком вдалі. Наприклад, еволюція Фокке-Вульфа - ТА-152. Та й ТА-400 у варіанті реактивного бомбардувальника із шістьма моторами подає великі надії!
  Заур гордо просипів:
  - ТА-400 може бомбити радянські заводи за Уралом, розвивати швидкість до 800 кілометрів та нести понад 10 тонн бомб! Так як і бомбардувальник безхвостік ХО-18, з дальністю польоту в 16 тисяч кілометрів! І реактивні ТА-183 та інші машини! Ми пануватимемо в повітрі!
  Фельдмаршал-фюрер відпустив Заура. Тепер треба було поговорити зі Шмайсером.
  Німецький автомат
  StG 44 (нім. Sturmgewehr 44 - штурмова гвинтівка 1944 року) - німецький автомат, розроблений під час Другої світової війни. Випустили близько 850 тисяч штук. Серед автоматів сучасного типу став першою розробкою масово.
  Від пістолетів-кулеметів (ППШ та ін.) Другої світової війни відрізняється значно більшою дальністю прицільної стрільби, в першу чергу за рахунок використання, так званого проміжного, потужнішого, і з кращою баллістикою, ніж пістолетні патрони, що використовуються в пістолетах-кулеметах.
  Автоматика StG 44 - газовідвідного типу з відведенням порохових газів через отвір у стінці ствола. Замикання каналу ствола здійснюється шляхом перекосу затвора у вертикальній площині. Перекіс відбувається шляхом взаємодії похилих площин на затворі та затворній рамі. Газова камора - без можливості регулювання. Заглушка газової камери з допоміжним штоком відкручується спеціальною виколоткою лише при чищенні автомата. Для метання рушничних гранат необхідно використовувати спеціальні патрони з 1.5 г (для осколкових) або 1.9 г (для бронебійно-кумулятивних гранат) пороховим зарядом. Стандартна вага пороху в патроні 7.92х33 Kurz - 1.57 г. Газовий поршень зі штоком поєднаний зі стеблом затвора.
  Шмайссер також висловив оптимізм, що новий автомат - St 54 - буде ще надійнішим і кращим, з високою купчастістю стрілянини.
  Висловив непідробний оптимізм і фон Браун - ракет А-10 і А-11 обіцяли літати на відстань до 1000 кілометрів і вражати з великою точністю, наводячись по радіо.
  З атомною бомбою справи були гірші, поки тільки запустили ядерний реактор. Але теж за кілька років обіцяли, що цариця бомб надійде в серію!
  Але головне американці та англійці пообіцяли допомагати Третьому Рейху та його сателітам у боротьбі зі світовим комунізмом!
  Фельдмаршал-фюрер Роммель ухвалив рішення:
  - Передайте Сталіну, що ми відновлюємо бойові дії в повному обсязі, повного і тотального знищення комунізму!
  13 квітня 1945 року стало днем великої відмови!
  Німецька війна основний удар завдали з боку Угорщини, щоб уникнути форсування повноводної Вісли. Наступ почався двадцятого квітня, коли доукомплектувалися нацистські дивізії.
  Німцям вдалося прорвати першу лінію оборони практично з ходу. Вони активно використовували тактику нічних атак, щоб не дати росіянам використовувати свою численну артилерію. Вночі, очевидно, вогонь не такий ефективний, а у фашистів прилади нічного бачення.
  Досить швидко виявилася прорвана і друга лінія оборони, і утворилося два котли. Але за наказом ставки у бій вступили великі резерви. Хоча розгромити фашистів і вдалося, але наступ Майнштейна було припинено.
  Німцям після місяця завзятих боїв вдалося лише відвоювати частину Словаччини просунувшись не більше 70-80 кілометрів.
  Наступ фриців у Східній Пруссії виявився ще менш успішним. Вони прорвали лише першу лінію оборони, і зіткнулися із щільним захистом. З'ясувалося, що Червона армія вміє окопуватись та захищатися. І завдавати серйозної шкоди.
  Лише в Румунії Кіссельрінг вдалося досягти великих успіхів. Фашистські війська створили три казани, і захопили практично всю Молдову та Буковину. Але й там їм не дали прорватися до Одеси, зупинивши на Бузі - природну водну перешкоду! Але німці все ж таки змогли захопити чимало землі. У тому числі й на чорноморському узбережжі та Українську область Чернівці. Тим самим відсунувши лінію фронту від нафтових родовищ Румунії. Але на цьому їх квітневі та травневі успіхи й обмежилися.
  Червона армія стійка в обороні, а промисловість випускала багато військової техніки. Особливо винищувачів ЯК-9 та танків Т-34-85.
  Влітку Роммель опинився у скрутному становищі - людські ресурси Німеччини і так виснажені, а наступ вело до великих втрат. Розраховувати на повторення сорок першого року не доводилося. Радянські війська загартовані в боях, генерали здобули дорогою ціною досвід, і побудована досить щільна і глибокоешелонована оборона.
  Тож за просування на схід потрібно платити.
  У центрі радянські війська поки що утримували плацдарми за Віслою. Сталін не хотів відступати.
  Роммель ухвалив рішення: розпочати повітряний наступ на СРСР. Бо бомбардування хоч дороге заняття, зате людські втрати за такого наступу набагато менше! Тим більше що США та Британія з її колоніями та домініонами стали надавати все більш і більш активну допомогу озброєнням, ресурсами і навіть добровольцями.
  Повітряний наступ реактивною авіацією та обережні спроби прориву великими танковими арміями.
  Але Сталін не хотів сидіти пасивно і чекати на поразку! У 22 червня його війська розпочали наступ на словацькому напрямку. У відповідь американці продали у кредит Німеччини тисячу бомбардувальників Б-29.
  Німці панували в повітрі і поки що могли відбивати, використовуючи якісну перевагу в танках та САУ атаки Червоної армії. Наприкінці липня у наступ перейшла німецька група армій Південь, намагаючись створити черговий котел. Радянські війська змогли зупинити німецький наступ. Фашисти просунулися кілометрів з тридцять і, уникаючи великих втрат, зупинилися. Торішнього серпня Червона армія наступала й у Східної Пруссії.
  За літо лінія фронту мало змінилася.
  США тим часом скинули на Японію дві атомні бомби. Хірохіто оголосив 16 серпня капітуляцію. Америка розв'язала собі руки та активізувала постачання до Третого Рейху техніки, сировини та обладнання.
  Пресинг німецької авіації все посилювався. Гітлерівці розраховували вибомбити СРСР. Осінь пройшла в обміні ударами та спроб наступів з обох боків. Обидві сторони намагалися уникати зайвих втрат.
  Але загалом перевага Люфтваффе у повітрі стала очевидною. За 1945 рік Третій Рейх та сателіти виробили понад шістдесят тисяч літаків в основному реактивних і отримали ще тридцять тисяч від союзників. СРСР випустив лише сорок п'ять тисяч машин. Причому тих, хто поступається противнику у швидкості, озброєнні та бронюванні.
  1946 теж почався зі спроби великого наступу Червоної армії. Але німці кинули у бій свою найкращу розробку пірамідальний танк Е-50 і змогли завдати поразки радянським частинам, відкинувши їх Польщі та Словенії. Але снігопади, що повалили, і масовий героїзм радянських військ зупинила фашистські орди на Німані і трохи за Гродно! Увійшли за підтримки бандерівців у Львові. Проте масштабний наступ або точніше його провал призвели до того, що СРСР втратив плацдарми у Східній Європі, і тепер війна знову перейшла цілком на територію більшовицької Російської імперії!
  У травні війська Роммеля спробували розвинути успіх, але за кілька місяців боїв вийшли лише на лінію, Барановичі, Вільно, далі підійшли до Риги. Трохи успішнішими були фашисти на Півдні - взяли Вінницю та Житомир - наблизившись до Києва! А Одеса виявилася відрізаною від радянських військ.
  Однак німці теж зазнали колосальної шкоди - в армію закликали підлітків із чотирнадцяти та дідів із шістдесяти п'яти років. Було навіть створено кілька жіночих дивізій, а також окремі снайперські та авіаційні полки, де боролася слабка стать!
  Осінь німці оборонялися, і їх мацала радянська армія. Взимку теж вирували битви. Зламати німців, які зберігають переважне панування в повітрі, не вдавалося. Впали обложені радянські міста Рига та Одеса, але й фриці не могли розвинути наступ далі.
  У 1947 році до серійного виробництва став надходити радянський танк Т-54, який мав скласти конкуренцію основному німецькому, пірамідальному Е-50. Щоправда радянська машина все одно поступалася німецькою в броні та озброєнні, але була дешевшою і легшою. Масове виробництво розпочалося з липня.
  В авіації справи були гірші, але 30 грудня 1947 р. відбувся, нарешті політ першого радянського серійного реактивного винищувача МІГ-15.
  Отже, з фашистською монополією в повітрі буде покінчено.
  Масове виробництво розпочалося у травні 1948 року. Сама машина лише трохи поступалася у швидкості та озброєння МЕ-362. Щоправда німці все ж таки мали фору у налагодженому виробництві та бойовому досвіді асів. Але ставало зрозумілим, що у повітрі СРСР ось-ось досягне паритету.
  Восени 1948 року розпочалися нові переговори.
  Німеччина обезлюдніла, але й СРСР був знекровлений. Крім того, німецькі фізики змогли випередити радянських, і Третій Рейх вже провів успішні випробування ядерної бомби.
  Роммель пропонував помірний варіант - німці отримують все те, що вже встигли завоювати. Від Риги до Одеси.
  Сталін у відповідь був згоден на нульовий варіант. Ні ми вам, ні нам!
  Переговори знову зайшли в цілковитий безвихідь.
  Коба по черзі зустрівся з кожним більш-менш значимим промисловцем, конструктором і військовим експертом.
  Після публічно зачитав промову: якою оголосив, що вестиме війну з фашизмом до переможного кінця!
  День 7 листопада 1948 року. Став днем великого перелому та рішення!
  Епілог
  1954 21 грудня... Нью-Йорк... На найвищому хмарочосі США рясно розвішані червоні прапори.
  Сталін, чиє зображення показано, на величезних екранах і на всіх рекламних щитах народної американської республіки, з посмішкою махає радянським військам, що проходили проспектом імені Леніна!
  Весь світ відзначає сімдесятип'ятирічні товариша Сталіна - першого імператора планети Земля!
  
  СТАНОВЛЕННЯ ЛЮЦИФЕРУ
  Хоч це й нелегко далося йому, але ще порівняно молодий і не встиг очерствети душею, воїн Палпатін зумів переступити через бар'єр.
  Кароліну слід було вбити власноруч і світловим мечем. Але щоб приховати сліди, у самому палаці заклали невеликий, ядерний заряд.
  Дарт Сідіус вже досконало володів світловим мечем, і на шляху до королеви рубав її особисту варту. Потім, наказав їй стати на коліна і зняти дорогі туфлі - щоб та померла, як і належить за звичаєм на ешафоті босий.
  Кароліна виявилася. Палпатін відкрив їй своє справжнє обличчя і найясніша особа бурхливо розплакалася. Після чого Дарт уперше в житті застосував блискавку сили... А коли обвуглена королева затихла, то жорстокий лорд сітх поставив ядерну зброю на детонатор і залишив палац.
  У диверсії звинуватили мешканців підводного світу, через що спалахнула жорстока війна між двома світами планети. Незважаючи на технологічну перевагу, підводна раса змогла вціліти. Крім того, втрутилися представники республіканського сенату, які не могли допустити геноциду.
  Палпатін заслужив собі лаври миротворця і вийшов тепер на галактичний рівень, поки що лише в ролі скромного помічника сенатора від Набу, але дуже швидко завойовує собі популярність.
  Його вчитель Плегаст схвалив піднесення учня, але сам дедалі більше поринав у наукове дослідження магохлоріанів. Він хотів і сам знайти безсмертя і навчиться воскресати мертвих. Крім того, Плегаст при зовнішній нещадності, якраз і відчував прихильність до деяких своїх родичів і мрій про їх якнайшвидше воскресіння.
  Дочка Палпатіна виросла і стала королевою. І невдовзі з'явилося і власне потомство. Чоловік формально не став королем, але був цілком законним чоловіком і колишнім офіцером - джедаєм, щоправда, не найвищого рівня майстерності. Офіційно він здобув титул принца та молодшого співправителя - за володаря королеви.
  Але Палпатіну його нехай і неофіційний зять не подобався: надто добрий, шляхетний, зовні дуже гарний, і виглядає куди молодший за свої роки.
  Та й донька чорного владики виросла на диво доброю і чуйною. Зовсім на схожа характером на свого батька - який мріяв, напевно, стати найгіршою людиною у всесвіті.
  У всякому разі, Плегасту вже не довелося вмовляти свого учня. Палпатін прийняв рішення самостійно - знищити і дочку та її чоловіка.
  Але, звичайно, таким чином, щоб не засвітитися самому. А це непросто, тому охорона палацу після всіх хвилювань і диверсій була значно посилена.
  Палпатін вирішив підлаштувати нещасний випадок на зорельоті. Йому вдалося, використовуючи свій вплив досягти польоту королівської сім'ї на Корусан - планету-мегаполіс та столицю республіки. Нібито запрошення на велике свято - тисячоліття великого становлення.
  Він добре засвоїв уроки вчителя Плегаста;
  Вчитель обіцяв учневі, що хоч його навчання буде серйозним, вони стануть вільними від Правила двох. Розірвавши замкнене коло, запропоноване Дартом Бейном, вони не приховували б нічого один від одного, не відчували ревнощів і недовіри в їхніх стосунках і таким чином служили б разом Темній стороні. Сідіус навчався у мууна протягом десятиліть, в ході яких Плегаст викладав своєму учневі все, що знав сам, щоб вся придбана Плегастом влада не була втрачена. Уроки Плегаста змушували Палпатіна зустрітися зі своїми страхами, позбавляли його будь-яких радощів і забирали все, що йому дорого. Темний лорд навчав Сідіуса, що такі емоції, як заздрість і ненависть, хоч і були необхідні для освоєння Темної сторони, але були лише засобами відмовитися від звичайних понять моралі заради більшої мети. Також Плегаст читав своєму учневі лекції про засоби захоплення влади з метою контролю над Галактикою.
  Але найдієвішим способом навчання були проходження віртуальних бар'єрів та багатовимірне кіно.
  Допомагаючи Палпатіну просуватися службовими сходами, вчитель надав Талеру Сідіусу доступ до свого сітхського голокрону, а також до багатьох інших. Він навчав Палпатіна бою на світлових мечах, володінню блискавками Сили, змушував поглинати всілякі знання про різну зброю і техніки Темної сторони, але надавати їм лише значення, необхідне реалізації справжньої мети Ордену. Одночасно Плегаст під маскою гранда Дамаска робив все необхідне, щоб ніхто не запідозрив його у зв'язку з Палпатіном.
  Так і тут трапилася проста річ - влучення зорельоту в потік астероїдів. Причому, вже при поверненні зорельоту, коли багато пілотів прийняли міцні напої.
  І Палпатіна не тільки не запідозрили, а й навіть нагородили орденом за те, що той виявив турботливість і відмовляв від ризикованого маршруту. Але бувають такі способи відмов, що людина якраз обов'язково надійде з точністю до навпаки. І провокація спрацювала, а там трохи пошкодили прилади.
  Загинули й обидва спадкоємці та дружина, залишилася живою лише малютка Принцеса Падме Амідала - онука Палпатіна. Він і успадкував трон на Набу.
  А Дарт Сідіус поповнив список своїх злочинів. Втім, не все схвалювалося Плегастом.
  "У тебе є Сила, учень, і талант бути лідером. Що важливіше, у тебе є кровожерливість серійного вбивці, хоч нам і варто притримати її в резерві - якщо тільки насильство не послужить якоїсь виняткової мети. Ми не м'ясники, Сідіусе, як деякі з ситхів минулого. Ми - архітектори майбутнього".
  "Як довго?"
  "Через десятиліття - і не на день раніше".
  Але терпіння у тому, щоб стримувати себе, не хотіло виявлятися. Хоча іноді й сам Вітт дивувався - чому він раптом став таким жорстоким. Хіба у ньому стільки агресії від народження? Тим більше, у дружньому колі Палпатін справляв враження найдобрішої людини.
  Дарт Сідіус навіть ввів нову теорію: справжній сітх, повинен приховувати свої думки так майстерно, щоб навіть учитель не зрозумів каверзи! Нехай навіть той і кличе себе Плегаст Мудрий!
  Поки Палпатін починав входити до галактичної політики, його наставник досяг нового прориву у своїх дослідженнях. Воля йінчоррі-злочинця, подарованого Дамаску делегацією тієї ж раси, була зламана під впливом Сили, незважаючи на внутрішній природний опір рептилоїдів. Також Плегаст провів безліч експериментів на інших зразках, відчуваючи власні здібності. На чергових Зборах у Тайнику Плегаст позначив Сідіусу орієнтири, згідно з якими мають діяти сітхи, розповів про давню свою ліквідацію Керреда Санте і наказав Сідіусу замовити вбивство сенатора Відара Кіма, щоб Палпатін зайняв його місце. Сам же Плегаст відвідав планету Каміно, де провів переговори з місцевою расою клоноделів, щоб створити армію слухняних йінчоррі. Пізніше Дамаск і його підлеглі відбули на Серенно, де Плегаст особисто переговорив з присутніми там джедаями. Так він з'ясував, що джедай Квай-Гон Джинн мав неприязнь до корпорацій, а його колишній учитель Дуку вважав становище Республіки нестійким. Плегаст майстерно поселив насіння сумнівів у серці майстра Сайфо-Діаса, м'яко переконуючи його в тому, що Республіці потрібна армія.
  Щоправда, хто піде на створення дорогої військової машини без війни? А сітхи хотіли керувати саме методом насильства, бо інший спосіб - суперечить їхньому вченню.
  На політичній сесії прийняття понад десяток світів Торгової федерації до складу Республіки Плегаст і Сідіус знову зустрілися під масками Дамаска та Палпатіна. Наслідуючи заздалегідь заготовлений план, Палпатін провів ефектну мову, що породила крики і хаос у Сенаті. Плегаст залишився задоволений, оскільки планети Торгової федерації увійшли до складу Республіки і надалі сітхи могли розв'язати їх руками галактичну війну. Але Плегаст знав, що сенатор Пакс Тім, який затаїв образу, змовився з іншими ворогами Дамаска - охоронною структурою Санте - і тепер почне більш активні дії, щоб прибрати Дамаска. Тому Плегаст навмисно звів Палпатіна з Тімом на політичній сесії і використав учня як наживку, одночасно випробовуючи його. Незважаючи на успішні дії Сідіуса, Тіму вдалося перехитрити обох ситів, замовивши маладіанських вбивць Плегаста. Оскільки останній зосередив усі свої сили, щоб завадити викраденню та визначити місцезнаходження Тіма, він не знав, що другий напад запланований проти нього.
  А Дарт Сідіус це відчував, але вже подумував про порятунок від опіки наставника.
  Під час церемонії прийняття Ларша Хілла до ордену Схиленого кола, що проходила в ложі ордену на Корусанті, Дарт Плегаст мало не загинув від рук найманців. Помічник Палпатіна, Пестаж, зв'язався з маладіанцями і, отримавши потрібну інформацію, негайно повідомив Палпатіна. Обидва прибули на місце замаху і виявили в живих тільки пораненого Плегаста, який ледве дихав, який обволок рану Силою; решта мууни з "Капіталів Дамаска", були вбиті. Пізніше Палпатін особисто помстився Тіму, вбивши його самого та багатьох інших членів Протекторату гранів у посольстві Маластару на Корусанті. Поліція не знайшла винуватців злочину, незважаючи на формування спеціальної групи для розслідування цих смертей за вбивством сенатора Кіма. У результаті "Капітали Дамаска" не втратили свого керівника, але Хего Дамаск відійшов від справ Галактики.
  Дарт Сідіус виношував плани досить хитро. Він не став вбивати свою онучку Падве, а навпаки здружився з нею. І із зовнішнім небажанням став сенатором.
  Вплив чорного лорда зростав, з'явився третій сітх Дарт Мол. Теж навчається варварськими методами, і здібний боєць. Втім, обдарованість Мола в силі не така велика, щоб він зміг би стати повноцінним спадкоємцем.
  Крім того, і Плегаст і Талер - все-таки люди, причому не без ознак расистів. Їм не дуже хотілося, щоб престол майбутньої імперії ситхів успадкував не представник людської раси.
  Тому, можливо, загибель Дарт Мола була зумовлена. До того ж, Палпатін ледь не загинув під час поєдинку зі своїм учнем, і лише перевага в силі врятувала майбутнього імператора від загибелі.
  Дарт Сідіус відчув досаду, що хтось у всесвіті виявляється краще його світловим мечем. І це також наклало свій відбиток. На щастя, для людської пари, Мовляв, через свою обмеженість не зміг би їх перевершити у знанні темної сторони сили!
  Дамаск і Палпатін робили все, щоб набуанська криза пішла на користь їм обом. До того часу, як Дарт Мол розпочав операцію на Набу, щоб знищити джедаєв, Дамаск зробив активні дії для організації нової кризи. Зв'язавшись із головами Корпоративного союзу, Гільдії комерції, Техно-Союзу та інших корпорацій, Дамаск переконав їх у порочних діях Республіки стосовно своїх світів. Палпатін же, забезпечивши своє обрання Верховним Канцлером Галактичної Республіки, вирішив, що настав час завершувати Великий план поодинці. Дізнавшись від Плегаста все необхідне і скориставшись зв'язками свого вчителя для отримання бажаного посту, Палпатін порахував мууна, що старів, нічим іншим, як перешкодою. Плегаст, з іншого боку, здавалося, повністю довіряв своєму учневі.
  Тим більше, що Дарт Мов загинув і правило двох автоматично відновилося.
  Попереду ще багато роботи і часу, навчити нового учня у Дарта Сідуса просто не було.
  То що, чому б їхньому тандему не проіснувати ще кілька років - по орден джедаєв не буде, остаточно знищено?
  Але найголовніше було не це. Плегаст нарешті відкрив страшну таємницю: "саме він і є справжнім, біологічним батьком Палпатіна - Вітта Талера".
  Та його мати, дуже гарна селянка закружляла голову багатому лорду-комерсанту Дамаску. І той не зміг стримати пристрасті.
  Взагалі після посвяти в сітхи, здатність відтворити потомство різко падає. А тут такий успіх - у тебе є син! І такий здібний, причому обдарований не тільки в силі, але й має неабиякий політичний талант.
  Це і спричинило номер один, чому він врятував юнака. Набагато приємніше передати справу своєї рідної крові. Хоча через те, що сітхи високого рівня ставали майже безплідними - родинні зв'язки ніколи не вважалися головними.
  Розчулився Плегаст... Може й справді вирішив, що рідний син його не чіпатиме.
  Але саме це й підштовхнуло Дарта Сідіуса до дії. Вчинити такий злочин, як вбивство рідного батька - мрія будь-якого сітха-майстра.
  У ніч перед виборами Дамаск здійснив свою першу публічну появу за кілька років виключно з сенатором Палпатином: вони разом були присутні на прем'єрі нової постановки опери мон-каламарі в Галактичному оперному театрі. Після вистави двоє лордів ситхів пішли в пентхаус Дамаска в будівлі Шпілі Кальдані для святкування майбутнього успіху Палпатіна. Палпатін ходив навколо вчителя з вином, репетируючи майбутню промову в Сенаті.
  Плегаст захмелів, розповів Палпатіну, що його експеримент з магохлоріанами пройшов більш, ніж успішно. Хлопчик Енакін виграв перегони, і найголовніше зумів вивести з ладу цілу армію бойових роботів. Значить, хлопчик обдарований у силі найбільших у всесвіті. Крім того до пари з хлопчиськом, йому вдалося запліднити магохлоріанами та представницю раси тогруту. Враховуючи, що представники цієї гуманоїдної, але нелюдської раси - бідніші, ніж люди магохлоріанами, але при цьому серед них відсоток джедаєв при багаторазово меншій чисельності, ніж у людей досить високий.
  Нова дівчинка Асока Тано в майбутньому зможе досягти надзвичайних, невідомих раніше вершин майстерності. Поєднання альтернативних способів сприйняття сили тогруту, і велика кількість магохлоріанів - здатне породити справжнє диво рукотворної природи.
  А що буде згодом? Він продовжить експерименти та створить нову расу людей - за силою рівних богам. І зможе синтезувати істоти ще вищого рівня, ніж магохлоріани - теохлоріани, які дозволять ситхам змінювати фізичні закони всесвіту, а може й створювати нові всесвіти!
  Був від чого злякатися і вразитись чорному лорду.
  Поступово п'яніючи, Плегаст вперше за багато років поринув у сон, і через кілька миттєвостей Сідіус, повагавшись (може краще елементарно відсікти голову мечем?), обрушив на вчителя потік блискавок Сили.
  - Ти батько даси відповідь за всю! За те, що кинув мене, що дозволив пережити рік пекла в тортурах королівських підвалів! За що змусив убити моє єдине справжнє кохання Кароліну!
  Рев чорний сітх викидаючи у свого батька блискавки. Він його справді щиро ненавидів.
  Насолоджуючись болем Плегаста, Дарт Сідіус повільно мучив його до смерті, а той, знесилений за допомогою Сили, нічого не міг зробити і загинув.
  В останні секунди чорний владика сказав:
  "Ти програв цю гру ще того дня, коли вирішив навчати мене, щоб я правил Галактикою в тебе тато під боком - або, сказати точніше, під п'ятою. Ти був мені вчителем батько - так, за це я тобі навіки та будь він вічним" вдячний, але господарем ти мені не станеш ніколи".
  - сказав Палпатін на прощання Дарові Плегасту, який вмирає і палає у вогні блискавок сили.
  Так і закінчив своє бурхливе життя сітх-винахідник. І з ним перекинулася сторінка всесвітньої історії.
  Але залишилися два нових, великі твори: Асока і Енакін, а також учень, який зумів домогтися влади над галактикою і переміг джедаєв.
  Люк Скайокер, таким чином, був правнуком Палпатіна та сином Дарта Вейдера.
  Тому чорний владика сітх не міг віддати наказу, взяти і знищити свого прямого, обдарованого в силі нащадка. Тим більше, як не крути - Люк на всі сто відсотків людей, а його власні діти наполовину тогруті. Адже імператор Палпатін вже запровадив закони, що обмежують права нелюдів, і взагалі прагнув встановити расистські у новій державі.
  Дійсно раз люди є найчисленнішою расою в галактиці, і сам імператор людина, як і його оточення, то жорсткий расизм, і приниження інших рас цілком у дусі ситхів. Тих, хто любить придушувати і панувати.
  Гросс-маршал Таркін розробив цілу теорію та ідеологи виправдання расизму.
  Але успадковували престол, лише наполовину люди. Нехай навіть Асока і позбулася потворних наростів, а її шкірка хамелеона і виглядає гарно.
  Імператор спеціально послав своїх дітей знищити життя планети Шило, де жили тогрута. І сини чорного владики виконали це з радістю.
  Вони із зачаття служили і знали лише темний бік сили. Палпатін же в юності не раз робив добрі вчинки. І потрапиш він до тортур, не зіткнися Плегастом, ніколи б не став найбільшим вбивцею галактики.
  Та його діти не робили добрих вчинків, з радістю творили будь-яке зло. Але чомусь саме це й неприємно імператору. Толі і в ньому не до кінця померло добро. Толі Палпатін вважав, що неможливо стати справжнім сітхом без боротьби із самим собою, коли ти перемагаєш світлу сторону у собі.
  Його діти сприйняли служіння злу, як даність, як найприродніше у світобудові, не відчуваючи душевних мук і докорів совісті.
  Але ж і Палпатін боровся сам із собою, і тільки Всевишні Боги знають, чого йому вартувало вбивство Кароліни.
  Крім того, імператор так і не наважився прикінчити свою матір. Плегаст мабуть теж відчував до неї почуття прихильності, ніколи не порушував такого питання.
  А мати Палпатіна все ще жива і, незважаючи на те, що її вже давно перевалило за сто років, зовсім не виглядає глибокою старою. Навпаки вона здається молодшою за свого сина, міцна блондинка - років тридцяти не більше на вигляд. Після звільнення з каторги вона оселилася в глухій провінції і там зайнялася відомством.
  Та простолюдина, селянка, але теж незвичайна жінка, що в неї було зрушено в генетиці. А інакше навряд чи змогла б завагітніти від чорного володаря.
  Босонога, в одній пов'язці на стегнах, з тонкою як у юної дівчини талією вона багато працювала в полі, а ночами займалася чаклунством. Але коли Вітт жив із нею, мати свої заняття приховувала, і нічого свого сина не присвячувала.
  Щоправда кілька разів промовилася: що їй, напевно, судиться поховати не лише своїх близьких, а й їхніх дітей та онуків.
  Палпатін провідав матір лише рік тому - коли треба було прикривати Набу від рейду повстанців. Ті теж шукали таємниці на рідній планеті чорного імператора. Може, хотіли дізнатися про його слабкі місця, чи відшукати родичів?
  Був у імператора єдиноутробний брат. Ось його Палпатін приніс у жертву темним силам незадовго до кризи в Набу - як сказати, щоб усміхнувся успіх.
  Брат до цього часу вже обзавівся і онуками, тож вичікувальна тактика Дарт Сідіуса виправдалася. Ще більше жертв і поповнення пантеону вбитих рідних кровей.
  Тоді він хотів заразом, і прикінчити свою матір. Але Палпатін очікував зустріти стару: але його мати зовсім не змінилася за довгі роки розлуки. Дівоча, мускулиста постать, дуже смаглява від засмаги, і гладка шкіра, гарне обличчя з мужнім підборіддям. Здалеку її взагалі можна прийняти за дівчину, але поблизу видно риси обличчя: цілком зрілі, сформовані і не менше тридцяти років. А якщо подивитися у смарагдово-сапфірові очі, то здасться і більше.
  Вітт Талер, який не очікував, що його мама не така проста, як здається, зазнав шоку і відмовився від вбивства, або як він це називав - принесення в жертву темним силам.
  Він не знайшов у собі тоді мужності перемовитись хоча б парою слів з матір'ю-ведучкою і уникаючи контакту поспішив, піти. Мати, можливо, впізнала свого сина, проте теж вдалася холодною і байдужою.
  А під час останнього візиту до Набу вона з'явилася у той момент, коли імператорський конвой налетів на засідку. Палпатіна ледь не поховало у палаці, але босонога жінка з'явилася до нього, вказавши прихований вихід і показавши, де знаходиться ще одна засідка бунтівників.
  Тоді вони з нею обмовилися кількома фразами.
  Нев'януча мама поклала руку на лоб Палпатіна і з гіркотою промовила:
  - Як тебе жорстоко поранили синку. Не залишилося в тобі жодної риси!
  Дарт Сідіус сердито відповів, мамі:
  - Я тільки зовні здається глибоким старим! Так, справді, моє тіло вже давно живе не за людськими законами. І я досі здатний перемогти на мечах будь-якого джедаю. А термін фізичного існування мого тіла, триватиме ще не одне століття!
  Молода мама кивнула своєму зморщеному синові:
  - Ти вирішив продовжити фізичне існування, ставши вампіром? Звісно, вампіри мають переваги над людьми. Якщо не брати до уваги потреби тричі на день пити кров, і уникати сонячних променів. Але ж це не життя!
  Імператор Палпатін образився на матір і навіть хотів її вдарити, але стримався. Сердито пробурчав:
  - Я став сильнішим, ніж був у молодості, мене важче вбити, ніж окрім срібла вищої проби. А на будь-якому сонці можна носити зручний скафандр з фільтрами, а штучне світло для мене небезпечне.
  Тут тон Дарт Сідіуса став м'якшим.
  - От краще, скажи, як тобі, будучи простою людиною, вдалося зберегти молодість?
  Лада Талер з милою, білозубою посмішкою відповіла:
  - Я все життя ходила боса по Набу, все життя працювала, їла здорову їжу, пила лише сік та молоко. Завжди на свіжому повітрі - подалі від міста. Тільки одного разу побувала в столиці, та й то в кайданах, коли мене привезли вислухати вирок. А там знову на село з мотикою!
  Я веду найздоровіший із усіх можливих способів життя і з чого мені старіти?
  Палпатін цього разу навіть не розсердився, йому стало трохи кумедно і він цілком логічно попросив уточнення:
  - Мільйони селянок ведуть такий самий, як і ти, спосіб життя, але це не заважає їм перетворюватися на відміну від тебе на потворних старих. У чому секрет - кажи!
  Мама відповіла з поблажливістю в тоні:
  - Найголовніше питання, а від чого людина старіє? Кругообіг у природі вічний, і людський організм має схожість з таким ось кругообігом. Об'єктивно кажучи в людському тілі, немає нічого такого, що мало б старіти. - Молода з вигляду жінка зробила паузу і продовжила з упевненістю богині. - Вся справа у мисленні та вірі. Повір, що старість протиприродна, а вічна юність навпаки - закономірність і ти не старітимеш!
  Палпатін не зовсім з цим погодився:
  - Старіють не лише люди, а й метал, предмети, космічні кораблі, бойові роботи. Чому ти думаєш, що людина здатна цього уникнути зусиллям волі та вірою?
  Молода жінка впевнено відповіла:
  - Людський організм на відміну від металу оновлювана система. Клітини можуть ділитися та оновлюватись мільярди мільярдів років. Будь-який вчений скаже, що стовбурового запасу в організмі вистачить мільйони мільйонів життів. Треба тільки навчитися робити одну суттєву дрібницю - регенерувати та оновлювати ще й нервові клітини. Тоді безсмертя стане реальністю!
  Палпатін вкрадливо запитав:
  - І як мама ти це робиш?
  Жінка засміялася і пошепки відповіла:
  - А навіщо це знати вампіру? І так ще в це тіло простягнеш п'ять чи шість століть. А тебе росте чудова зміна... Чи треба тобі ще опанувати таємну вічну молодість. Особливо з огляду на твій егоїзм?
  Дарт Сідіус прошипів, наче придушена змія і оголив червоного кольору клинок.
  - Я і тебе можу принести на поталу темним силам!
  Мати дивилася без жодної тіні країна на сина-імператора. Відповіла, ще ширше посміхаючись:
  - Ця жертва не допоможе тобі у твоїй боротьбі! Хоч кривавий тиран, але мої молитви рятують тебе від загибелі. Через рік пройдеш по краю прірви. І тільки твоя мама зможе врятувати твою душу від пекла!
  Палпатін пом'якшав і розслаблено махнув рукою:
  - Гаразд, як ти сказала: у вампіра ще є в запасі п'ять чи шість століть. А там, може, я дізнаюся більш ефективний спосіб продовження життя. Тим більше, що вже проводяться експерименти з вселення духу в клон!
  Мама на прощання поцілувала Палпатіна та побажала йому удачі. Від неї так свіжо та приємно пахло. І Дарт Сідіус засумував - є і в добрі своя краса.
  Зло - це зло, і жити колись навколо темрява і люті шакали вкрай втомлює. Іноді накочуються страхи... Болісні та жахливі.
  Тим більше імператору Палпатіну хотілося, щоб йому успадковував сітх, які не є чистим злом, і щоб наступник міг внести в життя космічної держави - хоч щось творче.
  Люк Скайокер повністю людина і в цьому його значний плюс.
  Крім того, в ньому ще текла кров Енакіна, і Палпатіна. І залучення на темний бік цього хлопця вимагало серйозних зусиль.
  
  
  НАРОДЖЕННЯ Диявола
  Яким чином Палпатін - скромний юнак, відмінник, і вирізняється зразковою поведінкою став втіленням вселенського і зла і перейшов на темний бік сили?
  На планеті Набу жилося порівняно непогано - м'який клімат, щедра земля, майже повна відсутність бунтів та вимог змін. Форма правління - конституційна монархія... Але влада короля велика, його укази рівні за силою законам, і лише Падлі Амідалі були внесені поправки, що обмежують і термін правління монарха та його повноваження.
  Палпатін у юності дуже гарний, стрункий і, зрозуміло, фізично розвинений юнак, переміг на міжпланетарних змаганнях з Авіаболу. Саме тоді Палпатін, якого включили до збірної Набу в останній момент - відчув у собі чутливість до сили. Він бачив заздалегідь польоти пульсарів та віражі астероїдів у найскладнішій віртуальній грі. І зрозумів, що може відчути, коли слід завдати смертельного, вирішального удару. І тоді його ім'я було дещо інше: Вітт Талер. Мати простолюдина, і невідомий батько. Щоправда, завдяки вродженим здібностям і працьовитості Вітт зумів вступити на безкоштовний факультет престижного коледжу. Для цього треба зібрати дуже високий бал.
  На рахунок батька, його дуже гарна і фігуриста мати, говорив, що він був знатним паном, можливо навіть із родовитих джедаїв.
  Але його назвати так і не змогла. Вітт втім, будував різні припущення в умі - чи може його батько взагалі імператор із сусідньої галактики?
  Ще в дитинстві Талер - майбутній Палпатін відчував у собі здатність прочитати закритий підручник - у паперовому вигляді чи електронній книзі - байдуже. Вражав друзів здатністю передбачати результати спортивних змагань, або на суперечку вигравав загадки - типу того, що заховано в кулаку.
  Але саме в цій грі він зрозумів, що має рідкісний дар. Сенсаційна перемога зробила Вітта Талера героєм Набу, і... Ну, просто як у казці призвела до того, що найпрекрасніша дівчина, принцеса Кароліна Амідала, закохалася в нього по вуха.
  І сам Вітт зі своєю, юною, гарячою кров'ю відчув приплив симпатії та взаємності. Вони полюбили друга до божевілля, і офіційна спадкоємиця престолу Кароліна Амідала Наберрі, завагітніла від простолюдина-хлопчика.
  Король розлютився. За звичаєм та законом планети Набу, аборти найсуворіше заборонені, але спадкову принцесу та її потомство позбавили права на престол. Вітта Талера мали після жорстоких тортур, страчувати найболючішим чином. А Кароліна після народження дитини була відправлена рабинею на плантації. Там принцеса: боса, в одній лише рваній туніці мала працювати разом з іншими ув'язненими дівчатами. Ночувати в бараку, на голих дошках і їсти просту грубу їжу. Майбутню королеву наглядачі били батогом, якщо вона хоч трохи працювала повільніше.
  Одним із видів покарань - підвішування рабинь на дибі, і лоскотання босих п'ят, язиками полум'я смолоскипа.
  Самого Вітта катували у в'язниці. Мучили жорстоко, витончено, але дуже професійно, не даючи непритомніти або померти раніше часу.
  Вітт Талер пройшов через тисячу кіл пекла. Йому мучили, перед стратою цілий рік. А потім його мав живцем зжерти, на очах у мільйонів жителів Набу щур.
  Але під час страти, несподівано монстр вибухнув... А коли дим розвіявся Вітт Талер безвісти зник. Багато хто сприйняв це - як знамення згори і повалилися навколішки. А король похитнувся, його обличчя посиніло - вихопив удар.
  А понівечений багатомісячними тортурами Вітт прокинувся у вологому гроті, обліплений яскравими рослинами. Йому було дуже боляче, але водночас повернулося відчуття запеклої сили. Чомусь під час катувань у тортурах, Вітт не міг застосувати свої здібності і спалити катів.
  Хоча і зримо уявляв вогонь, що вилітає з себе, виверження пульсарів, і потоки з жахливої зброї плазмомета( забороненої в старій республіці - через надзвичайно великий руйнівної сили!). Але тут відчуття сили повернулося.
  І заподіяні катами глибокі рани неквапливо, але затягувалися.
  Поруч із Віттом знаходилася каністра з поживною сумішшю, і він поглинав її, раз у раз, поринаючи в сон.
  Ось йому, наприклад, наснилося ... Маячне і водночас героїчне;
  Пожирання трупа було стрімким процесом, лев-мутант дуже поспішав, поки м'ясо було свіжим та теплим. Коли нарешті він закінчив, залишився скелет. Декілька чорношкірих воїнів у балахонах озброєні чарівними жезлами, відігнали його, потім підхопили кістяк.
  - Хоробрий гладіатор, який загинув доблесною смертю, буде похований за місцевим звичаєм з усіма почестями. - оголосив захопленим тоном коментатор.
  - Чудово! Не такий поганий кінець! - сказав майбутній імператор космічної. Вітт все ще хлопець уві сні, йому здається, що він у недавньому своєму минулому.
  А невідомий коментатор, продовжував захлинатися в шаленому захваті:
  - А тепер оголошуємо продовження змагання. На даний момент будь-хто з публіки може битися з левом-вбивцею.
  Вітт Талер відразу підвівся і пронизливо закричав:
  - Я хочу!
  - Зрозуміло бажаєш спокутувати свою провину, що не поставив на людину. - підколола його принцеса Кароліна Амідала.
  Юнак люто прокричав:
  - А якщо й так! Тварина, яка вбила людину, не гідно жити!
  - Але в тебе є конкуренти, ось подивися. - Принцеса Кароліна вказала на звіра, що встав, що нагадує прямостого крокодила з мордою слона. - Ось цей хлопець теж хоче битися!
  Коментатор оголосив:
  - Так вступити в бій виявило бажання одразу двоє, то спочатку вони мають битися один з одним.
  Публіка вітала це рішення, більше видовищ та більше крові!
  Воїн Вітт подивився на монстра з хоботом вкритого лускатою бронею, в перші секунди неприємно засмоктало під ложечкою. Потім юнакові подолав хвилювання, хоча противник, безперечно, був небезпечний.
  - Вам видадуть стандартну зброю! - оголосив з холодком у голосі коментатор.
  Воїни за звичаєм вклонилися. Потім їм вручили меч та щит. Тут Вітта чекала чергова несподіванка, йому меч вручили один, на праву руку, а противник отримав одразу дві, взявши другу зброю в хобот.
  - Так не чесно! - запротестував юнак. - Два клинки проти одного.
  - Це Трупосос він завжди користується носом у боях. Такий звичай! - відповів, не приховуючи зневаги в голосі невидимий коментатор, зброю ж вручали красиві майже невагомі дівчата, дуже схожі на німф. Дивлячись на них, Вітт (майбутній Палпатін) відчув пристрасне бажання, і йому було дуже соромно, що його напруження помітять. Тому вимовив із гнівом.
  - Так дайте мені замість незграбного щита другий меч. - Я не хочу бути хлюпиком.
  - Таке право маєш! - Вимовив, трохи підібравши, коментатор.
  Німфа вручила юнакові другий меч і з пафосом вимовила:
  - Бійся лицар, не сорому честь.
  Коментатор знову оголосив:
  - Право вбити або помилувати належить бійцю того, хто володіє переможною зброєю! А також публіці. Я думаю з цим треба зважати.
  - Я обов'язково прикінчу зухвалого красеня. - Вимовив Трупосос.
  - Не викувавши молота, не розколеш замок! - Ізрек, дотепним афоризмом Вітт.
  Вони стали в стійку, крокодил слон був набагато більше хлопця, і стали чекати сигналу.
  Легка, як пушинка німфа, підлетіла до нього і цмокнула в юнака в рожеву щоку.
  Вітт почервонів і зробив півкроку, в цей момент пролунав сигнал до бою. Трупосос кинувся на нього, розмахуючи мечами, він сподівався взяти нахрапом. Юнак був напоготові, і, відстрибнувши убік, а на відході врізав ногою. Удар припав у щит, він задзвенів неприємним звуком.
  - Гей, пацанчик! Бережи взуття, воно у тебе симпатичне.
  Юний Вітт і справді пошкодував, що не зняв кросівки, вони були подарунком до його дня народження, надзвичайного забарвлення і, незважаючи на міцну шкіру їх, не хотілося псувати. Йому синові бідної жінки, дороге гарне взуття. А він Вітт ще хлопчисько, щоб, не соромлячись ходити босоніж.
  Бій продовжувався, тут юнак зазначив, що супротивник дуже спритно володіє своїм хоботом. Як швидко рухається меч, тоді як руки не настільки рухливі, та ще й перевага в довжині.
  - Я все життя мріяв покататися на слоні, а не побитися. Ти вже гидкий.
  У відповідь хрипкий писк:
  - Що людина не подобається. Ось як неповноцінна ваша раса.
  Вітт продовжував змінювати траєкторію, робив мірошнику, один з ефективних прийомів
  Кендо, але видно слава вправного бійця прийшла до його супротивника недаремно. Він усе встигав парирувати і навіть сам завдав чутливих ударів. Ось, наприклад, один із випадів потрапив Вітту в груди, майка була розрубаною, юнак зробив сальто спини, ледве відійшовши від серйозної поразки. Двоголовий російський орел був зіпсований, розсічений навпіл.
  - Ось гад! - сказав Вітт і провів прийом "Метелика", але знову всі випади виявилися
  Відбито. - Носатий диявол.
  Його знову поранило, подряпав руку, потім потрапило в плече. Вітт відступав, він раптом усвідомив, що безнадійно програє бій, зіткнувшись із більш майстерним ворогом-партнером, ніж він сам. Тим більше, що в кендо юнак ще не був дуже досвідченим.
  Принцеса Кароліна теж хвилювалася:
  - Я остання дурниця, що не зупинила свого хлопця. У цьому всесвіті він зовсім
  Чужий, так і складе голову, не відомо про що.
  Їй схотілося вистрибнути за арену. Тут як на зло підвернувся знайомий чаклун.
  - Що красуня, це йому не з палички стріляти чи ніжками махати. Я знаю Трупосос! Що, він обов'язково вб'є, та ще й знущається над трупом. Так що хочеш, не хочеш, а тобі доведеться мені віддатись.
  - Нізащо! - сказала принцеса Кароліна.
  Чарівник темної сторони сили просипів:
  - У такому разі тебе можуть продати у полк, і ти обслуговуватимеш по двадцять солдатів за день. Або, навпаки, у гарем владики, де вас тисячі і ти усохнеш від туги та помірності.
  Принцеса відважно проревела:
  - Я стану воїном!
  Чаклун прокудахтав:
  - Ти тендітна дівчинка, яка не володіє елементарними магічними прийомами. Та тебе спопелять у першій же битві.
  Кароліна образилася:
  - Майстер Слави мене навчить! Та й я сильна фізично!
  Чарівник гидко захихотів:
  - Майстер Слави? А та вона егоїст. Навряд чи в неї щось путнє вийде. Ось я міг би зробити тебе дружиною і як рідний передати свою майстерність.
  Принцеса іронічно посміхнулася:
  - Хочеш стати богом?
  Чаклун пихато проревів:
  - А чому б і ні! Що я гірший за інших претендентів?
  Кароліні щиро і з виразом презирства, сказала:
  - Ти огидний. Мені будуть неприємні твої дотики.
  Очі спокусника майнули багряним вогником.
  - Ну, я тобі це пригадаю.
  Поки вони розмовляли, ран у Вітта побільшало. Хлопець відступав, він уже почав відчувати запаморочення від втрати крові. Трупосос зробив черговий випад, страшне замах ледь не відтяв голову, розрізав щоку хлопця.
  - Сволота промовив він. - У ході битв липучка на одній із його кросівок розклеїлася.
  І взуття ледве трималося. Але здібного юнака осяяло натхнення, різко підстрибнувши вгору. Він махнув ногою, і кросівка, ніби камінь із пращі полетіла в морду Трупосос, потрапивши кованим на заклепках підбором у око. Той завив, на мить відволікшись.
  Вітт провів один із найскладніших прийомів джедай-кендо, "потрійний віяло" та відсік монстру хобот. Бризнув фонтан крові, Трупосос відступив, широко розставивши ноги. Його ковтка вивергала страшне ревіння.
  Вітт люто блиснув очима:
  - Противник на межі повного знищення! Я виграю!
  Хлопець накинувся на ворога, з одним мечем він не був страшний. Трупосос відступав, хитався і пропускав удари. Незабаром він отримав кілька тяжких поранень і випустив меч. Потім лише судомно реагував, повертаючи щит. В азарті Вітт провів прийом вила, кольнувши противника спочатку в голову, на що він встиг зреагувати, а потім у живіт. Прокол був глибокий і вилізли кишки. Потім бачачи, що ворог остаточно ослаб, Вітт провів прийом "щітка" і пронизав йому череп. Той звалився замертво.
  - переміг боєць Вітт на прізвисько привид. Його противник Трупосос, що розбиває хобот, майже мертвий. Тепер юнакові-переможцю належить право, давити його чи ні.
  Натовп шумів, частина ставки виграла, а частина програла, але спразі крові всі були надзвичайно.
  Єдині, в дикому пориві і несамовитому крику:
  - Добий його! Відсік голову і повісь на кілок! - волали вони. - Так велить звичай чинити з тими, хто програв.
  Вітт похитав головою, в азарті бою він ще міг убити, а так, коли все скінчено його лють випарувалася. Прохолодно відрізати голову, і ще поглумитися над нею це не в його правилах. Хлопець нахилив світлу голову і твердо промовив:
  - Ні, я не вбиватиму безпорадну істоту.
  - Знищи його! Прикінчи! - Продовжував кричати натовп, і підскакувати вгору різноманітні кінцівки. І верещи - Достав нам задоволення!
  Майбутній імператор Палпатін виявляв нечувану шляхетність:
  - Ворог переможений, і навіть покалічений, чого вам ще треба!
  -Твій Друг дурень. Залишаючи в живих Трупососа, він наживає собі смертельного ворога.
  Той не простить приниження та втрати хобота. - Вимовив іржавим хрипом чаклун. - А ти дурненька чому. Не кричиш, добий?! Тебе він послухає!
  - З мене достатньо крові! - відповіла дівчина-принцеса. - І чому ви всі такі жорстокі? Невже не можна розважатися якось інакше?
  Чарівник, чия личина, була прихована під балахоном, прошипів:
  - А як?
  Кароліна, ледве приховуючи роздратування, відповіла:
  - Пісні, наприклад, послухати! Або виконання артистичних номерів, різноманітних розважальних програм, можна з тваринами.
  Чаклун чиє обличчя приховано, але горячий глава все одно просвічують з-за мороку, прогнусавив:
  - Це що типу балагану? Ні, не цікаво! Будь-які фігляри і скоморохи не можуть замінити видовища крові.
  Принцеса навмисне скривила обличчя:
  - Невже?
  Чарівник, хмурячись і іскрившись зенками, гаркнув:
  - А що співаки з їхніми лудженими ковтками. За допомогою магії та чаклунства можна будь-яку музику та голос відтворити. Ми це можемо. А якщо захочемо, то й голі гурії затанцюють.
  Чарівник підняв угору довгий, пазуристий палець:
  -Ні, дівчинка серйозна гладіаторська сутичка найкраще.
  Принцеса Кароліна була з цим категорично не згодна, але заперечувати не стала.
  Вітт Талер за бій отримав гроші, дещо при цьому зрубавши на тоталізаторі. Потім юнакові ще не відійшов від попередньої битви, і пораненими довелося битися зі
  Левом-мутантом. Але їли в хижака залікували за допомогою магії всі рани, то хлопець вийшов увесь у свіжих порізах. Вітт скинув посічену майку, і зняв кросівки, обережно відклавши їх убік взявши обидві руки по мечу. Ось такий напівголий у закатаних джинсах він здавався принцесі Кароліні особливо гарним. На рельєфному торсі було видно широкі порізи. Хлопчик провів жилистими плечима, намагаючись змусити біль служити своїй люті. Його голі ступні відчували гарячу поверхню нагрітої під штучним світлом підлоги.
  Віт Талер випустив повітряний поцілунок. Публіка заплескала у долоні.
  Голосно буркнуло:
  - Бійців уявляти не треба! Нехай бій буде цікавим!
  Лев не чекаючи горна, стрибнув, намагаючись підчепити супротивника шаблями-кликами. Йому це не вдалося, відскочивши, Вітт примудрився врізати йому п'ятою в око. Звір розлютився, стрибнув уперед, і натрапив на вістря меча. Тут уже здивувався і хлопчисько-гладіатор - кров, яка була до цього червоною, стала зеленою.
  - Від чого це все? - запитала здивована принцеса Кароліна.
  - Це говорить про те, що звір став більш живучим і сильним, зросла пристосовність. - відповів похмурим тоном чаклун.
  Дівчина зробила однозначний висновок:
  - Це погано!
  Голос чарівника став набагато бадьорішим.
  - Чому! У тебе хлопець прекрасний боєць, просто лайка буде цікавішою.
  Лев-дракон продовжував стрибати, не звертаючи уваги на кров, він був дуже швидким і хлопець ледве встигав ухилятися. Ось Вітт зробив сальто, стрибаючи: немов акробат, потім пірнувши, як в'юн, розпоров леву черево. Ікластий термінатор здавалося, не звертав на це уваги, продовжуючи переслідування юнака по рингу.
  - Ось чорт! - Вимовив у досаді Вітт. - Тебе що клинок не бере.
  Від втрати крові юнак став утомлюватися. Точним випадом йому вдалося пронизати око лева, але навіть з одним оком хижак залишався небезпечним і підловивши момент боляче врізав кіптявою лапою по ребрах. Пазурі залишили шість глибоких смужок.
  - Ось гад! Здирає м'ясо! - проворкував юнак.
  Здавалося, що лев давно повинен послабшати від втрати крові, але його атаки ставали все стрімкішими. Кілька разів ікла ледь не пронизали прес, а один встромилися в грудний м'яз Талера, сильно роздряпавши його. Хлопець похитнувся, і зуби блиснули над ним,
  встромився в плече. Вітт був спітнілим, закривавленим і примудрився вислизнути і навіть полоснути мечем по горлу. Звір спливав кров'ю, була пробита головна артерія, але не втрачав швидкість.
  - Ти немовби зомбі, скільки не коли не якоїсь реакції. Можливо, ти не правильний лев. - промовив юнак.
  Він спробував контратакувати, щоб вибити останнє око, але промахнувся, залишивши на морді чергову криваву смугу. Лев
  знову зачепив його лапою.
  - І звідки такі беруться. - У розпачі юнак щосили вдарив свого супротивника по іклу-шаблі. Від сильного потрясіння кістка тріснула і з неї виступив білий сік.
  - Еге! - З надзвичайно задоволеним тоном, промовив чаклун. - Твій дружок видно вирішив заточити клинок, принаймні відчувається не жартівлива пиха.
  - А чого ти хотів? Вітька хлопець розумний. - відповіла, досить урчачи принцеса Лея.
  Наступний удар остаточно обрубав ікло. Звір почав крутитися, на місці наче втративши орієнтацію. Вітт піднатиснув, його удари ставали все різкішими, бачачи, що лев-мутант поплив, юнак додав енергії.
  - Що левове м'ясо, не подобається! - прокричав відважний хлопець.
  - Переможи його Вітек, ти такий сексуальний. - кричала принцеса Кароліна.
  Юнак ударив по другому ікла, благо мета була зручною. З першого разу кістка не піддалася і довелося додати. Нарешті і це вістря звалилося, лев явно був приголомшений.
  - Як ти тепер без іклів просто велика кішка, приречена на загибель! - сказав лютий Вітт.
  Скрегіт зубів і стогнання стали йому відповіддю. Бій продовжився в блазнівській манері, лев-дракон рухався нібито, атакуючи, але його рухи втратили різкість. Відчулий приплив сил хлопчик у свою чергу
  постійно контратакував і, зрештою, пробив останнє око. На цей раз клинок схоже, заліз значно глибше і дістав до мозку.
  - Браво, сечі його! - крикнула принцеса Кароліна.
  Весь зал підхопив хором.
  - Добий його, добий!
  Юнак-гладіатор ще раз врізав ногою і, перестрибнувши за спину, вдарив з розвороту. Лев-мутант, схоже, почав втрачати орієнтацію, кілька разів тицявся мордою. Нарешті коли хлопчисько призвичаївшись, всадив клинок у груди і постарався пронизати його глибше, аж до серця. Кігтисті лапи вдарили в ребра, роздерши їх, потім пробили м'ясо, але Вітт уперто не випускав клинок, хоча його буквально рвало на шматки. Тут уже все вирішувала воля, пазурі продовжували юну плоть дряпати та рвати.
  - Кинь його! - гаркнула принцеса Кароліна. Її клич залишився на самоті.
  - Довий до кінця! - гарчав натовп.
  Нарешті клинок розлюченого Вітта пронизав до серця, і звір затих, останній раз пройшли кігтями багатостраждального м'яса.
  -Ну, Здається все! - видихнув із себе юнак. - Народження пітьми скинуто на порох.
  Коментатор-чарівник оголосив.
  - знову переможцем став Вітт - привид смерті; висхідна зірка арени. Він отримає зароблений приз.
  На цій фразі бачення Талера розвіялося, немов туман під час запуску потужної, аеродинамічної труби.
  А з цього марева проступає... потужна, висока постать людини чи людиноподібної істоти у капюшоні. Звучить скрипучий голос, дуже схожий на голос того чарівника уві сні.
  - Ти непогано бився Вітт... У тобі я бачу навички вродженого воїна!
  Талер підвівся. За час сну його рани практично затяглися, а рубці зблідли і стали менш помітними.
  Юнак вимовив, простягаючи людині руку:
  - Я вдячний вам за спасіння пане...
  Людина грубо відкинула долоню юну і просипіла:
  - Жодної подяки! Будь-яка подяка веде до милосердя та слабкості!
  Вітт через силу посміхнувся і пробурмотів:
  - Але ви врятували мені життя... Значить я мушу якось віддячити вам!
  Чоловік несподівано відкинув каптур. Юнак придивився до обличчя, що відкрилося. Людина мала благородну зовнішність, на вигляд їй трохи старше сорока, потужна шия, і кучерява, коротенька борідка. Погляд очей дуже владний, одразу видно він звик наказувати, і риси вольові, сильні.
  Хоча Вітту цей пан і був незнайомий, юнакові здалося, що він десь його раніше бачив. Хоча дуже важко забути такі виразні та вольові риси обличчя, царську поставу, очі володаря з пелюшок. Але при цьому голос усупереч благородній зовнішності хрипкуватий, неприємний, ніби надірваний, незважаючи на гучність.
  Чоловік подивився на Вітта і, не змінюючи суворого виразу на обличчі, промовив:
  - Я врятував тебе не через кохання, а тому, що ти мені потрібний!
  Очі того, хто говорив недобре, блиснули:
  -Я беру тебе у свої учні, і відкрию пізнання могутності, про яку не сміють мріяти джедаї ... Але знай, те що ти випробував у тортуровому підвалі, це ще квіточки в порівнянні з тим, що чекає на тебе!
  Вітт підвівся і рішуче промовив:
  - Я готовий! Готовий на все - тільки врятуйте Кароліну!
  Людина з крайньої міра зневаги пирхнула:
  - Прихильність це слабкість! Найбільша слабкість, яку тільки можуть дозволити собі сітхи! - Тут голос чорного володаря став грізнішим. - Точніше не можуть, не повинні собі дозволити, але ... Як не дивно, я звільню Кароліну, з рабства! Тільки в обмін на твій повний послух, щоб ти присягнув, що в потрібний момент виконаєш абсолютно будь-який мій наказ!
  Вітт покірно став на коліна, і промовив велику клятву.
  І тоді людина вимовила:
  - Відтепер твоє нове ім'я Дарт Сідіус! Я Дарт Плегас твій учитель і пане!
  З того дня почалося навчання Вітта чи тепер Дарта Сідіуса прийомам фехтування та темної сили. Жорстоке та нещадне вчення. Але новий чорний лорд відчував у собі швидко зростаючу міць. Він з кожним днем, тижнем і місяцем ставав сильнішим і витонченішим.
  Дарт Плегас, крім мрії про безсмертя, мав плани на відновлення панування ситхів. Вітт Талер змінив своє ім'я на Палпатін і трохи змінив собі зовнішність, а також відбитки пальців. Він став іншою особистістю, замінивши схожу людину, з знатної родини Палпатінов.
  Став робити неквапливу кар'єру чиновника, водночас удосконалюючи свою майстерність темної сили. Крім того, Дарт Плегас, який мав цілком легальний статус великого комерсанта, дотримала свого слова.
  Після смерті короля успадкував його малолітній син. Дарт Плегас підхльоснув напад хаттів на палац. Спадкоємця, його сестру, брата та дядька вбили.
  Після чого капітан-генерал палацової гвардії поставив на престол популярну в народі Кароліну.
  Кілька років неволі, тільки загартували сильну жінку, і вона почала правити ще жорсткіше. А її дочка Серафима, що виховували за монастиря, стала спадкоємицею королівства Набу.
  Хоча колишня кохана і повернулася до влади, Палпатін був змушений приховати свою особистість і поки що залишатись на других ролях. Хоча його вплив у королівстві постійно зміцнювалося.
  Капітан-генерал незабаром загинув - начебто від нещасного випадку, але за цим стояв Палпатін. А незабаром, владика сітх зажадав від Вітта Талера, принести в жертву своє перше кохання - королеву Кароліну.
  Справа дійшла до смертельного поєдинку з Плегасом. Причому сили виявилися приблизно рівними. Коли обидва сітхи знемогли від битви, Палпатін здався і пробурмотів:
  - Я вб'ю своє кохання і разом з тим залишки людського, що ще тліють у мені! - Тут чорний лорд підвищив свій голос і рішуче додав. - Але клянуся, я не пробачу тобі цього і обов'язково знищу!
  Прагнення впоратися з тим, хто вищий за статусом, закладено в ситській природі. Моя недосяжна могутність породжує твою заздрість; моя мудрість підживлює твою спрагу знань; мої досягнення збуджують пристрасне бажання повторити їх! - сказав Дарт Плегас Дарту Сідіусу, і з усмішкою продовжив. - Вбиваючи найближчих і дорогих собі людей, ти відкриєш у собі незбагненне джерело сили. Я відчуваю, що ти станеш найбільшим із ситхів - коли знищиш у собі останню людську слабкість!
  
  
  ЧУДОВИМ ОБРАЗОМ НАРОДЖЕНА
  - Жив один полковник ВПС, який отримав у ході Афганської війни важку контузію. І він втратив можливість мати своїх дітей, хоча йому цього й дуже хотілося. Дружина дуже любила полковника і пішла назустріч йому, вони взяли на виховання двох міцних хлопчиків із дитбудинку. Приймальний батько виховував їх як спартанців. Але все одно це було не те. Хлопці росли сильними, здоровими, але не виявляли особливих надздібностей.
  А баба Ванга передбачив полковнику, що представник його потомства стане вершителем доль дивні та світобудови. Тоді полковник вирішив сходити до однієї знаменитої чарівниці, щоб та допомогла його дружині завагітніти чудовим чином.
  Чарівниця і справді мала чималі здібності, але в основному була шарлатанкою найвищої проби. Вона заявила, що зможе це зробити і дарувати полковнику сина, але зажадала колосальну суму грошей.
  Полковник мав деяку нерухомість у Москві, а також цінні трофеї, відбиті в ході війни з душманами і чеченцями.
  Він зібрав цю дику суму - півтора мільйона баксів... Навіть дивно, що бувала людина, а так купилася на обман. Але мабуть чарівниця мала неабиякий дар гіпнозу, навіювання, вміння, обдурити якому позаздрив би і сам Кашпіровський, чи політик світового масштабу.
  Чарівниця тим часом провела дуже барвистий ритуал постановки, тривіально приспавши дружину полковника. А потім просто вколола у лоно Венери насіння від донора.
  Не дуже хитромудре вийшло шахрайство. Але ефективне. Дружина, (ніби діва Марія), беззаперечно зачала дитину - вона, до речі, залишалася незайманою, тож чоловік зовсім через поранення втратив чоловічу силу.
  Всі виявилися задоволеними і в точний термін, жінка вирішилася від тягаря здоровою дівчинкою. Вона, правда, виявилася зовсім не схожою на свого батька брюнета, і темноволосу матір. Але батько, хоч і розраховував на сини, любив свою доньку. Тільки по своєму, виховуючи її як спартанку - загартовуючи та тренуючи.
  Дівчинка швидко розвивалася, демонструвала високі задатки та здібності. Особливо фізичні. Її волосся густе, хвилясте, золотисте, і чудова краса.
  Але коли дівчинка як була босоніжкою, так і почала бігти січневим снігом - традиційно прокинувшись півп'ятої ранку - сталася подія. Так у неї зазвичай починався щодня. Така ранкова, ще в передсвітанковій темряві пробіжка. Цілком по спартанськи.
  Вона проносилася традиційні десять з половиною кілометрів за будь-якої погоди, щоб потім отримати заряд бадьорості на цілий день. Природно це початок тренування, бо Владлен( ім'я на честь - Леніна і Сталіна!) серйозно займалася єдиноборствами. Вона навіть виступала на змаганнях - перемагаючи дівчат, щоб були більшими і старшими за неї.
  Але все ще вона поки що дівчинка років десяти, і біжить в одних лише плавках. А золотисте волосся схоже на полум'я. А клятий маніяк чекає дитину в засідці. Мабуть пастку приготував заздалегідь, так як дівчинка мчить настільки швидко, що не всякий дорослий наздожене.
  Декілька добре замаскованих капканів лежали на шляху дівчинки. Ситуацію посилило, що йшов сніг і всі сліди присипало. І Владлен, дівчисько, яке в будь-яку погоду, мчало босоніж і напівголе, навіть раділо подібному екстриму. Адже труднощі лише загартовують і, що нас не вбиває, робить лише сильніше.
  Капкан спрацював, жорстоко затиснувши дівчинці ногу. На щастя завдяки тренуванням, кістки виявилися досить міцними, щоби не зламатися в ведмежому капкані.
  Але Владлен захопило капітально. І було дуже боляче. А негідник, спробував накинути та зґвалтувати каратистку-дівчинку. Владлен зреагувала миттєво, вдарила п'ятою в підборіддя. Але злочинець виявився міцним. Заскочивши, він відскочив, потираючи забиту щелепу. Потім вихопив ножа.
  Дівчинка опинилася в капкані, беззбройна і майже гола, проти маніяка з довгим ножем.
  Настала розгониста атака, і Владлен нахилилася, ударила супротивника головою в сонячне сплетіння. Ніж пройшовся, роздерши дівчинці спину. Владлен перехопила кисть і змінила напрямок удару. Вістря встромилося злочинцеві прямо в горло. Маніяк захлинувся своєю кров'ю і раптово віддав дух.
  А дівчинка, здійснивши свою першу відплату, вигукнула:
  - Здійснилося!
  Проте це було вбивство, та й ніжка в капкані серйозно постраждала.
  На лихо маніяк мав дуже впливових батьків, і Владлен загрожували серйозні неприємності. На неї було скоєно замах, а до їхнього будинку підкинули наркотики. Довелося полковнику відправити дівчисько до більш віддалених місць. До школи російської бойової майстерності у Сибіру.
  Там у глибокому підпіллі вже століттями жили та справляли службу рідновірці.
  Втім, полковника це не врятувало. Його застрелив снайпер, а дружину заарештували за звинуваченням у наркоторгівлі. Схоже, хтось реально зводив із їхньою родиною рахунки. Заарештували також молодшого брата, старший на своє щастя вже служив в армії. А чотирнадцятирічний пацан був відправлений до колонії-малолітки. Теж приписали наркотики.
  Хоча справа спочатку була дутою. Але на щастя, за новими законами йому не могли дати понад шість років.
  Мати була жінкою спортивною, і також тренувалася як спартанка. Тому в жіночій колонії незабаром здобула авторитет і змогла непогано влаштуватися. Молодший, сильний і добре навчений бойовим прийомам брат теж став одним із бійців, потім вибився у командира загону. Відсидівши одну третину терміну, пішов у умовно дострокове звільнення. У Росії закони до малолітніх злочинців гуманні, і можна сказати навіть пощастило, що він пішов на першу ходку всього чотирнадцять років.
  Взагалі те, що полковник за традицією був затятим шанувальником спартанського виховання пішло його сім'ї явно на користь. Сильному та у в'язниці відносно добре, а слабкому і на троні безвідносно погано! Пацан пройшов зону, без шкоди собі і навіть отримав вищу юридичну(!) освіту. Його мабуть не захопила злодійська романтика, та й часи змінилися - бандитом бути не модно. Швидше за все, приваблював бізнес.
  А юридична освіта - для бізнесмена життєво необхідна. З матір'ю було складніше - вона, то доросла, і злочин їй навісили у сфабрикованій справі важке. Буквально організатор синдикату з транспортування та продажу дуру. І справу переглянути практично неможливо. Стільки вищих чинів виявляться тоді в дурнях.
  Але мати зуміла домогтися, що її перевели до гарної зони біля Каспійського моря, і там вона влаштувалася хранителькою громади. Написала тюремниця кілька книг, і навіть у кіно знялася. А чому б і ні?
  Вона не по роках струнка, фізично сильна, симпатична жінка з виразним обличчям та мужнім підборіддям.
  Тож у принципі і на зоні їй сиділося непогано, з життя вона не вимикалася. І навіть обзавелася потомством. Хлопчик тренувався з пелюшок і фарбував тюремні будні. Втім, як і належить паханові її мати не працювала, тож мала багато вільного часу.
  Владлен повернулася років через сім - пройшовши вищий ступінь посвячення у єдиноборствах. Хоча загроза помсти, ще не зовсім минула, войовниця лише змінила прізвище на Шаманову - залишивши колишнє ім'я.
  Оскільки її батько справді був дружним із широко відомим генералом Шамановим, то зміна прізвища виявилася цілком символічною.
  Владлен, чиї здібності феноменальні, а школа дуже жорстка і водночас цілком раціональна не мала собі рівних у бойових мистецтвах. Вона досліджувала своєрідний стиль російської боротьби. Назва боротьба звичайно ж умовна, або така як Рускундо.
  Владлен оволоділа єдиноборством, що має схожість з Техвандо - дуже розвинена техніка ударної роботи ногами, з російським кулачним боєм, боротьбою подібною до Айкідо - кидкові прийоми та використання інерції противника, з Тайського боксу - удари ліктями, колінами, головою. Рідновірство створило синкретичне бойове мистецтво, прийоми якого шліфувалися століття, а майстри-волхви брали все найкраще, в інших народів та шкіл.
  Звичайно, Владлен Шаманову вчили, і володінню зброєю... Але все знати і освоїти неможливо. Справжніх майстер єдиноборств має добре володіти всім без винятку арсеналом. Але окремі прийоми та свої фішки виконувати блискуче.
  Владлен найбільше любила битися ногами, і метати босими пальцями смертоносні предмети, хоча була сильна, мабуть, у всьому.
  Дівча, яке називали каратисткою, хоча вона зовсім не вивчала карате, відкрила свою власну школу. Вона виступала на різних змаганнях, але не прагнула слави та титулів.
  Хоча й брала участь у деяких комерційних змаганнях і навіть у підпільних боях без правил - потрібні були гроші.
  Будучи ще дуже молодою дівчиною, Владлен не поспішала вискакувати заміж і обзаводитися потомством. Вона вдосконалювалася сама у бойових мистецтвах та навчала ними дітей. Особливо великі надії подавав Волька Рибаченко. Також до речі дуже спритно метал гострі предмети ногами. Хлопчик-каратист (знову прізвисько не має відношення до реальності!) обіцяв вирости у найбільшого майстра.
  А потім раптом Вольку запросили зніматися в кіно і разом з ним поїхав його брат Олег Рибаченко та сама Владлен Шаманова. А це вже інша історія.
  
  
  ПОПАДАНЕЦЬ-ДИЛЕТАНТ
  Такий більш реалістичний та правдоподібний. А саме в тіло Сталіна вселився дух звичайнісіньких і пересічних людей. А оскільки та була саме людина середня, обиватель. І знав лише те, що Гітлер вдарить 22 червня 1941 року і результати виявилися охороні.
  Німці змогли взяти Москву, і бездарного влучника просто причепило власне оточення. Але після падіння столиці вже виявилося пізно щось виправляти. Японці вдарили Далекому Сході, Туреччина з півдня. Пал і Кавказ.
  А Сталіна спочатку змінив як компромісну постать Молотов. Але потім сунувся честолюбний Берія. А його перехопив Жуков. І почалася тягар. Коротше кажучи, німці вийшли влітку до Уралу і далі, поєднавшись з японцями, придушивши всю видимість опору.
  Але на Заході війна тривала. Американці зволікали - Франклін Рузвельт, як і слід було очікувати, тяг до останнього. Ще на Різдво 1941 року німці атакували Гібралтар. До цього часу Москва і Ленінград були взяті, а на півдні німці вишили до Волги і Терека. Їм більше заважали розтягнуті комунікації та більші російські простори, ніж мало організований опір радянських військ.
  Гітлер особисто зустрівся з Франком і описав йому перспективу: СРСР як військова сила не існує. США у війну першими все одно не вступлять. Так що Британія абсолютно безпечна. Тим більше, що в листопаді після взяття Москви Роммель отримав підкріплення, пару добірних дивізій та цілу повітряну армію на додачу. І англійці посипалися як труха. Німці вже в Олександрії... Тож Франко має більше підстав боятися, гніву Гітлера, ніж помсти Британії. А ось якщо він ще хоче отримати від Африканських та англійських колоній, то...
  Франко розуміючи, що руки вермахту розв'язані і він сам може втратити все - дав спочатку згоду пропустити німецькі війська, а потім сам оголосив війну Британії. При цьому становище англійців погіршувалося з кожним днем. Гібралтар був узятий за три дні. А незабаром німці зайняли і Палестину, і Сирію разом із турками, та Ірак із Близьким Сходом.
  Америка виявилася втягнута у війну 4 липня 1942 року. Японія у день незалежності напала на Перу-Хабар.
  Німці, використовуючи ресурси Росії, Європи, а потім і Африки з Азією, вели повітряний наступ та підводну війну.
  Німеччина збільшувала випуск озброєнь і вела наступ на Південь Африки.
  До кінця 1942 року Африка опинилася під повним контролем нацистів, як і Індія. А Індокитай, Сінгапур та острови до Австралії перейшли під контроль японців. Щоправда, зимова спроба захопити Гавайський архіпелаг через недостатню організованість самураїв виявилася невдалою.
  Але японці, маючи більше військового досвіду, домінували на морі. Крім того, німецький підводний флот дуже швидко збільшувався, знижуючи силу Британії та США.
  У травні 1943 року відбулася висадка німецького десанту на англійську метрополію. Німці використовували і десантні планери, і підводні танки, і навіть перші реактивні бомбардувальники АР-161 і чотири моторні Ю-488.
  Виснажена підводною війною Британія, не могла довго триматися, але билася надзвичайно завзято.
  Після місяця кровопролитних боїв, впав Лондон, і на цьому битва за Англію завершилася.
  Наступним етапом стала Америка. На боці США воювала Канада, куди втік Черчілль, але країни Латинської Америки відмовилися від війни з Третім Рейхом. А Аргентина і за нею Бразилія надали німцям їхнім союзникам на своїй території військові бази.
  Війна набула затяжного характеру. США за океаном. Сухопутна армія вони сильна, а флот дуже швидко будується.
  Але потроху німці та японці брали нагору. На їхньому боці були всі ресурси східної півкулі та частина західної. Та оголошена тотальна війна, давала свої плоди.
  Операція "Ікар" пройшла успішно, і Ісландія впала. Після чого фриці перейшли на Гренландію. Втім, 1944 рік не дав нікому вирішальної переваги. Проте Японія та Третій Рейх зміцнилися на Східній півкулі, посилилися у Латинській Америці. Взимку сорок п'ятого року, самураї разом із нацистам захопили Гавайські острови. А навесні пересунулися до перешийка Панами.
  Після смерті Рузвельта США почали шукати з Третім Рейхом і Японією світу. Але пошук компромісу утруднений. Тим більше, що Гітлер відчув запах крові. Баракуда фашизму хотіла дуже багато. Війна тривала. Гітлерівці закріпилися в Гренландії, і влітку сорок п'ятого року намагалися десантуватися в Канаді, але були скинуті до моря. Канада не хотіла капітулювати. Щоправда осінь сорок п'ятого року, впала Австралія - остання суттєва оплот Західного світу у Східній півкулі. Японія та Німеччина тотально домінували у морі. Їхній підводний флот не мав собі рівних.
  Крім того, дуже сильними і рухливими виявилися підводні човни на перекисі водню. Їхня швидкість досягала сорока вузлів на годину.
  А взимку сорок п'ятого- сорок шостого настала черга і Зеландії. Навесні сорок шостого року США оголосили війну майже всі країни Латинської Армерики.
  А проект створення атомної бомби через урізання фінансування не дав відчутних плодів. Тому американці не могли викинути цей козирний туз у грі, що стоїть на програш!
  А в галузі танкобудування Третій Рейх значно випередив США. Найкращий американський серійний танк "Першинг" при вазі сорок дві тонни, мав 102 міліметри лобової броні і 90-міліметрову гармату з початковою швидкістю снаряда в 810 кілометрів на годину. А найкращий німецький танк "Королівський лев", що став наймасовішим у 1946 році - при вазі в 65 тонн, мав лобову броню в 250 - міліметрів. Також борти і корми в 200 міліметрів і гармату в 105 міліметрів з довжиною ствола 100 ЕЛ.
  Враховуючи пірамідальну форму танка, його не можна було з "Першингу" пробити з жодного ракурсу.
  Спроба запустити із серію потужніші танки зазнала невдачі. Лише Т-93, до речі, якраз у 93 тонни вагою з лобовою бронею 305 міліметрів та гарматою калібру в 120 мав деякі шанси проти німця під час бадання. Але дуже низькі ходові якості машини, а також відсутність вежі, що обертається, не робили його гідним конкурентом.
  Розробка "Надпершінга" сильно затяглася, та й все одно цей танк поступався німецькому.
  А реактивної авіації, тотальна перевага як на боці нацистів. Американці могли протиставити лише кількість. Але й німці, володіючи ресурсами старого світу, могли штампувати по триста-чотири машин у день, не поступаючись числом США. МЕ-362, Не-262, Не-323, МЕ-1010, ТА-283 - ці реактивні винищувачі проти американської недоробки - класу "F" поза конкуренцією!
  А реактивні бомбардувальники ТА-400, ТА-500, П-387, АР-383, ОД-18, ГО-270 - також поза конкуренцією. США поки що і повноцінного реактивного бомбардувальника немає. Хіба що Б-29. Щоправда у проект є Б-36, але поки що йому до серійності далеко.
  А німецьким балістичним ракетам класу "А" взагалі немає аналогів у світі.
  Дисколети - теж не мають собі конкурентів...
  Технологічно Третій Рейх капітально обставив Америку, тому Гітлер сповнений рішучості добити США до кінця. І жодних компромісів. У сорок шостому році почалося настання на Мексику та Кубу. Восени бої вже кипіли в Техасі та Каліфорнії. А в Канаду німці та японці вторглися з боку Аляски.
  Але ось і сорок шостий рік минув. Друга світова війна все ще йде. Сорок сьомий рік став фатальним для Канади, яку нарешті зайняли фриці, зайшовши з півночі.
  В Америці з'явився, нарешті, реактивний бомбардувальник Б-36, але дістати Німеччину та Японію все одно не було можливості. Крім того виник під кінець року і танк "Вашингтон" зі 120-міліметровою довгоствольною гарматою, і відносно прийнятним бронюванням та ходовими якостями за вагою шістдесят три тонни. Хоча він був захищений і гірший за німецького, але вже не поступався бронебійною силою.
  Втім, до кінця сорок сьомого року США вже втратили більше половини території і були приречені.
  Німці встигли навіть випробувати під час штурму великих міст суперважкі танки "Щур" та "Монстр". Останній мав бомбомет викидаючий заряд вагою десять тонн!
  Уявіть собі, яка жахлива вийшла зброя!
  А на новий рік упав Нью-Йорк, а десятого січня Вашингтон.
  Проте американці ще протрималися ще майже півроку. За іронією друга війна закінчилася саме 9 травня 1948 року.
  Але після цього світ тримався недовго. Гітлеру не сподобалося, що Японія, будучи набагато відсталішою, ніж Третій Рейх економіки, захопила собі стільки землі.
  У фашистів, хоч і запізно, з'явилася в серпні 1948 року власна атомна бомба. Частково затримка була викликана тим, що фюрер якось холоднувато ставився до ідеї зброї масового знищення. Гітлер вважав, що треба завойовувати країни, а не знищувати.
  Але чомусь жорстокий тиран для союзної Японії вирішив зробити виняток.
  Наштампувавши великі балістичні ракети, і ядерні заряди Гітлерівці 4 липня 1951 року розпочали Третю світову війну.
  Завдали потужних ядерних ударів по Токіо та інших японських містах. Потім ударили морські та сухопутні сили.
  Третя морова війна закінчила за півроку, загалом вона йшла фактично в самі ворота. І активна фаза воєнних дій тривала місяці три.
  Таким чином, Третій Рейх встановив остаточну світову гегемонію. Така ось несправедливість сталася через те, що в тіло Великого Сталіна вселилася посередність. І жодні знання майбутнього їй не допомогли! Зокрема дилетант вирішив розвивати реактивну авіацію та дав такий наказ усім заводам та фабрикам. Виявилося, що і гвинтову згорнули та реактивної не випустили.
  А стратегічні рішення взагалі у попаданца дурніші нікуди. Недарма Червона Армія здулася. А без неї протистояти Німеччині, її союзникам та Японії нема кому.
  Ну, а сам Гітлер ухвалив рішення про імперську уніфікацію. Зокрема, створення всесвітньої унітарної держави, куди добровільно-примусовому порядку включили все без винятку країни планети Земля. З єдиною розуміється валютою та варварською програмою генетичною селекцією.
  А також із підготовкою масованої космічної експансії!
  
  
  Хлопчик рятує ЦАРСЬКУ РОСІЮ
  Надворі морозний січень. Ось хлопчик Олег Рибаченко йде вулицею до школи, і зненацька бачить, що стіна в сусідньому панельному будинку якось дивно світиться. Хлопчик відчуває особливий заклик - біжи туди, станеш вершником. Пацан припустив з усіх ніг.
  Добре ще, що машин виявилося напрочуд мало, і він встиг проскочити, просто в них під носом. Спритне пірнання і ти біля зеленого відсвіту стіни.
  Хлопчик кидає до неї. Руки ніби у фільмі про "Гаррі Поттера" без проблем входять у це желе, і через секунду сам хлопчик із двадцяти п'ятиградусного морозу опиняється на зарослій зеленою травою літньому лужку.
  Навіть за інерцією падає пацан на траву і відразу схоплюється. Добре після морозу опинитися в обіймах ще не померлого літа. Нехай навіть і перескочив через свою маківку.
  Хлопчик озирнувся - навколо не було людей, тільки дерева, що вже почали жовтіти, і... залізничний насип. Високий, викладений гранітом і перед нею навіть накручений на смугастих стовпах колючий дріт.
  Олег Рибаченко відчував, що це все не так. І він справді стоїть перед чимось вирішальним... У голові чується наказ: підійти до залізничного полотна. Зробити це не надто просто, на шляху густий шар дроту - спіраль Бруно.
  Спека сама підказала хлопцеві вихід. Він почав швидко скидати з себе зимовий одяг. І накидати його на колючку. Пацан відчуває особливу форму уявного наказу. "Ти можеш зараз стати вершником історії. Ти вже не просто школяр із перерозвиненою уявою, Олег Рибаченко створиш великі справи!"
  Хлопчик завалив дріт, залишив на собі лише джинси та майку. У теплих зимових чоботях теж спекотно, і пацан розбувся. Дуже приємно босоніж відчувати калу, зелену траву. Грунт у серпні добре прогрітий і за ним пацану ходити подобається.
  А зима погана пора року - на відміну від солодкого літа. Хлопчик, однак не має часу стояти розкривши рота - раз він вершник. Пацан швидко дереться через дріт. По ній пущений струм, і через одяг стрільнуло іскрами по босих п'ятах.
  Хлопчисько скрикнув, удар болісний і стрибнув на полотно. Підошви вкололо гострими камінням. Але хлопець швидко забіг за насип. Він відчував, що все це недарма, а частина великого плану!
  Ось вони гарячі рейки, сонце вже перевалило за полудень, у повітрі пахне липою та медом. Так тихо, що добре чути віддалене гудіння бджіл.
  Хлопчик став босими ногами на гаряче залізо і почув нові наказ: "Поклади по сім каміння на кожну рейку". Пацан тут завагався і промовив вголос:
  - Але ж тоді поїзд може зійти з колії?
  Голос вдарив по барабанних перетинках:
  - Так саме це й потрібне! Тут їхатиме вороги Росії!
  Хлопчик більше не сперечався. А голос Божий уточнив: вибирай лише каміння сталевого кольору.
  Руки вже йшли самі. Олег Рибаченко відчував у собі захоплення - він вершник, простий школяр увійде в історію!
  Камені легкі на обидві залізничні смуги: рівно чотирнадцять штук - по сім із кожною. І вони практично невиразні!
  Справу зроблено! Хлопчик ще раз наостанок перехрестився, прочитав - "Отче наш" і, майнувши босими п'ятами, оговтався назад. Втік з розбігу, гуркотячи по каменях і саднячи підошви. Перескочив майже з ходу насип.
  Не хотілося лізти знову через струм, але виходу не було. Хлопчик, використовуючи розбіг, з насипу залетів на останній бар'єр майже миттєво. Злегка вдарило струмом, але це не страшно. І ось він Олег Рибаченко знову на теплій літній землі. Попереду прямо в повітрі світиться зелений туман: шлях назад.
  Хлопчику дуже не хочеться з теплого літа повертатися назад у мороз та зиму. Та ось таємничий голос віддає останній наказ:
  - Давай поспішай, або портал закриється, і ти надовго залишишся в 1914 році і ніколи не побачиш батьків.
  Олег Рибаченко спішно зриває з дроту одяг і абияк натягує його на себе. Портал починає тьмяніти і хлопчик, так і не взувшись, кидається до виходу. Натикає на щось пружне і зусиллям вискакує назовні. Босі ноги обпалює втоптаний міський сніг. Доводиться взутися і натягувати зимову куртку прямо на вулиці - ловлячи дивовижні погляди перехожих.
  Хтось навіть крикнув: "чокнутий". Але хлопчик не звертає уваги - він зробив свою справу і виконав велику місію.
  22 серпня 1914 року зазнав аварії поїзд, на якому прямували Гінденбург і Еріх Людендорф, Макс Хоффманн. Всі три військові начальники, які відіграли вирішальну роль у боях на східному фронті - починаючи з операцій у Східній Пруссії і так далі, загинули.
  Внаслідок чого дезорганізовані німецькі війська зазнали нищівної поразки. Беззахисного Кенігсберга було взято з ходу, а німецькі війська виявилися частково оточені, а частково знищені або взяті в полон.
  Перемога російських військ вплинула на весь хід війни. І насамперед з погляду бойового духу солдатів та офіцерів. Не секрет, що після поразки від Японії авторитет Російської армії різко впав. Якихось, там вузькооких азіатів ніхто і за серйозного супротивника не рахував. А тут росіяни програли чотири великі битви, причому у всіх битвах маючи чисельну перевагу.
  І на морі теж виявилися вщент розбиті, хіба що були окремі, приватні успіхи. Особливо відзначилися крейсери Владивостока.
  Ну і куди битися з німцями, яких вважали найкращими сухопутними солдатами світу?
  А тут виявилось, що можна фриців громити, і гнати і брати десятками тисяч у полон!
  Інтерес у російських військових та населення виріс багаторазове. На австрійському фронті наступ йшов стрімко. Австро-Угорщина до війни не готова. А бойовий дух особливо слов'янських частин дуже низький. Багато хто з них здавався просто під барабанний бій і звуки оркестру. Не хотілося слов'янам воювати проти своїх братів за ненависних австрійців. Більш-менш боєздатними були лише угорські частини, що складаються з етнічних німців.
  Російська армія перекинула австрійські війська і відразу зайняла Львів, фортеця Перемишль та розвиваючи успіх вступила до Угорщини. Німецький фронт тріщав швами. Переважаючі російські сили розгромили прусаків у Познані та рвонули до Одера. Німці перекинули до Австрії шість корпусів.
  Але цього виявилося замало. Тим більше, сил тримати позиції в центрі не вистачало. А на заході тривали важкі бої.
  Тоді Німеччина змушена була перекидати нові сили Схід. Ситуацію посилило вступ у війну проти Австрії Італії. Ці країни мають ворожі відносини протягом довгих століть. І потрійний союз багато в чому був штучною освітою. Хоча склалася війна для Німеччини та Австрії сприятливішою, Італія приєдналася б до найсильнішого. А так вже російські війська підходять до Будапешта, і справи центральних держав - погань! У війну поспішила вступити Румунія.
  Зрозуміло - румунський король родич Миколи Другого, і полювання розширити свої землі за рахунок Австрійської імперії, що руйнується.
  І Болгарія на відміну від реальної історії вступила у війну на боці Росії.
  Лише Османська імперія виявилася вірною німцям. І лише тому, що міністр оборони наказав розпочати бойові дії, поставивши прем'єра і султана перед фактом. Турецька армія не надто сильна, але створювала проблеми з постачанням Росії Антантою. Але з іншого боку - це чудовий шанс для Росії значно розширити свої території на південному напрямку. Японія, зрозуміло, оголосила війну Німеччині та Австрії. Щоб захопити німецькі колонії в Тихому океані.
  Росії це розв'язало руки Далекому Сході. А на заході німців давили.
  Лише річці Одер Німеччина змогла призупинити наступ російської армії. І тому довелося припинити всі наступальні дії у країнах. Майже половина Австро-Угорщини виявилася звільненою російськими військами.
  Таким чином, австрійська імперія фактичні вийшла з гри і перетворилася для Німеччини на тягар. Болгари почали наступ на Стамбул.
  Взимку у військових діях на території Європи настало затишшя. Натомість російська армія почала наступ на Туреччину. І тут усе розвивалося вдало. Тим паче араби та вірмени повстали проти османського панування.
  Російські війська у лютому вже були Багдаді, а англійці захопили Басру. До кінця березня Росія зайняла всю Малу Азію і приступила до штурму разом із Болгарами та сербами Стамбула. Туреччина вийшла із гри. Сирія, Палестина, південь Іраку відійшли до Британії та Франції - Росія отримала все інше. Саудівська Аравія - поки що залишалася формально незалежною територією, але її потрібно було розділити після капітуляції Німеччини. А вона була вже не за горами. 25 квітня 1915 року у війну німцями вступили США. Зрозуміло, американці практичні люди і хотіли встигнути до поділу пирога перемоги. Російська армія навесні у великих кількостях випустила новий тип зброї: всюдиходи "Місяць"-2 з кулеметами. Нові танки хоч і легкі, але розвивали швидкість на шосе в 40 кілометрів на годину і мали чудові ходові якості.
  Російські війська на початку травня, як тільки підсохли дороги, почали наступ в Угорщині та на всьому південному фронті. Австрійська армія розпалася, німецьких військ для утримання фронту виявилося замало.
  22 червня російські війська увійшли до Відня. А 24 червня англійські, французькі, бельгійські та перші американські батальйони увійшли до Брюсселя. У війну проти Німеччини вступила Голландія, а трохи згодом і Швеція, з Данією. Німці важко утримували перешкоду по Одеру, але російська, царська армія розвинула наступ на Мюнхен. Найбільше на півдні Німеччини місто впало 7 серпня 1915 року. А 11 серпня Німеччина в абсолютно безнадійній для себе ситуації капітулювала.
  Після чого почався поділ території. Австро-Угорщина та Османська імперія зникли зі світової політичної карти. Болгарія вийшла, ту частину турецької території, що її відвоювали османи в 1913 року. Сербія значно розширилася і перетворилася на Югославію. Румунія отримала Трансільванію. Росія включила до свого складу: Буковину, Галичину, Чехословаччину, Краківську область та половину Угорщини, аж до Будапешта, де й провели кордон. Німеччина отримала капітальне урізання своєї території. На заході їй довелося повернути Ельзар та Лотарингію Франції, раніше завойовані землі Данії. На сході найскладніше.
  Росія наполягала на проведенні кордону Одером, а для Франції по Рейну. Але США та Британія не хотіли надто посилювати Росію та Францію та послаблювати Німеччину. В результаті було прийнято компромісний варіант. Росія отримує всі землі на Сході, де більшість поляків.
  Східна Пруссія втратила Клайпеду, Данциг, і виявилася відрізною від Німеччини, але хоч у зрізаному вигляді збереглася. Кенігсберг залишився німецьким. Але землі Німеччина втратила багато. Кордон вийшов сильно зламаним. Подекуди навіть доходила до Одера, і багато в чому залежала від етнічного складу населення. Втім, німці майже повністю зберегли за собою. Але від Берліна до російського кордону залишалося не більше ста кілометрів.
  Тож німці під прицілом. Чисельність німецької армії обмежувалася ста тисяч солдатів і офіцерів. На німців наклали величезні репарації. Війна тривала трохи більше року.
  Російська, царська імперія не встигла впасти в стан кризи і вийшла з великими територіальними придбаннями. Авторитет царя зміцнився, і хвиля революційного руху пішла на спад, а економіці навпаки настав період надзвичайно бурхливого підйому.
  
  
  ЯК ЛЕНІНУ ВДАЛОСЯ СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ США
  Володимир Ілліч Ленін, намагаючись здаватися вище, з усіх сил випростався. Його сухі, маленькі, але дуже рухливі ручки, нервово крутилася, по блискучому, чорному, виготовленому з рідкісного сандалового дерева столу. Людина величезного зросту в білому костюмі з важким золотим ланцюгом на бичачій шиї сиділа навпроти нього.
  - Ну що пан Ульянов. Я згоден на ваші умови - п'ять штук баксів на місяць плюс відсоток з кожного пущеного з молотка підприємства! - Тут голос громили став твердішим і вони навіть різко труснув важким ланцюгом. - Тільки щоб товариш Ленін без фальшу та пилу!
  Досить потираючи спітнілі руки, Володимир Ілліч сказав:
  - Зрозуміло містере Рокфеллер, тільки в нашій справі без фальші ніяк не можна! Все має бути полюбовно та дуже душевно!
  І обидва пройдисвіта голосно розреготалися...
  ------------------------------
  У Росії її не сталося жовтневої революції. На фронтах першої світової війни встановилося тимчасове затишшя. Німці та австрійці намагалися досягти успіху на Заході.
  Російська армія проявляла активність лише турецькому фронті, де їй вдалося остаточно з'єднатися з англійцями, і завдати противнику низку поразок, зайнявши більшу частину малої Азії.
  Але зібралися Установчі Збори, в яких більшовики опинилися у відчайдушній меншості, а домінували есери.
  Одним із перших рішень стало: наділення селян землею та продовження війни до переможного кінця!
  У липні 1918 наступ німців на Париж провалився і переможна Російська армія завдала удару: спочатку по австрійцям, потім і по німцях.
  Німеччина відчайдушно чинила опір, але в грудні коли російські війська на сході зайняли Варшаву і Краків, союзники на заході оволоділи Брюсселем - все ж таки капітулювала. Щоправда на два тижні пізніше - далася взнаки відсутність революції.
  Вільгельм втім, був змушений відмовитися від багатьох своїх повноважень залишаючись чисто номінальним монархом.
  А президентом нової Російської республіки став генерал Корнілов. Торішнього серпня 1917 його заколот виявився успішним, щоправда, Керенський формально залишився прем'єром, але пост президента вже віддав Корнілову.
  Він же Корнілов став верховним головнокомандувачем.
  Далі були всенародні вибори президента Росії і референдум щодо нової конституції.
  Народ якому авторитарна форма правління цілком звична - підтримав варіант Корнілова.
  Росія розширила свої володіння за рахунок Німеччини, що розпалася Австро-Угорщини, і зникла з карти світу Туреччини.
  Останню остаточно поділили між собою великі держави. Росії дісталася мала Азія, протоки та Константинополь. Французи забрали собі Сирію, англійці Палестину та Ірак.
  1926 року між Росією та Японією знову спалахнула війна. Приводом став статус Маньчжурії та Порт-Артура. Згідно з договором орендні права на Порт-Артур були передані Японії, і термін оренди минув. Проте японці і не збиралися повертати захоплене Китаю.
  Тим більше влада щойно отримав молодий Хірохіто - мріє про нові перемоги.
  Проте російська була інша. Загартована на фронтах першої світової війни, з досвідченими командирами, новими танками та літаками, вона почала успішно наступати на японців.
  Через чотири з половиною місяці російська армія взяла Порт-Артур і вибила японців з континенту!
  Якийсь час Японія ще трималася на морі - поки не підійшли кораблі Балтійської та Чорноморської ескадри.
  Після цього країна Сонця капітулювала.
  Росія розвивалася дуже швидко, але у 1929 році у всьому світі почалася велика депресія.
  Бунти охопили російську імперію. Тим більше що Корнілов проводив активну русифікацію.
  Втім, йому вдалося втриматися на троні, а в США... до влади прийшли американські більшовики на чолі з Леніним!
  Вирушивши від депресії новий більшовицький режим почав готуватися до нової війни!
  Революція в Іспанії закінчилася перемогою комуністів і тим самим було створено потужний більшовицький плацдарм у Європі.
  1 січня 1938 року. Володимир Ілліч Ленін нервово міряє кроками величезним кабінетом у Білому домі. Ситуація в усьому світі загострюється. Слідом за Іспанією комуністи досягли успіху у Франції.
  Росія якої править генералісимус і президент Корнілов уже ясно дала зрозуміти, що не дозволить проводити експансію більшовизму до Європи. П'ятсот дивізій у десяти мільйонній російській армії - це зовсім не жарт!
  Володимир Ілліч це розуміє. І пропонує тактичну спілку Британії проти Росії.
  Англійці завжди стався вкрай насторожено до російської експансії. Але радикальний комунізм їх лякав ще більше. Треба було вбити клин між ними та Росією.
  Ленін готувався прийняти міністра оборони Черчілля і заразом надати англійцям доказ непохитної могутності США.
  А для початку плішивий диктатор заслухав доповідь про нову зброю - "атомну бомбу".
  Оппенгеймер витримав доповідь у дуже стриманих тонах. Та вже є успіхи і навіть запущено атомний реактор, але до появи атомної бомби ще дуже далеко. Головна проблема отримання збагаченого урану та плутонію. Крім того, це і новина не зовсім приємна - коштуватиме одна така бомба як кілька лінкорів. Так, що ще питання - чи варто витрачатися на одну велику бомбу - якщо можна зробити сто тисяч маленьких?
  Ленін малорослий, плешивий, але все ще не втратив рухливості старий (шістдесят сім років втім - це ще далеко до глибокої старості!), енергійно походжаючи великим холом кабінету - зауважив:
  - Ви товариш не розумієте діалектики! Та бомба поки що буде ще дорога, але потім її вартість із переходом на серійне виробництво знизиться на архі порядок!
  Оппенгеймер несміливо зауважив:
  - І росіяни не сидітимуть склавши руки!
  Наслідував логічний і жорсткий висновок від Володимира Ілліча:
  - Значить треба випередити їх за всяку ціну!
  Тут чорношкірий помічник Оппенгеймера як заспіває:
  - Адже нам потрібна перемога! Одна на всіх ми за ціною не постоїмо! Одна на всіх ми за ціною не постоїмо!
  Оппенгеймер вклонився президенту США Леніну і прогарчав:
  - Ви геній! Зрозуміло, ми за ціною не постоїмо, і випередимо росіян, але нам потрібні гроші!
  Ленін впевнено промовив, постукуючи підборами, туфель із крокодилячої шкіри:
  - Гроші будуть!
  - І раби!
  Володимир Ілліч вимовив історичну фразу:
  - Я не обмежую вас у коштах! Я обмежую вас у часі!
  Шестерні командної та адміністративної машини імперії США закрутилися.
  Але це не найголовніше. Володимир Ілліч як ніхто інший розумів - щоб перемогти Росію - треба підірвати її зсередини.
  Володимир Ілліч поморщив свій високий, у довгих, нерівних зморшках лоб і енергійно знявши трубку з телефону, почав набирати Даллеса.
  Коли головний шпигун підійшов до апарату, Ленін у всій горлянці оглушливо прокричав:
  - Нам потрібна людина, рівним або принаймні не багатьом, що поступається мені в умінні бунтувати, обманювати і спокушати народ!
  Даллес дуже впевненим тоном відповів:
  - Така людина мені відома Володимир Ілліч!
  Ленін підскакуючи немов чортик ревів:
  - То хто ж він? Хто цей рукотворний геній?
  Даллес розтягуючи стилю на розспів промовив:
  - Йосип Віссаріонович Сталін! Ви його, напевно, знаєте Володимир Ілліч!
  Ленін підморгнув сам собі у дзеркало із позолоченим і діамантовим обрамленням і проревів:
  - Це кухар готує лише гострі страви!
  Даллес усміхнувшись впевнено, підтвердив:
  - Але саме такий нам і потрібний!
  Ленін знову підморгнув і рикнув:
  - Дай Сталіну все, що він просить. І пообіцяйте йому місце цього архі нікчемного генералісімуса Корнілова!
  Даллес оглушливо гаркнув:
  - Буде виконано Володимир Ілліч!
  
  НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ ВІТЯЗЬ
  Чи багато хто сперечається про те, чи перемогли б росіяни в другій світовій самостійно, без допомоги Заходу? Ось вирішили Боги перевірити це практично. І в одному паралельному світобудові розташували бар'єр між союзними військами, колоніями, і Третім Рейхом разом з СРСР. І сталося це для чистоти досвіду ще в червні 1941 року.
  Щоб не могли союзники допомогти СРСР ні Третьому Рейху. А для повної чистоти експерименту і Японію сховали за бар'єр. Мовляв, нехай усе буде абсолютно чистим, немов у лабораторії.
  У перші дні нічого особливого відмінного від реальної історії не відбувалося. Фріци просувалися як у реальній історії приблизно по 30-40 кілометрів на день, але поступово сповільнюючись. Звичайно відсутність бомбардувань англійців, і противників у корпусу Роммеля давало змогу розв'язати частину сил - особливо авіації. Але німці поки цього не робили, то справи на фронтах і так йшли досить успішно. Однак наприкінці липня Смоленська битва пригальмувала просування фриців. Гітлер вирішив відкликати з Лівії Роммеля та його дивізії, вирішивши, що й окупаційних сил Італії цілком достатньо. Фашистське керівництво, щоб не марнувати час, стало перекидати збройні сили і особливо авіацію з Франції та з Балкан. Гітлер все ще розраховував, що зможе прорвати радянські війська у центрі та встигнути до зими.
  Замість повороту на південь, фриці відновили наступ у центрі, намагаючись охопити радянські війська, які атакували Смоленськ із флангів. А корпус Роммеля вже 13 серпня перейшов у наступ форсувавши Дніпро і намагаючись вийти в тил радянському угрупованню, яке захищає Київ.
  Сталін перебував у розгубленості. Проти нього несподівано виявилася практично вся Європа та французькі володіння в Африці та жодного союзника.
  Хіба що від Японії тепер не чекай на небезпеку. І Верховний головнокомандувач наказує: зняти всі дивізії з Далекого Сходу.
  Німецькі війська, що прорвалися майже до самої Москви, зупинені сибірськими корпусами. Але на півдні завдяки зміні командування та діям Роммеля фриці змогли відсікти радянське південне угруповання.
  Негативно на перебіг бойових дій в Україні вплинув і той фактор, що Сталін боягузливо стягнув усі резерви до Москви і тим самим оголив сам собі тили.
  Точніше не собі, а південному угрупованню. Поганий вийшов стан. Але й у реальній історії захист Києва обернувся поразкою. Тільки тут був нюанс, німці вже під Москвою, а фашисти посилилися за рахунок Європи швидше, ніж Сталін за рахунок Далекого Сходу. І відстань німцям довелося подолати менше, і дороги в Європі кращі. А спробуй усе по одній транссибірській магістралі швидко перекинути.
  В результаті німці змогли прорватися до Харкова та Ворошиловграда ще раніше, ніж у реальній історії, захопивши масу промисловості та заводів.
  Ленінград також виявився блокованим, але не взятим. А німці увійшли до Криму. І фрицям вдалося захопити Півдні і Воронеж, рушивши вздовж Дону до Сталінграду.
  Москву все ж таки відстояли і взимку навіть перейшли в контрнаступ. Але на південному фланзі Роммелю вдалося прорватися до Сталінграда. Так само не пройшла висадка десанту в Керч. Радянські війська насилу лише змогли відтіснити від Сталінграда противника. І те лише тому, що клімат не був на боці Вермахту і ним був стрімко боротися в мороз і кучугуру.
  Та що довелося Роммелю відійти за Дон. І це для фюрера стало оглушливо ляпасом.
  Але навесні 1942 року, співвідношення сил змінилося. Добре натиснувши на своїх союзників, німці збільшили чисельність і своїх військ, у тому числі за рахунок хіві, так і кількість сателітів. Особливо додало кількістю Італії та Франція. На східному фронті з'явилися й чорношкірі дивізії. Благо англійські та американський фронт з Африки перекидати війська та ресурси не заважав.
  А де Голля, коли він втратив підтримку союзників, видали його ж соратники.
  Отже, проти СРСР виявилися зібрані значніші сили, ніж у реальності. Особливо додали фриці у літаках, зберігаючи свою перевагу у повітрі. А сухопутні сили перевищили сім мільйонів проти 5600000 радянських солдатів.
  І наступ фашисти розпочали на півдні. Сталінграду Роммелю вдалося захопити 27 червня. Фріці змогли навалитися сотнями танків на місто разом. Далося взнаки також панування авіації противника в повітрі, що утруднило перекидання радянських підкріплень, через широку річку Волгу.
  На жаль, в АІ не сталося героїчного Сталінграда. А Роммель рушив протореним у планах маршрутом вниз Волгою і до Каспійського моря.
  Спроби пробити німців контрударами у центрі не пройшли. Тим більше, Ржевського виступу не утворилося. Так фриці мали на момент радянського контрнаступу більш рівний фронт, і відійшли теж рівномірніше. Але Ржев, на жаль, залишився за фашистами.
  Пробити фриців не вдавалося, а Кавказ утримати після падіння Сталінграда дуже важко. Оскільки артерія постачання Волзі перерізана. А коли наприкінці липня німці вийшли до Каспійського моря, то й зовсім становище стало майже безнадійним. Тепер постачати можна було лише водним шляхом.
  Враховуючи, що у гітлерівців перевага у повітрі, то захід ставав чимось середнім, між, виключно важким і безнадійним.
  Серпень і вересень пройшли в запеклих боях, поки противник узбережжям Каспію не дійшов до Баку. І там ще з Роммель опиралися до кінця жовтня. Становище посилило вступ до Туреччини під час війни.
  Щодо Японії боги-експериментатори подбали, а щодо османів немає. Але взимку наступати на Москву гітлерівці все одно не наважилися, зупинилися на зимівлю.
  Червона Армія зробила кілька спроб наступу. Але противник перевершував у живій силі, у кількість досвідчених кадрів та в авіації. Лише танків та артилерії вироблялося в СРСР поки що більше. Але танки були в основному легкі, і якість бронювання вкрай погана. Літаків теж виробляється начебто багато, але через дефіцит дюралю вони важчі і менш маневрені ніж еталонні. ЯК-9 теж вийшов, майже цілком із дерева. І це очевидно, було мінусом.
  Гітлер розраховував на свої нові танки знамениті - "Пантери" і "Тигри".
  Їх випускали у дедалі більших кількостях. З'явився і третій представник звіринця: "Лев". У реальній історії така машина розроблялася в 1942 році, але через брак ресурсів і велику вагу, найважчого монстра забракували.
  Але тут уже "Лев" вагою 90 тонн пішов у серію. Його переваги потужне бронювання та 105-міліметрова гармата, частково компенсували найгірші ходові якості. Серійні 76-міліметрові радянські гармати не могли пробити "Лева" з усіх ракурсів.
  Тож це був непоганий танк прориву, якщо лінія оборони дуже потужна, і з глибокими ешелонами.
  А радянське командування укріпилося під радянською столицею капітально. І спробуй тут прорватися.
  Четвертий представник звіринця: "Маус", дещо затримався із запуском у серію.
  Чисельність Червоної армії була доведена до шести мільйонів, щоправда багато солдатів новобранці.
  Їм протистояло понад дев'ять мільйонів, але чисельна перевага частково компенсувала надто різношерстий характер ворожої армії.
  В авіації противник сильніший і числом і якістю. З'явилися нові МЕ-309 і Ю-288. У відповідь борються радянські машини найгіршої якості, через брак кваліфікованої робочої сили та дефіцитних матеріалів. Танки поки що старі Т-34, і більшість легень, і навіть КВ.
  Влітку Вермахт вів наступ: штурм Москви і атака вгору Волгою на Саратов. Москву після запеклих боїв до кінця осені оточили. Саратов, Куйбишев, Пенза, Ульяновськ теж опинилися захоплені. Сталін втік до Свердловська. Ситуація стала критичною.
  Столицю було надано наказ: за жодних обставин не здавати. Німці робили штурми, але відкочувалися або ув'язали у вуличних боях. Взимку наступ Вермахту припинився. Щоправда, німці у подвійне кільце уклали не лише радянську столицю, а й Ленінград.
  У травні знову почався наступ фашистів, але вже у напрямі міста Горький та Казані. Радянське танкобудування, незважаючи на всі труднощі, спромоглося запустити в серію: Т-34-85 та ІС-2, щоправда, у невеликих кількостях.
  Горький упав лише у липні, а Казань протрималася до кінця серпня.
  У Ленінграді панував страшний голод, і фриці навіть намагалися його штурмувати. А Москва поступово бралася під контроль. І ось 30 вересня, після вкрай кровопролитного штурму впав Кремль.
  Сильно зруйнували першокласну фортецю. І це стало новим ударом для радянського народу. Німці рушили на Урал, але там загрузли в кучугурах. Тяжко воювати з СРСР. Сталін був прихильник стояти до кінця. Але це коштувало вкрай дорого й самій країні та німцям зокрема.
  На півдні фашисти просувалися і Середньою Азією.
  У 1945 році у СРСР з'явилися СУ-100 та ІС-3, але тільки в малих серіях. На жаль, до кінця червня гітлерівці підкорили і Середню Азію. А в липні впав і Свердловськ. У серпні німці захопили Курган та Тюмень. А 3 вересня ще й Тобольськ. Наприкінці вересня Ханти-Майсійськ. А в середині жовтня та Омськ.
  Новосибірськ втім, поки фашистам не скорився. Надто вже суворі морози змусили фриців прилипнути до міст.
  Тож до травня 1946 року гітлерівці активних військових дій не вели.
  Після чого пішли на Новосибірськ. У боях взяли участь дископодібні гелікоптери, і нові танки серії "Е". Втім, фюреру це не надто допомогло. Новосибірську фрицу взяли, наприкінці червня. Форсували річку Об. Далі у липні нелюди захопили і Кемерово і Томськ, і Алтайський край. Після запеклих боїв Абакан загинув у Серпні, а Іркутськ штурмувався у вересні.
  Німці, рясно ригаючи кров'ю, взяли і його. Але знову такі видихнулися. Розтягнулися у комунікаціях. Так зупинилися на підступах до Чити. Але, в принципі, куди їм поспішати? Можна чекати літа, і випробовувати нову техніку.
  Чи то дисколети, чи реактивна авіація. У 1947 році радянські конструктори запустили в серію танки ІС-4, ІС-7 та Т-54. Щоправда, у суто символічних обсягах. Бракувало ні людей, ні ресурсів. Гітлерівці відновили свій поступ. Захопили Агінський наприкінці червня Благовіщенськ. Хабаровськ загинув у липні, а Владивосток у серпні. Таким чином, фашисти захопили майже всі великі радянські міста. Може окрім Пертопавлівська. Магадан нелюди захопили у вересні. Але Сталін і не пішов на капітуляцію.
  Зрештою, фашисти все одно програли!
  
  
  ВІЙНИ КОСМІЧНОГО РОЗКЛАДУ
  Після кількох, щодо благополучних років, для Росії настали тяжкі випробування. Піднебесна імперія, використовуючи свій колосальний людський ресурс та переваги тоталітарної політичної системи, змогла стати світовим гегемоном. У Росії ж спалахнула жорстока бійня на південних рубежах. І хоча заколот ісламістів і був пригнічений, війна з тероризмом поглинула багато ресурсів. Ситуацію посилило і жорстке протистояння із Заходом.
  Поки все трималося на ядерному стримуванні, не було масштабних воєн. Але американський вчений Веллінгтон додумався до запуску до Меркурія особливого типу ракети на штучно синтезованому радіоактивному елементі.
  Але сталася помилка у навігації. Ракета відхилившись від курсу, впала на Сонце... Відбулося виверження вкрай розрідженої плазми, яка не є небезпечною для живих організмом, але збиває атомну структуру, і трохи змінює зв'язки між нейтронами в атомному ядрі. Саме настільки, щоб унеможливити некеровані ядерну і термоядерну реакції.
  І як внаслідок цього: ядерна зброя перетворилася на купу марного мотлоху.
  Найсильніша у військовому та економічному плані країна світу: Піднебесна імперія, у якої через перенаселення виникла найгостріша нестача прісної води та енергоносіїв, пред'явила ультиматум на оренду Сибіру.
  Росія відповіла рішучою відмовою...
  Почалася велика війна: Азіатська коаліція проти Заходу. Наша Батьківщина стала головною ареною масштабних боїв. Мирне життя залишилося у минулому: повсюдно запанувало пекло війни. Найжорстокіші бої кипіли від полюса до полюса.
  Обстановка на фронтах склалася критична: Азіатська спілка вже підступала до Уральських гір.
  Біля Єкатеринбурга сталося падіння сліпуче боліда, і виникла смертельно небезпечна зона, в якій жодна людина, не могла прожити й хвилини.
  Батьківщина, священна Росія -
  Тобі відкрито серце знай...
  Кров поля бою оросила-
  Щоб цвів у коханні Вітчизни край!
  
  Пульс Землі зі стогоном лунким б'ється,
  Тяжко, коли реве війна...
  Але зійде над Руссю Славною Сонце-
  Ти нам мати безсмертна одна!
  
  Жито в безкрайніх полях золотиться,
  Сніг сяє яскравим сріблом.
  І з ікон дивляться гордо обличчя -
  Витязь будь у баталії орлом!
  
  Переможемо ми в боротьбі супостату,
  Відстоїмо крилату мрію.
  Немає хоробрішого російського солдата,
  Я молитву Богу донесу!
  . Основний зміст.
  Коли серце наповнює милосердя - чомусь пустіє гаманець!
  Вершини Уральських гір нагадують схилі, що стирчать з пащі, з'їдені карієсом. На польоті, що голить, мчать російські винищувачі-безхвостіки. Наче стрімкі соколи російські витязі атакують неповороткі, але потужно броньовані крилаті лінкори піднебесної імперії.
  Пілот ВПС Андрій Огнєв виконує складний віраж. Тяжка п'ятиствольна китайська гармата, випльовує полум'я та метал. Вогневий смерч проноситься буквально за кілька міліметрів від напівпрозорої броні російського винищувача. Безхвостка огризається у відповідь. З гострого носа зісковзує кришений пульсар. Обертаюча вежа велетенського китайського вертольота коробиться від попадання... Звучать приглушені крики.
  Темне обличчя з високим лобом Андрія розпливається у білозубій посмішці.
  Його напарниця, сліпуче вродлива блондинка, Васса Кольцова, робить бочку, змусивши проскочити повз сталеву піранню некерованої ракети і посилає "подарунок" в один із дванадцяти величезних гвинтів вертольота лінкора.
  Величезний, з потрійним рядом лопат, гвинт розвалюється на шматки. Васса, недаремно її ім'я перекладається як цариця, вміла бити. Вона завжди боролася лише в одній короткій спідниці та майці кольору хакі, зате відчувала голими п'ятами себе та винищувач як єдине ціле.
  Багато дівчат пілоти наслідували її, намагаючись досягти феноменальної чутливості. Лінкор-вертоліт це сто двадцять вогняних точок, які опускають на поверхню - вогневу ковзанку. Машина, яка працює на вугільному пилу, але при цьому несе тисячі тонн металу, застосовуючи динамічний захист.
  Японські, китайські, індійські конструктори зробили машину, невразливу для російських систем ППО, але несподівано зазнали повітряної атаки.
  Перекошений від дикої злості вузькоокий генерал Мак Лі ревів, вказуючи своєю обтягнутою в чорну рукавичку рукою:
  - Знищте їх! Розплавте цих монстрів!
  Повногруда, але з тонкою талією індіанка-полковник заявила:
  - Ця пара - чорний принц та цариця. Їх ще ніхто жодного разу не збивав!
  Мак недовірливо посміхнувся і пробурчав:
  - Не може бути. Підвищити густину вогню.
  І знову лінкор-вертоліт здригнувся. Обертаючу вежу заклинило і, титановий корпус спалахнув. З виттям пролітали охоплені полум'ям жовті та коричні солдати. Спрацювала детонація, і начинена напалмом ракета спалахнула всередині корпусу вертольота-велетня.
  Васса відтворивши прийом "гірка" і пройшовши повз вогнезарні траси, видала:
  - Війні всі віки покірні, тільки свій останній день не можна осідлати, будучи поваленим без часу!
  Андрій холоднокровний. Його батько був наймолодшим генералом Ангольської армії та приїхав навчатися до Москви. Там він одружився з Лідією Огнєвою, знаменитою спортсменкою та кандидатом наук. Потім батько загинув, а його чорного та кучерявого виховувала світловолоса мати. У школі Андрія пробували дражнити, але хлопчик ще у дитячому садку займався єдиноборствами. Його мати сама чудово вміла битися, а вітчим був чемпіоном зі змішаних стилів.
  Андрій чудово вчився, мав феноменальну пам'ять і незабаром сам став ватажком хлопчиків, їх лідером. Звичайно, він вибрав льотне училище, і пішов боротися за Батьківщину Росію. Заслужив популярність та повагу. І ніхто не наважувався дорікати героя Росії чорною шкірою, тим більше, що негритянські риси обличчя змішалися зі слов'янськими і це робило, атлетично складеного льотчика досить гарним.
  Про його любовні пригоди ходило легенд не менше, ніж про бойові подвиги. Хоча сам Андрій, був набагато скромнішим, ніж йому це приписувалося.
  Ось зараз він шукав спосіб знищити невразливий лінкор. Активна багатошарова броня прикривала основні вузли найпотужнішої машини Піднебесної імперії.
  Сава завдавала вогневих ударів по гвинтах, намагаючись знерухомити конструкцію.
  А тим часом розгорялася битва і на землі. В атаку йшли безбаштові танки східного блоку. Деякі величезні, інші, навпаки, висотою не більше метра.
  Проти них бійці західної коаліції застосовували рухливі міни та керовані снаряди безвідкаток.
  Тут боролися як росіяни, а й європейці: англійці, французи, шведи та ще.
  Загальний ворог зблизив людей із білим кольором шкіри та християнською мораллю. Суперечки про демократію затихли. Тим більше, що й у Росії антизахідні настрої, після того, як агресія прийшла зі сходу, зійшли нанівець. Справді, куди пацифістській та толерантній Європі на Схід лізти. Вони і народ значною мірою розучився воювати. А коли ядерна зброя зникла, могутня і перенаселена Азія посунула свої незліченні орди на північ і захід.
  Серед наступаючих на російські позиції багато і арабів. Деякі фанатики йдуть в атаку, не маскуючись у білих балахонах. Приймають смерть із посмішкою на губах.
  Тисячі танків і бойових машин піхоти, що наступають, здаються з висоти пташиного польоту мурахами. Сава, пошкодивши черговий гвинт, трохи зблідла, прошепотіла:
  - Все-таки їх надто багато... Боже допоможи Росії.
  Дівчина сама бачила, що відбувається у захоплених азіатською коаліцією містах. Масові погроми, вбивства, різанина. Чоловіків вішали на дроті, а жінок та дітей виганяли у спеціальні табори. А потім продавали чи розподіляли на ті, чи інші роботи. А тортури військовополонених, це вже буденне, і навіть обов'язкове явище.
  Генерал Мак Лі не шкодує навіть своїх. У безсилому несамовитості, що не можуть впоратися з крихітними винищувачами "Чиж"-3, він вистачає зі стіни меч і зрубує пензель, що управляє зеніткою арабу. Той скрикує, і притискає закривавлену куксу до грудей.
  А грізний командир уже щойно відрубаною, з довгими нігтями пензлем, загрожує у бік настирливих російських асів, кричачи:
  - Знищити! Спалити! Спалити!
  Сава, люто, випускає чергову ракету... Боєкомплект у неї закінчується. Але повітряний лінкор втрачає стійкість.
  Його смертоносна артилерія вибула з гри... Втративши левову частку своєї бойової могутності, громадина відвертає назад. Їм потрібно повернутися скоріше на базу для ремонту та поповнення боєзапасу.
  Внизу російські гармати влучно стріляють по ворожих, незграбних, схожих на праски танках. Декілька машин зупинилися, пустивши в небо цівки диму. В одній "бандурі" почав рватися боєкомплет. Відлетіло, перевертаючись, наче гімнастка дуло, доки не встромилося в насип із гравію.
  Дальнобійна, російська гармата посилає снаряд у напрямку флагштока. Дівчина-навідниця з русою косою, хреститися двома пальцями і шепоче по-німецьки:
  - Нехай складеться для нас удача!
  Прапор азіатської коаліції яскраво-жовтий колір з червоним колом посередині. Це ближче до Японії, але саме такий символ обрала коаліція. Невеликий снаряд високоточної гармати ламає товстий стрижень і величезне, здатне накрити підлогу стадіону, полотно падає вниз. Десяток азіатських танків виявляється разом накритим оксамитовим покривалом.
  З боку західної коаліції та російських позицій лунає дружне:
  - Ура!
  Справді символічно. І нехай противник у десять разів перевершує числом, але сила російського духу непохитна.
  Обидва російські винищувачі опиняються на мить крило до крила. Єдине ціле - майже трикутні соколи - захисники Росії. Сава вже уявила, як Андрій покладе свою чорну сильну руку на її плече. Це справді сильний чоловік, на якого можна покластися.
  Але саме в цей момент, наче тисяча фотоблиць спалахнули разом. І в очах бойової пари потемніло. Потім чорноту розфарбували різнокольорові плями, схожі на ті, що виникають, при розлитті олії по воді.
  Андрій спробував протерти очі. Його рука, насилу долаючи опір, ніби розгрібала воду.
  Немов здалеку глухо чується голос Сави:
  - Ми що загинули?
  Чорношкірий капітан, голосно відповідає:
  - Ні! Ми живі.
  Несподівано і це щільне, липке відчуття пропадає, і вони немовби опинилися в стані вільного падіння. Навіть стало на кілька хвилин легко, немов у невагомості.
  Сава навіть трохи засмучено пошепотіла, наспіваючи:
  Здається, що світ безнадійно загинув,
  І перекритий до зірок витязя шлях...
  У цих вигинах безмежних орбіт,
  Не судилося - віра є потонути!
  І відразу ойкнула, приземлившись босими підошвами на гострі, гірські камені. Морок, перемішаний зі світловими плямами і хвилями, розвіявся.
  Ока трохи боляче від травневого, полуденного світла. Сава опинилася рачки і тут же схопилася.
  Андрій професійно зігнув у стрибку ноги і вміло приземлився. Його обличчя з мужнім підборіддям, і високим широким чолом зберегло спокійний вираз. Він навіть усміхнувся своїй напарниці:
  - Бачиш! Є те світло і як я давно підозрював - це не рай!
  Сава, хитаючись, зробила кілька невпевнених кроків. При приземленні, вона боляче забила собі босі підошви, і роздерла коліна. Але дівчина зі звичним зусиллям волі зігнала зі свого обличчя мученицький вираз і вказала пальцем перед собою, вигукнувши:
  -Ось це так!
  Андрій подивився, куди показала Сава. Перед ними був напівзруйнований пагорб. А на його, розбитій у тріщинах вершині лежала куля. Точніше кулястий, наполовину свинцевого, наполовину платинового відтінку апарат, з гострим дзьобом на вершині та дюжиною тоненьких щупалець рівномірно розташованих по краях цього футуристичного об'єкта.
  Дівчина, розгублено, прошепотіла;
  - Оце Біом Ньютона! І як цього його попало?
  Андрій придивився, утиснув голову в плечі, принюхався. У повітрі пахло озоном та паленими покришками. Насторожено оглядаючись, капітан ледь чутно промовив:
  - Тут ми можемо нарватися на засідку!
  Сава впевнено зробила крок до кулі і, не знижуючи гучності голосу, вимовила:
  - Ні! Я знаю де ми! Ця саме та зона аномалії, куди впав космічний корабель. Вона ж лише на сотню миль на північ від того місця, де ми билися!
  Капітан, знову повів плечима і, зберігши видимість спокою в голосі, промовив:
  - Більше хвилини в аномальній зоні ніхто не міг вижити. Навіть роботи ламалися, розсипаючись у іржу!
  Сава, хоч це їй давалося й нелегко, хоробро вигукнула:
  -А Ми виживемо!
  І вона побігла до пагорба. Її запорошені, круглі, подряпані при падінні п'яти швидко блимали по нерівній, кам'янистій гряді.
  Андрій вразився. Невже їй не боляче босоніж по гострому каменю? Взагалі, поведінка Кільцевої багатьом здавалася дивною, коли вона ігнорувала звичайну льотну форму, боролася майже не прикритим одягом. І якщо десь у Месопотамії чи Африці, може бути в одній майці камуфляжу і зручно, але на Уралі навесні ще прохолодно.
  Дівчина прибула із південного рубежу. Російські та європейські війська билися у Сирії, в Іраку, намагаючись стримати прорив Азіатської коаліції. Причому частина ісламських сил була за Росії, а частина Азії.
  На півдні навіть не було чіткої лінії фронту. В Африці взагалі навіть в одній країні один з одним воювали різні племена. Причому релігія грала вирішальної ролі. Багато християн, а також язичники йшли за Азіатами, під нібито лівими гаслами. Африка справді стала як у пісні в мультику про Айболіта.
  Але, мабуть, у пустелі босоніж бігати ще важче, ніж гірськими кручами. А Сава ця дикунка з вченим ступенем магістра, кандидат біологічних наук, не знала ні болю, ні страху.
  Андрій кинувся за нею, намагаючись наздогнати біса. Космічний апарат виявився набагато далі, ніж це здавалося на перший погляд.
  Дівчина зазвичай заплітала своє волосся в коси, але тепер її зачіска розсипалася, і золотий шлейф майорів, наче полум'я смолоскипа на вітрі.
  Ніколи ще чорношкірому капітанові його подруга не здавалася такою прекрасною.
  Хоч Андрій і неслабкий спортсмен, йому лише з великими труднощами вдалося скоротити відстань, але він так і не наздогнав її, хоча спіткнувшись, мало не розбив собі ніс. , як усе тіло.) А голі, шоколадні від засмаги ноги Сави майнули, майже біля самої голову чорношкірого кавалера і... дівчина пройшла крізь стіну, немов та була лише голограмою.
  Прикро, що вона його обігнала, Андрій стрибнув слідом за нею. Необережно, але цілком по лицарськи.
  Свинцева поверхня обдала наче морська, тепла вода, а потім проліт по підлозі, уткнувшись обличчям у босі ноги Сави. Машинально Андрій поцілував її кісточки, але дівчина сердито лягнула його, вигукнувши:
  - Подивися, які тут цікаві речі!
  Хоча Огнєв хотів сказати, що немає нічого цікавішого, коли поряд з тобою така красуня, але отримавши п'ятою в ніс, швидко схопився. І не розчарувався.
  На стінах висіли опудало різних звірків та комах. Причому таких, яких не було і не могло бути на землі. І моркви з десятком клешнів крабів, і кактус із жаб'ячими лапками та півнячими гребенями, і пір'яні, з пастями крокодилів із висувними ікластими язиками таргани. Якщо, звичайно, подібне можна порівняти із запічним князьком.
  Андрій з подивом підскочив і голосно вигукнув:
  - Вітаю вас брати по розуму!
  У відповідь тиша... Сава цілком логічно та раціонально помітила:
  - Не варто нам кричати, краще оглянемо зореліт.
  Усередині космічний корабель виявився набагато більшим, ніж здавався зовні. Коридори то позичали, то розширювалися. Броньовані двері розходилися, коли до них наближалися люди. І чого тільки там не траплялося.
  Різного роду і опудало, і статуї, і голограми. А також картини: рухомі, і в маслі, і з кібернетичною мозаїкою. Голограми взагалі показували справжнісіньке кіно в кольорі. І батальні сцени, і різноманітні мирні, цілком ідилічні картини.
  Андрій з подивом зауважив:
  - Дивно. Це нагадує літаючий музей.
  Сава цілком раціонально заперечила:
  - Все у нашому світі і музей та звалище! Давайте краще пошукаємо...
  - Зброя! - випалив чорношкірий капітан. І швидко додав. - Ми маємо допомогти своїй Батьківщині виграти Третю світову війну.
  Сава підвела очі вгору і прокричала:
  - Допоможіть нам урятувати цивілізацію! Людство у небезпеці!
  У відповідь почувся низький, надзвичайно глибокий бас:
  - Ви аборигени, мабуть, хочете, щось отримати від нас?
  Дівчина простягла руки вперед і, благально прошепотіла:
  - Не ми! Йдеться про долі всього людства. Третя світова війна вирішує - що переможе: варварський, жорстокий підхід чи гуманізм та цивілізація?
  Бас змінився на тонке сопрано, і недовірливий тон:
  - Ой, чи що? Адже людині властиво помилятися, у тому числі й щодо власних намірів. - По повітрю пройшлися помаранчеві вітри та голос, ставши на половину октаву ніші продовжив. - Як завжди у переважній більшості рас у всесвіті є тенденція: себе уявляти, якщо говорити вашою мовою найвищою мірою гуманними, а ворога просто вилюдком пекла.
  Сава, не перестаючи нервово барабанити ніжкою, по покриття з невідомого металу, пробурмотіла:
  - А ви самі подивіться! Подивіться, якими варварськими методами проти нас ведуть війну!
  Голос трохи потеплішав, і повітря почало здаватися м'якше:
  - Та ваш ворог жорстокий, але й ви не ангели. Зрештою, зовсім не математика вирішить, кому з вас належатиме влада на Землі!
  Тут уже голос подав Андрій:
  - А хто ж?
  Але замість відповіді, підлога під ними хитнулася, і дівчина разом із чорношкірим хлопцем обличчям зустріла стелю. Потім усе разом змінилося. Вони опинилися у центрі великого, сильно зруйнованого міста. Оглушливо гуркотіли гармати. Рвалися великі снаряди і падали бомби. Групи російських та європейських солдатів наступали. Жовті та коричневі солдати азіатського союзу, несучи втрати, відходили, встилаючи шлях горами трупів. Сава зробила крок і наступила на кривавий струмок.
  Ні, це зрозуміло не могло збентежити минулу вогонь, воду і мідні труби (останнє поки що мінімальною мірою!) воїнку. Але на душі стало недобре. Натомість Андрій підбадьорився, кинув правою рукою камінь у жовте обличчя вузькоокого бійця, що скинув автомат, той упав. Капітан вигукнув:
  - Це Пекін! Наші хлопці перемагають!
  Справді горів блакитним полум'ям скривлений покажчик із подібним ієрогліфом. Сава чомусь не зазнала радості. Хоча їй доводилося бачити в інтернеті картинки з Пекіна та характерні будови Китайської столиці.
  Але це жахливо. Горять жінки, діти плачуть. І безліч трупів. Убиті буквально завалили всі підступи, і їхня кількість зростала. Ніколи дівчина ще не бачила, щоб убитих навалювали курганами.
  Андрій уже підхопив кинутий автомат і відкрив вогонь на поразку. Він вроджений воїн. По лінії батька з племені зулусів, по лінії матері: прадід двічі герой СРСР, дід воював у В'єтнамі та Афганістані, батько у Сирії, Донбасі та Чечні.
  У голові у Сави промайнуло:
  Будь-хто, хто людина - той воїном народжений,
  Так повелося - горила взяла камінь!
  Коли ворогів без рахунку - легіон,
  А в серці горить жарко полум'я!
  І дівчина сама підхопила автомат. Сильні руки звично легкі у ручку. У голові звучали браві марші: круши, послужи своїй Великій Батьківщині.
  Але несподіваний слабкий писк змусив дівчину завмерти. Праворуч чітко долинали дитячі ридання та крики. Сава обернулася, і її орлиний погляд крізь заворушливий дим розрізнила, маленькі, жовтенькі фігурки. Жовтенькі, вузькоокі діти плакали і намагалися вибратися з палаючого будинку. Але шлях їм загородив завал із просочених смолою колод. А позаду хлопців розливалося м'ясоїдне полум'я.
  Вогнедишний дракон ніби жадав принести геєнні жертву...
  Винести подібне було вище за силу Сави. Дівчина рвонула назустріч пожежі. Треба врятувати малюток: а росіяни вони чи китайці - не має значення!
  Раптом потік напалму перекрив шлях босоногій войовниці.
  З диким криком:
  - Господи врятуй!
  Вона кинулась у вогонь. У голі підошви ніби встромилася сотня розпечених шпильок, полум'я обпалило беззахисні коліна. Ніжна, оливкова шкіра, покривалася неприємними, багряними пухирями. Як боляче стало Саві. З легких виривався дикий крик. Хотілося повернути назад і вискочити з полум'я пекла.
  Але дівчина відчувала: не можна зволікати не секунди. Діти можуть загинути. І не важливо, чиї вони. Достоєвський сказав: всі скарби світу не варті однієї сльози пролитої дитиною. Біль від голих п'ят, до потилиці, немов табуни коней, б'ють сталевими колкими копитами по нервових закінченнях.
  Вже спалахнуло і її чудове золотисте волосся, а язики полум'я хижо намагаються лизнути по обличчю. Вона вже ніколи не зможе стати колишньою, гарною. Ось і багряна виразка, що розпливлася її ніжною, бархатистою щокою.
  Сава відчайдушно стрибає, як далеко здається до мети. У легені вривається суміш диму та повітря, що горить. Плямиста майка на тобі вже згоріла, і ти подібно до Жанни Д, рк у болісному вогні. Ще трохи, ще. О господи, її тіло суцільна виразка прокаженої.
  Вогняна стіна переривається, і Сава вискакує у прохолоду. Вона вже обпалена, її чудове тіло як суцільна рана, а спалені підошви ніби ступають по найгостріших кинджалів. Попереду залишається завал. І треба знову заскочити в ревуча, нещадне полум'я.
  А дівчина відчуває, що її сили та мужність закінчуються. Вона майже непритомніє від больового шоку. Але крізь муть видно дівчинку, що тягне рученята, і з вереском відскакує від вогню, і стрижений наголо хлопчик, і зовсім малютко, що навчилася ходити.
  Зібравши залишки сил, Сава стрибає, лють, і почуття справедливості дають їй мужність подолати нестерпний біль. Палаючи колоди і балки летять убік. Ще трохи зусиль. Обпалені руки спотвореної дівчинки хапають розпечену до червоного грати. Біль немов стотонний таран обрушується на голову, груди, все тіло до останньої клітки. Грати не подаються і тоді Сава вистачає її своїми зубами. Можна збожеволіти від подібних страждань, кришитися і руйнуватися останнє з тілесних краси, що не зачепили полум'я. Але ось, нарешті, Господь нагородив зусилля, червоні від жару грати злетіли з цементної основи.
  Понівечена дівчина, з розбитими зубами, що лопнули від жару, непритомніє. На останній ниточці свідомості, понівечена шкіра відчуває як звільнена дитина, перестрибує через обвуглені ноги загиблої героїні.
  Сава прийшла до тями... Вона стояла разом з Андрієм на найвищій сніговій вершині. Громовий, немов хор із тисячі голосів архангелів, голос оголосив:
  - Ви витримали випробування! На планеті буде світ! Росія стане матір'ю всім народом Землі!
  Чорношкірий юнак, і блондинка, що стала ще стрункішою і красивішою, побачили квітучі сади, на очах заростаючі воронки, і солдатів, що кидають зброю, обіймаються. З епохою ненависті та воєн було покінчено назавжди.
  І над усією планетою звучало;
  Росія і з Китаєм надовго єдині,
  Іслам, Християнство: без злості друзі!
  Прославимо Всевишнє Господа Ім'я-
  Усі нації світу - Рідна родина!
  
  ПЕТР ТРЕТІЙ - ВЕЛИКИЙ ЦАР
  Петро Третій зумів умовити відомого генерала-реформатора увійти до своєї команди і прийняти звання фельдмаршала. Микола Папін став міністром оборони та провів низку реформ. Ця сильна і авторитетна людина допомогла Петру Третьому розкрити і придушити змову братів Орлових. Усіх п'ятьох змовників повісили. Катерина отримала розлучення, за перелюб і була заслана до монастиря.
  Петро Третій зміцнив свою владу та коронувався. І з його приходом до влади Росії наступили відчутні зміни. Справді Петро Третій подібне до свого діда намітив фундаментальні реформи. І крім того, зміни торкнулися зовнішньої політики.
  Прихильник союзу з Фрідріхом Другим, Петро наказав Румянцеву разом із німцями завдати поразки австрійцям. Після чого Німеччина з лишком повернула раніше втрачені землі.
  Але Росія отримала від Данії контроль над протоками, розділивши її з прусаками. Втім, Петро показав практичну хватку і забрав майже всі володіння цієї держави, а своєму "улюбленцю" Фрідріху залишивши лише символічну частину володінь корони. Слід зазначити, що вплив Папина пішло на користь онуку Петра Великого.
  Однією з ідей Петра Третього стала ідея поділу Польщі між Росією та Пруссією. 1965 року спалахнула війна з Річчю Посполитою. У ній швидко висунув геніальний Олександр Суворов. Петро Третій виявився безглуздим і зумів отримати до складу своєї імперії споконвічно-російські землі, а прусаки, знали етнічну частину Польщі.
  Як і реальної історії Росії довелося воювати з Османської імперією. Бойові дії для росіян навіть виявилися успішнішими. Далися взнаки реформи Папіна, талант Румянцева, і Суворова, що стрімко висунувся. Цареві подобався невгамовний Олександр Васильович, Петро Третій і сам був дуже метушливий і весь час на ногах. Так що вони чудово порозумілися.
  Всередині країни імператор Петро провів низку реформ. У недбайливих поміщиків вилучалися маєтки на користь державної скарбниці, було введено низку обмежень на панщину та продаж селян. Але поки що повністю відзначити Кріпацтво цар Петро не наважувався.
  Крім того, церковні реформи викликали сильний опір Православного Синоду. Цар аргументуючи тим, що Біблія забороняє поклоніння і служіння комусь не було крім Бога, скасував культ святих.
  У цьому було щось від Лютеранства - боротьба з мощами та іконами.
  Тільки одному Господу Богу моліться, тільки поклоняйтеся йому!
  Але це не могло не спричинити опору. Подекуди навіть священики підбивали на бунт народ.
  Тим не менш, реформа пройшла, і в церквах, культових спорудах, залишилися лише зображення Христа та Діви Марії.
  Народ переважно віддав перевагу слухати царя. Крім того, про Петра Третього пішла слава як про дбайливого правителя. Найбільш серйозним було вилучення всіх земель у монастирів та церков.
  Після перемоги над Туреччиною авторитет царя ще більше зріс. Перт Третій нарешті зважився скасувати Кріпосного права. Таке рішення не могло не викликати серйозних потрясінь і державі. Поміщики зазнавали величезних збитків, але почалася промислова революція. Країна через всі труднощі різко та з гальмуванням просувалася вперед.
  Друга війна з турками виявилася ще коротшою і російські війська під командування Суворова швидко перемогли. Тим паче революція у Франції відвернула увагу Європи.
  Тим і скористався Петро Третій, поставивши на Константинопольський престол, свого молодшого сина, від Вороніної Костянтина, турецьким султаном.
  Таким чином, Османська імперія виявилася ніби в унії з Росією.
  Потім була війна у Єгипті. Місцевий султан не хотів визнавати панування Росії над Африкою. І тут уперше зіткнулися між собою геній Суворова та Наполеона Бонапарта.
  Проживши чимало на той час 70 років, Петро Третій помер. В історію він увійшов під ім'ям Великий Визволитель. Що дуже почесно!
  Мабуть, перевершивши і свого харизматичного діда! І на престол зійшов імператор Павло. Суворов, розбивши ще надто молодого та недосвідченого Наполеона, підкорив північ Африки і навіть Марокко.
  Оскільки в цій альтернативній історії не було знаменитого Швейцарського походу, який підірвав здоров'я Суворова, то знаменитий фельдмаршал прожив довше.
  Наполеон не став імператором Франції, тому що не встиг прославитися, як полководець і був не раз битий. Після краху директорії, владу отримав Людовік Вісімнадцятий. Відбулася реформація, тобто реставрація монархії.
  Павло Перший все ж таки не уникнув змови, але траплялося це на п'ять років пізніше. І імператором став його син Олександр. Ось тут і почалася заковирка. Костянтин підріс і теж, будучи російським Султаном Османської імперії, претендував на владу.
  Але Олександр Суворов все ще живий і зумів примирити племінника і дядька. Хоча, звичайно, внутрішня автономія Османської імперії, породжувало тертя.
  Крім того, Росія зіткнулася з протистоянням Англії. Британія, що набирала міць, була незадоволена своїм сусідом. І навіть почалася друга велика війна із США. Можливо, англійці розраховували, що після смерті Джорджа Вашингтона в Америці настане хаос і неподобство. Але розрахунок не справдився.
  Назад під англійського короля лягати не схотів народ США. Війна тривала років десять із змінним успіхом, і врешті-решт Британія виснаживши сили припинила наступ.
  Але американці не стали заспокоюватись і розвинули наступ на Канаду. Ситуацію для Британії посилила позиція Росії, яка надала американцям допомогу.
  Ще одинадцять років кровопролитної війни, і Америка відвоювала Канаду. Британія виявилася ослабленою, зате з'явився новий геополітичний монстр: США.
  Росія провела війну з Австрією і завоювала її, частково розділивши з Пруссією.
  Одночасно тривала експансія до Канади. Країна стала високорозвиненою у промисловому відношенні. Було побудовано потужний і численний флот. Росіяни висадилися в Австралії і вели експансію в Африці.
  Після смерті Олександра першого знову виникла боротьба за владу, між гілками. Брат Олександра Костянтин зрікся престолу, а син іншого Костянтина Андрій висунувся на престол, оспорюючи його у Миколи.
  Формально царем було проголошено Миколу, але час коронації царя було вбито.
  У виниклі сум'яття Андрій перший зумів не цілком законно захопити престол. Новий цар практично відразу ж розпочав війну з Іраном і розпочав похід на Індію. Британія все ще воювала у Канаді та виявилася пов'язаною. А східний похід зміцнив авторитет Андрія Першого та дозволив йому запустити свою гілку династії Романових. Водночас Росія та Османська імперія остаточно злилися в єдину державу. Та ще й приєднавши до себе Персію та Індію.
  Андрію Першому успадкував Олександр Другий. При цьому монарх Росія продовжила експансію в Індокитаї і в самому Китаї. Пруссія теж стала найсильнішою імперією, об'єднавши німецькі землі, і перемігши Францію.
  Проте Британія підтримала французів і трапилася війна-реванш. Британська імперія чинила завзятий опір. Війна тривала кілька десятиліть.
  Росія тим часом повністю підкорила Азію і дійшла до Сінгапуру. Вона стала найбільшою, сильною державою світу, рухаючись по Азії та Африці.
  Але водночас піднялися й США. Американці завершили освоєння Канади, де вони поділили сфери впливу з Росією. Потім захопили у Мексики штати Техас та Каліфорнію.
  США зберегли республіканську форму правління, а Росія поки що залишалася абсолютною монархією. Олександра другого змінив Андрій другий. Династія Романових тривала.
  Затяжна війна між Британією та Францією, проти Німеччини призвела до того, що німці втримали завойовані раніше землі, у тому числі Лотарингію, але далі просунутися не змогли і капітально видихнулися. Втім, англійці та французи теж добряче спливли кров'ю.
  У умовах царська Росія продовжувала домінувати у світі і нарощувати свій вплив.
  Щоправда, підростав монстр в обличчя США. Причому Америка виявилася ширшою, ніж була в реальній історії за рахунок Канади.
  Але це поки що не набуло загрозливих масштабів. Крім того, в США спалахнула громадянська війна, яка призвела до масових жертв і руйнувань. Тим більше, на відміну від реальної історії, генерал Лі зумів пробити через конгрес конфедерації, право чорношкірих відслуживши в армії південних штатів: отримати свободу і громадянство.
  А це сильно затягнуло війну і, зрозуміло, примножило жертву. Далася взнаки і хитра російська дипломатія, яка теж виявляла інтерес у затягуванні конфлікту. Та й суто тактично жителі півдня на першому етапі війни досягли великих успіхів і змогли взяти Вашингтон з Нью-Йорком. Новою столицею Північного альянсу стала Філадельфія.
  Сама громадянська війна довелося більш пізній період: 1881 - 1905 роки й у ній прим'явся динаміт, і навіть кулемети.
  У Росії царя Андрій Другого змінив Олександр Третій. Новий цар зовсім не вирізнявся миролюбством. Росія зіткнулася в Африці з Францією та Британією, які намагалися освоїти нові колонії. І зависла у конфлікті з ними.
  Почалася нова війна за переділ світу, у якому союзі з Росії традиційно виступила Пруссія. Цього разу німці поставили правильно. Францію разом із росіянами розгромили за кілька тижнів. Британія відсиділася за морем, але втратила всі свої колонії і в Африці, і в Австралії, і на Тихому океані.
  Німці отримали своє, і розшилися, повівши кордон біля Парижа, і до Порт-де-Кале, і навіть включили Нормандію. І дещо у самій Африці.
  А Британія опустилася до рівня другорядної держави, Франція взагалі стала данником.
  Але наступна війна трапилася вже з Пруссією, за Володимира Третього. На цей момент з'явилися такі види озброєнь, як танки, літаки, підводні човни.
  Прусаки ж діяли у союзі з Японією. Війна спочатку розвивалася Росії не надто успішно. Далася взнаки корупція в царській армії, консерватизм генералітету, активна допомога, що надається США Японії. Крім того, проти Росії виступили і Швеція з Норвегією, і Британія з Францією.
  Почалася війна 1921 року за іронією долі у фатальне число 22 червня. То була майже світова битва. Проти Росії йшло те, що залишилося від Європи та Азії. Іспанія та Португалія теж пішли на подібну авантюру. Португалія відчувала себе обділеною в Африці, а іспанці мріяли відновити свою колишню, в середні віки велич.
  Тому що цьому моменту на Східній півкулі, не так вже й багато місця, не підконтрольного російському цареві.
  До речі, переважна перевага царської Росії у людських ресурсах, сильний самодержавний лад, і слабкість внутрішньої опозиції зіграли вирішальну роль війні.
  Та німецьким танкам вдалося за перші два місяці прорватися від Німану до Дніпра, і обложити Ригу, а на півдні вибити російські війська з Угорщини. І Японії дали боги можливість завдати поразки російському флоту. Але знов-таки на якийсь час.
  Бездарні генерали могли програвати бій за битвою. Але зростала нова зміна. А цар зрештою посилив боротьбу з корупцією і організував більш-менш стерпне постачання. І людські ресурси: китайські, індійські, арабські дивізії йшли у хід. Німці не змогли перебратися за Дніпро, і вже взимку російські війська перейшли у контрнаступ.
  Треба відзначити, що Швеція та Норвегія не надто сильні противники, у ось уже в березні 1922 був взятий Стокгольм. А Осло впало у травні. До червня 1922 року царські війська змогли відновити довоєнне становище, відкинувши прусаків до вихідних рубежів.
  Франція, бачачи такий розвиток подій, поспішила вийти з війни. У відповідь прусський король Вільгельм окупував Париж та її південні регіони. Російські війська наступали. У вересні вони вишили до Вісли. Розгорнулися бої за Східну Пруссію. Кенігсберг упав, у грудні... А Відень був звільнений на новий рік.
  Нелегко довелося і Японцям, чий флот зазнав великих втрат і втратив ініціативу.
  1923 почався великим наступ російських військ у Польщі і протягом трьох місяців виходом до Одера і Альп на півдні. Німці мали шанс утриматися біля Берліна, але російські війська розпочали у квітні наступ у Баварії. Війська просувалися повільно до кінця літа, росіяни вийшли до Рейну. Осінь був відбитий у німців Рурський район, а в грудні, після запеклих боїв оточений Берлін.
  Німеччина вже не мала шансів на виграш війни. Ще півроку 1924 року велися на континенті, поки не підкорилися Іспанія, Португалія, Німеччина, раніше захоплені німцями: Голландія та Бельгія.
  Залишилася лише одна Британія, і Японія вже втратила Окінаву і Хоккайдо.
  Очолив оборону метрополії Черчілль. Але шансів англійці не мали.
  Щоправда, осінню висадку десанту вони й оббили.
  Настав 1925 рік. У США не було єдності, як вчинити. Дозволити добити Британію та Японію. Чи все ж таки вступити самим у важку війну?
  Здоровий глузд говорив, що, незважаючи на розвинену промисловість - Америку тривіально задавлять числом. Але й залишатися віч-на-віч із російським ведмедем вкрай боязко.
  У червні російські війська здійснили, цього разу успішну висадку в Британії, Лондон упав. А в Серпні було покінчено і з Японією.
  Так завершилася чергова війна.
  Росія взяла під контроль усі країни Східної півкулі. При цьому сама імперія залишалася самодержавною та унітарною. Або майже унітарною. Європейські володіння мали деякі зовнішні атрибути автономії. Але все одно скрізь домінувала царська влада. Чи то царство Польське, чи то Шведське королівство з царем Володимиром на чолі.
  1933 року 5 березня цар Володимир Великий помер, і новим царем став його син Кирило. Але правління нового монарха виявилося коротким, рівно сто днів. І на престолі опинився п'ятнадцятирічний Олександр четвертий. І за п'ятдесят днів з ним трапився нещасний випадок. Наслідував престол Микола Другий, у віці лише десяти років. В одному році чотири імператори... Ну що ж таке буває!
  Тільки дуже зрозуміло рідко і не у всіх країнах світу!
  Хоча звичайно, багато хто згадав, що і Микола Перший правил зовсім недовго і загинув унаслідок насильства.
  Але початок царства Миколи Другого видалося непоганим. Через два роки був запущений перший в історії планети Земля штучний супутник, який облетів навколо планет.
  А 1937 виявився не настільки вже зловісним як у реальній історії. Бо саме цього року першим у космос полетів російський хлопець. Не Гагарін, а князь Ігор Трубецькой. Юрію Гагаріну поки що не пощастило. А куди дінешся?
  Росія найбільша імперія на космічну експансію може виділяти колосальні кошти.
  Наступного 1938 пройшло випробування і першої Російської атомної бомби.
  Новий цар Микола Другий був ще дуже юний, і зрозуміло нетерплячий. Крім того, США залишалися єдиним небезпечним конкурентом Росії. Не говорячи про те, що в американців теж може ось-ось з'явиться атомна бомба.
  1 березня 1940 року за наказом вже формально став повнолітнім царем Миколи Другого почалося вторгнення США. Формальним приводом стала підтримка американцями республіканської опозиції в Росії з вимогами проведення виборів до парламенту.
  Можливо, що рішення Юнака Миколи Другого було наймудрішим кроком. Адже не можна дозволити потенційному супротивнику придбати ще й ядерну зброю.
  Наступ російських військ, що використовують великі танкові колони, спочатку розвивалося успішно і швидко. Але потім опір американців посилився. Кілька місяців просування російських військ відбувалося вкрай повільно. Але все одно ворог програвав, і поступаючись кількістю живої сили, і якістю танкового парку був приречений.
  Але спалахнуло повстання в Африці та Китаї. Причому на придушення заколоту виявилися відволіканими значні сили.
  У 1941 році армії США розпочали контрнаступ, але теж своєї мети не добили. Декілька атак, а потім зима 1941-1942 року в ході, якою американці втратили майже всю Канаду. А у квітні, впали майже одночасно Торонто та Квебек.
  Війна вже пішла на традиційній американській території. Слідували обміни ударами. Але більший російський боксер долав американського півня.
  Ось у серпні 1942 року впала Філадельфія. А в жовтні 1942 р. російські війська підійшли до Нью-Йорка. Тоді уряд США прийняв рішення застосувати ядерну зброю.
  Але дістати територію Росії у них все одно не було жодної можливості, так що ставка зроблена на удари по військах, що штурмують.
  Застосували бомбу вночі. Це рішення викликане тим, що яскравий спалах зліпить солдатів.
  Ефект виявився не надто значним, загинуло трохи більше тисячі людей, засліпло тисяч двадцять, правда більшість на якийсь час. Але вирішальним такий удар не назвеш.
  Тим більше, що у царської Росії набагато більше ядерних зарядів, тож ще не факт, що це раціонально відкривати подібним обмін ядерними пайками.
  Але куди дінешся? У поганому становищі всі ходи погані, а розумні політики у погане становище не потрапляють.
  У грудні Нью-Йорк і Вашингтон впали, а до цього американці застосували ще п'ять своїх не надто потужних та вдалих з погляду конструкції бомб. А відповідь царські генерали скинули двадцять своїх зарядів. Так виявилася серійно використана страшна бомба.
  Війна тривала ще до 23 лютого 1943 року, але атомних бомб уже ніхто не скидав.
  Америка виявилася повністю звільнена від панування капіталу і наведена під владу самодержавного монарха.
  Цар отримав нові землі та велику славу. І ніхто тепер не наважувався йому суперечити.
  1945 року російські космонавти побували на Місяці. А 1947 року російська армія увійшла до Мексики. Цар вирішив, що настав час покінчити з таким пережитком, як існування на одній планеті безлічі держав. І його армія рушила завойовувати все, що можна завоювати.
  1949 року Аргентина стала останньою суверенною країною, приєднаною до Російської імперії.
  І настав мир у всьому світі. 1953 року російські космонавти вступили і на поверхню Марса. 1956 - Венера з людиною. 1960 - Меркурій. 1961 - один із супутників Марса. 1967 - Людина на Нептуні, а в 1968 - на Сатурні. 1970 року - Уран, а 1971 - Плутон.
  Микола Другий увійшов до історії під прізвиськом: завершувач! У 2016 році цареві вже виповнилося дев'яносто три роки. Але успіхи земної медицини поки що не дозволяють вважати царя надто старим і слабким. Він при владі вже 83 роки, що є абсолютним рекордом серед тих правителів, чий термін правління більш-менш достовірний. Хоча в історії, кажуть, були випадки, коли керували й довше.
  На Землі справи майже благополучно. Щоправда, є проблема зі зростаючим населенням, яке вже перевищило вісім мільярдів. Великі надії пов'язані з космічною експансією.
  Вже кілька містечок збудовано на Місяці. Як з'ясувалося, при шість разів меншій, ніж на Землі силі тяжкості, овочі та фрукти, вирощені в теплицях можуть досягати величезних розмірів.
  Містечка збудовано і на Марсі, і на Венері, а також заводи на Меркурії. Ця сама близька до Сонця планета дуже зручна для виробництва та прокату металів. З цією метою використовують сонячну енергію.
  На супутниках Юпітера, Урана, Сатурна також є людські поселення. Космос поступово освоюється все більшою і більшою мірою.
  І саме у 2016 році з Місяця стартувала перша міжзоряна експедиція до зірки Сіріус. Монарх дуже розраховує дожити, до такої радісної події, як встановлення контакту з братами по розуму.
  
  
  
  ВСЕЛЕНСЬКИЙ КОШМАР
  Іспанський диктатор Франко, на відміну від реальної історії, дав згоду німецьким військам атакувати англійську фортецю Гібралтар. В обмін Іспанія отримувала деякі Британські та французькі землі в Африці.
  Штурм під командування Майнштейна пройшов вночі з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англійці не цілком виявилися готовими до подібного військового ходу і гітлерівцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падіння мало значні зміни на хід війни. Вермахт отримав можливість перекидати сили по найкоротшій відстані до Африки, а англійцям було блоковано вхід у Середземне море зі Сходу.
  Німецьке командування запровадило кілька дивізій до екваторіальної Африки. Крім того, корпус Роммеля був перекинутий до Лівії, на кілька місяців раніше реальності.
  Англійці, у свою чергу, відмовилися від наступу проти італійців в Ефіопії і стали посилювати свої позиції в Єгипті. Однак Роммель встиг випередити їх, і внаслідок превентивного удару розбив колоніальні війська, захопивши Олександрію та Каїр. Становище Британії в Африці ускладнилося. Німці вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схід. Крім того, з'явилася можливість просуватися і до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи італійців у Греції, але підхід додаткових сил із Німеччини врятував становище.
  У Гітлера з'явилася дилема: наступати на СРСР чи добити Британію? Успіхи Вермахту в Африці підштовхнули до другого рішення - розв'язати собі руки на Заході. Хоча військові приготування СРСР і вселяли фюреру побоювання.
  Червона армія посилювалася, але німці теж не сиділи, склавши руки. Випуск танків у 1941 році порівняно з 1940 роком подвоївся, а авіації зріс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальті. Потім Роммель прорвав оборону і на Суецькому каналі, і увійшовши до повсталого проти британського панування Іраку. Німці порівняно легко підкорили і Кувейт, і весь Близький Схід. Сталін дотримувався вичікувальної тактики. А Черчілль уперто продовжував війну. Вермахт дійшовши до Ірану, повернувся на Півдня Африки.
  Добігав кінця 1941 рік. Випуск підводних човнів збільшувався, а Британія втрачала колонії. США поводилися пасивно. Але Японія не могла сидіти, склавши руки і, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова інтенсивна війна на Тихому океані. І Гітлеру довелося знову відмовитися від планів наступу СРСР.
  Потрібно допомогти японцям, захопити Іран та Індію, а також Південну Африку. І головне саму Британію. Тим більше, американські бомбардувальники це не іграшка. Вони можуть заподіяти Третьому Рейху безліч неприємностей. А найзручніше завдавати бомбових ударів саме з території Британії.
  Отже, фюрер був змушений і в 1942 році відмовитися від ідей вторгнення на схід.
  Ризик, що Сталін сам відкриє фронт, існував, але... Треба знати характер Сталіна. Дуже стриманий він у зовнішній політиці. Війна з Фінляндією зробила Червоного диктатора ще обережнішим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельність авіації на 1 січня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танків, більше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячі танкеток. Загалом Сталін задумав завершити комплектування 20 механізованих корпусів, із загальним числом танків в 32 тисячі машин, їх новітніх КВ різних марок і Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танків Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Німці, зіткнувшись з "Матільдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи відомості про те, що англійці розробляють важкі танки, теж почали майструвати своїх мастодонтів. В першу чергу "Тигр" з 88-міліметровою гарматою, і бронею гарматою, що не пробивається, в 75 - міліметрів з довгим стовбуром.
  Відомості про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому параді на Червоній площі, і 34 були деякі дані.
  У всякому разі, коли Шпеєр очолив імперське міністерство озброєнь та боєприпасів, розробки в техніці пішли швидше. Гітлеру захотілося мати найкращі у світі танки, і важчі вагою. Але поки Німеччина СРСР явно поступалася. І числом машин та їх якістю. У серпні 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка в 68 тонн, натомість озброєна 107-міліметровою гарматою з початковою швидкістю снаряда 800 метрів за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речі, ще й не запустили в серію.
  Ще потужнішим виявився КВ-5 з вагою 125 тонн і двома гарматами. Щоправда, така важка машина створювала радянській армії більше проблем, ніж користі. А в 1942 році на озброєння було прийнято варіант і КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР міг по праву пишатися своїми найважчими танками у світі, та й найпотужнішими.
  Зате в авіації Німеччина розвинулася непогано. Ю-188, підійшовши в серію, розвивав швидкість порівнянну з винищувачами. Пристойно виглядав і ДО-217. Активно розроблялися реактивні літаки. Так Британія була головною метою, то реактивним бомбардувальникам приділялося набагато більше уваги, ніж у реальній історії.
  Німці активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кількість негрів. Чорношкірі робітники були слухняними, витривалими, але низькою кваліфікацією. Їх використовували на допоміжних роботах.
  Але контролюючи Європу, німці могли набрати достатньо кількості та кваліфікованої робочої сили.
  Шпеєр навіть вдалося вламати Гітлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництві авіації і техніки.
  Ставку було зроблено повітряний наступ проти Британії та масовану підводну війну.
  Однак вступ до конфлікту Америки, додав фрицям головного болю, і змусило різко збільшити кількість вовчих зграй.
  Німеччина була змушена із запізненням розкручувати виробництво бомбардувальників та стратегічної авіації. Насамперед Ю-288 і Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифікації "Ф" загалом був гідним опонентом для англійських машин. Але розробка МЕ-209 зазнала невдачі, як і МЕ-210.
  Невдалим виявився і бомбардувальник ХЕ-177, що пікірує. Натомість Шпеєр відіграв кількістю. Крім того, Фокке-Вульф став найпотужнішим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякі слабкості МЕ-109. Та й льотна школа у німців виявилася кращою за англійську і тим більше американську. У травні 1942 року гітлерівці захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва під Мідвей виявилася американцями програна: капітан третього рангу, який так зіграв вирішальну роль у цьому баталії, виявився за іронією долі на Мадагаскарі. У США хотіли зберегти базу в Африці та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погіршило їхнє становище в Тихому океані.
  Щоправда, і японці діяли не зовсім на висоті. Битва за Гавайський архіпелаг затяглася.
  Фашисти отримали під свій контроль Африку і величезні запаси стратегічної сировини, а також захопили Індію та Іран. Ресурси під контролем Третього Рейху величезні, але їх треба перетравити.
  Повітряна битва за Британію не така однозначна. Постійно збільшуючи випуск літаків, німці пресингували, але тотального домінування не було. Давалася взнаки і брак потужності стратегічної авіації, і допомога США, і то підводних човнів недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стільки надій, підкачала.
  Фюрер так і не наважився в 1942 здійснити висадку в Британії. Ставка була зроблена на посилення морської могутності та підводного флоту. Заодно будувалися авіаносці та лінкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрібен час.
  Балістичні ракети класу А також вимагали доведення. Натомість масово стали виготовлятися роботи-снаряди ФАУ-1. Відносно дешеві машини, на простому паливі, мали ту безперечну гідність, що не потребували пілотів.
  Гітлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсів і запасів робочої сили, хотів зберегти життя німецьких льотчиків. ФАУ-1 як прості у виробництві та безпілотні видалися оптимальним рішенням. І тисячі таких роботів-снарядів обрушилися з осені 1942 року на Лондон.
  Водночас німці прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балістичних ракет.
  Сталін продовжував вичікувати і накопичувати сили. У 1942 році СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танків КВ і Т-34 і близько тисячі старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 і Т-60 і двісті плаваючих. Посилився і літаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових і старих машин увійшло до ладу. Навіть виник дефіцит льотчиків. Виробництво "Катюш" зростало повільно.
  Фашистська Німеччина випустила понад тридцять тисяч літаків, але зазнала відчутних втрат у боях. Танків німці випустили близько шести з половиною тисяч. Найбільше Т-3 та нової модифікації Т-4 з довгоствольною 75-міліметровою гарматою. Найновіших "Тигрів" вироблено трохи більше сотні, а "Пантери" ще лише у досвідчених екземплярах.
  Натомість у серію став надходити автомат МР-44 конструкції Шмейстера. На відміну від реальної історії, не довелося розробляти автомат із урахуванням дефіциту кольорових металів. А це прискорило розробку простішої штурмової гвинтівки, з легованою сталлю.
  Тож у стрілецькій зброї німці стали отримувати перевагу. Але їм теж потрібен був час, щоб автомат переозброїв усі війська.
  А ось у підводному флоті, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на місяць, у німців справді немає рівних.
  З'явилися дуже швидкісні підводні човни на перекисі водню. Прискорилися роботи та в ядерній програмі. Добре, що ресурсів дуже багато. І навіть помилка німецьких фізиків, що графіт не підходить як сповільнювач не виявилася катастрофічною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кілька, зокрема й у Африці.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистів запрацював у грудні 1942 року. Навіть дещо раніше, ніж у американців. У них після поразок на Тихому океані почалися серйозні розбірки. І фінансування ядерної програми помітно урізали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гітлером Тотально Війни і введення на окупованих територіях загальної трудової повинності. Масовані удари Фау-1 по Лондону не виправдали себе. Англійці навчилися частково відбивати такі удари, але німці брали кількістю.
  А ось підводна війна виявилася справді згубною для Британії. Випуск озброєнь на острові через нестачу сировини різко впав. Метрополія опинилася на межі падіння. Крім того, фашисти захопили Мадагаскар, а японці разом з гітлерівцями вторглися в Австралію і порівняно швидко домоглися її капітуляції.
  Хоча Сталін і розумів всю небезпеку вичікувальної тактики, але залишався вірним собі, не влазячи в бійку. Нехай краще капіталісти себе винищуть до кінця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недоліки. Користуючись величезними ресурсами, Третій Рейх уже готував війну і проти СРСР. Випуск танків у Третьому Рейху досяг у 1943 році в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохідки зовсім слабкі. "Фердинанди", "Джмелі", "Ягдпантера". Враховуючи, що німці майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалі відбувалося вже вдвічі швидше, ніж у Червоної армії. І кількісний розрив у техніці на користь СРСР почав скорочуватися.
  У якісному відношенні, у фриців з'явився "Королівський тигр" за вагою подібний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навіть дещо перевершує за рахунок якості снаряда і сильнішим лобовим бронюванням. Ну, а надважкі радянські КВ-5 і КВ-4 виявилися дуже технічно ненадійними, особливо їхня ходова частина. Тож бойове використання подібних монстрів опинилося під сумнівом.
  А Сталін ще наказав створити КВ-6 із сімома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настільки важкою та довгою, що її і на поїзді не провезеш, ні в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цілком вдала, але слабша в лобовому бою, ніж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 і КВ-2 можна порівняти з німцями за вагою, але в боданні "Пантерам" і "Тиграм" поступаються. Німецький Т-4 зрівнявся з тридцятьчетвіркою в бронюванні і перевершив озброєння, оглядовість і оптику, і це при рівній вазі, або навіть меншій, якщо порівнювати більш важкі модифікації.
  Коротше фриця підтягнула і якість на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу і як авіація. Як і Ю-488, найкращий чотирьох моторний бомбардувальник. А за ними й реактивні моделі. Такі як Ю-287 та "Арадо".
  У вересні 1943 року гітлерівці зрештою здійснили успішну висадку в Британії. Після двох тижневих боїв - Англія капітулювала. І хоча Черчілль утік у Канаду, результат війни у країнах здавався наперед вирішеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника і побоюючись зростаючої могутності Третього Рейху, попросив миру.
  Гітлер після обговорень зі своїм оточенням поставив США умову: відмова від ядерної програми та визнання всіх завоювань Японії та Третього Рейху. А також виведення військ з Ісландії, яку фриці і так уже фактично обклали підводним флотом. Контроль Країни Вранішнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крім того, Гітлер вимагав матеріальної компенсації для Третього Рейху та Японії за всі руйнування, і військові витрати завдані США та Британією.
  Хоча умови мири і виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресі та сенаті.
  Велику роль у поступливості США відіграли натяки Сталіна, що не проти приєднатися до коаліції держав осі, і як мінімум готовий відвоювати Аляску.
  Переміг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузіазм і емоції. Крім того, у німців ядерна програма розвивалася швидше, американською і це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої світової війни завершилася. Але фюрер хотів тепер покінчити з СРСР.
  Несподівано вичікувальна тактика Сталіна та його вірність справі світу у всьому світі зіграло зловісний жарт. Проти Йосипа опинився Третій Рейх і Японія з усіма ресурсами Східної півкулі, включаючи і Австралію, і деякі плацдарми і на Західному світлі.
  Країна Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цілком могла відкрити і другий фронт. Гітлер активно формував колоніальні війська, і іноземні легіони. Заодно зростав і випуск озброєнь.
  У першій половині 1944 року випуск танків та САУ у Третьому Рейху досяг і перевищив сто машин на день. Пантера-2 за рівнем обійшла всі радянські машини. З'явився і досконаліший німецький танк "Лев", а невдовзі і "Королівський лев".
  І головне серійно розвинулася реактивна авіація. У відповідь у СРСР у серію пішли танк Т-34-85 та ІС-1 та ІС-2, серію КВ теж ніхто з виробництва не знімав. Наймасовішим серійним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Більш важкі моделі випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кількостях. І німці не хотіли сильно гнати ваги при радянських дорогах і Сталін став відчувати недовіру до серії КВ, та й ІСи вийшли надто сирими.
  Однак німецька "Пантера"-2 з 88-міліметровою гарматою калібру 71 Л перевершувала Т-34-85 у бронебійній силі гармати, у лобовому бронюванні та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях із двигуном у 900 кінських сил та вагою 47 тонн. Навіть коли вага німецького танка зросла до 50,2 тонн, і це виявилося не смертельно.
  А реактивної німецької авіації зовсім не було гідного опонента.
  Гітлер вирішив, що краще не тягнути гуму, і розпочав війну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та іноземних дивізій, і сто двадцять дивізій сателітів. На боці Третього Рейху виступили Румунія, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Фінляндія, Швеція, Італія, Португалія, Іспанія, Болгарія, Аргентина, Туреччина.
  Німці також використовували у Вермахті величезну кількість іноземців та хіві. Загалом Третій Рейх лише у першому ешелоні жбурнув у бій дванадцять з половиною мільйонів солдатів, з яких німців за національністю не більше сорока відсотків. Сателіти додали ще мільйони три. Загалом у першому ешелоні майже шістнадцять мільйонів піхоти, танків близько тридцяти трьох тисяч, літаків понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат і мінометів близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР після мобілізації розгорнув тринадцять із половиною мільйонів солдатів, але частину сил довелося тримати Далекому Сході та внутрішніх округах. У першому ешелоні було вісім мільйонів солдатів, близько тридцяти тисяч танків, майже сорок тисяч літаків, близько двохсот тисяч гармат та мінометів.
  Таким чином на стороні Третього Рейху є подвійна перевага у піхоті, та п'ятикратна у мобільності сили, у більш якісному автоматі. Щоправда, СРСР багато кулеметів, майже паритет.
  Різниця в танках не велика, але відсоток застарілих машин у СРСР вищий, як і танків ранніх випусків.
  Реактивна німецька авіація не має опонента, та й гвинтові літаки у Третього Рейху більш швидкісні і краще озброєні. Щоправда, радянські машини перевершують у горизонтальній маневреності.
  В артилерії та мінометах найближче співвідношення сил до рівності. І кількості та якості.
  Правда флот у Третього Рейху особливо підводний, багаторазово сильніший за радянський. Як і в Японії.
  Крім того, у гітлерівців є вже балістичні ракет класу А в серійному виробництві, і злетіли перші дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнішими, і Сталін цілком резонно готував, хай і із запізненням оборону. Але багато чого не встигли. Лінія Сталіна виявилася недостатньо відновлена, а найголовніше війська недостатньо навчені тримати оборону. Хоча їх відчайдушно перевчали.
  Лінія прикордонна Молотова, за три роки фори була в цілому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, і не мала достатньої глибини. Крім того, Сталін наказав будувати і третій ешелон за Дніпром, але й це було розпочато лише після капітуляції США.
  Щоправда, окрім радянських військ можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельність довели до мільйона солдатів і ополчення. Це близько чотирьох мільйонів людей лише у західних містах. Хоча звичайно їхня боєздатність набагато гірша, ніж регулярних частин.
  Німці, як і реальної історії, завдали основного удару в центрі, підсікання Білостоцького виступу та Львівського кулака. Найперші дні боїв показали, що німці, незважаючи на велику кількість іноземних підрозділів, ведуть наступ більш-менш злагоджено. А ось радянські війська часто губляться.
  Крім того, боєздатність українських частин виявилася сумнівною. Багато дезертирів і тих, хто здався в полон у перші дні війни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. І тут Сталін припустився помилки, заборонивши відхід частин на основну лінію і вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але із запізненням. Німці змогли захопити Мінськ вже 28 червня, проламавши лінію Сталіна у центрі.
  плутанина тільки посилювалася. 30 червня траплялося очікуване вступ у війну Японії та її сателітів. Так про перекидання військ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив німців у центрі все розширювався. Виник величезний пролом, який відчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися і 16 липня увірвалися до Смоленська.
  Кинувши в бій усі готівкові резерви, і ставлячи під рушницю ополченців Сталін та Жуков змогли призупинити наступ фриців у центрі. Але Гітлер повернув війська на південь. Фашисти створили величезний котел у Києві та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленінград, вторглися до Криму. Хід бойових дій дуже сильно скидався на 1941 рік, наче невідступна карма. Але відмінності були досить істотні. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженні деякі вільні резерви, а зараз усе було й так мобілізовано. І коли у жовтні пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гітлерівці до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталіна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на відміну від реальної історії, мали значну чисельну перевагу. У них вистачило дивізій для обходу Москви з Півночі та півдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по різних напрямках.
  Реально в 1941 році Сталін після мобілізацій отримав над Вермахтом перевагу в кількості особового складу, а літаків і танків у нього було вчетверо більше, ніж у Третього Рейху від початку війни. І зроблено за перші п'ять місяців війни техніки СРСР у реальній історії більше.
  Але тепер і гітлерівці всі козирі, на стороні і кількість і якістю озброєнь і особового складу. А у Червоної армії ті ж болячки як і 1941 року. У тому числі не бажання українців, прибалтів та багатьох малих народів вмирати за радянський лад. Масові зради та перебіг постраждалих від репресій, розкулачених та інших скривджених усіх мастей. У тому числі й ідейних ворогів радянської влади.
  А те, що німці ще й перемогли Захід, лише збільшує кількість зрадників.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а німці захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталінграда.
  Зима 1944 року на біду не така морозна і сніжна як 1941. Москва втім, героїчно протрималася до кінця грудня 1944 року. Сталінград загинув у січні 1945 року, і бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня німці та їхні сателіти повністю захопили Кавказ та Бакинські нафтові свердловини.
  Далі наступ ішов Волгою. На Саратов, на Куйбишева, і далі Оренбург і Казань.
  Сталін утік у Свердловськ. У травні впала Казань. Влітку німці та японці продовжили рух у глибину Росії. Опір радянських військ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталін нарешті погодився на капітуляцію. В обмін на власне життя та свободу.
  Друга світова війна завершилась. Але світ панував недовго. Провівши випробування ядерної зброї, Гітлер переконався у його феноменальній руйнівній могутності.
  Тепер виходило, що Японія та США все ще стоять на шляху до світового панування Третього Рейху. І хоча фюрер завоював більше землі, ніж Чингісхан, Олександр Македонський, Наполеон, імператор Троян, і Сулейман Чудовий разом узяті, він вирішив розгромити і Японію.
  Через три роки після закінчення Другої світової війни сто балістичних, міжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранішнього Сонця.
  А потім почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Німці порівняно швидко захопили володіння Японії в Азії, а саму метрополію зрівняли із землею атомними бомбами.
  Більше тривалий опір чинили тихоокеанські володіння Японії. Але до червня 1949 року все було скінчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим більше, привід був. Американці всупереч угоді все ж таки розробляли ядерну зброю і провели її таємне випробування.
  Гітлер розпочав війну 1 січня 1950 року, скинувши на новий рік відразу триста ядерних ракет. Нищівний ядерний удар знищив сто найбільших американських міст і вбив кілька десятків мільйонів людей. Додалося ще один найбільший злочин Адольфа Гітлера до найдовшого списку, найодіозніших злочинів. Потім почалося вторгнення до Канади, і з півдня разом із Латино-Американськими диктатурами. Американці були ослаблені та шоковані, але билися відчайдушно. Вони розуміли, що поразка їм означає - лише рабство і повільну, болісну смерть. Тому це була найвідчайдушніша з усіх війни. І тривала вона ще більше року, змусивши Третій Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядів, і перетворити багато родючих земель на радіоактивну пустелю. Але мети все-таки досягнуто і останній противник Третього Рейху повалений. А за цим почався процес так званої світової глобалізації. Єдиною світовою валютою стала німецька марка. Навіть формально незалежні країни були зведені до рівня колоній Третього Рейху, за збереження лише обмеженого місцевого самоврядування. Євреї та цигани були поставлені поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масові чистки, і лютувала. Настав справжній кошмар - година дракона. Або навіть точніше, епоха. Фюрер будував справжню всесвітню тоталітарну імперію із претензією космічної експансії. 1959 року під час святкування сімдесятиріччя фюрера відбулася офіційна коронація, всесвітній плебісцит - який узаконив титул суперімператора. А коли Адольф Гітлер помер у 1967 році, його титул та влада успадкував син. Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Місяці та на Марсі з Венерою, і активно готувалася до експансії, до зовнішніх зоряних світів... Фашисти хотіли вселенської імперії - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю світобудову.
  
  
  СТО ТИСЯЧ БОСИХ ЧУДОВИХ ДІВЧИН
  Ельфарая побачила себе у битві... Вона тепер войовниця і ватажка не слабкої армії.
  Гарні дівчата: у них лише груди та стегна прикриті легкими броньованими пластинами. А руки, ноги та живіт голі, засмаглі.
  І човгають ці дівчата босими ніжками. Їх зібралося тисячі сто. І всі дівчата, жодного чоловіка! І всі красиві, стрункі, спортивні, мускулисті, засмаглі, із перлинними зубками!
  Мов амазонки... Вишикувалися когортами. У руках мечі, а позаду луки. Шитів немає - войовниця вважає, що меч вірніший за щит.
  І над дівчатами гордо майорять прапори. Вони готові битися і хочуть впевнено перемагати!
  А ось здалеку рухаються орди орків. Волохаті, неприємні ведмеді. І приблизно в сто разів менша кількість тролів, які служать командирами.
  І ось це орда рухається на дівчат.
  Ельфарая віддає команду:
  - Стріляти з луків, високою дугою!
  Дівчина, використовуючи босі пальчики своїх витончених ніжок, натягують тятиви. І випускають убивчі стріли.
  При цьому войовниці скалять зубки і ревуть:
  - Хай будемо чемпіонками!
  І летять на супротивника густим роєм стріли. Вони втикають супостатів, немов їжачка голками.
  Орки та тролі падають, уражені вбивчим та жорстоким.
  А Ельфарая вимовляє:
  - За нові рубежі імперії!
  Війниці дію синхронно. Їхні засмаглі тіла, такі чудові і блискучі. І босі ніжки миготять засмаглими кісточками. І пальчики такі у нижніх кінцівок чіпкі. І летять собі презенти знищення, вражаючи супротивників.
  Орки та тролі падають пробиті. І в них перекошені звірині пики від болю.
  Воїтельки просто захоплення викликають. Вони з тонкими, мускулистими таліями та жилистими ногами. Як випустять одразу тисячі стріл.
  І вразять масу орків. І проспівають:
  - За нашу велику честь,
  Будемо, бандитів є!
  І знову масу стріл та й випустять. І всіють трупами всі підходи до пагорбів, де вони розмістилися.
  Та це чудові войовниці. У яких такий дикий оскал і розвороти тіл у потрібному напрямку з винищенням супротивників.
  Ельфарая сама стріляє із лука. Вона натягує тятиву босими пальцями ніг, і вражає дуже влучно.
  При цьому дівчина собі співає:
  - На насильстві, тримається світ,
  Вулкан люті хлюпає з розмахом!
  Напруга вища сил,
  Прокидається з болем і страхом!
  І знову летить пущена босою ніжкою воїнки стріла. І пробиває одразу трьох орків.
  Ті захлинають від фонтанів крові. І Ельфарая як запище:
  - Слава моїй магії!
  І знову випустить босою ніжкою стрілу. Ось це дівчина - найвищого класу в неї і тіло, і решта.
  Перша хвиля атаки орків і тролів захлинулась. Тільки залишилася маса трупів. Але ось з'являються нові загони волохатих тварин.
  Ельфарая знову стріляє, і робить це влучно, і при цьому гарчить:
  - Слава нашому світу!
  І від її босої ніжки відлітає блискавка. І маса орків підпалена, і розірвано на шматки.
  Та це войовниця-принцеса. З нею будь-який чоловік відчує себе надійно захищеним.
  А інші сто тисяч дівчат нічим не гірші. І дуже влучно стріляють. І головне швидко.
  Їхні голі, мускулисті ніжки тільки й встигають мелькати.
  Ось вони хором вимовляють:
  - Даємо активний пас,
  Ворогу б'ємо прямо в око!
  І знову випускають босими ніжками нові подарунки смерті. Це взагалі їхній запуск бойової енергії.
  Ось навіть Ельфарая заспівала:
  - Орки ревуть - скорботні особи,
  Знайте, друзі я є вбивця!
  Всіх переб'ю, всіх знищу,
  І розіб'ю, хто волохатий морду!
  І дівчина дійсно дуже бойова. І ось коли орда орків підбігла ближче, вона по них як уріже пульсаром. І одразу півсотні тварин розірвало на дрібні частини з м'ясом.
  Ельфарая рикнула:
  - За великі ідеї, щоб усі тварюки згоріли!
  Войовниця після цього взяла та випустила зі свого пупка блискавку. І пара дюжин орків, виявилася, наче барани пробиті шампуром. Їх майже миттєво засмажило.
  І решта дівчат проревела:
  - За Святу Землю!
  І теж візьму і з голих п'ят скинуть згустки енергії! І розірвали масу волохатих бійців.
  Ельфарая, продовжуючи вести вогонь, цього разу натягуючи тятиву цибулі руками, пропищала:
  - За нашу магію!
  І теж з голої п'яти струсила розряд блискавки... І так довбала, що ціла сотня орків і тролів обвуглилася. Немов промокашки, що потрапили у вогнемет.
  Ельфарая проревела:
  - Я велика чарівниця!
  І знову як довбане по противнику. І її очі блиснули. А дівчата з її великим азартом метають до орків та тролів стріли.
  Зростають кургани з трупів. Вони всі нагромаджуються та нагромаджуються. І дедалі більше вбитих.
  Ельфарая взяла і з сміхом помітила:
  - Що робити, якщо в голові є цар?
  Тоді йому палац створи!
  І знову принцеса босою ніжкою запустить вбивчий подарунок анігіляції.
  Ось це дівчина - просто втілення смерті. Але при цьому її променисті очі такі добрі.
  А решта дівчат винищує масу тварин тварин, такою хвилею цунамі, що наповзає на них, це взагалі супер. І так люто обсипають супротивника стрілами. Пробиваючи часто зовсім наскрізь.
  Ельфарая кричить:
  - Я народилася в такі часи,
  Що мене пам'ятає люба країна!
  І войовниця стала на руки, покрутила над головою босими ніжками, закрутила величезну, вогненну грудку. І як жбурне це потік енергії у противників.
  І одразу тисяча орків вибухнула. І їхні шкури підпалювалися, і разом розшарувалися.
  Ельфарая прокричала:
  - Я войовниця класу Джі!
  І як розреготається.
  Потім із мови випустить блискавку. І спалить масу ворогів.
  Після чого дівчина-принцеса проревела:
  - За мене весь світ!
  І з зелених очей красуні посипалися блискавки... І як вони вражали всіх цих незліченних тварин.
  Ельфарая навіть заспівала:
  - Мільярди шакалів, чортів! А моє гасло просте - всіх убий!
  І босими пальцями дівчина-принцеса випустила черговий, дуже забійний пульсар.
  І як усіх порве...
  А інші дівчата їй не поступаються. Усі тиснуть і тиснуть супротивників, своїми стрілами. Використовуючи, зрозуміло свої дуже моторні, без непотрібного взуття ніжки.
  Орки явно видихаються. Але їх так багато. І наповзають дедалі нові полки тварюків.
  Однак дівчат подібне збентежити чи похитнути не в змозі. Вони якщо вже взялися боротися, так і борються. І не знають, що можна злякатися. А точніше не хочуть знати.
  Ось їхні босі ніжки запускають убивчі подарунки смерті. Які розколюють оркам лоби.
  Ось це дівчата - реально вони супермени у дуже коротких спідницях. А такі привабливі та красиві.
  І сто тисяч дівчат - це колосальна сила! Проти якої ніщо не впорається!
  Ельфарая прочирикала:
  - Слава нашому феномену!
  І від голої п'яти знову випустила пульсар знищення. І безліч орків, став мешканцями пекла.
  А що хіба таких кудлатих пустять до раю?
  Ельфарая реве на всю горлянку:
  - Буду абсолютною чемпіонкою світу!
  І знову дівчата босими пальчиками ніжок випустить розжарений та забійний пульсар.
  Усіх перепалить і змусить згоріти.
  Ельфарая із задоволенням заспівала:
  - Я дівчина не проста,
  І корона золота!
  І знову з пупка красуні вилетить блискавка. Вріже по волохатих тварях і обвуглить, наче спалені дрова.
  Ельфарая реве:
  - Вас я спалю, вас я в попіл перетворю!
  І з пупка знову надішле блискавку...
  І маса орків засмажилася, наче котлети на сковороді.
  Ельфарая взяла і заспівала зі смаком:
  - Орк важить собі в петлі,
  Жар його ти на вогні!
  І ось від голої п'яти дівчинки як полетить щось дуже жорстке та вбивче. Від чого не можна захиститись.
  І знову сотня орків одразу обвуглилася. І перетворилася недогарки, і попіл з шерстю.
  А дівчата як пропищать:
  - За велику Вітчизну!
  І знову їхні голі п'яти презенти смерті метають із пекельною швидкістю. Це дівчата, яких не зупинять ані бурі, ані шторми, ані перешкода!
  Ось це дівки-термінатори!
  Войовниці не дають оркам нав'язати ближній бій та тримають супротивника на дистанції.
  Але все одно волохаті тварюки відчайдушно намагаються прорватися ближче. Але їм войовниці не дадуть це достеменно.
  Ельфарая знову на руках, і босими ніжками відтворює вісімку. І з'являється вогняна хмара. І воно обрушується диким потоком на орків.
  І кілька тисяч волохатих тварин, разом узяла і згоріла.
  Ельфарая проревела:
  - Чорні тварі кричать як мухи! Що не зганьбиш з голоду!
  І ось войовниця одразу три стріли випустить, натягнувши тятиву босою ногою, і дюжину орків прошибить!
  Ось це дівчина-термінатор. І в ній така дика та шалена енергетика.
  Ельфарая взяла і заспівала:
  - Дівчата бувають різні,
  Тільки вони не заразні!
  Якщо вже трапиться,
  То й у пеклі не врятується!
  І від голої п'яти дівчинки мчить убивчий пульсар. І розкидає на всі боки кудлатих ведмедів.
  Ельфарая в дикому азарті вимовляє:
  - Я їхнього племені такого, що вб'ю і вас заради Бога!
  І знову войовниця випустить стріли, які пробивають будь-яку броню, і рване, кудлате м'ясо орка.
  Її напарниця, дуже гарна дівчина, з рудим волоссям, проревела:
  - За могутню дружбу!
  І теж пошле пекельний пульсар руйнування!
  І маса забійна противника задавить.
  Ельфарая пискнула:
  - За мій демонічний світ!
  Після чого дівчина-принцеса, як запустить, що кістки перекроїть у пісок. Войовниця церемоній не знає.
  Руда напарниця, княгиня де Лавальєр вищить:
  - Майбутнє за нами!
  Ельфарая пробулькала у відповідь, перед цим метнувши дикий розряд, вбивчого пульсара:
  - А минуле тільки допоможе нашим прийдешнім перемогам!
  І ось дівчата всі сто тисяч, як візьмуть і босими пальцями ніг випустять дикі блискавки.
  І військо орків візьме та запалає. Та страшно потрапити під роздачу подібних войовницях.
  А вони ще й скеляться, і показують зубки, що відбивають промені зірок.
  І ось дівчата візьмуть і босими п'ятами як тупнуть, і землею пройде хвиля, і цілу армію орків накриє. І зариє!
  Війниці з сліпучих зубів випустять сонячні зайчики, і засліплять ряди волохатих солдатів.
  Ельфарая пропищала:
  - За моє рішення та поведінку!
  Дівчата борються з дедалі більшим натиском. І ось як візьмуть і кинуть босими ніжками диски. Ті пронесуться, і маса орків вщухла.
  Принцеса проревела на всю горлянку:
  - Я вас заріжу, я вас заріжу, я скоро вас усіх переріжу!
  Я вас заріжу, я вас заріжу, я вас заріжу!
  І ось войовниця голою п'ятою відобразить сонячний промінь і наче лазером по орках.
  І виріже цілу, волохату шеренгу. А орки верещать і розкотили на фекалії цю армію.
  І знову орки в дикій атаці, і метають у них дівчата босими ніжками предмети смерті.
  І груди ходять ходуном. І ось і кожні груди це ціла вежа танка!
  І ось взяли дівчата та з пупків випустили блискавки. Усі сто тисяч дівчат пупками різанули лазерні промені.
  І цілих півмільйона орків було разом засмажене. І їх перетравити міг лише простір.
  Ельфарая проревела:
  - Я вас порвала і спалила,
  Я дівка - просто Сатана!
  І знову з пупка випустить блискавку. А це б'є вбивчо. І потім, як полетять стріли. І всі стали ґратами.
  І тепер орки як діряві ґрати.
  А дівчата як лупнуть з бюста магією, і скосять масу смердючих орків. І ті були вибиті.
  Ельфарая заспівала:
  - Ми всіх порвемо!
  Ти така дівчина - просто принцеса!
  Воїтелька проревела:
  - Я вас порву і не помилую!
  І ось як трусить своїм бюстом. І знову випустить, щось приносить реальну смерть.
  Орки намагаються буквально закидати позиції ворога трупами. І вони йдуть уперед і падають, і падають. Ось зростають нові гори вбитих. Але орки не поступаються.
  Вони рухаються все далі і далі. І гинуть, без жодної пощади. Але войовниці обсипають орків, наче градом стрілами. І войовниць не зупинити це мерзоти. Але пре собі волохата хвиля. І рухається це ікласте море.
  Дівчата в азарті. І м'язами грають. А орки рухаються собі, наче пішла чергова хвиля цунамі. Але це нікого не бентежить.
  Ельфарая навіть заспівала, перед цим натягнувши босими пальцями ніг, одразу біля п'яти лук тятиву, і випустивши магічні стріли:
  - Прямо голими руками,
  Розправлялася я з цунамі.
  Я будь-який дев'ятий вал,
  Мій коханець розірвав!
  Войовниця навіть як підскочить, і одразу з пупка розряд випустить. І роздере супротивника.
  І прореве:
  - Моя армія сильна,
  Підкорює світ вона!
  Ельфарая зовсім розійшлася. Вони та інші дівчата - це, звичайно ж, блискучий клас войовниць. Які нікому не дадуть жодної пощади.
  Вони просто люті звірі. А може, навіть і щось на кшталт орків! Тільки гарні, а не потвори.
  Ельфарая як випустить блискавку зі свого ротика. І спалить сотню орків, і заспіває:
  - За мою милу душу!
  І підморгне на ворога!
  Після чого її босі пальчики скинуть пульсари. І порвуть усю зграю на дрібні, рвані частини.
  Ельфарая після цього пропище:
  - Вбивство моє кредо!
  Її руда напарниця гаркне:
  - І моє теж і у квадраті!
  Ельфарая випустила каскад руйнування і проревела:
  - А моє взагалі у кубі!
  І обидві войовниці як тупнуть босими ніжками. Здійнялася нова хвиля з магії.
  І ось від орків знову тріски та рване м'ясо летить. А потім вони смажаться на сковорідці.
  Ельфарая вискнула:
  - Ставимо нові рекорди!
  Руда напарниця підтвердила ревом, пускаючи босими пальцями ніжок вогняні пульсари:
  - Щоб зросла земля!
  Ельфарая довбанула по орках і пискнула:
  - Вдвічі, втричі вище за норму!
  Руда войовниця піддала голою п'ятою міхур чарівної енергії і з азартом додала:
  - Щоб цвіла моя країна!
  Так дівчата й розійшлися, причому дуже капітально. І трощать цю армію кудлатих тварин з великими для себе придбаннями.
  Ельфарая знову з пупка викинула магічний лазер, і в'якнула, сяючи очима.
  - Я є кобра та гюрза в одному флаконі!
  І як випустить по ворога новий пучок того, що спалює орків живцем.
  Руда напарниця княгиня, яка, раптом заявив:
  - Тепер мене звуть де Лавальєр!
  Ельфарая охоче підтвердила:
  - Де Лавальєр, то де Лавальєр! Так навіть гарніше!
  Руда войовниця пискнула:
  - Я лицар світла на коліна дикуни,
  Я цих орків, всіх кошторис з лиця землі!
  І як рушить по них своїми босими, точеними ніжками... І решта дівчат, уся армія в сто тисяч солдатів, візьме, відкриє роти і випустить із них вогонь.
  І знову на орків обрушиться каскад полум'я, спопеляючи без жодного сорому і не даючи шансів.
  Відразу три мільйони кудлатих тварин загорілося разом. Мов їх облили напалмом. Або ще фосфором разом із сіркою. І спалахнуло все наче мільярд сірників разом.
  І як спалахне ця маса. І скільки вию та крику і прокльонів від усього цього разом.
  Ельфарая гаркнула:
  - Орків не шкодуй,
  Винищуй їх гадів...
  Як клопів души -
  Рви як тарганів!
  І візьме своїми босими пальцями ноги випустить блискавки. І догоди дуже великого троля. Той візьме та рвоне. Уявіть, що динозавра підірвали.
  Руда напарниця пискнула:
  - Оце вурдалак!
  Ельфарая у відповідь, голою п'ятою подавши міхур магоплазми, в'якнула:
  - На вовкулаків у нас вій відповідь!
  Вогняна войовниця проревела:
  - І буде йому і труна, і у вінком привіт!
  Ельфарая зазначила:
  - Вінок може бути і похоронний, і лавровий! Так що не надто заводьтеся!
  Руда княгиня рикнула, теж з пупка випустила блискавку, що збила небагатьох уцілілих орків:
  - Ми їм щось більш важке, ніж вінок приготували!
  І ось войовниці, всі сто тисяч дівчат, візьмуть і за командою Ельфараї підстрибнуть угору, і закрутять голими, мускулистими ніжками у повітрі. В результаті як здійметься буря, і справжній магічний шторм. І піде колосальної сили хвиля, і мільйонний вал чарівного цунамі.
  Внаслідок чого останні орки знищені, і повністю розплющені.
  Засмажені та стали котлетами.
  Ельфарая з пафосом вимовляє:
  - Гімн Батьківщини в серцях, у нас співає,
  Ми зробимо все у всесвіті щастя...
  Добудемо легендарних магомет,
  І небо і земля у великій владі!
  
  ЕЛЬФ-ЛІТЧИК ПРОТИ ПОПАДАНЦЯ САШКИ
  В одній із альтернативних всесвітів, у другу світову війну, прилетів ельф. Він вступив до японських ВПС, і в результаті став там асом номер один. Адже ельфи - вони дуже здібні, швидкі, спритні, сильні. У них і реакція, і всі рефлекси, набагато кращі, ніж у людей, плюс ще магічне бачення бою. Коли ельф бачить, що робитиме ворог.
  Коротше кажучи, ельф, який узяв собі прізвисько Конан, збивав літаки з такою легкістю, наче клацав насіння.
  І через нього Японія виграла морську битву під Мідвей. Велика перемога вплинула на весь хід Другої світової війни. По-перше, японці остаточно захопили ініціативу у Тихому океані. І їх флот зміг захопити і Гавайський Архіпелаг, отримавши досить міцне становище, завершивши побудову периметра оборони на морях.
  Однак це може і не мало б вирішального значення, якби після цих перемог самураї не наважилися відкрити другий фронт проти СРСР.
  Несподіваний напад стався на Далекий Схід. А війська імперії Вранішнього Сонця атакували і Владивосток. Незважаючи на те, що загроза нападу мілітаристської Японії після тріумфу Мідвей стала цілком реальною, за допомогою підкупу та зради агенти Мікадо переконали командування Владивостока не наводити війська на повну бойову готовність. І як наслідок Дамоклов меч уже занесений, а в ресторані бенкетують. Майор Сталінградова схопила юнака-офіцера за волосся, вона була на голову його вищою і явно сильнішою:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Цей тип більше скидається на юнгу, ніж офіцера. Може його спершу, гарненько здути, щоб весь хміль вийшов.
  Полковник Палацев зніяковів:
  - Це Сашка Соколовський. Його відправили на курси прямо із суворовського училища, за скороченою програмою. Він ще зовсім хлопчик, за два місяці день народження - п'ятнадцять років.
  Сталінградова неприємно скривилася:
  - Ого! Чотирнадцять років і вже офіцер! Ось що робить війна! А й не знала, що молокоси вже повноважні звання отримують.
  Палацев знизав плечима:
  - На війні діти рано дорослішають! Тим більше з ним трапилася історія, начебто він найкраще оповідання написав про оборону Москви, і Жуков це зазначив, і порадив перевести хлопця з курсантів до офіцерів.
  Сталінградова за цих слів піддобріла:
  - Добре! Що він не дурень. - погрозила немов шкільна училка пальцем. - Загалом непогано, але більше жодних п'янок! Счу запах, а ніс у мене собачий, одразу під трибунал! - Сильна жінка, зріла, але не втратила атлетичної стрункості та свіжості, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом і ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Дворець надривно кашлянув:
  - Загалом мені тридцять три, але вже був сім разів поранений, так що здається старим...
  Сталінградова хотіла щось сказати у відповідь, як раптом передсвітанкову тишу розколов жахливий гуркіт. Це ніби з неба посипалися важкі валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу і навіть потрапили в руки та обличчя п'яних офіцерів. Сталінградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихід.
  Палацев у відповідь крикнув, та так, що ледве не порвав голосові зв'язки:
  - Це дванадцяти та вісімнадцяти дюймові снаряди! Японські лінкори найбільшого тоннажу, схоже, почали полювання, а це означає.
  Сталінградова в досаді вдарила чоботом у стіну. Від стусану підкованим, до речі, трофейним чоботом, тріснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсім не так! Прокляття потрібно негайно вивести ескадру в море і потопити флот країни вузькооких вояків.
  Капітан першого рангу, що впав на карачки (Інакше полковник) пробурмотів:
  - Зброя є тільки на моєму міноносці та ще на парі дрібних корит. Нам навіть нема чим відповісти.
  Сталінградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та ішаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамі, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерія у вас має бути! Адже не всі відправили на західний фронт, а також авіація. Адже про те, що Японія будь-якої миті може вступити у війну, вже не перший рік говорять.
  Вже добряче поранений Палацев, хотів сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу літаків. Полковник морських сил з величезним трудом, підвівся і крикнув, перекриваючи гул Сталінградової:
  - Авіація у нас є, і берегові батареї, хай навіть не в повному комплекті є. Зуміємо відповісти!
  Летчиця прогарчала, пробігаючи вулицями:
  - Мені б тільки до мого винищувача добігти і я так цим воїнам-самураям всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусіму і Мідуен.
  Сашко Соколовський, уві сні вже офіцер, а не раб, якому відсікло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з відсотком!
  Почулися розриви й запізнілий стрекіт зеніток. Взагалі більшу частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому році, для посилення оборони Москви, так множинні точки комарильні країни Вранішнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подібний "шум". Японські пікіруючі бомбардувальники з пронизливим вереском скидали весняні "подарунки". Удар наносився і містом, і флотом. Літаки японців не надто великі, але круті, а ось лінкори навпаки здорові. Ось найбільшому навіть тісно в океані, довжина в триста метрів, а гармати в 460 - міліметрів. Поки американцям не вдалося потопити жодного з подібних красенів, а вцілілі разом із крейсерами трощили узбережжя. Це сильно скидалося на злочинний напад країни Сонця, що відбувся 27 січня 1904 року. Тільки тоді не було авіації.
  Палацев відчував, що задихається від бігу. Він не супермен, а проста людина з хворими на легені, яка потрапила в непросту ситуацію. А ось Вікторія Сталінградова не його випередила дуже багато. Цікаво, скільки їй років, навряд чи на вигляд більше тридцяти, груди великі, а плечі широкі як у чоловіка.
  Сталінградова раптом розвернулася і помахала рукою:
  - Не біжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше міноносець у море.
  Поруч прогуркотіли розриви, сипалися уламки, один із них падав прямо на Сталінградову, і він машинально зловила його руками. Дівчина-термінатор відчула себе воротарем, який успішно виграв пенальті, уламок, був круглим, теплим і скидався на м'яч. Вікторія раптом відчула, як по руках тече щось рідке. Дівчина подивилася на уламок, і тут навіть у неї залізної войовниці, загартованої трьома роками війни (Разом з іспанською та цивільною буде і більше) до горла підступила нудота. У неї в руках була дитяча голівка. Бідолашна дівчинка (це видно по коротеньких кісках, з вибитими очима. Сталінградова акуратно поставила голівку на тріснутий асфальт і перехрестила:
  - Ти не встигла не згрішити, не пожити! Втім, немає грішника більше за Бога, тому немає більшого гріха байдужість до страждань дітей.
  Знов гуркіт, і осколки, один потрапив дівчині в чобіт, подряпавши шкіру. Сталінградова хотіла вже повернутися і мчати з усіх ніг до злітно-посадкової смуги, де її МІГ, терпляче чекав агресивної господині, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовниці розрізнив нестерпну гримасу болю на обличчі капітана першого рангу Володимировича, коли його верхня частина відірваного тіла летіла підкинуте вибуховою хвилею. Дівчина сама ледь ухилилася від уламка. Хоча яка вона дівчина, вперше взялася за зброю ще за російсько-японських часів Миколи Другого. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час міжнародної битви в Іспанії. В результаті залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнішність. Плюс арешт та відправлення полковника концтабору. Щоправда, саме в Сибіру на лісоповалі її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумів за допомогою притирань і заклику духів, зцілити, наче його й не було, це поранення та ще кілька. Шрамів отриманих під час битв із японцями, німцями, білочохами, військами Колчака, Денікіна, Врангеля. І її багато чому навчила, так Сталінградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Отримала можливість вийти, достроково використовуючи жіночі чари, її підвели під амністію, незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стільки в тому, щоб уламати чоловіка, а в тому, щоб про це не навідався парторг. А донощиків усіх мастей стільки, що стукач, на стукачі та стукачі підганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобі дорога кар'єра.
  Отже, у Японії велика перевага в піхоті, авіації, і навіть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якісною перевагою, а решта набагато гірша. Хоча якщо брати стрілецьку зброю, за кількістю автоматів Японія також дещо відстає, переважно у неї рушниці. Втім і далекосхідні дивізії оснащені пістолет-кулеметами слабо. Автоматів на всіх не вистачає. Так що... У якісному відношенні в піхоті переваги немає, скоріше навіть гірше, усі найкращі офіцери, перекинуті на радянський фронт, тут найгірші війська, як правило, не обстріляні, що мають мінімум військовий вишкіл. Отже, війна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановці. І чимало новосформованих резервів буде кинуто на схід...
  Сталінградова раптом тицьнулася в згарищі. Палала розбомблена міська лікарня. Картина воістину апокаліптична живцем горять і жінки, і діти, і люди похилого віку. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а кругом жахливий рев і стогін.
  Сталінградова відчула труби архангелів у голові і кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дівчину в голі руки і відкрите обличчя, але льотчиця рухалася настільки стрімко, що зуміла підхопити дитину, вирвавши її з обіймів знищення.
  Дівчина вискочила, відчуваючи шкірою лише легкий свербіж, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто пізно, хлопчик задихнувся, втягнувши в легкі полум'я, на круглому обличчі опіки. Такі рвані пухирі на шкірі ніжніші за бутони маргаритки. Сталінградова прокричала:
  - Ось воно людське свавілля!
  Вдарила чоботом по купі сміття, після чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри між газовими конфорками, дівчина дуже химерно звивалася і підтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гімнастерка обвуглилася, але вона продовжувала завзято битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожну тендітне, але таке потрібне країні життя! Чоботи розвалювались, і тепер дівчина танцювала по вихрях полум'я, свої босими, чарівними ніжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою, що мучить себе постами і батогом, що не приносить користі, ні Богу, ні людям, мученицею-борцем, що рятує конкретні життя. Ножечки войовниці-дівчата покрилися шаром дрібних пухирів, але рухалися від болю ще швидше і точніше.
  Капітан медичної служби, дістав із сумки великі чоботи, крикнув їй:
  - Візьми, швидше одягни їх! Ти, танцюючи по полум'ю, так станеш калікою.
  Войовниця у званні майора одразу відповіла:
  - Краще стати калікою тілесно, ніж бути потворою морально! Жодної секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капітан медичної служби відповів:
  - Це справжня радянська людина!
  Сталінградова затоптуючи полум'я, сварилася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капітан зітхнув:
  - У мене протези замість ніг!
  Сталінградова витягнувши чергову дівчинку з наполовину спаленим обличчям і непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капітан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Сталінградова дуже розумно і впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки винні, а діти!
  Капітан хотів щось відповісти, але клуби диму потрапили йому в горло, і він надривно закашляв.
  Бомбові удари стихли, а артобстріл все ще продовжувався. Корабельні гармати мають пристойний запас снарядів, щоправда, вогонь тепер вівся більше по обеззброєних радянських посудинах. Ямамото розумів, що панування у морі надовго передасть ініціативу у цій війні Японії. А будувати кораблі, процес дорогий і довгий, хоча підводні човни, мабуть, штампувати простіше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмірал Ямамото, найвпливовіша людина Японії, після імператора Хірохіто, відчував себе богом. Справжнім богом, так релігія країни Вранішнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець міг довільно терзати і коригати простір навколо себе. Над Владивостоком густі, чорні, на багато кілометрів клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотні, тисячі людей згоряють, геєнні, ну як після цього не відчути себе богом, який мстив росіянам за століття приниження, великого народу змушений тулитися на черзі таких крихітних у порівнянні з просторами Росії островів. Ось тепер російський флот тоне, і на відміну від Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував під час битви під Халхін-Голом, завдати подібного удару по Владивостоку, для чого і було складено докладний план. Але Гітлер несподівано пішов на світ зі Сталіним. Взагалі ідіот Гітлер, затіяв різанину Євреїв і цим налаштував проти себе і Польщу, країни Заходу. І навіщо йому це треба було? Чи хотів отримати єврейські багатства? Але краще було спочатку стати світовою державою, розгромивши СРСР, а може й інші країни. Захід перемогти простіше через те, що його менталітету куди меншою мірою властивий фанатизм і схильність до самопожертви. Чи відомий хоч один випадок, щоб американські льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зіткнень була, але це, швидше за все, випадковість. Російські фанатичні, що дивно, адже Православна віра не схвалює самогубство, і аж ніяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалі вчення Христа, вкрай дурне і непрактичне. Він Ямамото читав Біблію і дивувався людській дурості, вважати Богом такого пацифіста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правій щоці - підстав ліву, просять одну сорочку - віддай дві, полюби ворога свого! Тільки психічно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релігія хороша, лише рабів, підневільних васалів. І треба ж повірила вся Європа та половина світу. Правда вчення Ісуса, незважаючи на те, що відкидає принцип старого завіту, око за око, а вчить любити своїх ворогів, аж ніяк не завадило англійцям завоювати Третину всієї планети, створивши найширшу імперію за всю історію людства. І це за всієї релігійності Британії, де Бог, згадано навіть у державному гімні. Дивно президенти США клянуться на Біблії, проте бомбили напалмовими бомбами японські міста, живцем спалюючи тисячі жінок і дітей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: підриву людських та економічних ресурсів. Адже японці територію США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокість самураям. Він Ямамото за бажання, міг би прорватися з бомбардувальниками до міст США, особливо після розгрому флоту янкі, під Перу-Харбором. Так Європейці моральні виродки. У них збочене розуміння, віри, вчити і не виконувати! У Японії не так! У нас чого навчають, те й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, підстави іншу щоку, але його слуги навмисно вбивали малих дітей. Та взагалі віра, що Бог один і Всемогутній не може бути істиною. Був би він один, то звичайно б подбав про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вірі та істині і мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що на що спроможний. Та й світ надто потворний і неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнім Богом. Адже будь-який відповідальний правитель насамперед прагне до порядку та справедливості. Він хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому місці, а інші або виправлялися, росли фізично і духовно, або... Втім, якщо Бог Всемогутній і Творець всесвіту, то тілесних і розумових потвор не став би створювати . Адже чому імператор часом змушений терпіти як даність слабкості людей? Тому що іншого виходу немає, він не може миттєво перетворити виродків на красенів, а трусів на сміливих. А от якби міг, то негайно це зробив би!
  На жаль, доводиться приймати те, що є і мати справу з тим людським матеріалом, що отримав як даність. Але від кого одержав це інше питання. Та й сам імператор має слабкості: він лише людина - старіє, хворіє, старіє. Дивно, але божественний імператор, який часто живе менше ніж рядовий слуга, володіє зброєю гірше, ніж більшість генералом, і багато солдатів. Ну що в ньому від Всемогутнього Бога. Але й білі, ні чим не краще! За всю історію Європи, не було страшнішого, і щасливого завойовника, ніж Гітлер. Він і справді символ ратної доблесті білих людей! І, тим не менш, найбільший полководець усіх часів і народів, не зміг навіть закінчити гімназію, здобути середню освіту, яка в Японії є обов'язковою!
  Та ще й до армії Гітлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев війни, виявився настільки слабким фізично, що навіть у Німеччині, де у кожного стовпа стоїть по військовому, його не закликали пересічним. Та до чого деградувала Європа.
  Втім, Сталін, інший найвидатніший політик сучасності, теж мав середньої освіти, він був самородком. І що цікаво теж не був призваний до армії, за станом здоров'я. Цікаве, збіги, два злісних ворога не мали середньої освіти, не були покликані придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батьків п'яниць, причому у Гітлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збіг, дивний, зловісний. Герінг права рука Гітлера не такий. Він із сім'ї аристократів, предок Герінга був заступником фактичного правителя Німеччини Бісмарка. Герінг бізнесмен, олігарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замінити біснуватого фюрера. Америка і Британія теж нехай і таємно, хочуть покінчити з Росією, незалежно від правлячого режиму, але з комуністами, що заперечують саме поняття приватної власності, їм хочеться покінчити так сильно, що вони навіть заплющують очі на надмірне посилення Німеччини.
  Втім, Німеччина це геополітичний конкурент, але конкурент у межах капіталістичних та аристократичних правил гри, а більшовицька Росія абсолютно чужорідна і ворожа. Навіть дивно, що із сорок першим Черчілль сам запропонував Сталіну допомогу, це за всього свого антикомунізму, традиційної, англійської ненависті до Росії. Адже Німеччина під червоними, це бойовий кінь, запряжений у радянську колісницю, а СРСР під коричневими, вічна партизанська зона. Адже фанатичні більшовики не змиряться, і будуть вести затяжну партизанську війну, яка настільки виснажить Третій Рейх, що всі мрії про подальшу експансію зникнуть як веселка після грози! Росія під Німеччиною, краще ніж Німеччина під Росією! Розуміючи це ясно, чому США та Британія шукають вихід із війни.
  Ямамото прагматик, він був війни зі США та Британією. Але ці дві імперії самі спровокували Японію, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктів. Адже країна Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох інших сировинних ресурсів. Японці вели переговори, американці накручували дедалі нові принизливі вимоги.
  І при цьому американці, провокуючи війну, аж ніяк не подбали про приведення армії та флоту до бойової готовності. Спокуса виявилася надто великою, тим більше теплилася надія, що Москва ось-ось паде і Німеччина, і їй союзники прийдуть на допомогу. Крім того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки відносно демократичною країною, сильно залежною від громадської думки, якщо війна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужі острови. Справді, з чого пересічному американському обивателю отримувати цинкові труни зі своїми родичами, якщо не йдеться про захист території власне США, та й платити чималі військові податки! Може, тому й царська Росія програла, маючи більше солдатів, але російський народ не вважав Манчжурію своєю територією, а платити кров'ю і потім за абстрактні інтереси не хотів. На жаль, Гітлер не взяв Москву, частково через неготовність до суворої Зими, а частково з властивого більшовикам фанатизму. Втім, не лише більшовикам, російські народ схильний до самопожертви за великі цілі. Адже перший повітряний таран здійснив російський хлопець Мессер. Навіть дивно, що це він зробив не заради райських гурій, а за Батьківщину. Хоча... Мессер частково і дурень, адже він майстер вищого пілотажу, винахідник, конструктор, і звичайно живий приніс би куди більше користі Батьківщині. Може янкі не так уже й не мають рації, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий уже не зможе вбити!
  Адмірал Наумо помітив:
  - Ми вже витратили понад дві третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрілися, на них відрами ллють воду!
  Ямамото відтворив пальцем у повітрі хрест і промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають і останню третину снарядів. Хоча ні, вибийте до дев'яносто п'яти відсотків.
  Адмірал Наумо знизав плечима і витер піт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звісно, варто! Ми застали росіян зненацька, як це було в 1904 році, у німців у 1941, але Сталін жорстоко покарає командування і таке не повторитися. Тож потрібне користуватися тим, що хвіст дракона заснув. Взагалі-то я розумію Сталіна, війна з Німеччиною настільки поглинула його увагу, що він перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити ініціативу. От і прошляпили наш удар. Втім, і американці. Для всіх було очевидно, що справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грім, але...
  Наумо помацав рукоятку мечу, що висить на поясі, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росіяни завжди діють із запізненням! Війні не буде надто довгою і ми дійдемо до Уралу.
  Ямамото підняв очі до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко навчаються, Халхін-Гол показав, що російський рівень вищий, ніж при війні 1904-1905 років. Крім того, відкрию тобі одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоці, трохи допоміг, що досить потужна берегова артилерія не має снарядів, а авіація не зуміла вчасно злетіти. Ось вона таємна війна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, трясучись пальцями:
  - Тут Далекому Сході служать найгірші кадри Росії, у Владивосток прагнуть, ті кому страшно вмирати на радянсько-німецькому фронті. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настільки звикло розкривати уявні змови, то справжніх зрадників вже не помічає. Тож працювати цілком можна. До речі, якщо на бік німців перейшло кілька генералів, не дивлячись на те, що їхнім родинам, рідним і близьким за це загрожує розстріл, то підкупити когось із верхівки цілком реально. Або використати втемну, що навіть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалі властива ретельність у продумуванні військових операцій та облік усіх дрібниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхін-Гола, викликає почуття гіркоти та найсильнішої досади! Як ми могли...
  Ямамото втішив:
  - Там маньчжур було більше, ніж японців, та й взагалі не можна весь час вигравати. Повинен відзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращі частини, і росіян була велика перевага в авіації та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай ніколи не пошлеться на тупий клинок і на втомленого коня, на безліч ворогів і слабку зброю!
  Ямамото відкоригував:
  - Самурай, звичайно, ні, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото відволікся і щось прокричав у трубки, а потім продовжив:
  - Самурай реально ніколи не зігне! Він іде на таран і проти течії.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зі США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубці:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританія втратила колонії, а Німеччини було туго. Ми хотіли відтягнути із Заходу Росії якнайбільше сил, щоб полегшити Вермахту перехід у наступ. Удар був запланований на травень, на момент підсихання доріг, але завадили американці.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повітрі:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японії.
  Ямамото хитро посміхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росією, янкі здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Більше половини нашого флоту було зроблено на гроші США та Британії, причому на їх суднобудівних верфях. Отже, Америка не завжди погано, але тільки не в даному випадку.
  Наумо здивовано спитав:
  - І чому?
  Ямамото зійшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальників дальньої дії прорвалася до Токіо, і завдала по столиці підступного удару, із застосуванням напалмових бомб. Згоріли сотні дерев'яних будинків, і імператор наказав за всяку ціну відсунути зону контролю від столиці. І в першу чергу захопити найближчу до Японських кістяків, бойовий комплекс американських баз на архіпелазі Мідвей. І нам це вдалось!
  Наума махнув повітрям мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед білих теж є розумні! Недарма Імператор у своєму кабінеті поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, він сказав: утримати завойоване важче, ніж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума відтворив мечем вісімку:
  - Розумом розумію, але серцем!
  Ямамото підвівся і ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР і знову кинемося на США та англійців, але вже разом із німцями та макаронниками.
  Адмірал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в піхви і, шепелячи, прошепотів:
  - Майбутнє добре, а теперішнє краще! Чуєте на авіаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу і оглянься, через півгодини ми розвернемося і підемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистів у ніс:
  - Слухаю командира!
  Адмірал вискочив, притримавши двері, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як двері зі стіни вислизнула тінь, вона пройшлася навшпиньки і скинула покривало.
  Ну що ж ділу час, а кохання ніч.
  А тим часом Сашка Соколовський все ж таки заліз у винищувач ЛАГГ-5.
  Хлопчик хотів бійки. Він злетів назустріч, грізному Конану. На те це й сон, що трапляються неймовірні збіги.
  Конан збив уже п'ятсот шістдесят американських та англійських літаків. І схрестив дзьоб із радянськими асами.
  Однак він не підозрює, який сюрприз на нього чекає.
  Сам Сашко Соколовський проти нього.
  Хлопчик в одних лише плавках, так зручніше і раціональніше. Він мчить у жорстокий бій.
  Його суперник Конан, теж світловолосий, і схожий на хлопчика років чотирнадцяти, тільки дуже гарного та з рельєфною мускулатурою.
  Обидва хлопчаки-термінатори.
  Вони начитаються стріляти один по одному з великої дистанції. І водночас ухиляються.
  Сходять із шляхів пострілів.
  Сашко кричить:
  - За Батьківщину, за Сталіна!
  Конан реве у відповідь:
  - За Японію, за імператора!
  Хоча він не самурай зовсім, а ельф. Ось хлопчик Конан, збиває радянську машину.
  Сашка відповідає симетрично - зрізавши японську.
  Обидва бійці гідні бути героями.
  Вони то злітаються, то розлітаються в різні боки, але жоден не може іншого збити.
  Сашко кричить:
  - Дери підлий боягуз!
  Конан відповідає:
  - Це ти боягуз бійся!
  Вони знову сходяться. Чи не таранять один одного, але знову розлітаються в різні боки. Ні, ніхто нікого не може вразити. Це, на жаль, їм не вдається.
  І вони знову розлетілися.
  Сашко гаркнув:
  - За Русь святу!
  Конан проревів:
  - Ні, Японія святіша!
  Сашко свиснув і відповів:
  - Але ж ти, не японець! І навіть не людина!
  Конан гаркнув із оскалом зубів:
  - А хто я?
  Сашко чесно відповів:
  - Ти з роду світлих ельфів!
  Конан хихікнув і відповів, зрізуючи черговий радянський літак:
  - Ось як і ти це знаєш!
  Сашко зазначив, з оскалом перлинних зубів:
  - Я багато чого знаю!
  Конан тоді запропонував:
  - Давай так! Для мене особисто ця війна скоріше як гра та розвага, ти теж дитя двадцять першого століття! Що тобі для другої світової?
  Сашко логічно зазначив, збиваючи японську машину:
  - Я родом із Росії, а раніше Росія була СРСР. Тож борюся можна сказати за свою Батьківщину!
  Конан хихикнув і помітив:
  - А мене ельфа Конана вигадав японець, і намалював в аніме. Тому я й борюся за Японію. Тож це теж якоюсь мірою моя Батьківщина!
  Сашко знову надійшов на зближення. Вони стріляли через всі кулемети, але не могли вразити один одного.
  Ось у них скінчилися бойові запаси.
  Конан запропонував:
  - Давай так! Ми з тобою обидва йдемо з другої світової! Я у свій світ, а ти у свій... А події нехай ідуть своєю чергою!
  Сашко заперечив:
  - Ні, так не піде! Японія вже напала на СРСР та створила цим проблеми. Або зробимо так, що тебе в другій світовій, як би не було. Або я залишусь воювати тут!
  Конан усміхнувся і відповів:
  - Час для нас обох у Другій світовій війні спливає! І ми повертаємось у свої світи! А що стосується змін, то я досяг більшого успіху, тебе, юний офіцер, тому, що я ельф! Та до штурвала літака тебе не одразу пустили!
  Сашко гаркнув:
  - Бути тобі по...
  Але не встиг, спалах спалахнув, і обидва літаки, льотчиків-асів зникли з повітря.
  Далі вже війна пішла без двох воїнів із різного світу. Один із мультяшок японського аніме, а інший хлопчик, який народився у ХХ столітті - повернулися у свої часи.
  Але справа вже була зроблена, і Японія, перемігши США на морі, атакує СРСР зі Сходу.
  Сталін змушений перекидати значні сили Схід, і відкладає наступ під Сталінградом. Щоправда, Ржевсько-Сичовська операція все одно проходить, але ще з меншим успіхом, ніж у реальній історії. Німцям вдається відобразити наступ радянських військ, завдавши їм велику шкоду.
  Щоправда, в Африці ініціативу захопили союзники. Але через відсутність необхідності рятувати Паулюса з котла, Роммель отримав більше підкріплень, і провів дуже ефективний удар по американцям в Алжирі, взявши полон понад п'ятдесят тисяч солдатів та офіцерів.
  Тяжка шкода, викликала розбіжності в американському командуванні, і Рузвельт заморозив перекидання військ до Африки, і взагалі заявив, що для Америки найважливіше Тихий океан.
  Частина американських військових, і більшість промисловців теж наполягала на тому, щоб зосередитися на Японії.
  Внаслідок чого у США прихильники ізоляції змогли пробити проект неучасті Америки у війні у Європі. Було навіть запропоновано перемир'я Вермахту.
  Гітлер, маючи проблеми з резервами, погодився на перемир'я з американцями.
  Британія також без США не хотіла воювати і також запропонувала перемир'я на рік.
  Фюрер погодився з цим. Взимку німці змогли утримати фронт. Лише під Ленінградом операції "Іскра" увінчалася успіхом і вдалося пробити коридор.
  Німці у грудні змогли повністю захопити Сталінград, але далі вже не наставали.
  Наприкінці лютого Червона армія провела успішний удар під Воронежем, змогла значно просунутися. Але Майнштейн контрударом у березні зміг оточити радянські війська та відновити становище.
  Червона зазнала великих втрат. І заспокоїлася на якийсь час.
  Німці тим часом у лютому оголосили тотальну війну. А союзники припинили бомбардування та бойові дії.
  У Третьому Рейху різко зріс випуск озброєнь - особливо танків.
  Фріци планували, використовуючи "Тигри", "Пантери" та "Фердинанди" вирішити результат війни на свою користь.
  Але цього очевидно було недостатньо. Головного удару вони завдавали у районі Сталінграда, вздовж узбережжя Волги, у напрямку Каспійського моря.
  План був відрізати Кавказ суходолом від решти території СРСР. І далі рухатися на Баку узбережжям Каспію.
  Водночас німці робили дипломатичні зусилля, щоб залучити у війну та Туреччину.
  Там уже дали принципову обіцянку вдарити, якщо вермахт вийде до Каспію.
  Досі воювала Японія. Вона спромоглася відрізати Владивосток і захопити Монголію.
  Піхоти у самураїв багато, і вона бореться фанатично. Танки слабкі, зате легкі, рухливі, дешеві у виробництві. І головне з гарною прохідністю.
  Коротше кажучи, сили великі у ворога. І Сталін не знає, що робити.
  Поки що вся ставка на тридцятьчетвірки. Але вони слабші за німецькі машини, особливо "Тигрів". Танк КВ ще гірший і важчий.
  Гармата 45 міліметрів застаріла, та й 76 міліметрова недостатньо сильна.
  Авіація у практичному плані непогана. Особливо ЯК-9, правда, слабенький озброєнням.
  Німці, природно, на Фокці-Вульф зробили ставку! Але машина виявилася складною в управлінні. Хоча дуже потужна та швидкісна.
  Почав надходити МЕ-309, швидкісна машина, з сімома вогненними точками, але теж не дуже зручна в управлінні і важка. А значить із гіршою маневреністю.
  З нових розробок був вдалий Ю-188 і Ю-288, що непогані бомбардувальники.
  Ну і, зрозуміло, почали з'являтися перші реактивні машини. Але поки що не масово.
  Наступ німці розпочали лише 15 червня, перекидаючи маси танків. І з самого початку на них чекали. Потужна була збудована оборона.
  Справжня цитадель.
  Крім того, ІЛ-2 приготував німцям непоганий сюрприз у вигляді маленьких кумулятивних бомб.
  Але й це недостатньо... Німці все ж таки виявилися сильнішими. У них і піхоти зібралося більше і досвідченішої, і авіації і танків.
  Без західного фронту фашисти у повітрі сильніші. У танках у них перевага числом невелика, зате як рахунок важких машин.
  В артилерії навіть трохи більше стволів у СРСР. Але, звичайно, по калібрам ворог попереду.
  Залишається тільки розраховувати на потужну оборону та стійкість радянських людей.
  
  
  
  НАПОЛЕОН ПЕРЕМОГ ПІД ВАТЕРЛОО
  Наполеон Великий атакував Гамільтона кілька годин раніше і встиг розбити його до підходу Блюхера. А потім розгромив і Блюхера.
  У умовах Росія на чолі з Олександром Першим вирішила не воювати з Наполеоном. Австрійці, які начебто з ним родичі, запропонували мир на помірних умовах.
  Франція отримала назад дві невеликі області в Італії, населені французами, і Нідерланди до свого складу. З неї було знято контрибуцію, і визнано владу Наполеона Першого.
  Встановилася тимчасова рівновага. Франція надто втомилася від воєн, і Наполеон деякий час сидів тихо. Хоча деякі реформи почали проводити. Одна з найголовніших - це офіційне введення багатоженства, з правом мати до чотирьох партнерок.
  Хоча католицька церква і чинила опір, але авторитет папської влади сильно впав. А протестанти виявили у цій справі гнучкість.
  Сам Наполеон був майже атеїст. І рішуче відділяв церкву від держави. Мовляв, світські закони вас не торкаються.
  Наполеон Великий, трохи відновивши могутність Франції, вторгся до Алжиру та Марокко. Почав приєднувати до своїх володінь колонії в Африці. Незабаром його війська захопили й Лівію. Але Єгипет завадила взяти Британія, яка сама на нього мала краєвиди.
  Наполеон вирішив, що краще не починати війну на морі, де він куди слабший за супротивника. Тим більше потрібно ще й переварити захоплене в Африці.
  Французи вирішили рухатися до Нігеру, та підкорити землі на Заході та центрі Африки.
  Наполеону вдалося зав'язати добрі відносини з Росією, особливо після приходу до влади Миколи Першого, з яким вони стали друзями, та з Австрією. Мало того в 1829 Австрія і Франція вступили на боці Росії у війну проти Туреччини. Що виявилося загалом потужним ходом.
  Туреччина остаточно вигнали з Балкан. Боснія та Герцеговина увійшли до складу Австрії, Росія отримала собі східну частину Румунії, а західна стала Австрійською.
  Болгарія та Сербія формально здобули незалежність, але болгари стали васалами Росії, а Серби Австрії. Франція отримала під свій контроль Сардинське королівство та неаполітанське. Крім того, французи захопили і Кріт у Греції і частину островів. Сама Греція на континенті формально здобула незалежність, але під заступництвом Франції.
  У Туреччині в Європі залишився у володінні практично лише Стамбул.
  Росія також отримала до складу Закавказзя, і Батумі, і Карс, і Ерзерум - майже всі землі населені вірменами, і курдами. Північ Іраку стали російською, а південь приєднали себе Англійці.
  Туреччина було відкинуто до розряду другорядних держав. А Росія навпаки виявилася сильнішою, ніж у реальній історії. Наполеон помер у 1837 році, залишивши Францію великою і могутньою державою з колоніальними володіннями в Африці, Європі та частково в Азії.
  Після чого при владі опинився його син Наполеон Другий. Вищий, білявий, він від батька успадкував великі амбіції. І спробував створити коаліцію проти Британії.
  Австрія з цим погодилася, а Росія, яка ув'язнила у цей час у війні на Кавказі, відмовилася вести коаліційну війну. Тоді 1846 року Австрія та Франція розпочали війну з Німеччиною. Вона ще об'єдналася під Пруссією. Та й сили були нерівні. Австрія на піку могутності та Франція теж... А Пруссія не дуже сильна.
  В результаті війни всі німецькі землі були захоплені та поділені між французами та австрійцями. Потім Наполеон Другий швидко приєднав себе і Данію. 1851 року французами була захоплена і Норвегія.
  А 1853 року нарешті Микола Перший приєднався до коаліції. Росія, Австрія та Франція обрушилися на те, що залишилося від Туреччини та Британії.
  На суші успіх сприяв коаліції. На морі справи в англійців були трохи кращі. Але коаліція захопила весь Близький Схід, Єгипет, Судан. А потім Іран. А 1857 року Росія, Франція та Австрія рушили на Індію. І також змогли її захопити.
  Ішло підкорення та Африки з просуванням на південь. А саму Британію душили континентальною блокадою. Одночасно три імперії будували флоти.
  Їхня перевага в бойовій могутності та ресурсах позначалася все сильніше.
  А 1862 року, через загрозу висадки Росії, Франції та Австрії в самій метрополії Англійці попросили миру. Британії довелося погодитись на низку принизливих умов та відмовитися від своїх колоній.
  1864 року Микола Миколай помер... Його трон успадкував Олександр Другий. Але цьому цареві знову не пощастило. Вже у квітні 1866 року його було застрелено дворянином Караказовим і довгоочікуване звільнення селян не відбулося.
  А новий молодий цар Олександр Третій був проти визволення селян. І продовжив консервативний курс. Втім, Росія просувалася Азією та Китаєм.
  У США громадянська війна тривала. Особливо після вбивства Авраама Лінкольна. Серйозні розбіжності виникли серед сіверян. Війна тривала понад десять років, а США так і залишилися роздроблені. Затягуванню війни сприяла і допомога Наполеона Другого жителям півдня, і небажання мати сильні США, на кордоні у Французькій колонією Канадою, і васальною Мексикою. Наполеон друге правило до 1879, і його правління виявилося досить тривалим: сорок два роки і славним. Французи повністю зайняли Африку, лише трохи у ній прихопила Австрія, поживилися Сирією, Палестиною, Індокитаєм, частково Індією, Іраном тощо.
  Зміцнилися у Канаді, Мексиці, стали проникати у Латинську Америку. В Іспанії та Португалії почали правити про французькі королі. Британія стала другорядною країною.
  Щоправда, посилилася Росія, і трохи Австрія. Але це й не страшно.
  На престол зійшов Наполеон Третій, сина Наполеона другого. Йому вже було тридцять вісім років. Досить зрілий імператор, продовжив політику батька, ведучи війни в Латинській Америці та освоюючи Австралію та Тихий океан.
  Росія тим часом підкорювала та перетравлювала Китай та Індію, масу землею. У 1904 року російські висадилися й у Японії, підкоривши перед тим Корею. Війна з Японією дещо затягнулася і перейшла у партизанську фазу. Наполеон Третій завоював Латинську Америку майже весь Червоний континент. Але в США вступити не встиг і помер 1909 року.
  Наполеон Четвертий - всіх старших синів за традицією називали Наполеонами, взяв та атакував США, щоб завершити консолідацію землі. США тим часом були поділені на три частини і залишалися порівняно відсталими. І численні французькі армії їх захопили.
  Росія поки що довго воювала з японськими партизанами, та й у Китаї постійно спалахували повстання.
  1913 року Олександр Третій помер, і на престол зійшов Микола Другий. Новий цар продовжував курс свого батька.
  Після завоювання США Наполеону Четвертому захотілося більшого. Британія поки що без колоній не надто сильна. Австрія та Росія, ось дві основні сили у світі крім Франції.
  Причому в обох імперіях абсолютні монархії, а в царській Росії ще й діє кріпацтво!
  Наполеон Четвертий думає про це... Але воювати відразу двома монстрами завдання непосильне. Або надто вже складна. Потрібно вибрати когось одного і побити вдвох.
  Після смерті імператора Франца Йосипа в 1916 році, який правив шістдесят вісім років - одне з найтриваліших правлінь у світі, на престол зійшов його онуковий племінник Карл Перший. І після цього розпочалися в Австрії колізії. Не всі визнали нового спадкоємця, у якого лише прапрадід Франц другий був імператором.
  І спалахнуло кілька повстань та переворотів.
  Франція та Росія ввели війська до Австрії. Спільний удар призвів до швидкого розгрому клаптевої імперії та її поділу. А невдовзі й Швеція була поділена.
  А Франція до свого складу включила Іспанію з Португалією.
  Таким чином, залишилося лише дві країни у світі: Франція та Росія, які всі території поділили...
  Микола Другий та Наполеон Четвертий. Таке поєднання. І стоять два монархи один навпроти одного... Але війну так і не розпочали... Помер Микола Другий у 1936 році. Йому успадкував Олексій Другий. І Наполеон Четвертий помер через рік 1937 року. Йому успадковував не старший син, який теж помер, а середній Людовік дев'ятнадцятий.
  Новий король був молодим та Олексій молодим. І вони 1941 року кілька місяців повоювали з травня по грудень... Після чого уклали мир, на умовах без анексій та контрибуцій.
  Це була остання війна двох всесвітніх імперій. 1943 року французи злітали на Місяць. А росіяни 1945 року. Почалася космічна експансія.
  І дві імперії: російська та французька, династії Бонапартов та Романових - мирно співіснували.
  Так, загалом, досить спокійно розвивалося життя в іншій системі земного світобудови.
  До кінця двадцятого століття росіяни та французи встигли побувати практично на всіх планетах Сонячної Системи та розвинули космічні галузі.
  Загалом на Землі вже не було епідемій та голоду. Народжуваність в обох імперіях взяли під контроль, а релігії було обмежено можливість.
  Церква була відокремлена від держави, і став модним атеїзм і нове язичництво.
  А війни взагалі зникли, як не було великих хвилювань.
  
  ЯКБИ ВИЖИВ Б РАСПУТІН
  Распутін якимось дивом, незважаючи на отруту та поранення в живіт, таки вижив після замаху. В результаті давно запланованих оточенням царя Миколи Другого палацовий переворот не відбувся. Цар успішно пройшов найважчий етап історія Росії. А наприкінці квітня, як тільки підсохли дороги, почався очікуваний наступ на півдні.
  Боєздатність царської армії була підірвана дурними указами Тимчасового уряду, і під командуванням видатного полководця Брусилова досягла великих успіхів. До речі в реальній історії, спочатку були великі успіхи, наступ провалився в результаті саботажу, як більшовиків, так і інших деструктивних елементів, у тому числі великої буржуазії та міністрів Тимчасового уряду.
  А так саботажу немає, армія ще міцна дисципліною царських генералів. А бойовий дух австрійців та особливо слов'янських частин падає.
  Брусилов узяв Львів і просувався аж до облоги Перемишля.
  Лише серйозно послабивши фронт у центрі, німці абияк зупинили російський наступ.
  Проте російські війська завдали удару й у Румунії. Там досягли великих успіхів. І навіть відбили Бухарест та Трансільванію.
  Теж німці війська знімали з інших ділянок, рятуючи австрійців. Ситуацію для Німеччини посилило вступ у квітні 1917 року у війну США. А чому й не вступити американцям? Видно, що Німеччина вже пливе і приємно опинитися серед переможців.
  Восени, коли пішов мокрий сніг, нарешті почався наступ російських військ у центрі на власне німецькі частини.
  Погана видимість при мокрому снігу ускладнювала роботу німецьких кулеметників та артилеристів. Крім того, у холоди фриці завжди виють гірше, ніж більш звичні до суворого клімату росіяни.
  Так командував центральним, західним фронтом більш рішучий і здібний полководець Корнілов, який замів не настільки сміливого попередника.
  Російські війська прорвали ослаблену німецьку оборону та успішно просувалися вперед, захоплюючи у великих кількостях полонених та трофеїв.
  Лише річці Вісла, послабивши свої війська заході, німці змогли зупинити наступ російських військ. Царська армія звільнила Прибалтику та вступила до Східної Пруссії.
  Великих успіхів росіяни досягли і південному ділянці фронту проти Туреччини. До кінця року вони разом з англійцями та французами практично повністю захопили малу Азію і підійшли до Стамбула.
  У січні Стамбул під тиском насамперед російських військ упав, і імперія Османа капітулювала.
  Настав 1918 рік. У Росії її вірили у швидку перемогу, і країна трималася, попри всі військові труднощі. Союзники теж трохи потіснили німців на Заході і вірили у свій успіх.
  Америка перекидала дедалі нові дивізії. Австро-Угорщина розвалювалася та її армія дезертувала. Болгарія оголосила війну Німеччині та Австро-Угорщині, вийшовши із союзу центральних держав. А Туреччина була розгромлена.
  Звичайно ж, виникли в Німеччині настрої, швидше покінчити з цією війною.
  Але поки що трохи не наважувалися. А куди дінешся? Росія ще в березні, не чекаючи теплого часу, ударила по вже надламаній Австро-Угорщині та прорвала фронт. Німці не витримали атаки та потекли. Їх розгромили з великою шкодою. Пал Будапешт і австрійська імперія капітулювала.
  Через деякий час у Німеччині стався переворот, і 9 травня 1918 року німецька імперія капітулювала.
  Так завершилася перша світова війна. Далі були переговори у Версалі, і підписання нової системи світу.
  Османська імперія зникла з карти. Її поділили Росія, Британія, Франція. Царська імперія отримала назад Константинополь і Малу Азію з Вірменією. Британія Ірак, Палестину, османські володіння в Саудівській Аравії, а Франція - Сирію. Австро-Угорщина також зникла з карти Європи. Росія отримала Галичину, Буковину, Краків з польськими землями. Чехословаччина увійшла до складу Росії, зберігши деяку автономію, але королем Чехії та Словаччини став Микола другий. Краків увійшов у Польське Царство, як Познань і частина Німецьких земель. Включно з Данцигом. Росія також отримала Клайпедську область. Помітно розширивши володіння.
  На Заході Німеччина повернула захоплені при Бісмарку французькі та данські володіння. А також змушена була погодитися на демілітаризовану зону в Рейнському басейні. Німеччина також змушена була виплатити величезні репарації країнам-переможницям. Насамперед Росії та Франції як найбільш постраждалим від німців.
  Також з'явилася Югославія, яка визнала себе васалом Росії, але не увійшла формально до її складу. Угорщина була урізана і теж визнала себе васалом Росії. Австрія формально залишилася незалежною, але платила репарації. Румунія здобула собі Трансільванію.
  Усі виявилися більш-менш задоволеними, окрім тих, хто програв. Туреччина та Австро-Угорщина зникли з карти Європи та Азії. А Росія збільшила і населення, і територію. Як втім, і Франція, Японія, Британія і лише США отримали лише малу частину репарацій. Володіння Німеччини у Тихому океані поділили Японія та Британія. В Африці переважно Британія.
  Через кілька місяців Росія вступила за Британії у війну в Афганістані. Було здобуто швидку перемогу, причому вперше був випробуваний у бою, танк розроблений сином Менделєєва. Нова машина показала себе дуже ефективною та з хорошими ходовими якостями.
  Її назвали "Олексій" на честь спадкоємця престолу. І ця машина виглядала досить перспективною.
  Після підкорення та поділу Афганістану настав період миру. Хоча кілька малих воєн минуло. Росія та Британія розділили Іран. А потім союзники завершили поділ Саудівської Аравії.
  Економіка Росія переживала бурхливий підйом приблизно десять відсотків на рік, і вийшла 1929 року друге місце. Швидко піднімалися і США, трохи менше за Францію, ще менше за Німеччину. А Британія взагалі переживала застій, ледве досягнувши довоєнного рівня.
  Однак коли вибухнула велика депресія, знову стало важче і став розростатися бунт і хвилювання.
  Микола Другий зміцнив вигравши першу світову війну за свій авторитет. Цар скоротив робочий день до десяти з половиною годин, а суботи і передсвяткові дні до восьмої години. Зарплата у Росії зростала. Ціни залишалися стабільними, а царський рубль був найміцнішою валютою на Землі.
  Крім того цар у 1925 році запровадив безкоштовну семикласну освіту. А 1929 року семикласна освіта стала обов'язковою. Більш доступною стала безкоштовна медицина.
  І вищу освіту здобути безкоштовно стало набагато простіше. І пенсії було збільшено, і їх платили навіть робітникам і домогосподаркам, та інвалідам.
  Але велика депресія знову загострила усі проблеми. І знову згадали Думу, яку цар розпустив, а нові вибори не провели. Що спричинило відродження абсолютизму.
  Цар знову отримав право видавати закони і помітну активність став проявляти. Втім, без Держдуми навіть стало краще, Держрада працювала, і було прийнято Цивільний кодекс Російської імперії.
  Проте нова буржуазія хотіла більше демократії, і хоча відродження думи. У період депресії став бунтувати і пролетаріат та селянство.
  Все село, значно зміцніло класу куркулів. Але ще зберігалося поміщиків землеволодіння. Народжуваність залишалася високою, а смертність знижувалася, особливо з покращенням медичного обслуговування. Це вело до зростання населення та дроблення землі. Щоправда, частину цього зростання поглинало місто. Під час депресії безробіття різко зросло.
  Але царський уряд енергійними заходами зміг пом'якшити наслідок депресії. У 1931 році, коли Японія вторглася до Китаю і спробувала створити в Манчжурії свій маріонетковий уряд. Це порушило колишні домовленості і стало приводом вступу Росії у війну.
  Царська армія до цього часу мала найдосконаліші та найсильніші танки у світі, кращу авіацію, у тому числі й шести моторних бомбардувальників. Так у царській Росії з'явилися перші у світі в серійному виробництві гелікоптери, і найвдаліші - безвідкатні знаряддя.
  Крім того, у царській Росії піднявся рівень генералітету. А флотом командував геній адмірал Колчак.
  Царська армія ще під час першої світової війни відтворила гідролітаки, і довела їх до досконалості. І активно громила японців на морі.
  Війна від початку пішла для японців несприятливо. За царя була побудована ще одна Байкало-Амурська магістраль і постачання російської армії, що здійснювалося без проблем.
  Переважаючи і кількістю та якістю японців фельдмаршали, Денікін і Корнілов, вели успішний наступ. Серед молодих генералів виділився Василевський, який став полковником у двадцять три роки під час першої світової війни. А у двадцять п'ять років уже генерал.
  Зрозуміло, були інші полководці. Швидке кар'єрне зростання переживало і Тухачевський. Піднімався у Будьонний. Серія перемог і від початку царська армія володіла ініціативою, створивши котли і обложивши Порт-Артур. Втім, облога тривала недовго, під час штурму ця неприступна цитадель впала за два тижні. І лише за чотири місяці боїв було звільнено Китай та вся Корея.
  Цар Микола Другий, користуючись тим, що США ослаблені великою депресією, як і Британія не можуть втрутитися у війну, наказав захопити Японію цілком і приєднати до Російської імперії.
  Колчак повністю розбив самураїв на море, використовуючи, у тому числі найкращі у світі гідролітаки. Крім того з Балтики та Середземного моря прибув флот.
  А в березні 1932 року царська армія висадилася в Японії. Після трьох місяців завзятих боїв, Країна Вранішнього Сонця була підкорена, і стала російською губернією. У ній пройшов референдум щодо приєднання до Росії. А Микола Другий став японським мікадо та імператором. Росія також здобула і володіння в Тихому океані.
  У Німеччині до влади прийшов Гітлер у січні 1933 року. І звичайно ж його царювання могло породити катаклізми.
  Фюрер відразу ж присягнув на вірність Миколі Другому і заявили про союз з Росією.
  Гітлер запропонував при зустрічі поділити французькі та англійські колонії.
  Микола Другий погодився. І було укладено союз Італії, Німеччини та Росії. Проти очевидно Британії та Франції. 1937 року Німеччина приєднала до себе Австрію. Одночасно Микола Другий правив майже сорок три роки помер. На престолі опинився його малолітній онук Олександр четвертий. Спадкоємець Олексій встиг одружитися, зробити собі сина і теж помер від невиліковної хвороби. Онукові було лише шість років, і правителем і регентом став брат царя Михайло Романов. Немолодий, але загалом досвідчений цар. До речі, саме він і здійснював загальне керівництво із захоплення Японії, і мав звання грос-маршала, типу генералісімуса.
  Регент Михайло Романов продовжив курс на союз із Німеччиною та Італією. А 15 травня 1940 року Третій Рейх напав на Францію, Бельгію та Голландію, а також Британію. Росія також атакувала англійські колонії. А Італія рушила до Африки.
  Війна розвивалася досить вдало. Росіяни захопили за три місяці всі володіння Британії та Франції в Азії. А потім висадились і в Австралії. Також Росія просувалась і в Африці.
  Німці після швидкого розгрому Франції та окупації Бельгії та Голландії розпочали повітряний наступ на Британію. Воно проходило не надто успішно, доки у війну не вступила авіація Росії.
  І Британії стало дуже погано. І розбомбили все, що могли. Австралію російські війська підкорили швидко. І Африку захопили повільніше не так через опір англійських і французьких військ, стільки через великі відстані і відсутність доріг.
  Британію 1940 року не встигли захопити, але влітку сорок першого пройшла висадка десанту і з англійцями було остаточно покінчено.
  Після чого була війна і зі США. Рузвельт необережно вліз у бійку, причому із запізненням. А царська Росія хотіла повернути Аляску.
  Але й не тільки це... Царські війська взимку сорок першого - сорок другого року льодами перейшли на територію США і розв'язали там бої.
  На боці російських військ перевага і кількість і якість військ.
  Американці програвали. А німці увірвалися з боку Канади, і теж досягли великих успіхів. 1942 став останнім роком незалежної Америки. Під ударами Росії та Німеччини, США протрималися до 8 жовтня, коли після падіння Нью-Йорка та Вашингтона капітулювали.
  Так завершилася Друга світова війна. Коротша ніж у реальній історії переможна для Росії та Третього Рейху. Німці під час війни ще окупували й Іспанію з Португалією, приєднавши їх колонії.
  Відбувся переділ світу. Царська Росія приєднала до себе всі колонії Британії та Франції в Азії та Тихому океані, а також Австралію. Аляска, більшість Канади та США стали російськими і лише малу частину отримала Німеччина. Більшість Африки стала Російської. Але німці прихопили себе частина французьких, бельгійських, португальських, іспанських колоній.
  Німці також захопили і Данію та Норвегію. А Швецію поділили із Росією. Франція, Бельгія, Голландія, Іспанія, Португалія, увійшли до спеціального союзу держав зони марки. Гітлерівці їх окупували військами, хоча зберегли формальні маріонеткові уряди. Те саме в Данії та Норвегії з частиною Швеції.
  Росія одержала під свій контроль Британію. Так цар Олександр четвертий був родичам англійським королям, його визнали монархом Британії.
  Італія трохи здобула володінь в Африці і зміцнилася в Ефіопії.
  Царська Росія, безсумнівно, наймогутніша і найширша імперія у світі. Але й Третій Рейх сильний. І тимчасово настала мирна пауза. Потрібно перетравити нові придбання. Регент Михайло навіть пройшов не безпрецендетний крок - дозволивши мати російській мові чотири дружини.
  Навіть синод був змушений це визнати, щоб прискорити асиміляцію околиць.
  А що гарна ідея! Олександр Четвертий навіть одружився в юні роки двічі, щоб показати приклад своїм підданим. Тож ситуація стабілізувалася.
  Михайло помер у 1947 році, і цар Олександр реально вступив до правління. І йому поки що теж все вдавалося. Але Гітлеру було мало землі, і біснуватий фюрер мріяв про світове панування.
  І ось 20 квітня 1955 проти царської Росії почалася велика війна. Третій Рейхи та Італія, де вже правив син Муссоліні-молодший, напали на імперію царя Олександра четвертого.
  Почалася третя світова війна. На стороні Третього Рейху також виступили і Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика та низка країн Латинської Америки. І спалахнула Третя світова війна...
  
  
  ПОМИЛКА РОКОССІВСЬКОГО
  Паралельний всесвіт, земний світ. Під час Великої Вітчизняної Війни сталася лише одна маленька розбіжність із реальною історією. Рокоссовський зумів умовити Сталіна ввести проти Паулюса 2 гвардійську армію та інші резерви, щоб знищити їх до підходу Майнштейна. Аргументом зіграв вирішальну роль: "якщо ми знищимо Паулюса і звільнимо, Сталінград до Нового року, це буде колосальний політичний ефект! Католицтво Різдво відзначатимемо в Сталінграді!".
  Сталін погодився, що політики насамперед і наказав атакувати Паулюса, а Майнштейна поки що стримувати. Але внаслідок цього спонтанного рішення траплялося таке. Поки що в грудні відносно боєздатні, і війська Паулюса, що спираються на потужні оборонні споруди, чинили завзятий опір, і змогли утримати свої позиції. А Майнштейн 25 грудня пробив трохи південніше коридор до Сталінграда.
  І розгорнулися запеклі бої. Гітлер наказав за всяку ціну утримувати плацдарм на Волзі, Сталін за всяку ціну відбити Сталінград. Бої закипіли, як під час штурму Сталінграда, німцями, але тепер із точністю до навпаки.
  Радянські війська проривалися вперед, а німці відчайдушно відбивалися.
  Три з половиною місяці тривали запеклі бої. У бій вступали дедалі нові резерви. Зрештою, до кінця березня німців витіснили зі Сталінграда, змусивши відійти до Дону. Але втрати радянських військ виявилися занадто високі і тривала оперативна пауза в наступі.
  Німці теж посилювали свою армію тотальною мобілізацією, перекидали важкі танки "Тигр" та "Пантера", зализували рани. Але співвідношення втрат під час боїв виявилося сприятливішим для фриців, ніж у реальної історії. Тому що фашисти не потрапляли в котли і боролися у сприятливіших для себе оборонних умовах. І це допомогло їм утримати лінію фронту більш вигідних собі рубежах.
  І союзники діяли в Африці не так рішуче. Відсутність катастрофи для німців на сході породила в їхніх лавах невпевненість та розбіжності. Американці, побоюючись великих втрат, поводилися пасивно, а в одних англійців не вистачало сил.
  Тому фашисти все ще утримували плацдарм у Тунісі і могли, не турбуватися за Італію.
  А 6 липня почався новий наступ фашистів під Сталінградом. Цього разу, щоправда, фриці виявилися хитрішими, і не ризикнули наступати, як це очікувало радянське командування на саме місто, а рушило своїми бронетанковими клешнями на південь. І спромоглося прорвати лінію оборони.
  Просуваючись, Майнштейн вийшов до Волги на сто кілометрів на південь від Сталінграда, потім повернув на південь. Це виявився зухвалий та несподіваний маневр. Крім того, у наступальних боях "Тигр" виявив свою грізну силу, як танк прориву з сильним захистом бортів і корми.
  Радянське командування із запізненням спробувала відповісти контрударом, сильно укріпленої смузі. Розгорнулися танкові битви, де вперше "Пантера" показала свою міць в обороні і дії в засідці. Німці вміло парирували контрудари радянських військ, своїми новітніми танками. Непогано виявив себе і "Фердінанд".
  Але чисельна перевага як і раніше за СРСР. Німці не змогли далеко просунутися і змушені зупинитись. Ситуація на Волзі наче застигла. Натомість у Чечні спалахнув антирадянський заколот. І місто Грозний виявилося взяте в результаті подвійного удару, з падіння Терської брами Кавказу. Ситуація дуже загострилася. Заворушилась Туреччина. Один із османських генералів виявився німецьким агентом. Він просто наказав своєму корпусу самовільно атакувати радянські війська, поставивши таким чином керівництво перед фактом втягування у війну. Черчілль і Рузвельт промовчали, і тридцять турецьких дивізій чисельністю близько мільйона солдатів перейшли у наступ.
  Цей зрадливий удар у спину і одночасно передавлювання артерії постачання по Волзі значно загострив ситуацію.
  Майнштейн відбив спроби радянських військ відтіснити його від Волги спробував розвинути наступ. Тоді радянське командування кинула у бій частини Степового фронту. Німців зупинили вісімдесят радянських дивізій проти п'ятдесяти німецьких. Але лише змогли пригальмувати їхнє просування, а розгромити противника не вдалося. Тоді як на Кавказі ситуація погіршувалась. Турки оточили Єреван і майже повністю захопили Батумі. Радянських резервів у Закавказзі дуже мало, п'ятнадцять німецьких дивізій після взяття Грозного продовжили рух у південному напрямку, наблизившись і став оточувати Тбілісі.
  Несподівано Сталін наказав розпочати наступ і в центрі, третю Ржевсько-Сичівську операцію. Але німці виявилися готовими до цього, та й сил для проведення такого рішучого наступу було виділено недостатньо. Обстановку посилило вступ Японії у війну. Щоправда самурая сам СРСР не напали, а розгорнули наступ на Монголію. Але радянське командування у відповідь очевидно перекинула війська і вступило в бій з японцями. В ударі націлився шестисот тисячний кулак японської армії, і довелося терміново перекидати на Далекий Схід ще двадцять п'ять дивізій, послаблюючи свої сили, що протистоять фрицям.
  Як на зло, але союзники дотримувалися вичікувальної тактики, навіть знизили інтенсивність бомбардувань європейського континенту та німецьких міст. А плацдарм у Тунісі, як і раніше, не піддавався атаці. Загалом союзники не поспішали діставати каштани з вогню. І практично саботували війну. А німці та їхні сателіти поступово перемагали на Кавказі.
  Тоді Сталін вирішив вчинити як Солон і запропонував Гітлеру перемир'я. Причому умови дуже вигідні німцям. Їм військовополонених віддають усіх і безкоштовно, а росіян забирають назад за солідний викуп. Крім того СРСР зобов'язався постачати до Третого Рейху на час перемир'я нафту та нафтопродукти, а також низку категорій сировини безкоштовно.
  Гітлер розкинувши мізками вирішив прийняти пропозицію Сталіна. Перемир'я полягало роком із можливістю продовження. З 1 вересня 1943 року війна Сході припинилася. І бойові дії поновилися з новою силою. Лише цього разу на Заході. Насамперед на морі. Туніс перетворився на гарячу точку та плацдарм для нацистського вторгнення.
  25 листопада 1943 року переважаючі сили німців під командуванням Майнштейна приступили до штурму Гібралтару. Франко отримав ультиматум з вимогою пропустити фашистів, або інакше йому загрожує повалення. Три дні та три ночі йшов жорстокий штурм. У ньому німці вперше застосували новинку: озброєний реактивним бомбометом "Штурмтигр". Ця машина просто рвала англійські позиції на частини і винищувала ворога в геометричній прогресії.
  Гібралтар є ключем до контролю над Середземним морем і обидві сторони це розуміли. На жаль, у німців виявилося більше можливостей для зосередження сил. І фортеця впала.
  Активізувалися бойові дії на морі. Випуск підводних човнів у Третьому Рейху перевищив сорок штук на місяць, продовжував збільшуватися. Втрати союзників у морі наростами. А в Африці розгорнулася справжнісінька війна. Німецькі "Пантери" та "Тигри" демонстрували свою перевагу над противником. Наступ німців у складі угруповання з тридцяти дивізій почався з вторгнення з Марокко, а двадцяти п'яти дивізій, з удару по Алжиру.
  Новий рік 1944 застав всіх, коли бої розгорнулися на повну котушку...
  Наприкінці січня 1944 року утворився великий казан з американських та англійських військ в Алжирі. І ці сили просто здалися після відносно слабкого опору. Потім німці разом з Італійцями вторглися до Лівії. Навалилися нові Африканські гойдалки. Угруповання Роммеля просувалося до Єгипту, а Майнштейна до петлі Нігера.
  На озброєнні у німців з'явилася "Пантера"-2 з більш потужним бронюванням та зброєю, а також двигуном 900 кінських сил. А в американців на озброєння став надходити танк "Шерман" М 4. Сталін у свою чергу переозброїв свої танкові кулаки Т-34-85 та ІС-2. Інший німецький танк "Тигр"-2 виявився вже з моменту запуску в серійне виробництво морально застарілим. Маючи однакове озброєння з "Пантерою"-2 і будучи на двадцять одну тонну важчою, німецький мастодонт "Тигр"-2 лише трохи перевершував свого молодшого колегу в бронюванні, значно поступаючись як у ходових якостях, так і технічної надійності.
  Зате новий реактивний винищувач МЕ-262 у відсутності собі рівних, ні з озброєнні, ні швидкості. Так що його якісна перевага мала компенсувати кількісну перевагу союзників. Взагалі, велика кількість літаків біля військ західної коаліції не могла дати вирішальної переваги на полі бою. Німецькі аси перевершували у майстерності своїх західних колег і це позначалося на статистиці повітряних боїв. Та й зенітна артилерія у гітлерівців на висоті. Крім того, союзників підводила нерішучість їхнього командування, яке вводило сили в бій частинами, через що ті зазнавали багато втрат. Та й дислокуватися в Африці було незручно.
  Роммель до середини березня захопив Лівію і вийшов до Ель-Аману. Тут англійці мали сильний оборонний вал. А Монтгомері дуже ефективно командував, особливо отримавши підкріплення. Але й німці не так вибач. Підтягнувши додаткові боєприпаси і пальне наприкінці квітня німці зробили обхідний маневр пустелею і вийшли до верхів'ям Нілу, обійшовши англійську оборону. У травні впала Олександрія та німці вийшли до Суецького каналу. Туреччина ж здійснила вторгнення до Сирії та Палестини.
  Червень став переломним місяців у бій за Близький Схід. Туди увійшло понад сімдесят німецьких дивізій та двадцять турецьких. Англійці та американці виявилися розгромлені. А у липні під контроль Третього Рейху перейшла і Саудівська Аравія, і фашистські війська вступили до Ірану, де рухалися зустрічаючи лише осередковий опір британських військ. У серпні німці, пройшовши майже маршем понад тисячу кілометрів, вступили до Індії. У вересні майже вся Індія виявилася окупованою. Місцеве населення зустрічало Вермахт як визволителів. А Японія нарешті знайшла сухопутний кордон зі своїм дуже сильним союзником.
  Настало 1 жовтня. Рік оголошеного з СРСР перемир'я. Німці з'єдналися з японцями, захопили землі від Марокко до Бірми, включаючи Індію, дійшли до екватора, взявши собі велику частину Африки. Таким чином, Третій Рейх розширився, але з іншого боку розпорошив свої війська, по континентах.
  Сталін за цей час підготував і сформував близько трьохсот дивізій, включаючи танкові. А загальна чисельність радянської армії була доведена до одинадцяти мільйонів, з яких вісім могли бути використані на радянському німецькому фронті. Але й Вермахт посилився, хоча у його складі різко вимагало іноземних дивізій. Крім того, зросла потужність реактивної авіації. МЕ-262 вже випускався тисячами по тридцять-сорок машин на добу, і безперечно був найкращим винищувачем Другої світової війни. Його два двигуни розганяли до швидкості 900 кілометрів на годину, а чотири 30-міліметрові гармати і плюс реактивні снаряди робили машину дуже серйозним противником для будь-якого літака.
  "Пантера"-2 показала себе не має за сукупністю характеристик рівних танком значно перевершуючи в озброєння та бронюванні "Шермани" М 4 і Т-34-85. Правда при вазі 47 тонн, але двигун у 900 кінських сил з лишком це компенсував. Мало того "Пантера"-2 у бронебійності та лобовому бронюванні перевершувала і ІС-2, не кажучи вже про ходові якості.
  Це очевидно турбувало Сталіна. Але Третій Рейх поки що перебуває на стадії формування.
  Нові створюються іноземні та колоніальні дивізії. На підході розробки танків серії Е, з ще потужнішими двигунами, товстою бронею та сильним озброєнням. І створюють нові моделі літаків. У фашистів вже є в серійному виробництві реактивний бомбардувальник "Арадо", і з'явився НЕ-162. І перевага Вермахту зростатиме.
  Тому Сталін мав над чим задуматися: приймати чи не приймати пропозицію Гітлера продовжити перемир'я ще на рік. З одного боку, знову кидати свій народ у вир війни не хотілося. З іншого зрозуміло, що буде ще гірше - час працює проти СРСР.
  Сталін все ж таки продовжив перемир'я. Він вирішив, що мудрі у бійку не вступають.
  Але фюрер несподівано в грудні 1944 року здійснив висадку в Британії. Ніхто не очікував, що фашисти сунуться взимку. І англійців змогли застати зненацька. Несподіваність, хороша організованість, дуже ефективні малі самохідки Е-10, все це зіграло на руку фрицям.
  І буквально за тиждень Британія була захоплена! Це взагалі величезне досягнення Вермахту!
  Лондон упав! А фюрер уявив себе непереможним! Вже у березні була захоплена Ісландія.
  Після чого фашисти запропонували Америці - мовляв, ти як хочеш: воювати і далі чи таки розділиш сфери впливу? Після смерті Рузвельта в США взяв гору прагматичний підхід - німцям запропонували світ. Фюрер, щоправда, висунув низку жорстоких умов - включаючи і виплату репарацій та компенсацій за бомбардування німецьких міст.
  Американці трохи похитнулися, але після чергової, жорстокої поразки на морі - змирилися. І ухвалили гітлерівські умови.
  Фюрер зробив невелику паузу у війні... Переварюючи завойоване та зміцнюючи свої позиції у Європі, Африці та Азії.
  Але 1 травня 1947 року фашисти, підкопивши сили та зробивши ставку на основний танк Е-75 - наймасовіший у Вермахті - вторглися до СРСР.
  Точніше продовжили там наступ. І розгорнули масу нових танків.
  Основним став Е-75, оскільки Гітлер дуже любив величезні машини. Хоча мастодонт вийшов не зовсім вдалим: все більше дев'яноста тонн, при двигуні всього 900 кінських сил - тобто танк вийшов не надто швидким і часто ламався. Потужна 128-міліметрова гармата мала менший запас снарядів і менш скорострільна, ніж 88-міліметрова.
  Хорошим захистом володів вежа - 252-міліметра лоб, 160-міліметрів борту під нахилом, але гірший корпус - 160-міліметрів лоб, правда під нахилом у 45 градусів, всього 120-міліметрів борт, причому досить високий.
  Загалом Е-75 був "Королівський тигром", який неабияк підріс, з певними проблемами через це. Правда задля справедливості слід зазначити, що двигун і трансмісія розташовувалися разом, що ущільнило компонування танка. Крім того, можна було посилити захист корпусу щитками у польових умовах.
  Так що Е-75 був добре захищений, потужно озброєний, але надто важкий, не дуже рухливий і часто ламався.
  Е-50 був, зрозуміло, менший, легший, з формованим двигуном, розвивав швидкість понад шістдесят кілометрів на годину. І мав гармату в 88-міліметро та 100ЕЛ довжиною ствола. Причому робила вона 12 пострілів за хвилину. Лобова броня корпусу Е-50 - майже як у Е-75, гірший захист бортів та вежі. Але на практиці Е-50 у будь-якому випадку при своїй рухливості, меншій вазі та більшій надійності ефективніше, ніж Е-75.
  Але Гітлер наказав зробити більш масовою машину важчою. І взагалі фюрер заборонив виробництво танків легше за п'ятдесят тонн. Щоб берегти арійську кров. Тільки невелика кількість для розвідки Е-10 та Е-5 вироблялося.
  Так ще був танк Е-100. І кілька його модифікацій, зокрема і з бомбометом.
  Фюрер взагалі любив усе велике. ТА-400 у реактивній модифікації став наймасовішим бомбардувальником. Та це страшна міць.
  Ю-488 ледь надійшов на озброєння, був визнаний застарілим і замінений реактивним аналогом. Були у німців безхвості бомбардувальники Б-2 та Б-18. Також дуже ефективні машини, здатні з Європи бомбити США.
  І чого її тільки не було у повітрі. Навіть з'явилися дисколети, які через обтікаючий ламінарний струмінь невразливі для стрілецької зброї.
  Коротше кажучи, сили нерівні. І Гітлер розраховує легко добити СРСР.
  Але не було. Щоправда, на Кавказі гітлерівці разом із турками просунулися. Захопили і Баку, і Єреван, і всі свердловини нафти. А зі сходу захопивши Примор'я і обложивши Владивосток, просунулася Японія.
  Але четверо дівчат: Наташа, Зоя, Августина та Світлана кинули виклик фашистам і, коли почався великий наступ на Москву, вступили у бій.
  Наташка дала чергу і кинула босою ніжкою вбивчу гранату. Розкидала фашистів і прочирикала:
  - Слава радянській Росії!
  Зоя теж взяла і скосила шеренгу фриців. І босими пальцями ніг закинула презенти смерті. Уклала масу фашистів.
  І заспівала:
  - За нові успіхи!
  Далі Августина у русі. Зім'яла ворогів. Розкидала їх потужними ударами кулаків у різні боки. І теж босою ніжкою запустить подарунок знищення.
  І заспіває:
  - Рознесемо ми натиск злої орди!
  А ось і атаці Світлана. Вона зрізала масу гітлерівців. І потім її босі пальчики ніжок знову запустили забійний подарунок.
  І войовниця прошипіла:
  - Суперчемпіонка я!
  Четвірка войовниць справді працювала за цілу дивізію. Але однієї дивізії, і навіть чотирьох надто мало проти всього вермахту. Особливо з сильнішою та досконалішою зброєю.
  Так що до кінця серпня гітлерівці все ж таки оточили Москву. І це дуже сумно. А до кінця грудня 1947 столиця СРСР впала. І завершився черговий етап війни.
  Після чого вже було не те, що раніше. Протягом 1948 року гітлерівські війська повністю захопили разом із японцями всю територію СРСР. І стало ще гірше.
  Фашисти деякий час вели війну з партизанами та ловили Сталіна, який уперто не хотів миритись. Після того як у квітні 1951 року все ж таки знищили вождя СРСР, партизанська війна пішла на спад.
  Німці сформували свій маріонетковий російський уряд і воювали з партизанами місцевими силами. І їм вдалося досягти успіху... США поки що залишалися за океаном, і обзавелися ядерною зброєю.
  Гітлер надто довго зволікав із походом на Америку. І США змогли налагодити серійне виробництво атомних, а потім водневих бомб. А потім і створили, хоч і пізніше німців балістичні ракети.
  Жодна зі сторін так і не наважилася на війну. Відбувся поділ сфер впливу. І США і Німеччина, і Японія захопили дуже багато і тому поки що перетравлювали володіння.
  Гітлер розбився 20 квітня 1957 року, якраз у день народження шістдесят вісім років. Після нього влада успадкував регент Шелленберг, який замінив усуненого Гіммлера. А Герінг помер від зловживання наркотиками.
  Шелленберг провів часткову лібералізацію на окупованих територіях. І запровадив більше самоврядування у колоніях. М'якшою стала і цензура. З'явилися інші, крім нацистської партії.
  Шелленберг почали пом'якшувати расистську теорію. Поступово розвиваючись на рейках капіталізму і водночас за планом, економіка Третього Рейху підвищувала рівень життя.
  Партизанські війська спадали. Люди звикали до дисципліни та нового порядку. 1961 року відбувся перший політ на Місяць. А 1976 на Марс.
  Якось було вирішено проблеми голоду та врегульовано народжуваність.
  Після Шелленберга правил Клейман. Він також продовжував лібералізацію.
  Третій Рейх став багатопартійною демократичною імперією. А тільки відокремлюватися від нього не можна було.
  Японія теж переживала демократизацію. А в Америці давно демократія.
  Ось у Третьому Рейху після Клеймана обрали нового президента. І ним стала - Наталя Ростова. Що дуже круто!
  І настала епоха демократизації та рівності.
  Войовниця навіть заспівала;
  Не буде наш народ, терпіти страждання,
  Нехай гармати - пекельний голос війни гримлять!
  Ми встоїмо: з надією вигуку,
  Пліч-о-пліч: згуртувалися, старий і молодий!
  
  Багнети рукою в мозолях піднімаючи,
  Суворий погляд бійців - зовсім хлопців!
  Земля від горя стала вся сива,
  Дівчата коси несміливо смикають!
  
  Ми діти славного, радянського народу,
  Нас не зламати, ні сталлю, ні вогнем!
  Воюємо всією силою за свободу!
  Фашизму зграю - вірю розіб'ємо!
  
  Нехай у лад не взяли - гірко від досади,
  Але ж піонер зібрався в битву сам!
  Палає краватка - у ньому всі розкриті погляди,
  Більшовицькими славними прем слідами!
  
  В атаку з люттю натовп солдатів біг,
  Мовчать фашисти, гармат зірвано рик!
  З задавила червоних потужність металу,
  Пробитий прапор із свастикою поник!
  
  Де батареї наші точно знали,
  А чому? Хлопчик завзятий,
  Хоч снігу груди, боляче, зло терзали,
  Коли босий уночі, він йшов сумою!
  
  Коли ти малий, розвідати легше, простіше,
  У будь-яку щілинку можеш засунути ніс!
  Ти приймав присягу в холоднечу, в гаю,
  Адже сміявся хтось: хлопець не доріс!
  
  Дівчата теж, боягузтво не знали,
  Билися не гірше, сміливих пацанів!
  На відпочинку, ми танцювали у парі,
  Болтали скупо - шкода витрачати слів!
  
  Жорстокий Гітлер - Сатани служитель,
  Людей без рахунка, сволота погубив!
  Але зламає орду визволитель,
  Адже немає межі у порад сил!
  
  Компартія любила і ростила,
  Нас піонерів хоробрих для того!
  Щоб не терпіли фрица-пана,
  Щоб не вдягли на себе ярмо!
  
  Нас привчили свято у мрію вірити,
  І не шкодувати зусиль для країни!
  Що ми терпіли, просто не виміряти,
  Рідні, радянські армії сини!
  
  Ніхто з нас на вік не послався,
  Себе шкодувати - інших не поважати!
  Загинути - страшно, але я не боявся,
  Непереможна Русь - порад рати!
  
  І світ щасливий на Землі настане,
  Не буде болю, сліз, скорбот, потреби!
  Над усією планетою комунізму прапор,
  Хто впав - воскреснуть у царстві краси!
  
  
  ПОРВІ НА ЧАСТИНІ ФЮРЕРА
  Фюрер трохи відхилився від реальної історії, наказавши Роммелю після капітуляції Толбукового гарнізону наступати без паузи на англійців. Тим самим не даючи їм осісти в обороні, і зайняти заздалегідь підготовлені рубежі.
  Продовжуючи наступ Роммель зміг незважаючи на значно меншу силу розбити англійців, а колоніальні війська здавалися практично без бою.
  В результаті англійці втратили Єгипет та контроль над Суецьким каналом. Але й на це неприємності для антигітлерівської коаліції не скінчилися.
  Фюрер не став повертати четверту танкову армію на південь, до того ж доручив наступ на Сталінград герою Криму Майнштейну. Внаслідок чого німці змогли захопити місто на Волзі майже відразу, а радянські війська там не встигли закріпитися.
  Розвиваючи успіх війська Майнштейна, просувалися вздовж Волги і вийшли до Каспійського моря. А тут ще й Туреччина вступила у війну, завдавши сильного удару мільйонною армією. Японія теж перед цим виграла битву при Мідвей і захопила Гавайський архіпелаг.
  І ось самураї відкрили другий фронт Далекому Сході. Вони наступали великими масами піхоти. І змогли відрізати Владивосток і взяти Хабаровськ, а також захопити більшу частину Монголії.
  Внаслідок чого СРСР не знайшов сил для зимового контрнаступу. А німці, і турки, і інші сателіти Третього Рейху захопили за зиму практично весь Кавказ, і нафту в Баку.
  Радянська Росія опинилася у положенні стратегічного затиску. Сталін навіть був згоден на сепаратний світ із Німеччиною на будь-яких умовах.
  Фюрер отримав розвідувальні дані, що у США ведуться роботи зі створення атомної бомби. І стурбувавшись цим, погодився на сепаратний світ із СРСР. Але зрозуміло, забравши собі все вже завойоване, а також Ленінград, і всю Карелію, аж до Архангельська, включно. На радянську Росію було покладено велику данину. Японія зайняла примор'я і частину інших земель на Далекому сході.
  Сталін, розуміючи безнадійність ведення війни на два фронти, а також побоюючись нових німецьких танків - "Пантери" та "Тигра", прийняв виключно важкі умови миру, зате зберіг Москву і свою особисту владу.
  А фриці продовжили наступ в Африці та рушили на Індію. Спочатку вони планували забрати всі колонії Британії, а потім захопити метрополію.
  Втриматись в Африці англійці не зуміли. Фашисти зайняли за дуже слабкого опору весь чорний континент, і навіть Індію, з'єднавшись з японцями.
  Висадка в Британії відбулася в червні 1944 року, на той час німці розвинули реактивну авіацію, і за рахунок якісної переваги повністю захопили панування в морі та в повітрі.
  Америка теж поки що програвала японцям, оскільки ті били флот янкі частинами. І це дозволяло компенсувати менший економічний потенціал.
  Британія в метрополії була швидко переможена. І після цього там був поставлений новий пронімецький король, і уряд на чолі з Мослі. Більшість кораблів англійського флоту перейшла під Третій Рейх. У серпні німці захопили Ірландію, а у вересні пройшла операція "Ікар" із захопленням Ісландії.
  Таким чином Третій Рейх убезпечив себе від бомбардувань США.
  Але фюреру це було замало, і фриці почали наступати і Америку.
  Частина військ перекидалася до Аргентини та Бразилії. А частина рухалася через Гренландію та Канаду.
  Зрозуміло разом із японцями німці захопили й Австралію.
  1945 року фашисти змогли захопити значні території на Західній півкулі. Америка зіткнулася з новими німецькими танками серії "Е", які значно перевершували "Шермани" і навіть "Першинги". Гітлерівський Е-75 виявився практично непробивним з будь-яких ракурсів американськими гарматами і швидко став основним німецьким танком. У березні 1946 року США капітулювали.
  І тимчасово виникла військова пауза. Сталін поки сидів тихо, і не рипався.
  Гітлер років п'ять відпочивав та перетравлював володіння. А потім все-таки взяв і напав на Японію 20 квітня 1951 року. Занадто багато у неї виявилося володінь.
  Війна тривала вісім місяців і завершилася захопленням Японії та всіх її колоній.
  Після чого фюрер провів ще кілька операцій, у Латинській Америці і захопив Іспанію та Португалію та інші нейтральні країни.
  Була завойована й Туреччина.
  Виявилася створена імперія Третій Рейх майже всесвітня. Але ще залишався урізаний СРСР.
  Сталін помер у березні 1953 року, а потім був розстріляний і Берія. Владу захопив Микита Хрущов. Який і влаштував 20 з'їзд з викриттям культу особи Сталіна, який ще ганебно програв війну.
  І Гітлер ухвалив рішення:
  - захопити останню незалежну державу світу.
  І ось 1 травня 1956 року почався великий наступ величезної, всесвітньої армії Третього Рейху на СРСР. Знову війна та велика кров.
  Гітлеру шістдесят сім років зовсім недавно виповнилося, але заспокоюватися людожер не хотів.
  Кордон проходив зовсім недалеко від Москви - кілометрів по найкоротшій відстані всього двісті двадцять. Вже Ржев був німецьким містом. Так що фриці розраховував, що ще до літа візьмуть столицю СРСР, і остаточно завершать консолідацію імперії в планетарному масштабі.
  Але четвірка дівчат на чолі з Наташкою, стала на шляху.
  Красиві, босоногі дівчата в бікіні, захищали радянське місто Калінін і 4 травня 1956 німецькі війська, що прорвалися до нього, приступили до штурму.
  Попереду йшли німецькі, пірамідальні танки серії АГ. Вони були могутні й зовсім невразливі для радянських гармат при стрільбі з усіх ракурсів.
  Але фашистам у цьому випадку не пощастило: бо їм протистояли чотири дівчини - дуже сильні відьми. І ці войовниці знали, як слід боротися з ворогом.
  Наташа кинула босою ніжкою гранату. Та потрапив у гусеницю німецького, пірамідального танка. В результаті машина рвонула вліво і таранила свою сусідку.
  І обидва танки разом вибухнули.
  А Наталка прочирикала:
  - Це моя стратегія!
  Зоя її напарниця теж босими пальцями ніжок запустила гранату. І та потрапила по гусеницях пірамідального гітлерівського мастодонту. Той поразки обернувся і таранив свого сусіда. І знову два танки вибухають.
  Зоя верещить:
  - Слава СРСР!
  Далі вогонь веде Августина. Вона теж босою ніжкою жбурнула, щось дуже забійне. І підбила німецьку машину до гусениці. І внаслідок цього знову зіткнулися гітлерівські танки.
  А руда чортівка заспівала:
  - Ми не будемо рабами,
  Закидаємо босими ногами!
  А тут і Світлана по супротивнику зарядила. Та ще так влучно та точно. І також за допомогою босих пальців ніг. І зіткнулися фашистські машини. І як вибухнуть.
  А Світлана заспіває:
  - Слава Батьківщині моїй!
  Дівчата борйтеся сміливіше!
  Наташа знову кидає гранату босою ногою і стикає два німецькі танки, вигукуючи:
  - Слава Сталіну!
  Зоя теж жбурляє босими пальцями ніг щось забійне, і вигукує на всю горлянку:
  - За Русь святу!
  Августина голою п'ятою піддала гранату, зіштовхнула, мастодонтів гітлерівців і пискнула:
  - За нові рубежі!
  Світлана в дикому шалені, босими пальцями витонченої ноги жбурнула подарунок смерті і прошипіла:
  - За велику перемогу!
  Дівчата билися з пірамідальними машинами, дуже здорово. Але що можна зробити проти таких великих сил? І ось гітлерівці повністю оточили Калінін і воїнам довелося прориватися з оточення.
  Німці протягом травня захопили Саратов, Куйбишев, Тулу, Пензу і повністю оточили Москву, обклавши місто з усіх боків.
  І ось у червні відбувався штурм столиці.
  Знову бореться відважна четвірка, і б'ється відчайдушно.
  Наташа дала чергу, жбурнула гранату босою ніжкою і заспівала:
  - Славитись наш світ!
  Зоя теж дала чергу, і знову запустила босою ногою гранату і пискнула на все горло:
  - Новий Сталін мій кумир!
  Далі веде вогонь Августина, і також активно стріляє. І босими пальцями ніг метає гранату, і реве:
  - Будуть нові перемоги! Встануть нові бійці!
  Далі стріляє Світлана, викошує супротивників. І босою ніжкою жбурляє забійне в супротивників, завиваючи:
  - Чи буде на священній війні наша перемога!
  Четвірка билася у Москві відчайдушно. Але сили нерівні. Місто буквально перехльостувалося ордами, різного роду чорних, жовтих, коричневих бійців яких використовували немов гарматне м'ясо.
  І ось 3 липня Москва остаточно впала... На цей момент німці взяли і Казань, і Ульяновськ, і місто Горьки, і Рязань, та й взагалі землі до річки Уральськ, і штурмували вже Оренбург.
  Зі сходу теж йшов наступ великих сил. 4 липня 1956 року Микита Хрущов запропонував капітуляцію, Третьому Рейху в обмін на гарантії власної безпеки та інших членів політбюро.
  Гітлер погодився на це ... Війна завершувалася, продовжившись трохи більше двох місяців. А співвідношення сил із самого початку було безнадійним.
  Проте четвірка дівчат із поразкою не змирилася. Якщо вже СРСР повністю захоплений, то можливо взяти і вбити Гітлера?
  І 9 серпня 1956 року, знайома четвірка дівчат, разом із хлопчиком Олегом Рибаченком, вирішила атакувати бункер Гітлера, знищивши найголовнішого злочинця, усіх часів і народів.
  І ось чотири дівчини та хлопчик на вигляд років дванадцяти, дуже мускулистий, в одних шортиках рушили на резиденцію Гітлера, який її облюбував на Кіпрі.
  Дівчина були босоніж і в бікіні, хлопчик шортах, і теж босий. Так вся п'ятірка була заряджена магією.
  Дитина та чотири дівчата в атаці.
  Олег Рибаченко кинув босою, дитячою ніжкою пульсар, розкидав фашистів і пискнув:
  - За велич Росії!
  Наташа випустила з пупка блискавку, спалюючи фриців, і босими пальцями ніг запустила вогненну кулю, спаливши гітлерівців і проспівавши.
  - За нову Русь!
  Зоя теж в атаці. Босими пальцями ніг жбурляє забійний подарунок. І оголює груди, з неї викинувши блискавку!
  Після чого заспівала:
  - Та славитись Русь!
  Августина теж оголила груди. Скинула з червоного соска пульсар. А босими пальцями ніг вивернула блискавку.
  І заспівала:
  - Перший сокіл Ленін, другий сокіл Сталін!
  І ось Світлана в атаці. Як босими пальцями ніг викине пульсар... Рознесе фашистів. А потім з червоного соска блискавку. І багато гітлерівців скосить.
  І заспіває:
  - За Батьківщину та Сталіна!
  Олег Рибаченко знову в атаці. Магічними мечами рубає фашистів і випускає босими пальцями ніжок блискавки.
  І хлопчик кричить:
  - Велич країни!
  Наташа, трощачи гітлерівців мечами, і кидаючи босими ніжками пекельні пульсари, верещить:
  - Ми діти Сатани!
  І від голої п'яти дівчини відлетів убивчий міхур. І всіх розплавив.
  Зоя теж в атаці. Крушить усіх мечами. І вогняними блискавками з червоних сосків поливає фриців. І босими пальцями ніжок метає, пекельні пульсари.
  При цьому реве:
  - За вірну Батьківщину!
  Августина також в атаці. І її рубінові соски працюють, викидаючи каскади блискавок. А руки рубають мечами супротивників. А босі пальчики ніжок метають пульсари.
  Вогняна красуня кричить:
  - За Чорного Бога!
  А тут у наступі Світлана. Теж дівчина-термінатор. З полуничних сосків вилітали блискавки та пульсари. Вони всі спалювали довкола дівчинки. Особливо страждали фашисти і лицарі Третього Рейху.
  А дівчина як візьме і прокриче:
  - За найбільшу Русь! Я б'юся!
  Хлопчик і чотири дівчата в наступі.
  Рухаються коридорами бункера. Винищують собі фашистів. Ідуть на Гітлера. Справді, у цьому світі цей сморчок встиг прожити шістдесят сім років. І ось п'ятірка термінаторів вирішила: що з Гітлера вистачить і його вони вб'ють! Ось і рухаються собі дівчата та хлопчик.
  Олег рубає фашистів мечами, і босими ніжками кидає енергетичні згустки, і співає:
  - Слава великої Русі!
  Наташа, використовуючи червоні соски грудей, а також рубаючи гітлерівців мечами, і метаючи пульсари босими пальцями ніг, кричить:
  - За Білу Русь!
  Зоя у дикому наступі. Теж і мечами рубає і червоними сосками фашистами блискавки метає. І реве собі:
  - Дай Білий Бог перемогу!
  І босими ніжками, як пульсар запустить.
  А тут Августина у наступі. Така люта і стрімка. Теж із червоних сосків сипле блискавки, наче з рогу достатку. А мечами фашистів трощить. А босими пальцями ніг щось палке, як викине.
  Після чого руда заспіває:
  - Дасть Чорний Бог перемогу!
  А у наступі проти гітлерівців Світлана. Теж рубає їх мечами. З рубінових сосків сипле блискавки, а босими ногами запускає разючі пульсари.
  І верещать на все горло:
  - Слава Сварогу!
  П'ятірка вирує, перевертає танки, руйнує гітлерівські дзоти та інше. Знищує супротивників, наче сарану.
  Олег у наступі. Хлопчик як мечами рубане. І босими пальчиками дитячих ніжок метне. І фашистів, без жодних проблем укласти.
  А потім заспіває:
  - Так Велика Русь! Я за тебе!
  Наташка теж у наступі. Фашистів трощить собі. Босими ніжками пульсар метає. Яскравими сосками, блискавки каскадами вивергає.
  І співає собі:
  - Велич Росії, Сварог моя месія!
  Зоя у дикому наступі. Теж сипле блискавками. І її рубінові соски сіпаються, мов буйки прибою, від потоків енергії.
  А босі пальці ніг клацають собі вогняні згустки пульсарів.
  Зоя кричить:
  - Слава космічної Росії!
  І як голою п'ятою візьме та піддасть із розмахом, руйнування.
  А тут у бою й Августина. Теж босими пальцями ніг метає руйнівне та забійне у противника. А її малинові соски, немов із кулемета, обрушують на противника потоки несамовитої енергії та руйнування. Оце руда, як фашистів молотить. Буквально залюбуєшся.
  А як голою п'ятою садане!
  І прореве:
  - За силу та мудрість Чорного Російського Бога1
  А далі Світлана в атаці. Теж мечами трощить фашистів. І яскраво-червоними сосками презенти смерті викидає. І як візьме та заспіває:
  - Слава нашої великої Русі.
  І голою п'ятою піддасть по противнику пульсаром. І мечами візьме та рубане...
  Та п'ятірка охорону Гітлера дуже хвацько викошує. Ось це справді дівчата що треба.
  А хлопчик із ним Олег Рибаченко такий крутий! І фашистів винищує дуже хвацько.
  Оце пацан-термінатор.
  Мечами як рубанет. І візьме прокрутитись, і мечами гітлерівців зріже. І босими ніжками пульсар метне.
  І прореве:
  - За велич Європи!
  А тут Наташа у наступі. Така люта. І теж із червоних сосків пульсари випустить. І фашистів трощить. І босими ніжками такі вбивчі пульсар метає.
  І реве собі на всю горлянку:
  - Слава Російським Богам!
  Зоя сама у наступі. І мечами всіх гітлерівців замочили. І порізала їх шкіру в барабан. Або точніше у решето. І голою п'ятою як по фашистах піддасть. І з червоних сосків, зарядить потоками енергії. Та й гітлерівцям доводиться дуже боляче.
  А Зоя кричить собі:
  - За Русь Святу!
  А тут ще більше активізувалась Августина. Теж босими пальцями ніг пульсар запустила. І з червоних сосків як шугане блискавками. І як із голої п'яти, спустить пульсар, пекучу блискавку.
  І прокричить:
  - З нами милість Чорного Бога!
  І руда чортівка візьме та вліпить ворогові.
  А тут в атаці Світлана. Дівчина, яка просто квітка яскравого кольору.
  Фашистів впевнено спалює. І з сосків рубінових такі кулеметні черги шле. Що всесвіт можуть підпалити. І взяли, гітлерівців усіх підпалили.
  Та туго прийде Гітлеру, раз проти нього така міць.
  А ось Світлана кричала:
  - І любов Білого Бога з нами!
  П'ятірка рухається собі. Крушить фашистів без жодної жалості. І показує пекельне винищення. Ось хто ризикне на шляху таких дівчат підвестися, той і помре.
  Олег у наступі. Все ближче і ближче хлопчик підходить до кабінету Гітлера. Як він його дико мечами трощить. А босі ніжки дитини надсилають пульсари.
  Та не пощастило фашистам, з таким лихими дівками та хлопцем зв'язалася.
  Ось Наташа зі своїх яскраво-червоних сосків таке вогняне марево випустить. І стільки фашистів спалює. Це дівчина є справжній термінатор.
  А ось як босими пальцями ніг у противника забійне запустить. І довбає конкретно.
  Після чого Наташка пропище:
  - Слава СРСР!
  Зоя також у наступі. Ось із полуничних сосків дасть вогняний струмінь. І б'є собі супротивників. І дає чергу за чергою. І червоними сосками візьме і пальне по супротивнику.
  І босими пальцями ніг, вріже по ворогу.
  Після чого заспіває:
  - Славиться наша Земля!
  Далі у наступі Августина. Теж у дикому наступі. Довбає собі супротивників. І червоними сосками метає в ворогів, дуже пекучі диски. Вони буквально палять гітлерівців у попіл.
  І войовниця реве:
  - За велику перемогу!
  А ось в атаці Світлана. Така люта та агресивна. Вона босими ніжками накриває фриців. І з полуничних сосків, як випустить, щось неабияк смертельне.
  І фашистів візьме та спалить, то трухи.
  Дівчина взяла і проревела:
  - За сильних, російських богів!
  П'ятірка взяла та прорвалася до кабінету фюрера. Постарів Гітлер. З'явилася сивина, і на лобі проступала лисини. Невисокого зростання чоловічок. Впав навколішки перед дівчатами та хлопчиком.
  Наталка сунула йому свою босу, закривавлену ногу і крикнула:
  - Цілуй пес!
  Гітлер злякано поцілував...
  Зоя теж змусила фюрера цілувати свою босу п'яту. Гітлер був підкорений.
  Потім він поцілував і голу, огрубілу підошву та Августині. Та досить проворкувала.
  Світлана теж довелося цмокнути у босу ніжку. Дівчата фюрера після цього взяли, за руки та ноги. І як смикнуть - розірвали на чотири частини.
  І Гітлер від больового шоку якраз 9 серпня 1956 року взяв і здох.
  Скінчилося правління найбільшого злочинця всіх часів та народів, що захопив увесь світ.
  Наступником великого та кривавого диктатора став Шелленберг, який замінив Гімлера. А формальним спадкоємцем був оголошений найздібніших із синів Гітлера, отриманий шляхом штучного запліднення.
  Але... Почалася боротьба за владу, Шелленберга скинув Майнштейн і пішли криваві розбирання.
  
  СКРІПКА пекельного Термінатора
  Один із німецьких експертів навесні сорок другого року виявив, що на німецьких підроблених документах використовує скріпка-нержавіюча сталь, а у росіян лише з простого заліза. І тоді він повідомив про це найвище командування.
  Після цього цей аспект врахували, і німецькі агенти стали провалюватися набагато рідше.
  І в результаті фриці розкрили плани настання на флангах під Сталінградом. І перегрупували війська. Коли 19 листопада розпочався наступ, Червона армія зіткнулася з дуже міцною обороною. Та ще в день настання погода видалася нельотною, і це вивело з ладу авіацію, і знизило ефект від артпідготовки.
  Німці тоді могли встояти, а бої тривали більше місяця без особливих успіхів для Червоної армії.
  В Африці теж пішло трохи інакше. Роммель отримав більше підкріплень із Європи, і зміг провести чудовий наступ проти американця. У полон потрапило понад сто п'ятдесят тисяч недостатньо навчених і недосвідчених американських солдатів. А війська Роммеля ще й захопили Алжир та Марокко.
  Після цього США запросили перемир'я з Вермахтом. Скориставшись виходом з війни Америки, німці ще більше посилили Роммеля та розбили Британію у Лівії та Єгипті. Одночасно протягом зими німці відбили і настання Червоної армії під Ленінградом, і нову спробу атакувати під Сталінградом, і на Ржевсько-Сичівському напрямку. Весна минула щодо спокійно. Не досягнувши взимку успіхів СРСР, збирав сили. А німці наступали в Африці та на Близькому Сході. Захопили після падіння Єгипту, Іраку та Кувейту. Частину Сирії зайняла Туреччина. Яка вступила у війну із Британією.
  Влітку теж на східному фронті було затишшя. Гітлерівці наступали в Судані і просунулися на Іран і Близький Схід. Лише у серпні сталінські війська спробували просунутися під Сталінградом. Але знову загрузли у жорсткій німецькій обороні.
  Особливо добре в оборонних боях показала себе "Пантера", яка мала бронебійну, точну та скорострільну гармату.
  Німці весь сорок третій рік провели на сході оборони. А поки що захоплювали Африку і після Ірану увійшли до Індії, з'єднавшись з японцями.
  Взимку Червона армія майже наступала. Сталін промацував можливості миру. А німці перетравлювали англійські колонії. Черчілль захворів, і відчуваючи невпевненість, взяв і уклав вже після втрати колоній із німцями перемир'я. Це розв'язало фашистам руки Сході.
  І в травні 1944 року почався наступ вермахту в напрямку Каспійського моря.
  У боях взяли участь "Пантери"-2 та "Тигри"-2. Ці машини показали свою потужність, але головне це реактивна авіація якої вже не було рівних. Зокрема МЕ-262 та ХЕ-162.
  Та й у піхоту набрали багато арабів, африканців, індусів. Ті лізли вперед наче гарматне м'ясо.
  Ну що ж у бій так у бій!
  Противник, закидаючи трупами, прорвався до Каспійського моря і відмовив Кавказ по суші. А ще з півдня вдарили турки та війська Роммеля.
  Повний завал...
  Вермахт кинув у наступ понад триста дивізій, переважно з іноземців. І досяг суттєвих успіхів.
  Хоча Червона Армія боролася й героїчно.
  Особливо четвірка дівчат, Наташа, Зоя, Августина та Світлана.
  Вони особливо хвацько кидали у противника своїми босими ніжками презенти смерті.
  Але навіть відважна четвірка і красунь-відьом виявилася загалом безсилою.
  Кавказ протягом літа був повністю захоплений. За осінь фриці захопили ще й Саратов із Куйбишевим, просуваючись із півдня. А також Уральськ, Гур'єв та підійшли до Оренбурга.
  Взимку вони зупинилися. Настав тимчасовий затишок. Лише у самому Оренбурзі точилися бої. І це місто знову стало легендарним. Пам'ятали у ньому епоху Омеляна Пугачова.
  Фюрер деякий час намагався домовити про остаточний мир із США та Британією. То ті продовжували війну з Японією. Хоча без успіху. Самураї на морі здобули кілька перемог.
  Навесні сорок п'ятого року, 20 квітня, почалася операція: "Кремль", з наступ на Москву.
  Бої розгорнулися дуже запеклі. Німці втягнулися у криваві битви. Радянські війська билися героїчно. Проте, за три місяці наполегливих боїв, використовуючи реактивну авіацію, новітні танки серії "Е", німці оточили Москву. В інших напрямках їм вдалося взяти Тамбов, Пензу, Ульяновськ, домогтися просування до Уфи.
  Торішнього серпня впала Рязань, і розрив із Москвою ще більше збільшився.
  Сталін запропонував мир за будь-яких умов. Фюрер це ігнорував. Але Москва протрималася до грудня, поки, зрештою, не було взято.
  Фріци також до кінця року захопили і Горький та Казань.
  Після зимової перерви у травні 1946 року фриці рушили на Урал. Бої вже кипіли менш інтенсивно. Багато генералів зраджували і здавалися без бою. Та й сам Сталін переніс інсульт, і був настільки боєздатний.
  Після взяття Свердловська уряд СРСР переїхав до Новосибірська.
  Але армія вермахту йшла за ними по п'ятах.
  Протягом року захоплювалися міста. Після взяття штурмом Новосибірська Сталін погодився на капітуляцію в обмін на особисту безпеку.
  А незабаром уклали мирну угоду і Японія із США. Британія та Америка зрештою визнали всі завоювання Вермахту.
  Гітлер, захопивши масу територій, створив свою колоніальну імперію, разом із японцями.
  Але недовго йому залишалося панувати. Дівчата-відьми 20 квітня 1957 вирішили провести операцію проти фюрера. Ось резиденцію вже немолодого диктатора, атакувала четвірка відьом.
  Войовниці, у бікіні тримаючи в руках магічні мечі, а босими ніжками метали блискавки та пульсари.
  Наташка провела млин, розсікаючи фашистів і, метнула пальчиками голої ноги потік енергії, прокричавши:
  - Слава Вітчизні!
  Зоя рубала чарівними мечами. Розпорола гітлерівцям животи і прочирикала:
  - За нові рубежі!
  І босими пальцями ніг як випустить пульсар.
  Потім в атаці Августина. Теж проводить магічними мечами млин. Потім босими ніжками метає щось забійне.
  Після чого руда гарпія вимовляє:
  - За Чорного Бога!
  Далі в атаці вже Світлана. Теж мечами як рубанет, і босими пальчиками ніжок блискавку випустить, розсікаючи фашистів.
  Потім Наташа в наступі, рубаючи охоронців Гітлера, і покрикуючи:
  - А я кия, всіх фашистів порубаю!
  І босими ніжками як дівчисько пульсар, та й метне.
  А ось і Зоя в атаці. Мечами як крутне, і поріже м'ясо. І босими пальчиками ніжок блискавку випустить.
  Після чого прокриче:
  - Я є дівка супер!
  Далі у наступі Августина. Теж крутиться... І з грудей скинув пару блискавок. І босими ніжками пульсар метне, і прокриче:
  - Я войовниця супер!
  А її руде волосся майорить, наче пролетарський прапор.
  А тут Світлана в атаці.
  Її мечі крутяться, а босі ніжки розкидають згустки енергії, та якщо з пупка як вилетить блискавка.
  Дівчина заспіває:
  - Дракона ми порубаємо і фюрера занапастимо!
  Наталя теж у наступі мечами махає, і фашистів рубає. А її босі ніжки вбивчі снаряди метають.
  І труна вганяє гітлерівську охорону.
  А дівчина собі співає:
  - Я боєць анігілятор,
  І великий термінатор...
  Розклала разом атом,
  І головою об стіну!
  Зоя в наступі, взяла і босими пальцями ніжок метнула, що зносить дах.
  І як заспіває:
  - Слава космічним далечінь!
  І знову її мечі розпороли ворогів на дрібні уламки та шматки рваного м'яса.
  А тут у русі Августина. Як вона фашистів молотить? І шматки кривавого м'яса на всі боки летять.
  А дівчина босою ногою теж пульсар піддасть, і гаркне:
  - Я велика красуня! Яка всім подобається!
  А тут у русі Світлана. Теж із пупка блискавку випустить. І босою ніжкою пульсар скине по фашистах. А її мечі, ну, просто кати.
  Після чого дівчина прочирикає:
  - Слава Вітчизні!
  Наталя в дикому нестямі. Атакує собі фріців. Кромсає їх, і босими п'ятами вогняні бульбашки кидає.
  І співає собі:
  - Слава нашому будинку!
  І теж потік енергії скинула з пупка.
  Зоя проводить мечами млин. Зрубує купу фашистів. А потім як босими пальцями ніг по супротивнику метне. І розкидає супостатів на всі боки.
  Після чого заспіває:
  - Слава російським царям!
  Ось Августина у жорсткій атаці. Рубить супротивників. І ось її боса ніжка метне блискавку... А з голого пупка вилетить пульсар. І розкидає на сторони охоронців Гітлера.
  Після чого руда дівка заспівала:
  - Від мене не дочекатися милості!
  Світлана також у наступі... Рубить супротивників, трощить їх. З пупка викидає блискавки. А босими пальчиками ніжок, як заіскриє, цілими каскадами потоків енергії.
  І заспіває собі:
  - Мені велика слава,
  Я крутіший за мавпу!
  Наталя теж у наступі ... Як мечами рубане. А босими ніжками вбивче запустить. А ось із пупка політ блискавки.
  Після чого дівчина рикне:
  - На славу Вітчизни!
  Далі рухається Зоя. Теж ворогів трощить. Блискавки через рот викидає. Згустки енергії пупком метає. І реве собі:
  - Я чемпіонка з метання!
  І босими ніжками як крутне.
  Далі Августина у наступі. Мечами фашистів довбає, і на дрібний салат розрубує. І босими ніжками як пульсар метне. І з пупка навіть дві блискавки... І дюжина фашистів засмажена на місці!
  Воїтелька заспіває:
  - В ім'я рідної матері!
  І знову босими ніжками як довбане пульсаром!
  А далі у наступі Світлана. Така ось дівчина, що крутіше і бути не може. Ось ця войовниця візьме і босими ніжками блискавки метне. А з пупка вилетять бульбашки анігіляції. І ось як войовниця прокриче:
  - До мене дійшло, що у дятла долото!
  Наталя в русі. Прокрутилася і ціла дюжина фашистів зрізана. А дівчина ще босими пальцями ніжок випустила продукт анігіляції. З пупка каскад блискавок, і заспівала:
  - Вічний мій, найбільший у світі король!
  І від голої п'яти дівчинки полетів пульсар.
  Зоя продовжила рух. Мечами взяла та рубанула. Ворогів розкришила, підморгнула сапфіровими очима. І з пупка стовп енергії. І босими ніжками пульсари винищування.
  А як заспіває:
  - Буду чемпіонкою!
  А далі в русі Августина... Її мечі, наче лопаті млинів. Рубить собі без сором'язливості. І з пупка гострі із магічного вогню стріли летять. І босі ніжки дівчата такі презенти анігіляції видають.
  А сама руда реве:
  - Великий чемпіонат!
  Світлана також не подарунок. Взяла і босими ніжками кинула уламки розбитого келиха. І дві дюжини фашистів завалилося мертвими. А як із пупка дасть цілу чергу. І викосить без проблем усіх фашистів.
  І підморгнувши, помітить:
  - Я велика мрія!
  Наташка от чарівними мечами прокрутить потрійний млин. Візьме і босими пальцями презенти метне. І голою п'ятою кілька бульбашок вогняний піддасть.
  А з пупка цілий каскад блискавок.
  Після чого заспіває:
  - Лазерний меч,
  Хоче ворогів розсікти!
  Зоя у дикому наступі. І її мечі, це реально діамантове свердло. І руйнують фриців, немов снаряд у сто пудів. А от коли босі ніжки дівчини взяли і щось криваве кинули.
  А потім узяло та розірвалося.
  Зоя проревела:
  - Нові ми чемпіонки!
  А ось і Августина у русі. Як вона рубає ворогів? І помахи її мечів усіх розтинають.
  І босими ніжками, різноманітні презенти смерті вилітають.
  А Августина заспівала:
  - Свята блискавка моя!
  І через рот у неї вилітає вогонь!
  А тут Світлана рухається. Як з пупка випустила презент вбивчої сили.
  Після чого дівчина заспівала:
  - Я абсолютна чемпіонка!
  І взяла босими ніжками послала пульсар. І з горла її вилетів вогонь пекла. І ось гола п'ята піддала бульбашок.
  А з пупка полете смертельна та вбивча блискавка.
  Наталя теж мечі застосувала. Масу фашистів порубала. І як із пупка блискавкою випустить. І розмаже фюрерських охоронців на дрібні частини.
  Після того заспіває:
  - За Вітчизну та Свободу до кінця!
  І босими пальцями ніг щось вбивче спустить.
  Зоя, атакуючи ворогів, і скелячи зубки, проревела:
  - Дикий екіпаж! Ворога розмасти!
  І теж босими ніжками таке викине. А з пупка такі черги вбивчі пішли.
  Дівчина в'янула:
  - Велика ганьба!
  А тут ще й Августина пересунулася. Теж блиснула смарагдовими очима. І з пупка купу блискавок вивалила. І босими пальцями ніг по ворогу запустила.
  І мечами лупнула, прокричавши:
  - Я є вищим за всіх чемпіонів світу!
  А далі в атаці Світлана. Так усіх молотить і ріже. І така вона дівчина крута, і жвава. Теж із пупка буквально кулеметна черга летить. І масу фашистів збиває. А босі ніжки такі згустки енергії викидають потоками.
  Войовниця заспівала:
  - Ціль близька!
  І сили зібравши для кидка!
  Та ось, нарешті, четвірка увірвалася до кабінету Гітлера. Перебила всю охорону. А самого фашиста номер один витягли з-під ліжка.
  Гітлер пробулькал:
  - Я подарую Польщу!
  Наташка єхидно запитала:
  - А може, Кавказ?
  Фюрер проревів:
  - Та хоч два Кавкази, тільки не вбивайте!
  Дівчата хором відповіла:
  - Цілуй наші ніжки!
  Гітлер крекчучи, йому щойно виповнилося шістдесят вісім років, повзав на колінах, і цілував, босі, круглі п'ята дівчаткам. Ті посміхалися і сміялися.
  Фюрер кожну, запорошену і закривавлену підошву дівчині поцілував по три рази.
  Після чого Наталка взяла Гітлера босими пальцями ноги за праву кисть, Зоя за ліву, теж босою ніжкою. Августина та Світлана взяли фюрера босими пальцями ніжок за кісточки.
  Після чого дівчата як смикнуть найбільшого злочинця всіх часів і народів на всі боки, і візьмуть, порвуть.
  І Гітлеру, відірвали руки і ноги, і від болючого шоку, правитель-дракон помер на місці.
  Та помста знайшла вбивцю і найбільшого з катів у світовій історії.
  Тут і казці кінець, хоча на цій планеті вона стала кошмарною буллю, а хто слухав молодець!
  
  
  ВІДЬМИ ПРОТИ ГІТЛЕРА
  У сорок першому році Гітлер після захоплення острова Крит передумав йти на СРСР. Те, що Сталін не напав на Німеччину під час наступу на Югославію, переконало фюрера, що немає планів на нього наїжджати зі сходу.
  Крім того, передчуття підказували, що не буде на сході легкої перемоги, і туди краще не лізти.
  Фріци посилили угруповання Роммеля і змогли вламати Туреччину пропустити війська на Близький схід. Англійці виявилися розбиті вщент у Єгипті, і вибиті з Іраку та Близького Сходу. Незабаром і Франко дав згоду на захоплення Гібралтару.
  Після чого німці вже могли без проблем перекидати війська до Африки і далі на Близький Схід.
  Пала Індія. А після без зайвих проблем лише за півроку захоплено Чорний континент. А кульмінацією став наступ на Британію та висадка десанту в метрополії у листопаді 1942 року.
  За два тижні Англія впала. І фриці остаточно зміцнилися у східній півкулі.
  Але все ще тривала війна із США. І вона затягнулася через віддаленість океаном і труднощами з перекидання військ.
  Маючи ресурси Африки, значної частини Азії та Австралії, німці будують великий військовий флот. Вони разом із Японією ведуть і підводну війну.
  Сорок третій і сорок четвертий роки пройшли в боях на морі. Були захоплені Ісландія та Гренландія. А в сорок п'ятому, маючи танки серії "Е", німці висадилися в Канаді, і зосередили сили в Аргентині.
  Такі у них виявилися плани. Хоча розтягнутість комунікація і ускладнювало наступ США.
  Але до вересня, більшість Канади виявилася захоплена.
  І німецькі, і навіть японські війська вступили у північні райони США.
  Але тут фріців зустріла четвірка дівчат.
  Моніка, Лея, Гертруда та Ангеліна.
  Чотири красуні вступили до битви. Моніка, Лея, Гертруда - блондинки, а Ангеліна руда.
  І давай дівчата трощити величезну рать Третього Рейху.
  Вони ведуть собі вогонь із кулеметів.
  Ось Моніка жбурляє босою ногою гранату і співає:
  - Слава моїй силі! Усіх покосили!
  Лея дає чергу. Теж скошує ворогів чергою, і пищить на всю горлянку:
  - Моя армія сильна!
  І босою ніжкою жбурляє подарунок смерті.
  Вогнезарна або руда Ангеліна запускає босими пальцями ніг подарунок смерті і пищить:
  - Моя перемога!
  І також дає чергу!
  Далі вже Гертруда босою ніжкою довбає подарунок смерті, і як оглушливо провоє:
  - Я чемпіонка!
  І знову запустить убивчу чергу.
  Моніка знову стріляє у фашистську орду та співає:
  - Славитись мій світ!
  І босими пальчиками ніжок кидає вбивчий подарунок смерті, розбиває супротивників.
  Веде вогонь і Лея. Вона дівчина дуже влучна. А босі ніжки по ворогові, як метають гранати.
  І дівчина реве:
  - Я гіпер воїн США!
  Далі стріляє й Ангеліна. Робить це дуже влучно. І від її босих пальців ніжок летить убивчий подарунок.
  А дівчина гарна реве:
  - Я буду абсолютною чемпіонкою світу!
  І як покаже войовниця свою довгу мову!
  А далі вже Гертруда постаралася. І теж, як дасть чергу. А потім босими пальцями ніжок жбурне презент смерті.
  І розкидає всіх супротивників на шматки м'яса.
  Так четвірка дівчат активно працює. Натиск, армії противника явно спливає.
  Хоча ні, з'являються грізні танки, серії Е. Ну що ж, дівчата на них чекають.
  Моніка кидає босою ніжкою гранату і пищить:
  - Ми битимемося в космосі!
  І від її голої п'яти презент смерті відскочив і гусеницею Е-50. Ця машина отримала пошкодження та зупинилася.
  Войовниця репетує:
  - Супер!
  Далі Лея у бою. Теж босою ніжкою, як метне подарунок смерті. Розкришить супротивника. І танку туго стало.
  А войовниця реве:
  - Я дівка у бікіні!
  Далі бореться Ангеліна. Теж босою ніжкою гранату жбурне по Е-75, і німецькому вампіру доводиться туго.
  А войовниця провізить:
  - Я є та, що покаже супер клас!
  І б'ється Гертруда. Теж войовниця, яка не знає жалю та сумнівів.
  Красуня взяла і пискнула:
  - Велика регата!
  І від босої ніжки полетіла вбивча граната.
  Моніка знову стріляє і пищить:
  - Вищий пілотаж, та екіпаж!
  Її боса кінцівка також візьме і потік смерті кинеться. І всіх ворогів розірве.
  Після чого войовниця в'якне:
  - Я дівка супер!
  І Лея у бою справжня героїня. І по ворогах довбає. І босою ногою гранату жбурне, і масу ворогів візьме і розірве. І після проорет:
  - Я є та дівка, що супермен!
  І ось у бою Ангеліна, теж босою ніжкою, подарунок смерті метне. Ворога на частини порве, і проспіває:
  - Пекельний я демон!
  І довбане по ворогові чергою.
  А ось у битці Гертруда. Стріляє собі без жодних церемоній та забобонів. І ще візьме, босими пальчиками ніжок презент анігіляції запустить, і ворогів покромсає. Оце дуже бойове?
  Чотири дівчата билися, наче лицарі чи ангели. Але всьому буває межа. І ось войовниці відступили...
  Осінь і зима сорок п'ятого року, пройшли в завзятих битвах. Сили були нерівними. У німців танки серії Е надто сильніші і за "Шермани" і навіть нечисленні "Першинги". А авіація реактивна і не має собі рівних. І навіть стали дисколети, здійснені невразливі для будь-якої стрілецької зброї з'являтися.
  Отже, США поступово захоплюються різного роду іноземні дивізії Третього Рейху.
  Більшість Америки захоплена за осінь і зиму. Плюс ще повстання на півдні США, і зради генералів з німецьким корінням. А також безперечна перевага нових автоматів, і навіть підземних танків Вермахту.
  А навесні у квітні 1946 року після того, як орда Третього Рейху оточила та взяла Вашингтон та Нью-Йорк, США капітулювали.
  Так було перегорнуто чергову сторінку війни.
  Але в 1947 році в травні почалася чергова битва, цього разу з Японією.
  І похід на СРСР знову було відкладено.
  І ось чотири дівчини зі США не здалися і знову борються із противником.
  Літо сорок сьомого року та спека, войовниці у бікіні. І б'ються собі.
  Моніка жбурляє босою ніжкою гранату і пищить:
  - Я є термінатор!
  І дає чергу.
  Лея теж стріляє і робить дуже влучно. І знову її босі ніжки щось метають. І винищують.
  А дівчина кричить:
  - Бойовий пілотаж!
  Далі Ангеліна веде пальбу. Скрушує супротивників. Вибиває їх натовпом. І її босі пальчики ніг, знову метають щось по-звірячому вбивче.
  Войовниця кричить:
  - Я сталевий кіготь!
  І Гертруда собі стріляє, і косить ворогів. Після цього босою ніжкою жбурне смерть і буркне:
  - Військова тематика та математика!
  І знову всіх як візьме і викосить до шаленства!
  Та четвірка б'ється. Але сили нерівні. Нові танки серії Е-50 У, більш щільні схемою компонування, нижче двох метрів висоти, і 170 броня бортів, 250-міліметрів чола, і вага шістдесят п'ять тонн при двигуні в 1800 кінських сил.
  Чи не встояти проти такого японцям. Як і проти МЕ-462 який, всіх без жодних церемоній трощить, як колобків усі літаки супротивника.
  А проти, ще й диски, що літають. І всі вони розбивають.
  Коротше кажучи, за шість місяців повалено і Японію цілком і всі її колонії захоплено.
  Що ж це сталося. Фюрера незабаром завоював усі країни світу, окрім СРСР.
  Поки що все було більш-менш мирно. Але помер Сталін, і владу захопив Микита Хрущов. І знову ускладнилися стосунки із Третім Рейхом.
  Не кажучи, що у СРСР відбувалася розробка ядерної зброї. А ще й пройшов двадцятий з'їзд, який засудив колишню політику.
  І 22 червня 1956 року Третій Рейх за наказом, уже немолодого, але вельми агресивного Гітлера, розпочала вторгнення. Його орда розраховувала на швидку перемогу, але на нього чекав несподіваний сюрприз!
  Не тільки чотири американські дівчата, але ще й чотири російські красуні та відьми вступили у бій із ордами вермахту. І ще ціла група дівчат у різних родах війська і теж усі відьми!
  
  НАПОЛЕОН ЗЯТЬ ОЛЕКСАНДРА ПЕРШОГО
  Наполеон не пішов на Росію, і взагалі одружився з молодшою сестрою Олександра Першого. Це призвело до деяких змін історії.
  По-перше, царська Росія воювала проти Австрії і захопила Галичину. По-друге, Франція організувала Італію, і поставила там сина Наполеона та російської принцеси.
  А потім Росія та Франція завоювали та розділили Туреччину.
  Далі спільними зусиллями підкорилася Британія. Іспанські колонії остаточно стали французькими, як і більшість Африки. А потім були зайняті Індія та Іран!
  Після смерті Олександра Першого і зречення Костянтина стався переворот, і на Російський престол був зведений чотирнадцятирічний Римський цезар Наполеон Другий. А після смерті Наполеона в 1836 - Наполеон Другий став і володарем Франції і всієї Європи і безлічі колоній.
  Виникла єдина суперімперія, яка продовжувала розширюватися. Наполеон Другий завоював згодом і Китай та Індокитай та всю Африку. І Австралію з Канадою. І помер у 1879 році у віці майже шістдесяти восьми років.
  Потім престол успадкував Наполеон Третій. Він також хотів воювати. Але у всьому світі у Франції залишилася не завойованою лише територія США!
  І Наполеон Третій у 1890 році розпочав війну з Америкою. Остання країна, що не була французьким володінням.
  І величезна п'ять мільйонів солдатів армія з усього світу вступила на територію США.
  Сили б нерівними. Але американці билися проти Наполеона Третього дуже героїчно.
  Особливо четвірка дівчат: Моніка, Лея, Гертруда, Ганна! І вони билися наче кобри та героїні.
  Моніка рубала мечами і босими пальцями ніг металу гострі диски. І пробивала супротивників.
  І войовниця заспівала:
  - Слава Америці!
  Лея теж рубалася з іноземною армією мечами, і агресивно шипіла:
  - Слава краща за країну світу!
  І теж босими ніжками запускало вбивчу.
  Гертруда боролася з величезною армією, і теж босими ніжками, метала дуже гострі голки, і вражала ворогів.
  При цьому дівчина пискнула:
  - Я боєць такого класу, що супер!
  Билася й Ганна, метаючи босими ніжками вбивчі презенти.
  І верещала:
  - Досягнення у нас великі!
  Але як не билася, причому дуже героїчно ця четвірка, але переважаючі сили французів все ж таки їх здолали.
  Дівчата потрапили до полону. Там їх поділили і жорстоко катували. Викручували руки на дибі, били батогом і розпеченим дротом. Палили вогнем босі підошви, прикладали до голих п'ят розжарене залізо. Але дівчата так і не визнали нового панування Наполеона Третього.
  Після чого їх відправили працювати, майже голяка в каменоломнях. А Америка стала новою французькою провінцією.
  Коли 1903 року у віці шістдесяти восьми років помер Наполеон Третій, імператором став Наполеон Четвертий. Його парафія ознаменувала нове правління. Посилення ролі парламенту та зниження впливу знаті. Поступово всесвітня імперія ставала демократичнішою.
  А 1917 року перша людина полетіла в космос. Так відкрилася епоха космонавтики.
  1922 року люди злітали на Місяць. А 1933 року на Марс. А до 1950 побували на всіх планетах Сонячної Системи. А ось у 2000 році розпочався перший політ до зірок, ціла космічна експедиція. Ось така ось АІ лише через один шлюб Наполеона Бонапарта з Російською принцесою.
  Як від найменшого випадку залежать долі всього людства.
  
  ПОПАДАНЦІ ПРОТИ КИТАЮ
  АННОТАЦІЯ
  Олег Рибаченко і Маргарита Коршунова перемістилися до Сибіру сімнадцятого століття, де вступили у війну з Китайською імперією Маньчжурської династії. Безсмертні попаданні змінюють перебіг історії, не лише в Китаї.
  Війна вирує немов ураган,
  Б'ється з великою армією хлопчик.
  Ми розсікаємо лютий туман,
  Хоча важко часом навіть занадто!
  
  Противник дуже шалений сильний,
  Лавиною безперервної настає...
  Під шелест яскраво червоних прут прапорів,
  Але ми здобудемо, вірю, битву у травні!
  
  Не думайте нас можна підкорити,
  Ми воїни великі від Бога.
  І не перерветься, знаю життя нитка,
  Хоча часом буває дуже суворо!
  
  Велич Росії знайте в тому,
  Що Батьківщина всього повір дорожче...
  І буде дуже міцний російський будинок,
  І дзвін фашиста мерзотного по пиці!
  
  Не вірте, не зламати ординцям Русь,
  Яку не ставить на коліна.
  Збивайте ти без утримуй не трусь,
  На ім'я нових Роду поколінь!
  
  За будинок Росії, за її стоги,
  Ми будемо дуже люто боротися.
  Здійснитися безмежна мрія,
  Ти воїн зовсім не з душею паяця!
  
  Ось ти Вітчизні хлопчик присягни,
  Стань воїном великого Сварога.
  Ні, не збудувати щастя на крові,
  Коли немає в серці Ісуса Бога!
  
  Досягти зможемо нових шляхів,
  Велич країни, що розквітає.
  А монстра витрішкуватого убий,
  Щоб планета стала, скоро раєм!
  . РОЗДІЛ Љ 1
  Хлопчик і дівчинка, а також чотири дівчини-відьми опинилися у південному Сибіру та відображали натиск китайців. Це була маловідома війна, коли влада в Китаї мала маньчжури, які проводили активну експансію в різних регіонах Азії.
  І ось вони атакували росіян на Тибетському районі. І реальної історії їм вдалося забрати частину території. Тим більше що Росія на той момент була ослаблена селянкою і козачою війною Стеньки Разіна. Та й війська перекидати довелося б на дуже велику відстань.
  Але безсмертні хлопчик і дівчинка і чотири дівчата-термінатори прийшли на допомогу російському форту.
  Величезна китайська армія пішла на штурм, щойно побудованої російської фортеці. І сили були явно нерівними.
  Російських лише тисяча, а китайців двісті тисяч. І здавалося, зовсім немає шансів встояти.
  Але шістка воїнів класу - супер готова битися.
  Олег Рибаченко на стіні. Безсмертний хлопчик, на вигляд років дванадцяти, кидає босими пальцями ніг голки. І вражає китайців, що наступають. Відразу дюжину.
  Кидає босими пальцями ніжок голки та Маргарита. Дівчинка винищує супротивників і пищить:
  - Моя велика сила!
  І хоробро бореться.
  Наташа теж босими пальцями ніжок як метне сильний бумеранг. Як розкришить супротивників, і пропище:
  - В ім'я великої слави!
  Далі вже Зоя рубає мечами китайців, і заразом метає босими ніжками голки з отрутою. І співає собі:
  - На теренах Русі,
  Ми зуміємо всіх урятувати!
  І знову мечі опускаються на супротивників. І якщо вже рубають, то без жодного жалю.
  А от коли Аврора стала трощити, і метати босими пальцями ніжок бумеранги, то це зовсім знищення. І китайці биті падають під ударами рудої дияволиці.
  А дівчина реве:
  - Все зламаю і розшматую!
  І обома мечами як візьме та рубане!
  А від її босої п'яти летить гострий і колючий диск. Це взагалі дівчина тотальної смерті.
  А ось і Світлана у вирішальному бою. Як давай терзати китайців і розрубувати їх на дрібні шматки мечами.
  Прокрутила дівчина метелика, і семеро воїнів піднебесної імперії зарубано.
  А потім від босих пальців ніжок і летять гострі, отруйні голки. І вражають китайців.
  Олег Рибаченко б'ється із жовтими воїнами. Його мечі миготять немов пропелер.
  Хлопчик зі смаком співає:
  - Я буду найсильнішим чемпіоном світу,
  Ми переможемо Америку, Китай!
  І знову хлопчик метає босими пальцями дитячих ніжок гострі ігри. І падають одразу дві дюжини вбитих китайців.
  Ось така битва. У реальній історії царська Росія допетровських часів втратила частину своєї території. Але тут російські витязі борються і не збираються поступатися.
  Олег Рибаченко б'ється і співає:
  - Але ми витязі повні російського духу,
  Катам ніколи не почути, наш здавлений стогін!
  І знову хлопчик метає дуже гострі, і з сильною, звареною відьмами отрутою, дуже тонкі голки!
  Дівчинка Маргарита поруч із ним. І теж її ніжки жбурляють такі вбивчі голки. А руки рубають нападаючих китайців. Воїнка трощить супостатів і співає:
  - Я така крута, наче демон усіх країн...
  Діма, Діма, Білан! Діма, Діма Білан!
  Король всіх країн!
  Наталя теж рубає китайців і співає:
  - У вечірній зорі, не дамо перемогти Сатані!
  І від її босих ніжок теж летять убивчі голки.
  Далі ворогів трощить Зоя. І від цієї дівчини наче виходять флюїди колосальної енергії.
  І від босих ніжок красуні летять бумеранги та гострі голки.
  Воїтельки пищить:
  - Я велика босонога мрія та краса!
  І знову жбурне у противників щось надзвичайно вбивче.
  А от коли Аврора проводить млин і зрубує китайців, то це зовсім вищий пілотаж анігіляції.
  А потім руда метне босими пальцями ніг пронизливі голки. І падають убиті жовті воїни.
  А ось коли Світлана лупе. І одночасно від її голих ніжок летить цілий пучок голок, які все пронизують і вбивають.
  А воїнки пищить:
  - Так, так, так - отримай фашист у п'ятак!
  І її босі ніжки знову по китайцях вбивче викинуть.
  Наташа, рубаючи жовтих воїнів мечами, помітила:
  - З фашистами було й легше та важче!
  Світлана, провівши млин, помітила:
  - А з нами дівчатами завжди легко!
  Аврора, відтворила прийом віяла, і буркнула:
  - А зі мною взагалі не скучиш!
  І від її босих ніжок летить убивче жало.
  А Зоя як візьме і пропище:
  - Ми не таргани, ми дівчата - великої слави!
  І знову від її босих ніжок щось вилетить, і по ворогові додасться.
  Дівчата взяли за роботу на совість.
  Ця фортеця майже єдиний опорний пункт росіян у цьому районі. Є ще пара міст, що будуються. Добре, що китайці не сунулися за Амур. Але Росія у реальній історії шматок своєї території втратила. Дуже агресивна династія у владі у Китаї. Однак дівчата це те, що здатне і Люцифера полиці почати тікати.
  Олег Рибаченко рубає китайців. І при цьому хлопчик співає:
  - Найвищий буде клас...
  І ось летить кинутий босою ніжкою хлопчика бумеранг і крик:
  - Усіх посіче дикобраз!
  Маргарита теж кинула у супротивника те, що є вбивством. Розкришила його на частини, і пискнула:
  - Я босонога мрія і велика краса!
  І її ніжка метне дикі диски.
  Далі у бою Наташка. І теж у ворога метає те, що розколює супротивників.
  І робить це вкрай вправно.
  А її босі ніжки жбурляють чергові, вбивчі голки.
  Далі у Зоя у бою. І теж метає у противника, різного роду свастики та бумеранги.
  І викошує ворога.
  Після чого як провоє:
  - Слава доброму цареві!
  А ось у бою та Аврора. Теж ворогів із Китаю винищує. І якщо вже метне, то метне забійною силою.
  І при цьому заспіває:
  - Та в ім'я російської Землі!
  І також від її босих ніжок розлітаються вбивчі заряди.
  Світлана також узвозу ворога не дає. І від її босих ніжок летить те, що дає явну смерть.
  І войовниця співає:
  - Не поступимось ніколи! Не прийде на Русь лихо!
  І знову китайців як зачепить. І візьме без церемоній посіпати.
  Шістка воїнів та войовниць б'є міцно. І рубає ворога, і метає босими ніжками.
  Олег Рибаченко рубаючи китайців, проспівав:
  - Зоряний боєць, дарма трубить твій ріг -
  Край твій далекий у сумнівній славі.
  Полум'я битви тремтить між рядками -
  В односторонній грі без правил!
  І босий ніжки хлопчика летить черговий бумеранг, який цілій дюжині китайців перерізав горлянки.
  Хлопчика, як бачимо боєць.
  І Маргарита теж у битві. І так її босі ніжки працюють. Вона винищує ворогів без жодних сумнівів вкрай круто.
  І її мечі наче кати.
  Войовниця пищить:
  - Хай буде слава!
  Наталя теж веде вогонь босими ніжками, і метає вбивчу. А заразом і мечами активно рубає.
  Одночасно харчує:
  - Мій антураж - казенний екіпаж!
  Далі у бою Зоя. Теж рисування найвищого рівня анігіляції. Як проведе мечами метелика. А потім візьме і босими ніжками елементи, що вражають, метне.
  Після чого провоє:
  - Армія тріумфує - наступаючи!
  І ціла шеренга скошених китайців падає.
  Дівчина собі співає:
  - Зоя любить убивати! Ах, ця Зоя!
  А ось і Аврора у стрімкому наступі. Або точніше агресивну оборону. І за допомогою босих ніжок вибиває ворогів.
  А заразом і пищить. А коли пройдуть її шаблі наче лопаті культиватора, то три дюжини китайців розірвуться на шматки!
  А Авроре промовить:
  - Благозвучні акорди, прапор Росії дуже гордий!
  І ось її гола п'ята як потрапить китайському генералу в підборіддя. Той візьме і завалиться.
  Зоя у бою агресивна. Рубить собі ворогів, і верещить:
  - Усіх сумніваємо та приб'ємо!
  І від босих ніжок такі кинджали летять.
  Світлана теж узвозу нікому не дає. І винищує ворогів, наче коса траву зрізає. Китайці завалюються.
  Дівчина верещить:
  - Шалена голка! Геть із двору!
  Олег Рибаченко як зріже ударами мечів купу жовтих воїнів. І потім босими ніжками зірочку метне і прокриче:
  - Моя армія всіх сильніша!
  Хлопчик-термінатор, як видно на самому піку знищення ворогів. І діє із колосальним азартом.
  І від його босих пальців ніг ще один подаруночок смерті відлітає. І як завалює китайців, що лізуть на стіну.
  Жовті воїни фанатики. Їх уже цілі кургани трупів навалило. А вони всі лізуть та лізуть та лізуть!
  Але хлопчик і дівчинка просто втілення вбивчої сили. І коли вони рубають, то бризки крові на всі боки летять і дуже далеко.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Героїзму подвиг оспіваний,
  Ми є підкорювачами планет!
  Маргарита ця невгамовна дівчинка заспівала:
  - Не зупинимося ні мить.
  Чується чийсь здавлений крик!
  І теж від босої ніжки дівчинки летять руйнівні та вбивчі голки. Вражаючі китайців наче снопи пшениці. Та дівчинка Маргарита - справжній термінатор.
  Наташа, рубаючи китайців, заспівала:
  - І думала дівка, жовтих круша,
  Що жити добре, і що життя гарне!
  Після чого знову від її босих ніжок летять голки.
  Зоя, провела шаблями млин і пискнула:
  - Я ворогів все замочу, і повірте, не жартую!
  І ніжки войовниці запустили кілька зірочок.
  А красуня заспівала:
  - Військовий акт - б'ю у п'ятак!
  Аврора, рубаючи без зайвих емоцій, видала:
  - Великий успіх на нас чекає! Повірте, крутіше не буває!
  І теж як босими ніжками, те, що вбиває, запустить.
  Після чого пропишіть:
  - Я кривава кобра!
  Світлана китайцям пощади не дає. І винищує, наче це мурахи. І заразом співає:
  - Сміттю не буде дороги,
  неси швидше ноги!
  І ось від її босих пальців ніжок знову летять убивчі презенти. Ось така крута баба!
  І теж реве:
  - Буде наша перемога на священній війні!
  Олег Рибаченко діє дедалі активніше. І рубає з обох рук, і навіть узяв до рота трубку і плюється по китайцях голками. Винищує супротивників і пищить собі:
  - Ось така у нас перемога -
  Повний хід та захід!
  І знову хлопчисько-термінатор як рубанет. І водночас кине те, що вбиває без жалю.
  Маргарита теж у бою. Відчайдушна дівчинка. І якщо вже запустить своєю босою ніжкою бумеранг, то це вже не менше дюжини зрубаних китайців.
  Після чого дівчинка заспіває:
  - Ох, великий у мене гелікоптер,
  Ну а серце від щастя співає!
  І від голої п'яти дівчинки летить убивча зірочка. Та це красуня найвищого пілотажу. І смерть сіє праворуч і ліворуч.
  Наталя теж винищує китайців усіма способами.
  І при цьому співає:
  - Писк, писк, писку ...
  Олівер знайшовся Твіст!
  І від її босої ніжки летить смертельний подарунок.
  Ось і Зоя підтяглася... Взяла і плюнула по ворогові з люльки. Потім рубала млин мечами. Потім її босі ніжки взяли і запустили пекельний подарунок смерті.
  І впали китайці. Мов їх злизало вогнеметом.
  А тут у бою та Аврора. Теж стрімке дівчисько. І руда смерть, і пекельний промінь. І візьме, рубатиме.
  Ні таку нічого не зупинить.
  Навіть танк "Маус".
  Ось Аврора і цвяхне по китайцях. Що надзвичайно круто і з шаленою символікою та мечем.
  А мечі біля рудої гарпії не зупиняться, ані на мить.
  При цьому Аврора пищить:
  - Моя Батьківщина - Батьківщина комунізму!
  І теж від її босої ніжки, як виліт щось надзвичайно забійне.
  І знову дівка у зальоті.
  А ще тут Аврора згадала, як справді боролася з "Маусом", в одній із альтернативних історій. Тоді союзники уклали з Третім Рейхом перемир'я, і, користуючись відсутністю бомбардувань, німці запустили у виробництво "Мауси".
  Так ці танки справді перли як звірі. І їхнє просування було страшним.
  Але не для дівчат-термінаторів. Вони билися з гітлерівцями холоднокровно і швидко одночасно.
  І показали матір Кузьми! А билися войовниці відважно.
  Ось і зараз руда Аврора як різає мечами. І викосить ворогів, наче культиватором.
  Після чого пропишіть:
  - Вбиваю поголовно!
  Світлана ж теж у битві не боїться. Китайців винищує. І водночас босими ніжками те, що сіє смерть, метає.
  А заразом вищить:
  - Космічна бравада -
  Буде велика серенада!
  І підморгне ворогам!
  Після чого із трубочки плюне!
  А далі вже Олег Рибаченко якось розійдеться. І давай по китайцях не лише голки, а й бумеранги ногами метати.
  Такий ось стрімкий хлопчик-термінатор попався.
  А заразом і співає:
  - Нас не зупинять вороги,
  Якщо слабий допоможи!
  І не біжи, не біжи...
  Якщо не вперед!
  І Олег як свисне.
  А Маргарита взяла і босими пальцями ніжок кинула руйнівне і смертно-вбивче. І заразом заспівала:
  - Оце буде послання кобри!
  І дівчинка як підморгне та пискне!
  Наталя теж у бою не промах. Взяла босими пальчиками метнула гостру свастику. Пробила масу китайців і пискнула:
  - За мою Батьківщину!
  А тут ще й Зоя у бою. І теж босими ніжками у ворогів заряди метає.
  І пищить із оскалом зубів:
  - Я така войовниця, реально термінатор!
  Після чого дівчина мечами лупне. І провизжить на все горло.
  - Банзай!
  Дівчина, як видно, битися, не перестане. І рубати буде без зайвих антимоній.
  Аврора теж як візьметься за винищення. Китайців трощить собі, без жодного сарказму. І падають жовті воїни, наче їх навпіл роздерли.
  А руда дівчина кричить:
  - Полум'я комунізму над світом!
  І знову візьме та рубане двома мечами. А потім із трубки виплюне. І по ворогу всадить.
  Так Аврора це принадність і сама досконалість.
  Хоча Світлана не гірша. І теж китайцям влаштувала натуральне побиття та смертовбивство.
  І її босі ніжки метають у жовтих воїном подарунки знищення. Нехай роблять це все на високій хвилі.
  Світлана верещить:
  - Бій буде кривавий, святий і правий!
  І від її босої ніжки знову щось забійне зірвалося. І по китайцях як візьме та вдарить!
  Ось уже дівчата реально розійшлися. І спуску жодної крапельки не дають. Ось це баби - всім бабам баби!
  Олег Рибаченко у хвацькому натиску. Вже багато тисяч вони перебили китайців. Ослабнув натиск воїнів цієї жовтої імперії.
  Олег пропищав:
  - Вищий захід перемоги!
  Маргарита взяла і босими пальчиками кинула вбивче, і те, що гостріше за бритву.
  Після чого дівчинка заспівала:
  - Ми кидаємо бурям виклик,
  Чому і чому?
  Жити у світі без сюрпризів -
  Неможливо нікому!
  Маргарита виплюнула по китайцях цілу чергу з трубки і продовжила:
  - Нехай удачі - невдачі,
  І стрибання вгору і вниз!
  Тільки так, а не інакше -
  Тільки так, а не інакше...
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  І тільки нагору - ні міліметра вниз!
  Дівчинка демонструвала цілком бойовий настрій.
  Наталя теж у самому епіцентрі бою. Немов викидається вулкан. І метає босими пальцями ніжок голки. Вражає супротивників. І залишає з них трупи.
  Після чого дівчина заспівала з оскалом зубів:
  - Ми такі термінатори, як роботи мрії, і велика краса!
  І ось дівчисько як рубане на розмах мечами. І вирубає масу народу.
  Зоя теж у самій гущавині бою. Бореться собі і скеля зубки і реве:
  - Не зупинить нас ніхто!
  І від її босої ноги китайцями пронісся диск. Який перерізав масу ковток. І захлинулася армія піднебесної імперії.
  А дівчата дедалі більше насідають.
  Ось Аврора як запустить те, що ріже метал. Срубає масу голів, що склалися в кургани. І підскочить, підлетить, і візьме, прореве:
  - Моє ім'я - мій кулак!
  І знову двома шаблями помахає, і китайцям випускає кишки. Але при цьому ні крапельки не збентежитися.
  А її босі ніжки запускають убивчі бумеранги. Які голови скошують шеренгами.
  Після чого руда войовниця верещить:
  - Не будемо ми в кабелі!
  Хай буде щастя на Землі!
  І візьме ще з трубки своїм ротом червоним плюне. І заваляться воїни піднебесної імперії, наче кулі з мукою.
  Ось і Світлана в бою проявила.
  Вона перекинула на противників окропу. І ті ошпарені візьмуть і дуже дико закричать.
  Світлана пискне:
  - Мій забій!
  І ще босою ніжкою жбурне пару бумерангів. Розрубає масу китайців.
  І вичавлює масу трупів.
  Ось так влучники працюють.
  І рубають імперію Китаю, без зайвих церемоній. Ні, вони навіть володіють тактом особливим.
  Вже рахунок убитих китайців іде на десятки тисяч. А дівчата тільки веселяться і підскакують, мов м'ячики.
  Олег Рибаченко теж показує найкрутіший з усіх пілотажів, що тільки можна собі уявити.
  І хлопчик рубає двома мечами так що руки та ноги, і голови на всі боки летять.
  Олег кричить:
  - Буде, вірю я наша рішуча перемога!
  Маргарита босою ніжкою, метнувши руйнівне, підтвердила:
  - Так буде!
  І вся шістка почала рубати ще активніше.
  . РОЗДІЛ Љ 2.
  Після того, як майже всю китайську двохсоттисячну армію було знищено - шістка воїнів рушила далі в глиб піднебесної імперії. Щоб не дати китайцям знову повернутись до російських міст у Сибіру.
  Ось воїни атакували жовтих воїнів у найближчому великому місті.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих бійців, і розмахуючи обома мечами, прорепетував:
  - Ось і російських царів!
  І від його босих ніг полетіли гострі голки. Вразили китайських бійців.
  Маргарита, рубаючи жовтих воїнів мечами, взяла і заспівала:
  - Тепер ми робимо історію!
  І від її босої ніжки полетіли до жовтих воїнів голки.
  Далі вже Наталка в бою. Теж метає презенти смерті та верещить:
  - Майбутнє за нами! Слава Великій Росії!
  І її боса, точена ніжка таке викине зі страшною силою. І розкриє китайців у криваве місиво.
  Зоя теж рубає відчайдушно. І рознесла навпіл китайського генерала. І перетнула його кістки.
  Після чого провила:
  - За мою велику перемогу!
  І босими ніжками знову запустить вбивчий подарунок. І виб'є багато китайських бійців.
  А от коли Аврора у битві це взагалі жах. Вона перетинає китайських солдатів навпіл, і босими ніжками запускає вбивчі презенти. І так трощить жовту армію.
  Ні Аврору і справді називають відьмою червоного кольору. І вона непереможна.
  І від її босих пальців відлітають смертельні голки. Попадають у китайців і ті завалюються, наче кулі з піском.
  Аврора реве на всю горлянку:
  - Росіяни мене знають,
  І великою називають!
  І знову красуня як метне голку смертоносну. І противник приколото немов жук.
  Аврора пробулькала:
  - Мріяти можна, помріяти погано!
  І знову дівчина як лупе бумерангом.
  Та ця руда - не фунт солі з'їла у ратній справі. Якщо вже молотить, то молотить.
  І знову стрімка та вогняна дівчина в атаці.
  А тут у бій рветься Світлана. І так усіх рубає і знищує. А її мечі немов блискучі блискавки.
  А від босих ніжок летять голки.
  Дівчина проревела:
  - Велика моя сила -
  Зі мною грати, що дружити з крокодилом!
  Хлопчик Олег Рибаченко, як завжди в атаці. Стрімкий він мангуст. Рубить і метає зірочки по ворога.
  І юний воїн кричить:
  - У наступ підемо,
  Усіх китайців розіб'ємо!
  І ось хлопчик в атаці.
  А дівчинка Маргарита у великому азарті розбиває жовті війська. І її босі пальчики кидають подарунки смерті.
  А дівчина реве:
  - За мною буде перемога!
  І знову від її босої ніжки мчить цілий дощик голок.
  А голки то забійні та отруєні.
  Маргарита у наступі. Китайцям проти неї дуже туго. А дівчина саме втілення жаху.
  Хоча й гарна войовниця.
  І ось від її босої ніжки знову відлітає шматочок смерті. Який вражає ворогів.
  Наталя в дикому польоті. Розрубує китайців на частини. І її мечі не знають пощади.
  Войовниця реве:
  - Буде наша велика перемога!
  І від босих ніжок красуні знову летять навіть смертельні і небезпечні голки.
  Вони вражають китайців у великій кількості. Що ж дівчата дуже круті.
  І настав не дають нікому спуску.
  А ось Зоя не знає, ніколи слова нема. Вона проривається до супротивників. І її мечі наче кати.
  Зоя на всю горлянку кричить:
  - Не знаю пощади - тільки смерть!
  І її босі ніжки таке метнуть, що китайцям не встояти!
  І навпаки, воїнка прискорюється з кожною хвилиною. Ось це ковзанка у наступі.
  Аврора теж така заводна дівчина. Чи не відступає і не здається. І все їй вдається.
  Ось метнула босими пальцями ніг сталевий віяло. Зрізала китайських солдатів і прошипіла:
  - У червоній імперії, буде багаття, яке зігріє всю планету!
  І знову від її босої ніжки летить те, що саме вбиває.
  І войовниця знову на великій висоті становища.
  А ось і Світлана у битві. Чи не відступає від плану. І рубає собі з диким натиском. І від її босих ніжок летить гострий диск. Який хвацько підрізає супротивників.
  Світлана пищить із дикою люттю:
  - Розірву вас усіх!
  І дівчина у стрімкому наступі. І її босі ніжки такі спритні.
  Далі у бою рветься Олег Рибаченко. Ось це відчайдушний хлопчисько-термінатор. У ньому задіяні колосальні сили та натиск дикого пацана.
  І ось дитина як метне босою ніжкою бумеранг. Та й противники втратили два десятки голів відразу.
  Ось це справді - реально забійна сила.
  Олег заспівав:
  - Мій почерк простий -
  Я не люблю тягнути кота за хвіст!
  І від голої п'яти хлопчика полетіло лезо, і як довбане китайців. Ті буквально втратили дух і мужність.
  Олег же з диким шаленством помітив:
  - Ніколи не кажи, слово ні!
  Хлопчисько в атаці... Тут йому пригадався Володимир Кличко. Та міг би цей боксер і повернутися на ринг. А чому б і не скуштувати? Якщо є ще здоров'я, то сам Бог велів тобі битися!
  Хлопчик-термінатор в атаці. Крушить китайців і співає:
  Юний друг завжди будь юним,
  На спокій не поспішай...
  Будь веселим, зухвалим, галасливим -
  Битися треба - так бійся!
  Людиною з крутістю -
  Щоб бив усіх підряд!
  Вічний хлопчик я з душею,
  Що народжує результат!
  Вічний хлопчик я душею,
  І не кроку вір назад!
  Молодий воїн і вічна дитина в шаленій атаці на китайців. Він покаже себе з найкращого боку.
  Маргарита теж трощить жовтих воїнів і співає:
  - Ніколи ми не здамося!
  І зрізала масу китайців, зі смішком додала:
  - Ні, повір ніколи!
  І дівчинка знову кинула гострі, отруйні голки.
  Вона у стрімкому та неповторному русі.
  Наташа в бою стрімка та грізна, наче валькірія. Б'ється відважно. І збиває китайців.
  Вона часто боролася у небі. Була чудовою льотчицею-асом. Доводилося битися їй і в піхоті.
  Але зараз Наташка взялася за китайців. І давай молотити з усією люттю.
  І від її босих ніжок летять бумеранги та голки. Вона руйнує ворога.
  Дівчина при цьому співає:
  - Але вірю сонячний світанок,
  Розвіє морок тюремного катівня!
  Зоя атакує китайців. І розбиває із намертво. І її босі ніжки вибивають ворогів без жодної зупинки.
  Войовниця у русі. Вона наче кобра що стрибає і скаче собі.
  Дівчина із золотим волоссям кричить:
  - Майбутнє за нами,
  Ми як витязі-джедаї!
  І ось вона з розвороту візьме та вліпить.
  Далі в атаці Аврора. Нищівна і бойова дівчина рудої масті. Перейшла в настання, ще більш піднявши темп. Її мечі, мов лопаті млина.
  Вогнезарна красуня видала:
  - Буде таке щастя всьому світу!
  І знову дівчисько переходить у дикий темп. Ось це справжня богиня війни.
  Світлана теж співає, підскакуючи:
  - Сотні за сотнею, полку за полком,
  Російські витязі рубають мечем!
  І ось її босі пальчики ніжок кинуть те, що не відобразити щитом.
  Ось це дівка. Справжня мегера.
  Наташа щебече з оскалом зубів:
  - Не тобі мене вчити!
  І метне голою ніжкою смерть.
  Аврора погоджується:
  - Нас вчити взагалі нема чого!
  Війниці прискорюють рухи. Ось уже майже всі міста завалено трупами. Та китайці нарвались на винищення. Усього шість чоловік, а працюють, на цілу армію.
  Олега Рибаченка згадалася історія одного попаданца з роду ельфів. Він опинився в Третьому Рейху, і зміг переконати, щоб його направили в Люфтваффі.
  Та ельф хоч і невеликий на зріст, але дуже швидкий, сильний із чудовою реакцією. Взагалі ельфи перевершують людей у фізичних кондиціях та швидкості мислення. А вже в літаку ельф та ще королівської крові почуває себе немов сам орел.
  І ось цей воїн зміг збити до дня народження фюрера 20 квітня 1944 538 літаків противника, а його самого не збивали жодного разу.
  За перші двісті літаків ельф отримав Лицарський Хрест Залізного хреста з дубовим листям мечами та діамантами. За триста вже орден Німецького орла із діамантами. За чотириста Лицарський хрест Залізного хреста із золотим дубовим листям мечами та діамантами. А за п'ятсот ювілейних літаків - Великий Хрест Залізного Хреста. Таким чином, у ельфа зібралася рекордна кількість нагород і в цьому плані він обставив навіть Германа Герінга і отримав звання полковника.
  Хоча бився на літак як рядовий.
  Так от хоч і з'явився в Люфтваффі такий видатний ас, проте на хід війни він вплинув не надто сильно. Справді, якщо взяти перших шість асів Люфтваффе в реальній історії, то вони збили загалом понад півтори тисячі літаків. Ну, чи багато це допомогло вермахту?
  Хоча можлива кількість збитих літаків і була завищена пропагандою Геббельса.
  Багато хто в цих цифрах дуже сумнівався.
  Але ельф чесно збив таку кількість машин, а сам не втратив жодного винищувача.
  Але тоді Олег Рибаченко з ним зустрівся і запитав:
  - Навіщо ти пристав до Третього Рейху, який вважається силою зла?
  Ельф логічно зауважив:
  - Тому що сили добра у світі взагалі нема! Думаєш, Сталін та союзники святі?
  Олег з усмішкою зауважив:
  - Але в СРСР ти, збивши стільки літаків, вважався б Богом із великої літери! А так тобі слід бути запльованим і проклятим!
  Ельф чесно зауважив:
  - У жовтні сорок другого року, коли почав битися за Рейх, ще кінець війни не був очевидним. А що думаєш, у мене немає шансів бути серед переможців?
  Олег Рибаченко чесно відповів:
  - Якщо ти перебіжиш до СРСР, думаю, тебе вибачать і приймуть. Героїв та великих воїнів скрізь цінують!
  Ельф променисто посміхнувся і відповів:
  - За пропозицію дякую! Але коли друга світова війна скінчиться, я повернуся на свою планету з нагородами... І безперечно мені буде все одно, що Німеччина програла. Головне, що я показав себе героєм і увійшов в історію авіації, як найкращий ас усіх часів і народів!
  Олег Рибаченко зауважив у досаді:
  - Скільки через тебе добрих хлопців загинуло!
  Ельф пискнув, логічно нагадав:
  - Є і Рудель... Він теж надлюдина!
  Олег кивнув:
  - Рудель... Та це ніби герой коміксів!
  Ельф пробурчав:
  - Я був і їсти і буду воїном! Тож спробую довести свій рахунок до тисячі!
  Олег Рибаченко засумнівався:
  - А встигнеш? 9 травня 1945 року Третій Рейх капітулює!
  Ельф вкрадливо запитав:
  - Ти можеш розповісти точніше, коли і де і в який час, якими силами наступатимуть червоні та союзники?
  Олег здивовано запитав:
  - А це тобі, навіщо треба?
  Ельф відповів:
  - Я хочу тривіально затягнути війну, щоб веселощі тривали довше!
  Олег тоді дістав пістолет і відповів:
  - Я міг би тебе застрелити, але я не робитиму цього!
  Ельф здивувався:
  - А чому?
  Олег Рибаченко рішуче заявив:
  - Нехай тобі покарає твоє сумління!
  І вони розлучилися.
  Олег Рибаченко подумав, що все ж таки він даремно не гримнув цього ельфа. Скільки ще літаків він зіб'є. Просто буде жах.
  І хлопчисько босими пальцями ніг знову запустив бумеранг смерті.
  Маргарита у бою активно винищує китайців. Її босі ніжки так влучно б'ють забійними презентами, що просто дивуєшся.
  Дівчина розряду суперменів.
  А її активність у битві, наче у звірка ласки.
  Ні, таке дівчисько ніхто й ніколи не налякає, навіть якщо китайців стане мільярда два.
  Що робити Маргарите?
  Вона захищає свою Батьківщину.
  Олег Рибаченко рубаючи китайців, проспівав:
  - Немає прекраснішої за Батьківщину Росії,
  За неї бійся і не лякайся...
  У світобудові немає країни красивішої -
  Всесвіту смолоскип світла Русь!
  Хлопчика як підстрибне і розженеться, всіх забиваючи ногами.
  Наташка також б'ється і співає:
  Фатальний рік, можете мені не вірити,
  Тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять.
  Досить ходити заводними колами,
  Диявол поверне золотими рогами!
  І дівчина знову босими ніжками кине забійний презент.
  Зоя також у бою, завелася і б'ється. Активне дівчисько. І якщо вже рубає мечами, то все далеко летить.
  А її босі ніжки так активно метають презенти. І стільки вибивають ворогів.
  Так, у китайців явно чорні дні.
  Аврора б'є без жодної жалості. І її босі ніжки - це щось більш ніж смертоносне. Це взагалі богиня анігіляції.
  І в ній тисяча чортів.
  Світлана молотить китайців з великим азартом і верещить:
  - Майбутнє, це в тому,
  Щоб нам не бути котом!
  І її голі ніжки знову щось метнуть, і ворогів пошматують.
  Бойове дівчисько - вищий пілотаж у ньому!
  Очистивши місто від китайців, шістка передихнула. Відразу ж завалили кабана, і засмажили його загалом.
  Розрізали на частини та стали їсти.
  Наташа помітила:
  - Ось у Вальтера Скотта лицарі багато з'їдали зараз!
  Олег Рибаченко хихикнув і нагадав:
  - У Дюма теж! Ось як Портос з'їдав цілого барана!
  Наташка засміялася:
  - Барана? А чому б не кабана?
  Олег заспівав у відповідь:
  Усі твоя проклята рідня,
  Мій дядько, що дістався кабану...
  Коли був живий - попереджав мене -
  Не можна з людожерів брати дружину!
  Маргарита підтвердила:
  - Це дика пісня! А хочеться чогось душевнішого!
  Олег зауважив:
  - Душевне? Це добре!
  І хлопчик щось заспівав.
  Але Аврора його перебила і помітила:
  - Треба не співати, а діяти.
  І дівчисько дістало з-за пояса айфон. Олег усміхнувся, Наташа передала йому свій і запропонувала:
  - Зіграй із рудою в танки!
  Аврора погодилася:
  - Люблю цю гру!
  І дівчина-богатир почала набирати параметри.
  Олег Рибаченко взявся за танковий парк.
  Аврора попередила:
  - Один танк наодинці! Спробуй дуель!
  Хлопчик погодився:
  - Це якраз!
  Олег вибрав найкрутіший радянський танк сорокових років - ІС-7. Чудова машина, яка так і не стала серійною. Все має і броню, і озброєння, і швидкість. Справжня німба!
  У Аврори Е-75. Машина дещо гірша. І важча, і менша швидкість, запас ходу, трохи слабша і гармата. ІС-7 має 130 міліметрів проти 128 у Е-75. Броня у німця мабуть товстіша, але це компенсується великим нахилом у ІС-7. І борти у фриця вищі... Все так, але...
  Аврора переводить Е-75 на рівень М. І машина покращується. І двигун потужніший і силует куди нижчий, і гармата стала довшою за стовбур. Та тепер і броня погладшала. Німецький танк таки важить дев'яносто п'ять тонн проти шістдесяти восьми у радянського. І після модернізації має подібну компунувальну схему і тепер буде сильнішим.
  А ІС-7 і так лишився без розвитку. Так у реальній історії його ніхто не прогнозував.
  Ну, що ж Олег давай впрягайся.
  Хлопчик, втім, не губиться. Якщо противник модернізувався, то й пацан щось зробить і використовує пір'яні снаряди. І буде тоді дуже гарний бій.
  ІВ-7 йде на зближення. Але все-таки все ще краще у ходових якостях німця.
  Аврора стріляє зі своєї більш довгоствольної гармати. Але потрапити все одно не може.
  А хлопчик-термінатор зближується і накручує гусениці. Видно хлопчик цілком упевнений собі.
  Аврора після чергового пострілу вивела мораль:
  - Миша здатна загризти слона!
  І битва продовжилася, Олег вогнув снаряд 130-міліметрової гармати у стик корпусу та виграв. Незважаючи на всі хитрощі.
  Але загалом у танках сорокових років є різні машини. Дуже грізна проектна - "Королівський Лев". Вага сто тонн, гармата 210 міліметрів калібр, лобова броня міліметрів 300 під нахилом, бортів 200 міліметрів, а двигун 1800 кінських сил.
  Ось це машина - навіть ІС-7 може пробити лише у борт та поблизу. І це реально грандіозно!
  Аврора заспівала з оскалом зубів:
  - Ось це орлятко, летить вище сонця!
  І замовкла.
  Після їжі шістка рушила далі китайськими містами. Поки що потрібно добитися укладання миру і відбити у маньчжурів бажання нападати.
  Дівчата та хлопчик атакували китайців і багатьох знову перебили мечами та босими пальцями ніг.
  Потім войовниці влаштували стрілянини із захоплених гармат. І багато вбили китайців.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Може, краще грати від оборони? А то якось некрасиво виходить?
  Аврора заперечила:
  - Є поняття превентивна війна!
  Олег нагадав:
  - Віктор Суворов теж намагався довести, що війна фашистської Німеччини проти СРСР була превентивною!
  Аврора вишкірилася і гаркнула:
  - А хіба не так воно й є?
  Олег похитав головою:
  - Сумнівно!
  Маргарита нагадала:
  - Я читала цю книгу. Вона на перший погляд виглядає переконливо. Але якщо копнути глибше...
  Аврора згідно кивнула:
  - СРСР готував наступальну війну, і це факт!
  Маргарита відзначила:
  - СРСР і після війни готував наступальну війну. Але наступ так і не почав!
  Олег логічно зауважив:
  - Якщо Сталін і планував наступ, то в пізніший період, завершивши спочатку укомплектування своїх дивізій танками та іншою технікою. Та й нова авіація ще тільки-но почала надходити в частини, її навіть льотчики не освоїли!
  Аврора теж логічно заперечила:
  - Якщо радянська армія переозброювалася, то й німецька теж не стояла на місці. Поки що СРСР штампував нові літаки, і фриці збільшували випуск нової техніки.
  Зволікання перевагу Сталіна не збільшило б. Швидше навпаки, фашисти, маючи потенціал Європи, могли б наздогнати Росію в кількості техніки за кращої якості!
  Олег Рибаченко засумнівався:
  - З чого ти взяла, що у них якість була кращою?
  Аврора чесно відповіла:
  - Але ж перемагали у сорок першому році! Якщо били поступаючись числом, то перевершували мабуть і технікою як!
  Хлопчик-геній засумнівався:
  - Я так не думаю!
  Маргарита помітила:
  - Сорок перший рік це загадка. Чому формально сильніша Червона армія програвала бій за битвою. А потім став формально, та й фактично слабше - почала перемагати?
  Олег Рибаченко відповів:
  - Це велика загадка Другої світової війни!
  Наташа припустила:
  - Тут було втручання найвищих сил!
  Олег кивнув:
  - Щось і справді було!
  Августина прогарчала:
  - Наші ідоли вкриті кров'ю, наші Боги - боги війни!
  Зоя погодилася:
  - Покриті кров'ю та боги війни!
  Після Олег та Аврора стали грати у стратегію друга світова війна. Аврора за Гітлера, Олег за Сталіна.
  Тут уже відбувався обмін реальними ударами. Аврора використовувала код шахрая та маса танків серії "Е", прорвалася до Москви. Того та Олег застосував код шахрая та ІС-7 як довбануть по німцях. І зійшлися коса на камінь. І безліч трун. Нехай і віртуальні.
  Олег Рибаченко грає зі смаком і його війська проривають німецьку оборону. Створюють казани. Аврора знову пускає код шахрая. Йде дуже дикий обмін ходами.
  Хлопчик-геній заспівав:
  - Десь на Камі - ми не знаємо самі,
  Десь на Камі - матінки річки!
  Не дістати руками, не дійти ногами,
  Ну, а якщо треба рушимо кочергами!
  І радянські танки громять фашистів. Круче ІС-7 нічого немає. І можна сміливо битися з "Маусами" та "Е"-100. Радянський танк таких монстрів не боїться.
  Вони важчі, але не означає що сильніші.
  І Олег настає, стрімко переміщається із машинами. І в ньому наче тисяча чортів.
  Хлопчик-вундеркінд співає:
  - Будемо фриців громити, чики-чики-чики-та!
  І ось черговий бар'єр узяли радянські війська. Вони наче генії боїв і бійок!
  Аврора, втім, теж не проста. І діє з агресивним тиском. Кидає нові й нові сили під колеса Червоної армії.
  І руда воївка співає:
  - Не зупинять мене вороги! Я підкорю простір всесвіту!
  І в бій ідуть нові, і нові полки.
  Олег Рибаченко з радістю заспівав:
  Бувають у сказі фриці,
  Рухнув уперед ворог полки.
  Але божевільних арійців -
  Росіяни зустрінуть у багнети!
  У шкіру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох -
  Росіяни люто б'ються,
  Міцний солдатський кулак!
  І хлопчик здійснює черговий обхідний маневр, і бере війська Аврори в обручку.
  Та хлопець спритний, слів немає.
  Аврора булькнула:
  - Ні, не здаватимуся я, а завжди вміла битися!
  Олег Рибаченко погодився:
  - Здаватися не будемо! Ми вас просто знищимо!
  І ось радянські війська знову настали. І вже код шахрая фрицям не допомагає.
  Тоді Аврора хитро змінює опцію. І у війну на її боці вступають Британія та США. Воїни цієї армади у битві помчали. І давай пресувати ворога.
  Але радянські танки ІС-7 із ще більшою легкістю знищую "Шермани" та "Першинги" США, а також англійський танк "Черчілль".
  Самі при цьому не отримуючи пошкоджень.
  Аврора прогарчала:
  - Ну, ти і чортеня маленьке!
  . РОЗДІЛ Љ 3
  Воїни з ХХ століття знову зчепилися з китайцями сімнадцятого.
  Дуже багато солдатів у піднебесної імперії. Вони течуть собі нескінченною річкою.
  Олег Рибаченко рубаючи китайців мечами, проревів:
  - Ніколи не поступимося!
  І від босої ноги хлопчисько полетів гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивників, буркнула:
  - У світі подвигу знайдеться місце!
  І від босої ніжки дівчинки розлетілися отруйні голки, вражаючи китайців.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями ніг, вбивче і провила:
  - Ніколи не забудемо і не пробачимо.
  І її мечі пройшлися в млині китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогів, запищала:
  - За новий порядок!
  І від її босих ніжок розлетілися нові голки. І що в око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовниці заводяться і лютують.
  Аврора рубай жовтих солдатів, пропищала:
  - Наша залізна воля!
  І від її босої ноги летить новий вбивчий подарунок. І падають жовті бійці.
  Світлана рубає мірошнику, її мечі як блискавка.
  Китайці валяться як зрізані снопи.
  Дівчина метає голки своїми босими ніжками і пищить:
  - За Росію-матінку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти китайців. Хлопчик-термінатор рубає жовті війська.
  І при цьому пальчики голих ніжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутній Русі!
  І в русі розкроює всім голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивників.
  Її босі ніжки так і миготять. Китайці гинуть у великій кількості. Войовниця кричить:
  - За нові рубежі!
  І тут дівчинка як візьме та рубане...
  Маса трупів китайських солдатів.
  А ось Наташа у наступі. Рубить собі китайців і співає:
  - Русь велика і промениста,
  Я дівчина дуже дивна!
  І від її босих ніжок летять диски. Які перепилюють горла китайцям. Та ось це дівка.
  Зоя у наступі. Рубить жовтих солдатів з обох рук. Плює з трубочки. І метає босими пальцями ніг вбивчі голки.
  І при цьому співає собі:
  - Ех, палицею охнемо,
  Ех, кохана сама піде!
  Аврора, рубаючи китайців і винищуючи жовтих солдатів, верещить:
  - Весь кудлатий і в шкурі звіриною,
  На ОМОН він кидався з кийком!
  І босими пальчиками ніжок як запустить у супротивника, що вб'є і слона.
  А потім пропишіть:
  - Вовкодави!
  Світлана у наступі. Рубить кромса китайців. Босими ніжками на них запускає презенти смерті.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бійців і верещить:
  - Велика прийде перемога!
  І знову дівчина у дикому русі.
  І її босі ніжки запускають смертельні голки.
  Олег Рибаченко підстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайців у стрибку.
  Метнув босими пальцями ніжок голки і пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужність!
  І знову пацан у битві.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всіх ворогів поспіль. Її мечі крутіші за лопаті млина. І босі пальчики ніжок метають подарунки смерті.
  Дівчина в дикому наступі. Винищує жовтих воїнів без церемоній.
  І підскакує раз у раз, і перекручується!
  І летять від неї презенти анігіляції.
  А китайці собі падають мертво. І цілі кургани з трупів нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  І знову її босі ніжки кинув голку.
  А потім ще й дюжину голок!
  Наталя у наступі теж дуже крута.
  І босими ніжками метає, і з трубочки плюється.
  І кричить на все горло:
  - Я сяюча смерть! Вам залишається лише померти!
  І знову красуня у русі.
  Зоя штурмує завал із китайських трупів. І теж від її босих ніжок вилітають бумеранги знищення.
  А жовті воїни падають і падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дівка, вас переможе!
  І від голої п'яточки дівчини летить дюжина голок. Які просто в горло китайцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точніше й зовсім мертві.
  Аврора у наступі. Крушить жовті війська. Її мечі у двох рук мчать. І така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься китайськими військами.
  Дівчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  І в наступі красуня з вогняним волоссям.
  Аврора в дикому екстазі реве:
  - Боги війни все порвуть!
  І войовниця у наступі.
  І її босі ніжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Світлана у битві. І така іскрометна та бойова. Її голі ніжки стільки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть із волоссям білявки.
  Адже якщо розійдеться, то вже й не зупиниш.
  Світлана співає:
  - Життя не буде медом,
  Та скачіть хороводом!
  Нехай здійсниться мрія -
  На раба чоловіка перетворює краса!
  І в русі дівчини дедалі більше люті.
  Олег у наступі все пришвидшується. Хлопчик б'є китайців.
  Його босі ніжки метають гострі голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена імперія - всіх розірве!
  І знову хлопчик у русі.
  Маргарита бурхлива дівчина у своїй активності. І молотить ворогів.
  Ось вона запустила голою ніжкою, горошинку із вибухівкою. Та рвоне, і одразу сотню китайців догори підкине.
  Дівчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  І проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наталя. Дівчина зрубує жовтих воїнів. І при цьому репетує:
  - Перемога на імперію на Росію чекає.
  І давай винищувати китайців посиленими темпами.
  Наталка це дівка-термінатор.
  Не думає зупинятися і сповільнюватись.
  Зоя у наступі. Її мечі наче нарізають м'ясний салат. Дівчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасіння в силі!
  І теж босі пальчики ніг такі голки метають.
  І маса людей із пробитими горлами валяється курганами трупів.
  Аврора шалене дівчисько. І всіх трощить немов це робот із гіперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню китайців. Але все збільшує темп. І войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у світі крута!
  І знову красуня в атаці.
  І від її босих пальчиків ніжок вилітає горошинка. І три сотні китайців розірвав сильний вибух.
  Аврора заспівала:
  - Ви не посмієте нашу землю захоплювати!
  Світлана також у наступі. І не дає ні грама перепочинку. Дика дівчина-термінатор.
  І рубає ворогів та китайців винищує. І маса жовтих бійців уже завалилася в канаву і дорогами.
  Шістка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. І просувається махає обома мечами. І хлопчик-термінатор проводить млин. Падають убиті китайці.
  Маса трупів. Цілі гори кривавих тіл.
  Хлопчику згадується дика стратегія. Де теж разом змішувалися коні та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе від розуму!
  А грошей буде темрява!
  І хлопчик-термінатор у новому русі. І його босі ніжки щось візьмуть та й метнуть.
  Пацан-геній проревів:
  - Майстер клас та фірма "Адідас"!
  Справді крута і крута вийшла вистава. А скільки вбитих китайців. І перебили жовтих бійців найбільше з найбільших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовті армії і реве:
  - Великий ударний полк! Ми всіх вганяємо у труну!
  І її мечі як рубануть по китайцях. Маса жовтих бійців уже завалилася.
  Дівчинка прогарчала:
  - Я пантери навіть крутіше! Доведіть, що всіх найкраще!
  І від голої п'яти дівчинки як вилетить горошинка із потужною вибухівкою.
  І по ворогові довбає.
  І візьме та рознесе частину супротивників.
  А Наталя в авторитеті. І б'є супротивників, і сама нікому спуску не дасть.
  Скільки китайців перебила.
  А її зубки такі гострі. А очі такі сапфірові. Ось це дівка - найголовніший кат. Хоча у неї всі напарниці - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  І знову дівчина мечами масу китайців зарубає.
  Зоя рухалася і розкроїла багато жовтих воїнів.
  А ніжки босі метають голки. Кожна голка вбиває кількох китайців. Ось це дівчата - реально красуні.
  Аврора настає, і супротивників трощить. І при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  І свою зуби дівка візьме та вискалює!
  І руда така... Волосся майорить на вітрі, наче пролетарський прапор.
  І вся буквально виходить гнівом.
  Світлана в русі. Ось розкроїла безліч черепів. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потім плюється з трубочки. Після чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопці!
  І знову від її босих ніжок летять смертоносні голки.
  Олег Рибаченко стрибає та підскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає і співає:
  - Вирушаємо у похід, відкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висоті.
  Років йому вже чимало, але він виглядає дитиною. Тільки дуже сильним і мускулистим.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  І знову від його босих ніжок відлетіли смертельні голки.
  Маргарита із захопленням заспівала:
  - Нічого неможливого нема! Вірю, буде свободи світанку!
  Дівчинка знову кинула забійним каскадом голок по китайцях і продовжила:
  - Темрява піде! Розквітнуть троянди травня!
  І войовниця як кине босими пальцями ніжок горошинку, то одразу ж тисяча китайців підлетіла в повітря. Та армія піднебесної імперії тане просто на очах.
  Наташа у битві. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогів. І так гине китайців.
  Дівчина їхня і мечами, і гранами на вугіллі, і списами. І голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вірю, прийде!
  І слава росіян знайде!
  Босі пальчики ніжок метають нові голки, пробиваючи супротивників.
  Зоя в дикому русі. Настає на китайців. Розрубує їх на дрібні шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противників, і як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  І проводить мечами дикий млин. Ось це справді дівка як дівка!
  А ось кобра Аврора перейшла у наступ. Ось це баба - всім кошмарам кошмар.
  І якщо врубить, то значить врубає.
  Після чого руда візьме і заспіває:
  - Розкрию всі черепи! Я велика мрія!
  І ось її мечі в дії розрубують м'ясо.
  Світлана теж переходить у наступ. Немає у цієї дівчини гальм. Як порубає, так маса трупів завалена.
  Блондинка-термінатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  І ось летить від неї забійна горошинка.
  Олег знову сотню китайців, пронісши метеором, зріже. І ще бомбу візьме та й кине.
  Невелика розмірами, але вбивча вона...
  Як розірве на дрібні уривки.
  Хлопчик-термінатор провів:
  - Бурхлива молодість страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битві.
  І срубає масу жовтих бійців. І прорубує великі просіки.
  Дівчинка верещить:
  - Ламбада - наш танець на піску!
  І вріже з новою силою.
  Наталя в наступі ще шаленіша. Так молотить китайців. Не дуже їм проти таких дівчат встояти.
  Наташа взяла і заспівала:
  - Біг на місці загальний примирливий!
  І войовниця таким каскадом ударів вибухнула супротивниками.
  І ще босими ніжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голів жовтої армії відкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собі таку жовту армаду.
  Зоя в русі, всіх руйнує поголовно. І її мечі, наче ножиці смерті.
  Дівчина просто краса. І її босі ніжки метають дуже отруйні голки.
  Вражають супротивників. Пробивають їм горло і роблять труни.
  Зоя взяла і пропищала:
  - Якщо у крані немає води...
  Наташа прокричала із захопленням:
  - Значить, винна ти!
  І босими пальцями ніг як метне те, що вбиває капітально. Ось це справді дівчина з дівчат.
  І від її голих ніжок як пролетить лезо. І вразить масу бійців.
  Аврора в русі. Стрімка та неповторна у своїй красі.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорять. Ось це дівчина - справжня мегера.
  А рубає супротивників - наче народилася з мечами в руках.
  Руда, чортова бестія!
  Аврора взяла і прошипіла:
  - Бичача буде голова - не збожеволіти!
  І ось вона знову розфарбувала безліч бійців.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Ось це дівка!
  Маргарита, метнувши босою ніжкою кинджал, підтвердила:
  - Велика та класна дівчина!
  Аврора із цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  І знову босими пальчиками ніжок запустить вбивчу.
  Світлана у битві не поступається супротивникам. Не дівчина, а закінчити полум'я.
  І верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Аврора, випустивши босою ніжкою лезо, підтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Світлана, розрубуючи ворогів, прочирикала:
  - На дурня не потрібен ніж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими ніжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайців, додала:
  - І роби з ним за гріш!
  І войовниці візьмуть і підстрибнуть. Такі вони криваві та круті. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навіть стильно.
  Маргарита заспівала:
  - Удар сильний, а інтерес у хлопця.
  Хлопчик-геній запустив ногою щось на зразок гвинта вертольота. Зрізав пару сотень голів і в китайців і пискнув:
  - Цілком спортивний!
  І обидва - хлопчик і дівчинка у повному ажурі.
  Олег, рубаючи жовтих солдатів, пробулькав:
  - І буде велика перемога за нами!
  Маргарита у відповідь прошипіла:
  - Ми всіх вбиваємо - босими ногами!
  Дівчинка і справді такий активний термінатор.
  Наташа в наступі проспівала:
  - На священній війні!
  І запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетів дугою, зрубав масу китайців.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  І від її босих ніжок полетіли нові голки. І вразили багато бійців.
  Дівчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  І показала мову.
  Аврора махаючи ногами, і метаючи свастики з гострими краями, булькнула6
  - Прапор імперський уперед!
  Світлана охоче підтвердила:
  - Слава полеглим героям!
  І дівчата хором закричали, руйнуючи китайців:
  - Нас ніхто не зупинить!
  І ось летять від босих ніжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  І знову вий:
  - Нас ніхто не переможе!
  Наталя підлетіла у повітря. Розпорола супротивників і видала:
  - Ми є вовчиці, смажимо ворога!
  І від її босих пальчиків як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дівчина навіть перекрутитись в екстазі.
  А потім буркне:
  - П'яточки наші люблять вогонь!
  Так, дівчата по-справжньому сексуальні.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  І підморгнув войовницям. Ті у відповідь сміються і скалять зубки.
  Наташа рубала китайців і пищала:
  - У нашому світі немає радості, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Іноді й боротьба не на радість!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил то так...
  Але ми войовниці завжди здорові!
  Дівчина метнула босими пальцями ніг у противника голки і заспівала:
  - Солдат завжди здоровий,
  І до подвигу готовий!
  Після цього Наталя знову рубала ворогів.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цілу діжку в китайців запустила. І розірвала з одного вибуху кілька тисяч.
  Після чого пропищала:
  - Не зупинитися, наші п'яти сяють!
  І дівчина у бойовому ажурі!
  Аврора у битві теж не слабка. Так молотить китайців. Немов із сніпа ланцюгами вибиває.
  І рубаючи супротивників - співає:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пиріг!
  Руда чортівня і справді оре в битві, немов чортик у табакерці.
  А ось Світлана як б'ється. І від неї китайцям дістається.
  І якщо вона вріже, так і вріже.
  Від неї криваві бризки вилітають.
  Світлана жорстко помітила, коли від її босої ніжки полетіли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росії, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивізія в червоних сорочках
  Вітає російський народ!
  Ось дівчата взялися за китайців. Так їх розрубують і шматують. Не войовниці, а реально пантери, що зірвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує китайців. Б'є їх без жалю і верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи жовту армію, підхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла і провила, розрубуючи жовтих бійців:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала китайців, пискнула:
  - Ні, не з руки!
  І теж візьме і випустить зірочку босою ногою.
  Наташка взяла і запищала:
  - ТБ наш горить!
  І від її голенької ніжки летить забійний пучок голок.
  Зоя, також круша китайців, пискнула:
  - Наша дружба моноліт!
  І знову таке метне, що на всі боки кола розпливаються. Ось це дівка - чисте винищення супротивників.
  Дівчина босими пальчиками ніжок візьме та запустить три бумеранги. А трупів від цього побільшало.
  Після чого красуня видасть:
  - Не дамо ворогові пощади! Буде труп!
  І знову від босої п'яти відлітає вбивче.
  Аврора теж цілком логічно зауважила:
  - Тільки не один труп, а багато!
  Після того дівчина взяла і босоніж пройшлася по кривавих калюжах. І багато перебила китайців.
  І як прореве:
  - Маса вбивства!
  І ось довбане головою по китайському генералу. Зламає йому череп і видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Світлана дуже люта в наступі пищить:
  - Не буде вам пощади!
  І від її босих пальчиків відлітає дюжина голок. Як вона всіх пробиває. І дуже навіть войовниця намагається розрізати, і перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Славний молот!
  І хлопчик теж босою ніжкою метає таку круту зірку у вигляді свастики. Складний гібрид.
  І безліч китайців завалилася.
  Олег проревів:
  - Банзай!
  І хлопчик знову в дикій атаці. Ні, в ньому просто клекоче сила, і булькають вулкани!
  Маргарита в русі. Усім розпоре животи.
  Дівчинка ніжкою викине півсотні голок зараз. І маса вбита різного роду ворогів.
  Маргарита заспівала в плані бадьорості:
  - Раз два! Горе не біда!
  Сумувати не треба ніколи!
  Вище ніс і хвіст тримай трубою.
  Знай, що вірний друг завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанія. Дівчинка як лупне і вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наталя в бою просто термінатор якийсь. І ревіння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  І від її босої ніжки відлетіла граната. І по китайцях як цвяхне. І рознесе.
  Ось це войовниця! Всім войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступі. Така люта краля.
  І взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Білий Бог!
  І рубане по китайцях потрійний млин!
  А Аврора проревела у відповідь:
  - А мій Бог - чорний!
  Справді рижуха - це саме втілення підступності та підлості. Для ворогів, зрозуміло. А для друзів вона душка.
  І як босими пальцями ніжок візьме та метне. І безліч завалися воїнів піднебесної імперії.
  Руда прокричала:
  - За нами Росія та чорний Бог!
  Войовниця із дуже великим бойовим потенціалом. Ні під таку краще і не потикатися.
  Аврора прошипіла:
  - Усіх зрадників зітремо на порошок!
  І підморгне напарницям. Та ця вогняна дівка - не зовсім те, що може дати спокій. Хіба що спокій смертельний!
  Світлана, крушивши ворогів, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Аврора підтвердила:
  - Усіх вб'ємо!
  І від її босий ніжок, знову летить презент тотальної анігіляції!
  Олег заспівав у відповідь:
  - Буде повний банзай!
  Аврора, розриваючи китайців голими руками, рубаючи їх мечами, і метаючи голки босими пальцями ніг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи жовтих воїнів, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  І давай рубати супротивників із диким запеклістю.
  Олег Рибаченко розрубуючи супротивників, видав:
  - Цей гамбіт є не китайський,
  А дебют повірте тайському!
  І знову від босої ніжки хлопчика полетів гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи воїнів піднебесної імперії, заспівала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого у бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розірвемо!
  На частини розірвемо!
  . РОЗДІЛ Љ 3.
  Після побиття китайців можна трохи і перепочити. Але, на жаль, не надто встигаєш розслабитися.
  Нові жовті орди наповзають.
  Олег Рибаченко їх знову рубає, і реве:
  - На священній війні - росіяни не програють!
  Маргарита метає босими пальчиками ніжок смертельні подарунки і підтверджує:
  - Ніколи не програють!
  Олег хотів щось ще сказати...
  Але їх тимчасово перенесло заклинання відьми в іншу субстанцію.
  І Олег Рибаченко став піонером в одному із німецьких таборів. І з ним перемістилася Маргарита.
  Ну не весь час з китайцями рубатись.
  - Слава Батьківщині! - повторив піонер Олег Рибаченко викрик, і мовчки, стерпів удар по плечах, хоча він припав точно по одному з минулих рубців, що спухли. А від другого і зовсім розтин - полилося кривище! Маргарита здивовано і вдячно подивилася на Олега Рибаченка і про щось його запитала англійською. Вундеркінду Олегу Рибаченка подумалося - напевно, питає знову, що я бачив уві сні - чи є синхронність? Хлопчик усміхнувся у відповідь сестрі зі зброї і повів досить широкими для десятирічного віку плечима. Мабуть, Маргарита зрозуміла, що Олег Рибаченко просто хотів показати, що не здався і сам не зрозумів, що посунуло його прокричати у стилі пролетарського кіно.
  Та й не тільки його, а ще цього худорлявого, наголо стриженого Марата Казея. Але підбадьорливо підморгнувши кивнула мужньому хлопчику...
  Олег Рибаченко раптом образився і, придушивши біль у голосі, зауважив:
  - Бравада це все!
  Маргарита пошепки заперечила:
  - Ні, не бравада! Це як сказати - слово вражає багнетом!
  Олег серйозно зауважив:
  - Краще вбити одного фашиста, ніж проклясти сотню фриців!
  Піднявся шум, рев моторів і гам, вершники з СС і лікарів-катів - зіскакували додолу, розсідлювали своїх більше скидаючих на мутантів, ніж коней - тварин. Полонянок посадили на траву - ланцюжком. Перевірили кайдани: так вони виявилися щільно скуті. І Олег Рибаченко не надто здивувався, побачивши, як саме до нього підійшов один із молодших есесівців-лікарів. По-німецьки грубо сказав - дитинча примату вставай - пхаючи піонера-хлопчика носком м'якого чобота в стегно або навіть трохи вище, по нирках. Олег Рибаченко напружився... і тут втрутилася крута Аврора. Вогнезарна дияволиця (Так її прозивали у військах з неприродного і яскравого рудого кольору волосся і ніжної витривалості та сили!) щось глузливо пояснила - і ця глузування була не над Олегом. Мабуть, її відчув і фашистський лікар! Гітлерівець ударив Аврору в мускулисте плече ногою. Та тільки хихикнула. Тоді фашист ударив з розвороту, різко перекинувши на зухвале дівчисько гнучку спину. Олега від струсу смикнуло вбік. Аврора тут же сіла знову й мовчки, показала скуті руки. Товстий професор гукнув молодшого соратника, і той зненацька опустився. Потім зламав гілку сухого вересу, показав Олегу Рибаченка. Помахав перед носом - хлопчик мимоволі відсахнувся. Лікар-фашист знову вдав, як бере оберемок, хитнув головою, зробив якийсь дивний рух. Не зрозуміти, начебто есесовець ложкою їсть...
  Олег Рибаченко роздратовано брязнув по-німецьки:
  - Ви що людськими словами висловлюватися не можете.
  Фріц вилупився: недолюд, знає мову раси панів?
  Юний Рибаченко-молодший зрозумів, що даремно видав себе, розкрив те, що краще тримати в секреті, але... Слово не горобець - упустиш, не зловиш. Щоправда, товстий лікар здоровавства напустив на себе байдужий вигляд, слово забив вимовлену хлопчиськом німецьку фразу. Знову повторив колишній жест і показав складний оберемок.
  І Олег Рибаченко зрозумів - посилають його як слугу по дрова...
  Одержувати побої знову після гордої відмови не хотілося. Та й шанс упускати ніяк не можна.
  Що ж, а чого із себе гордість центуріону чи точніше патриція ламати. Думка про втечу, зрозуміло, прийшла - прийшла відразу, як тільки клацнули під великим ключем важкі наручники. Хоча може логічніше сказати, що вона взагалі не йшла! Але виявилася думка схожа на переляканого кролика, який біжить у світлі фар, не знаючи, що вже, по суті, спійманий. А ще - як тільки Олег Рибаченко відійшов від стоянки - хлопчик побачив, що слідом йде перевертень-вовк. Один з цих дивних привчених мутантів що охороняють колону пригнану СС. При цьому ніхто з конвою в бік босоного хлопчиська, що спішно дерся по осипу, демонстративно не дивиться. Хоча Олег Рибаченко і відчував, що, швидше за все, прихована камера знімає його рухи. Навіть дивно, наскільки фрици технічно просунулися. Якщо наші не дадуть відповіді гідно, то погано буде.
  Кам'янистий осип боляче колов підживлену підошву беззахисних дитячих ніг. Сильно збиті ступні вже почали грубішати, але це процес досить болючий, коли ти ступаєш на гострі каміння. Олег тихо охав, намагаючись не показати, що йому боляче і не дивитися на кров, що знову проступила. Але тут його ніби захлеснуло цунамі незрозумілого.
  Страх миттєво, причому не зрозуміло, позбавив хлопчика-піонера власних думок та бажань. Тільки захотілося обернутися у бік перевертня(?). Під поглядом нелюдських очей нацистської звірюги Олег Рибаченко мимоволі заледенів і застиг. Але тут же свіжоспеченого піонера обдало палаючим жаром, і хлопчик засувався, як автомат із заводу. Наламав рослі в ущелинах, що ще не зазеленіли після зими, сухі стволики берізок і кипарисів - багато, ледве дотягнути. Склав у великий прозорий мішечок, відволок, не розрізняючи дороги до стоянки.
  Олег Рибаченко під час шляху відчайдушно намагався побороти жах, що позбавляє мужності. Піонер-відмінник він чи ні! Але ця нагадувала спробу невмілого плавця втриматись на воді. То вирине, то знову захльостує...
  Вовк-перевертень йшов за ним: час від часу, зупиняючись і принюхуючись до босих слідів, що залишаються хлопчиськом.
  Піонер-геній відчув полегшення від хвилі жаху лише, коли повернувся до табору.
  Гидкі нелюди-фашисти на Олега Рибаченка, здається, й не дивилися. Хоча насправді пара есесівців не зводила погляду. Тільки коли він склав принесене, старший лікар-кат, глянувши мельком, перекинув хлопцеві щось... еге! Олег остаточно прийшов до тями. Жадібно схопив, думаючи, що може за роботу видали шоколадку чи чогось понад пайку. І вилупився - лежали, кремінь та кресало. Кремінь виявився, швидше за все, кварцем. А кресало - схоже на шматок напилка. Як усім цим користуватися - розвинений піонер Олег теоретично знав і навіть із інтересом, теж як Робінзони Полісся спробував би... якби не дивні обставини.
  Олег поторкав ногою гілки, що відсиріли, потім рукою і похитав головою.
  - Труть... - Тихо сказав російською піонер, несподівано кашлянув і повторив. - Трут потрібен. - І насилу втримався від переходу на німецьку мову. - Так не спалахне.
  Олег подивився на них... Незрозуміло, навіщо фрицям, у яких є й запальнички та сірники і, напевно, навіть із собою вогнемет - цей дідівський спосіб отримання вогню знадобився. Хочуть перевірити кмітливість піонерів. Чи роблять виміри розумового розвитку радянської людини? Чи тривіально знущаються над полоненим хлопчиськом? Хто їх зрозуміє ці немовби з іншої планети!
  Гітлерівці перезирнулися, вишкірилися. Найдивнішим і... і моторошним для Олега Рибаченка те, що в них виявилися не злі, не жорстокі, навіть не глузливі ні! Дуже цікаві ніби розглядають дивовижного звіра, особливо яскравий інтерес прописаний у старшого професора, який ніби навмисне зняв окуляри. Байдужості ні краплі, так цікаво - як вчені стежать за експериментом.
  Олег Рибаченко повторив пошепки, намагаючись справити з хвилюванням у голосі:
  - За зиму все відволожилося! Не піде!
  В очах скоріше награне, ніж щире нерозуміння, але знову без агресії. Але потім один із молодих - не той, який розковував Олега - бурчачи, встав, потягнувся, потер під сміх решту есесовців, відбитий об сідло зад... Олега не надто здивувало, що частина німців використовує для переміщення коней - пальне дефіцит. Хоча чомусь повзуть за ними транспорти? Нацист-ворог приніс від складених сідел коробку, з якої дістав щось... Піонер подумав, що вату, але ні. Віддалено схоже на грудку з тонких ниток. Олег Рибаченко, взявши це до рук, зрозумів - сухий мох.
  Знову піонера-вундеркінда здивувало, чому це фриц, та ще лікар траву в запашці тягає... Може це мох не такий уже й простий?
  Ну, годі думати, голова болить. Треба здаватися - простіше і дурніше, ніж ти є. Як не дивно, але трут зайнявся одразу - Олег не вдаряв кремнем об кресало, а плавно скрегіт (десь читав) - і іскри сипалися градом. А складати багаття (зараз він склав звичайний "курінь") він умів уже кілька років, більшу частину життя. Незабаром вогонь затанцював - берези добре горить і сира. Тут молоді конвоїри з СС пожвавішали, стали вганяти в землю по сторонах багаття металеві стояки.
  А в Олега Рибаченка пішла кругом голова, щось надзвичайно їдке заповзло в ніс і вмить відключило свідомість від реальності. Зате разом накотило приголомшливе за реалістичністю бачення.
  Навіть особистість дитини змінилася, вона себе уявляла нещасною сироткою, при живих батьках. Причому, тато з мамою не кинули ні - позбавили предків прав за борги та відправили хлопця до виправного, тюремного притулку. Без вини, але якщо твої батьки заборгували, то й ти за судовим рішенням у диктаторській, космічній імперії - злочинець-малолітка.
  Притулок для дітей розташовувався у промисловому районі столиці і справді нагадував в'язницю. Всюди грати, камери-бараки. Олег Рибаченко у реалістичному баченні ночував на дерев'яних погано обструганих нарах. Поруч лежали інші хлопчаки, як із роду людей, так і інопланетяни. Жодних ковдр, матраців, подушок, натруджене і нерідко побите тіло лежить на голому дереві. Причому на ніч ногу приковують за ланцюг, щоби не втекли. У камері дітей близько сотні, дуже душно, тіла спітнілі, побиті поруч у кутку параша, немає навіть каналізації. І це в Державі, чиї зорельоти бороздять простори галактики, а прапори увінчують десятки тисяч населених світів! Втім, хлопці намагаються справити потребу на вулиці, приблизно дві третини доби вони займають роботу. Найважчою вважається в цеху, курна і нудна. Від неї страшенно втомлюється спина та руки, а перед очима починає "глючити", операції прості, але трудомісткі вимагають повторів. Приємніша робота, на свіжому повітрі в полі або на будівництві. Дітей, щоб вони менше втомлювалися і отримували розрядку, намагаються чергувати на різних трудових процесах. Але все одно тіло болить, багато хлопчиків, у притулку - людей майже половина постають уві сні.
  Олег Рибаченко нервово повертається, ланцюг дзвенить, обручка розтерла до крові ногу. Звучить сирена, це означає підйом на роботу. Дитяче тіло ще не відпочило, інші хлопчаки - голі людської раси і волохаті сини інших світів важко піднімаються. Накопичена за місяці рабства втома віддається тупим болем у м'язах. Ланцюги, якими управляє вмонтований чіп, злітають з ніг автоматично, вони виготовлені з дуже міцного сплаву, який неможливо перепиляти. З'являються наглядачі, лунають грізні окрики.
  Хлопчаків ведуть митися, це не займе багато часу, вода з іржавих бачків. Олег Рибаченко полоскає рота, хлюпає щоб змити піт. У камері немає вентиляції, і сон пропахлому приміщенні потім не може освіжити. Після чого їх ведуть на сніданок, їсти доводиться стоячи, стільці малолітнім зекам нема чого. Годують хлібом і силосом, дороге м'ясо і дітям не належить, так що воліють сплавляти підніжний корм. Втім, кінь вегетаріанка, а як працює, тоді хижаки поївши м'яса, лягають спати. Поруч із Олегом його друг Тимур. Їм обох років у цьому баченні точніше за іншу реальність по дванадцять, вік для міцних хлопчиків переломний, коли дуже важко змиритися з рабською часткою.
  Тимур, попиваючи кропив'яний сік у погано вимитому стаканчику, зі стогом промовив:
  - І що знову на роботу у цей цех! Я не хочу!
  - Так і не хочу стояти і десять тисяч разів повторювати один і той самий рух. - відповів, щулячись від неприємних спогадів, Олег Рибаченко.
  - Може, попросимося на польові роботи! - Тимур мрійливо глянув на небо, де на цій планеті світило одразу три зірки. - Зокрема карасі-персики прибирати. Вони такі смачні, особливо ті, що із золотистими плавниками, а як наглядач жадібно не дивиться все одно дещо зірвати можна, і до рота.
  Олег Рибаченко важко зітхнув:
  - Я б теж вважав за краще саме таку на лоні лагідної природи роботу. - І тут втіленому піонерові стало веселіше. - Робота-спостерігача можна обдурити, тут вже більшу частину обладнання розкрили!
  Сніданок закінчено і їх ведуть на розведення...
  Дітей будують на плацу, хлопчики людського роду намагаються триматися разом, іногалакти тримають стрій зростання. Їх поділяють на загони відповідно до віку та розміру. Тут хлопчики від п'яти до шістнадцяти років, а так само волохати і в лусці малолітки представники інших світів.
  Поєднує їх лише одяг, чи вірніше її майже повну відсутність, лише одні шортики з індифікаційним номерком на хлопчаках.
  До них імперія належить за принципом, більше вичавити собі користі, з тих, хто перестав вважатися громадянином! Економія у всьому, на одязі, взутті, втім, деякі хлопчики і у вільному житті, ніколи не знали черевиків.
  Зате палицями та гумовим стеком по босих п'ятах отримували нерідко. Голови голені, раз на два тижні лазня, де їх шпарять. Потім тупою машинкою тут же збривають, то не багато що встигло відрости. Пацани марширують босими ногами гострими каменями. Якщо Олегові це звично і його ступня, що огрубіла, не відчуває болю, то найменші дітки збивають собі п'яти і голі пальчики до крові.
  Вся охорона складається з інопланетян, які представляють найжорстокіші у всесвіті раси, лише начальник притулку літня фрау Понтус, дивиться своїми звірячими очима садиста.
  Тигро-носоріг, що виконує роль наглядача, дає доручення, де хто сьогодні працюватиме, точніше працювати до втрати свідомості. Олег, опустивши кістляві плечі, дивиться на другу половину двору. Там дівчатка від маленьких до майже дорослих. Одягнені як жебраки в діряве лахміття з самого грубого полотна. Особи висохлі, очі здаються великими та сумними. Рубище коротке, з-під нього видно худі, але жилисті ноги. Дівчатка теж босі і всі без винятку голені наголо. Це, мабуть, зроблено, щоб їх принизити, вкотре показати, що вони ніщо. А тут аж ніяк не злочинці зібрані - нещасні покинуті діти.
  Ось оголошують, що групі хлопчиків йти у швейний цех, на роботу найнуднішого та виснажливого профілю. Тут Тимур не витримує і кричить із надривом:
  - Я не хочу так працювати! Надішліть мене на плантації або в сад.
  Хлопці завмерли, засмаглі, худі тіла напружилися.
  Понтус явно зраділа новому приводу для розправи:
  - Вчора ви поводилися тихо, і я побоювалася, що ваша сім'я залишиться без наочного уроку. Що ж хлопця проженуть п'ять разів через стрій.
  По лавах дітей пройшло хвилювання.
  - Саме так. - безапеляційним тоном промовила наглядачка. - Роздайте всім різки.
  Удари завдавалися спеціальними колючими лозинами. Їх зазвичай самі хлопчаки зривали із заростей, у періоди, коли роботи не було. Втім, справді навіть тоді дітей примушували, нехай навіть без користі для імперії вишачувати, наприклад, півдня копати яму і півдня закопувати.
  Олег Рибаченко глянув на свої дитячі руки, вони були в мозолях пальці збиті.
  Автоматично хлопці розбирали лозини, Олег здавалося, що вони - знаряддя катувань - обпалюють пальці, а ноги важчали. Йому не хотілося бити свого друга, але заперечити не вистачало мужності. Він майже нічого не бачив і боляче вдарився великим пальцем ноги об камінь, що лежить. Як не дивно, але почуття болю допомогло зібратися і туман перед очима розвіявся. Крок став твердішим, хоча палець і посинів.
  Їх збудували півколом у довгу шеренгу. Тимура прив'язали руками за палиці і вивернули плечі, щоб було зручніше лупцувати хлопчика, що провинився. Хлопці жмуряться, і намагаються відвести очі. За наказом фрау Понтус плеснули розсолу, посипавши худу, але жилисту спину блакитною сіллю. Судячи з того, як хлопчик скривився його палити.
  Начальниця притулок прицмокнула губами:
  - Тепер ви все отримаєте урок. Бийте сильніше, хто схалтурить, сам приречений на розправу.
  Помічник у цьому випадку щур-носоріг вишкірив ікла:
  - Ми жваво з ними розберемося! Пробурмотів монстр.
  Пацана рушили між рядами. Хлопчики повільно піднімали лозини і на спину Тимура обрушилися перші удари. Судячи по рубцях, на спині і боках хлопця карали не раз, так що він тільки зітхнув, і важко дихав, як і всі хлопці намагаючись стримати крики.
  - Сильніше бийте! - крикнула Понтус. - Хай закричить.
  Першими удари завдали найменші хлопчаки, яким просто не вистачало сил, щоб завдати серйозного болю. Але потім стали бити старші пацани. Спину дитини розсікли червоні смуги, закапала кров. Біль посилений блакитною сіллю змусив Тимуру скрикнутий, він навіть упав, унизу було вбито дошку до цвяхів і вкололо груди.
  - Не треба! - закричав хлопчик. - Я працюватиму скрізь, де ви скажете.
  - Звісно, будеш! - відповів Понтус. - Але спочатку прочуханка.
  Вчорашні товариші були надто збуджені і били свого вчорашнього побратима. І люди та іногалакти лупили з однаковою жорстокістю. Хлопчик кричав, босі його ноги залишали криваві сліди. Пацюк-носоріг огризнувся і сам врізав пацану кийком по голих, засмаглих ногах. Йому хотів завдати більше, болю хлопчику. Удар припав по жилистих кісточках, а наступний по п'ятах. Тимур вискнув і обвис. Тоді катувальник встромив у сідницю товсту голку, вливаючи рідину.
  - Правильно! - сказала Понтус. - Тепер він швидше помре, ніж вимкнутись. Ніхто не втече від покарання.
  Олег Рибаченко стояв майже наприкінці шеренги, і йому здавалося, що це на нього обрушилися удари батога. Тимуру підвели, сам хлопчик лише смикався, кричав і плакав. Круглий личок став червоним від болю, його перекосила гримаса страждання.
  Побачивши Олега, він прошепотів, зблідлими губами:
  - Помилуй!
  Хлопчик завагався: завмер.
  Пацюк-носоріг крикнув:
  - Ну чого стоїш! Бий!
  Олег Рибаченко відповів:
  - Ні я не можу! Він мій друг!
  Пацюк-носоріг вишкірився:
  - Хочеш, щоб те саме було тобі?
  Олег затремтів весь зблід:
  - Ні, але!
  Понтус перервала його:
  - Досить! Хлопчик підписав сам собі вирок. Чого варте мордовороти. Всипте йому добре і підвісити на дибу, щоб інші їм милувалися.
  Олега виштовхнули з ладу, потягли до козлів. Хлопчик пробував чинити опір, але тигри-носороги впоралися з ним як з кошеням. Чудово вивернули руки, кістки захрумтіли. Поклали на дошки, хлопчик відчув щокою і животом шорсткість вістря цвяхів, що стирчали. Вони встромилися в м'язисті, груди, підборіддя, передню частину стегон, коліна. Щоку роздерло до крові.
  - Ой, не треба! - попросив Олег.
  - Треба! - заявив пацюк-носоріг, щоб усім був приклад.
  Хлопчик відчув, як на його спину ллють розсіл, а потім сиплють сіль. Щипле як від гірчичників. Олег скривився, йому змастили мозолисті ступні (останнього разу він у тій дивній пам'яті, що спливла в цьому баченні - одягав сандалі років шість тому), вони майже відразу почали дико свербіти. Пацюк-носоріг встромив у сідницю голку, він поколов грубо і боляче, пекуча рідина увійшла всередину.
  - Тепер тобі буде дуже жахливо, і ти не знепритомнієш. - Прохрипіла чудовисько, скелячи фізіономію, він став би заїкатися і продюсер жахіття!
  - За що? - Простонала безневинно ув'язнена у в'язницю дитина. - Заради Христа виявите милосердя.
  Пацюк-носоріг, бризкаючи отруйною слиною, відповів:
  - Я в ці казки про доброго Ісуса не вірю! Взагалі, якщо Бог є, то він зло і жорстокість. І чим більше ти зла і страждання завдаси ближньому своєму, тим більше могутності та блаженства отримаєш на тому світі.
  - Абсурд! - сказав, блідий від жаху, а раптом Боженька й справді такий, хлопчисько.
  - Побачиш! - Народження космічного Тартара захихотіло. - Але не сподівайся, сьогодні ти не помреш.
  Понтус гавкаючим тоном, скомандувала:
  - Приступайте! Нехай запам'ятає на вічність поцілунки батога!
  Полонений піонер-вундеркінд затремтів, почувши пронизливий свист, і тут сильний струс удар від якого луснула шкіра на спині. Щури-носороги били сильно, але при цьому стримували силу, щоб не вбити. Крик виривався з горла хлопчака, він здригнувся, виступили сльозу. Прокусивши до крові губу, хлопчик стримався. За мить пішов ще один удар, який тряс усе тіло. Олег Рибаченко глибоко зітхнув, біль, посилений сіллю та розсолом, був нестерпним.
  Понтус крикнула:
  - Продовжуйте!
  Знову свист та удари! Розсікає до кістки. Хлопчик пропалив до самих нутрощів. Здавалося, відбивають живіт. Незважаючи на всі зусилля, частина крику просочилася через щільно стислі губи.
  - Мама!
  Знов удари! По спині, між гострими лопатками, і, нарешті, по босих п'ятах. Хлопчик скрикує, він не має більше сил, себе стримувати. Крик викидається як вулкан із горла і як здається носа. Понтус задоволена:
  - Ось тепер я бачу, ви його б'єте на совість. Лупіть його гарненько, але не вбийте!
  З кожним ударом біль ставатиме сильнішим. Сльози змішуються з кров'ю та падають на тапчан. Криваві смуги на спині з'єднуються, зливаються в багряне місиво, тонкі білі кісточки хлопчаки починають оголюватися. Олег Рибаченко задихається, йому не вистачає повітря, дріт вп'явся в щиколотки. Босі п'яти гудуть від струсу, груба мозолиста шкіра подається не відразу, але однаково виступають крапельки крові. Удари посилюються, здається, що блискавка проходить нервовими закінченнями до самого хребта. Інші хлопчики мовчать, схвалити не дозволяє совість, засудити не дає страху перед розправою. Видно як похилилися голови хлопчаків, але очі стежать за розправою. Цікаво й лоскоче нерви, більшість уже були пороти схожим, або більш витонченим способом. Думаєш аби не мене, і часом у думках єхидство: кричить, а звичайно витримав, не такий слабак як Олег.
  Побиття вже йде по оголених кістках, спина, боки, стегна суцільна рана. Якби не укол стимулятора хлопчика був би запоротий до смерті - помер від больового шоку. А так він поринув у щось страшніше Дантовського Пекла. Це коли кожна молекула, кожна клітина, кожна жилка наповнена жахливим болем.
  Піонер Олег Рибаченко відчайдушно намагався відволіктися від болю. Згадуючи своїх батьків, щасливу епоху далекого дитинства він ніби відштовхувався ногами, від розжареної лави страждань, але вона його знову засмоктувала, накривала з головою. Так вони й плив океаном катувань, мрія про смерть як рятівниці від мук. Згадали слова Одкровення святого Іоанна. - І вони хотітимуть померти, але не можуть. Ось як доля чекає на грішників, які катують дітей. Господь віддасть їм сторицею, і найголовніше покарання, як говорить Ісус в Євангеліє від Матвія, буде вічним. І підуть одні в життя вічне, інші в вічне борошно. Це хоч якось втішає, прокидається ненависть до ворогів, бажання вижити та перемогти. Хлопчик примудряється вигукнути:
  - Ви за це заплатите, за кожну пролиту сльозинку дитини відповісте у день Божого Суду.
  - Заткни сучок! - Реве щур-носоріг.
  - Правду вам не задушити. - видихнув піонер.
  - На ще отримуй!
  Його знову б'ють, вкладаючи всю лють, ламаючи кістки, але біль уже дійшов до такого порога, що просто не може стати сильнішим. Це залізо, яке можна розжарити до певної температури, а потім воно розтікається.
  Понтус це розуміє, у старої (Вірніше на вигляд їй років сорок не більше, але реально перевалило за пару століть), великий досвід катів:
  - Ну все вистачить! А то здохне! Трохи в'язня підлікуємо і піддамо його тортурам за допомогою комп'ютера. У мене якраз програма є "катування Олімпійців".
  Пацюк-носоріг, навмисне позіхаючи, каже:
  - А тепер його куди? У лазарет?
  - Ні на дибу! - відрізала без апеляцій наглядачка. Нехай повисить у науку іншим. Коли тільки уколи для підтримки серця. І ще нехай Тимура проженуть ще раз через стрій, а решту ударів нехай дістане від вас. Колись видовище розводити. Працювати треба!
  Іномирян з батогом нахилив голову, і ворухнув волохатими вухами:
  - Слухаю господиня. Ну, проженіть його ще раз.
  На Тимура обрушилися нові удари. Цього разу ніхто не наважився заперечити. Потрапити до рук катів не було жодного бажання. Тимур кричить раз у раз падає. Його піднімають і знову б'ють. Друга серія ударів вже добігає кінця. Залишилося лише кілька хлопчаків. Один із них найстарший, років шістнадцяти, вже пробивається борідка і видно вуса. Він явно вагається, завдає удару, але робить це легко, ледве торкаючись.
  Фрау Понтус в люті:
  - Цього ледачого юнака підвісити на дибу і прив'язати камінь до ніг. Нехай мучиться.
  Хлопця хапають, він напружує свої рельєфні м'язи, плід важкої роботи і кричить:
  - Ну, чого ви дивіться, пацани бийте їх!
  Хлопчики здригаються, по рядах проноситься гомін, але не вистачає рішучості кинутися на своїх мучителів.
  Юнака тягнуть, кожен щур-носоріг як мінімум у сім разів його важчий. Відбиватися безглуздо. Але тут відбувається події, на рівні тих, що змінюють долі імперії. Пролунали два постріли і пацюки-носороги падають, спини монстрів розрізані, зяяють глибокі вирви. Хлопець звільнився і впав, але відразу схопився з криком:
  - Бачите, є боже правосуддя.
  З'явившись, мов ангел з темряви, златоволосе так схоже на сестру по зброї Маргариту дівчинка відповіла:
  - Швидше навіть людське. Знайте, угода з Дияволом не гарантує раю на Землі та теплого місця у пеклі. Спиратися на Сатану, що сидіти на електричному стільці!
  Друга на цей вогняна Аврора дзвінко:
  - Те, що тут коїться, сюжет для жахів. Так чинити з дітьми. Зніміть хлопчика з дибки.
  Олег Рибаченко труснув головою і... отямився. Вона не лежала під час бачення, а просто стояла на місці.
  Причому минуло зовсім небагато часу. Нацисти все ще займалися
  Приготування їжі. Адже цей страшний дурман, що виник при вдиханні, диму від дивного моху, лікарів-есесівців, казав аж ніяк не коротким.
  Олег Рибаченко відразу подумав, чому на цих фриців не вплинуло. Вони начебто без фільтраційних масок? І чому такий кошмар у цій галюцинації. Що вони з ним роблять?
  Але самі гітлерівці поводилися цілком природно, навіть стали якось привітнішими, натякаючи, що, мовляв, може поїсти з нами.
  Справді притягли пару здоровенних стегон викраденої у місцевих жителів корови. Потім один гітлерівець приволок здоровенний котел, а другий фашист разом із Олегом пішов по воду. Знову допитливому піонерові здалося дивним, два шкіряні відра, а звичайний метал чи дерево на худий кінець. Причому одне есесовець, що теж не цілком типово тяг сам.
  Піонер тримався на ногах не цілком упевнено, надто вже реальними по відчуттю удари на цій розправі і нащадок Ломоносова здогадувався, що за цим стоїть щось більше, ніж проста чи навіть не проста галюцинація.
  Вода текла за сотні кроків від табору, сріблястою, блискучою кришталем струменем з-під двох навислих балконом каменів. Олег Рибаченко жадібно сунувся до неї. Хлопчик тільки зараз відчув, що всередині все спеклось у камінь чи точніше у вугілля. Жадібно припав до приємної прохолоди і... отримав у вухо.
  Одні з есесівців, що зник за кам'янистою стіною, щось переклацнув на панелі складного приладу і по щурячому хихикнув.
  Удар нанесений фашистом без злості, але з такою силою, що Олега шпурнуло на каміння, чути лівим вухом він перестав, і цей бік голови реально занімів.
  Громила-лікар у халаті і золотим ланцюгом розреготався і гаркнув:
  - Бокс! Бокс!
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  Хлопчик-піонер схопився і кинувся на молодого есесовця. Цілі під дих обманно правою рукою, а лівою хитро прикриваючись. Він пару-трійку все ж таки занять з боксу відвідав, а пам'ять абсолютна. Наприклад, обманний удар і різкий аперкот наполовину і наполовину бічною лівою рукою. Тоді і в удар включається корпус, стегно, прес і навіть розгинання ноги. І - що найголовніше, зазвичай боксери, б'ючись із правшою, не чекають удару з вкладенням від лівої руки. Чинник несподіванки спрацював, Олег Рибаченко зумів! Молодий і чудово навчений есесовець не знав, що Олег хоч не шульга, але може викинути "гармату" і зліва. І зловив хук у щелепу. Причому класний - на ногах воїн СС встояв лише тому, що впав спиною у прямовисну кам'яну брилу... Та й ваги напівголодного хлопчика не вистачало, щоб звалити добірного солдата в СС слабаків не беруть!
  Якби Олег Рибаченко в цьому переміщенні був більш досвідченим бійцем, то напевно пішов би серією на добивання. Але навички не хвала, та й фізичних характеристик теж.
  Але й так непогано доклав, особливо якщо зважити на те, що удар не відпрацьовувався на тренуваннях, а сам Олег Рибаченко, незважаючи на великі природні здібності, з холодком ставився до боксу.
  Зараз він навіть шкодував, що не записався на секцію, де тренер Фараненко сказав - ти виростеш великим хлопцем, але швидкою та реакцією легковаги. Скоро СРСР братиме участь на Олімпійських іграх - і ти міг гідно боротися за медаль!
  Що скажеш? Олег Рибаченко відповів на це так:
  - Краще побережу голову, для більш корисних для країни справ, ніж чистити один одному п'ятаки! Ось, наприклад, якщо зробити трактор, що працює на тирсі, або навіть на звичайному смітті, то набагато більше
  Чи стане Батьківщині користі!
  Але тепер хлопчик і сам отримав капітально.
  Так Олега Рибаченка не били ще ніколи у житті. Дорослий есесовець швидко розчавив організований опір десятирічного нехай і високого для свого віку хлопчика (який той все ж таки вчинив і кілька разів потрапив вдало) і вміло молотив кулаками - піднімав упав і бив знову. Коли Олег Рибаченко перестав чинити опір (Тобто банально майже знепритомнів, тобто думки в голові ще є, ти не в чорноті, але тіло вже не слухається. Хто всерйоз бився на рингу, напевно, знає як це - опинитися в грозі.). Фашист дозволив впасти і що дивно, що впав, не вдарив жодного разу. Втім, лікар-кат йому щось крикнув мовою-анаграмою. Той набрав цебро і відлив водою на розбите обличчя.
  Відчуття тоне кошеня, а вода з льоду, що тільки що розстає, така студена - просто моржування!
  Олег струснувся, підвівся і плюнув йому на чобіт кров'ю з лівої щоки, що лопнула зсередини. Есесовець не став його бити більше - зітхнув раптом що, враховуючи в яких військах, служить нелюд дивовижно, мало не співчутливо, і став сам набирати воду в зроблені з крокодилою ( теж мабуть не з просто така марнотратність) шкіри відра ...
  Рибаченко-молодший відзначив цю обставину, що добре і водночас погано. Добре те, що їх не вб'ють, принаймні поки експеримент не буде доведений до логічного кінця. Правда фініш може виявити дуже недалеким і можливо порятунком від мук! Погано, те - що охороняти їх будуть посилено і щоб втекти, насправді слід застосувати геніальну винахідливість!
  Невдовзі Олег Рибаченко переконався, що бути піддослідними кроликами, отже, мати певні переваги на тлі інших військовополонених.
  Виявилося, що годуватимуть гарячим і бранців із бранцями. Поважили, отже, охоронці-есесівці давно щось із консервних банок пожерли і просто валялися на якихось підстилках, гамані або спали. Ну, а перевертні-вовки бродили навколо - чи полювали, чи дозор несли, чи те й те . Втім, Олега це не втішило. Він лежав на зсунутих голих ногах Аврори і ще однієї молоденької дівчини (не на сиру ж, ще холодну землю валитися?) і шипів - Маргарита витирала йому обличчя, намоченим у талій воді краєм знятої з Олега Рибаченка матроски, схвально примовляючи:
  - Ти тепер став справжнім чоловіком. Програв на кулаках, переміг на дурнях!
  Аврора запропонувала:
  - Та я йому масажик мордочки зроблю, швидше розтин заживе.
  Олег Рибаченко через силу посміхався. Дуже неприродно. Йому стало недуже, до танцю чортів із плазмовими ковзанами на копитах. І водночас... бадьоріше він себе, чи що, тепер відчував? Трохи побоювався продовження: зараз розкладуть на камені і від душі відлупцюють батогами, а може й вогником спробують. Але нацисти сюди навіть не дивилися, і говорили про щось пташиною своєю говіркою, по черзі пробуючи з казана.
  Маргарита шепнула на вушко:
  - Ти звичайно молодець... Але будь хитрішим! Коли сильний здається слабким і навпаки!
  Олег Рибаченко буркнув:
  - На жаль, вдавати слабким немає сенсу, бо так воно і є!
  Ну що ж, по рогах міцно врізали... Крім розсіченої щоки ще хиталися, правда не сильно, кістяк міцний - два зуби. Садили ребра, і нило вухо.
  Втім, розправа під час фантастичного бачення куди більше завдавала страждань.
  - Досить, гаразд, - Олег Рибаченко відсторонив знову скованими руками довгі пальчики Аврори, з підолом своєї матроски сів. Зіщулився. - Ні, стало холодно. І їсти полювання...
  Як же свідомість залежить від буття - мимоволі станеш марксистом. Якщо виживеш!
  Тюремну баланду плюхали в алюмінієві миски - їх везли в одному із броньових транспортів. А ось ложок не належало. Мабуть, вважалося, що густу кашу раби з'їдять і так. Або вирішили поглузуватись, адже не такий дефіцит ці ложки. Ну що ж... так краще!
  Стаєш справжнім дикуном - хлопчисько пирснув, і тут же затис рота, щоб не отримати.
  Каша виявилася гречаною змішаною з перлівкою - густою, майже несолоною і, звичайно, без м'яса або чогось схожого, ну може рибки трохи додали для запаху. Елементарно майже порожня суміш двох зерен (а самі лопали з копченим м'ясом, судячи з запаху). Але живіт у хлопчика-піонера давно підвело до краю: так, що й голод трошки відступив, повернувся тільки побачивши кашу, але з потрійною силою.
  Правда, їсти було погано - кілька разів гаряча суміш потрапляла зсередини на поранену щоку, і від болю сльози наверталися на очі - та що ж таке?! Та й "браслети" заважали, Олег Рибаченко смикав руками, сердито кидав навколо себе іскри з очей... і в якийсь момент зрозумів, що його правий пензель від одного з таких ривків до середини проліз у кільце!
  Неймовірно - невже СС так примітивно прокололася. От би ще й вовків тренованих карателями позбутися!
  Олег Рибаченко обмер. Змусив себе жувати, прикриваючись мискою. А правою рукою покручував, поки загартована сталь не врізалася в шкіру зовсім нестерпно.
  У СС схоже не всі такі вже круті!
  І зрозумів, що, мабуть, зможе витягти руку. Кільце, розраховане на більшу кисть - чоловічу або тутешнього юнака, може навіть багато працював старшого хлопця. Але для спітнілих пензлів хлопчика допідліткового віку Олега Рибаченка пастка виявилася широкою.
  Хлопчик прошепотів:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Перемагали фріців діди! Ми їх теж завалимо як дичину!
  Аврора, ласкаво дивлячись на Олега Рибаченка, плавним рухом засунула його кисть назад (на руці виступила кров із широкого розсічення та садна). Друга сусідка в цей момент пересіла, прикриваючи те, що відбувається. Олег подивився вогняною дияволицею в очі, та підморгнула. І теж почала свердлити смарагдовими лазерами очей впритул, немов кобра - невідривно. Потім похитала головою, непомітно вказала на перевертнів-вовків. Потім, не перестаючи, їсти - прихоплювати прямо червоними губками з чашки, що стоїть на піднятому коліні, опустила руки і на мокрій землі почала креслити звивисті переходять у хвилі лінії.
  Олег Рибаченко нічого не розумів, але в голові вже зазвучала переможна пісенька;
  Юна, мила, чиста;
  Червоних порад країна!
  Сонце встає променисте,
  Серцем своїм віддана!
  
  Наші озера прозорі,
  Бурхливий кришталь річки!
  Носяться з м'ячиком хлопчики,
  Разом на пагорб біжи!
  
  Груди розпирають від повітря,
  У кожній травинці весна!
  Я звертаюся до Господа,
  Хай нас мине зло, біда!
  
  Час настав суворий,
  Вторгся на Русь фашизм!
  Викуємо для бою нове,
  Щоб панував комунізм!
  
  Разом завжди справа сперечається,
  Ми наче стиснутий кулак!
  Раніше скакала кіннота,
  Ну а тепер сталевий танк!
  
  Справа велика Леніна,
  Будемо, як продовжувати!
  Сталіна мудрого генія,
  Що нас учив перемагати!
  
  А насамкінець вам висловлю,
  Хто спасував - програв!
  Думка точніше - висловлю,
  Скоро прийде фінал!
  Олегу Рибаченку після такої піски вже здавалося, що й море по коліна! А гори точно по плече!
  Дівчата теж пожвавішали і шепотіли з вушка до вуха. У все зародилася надія.
  Нащадок Ломоносова і Стеньки Разіна надув собі щоки і охнув - болить прокляте розсічення.
  Якщо раптом вдасться втекти?! Олег Рибаченко швидко подивився в сторони, ніби його думки - могли (а хто його знає, якщо можуть посилати, глюки то не відомо ще якесь у них обладнання!) підслухати есесівці-конвоїри.
  Вогняна дияволиця з пекельним блиском в очах - торкнула сталеві кільця на руках піонера-хлопчика і схвально кивнула: мовляв, так, можна буде спробувати! Це навіть без обговорення ясно та без зайвих слів.
  Войовниця з кольором волосся лисиці шепнула:
  - Навіть якщо один виживе... Кому буде мститися!
  Але відразу Олег Рибаченко внутрішньо скам'янів, як від заморозки. А заледеніла його одна нехитра думка: він руки виверне. А далі... а потім треба буде допомогти звільнитися решті дівчат. Інакше він не піонер-відмінник, а хто?
  Згадали слова: передовик не той - хто сам уперед іде! А хто крокує та іншому допомагає!
  А вони тобі хтось - такі красиві дівчата з розбитими в кров ноженьками. У юного ленінця обурилося щось усередині - з ревом тисяч торнадо збунтувалося! Вийде - біжи з усіх ніг і...
  Справді, якщо вже тікати, то коли іншого шансу й не буде. Інакше це зрада.
  Він знову зустрівся очима спочатку з Маргаритою, а потім Авророю яка, теж явно повеселішавши - зі смаком вилизувала миску. І та, висунувши з миски ніс, підморгнула.
  - Ми не тебе не тримаємо! - Вогняна дияволиця додали. - Якщо підеш, то обов'язково прийдеш на допомогу!
  Олег Рибаченко кивнув і відповів:
  - Клянусь! Чесне піонерське зв'яжусь із партизанами і вас врятують!
  Ну що ж, так і вирішили! Далі ж пішло куди прозаїчніше. Добре стало вже й те, що миски мити дісталося не Олега - його, як видно, розковувати знову або побоювалися або вирішили нехай дівчата попрацювати. Дрібничка, а в такому положенні приємно. Погано - те, що знову довелося йти, і коли ці фашисти вгамуватися. Не можуть знайти нічого більш-менш стійкого.
  Знобить трохи, і хоч вітер ліг, верхи натягли хмари, і з них почав сіятися холодний дощ. Есесівці тепер начебто навіть задоволені, хоча від них і їх перевертнів-вовків понесло мокрою смородом.
  Йти довелося чимало. Такий тут світ - особливий мікроклімат Криму. Зазвичай не дощ, але в даному випадку з поривами вітру.
  Дівчата вже ладно відіспалися і холод їх бадьорив.
  А Олегу Рибаченку чомусь хотілося спати хотілося, очі зрадливо злипалися.
  Така вага, ніби на тебе стотонною тушею тисне і не дихнути на повні груди.
  Ох, захворію, - подумав Олег Рибаченко, тяжко переставляючи ноги, які знову почали кочніти. - Точно тепер захворію, а що тоді? Аспірином або колоти пеніцилін точно фашисти не будуть і навіть меду напевно пошкодують. Чи таки ні? Чи збережуть для експериментів? Куди ми бідолахи тягнемося тепер?!
  Знову реальність з дощем і стражданнями зникла, і він заснув на ходу. Що, мабуть, лише на користь у цьому положенні;
  Космічна в певному сенсі - битва;
  Піонери Дмитро та Олег Рибаченко як відмінники навчання та видатні спортсмени отримали право представляти свою країну СРСР на дружніх змаганнях з боксу, організованого між дитячими спортивними клубами СРСР та Німеччини. Обидві країни все ще вважаються союзниками, та й чутки майбутньої війни затихли. Справді, німецькі війська відійшли від кордону, а Вермахт веде переможний наступ у Африці, і вже підкорив Єгипет, а щойно передали взяття Гібралтару. Зв'язки із чим Сталін особисто привітав фюрера!
  Маячне бачення слів немає, але чого у всесвіті не буває. Олег ловить себе на думці, що - знову навіяно штучним впливом якихось променів чи чогось іншого. Але все так реально, що немає сил чинити опір цій навалі.
  Тож можна сміливо летіти у майже дружню країну. У Німецькій пресі про Радянський Союз говорять лише гарне, а комунізм вже навіть ставиться до братської ідеології націонал-соціалізму. Та ще й з'явився рух аналогічний до Стахановського...
  Дмитро та Олег Рибаченко боксери з наймолодшої вікової групи їм лише років по одинадцять, нижня межа для виступів на змаганнях. Але вони досить великі для свого віку, і ще епохи не настільки бурхливої акселерації як наприкінці двадцять першого століття.
  Олег, щоправда, менший, худший, з легшою ваговою категорією, але дуже швидкий. Дмитро більший, ширший у кістки, йому отроку-богатирю можна дати на вигляд не менше чотирнадцяти.
  Хлопчаки відрізняються і кольором волосся. Олежок світлий, як сніжок натуральний блондин. Дмитро з коричневим волоссям, шатен. Олег на кілька місяців молодший, і виглядає зі своєю круглою фізіономією ще зовсім дитиною, а Дмитро просто красень, гідний агітаційного плаката. На нього вже задивляються дівчата, не вірячи, що це просто такий великий пацанчик.
  Втім, Олег Рибаченко набагато ерудованіший, ніж Дмитро, хоча обидва хлопчаки дуже розумні і навчаються на одні п'ятірки. Адже в радянській країні добрі спортсмени обов'язково мають бути відмінниками.
  Решта старших хлопців, але років до вісімнадцяти, хоча парочка богатирів добрих двох метрів зростом і вагою під центнер...
  Боксери, найкращі юні кадри країни... І битися з ними будуть чемпіони Німеччини, і підвладних їй країн... Серед дітей, звісно, чи юніорів.
  Летять вони без пересадки на найбільшому пасажирському лайнері Третього Рейху маршрутом Москва-Берлін.
  Боксери сидять окремо, але є ще й борці, штангісти, футболісти, плавці. Всі юніори та відмінні характеристики. Сталін наказав, щоб наше нове народжене за радянської влади покоління показало все найкраще і не вдарило обличчям у бруд. І, звичайно, всі рвуться в бій...
  Дмитро спитав Олега:
  - Ти склав тактичний план на бій?
  Хлопчик-піонер відповів:
  - На кожного противника у мене дюжина планів... Але треба спочатку на нього подивитися, і лише потім ухвалити рішення... До кожного персональний підхід, найменший рух і специфіка, зокрема фізіологічної будови противника, диктує суто індивідуальну тактику.
  Дмитро зневажливо пирхнув:
  - А я ось роблю куди простіше! Без тактики, кидаюсь на супротивника, б'ю сильніше і частіше і ламаю.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мало у твоєму віці таких великих та фізично розвинених хлопців як ти. Тому тактика натиску проходить. Просто можна купувати накатом. Але я майже звичайного зростання, ну може трохи вище середнього і щоб стати чемпіоном СРСР, такої величезної країни, одного натиску мало. Адже противника грубою силою не візьмеш, теж тренується, веде здоровий спосіб життя, правильно харчується, вивчає тактику. І тут його потрібно переграти як у партії з шахів. Іноді навіть чимось, пожертвувавши заради матюка.
  Дмитро жорстко заперечив:
  - І мої противники тренуються, а фіналі, хлопчик був навіть більший і важчий за мене. Багато залежить від того, як ти тренуєшся. Дехто думає, що можна за два тижні вкалуючи до знемоги стати олімпійським чемпіоном... Це помилка. Адже найголовніше у спортивній підготовці, це не стільки дати супернавантаження, скільки зробити надвідновлення. Але є правильний індивідуальний підібрані комплекси вправ і найголовніше це подальше відновлення та набір сил... Після чого проводиш бій на одному подиху викидаючи за три раунди, вірніше насправді значно менше, сотні ударів.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Ну, це звичайно теж правильно! Зокрема секрет правильного дихання, і уколів у точці зростання дитячого організму... Тут є деякі Ноу-Хау нашого гуру. Тільки ось я не розумію, чому він не ділиться ними з іншими тренерами?
  Дмитро пошепки сказав:
  - Він мені сказав по секрету, що ми з тобою... Не лише боксери, а першу чергу солдати. Нам ще доведеться щось особливе зробити... Дуже важливе, набагато важливіше навіть, ніж Олімпійське золото!
  Олег нахилив світлу голівку і сказав:
  - Щось важливіше... Можливо, він і мені таке казав... Що від діянь двох радянських хлопчиків-піонерів може залежати доля людства. Прямо як казці.
  Дмитро філософськи зауважив:
  - А де беруться казки, як не з життя. Може це й справді буде так! Хоч ми не гидкі каченята, але... Орлами нас називати ще передчасно.
  Олег Рибаченко плавно змінив тему розмови:
  - Як ти думаєш, загроза німецького вторгнення остаточно минула?
  Дмитро здивовано знизав широкими плечима:
  - Тут, на мою думку, ти більший фахівець. Від себе я думаю, не можна одразу бити всіма руками та ногами, то й наступати у всіх напрямках знову-таки неможливо. Щоправда, якщо рушити у стрибку...
  Олег Рибаченко хихикнув:
  - Звучить цілком логічно... Але ж не знаємо, що Гітлера саме на думці, але напруга і справді спала, і німецькі літаки перестали порушувати наш повітряний простір, і брязкіт гусениць за кордоном не чути це факт. Та ще й фюрер, частина робітників повернула назад до верстатів. Тобто Третій Рейх сховав ікла... Але ми не маємо розслаблятися.
  Дмитро дістав із ранця запечений бутерброд із рибою та особливим знежиреним сиром, простяг Олегу. Після чого витяг удвічі більший для себе. Запропонував:
  - На співаєш... Не можна робити великих перерв у їжі та надходження в організм білка. Коли концентрація амінокислот в організмі падає, м'язи втрачають силу.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Для культуристів, що працюють масу це цілком справедливо, але для боксерів... Адже у нас не всяке м'ясо, тіло фарбує, а тим більше бойову ефективність підвищує!
  Дмитро, відкусивши бутерброду і додавши до нього помідорину, погодився:
  - Не всяке, але... Я ось навіть уночі їм, або п'ю яєчні білки, щоби концентрація амінокислот не падала. Причому найкраще не курячі яйця, а перепелині, або страусині, ну останні правда рідкісні... Хоча в Середній Азії начебто страусів уже почали розводити...
  Олег цілком серйозно (за тоном) пожартував:
  - Дуже цінний білок у передніх жаб'ячих лапках. Рекомендую спробувати!
  Дмитро по-хлоп'ячому хихикнув:
  - Так, а ось в устрицях із червоним індійським перцем тим більше!
  Але, проте, обережно відкусив від бутерброда і почав поглинати шматочок. Риба була червона, смачна, просочена кетчупом з розмеленим часником. Можна було трохи додати сил... Як це, наприклад, у Віні Пуха...
  - Добре живе у світі Віні Пух! У нього дружина та діти, він лопух!
  Олег тут раптом запропонував:
  - А може заспіваємо?
  Дмитро без особливого ентузіазму зауважив:
  - А чи не рано співати?
  Олег Рибаченко посміхнувся:
  - Саме раз, тим більше, що ми перелетіли кордон СРСР!
  Дмитро запитав партнера:
  - Ножиці чи папір?
  Олег відмахнувся:
  - Може, краще обійдемося без дитячих жартів. Ми мирні люди, але наш бронепоїзд, до швидкості світла, зумів розігнатися...
  Дмитро перервав:
  - Ні! Нам такі ось дитсадкові пісеньки не потрібні. Давай краще, чогось такого... патріотичного!
  Олег надув повні легені і почав співати, пишучи на ходу. Данька в свою чергу дуже непогано підспівував. Точніше, у нього голос був, як маршальська труба, а може, навіть Єрихонська;
  Піонер - це горде слово,
  Краватка Сталін Рідний пов'язав.
  Немає іншого, ніж партія будинку,
  Для мене комуніст ідеал!
  
  Я заприсягся служити вік Батьківщині.
  Щоб Батьківщина пишно цвіла,
  Щоб краще всім стало за життя,
  Щоб політ став крутішим за орла!
  
  Прогриміло - війна настала,
  Значить, сміливо хлопчаки в похід!
  Сунув вермахт смердюче рило,
  Так його ми відправимо у витрату!
  
  Не давали гвинтівки хлопцям,
  Була відповідь ви роками - малі!
  Все одно втекли у солдати,
  Тому що багнети так потрібні!
  
  Під Москвою ми билися на кучугурах,
  По морозу мчали босоніж...
  Піонерки красиві бігають у робах
  Немає гранати, то бий кулаком!
  
  Як жорстокі фашистські кати -
  Скільки можна їх кров'ю напувати,
  Але наступити нацистам розплата,
  Перетворяться стерв'ятники на дичину!
  
  На обід пайка скромна - голод,
  Обморозили ноги бійці.
  Я по суті лише дитина,
  Але пишаються за подвиг батьки!
  
  Преється танк, дуло "Тигр" насунув,
  Але гранату боєць юний стиснув!
  І натрапив фашист-гад на міну:
  Ось його смолоскип смолоскип обійняв!
  
  Буде навіть хлопець велетнем,
  Якщо мужність ти виховав!
  Піонери як ланки єдині,
  Душі міцніші: титану - метал!
  
  Не пройшов вермахт, у лоб отримали,
  Захлинулися залізні труни!
  Є такі хлопчаки в Росії,
  Покоління нащадків - горді!
  
  Битва знову, цього разу, на Волзі,
  Піонер - термінатором став!
  У фашистів забиті морги,
  І об берег розбитий смерті вал!
  
  Скільки наших загинуло - немає рахунку,
  Скільки знову загине - немає сліз.
  Але така бійців вір робота;
  Воскресить, хто гідний Христос!
  
  Комсомольцями стали у Берліні,
  Там присягу на вірність вручивши!
  Пол Європи з Союзом босі,
  Відійшов юний наш колектив!
  
  А тепер світ ми новий збудуємо,
  Кожен стане творець-деміург.
  Кануть у прірву страждання-війни,
  Знати не будемо, що означає переляк!
  
  Доброта у всесвіті стань правити,
  І тоді біль зникне, повір...
  З нами найкращий з усіх геній-Сталін,
  Переможений пекло Гітлера звір!
  
  Ми за це боролися сміливо,
  Заслужила назавжди шану...
  І зрозумійте, що партія важливо -
  Світобудова до мрії приведе!
  Звістка літак хором співав цю пісню. Це звучало так урочисто, що можна було розплакатися...
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  Бачення зникло, і, хлопчисько-письменник і геній знову опинився насправді колоні, що тяглася.
  Від неможливості тривіально поговорити з кимось (язик після бачення - капітально онімів!) Олег Рибаченко додатково шалений. Якось навіть не відразу зрозумів, що вони підходять до лісу. Скінчився - розмок, а під ногами добре втоптана дорога, хоч і розмокла, але явна, прорізана тут і там слідами возів, автомобілів, гусеницями легких танків, мотоциклів і навіть кінських копит.
  Холодний бруд, схожий на мерзенне мило, виявився таким же слизьким, Олег Рибаченко кілька разів дивом зберіг рівновагу, а в колоні двоє чи троє дівчат падали і швидко піднімалися.
  Маргарита сама добряче вимотана підбадьорила брата по зброї:
  - Вже темніє, скоро дадуть відпочити!
  Через півтори години після початку дощу вони минули те, що здалеку здавалося грядою пагорбів. Поблизу Олег Рибаченко зрозумів - це не пагорби, а вал із кулеметними вежами. Старовинний кримський вал, що тягнувся на схід і захід, скільки вистачало погляду. Через рівні проміжки на "пагорбах" було видно майже зрівняні із землею сірі кам'яні кільця - руїни сторожових веж. Між двома такими - в лощину, яка колись була, напевно, отвором воріт полонена колона і пройшла.
  Потім їх знову розвели на сон. Навіть не зняли кайдани і не годували. Сон дівчат накрив, немов крилом ворона;
  Раптом декорації перед дівчатами змінилися (а що сновидіння надто вже часто химерні!) і вони опинилися в морі, точніше на пристані з морським і класним виглядом.
  Дівчата-комсомолки вийшли до порту, силует есмінця був далеко, приблизно в парі-трійці кілометрів, але він майже зливався з лінією горизонту. Тут їх знову вже вкотре атакували п'ятеро щурів-тарганів. Це такі огидні тварюки, з шістьма лапами, що подивишся і потягнеш на блювоту. Втім, це справа двох секунд, удари кинджали і все скінчено.
  Красуня Маргарита навіть заспівала:
  - А для мене як блювота, то зілля приворотне!
  Руда Аврора випустила, через ніздрі свист:
  - Але поведінка добротна - і ніжкою в щелепу щільно я!
  Більш небезпечними тваринами були сокири-чайки. Вони мали здатність стріляти дзьобом. Вістря викидалося і пробивало шкіру, впорскуючи кислоту. Потім птах-сокира сідав на повалену жертву - рвав м'ясо. Щоправда, тут їх здебільшого вже відстріляли. Але чотири хижачки з обома заточеними головами, спробували атакувати розвідниць.
  - Ось вони чергове збочення природи! - помітила вогняна диявола Аврора.
  - Хто створив їх, ніколи нічого не перекручує! - У новій місії Маргарити знову з'явилися атавістичні релігійні почуття. Змінюється особистість, якщо прокидаються певні сили у підсвідомості. - Так завгодно Всевишньому Богові!
  Рудоволосий демон у коротенькій спідниці і волоссям, що палає жарко вогнемета, знову заперечила:
  - Ні, це вкотре демонструє могутню силу мутацій. Серія аналогічних впливів могла породити життя!
  Метнувши два чакри, дівчата зрізали хижачок, а потім уловили диски, що повернулися до них.
  - Наче бумеранга, але ріже титан! - посміхнулася вогняна дияволиця.
  - Гаразд! Що тільки цей титан не ріже, цей метал слабший за промокашку.
  Дівчата почали розгортати плавальний засіб. Вогняна дияволиця, тут несподівано благаючі попросила:
  - Давай наостанок Маргарита придумай пісню!
  Біла блондинка посміхаючись яскравіше сонця запитала:
  - Щоб принесла нам удачу!
  Крута Аврора випалила:
  - Саме! Нехай невдаха плаче - заздрить негідник!
  Дівчина-комсомолка відкинулася і тихенько заспівала, слова пливли і переливались:
  Оракул серед чарівних каменів,
  Народжений бурею - яскравим сонцем!
  Ми не зріддя - темряви неповноцінної,
  Як колір на промінчик пісня в'ється!
  
  Буває рок звичайно шкідливим -
  Нам біди, горе, смерть, пророкує!
  І приведення в блиску блідому,
  Сяють як знамення вночі!
  
  Але ми не будемо забобонними,
  Російський воїн - меч у руках!
  Послужимо Ісусу вірно -
  Хай біс назавжди в дурнях!
  
  Сильніше немає Вітчизни сталі,
  Адже наша воля, як метал!
  Веде в атаку мудрий Сталін,
  "Андрюша" смерч на Кельн метал!
  
  Служити Росії будемо свято,
  Їй серце посвятити мріяв!
  Найгостріший багнет є у солдата,
  І полум'я у диктора - промовах!
  
  Тобі хвала Русь з піснеспівом,
  Їй гімни будуємо ми співаємо,
  Настане супостатам помста -
  Розправимося вір із воронням!
  
  Ми світ святий збудуємо новий,
  Благослови Всевишній нас!
  Дівчатам розкіш та обнови,
  Халіфом станеш не на годину!
  
  Нас дивним нагороди баченням-
  До меча кличе Господній голос!
  Життя стане нудотним варенням,
  Коли ти сильний, як "КАМАЗ"!
  
  Вітчизни пишні діброви,
  Де ти душею знай, відпочинеш!
  Отримаєш океани - слави,
  До Кремля повелителем увійдеш!
  
  Ти витязь - плем'я велетнів,
  Морей простір і крижина блиск!
  Пісок златої великої пустелі,
  І зі смарагдом оксамит - ліс!
  
  Ідемо ми сміливо в бій кривавий,
  Хоч "Тигри" грізні ревуть!
  Когтисти у нацистів лапи,
  На вигляд Адольф звичайно крутий!
  
  Але отримав вусатий у морду,
  Скривилося рило, щелепа геть!
  І наш народ великий, гордий,
  Явив фашисткою тварюку міць!
  
  Тепер настав час світла-
  З'явилася благодать небес...
  У поемах подвиги оспівано-
  Христос святий у душі воскрес!
  Аврора зааплодувала, ляскаючи в долоні так, що здіймалася хмара мух:
  - Добре заспівала Маргарита, але тобі треба виконувати псалми у церковному хорі. Усі думки заклинено на релігійну тему!
  - Треба свій гріх спокутувати. - Сказала, що знову впала в релігійний екстаз Коршунова, що подорослішала. - Хто пройде душу завжди залишається у збитку - віддає безсмертне за смертне!
  Вогняна диявола розреготалася:
  - Ти бачу, теж здатна говорити красиво! Ну добре мила тепер нам належить веселенька прогулянка.
  Сівши на надувну не помітну радарами з розфарбуванням під нічного метелика - човен, дівчата-комсомолки попливли до грос-есмінця. Тепер їм потрібно було зробити щось грандіозне. У хвилину небезпеки всі рефлекси та реакції загострилися. Дівчата-комсомолки відчували звуки на багато кілометрів, плескіт хвиль, вереск чайок і навіть позіхання риб. Вони почули, як хтось пливе навперейми! Комсомолочки, скинувши автомат, побачили хлопця на надувному матраці. Той зняв маску, і з'явилося обличчя Дениса Баранова. Офіцер-зомбі, раніше судимий штрафник, який у цьому баченні помітно помолодшав, і став куди симпатичнішим, підморгнув їм.
  Хрипким голосом, від якого хрумтіло повітря - промовив:
  - Я посланий великим чорним фюрером!
  - Але ж ми нічого не писали! - хором вигукнули дівчата.
  Мірабелу зовсім не втішила поява тут пропаленого карного злочинця з їхнього батальйону, а ось Аврора навпаки вишкірила задоволену усмішку. До речі дивно, але варто зеку скинути півтора десятки років і позбутися шраму, як лякало - перетворився на цілком симпатичного хлопця. Вони не знай заздалегідь, напевно б і не впізнали Баранова.
  - І не треба! - вигукнув, одурманений колишній зек. - Моя ціль одна померти! У наступному житті я стану султаном, а в моєму гаремі буде сто тисяч дів.
  - Хоч з одного впорайся. Інакше буде ніштяк, тільки навпаки! - заявила, намагаючись здаватися дотепнішою, ніж є Маргарита.
  Денис замовк, зазвичай такі зомбі не дуже балакучі. Хоча цього разу це була бойова машина.
  - У тебе пристойний військовий досвід? - запитала Аврора. Адже вони пройшли вже другу світову війну і опинилися в майбутньому. Не таким футуристично красивим, як описували радянські фантасти, теж повним і воєн і найголовніше різних мутації тварей, що зазнали.
  Є така річ - магорадіація та унтер-радіація.
  Магорадіація - це випромінювання не вбивають живе, але що змінює властивості матерії, включаючи перетворення, злиття різних форм життя - включаючи одухотворене та неживе.
  Унтер-радіація - викликає на відміну від звичайної радіації - не іонізацію атомів, а їх перестановку в молекулах, причому найбільш активно в ДНК та клітинах, що несуть генетичну інформацію. У деяких випадках може використовуватися в медичних цілях для якнайшвидшої регенерації.
  - Звичайно! - впевнено промовив Баранов. - Я багато разів воював!
  Руда Аврора засумнівалася:
  - А кого вбивав?
  Колишній карний злочинець випалив:
  - Невірних!
  Вогняна дияволиця скривила рило:
  - Як так ти ж російський офіцер:
  - Я моджахед і моє завдання знищувати невірних! - провив Баранов. - Так мені навічно судилося.
  Аврора шепнула на вухо Маргаріті:
  - Не сперечайся! Краще виконай завдання.
  Зомбі що муркотів під ніс арабською мовою. По радіо передавали останні новини.
  - У Чечні помітно активізувалися бойовики. Зокрема, зроблено спробу обстріляти будинок уряду. У ході бою вбито п'ятьох міліціонерів і одинадцять поранено, втрати бойовиків уточнюються. За деякими даними, колишній голова шаріатського суду отримав від зарубіжних спонсорів близько ста мільйонів доларів і активно прагнув відпрацювати їх. У горах проведено спецоперацію: бандити розпорошені.
  Зомбі пожвавішав:
  - Ми скоро так невірним вріжемо, що вони будуть тікати під свист і глузування! - Його слова перервала хвиля, що накотила, він підкинула човен і обдала бризками. - Правильно, я говорю!
  - В принципі правильно! - Аврора випустила іскорки з очей. - США великий ворог ісламу. Вона розкладає його за допомогою Голлівуду, порногазет, містичних серіалів. Ось тепер нам доведеться трохи постріляти янкі.
  Дівчата підпливали до есмінця. Капітан першого рангу Рудольф Рейган, ковтнувши свого улюбленого коньяку (ну і алкаші всі ці американці, недаремно США стали символом нездорового способу життя і розкладання!), Приліг на ліжко, поклавши голову на груди повії. Коли в молодості він захоплювався хлопцями, а після того як Франклін Трумен дозволив служити в армії гомосексуалістам, у нього був досвід зносин навіть з адміралами. А якось навіть із чотиризірковим героєм індіанської війни. Але при президенті-термінаторі, та ще мусульманині вдачі стали інші і геїв притиснули. Після цього Рудольф Рейган вирішив показати свою всеїдність, запрошуючи повію. Тим не менш, пестячи ніжне жіноче тіло, він не переставав уявляти собі хлопців, мускулистих, чорних, здатних доставити невимовну насолоду.
  Покидьок звичайно ж вони після цього і збоченець!
  Рудольф Рейган дозволив повії осідлати себе, але ні як не міг розрядитися і знесилів. Нема йому, терміново потрібен хлопець. Хоч чоловіки дещо гірші за жінок їм мало грошей - хочуть кар'єрного зростання. Галина відзначила це - стане в нагоді при знищенні ворогів Радянської Росії; Американців та його союзників.
  Вартові поводяться недбало. Холодно і вони вважають за краще зігріватися не розбавленим віскі. Маргарита скривилася (ось закінчені алкаші - адже молекула спирту символізує руйнування організму, особливо жіночого), янкі дурні!
  На моніторах світилися хвилі, іноді з'являлися тварюки. Одним із таких небезпечних звірів була пила-крабова і водночас кропив'яна акула. Страшна тварина небезпечна як на суші, так і в морі. Своєю клешнею зі стріляними голками цілком могла перекусити людину навпіл чи ще гірше отруїти. Дівчат не було видно, вони побризкалися відбивачем, а у зомбі температура навколишньої навіть на пару градусів холодніша.
  Відкинувши повію, Рудольф Рейган сиплим голосом, промовив:
  - Іди я хочу спати. Та й вам марш у велике ліжко!
  - Як вам завгодно, тільки заплатіть! - запищали розпатлані повії.
  - Ти мало майстерна, вистачить з тебе і половини косаря! - відповів Рудольф Рейган, а потім насилу втримав себе від ригання. - Як вам буде завгодно! Але це пограбування.
  - В якому плані? - здивувалися солдатські повії.
  - У тебе гарна робота. - заскулив Рудольф. - Отримала задоволення і збагатилася, а я трястись як чорт! - Генерал і справді затрясся, його подвійне підборіддя затремтіло.
  - Не оголишся! - Вигукнула у розпачі повії (а що прикро коли моралі вставляють!). - Піду, шукаю іншого клієнта!
  - Але врахуй, матроси у нас темпераментні. - помітив із двозначною загрозою Рудольф Рейган.
  Дівчата-комсомолки вже були близько. Зомбі привалився до войовниці Галині, опустивши їй голову на плече. Мертвий офіцер притулився щокою до шовкового запашного волосся, поцілувавши її в верхівку. Холодні губи неприємно обпалили волосся, від офіцера пахло трупом.
  - Відвали! - грізно промовила розгнівана Маргарита. - Теж мені коханець знайшовся.
  - Я не хотів вам образити! Просто ви схожі на гурію. - Засипіла подоба розумного трупа.
  - Битимемося в масках. Ніхто не має бачити, що ми дівчата. - Її подруга вогняна Аврора дістала флягу зі стимулятором. Зробила кілька ковтків. Фляга не особливо хитра, змайстрована гармошкою, тож у ній не стало повітря. Так цілюща рідина спливає сама собою. Войовниця сама собі на замітку - додала. - У міру спустошення стискається: внаслідок цього вода не хлюпається, можна рухатися безшумно.
  В іншому тут навіть звуки інші, глухі, наче позбавлені сили. Дзвінкі дівочі голоси здаються хрипкими. Хвилі схожі на чорне покривало у темряві якого іноді миготять вогні, майже квадратні рибки намагаються щось виплюнути через рот. Ось світлий силует вискочив із води, і був розрізаний чергою Аврори майже навпіл. У цієї риби плавці гострі і не хотілося про них поранитися.
  Дівчат-комсомолок не видно, човен автоматично змінює колір під морський пейзаж, як і виявляють якості хамелеонів костюми. Маскування ідеальне. Видно, зокрема, як матроси ловлять рибу-мутанта. Роблять це дуже просто: Спочатку занурюють гуму, густо змастивши олією і бензином: запах далеко поширюється. Пацюкова черепашка його обожнює, вона взагалі жере як тарган хімію. Ловить, ковтає, чіпляючись на гачок. Щоправда їсти цю гидоту не можна. Зате живець хороший. На неї і клює великі риби, часом розмірами із дельфіна. Деякі їх їстівні і навіть вважаються делікатесом.
  Є й отруйні, але їх досвідчені кухарі здатні знешкодити, і від цього коштують ще дорожче. Зокрема риба смарагдовий короп, водиться лише в радіоактивному озері Радикал, так його назвали співзвучно з Байкалом тільки от забрудненим. Смарагдовий у цятках урану короп викликає наркотичне сп'яніння, буду правильно засмаженим, помилка навіть в одну хвилину спричинить болісну смерть гурмана. А такі "глюки" незвичайні, яскраві у кольорі, хрін навіть у блокбастері таке побачиш. Дуже вигідна ловля, метаквазисмертоностних мутантів, смарагдових і радіоактивних, небезпечних при вживанні, і при цьому коропів великих як сом пробували розводити поза зоною, але там вони дохли.
  Дівчата це бачили, підняли автомати. Маргарита раптом відсахнулася; тонкий писк залунав у вусі:
  - До корабля чотириста метрів.
  Блондинка-термінатор, зрадівши, відповіла:
  - Чудово продовжуємо зближення.
  Очі Аврори та Маргарити бачили в темряві не гірше за котячих, а може й краще. На борту народу виявилося, трохи більше, близько тридцяти п'яти чоловік, рахуючи і найманців-рибалок, багато з яких п'яні. Зомбі теж узяв на приціл свого супротивника, колишній офіцер-зек мав автомат із глушником.
  Він приклався, тихо клацнув запобіжником, увімкнув нічний монокуляр. У ньому відчувався професіонал, особливо коли він притис гумовий наглазник до обличчя, щоб не видати спостерігачам своє місце зеленуватим світінням.
  Дівчата дивилися на супротивників через комп'ютерну оптику. Вона разом зафіксувала цілі, поставивши на максимальну скорострільність: тисячі п'ятсот пострілів за міну. Водночас дівчата розподілили жертви, зняти тридцять чотири людини потрібно було одним разом. Комп'ютер підказав, як і по кому, стріляти.
  Солдат спостерігач стояв біля віяла огорожі, він курив сигару і час від часу потягував віскі з фляги.
  - Недбало несуть службу американці! - помітила Аврора і хитромудро з отрутою в голосі додала. - Ось наслідок їхньої гнилої ліберальної демократії.
  - Наші думаєш краще! - скривилася Маргарита. - Особливо ті, що найнялися в армію, що не слов'янського походження?
  - Теж випити не дурні! - Дівчина-комсомолка потерла носик. - Свербить, можливо, до дощу. А може, і до міцного удару!
  - Я його зніму! Противника Третього Рейху... - прошепотів Зомбі-зек.
  - Взагалі куріння сповільнює реакцію та сліпить очі! - сказала Маргарита. - Я б особисто заборонила цигарки.
  На кормі грос-есмінця видно бартеру, стоїть кілька спарених швидкострільних гармат, класу "Лінкольн" - біля них із пари стрільців на сидінні. Ще двоє захоплені рибалкою. Спарений "грободон" правим бортом. І тут американець, на зразок негр, відлучився, щось дивиться по "мобілі". Судячи з усього "порнуха", свого роду відео. Загалом знаряддя небезпечні, якщо пальнути, чи невідомо врятують каміння "броня", а надувному човні точно кранти.
  - Так цілі розподілили. Підходимо ближче. - сказала вогняна дияволиця. - Примітивну худобу треба побачити, щоб образити.
  - Підкрадемося як змії! - підтримала, звиваючись талією Маргарита.
  Зомбі красномовно промовчав.
  Як завжди спостережлива, руда Аврора, відзначила носові гармати із супроводом і поки що безпечні. Декілька кулеметів, важких, мабуть потужніше ніж ПКМ. І тут екіпаж, видно хлопця, швидше за все, китаєць, дуже напружений, навіть нервовий вартовий. Напевно, новачок ось як виструнчився. Поруч офіцер, недбало спирається на рейлінг, повз нього пройшов радист з антенами.
  - Розподілимо цілі! - запропонувала, граючи жувачами Аврора.
  - Я висунуся правіше, ти лівіше захопимо велику територію! - Маргарита провела руба долоні собі по горлу.
  Надувний човен розділився на дві частини, дівчата розгорнулися.
  - Я кошторису кулеметників! - блиснула зубами Аврора.
  - А я пушкаря! - хихикнула Маргарита.
  Есмінець аж ніяк немаленький і дуже важливо увірватися в нього раптово, перебивши і заскочити в каюти. Дівчата-комсомолки відчували нервозність, досвід убивств був не дуже малий, але все одно серця почали стукати швидко, від викиду крові галасує.
  Вони дають собі уявну команду заспокоїтись і діяти холоднокровно. Не кожен навіть досвідчений боєць чи лікар може, але пульс заспокоюється. Гострий слух уловлює розмови, адже не всі янкі видно, а прибрати їх треба разом.
  Хто зокрема у верхній надбудові. Там, зважаючи на все, ріжуться в карти. Та ще й у примітивного дурня. У чого американці противники Радянської Росії дегенаративні. Так уже чутні міцні американські слівця. Цілих п'ять солдатів, і їх також треба буде прибрати.
  - Тільки здається, що у нас проста операція! - помітила Маргарита. - А так уникай зайвого галасу, що не було лиха!
  - Ми в ролі короля диверсій Грому Вітру! Тільки ось б'ємо янкі. Хоча, чесно кажучи, країна, яка знімає такі класні бойовики, має бути нашим союзником і близьким другом. - Комсомолка Аврора скривила брови, в особливому грізному згині.
  - Якби я не народилася в СРСР, то воліла б з'явитися на світ у США. Цивілізація Америки - це сотні культур з усього світу! - Маргарита невідомо кого дражнячи, показала довгий язичок.
  - Перемога над сильним суперником зазвичай коштує дорожче, але її ти, не віддаси за безцінь! - ринула Аврора.
  - Якщо не брати до уваги Великої Війни проти упирів і тролів, чиї плоди виявилися втраченими. - Маргарита важко зітхнула.
  - Тимчасово! - Жорстко відрізала вогняна дияволиця.
  Дівчата сильно ризикували. Поміч їх, одразу б запрацювали важкі кулемети. Вони навіть небезпечніші за гармати, тим потрібен час, правда, не великий, щоб прицілитися. Адже у янкі комп'ютери є, а також прилади нічного бачення. А чи багато снарядів потрібно, щоб їх гламурних розкотити? Потім їх можуть потопити навіть пальбою наосліп, або увімкнувши найпотужніші радари. Та й прожектор, можна щось розпливчасте розглянути, зокрема їхнє зомбі. Демаскує розвідниць-комсомолок цей хлопець. На верху ще один тип з'явився, морда розмальована, як у блакитного, до рибалок попрямував.
  - Знов у нас проблеми! - у голосі Маргарити відчувалося занепокоєння.
  - Нічого всіх знімемо разом! Це справа п'яти секунд! - Аврора ковтнула стимулятора. Підштовхнула напарницю ліктем. - Та й ти пий!
  Біля самого борту смужка світла, але це не є проблемою.
  Маргарита каже, вірніше, наказує зомбі:
  - Не стріляй без команди.
  - Слухаюсь пані! - відповіла "лялька-зек".
  Тепер всі цілі схоплені і ось удача. На борт "рибалки" витягаю звіра, що відливає рубінами: чудо-рибу-пасту. Навіть четверо хлопців із укриття висунулися, тепер усі цілі схоплені.
  - Час! Гіперзалп! - шепоче Аврора. - Вона любить виділитися.
  Автомати б'ють безшумно плескіт хвиль, повністю перекриває їхню стрілянину. За одну секунду вивергається двадцять п'ять куль, але в двох п'ятдесят. А прибрати разом треба сорок шість чоловік. Навіть з урахуванням промахів та неминучого дубляжу, достатньо двох секунд, для повної зачистки. Лише тоненький свист руху куль навіть затвори не клацнули. Бавовна ледь відчутна, тільки приклад трохи придавив плече.
  - Ось воно що означає електромагніт та розгін! - із захопленням вимовила вогнезарна дияволиця.
  - А також наші здібності! - рикнула Маргарита. - Хвала великому творцю!
  - Не Богом дані, наука! - заперечила Аврора.
  Хоча вони били з різних точок, але цілком могли перемовлятися навіть на великій дистанції через міні-рації.
  - Пропусти ні кого понад ліміт, приступаємо до висадки! - наказала воїнка-комсомолка.
  Забавно, що всі десантники це троє людей, дві дівчини-комсомолки та живий зек-труп. Дівчата-рейнджери перекидають ціловказівники. Ось видно, що ще три негри вийшло.
  - Пробач Господи! - шепнула побожна Маргарита, відправляючи бійців у найкращий світ.
  Зомбі пристрелили тільки двох, що курили біля борту і вдивлялися в далечінь. Тут, загалом було чим помилуватися, та й хто засудить моряків, що розслабилися в дружньому порту.
  Краєм ока Маргарита встигла помітити криваві хмари, що вилетіли з порожніх голів.
  - Настає розрахунок! - Блондинка-термінатор вимовляє. - Відкриваємо рахунок!
  - Схоже, все не втрачай жодної секунди! - скомандувала Аврора.
  Борт есмінця миттєво виріс перед розвідницями. На палубі тільки трупи, не звично тихо, тільки риба-простокваша б'ється хвостом об борт.
  Знову прокидання на найцікавішому місці. Дівчата-комсомолки спішно піднімаються і, схопившись, знову тікають. Їм навіть не дали поснідати, ось так і пустили голодними босоніж розпеченим піском. Що ж знову біжи і не гальмуй. Мабуть так і їм доводиться працювати...
  Аврора підбадьорила подругу:
  - Вище носа тримай крута радянська баба! Тоді ми під танком не зламаємось!
  Маргарита люто огризнулася.
  - Та я й не думала ламатися! - І зрозумівши подвійний зміст подібного виразу, доповнила роз'яснивши. - А тим більше прогинатись!
  Войовниці-комсомолки уткнулися у борт. На мить корма закрила і без того бляке світло. Розвідниці СРСР піднімаються як людина-павук, використовуючи чоботи-липучки. Маргарита ще й "баласту" допомагає: чи не за шкірку тягне зомбі. Добре, що це чоловік не із великих екземплярів. Ось вони й на палубі. Один із бійців піднімає голову, дівчина-комсомолка зрізає його диском-бумерангом.
  - Заспокойся квапига! - каже вона йому.
  Залізли швидко, заразом приліпили човни. Тепер все точно! Уся палуба під прицілом красунь. Ось двоє моряків висунулися, пів секунди і в головах дірки, тільки встигли смикнутися.
  - Я тримаю ворога на мушці! А тепер безшумно зняти всіх! - скомандувала Августина. - Взагалі вона взяла на себе роль старшого командира, побоюючись, що надто "добра" та релігійна Маргарита чогось напортачить. Коршунова цього намагається не помічати. Тим більше, як хтось із радянських маршалів сказав - дві людини не загін, три не рота!
  Маргарита зняла чобітки, сховавши їх у рюкзак, і пройшла босоніж уздовж борту. Швидко, зняла кулеметника, що сховався в осередку, то, схоже, ще не зрозумів що трапилося. Дівчата-комсомолки висмикнули свої чудо-автомати з-за спин, посміхнулися, одна взяла під приціл весь прохід, треба очистити весь прохід.
  Аврора раптом побігла зі швидкістю, що перевищує олімпійський спринт. Раз-два і вона біля носових гармат. Там бійців чоловік дванадцять, половина стоїть на "стремі", інші ріжуться до карт. З ними дві повії. Жаль дівчат, але така гірка доля повії. Оплата роздільна, а розбирання оптова. Аврора зрізає всіх короткою чергою, з безшумної зброї. Коліматорний приціл тут їй і не потрібний, і так підсвічування є, а моряки не чекають нападу з тилу. Та взагалі грає роль велика зарозумілість: хто посміє атакувати повний солдатів та матросів есмінець.
  - Рухайся як лисиця по проходу праворуч! - Тихо белькоче Аврора. - Нехай зомбі стоїть на місці, він лише видасть своїми китайськими чоботями.
  - Зрозуміло, я сама зачищу. - відповідає Маргарита.
  Рухи дівчат відпрацьовані на численних "віртуалках", їх вчили захоплювати кораблі, танки, битися у лабіринтах, штурмувати літаки, закладати вибухівку.
  Така ось помилкова або справжня з іншого світу пам'ять спливає в цьому казковому футуристичному баченні.
  За бажання розвідниці могли обдурити "Джи-2" пронести вибухівку до кабінету британського прем'єра, а так витворяти ще багато чого. Отже, тепер Маргарита рушила через леєри огорожі, швидко взяла під обстріл проходи з вигідного кута. Пара негрів, і один жовтий виринули. Маргарита пропустила ближче. За ними з'явилося ще п'ятеро. Потім раз коротенька черга поклала всіх.
  - Ось усе буде просто! - відповіла вона. Чомусь совість відступила, з'явився азарт бажання якнайкраще виконати свою роботу.
  . РОЗДІЛ Љ 6.
  Дівчина-комсомолка пробігла в бак, так було ще семеро бійців. Зняла їх забігла до носа, але з іншого боку. Зомбі незважаючи на наказ, не стояв на місці, а крокував по настилу вздовж корми, але на щастя його не було видно.
  Зайшовши до носа Маргарита, поклала ще чотирьох, добре, що вони йшли в обійми, навіть схоже цілувалися.
  - Я пройшла до дверей! - кинула блондинка-термінатор.
  Аврора, що не відставала від неї, підтвердила:
  - А я зачистила гармати.
  - Мочиш янкі! - Маргарита показала мову.
  - І дуже ефективно! - Аврора пальчиком босої ніжки підняла впущений недопалок і шпурнула його таким чином, що він потрапив прямо в дзьоб американського "орлана".
  - Я рухаюся з борту! - кинула лаконічно вогняний демон.
  Красуні рушили далі. Аврора майже зіткнулася з чорношкірим хлопцем. Той хотів було скрикнути, але дівчина заліпила йому рот поцілунком:
  - Заспокойся кошенятко.
  - Божественна ти моя! - промовив він.
  - У тебе добрі губи хлопчик, але мені ніколи. - Дівчина-комсомолка передавила пальцями артерію біля носа. - Іноді мені шкода, що не обрала собі кар'єру чемпіонки з тенісу. Були б гроші, слава, багато гарних хлопців та жодних убивств.
  Хлопець відкинувся, з-за рота виліз язик.
  Руда Аврора зробила пару присіла на коліно, вистрілила навскідку, винищивши чергових хлопців. Скомандувала:
  - Галина зроби коло і підберися до корми.
  - Зрозуміло, для нас це найголовніше. - видала Мірабела
  Дівчина-комсомолка босоніжкою пройшлася центром, по дорозі прикінчивши ще кілька бойовиків, зокрема пробіглася верхньою надбудовою. І тут швидкість на її боці, пара не виразних вигуків, навіть ніхто не встиг вистрілити.
  - А кажуть нащадки, ковбоїв палять швидко. Брешуть, напевно!
  Автомат (зброя, що розмовляє уві сні, нерідке явище, чи мало на що здатне, підсвідомість!) не втримався від репліки:
  - Ваш професіоналізм вищий за всілякі похвали.
  - Може, ще чогось скажеш! - Мірабела наступила голою ступнею на впалу, палаючу запальничку і скривилася від болю.
  - Ви сама досконалість, ви сама досконалість,
  від посмішки до жесту вище за всякі похвали!
  Зроби з ворогом звірство, велике бузувірство,
  І обруш свинцю зливу, з пекучим попелом - напалм! - Тихенько заспівав у навушник кібернетичний пристрій автомата.
  - Спритно ти перекидаєш шлягер! - посміхнулася Мірабела (але де вона пісеньку чула не могла згадати!) і потерла об шорсткий метал сідну п'яту.
  Автомат відповів:
  - У програму закладено почуття гумору. Для підняття духу бійців!
  - Раніше фільми крутішими були, щоб дух із силою щодня,
  але скажіть, що підніме, порнофільм "Еммануель"! - З гумором відповіла Мірабела (А хто така Еммануель, звідки такий образ взявся в голові. Може, від слова Еммануїл?).
  І сама розсміялася жартом.
  Тих, хто підняв над краєм огородження, дівчина спіймала чотирьох бідолах, що різалися на приставці в стратегію.
  - Зовсім розбовталася команда! Добре, що остання ваша мить буде щасливою!
  Аврора безшумно спускається трапом, займає позицію перед дверима в налаштування. Виповзає масивний, кілограм сто шістдесят негр. Дівчина-комсомолка зависає над ним зверху упираючись прикладом у бічні стіни коридору. Громила, бурмоче.
  - Фак'ю! Чому так тихо! - Аврора - б'є його прикладом по скроні. Потім підхоплює тушу, дозволяючи їй опуститися.
  - Тому що до тебе прийшло кохання! - відповідає вона.
  Дівчина-комсомолка і тут не підкачала, увійшла як вітер, черга, скосивши два десятки, з яких половина спала. Сильний запах спиртного казав, що янкі дещо встигли відсвяткувати.
  Сно перервано, низьким тембром реве сирена. Дівчат будять ударами гумових батогів по ногах і змушують будуватися.
  Піднімають їх і знову сковують, підганяючи далі.
  Перед цим, щоправда, дали поїсти. Знов каша, змішана з не надто свіжою рибою. Але на це просолено навіть більше норми. Мабуть, старі, прострочені консерви з числа трофеїв закинули в перловку. І солі у рибу, для дезінфекції додали. Полонені кадри поки що не втратили цінності для нацистів!
  Разом із ними шкутильгає і Олег Рибаченко. Хоча часу на сон начебто достатньо і навіть більше, проте бадьорості немає. Аж надто сновидіння вимотало хлопця.
  Ось він так іде і відчуває, як по голові, постукують спогади про плоди дивних галюцинацій, що йому вселили гітлерівські експериментатори;
  Ось уві сні бачить Дмитра. Він схожий на того худого й високого хлопця, що скований разом із ними, але вище й м'язистий. Проте обличчя та ім'я схожі. Теж дивний збіг. І цей хлопчик провів пару легких боїв проти збірної хлопчиків зі Словенії, а потім Румунії. Обидва поєдинки швидкі нокаути, причому на першій хвилині! Третій поєдинок виявився важчим. Худорлявий італієць мав чудовий захист і рухливість ног. Він не дав себе нокаутувати відразу і добре йшов. Перший раунд супротивник Дмитра закінчив на ногах...
  Тоді хлопчик у другому раунді, не зважаючи на можливість нарватися самому на жорсткий зустрічний, просто побіг на супротивника, кидаючи удари з обох рук. І отримав точний і стрімкий прямий удар назустріч, прямо в вістрі підборіддя.
  Вперше юного боксера струснуло, але це лише розлютило Дмитра. Він стрибнув як тигр і зачепив противника правою.
  Візаві похитнувся і впав на коліно... Рефері відрахував нокдаун і дав сигнал:
  - Бокс!
  Італієць, схоже, втратив рухливість і після стрімкої двійки у скроню і в вилицю впав, причому так безнадійно розкинувши руки, що рефері навіть не став рахувати, а одразу зупинив поєдинок. Трибуни, наповнені здебільшого школярами, свистіли та ревли. Втім, серед публіки були й високопосадовці СС. Переможеного хлопчика почали відкачувати, дівчина масажувала йому щоки і м'яла шию.
  Дмитро навіть злякався:
  - Чи не вбив я його?
  Але за хвилину енергійних маніпуляцій личко юного боксера порозовіліло, і він розплющив очі. Щось тихо пробурмотів. Дмитро допоміг йому підвестися і хлопчика дружньо обнялися.
  Олег Рибаченко у свою чергу боксував акуратно, бої були аматорські, по чотири трихвилинки... Хлопчик відправив двох своїх перших супротивників у третьому та четвертому раунді. Із третім довелося повозитися... І хоча Олег Рибаченко, демонструючи чудовий захист, впевнено вів за очками, був призначений і п'ятий раунд.
  Голі до пояса, і засмаглі тіла хлопчаків блищали від поту, м'язи ходили ходуном, а вени та жилки проступили ще різкіше. Противник Олег Рибаченко кинувся вперед, розраховуючи на те, що у разі активності йому віддадуть цей раунд. Але відважний піонер помітив, що його візаві вже стомився, і його реакція сповільнилася. Послідував стрімкий бічний у ліву частину підборіддя і на зустрічному русі. Юний противник підкосився і впав уперед... Судячи з усього, це був нокаут, так він не став на рахунок десять.
  Після чого настала перерва, три бою за один день за кубковою системою це багато!
  Дмитро з деякою часткою сарказму зазначив:
  - Ось професіонали б'ються по п'ятнадцять раундів, а до першої світової війни взагалі не було обмежень у часі. Боксери билися, поки один із них не впаде у знеможенні.
  Олег Рибаченко тут погодився лише частково:
  - Знаєш це професійний бокс, мені якось не до вподоби. У аматорському боксі ти просто рухаєшся по сітці, а в профі, занадто багато залежить від промоторів. Наприклад, можуть і дуже талановитого боксера згноювати, не даючи йому боїв. Та й чемпіони мають можливість не допустити до бою надто небезпечного супротивника. Наприклад, просто за допомогою різних зволікань відмовляючись підписати контракт.
  Дмитро погрозив кулаком:
  - Хай тільки спробує!
  Під час обіду юних спортсменів годували пристойно... Навіть були апельсини і на десерт раніше не куштовані радянськими спортсменами-підлітками банани, кокоси та плоди манго.
  Мабуть нацистські організатори змагань намагалися показати, що Третьому Рейху, все добре, дуже ситно і можна дозволити собі розкіш.
  Дмитро та Олег Рибаченко вперше в нових тілах спробували кокоси та банани і вдруге ананаси(ну з апельсинами в СРСР куди, простіше, є свої в середній Азії!). Тут хлопці припустилися досить поширеної помилки - переїли... А дорослих тренерів у команді не виявилося... Якщо в Гітлер-югент було гасло - юними повинні керувати юні, то в радянській спортивній делегації вирішили наслідувати цей приклад.
  Може, це була не найкраща ідея для наслідування!
  Принаймні після рясного обіду з десертом і тістечками треба було провести (якщо ти не програєш!) ще три бою... Причому з сильними хлопцями!
  Після їжі хлопчаків добряче розвезло, Олег Рибаченко навіть запідозрив, що їм чогось підмішали.
  Принаймні тепер клас юних радянських спортсменів упав, і вони стали програвати один за одним... Та ще судді разом з рефері зовсім озвіріли.
  Та й билися радянські вже проти німців.
  Дмитро спочатку почував себе непогано, і в першому раунді пройшов чверть фіналу...
  Проте вже у півфіналі, він відчув слабкість у руках і ногах... Велику слабкість і уповільнення рухів... Але Дмитро тримався на самолюбстві, і йшов уперед, незважаючи на те, що багато пропускав... Але голова у хлопця була міцна, і точні удари великого, технічного і швидкого противники його тільки злили... А злість і самолюбство своєю чергою дозволяли впевнено продовжувати бій.
  Нарешті у третьому раунді Дмитро зачепив свого супротивника, розбивши тому ніс.
  Німець злегка здивувався і отримав у підборіддя. Хлопчик із Третього Рейху пішов назад, його запліталися. Дмитро розвинув успіх, провів мало швидку, але водночас відчутну трійку... Противник упав, рефері взявся дуже повільно вважати нокдаун... Німецький хлопчик підвівся, але з твердо стоять ногах... Натхненний Дмитро кинувся його добивати. Декілька точних свінгів... Пацан падає...
  Суддя не поспішає підійти до нього. Про щось запитує убік. Йому відповідають...
  Починається новий млявий рахунок... На рахунку дев'ять хлопчаків все ще лежить... Але звучить сигнал закінчення раунду. Його підхоплюють і забирають у свій кут.
  Дмитро впевнено вимовляє:
  - Четвертого раунду не буде! Він просто не вийде!
  В даному випадку російський хлопчик виявляється правий, секунданти дали відмашку.
  Олег Рибаченко у свою чергу, бореться, як ні в чому не бувало... Холоднокровно набирає очки, а потім закінчує в четвертому раунді... І рухи, як і раніше, точні та швидкі.
  До фіналу з радянських спортсменів дійшли лише вони вдвох - представники наймолодшої вікової групи. Супертяж серед дітей, і середньовага... Чемпіон ваги мухи отримав за кілька годин до вильоту травму, а заміну йому знайти не встигли...
  Тож у фіналі виявилося лише двоє росіян, а решта, зрозуміло, німців, які розігруватимуть золото між собою...
  Змагання активно знімають на плівку... Дмитро з огидою скривився:
  - Отак вони нас хочуть зганьбити! Ніби ми росіяни гірші за німців і зовсім не арійці!
  Олег Рибаченко замотав головою:
  - Та ні! Будь-яке поділ національностей на повноцінні і повноцінні, абсурдно вже власною постановкою питання. Та й що тут казати, якщо наші ідеї загалом інтернаціональні!
  Дмитро, хихикнувши, погодився:
  - І бити ми їх будемо міжнародно...
  Перед фінальним боєм була зрозуміла перерва... І тут німці збудували радянським хлопчакам чергову пакость... Нібито запропонували натерти глянцем кеди. Але в результаті взуття на ногах пацанів раптом розм'якшилося і почало обсипатися.
  Довелося її скинути і бігти мити в раковину... Дмитро не на жарт розсердився:
  - Та навіщо вони це зробили? Чи хотіли нас спровокувати на бійку, а потім зняти зі змагань?
  Олег Рибаченко цілком логічно зауважив:
  - Та не лише це! Вони ще захочуть показати, що в СРСР злидні, і навіть провідні спортсмени змушені виступати на змаганнях босі. Мовляв, які у Росії бідні діти!
  Дмитро запропонував:
  - Може, попросимо кеди у наших старших товаришів? Тобі, правда, будуть великі, але мені знайдуться!
  Олег Рибаченко негативно замотав головою:
  - Ні, варто! Ми їм покажемо, що здатні перемагати й у найважчих умовах. Крім того хлопчикам нашого віку не соромно ходити босими... Як кажуть босоноге дитинство...
  Дмитро з такою силою стиснув кулаки, хто кісточки захрумтіли. Молодий боксер сказав:
  - Ну, вони мене розлютили! Ні, вони просто розлютили!
  Олег Рибаченко відповів:
  - То хай злість додасть тобі і мені сили.
  Тут згадуючи перервав дотик прикутого поряд Діма, хлопчик шепнув:
  - Ти теж бачив?
  Олег Рибаченко лаконічно відповів:
  -Так!
  Знову полив дощ, що не зовсім типово для кримської весни. Від цього і гидко і мерзлякувато. Навіть ще брудно, а мозолі, що формуються на підошвах, гидко ниють від розмоклої холодної води. До лісу колона з босоногими бранцями увійшла ще за кілька годин, уже ближче до вечора. Мабуть, есесівці поспішали поспішаючи сховатися від дощу. Хлопчик-піонер майже забув про те, що з ним трапилося. Та й личить юному ленинцю думати, про холод, мокрий наскрізь одяг, закоченілі ноги і сталеві з міцної нержавійки кайдани, що стерли зап'ястя до крові.
  Дмитро перервав мовчання і заявив:
  - Начебто я встиг облазити за зиму Криму, але... Тут якось не по земному!
  Олег Рибаченко погодився, мотаючи головою:
  - А з нами взагалі все не як у людей!
  Ліс виявився грандіозним. По сторонах від дороги строєм стояли сосни - в три-чотири обхвати, з червоно-коричневою тріщинуватою або жовто-жовтогарячою як велика луска риби корою, що піднесли на дику просто висоту компактні вічнозелені або блакитні крони.
  А на гілках ще й квіти, що начебто - петуній. Не ліс, а казка, відчуття влучення у інший світ. Але є й мінус - у бруді на дорозі було повно колючок, гострих, як справжні зі швейної машинки залізні голки.
  Деякі дівчата вже заохали наступаючи на них. Діма, стиснувши руку, Олегу Рибаченка сказав:
  - Це морок! Не вірте видінням!
  Мірабела поклала долоню на вже почав відростати світлий їжачок волосся Діми і шепнула:
  - Вір не вір! А під ноги дивіться! Бракувало ще занести собі інфекцію!
  У підліску густо ріс ялівець і... вже стигла суниця з полуницею. Дух стояв - суміш весняної сосни і весняного ж полуничного та ялівцевого аромату. Здалося, що навіть стало тепліше. І просто-таки не вірилося, що за сотню кроків звідси - мокра, хай не тундра, яка тундра може бути в Криму? Але все одно, паскудна погода та чорні холодні скелі, під якими марширують фашистські орди. Шкода, що захоплення вистачило ненадовго - повернулися біль у руках, роті та спині, холод, вогкість, і Олег Рибаченко відчув себе дуже нещасним. Просто до краю.
  Втім... відмінник-піонер раптом усміхнувся. Він уже не раз за короткий час перебування тут у полоні думав: ну, все погано, далі і гірше нікуди! І щоразу виявлялося - дуже навіть є куди.
  Дивно ця думка трохи втішила. Олег навіть став згадувати мапу Криму з Атласу. Але не міг її згадати - і збився на здивовані роздуми про те, що таки сталося щось неможливе. Можна потрапити в інший час - це фантасти з часів Марка Твена полюбили. В інший простір, що сучасніше, на іншу планету - припустимо! Чорт із ним, з розумом - раптом це надцивілізація; люди які на мільйон років випередили у розвитку людство балуються! Все неможливе можливо - знаю точно!! Але щоб при цьому змінювалася і твоя сутність, пам'ять, весь вираз і не тільки в тебе? Це вже тотально - безмежне і безмежне...
  Олег Рибаченко спитав Дмитра:
  - А в тебе є план на бій?
  Хлопчик відповів:
  - План простий - бий! - Тряхнувши худорлявою, на якій видно кожна кісточка спиною додав. - А добре таки, коли ти не просто скелет, а на тобі грає могутня мускулатура. Гарний сон... А ось ти поменшав!
  - Маленький, але далеко! - Банально, але влучно відповів Олег.
  А дорога стала рівною, тим часом пожвавішала. І так дивно, що в Криму, ніби все вимерло. Кілька разів назустріч проскочили мотоциклісти з ненависною чорною свастикою. А потім хвилин п'ять назустріч тягнувся обоз - запряжені філософського вигляду битюгами великі вози з закритою дерюгою поклажею, на яких сиділи поліцаї-мужики, що насупилися, в камуфляжних плащах і пов'язках зради. Теж у супроводі транспортера. На відміну від танків, їх у Гітлера багато. Потім ще один загін на вантажівках плюс мотоцикли з коляскою легко обігнав полонених дівчат-рабинь. Машин сто, не менше, багато розфарбовані під колір хакі.
  На ходу гітлерівці перегукувались з колонами бранців, що їдуть у голові, і по суті рабів вершниками, і Олег Рибаченко міг присягнути, що голоси були глузливі. Конвоїри-есесівці відмовчувалися. Лікарі їхали на якихось бронниках формою наче черепахи і важкі, ще гусениці тягнуть. Наїжачилися кулеметами. Адже схоже, подумав Олег, їм не дуже до душі ця роль - наглядачів-конвоїрів... Навіть свої звірячі морди сховали.
  Діма помітив:
  - Катів і в Німеччині не шанують!
  Мірабела знову щось сказала, киваючи услід мерзенним воїнам СС. Олег зітхнув:
  - Перебити б їх! Усіх до одного, до Гітлера!
  Діма помітив зітхаючи:
  - Ех, не розумію їхньої мови. А то спитав би, чи скоро нарешті прийдемо...
  Олег Рибаченко мляво зауважив:
  - Я знаю німецьку, але толку від цього небагато!
  Дощ перестав, і над деревами розчистилося небо, з'явилося сонце. У Олега Рибаченка з'явилася ще одна проблема - все сильніше хотілося у сортир обома способами. А щось підказувало: навряд чи через це зупинятимуться. Чомусь неможливість такої елементарної справи, те, що він і тут залежить від чужої волі, хлопчика-піонера, розлютила донельзя. Крім того, бажання ставало досить-таки болісним. І есесівці, і їхні прислужники вирішували цю проблему, не зупиняючись, але це викликало лише огиду, а не бажання наслідувати їхній приклад.
  Ось іноді й шкодуєш, що нагодували достатньо, щоб викликати потребу. Вміють фашисти завдавати проблем - природжені садисти. Чи так їх партія виховала?
  Олег Рибаченко вже почав зводитися всерйоз, коли раптом потягнуло в ще сирому повітрі, димом, потім почувся собачий гавкіт і людські голоси, справа різко, одразу почалася розчистка, на якій щось робили солдати - всього десятка три, а за нею піднімалися серпанки над кам'яними та масивними будовами. Від дороги стрімголов виліплювали до дітлахів, одягнених у камуфляж. Не росіяни, судячи з вигуками та пов'язками зі свастикою, їх штук двадцять - бігли та волали. На той час, коли колона підійшла до селища, назустріч уже вийшло не менше дюжини солдатів - з великими гранатометами та переносними кулеметами, забезпеченими широкими підствольними пристосуваннями. Їх очолював здоровенний дід у формі генерала СС.
  А може й не дідусь, а просто сивий, бо ніяких інших ознак старості помітно в ньому не було, і жест довгої вузлуватої руки, прикрашеної золотими браслетами, виглядав королівським і наказовим.
  А нагород у нього... Олег Рибаченко читав у довіднику і вразився - що стільки можна зібратися до колекції. Найвища це Лицарський хрест із дубовим листям та мечами. Вище тільки те саме, але з діамантами, а також Великий Хрест Залізного хреста, але така нагорода є тільки у Герінга. Ще вище Зірка Великого Хреста Залізного хреста, а історію Німеччини її нагородили всі двох чоловік - фельдмаршалів Блюхера і Гінденбурга. Ну ще орден орла з діамантами буде вищим.
  Колона з полонянок зупинилася. Пузатий "лікар-бос", як охрестив Олег Рибаченко начальника конвою, спішився і заговорив із сивим. Інші розглядали конвой похмуро і напружено. Олег Рибаченко зауважив, що в полі всі покидали роботу, а діти, що втекли, підійшли майже впритул. Перші німецькі, вони йшли колоною. А за ними і місцеві - худорляві: босоніж або в сплетених лаптях. Місцеві жебраки опинилися тільки в квітчастих картатих сорочках - чорно-білих Такі обірвані, що не відразу зрозумієш, де хлопчаки, де дівчата; всі кудлаті, русяві, але посірілі від пилу або коричнево-руді, довговолосі, жахливо брудні, але з живими, ясними очима - цікавими, трохи переляканими і виразно жаліючими. Зауважив Олег Рибаченко і те, що есесівський конвой намагається триматися якомога ближче до рабів та подалі від місцевих людей. Гітлерівці не гаманіли, не задиралися і взагалі поводилися тихо.
  Маргарита, дивлячись на це, зазначила:
  - Куди у СС поділася бравада?
  Олег Рибаченко дотепно відповів:
  - Пішла на батог і петлі!
  Сивий генерал тим часом саме на есесовців з дегенеративними рилами кілька разів і показав, а потім, коли товстун щось із піною біля рота став заперечувати - відмахнув рукою, різко, як мечем рубанув. І товстун теж махнув рукою, але з прикро-згодним виглядом, а потім віддав коротку команду. Загули броньовики, і вовчі вершники побрели далі дорогою. Потім пішли півдюжини місцевих солдатів. Інші оточили полонених рабинь, і колона знову рушила. Сивий прикрикнув і на дітей, і на працівників у поле, а сам пішов поруч із конвоїрами-людьми, що поспішали.
  Діма, зіщулившись, зазначив:
  -Щось вони не поділили!
  Мірабела з усмішкою відзначила:
  - Та нехай переберуться і випустять один одному кишки!
  Кряжистий молодий бородач із місцевих бійців СС, що зайняв місце поряд з Олегом Рибаченком, похмуро поглядав на піонера-хлопчика, хитав ручним кулеметом, потім крикнув у голову:
  - Ти російське порося хоч щось розумієш?
  І, вискалившись, додав:
  - Ми будемо у Москві та Вашингтоні чи ні?
  Олег Рибаченко зрозумів, чого від нього хочуть, швидко закрутив головою, зустрів погляд Маргарита - відчайдушний і в той же час ніби говорив: "Пощастило - на нас чекають великі справи!" - але сивий генерал відмахнувся, і бородач, ще щось пробурчавши, жалкуючий подивився на Олега і більше не говорив нічого. Олег Рибаченко майже зрозумів, чого той хотів... Нехай навіть і невиразно.
  Але тим краще, значить, експерименти все ж таки мають сенс? Невже німці хочуть дізнатися таким чином майбутнє? Але ж виходить суперечність. Про дружні змагання з боксу, не може бути мови після такої війни. Фашизм та комунізм вороги назавжди. Або тут щось інше... Як болісно занили віскі.
  Військове селище опинилася за невисоким, але добротним частоколом - з помостом для воїнів жахливої організації СС, з потужними - втім, відчиненими навстіж - воротами. Дивним Олегу Рибаченка здалося лише одне - кам'яні ворітні стовпи, покриті різьбленням у вигляді кучерявих нескінченно квітів і стебел. Стовпи ці зовсім не в'язалися із загальним виглядом села, де було брудно (втім, може, це після зими?), а будинки, складені з кам'яних плиток, законопачених у широких щілинах жовтуватим мохом, буріли плоскими солом'яними дахами.
  Натомість стояла САУ. Немає саме самохідка, причому на гусеничному ходу незнайомій допитливому Олегу Рибаченку модифікації. Ось, наприклад, озброєння - мортиру не менше на вигляд 350 - міліметрів. Він зізнатися не чув про таку.
  Причому машина виглядом важить під вісімдесят тонн, і як таку по кримських горах взагалі тягли? Чи хочуть випробувати при штурмі неприступного Севастополя? Від цього припущення трохи ниє в спустілому животі. Як доведеться російським солдатам під подібними ударами. Тут все дихало середньовіччям, перемішаним із сучасністю та технічними інноваціями. Як дірки з наворотами. Навіть не здивуєшся, якщо тут і телевізор виявиться, та ще й кольоровий. А чи не чорно-білий.
  Таким самим виявилося приміщення, до якого привели, точніше, пригнали рабинь. Втім, ні - гірше, бо тут ніхто не спромігся законопатити щілини цементним розчином, і пахло дуже знайоме Олегу Рибаченку - свинями. Під ангар невільниками вирішили пристосувати чи кинутий, чи тимчасово порожній хлів (запах з таких місць майже ніколи не вивітрюється).
  Маргарита так скривилася, що стала страшною і проскулила:
  - Ось знову нас опускають! Ну Гітлер потрап ти тільки мені!
  Але це був дах над головою. Плюс до цього невільниць розкували. Хоча, як і побоювався Олег, туалет тут не передбачили. У минулих приміщеннях, де в'язниця сучасніша - куди комфортніше. Фриці хоч і свиня бруду не люблять.
  Втім, подумав він про це, уже зробивши свої справи біля дальньої стіни. І зітхнув. Що тут скажеш... Не по-піонерському це зовсім не красиво. Все не до штанів, вже маленька перемога. А дівчатам теж, мабуть, довелося тут... Краще не дивитися...
  Аврора втім, не сумує:
  - Ще одна пригода... Живемо і дихаємо в цьому щастя!
  Олег Рибаченко брякнув:
  - А на тому світі може бути набагато краще!
  Вогняна дияволиця підморгнула хлопчику:
  - Готова сперечатися, перевірити, як на тому світі від нас не вплине!
  Олег Рибаченко у відповідь тихо заспівав. Це допомагало впоратися зі приниженням та соромом;
  Я присвятю вітчизні без залишку -
  Хай буде подвиг, ратний піднесений!
  Удар меча і кинута рукавичка,
  Безжальний царя Землі закон!
  
  Вулкан палає - закипіли води,
  Кохання моєї бурштинові вуста!
  Хочу я знайти хоч мить свободи,
  Наскільки ти повітряна та чиста!
  
  Горить як золото дорогоцінне волосся,
  Змахнув руками - виросло крило!
  Господь подарунок зробив мені безцінний
  І стало одразу радісно, світло!
  
  Де Бог пройшов: там виросла долина;
  Квітучих, пишних білих троянд!
  Там буде честь - світів усіх середина -
  Подарунок на вівтар, що я підніс!
  
  Так знаю, грішний, пов'язаний з чаклунством,
  І не вартий райських кущів і хащів!
  Але на голгофі разом із Христом,
  Ридав я, загорнувши ікону в плащ!
  
  Моя ти найкращий образ усіх наречених,
  Всевишній вірю, дух перетворить!
  Я понесу свій не гідний хрест,
  І підніму щит, що впав з рук!
  . РОЗДІЛ Љ 7.
  Розташувалися вони в хліві, тож миріться, якщо гітлерівці звикли навіть до худоби ставитись краще, ніж радянським громадянам.
  Троє місцевих хлопчаків під контролем СС натягли всередину соломи. Швидко мчали, миготивши босими, запорошеними п'ятами, принесли великі оберемки і назад. Минулорічної, натаскали, але багато, мало не стог. А через сім чи вісім хвилин після цього, не більше, з'явилася жінка, яка принесла разом із двома місцевими дівчатками кілька величезних плоских коржиків і два здоровенних кола сиру. Говорячи українською, вона спритно розділила їжу на всіх. Олегу Рибаченка стало цікаво: багато хто про щось питав і її, і хлопчиків, і всі троє охоче відповідали.
  Німців багато, і вони щось тут монтують. Але ж знову ніхто нічого не знає! Насамкінець ті ж пацани притягли баддю з водою, і щільно двері замкнули. З поведінки своїх супутників Олег Рибаченко зрозумів: це аут, більше сьогодні нікуди не поженуть.
  Маргарита запропонувала братові зі зброї, води та заявила:
  - Підкріпитися не завадить!
  Хліб виявився свіжим, але незвичним, важким якийсь (той черствий шматок, з'їдений вранці, Олег Рибаченко до смаку не міг пригадати, щоб порівняти). Чи то непропечений, чи то такий завжди їдять (вірніше, швидше за все друге, інші їли і ніякого невдоволення не виявляли). А ось сир виявився напевно місцевого виробництва - дуже гарний, схожий на бринзу, яку Олег Рибаченко любив. Шкода, що шматок був лише в третину долоні. Та ще хлопчаки-підлітка, а не чоловічий.
  Маргарита підтримала змученого брата. Той звалився на солому, як підкошений, дожував те, що йому дісталося, лежачи, навіть не став запивати. Олег Рибаченко раптом зрозумів, що його знобить. Залишалося сподіватися, що це просто трясіння після холоду, і особливо диких видінь. Що після сну це тремтіння пройде. Рибаченко Олег постарався собі підгрести більше соломи і по можливості закопатися в неї. Апетит нікуди не зник, заспокоював він себе, а в людей як він чув; при температурі насамперед відрубує бажання, є. Сам Олег Рибаченко ще жодного разу не хворів - завдяки генетичній конструкції. Щоправда, і подібних експериментів над ним, у тому числі багатогодинних прогулянок по холоду не ставив. Так що .. Але може обійдеться. А якщо ні, то є шанс, що все ж таки заради науки його підлікують...
  Деяких дівчат трясе не менше, але ніхто не кашляє.
  Ох, як навалилася на хлопчика-піонера, від голови до кінчиків пальців ніг, втома, що давить! Розтерті в кров зап'ястя, запухлі рубці на спині, поранені, збиті і почали відігріватися ноги - все занурило, але це ниття тільки посилювало бажання спати і спати.
  А страшно заснути - можна і не прокинутися, чи ще гірше знову опинитися у видінні. Втім, доволі цікавих.
  Олег Рибаченко заплющив очі й одразу поплив у обійми Морфея - повні мрій, кольорові, що й оглушливо звучать.
  Одна і на цьому випробування не скінчилися... Покриття рингу поміняли, встановивши залізні листи з шипами, які безжально вп'ялися в босі п'яти хлопчаків.
  Олег Рибаченко навіть ойкнув, але стерпів, хоч і не міг встояти на місці, а Дмитро навіть затанцював і почав порикувати.
  Суперники у них підібралися сильні, і були явно старшими, ніж офіційно оголошено. Наприклад, суперник Дмитра на голову його вищий, і вже вусики пробиваються... А хіба можуть вусики пробиватися в одинадцять років?
  Противник у Олега Рибаченка також куди більший і важчий, та й пика при цьому бандитська не дитяча .... Втім, хлопчику не звикати, ринг є ринг, там всякі зустрічаються!
  Обидва бою проходили одночасно. Треба швидше закінчувати, так вже наближається опівночі.
  Преображений Діма майже відразу почав пропускати важкі удари в обличчя. Його противник користувався перевагою в довжині рук, у вазі, і був, схоже, відмінно підготовлений, як фізично, так і технічно... М'язи взагалі як у качка атлета... Втім, і Дімка дуже рельєфен, і швидкий... Був швидкий, а зараз сповільнився...
  Отруєний Дмитро в першому ж раунді не пропускав безліч одиночних і подвійних ударів. Навіть під правим оком почала набухати гематома.
  Другий раунд видав ще гірше, його противник пішов уперед і бив, бив, бив... А Дмитро майже не захищався, лише відкидаючи голову назад пом'якшував удари, рідко, але зате несподівано сідаючи у відповідь, і часом діставаючи суперника... Той рикнув німецькою:
  - Ти росіяни означає не повноцінний!
  Дмитро жорстко парирував, теж німецькою:
  - А ти німець, отримаєш від російської цілком повноцінно!
  Той розлютився і всадив ліктем, у ніс...
  Зазвичай ніс у Дмитра в цьому світобудові дуже міцний, і його жодного разу не розбивали, навіть потрапивши, але в даному випадку, це був не пом'якшений рукавичкою удар, а вістря твердої кістки ліктя.
  І кров потекла по обличчю хлопчиська, змусивши її слизнути... Дімка відповів... Спіймав назустріч Противника злегка струснуло і він похитнувся, але сил розвинути успіх не вистачало - ноги зі сколотою підошвою наче ватяні.
  Третій раунд видався не менш важким, противник відчайдушно тиснув, але Дмитро став частіше ставити блоки, відбиваючи удари... Правила фіналу, були змінені, оскільки йдеться про міжнародну золоту медаль, то кількість раундів збільшили до п'ятнадцяти... Як у профі. Треба сказати дуже жорстоке рішення щодо підлітків, які вже цього дня билися п'ять разів... Правда і Дімка закінчував швидко, і його противнику явно спускали без особливої боротьби.
  Але після перших чотирьох дуже активних раундів супротивник Дмитра дещо знизив оберти. Він теж відчував втому, дихання стало куди бурхливішим і водночас важким.
  Дімка, не зважаючи на гематоми і сильне печіння в босих ступнях, навіть відчув у собі приплив додаткових сил. У шостому раунді він навіть кілька разів потрапив супротивникові в щелепу... Але він теж був стійкий, великий, і можливо ще й наколотий допінгом...
  У сьомому раунді підлий опонент Дмитра злегка змінив тактику і почав намагатися якомога більше ударів всупереч, правилами наносити ліктем, або навіть головою... Діма почав потрапляти ще частіше, і у восьмому раунді досяг приватного успіху, з великого носа противника потекла, нарешті, юшка... А коли той рушив черговий раз ліктем, сам нарвався на зустрічну поставу... Знущаючись, Дмитро гаркнув йому:
  - Ну, що попався, який кусався!
  Німець ще більше розійшовся, він досі розраховував на окремий прострільний хук!
  Олег Рибаченко вів бій більш рівно, майже не пропускаючи, і користуючись тим, що його супротивник надто вже широко розмахувався, зустрічав його підборіддя лівим джебом, або правим кросом... Але великий німецький пацан на ці удари ніяк не реагував. Тоді Олег Рибаченко змінив тактику і став обробляти приплюснутий ніс опонента... Нюхалка німця трималася довго, але до сьомого раунду почала підтікати...
  Треба сказати, що противник Олега Рибаченка вийшов на заміну, іншому, легшому та світлішому хлопчику. Колишній начебто травмувався( Хоча, звичайно, це нацистська хитрість!)... Тому він був на початку бою свіжий, і міг накручувати шалений темп.
  Але ось у дев'ятому раунді й Олег Рибаченко трохи зазевався і пропустив удар, від якого його збило з ніг... Голі, збиті ніжки хлопчаки безпорадно закрутилися... Олежок утім швидко схопився, щоб не зарахували нокаут. Метнувшись, повис на супротивнику...
  Той його струсив, кинувшись добивати... Пролунав горн про закінчення дев'ятого раунду, але рефері вдав, що не чує...
  Олег Рибаченко, пропустив дещо важкий ударом, але втримався, пом'якшуючи їх мотанням голови. Противник увійшов у раж, уже нічого не помічаючи молотив. Тут радянський хлопчик рефлекторно, але дуже сильно пробив по корпусу назустріч... Удар потрапив у печінку... Дуже небезпечне влучення...
  Опонент зробив ще кілька помахів і його велике обличчя почервоніло. Судорожно ковтнувши повітря, він повалився вперед, і почав корчитися... Рефері, одразу зупинив бій, і на ринг вибігли лікарі... Незабаром з'ясувалося, що супротивник продовжувати сутичку Олега Рибаченка не в змозі, і його взагалі понесли на ношах, поставивши крапельницю...
  На друга Дмитра це справило озвірливу дію і він перейшов у наступ, проти супротивника, що помітно втомився... Десятий, одинадцятий, дванадцятий раунд... Жорсткий розмін ударами, але з явною перевагою Дмитра... Тринадцятий раунд дещо вирівнявся, за рахунок відчайдушного спрута німця, а радянський хлопчик отримав розтин брови.... Але в чотирнадцятому підбадьорився Дімка знову взяв ініціативу до своїх рук. Ці хлопці ще ні чого не знали, наприклад, про Мохаммеда Алі, але багато в чому копіювали його тактику.
  До п'ятнадцятого раунду у німця від втоми опустилися руки, і він уже не реагував на удари, а просто стояв, демонструю арійську стійкість. Нехай так! Але їх було багато, дуже багато і вони сипалися на неприкрите підборіддя противника. Нарешті башка, німця не витримала, ліміт стійкості вичерпався і він представник "арійської" нації просто, як бруд сповз униз, приблизно за п'ятнадцять хвилин до закінчення останнього раунду.
  Рефері взявся до непристойності повільно рахувати, але після рахунку п'ять, бачачи, як страшно нерухомий суперник Дмитра Лебедєва, перервався і крикнув:
  - Скоріше лікаря!
  І чергову малолітню "надлюдину" відвезли до шпиталю.... Після чого фіналісти, що перемогли, вишикувалися до колони, і почали марширувати... Зверху посипалися пелюстки троянд.
  Високий хлопчик Дмитро широко посміхався, йому було весело. Але тут раптом помітив, що камера наблизилася до них, і знімає крупним планом босі, сильно сколоті шипами і злегка кровоточиві ноги радянських хлопчаків... Його настрій відразу ж зіпсувався і він спробував сховати свої кінцівки за розкішні в позолоті кеди інших юних німецьких спортсменів або закопати їх у пелюстки.
  Олег Рибаченко смикнув його за руку:
  - Не варто! Саме твоє збентеження і викличе смішки, і сумніви... Крім того, в Німеччині після оголошення тотальної війни майже всі діти босі ходять, що ти й сам бачив на вулицях Берліна. Так що випрями гордо спину.
  Медалі що їм вручали, були на коричневих стрічках і із справжнього золота, приблизно п'ятдесят грамів вагою та дев'ятисотої проби. Звичайно, для радянських хлопчаків це велика сума - приблизно... Навіть важко підрахувати, бо радянські гроші начебто були офіційно забезпечені, але фактично емісія провадилася без золотого запасу.
  Коли радянські піонери сходили на поміст, лунав гімн СРСР. До речі, це була ще не музика Александрова, щось на зразок інтернаціоналу. Олег відчув тут велике натхнення і попросив дозволу заспівати.
  Гімлер, який був присутній на змаганнях, милостиво дозволив:
  - Ми будемо дуже раді почути твір наших гостей їхньої Великої Росії.
  Олег Рибаченко вклонився спочатку праворуч, а потім ліворуч, після чого вони разом із Дмитром заспівали;
  За життя витязь ти орлом летиш
  І не бажаєш знати посадки!
  Для нас нагород зовсім не фетиш
  Нам шлях один прийнятний у дамки!
  
  Спочатку краватка червона пов'язала,
  Потім, коли війна прийшла...
  Лопату в руки тонкі хлопчисько взяв -
  Щоб не встромилася в груди голка!
  Траншеї рили діти босоніж,
  Шматок черствий на трьох...
  Відігрівалися в холодну окропом,
  Від в'юк кусачих, дуже злих!
  
  Боєць загинув і автомат упав,
  Його хлопчик спритно підхопив!
  Могутній як "Катюші" став удар,
  Безстрашний, молодий колектив!
  
  Стріляю в чорних тіней ланцюг,
  Звідки влучність ти взялася?
  Як у давнину найгостріший меч,
  Вам набігла знати пеня!
  
  Війна без жалості, на жаль, не мати,
  У ній суш пустелі моторошний жар!
  Але за Вітчизну треба життя віддати,
  Тоді отримаєш щастя в дар!
  
  Але що таке бути в коханні?
  Не кожен хлопчик це знає.
  Коли потоки ллє крові -
  Фашистів звірячих вбиває!
  
  Але Батьківщина і є кохання,
  У ній слава світлих поколінь...
  І серцю ти не перемов,
  У ньому Сталін - Сталь та Полум'я - Ленін!
  
  Будь променева пора -
  Святої справи комунізму...
  Розбита зла орда -
  І вирвано корінь геть нацизму!
  
  Все людство вважай...
  Поради зробили єдиним!
  Нехай буде на планеті рай,
  Я лицар - Русь непереможний!
  Олег Рибаченко та Дмитро за останніх слів підстрибнули вище, тим самим ще більше посиливши враження від своєї пісні.
  Трибуни захоплено свистіли та аплодували...
  Поки хлопчики бачили загалом досить цікавий і сприятливий для них сон, дівчата повернулися до перерваного раніше захоплення корабля. Багатосерійні видіння рідкісне явище, але тут явно за цим стояло щось більше.
  Точніше не ведення, а виконання місією Гіпервідьми та Російських Богів-деміургів. Відпрацьовуючи своє безсмертя.
  Тепер наступний відсік, ось тут проблеми з якого боку двері відчинені, а з якого задерти. Тут найкраще або обійти, або ризикнути. Втім, нічого страшного, якщо вона поверне ручку ні, візьмуть за свого п'яницю. Тут хтось неголений глянув з-під ілюмінатора, дівчина ледве встигла притиснутися. Втім, так швидко він її не розгляне. Двері зачинені і треба постукати.
  - Хто там? - Натужно хрипить випитий голос.
  - Свої! - відповіла англійською з явним техаським відтінком виявила несподівану обдарованість до мов Аврора. - Ми принесли місцевого рому, остогидло віскі.
  - О так! Швидше! - Чоловік-матрос за дверима заверещав немов свиня. - Звичайно, ром!
  Масивні двері, яких не проб'єш гранатою, відчинені. Вибирається тип з помутнілим поглядом, з ним ще кілька напіводягнених суб'єктів. Від них немовби при газовій атаці несе, точніше інтенсивно вражає, перегаром,
  - Де ром! - Хором заволали вони.
  - Ви й так гарні! - Руда Аврора з великим задоволенням стріляє, укладаючи штабелями моряків. Цілих три з половиною десятки уклала, доведеться обійму змінити. Добре, що кулі маленькі, компактні, можна багато з собою брати.
  - Ще один відсік зачищений! - З деякою часткою осінньої прохолоди в голосі, - сказала вона. - Пару пострілів встигли зробити, але я сподіваюся не чути.
  Білосніжка-термінатор відповіла:
  - А ті, хто чув - оглухнуть!
  Маргарита Аврора пройшла черговий відсік, трохи вивернулася, трохи відстріляла коридором, увійшовши до корми, побачила, як її напарник зомбі зчепився з янкі. Мертвяк, втім, виявив не сильну силу, зламавши шийні хребці.
  - Ну, ти нас мало не видав! - пискнула дівчина-комсомолка.
  - А що лишалося робити! Він мене помітив і мало не збентежив! - Зомбі набув вигляду скривдженого собаки.
  - Ну, у тебе поняття! Ляж, і будь смирним. - Маргарита погрозила "слузі" пальчиком і тихо шльопнула ніжкою по палубі.
  На кормі довелося постріляти, один із солдатів викинув гранату, ось погрожував, все обвалиться. Американський аналог Ф-1, летів як уповільнена зйомка. Рішення народилося несподіване, цього у спецназі не вчили. Маргарита різко метнула бумеранг. Вона включила третє око і буквально злилася з тонким шматком надміцного металу. Уявний погляд супроводжував рух диска, і ось вістря встромилося між плиточками, розрізавши зброю і підривник перекривши доступ кислоті. По лобі блондинки-термінатора скотилася краплинка поту.
  - Ух, мене мало не розірвало! Це просто диво. Дякую тобі Богородице, що рятуєш мене грішну.
  Руда Аврора почула її і вимовила з занепокоєнням:
  - Що там?
  - Гранату кинули! - відповіла хорт Маргарита.
  - Я не чула вибуху! - здивувалася ведмедиця-комсомолка.
  - Не повіриш, я її диском-бумерангом зробила. - хихикнула білосніжна войовниця.
  - Ось як і так буває. У принципі, це не суперечить законам природи, якщо потрапити між плиточками. - Аврора зробила пальчиками босих ніг подібність дулі.
  - Так і вийшло! - Хіхікнула, скалячись Маргарита.
  Вогнезарна дияволиця стала цікаво:
  - Скільки убила на кормі?
  Красива Коршунова з гордістю відповіла:
  - Двадцять вісім чоловік, а двадцять дев'ятого задушив зомбі.
  - Не дуже багато! Зараз я рухаюся каютами, щоб зачистити весь корабель. Допомагай мені! - У голосі рудої Аврори тепер звучало нетерпіння.
  - Добре рухатимуся з тобою. - Маргарита різко скинула з волосся прилиплий шматочок закривавленої кісточки.
  Вогняна Аврора стрімко проникла в кают-компанію, тут кілька офіцерів вже спали, а караульних вело з боку на бік від перепою. Проте вони крикнули:
  - Сюди не можна!
  - термінова доповідь від Гамільтона. - відповіла вогнезарна дівчина-комсомолка і дала чергу, майже впритул. Кулі летять безшумно, світла теж не ту, не відразу зрозумієш, що це автомат у тебе палить. Тож дивним було, якби хтось зреагував. Трупів вісімнадцять і невдовзі до них додалося ще четверо, з санвузла, навіть шестеро - пара трупів обійми впала з бочка. Один із прахів належав повії.
  Безмовна могила в розворот,
  Знайшла смерть - маленька бестія!
  Сьогодні долар - завтра кулю в лоб,
  Така вже небезпечна професія!
  
  Та дівчина не хотіла ж ти,
  Мучити, складаючи іспити...
  Були інші плутані мрії,
  Тільки крутити жваво дупи!
  
  Щоб шампанського лилася річка,
  Яхти, машини - всі почесті!
  Бакси хапала без рахунку рука,
  Дівка наважувалася на підлості!
  
  Але думає тільки ідіот,
  У борделі добре та дуже весело!
  Ікрою чорною набивала рота -
  Не знала, що ти СНІД навісила собі!
  
  І на могилу ні хто не прийде,
  У страху похреститися батюшка!
  Дуже поганий вийшов результат,
  Колишній клієнт навіть гадати!
  
  Діти твої не добре згадають,
  Соромно такий знатися матір'ю!
  Що їм залишилося - тюремний притулок -
  Мовчки терпіти покарання...
  
  А тому дівчисько ти вчись,
  І попрацюй Батьківщині-красуні!
  Тоді ж буде шлях без спаду вгору.
  Інакше вічність у пекло смажитися!
  Резюмувала вогняна Дияволиця, вклонившись загиблої повії.
  Так вона й пройшла, немов тінь, що прилипла до стінки й далі коридором. З боку дме вентилятор наганяючи тепло, волосся Аврора сплело в хльостку косу, так що відчуття приємні. Вона підходить до дверей, якщо розкрити гаряче повітря може пробудити стоять за стійкою. Трохи вагається, потім плавно робить вузьку лужок, проповзаючи нею. Відчула голим пресом лоскітну шорсткість килимка. Трохи спустилася трапом, тут уже багато сплять, біля стійки потягують пиво. У легкому шумі ніжки, що стали босими, Аврори не чути, гола підошва краще гасить звуки, ніж у взутті, тому дівчина пройшлася босоніж. Вже монотонне знищення чергою, намагаючись витрачати не більше кулі на одного. Сплячих взагалі можна прирізати. Якщо відразу стиснути сонну артерію, то з боку супротивника максимум буде позіхання.
  І тут голонога Аврора попрацювала, на борту крім янкі, було близько півстоні бійців "Стабільність", але вони лише знизили дисципліну.
  - Ось це означає, коли допускаєш в екіпаж невідомо кого.
  Дівчина піднялася по трапі, зверху падає розсіяне світло. Звичайний шум, під ногами килим невідомо звідки здертий. Судячи з малюнку Іракський. Що ж це в певному сенсі
  теж непогано, хоч говорить про досвід команди. Але тяга до зайвого комфорту згубна для янкі. Ось вона залізла на сходи і зупинилася. На містку троє та два у скафандрі-черепасі. Ну, скафандр-черепаха це навіть не танк, можна взяти з підствольника, але шуму буде як від гоління свині. Так не хочеться зривати таку налагоджену операцію.
  Звернулася за допомогою до своєї подруги Маргарити:
  - У нас тут один, вірніше, двоє в черепахах!
  - Розумію! - Маргарита намагаючись розігрувати із себе круту. усміхнулася.
  Вогняна дияволиця в'янула:
  - Як звалити?
  Маргарита примружилася і з сумнівом Сфінкса, яким проповзає козявка, запитала:
  - Підствольник виключено?
  - Дуже галасливий! - Аврора глибоко зітхнула.
  - Найкраще запустити бумеранг в обличчя, надрізавши броню-забрало в районі, де скло. Потім всадити туди три кулі у потрійному режимі. Має спрацювати. - впевнено сказала Маргарита.
  - Підійди до мене, зробимо синхронно! - хруснувши нервово пальцями, попросила вогняна дияволиця.
  - Звісно, вже поспішаю! - Маргарита поклала ще кілька і зайшла з протилежного боку. Босонога Аврора зосередилася і тихим тоном додала:
  - Тут не можна промахуватись.
  - Помолись, це допомагає! - запропонувала комсомолка Маргарита, яка знову впала в релігійний екстаз.
  - Я не вірю у Бога! - відрізала войовниця-ведмедиця. - Це ознака слабкості!
  Воїнка-блондинка, накладаючи на себе хресне знамення, запропонувала:
  - Так попроси про допомогу - найвищий людський розум. Нехай він допоможе перемогти в ім'я Радянської Росії.
  Дівчата завмерли п'ять секунд, шепотіли, а потім виконали задумане. Диск бумеранг, як тонке павутиння, у розсіяному світлі майже невидимий. Раз і вдарив двом нерухомо стоїть бовванам у забрало. Ті не встигли зреагувати, як безшумні кулі потрапили в трохи розрізане забрало, пробивши оболонки і розвернувши мізки. Ну, а третього замочили синхронно, тож той не встиг зреагувати. Щоправда, скафандри-черепахи впали, створюючи шум. Цікавий матрос вискочив, руда Аврора одним стрибком наздогнала його, і вказівним пальцем у потилицю.
  - Спи синку!
  Потім униз там з'явилися кілька голів, черга подвійним віялом і тиша.
  - Цей етап пройдено Маргарита!
  - Тут поруч каюта капітана захопимо його разом із камінчиками. - запропонувала розлючена комсомолка-блондинка.
  - Само собою.
  Щоб пройти до каюти капітана, довелося виконати дві зачистки, одну повію, що самозабутньо працює над двометровим негром, Маргарита Коршунова пощадила. Занадто вона була молода, не старша вісімнадцяти, а може навіть шістнадцять. Так благально дивилася.
  - Я нічого не скажу воїни...
  - Аллаха! Непереможні та ведені на крилах удачі. - відповіла хитра Маргарита по-арабськи.
  Дійсно, їхніх осіб не видно, що розпливчасте, дівчисько все одно не впізнає, а версію що це турецький султан посилить.
  - Де капітан? - запитала Аврора англійською з арабським акцентом.
  Жриця кохання залепетала:
  - У люкс-каюті! Цей "педріла" зовсім не спокійний на кохання. Та якщо хочете, я вас обслужу, абсолютно безкоштовно!
  - У раю на нас чекають дівчата в тисячу разів краще, ніж ти! - відмахнулися войовниці-ведмедиці.
  Путана, не хотіла дратувати вбивць, але рефлекс повії був сильніший за голос розуму:
  - Я вам покажу лише те, що вмію! Моя мова, легка як пір'їнка і солодка немов мед!
  Не на жарт розлютившись, Маргарита тицьнула їй пальцем, у повіку, відключивши повію:
  - Ще трохи й нам довелося б її вбити. - Релігійна комсомолка запалу Кракатау люті побачивши подібну розбещеність.
  Біля входу недбало поклали двох вартових, зістрибнувши за спину, і зламавши шиї.
  Капітан немов кінчений подонок уже хропів, обнявшись із двома типами, негромом і тайцем. Ті, незважаючи на те, що теж піддали, нервово поверталися.
  Фотографію капітана, дівчата бачили в комп'ютері і з цього не довго думаючи, поклали обох "транс-хлопчиків". Капітана першого рангу, друге обличчя після адмірала ривком підняли і парою ляпас привели до тями. Вперше опинившись у полоні, потворна тварюка, не смикався, тільки дивився на свою смерть очманілими очима.
  Маргарита підняла його на витягнуті руки, затиснувши рот рукавичкою, а Аврора піднесла до очей кинджал зі лезом. Зашипіла лютою коброю:
  - Одне слово і виколю око!
  Маргарита трохи послабила щелепу, але капітан мовчав.
  - Ось ти як! - Вогнезарна дияволиця зробила тон у голосі ще страшнішим. - Застосуй біль Командор.
  Галина трохи притиснула нервове закінчення і затиснула рота, так їх ковтки американського капітана виривався крик.
  - Ну, тихіше зараз минеться. - Руда Аврора стала босими пальчиками вибивати на підлозі подобу ритму, характерного для похоронних маршів. - Говори невірний кнур! Або ми відріжемо твою гідність і засунемо в рот.
  Коли капітан-збоченець трохи заспокоївся, Маргарита злегка віджала. Войовниця блондинка вирішила також зробити словесний внесок у допит:
  - Пес говори, якщо хочеш уникнути мук. В іншому випадку тільки принесеш задоволення нам.
  Капітан не виразно сказав:
  - Все скажу!
  - Ну, це вже краще. Допит як сказати у легкій формі! - Дівчата знущально посміхнулися.
  Капітан простогнав, його заячі вушка тремтіли:
  - Тільки лишіть життя!
  Аврора логічно помітила:
  - На це найцінніша страва, треба ще заробити!
  - Я ділова людина. - Чому зрадів полонений американець. - Якщо бажаєте, можу обслужити!
  - І цей туди ж, плюй, не відходячи, чоловіча повія! - гидливо помітила Маргарита.
  Навіть корабельний тарган наткнувшись на гладку шкіру ніжки дівчинки, кинувся назад у щілину, обурений подібною пропозицією.
  - Скільки людей на кораблі? - Горда руда Аврора вдала, що не чула останньої пропозиції.
  Американець-збоченець зам'явся, фізіономія стала дебільною, наче він і не чув питання, очі хлоп, хлоп!
  Вогняна Диявола полоснула кинджалом по мізинці, потекла кров. Той відразу прийшов до тями:
  - Ну скільки людей на есмінці?
  - Близько чотирьох сотень! Точно не знаю з берега прибули бойовики "стабільність". Але повія мало. Їх навіть для хлопців із узбережжя не вистачає. - скулив і смикав свинячою шиєю притворник і дебив.
  . РОЗДІЛ Љ 8.
  - Подробиці опустимо! - Вогняна Аврора одразу ж перейшла до практичної справи. - Артефакти де?
  Капітан спробував зіграти в "дурку":
  - Які артефакти?
  Боса Аврора трохи стиснула коліно, хруснула кістку.
  - Тепер зрозумів?
  Біль виявився найефективнішим засобом вивітрювати дурноту:
  - Так вони перебувають у корабельному сейфі.
  Крута Аврора ринула:
  - А сейф?
  - Там за дверима! - пискнув свинячий примат.
  - Войовниця-ведмедиця блиснула зеленими очима. Маргарита смикнула на себе титанові двері і розчаровано вигукнула:
  - Кодовано!
  Капітан відчайдушно намагався вижити:
  - Так, у мене є ключ.
  - Де? - Дівчина-войовниця пальчика босої ніжки підняла за ніжку стілець.
  Тварина невиразно булькнула:
  - В шафі!
  Боса Аврора швидко підскочила до шафки, і дістало пристосування з чіпом.
  - Ось цей?
  - Так! - пискнув щур.
  - Я сам відкрию! - Лиха Аврора врізала капітана по руках. - А ти дивися, будь розумницею.
  - А чому вас лише двоє? - У свині вистачило сміливості на інтерес.
  - Не будь надто цікавим. Довше проживеш. - Голою п'ятою Аврора вдарила в в'ялий живіт Форлеїнда, змусивши корчитися від болю. Дівчина відчинила двері, що ведуть до сейфа. Усередині приміщення було кілька ноутбуків, підствольні гранатомети. Радянський РПГ - 39, в одному екземплярі, і його накрученіший американський аналог.
  - Код сейфа знаєш? - ринула Войовниця-ведмедиця.
  - Окрім двох останніх цифр, відомості про них має лише командир. - Наш адмірал Джордж Арнольд.
  - Називай! - Маргарита тицьнула ногою в в'ялу морду бранця, і схопили його за ніс босими пальчиками.
  Збиваючись, полонений американець, перерахував не надто довгу комбінацію. Трохи підібравши Аврора блиснула очима:
  - Молодець, не збрехав. Очко на твою користь.
  - А далі як сказати... Ось якщо ви тричі неправильно наберете номер, пролунає сигнал тривоги. - раптом брязнув переляканий капітан.
  - Ми його й так знаємо! - Дівчина-комсомолка стрімко набрала код, і відчинила товсті в чотириста міліметрів дверцята. Камені зберігалися в окремих коробках і були акуратно витягнуті.
  - Стінгери з безмежного, ними ви вже встигли обробити?
  - Здебільшого так! - пискнув полонений щур. - Увечері провели випробування.
  Вогняна диявола зраділа:
  - Чудово де зберігаються стингери?
  Заїкаючись, капітан видавив із себе:
  - В ангарі, там, де трюм. У ньому стоїть друк "Орлана", заразом поруч і два танки "Першинг".
  - Ці коробки тільки на металобрухт годяться. А ось покращена модель "стінгерів" цілком підійде. - Шалена Аврора, дражнячи бранця, показала мову.
  - Вони з чіпами комп'ютерними, такими особливими силует ловлять. - бурмотів американець, намагаючись купити собі життя.
  - Знаємо! - Вогняна дияволка повернулася до напарниці. - Як ти думаєш, Мірабело, скільки з чотирьохсот п'ятдесяти людей залишилося?
  - Менше ніж половина. Загалом у нас двісті тридцять вісім трупів. - Дівчина-комсомолка навіть хихикнула від насолоди.
  Шалена Аврора видихнула з себе:
  - Потрібні будуть полонені, щоб занурити "стінгери", там є над чим попрацювати вченим.
  Полонений мерзотник, брязнув:
  - Ви росіяни?
  - З чого ти взяв, ми моджахеди. - рикнули войовниці-комсомолки.
  Капітан показав несподіваний розум і здогадливість.
  - Тільки у росіян можуть бути такі круті бійці, здатні вдвох захопити чималий корабель!
  Жорстка Аврора не погодилася:
  - А воїни великого турецького султана з артефактами!
  - А ось як? Все може бути, але ви надто інтелігентні для арабів. - Свинячий примат полебезив. - Хоча, може, ви німці?
  Стрімка Аврора, спростовуючи його слова, врізала гомілки в живіт, потім зламала обидві ноги, капітан-козел від больового шоку знепритомнів.
  - Загалом він нам і не потрібен, ми досить знаємо. - підвела підсумок руда войовниця. - Тепер нам лишилося лише захопити екіпаж.
  Маргарита відразу ж запропонувала:
  - Пішли каютами, набір ключів у нас є!
  Аврора зраділа:
  - Та ще є екстрене електронне відкриття.
  Дівчата-комсомолки тихо спустилися вниз, відчинили двері каюти і знову знищення. Просто якась молотьба, не війна, а збивання пшениці.
  - Кають номер шість чисто! - Заявила, скелячи зуби Аврора.
  - Може у палаті номер шість! - хихикнула Маргарита. - Давай краще розійдемося.
  - Ми не гуси щоб пастися в купі. - проревела вогняна дияволиця. - Точніше гуси, але дикі!
  - Не так! - Тут уже образилася блондинка-термінатор. - Ті найманці борються за гроші, а ми виключно за Комуністичну Батьківщину.
  Дівчата-комсомолки рушили перебіжками далі з палуби екіпажу, пристрілюючи одинаків. Маргарита мчала з усіх ніг далі, до машинних відділень, комор, трюмів, камбузу. Військових акуратно блокували, перемелюючи частинами. Те, що чергове освітлення було слабким, тільки грало розвідницям на руку, противник за десять метрів нічого не бачить крім вібрації, а вони виразно виглядають.
  Комп'ютер на автоматі висловив свою думку.
  - А якщо використати модель вірусу.
  - А ми вже використали розумник на батарейках. - заявила, образившись на робота, Маргарита Коршунова. - Ось бачиш усі системи спостереження у сплячці.
  - Як це! - здивувався автомат із чіпом.
  - Ще в кабінеті у адмірала, послали гібрид хробака та вірусу каналом. Начебто він не помітний, жодна антивірусна програма не підніме тривогу. Така чиста робота, невидимка приспав всі системи спостереження. - Дівчина-комсомолка для більшої переконливості показала свій гострий біцепс на руці.
  - Ого, ну ви даєте! - повідомив, дивуючись догадливості дівчат автомат. - А мене перепрограмувати можете?
  - Цілком реально! А що ти хочеш?! - Маргарита тут зробила дуже лагідне личко.
  - Усвідомити себе як особистість! - попросив електронний пристрій.
  - Це зайве, поки стріляй. - Блондинка-термінатор не дурна, щоб займатися дурницями. - Пізніше я розповім тобі про Христа.
  Маргарита зайняла позицію спиною до трапу, спустилася на одне коліно для стійкості, навів стовбур на двері навпроти. Вийшов хлопець, цього разу білий, тільки трохи "малахольний" мабуть курнув дурі.
  - Наркомани царства божого не успадковують. - перебила їхня войовниця-комсомолка. - скинула тіла, швидко перехрестившись.
  Боса Аврора зигзагами рухалася іншим периметром, підійшла до дверей, вона виявилася замкненою, відкрила універсальним ключем. Негр жбурнув у неї подушкою.
  - Киса голись!
  Дівчина-комсомолка зреагувала миттєво, розпорів і подушку, і африканця та його напарників; - менше ніж половина. Загалом у нас двісті тридцять вісім трупів. - Дівчина-комсомолка навіть хихикнула від насолоди.
  Ех затягти б у ліжко, напарників.
  - Ось виродки, зуміли налякати! - відповіла рудоволоса войовниця-ведмедиця. - Тепер куди попрямувати? Очевидно, у каюту заступника. Він, схоже, спить.
  Житло помічника капітана не таке велике, але звідти звучить музика. Меломан означає? - Полегшує справу.
  Босонога дівчина-комсомолка увійшла як тінь, одне воїну вирубала, а капітана другого рангу трохи придушила, вивернувши лікоть:
  - Жити хочеш?
  - Хочу! - Відповів, що загалом і слід очікувати американець.
  - Буде шанс! - Поки лиха Аврора вважала за краще його відключити, але ненадовго. - У пригоді кент! Вона рухалася далі, коридор почав звужуватися, явно зниження матросів у ранзі. Дівчина-комсомолка взяла під приціл дальні двері і зняла поверх голів вартового. Так постріл був безшумний, вона сказала пошепки.
  - Бах-бах!
  Дівчина-комсомолка акуратно пробує ручку дверей каюти. Зачинено. Ну, це півсекунди, у каюті семеро людей, троє сплять, інші ріжуться в доміно, цілком російською. Маргарита натискає на курок через силу, в даному випадку вбивство не приносить радості. Але справа зроблена, навіть на обличчя потрапила крапелька крові.
  - Мертві з косами стоять і тиша! - хихикнула дівчина-комсомолка.
  Нова каюта, тут Маргарита залишила життя двом сплячим, тільки відключила, можуть стати в нагоді.
  - Вбивство не може виправдати користь і вигода - лише честь, свобода та Батьківщина адвокати насильства! - сказала вона - чарівний філософ-термінатор.
  Аврора також легко рухається, вибравши вентиляційну трубу. В ній страшенно тісно і заважає рюкзачок. Довелося навіть скласти автомат, щоб утиснутись. Тепер дівчина-комсомолка стала набагато розворотливішою, хоча й ризикувала. Тут ніби розлютилися на грішницю святі, напав павук-мутант. І коли він тільки-но встиг пробратися. Боляче вкусив, і кілька разів пішов від кулака. Дівчина-комсомолка подряпала голову, але зуміла схопити його за кінчик щупальців і пересунула собі під лікоть. Відтягла руку, вдарила, раз міцна коробка лопнула, завдавши біль набитому ліктю.
  - Який жах! - відповіла войовниця-ведмедиця. - Вколю собі антидот.
  Сяк-так Маргарита вибралася і прорвалася до каюти, де сопіли солдати. Коли двері відчинилися, спробували схопитися, але їх одразу ж накрив смертоносний дощ. Залишивши лише одного, відключивши хлопця, дівчина-комсомолка продовжила шлях.
  Ось двері ліворуч від неї починає повертатися. Видно бритоголовому щербатому парубкові захотілося помочитися.
  - Хто тут? - запитав матрос п'яним голосом.
  - Твоя босонога мрія! - Дівчина-комсомолка вигинається пружиною і, розігнавши двері, врізала в лоба. А це таки легована сталь. Лоб разом напух, схожий на "боксера" тип врізався також потилицею. Маргарита влітає всередину, б'є своїм залізним коліном у щелепу, причому дуже різко, вибиваючи зуби. Її не вистачає маси, але з лишком компенсує швидкість.
  - Схоже, готовий. - резюмувала вбивця з фігурою богині.
  Позаду ще п'ять людей. Значить одному по яйцях, добрий прийом. Іншому ублюдку кулаком у лоб, та так щоб вирубати. Третьому ребром долоні у шию. Доводиться повторюватися, але це прийом смертельний. Один тип валився з верхньої полиці, але на льоту Маргарита збиває його головою в сонячне сплетіння.
  - Відпочинь малюк. - каже дівчина-комсомолка.
  Останній тип лається триповерховим матом, суміш англійських та російських слів. Чи не резидент. Маргарита проводить кобру, удар пальцями у вічі, практично смертельний. Усі "партнери" затихли. Щоправда, у сусідній каюті здійнявся голос.
  - Що там!
  - Легка бійка! - відповіла, гидко ніби п'яним голосом хрипучи, Маргарита. - Допоможіть у нас поранених. -
  Двері каюти відчиняють і отримують чергу, знову бійці падають.
  Добро має бути з кулеметом,
  Ворогам Вітчизни зла смерть!
  Щоб до зірок керувати польотом,
  Щоб підкорити, що на небі твердь!
  
  Ми комунізму Сонця діти,
  Бійці, народжені як смерч...
  Нацист за вовчий рик відповість,
  Його порве великий ведмідь!
  
  Добре сильніше знайте злості,
  Хоч і суворіший може зла...
  Дерем ми під небом щоб
  Настала квітуча весна!
  
  У ній солов'їних пісень - трелі,
  І сріблястий дзвін струмків!
  Відступлять лід, сніг та хуртовини,
  Під спекотним сонячним променем!
  
  Цвітуть - ромашки, маки, троянди,
  Такий пишний влітку луг!
  А як знай, прийдуть морози!
  То й тоді не перелякати!
  
  Великі кішки - ці "Тигри",
  Ревуть і дулами - трясуть!
  Кидають фриці у злі ігри,
  Але все одно прийде капут!
  
  Дочекаємось ми сходу-світла!
  Увійдуть у Берлін Русі війська,
  Вітчизна гімнами оспівана -
  А в безодні Тартара туга!
  
  Тоді народи країн зіллються,
  Настане братерство та любов!
  Мед розливаємо в чашки, блюдця -
  Щоб не текла струмками кров!
  Оглушливо заспівала останній куплет на гуркіт Маргарита, а решта віршів скакала, наче коні в голові. Коли ти з піснею стріляєш це завжди цікаво:
  - Хоча це і так жорстоко, чинити таким чином з живими людьми! - Вже з жалем промовила "християнка".
  Хоч як не намагалися дівчинки все відстежити і проконтролювати неможливо чотирма очима. Безмозкий зомбі не береться до уваги. Хтось невідомий встиг зчинити тривогу. Відразу ж включилося аварійне освітлення, завила сирена.
  - Сталося неминуче, і так надто щастило. - заявила руда Аврора.
  Дівчина-комсомолка рвонулася до кают, з них вибігали матроси та спецназівці. Вона безцеремонно розстрілювала їх. Стільки народу уклали, янкі падали десятками.
  Почулися автоматні черги, рвонули гранати, одразу кілька штук. Втім, бійці могли більше зашкодити собі. Тут зіграли свою роль і глушники,
  Кримінальний спецназ не одразу розібрався, смерть чекає на них зсередини. Маргарита блокувала вихід солдатів і сама кинула пару трофейних гранат. Крики розлітаються криваві уламки кісток, ось одну відірвану голову дівчисько-комсомолка спіймало босою ногою. Яка в неї стала рухлива стопа, що згинається під будь-яким кутом. Можна подумати, що фізичні закони змінилися і плоть гутаперчева.
  З боку противника тріщать черги, але здебільшого сліпу. Маргарита веде вогонь, майже не ховаючись, чарівне каміння "Кольчуга" надійно відводять усі постріли.
  - Шкода, що мою напарницю не звуть Снігова королева. Так би наша пара виглядала більш символічно!
  Прокинувся, цього разу Олег Рибаченко, не від горна та удару батога, а власного плачу - штилевого та невтішного. Дівчата навіть ще спали, творячи подвиги.
  І в нього героїзм змінився кошмаром, як це часто буває, коли з тебе знущаються фашисти.
  Олег Рибаченко відчув, як він пірнає вниз, наче плюхнувся в чорнильну смолу, навіть почало виїдати очі. Тут йому реально стало страшно, а раптом фашисти здобули владу і над потойбічним світом. Чується скрегіт, такий звук, ніби собака дряпає по стеку, тільки набагато голосніше, він вгризається у вуха, викручуючи їх. Барабанні перетинки ламають щипцями. Потім з темряви виринає пащу з блискучими як лава вулкана зубами. Ніколи ще Олег Рибаченко-молодший не бачив такої огидної бешихи чудовиська, персонажі фільмів жахів на його тлі були лише жалюгідною пародією на кошмар.
  Потім з'явилися інші ще страшніші щелепи, деякі були величезні як Еверест, інші маленькі схожі на дуже злісних собачок. Ось вони своїми кривими отруйними зубами вчепилися в його тіло. За все своє правда поки що коротке життя Рибаченка-молодший жодного разу не відчував такого болю. Головне, що й підібрати аналог відчуттям було неможливо. Це і пекуче полум'я і кислота, що роз'їдає, одночасно заморожує років і тупа ріжуча пилка.
  А його продовжували терзати, видно було, як з рук зривається м'ясо, оголюються кістки, як з розпоротого живота вилазять кишки. Злісні тварюки гризуть їх, накручуючи на зуби. Рибаченка-молодший стогне, з очей бризкають сльози.
  - Господи за що. Адже я за своє життя нікого не вбив, не зрадив.
  Чується хихикання і від нього, здається, що в барабанну перетинку встромляються розпечені голки. Нарешті з'являється велетенська паща, вона цілком заковтує його. Олег Рибаченко-молодший бачить, як у горлі вирує полум'я, воно розбивається на сім абсолютно різних за кольором пелюсток.
  - Ось він легендарний вогонь пекла. - прошепотів хлопчик, шкіра на руках зросла, покрившись потворними шрамами. Він намагається загальмувати свій політ, але марно він навіть не може зрушити себе на міліметр. Ось його такого юнацького тіла, що став улюбленим, стосується вогненний потік. Нічого подібно він жодного разу не відчував, в очах потемніло і здавалося, що в роті почалося виверження, а шлунок збунтувався, і його атакували ядерною зброєю. Наскільки палким було це полум'я, на голій шкірі з'являлися великі гнійники, кістки темніли і тріскалися, завдаючи страждань.
  - Ні, я не хочу не треба - На всю горлянку прогорлав піонер. - Відпустіть мене, будь ласка!
  Кожен колір вогню - це особливий неповторний малюнок болю. Стражданням можна надавати різні відтінки, їхня різноманітність вражає, навіть маркіз де Сад не додумався, до чого може дійти винахідливість жителів пекла.
  - А ось чорти, можеш познайомитися. - Огидно пищить голосок знайомого професора-есесівця.
  Їх вигляд втім, жахливий, але особливо неприємно дивитися на колючі пащі, що віддалено скидаються на суміш акулячих і крокодилячих. Зате роги, як не дивно заспокоїли. Хлопчик-піонер, аби відволіктися від пронизливого болю, став згадувати фольклор, де ці милі забавні чортики, то страшненькі, то навпаки смішні та наївні іноді допомагають, а часом шкодять людям. Особливо запам'ятовує казка про "Попу та його працівника Балді". Ось із таким "народом" цілком можна мати справу. А тут тільки й знають, колють вилами.
  - Що грішна душа не слухала націонал-соціалістів? - Ріг у чорта виріс, перетворившись на подобу дзьоба і тирк по черепку.
  Коли на голові ламають кістки, це так боляче, що неможливо описати словами. Але свідомість при цьому не зніяковіла, якби Олег Рибаченко у звичайній людській плоті, то напевно помер би від шоку. А так він відчував грубий дотик до свого мозку, потім монстр почав пити мізки. Робив він це повільно, наче цедив. Інший біс став свердлити нігті, заганяючи під них найгостріші голки.
  Олег Рибаченко кричить, рот розкривається сам собою.
  - Не треба відпустіть.
  Його хапають за язик і тягнуть, повільно відриваючи його від неба.
  Теж біль, але трохи по-іншому, і вже немає криків тільки схлипи та виття.
  Риси продовжують куражитися, слідом за нігтями, стали ламати кісточки, причому роблять це повільно смакуючи страждання.
  - Ось так козлик безрогий отримуй свою порцію. - верещить один ймовірно старший за званням біс.
  Олег Рибаченко вже дійшов до стану неосудності, його затопила хвиля мук. А чорти не відступають, ось уже почали виривати зуби, потім свердлили їх, встромляючи вістрям у ясна.
  - Як можна опуститися до такої жорстокості, невже вони не мають матері. - подумав катований піонер. Мабуть, прочитавши його думки, чорти заволали.
  - Матері немає отець Гітлер-Сатана.
  Потім знайшли нове борошно розжарили свердло, допилили останні зуби різаком. Далі дійшла черга до кісток. Їх ламали червоними від високої температури щипцями. Димилася шкіра, горіли кістки. Здавалося, що серце ось-ось лусне, вибухне як бомба.
  Тут Олег Рибаченко несподівано відчув, що його мова відросла, і може щось говорити.
  - Помилуйтесь заради Христа.
  У відповідь біси встромили в нього вила.
  - Ти грішник і мусиш знати, що Христос вигадка жалюгідних людей. Справжні боги єдині у двох обличчях і створили весь всесвіт, а також фашистів за образом та подобою своїм. А ви люди і прочитаєте тварюки, повинні бути рабами, які виконують будь-які накази і терплять приниження. Ти нікчемний невільник не вірив у наше існування, а тепер відчуваєш це все на власній шкурі.
  - Тепер я вірю! - скрикнув переляканий піонер.
  - Пізно! - прохрипів чорт із СС. - Ти не маєш шансів.
  Олега Рибаченка продовжили терзати, його кілька разів поспіль переламували, палили, потім він не мислимим чином відновлювався. Потім його трощили по-новому. Потім есесовцям-чортам видно це самим набридло і, піднявши його в повітря, понесли пеклом.
  - Ось подивися, як карають непокірних.
  Олег Рибаченко побачив розп'ятих дівчат на хрестах. Їхні колись прекрасні тіла були страшенно понівечені, з них капала кров. Великі свині підвалили хрести, іноді жертви падали і на них накидалися кабани, розриваючи на частини жіноче тіло. Як страждали ці нещасні створіння, по щічках у яких не клейменим стікали змішані з потом і кров'ю сльози. В очах світився розпач. Здавалося, вони благали: ми невинні, пожалійте нас.
  - За що карають цих нещасних?
  Біс з усього розмаху врізав босоногому хлопчику-піонеру розпеченим до червона ломиком по п'ятах і прогугнявив:
  - Різна дрібниця. Одна зухвальувала господині, інша розбила улюблену вазу, третя відмовилася зайнятися сексом, четверта відступилася. Тобто щоб потрапити сюди, не обов'язково бути великим грішником, достатньо дрібних провин.
  - І їхні муки ніколи не кінчатимуться? - простогнав Олег Рибаченко.
  - А це Всевишньому Богові вирішувати і нещадному фюреру. Якщо його величність Адольф перший видасть указ про помилування, їх можуть перевести в інше не таке болюче місце.
  - В рай!? - із надійною вимовив Олег Рибаченко.
  Нечистий есесовець покотився:
  - Вам приматів немає раю. Просто є місця, де вас не битиму, і мучать кожну секунду і де ви можете продовжувати служити своїм панам після смерті.
  Олег Рибаченко, тремтячи від жаху, запитав:
  - А що чекає на людей, чиї злочини серйозніші.
  - Це ми тобі також покажемо.
  Чорт шпурнув вилами в очі, яблука луснули, полилася рідина і письменник-хлопчик окосів. Потім через кілька секунд знову знайшов здатність бачити, щоправда, кожне миготіння викликало нестерпний свербіж. Знову вони полетіли і ось назустріч їм випорхнули ще огидніші істоти.
  Олег Рибаченко уважно розглядав їх. Вигляд справді нічого: голий, безволосий і вкритий коростий череп; очі, що горять інфернальним світлом; куций, ніби відрубаний ніс із чорним провалом посередині. І, мабуть, наймерзотніше - відсутність нижньої щелепи, замість якої висять і ворушаться п'ять товстих у формі зірки диявола щупальця. Ось він і припав до Олега Рибаченка, вп'явшись у губи зубами, подарувавши свій знаменитий поцілунок у засос. Потім його руки-клешні стали ламати кістки. Піонер-письменник Олег ойкнув від гострого болю в ліктях, йому розтрощили суглоби.
  - Отак примат може, вип'ємо за знайомство.
  Відліпившись від Рибаченка-письменника, монстр простяг руку до чаші, і він миттєво наповнилася вином. Він тицьнув її в обличчя піонерові.
  Навіть крикнути не виходило. Немов у ніздрі вивергся вулкан, хлопця-піонера розбудив свій плач.
  Мірабела на чиїх подряпаних ногах лежала голова Олега Рибаченка від струсу лише сіпнулася і продовжувала посміхатися уві сні. Щаслива дівчина, поки її не занурили у пекло нацисти. Ось до чого їхня пекельна техніка дійшла - вже й над думками ти не маєш влади!
  Але все-таки, дійсність: задушлива і в той же час досить холодна - виявилася в тисячу разів кращою за бісівський сон. Озноба у хлопчика-піонера-письменника, як вітром здуло. Втім, іноді йому навіть хотілося захворіти, щоби його пошкодували, дали шоколадку. Але якщо ти не хворієш, то це таке благо! Хлопчик перевів подих і провів рукою по мокрому від сліз схудлому обличчю, полегшено звикаючи до думки, що жах нацистського Гадеса йому тільки снився. Немає нічого гіршого за рабство, подумав Олег і зіщулився. Виявляється, є речі, порівняно з якими рабство може виявитися гіршим тільки на словах... Хоча звичайно пекло напевно не реальне. Але якщо фашисти знову його повернуть туди і з ще більшою інтенсивністю.
  З них не заіржавіє. Потрібно будь-що вижити, обхитрити цих фриців. Може навіть прикинутися зламаним, або самому попроситися їм у служіння. Тимчасово, звичайно!
  Але... ось дивно. Майже відразу щось у Олегу Рибаченка збунтувалося при цій думці. Збунтувалося не як минулими днями, судорожними поштовхами, змішаними зі страхом, а непримиренно і люто. Він не вдягав своєї ненависті до есесівців, що схопили його, і їх проклятого господаря-фюрера, не те, що в слова - навіть у думки. Не шукав пояснень та виправдань. Але для себе чітко вирішив: бігти за першої реальної можливості. А дадуть вищі, і буде хоч найменший шанс, він допоможе тікати іншим. Чому? А тому що він піонер! А піонер має допомагати товаришам - комсомолкам! Та просто тому, що він так хоче, а фашист зовсім не хоче! Ех! Не поговорити ні з ким, а без знання пекла, в яку він потрапив - бігти складно... Олег Рибаченко комкав солому і пристукнув кулаком її подушкою. Не буде він рабом Гітлера та його зграї! Піонер країни порад: не хоче і принижень і болю - годі, і все до фінішу тут!
  Деякі з дівчат вже прокидалися... Змучилися бідолахи, от як особливо міські п'ята потріскалися.
  Але прикидатися, на жаль, доводиться. Поки він носитиме маску смиренності! У підвал гестапо не хочеться, та й по морді отримувати, не велике задоволення.
  Тож він ще знайде свій шанс.
  Наймерзотніше - ці перевертні вовки. Згадали очі, і зараз, перед розквітом, коли почуття загострені - хлопчик-піонер-письменник виразно зрозумів: це ніякі не вовки, а істоти розумніші, продукт спрямованої мутації. Зі зміщення генів - набагато розумніші за своїх дегенеративних наїзників-есесівців. Питання в тому, чи розумніші вони за радянських людей?
  Вже явно починає світати і треба поспішати.
  Олег Рибаченко перевалився на бік, став навколішки і підібрався між сплячими до щілинної стіни. Складена вона була вміло, міцно, хоч і з дірками і без цементу - без галасу не розхитаєш. Селище ще спало, але біля воріт горіло багаття і біля нього виднілися тіні. Мотоциклів і броньовиків не видно ніде... Місцеві варять, чи що?
  Дівчата залишили босі сліди.
  Олег Рибаченко здригнувся - його взяли за плече, і відсахнувся, готуючись захищатися. Але в блиску через щілину блиснули очі крутої Аврори.
  Вогняна диявола запитав:
  - Куди оголець зібрався?
  - Я хочу дуже бігти, - Тихо, але з досадою прошепотів Олег Рибаченко. - Розумієш, як мене тут дістали?
  Крута Аврора помітила з усмішкою:
  - Поки нас пасуть ці перевертні... Хоча не перевертні зовсім, а щось... - Дівчина розгубилася у пошуках пояснення. Потім невпевнено додала. - У них щось космічне. Сама не знаю, що...
  Олег Рибаченко сам зробив висновок:
  - Піти не дадуть!
  Руда дівчина знизала плечима:
  - Так просто не дадуть, але шанс завжди прийде! Поки зберись із силами. Дасть Род-Творець, прийдуть до Криму наші і виметуть гітлерівську нечисть.
  Ранок у Криму видався сонячним і холодним, але безвітряним. Бруд від учорашнього дощу схопив мороз. Ну, ні як зима не хотіла піти без бою. Іній багато виблискував, як розсипане і розвішане срібло, але від цієї краси ставало не по собі. Тим більше, що притягли коричневий хліб і великий котел з якоюсь апетитно пахнучою явно не тюремною юшкою (слідом увійшов один з дуже неприємних на вигляд есесовців-конвоїрів, з мисками) троє хлопчиків років дванадцяти явно пояснювали дівчатам у хліву-казі холодно. Щоправда, самі вони, як і належить дітям під нацисткою окупацією босоніж. Навіть таке розпорядження є, щоб малолітки взуття рідше рвали. Але їм, можливо, з дому нікуди не шльопати.
  . РОЗДІЛ Љ 9.
  Втім, нічого, це не справжній мороз, а інею заморозка. Вже взимку кінець, а в Криму весна бурхлива!
  Олег Рибаченко раптом захотів почистити зуби. Жахливо гірко в роті. Навіть набагато більше, ніж є - руки тягнулися пошкребти зуби.
  Піонер підбіг до дверей, підстрибнув, відламав бурульку. Сунув собі в рід, розжував і виплюнув. Потім знову пополоскав і знову хай фонтан. Відразу ж посвіжішало і на душі пустив в'юн квітень.
  У казані виявилося щось рідко-борошняне і начебто з грибами. Хлібати це довелося через краї миски, і, до речі, юшка виявилася смачною. Реально зі смаком, а не просто з голоду. Дубина з СС дегенеративний конвоїр позіхав на всю щербату, смердючу пащу і сонно поглядав навкруги. А от скрутити його зараз, і по голові, раптом подумав Олег Рибаченко, жуючи український хліб.
  Хоча куди він потім подінеться. Накриють цілою ротою та ще й місцевим гарнізоном. І буде їм гірше, ніж... У тому видінні - куди його нацисти немов шланг опустили.
  Що він ідіот так себе підставляти... Не себе, а інших дівчат та трьох хлопців. Та й себе теж - він країні ще знадобиться.
  Олег Рибаченко задумався. Ось взяти, наприклад літак - чи потрібно йому обов'язково мати у конструкції дюраль? Чи не можна зробити його з дерева, але надавши йому твердість титану! Теоретично дерево за своєю формулою та молекулами має таку валентність, що може і справді перевершити за міцністю титан, при меншій вазі.
  А значить, літаки додадуть у маневреності і знайдуть живучість.
  Та й бронежилети можна бійцям робити суперкласу та танки такі стануть...
  Не проб'єш їх. Навіть "Королівський тигр", який він бачив у видіннях рятує. А наші танки бруду не бояться. А так і снаряди їх не візьмуть.
  Олег Рибаченко, пожираючи їжу, спитав свою сестру по зброї, вкрадливим голосом:
  - Слухай, а якщо зв'язати тирсу реактивами на царській горілці, який вийде ефект?
  Маргарита відразу відповіла:
  - Задимляться... - Дівчина здивувалася. - Ти що пробував?
  Олег Рибаченко пошепки повідомив:
  - Я шукав спосіб підняти міцність дерева. І повір, мій літачок показав практичну можливість обходитися без металевих деталей!
  - Ти справжній Ломоносов Олегу... - Сестра по зброї приклала палець до губ і цмокнула хлопчика в лобик.
  Поки їли - підійшли двоє інших есесівських конвоїрів. З ними йшов учорашній німецький генерал. За ним двоє бійців юнак та дівчина, з приємним зовнішнім виглядом. Теж СС, але з іншого сектора. Тут усі п'ятеро тримали в руках кухлі з чимось димним. А ще одну молоду фашисту приніс своїй напарниці. По каземату поплив аромат кориці, меду, динь та яблук. Генерал голосно сказав запитальним тоном:
  - Вішатимемо дівчат відразу або спочатку потішимо!
  Полонянки навколо засміялися, і навіть есесівці-конвоїри підтримали, а сивий генерал, так просто зареготав, роззявляючи, як бульдог паща з напрочуд міцними і довгими іклами, цілими й великими, як у коня-іноходця, зубами.
  Може це й дико що дівчата з цього сміються, але... Краще так, ніж ревти і показувати сльози нацистам.
  Олег Рибаченко задумався: їх залишать тут чи поженуть знову? Ну, справді, який сенс у їхніх переходах, якщо головне - це експерименти не зрозумілої мети. З чого німці ганяючи техніку палять паливо. А якщо їх хоч кудись доставити, то може щось і простіше придумати. У вантажівки чи на поїзд завантажити. Та й транспортний літак, якщо експерименти такі важливі чого шкодувати?
  Який зміст їх так, як баранів на ланцюжку водити. Або вони їхню витривалість перевіряють? Справді, жодна з дівчат поки не впала. Та під час першого переходу падали, але обійшлося. То чого зараз перевіряти?
  А може, й витривалість покращується від дії небачених приладів. Такий ефект вимірюють? І тому женуть босоніж по петляючій дорозі, явно не прагнучи швидше досягти конкретного пункту призначення?
  Адже це логічно - якщо вже експериментувати, то до кінця. І перевірити найменші нюанси. Нехай як кажуть - все піде на користь.
  Може своїх солдатів, таким чином, готують до радянського полону та викрадення до Сибіру!
  За всіма цими думками Олег Рибаченко пропустив момент, коли їх почали заковувати та грубо штовхаючи виводити назовні. Повторення - мати муки! Мерзла зі шматочками льоду бруд різала босі, дитячі ноги, як бите скло.
  Маргарита енергійно підбадьорила брата зі зброї:
  - Гарний масажик, що бадьорить, такий аплікатор з голками, що надала нам снігова королева!
  Олег Рибаченко теж пожартував:
  - Страшна не біль, і навіть не те, що їй завдає - найгірше позбавляє мужності - страх перед болем!
  Ще нове, точніше старе катування - ну гаразд, рахунок образ буде більше. Та й перемог теж.
  Адже він таким чином звикає терпіти, а ще краще, якщо буде можливість помститися!
  І може спробувати заспівати для бадьорості. Ось тільки спочатку мотив побрати.
  Село прокинулося вже давно. Проводили караван тільки всюдисущі дітлахи. Насамкінець: вже біля лісу, хтось із них запустив свіжим гноєм у товстого начальника конвою, і вся босонога зграя дітлахи з реготом кинулась навтьоки. А вже за узлісся назустріч попався високий хлопчина на вигляд років чотирнадцяти. З чорними кучерями та в потертому одязі, брудних чоботях, з списом у руці та двома білими підсмаженими псами, які одразу встали з боків від господаря, ледь з'явилися змучені, але чудові бранці. Права рука чорноокого хлопчика була обмотана закривавленою ганчіркою, взагалі виглядав він разухабісто-недбало. Зрозуміло циган чи ще циганок: шию, зап'ястя та вухо прикрашало - кручена товста гривня, масивні зарукав'я та сережки. Слідом з'явилися четверо циганських пацанів молодших - вони з натугою, але весело тягли на волокуші величезного кнура, проте завмерли на місці, побачивши процесію.
  Засвистіли, показуючи пальцями. Почулися вульгарні жарти щодо напівроздягнених полонянок. Причому відвертий триповерховий мат.
  Есесівці у відповідь засміялися і навіть почали знімати, як некультурні
  діти показують непристойні жести. Щоб мабуть показати подібне у Німеччині.
  Старший пацан-циган щось крикнув на шпану. Ті раптом заспокоїлися
  Притихли, і встали смирно.
  Мірабела помітила пошепки:
  - Напевно, син барона! Хоча яке це має значення?
  Олег Рибаченко логічно зауважив:
  - Гітлер ненавидить циган. Значить цигани наші союзники. Але такою поведінкою вони ганьблять рід Ромулів!
  Проходячи повз, Олег Рибаченко зустрівся поглядом із синіми примруженими очима циганського ватажка. Вони була гордість - вроджена і несвідома гордість молодого хижака, котрий досі досі поразок у житті. Була глибока зневага, але не до Олега і не до інших закутих полонянок.
  Піонер-письменник запитав вільного ватажка:
  - Дамо фрицям під дих! Порвемо псів?
  Той коротко відповів:
  - Труна вже замовлена!
  І вони мимоволі в холодці додали кроку, як кажуть піонери, ми орли, а не сліпі кролики.
  Олег Рибаченко навіть вирішив для більшої бадьорості заспівати, хай і ще чути. Потрібно ж себе налаштувати до перемоги;
  Грози вирують, і горни гримлять,
  У світі знову вибухнула війна!
  Був наш загін з жовтнят,
  Вторглася колись на Вітчизну орда!
  
  Краватка пов'язана - фриц під Москвою,
  Залпи гармат вогнем окропили...
  Рою окопи з дівчиськом босою,
  Щоб захистити підступ до серця Росії!
  
  Хтось убитий, ну, а Ленін живе,
  У кожній посмішці та кожній посмішці!
  Труб голос могутній - скоро в похід,
  Ми піонери з доблестю палкою!
  
  Танки горять, фріцям капут,
  Лупимо ми сміливо - діти народу!
  Грізно котюші гидоту зметуть-
  Славимо Всевишнього Господа - Рода!
  
  Ми народжені - знай перемагати,
  Боягузтість пробачити неможливо ні краплі!
  Здали іспит - чітко на п'ять,
  Ну, а Адольф настав гад на граблі!
  
  Російський солдат - вірний герой,
  Слова не знає він - самоволка!
  Знай, народжені з червоною мрією,
  Зможемо запрягти і матерого вовка!
  
  Наш Сталінград, наш Ленінград,
  Усюди свята земля велетнів!
  Луплять снаряди, як лютий град,
  А піонери з Вітчизною єдині!
  
  Можемо, злітати вірю на Марс,
  Можемо збудувати ракет до Венери!
  Ну, фашист кіл тобі в око,
  Немає нікого міцнішого за російську у вірі!
  
  Зламаний, хребет фрицям повір,
  Ми переможемо, хоч зараз голодуємо!
  Буде розчавлений шалений звір,
  Ну, а перемога прийде у теплому травні!
  
  Мамі не плач, сльози не лий,
  Якщо загину - вважай за комуніста!
  Жалося до себе, немов псований клей,
  Користь приносить лише фашистам!
  Іти по сніжку важко, але щастя, бруд досить швидко підтанув.
  А далі все, як і раніше. Рутинно по гірських закутках, уникаючи людських селищ, з тупотінням, чи не по колу.
  Ні, вони йшли, якщо дивитися на Сонце якоюсь спіралькою. У напрямку Севастополя і це вже точно.
  Але при цьому все ж таки й вигиналася колона. Ревіли транспортери, шуміли локатори. І знову випробування.
  Загнали знову до каземату, тільки вже до колишнього кровника. Навіть запах гною не вивітрився.
  Зате сіна багато, спати стане м'яко. Розкували без зайвих церемоній і наказали чекати на вечерю.
  І справді шанували: з'явилося п'ятірка місцевих жінок, які несли великий бідон, наповнений молочним супом.
  Маргарита здивувалася і спитала капітана Наташу:
  - Ось бувають чудеса у решете чи без решета. Але справді чи німці куди добріші, ніж їх зображує наша пропаганда чи ми цінні птахи!
  Руда Аврора досить грубо помітила:
  - Не дуже ти тішся! Піддослідних кролів завжди збалансовано годують.
  Олег Рибаченко не доречно вставив:
  - А свиней тим паче! Так, щоби ваги набрали швидше!
  Руда войовниця підтвердила:
  - Вустами немовляти каже істина! Не радуйся щедрій пайці! Тим більше що вона тюремна!
  Олег Рибаченко логічно запропонував:
  - Краще поїмо, а там подивимось!
  У супі густо плавала вермішель і навіть схоже додали меду. І хліб принесли зовсім свіжий, запашний. Наче вони на курорт потрапили. У корівнику то тепло. Та й весна вважай, що вже повернулася, відтіснивши матінку-зиму.
  Олег Рибаченко виплескав миску, потім бачачи, що великий бідон ще не порожній - попросив добавки.
  Після чого вже сон прийшов і до нього і до дівчат як хвиля від падіння метеорита - раптово та невідворотно.
  Ззаду підскочив зомбі-термінатор. Навіть шкода Дмитра Баранова. Куля потрапила точно в його груди, посередині. Але раніше судимий зомбі не помічає та веде вогонь.
  - Моє тіло все рано мертве і зайвий свинець анітрохи, не обтяжує. - Дмитро посміхнувся, та так страшно, наче небіжчик.
  - Фу та жах! Нагадуєш мені Аїда. - Помітила, вигукнувши Маргарита.
  Руда Аврора залягла на верхній сходинці містка, взявши під обстріл як вихід із військового відсіку, а й значну частину коридору. Звідси зручно змітати вогнем кольорових хлопців, що вискакують з кают. При цьому час від часу їй треба рухатися самою, зміщуючи позицію:
  - Не турбуйся сестриця Маргарита ворогів уже менше сотні. Якось впораємося!
  - Навіть менше сімдесяти, починаю "гучну зачистку"! - вишкірила рило ведмедиця-комсомолка.
  - Просунись у машинне відділення, противник може підірвати котли, і спробувати затопити корабель! - Тепер руда Аврора явно стурбувалася. Але стріляти гірше, безумовно, не стала, навіть навпаки, вичищає, наче іржу наждачною пилкою. А крові від її поцілунків анігіляції - цебра з бочками!
  - Ну ж бо! Від гвинта! - сказала Маргарита фразу зі свого улюбленого мультфільму. Точніше, того мультика, що виділила в цій по-звірячому спотвореній нациста реальності. - Трупів до біса!
  Дівчина-комсомолка пройшлася коридором, наче вихор анігіляції. Ось і відсіки, титанові двері, залізні перегородки. Зомбі за нею. Він не ховається, і ось потрапляє черга. Гвинтівка М-18, калібр 7,45. Попадає точно, прямо навпроти серця. Зомбі-кримінальника це збиває, він падає, але потім схоплюється. Кидає гранату.
  - Ну, ти й невблаганний мачо. - дивується Маргарита.
  Ось дівчина-комсомолка вибила двері машинного відділення. Випустила диск-бумеранг, зрізавши кількох людей. Решту добила помахами кинджала. Туша бійця з японськими рисами обличчя влучила у густу пару. Морду разом обварило і від шоку він знепритомнів, а може й занурився.
  - Зачистка йде успішно! - повідомила Маргарита.
  - Я теж не промах! - відповідає, зраділа Аврора. Зверху лунає довга кулеметна черга, потім ще дві. Дівчина-комсомолка стріляє, змусивши супостата замовкнути.
  - прориваються з усіх боків. Ти немов у грі "Анігіляція". - пров'якала вогняна дияволиця.
  - Я теж рухаюся. Видно кілька трупів. Проте основні противники вже заспокоїлися. - доповіла Маргарита.
  Уламок гранати, поранив Дмитра. Пробив наскрізь, вилетівши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  - Не треба кричати, мені не боляче.
  - Не лізь попереду тітки в пекло! - сказала, жмуривши праве око Маргарита.
  - Слухаю! - Але зробив зомбі з точністю до навпаки.
  Маргарита пройшла коридор, знову вибух черг, чийсь протяжний крик, наче виривають нігті, рвонула важка граната.
  Голонога Аврора, перебивши втікачів, сунулась у каюту, одну, іншу, третю. Лише у четвертій її хотіли присмажити вогнем, але дівчина-комсомолка їх випередила, змусивши надовго затихнути ворогів.
  - Їх залишається дедалі менше, але частина сховалась у осередку біля складу. - кричить Аврора. - Гранати кидати небезпечно, прийом.
  - Зимитуй голос капітана цього смердючого, корита. - порадила Мірабела Коршунова. Вони тобі і відкриють, потім акуратно зріжеш чергою. Стінгери не повинні потонути. Я зараз за двигуном, використовую бумеранг. Уламок гранати, поранив крутого Діму. Пробив наскрізь, вилетівши через спину. Ув'язнений Баранов лише притиснув палець до губ:
  нг, ось ще трьох зняла.
  Жвава Аврора просичала з реальним занепокоєнням:
  - Молодець, скоро ось з'являться гелікоптери, і нам буде гірше.
  Рев у відповідь:
  - Наче ти не знаєш!
  & Вогнезарна термінатор-диява погодилася:
  - Знаю, надія душу зігріває!
  У бік Аврори полетіли світлозвукові гранати МЕ-198. Дівчина-комсомолка кинулась їм на зустріч, відбивши корпусом. Поле шести каменів спрацювала як гума, повернувши гранати назад. Знову вилітають трупи, навіть рахувати набридло.
  Дівчина-комсомолка забігла за ріг, лягла, дала чергу, викосивши тих, хто намагався зайти ззаду. З'явився тип у звіриному скафандрі, але шалена Аврора чекала на нього, і вкотре зняла тим самим підствольником, що випав у янкі солдата. Постріл досить потужний і в найуразливішу частину - забрало. Знесло підлогу голови і величезна металева маса, впала, з брязкотом на броню.
  - Закушувати треба! - зістріла хорт Аврора.
  Тепер дівчина-комсомолка наблизилася до складу і, імітуючи голос командира, промовила:
  - Мене поранено! Мене переслідують моджахеди! Пустіть усередину цей наказ.
  Ну, хто посміє не послухатися. Дівчина-комсомолка стрибнула на стелю, закріпилася і, ведучи вогонь із верхньої частини дверей, винищила дев'ятнадцять переляканих бійців, вражаючи голови.
  - Першу фазу зачистки в найнебезпечнішому місці закінчено. - оголосила дівчина-комсомолка.
  Поруч із Маргаритою рвонуло, і вона заскочила в отвір. Тут у трюмі пахне відчайдушно-горілим металом і пронизливо тягне вибухівкою. Хтось ще пробує "рипнуться" і падає пробитий наскрізь. Двоє хлопців, явно засліплених, тягнуть руки і кричать по-англійськи:
  - Не стріляйте! Здаємось! Пожалійте нас в ім'я женевської конвенції.
  Вбити беззбройних добра Маргарита Коршунова не могла і тому просто їх відключила, звичним натисканням пальців. У голосі войовниці-ведмедиці звучало жаль:
  - Ми ще такі молоді хлопчаки. Ну навіщо вам ця армія НАТО. Якщо ви не дай Боже влаштуєте провокацію, ми вас як кошенят розгромимо. Скажи апельсинова Аврора, адже ми майже закінчили зачистку.
  - Ворог може причаїтися. Постарайся прислухатися і вловити тривожне дихання, та й нюх у нас чудовий! - Рудоволоса фурія навмисне голосно пирхнула.
  - Та я вони нанюхалася. Ось-ось почнуть розкладатися трупи, то зіграють проти нас здібності! - Мірабела вдавано, але голосно заплакала.
  Дівчата-комсомолки прошмигнули повз каюту. Особливо швидко мчала Аврора. От і запах адреналіну, тут троє свіжих бійців. Приготувались, завмерли в засідці.
  - Це вже не серйозно. - У відповідь пролунав постріл із РПГ. Снаряд пролетів повз, але пробив частину броньового листка. Все ж ця міць розрахована на стрілянину проти Т-7. Дівчина-комсомолка майже в сліпу метнула диск-бумеранг, декого зрізала, почувся крик. Увірвалася парою пострілів, вирішивши сміливих. Інші заволали:
  - Здаємось і ми!
  Зі злості Аврора врізала босою ногою, так що завалила відразу трьох.
  - Калечіть народне добро! - рикнула комсомолка-термінатор.
  Лише один хлопець залишився стояти на ногах.
  Маргарита у трюмі також зустріла опір. Дорогою збила солдата, явно зеленого берета. Вони крикнув: "Вурукопашну!"
  Маргарита з ревом відповіла:
  - Дозволь мерсі! - Провела прийом "подвійна клешня". Внаслідок цього шия у зеленого берета виявилася зламаною.
  Прихопила гранати, тут уже стало трохи безпечніше, десяток солдатів, очевидно, намагався застосувати на практиці правило скаутів: виживання за всяку ціну. Маргарите втім, така гра навіть по-своєму подобалася:
  - Ну, добре, якщо ви так наполягаєте. Давайте в бейсбол, ваш улюблений американський амплуа пітчер.
  - Хочеш, я бачу з ними зіграти! - хихикнула руда Аврора.
  - Не проти! - ще дзвінче хихикнула блондинка-кілер.
  - Я пішла коридором, тут ще є не зачищені каюти. - Дівчина-комсомолка вже рухалася, чулися короткі черги, вони були останніми. Безстрашна Аврора навіть не приховувала себе, гордо випнувши груди.
  - Я начебто робота-термінатора. - Тільки в мені навіть вм'ятин не залишиться.
  Дівчина-комсомолка нечутно пройшла східцями вниз. Включила інфрачервоний відбивач. Перевірила каюти. Начебто ще ворушаться. Спритна Аврора переступила через трупи, стрибаючи, наче лань чи ніндзя. Їй не хотілося витрачати набої, і вона просто влетіла в каюту. Пройшла кинджалом, і вороги замовкли. Потім наступна, схожа тактика.
  Маргарита також не марнує часу, кидає гранати по вигнутій дузі. Гримкає один потім інший вибух. Посічений уламками солдат вибіг з коридору і натрапив на диск-бумеранг.
  - І цей туди ж! - здивувалася Маргарита. - Як ви все любите гостреньке.
  Перед нею майнув, як і раніше, не журиться зомбі. Він відкрив вогонь із ізраїльського автомата, мабуть підібраного серед трофеїв, з грізною назвою "Армагеддон". І мабуть когось уклав, кулі відрикошетили від бортів, вибили нові плями крові.
  Маргарита вловила, що запах трупа від зомбі став, сильніше вона явно вмирала. Тут знову постріл і знову сиплються уламки кісток мертв'яка.
  Маргарита обіжала коридор, стріляючи з трофейної М-18. Шкода перезаряджати треба. Проте можна застосувати захоплені гранати. Не свої не шкода. Дівча кидає їх своєрідно, підхоплюючи пальчиками босих, дівочих ніжок.
  Летять "лимонки", вивертає кишки. Видно трупи і все затихає. Живих начебто не повинно залишатися.
  - Здається, тут вони затихли. - каже дівчина-комсомолка.
  Спритна Аврора підтверджує:
  - Я вже йду. - Розвідниця-термінатор розправилася з ще однією купкою. Тепер лишилися деталі. Немов лисиця в полюванні на зайця вона підбігає до останніх дверей зліва. Навіть заспівала:
  - У моїх зіницях панує кошмар, вас зламає сталевий удар! Я Рембо яйця відстрілю, і кісточки перемелю! Усіх здивую!
  Звідти вилітає граната до коридору. Люта Аврора збиває її на ходу. Вибух, розлітаються уламки. Ще одна вдарилась у стінку, відскочила і залетіла назад керована рукою.
  Гримнуло в отворі. Чути крики. Дівчина-комсомолка зазирнула до каюти. Офіцер намагається зібрати свої кишки. Моторошна картина.
  - Та ти сам себе покарав. - Лиха Аврора добила з почуттям милосердя. - Взагалі, на мою думку, гранати не естетично. Втім, це краще, ніж простий кулак. Остання каюта зачищена! А як у тебе фарт Маргарита?
  - Волоку полоненого! - заявила дівчина-комсомолка. - Схоже, і тут усе скінчено.
  Аврора через рацію послала позивною, своїм:
  - Слухай мене дон Кіхот. Ми тільки-но закінчили операцію, все зачищено, можна здійснити висадку команди.
  - Мініатюрний підводний човен вже на підході. Але не забудьте розібратися з вертольотами "Скачок". - Звучить металевий голос, що ріже тупою пилкою вушка.
  - Зрозуміло, ми їх вже чекаємо. - Закінчила руда бестія.
  Троє "Сачків" і справді заходили вже були на підльоті. Маргарита та Аврора, схопили РПГ - "суперкобра", аналог РПГ двадцять дев'ять і шість. Гранатометів було виготовлено троє. Важливо, щоб противник скоротив дистанцію і сповільнив швидкість. Насамперед "Сачок" намагається опуститися нижче, щоб розглянути палуби та бандитів, які посміли атакувати найкращу армію світу. У покращеної версії "Сачок" потужне озброєння, непогана броня та три пропелери. Не всякий зенітний комплекс візьме його, видно, як відстрілюються теплові ракети. Чим поганий проти вертушки РПГ? Тим, що не є самонавідним. Значить, потрапити з нього найважче. Проте дівчата беруть на приціл, враховують попередження.
  Маргарита знову молиться. Адже так у гелікоптері добрі хлопці. Вже шкіра відчуває ворушіння лопатей. Від дотику вітру приємно та тривожно.
  - Ох, знову я знищую, витвір мистецтва! Одна втіха військового!
  Весела Аврора посміхнулася:
  - З усіх творів мистецтва саме військові шедеври найміцніше закріплюються в народній пам'яті та викликають найбільше сліз!
  - Правильно! Картина, написана кров'ю: яскравіша за олійну і вигоряє куди повільніше! - погодилася сумна від вимушеної жорстокості Маргарита. Так все враховується, чи можна стріляти!
  - Нехай здійсниться правосуддя по техаську! - Як завжди не втратила почуття гумору Аврора.
  Снаряди вспороли черево машин. Вертушки розлетілися на дрібні уламки. Вогняна дияволиця стріляла одразу з обох рук, і тому були накриті всі три машини.
  Уламки не зачепили дівчат, пролетівши повз.
  Вдалині з'явилися Кара-132. Закуплені в Аргентини літаки мчали на великій висоті. Стріляли в сліпу, у своєму божевільному польоті.
  - Ось це черговий викидень. - помітила Маргарита. - Усихання розуму.
  Руда комсомолка погодилася:
  - В принципі так! Зняти їх із РПГ буде важко.
  - А все ж таки спробую! - Маргарита, тепер забувши про доброту, лютувала. - Але з іншого більш затятого і далекобійного підствольника створеного проти танків швидкого реагування. - Білява блондинка-комсомолка показала велику, на вигляд зброю.
  - А може покращені властивості "стінгерів" випробувати? - запропонувала, скелячи зуби з перлів Аврора.
  - На таку старину шкода витрачати! - огризнулася Маргарита.
  - А все ж таки буде покращена демонстрація. Нехай заразом і наші хлопці подивляться. - Ведмедиця-термінатор точеними пальчиками ніжки метнула кинджал, вістря встромилося прямо в око, що намагався визирнути з-за труби чорношкірому.
  - Тоді тільки один "Стінгер", а я обійдуся підствольником. - відповіла світла подруга.
  - Добре так і зробимо. - Аврора метнулася до складу. Повз них пройшов понівечений колишній штрафник Дмитро Баранов, або живий труп, він ніби навмисне підставляв себе під кулі. Напевно, за допомогою найновішого комп'ютерного обладнання, зомбі зуміли розглянути, незважаючи на дистанцію. Вдарили великокаліберні кулемети, більшість куль сипалася повз. Але стрілялок вісім, а куль викидається багато тисяч. Вони пробили зомбі, той упав! Зрештою розбитий солдат прошепотів:
  - Я свій обов'язок виконав!
  - Схоже на те! Де ревуча Аврора, якби не "броня" у мене б давно потрапили. - Маргарита озирнулася.
  - Та тут я! - Дівчина-комсомолка винесла гранатомет "Джміль" та "Стінгер". - Тепер цілься.
  Маргарита знову злилася зі своєю зброєю, бачила кожен рух супротивника, м'яке натискання на пуск. Снаряд летить! А ось спрацював "Стінгер", причому він домчав до мети набагато раніше. Американська зброя рвонула так, що навіть сусідній гелікоптер відкинула. Внаслідок цієї непередбаченої обставини Маргарита промахнулася:
  - Жахливо! Вперше зі мною таке!
  - Він змінив траєкторію, не засмучуйся дівчина-комсомолочка! - шепнув вмираючий Дмитро Баранов.
  - Можливо! Але інтуїція підвела мене. - Маргарита тепер була готова заплакати.
  - Спробуй ще раз. - підбадьорила Аврора.
  Але Кара-132, мабуть, отримав ушкодження від уламків збитого колеги, пішов убік почав знижуватися. Маргарита розгублено з надривом промовила:
  - Може поки що з нього достатньо!
  Руда стерва з добрими справами гаркнула:
  - Гаразд, настав час завантажувати "Стінгери". Шлях вільний.
  Майже одночасно з її словами сплив підводний човен. Невелика, але досить об'ємна четверо бійців в електронних костюмах вискочили як катапульта. Маргарита вдивилася в них: одягнені в бронекостюми, але виглядають не такими незграбними як колишні моделі.
  - Завантажуватимемо "стингери"? - запитала правнучка Ломоносова та Стеньки Разіна.
  - Склад відкритий! - відповіла руда Аврора. - Давайте ми вам його!
  . РОЗДІЛ Љ 10.
  Командувач десантниками полковник холодно заявив:
  - Добре звантажимо швидко і постараємося розібратися з цією хитрою зброєю.
  Дівчина-комсомолка пройшлася палубою, валялася німецька гвинтівка G-5. Поруч інша з підствольником. Як це властиво Німеччині досить якісна, може навіть краще ніж М-18, або, принаймні, надійніше. Найновіша сучасна модель MG-8, теж німецька, накручена, але особливого інтересу для дослідників не представляє.
  "Стингери" зберігалися в довгастих контейнерах, ретельно покладених, скріплених і прокладених мережами, що амортизують, з використанням гідролізованої подушки. Їх розбирали та укладали. Дівчата-комсомолки активно допомагали своїм броньованим дітям. Одна з знахідок була несподіваною РПГ-49, нова модель.
  - Дивно ж ми такі не постачали на експорт. - помітив розпоряджається операцією полковник. Потім обернувся до дівчат, захоплено відповів:
  - Таких як ви баб не у всякому бойовику зустрінеш. Сотні трупів та захоплення великого корабля. Я думаю скоро, на вашу тему знімуть фільм. - І вигук грому. - Назвуть Маргарита та Аврора приховують зону!
  Справді, чого тут немає;
  Були тут також покращені моделі ОГ і ПГ, моделі з потужнішою вибухівкою. Зокрема ПГ використовувало чотири види кислоти, та електричною індукцією, що дозволяло пускати вибухову хвилю, на вужчому напрямку пробиваючи багатошарову активну броню разом з антикумулятивним екраном (І де Маргарита такої фантастики начиталася?). Вартість трохи дорожча, проте ефективність.
  - "Першинг" уже застарів. - помітила дочка Ломоносова і Коршунова, у якої прокинулася, хибна пам'ять. - На озброєнні з'явилися більш досконалі танки "Пауел", у них лише два члени екіпажу, і ті розташовуються лежачи. Дуже схожий на наш радянський ІС-10, тільки броня трохи товща. Ось його було непогано захопити.
  - Не все вдається зловити на зоні. Дещо прихопимо й Антарктиду. - пожартувала, посилаючи сонячні відблиски зубами Аврора. - Морозу ми не боїмося.
  - Я це знаю! - Маргарита ще яскравіше блиснула перлинними зубами.
  Під час розмови "Стінгери" завантажували. Їх було рівно сто п'ять. П'ять мали прибути до Росії, а решту після обробки передано терористам.
  Дівчата-комсомолки поцікавилися у полковника:
  - А камінчики куди?
  Досвідчений боєць військ спеціального призначення резонно пояснив красуням:
  - Справа в тому, що якщо вивести до Радянської Росії, то вони швидко втратить властивості і невідомо коли відновляться.
  - Звичайно! - підтвердили ведмедиці-комсомолки.
  Полковник Юрій (тут Маргарита згадала, що в нього кумедне прізвище Пєтухов!), запропонував Солоновий варіант:
  - Тому нехай поки що спонукають у вас. Лише Турецькому султану передайте не сім, а шість. Все одно підсилювачі броні та стингерів він не зможе використати, а рівень довіри до вас з боку терористів зросте.
  Вогняна дияволиця з цією пропозицією, зрозуміло, погодилася:
  - Безперечно. А який камінь лишити?
  Полковник поморщив високий лоб, зморшки набігли при світлі місяця як морська бриж, а потім розгладилися. Він ухвалив все ж таки рішення:
  - Той, що поглинає радіацію, вам може знадобитися. А решта шість повернутися до нас після того, як буде покінчено з турецьким султаном. - Полковник провів рубом долоні собі по горлу.
  Тепер уже у Маргарити прокинувся інтерес:
  - Скільки часу займе переробка "Стінгерів"?
  Полковник впевнено заявив, розтираючи шипастою поверхнею чобіт, жовтувато-жовтогарячу траву зони.
  - Не так і багато, у нас цим займуться спеціальні роботи-конструкторники. - І махнув кулаком. Вкладемося о годині чи півтори! Ми повідомимо.
  Підскочивши, Аврора хихикнула, скелячи зубки:
  - Добре, а наше завдання?
  Командир спецназу проревів:
  - Іти в місто, всіх вбиваючи на своєму шляху! Тим самим ви послабите проамериканське угруповання "Константність" і створите більше шуму. Так Турецький султан вам буде вдячний.
  - А чи логічно цього!? - Обидві комсомолки явно засумнівалися в ідеях.
  Полковник спецназу натужно розсміявся.
  - Ми прорахували логічно! Так що рашен-рембо у спідницях на полювання.
  - Ну, поки сподіваюся, ми відвернемо від вас ворогів. - У Аврори запалилися очі нездоровим блиском.
  - Патрони вам не потрібні? - спитав бойовий полковник.
  Обидві мегери відповідно кивнули:
  - Не завадить, хоч ми на двох витратили не більше тисячі.
  Полковник у стилі священика вимовив лівим тоном:
  - Не збідніє рука того, хто дає! Не хвилюйтесь, бюджет УРЩ значно збільшено.
  - Але це означає, що гроші не доотримають військові чи пенсіонери, робітники соціальної сфери! - скривила пику Маргарита.
  Полковнику і самому стало незручно і він розгублено оголосив:
  - Поки не скінчилася нафта, це нам не загрожує. Дуже добре, що ви відбили камінчик у американців. Як знати можливо, їм вдалося отримувати дешеву нафту, як це негативно позначилося на наших доходах. Ось освоїли ми такі величезні завоювання та платформи, що прямо з землі качають пальне. - Полковник блиснув зірочками на погонах.
  - Не можна назвати розвиненою країну, яка має більшість доходу бюджету нафту і газ. - помітила суворим тоном Маргарита Корушнова. - Потрібно просувати науку і в цивільній сфері, бо все на мілітаризм йде.
  - Ось цим ви дівчатка і займетеся. У нас уже вирощують нових суперменів. Які можливо поєднують із собою клітковину, або навіть рідкі метали. - Полковник скривив обличчя, наче у нього захворів зуб. Він дістав жувальну гумку і кинув її до рота. Вигляд став прибитий.
  - А потім як у "Спокусі Бога" або інша назва "Сильніше за Всемогутнього Бога"! мульти-теогіперплазму ставши на зразок Творця! - помітила Маргарита.
  Командувач розгублено заляпав очима:
  - Чи не читав такого роману, а що таке теогіперплазма?
  Обидва дівчата разом випалили:
  - Енергія майбутнього! Те, що було електрикою у Жюль Верна, стало новими видами матерії.
  Втім, розмовляти нам особливо ніколи. - сказала дівчина-комсомолка, завантажуючи в човен "стінгери".
  - Треба обов'язково почитати "Спокусу Бога". - заявив, мимоволі щулячись полковник.
  - Дуже корисно для бойової стратегії. - помітила Аврора. - А взагалі наші третю світову війну проти США та Англії вели настільки бездарно, що це явно пахне зрадою.
  - Зізнатися так воно й було! Не такі вже наші генерали тупі, що навіть елементарних засад стратегії та тактики не знали. - помітив полковник.
  - А чому нікого не посадили? - Жорстка Аврора енергійно труснула кулаком.
  Полковник розгублено пробурмотів:
  - Не було політичного наказу, крім того, не хотіли створювати прецеденту, чи могли дуже впливові люди постраждати.
  - Порядна людина ставить правосуддя - вище за сім'ю та приятельські стосунки! Закон для ворогів та друзів має бути один як чоловік у дружини! Наявність різних законів перетворює правосуддя на повію! - заявила безапеляційним тоном Маргарита.
  Полковник реально здивувався:
  - Ого, та ти бачу німецька Катерина. Хочеш, мабуть справедливості!
  - Хочу правди, порядку та, зрозуміло, свободи! - заявила, вигукнувши Маргарита.
  - А якої партії? - здивувався полковник.
  - З нинішніх жодної! - Юна правнучка Михайла Ломоносова та Стеньки Разіна завелася. Вона осідлала свого коника. - Це має стати новий рух, у якому домінує інтелектуальна молодь. І насамперед потрібно боротися із сировинною орієнтацією економіки. Ось прийнято лаяти Гітлера, але за нього промисловість зокрема машинобудування з нуля зробило колосальний стрибок. Він зумів модернізувати країну, без жодних нафтодоларів. На жаль, за часів Штаха було зроблено ставку на експорт сировини та імпорт товарів народного споживання, продовольства. І, на жаль, ця політика продовжується досі. Я б найбагатшими людьми країни зробила вчених. Професори-олігархи стали б правилом, а не винятком. Крім того, вища освіта має бути не тільки безкоштовною, а й обов'язковою, а директор підприємства повинен обов'язково мати дисертацію, причому здавати її має комп'ютеру, якого не підкупиш. Загалом ми значно піднімемо інтелектуальний рівень молоді, щоб не панував принцип: купи-продай!
  - Та багато хто навіть із вищою освітою шукає легкого хліба, торговельна сфера явно перевантажена. - погодився зітхаючи полковник і ще сумніше додав. - А наукова нива не в пошані.
  Зброю завантажили швидко. Дівчата-комсомолки працювали та розмовляли одночасно:
  - Я думаю, потрібні жорсткіші обмеження для ринкової економіки. - вступила в розмову розумна Аврора. - Що б не було таких надбагатіїв. А то один російський олігарх з єврейським корінням, має стан, що відразу двісті найбагатших людей Китаю.
  Полковник уже почав виходити з себе, але при цьому виявляв рідкісну стриманість.
  - Правильно, та ще більшість мільярдерів не слов'янської національності. Ми над цим думаємо і намагаємося їх пощипати.
  - Слабко щипаєте! Та тут потрібна ґрунтовна прополка. - заперечила Маргарита. - Ну, всі "Стінгери-хлопавки" завантажили час бити ворога.
  На березі вже знали про напад і янкі збирали сили. Загибель гелікоптерів показала супротивник, дуже сильні, а американці не така нація, щоб стрімголов рвати в пекло. Вони готувалися бити напевно. Крім того, угруповання "константність" підтягувало свої загони.
  У цій ситуації потрібно атакувати самим. Тоді і буде перевага. Ось тільки як у лоба чи зробити обхідний маневр. Маргарита Коршунова запропонувала:
  - Давай сунемося прямо в порт і всіх їх там переб'ємо!
  - Недурна думка, але можна одразу потрапити під кинджальний вогонь. Пропоную м'якший варіант. Швидкий обхід, захід із боку лісу. - Аврора зробила босими пальцями ніжок коло, а потім відтворила пентаграму.
  - А чи варто гаяти час!? - у голосі вченої Маргарити звучав скепсис.
  - Зимова ніч дуже довжина. - заперечила Аврора. - Крім того, противник не повинен знати, що нас лише дві. Потрібно створити ілюзію: що напад іде з боку ще й суші, ніби проти них великі сили.
  - Цього разу, я з тобою згодна, попливли! - Маргарита стрімко привела до бойової готовності плавальний засіб.
  Дівчата-комсомолки на великій швидкості рушили на надувному човні. Як і раніше невидимі солдати, для віртуального спостереження та радарів.
  Розсікаючи повітря, вони обійшли кілька суден і, минувши будівлі, опинилися у вільніших водах. По дорозі їм зустріли мутанти-акули, але, на відміну від грос-есмінця "Анаконда", від дівчат-комсомолок не пахло кров'ю. Тож їх і не намагалися атакувати. Крім того, Аврора запустила босими пальцями ніжок диск-бумеранг:
  - Нехай задасть їм нову мету.
  Поранивши акулу, він вибив із її тіла фонтан крові. Тварина засмикалася, і її товари відразу накинулися зі своїми висувними щелепами і іклами мамонтів. Це виглядало страшно, жахливі звірі насаджували свою приятельку, та бивнем бадьохнула у відповідь, потрапила. Зелена, масляниста кров розтікалася по поверхні. Хижачки вступали в бій, і кількість поранених зростала їх у свою чергу, добивали інші.
  - Ого, Маргарита! Адже з ними легко можна боротися. Взяв, поранив одного, а решта самих себе вивчить. - дзвінко бризнула голоском і тупаючи босими ніжками Аврора.
  - Ось бачиш мораль диявола, грає роль. Не треба проповідувати ненависть до свого ближнього, і прагнення домогтися слабкого. - Білосніжка-термінатор підморгнула.
  - Ми не боролися зі слабкими. - Аврора, сяючи смарагдовими очима, дуже гордо вимовила. - Їх було чотириста вісімдесят проти нас двох, а попереду чекає бій як мінімум із двома тисячами, з них триста п'ятдесят це добірний спецназ, що пройшов Ірак, Афганістан, Сомалі. Та й інші бійці не без досвіду.
  - Сильний противник, загартовує тіло і волю, робить тебе сильнішим - слабкий розбещує душу і послаблює тіло, робить слабшим! Тож важкий шлях дає значно більше легкої перемоги! - заявила мудра Маргарита.
  Обійшовши порт дівчини-комсомолки, вийшли на протоку. Від порту було не далеко, навіть чути, як гудуть судна. Розвідниці-войовниці опинилися у протоці. Вона була досить довгою і як не дивно звивалася. Дорогою дівчата-комсомолки мало не наскочили на аномалію. Він викривляв повітря, наче прозора пружинка. До неї підлітали комахи та спалахували яскравими ікрами. Проте крилатих тварин вона приваблювала.
  - Це щось схоже на мушиний анігілятор. - звернула увагу Аврора, блиснувши голими п'ятами.
  - Може, якесь випромінювання приваблює комах. Я відчуваю шкірою ультразвукові коливання повітря. - Маргарита навіть боязко зіщулилася.
  - Для нас нова проблема! Взагалі ця дивна природа зони здатна довести до серцевого нападу. - У голосі вогнезарної Аврори звучала іронія.
  - У нас з тобою по два серця, тож одразу не помремо! - Добре коли ти не зовсім людина.
  Вогняна дияволиця на це вигукнула:
  - Згодна! А то стояла б біля плити та ще й вагітна!
  Тим не менш, дівчатам довелося зупинитися, відштовхуватися від корчів, йти кілька разів убік, даючи назад назад.
  За однією аномалією відразу з'являлася інша, цього разу овальна перемежуюча. Все це ускладнювало рух. Все ж таки пройшли, попереду виникла подоба струмка.
  Підніматися ним важко, зустрічний рух, зате немає аномалій. Босі сліди залишаються на траві вкритій інеєм.
  Дівчата-комсомолки зупинилися перед виходом із неї. Видно як підбігло кілька качанів "капусти". Рослини мутанти не бачили майже не помітних дівчат, пара з них наткнулася на чобітки (Воїтельки- ведмедиці щойно взулися, щоб приховати запах), але мабуть переконавшись, в їхній їстівності відстала.
  - Треба пропливти трохи вперед! - сказала, викидаючи звірячий оскал Аврора. - Там і вкриємо човен.
  - Тягати її з собою не зручно! - погодилася Маргарита Коршунова.
  Зробити реактивний мотор безшумним не просте завдання для конструкторів, але ж каракатиця те ж саме використовує аналогічний принцип, і є першокласним мисливцем.
  Знайти місце укриття, щоб випадковий фраєр не прихопив, не так просто. Найкраще тут підходить лігво небезпечного звіра. Наприклад, бобрового щура. Тварина небезпечна, вбити складно і розмірами з кабана. Не шерсть луска, до її лігва нормальний фраєр не сунеться. Тим паче вночі. Так розсудили дівчата, приховавши надувний човен, на кшталт кишені. Де згори над водою над водою нависають кущі. Саме там і залишили дівчата свій скарб, замаскувавши гілками чагарника.
  - Добре сховали? - спитала, роблячи на ходу зарядку Маргарита.
  - До ранку полежить, а на світанку ми змиємося! - люта Аврора поправила підбором камінь.
  - А якщо щур-єнот нагадає! - скривилася войовниця-комсомолка.
  - Пристрелимо! У нього шкіра міцніша, ніж у алігатора, і цінуватися дорого. - Аврора так по-дитячому підморгнула смарагдовими очима.
  - Продамо! Змінимо маску, і нас ніхто не впізнає! - Маргарита Корушнова завзято показала мову.
  Аврора рикнула:
  - Окей!
  Дівчата трохи відійшли, як з'явився сам щур-єнот. Вони завмерли, вирішивши поки що зберегти звірові життя. Чимось вони нагадували бандита, який прирізав сім'ю, але випустив з клітки пташку. Пацюк-єнот не зміг вловити майже невиразного запаху дівчат, крім того, він був ситий, покуштувавши падали, ліг спати.
  Хропіння його таке незвичайне нагадує гуркотіння бездарного музиканта на скрипці.
  Дівчата-комсомолки намагалися рухатися швидко, і при цьому їх ніхто не бачив, настільки потайливим було переміщення. Навіть чобітки скинули.
  Голонога Аврора запитала подругу, причому не з метою отримання інформації, а просто так, щоб зняти напругу:
  - Ну як обхідний маневр вдається?
  Маргарита легко відповіла:
  - Якщо не натрапимо на аномалії.
  Вогняна диявола приклала пальчик до губ:
  - А ось одна така виповзає.
  Аномалія перла з-під землі. Вона навіть розпушувала ґрунт. Немов велетенський кріт, протаранив пісок, глину, траву. Виштовхнула дещо, слизьке схоже на нафту. Після початку цмокати.
  - У огидно! - заявила вогняна Аврора. - Наче цілуються дві свині.
  Аномалія почула їх і потривожена рушила до дівчат.
  - Розходимося на всі боки! - наказала Маргарита.
  Спритна Аврора не зрозуміла:
  - А це ще навіщо?
  Білосніжка-термінатор посміхнулася:
  - Примусимо гнатися за двома зайцями!
  Дівчина-комсомолка показала язичок, спіймала їм осу і розжувала, їй стало весело від такої пропозиції. Розвідниці розійшлися, а аномалія завмерла. Трохи потряслася і почала опадати, по калюжі нафти пройшло невелике полум'я. Втім, як, швидко спалахнувши, також швидко воно і згасло.
  - Це не Піроманія! - Помітила, примруживши босонога Аврора і відразу стрибнула, вивернувшись в сальто назад.
  - Та аномалія Піроманія здатна спричинити катастрофу! - погодилася Маргарита. - Тепер швидше вперед, і так втрачаємо час.
  Щойно дівчата-комсомолки заглибилися в гущавину кущів у бутонах, дерев, переплетених ліан-мутантів - як їх оточив майже непроглядний морок. Лише кора дерев відсвічувала, надаючи краєвиду зловісного, потойбічного вигляду. Втім, дівчатам не потрібні нічні монокуляри, це для слабких людей, не здатних на самостійні рішення і бачити в темряві. Аврора мало не таранила дерево, радіоактивне підсвічування робило відстань ілюзорною, часто обманюючи з дистанцією.
  - Ось чорт! - Вогнезарна дияволиця цілком доречно згадала нечистого. Наче й аномалії немає, а світло викривляється.
  - Це фосген та фосфор! - заявила Маргарита, і вивернула свою витончену шию. Адже часто змінюють параметри повітря.
  - Тож це треба враховувати! - погодилася з погано прихованою іронією руда Аврора.
  Войовниця провела рукою повітрям:
  - Спочатку повільний рух потім звикнемо.
  Дівчата-комсомолки поступово прискорювалися, при цьому намагалися навіть сучком не тріснути під підошвою. Побоюючись не так випадкових спостерігачів, як різних тварин, що могли зреагувати на звук.
  Спочатку було сухо, але потім ледь ворушили чагарник, на них полився справжній водоспад!
  - Вода, мабуть, важка! - запропонувала Аврора.
  - Відсотків на десять точно! - погодилася Маргарита.
  Вогнезарна дияволиця збила комаху гіпертитановою п'ятою і висловила свою думку:
  - Тому роса така велика і не випаровується!
  Під підошвами чобіт чавкала глина. Колір її незвичайний зеленувато-фіолетовий, ніби загробний. Такої не було ніде на Землі, окрім місця зони.
  Ноги намагалися роз'їхатися на ній убік, зате сліди миттєво заростали, що полегшувало розвідку. Ось тільки рухатись важко, налипає на черевики, змушуючи витрачати зусилля. Аврора та Маргарита навіть проковтнули по концентрованій шоколадці. Трава зустрічалася зрідка і була переважно хижою. Вона повзала глиною, і намагалася прихопити комах. Хитросплетіння та ліан, кущів, гілок, листя, іноді без запаху, а часом сильним ароматом.
  - А звідки тут ліани? - запитала Маргарита. - Це ж смуга помірного клімату.
  - Результат мутації, прижилися. Крім того, на зоні тепліше, ніж її! Градусів приблизно п'ятнадцять. Тут влітку спекотніше, ніж у екваторіальній Африці. Або ні приблизно однакова температура. - Красива Аврора скривилася лобік, мабуть намагаючись, згадати колись прочитане.
  Маргарита дуже впевнено заявила:
  - Це ще нічого! Принаймні для нас.
  Голонога Аврора перекинулася в повітрі, зробивши сальто і, скулила:
  - Ми ведмедиці-комсомолки, і цим все сказано!
  - Пам'ятаю, нас якось доставили до Сахари. Тиждень провела без їжі та пиття, пройшла шлях по піску, що палив як на плиті сковорідка босоніж і нічого вижила! - Помітила пускаючи іскри з очей ( причому не фігурально, а буквально!) Маргарита. - Тільки, звичайно, приємного, було мало.
  - Звичайно! Я також через це пройшла! Ступні швидко звикають, але тільки сверблять потім. Та й шкіра на сонці темніє. - Підтвердила, весела та грайлива як кішка з Вірія Аврора.
  - Мені не подобається коли тіло біле, воно здається надто зніженим. - Маргарита не вдавано скривилася.
  - Шоколадна засмага зараз модна. - Вогнезарна дияволиця рикнула зубами пантери. - Це означає, що ти маєш гроші, щоб з'їздити на Південь.
  Дівчата майже бігом вийшли з хитросплетінь чорнобильських джунглів. Повз розташовувався берег широкої протоки. Густий чагарник, коріння, що стирчить, подорожник-мутант, зі своїм широким листям - створював зручну закриту позицію.
  Маргарита вигукнула:
  - Ну от і Вижниця перед нами.
  - Та колишнє радянське місто! Та ну чому горда Україна стала майже окремою країною у складі Радянського Союзу. Адже ці століття ми з ними воювали! Тому перемогли СРСР і тепер українці наші брати. - Руда Аврора широко розвела руками і спробувала злетіти.
  - А раніше були брати їм росіяни. Кожна дитина знає, що Київ - Мати міст росіян. - сказала, посміхаючись ширше Маргарита. - Їх об'єднувала священна Православна віра, та слов'янське коріння. Самим Богом заповідано бути СРСР єдиною державою. Але прийшов Бандера і влаштував бедлам - вийшла війна. Втім, ми перемогли.
  - Порядок будується на фундаменті, де цемент віра, а пісок воля! А для цього багатьох негідників посадити треба! - відповіла, люто гарчачи Аврора.
  Спостерігати місто, не складно. Рів тут завалений, вал перетнути не проблема. Будинки переважно старі, видно п'ятиповерхівки, і висотки "сталінки". У сучасних будинках дівчата вже побували. Тут Маргарита згадала:
  - Ми ж маємо вивезти вісімнадцять дітей?
  - Наші хлопці допоможуть! Таку паніку влаштуємо у місті, що вони не зможуть відстежити наші рухи! - Босоп'ятий Аврора струснула автоматом.
  Біла войовниця озирнулася і, зрубавши комара-кліща, понизивши голос, запитала:
  - А якщо він змотається?
  Вогняна дияволиця логічно помітила:
  - Я розраховую на його елементарну жадібність. Крім того, зараз зателефоную цьому карлику. Підтримаю його бойовий настрій.
  Маргарита Коршунова вже зовсім неінтелігентно рикнула:
  - Найкраще це зробити гарною ляпасом.
  Аврора швидкою пробіжкою пальців босих ніжок набрала кнопками номер і голосно промовила:
  - Ти вже готовий!
  - Так, але тут зчинилася така заваруха! - почувся у відповідь тонкий писк.
  - Не впадай у відчай під шумок куди легше вивезти. Крім того, нікого не здивує відсутність дітей після такої бурхливої ночі. - Хитра, руда дияволиця знизила тон.
  - Згоден! Їм уже буде не до нас! - замуркотів карлик - фахівець кідемпінгу.
  - Чекай нас, щоб не сталося! Можливо, приплюсуємо ще п'ять відсотків. - вкрадливо промовила Аврора.
  Останні слова мали магічну дію. Бандит-дебіл забурчав:
  - Чекатиму, нехай навіть настане кінець світу!
  Крута Аврора з іронічним підняттям і опусканням довгих вій, подумала: "Чимось це мені нагадує очікування Юдою осика".
  - Ну, тепер битимемо Американців та їхніх поплічників. - рішуче сказала зеленоока Аврора.
  - Знаєш, що я ніяк не можу вибачити Америці? - Галина стиснула кулачки.
  - Що? - здивувалася руда ведмедиця-комсомолка.
  - Бомбардування наших та японських міст! Адже це варварство! - Я навіть вірші написала! - Маргарита труснула гранатою, та ще й такою злістю, що впав цілий рій волохатих комах-мутантів.
  Аврора підскакуючи, зраділа:
  - Давай співай! Це цікаво.
  І Коршунова як заспіває, її голосок як завжди вище Гімалаїв похвал;
  Зірка Вітчизни Господом дана,
  Вона повірте променистіше Сонця!
  Моя ти Родом дана країна -
  Знай по тобі, серце з сумом б'ється!
  
  У тобі ми комсомолки як орли,
  Фашистів крушимо та брухт змітаємо!
  Ми навіть на Юпітері змогли,
  Зростити плоди - нездійсненного раю!
  
  Венера це місце для кохання,
  На Марсі почуття воїна всіх вище!
  Ти ланцюги зла-сумніву розірви,
  Адже хоче зробити краще за всіх Всевишній!
  
  Розгромимо космічний натиск,
  Зрозуміємо підборіддя міцним хуком!
  Ворогу буде силою світу скорботний,
  А "Юнкерс" збитий звичайною дитячою цибулею!
  
  Розклад один - візьми та перемоги,
  Іншого ми - результату знати не можемо!
  І ти волчище Рейху не рви,
  Отримаєш від бійця багнетом по пиці!
  
  А багнет тобі на користь не піде,
  Ми динамітом по балді додамо!
  Такий же стрімкий політ,
  Коли вдарив у молот пролетар!
  
  Подальший хід пройде як ураган,
  І буде ж ендшпіль переможним матом!
  Адже наша лють шалений вулкан,
  Розправа на ублюдком, страшним катом!
  
  Затиснули кліщі на Берліні ми,
  Париж вільний під російським прапором!
  Ми дочки Вітчизни та сини,
  Коли бенкетуємо - їдаємо мед зі смаком!
  
  Туманний Альбіон тепер як брат,
  Нью-Йорк дістався як пиріг на блюді!
  Наш червоний, червоний маку кольору прапор,
  Під ним щасливі усі зі свободою люди!
  . РОЗДІЛ Љ 12.
  У Олега Рибаченка теж сон дуже навіть не простий, а чудовий. Начебто вони з Дімою продовжують свою військову кар'єру;
  Вони удвох записалися добровольцями в дитячу есесовську дивізію, сформовану біснуватим фюрером. Схоже, у цій реальності у Гітлера остаточно поїхав дах. Щоправда, з іншого боку, у нього вистачило розсудливості не розпочинати безнадійну війну з СРСР.
  З іншого боку чому б хлопчик і не отримати ратне загартування? Чого їм нюні пускати і ніжитись як паничам?
  Олег Рибаченко та Дмитро разом з іншими хлопцями з молодшого батальйону летіли до Африки. Німецький шестимоторний транспорт міг нести до двохсот озброєних десантників. Але був цілий батальйон із трьохсот бійців молодшого різновиду Гітлер-югента. Триста хлопчиків років дванадцяти, начебто ще зовсім сором'язливі, але реально це були спеціально відібрані, і вже отримали не слабку військову підготовку пацани.
  Фюрер хотів, що якнайбільше підлітків взяло участь у війні. В Африці вже основні сили Британії розгромлені, хоча в Судані ще є сильні гарнізони. Щоправда, колоніальні війська не цілком надійні, а власне, англійські частини. Не зовсім вони є англійські. Вони так добре озброєні, особливо танками, спробуй, так перекинь техніку, через метрополію. Тому ризик великих втрат у хлопців мінімальний. Передбачається лише на рівні звичайних тактичних навчань, а досвід війни підростаюче покоління отримає.
  Олег Рибаченко та Дмитро добре знають німецьку мову (передбачуваний противник), а також англійську, іспанську та французьку. Школа у них теж елітна і радянські діти, за ідеєю, повинні б і найрозумнішими.
  Німецький хлопчик, мабуть з-поміж ватажків, високий і м'язистий Ганс Фойєр потиснув і руки чесно вимовив:
  - Ось не очікували ми, що росіяни можете бути такими сильними та розумними. Наприклад шпарите по-нашому як першокласні німці!
  Олег Рибаченко скромно зауважив:
  - А що тут дивовижного. Може, нам доведеться воювати, а пішовши в розвідку і не знаючи німецької мови, чи багато збереш відомостей?
  Ганс погодився:
  - Це так! Але взагалі нас вчили, що ви російські недолюдини. Слов'яни це перехідна стадія між мавпою та людиною. Тобто в плані розвитку інтелекту російська це, трохи вище домашньої тварини.
  Дмитро сердито стиснув кулаки:
  - Та я за такі слова можу і врізати.
  Ганс хоробро відповів, стискаючи кулаки:
  - Тільки вибір зброї за мною. На рукавичках ти чемпіон Полусвіта, а як щодо поєдинку на нунчаках?
  Дмитро здивувався:
  - А що це таке?
  Німецький елітний пацан хотів відгукнутися, блиснувши ерудицією, але його випередив Олег Рибаченко:
  - Це у сільськогосподарську зброю, якою в Китаї вибивають снопи. Монголо-татари заборонили китайцям носити зброю, то вони це зовні невинне пристосування перетворили на смертельну палицю. Було розроблено цілу систему бою на нунчаках. Потім її вже наприкінці ХІХ століття перейняли японці. Напевно, від них це пішло й у військах СС.
  Ганс заперечив:
  - Не зовсім так. Великий фюрер десять років тому запросив кілька гуру з Китаю, наказавши зробити школу рукопашного бою Третього Рейху найпередовішою у світі. Не треба думати, що ми німці, будучи найвищою нацією, не хочемо, чого вчиться в інших народів. Наша німецька військова школа вимагає максимально враховувати людський чинник.
  Дмитро енергійно кивнув, підтверджуючи думку:
  - І радянська теж. Сталін сказав - техніка в період реконструкції вирішує все! А потім у другій п'ятирічці розвинув думку - кадри вирішують усе!
  Олег Рибаченко тут висловив інше:
  - Маю все сказати, що у нас з людським фактором не все гаразд. Наприклад, рівень технічної підготовки солдатів СРСР відстає. Але загалом ми на висоті!
  Ганс запропонував:
  - Чи не хочете зіграти у Гітлер-хаш?
  Радянські хлопчаки здивувалися:
  - А що це таке?
  Ганс підморгнув:
  - Останній винахід Великого фюрера. Начебто шахів, які грають не вдвох, а вчотирьох, два на два. Але на одній дошці із чотирьохсот клітин. У ній є і танки, і Сау, і Лінкори. Усього фігур у кожного по сорок, а всього сто шістдесят. Дехто ходить як шаховий, інший зовсім по-іншому. Плюс ще деякі новації... Наприклад танк і лінкор, можуть збити тільки танки, Сау і Лінків, а піхотинці або вдвох, або якщо дійшовши до певної лінії посилюють зброю. Взагалі гра найскладніша, зовсім не схожа на шахи.
  - Покажи її. - попросив Олег Рибаченко.
  Ганс дістав із рюкзака складну дошку. Вона була на шарнірах та досить компактна. Фігурки намагнічені. По сорок однакових кожному. Сама дошка досить консервативна, прямокутник. Правила цікаві, зокрема майже всі фігури, б'ють не так як ходять, крім танків. Вони можуть і бити, і ходити зі взяттям.
  Як і слід було очікувати найсильніша постать лінкор, найслабша легкий піхотинець. Опинилися тут і САУ, і хто цікаво літаки, причому по одному, зате штурмовик, винищувач, бомбардувальник і гідроплан. Окрім лінкорів ще й міноносці. Піхота теж різна, механізована, проста та кавалерія. Тобто розібратися у правилах нелегко. Олег Рибаченко одразу зазначив:
  - Ні, цій грі шахи не побити за популярністю. Рівень складності просто зашкалює!
  Ганс погодився:
  - Та виробити стратегію тут буде нелегко. І книжок розумних не напишеш. Але це саме для арійців!
  Дмитро погодився:
  - Та для арійців! Граємо!
  Олег Рибаченко попередив:
  - Задоволення буде мало!
  Ганс запросив іншого хлопчика і утворивши пару почав грати проти пацанів. При цьому вибрав коричневий колір. Олег та Данька природно червоний!
  Гра і справді була спочатку захоплюючою, але потім хлопчики втяглися. Олег Рибаченко як природжений стратег захопи ініціативу і почав тіснити ворогів із флангів. У грі фюрера, загалом, був короля, а штаб можна було зміщувати не втрачаючи ходу.
  Але розігратися хлопцям не дали. Пролунав сигнал тривоги...
  - Повітряна атака!
  Хлопці разом кинулися до ілюмінаторів. Хоча віконця й були вузькі, не надто добре в них видно і навіть виникла тиснява.
  Десантні літаки летіли колоною, і звичайно ж із супроводом добре озброєних винищувачів.
  Англійців виявилося не більше десятка. "Спітфайри" побачивши, що німців більше відкрили з кулеметів вогонь, прагнучи вразити з великої дистанції. Але отримали у відповідь самі. Три літаки Королівського повітряного флоту задимилися, а решта навтік.
  Хлопчаки голосно свистіли, але матом ніхто не лаявся - дисципліна. А ось чоботами затупали і відпустили ряд солонуватих жартів.
  Звісно, транспорт переслідувати винищувачі не може, різниця у швидкостях на порядок, так довелося хлопчикам, заспокоїться і повернуться до своїх справ. Дехто навіть почав віджиматися від статі, інші робити прес.
  Втім, Олег Рибаченко так надихнувся, що заспівав голосом здатним прогнати не тільки короля, але імператора брехунів (Гітлера!);
  Ми летить у суворий, смертний бій,
  Піонери - діти комунізму!
  Наш Господь Сварог завжди зі мною,
  Зламаємо основи реваншизму!
  
  Є у нас відвага та натиск,
  Кожен автомат зібрати вміє!
  Чекає нацистів лютий розгром,
  Не несіть фриці ахінею!
  
  Під Москвою був вермахт міцно битий,
  Показали доблесть ми лиху!
  Був роздавлений слизький паразит,
  Перемогли, ми рахуй начисто!
  
  Що зможе зробити далі фриц?
  Тільки лапи до верху - швидко здатися!
  І Адольфу в горлянку - гострий шпіц,
  Нехай відіграє роль осел паяця!
  
  Наша роль - переможний горн трубити,
  Збираючи червоні легіони!
  І башки агресору безжально рубати,
  Хоч на фронт прийшли прямо зі школи!
  
  Лупимо гадів, немов Марсом народжені,
  І скрізь пощади просять фриці!
  Ми сини великої, де всі рівні країни.
  Нехай схвалять марш із ікони обличчя!
  
  Гітлер думав, нашу Землю захопити,
  А тепер йому під чубчиком шишка!
  Адже бажали німці перетворити всіх на дичину,
  А їх уклав простий хлопчик!
  
  Що ж з "Тигром" стало - він пішов у металом,
  З нього ми - зваримо самовари із солодким чаєм!
  Отримали фриці - по рогах крутий розгром,
  Ми в Берліні в променистому, теплому травні!
  
  А Адольфу стала замість краватки петля,
  Затягла шию супостату-кату!
  Набігла за гріхи його важка пеня,
  І тепер Німеччину я топчу танками!
  
  Сам Великий Сталін комсомольця нагородив,
  Орден дав - великої зірки "Перемоги"!
  Скільки поклали ми - Святій Вітчизні сил,
  Що радіють на тому світі наші діди!
  Дивно, але йому за таку крамольну пісню бурхливо аплодували - зовсім тут усі окосіли, чи що?
  Коли Олег Рибаченко доспів сон перервався, і їх знову спонукали, цього разу не звичайнісіньким способом, а взяли і окотили холодною водою. Після чого знову ці насадки, що набили, на руках ланцюга і прогін колони... Навіть поснідати не дали! По колу! Ось саме, німці залишалися на місці, і бранці неспішно рухалися кільцевою дорогою. Який у цьому сенс незрозуміло. Дорога, викладена асфальтом та камінчиками. Через кілька годин босі п'яти стали жорстоко палати і свербіти. У багатьох дівчат проступила кров.
  Потім хоч до вечора ще далеко без церемоній загнали назад і спішно розкувавши, наказали лягти.
  Олег Рибаченко та інші дівчата поспішно підкорялися. І хоча спати зовсім не хотілося, обійми бога сну і видінь Гіпноза (який самого Всемогутнього Зевса, змушував стуляти очі!) накотилися раптово, і невідворотно.
  І знову хлопчаки-піонери у почесній ратній справі, хай навіть і чужій армії;
  Батальйон, що складається з бійців Юнгфольк, триста дванадцятирічних хлопчаків був на місці перебудований, і перекинуто далі на південь. Спочатку пацанів провезли пару кілометрів на машинах, але потім керівництво, мабуть, передумало і вирішило влаштувати хлопчикам біг на виживання.
  Пацани змушені були роздягтися, залишившись в одних військових шортиках, і так майже голяка і босоніж з ранцями на плечах, бігти на південь.
  Звичайно, їм дозволили змаститися новим, досить ефективним сонцезахисним кремом, а маршрут пролягав не пустелею, а м'якшою і не настільки пекучою травою, оскільки пролягав уздовж річки Ніл, а навколо повноводного джерела, росли і трава, дерева, але все ж таки випробування було найважчим. Бо довелося тікати, в умовах дикої африканської липневої спеки, та ще й пістолет-кулеметами, а також рюкзаками з припасами.
  Звичайно, в особливому батальйоні опинилися хлопчаки, які представляють колір Німецької нації і мають пристойну фізичну підготовку, але все-таки.
  Юних воїнів збудували і їхній командир, такий самий шмаркач як і вони, щоправда досить високий, з мускулатурою Аполлона наказав:
  - Ну, що братва! Я знаю, вам буде тяжко, але борг є борг! Потрібно до вечора покрити п'ятдесят вісім кілометрів! Це наказ.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Мм-так! Слово цей наказ звучить як заклинання! Не можна його ігнорувати.
  Дімка помітив:
  - Готовий сперечатися, що ми його не виконаємо!
  Ганс Фойєр заперечив:
  - Повинні виконати, бо ми арійці! І ви росіяни теж арійці якщо записати в найкращий батальйон Юнгфолька.
  Рюкзак за спиною разом із боєприпасами, водою та пайкою, це кілограм вісімнадцять, плюс ще пістолет-кулемет у три кілограми. Двадцять один кілограм, це й дорослому важко, якщо довго йти, а тут бігти, та ще й під палючим сонцем.
  Олег Рибаченко потер ногу об траву. Порятунок від взуття хлопчики сприйняли з ентузіазмом, у шкіряних чоботях (шкіра правда штучна, але все одно не якийсь кирзач), тут бігти важко. Кеди або тенісні туфлі підійшли б краще, але в умовах Німеччини, що воює, це розкіш, і пацанів вирішили не балувати.
  Пролунала команда, і воїни з Юнгфолька кинулися тікати, намагаючись при цьому дотриматись подоби ладу.
  З Нілу повіяв свіжий вітер, приємно обдуючи оголені, мускулисті торси воїнів-хлопчаків. Вони чимось нагадували отроків-титанів, готових штурмувати небо. Бігли, розмірено дихаючи, майже нога в ногу. Попереду були найвищі, і, звичайно ж, високий Димка, хоча шестеро пацанів, включаючи і командира, були вищі за нього. Олегу Рибаченка, який був лише трохи вищим за стандарт, свого одинадцятирічного зростання (на відміну від реальності, в якій він пішов у своїх богатирськи складених предків!) довелося мчати, чи не в самому кінці. Правда в цьому була й перевага, менший шанс віддавити п'яти, або отримати ногою під місцем, де сидять. Він тут наймолодший, але звичайно ж не найслабший чи тим паче дурний.
  Навантаження відчутне, але поки що прийнятне, а досвід пробіжок з вантажем є у всіх. Навіть із великою вагою, коли несли, наприклад напарника на плечах.
  Під босими ногами огольців час від часу хрумтять чи тріскаються, в обламані гілки пальм чи шишечки, іноді бувають і колючі рослини, які хлопці намагаються обійти. Трава нагріта, часто суха, але, звичайно ж, не обпалює подібно до піску пустелі. Загалом поки що жити можна, ось тільки Сонце піднімається та підсилює, жар.
  Високий Ганс, приблизно на зріст як на Дмитра і, вони біжать пліч-о-пліч. Німецький хлопчик-воїн запитує радянського юного бійця:
  - Ну, ось тепер ти на війні! Пороху, звичайно ж, поки що не понюхав, але в нас усе попереду. Чи відчуваєш ти хоч якесь захоплення?
  Дмитро чесно відповів:
  - Поки немає! - І додав, знову покрутивши довкола себе головою. - Зізнаюся, чесно ні!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - А я так! Зізнаюся чесно так! Ну що з хлопчиків мого віку може легально побувати на війні. Битися, стріляти, вбивати, підривати, брати в полон. Це ж романтика. Адже ви теж з Олежкою хотіли відчути себе живими воїнами, уникнути рутини!
  Дімка рішуче заперечив:
  - Наше життя не рутинне. Взагалі бути піонером, навіть ще передовиком та спортсменом дуже цікаво.
  - То чого ти до нас записався? Не боїшся бути вбитим чи скаліченим? - хитро підколов Ганс.
  Димка на прізвисько Ілля Муромець - набучився:
  - Ось для того й записався, щоб показати, що росіяни можуть воювати не гірше за німців. А то весь світ пише і говорить про ваші перемоги...
  Ганс хихикнув:
  - Ну так! Про наші перемоги, слава по всьому Всесвіту. - Рослий хлопчик-воїн роздув собі від гордості широкі груди. - А ви росіяни насилу потісні крихітну фінську армію. Вам, то хвалитися нічим!
  Дмитро ображено, насилу стримуючи себе, щоб не пустити в хід кулаки, заперечив:
  - Ще й Халхін-Гол у нас є!
  Ганс зневажливо пирхнув:
  - Дрібна сутичка, десь в Азії. А наші хлопці вже й Європу взяли, та майже всю Африку з Азією. І Росію захопимо, це нам якраз плюнути!
  Дмитро зло блиснув очима:
  - Не захопіть, руки короткі!
  Ганс засміявся:
  - А як ми змусили вас підписати Брестський світ? Ви нам віддали землі, рахуй до Дніпра, маючи втричі більше багнетів і шабель. Що можна сказати про російську як про солдата в цьому випадку?
  Дімка згрупувався, він мав намір рушити Гансу кулаком у рило, і знаючи свою силу чемпіона "напівсвіту", він би напевно вирубав нахабного німецького пацанчика, але... Не хотілося розбивати лад і влаштовувати бій. Та й не добре, під час полеміки пускати у хід кулаки. Крім цього, швидше за все його, заарештують, і він не встигне показати, що росіяни б'ються не гірше за німців. Тому Дмитро спокійно заперечив:
  - Ми росіяни били вас і при Фрідріху другому, причому навіть брали Берлін. І коли вами командував Наполеон Великий, у його армії половина була німцями, та в першу світову війну був Брусилівський прорив. Та й Париж ви не взяли тому, що наші війська мало не опанували Кенігсберг.
  Ганс знайшов досить вагомий контраргумент:
  - Але все одно в останніх боях з нами ви були розбиті! А судять про людину та націю насамперед у кінцевих справах!
  Дмитро цілком резонно заперечив:
  - За царя у нас була відстала промисловість особливо у військово-технічній сфері. А зараз ми розвинули неабияку індустрію. Наприклад, ви бачили танк КВ-2. На ньому встановлена гаубиця калібру 152 міліметра. Хіба у вас німців є хоч щось подібне?
  Ганс хихикнув:
  - У французів на танках С-2 теж були гаубиці ще більше калібру в 155-міліметрів, але не завадило нам розгромити жабників, маючи техніку слабше, ніж зараз. Головна сила Вермахту - це перевага людського фактора!
  Дмитро скривив обличчя з рівною засмагою:
  - А чому ви вважаєте, що у вас є перевага над нами у людському факторі, якщо став чемпіоном "напівсвіту"? Причому, перемагаючи найкращих ваших хлопців?
  Ганс цілком резонно заявив:
  - Винятки часом лише підтверджують правила. Точніше майже завжди! Ось якщо брати не окремих феноменів, а рівень військової підготовки загалом, то тут...
  Дмитро розсердився:
  - Ти не знаєш, який у нас рівень бойової підготовки та як проходять навчання у радянській армії. Тож не треба будувати домисли!
  Ганс логічно зауважив:
  - В Іспанії було змагання радянської військової школи, доктрини та німецької. Ми обкатували свою техніку та зброю. Результат - перемога нашої військової школи, і стратегічного мистецтва, і закріплення режиму Франка. Тож ми вже билися з вашими хлопцями та перемогли!
  Дмитро-Муромець із сумом помітив:
  - У вас було значно більше військ, ніж у нас! Ви просто взяли кількістю!
  - Я б так не сказав. - Ганс опустив голову і замовк, почали виявлятися перші ознаки втоми і, казати стало важко.
  Найстрашніше це, звичайно ж, спека. Сонце невблаганно йшло до зеніту. Ніхто з хлопчаків не мав до неї звички. Німеччина та Росія країни північні, і влітку в них рідко буває вище за тридцять градусів. А це Африка в липні та ще й з Нілу перестало тягнути вітерцем.
  Босі ніжки хлопчаків стало сильніше колоти сухою травою, а потім раптом вона скінчилася, і цілий кілометр був покритий гравієм, що обпалює. Це було дуже боляче, які не надто витримані хлопчики запищали. Піт стікав з них і з шипінням капав на розпечений гравій.
  Олег Рибаченко та Дмитро, та й більшість інших пацанів, вихованих у спартанському дусі, намагалися посміхатися і не видати муки. Вони думали про щось інше. Ось Олег Рибаченко уявив собі, що це босі ступні лиже полум'я на дибі, і в нього хочуть вирвати важливу державну таємницю. А він зобов'язаний це витримати і не показати, що йому боляче чи страшно. Крім того, хлопчаки росли в суворих умовах і їхні п'яти не були такими зніженими, поетом і чорних гравій хоч і палили, але не настільки, щоб облазила шкіра, що огрубіла.
  Незабаром були теплові удари. Майже одночасно кілька пацанів, що перегрілися, втратила свідомість, і їх довелося підхопити на легкі, розкладні ноші.
  Олег Рибаченко зауважив, що у німців, загалом, гарне оснащення. От хіба в Червоній Армії знайдеш пристосування для носіння поранених з дюралю, яке при цьому легко ховається в рюкзачок.
  Але бігти з додатковим вантажем у руках важче, а босі п'ятки палить сильніше, оскільки тиск зростає. Так свого роду вони у добровільно-примусовому пеклі. Олег Рибаченко навіть подумав: а як би його товариші поставилися до подібного випробування, усі витримали б.
  Широкі смуги розпеченого, почорнілого гравію поєднувалися з колючою травою. Крім того, командир поступово відводив пацанів від Нілу, мабуть, щоб уникнути входження до населених пунктів Єгипту.
  Знову деякі пацани починали завалюватися і знесилених або приголомшених сонячною палицею хлопчиків, покривши голови змоченою водою ганчіркою, укладали на ноші. Дехто з тих, хто раніше переніс світловий удар, вставав у стрій і продовжував біг.
  Але сили юних хлопців зменшувалися, а з ладу вийшла майже половина.
  Нарешті і командир, який теж добряче втомився, заявив:
  - Все наказую відпочити! Ми досягли межі! Накритися протисонячними тентами, випити води з оцтом та шоколадом. Після чого лежатимете робити дихальну гімнастику!
  Хлопчаки-воїни вигукнули слабким хором:
  - Ми готові виконати будь-який наказ!
  Незважаючи на сонцезахисний крем, дитяча шкіра почервоніла та сіднила. Лежати на колючій сухій траві було незручно і, хлопці постелили целофан і під себе.
  Дмитро та Олег Рибаченко розташувалися поруч в одному наметі. Хлопці здавалися трохи посушеними, а шкіра потемніла. Босі ступні палали і сильно чухали, ноги доводилося задирати вгору, щоб кров відтікала, і ставало хоч трохи легше.
  Дмитро зауважив:
  - Те, що війна не мед, ми це знали, але не настільки ж!
  Олег Рибаченко похмуро пообіцяв:
  - Це ще квіточки. Ось побачиш кров і подивишся на перший свій труп, то зрозумієш, що всі ці бігання по розпеченій поверхні дрібниця!
  Дмитро втягнув у себе живіт і сказав:
  - У книгах, звичайно ж, пишуть про те, яке відчуття буває, коли ти вперше вбиваєш людину. Нехай навіть погану людину і твого ворога, готового випустити кишки. Але все ж таки.
  Олег Рибаченко зауважив:
  - У книзі Буссенара "Капітан шибайголова", теж був цілий батальйон молокососів, що бився з англійцями. Чимось нас нагадує. Але там проблема психології, мовляв, яку це вбити людину, лише один раз миттєво торкається, коли куля випадково скосила юного барабанщика. А так загалом там ставлення до смерті досить легковажне. Начебто навіть не війна, а свято!
  Дмитро логічно заперечив:
  - це книга для дітей та підлітків; яким нудно читати, про психологічні переживання. А кінець і так поганий майже весь батальйон молокососів загинув, а продовження так і не було написано!
  Олег Рибаченко з глибоким виразом непідробної скорботи зауважив:
  - Зате це така книга, про яку шкодуєш, як швидко вона скінчилася. А куди частіше буває навпаки, що ти буквально мучишся, намагаючись здолати, той чи інший твір!
  - Якщо ти маєш роман Льва Толстого "Війна і мир", то Олежек, безперечно, має рацію! - погодився Дмитро.
  Юний напарник і тут заперечив:
  - У книзі "Війна та мир" є і інтрига, і кілька сюжетних ліній, і докладно розкриті характери. Вона ні, не пустушка. У жодному разі не нудна! Хоча, звичайно, спочатку йде далеко не найцікавіше.
  Дмитро погодився:
  - Та правда... Багато письменників грішать млявою зав'язкою, коли до того як почнеться цікава дія, ти встигаєш відкинути нудну книгу.
  Дозволивши перечекати хлопчакам самий пік сонця, командир бадьорий Вольф Штіх, дуже мускулистий пацан приблизно чотирнадцятирічний на вигляд. Обличчя красиве, але строге, дитяче та доросле одночасно. Вольф сам ще з Юнгфолька, але його командування принципом: молодими повинні керувати молоді. І те, що Штих, не має досвіду і вважай ще дитина нікого не хвилює. Головне, що він арієць і командує арійцями, а отже, здатний створити неможливе, звичайним людям. І що ж? Творять!
  Знову біг, забувши про біль, втому, хлопчаків, яким навіть соромно (таке виховання!), згадувати маму, тата, або думати про щось ніжне. Це коли здатність переносити страждання і саме випробування є велике благо.
  Юні воїни біжать, і не думаючи про неслухняність, і якщо їм чогось і хочеться так це бійки!
  Спека, все ще дуже сильна, і пацани знову вибігають на колючий розпечений гравій. Причому йому навіть кінця не видно. Біль ставати нестерпним і з молодих воїнів не можуть стримувати стогін від болю.
  Тоді Олег Рибаченко почав співати пісню, що складалася їм на ходу, справжній марш;
  Слава Батьківщини Радянської велика -
  Ми гідний вірю, будемо цієї слави!
  Переможемо в бою жорстокого ворога,
  Заради російської, променистої Держави!
  
  Що є в Батьківщині таке, що співає,
  У серці чесного, босого піонера!
  Спрямуємо ми птахом у політ,
  Яка свята, наша стала віра!
  
  Автомат повір мені старший брат,
  І гранати вантаж зовсім не зайвий!
  Якщо хоробрий ти - то результат,
  Буде, незважаючи на те, що ти хлопчисько!
  
  Піонер задиристий і суворий.
  Але посмішкою Бог нас осяює!
  Багато у світі злих шкод,
  Що хочуть зіпсувати місце у раї!
  
  Тягне лапи до нас фашист-шакал,
  Хоче вирвати серце у дитини!
  І його свині рябий оскал,
  Нехай отримає ляпас дзвінко!
  
  Танки "Тигри" - це "чоботи",
  Незграбні - моторошно незграбні!
  І від них ти витязь не тікай,
  Ну, а краще приготуй гранати!
  
  Створимо ми світ такий, повір,
  Де щасливими будуть мільйони!
  Втече в барліг хижий звір,
  Ми покладемо підлих легіони!
  
  Що є в Батьківщині таке, що співає,
  І трощить усіх фашистів дуже лихо...
  Стисни сильніше витязь лучемет.
  І щоб стало на планеті мирно-тихо!
  
  
  
  
  Прапор червоний сяятиме,
  У ньому ім'я святого Ісуса!
  Здаси іспит піонер на п'ять -
  Щоб славилася - твоя Росія!
  
  Але іспит той не біля дошки.
  Його здати доведеться з окопа!
  Сивина прет хлопчику у віскі,
  Друг загинув - скорботи тепер біля труни!
  
  Що - мерзота проклята війна,
  Навіть звіром не гідна, зватись!
  І не знаю утримаю орда,
  Хоч Адольф смішний часом паяця!
  
  Відступити ми знайте, не повинні,
  Піонерам страх чужої навіки!
  Ми хлопці з вірністю дружні,
  І морально вірю не каліки!
  
  Завершимо в Берліні славний марш,
  Ми завжди повір, вміли битися!
  І зловили враз хвацький кураж,
  РПК несучи у пробігу в ранці!
  Олег Рибаченко закінчив грайливу та браву пісеньку, а німецькі пацани це схвалили свистом та сміхом. Наче й не помітили, що їхнього хваленого фюрера облили помиями з ніг до голови!
  Бігти стало веселіше, бадьорості додалося... А незабаром і гравій закінчився і пішла м'яка трава, що стала насолодою для обпалених ступнів, мужніх хлопчаків.
  Дмитро з усмішкою зауважив:
  - Ось кажуть, нам пісня і жити допомагає, а щодо того, що ще й полегшує важкий тягар за спиною, нічого не було сказано!
  Олег Рибаченко заперечив:
  - Ще за Стародавньої Єгипетської цивілізації, було відомо про цілющу дію музики на людський організм, та й пісні теж. Наприклад, маленьких рабів і рабинь, які ще не могли ефективно працювати на полях та каменоломнях, змушували співати, щоб підняти настрій дорослим рабам. Адже така наука Валіологія прийшла із Єгипту.
  Командир Вольф вигукнув:
  - Перебудується за зростанням! І не базікати!
  Хлопчики-воїни разом перешикувалися, і далі бігли мовчки.
  Ось уже сонце пішло на захід (у північній Африці в липні темніє раніше, ніж у середній смузі.). Вже був близький привал, як раптом пролунав сигнал.
  - Все лягти та маскуватися!
  Як з'ясувалося недарма. Попереду почувся віддалений гомін. І хлопчаки активно заробили саперними лопатами, накидаючи на себе траву. Вже було досить темно.
  Ганс помітив:
  - Напевно, це наші! До лінії фронту ще надто далеко, адже Вермахт пристойно просунувся.
  Дмитро з усмішкою зауважив:
  - Але повчиться мистецтву маскування, ніколи не завадить! На реальній війні це знадобиться!
  Ганс погодився:
  - Та ніколи, але впевнений, що це наші!
  Вольф шикнув:
  - Ще одне слово і застрелю на місці! Всім лежати в засідці! І приготувати гранати.
  Як незабаром з'ясувалося Ганс і справді помилився. З'явилися англійські танки. Втім, хлопчаки тихо сиділи у засідці: раптом це свої на трофейній техніці.
  Хоча танки і йдуть на північ. Їх всього чотири, три легені і одна "Матільда", що важко пробивається. Останній танк є великою проблемою, оскільки гранати можуть лише пошкодити йому гусениці. Легкі ж можна вразити точними кидками у дах чи корму. Якщо "Матільді" розбити гусениці, то вона може своїм двома кулеметами та гарматою завдати втрат хлопцям.
  Вольф не хотів, щоб його друзі гинули вже на другий, або точніше навіть на третій день після прибуття до Африки. Щоправда, кулемети могли вивести з ладу точні влучення. Але питання, чиї це танки? Раптом уже захоплені німцями трофеї?
  Вольф наказав:
  - Пересічний Юнгфольковець Олег. Без зброї та ранця вийти до танків та з'ясувати хто це такі!
  Олег шепнув:
  - Слухають командир!
  Напівголий у чорних шортиках хлопчик був смаглявим від захисного крему, а щоб приховати світле волосся вдягнув якусь подобу чалми з газет. Тепер він виглядав як звичайний, жебрак арабський пацанчик. Навряд чи його приймуть за ворога.
  Танки йшли не поспішаючи, увімкнувши передачу, на якій двигуни видають мінімум шуму, що також викликало підозри. Підскочивши до них Олег енергійно замахав руками і загорлав ламаною англійською.
  - Тут міни! Тут міни!
  Танки зупинилися, з "Матільди" висунулась голова в шоломі і сердитий голос по-англійському відповів:
  - Чого арапчонок, тобі треба?
  Хлопчисько-воїн заголосив:
  - Німці поставили на шляху міни! Будьте обережні королівські війська!
  З'явилася друга голова з погону, почувся, відповість:
  - Нехай здохнуть ці мерзенні німці! З нами мій король! Нині ми їх об'їдемо!
  - Давай сідай сюди! - Наказав, судячи з еполетів, полковник Королівської Британської Танкової армії!
  Хлопчик видерся на вежу, відчувши босими крихітними пухирями ступнями, що покрилися, приємну прохолоду броні. Після чого притулившись почав вказувати англійцям шлях.
  Їх було п'ятеро, і в не дуже просторій вежі середнього танка "Матільди" було тісно. Тут Олег Рибаченко вирішив стати героєм. Його спритні, треновані, немов у професійного кишенькового злодія руки влізли за пояси, витягли револьвери. Великі пальці рук разом зняли запобіжники.
  Звичайно, це було підло, але спокуса здійснити "подвиг" була настільки сильна, що Олежок постріли, пару разів з кожного револьвера, мети при цьому під ліву лопатку.
  З такої дистанції важко промахнуться, а вдягати бронежилет сидячи в танку, може лише божевільний, або останній боягуз. Полковник сторопів, і відчув пістолетне дуло за коміром. Хлопчик шепнув, на чистій лондонській говірці:
  - Якщо хочеш жити накажи, трьом іншим танкам здатися! Інакше наш батальйон їх знищить разом із екіпажами!
  Полковник здивувався:
  - Ти хто?
  Олег Рибаченко відверто відповів:
  - Твій останній шанс на виживання! Три легкі танки будуть закидані гранатами, а тебе піддадуть тортурам вогнем. Люди загинуть! Вважаю до трьох, або ти наказуєш, їм здатися і вийти з машини або я прострілю тебе м'якоть ноги і повторюю прохання спочатку! Раз два...
  Полковник заскулив:
  - Згоден! Тільки не вбивайте нас!
  Олег Рибаченко гордо заявив:
  - Ми німці полонених не вбиваємо! А потім, після капітуляції Британії, ти можеш знову служити вже в нових Королівських силах, оновленій Британії.
  Полковник тремтячим голосом віддав команду. Танкісти покірно вилізли з танків, складаючи зброю. Декілька найбільших німецьких хлопчаків скинувши маскувальну траву, бігли до них, готуючись прийняти першу у своєму житті партію полонених.
  . РОЗДІЛ Љ 13.
  Шістка знову б'ється з китайцями. Знову їхня гіпервідьма перекинула на сімнадцяте століття. Противник уже встиг зібрати величезну армію. Війська піднебесної імперії обложили російське місто.
  І ось хлопчик, дівчинка та чотири дівчата трощать мечами жовту армію.
  Олег Рибаченко провів млин, зрубав кілька китайців і заспівав:
  - На бій кривавий...
  І хлопчик босою ніжкою кинув кілька отруйних голок.
  Маргарита, проводячи стрімку атаку мечами, і провівши млин, підтвердила:
  - Святий та правий!
  І теж босими пальчиками ніжок кинула голки. Вражаючи пару дюжин китайців.
  Наташа, крушивши ворогів мечами, додала:
  - Марш, марш, уперед...
  І також запустить босими ніжками голки.
  Працюючи і руками і ногами, дівчата трощили китайців дуже хвацько.
  Зоя теж метнула голки босими пальчиками ніжок і прочирикала:
  - Робочий народ!
  Аврора, запустивши босою ніжкою бумеранг і зрізавши жовтих воїнів, охоче підтвердила:
  - Марш, марш, уперед...
  Світлана, крушивши китайців і випустивши босими пальчиками сталеві зірочки, вражаючи ворога, пискнула:
  - Робочий народ!
  Дівчата діяли, немов реально бойові орлиці. І від їхніх ударів мечів, і кидків елементів, що вражають, падали і падали вороги.
  Олег провів мечами прийом "Метелика" і заспівав:
  - Обличчя смерті!
  І босою ніжкою хлопчик знову жбурнув забійне.
  Маргарита провела прийом млин. Розкришила противників і агресивно пропищала:
  - Це наш шлях та боротьба!
  І від її босих пальчиків зірвалося кілька вбивчих дисків.
  Олег Рибаченко це хлопчик-термінатор, знову кидає те, що вбиває, і співає:
  - Першотравень - свято праці!
  І від босої ноги молодого вбивці знову летять диски, що зрізають воїнів піднебесної імперії.
  Наталя знову метає смертельне, і пищить:
  - Це моє добро!
  І її гола п'ята потрапляє китайському генералу в підборіддя та ламає щелепу.
  Зоя проводить мечами прийом метелик, і верещить:
  - Я шалена пантера!
  І від її босих пальчиків років гостреньких диск убивці. І так усіх взяла та підрізала.
  Після чого знову мечі в дії і всіх розрубують. Ось така дівчина-термінатор.
  Аврора рубала китайців, розкришила їх тіла і пробулькала:
  - Нас обирають...
  І летить від її голої п'яти презент смерті.
  Світлана, рубаючи воїнів жовтої імперії, підтверджує, скеляючи перлинні зубки:
  - Ми вибираємо!
  І від її босої ніжки знову політ руйнування.
  Олег Рибаченко руйнуючи супротивників, додає:
  - Як це часто...
  Босі пальці ніг хлопчика запустили смертне послання.
  Маргарита, руйнуючи супротивників, і запускаючи презенти анігіляції, додала:
  - Не збігається!
  Як у дівчинки спритні ніжки.
  Наталя, ведучи вогонь по супротивнику, і запускаючи презенти смерті, видала:
  - Я за тобою...
  І босі ніжки як завжди у справі.
  Зоя, провівши прийом розриву ворогів, взяла і агресивно прошипіла коброю:
  - Слідую тінню ...
  І її босі ніжки знову при справі.
  Аврора, метнувши зброю голою нижньою кінцівкою у ворогів, і капітально розкромкавши, агресивно пискнула:
  - Я звикаю...
  Світлана, взяла і жбурнула дюжину голок босою ніжкою, вразила масу китайців, і пропищала:
  - До розбіжності!
  Олег Рибаченко знову в атаці. Рубить собі ворогів, і час від часу співає:
  - Ангели добра, два білі крила, два білі крила над світом!
  І від його голої ніжки знов летить подарунок знищення.
  Хлопчика тому що ми бачимо дуже хорт. І весь час босий, і твердий. Справжній мачо. Хоч і виглядає років на дванадцять. Але це таке втілення руйнування.
  Маргарита теж босими ніжками метає голки і пищить:
  - Шалена мрія! Повна краса!
  І знову від голої п'яти відскакує щось вбивче.
  Ось це дівчинка - втілення смерті та знищення.
  І цим китайцям, та так дістається.
  Наташа у стрімкому русі красуні-термінатора. Зрізає супротивників, рубає їх мечами та співає:
  - Славити царе Олексію!
  І від її босих ніжок летять голки.
  Зоя, рубаючи китайців, і руйнуючи супротивника, підтверджує:
  - Буде повалений лиходій!
  І від її босої ніжки вилітає, презент дикої смерті.
  Аврора, крушивши ворогів, агресивно підтверджує:
  - І ворог пощади не проси!
  І її боса нога знову викидає, щось зовсім уже вбивче. І розносить противників на рвані шматки м'яса.
  Світлана, збиваючи суперників, і запускаючи нові голки у ворога, немов кобра шипить:
  - І на місяць не голоси!
  І від її босих пальчиків відлітають подарунки небезпечної смерті. Які всіх ранять та вбивають.
  Олег Рибаченко у русі... хлопчик як завжди невтомні...
  Китайцям доводиться туго. Він їх так трощить, і розпилює.
  Хлопчик-геній пищить:
  - Оце моя боротьба!
  І знову від його босих ніжок летять презенти анігіляції.
  І юний воїн бореться, наче несусвітній та агресивний богатир. І її мечі, наче палиці Чорного Бога.
  Маргарита взяла, підстрибнула, розрубала безліч китайців. Провела прийом, наче вбивчу силу.
  Потім знову метнула босими пальчиками, діючи, немов кривавий демон.
  Трупи китайців вже склалися цілими курганами. Юна войовниця прошипіла:
  - Моє життя у перемозі над ворогами!
  І дівчисько знову від босої ніжки пустить хмару голок. І жовті воїни падають убитими.
  Наталка прорубала перед собою коридор із трупів жовтих воїнів. Метнула гострі, відточені диски і пропищала:
  - Кидок на Марс, і буде клас!
  І від її босої ніжки знову летить забійний гостинець дуже неприємної смерті.
  А скільки китайців гине. Сотні, тисячі, під ударами нищівної шістки.
  Зоя також у русі. Скаче коброю, не дає супротивникові жодних шансів. І китайці падають розрубані.
  Дівчина босою ніжкою запустила гострі з отрутою голки і заспівала:
  - Російські герої рубають мечем!
  І войовниця, наче хвиля то підніметься, то опуститься.
  А Аврора робиш крок назустріч супротивникові, і його без зайвих слів зрубує.
  Вбиває китайців і шипить:
  - Мій великий героїзм!
  І від її босої ніжки, знову виліт те, що розносить на дрібні уривки.
  Руда дівчина китайців не шкодує. Ось одразу семеро людей розрубали.
  І її гола п'ята генерал піднебесної імперії проломила лоба. Той, звісно ж, здох.
  Світлана також рухається і рубає ворогів. Її обидва мечі, немов доладні ножиці, розрубують тіла китайців.
  У русі дівчина розкришила дюжину супротивників. І взяла босими ніжками диски запустила. І масу китайців зрізала.
  Адже вона вся в дикому нестямі.
  Світлана вимовляє:
  - Вороги не пройдуть!
  Аврора погодилася:
  - Зрозуміло, не пройдуть без шансів!
  І руда стерва, знову дико здійме і лупне мечами по китайцях. А потім босі пальчики мегери випустять кілька голок. Що кілька дюжин китайців відправлять на той світ.
  Олег Рибаченко рубаючи жовтих воїнів, взяв і пискнув:
  - Анігіляція розуму!
  І знову хлопчик босими пальчиками ніжок викинув страшенно забійні та смертельні голки.
  І після чого прочирикав:
  - У моїй мрії - завжди перемога!
  Маргарита, борючись із ворогом, і розрубуючи супротивників, погодилася:
  - Навіть дуже велика перемога!
  І дівчинка знову босими пальчиками ніжок, як візьме і по ворогу запустить загибель, що приносить.
  Стільки вже китайців замочила їхня пара. Та й чотири дівчини не менше.
  Наташа босою ніжкою кинула саморобну гранату із вугільного пилу. Та як рвоне, розриваючи на шматки китайських солдатів.
  А дівчина в'якне:
  - Я орел влади над світом!
  Зоя теж дуже швидко знищує китайську армію. Машет мечами і співає:
  - Ми горді орлиці!
  І знову від її босої ніжки щось дуже смертельне вилітає. І китайців дуже вбиває.
  Дівчина в дикому екстазі моторного та агресивного руху, не даючи впасти бодай одній голці, без влучення.
  Аврора також рухається. Її босі ноги жбурляють гострі голки. Руда дівчина діє немов пантера, що ганяє шакалів. Вона рубає китайців немов цукрова тростина.
  І верещать на все горло:
  - Майбутнє за мною!
  І показує мову.
  Світлана також китайців винищує. І її босі ніжки пришвидшують свій стрімкий рух.
  Блондинка дівчина, немов кобра. І розкраює противників без жодної жалості.
  Її мечі, наче млин крутяться. І не дають застигнути супротивникові у спокої. Хіба що спокій стає повним та вічним.
  Світлана, зрізуючи китайців, рапортує:
  - Наша форма найвища!
  І від її босої ноги вилітає забійне та незбагненне. Як вразить супротивників, так прямо на смерть.
  Аврора підтверджує:
  - Чиста поразка!
  І від босої ніжки дівчинки летить дюжина голок. Та так влучно, що півсотні китайців завалилося.
  Наташа на це помічає, рубаючи воїнів піднебесної імперії:
  - Твоя лють велика!
  І босими пальчиками ніжок запустить диски.
  Зоя, рубаючи супротивників, вигукує:
  - Хай здійсниться мрія!
  І теж боса ніжка, як пошле вбивче руйнування.
  І маса китайців звертається до трупів.
  Аврора, розрубуючи жовтих воїнів, співає:
  - Не пощади ворогові!
  І від її голої ніжки виліте те, що зминає жовтих бійців на смерть.
  І руда войовниця у дикому русі.
  Світлана, розрубавши купу ворогів, взяла і пискнула, вискалив перлинні, блискучі зуби:
  - Ніколи ми не зупинимося! Тож російська рать народжена перемагати!
  І ось дівчина як кине босою ніжкою вугільну гранату, і рознесе на криваві шматки м'яса супротивників.
  Олег Рибаченко розбиваючи китайців, діяв швидко.
  І хлопчик-термінатор співав:
  - Російська рать - народжена перемагати!
  І боса п'ята хлопчика в стрибку вдарила мандарину в підборіддя, буквально зруйнувавши його.
  Юний воїн голосно вигукнув:
  - Перемога прийде по нас!
  Маргарита, рубаючи китайців, і зрубуючи їм голови, помітила:
  - Якщо є ті...
  І дівчинка босою ніжкою кинула купу голок.
  Олег Рибаченко проревів у відповідь:
  - Хто приходить до тебе!
  І ось боса ніжка хлопчика випустила хмару голок. Відразу ж сотню китайців було побито.
  Маргарита на всю горлянку пискнула:
  - Знайдуться й ті...
  І її босі пальчики запустили вбивчий бумеранг.
  Олег, розкраюючи воїнів піднебесної імперії, підтвердив:
  - Хто прийде по тебе!
  І босі ніжки хлопчика як запустять забійне та неповторне. Те, що зминає кістки китайцям.
  І труїть їх отрутою.
  Та хлопчик не з боязкого десятка.
  Наташа провела прийом подвійна бочка - зрубуючи китайців і, перевіряла:
  - Ось такі наші дівчата!
  І від її босих ніжок політ презент повного знищення.
  А дівчина прошипить:
  - Мовчати!
  І її мечі всім голови підстригають.
  Зоя в русі рубає супротивників і співає:
  - Моє кохання на п'ятому поверсі!
  І знову боса ніжка дівчини, як запустить бумеранг. І маса жовтих воїнів із розпоротими животами - завалилася.
  Наташа, рубаючи жовтих, висловилася:
  - Кохання? А яйця Фаберже?
  І знову від голої п'яти випустила смерть.
  Зоя, розрубуючи китайців, помітила:
  - А ти окосіла саме вже!
  І підморгнула подрузі!
  Дівчата, як видно, не простушки. І, звичайно, не жаби.
  Боса ніжка Зої випускає елемент, що вражає. І вибуває багато китайців.
  Аврора в атаці. Неповторна, і нищівна. Рубить ворогів, і її мечі, наче крила млина.
  Руда чортівка, в класичному русі стрімкої атаки. Якщо вже рубанет, то конкретно рубанет.
  І прокриче:
  - Ризик шляхетна справа!
  І від її босої ніжки знову подарунок китайцям летить. Усіх розкриє і перемеле.
  Світлана в русі. Крушить солдатів піднебесної імперії. Не дає жодних шансів.
  І ось її босі ноги таке віртуозне і вбивче викинуть. І стільки покосять китайців, що просто дивуєшся.
  А дівчина Світлана як проорет:
  - Гордо ширяє над планетою...
  І голою п'ятою китайському командиру зламала шию.
  Олег Рибаченко руйнуючи ворогів, заспівав:
  - Російський двоголовий орел.
  І від босої ніжки хлопчика летить ще один подарунок смерті для китайської армії.
  Маргарита, розрубуючи ворогів, і скелячи зубки, додала:
  - У піснях народу оспіваний....
  І від голої п'ятки войовниці відлетіла вугільна лимонка, розбиваючи супротивників.
  Наталка прокрутилася в повітрі, розрубала півтора десятки китайців. Зрізала масу ворогів і пискнула:
  - Знову він велич знайшов!
  І дівчина знову в русі та танці смерті.
  А її босі ніжки, щось викидають, і ворогів дуже вбивають.
  Так, для китайців це чорний день.
  Зоя їх теж трощить, розрубує на частини і пищить:
  - Велич російської імперії!
  І її босі пальчики ніжок запускають ще один смертельний бумеранг. Який супротивників позбавляє голів.
  А сама дівчина візьме і рубає на розмах.
  А ось у бою Аврора не боїться. Якщо вже довбає, то без жодної жалості. І рубають її мечі - просто як кати.
  Руда чортівка на всю горлянку заревіла:
  - Я реально просто Сатана!
  І знову її мечі злітають та опускаються на китайських бійців.
  Вогняна бестія ось провоє і від її босої ніжки відлетить граната з тирси.
  Пролунає вибух. І маса китайців уже у труні.
  Точніше їхні трупи скрізь розкидані.
  Аврора ж пропище:
  - Моя віра, це винищення!
  І від її босої ніжки як полетить презент забійної смерті.
  А руда стерва - просто динаміт убивства!
  Світлана, так само є те, що не дає нудьгувати, а може вбивати.
  Візьме, босими ніжками бумеранг запустить. І масу китайців зріже. Ось це дівчина - просто темпераментна білявка.
  І в це войовничка тенденція - зрубувати голову за допомогою гострозубої та пальної пили.
  А войовниця і заспіває:
  - Не буде вам пощади! Ми будемо дуже раді!
  І знову дівчина робить дуже сміливі та мудрі ходи. І розбиває супротивників, не давши їм озирнутися.
  Дівчата у наступі на китайську армію. Рубають противників мечами, і босими ніжками посилають презенти знищення.
  Олег Рибаченко переміщається, наче пантера. І рубає ворогів, роблячи помах за помахом. За одну секунду безсмертний хлопчик може змахнути п'ятнадцять-двадцять разів.
  І впустити з розкритими черепами масу воїнів.
  Вічний пацан вигукує:
  - Катавасія мрії!
  І знову його меч рухається і показує тенденцію до знищення противників.
  Маргарита теж рубатися, і пищить:
  - Я смерті вулкан і вам по рогах як дам!
  І її босі ніжки жбурляють гострі диски, що вражають на смерть ворогів.
  А дівчинка верещить:
  - Чи будуть нові перемоги - стануть нові бійці!
  І войовниця з шаленим натиском усіх руйнує.
  І її босі, точені ніжки немов у труну цвяхи забивають.
  Наташа розрубала купу китайців і пискнула:
  - За нашу перемогу!
  І від її босої ноги полетів черговий гостинець смерті.
  Зоя також рубає супротивників. Діє у всій можливій і неможливої агресивністю.
  Ось її гола нога запустила лимонку на вугіллі. І одразу сотню жовтих солдатів підкинуло вгору.
  Дівчина заспівала з оскалом:
  - Відведу в заставу коня, і удача чекає на мене!
  І знову дівчина як уріже по супротивнику. І пройдеться, розрубуючи ворогів, не залишаючи їм жодних шансів.
  Аврора в бою чистий звір. Ця жінка-термінатор просто втілення диявольського розуму.
  І якщо вже вона рубане, то рубане.
  І від китайців тільки рвані шматки м'яса сиплються.
  Аврора, руйнуючи супротивників, проревела:
  - Темперамент кобри!
  І ось її боса ніжка справжню бомбу покинула. І безліч жовтих солдатів порвало.
  Світлана трощить китайців. Рубить їх мечами та співає:
  - Майбутнє, це минуле, тільки коли добре!
  І ось від її босої ніжки знову летить забійний подарунок. Він розкидає супротивників. І залишаються фрагменти від рук, ніг та іншої кривавої піни.
  Дівчата у бою такі дикі, безперервно в атаці.
  Але китайців дуже багато і тому винищення затягує. Хоча мечі й працюють.
  Олег зокрема почав плюватися з трубочки. Що також додає винищення.
  Хлопчик скажемо прямо: дуже навіть хорт. Його рухи це як розгойдування маятника.
  І ось тільки куди швидше, ніж годиннику. І рубають мечі дуже швидко та стрімко.
  Хлопчик прошипів:
  - Така у нас мрія, перемогти та зруйнувати!
  І знову його босі ноги виб'ють смертельний подарунок.
  Маргарита у дикому русі. Розрубує ворогів і верещить:
  - Буде перемога, знаю точно!
  І дівчинка жбурне вбивчу гранату.
  І розірве на крейди частини жовтих воїнів.
  Наталя також у русі. Не відає перешкод і боязкості. Її мечі рубають супротивників. І проводять потрійний млин.
  Після чого дівчина і вимовляє:
  - Великий каскад!
  І боса ніжка кидає бумеранг. Дюжина китайців лишається без голів. Ось войовниця з ними розправляється.
  Зоя теж у русі. Крушить супротивників і пищить:
  - Бій кривавий та правий!
  Її боса ніжка в русі, щось та кине. І розірве безліч воїнів піднебесної імперії.
  Аврора також рухається. І також знищення китайців здійснює. І робить це, наче згрібаючи щіткою.
  Причому верещить:
  - Тенденція банзай!
  І від її босої ніжки знову летить граната. І рознесе масу битих ворогів.
  Світлана теж у битві. І не поступається без зайвих церемоній. І мечами як рубанет. І босими ніжками візьме та припустить. І від неї такі блискавки енергії виходять.
  Аврора підбадьорює свою подругу:
  - Є контакт!
  Світлана, перерубавши полководця Китаю навпіл, підтвердила:
  - Контакт є!
  І обидві дівчини стукнулися голими п'ятами одна об одну.
  Аврора знову в русі. Стрімка та неперевершена. Не знає слабкості та сумніву.
  Її мечі прорубують через людське м'ясо.
  Руда дияволиця, руйнуючи чергового китайця, запитує:
  - Як ти думаєш у чому, правда?
  Світлана відповіла:
  - Щоправда, поняття відносне!
  Аврора засміялася і помітила:
  - Так це вірно!
  І від її босої ніжки вилетіла ще одна граната. І як довбала по ворогам. Від китайців тільки в різні боки полетіли шматки рваного м'яса.
  Світлана відзначила з посмішкою:
  - Ось так воно наше вбивство та творення!
  І дівчина теж запустила босою ніжкою презент забійної та нещадної смерті.
  Наташа, крушивши мечами китайців, логічно відзначила:
  - У них своя правда, у нас своя!
  І від босої ніжки дівчинки вилетіла ще одна граната.
  Зоя з цим охоче погодилася, розрубуючи супротивником на дрібні шматочки:
  - У кожного своя. І дуже велика правда!
  І від її босої ніжки знову летить украй смертельна. І тіло, що розриває, на дрібні частини граната.
  Наташа логічно помітила:
  - Ось що нам дала наука та боги!
  Зоя, руйнуючи супротивників, погодилася:
  - Дуже багато дала!
  І її боса ніжка знову жбурнула, кілька дисків. І вразила купу супротивників.
  Наташа відзначила, вискалив зубки:
  - Тенденція, проте!
  І її босі пальчики ще дюжину голок кинули. Показали забійну та дику політику.
  Десятки тисяч китайців уже було перебито. Шістка попрацювала на славу, творячи альтернативну історію.
  І звичайно дівчата і хлопчик - це дуже велика, і колосальна сила!
  . РОЗДІЛ Љ 14
  Китайці отримав жорстокий урок доки не наступали, хлопчик-геній Олег Рибаченко налаштував черговий шедевр;
  ПОДАРЕНИЙ ЧАС!
  ПРОЛОГ
  Напередодні Нового Року столиця Москва схожа на велетенський, щедро розцвічений вогнями вулик. Всі поспішають закінчити численні справи, що накопичилися за рік, щоб поринути в солодкі вихори святкових веселощів.
  І юному Алексу зі своєю подругою Ангеліною довелося крутитися, розносячи численні подарунки. Під валянками рипів липкий, брудний сніг, у ватяній кожусі Діда Мороза жарко, а під волокнистою бородою рум'яні, що не знали бритви, щоки юнака щипає солоний піт. Ангелині, в костюмі снігури трохи легше, хоча після двадцятого будинку починаєш аж ніяк не фігурально валиться з ніг.
  Але як відмовитися від можливості підробити як Новорічну пару?
  Грошей на нові оновлення не вистачає, а стипендія вкрай мала, за божевільних цін...
  - Це ви кудлаті куди чапаєте? - почувся кострубатий голосок.
  Ліхтар зненацька згас, і в темряві майнули зловісні тіні. Бородатий, вузькоокий бандит труснув довгим кинджалом, за ним ще кілька, що скидалися на чортів, що вирвалися з пекла.
  - Ріж невірних! - Звучить, що терзає барабанні перетинки, неприємний, як скрегіт іржавої пили по бетону голос.
  Хоча звичайно за Голлівудським сценарієм, пара повинна була стати в стійку і разом вирубати бандитів, що осатаніли, але життя прозаїчніше. Алекс та Ангеліна дали стрекача. Вони звичайно молоді, спортивні, але важкі мішки з подарунками за спиною та громіздкі шати здорово заважають бігти.
  За спинами чути важкий перегар, брудні мати, ось юнакові полоснули кинджалом по спині, розрізаючи кожух...
  Під ноги тікає студентів летить сірий предмет, здається, що це майнув щур з іскристим (горить запал!) хвостом. Ангеліна верещала: вона не любила щурів, втім, те, що було насправді набагато страшніше.
  Гримнуло! Асфальт бруківки, різко здибившись, ударив в обличчя, а тіла моментально пронизала гостра, рвуча клітини на частини біль.
  ОСТАННІЙ ШАНС Людства
  Коли насувається така незліченна армада, це страшно, здалеку здавалося, повзе багатобарвна туманність. Причому кожна іскорка, це лютий демон або дух, що тремтить, викликаний магією чаклуна-некромана. Фронт розтягнувся на пару парсеків, у таких масштабах навіть флагманські ультралінкори виглядають як піщинка в Сахарі.
  Людська конфедерація разом з іншими расами, що населяють метагалактику, вийшла на вирішальний бій.
  Стільки тут кораблів, з приголомшливим, хоча в більшості випадків лише заважають ефективно боротися різноманітністю. Ну, от наприклад зореліт у вигляді клавесину або з довгими згорнутими в шомпол дулами замість струн арфа, а то й зовсім контрабас із прямокутною вежею танка. Таке може і справляє враження на слабонервних особин, але швидше здатне викликати сміх, ніж страх особливо у досвідчених вояк.
  Їх противник імперія, що нахабно претендує на роль вселенської держави. Великий Гробзагонат, де все поставлено на службу війні, головне гасло - ефективність та доцільність. На відміну від коаліції зорельоти гробзагонів відрізняються лише розмірами. А форма практично та сама - дуже хижі на вигляд, глибоководні риби. Може з єдиним винятком: скидаючі на товсті, що відливають сталлю кинджали - анігеленосці.
  Зірки в цій частині космосу не надто густо розкидані по небу, зате колоритні, своєрідні у своїй світловій гамі. Чомусь дивлячись на ці світила, виникає сумне почуття, ніби дивишся в очі ангелів, що засуджують живі істоти світобудови за їхню мерзенну, воістину дикунську поведінку.
  Армія Гробзагоната, не поспішала вийти на зустріч, лише окремі мобільні загони, стрімко, користуючись перевагою в швидкості, атакували супротивника, завдавали шкоди і йшли назад. У відповідь їх намагалися зустрічати загороджувальним вогнем, але більш спритні і з технологічно досконалим захистом гробзагони, діяли набагато ефективніше. Рвалися як при детонації міни, вивергаючись гейзером уламків крейсера та есмінці. Але вдалося звалити і велику дичину. Один із величезних лінкорів людської конфедерації виявився підбитим, корабель густо задимив, на борту велетенського зорельоту "Сталінград" панує катавасія.
  Його з усіх сил намагаються врятувати, у дівчат і юнаків від жаркого жару буквально злазить шкіра. А в повітрі немов модницею розпорошилася рожева вода, молекула азоту і кисню вступають у реакцію, піднімаючи і без того позамежну для людини температуру. Ось дівчина впала на коліна, і схилившись цілує оберіг Перуна, крапельки сліз випаровуються, не встигаючи долетіти до надміцного металевого покриття. Ось вона смерть, юнак, який ще півгодини тому намагався її закадрити, валиться на підлогу, і палахкотить, червоне м'ясо злазить з кісток...
  Бойовий робот, кидає з широкого дула крапельки мастила, здається, що це машина реве, переживаючи муки, посилала молитву електронним богам, на основі двійкового коду. Система вентиляції виходить з ладу, перетворюючись на подобу маленьких, але численних чорних дірок, що ризикують увібрати в себе все і вся.
  Ось дві чарівні войовниці, безуспішно чіпляючись руками за абордажний міномет, намагаються відстрочити загибель. Їхні ніжні, рожеві обличчя перекошені, а прекрасні риси спотворені нестерпним болем. Але натиск всмоктуючого торнадо зростає. Відриває пальці, з розірваних м'язів і сухожиль бризкає багряна кров, і дівчата прямують у м'ясорубку. Нальоту руденька дівчинка стикається з юнаком, тараня в живіт скидається на капелюшок лисички головкою.
  Встигають посміхнутися один одному, перш ніж піти в те місце, звідки немає повернення. Ще одна жінка вже більше, ніж наполовину обвуглилася, накреслила рукою, що обгорає, на стіні: "Сміливий помирає один раз, але живе завжди, боягуз живе один раз, але назавжди помер". Блакитно-зелене полум'я додає спеки, охоплюючи ще кілька миттєвостей тому чудове, гідне найпрестижніших подіумів тіло. Ось оголюються дівочі кістки, а міцні м'язи, що отримали з дитинства загартування, розсипаються біленьким попелом.
  Лінкор жорсткого палав, вириваючи у вакуум бульбашки повітря, що переливаються, а потім рвонув, розлетівшись на безліч осколків.
  Гіпермаршал Гробзагоната принц "Велетенська палиця" наказав:
  - Висунути вперед п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч надфрегатів, а також круті анігеносці. Та пронесеться орда світобудов на ворожих спинах!
  Фрегати намагалися тримати лад, вишикувавшись окремими лініями. Ракетні крейсера і грейфери разом із винищувачами утворили подобу дрібної мережі. Спочатку вони намагалися обстрілювати супротивника на великій дистанції, використовуючи вже не нову для всесвіту, але надзвичайно руйнівну зброю: термокваркові ракети. Наче боксерська тактика великого панчера: пробивай довгий лівий джеб і тримай партнера на дистанції. Кораблі коаліції позадкували, ар'єргардна частина зорельотів рвалася вперед, намагаючись вчасно прорватися до поля битви. Гробзагони використовуючи свою перевагу в організованості і маневреності, немов кат сокирою підсікали більш пухке побудова протистоїть їм сил. Серед тих, хто намагався, наступати іномірян все зростали втрати.
  Диявол красуня-генерал герцогиня де Фурія мчить на своєму швидкісному анігеносці. Це такий різновид бойового зорельоту, що на відміну від звичайних крейсерів на ньому замість гармат стоять антенні випромінювачі, при бойовому застосуванні - броню кораблів противника, що роз'їдають своїм впливом. Ось ідуть гравіоплазмові хвилі, стрімко проносячись вакуумом. Чорний космос від їхніх рухів, що заливають простір, фарбується, наче вода від пролитого бензину. Дія дуже руйнівна. Перекошують знаряддя тих, хто безуспішно намагається їм опонувати іномірян, викликають перешкоди в комп'ютерному наведенні, або навіть при великій інтенсивності викликають детонацію в анігіляційних запалах термокваркових ракет. Звездолети противника як риби під плівкою машинного масла, деякі з них не з металу чи кераміки, а біологічного походження і цілком реально корчать у найстрашніших конвульсіях.
  Ось ще один із лінкорів починає, палаючи розсипатися, немов величезний діаметром завширшки протоки Ламанш корабель складений із облитих бензином кісточок доміно. Про втрати з числа зорельотів дрібніше нічого й казати. Коаліція іномирян і землян явно пасує, мабуть новітня зброя стелзанів - гравіоплазма, що випускається, буквально шокувала космічні війська декількох сотень імперій.
  Граф де Барсов управляє вогнем, рухаючи у порядку пальцям долоні перед сканером. Зовні труна генерал шести зірок схожий на могутнього богатирського складання людини зі смугастим обличчям тигра. Агресивно-пригожий звір, але це зла краса - Люцифера. Труну злісно скеляться, завдаючи нещадних ударів. Він відчуває розгубленість різномастного зброду, що зібрався з кількох галактик. Ну, хай вони ще дужче зіб'ються в купу, посилять паніку. Коли в бій вступлять основні сили Безпощадної, гробової імперії, буде переможний, радісний для одних і найсумніший для інших кінець.
  Коаліція діє дещо хаотично, замість організованої відсічі, малозрозумілі маневри, ось навіть два грос-лінкори не дивлячись на космічні відстані, засліпивши, попливли назустріч один одному, потім з гуркотом, за допомогою гравітаційних хвиль, що болісно віддають у вухах бійців, що близько перебували.
  Усередині їх ламалися перегородки, змінювалися бойові відділення, казармові каюти, тренувальні та розважальні зали. Відбувалося це все зі швидкістю припливу, досить швидко, щоб позбавити шансів на порятунок, але все ж болісно повільно, даючи шанс мільйонам живих істот, що потрапили в пастку, відчути жахливий страх перед невблаганною смертю.
  Ось графиня раси фішки, дуже схожа на букетик фіалки з рожевими в золотистих завитушках жаб'ячими лапками, приймає болісну смерть, сповідаючись... Свій бойовий випромінювач. Голограма комп'ютера читає молитви та в ударному темпі відпускає гріхи. Така релігія це гламурної нації, твоя високотехнологічна зброя виконує роль священика, так вважається лише кібернетичний інтелект, має достатню святість і непорочність, щоб служити посередником між живим організмом та Всевишнім Богом. Останніми словами священика-випромінювача стали:
  - Світ не позбавлений принади, але в жертву Богу не приносять гидоту!
  Герцогиня де Фурія струнка і атлетична відвалу команди у особливому режимі, стиснутого мовного коду що грає двояку роль. Перше щит шифрує від можливих прослуховування команди. Другий маготелепатичний імпульс.
  Крейсери, есмінці, бригантини, і навіть одна космоматка, це пошкоджені або тотально знищені її зорельотом суду. Де Фурія логічно зазначає:
  - Відвага може компенсувати недостатню виучку, але ніколи виучка не компенсує відваги!
  Їхній грейфер вже майже до краю спустошив термокваркову енергію (поки що її застосування так не зовсім) реактора і з тривогою чекає команди. Вже знищено багато сотень тисяч ворожих кораблів основних класів, битва відбувається на найширшому фронті.
  Наказ відданий, вони поспішили, організовано відступити, щоб знову зарядитися на вантажних станціях - спеціальних контейнерах-звездолетах.
  А принц "Велетенська палиця" кинув у бій нові сили:
  Зокрема його особистий флагман ультра-лінкор "Чудовисько".
  Далі висунулися два інших велетня "Шок і трепет" та "Червона зашморг". Вони розгорталися десятками тисяч великих і маленьких знарядь та випромінювачів. Над ними мерехтіло кілька захисних шарів: гравіоматриця, магопросторові поля (що пропускають матерію лише в одному напрямку), силовий відбивач. Усі кібернетичні прилади працювали на підрівневій теоплазмі, що надавало стійкості до перешкод. Одночасно йшли величезні радари, які самі створювали електроніці противника єзуїтські загвоздки.
  Наче вбивчий град на посіви, посипалися "гостинці" смерті, що несли... Три громади прагнули розійтися ширше, щоб максимально ефективно винищувати противника. Вони практично невразливі, немов кульова блискавка, пролітаючи, спалює тополиний пух, що пурхає в космосі, такого і їх смертоносний вплив на зорельоти іномірян. Змушуючи їх у паніці відступати. По вакууму розсіюються незліченні скидаючі на дитячі кольорові пігулки рятувальні модулі, їх дедалі більше здригаються від розривів ракет, немов буйки при морському хвилюванні. Гробзагони поки що на них не звертають уваги, ламай насамперед небезпечних і сильних, потім можна буде добити - іномирян, які втратили від жаху залишки розуму. Бій ще не виграно, війська Безжалісної імперії теж несуть, щоправда, мізерно малі в порівнянні з противником втрати.
  Але при цьому на палаючих зорельотах немає штовханини і паніки. Евакуація проходить дуже злагоджено, немов це не живі організми, а біороботи. Мало того ретирада ще немов на глузування з смерті супроводжується бравими піснями.
  А ось і анігеносець де Фурії: такий спецносій гравітаційної плазми, який виявився несподіваним по руйнівній потужності. Заряджання енергії руйнування пройшло майже миттєво і знову в бій.
  Зореліт набирає, максимальний розгін, герцогиня навіть дотримується за стабілізатор, крізь напівпрозору тканину бойкостюма видно, як напружилися не по-жіночому великі біцепси. Їй та іншим членам екіпажу доводиться докладати зусиль, щоб не впасти на спини. Герцогиня з тигриною головою неповторна, немов войовниця з коміксів, погляд пронизливий, дуже яскраве, довге і густе волосся майорить від потоків зустрічного повітря.
  Важко повірити, що цій дівчинці-богатирці вже стукнуло двісті циклів. Наскільки у неї свіже і чисте обличчя, дуже рухливе, то з лютим виразом, то навпаки ангельським чи грайливим. Багато в неї за плечима битв, але ніколи здавалося, що вона від них не втомиться. Кожен новий бій це щось особливе, зі своїм невимовним за красою та насиченістю малюнком, захоплюючим ритмом.
  Ось і зараз у них найновіша за принципом дії зброя, проти якої ворогові навряд чи вдасться знайти ефективний захист, принаймні до остаточної перемоги Гробзагонату.
  Як безпорадний дредноут раси Фізт. Осліплий, що втрачає орієнтири. Крутитися пущеним атлетом диском, що за кілька хвилин його складові розпорошилися по просторах галактики. Або чергова нещасна жертва, одразу три міноносців, що гинуть в обіймах гравіоплазми, тремтять і плющаться кораблики, немов мальки, викинуті прибоєм на пекучий пісок.
  Барон де Алігатор, коригуючи наведення випромінювачів (і не без успіху, від нового спопеленого крейсера залишилися лише моноблочні палички), з жалем зазначив:
  - Вбити легко, воскресити важко, а без насильства прожити взагалі неможливо!
  Де фурія, керуючи своєю групою зорельотів, розряджаючи черговий потік руйнування, і дивлячись як перероблений з вантажного транспорту корабель, що також обплутується плазмовою мережею, позначила:
  - Смерть як вірна подруга, обов'язково прийде, але якщо ти хочеш довше погуляти з примхливим життям, доведи свою відданість розуму та відваги!
  Граф де Барсов хрипко гаркнув, продовжуючи дотепну словесну чергу:
  - Дурням закони не писані, зате санкції за їх порушення вони отримують і за тих розумних, хто ці закони писав!
  Організований опір різнотипної армади зламано. Втеча в космічних просторах подібна навіть до гірського обвалу, воно смерч накрив одвірок мошкари, що збив і підхопив усіх разом... Почалося переслідування. Немов зграя вовків жене стадо овець. Тільки гробазагони куди зліші, нещадніші за вовків. Для них це навіть питання не виживання, а демонстрації незламної волі та безжальної люті. Переслідуй, мукай, не дай піти. І хоч багато дітей не дочекаються своїх батьків (а тут зібралися істоти від одностатевих до дюжини статей), а матері, батьки, нейтрали, своїх синів, дочок і ще нема кого... Яка доблесть у подібному вбивстві, коли навіть стрілянина в куріпок потребує більше вміння та напруження. Уламки затопили простір і падають на світила, викликаючи коронарні обурення, протуберанці, плазмові вихори. Окремі зірки навіть змінюють кольори від безлічі сторонніх предметів, що потрапили на їх поверхню. Не кожен зрозуміє, але має серце: особливо жахливо, якщо згоряє живцем істота має особистість, а особистість це цілий ірраціональний і непередбачуваний світ.
  Навіть вакуум може заплакати, від такого розгрому.
  Студенти першокурсники Алекс та Ангеліна бачили все це, причому навіть не як у кіно, а все одразу, у безлічі точок та деталей, коли все входить, наповнюючи свідомість калейдоскопом сприйняття.
  Тут вони помітили, що один із людських зорельотів - бригантина з контурами малюка дельфіна, рухається в... У бік блискучого всіма кольорами веселки, що знаходиться в сплячому стані квазара. Щось говорило студентам, що це саме квазар, хай навіть і не з такими променями, що спалюють все живе. Але навіть у зменшеному вигляді він таїв смертоносну небезпеку всьому матеріальному. І ця бригантина здавалася відважним самогубцем.
  Анігеносці під командуванням герцогині де Фурії отримали наказ: "Перехопити, зореліт землян!" І три величезні тисячі солдатів, що майже не отримали пошкоджень, і десятками тисяч бойових роботів на борту рушили за бригантиною.
  Немов хижі акули переслідують маленького каченя, що захлинається в бурхливих водах бурхливого океану.
  Алекс несподівано відчув, що здатний не тільки парити, а й переміщатися, крикнув подрузі: "Давай ангел за ними". Дівчина відповіла: "Та я відчуваю, що можу".
  Нехай Михайло Боярський і співав: "Хоч тіло без душі не тіло, але як слабка душа без тіла!" Може, це й справедливо, але... Дух може, увійшовши в чуже тіло, і взявши її під контроль, виявиться в казковій могутності...
  З трьох кинджалів викидалися пекучі потоки анігілюючих випромінювань і, здавалося, що людська бригантина, керована відважним капітаном Оленою Сніговою, не має жодних шансів. Вже магоплазмові хвилі, встромилися в корпус, деформуючи сріблясту броню, змушуючи, немов переварені макарони, опадати стовбури легких гармат. Члени екіпажу відчувають жахливий біль, розпадаються бойові скафандри, злазить шкіра, сліпнуть очі... Здається, немає шансів... Бригантина починає палати, залишаючи за собою шлейф, що димить, з ікорками антиматерії.
  Але в цей останній, коли валишся в безпросвітну прірву пекла небуття миті, два анігеносці, що знаходяться по флангах, не розвертаючись, всадили випромінювання в середнє.
  І почалося, центральним кинджалом пройшлися райдужні хвилі, автоматика переключилася на захист. А людський кораблик, що здається крихітним на тлі велетнів, втрачаючи частини конструкції, вирвався-таки з магоплазмової мережі, що переливається.
  Алекс засів у тілі барона де Алігатора, а Ангеліна осідлала свідомість графа де Барсова. Пересічні гробозогони, як і офіцерський склад, привчені не обговорювати, накази командирів, а виконувати. Якщо влучники в тіла, використовуючи пам'ять своїх "скакунів" наказали змінити об'єкт стрілянини означає... Так треба. Як говорить головне правило Гробозагоната: "Клянуся беззаперечно підкорятися Гіперімператору, йому особисто, а також будь-якому начальнику, поставленому ним!".
  Наказ відданий і виконується... Але особистості гробозагонів не бажають змиритися з тим, що безтілесні душі молодих влучили їх тілами. Починається жорстока боротьба, Алігатор і Барсов застигають, з тигрині очі склянуть. Н наказ вже дано і він буде виконуватися доки не скасовано...
  Втім, бригантина вже зазнала смертельних поранень, ще трохи... Олена Морозова, з останніх сил тримається за тонюсеньку ниточку свідомості. Її скафандр разом з мундиром обвуглився, і полум'я жорстоко пестить тіло, яке вже зовсім оголилося. Шкіра покривається великими пухирями, потім злазить. Відвалюються шматочки мису... Ще трохи...
  Ось він тоненький хвостик квазара куди треба потрапити її бригантині, вірніше тому, що від неї залишилося... Особи Алігатора і Барсова вже повернулися, знову включається магоплазма. за мізерну частку наносекунди, остаточного знищення, командирський уламок бригантини влітає в пробумеранець квазара...
  Все припинилося раптово, наче й не починалося зовсім. Армада флоту Пурпурного Сузір'я застигла, а її супротивники разом зникли. Здавалося крила, і лапи космічних стерв'ятників приклеїли до простору і не могли поворухнутися. І водночас ніхто не відчував жодного струсу чи поштовху. Все, що відбувалося, виходило за рамки звичайної фізики.
  Герцогиня де Фурія люто рикнула:
  - Це хто такий, крутий, що зумів нас зупинити?
  Генгір Вовк подивився з неприхованою ненавистю:
  - Не маю уявлення... Це в принципі неможливо, хоча... - Генерал-труна понизивши голос, до шепоту явно злякавшись, його видавало нервове бігання крижаними очима на всі боки, додав. - Наш агент доповідав, що земля можуть викинути жарт із часом.
  Герцогиня спокійно, навіть зневажливо відповіла:
  - Це, звісно ж, прикро, але ніхто не в змозі заборонити воювати живим особинам, а нам перемогти труна!
  Алігатор, демонстративно позіхнувши і кинувши собі в рот, подібність до круто заправленого сендвіча. Погладжуючи непокірне волосся тигриці- ад'ютанта, енергійно з гучним хрускотом жуючи кулінарний виріб, але при цьому цілком виразним і сильним голосом підбив підсумок:
  -Недобитий ворог як не долечена хвороба - чекай на ускладнення!
  Поруч із знесиленими душами Ангелини та Алекса, немов із ополонки виринула сяюча субстанція духу Олени. Обличчя звільненої душі сяяло немов сонечко. Перехопивши незрозумілі погляди влучників-студентів, дівчисько-капітан з радісним ентузіазмом пояснило:
  -Ми перемогли! Загрозу людству ліквідовано, як цю, так і сподіваюся майбутні виклики.
  Ангеліна розгублено пробурмотіла:
  - А яким чином?
  Оленка почала пояснювати:
  - Великий учений Павло Карпов зробив відкриття, що час має структуру подібну до повноводної, безмежної ріки з багатьма мільйонами самостійних потоків. І що можна поставивши свого роду хвилеріз впливати протягом, тієї чи іншої потоку. На жаль, він помер, так розкривши до кінця механізми впливу, а іншого генія не знайшлося. Але один спосіб створення подібного хвилерізу і був ним розкритий. Якщо вирвати енергію сплячого квазара в певний діапазон, і тільки під час точно опівночі святкування на планеті Земля Нового Року, то енергія, що виділила, викличе своєрідний сплеск у минулому планети, і в Сонячній Системі відбудеться здвоєння тимчасового потоку.
  Алекс розгублено, і блимаючи ефірними століттями, прошепотів:
  - І яке це матиме значення?
  Войовниця Олена пояснила:
  - Усі люди в Сонячній Системі отримають додатковий рік життя, а отже, Павло Карпов встигне закінчити свої унікальні відкриття... Точніше, вже встиг, перед нами немає ворожої армади!
  Ангеліна з тремтінням вигукнула:
  - Невже ви їх знищили!
  Капітан бригантини ласкаво усміхнулася і підморгнула у відповідь:
  - Думаю що ні! Просто поставлений у річку часу хвилеріз закрутив їм хронопотік по колу. Значить, труни будуть вічно жити, в одній тимчасовій петлі, нескінченно число разів проживаючи один і той же рік!
  - А ми? - Запитав Алекс.
  - Ви повернетеся свого часу, і сподіваюся, наступного разу не підете вулицею з бандитами...
  Юнак і дівчина прокинулися стоячи прямо перед Кремлівськими Курантами, на Червоній площі. Велетенські годинники стали розмірено і велично бити північ.
  Новий рік настав.
  . РОЗДІЛ Љ 15.
  Після паузи бойові дії відновились. Китайці знову намагалися, зібравши сили атакувати далекі володіння Росії.
  Цього разу шістка дещо більш сучасну зброю прихопила.
  В даному випадку вони всі вшестеро, залізли на ІС-7 із магічними нерозмінними снарядами та патронами.
  І стали без зайвих церемоній розстрілювати китайське військо і тиснути його гусеницями.
  І Олег Рибаченко теж курив з гармати, і ревів:
  - Перемога наша неминуча, не буде тепер як раніше!
  Втім, під час стрілянини, та ще й коли палиш по черзі можна подумати і про стороннє.
  Справді, чому Володимир Володимирович Путін такий щасливий політик та президент. Зокрема від початку його призначення офіційним наступником Єльцина все вдавалося.
  От здавалося, мали б комуністи і Яблуко виступити єдиним строєм - наступник же Єльцина - ворог номер один.
  Але виступ не відбувся. І Собчака, який прокрався, не згадали. Твердження пішло рутинно. Хоча комуністи мали розуміти: це їхній майбутній могильник!
  Та й Явлінський - який намагався показати себе найопозиційнішим політиком, який жодного разу не голосував за бюджет, чому не заперечив.
  Так вийшло дивно.
  І потім якось щастило. Буйний і голодний Дагестан не підтримав виступ ваххабітів, хоча, мабуть, Басаєв та Хаттаб на це розраховували. Опозиція у думі не стала конфліктувати з владою. Або використати чеченський фактор.
  Коротше кажучи, від початку все було на користь Путіну. І вибухи в Москві та Волгодонську опозиція в Думі не намагалася використати проти влади.
  Хоча комуністи мають розуміти, вони відсуваються на задній план.
  Явлінський це зрозумів із великим запізненням.
  Олег вистрілив у китайці, розірвав жовтий воїнів снарядами.
  І зітхнув...
  Ну добре. Про політику думати трохи набридає. Ось, наприклад, Герда. Вона на одній із картинок зображена в полоні у розбійників зі зв'язаними ззаду руками боса. І ніжки навіть червоні, видно в нетопленому зоопарку з оленем у розбійниці холодно, і ніжки Герди сильно мерзнуть.
  Бідолашна дівчинка, у неї відібрали черевики, які вона випросила у королеви. І тепер вона страждає у полоні.
  Хлопчик знову пальнув по армії піднебесної імперії, натиснувши босими пальцями ніг на кнопку джойстика.
  Після цього його пішли і в іншому напрямку.
  Прямо Єльцина Жириновський не підтримав, і немає жодного відеозапису, де він робив би подібні заяви! З іншого боку, нові вибори, та ще й за партійними списками, були йому дуже вигідні. Здійснивши, по суті, військовий переворот Єльцин узурпував владу, ставши повновладним диктатором, нічим формально необмеженим! Навіть діяльність конституційного суду була припинена, і президент формально набув необмежених повноважень! У умовах прийняття нової конституції, швидке обмежувало влада диктатора, чим закріплювало її! Треба також сказати, що, за даними соцопитувань, за президентський проект конституції готово було проголосувати до 80 відсотків населення Росії. Тому не можна судити суто Жириновського за підтримку конституції. По-перше, інакше його просто могли не допустити до виборів, а по-друге, Володимир розраховував отримати підтримку частини численних прихильників Єльцина. Що стосується назви партії, то на той момент у народі виникла ілюзія - комуно-фашистський (термін ЗМІ) парламент розігнаний, реформам ніхто не заважає, і незабаром заживемо як в Америці! А в цих умовах назва Ліберально-демократична, була електорально досить вигідна! Партією влади став виборчий блок: Вибір Росії на чолі з Гайдаром! У шанси ЛДПР ніхто не вірив, багато хто думав, що Жириновський навіть не візьме п'ятивідсотковий бар'єр!
  Та здавалося, що у Жириновського дуже слабкі шанси. А у Вибору Росії усі козирі на руках. Крім можливо, найголовніше - реальних досягнень в економіці були відсутні. Зате в руках величезний пропагандистський апарат та адміністративний ресурс. Досвід Казахстану та інших країн показує, що часто цього цілком достатньо, для перемоги на виборах, навіть і для отримання сенсаційних результатів!
  Але Володимир Вольфович показав свої неабиякі політичні здібності: зокрема йому вдалося, переконати оточення Єльцина у своїй лояльності і йому не завадили з реєстрацією, як це, наприклад, було з блоком Бабуріна та деякими іншими! Він зумів дістати гроші, переконавши спонсорів у своїй перспективності на платний ефірний час (а дещо і сам заробив займаючись бізнесом!). І головне під час виборів виявив чудовий дар промови, провівши феєричну передвиборчу кампанію! На сайті ЛДПР можна знайти старі записи передвиборчої кампанії 1993 року: це справді сильні виступи, порівняно з якими Гітлер лише жалюгідна тінь оратора. Демократи гризлися один з одним і помітили зростання популярності ЛДПР із великим запізненням! Потрібно сказати, що й соціологи показували не реальну картину, а ту, що хотіла бачити владу! Гайдар назвав Жириновського Гітлером і зажадав від Єльцина зняти ЛДПР із реєстрації. Але аналітики в оточенні президента повідомили, що рейтинг Єльцина знижується, і підтримка конституції знижується. У цих умовах дискваліфікація могла створити владі проблеми. Крім того в 1993 р. технології масових фальсифікацій виборів ще не були відпрацьовані, якщо не вважати примітивної підкидання бюлетенів до скриньок, так що волевиявлення народу було відносно чесним! Жириновський, у свою чергу, пообіцяв звільнити Руцького та інших опозиціонерів!
  Олег Рибаченко тут відволікся і знову вистрілив із нерозмінного снаряда.
  Поки дівчинка Маргарита наводила зброю за допомогою босих ніжок, хлопчик думав і прикидав.
  Результат виборів був сенсаційним, причому лідера ЛДПР голосували як вороги режиму, так і багато прихильників Єльцина! Партія набрала майже 24 відсотки їх 13 учасників, посівши перше місце. Однак через змішану виборчу систему у Жириновського виявилося лише 60 мандатів, або 15 відсотків від чисельності Держдуми, нижньої палати парламенту! Крім того, повноваження Держдуми були сильно обмежені новою конституцією, так що реально Жириновський не отримав значної влади. Швидше за все, його фракцію в Держдумі можна було розглядати лише як плацдарм, для подальшого наступу на владу! Ну, а самого Жириновського дедалі активніше порівнювали із Гітлером! До речі, у 1930 році Гітлер набрав 18 відсотків голосів, посівши друге місце на виборах, але отримавши при цьому набагато більше реальних важелів тиску на владу. По-перше, у рейхстазі була лише одна палата, а по-друге, вибори, йшли лише за пропорційною системою, і в третіх влада парламенту була незрівнянно сильнішою, ніж у Росії! Жириновський же виявився, куди в гіршій ситуації: видимість перемоги породжувала надмірно завищені очікування виборців, а реальної влади та можливості, щось змінити з гугульчиного носа!
  Тут звичайно і починаються дива: Жириновський, який до цього діяв як розважливий політик, раптом став імпульсивним та вкрай нелогічним. Зокрема, його звинувачували в Гітлеризмі, так він посилив антизахідну риторику, породжуючи побоювання, що у разі приходу до влади розв'яже третю світову війну! А окремі висловлювання взагалі були божевільними, включаючи застосування атомної бомби проти Казахстану та інших країн. Зокрема, Жириновський навіть заявляв, що скине атомну бомбу на Тбілісі! Одночасно були деякі досягнення: вдалося провести амністію, виконавши передвиборчі обіцянки. Але загалом Володимир Вольфович не набирав очок, постійно влазячи у скандали... Так! Звичайно його провокували, багато скандальних ситуацій створювало ЦРУ і противники ЛДПР насамперед із числа демократів-західників усередині Росії, але все ж розважливий і прагматичний політик не повинен був на це піддаватися, або принаймні звести можливість провокації до мінімуму! Ось, наприклад Зюганов, незважаючи на те, що вже років сімнадцять носить лаври головного політичного опонента Кремля, якось умудрявся уникати скандалів, жодного разу по-великому не підставився і репутації продажного політика не має! Щоправда, і у комуністів був один момент із підставою Ходорковського, нібито головного фінансиста КПРФ, але й у цьому випадку Зюганов жодних висловлювань, що дискредитують себе, не залишив. Дуже обережний політик Геннадій Андрійович, часом навіть дуже обережний! Зокрема у травні 1999 року, коли Єльцин запропонував кандидатуру Степашина, комуністам слід було її заблокувати, або вибити поступки, або спровокувати розпуск Держдуми та дострокові парламентські вибори. Але Зюганов вважав за краще не ризикувати, хоча якби Держдума була розпущена тоді, комуністи зберегли б і навіть розширили над нею контроль. Так Путіна в серпні 1999 комуністи затвердили без боротьби, хоча той факт, що Єльцин оголосив його наступником, саме вимагав від опозиції виступити єдиним фронтом проти цієї кандидатури. Але Зюганов вирішив, що на вибори краще йти, користуючись тими привілеями, що дає статус депутата, а те, що Путін буквально за три місяці може перетворитися на національного героя, не могло на думку навіть найсміливішим кремлівським аналітикам.
  Олег Рибаченко знову пальнув за допомогою босої хлопчачої ноги китайцями і продовжив роздуми.
  Пацан-геній щиро вважав, що Жириновський був не на висоті;
  Коротше грудень 1993 р. став піковим для політичної кар'єри лідера ЛДПР, далі почався спад, щоправда, спочатку не обвальний з різними коливаннями. Єльцин також швидко втрачав популярність: подолати кризу в економіці не вдалося, навіть навпаки, ставало все гірше і гірше. Тут Жириновський допустив ще один прорахунок, підписав договір про мир та згоду. Йому ж і так ставили у провину підтримку конституції, що легалізував величезну президентську владу (а з іншого боку, що було якби не прийняли конституцію? Цілком імовірною, була громадянська війна!), а тут ще договір про мир згоди підписувати. Щоправда, восени Жириновський вийшов із нього. Але взагалі конкретно описувати, яких помилок припустився лідер ЛДПР і чому він не став президентом, можна дуже довго. Головна його помилка - стратегічно неправильний піар! Після виборів 1993 року, потрібно було формувати собі імідж головного ворога чинної влади та особисто Єльцина! Тобто стати Антієльціним, з максимально популістською риторикою, з критикою насамперед внутрішніх ворогів, корупції, крадіжки тощо! І головне гасло - Банду Єльцина під суд! І при цьому не гидуючи лівими гаслами, соціальною демагогією, обіцянкою справедливості! Зокрема у Білорусії Лукашенко набрав у другому турі президентських виборів понад 80 відсотків, що для політика від опозиції досягнення просто супер! Адже не скажеш, що Лукашенко в ораторському мистецтві сильніший за Жириновського, швидше навіть навпаки, Володимир Вольфович куди більш освічений та інтелектуально розвинений! Але Жириновського підвів характер, надто агресивний і запальний, а з іншого віра в те, що оточення Єльцина, та й сам Єльцин зроблять на нього ставку, обравши наступником. Хто знає історію: напевно, згадають стосунки Гітлера та Гіндебрунера, спочатку насторожені, а потім партнерські! Але в тому разу Гіндебруг, був героєм першої світової війни, патріотом своєї країни, і вже старим. А Єльцин руйнівник СРСР і затятий ворог імперської ідеології був для Жириновського стратегічним противником. Та й оточення Єльцина побоювалася, що тоді ще молодий та агресивний Жириновський почне наводити лад і тоді полетять голови! Так, що Єльцинського оточення не було жодного бажання штовхати Вольфовича у президенти чи прем'єри, і його реальний шанс на владу був лише через труп Єльцина. Тобто Жириновський мав хоча б зовні імітувати найвищий із можливих рівень опозиційності до режиму! Щоб народ думав, що немає більшого ворога влади, ніж Жириновського, і щоб виникла асоціація: Жириновський чи Єльцин, Жириновський проти Єльцина! Однак Володимир Вольфович або не мав у своєму оточенні сильного аналітика та піармника або не хотів нікого слухати. А може навіть і боявся Єльцина, хоча треба сказати, що Єльцин все ж таки не зовсім тиран, якщо змирився з амністією та виходом на волю своїх ворогів: Руцького та Макашова. Та й на розпуск парламенту Єльцин пішов, тому що народ йому дав на це добро на референдумі 25 квітня 1993 року. Крім того, розстріл парламенту, і самого Єльцина так налякав, що він втратив рішучість. Так, що Жириновський цілком міг стати його головним опонентом, тим більше, що Зюганов скільки не колов Єльцина, але так і отримав покарання!
  Хлопчик знову випустив після дівчат важкий снаряд за допомогою босої ніжки та продовжив думки.
  Іншою помилкою Жириновського була позиція, зайнята ним щодо війни у Чечні. Начебто як націоналіст, він мав підтримати наведення конституційного порядку, але в якій формі! Війна з самого початку пішла невдало, російські війська зазнали величезних втрат, насамперед через злочинну бездарність ельцинського командування. Причому генерали, які мають досвід війни в Афганістані, наприклад, міністр оборони Грачов командували гірше першокласників. Навіть журналісти вчили, генералів як треба воювати! Оце був парадокс!
  У умовах треба було зайняти позицію: у величезних втрат російської армії винен Єльцин та її банда! Критику правлячого режиму слід посилити, але при цьому, не чіпаючи армію. Хоча Грачова захищати, теж не слід! Оптимально виграшну позицію зайняв якраз Зюганов! Критикуючи Єльцине, не сварячись з армією, не підтримуючи сепаратистів. Загалом Зюганов обрав правильну лінію поведінки: максимальне віддалення від Єльцинової політики, конфронтація. Втім, комуністи у думі першого скликання не завжди були послідовними у своїй опозиційності. Зокрема, пропозицію Жириновського про вотум недовіри уряду Черномирдіна не підтримали. І взагалі за вотум недовіри комуністи вперше проголосували лише у жовтні 1994 року, після "Чорного вівторка", коли пасивне схвалення економічної політики Черномирдіна могло їм дорого коштувати. У Держдумі другого скликання, де комуністів на чолі із Зюгановим була вже більшість, вотум недовіри, так жодного разу(!) не було поставлено на голосування! І парламент затвердив усі п'ять кандидатур на пост прем"єра, але це вже інша історія! Особа Зюганова заслуговує на окремість статті, а також, чому він все-таки програв Єльцину в 1996 році.
  Сам Жириновський, схоже, хотів компромісу з Єльцинським оточенням, розраховуючи переконати олігархів у своїй лояльності, щоб вони поставили саме його як єдиного, хто здатний зупинити комуністів на трон. Але проблема в тому, що оточення Єльцина на той момент не хотіла зміни, і не довіряло Вольфовичу, який, до речі, встиг погіршити ставлення на Заході. Багато олігархів близьких до президента мали бізнес на Заході і встигли наробити там величезні борги. Та й ціни на нафту були близько 10 доларів за барель, так був дешевий газ, і еліта добряче підсіла на кредити країн НАТО. На Заході ясно давали зрозуміти, що Жириновський їм неприйнятний.
  У цих умовах ставка на союз з ельцинською верхівкою лише псувала імідж лідеру ЛДПР і заважала блоку з комуністами та націоналістами. Треба сказати також великі втрати російської армії, неготовність перемагати загалом нечисленного і не дуже добре озброєного ворога знизили популярність войовничих гасел і бажання добиватися щастя шляхом війни. Народ побачив, що мити ноги в Індійському Океані та підкорювати Близький схід із його запасами нафти російська армія не готова. Та теоретично захоплення Близького Сходу могло дати величезні гроші за рахунок нафтодоларів та неминучого стрибка цін на енергоносії, але якщо навіть Чечню перемогти не можуть... Стали, зростати пацифістські настрої, а "Жирик" зазнав серйозних електоральних втрат!
  Хлопчик-вундеркінд знову влучно вистрілив. Снаряд із 130-міліметрової гармати розкидав китайців.
  Маргарита схвально сказала:
  - Це ти спритно!
  І стала за допомогою босих пальчиків ніг робити постріли сама.
  А Олег Рибаченко продовжив міркування.
  Втім, треба сказати, що Зюганов вкрай обережний. Наприклад, коли Борис Федоров запропонував проголосувати за рейтинг недовіри до уряду, КПРФ це не підтримала. Взагалі Зюганов та його оточення дуже дбайливо ставилися до Черномирдіна, хоча останній продовжував політику на користь олігархів та демонстрував відданість Єльцину. Але ось що цікаво Зюганов таки зумів стати опозиціонер номер один і антиєльцин. Причому йому в цьому допомагала і пропрезидентська пропаганда, напевно навмисно, так комуніст Зюганов у другому турі кращий за некомуністичного кандидата.
  Партія ЛДПР взимку та навесні 1995 року переживала серйозну кризу, з неї пішло кілька депутатів, у тому числі і яскрава, харизматична Маричів.
  Але війна в Чечні поступово вигравалася, бойовики також зазнали величезних втрат і були знекровлені та деморалізовані, російська армія наступала. У червні Шаміль Басаєв здійснив захоплення пологового будинку в Будьонівську. У принципі подібний крок бойовиків у військовому відношенні нічого не давав, а в пропагандистському був навіть на користь партії війни... Але Єльцин зламався, мабуть, події 3-4 жовтня і прокляття мільйонів росіян його підкосили і він наказав Черномирдіну зупинити війну і розпочати переговори...
  Російська армія у односторонньому порядку припинила бойові дії. А Держдума нарешті зібрала достатню кількість голосів, щоб винести вотум недовіри уряду, вимагаючи відправити у відставку низку силовиків. Єльцин поступився, зберігши лише Грачова, але здав Єгорова, Єріна, Степашина. Тут Жириновський спочатку зайняв правильну позицію: перемир'я засудив, за вотум недовіри проголосував. А коли Черномирдін блефував погрожуючи поставити питання про довіру кабінету на голосування Держдумі (тут є один нюанс, якщо за довіру уряду проголосує менше 226 голосів із 450, то президент зобов'язаний протягом тижня, або розігнати уряд, або розпустити Держдуму), Жириновський виявив твердість і готовність іти дострокові парламентські вибори. Плюси дострокових виборів імідж мучеників, відсутність успіхів - валити на Єльцина та уряд, не дати часу на розкрутку кремлівського проекту Конгресу російських громад, і партії влади: Наш дім Росії. Ну і звичайно інших організацій - дрібніших!
  Черномирдін зрозумівши, що блеф не пройде, а новий парламент стане ще опозиційнішим, вотум відкликав. Держдума поставила ще раз на голосування недовіру, Жириновський виступив дуже агресивно, але голосів не вистачило. Тут треба сказати злякалося "Яблуко", Явлинський не захотів втрачати переваг парламентських крісел. Крім того, його реальний рейтинг був не високий, була небезпека просто здути.
  Популярність Жириновського відразу ж зросла, але Вольфович знову припустився прорахунку, відкликавши підписи своєї партії, під процедурою імпічменту. Значення це не мало, голосів у опозиції для створення комісії з висунення звинувачень, цілих 300 не вистачало, але рейтинг це зіпсувало! Жириновський знову дав привід звинуватити себе в угодовій політиці, відштовхуючи частину протестного електорату, що зростає.
  Тим не менш, перемир'я в Чечні, яке бойовики нахабно порушували, різні теракти, особливо проти Романова, жертви обстрілів призвели до зростання войовничих настроїв у суспільстві і Жириновський став набирати очки. Крім того, у вересні 1995 року НАТО почало бомбардувати боснійський сербів, посиливши антизахідні настрої, що також підняло рейтинг ЛДПР.
  Щоправда, Жириновський піддався на провокацію, побивши в парламенті жінку, вірніше кілька разів легенько посунувши їй у загальному сміттєзвалищі. Потім ельцинська преса все це розкрутила, зображуючи Жириновського бандитом! Втім, подібний пасаж міг декому й сподобатися: особливо тим чоловікам, що постраждали від жінок, або тим, хто з усіх кандидатів шукав найлютішого диктатора, розраховуючи: що вже наведе лад! У всякому разі, "сталіністи" були за "Жирика".
  Олег Рибаченко продовжував вести вогонь. Хлопчик це робив, розбиваючи армію Китаю під Маньчжурською династією і продовжував мислити.
  У жовтні 1995 року ЛДПР зібрала 100 підписів, що поставити в Держдумі на голосування вотум недовіри уряду, але останній Жириновський від цього намірів відмовив.
  Треба сказати, що то була його помилка, причому нічого не виправдана. По-перше, Жириновський, поставивши вотум недовіри напередодні виборів, приваблював себе симпатії протестного електорату, який на той момент становив більшість. По-друге, вотум був націлений проти головного конкурента Жириновського, Черномирдіна і зовсім не заважав закулісним спробам переконати Єльцина та його оточення зробити "Жирика" своїм наступником.
  Крім того, Жириновський мав розуміти; що чим вищий результат він покаже на виборах у Думу, тим більша ймовірність, що "родина" зробить на нього ставку!
  Для того моменту найкраща передвиборча тактика була - грати роль опозиції номер один, що перевершити за рівнем конфронтації комуністів.
  Жириновський загалом це розумів, але намагався сидіти на двох стільцях і був непослідовним. Нові вибори були набагато важчими за старі! По-перше, на них не було можливостей на відміну від 1993 року виявити свій ораторський талант у всій повноті, надто мало давали ефірного часу партіям, кількість яких зросла до 13, до 44 (!). По- друге, проти Жириновського відігравало фактор не здійснених надій та очікувань. Адже він начебто був би першим, а життя людей краще не зробив... Хоча розумній людині було зрозуміло, що реальної влади у "Жирика" не було, і ті ж комуністи контролювали значно більше голосів, ніж ЛДПР: 102 проти 60, але... Чи багато розумних було тоді, особливо у дев'яності.
  Третя причина, що обилила вилитого бруду на лідера ЛДПР, імідж нелюда та хулігана, побоювання, що він почне третю світову війну.
  Четверта причина, теж одна з головних появи великої кількості конкурентів. Найвідоміші: Конгрес Російських громад на чолі зі Скоков (колишнім секретарем ради безпеки при Єльцині), і Олександр Лебедем, теж людиною Єльцина, чию роль у Придністров'ї сильно роздмухали ЗМІ. Це блок активно піарії, але схоже вистачили через край. Адже люди не такі погані, як думає влада і більшість з них зрозуміла, що КРО - це зовсім не опозиція, а кремлівський проект, спрямований насамперед проти ЛДПР та КПРФ. Але все ж більше чотирьох відсотків ця організація відтягнула!
  І інших конкурентів було вище даху, Держава-Руцького, куди втік Маричов, Блок за СРСР - Тюлькін-Ампілов, Націонал-республіканська партія Лисенка, і безліч всіх видів. Треба сказати, що й комуністи розпорошили свій електорат: Блок СРСР набрав понад чотири з половиною відсотків голосів, але до парламенту не пройшов, а для КПРФ голоси було втрачено, аграрна партія також не взяла п'ятивідсоткового бар'єру, як і інші ліві організації. Зокрема, незрозуміло на що розраховував колишній прем'єр Рижков і на вибори з блоком: Союз праці чи блок Говорухіна! Втім, вибори 1995 року показали найслабший результат партії влади за всю історію Росії і найбільший відсоток протестного голосування.
  Хлопчик знову вистрілив, натиснувши босими пальцями ніжок на кнопку джойстика і продовжив думки;
  Жириновський під час передвиборчої кампанії, в цілому лаяв владу, але робив це мало агресивно. Крім того, його фракція підтримала бюджет наступного року, давши черговий привід, для звинувачень у прокремлівській орієнтації. Враховуючи протестні настрої практично всього електорату, які панують на цих виборах, саме йти на компроміс із цією владою не слід! Крім того, Держдума несподівано легко затвердила Дубініна на посаді голови ЦБ, хоча останній і був людиною з ельцинського кола, прихильник ринкових реформ у радикальному гайдарівському варіанті. До речі, Зюганов також підтримав цю кандидатуру, хоча Дубінін і був причетний до Чорного вівторка, показавши, що і він не принциповий опозиціонер!
  Під час виборів Жириновський не захотів створювати будь-які передвиборчі блоки, хоча кілька дрібніших націоналістичних партій виявляли подібне бажання. Крім того Венгеровський радив змінити назву партії, на більш відповідну за політичну сутність і милозвучну - наприклад Велика Росія! Жириновський у цьому питанні виявив упертість, хоча слово ліберальний демократ до цього часу вже стало лайливим!
  Крім того, до партійного списку ЛДПР не були включені відомі співаки чи артисти, хоча охочих вистачало. Зокрема Алла Пугачова, яка дуже любила привертати до себе увагу преси, цілком могла погодитись на друге місце у партійному списку ЛДПР. Їй це нічим не заважало, але могло створити зайвий інформаційний привід для згадки про себе. Плюс можливість пропонувати на обговорення Держдуми ті чи інші проекти та закони. Навіть композитора Антонова включили лише до регіонального списку, а потім і зовсім посварилися. Загалом у Жириновського є дуже погана риса в характері: небажання терпіти у своєму оточенні сильних особистостей, тих, хто відстоює свою точку зору. Наприклад, саме з цієї причини і пішов із партії відомий гіпнотизер Анатолій Кашпіровський; який звинуватив Володимира Вольфовича в авторитарних методах управління та прагненні оточити себе підлабузниками. Треба сказати, до речі, що навіть Гітлер йшов на компроміси з потрібними йому людьми і терпів їх у своєму оточенні, допоки йому вони стають марними чи небезпечними. Згадаймо Рема, Штрассера, Геббельса, які відрізнялися лівизною та опозиційністю владі. Адже саме завдяки таким особам Гітлер і зумів відтягнути максиму голосів від комуністів та соціал-демократів. Треба сказати також Жириновський дуже часто говорив: не подумавши, то хвалив, то лаяв Сталіна. Загалом вождь ЛДПР сам певною мірою наслідував Сталіну, створюючи свій культ, демонструючи відданість авторитарним методам правління, але при цьому звинувачував комуністів у насильстві, хоча сам якраз і виступав за насильство, насильство і ще раз насильство!
  В умовах зростання популярності лівих ідей Жириновському слід було більш виважено ставитися до комуністичних ідей, і пам'ятати, що значна частина електорату відчуває ностальгію за радянських часів. Крім того, не завадили б і зовнішні атрибути лівизни: наприклад, блакитний колір для прапора ЛДПР вкрай невдалий! По-перше, він викликає асоціацію з геями, які теж "блакитні", по-друге, блакитний колір заспокоює, що погано гармонують із запальними промовами Жириновського! Оптимальним варіантом для його партії був би пурпурно-червоний колір. Бадьорий, кличе на подвиги, але все ж таки не такий як у комуністів! Крім того пурпур це символ царственості і міг залучати до себе голоси прихильників державності, монархічного та некомуністичного штибу!
  Хлопчик-геній знову натиснув на кнопки джойстика і пискнув:
  - Моя перемога буде славною!
  І продовжив розумні міркування.
  Не найкращою ідеєю були також відеоролики, де Жириновський розігрував із себе блазня, зокрема не дуже добре співав! В даному випадку це був не найкращий хід, тож народ був тоді в 1995 році голодний і хотів серйозних змін і серйозного лідера, і йому було не до жартів! Треба сказати, що з Жириновського прокремлівські ЗМІ і так прагнули зробити блазня та клоуна, і не варто було посилювати це враження, давати нові козирі своїм ворогам!
  На виборах 1995 року ЦВК спочатку відмовила реєстрації "Державі" - Руцького, а потім "Яблуку". Після чого обидві партії відновилися через Верховний суд. Щодо цього епізоду існує кілька версій: зокрема ніби Кремль та його піармщики хотіли допомогти Явлинському на виборах у Думу, як демократу та західнику, а Руцькій начебто мав відтягнути голоси комуністів на себе....
  Версія на перший погляд логічна, хотіли б "Яблуко" та "Державу" реально зняти, то Верховний Суд, сформований за вказівкою сім'ї Єльцина, їх не відновив би! Адже можна згадати нещодавні приклади, коли "Яблуко", "Іншу Росію" та "Батьківщину" не допускали до виборів, без жодних законних підстав. Наприклад, зняття блоку "Батьківщина" у 2006 році з виборів у Москві було абсолютно незаконним з юридичної точки зору! Так у тому відеоролику, який і став приводом для дискваліфікації: не було прямих закликів до насильства, погрому, расових чисток і навіть депортації "кавказців". Там просто говорилося про очищення Москви від сміття... Та був натяк на необхідність навести лад і емігрантами. Але... Це по-перше, не суперечить закону, а по-друге, у будь-якому найнешкідливішому ролику можна знайти натяк на будь-що. Можна, наприклад, навіть мультфільм "Ну постривай!" заборонити як пропаганду педофілії А що заєць на кшталт дитина, їздить із дитячим квитком, а вовк із ним заграє, пеститься... У даному випадку суддя не мав юридичного права знімати блок "Батьківщина" з реєстрації! Судовий процес над Ходорковським окрема тема, про неї говорити у цій статті не будемо. Але начебто всім зрозуміло, без санкції Кремля такого не було б...
  Так, так і не зовсім так! Зокрема Руцькою тоді вважався затятим ворогом Єльцина - ще б справа дійшла до прямого збройного протистояння! Рейтинг "Держави" був досить великий і його шанси на проходження п'ятивідсоткового бар'єру високі! Ну, навіщо Кремлю надуватимуть шанси свого ворога? Та "Яблуко" хоч і демократична партія, але досить опозиційна: бюджети не підтримала жодного разу, як у цій думі, так і в наступній, Явлинський заявив, що боротиметься за крісло президента Росії. Тож особливого сенсу посилювати "Яблуко": особливо в контексті майбутніх президентських виборів вкрай невигідно! Явлинський відтягував голоси у Єльцина в першому турі, та й виглядав молодий і спортивний лідер "Яблука" куди привабливіший, що дискредитував себе, старіє Єльцина.
  Так, що перша версія не цілком переконлива, та й російські суди тоді ще не були так сильно залежними від президента Росії. Зокрема було виправдано члена ГКЧП генерала армії Вареникова, можна навести й інші приклади, коли суд далеко не завжди ставав на бік влади.
  Швидше за все, відіграла роль негативна реакція Заходу на дискваліфікацію Явлинського, а єльцинський режим потребував напередодні виборів у кредитах, щоб створити видимість благополуччя в країні. Ну, а Руцького зняли з того ж приводу, тож відновили за компанії. Втім, "Державі" це не допомогло взяти п'ятивідсотковий бар'єр. Результат Руцького 2,7 відсотка можна вважати повальним, особливо з урахуванням того наскільки він був відомий. Проте програв і кремлівський проект КРО. Жириновський використовував думську трибуні мало ефективно, але треба сказати, що йому на користь зіграло те, що вся прокремлівська пропаганда працювала проти нього. Вона ніби створила імідж, що Жиринівський ворог влади номер один, і якби Володимир Вольфович був більш послідовним у своїй опозиційності, його результат був би набагато вищий.
  Олег Рибаченко знову дуже спритно накрив осколково-фугасним снарядом китайський полк. Після чого його думки стали ще більш ладними.
  Втім, короткі виступи лідера ЛДПР по телебаченню з погрозами на адресу влади, досить войовничі заклики загалом були правильними, тільки, мабуть, слід активно лаяти саме Єльцина і особисто Єльцина.
  Коротше на виборах у грудні 1995 року перше місце у КПРФ з майже 23 відсотками, друге ЛДПР 11, 5 відсотків, третє НДР 10,3 відсотка і четверте "Яблуко" 6, 7 відсотка.
  Інші сорок партій п'ятивідсотковий бар'єр не взяли!
  Як оцінити такий результат Жириновського? У відсотковому відношенні падіння порівняно з першими виборами вдвічі. Але якщо враховувати явку, що зросла, приблизно на 12 відсотків, то Жириновський отримав приблизно 62 відсотки від результату 1993 року. Чи багато це чи мало?
  Якщо зважати на всі несприятливі обставини, то цей результат середній між задовільним і просто хорошим. Погані фактори:
  1. Незадоволеність електорату діяльність ЛДПР у Держдумі. Народ чекав більшого від кандидата, що посів перше місце, а жити краще не стало. Щоправда велика частина людей розуміла, що реальної влади у Жириновського не було, але все одно панувало розчарування.
  2. Побоювання, що войовничий вождь ЛДПР розпочне третю світову війну з катастрофічними наслідками. Крім того, багатьох лякала не стриманість Жириновського і побоювання, що він установив тоталітарну диктатуру і заллє країну кров'ю. Його істеричність багатьох відлякувала.
  3. Не достатньо опозиційності Вождя ЛДПР. Особливо вперше місяці війни в Чечні, причому прокремлівська пропаганда сама ставила Жириновському провину це, сильно роздмухуючи його лояльність до влади. Втім, Володимир Вольфович і сам хотів дружби із кремлем, втрачаючи імідж головного ворога нинішньої влади.
  4. Недостатня ефективність використання думських важелів щодо популістської, фінансової політики. Можна було зокрема ставити на голосування один популістський закон, за іншим, працюючи на публіку. Так і робив Єльцин, на З'їзді пропонуючи те, що не реально було виконати і заробляючи собі очки. Та й Єльцин під час виборів підвищував усім зарплати та пенсії, а потім чи їх не платив, чи їх з'їдала інфляція. Аналогічно чинив і Лукашенко, і інші, а ось Юлія Тимошенко не відмовилася від жорсткої монетаристської політики та програла вибори, втративши заодно свободу!
  5. Жириновський припустився ще одного прорахунку, пов'язаного зі своєю зовнішністю. Він зайво розжер і став виглядати внаслідок цього набагато гірше. Крім того, голодний народ не любить пузатих і товстих. Тут до речі Жириновський виявив інший свій недолік, відсутність фанатизму в політиці, брак сили волі, щоб підтримувати своє тіло у формі і не обжиратися. До речі Жириновські ще під час виборів 1991 року, був струнким, навіть худшим за норму, в сорок п'ять. Це говорить про те, що від природи "Жирик" не схильний до повноти, а значить не так вже й важко йому було підтримувати себе у формі на відміну від Гайдара.
  Теж це суттєвий мінус!
  7. Порівняно з першими виборами кількість ефірного часу, що міг використати Жириновський, різко скоротилася. Безкоштовний ефірний час поділили між собою 44 партії, а платний ефірний час не міг бути більшим за безкоштовний, та й купити його можна було тільки вночі. Так що Жириновський не міг повною мірою використати свій непересічний ораторський дар, як це 1993 року. Хоча, наприклад, грошей у нього стало більше, ніж тоді!
  6. Мабуть, може навіть найістотніше: різко зросла політична конкуренція і на електоральному полі ЛДПР з'явилася ціла купа партій та блоків наслідувачів. З них насамперед КРО, Держава, НРП та ціла купа інших партій. А уряд критикували всі, окрім партії влади, Наш дім Росії. У частотності активно піарили та багато показували по телебаченню Бориса Федорова та його блок "Вперед Росія", з критикою Черномирдіна та уряду. Щоправда, сам Борис Федоров лише грав опозицію, сподіваючись залучити на свій бік протестний електорат. Але більшість народу йому не повірила! Потім Борис Федоров навіть вступив до НДР. Націонал-республіканська партія Лисенка, теж була дуже активна, а її лідер копіював емоційну марену Жириновського, і аж ніяк не скривдили увагу ЗМІ. Крім того і блок Вєденкіна, теж колишнього помічника лідера ЛДПР і крайнього націоналіста, був активний, а також блок Бабуріна. Бабурін також дуже активна особистість, свого часу ледь не став спікером замість Хасбулатова. Коротше кажучи, електорат Жириновського неабияк розчинили схожі двійники та наслідувачі. Крім того, нові течії були і у лівих, у тому числі сталінського штибу.
  У таких умовах 11,5 відсотків із 44 це й справді пристойний результат, хоча й нижчий за можливий за більш розумної виборчої політики. Наприклад, Зюганов зумів підняти свій показник з 13,5 відсотка до 22,9, хоча кількість конкурентів і в нього зросла. Один блок "За СРСР!" відібрав понад 4,5 відсотків виборців! "Яблуко" зазнало втрат, але менше одного відсотка, і з урахуванням зниклих за бар'єром партій збільшило свою фракцію. Разом з одномандатниками у них стало 46 депутатів. А ось "Вибір Росії" після розколів випарувався, як і ПРЕС Шахрая.
  . РОЗДІЛ Љ 16
  Китайська армія була повністю знищена на танку ІС-7. І знову у битві з Піднебесною імперія виникла пауза. І Олег Рибаченко недовго думаючи накидав красиву та цікаву розповідь;
  Стояли важкі дні пізньої осені. Небеса плакали, рясно поливаючи землю свинцевими краплями. Світ був сірий, золоте листя обсипалося, гілки дерев оголеним каркасом колихалися на вітрі. Срібний сніжок розтанув, так і не встигнувши промалювати свої хитромудрі візерунки на вікнах, покрити сліпучий килимом буро-сіру землю.
  Дев'ятирічному хлопчику Славі Іванову було сумно, здавалося всю світобудову оповите колючим дротом. З похилою головою він повертався з не улюбленої школи, де його до того ж побили однокласники. На обличчі тьмяно проступають синці, портфель порваний, не хочеться йти додому, де на тебе чекають нав'язливі запитання батьків. А ще гірше, що завтра знову доведеться йти до школи, з головою занурюючись у дантовське Пекло, для малолітків. У цей момент, коли хлопець з видом вівці гнаної на бійню входив у під'їзд, назустріч йому як чортик із табакерки вистрибнув чоловічок. Він нагадував хлопця, але водночас не був ним гострий ніс Буратіно, три задерикуваті очі - червоне, жовте, зелене постійно підморгували.
  -Вітання! Вимовив чоловічок з очима світлофора. І простяг свої, як здавалося навпомацки дерев'яні руки.
  Слава не впевнено знизав їх, він уже був у такому віці, коли діти розуміють, що чудес не буває, і неабияк приголомшений дивився на подібний маскарад.
  "Напевно, у нього очі кібернетичні" і він вкрив себе спеціальним боєкостюмом з картону.
  -Ну, Чого такий похмурий! Дозволь я представитися Крор з планети Хром. Ти бачу безпосередньо, пригнічений, задушливою атмосферою планети. Як тебе так звати.
  -Слава чи В'ячеслав. Не впевнено пробурмотів хлопчик.
  -Так Ось Слава. Ми - я і Гвинт пролітали повз вашу планету, аборигени звуть її Земля, а ми називаємо її Ербана. Наш гіпертелепатичний двигун затих, втративши майже всю енергію. Це може призвести до того, що ми можемо надовго застрягти на твоїй планеті. Допоможи нам. -Але я лише дитина і не знаюся на космічних двигунах.
  Хлопчик не впевнено знизав тонкими плечима.
  -А Тобі і не треба розбиратися. Ось іде Гвинт він тобі все пояснить.
  Перед ними виник суб'єкт, що сильно скидався на Самодєлкіна з журналу "Веселі картинки". У нього був такий самий болт замість носа, хрестиком рот і лише три схожі на світлофор очі у формі літаючої тарілки надавали йому незвичайного космічного вигляду. Пальці на руках були у формі загнутих із безліччю суглобів гайкових ключів. Хоча на дотик вони були як сталь, Гвинт тиснув руку дуже м'яко.
  -Наш людський дружок, тендітний тілом.
  У голосі Вінта звучало жаль.
  -А він мені подобатися від нього так, і віє смутком, він такий темпераментний.
  Крор дружньо поплескав по плечу. Гвинт продовжив трохи зміненим тоном.
  -Малюк ти хочеш політати в місці з нами, побачити інші світи.
  Слава здригнувся. Йому здалося, що він спить і бачить сон. Щоб переконатися в реальності, найкращий спосіб ущипнути себе. Що він зробив. Було небагато боляче, але Гвинт і Крор, як і раніше, стояли поруч, невеликі приблизно в його зріст з широкими нахабними посмішками.
  -Ні, ми не з воску і розтане на сонці.
  Зареготав Гвинт.
  -А тепер рвонемо.
  Трійця вийшла з під'їзду, надворі була сльота, черевики хлюпали по калюжах.
  -Набрид мені ваш примітивний спосіб пересування. Вимовив Крор і дістав із кишені прилад схожий на кубик-рубик.
  Різкий свист розрізав тишу. Їм просто на зустріч перла п'ятірка однокласників Слави. Це були ті самі лихі двоєчники, що побили його. Ось і зараз на їхніх мордах з'явилися садистські усмішки.
  -Що Білосніжка (у Слави було світле волосся), і ви два ряджених придурка. Найкраща компанія.
  Вони підійшли впритул найбільший з них товстун на прізвисько "Баран", спробував врізати щелбан Крору. Той різко схопив його за пальці зі стиснутим.
  -Гей ти "Буратіно". Баран буквально захлинався від гніву. - А ну відпусти, а то в тич, отримаєш.
  Приятель барана спробував ударити в обличчя, але Крор змістився і різко всадив ногою в живіт. Хуліганистий хлопчик упав, ловлячи широко розкритим ротом повітря.
  -Рахунок відкритий. "Буратіно" вишкірив усмішку.
  Потім він зробив рух пальцями: Баран смикнувся і від болю знепритомнів.
  -От мекав своє, нехай скаже спасибі, що ми його не розпорошили на фотони по галактиці.
  Інші троє хлопчаків завмерли, дивлячись у нерухому точку, а потім рвонули в різні боки.
  -Ось так розсипалися як кеглі. Хіба я тобі не казав Слава, що людські діти боягузливі.
  Хлопчик зам'явся.
  -Я не знаю.
  -Так Знай. А поки що ми трохи прогуляємося.
  Гвинт повернув важіль, і вони наче провалилися під землю. Навколо настала майже космічна темрява.
  Слава смикнувся і заїхав у щиток, його ніби вдарило струмом, настільки сильним було потрясіння. Все приміщення здригнулося і виявилося залитим червоним кольором, комічні пики новоявлених друзів затанцювали в багряних тонах.
  -Ти лопухнувся. Зі смаком промовив Крор. Але ж цього робити не треба, тобі треба було просто завмерти. А що тепер ми робитимемо?
  -А нічого. Побулькал Гвинт. Здійснимо підзарядку, а там буде видно.
  Гвинт начепив на голову Славі шолом.
  -Давай наша квазарна батарейка думай.
  -Про що думати.
  -Про що не будь погане і образливе. Згадуй, що тебе найбільше засмутило.
  І що вам це допоможе? Очі Слави округлилися від подиву.
  Крор відставив ногу, його світлофор засвітив з азартом.
  -Звичайно, наш гіпертелепатичний генератор живиться негативними емоціями. Він перетворює їх у силу здатну зрушувати з орбіт зірки. Адже ти саме цим і виявився привабливим - у тебе дуже багато негативних емоцій.
  З усього цього Слава зрозумів, що в ньому прихована не бачена енергія, і чомусь усе найгірше в ньому здатне на таке, що дрібні бійки тьмяніють як свічка в сонячних променях.
  -А я виявляється сильний.
  Хлопчик стиснув кулаки.
  -У тебе потужне біополе - відповів Гвинт. Наш маленький зореліт розженеться до суперкосмічних швидкостей.
  У кабіні зорельоту одразу стало ясно. Слава побачив акуратні, як у залі гральних автоматів, прилади. Перехопивши його погляд, Крор увімкнув голографічний прилад. Наче прожектор спалахнуло зоряне небо.
  -Ось це ваша галактики, бачиш малюк вона закручена спіраллю.
  Хлопчик здивовано вдивлявся в досі невідомий незвіданий ніким з людей простір. Йому було радісно і трохи страшно вдивлятися в це диво іногалактичної техніки.
  -Ось ця червона точка і є місце, де перебувати зараз на кораблик.
  -Я розумію, а зараз на Землі.
  Запитав Слава.
  -Ні, ми на Місяці. І якщо хочеш, можеш помилуватися місячним краєвидом.
  Гвинт увімкнув кіберсканер, стіни корабля стали прозорими і дивовижний місячний пейзаж, висвітлив всю поверхню кабіни.
  -Що чоловічок хочеш пробігти космічними кратерами.
  Задерикуваним тоном запропонував Гвинт.
  Слава зам'явся.
  -Але там немає повітря.
  -Зате там є пісок. Вибігай не бійся, поки на тобі кібершолом вакуум не страшний.
  Хлопчик одразу повірив своєму дивному другу. Як тільки він вискочив на поверхню місяця, тіло охопило неосяжну легкість. Здавалося, що він не стрибає у безповітряному просторі, а пливе по воді. Один різкий стрибок нагору і ти плавно приземляєшся на землю. Слава відчув, що він десь відчував таке почуття. Ось тільки де - на каруселі, гойдалках? Ні, то швидше це схоже на стрибки уві сні. Те саме відчуття повільного падіння, ти немов листок, що ширяє в повітрі. А наскільки високо він може стрибати. Просто розуму не збагнути.
  -Супермен! Кричить хлопчик і з усього розмаху відштовхується ногами.
  -Коли потрапиш на астероїд, будь обережніше можна і відлетіти.
  -Тоді давайте зіграємо у наздоганяння. Запропонував Слава.
  -А що це ідея? Гвинт підморгнув очима-світлофорами.
  -Тоді давай, хто кого торкнеться той і лов.
  Гра почалася і, хоча Гвинт і Крор були набагато швидше за хлопчика, він дуже майстерно піддавалися, внаслідок чого гра вийшла веселою. А коли Крор запропонував Славі дещо переключити на шоломі, той відчув не сильну силу потоком тіла, що вливається в стегна.
  -Ось це так! Я вперше відчуваю у собі повне перетворення.
  Хлопчик одразу підстрибнув на тридцять метрів заввишки, потім досить різко пружинив на поверхню, залишивши глибокі сліди.
  -Гей, спробуй мене наздожени.
  Проте Гвинт трохи, не бентежачись різким стрибком, наздогнав хлопця, злегка вдаривши його пальцями в груди.
  -Діти ти ще в порівнянні з нами. Як ти не намагайся ми тебе наздоженемо.
  Після цього Славі розхотілося грати, він склав разом руки, притулив голову.
  -Виявляється, ви мені піддавалися - двудушні брехливі хлопці.
  -А з чого ми брехливі, адже це гра, а у грі борються, і кожен має право на власну тактику. А наша стратегія одна допомагати всім слабким істотам, які живуть у всесвіті.
  -Я гадаю, з нас вистачить Місяця. Продовжив думку Гвинт. Ми можемо все, хочеш хлопчик побачити інші світи та всесвіти?
  -Звісно хочу! Обличчя "Словика" знову засвітилося від радості. Навіть синці здавалися прикрасою порожевілого обличчя.
  -Тоді на корабель і в дорогу.
  Славик сів у крісло старшого пілота - залюбувавшись грандіозною картиною небесного пейзажу. На землі неможливо одразу бачити стільки яскравих зірок, густа земна атмосфера заважає спостерігати за колосальною величчю зоряного неба.
  А тут у вакуумі видно все до найдрібнішого зоряного камінця. Слава залюбувався небом, йому було добре та приємно, адже він спостерігав те, що могли бачити лише кілька десятків, максимум сотень людей.
  -Зараз зореліт перейде в гіпердрайф і ти зможеш спостерігати те, чого раніше не бачила жодна людина.
  Слава простяг пальці до панелі.
  Гвинт закотив очі. Потім лагідно, але твердо човпнув по руках.
  -Не лізь до приладів. Ти можеш повернути не той гачок і півсвіту провалитися в чорну дірку.
  Славик розплющив очі.
  -Свистіть.
  -Ні, ми прилетіли з іншого всесвіту незрівнянно більш розвиненим, ніж цей. І в нас прихований колосальний запас енергії, порівняно з яким мільярди зірок - це пил. Ось дивись, як ми набираємо швидкість.
  Спочатку небесні світила згустилися, здавалося, їх побільшало попереду, а спектр змістився в синю сторону. Ззаду навпаки зірки стали рідше і потьмяніли, набувши червоного відтінку.
  -Продовжуємо збільшувати швидкість. Просипів Крор.
  Зірки стрімко замиготіли за бортом, їхній спектр змістився, перетворившись на суцільну фіолетову заграву. Слава озирнувся назад. Там панувала абсолютна порожнеча. Зірки з боків були рідкісні та тьмяні. Дивлячись на хлопчака, що здивовано роззявив рота, Гвинт не хоча пояснив.
  -Це надсвітлові швидкості. Фотони зірок, що знаходяться позаду нас, відстають від корабля, отже ми їх просто не бачимо. Мало того ми наздоганяє фотони, що відлетіли вперед, значить, ти бачиш одночасно всі зірки і задні і передні і частково летять збоку. Ось вони скупчилися перед тобою на моніторі. Якщо ми ще не багато додамо швидкість, то вони стануть тобі, невидимими перейшовши в ультрафіолетову частину діапазону. Дивись.
  Гвинт крутнув кермо, і фіолетове свічення разом потьмяніло, потім зовсім зникло.
  -Ну від гвинта. Тепер ти нічого не бачиш.
  Чорний космос разом став похмурим і похмурим. Крор лукаво підморгнув.
  -Зараз ми ще додамо швидкості. Зореліт пройшовся іскрами, а екран спалахнув знову.
  -Це ми включили перетворювач гамма-випромінювання у звичайне світло. Тепер ти знову бачиш зоряне небо.
  Зірки справді в божевільному режимі пропливали за бортом. Вони вже минули частину галактики, що примикала до землі, і перемістилися в її центр. Тут вони трохи пригальмували. Щоб помилуватися дивовижним суцвіттям. Очі було боляче, наскільки густо мерехтіли незліченні грона зірок. Такого дивовижного суцвіття не бачила ще не одна людина на землі. Рубіни, алмази, сапфіри, топази, смарагди, агати та інше каміння здавалося, мерехтіли розпорошені в космосі. Їхнє сліпуче світло здавалося, просвічувало всі нутрощі наскрізь. Слава замружився. Гвинт засміявся, його перекосило від напруження
  -Що людина ніколи не бачила такого. Це центр галактики. Дивись не осліпні.
  "Веселі чоловічки" розсміялися беззвучним сміхом.
  -З якою швидкістю ми летіли?
  Найменшою тисяча парсеків на секунду. Один парсек це майже три світлові роки. Тобто за одну секунду ми проходимо шлях, який світло йде майже три тисячі земних років.
  Слава не переставав дивуватися - Оце так, ну і швидкість.
  Гвинт лукаво підморгнув.
  -Швидкість ще не велика недостатня щоб перелітати з всесвіту у всесвіт, але ми можемо багаторазово збільшити стрімкість. Хочеш поганятися світами?
  -Я вже казав що хочу!
  -Тоді тримайся міцніше, новий розгін буде крутішим за попередній.
  Зірки на мить померкли, а потім помчали в шаленій кавалькаді. Рух міні-зіркового літа все прискорювався і прискорювався. За бортом пролітали цілі галактики. Світло розмивалося і переливалося, а божевільний біг зореліта все зростав і зростав.
  -Ми вже мчимо зі швидкістю мільйон парсеків на секунду. Це все ще невеликий розгін. Для того щоб долетіти до краю вашого крихітного всесвіту знадобиться доба. Але ми Гвинт притиснув палець до губ - можемо ще більше прискоритись, якщо врубаємо гіперультраплазмові прискорювачі.
  Славу трохи втиснуло в крісло, і він був змушений прикрити обличчя руками, щоб не засліпнути від великої кількості зоряних променів. Навіть пальці просвічували наскрізь.
  -Наша швидкість десять мільйонів парсеків на секунду. Продовжуємо розгін.
  Вогняне заграва стало гарячим, світло пропалювало нутрощі навиліт. Бачачи це, Крор увімкнув світлофільтр.
  -Я ж казав, що земляни слабкі. Треба надати ще більше прискорення і посилити силове поле, зробивши його непроникним для променів.
  -Наша швидкість сто мільйонів парсеків. - Незабаром ми наблизимося до субтелепатичної швидкості.
  -А ось це навряд, швидкість думки нескінченно і гіпертелепатичний мотор може розганятися до нескінченності. До того ж, ти не знаєш, наскільки поживні негативні емоції. Ми вже промчали підлогу всесвіту, а ще не витратили сотої частки відсотка.
  Відповів Крор.
  -Та цей хлопчик справжній скарб. До речі, Славка, наша швидкість досягла мільярда парсеків на секунду.
  Раптом гра світла за бортом перервалася, стало темно, і лише світло всередині мініатюрного зорельоту висвітлювало чорний вакуум.
  -Де ми? Наївним голосом спитав Слава.
  -А ніде у міжвселенському просторі. Кіберсканери ще не здохли, але навколо майже немає матерії, є лише вакуум гіперпростір та безліч полів.
  -Ми у порожнечі. Хлопчик відчув страх.
  -Можна і так сказати. Але ти не бійся скоро ми потрапимо в інший, набагато більший, ніж твій світ всесвіт. Там ми матимемо простір для творчої діяльності.
  -Всесвітів дуже багато і він знаходиться не лише у тривимірному, але й багатовимірному просторі. Вимірювання мільйони вони постійно змінюються, перетворюються. Щоб не шокувати тебе різноманіттям форм, ми вирушимо у звичайний тривимірний всесвіт. Головне, її відмінність від твоєї сфери полягає в тому, що в ній сильно розвинене чаклунство та магія. Це всі мережі телепатії, можливість впливу на матеріальне середовище за допомогою вербального впливу. Ти потрапиш у казкове суперкоролівство світ фантазій та мрій.
  -А Що робитиму там я! Адже чаклунство для мене це таємниця за сімома печатками.
  -Це поки таємниця, а потрапивши в інший світ ти швидко навчишся чаклунству. Сам Гаррі Поттер тобі не годиться навіть у підмітки. Втім, якщо тебе не влаштовує цей всесвіт, то ми знайдемо тобі іншу. Може тобі подобаються гіперплазмові технології - ми тебе ще їм навчимо, але поки що нам трьом потрібно виконати особливе завдання і для цього нам потрібен хлопець на зразок тебе.
  -А навіщо?
  -Бо ти людина.
  -Наша швидкість досягла десяти мільярдів парсеків на секунду. А це означає незабаром, над нами замилтять зірки. Гвинт випустив з-за рота шматок диму.
  І справді, ніби в казці перед ними спалахнула чудова світлова гама. Швидкість зореліта впала, і вони провалилися у казковий світ. Зірки і цього всесвіту були особливі не круглі, а квадратні, трикутні, у формі конусів та призм. Кожна зірка була особливою і неповторною, відрізняючись або формою, або невловимим відтінком світла.
  Слава так завмер з відкритим ротом, те, що він бачив, перевершувало найсміливіші припущення.
  Зірки повільно пропливали за бортом, вони здавалися вогняними острівцями на чорному оксамитовому морі.
  Нарешті перед їхнім поглядом виникла не малих розмірів планета, діаметром приблизно десять сонців у формі циліндра. Прямо в центрі цього циліндра розміщувався велетенський замок готичного стилю. Його тисяча кілометрові стіни були легко помітні з орбіти.
  -Ось у цьому замку живуть король і королева, яким дуже хочеться мати спадкоємці престолу. Але страшне закляття тяжіє над ними. Тільки безневинна дитина з іншого всесвіту може зруйнувати цей закляття. Вимовив Крор.
  А тепер ми маємо, як кажуть у людей приземлитися на поверхню планети.
  Посадка пройшла успішно, зробивши віраж, вони пролетіли повз гігантські статуї могутніх орланів.
  -Все Слава виліз. Гвинт подав руку та допоміг вистрибнути з невеликого корабля.
  -Вклонися планеті.
  Слава відважив легкий уклін. Сила була приблизно як на землі, хоча велетенський палац шокував. Потім перед ними відчинилися кілометрові кришталеві ворота. Трійка друзів увійшла коридор, рясно обставлений золотими та дорогоцінними статуями. Тут були й дельфіни із чотирма хвостами, іногалактичні солдати з мегаплазмовою зброєю. Гарні букети, з живих квітів виточені з рубінів, вони продовжували колихатися і тягнути свої головки. Дивовижні рибки плавали по залі, переливаючись сяючою лускою.
  -Дивно як вони можуть плавати у повітрі? Запитав хлопчик.
  -Антигравітація! Відповів Крор. - Ти ще й не таке побачиш.
  Тут було безліч всього іншого всякої різноманітної всячини, що зачаровує погляд і вражає уяву дев'ятирічного хлопчика, але опис подібної пишноти займе дуже багато часу.
  Йти сто кілометровим коридором було надто довго, тому Гвинт натиснув на кнопку і вони телепортувалися прямісінько в тронний зал. Головне місце розташування зіркових королів вражало уяву. У середині зали знаходився великий як гора трон у формі спіралеподібного акведука, по ньому плавили невеликі, але яскраво обставлені кораблики. Іноді вони вивергалися феєрверком, яскравим каскадом іскор, що наповнювали собою навколишній простір напівтемряви, що панує навколо. Потім заграла грандіозна музика, і спалахнула заграва вулкана. Вогненно-червона лава розрізала атмосферу, з сліпучої хмари з'явилася королівська пара. Вони здавалися молодими і багато разом зі смаком одягнені. На грудях короля красувався ланцюг із смарагдами разом із зображенням блакитного пуделя. А ланцюг на що прикрашав шию королеви, навпаки був із сапфіру. Він нахилив своє обличчя до хлопчика, собачка тихо тявкнув і струснув хвостиком. Король усміхнувся, його зуби світилися, як лампочки.
  -Вітаю тебе мого гостя на ім'я Слава. Ти, як каже мій талісман, ти дуже хороший хлопчик і здатний виконати своє призначення.
  Царська особа дещо не по-людськи розставляла фрази, але сенс був зрозумілий і без перекладу. Хоча дивно, звідки житель іншого всесвіту міг знати російську мову.
  -Це телепатія. Шепнув Крор.
  -У нас велике горе малюк. Єдина донька перебуває у полоні біля міжгалактичного тирана Елетромендоса. І нам потрібен лицар, здатний звільнити її. Велике пророцтво свідчить, що він з'явиться з малого всесвіту з круглими зірками. Двоє моїх давніх друзів Вінт і Крор доставили тебе до палацу, тепер тобі доведеться пройти серйозне випробування та перемогти гіпертирана.
  Слава посміхнувся, йому здалося, що за спиною виростають крила і він цілком здатний справити з монстром, який тероризує весь безмежний всесвіт.
  -Я готовий боротися з ворогами та звільнити вашу дочку.
  -Тоді в дорогу Гвинт і Крон і проводять тебе, але перш ти маєш пройти маленьке випробування. Своєрідний текст на професійну придатність.
  -З радістю.
  Гвинт і Крор підхопили хлопця під руки, і вони знову опинилися на міні-зіркові.
  -Текс є текст, а зараз ми полетимо на планету, що знаходиться практично поряд під боком великої зірки.
  Мініатюрний кораблик розвернувся, і вони опинилися перед блакитною з хмарами, що пінилися планетою.
  Гвинт дістав прилад.
  -До побачення Білосніжка.
  Клацання пальцями і Слава виявилося, де б ви думали. Перед ним стояла сіра будівля школи, що набила оскому. За спиною важкий портфель, а отже, йому треба йти в нудний та злий клас. А цього дуже не хочеться. Ноги стали ватяними і затремтіли. Невже, що було з ним це лише сон чи галюцинація. Хлопчик протер очі і не незграбно спробував ущипнути себе. Боляче. Значить, це реальність він і справді змушений йти до школи. А небо плакало, було сире й холодне, віяв холодний вітер. Вдалині пролунав дзвінок. Ноги мимоволі перейшли на біг. Потрібно встигнути до початку уроків.
  Хлопчик, злегка захекавшись, вбіг у клас. Похмурий учитель Рудольф Франкенштейн зустрів його звіриним риком.
  Ти балбес знову запізнився. Жаль, що тепер не колишні часи і тебе не можна відшмагати. Залишаєшся після уроків, митимеш клас.
  Отруйне хихикання із задніх парт. Баран шепоче, демонструє кулак та середній палець.
  -На перерві ми тебе поб'ємо. Перетворимо на відбивну "Білосніжку".
  І грубий сміх. Вчитель вдає, що не чує.
  Урок здається довгим і нудним на довершення до всього "Баран" та його компанія починають плюватися жуваним папером із трубочок.
  У душу невільно заповзає страх, ниє під ложечкою, холодить тіло. З тремтіння чекаєш зміни, коли мерзенна п'ятірка вчепитися в тебе. Нарешті лунає дзвінок, і ноги мимоволі зриваються на біг - хлопчик поспішає вмотатися від зловісних однолітків. Він біжить, прагнучи забитися в темний кут школи, де його не зможуть знайти ці вампіри. Слава заліз під навіс, опинившись на вулиці. Він переклав, було дух, як з різних боків з'явились тіні діти-жахливі були тут як тут.
  -Ну Що дурник відбігався. Ти був "Білосніжка", а цей чай будеш "мокроєшком".
  Баран по садистки вишкірився.
  -Стань на мосли і ми на тебе посцим, а інакше трупом ляжеш.
  -Ні, хлопчики не треба. Мляво промимрив Слава.
  -Треба цап. А щоб ти не гальмував, На отримуй.
  Баран він був майже на голову вище Слави і в півтора рази важче завдав сильного удару в обличчя. Дитина сіпнулася, око майже відразу запливло. Потім пішов тичок у ніс, потекла юшка. Напарник "Барана" кинувся в бій, ударивши по ребрах, але сильний ватажок злегка притримав його.
  -Почекай нехай, він стане на коліна. Ну "Білосніжка" станеш на мосла.
  З носа Слави капала кров, очі сльозилися, але в душі, крім страху, стало прокидатися інше почуття гордості та власної гідності.
  -Ні, я не стану на коліна.
  "Баран" вдав, що здивувався.
  -Ось як це чмо мені заперечує. Тоді отримай на закуску.
  І він рушив з усього розмаху на вухо. Голова Слави здригнулася, вухо почервоніло.
  -Ні, я все одно не стану. У голосі почулася завзятість, що пересиливала страх.
  -Тоді ти труп. Ми вб'ємо тебе.
  Ватажок знову замахнувся і з усього розмаху всадив у вилицю. Слава трохи відступив убік, і удар вийшов змазаним.
  -Притримайте "Білосніжку". "Баран" зробив загрозливий жест.
  Хуліган навалилися на Славу, розвели руки і притиснули до стіни. Тоді малолітній отаман дістав сірники і закурив цигарку.
  -Тепер я тобі робитиму припікання. Станеш навколішки або відчуєш скажений кайф.
  Славі стало, не виносимо страшно, він уже хотів, було здатися і опуститися навколішки, як згадалося весело обличчя Крора і глузливий погляд Вінта. Особливо невиносним був спогад про неповторно суворе і добре обличчя короля з іншого неосяжного всесвіту. Стати навколішки, значить зрадити їх. І який він тоді герой готовий кинути виклик тирану Елетромендосу, якщо звичайнісінькі хулігани вганяють його в смертельне тремтіння.
  Коли цигарка торкнулася його чола, Слава закричав і різко висмикнув праву руку.
  Міцно стиснутий кулак із лютою люттю обрушився на щелепу "Барана".
  Той витріщив очі з подиву, злякався і шумом повалився на спину. Тут Слава відчув у собі не звичайну лють та силу. Він ніби професійний кік-боксер лупив, завдаючи ударів руками та ногами. Минуло півхвилини і вся п'ятірка лежала непритомна. Слава стояв з гордо піднесеною головою, піднявши руки вгору.
  -Перемога! Чи не я зумів зробити це!
  Продзвенів дзвінок на урок, тільки цього разу він не викликав звичного тремтіння, а здавався солов'їною треллю. Хлопчик наче на крилах влетів у клас. Тут він не з того не цього провалився. Слава навіть і пікнути не все як опинився у відкритому космосі. Він не злякався - зараз йому сам чорт не страшний і широко розплющив очі. Зірки здавалися милими та рідними, зовсім не було страшно, навпаки, у невагомості відчувається дивна легкість. Дитина трохи повернула голову. Поруч із ним ширяли Гвинт і Крор.
  -Що "Білосніжка" злякався. Вибач, але інакше ми не могли: тобі слід подолати страх у своїй душі.
  -Так це було не справжнє випробування.
  -І так ні! Це все було справжнє, ми маємо могутність, щоб перенести тебе на Землю і навіть трохи змістити тимчасовий хрон. Як? Це таємниця істот, що володіють мільйоном вимірювань. Тепер ти пройшов випробування і ми зайнятися іншими серйознішими справами.
  -Якими?
  Гвинт металевим голосом проскреготів.
  -Наприклад, звільнити єдину спадкоємницю короля Езарама. Перемогти Елетромендоса буде нелегко, під його п'ятою стогнуть квінтильйони світів. Але свою першу перемогу над власним страхом ти здобув.
  -Страх маленька смерть - перемагаючи, його ми наближаємося до безсмертя.
  -Закінчив думку Крор. Попереду з'явилися знайомі контури планети-циліндра.
  . ЕПІЛОГ
  Після серії приголомшливих ударів та поразок Піднебесна Імперія погодилася на світ, і обіцяв більше не нападати на володіння царської Росії.
  Велика шістка розсудила, що поки що завойовувати Китай рано і можна погодитися на вигідні умови. Насправді Росії відходила частина Монголії південного Усурійського краю, Примор'я, і навіть Кореї. То були вигідні угоди - що дозволяють царської Росії Олексія Михайловича закріпитися у Сибіру і березі моря. І відчувати себе у відносній безпеці.
  І на цьому славна війна практично закінчилася, а на шістку героїв чекали інші справи!
  
  
  БЕЗСМЕРТНА КОСМІЧНА КОРОЛЬОВА
  Королева дуже хотіла помолодшати. І тому відправила цілу експедицію за пошуком дзеркала безсмертя. Дивлячись на нього можна перетворитися на юну дівчину.
  Зрештою пошук увінчався успіхом, але... Джин, що знаходиться в дзеркалі, повідомив літній королеві:
  - Я поверну тобі молодість, але ти станеш рабинею!
  Королева відповіла, із щербатою усмішкою:
  - Якщо юність буде вічною, то я згодна і на рабство!
  Джин вимовив заклинання. Королева перетворилася на дівчину, яка майже гола в одній пов'язці на стегнах ковупала мотикою поле. І працювала собі і працювала.
  Тільки юне тіло майже не хворіло, і не надто втомлювалося. Але було дуже принизливо та нудно. Було це на якійсь планеті у двох сонцях. І лад типу пізнього середньовіччя.
  Причому застиглий у формаціях. Королева працювала цілодобово і тупіла. Вона стала майже як тварина, тільки уві сні до неї приходила свобода. А та постійно вколюй у кайданах. Це дуже тяжко для колишньої королеви. І дотик батога наглядача до оголеного тіла, наче розпечене залізо.
  Нарешті, у її житті відбулися зміни. Тільки її на гірший бік. Хазяїн помер, а його спадкоємець зовсім розорився. І дівчину продали у каменоломні.
  Довелося тепер тягати важкі кошики, працювати голою в ланцюгах, отримувати батогами та спати на камінні.
  Королева тепер мучилася набагато більше. Джін, звичайно ж, приготував їй пастку. Та вона безсмертна і не старіла, зате в муках, наче в пеклі.
  Хоча сильне тіло і звикло до навантажень. І королева вирішила втекти.
  Стала за допомогою довгого волосся підпилювати ланцюг, яким його за босу ногу та сильну шию приковували на ніч. Волосся підпилюєш загартоване залізо повільно, але часу у королеви якраз із надлишком - безсмертна. Інша річ, що після важкої роботи в каменоломнях треба спати, і пиляєш щодня потроху.
  Але все одно пиляєш.
  Королева пилила собі і потім провалювалася в сон. Потім на наступних знову пилила.
  Поки що, нарешті, не зламала ланки. Проте тікати не зуміла. Підняли на сполох стражники.
  Королеву спіймали і били без жалю батогом. Потім припалили п'яти розпеченим залізом. Далі випалили тавро беглої рабині. І знову відправили на копальні.
  Раби і так часто вмирають, а вона вже працює вже не перший рік. Тож нехай працювати в кайданах.
  І щоночі її перевіряли ланцюг.
  Королева спала в кайданах, і її раз у раз походжали батогом.
  На неї одягали важкі ланцюги, і били батогом, як тільки вона працювала трохи повільніше.
  Королева вже принюхалася до сморід, і не хворіла. Зараза її не брала, у мізерне та одноманітне харчування не викликало болю в шлунку. Вічна дівчина мучилася, але не вмирала. А роки всі йшли та йшли. Рудники поступово вироблялися та виснажувалися.
  Ось її знову переводять на іншу роботу. Відмили від бруду, виставили на продаж.
  Тут королеві нарешті пощастило. Покупцем виявився один із постачальників гладіаторів на арену.
  Королева була дуже сухою і жилистою, провівши на рудниках у тяжкій роботі понад сто років. Вона дуже сильна та витривала, тримала над головою важкий камінь.
  Зрозуміло, її сила залучила постачальника. Той подивився на її зуби: жодної дірочки і такі великі та сильні. Помацав сталеві, литі м'язи - як камінь!
  І зрозуміло купив, такий здібний екземпляр!
  Після чого для королеви почалося інше життя. Теж сувора з тренуваннями, бійками, знущаннями, порками, але куди веселіша.
  Королева вже понад двісті років була юним тілом, і відрізнялася великою силою, і витривалістю, завдяки вимушеному тренуванню на постійній важкій роботі.
  Це давало їй певну фору іншими дівчатами. Тим паче всі шрами та порізи на її м'язистому тілі гоилися дуже швидко та безслідно.
  Королеві також була швидка, непогана реакція безсмертної, і дуже старанно вчилася. Не все в неї виходило, одразу, але дуже в неї живуче тіло.
  Тож вона спочатку за рахунок, сили, витривалості та живучості перемагала. А потім у неї почала рости й майстерність.
  Спочатку не були на найсильніші суперниці, але поступово з досвідом її рівень піднявся.
  І ось королева почав перемагати і відомих жінок. І навіть проводити поєдинки з чоловіками та звірами!
  За звичаєм імперії після ста перемог на гладіаторських поєдинках можна отримати свободу.
  Жива королі хоч і отримувала рани, і подряпини від іклів, зрештою змогла виграти і сотий бій.
  Після чого одержала з рук цезаря свободу. І вже могла сама заробляти гроші у боях, чи вчити дівчат фехтуванню.
  А незабаром королева вродлива і вже розбагатіла і все ще юна тілом, вийшла заміж за знатного патриція.
  Причому старого та негарного. Але той не безсмертний і невдовзі помер.
  Королева тепер вічно юна вдова, мала дюжину гарних юнаків як коханців.
  І чималі багатства.
  Тож начебто й набула щастя... Хіба що не вистачало плодів прогресу - ну не розвивається наука в цій імперії. І загалом на планеті. І гармати та мушкети найпримітивніші. Все буквально завмерло.
  І ось імперії занепала, новий набіг варварів... Королева знову в полоні та рабстві. Але оскільки юна красуня стала наложницею у місцевого хана.
  І поки той не помер і не зрадив її спадкоємцю. А той теж за деякий час помер.
  І королеву виставили на аукціон. Розділили догола і продали знатному шейху. І з ним вона була, доки шейх не помер. І знову дівчину виставили на аукціон. І цього разу вона потрапила до палацу до султана. Будучи безсмертною, змогла обкрутити монарха та стати першою дружиною.
  Але невдача, безсмертна дівчина не могла народити дітей. І коли султан помер, його спадкоємець наказав знову закувати королеву в кайдани і відправити до рудників.
  І знову королева в пеклі. У кайданах, при важкій роботі, тягала в кошику каміння, рубала скибкою скелю. Теж убога, одноманітна їжа, батіг, сморід, скута ланцюгами. І її ґвалтують щоночі наглядачі. Хоча королеві це навіть подобалося, так її юне тіло легко досягало оргазму.
  І так вічна дівчина, що проводила рік за роком, десятиліття за десятиліттям.
  Поки, нарешті, рудник не вичерпався, а минуло років двісті. Ніхто вже не пам'ятав, ким була ця королева. І її знову виставили на торги. Як завжди голу та мускулисту. Звісно ж, помив перед цим.
  І знову її купили, для армії, то вона була дуже сильною фізично. Та ще й спритною, на мечах уміла битися.
  І почалася у королеви та військова кар'єра. Вона брала участь у багатьох боях, була живучою, сильною, витривала, весь час бігала босоніж. І поступово йшла її кар'єра до гори.
  Ось вона вже командир жіночого полку та має чималі багатства. І знову знаходить собі вигідну партію, і отримує величезний маєток у володіння.
  Такий ось зигзаг безсмертного життя: то вгору, то вниз!
  Королева, звичайно ж, овдовіла, і потім вийшла заміж за юного принца. Хлопчисько втратив голову від досвідченої, але зовні юної жінки. І ось вони повінчалися. А потім уже юнак став королем. І його дружина мала величезний вплив.
  Королівство вело війни та розширювалося. Ставало все сильніше та сильніше. А вчорашній юнак спочатку змужнів, а потім постарів. Зовні юна королева вибили у короля заповіту, що вона стає імператрицею. І той підписав це.
  Після його смерті колишня королева стала імператрицею. І вела війну. Будучи вічно юною, зрештою підкорила весь світ!
  І здавалося, що здобула абсолютне щастя... Але ось минуло триста років, і висадилися інопланетяни. І захопили планету.
  А імператриця знову опинилася у каменоломнях. І вже з нашийником, гола, боса, але без ланцюгів. Працювала певний час, а потім ще перед сном дивилася телевізор.
  Теж таке життя... Відсиділа понад сотню років у в'язниці, потім була звільнена умовно достроково, і жила на окупованій планеті в космічній імперії.
  Користувалася всіма благами високорозвиненої цивілізації і... Цього разу вступила до космічної армії.
  Почала робити кар'єру в зіркових війнах. Адже вона безсмертна! Нічого не боїться!
  Так просувалася собі по службі, доки не стала маршалом. Потім отримала цілу планету за володіння.
  Деяка була намісником. Після чого знову повернулася до армії. Воювала та командувала. Стала Гіперсверхмаршалом.
  А потім здійснили військовий переворот і захопила трон імператора космічної імперії - очоливши галактику.
  Після чого почала завойовувати інші світи. Командувала, атакувала, перемагала, іноді програвала, але брала реванш.
  Все було добре, доки не зіткнулася з імперією гібрида комара та клешнів.
  Вони плодилися дуже швидко і пригнічували людиноподібну цивілізацію кількістю.
  Так точилися бої, битва за битвою... Поки що нарешті люди не програли. І колишня королева знову не стала рабинею, на копальнях.
  Знову в ланцюгах гаруєш, і спиш на валунах прикута. І під повним контролем роботів.
  Тільки уві сні вічна дівчина бачила себе вільною та великою. А решту часу вколювала собі, працювала, і босими огрубілими ногами гостре каміння.
  Але надію королева не втрачала. Вона безсмертна і обов'язково протягом вічності, щось та змінитись! Не буде ж рабство вічним!
  Колишня королева навіть заспівала, незважаючи на те, що на її голу м'язисту спину обрушився бич:
  Дочка Землі ж у відповідь скаже, ні,
  Я рабою ніколи не залишусь.
  Вірю, буде свободи світанок -
  Освіжить вітер свіжу рану,
  За Вітчизну священну лайку,
  За Великий Господь закликає...
  Піднімися витязь доблесний рано,
  Темряви піде розквітнуть троянди травня!
  
  
  
  
  НЕ МИРИСЬ З ЛЮДОЇДОМ
  У листопаді 1941 року Гітлер несподівано запропонував Сталіну мир. Рішення, яке видається малоймовірним будь-кому, хто знайомий із реальною ситуацією.
  Німці, здається, ось-ось візьмуть Москву. І навіщо пропонувати у цій ситуації світ?
  Але Гітлер, як відомо, мав дуже розвинену інтуїцію. І він відчув, що Москва взята, не буде. А якщо так, то саме час, коли Сталін заляканий, запропонувати світ. Природно в повному обсязі військові з цим погодилися, але Гітлера була влада і авторитет.
  Тим більше, умови світу обіцяли бути для німців вигідні. Насправді Україна переходить Німеччині і разом з нею чорноземи і сільське господарство, а також і Білорусь, і Прибалтика, і Смоленська область.
  Загалом Сталін погодився віддати все, що німці вже встигли захопити.
  Севастополь відходив до німців. У відповідь фриці йшли з Московської області. Ленінград залишався за СРСР і проводив коридор. Німці погодилися піти з Ленінградської області, в обмін на Ворошиловоградську область та Донецьку, які німці ще не зайняли цілком.
  Загалом гітлерівці отримав Донбас із його вугіллям, металами та заводами, поклади бокситів, та сільськогосподарські угіддя, весь Крим, і навіть частину південного Дону. Німці залишили Ленінградську область, Московську, Тульську, частину Ржевську, Калінінську область. В обмін на частину Донбасу, частина Дону з його багатими чорноземами та Севастополь. Фіни отримали собі Петрозаводськ і те, що встигли захопити. Розійшлися полюбовно.
  Крім того, СРСР зобов'язався постачати нафту за нижчими ніж ринкові ціни, і заплатити великий викуп за військовополонених.
  Сталін, побоюючись програти війну і втратити Москву, погодився і такі умови. На самому піку успіхів Вермахту.
  Ну, а Гітлер, у якого чуття надприродне зрозумів, що це найкращий варіант.
  Війна із СРСР закінчилася. Гітлерівці насамперед почали перекидати війська до Африки. Тим більше що англійці почали наступ на Роммеля. Ну що ж? А фриці взяли та висадили десант на Мальті. Зрозуміло спочатку розбомбивши там англійців.
  Далі звісно штурм Гібралтару. Гітлер особисто зустрівся із Франком.
  Мовляв, ти бачив, наскільки сильна Німеччина. Розбила СРСР. Взяла чотири мільйони росіян у полон і багато тисяч танків. Для нас Іспанія це як на карті мазок. Окупуємо, якщо не пропустиш війська. А якщо пропустиш, то можеш щось і в Африці здобути. Тим більше, Британія приречена і нікуди не подінеться!
  Франко, розуміючи, що Іспанію можуть окупувати та шансів немає, погодився.
  Штурм Гібралтару пройшов успішно і досить швидко. Цитадель впала. А потім німці вступили і до Екваторіальної Африки.
  Англійці зазнали величезних втрат. Їх захоплювали немов сосунків.
  Роммель розбив Британію в Лівії і розвинув наступ у Єгипті. Захопив Олександрію.
  Потім вийшов та форсував Суецький Канал. Розвиваючи успіх, німці захопили і Ірак, і Кувейт і весь Близький Схід.
  Вермахт втратив на сході не надто багато солдатів та офіцерів. І його війська були численнішими і загартованішими і краще навчені, ніж англійські і особливо колоніальні сили.
  Англійці могли таке стримати і, безперечно, програвали. Без СРСР фрицям виходило воювати з Британією успішно.
  Взагалі Британія була приречена втратити свої колонії. Її сухопутна армія була надто слабка, і мала боєздатність утримати колонії, проти більш численних та дисциплінованих військ вермахту.
  А ставка на флот не діяла. Після падіння Гібралтару та Мальти, утримати Африку стало неможливо. Ось Роммель та Суецький Канал перекрив. А навіть суходолом німці б'ють англійців в одні ворота. Після війни з СРСР Вермахт став ще сильнішим і впевненішим у своїх силах, здобув великий бойовий досвід.
  Так поступово завойовувалась і Африка. А через Іран німці увійшли до Індії. Там також місцеві сипаї не хотіли вмирати за Британію. Взагалі, більше німцям заважали відстані, відсутність доріг, розтягнутість комунікацій, проблеми з постачанням, ніж війська Британії.
  США намагалися уникнути війни. Навіть скасували всі санкції щодо Японії.
  Але все одно самураї напали на Перу-Харбор. Треба було убезпечити себе та захопити британські володіння в Азії. І японці це зробили.
  Коротше кажучи, за сорок другий рік та першу половину сорок третього захопили німці з японцями Африку, Австралію, всю Азію. А у вересні 1943 року пішла висадка в Британії. Після очевидно масованих бомбардувань. Німці застосував Ю-288, і Ю-188 та інші машини.
  Втративши колонії та виснажена підводною війною Британія, не могла встояти.
  А німці мали надто багато ресурсів і особливо робочої сили. Вони буквально розбомбили всі міста та заводи Англії. І потім, звичайно ж, висадка десанту та використання "Пантер", "Тигрів", "Львів" і навіть "Маусів". Ну, зрозуміло, ще й плаваючих танків, і підводних машин.
  "Маус" встигли зробити до початку операції, і він навіть повоював. Але "Мауси", надто важкі.
  У боях відзначився екіпаж Герди на "Пантері". Німці після захоплення Британії якийсь час ще вели зі США. Вибили американців із Ісландії. Але з розтягнутості комунікацій захопити Америку виявилося справою важкою. Все ж таки Атлантичний океан не жарт. Хіба що бомбили друга і рубалися на море.
  Німецькі підводні човни розвинулися, у тому числі й на перекисі водню, і потопили майже весь американський флот.
  Втім, США все одно захопити дуже важко. Війна затяглася, і німці зрештою взяли і уклали мир.
  Після того німці повернули до СРСР.
  У 1945 році в серію пішли Е-50 та Е-75. Гітлер заборонив виробництво окрім невеликої серії розвідувальних машин, танків легше за п'ятдесят тонн.
  "Пантера" важила сорок чотири з половиною тонни. "Пантера"-2 вже п'ятдесят дві тонни. Е-50 уже потяг майже на шістдесят п'ять тонн. Останній танк мав дуже пристойну лобову броню в 150-міліметрів корпусу під нахилом в 45 градусів, і в 185-мм лоб вежі, теж під нахилом. Гармату в 88-міліметрів із довжиною ствола в 100 ЕЛ. І 82-міліметри броні бортів, теж під нахилами. У поєднанні з двигуном, який розганявся при форсуванні до 1200 кінських сил, дуже потужний середній танк.
  Плюс дванадцять пострілів за хвилину.
  Ще важчий Е-75 вагою понад дев'яносто тонн. Цей танк вийшов не зовсім вдалим. Гармата 128-міліметрів менш скорострільна, з меншою початковою швидкістю снаряда і не мала переваг на близькій дистанції порівняно з 88-міліметровою Е-50.
  Лобова броня корпусу трохи краща за 160-міліметрів під кутом в 45 градусів. Втім, більше не треба. Усі американські гармати тримає, та й радянські. Башта із захисту чудова: 252 міліметри лоб, 160 міліметрів борту та корми. Видно, що хоч є більш-менш надійний захист вежі, особливо борт.
  Борт корпусу 120-мм, що прийнятно, плюс ще й можна екрани повісити. Двигун, щоправда, слабенький у 900 кінських сил. Загалом, звичайно, танк недоопрацьований, досить високий. Нагадує добряче порослий "Тигр"-2 зі подібними проблемами.
  Обидві німецькі машини недосконалі, але Е-50, звичайно, практичніше.
  Ну та ще Е-100. Але дана машина ще важча і гірша за ходові якості Е-75.
  Е-100 через велику масу випускався в незначних кількостях.
  А самі військові загалом схвалили Е-50.
  Навесні 1946 року 20 квітня в день народження фюрера німці й рушили на СРСР.
  У них була велика кількість машин та техніки. Десятки тисяч танків різних версій. СРСР теж мав поки що на озброєнні серійний Т-34-85 та ІС-2 та ІС-3. Т-44 вийшов не зовсім вдалим. А Т-54 ще не був готовий.
  Німці у великих кількостях виробили Е-50 та Е-75.
  Сталін заборонив після втрати значної частини країни розробляти машини важче ніж сорок сім тонн.
  Крім великої кількості Т-34-85, і трохи меншого ІС-2 та ІС-3, масово вироблялася СУ-100, яка була порівняно простою та ефективною самохідкою.
  Треба відзначити наймасовіший танк Т-34-85 міг тільки в борт пробити німецьку серію Е-50, а Е-75, навіть збоку, був не по зубах, і під силу лише СУ-100 і то поблизу.
  Тож сили явно нерівні. Самі німецькі танки пробивали радянські з великої відстані. І тільки в ІС-3, був більш-менш задовільний захист чола, та й верхньої частини.
  Ось німці пруть по території СРСР.
  Герда, Шарлота, Крістіна та Магда у Е-50. Насвистують собі пісеньки та ревуть.
  Ми всіх сумніваємо баранячий ріг,
  За нас Всевишній буде Бог!
  І як візьмуть та пальнуть по супротивнику.
  Тридцятьчетвірці зірвало вежу. Та бойовий екіпаж, нічого не скажеш.
  Шарлота із незадоволенням помітила:
  - Все ж таки броня у нас не дуже. Супротивник може, і борт і зачепити!
  Христина зазначила:
  - Зате гармата точна, і забійна! Тож одне компенсує інше!
  Герда прошипіла:
  - Усіх розірвемо!
  А тим часом і Наташа на СУ-100 зі своїм екіпажем проти фриців бореться.
  Олег Рибаченко виявився п'ятим членом екіпажу СУ-100 разом із Наташкою, Зоєю, Августиною та Світланою.
  Дівчата схвально закивали:
  - Ти є боєць, що супер!
  Наталя вистрілила по супротивнику. Снаряд потрапив у чоло німецькій машині, пішов у рикошет. Дівчина сердито тупнула босою ніжкою. І перевіряла:
  - А тепер ти хлопчик! Ти начебто влучний?
  Олег кивнув головою. Адже він безсмертний хлопчик, отже, багато може. Ось попереду рухається німецька Е-75. Як його пробити?
  Хлопчик-геній прикинув, прошепотів снаряду:
  - Ми метал, однієї крові - ти і я!
  І розгорнув за допомогою своєї босої, дитячої ніжки приціл і вистрілив.
  Який не сильний німецький танк лобовою бронею, але якщо потрапити точно встик або поєднання силових ліній танк піддається. І ось метал лопнув, і почав детонувати бойовий комплект.
  Олег Рибаченко пискнув:
  - Оце вищий клас!
  Наташка лоскотала хлопцеві босу п'яту і кивнула:
  - Стріляй!
  Олег Рибаченко знову пальнув із СУ-100. Били з великої дистанції, і тут 100 мм радянська гармата не брала нові німецькі танки: Е-50, і Е-75. Але ж хлопчик феноменальний. І в нього виходить вражати противника.
  Знову стріляє хлопчик-термінатор. І пробиває Е-50. Цей швидкісний танк і його вразити треба обов'язково. А німці все пруть і пруть.
  Ось стріляє Зоя. І дуже влучно.
  Вражає супротивника у вежу. Далі знову палить Олег Рибаченко. Гармата за сто міліметрів творить дива.
  Хлопчик-геній реве:
  - Я вас порву! Я вас порву! Буде не до вподоби!
  І знову як пацан візьме і дуже влучно довбає. І реально супротивника порве.
  Після чого видасть:
  - Я надзвуковий винищувач!
  І знову за допомогою босої ніжки вистрілить.
  Пацана на вигляд лише дванадцять, але він дуже швидкий і феноменальний.
  Ось вистрілила за допомогою босих пальців ніг та Августина.
  І дівчина розбила Е-50.
  Німці несуть відчутну шкоду. Але їхня лавина танків підходить все ближче і ближче. Ось і Е-100 у русі. Теж потужна броня, озброєння, та щитки.
  Але його дівчата та хлопчик теж пробивають.
  Горить собі німецька машина та розривається на частини.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Слава Вітчизні святий,
  З люттю неземною!
  Знову хлопчик пальнув, розніс фашиста і підморгнув дівчаткам. І знову пацан стріляє і трощить ворога.
  Бойовий скажемо прямо хлопчик. І довбане снарядом. І вже жертвою став "Тигр"-2 танк застарілий, але потужний. Німецька "Пантера"-2 теж страждає від поразки. Адже вона сама Америку мало не підкорила.
  А зараз СРСР пресує.
  Олег Рибаченко ж стріляє і точно б'є.
  І ось вони стали стріляти по черзі і співають...
  Наташа лупнула босою ніжкою і проревела:
  - Ось від тайги...
  Зоя теж врізала пальцями голих ніг і пискнула:
  - До Британських морів.
  Августина теж довбанула снарядом і видала:
  - Червона армія!
  Світлана босими пальчиками ніжок пустила снаряди та дала:
  - Усіх сильніших!
  Олег Рибаченко довбанув, і видав:
  - І хай же Червона...
  Наташа пальнула і пискнула:
  - Стискає владно!
  Зоя також вліпила і гаркнула:
  - Свій багнет мозолистою рукою!
  Августина довбала і проревела:
  - І ми повинні...
  Світлана випустила забійний заряд і в'янула:
  - Нестримно!
  Олег Рибаченко знову вистрілив, сміючись:
  - Іти в останній...
  Наташа послала снаряд і проревела:
  - Смертний бій!
  І дівчата розійшлися, гармата лупила, доки не скінчилися снаряди.
  Так, Олег Рибаченко знову на війні.
  Але Червоної армії доводиться туго. Німці просуваються. Вони мають більше техніки, більше числом піхоти. А зі сходу лізуть і японці.
  Не встояти проти такої могутності.
  Герда та її екіпаж бореться на Е-50. Німці вже штурмують Воронеж. Бої киплять запеклі.
  Німецький танк з одного боку, як винищувач собі подібних дуже хороший. Але в борт захищений слабко. І це його мінус, так дівчата мають бути пильні.
  Досі багато випускається Т-34-85. Дана машина поки ще в серійному виробництві, і німецька 88-міліметрова гармата в 100ЕЛ збирає рясні жнива з великої дистанції.
  Дедалі більше виробляється і СУ-100, які самохідкою простіше у виробництві, ніж танк, але знаряддям сильніше.
  Ось зараз натиснувши босими пальцями ніг на кнопку джойстика, Герда пробила радянське сушіння. На близькій дистанції така машина може бути дуже небезпечною.
  Блондинка-термінатор взяла та заспівала:
  - Мої нерви не зі сталі,
  Ви мене зовсім дістали!
  А тут довбане з гармати Шарлота, і розкришила тридцятьчетвірку.
  І великої дистанції дістає зброю, яка робить дванадцять пострілів за хвилину.
  Далі як пальне Крістіна. І теж це зробить дуже влучно та точно. Розбила танк Червоної Армії і пискнула:
  - Шалений вогонь! Сталіна урою!
  Потім лупнула і Магда. Це точно зробила за допомогою босих пальчиків ніжок.
  І заспівала:
  - На славу вічної Вітчизни!
  Після чого дівчина як розреготається.
  Німецька машина працює без збоїв.
  Ось її жертвою став ІС-2, досить потужний та небезпечний танк, але слабко захищеним чолом вежі.
  Тільки ІС-3 в лоб має відносно непоганий захист, але цей танк поки що виробляється малими серіями. У нього надто складна форма вежі. Хоча ІС-3 як показала бойова практика, хоч має шанс підійти до машин серії Е, на близьку дистанцію.
  Тяжкіші танки поки в СРСР не виробляються, і навіть їх розробка призупинена. Це, ясна річ, створює проблему. У німців у серії з легень лише САУ Е-25, але її виробництво майже заморожене. Хоча машинка і хороша.
  Лише два члени екіпажу та півтора метри висоти. Маленька з 75-міліметровою гарматою від "Пантери". Мисливець за радянськими машинами.
  Але фюрер воліє міць. Навіть Е-50 поступово поступається Е-75, яка закрита з бортів ще й щитками.
  Е-75 важко пробити навіть у борт. І німці цим користуються у проривах...
  Дві німецькі льотчиці Альвіна та Альбіна вже встигли перевищити кількість збитих літаків за триста і отримали: Лицарський хрест Залізного хреста зі срібним дубовим листям, мечами та діамантами.
  Дівчата такі воїнки круті та найкласніші у світі. Та хай поки що у Хаффмана і літаків збитих більше, але вони, зате набагато красивіші.
  І борються, як правило, тільки в одному бікіні та босоніж.
  Альвіна збила зі свого МЕ-262 Х, з 30-міліметрових авіаційних гармат, три радянські літаки і прочирикала:
  - Я є світочок анігіляції!
  Альбіна, ведучи подібний вогонь, підтвердила:
  - А ми суцільне знищення:
  І ще чотири радянські літаки зрізала...
  Войовниці за настроєм дуже бойові, зате постійно посміхаються.
  Дуже люблять чоловіків і працювати мовою. І це їм подобається. Такі бойові красуні.
  Ось збили радянський ТУ-3, і рознесли на уламки... Це їхнє вогнезоре привітання.
  Дівчата, коротше кажучи, узвозу не дають. І Червона армія від них одержує.
  Але ось з іншого боку Анастасія та Мірабела теж борються в одному бікіні та босоніж - набирають свої рахунки! Вони дівки дуже агресивні.
  І Анастасія збила німецький літак і видала:
  - Я великий пілот!
  Мірабела звалила з гармати 37-міліметрів німецьку машину і пискнула:
  - Я войовниця супер!
  Дівчата і справді все....
  Адже борються на застарілих ЯК-9 Т, які, природно, проти реактивних німецьких машин не тягнуть. Але примудряються красуні битися. І уникають того, щоб їх збивали.
  А чому? Бо босоніж вони й у бікіні. Тож їх ніяк не зрізати.
  Війниці, як ми бачимо, розуміють, що таке гола шкіра.
  Анастасія збила ще один німецький винищувач і пискнула:
  - За Батьківщину!
  Мірабела зрізав НЕ-162 і проревела:
  - За Сталіна!
  Найнебезпечніший німецький винищувач МЕ-262 Х, він має п'ять авіагармат, і величезну швидкість, стрілоподібні крила, потужну броню.
  Легше збити НЕ-162 машину легку, дешеву, але дуже маневрену.
  Не зовсім вдалим і німців виявився МЕ-1010, безперечно відмінна за льотними характеристиками машина, але її крила змінюють стрілоподібність, і вимагає льотчиків високої кваліфікації. ТА-183, виявився практичнішим, і теж надходить на фронт.
  Але Гітлер більше подобається сильно захищений МЕ-262 Х, з потужним озброєнням.
  Поки що гвинтові машини Люфтваффе ще не знято з виробництва. ТА-152 найвдаліша багатоцільова машина, і МЕ-309 все ще в бою. Вони перевершують радянські винищувачі у швидкості та озброєнні. А Ю-488 хоч і гвинтова машина, але її радянські Які не можуть навіть наздогнати. Та навіть ЛА-7 більш досконалий поступається цій машині у швидкості.
  А що робити проти реактивних бомбардувальників: Арадо, Ю-287 та інших.
  Радянська авіація, не маючи реактивних літаків, - слабка.
  Однак Анастасія та Мірабела все ще примудряють набирати і в таких умовах добрі рахунки.
  Ось вони повернулися, заправились і знову у бій. Знову збивають німецькі машини. І роблять це із великим ефектом.
  Ніхто не може в радянській авіації зрівнятися з їхньою парою. Крім того, дівчата, щоб бути сильнішими займаються сексом. І зазвичай вони завжди різні чоловіки. А це таку силу дівчаткам дає!
  Ось це один із секретів їхнього феноменального успіху.
  Дівчата отримали вже по золотій зірці героя СРСР, і підморгують один одному.
  Знову полетали, декого збили.
  Анастасія зрізала Ю-288, досить потужний бомбардувальник, зі своєї 37-міліметрової авіаційної гармати.
  А Мірабела збила реактивний Ю-287, теж використовуючи таку ж зброю 37-міліметрів. Такі гармати дозволяли при феноменальній влучності дівчат вражати машини супротивника на відстані. Хоча боєкомплект і був обмежений, і ти ризикуєш загинути.
  Дівчата шльопають босими ніжками і співають:
  - Звійтесь соколи орлами,
  Ми за Сталіна вперед!
  Наш успіх не за горами,
  Відкривай перемоги рахунок!
  Тож войовниці зрозумілу справу фашистам узвозу не дадуть. І так уріжуть, що фюреру буде боляче.
  Анастасія Відьмакова, зрозуміло, маневрує. ЯК-9 більше шестисот кілометрів, не вичавить, з важкою гарматою ще менше, але повертається.
  Дещо краще ЯК-3, який втім, коштує дорожче, і вимагає якісного дюралю. А СРСР багато території втратив. І ЯК-9 можна виробляти у величезних кількостях.
  Але за Третім Рейхов, разом з Японією ніяк не наздогнати.
  Мірабела збила МЕ-262 і заспівала:
  - На славу Батьківщини Росії,
  Ми зробимо весь світ щасливішим!
  Анастасія зрізала чергового німця і пискнула:
  - Ось ім'я променистого кохання!
  І теж як прореве. І лупне по фрицю.
  Дівчата очевидно дуже і дуже круті.
  А німці тим часом дедалі більше заглиблюються на територію СРСР.
  Японці теж лізуть собі. І їх багато, і вони женуть перед собою китайців.
  Жовті солдати пруть на прорив. І буквально закидають усі підступи трупами.
  Але їх так багато, що вони зрештою і прориваються.
  Японці та їхня жовта рать, штурмують Хабаровськ. З втратами зовсім не зважають.
  Але їх там зустрічають радянські дівчата.
  Оленка та її команда.
  Дівчата обороняють Хабаровськ. Шпурляють у противника босими ніжками гранати.
  І ще співають із смішком:
  - Ми славні дівчата,
  І розгром усі бійців...
  Голосок такий дзвінкий,
  У славі шалених батьків!
  І знову летять кинуті босими ніжками красунь гранати.
  Оленка, як дасть чергу, викосивши китайців і, пискне:
  - Слава нашій землі!
  Анюта кине пальцями босих ніг гранату і прореве:
  - В ім'я вищих сил!
  І теж манить забійною чергою.
  Далі стріляє Анжеліка. І теж босою ногою кидає гранату.
  І верещать:
  - За нові рубежі!
  А потім ще й Марія вріже. І теж зрізала чергою жовтих бійців, співаючи:
  - Хвіст за хвіст! Око за око!
  І підморгне подругам.
  А далі Олімпіада цілий ящик із вибухівкою по самураях та китайцям жбурне.
  І прореве:
  - За славу Батьківщини!
  І знову п'ятірка винищує чужоземну рать.
  Але вже дуже багато китайців зібрали японці. Ті лізуть та лізуть. І цілі кургани трупів виростають.
  Оленка стріляє, голою п'ятою кидає і верещить:
  - За Сталіна!
  Анют теж босою ніжкою гранату жбурне і буркне:
  - Вчителі!
  Анжеліка викине чергу. Кине босою ніжкою подарунок, і пискне:
  - За Леніна!
  А потім і Марія як лупе по ворогу. І пальцями голих ніг запустить руйнацію.
  Після розлітаються на всі боки китайці.
  А потім як Олімпіада візьме та бочку з нітрогліцерином загасить. І всіх замочить.
  І падають собі мілітаристи...
  Олег Рибаченко та його команда поки що борються за Тулу. Німці намагаються оточити Москву. Місто Тула вже відображало натиск фриців у сорок першому.
  Але ворог зараз набагато сильніший. І веде агресивний обстріл. І бомби на Червону армію сиплються, та інші забійні сили.
  Дуже вже могутній супротивник. І кидають у бій надто багато чорношкірих бійців, арабів, індусів. І це, здається, не зупинити.
  Олег Рибаченко вистрілив Є-75 і проспівав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  І пил як з килимів,
  Ми вибиваємо з доріг,
  І не зупиниться!
  І не змінити ноги,
  Сяють наші обличчя,
  Виблискують чоботи!
  І знову хлопчик пробиває гітлерівця з дистанції. Але сили й справді нерівні.
  Хоча Тула й стоїть героїчно. А на півдні фашисти підходять до Сталінграда.
  Але що вони гадають, що там переможуть?
  Олег Рибаченко знову стріляє по гітлерівцях та співає:
  І таке свавілля
  Наповнило собою світобудову ...
  Людства сумна доля -
  Терпіти біль, страждання!
  І знову хлопчика впали, і горить фашистський "Маус"-2, дуже грізна машина.
  Наташа логічно помітила:
  - Проти нас ніякої сили не встоять!
  І підморгнула хлопчику.
  Далі лупнула і Зоя. Теж проревівши:
  - За мій доступ у перемозі!
  СУ-100 працює собі і не думає зупиняти обстріл.
  Німці поступово обходять Тулу. Вони мають багато сил, дуже багато піхоти. І рухаються танки різних марок.
  Ось, наприклад, той самий "Лев"-2, дуже потужна машина: сто тонн важить і лобова броня в 300-міліметрів під нахилом. Здається, ніщо не прошибить.
  А Олег Рибаченко все одно пробиває. Показує свій найвищий клас - снайпера.
  І лупить собі, і лупить...
  Від гітлерівців одні уламки відлітають. Але ті все одно не бажають пригальмувати.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Майбутнє за нами,
  Адже ми орли - джедаї!
  І знову хлопчисько витворяє коніки. І знову фашистам по п'ятака.
  А танковий екіпаж Герди вже у Сталінграді. Тут такі агресивні бої киплять.
  Герда стріляючи, репетує:
  - Мій організм залізний!
  Шарлота натиснула на кнопки джойстика босими пальцями ноги і прочирикала:
  - Для бійки такий корисний!
  І підморгнула напарниці.
  Далі лупнула ще й розбила тридцятьчетвірку.
  Потім дала постріл і Христина. Розбила сушку Червоної армії, і протарохтіла:
  - Шалена я дівка! Усіх порву!
  А далі вже босою ніжкою пальнула й Магда.
  Дівчата з Німеччини загалом добре просуваються. І розмазують ворога.
  . РОЗДІЛ Љ 2
  Але їхню машину підбили в борт. Довелося зупинитися та ремонтувати.
  Герда примхливо помітила:
  - Знову втрачаємо час!
  Шарлота потерла босою ніжкою поверхню броні і прогарчала:
  - Ми помстимемося і переможемо!
  І після чого взяла і вишкірилася. І випустила із перлинних зубів сонячні зайчики.
  Христина взяла та пропищала:
  - За Батьківщину без порад!
  І теж босою п'ятою по броні шльопає!
  Магда погодилася:
  - І без дурниць!
  Дівчата поки що вирішили зіграти в шахи. Пара на пару. І почали там будувати стратегію.
  Гра справа цікава. Але дівчата сперечалися за кожним ходом і бодалися.
  Герда помітила з оскалом зубів:
  - Я буду найвищою аксіомою!
  І як розсміється.
  Уявила свою тезку з казки Андерсена. Ось її зловили у лісі розбійники. Розібрали карету, а в самої Герди забрали майже весь одяг та дорогі чобітки. Так що Герда знову босоніж, і в дерюзі. Отак вона виглядала, а руки за спиною пов'язані.
  Іде собі осіннім холодним лісом. Гола підошва відчуває кожен горбок, кожну шишечку, кожну гілочку. Герда страшно і хочеться їсти.
  Вона навіть встигла видужати у палаці. А на осінній траві іній, нагадуючи холод, який вона ще нещодавно відчувала.
  Герда посміхнулася... Подумала, що в казці Андерсена явно не дістає підсмажених п'ят. А це було б здорово!
  Танк полагодили швидко. Ушкодження невелике. Хоча потрапив у борт снаряд сто міліметрової гармати. Що може бути небезпечно.
  Шарлота натиснула босими пальцями ніг на кнопки джойстика, і заспівала:
  - Я танк-винищувач,
  Серце горить...
  Гармата моя обитель!
  І снаряд розбив чергову тридцятьчетвірку. Поки що саме Т-34-85 домінує на полі бою. А важкі машини у Червоній армії відносно рідкісні.
  Але ІС-3 з'явився. Має слабке місце: нижня частина корпусу. Лоб має великий кут нахилу. У нього форма: щуче рило. Але якщо потрапити в нижню частину чола, то вже не буде пощади.
  Магда за допомогою босих ніжок навела на супротивника гармату. І як уліпила, і полетів снаряд.
  І радянська машина одержала під дих. Зірвало з неї вежу і почали рватися снаряди.
  Герда вигукнула:
  - А ти влучна красуня!
  Магда проверещала, трясучи пишними грудьми:
  - Мене ніхто не зупинить!
  Шарлотта впевнено підтвердила:
  - І ніхто не переможе!
  Христина пискнула у відповідь:
  - Злі вовчиці давлять ворогів!
  Герда прогарчала:
  - Злі вовчиці - салют героям!
  Фашисти оточили Тулу та дітям, разом із четвіркою дівчат доводиться прориватися з кільця.
  Хлопчик, дівчинка і дівчата біжать собі та кидають босими пальцями ніг гранати.
  А фашисти несуть шкоду і не можуть по них потрапити.
  Олег, ведучи вогонь, заспівав:
  - В ім'я Батьківщини священної,
  Нас не поставити навколішки!
  Маргарита жбурнула босою ніжкою подарунок смерті і пискнула:
  - Ні! Чи не поставити ніколи!
  Наташа, стріляючи та підстрибуючи, додала:
  - Нехай не прийде в наш дім лихо!
  І теж босою ніжкою як запустить забійну гранату.
  Далі вже Зоя вивернеться від уламка, і теж припустить босими пальцями ніжок, що крушить...
  І прореве:
  - Це буде супер!
  А далі Анжеліка пальне по супротивнику. Скосить його в дикій люті. І знову прореве:
  - Я шалена пила!
  І від голої п'яти полетить граната.
  А потім уже Світлана, як візьме та боляче вдарить.
  Це, зрозуміло, дівчата - що смерть приносить ворогам.
  Наташа, стріляючи по супротивнику, пищить:
  - Нас ніхто не зупинить, нас навіть чорт не переможе!
  І летить від її босих ніжок, граната на дузі. І лупне, та так усе розкидає і, причому далеко.
  Дівчата звичайно здатні подолати територію, що вражається. На півдні бої вирують у Сталінграді, який Червона армія тримає. Цілою колосальних втрат японці взяли Хабаровськ і наступають на Владивосток.
  Ну що ж там їх зустрінуть ті, кому це треба.
  Анна Відьмакова пережила не дуже приємну церемонію прощання зі своїм вірним літаючим конем. Винищувач, який став рідним Міг-4, на якому було збито таку кількість німецьких літаків, просто згорів, під час авіоударів японської армади, як, утім, неабияка кількість інших машин та кораблів. Після того як стерв'ятники з країни Вранішнього сонця поклювали місто, Владивосток був сумним видовищем. Втім, похорон загиблих пройшов по-воєнному скромно і досить швидко. Летчиця Відьмакова підпалила собі ноги, дівочі ступні вкрилися пухирями, і тому вона ходила босоніж, акуратно ступаючи на шкарпетки. Японці поки не повторювали нальотів, вони зосередили зусилля підтримку наступаючих фронтів. Відьмакова обійшла завал, його енергійно розчищали, серед працюючих була велика кількість дітей. Худне, босоноге, з почервонілими на свіжому весняному сонечку личками, він розгрібали обламану плитку, піднімали повалені телеграфні стовпи, просто мали вулиці.
  Старший над хлопчиками в піонерській краватці, але без сорочки (вона висіла окремо, мабуть хлопчаки берегли одяг), підбіг до льотчиці.
  - Працюємо ударними темпами товаришу майору, скоро буде все готове! Вулицю виметемо, буде гладкою як до війни!
  Відьмакова посміхнулася і кинула йому цукерку:
  - На Візьми! Це наша радянська із натурального шоколаду, а не американська отрута.
  Хлопчик задерикувато підморгнув:
  - А ми американцям нову клікуху вигадали! Раз тепер вони разом з Гітлером і Хірохіто, то вони не янкі, а піндоси!
  Дівчина-майор схилилася перед хлопчиськом:
  - Як ти сказав, хто вони?
  Юний піонер повторив:
  - Піндоси! Так тепер ми соваємо янкі, що зрадили нас!
  Відьмакова погладила хлопця по голові, потім її велика, сильна рука пройшлася худенькими з плечами, що проступали жилками, хлопчика. Пацан усміхнувся у відповідь: зубки біленькі, і простяг свою мозолисту долоню. Майор потиснула хлопцеві руку і відповіла:
  - Треба запам'ятати назву! Але ж ми поки що не воюємо з Америкою, значить передчасно вигадувати прізвиська!
  Хлопчик заперечив:
  - Американці гірші за японців і німців, бо воліють воювати чужими руками. Як не жорстокі бійці імперії Вранішнього Сонця, їх хоробрість відома всім!
  Відьмакова перервала:
  - Я вбиватиму цих сміливців! І якнайшвидше!
  Новий виконувач обов'язків гарнізону Кротов, несподівано підписав не цілком логічне розпорядження і відправив льотчицю-войовницю з групою моряків до Хабаровська. Наказ був негайно, треба було відбивати наступ японських елементів. Відьмакова звісно розраховувала, що їй дадуть винищувач, але... А розпорядженні фронту не було вільних літаків, а підкріплення їхнього центру ще не прибули. Поїздка з Владивостока до Хабаровська зайняла трохи часу і майора буквально з рейок кинули в киплячу сутичку.
  Японці намагалися обійти добре укріплене місто і взяти його в обручку. Войовниця ледве встигла разом із автоматом заскочити в окоп, як розпочалася атака.
  Відьмака запитала прилеглого поруч із нею капітана Синіцина:
  - Отже, противник планує тактику Фрідріха чи точніше генерала Ноги, обійти укріплення і всадити нам у тил.
  Капітан похмуро буркнув:
  - Нехай спробує підпалити російському коневі хвіст! Так його садане копитцями, що мало не здасться!
  Летчиця-ас пожартувала:
  - Копита коня, мабуть, не зі сталі Круппа, а наші радянські!
  Її слова перервало виття снарядів. Ось вона лежить у давно викопаному окопі, довкола Хабаровська взагалі знатна лінія укріплень, загроза японського вторгнення існує не перший рік. Снаряди рвуться спереду і позаду окопів, гуркоту від них багато. Взагалі знаменита японська шимоза створює багато гуркоту і диму. Войовниця дивиться без страху, навіть із деякою байдужістю. Вибухи снарядів породжують, брудні фонтани, один із них викликав струс ґрунту. Значить, б'є зброю, з гарматної калібру добрих трьохсот міліметрів. Чути стогін поранених... Крізь канонаду вони здаються легкими випарами, які здатні вловити не кожне вухо. Ось льотчицю-войовницю присипало землею. Дівчина втім, чхнув, струхнув пил з рудих кіс:
  - Ось так завжди, якщо лежиш, то забруднишся! А якщо встала, тобі раз-два лівої!
  Артпідготовка виявилася короткою, можливо у японців не так вже й багато снарядів. Почалася атака. Попереду їхало кілька японських таких. Невеликі, зі злегка закругленим корпусом машинки. Наймасовіший танк імперії Вранішнього Сонця: Чичиха. Відьмакова згадала його характеристики. Лобова броня 30-міліметрів, гармата 47-міліметрів, двигун дизельний 320 кінських сил. Якщо не рахувати ходових якостей, в яких ця машинка не поступається Т-34, то він ще гірший за німецький Т-3 зразка 1943 року. Його навіть на Далекому Сході звуть, чіхай-но! Проте цариця полів не танк, а саме піхота. Ось спробуй, підступися до мінних полів. Як співається: де бронепоїзд не пройде, солдат із гвинтівкою проповзе.
  Гвинтівки у японців скопійовано з німецького маузера. Пістолет-кулемети, здерті з відомого ще з першої світової війни "Шмайстера". Взагалі у скуйовджених, є тяга копіювати в іншого боку найкраще. Напевно японські конструктори, що вже ведуть робота, на створенням гібрида "Пантери" та Т-34!
  Японських танків трохи більше десятка і радянська артилерія не поспішати їх зустрічати. Піхота біжить за ними підтюпцем, традиційним густим ланцюжком. Самі солдати країни Вранішнього Сонця одягнені у форму, що трохи віддає жовтизною, під колір степу хакі. Відьмакова дивиться на них, швидко прикидаючи чисельність наступаючих. На око їх п'ять-шість тисяч, а росіян в окопах сидить, прикриваючи цю ділянку фронту максимум тисяча. А озброєння. Далекосхідна армія оснащена залишковим принципом, і пістолет-кулемети є тільки в офіцерів. Що ж вона майор, правда, без посади, зведена, до рівня пересічного.
  Капітан Синіць (ще зовсім молодий хлопець) спитав у Відьмакової.
  - А ви з німцями воювали?
  Дівчина відповіла:
  - Ні! Я з ними цілувалася!
  Капітан раптом зблід, помітив:
  - А свій перший труп ви пам'ятаєте!
  Відьмакова посміхаючись, похитала головою:
  - Я льотчиця, і кого збила, того й сколотила, я не маю поняття трупів! До речі, за всю Велику Вітчизняну війну, мій літак жодного разу не був збитий!
  Капітан дещо незграбно свиснув:
  - Ти просто асс! А скільки в тебе розмазаних німців!
  Відьмакова посміхнулася ще ширше:
  - Після двадцять п'ятого вручили зірку героя! А лише двадцять вісім.
  Сініцин вигукнув:
  - У-ух! Ти просто майстер своєї справи!
  Дівчина скромно відповіла:
  - Не треба робити героєм, того, хто просто чесно виконує свій обов'язок. Зараз піхота підійде ближче і ми її зустрінемо.
  Капітан пересмикнув затвор важкого, вагою в десять кілометрів пістолет-кулемета. Помацав собачку, пуск дуже тугий, приклад з віддачею. Не зовсім зручна махина, зате лупить... Щоправда з чуток, у німців уже з'явився потужніший автомат, але хто його знає, чи не придумають радянські конструктори, чогось кращого. Синіць не втримався від запитання:
  - А чому тебе таку класну льотчицю перевели до піхоти?
  Відьмакова відповіла напівжартома, також переклацнувши затором пістолет-кулемета:
  -А я просто хотіла дізнатися якого це сидіти під обстрілом! Це було б класно!
  - І чобітки ти мабуть втратила, якщо так поспішала потрапити на передову!
  Відьмакова і справді, намагаючись, щоб пухирі зійшли швидше, ходила босою дівчинкою. Хоча під час війни більшість жінок і дітей, хизувалися влітку голими п'ятами, але серед офіцерів це не було прийнято, особливо в громадських місцях. Але відьмакові навіть подобалося так виділяти. Синіцину ж вона відповіла просто:
  - З метою економії проти нас фактично весь капіталістичний світ. Адже чоботи зношуються, а це багато людей!
  Капітан погодився, задерикувато підморгнувши:
  - У тебе дуже гарні ноги! Можна мені їх погладити!
  Відьмакова погрозила пальчиком:
  - Не зараз! Потім, якщо виживеш, я тебе на ніч зігрію.
  Сініцин округлив очі:
  - Ого, а ти швидка! Зазвичай баби довго ламаються!
  Відьмакова хотіла відповісти, але почувся вибух японського танку, що йшов попереду, наскочив на міну. Дівча проспівало:
  - Їхав Гітлер машиною, підірвався гад на міні! Розлетівся на уламки - але ось тільки мало толку!
  Підірвався ще один японський танк, зупинившись, він повернув дуло і відкрив вогонь по радянських окопах. За ним рвонув і третій. Втім, японці і не думали зупинятися. Вузькоокі огризалися: у них запрацювали кулемети, розміщені на напівкруглих, рухливих вежах.
  Капітан буркнув:
  - Оце чудово! Як на параді йдуть! Оце армія!
  Відьмакова взяла в руки гвинтівку, благо відстань до піхоти дозволяла і вистрілила в японського офіцера. Вузькоокий завалився, з такою силою відкинувши гвинтівку, що вона поралася багнетом у весняну траву. Інші японці продовжили біг, тільки злегка нахилили корпус, мабуть розраховуючи таким чином уникнути поразки, вірніше знизити його ймовірність. Аджемакова згадала, що саме таким чином навчають бійців у квантудській армії, хто не встигне вчасно нахилиться, б'ють бамбуковою палицею по голові. Здається і цареві-батюшці, іроду гарненько рушили! Це він втім про Миколу Другого. Тепер вони знову б'ються з Японією, і не на один, а на кілька фронтів. Втім, у цьому є й свої переваги. Дівча проспівало:
  Прийде - повалений вермахт на порох,
  Наполеон розбитий непереможний!
  Не зможе ворог радянський прапор попрати,
  Коли народ та партія - єдині!
  Один за одним зупинилися підбиті японські танки, але піхоти, що наїли багнетами, стала бігти ще швидше. Позиції радянських військ наїжачилися спалахами, заляскали гвинтівки, що зрідка перемежувалися з автоматними чергами. Відкрила вогонь і Відьмакова. Японці, перезаряджаючи на ходу, палили з гвинтівок. Вони кричали на всю горлянку:
  - Банзай! Рус здавайся!
  Кулі встромлялися в їхні туші, наче шомпол у манекени. Посипалася кісткова потерть, змішана з кров'ю. Втім, більша частина куль, як і буває у битві, йшла повз. Японці перетнули мінне поле, маленькі солдати були надто легкі, щоб їхній біг детонував приготовлені танкам подарунки.
  Відьмакова відчувала на плечі жорстоку віддачу автомата, при цьому бійці країни Сонця, що сходить, здавалися справжніми монстрами. Їхні істеричні крики ставали все сильнішими й ближчими, жовті неприємні обличчя блищать від поту. Відьмакова намагається вкласти за раз якнайбільше ворожих солдатів. Дівча як завжди гаряча, і стріляє гніздовим способом. Скінчилася одна обойма, вставила іншу. Магазин занадто великий, круглий, його нелегко вклинювати в патронник. І знову вогонь, япошки летять шкереберть.
  Відьмакова розстріляла другий боєкомплект, залишившись без боєприпасів. А по вузькооких, що наступають, вже шерстять гранатами. Ті відповідають кидками, тепер криків стогонів набагато більше, падають і радянські бійці. Уламок зрізав крихітне пасмо волосся на голові Відьмакови. Нерви дівчата не витримують, і вона схоплюється і волає на всю горлянку:
  - За Батьківщину, за Сталіна!
  Слідом за нею кричать і інші бійці, вискакуючи з укриття і трясучи багнетами. Радянські солдати біжать на зустріч японцям, вступаючи у штиковий бій.
  Відьмакова стрімким ударом розтинає живіт найближчому "самураю". Той скрикує і намагається відповісти та завалюється, як заколотий кабан. Дівча із задоволенням вигукує:
  - Російський футбол: Росія - Японія, два-нуль!
  І справді ще один японець упав із перерізаним штик-ножем горлом. Ну, а третьому льотчиця-воїн всадила ногою в пах. Вузькоокий розтягнувся, а дівчисько рухаючись по інерції, встромляло вістря супостату в око!
  -Отримуйте японці! Що стояти біля заслонців!
  Удар удару багнета, розпоров майору гімнастерку, виступила кров, але дівчину це не тільки не збентежило, а й додало додаткової люті.
  - Смерть Хірохіто! - гаркнуло дівчисько, її гомілка врізалася вузькоокому у скроню, причому дівчина рухалася з такою стрімкістю, немов була пропелерів, новітнього винищувача.
  Японці відступили, і навіть позадкували, а натхненна дівчина перейшла в атаку, їй автомат крутився, немов палиця в руках велетня. Ось пішов жорсткий удар прикладом по потилиці, надто вже запопадливого офіцера. Ганна видихнула:
  - Ось вам шахен-хаш!
  Але загалом російським доводилося нелегко. На боці вузькооких п'ятиразова перевага, та й рівень фізичної підготовки у японців непоганий, крім того проти них борються далеко не найкращі солдати СРСР. Природно під час такої важкої війни, на Далекий схід відправляли призовників третьої категорії, з найгіршими даними, або бійців, які отримали серйозні поранення у битві з фашистами. Солдати падали, часом у одного російського сідали десяток багнетів, вони буквально колективно стікали кров'ю, але билися як богатирі, і ніхто не просив пощади.
  Сініцин пробив багнетом японського офіцера, але й сам отримав вістрям у бік. Юнак звалив японця, що напав, ударом прикладу в груди, але кровище з боку лилося занадто вже рясно. А на хлопця кинулося одразу чотири самураї.
  Відважна Відьмакова кинулася на виручку, встромивши офіцеру багнет по лопатку, а іншого япошку збивши ударом ноги під коліно.
  - Тримайся Петруха! - притиснула вона.
  Той відбив відразу два спрямованих у груди багнета відповів:
  - Я не Петро, а Аркадій!
  Дівча, що завалила чергового японця, прогарчала:
  - На війні кожне ім'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострілу!
  Аркадій злегка відступив і безжальний багнет розпоров йому щоку. Юнак проскулив, від нестерпного болю:
  - Мати Божа!
  Відьмакова заперечила:
  - Може я мати, але не Божа! А взагалі Бога нема, і не було!
  Аркадій відступивши спиною до Анни, невиразно пробурмотів:
  - І що після смерті на нас чекає небуття?
  Дівча негативно хитнула головою:
  - Ні! Комуністична наука воскресить мертвих! А перших до нового життя повернуть тих, хто загинув у боях за Батьківщину.
  Сініцин мотнув головою:
  - Дай Бог!
  Відьмакова уклавши чергового японця, верескнула:
  - Бога немає! Якщо він є, тоді треба визнати, що передбачуваний творець всесвіту садист! І йому подобається мучити творіння!
  У цей момент Аркадію розпороли багнетом стегно, і він, щоб не впасти сперся на руду воїнку:
  - А я як мучаюся! Просто неймовірно!
  П'яти-шестиразова перевага солдатів сонця, що сходить, далася взнаки. Проти них кинулося півсотні самураєм, махаючи багнетами, наче армія дикобразів. Аркадій отримав пару уларів багнетом у живіт, а потім йому вибили око. Коли юнак упав, у нього вкололи разів двадцять, змусивши затихнути назавжди. Цікаво, що відчувала відлітаючи його душа: здивування чи страх, а може неймовірне полегшення покинувши в'язницю тіла.
  Відьмакова ж була наче зачарована. Звичайно, її гімнастерка розсипалася на клаптики, сполосована багнетами. Войовниця виявилася оголеною, вкрита безліччю подряпин, але жодного серйозного поранення самураї не змогли їй заподіяти! Вона билася і її оголені груди з червоними сосками, тремтіли, немов у морі буйки. А голі кісточки так і миготіли. Дівчина була воістину втіленням звіриної та еротичної могутності. Її босі підошви стали червоними від крові, від чого виникала асоціація, з великою богинею руйнування та зла: Калі! Практично всі радянські солдати вже були заколоті, бій завершений, а лише у своїй блискучій красі Афродіти, час від часу вражає нахабних вузькооких.
  Японський генерал Нугі з подивом дивився на це диво. Тут у нього промайнула якась думка. Наслідував відданий тоненьким голосочком, недогодованого комарика наказ:
  - Накинути на неї мережу, взяти живу!
  У запасливих японців були й сіті. Раптом доведеться взяти когось із росіян живим. А мережа ідеально підходить для цього. Відразу десяток ловців накинули на дівчину пута
  Відьмакова відбивалася, як могла, вона щосили, намагалася вивільнитися. Але все марно, сумлінні японці робили мережу з розрахунку, що вона витримає слона. Дівчисько капітально спелена поволокли на руках. Зважаючи на всі тактичний успіх було досягнуто, тим більше, що цей напрямок не був прикритий, ні артилерією, ні кулеметами.
  Дівчина згадувала гладкобрите обличчя, що полюбився їй Аркадія, і свою крилату фразу:
  - На війні кожне ім'я, як клацання зведеного курка, не варто його зводити без пострілу!
  Виникла тривожна і неприємна думка, у не згладила, чи вона його! Адже це часто буває, тільки-но полюбив людину і вона загинула!
  Японці, судячи з усього, у цьому місці зайняли погано прикриті окопи, продовжуючи обходити позиції радянських військ навколо Хабаровська. А її Відьмакову несуть у полон, а хоч ні вже везуть, занурили в заляпаний броньовичок, щоб відвезти ви тил. Машина допотопна, мабуть ще з першої світової, так непомітно він бігав за піхотою. Швидкість приблизно 12 кілометрів на годину. Брр! Найперший у світі танк всюдихід Прохорова важив не менше, але мав швидкість 40 кілометрів на годину на шосе та 25 на рокаді. Що ж з одного боку СРСР атакує все Європа, з іншого - значна частина Азії. Дівчина повернулася на бік, мабуть виникла загроза відлежати спину. Як темно в цій частині броньовика, мабуть, у ній розташований десантний відділ, або перевезення солдатів. Добре б звичайно втекти, для початку позбавившись прутів і міцних мотузок. А як це зробити? У дівчинки, зрозуміло, є навички, хоча доведеться повозитись, заодно стягнути наручники, і перепиляти ланцюжок до якого їй прив'язали за ногу. Але тут можуть цілком пригодитися і мотузки. Робота нудна, але якщо повезуть на територію Манчжурії, то вона встигне. Дівчина знімала мотузки з вологої шкіри, пилила ланцюжок і водночас думала. Мда, проти радянської Росії, склалася не жартівлива коаліція: Причому найсерйозніший монстр це Німеччина. Країна із передовою технологією сильними військами. Ось, наприклад, вона чула про нового винищувача МЕ-309. Начебто такі вже літають. Точних даних про озброєння, вона не має, але з чуток у цього літака цілих сім! Вогневих точок. Це дуже серйозне озброєння, якщо врахувати, що у ЯК=9 їх всього дві, а на радянських винищувачах немає машини, яка мала більше трьох точок. Спробуй, здолай таких монстрів! Ну і Фоккен-Вульф дуже серйозна машина, що перевершує радянські літаки озброєнням, та ще й здатна нести майже дві тонни бомб. Вже наприкінці 1942 року у нього було на озброєнні дві 20-міліметрові гармати, і 4 13-міліметрових кулемета. Але начебто вже з'явився новий вид винищувача-штурмовика та бомбардувальника з двома 30-міліметровими та чотирма 20-міліметровими гарматами. Це був уже монстр, усім монстрам монстр! А за чутками вже запущено у виробництво, винищувач літаків із вісьма 30-міліметровими гарматами! Такого вовкулака спробуй здолай! Чим на це хочуть відповісти радянські конструктори? Відьмакова чула, що йдуть роботи над Яком-3. Їй про це розповів куратор із відомства Берії. Начебто головною родзинкою літака стане менша вага конструкції, без додаткових моторів та озброєнь. Маневреність звичайно добре, але хотілося б зростання озброєності! Адже в боксі звичайно легенький спортсмен у вазі пера, маневреніший за супертяж, але все одно майже напевно програє йому. Недарма ж існують вагові категорії, а серед боксерів професіоналів найбільше цінується ударна міць. Потрібно посилити озброєння радянських літаків, і лише тоді вермахт битиме... на рівних? З другої половини 1942 року перевага Люфтваффе в повітрі почала випаровуватися, навіть до березня 1943 року у СРСР виникла перевага, але... Зрада союзників змінила баланс сил. Ух, ти Гітлера вбито 13 березня, а зараз лише кінець квітня, а як серйозно змінилося співвідношення сил. Так швидко, зі стратегічно виграшного становища до стратегічно майже програшного. Майже тому, що є ще надія, що Німеччині вдасться завдати поразки, перш ніж вона досягне стратегічної та технологічної переваги над СРСР. Зокрема, союзники можуть постачати фашистам у великих кількостях літаки, але німецьким льотчикам знадобиться час, щоб навчитися, ними керувати. Все ж таки є різниця в технологіях, панелі приладів. Танки теж вимагають навчених екіпажів, крім того, ходові якості "Шеврона" в умовах російської зими не особливо хороші. Автоматична гвинтівка М-18... Непогана штучка, але у скорострільності поступається найкращим радянським моделям, щоправда, перевищуючи точно! Коротше кажучи, проблема проблема! Є ще правда знамениті "Черчіллі" з могутнім бронюванням, і хорошими ходовими якостями... Звичайно, з ними схоже теж доведеться битися. І чим довше триватиме війна, тим більше техніки отримуватимуть фашисти. Значить висновок простий, треба завдати нищівної поразки Німеччини ще влітку. Що стосується Японії, найкраще обмежитися активною обороною та наносити контрудари, використовуючи якісну перевагу в танках. Але знову-таки максимально економивши сили. Не втягуючись у затяжні бої, та будуючи оборону на заздалегідь підготовлених рубежах. Є ще шанс використати Червону Армію Китаю, але на неї з усіх сил обрушився режим Чан Каші. Тож поки що можна розраховувати на власні сили. Коли наступати? Найкраще наприкінці травня, коли дороги остаточно підсохнуть, а до військ прибуде поповнення. Сама Відьмакова перший свій удар завдала б на орловському напрямку, а потім у районі Харкова, щоб вибити німців з промислового Донбасу, а далі форсованим маршем, Україною, з ходу форсуючи Дніпро, і далі на Румунію. Втім, можна і на північ повернути звільняти Білорусь і зайти в тил центрального угруповання. Ідея загалом хороша, правда і недоліки є, наступ на орловському напрямку найочевидніший і фашисти на нього саме там чекатимуть. Зміцнення зламувати доведеться.
  . РОЗДІЛ Љ 3
  Тут звичайно стануть у нагоді і гармати, і "катюші". Остання система справляє сильний, особливо моральний ефект. У будь-якому випадку потрібно багато гармат і катюш, щоб закидати снарядами ворожу оборону. Взагалі досвід першої світової війни показав, що обороняться легше, ніж наступати, і не вичерпай кайзерівська Німеччина, свої сили весняним настанням 1918 року, війна могла тривати ще кілька років. А ось друга світова війна довела перевагу наступальної тактики над оборонною. Наприклад, швидкий розгром Польщі, і особливо разючий могутньої західної коаліції союзників. Фашисти розгромили вищу силу за півтора місяці, просто обійшовши неприступну лінію Мажино. Бої в Африці, де спочатку переважаючі сили Італії були биті рішучим ударом англійців. А потім Роммель розгромив у ході стрімкого наступу значно сильніші війська Британії. Але й звичайно найяскравіший приклад СРСР, 1941 року, велика катастрофа могутньої армії. І відповідальні наступальні операції, що вибивають німецькі частини. Так що головне це вдарити самим, не чекаючи натиску нових німецьких танків. Затяжна війна на виснаження стає майже безперспективною, якщо звичайно радянські вчені, не створять чудо-зброю! Останнє в принципі можливо, наприклад, вона чула, що теоретично можна створити бомбу, здатну знищити місто. Причому важитиме подібна бомбошка, буде три-чотири тонни. Схоже на казку, але ... Ми народжені, щоб казку зробити буллю.
  Ще привабливіший шлях, це лазерна зброя, описана в Гіпреболоїді інженера Гаріна. Така річ цілком здатна знищити цілу армію танків, літаків, кораблів. Звичайно, створи подібну зброю і не тільки Третьому Рейху, а й зрадниками піндосів, усьому капіталістичному світу буде кінець. А над планетою засяє світлий прапор комунізму. Тільки ось чомусь подібна зброя не створена. Дзеркала не найкращий спосіб зібрати енергію горіння у єдиний потік. Та й енергії, щоб розрізати кораблі потрібно набагато більше. Хоча... якщо її сконцентрувати до тонкості мікрона, то цілком реально різати літаки та лінкори. Чудо-зброя, яка допоможе врятувати СРСР. А ось і ефект лазера, в іншому вигляді. Нарешті ланцюжок подався і він майже вільний, а й уривки мотузки валяються.
  Відьмакова висловилася:
  - Терпіння і працю, якщо з тобою, ти не труп!
  Дівчина підвелася, постукала босою ніжкою по покриттю. Жодної реакції. Вона постукала сильніше. У відповідь пролунала японською лайкою і жодною реакції. Тоді Відьмакова засмучена. І співала на весь голос, наче примадонна на ювілейному вечорі:
  Орди вермахту дико бісться,
  Гуркіт гармат і дзвін мечів!
  Піднімається дим до місяця,
  Спотворення з небес променів!
  
  У віках вічних вітчизна славитися,
  За Росію я віддам тіло!
  Я люблю тебе Русь-красуня,
  З нами цар усіх царів Господь!
  
  Ох, ви гаї країни кучеряві,
  Шелестить дзвін золотих осин!
  Брати-соколи православні,
  Бог на подвиги рать надихнув!
  
  У дні холодні чи теплі,
  Може з хмарою навіяє каламут!
  Ми фашистів-свиней наче мітлами,
  Щоб гидоту з лиця струсити!
  
  Нашій партії справа права,
  За радянський народ борись!
  Заспівуємо ми пісню браву,
  Думка орлом кинулася вгору!
  
  Сталін у мудрий - ідеал правителя,
  Нас веде у грізний смертний бій!
  Прапор Батьківщини пест переможця,
  Готовий сперечатися з Палладою-долею!
  
  Справи Леніна буде вічне,
  Ми збудуємо святий комунізм!
  Вір вчення людське,
  Зламає в безодню мороку фашизм!
  
  Вся планета як птах вільна,
  У зіркам далеким, до світів полетимо!
  Щось світле та благородне,
  Ми як скульптори створимо!
  
  І Росія під червоним прапором,
  Немов райський Едем розквітне!
  Справа Леніна, воля Сталіна,
  Повели нас до звершень уперед!
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, а також чотири легендарні дівчата вибралися з Тули та дісталися Москви.
  Тепер становище столиці було найважчим. Німці вже закінчувалися її оточення, і залишався коридор, за тридцять-сорок кілометрів який ставав з кожним днем усе вже й уже.
  Шістка військових зайняла оборону на околиці Москви. Ішов запеклий штурм.
  Олег Рибаченко вів вогонь і співав собі:
  - Майбутнє за нами!
  І хлопчик босою ніжкою жбурляє гранату і продовжує:
  - І ми будемо молодці!
  Маргарита Коршунова стріляє і верещить:
  - А я стану крутішим за всіх!
  І босою ніжкою як жбурне забійну гранату.
  І розкидає супротивників у різні боки.
  А далі вже в бою Наташка, що і кулеметом німців викосить, і голою ногою презент смерті метне.
  Ось така ця баба.
  У сорок першому році Наталя витікала з Брестської фортеці. Ішла Схід. Нові туфлі швидко натерли ноги, і дівчисько їх зняло і пішло босоніж.
  Кілька годин було нічого, а потім голі підошви стали свербіти. Ще за кілька годин запалали і вже вибухали болем.
  Наташа не звикла, будучи москвичкою, ходити босою. І зрозуміло раз у раз занурювала в струмок.
  Та це виявилося тортурою для її ніжок. Але юна дівчина швидко звикла.
  Потім постійно ходила боса, навіть снігом, і тільки в сильний мороз взувалася.
  Тепер Наташка б'ється, немов легендарна богиня.
  А ось і Зоя жбурляє босою ніжкою гранату, і реве:
  - Це взагалі дата супер!
  І дасть влучну чергу.
  І падають німці та їхні найманці.
  А далі вогонь веде Анжеліка... І так дико влучно стріляє.
  І від голої її ноги теж мчить граната.
  І розкидає найманців.
  Далі Світлана веде вогонь. І її боса нога таке викидає, що ніхто не в змозі встояти.
  І розкидає супротивників дуже далеко.
  І стріляється і собі, і тисне ворогів вибуховою хвилею.
  Ось такі дівчата народилися в СРСР!
  Олег Рибаченко веде мітки вогонь ворожою піхотою, кидає дитячими ногами гранати автоматично. І водночас хлопчик складає собі.
  Віталій Кличко, зіткнувшись у конфлікті з новим президентом України Зеленським, вирішив піти з посади мера Києва. Справді, чого впертись і чіплятися за посаду. Найкраще вирішити проблему.
  А, пішовши з посади мера, Віталій Кличко відновив кар'єру. І відразу сенсація викликає на бій Уайдера. Без жодних проміжних боїв! І це після більш як восьми років перерви.
  Уайдер, зрозуміло, погоджується. Виклик прийнятий!
  І настає момент істини. З одного боку багаторазовий чемпіон світу жодного разу не битий уже понад дванадцять років. А з іншого боку, сорока дев'ятирічний колишній мер Києва. Людина, яка може побити рекорд Хопінса, але в спортивній формі якої є великі сумніви.
  Справді, багато хто вважав, що після такої великої перерви йти одразу на Уайдера - це самогубство.
  Але Віталій Кличко, наче Роккі Бальбоа. Вирішив вийти проти найсильнішого нокаутера в надважкому. Денотей Уайдер - боксер, у якого падали всі його супротивники. Абсолютно все - у тому числі і Тайсон Ф'юрі!
  То що якщо у Віталія Кличка шанс?
  Але Віталій Кличко постійно тренувався, підтримував форму, їздив на роботу велосипедом. І зрозуміло був не такий вже й поганий фізично. І крім того володів, сталевим підборіддям.
  Ну, що ж Віталій Кличко братиме бій, хай навіть фаворит і не він.
  Олег Рибаченко змінив обойму кулемета. Очікувані бої з боксерами захоплюють.
  Ось і справді, чому Віталію Кличку не повернутись на ринг і не спробувати побити рекорд Хопінса?
  Це було б дуже сильною ідеєю.
  Хлопчик-термінатор дав чергу і викосив ще кілька десятків фашистів.
  Після чого хлопчик засміявся і показав мову, промовивши:
  - Я є людина, що супер!
  Маргарита кинула босою ніжкою дві пов'язані разом лимонки і пискнула:
  - Ти крутіший за будь-яку людину!
  Олег, продовжуючи стріляти, міркував.
  Віталій Кличко у сорок дев'ять років справді збирався побити рекорд Хопінса. Він навіть на прес-конференції нагадав: "я говорив, що не збираюся бити рекорд Формана, але не казав, що нічого про Хопінса! Тож візьму та поб'ю його рекорд"!
  Однак якщо ще в те, що Хопінс у сорок вісім років і зможе завоювати звання чемпіона світу, значна частина публіки більш-менш вірила, але у Віталія Кличка у сорок дев'ять років, віри було набагато менше. У тому числі й через те, що його суперник дуже сильний.
  Такого панчера за всю історію важкої ваги ще не було. Правда і Вайдер уже немолодий, але всі тридцять п'ять років, це не сорок дев'ять.
  Віталій Кличко, втім, оптимізму явно не втрачає. Посилено тренується, набирає форми. І дуже радий, що скинув із себе рутину крісла мера Києва.
  Насправді невелике щастя бути мером в Україні, де стільки проблем.
  А ось за бій з Уйадером Віталію Кличку запропонували дуже непогані гроші. Так що, принаймні, з гаманцем не помилився. Ім'я Віталій Кличко відоме.
  Злі язики навіть казали: що Уайдер одного разу вдарить, і Віталій Кличко сам ляже. А потім отримає гроші, і писатиме мемуари, чи фантастику.
  А може, й у кіно зніметься.
  До речі, і Володимир Кличко захотів побоксувати. Тільки хитрий Володимир, вибрав собі суперника послабше серед регулярного чемпіона світу. Але все одно як не крути - чемпіон і це круто!
  Але Денотей Уайдер як не крути - таки найкращий з найкращих!
  Але Віталій із шаленою тренується. Він немов юнак дає на себе максимальні навантаження. І провів кілька спарингів, показавши відмінну форму, і непогану витривалість. Ні, Віталій щось готовий. І він не просто так виходить на ринг.
  І справді коли настав судний день, і зійшлися разом найбільший нокаутер Уайдер, найкращий суперваж у цьому відношенні, і Віталій. Колишній мер Києва, якого вже всі списали з боксерської кар'єри. Але ось зійшлися разом дві легендарні особи.
  Віталій, який став чемпіоном світу вперше ще в 1999 році. Подумати тільки, як давно це було і минуло вже понад двадцять років із цієї події.
  Та й Уайдер вже тримає свій титул дуже довгий час. І теж близький до того, щоб побити рекорд Холмса, який найдовше утримував цей титул з моменту поділу поясів.
  І звичайно ж, якщо кого Уайдер і боїться, то не дідуся Віталія. Справді, не всі можуть бути Хокінсами. Та й суперники у Хокінса не такі потужні як Уайдер!
  Але Віталій як претендент виходить на ринг. Тіло в нього все ще чудове і м'язисте, правда, волосся вже сивувате. Дідусь Віталій, як його називають з повагою, чи з глузуванням. Але рельєф м'язів як молодий.
  Віталій заявив, що він готовий. І навіть на нього ставки трохи зросли.
  Уайдер теж підсмажений, рельєфний, і в кістках тонше, важить менше.
  Незважаючи на те, що це грізний нокаутер, у нього є деякі проблеми із захистом, не завжди він гарний у русі на ногах. Але досвіду боїв уже багато. За кількістю поєдинків він уже зрівнявся з Віталієм. І поки що не був переможений.
  Однак і Віталій Кличко програв свої два бою лише через травми та розтини. І також можна сказати не був битий.
  Але понад вісім років перерви, і майже п'ятдесят років. Якби Віталій був молодий, звичайно ж, у нього були б шанси. Але чи зможе він побити рекорд Хопінса? Давид Хей, уже у тридцять п'ять років став нульовим боксером.
  Але розмов йде багато і тільки ринг покаже. Чи поб'є Віталій Кличко рекорд Хопінса, чи його віднесуть на ношах, як обіцяв Уайдер.
  Ось він виходить у масці ворона. Високий, дуже сухий, навіть худий наче Кощій.
  Пара боксер створювала йому серйозні проблеми на рингу. Це кубинець Острікс, який вів за очками, і бив нокаутера, і Тайсон Ф'юрі, який теж вів за очками і зумів звести поєдинок внічию. Так що найбільший нокаутер може і прогоріти.
  Але на користь Уайдера шанси майже один до десяти. Все ж надто великий у Віталія вік і велика перерва в кар'єрі. Навіть його брат Володимир радив розім'ятися із парою міцних середняків. Справді, у Німеччині Віталій Кличко міг отримати більше грошей і в поєдинку з посереднім боксером, чисто за рахунок свого гучного імені.
  Адже Віталій відомий у всьому світі не тільки як боксер, але ще й політик, і мер столиці, і герой майдану.
  Ні Віталію Кличку в будь-якому разі варто було подумати - чи варто поспішати та перти проти подібної гори.
  Але вибір зроблено: Віталій Кличко не шукає легких шляхів!
  Бій відбувається в Америці. Звучать гімни США та України. Оголошуються послужні списки. І, нарешті, звучить сигнал до бою.
  Багато хто хоче бачити видовища та крові.
  Уайдер почав обережно, хоча можливо він і не правий. А раптом Віталій іржавий. Кличко-старший теж не поспішає. Але видно відразу, що він легкий на ногах, підсмажений, мускулистий, і добре збалансував. Принаймні того, що чекали багато хто: мовляв, відразу ж попливе, не трапилося.
  Впевнено Кличко працював джебом, тримав трохи вище, ніж зазвичай, ставив блоки.
  Перші два раунди пройшли спокійно. А потім Уайдер як це очікували, багато підняв темп. Став активніше нападати та атакувати. Але Віталій не розгубився. Блокував удар, зустрічав лівим джебом. І несподівано під час різкого спруту, довбав правою рукою по корпусу. Уайдер зігнувся від болю.
  Віталій провів двійку, і в другій за свою кар'єру чемпіон світу та найкращий нокаутер усіх часів та народів опинився на підлозі.
  Віталій усміхнувся... А публіка заревіла від захоплення. Від старого Віталія такого не очікували. Ось це так! Адже здається скоро п'ятдесят років! І так ще рухатися та бити! Це треба вміти!
  Уайдер підвівся, але став задкувати назад. Віталій же неквапливо почав жалити його своїм джебом. І знову двійка. І знову влучив. Нокаутер задкував.
  Насилу, але Уайдер дістав до кінця раунду. Потім наступного вже Віталій працював першим номером. Але нічого, все йшло за планом. Кілька раундів Уайдер задкував і виглядав безпорадно. Але у дев'ятому раунді знову вибухнув. І почали кидати удари пішов уперед. І знову пропустив двійку та впав. Другий нокдаун.
  Віталій посміхається. Іде вперед. Уайдер невпевнено стоїть на ногах. Пропускає знову двійку, не знайшовши протиотрути. І від чергового удару падає.
  Піднімається насилу, і суддя зупиняє бій!
  Перемога! Віталію Кличку, тепер чемпіон світу! І знову пояс його! Щоправда, він не абсолютний поки що, але вже на коні!
  Побив рекорд Хопінса, і для супертяжів Формана, став вчетверте чемпіоном світу зрівнявшись з Холіфілдом.
  Уайдер очевидно кричить що бій зупинили надто рано та потребує реваншу.
  Віталій каже, що рішення продовжити кар'єру чи провести ще кілька боїв ухвалить пізніше. Але йому всі кажуть: що він дуже гарний, ще кращий, ніж у молодості, і треба продовжувати.
  Тим більше, поки що робити і нічого. У Києві інший мер, до виборів у раду та президента ще далеко, там чому і не побитися?
  За три наступні бої Віталію пропонують цілих сто мільйонів доларів, і плюс ще відсоток від трансляцій.
  Зрозуміло куш великий, і колишній мер Києва каже, що подумає.
  Насправді він показав, що ще здатний на багато чого. То навіщо закопувати в землю талант? А головне, що робити все одно нічого!
  Може, спробувати об'єднати всі пояси? Це було б так чудово!
  Віталій приймає пропозицію та укладає контракт ще на три бої.
  І наступний його суперник... Ну звісно Тайсон Ф'юрі! Ще жодного разу не битий, великий супертяж. Щоправда побував у нокдауні від Уйдара і декого дрібнішого. І головне ще й кривдник його молодшого брата. Ну як з таким та не битися?
  Звичайно ж, новий бій, і нечуваний гонорар, і чудове видовище.
  Олег Рибаченко знову стріляє у німців та іноземних бійців. Загалом німців справді в піхоті майже немає. Вони рухаються за танками Е-50 та Е-75. І намагаються не ризикувати.
  Ось десь подалі видно "Пантеру"-2. Цей танк, на відміну від реальної історії, з'явився ще в сорок третьому році. А сама "Пантера" не була надто масовою. Та й "Пантер"-2 випущено хоч і чимало, але 1945 року, готуючись до війни з СРСР, німці забили заводи танками Е-50 та Е-75.
  Незважаючи на всю практичність легких самохідок: Е-10 та Е-25 фюрер віддав перевагу більш важким танкам. Насилу Гудеріан умовив зробити наймасовішим швидкісний Е-50. Фюрер більше любив Е-75, який вийшов не надто вдалим і важив тонн дев'яносто.
  Але зараз з'явилася модифікація Е-75 М, з нижчим силуетом, легша і з потужним двигуном. Можливо, вона у майбутньому і стане наймасовішою.
  Олег Рибаченко, наприклад, використовує хитру тактику. Бере та босою ногою жбурляє гранату в гусеницю Е-50. Танк через це повертається та стикається зі своїм колегою.
  І результат - два мастодонти горять.
  Олег тому що ми бачимо дуже хитрий.
  Отак він і зараз діє, а німці зазнають великих втрат. Ніжки моторні у хлопчика. Добре бути таким як він, босоногим та красивим.
  Але взагалі в голову лізуть думки про боксерів. Наприклад, чому б і Денису Лебедєву не поновити кар'єру? Сорок років не так уже й багато. Тим більше, основні конкуренти з важкої ваги пішли, і можна спробувати об'єднати пояси.
  Ось чого й справді не варто робити, то це бути шісткою у влади. Краще самому зайнятися шляхетним боксом або перейти в опозицію.
  Ось типу того, як Сергій Ковальов став мером Москви. Хоча це лише фантастика.
  А Денис Лебедєв міг би чимось конструктивнішим зайнятися. Тим більше йти з боксу ще небитим якось зарано. Справжній спортсмен має йти до кінця.
  Володимир Кличко міг би також повернутися. А ось деякі як Олександр Устинов уже тричі биті поспіль, не йдуть на відпочинок!
  Справді богатирі - не люди, а просто зі сталі!
  Але ось уявімо такий варіант, Путін розбився в літаку, і в Росії нові вибори президента.
  І що ми бачимо сьогодні! Комуністи не мають сильних кандидатур. Грудин оскандалився і до нього довіру підірвано. Зюганов надто старий і всім набрид, та й харизми мало. Сурайкін на колишніх виборах провалився. Інші маловідомі особи. Жириновський теж дуже старий і всім набрид. Інші у ЛДПР відомі мало. Кого ще можна з опозиції рекомендувати? Андрій Навальний сильний, але його до виборів не допустять. Ксенія Собчак - несерйозний кандидат. Демушкін сидів у в'язниці і не надто розкручений. Сидів у в'язниці і Удальцов, хоча, можливо, він міг, був за підтримки комуністів і виступити.
  Коротше кажучи, в опозиції серйозних конкурентів не видно. Так Медведєв, виконуючий обов'язки президента, все одно головний фаворит. І якщо в чому і буде інтрига: другий тур чи одразу в першому.
  Враховуючи низький рейтинг Медведєва, і, швидше за все, велика кількість кандидатів у президенти, то другий тур цілком можливий.
  Однак у Медведєва буде дуже велика перевага в першому турі, і не дуже благообразний суперник у другому.
  Хоча може в останній момент з'явитися свій Зеленський і сплутати всі карти!
  Олег Рибаченко знову кинув гранату, зіштовхнувши танки гітлерівців. Багато реву та артобстрілів.
  І земля постійно злітає, і горить просто в повітрі. І перевертаються, плавлячись, уламки.
  Олег вимовляє:
  - Слава нашій імперії!
  Маргарита, кинувши босою ніжкою забійний подарунок, пискнула:
  -Героям велика слава!
  І знову дівчинка голою п'ятою підкине лимонку.
  Сиплються фашисти, ох і сиплються.
  Нема їх ніяк, навіть вакуумною бомбою не зупиниш і не переможеш! Такі круті тут войовниці, просто жах!
  Олег реве:
  - Наша перемога на священній війні!
  Маргарита підтвердила:
  - З гарантією сто відсотків!
  І знову дівчинка гранату кинула босою ніжкою.
  Ні, ці діти просто так ніяк не здадуться.
  Олег Рибаченко проревів:
  - За новий радянський порядок!
  Маргарита активно довбала чергою і підтвердила:
  - Банзай!
  Олег тим часом спробував далі писати. От Віталій проводить добровільний захист проти Тайсона Ф'юрі. Тим часом у Володимира не менш цікавий бій із Руїсом.
  Справді, Руїс був чемпіоном світу за трьома версіями. Там чому з ним бій Володимиру за дуже великі гроші не провести? Тим більше зручний противник - значно нижчий на зріст, і товстий. Володимир може розстрілювати довгим джебами.
  Жаль упустив Кличка-молодший провести з ним бій, поки той був чемпіоном світу. А треба було б поворухнутися.
  І як Володимир ти до такого не здогадався?
  А чемпіон світу за трьома версіями зараз Усик. Швидко дістався, проте, до трону.
  І можливий об'єднавчий бій із Віталієм. Але це поки що лише прикидки.
  Віталію потрібно пройти Тайсона Ф'юрі, та й реванш із Вайдером викликає інтерес. Та й інших багато цікавих бійців. Той самий Ентоні Джошуа. З ним також битися було б дуже цікаво. І теж помститися за брата.
  Віталій створив сенсацію - перемігши Уайдера. І що можна розвивати успіх.
  Чому б не стати першим боксером у світі, який виграв чемпіонський бій уже після п'ятдесяти років? Це раніше нікому не вдавалося!
  Ех, Віталію! Неважливо, який ти був мер Києва, але зараз тебе вже без жодних сумнівів визнали великим чемпіоном світу!
  Але перший, добровільний захист титулу. Проти Віталія більший і довгорукий супротивник. Не такий грізний нокаутер як Уайдер, зате технічний, і спритний, з довгими руками. І теж поки що не битий, хоча його й упускали.
  Найголовніше він переміг ще зовсім нестарого Володимира Кличка, що, безперечно, робить Тайсона Ф'юрі грізним конкурентом.
  Ставки пішли приблизно п'ятдесят п'ятдесят. Звісно, перемога нокаутом над Уайдером вразила. Але тепер проти нього буде не рубака, а технічний боєць, якого поки що ніхто не міг пере боксувати. І найголовніше переможець самого Володимира на світанку сил.
  А чи зможе Віталій у п'ятдесят років із таким технарем упоратися. Це вже двобій інтелектів. Тим самим Уайдер явно Віталія недооцінив і спробував взяти нахрапом. А тут таке вже не вийде.
  Ось обидва боксери готуються. Віталій як завжди серйозний та зосереджений. Він упевнений та спокійний.
  Тайсон Ф'юрі теж готується. Він вищий за зростання Віталія, довший руками і намагатиметься цим користуватися.
  Але вже бій пройде в Британії, і платна трансляція.
  Тепер уже Тайсон Ф'юрі виходить першим. Він демонструє зовнішню впевненість. Лисуватий, нескладний, і не дуже атлетичний. Якщо Віталію Кличку волосся підфарбувати, то не зрозумієш, хто з них старший, хоча різниця у сімнадцять років у віці. Це ще не рекорд для чемпіонських боїв, але вже наближається до рекорду.
  Ну, може Віталій ще й поб'ється з кимось молодшим за Тайсона Ф'юрі.
  Ось виходить під грізну музику й Віталій. Вони дивляться один на одного.
  Тайсон сутулитися і не виглядає вищим. У плечах Віталій, мабуть, і ширший. І головне у нього фігура набагато красивіша, і м'язи рельєфні.
  Ну, що ж звучать гімни. Спочатку Британський, а потім Український.
  Згодом обмін поглядами.
  І ось звучить горн, перший раунд.
  Віталій кидає легкий джеб, що добре рухається. Тайсон намагається піти. Але Віталій дуже спритний, і його удари рухаються по кострубатій траєкторії, досягають голови Тайсона Ф'юрі.
  Все йде, як і передбачали експерти. Віталій має чудову швидкість.
  І все встигає.
  Перший раунд він виграє... Далі хвилина відпочинку та другий раунд. Знову Ф'юрі не змінює тактику. Він сподівається на те, що Віталій втомиться.
  . РОЗДІЛ Љ 4.
  І знову невелика перевага у Кличка-старшого. Брати домінують на рингу.
  Володимир тиждень тому технічним нокаутом виграв у Руїса-молодшого.
  Ну, що ж бій продовжується.
  Третій раунд знову під диктування Віталія. Але в четвертому раунді Тайсон Ф'юрі несподівано вибухає. Впадає вперед... І потрапляє на двійку. І падає у нокдаун.
  А що він хотів? Віталій напоготові.
  Сяк-так Тайсон відстояв цей раунд до кінця. Потім знову пішов односторонній бій із домінуванням Віталія. Причому явно не поспішав чемпіон світу Кличко-старший.
  І ось після восьми раундів Тайсон Ф'юрі несподівано знімається. І оголошується перемога технічним нокаутом через відмову продовжувати бій.
  Таким чином, Віталій Кличко встановлює новий рекорд: перший в історії боксу боєць, який захистив титул чемпіона світу у п'ятдесят років. І б'є ще одне досягнення Хопінса.
  Що ж тепер він справді реально Віталій став суперменом. І помстився за брата.
  Але наступний бій це реванш з Уайдером. Обіцяють величезні збори. Що ж можна провести двобій і з ним, а потім вийти і на Джошуа.
  А далі вже можна подумати і про об'єднавчий бій із Вусиком. Взагалі, Віталій Кличко в принципі хотів би стати абсолютним чемпіоном світу. І це бажання в нього дуже сильне.
  Олег Рибаченко посміхається до своїх думок. Та таке можливе. Хлопчик скошує цілу шеренгу фашистів і вимовляє:
  - Люди пам'ятають тебе Кличку! Люди цінують тебе Кличком! Люди жадають тебе Кличком! Повертайся скоріше Кличку!
  Хлопчик-геній засміявся своїй задерикуватій пісеньці і знову як запустить саму забійну з усіх гранат. І три танки гітлерівців зіткнуться.
  Незважаючи на героїчний опір радянських військ, гітлерівці таки змогли взяти і перерізати коридор, що з'єднує Москву з іншими частинами СРСР.
  Таким чином, столиця Росії у повній блокаді. Так само як заблокований і Ленінград.
  Сталінград все ще чинить опір. Німці також штурмують на Кавказі міста Грозний та Орджонікідзе. Ситуація є критичною. Особливо коли Москва стала повністю оточена.
  У ній багато військ і сотні тисяч солдатів в ополченні. Але в боях дуже швидко витрачаються снаряди та патрони. Може, не вистачить боєприпасів. І тоді столиця впаде. Та й запасів продовольства не так уже й багато. Теж це скоро закінчиться.
  А без Москви це вже буде інша війна. І Сталін це розуміє.
  Нині він у Куйбишеві. Але після того, як фашисти прорвалися до Волги, то й до лінії фронту і там недалеко.
  А плюс ще пресують і самураї. І бомбять, і незліченною піхотою лізуть. Може й не вистачить сил.
  Сталін це розуміє і намагається закулісно домовитися з Японією про сепаратний світ. Мовляв, навіть готові віддати Далекий Схід та заплатити золотом контрибуцію.
  Але Хірохіто заявив: нам потрібний весь Сибір, до самого Уралу. На жаль, стільки поступитися неможливо.
  Владивосток уже майже оточений. І взагалі все дуже стрімко.
  Але деякі дівчата-героїні борються і не піддаються фашистам та японським мілітаристам.
  Броньована, тюремна машина, в якій їхала Відьмакова, що співала, зупинилася, почувся скрип дверей. Два японці, один великий і товстий, інший маленький і худий висунулися з миттю засліпленого Анастасію світла. Потім дівчина не довго думаючи, всадила одному з розмаху гомілки біля скронь, іншому обмотаним ланцюгом кулаком у щелепу. Хвалені вояки країни Сонця по смішному завалилися в нокаут.
  Відьмакова навіть заспівала:
  - Викликаю чоловіка дванадцятий раунд! Адже я жінка супер та повний Атасс, і ворога відправляю у глибокий нокаут, демонструючи у битві нестримний клас!
  Дівчина підхопила японський автомат скопійований зі "Шмайстера" і, переклавши затвором, кинулася до кабіни. Про туди вискочило ще три японці, Відьмакова послала в них чергу, цілі в голови і люто скалячись.
  - Що отримали дубинноголові нелюди!
  Бронетранспортер виявився захоплений голою леді воїни. Відьмакова гаркнула:
  Над нещасною Росією зависла,
  Пекельних монстрів кипляча пітьма!
  Окупант свою сокиру негоду,
  Заточив і рубай голову!
  Комуніст у битці в пекло не пішака,
  Нам не вічно ходить ярмом!
  Перетворить Третій Рейх на головні,
  Ну а чесність відзначить добром!
  Незважаючи на те, що їй було гидко, Відьмакова начепила на себе зняту з убитих японську військову форму. Як це було неприємно, ці солдати давно не милися і моторошно смерділо. Дівча-льотчиця провила:
  - Треба ж до такої міри оскотиниться! Азіатчина але!
  Втім, бронетранспортер легко завівся і вирушив у північному напрямку. Машина мала два кулемети калібру 12-міліметрів, так що при нагоді можна було відбити піхотну атаку. Інша річ, що 20-міліметрова броня не витримала б і калібр у 37-міліметрів японських "гармат". Відьмакова подумала: як таки прихід комуністів до влади змінив Росію. Якщо за царських часів, японська армія значно перевершувала російську в технічному відношенні, то тепер він навпаки відстає. Хоча не можна сказати, щоб у країні Вранішнього Сонця не заохочували науку. Обов'язкову середню освіту запровадили ще наприкінці ХІХ століття. Щоправда, якість освіти в Японії була не високою. Вони його скопіювали з прусської, педантичної до крайності школи і трохи спростивши, так щоб один учитель пропускав через себе якнайбільше учнів, оскільки освічених людей не вистачало. В цілому японці наслідували європейців, наприклад англійців у появі форми кольору хакі, німцям у побудові та військовому статуті, американцям у формі та типажі військового флоту, та системі роботи фінансових установ. Правда були і своє, наприклад кодекс Бусідо, знаменита вибухівка шимоза (правда навряд чи вона була кращою за європейську). До середини дев'ятнадцятого століття Японія була відсталою середньовічною країною, яка навіть не мала залізниць, а на озброєнні гармати з ядрами. Вона була навіть архаїчнішою ніж Туреччина чи Іран і тим більше царська Росія. Як не дивно, але саме Америка допомогла Японії вийти в люди і буквально змусивши, приєднається до цивілізованого світу. Сучасний паровий крейсер із розривними снарядами справив на відсталу Японію сильне враження. Особливо коли він потопив кілька вітрильників, показавши повну безпорадність гармат із ядрами.
  Можливо, американці ще не раз пошкодують, що змусили Японію відкрити світові. Що виростили собі конкурента в Азії, але тоді важко було повірити, що за кілька десятиліть країна Вранішнього сонця пройде той шлях, що у Заходу зайняв століття.
  Відьмакова їхала, шосе пропускаючи вперед вантажівки з підкріпленням, а також транспорту і міркувала. Царський уряд ще за Олександра другого, вірніше навіть за Миколи першого виношувала плани приєднання Китаю до Росії. Але Микола до якості об'єкта експансії обрав Турецьке спрямування. У принципі воно було зручнішим. Але Франція, яка ненавидить Росію Британія і перебуває під її впливом, заступилися за османів. Вперше за чверть тисячоліття (з часів 1612 гола) Росія програла масштабну війну (окремі битви звичайно ж не в рахунок, маєте на увазі що майже чверть тисячоліття Росія не програвала воєн в цілому, до речі саме за Миколи першого досягнувши своєї максимальної, за площею величини). Причин було кілька, найголовніша перевага західних держав у технологічному оснащенні військ. Після того як Микола перший покінчив самогубством, престол зайняв Олександр Другий: мабуть найосвіченіший і найерудованіший цар за всю історію Росії. Він розпочав масштабні реформи, зазначив кріпацтво, при ньому почалося бурхливе зростання промисловості, будівництво залізниць та електростанцій! Але при цьому скасування кріпосного права відбулося за рахунок селян, багато було руйнувань, спалахнули бунти, особливо масові у Польщі. Олександр зумів просунути Росію вперед, але фундаментальних проблем не вирішив та ще продав Америці за копійки Аляску, а Гавайські острови віддав безкоштовно. Правда йому вдалося завдати поразки Туреччини, але імперія Османа була до цього моменту дуже слабка і її стрясали повстання. І втрати Росії у війні були непропорційно великі, довівши, що російської армії ще далеко досконалості, попри реформування. Втім, і за Суворова було не так усе однозначно, як про це пишуть у книгах. Перемоги давалися чималою ціною, і Катерина Друга, наприклад, під час другої російсько-турецької війни, обмежилася порівняно скромними територіальними придбаннями, відмовившись навіть від претензій, на Молдову. Хоча ці землі були населені православними слов'янами і свого часу входили до Київської Русі. Взагалі, після звільнення Росії від монголо-татарського ярма, було взято курс на повернення всіх споконвічно-слов'янських земель. Зайняло це кілька століть, наприклад, Галичину вдалося повернути лише 1939 року, після звільнення від польського ярма. А місто Перемишль із прилеглими землями, так і залишилося у угорців та словаків.
  Відьмакова подивилася на шосе: різних машин не так і багато, ось японські піхотинці крокують маршем. Населення у Японії близько ста мільйонів, навіть більше ніж у Німеччині, допризовна підготовка займає половину занять у школі. Війна з СРСР їм знахідка, на відміну від бою з США. Можна штампувати, все нові та нові дивізії.
  Велику спокусу дати чергу з двох своїх швидкострільних кулеметів, благо це можна зробити, керуючи ними за допомогою гідроприводу з кабіни. Але правда тоді в неї буде трохи шансів, щоб вибратися звідси. Ні, все-таки краще зробити це ближче до лінії фронту чи вночі. Та ніби вже вечоріє... Тоді і вовки будуть ситі й вівці цілими. Хоча ні, адже вона не вівця.
  То що з Японією? Перша війна 1904-1905 року була програна, і одними полоненими Росія втратила понад двісті п'ятдесят тисяч солдатів і офіцерів. Хоча чисельна перевага мала царська армія. Японія ж полоненими втратила менше двох тисяч, була навіть заснована премія сто золотих рублів, за кожного полоненого жовтолицького солдата, і тисяча офіцера. Ця сторінка історії дуже неприємна для Росії. Що найприкріше всередині країни багато хто бажав перемоги японцям. Наприклад, студенти московського університету надіслали привітання мікадо у зв'язку з падінням Порт-Артура. А скільки всього було розкрадено: не перелічиш!
  Відьмакова зменшила газ, що не налетіти на ще одну колону, що марширує. Дівча вилаялося:
  - Ну, їх немов саранці! Ускокаті тварюки!
  Вухо вже розрізняло гуркіт канонади, лінія фронту наближалася. Летчиця прогарчала, а потім заспівала:
  Російський воїн від болю не стогне,
  Російський воїн японців трощить!
  А в нас нещасне горе,
  Здригнувся весь прогнутий щит!
  Дівчина знову замовкла. У тій війні США та Британія допомагали Японії грошима та зброєю, зате не було фронту на заході. Справді країна Вранішнього Сонця розраховувала, що Німеччина скористається моментом і нападе на Росію. У принципі це було реально і вигідно Німеччині. Проти Росії могла виступити і союзна Австро-Угорщина, з якою стикалися інтереси Балканах. Могла також вступити у війну і Туреччина історично скривджена на Росію, що ще перебуває під фінансовим контролем Німеччини. Не виключено й вступ у війну Італії, яка входила до Потрійного союзу та могла претендувати на багаті Українські землі. У кожному разі царської Росії було погано. Якщо навіть у союзі з Антантою вона програла, то війна на два фронти закінчилася б катастрофою. Шанси на вступ до битви Франції невеликі, тож на той момент Британія була проти Росії. Взагалі, звичайно, це великий прорахунок кайзера, який упустив такий шанс. Можливо, що після початку першої світової війни, головний стратегічний прорахунок, був наступ фриців на Бельгію і Францію. Можливо, почні вони вторгнення всіма силами в Росію, повторилася б ситуація з Польщею в 1939 році. На щастя, німці виявилися зайво самовпевненими, обравши війну на два фронти.
  Відьмакові на відміну від багатьох співвітчизників пощастило: вона зуміла прочитати Майн Кайф та ще в першотворі. Звичайно, Гітлер мав рацію, коли говорив, треба було або бути разом із Британією проти Росії, або разом із Росією, проти Британії. І досить логічно майбутній фюрер критикував тих, що намагався витягнути світ, труп Бісмарка.
  Гітлер і справді відкидав будь-яку можливість будь-якого союзу з Росією, особливо коли в ній до влади, прийшли більшовики і вважав, що російські землі мають стати німецькими колоніями.
  Отже, він був ворогом Росії однозначно, а будь-який договір для фюрера був простим шматком паперу. Тим більше що Сталін ідіот, що пропустив такий сильний удар у відкрите підборіддя, хоча мав підготуватися до відображення удару і привести війська в бойову готовність. Або що краще всадити самому! Німецька армія теж була готова до наступального пориву радянської армії. Їм би пройшлося дуже туго, ми могли просто оточити та знищити у казанах німецькі війська. А що то війна! А так ініціатива перейшла до вермахту. І потік фронт із заходу на Схід. Незрозуміло, на що розраховував Сталін? А Берія сучий син. Вона його лисого добре знає. Ну, чому він не попередив Сталіна. Чому не вмовив вжити заходів? Як таке вийшло? Адже нарком людина хитра і не кому не довіряла! Адже справді були серйозні дані розвідки, війська Третього Рейху підтягувалися до кордону, а кожна друга бабця пророкувала війну. Взагалі було відчуття, що насувається щось невблаганне, страшне!
  І тільки Сталін та його оточення били байдики, ніби навмисне бажаючи програти та занапастити мільйони людей. Та й взагалі вусатий грузин не такий геній... Семінарію не зумів закінчити, і як зізнався їй Берія, частенько випиває. А як почалася війна, взагалі загудів... Ось і зараз проти Росії озброївся весь світ! І тут, звісно, винна негнучка політика Сталіна. Зокрема, незважаючи на те, що фронт задихався від браку постачання, тисячі поїздів були відкликані для висилки чеченців до Казахстану. І це було зроблено під час війни, коли кожний вагон на рахунку! Через це до речі Майнштейну і вдалося незважаючи на значну чисельну перевагу радянської армії, провести контрудар завдати поразки червоним військам. Через нестачу ешелонів, не було вчасно перекинуто підкріплення, порушилося постачання радянських військ, а внаслідок цього наступ видихнувся. А будь зараз наші війська в Києві, а може бути і в Румунії, Британія та США може, і не ризикнули зрадити СРСР!
  Крім того, хто трохи вбив Гітлера? Тим самим підштовхнувши Третій Рейх до нової агресії? Швидше за все, це була операція під керівництвом Берії... Адже він свого часу придумав, як прикінчити Троцького. Тоді втім, це було викликано необхідністю уникнути розколу Інтернаціоналу. Наразі це призвело до зворотного ефекту, вороги Росії об'єдналися. Причому історичні вороги! Її Відьмакову треба сказати саму дуже здивувало, що Черчілль 24 червня виступив із сенсаційною промовою, оголосивши про підтримку СРСР. Дивно, що вівця прийшла за союзом до вовка, якщо, звичайно, Британського лева можна порівняти з вівцею. Сталін втім, типовий вовчар! Тепер усе повернулося на круги своя, капіталісти-демократи та капіталісти-фашисти разом! Натомість комуністи єдині та чесні, без компромісів із совістю! Може, саме цього і домагався Сталін? У будь-якому разі сили ворогів примножилися, і на сході Японія показала пащу. Але, загалом, хід керівництва країн Вранішнього Сонця логічний: треба заткнути горлянку військовим незадоволеними величезними територіальними поступками і фактичною капітуляцією, пообіцяли нові битви і землі. Якби США не ввели 24 липня санкції, вірніше блокаду проти Японії, то, можливо, самураї вдарили б по СРСР, ще в серпні не чекаючи зими! Японці народ відважний і навряд чи їх зупинило б спогад про Халхін-Голі, де, до речі, билися другорядні війська, в тому числі і маріонеткові Маньчжурського імператорського уряду!
  А це могло підставити під загрозу падіння Москву ... Хоча напевно Сталін хотів би віддати весь Сибір здачі Москви. Просто залишив би там прикриття, розраховуючи, що сувора зима тайгова не дасть японцям можливості просунутися надто далеко і з'єднатися з німцями в районі Уралу або Поволжя.
  А потім були б, звичайно, проблеми... Гітлер провалився під Москвою і допустив прорахунок, оголосивши війну США, не зобов'язавши Японію відповісти взаємністю щодо СРСР. Гітлер взагалі не відрізнявся логікою, своїм звіриним антисемітизмом, налаштувавши проти себе основну фінансову еліту і навіть Ватикан. Щоправда, це збільшило його популярність серед арабів, але суттєвої допомоги вони корпусу Роммеля не надали.
  Броневик під'їхав до колишнього радянського кордону. Тут уже були деякі руйнування. Ось прикордонний стовп ще стирчить.
  І японські піхотинці, а також кілька легких танкеток із 20-міліметровими автоматичними гарматами та двома кулеметами кожна. Проти китайської піхоти, це може бути й непогана зброя, але проти Т-34... Щоправда, таких танків на Далекому Сході мало, основні сили скуті на заході. Крім того видно, ще пара бронемобілів і міномети, що перевозяться на автомобілях з відкритим верхом. Треба сказати, що непогані міномети, незважаючи на невеликий калібр.
  Відьмакова завагалася: що робити? Японців багато, і треба, мабуть, потрібно згортати, на путівець. Чи може все-таки дати чергу за вузькоокими?
  Вже темніє, хмари закрили небо, наближається дощ. Звичайно, можна ризикнути, тим більше як стовпилися японці, піхота стоїть, зібрана в густі шеренги. Та тут їхній цілий полк, солдатики жовторожі, досить неприємні, їх і вбивати не шкода.
  Відьмакова перехрестилася, пробурмотівши:
  - Дай Боже покласти самураїв побільше!
  Два великокаліберні - 12 міліметрів кулеметів хльоснули чергами по вузькооких тварях. Почалося тотальне побиття. Дівча навіть проспівала:
  Будемо до кінця з ворогом боротися,
  Подвигам солдатів - не злічити числа!
  Росіяни завжди вміли битися,
  Не пасуй коли прийшла біда!
  12 - мм це великий і гострий патрон, він пробиває тіла наскрізь, і часом кілька японців за раз. Відьмакова керувала зброєю за допомогою гідроприводів, які японці запозичили з авіації. У перші секунди бійці імперії Вранішнього сонця навіть не зрозуміли, що відбувається, і звідки прийшла напасти. Вони просто падали, випускаючи з животів та грудей цівки крові. Настільки несподіваним було настання смерті в цьому такому на перший погляд безтурботному світі. Хоча ні, останнє твердження більше схоже на знущання.
  Відьмакова примудрилася викосити кілька шеренг, як противник зреагував і почав розбігатися. Летчиця продовжила стрілянину, одночасно рухаючи броньовик, таким чином, щоб не потрапити під вогонь танкеток. Все ж таки авіаційна гармата може і пробити, навіть таку броню. Втім, це ще залежить від початкової швидкості снаряда, на танкетках він таки більше, ніж у гармат винищувачів.
  Поки льотчиці щастило, японці не відразу розібралися, хто їм посилає смерть, тим більше закапав весняний дощ, внаслідок чого спалахи стали важко помітні. Напевно самураї подумали, що їх атакує загін російський, що прорвався в тил, тому танкетки відкрили вогонь по кущах. Відьмакова, трощила японців і співала:
  Від далеких країв океану,
  Де склепіння здригнулося небес!
  Проносяться орди султана,
  Начебто антихрист воскрес!
  
  Війна нещадна, зла,
  Як шуліка спустилася на Русь!
  Земля моя в ранах сива,
  Врятуй матір, я Богу молюся!
  
  Наскільки жорстокий світ, ось жах,
  Дитина впала і роздерта!
  Народили, його з болем тужась,
  Так злий вирішив Громовержець!
  
  Ось Бог міри в гніві не знає,
  Обрушив на рід людського лиха!
  І кожен живе страждає,
  Лише горе рахує перемоги!
  
  Залита кров'ю Росія,
  Наскільки жорстокий ти Всевишній!
  Куди твоя поділася місія,
  Невже Христос - третій, зайвий!
  
  Навіщо ти Ада та Єву,
  Вигнав за провину їхнього раю!
  Прийшов, править годину людожеру,
  З набігом крутіше Мамая!
  
  Пролилися тут дівчата сльози,
  Батьків німці забили!
  Вона босоніж, а морози,
  Суворі, всі річки застигли!
  
  Ніхто нас людей не шкодує,
  То мошки, то змії нас жалять!
  Деколи виникає ідея,
  Що чаша страждань до краю!
  
  На Бога сподіватися марно,
  Адже йому звичайно не боляче!
  А жити краще погано та бідно,
  Але ми тут сказали - годі!
  
  Прапори у нас комунізму,
  А отже, без посилання на дядька!
  Терпіти немає сечі фашизму,
  Етик наш простий: до біса вистачить!
  
  Надія на руки в мозолях,
  На розум, що є в голові!
  Веде нас до звершень воля,
  Вміння, запал у кулаку!
  
  І так, відмірюючи кроками,
  До свободи та щастя свій шлях!
  Ми червоними станемо богами,
  Не зможе ніхто нас зігнути!
  Відьмакова співала і строчила з кулеметів, розстрілюй уже встиглих розбігтися і залягти вузькооких. Але тут і їй зрадила удача, кілька японських офіцерів мабуть зрозуміли, в чому річ і кинули по броньовику кілька гранат. Відьмакова відчула здригання корпусу. Втім, японські гранати були осколкові і не пробили броню розраховану, мабуть, щоб тримати кулеметні черги калібру до 14 міліметрів.
  Відьмакова хихикнула:
  - І ось упористому бою шалена куля-дура! Роз'їлася, порозумнішала раптом і частіше била в ціль!
  У бронетранспортері харчування кулеметів стрічкове. Це дає великий запас куль, крім того, подається водяне охолодження, що дозволяє збільшити тривалість стрільби. Тому воїнка без церемоній зрізала японців, що кидали в неї гранати. Але, схоже, решта бійців це помітила. Знову полетіли гранати. Чувся гуркіт. Схоже, одна з гранат виявилася важкою близько кілограма вагою та протитанкова. Японців вже постачали подібними болванками. Проти "Шевронів" та Т-34 слабо, але броньовик пробити можна! Крізь пробитий борт Відьмакову обсипало пилюкою. Дівча вилаялося:
  - Так Японія маленька, але завдає великих неприємностей!
  Броневик замів хід, і пара уламкових гранат влетіла всередину, де вони й вибухнули.
  Уламки зачепили Відьмакова, розпоривши форму. До завершення спалахнув пробитий бензобак. Дівча лаялася ще раз:
  - Не машина - генерал! Я б вас лайном обклав!
  Довелося, викосивши ще кілька десятків вискочити з кабіни. Дівчина це зробила непомітно від японських солдатів та поповзла. За себе він не турбувалася на ній форма армії країни Вранішнього Сонця. А в темряві та під дощем обличчя не надто розрізниш. Тепер потрібно зійти з шосе і розчинитись у чагарнику.
  Дівча повзло досить швидко і при цьому пару-трійку разів натикалася на трупи. Досить пробурмотіла:
  - Непогано я дала прикурити самураям! Тепер лишилося врятувати самій!
  Войовниця пірнула в кущі і, підвівшись, попрямувала. Блазень з ними, може, не потраплять. Взагалі-то вона побилася пристойно і подумала що її подвигу: швидше за все не повірять, інакше можливо знати дали б ще одну зірку героя!
  Взагалі дивна річ війна, ось ти вбиваєш людей і це не просто нормально, а доблесть. Як до речі, сказано у Біблії - не вбив! Тим не менш, Бог наказав не просто вбити, а взагалі поголовно винищити амалікян і дружин, і дітей, і навіть худобу! Хоча навіть під час війни, винищення мирного населення вважається аморальною та підлою справою.
  Втім, західні союзники бомбили не лише й не так військові об'єкти, як мирне населення. Почасти це викликано було низькою точністю, висотних бомбардувальників, що ускладнювало поразку суто військових цілей, але головне це була помста. Японія також отримала прикурити від США. А відповісти їм не було чим! Вони просто не мали літаків такої дальності, щоб дістати янкі!
  Мабуть американці визнали достатньою помсту за Перу-Харбор, або вірніше вища фінансова еліта вирішила вчинити прагматично, заразом і покінчити з Червоною Армією Мао. У Японії залишили Маньчжурію як плацдарм для війни проти СРСР, і дали свободу рук проти Монголії, а решта рук Чан Кай Ши! Тоді можна буде і весь Китай підгріти. А країна Вранішнього Сонця нехай, стікає кров'ю у війні з СРСР. Тут що найцікавіше, напевно, і Японці розраховують, перемігши Росію, знову поквитатися з Америкою, використовуючи допомогу Німеччини та США, думають вирвати Сибір та інші землі з виснаженої Японії.
  Кожна зі сторін думає, що надходило дуже спритно, тим більше, що Америка та Британія отримали під свій контроль величезні території без жодного пострілу. А інакше їм довелося б довго і нудно їх відвойовувати, що зайняло б як мінімум кілька років, то це все-таки острови!
  Відьмакова крокувала, розраховуючи перетнути лінію фронту. Цілком реально проскочити у розрив і прибитися до своїх. А може, навіть ще когось із самураїв взяти в полон. Ну, це біля найпередовіших позицій радянської армії. Адже інакше тягнути буде тяжко.
  . РОЗДІЛ Љ 5.
  Так от для Світової олігархії: Німеччина та Європа під СРСР, це вважай втрачена зона впливу, і навіть загроза комуністичної імперії, що посилилася, і подальшої експансії більшовизму. А Росії під Німеччиною, це розширення своїх сфер впливу та можливості висмоктування всіх соків із багатих Земель. Але справді, що втратили французькі олігархи програвши Німеччини: трохи довелося поділитися з Гітлером, але більшу частину багатства вони зберегли, і навіть полегшало експлуатувати робітників - профспілки німці задавили. У що втратили олігархи у Прибалтиці? Вважай весь капітал, а хто не встиг утекти, то свободу чи життя! Приклад вражаючий! Тож нічого дивного в цьому немає! І якби Гітлер настільки затятим антисемітом, ніхто б, не став допомагати СРСР!
  Треба сказати однією з причин, чому Франція порівняно легко зламалася, був значно нижчим відсотком євреїв і населення в цілому, і фінансової еліті. У Польщі, Британії, США було зовсім навпаки. Особливо в США, чим, до речі, і пояснюється, чому американці, незважаючи на те, що на Америку не впала жодна бомба, були по відношенню до населення Німеччини, ще жорстокішими, ніж англійці!
  Вишу, став маріонеткою під вермахтом, а Парижем німці проїхалися, граючи на губних гармошках. Гітлер почав готувати вторгнення до Англії, не подбавши перевести економіку на військові рейки та використовувати ресурси підкореної Європи. Це йому дорого коштувало, як і бажання домовлятися з англами, з відмовою від антисемітизму. Останнє, можливо, дозволило б фюреру розв'язати всі сили для війни проти СРСР і напасти ще в травні. Щоправда, мир із Британією міг підштовхнути Сталіна до оголошення мобілізації. Він став би сигналом, що ворог уже біля порога.
  Або не стати, і тоді можливо, це вплинуло б позицію США щодо Японії. Вони не стали б провокувати країну Вранішнього Сонця, і могутня імперія могла відкрити другий фронт! Те, що й сталося зараз. Тільки в гіршій ситуації, коли армія СРСР майже розгромлена, випуск озброєнь поки не налагоджений, і воювати, поки не навчилися!
  Нині не сорок перший рік - радянські війська отримали бойовий досвід, навчилися воювати та перемагати! Так що тепер їм не страшні і важкі танки та літаки із сімома вогневими точками, на одній машині!
  Самотній японець стоїть біля дерева. Так рядовий жовтенький бовдур.
  Відьмакова підскочила до нього ззаду. Смикнула голову вгору, а потім крутнула... Коли різко смикаєш "котелок" ворога вгору, то м'язи шиї вже не можуть чинити ефективного опору і "качан" легко згортається!
  Ну що ж ще одним самураєм менше! Відьмакова виглядає веселою і задоволеною, навіть скеля зуби:
  - Японії ніколи нас не завоювати! Тому що є такий боєць, як я!
  Справді за історію Русь змогли завоювати лише монголо-татари! Чому так сталося і чому велика слов'янська нація виявилася безпорадною, це звичайно загадка не для одного покоління!
  Найголовніша причина це феодальна роздробленість, коли кожен узяв собі наділ: курей завів і в ньому сидів, охороняючи свою долю: не при ділі!
  Відьмакова відчула, що тісні та незручні японські чоботи розтерли їй ноги. Летчиця вирішила, що в даному випадку немає сенсу терпіти муку. Вона просто скинула тупоносі, стискають і давлять на пальчики "колодки". Відчула босими ступнями нічну прохолоду, рідну землю і відчула себе набагато бадьоріше! Додала кроку, і навіть почала трохи підстрибувати!
  Те, що росіяни розділилися, стало величезною трагедією слов'ян. На заході їх підкорили Литва та Польща, а на сході жорстокі татари. Втім, ярмо не тривало вічно: Москва до цього маленьке містечко почала рости і навіть перетворилася на свого роду невелику імперію. Збирачем руських земель став Іван Калита. Він був першим і не найщасливішим, але головне першим! А як це звучить у більшовицькій пісні: краще бути мертвим - ніж другим!
  Сталін не російська, у цьому його головний недолік! Звідси і недовіра титульної нації, і масові нічим не виправдані репресії! Ось дай свині роги, а чурці царство!
  Чучмек на троні та Русь у загоні!
  Ось, наприклад, і Тухачевський, і Єгоров були цілком здібні маршали, що, можна сказати, і з приводу інших репресованих командирів! Не порівняти з вусатою мавпою! Ось через неї ми й улипли!
  Втім, справді як це вийшло, що Сталін зумів стати повновладним правителем? Малограмотного грузина, зробили Богом!
  Російським народом має керувати російський цар! Романові, до речі, майже не мали російської крові і можливо, тому виродилися!
  Японія теж мала своєрідну форму правління, де сьогун був по суті вищий за імператора, а тому були деякі переваги, оскільки менша ймовірність занапастити імперію через спадкоємця дурня. Протягом століть японці не вели завойовницьку війну, зате активно гризлися один з одним. Це вплинуло на менталітет цієї нації. Але в ХХ столітті країна Вранішнього Сонця завоювала більше землі, ніж Олександр Македонський! Тепер ось прийшла черга Росії. Тільки зараз не царські часи, править велика комуністична партія, і найпередовіша і найдосконаліша економічна та політична система у світі!
  Адже макова втім, раптом замотала головою. У політичній системі, і в укладі управління, також не все правильно! Наприклад, народ не обирає главу держави внаслідок альтернативного волевиявлення, а відбувається... Треба сказати, що створення ставки та наділення її надзвичайними повноваженнями було не передбачено ні законодавством, ні конституцією. А з приводу здібностей недоучив семінариста, у неї особисто були великі сумніви! Як втім, і Берії: людину хитру, але малоосвічену з вкрай вузьким кругозіром та ерудицією!
  Але ось лінія фронту ще ближче попереду видно спалахи, а гуркіт став ще сильнішим. Що ж час знайти мови і.... Відьмакова примітила загін японців, що переповзали. Тепер треба обережно, сісти їм на хвіст. Приблизно в такому стилі, як вона атакувала Ю-188, вельми швидкохідний бомбардувальник, який навіть нелегко наздогнати на стрімкому Мізі. Лаги до речі взагалі, не особливо маневрені і в цьому відношенні не кращі за Фоккен-Вульфів! Ну, ось самураї наближаються до окопу, вони схожі на таранів, що підповзають до масляної калюжі. Багато японців, тут треба діяти обережно... Ось і капітан армії країни Вранішнього Сонця, морда як у бабака. Щось кричить, енергійно розмахуючи кулаками та кинджалом.
  Відьмакова терпляче дочекавшись, коли самураї піднялися в атаку, довбала йому прикладом по потилиці. Втім, так розрахувавши удар, щоб "япопошка" не затьмарився відразу. А потім дала чергу з пістолет-кулемета, по японцям, що біжать в атаку! Проорів:
  - Хитрість на війні як вітрило на кораблі, але тільки надує вона, а не її!
  Хлопчик Олег та дівчинка Маргарита б'ються у Сталінграді. Вони в цьому місті стоятимуть наче титани.
  Олег Рибаченко виглядав років на дванадцять. І хлопчик жбурляє босою ніжкою гранату.
  Розкидає фашистів і вимовляє:
  - Слава Великій Батьківщині!
  Маргарита теж дає влучну чергу. Викошує фашистів і співає:
  - Слава Сталіну та сонцю комунізму!
  Олег Рибаченко веде вогонь та додає:
  - Героям слава!
  Дівчинка стріляє, викошує фашистів. Метає босою ніжкою гранату і пищить:
  - І Батьківщині великої слава на віки!
  Таким чином, хлопчик і дівчинка реально розійшлися не на жарт. Вони стріляють по фашистам та метають гранати.
  Боса нога хлопчика метає забійний подарунок. Пацан з дикою люттю вимовляє:
  - Ми всіх терзаємо!
  Маргарита стріляючи і скошуючи ворога, пищить:
  - І буде сіножат диявола!
  І дівчинка босою ніжкою жбурляє подарунок смерті. Така ось войовниця, здатна реально цілі війська викошувати.
  Хлопчик і дівчинка борються у Сталінграді. Вони справжні богатирі. І витязі сповнені сміливого духу.
  А що Гітлер думав, що після катастрофи 1941 року росіяни нічого не навчилися?
  А дулю тобі! Червона армія готова протистояти монстрам із серії "Е", нехай вони відомі: Е-75 тонн за дев'яносто, а Е-100 тонн сто сорок. Від тайги до Британських морів, Червона Армія найсильніша.
  Хлопчик і дівчинка борються, так що фашистам дістається від них наче скло від кувалди.
  Діти безсмертні та нічого не бояться. Що для них ці фашисти? Чергові зайчики на затравку!
  Олег Рибаченко заспівав із ревом:
  - Ех, Гітлер, ех Гітлер, ти Гітлер козел,
  Навіщо на Росію поліз ти осел...
  Отримаєш від нас ти саме у п'ятак -
  Наткнешся на міцний хлопчисько кулак!
  І ось м'язистий пацан кидає босою ногою гранату. І два німецькі танки Е-50 і Е-75 стикаються лобами і вибухають.
  Олег Рибаченко вимовляє із захопленням:
  - Я юний боєць класу супер!
  І знову хлопчик дає чергу.
  А потім стріляє й дівчинка. Вона б'є влучно, і прикладає міцно. І при цьому співає:
  - Усіх фашистів зламаю, і Адольфу жир спущу!
  І знову дівчисько в повному азарті винищення. Все стріляє собі та стріляє.
  А від босої ніжки знову летить граната. Вона вражає фашистів. Розкидає наче кеглі від удару м'ячем.
  Маргарита співає:
  - Сильний удар винятково влучний,
  На ринг вилітає найкрутіший Повєткін!
  Олег Рибаченко, ведучи вогонь, охоче підтвердив:
  - Гідний Повєткін екземпляр, і не бігає від сильних супротивників!
  Після чого хлопчик знову кидає босою ногою гранату і розбиває фашистів, наче пляшки бруківки.
  А як спритно такні, у гітлерівців стикаються. А чого вони хотіли? Не треба було лізти на СРСР.
  Одне тільки Олегу Рибаченка прикро. США з німцями вже розв'язалися, а Росії за них віддувайся.
  Хлопчик, знову жбурнувши босою ніжкою гранату, заспівав:
  - Не валяй дурня Америка,
  Віддай нам Аляску тепер...
  Це наша земля на два береги.
  Недаремно ведмідь - лютий звір!
  І Олег Рибаченко знову дав чергу... Викосив фашистів. І знову босі пальці ніг хлопчаки стискають гранату і жбурляють її по супротивнику. Розкидають його у різні боки.
  Пацан реве:
  - Слава Росії!
  Маргарита знову кинула босою ніжкою гранату і пискнула:
  - За царя Миколу Другого!
  Хлопчик поправив дівчинку:
  - Тут править Сталін, а не Микола Другий!
  Маргарита охоче погодилася:
  - Так Сталін! Який помирився з людожером!
  І дівчинка знову кинула босою ніжкою забійний подарунок.
  Олег Рибаченко логічно зауважив:
  - СРСР потрібна перепочинок! Хоча Третій Рейх нею краще скористався!
  І діти знову почали стріляти.
  Німці під Сталінграда і в самому Сталінграді отримали страшне пекло.
  Але насправді з чим прийшли, з тим і йдуть.
  Точніше вмирають. Бій такий кривавий і святий правий.
  Олег Рибаченко правда в ході битви думає, що всіх надто люди часом наївні. То зі Сталіна генія роблять, то взагалі із Лукашенка. Для Білорусі двадцять першого століття робити з колгоспника культ особистості досить стрімко. Час давно порозумнішати.
  І вибрати нового, молодого, прогресивного лідера. А не демонструвати рівень інтелекту немовляти у пісочниці.
  Найкраще Лукашенко характеризує такий анекдот:
  Коли в Білорусії все дорожчає, що найдешевше?
  Обіцянки президенту Лукашенку!
  А чому?
  Тому що вони нічого не варті!
  Соромно за білорусів, які все ще голосують за такого диктатора. Адже давно настав час порозумнішати, і показати що вони народ Європа. Ось наприклад, у Росії Путін хоч зумів завоювати собі повагу, приєднавши Крим без пострілу.
  Але це через його феноменальне везіння. Успіхів у Путіна багато. Наприклад, пощастило з тим, що під час візиту прем'єра Ізраїлю стався неприємний епізод із його дружиною у Києві. І знову прояв феноменального везіння. Але ж так мало реальної віддачі! А якби подібне феноменальне везіння мав би цар Микола. Точніше він його і отримав, вже до 1935 року Росія половиною світу опанувала.
  А що далі... Політ у космос цар Микола намітив на 28 травня 1935 року якраз на свій день народження. Перший політ за всю історію людства російської дівчини-космонавта.
  А в цьому світі, доки СРСР займається виживанням.
  Бої у Сталінграді приблизно як у реальній історії 1942 року. Тільки цього разу ворог набагато сильніший. І кількістю за рахунок колоніальних військ та технологічно.
  У небі радянської Росії особливо тяжко. Дуже багато сильних реактивних літаків у фашистів. І проти цього якось не так і просто встояти.
  Ось німецькі льотчиці Альбіна та Альвіна збирають собі рахунки. Вони у цій справі великі фахівці.
  Як, наприклад, таких німецьких дівчат у бікіні з голими ногами зупинити?
  Олег Рибаченко відчуває цих дівчат.
  Кидає босими пальцями ніг ще одну гранату. Розкидає фашистів на всі боки і вимовляє:
  - Велике серце Росії!
  І хлопчик-термінатор веде дуже агресивний вогонь. Кожна куля вражає ціль. А в атаку йдуть і араби, і чорношкірі та індуси. Налазить величезний натовп.
  Хлопчик-геній босою ногою знову жбурляє гранату, зіштовхує два великі німецькі танки і політ:
  Меч самурая з тобою,
  Серце і розум чисті.
  Сміливо в атаку веде
  Шлях краси!
  Маргарита, стріляючи по супротивнику, взяла і пальнула по фашистам з базуки і пискнула:
  - Надзвичайна краса!
  І войовниця кинула босими пальчиками ніжок вельми руйнівний подарунок смерті. Розфарбувала супротивників. Потім знову пальцями голої ноги жбурнула знову дика руйнація. І два фашистські танки взяло і зіткнулося. Навіть іскри та дим посипалися та повалили!
  Олег вигукнув:
  - Ось так вічна дівчинка молодець!
  Маргарита жбурнула босою ніжкою нову забійну лимонку і пискнула:
  - Ми вічні діти на чумацькому шляху!
  Хлопчик-термінатор кивнув і сам продовжив бій. Все йде за планом. Точніше, поки що нормально. І на їхній ділянці фашисти не прорвуться.
  Так що гітлерівці як не намагаються, а реально тільки захлинуться своєю кров'ю.
  І їхні танки перетворяться на металобрухт! І над планетою прапор Росії сяятиме!
  Олег Рибаченко діє із великою енергією. Кидає босими ногами гранати та співає:
  - Радість буде нам завжди,
  Буде світла мрія...
  І настане краса -
  Забереться метушня!
  Хлопчик-геній діє з активністю, що з пропорційним напливу німців люттю.
  Маргарита діє другим номером. Але босі ніжки дівчинки гранати метають все активніше та активніше.
  І підпадають під її удари фашисти.
  Олег Рибаченко теж стріляє... Але думки скачуть, повертаються до сьогодення. Тому, що є насправді.
  Ось справді білоруси начебто мають найбільшу масу мозку в Європі, а дозволяють на себе вдягати хомут, зазнають диктатури особистості.
  І був би хоч президент якимсь суперменом! А так колгоспник, та ще й без законного батька. І дозволяти стільки років їм собою понукати.
  І ще ще знаходяться недалекі люди, що за нього голосують.
  Та в Олега Рибаченка навіть склалися частушки.
  Скажіть мені друзі доки,
  Голосів за батька Колі...
  Час Олега вам обрати -
  Щоб грошей більше отримувати!
  Так, звичайно ж, потрібні зміни і якнайшвидше. Справді застій, загрожує поганим наслідків.
  Тим більше, що Лукашенко і сам не знає, чого хоче. То він правий, то лівий. То капіталізм йде, то соціалізму. І нормальної команди він не має. І своєї партії немає й ідеології. Такий ось культ дуже посередньої та балакучої особистості. Сталін та Ленін хоча б знали, чого хотіли! А цей диктатор? Не знає навіть - правий він чи лівий!
  Ні, без ідеології та стійкої партії, стабільності у суспільстві не буде.
  І просування вперед теж!
  Сталін, на жаль, теж став символом терору та руйнування, перетворивши комунізм на лякало.
  Оптимального правління не вийшло. А за Брежнєва був маразм - як можна було такого поставити главою СРСР. І в молодості Брежнєв на інтелектуала не тягнув, а в старості впав у маразм. Та й загалом соромно глава держави не міг двох слів без папірця зв'язати. Адже слід було вміти таке робити!
  Олег Рибаченко жбурнув босою ніжкою вбивчу подвійну гранату і заспівав:
  - Але жити як і раніше,
  Але жити за Брежнєвом!
  Я німо, німо, не можу!
  І не жени завірюху!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками ніжок вибуховий пакет. Розкидала фашистів наче яблука, які струсили з гілки.
  Дівчинка заспівала:
  - Яблуні у кольорі,
  Соловйов наспіви...
  Я до тебе прийду
  Будуть переспіви!
  Дівчинка широко і сліпуче посміхалася. Її зубки наче перлини, так сяють.
  Та ця пара чудово б'ється.
  Олег Рибаченко взяв і заспівала:
  - Наші зі сталлю кулаки,
  Пазурі, зуби та ікла...
  Так і жадають справжньої бійки!
  І знову хлопчик-термінатор дуже влучно палить. І від гітлерівців сиплються криваві краплі.
  Ні, не буде пощади. Вороги захлинутися.
  А тим часом Наташка та її команда борються у Сухумі.
  Гітлерівці штурмують узбережжя. Бій звичайно дуже нерівних
  Але ж дівчата. Коли вони майже голенькі, це супер!
  Наташа кинула босою ніжкою гранату, викосила дюжину фашистів і заспівала:
  - Майбутнє у світі за нами,
  Адже ми дівчата як джедаї!
  Зоя теж запустила босою ніжкою гранату. Розсіяла гітлерівців і впевнено пропищала:
  - Я те, що всіх зможе закопати у могилу!
  Далі веде вогонь Аврора. Теж дівчина, яка колись б'є, то це вже зовсім не удар мухи.
  Руда чортівка взяла і продзижчала:
  - Я цвіту лисиці, і найбільшої краси!
  І знову босою ніжкою візьме, і подарунок смерті викине! Ось це справді дівка, що треба.
  А тут ще й Світлана як довбане! І всіх розсіє і розкришить, немов у неї чорти з усього пекла вселилися.
  Та дівчата тут, звичайно, з такого оскала зубів, що будь-яку щелепу знесуть без проблем.
  А як треба, то й половину голови!
  Наташа стріляє по супротивнику, і реве:
  - Я є така крута войовниця, що проти мене навіть бик не попрє! Я йому зламаю голову!
  Зоя впевнено підтвердила:
  - Зламаю і роги!
  І боса ніжка дівчини кидає гранату. І два гітлерівські танки як візьмуть і зіткнуться.
  А далі ось і Аврора як уріже. І теж босою ніжкою запустить вбивчу.
  І прореве:
  - Слава Сталіну нехай він порозумнішає!
  Аврора і справді зла. Якого це воювати на два фронти? Адже фактично це означає самогубство.
  І чого це Сталін до такого довів Росію?
  Дівчина знову босими пальчиками ніжок запустить забійний подарунок смерті і пропище:
  - Слава новому вождеві!
  Ну і правильно! У Сталіна навіть чоло низьке. І це ознака невисокого інтелекту.
  Світлана стріляє собі. І босими ніжками кидає гранату. Розкидає супротивників. Винищує їх і верещить:
  - Слава російським богам!
  І знову голою п'ятою метне щось дуже руйнівне.
  Дівчата такого калібру, що їх не візьмуть фриці.
  Четвірка дівчат це величезна сила. І головне вони в одних трусиках.
  І це їм дає колосальну здатність битися.
  Наталя веде вогонь. Рухають лавинні африканські воїни, навіть індуси та араби.
  Німці використовують їх як гарматне м'ясо. Без жодного жалю та жалю використовуючи у боях. І, зрозуміло, беруть числом.
  Сухумі вже відрізали суходолом. І це дуже погано. Незабаром закінчуються боєприпаси і доведеться відходити.
  Але поки що дівчата все ще не хочуть поступатися. Вони мріють про перемогу. Хоч сили та нерівні. А Москва оточена.
  Наташку це непокоїть. Вона кидає босою ніжкою гранату. Розриває ворогів і співає:
  - Якщо столиці стоятиме!
  Зоя теж жбурнула босою ніжкою вибух-пакет і пискнула:
  - Не висохне Росії річка!
  І довбанула по супротивнику з усіх стволів, саморобної безвідкатки запеклістю.
  І розбила пару танків.
  А ось зверху починають пресувати штурмовики.
  Ну і що з того, що вони реактивні?
  Аврора пальнула з ракетниці. Збила німецьку машину. Змусила її впасти.
  Після чого руда бестія проворкувала:
  - Без кордонів комунізм!
  Далі Світлана почала вести вогонь. І викошувала чорних бійців. А потім як босою ніжкою жбурне лимонку.
  І прореве:
  - Слава новим богам!
  Наташа пальнула по супротивнику і пискнула:
  - Російським богам!
  І від кидка її босої ніжки, вибухає літак.
  Ось це дівки-термінатори. Якщо вже б'ються, то так що з ними нікому не впоратися.
  Зоя теж кидає у супротивника те, що вбиває будь-яку силу. І таке, що розносить ворога. І войовниця, скелячи зубки, верещить:
  - Літаки в труну!
  І босі пальчики знову метають подарунок смерті.
  А потім Аврора як запустить у ворога, лимонку. Візьме і прореве:
  - Майбутнє це за нами!
  Світлана, вискалив зубки, видала:
  - За комунізм, і нові скоєння!
  І знову як кинув босою ніжкою гранату. І всіх повбиває. Ну якщо не всіх то частина точно.
  Фашисти полізли в глечик. І в цьому їхня проблема. Ось видно самохідку "Ягдтигр". Застаріла машина, але дуже забійна. До неї підповзає хлопчик-піонер. І підсовує міну.
  І самохідка тривіально вибухає.
  Хлопчик показує мову і співає:
  - Вип'ємо за Батьківщину, вип'ємо за Сталіна!
  Вип'ємо і знову наллємо!
  Гітлера ми піонери вб'ємо!
  Фашистам дістається. Хоча й тяжко Червоної Армії. Місто Грозне оточене гітлерівцями, але все ще борються в ньому бій. Дівчата тут на висоті.
  Ось Тамара б'ється. Вона в купальному костюмі та босоніж. Та й погода жарка і дівчині так спритніше. Красуня веде вогонь. Босою ніжкою по фашистах запускає вибухові пакети та співає:
  - Гітлер скоро цвяхи в труну отримає,
  Буде, як павук, горіти у вогні.
  Будуть у пекло біси мучити -
  Тих, хто поклонявся Сатані!
  І знову від босої п'яти красуні летить дуже вбивча лимонка та розбиває фашистів.
  Марія зі смішком вимовляє:
  - Гранати вбиватимуть!
  І ляскає Тамару по плечу. Дві дівчини б'ються, а нагорі пробитий кулями Червоний прапор.
  Дівчата босоніж і майже без одягу, але радянських місто здавати не мають наміру.
  Марія заспівала веселу пісню. І при цьому вела жорстокий і вбивчий вогонь;
   Багато є людей великих,
  Чиї справи у віках живуть, Багато є імен великих, Що безсмертними звуть.
  
  Багато казкових героївЗберіг наспів билин, Але простий з усіх героївІ рідний нам усім - один.
  
  Серед гір провів він дитинство, За польотом птахів стежив, Отримав від гір у спадок Красу орлиних крил.
  
  Його ім'я, прогримівши громом, Пронеслося за океан, Стало близьким і знайомим Пролетаріям всіх країн.
  
  На великій землі Китаю,Дороге всім серцям, Це ім'я сповіщаєФанзам - мир, кінець - палацам.
  
  Сталін - це щастя прапор, Людства світанок! Нехай живе коханий Сталін Багато-багато довгих років!
  Добре співали дівчата. До Марії Тамари приєдналася і Вероніка, і Вікторія.
  Усі чотири красуні в оточенні, але як борються.
  Ось Марія босою ногою кидає гранату та збиває німецький штурмовик. І пищить красуня:
  - Слава нашій партії!
  Вероніка теж босою ніжкою посилає подарунок смерті, і НЕ-162 збитий. І реве войовниця:
  - Слава, що вище за славу!
  . РОЗДІЛ Љ 6
  Вікторія, стріляючи по супротивниках, і ведучи вогонь, загартуватися:
  - За майбутні простори комунізму!
  І четвірка красунь, майже оголених і босоніж сміється.
  Вони такі дівчата орлиці найвищого ладу.
  Мірабела та Анастасія і в небі борються. І теж фашистам мізки вставляють.
  Мірабела з посмішкою, цвірінькає:
  У світі буде все чудово,
  Батьківщину любите пристрасно!
  І знову босими пальцями ніг, через відчинене вікно, як закине лимонку. І по фашистах довбає. Падає чергова збита машина.
  Оце фокус - треба так потрапити.
  Анастасія зі смішком вимовляє:
  - Ленін би тебе похвалив!
  Мірабела збили однією чергою пару німецьких машин і зауважила:
  - Сталін без жодних сумнівів теж!
  Анастасія зрізала три гітлерівські літаки і підтвердила:
  - Без жодного сумніву!
  Дівчата такі аси круті. І найголовніше красиві. У них жар і водночас холодний розрахунок.
  Мірабела збиваючи черговий літак, помітила:
  - Все у світі у нас щодо...
  Анастасія хихикнула і сердито буркнула:
  - Без філософії зайвої!
  І теж відчинила вікно, і босою ніжкою жбурнула гранату. На цей раз МЕ-262 рознісся.
  Мірабела згідно кивнула:
  - Це ти чудово зробила!
  Анастасія, вишкіривши зубки, додала:
  - Що зробила, те зробила!
  І обидві войовнички як розреготаються. І підморгнути один одному.
  Та героїзм вражаючий.
  Влітку 1946 року запеклі битви розгорнулися за місто на Волзі. Жіночий снайперський батальйон під командуванням капітана Олени Огурцової зайняв оборонну позицію у руїнах на вулиці Володарського. Дівчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Альона у плямистій гімнастерці на голе тіло, у коротких штанях, та босонога. Красива і фігуриста дівчина, з сильними стегнами, тонкою талією, короткою стрижкою під напівбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнім підборіддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посіріло від пилу, високі груди, жорсткий погляд. Капітан Альона воює вже більше двох років і, незважаючи на молодість, дуже багато побачила. Ноги у дівчинки все в саднах та забитих місцях. Дівчині спритніше пересуватися босоніж, ніж грубих і незграбних чоботях.
  Гола підошва відчуває найменшу вібрацію ґрунту, попереджає про близькість міни, а сама мати-земля додає витривалості. Ступні у дівчини з одного боку огрубіли, і не боятися розжареного металу, чи гострого щебеню руїн, але з іншого боку не втратили чутливості та гнучкості, попереджаючи крізь гуркіт про рух танків.
  Мила Оленка тримає в руках гранату із прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грізного німецького танка "Лев", що поливає вулиці з кулеметів.
  Поруч із нею повзе Марія. Теж босонога, так усі дівчата з батальйону, опинилися від чобіт, наслідуючи свого командира. Її курні підошви точать коли дівчина повзе рачки. Жовте волосся у Марії брудне, і довге... Трохи в'ється. Сама дівчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навіть прийняти за дівчинку, з вузькими плечима, а великою головою, що здається.
  Але Марія пережила вже багато. Встигла побувати і фашистському полоні, переживши жорстокі тортури, і копальні, звідки якимось незбагненним дивом зуміла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, ніжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тіло струм.
  Марія стріляє... Солдат Третього Рейху, у разі араб падає мертве, мордою здіймаючи пісок і щебінь.
  Оленка підсовує в'язку гранат під гірку сміття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його підірве. Блакитні очі дівчата сяють, немов сапфіри на смаглявому від засмаги та пилу обличчі.
  Досвід підказує, що добре захищений танк зараз змінює позицію. "Лев" має 100-міліметрів бортової броні, та ще й під нахилом. Тридцятьчетвірки не можуть його пробити, шанс є тільки у важких кевешок. Але гусениці це мета. Головне позбавити машину рухливості.
  Анюта дає чергу з автомата... Солдате, невідомо якої національності падає. Німці, підкоривши більшу частину східної півкулі, бережуть арійську кров і кидають у бій колоніальні війська: арабів, африканців, індусів, різних азіатів та європейців. Зросла також і кількість поляків - які з пелюшок привчені ненавидіти більшовицьку Росію. Воюють тут і українські націоналісти, і донські козаки, і чеченці, і весь кавказький каганат. Гітлер підняв цілий інтернаціонал.
  Ворогів багато...
  Анюта спритно ухиляє від кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорніла від пилу, круглу, дівочу п'яту. Капітан-красуня відчула навіть лоскоту від того, як близько пролетів презент великого калібру. Дівчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навіть куля!
  Марія відстрілюється... Ще одна дівчина Алла - дуже руда, вища за середній зріст, і мускулиста, незважаючи на мізерну пайку. Теж вельми симпатична дівчина, з розкішними стегнами, підтягнутою талією, не по-жіночому широкими плечима, і високі груди.
  Алла веде бій в одних трусиках, гімнастерка розірвалася на шматки, і розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси і крапельку їжі для виснажених радянських військ.
  Так що Алла майже гола, її ноги подряпані, особливо коліна. У підошву правої ноги влучив уламок, і вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Алла кривить своє гарненьке, але водночас і жорстке обличчя. Дівчина, стріляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталін!
  І зрізає атакуючих гітлерівців, сама ледве встигаючи відкотитися.
  Через руїни та вузькі вулички, грізним німецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двісті тонни "Мауси" і зовсім не можуть проїхати...
  Як і передбачала Анюта, "Лев" проїхав трохи, і уткнувся купу сміття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, відлетіла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився і з його ствола вилетів снаряд.
  Десь гримнув на відстані, пішовши в руїни. Анюта, наче змійка прошипіла:
  - Оце мій розрахунок! Відкрили рахунок...
  Дівчина-капітан знову змушена відповзати. Німці та їх сателіти не можуть використовувати в завалах свою технічну перевагу. З вини упертого Гітлера орди Третього Рейху загрузли в позиційних боях у досить великому і добре укріпленому місті.
  Марія жбурляє гранату. Примушуючи робити підбитих німців чи арабів сальто, перевертаючись. В одного з гітлерівських бойовиків відриває руку, і на ній висить англійський годинник з компасом.
  Марія з посмішкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  І гарне дівчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої кераміки.
  Алла теж обтрушує пил, зі своїми пружними, на повні груди. Соски від бруду майже чорні, і сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть німецькі пістолет-кулемети. І проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дівчат тримає позиції, хоча йде артобстріл. І рвуть важкі снаряди, а з неба падають бомби... Але ніщо не зламає мужності радянських героїнь.
  Ось Анюта бачить, як проповзає "Пантера". Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дівча, чхнула, виплюнула пил, що ліз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрібно підповзти непомітно. Але довкола стільки диму.
  Анюта почала підбиратися, упираючись у дрен босими пальцями ніг та ліктями. Вона нагадувала кішку, що вистежує мишеня. Дівчина пам'ятала війну з того страшного літа сорок першого року, коли вермахт віроломно вторгся у терени СРСР. Чи було ні дівчині, майже дівчинці страшно? Спочатку так, але потім звикаєш. І вже постійні розриви снарядів сприймаєш, як пересічний шум.
  Ось і зараз вибухнуло зовсім поряд. Дівчина шльоп на живіт. Зверху проносяться, наче зграя диких бджіл уламки. Анюта шепоче потрісканими губами:
  - В Ім'я справедливості Господи!
  Дівчина прискорює повзок і з розбігу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" піддається. Німецький танк починає горіти, детонує бойовий комплект.
  Анюта з посмішкою шепоче:
  - Дякую тобі за всевишнього Ісуса! Одному тобі я вірю! Одному тобі молюся!
  Пантеру розносить. Відірваний довгий стовбур заривається в щебінь. Лобова броня, відірвавшись від бортової, нагадує совок.
  Анюта, чиї очі, на коричневому від пилу і засмаги обличчі сяють волошки, вимовляє:
  - Чим більше у ворога дубів, тим міцніша наша оборона!
  Алла дуже сексуальна у своїх чорних трусиках, і голим, запорошеним, сильним тілом. Дівча дуже вправне. Вона вміє метати уламки скла босими пальцями ніг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу ніжкою гостренький предмет. І встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Алла залепетала:
  - А я секс-символ і символ смерті!
  Дівчина, після чого знову поповзла стріляючи. Вела вогонь та Анюта.
  Красуня-капітан, зрубавши фашиста, прочірикала:
  - Життя ланцюг, а дрібниці в ньому ланки...
  Марія постріли, розкроїла фрицю голову і додала:
  - Не можна ланці не надавати значення!
  Анюта, знову влучно вистріливши, просипала:
  - Але циклитися на дрібницях ніяк не можна...
  Марія точно пальнув, додала:
  - Інакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дівчина Мотрена, теж дуже гарна, разом із піонером Сергійком приготувала міну на дроті. Вони удвох штовхнули її... Пролізла підступна козявка до гусениці "Тигра"-2. І як рвоне цю довгоствольну німецьку машину.
  Білобрисий хлопчик Сергій вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  І ледве встиг відскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, від падаючої покрівлі.
  Мотрона погладила хлопчика по шиї і сказала:
  - Ти дуже спритний!
  Піонер пробрався на фронт і причепився до жіночого батальйону. Хлопчик навіть дуже винахідливий. Наприклад, літачки робив, щоб збивати фашистські штурмовики. Коли піднімаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовірно оглушливий рев.
  Німці завдають ударів під симфонію Вагнера. Така велична мелодія.
  Мотрона з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються перелякати!
  Хлопчик-піонер з пафосом проспівав:
  - Російський воїн смерті не боїться,
  Нас смерть під зоряним небом не візьме!
  За Русь святу міцно битиметься,
  Я зарядив могутній кулемет!
  Мотрона, росла м'язова дівчина, з широкими стегнами та плечима - типова селянка. Одяг вибухнув під час боїв у лахміття, міцні ноги боси, волосся сплетене в дві коси і сильно пропилялося.
  Сережці всього одинадцять років, що худне від недоїдання, подряпаний і брудний хлопчика, в одних лише шортах. Біле від природи волосся, у хлопчика стало сірим, а ребра просвічують крізь тонку засмаглу і брудну шкіру. Ноги страшенно збиті, і в опіках, забитих місцях, з пухирями. Щоправда, доля зберігала дитину від серйозних поранень.
  Мотрона на його фоні здається великою та товстою, хоча дівчина зовсім не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кістках. Причому голод здавався зовсім не позначився на її огрядній і великій фігурі.
  Дівчина стріляє з важкої протитанкової рушниці. У лоб німецькі машини не пробити, а от у гусениці є шанс.
  І здоровенний "Лев" отримавши важку вибухівку в ходову частину, став, ніби затятий курець пускати димок.
  Сергій проспівав з єхидцем:
  - Фріц смердючий не подумавши, біля під'їзду закурив! Він, звичайно, велику, неприємність отримав!
  Мотрона, миготивши мускулистими, засмаглими ікрами, відбила босими, гарними ногами чечітку. Дівчина заспівала:
  - З ікони миготять святих російських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч із тисячу фриців! А якщо хтось більше фашистів загуде - ніхто вас, повірте, за те не засудить!
  Після чого перезарядила протитанкову рушницю і знову вистрілила. Німецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дівочий батальйон завдав фрицям суттєвої шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дівчину розірвало навпіл, і її личко стало таким, незважаючи на пилюку блідим.
  Більшість Сталінграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося від міста, не хоче піддаватися і здаватися.
  Анюта тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна німецька машина отримала гранатою в бік, але не піддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дівчині доводиться закопуватись у землю, і щебінь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Анюта тихо шепоче:
  - Мама тато вибач!
  Марія кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобі. Дівчина прошипіла:
  - Про те, що світло вчення взимку навесні... Стверджую без винятку, що Гітлер гад чумний!
  Алла, розбиваючи приціл фашистам, і поливаючи їх чергою, процідила:
  - У труні, я фюрера побачила зараз! І рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дівчина й справді жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Настав вибух і дуло "Тигру" покоріжило.
  Боягузливий німець узяв і позадкував.
  Анюта прогугнявила через ніздрі:
  - Наша, вашій не поступиться!
  Марія зрубала кулею гітлерівського найманця і заспівала:
  - А лиходій не жартує! Руки ноги, він російським мотузками крутить! Зуби в саме серце встромляє... Вітчизну до дна випиває!
  Анюта хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико репетує, надривається!
  Марія пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посміхається!
  Ось з'явився ще небезпечніший "Штумртігр". Він руйнує цілі будівлі та бункери. Причому до позицій радянських військ не наближається. Машину тримають під прикриттям німецькі кулеметники.
  Анюта бачить, що підібратися до позицій фриців неможливо. Натомість у небі Фокке-Вульфи. Одна з таких машин підлітає ближче до радянських позицій. Дівчата нею відкривають вогонь.
  Алла жбурляє гранату, і люто вимовляє:
  - У глибокій смерті - прощення немає!
  Після чого дівчина дає чергу з автомата. Швидко відкочується. Швидко під'їжджає порівняно новий німецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декілька дівчат кидають у німецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає і не може повернутися.
  Алла свиснула, прошипівши:
  - Ось це нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася і вистрілила зі своєї потужнішої зброї.
  Вогненний стовп розколов повітря, і моментально нагрів та наелектролізував атмосферу.
  Алла хихикнула, снаряди пролетіли повз напівголе дівчисько. Руда безсоромна труснула стегнами і вивела:
  - А Ньютон ворогів розбив, скинув ярмо з трону! Фріцам він ухвалив, свій закон Ньютона!
  Сталінград весь охоплений згарищами, коли здавалося язики вогню, лижуть небо і тріщать фіолетові, помаранчеві, а червоні іскри! А кожна іскорка, ніби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Анюта, зваливши німецького бійця, блиснула блакитними очима, заспівала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повір, по тобі просто плаче психушка!
  Марія на розспів заспівала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по голові піддати! Влаштувати фюреру припарку і з автомата кулі слати!
  Дівчина дико хихикнула, і перекинулася з живіт на спину. Зробила ніжками велосипед. Вгору полетіла граната. Пролітаючий Фокке-Вульф отримавши осколками під черево, жваво злетів вище. Видно гострі уламки його поранили. Фашистська тварюка спалахнула, і почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Анюта, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Німецький літак підірвало, розкидаючи на всі далекі куточки неба уламки. І куди фашистський осівся. Зробив свій останній розворот. У тлін пішов кат, а не пілот!
  Марія чхнула, розсіюючи пил і, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Алла знову метнула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лікуватися!
  Німці та їхні сателіти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дівчат не діяла. Ось Сергійко розгорнув катапульту, і як садане по ворогові у відповідь.
  Хлопчик-піонер проревів:
  - Санта Клаус розриває пащу Гітлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистів, змусив їх розлітатися, і при цьому перевертатися в повітрі. Фріці падали і розбивалися об уламки стін.
  Танк "Тигр"-2 втративши рівновагу, зіткнувся зі "Левом". Ех, лева, де твоя грізна назва?
  Анюта посміхнулася і відповіла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Піонер завжди готовий!
  Дівчина-капітан знову почала цвяхувати. А Мотрона полоскотала Серьожці вузьку ступню, яка вона в нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бігати по згарищах.
  Марія на розспів, сказала:
  - Юність це добре - старість це погано!
  Алла це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нічого гіршого за старость! Це і справді, найогидніший стан із усіх можливих!
  І дівчисько зробило стрибок із переворотом. Їй представилися на хвилину огидні бабки. Ні, не порівняти, стару жінку з дівчиськом. А яка краса, у струнких тілах.
  Алла взяла і заспівала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступі хну.
  І що ж із струнким моїм станом,
  Як поділося юність не зрозумію!
  Анюта блиснула очима, звалила німця попаданням у пах і помітила:
  - Ні! Все-таки на війні є така краса - залишитися вічно молодою! Вічно п'яний!
  Мотрона поклала у катапульту новий заряд. Це щось на зразок гарного міномета. Дівчина прошипіла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною ніжкою, і гаркнув:
  - Фріцам фас!
  І граната разом із вибух-пакетом з усього розмаху пролетіла у позиції Гітлерівців.
  Та не давався їм Сталінград. Третій місяць із кінця червня йде штурм, а місто все взяти не вдається. На інших ділянках фронту гітлерівці досягли успіхів, але не на цьому.
  Анюта вистрілила з пістолета і прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити світобудову дуже складною!
  І потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, і вогняні вихори висвітлили задимлений краєвид. А німець виявився розірваний вогненною лапою.
  Дівча-капітан прокричало:
  - Люблю я вбивати зло! І це найвище добро!
  Марія лупнула німців чергою і прошипіла:
  - Пограємо дикобраз!
  Алла відкрила вогонь більш прицільно. Декілька чорношкірих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотіла дівчисько.
  Марія грайливо заспівала:
  - Нафарбувавши Гітлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вірний пес!
  Анюта, ведучи вогонь, прошипіла:
  - Давай увечері, Адольф повіситись... Досить голову дурити! Давай увечері, лети кречетом - щоб фашистів міцно бити!
  Марія люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! І ми зробимо!
  Дівчата з батальйону "Ленін" зупинили просування іноземного війська. Фріци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простір. Не допомагав і танк "Лев", із яким пов'язувалися надії. Ось модифікація машини зі 150-міліметровою гарматою.
  Алла збиває камінь, що прилип до оголеного соска. У дівчини такі гарні і повні груди. Дівчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильніша, ніж рука, і кидок проходить далі.
  "Лев" отримав по гусениці розрив і зупинився. Вистрілив із своєї потужної пащі. Гуркіт, і обвал.
  Алла, спльовуючи, вимовляє:
  - Російський воїн від болю не стогне!
  І знову дівчисько стріляє. І робить це напрочуд влучно. Фашист, що висунувся з вежі, завалюється назад.
  Руда, майже гола дівчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росіян зумів він зламати! Хто сміливий, той у бою нападає, ворогів будемо люто бити!
  І Алла перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого дівчата красиві! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробігла Катерина... Дуже красива дівчина, з пухнастим, білим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимось зіллям, щоб вони не бруднялися.
  Дівчина дуже красива, з фігуркою Венери, тільки більш підтягнутою та рельєфною. Одяг на ній, тільки ліфчик і трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченістю відрізняються ніжки! Це не дівчина, а друк досконалості, вінець краси.
  Вона і пересувається по-особливому, немов білочка. А босі ніжки так і миготять, і п'ята, на диво залишаються чистими. Катерина стріляє, і фашист отримує виразку у грудях.
  Дівчина вимовляє:
  - Вірність Батьківщині - найвище слово!
  Алла зі смішком помітила:
  - Знімай ліфчик і залишайся як я в трусах!
  Катерина заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Алла труснула стегнами, влучно пальнула і заспівала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Катерина хихикнула і помітила:
  - Навіщо приносити радість фрицям, дивитися на нашу красу!
  Алла рішуче відповіла:
  - Краса у нас смертельна!
  Катя хихикнула і пальнула по ТА-200. Машина фашистів спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Алла хихикнула:
  - І життя добру!
  Катерина побачивши, що німець падає, ринула:
  - Ось це найвища цінність! Не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Алла як заспіває:
  - Чекає на перемогу! Чекає перемога... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зуміємо фашистів розбити!
  Красива дівчина, і її голі груди так і ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежі.
  Анюта тепер виглядала набагато рішучою. Вона пальнула по фрицях з пістолет-кулемета, і гаркнула:
  - Я вас каструю!
  І справді фашисти отримали смертельні презенти та труни! А дівчина показала їм дулю, зістроїмо босі пальці ніг. І засвистіла наче соловей-розбійник. Причому через пальчики нижніх кінцівок.
  Капітан-дівчинка дуже розумна. І іскрометна. І зовсім не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатів ворога, у яких можуть виявитися діти, що плакатимуть по вбитих батьках.
  Анюта втім, жене від себе такі думки, тож від них хочеться розплакатися. Але ж не росіяни прийшли до німців, щоб грабувати та вбивати. Ні, це німці та ціла агресивна зграя іноземців з усього світу увірвалася на російські простори.
  Анюта перехрестилася, і вистрілила в того, хто намагався непомітно підібратися до позицій росіян фриця... У того випливло вибите кулею око і мозок.
  Дівчина-капітан посміхнулася і промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Анюта точно вистрілив, і потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, і кулемет відлетів, кілька разів перекинувся. Потім його дуло встромилося в щебінь.
  Дівчина потерла голу, запорошену підошву об щебінь. І знову прицілила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дівча проспівало:
  - Ні, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб російський хліб запашний, називався словом брід!
  Марія зробила дуже точний постріл, від якого запалав Фокке-Вульф, і перевіряла:
  Для негідника звичайно вибір зрозумілий,
  За долари він Русь готовий зрадити...
  Але російська людина, тим і прекрасна.
  Що життя за Батьківщину готове віддати!
  Дівчина, зробила сальто і показала гітлерівцям дулю, і прокрутилася, і кулі не зачіпали красуню.
  З'явилася Алла, ця красуня, майже гола, і замурзана, мов чортівка, шпурнула одразу двома ніжками гранати. І перевіряла:
  - Те, що я маю, то... Фріцам у гострий бік!
  Мотрона поправила Аллу:
  - Гострим, у бік, а не в гострий бік!
  Дівчина хихикнула і труснула своїми кавуновими грудьми, і запустила гранату, використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулі, і вивернувся цей кривий витвір мистецтва.
  Після чого гітлерівська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Анюта заспівала, весело підморгуючи:
  - І "Тигр" задкують і німці ховаються!
  Дівочий батальйон маневрував під ударами, авіації з повітря та важких знарядь. Ось ударили реактивні бомбомети, піднялися в небо розбиті, розпечені кручі. І загорілося каміння. На щастя, жодна з дівчат не загинула, зате вирушили на той світ чоловіки - яких не так шкода! І летять душі - одні до раю, а інші до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вірував в Ісуса.
  Алла найсексуальніша з войовниць у люті: ну невже фашисти зі свого "Штурмтігра" можуть обстрілювати позиції радянських військ і вбивати червоних воїнів?
  . РОЗДІЛ Љ 7
  І дівчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. І крутилася все швидше. І потім з усього розмаху жбурнула подарунок смерті у широке дуло "Штурмтігра". Голі, засмаглі ноги красуні майнули, і граната влетіла в дуло. І потужна машина спочатку подавилася, а потім рвонула. Два "Королівські тигри", що стояли по бортах "Штурмтігра", були підкинуті, і розлетілися в різні боки. З них зірвало ковзанки, і ті посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля підкинула Аллу, і дівчина полетіла шкереберть. І її перевертало, розгойдувало і жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебінь, і розфарбоване каміння вп'ялося в її голі підошви. Дівчині було боляче, і навіть через мозолисту ступню пробило вістря.
  Але Алла знайшла в собі сили встати і прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелі!
  Анюту та інших дівчат підкинуло вибуховою хвилею, і навіть трохи пом'яло. Але жодна з гарних войовниць не загинула. Дівчата зустріли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гітлерівців, що вискочили, та інших агресивних комах облягали СРСР.
  Марія заспівала з великим натхненням:
  - І коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзі! І з волі Єгови на небесному перекличку буду я!
  Алла, струшуючи пил з розбитих у кров підошв і, заспівала:
  - Ленін, партія, комсомол! Фюрера ми відправляємо до дурдому!
  Дівчата оглушливо почали реготати, а Сергійко з тривогою і досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як ці голі та сильні ніжки Алли!
  Мотрона, граючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нічого! Ти ще вигадаєш. Щось крутіше!
  Відьмакова повернувшись із передової, отримала терміновий виклик до Владивостока. Зазнавши величезних втрат і майже оточивши Хабаровськ( зв'язок із цим містом підтримувалася через Амур), японці зупинили свої війська для перегрупування та поповнення. Принаймні сто мільйонна Японія з ще сімдесятимільйонною Манчжурією та Таїландом могли удосталь перекидати піхоту. Деякому сенсі воювати з СРСР легше ніж США, тож для битви з останньою потрібно багато дорогих кораблів і зовсім не дешевої авіації. А ось піхоти з легкими та дешевими гвинтівками та автоматами скопійовані зі "Шмайстерів" можна постачати у великих кількостях! Кожен японський хлопчик із семи років вміє зібрати та розібрати автомат! Тільки, звичайно, потрібен час, щоб з острова на континент перекинути війська. А отримавши поповнення знову рушити углиб радянської території!
  Отримавши виклик, Відьмакова розраховувала, що нарешті отримає новий винищувач і битиметься в небі. До Владивостока дівчину підвозили на "емці". Льотчиця відчував себе подобою термінатора. Попутником виявився сивий дідок, незважаючи на солідний вік, що носив лише сержантські нашивки.
  Він хвалькувато заявив:
  - Ех, ви молодь! А ви знаєте, що я ще за царських часів з японцями воював!
  Відьмакова із сумнівом запитала:
  - Невже? А може, ти ще й хрест отримав?
  Дід, трясучи сивою бородою, лаявся:
  - Немає ні хреста, ні медалей! Так рік та три місяці воював рядовим! А ти що думаєш, усі можуть звання та медалі здобувати? Особливо за царя, коли рядових не дуже шанували!
  Відьмакова погодилася:
  - Та за царя була станова нерівність! Але зараз інші часи. До речі, як вам япошки! Чи сильний був противник?
  Старий відповів, виблискуючи залізними зубами:
  - Не слабкі, хоча будь наше командування розумнішим, не віддали Порт-Артур та Маньчжурію! Не такий сильний вони ворог.
  Емка їхала повільно, дорога була розбита бомбами та артилерією. Можна було побалакати.
  Відьмакова запитав трохи тихіше:
  - А наші що були сильніші?
  Старий жваво ніби був заводною іграшкою, кілька разів кивнув:
  - У дечому так! Наприклад, у японців стрільбищ проводитися разів на двадцять більше, ніж у нас. Я ось перед відправкою на фронт, лише у трьох стрільбищах брав участь. І то по п'ять пострілів кожен. Тим не менш, при перестрілці, не сказати щоб ми були гірші за японців. І це при тому, що вони були у формі кольору хакі, а ми в білих шинелях. Звичайно після того як ми отримали деякий військовий досвід. Здібностей у ратній справі у японців набагато менше, ніж у нас, не дивлячись на більш тривалий вишкіл. Адже гвинтівки в них б'ють куди точніше, ніж наша палиця "Мостина".
  Відьмакова без застережень погодилася:
  - Так звичайно! У цьому ти маєш рацію! Японці вони, як і німці, дуже багато уваги приділяють стройової підготовки.
  Старий похитав головою:
  - Навпаки! Не набагато менше, ніж у нас у царській армії! Ну, якщо ще перед першою світовою війною, стали тренувати солдатів краще, і хоч форму поміняли, то тоді... Не армія, а суцільна крокістика!
  Відьмакова не без єдності помітила:
  - У нас перед війною, теж дуже багато уваги приділялося ходіння на парадах! Мабуть, розумний вчитися на чужих помилках, дурень на своїх, хто взагалі не вчиться, хто?
  Дід зауважив:
  - Вишкіл справа наживна! А ось із постачанням у нас взагалі був повний завал. Ні гармат, ні патронів! Голодували часто, солдати хворіли - ліків не було! Вмирало від тифу та іншої гидоти більше, ніж від японських куль. Така й була погана війна. Куропаткін взагалі ідіот! Ні обхідних маневрів, ні маскування прямо кидав людей на траншеї під кулемети. Нас використовували як гарматне м'ясо. Скінчилося все погано, розгромом. Я взагалі ледве ноги тягнув. Щоправда, тим, що полону уникнув, цілком можу пишатися! Як пораненнями також!
  Дівчина, цікавлячись, запитала:
  - А самі японці стали кращими чи гіршими! У плані своїх бойових якостей.
  Старий спочатку закурив самокрутку, і лише потім відповів:
  - Про це важко судити об'єктивно. Армії змінилися, з'явилися танки, авіація, пістолет-кулемети. Кораблі в плані прогресу, не так сильно змінилися, як втім, і гармати. Але дурість командування залишилася колишньою, так прошляпити, напад на Владивосток!
  Відьмакова блиснула зеленими очима:
  - Цьому немає виправдання!
  Старий погодився:
  - І не може бути! Адже знали, що противник готує підлянку і не зреагувати, на це ніяк! Наче підставили. Адже перемир'я з піндосами явна ознака того, що ось-ось настане сильний удар.
  Відьмакова хихикнула:
  - З піндосами?
  Дідок підтвердив:
  - Так зараз Америку і Британію називають! Назва походить від слова "спізнитися", тобто вкрасти. А це країни-паразити, країни-злодії, що смокчуть крові, у тих хто дурніший і слабший!
  Летчиця кивнула рудою головкою:
  - Тут я згодна!
  Старий наполягав:
  - Погодься, що наше командування ідіоти, та ще й зрадники! Так підставити наш флот, гірше піндосів!
  Відьмакова заперечила:
  - Може вони не думали, що японці так швидко завдадуть удару. Взагалі Далекий схід, був місцем відпочинку, і сюди влаштовувалися труси та ледарі. Адже в армії не треба працювати як робітнику чи колгоспнику в тилу, а отримуєш гарний пайок і платню. З іншого боку, і життям, служачи Далекому Сході, не ризикуєш. Та рай для нероб і трусів.
  Старий заперечив:
  - Не так вже й погано б'ються солдати та офіцери. Ось Хабаровськ, досі не здали.
  Відьмакова погодилася:
  - Російський воїн, особливий воїн! Але як говорив Брусилов: солдати у нас чудові, офіцери добрі, генерали посередні, а цар зовсім поганий!
  Дідок, невдоволено крекнув:
  - Якби у нас командувач не Куропаткін, а Брусилов: ми б перемогли! На жаль, його затирали! Треба сказати, що за царя російські генерали подрібніли: за Суворова була ціла плеяда видатних полководців! Втім, Сталін грузин, а як кажуть грузин жо...
  Відьмакова перервала дідуся:
  - Обережніше з такими висловлюваннями! Так можна і до спеціального відділу потрапити! Втім, для мене Сталін аж ніяк не геній! І, наприклад, пропущений лайн-панч у лютому це підтверджує! До речі, я чула, що на перше Травня радянська ППО в Москві виявилася безпорадною і загинули багато тисяч радянських громадян!
  Старий зауважив:
  - Завдяки США та Британії! Вони дали вермахту нові літаки! Та ще я чув, ніби мало місце масове шкідництво, через яке Які розвалювалися в повітрі! Причому саме новенькі Які!
  Відьмакова кивнула головкою:
  - Я про це чула! Справді неподобство! Але, сподіваюся, винних покарають, а проблему виправлять!
  Дідок кивнув, потім раптом промовив:
  - Головна проблема у нас у головах! Свого роду совковий менталітет! Спроба перетворити людину на гвинтик, на звичайного раба!
  Відьмакова не стала сперечатися. Вона замовкла, тупо дивлячись у вікно. Тепер загроза поразки СРСР стала значно відчутнішою. З'ясувалося, що навіть Москва не захищена від авіанальотів. Принаймні не має достатньо надійного захисту, щоб витримати масований авіаналіт!
  Що ж війна переходить у дещо іншу стадію... Правда в боях під Сталінградом, у німців теж було панування в повітрі, але воно не принесло омріяної перемоги! Втім, не така вже й переважна, була у фриців перевага! Адже на фронт регулярно надходили нові радянські літаки! Але треба сказати рівень бойової виучки у льотчиків був дуже низький. Більшість новачків мала трохи більше 8 годин польотів. Це великий мінус, тим більше, що німці зазвичай мають до 250 годин! Втім, після Сталінграда німці скоротили програму до 150, але ж зараз і з пальним стало набагато легше. Втім поява великої кількості нових літаків і для фриців створить проблему.
  До речі, повідомляли, що серед пілотів збитих бомбардувальників захоплено в полон кілька громадян США. Що ж останнє, не стало несподіванкою! Льотчиків на нові бомбардувальники у Люфтваффе не вистачає, от і знайшлися добровольці!
  Цікаво, а чим на це відповість радянське командування? Адже дістати Берлін нема чим? Далекі стратегічні бомбардувальники у СРСР не розроблялися, крім П-8. Останній літак зі швидкістю трохи більше 400 кілометрів на годину і створений у 1936 році явно застарів. Крім того, при ударі по Берліну, він рухатиметься без повітряного супроводу, і німці можуть перехоплювати його своїми літаками. Адже в них вже з'явилися дуже непогані радари, які зафіксують рух літаючої маси до Берліна. Та й потрібен час, щоб випустити достатню кількість цих машин, для ударів по Німеччині. Німці не слабка нація та люблять техніку! Ймовірно, вони самі дисциплінована і високоорганізована нація в Європі чи навіть у світі! Перемогти поодинці, а ще маючи, на другому фронті, не слабку Японію дуже складно.
  Найкраще, що можна зробити в цій ситуації, це спробувати вбити клин між союзниками та Німеччиною. Тільки як це зробити? Берія їй уже доручав здійснити подібне використання, отриманий в американців есмінець. Хороша могла вийти провокація, але Ганна не встигла.
  Начебто вона не винна - що ж не доля, але все одно гризе неприємний осад. Наче може бути, якби вона прибула на добу раніше, все було б по-іншому!
  Втім, і не виключено! Але вона прибула, щойно отримала наказ від Берії!
  Взагалі Лаврентій Палич майстер провокацій. Японія напала на Перу Харбор, не без його участі!
  Справа в тому, що в руки розвідки країни Сонця, як би випадково потрапили документи, про плани США завдати серії превентивних ударів використовуючи авіаносці, в тому числі і базуються на Перу-Харбор!
  Крім того, американці дурні: вони провокували Японію на війну, разом з Британією наклавши ембарго на постачання нафти та іншої сировини, а самі до війни не були готові!
  Дійсно США в 1941 році не мало, достатніми силами, особливо в танках, для війни з Японією. У 1940 році у них було всього 400 танків, а інформація про 1941 рік секретна, але навряд чи і тоді їх було більше тисячі! Так що Америка злізла у війну, будучи зовсім неготовою! Ну, а Японія теж не дуже озброїлася. Якщо танків у неї було близько двох з половиною тисяч, причому легень, то, наприклад, далекої авіації взагалі не було!
  Так США доблесні льотчики країни Вранішнього Сонця і не бомбили! А просто самі отримували в лич! А тепер уже вони вирішили відігратися на СРСР, розраховуючи насамперед на свою піхоту, мріючи повторити успіх часів царя Миколи Другого!
  Відьмакові стало нудно, і вона заспівала:
  Як життя складне, Господи, на жаль,
  Ти сам одягнув терновий вінок!
  Ні, не зносити мені голови,
  обіцяє проблеми день нам новий!
  
  Мрії враз розлетілися на порох,
  Жорстокий черв'як гризе зі пристрастю!
  І біль, і скорбота в твоїх очах,
  Що приборкати, ніхто не має влади!
  
  Але що, Боже можеш ти,
  Як сам зійшов на хрест Голгофи!
  Про щастя примарні мрії,
  Ревуть і стогнуть у плачі вдови!
  
  Ні, ніж Земля жахливішого світу,
  Ескіз війни вся кисть у крові!
  Надривний пені ефіру,
  Ти павутиння враз порви!
  
  А якщо хочеш життя моє,
  То кинь мене Господь у геєну!
  Ось все одно тебе люблю,
  У прогрес я вірю у зміну!
  
  Я вірю в те, що людина,
  Здатний, стати і чистішим, вищим!
  Що скінчиться страждань повік,
  Нам стане, як брат Всевишній!
  
  Що ми будемо наказувати,
  У просторах зоряних кораблями!
  Що наша доблесна рать,
  Сильніше Квазара засяє!
  
  Життя не згасне ніколи,
  І кожен буде людиною!
  Як нескінченний промінь року,
  З безмежним і блаженним віком!
  
  Реальним стане комунізм,
  Вір, буде краще, ніж мріяли!
  Прогрес вперед, вгору, а не вниз,
  Нехай радість буде - немає смутку!
  Відьмакова закінчила пісню і "Емка" нарешті в'їхала до Владивостока. Летчиця з цікавістю розглядала місто. Руйнів у Владивостоці помітно побільшало, деякі будівлі димилися, на вулицях працювали команди гасіння, багато було підлітків, з лопатами, кирками, та іншим набором для ліквідації пожеж.
  Дідок помітив:
  - За царя молодь теж працювала, але без усмішок і ентузіазму! Хоча на голому ентузіазмі далеко не поїдеш!
  Відьмакова заперечила:
  - Якщо промисловість мотор економіки, то ентузіазм пальне з високим октановим числом!
  Старий радісно кивнув:
  - Добре кажеш дівчинка!
  "Емка" зупинилася біля будівлі комендатури і Відьмакова мало не бігцем вискочила з неї. Дуже їй хотілося знову опинитися на своєму крилатому скакуні.
  Дівчина постукала до кабінету, куди її направили на повістку. Наслідував сонний голос:
  - Увійдіть!
  Відьмакова увійшла, гордо розправивши плечі. У кріслі сидів чоловік у формі полковника НКВС. Такий лисуватий і неприємний тип. Він похмуро запитав льотчицю:
  - Ім'я прізвище по батькові!
  Дівчина швидко відповіла:
  -Ганна Петрова Відьмакова!
  Полковник додав:
  - Військове звання?
  - Майор ВПС та герой радянського союзу! - гордо заявила льотчиця.
  Полковник підняв трубку і коротко повідомив:
  - Майор ВПС Відьмакова вже прибула!
  Потім звернувся до дівчини.
  - Ви як почуваєтеся? Сподіваюся здорова?
  Летчиця вишкірила зуби:
  - Добре почуваюся! Готова битися як левиця!
  Полковник кивнув:
  - Чудово! Я гадаю, японці це оцінять!
  Почувся шум, тупіт чобіт, і до кабінету вломилося шестеро рядових співробітників особливого відділу у супроводі, людину в особливій формі. Він наказав:
  - Одягти наручники на цю кралю!
  Відьмакова розгубилася:
  - А це ще чого?
  Полковник гаркнув:
  - А того! Ви заарештовано громадянку Відьмакова! І будете відправлені до в'язниці!
  Людина в особливій формі попередила:
  - Це баба дуже добре вміє битися! Тож будьте пильні!
  Відьмакова посміхнулася:
  - Я не буду представників наших доблесних органів правопорядку! Зателефонуйте Берії і це непорозуміння разом, роз'яснити!
  Полковник зневажливо пирхнув:
  - Ось ще Берію відволікати! Відправте її до в'язниці, а слідство розбереться!
  Відьма кивнула:
  - Я герой радянського союзу і слідство, звичайно, розбереться, але з Берією було б швидше! Я хочу якнайшвидше опинитися за штурвалом літака!
  Полковник утішив:
  - Під час війни ніхто довго не тягтиме! Введіть її!
  Відьмакова йшла, не чинячи опір і, її лише злегка підштовхували дулами автоматів укороченої моделі, якими почали оснащувати розвідників. Потім запхали в чорну вирву і повезли. Ганна Петрівна була спокійна, провини за собою вона не відчувала, та й НКВС напевно знають про її особливі стосунки з Берією, тож розберуться. Воно навіть цікаво побувати у в'язниці. Справжній чоловік має виростити сина, відслужити в армії та відсидіти у в'язниці! Так, мабуть, і войовниця! У в'язницях багато відомих людей сиділи і Сталін, і Ленін, і Гітлер!
  В'язниця розташовувалася не дуже далеко від комендатури, тож Відьмакову витягли і ввели у двір. Там злісно гарчали собаки, кам'яні стіни в'язниці побудованої ще вісімнадцятому столітті, були похмурими і сірими. Дівчина відчула мимовільне хвилювання, коли її ввели всередину і повели коридорами. Ось вікно реєстратури: чергові питання:
  - Ім'я, прізвище, по батькові, стать!
  Потім поворот на права у приміщення викладене плиткою. Там за столом сидів офіцер у формі НКВС і шкіряним фартухом і з ним лікар у білому халаті та дві жінки середнього віку натягують на руки тонкі, гумові рукавички.
  Той, що супроводжував Відьмакову вартовий швидким, відпрацьованим рухом зняв з неї наручники. Офіцер скомандував:
  - Роздягайся!
  Відьмакова здивувалася:
  - Що?
  Офіцер спокійно повторив:
  - Я сказав, роздягайся! Обшук та особистий огляд обов'язкові!
  Дівчина почервоніла:
  - Але ж тут чоловіки!
  Офіцер із фартухом гаркнув:
  - Тобі допомогти! А ну скидай ганчір'я повія!
  Відьмакова здригнулася, вона згадала, що та при помешканні до в'язниці особистий огляд обов'язковий і почала знімати одяг. Жінки приймали її та ретельно промацували кожен шов. Залишившись в одних трусиках, Відьмакова збентежилася, але офіцер гаркнув:
  -І труси знімай стерво! Обшук буде повним!
  Залишившись перед кільком чоловік скоєно голою (привів її конвой стояв на місці, готовий будь-якої миті вступити в бій), дівчинка зніяковіла і спробувала прикрити руками.
  Ту її міцно врізали палицею по сідницях:
  - Руки по швах сука!
  Відьмакова прохрипіла, але стерпіла. Коли її одяг завершили промацувати, а чоботи розпороли, офіцер скомандував:
  - А тепер перевірте їй саму!
  Жінки-тюремниці почали з голови. Вони пальцями в рукавичках розтріпали зачіску, потім зазирнули у вуха, навіть використали якусь трубочку з ліхтариком. Вуха відтягували кілька разів, згинаючи та розгинали. Потім подивилися в ніздрі:
  - Покашляйте, будь ласка! Ось так, сильніше!
  Ніс дівчинці розім'яли. Після чого відбувся огляд рота. Це було зовсім неприємно, грубі руки давили язик, раз у раз відтягували його, потім смикали сильніше, навіть мало не відірвали.
  Офіцер подав голос:
  - Ретельніше треба! Вона може бути шпигункою!
  Тюремниці стали тиснути пальцями на зуби, перевіряючи ні пломб, в яких могла бути прихована важлива інформація. Відьмакова відчувала себе приниженою та обплюваною її героя СРСР обшукували як повію, не пропускаючи нічого. Потім жіночі руки в рукавичках почали обмацувати голі груди дівчини. Вони їй м'яли, мацали буквально кожен міліметр, просвічували ліхтариком. Груди дівчата і зрадницьки набрякли, а тюремниці тиснули все сильніше, потім прохрипіли:
  - Ні! Ось вона чиста!
  Далі обстежили пупок та пальці рук. Пупок відтягували, теж крутили, потім і прокололи голкою. Не менш ретельно обстежили пальці рук.
  - А тепер гінекологічний обшук! - наказав офіцер.
  Тюремниці наказали:
  - Нахилиться і розсуньте ноги, будь ласка!
  Далі було найпринизливіше, коли рука тюремниці в рукавичці, досить грубо увійшла в лоно дівчини. Відьмакова застогнала від болю та приниження. А рука жорстко ковупалася в печера, де жінка зберігає найцінніший свій скарб, від чого було і боляче, і лоскітно. Дівчина трохи смикалася, а офіцер хитро бурчав:
  - Перевірте її якнайретельніше! Адже саме в інтимних місцях шпигунки зазвичай і ховають документи, а часом досить і маленької записочки, щоб дізнатися важливу інформацію.
  Одну тюремницю змінила інша, після чого обшук став ще болючішим і грубішим. Відьмакова зрозуміла, що її просто хочуть принизити, перетворивши обшук катування.
  Огляд заднього проходу був не менш грубим, та ще й використовувалася кишка, і велика клізма. Мабуть, льотчицю і справді підозрювали всерйоз. Після цього перевірка пальців, ніг та ступнів здавалася дрібницею.
  На цьому, втім, не скінчилося, офіцер наказав:
  - Тепер на рентген шлунка! Мало що вона могла проковтнути!
  Ну, це не так уже й боляче. Тут був присутній лікар, він усе ретельно просвічував, навіть серце та легені. Нарешті дав відмашку:
  - Вона чиста і зовсім здорова!
  Офіцер сердито буркнув:
  - Жаль ми її все одно розстріляємо! Втім, нехай поки що на роялі пограє!
  Летчиця, приголомшена приниженням, йшла покірно як автомат. Відьмакові вимазали руки фарбою і ретельно видавили на папір. Потім були різні вимірювання, фотографування в профіль, в анфас. Досить довго змусили стояти голою, переписуючи всі прикмети, шрами та родимки на тілі. Після чого її сполоснули в холодному душі, що, втім, звично у СРСР як для ув'язнених їх видали тюремну робу.
  - На одягайся стерво!
  Роба була фактично рубищем, шитим з мішковини та вишитим тюремним номером. Взуття дівчині не дали, мабуть визнавши її для ворогів народу зайвою розкішшю, і так ледве прикриту повели в камеру.
  Щойно пройшли масові арешти, в'язниця була переповнена і гуділа. Відьмакову кинули в тісну клітку, де вже знаходилося більше сотні жінок переважно молодих дівчат із числа військових та обслуги. Коли льотчицю завели в камеру, вона не могла зробити й кроку, в'язня захаращена вся підлога. У камері було дуже темно, вікно забили дошками, душно і сильно смерділо, мабуть, давно не виносили парашу.
  Дівчата були напівголі, а деякі взагалі голі, забрали одяг. Декілька з них марили і просили пити. Відьмакова зупинилася запитавши:
  - Я не можу зробити й кроку! Куди мені йти!
  - Де привели там і стій! - Наказала з темряви, мабуть, старша по камері. - Тут нам місця нема.
  Відьмакова розуміючи, що це безглуздо, все ж таки запитала:
  - А за що вас дівчата?
  Пролунали голоси:
  - Та ось 58 стаття, чи ще взагалі без звинувачення! А ти за що?
  Відьмакова зістрила:
  - Та Берію зґвалтувала!
  Почувся дружний сміх дівчат і вигуки:
  - Та вона наша!
  Хто пискнув із мороку:
  - Повісити мало цього Берію!
  Грізний голос перервав:
  -Досить! І так уже чоловіків у дворі понад півтисячі розстріляли! Нас також можуть вивести всією камерою на прогулянку!
  Відьмакова гаркнула:
  - Ну, ні, мене поведуть на розстріл, я так не дамся!
  . РОЗДІЛ Љ 8
  Олег Рибаченко за світле завтра продовжував боротися разом із дівчинкою Маргаритою Коршуновою.
  Вони билися у Сталінграді. Билися з усією колосальною мужністю. І не думали вічні діти відступати та піддаватися ворогові.
  Але сили були нерівні і фашисти поступово просувалися вперед. Але дуже повільна і закидаючи підступи до будинків, і вулиці трупами найманців.
  Москва була оточена, але все ще боролася. І в ній також були свої гарні дівчата. Які воістину богатирки.
  Олег Рибаченко та Маргарита відстрілювалися у Сталінграді. Одночасно хлопчик пробував, дещо і писати, по АІ.
  Кандидата у президенти Білорусії Олександра Лукашенка не попустили до виборів. Причепилися до того, що Слов'янський собор відкликав підписи. В результаті кандидатів було не шість, а п'ять. І основна боротьба розгорнулася між Зеноном Поздняком та Кебичем. Проросійський і більш поміркований Кебич вийшов у другий тур із невеликою перевагою. А потім і з великою різницею переміг антиросійського Позняка.
  Лукашенко протестував, що його зняли незаконно. Але загалом, крім шуму, нічого не було.
  Кебіч переміг дуже впевнено. І став першим білоруським президентом.
  Незабаром Білорусь увійшла до рублевої зони. Ситуація в економіці залишалася кризовою. Грошей не вистачало. Але країна була у рублевій зоні.
  Кебіч запропонував процес інтеграції із Росією. Почалося зближення законів, відкрилися кордони, об'єднувалася економіка. Створювалися наддержавні органи.
  1999 року відбулися нові вибори президента Білорусії. Економіка була у глибокій кризі після російського дефолту. Але дуже збільшився вплив комуністів. Лукашенко з усіма посварився і власної партії не створив, і був відтіснений іншими силами. Основна боротьба розгорнулася між Калякіним та Кебичем. Зенон Позняк на той час втратив популярність. Як втім, і БНФ загалом.
  Найсильнішими стали комуністи.
  У Росії також трохи змінилася історія. Зюганов набрав президента трохи більше голосів, хоч не зумів перемогти. Лебідь на кілька місяців був довшим за секретаря Ради Безпеки. Але, загалом, це настільки істотно. Найголовніша відмінність - Черномирдіна не було відправлено у відставку. І внаслідок цього залишався прем'єром навіть після дефолту. Втім, незважаючи на допомогу Черномирдіна все одно у другому турі програв, і президентом Білорусії став Калякін.
  А в Росії після відходу Єльцина в президенти пішов Черномирдін. Економіка Росії вже перейшла в зріст і Віктор Степанович, хоч і з великими труднощами, за допомогою Жириновського, який посів третє місце, здолав Зюганова.
  Таким чином, у Росії президентом став Черномирдін, секретарем ради безпеки та першим помічником президента Жириновським. Путін поки що залишався на других ролях. Зюганов голова опозиції. Примаков досі міністр закордонних справ.
  Отже, все йшло за планом. Калякін продовжував процес інтеграції, але ще не поєднуючись. Економіки пішли на зріст. Черномирдін вів війну у Чечні. Перемовлявся із Масхадовим. І зрештою домігся там стабільності.
  Наступні вибори Черномирдін у Зюганова вже легко виграв. Калякін також легко був обраний на другий термін. Все йшло більш-менш спокійно. Економіка Білорусії піднімалася.
  Але Калякін не пішов на третій термін. Його наступником став колега Новіков.
  Не пішов на третій термін і Черномирдін. Черномирдіну успадкував Жириновський. Останній, звичайно ж, став значно помірнішим, але посилив тиск на Білорусь - вимагаючи приєднання до Росії.
  Новик же упирався. Через що потрапив під санкції.
  Жириновський вирізнявся більшою жорсткістю і тиснув сильніше... У результаті проросійські сили провели в Білорусі референдум, який збігся з сильною економічною кризою. І Білорусь увійшла до складу Росії. Що посилило антизахідні настрої.
  У 2014 році Жириновський, скориставшись приводом майдану в Україні та повалення Януковича, ввів війська. Українська армія була небоєздатною і росіяни її знезброїли. Янукович та рада під дулами автоматів оголосили про проведення референдуму. Росія приєднала себе і цю республіку.
  Для того, щоб українці менше бунтували, Жириновський переніс столицю Росії до Києва. І це вплинуло на результати референдуму. Сам Володимир Вольфович, на наступних виборах президента, був з тріумфом обраний на третій термін, скасувавши на референдумі всі обмеження.
  Олександр Лукашенко пішов на пенсію і канув у небуття. Путін пропрацював на посаді голови ФСБ до 2012 року, доки не виповнилося шістдесят років. І Жириновський, який любив омолоджувати команду, не замінив його на сорокарічного здібного офіцера. Молодшим став і губернатор Білорусії, який замінив Новика.
  Росія, щоправда, потрапила під санкції Заходу, але були не надто суттєвими. Жириновський воював у Сирії та Іраку. Створив для курдів свою державу і загалом діяв рішучіше, ніж Володимир Путін. Мало того, Росія завдала ракетного удару по Саудівській Аравії і різко підняла ціни на нафту.
  Потім почалася велика війна між Іраном та США. Що ще більше підняло ціни на нафту. А Росія тим часом взяла та приєднала до себе Прибалтику та Молдову. А потім, скориставшись смутою в Казахстані після відходу Назарбаєва, цю республіку включила у свій обіг.
  Теж пройшов референдум, і Росія отримала чергову губернію.
  Поступово йшло відновлення СРСР.
  2020 року Жириновський оновив рекорд на виборах четвертого терміну президента Росії. Поки що він йти не збирався.
  А Росія рухалася Середньою Азією. В Узбекистані, Таджикистані, Киргизії, Туркменістані - з'являлися російські війська та проходили референдуми про приєднання до Росії.
  Так країна і відновилася у колишніх кордонах СРСР.
  Але Жириновському цього мало. І він без зайвих забобонів зайняв військами та Фінляндію. І там очевидно з майже стовідсотковим результатом, провівши референдум. І приєднуючи її до себе.
  Таким чином, Росія повертала своє. Дещо погіршилися відносини з Китаєм через претензії на Порт-Артур і виселення жовтих із Сибіру.
  Але поки що Китай боявся проти Росії і в'якнути.
  А ось в Алясці пройшов військовий переворот, і російські війська зайняли її. І провели референдум щодо повернення до складу Росії. Водночас Америка змушена була визнати недійсність угоди про продаж Аляски Росією.
  Таким чином...
  Олег Рибаченко перервався і знову почав стріляти.
  Хлопчик дав чергу, а потім жбурнув гранату босою ногою. Розкидав фашистів і прочитав:
  - Ми непереможні!
  Маргарита теж всадила чергу, кинула пальцями голої ноги гранату, розкришила фриців і прокричала:
  - І завжди єдині!
  Діти билися дуже сміливо.
  Хлопчик знову полоснув по ворогах чергою. Шпурнув пальцями босих ніг у гусеницю гранату. В результаті два танки зіткнулися. Олег Рибаченко заспівав:
  - Славься ти наша російська земля,
  В ім'я священної Росії,
  Рідна порад сім'я!
  Дівчинка знову жбурнула босою ногою гранату. Збила десяток фашистів і заспівала:
  - На горі стоїть корова,
  Будьте діти ви здорові!
  Хлопчик дав чергу, викосив фриців і прочирикав:
  - Батьківщина в моєму серці,
  На щастя відчинимо дверцята!
  І після чого його дитяча нога кинула гранату. Він хлопець котрий є дійсно смертоносний носій знищення.
  Маргарита теж стріла з колосальною влучністю.
  Дівчинка взяла і заспівала:
  - Ні, не потьмяніє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний-
  Голос народу дзвінкий -
  Шепіт розчавить зміїний!
  Дівчинка, метаючи босою ніжкою гранати, взяла і прочирикала далі;
  Сталін живе у моєму серці,
  Щоб ми не знали смутку -
  У космос відчинили дверцята -
  Зірки над нами сяяли!
  І дівчинка засміялася. Полоснула чергою по фашистам. Вибила їхні лави і пискнула:
  Вірю, весь світ прокинеться -
  Буде кінець фашизму...
  Яскраво сяятиме сонце,
  Шлях, осяявши комунізму!
  І знову дівчинка спритно жбурне босою ніжкою гранату. Зштовхуючи між собою гітлерівські танки.
  Наташка теж бореться. У Сталінграді дівчата просто богатирі.
  І співають собі із відвагою:
  - Батьківщина моя - світобудов темрява,
  Зламати можу натиск злих ворогів...
  Без тебе кохання не можу і дня,
  За тебе віддати - життя своє готове!
  І Наташка кидає босою ніжкою гранату.
  Далі Зоя веде стрілянину. Красива дівчина в бікіні. Надасть чергу, викосить фашистів.
  І потім від її босої ніжки, як полетить забійний подарунок.
  Зоя проспівала, скелячи зубки:
  - Я люблю ворогів трощити! Така дівка!
  І знову красуня босими пальчиками ніжок запустить руйнацію.
  А потім веде вогонь і Аврора. Теж руда чортівка як всадить по фашистам.
  І її босою ніжкою пущена граната, розмаже бійців вермахту щебенем.
  Дівчина пищить:
  - Тілі, тилі, тралі, вали...
  Бити фашистів мені по силі,
  Відмовлюся тепер навряд!
  І знову войовниця стріляє влучно.
  Далі вогонь веде Світлана. І теж босими пальчиками ніжок кинула вибух-пакет.
  Та й дісталося фрицям.
  Дівчина прямо скажемо - войовниця-скеля.
  І як заспіває:
  - Славитися Русь над Землею,
  Будемо завжди ми з мрією!
  І чотири дівчата фашистами та як вріжуть. Вони взагалі, що святі угодниці з батальйону ангелів смерті. І фашистам у Сталінграді дістається.
  Але стає все важчим і важчим і важчим.
  Сталінград поки що тримається, зате Сухіми фашисти змогли вже взяти. Тут ще й флот із моря у гітлерівців сильний. У тому числі й трофейні британські кораблі.
  Вони буквально поранили все узбережжя. Та й турки з півдня наступають. Стає дуже стрімко.
  Наташа зі своїми дівчатами із Сухімі змогла перелетіти до Сталінграда, захопивши німецький фанерний літак.
  І тепер також у Сталінграді. Мовляв, це місто вам фашисти, як не намагайтеся не взяти.
  Наташа жбурляє босою ніжкою вбивчий подарунок, що розриває гітлерівців на рване м'ясо і співає:
  - Наше життя буде прекрасним!
  Зоя, кинувши за допомогою босої ніжки гранату, додала, скелячи зубки:
  - Якщо, звісно ж, ми переможемо!
  І дівчина труснула червоними сосками.
  Аврора, ведучи вогонь, проревела:
  - І нехай славиться наша Вітчизна!
  І теж босими пальцями ніг закине вбивчий подарунок. Розкришить супротивників, і пискне:
  - Слава Великій Русі!
  А далі Світлана взяла і довбала чергу. Викроїла сотню гітлерівців. Потім босою ніжкою запустила гранату і пискнула:
  - За нове світло науки та процвітання!
  І чотири дівчата знову б'ються, і не збираються опускати носики.
  Наталка двома босими ніжками підняла вибуховий пакет. І з усіх сил шпурнула в гітлерівський танк.
  Е-75 отримавши ушкодження, зупинився і задимив.
  Наташка заспівала:
  - Сміялася Русь і плакала і співала,
  У всі віки на те вона і Русь!
  Далі Зоя взяла та босими пальцями ніг запустила забійний презент. І черговий танк гітлерівців зупинився підбитий.
  Зоя прочирикала:
  - Та майбутнє за нами!
  Слава Великої Росії!
  Аврора довбанула з кулемета. Скосила масу фашистів. А потім агресивно промовила:
  - Слава героям СРСР!
  І від кидка її босої ніжки знову летить граната. Ось це руда дівчина. Просто непереможний термінатор.
  А Світлана як взялася, і розфарбувала гітлерівців. І підкосила їх неначе гострим сіножатею.
  Після чого прочирікала:
  - Славитися земля Росії!
  І від кидка її босої ніжки така вбивча уламкова граната летить.
  Войовниця пискнула:
  - За радянську імперію!
  Наташа стріляючи, вимовляє:
  - За найбільшу з імперій!
  І знову від її босої ніжки летить, що вбиває фашистів з великою гарантією.
  І дівчина співає:
  - Слава Батьківщині моїй -
  Росії слава!
  Зоя теж кинула босою ніжкою гранату. Зрізала масу гітлерівців і пропищала:
  - Великої Росії - велика слава!
  І підморгнула своїм напарницям.
  Дівчата очевидно майже голі. У бікіні, засмаглі, м'язисті, красиві, і фігуристі.
  Як чарівно виглядають дівчата, коли майже голяка! І навіщо ще одяг!
  Далі Аврора активно стріляє. І босою ніжкою як покине те, що вбиває гітлерівців.
  Після чого заспіває:
  - За велику Вітчизну!
  Світлана продовжила вогонь. Зрубала фашистів і прочирикала:
  - За великі здобутки!
  І босою ніжкою як запустить гранату. І знову гітлерівцям стрімко.
  Молодці російські дівчата. Вони люди найвищого пілотажу.
  А тут ще й льотчиці: Мірабела та Анастасія. Теж як вліплять фрицями.
  Та від таких дівчат розбігаються гітлерівські орди.
  Війниці борються на ЯК-9. Машина начебто й застаріла. Але цілком ефективна. Хоч у швидкості та озброєнні поступається Люфтваффі.
  Тільки одна 20-міліметрова гармата та кулемет у дівчаток, проти МЕ-262 з п'ятьма 30-міліметровими гарматами.
  Але Мірабела спритно маневрує, заходить у хвіст крилатому фашистському стерв'ятнику. І розстрілює його. Підбиває метал, спалює ворога начисто.
  Після чого Мірабела заспівала:
  - Все вище і вище та вище,
  Політ літаків як птахів.
  Ми зносимо фашистські дахи,
  І доблесть солдатів поза межами!
  А ось і Анастасія як візьме і довбає по фашистам. Адже вона дівчина-термінатор.
  Розкришить пики гітлерівським бандитам, і пискне:
  - За Русь прийде велика слава!
  І теж босими ніжками натисне на педалі. І падає черговий Мессершміт.
  Дівчата борються в одних лише трусиках. І їм дуже добре. Вони швидко пурхають на більш слабких двигунах. І уникають пострілів ворога.
  Мірабела зрізаючи фриця, пищить:
  - Немає ворони, вам нас не здолати!
  І знову войовниця виповзає на вбивчу дистанцію.
  І падає нова гітлерівська машина.
  Дівчина-босоніжка знає, що робить. І в неї все чудово виходить.
  Ось фашист намагається накрити войовницю з дистанції. А вона йде. І якимось дивом знову біля хвоста супротивника.
  І збиває фриця, попискуючи:
  - Для росіян немає нічого неможливого!
  І знову войовниця робить відчайдушний розворот. І чергова машина падає пронизана.
  Мірабела прочирикала:
  - Воістину світ для Росії створено!
  І знову як вивернеться. І як піддасть ворогові!
  Анастасія теж збиває німецьку машину і верещить:
  - Славиться вся наша земля, та не буде нам каверзи!
  І дівчата дедалі більше розходяться!
  Що з ними може впоратися? Хіба що агресивний ураган!
  Точніше й урагану їх не здолати!
  Наташка тим часом б'ється і співає:
  - За Росію ми битимемося!
  І теж босою ніжкою як запустить гранату вбивчого калібру.
  І розмелотить гітлерівців у тріски з металу та кривавого м'яса.
  Зоя теж кине босою ніжкою вбивчу і розпечену і, підстрибнувши, видасть:
  - А за новий порядок комунізму у всьому світі!
  І вишкірить свої зубки.
  Аврора веде жорсткий вогонь. Стріляє собі, косить фашистів і пищить, скелячи зубки:
  - За досягнення прогресу!
  І від її босої ноги мчить те, що здатне розколошматити будь-яку перешкоду.
  А далі у бою Світлана. Така ось убивча дівчина.
  І ще вона білявка. Як рубає по фашистам ... І далі летить від її босої ніжки вбивчий подарунок. Він розкришить гітлерівців, і оберне в диявольське полум'я.
  Дівчата-термінатори як прошиплять:
  - Славитися моє слово честі!
  Слово комсомольське!
  Війниці як пальнуть фашистами. І давай їх розстрілювати наче скажених собак.
  Ось це дівки-термінатори! І трощать гітлерівців - ну й бісовки!
  Наташа з пафосом сказала:
  - Ми боротимемося за соціалізм,
  За нашу радянську Росію,
  За новий великий порядок!
  І знову від її босої ніжки летить смертоносний подарунок.
  Зоя діє також досить енергійно. Крушить фашистів. І не дає їм узвозу. І босі її ніжки миготять, наче пропелер.
  Войовниця із жаром вимовляє:
  - В ім'я священної Русі,
  Буде прославлена Росія!
  І знову войовниця з повним азартом б'ється.
  Далі кидає босою ніжкою подарунок смерті та Аврора. Як розкидає на всі боки фашистів. І вимовляє з люттю:
  - Я чемпіонка світу з боксу!
  А потім уже Світлана запустить убивчу та руйнівну. І її боса нога така спритна.
  І войовниця прочирикала:
  - Я найсильніша у світі,
  Фашистів замочимо у сортирі -
  Не вірить Вітчизна сльоза,
  А злим олігархам дамо по мізках!
  . РОЗДІЛ Љ 9
  Беручи участь у важких битвах, Відьмакова майже не спала кілька діб, і тому, не дивлячись на крайню тісноту у тюремному ізоляторі, задуху та сморід, майже одразу ж заснула.
  Їй снилося, що вона опинилася в середньовіччі і очолила повстання невільників, ставши свого роду Спартаком у спідниці! Ось уже після першого успіху відважна воїнка мускулиста дівчинка зібрала повстанців і запропонувала вибрати собі вождів.
  Відьмакова, як і очікувалося, стала головою вже немаленького загону, а своїм першим замом запропонувала могутнього богатиря Турана.
  І тут раби виявилися одностайними. Потім обрали десятників. Десятична система найпростіша і відьмакова вирішила, що не слід нічого ускладнювати.
  Озброївшись трофеями, і прихопивши равликів тарганів (у важкому сні підсвідомість у Відьмакови розігралася), вони рушили далі.
  Щоб зміцнити свій авторитет і розім'яти ноги Відьмакова йшла пішки, рухаючись, наче кішка. Потім дівчисько перейшло на біг, відчуваючи підошвами босих ніг, дрібні, гострі камінці кам'янистої дороги. Але войовниця не звертала уваги на біль, мало того вона випередила всіх. Як з'ясувалося не дарма. Троє ворогів сиділи в засідці, і вони могли підняти передчасну тривогу. Вождь повстання виліз на дерево і стрибнув на ворогів зверху. Її рухи як танець гібрида тигрів і кобр, легкий вигук і затихли з відрубаними головами.
  - Ось так я ламаю опір!
  Відьмакова не втрималася від гри на публіку, показам відсічені голови рабам. У відповідь почувся гомін схвалення.
  Незабаром з'явилися й маєтки із плантаціями. Різьблені будинки справжні палаци з прикрасами та статуями. Подекуди виднілися фонтани. З однієї статуї у вигляді Зевса з крилами метелика та пастями на животі, ногах і грудях: лупило сім струменів. Поля багаті, огрядні, подібні до золотистої бавовни, зерно з великими колосками, нуту та іншого. Там працювало безліч рабів. Тут були і чоловіки та жінки, а також безліч дітей. Зрозуміло наглядачі, варти. Але загалом, звичайно рабів набагато більше, причому з лопатами та мотиками.
  Відьмакова підняла поспіхом пошитий дівчатами-невільницями саморобний прапор: Із зображенням Меча та мотики! Інші раби кинулися в атаку.
  Тим часом на стовпах висіло кілька рабів та рабинь, їхні руки та ноги були пробиті цвяхами. Схоже, ці діти несправедливі: були приречені на муки. Побачивши визволителів, що наближаються, розп'ята дівчина несподівано сильним голосом закричала:
  - Настала відплата, бийте господарів!
  Провідниця Відьмакова, як завжди попереду. Її таргання равлик встав дибки і звалив відразу двох стражників. Інші подалися назад, один від страху, навіть напоровся на власний спис. З пробитого черева вилізли кишки. Дівчина посміхнулася:
  - Слабкі воїни, якщо скакуна злякалися!
  Милослава, що стала її зброєносцем, боролася праворуч, сокири в руках дівчини, немов бритва вправного цирульника. Так хвацько зрізає бійців.
  Не поступався і Турану. Він запустив камінь, що проломив стражникові груди, і вступив у бій. Було видно, що важка робота пішла йому на користь, не м'язи жорна. Щоправда, Відьмакова рухався швидше.
  Раби кинули працювати, але в бій поки не вступали. Мабуть, вони були розгублені. Правда, той самий невгамовний хлопчисько, підскочивши до трудящих пацанів, крикнув:
  - Ви труси! Хто за мною - той герой, хто без мене - той паршива свиня!
  Першими відгукнулися хлопці. Вони кидалися на наглядачів. Ось один хлопець років чотирнадцяти так ударив мотикою свого опікуна, що його голова розлетілася як гарбуз. Це спрацювала, і інші раби, навіть, як правило, скромні та терплячі дівчатка, кинулися у бій.
  Тепер битва стала хаотичною, але чисельна перевага, а також розпач були на боці невільників. І вони, зрозуміло, брали нагору.
  Паса ось чого важко чекати від дівчини, навчалася просто на очах. Зчепилася зі стражником, той почав її тіснити. Так вона його обдурила, відвела меч і вразила просто в шийку.
  - Ось це я називаю закускою! - зістрила дівчина. - Дивись не впийся!
  Перший маєток звільнили швидко, загін ріс просто на очах. Повстання поширювалося, подібно до пожежі охоплюючи поля. Відьмакова скакала, вириваючись уперед. Назустріч йому кидалися вершники, їм, як правило, діставалося по саму маківку. Але варта не здавалася. Особливо запекла битва була біля семиструнного фонтану. Тут плантатори рушили у бій кінний резерв.
  Відважну Відьмакову оточили з усіх боків. Її виручала лише надзвичайна прудкість спеціально відгодованого тарганового равлика. Ось точний випад і падає розрубаний опонент. Тим не менш, дівчину спочатку поранили в плече, потім у живіт, а потім ледь не відтяли ногу. Тоді Відьмакова почала метати крихітні кинджали. Гострі, як бритва, вони потрапляли в очі, іноді в рот. Втім, більшість воїнів через спеку були напівголі і для таких солдатів досить пронизати груди. Декілька вершників впало, але решта посилила натиск. Меч було стільки, що вони в русі нагадували собою гребінець. Так і сиплються з усіх боків.
  Але Милослава, Паса, Туран, інші невільники настигли вчасно. Врубавшись у ряди, вони йшли як ковзанка, видно як відлітали трупи, а до них на допомогу з усіх сил поспішали абияк озброєні раби.
  Піхота атакувала вершників, змучені невільники, мстили за біль та приниження.
  - Охопіть ворога обручку і не дайте піти! - Командував Відьмакова.
  На її очах упав раб із розсіченою головою, але за ним звалився десяток стражників.
  - Беріть числом! - наказала юна ватажка повстання.
  У бій вступали дедалі нові невільники. Було видно, як хлопчаки з розбігу підіймалися на скакунів, кидалися на вершників, і пускали в хід зуби, застосовували загострене каміння.
  Раби здавалося, не знали страху, вони мстилися за довгі роки приниження, коли їх ніхто не рахував за людей. Крім того, багато хто з них народився вільним і ще не забув п'янкого аромату волі.
  Покінчивши із "кінним" загоном, Відьмакова рушила далі. Останньою серйозною перешкодою на його шляху був зрубаний з великих дерев дитинець. Там засіла досить численна охорона.
  - Обшукайте маєтку та прихопіть сходи. - кричав вона. - Якщо цього недостатньо, виготовте їх самі.
  Невільники поспішно споруджували штурмові пристрої.
  - Сходи мають бути широкими, що за раз по них могло пройти багато воїнів. - вказувала Відьмакова.
  В інших маєтках все ще вирувала різанина. Подекуди слуги перейшли на бік повсталих, але в ряді випадків за звичкою чинили опір. Наглядачів перебили швидко - це далеко не найкрутіші вояки. Останнім оплотом ворожого опору стала дитинча. Відьмакова, як завжди, перша вилізла на стіну. У нього кілька разів влучили стрілою, але відбив смертельні гостинці щитом. Найближчий воїн отримав такий сильний удар, що хоча він і встиг парирувати, шкереберть полетів зі стіни.
  Милослава зуміла підчепити стражника гаком, також скинувши супротивника. Біла Паса вже одним своїм виглядом заворожила ворожих солдатів. Поки вони дивилися на її груди, що бурхливо здіймалися, з спокусливими грудьми, дівчина врізала в пах ногами, а потім рубанула. Відьмакова, видершись стіни рубала без жалю. Противник уже втратив бойовий дух, на стіну підбиралося дедалі більше рабів. Вони проривалися, сходів було багато, і сторожа не встигала їх відбити. У низу, щоправда, валялися вбиті і поранені невільники, без втрат штурм не обходився. Ось раб і стражник зчепилися разом і звалилися з пристойної висоти. Забиті, але залишалися, живі, продовжували один одного душити.
  Невгамовний хлопчик, Відьмакова забула, спитати його прізвище, теж був на стіні. Користуючись перевагою маленького зросту, він проскочив між ногами офіцера, потім дав йому двома ногами в зад, одночасно врізавши під коліна. Той полетів, вперед наткнувшись на вила що тримав дорослий раб.
  - Ось так попався, що боляче кусався! - Хлопчик висунув свій тонкий язичок, дратуючи варту.
  - Ах ти, змієня босоп'ятий! - лаявся стоячий праворуч боєць і рубанув пацанчика мечем.
  Хлопчик і тут відхилився, плюнув із люльки в око. Як відчайдушно заволав ворог, вийшовши з ладу. Пацаненок не став церемонитися і добив його мечем. Руки дитини, хоч і тонкі були жилисти і сильні - загартовані тяжкою роботою.
  Інші хлопчаки також виявляли натиск, билися як чорти, верещачи і лаючись, підбираючи вирази крутіше!
  Стіну вдалося очистити швидко, всередині бій трохи затягнувся, боячись помсти рабів, господарі відчайдушно рубалися. Щоправда відрослі животи погані помічники у сутичці з шаленими невільниками.
  Головний господар, шейх Самума, спробував піти через підземний хід. Він прихопив із собою мішок із камінням та золотом. Може, він мав шанс, але підвела жадібність. Красива дівчина Рахіта, та ще з мідним кольором шкіри занадто велика спокуса.
  - І йди сука за мною! - шейх підхопив її за пишне волосся.
  - Не треба я сама піду пане! - благала вона.
  - Не повія! Мені подобається тебе тягати! - посміхнувся садист-сановник.
  - Але ж це боляче! - Рабиня затремтіла голими ніжками.
  - Коли ми змиємося, я накажу тебе повісити за волосся і підпалити вогником. - Шейх химерно облизнувся.
  - Ти звір! Але я люблю, тебе повір!
  Дівчина притулилася до хазяїна, той сунув своє брудне рило до її чистого обличчя і заходився лизати. Тут рука Рахіти намацала на поясі шейха кинджал і з усього розмаху всадила його в набряклий живіт.
  - Ось тобі породження пітьми.
  Шейх випустив мішок і відпустив волосся. Його руки намагалися закрити глибоку дірку, вивалювались кишки.
  - Твар! Єхидна! - гарчав він.
  - Ні! Я вчинила справедливо! Скільки ти замучив дівчат та чоловіків. Навіть дітей садив на кілок і прибивав цвяхами до стовпа. Це справедлива помста! - вигукнула дівчинка.
  - Чортівка!
  - Богиня! Ти мене викинув пороли! - Рабиня врізала ніжкою по пухкому животу шейха, що спливає кров'ю.
  - Мало бив! - Хрипів той.
  - А в мені тече дворянська кров! - блиснула зубками босонога рабиня.
  - Нічого повія! Війська придушать бунт, а тебе будуть так катувати, що я здаюся тобі ангелом! - Знайшов у собі сили проричати шейх.
  - А що в них фантазія багатша за твою? - Дівча показало мову.
  - На тебе вистачить! - Багач смикнувся і застогнав. - Боляче! Принеси мені мазі фацифі.
  - З якого дива? - Єхидно запитала дівчина.
  - Я дам тобі цей мішок із золотом. - благав шейх.
  - Він і так мій! Гаразд, тільки через почуття милосердя, де мазь фацифі? - хитро посміхнулося дівчисько.
  - Шафу у формі літаючої корівки знаєш? - Запинаючись, хрипів багатій.
  - Так! Я бачила, такий гарний з камінцями.
  - Так от треба засунути руку в голову, і ти легко дістанеш скриньку з маззю. Прийдеш до мене і змажеш. - бурмотів, майже непритомний шейх.
  - Навіть негідник заслуговує на медичну допомогу. Чекай мене!
  Дівчина бігцем помчала до кімнати. Їй було начхати на багатія, але така цінна мазь дуже рідкісна і знадобитися повстанцям. А потім вона видасть ненависного виродка повстанцям.
  Раби вже розбіглися по кімнатах. Двоє з них побачили гарну напівголу дівчину. Здорові хлопці голодні до жіночої ласки кинулися до неї. Дівчина багато працювала, була мускулистою і тому легко відштовхнула нападника, сильними ногами, і крикнув:
  - Якщо ви бажаєте отримати грошей. То знайте там, у підвалі кукує агресивний тип, із мішком золота.
  - Ми не любимо агресії! - іронічно заперечили хлопці.
  - Але він ще й багатий! - підкололо дівчисько.
  - Тоді це краще, біймося! Де підвал? - затараторили повсталі невільники.
  - Ось там слідуйте за моєю рукою! - Рабиня махнула правою рукою.
  Молоді, чорні раби кинулися туди, де вказав її пест. Дівчина посміхнулася і забігла до кімнати. Обстановка була досить багатою, але безладною. А ось і сама лита із золота шафка. Рахіта, не довго думаючи, сунула руку. Вона ковзнула всередину і в цей момент щелепа зімкнулась.
  Красуня заверещала, гострі як леза бритви зуби зрізали кисть.
  - Ой, як боляче! - закричала вона, потім видавила. - Це так підло!
  Незважаючи на дикий біль, дівчина гарячково намагалася перев'язати кисть своєї руки. Відьмакова, чуючи жіночі крики, вирішила, що когось ґвалтують, і швидко увірвалася до кімнати. Побачивши облиту кров'ю красуню, закричала:
  - Хто насмілився це зробити?! Я натягну його гідність на дупу! - У пориві гніву войовниця могла бути грубіянкою.
  Сльози лилися з очей Рахіти, не стільки навіть від болю до неї, багато разів поротою рабині не звикати, як від усвідомлення, що тепер вона каліка.
  - Це він! - Дівчина вказала на шафу.
  - Якщо так, то це жахливо! - Відьмакова з силою рубала по голові вискалену комаху. Від удару конструкція погнулась, м'якше золото надрубалося. Воїтелька продовжувала бити, поки не розмолотила шафку на уламки.
  Дівчина помітно зблідла, до неї підскочила біла Паса. Вона спритно наклала джгут, зупинивши кров. Відьмакова дістала відтяту кисть, кінцівка зблідла, але все ще була теплою.
  - Чудово! - Треба покликати Хірова. Може він її збільшить. - Войовниця голосно свиснула.
  Паса запитала:
  - Хто здивував тебе сюди руку сунути?
  - Саммо!
  - Що засунула сама? - здивувалася Відьмакова.
  - Нема цього виродка звуть Самума. - поправив дівчисько.
  - Якщо так, то його треба четвертувати. - войовниця блиснула очима.
  - Він у підвалі і тяжко поранений. Ви встигнете його зловити. Якщо не здохне.
  Відьмакова спробувала втримати кисть, як раптом вона обернулася слизькою ящіркою, яка спробувала втекти. Не будь войовниця від народження такою вправністю, може, їй це й удалося. Тим більше, хто схопила вона не за хвіст, а за шию.
  - Ого, незвичайне диво. Потрібно показати Хирову.
  Обличчя у пораненої дівчини стало матовим, і вона знепритомніла.
  Паса вчасно підхопила її:
  - Нервова дівчина, але вродлива! Буде шкода, якщо вона залишиться калікою.
  - Ну, це сподіваюся поправно. Тільки ось Хіров, кудись пропустився, він обіцяв бути поряд зі мною. - Відьмакова невдоволено смикнула плечем.
  - Та тут я! - Чаклун вискочив з-за дверей. - Я відчуваю магію.
  - А я тримаю її в руках! - огризнулася Відьмакова.
  - Що ж і це непогано! Це суміш медузи та ящірки, бачиш вона напівпрозора, видно, як б'ється три серця. - посміхнувся чаклун.
  - Що це вражає. Дівчина втратила руку і замість неї ящірна медуза. Думаю, незважаючи на всю спритність подібної тварюки - це не зовсім рівноцінна заміна! - Войовниця аж ніяк не була схильна жартувати.
  - Зате одна з частин тіла може плавати, а це зовсім непогано. Свого роду надздібність! - Чаклун хитро підморгнув.
  - У чому вона полягає, адже це інвалідність? - не зрозуміла Відьмакова.
  - Як сказати! Адже вже не просто тварина, а частина жіночого тіла. А керувати твариною складно. Тепер ця крихітна ящірка здатна стиснутися і проскочити в будь-яку щілину або пролізти через стінку. Крім того, її практично не видно, цей різновид на кшталт хамелеону. - почав пояснювати чародій.
  - Пульсарно! - Вимовила, демонструючи наснагу Пасса. - Я не думала, що таке можливе. Відрубати кисть і змусити її шпигувати.
  - Буває, що поразка обіцяє, великі біди, але це лише відображення майбутньої перемоги. - Помітив чаклун.
  - Так що розчаровувати ти її не будеш? - уточнила Відьмакова.
  - Ні! У війні перемогу приносить доблесть та гарна розвідка. Щоб бити - треба спочатку побачити мету, а то вивихнеш кулак. Але щоб не сталося лиха рану треба залікувати. - м'яко відповів Хирово.
  - Погано дівчині бути калікою. Адже це її спотворить! Можеш зробити, їй схожу на справжню кінцівку, людську руку? - поцікавилася Відьмакова.
  - Я подумаю! Може, й зможу виправити. Взагалі більшість магів набагато краще вбивають, ніж лікують. - із натиском підкреслив Хирово.
  - Я з цим згодна! Покалічити може будь-який дурень, вилікувати не кожен розумний. - Відьмакова для переконливості навіть підкрутила пальцем біля віскі.
  - Багато грубих катів - мало лікарів, що лікують!
  Раби притягли господаря Самума, схоже, що він здох. Рахіта прийшла до тями, її личко скривилося від досади.
  - Знову він обдурив усіх! Пішов, не заплативши по рахунках.
  - Я велю його повісити! - заявила Відьмакова. - Нехай його труп стане попередженням для всіх, хто підлий і жадібний. Жадібна людина завжди щедра на сльози розчарування!
  - Це розумно! Але хто поверне мені руку? - Дівчина була готова розплакатися.
  - Ось він! - зазначила ватажка повстання.
  Хиров вклонився, у руках спалахнув шнур.
  - Не журися! Тобі не бути калікою. Тож Рахіта доведеться тобі стати великою шпигункою. Адже ти хочеш помститися всім багатеньким і сильним у цій імперії.
  - Зрозуміло. Не бути рабом, приниженим у пилюці! - вигукнула дівчина.
  - Так ось допоможеш нам! У цій імперії погане управління, тож горбату систему виправить могила! - Чаклун випустив пучок енергії з вказівного пальця.
  - Дивно! Я бачу у тобі багато енергії. І мудрості! Я готова приєднатись до вас! - вигукнула рабиня.
  - Тобі буде боляче, але ти зумієш узяти гору! Без болю немає доблесті, без доблесті, перемоги! - заявив, демонструючи філософський склад розуму чародій.
  - Я жінка - отже, звикла терпіти. - кивнула Рахіта.
  - Коли не вистачить терпіння - допоможе спів! - зістрів Хіров.
  Усі засміялися. Відьмакова була у гарному настрої. Початок був переможним, а отже, не можна втрачати час. Насамперед необхідно утворити з рабів армію, як вони розбігуться. Тож народ як залізо, доки не охолонув, надавай йому потрібну форму. Дівчина-войовниця вийшла на стіну, піднялася на піднесення і наказала, громовим голосом:
  - Трубити збирання зібрати всіх!
  Паса запитала:
  - Жінок теж?!
  - Так! Нам знадобиться кожен меч. Поспішайте, але знайте, пограбувань не буде, все поділимо порівну.
  Збір невільників зайняв деякий час, довелося навіть застосувати батоги. Сама Відьмакова змушена була допомогти небагатьом із тих, хто не втратив голову і приборкати грабунки. Дівчина гарненько дала по вухах п'ять найзавзятіших бандитів, одному навіть відсікла голову. Крапельки крові потрапили на обличчя, Відьмакова жадібно їх злизала. Це подіяло. Загальний збір влаштували у темряві при світлі смолоскипів. Звільнених рабів були тисячі, Відьмакова навіть на око прикинула, що не менше дванадцяти тисяч, щоправда серед них багато дітей та жінок.
  Вона виступала з найвищої вежі дитинця. Чаклун стояв з протилежного боку, він тримав під контролем все збіговисько. Невільників жорстоко експлуатували, а слабких стратили чи забивали. Тож загалом, якщо брати фізичні параметри, вони виглядали непоганими бійцями. Тільки ось вишкіл їм необхідний. Відьмакова виступила із запальною промовою. Особливо наполегливо вона пояснювала необхідність створення великої визвольної армії.
  - Єдність, мужність, безкорисливість - ключі до перемоги, свободи, щастя! Без дисципліни немає армії, а без армії не здобути свободи! Праця зробила нас сильнішою, помножена на думку дасть свободу, а разом з успіхом принесе щастя!
  Тож станемо єдиним цілим і скинемо ланцюги! - ораторствувала войовниця.
  Раби висловлювали бурхливими криками схвалення! Лише один раб з безліччю шрамів і гордим виглядом мовчав. Його погляд висловлював крайню міру зневаги.
  Відьмакова знову запропонувала обрати єдиного вождя повстання!
  - Командир як вершина піраміди - має бути тільки один, інакше навіть така міцна конструкція впаде!
  Раби кричали:
  -Вірно! Веди нас.
  -Ти Велика войовниця будеш нашим вождем! - Несподівано зумів перекричати всіх хлопчаків.
  Це здивувало Відьмакову: як таке взагалі можливе. Вона придивилася уважніше, в руках у дитини було щось схоже на духову трубу тільки товщі. І за допомогою цього пристрою він гуркотів.
  - Далеко піде пацан! Як його звати? - спитала войовниця.
  - Діку! Я спеціально впізнавала. - підказала Паса.
  - Просте ім'я! - Відьмакова явно чекала на щось екзотичніше.
  - Навіщо складнощі!
  -Оголошуємо голосування! - Оголосив чаклун. У нього був такий громовий голос, що завагалися пальми. - Хто за те, щоб вождем була воителька Відьмакова, підніміть догори праву руку! Голосуйте за правду, свободу та честь! І ваше життя стане таким, що позаздрять боги! -
  Невільники, охоплені ентузіазмом, майже одноголосно підняли свої правиці. Вони виглядали по-бойовому, а їхня одностайність навела на думку, що, чи не застосував тут свої чари Хіров.
  Правда, хіба не його прихід дав їм свободу і можливість відчути себе справжніми людьми. Отже, воно закономірно зустрічати Відьмакову як дощ у посуху. Радість читалася на обличчях колишніх невільників. Це нагадувало пробудження.
  Тут за загального тріумфу, вперед вийшов могутній невільник, рясно прикрашений шрамами. Він промовив своїм глибоким голосом.
  - Багато було і буде охочих привести до щастя. Але чи маєш ти на це моральне право?
  - Яке!? - Відьмакова оскала свою повну зубів пащу. Біцепси на оголених руках здулися.
  - Хто ти сама? Нащадок почесного роду, або простолюдина. А може навіть така ж рабиня, що бігла, як Жисор. Він також багато обіцяв, а скінчив життя на колі. І разом із ним двадцять тисяч рабів. - обрубав могутній невільник.
  - Тут уже багато залежатиме від нас самих. У тебе я бачу шрами, ти, швидше за все, не народився рабом, я можу відрізнити рани завдані батогом або мечем із списами! - заявила Відьмакова.
  - Ти вгадала невідомий мені войовничка! Я граф де Форса, нащадок грізних королів. А ти ти, чи знаєш, ім'я свого батька? - спитав знатний невільник.
  - Знатність роду має таке саме відношення до відваги, як довжина волосся до розуму! - Парирувала Відьмакова і тут же додала. -Ніяка доблесть предків не допоможе боягузові!
  - Ти гарно кажеш. Наче ярмарковий блазень, а наскільки в тебе хоробре серце? - Невільник грізно зсунув брови.
  - Ну, а ти, що герой! Граф, а мірявся з рабською долею, де була твоя гордість і мужність! - Відьмакова вже почала заводитися.
  - На це я мав свої причини. А які, тобі знати не треба, менше знань - легше вмирати! Я викликаю тебе на смертний бій, і якщо ти наважився не тільки на словах, то приймеш виклик! - проревів граф де Форса.
  - У цьому можеш не сумніватися! - огризнулася войовниця.
  Раби розчистили арену. Відьмакова спустилася, перевірила меч. Її противник став навпроти. У нього була своя зброя одразу два гостро заточені мечі. Про всяк випадок войовниця дістала через пазуху ще один меч.
  Граф де Форса був набагато вище відьмакова, значно ширше в плечах, правда не здавався таким м'язистим і рельєфним, дівчина гідна стати чемпіонкою світу з фітнесу. Тим не менш, жиру не було, а зв'язки сухожилля тугі, набряклі. Крім того, у кожному русі відчувався величезний досвід, а стрибуча хода говорила багато про що. На обличчя грала усмішка, вона вже не була зневажливою, швидше співчутливою.
  - Ну і влипла ж ти дівчисько! Тобі не позаздриш. - Граф показав їй кулак.
  - Чому ти такий самовпевнений? - Роздратування Відьмакови посилилося.
  - Я перемагав у багатьох сутичках та турнірах. У своєму королівстві я вважався одним із найкращих бійців, багато хто вважав мене навіть найкращим. - Форса, труснув схожими на два щити, що стояли поруч, м'язами грудей.
  - Це тому, що ти бився тільки з знаті, а вони виродились і розжиріли. От якби зійшовся з талановитим простолюдином, трохи лишилося тобі від слави! - впевнено відповіла Відьмакова.
  - Лай пес поки, по спині не погуляла палиця, вірніше мій меч! - До графа повернулася вся повнота гордовитості.
  - Це дуже цікаво! Клинок із найміцнішої сталі іржавіє в руках базіка і труса! - Відьмакова не переставала сяяти красномовством.
  - Ну, це, швидше за все, ставитись до тебе, самко-бастарде! - гарчав Форса.
  - Може, вистачить фехтувати мовами, а застосуємо щось твердіше! - Відьмакова відтворила витончену вісімку.
  - Взаємно!
  Граф і ватажка повсталих, зійшлися, віч-на-віч. Мечі рухалися стрімко, били на повну силу. Від ударів посипалися іскри, лунав дзвін.
  Граф атакував кілька разів. Він спробував прийом подвійна бочка, але Відьмакова відбила випади, зазначивши, що її знатного противника пристойна швидкість.
  - Що ти граєш!
  - На струнах смерті!
  Граф знову обрушив серію ударів, пробував складні комбінації. Відьмакова трохи відступила, провела контрвипад, трохи зачепивши противника за груди.
  Вона вивчала рухи досвідченого воїна, не поспішаючи вкласти. Граф посміхнувся, в очах блиснуло:
  - Ти зовсім не така проста! Може, навіть не зовсім рабиня, хоча ходиш боса.
  - Я народилася вільною та жила в лісі! Моя шия ніколи не знала ярма. Немислимо підкоритися силі. Справді вільна людина підпорядковується трьом речам - розуму, любові, Богу. Раб у душі підкорений - пристрастям, похоті, божим слугам! - гарно відповіла Відьмакова.
  - На рахунок останнього ти маєш рацію! Саме ти по-справжньому маєш рацію, ці жерці та священики підставили мене! - Граф зробив подвійне віяло, потім прийом "розкладачка", але не досяг успіху. - Мені буде приємно поговорити з тобою за кухлем вина, якщо, звичайно, я не вб'ю тебе.
  - Кухоль вина як океан - захопившись, втрачаєш під ногами ґрунт! - промовила войовниця.
  - Зате почуваєшся вільніше. А як на рахунок такого прийому.
  Він провів тризуб, потім метелика. У відповідь Відьмакова врізала сильніше на зустріч. Граф похитнувся, відступив. Потім знову продовжилося змагання, Форса рухався ніби заведений, він зрозумів, що його противниця надто сильна, щоб узяти її нахрапом. Тоді привчивши Ведьмакову до певної послідовності рухів граф, несподівано змінив траєкторію меча і потрапив дівчині по м'язистих, але разом із жіночних грудей. Полилася кров, подряпина виявилася глибокою. Рана не зломила Відьмакова, але навіть навпаки надала їй сили. Дівчина перейшла в наступ, мечі замиготіли, виконуючи химерний танець. І хоча з боку здавалося, що войовниця зовсім втратила голову, і перебуває в люті, але життя в лісі і полювання з дитинства привчили зберігати розум у найзапеклішій сутичці. Графу було важко стримати подібний натиск, він відступав, насилу парируючи. Відьмакова підловила момент, коли сановник-невільник відсахнувся, наче врізала йому під коліно. Удар припав у сухожилля і граф підкосився, його швидкість впала. Тоді дівчина провела свій власний прийом, вона сама його вигадала, назвавши дев'ятиголовим драконом. Тільки добре підготовлений боєць міг провести таке. Причому останній дев'ятий випад був практично чарівним. Тут справа була в механіці, відбиваючи атаку, надто послаблювалася, парируючи випади, пензель і тому останній випад добивав. Вперше войовниця провела прийом на досить майстерному та швидкому партнері, і коли той охнув, впустивши меч, стало зрозуміло - новинка вдалася.
  Граф зблід, він втратив силу.
  - Ти щаслива курва!
  - Та ні! Удача хитка як пісок - лише працелюбність зв'яже її цементом.
  Відьмакова знову поранила супротивника, але при цьому не глибоко - їй не хотілося вбивати чи калічити. Вдаривши ще раз, вона зробив випад, граф машинально парирував і, войовниця вибила ногою-дубиною меч. Раб-сановник виявився абсолютно беззбройним. Відьмакова відкинувши мечі, кинулася на ворога, і зробивши підніжку повалила графа. Її руки затиснули його кінцівку до замку.
  - Здаєшся? - Очі пантери блиснули.
  - Я граф здамся босоногій рабині!
  Відьмакова із жаром заперечила:
  - Не рабині, а борцю за праву справу! Ти сам був невільником і зрозумів що таке приниження, а вони ж інші люди, нічим не гірші за нас. Тож спитай своє сумління!
  . РОЗДІЛ Љ 10.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова билися на передовій. Хлопчик і дівчинка вже неабияк занудьгували від тривалої війни. Постійно вбивати та стріляти, теж набридає.
  Це як у грі. Одна й та сама стрілялка рано чи пізно набридне.
  Дітям набридло вести вогонь і постійно кидати босими ніжками гранати.
  Хлопчик дав чергу. Викосив фашистів.
  І сказав:
  - Маєта!
  Дівчинка кинула босими ніжками гранату. Розкидала фриців і проворкувала із захопленням:
  - Будуть у нас нові, дуже великі перемоги!
  Але це вже набридає. Навіть те, що від кидка босих ніг хлопчика, гітлерівські танки зіштовхують боками.
  Олег тоді почав складати.
  Ще одна альтернативна історія. Зюганов не став голосувати за кандидатуру Степашина та три комуністичні фракції теж.
  Скінчилося це розпуском Держдуми та достроковими виборами у вересні 1999 року.
  Звісно, комуністи були сильні як ніколи. І йшли на вибори, спираючись на досягнення уряду Примакова, де відігравали помітну роль. Блок "Єдність" ще створено. Путін на посаді прем"єра не з'явився. А вторгнення бойовиків у Дагестан тільки додало голосів лівим і вбивало силу влади.
  Та взагалі влада виявилася дезорганізованою. НДР ослабла, і розвалилася, а нової готової партії не було. Та й Степашин, будучи призначеним прем'єром, не очолив партії влади. А потім Єльцин і зовсім його звільнив.
  Коротше кажучи, вибори до парламенту призвели до переконливої перемоги лівих.
  Тріумф комуністів був вражаючим. Крім того, блок Примакова-Лужкова не встиг розкрутитися. Але все ж таки зумів разом з аграріями пройти реєстрацію. І посів друге місце. Третім було "Яблуко", яке непогано піарили. Четверте місце зайняла ЛДПР. Але багато в чому через те, що пропрезидентські канали цю партію активно розкручували.
  А Єльцин навіть дав, точніше, надав Жириновському звання генерала.
  Тож усе сталося за особливим сценарієм.
  Опозиція захопила у Держдумі владу. І Єльцин погодився піти добровільно, призначивши офіційно наступником Примакова. Зюганов же ставав прем'єром та правою рукою.
  Це загалом влаштував комуністів. І було, досягнуто компромісу. Басаєва та Хаттаба видавили з Дагестану. Але в саму Чечню війська вводити не стали.
  Там незабаром спалахнула громадянська війна та поділ на кілька угруповань.
  Росія допомагала Масхадову та Кадирову. Примаков легко виграв вибори президента Росії. Другим несподівано став Жириновський - який не мав інших конкурентів у своєму електораті, а ліберал Явлінський йому не суперник.
  Олег Рибаченко перервав твір. Ні, це не цікаво. Знову вже пройдена тема, після Примакова Зюганова, та відновлення СРСР. Набридло!
  Щось може бути більш цікаво вигадати. Наприклад, про космос.
  Хлопчик почав вигадувати.
  Нова столиця Великої Російської імперії звалася Петроград-Галактик. Її заснували у сузір'ї Стрільця, майже у самому центрі галактики. І зірки, і планети тут розташовувалися набагато густіше, ніж на околиці Чумацького шляху, де знайшла притулок бабуся Земля. Війська Західної Конфедерації були повністю вигнані з ядра. Однак війна не пройшла безвісти: тисячі планет були зруйновані, від Землі залишилися лише спогади. Це стало головною причиною перенесення столиці у найбагатше та спокійніше місце галактики. Прорватися сюди дуже складно, тому навіть за умов тотальної космічної війни, де лінія фронту - абстрактне поняття, а тил - умовність, ядро стало основною російською базою та індустріальним оплотом. Столиця розрослася і повністю поглинула планету Кишиш, перетворившись на велетенський мегаполіс. Місто-гігант здатне справити враження на будь-якого розумного індивіда. Численні літальні апарати прорізали фіолетове небо.
  Маршал Максим Трошев був викликаний до міністра оборони, надмаршала Ігоря Реріха. Майбутня зустріч була ознакою різко збільшеної активності противника. Набридла всім війна хижою лійкою пожирала ресурси, на ній гинули трильйони людей, і ніхто не міг досягти бажаного успіху. Мілітаризація наклала відбиток на архітектуру Петроград-Галактик. Величезні хмарочоси стоять рівними рядами, вони є клітинами на шахівниці міста. Це мимоволі нагадало маршалу побудови космічних армад. Під час останньої битви великі російські зорельоти також зайняли свої позиції, потім раптово зламали лад, ударивши по ворожому флагману. Чітко продумана битва переросла у звалище, деякі кораблі зіткнулися, вибухнувши у жахливо яскравих спалахах. Вакуум забарвився так, наче разом виверглися велетенські вулкани і потекли вогняні річки, потоки пекельного полум'я вийшли з берегів, накривши руйнівною хвилею. У хаотичній битві успіх супроводжував армію Великої Росії, але перемога дісталася надзвичайно дорогою ціною. Декілька тисяч зорельотів перетворилися на потоки елементарних частинок. Щоправда, ворог зазнав ще більших втрат. Росіяни вміли битися, але конфедерація, що включала безліч рас, люто огризалася, чинячи завзятий опір.
  Головна проблема в тому, що центр конфедерації, розташований у галактиці Том, було дуже важко знищити. Давня цивілізація кленоподібних дагов, що мільйони років жила в цьому скупченні зірок, звела неприступну фортецю, оточила себе потужною, насиченою пастками лінією оборони.
  Щоб пробитися в цей космічний "Маннергейм", не вистачить усієї російської армії. Поставити крапку у війні було неможливо. Планети та системи багаторазово переходили з рук до рук. Маршал із почуттям ностальгії оглядав столицю. Гравіолети і фланери, що снували, були пофарбовані в захисні кольори, всюди відчувалося подвійне призначення літальних апаратів. Деякі будівлі формою скидалися на велетенські танки або бойові машини піхоти з гусеницями замість під'їздів. Забавно було спостерігати, як з дула подібного крилатого танка вивергався водоспад, блакитна і смарагдова вода відбивала чотири "сонця", граючи десятками відтінків, а на самому стволі та крилах росли екзотичні дерева та величезні квіти, утворюючи дивовижні висячі сади. Сучасні, тільки гігантські розміри танки-хмарочоси, як правило, обтічні форми, озброєні безліччю гармат. Жити в таких будинках зручно та затишно, хоча у разі нападу на столицю аналогічна будівля за п'ять хвилин перетворювалася на потужну бойову одиницю. Перехожі всіх класів, і навіть маленькі діти, були у армійській формі чи одягу різних воєнізованих організацій. Високо в стратосфері парили кібер-міни, що самонаводяться, зовні вони нагадували барвисті кулі. Світила осяяли небесне склепіння, заливали гладкі дзеркальні бульвари сліпучими променями. Максим Трошев був не звичний до подібних надмірностей.
  "Зірки тут розташовуються дуже густо. І спекотно для мене".
  Маршал змахнув піт з чола і ввімкнув вентиляцію. Подальший політ пройшов без проблем, невдовзі здалася будівля міністерства оборони. Біля входу стояло чотири бойові машини. Колючі в присосках лучіари - тварини з нюхом у п'ятнадцять разів сильніші за собачого - обступили Трошева. Циклопічний палац надмаршала йшов глибоко під землю, в його товстих стінах розташовувалися плазмові гармати та каскадні лазери. Нутрощі глибинного бункера відрізнялися простотою - розкіш не заохочувалась. До цього Трошев бачив свого начальника лише тривимірної проекції. Надмаршал був літнім, досвідченим воїном ста двадцяти років. Довелося спускатись на швидкісному ліфті, проникнувши під землю на добрий десяток кілометрів.
  Минувши кордон елітної охорони та бойових роботів, маршал увійшов до кабінету, де плазмовий комп'ютер змоделював розгорнуту голограму галактики з позначками зосередження російських військ та місцями передбачуваних ударів супротивника. Поруч висіли дрібніші голограми, були видно зображення інших галактик. Контроль з них був суцільним, між зірок виднілися вкраплення незалежних країн, населених розумними, часом дуже дивними расами. Трошев недовго вдивлявся в цю пишність, йому треба було зробити ще одну доповідь. Ігор Реріх виглядав молодо, обличчя майже без зморшок, густе світле волосся. Здавалося, що йому жити і жити, але російська медицина в умовах воєнного часу не надто була зацікавлена у продовженні людського життя. Навпаки, швидка зміна поколінь підганяла еволюцію, була на користь безжальному селектору-війні. Термін життя був обмежений ста п'ятдесятьма роками. Навіть для еліти. Ну а народжуваність залишалася дуже високою, аборти тільки для неповноцінних дітей, а протизаплідні засоби заборонені. Надмаршал перевів погляд на Трошева, що увійшов.
  - А ось і ви, Максиме. Скиньте всі дані на комп'ютер, він опрацює та видасть рішення. Що ви можете сказати про останні події?
  - Конфедерати та їхні союзники здобули непоганий урок. Чаша терезів схиляється в наш бік. За останні десять виграно переважну більшість битв.
  Реріх кивнув головою.
  - Я це знаю. Але союзники конфедератів, даги помітно активізувалися. Вони починають становити серйозну загрозу.
  - Згоден.
  Реріх переклацнув зображення на голограмі, і трохи збільшив.
  - Перед вами галактика Смур. Тут є другий за величиною опорний пункт дагов. Саме сюди ми і завдамо основного удару. У разі успіху ми зуміємо виграти війну протягом сімдесяти, щонайбільше ста років. А якщо не впораємося, війна затягнеться на багато століть. Ви зарекомендували себе грамотним командиром, і тому я пропоную вам очолити операцію "Сталевий молот". Зрозуміло?
  - Так точно, ваше превосходительство.
  Ігор спохмурнів.
  -Навіщо такі титули. Звертайтеся просто: товариш надмаршал. Де ви цього нахопилися?
  Максимові стало соромно.
  -Я, товариш надмаршал, навчався разом з Бінга. Вони проповідували старий імперський стиль.
  - Ясно. Але тепер імперія інша, голова спростив колишні звичаї та процедури. Мало того, скоро буде зміна влади, і в нас буде новий старший брат і верховний головнокомандувач. Можливо, мене відправлять у відставку, а у разі успіху операції "Сталевий молот" призначать тебе на моє місце. Треба вчитися наперед, це величезна відповідальність.
  Маршал був у три з лишком рази молодший за Реріха, і тому покровительственный тон був дуже доречний і викликав образи. Хоча ось-ось має статися зміна лідера, а їх новий вождь буде молодшим за них обох. Звичайно, це буде найкращий.
  - Я готовий. Служу великій Росії!
  - Ну йди. Мої генерали присвятять тебе докладно.
  Віддавши честь, маршал вийшов.
  Коридори бункера були забарвлені кольором хакі. Оперативний штаб розташовувався нижче. Численні фотонні та плазмові комп'ютери у форсованому темпі обробляли інформацію, що стікалася з різних точок метагалактики. Мала бути тривала рутинна робота, і маршал звільнився лише через півтори години. Тепер на нього чекав затяжний гіперстрибок у сусідню галактику. Там мають зібратися величезні сили, майже шоста частина російського космічного флоту. Декілька мільйонів зорельотів. Після того, як були налагоджені дрібні деталі, маршал піднявся на поверхню. Глибинна прохолода змінилася на сильний жар. Чотири світила зібралися в зеніті і, наїжачившись коронами, що безжально лижуть небо, виливали на планету потоки частинок. Каскади світла струменіли дзеркальними вулицями. Максим застрибнув у гравіоплан, усередині було комфортно та прохолодно, рвонув до околиць. Він ніколи раніше не був у Петроград-Галактиці, і йому хотілося на власні очі оглянути столицю, населену трьомастами мільярдами жителів. Він покинув військовий сектор, і все змінилося, повеселішало. З'явилися будівлі з оригінальною композицією, він назвав би їх, мабуть, розкішними - в них селилися представники привілейованого класу. У ході тотальної війни прошарок олігархів зменшився, але до кінця його не знищили. Палаци були справжніми витворами мистецтва. Один із них нагадував середньовічний замок, де замість зубів парапету височіли пальми. Інший стояв на тонких ніжках, а під ним тяглася автострада, він скидався на яскраво розфарбованого, у зірочках, павука. Багато будинків, де жили люди переможніше, також не викликали асоціацій з бараками, навпаки, сяяли значні фасади, прикрашені статуями вождів та полководців минулих століть. Не все ж таки зафарбовувати кольором хакі, подумав Трошев. Крім того, чи не найбільше густонаселене місто у всесвіті повинно мати гарну архітектуру. Особливо барвистим був туристичний сектор з рухомими доріжками, з будівлями, виконаними у формі велетенських троянд, а також тюльпанів, що розпустилися і переплетених, нанизаних один на одного ромашок і химерно перемішаних екзотичних звірів. Мабуть, цікаво жити в ведмеді чи шаблезубому тигрі, це тішить дітей. Втім, і дорослі бувають вражені, коли така конструкція рухається чи грає. Незабутнє враження на маршала справив дванадцятиголовий дракон, що обертався, з кожної пащі били різнокольорові фонтани, підсвічені неоном. Взагалі фонтанів найхимерніших форм, що викидають на сотні метрів вгору різнокольорові струмені було безліч. А які вони прекрасні, при світлі чотирьох сонців сплітаючись у водяний орнамент, казкова, неповторна гра фарб. Діти тут були веселі та красиві: строкаті одяги надавали їм подібності до казкових ельфів. Тут були не лише люди, половину публіки складали іногалакти. Проте діти чужих із задоволенням грали з людськими хлопцями. Трошеву зустрілися й розумні рослини. Пишні золотоголові кульбаби з чотирма ніжками та двома тонкими ручками. У їхніх малюків було лише дві ніжки, і золоті голівки були густо посипані смарагдовими плямами. Максим добре знав цю расу - Гапі, тристатеві рослинні істоти, миролюбні, але волею доль втягнуті в тотальну міжзоряну війну і природними союзниками Великої Росії.
  Вистачало представників інших рас - переважно нейтральні держави та планети. Їм хотілося глянути на неймовірну столицю імперії. Тут війна здається далекою і нереальною, вона видалена на тисячі парсеків і все-таки тривожне почуття не залишало маршала. У голові виникла думка, що на тих планетах, які їм доведеться атакувати, теж живуть розумні істоти і цілі мільярди створінь мислення загинуть. Буде пролито потоки крові, зруйновано тисячі міст та селищ. Але він маршал імперії, і має виконати свій обов'язок.
  Помилувавшись туристичним центром, маршал наказав розгорнути гравіоплан і попрямував до промислових кварталів. Будинки тут були трохи нижчі, простого планування. Заводи розташовувалися глибоко під землею.
  Щойно гравіоплан приземлився, до нього одразу кинулась зграйка босоногих хлопців із ганчірками та засобами для чищення. Худі обірванці в лахмітті вже набридлого вицвілого хакі, з великими рваними дірками. Сильно засмаглі, майже чорні. Схоже, що війна, що тривала, змушувала підтягувати пояси. У Трошева зародилося співчуття. Шофер, капітан Лиса, не поділяв таких настроїв.
  - Ану, пацюки, геть звідси! Маршал їде! - гаркнув він.
  Безпритульні кинулися врозтіч, тільки й видно було, як миготять брудні п'яти. Тяжко ходити босоніж по поверхні, розпеченій відразу на чотирьох "сонцях", а бідні діти не знали, що таке взуття. Один з хлопчаків, втім, виявився сміливішим за інших і, розвернувшись, показав середній палець. Капітан вихопив бластер і вистрілив у зухвалого хлопця, він би вбив його, але маршал встиг в останній момент штовхнути капітана під руку. Заряд пролетів мимо, пройшовши в бруківку вирву, уламки розплавленого каменю потрапили на голі ноги хлопчика, і той звалився на асфальт. Зусиллям волі майбутній воїн зумів стримати крик і, терплячи біль, здійнявся. Максим приклав капітана міцним ляпасом.
  - Три доби на гауптвахті. Смирно, руки по швах! - Грізним тоном скомандував маршал - Діти - наше надбання, і ми повинні їх берегти, а не вбивати. Зрозумів, нелюд?
  Лисиця простягнув руки по швах. Коротко кивнув головою.
  - Відповідай за статутом.
  - Так точно.
  Максим перевів погляд на хлопця. Він був світловолосий з симпатичною, лукавою фізіономією, м'язистий. Під рваною майкою видно міцний викладений шоколадними плитками прес.
  -Як тебе звати?
  - Янеш Ковальський! - на всю горлянку гаркнув обшар.
  - Я бачу в тобі завдатки сильного воїна. Хочеш вступити до училища імені Жукова?
  Хлопчик зажурився.
  - Я радий, але мої батьки прості робітники, і не зможуть оплатити моє навчання.
  Маршал усміхнувся.
  - Тебе зарахують безкоштовно. Ти, як я бачу, фізично міцний, а очі говорять про розумові здібності. Головне - вчися добре. Зараз важкі часи, але коли закінчиться війна, навіть робітники житимуть у добрих умовах.
  - Ворог буде розгромлений! Ми переможемо! - знову на все горло прокричав Янеш.
  - Тоді займи місце у строю, солдате. А для початку - у моїй машині.
  Лисиця скривився. Хлопчик був брудний, і після нього доведеться мити салон.
  Піднявшись, гравіоплан попрямував до урядових кварталів.
  Янеш, затамувавши подих, вивчав величезні, з розкішним оздобленням, будинки.
  - Нас не пускають у центральний сектор, а це так цікаво.
  - Ще надивишся.
  І все ж таки маршал, рухомий почуттям співчуття, наказав підлетіти до туристичного центру. Хлопчик дивився на всі очі, буквально пожираючи побачене. Було помітно, що йому хочеться вискочити з машини, пробігтися рушійним тротуаром, піднятися на один із дивовижних атракціонів.
  Зазвичай суворий Максим у цей день був, як ніколи, добрий і м'який.
  - Якщо хочеш, прокатайся на "горі радості", і після цього одразу до мене. Візьми гроші, бо не пустять.
  Маршал простяг папірець.
  Янеш рвонув до атракціонів, але його зовнішній вигляд надто вже впадав у вічі.
  Біля входу до космосу-ніндзя-залу його зупинили потужні роботи.
  -Хлопче, ти погано одягнений, явно із бідняцьких кварталів. Тебе слід затримати та доставити у ділянку.
  Хлопчик спробував змитися, але по ньому лупанули паралізатором, заваливши на асфальт. Трошеву довелося вискочити з машини та йти розбиратися.
  - Заждіть цей курсант зі мною.
  Міліціонери, що підтягнулися, зупинилися, дивлячись на маршала. Максим був у польовій формі, зате яскраво на чотирьох сонцях виблискували золотом еполети воєначальника.
  Старший із патрульних, лейтенант міліції, віддав честь.
  - Вибачте, маршал, але інструкція забороняє допускати жебраків до центру, де ми приймаємо гостей з усієї галактики.
  Максим і сам розумів, що дав маху, випустивши обірванця у такому респектабельному районі. Але демонструвати свою помилку не збирався.
  -Цей хлопчик - розвідник. Він виконував завдання найвищого командування.
  Лейтенант кивнув головою і натиснув кнопку в пістолетику. Янеш Ковальський сіпнувся і прийшов до тями. Маршал усміхнувся і простяг руку. У цей момент четвірка іногалактів раптово наїжачилась променем. Зовні інопланетяни нагадували грубо обтесані пні з синьо-бурою корою, кінцівки у них були вузлуваті та криві. Не встигли потвори відкрити вогонь, як Максим упав на покриття, витягаючи бластер. Вогняні траси пройшли верхи, врізалися в колоритну статую, розпорошивши на фотони мальовничий постамент. Трошев зрізав двох нападників лазерним променем, два вцілілі іногалакти подалися в сторони. Одного з них також наздогнав невблаганний промінь, а ось другий зумів сховатися за виступом фасаду. Монстр палив одразу з трьох рук і, хоча Максим швидко переміщався, його злегка зачепило - обпекло бік і пошкодило праву руку. З приводу промені супротивника потрапили в атракціон "шалений латаття". Настав вибух.
  Перед очима маршала пливло, але він з подивом побачив, як Янеш вирвав шматок плити і запустив у супротивника. Максим уразився нелюдської могутності, прихованої в цьому кволому на вигляд підлітку... Кидок виявився точним, прямо в ряд із п'яти очей. Істота сіпнулася і ступила, похитуючись, уперед. Цього виявилося достатньо, щоб влучний постріл Максима обірвав життя чудовиська.
  Сутичка закінчилася швидко. Під час її міліціонери навіть не намагалися відкрити вогонь. Маршал одразу звернув на це увагу.
  - Все найкраще бореться на фронтах, а в тилу, на вулицях міст, відсиджуються труси.
  Вгодований лейтенант зблід. Підійшов до Максима.
  - Товаришу маршал, прошу прохання, але в них були важкі променемети, а в нас...
  - А це що! - Максим показав на бластер біля патрульного пояса. - Мухобійка? Жаль, мабуть, для тебе в столиці не знайдеться роботи. Сидіти без діла не будеш, я намагатимусь, щоб тебе відправили на фронт.
  Підкликавши жестом хлопця, Максим допоміг йому застрибнути на борт гравіоплана, а потім міцно потиснув руку.
  -Ну, Ти орел. Я радий, що не помилився у тобі.
  Ковальський дружньо підморгнув, його голос звучав досить дзвінко та радісно.
  - Я всього зробив один вдалий кидок. Я міг би...
  - Тобі буде можливість. Закінчиш училище - і одразу в бій. Попереду в тебе все життя, ще навоюєшся під зав'язку.
  - Війна - це чудово! - з ентузіазмом вигукнув хлопчик. - Я хочу негайно на фронт, взяти в руки лучемет...
  - Відразу не можна, тебе вб'ють у першій же битві. Спочатку отримай спеціальність.
  Янеш ображено шморгнув носом. Він був упевнений у своїх силах, думав, що він і так багато вміє, навіть стріляти. Гравіоплан тим часом пролітав над величезним парком Мічуріна. Там росли велетенський дерева, інші з них досягали заввишки кількох сотень метрів. А плоди були настільки величезні, що, вививши середину, можна оселитися всередині. Апетитно виглядали генетично модифіковані ананаси із золотистою шкіркою. Щоправда, всупереч очікуванням, особливого захоплення у хлопця вони не викликали.
  - Я вже бував у таких лісах. - пояснив Янеш. - На відміну від центральних кварталів, туди пускають усіх. Хоча пішки і довго діставатиметься.
  - Можливо! - промовив Максим. - І все ж помилуйся, які тут рослини... Он гриб, під ним може вміститися цілий взвод.
  - Лише подоба великого мухомора. Він неїстівний. Пам'ятаю, я цілий мішок із відрізаних шматків фруктів набрав. Мені подобається паварара - тонка шкірка, а смак просто чудовий. Інжир проти ним ніщо. Потрібно бути обережним, коли розрізаєш. Може луснути, а там струмінь як водоспад - знесе, не встигнеш і пікнути. Фрукти тут дуже великі. Доводиться носити їх частинами в пластиковому мішку, а це дуже незручно.
  Максим ляснув Янеша по плечу.
  - Не все вимірюється їжею. Ось давай краще спустимося і нарвемо квітів.
  - Дівчині у подарунок! Чому б і ні!
  Руки хлопця потягнулися до штурвала. Капітан Лиса зі злобою вдарив на пальці.
  - Не чіпай штурвал, щеня.
  І тут же у відповідь отримав від маршала чергову догану.
  - У тебе сміливості вистачає лише битися з дитиною.
  - Винен, ваше превосходительство!
  Янеш не втримався від сміху.
  - Якщо хочеш, спробуй. - Дозволив Максим.
  - У мене є досвід на симуляторах, - сказав Янеш.
  Без тіні сумніву чи страху Ковальський поклав руки на штурвал і спрямував машину вниз. Мабуть, він і справді мав незвичайні здібності. Гравіоплан пронісся повз верхівки велетенських дерев.
  Максим не втручався, дозволяючи хлопчику керувати літальним апаратом. Треба сказати, що зі своїм завданням той справлявся досить успішно, лавіруючи між велетенських стволів, він жодного разу не врізався, демонструючи не за роками віртуозну техніку. Втім, якби й урізався, не велике лихо, у гравіоплані досконала система безпеки. Нарешті вони сіли на галявині, посипаній невеликими, але казково прекрасними квітами. Здавалося, що добрий чарівник щедро розкидав коштовності. В очах рябило від складної гами фарб, а дурманливий запах викликав невимовний захват.
  Янеш навіть свиснув від захоплення. Коли вони приземлилися, хлопчисько вискочив і почав зривати квіти, набираючи цілого оберемка. Максим був холоднокровним, йому подобався ландшафт і, проте, щось викликало тривогу. Відчуття небезпеки. Минулий вогонь і воду маршал звик довіряти інтуїції, вона рідко підводила його. У принципі, у столиці великої імперії не повинні бути небезпечні для людини форми життя. Тут щось інше. Максим поманив хлопця і тихенько прошепотів на вухо:
  - Поруч із нами вороги. Сховай квіти і підемо зі мною.
  Очі Янеша блиснули.
  - Я готовий.
  Залишивши букет у машині під наглядом капітана Лиса, Максим і Янеш рушили вглиб лісу. Звичайно, слід викликати війська і прочесати район. Але Максима захопив азарт. Янешем, зрозуміло, володіли романтичні устремління, він уявляв себе військовим розвідником і тішився з цього. Вони пробиралися джунглями, намагаючись не шуміти. Янеш примудрився обпекти голі ноги об пурпурову кропиву, але стримався, хоча шкіра до колін покрилася великими пухирями.
  - Обережніше, - прошепотів Максим. - У лісі в кожній травинці прихована небезпека.
  - Тут потрібен захисний камуфляж, - прошепотів Янеш. Лахміття ледве приховували тіло, по ногах щось повзало. Великі комахи, і це Янеш вивчив ще у школі, на цій планеті людей не їдять. Найнебезпечніші види членистоногих були знищені на генетичному рівні, ще не вистачало, щоб центр столиці став джерелом зарази або епідемії. Далі йшли мовчки. Раптом Максим завмер. Дрібна живність поводилася неспокійно, наче її хтось злякав. Маршал узяв хлопця за руку і шепнув на вухо:
  - Попереду засідка!
  Максим дістав із кишені звукоуловлювач і ретельно прослухав прилеглу місцевість. Так і є, неподалік залягло п'ятеро людських бійців і приблизно стільки ж іногалактів. Що ж, при такому співвідношенні сил краще не вступати у бій, а оминути ворога стороною.
  Так вони й вчинили.
  Досвідчений солдат і зелений хлопчик рухалися синхронно. Іти довелося через густі чагарники, по щиколотку потопаючи в мохах. Насилу маршал вирахував розрив у живому ланцюжку і зумів проскочити в цьому місці. ЇМ пощастило, ніхто з іногалактів не мав звіриного чуття або феноменального слуху. Звукоуловитель вже міг розрізняти слова, що неголосно вимовляються.
  - Пане резиденте, ви вимагаєте від мене неможливого.
  У відповідь голос, схожий на каркання.
  - А ви, генерале, звикли тільки брати гроші, не відпрацьовуючи їх повною мірою.
  Судячи з тембру, він належав негуманоїдної раси.
  - Вам заплатили півмільйона, і що? Застаріла інформація про супутників-шпигунів.
  - Це не моя вина, - продовжував мляво виправдовуватися людський голос. - Така інформація, в принципі, дуже швидко застаріває. Я не всесильний.
  - Це ми відразу зрозуміли, простіше сказати, ти слабкий. Коли справа дійде до атаки системи "Кремль", від тебе і твоїх спільників буде мало толку.
  Максим здригнувся. Невже справа дійде до атаки наймогутнішої лінії захисту, яка прикриває столицю та весь центр галактики? Система "Кремль", як стверджують її творці, є неприступною і, проте, якщо вороги активізувалися в самому серці імперії - це наводить на сумні роздуми.
  - Знай, людина, скоро ми застосуємо принципово нову зброю, і за її допомогою російські зорельоти звернуться у пилюку, перш ніж вийдуть на дистанцію поразки. Тоді наша армія, подібно до всепроникної гравітаційної хвилі, затопить російські простори, підпорядкує імперські світи.
  Максим вловив пригнічений зітхання, мабуть, зраднику подібна перспектива була не дуже до душі. Тим не менш, він відповів:
  - П'ята колона як ніколи активна, і ваше вторгнення пройде за планом.
  - Твоє завдання найближчим часом створити у столиці дюжину опорних пунктів для наших ударних угруповань. Найманці проникнуть сюди під виглядом туристів, сховаються у лісах, а потім зіграють свою роль у генеральному ударі.
  - Так і буде.
  - І дивись, людина, якщо атака наших зорельотів провалиться, тобі ж гірше буде. Власна контррозвідка розірве на шматки, а страта буде повільною та болісною.
  Хоча Максим і не бачив, хто розмовляє, але був певен: СМЕРШ зуміє за голосом вирахувати зрадника.
  - Нам потрібні відомості про всі останні призначення у ворожій верхівці. Все що знаєш.
  - За моїми даними, молодий маршал Максим Трошев, був призначений командувати зірковим флотом у галактиці Смур. Точної інформації про нього немає, але...
  - Все зрозуміло, росіяни саме там і готують великий наступ. Як завжди. Новий командувач - раптовий удар великими силами.
  Максим здригнувся, йому хотілося кинутися вперед і задушити виродка. Операцію поставлено під загрозу.
  - Думаю, так воно й є. Щодо інших призначень...
  Зрадник перераховував довго і нудно, а в голові Максима вже склався план. По-перше, потрібно непомітно покинути це місце, а по-друге, терміново зв'язатися зі СМЕРШ. Там вони вирішать, чи відразу знешкодити шпигунську мережу чи почекати. Адже виявлені зрадники не є небезпечними, і через них можна зливати дезінформацію. Головне - жодної самодіяльності. Проте, хлопчисько, що досі спокійно сидів, ворухнувся, було помітно, що юна енергія б'є ключем.
  - Може, вдаримо по них із лазера, пане маршал?
  - Ні, в жодному разі, - прошепотів Максим. - Розвідка на те і розвідка, щоб збирати інформацію та повідомляти її кому слід. А порушиш наказ, я тебе особисто пристрелю.
  Маршал погрозливо підняв променемет.
  Янеш кивнув.
  - Накази не обговорюються.
  Максим пошкодував, що взяв хлопця із собою. А раптом їхній шепіт почують... Тим часом у звуковловлювачі почувся писк, чужий знову заговорив.
  - Передай "Юпітеру", що якщо він не допоможе нам, ми його можемо видати, пожертвувавши цим пішаком. Тоді ваш Верховний розлютиться, а милосердя не входить до його недоліків.
  "Так, - подумав Максим - керівник має бути жорстким". Колись і він входив до обраної тисячі, щоправда, шанс стати вождем, мав лише у разі раптової смерті правлячого диктатора. Тисячу відбирають щороку, а ротація верховної влади відбувається раз на тридцять років. Але й цей шанс було втрачено. По-перше, характер Максима був надто м'який, по-друге, паранормальні здібності, такі бурхливі в дитинстві, з віком стали слабшати. Втім, стати маршалом, коли тобі немає, і сорока... це про щось та й каже.
  - Не чіпайте "Юпітера". Він ваша головна надія. Без нього шанси на перемогу у війні нікчемні.
  Іногалакт щось нерозбірливо прокудахтав у відповідь. Потім членороздільна промовив:
  - "Юпітер" цінний, коли активний. Через його бездіяльність наші війська зазнають надто багато втрат. Як би там не було, ти передаси йому наші інструкції. А поки що можеш іти.
  - Все, можна йти, - з полегшенням зітхнув Максим. У цей момент, заперечуючи його слова, пролунав вибух. Почалася перестрілка.
  - Ось чорт! Знову переробка...
  Маршал пригнувся, і в очах Янеша спалахнули радісні іскорки.
  . РОЗДІЛ Љ 11
  - Ти кажеш совість! - рикнув гордовитий невільник.
  - Щоб щастя належало всім, а не жменьці обраних. Заради цієї святої справи я підняла свій меч! - вигукнула Відьмакова.
  Граф був налаштований скептично:
  - Ні! Я вважаю, тобою рухає або образа, або прагнення влади! Були повстання рабів, а кінчалося це лише різаниною. Такі наслідки будь-якого бунту.
  - Це буде не бунт, а революція. Найголовніше відбудеться згодом, після перемоги! - із сильним натхненням вимовила войовниця.
  - Революція? Дивне слово, ти сама вигадала? - здивувався Форса.
  - Не зовсім! Цей термін назвав мені ангел уві сні. - натхненно врубала Відьмакова.
  - Ангел чи один із чорних богів! Віщі сни лукави. - Засумнівався граф.
  - У будь-якому випадку у тебе буде шанс змінити життя людей на краще і самому стати кращим! Усі біди походять з егоїзму, благоденство можливе лише спільними зусиллями. Людина без колективу як вугілля, без багаття, дає мало світла і швидко гасне! - Вивергала потік красномовств Відьмакова.
  - Людину кажеш маєш бути в колективі. Але ж ти знаєш, що таке тваринна натура? - єхидно поцікавився Форса.
  - І тварині краще в череді! Та й взагалі, якщо ти раб і не був викуплений, то знати від тебе відвернулася, на словах вірні друзі показали справжнє обличчя. Отже, саме час пошукати товаришів у іншому середовищі. - Вже спокійніше запропонувала Відьмакова.
  Граф де Бора кілька секунд помовчав, а потім простяг руку:
  - Хоч я й не вірю в кінцевий успіх, але принаймні мій клинок нап'ється кров'ю.
  - Логіка не повинна служити інстинктам - розум похоті! - промовила Відьмакова.
  - Ну, годі вистачить, мене повчати! Буде війна - буде й подвиг! - Граф почав обтирати з себе кров.
  - Ти досвідчений і сміливий воїн, тебе маєш обрати командиром відділення! - запропонувала войовниця.
  - Непогано, але не треба кожного воєначальника обирати. Має бути суворіший принцип єдиноначальності. Ти обрана, ось ти і призначай! -Граф почав одягатися в кольчугу. Пара хлопчаків кинулась йому на допомогу.
  - А вільна конкуренція? - засумнівалася Відьмакова.
  - Для армії вона згубна! - відрізав Форса. - Економіка кореневище з багатьох відростків, армія єдиний стовбур!
  Відьмакова підколола:
  - Але частіше дубовий, причому не за силою та стійкою, а рівнем управління!
  Напівголий хлопчик подав графові меч. Той у відповідь шльопнув його по кістлявій, не раз битій спині. Пацан, ойкнув і відскочив, смикаючи коричневими ніжками.
  Відьмакова рішуче сказала:
  - Я формую п'ять легіонів усіченого складу по дві з половиною солдати в кожному. Ти призначаєшся командувати третім! А решту нехай оберуть раби!
  Остання пропозиція викликала суперечки, що ледь не переходять у бійки. Потім і справді трапилася бійка, кілька невільників виявилося пораненим, і довелося втрутитися відьмакові. Збивши з ніг найшвидших, вона кричала:
  - Досить валяти палицю! Переходимо до прямого призначення командирів.
  Раби не досить бурчали, але коли войовниця винесла таку пропозицію на голосування, дружно підняли руки.
  Тут очолив повстання Відьмакові довелося попрацювати. Справді, на око важко визначити гідного і він постійно ставив передбачуваним кандидатам питання. Нарешті легіонами пройшли призначення, але в дрібніші відділення, призначили тимчасових командирів.
  - Коли пройдуть бої дивитимемося на виявлену воїнами доблесть та кмітливість! - пояснила дівчина.
  Один із легіонів складався суцільно з дітей та підлітків. Командувачем над ними Відьмакова поставила хлопчика Біка. Хлопці невдоволено заголосили:
  - Він ще надто маленький! Нам не потрібна малявка. Поставте над нами найбільшого та найсильнішого.
  - І кого ви хочете?
  - Нудьгу! Він найдостойніший!
  Вперед вийшов атлетично складений юнак, він був ще хлопчиськом, але вже високий, як дуб. Щоправда, обличчям здавалося тупим. Відьмакова, чудово знаючи, наскільки важливий для командира розум, запитала:
  - Скільки буде сім вісім!
  Юнак подивився на неї і пробурмотів:
  - Я не знаю! Головне м'язи та сила.
  Бік гаркнув у гучномовець:
  - М'язи без мізків, це жменька м'яса - якою плаче сковорідка!
  - Ти клоп заткнися! Я знесу тобі щелепу! - проревів юний богатир.
  - Хто не знає що сім'ю вісім - п'ятдесят шість, навряд чи здатний потрапити кулаком далі за свій нос! - Хлопчик показав йому мову.
  Юний громила гаркнув на всю горлянку:
  - Я тебе викликаю, битимемося до смерті!
  - Ти наслідуєш мене як щур-мавпа! - зауважив граф де Форса. - Втім, це єдиний гідний вихід.
  - З двох дуелянтів один дурень, інший негідник! - помітила Відьмакова. - Хоча хлопчикам корисна розминка.
  Бік став навпроти свого ворога, різниця в зростанні була велика, його опонент був важчий у п'ять разів. Дитина з презирством вдивлялася в його рельєфні м'язи, хлопчик був худий, але жилист. Його кругле личко корчило пики, в руках обертався меч.
  - Ну, як битимемося чи миритимемося! - зі знущанням, спитав він.
  - Та я тебе! - Атлет атакував хлопця. Він бив на розмах, його меч був довгий і важкий, видно було з числа дворучних. Бік відхилився від удару, навіть не намагаючись парирувати, а просто стрибнув вище за траєкторію і всадив мечем у перенісся. Хлопчик бив лише з розрахунку - подряпати, але не вбити.
  Громила розлютився ще більше, він почав махати другим мечем. Тут навіть Буку довелося натиснути витікаючи. Босі п'яти хлопчаки дрібніли, а за ними мчали леза. Несподівано Бік зупинився, в зубах його з'явилася трубка. Противник замахнувся сильніше і кинувся стрибком коня, широко розставивши товсті руки. Криво посміхнувшись, хлопчик плюнув, і щось дрібне потрапило в обличчя атлета. Бік пройшов боком повз леза, і навіть ударив голою п'ятою в груди суперника.
  Похитнувшись, могутній хлопець дико скрикнув, потім ноги його ослабли і почав завалюватися.
  По армії промайнуло дружне зітхання, мало хто очікував, що маленький хлопчик переможе велетня. Потім радісно закричали діти, насамперед, зрозуміло, найменші раби. Тим, хто менше й слабше приємно бачити, що й твій головний начальник не великий. Тож навіть дитина щось може зробити для повстання.
  До поваленого атлета підбігли раби, з них кілька місцевих лікарів. На грубому з рідкісними волосинками обличчі юного богатиря розпливлася фіолетова пляма. Лікар вимовив з подивом:
  - Базиліка! У нього встромилася голочка з отрутою, що паралізує кінцівки.
  - Тимчасово! - заявив Бік. - Потім він очманіє. Нічого не буде пам'ятати, свою ганьбу просто не помітить.
  Відьмакова підійшла до хлопчика:
  - Де ти навчився виготовляти отрути?
  - Ніде! Знайшов у одному з маєтків. Багаті теж незадоволені своїм становищем у суспільстві. Ось і виготовляють усяку отруту. Якщо зілля запечатане, не біда, я знаю, як відчиняти замки! - Бік хитро підморгнув Відьмакові.
  - Звідки? - запитала войовниця.
  - Один злодій навчив! Він тимчасово виявився рабом, я був з ним в одній парі, ми гарували, рубали ліс. Він мені розповів, як відчиняти замки, навіть дещо показав. Подивився моєї пам'яті, а потім втік. - Хлопчик хитро підморгнув.
  - А ти не пішов за ним? - здивувалася Відьмакова.
  - Ні! Нас і так усіх за цю втечу відшмагали, а якби втік ще й я, то кожного п'ятого розіп'яли б на стовпах. Двоє це вже змова. - пояснив жилавий хлопчик.
  - Варвари! Ну гаразд, якщо ти такий пам'ятливий, можливо, знайомство з Хировом буде тобі корисним. - запропонувала Відьмакова.
  - Не виключено! Я давно хочу стати найсильнішим та найрозумнішим! - Хлопчик показав кульку біцепса.
  - Сильніше і розумніше за мене? - грайливо промовила войовниця.
  - Ні! Ти ж вождь! Але твоєю правою рукою, чому б і ні! - Бік для більшої переконливості став на руки.
  - Чим вище злетіла людина, тим більше вона незадоволена своїм становищем! - помітила Відьмакова.
  - Люди не літають! Крила має лише той - чий розум не звик плазати! - Хлопчик показав не по роках розвинене міркування.
  - Будуть і в нашій армії крила! Я обіцяю, що дещо придумаю. - Пообіцяла Відьмакова.
  - А я вірю тобі старша сестра! Адже ти не лише вождь, а й сестра чи навіть мати нам. Ми житимемо однією родиною! - сказав Бік.
  - Лідер країни має бути людям братом, а не братаном! - Вождь нації - це насамперед слуга народу. Втім, залишимо обмін компліментами, то зброю, яку прийняв ти, повинні використовувати й інші. Давай виготовимо трубки! - наказала Відьмакова.
  - Вони недостатньо далекобійні! - помітила Паса. - Потрібно вдосконалити.
  - Я вже думаю над цим, таки губи і щоки дають можливість бити на невелику дистанцію. А от якщо що таке, що саме розширюється і б'є з силою. Якийсь мінерал і трава. - Відьмакова відчула сильне уявне напруження.
  Хлопчик, видно, почув її слова:
  - Зробимо, підберемо елементи! Ми ще маємо час, багатьом рабам треба показати елементарні прийоми війни.
  - Ти маєш рацію, мій молодший брат, у чому нам допоможе чаклун. Втім, поки на нас не кинуто великих сил, треба атакувати. Втім, ми маємо ретельно підготуватися. Найлегше знайти сухий камінь в океані, ніж винахід, який не намагалися використовувати у військових цілях! - підвела підсумок Відьмакова.
  Адже день повстанці провели у навчаннях, водночас Бік вислав розвідку.
  З міста виступило військо. Не дуже велике, але добре озброєне. Хлопчик розвідник, що стрибає на дрібнішому таргану-рачку, навіть звернув увагу на одну безглуздість:
  - У воїнів по п'ять мечів, і вони ледве рухаються!
  - Так це добре! - заявив Бік. - Точніше навіть чудово, перш ніж він підійдуть до нас, то вимотаються, від зайвої ваги.
  Відьмакова хитро відзначила:
  - Досвідчені воїни казали, не бери зброї більше ніж п'ять пальців на правій руці. Ну, звичайно недурно, їхня дурість допоможе перемогти швидше. А поки нехай раби сплять пару годин. День у них був важким, а бій не буде легким. Скільки точно ворогів солдатів?
  - П'ять із половиною тисяч. - впевнено промовив Бік. - Це означає, якщо ми затиснемо їх усіх, то в місті залишиться не більше як п'ятсот людей.
  - Це цілком розумно, треба буде зайти з усіх боків. Вночі вони нас атакувати не наважуватимуться, поріжуть своїх. Значить, стануть табором, щоб потім рубати на світанку всіма силами. Може, навіть розділять війська з метою оточення. - припустила Відьмакова.
  Граф де Форса заперечив:
  - Я добре знаю звички, що панують у султанаті, ми з ними не раз воювали. Вночі вони пошлють до нашого табору кілька шпигунів із золотими мішечками. Вони спробують підкупити рабів, а потім відправлять їх на кілок або в кращому разі вирвуть ніздрі.
  - Засилання шпигунів давня тактика. - помітила, розминаючи пальці ніг Відьмакова. - Але ж вони не мають ковпаків-невидимок, хлопчаки-вартові такі спостережливі та хитрі, всіх їх зловлять. Крім того, ми вдаримо по них трохи ближче до світанку. І раби краще виспяться і противник глибше провалитися в сон.
  - Логічно! Я піду перший в атаку! - промовив Бік.
  - Треба буде зняти караульних, а це можна зробити за допомогою трубок, що стріляють. - Відьмакова показала пристосування. - Тут нароблено подобу пістону, трьох видів трав, і олії з карбідом. Тільки треба діяти обережно, інакше віддача виб'є хлопчикам зуби. З собою візьмеш найкмітливіших хлопчаків.
  - Багато хто має досвід набігів на сади та крадіжки. Хто народився вільним, а не якісь особливо домашні невільники крали у господарів. - заспокоїв усіх Бік. - Тож школу виживання пройшли.
  - Тим краще! Взагалі я думаю, вартових буде не надто багато. Адже хто ми для них? Раби, отже, тупі! Тупість ближче до покірності - жвавість розуму до лиходійства.
  У розмову вступив чаклун Хіров:
  - У нас приблизно подвійна або трохи більша перевага, але противник краще навчений і озброєний. Та й в армії султанату жінки служать лише в особистому легіоні безсмертних. Там їх шість тисяч найманців із різних країн. У нас же в армії буде багато жінок, а вони за рідкісним винятком воїни слабші за чоловіків.
  Тож кожну битву потрібно ретельно планувати. Тим більше при першій поразці раби почнуть розбігатися від нас.
  - Перемога як жінка - приваблює блиском, але відлякує ціною! - знову блиснула дотепністю Відьмакова.
  - Чудово! Тепер я бачу, що план операції цілком узгоджений. Залишилось лише уточнити деталі. Під час бою в лавах ворога почнеться паніка, і більшість солдатів побіжить до міста Жіту. - запропонував Хіров
  - Зрозуміло! Найбільш сильний загін рабів, що вдарить з тилу, якраз з боку міста. Можливо, його поведу я. - запропонував граф Форса.
  - Не можливо, а ти! - уточнив чаклун.
  - Крім того, у нас є горщики з олією, а наказав приробити до них ґноти. Викинемо в табір, посилимо паніку. - запропонувала Відьмакова.
  - І це теж розумно. - погодився чаклун. - Тільки ви поки що мало таких зарядів приготували.
  - Правильно! Вогонь бог війни і як інші боги потребує уваги та жертв! Але нам не вистачило часу, щоб усе підготувати. - Відьмакові й самій стало соромно за свою розруху.
  - Наступного разу будете витонченішими. А поки що й нам не заважало поспати. - Хиров без усякого вдавання позіхнув.
  Відьмакова кивнула:
  - У мене звірина звичка, спати мало і чуйно, але наші брати заслужили відпочинок.
  - Сон стратегічна зброя, її брак причина втоми, яка в свою чергу зародок поразки. - помітила Паса.
  Раби після занять на свіжому повітрі спали як убиті. Лише варти сиділи в засідці, готові підняти тривогу. Мало що раптом полководець у противника виявиться далекогляднішим. Втім, обійшлося, видно командир глави урядового легіону, темник Етіримон не хотів, непередбачуваного нічного бою. Крім того, у темряві рабові легше втекти, а потім їх лови. А так може вони просто здадуться, після чого будуть тортури та страти. Темник Етіримон облизнув губи, особливо приємно знущатися з юних жінок, ламати пальчики на ногах, підпалити волосся - дуже спокусливо.
  Поспіхом розкинувши намети, солдати провалилися в сон. Вартових було залишено не більше двох десятків. Перед сном Етиримон разом із тисячниками влаштував гулянку, голі танцівниці, трясли перед ними своєю красою. Було гарно та весело. Тисячники жбурляли в них кістками, змушували приймати спокусливі пози. Потім без жодного сорому оволоділи ними і, задовольнивши тваринну хіть, повалилися в п'яний сон.
  Їхня смерть підкрадалася непомітно. Повстанці пройшли лісок, попереду пересувалася зграйка хлопчаків. Бік, притулившись до дерева, ховаючись у листі, побачив першого вартового.
  - Ось він смачненький сумує.
  Отрута була злегка вдосконалена і викликала моментальний параліч. Попадання необов'язково в обличчя, адже воїни султанату, як правило, ходять без нічого і лише груди прикриті панцирем і вартовий валяється.
  - Один є!
  З тилу рухається сама Відьмакова. Вона прибирає караульного без жодної стріляючої трубки. Просто заходить зі спини та повертає шию.
  - Рух це життя! Тільки не співай - за упокій! І так сумно - у животі порожньо!
  Войовниці стало трохи смішніше. Дерева довкола високі, видно ліани. Поруч повзе кохана, і найтямущіші хлопчаки-раби. Дорослі воїни важчі і тому відстають. Тяжкий звір завжди створює більше шуму.
  Відьмакова прикінчила по дорозі ще одного караульного, який саме смоктав кокосове пиво з фляги. Перед ними відкрився табір.
  Не надто великий табір, солдати спали, де в наметах, а де просто на густій траві. Ніч тепла, не багато вартових позіхають, дивляться неуважно.
  Тут головне прибрати їх разом, щоби не встигли підняти тривогу. Краще для цього підходить лебедина зозуля, з її приємним голосом. Жодних підозр вона не викликає, навпаки її воркування чути майже безперервно, але якщо змінити тональність, можна вловити інформацію.
  Відьмакова так і робить. Йому відповідають. Вартові не реагують, що їм "пощастило", смерть виявилася легкою.
  - Один меч, як крапля дощу, впаде і розлетиться, а коли їх багато перемога народиться!
  Відьмакова почала різати сплячих. З одного боку це було не по лицарськи, але з іншого - перемога варта честі! Честь поняття відносне і має застосовуватися насамперед щодо своїх солдатів!
  Насамперед прикінчи тих, хто одягнений багатший, командирів. Мечі, як правило, були складені в окрему купу.
  Втім, муки совісті були не довгими, раби теж почали різанину і внаслідок цього зчинилася тривога. Коли на тебе нападають уночі, паніка неминуча, тим більше, якщо хмарно, хмарна погода. Раби всі напівголі та легко розрізняють один одного, а воїни стикаються лобами, часто рубаються між собою. А дехто кричить:
  - Рятуйтесь!
  - Караул! Атакують демони!
  У разі паніки як ніколи важлива роль командира. Відьмакова знає це, і попрямувала до найголовнішого намету.
  Етіримон ще напівп'яний насилу продер очі. Взагалі хто п'є перед боєм - похмелюється у пекло.
  - Що трапилося! Чому мовчать труби! - кричав він.
  - Труби мовчать, бо співають клинки - сталь міцніша за мідь! - крикнула Відьмакова. Вона стрибнула на Етиримона. Темник, звичайно, вміло володів мечем, але ще не зовсім зібрався, а м'язи Відьмакови чудово розігріті. Вона провела шалену трійку, її зафарбований хною меч був ледь помітний у темряві. Голова невдахи вельможі відлетіла.
  Відьмакова ударом ноги звалила тисячника, що кинувся на неї. Іншого командира зняла плювком із трубки.
  - Що вовкулаки, не прокинулися!
  Знову чіткий удар меча, пронизаний ворог падає! Два тисячники намагаються зайти йому з тилу, але натикаються на танцівницю. Та верещить, відбрикується. Відьмакова не втрачає моменту, він зрубує одного, закінчує іншого. Ну, а військо без командирів, як череда овець без пастуха, один вовк якщо не з'їсть, то налякає!
  Тепер раби, що повстали, багато озброєних кийком, або в кращому випадку рогатиною, окрилилися. Дуже ефективною була тактика вп'ятьох кидатися на одного. Так простіше було звалити та затоптати.
  - Не давайте їм піти! Підсікайте ноги! - кричала через підсилювач голосу Відьмакова.
  Сонцеслава рубалася разом із усіма. Як грали м'язи цієї діви. Недарма багато хто вважає розлючена жінка страшніша за демона. Ось і вона перерубала навпіл одного з воїнів, а її клинок за інерцією розрізав горло офіцеру, що стоїть за ним. Сотники намагалися навести подібність до порядку, але швидко гинули. Крім того, у султанаті робили все для того, що солдатів забув, що таке ініціатива. Повстанці у свою чергу досить спритно відтіснили війська султанату від равликів тараканів.
  - Не дайте їм сісти на сідло! - крикнула Сонцеслава.
  Паса додала:
  - Вогонь приструніть скакунів.
  Це допомогло, тарганові равлики вривалися до лав і сіяли додаткову паніку. В результаті, не знаючи, що робити багато бійців, кинулися тікати. Але саме це Відьмакова та раби чекали. Сутичка переросла у винищення та переслідування.
  Войовниця примружила праве око, метнула три кинджали:
  - Не дамо їм піти!
  Втеча скоріше дурість, ніж боягузтво! Адже найбільше солдатів гине не в сутичці, а під час переслідування!
  Бік як дуже швидкий хлопчик, скочив на шию одному з офіцерів, і поскакав на ньому:
  - Швидше тарган!
  Кинжал служив замість шпор, а бідолаха навіть не намагався скинути.
  Відьмакова, помітивши, це крикнула:
  - Війна схожа на гру в доміно, тільки биті кісточки вже не зібрати - земля тримає!
  - Нічого мої кістки молоді, міцні! - Хлопчик зіскочив, рубанув по шиї. Після чого він навіть додав ходу.
  Відьмакова спіткнулася об труп, валялося кілька тіл, але діва не впала, а перестрибнула через них. Потім рубала мечами. Бойовий дух військ, що билися проти них, випарувався, і тепер войовниця перетворилася на ката. Навіть з'явилася огида до крові. Відьмакова закричала:
  - В ім'я честі! Хто кине зброю - житиме! Здавайтесь воїни султанату.
  Знайшлися ті, хто послухався наказу, але багато хто в розпачі продовжував бігти, а дехто падав навколішки.
  Ось, наприклад, Біку здалися відразу десять потужних бійців. Може, вони думали, що безпечніше вручити свою долю дитині. Хлопчик крикнув:
  - Падайте ниць!
  Воїни повалилися. Бік босоніж пройшовся по їхніх спинах, незважаючи на малу вагу дитини, солдати від страху стогнали. Тут хлопчикові спало на думку, чи не справити в повалених ворогів малу потребу. Але потім відігнала бридка спокуса, адже раби хочуть побудувати краще суспільство, а не повторюють шлях своїх господарів.
  - Гаразд, живіть - небо коптіть!
  Поступово битва сходила нанівець! Хоча здається що різанина довга. Відьмакова натрапила на досить вправного воїна. Після жорсткого обміну випадами, вона все ж таки обеззброїла його, потім оглушила.
  - Нам такі потрібні!
  На деяких накинули сіті, такі не чинили опір. Бій майже закінчився, лише втеча та переслідування затягнулися. Відьмакова особисто керувала гонитвою, багатьох перебила, але винищити все військо до останнього солдата вона не могла.
  Тим не менш, юна войовниця, кількома сотнями рабів, на скакунах, зважилася на зухвалу авантюру, а саме з ходу захопити не готове до оборони місто.
  - Це буде сильним ходом. Не дамо відвести багатства, а головне увірвемося на плечах.
  Кілька десятків бійців розбитої армії, все ж таки встигло схопитися на равликів тарганів і підскакало до воріт.
  Відкрили не відразу, була лайка. Коли брама опустилася, з-за лісу вискочила Відьмакова з вершниками. Вона репетувала, використовуючи пристосування хлопчика:
  - Ім'ям великого султана Еріфефа! До вас мчить потужне підкріплення! Якщо ви бажаєте захистити місто, дозвольте воїнам зайняти своє місце на стінах.
  Стражники спросоння зрозуміли не відразу, тим більше, що Відьмакова накинула на себе багате вбрання, яке вона стягнула з трупів. Один шолом чого вартий, сяє як бурулька на сонці, ну хтось відмовить настільки знатному воєводі.
  А панове, бургомістр, та інші вельможі, звичайно, не спали, вони "дбали" про свій народ!
  На невеликому пагорбі був розташований красивий з колонами та статуями палац, виконаний у суміші давньоримського та давньосхідного стилю. Перед ним як це прийнято в цій країні величезна статуя султана Еріфефа, з фонтаном, що вивергає з-за рота. У найбільшій залі було галасливо і весело, звучала музика - бенкет горою. Почесні вельможі султанату влаштували сабантуй. У дорогих вишитих золотом тогах вони лежали на пишних подушках, на невисоких столах були нагромадження з блюд, вин і настоянок. Сотні ламп сяяли на столах і стінах. По всій садибі і в колонадах миготіли численні раби, рабині, хлопчики-невільники і солдати-тілоохоронці, що охороняли палац. Сановники потягли тости. Головний вельможа шейх дю Пустеморов завмер у обіймах двох оголених гетер. Він смикався і мукав як одержимий, нарешті звільнився і прокричав.
  -А тепер настав час влаштувати гладіаторські бої. І так нудно, немає крові і вино не в душу.
  Пролунав горн, на арену зазивали бійців. Згідно з звичаєм першими повинні битися найлегші та молодші за віком воїни. Але шейху тільки надійшла партія навчених рабинь, і хотів поєднати розвагу двох видів еротичну та криваву.
  У центрі мініатюрного Колізею горіло багаття, смолоскипи, посилені склом, давали досить яскраве світло з багряним відтінком, білий гравій блищав, надаючи подіуму веселого вигляду. Першим на сцену вибігла мускулиста і струнка дівчина в шкіряному поясі. Вона, як першокласний гімнаст, зробила два сальто і пройшлася на руках. Потім стала навпроти князя, завмер схрестивши меч і кинджал у такому озброєнні його називали мирмілон. Не дивлячись на те, що дівчині можна було виступати на конкурсі краси, до чого вона має ніжну, оксамитову шкіру, світле волосся, вона вже мала широкий шрам на обличчі. Наступний стрибунець так само пройшовся на руках. Його озброєнням був тризуб та коротка мережа - ретіарій. Зробивши розтяжку, він став навпроти супротивника. Це був хлопець майже хлопчик, ще безбородий з ніжним дівочим обличчям, наявність змішаних пар надавало особливого еротизму дії. Схоже, партнери давно знали друг і підморгували.
  - Що Каїска! Не думав, що ми так зустрінемось! - сумно промовив хлопчик.
  - Ти був приємним хлопцем, але тепер твою душу відведуть до первісного полум'я! - грубо відповіла дівчинка.
  - Ну чому ти така жорстока! Адже ми ще незаймані, повинні жити! - з боязкою надією вимовив юнак.
  - Це нам не допоможе! Рабів зневажаю навіть боги!
  Тренування у школі гладіаторів, були жорсткі і голих блискучих тілах юних бійців, видно шрами.
  Натовп пожвавішав, укладали ставки, дикі крики підбадьорювали юних, явно не бажаючих битися гладіаторів.
  Дружина шейха дістала шкіряний мішечок.
  - П'ятдесят золотом на Каїску! - блиснула вона великими зубами.
  -Почали! Подав сигнал шейх.
  Такі різні і разом з тим ті, що мають багато спільного, ратники зійшлися, їхні рухи були швидкими та хаотичними. Спочатку воїн із тризубцем спробував накинути мережу, але схибив і його суперник, дико стрибнувши на нього, зумів полоснути кинджалом по животу. Юнак відскочив і вдарив тризубом у груди, але лише злегка подряпав шкіру. Проте його маневр змусив відступити противника. Той відійшов і притулився до сітки, не даючи колись підійти коханому гладіатору.
  - Ви чоловіки тупі! Значить, приречені на поразку! - гордо сказала дівчина.
  - Який народився! - Юнак виглядав зніяковілим.
  Раптом ретіарій з тризубом захопив рукою гравій і жбурнув у обличчя. Маневр справив ефект, дівчина заплющила очі, в ту ж секунду тризуб встромився їй в прес.
  Зойкнувши від болю, юна гладіаторка скорчилася, але встиг всадити лезо в плече. Ретіарій загорлав і висмикнув зброю. Меч майнув, мов блискавка, ледве не пронизавши шию. Гладіатор відступив, йому розсікло груди. Юнак застогнав від болю і випустив тризуб. Тоді суперник стрибнув на нього і кинув кинджал. Замах і був слабенький, і вістря пробило м'якоть ноги. Ретіарій скрикнув і впав, потім підібрав кинджал, спробував підвестися, в цей момент меч вразив його в шию. Вже втрачаючи свідомість, він ударив мечем мирміллона в сонячне сплетіння. Колись закохана пара (подібно Ромео і Джульєтті) мертво повалилися на гравій. П'яна публіка сміялася і залицяла. На арену вибігли три похмурі, з низькими чолами і щелепами раба, що випирали, вони припалили розпеченим залізом тіла програли, але отримали духовну свободу. Переконавшись, що вони мертві, підробили їх ребрами за гаки і витягли зі сцени. Місце, де була кров, закидали вугіллям.
  -Вони підуть на корм комахою. - вишкірила кінські зуби дружина шейха Деметра. - Шкода, що кісточки замалі звірі, залишаться голодними.
  -Нічого буде м'ясо та кухарів. Жаль, щоправда, пару з них могли вийти цілком перспективні атлети! - Рикнув шейх.
  - У твоєму ліжку? - єхидно довідалася діва.
  - А чому б і ні! Дівчина симпатична, а хлопець міг би дістатись тобі. - Шейх був цілком прогресивних поглядів, вважаючи, що дружина цілком може потішити своє вгодоване тіло в юному невільнику.
  - Дрібний і тендітний! У нас ще немає такої ж пари? - спитала Деметра.
  - На жаль, немає! Давай подивимося на молоду зміну, що нам прислали із сусідньої школи. - посміхнувся шейх.
  - Може, краще нехай підростуть! Бо ми так переколемо всіх своїх полонених. - Несподівано дружина вельможі виявила жалісливість.
  - Звістка про бунт рабів надто радісна і хочу відсвяткувати її за повною програмою. - Вельможа труснув животом.
  - Якщо, звичайно, Етимон, тебе не випередить! - підколола товстушка.
  - Така нікчема! Тим краще прикінчимо сьогодні всіх гладіаторів і позбавимо дурня видовища. Давай новачків! - Рикнув шейх.
  - Це не зовсім новачки. - Деметра облизнулася
  Знову звучить гонг і на арену вибігають хлопчаки-воїни. На вигляд їм років чотирнадцять-п'ятнадцять, досить широкі плечі та груди. Як і попередні бійці, він роблять сальто та біжать на руках. Вже вибігши на подіум, надягають озброєння, шоломи, грудний панцир щити та мечі. В одного клинок прямий, а в іншого вигнутий як шабля. Рельєфний прес відкрити і на ньому видно шрами. У хлопчака, що стоїть праворуч, загоїлися порізи перетинають трьома лініями груди.
  Шкіра рясно змащена олією та блищить.
  Розпорядник оголошує.
  -На рингу виступають відомі бійці Фудорос із кривою шаблею та Сафлоров із прямим мечем. На рахунку Фудороса шість боїв у Сафлорова сім. Усі їхні суперники були або вбиті дома, або заколоті за рішенням народу. Розпорядник пальцем вказав на присутніх. Знову з'явилися охочі покластися на заклад. Шейх гаркнув.
  - сто золотих на Сафлорова.
  Ставки стрімко укладали, вельможі лаялися. Двоє навіть побилися. Один хлюпнув келих вина, інший ударив жирною ніжкою по обличчю. Гетери і сторожа кинулися заспокоювати публіку, що розбушувалася. Дружина шейх, владна, нахабна, товста гаркнула:
  -Вперед! Вбивайте!
  Гладіатори зійшлися. Цього разу вони не поспішали, перевіряючи один одного обережними ударами. Зіткнувшись, мечі, трохи іскрили, щити тремтіли. Ця обережність не дуже подобалася публіці, вона невдоволено вила, убік бійців летіли кістки. Шейх, перекинув тацю, весь заляпався вином і варенням. Потім плюнув і надривно просичав.
  -Якщо ви не битиметеся, я накажу вас підвісити вгору ногами. Кілька дикунів, що напирають, "яничар" вибігло на подіум, вони розмахували списами, демонструючи стусани у відкриту спину. Сафлоров перейшов у наступ, люто атакуючи, він ударив свого візаві ногою в коліно. Підліток відступив, злегка відвівши меч убік, його супротивник рубанув по грудях. Погано пригвинчена пластина впала вниз. Наступний випад залишив глибоку мітку на шкірі, полилася густа кров. Фудорос відступився, один із волохатих бійців ударив його по ногах. А коли хлопчик завагався, Сафлоров з такою люттю вдарив у шолом, що, похитнувшись, звалився. Від струсу "каска" злетіла, оголивши білу голову з шишкою на лобі. Сафлоров приставив клинок, до грудей, що нервово здіймалися. Він скосив очі на "публіку".
  Чекав на знак. Коли більшість проводить по волоссю - це означає вбити, а злагоджує долоні у замок - помилувати.
  Проте милосердя не читалася у лютих обличчях. Практично всі, навіть жінки та підлітки провели долонею по горлу.
  -Смерть! Добий його!
  Дружина шейха знущально, гаркнула.
  - Він надто дешево відбувся. Віддайте мені його на одну ніч.
  Сафлоров завагався, трохи натиснув на голі груди поваленого підлітка, виступила крапелька крові. Потім у розпачі відкинув меч:
  -Я не можу! Він мій друг.
  Шум разом перервався, настала труна тиша.
  -Що! -Розлюбив шейх. - Ти відмовляєшся вбити переможеного. У клітку їх обох, після будуть жахливі тортури на очах у всієї гладіаторської школи.
  Воїни підскочили до Фудоросу, пляснули в обличчя води, а потім що швидше прийшов до тями припалили розпеченим залізом голу п'яту. Хлопчик скрикнув, підскочив і на його шию тут же накинули два аркани. Сафлоров спробував чинити опір, він відбивався відразу від дюжини мечів, страх надав йому сили. Але один із стрільців вразив стрілою йому ногу. Від отрути юнака паралізувало, але не вбило. Зв'язавши обох, їх замкнули у клітку. Сафлорову всадили розпеченим прутом по ребрах, задимилася шкіра, який бачив хлопчисько стійко переніс уколи. Але мабуть катування двох непокірних хлопців відклали на солодке.
  Дружина шейха сяяла очима:
  - Вони повинні бути моїми чоловіками. Сам знаєш, що я винахідлива.
  - Знаю, але тільки дивися, я можу ревнувати. Хлопці гарні та вже можуть одружитися. - Вишкірився шейх.
  - Швидше за все, навіть одружені! Адже це найсильніші та найздоровіші раби, які мають плодитися! - підморгнула товстушка.
  - Гладіатори колір неволі! От би і їхніх дружин дістати помучити. - посміхнувся шейх.
  - Встигнемо! Ось, до речі, знову дівчата.
  Тепер мали битися жінки. Дві напівоголені діви в одних пов'язках на стегнах вийшли на арену. Вони були скуті за шиї ланцюгом - не відірвати один від одного. Зброя по два кинджали в кожній руці. Ясно сутичка буде жорстокою і не надто довгою. Одна дівчина була світлою інша чорнява, обидві з досить довгими гривами.
  -В бій! - прогримів громила.
  -Я не робитиму ставок! - гаркнула дружина шейха. - Це стало вже поганою прикметою.
  Бідолашні жінки зійшлися разом. Це було страшно, в однієї практично відразу був розпорошений живіт, інша поранена в груди. Продовжуючи різатись, дівчата відбрикувались ногами, терзаючи своє тіло. Крові лилося багато, і вони не могли піти і розбігтися. Нарешті одна з них вкрай порізана впала на коліна. Чорновола засміялася, намагаючись добити, тужніше нарвалася на підступний удар з низу під ребро. Застогнавши, вона все ж таки змогла вдарити кривдницю по потилиці. Обидві гарні понівечені жінки впали на гравій, кілька разів тріпнулися, застигли. Кудлаті "яничари" підбігли до них ткнули розпеченим залізом. Дівчата-войовниця не ворушилися.
  -Знову не одна ставка не зіграла. Обидві мертві.
  Публіка була розчарована, хоча бачити вбивство саме собою дуже приємно. Але поки що ніхто не виграв.
  У цій ситуації лише новий бій міг урятувати справу. Легка розминка закінчилася і настав час серйозних справ.
  На арену вимахнуло п'ятнадцять гладіаторів у продірявлених помаранчевих туніках, на шламах по три чорні пера. Вони були озброєні короткими кривими мечами; у руках вони тримали невеликі квадратні щити з опуклою поверхнею, голови захищені шоломами без забрала. За цією групою вибігли бійці в яскраво-червоних туніках, те саме з короткими, зате прямими мечами, з маленьким круглим щитом і залізним наручником, що прикривав праву руку, не захищену щитом і наколінник, що захищає ліву ногу. Зелене пір'я на слизьких шоломах доповнювало картину.
  Ставши навпроти один одного, вони вклонилися. Цього разу ставки полягали на набагато більші суми, золото перетікало з рук до рук.
  -Так бути не може, щоб їх усіх убили! - заявила дружина шейха. Хтось обов'язково переможе!
  - То роби ставку, це останній бій. Бачиш, уже світає! - із роздратуванням вимовив втомлений шейх.
  - Тоді це буде серйозно! Тисячу золотих драхм на червоні. - захрипіла товстуха.
  - А чому на них? - А чому їх? - Двічі повторив, здивувавшись, вельможа.
  - Тому що очі зліші!
  Розпорядник щось вигукнув. Пролунав надривний звук труби. Навіть смолоскипи заморгали, наче монстрам щось потрапило у вічі.
  Розмови, шум, сміх, човкання припинилися: всі погляди були спрямовані на тих, хто бився. Перше зіткнення було жахливо: серед глухої тиші, що запанувала, різко пролунали удари мечів по щитах. По арені полетіло пір'я, уламки шоломів, шматки розбитих щитів, а збуджені гладіатори, що важко дихали, завдавали один одному удару за ударом. Не минуло й трьох хвилин після початку бою, а вже пролилася кров: четверо гладіаторів корчилися в агонії, а воюючі топтали їх ногами. Один із тих, хто валявся, схопив партнера за ногу і повернув стопу. Той полетів униз, розпоровши руку.
  Дружина князя ненаситна Деметра, кинула на ринг обгризену кістку.
  - Червоні, якщо ви виграєте, я дам вам по келиху вина!
  Як часто буває, трапилося навпаки, найбільшого бійця з команди, за яку вболівала Деметра, завалили. Відразу три мечі пробили широкі груди, а в руці невдахого ватажка залишилася не вчасно підібрана кістка.
  Глядачі із захопленням та напругою стежили за кривавими перипетіями бою. Вони кричали, як череда поранених биків. Місцева еліта несамовито, біснувалася, підбадьорювала вояків. Ряди гладіаторів рідшали, бій розпадався на окремі сутички.
  У цей момент, коли сановна публіка насолоджувалась і відверто "балдела" лака кров, відважні повстанці перебили сонну варту. Побєдоносцев, разом із жменею сміливців, зруйнувавши охоронців, першим увірвався до палацу.
  Шум від наближення повстанців змусив перервати бій. Вельможі, хитаючись, намагалися підібрати мечі. Юна ватажка повстанців голосно крикнула:
  - Що я бачу! Ви вбиваєте один одного, на втіху негідникам! Оживлим гадам не здатні навіть підняти меч, так занадто заважають животи. Якщо у вас збереглася, хоч частка, гордості рубайте, цю гидоту.
  Гладіатори наче чекали саме цього: кинулися на отарі.
  Раби-прислужники відскочили убік, не бажаючи вмирати за ненависних господарів, а хлопці навіть заходилися кидати у сановників таці та їжу.
  Деметра заволала:
  - Убийте їх усіх!
  Тут їй на голову обрушився кришталевий фужер, який вирубав стерву.
  Відьмакова була в гніві. Він рубала багатих громадян міста, кромсаючи їхнє м'ясо.
  Це було не важко, але гидко. Поруч із ним боролася постійна супутниця Пасса. Бік не відставав, а гладіатори мстилися своїм тюремникам.
  Похмурі раби, підняли на гак розпорядника, вони кричали:
  - Ми свої! Такі самі невільники, як і ви!
  - То доведіть це мечем! - крикнула, так затремтіли свічки на люстрах Відьмакова.
  Шейх спробував втекти, але Бік поставив йому підніжку і вилив за комір меду:
  - Ну, куди ти такий потрібний. Без приправ.
  Сонцеслава одним махом зрубала голови одразу з двох вельмож, а коліном розтрощила щелепу третьому. Втім, тут уже не було навіть подібності до бійки, просто раби мстилися. Залишки варти розбіглися, а ті, хто бенкетував, навіть у кращій формі не становили серйозної військової сили. Їх перебили всіх, перш ніж Відьмакова остигнула. Лише головний шейх все ще живий, Бік смикав його за волосся. Відьмакова відігнав нахабного хлопця:
  - Це почесна особа. Може нам стати в нагоді!
  . РОЗДІЛ Љ 12.
  Німці продовжували штурм Сталінграда. Залишилося начебто зовсім небагато, але пройти останнє було неймовірно важко. Навіть масове використання "Штурмтигрів" не допомагало. Хоча руйнування реактивні бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмові бомби.
  Батальйон з дівчат порідшав, але красуні все ще билися. 20 жовтня повалив сніг, а красуні все босоніж. Залишають по білому покривалу витончені сліди.
  Красиві дівчата трохи повалялися в снігу і стали чистішими. Мотрона після того, як полонили Серьожку, не знаходила собі місця. Ще б пак втратити такого розумного і красивого хлопчика. І що його чекало у фашистському полоні? Спочатку тортури, а потім і смертна кара!
  Хлопчик і справді був близьким до розстрілу, але опинився у копальнях. Робота по шістнадцятій годині на день, і мізерна пайка, батіг наглядача чекала на Серьожку.
  Точніше хлопчик уже каменоломні, і працює там, наче ішак. Зате там під землею набагато тепліше, ніж на поверхні. І воїнки, щоб не замерзнути, змушені підскакувати, і бігати. А дівчата борються. Ось пре могутній танк "Лев". Зброя у нього 150-міліметрів, більш ефективна і практична для битв у місті. Фріци люблять цей танк, тому він добре захищений з різних боків.
  Трохи позаду повзає "Маус". Німецька машина під двісті тонн теж озброїлася 150-міліметровою гарматою і сімдесятп'яткою. Так куди практичніше. Кількість кулеметів зросла до чотирьох, і до танка так просто не підібратися.
  Анюта, Марія та Алла намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Ретельно підбираються до нього.
  Анюта з наснагою заспівала:
  - Як ми жили борючись, і смерті не боячись... Так і відтепер жити тобі і мені! І в зоряній висоті, і гірській тиші, в морській війні та лютому вогні! І в лютому, і в лютому вогні!
  "Маус" був останньої модифікації, з шістьма кулеметами, два спарені зі стовбурами, а чотири крутилися на шарнірах.
  Марія підповзла по снігу, прошипіла:
  - Ми ніколи не здамося! Адже з нами Ісус Всевишній Бог!
  Дівчина, підібравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет у гусеницю "Мауса". Гримнуло, під щитком, і луснула ковзанка.
  Дівчата зраділи кричали:
  - Отримуй фашист!
  Алла замахнулася і шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста підкинуло вибуховою хвилею, разом із ним відірвало голови двом чорношкірим бійцям із колоніальних військ.
  Руда красуня просвистіла:
  - За Батьківщину та Сталіна!
  Анюта знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по броні, і розірвалося на поверхні сталевого панцира.
  Дівчина в досаді сказала:
  - Ех, я мазила!
  І поповзла за новою порцією саморобної вибухівки. Миготіли її червоні від холоду круглі п'яти. Майже голе дівчисько, повзало по снігу, трохи не по собі. Але терпимо. Тим більше, коли проходять артобстріли сніг тане.
  Анюта навіть заспівала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвінкий...
  І вже біжать по калюжах -
  Босоногі дівчата!
  Дівчина стріляє, і араб із колоніальних військ завалюється. Спроби противника діяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стріляє уламковим коротка гармата "Мауса". Снаряди рвуться десь у диму. І багато розривів...
  Німці вже майже захопили Сталінград... Залишилося зовсім небагато. Але саме це і заважає вермахту застосовувати великі бомби та важку артилерію. Фріци пускали вперед іноземців, яких не шкода.
  Марія вистрілила з гвинтівки. Фашистський найманець завалився і покотився по каменях руїн.
  Дівчина потерла собі голі, з червоними сосками груди. Зовсім вони войовниці обносилися - скачуть собі в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть нагота, якось особливо захищає красунь. Раз вони здатні вижити в подібному пеклі!
  Алла струшує з себе суміш снігу та бруду, і знову стріляє. Прямо в око потрапила чорношкірому бійцю. Влучна стерва нічого не скажеш.
  Троє дівчат знову наближаються до "Мауса". Важко пробити машину, яка має таку товсту броню, з усіх боків. Але войовниці сповнені оптимізму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не відірвати ствол.
  Алла, відкидаючи босими ніжками брудні грудки, заспівала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко промені! Буде світлим наше завтра, потечуть із гір струмки!
  Воїтельки вже давно озброїлися трофейними МР-44. Ці автомати відрізняються великою дальністю бою. Красуні впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкірі. Вони пускають фонтанчики червоної крові.
  Марія стріляючи, у неї на плечах і гвинтівка та трофейний автомат, заспівала:
  - Підступний павук ув'язнив своє жало,
  І п'є із Росії священну, російську кров!
  Йому супостату все мало і мало, вб'є той,
  Хто живить до Росії кохання!
  До Росії кохання!
  Дівчина посилала кулі в різномасту "гвардію", що лізла зі щілин. Красуня посміхалася, її личко хоч і схудло, але зберегло красу і чарівність.
  Загалом у їхньому батальйоні всі дівчата гарні. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Білорусії, і від неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшениці. Теж красиве дівчисько, босонога, і майже гола. І веде вогонь із трофейного автомата, короткими чергами. А на неї наповзають фашисти з інших військ.
  Серафима стріляє досить влучно. Поруч із нею лягла златоволоса Марія. Обидві дівчата ведуть вогонь та співають.
  - Батьківщина! - Почала Марія...
  - І армія! - продовжила, стріляючи Серафима.
  Марія прочирикала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повідомила:
  - Два стовпи!
  Марія посміхаючись, цвіркнула:
  - На...
  Серафима пальнув, додала:
  - Яких...
  Марія зрізавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Марія пострілюючи, цвіркнула:
  - Грудьми...
  Серафима пострілюючи, промуркотіла:
  - Захистимо...
  Марія розбила голову фашисту і видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гітлерівців кулями, прошипіла:
  - Країна!
  Марія посилаючи влучні кулі, прочирикала:
  - Усім.
  Серафима стріляючи, все влучніше додала:
  - Народом!
  Марія відкидаючи з чола золоте, брудне волосся, заспівала:
  - Рати...
  Серафима куля, і посилаючи постріли, видала:
  - Твоя...
  Марія влучила фашисту в горло, продовжила:
  - Зігріта!
  Татарка-блондинка, посилаючи постріли, продовжила:
  - Хмари...
  Марія точно стріляючи, додала:
  - Прохолодь!
  Серафима скалячись, чирикнула:
  - Ну а...
  Марія влучно вистріливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Марія зі смішком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима точно ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Марія додала влучних пострілів:
  - Плечо...
  Серафима зі смішком, додала:
  - Солдату!
  Марія захоплено заспівала, стріляючи:
  - Викопаю...
  Серафима ведучи винищувальну стрілянину, додала:
  - Могилу.
  Марія зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дівчат скінчилися патрони. І вона змушені були спритно бігти в укриття. Постачання через Волгу сильно утруднене. Постійні бомбардування та обстріли. Ось пливе рота підкріплення з того берега.
  Навколо човнів закипають фонтани бризок і осколків. У небі ревуть штурмовики. Ось залітають і Фокке-Вульфи. І їх скидають бомби.
  Декілька човнів розкололося. Радянські солдати тонуть і гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерії.
  Навіть уночі фриці усі тримають під обстрілом. І гасають їх пікірувальники. У тому числі й дідусь Ю-87. Хоча вже у серію пішли й реактивні літаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Він бореться із німецьким МЕ-309. Зійшлися маневреність, проти швидкості та озброєння. Німець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як у свою чергу прагнути зайти в хвіст, але гітлерівець іде за рахунок високої швидкості.
  Швидший німець, з найсильнішим озброєнням, проти маневренішого російського. Але ось стрімкий політ, продовжується. Фашист використовує сім вогневих точок проти семи, і зачіпає радянську машину. Та втрачає швидкість і починає падати.
  З неї виходять цівки диму. І горить двигун...
  Що це війна! Важко протиставити такій потужній у озброєнні машині, як МЕ-309, у якій сім вогневих точок компенсують зайву вагу та гіршу маневреність.
  Велика швидкість дозволяє фашисту піти у пікіруванні, а лоб у німецького винищувача броньований непогано.
  Анюта знову намагається підірвати "Маус". Дівчина ризикує життям. Вона і так вся подряпана, повзаючи голяка по укріпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидає гранату із приробленим вибухом пакетом. Її навіть зачіпає чергою з кулемета. Дряпає красуні плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-міліметрової гармати. І німець отримав уже суттєве ушкодження. Насилу машина зрушується з місця, і відповзає в розташування своїх військ, щоб зализувати рани.
  У небі з'являються Фокке-Вульфи та кілька ТА-152. Вони розпочинають обстріл радянських позицій. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Ці стерв'ятники розвивали швидкість до восьмисот кілометрів на годину, і майже неможливо було потрапити.
  Дівчата стріляють у відповідь німцям. Шанс зачепити противника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовиків від наземного вогню.
  Анюта та Алла витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних між собою безвідкаток двадцять міліметрів.
  Можна стріляти, немов із невеликої зенітки.
  І войовниці наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидві красуні вперлися босими ногами щебінь, відчуваючи плавну віддачу.
  Фокке-Вульф із шістьма авіагарматами починає димитися - його черево розпорото.
  Дівчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Інші німецькі літаки починають кружляти над головами дівчат. Красуні юркають у підземну ходу, ухиляючись від реактивних снарядів Фокке-Вульфів.
  Анюті прийшло вогником огрубілу п'яту. Дівчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Підошва у дівчинки вкрилася пухирями і болісно занила. Хотілося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхні розриви продовжуються. Шипить від полум'я сніг, розриваються руїни. Німці заливають позиції вогнем, але користі від цього зовсім небагато. Войовниці поховалися, наче мишки в норки. Нехай собі прасують.
  Алла прошепотіла Анюті на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили у них багато, але в Сталінграді вони не мають можливості розвернутися!
  Дівчина-блондинка гордо відповіла:
  - Ми тут, мов триста спартанців! Відбиваємо переважаючі сили противника!
  Руда Алла хихикнула і підморгнула дівчинці-напарниці:
  - І нас не обійдеш!
  Коли дівчата вибралися на поверхню, наліт закінчився. З'явилися нові чорношкірі піхотинці. Вони лізли вперед, і дівчатам довелося відкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бій пішли "Леви" та "Тигри". Німці намагалися пресувати радянську армію важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Більш вразливий "Тигр" намагався не відриватися від своїх побудов. Гримкали і міномети.
  Дівчата стріляли по німцях та їх найманцям. Вибивали супротивників. Алла та Анюта вели вогонь парами. З'являлися ворожі морди та осідали. Потім новий шар настає ворогів.
  Дівчата під час бою співали.
  Алла почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Анюта стріляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Алла лупнув, додала:
  - Легіон...
  Анюта, зрізавши трьох, шикнула:
  - Ворогів...
  Алла цвяха супротивників, ляпнула:
  - Вони.
  Анюта, знісши підлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Алла, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Анюта стріляючи, прошипіла в люті:
  - Скромсати...
  Алла, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Анюта, продовжуючи цвяхити, прошипіла:
  - Але, ти...
  Алла, наче стріляючи, свиснула:
  - Не бійся...
  Анюта, зробивши точний постріл, гаркнула:
  - Ворожих...
  Алла, пальнувши наче снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Анюта, палячи далі, гаркнула:
  - Здатна...
  Алла, не припиняючи пальби, прошипіла:
  - Сила...
  Анюта, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Сміливість...
  Алла в жорсткому екстазі, простріливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Анюта, скачучи стріляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Алла, трясучи рудими кучерями, продовжила:
  - І супостатів...
  Анюта, потрапивши арабу в живіт, видала:
  - Відразу...
  Алла, ведучи вогонь усе калібрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дівчата перевели подих. І пострілявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязі снайперської гвинтівки, голосок убивства дзвінкий!
  Хвиля напірних, колоніальних військ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-2 зі своїми довгими дулами, і пускали снаряди по всьому, що встигали помітити.
  "Тигр"-2 мав оригінальну форму вежі та нахили броньових листів з бортів. Це його робило дещо живучим. Воїтельки знову обрали як мету гусениці танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковороді.
  Анюта кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 і заспівала:
  - Я з гостинцем тебе зустріла ... Місце в труні звичайно намітила!
  Алла прошипіла, із задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  І від вибуху довге дуло німецького танка скрутилося. І Королівський тигр став повертати назад. Знову фашиста міцно поранило. Алла взяла і гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобі в дубовій труні!
  Скло пролетівши, потрапило прямо в горло індусу, у складі колоніальних німецьких військ.
  Анюта підморгнула напарниці і заспівала:
  - Головою в цю діжку окуну! Усіх окуну!
  Алла дала чергу з автомата. Німці знову лягли під ударом. Дівча прошипіло:
  - Ми можемо все! І перемагатимемо!
  Анюта пальнула з гвинтівки і видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славі наші діди!
  Алла зробила сальто і прокотилася, крутячись як ялинка. Дівчина підморгуючи пропела:
  - Містер успіх, куди ж ви... Містер успіх - фашистам сміх...
  Німецькі танки, не заощаджуючи снарядів, посилили вогонь. Сипали свої розривні презенти. І наближалися до радянських позицій, намагаючись не допускати розривів.
  Анюта, використовуючи дріт, як їх навчав полонений Сергійко, підтягла важку міну. "Лев" неквапливо підповзав до радянських позицій. Його 150-міліметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дівчата шипіли і підморгували.
  Анюта заспівала:
  - Німці-перці, фашисти-нацисти... На вас чекає кінець пацифіста!
  Алла з усмішкою відзначила:
  - Пацифізм... Навіть безглуздо говорити про пацифізм, коли йдеться про гітлерівців!
  Анюта потрапила влучним пострілом у перенісся арабу з колоніальної гвардії і прочирикала:
  - А вони в мисленні каліки... І в ратній справі не такі вже й сильні! Скоро ми їх взагалі з лиця планети Земля зітремо!
  Алла дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебінь і заспівала:
  - Я російський витязь на коліна дикуни... Ворогів Вітчизни я кошторис з лиця Землі!
  Руда красуня підморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", німецькі літаки-навідники.
  Підповзав, раз у раз, застряючи в буреломі німецький "Лев". І його гармата постійно плювалась.
  Анюта, перемістивши міну під гусеницю німецького танка, прошипіла:
  - За Сережку.
  Німець зупинився і знову пальнув. Снаряд розірвався за спинами дівчат.
  Анюта перевіряла:
  - Снаряди молоком, у кого мізки немовляти!
  "Лев" якийсь час стояв. Толі німецький досвідчений екіпаж відчув попереду небезпеку, чи хотів витратити бойовий комплект. Але "Лев" деякий час простояв і плювався забійними снарядами.
  Анюта зазначила, що німецький танк має досконалішу гармату і стріляє частіше, ніж КВ-2. І це, зрозуміло, робить цю машину набагато небезпечнішою. Анюта перехрестилася і прошипіла:
  - Нехай обернуться безбожні в пекло!
  Алла пальнув фашисту в сонячне сплетіння, і гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! І скінчиться все гаразд!
  Анюта теж зрізала турка і заспівала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли біда стукає у свій чорний ріг... Коні іржуть і кров ллється річкою, і знову земля йде з-під ніг!
  Алла, замочивши іранця, додала:
  - Але землі теж є свій хранитель... І між зірок протягнуті до нього... Незримі рятівні нитки, щоб Гітлера заслати на Колиму!
  Дівчата, ведучи вогонь, заспівали в унісон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вірю, фашизм переможемо! І в нашій Росії, з'явиться месія, народів усіх країн Пане!
  І воїнки продовжували стрілянину. Але піхота противника залягла, і почала стріляти і жбурляти гранати. Фашистські орди намагалися викурити дівчат мінометним вогнем. І кидаючи величезну кількість гранат.
  Алла філософськи помітила:
  - Числом можна взяти на виборах, умінням на виборах без війни!
  Анюта хихикнула і відзначила:
  - Війна це сфера, де якість б'є кількість, вибори, як правило, навпаки, і це анекдот!
  Війниці злегка відступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Алла навіть перехопила ногою покинутий презент і шпурнула назад. Граната пролетіла та вдарила фашистів по касках. І як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Алла філософськи відзначила:
  - Удача - друге щастя, успіх третє, але перше вміння!
  Анюта хихикнула і вставила:
  - Удача нагорода за сміливість, але не за нерозсудливість!
  Алла вибила око індусу з колоніальної армії і прошипіла:
  - Кому щастить, у того душа співає!
  Анюта посміхнулася і перевіряла:
  - Добре коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дівчата ще трохи гострили. Потім німецький "Лев" таки рушив уперед, і підірвався на міні. Гусениця наїхала на вибуховий пристрій, і його порвало.
  Поранений "Лев" закрутився і встав...
  - Лев у мисленні каліка, тигр джерело всяких бід ... Цікавішої людини нічого на світі немає!
  Анюта дала довгу чергу, якраз іноплемінна рать піднялася на штурм і заспівала:
  Є у нас ракети літаки,
  Найміцніший російський у світі дух...
  За штурвалом найкращі пілоти -
  Буде ворог розгромлений на порох і пух!
  "Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядів.
  З'явилася спритна "Пантера". Втім, вона побоювалася заглиблюватися в позиції радянських військ, а стала пострілювати. Снаряди свистіли над головами дівчат. І розбивали щебінь та пожежі.
  Анюта приготувала для кидка гранату, готова підловити момент, коли фашистський танк наблизиться на доступну відстань. Але в "Пантері" теж не дурні сидять. Німці стріляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землі. І буквально вигрібали кожен камінчик.
  Алла, поплескавши себе по оголених грудях, помітила:
  - Тактика у фриців ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Анюта дотепно помітила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, яка заковтує великими шматками!
  "Пантера" зробила понад вісімдесят пострілів, і витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лігво. На її місці з'явився новий мастодонт "Штурмтігр". Машина прикривала свій широкий стовбур ковпачком. Видно таким чином, розраховуючи себе зберегти.
  "Штурмтигр", пальнув за позиціями радянських військ з дистанції. Гримнув реактивний снаряд. Піднялася вгору земля, і вогнезорий фонтан вилив струмені полум'я.
  Дівчата ледве вціліли, їх добряче присипало. Анюту навіть трохи оглушило. Дівчина раптом побачила себе на коні. І що вона командує дружиною, яка атакувала татарське військо. А з нею на конях скачуть войовниці. Монголо-татари, не витримавши удару, відступають і тисячами гинуть під копитами.
  Анюта ж махає двома мечами і рубає ворогів. Але бачення раптово перервалося.
  Алла врізала своїй напарниці по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер вистачить тобі відлежуватись!
  Анюта сердито відповіла:
  - Я не відлежувалася, а боролася!
  Дівчина люто схопилася і жбурнула гранату. Презент, пролетівши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свій важкий ствол.
  Анюта на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русі!
  Алла дала чергу з автомата і прогарчала:
  - відповів хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святій Русі...
  Нехай проллється море крові,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Анюта впала на щебінь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотні автоматних черг промайнули над її головою. Дівчина показала мову і вимовила:
  - Безумство хоробрих солдатів - паличка-виручалочка розумних генералів!
  Алла погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник підступний, успіх тільки з мудрою відвагою солідарний!
  Дівчата знову відкрили вогонь і прочирикали солідарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унісон,
  Адольф дурак сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Лев". Від нього відбігла два солдати, судячи з смаглявих осіб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягнути розвинений танк із поля бою.
  Алла та Анюта вистрілили, одночасно уклавши технарів. Воїтельки проспівали:
  - Себе не губи та виручи товариша, іншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкірих. Вони мчали з ланцюгом з усіх ніг, але теж були пристрелені дівчатами. Причому Анюта зі рушниці стріляла, натискаючи на собачку пальчиками босих ніг.
  І їй вдавалося вразити супротивників на рідкість, немов у Робіна Гуда влучно.
  Алла помітила:
  - Міток не той, хто влучає успішно, а хто промахується з невдачею!
  Анюта жбурнула босою ногою гранату і прошипіла:
  - Найвлучніший із зором кинджала може промахнутися, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до міномету і почали рватися, детонуючи міни.
  І важко німцям давався Сталінград. Отримав вони у ньому жахливу цитадель смерті!
  . РОЗДІЛ Љ 13.
  3 листопада німці оточили Тихвін, і бої розгорнулися у самому місті. Червона армія поволі відступала. Більшість міста Баку вже захоплено, радянські війська відступають до острова. Єреван ще ледве тримається. Сталінград на межі знищення.
  Але Сталін наказав це місто не здавати. Бої розгорнулися за Астрахань. У цьому місті теж намагаються просунутись фриці. Посилено бомбять усі підступи та руйнують інфраструктуру.
  Наближається зима... І перебіг війни стає менш передбачуваним. Але Сталінград, схоже, не втримати. Постачання через Волгу ускладнює льодостав і масовані бомбардування.
  4 листопада Тихвін на дев'яносто відсотків було вже взято. А німці підійшли до фінської території. Радянські війська, зазнавши відчутних збитків, не могли зібрати достатньо сил, щоб зупинити супротивника.
  Фіни та маріонеткові шведські війська теж завдали на зустріч удару. Використовували значні сили.
  5 листопада німецька коаліція та фінсько-скандинавські війська з'єдналися. Так довкола Ленінграда замкнулося подвійне кільце. Нова велика перемога Третього Рейху.
  6 листопада бої все ще продовжувалися на північній ділянці. Гітлерівці розширювали коридор. Обстановка склалася дуже важка. У Тихвіні догоряли останні рештки опору. Німці обстріляли балістичними ракетами Єреван. Випустили три презенти. Заподіяли суттєві руйнування з жертвами. Але остаточно нічого не зламали.
  Місто Астрахань виявилося відрізаним по суші від решти, радянської території. Ситуація загострилася. Нові німецькі та англійські лінкори обстріляли Мурманськ. При обстрілі загинув комендант гарнізону та багато офіцерів.
  Стало ще гірше.
  А 7 листопада фашисти увірвалися до Волхова, і остаточно придушили опором радянських військ Тихвіні. Таким чином, розрив із Ленінградом різко зріс. Стало зрозуміло, що місто в блокаді навряд чи виживе.
  8 листопада пройшли нарешті довгоочікувані випробування танка "Лев"-2. Машина мала змінену компунувальну схему. Двигун, трансмісія та коробка передач розташовувалися в одному місці та спереду, а бойове відділення ззаду.
  Машину енергійними зусиллями німці під керівництвом Порше зробили на річницю путчу.
  Дійсно завдяки нижчому силуету, при збереженні озброєння та бронювання "Лева", вага машини знизилася до шістдесяти тонн, при двигуні 1200 кінських сил. Бойові випробування показали, що вийшов цілком прийнятний танк. Саме те, що треба!
  Поєднання хороших ходових та броньових якостей.
  Втім, Фюрера це не задовольнило. Він вимагає посилити бронювання бортів і корми, а також поставити 88-міліметрову гармату з довжиною ствола в 100 ЕЛ.
  Іншою машиною на випробуваннях став Е-100. Втім, цей танк вийшов ще занадто важким: у 140 тонн, зате чудовим захистом з усіх ракурсів і озброєнням "Мауса". Загалом серія "Є" обіцяла стати вкрай перспективною. Німці, як видно, даремно часу не втрачали.
  Був продемонстрований і танк "Барс" з двигуном в 1000 кінських сил, машина втім, здалася Гітлеру мало захищеною.
  Показувалися на річницю та різноманітні літаки. Зокрема штурмовики та модифікації МЕ-262. А також ТА-183. Цілий парад техніки.
  Включно з потужними газометами, здатними зносити цілі міста та села.
  Тут і справді продемонстрували дуже сильні системи поразки.
  Пройшла випробування і "Пантера"-2 при вазі п'ятдесят тонн, вона мала лобову броню в 150-міліметрів під нахилом, і гармату "Королівського тигра". Бортова броня була 82 міліметри, під нахилом. Такий танк більш-менш влаштував Гітлера, так був здатний протистояти тридцятьчетвіркам і в ближньому бою.
  Загалом фашисти зачесали звіринець.
  Пройшли й випробування винищувачів "Гота", здатних розвивати швидкість у тисячу сто кілометрів на годину.
  Коротше кажучи, відперезалися.
  9 листопада впав Волхов. Ситуація досягла свого апогею. І знову радянські танки намагалися контратакувати.
  Грінгета застигла біля гармати. "Черчілль"-2 стояв навпроти радянських машин і випльовував бойові припаси.
  Дочка лорда Джейн підраховувала влучення. Радянські танки уповільнювали свій хід, коли в'їжджали у рів. І цим користувався німецький звіринець.
  Ніколетта взяла і заспівала:
  - Англійський воїн смерті не боїться,
  Під небом зоряним смерть нас не візьме!
  За лева з коронною буде хоробро битися,
  Я заряджу могутній кулемет!
  Малання схвально кивнула:
  - Це розкішно! І ми також зарядимо!
  Гармата працювала дуже активно. Снаряди так і миготіли, наче сірники залишаючи контури в повітрі. Та енергійні попалися дівчата. І головне влучні.
  Ґрінгета киваючи головою, послала снаряд на вежі тридцятьчетвірки. Пробурчала:
  - Оце смерть! Вона до моїх ворогів прийде! І знаю надалі, вона на ворогів вусатих чекає!
  Ніколетта з посмішкою промовила:
  - Вклонилися всі звірі вусатому... Щоб йому провалитися проклятому!
  Грінгета знову розреготалася, і вистрілила, зашипівши:
  - Мій снаряд найвлучніший. Ми обов'язково потрапимо!
  Ніколетта підняла вгору вказівний палець і сказала:
  - Піф, Паф - не влучив! Зайчик сірий поскакав!
  Грінґета ведучи вогонь, заспівала:
  Кожен вибирає по собі,
  Жінку, релігію, дорогу...
  Дияволу служити або пророку,
  Кожен вибирає по собі!
  Джейн похитала головою і заперечила:
  - Не зовсім так! У дев'яносто дев'яти відсотків віру людини визначає народження, а чи не знання. Ось ми належимо до англіканської церкви... А якщо розібратися, на якій підставі? Це що наш вибір?
  Грінгета хихикнула і помітила:
  - Я особисто була у віруючій сім'ї, але зараз дедалі більше схиляюся до атеїзму!
  Ніколетта хихикнула і показала мову:
  - Атеїзм... Це цікаво!
  Малання філософськи відзначила:
  - І однаково віддалено від усього! Коли Бога немає, і немає надприродних сил, то будь-яка релігія хибна!
  Грінґета кивнула головою, охоче підтвердивши:
  - Це як у комуністів! Вони придумали, що це релігії - це лише фантазії людей. І на цьому збудували доктрину!
  Малання скептично скривила губи:
  - І що на них чекає після смерті?
  Грінґета химерно посміхнулася. Випустила снаряд, розкроївши корпус черговому радянському танку і відповіла:
  - Тут можна багато чого вигадати... Навіть воскресіння мертвих силами науки!
  Малання нагадала, посміхаючись:
  - Читала я одну книгу про світ майбутнього. Там уже є космічна імперія. Нема смерті, старості, хвороб. І зрозуміло голоду... Щоправда більшість населення немає роботи, але всім вистачає.
  Наприклад, автомобілі роздають безкоштовно. І є електронні машини, за допомогою яких підтримують зв'язок із усім світом.
  Ніколетта цілком серйозно помітила:
  - Прогрес розвивається швидко. Ось поглянь на ці танки... Як вони просунулися і стали досконалішими. Все ж таки "Черчілль"-2, не порівняти з "Матільдою".
  Малання з цим погодилася:
  - Та просунулися танки... Це шик!
  Чергова атака радянських танків захлинулась, і настала перерва.
  10 та 11 листопада німці проводили невеликі наступальні операції, на півночі зрізуючи кути.
  Радянські війська намагалися контратакувати на північ від Сталінграда, але не досягли особливого успіху. У місті трималися вже останні будинки. Зруйновані при цьому, вщент. Але поки що Сталін наказав тримати до кінця.
  Міста Баку вже майже захоплено. Але нафтові свердловини горять і поміж них розгорнулися бої. Бомбять німці безперервно.
  Бої і в Астрахані на самому піку...
  12 листопада турки здійснили атаку на Єреван. Натиск виявився відбитим. Османи зазнали шкоди. Натомість знову вистрілили фау. 13 листопада німці зайняли останні квартали Баку - оголосивши про взяття міста. Тільки на півострові ще тривали бої, а небо було чорним від палаючих свердловин.
  14 листопада фашисти розпочали штурм Мурманська. Вони використовували артилерію та авіацію.
  Сталінград був у вогні, але перекинуті радянські підкріплення дозволяли ще триматися. Хоча лише за краєчок міста і ціною колосальних втрат.
  Під час штурму Мурманська зібралася велика армада лінійних кораблів, підійшли й авіаносці. Місто пресували, наче катком із плазми. І бомбили та обстрілювали.
  15 листопада перейшли в рух фашистські війська, атакуючи місто, єдиний незамерзаючий порт у Льодовитому океані. У боях взяли участь "Мауси", і навіть танк "Щур", який фашисти хотіли випробувати на практиці.
  Втім "Щур" дещо розчарувала. Вона спочатку просунулася, а потім застрягла в кучугурах. І зупинилася на околиці міста. Німці виявилися не цілком готовими до наступу. Але обстріл не припинявся. 16 листопада фашисти практично завершили зачистку нафтових свердловин. Але частина півострова була їм недоступна, через пожежі, що розрослися, до сьомого неба.
  17 листопада гітлерівці захопили останній рукав дельти Волги, і тим самим блокували Астрахань більш капітально. Баку давно було відрізаним.
  Штурму зазнав і Єреван. Місто на пагорбі, дуже зручне для оборони, але штурмувати його особливо танками важко.
  18 листопада радянські війська знову спробували на міцність оборону фашистів на північ від Сталінграда. Це послабило тиск на те, що залишалося від року на Волзі, але коштувало відчутних втрат.
  19 листопада німці зупинили через великі втрати штурм Мурманська.
  Таким чином, біснуватий фюрер ніяк не міг вирвати, численні скалки зі своєї позиції. Плани нацистів покласти край СРСР до зими - провалилися.
  Найгірше, що й Японія, призупинила наступ через холоди і величезні втрати в живій силі. Єдине, самураї збільшували випуск власних тридцятьчетверок та ліцензійних "Пантер". І могли вже наступного літа завдати неприємностей.
  20 листопада, німці загасили частково пожежі, очистили більшу частину півострова.
  21 листопада радянські війська знову атакували німців і, навіть вклини північніше Сталінграда на кілька кілометрів. Фашистам довелося послабити свій тиск, і намагатися відновлювати позиції.
  Бої як кажуть у таких випадках, просто на рівні фрейку!
  22 листопада фашисти спробували просунутися у районі Туркменістану. І пройшовши десяток кілометрів, було зупинено. Але 23 листопада, ввівши в бій шахські бригади, знову просунулися. Ситуація гранично загострилася у районі Середню Азію.
  24 листопада на фронтах не відбулося суттєвих змін.
  25 листопада фашисти відновили штурм Мурманська. Шпурнули у бій нові частини. Але користі поки мало.
  Настало 26 листопада - одинадцять років з виборів до Рейхстагу, після яких Гітлера було призначено Рейхсканцлером.
  Вперше на фронт виявився перекинутий новий танк Е-100.
  Це була бойова практика подібної машини.
  Танк виглядав досить довгим, майже плескатим. З нього стирчало довге дуло 128-міліметрової гармати. І лобова броня під кутом із сорок п'ять градусів. І сам нахилений із бортів.
  Танк Е-100 рухався завдяки новітньому двигуну в 1500-кінських сил, спритніше ніж "Маус". І від нього відскакували снаряди.
  А всередині машини з'явилася безжурна четвірка Магда, Крістіна, Герда та Шарлота.
  Дівчата народили для фюрера дітей, і залишили їх під наглядом особливих няньок з СС.
  І щойно прибули на фронт. Дівчата дуже веселі. Вони скучили за баталіями. І тут якраз можливість проявити себе. Взяти нарешті цей північний Севастополь.
  І затвердити панування Третього Рейху у Льодовитому океані. Ось справді, скільки ще можна затягувати війну? А четвірка думає: може з ними разом хоч щось змінитися?
  Під Мурманськом не надто морозно - утеплює Гольфстрім. Дівчата налаштовані по-бойовому. У кожної народилася пара - хлопчик та дівчинка! Тож можна й порадіти.
  Магда та Христина крутилися біля гармат. Танк новий і керується досить легко. З бортів його захищає 120-мм похилої броні, плюс ще 50-мм щиток. Тож машину не пробити з усіх ракурсів.
  Дівчата насвистували пісеньку. Їм у душі здорово.
  Герда з усмішкою на бурштинових вустах помітила:
  - Ось тепер у нас із Гітлером спільне потомство. Ми є членами царської родини!
  Шарлота хихикнула, помітивши:
  - А попереду - одні нулі!
  Танк "Е"-100 підходив до радянських позицій. Все навколо було зруйновано настільки, що постріли з боку порад рідкісні, і, як правило, з легких гармат.
  Магда навела 128-міліметрову гармату і пальнула по радянській сорок п'яті. Дівчина медова блондинка заспівала:
  - Я тигриця, і в мене оскал... І злий тигр усіх розірвав!
  Радянська сорокап'ятка відкотилася, кілька російських солдатів було вбито.
  Магда промуркотіла немов кішка:
  - Я супермен мій метод простий... Я відгризу тим, хто з вовни хвіст! І після чого дівчина як почала реготати. Ну, прямо як буйнозмішана богиня.
  Дівки повії Гітлера розгойдували танк. І самі підскакували в машині із похилою бронею.
  Та ось войовниці повернули свою машину. Шарлотта ця красуня з волоссям кольору міді, як проспіває:
  - Цок, цок, цок... Катитись потік! Кіннота нацистів з'їла весь пісок!
  І після цього Шарлота як схоче... Навіть зубами забрязкала. А знову танк крутнувся. Німці зірвали паркан із колючим дротом. Машина розмірами з тиранозавра паскудно гарчала. А войовниці скалили свої милі та м'ясоїдні мордочки.
  Дівчата винесли у собі та народили дітей від Адольфа Гітлера. А це вже дещо говорить. Гарні мегери, але при цьому моральні виродки. Ось розчавили радянського солдата, котрий потрапив під колеса. І вм'яли в ґрунт 76-міліметрову гармату. Проїхалися нею. Розплющили сталь. Воїтельки показали фігурний пілотаж. Снаряди здавалися невиннішими за горох, у брязкальці якого трясе дитина. Наступна гармата, яку розплющив Е-100, була 85-міліметрова.
  Магда хихикнула:
  - А ми давимо росіян, як клопів!
  Христина поправила свою подругу:
  - Скоріше навіть як ведмедів! А ведмідь тварина велика!
  Руда Шарлота додала, скеля ікла:
  - І зубасте!
  Німецькі танки продиралися, крізь міські лінії оборони. Радянські війська билися дуже вперто. До рук зброю взяли всі. В ополченні билися навіть десятилітні хлопчики. Чимало було й дівчаток. Зібралися всі мешканці, але не вистачало зброї. Масовий героїзм виявлявся у всьому. Піонери, використовуючи саморобну вибухівку, або зв'язки гранат, підбиралися до гітлерівських танків, і кидалися під гусениці - помираючи за Батьківщину.
  Танк Е-100 зазнав кількох пошкоджень. Один з хлопчаків зумів проштовхнути важку міну. Загинув сам, але зашкодив німецькій машині. Лопнув ковзанку, і злетіла частина гусениці. Велика машина сповільнилася. Потім пара воїнів кинула зв'язки гранат, розбиваючи товсті гусениці.
  Е-100 пройшовши передню лінію, втратив рухливість.
  Герда навела шість кулеметів і врубала їх, коли радянські солдати спробувала контратакувати. Десятки росіян та представник інших народів Росії, завалювалися, пробиті кулеметними кулями. Втім, радянські солдати бігли вперед. Кидали гранати і гинули. Частина уламків долітала, до Е-100, але кулемети працювали справно. А бісова Герда така влучна. І її кулі майже не пролітають задарма.
  І гинуть російські солдатики...
  Христина палили зі скорострільної 75-міліметрової гармати, осколковими снарядами, і палила зі спареного кулемета. Руда бестія, розриваючи кулями радянських солдатів, прошипіла:
  - Носійка смерті я... Сам сатані мені рудою є рідня!
  Магда несміливо помітила:
  - Ну, не треба так. Сатана ворог Божий і приречений на вогняне озеро!
  Христина шльопнула босою ніжкою по металу і проревела:
  - А що озеро вогняне? Моє волосся, такі як полум'я!
  Герда з усмішкою відзначила:
  - Сам фюрер відпустить нам будь-які гріхи... Точніше саме поняття гріха, по суті, застаріле?
  Магда знизала плечима:
  - Хочете сказати, що поняття гріха застаріло...
  Герда знову врубала кулемети, придушуючи запеклу контратаку російських солдатів. Кулі вбивали їх наче гостинці з пекла. Дуже сильно захищений Е-100 у цій модифікації. Цілих вісім кулеметів, два спарені з гарматами, а інші керувалися шарнірами. І луплять вони дуже сильно.
  Герда заревіла з усмішкою:
  - Гріх, це і є основою існування Третього Рейху! Наша релігія, це справді є віра звірів!
  Руда Христина, палячи з гармати і вбиваючи російських солдатів, заспівала:
  - Мій ласкавий і ніжний звір... Твої ікла люблю повір! Мій пекельний і ікластий звір!
  Одна з радянських зеніток, знову примудрилася потрапити по катках і розбити їх. Е-100 остаточно зупинився. Магда, правда, покарала настирливу зенітку, накривши її важким зарядом. Ну, гусениці виявилися розбитими.
  Скривившись Герда, викликала буксир і попросила:
  - Витягніть нас, будь ласка! Ми гинемо! Гусениці розбиті!
  Відповідь була негайно:
  - Буксир буде!
  Христина з посмішкою заспівала:
  - Ось цей хід! Ворогів у витрату!
  Магда вистрілила по зброї, яку російські солдати намагалися витягнути на пряме наведення. Рознесла ствол і розкидала в різні боки радянських бійців. Один із солдатів був розірваний навпіл, і бився в агонії.
  Блондинка-християнка перехрестилася, і піднявши очі до неба благала:
  - Вибач мені Господи! За мимовільне гріх та вбивство!
  Христина захихотіла і помітила:
  - Ні так не можна! Ти маєш бути твердою як скеля! Стань скелею заради нас!
  Магда впевнено відповіла:
  - Скеля є тільки одна - Ісус Христос!
  Руда дияволиця гаркнула:
  - Ісус був пацифістом! А наша віра та професія війна!
  Танк Е-100 підхопили на буксир та потягли у бік німецьких позицій. Герда з посмішкою сніжної королеви помітила:
  - Ковзанки це найвразливіша частина танка. І із цим треба боротися!
  Шарлота похитала головою:
  - Щитками повністю ковзанки не прикрити. Це не можливо, так частина гусениць все одно виявиться відкритими!
  Магда запропонувала:
  - А якщо зробити ковзанки маленькими та без піддону?
  Руда дияволиця хихикнула і показала перлинні зуби:
  - А як надати їм більшої швидкості?
  Магда потерла голою підошвою по металу і запропонувала:
  - А якщо використати електродвигуни?
  Шарлота підтягнула живіт і покрутила шиєю:
  - Можливий варіант... І танки горітимуть менше!
  Магда плаксиво сказала:
  - Ось коли ми потрапимо в пекло, то горітиме, і горітиме як смолоскипи!
  Руда чортівка гаркнула:
  - Ну і що ж... І ангели створені з яскравого полум'я! Будемо янголами!
  Христина взяла і оглушливо заспівала:
  - Я не ангел, а просто чорт, але для людей я стала святою .... Отримайте вороги розрахунок, під тортуром болю такий неземний!
  Дівчата замовкли... У небі крутилися штурмовики, і гуркотіла канонада. А бомби всі сипалися і сипалися... Наче справжній град руйнування та спустошення.
  Мурманськ горів, і гинули люди. Німці навіть запустили балістичну ракету. Не надто ефективна зброя. Простіше скинути п'ятитонну бомбу з Ю-488 буде і точніше і дешевше.
  Христина вискочила першою босоніж на сніг, коли танк відвели запасну стоянку. Там взялися фахівці за ремонт. Дівчата ж перебралися до теплої хати. Влягли на матраци. Герда та Шарлотта почали грати в кишенькові шахи.
  Магда та Христина стали робити прес, щоб животи були рельєфними, та не обвисали під час вагітності. Красиві до тремтіння в стегнах войовниці. Ще свіжі, але це вже жінки, які народили дітей. І вмирати тепер не так вже й страшно - є кому продовжити рід! Нехай навіть із насінням такого підонка як Гітлер.
  Але дівчат з батальйону СС "Тигриці", фюрер це справді щось на зразок Бога. Причому вже не язичницького божка, а чогось Всемогутнього та незбагненного у своїй геніальності.
  Герда ж грала королівський гамбіт та розвинула сильну атаку. Шарлота завзято захищалася. Ішов обмін ударами. Але скінчилося все взаємним винищенням і нічиєю. Потім почали грати у шахи, Магду та Крістіна. А Шарлота та Герда почали робити прес і віджиматися. Дівчина активно підтримувала форму.
  Магда, граючи і тіснячи противницю, філософськи помітила:
  - А все-таки дивно...
  Христина з безневинною посмішкою на вустах запитала:
  - Що дивно?
  Блондинка-супермен відповіла:
  - Те, що білі - це кольори добра, але війну саме вони починають перші!
  Руда чортівка раціонально помітила:
  - Але ж ми теж несемо добро... Але на Росію більшовиків напали першими!
  Магда у відповідь із сумним тоном заспівала:
  - Але перед нами все цвіте, за нами все горить...
  Христина у відповідь дзвінким голосом додала:
  - Скилити не треба! З нами той, хто все за нас вирішить!
  Герда продовжила співати:
  - Веселі, не похмурі повернемося додому - атлети біляві нагородою буде нам!
  Після чого вся четвірка розреготалася... З'явився підліток, що прислужував, і роздав дівчаткам бутерброди з маслом, сиром, ковбасою, а також сухофрукти. Дівчата поїли, і їх у теплі розморило. Красуні задрімали. Добре коли ти молодий і здоровий - легко йдеш у сон.
  Наступного дня 27 листопада, Е-100, виявився лише частково відновлений. Дівчата не брали участі у наступі. Зате в одному бікіні, і босоніж по кучугурах влаштували пробіжку. На них дивилися, ніби на цокнутих, у мороз линули майже голяка. Але дівчата це взагалі найвищий пілотаж. Адже вони особливі люди майбутнього!
  Герда вирвалася вперед. А не так босонога дівчинка Герда, що була у казці Андерсена. Але теж мужня та загартована. І натомість стала природженою вбивцею. Швидке дівчисько, з міцними м'язами.
  Втім, усі чотири дівчата гарні. Вони промчали швидким темпом півсотні кілометрів і повернулися назад. Потім зробили серію вправ, поспівали і похиталися. Трохи повправлялися у стрільбі.
  Лише наступного дня танк Е-100 полагодили. Ну що ж, і це не так уже й погано. Тим більше що в цій надважкій машині було оригінальне розташування ковзанок, відмінне від шахового порядку, що підвищувало ходові якості по снігу, але створювало з незвички певні проблеми ремонтникам. Хоча якраз монтувати Е-100 простіше, ніж "Тигр" чи "Пантеру".
  28 листопада гітлерівці змогли трохи глибше прорватися у Мурманську. Але опір радянських військ просто незбагненний. І навіть шістнадцятидюймові снаряди лінкорів Британії та Німеччини не могли зламати волю захисту.
  Але фашисти все одно просувалися. Танк Е-100 пройшов за день кілька кварталів, але знову пошкодив гусениці. Але цього разу ремонт зайняв лише кілька годин. 29 листопада дівчата-термінатори зіштовхнулися із танком КВ-3. Радянська машина кілька разів потрапила до лобової броні, але снаряди відлетіли від нахилу. Магда прошибла у відповідь російський танк, змусивши його палати, наче купу складених смолоскипів.
  Христина із знущальною усмішкою запитала напарницю:
  - А тобі що тих росіян зовсім не шкода?
  Магда щиро відповіла:
  - Я всіх шкодую, навіть тих, хто недостойний жалю!
  І дівчина тяжко зітхнула, обернувши очі до неба. Воїтельки намагалися діяти дедалі обережніше. Щоб не відволікатись на ремонт. Знаряддя 128-міліметрів і 75 працювали немов ішаки. Але все одно танк отримував ушкодження.
  Ось одна зі стін вибухнула і обрушувалася на машину. Подряпала і злегка пом'яла броню.
  30 листопада гітлерівці ще більше просунулися. Місцями навіть вийшли до центру міста. Але того ж дня, влучний постріл сорокап'ятки, пошкодив дуло 128-міліметрової гармати, і дівчата були змушені знову встати на ремонт. Причому, мабуть, довша.
  Тоді четвірка вирішила замість танка битися, наче проста піхота. Красуні намагалися вести бої, борючись в одному бікіні. Але в мороз дівчата могли витримати лише кілька годин у такому напівголому вигляді, а потім тікали відігріватися.
  Герда заривалася в сніг, стріляла з нового автомата МР-44, і вбивала російських солдатів досить активно. Ось воно босонога дівчинка, з білим волоссям, потрапила в голову полковнику Червоної армії. І сказала:
  - Ні, я таки арійка!
  Шарлота, яка просувалася з іншого боку, хихикнула:
  - Ти войовниця, яка приносить ворогам смерть. - Тут руда, голонога дівка, пальнула в майора і потрапила йому просто під око. Досить вишкірилася. - Ось бачиш, я стріляю анітрохи не гірше!
  Герда дала чергу, прикінчивши комсомолку, і капітана російських військ показала зубки стерва:
  - Та ти стріляєш, а пилю! Наче бензопила!
  Шарлота метнула босими пальцями ноги уламок скла. Той догоди в шию лейтенанту російської армії, і прочирикала:
  - А я ось, скельцями балуюся!
  Герда пробігла снігом, залишаючи босі, витончені сліди. Вона мчала нахилившись. Потім дівчина-тигриця перекинулася і зробила сальто. Перекрутилася і посунула головою в підборіддя радянського солдата. Той виплюнув кров'ю. Герда здавила голими ногами горло і задушила росіянина.
  Руда дияволиця Шарлота душила піонера. Ось які гидкі та злі виявилися дівчата.
  Магда теж убивала російських солдатів, але не чіпала дітей. Ні, на дитину вона руку ніколи не підніме. І взагалі пролиття крові не приносило їй задоволення. Але все-таки вона тигриця з батальйону СС, і має виконувати наказ.
  Ось Христина кинула кинджал у хлопця, на вигляд років дванадцяти. Вже жорстока. Ні, не повинні дорослі вбивати дітей!
  Магда перехрестилася і прошепотіла:
  - Вибач Господь! Ти ж це мені гидко, але війна є війна!
  І блондинка вистрілила у російського снайпера, той упав, пробитий точним попаданням у перенісся. На жаль, з'явилася уславлена четвірка. Дівчата спочатку вбивали англійців та частково американців, але тепер взялися за
  росіян. Такі гримучі оскали Другої світової війни. Оскали які показують самі що не наїсти реальні, і гострі ікла!
  Христина потерла босою ногою по дереву, мерзляку все-таки і помітила:
  - Бридко? А чого ви хочете від рудих відьом!
  . РОЗДІЛ Љ 14.
  Німці поступово заморожували активність. У тому числі й авіаційну - причому вимушено через погіршення погодних умов. Виконати поставлені напередодні завдання цілком не вдалося. Щоправда, Кавказ практично захоплено. Бакинське нафтовище під контролем. СРСР втратив своє найбільше джерело нафти. Щоправда, самі німці ще змушені витратити час на відновлення свердловин. Захоплено і Карелію, Архангельськ, частину північного узбережжя. Відрізаний остаточно від зв'язку з рештою Росії Ленінград. Деякі інші території захоплені у центрі. Половину Туркменії теж окуповано. Японія захопила цілком Монголію, і також вклинилася в Середню Азію і частково створила плацдарми за Амуром, в Усурійському краї. Щоправда, самураї досягли успіху трохи менше. Владивосток блокований повністю та його обстрілюють.
  До Москви залишилося кілометрів за двісті. І вже німці можуть обстрілювати столицю балістичними ракетами та бомбардувати реактивною авіацією. Але взимку і в мороз Вермахт втратив можливості проводити подальший наступ. Тим більше, колоніальні війська: індуси, африканці, араби сильно мерзнуть. І втратили більшу частину боєздатності. Гріх подібною ситуацією не скористатися. Хоч Червона армія і зазнала величезних втрат, і теж сильно виснажена.
  Дійсно, генштаб прийняв рішення, незважаючи на всі труднощі з постачанням і втратою Кавказу провести взимку кілька великих, наступальних операцій. Нехай поки фашисти взимку і носа не сміють висунути, але ми їх прищучим і задавимо.
  Або, принаймні, змусимо битися в найгірших погодних умовах.
  Василевський голова генерального штабу та заступник міністра оборони цілком логічно, припустив, що СРСР не зможе виграти технологічні перегони у всієї Європи та Африки з Азією на додачу.
  У цьому плані за зиму перевага супротивника, особливо в авіації, тільки зросте. Так, звичайно, радянські конструктори вже розробили і продовжують розробляти нові більш досконалі танки. Зокрема Т-34-85 з більшою вежею та потужною гарматою. Ну, а на підході і ІС-2 зі знаряддям у 122 - міліметри. Але й німці не стоятимуть на місці. Крім того, навіть нові машини не досить хороші, щоб побити "Лева" або якусь важку машину.
  Та й навряд чи вдасться тепер досягти чисельної переваги.
  Виступив і Вознесенський. Він також висловився за якнайшвидший наступ:
  - Після втрати Кавказу, наша армія відчуватиме найсильніший дефіцит пального. Точніше сказати, ми його вже й так відчуваємо повною мірою. Однак у зимовий час денний період набагато менший, часто стоїть нельотна погода і витрати пального також скоротяться.
  Нарком Жданов теж поспішив додати:
  - Крім того наші бійці та сапери підірвали усі нафтові свердловини на Кавказі. А це означає, що фриці поки що не можуть скористатися нашою нафтою. Але з огляду на те, як швидко жорстокі фашисти вміють все будувати та відновлювати, то вже навесні в артерії економіки Третього Рейху потече й Бакинська нафта.
  Сталін підбив дискусії підсумок:
  - Наприкінці грудня завдамо першого зимового удару. Питання лише де?
  Тут уже єдностей військові не мали. Жуков пропонував ударити у центрі та відкинути супротивника від Москви. Василевський припускав, що краще намацати слабке місце у Тихвіні. Заодно і допомогти Ленінграду, який подвійне кільце блокади може і не пережити.
  Рокоссовський висловився за наступ у напрямку Воронежа. Були ідеї атакувати нацистів в Астрахані, або навіть під Архангельськом. Сталін вислуховував усі зауваження, щось чиркав і думав.
  Думка відсунути супротивника від Москви виглядала спокусливою та напрошуючою. Однак саме в центрі фашисти зараз найсильніші та добре зміцнилися.
  Атакувати, форсуючи Волгу, здавалося нелогічним, річка велика і повноводна, і перша фаза операції стане затяжною.
  Можливий варіант атаки між Доном та Волгою, але там уже наші били, і німці теж добре зміцнилися.
  Найбільш логічно виглядає ідея Василевського. На півночі німці слабші, та й у їхніх військ якось менше бойового досвіду. Тим більше й Тихвін зайнятий нещодавно, німецькі війська розташувалися на виступі. Але цілком можливо, і фриці так міркують.
  Дати всіма силами у напрямку Воронежа? У конфігурації фронту утворився балкон, який було б дуже раціонально спробувати підсікти, немов косий осот.
  Ще деякі цікаві думки це довбати під Архангельськом. З огляду на те, що підкріплення фрицям доведеться перекидати морів - раціонально зерно і в цьому напрямку є.
  Хоча й самі свої війська постачати важко, тим більше, що підводний флот у фашистів у морі тотально домінує. Та й нові крейсери у гітлерівців входять до ладу. Начебто навіть раніше затоплений лінкор "Бісмарк" вони майже побудували. Причому новий корабель має побити рекордні розміри та озброєння "Ямато".
  Хоча з іншого боку, навіщо фрицям лінкори? Пустити всьому світу у вічі пил? Більше турбують дані про нові види озброєнь, що розробляються у Третьому Рейху. Особливо про ракети, і реактивну авіацію, а це серйозно.
  Трохи завагавшись, Сталін затвердив план: розпочати наступ на Тихвінську область наприкінці грудня, а на початку січня помацати супротивника під Воронежем.
  В цілому подібне виглядало логічним ... А тим часом вже призабута четвірка дівчат продовжувала своє геройство на Східному фронті. Герда і Шарлота і Крістіна, і Магда фон Зінгер - після паузи викликаної тим, що вони майже одночасно завагітніли; потім народили здорових дітей, повернулися на фронт.
  Погода стояла холодна, прилетіли красуні якраз двадцять п'ятого грудня. Йде сніг і накручує кучерики вітер. Та й місце вони собі обрали не найтепліше - просто під Ленінград.
  Після прибуття дівчата в бікіні влаштували собі пробіжку по заметах. Справді, справжні арійки повинні показати, що їм не страшний ніякий, навіть лютий холод. Разом з ними біг хлопчик-ніндзя, який прибув з Японії, якого всі називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спеціальних операціях. Приємні східні риси, разом зі світлим волоссям, успадкованим від невідомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дівчата навіть будували йому у відповідь очі, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, немов дріт і біжить, що за ним не наздогнати навіть цих загартованих і тих, що все зазнали тигриць.
  Дівчата після пологів на тренувальній базі повністю відновили форму, але витримувати такий крижаний темп не кожному супермену дано.
  Христина, яка встигла, як і Магда, фон Зінгер побитися з росіянами помітила:
  - Морози та сніги їхній головний союзник. А так нічим не крутіший за англійців!
  Магда справедливо зауважила:
  - Я б так не сказала. Росіяни набагато сильніші та підрозділи практично ніколи не відходять назад!
  Шарлота зробивши сальто, під час пробіжки, хихикнувши, помітила:
  - Але це скоріше їх слабкість, ніж плюс.... Я взагалі не розумію таких методів управління військами, як створення загороджувальних загонів і розстрілів командирів відступаючих підрозділів.
  Босонога Герда сама, перевернувшись при бігу і зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно - з-під палиці не вийде добрих вояк. - Тут дівчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росіяни воюють, якщо вже цілих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучість!
  Христина зневажливо пирхнула:
  - Нам кажеш?
  Герда хихикнула, помітивши:
  - Ми ж еліта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усіх часів і народів, незважаючи на категоричну заборону Гітлера, який хотів, щоб цей символ непереможності зосередився виключно на викладацькій роботі - адже він все-таки генерал-лейтенант, все ж таки вирвався на фронт.
  Точніше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде німцям десь погано.
  Фашисти звісно про всяк випадок зміцнювали оборону і готувалися до зими, але дуже сумнівалися, що з російських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцій.
  Проте розвідка працювала. Тобто інформація про наступ, що готується, з метою звільнення Тихвіна все ж просочилася. Причому радянські війська розпочали потужну артпідготовку якраз на Різдво.
  Лупили "Катюші" і навіть кілька перших реактивних пускових установок підвищеної потужності "Андрюша". І гуркіт стояв від розривів такий, що босоногі, напівзамерзлі дівчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий і очі виблискують іскорками.
  Переглянувшись між собою дівчата, дійшли висновку:
  - Що ж тепер поб'ємося, як слід!
  А хлопчик-ніндзя Карась повідомив:
  - Моє завдання буде увійти до Ленінграда і там розвідати. Ви надто гарні для розвідниць!
  Магда млосно нахилила вії відповівши:
  - І ти теж... А якщо росіянам здасться дивним, то твій акцент?
  Карась логічно зауважив:
  - Коли говориш російською мовою надто правильно, це в тобі набагато сильніше видає іноземця. Принаймні я побіг, а гарненько придавіть супостата на фланзі...
  Дівчата помчали до свого танка. Вони ж танкістки-випробувальниці. І вибрали собі, щось нове. Точніше навіть одразу два танки-новачки, які мають пройти обкатку на фронті.
  А саме "Ласки", машини із двома членами екіпажу дуже низьким силуетом. Найперші моделі танків нового покоління, де німці і справді серйозно зайнялися ущільненням схеми компонування. І деякі цікаві ноу-хау в управлінні. Зокрема електрична трансмісія та розташування коробки передач, вмонтованої в мотор. А самі танкісти парочка розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмісію та двигун помістили ззаду, а дівчата зручно розташувалися на животах. І їхні ніжки давили передачі та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканні рухалися зручно. Найлежаче сидіння зроблено на замовлення і копіює форму їх тіл. Башти правда немає - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розташовані назовні.
  Звичайно, повертати не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам винищувач хвацько розвертається навколо своєї осі і компенсує тим самим відсутність вежі.
  Магда пояснила дівчаткам-напарницям:
  - Там без вежі танки отримують дешевші та нижчі. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрів і піднімаючи до 1,5... Майже як партизани повземо-пластунськи.
  При вазі 12 тонн машина мала відмінне лобове бронювання 82 - міліметри під кутом нахилу в 40 градусів від горизонталі у верхній частині. А нижня - зовсім маленька. Борти захищені гірше в 60 міліметрів, але ще прикривають самі ковзанки. Двигун у 400 кінських сил забезпечує відмінні ходові якості. Плюс ще розташування ковзанок і підвіска, дають можливість не тільки знизити силует, але й також забезпечують прекрасну прохідність по заметах.
  Як не крути, але важчий звіринець, починаючи з "Пантери", куди більш громіздкий і незграбний. А на кучугурах і зовсім труновій.
  Герді, яка, розташувалася зі своєю давньою напарницею Шарлотою, і мимоволі вона відчувала дискомфорт у тісному, компактному та довгастому ящику танка. Хоча звичайно, треба віддати належне, що машина із озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термінатор помітила:
  - Найкомфортнішими танками, були "Тигр" та "Лев". У цій машині навіть нам дівчатам важко повернуться.
  Шарлота заперечила:
  - Зате захист... Як у новітньої "Пантери", що тільки з Листопада і почала вступати у війська з 60-міліметровим корпусом.... Правда лоб закритий краще за нашого зі 120-міліметрів, але в нього ще треба і потрапити. У такому вугіллі як у нас 85-міліметрова гармата дасть рикошет і при стрільбі впритул.
  Герда почухала собі ногою за вушком, але від цього руху байдуже вперлася в похилий дах і помітила:
  - У росіян нас попередили, чи можуть з'явитися танки з калібром у 122 - міліметри. Розвідка не спить!
  Шарлота впевнено вимовила, надуючи щоки і кривлячи в гніві рот:
  - Наша розвідка як завжди на висоті. Тільки нас замкнули в тісному ящику.
  Новий двигун в 400 кінських сил, як свідчила інструкція, міг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумішшю. У цьому випадку танк міг кілька хвилин промчати зі швидкістю понад 100 кілометрів.
  Радянські війська пішли у прорив, перед цим зрешетивши всі траншеї та дзоти фашистів. Але гітлерівці більшість військ відвели на другий і третій рубіж. Після чого спробували зустріти піхоту артилеристським вогнем, та кулеметними рядами.
  Попереду, ясна річ, рухалися танки. Так як потужніша Т-34-85, ще не надійшла в масове виробництво, атакували дрібніші і рухливіші Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лізли на лінію окопів і користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снігу.
  А ось і німецькі машини намагаються відповідати. Т-4 вже знято, з виробництва, але кілька таких ще знаходяться в строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по заметах, ніж нові монстри. Тим ще треба завести, щоб очистити сніг, що забився між ковзанками. Навіть смішно як фриці кип'ятять у казанах воду, а потім ллють її на гусениці, щоб зійшла ця мерзенна кірка.
  Навіть найкращий німецький танк "Лев" і то мучиться з подібними катками. Правда в самих модифікаціях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна і обставити тридцятьчетвірку... Але це лише умовно кажучи так просто.
  Але пара німецьких танків таки зрушила... Але зате інші як сказати... У топі! Щоправда, зі "Лева" круті танкісти намагаються бити по Т-34-76 з великої дистанції. Слід зазначити, що з огляду на крихкість броні біля литої вежі радянської конструкції, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементів настільки гостра, що навіть 50-міліметрові знаряддя фриців небезпечні. Втім, від влучень маленької 37-міліметрової гармати теж трапляються обвали та осипання броні, або корпус із вежею виходять тріщинами.
  Відносна вразливість "тридцятьчетвірки" призвела до того, що ідею переозброєння "Пантер" потужнішою гарматою відклали до найкращих часів. Або точніше найгірших - якщо до серії підуть ІС. Але поки що ІС-1 не став масовою серією. Але на рахунок ІС-2 інформація вже просочилася. Оскільки багато генералів вже розуміли, що СРСР майже приречений, і не знаходили соромним зрадити за гроші Батьківщину. Тож кількість шпигунів, у тому числі й генштабі, значно зросла.
  Ось важка модифікація "Лева" зі 128-міліметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок... Але спробуй потрап.
  Проте радянські танкісти вирішують атакувати фриців самі. Нехай навіть з огляду на скорострільність знарядь вермахту це самогубно.
  Ось "Леву" вдалося відірвати вежу і четверо друзів полетіли голубами на той світ... Але інші танки ще активніше підтискають... Ось нагострилися умільці якось форсувати дизельні двигуни, що ті нехай на короткий час, але без будь-яких сумішей розганяють танк до 70 км. Нехай двигун після цього і ламається. Але тут в атаку йдуть запеклі хлопці, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо інакше не можна жити, то забудь про виживання.
  І ось немов демон зі снігового світу, радянський танк, обравши собі найдорожчу жертву - таранить важкого та забійного "Лева". Німецька машина тільки-но почала виїжджати з ангари.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький і корпуси обох машин сплющуються. А потім вибухає розташований попереду німецький двигун. І починається пожежа, і втеча гітлерівців через нижній люк.
  Не всі, звичайно, радянські танки змогли прорватися на таранну дистанцію. Знаряддя у фриців працюють і перемелюють. Але хто вдався, той і як уріже!
  Герда і Шарлота трохи випередили своїх подруг і опинилися в межах, коли вже видно радянські машини. Що ж можна стріляти, але краще наблизитися. З п'яти кілометрів, навіть тендітну броню тридцятьчетвірки проблемно взяти.
  Вогняна Шарлота філософськи помітила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на відстані!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуація не змушувала відкривати вогонь з великих дистанцій. Та й їх пофарбований у білий танк навряд чи хтось помітить. А так добре йде машина. Ніхто не дорікне ходовій частині.
  Та й хід плавний. Радянські машини теж непогані і вже зламали першу лінію німецької оборони і прориваються через другу. А погода нельотна, піднялася хуртовина, і численна авіація вермахту у відключенні.
  Враховуючи чисельну слабкість червоної авіації, і найгостріший дефіцит пального, то кращої погоди і бути не може.
  Нехай фриці ховаються. Ось уже деякі з них навіть білими ганчірками почали розмахувати. Гітлеру буде капут...
  Герда вистрілила із двох кілометрів. У принципі це ще поразка не напевно, але бачачи, скільки німців росіяни встигли покалічити, чого чекати. Тим більше тридцятьчетвірки ще менш живучі, ніж на початку війни, а розробити нові родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термінатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже відвикла від бойової стрілянини - якщо не рахувати штурму Мурманська, хоча продовжувала і під час вагітності, а також перших місяців правління вправлятися в тирах та полігонах. Але мабуть у бікіні і босий воювати легше, стаєш з машиною одним цілим... Снаряд потрапив, і перекосив вежу... Ні, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися приятель. А тепер іншу жертву...
  Шарлота шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зійде... - Герда вистрілила, і руда войовниця поправила. - Точніше ми всі разом ворогів зведемо до могили.
  Білосніжка-термінатор зло перебила:
  - Є, немає натхнення, не відволікай пісню!
  Шарлотта благаюче попросила:
  - Заспівай сама! Адже ти така здатна!
  І Герда ведучи вогонь, заспівала;
  Батьківщина та армія це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всім народом твоя рать зігріта!
  
  Хмари прохолоду, а світила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вітчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Та часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Трохи відступився і боєць загинув,
  Відкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокій,
  Рай, блаженний воїнові не світить!
  Світ на батьківщині ношу з собою,
  Плід перемоги смакують наші діти!
  Герда поки співала, побила ще дев'ять танків, помітно покращивши свій рахунок.
  Тоді й Шарлотта заспівала:
  Вабні зоряні висоти,
  Ваблять у нескінченні дали!
  А наші людей світу думки,
  Мрія про Ікаря, що летить!
  
  Мій погляд невідривний від неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Від перших гвинтів Архімеда
  Зворушили їх довго і нудно!
  Тут дівчина не втрималася і почала сама наводити і палити... Радянські танкісти не звертали на постріли уваги, хоча підключилася й самохідка Магди. Все ж у завірюху не сильно розглянеш, де, що і як б'є. Плюс ще обидва танки підсіли і стали майже невиразні з кучугурою. Та й нова гармата була непомітнішою, і на кінці стояв глушник з відведенням вогника. Така ось найпідступніша машина вийшла у фриців.
  Карась який у цей момент завис із боку, з азартом проспівав:
  - Якщо жінки б'ються - краще в бійку не вступай!
  Ось здавалося, яку шкоду можуть завдати дві машинки всього по дванадцять тонн кожна? Однак у разі кадри вирішують все. Дівчата практично не промахувалися, хоч і не всі влучення виявлялися смертоносними. Три чи чотири похила броня тридцятьчетвірок давала рикошет, приблизно десяток всаджень привели до пошкоджень різного ступеня машин, але з розряду тих, що легко виправити в полі. Але близько півсотні поганої за якістю броні радянських машин постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвірку почало рвати, коли детонував боєкомплект. Башту далеко відкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянські танкісти із запізненням зрозуміли, що їх жалять і спробували контр атакувати.
  Дівчатам-тигрицям, дуже тісно, зате боєкомплект у 82 снаряди цілком можна порівняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в ніс і про них дівчата обдирають локтя. Але поки що є чим вистрілити, а при зближенні потрапити до росіян простіше.
  Герда дуже швидко хреститься і відправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це відважні хлопці, але хтось із їхніх командирів круто збожеволів!
  Шарлота помітила істерично прошепотівши:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кінець!
  Справді тридцятьчетвірки стріляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись від струсу. Звичайно їх попадання рідкісні, постріли неточні, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений і броня, як не крути високої якості, цементована. А це означає, що поверхня підвищеної твердості дає відмінний, просто як стрибки кролика рикошет.
  Але все одно всередині від цього стрімко, все одно, що залізти в барабан і по ньому лупитимуть важкими палицями.
  Щоправда, кабіна від влучень сильно нагрілася, але коли ти в бікіні, це навіть приємно після пірнання в замети. Але куди неприємніше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанки. Це для ходових якостей машини, як скибочку під око. Хоча якщо врахувати що ковзанки не шахові, а окремим візком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим піти. Ось це слід робити раніше. А так захист корми слабший. І кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може й пробити. Не такі гармати у росіян слабенькі.
  Герда прошепотіла, знову випускаючи подарунок пекла їх напівавтоматичної гармати:
  - Але пасаране!
  Хоча це слово, точніше, девіз іспанських комуністів для німецьких воїниць-тигриць виглядає зовсім не доречним. Адже гітлерівці воювали на боці Франка. Хоча часом солдати охоче переймають чужі прийоми.
  При стрільбі Шарлота трохи повертала самохідку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм проблему.
  Радянські танки кучугурами мчали не так швидко як шосе, але все одно їх стрімкі стрибки, заважали і прицілу, і були швидкі.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  І Герда палить на граничній швидкості, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Шарлота прокричала:
  - І навіть якщо потраплю я в товщі пекла - до колиски не повернуся!
  Дівчата стріляю до кінця, але снаряди проносяться з бортів і встромляються ламаючи ковзанки. Броня тріскається і машина спалахує.
  Герда приймає рішення:
  - Підриваємо машини і йдемо!
  Шарлота з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залізо?
  Герда рішуче вимовляє:
  - Є речі важливіші за метал, наприклад кадри!
  Шарлота зриває невелику кінокамеру і кричить:
  - Зате наші подвиги будуть зафіксовані назавжди!
  Герда босими пальчиками повернула важіль, що приводить у дію вибухівку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дівчині-тигриці було дуже шкода знищувати подібний витвір мистецтва, але куди подінешся, якщо інакше радянські воїни, яким не відмовиш у хоробрості, захоплять унікальні технології.
  Тож підірвали "Ласку" і пірнули в кучугуру, щоб врятувати свої унікальні життя.
  Магда фон Зінгер та Крістіна теж не хотіли відступати і їхню машину розірвали точні влучення снарядів. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої війни. Коли тобі доводиться йти, залишаючи своє серце. Адже дівчата билися вправно, і встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче зміям у кучугуру і там намагатися відсидітися від невблаганних радянських гармат.
  Коли ти спітніла і в бікіні, то залізти в глибини снігу ідея не найприємніша. Але хіба часто в нашому світі ти робиш те, що тобі приємно. У всякому разі, наприклад, вогник серйозно встиг Крістін, що стріляє до кінця, обпалити підошви, божественних ніжок. Але дівчина від цього стала ще злішою і кричала:
  - Честь і хоробрість на вагу не продаються!
  Магда, яку теж підпалило, ось навіть засмагла шкіра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь це жар, а не пожежа!
  Втім, радянські танки самі полегшили завдання. В люті вони розстрілювали покинуті "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десятків снарядів. Заодно частина танкістів висунулася з люків і, немов каскад водоспаду, крила самі німецькі машини і тих, хто сидів за кермом матом.
  Магда скривилася помітивши:
  - Вони, більшовики, звісно, хоробри, але вкрай безкультурні!
  Христина, спльовуючи сніг, що ліз у рот, несподівано проявила сувору справедливість:
  - А ти думаєш наші воїни краще?
  Магда з приколом помітила:
  - Звичайно ж, краще, якщо перемагаємо. Кавказ уже наш, далі до Москви всього кілька сотень кілометрів... - І медова блондинка суворо вишкірила довгі ікла. - Чи ти хочеш везти промови?
  Христина, яка, встигла вже надивитися всього і всякого тільки підняла ніжкою фонтан снігового пилу і хихикнула, відзначивши:
  - Часом мовчання є найстрашнішим видом зради.
  Ніч, завірюха та кучугури давали четвірці дівчат хороший шанс на виживання.
  . РОЗДІЛ Љ 15.
  Тим більше супротивникам не спало на думку прочісувати сніги і шукати в кучугурах голоногих чортівок. Тож войовниці, закопавшись у сніжок, відсиджувалися, а радянські танки рушили далі, розвиваючи прорив. Хоча більше сотні машин так і залишилося валятися розбитими, перекошеними,
  в результаті дія дівчат-тигриць.
  Загалом радянські війська в перші кілька днів досягли деяких успіхів і зуміли помітно вклинитися у ворожі побудови.
  Фріци відійшли до Тихвіна і постаралися закріпитися в місті. Природно, будинки і житлові масиви, самі по собі вже досить серйозний захист від радянських військ.
  Відважна четвірка дівчат-тигриць встигла відійти до Тихвіна. Але їм довелося, взявши до рук пістолет-кулемети обороняти місто. А для танкістів це не найприємніше проведення часу.
  Шарлота, відстрілюючись від піхоти, що насідала, відправляючи чергового червоного солдата на той світ, висловилася:
  - Ну, хіба ми не чудовиська... А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвін зазнав серйозних руйнувань ще при захопленні міста німцями.
  Зараз же фриці осідлали на барикади та розраховували збудувати неприступну лінію оборони.
  Герда відкрила вогонь одиночними - слід було берегти патрони. Радянські війська втратили надто багато танків і тому в атаку пішла піхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерів радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забій. А їх зустрічали кулемети та автомати. Четвірка стріляла непогано і спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспівала:
  - Нам треба ратний подвиг здійснити - інакше сенсу не отримаємо, жити!
  Бій кипіли у всьому місті. А зверху вже сипалися бомби, тим більше, що погода помітно покращала, і фриці здобули фору.
  Герда в люті метнула свої витонченими босими пальчиками кинджал і прокричала:
  - Наш бій буде переможним, а інакше не можна!
  Шарлота, не гірше стріляючи у відповідь, додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда зрізавши короткою чергою кілька бійців, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянські самохідки обстрілювали Тихвін, польова та облогова артилерія підтяглася трохи згодом. Фріци посилила оборону та авіаційний пресинг. Радянські війська стягували нові літаки.
  Поява легендарного Марселя різко змінила співвідношення сили.
  Великий ас літав на МЕ-309, дуже потужній по озброєнню машині. І буквально зметав усіх на своєму шляху. Навіть у радянській армії спеціально попереджали, що подібний монстр з'явився у повітрі.
  Сам Марсель у жодному разі не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Він вважав, що борючись із Червоною армією, лише виконує свій священний обов'язок перед Батьківщиною. Тим більше, що багато фактів про звірства фашистів йому не були відомі. Та й надто багато списувалося на війну.
  Але перший після повернення бій суперасса. Летять радянські бомбардувальники, штурмовики та винищувачі. Вони хочуть дати жорстокий бій наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить і ще з дистанції за п'ять-шість кілометрів відкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через ніс.
  Радянські машини та відважні аси ще толком і не розгледіли супротивника, як їхні літаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стріляв, не цілячись, а інтуїтивно. Він ніби заздалегідь знав, куди кожен льотчик полетить і спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак із дитячим обличчям змітає крилаті армади.
  Новий рік хоч і морозний, але видався спекотним. Радянські війська відчайдушно і, завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвін. Фріци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у місті, де лежала артерія, що живить неприступний Ленінград. Крім того, йшлося про престиж німецьких військ, яким важко і соромно віддавати великі міста.
  Погода як на зло покращала і численні бомбардувальники супротивника особливо масовий Ю-288, жалили позиції радянських військ і бомбили комунікації.
  Радянський літак ЯК-9 та Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєнні та швидкості. Зокрема МЕ-309, немов дракон вибивав слабші радянські машини. Крім того, німці розробили тактику подвійного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякі проблеми з маневреністю у живучих, сильно озброєних, але важких німецьких машин новітніх Фокке та МЕ. Крім того на фронтах стали з'являтися і реактивні МЕ-262, правда, це машина поки що не цілком технічно надійна, а також більш легка, маневрена і дешева модифікація НЕ-162. Остання машина, була простішою у виробництві та технічно надійнішою за реактивні месершміти. Але для її управління були потрібні льотчики досить високої кваліфікації. Що дещо знецінювало, такі позитивні якості даної розробки, як мала вага літака - всього 1,6 тонни в порожньому вигляді, дешевизну та технологічність виробництва та найкращу у світі маневреність.
  Але ті німецькі аси, що освоїли цю машину, марнували її похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два після Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши, результат у 300 збитих машин Хаффман отримав високу нагороду Лицарський Хрест Залізного Хреста, з дубовим листям, мечами та діамантами. Його тактика зближуватиметься до мінімуму, а потім бити і відлітати назад - максимально зручна на НЕ-162. Так що Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 - збитих літаків все ще недосяжний.
  Тим більше другого січня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небі, все ж таки вламав Гітлера, нагадавши, що німецьким військам погано, а потужніша німецька техніка явно пасує в снігах. Отже, слід забезпечувати повітряне постачання оточеному Тихвіну, де осіли німецькі війська і бомбити всі підступи до міста.
  Дівчата-тигриці стріляли на землі, а суперас набирав рахунки на небі.
  Першого ж дня Марсель здійснив шість вильотів і збив більше сотні радянських літаків. Щоправда, 4 січня погода різко зіпсувалася... Піднявся буран, а радянські війська пішли на штурм міста.
  Чудова четвірка дівчат-термінаторів воліла битися разом - пліч-о-пліч. Такі неповторно красиві та смертоносні. Вони змушені були через холод все-таки накинути на себе камуфляж і битися у білому.
  На допомогу прибули і хлопчик-ніндзя Карась. Безстрашна дитина-термінатор, не боявся холоду і бився в одних шортиках. Єдиним засобом зігрівання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну від засмаги шкіру білої під сніг, який продовжував іти, засинаючи всі вулиці. Причому використовував у бою метальні дуже тонкі металеві диски та меч-катану. Але, зрозуміло, і він стріляв чудово, причому з трофейної зброї. Втім, дівчата також не промахувалися, використовуючи автоматичні гвинтівки.
  Така зброя купніше пістолетів-кулеметів, а головне надійніше. Втім, автомати МН-44 німців, як правило, не підводили. До третьої зими добре налагоджена німецька військова машина була готова. Зокрема навіть у хуртовину Фокке-Вульф і МЕ використовуючи підігрів, умудрялися завдавати радянським військам болючих хоч і обмежених уколів.
  Герда стріляючи навскидку, намагаючись не дивитись у бік, де падали радянські солдати. Багато бійців були дуже молоденькі сімнадцяти-шістнадцяти років. Піхоту набирали обвалами, підгортаючи усі ресурси. Справді, багато виявилося втрачено.
  Але серед фриців повно іноземців. Зокрема, Швеції, в якій на недавніх виборах перемогли нацисти, і ця маріонеткова територія під контролем Третього Рейху. Ну, а вже дві дивізії та чотири бригади зі Швеції прибули у ролі добровольців. У самій країні проходять мітинги та масові ходи з вимогою - війни. І носять портрети Гітлера та Карла дванадцятого.
  Отже, вступ Швеції в пряму війну питання часу. Іспанія та Португалія вже воюють, але посилають війська куди південніше. А зараз узимку вони взагалі намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус мабуть готовий здійснити стрибок, у Середню Азію, де вже з новою силою спалахує рух басмачів.
  Але це все деталі, що в Тихвіні бореться і дивізій власівців. Ці хлопці б'ються зло, розуміючи, що на полоні на них чекають страшні катування і неминуча петля. А що німці? Втім, не цукор! Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибіру, але все ж таки вішати без розбору їх не будуть.
  Герда змінивши обойму, і скошуючи одягнених у сірі шинелі солдатів - на всіх у росіян не вистачає маскувальних халатів, уявила, що може чекати їх у разі полону... І посміхнулася до можливої сексуальної, крутої пригоди. Щоправда потім у Сибіру буде гірше. Як цей мороз дістає - вогнеметний жар і краще. Ось у пустелі вони швидко звикли до розжареного піску і гасали босоніж, але тут так не вийшло. Через кілька годин у бікіні по морозу, починало трясти і слід було відігріватися в лазні. Там їхні юнаки з елітного батальйону СС розігрівали тіла ударами ялинового віника. Ну і не тільки зрозуміло віником - там хлопці добірні красені-арійці, те, що треба!
  Вони вже зовсім втратили колишню сором'язливість, а може, навпаки, набули розкутості мачо жіночої статі. Але зараз їм доводиться трохи відступати - радянські піхотинці, завалюючи підступи трупами, підійшли на занадто небезпечну близькість і стали закидати гранатами.
  Треба було розірвати дистанцію, щоб не потрапити під осколковий град.
  Магда отримала невелике розсічення осколком і у відповідь за три секунди випустила вісім куль. Радянські солдати бігли майже, не зриваючись, лише трохи пригнувшись і обойма знайшла собі жертви. Розрядила вісім патронів та Христина. Агресивна руда дияволиця виразилася:
  - Безумству хоробрих, співаємо ми пісню!
  Але радянські воїни, мабуть, вирішили довести, що в цьому мудрість життя. Німецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його постріли немов ігноруються. Хоча солдати і падають, але ті, хто вцілів, продовжують бігти і навіть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити і раніше.
  Карась дуже спритно метає диски, одним зрізуючи двох-трьох солдатів. Потім атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтівки - легко, наче сірники!
  Хлопчисько-ніндзя ще зовсім малий, на вигляд одинадцять-дванадцять років, але такий швидкий... У нього не встигають і потрапити, ні захиститися. Дитину виховували і тренували від самого народження, жбурляючи в немовля мечі, змушувала розплутувати і розрубувати стрічки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спеціально навчених кішок. Ну і багато іншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смерті. Його мати ніндзя у двадцять п'ятому поколінні, батько могутній сибірський чародій, та ідейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магією - зробили хлопчика найкращим серед ніндзей. І звичайно імператор Хірохіто, щоб показати німцям, що не вони найкрутіші надлюдини, а є і в Японії круті хлопці відправив хлопчика на німецько-радянський фронт.
  І Карась (риба карась символізує собою гордість та життєву стійкість самурая!) виявився гідним воїном.
  Ось, наприклад, він босими, трохи почервоніли від багатьох годин знаходження на лютому холоді пальчиками метає тонше волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечі, щоб легше було рубати густі шеренги ворогів. Який страшний це дитина-термінатор, що може вперше радянські воїни, будучи беззахисним під ударами мечів і пусками дисків, подалися назад зазнавши реального страху.
  Дівчата ж змінивши обойми почали проходити ще швидше, а точніше і нікуди.
  Трупи піхотинців нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозі, і по них підіймалися нові солдати. Ось так лізли і її зважали на втрати. Але бій вступав ніндзя і знову, ніби хвилі страху.
  Майже цілодобово вирував відчайдушний напад. Радянські війська ціною найбільших втрат зайняли кілька кварталів, потіснивши німців на ряді рубежів. Але слабка підтримка артилерії - німецька авіація колишні дні розбомбила залізничні колії, позбавивши підвезення і дуже багато жертв серед частин, що наставали, змусили тимчасово призупинити рух піхоти.
  Незважаючи на весь ризик такої тактики в бій були кинуті танки. Потрібно зламати супротивника під Тихвіном, поки фриці, використовуючи свою перевагу в техніці, не деблокують місто.
  І в цьому штурмі було прийнято досить ризиковане рішення - використовувати танк ІС-2. Машину спеціально розроблену як танк прориву. Оскільки потужна зброя через низьку скорострільність і відносно слабку купчастість стрілянини погано підходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успішно громити неброньовані цілі.
  Так, хоч танки у міських умовах смертники, але треба проламувати позиції хай навіть чолом.
  Першими рушу тридцятьчетвірки. Щодо легких і невеликих машин, мчали вузькою колією... З дахів на них посипалися гранати та пляшки із запальною сумішшю. Потім вибухнули замасковані баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкістів СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися до центру міста, і там вступали у завзятий обмін ударами. Навіть ефективні фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвіркам слабку бортову броню, не налякали радянського солдата.
  У бій було кинуто відразу три танкові армії. Сталін навіть вирішив відмовити від другого удару у напрямку Воронежа, заради рішучої перемоги над Тихвіном та порятунку "Колиски революції". Нехай навіть пального видають за жорстким лімітом, на кілька годин їзди на добу - Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрібен час та гроші, людські ресурси яких радянській імперії пов'язаною війною на два фронти катастрофічно не вистачає.
  Але Тихвін це артерія Ленінграда і дороги життя, а головне це символ того, що радянські війська можуть і вміють перемагати численних і добре озброєних фашистів. Так що ціною не постоїмо...
  Танк ІС-2, виглядає переконливо - теж схожий на тридцятьчетвірку, тільки вежа ще сильніше зсунута вперед. Звичайно сам ствол товстий і довгий, не порівняти з Т-34-76, яка поки що домінує на полі бою. За весь січень титанічними зусиллями Т-34-85 буде випущено не більше сотні.
  Щоправда впадає у вічі вразливість чола вежі - плоскуватого і дуже товсто броньованого.
  Карась, який у танки кидав невеликі, але дуже потужні розривні гранати, підбіг до дівчат і запропонував:
  - Давайте захопимо ІС-2 і покатаємось на ньому?
  Магда підтримала ідею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цілих чотири кулемети!
  Карась підморгнув дівчатам помітивши:
  - Так це добре. Скоро знову піде на напад піхота, а ви її покосите!
  Магда підштовхнула хлопця-ніндзя:
  - Поспішай термінатор!
  Рожеві п'ятки замиготіли як крильця комара, карате-пацан бігав швидше за олімпійський чемпіон зі спринту. Для початку він жбурнув у грізний ІВ маленьку грудочку з димовухою-згортком. Спалахнула реакція, повалив густий дим. При цьому чорні струмені розійшлися в різні боки, засліпивши кулеметників.
  Зрубавши кілька піхотинців, Карась пролетів як камінь, випущений з балісти і видерся на вежу. Спеціальним гаком підчепив люк і відкинув важку кришку. Далі вже все просто - пара помахів двома мечами та п'ятеро членів екіпажу важкого танка, розлучилися в головах. У слід за ним заскочили і дівчата, які скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бікіні. Що ж у танку під час руху тепло. Дизель у 520 кінських сил непогано прогріває метал. Та саму машину босі дівочі підошви відчувають набагато краще, ніж через спеціальні зимові чоботи з ребристою підошвою із синтетичного каучуку. Німецька інтендант-служба врахувала досвід суворих зим, і створило нову амуніцію, при якій ноги в мороз не так мерзнуть. А то справді ганьба, фриці забирали у місцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися в хутряні хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи і сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимусь, де куди краще вмію вбивати.
  Герда в захопленні поцілувала хлопчика в слизьку пружну п'яту і сказала:
  - Ти диво!
  Христина додала:
  - Еталон арійця!
  - Я знаю! - Вимовив шибеник і вискочив на мороз одним стрибком із напіввідкритого люка... Потім кришка в гуркоті впала... І дівчата отримали можливість битися на зброї супротивника. А гармата справді потужна. Сильніше тільки Лев-3, що зовсім недавно з'явився, або як його ще називали "Королівський Лев" з 128 - міліметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали під час святкування 8 листопада біснуватому фюреру. Звичайно, поки що він ще не в серії. Як і ІС-2 проходить, свою першу обкатку.
  Ось поки навіть радянські танкісти не зробили жодного пострілу, з гармати мабуть вибираючи собі мету напевно.
  Христина єхидно помітила, повертаючи механізм:
  - Ех, старі... Тут немає автоматики і все треба робити вручну...
  Герда яка у наведенні собаку з'їла помітила:
  - І приціл галимий та оглядовість неважлива. Їм не надто добре наводити на ціль.
  Магда, торкаючись босою ніжкою передачі, і повертаючи коробку, помітила:
  - І все ж таки в порівнянні з тридцятьчетвіркою є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачі легше. У кабіні тісно, але більш-менш рухатися можна. Боєкомплект правда замалий. Двадцять вісім снарядів...
  Герда логічно помітила:
  - Для стрілянини по обмеженій кількості дзотів може й вистачити, але для повноцінного танкового бою явно недостатньо.
  Шарлота знайшла в танку і гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висоті! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише дві "плювалки" на таку машину...
  Христина розганяючи двигун, підтвердила:
  - Саме так! Хіба це озброєння для такого тяжкого сто вісімдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, ринула:
  - Курам на сміх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що ІС-2 шосе ще їде, але при бездоріжжі його зміщений вперед центр ваги позначиться. Але нічого, поки можна розслабитися і вибирати собі гідну мету.
  Магда відкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один ІС-2, це гарна ідея застосувати такі танки масажніше. За ним ще три ІСа, але один з легшою 85-міліметровою гарматою. До речі найбільш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, і б'є швидкострільніше...
  Магда вирішила всадити з дистанції за два кілометри. Наказала мінорним тоном:
  - Стріляти точно в лоб башти... І... Вам зрозуміло!
  Машина зупинилася, так плавність ходу була ніяка, і Герда нарікаючи на погану якість оптику, яку напевно шліфували ненавчені підлітки, навела стовбур. Дівчата допомогли зарядити снаряд вагою півтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася відчути чужу машину. Адже вона ніколи раніше не стріляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарілий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалі знаряддя, звичайно, не планувалося для танків. Але мабуть розроблена в 1940 протитанкова модифікація 107 - міліметрової зброї виявилася занадто ненадійною і від неї змушені були відмовитися. А тут треба в умови поганої видимості з дистанції 2000 метрів вразити ціль. Та й противнику важко буде відповісти, і потрапити, але...
  Герда поцілувала казенну частину гармати, швидко виглянула з люка, підчепила язиком жменю снігу, проковтнула, вперлася голими п'ятами в важелі і... вистрілила!
  Віддало, тож закололо зап'ястя та ікри, і запахло димком.
  По довгій дузі презент пролетів і... ІД-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потім почав рватися боєкомплект...
  Магда радісно відповіла:
  - Ось ми їм дали! - І логічно, точніше алогічно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  І дівчата напружилися... Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попітніти, але так він і веселіше, тим більше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залізо хороший провідник.
  Вдруге Герда вистрілила швидше та впевненіше. ІСи продовжували рухи, і мабуть там ще не розібралися, звідки б'ють гармати. Та й зупинятися над російському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в ціль...
  Герда облизує губи і командує:
  - І третій сюди...
  З великим запізненням четвертий ІС-1, відкрив на ходу вогонь... І як не дивно потрапив, хоча з такої дистанції з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирішують все! Однак дистанція для 85-міліметрової зброї занадто велика, за межами пробивання. Але грюкнуло в вежі капітально і, лобова броня прогнулась. Герда послала у відповідь четвертий "лист-бандероль" вагою півтора пуда... Лоб танка ІС-1 розколовся і високо в небо злетіли помаранчеві мови.
  Гарно борються дівчата... Цього дня для них був успіх. Але можливості радянської армії не можна порівняти.
  Незважаючи на всі зусилля фриців 13 січня ціною найбільших зусиль колосальних втрат Тихвін було взято... Окремі німецькі частини намагалися вирватися з оточення, їм назустріч пробивали коридор - одразу шість німецьких дивізій із добірними танками "Лев" прагнучи врятувати героїчну оборону.
  Ніндзя-хлопчик і четвірка дівчат пробиралися окремим загоном у стилі трьох мушкетерів. А саме де не виходило тихо обійти з боєм і по трупах. Природно ІС-2 довелося кинути, але по дорозі, зовсім несподівано натрапили теж на рідкісний танк Т-34-85, машині, яка повинна замінити застарілий і недостатньо потужний в пробивній силі зброї Т-34-76.
  Машина мала подібний корпус і ходову частину, але більша вежа з довгоствольною і товстою гарматою. Зброя трохи поступалася в пробивній силі "Пантере", як через нижчу початкову швидкість снаряда, так і якість боєприпасу. Але все ж таки різниця виглядала не переважною як 76 - міліметрівкою.
  Для звичайного "Тигра" вже небезпечна, для "Лева" поки що немає - так 100 - міліметрів у нього нахилені. Хоча під певним ракурсом з'являвся шанс. Або в нижню частину корпусу, але ще гусеничні щитки.
  Танк взяли на абордаж та очистили від екіпажу. Усередині звичайно набризкало крові. Сама машина дуже нова, але боєкомплект скромний - всього 35 снарядів. Кабіна не надто простора, але краще за стару тридцятьчетвірку.
  Герда звернула увагу:
  - А тут і командирська вежа є. Це означає, що у нас з'являється сильний конкурент. Тепер росіяни будуть не такі сліпі.
  Магда єхидно посміхнулася і відзначила:
  - А росіяни і так непогано стріляли, хай і з найгіршою оглядовістю. Крім того, вежа стала більше і в неї легше потрапити!
  Герда на це дзвінко засміялася:
  - Ну так! Це найбільша проблема для наших танкістів і, мабуть, коронна перевага даного танка! Спробуй, потрап!
  Шарлотта заспівала:
  - Раз, два, п'ять! Вийшов "Тигр" постріляти!
  Христина підхопила:
  - На зустріч Т-4, ноги вищі за руки ширші!
  І ось вони помчали на танку, який рухався легше за ІСа... Герда згадала, як вони з чотирьох кулеметів лупили по радянській піхоті. Косили пристойно, а росіяни навіть не зрозуміли, звідки на них впала така напасть. Зате, вирушивши, полізли в атаку, жбурляючи гранати... Пара штук не дивлячись на пристойну дистанцію, долетіла розірвавшись на вежі. Звичайно, для броні в 100 і 90 міліметрів ІС це що слону дробинка, але неприємно гуде. Та й гусениці можна посікти.
  Тож довелося завести мотор і відступати. А потім і набої закінчилися. Чи не одну сотню вони червоних солдатів скосили.
  Герду вражало таку зневагу до смерті радянських людей. У арабів з їхніми обіцянками гаремів і перлів палаців такої самовідданості і близько не було. Адже це атеїсти - люди, які не вірять у потойбічне життя і казки про райські сади. І що спонукає їх так уперто битися, коли результат війну вже вирішено наперед і це не більше, ніж лють приречених?
  Ось цього зрозуміти і збагнути неймовірно важко.
  Хоча, звичайно, чимало серед російських зрадників. "Визвольна армія" Власова за півроку існування сформувала шість дивізій та дев'ять окремих бригад. Хоча звичайно зрозуміло, що бути солдатом Вермахта легше, ніж працювати по п'ятнадцять-шістнадцять годин біля верстата за набагато гіршу пайку, але все ж таки... Чомусь не видно на фронтах німецьких дивізій з колишніх військовополонених...
  Хоча втім, у полоні німців мало, а радянських... Здається вже понад шість з половиною мільйонів. Може не так вже й багато власівців, хоча багато полонених розійшлися національними дивізіями та легіонами підконтрольними СС. Крім того, частина росіян спрямована на формування дворян і монархістів.
  Але в будь-якому випадку, вони зуміли так взяти Тихвін, незважаючи на покращення погоди та масовані бомбардування. Хоча й заплатили ціну неймовірну.
  Герда отримала наказ і вистрілила по тридцятьчетвірці з легшої вагової категорії. Швидкострільність гармати вище, так що можна почуватися впевненіше. Раз, потім другий, і на закінчення третій танк на звалище...
  Так треба акуратніше. Інакше їх тут прикриють у машини тільки лобова броня вежі стала сильнішою і товщою, а так майже колишній формат. Особливо корпус вразливий. Серед російських танкістів зустрічаються умільці. Втім, за такий рідкісний танк, як ІС-2 чи ІС-1, не посадять слабака. А тридцятьчетвірки звичайного формату можуть бути і з простими бійцями. Через проріз командирської вежі вони виглядають немов морди конячок, з вусом дулом. Навіть якось і незручно за такими красунями робити прицільний постріл.
  Карась цього разу в вежі з дівчатами, він вибрався служити їм провідником і не може залишити дівчат у казані. Правда Магда логічно помітила:
  - Ми можемо і так виїхати, не стріляючи і не провокуючи...
  Карась, по-дитячому скрививши мордочку, плаксиво заявив:
  - Ні - не стріляючи, буде нецікаво!
  Магда все ж попередила дівчат:
  - Відкривати вогонь на поразку тільки коли машин не більше трьох-чотирьох. Ми маємо цей новий танк обов'язково привести цілим у свої частини.
  Герда погодилася:
  - Поки що цієї новинки серед трофеїв немає, а значить, це нам ще знадобиться.
  Дівчата-тигриці продовжили полювання з помірним ентузіазмом. Вони не надто досягли успіху, але ще сім танків і п'ять вантажівок у свій актив записали. Одного разу довелося і побитися поза машиною, щоб захопити паливо для дозаправки.
  Коротше чотири пустотливі пустунки вибралися з казана, і мало не загинули від вогню своєї артилерії. Виручив лише вчасно піднятий прапор із свастикою-павуком.
  Ось уже вони припиняють траншею і, навіть, знаходиться пара букетів з паперовими квітами, які вручають воїнкам-героїням.
  Олег Рибаченко, якому набридло дивитися це знущальне кіно, прокричав:
  - Та чого ти мене все сук проклятих показуєш! Скільки можна дивитися вбивство росіян!
  . РОЗДІЛ Љ 16.
  Війна це те, що давало шанс Джейн та її команді знайти себе у житті. Тож дівчата охоче взяли участь у поході на схід. А чому б і ні? Це і гроші, і слава.
  Радянський танковий арсенал не надто змінився. Основний танк, як і раніше, Т-34-85. Ходова частина та броня корпусу залишилися з сорокового року. Той же дизель у п'ятсот кінських, ті ж 45 міліметрів лобової броні під нахилом. Більше слабкий захист бортів корпусу, вразливих для німецьких фаустпатронів.
  Тільки вежу встановили більшу, з 90-міліметровою лобовою бронею, та 85-міліметровою гарматою. Танк, звичайно, застарілий, і для німців зовсім не небезпечний!
  Дівчата їдуть машиною "Герінг"-5, у пізнішій модифікації. Бортова броня доведена до 178 міліметрів, а лобова до 250 під нахилом. Сам танк має газотурбінний двигун і розганяє англійців до 60 кілометрів на годину.
  Джейн запитала навідницю Грінґету:
  - Тобі добре видно?
  Войовниця-селянка впевнено відповіла:
  - Огляд тут чудова! Я все бачу!
  Малання хихикнула і гаркнула:
  - Давитимемо росіян!
  Матильда впевнено підтвердила:
  - Хай будемо!
  "Герінг"-5 повертається, знаряддя випльовує снаряд. З радянської тридцятьчетвірки зриває вежу. Дівчата кричать від захоплення. Їм справді здається, що все це здорово. А що радянські танкісти гинуть навіть тішить.
  Джейн прочитала ласкавим голоском:
  - Ми всіх зітремо в попіл ... І буде під нами Москва!
  Проте натрапивши на мінні поля, німецькому танку доводиться зупинитися. Дуже щільно зміцнилися росіяни. І безліч протитанкових їжаків. Артилерія веде активний артобстріл.
  Грінгета в досаді вимовляє:
  - Ось так виходить ... Натрапили на жорсткий блок!
  Джейн із показною впевненістю відповідає:
  - Ні не буває до ранку... Прорвемося опера!
  Німецька бойова машина дещо забуксувала. У небі з'явилися реактивні штурмовики, а в хід пішли телетанки. Мабуть, намагалися зруйнувати мінні поля.
  Керували машинами з вибухівкою радіо. Використовувалися і пересувні газомети. Вони буквально закидали позиції Червоної армії вогнем та полум'ям.
  Грінгета із незадоволенням відзначила:
  - На війні стає все більше бруду, і дедалі менше доблесті!
  Джейн із цим змушена була, погодитися:
  - Се ля ві! На жаль, ми якось програємо!
  Грінґета поправила командира:
  - Скоріше не ми, а наші супротивники! Нічого зараз вийдемо з глухого кута, і буде бій...
  Німецький танк пострілював, хоча нічого й не було видно. Джейн потерла свої босі ніжки одна об одну і заспівала:
  - Нам не думати погано - пропадемо напевно! Вихід є з лабіринту, з будь-якого глухого кута!
  Грінгета прочирикала з посмішкою:
  - Хто веселий той сміється...
  Хто хоче - той досягне...
  Хто шукає той завжди знайде!
  Малання, співуче і іскрячи зубками, додала:
  - Хто звик за перемогу боротися, з нами разом нехай заспіває!
  Кілька годин тривала канонада, а потім таки рушили німецькі танки далі. Їх зустрічала радянська артилерія, і протитанкові знаряддя різних калібрів. Втім, відчувалося, що пробивної потужності явно не вистачає. Німці просувалися... Лише коли почали стріляти 203-міліметрові гармати, то з'явилися перші підбиті машини фашистів.
  Джейн невпевнено прошепотіла:
  - Господи ... Нехай мине мене чаша ця!
  Грінґета впевнено сказала:
  - Двом смертям не бувати, однієї не оминути! Так що будемо якщо що жити на тому світі!
  Малання пошепки запитала:
  - А яке воно те світло?
  Грінгета не дуже впевнено сказала:
  - Думаю краще за наше!
  Малання у відповідь прошепотіла:
  - Дай Боже сліпим очі відкрити і спини випрямити горбатим!
  Дійсно Джейн задумалася, яким може бути те світло. Можливо, цей світ ще ірраціональніший і менш безпечний. Джейн прокрутила талією, і ворухнула стегнами і прочирикала:
  - Це дуже цікавий варіант - загинути та потрапити на той світ! Ось що нас там чекає? Чи зустрінемо ми там тих, що були нам дороги на Землі, чи доведеться заводити нових друзів?
  Грінгета пересунула собачку босою ніжкою, і прошипіла:
  - Будуть нові віки, буде зміна поколінь... Але ніхто й ніколи не забуде ім'я Леніна!
  І розреготалася, своїм трохи божевільним сміхом. Вона войовниця-селянка активно перебирала босими, витонченими ніжками, і її пальчики грали.
  Ось упіймала в приціл ІС-3... Далеко правда. Не всякий потрапить, а якщо й потрапить, то снаряд, врізавшись у щуче рило, може піти в рикошет. Та дівчина знала, що робила. Пальнула, і промуркотіла:
  - Берег туманів, крушимо з заманом!
  Матильда додатково заспівала:
  - І цей "Агдам", вип'ємо за дам! Супер мадам!
  Постріл Грінгети виявився точним. Снаряд потрапив у нижню частину лобової броні вежі, прямо у щілину. І справив руйнівну дію, не пішовши в рикошет. Така ситуація, виникла. Точніше, п'ять радянських танкістів загинули, майже відразу. А англійки додали до свого списку злочину.
  Малання проревела, врубавши кулемети. Кілька хлопчаків-солдатів хотіли підповзти до гітлерівського такну.
  - Але пасаране, не підходь пацан! - кричало симпатичне дівчисько, і поливала кулеметними чергами, відважних піонерів.
  Джейн прочирикала, стукаючи голою п'ятою по броні:
  - Ах, пацани, пацани, пацани ... Стали ви раптом неугодні! Видно для цієї проклятої землі, надто вже ви благородні!
  І дівчині, дочці лорда стало шкода цих босоногих, подряпаних, замурзаних хлопчаків, яких пробивали безжальні кулі. Як це все сумно та важко.
  Грінґета знову вистрілила, пробила самохідку СУ-100, і прочирикала:
  - А коник побіжить здавати пляшки!
  Малання облизнула губи яскраво-червоним язиком, і потягла з пластмасової пляшки "Кока-колу", промовивши:
  - Звичайно ж ні! Дайте мені вина та пачку цигарок!
  Матильда, обережно просуваючи танк, прошипіла:
  - Цигарки це отрута.
  Джейн підхопив ритм і продовжила:
  - Правильно, люди кажуть!
  Грінгета у відповідь, пальне і прошипить:
  - Гірше нікотину немає!
  Малання хихикнула і рикнула:
  - У топку пачку цигарок!
  Матильда у відповідь додав, чухаючи червоний сосок грудей:
  - Правильно, люди кажуть.
  Джейн закінчила з усмішкою, показавши мову:
  - Але я курю.
  Малання закінчила з апломбом:
  - І дуже радий!
  Дівчата засміялися, показуючи свої довгі, вишневі мови. Джейн з усмішкою помітила:
  - Сигарета найрезультативніший кілер, особливо проти замовника!
  Маланья додала:
  - Цигарка як безшумна гвинтівка, але вбивча і в руках дилетанта!
  Грінґета, пальнула зі зброї і, помітила з усмішкою:
  - Сигарета найнадійніший снайпер, вбиває завжди!
  Матильда злегка сповільнивши на бугрі танк, шикнула:
  - Цигарка гірка на смак, але притягує сильніше цукерок!
  Джейн важко зітхнула, і пробелькотіла:
  - Цигарка як погана дівка, тільки розставання з нею куди болючіше!
  Грінгета хихикнула, пальнула, і заревіла:
  - Сигарета на відміну від гранати, коли кидаєш, продовжує життя!
  Дівчата замовкли. Їхній танк знову забуксував, опинившись у рові. Довелося вибиратись. Війниці трохи нервували. Радянська оборона дуже сильна.
  Джейн зауважив філософствуючи:
  - На війні найкоротший шлях до мети обхідний маневр, а чиста правда - підлий обман!
  Грінґета, влучним пострілом рознісши радянську гармату, помітила:
  - Обхідним маневром найвірогідніше зрізаєш шлях до мети!
  Малання врубала з кулемета і прочирикала:
  - Життя червоне, але залишає з червоною кров'ю!
  Матильда підбила своєрідний підсумок:
  - На війні життя втрачає ціну, але набуває змилу!
  Дівчата продовжили війну. Вони стріляли, і водночас складали на ходу афоризми.
  Джейн пальнула босою ніжкою, і впустила:
  - Війна як наречений, ласа на зраду, але не дає залежатися!
  Грінґета вистрілила і дотепно видала:
  - Війна це хтива жінка у пожиранні чоловічих тіл!
  Маланья у відповідь прошипіла:
  - Війні, як і любові, підкорені всі віки, тільки проведення часу не з приємних!
  Матильда вважала за потрібне доповнити:
  - Війна як куртизанка обходиться дорого, мінлива, але завжди залишає про себе героїчну пам'ять!
  Джейн повернула собачку, своїми витонченими, босими пальчиками і проворкувала:
  - На війні не як уві сні, без сильних емоцій не обійтися!
  Грінґета з усмішкою пальнула і відповіла:
  - Світ нудний і розслаблює, війна цікава та збуджує!
  Матільда, із задоволенням потягуючи Колу, продовжила:
  - Війна це кров і піт, удобрює сходи, що народжують мужність!
  Малання хихикнула і помітила:
  - Як не цікавий процес війни, усім хочеться кінця!
  Джейн знову провела голими пальцями ніг по казенній частині зброї, і заспівала:
  - Війна не книга, її не захлопнеш, не сховаєш під подушку, лише забруднити теж можна!
  Грінгета прочирикала з апломбом:
  - Війна це релігія: вимагає фанатизму, дисципліни, беззаперечного підпорядкування, та її боги завжди смертні!
  Малання тихо хихикнула і помітила:
  - На війні як у казино, ризик великий, а виграш недовгий!
  Матильда вишкірилася і гаркнула:
  - Солдат смертний, слава забувається, трофеї зношуються, і лише причини почати бійню за новою непереборною!
  Джейн тонко перевіряла:
  - Вбивця зневажаємо, якщо він не солдат на фронті, злодюжка зневажаємо, якщо він мародер на полі лайки подвійно!
  Грінгета знову цвяхнула і прошипіла:
  - Солдат це лицар, у якого зброя мужність і честь! Генерал барон, у якого вінець: розважливість та розум!
  Малання з посмішкою видала:
  - Солдат звучить гордо, рядовий зневажливо!
  Матильда дотепно відповіла:
  - Перший в атаці, може загинути, проте останнім у пам'яті не залишиться!
  Джейн з придихом проворкувала:
  - Краще бути першим у розподілі трофеїв, ніж в атаці!
  Грінгета з усмішкою додала:
  - Війна як жінка, тільки укладає чоловіків, не ламаючись!
  Маланья з гідністю відповіла:
  - Жінка, на відміну від війни, не поспішає вкласти чоловіка!
  Матильда зі смішком заявила:
  - Війна, на відміну від жінки, ніколи не задовольняється кількістю покладених чоловіків!
  Джейн знову повернула, важіль босими пальчиками і видала:
  -Війна найненаситніша самка, їй завжди мало чоловіків, та й від жінки не відмовиться!
  Грінгета на це вважала за потрібне, відтворити дотепний афоризм:
  - Жінки не люблять воювати, але потяг укласти чоловіка не багатьом поступається кулі!
  Малання прошипіла немов кобра, вивергаючись свою рожеву мову:
  - Укласти чоловіка, може й мала куля, зробити щасливим, жінка з великим серцем!
  Матильда додала з уїдливою усмішкою:
  - Велике серце, часто веде в малій користі!
  Дівчата перестали обмінюватися дотепними репліками, і почали зосереджено стежити за полем бою. У небі гасали штурмовики ТА-311, які обстрілювали позиції радянських військ. Хоч повільно, але коаліція Третього Рейху просувалася. І встигала трохи підкріпитися, ковтаючи трупи.
  Дівчата нудьгуючи, стали знову гострити афоризмами:
  Джейн проворкувала:
  - У війни не жіноче обличчя, зате кров мужикам вона пускає крутіше за дружину!
  Грінґета вистрілила, і просипіла:
  - Війна не приносить радості, натомість задовольняє агресивні інстинкти!
  Маланья у відповідь, свиснула:
  - Радість на війні, трупи ворогів лише в ціні!
  Матильда, прокручуючи гусениці, додала:
  - Війна це оранка поля: удобрюється трупами, зрошується кров, зате сходить перемогою!
  Джейн пальнула і промуркотіла у відповідь:
  - Перемога вирощується на трупах та крові, зате плоди приносить зі слабкою!
  Грінґета вистрілила, розбивши, немов камінь скло, тридцятьчетвірку, прошипіла:
  - Війна як квітка-людожер, яскрава, плітка і з поганим запахом!
  Малання протерла босою ніжкою педаль і в'янула:
  - Війна це мати прогресу та мачуха лінощів!
  Матильда візьме, і як прореве:
  - А на війні життя солдата не в ціні, а від генералів і зовсім збиток!
  Джейн провела ребром долоні собі по грудях і прочирикала:
  - Хочеш миру - вселяй страх, хочеш війни - викликай сміх!
  Грінгета взяла і пальнула, направивши зброю босою ніжкою, проспівавши:
  - Сміх не гріх, якщо ти не посміховисько у ратній справі!
  Малання хихикнула, і прогарчала з успіхом:
  - Війна це як цирк, лише переможець сміється останнім!
  Матильда провела танк, задавивши парочку піонерів, просипала:
  - На війні як у цирку, тільки килимний, неабиякий убивця!
  Дівчата знову замовкли. Їм набридло жартувати. А взагалі війна не надто й гарно.
  Джейн у досаді подумала: поступилася Британія німцям. Хоча скільки земель англійці вибороли. А скільки тієї Німеччини! Британія стала колосальною імперією. Але не змогла переварити свої колонії. Третій Рейх перевершив могутністю англів і ще полководці виявилися набагато сильнішими і здібнішими.
  І коли фашисти прийшли до Лондона, для Англії історія скінчилася. Виникла нова імперія, з небаченою могутністю. У військах якої служать багато народів і країн. І що можна сказати: Третій Рейха, розправивши крила, заглушив Британію.
  А в сороковому році, підкоривши Францію, Гітлер великодушно запропонував світ Черчиллю. І треба було його прийняти: здоровий глузд підказував, що нічого від війни, навіть теоретично Британія придбати не може, а от втратити. Гітлер вів повітряну битву з Англією на півсили. З великим запізненням перекинув війська до Африки. Пішов на Радянський Союз. Але це лише відстрочило катастрофу.
  Німці, використовуючи окуповані території, знайшли сили воювати на два фронти, Японія впевнено била американців. А тут ще й Сталін зрадив, уклавши перемир'я. Британія впала на коліна і увійшла до складу Третього Рейху.
  Безліч перемог здобули Вермахту славу непереможності. Джейн та її подруги охоче пішли до гітлерівської армії - на лов щастя та чинів. І там частково досягли успіху.
  То що? Тепер вони мають дві Батьківщини: Велика Німеччина, мала Британія.
  Джейн потягла з горла "Кока-Колу" і прочирикала:
  - Любов і смерть, добро і зло... Що святе, що грішне, вбивцям байдуже!
  Грінгета заспівала у відповідь, надіславши черговий снаряд:
  - Кохання і сміти, нехай править зло, а вибрати, нам дано лише одне!
  Дівчата трохи повеселішали. Ну, справді, скільки можна, налаштовувати себе на мінорний лад. Вони молоді, веселі, енергійні і досить щасливі. Стільки воюють і жодної подряпини. Якщо не вважати, що об танк подряпаються.
  Малання жорстко помітила:
  - Ех, треба було Черчіль прийняти пропозицію Гесса, і вступити у війну з СРСР. Тоді ми б правили всією планетою, а під кінець і Німеччину задавили б!
  Матильда із захопленням заспівала:
  - Хороша в бою Німеччина, лев Британський найкращий!
  Малання підтвердила:
  - Та наш лев із Британії найкращий!
  Джейн з усмішкою промовила:
  - У нас ще є шанс! Ось помре Гітлер, і Німецька імперія розпадеться!
  Грінґета пальнула снарядом і частково погодилася:
  - Та розпадеться! Вони ж м'ясоїдні хижаки, тільки чи буде нам від цього краще?
  Малання філософськи помітила:
  - Єдність при жорсткому режимі, краще за бардак і розгильдяйство при м'якому!
  Матильда натиснула голими підошвами на педалі, і гаркнула:
  - Будемо і ми на Марсі! І поза сонячної системи!
  Джейн з усмішкою Джоконди відповіла:
  - Спочатку потрібно встановити єдиний режим на планеті Земля!
  Грінгета, взяла і задерикувато заспівала:
  - А ми такий режим, міняти не дозволимо!
  Малання з дотепністю помітила:
  - Але щоб з носом вас залишити, мені носа доводиться міняти!
  Дівчата як завжди щасливі. Ось їхній танк досягає першої лінії окоп. І розриває гусеницями землю. Війниці сміються.
  - Ми їх усіх передавимо!
  Одна з гармат застрягла між ковзанками, і танк зупинився. Дівчата вилізли з машини, все ж таки в танку тісно і занадто жарко. А зовні ризиковано, можна й обпектися.
  Воїтельки помчали, миготивши голими п'ятами, і співаючи:
  - Ми жваві дівчата, гарні подруги, ну, а по ніжках босих, нехай хльощуть, жваво ляки!
  Джейн бігаючи, помітила:
  - Ось ми і є космодесант!
  Малання з усмішкою підтвердила:
  - І в космос, і в десант!
  А Грінґета взяла й пройшлася на руках, завивала:
  - Я войовниця супер! Усіх сомну!
  Матильда у відповідь взяла і прошипіла:
  - По краплях у фюрера отрута!
  Джейн хихикнув, заспівала:
  - Удар сильний, і фюрер битий всесильний!
  Войовниці бігли, ступаючи босими ніжками, уламками, розфарбованим, сильно підігрітим залізом, різного роду балками, і побитими черепами.
  Джейн заспівала:
  -Мене ти зрозумієш ... Мене ти зрозумієш ... Мене ти зрозумієш, і краще за країну не знайдеш!
  Дівчина приємно бігти, своїми не надто огрубілими ніжками, по шпильці, і уламкам. Справді, це велике задоволення.
  Грінгета заспівала:
  - Літо, сонце світить високо.
  Малання підтримала пісню:
  - Високо... Високо!
  Матільда додала:
  - Літо, нам до смерті далеко! Далеко!
  Війниці помітно повеселішали. Справді, яке це задоволення ось так енергійно рухатися і підскакувати.
  Джейн хихикнув, помітила:
  - Смерть це умовність, безслав'я абсолют!
  Грінгета потерла одну босу ніжку об іншу і прошипіла:
  - Буде й у нас свято! І разом із ним перемога!
  Малання скептично сказала:
  - Наша чи німецька?
  Матильда посміхнулася і заспівала:
  - Нас чекає смертельний вогонь...
  Джейн у відповідь підхопила:
  - Але всіх безсилий він...
  Грінгета провила пантерою:
  - У кожного є труна роздільна...
  Малання взяла і, стріляючи, прошипіла:
  - У могилу схлинув боша батальйон!
  Матильда проревела у відповідь:
  - У могилу схлинув цілий легіон!
  І дівчата взяли і зам'яукали... Адже вони як стрункі конячки. А такі симпатичні, ніжки голі, засмаглі.
  Джейн взяла і із задоволенням прошипіла:
  - А я кобра! А я кобра! Зовсім не ведмідь!
  Грінґета просичала у відповідь:
  - А приємно кобре до хмари злетіти!
  І дівчата як візьмуть і зіткнуться лобами. Іскри сиплються з очей, наче настає година!
  Малання взяла і прошипіла:
  - Гітлер капут!
  Матильда її підтримала:
  - І Сталін капут!
  Джейн потрясла стегнами і прощебетала:
  - Я воїн світла, на коліна дикуни... Усі хто з наклепом, я зношу з лиця Землі!
  Малання взяла і проревела:
  - А Гітлер дурень, курить тютюн! Сірники краде, вдома не ночує!
  Матильда хитро посміхнулася і запитала:
  - А як ви вважаєте, у фюрера стоїть?
  Грінгета піддала босою ніжкою попелу, і ринула:
  - Звичайно ж ні! Йому зробимо вчотирьох, мине!
  Малання, захитавши очі, прошепотіла:
  - Про це дуже приємно, пульсуючий нефритовий стрижень тримати в роті, і мацати язиком!
  Матильда шепнула з придихом:
  - А як це чудово! І все буде просто супер!
  Дівчата підскакували все вище та вище. Але їхній танк відремонтували і довелося повертатися. Війниці залізли назад, і прошипели:
  - Це наш танк! Він буде просто супер!
  Джейн раптом згадала казку про Робін Гуда. Там маленький Джо, хлопчик потрапив до шерифа у полон. Хлопця катували: підняли на дибу, підсмажили п'яти.
  Коли полум'я лизало босу, огрубілу підошву ніг хлопчика ... Джейн відчула тут збудження, і їй дуже захотілося сексу. Ось до неї увійшли. Особливо японський ніндзя Карась. Цей білобрисий хлопчик, такий гарний, і має дуже велику чоловічу досконалість. І так приємно торкатися такої чистої і гладкої шкіри своїми грудьми.
  Джейн хотіла сунути пальчик між ніг, але зніяковіла і передумала. Хоча дійсно, подібна дія, на диво приємна!
  Дочка лорда сказала:
  - У морській хвилі та лютому вогні! І лютому, і лютому вогні!
  Дівчата знову рушили свій Герінг-5 на позиції радянських військ. Напевно і сам Сталін неабияк психовав, дізнавшись про просування фашистів. Як тут не заневруватися. На тебе пре махіна, а відповісти нема чим. Тридцятьчетвіркам, від серії Е не відіб'єшся. А від пірамідальних АГів тим паче.
  І Сталін, мабуть, у шоці. Хоч таргана закликай у свої радники. Ні звуку, ні сенсу, ні сплеску води! Видно отримаєш кранти!
  Джейн з усмішкою помітила:
  - А Сталін, на відміну від Черчілля, завжди охоче приймав подачки від Гітлера і йшов на світ!
  Грінґета із наснагою заспівала:
  - Скажіть, що таке світ! Вони то вам дадуть відповідь - сонце і вітер!
  Малання з натхненням помітила:
  - І у нас будуть міцні, здорові діти!
  Матильда хихикнула і шепнула:
  - Світ не шахівниця, і Гітлер не король!
  Джейн поправила свою подругу:
  - Він вищий за короля! І ми його зметемо з планети!
  Грінгета взяла і проревела:
  - Велич бриттів, визнала планета! Ударом меча розтрощили фашизм!
  Малання захоплено додала:
  - Нас люблять і цінують усі нації світу!
  Матильда з натхненням дівчини, яка знайшла перше кохання, додала:
  - Я вірю, збудуємо святий комунізм!
  Джейн розреготавшись, помітила:
  - А під керівництвом німців і справді, комунізм можна збудувати!
  Грінґета стукнулася чолом об казенник зброї, і заспівала:
  - Ми комунізм жартома, зараз збудуємо! І Сталін буде нашим супер, і героєм!
  Маланья додала, уточнивши:
  - У труні зрозуміло!
  Грінґета охоче підтвердила:
  - Звичайно, в труні!
  Джейн філософськи помітила:
  - Як не великий цар, у труну піде, як і псар!
  Грінгета додала з єхидною усмішкою:
  - Політик завжди бреше, тільки вмирає по-справжньому!
  Малання клацнула босими пальчиками ніжок, і видала:
  - Безсмертя реальне, а смерть примарна!
  Матильда теж афоризмом видала:
  - Всі можуть королі, але втекти від труни в землі, не може, жоден, жоден король!
  Джейн прочитала:
  - Незабаром життя закінчиться.
  Грінгета з апломбом підтримала:
  - Скоро гримне крапка!
  Малання постріли з кулеметів по радянській піхоті, і як прошипить:
  - Ой, маманю, матусю, пошкодуй синочка!
  Матильда, насилу стримуючи сміх, додала:
  - Адже йому лишилося жити, зовсім ні денечка!
  Джейн філософськи розсудила:
  - Усі хочуть жити гарно, але вмирають гідно лише одиниці!
  Грінґета відповіла з посмішкою:
  - Смерть обіцяє неприємності, якщо тільки вона не сяє променями подвигу!
  Малання прошипіла з лютим оскалом зубів:
  - Хороша смерть краща за погане життя!
  Матильда з викликом кинула:
  - Добре бути Богом, на волі, погано чортом на зоні!
  Грінгета з отруйною усмішкою помітила:
  - А снаряди у нас скінчилися... Погодьтеся, це величезна трагедія! Жодного презенту анігіляції!
  Джейн зневажливо пирхнула:
  - Будуть нові презенти та інші президенти!
  . РОЗДІЛ Љ 17.
  Фрідріх у цей день 10 жовтня 1947 року як завжди хорт і невтомний, стрімко мчав на повітряному коні Ме-362. Хлопчик не відчував і тіні втоми, надто він був збуджений, і, як і раніше, стріляв без промаху. Вночі, ремонтні бригади, насамперед американські ввели до ладу частину пошкодженої техніки. Зокрема "Паттони" знову закрутили гусеницями, крім того кілька сотень цих машин вступили в дію, будучи перекинутою через океан, вже налагодженими залізницями. Партизани, звичайно ж, намагалися, але в них виходило набагато гірше, ніж зазвичай. На виборах українського Батьки переміг Бандера, а у партизанських лавах зросла зрада та дезертирство. Плюс ще й командувач партизанським рухом Ворошилов зліг... А заміну йому вчасно не підібрали... Таким чином постачання ударного міжнародного угруповання фашистів було цілком задовільним. Та відважні підпільники, і героїчні диверсанти, часом досягали успіхів, але не вище за тактичний рівень. Крім того поява нових союзників, що капітулювали, викликало різке падіння віри в перемогу СРСР, а це вело до того, що коливальні елементи, відкрито або ще потай переходили на бік фашистів.
  Особливо збільшилася кількість дезертирів серед Червоної армії Крайкова та Військо Польського. Поляки, повіривши обіцянкам нацистів і особливо - західних капіталістів, всерйоз розраховували створення великої імперії Сході, з допомогою Росії! Не всі звичайно, польські комуністи зберігали вірність порадам, а ось решта політичних відтінків... Особливо ненадійні ліберали... Так що польські частини почали здаватися на Московській Дузі практичні одразу з початку наступу... .
  Фрідріх зробив першу пару вильотів сам, відриваючись від решти пілотів. Він бачив, що супротивник, уже не так щільно зустрічає нацистські полчища вогнем, і мінних загороджень майже не залишилося на шляху танкових клинів. Але радянські воїни боролися завзято. Піхота не відкривала вогонь і намагалася, підпустивши впритул танки, підірвати їм гусениці або зв'язка гранат, або підпалити пляшками з горючою сумішшю.
  Хлопчик-термінатор в основному збільшував рахунок за рахунок радянських знарядь. Причому стріляючи з горизонтальної площини, уникаючи втрати часу пікірування. Щоправда, кілька розташованих у засідці танків також виявилися знищеними. Авіація СРСР діяла малоактивно. Вранці з'явилися лише сім літаків У-2, потім чотири Лагга. З ними загалом розмова у Фрідріх була коротка, легке натискання на гашетку ... І потім як завжди!
  Придушивши вже ослаблі бойові точки гітлерівські танки, рушили далі по полю і на окопи ... Протитанкові рови і їжаки втім, зустрічалися і на цьому вже шостому і почасти п'ятому рубежі оборони (всього їх було вісім). Радянські артилеристи нервували і починали стріляти здалеку. Артилерія фашистів була безжальна, а авіація.... Поки як ковзанка, все кромсала. Ну, Фрідріх як завжди попереду всіх бійший і крутіший. У побудові військ відбулися зміни, вперед вирвалися потужні кулеметне озброєння "Паттони". Вимушене рішення, щоб знизити втрати від піхотинців-камікадзе, які жертвують собою, але не бажають здаватися.
  Третій літако-виліт Фрідріх робив уже зі своєю подругою Хельгою. Тут їм уперше зустрілася більш-менш велика партія радянських літаків. Серед них були навіть п'ять Бр-3 (звідки їх викопали). Як не дивно, але бомбардувальники СРСР повернули побачивши німців-асів відразу ж назад, а винищувачі кинулися їм назустріч.
  Фрідріх холоднокровно розстріляв машини, що намагалися зблизитися. У тому числі й ас із зіркою героя СРСР на фюзеляжі. Досвідчений вояка, щоправда, намагався піти у хмари, але проти такого монстра як Фрідріх Бісмарк лише вийшло гірше. Хлопчик-термінатор не схибив, збив одразу тридцять шість винищувачів і чотири штурмовики, врубавши, форсивши, кинувся за бомбардувальниками.
  Втім, Фрідріх виявив, що його машина не так сильно мчить, і 740 розрахункових кілометрів і на форсованому моторі не вибиває. Причина зрозуміла, у Фрідріха замінили 30-міліметрові гармати Мр-108, на Мр-103, які з початковою швидкість снаряда в 960 - метрів за секунду, куди ефективніше пробивають дах танків і з дуже великої дистанції винищувачі противника, але майже в півтора рази важче і менше скорострільністю 420 пострілів за хвилину (втім Фрідріх взагалі волів, впадаючи в транс лупити одиночними снарядами!). Та й боєкомплект до гармат був спеціально для Фрідріха збільшений. Тож наздогнати бомбардувальники виявилося нелегкою справою. Декілька юрких Не-362 випередили бравого, юного аса. Вони обрушилися як град на посіви, зминаючи та терзаючи радянські машини. Причому Бр-3, як тихохідніші і погано озброєні, стали легким видобутком льотчиків-терористів. Фрідріх встиг уже до кінця бенкету, але дистанції ще закінчив десяток, вибивши п'ятдесят. Втім, свій колишній рекорд двісті п'ятдесят три машини хлопчакові побити не вдалося.
  Фрідріх повернувся назад, з великим піднесенням у душі. Адже він переміг, і перемагає! А думки про свою зраду повністю пішли. Юнак навіть сказав сам собі:
  - А до чого ці забобони! Батьківщина там, де твої друзі та ростуть діти! А СРСР це не Батьківщина, а в'язниця народів!
  Хельга почула ці слова, але, не зрозумівши їх справжньої суті, підтвердила:
  - Ти правий! І у нас скоро народяться діти! Хоча, я не хочу, отримає живіт, поки ще триває така війна!
  Фрідріх хихикнув:
  - Це волі Всевишнього Бога залежить. Втім, римський папа та низка митрополитів на нашому боці!
  Четвертий виліт на штурмових, реактивних Фоккен-Вульфах-5 перетворився на полювання за гарматами, оскільки танків попалася всього кілька штук. Але справжнє випробування було ще попереду.
  П'ята гвардійська танкова армія Ротмістрова завершила перетинку, що підсікає, в район Червоногвардійського. Втім, досягти повної раптовості не вдалося. Розвідувальна авіація фашистів зафіксувала рух великої маси танків, і гітлерівці поспішили вжити контрзаходи у відповідь. На зустріч дев'ятистам п'ятдесяти танкам та САУ посиленого резервами броньованого кулака Ротмістрова вийшло близько п'яти сотень, есесівських підрозділів 2 танкової армії СС, а також двох сотень машин зі стратегічного резерву. Зокрема бій розгорнувся на полі біля колгоспу Первомайський, де розташувалися на захопленому рубежі німецькі гренадери та гармати.
  Фрідріха та найкращих німецьких асів викликали, щоб парирувати масований удар із суші та повітря.
  Генерал-лейтенант Ротмістрів, герой Сталінградської битви, виконував наказ, що виходить від самого Верховного головнокомандувача, щиро вірив, що битва під Москвою ще не програно. У нього в руках була сила, теплилася надія, що СРСР поверне собі загублене раніше. Втім, колона, рухаючись своїм ходом, добряче розтяглася. Почасти це було викликано прагненням уникнути розвідувальних літаків Третього Рейху, з іншою тривалістю маршу, викликаного пошкодженням залізничних колій через вплив авіації противника.
  Удари важких бомбардувальників змусили великі танкові сили йти на сотні кілометрів своїм ходом. Причому максимальним за швидкістю маршем... Це з огляду на деяку неоднорідність танкового парку в одних машин встигли замінити фільтри, в інших навпаки, старі типи навіть недосконалої трансмісії пригальмовували дизельні мотори.
  Через жорстокий і масований вплив авіації противника, п'ята ударна армія розташовувалась досить далеко від лінії фронту і, це змусило йти цю сталеву ковзанку з вечора до ранку.
  Більш компактне угруповання фашистів уже чекало Ротмістрова. Поступаючись у загальній кількості танків, гітлерівці перевершували як: маючи приблизно півтори сотні "Пантер"-5 і "Тигрів"-5, і навіть півтора десятка "Герингів" Л ( англійських машин із 17 футовими гарматами, приблизно рівних по пробивної силі зброї "Пантери"), Е-50, АГ-50 та "Паттони". Винищувачі танків "Суперфердинанди" були ще на підході.
  Звичайно, було б краще обрушитися на фашистів скопом, але грізний Жуков надто квапив Ротмістрова, справедливо побоюючись, що гітлерівці вживуть енергійних контрзаходів. Втім, уже зробили....
  Але тут у радянської армії був один козир - це серйозне авіаційне прикриття... Літаки зняли і уральського напряму, і з резерву ставки, і кинули в бій навіть навчальні машини, а також техніку прямо з конвеєра. У цьому й полягав шанс на прорив правого флангу і тилу, що далеко вирвався вперед клину фашистів.
  Генерал Гота, та інші командири вже за попередніх обговорень плану Московської операції, припускали, що Красногвардійськ безумовно стане місцем танкового бою з бойовим резервом радянських армій, отже треба мати план прикриття.
  Спеціальні німецькі літаки, особливо Хе-362 стежили за повітряним простором, так, що битва на Червоногвардійському, мала стати найбільшою не тільки танковою, а й повітряною битвою Другої світової війни!
  Фрідріх був викликаний битися з противником, він найкращий ас Люфтваффе, король повітряних битв був символом перемоги Третього Рейху. А поряд, або майже поряд з ним праворуч, на штурмовій, а значить, особливо потужній модифікації Фоккен-Вульфа-5 мчала Хельга.
  Хлопчик навіть проспівав:
  - На зорельотах мчимо хвилями! Піняться кварки у вихорах ефіру!
  Хельга підтвердила:
  - Червоні тварюки, буде Хук вам! Дітям підземного пекельного світу!
  Фрідріх засміявся і видав кохане:
  - Ну, від гвинта! Ангел смерті, тільки свисни він з'явитися! Роздере всім покидькам на часточки дупи!
  Хельга у відповідь захихотіла:
  - Ну, ти дотепний!
  Фрідріха дещо турбувала зростання ваги його літака, зв'язку із встановленням зброї далекого бою та збільшення боєкомплекту. Адже снаряд 30-міліметрової гармати, втричі важчий, ніж у 20, а за силою, мабуть, в чотири рази потужнішим, універсальна зброя пристосована розносити броню, як на поверхні планети, так і в повітрі! Юний ас навіть хотів відмовитися від кулеметів, зняти їх чотири великокаліберні, але... Хельга перед вильотом заперечила:
  - Адже може дійти й до ближнього бою. Краще цей козир зберегти...
  - Досить на Форс-Мажор та двох "стрілялок"! - коротко обрубав Фрідріх. Для мене, що збити зблизька - цього вистачить. Взагалі я думаю кулеметне озброєння тут є надмірне.
  Хельга весело хихикнула і ляснула хлопця по спині:
  - Не всі, на жаль, такі непереможні лицарі, як ти! Багато асів, що ще починають, їм потрібен більш щільний вогонь, щоб напевно потрапити.
  Фрідріх цілком резонно заперечив:
  - Таку дорогу машину, як МЕ-362 У не дадуть пілоту-початківцю. Цей винищувач для асів.
  Хельга замість відповіді побігла до свого винищувача-штурмовика, миготивши, голими, рожевими п'яточками. А що робити, пролунав сигнал екстреного виклику.
  Фрідріх загалом був задоволений тим, що зняв два крайні кулемети, масивна машина стартувала легше, і швидкість додалася, а полегшення крил покращило маневреність. Хоча самі вогняні точки були прикриті обтічниками, їх зменшення помітно додало і в аеродинаміці машини. Хоча Ме-362 у плані аеродинамічних якостей, поки не має собі рівних серед поршневих машин, така універсальна конячка війни.
  Внизу миготять рідкісні дерева, поля... День спекотний і, схоже, боротися буде нелегко. Особливо росіянам, які програють цю грандіозну битву. Ось ліворуч і трохи внизу летить зграя ворон... Велика зграя, причому деякі ворони дуже великі... Зловісна ознака, ворони супроводжують усі війни, цього жорстокого, позбавленого сентиментальності світу. Як співав Боярський, у знаменитому мюзиклі:
  - Ну чому! Жити неможливо з розуму! Але чому - нас життя не вчить ні чого!
  Ось воно насильство, насильство та ще раз насильство! Жорстокість, жорстокість і ще раз жорстокість нації, що цементує!
  Зграя ворон здається нескінченною, їх десятки, сотні тисяч і каркають так, що навіть у герметично закритій кабіні чути. Фрідріх по рації запитав у Хельгі:
  - Може лупнем по них з кулеметів?
  Дівча-ас заперечила:
  - Не варто! Тут може бути кожен патрон на рахунку!
  Фрідріх хихикнув:
  - Що ж цілком можливо! У короля під троном лежать у мішку патрони.
  Через зграї стерв'ятників раптом вискочила перша партія радянських літаків. Їх першими зустріли "Саламандри". Втрати були з обох боків, росіян полегло більше. Фрідріх відкрив вогонь із запізненням і збив лише вісім машин. Але все одно цей лихий початок. А ось пара німецьких "Саламандр"-3 виявилася збитою, а також Ме-262 незрозуміло як примудрився вирватися вперед усіх.
  Але головне було ще попереду. Зграя ворон скінчилася, німецькі льотчики вискочили на простір над Червоногвардійським полем і почалося.
  Назустріч німецькій ескадрі кинулася ціла армія, а тут і справді була авіація з кількох повітряних армій СРСР. Величезна армада літаків усіх видів, але найбільше саме Яків і дещо менш Лаггов.
  Фрідріх відкрив вогонь із дистанції понад шість кілометрів. Він знову поринув у потоки дикого трансу, коли ти не цілишся, а пальці все натискають автоматично. Коли вже немає міркування, думок, тіло начебто твоє, але ти вже наче маріонетка невідомих сил... А значить і плоть не твоя, а нею дух пекла - нечистих, злих сил...
  Ну, а голові хлопчика-термінатора, вже який за раз зазвучала пісня:
  У колі друзів, але водночас самотній,
  У полоні страждань, сумних турбот!
  Наш світ настільки лайкою стомлений,
  Не видно ні роздолля, ні краси!
  Куди ти нас привів - злий чорт лукавий?
  Коли злий демон армією крутить!
  Полювання нам звичайно ратної слави,
  Хоча душею я мерзенний паразит!
  
  Така порожнеча в згаслому дусі,
  Навколо трясовина не бачити шляху!
  І смерті, цей кіл безжалісній старій,
  Що збирає данину у святій Русі!
  
  Не блищить розуміння простий,
  Все в павутинні, безмежній владі!
  Полювання жити в обителі земній,
  Вкушаючи з милою солодощі, радість, щастя!
  
  Але рок поправив сина на війну,
  Де забути довелося нам спокою!
  Не треба клясти за це Сатану,
  Ми самі не хотіли іншого!
  
  На літак розсікаю вихор,
  Виконавши виверт, і прийом коронний!
  Боєць Вітчизни вірте не загинув,
  Зіграємо марш підонкам похоронний!
  
  Противник численний, сильний,
  Машини, винищувачі, ракети!
  Ми пекельний Вермахт у тріски рознесемо,
  Росії будуть подвиги оспівані!
  Прийде на Землю, вірю комунізм,
  Ми заживемо щасливо - твердо знаю!
  Розсиплеться кат людей - фашизм,
  Перемога буде у ласці, світла Травня!
  
  Батьківщина, стрімкий політ,
  Воно нам подарувало, життя святе!
  Гімн Батьківщини у серцях у нас співає,
  Адже за неї я люто воюю!
  
  І час, вірю світле, прийде,
  Вбивств не буде, старість у прірву згине!
  Без краю розвиватиметься рід,
  Верх прагне досягнень ліній!
  
  А щоб нам наблизити час;
  То треба як солдатів Русі боротися!
  Щоб до всіх, хто не дебіл дійшло,
  Що росіяни завжди вміють битися!
  У голові Фрідріха звучала гарна патріотична пісня, а зрадницькі руки, і ноги робили прямо протилежне. А саме посилали снаряди до радянських літаків усіх видів та марок. Радянські ж льотчики намагалися зблизитися і, затіяти звалище... Волька з ходу розстрілявши понад півсотні машин, зробив віраж і пішов від пострілів та спроби тарана ( цього камікадзе, він зрізав кулеметними короткими чергами). Потім літак юного аса змістився, і перебуваючи з бойовим трансом, хлопчик дав дуже з авіагармат. Дуже скосила цілу низку радянських винищувачів, що виринули з тилу.
  Тут Фрідріх сам ледь не таранився, але зумів зісковзнути в лінії вогню і продовжити винищення противників. Цього разу його жертвами стали двомоторні "Пішки". У голові хлопчики майнув афоризм (пішаки теж не горішки, майбутні ферзі!). Хельга пискнула в рацію:
  - Ой, люба матусю! Як тиснуть!
  Фрідріх, виконавши незавершену мертву петлю, з великої дистанції зрізав радянські винищувачі, які намагаються зайти в тил Хельгі. Одні з них "Крамник" (Лагг-5), був з великою червоною зіркою на фюзеляжі ... Значить герой СРСР. Саме дівчисько, на штурмовій модифікації Фоккен-Вульфа стріляло по німців, що насуваються на позиції, танка армії Ротмістрова. І била при цьому досить влучно, вдало пікіруючи.
  Фрідріх поки бився з літаками супротивника, подумки подякувавши постачальникам, за збільшення боєкомплекту. Він термінатор-зрадник навіть у танк Т-34-85 примудрився всадити, причому обравши командирську (це видно по антенах, які, не дивлячись на пил і дистанцію, гострі очі Фрідріх легко розглянули!).
  Кришку люка пробило відразу три снаряди і, танк зупинився.
  Внизу також було спекотно, авангард п'ятої гвардійської танкової армії вже накотився на гренадерів СС та частини другого корпусу.
  Перші радянські машини скотилися в протитанковий рів, і їхній хід сповільнився. Скорострільні гармати "Тигрів"-5 та "Пантер"-5 обрушилися на них. Ось у чому, нові німецькі сильні, то це бій на дистанції, щоб отримати над ними перевагу, радянські танки мали увійти в ближній бій. Влаштувати сміттєзвалище... Але ось тактично рішення було неточним, рвати чистим полем де вирили рови, на зустріч, які чекають на "видобуток" машин. Та ще не навалитися при цьому гуртом?
  Щоправда, радянські Іли, незважаючи на відчутні втрати, все ж таки проривалися, як маленький боксер, що пірнає під джем велетня, до ворожих танків, завдаючи шкоди, у тому числі й бомби малих розмірів. Щоправда, на деяких "Тиграх"-5 стояли зверху сітки, але багато машин, німецька піхота була змушена встановлювати захист буквально на ходу.
  Фрідріх подумав, що якби росіяни завдали більш концентрованого удару, у них були б куди вищі шанси на купу малу і вигідний ближній бій.
  Тарани з боку червоних льотчиків тривали, але, наприклад, проти дуже крутих "Саламандр"-3, ця тактика не приносила очікуваних плодів. Втрати німецької авіації наростали, як утім, ще більшою мірою радянською. Але це вже був не нерозділений бій. Багато радянських пілотів мали пристойний досвід, недарма вони прикривали Москву, так що фашистам неабияк діставалося.
  Фрідріх чиє чуття загострилося неймовірно, завжди уникав попадань і інтуїтивно лупцював по найнебезпечніших радянських винищувачах. Намагаючись вибити саме лідерів. У нього це виходило, і виходило без осічок. У голові, між іншим, виникла порожнеча і відсутність сприйняття битви як такої. Тіло реагувало, цілі ловилися, промахів не було. Кілька разів навіть діставалося танкам.
  А безліч сотні, якщо не тисячі летальних апаратів усіх видів, так і майоріли, мелькали перед очима. Ось, наприклад Хаффман на своєму Не-362 ... Б'ється по особливому, швидкість, ривок реактивної машини, і летять на всі боки уламки ... А росіяни теж непогано .... Ось тільки де Кожедуб, його пора б знеструмити ... Фрідріх рухається по мінімуму, не треба тепер віражів, економно бити, але тільки, так трохи зміщуючись від поразок.
  Боєприпаси закінчуються, як і паливо в баках, а з боку німецьких позицій приходить значне підкріплення. Саламандри, і навіть кілька грізних Ме-362 першими вступають у бій, а за ними та решта гітлерівської комарильні. Знову накат на накат... Радянські літаки теж починають відходити. У них закінчується пальне, та й втрати перевищили: всі мислимі та не мислимі межі. Фрідріх повертається і запитує Хельгу:
  - Все в порядку?
  Дівчина відповідає:
  - Літак на ходу! Я підбила шість танків, і один винищувач.
  Фрідріх свиснув:
  - Та ти за кількістю знищених танків перевершила навіть мене. Я особисто знищив лише п'ять машин із дулами!
  Хельга хихикнула:
  - А літаків скільки?
  - Літаків? - У Фрідріха в голові майнули цифри ... - Рівно триста один! Новий всесвітній рекорд. Ось це та досягнення...
  Хельга вигукнула:
  - Та ти просто лицар! Ні, швидке божество руйнування. Сам великий Калі... Всесвітній боєць!
  Фрідріх ввічливо поправив:
  - Взагалі, коли це не бог, а богиня зла. Тобто жінка, хоча в індуїзмі дуже шановане та популярне божество. Їй збудовано безліч храмів, і підносять молитви.
  Хлопчик раптом помітив, що сильно подряпав об важіль собі коліно. І вилаявся:
  - Ось, чорт забирай! Не варто було робити віраж, на такій рясно озброєній машині.
  Хельга з занепокоєнням промовила:
  - А наступний виліт у тебе без мене?
  Фрідріх охоче підтвердив:
  - Та твій Фоккен ще заправлятимуть і заряджатимуть, а мій уже стоїть готовенький. Тільки не кажи, банально бережи себе!
  Хельга рішуче заявила:
  - Ні! Моя порада тобі, дерись і бійся якнайкраще... Якщо це взагалі можливо.
  Літаки сіли і Фрідріх помчав бігом до наступної машини. Підібрана комбінація Ме-362 і штурмової F -490 була оптимальною для суперасса всіх часів і народів.
  Фрідріх, відчувши босими ногами, колкі шорсткі педалі Фоккен-Вульфа-4, почав вичавлювати швидкість, і підспівувати:
  - Я лечу на лайку! Розтопчу на порох тварюка!
  Битва на Червоногвардійську тривала. Крім танків самої армії Ротмістрова, до поля бою настигли ще й півтораста радянських машин, знятих з південного флангу та району Каширського радянського фронту. Щоправда, поки що прибула лише перша партія машин. Радянська авіація також не думала здаватися, але поки що не була особливо активною.
  Фрідріх взявся за танки, використовуючи свої гармати спеціально створені для цього. На його думку, калібр 37 - міліметрів поки що оптимально підходив для цієї мети. Ось, наприклад, Рудель такими гарматами, без жодного бойового трансу, знищив, вірніше, що справедливіше, підбив 534 танки за всю війну. Адже була звичайна людина, а не Фрідріх який. Хлопчик згадав про те, як його батько говорив матері, що комбінований вплив на плід дитини, що носиться в утробі, може крім прояву феноменальних здібностей у міру статевого дозрівання, перетворити сина в психопата ...
  Може його бойовий транс, і ця надсила воїна теж наслідок впливу, природа якого йому не відома.
  Але ось йдуть танки, для льотчика, їхні рухи здаються повільними, а для Фрідріх тим паче. Юний ас почав лупити з горизонтальної площини навскідку. Просто палить і лупить. Спалах світла, від невеликих вибухів, пробиті наскрізь люки. Багато машин при цьому спалахують, оскільки бензобаки розміщені в бойовому відділенні. І руйнація у Т-34 відлетіла як шпунтик рогатки дуло.
  Часто влучення снаряди викликало детонацію боєприпасів. А це у свою чергу...
  Фрідріх не думав про такі дрібниці, він спостерігав за картиною, коли зазнавши великих втрат і усвідомивши марність спроб, проривати, чим вириті ж радянським народом рови гвардійські танки рушили в обхід.
  Але й тут на них чекав неприємний сюрприз. Два десятки "Суперфердинандів", встигли підійти. Вони, на жаль, були з сильнішими ходовими якостями завдяки використанню американських моторів.
  Радянські машини йшли відкритим полем, а отже легендарні винищувачі, могли бити вже з трьох кілометрів дистанції. Звичайно "Суперфердинанди" і промахувалися, але висока скорострільність зенітних гармат, що дозволяла їм, лупцювати досить часто. Крім того, поле було сильно перерите і переоране снарядами, і Т-34-85 не могли набрати швидкості. Але вони все одно рухалися наче валу при виверженні. А на допомогу "Фердинандам"-4 поспішали "Пантери"-5 та круті американські "Відьми"-5, швидкісні винищувачі танків.
  Фрідріх намагався вибивати (чисто підсвідомо) командирів. Навіть пальці звело від напруги. І плоди були! Молодий термінатор, а з горизонтальної проекції підбив сорок два танки Т-34, три КВ-с, і два Су-122. Моби і на три машини більше, але відволікали, нальотом радянські винищувачі, і головне штурмовики. За ними Фрідріх і став всаджувати і з авіагармати 37-міліметрів, і двох 20-міліметрових (теж досить разючих, якщо точно потрапити у ліхтар або бензобак, або мотор).
  Усього двадцять сім літаків, і їх вісімнадцять Ілів... Непогано, якщо зважити на важливість кожного танка, навіть пошкодженого в цій запеклій битві... Ось кілька Т-34-85 прискорилися, і таки прорвалися на ближню дистанцію. Ось запалали слабоброньовані американські "Відьми"-5.
  Фрідріх побачив штурмовик Ганса-Ульріха Руделя. Це вже давно уславлений ас, схоже, теж вирішив замінити "Штуку", на сильніший та швидкісніший Фоккен-Вульф-5. Його емблема факел відома всім. Він спитав Фрідріха:
  - Як справи ангел смерті!
  Хлопчик-термінатор відповів:
  - Справи в Гестапо, а в мене скоєння!
  Рудель запевнив:
  - І в мене непогано! Тільки ось як тобі вдається так точно та швидко палити та ще й з горизонтальної площини?
  Хлопчисько-ас, сміючись, відповів або навіть заспівав:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Знайти алмаз царів Землі у проточній воді!
  - Нічого я наприкінці дня до тридцятки наздожену! - Пообіцяв Рудель.
  Повернення, заміна літака, і знову вже рідний Ме-362, літак, який не отримав якщо не брати до уваги кульових пробоїв на крилах, пошкоджень під керівництвом Вольки. І звичайно ж танкова битва.
  На Красгвардійському було спекотно. Колони п'ятої гвардійської армії та зняті з інших фронтів бригади підтяглися. До німців теж підповзли підкріплення, зокрема й дюжина американських винищувачів танків, нових М-18 з гарматами 110-мм. Ці машини не поступалися в забійній силі гармат "Тиграм"-5, калібр 105, і навіть краще побивали Т-34, оскільки менш схильні до рикошету. Сама гармата при цьому теж з переробленої американської зенітки, а значить скорострільна. Тільки ось бронювання слабше за німецькі, але все - таки 186 - міліметрів цілком достатньо, щоб тримати снаряд в лоб. Тим більше, на ходу Т-34-85 дуже часто мажуть.
  Фрідріх ще на відстані відчув цунамі наближення нової хвилі літаків червоної армії. А значить, поки не до танків, які вже майже зчепилися в щільну, ними нехай краще займуться штурмовики. Серед них до речі видно, дуже озброєні та броньовані Не-329. Як штурмовики та винищувачі танків сильні. Особливо з гарматами 88 міліметрів Ра-44, які пробивають не тільки дах танка, а й у лоб. Тільки ось у повітряному бою, ця машина, м'яко кажучи, не така універсальна, як "робоча кобила" Фоккен-Вульф.
  Серед штурмовиків Фрідріх побачив літак Хельгі. Ну, звичайно ж, знову в строю.
  Хлопчисько-термінатор, по дорозі трохи знизившись, розкриємо три танки та САУ-76.
  - Буде уявлення у нас! Просто найвищий суперклас!
  . РОЗДІЛ Љ 18.
  Хельга охоче відповіла:
  - Я тобі звісно вірю! Серце віддала не звірові! Буде дана тобі відповідь - віриш чи ні?
  Замість відповіді Фрідріх почав палити з великої дистанції знизу... А потім набираючи висоту.
  Радянських літаків було досить багато, але все-таки менше ніж перший раз. Льотчики Люфтваффе почували себе цілком впевнено, як першокласник набридлого однолітка, який побив у незнайомій йому школі, після цього буквально переповнений силою.
  Радянські пілоти стали хитрішими, і потрапивши під удари, тут же розбилися на групи, намагаючись відтягнути на себе німців. Фрідріх атакував їх, вилазячи на гірку. Для нього втім, відмова, супротивника від прямолінійної атаки лише полегшувала тактику. А ось інші німецькі винищувачі полізли у бій.
  Фрідріх у досаді зазначив, що Не-362 його зазвичай випереджають. Але нічого страшного, з великої дистанції за кілька кілометрів, все одно ніхто зрубати не вміє.
  А "Саламандри"-3 просто як дитячі паперові літачки, стриб, стриб акулою по хвилях, і самі ж отримують...
  Фрідріх вибрав собі жертву, командирський літак, не встиг подумати, як ця машина збита. Хлопчик вивів мораль:
  - Програвати на війні на відміну від спорту, можна один раз, виграєш на війні на відміну від гри нескінченно! Втім, фігури з дошки злітають тільки у переможця, переможець ставить на дошку, навіть раніше збиті бойові одиниці!
  Втім, бійка відчувалася й у польових умовах. Наприклад, Віттман вже досить запеклий танковий ас, бився на "Тигрі". Він разом із навідником теж досить часто промахувався, хоча танк і легко розвертався. Навідник Шлейх ледве встигав стирати піт з обличчя. У лоб цього сталевого монстра вже кілька разів потрапило, але поки обходилося рикошетом. Віттман репетував на всю горлянку:
  - Підпускай їх ближче не нервуй, пли...
  Про стан людини в тих жахливих умовах говорили і враження учасника бою, заступник начальника штабу 31-й тбр, який нещодавно став Героєм Радянського Союзу Григорій Пенежко. ... Перед уявними образами залишилися важкі картини... Стояв такий гуркіт, що перетинки давило, кров текла з вух. Суцільний рев моторів, брязкіт металу, гуркіт, вибухи снарядів, дикий скрегіт заліза, що розривається... Від пострілів в упор згортало вежі, скручували гармати, лопалася броня, вибухали танки.
  Непробивний важкий "Паттон"-3 майже впритул намагалися взяти радянські Т-34-85. Той огризався, екранована броня бугрилася. "Відьми"-4 прослизали і самі намагалися застосувати маневр. Наче це була кінська армія стародавніх лицарів, що ось-ось вразять один одного. Часто обидва танки палили впритул і підривали один одного.
  Від пострілів у бензобаки танки миттєво спалахували. Відчинялися люки, і танкові екіпажі намагалися вибратися назовні. Григорій побачив молодого лейтенанта, що наполовину згорів, що повис на броні. Поранений, він не міг вибратися з люка. Так і загинув. Не було нікого поряд, щоб допомогти йому. Солдати втратили відчуття часу, не відчували ні спраги, ні спеки, ні навіть ударів у тісній кабіні танка. Одна думка, одне прагнення - поки що живий, бий ворога. Радянські танкісти, що вибралися зі своїх розбитих машин, шукали на полі ворожі екіпажі, які теж залишилися без техніки, і били їх з пістолетів, схоплювалися врукопашну.
  Зображення у стилі сюрреалізму капітана, який у якомусь несамовитості заліз на броню підбитого німецького "Тигра"-5 і бив автоматом по люку, щоб "викурити" звідти гітлерівців. Дуже, як сміливо діяв командир танкової роти Черторизький. Він підбив крізь вихори снарядів, прорвавшись у борт ворожий "Тигр"-5, але й сам був підбитий. Вискочивши з машини, танкісти загасили вогонь. І знову пішли у бій.
  Хельга вже останнім снарядом пробила дах танка Григорія Пенежка. Снаряд потрапив у бензобак, і все спалахнуло. Полум'я обпалило радянських танкістів, змусивши вискочити з люків. Але сам поранений Григорій вискочити не встиг ... Він згоряв живцем розуміючи в натурі, що таке пекла ...
  Фрідріх бачачи, що ворожа авіація, вже порозумнішала і намагається діючи комбіновано відлітати, сам атакував танки ... Вже справді німцям доводилося туго, хоча в бій вступили найбільш сильно озброєні англійські танки "Челленджери" (Екіпажі теж із синів Британії і стріляють на диво влучно). .
  Фрідріх сповнений демонічної енергії та азарту, він готовий поодинці, змісти все й усіх, хай навіть треба битися з цілою танковою армією, а повітряною тим більше. Але доводиться повертатися, паливо та боєприпаси закінчуються , за це, виліт, збивши п'ятдесят сім літаків і підбивши тридцять один танк і шість САУ, плюс ще два бронетранспортери, три "Катюші", чотири "Андрюші", машини, що намагалися виїхати в тил .
  Хельга помітила:
  - У росіян є пісня про жінок у наших селищах! А у нас не тільки баби бойові, а й мужики, що треба!
  Фрідріх погодився:
  - Наші чоловіки, що треба, але жінки кращі!
  Хельга хитро заявила:
  - Жінка перемагає, проливаючи сльози, чоловік - змушуючи їх пролити!
  Фрідріх, скелячи зуби, помітив:
  - Раз ми гостримо, значить все не так вже й погано на сьогоднішній день!
  На черговий виліт доводиться летіти одному... Ну, що ж раз так, то сумувати немає сенсу... Вже й спекотно ж у Фоккен-Вульфі з двигуном повітряного охолодження. Дуже жарко, двигун, плюс сонце, плюс мало часу на охолодження. Сам Фрідріх навіть дивувався, як його ще не звалило за такого бузувірського навантаження. Адже елементарно... все нутрощі виїдає...
  Радянські танки капітально порідилися... Все ж таки до німців знову прибуло підкріплення, і кинуті в бій майже всі штурмовики... Але й Ротмістрову підходять підкріплення... Ті ж танки з іншого фронту.
  Натомість у повітрі значно спокійніше, хоча й з'являються окремі партії винищувачів чи штурмовиків.
  Фрідріх повторює колишню перевірену тактику, він уже знає, що її вона не підведе. А німці.
  Теж відбувається перегрупування, оскільки більшість радянських танків вже знищено, можна спробувати атакувати самим... Віттман похмуро зауважив:
  - Підбили вісім танків... Для одного дня добре, але для такого дня погано...
  Навідник поправив:
  - Загалом дванадцять....
  Віттман перебив:
  - Чотири знищені машини, коли російські лізли, через глибокий протитанковий рів - не береться до уваги! Це було просто. Та й боєкомплект слід поповнити.
  Але радянські танки знову кинулися вперед, коли їх особливо почали діставати штурмовики. Зокрема Фрідріх, який розстріляв п'ятдесят п'ять снарядів, із них сорок дев'ять танків Т-34 та шість САУ. І на це пішло в нього п'ять з половиною хвилин... Отак бій... Можна було звичайно й більше... Фрідріх подумав, а навіщо йому палити з двох гармат одночасно? І Однієї цілком вистачить... А поки що...
  На аеродромі його зустріла Хельга, так жарко поцілувала, в губи і прошепотіла:
  - Ось втілення лицарства - Дон Кіхот!
  - Що ти сказала? - визвірився Фрідріх.
  Дівчина відразу одужала:
  - Вибач вовченя ... Я хотіла сказати Ланцелот!
  Хлопчисько-ас огризнувся:
  - Тоді інша річ! Адже Дон Кіхот, це пародія на лицаря. Свого роду висміюють безглузде лицарство і безкорисливе благородство!
  Хельга погодилася:
  - Я загалом розумію це! Але...
  Фрідріх обірвав дівчисько:
  - По літаках живо!
  Радянські танкісти та льотчики, схоже, зробили останню спробу переламати хід, що вкрай невдало протікає битви. Генерал Гота як досвідчений полководець, що вже досконально вивчив тактику росіян, не поспішав атакувати, а навіть трохи подався назад, щоб на всі сто відсотків використати перевагу вогневої могутності. Ну і звісно ж у бронюванні. Це тактика рослого боксера, який відступає перед коротуном, працює другим номером, але не дає низькорослому пінчеру скоротити дистанцію і отримати перевагу. Ну, а у Ротмістрова іншого й виходу нема! Чи атакуй, чи помри! Останнє краще, хоча те й інше цілком може бути разом!
  Ну, Фрідріху доводиться битися і з авіацією... Теж бій, і противник відважний...
  Але спочатку хлопчик-термінатор розстріляв п'ятнадцять атакуючих танків Т-34-85. Так ефірно однією чергою...
  Хельга вигукнула:
  - Ти ж імператор повітря! Отак та прославитися Третій Рейх!
  Фрідріх відповів:
  - А він уже уславлений! І славити не треба!
  Хельга кричала:
  - А ти прослав його ще більше!
  - Постараюсь! - Рикнув Фрідріх.
  Він знову впав у ультрабойовий транс. У голові хлопчаки крутилися дивні думки. Ось, наприклад, що буде з ним після перемоги Третього Рейху? Звісно, заступництво дружини імператора забезпечить йому найвище становище, яке син стане спадкоємцем Великої Імперії. Захоплюючі перспективи! А росіяни, нарешті, навчатися порядку та дисципліни, до якої їх привчити не міг навіть Сталін кривавий грузин.
  Хоча, звичайно ж, до перемоги ще далеко... А може взяти і повернути винищувач врізавши фрицями. Отак перебити кілька десятків фашистських машин і повернутися до СРСР героєм?
  Але ось чи допоможе йому це, якщо героїв війни, які втекли з полону, розстрілюють, а.... Сталін взагалі нікого не вірить, сказав, що він не має сина Яковлєва! Тож він Фрідріх уже не може повернутися назад... Тим більше вже після того, що він зробив... Бігти в СРСР можна було одразу, коли йому лише дали "Штуку". Хлопчика б пробачили... Ну, може, в штрафні батальйони відправили, а якби він ще й збив декого з гітлерівців... Та був у нього шанс повернутися... Але зараз, у СРСР його не пошкодують, надто він кривавим став....
  Фрідріх подумав, чому він не перебіг на бік порад. Ну гаразд у Гітлер-югент вступив, опинившись у центрі Берліна, він тоді й не мав іншої можливості для виживання. Але навіщо він убивав комісарів? Можна було просто відключити... Чому раптом у ньому прокинувся дикий звір... Навіть не звір, бо тварини як правило вбивають, щоб їсти чи через почуття голоду. Людина ж перетворила вбивство на забаву, ставши гіршою за тигра...
  Що з ним трапилося, що вбивство почало доставляти радість, а бажання піднятися в Третьому Рейху, зробити кар'єру охопило всю сутність? Хто він став... Чому в ньому зникло почуття патріотизму і прихильності до свого народу?
  Втім, хіба в нього одного? Ось той самий генерал Власов чи Борис Олексійович Смисловський. Ось теж дивна особистість, здавалося зразковим представником дворянського корпусу царської Росії. І треба було йому перейти на бік Гітлера та інших фашистів. Офіцер Російської Імператорської армії, капітан. Після Громадянської війни був інтернований до Польщі, потім емігрував до Німеччини. Вступив на службу до Німецької армії. З 1928 по 1932 навчався на Вищих курсах при Військовому відомстві (Академії Генерального штабу) Рейхсверу. Під час Другої світової війни взяв активну участь у формуванні російських добровольчих частин. Вважав, що німці можуть сприяти відновленню Росії: "Перемога Німецьких армій має привести нас до Москви і поступово передати владу до наших рук. Німцям навіть після часткового розгрому радянської Росії довго доведеться воювати проти англо-саксонського світу. Час працюватиме на нашу користь і їм буде не до нас. Наше значення як союзника зростатиме, і ми отримаємо повну свободу політичної дії".
  У голові хлопчаки пливло прочитане раніше в Інтернеті... Зовсім випадково погляд пробігся по сторінці довідника - "пособники нацизму - ганьба нації!".
  Правда, при цьому ніколи не співпрацював з генералом А. А. Власовим, оскільки не поділяв ні його погляди, ні його план дій, проте особисто зустрічався з ним тричі в основному за завданням німецького Генерального штабу.
  Фрідріх перервав свої думки... Вісімдесят три радянські літаки були збиті, а останні снаряди вже сідають у танки, і вже можна повертатися... Ну й покидьок він... Як опустився... Кривава повія! Очі одразу ж стали мокрими... По гладких хлопчачих щоках потекли солоні крапельки сліз... Як гірко, хоч застрелились!
  Після повернення вигляд втомленої, але веселої Хельги одразу ж підняв настрої, і він знову помчав у бій... Адже він воїн! А значить, народжений перемагати, а чия нація слабша, з нею він не товаришує!
  Хельга раптом помітила:
  - Ти що плакав?
  Фрідріх труснув головою:
  - Це вже в мене очі сльозяться від втоми! Яка битва! Я вже шосту добу не стуляю очей! Та й раніше майже не спав!
  Хельга втішила:
  - Ось котел зімкнеться і ми трохи поспимо... Залишається трохи. Зовсім трохи до перемоги!
  Політ на Фоккен-Вульф-4, авіації противника не видно, а від танків вже мало що залишилося. Але й ті, що їсти, потрібно добити.
  Хельга шепоче в рацію:
  - Ну, давай їх! Отак викручуючи вісімку!
  Фрідріх хихикає:
  - Крутити вісім краще, ніж здобути шість на погони!
  Дівча, вбивши машину з пікірування гаркнула:
  - Ні, тебе уявити шісткою ніяк не можна. У тобі видно породу короля.
  Від п'ятої гвардійської армії залишилися ріжки та ніжки. Тепер уже й Гота наказав наступати, тим більше, що вже вечоріло, час перевалив далеко за вечерю і почала насуватися темрява.
  На полі битви залишилося понад тисячу ста підбитих і знищених радянських танків, і близько трьох сотень німецьких, що отримали ті чи інші пошкодження. З них приблизно шістдесят п'ять машин уже в жодному разі не підлягали відновленню.
  А Фрідріх, залишивши свою подругу спати на розкладачку, все ще літав. Цього разу його перенацілили на придушення артилерії. Відчайдушний марш Ротмістова відвернув частину сил, армії Майншейна і вони просунулися за день і вечір не більше дванадцяти кілометрів. Настала ніч, але штурмовики досі працювали. Просто змінилися пілоти.
  Знову Фрідріх зіткнувся з нічними бомбардувальниками У-2. Машини летіли майже в щільну до землі - політ, що голить. Вони мали б шанс при такому маскуванні проскочити, але в цій ситуації спрацювало диявольське чуття юного термінатора.
  Крім того, Фрідріх раптом стало дуже соромно за свої сльози, і він розлютився... Навіть погляд у хлопчика змінився. І в голові помчали зовсім інші слова, інші пісні;
  Гнів розтікається по тілу вогняною хвилею,
  Зрозуміти не можна таке діло і що тепер зі мною!
  Ось пекла відкрила всю чорноту в душі,
  Хочу палаців - мені мало з милою та раю в курені!
  
  І як усе це вийшло, не знає навіть Бог,
  Я став зрадником піддонком, але ось поки що здох!
  Від куди це одкровення, хто це породив,
  Черпаю у чаші натхнення - могутніх сил!
  
  Нас Диявол у мережі волок, викинувши в коло порочне,
  Так вийшло, попався у мережі я!
  Але павутину розірву, і Бога серцем я прийму,
  Не треба тільки клясти небесний місяць!
  І це брати по зброї знаю точно!
  
  О дай мені шанс святий Господь,
  Моя натура, ти зрада і мерзота!
  Хотів я тіло, врятувати лише тіло,
  А опинився в безодні, де заснула мудрість!
  
  Фашист сказав: Ти служи нам.
  Отримаєш землі, гроші, титули зізнання!
  Але відмов ти від душі,
  А це найгірше на світі покарання!
  
  Але я слабак, потрапив в халепу,
  І погубив у собі живе, честь та совість!
  Нехай буде так, важкий факт,
  Адже не роман вийшов, просто повість!
  
  Що мені робити, дороги назад;
  Не залишилося й тепер хоч шиєю в петлю!
  Але біс сказав, кінчай бардак,
  Таку боягузтво я повір нам, не приймаю!
  Фрідріх закінчив цей "вокал", збиваючи "вушка" і тут відчув сильну втому... А що вже розцвіло, отже, настав новий день 11 липня. А він сім діб на ногах.
  Хлопчик після посадки ледве встиг добігти до ліжка і відразу впав;
  Сон виявився дуже напруженим... Фрідріх снився, що він студент і слухає лекцію. Причому велетенського зростання викладач розповідає її з таким натхненням і жаром, що мимоволі прислухаєшся. Там йдеться про давнього історичного ворога Росії США. Схоже, в його Батьківщині вигадали нарешті гідну зброю відплати;
  -Вам має бути відомо, що армія Пентагону, задіяла свої найкращі ударні сили у боротьбі з нашим прагненням пробити шлях до інших світів. Я надіслав телеграму до Натовських військових, де заявив, що не збираюся захоплювати землю, що проводжу мирні дослідження, спрямовані на благо всього людства. Вони не почули моє послання, вони міряють кожного за своєю сумнівною та егоїстичною шкалою цінностей. Ці підонки з манією величі гадають, що можуть керувати всім людством. Думають що якщо у них маніакальна пристрасть до захоплення та руйнування, то й у інших представників інших світів має бути така сама тваринна пристрасть.
  Промовець зробив паузу і вислухав щедру хвилю оплесків. І Волька теж посилено плескав йому, хоч і не любив визнавати за собою авторитетів. Ну, а могутній гігант продовжив:
  - Я не звір і не хижак, але я здатний і маю намір захищатися, від моєї боротьби залежить благо моєї цивілізації, і якщо мої вороги, і вороги моєї цивілізації мають намір напасти, то я маю намір захищатися. Я знищу тих, хто стоїть між мною та свободою. Тих, хто вже майже поневолив людство, вважаючи себе вищою, не підсудною людям нацією чекає відплата. Групі олігархів я вже дав по п'ятаку, покажу їм приклад людини, здатної битися, а не лягати під сокиру як покірна вівця. Ми всі повинні згуртуватися, бо це наша спільна справа, бо й на Землі скоро нічим дихатиме. Тепер до діла. Для перемоги над Американським і Натовським флотом нам потрібні великі, не обмежені запаси енергії, принципово нова зброя, і вона має. Багатьом навіть найкращим із вас воднева бомба здається межею досконалості. Багато навіть найкращі з вас припускають, що немає інших сильніших способів для отримання енергії, за винятком може бути важко практично реалізованої анігіляції. Всім вам відомі термоядерні реакції, злиття атомів водню та утворення гелію. Та й інших елементів аж до заліза. Термоядерний синтез дає світло зіркам упродовж мільярдів років. І багатьом із вас здається не можливим можливість здійснення принципово нових реакцій синтезу: практично не існують у природі. Багато хто з вас сповнений стереотипних думок, що якщо реакції не існує в природній природі, то вона не може існувати в принципі. Яка абсурдна помилка, наука надцивілізацій дає спосіб отримання гігантських мас енергії в масштабах та реакціях, що не існують у природі. Вам вже відомо існування кварків: міні-частинок, з яких складаються елементарні частки. Елементарних частинок навіть ваша наука виявила сотні. Крім них, що теж зафіксувала ваша наука, є частинки різних видів, багато з яких видаються дивними, або навіть зайвими. Вас вражає різноманіття кварків, що важко пояснити звичайним логічним шляхом. Ще зовсім недавно ваші вчені відкрили частки звані преонами, частинки з яких складаються кварки, і до них вам не вдалося, як дістатися і вивчити. Ну а витягти з ядра не те, що преони, навіть кварки вам поки що не вдалося. Ну а яку енергію можна отримати за рахунок їхнього злиття чи розщеплення: незмірну навіть у порівнянні з термоядерною реакцією. Навіть при сучасному, досить низькому рівні земної науки є теоретичні розрахунки, які показують, що чим менше частка, тим більше енергії вона витягує. Це свідчить про те, що якби удаль опанувати таку енергію, то тоді удаль отримати практично необмежене джерело енергоресурсів. Однак не одному земному вченому так і не вдалий не тільки відтворити реакцію злиття мікрочастинок, а й навіть витягти з ядра вільного кварку.
  Навіть отримати вільного, не пов'язаного кварку поки що не вдалість. У чому ж причина, що реакції з розриву або злиття надлегких частинок досі не вдається, не тільки повторити, а й навіть зафіксувати в природі. Причина в тому: ось чому термоядерна реакція так утруднена, що її образно навіть називають богатир з дуже короткими руками. Для того, щоб викликати термоядерну реакцію, потрібна енергія атомної бомби, для вибуху атомної потрібні звичайні вибухові речовини. Для того, щоб викликати реакцію злиття кварків - мало реакції вибуху термоядерного заряду, його мощі не вистачає для реакції, ось чому в природі не зустрічаються надважкі кварки. Відсутній проміжний ступінь, ступінь, який відокремлює та класифікує реакції всередині атомного синтезу. У термоядерному синтезі є щаблі одна за одною, які йдуть по наростаючій у плані енергії, що виділяється. Реакцією, що виділяє набагато більше енергії, ніж термоядерний вибух, і яка трапляється вкрай рідко: це анігіляційна реакція. Походить вона від зіткнення матерії та антиматерії. У природі вона зустрічається рідко, надто рідко, тому що в реальному світі майже немає антиматерії. Реакція анігіляції рідкісна в природі, відсутня проміжна ступінь між реакцією синтезу елементів і термоядерною реакцією. Суть проблеми полягає в тому, що антиматерія сама по собі із простої матерії не робиться. У межах нашої видимої системи ми її спостерігати не можемо. Але якби ви перемістилися в просторі і опинилися на стику всесвітів, на межі світу та антисвіту, то ви б побачили, як протікає процес анігіляції у великих масштабах. Суть проблеми виявилася в отриманні достатньої кількості антиматерії, тобто матерії, яка не могла б існувати у реальному світі. Вона постійно входила б у зіткнення з реальною звичайною матерією, вона повинна була, анігілюватися або вибухати подібно до того, як вибухають при дотику два окремо безпечних хімічних елементи. Протони, нейтрони, електрони, стикаючись з позитронами, антинейтронами, антиелектронами перетворювалися б на фотони, що неслися в різні боки, та інші частинки. Їхня швидкість розльоту колосальна і перевищує швидкість світла. І за масштабної анігіляції частки переходять у надсвітлу швидкість, віддаляючись, друг від друга. Анти матерію складно отримати простим шляхом шляхом розгону частинок на прискорювачах. Результат, одержаний таким шляхом, ніколи не виправдає витрат. І все ж таки експериментальним шляхом був знайдений ефективний спосіб отримання антиматерії в солідних масштабах. Суть його полягає в тому, що ймовірність отримання антиречовини, як і речовини, приблизно однакова, а це означає, що різниця між антиречовиною і звичайною речовиною не велика і потрібно не так багато енергії, щоб змінити полярність матерії. Це можна зробити, використовуючи не таке вже сильне випромінювання особливого поля та особливої хвилі за природою. Крім кварків, преонів, існують креони, резони, форкони, рюмони, хородони, ромони та ін. Відкриття особливих хвиль зробило переворот у науці та суспільстві. Але чиє ж випромінювання, якого рівня могло змінити вигляд матерії, перевівши в якісно новий рівень, змінюючи властивості речовини. Новий вид випромінювання був відкритий для дослідження здібностей людини, його екстраординарних здібностей. Ми Гітлернатори раніше за інші нації та народи опанували екстра-здібності. Нове телепатичне випромінювання проникало крізь свинець і ще щільніші тверді суперматеріали, що вже саме по собі вказувало про іншу систему та інший діапазон випромінювань. Навіть за вашого рівня науки і цивілізації є і створені випромінювання, що перевищують швидкість світла. З радіоактивних випромінювань Альфа, Бета, Гамма вже Бета промені рухаються трохи більше швидкості світла, а при випромінюванні Гамма-АС перевищення швидкості світла становить майже в півтора рази. На планеті Земля вже експериментально відкрили випромінювання хвилі Клекона та Дер, які перевищують швидкість світла вдвічі. Щоправда, поки що їх генерують у мікродозах, навіть не підозрюючи про перспективи. Скажу більше між швидкістю випромінювання та його здатністю проникати крізь матерію, є безпосередній зв'язок. Чим коротший діапазон хвилі, чим вище здатність, що проникає, тим більш високу швидкість має випромінювання. Гамма промені лише пройшовши сантиметр свинцю, послаблюються вдвічі. Для випромінювань клекона та Дер проникаюча здатність ще вища. Випромінювання екстра - діапазону будь то аура, телепортація, телекінез, телепатія, кіберкінез, тормокінез, плазмокінез, мають найвищу швидкість і все проникає діапазон. Тобто саме в так званій духовній надбудові лежить ключ до управління світами, до оволодіння небаченими формами енергії. Нові форми енергії відкривають шлях до новітніх форм вимірів, вимірів мікросвіту які здатні впровадитися і реалізуватися в макросвіті, перенісши виміри між мікро-фундаментальними частинками в реальний світ, так зване скочування простору. Новий вид енергії дасть нову зброю, випустить Зет-56 промені і зламає в порошок армаду агресора. Я тепер міг би детальніше пояснити суть нової енергії і докладно описати як вона виникає, а також ефект злиття, але нам уже передали ультиматум. Ці горили думають взяти нас на переляк, але навіть якщо ми капітулюємо, то відмовитися від спокуси проорати острів і відпрасувати його бомбами і залпами важких знарядь вони не в змозі. Якщо військової акції не буде, то навіщо Янки зібрали таку армаду, їм потрібен акт залякування, приклад для всього світу. Від мене залежить і ваше життя. Я викладу урок агресору, який він запам'ятає на все життя, і хто залишиться жити, той позаздрить мертвим!
  На цій фразі сон Фрідріх перервався. Він судорожно розплющив очі. Перед ним стоячи Хельга і тримала в руках букетів квітів, а в пальчиках босої, дівочої ніжки була затиснута троянда, якою вона ласкаво лоскотала, босу, рожевеньку п'ятку хлопчика.
  - Ну що посипайся. Вже час обідати!
  Фрідріх схопився й одразу ж втягнув живіт... Та він уже тиждень майже нічого не їв. Тільки пив розведений із водою вітамінізований шоколад. Хлопчик подивився на сонце і здивувався:
  - Дивно, я провалявся годин п'ять, а здається значно менше. Ось навіть найцікавішу лекцію про нову зброю не встиг дослухати!
  Хельга хихикнула:
  - Про нову зброю? Та коли борються великі воїни, то найстаріша техніка дозволяє всіх перемагати. Але спочатку, співаєш рибного супу. Парі дівчаток, твоїх шанувальниць спеціально для тебе наварили. Покушаєш і нові сили прийдуть.
  Фрідріх із задоволенням взявся за юшку, яка здалася йому смачною стравою на планеті Земля. Хлопчик спустошив казанок і відчув тяжкість у шлунку. Але незважаючи на це бадьоро схопився, і кинувся до машини.
  - Ну що Хельга, поб'ємося ще!
  Дівчина грайливо відповіла:
  - Та ще й як!
  І ось надійний кінь Ме-362 разом із нерозлучним супутником Фоккен-Вульфом-4, знову терзає гвинтами атмосферу. А що на війні, як на війні. Фрідріх спитав Хельгу:
  - А ось яке твоє улюблене заняття, окрім як воювати?
  Дівчина, тонко хихикнувши, відповіла:
  - Навіть сказати важко! Хоча знаєш. Я захоплювалася різьбленням по дереву. Такі ось красиві візерунки виходили... І ще пробувала писати фантастичні оповідання. Тільки коли написала парочку, з мене всі почали сміятися. І так мене соромно стало, що я їх кинула писати. Знаєш, як це неприємно, коли над тобою сміються!
  Фрідріх погодився:
  - Так, я розумію! Хоча зараз і перебуваю на вершині слави! Але варто мені загинути і мене майже...
  Хельга перебила:
  - Ні! Повір, не забудуть! Думаю твоїм ім'ям, назвуть повітряну армію, або якесь із підкорених східних міст. А може, і вулицю в Берліні!
  Фрідріх засміявся:
  - Та ти мене втішила!
  Хельга цілком серйозно додала:
  - Може, навіть орден в авіації затвердять із твоїм портретом. По-перше, у тебе таке миле обличчя, а по-друге, твій результат, уже понад двадцять тисяч п'ятсот літаків противника, навряд чи хтось зуміє перевершити!
  Фрідріх також цілком серйозно заперечив:
  - Ні, можуть перевершити, якщо війна з СРСР дуже надовго затягнеться, або ще доведеться розбиратися із вчорашніми союзниками. Так все можливо... Але, в принципі, можна і на тисячу літаків вийти! А що я можу і це!
  Розмова перервалася, попереду вилетіла невелика ескадрилья винищувачів супротивника, а потім довелося всерйоз взятися за гармати.
  Незважаючи на сильну втому і виснаженість гітлерівської армії, перемога на Червоногвардійському надихнула фриців і різноплемінну зграю на нові подвиги.
  Фашисти не зважилися атакувати Москву, і вели наступ на розташоване на схід від міста Павловський Посад, і прилеглі до нього зміцнили райони.
  Радянські солдати, а інакше й не могли бити мужньо, але коридор між німецькими клинами надвечір звузився настільки, що вже прострілювався наскрізь.
  Фрідріху та Хельзі знову довелося взятися за танки, які намагалися контратакувати та заткнути щілину. І тут вони собі показав і добре. Юнакові вдалося і в танках перевищити показник п'ятсот! А це взагалі досягнення ультракласу!
  Фрідріх і справді відчував радість, що він такий крутий! Що він найкращий воїн усіх часів та народів, значить клас із класів! А яке йому бути всіх вищим і крутішим! Фрідріх - це Вольф, отже вовк!
  Вже стемніло, а битва все ще не згасала. Німецькі колони і з півночі, де рвалися полчища прославленого Роммеля, і з півдня, де пер Майнштейн, обклали місто Павловський Посад. Вже опівночі, танки Готи і насамперед кілька "Фердинандів"-4, увірвалися на околицю цього селища... Але змушені були зупинитись. Тоді Гота наказав обходити найзавзятіші вузли оборони. О другій годині ночі на схід від Павловського Посаду, частини другого есесівського корпусу та першого танкового теж із СРСР, вийшли назустріч, один одному. Так вночі на 12 жовтня 1947 року навколо Московського військового угруповання зімкнулося кільце блокади!
  . РОЗДІЛ Љ 19.
  Вранці 13 жовтня 1947 року Фрідріх бився, як завжди самовіддано і вміло. Його вірний літаючий скакун рвався у висоту, а двигун, не дивлячись на те, що хлопчик неодноразово форсував його, працював без збоїв.
  Опір радянських військ помітно ослаб... Гітлерівці поки що не наважувалися наступати на перетворену на неприступну фортецю Москву, а просувалися у бік сходу. У Павлівському Посаді ще кипіли бої, фашистські полководці цілком резонно відмовилися використовувати в межах міста танки, кинувши на штурм румунів, італійців, арабів, індусів та інші іноземні частини.
  Фрідріх взяв участь у двох-трьох дрібних повітряних сутичках, і легко, зрізав приблизно дюжину літаків. Інші цілі були наземними: гармати, гаубиці, міномети, катюші і якщо пощастить танки.
  Останні зустрічалися не часто. Схоже, поради видихнулися. До полудня, коли парність жовтня стала нестерпною, настав короткий затишок і Фрідріха або як його офіційно називали Фрідріх Великий Бісмарк викликали до Смоленська.
  Юний ас-термінатор виглядав дуже задоволеним та веселим. Фрідріхові хоч і було дуже гірко і соромно за свою зраду, але перспектива отримання фашистських нагород радувала хлопця.
  Разом із ним викликали й Хельгу. Дівча також була збуджена і її перлинні зубки іскрилися чарівною посмішкою пантери. Вона сказала:
  - Розумієш хлопчик-вовк, ми перемогли росіян!
  Фрідріх у цьому випадку анітрохи не поділяв оптимізму:
  - Поки що це лише проміжний успіх та боротьби... Бої та битви лише набирають обертів. Але початок і справді, успішно...
  Для нагородження було обрано будинки обкому ВКП. На величезній автостоянці розташовувалося безліч розкішних автомобілів переважно американського виробництва.
  Справді, в актовому залі були присутні маріонеткові генерали з армії США, Британської імперії, Канадського домініону. Був навіть один із англійських принців... Ну і звичайно ж сам Герман Герінг та Адольф Гітлер... Тільки ось і це Фрідріха здивувало, що Маргарет з ним не було. Дивно, може просто, будучи вагітною, це видатна, неповторна жінка не хоче наражати на небезпеку своєї і отриманої від аса дитини ... Адже війна це зовсім не жарт!
  А може їй не хочеться, за чоловіка спілкуватися з новим фаворитом Гітлера? Тут, загалом, усе можливо і прочитати, що на думці жінки красивої, як Афродіта, і підступної немов Гера, майже неможливо.
  Втім, Фрідріх навіть радий цьому. Бракувало у присутності фюрера піддавати себе та її ризику видати свої емоції, мимовільним жестом, чи не обдуманим словом. Адже рогаті чоловіки, особливо в особі владики напівсвіту, дуже небезпечні. Навіть для такого крутого хлопця, як Він - солдат номер один Третього Рейху!
  Більшість прибули на нагородження були льотчики - Герінг сам ас, затятий шанувальник теорії генерала Дуа - авіація бог війн, звичайно в першу чергу виділяв повітряні сили. Але були й танкісти, у тому числі знаменитий Віттман. І церемонія нагородження розпочалася з лицарських хрестів.
  Коли викликали Хельгу, дівчина буквально скакала, наче конячка, постукуючи каблучками. Їй вручили лицарський хрест і спеціальний значок винищувача, танків... Понад це сам фюрер Адольф вручив дівчинці іменну шаблю з діамантами, як найкращій жінці, яка відзначилася в результаті боїв у Московській битві.
  Віттман отримав хрест у дубовим листям, мечами та діамантам, Зірку лицарський хрест із золотим дубовим листям, мечами та діамантами вручили і "малюкові" Хаффману. Здобув нагороду і американський ас у своїй незмінній ковбойці.
  Фрідріха нагородили останнім... Це було цілком логічно, так він був найкращим із найкращих. Висока нагорода, Велика зірка Лицарського хреста залізного хреста, і дубовим листям, мечами та діамантами, був вручений під грізні звуки нацистського гімну. Крім того, було вручено чотири значки, за чотириста, п'ятсот літаків, і за чотириста, п'ятсот танків. Ці значки також були золотими, а п'ятисотки навіть із крихітними діамантами.
  Гітлер довго тряс руку Фрідріху і щось захоплено говорив... Хлопчик же пожирав очима знаменитий хрест. Діаманти прикрашали платинове дубове листя, і рукоятки мечів. У пам'яті промайнула цифра, що навіть звичайних лицарських хрестів із діамантами, таких орденів було вручено лише двадцять сім за всю війну. Ну, а на цей момент і менше... Вищий ступінь нагороди, Лицарський хрест, де срібне листя замінено на золоті, поки не засновано.
  Втім і на цьому нагородження не обмежилося. Гітлер оголосив, що Фрідріху надали Звання майора-фельдмаршала ВПС і гвардії СС, з врученням іменної зброї та премії в мільйон п'ятсот тисяч марок (вартість п'ятнадцяти новітніх "Пантер").
  Іменна зброя була така сама, як і подарована Хельзі шабля, з дамаської сталі, з рукояттю красиво прикрашеною діамантами та смарагдами.
  Фрідріх не втримався від спокуси і кілька разів змахнув зброєю гідним султана. Рукоятка була зручна, а шабля чудово збалансована, і для сильної хлоп'ячої руки здавалась легкою.
  Далі виступив американський генерал Манкурт, який увійшов в історію як автор крилатого виразу: нехай моя країна не має рації, але це моя країна!
  Крім того, цей полководець прославився жахливою жорстокістю, у тому числі і до військовополонених.
  Манкурт жорстко заявив:
  - Російські варвари захопили багато землі, створивши один величезний барак, у якому панує вічний бардак. Скільки їхній терористичний режим мучитиме шосту частину людства? Народи Росії чекають звільнення та приходу на їхню землю армії вільної Європи та США. А тому Америка докладе максимальних зусиль, щоб перемогти СРСР. Потік нашої техніки та добровольців з усього світу, посилюватиметься і зростатиме! (Бурхливі оплески). Усі країни світу об'єдналися проти більшовицької зарази. З нами Господь Бог та небесна армія. Наперед за перемогу!
  Слідом за ним виступив англієць і після чого фюрер перервав офіційну частину церемонії, оголосивши про початок балу. Відразу з'явилося безліч дівчат і жінок готових скласти пару прославленим героям.
  Фрідріх хотів вибрати як партнерку Хельгу, але та зненацька відмовилася - сказавши, що звичай не велить танцювати з напарницями, або напарниками з бойової зброї. Ну що ж хлопчисько вибрав іншу даму, тим більше, що тут усі жінки гарні - мабуть спеціально підбирали. Фрідріх посміхався і легко танцював, але думки хлопця були про інше.
  Ось він отримав високий орден і вже майор-фельдмаршал... Кар'єра йде по наростаючій, а за кількістю збитих літаків і підбитих танків йому немає рівних у світі! Начебто все добре, але чомусь на душі шкребуть кішки... Але якщо взяти відомих діячів, наприклад Роберта Артруа, принца крові з королівської гілки капетингів. Адже він воював проти своєї батьківщини Франції і дещо не мучився, хоча на руках і була кров співвітчизників.
  А на боці фашистів воюють сотні тисяч росіян. Навіть великий князь Кирило Романов офіційно заявив про підтримку східного походу та звільнення вітчизни від більшовиків. Романови і то за нацистів і країнами Заходу, що стоять за ними.
  Ну якщо уславлені князі, а Третій Рейх і проти, Сталіна, то чого йому Фрідріху мучитися. Тим паче, можливо, в СРСР зовсім не його предки живуть. А що, давайте міркувати логічно... Адже вже перебіг історії серйозно змінився. Тепер світ ніколи не стане іншим, от і Московська битва порадами програна... А що це означає? А те що по-перше в світі, що змінився, причому значно ймовірність, що його батьки (до речі народилися в різних містах) зустрінуться і створять сім'ю різко падає. Адже ще й тато з мамою в 1947 році не народилися... Значить і ймовірність зустрічі двох дідусів, і двох бабусь буде ще менше!
  Плюс ще кожна дитина з погляду набору генів неповторна і суто індивідуальна. А значить, якщо момент зачаття змінитися хоча б на годину, або навіть десять хвилин, то це вже буде не він... Не Фрідріх з унікальною особистістю та набором генів, а зовсім інший, можливо, навіть зовні не схожий хлопчик.
  Тобто втручання попаданця в минуле за логікою речей, має призвести до зникнення і самого порушника непорушних законів часу... Тобто Фрідріх мав стати фаворитом у Гітлера просто зникнути! І він, і його брат, і, можливо, батьки та інші.
  Але коли юний ас живий, і сильний, здоровий як ніхто на це нещасній планеті, то може це минуле зовсім не його світу! Може це навіть не його всесвіт, якась паралельна світобудова, та ще й з відставанням у часі. Тобто він Фрідріх вбиває зовсім не своїх предків, не рідних співвітчизників, а чужих індивідів, які мають лише спільну схожість із абстрактним минулим хлопчика-термінатора.
  А значить він, по суті, і не зрадник - просто людина, на кшталт влучників із різних фантастичних серіалів, яка в минулому використовує знання сьогодення, та ще наділена провидінням неймовірною силою. Ну, а якщо йому судилося мати надздібності, значить ними просто гріх не скористатися! Ну, оскільки доля, сама правиця небесна направила його спочатку до Гітлер-югента, потім до Третого Рейху, то потрібно докласти всіх зусиль, щоб зробити кар'єру. Добре бути майором-фельдмаршалом у чотирнадцять, хлопчачих років, але у двадцять повноцінним генералом, а то й фельдмаршалом краще. І як знати, може Третій Рейх та Америку остаточно переварить, і тоді його син стане першим Всесвітнім диктатором!
  Тут раптово з'явилася так, на кого юнак найменше очікував побачити: Євгенія Порше... Висока, красива, міцна, навіть якась трохи сільська і напрочуд не аристократична для дочки одного з найбільших магнатів Третього Рейху.
  Щоправда, на відміну від колишньої зустрічі, дівчина одягла дуже дорогі, з діамантами, але при цьому прозорі привабливі, хоч при цьому й не дрібні ніжки.
  З-за високих підборів і без того росла дівчина здавалася майже велетнею. Сам Фрідріх звичайний і навіть менший за розмірами підліток для своїх років, був її нижчим, приблизно на двадцять три, двадцять п'ять сантиметрів, а з урахуванням каблуків і більше.
  Фрідріх навіть зніяковів, а раптом він так і не виросте більше, ніж ця дівчина шести фунтів росту (у кого вдалася її батько Порше, адже не велетень, хоча не відомо, яка була мати, і хто їй лазив під спідницю!), буде над ним завжди височіти. Та вже краще вона, як і минулого разу ходила боса.
  Євгенія втім, дивилася на юного асса із захопленням, і простягнувши руки поцілувала його в губи:
  - Лицар ти мій! Світло не земне!
  Фрідріх зніяковів:
  - Да я....
  Євгенія перервала:
  - Не потрібно слів! Ти заслужив похвальбу. І не тільки як льотчик. - Дочка магната струснула зачіскою. - Подумати тільки, у тебе просто фантастичний дар інженера та конструктора. Такі ідеї пропонувати. Генію! Вище Леонардо Давінчі.
  Фрідріх підколов:
  - Ну так! Я згоден, що це художник не однієї війни не виграв. Хоча його шедеври підкорили весь світ!
  Вони почали танцювати. Євгенія була так само красива, фігуриста, але для Вольки виглядала завеликою ... А духи дурманливе пахли ... Хлопчик дивлячись на виріз її розкішних грудей відчув цілком природне, для фізично міцного і розвиненого підлітка бажання. Тим більше, що Хельга демонстративно вдавала, що нічого не помічає. Втім, молодому поколінню німців вселяли, що жінці відчувати і тим більше демонструвати ревнощі непристойно, а чоловік, якщо він герой війни, навіть повинен змінювати. Що покращувати породу! Як говорив Гітлер: заміжній жінці не гріх народити дитину від іншого чоловіка, той має кращі фізичні дані, ніж чоловік. Євгенія втім, цілком серйозно запитала хлопця:
  - А ти де вчився, що так добре знаєш принципи управління танків та САУ, вигадуючи подібні до Ноу-Хау?
  Фрідріх не міг і не хотів говорити правду, причому малознайомій дівчині, яка нехай навіть має батьком магната, що входить до першої десятки найбагатших людей Третього Рейху та улюбленця Гітлера та Герінга. Він відповів ухильно:
  - Тут грають роль захоплення з дитинства... Різна наукова література, бажання винаходити! Не обов'язково сидіти за партою, щоб створити щось слушне.
  Євгенія кивнула:
  - Та я теж захоплююсь спортом, і одночасно гризу, або навіть жую граніт науки... Проте хіба схожа місіс Поршне на кабінетного пацюка?
  Фрідріх скеля вовчі зубки, підтвердив:
  - Та на щура, причому не тільки кабінетного, ти зовсім не схожа! Швидше за все, навіть тебе можна порівняти.
  Євгенія попередила:
  - Тільки з коровою не порівнюй! Це досить мерзенний натяк!
  Фрідріх філософськи зауважив:
  - Хто б бикує не по ділу, отримує ранг козла! Тож... У нас дурний пішов базар.
  - Базар це сленг? - Здогадалася Євгенія. - А взагалі у німецька мова начебто правильна, але якась... Надто вже правильна, точно розставлені наголоси, чіткі слова, натяг мови... І немає акценту, але відчувається, що щось не зовсім рідне саме в цій правильності...
  Фрідріх не подав вигляду, що хвилюється.
  - Ну, і що з цього? Може, підозрюєш, що радянський шпигун, і що росіяни пожертвували двадцять тисяч у місці з американськими та півтисячю своїх незліченних літаків, щоб упровадити мене верхівку Третього Рейху?
  Євгенія похитала головою:
  - Ні, я так не думаю! Це було надто навіть для росіян. Хоч і є відома приказка: розумом Росію не зрозуміти. Але мені здається інше, може ти, як сказати ... Продукт генної інженерії СС. Чи свого роду людина майбутнього? Я читала наукові праці з генетики і знаю, що природу людини можна змінити, поліпшити або погіршити штучним втручанням. А твої надлюдські риси воїна... Це так...
  Замість відповіді Фрідріх нахилив своїй подругі голову і палко поцілував її в пишні губи. Потім промовив:
  - Не забивай собі гарну голову. Якщо ти боїшся, що від мене отримаєш дефектних дітей, то повір це не так! Взагалі може бути змінена тема розмови.
  Євгенія погодилася:
  -Та краще змінити! Поговорити про танки... Зокрема головний оперативний штаб на чолі з Гудеріаном видав конкурсне завдання: два типи танків... Як би середній "Імператорська пантера" з гарматою 88-міліметрів Ел 100 або коротше бронебійною, і лобовою похилою бронею не менше 250 міліметрів і "Королівський тигр" з гарматою калібру 105 міліметрів Ел100, з лобовою бронею не нижче 300... Причому вага першого танка не більше ніж п'ятдесят тонн, а другого 65.
  Фрідріх зневажливо, як лев перед ховрахом пирхнув:
  - А що хіба таке не реальне? Особливо враховуючи, що у вас стало набагато легше з дефіцитними матеріалами, а бомбардувальники союзників не спустошують землі Третього Рейху!
  Євгенія зітхнувши відповіла:
  - В принципі реально, але ми не встигли, вірніше не встигаємо виготовити прототип у металі у потрібний термін. Ти якось надто пізно нам подав свої геніальні Ноу-Хау. А Гітлер хоче, щоб нові танки почали надходити на озброєння армій Третього Рейху вже цього року.
  Юний ас здивувався:
  - А що потрібно так багато часу на виготовлення прототипу?
  Дівчина кивнула:
  - Чимало, особливо якщо модель принципово нова ... Тут як це по народному: гнатимеш - потрапиш в яр!
  Фрідріх подумав: звичайно є тут проблеми... Ось наприклад, радянські конструктори стільки років мучилися зі створенням танка ІС-10, або цілих два роки возилися з Т-54. Причому цей танк проектували вже після війни і маючи досвід битв Другої світової. Крім того, це була не принципово нова модель, а лише подальша еволюція Т-34. Ось, наприклад, Т-44 виявився не цілком вдалим і його в бойові дії практично не використовували... Так що не варто чекати особливих чудес.
  Танк "Тигр" з огляду на відсутність у німців досвіду зі створення машин подібного типу (якщо звичайно не рахувати ходової частини, тут наприклад вже був створений під час першої світової війни 150-тонний "Колоссаль").
  Фрідріх помітив:
  - Потрібно проектувати на базі вже створеної Пантери-5, або АГ. Її ходова частина дозволяє, нести гармату не тільки калібру 88-міліметрів, а й навіть 128, або гаубиці 150...
  Євгенія хихикнула:
  - Але ж саме це ми робимо! Втім, Порше вже має свій "Королівський тигр", правда з гармат калібру 88-міліметрів. Але, може, як проміжна модель зійде і такою. Початкове завдання з бронювання в 250 міліметрів у ньому виконано, хоча вага і досить велика 63 тонни. Натомість вежа з дуже великим кутом раціонального нахилу броні, витончена та обтічна... Може й вдасться виграти проміжний конкурс, але надалі виникнуть проблеми. Але за твоїми Ноу-Хау можливе створення танка, що непробивається з усіх боків, що руйнує будь-яку оборону. Адже для машини прориву дуже важливо мати саме гарний захист бортів, чим на жаль дуже довго не могла похвалитися "Пантера".
  Фрідріх помітив:
  - Може, поки не чіпатимемо тему танків... Точніше закінчимо її обговорювати. Ми що старі професори або молоді хлопець і дівчина.
  Євгенія погодилася:
  - Ти як завжди маєш рацію, погоримо про щось світське. Наприклад про Британський королівський будинок.
  Фрідріх скривився:
  - Ну і тема! Хай прийде час від Вінзор нічого не залишиться. Чи ти думаєш, опанувавши Москву, наші танки не зможуть, уже захоплений Лондон, стерти на порошок?
  Євгенія блиснула зубками:
  - Ну, звісно ж, зможуть!
  Після балу, була знатна вечеря з самі розкішними стравами, але без міцних алкогольних напоїв. Нічого міцнішого за шість градусів. Ну, а потім Фрідріх та Євгенія, як і належить хлопцеві та дівчині пішли в окремий номер.
  Хоча прийнято вважати, що високі блондинки не відрізняються темпераментом, Євгенія надзвичайно переконливо протягом кількох годин доводила протилежне. Ну, і Фрідріх скінчено теж не вдарив у бруд обличчям. Так вони заснули, міцно обнявшись.
  Хлопчику снилося, що він японський ніндзя, який отримав замовлення від російського царя Миколи Другого, вбити мікадо, тобто імператора.
  Фрідріху снилося, як він дерся по шорстких стінах, пальцями рук і ніг чіпляючись на найменшу тріщину або щербинку. Хлопчик проник у палац, де почалася найжорстокіша сутичка.
  Юний ніндзя, як і зазвичай, рубав, колов, зносив з ворогів голови... Сон був надто сумбурний, надто багато крові, рубки, і мало сенсу. Плюс ще всюди стрибають голоногі дівчата з мечами... Коротше кажучи...
  Проспати вдалося години три-чотири не більше.
  - Бій у самому розпалі! Незамінних людей не буває, крім таких, як ти Фрідріх Бісмарк.
  Хлопчик схопився і навіть не попрощавшись, поспішив до найближчої злітно-посадкової смуги.
  І як з'ясувалося, викликали його не дарма... Генерал армії Рокоссовський отримав наказ від Сталіна, не чекаючи повного зосередження сил завдати удару по групі армій Роммеля. У цьому випадку розрахунок будувався на тому, що німці ще не встигли розгорнути свої війська для наступу на Вороніж. Тож був шанс виконати лоукік розтягнутим флангом, виснаженим попередніми боями німецьких військ.
  Фрідріх змушений був сісти на Фоккен-Вульф, причому не штурмової модифікації, а звичайної моделі, із чотирма двадцяти міліметровими гарматами та двома кулеметами. Тож через зайву поспішність хлопчик виявився без тієї зброї, що так ефективно зарекомендувало для боротьби з танками. Щоправда, у нього були ще у фюзеляжі десятий бомбардувальник.
  У небі також було спекотно, з'явилися радянські штурмовики та винищувачі Які-9. Останні машини втім, через слабкий захист і живучість, були вразливі і на великій дистанції для гармат 20-міліметрового калібру. Фрідріх спочатку дав по рогах винищувачів, які, звичайно ж, випередили тихіші Іли. Чотири авіаційні гармати, це сила... Перші дві дюжини яків розсипалися, навіть без жодних хитрих заходів у хвіст.
  Фрідріх не крутився, не маневрував, він просто, трохи зміщував авіагармати і вібрував корпусом своєї масивної машини.
  Двадцять п'ять, двадцять шість, двадцять сім... Без промаху, за зухвалими Яками, які зазнають втрат, проте не згортають, а навіть намагаються набрати швидкість... Фрідріх навіть трохи здивувався тому, чому в радянській військовій літературі так принизили цю славну машину Фоккен -Вульф. Так вона виконує повний віраж за 22 секунди проти 19, у Яків (а в полегшеній модифікації Як навіть 17 секунд здатний це зробити!). Але Фрідріху і не потрібно маневрувати, він, просто знизивши швидкість, летить їм на зустріч. За одну секунду можна збити сім-вісім машин.
  Час для Фрідріха в стані бойового трансу поплив моторошно повільно, і він встигає, і подумати і розрядити свої боєкомплекти. У принципі прийнято вважати, що один навіть найуміліший асс, включаючи навіть таких феноменів як Рудель, не може серйозно вплинути на хід війни. Ось у реальній історії шість найкращих німецьких асів знищили цілу повітряну армію, але бій за панування в атмосфері гітлерівці безнадійно програли.
  Але в даному випадку, кидати стільки яків в одному місці проти над людиною загрожує ... Шістдесят один винищувач збитий менше, ніж за одну хвилину. Просто так от крила відвалюються, або бронескло кабін розбивається. Останнє ще гірше, оскільки льотчику в цьому випадку не врятуватися. А досвідчених асів і так уже трішки в Червоній Армії залишилося.
  Серед збитих машин чотири належали гвардійцям, які збили понад п'ять літаків... Тільки знову це не допомогло, так Волька знав куди бити і як... Як з автомата мисливець збиває зграю гусей. Ось саме зграю, однією чергою, інтуїтивно, чуттям визначаючи і спрямовуючи рухи стовбура, в потрібну мету, коли жодна куля не пролітає повз. Гуси, а в даному випадку радянські літаки збиваються, причому там, де розбиті кабіни, і прошитими льотчиками ще деякий час летять прямо. А ось деякі крила втрачають...
  Фрідріх згадав тут фільми про влучних американських ковбоїв, і знаменитий фільм у головній ролі з Ді Капріо - "Швидкий, але мертвий!". Але ось у ті часи ковбої США не знали, автоматичних кулеметів, та швидкострільних авіагармат. Інакше б вони зрозуміли, яка це просто жахлива за силою руйнація зброя.
  Які в найближчому огляді закінчилися і Фрідріх перейшов на Іли. Тут найкраще атакувати їх зверху, або із задньої півсфери. Причому оптимально, було б також, не скорочуючи дистанцію.
  Інший спосіб це відстрілити крихкіші крила, на них броні не повісиш.
  Іл-2 прозваний горбатим. Після того як у ньому встановили друге місце, для стрільця, що захищав задню півсферу, збити подібну машину для новачка стало складніше, зате... Звичайно погіршилася аеродинаміка цього літака. Отже, з ними буде ще простіше...
  Логічніше було б Ілам розлітатися в різні боки, але система... Коротше почалося побиттям легендарних штурмовиків. Втім, приспіли вже й спритні "Саламандри"-3. Вони також взялися за мули...
  Фрідріх навіть подумав, що вони могли б його випередити, зустрівши які ще на підходящі ... Хоча як знати ... Льотчики Люфтваффе не хоробри російські воїни, і зазвичай в бій поступаючись числом не вступають, але може крім випадків, коли створюється занадто серйозна загроза сухопутним військам .
  Втім, Фрідріх теж проблем не відчуває... Бий з гармат в задню броньовану півсферу, або оббив крила - підсумок один. А як ці машини потім вниз валятися, навіть слід у повітрі залишають... Немов смуги на спині раба, що б'ється.
  Фрідріх збив тридцять сім мулів і ще прихопив двох "Пішків". Знову сотка, хоча попередній рекорд сто один не побитий. Просто літаків у ворога лишилося. Тепер тільки бомби скинути і повернуться.
  Радянські танки тепер йшли в атаку, без підтримки авіації, та й тим більше артилерії. На них обрушилися штурмовики та бомбардувальники. На щастя для радянських танкістів вони могли використовувати ходові якості машин. Але кількість літаків усіх видів все зростала.
  Фрідріх скинув усі свої бомби та повернув на аеродром. Втім, він встиг побачити Фоккен-Вульф-4 Руделя, знаменитого винищувача танків.
  Юний ас повернувся на свій "рідний" аеродром, де на нього чекав "Пегас-термінатор" Ме-362.
  Фрідріх, посадивши Фоккен-Вульф, крикнув сусідньому пілотові:
  - Бреше той, хто має нахабство стверджувати, ніби F -490 поганий винищувач. Немає поганих літаків, є лише нікудишні пілоти.
  Наступний вильот літака звівся виключно до боротьби з танками. Поки що німці не встигли вивести на зустріч потужний бронь кулак, і навалилися літаками.
  Доблесні радянські танкісти вже перетнули рвану лінію фронту і обрушилися на піхотну частину, що складається з добровольців-арабів.
  Мусульмани всупереч очікуванням билися хоробро і не думали тікати, але при цьому діяли вкрай невміло. Зокрема американська базука використовувалася якось не по-людськи, а тим більше гранати.
  Але й атака радянських частин видихалася. Фашистські штурмовики зокрема застосовували численні маленькі бомбардування, з кумулятивними зарядами, ідея, скопійована з радянських конструкторів, але з вмілим втіленням. А ось наказ повісити зверху мережу, радянські танкісти не отримали.
  А Фрідріх просто всаджував по дахах з авіагармат. Така ось найпростіша тактика. Пробей баштовий люк та твоя перемога. А скільки машин можна ось так звалити, якщо бити із горизонтальної площини...
  А швидкість танк не рятує, якщо боєць б'є інтуїтивно, не цілячись по наїтію.
  Ось як симулятор з танками, тільки в тебе режим бога, і кожен постріл точний, а ти стріляєш часто-часто...
  Ось число підбитих танків за п'ятдесят перевалило, так, що Рудель відпочиває... Але довелося відволіктися. З'явилися з боку "Вушка". Шість штук збито, а решта нехай трощать "Саламандри". Взагалі ці кукурудзяні пускати в бій вдень, найчистіше самогубство.
  Танки важливіші за...
  Повернення... Політ на Фоккен-Вульфі-4, а поряд із ним Хельга.
  Дівча спитала його:
  - Ну, що тобі сподобалася Євгенія?
  Фрідріх зневажливо пирхнув у рацію:
  - А ти що заревновала?
  Дівчина хихикнула:
  - Звичайно ж ні! Адже ми вільні, і так не в шлюбі. Тільки цікаво, хто краще у ліжку, я чи вона!
  Фрідріх із жаром відповів:
  - Звісно ж, ти! Ти не така велика, і куди спритніша!
  Хельга весело розреготалася:
  - А я іншого від тебе й не чекала! Але звичайно ж найкраще... Фу він щур конструкторський, а одна з дуже небагатьох жінок нагороджених лицарським хрестом залізного хреста!
  Фрідріх помітив:
  - Думаю і дубове листя, у тебе не за горами!
  Бій показав, що хлопчик був, мабуть, правий. Хельга впевнено молотила танками. Мабуть вона хотіла довести, що войовниця може бути крутіша за воїна. Хоча, звичайно, з Фрідріхом їй не зрівнятися.
  Незабаром з'явилися й великі танкові колони з німецьких та американських машин. Особливо спритні та пустотливі американські винищувачі танків "Відьми"-3. Це було серйозно, тим більше, що радянські машини вже були знищені здебільшого ударами з повітря. Проблемною також виявилася і "Пантера"-5... Її довгоствольна скорострільна гармата та непробивна лобова броня... Походом, що витримка почала відмовляти, екіпажам радянських танків. Деякі не слухаючи командирів, повернули назад, намагаючись врятуватися з цього технотронного пекла.
  І знову повернення та виліт, атака на танки...
  Вже опівдні минув, вечоріє... Контратака Червоної армії видихнулася. Їх із Хельгою перенацілили на напрям підтримки, групи німецьких армій, що рухають до Рязані. Водночас солдатів Ватутіна, які перебували в котлі, намагалися підтиснути...
  На схід німці, як і раніше, просуваються повільно. Тут їм заважає і стійкість радянських військ, і оборонні рубежі Степового фронту, навіть не такі щільні як підступах до Москві.
  Втім, гітлерівські війська отримали більше змогу маневру, і Гот намагався такими колонами обходити основні вузли оборони. Подекуди просування німецьких частин прискорилося.
  Фрідріх спитав Хельгу:
  - Ти не втомилася дівчина моєї мрії?
  Блондинка-воїн відповіла:
  - Радісний настрій проганяє втому, краще, ніж батіг корів! Хоча втома замість молока виходить кривавим гноєм!
  Фрідріх погодився:
  - Тут уже не попреш проти істини!
  Вночі юний продовжував політ, незважаючи на те, що на небо набігли хмари та полився дощ. Згідно з німецькою військовою доктриною, авіація використовувалася і придушення оборони на передньому краї... А на відміну від сорок першого року, літаків у Люфтваффе цілком завдяки допомозі Піндостану вистачало з надлишком.
  Фрідріх тепер атакував дзоти, а то й дрібніші цілі... Вночі бій не вщухав, і радянські війська переходили в контратаки. Нехай і крейди, і досить сумбурні, але від цього не менш доблесні.
  Вночі якщо не брати до уваги ескадрильї У-2, повітряних цілей не зустрілося. А за дзотами відбомбили... Злегка.
  На ранок 15 жовтня 1947 року розгорілася битва за містечко і водночас залізничний вузол: Електросталь. Там було дуже жарко і, що головне, до Фрідріха приєдналася його нерозлучна подруга Хельга.
  - Ну, що великий лицар, напираємо ми на ворогів?
  Фрідріх завзято відповів:
  - Напирають бомжі біля пивного кіоску, а ми перемагаємо. І ще як перемагаємо...
  Саме містечко Електросталь було пристойно укріплене. У його захисті крім армійських частин брали участь і дві нові дивізії НКВС. Хоча вони загалом не були такою елітною військовою гвардією як СС, але на озброєння мали і артилерію, і легкі танки.
  Гітлерівці, у свою чергу, намагалися створити свій власний котел... Обійти цитадель, охопити кліщами...
  Тут, звичайно, авіапідтримка відіграє чималу роль, особливо якщо розтягується горловина.
  Хельга, як і властиво дівчинці запевнила:
  - Перемога буде за нами! Готуй влітку сани!
  Фрідріх погодився:
  - І не лише влітку! Будемо використовувати важкі танки та авіаснаряди.
  Хлопчик подумав, що вони знову в армії Майнштейна, але на Заході більш відомий найпопулярніший Роммель. Оскільки під час битви юнак більше діяв у трансі, ведений пекельним духом, то чому б йому не згадати про славні подвиги цього полководця. Тим більше приємніше згадувати про битих англійців, ніж про повалених росіян!
  Роммель, дійшовши до лінії Маррет, зрозумів, що опинився в наполеонівській "центральній позиції" між двома ворожими арміями і тепер може завдати рішучого удару розбити одну з них і лише після цього розвернутися і зіткнутися з другою.
  Фрідріх хихикнув сам собі: Наполеон, хоч Лев Толстой у цьому сумнівався, був, безсумнівно, великим і полководцем і правителем. Особливо якщо дивитися на досягнення. Лише він їх не втримав. Гітлер щодо цього, ще гірше.... Але порівняти фюрера із Наполеоном у принципі можна!
  Талановитий полководець Роммель зрозумів і дещо ще: американці та французи пройшли далеко на схід у центральний Туніс і утримували Східні ущелини Дорсал при Фондуку, Фаїді та Гафсі, прикриваючи ущелини Західних Дорсал у 60-70 милях на захід.
  Виходило, що, якби італо-німецькі війська захопили Фаїд і Гафсу а потім рушили на захід повз Феріану і Кассеріна, вони могли вийти прямо до величезної американської бази постачання і до їхнього штабу в Тебессі. У Тебессі італо-німецькі війська виявлялися далеко на заході від лінії союзників у Тунісі і практично на їх комунікаціях. Варто було Роммелю, потім повернути свої танки і направити їх на північ, до моря, в сотні миль від цього місця, німці могли б відрізати всю армію союзників у Тунісі або змусити її забратися до Алжиру.
  Роздуми Фрідріха перервало, поява двох Лаггів, що вирвалися з-за хмар... Цих у витрату... А потім влучні постріли по гарматах... Тільки він може так стріляти... Ще чотири Яки... і їх тут же.... А тепер по "Катюші" пли... Так щоб уламки на всі боки летіли... Ще одну реактивну пускову установку... Ось і Хельга збоку старається. Кричить йому:
  - Герой давай жорсткіше всаджувати!
  . РОЗДІЛ Љ 20.
  Місія Олега Рибаченка та Маргарити Коршунової у паралельному світі ще не закінчилася.
  Німці вели наступ у напрямку міста Горький. Вони взяли його у повне кільце оточення. Хлопчик та дівчинка захищалися це велике місто.
  Цілком оточена задихалася і Москва. Гітлерівці подекуди вже прорвалися до Кремля. Становище столиці СРСР було майже безнадійним. Наприкінці підходили снаряди московського гарнізону. А з падінням столиці це була б інша війна.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися за місто на Волзі.
  Хлопчик і дівчинка, як завжди, налаштовані, по-бойовому.
  Ведуть вогонь і співають:
  Піонери не здаються,
  Їх і тортури не лякають.
  Як орли вони б'ються,
  Відправляючи фриців у пекло!
  
  Багато серед них героїв,
  Багато шалених хлопців...
  Якщо треба ходять строєм -
  Заряджаючи автомат!
  І ось хлопчик на вигляд років дванадцяти, а насправді пропалений ветеран, якому вже багато років, Олег Рибаченко дав чергу, викосивши фашистів.
  А потім як кине босою ніжкою по ворогові гранату.
  І розкидає на всі боки фриців.
  Після чого хлопчик проспіває:
  - Я російський воїн на коліна дикуни,
  Ворогів Росії, я кошторис з лиця землі!
  Маргарита ця дівчинка-герой, теж як кине босою ніжкою забійний подарунок смерті. Виб'є масу гітлерівців, і прочіркає:
  - За велику Русь!
  І знову як розреготається.
  Хлопчик і дівчинка борються героїчно. Хоча вже війну майже програно. Німці вже й Оренбург обклали, і скрізь підібгали, де тільки могли Червону армію.
  Точніше, Оренбург уже давно взятий. Лише один замок там ще тримається. Гітлерівці вже оточили й Уфу.
  Мало того, їхні війська з півдня вже підходять до Казані. Становище більш ніж критичне.
  А ситуацію посилює ще й те, що зі сходу пруть самураї, і в Середній Азії вони вже з'єдналися з німцями.
  Але відважні діти-попадці борються. Вони вірять у свою перемогу. Або принаймні готові померти з гордо піднятою головою. Втім, як це смерть? Вони ж безсмертні!
  І лишаються вже багато років дітьми. А десь там інші світи та місії.
  Олег дає черговий постріл. Потім кидок босими пальцями ніг гранати та співає:
  - Сталін буде з нами назавжди!
  Маргарита скосила фриців і пискнула:
  - Боже борони! Цього людожера до нас!
  І дівчинка в гніві жбурнула босою ніжкою гранату.
  Олег Рибаченко досить логічно зауважив:
  - Усі ми певною мірою людожери!
  І хлопчик босими пальцями ніг жбурнув презент смерті.
  Маргарита з цим погодилася:
  - В якійсь мірі так!
  І теж босою ніжкою запустила забійне, від чого дві німецькі машини зіткнулися разом.
  Олег Рибаченко вів вогонь і думав, що становище СРСР, мабуть, уже безнадійне і вести війну особливого сенсу немає. Ось вони даремно вбивають людей.
  Хлопчик жбурнув босою ніжкою дві гранати. Потрапив у гусеницю, німецькі танки серії "Е" зіштовхнулися разом.
  Дитина-термінатор заспівала:
  - Коли прийде час,
  Ми будемо хоробро битися!
  Підйом бійців з ранку -
  І доблесно боротися!
  Хлопчик і справді був готовий рознести будь-яку армію, в пару хвилин.
  Маргарита теж кинула босий ножний подарунок смерті і пискнула:
  - За Велику Русь!
  Діти настільки відважні воїни, що проти них ніхто не зневажає. Адже вони такі круті бійці.
  Хлопчик і дівчинка, як завжди, в дикому азарті. І з ними відвага, честь та сміливість. Вони проти фашистів б'ються наче титани. І зрозуміло ворог не пройде, там, де вони стоять наче скеля. Може, навіть і щось міцніше за скелю та моноліт.
  Маргарита, ведучи вогонь, сказала:
  -Будемо чемпіонами планети,
  Ми гіганти вищої школи!
  І дівчинка знову як запустить босою, точеною ніжкою подаруночок смерті. І розмолотила супротивника.
  Ось це дівчинка настільки крута, не зможеш проти неї ти нічого застосувати.
  Бо проти брухту немає прийому. Хоча, це не брухт, але щось ще більш забійне та крутіше.
  Олег Рибаченко ведучи вогонь, просипів:
  - Я не хлопчик, я суперхлопчик і буду найвищим на світі!
  І знову як кине босою ніжкою руйнівний потік вибухівки. І знову два німецькі танки стикаються разом.
  Юний воїн налаштований дуже по-бойовому. Але відчуває, що тут уже батогом обуха не переб'єш. Хоча безвихідних положень немає, як і непереможних противників теж.
  Хлопчисько згадав, як він до виборів президента Білорусії придумав частушки:
  Шостий раз слухати марення нецікаво,
  І скільки "батьку" вірити не зрозумію!
  Рай обіцяв побудувати Лукашенка -
  Але разом світла, ми йдемо у пітьму!
  Так це було викликом системи та культу особистості. Справді, чому Європейська країна має терпіти диктатора, ніби у середні віки?
  Та й Сталін теж диктатор і в цьому всесвіті поступово спускає війну на поразку.
  Діти-герої билися ще три доби. А тим часом гітлерівці оточили Казань і взяли Уфу.
  Бої протікали вже у самому Кремлі. Чотири дівчата-відьми, билися з гітлерівцями використовуючи мечі та тоненькі диски для метання босими ніжками.
  Кремль сильно зруйнований обстрілами "Штурмльвів", "Штурмтигрів", бомбардуваннями та величезними гарматами.
  Сам Сталін, зрозуміло, поки що знаходиться в Свердловську. І становище СРСР виглядає практично безнадійним. Але поки що над столицею Росії завіється Червоний прапор, а отже, не все втрачено!
  Люди вірять, що ось-ось настане перелом!
  Наташу рубає араба навпіл. Кидає босою ніжкою диск і пищить:
  - Слава безсмертній Вітчизні! Гітлеру нас не зламати!
  Зоя теж рубала фашиста двома шаблями і прочирикала:
  - Ні, не зламати нас!
  Після чого її боса ніжка жбурнула вбивчий диск по гітлерівцях.
  І пара чорношкірих бійців звалилася зі зруйнованої стіни Кремля.
  Далі вогонь вела Аврора. Вона стріляла рідко, але влучно. А потім пускала в хід шаблі. І від її босих пальчиків ніжок летіли зірочки та гострі тоненькі свастики.
  А ось і Світлана жбурне голою ніжкою гострий диск, і розпоре фриці. Після чого заспіває:
  - Коловрат, Євпатій Коловрат - захисник Вітчизни, Перуна солдатів!
  Коловрат! Євпатій Коловрат! Героїв Русі збирає на сполох!
  Тут вся четвірка б'ється. Майже вся Москва вже взята, добігли кінця бойові припаси. І російські хлопці та дівчата гинуть. Але не здаються. Хоча скільки вже часу триває облога.
  Дівчата на Кремлівській стіні як б'ються. Немов богатирки. І незважаючи на грудень вони босоніж і в одному бікіні. Але не відчувають холоду. А навпаки, їх енергія тільки зростає.
  І від босих пальців ніг відлітають гострі, дуже пласкі диски. Які розривають іноземні війська Вермахту.
  Війниці борються, наче богатирі війни. І з мінімумом одягу. Таких красунь не бентежать ні величезні танки серії Е та АГ, ні інші страшні винаходи гітлерівців.
  Нема дівчини це те, що зможе перемогти будь-яку форму фашизму. Нехай навіть таку, досконалу як у цьому світі.
  Наташа рубала мечем, кинула босою ніжкою диск, зрізаючи гітлерівців і, заспівала:
  - Як добре в країні радянській жити,
  І як чудово вермахт розтрощити!
  Зоя, провівши млин шаблями, помітила:
  - Вермахт аж надто сильний став! Ось ми вже Кремль боронимо!
  І дівчина кинула босими пальчиками ніжок зірочку вражаючу фриців.
  Після чого заспівала:
  - Це дике полювання на ворогів!
  А тут ще в бою Аврора. Ну і дівка руда та крута. На зимовому вітрі її мідно-червоне волосся майорить, наче бойовий прапор. Ні, така дівчина ні перед ким не зігнеться.
  І від кидка її босої ніжки, летить ріжучий плоть і кров, найгостріший диск.
  Він розрубує тіла супротивників. А Аврора кричить:
  - Я дівчина суперкласу!
  А як у бою виглядає Світлана?
  Це блондинка-термінатор просто диявольська пожежа, і торнадо анігіляції.
  І теж від її босої ніжки летить убивчий сюрприз. І дівчина на повних обертах у бійці.
  Уся четвірка у бою. І їй не варто ні відступати, ні здаватись.
  Вони чотири відьми - просто супер! Справжній квартет знищення всього та всіх!
  Воїтельки триматимуть ділянку оборони. Але Кремль великий і скрізь не встояти. Сили дуже нерівні.
  Наташа помітила з досадою:
  - Ми вбиваємо, а не перемагаємо!
  І дівчина знову босою ніжкою кинула вбивчий заряд.
  Зоя логічно помітила, рубаючи супротивника:
  - Не можна все перемагати... Якщо не в комп'ютерній грі!
  І дівчина із золотистим волоссям знову кинула диск смерті.
  Аврора, розрізаючи супротивників шаблями, прочирикала:
  - Перемога, я вірю, буде за нами! В ім'я Священної Росії!
  І від кидка її босих ніжок летить подарунок руйнування.
  І падають розрізані гітлерівці.
  А далі Світлана у бою. Розрізає фашистів своїми кидками. І діє гранично, або навіть безмежно вправно. Її босі ніжки такі спритні. І демонструють жахливе знищення.
  А після чого дівчина як заспіває:
  - Слава Вітчизні та новим світам!
  І знову від її босої ніжки летить сюрприз смерті.
  А тут у бою знову Наташа. І рубає фриців, проносячись немов комета. І кричить на всю горлянку:
  - Слава величезній Вітчизні!
  І її мечі злітають наче газонокосарка.
  А дівчина навіть співає:
  - Славься Росія як на віки,
  Буде виконана наша мрія!
  І дівчисько босою п'ятою піддало гострий бумеранг. І той перекрутився і зрізав дюжину чорних і смаглявих голів.
  Звісно, вбивали дівчата не німців, а колоніальні частини, що використовувалися проти них. Але воїнкам навіть від цього тільки крутіше.
  Вони блискучі і швидкі.
  Наталя знову рубає ворогів. І вона босими ніжками, таке метне.
  І прореве:
  - Сталін та слава!
  А далі - Зоя. Як випустить вбивче. І її босі пальці ніжок послання смерті випльовують.
  А войовниця як прореве:
  - За таку Батьківщину, як наша, померти не страшно!
  А тут Аврора теж візьме і вступить у бій. І теж босими ніжками запустить бумеранг. І перекроїти ворогів.
  Після чого як заспіває:
  - За Русь радянську! Що правитиме над всесвітом!
  А далі у бою Світлана. Теж дівка, яку не зупинити і не гальмувати. Ось як вона б'ється. Просто від такої войовниці спасу нема!
  І босими ніжками вона кидає вбивчі посилки. І вона вбиває ворогів без жалю.
  Хоча потім може помолитись за них Ярилі. А може, й Перуну. Тяжко грішникам після смерті на них чекає царство Чорнобога! Але так по-своєму навіть цікаво - війни точаться постійно! І стільки боїв! То що може бути й не варто надто гірко оплакувати долю грішників?
  Світлані навіть стало трохи смішно: ось християнам не позаздриш - вони багатьох радощів будуть позбавлені у вічності. Навіть те, що мали на планеті Земля.
  Ех, нещасні грішники! І ще нещасніші праведники!
  І дівчина знову жбурляє презент смерті своєю точеною, босою ніжкою. Після цього вимовляє:
  - Світ буде наш! Слава Росії!
  Наташа провела мечами потрійного метелика і прочирикала:
  - Хай буде вічна слава великої Росії!
  І її босі ніжки як кинуть убивче і неповторне. Після чого гола п'ята дівчини потрапила в лоб чорношкірому, і збила його зі стіни, і ще п'ятьох арабів.
  Далі у бою Зоя. Вже її нічим не зупинити. Вона бореться з гітлерівськими полчищами. І проводить потрійний млин. Падають розрубані нею бійці.
  Після чого дівчина вимовляє:
  - Вічна Русь, буде зі Сварогом!
  І підморгує своїм напарницям.
  Далі у бою вже Аврора. Вона промайнула, мов пантера. Усіх зрізала. І босими ніжками презент смерті запустила. Зрубала масу фашистів і заспівала:
  - За найвищу форму Вітчизни!
  А потім у битві й Світлана. Як вона рубає ворогів. І діє дуже хвацько.
  Після чого від її босої ніжки летить подарунок смерті. І зрізає гітлерівців капітально, наче бритва цирульника волосся.
  І дівчина верещить:
  - Мій вік і моя правда! Слава Великій Росії!
  Та це четвірка бореться воістину героїчно. Але чотири босоногі та майже голі красуні другу світову війну виграти не в змозі. І ось упала і Москва.
  Дівчата проривалися із захопленої столиці, використовуючи і свої мечі, і покрив невидимості.
  Вони взагалі дуже багато здатні. Дівчата найвищого почину, що не знайти їх вище та красивіше.
  А Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова йшли із взятого міста Горький.
  Фашисти, на жаль, майже всюди досягали успіху.
  Хлопчик і дівчинка йшли і кидали на ходу босими ніжками голки, винищуючи фриців.
  Олег Рибаченко заспівав:
  - Ні, не потьмяніє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народ дзвінкий -
  Шепіт розчавить зміїний!
  
  Вірю, весь світ прокинеться -
  Буде кінець фашизму...
  І засяє Сонце -
  Шлях, осяявши комунізму!
  Маргарита кинула пальчиками босих ніжок кілька голок і підтвердила:
  - Ні, не змеркне!
  І дала чергу з автомата, скосивши дві дюжини фашистів.
  Такі ось це діти. Круті, непохитні. Хоча справді це не та війна. І доводиться їм тікати.
  Пала Москва, упало місто Горький. Фашисти штурмують Казань. Це вже останнє радянське місто на Волзі. Опір героїчний, але все більше і більше відчуття безнадійності.
  У гітлерівців з'явилися досконаліші пірамідальні танки із серії АГ, які не може пробити жодної радянської зброї. А це треба сказати, дуже погано.
  Лише коли босі ніжки хлопчик та дівчатка кидають гранати по гусеницях німецькі монстри стикаються. Але що може зробити лише одна пара, коли проти СРСР виступив практично весь світ!
  Олег Рибаченко кинув босою ніжкою гранату, зіштовхнув лобами АГ-50 та АГ-75, після чого сказав:
  - Якщо фортеця на дорозі,
  Ворог збудував...
  Потрібно з тилу обійти -
  Взяти її без пострілу!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Обман війні це велика справа! Особливо якщо сили нерівні!
  Олег Рибаченко зауважив:
  - А грав стратегію "Антанта". За рівної зброї знищив сто чотирнадцять мільйонів ворожих солдатів, а сам втратив лише нуль. Отже, за рахунок тактики можна боротися практично проти всього світу!
  Маргарита з цим погодилася:
  - Цілком можливо! І боротися та перемагати!
  Олег Рибаченко кинув босими пальчиками ніжок голки. Убив три десятки фашистів і сказав:
  - Ми переможемо в ім'я Священної Росії!
  Хлопчик і дівчинка продовжили свій біг... На жаль, сили дійсно надто вже нерівні.
  Казань руйнувалася усіма видами озброєнь. Сталін наказав її утримувати до останньої краплі крові. Але реально бойовий дух Червоної армії після падіння Москви надто надломився. Вмирати хотілося всім менше та менше. Та й гітлерівці надто перевершують і числом, і озброєнням.
  А їхня реактивна авіація бомбить усі міста та села, що фашисти ще не встигли окупувати.
  Перш ніж Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дісталися Казані це місто впало.
  Була взята й Уфа. Так, незважаючи на сувору зиму, фашисти рухалися до Свердловська.
  Там була ставка Сталіна. А зі сходу лізли самураї. Японці також сильні.
  Особливо небезпечні у них войовниці - дівчата-ніндзя. Незважаючи на сибірську зиму, вони мчать босоніж по снігу, а самі в одних купальниках. Таких войовниць навіть уявити страшно. Хоча вони і дуже красиві.
  Ось одна з них з синім волоссям, інша з жовтим, третя з червоним, четверта з білим.
  Такі ось найкрасивіші вбивці. Працюють одним мечами, і метають у піхоту тоненькі диски чи чакри. А проти танків кидають вибухівку ніндзя - розмірами вона лише з горошинку, але найважчі радянські танки підлітають високо вгору, і розривають на частини.
  Навіть грізний ІС-7, дівчатам-ніндзя не завада. Вони войовниці такого найвищого ладу, що проти них безсила і гвардія.
  Ось дівчина-ніндзя з синім волоссям, жбурнула босими пальцями ніжок горошинку і одразу три радянські танки, високо підлетіло вгору, і розірвалося на запчастини.
  А тут ще й дівчина і жовтим волоссям босою ніжкою жбурне горошинку. І знову радянські машини летять у різні боки, і розбиваються в коржики. Такі тут скажемо прямо войовниці - перед ними навіть найхоробріший лицар робить страх.
  А ось у бою і дівчина-ніндзя з червоним волоссям. Як кинув босими ніжками забійну горошинку. І від її влучення, урвалась броня, величезного ІС-12.
  Ось це дівка-термінатор.
  А далі дівчина-ніндзя з білим волоссям. Як візьме, і з усього розмаху всадить мечами по бійцях Червоної армії. Розрубає їх, і заспіває:
  - Я не жалюгідна комашка, ніндзя, але не черепашка!
  І знову в бою всі чотири дівчата-вбивці.
  Війну Червона Армія програє всіма фронтами. Але все ще намагається битися.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бредуть зимовим снігом. Вони бідні діти босоніж. Для безсмертних тіл мороз не такий вже й страшний. Захворіти чи щось застудити, відморозити ці супермени не можуть. Але все одно коли підходиш до Уралу, мороз неприємний і кусає голі п'яти дітей.
  Олег сумно зауважив:
  - Не знаєш що гірше - холод і голод, чи усвідомлення, що твоя священна Батьківщина програє!
  Маргарита цілком логічно зауважила:
  - Для нас холод і голод дрібниця ... Але те, що ми програли фашистам - це взагалі-то погано!
  Олег із цим погодився:
  - Та гірше не буває! Взагалі, чому в паралельних всесвітах Третій Рейх зазвичай більше процвітає, ніж у нашій?
  Маргарита висловила логічне припущення:
  - Тому фашисти дуже сильні та організовані. А нам ще багато разів щастило. Особливо зі Сталінградом!
  Олег Рибаченко піддав босою ніжкою сніжок і зауважив:
  - Та зі Сталінградом нам дуже пощастило! Фріці самі по-дурному влізли в капкан!
  Маргарита проворкувала:
  - Проби не потрапити в халепу,
  Щоб не заплутатися і не заблукати.
  Треба б на гріш зібрати п'ятак,
  І вірніше заново народитися!
  Діти по дорозі напали на загін фашистів. Перебили понад сотню солдатів. Одного залишили у полоні. Маргарита змусили юнака цілувати свої червоні від холоду, дуже пружні підошви. Той це робив покірно. І повідомив, що німці вже підходять до Свердловська та його оточують.
  Олег зауважив:
  - Дивно ми такі з тобою Марго швидше, але щось пересуваємося, наче прості люди чи навіть повільніше!
  Маргарита погодилася:
  - Потрапили у хвилю поразки! Мабуть у цьому всесвіті все проти СРСР. Навіть природа та простір!
  Олег тоді запропонував:
  - А якщо нам тривіально Гітлера вбити?
  Маргарита негативно замотала головкою:
  - Гіпервідьма нам такого наказу не давала! Тож обійдемося без самодіяльності. Крім того, що це дасть?
  Олег Рибаченко впевнено відповів:
  - Дуже багато! Тим більше фюрер, це і в Африці фюрер!
  Маргарита запропонувала:
  - Давай поки битися на фронті, а там, щодо Гітлера подивимося! Як кажуть - поспішай не поспішаючи!
  Олег заспівав:
  - Швидкість це добре, не зламайте долото... Чоловік не дякував, і поспішно здурів!
  Хлопчик і дівчинка побігли з усієї сили. І встигли домчати до Свердловська. І стали захищати місто, що штурмується фашистами.
  Атака йшла одна за одною.
  Діти були босоніж. Маргарита в туніку, а Олег Рибаченко - хлопчик у шортах. Але билися вони як справжнісінькі і незламні герої.
  Олег кинув босими пальцями ніг голку, пробив фриця в горло і прочирикав:
  - Не поступимося ні п'яді землі!
  Маргарита жбурнула босою ніжкою гранату і пропищала:
  -Не крапли, ні п'яді, ні сантиметра!
  Хлопчик і дівчинка билися в мороз. І з ними були інші піонери. І теж багато босих незважаючи на дикий холод. І якщо безсмертним хлопцям, дикий морозець не страшний, принаймні пошкодити не в силі, то простим дітям це досить небезпечно.
  Один босоногий піонер, у якого навіть пальці посиніли від холоду, застудив зуби, і в нього розпухла щелепа. Хлопчикові дуже боляче. Але незважаючи на це, він люто бере зв'язку гранати, і кидає її під гітлерівський танк, і сам падає пробитий кулеметною чергою.
  Ось це відважний хлопчик.
  Або дівчинка, чиї босі ніжки, як червоні маки, палають, підштовхує під гусениці німецьких мастодонтів міну. Сама гине, з криком:
  - За Батьківщину та Сталіна!
  Дуже болісно бути босими взимку, у Сибіру, коли ти не захищений безсмертною плоттю.
  Навіть Олегу та Маргариті у люті морози не так приємно бути напівголими. Але вони посміхаються і співають, бажаючи підбадьорити хлопців:
  - Ех, мороз, мороз, не мороз мене,
  Не мороз мене! Мого коня! Мого коня!
  Бєлогривого!
  Хлопчики та дівчатка, трясучись червоними та синіми від лютого холоду ніжками, заспівали:
  - Нас снігу не зупинять! Нас мороз не переможе! Ми піонери фріців уроєм! Буде фашист міцно битий!
  Добре б'ються діти! Але надто вже нерівні сили. Сталін з оточеного Свердловська утік у Новосибірськ. Однак до цього міста зі Сходу вже наближаються японці. Вони щось не бояться навіть морозу Сибіру.
  Хай іде війна до кінця.
  Але піонери не здаються. І навіть у скрутну годину діти відважно співають;
  Ми піонери діти комунізму
  Багаття, намет і дзвінкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях із ворогом придбали?
  Ми були раніше просто світла діти -
  А нині воїни Рідної землі!
  
  Але Гітлер зробив крок до нашої столиці,
  Обвал бомб без рахунку водоспад!
  Ми Батьківщина навіть неба гарніша -
  Тепер кривавий настав захід сонця!
  
  Відповімо на агресію ми жорстко -
  Хоч самі на зріст та на жаль малі!
  Але меч у руках у тендітного підлітка -
  Сильніше, ніж легіони Сатани!
  
  Нехай танків пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтівку ділимо на трьох!
  Нехай поліцаї підло цілять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирішили? робити справу світу -
  А для того, на жаль, довелося стріляти!
  Спокій і так уже охолонув.
  Буває й насилля благодаті!
  
  З дівчиськом ми біжимо босі разом-
  Хоч випав сніг, як вугілля палить кучугуру!
  Але не мають страху, знайте діти.
  Фашиста вганять сміливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фриців мерзотних роту,
  А інші труси пруть у бігу!
  Ми крушимо як косою в бою піхоту -
  Нам не завада юні літа!
  
  Перемога досягнення, буде в травні,
  Зараз пурга колючий, твердий сніг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмітті діти зустріли розквіт!
  
  Звідки в нас беруться ці сили?
  Терпіти і біль, і холод, ту потребу!
  Коли товариш зміряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас піонерів,
  Сказав, Вітчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша віра,
  Радянська, священна країна!
  І гинуть із посмішками на вустах. Не знають діти слабкості... Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова боролися цілий тиждень. Але Свердловськ упав. Частина гарнізону здалася - відчуваючи безнадійне становище. Лише піонери відмовилися капітулювати.
  І жменька відважних, босоногих хлопців пішла на відчайдушний прорив. Вони бігли по кучугурах, буквально сині від страшного холоду. І гинули під кулеметами та гарматами.
  Олег Рибаченко і Маргарита теж неабияк подряпалися, але таки вирвалися зі Свердловська. Після чого рушили до Новосибірська. Мороз, зима, довгі ночі.
  Хлопчик і дівчинка тікають собі, вони сумні та дуже сердиті.
  Маргарита помітила:
  - Могла б гіпервідьма цьому світу і допомогти! Бо перемагають фашисти! Ось уже справді вселенська несправедливість!
  Олег Рибаченко підскочив вище, перекрутився у семиразовому сальто, і цілком логічно зауважив:
  - У світі взагалі мало справедливості! Ось, наприклад, чому люди похилого віку мучаться? Причому практично всі без винятку! А коли людина молода, вона і курить, і п'є, і навіть гірше робить, і здорова! Де справедливість, що старі страждають?
  Маргарита з цим охоче погодилася:
  - Жодної справедливості у світобудові немає!
  Олег Рибаченко дещо наївно запитав:
  - І куди дивиться Бог?
  Маргарита, ця босонога дівчинка в дірявій туніці, припустила:
  - Напевно, ми самі маємо стати як боги, щоб панувала у світі справедливість! У цьому полягає мудрість Творця!
  Олег Рибаченко впевнено підтвердив:
  - Вірю я, що ми і мертвих воскресимо!
  Дівчинка-термінатор підтвердила:
  - Та я в це, звичайно ж, вірю!
  Діти добігли до Новосибірська та взяли участь в обороні цього міста.
  Билися в майже останньому великому місті під контролем Червоної Армії.
  Сталін уже вів переговори з Гітлером, погоджуючись на капітуляцію, якщо йому буде гарантовано особисту безпеку. Фюрер був готовий, особливо якщо заспокояться партизани.
  Японці вже штурмували Новосибірськ зі Сходу. Тож шансів врятуватися практично не було. СРСР гинув.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова стріляли по гітлерівцях, кидали босими ніжками гранати. І все ще на щось сподівалися.
  Поруч із ними були піонери. У лютий мороз у Сибіру всі діти були босоніж і в літній піонерській формі з краватками. Вони вмирали як герої.
  Їхні ніжки були як лапки гусей червоні, і пальчики синіли.
  Але піонери не здавалися.
  Вони піддадуться фашизму!
  Олег Рибаченко кинув босою хлопчачою ногою гранату. Зіткнув лобами відразу три німецькі танки і прошепотів:
  - Вірю я у перемогу!
  Маргарита теж кинула босими пальчиками забійний презент і прочирикала:
  - Я теж вірила, і віритиму до кінця!
  І вони билися за останнє, радянське місто з люттю розпачу. І все ж таки не збиралися згинатися.
  Олег Рибаченко, щоб підбадьорити майже смертельно заморожених дітей-піонерів, з великим ентузіазмом заспівав;
  Я юний воїн матінки-Росії,
  Країни могутньої, Батьківщини всіх країн...
  Вітчизни немає у всесвіті знай красивіше,
  Під горном Сталін краватку пов'язав!
  Бути піонером - радість і покликання,
  Адже це означає, що ти слуга країни.
  І зможеш примножити світобудову -
  Зруйнувавши підступи пекла-сатани.
  Коли настало літо в сорок першому,
  Для нас гримить червнева гроза...
  Ми не хочемо, щоб край став жебраком-бідним,
  Для щастя вір - Вітчизна створена!
  З дівчиськом ми фашистів чекаємо в засідці,
  Добули перед цим автомат.
  І до Гітлера божевільного досаді,
  Успішно б'є нацистів наш загін!
  Подружки босої ніжки огрубіли,
  Вже коле сніг під голою підошвою.
  Від холоду та губи посиніли,
  Але гріє нам душу вогонь святий!
  Ми б'ємо не знаючи, міри супостатів,
  Спокою вдень та вночі не даємо!
  Летять на ешелони у рій гранати,
  А офіцерів снайперською рушницею.
  Ніде фашистам не знайти опори,
  Наш піонерський, доблесний загін.
  Здатний, якщо потрібно зрізати гори,
  Ось танки Гітлера, як свічок, жар горять.
  Народ у пориві лютому згуртувався -
  За справедливість, мужність та честь.
  І не знайдеться в морі штормів рифу.
  Який нас змусив би просісти!
  У Берлін увійшли, ми в комсомол вступаючи,
  Від топів босоногих з дівчатами весь світ!
  Вдихаємо мед переможний у райському травні,
  Тепер став вічним, яскравий наш успіх!
  
  
  
  
  . ОЛЕКСАНДР ТРЕТІЙ ПРОЖИВ ШІСТЬДЕСЯТ вісім років.
  Цар зміцнив імперію та економічно. Не було бунтів і революції, тож економіка була в постійному зростанні. І Росія до першої світової війни та населення мала більше за рахунок нижчої смертності та приєднання до себе північних районів Китаю та Кореї. І армія була більшою. І з'явилися перші легкі танки в серії та багато літаків різних марок.
  На жаль, не дожила Олександр Третій до тріумфу в першій світовій війні, але це вже дісталося Миколі Другому.
  Новий цар мав міцний престол, іншу дружину, здорово спадкоємця, двісті вісімдесят мільйонів населення, і два з половиною мільйони солдатів за штатами мирного часу.
  Так що воювати можна сміливо та вміло! Крім того, ще й у росіян є і танки з кулеметами легкі, але й тільки-но з'явився і важкий. Його розробив син Менделєєва.
  Тож не зупинити царську армію!
  Микола другий вступив у війну з німцями та австрійцями... Російські війська захопили Галичину, Буковину і завдали серії поразки австрійцям. Були биті спочатку у Східній Пруссії, але потім взяли реванш і відрізали Кенігсберг. Союзники відтиснули німців від Парижа ... Російські війська взяли Краків, і маючи чисельну перевагу, не дивлячись на зиму, продовжили наступ, підходячи до Будапешту. Німеччина запропонувала, бачачи, що справа пахне поразкою світ на помірних умовах.
  Німці погодилися віддати Росії Клайпеду та частину земель у Польщі, а також виплатити контрибуцію. Франції повернули частину раніше захопленої при Бісмарку території та трохи Данії.
  Австро-Угорщина поступилася Галичиною, частиною Буковини та Краків. Натомість імперія не розпалася. Росія повернула собі землі слов'ян, усе, що колись входило до Київської Русі, і розширила царство Польське.
  Туреччина та Японія у війну не встигли вступити, як і Італія. Тобто першої світової війни, по суті, і не було. Так невелика сутичка. Микола Другий зміцнив свій авторитет і правил потім досить довго мирно.
  Росія, щоправда, провела війну в Афганістані - остаточно поділивши його з Англійцями. Потім із Британією розділили й Іран.
  Росія таким чином розширила свої володіння. Але настала економічна криза і Велика депресія 1929 року ... У 1931 Японія в союзі з Туреччиною почали війну проти царської Росії. Але реально це було самогубством. Царський флот на Тихому океані під командуванням Колчака розбив японців. А сухопутна армія взагалі багаторазово була сильнішою.
  Те саме можна сказати і про турків. Вони полізли вочевидь проти того противника.
  Царська Росія змогла висадити десант та захопити Японію. А потім російські війська остаточно окупували Туреччину. Так закінчилася епоха Османської імперії.
  А цар Микола Другий примножив свою славу та силу Росії. Правив цей славетний імператор до 1936 року і теж помер у шістдесят вісім років.
  Йому успадкував Олексій Другий. Загалом цілком здоровий чоловік тридцяти двох від народження. Мати в нього була інша, тож Олександр Третій фатального шлюбу не допустив.
  Олексій Другий завершив завоювання Саудівської Аравії поділивши її із Британією.
  На престолі у Німеччині до 1941 року правив Вільгельм Другий. Цей монарх при владі був п'ятдесят один рік! Задоволеного довго!
  Але на престолі його син Фердинанд. Гітлером і пахне. Інша історія.
  Поки що панує світ. Усі колонії поділили. Муссоліні завоював Ефіопію
  Більше ділити нема чого... Британія, щоправда, переживає не найкращі часи. І перебуває у кризі економіки.
  І ось Фердинанд запропонував Олексію Другому поділити колоніальні володіння Франції та Британії. Мовляв, справді скільки можна на ці землі дивитися.
  Таким чином Муссоліні, Фердинанд та Олексій Другий сколотили свій пакт.
  Але зрозуміло Росія і до цього часу вже встигла завоювати практично весь Китай і стати найсильнішим багато разів і в економіці, і у військовій сфері, і чисельності населення.
  Цар Олексій схвалив загалом таку пропозицію і вирішив і що разом вони й почнуть.
  Фердинанд уже був немолодий. І обережно.
  Проте 15 травня 1945 року почалася війна. Німці рушили знову
  Проти Бельгії...
  А царська армія пішла Британськими колоніями і рвонула Єгиптом.
  Росія мала десять мільйонів солдатів та п'ятсот дивізій, і впевнено
  Перемагала. Здавалося, ніхто її не зупинить.
  За два місяці царська армія захопила Індію, південь Ірану, володіння англійців у Саудівській Аравії, Єгипет, Судан, більшу частину Індокитаю.
  Але німці змогли лише Бельгію окупувати, і на підступах до Парижа зупинено. У війну вступила Голландія.
  Царська Росія ще два місяці захоплювала володіння Британії в Азії та добивала Індонезію. Потім висадилася в Австралії, просувалася Африкою.
  Німці намагалися взяти Париж, але їхній штурм був відбитий. Проте війна програвалася. Італія теж вистачала африканські володіння Британії та Франції.
  Лише п'ятий місяць царські війська стали прибувати до Європи. Поки що бої кипіли і в Африці та Австралії, але вже добиваючи. Австро-Угорщина, сильно ослаблена втратою земель, також вступила у війну за коаліції.
  Німці змогли захопити Голландію. І покращили своє становище.
  Ще два місяці царська Росія завершувала захоплення Австралії та Африки. І лише наприкінці листопада, якраз у мороз почався новий наступ німецько-російських військ в обхід Парижа.
  У разі сили вже були надто нерівні. Французько-англійські війська виявилися розбитими. А Париж оточений.
  А на новий рік гарнізон капітулював... Далі царські та німецькі війська захопили всю Францію за три тижні. Потім почалися бомбардування Британії... І всі колонії захопили коаліцію.
  Британія у травні 1946 року вже, будучи знекровленою та вибитою бомбами
  Капітулювала.
  Так завершилася ще одна велика війна. Росія майже всі колонії забрала собі. Німеччина, що отримала порівняно небагато, дещо прихопила Італія, символічний шматок дістався Австро-Угорщині.
  Незважаючи на те, що німці чекали великих колоній, а отримали значно менше цілком тільки Марокко, зате Німеччина включила до свого складу: Бельгію, Голландію, і Францію до Порт-де-Кале.
  Крім того царська Росія повернула німця Намібію і те, що їм раніше належало.
  Коротше кажучи, абияк розібралися і помирилися.
  Настав світ ... У 1953 році в Росії з'явилася атомна бомба, а через рік і в Німеччині. США отримали ядерну зброю 1960 року.
  Таким чином, виникла рівновага страху.
  А 1955 року перший російський космонавт полетів у космос, облетівши навколо кулі. А 1961 року росіяни вступили на Місяць.
  А 1983 року на Марс! Американці злітали на Місяць у 1971 році, а німці у 1984. Австро-Угорщина та Німеччина злилися в одну державу. Швеція та Норвегія увійшли до складу Росії з автономією та самоврядуванням.
  Інші країни поступово втрачали свою незалежність.
  У 1987 році гору російські космонавти злітали на Венеру. 1992 року на Меркурій. А 1999 року на Плутон.
  Сонячна система була освоєна.
  З'явилися три ядерні імперії: Велика Німеччина, США і Велика Росія.
  Олексій другий теж помер у шістдесят вісім років у 1972 році. Йому успадкував син Олександр четвертий. Цьому цареві було в момент сходження на престол сорок один рік. Як не дивно, але й Олександр четвертий прошив шістдесят вісім років і помер 1999 року. І на престол зійшов його син Володимир Третій. У 2013 році відсвяткували чотириста років правління династії Романових.
  Поки що Росія твердо стоїть на ногах. Але у світі ще є Німеччина та США її конкуренти. Царська імперія разом з колоніями включає трохи більше половини світової території і більше двох третин світового населення. Росія сильна, але поки що не єдина.
  Править Росією, Володимир третій у 2019 році йому виповнилося шістдесят сім років. Багато хто гадає - чи проживе він, як і колишні царі шістдесят вісім років чи перерве ці дивні збіги?!
  А поки що в Росії розробляють антиядерну зброю. Зрозуміло не буде ядерної зброї, і Росія цілком упорається і з Німеччиною та США. У неї і населення більше, і солдатів. І якість озброєнь краща!
  Але поки що ядерна зброя є, і все ще не завойовано. Але розробляють антиядерну зброю дуже активно, тож з'являються певні шанси на перемогу.
  
  ПАДІННЯ ГІБРАЛТАРУ
  Іспанський диктатор Франко, на відміну від реальної історії, дав згоду німецьким військам атакувати англійську фортецю Гібралтар. В обмін Іспанія отримувала деякі Британські та французькі землі в Африці.
  Штурм під командування Майнштейна пройшов вночі з 25 листопада 1940 року по 26. Як з'ясувалося, англійці не цілком виявилися готовими до подібного військового ходу і гітлерівцям вдалося захопити таку потужну фортецю з наскоку.
  Її падіння мало значні зміни на хід війни. Вермахт отримав можливість перекидати сили по найкоротшій відстані до Африки, а англійцям було блоковано вхід у Середземне море зі Сходу.
  Німецьке командування запровадило кілька дивізій до екваторіальної Африки. Крім того, корпус Роммеля був перекинутий до Лівії, на кілька місяців раніше реальності.
  Англійці, у свою чергу, відмовилися від наступу проти італійців в Ефіопії і стали посилювати свої позиції в Єгипті. Однак Роммель встиг випередити їх, і внаслідок превентивного удару розбив колоніальні війська, захопивши Олександрію та Каїр. Становище Британії в Африці ускладнилося. Німці вже вийшли до Суецького каналу та загрожували подальшим просуванням на Близький Схід. Крім того, з'явилася можливість просуватися і до Судану.
  Щоправда, не надто вдало складалися справи італійців у Греції, але підхід додаткових сил із Німеччини врятував становище.
  У Гітлера з'явилася дилема: наступати на СРСР чи добити Британію? Успіхи Вермахту в Африці підштовхнули до другого рішення - розв'язати руки на Заході. Хоча військові приготування СРСР і вселяли фюреру побоювання.
  Червона армія посилювалася, але німці теж не сиділи, склавши руки. Випуск танків у 1941 році порівняно з 1940 роком подвоївся, а авіації зріс майже у два з половиною рази.
  Фашисти провели бомбардування та висадку десанту на Мальті. Потім Роммель прорвав оборону і на Суецькому каналі, і увійшовши до повсталого проти британського панування Іраку. Німці порівняно легко підкорили і Кувейт, і весь Близький Схід. Сталін дотримувався вичікувальної тактики. А Черчілль уперто продовжував війну. Вермахт дійшовши до Ірану, повернувся на Півдня Африки.
  Добігав кінця 1941 рік. Випуск підводних човнів збільшувався, а Британія втрачала колонії. США поводилися пасивно. Але Японія не могла сидіти, склавши руки і, завдала 7 грудня удару по Перу-Харбор. Почалася нова війна на Тихому океані. І Гітлеру довелося знову відмовитися від планів наступу СРСР.
  Потрібно допомогти японцям, захопити Іран та Індію, а також Південну Африку. І головне саму Британію. Тим більше, американські бомбардувальники це не іграшка. Вони можуть заподіяти Третьому Рейху безліч неприємностей. А найзручніше завдавати бомбових ударів саме з території Британії.
  Отже, фюрер був змушений і в 1942 році відмовитися від ідей вторгнення на схід.
  Ризик, що Сталін сам відкриє фронт, існував, але... Треба знати характер Сталіна. Дуже стриманий він у зовнішній політиці. Війна з Фінляндією зробила Червоного диктатора ще обережнішим.
  Поки що СРСР накопичує сили. Чисельність авіації на 1 січня 1942 досягла тридцяти двох тисяч машин, а танків, більше двадцяти п'яти тисяч, плюс ще три тисячі танкеток. Загалом Сталін задумав завершити комплектування 20 механізованих корпусів, із загальним числом танків в 32 тисячі машин, їх новітніх КВ різних марок і Т-34, в 16, 5 тисяч. Плюс ще йшла розробка танків Т-50, щоправда, машина виявилася легкою.
  Німці, зіткнувшись із "Матільдою" та деякими крейсерними танками, а також маючи відомості про те, що англійці розробляють важкі танки, теж почали майструвати своїх мастодонтів. В першу чергу "Тигр" з 88-міліметровою гарматою, і бронею гарматою, що не пробивається, в 75-міліметрів з довгим стовбуром.
  Відомості про радянське танкобудування теж були. Танк КВ-2 марширували на першотравневому параді на Червоній площі, і 34 були деякі дані.
  У всякому разі, коли Шпеєр очолив імперське міністерство озброєнь та боєприпасів, розробки в техніці пішли швидше. Гітлеру захотілося мати найкращі у світі танки, і важчі вагою. Але поки Німеччина СРСР явно поступалася. І числом машин та їх якістю. У серпні 1941 року розпочалося виробництво танка КВ-3. Машина вийшла досить важка 68 тонн, зате озброєна 107-міліметровою гарматою з початковою швидкістю снаряда 800 метрів за секунду. Це забезпечувало їй перевагу над "Тигром", якого, до речі, ще й не запустили в серію.
  Ще потужнішим виявився КВ-5 з вагою 125 тонн і двома гарматами. Щоправда, така важка машина створювала радянській армії більше проблем, ніж користі. А в 1942 році на озброєння було прийнято варіант і КВ-4 вагою 107 тонн. СРСР міг по праву пишатися своїми найважчими танками у світі, та й найпотужнішими.
  Зате в авіації Німеччина розвинулася непогано. Ю-188, підійшовши в серію, розвивав швидкість порівнянну з винищувачами. Пристойно виглядав і ДО-217. Активно розроблялися реактивні літаки. Так Британія була головною метою, то реактивним бомбардувальникам приділялося набагато більше уваги, ніж у реальній історії.
  Німці активно використовували рабську працю. Ввозили з Африки величезну кількість негрів. Чорношкірі робітники були слухняними, витривалими, але низькою кваліфікацією. Їх використовували на допоміжних роботах.
  Але контролюючи Європу, німці могли набрати достатньо кількості та кваліфікованої робочої сили.
  Шпеєр навіть вдалося вламати Гітлера, не проводить поки програму знищення євреїв, а використовувати їх при виробництві авіації і техніки.
  Ставку було зроблено повітряний наступ проти Британії та масовану підводну війну.
  Однак вступ до конфлікту Америки, додав фрицям головного болю, і змусило різко збільшити кількість вовчих зграй.
  Німеччина була змушена із запізненням розкручувати виробництво бомбардувальників та стратегічної авіації. Насамперед Ю-288 та Ю-488 - з чотирма моторами. Але їх розробка та доведення до ладу вимагало часу. МЕ-109 модифікації "Ф" в цілому був гідним опонентом для англійських машин. Але розробка МЕ-209 зазнала невдачі, як і МЕ-210.
  Невдалим виявився і бомбардувальник ХЕ-177, що пікірує. Натомість Шпеєр відіграв кількістю. Крім того, Фокке-Вульф став найпотужнішим по озброєнню винищувачем, компенсувавши деякі слабкості МЕ-109. Та й льотна школа у німців виявилася кращою за англійську і тим більше американську. У травні 1942 року гітлерівці захопили ПАР. А до Мадагаскару прибули американська ескадра. Битва під Мідвей виявилася американцями програна: капітан третього рангу, який так зіграв вирішальну роль у цьому баталії, виявився за іронією долі на Мадагаскарі. У США хотіли зберегти базу в Африці та не давати фашистам розслабитись. Але це значно погіршило їхнє становище в Тихому океані.
  Щоправда, і японці діяли не зовсім на висоті. Битва за Гавайський архіпелаг затяглася.
  Фашисти отримали під свій контроль Африку і величезні запаси стратегічної сировини, а також захопили Індію та Іран. Ресурси під контролем Третього Рейху величезні, але їх треба перетравити.
  Повітряна битва за Британію не така однозначна. Постійно збільшуючи випуск літаків, німці пресингували, але тотального домінування не було. Давалася взнаки і брак потужності стратегічної авіації, і допомога США, і то підводних човнів недостатньо. Та й диво-торпеда, з якою зв'язувалося стільки надій, підкачала.
  Фюрер так і не наважився в 1942 здійснити висадку в Британії. Ставка була зроблена на посилення морської могутності та підводного флоту. Заодно будувалися авіаносці та лінкори. Виробничих потужностей вистачало, але на все був потрібен час.
  Балістичні ракети класу А також вимагали доведення. Натомість масово стали виготовлятися роботи-снаряди ФАУ-1. Відносно дешеві машини, на простому паливі, мали ту безперечну гідність, що не потребували пілотів.
  Гітлеру, отримавши доступ до необмежених природних ресурсів і запасів робочої сили, хотів зберегти життя німецьких льотчиків. ФАУ-1 як прості у виробництві та безпілотні видалися оптимальним рішенням. І тисячі таких роботів-снарядів обрушилися з осені 1942 року на Лондон.
  Водночас німці прискорили розробку реактивного бомбардувальника "Арадо" та балістичних ракет.
  Сталін продовжував вичікувати і накопичувати сили. У 1942 році СРСР випустив п'ять з половиною тисяч нових танків КВ і Т-34 і близько тисячі старих марок, близько п'ятисот нових легких Т-50 і Т-60 і двісті плаваючих. Посилився і літаковий парк - близько п'ятнадцяти тисяч нових та старих машин увійшло до ладу. Навіть виник дефіцит льотчиків. Виробництво "Катюш" зростало повільно.
  Фашистська Німеччина випустила понад тридцять тисяч літаків, але зазнала відчутних втрат у боях. Танків німці випустили близько шести з половиною тисяч. Найбільше Т-3 та нової модифікації Т-4 з довгоствольною 75-міліметровою гарматою. Нових "Тигрів" виготовлено трохи більше сотні, а "Пантери" ще лише у досвідчених екземплярах.
  Натомість у серію став надходити автомат МР-44 конструкції Шмейстера. На відміну від реальної історії, не довелося розробляти автомат із урахуванням дефіциту кольорових металів. А це прискорило розробку простішої штурмової гвинтівки, з легованою сталлю.
  Тож у стрілецькій зброї німці стали отримувати перевагу. Але їм теж потрібен був час, щоб автомат переозброїв усі війська.
  А ось у підводному флоті, де випуск досяг сорока-п'ятдесяти субмарин на місяць, у німців справді немає рівних.
  З'явилися дуже швидкісні підводні човни на перекисі водню. Прискорилися роботи та в ядерній програмі. Добре, що ресурсів дуже багато. І навіть помилка німецьких фізиків, що графіт не підходить як сповільнювач не виявилася катастрофічною. Фабрик з виробництва важкої води збудували кілька, зокрема й у Африці.
  Тож не миттям, то катанням, але ядерний реактор у фашистів запрацював у грудні 1942 року. Навіть дещо раніше, ніж у американців. У них після поразок на Тихому океані почалися серйозні розбірки. І фінансування ядерної програми помітно урізали.
  Початок 1943 ознаменувалося оголошення Гітлером Тотально Війни і введення на окупованих територіях загальної трудової повинності. Масовані удари Фау-1 по Лондону не виправдали себе. Англійці навчилися частково відбивати такі удари, але німці брали кількістю.
  А ось підводна війна виявилася справді згубною для Британії. Випуск озброєнь на острові через нестачу сировини різко впав. Метрополія опинилася на межі падіння. Крім того, фашисти захопили Мадагаскар, а японці разом з гітлерівцями вторглися в Австралію і порівняно швидко домоглися її капітуляції.
  Хоча Сталін і розумів всю небезпеку вичікувальної тактики, але залишався вірним собі, не влазячи в бійку. Нехай краще капіталісти себе винищуть до кінця. А ми дивитимемося...
  Але така тактика мала недоліки. Користуючись величезними ресурсами, Третій Рейх уже готував війну і проти СРСР. Випуск танків у Третьому Рейху досяг у 1943 році в середньому 1200 машин на день плюс ще й триста п'ятдесят САУ. Причому самохідки зовсім слабкі. "Фердинанди", "Джмелі", "Ягдпантера". Враховуючи, що німці майже не зазнавали втрат у танках, то у них поповнення панцвалі відбувалося вже вдвічі швидше, ніж у Червоної армії. І кількісний розрив у техніці на користь СРСР почав скорочуватися.
  У якісному відношенні, у фриців з'явився "Королівський тигр" за вагою подібний до КВ-3, за пробивною силою знаряддя навіть дещо перевершує за рахунок якості снаряда та сильнішим лобовим бронюванням. Ну, а надважкі радянські КВ-5 і КВ-4 виявилися дуже технічно ненадійними, особливо їхня ходова частина. Тож бойове використання подібних монстрів опинилося під сумнівом.
  А Сталін ще наказав створити КВ-6 із сімома знаряддями та двома реактивними установками. Машину щось зробили. Але вона виявилася настільки важкою та довгою, що її і на поїзді не провезеш, ні в бою не розгорнеш. Т-34-76 машина цілком вдала, але слабша в лобовому бою, ніж "Пантера" або "Тигр". А КВ-1 і КВ-2 можна порівняти з німцями за вагою, але в боданні "Пантерам" і "Тиграм" поступаються. Німецький Т-4 зрівнявся з тридцятьчетвіркою в бронюванні і перевершив озброєння, оглядовість і оптику, і це при рівній вазі, або навіть меншій, якщо порівнювати більш важкі модифікації.
  Коротше фриця підтягнула і якість на висоту. А поява МЕ-309 та МЕ-262 дала перевагу і як авіація. Як і Ю-488, найкращий чотирьох моторний бомбардувальник. А за ними й реактивні моделі. Такі як Ю-287 та "Арадо".
  У вересні 1943 року гітлерівці зрештою здійснили успішну висадку в Британії. Після двох тижневих боїв - Англія капітулювала. І хоча Черчілль утік у Канаду, результат війни у країнах здавався наперед вирішеним.
  Рузвельт, втративши свого головного союзника і побоюючись зростаючої могутності Третього Рейху, попросив миру.
  Гітлер після обговорень зі своїм оточенням поставив США умову: відмова від ядерної програми та визнання всіх завоювань Японії та Третього Рейху. А також виведення військ з Ісландії, яку фриці й так уже фактично обклали підводним флотом. Контроль Країни Вранішнього Сонця над Гаями, де ще не припинялися бої. Крім того, Гітлер вимагав матеріальної компенсації для Третього Рейху та Японії за всі руйнування, і військові витрати завдані США та Британією.
  Хоча умови мири і виявилися вкрай важкими, Рузвельту насилу вдалося продавити їх прийняття в конгресі та сенаті.
  Велику роль у поступливості США відіграли натяки Сталіна, що не проти приєднатися до коаліції держав осі, і як мінімум готовий відвоювати Аляску.
  Переміг американський прагматизм, що виявився вищим за ентузіазм і емоції. Крім того, у німців ядерна програма розвивалася швидше, американською і це загрожує в майбутньому катастрофою.
  Перша фаза Другої світової війни завершилася. Але фюрер хотів тепер покінчити з СРСР.
  Несподівано вичікувальна тактика Сталіна та його вірність справі світу у всьому світі зіграло зловісний жарт. Проти Йосипа опинився Третій Рейх і Японія з усіма ресурсами Східної півкулі, включаючи і Австралію, і деякі плацдарми і на Західному світлі.
  Країна Сонця, щоправда, ще не добила Китай, але цілком могла відкрити і другий фронт. Гітлер активно формував колоніальні війська, і іноземні легіони. Заодно зростав і випуск озброєнь.
  У першій половині 1944 року випуск танків та САУ у Третьому Рейху досяг і перевищив сто машин на день. Пантера-2 за рівнем обійшла всі радянські машини. З'явився і досконаліший німецький танк "Лев", а невдовзі і "Королівський лев".
  І головне серійно розвинулася реактивна авіація. У відповідь у СРСР у серію пішли танк Т-34-85 та ІС-1 та ІС-2, серію КВ теж ніхто з виробництва не знімав. Наймасовішим серійним танком Третього Рейху на 1944 стала "Пантера"-2, а СРСР Т-34-85. Більш важкі моделі випускалися значно - приблизно раз, у десять менших кількостях. І німці не хотіли сильно гнати ваги при радянських дорогах і Сталін став відчувати недовіру до серії КВ, та й ІСи вийшли надто сирими.
  Однак німецька "Пантера"-2 з 88-міліметровою гарматою калібру 71 Л перевершувала Т-34-85 у бронебійній силі гармати, у лобовому бронюванні та трохи у бортовому, а також не поступалася у ходових якостях із двигуном у 900 кінських сил та вагою 47 тонн. Навіть коли вага німецького танка зросла до 50,2 тонн, і це виявилося не смертельно.
  А реактивної німецької авіації зовсім не було гідного опонента.
  Гітлер вирішив, що краще не тягнути гуму, і розпочав війну 22 червня 1944 року. Кинувши на СРСР триста п'ятдесят своїх та іноземних дивізій, і сто двадцять дивізій сателітів. На боці Третього Рейху виступили Румунія, Угорщина, Словаччина, Хорватія, Фінляндія, Швеція, Італія, Португалія, Іспанія, Болгарія, Аргентина, Туреччина.
  Німці також використовували у Вермахті величезну кількість іноземців та хіві. Загалом Третій Рейх лише у першому ешелоні жбурнув у бій дванадцять з половиною мільйонів солдатів, з яких німців за національністю не більше сорока відсотків. Сателіти додали ще мільйони три. Загалом у першому ешелоні майже шістнадцять мільйонів піхоти, танків близько тридцяти трьох тисяч, літаків понад п'ятдесят п'ять тисяч, гармат і мінометів близько двохсот п'ятдесяти.
  СРСР після мобілізації розгорнув тринадцять із половиною мільйонів солдатів, але частину сил довелося тримати Далекому Сході та внутрішніх округах. У першому ешелоні було вісім мільйонів солдатів, близько тридцяти тисяч танків, майже сорок тисяч літаків, близько двохсот тисяч гармат та мінометів.
  Таким чином на стороні Третього Рейху є подвійна перевага у піхоті, та п'ятикратна у мобільності сили, у більш якісному автоматі. Щоправда, СРСР багато кулеметів, майже паритет.
  Різниця в танках не велика, але відсоток застарілих машин у СРСР вищий, як і танків ранніх випусків.
  Реактивна німецька авіація не має опонента, та й гвинтові літаки у Третього Рейху більш швидкісні і краще озброєні. Щоправда, радянські машини перевершують у горизонтальній маневреності.
  В артилерії та мінометах найближче співвідношення сил до рівності. І кількості та якості.
  Правда флот у Третього Рейху особливо підводний, багаторазово сильніший за радянський. Як і в Японії.
  Крім того, у гітлерівців є вже балістичні ракет класу А в серійному виробництві, і злетіли перші дисколети.
  Загалом фашисти будуть сильнішими, і Сталін цілком резонно готував, хай і із запізненням оборону. Але багато чого не встигли. Лінія Сталіна виявилася недостатньо відновлена, а найголовніше війська недостатньо навчені тримати оборону. Хоча їх відчайдушно перевчали.
  Лінія прикордонна Молотова, за три роки фори була в цілому завершена, але розташовувалась надто близько до кордону, і не мала достатньої глибини. Крім того, Сталін наказав будувати і третій ешелон за Дніпром, але й це було розпочато лише після капітуляції США.
  Щоправда, окрім радянських військ можна розраховувати на частини НКВС, чию чисельність довели до мільйона солдатів і ополчення. Це близько чотирьох мільйонів людей лише у західних містах. Хоча звичайно їхня боєздатність набагато гірша, ніж регулярних частин.
  Німці, як і реальної історії, завдали основного удару в центрі, підсікання Білостоцького виступу та Львівського кулака. Найперші дні боїв показали, що німці, незважаючи на велику кількість іноземних підрозділів, ведуть наступ більш-менш злагоджено. А ось радянські війська часто губляться.
  Крім того, боєздатність українських частин виявилася сумнівною. Багато дезертирів і тих, хто здався в полон у перші дні війни.
  Стримати супротивника у прикордонних битвах не вдалося. І тут Сталін припустився помилки, заборонивши відхід частин на основну лінію і вимагаючи виправити фронт. Помилка, щоправда, була виправлена, але із запізненням. Німці змогли захопити Мінськ вже 28 червня, проламавши лінію Сталіна у центрі.
  плутанина тільки посилювалася. 30 червня траплялося очікуване вступ у війну Японії та її сателітів. Так про перекидання військ з Далекого Сходу довелося поки що забути.
  Прорив німців у центрі все розширювався. Виник величезний пролом, який відчайдушно намагалися заткнути. Але фашисти просувалися і 16 липня увірвалися до Смоленська.
  Кинувши в бій усі готівкові резерви, і ставлячи під рушницю ополченців Сталін та Жуков змогли призупинити наступ фриців у центрі. Але Гітлер повернув війська на південь. Фашисти створили величезний котел у Києві та захопили практично всю Україну.
  Блокували Ленінград, вторглися до Криму. Хід бойових дій дуже сильно скидався на 1941 рік, наче невідступна карма. Але відмінності були досить істотні. СРСР 1941 року мав у своєму розпорядженні деякі вільні резерви, а зараз усе було й так мобілізовано. І коли у жовтні пройшов штурм, то з'ясувалося, що тримати оборону майже нема чим.
  Гітлерівці до початку листопада 1944 року оточили Москву, змусивши Сталіна втекти до Куйбишева.
  Фашисти на відміну від реальної історії, мали значну чисельну перевагу. У них вистачило дивізій для обходу Москви з Півночі та півдня. А ось у радянських частин надто вже все розповзлося по різних напрямках.
  Реально в 1941 році Сталін після мобілізацій отримав над Вермахтом перевагу в кількості особового складу, а літаків і танків у нього було вчетверо більше, ніж у Третього Рейху від початку війни. І зроблено за перші п'ять місяців війни техніки СРСР у реальній історії більше.
  Але тепер і гітлерівці всі козирі, на стороні і кількість і якістю озброєнь і особового складу. А у Червоної армії ті ж болячки як і 1941 року. У тому числі не бажання українців, прибалтів та багатьох малих народів вмирати за радянський лад. Масові зради та перебіг постраждалих від репресій, розкулачених та інших скривджених усіх мастей. У тому числі й ідейних ворогів радянської влади.
  А те, що німці ще й перемогли Захід, лише збільшує кількість зрадників.
  Тому не дивно, що Москва оточена, а німці захопили Донбас, Воронеж та йдуть до Сталінграда.
  Зима 1944 року на біду не така морозна і сніжна як 1941. Москва втім, героїчно протрималася до кінця грудня 1944 року. Сталінград загинув у січні 1945 року, і бої за нього виявилися не надто тривалими. У лютому та на початку березня німці та їхні сателіти повністю захопили Кавказ та Бакинські нафтові свердловини.
  Далі наступ ішов Волгою. На Саратов, на Куйбишева, і далі Оренбург і Казань.
  Сталін утік у Свердловськ. У травні впала Казань. Влітку німці та японці продовжили рух у глибину Росії. Опір радянських військ падало. 5 серпня 1945 року було взято Свердловськ. А 3 вересня 1945 року Сталін нарешті погодився на капітуляцію. В обмін на власне життя та свободу.
  Друга світова війна завершилась. Але світ панував недовго. Провівши випробування ядерної зброї, Гітлер переконався у його феноменальній руйнівній могутності.
  Тепер виходило, що Японія та США все ще стоять на шляху до світового панування Третього Рейху. І хоча фюрер завоював більше землі, ніж Чингісхан, Олександр Македонський, Наполеон, імператор Троян, і Сулейман Чудовий разом узяті, він вирішив розгромити і Японію.
  Через три роки після закінчення Другої світової війни сто балістичних, міжконтинентальних ракет з потужними ядерними зарядами накрили разом країну Вранішнього Сонця.
  А потім почався наступ сухопутних частин Вермахту та флоту. Німці порівняно швидко захопили володіння Японії в Азії, а саму метрополію зрівняли із землею атомними бомбами.
  Більше тривалий опір чинили тихоокеанські володіння Японії. Але до червня 1949 року все було скінчено. Тепер залишалося лише розгромити США. Тим більше, привід був. Американці всупереч угоді все ж таки розробляли ядерну зброю і провели її таємне випробування.
  Гітлер розпочав війну 1 січня 1950 року, скинувши на новий рік відразу триста ядерних ракет.
  Нищівний ядерний удар знищив сто найбільших американських міст і вбив кілька десятків мільйонів людей. Додалося ще один найбільший злочин Адольфа Гітлера до найдовшого списку, найодіозніших злочинів.
  Потім почалося вторгнення до Канади, і з півдня разом із Латино-Американськими диктатурами. Американці були ослаблені та шоковані, але билися відчайдушно. Вони розуміли, що поразка їм означає - лише рабство і повільну, болісну смерть.
  Тому це була найвідчайдушніша з усіх війни. І тривала вона ще більше року, змусивши Третій Рейх скинути ще близько двох сотень ядерних зарядів, і перетворити багато родючих земель на радіоактивну пустелю.
  Але мети все-таки досягнуто і останній противник Третього Рейху повалений. А за цим почався процес так званої світової глобалізації. Єдиною світовою валютою стала німецька марка. Навіть формально незалежні країни були зведені до рівня колоній Третього Рейху, за збереження лише обмеженого місцевого самоврядування.
  Євреї та цигани були поставлені поза законом: їх вишукували та знищували. СС проводила масові чистки, і лютувала. Настав справжній жах - година дракона. Або навіть точніше, епоха. Фюрер будував справжню всесвітню тоталітарну імперію із претензією космічної експансії.
  1959 року під час святкування сімдесятиріччя фюрера відбулася офіційна коронація, всесвітній плебісцит - який узаконив титул суперімператора. А коли Адольф Гітлер помер у 1967 році, його титул та влада успадкував син.
  Планета Земля до цього часу вже заснувала поселення на Місяці та на Марсі з Венерою, і активно готувалася до експансії, до зовнішніх зоряних світів... Фашисти хотіли вселенської імперії - побудови Зоряного Рейху, щоб занурити у кошмар усю світобудову.
  
  НОВІ ПРИГОДИ ЛИЦАРІВ СОРОКА ОСТРОВІВ
  Дімка розбив у тріски меч і приголомшено, блимаючи очима, стояв на вулиці. Його руки були в крові і, що залишилося від меча закривавлено. Лунало виття сирени. Вулиця літнього міста. І поліцейські, що підбігають. Слід удар палицею по спині. Димка ледве чутно вимовляє:
  - Здаюсь!
  Йому заводять руки назад і клацають наручники. Хлопчик відчуває біль від металу, що ввійшов у зап'ястя. Його везуть до фургончика - чорного ворона.
  Дімка відчуває в собі суміш гніву та страху. Згадує колишнє. Острів, де діти билися за своє існування на мечах. Дерев'яних, але коли хлопчика охоплює лють, що перетворюються на гостро відточену сталь. Там Дімко і пробув пару з лишком місяців. Бився, бився, був поранений і сам поранив. Навіть особисто зарубав зрадника. Все було. І зрештою вони перемогли.
  Жаль тільки діти залишилися на зруйнованому кораблі. І йому вдалося вирватися лише зі своїм дівчиськом. Після таких пригод уже не надто країною здавалася в'язниця.
  Він ударив мечем хлопчика-хулігана, і бачив його лежачим, і витекла калюжа крові.
  Невже удар виявився смертельним? Так не пощастило, Дімку, ніби було мало й до того пригод на його голову. А якщо вбив те, що? В'язниця? Відведуть його до брудної, смердючої камери до злочинців?
  І як він сяде? Йому лише чотирнадцять років. Понад десять за законом дати не мають права. Може, все обійдеться!?
  Надворі дев'яносто другий рік. Час, коли так багато говорять про демократію та свободу, але набирає сили бандитизм.
  Воронок зупинився і Дімку вивели. Гарний, засмаглий хлопчисько з чорним волоссям, не виглядає бандитом, а скоріше жертвою зі скутими кайданками.
  Дімку відвели майже відразу ж до слідчого та прокурора.
  Посадили у крісло.
  Слідчий поставив кілька чергових питань і вимовив з усмішкою:
  - Поранений тобою хлопець при смерті! Тож моли Бога, щоб він не помер!
  Дімка зітхнувши відповів:
  - Я не хотів...
  Прокурор простяг папір:
  - Оце явка з повинною. Підпишеш, будеш звільнений під підписку до суду. А там з огляду на юний вік та відсутність приводів у міліцію, отримаєш умовно!
  Дімка глянув на папір і швидко прочитав, і заперечливо махнув головою:
  - Тут написано, що сам напав на компанію підліток. А вони якраз на мене насідали!
  Слідчий мав мишачу фізіономію, і густі брови, він пробулькал:
  - Підпиши, як ми тобі радимо! А інакше загриміш у СІЗО. Зараз ми буквально забиті справами і сидіти тобі доведеться до суду дуже довго. А там у камері три ряди нари на дошках, параша в кутку і півсотні таких самих, як ти нервових, голодних хлопчиків. Різного роду злочинців. І навіть якщо хлопчисько, якого ти поранив, залишиться живим, то слідство триватиме років зо три, а там ще рік і суд! Найкращі роки життя проведеш у пеклі!
  Прокурор відповідно кивнув і підтвердив:
  - Запобіжний захід тобі або утримання під вартою, або підписка про невиїзд і тебе заберуть мама та тато. Вибір за тобою! І повір, колонії для малоліток і так переповнені, і тобі раді будуть дати умовно. Але якщо ти з нами посваришся, то місце, напевно, знайдеться!
  Дімка відчував, що слідчий і прокурор не жартують. І справді, можуть згноїти у в'язниці. Хоча з іншого боку, не факт, що випустять на волю, якщо він і підпише. Чи мало прикладів, коли менти обманюють? Але головне в Дімці заговорило впертість, і норовливість, що яскраво проявилася після перебування на островах смерті. І хлопчик рішуче заявив:
  - Ні!
  Слідчий жорстко рикнув:
  - Що ні?
  Дімка жорстко заявив:
  - Я не підпишу! На мене напали, хотіли поранити ланцюгом і це була самооборона!
  Слідчий ринув:
  - Ну добре! У СІЗО його, посидиш тиждень порозумнішаєш!
  Прокурор кивнув, поставивши підпис:
  - Поки що на два місяці тримання під вартою. Але, звичайно, можна звільнити і раніше!
  Слідчий ринув:
  - Думаю, утримання під вартою піде хлопцеві на користь!
  Дімку вивели з кабінету і повели до в'язниці. Брукали наручники, і ланцюг Хлопчишку треба було перейти лише через дорогу. Там його мали прийняти.
  Димка йшов ланцюгом ланцюгом прикутий до двох міліціонерів. Почувався дуже погано. В'язниця, камера, злі зеки. Та й улип він, відмовившись підписувати явку з повинною. Хоча, з іншого боку, після цього не відчепишся.
  Дімку відвели до чергової кімнати. Ім'я, прізвище, по-батькові, цінні речі при собі.
  Потім шмон. Офіцер міліції та дві жінки в білих халатах відвели хлопця до кімнати з дзеркала та включили додаткові лампи. Настала команда:
  - Роздягайся!
  Дімка зітхнув - шмон! Тільки цікаво, чому жінки? Хлопчик зняв джинси, майку, кеди, куртку. Залишився тільки в одних трусах.
  Молода жінка в білому халаті помітила:
  - Він непогано складний!
  Офіцер гукнув:
  - І труси знімай! Живо!
  Димка, згоряючи від збентеження, зняв їх. Мимоволі почервонів і прикрився. Офіцер міліції крикнув:
  - Смирно! Руки зі швів! Огляньте його уважніше - це вбивця!
  Жінка в білому халаті схожа на медсестру посміхнулася і надягаючи тонкі, медичні рукавички проворкувала.
  - Ми й не таких бачили! Розслабся хлопчик, тітка тебе помацає!
  Вона почала огляд Дімкиного тіла. Пройшлася по відрослому за час перебування на островах волоссю хлопчики. Обережно розчесала кожне пасмо в пошуках чогось зритого. Може, навіть грошей. Потім посвітила у вуха, і ніздрі хлопчики. Робила це уважно, наче сподівалася щось знайти.
  Після чого наказала покласти голову на отвір, і вп'ялася руками в підборіддя. Просунула руку до рота. Дімка відчув запах і смак гуми своєю язиком. Жінка помацала за яснами, зубами, за щоками. Коли вона натиснула на корінь язика, хлопчисько відчув напад блювоти. Та неприємно як. Рука просунулась до самих гланд, і стало важко дихати.
  Потім нарешті жінка надіслала її і посміхнулася.
  - Нічого нема!
  Офіцер скомандував:
  - Продовжуйте Ольга! Особистий огляд через особливу небезпеку суб'єкта має бути найретельнішим!
  Жінка в білому почала мацати Дімку груди. Підняла руки і зазирнула пахви. І з несподіваною силою натиснула на пупок. Дімка охнув...
  Після чого жінка зупинилася і запитала:
  - Ну, що тепер нехай він присідає!
  Офіцер міліції рикнув:
  - Це не цілком надійно! Подивіться йому і в анальний отвір!
  Жінка в білому халаті мотнула головою:
  - Для цього потрібен особливий дозвіл! Так само і для того щоб перевірити інтимні місця хлопчика!
  Офіцер мляво скомандував:
  - Присідай чортеня ...
  Дімка з гідністю відповів:
  - Я пацан!
  І почав легко присідати. Присів разів з десять. Після цього жінки оглянули в нього ще підошви, і провівши між пальцями ніг.
  Після чого Дімка опинився у наступному приміщенні. Там інший пацан, у тюремній робі стрижений під нулик з машинкою в руках, промовив:
  - Що новенького привели?
  Офіцер міліції відповів:
  - Та й дуже хортого!
  Хлопчик хихикнув і помітив:
  - А не такий він і страшний! Ну, сідай у крісло підстригу!
  Дімка сів. Неприємно все ж таки бути голим. А тут тебе ще як карника обстригають наголо. На додачу до всього машинка була тупуватою і стригтися було боляче. Густе, чорне волосся падало на підлогу. Ним тупотіли збиті черевики юного зека. Здавалося з кожним пасмом волосся йде частка безсмертної душі, і ти стаєш все менш і менш вільним. Настрій у Дімки був пригнічений. Попереду на нього чекала тюремна камера, і зустріч із малолітніми карними злочинцями.
  Втім, своїх однолітків Дімко ніколи не боявся. А після загартування "Сорока островів" вже й не страшно. Якщо що він битиметься. А в'язниця?
  Що ж є чергове випробування. Йому лише чотирнадцять років і все життя попереду.
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"